A.Kar-Te: Избранное

Лина Ланская

ВІН ЧЕКАЄ МЕНЕ

Мого  болю  краплина  -  твоя  насолода,
Мого  крику  німого  тобі  не  почути.
Зійде  молодість  повінню,  в  розпачі    врода
Розлетиться,  розвіється    -  так  тому  й  бути.

Не  інакше...собі  не  належу  й  думками.
Граєм  ролі  -  бездарні  жорстокі  актори.
Мабуть  хтось  помилився,  чи  кара  віками?  -
Переплутані  долі  в  обійсті  у  Мори  -

Ткала  ранком  із  тіней  туманні  вуалі,
Накидала  на  очі  тому,  хто  ділився.
Прірву  щастя  оманою  вкрили  печалі,
А  клубок  вів  до  нього,  та  десь  закотився.

Він  чекає  не  знаючи,  де  я  і  досі?
Просто  тим,  що  дісталось  його  ж  і  рятую.
Сняться  знову  до  ранку  дві  постаті  босі,  -
Він  чекає  мене,  а  я  душу  катую.
05.05.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Лина Лу

НЕТ, НЕ СКОРО


Нет,  не  скоро  закроешь  память,  
Тают  тени,  как  лунный  свет.  
Наших  душ  безымянных  замять,  
Наших  встреч  пропускной  билет.  

От  скольжения  ускореньем  
Рассыпаемся,  не  остынь.  
Вот  еще...лишь  одно  мгновенье,  
В  нем  над  бездной  сошлись  мосты.

Нет,  не  скоро  костры  взметнутся,  
Чтобы  рыжую  ведьму  сжечь,  
Не  успеем  и  оглянуться,  
Колдовством  не  предостеречь.  

Мы  лишь  крохи,  пылинки  с  неба.
Легким  облаком  сладких  ссор  
Эка  невидаль...эка  небыль!  -  
Неразбуженный  атанор.  

Закипает,  бушует  рьяно,  
Как  и  прежде,  в  ночи  искрит.
Разливаются  океаны  
Непредвиденности  амрит.  

Нет,  не  скоро  закроешь  память,
Тают  тени,  как  лунный  свет.
Наших  душ  безымянных  замять,
Наших  встреч  миллионы  лет.
05.05.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664119
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Радченко

Так що в мені шукаєш ти

Ти  все  частіше  крадькома
На  мене  дивишся,  неначе
Побачить  хочеш  те,  чого  нема...
Мабуть,  для  тебе  це  багато  значить?
У  погляді  і  в  посмішці  моїй
Тобі  знайти  так  хочеться,  до  болю,
Уламки  нездійсненних  мрій...
Немов,  ти  вирвешся  на  волю,
Коли  побачиш.  Так  навіщо
В  мені  шукаєш?  Пошукай  у  снах,
В  яких  вона  приходить  знов  і  ліпше
У  неї  запитай  і  страх
Закресли,  бо  минуле  лиш  минуле
Й  кохання  перше  відпусти.
Колись  було..,  як  тінь  майнуло.
Так,  що  ж  в  мені  шукаєш  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664268
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Радченко

Так що в мені шукаєш ти

Ти  все  частіше  крадькома
На  мене  дивишся,  неначе
Побачить  хочеш  те,  чого  нема...
Мабуть,  для  тебе  це  багато  значить?
У  погляді  і  в  посмішці  моїй
Тобі  знайти  так  хочеться,  до  болю,
Уламки  нездійсненних  мрій...
Немов,  ти  вирвешся  на  волю,
Коли  побачиш.  Так  навіщо
В  мені  шукаєш?  Пошукай  у  снах,
В  яких  вона  приходить  знов  і  ліпше
У  неї  запитай  і  страх
Закресли,  бо  минуле  лиш  минуле
Й  кохання  перше  відпусти.
Колись  було..,  як  тінь  майнуло.
Так,  що  ж  в  мені  шукаєш  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664268
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


OlgaSydoruk

Пьянящий шлейф от туберозы…

Экспромт

Пьянящий  шлейф  от  туберозы
(Соцветия  белых  лепестков)
Похож  на  запах  твоей  кожи
(Из  эротичных  моих  снов)...
Из  ожидания  свиданий  -  
(На  первой  пристани  любви)...
И  невесомых  прикасаний  -
Холодной  льдинки  до...  росы...
Повсюду    -    запах  туберозы!..
Поля  засеяны  тобой?..
Его  вдыхаю  -  до    мороза...
А  на  морозе  -  сон  иной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664006
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Ірина Кохан

Яблуні так швидко відцвіли

Відцвіли  сади  вже  яблуневі,
Оповили  трави  білим  димом.
І  душі  торкається  незримо
З  дощовиць  заплетена  печаль.

Відлітають  весни  ніжнокрилі,
Б'ється  серце  клекотом  лелечим...
Мов  вітрильник,  лине  сизий  вечір,
Юність  теплу,  несучи  у  даль.

І  зринають  спогади  далекі,
Що  збудились  спалахом  бузковим.
Опадають  зоряні  підкови
У  долоні  купкою  золи...

Височіє  небо  споконвічне,
Оповите  білим-білим  димом.
І  пливе,  пливе  життя  незримо...
Яблуні  так  швидко  відцвіли....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664113
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

Діброва наче дівка захмеліла


Розносив  вітер  пахощі    духмяні,
Летів  під  ноги  в  стежку  сніговій.
Пелюстки  білі  падали,  як  п’яні,
Черемхою  запахнув  весновій.

Терпкий  дурман  наповнював  долину,
На  крилах  трунок  в  небо  піднімав.
Немов  у  сні  надихався  цитрину,
Вже  соловейко  з  лісу  щебетав.

Дзвеніла  вдалеч  пісня  солов’їна,
Рікою  розлилася  у  гаю.
Діброва  наче  дівка  захмеліла…
І  я…  неначе,  почуваюся  в  Раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

Діброва наче дівка захмеліла


Розносив  вітер  пахощі    духмяні,
Летів  під  ноги  в  стежку  сніговій.
Пелюстки  білі  падали,  як  п’яні,
Черемхою  запахнув  весновій.

Терпкий  дурман  наповнював  долину,
На  крилах  трунок  в  небо  піднімав.
Немов  у  сні  надихався  цитрину,
Вже  соловейко  з  лісу  щебетав.

Дзвеніла  вдалеч  пісня  солов’їна,
Рікою  розлилася  у  гаю.
Діброва  наче  дівка  захмеліла…
І  я…  неначе,  почуваюся  в  Раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Вячеслав Рындин

Женщины купальники…

[i]Женщины  купальники  пляж  мирской  волна  
День  песок  купальщики  солнышко  жара
Чайки  гриль  и  фантики  пиво  колбаса
Мётлы  коммунальщиков  вечер  лепота…

Перегреты  мальчики  в  скиде  треф  игра
Пулька  мухлевальщики  баксы  пустота
Не  допиты  шкалики  ручейки  вина
При  делах  сигнальщики  отдыхать  пора…

Шкафчик  и  журнальчики  мази  для  тебя
У  меня  в  фантастике  юшка  у  ручья
Пред  тобой  зеркалия  красоты  морской
Предо  мной  мечтания  суеты  речной…[/i]

05.  05.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664069
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

фея

В  саду  промені  ранкові,
Кущики  дражнили.
Соловейки  світанкові,
Внучку  розбудили.

Із  ставка  в  жмені  Настуся,
Води  зачерпнула.
Вмила  личко,  кицю  Дусю
І  у  двір  порхнула.

Обняла  свою  бабулю,  
Як  білка  крутнулась.
Покотилась  наче  куля,
Дідуся  торкнулась.

Притулилася  до  діда,
Цьомнула  у  груди.
Фея…  далі  полетіла,
Устигає  всюди.

Вже  десятий  їй  минає,
Внученьці  сьогодні.
Солов’їний  спів  злітає,
У  дні  великодні.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664034
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Олекса Удайко

Я НИНІ ЗА МОРЕМ

         [i]Завтра  Великдень...  Мільйони  сімей  в  Україні  сядуть  за  святкові
         столи,  щоб  відзначити  свято  Воскресіння  Христового...  Та  не  всі  -  
         багато  сімей  ще  розпорошені  клятою  "мігрантщиною"...    Новий  
         2002-й  рік  автор  цих  рядків  зустрічав  у  Гайвікомі,  що  неподалік  
         Лондона.  Був  свідком  подій  радісних...  і  не  дуже...    В  Лондоні,  
         де  осіло  багато  емігрантів-вояків  Галичини  СС  та  "остарбайтерів"  
         з  фашистської  Німеччини,  автору  прийшлось  бути  присутнім  на  
         зібраннях  української  діаспори  і  ритуальних  подіях...Хоронили,  
         як  правило,  під  звуки  пісні-реквіуму  "Чуєш,  брате  мій"  Богдана  
         та  Льва  Лепких...  Сум  огортав  всю  громаду,  у  томі  числі  і  тих,  
         хто  (як  і  автор)  потрапили  в  Британь  по  своїй  волі  –  у  пошуках  
         кращої  долі...  І  полились  слова,  які  актуальними  є  і  сьогодні...*            
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]

[b][color="#270091"]Я  нині  за  морем  –  вершу  свої  мрії,
Щоб  вдома  руками  відвести  біду...
Та  безперестанку  плекаю  Надію,
Коли  до  землі  я  чолом  припаду.

Під  стягом  Вітчизни  впаду  на  коліна
Прощення  просити,  що  був  в  чужині...
Зрадіє,  пригорне,  пробачить  родина,
Та  рідна  земля  чи  простить  це  мені?

       Приспів:

       Вкраїно  моя,  моя  ненько  єдина,
       Моє  ти  сумління,  моя  ти  провина,
       В  тобі  моє  листя,  і  віти,  й  коріння,
       Бо  я  є  клітина,  кровинка  твоя.
       Вітчизно,  з  покутою  жди  свого  сина!
       До  тебе  я  серцем  і  думами  лину,
       Моя  Батьківщино,  моя  Україно,
       Любове  єдина  і  Віро  моя!

Наразі  нам  тяжко,  бо  злі  яничари
І  зайди  московські  зганьбили  наш  край,
Поміж  Українців  посіяли  чвари,
Продажних  державців  –  лиш  вийми  та  дай!

Та  є  ще  в  нас  слава,  і  сила,  і  воля  –  
Здолаємо  наших  й  чужих  ворогів!..
Вже  віщий  лелека  на  нашій  стодолі
Гніздо,  мов  фортецю,  для  діточок  звив.[/color][/b]

29.12.2001,  Лондон

_____________
*  Слова  лягли  в  основу  пісні  на  музику  маестро  В.П.  Старикова.  
Пісня  опублікована  в  збірці  "Долі  клич"  (2005)  і,  надіюсь,  вийде  
в  світ  в  альманасі,  що  готується  до  видання,  "Думаймо  і  живімо
українно".[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
дата поступления 30.04.2016
дата закладки 06.05.2016


Олекса Удайко

КЛИЧ МЕЛЬПОМЕНИ

[i]        Світлій  пам’яті  легендарного  Дмитра  Гнатюка
[/i]
[youtube]https://youtu.be/UhETNnW3VQ4[/youtube]      
                               

[i][b][color="#3a93ba"]За  обрій  закотилось  сонце  України,
Назавше  стих  карпатський  баритон…
Від  старця  сивого  до  вдячної  дитини  –
Всіх  чарував  його  пісенний  тон.

Епохи  символ,  знак  доби  прозріння  –
Прогресу  України  пектораль!
Глибинне  буковинське  мав  коріння,  
Ідилію  –  вівча́ра  пастораль.  
 
Він  на  своїх  –  атлантових  –  раменах
Тримав  у  майбуття  Вкраїни  міст,
Та  невблаганна  панна  Мельпомена  
Покликала  до  себе…    Саме  в  піст.

Знаменна  тут  ознака!..  Бо  великі
Відходять  в  рай  у  великодні  дні  –
Страсно́ю  стала  п’ятниця…  Безликі
Зостались  на  цім  світі,  мов  одні…

Напевне,    богу  Геліосу  й  сонцю
Не  вистачало  лику  співака,
Щоб  бути  нам  світилом-охоронцем,  –
Така  планида...  Доля  в  нас  така!  [/color]
[/b]
30.04.2016    [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663272
дата поступления 01.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Олекса Удайко

ЗЛЕТІЛО СЛОВО

       Буває  й  так:  скажеш,  невпопад...
       Шкодуєш...  Та  пізно...  Відлетіло...  

[i][b][color="#8508c4"]Злетіло  слово...  Й  раптом  сіло
На  гілці  вишні,  що  цвіте…
А  в  мозку  –  думка  посивіла,
Бо  в  думці  певно  щось  не  те.

Злетіло  слово,  й  не  догнати  –
Є  незворотнім  той  процес…
Коли  в  тобі  ума  палата  –
Лікуй  словесності  абсцес!

Щоб  думка  й  слово  спали  разом,
В  тандемі,  в  злагоді  жили,
Ні  сили  не  шкодуй,  ні  часу  –
Розвідай  логіки  тили!

А  ще  в  процес  принаджуй  дію  –
У  трійці  суть  і  сила  є!
Хай  слово  йде  разом  із  ділом  –
І  не  марнуй  життя  своє!

Бо  кожен  з  нас  хотів  би  мати
Неперевершений  кінець…
Щоб  замість  себе  в  гріб  запхати
До  суєслів’я  свій  терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Кадет

Ни в коем случае!

Не  только  поначалу  было  лихо,  
Не  раз  на  жизнь  тянуло  блевануть…
И,  прежде  чем  над  миром  стало  тихо,
Пришлось  изрядно  горечи  хлебнуть…

Под  танковыми  щупальцами  спрута
Никак  не  уставали  бабы  выть…
И  мужики  взялись  за  дело  круто,
И  супостату  обломали  прыть…

Хватает  нынче  всем  перловой  каши…
Но  не  расскажет  в  школе  ветеран,
Как  не  взлетали  самолёты  наши
И  как  рвануть  на  танковый  таран…

Пусть  этот  Праздник  геям  не  по  нраву,
Но,  у  кого  в  крови  осталась  честь,
Рюмашки  за  спасённую  Державу
Поднимут…  и  закусят,  чем  бог  весть…

Досталось  кочевряжистой  Отчизне…
И  вот  теперь,  по  памяти  скользя,
Нам  день  ценою  в  миллионы  жизней
Забыть  ни  в  коем  случае  нельзя!

май  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663860
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


ТАИСИЯ

В путешествие - смело!

Уезжаю  туда,  где  морская  волна...
Понимаю,  что  риск  -  благородное  дело.
Но  пока  в  моём  сердце  звучит  та  струна,
Что  умеет  любить,  путешествую  смело.

Расцветает  природа,  ликует  семья.
Наши  встречи  де-  факто  уже  неизбежны.
Разлучила  война...  За  границей  родня...
И  любые  преграды  для  нас  бесполезны.

На  пути  блокпосты,  а  затем  -  госконтроль.
Ни  один  террорист  не  пройдёт  за  границу.
Мы  часами  стоим,  не  дают  нам  пароль...
Мы  всего  лишь  простые  гражданские  лица.

С  Божьей  помощью  наша  надежда  сбылась...
И  морская  волна  приняла  нас  в  объятья.
Покатилась  слеза...  Значит,  жизнь  удалась.
Мы  по-прежнему:  русский  с  украинцем  -  братья.


1  мая  2016  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663282
дата поступления 01.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Циганова Наталія

…одна из тысяч координат…

Будильник  огрызнулся  от  утра.
Потом,  контрольно  всхлипнув,  затих.
На  мелкой  распродаже  минуток
я  с  совестью  сошлась  на  пяти  –
подумать  про  невидимый  взгляду
весны  моей  забытый  маршрут:
по  дальности  –  вот  тут,  где–то  рядом,
По  азимуту  –  где–то  вот  тут…
Весна,  в  пяти  минутах,  как  птица
устало  повернула  назад,
по  курсу  на  влюблённые  лица…

…ни  встретиться  опять,  ни  проститься…
и  впору  умереть,  чтоб  родиться
одной  из  тысяч  координат…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662808
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 01.05.2016


Циганова Наталія

…одна из тысяч координат…

Будильник  огрызнулся  от  утра.
Потом,  контрольно  всхлипнув,  затих.
На  мелкой  распродаже  минуток
я  с  совестью  сошлась  на  пяти  –
подумать  про  невидимый  взгляду
весны  моей  забытый  маршрут:
по  дальности  –  вот  тут,  где–то  рядом,
По  азимуту  –  где–то  вот  тут…
Весна,  в  пяти  минутах,  как  птица
устало  повернула  назад,
по  курсу  на  влюблённые  лица…

…ни  встретиться  опять,  ни  проститься…
и  впору  умереть,  чтоб  родиться
одной  из  тысяч  координат…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662808
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016


OlgaSydoruk

В лаванде (синей) мотыльки …

В  лаванде(синей)мотыльки  пыльцою  очертили  тени...
До  первых  проблесков  зари  садились  на  её  колени...
То  вверх  поднимались,то  -  вниз...Сужая  окружность  запрета...
Томление  -  в  порыве(на  бис),..прелюдия  -  до  ответа...
Прохладный  сочился  бриз,прозрачным  казался  корсетом...
Затих  легендарный  солист,укрывшись  за  занавес  где  то...
Оплыла  на  блюдце  свеча  и...каплей,застывшей  на  вене,
Касалась  крыла  мотылька,..сетей  неожиданной  лени...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662818
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016


Циганова Наталія

МАМЕ…

В  небе  галочку  поставила  стая  –
мол,  конечная…
весенний  порог.
Посидим–ка,  мам,  года  полистаем
под  орехово–вишнёвый  пирог.
Нам  с  тобою  этим  утром,  похоже,
не  за  тяжесть  серебро  в  волосах.
Это  знаково.
Господь  –  да  поможет…
да  отбелится  пути  полоса.
В  перемены  горизонт  растушёван.
Пусть  меняет  день  у  нас  на  дому
грусти  радостями  курсом  дешёвым
(хорошо  бы,  чтоб  ноль/пять  –  к  одному).
Лишь  осталась  бы  бессменною  данность:
параллели  наших  общих  дорог…
да  звенящая  весенняя  радость…
да  орехово  –  вишнёвый  пирог…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662807
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Циганова Наталія

Як колись…

Як  давно  маскувалося  небо  під  стерту  підлогу
в  сигаретних  відбитках,  а  під  підвіконня  -  поріг...
І  незважено  сипався  попіл  думками  під  ноги
щогодини...
   щокави...
       щосонця...
           щосварки...
               щорік
між  цілунками,  сном,  дежавю,  тимчасовим  наметом...
Як  колись,  грає  сирістю  ранку  заїжджений  диск...
І  вуста  обіймають  чергову  міцну  сигарету...

...лиш  підлога...
                   і  небо
                         давно  вже  байдужі  до  іскр...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662782
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Лина Лу

ПЛАТЬЕ С ЗАПЛАТАМИ

Платье  с  заплатами,
Волосы  с  проседью,
Судьбы  чужие  верша  -
Стрелами-латами.
Раненой  гостьею,
Глянь,  -  умирает  душа.

Мрачно-зловещее,
Слово  злорадное
Молвит,  надежды  круша.
Вечное,  вещее,
Но  безотрадное  -
Предупреждала  душа...

Говором,  гомоном,
Горечью  сладостной,
Чувства,  как  стекла  круша.
Болью  изломана,
Вовсе  не  радостно,
Прочь  улетает  душа.

28.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662755
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


OlgaSydoruk

Наверное, ты не услышал…

Наверное,ты  не  услышал...
Окликнула  тихо  тебя...
Летало  эхо  по  крышам...
И  выше  -  куда  то  туда...
А  может  -  смотреть  ты  не  хочешь
В  зелёного  цвета  глаза?..
Понравились  чёрные  очи  
И  снежные  города?..
Наверно,ты  просто  не  помнишь...
Зачем  меня  ты  забыл?..
А  может  ты  больше  не  дышишь?..
Тебе  не  хватает  сил?..
А  я  -  тебя  ожидаю...
Столбом  стою  у  окна...
И  перец,и  соль  укрываю
Платками  на  волосах...
А  ты  говорил,что  чудная...
Всё  в  жизни  -  не  просто  так...  
Когда  я  "Шанель"  поменяла
На  красные  лютики,мак...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662760
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


OlgaSydoruk

Прости за серость вещих снов…

Прости  за  серость  вещих  снов...
Глухое  эхо(в  анфиладах)...
И  за  неверие(в  богов)...
И  за  потухшие  лампады...
За  померанец(на  губах)...
И  нежелание  быть  отрадой...
За  страсть  и  страх(на  рубежах)...
И  звук(фальшивый)серенады...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662758
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Елегія дощу

Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Доторкнутися до тебе

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Банальне  "здрастуй"    на  просте    "привіт"...  
І  заганяю  в  клітку  птахомрію,  
І  замикаю  знов  свій  власний  світ...  

До  тебе  доторкнутись  -    як  до  неба  -  
Напевно,  тільки  обраним  дано...  
Я  бачу  сни  про  крила  і  про  тебе,  
Спиваючи  бажання,  як  вино...  

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Очима  обіймаю  -    от  і  все...  
Мою  слабку  розтоптану  надію  
Північний  вітер  в  зиму  віднесе...  

До  тебе  доторкнутися  б  губами...  
Щоб  поцілунок  -  довжиною  в  сон...  
Щоб  знов  і  знов  здаватись  вечорами  
У  твій  солодкий  ніжності  полон...  

До  тебе  доторкнутися  так  хочу...  
Та  знову    "здрастуй"    на  просте  "привіт"...  
І  тільки  мрія  крильцями  тріпоче  
У  клітці,    де  зачинено  мій  світ...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Чорний біль

І  упала  зоря  Полин  
Чорним  болем  на  наші  долі...  
І  міста  неживі,  схололі,  
Не  турбує  вже  часоплин...  

У  квітневий  гопак  садів  
Увірвався  уламок  Сонця,  
І  зростив  "дуже  мирний"    стронцій  
Найпекельніший  із  грибів...  

І  весняна  гірчить  ваніль  -  
Бо  не  скоро  ще  в  Лету  кане  
Ця  на  тілі  планети  рана  
І  цей  чорний  пекучий  біль...  



http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Лина Ланская

ЧУЖА ЖОНА

Я  ще  не  знав,  що  прийшла    ВОНА.
Думав,  випадок,  яких  багато.
Серце  вистукувало  стакато,
Нащо  зустрілась,  чужа  жона?

Нащо  зустрілась,  давно  уже
Якось  змирився  і  жив,  як  люди?
Прошу,  Маестро,  не  грай  етюди,
Вежа  висока,  не  встереже.

Вежа  висока,  небес  сягла...
Хай    би  послухала,  тихо  -тихо
Музика  ніжна,  сумна  на  лихо,
Я  ж  не  врятую  -  нема  крила.

Я  ж  не  врятую,  але  однак,
Рвусь  з  усіх  сил  подивитись  в  очі,
Ночі  холодні,  безсонні  ночі:
Очі  заплющу  -  вуст  її  смак...

Очі  заплющу  і  на  розрив
Серця,  думок  і  душі  щоразу,
Подих  малює  шалу  оазу
В  пеклі  життя,  яке  Ти  утворив.

В  пеклі  життя  запалала  труна
Разом  з  бідою  і  тінню  химери.
Я  ж  бо  прикутий,  як  раб  до  галери,
Доки  не  виграна  наша  війна.
07.04.

Прошу  не  проводити  ніяких  аналогій,бо  й  життя  не  вистачить  пережити  автору  всі  події,які  відображені  у  його  віршах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657938
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Лина Ланская

ПІШЛА ЛЮБОВ

Життя  завмерло,  бо  любов  пішла,
Забрала  дні,  а  ночі  залишила.
Колись  втішала,  ніби-то  зцілила  -
Така  м"яка  була  ота  смола,

Така  м"яка  і  тепла,  -  обійми  -
Просилась  десь  малесенька  комашка,
І  квилила  в  траві  сіренька  пташка.
Пішла  любов,  погодься  і  прийми.

Пішла  любов,  мабуть  когось  знайшла,
Всміхнулась  ніжно  і  занапастила.
Глянь,  почорніли    білі  мої  крила,
Без  тебе  я,як  Ангел  без  крила.

Без  тебе  я,як  Ангел  без  крила
Живу  помалу,  звечора  до  ранку,
Не  сплю,  гаптую  долі  вишиванку,  -
Життя  завмерло,  бо  любов  пішла.
01.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656945
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Владимир Зозуля

О чём плачет свирель?

Простая  дудочка…  сопелка…  
А  запоет!..  Себя  не  чаю…
Ивняк…  дешевая  поделка…
А,  как  же  дорого  звучанье.
Такая  чувственность  порыва,
Что  не  поддаться  невозможно.
Так  беспощадно  
И  надрывно...
Так  ласково
И  осторожно…
Под  звук  её  минорной  гаммы,
Целуя,  память  душу  ранит.
В  ней  слышно  детство…  руки  мамы…
И  дом,  потерянный  в  тумане…
И  никуда  от  слёз  не  деться.
И  сердце  чувства  расточает.
Свирель,  зачем  ты  полнишь  сердце
Плакучей  ивовой  печалью?..
Зачем  же  так-то,  Бог  с  тобою?
О  чём,  так  горько,  липко,  клейко,
С  такой  любовью  и  тоскою,
Ты  плачешь,  бедная  жалейка?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662496
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Лина Ланская

ВКРИВШИСЬ ОБРАЗОЮ

Вкрившись  образою,  наче  завісою,
Світ  десь  залишений  в  темряві.
Вітер  зриває    бешкетним  гульвісою
Гойдалки  з  гілок  на  дереві.

Що  ти  згубив,  може  десь  закотилося?
Глянь,  за  одвірком  сховалося,  -
Билося-билося,  билося-билося,
Що  тепер  вдієш,  так  сталося...

Здалеку  бачу:  сріблястою  кригою
Сяєш,  як  сонячним  променем.
Важко  зцілитись  сльозами-відлигою,
Ранам,  що    ятряться  спомином.

Хилиться  обрій,  до  ніг  твоїх  хилиться,
Ніч  -    безпросвітною  мукою.
Знехтуй  образою,  -  доля  замислиться,
Хоч  і  карає  розлукою.
27.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662466
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


НАДЕЖДА М.

Сонячні мрії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E  [/youtube]



Клубочиться  туманом  легкий  сум,
Пливе  собі  поволі  над  рікою.
Він  зітканий  з  рожевих  моїх    дум,
Що  не  дають  давно  мені  спокою.

Моїх  думок  притишений  політ...
За  обрій  тихо  сонечко  сідає,
І  зморений  турботами  мій  світ,
Спочити  вже  від  клопотів    бажає.

На  човнику  моїх  бажань  і  мрій,
Чарівна  нічка  тихо  припливає,
Торкається  ледь  сонних  моїх    вій,
І  сон  мої  думки    перемагає.

І  я  повільно  кану  в  забуття.
І  десь  там  розчинились  усі  мрії.
Окутують  вже  нові  відчуття,
І  зникли  всі  ознаки  безнадії.

Веселка  розцвіта  після  дощу.
Купається  поляна  в  зливі  сонця.
Я  до  своєї  мрії  вже  біжу...
Та  промінь  розбудив,  що  у  віконці...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Циганова Наталія

Под розовато-голубыми облаками…

Под  розовато-голубыми  облаками
всё  настоящее,  меняя  адреса,
сбежало  к  прошлому,  оставив  между  нами
лишь  телефон...  и  часовые  пояса...
Шумели  годы,  открывая  настежь  двери,
смирив  доверие  с  понятием  лимит.
И  нам  от  нечего  подумалось  проверить:
а  ждут  ли  нас,  не  уточняя  -  ждём  ли  мы...
Наш  общий  мир  перекроился  на  два  фронта
по  обе  стороны  разбитой  колеи.
Мы  изменились  по  дороге  к  горизонту:
от  половинок  двух  -  коротенькое  "и"...
Всё  изменилось.  И  не  греет,  и  не  ранит.
Остались  прежними  (зато  наверняка)
лишь  точки  над...
и  невоспитанная  память...
и  розовато-голубые  облака...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662594
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Циганова Наталія

Предположительно…

Под  новости  проснувшись  пополудни,
прослушав  время  в  разных  городах,
присвистнешь  и  шепнёшь  тихонько:
"Люди...
сегодня  на  земле  такой  бардак!.."                    (с)
Мелькнёт  некстати  мысль:
пора  разбиться...
но  прежде  накопить  на  Мерседес.                    (с)
А  может  по-простому:  удавиться
на  счёте  коммунальном...
можно  -  без...
А  можно,  взяв  немерено  кредитов,
сменить  свой  пол  негласно  на  ОНА.
И  мужу  после  ссоры  так:  "Иди  ты!.."
и,  хлопнув  дверью,  выйти  из  окна...
А  может...

...фух...  будильник,  как  иголка...
приснится  же  такое?...  вот  мудак!..

"Родная!  Отнесу  на  мусор  ёлку
и  на  маёвку  сразу  же...  ну  как?..."                  (с)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662526
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Циганова Наталія

Когда небес раскуривалась трубка…

Зарёю  раскурило  небо  трубку,  
попыхивая  сонно  облаками.
Я  вечность  обокрала  на  минутку,
вдохнув  закат  с  закрытыми  глазами.
А  после  плакал  дождь  по  мёртвым  звёздам,
напомнив  -  смерть  всегда  быстрее  света.
Зашёл  в  моё  окно  холодный  воздух  -
я  в  полночь  нанесла  визит  ответный,
час  ночи  завязав  узлом  на  вечность...
прогулочным...
проулочным...
беспечным...
по  пульсу  измеряя  человечность
и  хватит  ли  её  мне  до  конечной,
где  камни  будут  собраны  в  надежду,
что  вот,  когда  вспорхнёт  душа  голубкой  -
в  ней  что-то  да  останется  от  прежней,
когда  небес  раскуривалась  трубка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662524
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Кадет

Уравнение откровения

В  мире  немало  крутых  откровений
И  без  открытий  житуха  пресна́…
Но  гениальность  простых  уравнений
Многих  лишает  покоя  и  сна…

Мне  не  по  силам  был  вывод  Эйнштейна,  -
Масса  какая-то,  света  квадрат…
А  энергетику  пляшки  «Портвейна»
Мне  помогал  раскусить  старший  брат  …

Очень  капризна  девичья  харизма,  -
Полишинель  охраняет  секрет…
И  разгадать  механизмы  трюизма
Люди  пытаются  тысячи  лет…

Может,  не  всё  познаётся  в  сравнении?
В  этом  и  я  усомниться  посмел…
И  утонул  в  глубине  откровения:
КОЛЯ  +  ОЛЯ  =  Л!!!

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662438
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


ТАИСИЯ

Опера природы




Люблю  я  музыку  природного  оркестра…
И    релаксировать    могу  под  шум  дождя,
И  трепещу,  когда  грозит  с  небес  Маэстро,
В  литавры  бьёт,  священный  ужас  наводя…

Я  вместо  кофе  пью  в  постели  птичьи  трели,
Купаюсь  с  наслажденьем    в  солнечных  лучах.
А  «Вальс  цветов»  меня  так  радует  в  апреле,
Что  забываются  романсы  при  свечах.

Я  слышу  музыку  в  лесу  и  в  чистом  поле.
Аккорды  нежные  звучат  на  все  лады…
Как  будто  изучаю  в  музыкальной  школе
Сюиты  ветра  и  симфонии  воды.

Мелькают  дни,  проходят  вереницей  годы
В  сетях  забот  и  повседневной  суеты.
Я  наслаждаюсь  вечной    оперой  природы
И  серенадой  безупречной  красоты!

Апрель  2016.
Рисунок  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662001
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Радченко

Ганна

                         Ганна  жила  на  батьківськім  хуторі.  Вона  з  13-ти  років  була  сиротою,  сестер  і  братів  не  мала.  Їй  виповнилося  вже  23  роки,  а  вона  ще  навіть  ні  з  ким  не  зустрічалася,  ніхто  до  неї  не  сватався.  Жила  тихо,  самотньо,  мала  невеличке  господарство,  чималенький  шматок  землі  недалеко  від  хутора.  Біля  хати  вона  вирощувала  городину  і  квіти,  які    з  ранньої  весни  й  до  пізньої  осені  заквітчували  подвір’я.  Ось  і  сьогодні,  Ганна,  впоравшись  по  господарству,  вирішила  побілити  з  вулиці  хату,  підмазати  призьбу  і  навести  лад  в  кімнатах.  Літній  день,  як  завжди,  довгий,  але  час    летів  так  швидко,  що  вона  й  не  помітила,  як  сонце  низько  скотилося  до  річки  і  здавалося,  що  воно  відпочиває    на  темно-синіх  хвилях,  колихаючись  на  них,  як  в  колисці.  Їй  залишилося  вимити  сходинки  на  ганку…  і  тут  вона  почула:  «Господине,  а  води  напитися  можна?  Мені  і  коням».    Ганна  навіть  не  розігнулася,  продовжуючи  мити  сходинки.  З-під  високо  підіткнутої  спідниці  виднілися  стрункі,  білі  ноги.  Не  повертаючись,  промовила:  «Криниця  он  біля  клуні,  там  цеберка  і  черпак».  Через  декілька  хвилин  вона  вже  вмивалася  прямо  в  діжці,  в  якій  збиралася  дощова  вода.  Обсмикала  спідницю,  взяла  дійницю  й  пішла  в  хлів,  де  вже  голосно  обзивалися  Квітка  й    Чорнушка.  Чоловік  стояв  серед  подвір’я  і  дивився  на  дівчину,  яка  йшла  легко,  ледве  торкаючись  споришу  босими  ногами.  Через  декілька  хвилин  він  вже  відїджав  від  Ганниної  садиби.  Ганна  навіть  і  не  розгледіла  дядька,  а  через  якийсь  час  й  зовсім  про    нього  забула.  А  він  зупинив  коней  біля  першої  хати  край  села  і  все  розпитав  про  Ганну.
                     Вже  на  другий  день,  надвечір,  до  її  садиби  під'їхало  декілька  колясок.  Упряж  на  конях  була  багата,  з  дзвіночками  і  різнокольоровими    атласними  стрічками.Відчувалося,  що  господар  був  заможним.  Люди  в  колясках  були  одягнені  по-святковому.  Невеличка,  вродлива  жіночка  тримала  коровай,  який  лежав  на  колінах,  вкритих  вишиваним  рушником.  Поряд  з  нею  сидів  парубок.  Він  весь  час  мовчав  і  дивився  собі  під  ноги,  ніби  не  розуміючи,  що  зараз  відбувається.  Ганна  якраз  йшла  з  поля,  спокійно  підійшла  до  хвіртки,  штовхнула  її  і,  не  зупиняючись,  пішла  стежиною,  протоптаною  в  спориші,  через  подвір’я.  Чоловік,  який  вчора  тут  пив  воду  й  напував  коней,  тихо  сказав:  «Пішли…».  Попереду  дріботіла  жіночка  з  короваєм.  Ганна  стояла  на  ганку.  Висока,  струнка,на  обличчі  не  ворухнулась  жодна  рисочка.  Вчорашній  дядько  визирнув  з-за  жіночки,  зняв  капелюха,  витер  долонею  спітніле  чоло  й  промовив:  «  Я  тут...  зі  сватами.  Тихона,  наймолодшого,  хочу  оженити»,  -  й  виштовхнув  сина  наперед.    Тихон  був  невисоким,  коренастим,  світле,    хвилясте  волосся  пасувало  до  його  блакитних,  як  восени,  в  бабине  літо,  небо,  очей.  Він  з-під  лоба  дивився  на  Ганну,а    по-дитячому    пухлі  губи  були  завітрені,ніби  попечені.Він  весь  час  закусював  нижню  губу,  ніби  боявся  сказати  щось  недоречне  чи  образливе.  Ганна  зітхнула  й  мовчки  пішла  в  хату.  Сватання  пройшло  якось  поспіхом,  коровай  залишився  нерозрізаним,  батько,  ніби  боячись  забути  потрібні  слова,якось  недолуго  благословив  молодих  і,  виходячи  з  хати,  промовив,  не  дивлячись  на  дітей:  «Весілля  -    завтра.  Ганно,  одяг  я  тобі  привіз.  Он,  на  лаві».
                         Ганна  просиділа  біля  вікна,  вдивляючись  в  місячну  ніч(  ясну,  зоряну,  теплу)  аж  до  світання.  Вона  згадувала  Тихона,  який  був  на  голову  нижчий  від  неї  та  ще  й  молодший  на  чотири  роки.  Матері  він  не  знав,  бо  її  останній  подих  злився  з  його  першим  подихом:  подарувавши  йому  життя,  вона  тихо  відійшла  в  вічність.  Вдягнувши  весільний  одяг,Ганна  стала  на  коліна  перед  іконою,  перехрестилася  і  прошепотіла:  "Може,  так  буде  краще...".    Весілля  було  тихим,  без  зайвого  галасу,  за  дві  години  впоралися.  Після  обіду  Ганна  зі  свекром  поїхали  на  хутір  забрати  придане.  Молоді  почали  зразу  жити  окремо,  в  новій  хаті.    Тихон  в  першу  ж  шлюбну  ніч  пішов  геть,  залишивши  молоду  дружину  одну.  Через  рік  Ганна  народила  синочка,  який  був  викапаний  Тихон.  Ось  саме  в  цей  день  Тихон,  тримаючи  на  руках  Валентина,  тихо  промовив:  «  Ти  не  ображайся…Я  кохаю  Марійку…Давно…  Батькові  вона  не  сподобалася,  а  піти  проти  його  волі  у  мене  забракло  сил.  Дітей  буду  любити.  А  тебе…».  І  …  замовк.  Свекор  Ганні  був  справжнім  батьком:  люблячим,  терплячим,  розуміючим.  Він  її  жалів,  не  дозволяв  робити  важку  роботу.  Коли  їздив  до  міста,  завжди  привозив  чи  то  хустинку,  чи  черевички,  чи  якісь  прикраси.  Ніхто  не  здогадувався,  що  він  боляче  відчував  свою  провину,  як  перед  сином,  так  і  перед  Ганною.  Він  розумів,  що  тільки  він  винуватий  в  тому,  що  невістка  була  одиначкою  при  живому  чоловікові.
                             Вісімнадцять  років  Ганна  жила  надією,  чекала,  що  Тихон  все-таки  побачить  в  ній  жінку,  а  не  просто  матір  своїх  дев’ятьох    дітей.  Не  сталося,  не  судилося.  В  1939  році  помер  свекор,  який  перед  смертю  взяв  Тихона  і  Ганну  за  руки,  й  прошелестів  мертвими  губами:  «Про…бач..те…».  Через  дев’ять  днів  Тихон  мовчки  зібрав  речі  й  пішов  до  Марійки,  яка  носила  під  серцем  свою  першу  й  останню  дитину  Тихона.  На  війну  Тихона  забрали  влітку  1941  року,  а  вже  через  півроку  Марійці  прийшло  повідомлення,  що  Тихон  Єршов  пропав  безвісти.  Ганна  в  той  же  день  забрала  Марійку  з  донечкою  до  себе,  щоб  легше  їм  разом  було  пережити  війну.
                                   Сьомою  дитиною  Тихона  і  Ганни  був  Василько.  Єршов  Василь  Тихонович,  мій  батько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661530
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 25.04.2016


Лина Ланская

БРЮТ

"Завтра  чекай,    -  дев"ятий
І  зустрічай  о  восьмій.
Вже  намастила  п"яти,
Їду,  все  інше  -  поспіль."

Глянеш  і  розцілуєш,
Квіти  купив  червоні,
Ще  одну  ніч  змарнуєш,
Зорі  на  підвіконні.

Тільки  цигарку  спалиш,
Свічка  давно  згоріла,  -
Знітиться,  як  розхвалиш:
"Гарна,  хоча  й  хворіла".

Брют  у  холодне  з  ночі,
Змелена  кава  зранку.
Точить  чекання,точить
Звечора  до  світанку.

Ранок  хвилина  крає,
Сон  не  прийшов  і  досі.
Поїзд  прийшов,  -  стрічає...
Хто  він?  -  примари  босі.

Хто  він?..  вуста  таврує,
Пальчики  ніжно  тисне.
Натовп  навкруг  вирує,
В  нього  на  шиї  висне.

Погляд  злодійкувато
Кинула,  випадково?
Дихати  важкувато,  -
Піниться  брют  святково.
22.04








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661357
дата поступления 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Олекса Удайко

ТИ ЛЕЛІЄШ, ЛОГОС

[youtube]https://youtu.be/IeSFq3VJ57Y[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти  лелієш,  Логос,
                                                         в  інший  час,
в  інший  світ  –  збиваєш  з  пантелику…
Чом  я  мушу  мовою  мовчать,
як  у  думці  су́тнієш  без  ліку?..

В  цебер  світу,  наче  у  діжу,
ллєш  себе,  мов  невичерпне  сонце…
Я  на  посвіт  твій  не  йду  –  біжу:
З  хаосу  не  зліпиш  охронця!

Час,  що  йде  по  Божій  волі,  враз
з’єднуєш  у  ціле  –  воєдино:
сьогодення  і  прийдешній  час…
А  минуле  –  застеляєш  димом.

Ввечері  рожеві  пелюстки
щедро  розсипаєш    супокою!
В  ніч  таку  пірнув  би  залюбки,
щоб  розцвісти,  Логосе,  тобою…  

У  тобі  –  два  дивних  джерела,
дві  генези  –  людності  і  світу;  
притаманні  лиш  тобі  діла:
маточки  й  тичинки  –
                                                             єдність  квіту!  
                                   
Формулу  суцвіття  розгадав,
Як  пізнав  тебе  я,  тайний  Логос!
Ти  вдихнув  всі  розкоші  октав  
в  сутність  неба,  
                                                 всеохопний  
                                                                                         Лотос!  

І  тепер  я  з  вами  вік  живу,
шпорю  коней  вперто  ятаганом,
напнуту  тримаю  тятиву!

...Хоч  хулю  –
                                         прощаю…      
                                                                         Та  не  ганю.  [/color][/b]


21.04.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Янош Бусел

Пам'ять…

                                 [i]    [b]  [color="#cf1414"]  Він  ішов  з  роботи...
                                         Не  дійшов...  Упав...
                                         Земля  йому  пухом...
                                         Його  міні-песик  теж  
                                         помер...Без  нього...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1414cc"]Вмить    зчорніла    й    померкла    дорога,
Вогонь    вічності    серце    обпік...
Боже    правий!    Дійти    б    до    порогу...
Не    поповнити    б  сонму    калік...

Пожалів    Бог...  Згасив    твої    очі...
Вічний    спокій    поклав    на    чоло...
Лиш    душа    відлітати    не    хоче,-
Мало    радості    в    неї    було.

І    тоді,    коли    був    синьоокий,
І    тоді,    коли    вицвіла    синь,-
Для    душі  -  лиш    безладдя    потоки,
Вічна    праця,    самотності    тінь...

Ти    туди,    ти    сюди,-  вітер    долі
Гнав    на    рифи    фелюгу    життя.
Йшли    роки.    Ти    спивався    поволі,
Та    зберіг    всі    людські    почуття.

Бо    ота,    котра    очі    прикрила
В  страшну  мить,  -  все    здолати  змогла,-
Дала    сили,    зміцнила    вітрила,
До    людського    життя    повела...

Не    її    це    вина,    що    трагічна
Ця    дорога    вела    не  з    Канар,-
Бо  Канари  -  то    мрія    одвічна,
Вічна    ж    праця  -  державників    дар...

Вмить    зчорніла    й    померкла    дорога,
Вогонь    вічності    серце    обпік...
Боже    правий!    Дійти    б    до    порогу...
Не    поповнити    б  сонму    калік...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661199
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Лина Лу

КОЛДУН

Моим,  украденным  беспечно,
Сиянием  из  грустных  глаз
Ты  доливаешь  блеск  в  алмаз,  -
Клинок  звенит  остроконечный.

Хранишь,  как  лепестки  в  букете,
Разрезав  на  кусочки  явь,
Мой  аромат...и  не  лукавь,  -
В  шелками  вышитом  кисете.

Вдохнешь  табак  с  дымком  полыни,
Слезами,  -  выедает  дым,
Сливаешь  гнев  и  иже  с  ним,
Эмоций  нету  и  в  помине.

И  не  было,  -  отравы  грядки,
Как  сорняки,  вокруг  спорыш.
Но  беладонной  усыпишь
Навек  и  взятки,  знамо,  -  гладки.

[img]http://www.medicherb.ru/wp-content/uploads/2011/01/94krasavka735.jpg[/img]

20.04.2016.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660927
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Лина Лу

И ТОТ ЖЕ ДОМ

Листая  в  памяти...

И  тот  же  дом,  и  та  же  дверь,  и  шутки  
Вчерашним  кофе  снова  отдают.
Глаза  твои  пусты,    а  прибаутки
Давно  гнездо  в    моей    душе      не  вьют.

Не  трожь,  положь...знай    место    изначально.
Вот    угол    с  паутинной  пылью  -  плен,
Так  жалобно  молчит  и    так  печально,
Сжимая  в  точку  истинности  тлен.

Тот  сон,  и  те  же  тридцать  нас  венчали
Предательством  фальшивых  нот,  клавир  -
Елей  вранья  в  тени  опочивален
Имперский  стиль  бездушия  -  ампир.

Ветшает    кресло  с  тусклой  позолотой,
Пастельным  садом  стынет  обюссон.
Его  конечный  срок    на  нить  намотан...
Истлела  нить,  как  самый  страшный  сон.

И  тот  же  дом,  и  та  же  дверь,  и    тени
Проснуться  грезам  больше  не  дают.
Забытый  сад    увял  от  сожалений,
Часы  на  полстолетья  отстают.
21.04

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661138
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Владимир Зозуля

Путешествие в никуда

                           ........
Какое  тяжелое  чувство
Бредовости  и  полусна…
Под  шторой-ресницей  так  пусто,
Темнеет  глазница  окна.
И  кажется,  что  с  небосвода
Взирает  ночная  звезда,  
На  что-то  угасшее…  что-то…
Утраченное  навсегда…
                             ....……
Казалось  бы,  что  тут  такого?
Обычная  штора…  окно…
Всё  выглядит  так  пустяково,
Обычная  полночь…  темно…
Реальности  сущность  простая,
Прикрытая  шторкой  в  окне.
Но…  шторка  скользнет,  опадая,
И  что-то  откроется  вне…
Как  будто  в  реальности  этой,
Окажется,  где-то  промеж,
Вселенскою  тьмою  и  светом,
Открытой  оконная  брешь.
И  ты  любопытствовать  станешь
(тебе,  дураку,  не  грешно).
Ты  так  легкомысленно  глянешь
В  открытое  это  окно…
И  ужасом  темным  охвачен,
Как  парой  невидимых  рук,
Конвульсией,  будто  падучей,
Забьешься  в  агонии,  вдруг…
                               ...……..
…я  умер?..  звук  чувства  летальный…
Он  так  безнадежен  и  густ,
Как  реквием…  как  поминально
Заказанный  сорокоуст…
Я,  будто,  меж  тьмою  и  светом…
Того  и  другого  лишён…
Тоскою  холодной,  одетый
В  тяжелый  змеящийся  щелк.
Один…  средь  бесчисленно  многих,
Заблудших,  потерянных  душ,
Страдающих,  темных,  убогих,
И  Богом  забытых,  к  тому  ж.
Я  вижу…  я  чувствую  это…
Я,  молча,  стою  среди  них,
В  том  мире  –  без  Бога  и  света,
Где    вечностью  кажется  миг.
И  неба  тяжелые  своды
Черны,  будто,  стены  тюрьмы  –
Без  выхода…  нет…  БЕЗ  ИСХОДА…
О,  если  бы  видели  вы
Оттенки  той  черной  эмали,
Разбавленной  кровью  земли!
Ах,  если  бы  вы  понимали!
И  если  б  постигнуть  могли,
То  место,  что  проклято  всеми.
Тот  мир,  что  отверженным  дан.
Где  агонизирует  время,
Как  раненный  левиафан.
Где  с  черных  высот  небосвода,
Ослепшая  смотрит  звезда
На  что-то  угасшее…  что-то,
Утраченное  навсегда…
                               ...……..
Нет,  правда,  я  видел,  поверьте…
Не  выдумка  это  моя…
Поверьте!..  Бывает  бессмертье,
УЖАСНЕЕ  небытия!
Я  знаю…  я  чувствовал  это…
И  понял,  откуда  возник
Тот  мир  –  без  Надежды  и  Света,
Тот  ужаса  прожитый  миг…
То  было  всего  лишь  мгновенье  –
Без  Бога,  без  света…  без  сил…
Но  страшную  участь  забвенья,
Уже  я,  как  дара,  просил…
Холодная,  темная  вечность
Смотрела  из  черной  дыры…
Так  слепо…  и  так  бессердечно…
И  не  было  Божьей  Искры…
                           …………
И  понял  я…  внешнее  ложно…
А  истинное  внутри.
И  то,  что  в  безверье,  в  безбожье  –
Не  жертвуя,  не  сотворим.
И  принял  условие  жизни:  
Что  свет  –  это  жертва  всегда,
Осмыслив  –  тьма  это  не  Извне,
Тьма  –  это  внутри  пустота.
И  если  молиться  я  вправе?  
Персты  воздеваю  свои  –  
О,  Господи!..  Вспомни!  Избави
От  тьмы  и  проклятья  Змеи.
Не  прячь  больше  взгляд  Свой,  не  надо,
Светло  в  этот  мир  посмотри,
Избавь  нас  от  темного  яда,
Сжигающего  изнутри.
                                 …………
Что  это  было?..  Сон?..
Я  был  не  мертвым?..  Спящим?..
Просто  бредовый  сон.
Темный  и  проходящий.
Я  снова  на  земле…
Потный,  дрожащий,  голый.
Чей-то  звучит  во  мгле,
Ясный  и  светлый  голос.
 –  Я  не  забыл  вас,  нет.
 Вы  же,  кто  тьмою  Обнят,
Помните  ль  обо  Мне?..
                             .........
–  Господи!  Помним…  помним…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660705
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 21.04.2016


Владимир Зозуля

Путешествие в никуда

                           ........
Какое  тяжелое  чувство
Бредовости  и  полусна…
Под  шторой-ресницей  так  пусто,
Темнеет  глазница  окна.
И  кажется,  что  с  небосвода
Взирает  ночная  звезда,  
На  что-то  угасшее…  что-то…
Утраченное  навсегда…
                             ....……
Казалось  бы,  что  тут  такого?
Обычная  штора…  окно…
Всё  выглядит  так  пустяково,
Обычная  полночь…  темно…
Реальности  сущность  простая,
Прикрытая  шторкой  в  окне.
Но…  шторка  скользнет,  опадая,
И  что-то  откроется  вне…
Как  будто  в  реальности  этой,
Окажется,  где-то  промеж,
Вселенскою  тьмою  и  светом,
Открытой  оконная  брешь.
И  ты  любопытствовать  станешь
(тебе,  дураку,  не  грешно).
Ты  так  легкомысленно  глянешь
В  открытое  это  окно…
И  ужасом  темным  охвачен,
Как  парой  невидимых  рук,
Конвульсией,  будто  падучей,
Забьешься  в  агонии,  вдруг…
                               ...……..
…я  умер?..  звук  чувства  летальный…
Он  так  безнадежен  и  густ,
Как  реквием…  как  поминально
Заказанный  сорокоуст…
Я,  будто,  меж  тьмою  и  светом…
Того  и  другого  лишён…
Тоскою  холодной,  одетый
В  тяжелый  змеящийся  щелк.
Один…  средь  бесчисленно  многих,
Заблудших,  потерянных  душ,
Страдающих,  темных,  убогих,
И  Богом  забытых,  к  тому  ж.
Я  вижу…  я  чувствую  это…
Я,  молча,  стою  среди  них,
В  том  мире  –  без  Бога  и  света,
Где    вечностью  кажется  миг.
И  неба  тяжелые  своды
Черны,  будто,  стены  тюрьмы  –
Без  выхода…  нет…  БЕЗ  ИСХОДА…
О,  если  бы  видели  вы
Оттенки  той  черной  эмали,
Разбавленной  кровью  земли!
Ах,  если  бы  вы  понимали!
И  если  б  постигнуть  могли,
То  место,  что  проклято  всеми.
Тот  мир,  что  отверженным  дан.
Где  агонизирует  время,
Как  раненный  левиафан.
Где  с  черных  высот  небосвода,
Ослепшая  смотрит  звезда
На  что-то  угасшее…  что-то,
Утраченное  навсегда…
                               ...……..
Нет,  правда,  я  видел,  поверьте…
Не  выдумка  это  моя…
Поверьте!..  Бывает  бессмертье,
УЖАСНЕЕ  небытия!
Я  знаю…  я  чувствовал  это…
И  понял,  откуда  возник
Тот  мир  –  без  Надежды  и  Света,
Тот  ужаса  прожитый  миг…
То  было  всего  лишь  мгновенье  –
Без  Бога,  без  света…  без  сил…
Но  страшную  участь  забвенья,
Уже  я,  как  дара,  просил…
Холодная,  темная  вечность
Смотрела  из  черной  дыры…
Так  слепо…  и  так  бессердечно…
И  не  было  Божьей  Искры…
                           …………
И  понял  я…  внешнее  ложно…
А  истинное  внутри.
И  то,  что  в  безверье,  в  безбожье  –
Не  жертвуя,  не  сотворим.
И  принял  условие  жизни:  
Что  свет  –  это  жертва  всегда,
Осмыслив  –  тьма  это  не  Извне,
Тьма  –  это  внутри  пустота.
И  если  молиться  я  вправе?  
Персты  воздеваю  свои  –  
О,  Господи!..  Вспомни!  Избави
От  тьмы  и  проклятья  Змеи.
Не  прячь  больше  взгляд  Свой,  не  надо,
Светло  в  этот  мир  посмотри,
Избавь  нас  от  темного  яда,
Сжигающего  изнутри.
                                 …………
Что  это  было?..  Сон?..
Я  был  не  мертвым?..  Спящим?..
Просто  бредовый  сон.
Темный  и  проходящий.
Я  снова  на  земле…
Потный,  дрожащий,  голый.
Чей-то  звучит  во  мгле,
Ясный  и  светлый  голос.
 –  Я  не  забыл  вас,  нет.
 Вы  же,  кто  тьмою  Обнят,
Помните  ль  обо  Мне?..
                             .........
–  Господи!  Помним…  помним…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660705
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 21.04.2016


НАДЕЖДА М.

Для друзів сонце зберегла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hQCZVsAIKvw[/youtube]

Коли  погода  знов  не  дуже,
Чекаєм  сонця  і  тепла.
Та  я  дивлюсь  на  це  байдуже:
Для  друзів  сонце  зберегла..


Воно  завжди  у  моїм  серці,
Їм  половинку  я  віддам.
Пошлю  я  кожному  в  конверті,
І  волю  теплим  дам  словам.

Нехай  від  слів  душа  розквітне,
В  серцях  веселка  розцвіте.
Вони  відчують  непомітно:
Тепленьке  сонечко  вже  йде.

Мені  із  друзями  так  любо,
Бо  що  життя  моє  без  них?
Немов  без  хмарок  синє  небо,
Цвітіння  квітів  без  весни.

Нехай  дощі  ідуть...  Так  треба!
А  після  них  завжди  тепло.
Така  в  народі  є  прикмета.
Хороше  слово  -  це  срібло...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660174
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Радченко

Згадок вітри шелестять

Змінити  нічого  не  можна,
Тому  й  сльозоточить  душа.
Дрібничка  згадається  кожна,
В  якій  моя  пам'ять  шука,
То  погляду  рідного  ніжність,
То  усмішки  тиху  печаль,
Твоєї  душі  дивовижність,
Яка  шепотіла:"Прощай".
Та  як  же  не  вірилось,  мамо!
Як  боляче  серцю  було!
Бо  дива  так  довго  чекало
І  тільки  чеканням  жило.
Здавалось  -  відступить  хвороба,
Але...лиш  здавалося  так.
Змішались  в  душі  біль  і  злоба,
І  відчаю  страх,  мов  хробак,
Вгризався  і  в  серце,  і  в  мозок
Й  кричати  не  мала  я  сил.
І  зникли  кудись  усі  сльози,
Й  не  можна  розпрямити  крил.
А  дні,  що  зібралися  в  зграю,
В  минуле,  як  в  вирій,  летять,
З  якого  назад  не  вертають  -
Лиш  згадок  вітри  шелестять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660072
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Lana P.

БІЗОНИ

У  горах  далеких  —  каньйони.
Десь  там  проживають  бізони
Великі,  розкішні,  рогаті  —
Гіганські  клубки  пелехаті.

Густюща  у  них  шевелюра,
Різка  норовиста  натура.
Змагаються  часто  в  двобої,  
Як  велетні,  справжні  ковбої.

На  тлі  снігової  рівнини,
Припудрені  снігом  з  лавини,
Шукають  траву  для  поживи,
У  голосі  линуть  мотиви  

Глухого  сопіння  і  реву,
Що  страшно  стає  вовку,  леву,  —
Доводиться  їм  мудрувати,
Як  здобич  у  гурті  впіймати.

Мандрують  своїми  стежками,
Біжать  до  води  табунами…
Їм  вітер  малює  закони,  
За  ними  й  існують  бізони.                      16/04/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660054
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Дід Миколай

В гаю зозулька закувала

Упала  в  очі,  наче  рана,
Підняти  їх  уже  не  сила.
Жорстока  доля  безталанна…
Від  сну  глухого  розбудила.

Весна  розвіяла  темряву,
Її  вода  жива  скропила.
Оповила  мою  уяву…  
І  підняла  увись  на  крила.

Сувора  пам'ять  невблаганна,
 За  струни  душу  зачепила.
Як  в  полі  стужа  первозданна…
Любов    у    серці    воскресила.

В  гаю  зозулька  закувала…
Прийшла,  як  сповідь  запізніла.
Кохання  в  хмарі  колихала…
За  роки  втрачені  молилась.                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660051
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Потусторонний

Игры с разумом.

В    голове    опустелость,        бессмысленным,    тёмным  овалом.
На    душе    онемение    с  привкусом  новокаина
Закусало    до    судорог    в    горле    ласкающим    жалом,
Источающим    сладкой        горчинкою        запах    жасмина.

Полуявь    оплавляла    и    делала    зыбкими    стены.
Сон    накатывал    тёплыми,    мягкими    полутонами
И  казался  случайным.    Но    вдруг    выделялся    рефреном,
А    потом  исчезал,    не  испачкав  уставшую  память.

Всё    рождалось    из    точки,    едва    различимой    в    эфире.
Нарастало,    катилось,    давило    упрямой    волною,    
Вознесясь    к    небесам        в    величавом        и    грозном    ампире,
Разбивалось    о  землю,    безвольно  скатясь  к    паранойе.

Раскачаешь    порою  исскуственно        мысли-качели.
Эх,    сейчас    напишу    я    чего-нибудь    свежего  -    нате!
А    подскочишь    в    холодном    поту    на    больничной    постели.
И    от    крика    безумца    проснётся    сосед    по    палате.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659966
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Потусторонний

Девчонкам! (С наступающим!)

Девочка,    девушка,    женщина,    бабушка!
Как    же    я    всех    Вас,    девчонки,    люблю.
Вы    мои    звёздочки,    Вы    мои    лапушки,
В    Вас    свою    горечь    и    радость    топлю.

Вас    называю    своими    любимыми,
Сердцем    ласкаю    доверчивый        слух.
И    наполняю    хвалебными    гимнами    
Мир    Ваш,    чтоб    скрасить    немного        досуг.

Мамочки,    сёстры,    дочурки    родимые!
Сколько    на  свете  чудесных  сердец!
Талыми        вёснами,    белыми    зимами,
С  вами    уютно  в  любой  «чехарде».

Пусть    Вы,    как    осень    порой    переменчивы
И    нелогично-логичны    всегда!
Нет    восхитительней        преданной    женщины,
Как-то    сказавшей    заветное:    «Да!».

Пусть    поцелуи    растрогают      пальчики.
Вряд    ли    случится    без    женщин    весна!
Не  покидают      любимые        мальчики.
Те,        для    которых        есть    только    Одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649644
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 17.04.2016


Потусторонний

После снега.

После    снега    земля    словно    женщина.
Вся    измята        остатками    сна.
Макияжа    на    ней    не    замечено,
Распустилась    за    зиму    одна.

Ощетинились    кустики    ёжиком
На    безжизненных,    серых    холмах.
Что-то    тётя    совсем    не    ухожена,
Ранним    мартом,    на    первых    порах.

Вновь    снежинки    кружатся,    срываются
Из-под    хмурых    небесных    бровей.
Потускневшую    гладят    красавицу    
По    её        прошлогодней    траве.

Без    любви    одичала,    замаялась,
Обнажила    худое    плечо.
Жаль,            заката    холодное    марево
Не    целует        ещё    горячо.

Восхитителен    ранними    вёснами
Твой        расцвет    на    помятой    щеке.
Зеленеешь    пока    только    соснами,
Скоро    будешь    с    букетом    в    руке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649629
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 17.04.2016


Янош Бусел

Залізничний вокзал…

                                                     [i]  [b]  [color="#d41313"]  Буває  і  так...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#14229e"]Залізничний  вокзал…    Поруч  ,-  Він  і  Вона…
Щось  говорять…  Він  руку  тримає,-
Зігріває  в  долонях…  Надворі  весна,-
Та  тепла  все  немає  й  немає…

Лиш  у  душах  тих  двох  зародилось  тепло…
Час  прощання…  Гудок…  Поцілунок…
Відповів…І  розмови,-  немов  не  було,-
Лиш  в  серцях    квітне    ніжності    трунок…

…Як  доїхав?..  Як  серце,-  болить,  не  болить?...
Та  болить…  Бо  ж  чи  скоро  побачу
Твої  очі…  А  в  нас  тут  “хвилююча”  мить,-
Ми  з  дружиною  їдем  на    дачу…

А  у  тебе?..  Нічого!..  Алкаш  мій  притих,-
Дала  відсіч…  Відчула  свободу…
Та  в  душі  поселилось  найбільше  із  лих,-
Бо  запала  на    зрілу    я    вроду…

Бачу  тебе    щоночі  у  снах…  Наяву
Поруч  ходиш    легкою  ходою…
Лиш  про  тебе  думки…  Лиш  тобою  живу,-
Немов  вік  ми    знайомі  з  тобою…

-  Поцілунок  твій  перший    цвіте  на  губах,
Усе  стогне    бажанням    ночами…
-  Рідна…  Мила…  Я  тебе  теж  бачу  у  снах…
Кинь  усе…  Та  їдь  жити  до  мами…

Це  вже  поруч…  Зійдемось,-    розмовам  на  зло…
Заживемо  в    любовному  шалі…
Бо  ж  у  нас  не  бува,-  щоб  ніяк  не  було,-
Не  щади    лиш  мобілу  надалі…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659998
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


ТАИСИЯ

Волшебница-судьба

В  ручьях  бежит,  журчит  вода.
А  мысли    тянутся    туда,  
Где    в  парке  ива  над  водой…
Мы  были  юными  с  тобой.

Мы  познакомились    весной.
Кружились  в    танце    под  луной.
Наверно  послан  мне  судьбой!
Пришла  любовь,  ушёл  покой.

Был  удивлён  и  мой  герой
Такой  волшебницей-  судьбой.
Меня  увидел  в  сладком  сне.
Звучала  музыка    Массне*…

К  нему  влечёт  любовь  моя.
У  нас  счастливая  семья.
Нам  снятся  трели  соловья.
В  любви  родились  сыновья.

О!  Сколько  промелькнуло  лет!
Но  этот    значимый    сюжет,
Как  перламутровая  нить  –
Позволил    верность  сохранить!

*  Массне    –  опера  «Таисия».

Рисунок  автора.

04.  04.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657193
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Кадет

Дороги

Дороги  бывают  разные,  местами  однообразные…
Они  под  шансон  коварный  водителя  тянут  в  сон…
Бывают  весьма  крутые  и  в  общем-то  несуразные,
Когда  не  вполне  прикольно  гудит  по  мозгам  клаксон…

Бывает,  когда    дороги  плывут  в  раскалённом  зное,
Или  когда  позёмку  глотает  протектор  шин…
Или  когда  вдруг  кашель,  ещё,  не  дай  бог,  да  с  гноем…
Красиво  нас  убивает  безжалостный  сонм  машин…

Но  в  принципе  на  дороге  не  так,  чтобы  жизнь  не  ми́ла,
Хоть  и  спешит  оттопырить  мент  ненасытный  карман,  -
Ему  абсолютно  пофиг,  куда  там  спешит  водила,
Который  баранку  крутит,  просверливая  туман…

А  всё-таки  на  дороге  водиле  гораздо  проще,
Когда  он  летит  на  крыльях  к  супруге…  на  сеновал…  
И  на  виражах  дороги  он  на  судьбу  не  ропщет,
Покуда  колёса  крутят  движок  и  карданный  вал…  

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659969
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Кадет

Дороги

Дороги  бывают  разные,  местами  однообразные…
Они  под  шансон  коварный  водителя  тянут  в  сон…
Бывают  весьма  крутые  и  в  общем-то  несуразные,
Когда  не  вполне  прикольно  гудит  по  мозгам  клаксон…

Бывает,  когда    дороги  плывут  в  раскалённом  зное,
Или  когда  позёмку  глотает  протектор  шин…
Или  когда  вдруг  кашель,  ещё,  не  дай  бог,  да  с  гноем…
Красиво  нас  убивает  безжалостный  сонм  машин…

Но  в  принципе  на  дороге  не  так,  чтобы  жизнь  не  ми́ла,
Хоть  и  спешит  оттопырить  мент  ненасытный  карман,  -
Ему  абсолютно  пофиг,  куда  там  спешит  водила,
Который  баранку  крутит,  просверливая  туман…

А  всё-таки  на  дороге  водиле  гораздо  проще,
Когда  он  летит  на  крыльях  к  супруге…  на  сеновал…  
И  на  виражах  дороги  он  на  судьбу  не  ропщет,
Покуда  колёса  крутят  движок  и  карданный  вал…  

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659969
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Лина Ланская

Я ЩЕ ПОВЕРНУСЯ

Я  ще  повернуся,  чекай.
Отам,  за  знайомим  рогом,
В  кав"ярні  сумний  саксофон
Сплакнувши,  виспівує  блюз.

Від  мене  страждань  не  ховай,
Прошу,  іди  собі  з  Богом,
Отой  наш  нестриманий  сон
З  обійстя  неприспаних  Муз.

Я  ще  повернуся,  люби
Оте  забуття  прадавнє.
Цигарок  без  ліку,  потім
Цілісінький  день  не  пали.

Вином  не  залити  журби,
Не  вперше  і  не  востаннє...
Бурштин,  що  у  позолоті,
Смертельна  спокуса  смоли.  
14.04





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
дата поступления 14.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Дід Миколай

Сонечка - Весна

Вишиванку  одягла,  
Внучка  Соня  вранці.
Й  полетіла,  як  бджола,
Личко  у  рум’янці.

Закрутилася  в  танок,
Сяйвом  мерехтіла.
Через    кладочку  в  гайок,
Веснянок  будила.

Пісня  навстіж  голосна,
По  стежині    бігла.
То  проснулася  весна,
У  гаю  розцвіла.

І  метелики  й  джмелі,
Радо  зустрічали.
З  днем  народження  її,
Всі  довкруж  вітали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659655
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016


s o v a

майже ні слова про каву )

останній  трамвай,
як  один  з  перехожих,
палаючий  сон
золотих  ліхтарів,
у  посмішках  квітень
читає  про  схожість,
блакитні  кити
і  чарівність  вогнів

сьогодні  мовчалось
весь  вечір  з  папером,
вишневими  квітами,
сонцем  з-за  хмар,
нічого  нового,  -  
весна  із  мольбертом,
у  подиху  дощ,
за  туманами  чар

годинник  вистукував
час  по  бруківці,
підступно  ховалися
жовті  таксі,
а  зорі  сміялися,
в  них  же  вечірка,
у  розпалі  вечір
мовчань  для  душі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659401
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Радченко

Кульбаби

Жовто-сонячного  кольору  кульбаби
У  смарагдовій  траві  розсипані.
Це  казкова  і  чарівна  ніжність  зваби  -
Квітня  почуття  такі  нестримані.

Легко  лагідними  пальчиками  вітер
Доторкнеться  то  трави,  то  квіточки.
Усміхнеться  щиро  і  яскраво  квітень:
Ой,  які  красиві  жовті  зірочки.

Й  ми  з  тобою  усміхнулись  ненароком,
Бо  згадалась  знов  далека  вже  весна.
Від  якої  до  сьогодні,  крок  за  кроком,
По  життю  йдемо  й  хода  іще  міцна.

Невибагливі  квітки  дарують  ніжність,
Бо  у  чомусь  дуже  схожі  на  людей:
Відцвітуться  й  раптом...  сива  білосніжність
Їхні  голови  укриє  в  той  же  день.

Ну,  а  зараз  жовто-сонячні  краплинки,
Що  розсипав  квітень  у  смарагдовій  траві,
Мов  коштовні  і  небачені  перлинки,
Усміхаючись  даруєш  знову  ти  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659113
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Lana P.

ЗАГРАЛО СОНЦЕ

Заграло  небо  на  метеликових  крилах.
Зненацька  зачепило  сонячну  струну,  —
Струмки  під  снігом  жваво  потекли  по  схилах,
Своїм  дзюрчанням  стріли  радісно  весну.

Пісні  лунали  у  пташиних  виконаннях,
Бруньки  набухлі  розривали  ланцюги.
На  річці  крига  репалася  від  скресання,
Що  аж  здригнулися  тутешні  береги.

Прокинулось  зайчатко  миле  на  горбочку
І  пострибало  у  тіньочок  навмання…
Травичка  чепурилась  в  райдужнім  віночку,
Колола  погляд  ще  незорана  стерня.

Природа  оживала  з  лоскотом  у  грудях,
По  жилах  розтікалось  сонячне  тепло…
Здавалось,  що  метелики  нам  сонце  будять,
Сердечками  сідають  на  весни  чоло  .                                                10/04/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658756
дата поступления 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Кадет

Кружева кубизма

«Всё  проходит»…  и  пост  православный,  и  постмодернизм…
И  на  стиль,  к  сожалению,  нынче  товарищей  нет…
И,  куда  ни  взгляни,  окружает  нас  дикий  кубизм,
Несмотря  на  туманность  и  шарообразность  планет…

Скоро  век,  как  без  лавров  и  в  бозе  почил  футуризм
И  почти  никого  не  шокируют  нынче  шедевры  Дали́…
И,  похоже,  теперь  не  вписаться  мне  в  сюрреализм,
Разве,  может  быть,  в    одутловатые  формы  Земли…

Не  успев  опериться,  спешим  напролом  в  акробаты…
И  художники  нынче  повсюду  такое  творят…
Но  на  кру́ги  своя  возвращаются  даже  квадраты,
Правда,  режутся  больно  их  рваные  в  клочья  края…

Я  надеюсь  –  остались  ещё  интересные  темы
И  нескислым  натурам  жевать  их,  не  пережевать…
Не  смогла  устоять  перед  ними  Ферма́  теорема,
Но  обидно  до  слёз,  что  забыты  стихов  кружева…

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659062
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Олекса Удайко

Я ЛИСТ ОПАЛИЙ

                 Сьогодні  гребли  та  палили  торішній  лист.
                 Обкопували  дерева…    Для  годиться…
                 І  не  більше!  Та  думка  не  вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я  –  лист  опалий…  
Лежу  в  саду…
Для  чого  палиш?  
Я  знов  прийду!
Уже  зеленим  –  
через  гниття  –
вербою,  кленом…  
Таке  життя!

Одно  стліває,  
а  інше  мре,
та  йде  вже  плаєм
закону  бренд:  
не  руш  природу,  
землі  не  руш  –
у  неї  в  моді  
не  Мулен  Руж!

Красу  копати  
у  цій  порі  –
про  що  лопата  
в  у  Божій  грі?..
Не  ріж  живого  –  
там  свій  канон:
свої  знемоги…  
І  –  віщий  сон!

Шануй  природу  –  
і  світлий  день
твоєму  роду  
притьма  прийде,
мов  ненароком  
та  ще  й  не  раз,
поважним  кроком…  
І  –  без  прикрас!..[/color][/b]

10.04.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Богданочка

Кальян

Що  тобі  мій  кальян?..  муляє  очі?
Граюся  просто  так...  Зі  своїм  життям.
Ти  не  жив  як  я,  не  знав  мої  ночі.
Всі  ми  грішні  й  смертні.  Це  собі  затям.

Я  прийшла  сюди,  щоб  забути  відчай.
І  байдуже  вже  -  де  оті  чесноти.
У  душі  давно  б'ються  протиріччя,
Білий  янгол  знов  чорного  супроти.

Бачиш,  ось  цей  дим  -  він  кружля  високо.
Та  йому  ніколи  не  сягнути  неба.
То  і  ми  такі  ж.  Нас  вітрів  потоком
Занесе  туди,  куди  нам  й  не    треба.

Я  така,  як  є.  Іншою  не  буду.
На  вустах  солодкий  присмак  від  вина.
Скинь  мене  з  очей,  наче  ту  облуду,
Коли  ж  ні,  то  пий...  Пий  усю  до  дна.

                                                                                   10.04.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


ТАИСИЯ

Романтический дуэт - художник и поэт


Ах!  Эта  дивная    волшебная  пора!
Природа  замерла...  как-  будто  до  утра.
Она  сегодня  не  такая,  как  вчера.
А  завтра  снова  удивит  её  игра!

Неравнодушен    романтический  дуэт:
Вся  местность  в  новый  облачается  наряд.
И  это  та  пора,  о  чём  мечтал  поэт.
Художник  этой  перемене  тоже  рад.

Друзья  готовятся    в    турне  не  кое-как.
Один  заботливо  пакует  свой  мольберт.
Другой  умело  наполняет  свой  рюкзак….
Ждёт    на  пленэрах  их  торжественный  момент.

Есть  у  романтиков  любовный  интерес.
Поэтому  так  беспокоит  внешний  вид.
Их    привлекли  стихи  двух  милых  поэтесс…
С  надеждой  тайною  им  встреча  предстоит…

09.  04.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658404
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Кадет

Полупустой стакан

Который  год  таращусь  в  ночь  с  балкона,
Когда  совсем  не  видно,  что  внизу…
И,  плюнув  на  Плутарха  и  Платона,
Унять  пытаюсь  философский  зуд…

Мне  говорят  ученые  соседи,  
Что  в  ночь  смотреть  не  очень  хорошо…
И  я  в  заумных  дебрях  «Википедий»
Весомых  возражений  не  нашёл…

Не  вижу  я,  увы,  предмета  ссоры
В  загадочной  первичности  яйца…
Сегодня  есть  такие  прекурсоры,  
Что  не  спасёт  пчелиная  пыльца…

Чтоб  устоять  в  течениях  и  волнах,
Приходится  косить  под  дурачка…
И  нет  теперь  уверенности  полной
В  первичности  икры  и  кабачка…

Мне  с  некоторых  пор  предельно  ясно,
Зачем  козе  потрёпанный  баян…
И  бытие  совсем  не  так  ужасно,
Покуда  цел  полупустой  стакан…

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658326
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Кадет

Полупустой стакан

Который  год  таращусь  в  ночь  с  балкона,
Когда  совсем  не  видно,  что  внизу…
И,  плюнув  на  Плутарха  и  Платона,
Унять  пытаюсь  философский  зуд…

Мне  говорят  ученые  соседи,  
Что  в  ночь  смотреть  не  очень  хорошо…
И  я  в  заумных  дебрях  «Википедий»
Весомых  возражений  не  нашёл…

Не  вижу  я,  увы,  предмета  ссоры
В  загадочной  первичности  яйца…
Сегодня  есть  такие  прекурсоры,  
Что  не  спасёт  пчелиная  пыльца…

Чтоб  устоять  в  течениях  и  волнах,
Приходится  косить  под  дурачка…
И  нет  теперь  уверенности  полной
В  первичности  икры  и  кабачка…

Мне  с  некоторых  пор  предельно  ясно,
Зачем  козе  потрёпанный  баян…
И  бытие  совсем  не  так  ужасно,
Покуда  цел  полупустой  стакан…

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658326
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Оленка Зелена

допоки… химерні тіні

пастельні  відтінки…  штрихами  по  небу…  дощ
змиває  зі  стелі  бліді  акварелі…  де  ти?
це  все,  що  хотіла  б  я  знати  насправді…  що  ж,
здається,  ми  знову  на  різних  кінцях  планети.

це  все,  що  потрібно,  а  більшого    знати  –  зась.
чужими  руками  долоні  твої  зігріті
так,  наче  ніколи  раніше  не  знали  нас
розквітлі  від  ніжності  в  стомлених  душах  квіти.

так,  наче  не  рвало  на  шмаття  у  грудях  світ,  
допоки  в  мені  танцювали  химерні    тіні  –  
непрохана  муза  й  байдужий  до  слів  піїт.
/незламна  приреченість  –  біль  паралельних  ліній…/

…  а  я,  божевільна,  здавалась  щодня  у  борг…
ще  вчора  потрібна,  сьогодні  з  тобою  –  квити.
все  добре,  все  добре…  насправді!  ти  ж  знаєш,  бо
я  просто  не  вмію,  крім  тебе,  когось    любити…  




[i]Всі  персонажі  вигадані.  Співпадіння,  пов'язані  з  появою  химерних  тіней,  прошу  вважати  випадковими)))[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657364
дата поступления 05.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Лина Ланская

ТА ПЕРИНА М"ЯКА

Та  перина  м"яка,  як  стерня
І  холодна  -  довічності  скрута.
Моя  згадка  у  пам"яті  путах:
Проростає  без  сонця  зерня.

Лишень  ніч,  не  розкрилена  ніч,
У  обійстя  дарунком  упала.
Сповивала  серця,  сповивала,
Наче  мачуха  -  голови  з  пліч.

Хай  собі,  розлютилась,  пробач,
Невимовно  жорстокі  уроки  -
Попід  долею  мостяться  кроки,
Квилить  птахом  пораненим  плач

І  подушка  наскрізь...чи  вода?
Видно  дощ  заливає    щоночі,
Дах  і  стіни...то  -    примхи  жіночі  -
Щось  наснилось  -  ото  вже  біда!

Тільки  льодом  до  ранку  взялось  -
В  кригу  серце,  як  в  панцир  закуте
Невеличке  гаряче,  забуте,
Наче  б"ється  ще?  слухаю,ось...
06.04.2016
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657855
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Лина Ланская

СМЕРКАЛОСЬ

Смеркалось,  горіли  свічки.
Розпатланий  Вітер  гонився,
Догнати  хотів  потічки,
У  відчаї    бив  і  казився.

Трощилось,  ламалось  гілля,
Ридали  десь  двері  і  шибки.
А  Річечка  сяйвом  здаля
Уперто  ставала  на  дибки.

Вривається  Вітру  терпець  -
Так  хочеться  спрагло  припасти.
По  небу  пливе  Каганець,
Так  ясно,  хоч  шити,  хоч  прясти.

Смеркалось,  розсипалась  сіль,
З  Чумацького  Шляху  додолу.
Зіркова  пливла  заметіль
Із  Вітром  все  швидше,  по  колу.

В  шаленому  танці  забувсь,
Затих,  розсипаючи  жарти.
До  стиглої  Хмари  горнувсь,
Дощу  розливаючи  кварти.
08.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658087
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Лина Лу

ЯКЩО У РАЙ ЗАЧИНЯТЬСЯ ВОРОТА

Якщо  у  Рай  зачиняться  ворота,
Прийдеш,  скажи,  в  обіймах  обігріть?
Мені  давно  наснилася  скорбота,
Гріх  у  долоні  -  лінія  тремтить.

Гріх  у  долоні,  а  на  серці  -  шрами,
Холодний  піт,  не  буде  каяття,
Бо  наше  щастя  варте  навіть  драми,
А  що  та  драма,  коли  фарс  -  життя?

А  що  та  драма,  лиш  театру  сцена
Весь  біль  відчує  і  душі  печаль.
Тут  і  вино,  і  леза,  вкотре,  вена
Уникнути  не  спромоглась,  на  жаль...

Уникнути  не  спромоглась,  безсило,
Молилася:  коханням  покарай!
Прийдеш,  коли  зламало  і  скрутило
І  навіть  шпарку  зачинило    в  Рай?
07.04.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658166
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Анатолій В.

Прощання

Я  втрати  боюся,  боюся  зачинених  брам,
І  жити  лиш  згадкою,  тішити  думкою  мрію...
Боюся  відкритись  назустріч  буремним  вітрам,
Боюся  прощань,  бо  змиритися  з  ними  не  вмію.

Прощання  -  це  як  відпускати  частину  себе:
На  волю,  назавжди,  у  небо,  у  ніч  горобину...
Та  ніч  усе  небо  закриє,  колись  голубе!..
Так  важко  дивитися  мріям  і  спогадам  в  спину!

Усе  відійде,  все  забудеться,  стане  нічим,
Допоки  зі  сховку  не  з`явиться  привидом  спогад  -
Тоді  оживе  згустком  болю  у  плетиві  рим
Цей  вірш,  невловимий,  як  натяк,  як  подих,  як  здогад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Янош Бусел

Ой, берізонько…

                         [i]  [b]    [color="#c42020"]Чарівні        та        життєдайні  
                               Наші  ліси,  переліски,  гаї...
                               Але  що  ми  робимо  з  ними!...
                               І  це  люди?..  Європейці?...
                               Сто  років  ще  плисти...І  все  л...[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#106e14"]Ой,  берізонько                                                                                                                                            
Закосичена,  -              
Це  -  твоя  краса,
Чи  позичена?
                                   
                                   Це  -  моя  краса,                                                                                                              
                                   Не  позичена,  -
                                   Жаль,  -  людьми  вона
                                   Не  помічена.

Глянь,-  домівка  в  нас
Геть  засмічена,
Рідко  з  нас  яка
Не  скалічена.
                                                                                                                                                                     
                                     Доля  всіх  сестер
                                     Свердлом  мічена,-
                                     Вандалізм  розцвів
                                     Мов  осичина…

Любі  людоньки,-
Рать  набичена,-
Злом  душа  у  Вас
Намагнічена.
                                     
                                     Намагнічена,
                                     Намантачена,
                                     Зло-Системою
                                     Розсобачена…

Ой,  берізонько
Закосичена,
Літнім  сонечком
Вщерть  насичена…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655769
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 08.04.2016


Янош Бусел

Осіння красуня…

                         [i]  [b][color="#9c0909"]  Переклад  з  Г.  Тімофєєва.[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0a0a7d"]На  асфальт,  паутинкою  мічений,
На  траву,  що  мов  килим  була,
Жінка  -  осінь,  красою  засвічена,
Плаття  -  лист  у  мовчанні  зняла…

Жінка  -  осінь,  красою  засвічена,
Плаття  -  лист  у  мовчанні  зняла…

Старий  клен  не  бурчи,-  рицар  етики,
Вороняччя  -  мовчати!..  Давно  вас  молю.
Грішне  тіло  її  обійму  колись  все  -  таки,
Бо  цю  осінь  я  вірно  і  ніжно  люблю...

Осіння  красуню,-  ти  гроно  підв'ялене,-  
Теплим  літом  не  поєне-  ти  зелене  й  гірке...
Коли  ж  сонцем  прогріте,  любов'ю  запалене,-
Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Я  купався  в  волоссі,  мов  змолоду,
Пестив  плечі  красуні  і  млів,-  
Бо  -  солодші  ячмінного  солоду
Від  палких  її  пестощів  -  слів...

Бо  -  солодші  ячмінного  солоду
Від  палких  її  пестощів  -  слів...

Та  на  часі  -  зима  білокрила,-
Ти  летиш  у  замжичену  даль...
Зустріч  буде,-  бо  надто  вже  мила
Та  земля,  де  любов  і  печаль...

Осіння  красунечко,-  гроно  підв'ялене,-  
Теплим  літом  не  поєне-  ти  зелене,  гірке...
Коли  ж  сонцем  прогріте,  любов'ю  запалене,-
Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Осіння  красунечко,-  гроно  підв'ялене,-  
Теплим  літом  не  поєне-  ти  зелене,  гірке...
Коли  ж  сонцем  прогріте,  любов'ю  запалене,-
Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...
[/color][/b][/i]

                                         [i]      [color="#075407"]    Оригінал.

                                           Геннадий  Тимофеев

                         ОСЕННЯЯ  ЖЕНЩИНА

На  асфальт,паутинкой  расчерченный,
И  на  стебли  примятой  травы
Осень,  словно  красивая  женщина,
Молча  сбросила  платье  намокшей  листвы.

Осень,  словно  красивая  женщина,
Молча  сбросила  платье  намокшей  листвы.

Не  кружись,  вороньё  оголтелое,
Не  ворчи  на  меня,  старый  клён.
Всё  равно  обниму  её  грешное  тело  я
Потому,  что  давно  в  эту  осень  влюблён.

Осенняя  женщина,  как  роза  божественна,
Как  лилия  женственна,  чиста  и  нежна.
Осенняя  женщина  светла  и  торжественна,
Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Я  ласкал  её  дивные  волосы,
Целовал  плечи  женщины  той.
Те,  что  слаже  ячменного  колоса
И  омыты  росою  святой.

Те,  что  слаже  ячменного  колоса
И  омыты  росою  святой.

Вдруг  она  белокрылою  птицей
Улетела  в  туманную  даль,
Чтоб  однажды  туда  возвратиться,
Где  остались  любовь  да  печаль...

Осенняя  женщина,  как  роза  божественна,
Как  лилия  женственна,  чиста  и  нежна.
Осенняя  женщина  светла  и  торжественна,
Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Осенняя  женщина,  как  роза  божественна,
Как  лилия  женственна,  чиста  и  нежна.
Осенняя  женщина  светла  и  торжественна,
Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.
[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657691
дата поступления 06.04.2016
дата закладки 08.04.2016


МАЙДАН

ГОЛОВНИЙ ЗАКОН ВСЕСВІТУ

Світом  править  СПРАВЕДЛИВІСТЬ,
за  яку  ми  є.
Буде  тому  Божа  милість,
хто  це  визнає.

І  трапляються  МАЙДАНИ
за  єдину  суть  -
скинуть  сумніву  кайдани
і  людиной  буть.........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657893
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Дід Миколай

Бо Розум є, - Воля й Душа!

Розквітне  моя  ще  Вкраїна,
Гримітиме  Слава  і  Честь.
Постане,  як  стержень  з  руїни,
Посеред  межі  Перехресть!  

Підніме  крило  лебедине
В  Господньому  колі  Небес.
Займе  своє  місце  достойне,
Бо  русич  вже  духом  Воскрес!

Й  загине  покора  сліпая,
Відійде,  мов  віра  чужа.
Веселка  постане  над  Гаєм,
Бо  Розум  є,  -  Воля  й  Душа!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657205
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Лина Ланская

ПРОСТО БУДЬ

Я  заховаюсь  в  собі,  від  образ  утечу.
Поряд  малесеньку  збірку  кладу,  як  молитву.
Я  вже  програла  з  твоїми  примарами  битву,
Просто  сховалась  в  собі  та  рахунки  плачу.

Наче  пухнасте,  грайливе,  мале  кошеня,
Смішно  до  сліз,  що  шкодливе  таке  і  нестерпне,
Лащиться  мовчки,  в  любові  якесь  невичерпне,
Знову  наосліп  уперто  іде  навмання.

Коротко:  крається  темне  оте  повсякчас  -
Місяць  скотився  в  безодню,  а  неба  немає.
Мабуть  ворота  у  Рай  зараз  він  відчиняє,
Тільки  б  знайти  їх,  бех  хижих    зіркових  прикрас.

Щоб  не  забув  ти,  і  вкотре  не  вилив  образ,
Може  й  болітиме  серце,  то  доля  карає.
Пекло  довіку  оте  називатимуть  Раєм,
Доки  топитимеш  душу  в  омані  чимраз.

Я  заховаюсь  в  собі,  від  образ  утечу.
Злу  не  дістанусь,  любов"ю  запалені  вірші,
Може  вони  недолугі,  або  ще  і  гірші?
Ти  не  читаєш,  той  що?..просто  будь,-  шепочу.

02.04.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656750
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Ірина Кохан

У паводку фіалкових ночей

У  паводку  фіалкових  ночей
Знайди  мене,  зумій  мене  зігріти.
Чарівним  співом  місячний  Орфей
З'єднає  душ  загублених  орбіти.

Стікають  зорі  теплими  слізьми,
Горять  нарцисів  жовті  смолоскипи.
Збуди  мене  від  лютої  зими,
Із  вуст  моїх  солодкий  трунок  випий.

Не  прирікай  на  вічну  самоту...
У  лакримозі  місячного  сяйва
Скидає  небо  зоряну  цноту.
Чи  я  була  для  тебе,  може,  зайва?

Чи  ти  між  снів,  немов  анахорет*,
Збираєш  попіл  згаслого  кохання?
Знайди  мене  у  спалахах  комет
Поки  не  впало  краплями  світання

На  сяйно-біле  прядиво  хмарин.
Збери  росу  із  вій  моїх  тремтливих...
У  паводку  фіалкових  хвилин
Зігрій  мене  у  ніжності  розливах.

*Анахорет  -  відлюдник,  самітник,  пустельник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


НАДЕЖДА М.

Найкращий сміх - це над собою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5XyIFOYmUM  
 [/youtube]

Коли  надворі  дощ,  нема  тепла,
То  в  серці  теж  чомусь  тоді  негода.
Але  проста  усмІшка  все  здола,
І  зміниться  в  душі  тоді  погода.

Коли  надвір  виходиш  ти  сумний,
І  ніби  все  у  чорно-білих  фарбах,
Усмішку  ніжну    дарувать  зумій,
І  світ  тоді  весь  буде  у  оздобах.

Але  найкращий  сміх  -  це  над  собою,
Коли  зуміє  хтось  вас  обдурить.
І  сміх  тоді  воює  із  журбою,
І  може  дуже  вдало  тут  схитрить.

Від    сміху  потечуть  гіркі  сльозинки.
Сміємося,  що  ходим  в  дураках..
А  щастям  ми  вважаєм  ті  хвилинки,
Коли  ми  сміємОся  просто  так.

Тож  смійтесь  на  здоров"я,  любі  друзі.
Найкращі  ліки  -  сміх  від  всіх  недуг.
І  кажуть  недаремно,  по  заслузі:
В  житті  у  нашім  сміх  -  надійний  друг.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656400
дата поступления 01.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Лина Ланская

АРІАДНА

Напиши  мені  кілька  рядків,
За  хвилину  до  півночі,  зараз
Після  всіх  швидкоплинних  зв"язків;
Розізлившись,  що  в  сон  увірвалась,

Та  забулась,  бо  лишень  наснилась.

Напиши  мені  декілька  слів:
Пророста  в  чорне  золотом  листя  -
Аріадна,    одним  із  клубків,
З  лабіринту  до  звіра  в  обійстя  -

Тихо  йшла,    навіть  не  боронилась,  

Мінотавру  невинність  несла,
Як  офіри  останньої  крила.
По  дорозі  її  розлила,
Коли  серце  Тесею  відкрила,

За  хвилину  і  не  зупинилась...

Опівночі  троянда  цвіла,
У  твоїм  одинокім  чеканні
Не  мене  ,  пелюстки  зі  стебла
Ворожили  солодке  кохання.

Он  -  клубок,  чи  сльоза...  покотилась.

31.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656175
дата поступления 31.03.2016
дата закладки 02.04.2016


OlgaSydoruk

До зірок летіла на крилах…

Експромт

До  зірок  летіла  на  крилах...
Колисковую  нічка  лила...
Найсолодшу,теплую,милу,
Як  водичка  у  потічка...
Вітерець-лоскотун  сизокрилу
Похапцем  відганяв  звідтіля,
Де  мостилося  горе(на  брилах)...
А  вербичка  -  коси  плела...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656103
дата поступления 31.03.2016
дата закладки 02.04.2016


Амелин

Бывает и так (Лит. пародии)

Из  оригинала:
Андрей-Виктория  Андреев  "Поцелуями  рук"

[i]"...Поцелуями  рук…  он  её  поднимал  к  облакам.
Поцелуями  губ  уносил  до  ближайшей  кометы…  [/i]


Пародия
[b]Такие  разные  поцелуи  [/b]

Поцелуями  Музы  стихи  я  всё  время  считал,  
Поцелуями  рифмы  я  пестовал  часто  бумагу...    
В  этом  деле  я  стал  –  мне  казалось  –  профессионал,        
К  поэтическому  «был  причислен»  я  архипелагу.            
 
Поцелуями  сердца  я  чувствовал  каждый  предмет,  
Поцелуем  души  возносил  до  ближайшей  кометы.  
А  когда  сам  Пегас  прилетел,  понял  я  –  что  Поэт...      
Я  к  нему  подошёл,  прямо  в  гриву  целуя  при  этом.  
   
Поцелуями  губ  он  ответил  на  мой  поцелуй,  
Целовался  и  ржал…  Видно,  всё  же,  –  от  чувств  избытка,  
Но  когда  я  ему  попытался  сказать:  «Не  балуй!»                        
«Поцелуем»  копыта*  закончилась  эта  попытка...

[i]*От  удара  копытом  Пегаса  на  горе  Геликон  возник  источник  Гиппокрена,    
из  которого  черпали  вдохновение  поэты.  (Но  это  так...  ни  на  что  не  намекая)  [/i]



Из  оригинала:
Яна  Дека  "Порвать  на  части  календарь"

[i]"Не  досада,  не  подвох,  не  пакость  –  
Это  наугад  дождит  январь…
Хочется  упасть  в  диван  и  плакать,
И  порвать  на  части  календарь.

Или  лучше  выдрать  из  недели,
Будто  мановением  руки,
Всем  осточертевший  понедельник  –
Главный  повод  лени  и  тоски…

И,  хотелось,  вторник  бы  и  среду
Вырезать  и  бросить  за  окно!
Чтоб  укоротить  дорогу  к  лету,
И  четверг  -  за  ними,    заодно…"

 [/i]
Пародия
[b]Зачем  покупала?  [/b]

День  какой  сегодня?..  Понедельник?
Вроде  пятница  была  вчера…
Ну  и  что,  куда  субботу  дели?
Нет  её,  лишь  чёрная  дыра…

Воскресенье?..    И  его...    Есть  вторник…  
Неприемлем  мне  такой  расклад.
Ничего  нет  в  этом  мире  вздорней.
Эй,  вы  там!  Верните  всё  назад!

Выдрать  из  недели  воскресенье!
И  субботу…    В  дырах  весь  январь…    
Это  всё  одной  цепочки  звенья...  
Где  я  покупала  календарь?!

Кто-то  так  решил  бороться  с  ленью?
Это  ж  надо…  Встретится  он  мне…            
Я  ж  его…  "словесности"  шрапнелью...        
Будет  помнить  как  о  страшном  сне.

Не  скупее  стала  я  в  желаньях*,
Слышала  –  всё  врут  календари!..
И  под  дождь  январской  звонкой  ранью*,
Вырвала  рабочие  все  дни...  

*  Использовано  из  «Не  жалею,  не  зову,  не  плачу»  С.  Есенина

[i]("Я  теперь  скупее  стал  в  желаньях,
Жизнь  моя,  иль  ты  приснилась  мне?
Словно  я  весенней  гулкой  ранью
Проскакал  на  розовом  коне.")
[/i]


Из  оригинала:

Тем  Женщинам,  что  так  любили  нас
Александр  Тюльпин

[i]«Придет  пора  и,  память  напрягая,
Мы  будем  наших  Женщин  вспоминать:
Вот  первая  идет,  за  ней  вторая,
И  третья  .  .  .  или  первая,  опять?
………………………………………..
Идут  они  торжественным  парадом…»  [/i]


Пародия
[b]Вспоминая  женщин      [/b]

Умчалась  в  лету  молодость  лихая
И  всё  быстрей  проносятся  года,
Пришла  пора  и,  память  напрягая,
Я  женщин  вспоминаю  иногда.

Не  просто  так  –  командую  парадом.
А  то  у  женщин  как?  –  Да  как  всегда…
Полнейший  в  головах  их  бес-порядок,
Но  для  меня  ведь  каждая  –  Звезда!
         
Вот  первая  идёт,  за  ней  –  вторая
И  третья…  или  первая  опять?
Нет  –  третья…  арифметика  простая,
Но  как  же  нелегко  их  посчитать...

Четвёртая  прошла...  За  ней  –  прохожий...
(Откуда  взялся?!)  Старый  лысый  чёрт…            
Седьмая…  Третья…  Пятая…  О,  боже!..
Они  ж  не  могут,  не  запутать  чтоб…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656325
дата поступления 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016


Макієвська

Олексі Удайку в День Ангела

Сьогодні  гарне  та  тепле,  весняне  свято,
День  Ангела  у    поета  й  Майстра  слова
Олекси  Удайко!  Працює    він  багато
Й  завзято.  Талант  ого,  ще  той  !  А  мова!

А  мова,  в  нього  ніжна,  така  чорноброва́,
Калинова,  волошкова  з  рути-м"яти,
Щира    українська,  колискова,  медова,
Що  хочеться  вчити  її  і  кохати
Всіх  на  світі.  В  піснях    вона  пташкою  співа
У  смарагдових  гаях  та  біля  хати
В  садах,  де  сина  чекає  мати...Ожива
Музика  у  віршах...Що  й  не  передати.

Дякуємо    Вашому  батькові  й  матері,  
Що  народили    на  світ  такого    сина
В  поліському  краю,    де  співали  кобзарі,
Де    Остапа  Вересая,  батьківщина.

Гідного  сина  українського  народу,
Козацького  роду,  співця  України,
Який  бореться  своїм    словом  за  свободу,
А  вірші  беруть  за  душу,    солов"їні.

*******

Віват  Майстру  слова!  Від  щирого  серця!
Нехай  шлях  по  споришам  ще  довго  стелиться,
Здоров"я  і  наснаги    Вам  ,  пане  поете
На  довгії  літа!  І  щасти  на  всіх  стежках!

*******
На  картинці:
Герб  Срібнянського  району  (проект)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655958
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Радченко

Случайные встречи

Бывают  же  встречи  случайные:
Короткие,  без  продолжения,
Ни  радостные,  ни  печальные  -
Ещё  одно  в  жизни  мгновение.

Попутчику,  ты,  незнакомому
Расскажешь  вдруг  всё  сокровенное,
Увидишь  свою  жизнь  по-новому,
Душе  станет  легче,  наверное.

Растает,  как  лёд,  груз  отчаянья,
Исчезнут  пустые  сомнения.
А  встреча,  она  не  случайная  -
Твоё  в  ней  живёт  откровение.

Хранители  душ  наших,  Ангелы,
Нам  дарят  такие  случайности,
Спасти  нас  пытаясь,  а  главное,
Чтоб  мы  не  узнали  ад  крайности.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655844
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Радченко

Случайные встречи

Бывают  же  встречи  случайные:
Короткие,  без  продолжения,
Ни  радостные,  ни  печальные  -
Ещё  одно  в  жизни  мгновение.

Попутчику,  ты,  незнакомому
Расскажешь  вдруг  всё  сокровенное,
Увидишь  свою  жизнь  по-новому,
Душе  станет  легче,  наверное.

Растает,  как  лёд,  груз  отчаянья,
Исчезнут  пустые  сомнения.
А  встреча,  она  не  случайная  -
Твоё  в  ней  живёт  откровение.

Хранители  душ  наших,  Ангелы,
Нам  дарят  такие  случайности,
Спасти  нас  пытаясь,  а  главное,
Чтоб  мы  не  узнали  ад  крайности.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655844
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Олекса Удайко

СВЯТО ТЕПЛОГО ОЛЕКСИ*

                         [i]...Лиш  мить  мізерна  до  хули,
                         Лиш  крок  короткий  до  покари...                            
                                                                   [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]

                         
[i][b][color="#e110e8"]Себе  й  усіх  вітаю  я  Олекс
Із  Днем,  що  йде  до  нас  весняним  степом!  
Не  терпить,  знаю,  він  примички  «екс-»,
Бо  недарма  ж  мандрує  з  словом  "теплий".

Теплом    своїх  нескорених  сердець
Зігріємо  нараз  ми  всю  планету…
Їй  не  гряде  принизливий  кінець  –  
Пощо  б  жили  на  ній  такі  поети?!

То  ж  прославляймо  милість  і  красу  –
Вже  годі  все  своє  навкруг  ганьбити!
Я  й  свій  камінчик  в  шаньці  припасу
І  покладу  в  селитву**,  щоб  бутити…  

Ще  випустим  із  вулика  бджолу,
Щоб  мед  з  полів  у  наший  дім  носила…
Залишимо  за  вуликом  хулу,
Бо  в  рої  однодумців  –  наша  сила!  

Й  які  б  дебати  в  гурті  не  були    –  
Не  ставте  во  главу  життя  почвари!

«Як  мить  мізерна  до  експрес-хули,
Так  крок  короткий  до  її  покари»…[/color][/b]

30.03.2016  
________
*Принагідно  дякую  всім  друзям,  хто  поздоровив
(і  не  поздоровив)  мене  з  Днем  народження.  Попри  
все  я  люблю  вас  і  обіцяю  тішити  й  надалі  своїм  словом
і  ділом,  хай  навіть  інколи  перцюватим…    Бо  такі  ми,    
Олекси-овни,  є  –  занудні  правдолюбці!    Але  –  теплі…
**Фундамент.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Владимир Зозуля

Розовое попурри

                         ------

На  зеленеющей  полянке,
Где  сели  черные  грачи,
Вода  по  камешкам,  из  ямки,
Поющим  ручейком  звучит.
И  можно  корочку  батонью
Неспешно  насухо  жуя,
Легонько  зачерпнув  ладонью,
Запить  мелодией  ручья.
И  обновленным,  (Боже  правый,
Что  за  года,  в  конце  концов?)
На  зеленеющие  травы,
Раскинув  руки  лечь  лицом…
Или  не  лечь…  упасть  в  них  –  оппа!
Да  так,  чтоб  захватило  дух…
…и  слушать  их  влюбленный  шепот
Почти  не  напрягая  слух…
…лежать  и  слушать…  понимая…
От  слов  и  звуков  ошалев.
Лежать  и  слушать…  обнимая…
Жизнь  в  пробудившейся  земле.
Жаль,  холодна  и  плоскогруда
Подруга  после  зимних  снов,
Но  чувства  пьяную  минуту
Я  с  нею  праздновать  готов.
И  пусть  мои  года  под  осень,
Но  отзывается  во  мне
Чудесное  многоголосье
Навстречу  солнцу  и  весне…
                         
                       ------

Бегут  чернявые  юнцы,
Девицы  русокосые
И  травы  в  серебре  росы
Сминают  ноги  босые.
Их  ждёт  весна,    зовёт  апрель.
Люби,  душа  –  Снегурочка!
Ты  слышишь?  Чувства  –  юный  Лель
Запел…  играет  дудочка.
                       
                       ------

Своё  рождественское  чудо
Весна  язычница  чудИт.
Оно  везде,  оно  повсюду,
В  садах,  на  улицах,  в  груди.
Как  будто,  над  зимою,  тешась
Весна  одела  мир  вокруг
В  апреля  –  розовую  снежность,
В  цветенья  –  белоснежный  звук.      
                       
                         ------

Ах,  моя  яблонька-ранетка,
Ты  словно  фея  вешних  снов,
Твоя  раскидистая  ветка,
Стучится  розовым  в  окно…
Стучится  –  чувств  от  сердца  хочет.
Стучится  так,  что  в  стеклах  хруст.
И  ведь  срубить,  не  станет  мочи…
И  так  любить,  не  хватит  чувств…
                       
                         ------

Забыта  черно-белость  гаммы
Холодной  графики  зимы.
Раскрыт  проём  оконной  рамы.
Печали  глаз  упразднены.
Ушло  деревьев  чернобылье,
Они,  как  стаи  светлых  птиц,
Их  ветви  белые,  как  крылья,
Взмахнув,  роняют  перья  вниз.
О,  это  чувствонаважденье!  
И  бродит  кровь,  как  тёплый  эль.
Пора  любви,  пора  цветенья,
Весна,  я  Ваш  влюбленный  эльф.  
Вы  мне  назначили  свиданье,
Под  веткой  яблони  в  саду
И  я,  придя  сюда  заранее,
Уже  стою,  надеюсь,  жду…
Я  знаю,  встреча  неизбежна.
Я  помню  нежность  губ  и  глаз.
О,  эта  розовая  нежность!
О,  фея  грёз,  я  верю  в  Вас!
                     ------  
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655770
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


ТАИСИЯ

Я в сказку желаю попасть


Стою    на    распутье    дорог.
Какую    же    выбрать    из    них?
Не    ведала    в    жизни    тревог.
Пошла    через    лес    напрямик.

Опасно  попасть    зверю    в    пасть.
Маршрут    мой  –  болото    и    лес.
Я    в    сказку    желаю    попасть.
Ведь    лес    -    это    море    чудес.

Живёт      в      той    избушке    Яга.
Встаёт    она    рано    -    чуть    свет.
Помощник    её    -    Кочерга.
На    примусе    варит    обед.

Старушка    Иванушку    ждёт…
Ей    суп    обещал    с    топором.
В    болоте    «царевна»    живёт.
Он    будет    её    женихом.

Пусть    сказки    немножечко    врут.
Хандра    чтоб    ушла    навсегда,
Меняй    свой  привычный  маршрут.
И    в    сказку    поверь    иногда…

29.  03.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655608
дата поступления 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Кадет

Капуста

Не  у  нас  в  этот  раз  отметелил  февраль
И  сосульки  рвались  как  патроны…
Но  и  в  наши  широты  пролился  грааль,  
И  вовсю  строят  гнёзда  вороны…

Уповая  на  фарт,  откапризничал  март,
Возвратились  грачей  караваны…
И  вернулись  коты,  растранжирив  азарт,
На  любимые  кресла-диваны…

На  католиков  глянул  воскресший  Христос,  
Вышел  срок  заневеститься  вишням…
Разучился  народ  целоваться  взасос
И,  увы,  третий  нынче  -  не  лишний…

Впереди  всё  ещё  утомительный  кросс,
Но,  пожалуй,  не  буду  о  грустном…
Со  дня  на  день  цветами  стрельнёт  абрикос,
Ну,  а  там  зацветёт  и  капуста…

март  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655492
дата поступления 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


OlgaSydoruk

Звезда от ночи отрекалась…

Звезда  в  тумане  зарождалась:
Среди  кромешной  темноты...
Звезда  от  ночи  отрекалась,
Когда  летела  с  высоты...
Прозрачный  падал  лучик  света
На  пепла  горсточку(с  горой)...
На  изумрудный  клаптик  лета...
С  такой    зелёною  травой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655396
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Оксана Р.-Г.

Для щастя потрібно так мало!

А  мені  б  лише  краплю  тепла,
Тільки  крихту  мізерну  любові!..
Я  б  сльозинкою  щастя  стекла
І  зродилась  у  бруньці  вербовій.

Не  прошу  все  віддати,  о,  ні!  -
Поділіться,  кому  забагато...
Може,  топчете  їх  у  багні,
А  у  мене  в  душі  буде  свято.

Хай  зародиться  віра  нова,
Хоч  маленьке  зернятко  надії  -
Заколосяться  щедро  жнива,
І  засмучене  серце  зрадіє.

Не  жалійте  нікому  добра,
Бо  для  щастя  потрібно  так  мало!..
Нам  Господь  диво-серце  обрав,
Щоб  любов'ю  весь  світ  обійняло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655245
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016


OlgaSydoruk

Кохай сьогодні, як учора…

Експромт

Коли  тримаєш  мої  руки,
То  відчуваєш,як  пече?..
Несамовитий  час  розлуки!..
Ненавиджу  його  лице...
Кохай  сьогодні,як  учора:
Із  пристрастю,як  в  перший  раз!..
Неси  на  крилах,моя  доле!..
На  хвилях  ніжності,  Парнас!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655236
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Lana P.

КУЛЬБАБКА

Кульбабка  тримає  весь  світ  —
Піднесла  пухнасту  голівку.
І  кличе  її  зореліт
У  довгу  цікаву  мандрівку.          17/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655163
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Макієвська

Веснонько, весна! Прийди! ( Зазив Весни)

Веснонько,  весна!  Прийди!  Морок  зими  зніми,
Сонечком  на  небі  засяй,  пропливи  по-між  хмар,
Обійми,  обігрій  землю,  настрій    підніми,
Впусти  чудодійні  струми,    свій  божественний  дар.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Тепло  нам  принеси,
Білим  лебедем  прилети  разом  з  лелекою,
Жайвором  заспівай  нам,  пісні  чи  романси  
Про  свою  дорогу  додому,  ой,  далекую.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Застели  килими  
Смарагдово-шовкові,  трави  хмільні,  росяні...
Й  в"юнкі  спориші  на  стежки,  де  бродили  ми
Колись  з  тобою,  закохані  й  чудні  по  весні.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Заквітуй  ці  сади,
Запали  серця  коханням,  щоб  вони  не  спали,
Раділи  життю.  Щоб  залишали  ми  сліди
Добрі  й  славні  на  землі,  щоб  гарно  у  нас  стало.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Горе  з  пліч  забери
Матерів  та  синів  в  Україні  рідній  моїй,
Щоб  не  грохотали  гради.  Мир  нам  поверни,
Щоб  слухали  ми  тільки  серенади  солов"їв!

Веснонько,  весна!  Прийди!  Любов"ю  осяйни
Замерзлі  та  спраглі  душі,  беззахисні  наші,
Ми  прагнемо  твоїх  чар,  якоїсь  таїни
В  бузковому    розмаї,  в  серпанковій  тиші.


*******

Хоч  метеликом,  бджолою  чи  хрущем  пролети,
Березовим  соком  стечи  по  біло-чорній  корі,  
Крилом  ластівки  у  вишині  небес  нам  махни,
Щоб  бачила  себе  верба  у  дзеркалі    на  зорі,
Їй    зеленую  косу  заплети  біля  води...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655128
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Lana P.

ЛЕБЕДИНЕ КОХАННЯ

У  просторі  між  шиями
Пульсує  серце  хвилями...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655122
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Лина Лу

КОГДА ЗВОНЯТ КОЛОКОЛА

Когда  звонят  колокола,  вздыхает  горизонт
И  медленно  густеет  синева;
В  ней  каждый  миг  -  послание  и  в  каждом  -  свой  резон:
Звенит  капель,  зима  едва  жива.

Когда  звонят  колокола,  как  дымка  тает  зло,
Холодный  ветер  обнимает  бриз.
Сплелись  две  тени,  на  двоих  -  всего    одно  крыло  -
Не  удержаться,  пропасть  кличет  вниз.

Когда  звонят  колокола,  запомни  этот  час,
Я  мысленно,  целуя  небеса,
На  перекрестке  двух  дорог,  быть  может  не  сейчас,
Однажды  отыщу  твои  глаза.
27.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655052
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


OlgaSydoruk

Ты выбираешь одиночество?. .

Экспромт

Ты  выбираешь  одиночество?..
Но  одиночество  -  капризно...
Оно-единое(из  зодчества),  
Что  чувства  стелет  по  карнизу...
Оно  -  окутано  туманами...
Оно  -  дождями  в  холодах...
Оно  -  снегами,льдами  талыми...
Оно  -  вкус  горечи  в  устах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655041
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Лина Ланская

ТВІЙ АНГЕЛ

Я  навіть  не  тінь  у  твоєму  житті,
Не  спалах  і  навіть  не  спалена  свічка.
Я  тільки    сльоза...ба,  мабуть  ціла  річка,
Що  скресла,  коли  відійшла  заметіль.

Я  навіть  не  ранок,  не  приспаний  день,
Не  кава  гаряча  у  чашці  на  денці,
Відлуння  бажань,  -  не  тріпочеться  серце,
Від  смутку  не  плаче,  бо  хоче  пісень.

Я  навіть  не  жар,  але  подихом  знов
Застану  вві  сні,  обпалю  і  у  попіл
Розвію  те  "навіть",  здивується  окіл,
Зотліють  останки  прадавніх  оков.

Я  навіть  не  користь,  я  навіть  не  гріх,
Безмежного  віку  маленька  зупинка;
Срібляста  сніжинка,  легенька  пір"їка  -
Твій  Ангел,  що  сипле  у  відчаї,  сміх.
27.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654998
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


OlgaSydoruk

В стенах 13 на 15…

В  стенах  13  на  15    -  
Затмение  света(жалюзи)...
Квадрат  старинного  багета...
И    -  голограммы-миражи...
Витают  запахи  ванили  -
Их  всеобъемлющая  власть...
И  крылья  белые  (в  шарнирах)  -
Моя  несбыточная  страсть!..
Там  пир  богемы(из  эфира)
И  одалисок  нагота...
Там  столько  трепетного  пыла!..
И  тихий  шёпот  далека...
Я  не  пытаюсь  свои  чувства  
Ни  охладить,ни  спеленать...
И  это  -чудное  искусство
Мираж  собой  одушевлять...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654995
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Дід Миколай

Олексі Удайку присвячую

Летять  роки  все  дужче  вдалеч,
Біжать,  біжать,  як  поїзди.
Неначе    в  морі  пароплави,
Пливуть  кудись  в  чужі  світи.

Там  сніг  чи  дощик  накрапає?
У  царстві  мороку  й  тіней...
Куди    та  стежечка  ступає,
Ніхто  не  скаже  нам  про  те.

Та  що  по  тому  любий  брате,
Лишив  ти  в  цьому  світі  слід.
Насіяв  друже  рути  -  м’яти,
Твої  вірші,  як  малахіт.

У  серце  падають,  як  квіти,
Як  мед  солодкий  з  стільника.
Як  у  короні  самоцвіти,
Весняна  з  повені  ріка.

Дай  Боже  довго  ще  літати                          
Тобі,  поете,  у  рядках.
Продовжуй  свято  дарувати,  
Допоки  ще  тверда    рука.

Улий  нам  ще  води  з  криниці,
Хай    голос    твій    звучить  живий.  
Лягає  в  строфи  білолиці…
Роси  ранкової  налий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655017
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Олекса Удайко

СОН-ПРОВИДЕЦЬ. Шорт-поема

           [i]  Цей  сон,  цей  сон  мені  щоночі  сниться...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/01fP77_kkLc[/youtube]
[i][b][color="#056cab"]Приснився  сон:    немов  зібрались  вої
З  ізраненої  «градами»  землі
Свій  край  своїми  духом  й  тілом  гоїть,
Бо  потопав  в  пожежах  та  імлі.

Й  осердям  тих  небачених  пожарищ
Чомусь  примарилась  мені…  Москва,
Уся  в  диму…  Столицю  ту  хозарів
Заполонила  нечисть  і…  братва.  

Хоч  то  було  уже  не  средньовіччя,  
А  наші  –  окультурені  –  часи,
Коли  в  Європі  вже  рішали  віче,
Як  жити  далі…  А  не  дикі  пси!

Лиш  там,  в  болоті,  був  ще  осередок,
Де  правили  і  дикість,  і  злоба́…  
Які  коржі,  вареники  із  медом?  –
Була  у  мороці  й  святенництві  доба!

…Та  вої  ті  уже  були  не  в  змозі
Пожежу  й  димовища  погасить…
І  ось  вони  –  в  зворотній  вже  дорозі,
Та  дим  просвітку  не  давав  й  на  мить.

Той  дим  ще  довго  снився  їм  як  привид,
Гуляв  по  краю  скрізь  –  і  вздовж,  і  вшир  –
Було  б  немало  ще  і  зла,  і  кривди,
Не  будь  їм  глузд  здоровий  –  поводир.  

Розрадою  був  геніальний  Месінг,
Що  смерть  для  імператорів  предрік…
Та  самодура  надзажартий  пресинг
Імперії  вкорочував  час-вік…

…О,    де  тепер  ти,  наш  Ніколо  Тесла  –
Владика  і  болідів,  і  орбіт?..
Аби  тайга  від  леденіння  скресла,
Не  на  тунгуса  ціль  метеорит!

І  трісне  враз  украдена  корона.
Впаде  й  некоронований  тиран!
Що  краще  є  від  руської  помони,
Щоб  землю  нашу  згоїти  від  ран!  

Звитяжців  стрінем  свіжим  караваєм  –
Й  оновиться  многостраждальний  край...
На  згарищі  опал  ми  позбираєм
І  зліпимо  країну  –  сутній  рай!

                                   _____

…А  я  узву  Ісусову  молитву
Задля́  спасіння  неповинних  душ...
І  водружу  ще  ноти  на  п’юпітри,  
Щоб  музиканти  вдарили  нам  туш!

І  заживуть  у  тім  саду  всі  люди,
Де  мир  і  злагода,  та  –  не  диктат…
Царів  у  нас  ніколи  вже  не  буде!
Й  розквітне  буйно  Гетсиманський  сад...[/color][/b]

21.03.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653131
дата поступления 20.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Лина Ланская

ПТАШИНА

Злетіла  б,  перебиті  крила  -
Чиясь  поцілила  стріла.
Ледь  підвелась  і  знов  зомліла,
Не  видно  світу  –  лиш  імла…

Лежить  і  квилить    невловимо,
Сховавшись  у  гущавину.
Жахливо  так,  неприпустимо  -
Чиюсь  платити  данину.

Слабка,  мов  немовля,  пташина
Нікому  не  робила  зла.
Ні  комашина,  ні  звірина
Не  помічали:  замала.

Літала,  крихти  смакувала,
Кохала,  у  піснях  жила.
Стріла    пташинку  наздогнала  -
Високу  ноту…  не  взяла.
03.12.2014.
Виставлений  повторно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654670
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


OlgaSydoruk

Шепочуть квіти про amore…

Експромт

А  нічка  чорна,як  земля...
Похмурі  -  сірі  осокори...
Гойдає  вітер  їх  гілля...
Шепочуть  квіти  про  amore...
Анічичирк  маленький  птах...
І  жодного  "курли"  із  неба...
Зірковий  сон  минає  дах,
Де  у  цілунках  є  потреба...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654715
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Лина Лу

ШЕПІТ ХУГО (спроба перекладу)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586722

5-ЕРОТИКА  Хуго.

Сьогодні  я  додам  файл  оригінального  прочитання  вірша  у  авторському  виконанні.

Цей  варіант  перекладу  вже  був  представлений.
Ти  неземна…
Моя  принцеса…
Бажаю  завжди…  відчувать…
Тебе,  як  оберіг  від  стресу,
Кохаючи,
зацілувать…

Твій  погляд…  
я,  без  сили,  наче…
Вглиб  проникаю…  
                   в  його  суть…
Я  босу…  душу  
серцем...  бачу,
Що  не  дає…тілам  заснуть…

Опоєний…
                 у  ці  хвилини…
Відкрита…в  поклику…така…
Вустами…  обпечу…коліна…
бавиться…  
Персами…рука…

Від  пальчиків  стрункої  ніжки
Такої  ніжної,  як  спів,
Змиваю  язиком  доріжки,
Із  крихітки,  
               що  прагне…снів…

Наче  остання  насолода…
Пізнаючи  вуста…торкнуть…
В  твій  Всесвіт…  
                           я…зайду  …без  броду…
Щоб  в  пристрасті  тій  потонуть…
У  мить  чарівного…
                           єднання,
Коли  не  знаєш…день,  чи  ніч…
Шепнуть  тобі  слова  зізнання…
Реальність?..  
не  потрібна…  річ…      [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00586722.jpg[/img]
27.12.14.

ОРИГИНАЛ

Моя  прекрасная  принцесса,
я  так  всегда  хочу  тебя,
мое  лекарство  против  стресса...
зацеловать...
тебя...
любя...

в  глаза  смотреть,  изнемогая,
проникнув  в  их  святую  суть...
увидев,как  душа  босая
сердцам  двум  не  дает  заснуть...

и  находяся  в  опьяненье...
такой  зовущей  простотой...
губами  пробовать  колени,
лаская  грудь  твою  рукой...

от  пальчиков  на  стройной  ножке,
нежней,чем  в  песне  соловьи,
смывая  языком  дорожки
с  малышки,  жаждущей  любви...

и  как  в  последнем  наслажденье
познать  открытость  губ  и  уст...
прникнув  внутрь  твоей  вселенной
и  в  волнах  страсти  утонуть...

и  оставаясь  в  состоянье,
когда  потерян  день  и  ночь,
шептать  тебе  слова  признанья,
гоня  реальность  жизни  прочь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654737
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


НАДЕЖДА М.

Моя сльоза - це не вода…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI  [/youtube]

Люблю,  коли  понуре  небо  
Сльозами  вікна  омива.
А  лить  свої,  нема  потреби:
Моя  сльоза  -  це  не  вода.

Я  не  з  плаксивих  -  сильна  жінка,
Та  час  дощів  наводить  сум.
І  діамантова  сльозинка
Впаде,  народжена  із  дум.

Чомусь  усе  переплелося.
Що  може  буть  тому  виною?  
Хіба  тому,  що  не  збулося,
І  я    сумую  за  тобою..

А  дощ  холодний  душ  на  нерви.
Лікує  рани,  що  болять
За  тим,  що  роки  уже  стерли,
Та  час  від  часу  ще  щемлять..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654762
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Лина Ланская

ЗАГАРБНИЦЯ

З  ногами  влізла  просто  в  душу,
Зірвала  двері,  а  замки
Трощила  мабуть,  в  дві  руки,  -
Тепер  під  небом  жити  мушу.

Бо  лиш  воно  і  зрозуміє,
Коли  нахабна  і  метка,
Впаде  фрагментами  витка,
Ще  й  у  вузли  скрутить  посміє.

І  ніби  немовля  безсиле,
Те  серце  немічне  й  слабке,
Беззахисне,  хоч  і  палке
З  одним  крилом,  або  й  безкриле.

Бо  господинею  вгніздилась
На  покуті  і  за  столом.
Однак  -  ікона,  б"ю  чолом.
Це  ж  треба,  ОТАКЕ  наснилось!

Загляне  в  шпарку,  в    серці  б"ється,
Любов-загарбниця  спокон
Віків,  в  одвічний  той  полон
Захопить  і  не  озирнеться.

26.03.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654802
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Богданочка

Відпусти…

Не  жалкую  ніколи,  повір,  
про  спаплюжену  нашу  любов.
Шматував  ти  її  ,  наче  звір,
у  діброві  нестерпних  розмов.

І  покинув  мене  з  "неживою",
щоб  її  схоронила  сама.
І  літами,  немов  би  травою,
поросло  все.  Шукати  -  дарма.

Та  й  про  що  шкодувати,  скажи?
Миті  щастя  втопились  у  тузі.
Я  збагнула:  тужи...не  тужи...
Все  минуло.  Немає  ілюзій.

Не  жалкую.  І  ти  не  жалкуй.
Погоріли  в  минуле  мости.
Все  забудь,  і  крокуй...  крокуй!
Відпусти  мене...
Відпусти  мене!
Відпусти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654847
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

ДВІ ГОРЛИЦІ

           [i]До  Дня  Стрітення  Господнього…[/i]

[i][b][color="#11868c"]Дві  горлиці  –  від  Матері  Марії…
Дві  горлиці  –  пожертва  за  Xриcта*,
А  в  нас  –  канун  Великого  поста,
Гіркота  втрат  й  Голгофа  безнадії…

Дві  горлиці  –  дарунок  Симеону**,  
Дві  горлиці  –  пророцтво  для  людей…
А  в  нас  торгівля  Основним  Законом,
І  забуття…  Ісусових  ідей!

Та  ми  запалим  лампу  Аладдина  –    
Громична  запалахкотить  свіча***,
Й  народиться  щасливою  людина!
У  Лету  кане  сьогодення  час…

Дві  горлиці  –  як  символ    християнства,
Дві  горлиці!  В  дзьобах  у  їхніх  –  мир
І  вість  Xриста  до  злагоди  і  братства  –
Пижі  стальні  для  «Градів»  і  мортир.

Свою  ще  відсвяткуємо  Громицю  –  
Зустрінемо  весну  серед  дібров,
Освятимо  й  утвердимо  границі,
Де  житимуть  братерство  і  любов…

Дві  горлиці  –  два  миру  голубочки;
Давно  їх  матері,  як  Бога,  ждуть…
Коли  з  війни  повернуться  синочки
І  Стрітенням  очистять  правді  путь…[/color][/b]

15.02.2016
_________
*  Пречиста  Діва  Марія  на  обряді  очищення  (40  днів  після  Різдва)
приносить  у  жертву  дві  горлиці,  виконуючи  припис  існуючого  Закону  
**  Симеон  чекав  зустрічі  з  Господом  вже  багато  років.
Він  міг  повмерти  лише  тоді,  як  побачить  Ісуса  Христа
Перед  смертю  Симеон  сповістив,  що  Немовля,  яке  йому  
судилося  побачити,  вийде  «на  служіння  спасінню  людей».
***  Громичну  свічу  запалювали  на  Стрітення  (Громицю)  та  
Заносили  в  оселю  як  оберіг  від  багатьох  напастей:
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата поступления 15.02.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

І ГРЯНУВ ЧАС…

       Так  відзначали  другі  роковини  кривавого
       потопу  на  Майдані...  З  міста  подій  21-го...

[youtube]https://youtu.be/ew_8b3OtF3Y[/youtube]
[i][b][color="#eb1135"]Пів-сон...  Дрімота...  В  сонний  ранок
Вже  лізе  день-договірняк
Крізь  пів-проникність  пів-фіранок  –
Як  зупинити  даність?..    Як?  

Як  вгамувать  слово-точивість  –
Крізь  сон  –  нав′язливих  думок,
Щоб  їх  словесну  лжецнотливість
Бодай  замкнути  на  замок?..

...Як  хочеться  послати  в  далеч,
Де  і  Макар  телят  не  пас,
Ту  голоцюцькувату  каліч  –
Керманицько-старшинський  клас.

Бо  продають  вони  державу
Й  народ  наш  –  велетень  –    за  гріш,
Аби  спасти  мерлицю*  ржаву,
Аби  самим  було  не  гірш!

То  ж,  браття,  нумо  до  роботи  –
Сурма́  козацька  кличе  нас...
Й  на  цей  раз  виметем  підлоту,  
Але  востаннє  –  грянув    час![/color][/b]

22.02.2016[/i]
_________
*Овеча  шкура.  

Фото  -  автора  (вчорашнє)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645914
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

БІЛИЙ СНІГ 21 БЕРЕЗНЯ

         [i][color="#009dff"]Так  склалося,  що  вірш-пісня,  що  народися  17  
         років  тому,став  актуальним  саме  сьогодні,  коли  
         неждано  випав  сніг!    Може,  то  знамення  чогось  
         нового,  хорошого?..  Я́к  би  то  не  було,  радіймо,  
         друзі!!!  [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]

[i][b][color="#b700ff"]Білий    сніг    21-го    березня
Так    привітно    під    лижу    ляга.
Білий    сніг    21-го    березня    –
І    з    ходою    пружніє    нога.
Білий    сніг    21-го    березня    –    
Наче    цвіт    яблуневий    торік.
Пізній    сніг    21-го    березня
Мою    тугу    в    весну    відволік.

                 Приспів:    

                 Білий    сніг    –    мов    сльоза,    притаманна
                 Тій    порі,    що    збудилась    від    сну.
                 Пізній    сніг    –    то    солодка    омана:
                 Повернути  б  жадану    весну!
                 Білий    сніг    –    наче    річка    чекання,
                 Що    зимою    неждано    скреса.
                 Пізній    сніг    –    то    вчорашнє    кохання...
                 Чи    повернеться    давня    краса?..

Білий    сніг    21-го    березня
Пригортається    радо    до    лиж.
Білий    сніг    21-го    березня    –
На    повторність    надію    облиш.
Що    було,    вже    ніколи    не    вернеться    –
Відцвіла    едельвейсів    пора!
Білий    сніг    21-го    березня    –
Вже    збиратись    в    дорогу    пора.[/color][/b]

21.12.1999[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

БЕРЕЗОВИМ СОКОМ

                 [color="#ee00ff"]  [i]Собі,  коханому,  з  почуттям  гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
                                                                     
[i][b][color="#269454"]Березовим  соком  зустріла  природа
Холодний  той  марець  …    Та  істину  п’є
Люба  соковина  –  й  травина,  й  порода,
Бо  так  повелося…    Бо  так  воно  є…

Одне  відмирає,  а  інше  приходить  –
Такий  у  житті  собі  круговорот…
Як  вигідно  людям,    так  робить  природа:
Вона  не  жаліє  для  нас  тих  щедрот!

Прикметним  є  те,  щоб  було  все  навзаєм:
Що  взяв  у  природи  –  в  стократ...  доклади!
Не  збіднюй  природу  і  душу  в  тім  плаї  –
Примножуй  багатства,  росин  не  кради!      

Березовим  соком  втішається  людство  –
Своє  благоденство  по  крапелькам  п’є,
Трапляється  все  ж  серед  нас  і  паскудство,
Коли  один  одному  жить  не  дає…

Така  парадигма  розходиться  з  Богом  –
У  нього  для  кожного  все  про  запас:
Любов  і  покара,  осу́д  й  допомога…
Закмітьте  ж,  о  люди,  твердий  цей  пасьянс![/color][/color][/b]

27.03.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Оксана Р.-Г.

О доленько-доле…

О  доленько-доле,
Стежинко  тернова,
Гаптована  болем
Душе  калинова;
Просякнута  потом,
Умита  сльозами,
Одвічна  скорбота
Тяжіє  віками...
Молитвою-постом
Заштопаю  долю  
(Відмити  непросто
Гріховну  неволю...)
Засію  зернину  
Добра  і  любові  -
Недолю  полинну
Звеличу  у  Слові!
Вплету  мир  і  спокій
У  вервицю-долю,
В  покорі  глибокій
Здійсню  Божу  волю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653456
дата поступления 21.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Оксана Р.-Г.

Не для тебе мій зболений рай!

Не  вичерпуй  мене  аж  до  дна,
Залиши  хоч  краплинку  солону!
Може,  крапелька-згадка  одна
Звільнить  серце  моє  із  полону

І  розвіє  оману-туман,
Що  засіяв  ти  в  серце  дівоче...
Але  звабно-солодкий  дурман
Виселятись  із  серця  не  хоче.

Він  пригрівся  на  денці,  мов  вуж,
І  висмоктує  краплі  останні...
-  Ні,  не  пий  мене  більше,  не  руш!  -
Квилить  серце  в  німому  благанні.

Відболіло  минуле  давно,
Відшуміло  дощем,  відстраждало...
А  життя  -  чорно-біле  кіно...
Ти  щасливий!..  Хіба  тобі  мало?!.

Іди  геть!  Мого  серця  не  край,
Воно  має  для  кого  зоріти!
Не  для  тебе  мій  зболений  рай
І  умиті  слізьми  мрії-квіти!..

Вельми  пізно  міняти  кінець:
Наш  початок  знесли  бистрі  ріки;
Вплету  сльози  гіркі  у  вінець
І  пущу  за  водою  навіки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654161
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Lana P.

ЗАБАРИЛАСЯ ВЕСНА

Дрімає  ліс,  вдягнушись  у  зажуру,  —
Ой,  забарилася  весна!
Бруньки  вже  мало  не  відкрились  здуру
В  новім  убранні,  —  крутизна!
Враз  латані  прокинулись  хмаринки,
Щоб  обновити  свій  фасон,
Струсили  з  суконь  білі  павутинки,  —
Ті  закружляли  в  унісон
І  полетіли  до  густого  лісу,
Де  схована  зима  сумна,
Розсунули  для  сонечка  завісу,
Щоб  швидше  вже  прийшла  весна!      23/03/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654239
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Lana P.

ВМОСТИЛИСЯ ТУМАНИ

Вмостилися  тумани  в  лузі,  —
Так  стало  тихо  навкруги.
Змирилось  серденько  у  тузі:
Не  друзі  ми  й  не  вороги.

Здолає  сонечко  тумани  —
Впаде  стіна  непробивна,
Розвіються  густі  омани,
Розквітне  у  душі  весна.                  22/03/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654253
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Потусторонний

Эх, девочка…

 Эх,  девочка...  Нам  было  хорошо
 пройти  с  тобой  лишь  несколько  ступеней,
 где  разница  во  взглядах  поколений
 не  вызывала  выраженный  шок.

 Слепя  друг  друга  радужным  огнём,
 парили  души  искрами  над  бездной.
 Казалось,    вместе  -  страшно  интересно.
 Ещё  страшнее  сделалось  потом.

 Стал  отвечать  ударом  на  удар
 слов  камнепад  .  Волна  непониманья
 похоронила  нежные  желанья,
 как  умерщвлённый  ненавистью  дар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654424
дата поступления 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


НАДЕЖДА М.

Чи можна утекти самим від себе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MCp8HeQOZU[/youtube]
Нужно  умереть  для  одной  жизни,  чтобы  войти  в  другую

Анатоль  Франс




Чи  можна  утекти  самим  від  себе,
Забути    те,  чим  ми  жили  колись?
Хоч  часто  не  бува  у  тім  потреби,
І  розум  все  підказує:  спинись.

Покинути  -це  значить  просто  вмерти,
Щоб  в  іншому  воскреснути  колись.
І  в  іншій  опинитись    круговерті.
Радіти,  що  бажання  вже  збулись.

І  лиш  душа  не  може  з  цим  змиритись:
Лишилася  частинка  там  її.
І  хоче  так,  щоб  в  тім  не  помилитись.
В  бажанні  і  душі  ідуть  бої..

А  час  іде...Нема,  чого  хотіли.
Чого  шукали,  зовсім  це  не  те.
Літати  вже  тепер  немає  сили.
І  вітер  пір"ям  зірваним,  мете..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653908
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


ТАИСИЯ

Упрямые мысли

С  годами  мы  становимся  мудрей.
Друзья  сулят  100-  летний  юбилей.
Не  радует  такая  перспектива.
Возможно    всё  же    есть    альтернатива?

Хотелось  бы    найти  такое  средство,
Чтоб    как-то  тихо    возвратиться    в  детство.
Я  вспоминаю  тот  далёкий  рай:
Лишь  в  детстве  радость  льётся  через  край.

И    мысли    в  прошлое  бегут  упрямо,
Хотя  ни  мало  было  в  нём  изъяна…
Находят  там    заветную  тропинку,
Где  бегала  я    в  новеньких  ботинках…

Как  горные  бараны,    скачут  мысли.
И  не  страшась,  над  пропастью  зависли…
Стремятся    в    неизведанный    простор!
Им  непременно  нужен  светофор.

24  03.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654231
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


OlgaSydoruk

Отмыкаю архивы страсти…

Отпускаю  тебя,отпускаю:в  беспризорную  благодать...
И  отчаяние  разливаю  у  мостов,где  пути  назад...
Не  скажу  тебе  больше  ни  слова,что  с  ноля    -  начинать  опять...
И  не  нужно  меня  за  это  никогда,никогда  укорять...
Отпускаю-гоню  навеки...
Отлучаю  тебя  от  себя...
Мои  слёзы  -  широкие  реки...
Но  солёная  в  них  вода...
Отмыкаю  архивы  страсти...
Нахожу  на  себя  досье...
Поджигать,разорвав  на  части?..
Или  всё  подарить  тебе?..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653896
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Рыбка

УЛОЧКИ ЮНОСТИ НАШЕЙ

Здесь  мы  встретились,  здесь  мы  влюблялись,
Здесь  ходили  в  кино,  в  первый  раз  целовались...
И  сейчас,  будто  юность  нас  снова  нашла,
И  в  обнимку,  по  улицам,  с  нами  прошла.

Мы  по  улочкам  юности  нашей  бродили,
Как  тогда  -  были  вместе,  друг  друга  любили  -
Бескорыстно,  тепло,  искренне,  беззаветно...
Только  годы  с  тех  пор  прошли  незаметно.

Пролетели,  как  миг,  годы  нашей  разлуки,
Стали  взрослыми  дети,  растут  наши  внуки.
Белый  снег  -  стойкой  краскою  на  волосах,
Только  та  же  искринка-смешинка  в  глазах.

Юность  в  прошлом  давно  где-то  уж  затерялась,
Но  частичка  её  в  наших  душах  осталась.
Мы  на  улочки  те  станем  вновь  возвращаться,
Чтобы  с  юностью  нашей  вовек  не  расстаться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653838
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Лина Лу

ОСТАНЬСЯ ВО МНЕ

Стихи  представлены  ранее.
                                                     Добавлен  файл.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648663

                             [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00648663.jpg[/img]

Останься  во  мне  бесславия  предупреждением,
И  льдом  обжигающим  круга  последнего;
Прекрасного  бликами  мира  соседнего,
Останься  в  ночи  чарующим    крестным  знамением.

Останься  Луны  сиянием    и  поглощением
Спиралью  горящей  и  алчущей  радости,
В  стенаньях  безмолвия    видимой  благости.
Останься  хотя  бы  тусклого  света  вкраплением.

Останься  во  мне  картиной,  тобой  нарисованной.
Горстями  на  небо  бросай  восхождение
Ликуя,  сияньем    прольется  знамение.
Останься  во  мне    свободой  летящей  раскованной.

03.03.2016
Raffaello  Ossola:"  вне  пространства  и  времени..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654178
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


OlgaSydoruk

Параллелью ложилась ночь…

Параллелью  ложилась  ночь...
Зарождалась  звезда  на  Млечном...
Опускалась  и  тяжесть  с  плеч  -  в  ожидаемую  беспечность...
Колдовала  над  чашею  снов  то  ли  дева,то  ли  жена
Заговорами  дивных  слов(до  чего  же  была  умна)...
До  ожогов  на  теле  морозом,до  волны,поднимающей  ввысь...
До  видений  таинства(в  грёзах),до  падения  -  в  самый  низ...
Не  поблёкли  её  глаза,не  дрожало  её  сердечко,
Когда  вдруг  очерствели  слова,а  в  тумане    -  исчезла  свечка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654222
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Story

Гори

Гори  

Гори  –  и  не  угасай.
Гори  –  и  не  отступай.
Пусть  в  ад  или  в  рай,
На  запад,  восток  –  
Гори  и  пылай,
Свети  весь  свой  срок.

Гори  –  пусть  чаша  тяжка.
Гори  –  пусть  дрогнет  рука.
Судьба  далека,
Иди,  не  робей,
И  Музе  своей
Дай  взмыть  в  облака.

Гори  –  нет  правды  и  лжи.
Гори  –  и  просто  скажи,
Что  пламя  –  как  жизнь,
Не  нужно  гасить,
А  нужно  хранить  –  
Ты  только  держись.

Гори!  Ты  память  и  боль.
Гори!  Пусть  новая  роль  –  
Ты  шут  и  король,  
Добряк  и  подлец  –  
Для  новых  сердец
Пылай  над  землей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636080
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 23.03.2016


Ірина Кохан

Коли зажуравліє небо

Коли  зажуравліє  синє  небо
І,  мов  мімоза,  ранок  зацвіте,  
Цілунком  світ  розбудить  юна  Геба,
З  долонь  розливши  сонце  золоте.

Тоді  зі  сну  зимового  воскресну.
Віолончелі  змовкнуть  снігові...
Піду  босоніж  зустрічати  весну
По  зеленавім  чубчику-траві.

Залебедіють  хмари  білопінні,
Немов  з-під  пензля  майстра  гохуа,
У  вечоровім  сакуроцвітінні
Поволі  скрипка  вітру  затиха.

І  так  бентежно  робиться  на  серці...
І  так  нектарять  зорі  молоді!
Знов  юнь  весни  мрійливо  озоветься
І  зачовніє  легко  по  воді.

Коли  зажуравліє  небо  пряне,  
І  засміється  сонце  між  кульбаб,
Прийде  квітуча,  тепла,  довгожданна
Пора  кохання,  ніжності  і  зваб.


*Гохуа  -  китайський  живопис  водними  фарбами  на  шовкових  та  паперових  сувоях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Дід Миколай

Весна вдягнула вишиванку

Веселка  падає  в  ручай,
Вже  пише  в  зошит  нові  ноти.
Співа  в  долині  водограй,
Акорди  вийняв  із  дрімоти.

Ясніє  промінь  у  горі…
Кричать  вгорі  ключі  лелечі.
Зелений  килим    для  землі,
Спадає  подолом  на  плечі.

Вдихнувши  подих  із  долонь,
Весна  вдягнула  вишиванку.
І  що  їй  той    зими  вогонь,
Що  вже  втікає…  на  світанку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652852
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Владимир Зозуля

Белые звуки

Чудо  ожившей  березы…
Прикосновенье  весны…
Тихо,  но  ясноголосо
Белые  звуки  слышны.
Светлое  чудо  проснулось
В  воздухе,  в  почве,  в  крови,
Веток  березы  коснулось,
И  приказало  –  живи…
Этому  зову  внимая,
Ведь  не  услышать  нельзя,
Ветки  и  ствол  обнимаю
Снова  и  снова  прося
Бога,  березу  и  чудо  –  
Пусть  возвратится  назад
То,  что  ушло  почему-то,
То,  что  угасло  в  глазах…
Чувствами  полнюсь  до  края…
Сердце  стучит  на  износ…
Пьяно  губами  ласкаю,
Горькие  почки  берёз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652682
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Кадет

Недосуг

Ну  вот,  опять,  мать,  не  до  сна,  -  весна-красна…
А  горизонта  даль  уже  не  так  ясна…
Не  пропустить  бы,  чай,  черёд  на  хоровод…
Но  побежит  вот-вот  народ  на  огород…

Поговорить  нам  недосуг,  -  мы  пилим  сук,
А  коль  оглянемся  вокруг  –  квадратен  круг…  
И  норовим  под  стук  колёс  под  паровоз…
И  тычем  нож  под  дых  берёз  без  лишних  слёз  …

А  если  ты  ещё  не  *лядь,  пойдём  гулять…
Нам  больше  нечего  терять,  так  что?  Стрелять?
А  если  выстрелят  года,  тогда  куда?
Не  убежать  из  ниоткуда  в  никуда...

Нам  больше  некого  винить  и  рвётся  нить,
Но  нам  бы  что-нибудь  с  тобою  сохранить…
В  калашный  ряд  бы  с  калачом,  а  не  с  мечом…
И  разобраться  как-то,  что  и  где  почём…

Почём  сегодня  покупают  честь  и  месть?
И  разве  так  прочна  теперь  засовов  жесть?
А,  коль  не  можешь  удержать,  так  отпусти…
Но,  если  некуда  бежать,  тогда  прости…

март  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652613
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Лина Лу

НЕ ИСЧЕЗАЙ

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00651631.jpg[/img]

Не  исчезай,  ускользнув  ото  всех,
Призрачной  тенью.
Не  исчезай  же,  лучше  исчезну  я...
Не  утекай,  загляни  из  прорех
Робким  виденьем.
Не  увядай,  тлен  -  вечный  мрак    бытия.

Не  исчезай,  не  спеша  преломись,
Солнечным  светом.
Не  исчезай,    за  горизонтом  -  обрыв.
Не  торопись,  каплей  падая  вниз,
Берег  мой,  где  ты?..
Кличет  янтарной  теплой  смолы  оплыв.

Не  исчезай,  благодатным  дождём  -
Жаркой  пустыне...
Не  исчезай  и    парус  вдали  дождись.
Благости  шторм    очень  с  радугой  схож  -
Золото  кинет,
Мошкою  став  мгновенно,  не  прикоснись...
17.07.2015.

Стихи  были  представлены  ранее.
Выношу  на  ваш  суд  песню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652443
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Лина Ланская

МОВА МОЯ РІДНА

Нова  робота  Нікіти  Довжика.
Треба  рубрику  виділити.

Мова  моя  рідна  -  пісня  солов'їна.
Мова  -  це  хатина  і  моя  родина.
Розмовляють  нею  і  діти,  і  квіти.            
Українська  мова  значить  -  добре  жити.

Буду  Вітчизну  свою  стерегти,  
Учить    рідну  мову  і  берегти!
Люблю  я  свою  дорогу  Україну,
Люблю  над  усе,  мов    матусю  єдину!  
                                                                                                           
 16.03.2016.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652546
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016


Радченко

Солнечный зайчик улыбки

Самой  любимой  игрушкой
Детство  тебе  вновь  приснится.
Девочка,  щёки  в  веснушках,
В  танце    своём  закружится.

Платьице  в  яркий  горошек,
Розочкой  беленький  бантик
И  стебельки  тонких  ножек,
А  в  кулачке  смятый  фантик.

И,  затаивши  дыханье,  
Взгляд  отвести  невозможно.
Словно,  коснувшись  вдруг  тайны  -
Мир  чувств  понять  очень  сложно.

Солнечный  зайчик  улыбки  -
Разве  забудешь  такое!?
Прошлое  -  домик  улитки,
В  нём  тайн  хранится  былое.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652562
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016


НАДЕЖДА М.

Про що ти думаєш, пташино?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=goTg5M739rw[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X-PbvM6-dbQ[/youtube]
Сидить  на  гілочці  синичка
І  сумно  дивить  в  вікно.
Немов  камінчик,  невеличка.
Щось  не  клювала  і  зерно...

Про  що  ти  думаєш,  пташино?
Чому  сумний  у  тебе  вид?
Весна  жаданна  ще  прилине.
Чи,  може,  холод  цей  набрид?

Невже,  гнітить  тебе  самотність?
У  вас,  мабУть,  як  і  в  людей.
І  ти  відчула  безнадійність
Своїх  нездійснених  ідей.

Поїж,  пташиночко  маленька.
Забудь  про  жалі  всі  свої.
І  звесели  своє  серденько.
Співають...чуєш?  ..  солов"ї...

А  твій  же  спів  від  їх  не  гірший.
Не  раз  був  радістю  мені.
Порадуй  ним  ти  душі  грішні,
Що  теж  чекають  теплі  дні...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652502
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016


Кадет

Старый «Шевроле»

Снял  до  дыр  проношенные  тапки,  -
На  диване  посмотреть  Тэ-Вэ…
Глядь,  а  там  за  бешеные  бабки
Продаётся  старый  «Шевроле»…

Всё  бы  ничего,  какая  новость?
Раритет  всегда,  кажись,  в  цене…
Только  вот  одно  совсем  хреново,  -
Тачке  этой  лет  почти  как  мне!!!

За  неё  какому-то  барыге  
Отвалили  целый  миллион…
Эх,  видать,  не  те  читал  я  книги…
И  не  светит  мне  аукцион…

март  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652262
дата поступления 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Ничего  не  скажу,  ничего  не  открою.
Буду  молча  смотреть,  наклонившись,  в  окно.
Как-то  раз  и  меня  повели  к  аналою,
С  кем  -  не  знаю.  Но  помню  -  давно...

Из  она  моего  вижу  красные  трубы,
А  над  трубами  лёгкий  клубящийся  дым.
Но  глаза  я  закрою.  И  нежные  губы
Прикоснулись  к  ресницам  моим.

То  не  сон,  утешитель  тревоги  влюблённой,
И  не  тихий  привет  ветерка...
Это  -  ранивший  душу  взглянул  напряжённо,
Так  ли  рана,  как  прежде,  ярка.

                                     _  "  _


Промовчу  й  не  здивую  тепер  новинОю.
Нахилившись,  дивитимусь  мовчки  в  вікно.
Повели  якось  раз  й  мене  до  аналою,
З  ким  -  не  знаю.  Було  це  давно...

А  з  вікна  мого  бачу  червонії  труби,
І  над  ними  легкий  клубочиться  там  дим.
Але  очі    закрию.  До  вій  ніжні  губи
Доторкнулись  цілунком  легким.

Це  не  сон,  що  розрадник  тривоги  закоханій,
І  не  тихого  вітру  привіт...
Той,  що  душу  поранив,  дивився  сполохано
Чи  і  досі  ще  рана  ятрить.
                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651906
дата поступления 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016


НАДЕЖДА М.

Твоє ім*я в моїй мобілці…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j-JSFbXwbs0[/youtube]

Твоє  ім"я  в  моїй  мобілці.
І  чуть  мені  серцебиття.
І  крає  серце,  як  сопілка,
Приємне  серцю  відчуття.

Моя  мобілочка  зі  мною.
В  руках  тримаю,  як  триптих.
І  серце  мучиться  журбою,
Коли  не  чує  слів  твоїх.

В  чеканні  заніміє  тиша,
Бо  я    чекаю  все  дзвінка.
І  ситуація  складніша,
Якщо  хвилина  ця  близька.

Ось  десь  здалека  лине  голос,
Чекала  я  його  давно...
(Здається  квітне  поруч  лотос).
Я  чую  рідного,  мого.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651215
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Лина Лу

НЕ ИСЧЕЗАЙ

Не  исчезай,  ускользнув  ото  всех,
Призрачной  тенью.
Не  исчезай  же,  лучше  исчезну  я...
Не  утекай,  загляни  из  прорех
Робким  виденьем.
Не  увядай,  тлен  -  вечный  мрак    бытия.

Не  исчезай,  не  спеша  преломись,
Солнечным  светом.
Не  исчезай,    за  горизонтом  -  обрыв.
Не  торопись,  каплей  падая  вниз,
Берег  мой,  где  ты?..
Кличет  янтарной  теплой  смолы  оплыв.

Не  исчезай,  благодатным  дождём  -
Жаркой  пустыне...
Не  исчезай  и    парус  вдали  дождись.
Благости  шторм    очень  с  радугой  схож  -
Золото  кинет,
Мошкою  став  мгновенно,  не  прикоснись...
17.07.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651631
дата поступления 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Lana P.

ЗАПАЛИТЬ СВІЧКА ТИСЯЧУ…

Запалить  свічка  тисячу  свічок  —
Тепла  і  світла  з  неї  не  убуде…
Даруйте  вогники  любові,  люди,
Нехай  сія  душа,  як  світлячок.                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651605
дата поступления 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Дід Миколай

Прощення

Прости,  коли  тобі  прощають,
Образу  в  серці  не  тримай.  
Не  боронись  від  зла  злобою;
Глупої  сварки  уникай.

Нехай  в  душі  проллється  світло,
Наповнить  ближніх  через  край.
Щоби  усе  навкруг  розквітло,
Заграв  в  веселках  водограй.

Тепло  навколо  випромінюй,
У  світлі  сонечка  й  краси.  
Люби  і  друзів  не  розмінюй,
Добра  промінчик  не  згаси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651351
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Олекса Удайко

ДВІ ЗОРІ (муз. В. Охріменка)

     [i]Може,  трохи  нетрадиційно.
     Та  із  пісні  слова  не  викинеш!
     Писав...  з  натури!  Така  вже
     правда  життя!..  Навіщо  її
     п  р  и  п  у  д  р  ю  в  а  т  и  .  .  .    
 [img]http://filmxonline.net/uploads/posts/2013-01/1358770205_2.jpg[/img]  
[b][color="#0080ff"]В  небі  спахнули  яскраво  дві  зорі,
По́рівці,  самітно    -  не  зійшлись…
Бо  одна  давно  уже  вгорі,
Інша  –  лише  прагне  в  Божу  вись.

Приспів:
Зіронько  моя,  
світи  в  путі,  мені  світи…
Я  до  тебе,  мила,  йду!

Все  життя  до  тебе,  мила,  йду...
Я  до  твого  неба  притулюсь…
Як  відчую  вроду  молоду,  
Повернусь  на  землю,  повернусь.

Приспів.

Так  судилось  нам  уже  повік  –
Бог  проклав  для  нас  одну  стезю:
Я  –  невільник  твій  і...  чоловік,
Ти  ж  пасеш  на  хуторі  козу…

Приспів.[/color][/b]

20.07.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594934
дата поступления 20.07.2015
дата закладки 13.03.2016


Лина Лу

Я ТАК УСТАЛА БЫТЬ ХОРОШЕЙ

Я  так  устала  быть  хорошей
На  цыпочках,  -  не  дай  Бог,  ранить.
А  мне  бы  головы  дурманить,
А  мне  бы  босиком  в  порошу.

Я  так  устала:  надо,  надо?
А  вдруг  не  встану  -    мир  споткнется
И  Южный  Крест  перевернется  -
В  святые  возведут  де  Сада?

Я  так  устала:  горечь    -  в  сладость
И  смехом  раны  исцеляя,
Вокруг  себя  во  тьме  блуждая,
Дарить  и  днем,  и  ночью  радость.

Я  так  устала...быть  усталой.
Мне  бы  смеяться,  а  не  плакать.
Покрыть  измену  свежим  лаком  -
Только  ее  недоставало.

Я  так  устала,  рвутся  сети  -
Достать  билеты  или  зайцем?
Ослепнув  вновь,  ломая  пальцы,
Искомое  терять  в  сюжете.

Я  так  устала  быть  хорошей
На  цыпочках,  не  дай  Бог,  ранить.
А  мне  бы  головы  дурманить,
А  мне  бы  босиком  в  порошу...

А  вдруг  не  встану?  Мир  споткнется?
08.03.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650692
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Лина Ланская

МЕНІ НАСНИЛИСЬ МІРАЖІ

Схилилась  до  твого  плеча  -
І  світ  завмер,
Потріскували  у  вогні  дрова.
Вмирала  на  вікні  свіча,
Цвів  ефемер,
А  я  пила  нечувані  слова.

Прискорив  подих  дивокрай
Тремтіння  рук,
Від  дотику  нестримного  -  жага.
Бери  усе,  не  віддавай
Лишень  розлук  -  
Пекучий    біль  ще  й  досі  не  стиха.

Сто  літ  малюю  вітражі
З  очей  твоїх.
Дім  тут...  стежина  заросла.
Мені  наснились  міражі,
Один  із  них
Віддав  мені  пір"їнку  із  крила.
11.03.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650912
дата поступления 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016


НАДЕЖДА М.

Любов, що має запах квітів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZX4jdzu3YQ      

[/youtube]

Розлогий  степ,  трава  по  пояс.
І  де-не-де  мачок  цвіте.
Десь  поряд    чуть  зозулі  голос.
Весна    всміхаєтьтся,    іде.

Знов  накрапає  сивий    дощик,
Фарбує  листя  в  діамант.
А  до  душі  приємний  дотик,
Усмішки  ніжної  гарант.

Я  не  питатиму  в  зозулі,
Чи  долю  щедру  маю  я,
Бо  знаю  все  я  про  минуле,
А  те,  що  буде,  то  брехня.

Бо  я  біжу  назустріч  сонцю,
Вдихаю  пахощі  трави.
І  бачу  вже  на  горизонті
Заграви  давньої  мети:

Любов,  що  має  запах  квітів,
Ввібрала  крапельки  роси,
(Вона  для  серця  краще  ліків).
Неси  мене  у  світ  краси!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650742
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Лина Ланская

НЕ ВЧІТЬ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ

Не  вчіть  мене  любити  вітер,
Бо  він  настільки  непостійний,
Що  декілька  лиш  досить  літер,
Як  він  зламає  душу  й  стіни.

Не  вчіть  мене  любити  мову,
Перлинно-ніжну,  пелюсткками
Вкриває  шлях  вона  до  мами,
Що  вчила  вірною  буть  слову.

Не  вчіть  мене  любити  сина  -
Мою  краплиночку  єдину.
Розтану,  кригою  застигну  -
Весь  світ  для  матері  -  дитина.

Не  вчіть  любити  Україну.
Мовчу,  не  значить,  що  байдужа.
Вона  -  для  серця  вічна  ружа,
Сльоза  і  кров  -  живить  стеблину.

НЕ  ВЧІТЬ  ЛЮБИТИ  УКРАЇНУ.
11.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650678
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Валентина Ланевич

В моїм серці піднявся той приспаний жаль.

Як  з’ясніла  зоря  над  дорогою  в  даль
І  володарем  став  місяць  в  хмурному  небі.
В  моїм  серці  піднявся  той  приспаний  жаль  -
На  тихому  ставі  узрілі  два  лебеді.

Сфокусована  пам’ять  ту  мить  береже,
Як  весна  парувала  навічно  кохання.
А  душа,  що  в  розлуці,  любов  усе  жде,
Не  приймає  душа  те  чуже  покарання.

І  голубкою  лине  в  тривогу  ночей,
Де  у  битві  кривавій  зійшлися  дві  сили.
Зрада,  підлість  -  на  честь  та  життя  -  не  трофей,
А  земля,  щоб  на  ній  хлібні  ниви  родили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650882
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016


НАДЕЖДА М.

Лунала музика дощу…


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU

[/youtube]


Ранкове  сонце  освітило,
Дощами  зрошену  траву.
А  нічка    очі  опустила,
Згадавши,  зливу  грозову.

Цей  перший  грім  нагнав  їй  страху.
Летіли  стріли  врізнобіч.
Це  йшла  весна  знайомим  шляхом,
І  що  до  того  їй,  що  ніч!

То  не  біда,  що  мокрі  ноги,
Зате  у  квітках  голова.
Не  мала  й  крапельки  тривоги,  
Душа  від  радості  співа.

Розправив  вітер  мокрі  крила
І  слухав  музику  дощу.
Весна  природу  покорила...
А  дощ  тихенько  раптом  вщух...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651002
дата поступления 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016


ТАИСИЯ

Настоящая роскошь




Единственная  настоящая  роскошь  –  это
роскошь  человеческого  общения».  Сент  –  Экзюпери.


И  всё-таки  жизнь  -    обвинять  ты  не  должен!
Порой    наша    жизнь  и  горька,  и  бедна…
Но  нам  без  неё,  брат,  никак  невозможно…
Подумай  о  том,  что    она    ведь    одна!

А  ты  на  неё  не  одну    «катишь  бочку»,
Порой  проклинаешь  её  «в  пух  и  прах».
Как  выдержать    бедной,  твою  «заморочку»?
Проси  у  неё  извиненья    в  стихах.

Её  приголубь,  обогрей,  позаботься,
Надёжно  подставив  мужское  плечо.
И  ты  убедишься  –  она  улыбнётся.
И  ты  вдруг  полюбишь  её  горячо.

А  лучше  попробуй  найти  к  ней  тропинку.
И  вместе  пойти  в    «романтический  сад».
Увидишь,  как  вдруг  она  выпрямит  спинку.
И  как  загорится    доверчивый    взгляд.

Общенье      людей  –  это  дивная  роскошь!
Её  нам  даёт  поэтический  сайт.
Общаться    по-доброму    в  «клубе»  не  просто.
Нам  «клуб»    возвращает    «потерянный  рай».

*Антуан  де  Сент-  Экзюпери  –  
                                               французский    писатель    и
 военный  лётчик.    Автор  «Маленького  
 принца"
12.  03.  2016.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650943
дата поступления 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Вячеслав Рындин

Вешняя фантазия

Жила-была  –  на  облаках…
На  капле  –  с  поднебесий  манных,
Сошла  на  Землю  –  свысока
Вонзилась  в  дождевую  тайну…
Секрет  –  на  ушко…  Чудеса
В  мирских  делах  земных  влюблённых
Сплетают  узы  –  навсегда
Злачёным  перстнем  –  обручённых…

Пр.:[i]  Любовь…  Прозрение…  Весна…
               Скворцы…  Дожди…  Цветы  и  люди…
               Морковь  как  кровь  в  ядре  луча
               Произрастает  солнцем  –  в  лужах
               Пускай  резвится  детвора…
               Она…  Они…  Одно  большое
               Сверх  громогласное  (Ура!!!)
               Вновь  развлекается  –  у  дома…[/i]

Ночь…  Вышел  из  дому…  Луна
Педали  крутит  –  к  горизонту  
Несутся  клинышком  года
И  –  веселясь  –  по  небосводу
Мчит  журавлиная  дуга
С  бесценной  ноткой  –  клокотания
Бессменно  вторят:  Есть  –  Одна
Любовь  в  созвездии  –  ЖЕЛАНИЯ…

10.  03.  16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650517
дата поступления 10.03.2016
дата закладки 11.03.2016


НАДЕЖДА М.

Дрібненький дощик освятив весну…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l8plcmeM0ec[/youtube]
Дрібненький  дощик  освятив  весну,
Невпевнено  на  землю,  що  ступає.
Земля  ще  не  прокинулась  від  сну:
Зимовий  сон  ніяк  ще  не  здолає.

Не  чути  лише  музики  краплинок,
Що  падали  колись    із  мокрих  стріх.
Струмки  не  потечуть  із  тих  сльозинок,
Що  дощ  оцей  покрапав  нам  на  сміх.

Приємний  вітерець  пірна  в  волосся.
Зриває  з  плеч  прозорий  ніжний  шарф.
Гоню  думки  про  те,  що  не  вдалося...
Весна  прийшла,  а  значить  буде  шанс.

Так  хочеться  вдихнути  запах  квітів.
І  впасти  серед  поля  поміж  трав.
Відчути,  що  буває  щастя  в  світі.
Купатися  в  промінні  цих  заграв.  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648302
дата поступления 02.03.2016
дата закладки 09.03.2016


НАДЕЖДА М.

Якщо колись відчую: полюбила…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRaIQK__UXE

[/youtube]

І  сонце  сходило  в  безодні…
Ти  не  прийшла  в  вечірній  час.


Олександр  Олесь

----------------------------------------------

Якщо  колись  відчую:  полюбила,
Спахне  на  небі  знов  ясна    зоря.
Зроблю,  щоби    не    тліла,  а  горіла.
Проміння,  щоб  ясніші  янтаря.

І  душу  ніжним  вогником,  щоб  гріла.
Щоб  не  пустий  душі    був  оцей  зліт.
Ясніше  всіх    на  небі,  щоб  зоріла.
Як  квітка  весняна,  як  первоцвіт.

Від  погляду  мурашки,  щоб  по  тілу.
І  знову  захотілося  так  жить.
І  цю  любов,  нехай  вже  запізнілу...
Я  зможу  дорожити  кожну  мить.

Повірю  в  того,  хто  в  моєму  серці,
Відчувши,    дотик  рідної  душі.
І  разом  ми  підемо  по  веселці,  
Що  теплі  дарували  нам  дощі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649370
дата поступления 06.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Лю

Десь там…

Чомусь  терпкий  смак  на  губах,
Гіркий  полин  долиною  розрісся,
Здається  по  загублених  шляхах,
Десь  там...  блукає  моє  щастя.

Притихла  мрія  у  чужих  світах,
Холодний  вітер  сОтає  волосся,
Здається  в  не  протоптаних  стежках,
Десь  там...  сумує  моє  щастя.

Малює  вечір  щось  на  сторінках,
Гортає  пам'ять  у  своїх  долонях,
Здається  в  не  прочитаних  книжках,
Десь  там...  дрімає  моє  щастя.

Лунають  сурми  десь  на  небесах,
Далеко  простягнулося  відлуння,
Здається  в  неоспіваних  піснях,
Десь  там...  притихло  моє  щастя.

Слова  мовчать  заковані  в  гріхах,
Безглуздо  відрікаються  кохання,
Напевно  в  не  дописаних  віршах,
Десь  там...  сховалось  моє  щастя.

Лю...
06.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650041
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016


OlgaSydoruk

Сожалениям - нет резона…

От  укола  адреналина  воскресает  картина(вдруг):
Цвет  малиновый(палантина),
Тетивой  натянутый  лук...
Ровно  в  полночь    прорвало  плотину(упокоенной  тишины)...
Уплывали  мои  бригантины,оставляли    тревоги  порты...
Шлюзы  памяти  -  те  кордоны...
Опрометчивым  стражем  -хук...
Сожалениям  -  нет  резона...
Не  они  охраняют  дух...
Ты  меня  окрыляй  надеждой...
Позови  идти  за  тобой...
Ты  умеешь  быть  очень  нежным...
Ты  умеешь...Я  знаю,boy...
Я  свою  упрятала  (в  хаки)...
Омывала  её  вода...
Но  на  ней  оставались  знаки...
Распознала  их  -  быстрина...
И  срывала  с  неё  одежды...
Их  туман  уносил  босой...
Я  поверила  тебе  прежде...
Ни  о  чём  не  жалею,boy...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650009
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016


OlgaSydoruk

Елей…

Кофе  чёрный(робуста)...
Мэри(кровавая)с  грейп...
Белая  простынь  -  до  хруста...
Тёмная  зелень  очей...
Гибкие  руки  (лианы)  -
Гладь  шелковистых  полей...
И  завиток(не  упрямый)  -
Для  красоты  орхидей...
Ток  из  яремной  вены...
Впадина  всех  морей...
Сок  из  росы(коленной)  -  
Пряная  сладость...Елей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649997
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Владимир Зозуля

Той единственной

Задачка,  кажется,  простая.
Ответ,  конечно,  знаешь  Ты.
И  я  вот  тоже,  вроде,  знаю,
Что  дарят  женщине  цветы.
Чтоб  были  дымкою  одеты
Глаза,  а  запахи  легки,
Еще  ей  дарят  сигареты,
Вино,  конфеты  и  духи.
А  чтобы  взгляды  не  потухли,
И  чтоб  носили  на  руках,
Ей  дарят  лаковые  туфли
На  невозможных  каблуках…  
Но…  если  ты  давно  с  ней  в  паре…
И,  если  прожиты  года…
Скажи  мне,  Господи,  что  дарят
Любимой  женщине  тогда?
Что  ей  дороже,  лучше,  стильней?
Ведь,  я  не  знаю,  отчего,
Но,  чтобы  я  не  подарил  ей,
Она  ДОСТОЙНЕЕ  того…
И  все  же…  все  же,  все  же,  все  же,
Простив  меня,  забыв  мой  грех,
Открой  же,  ну,  скажи  мне,  Боже,
Что  дарит  тот,  кто  лучше  всех?..

И  без  раздумий,  по  наитью,
В  окно  нечаянно  взглянув,
Вдруг,  захотелось,  подарить  ей
ЛЮБОВЬ,  НАДЕЖДУ  и  ВЕСНУ.

........
ну,  и  цветы  с  шампанским  тоже  нужно  купить,
 а  потому  бегу  в  магазин,
 сегодня  одними  стихами  не  отделаешься...

С  ПРАЗДНИКОМ  ВАС,  МИЛЫЕ  НАШИ  ЖЕНЩИНЫ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649895
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Олекса Удайко

ЛЮБОВ, НАСТОЯНА НА ЧАСІ

                             [i]  Надії  Савченко    
               [youtube]https://youtu.be/5utMQEA1gps[/youtube]              
[b][color="#950ec2"]Любов,  настояна  на  часі,  –  
Терпіння  чин,  кришталь  розлук.
Любов,  настояна  на  часі,  –  
Їд  невгамовності    розпук…

Любов,  настояна  на  часі,  
Працює  ввік  –  рілля  чи  брук  –
У    переважній  своїй  масі
Живе  –  допоки  серця  стук!    

Та  як  негода  обсіч  гряне,
І  дім  –  трапляється  –  в  огні,
Така  любов  –  яса  багряна  –
Постане  воєм  у  борні…

Така  любов    не  вміє  ждати,
Коли  в  негоді  рідний  край,  –
На  прю  ідуть  її  солдати.
Вона  звелить:  перемагай!

В  такій  любові  навіть  вмерти
Буває,  віриться,  не  жаль  –
Не  та  печаль,  не  тії  жертви
Злітають  жалем  в  чорну  шаль!..

                                     *
...Любов,  настояна  на  часі!
Щоб  неймовірності  творить,
Наречено  їй  бути  в  часі,
Коли  мине  і  смертна  мить…[/color][/b]

09.03.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Лина Лу

ЛУННЫЙ ЛУЧ

Влачим  одно  из  всех  существований,
Которые  нам  посылает  Он,
Сколь  безутешно  карканье  ворон,
Среди    картин  немых  переживаний.

Над  пропастью  не  зависая  долго,
Струился  в  пляске  Лунный  светлый  луч,
Касаясь  и  моста,  и  серых  туч
Из  зависти  в  преданиях  оболган.

Сияющий,  бессмертье  воплощая,
Звенящей  пылью  -  колокольный  звон  -
Всех  убиенных  шлейфом  боли  -  стон,
Предупреждая  и  предвосхищая.

Растает  ужас  и  благословеньем
Окутав  светом  души  и  тела,
Без  будущего,  скинет  два  крыла.
Но  в  сумраке  ушедшего  виденья,

Мелькнет  подземным  облаком,  ликуя.
Наскальным  знакам  оставляя  пыль
И  блеском  озаряя  сотни    миль
Уйти  из  нашей  памяти  рискует.
08.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650228
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Лина Ланская

ЦІЛУЮ ДОЩ

Коли  слова  медові  ті
Комусь,  а  не  мені  у  вічі
Впадуть,  втоплюсь  у  каятті
Може  не  раз,  можливо  й  двічі.

Неначе  восени  дощить,
А  парасолька  знов  забута.
Лиш  гордість  -  мій  надійний  щит  -
Іду  вітрами  розіпнута.

У  простір  лине:  почекай!
Почує  хто?  -  закрила  двері,
У  наш  вчорашній  теплий  рай,
Тепер  цілую  дощ  у  сквері.

Пташки  щебечуть  голосні,
З  чужого  прилетівши  краю,
Такі  скуйовджені  й  смішні
Цілуються...  сльозу  сховаю.
09.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650287
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


OlgaSydoruk

Она скучала без тебя…

Она  скучала  без  тебя...
Глаза  чужие  зажигала...
И  незнакомая  звезда
Так  ярко  в  темноте  сияла...
Она  считала  все  года...
Их  по  секундам  отмеряла...
Когда  осталось  полрывка,
Своё  лицо  -  не  узнавала...
А  что  душа?..
Душа  -  юна...
Она  летала  и  летает...
И  про  последних  полрывка
Душа,наверное,не  знает...
Летала  белой-белой  птицей...
Ты  не  позвал  её  тогда...
Но  напоил  живой  водицей...
Водицей  сладкой  (с  ручейка)...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650237
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Олекса Удайко

БЕPЕГИНЯ PАЮ…

                         [i]  Б  е  р  е  г  и  н  я  м...
[youtube]https://youtu.be/T1q9DiU8F-E[/youtube]

[b][color="#8e15a6"]Коли  тебе  нема,  
здається,  дишу  я,  
xоча    споквола,  але
упевнено  вмираю…
І  замість  шкіри  –  
вже  луската  *чешуя*...
І  море  без  русалки  –  
берегині    раю.    
Скраю…

Відтак  мені    як  тигру    
все  ж  миліша  суша  –
блаженства  вийти  із  води  
сухим  немало:
ти  дивишся  на  мене  
так  (коритись  мушу!),  
немов  я  спраглий  кіт,  
а  ти  котяче    сало….
Мало…[/color][/b]

06.03.2016[/i]

Фото  -  звісно,  не  автора...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649227
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016


ТАИСИЯ

Лебединая пара


Чёрный  лебедь  грациозно  исполняет  менуэт.
Он  подругу  выбирает  лишь  одну  на  много  лет.
И  галантность  кавалера,  и  очарованье  дамы  –
Превосходные  примеры  этой  лебединой  пары.

К  сожаленью,  в  моём  мире  эти  птицы  не  живут.
Ведь  они  предпочитают  экзотический  уют
Элегантные  повадки  так  тревожат  душу  мне,
Десять  лет  достойной  жизни  их  прославили  вполне!

27.02.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647375
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 04.03.2016


Лина Лу

ОСТАНЬСЯ ВО МНЕ

Останься  во  мне  бесславия  предупреждением,
И  льдом  обжигающим  круга  последнего;
Прекрасного  бликами  мира  соседнего,
Останься  в  ночи  чарующим    крестным  знамением.

Останься  Луны  сиянием    и  поглощением
Спиралью  горящей  и  алчущей  радости,
В  стенаньях  безмолвия    видимой  благости.
Останься  хотя  бы  тусклого  света  вкраплением.

Останься  во  мне  картиной,  тобой  нарисованной.
Горстями  на  небо  бросай  восхождение
Ликуя,  сияньем    прольется  знамение.
Останься  во  мне    свободой  летящей  раскованной.

03.03.2016
Raffaello  Ossola:"  вне  пространства  и  времени..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648663
дата поступления 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016


Валентина Ланевич

Чом не відпустиш біль?!

У  круговерті  днів  збігає,  згасаючи,  життя,
Струмочком  тихеньким  кволо  пульсує  кров  по  жилах.
Назирці  думка  шліфує  спомин  -  виклик-сум’яття
І  почувається  в  цей  час  душа  на  гострих  вилах.

Стукоче  серце  розбурхано.  Чом  не  відпустиш  біль?!
Чи  то  так  в’ївся  він  на  все  тобі  у  стислі  груди?!
Чуєш,  он,  на  горищі  старім,  котячий  водевіль,
Весна  іде,  а  ми  -  заручники  собі  -  рекрути.

Того  не  вернеш,  що  мріялось  та  так  і  не  збулось,
Але  тепло  у  тугий  вузел  пам’ять  хай  зав’яже.
І  в  паводку  клекучім  назавжди  щезне  безголось,
І  внук  онукові  неспішно  про  любов  розкаже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648468
дата поступления 02.03.2016
дата закладки 04.03.2016


Валентина Ланевич

Гойдає вітер за вікном галузку.

Гайдає  вітер  за  вікном  галузку,
Сочиться  сонечко  скупе  повз  раму.
Чорненьке  собача  гризе  мотузку,
Не  скавулить  уже,  не  кличе  маму.

Вкрите  з  солдатського  плеча  кожухом,
Пригрілося,  тепло  людське  відчувши.
-  Тепер  ти  будеш,  Тимку,  справжнім  зухом,  -
Всміхнувся,  сивий  бородань,  зітхнувши.

Мале  уткнулось  носиком  в  коліно
І  віддано  заглянуло  ув  вічі.
-  Ми  вдвох  тепер  на  чатах,  Україно,
Й  від  нині  стали  ми  сильніші  вдвічі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648721
дата поступления 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016


s o v a

Світанки.

Подих  ночей  на  припіку  спить,
Серед  постатей  зашпари  ранку,
Мимоволі  чарують  за  мить
У  піснях  світанковоі  бранки

Нісенітниці  подивом  скроней,
Перепродують  зайві  думки,
А  терпкий  водограй  у  долонях
Нагадає  про  радість  весни

Так  нестримно,  картатим  світанком,
Перечитаних  слів  навмання,
Обіймаєш,  смієшся  в  ремарках,
Поміж  гуркоту  міста  імла...

У  загублених  вогниках  вулиць,
Маринарка  знайома,  на  мить.
Посміхнусь.  Він  думки  мабуть  чує.
Зачаровує.  Гріє.  Бринить.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648460
дата поступления 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016


OlgaSydoruk

Не уходи, boy…

Справа  -  гряда"Боль"...
Слева  -  гора  "Нежность"...
Завтра  -  опять  ноль...
Завтра  -  опять  снежность...
Не  уходи,boy...
Ты  доиграй,пожалуйста...
В  самом  конце  -  боль...
Там  -  её  прикасаются...
Там  у  неё    -  кровь...
Огненная...Кипучая...
Где  же  твоя    роль:
Оскарная,везучая?..
Эта  волна  грусти  ночь  захлестнёт  чувством...
Эта  волна  гнева  всё  искромсает  слева...
Чтобы  унять  боль,ты  просчитай  до  тысячи...
Ты  полюби  роль,будь  до  конца  искренним...
Если  пойдёшь  в  бой,то  одевай  чистое...
И,ощутив  зной,мыслить  начни  числами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648147
дата поступления 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Дід Миколай

Весновій

Упав  із  неба  Божий  перст,  
Умив  яри  струмками.
Бог  осінив    натільний  хрест
Їх  цілував…    вустами.

Удалеч  зиму  проводжав
Нас  зустрічав  весною.
Траву  на  схилах  засівав,
Вкривав  яри  красою.

Верба  у  пазухах  цноти,
Пухких  курчаток  гріла.
Напившись    сонця  і  води,
Красуня  розговіла.

Гойдався  ніжно  очерет
В  долині  річка  спала.
В  цей  зачарований  сюжет…
Весна,  як  дзвін  ступала!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648025
дата поступления 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Макієвська

ВЕСНЯНИМ РАНКОМ…

[youtube]https://youtu.be/eBYNG3mjA00[/youtube]

Сонячне  проміння,  розсипалося  серпанком,
На  оксамитову  із  різнотрав"я    вишиванку,
На  барвистий  вінок  ,  на  одвічну  земну  красу,
Обійняло  теплом  ранок,  випило  хмільну  росу.

Затанцювало    на  смарагдах,  весняний  танець,
Заграло  бісеринками,  немов  протуберанець
На  пелюстках  духмяних,  квіткововеселкових,
На  споришах  терпких,  аквамаринових,  шовкових...
   
Задрижало  в  повітрі    Мефістофелем  -  джмелем,
Загуділо  над  вишнями  в  садах,    хрущем-королем  ,
Замиголотіло  різнобарвними  крильцями
Над  кульбабовими  золотосяйними  рильцями.

Заспівало  жайвором  та  соловейком  сонет,
І  розлився  над  луками  й  лісами    дзвінкий  щебет,
Заглянуло  в  синьоокі  озера  та  моря
До  дна,  де  спочивають  якоря  й    зоря  догоря...  

Вітаю,  весна  прийшла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648029
дата поступления 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Владимир Зозуля

Ты и я (прикосновение)

"Я  и  ты…  больше  никого…"


Ты  спросила,  о  чём  молчу?..
Я  отвечу  тебе  едва  ли…

Ты  спросила,  о  чём  молчу,
Но  ответа  глаза  не  ждали…

Ночью  вижу  твоё  лицо  
По-другому.  Как  то  иначе,
Темный  локон  наискосок
Лёг,  морщинку  тонкую  пряча.

Еще  резче  брови  излом…
Шире  кажется  лоб  над  нею…
Носа  трепетнее  крыло…
И  как  будто  глаза  темнее…  

Не  отвечу…  не  знаю  сам,
Может,  это  предубежденье,
Только  ночью  в  твоих  глазах
Что-то  жалобное…  оленье.

В  них  с  испугом  глядит  вовне
То,  что  трогать  в  душе  –  Не  смейте!..
То,  что  снова  напомнит  мне
О  проклятии  жизни  и  смерти…

И  я  вспомню,  что  всё  лишь  сон…
Странный  сон  –  ирреальность  чуда.
Как  забудет  воду  песок,
Так  и  я  этот  сон  забуду…

Утро  вколет  это  –  «забудь»
Мне  подкожно  и  внутривенно,
Проливая  черную  муть  –  
Одиночества  во  вселенной.

И  как  эта  ночная  грезь,
На  прощанье,  взглянув  печально,  
Я  уйду  и  оставлю  здесь
Нашей  встречи  с  тобой  случайность.

В  небе  утренняя  звезда
Расставаньями  мир  окрестит.
Я  уйду,  и  уже  никогда
Мы  с  тобою  не  будем  вместе…

НИКОГДА…  и  ни  слов,  ни  чувств…
Только  холод  волной  по  коже…

…ты  спросила,  о  чём  молчу?..

О  тебе…  о  себе,  быть  может…

И  еще  о  том,  что  в  окне
Ночь  снимает  темное  платье…

Так  иди  же  скорей  ко  мне,
Моё  счастье,  моё  проклятье.

Раствори  меня  без  следа,
Своевластно,    нечеловечно,
На  восторг,  на  боль,  навсегда,
На  короткий  миг  быстротечный.

Пусть  горит  поцелуя  след,
Алым  блеском  губной  эмали…

Ничего  в  этом  мире  нет,
Мы  напрасно  с  тобой  искали.

Ничего…  только  Ты  и  Я…
И  всего  лишь  одно  мгновенье
В  многогранности  бытия
Эта  грань  –  соприкосновенья.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643719
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Владимир Зозуля

Неслучайность

Ты,  любимая,  придвинься…  ближе…  ближе…
Поцелуй…  и  ничего  не  говори…
Ты  прислушайся…  послушай…  слышишь?..  Слышишь,
Как  в  груди,  весне,  токуют  глухари?..
Прилетают.  Пролетая,  без  оглядки,
Над  годами…  над  разлуками  в  душе.
Наши  чувства,  словно  тайны…  как  загадки…
Не  разгаданные,  видимо,  уже.
Не  бывает  ведь,  чтобы  вот  так  -  случайно.
Чтоб  одна  случайность  сразу  у  двоих…
Не  бывает…  потому,  что  эта  тайна  –  
Не  случайность,  а  немыслимость  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647285
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 29.02.2016


OlgaSydoruk

Вечер осени…

Вечер  осени  грустный  колышет  сон
И  по  шпалам  уносит(шагами)-в  репризу...
Вспоминая  начало,пылает  огнём...
В  эпилоге  -  дождём  по  карнизу...  
Александр  "Поэмой  экстаза"  -  пронзил...
Бонапарт  к  Валевской  сбегает  с  Парижа...
Там  и  Бродский(в  пелёнках),и  родине  -  мил...
А  Ван  Гог  -  увлекает  своею  харизмой...
Под  малиновый  звон(по  велению  сил)
Лучик  света  проснулся,поглаживал  розу...
Томный  взгляд  за  собою  манил  и  манил...
В  миражах  высыхали  сонные  слёзы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647621
дата поступления 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Лина Ланская

ЗАРУЧНИКИ ПУСТКИ

Колись  я  впаду,  щоб  злетіти.
А  ти  навіть  і  не  помітиш,
Як  зійде  планета  з  орбіти  -

Потрібен  комусь,  доки  світиш.

Колись  я  кохать  перестану
Тебе,  тільки  сумніви  точать  -
Хіба  що  занурюсь  в  оману,

Хто  хоче,  того  і  морочать.

Колись  стануть  цілими  -  склянки,
Щоб  більше  не  битись  на  друзки,
І  з  болем  не  пити  світанки,

Сьогодні  -  заручники  пустки.

27.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647507
дата поступления 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Макієвська

І чую повз роки: " Я люблю тебе…"

Пролетіли  роки,  розійшлися  наші  з  тобою  шляхи  
Та  кохання  моє  живе,  воно  все  ще  царює  в  душі,
Скільки  пристрасті    у  нас  було    тоді,  що  зривало  дахи,
Стільки  ніжності  ти  дарував  мені  в  буденній    метушні...

Вже  давно  спалені  мости  та  спогади  не  відпускають...
Обіймають  тепер  мене  вітри  так  трепетно  за  плечі,
Ніжно  куйовдять  срібні  коси...  Сонце  сміється  ласкаво,
Огортає  шоколадом  тіло...Й  немає  порожнечі...
 
Сьогодні  терпко  цілують  мене  рясні  весняні  дощі,
Тануть  на  вустах  солодкі  полуниці  та  карі  вишні,  
Прохолодою  дихають  м"ята  і  шовкові  спориші,
Духмянить  влітку,  квіт  медової  липи...Думки  ж  бо  грішні.
 
Ці  слова:"Я  кохаю  тебе",    я  чую  в  зеленій  траві,
В  шепоті  листя  верби,  в  піснях,  які  співають  солов"ї,
В  морській  пінній  хвилі,  а  ще  в  лісі  й  у  полі...й  твоїй  крові,
В  голосі  сина:"  Я  люблю  тебе...  мамо",  мов  вони  твої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643811
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Макієвська

Весняний сонячний клубок

Сонячний,  рум"яний  клубок,  викотився  на  небо  прозоре  і  чисте,  
Розпустив  на  всі    сторони  свої  нитки  золоті  й  променисті,  врочисто,
Позолотив  крони  ще  голих    дерев  і  загорілись  корони  на  них,
Потяглися  віти  до  ниток  отих,  щоб    своїм  теплом  вони  обплели  їх....
Обігріли  й  розбудили...А  вони  у  відповідь  бруньки  розпустили,
Дали  листок,  квіт,  а  ще  й  плід...Усіх  нас  потім  восени    смачно  пригостили,
Тим,  що  виросте  за  цей  короткий  час...під  прядивом  оцим  золотистим...
Обіймуть  вони  все  живе,  залоскочуть,  щоб  зростало  на  радість  тернисто...
А  земля  буде  прясти  й  ткати  і  вбирати  маленькі  промінчики  ці,
Щоб  народжувати  трави  духмяні  й  п"янкі  та  квіти  яскраві,  запашні...
На  яких  потім  метелики  поласують  медовими  гостинцями,
А  ми  понасолоджуємось  різнобарвними  і  ніжними    їх  крильцями...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647622
дата поступления 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Макієвська

Увертюра весни - мелодія кохання

Ридає    гірко  небо,  плеще  сльозами  по  щоці,
Ковтає  земля    краплини,  розведені  в  молоці  
Туману,  що  плине    оголеним  лісом  та  яром,
Огортає  пледом,  дерев  віти,  весняно-пряно.

А  завтра,  сонце  промінням  осяйним    залоскоче,
Пограється  на  хвилях  дзвінких  струмків  так  охоче...
Зазирне  в  дерев"яні  хороми,  зігріє    крони
Беріз  мармурових.  І  стечуть  цілющі  гормони.

Защебечуть  пташки  хорАми,  заспівають  р"Яно
Пісні  життя,  мелодії  кохання  полум"яно...
Заятрять  в  душі  живі  пісні,  новими  струнами
Й  захочеться  жити,  любити  між  увертюрами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647192
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Валентина Ланевич

Я не зову себе поетом.

Я  не  зову  себе  поетом  -
Пишу,  що  відчуваю,  чим  живу.
Та  все  ж  словесним  переплетом
Душу  чиюсь  невабом  й  зачеплю.

І  викупаю  в  ніжній  ласці,
Й  жалом  дійму  глибинного  живця.
То  хепі  енд  завжди  у  казці,
В  житті  не  обійтися  без  правця.

Тут  править  балом  світ  свободи,
Й  відозва  миру  в  гарячних  серцях.
Духовність  з  цвілістю,  де  проби,
Вставляє  в  груди  заржавілий  цвях.

І  вибір  ставить  сам  на  якір  -
Служіння  має  різнобарвний  блиск.
То  честь  і  слава,  гра,  де  докір  -
Тінь  Гамлета  -  квота  у  вічність  -  зиск.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647071
дата поступления 26.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Вячеслав Рындин

На узел шарфик завяжу…

Один  конец  цветного  шарфа
Вздымает  в  небо  ветерок…    
Другой  (по-видимому)  в  марте
Согреет  душу  мне  –  дружок
Тот  –  Первый,  улетевший  к  зорьке,
Ну,  а  –  Второй?!  Прилип  к  спине…
Наверно,  думает  –  не  горький  
Дух  –  проживает  тут  –  во  мне?!

Пр.:  [i]Летят  кроссбредные  шерстинки
               Перинкой  –  с  мёрзлой  высоты
               Западали  весны  крупинки…
               Кто  долетел?  Принёс  дожди…
               Дождь,  кувыркаясь  фантазёрски
               Актёром  сцены  жития,
               Сыграл  би-роль  живой  подшёрстки
               Теплом,  излившись  –  для  Тебя!!![/i]

Один  конец  петли  азарта,
Бесспорно,  тянется  в  клубок,
Обняв  второй  –  (8)  восьмого  марта
Любовь  изъявит  гранд-восторг!
Стараньем  неподробной  сказки
Я  узелочек  развяжу…
В  раскрепощённом  реверансе    
Признаюсь,  как  тебя  люблю…

26.  02.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646996
дата поступления 26.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Лина Ланская

АГОВ, ПОПЕЛЮШКО!

Розірвано  навпіл:  чи  сукню,  чи  душу?
За  гривню  п"ятнадцять,  а    може  й  дешевше,
Купують  щоденно...  не  хочу,  не  мушу
Віддати  благеньке  найважче,  найменше  -

Торкнутися  ніжно  одним  лишень  словом.
Знецінився  дотик  привабливо-щемний,
Усіх  тих  садів.  В  ароматах  бузково
Купаються  ночі,"...цілунок  буремний

Комусь,  не  мені,"  -    скиглить  тінь    Задзеркалля.
А  стежка  не  знайдена,  треба  ж  піднятись
І  вийти  нагору,  до  Неба  з  провалля.
Сидіти  ж  бо  краще  і  треба  зізнатись,

Як  темно  і  тихо,  -  вона  засинає.
Не  хоче  вогненного  полум"я  пити,
Не  хоче  до  світла,  бо  світла  не  знає.
Кохати  хотіла,  хотіла  любити...

Без  болю,  без  кривди  -  до  кращої  долі
Злетіти,  чи  впасти...Агов,  Попелюшко!
Допоки  той  бал,  на  колінах  до  волі
У  мачухи  в  наймах  за  пил  з  капелюшка.
25.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646883
дата поступления 25.02.2016
дата закладки 27.02.2016


OlgaSydoruk

В эту ночь рябина цвела…

На  панели  прошедших  драм  ты  стояла  совсем  нагая...
Примеряя  крылья  плечам,капли  красные  вытирая...
В  эту  ночь  рябина  цвела...
В  эту  ночь  ты  крылья  одела...
Убывающая  Луна  так  печально  на  всё  смотрела...
Было  больно(совсем  не  там)...
Было  слышно,как  ветер  дышит...
А  Луна  -  обнимала  храм...
И  рябину,и  медные  крыши...
Убывающая  Луна  серебро  потеряла  в  росах...
Оставляла  серую  нить(незаметную,длинную)в  косах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646855
дата поступления 25.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Ірина Кохан

Чом ти, вербо, віти похилила?

Чом  ти,  вербо,  віти  похилила?
Чом  тривожиш  річки  плесоспокій?
Чи  тобі  чекати  вже  несила,
Коли  знов  зазеленіє  локон.

Коли  небо  криложуравлями
Заклекоче.  Й  синню  через  вінця
Розтечеться  стрімко  над  полями,
Хмар  пухнастих  розігнавши  кільця.

Коли  рясно  травокилимами
Береги  укриють  свої  плечі.
Попливуть,полинуть  табунами
У  туманах  заспіви  лелечі.

Сонцемедом  звощені  стежини
Оживуть  каскадами  фіалок.
Заквітують  кущики  калини...
Залишилось  зовсім-зовсім  мало.

Зачекай  ще  трішечки,  вербице,
Не  тривож  ще  річки  плесоспокій.
Нехай  сон  зимовий  їй  досниться...
Скоро  твій  зазеленіє  локон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646918
дата поступления 25.02.2016
дата закладки 26.02.2016


Шип Сергей

ЦЕНА ПРОЗРЕНЬЯ

Никто  не  может  быть  судьёй,
Никто  не  должен  стать  убийцей…
Но  нам  навязан  этот  бой
И  дан  приказ  –  за  правду  биться.

И  мы  опять  несёмся  вскачь,
Над  нами  снова  реют  флаги.
И  жуткий  вой,  и  скорбный  плач
Мы  глушим  водкою  из  фляги.

Но  всё  же  кончится  война,
Наступит  эра  примиренья.
И  мы  узнаем,  что  сполна
Мы  заплатили  за  прозренье.

Август  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646633
дата поступления 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016


OlgaSydoruk

Время моих богов…

Время  моих  богов  -  в  самых  простейших  числах...
Около  тысячи  слов  -  роем  витают    мысли...
В  каплях  слоятся  миры...  Знаками  всеми  ведомы
В  жёлтый  кусочек  смолы...Лёгкой  и  невесомой...
В  рыже-зелёных  тонах  листик  застыл  навечно...
И  переливчатый  страз  -  глаз  стрекозы  беспечной...
Волн  прикасался  янтарь...Было  душе  его  тесно...
Ветра,  остывший  оскал,не  находил  себе  места...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646555
дата поступления 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Дід Миколай

День Ангела для Валентини

В  моїм  серці  дзвенить  весна,
Подих  ніжний  торкає  душу.
Наче  випив  стакан  вина...
В  задоволенні  очі  мружу.

Повернулася  в  гості  знов,
Промінь  сонячно  гріє  плечі.
Теплий  вітер  пливе  з  дібров,
Я  вже  бачу  ключі  лелечі…

Валентини  сьогодні  день.
В  неї  Ангела  день  сьогодні.
Весна  сіє  траву  зі  жмень,
Впали  зорями  вже  з  безодні.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646329
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Дід Миколай

…як півні співають.

Ой,  чого  ти  потемніла,
доле  ж  моя  доле.
Україна  почорніла…
- зеленеє  поле.

Повій  вітре  на  Вкраїну,  
втоли  дощем  спрагу.
Знемагає  сиротина,
зовсім  до  незмагу.

Розвій  хмари  яструбині,
загляни  в  віконце.
Промінь  витре  очі  сині,
і  засвітить  сонце.

Стебло  вигріє  билині,
cила  в  корінь  вл'ється.
І  проснеться  Україна…
cерденько  заб’ється.

Повій  вітре  рано  –  вранці,  
як  півні  співають.
Із  росою  згинуть  пранці…
- вороги  cконають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644943
дата поступления 18.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Лина Лу

А ЗВЕЗДЫ ПАДАЯ, НА РЖАВЧИНЕ БЛЕСТЕЛИ

А  звезды  падая,  на  ржавчине  блестели,
Звал  за  собой  твой  раскаленный  взгляд,
И  не  было  уже  пути  назад
Из  огненной,  растерзанной  постели.

Мы  разве  этого,  любимый  мой  хотели,
Забыв  о  боли  минувших  потерь?
На  все  замки  причудливые  дверь
Закрыв  и  пусть  беснуются  метели...

А  звезды  падали,  на  ржавчине  сверкая
И  бликами  играли  зеркала.
У  Вечности  тебя  отобрала
И  линией  -    в  ладонь,  не  разрывая,

Судьбой  расчерченные  нити  перепутав.
Летели  звезды,  рассекая  тьму,
За  все  мгновенья  кланяюсь  Ему  -
Расписанную  сказку...  по  минутам.

А  звезды  падая,  на  ржавчине  блестели,
Звал  за  собой  твой  раскаленный  взгляд,
И  не  было  уже  пути  назад
Из  огненной,  растерзанной  постели.
13.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643454
дата поступления 13.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Вячеслав Рындин

Предпраздничная ёмкость

…сплошь  да  рядом  –  гром  фарады!
Электрический  парад      
Вызывает  треск  услады  
Напряжённости  девчат…
…по  забору  –  вдоль  фасада
С  поворотом  –  за  углом
Вездесущие  разряды
Бьют  скрипичным  бас-ключом!

Пр.:  [i]С  вулканической  эстрады
               Магма  катится  в  салон…
               В  нём  –  базальтовые  драмы
               Превращаются  в  персон…
               Им  гарсон  наплавит  мази
               С  косметической  золы…
               Дифирамбы  из  Грааля
               Будут  литься  до  зари…[/i]

…что  ж?!  Бывает!!!  Места  мало…
Днём  по  Дарницкой  тропе
Строй  –  мурлыкающе  –  званный
Второпях,  в  хмельном  амбре
Дефилирует  –  с  цветами
Распинается  речами
В  бесконечной  череде…,
Всех  стремящихся  –  к  весне!

24.  02.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646528
дата поступления 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


OlgaSydoruk

Воспоминания реанимировали пыл…

Воспоминания  реанимировали  пыл...
Идут  в  атаку  на  покинутые  доты...
Не  возвращается  стареющий  кумир...
На  чувства  -  не  отмеренные  квоты...
Разорваны  замки  оков...
Заброшены(до  ближней  параллели),
Где  было  ложе  наших  снов  -  
(Карминовых),в  которых  обгорели...
Видения  догоняют  тень...
Впервые  подгибаются  колени...
Всё  растворилось  в  молоке(на  день)...
Туманом  морока  и  лени...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645978
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 24.02.2016


OlgaSydoruk

Тебя пьянит весенний день…

Тебя  пьянит  весенний  день
И  шлейф  "Мицуко"  за  одеждой...
Предательская  дрожь(из  вен):
Возвратом(чувства)  и  надеждой...
Её    пугает  ночи  тень:  
В  изгибах  дуг  протуберанца...
Не  убегай  с  его  колен...
И  губ(шершавых)померанца...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646257
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Лина Лу

ЛУННАЯ ЗАВОДЬ

Окрестили  Лунной  заводью
И  к  вечерне,  не  к  заутрене
Истерзав,  как  плетью,  памятью
Провели  по  кромке  внутренней.

Неминуемо...  не  минуло  -
Мост  серебряный  качается.
Я  пришла...казалось,    сгинуло
То,  что  сердцем  называется.

Да  упало...знать,  не  стерпится  -
Каплей  крови  тихо  скатится.
Не  спеши  удостовериться  -
На  душе  и  так  сумятица.

Стынут  знаки  незаметные,
Паутинно-бесконечные,
Неизведанно-запретные
Хоть  не  крылья,  но  заплечные.

А  взошла  Луна,  -  полынною
Упилась  и  не  раскаялась,
Не  настойкою  -  лавиною,
Льдиной  горькою  истаяла.

Окрестили  Лунной  заводью,
Не  напиться  -  горечь-горечью,
То,  что  было  чьей-то  памятью,
Обернулось  алчной  полночью.
20.02.2016








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646380
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


НАДЕЖДА М.

Вітання чоловікові на День народження…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mapt-xmv4Hc    
[/youtube]
Надворі  весна  уже  скоро  настане,

І  крига  зимова  вже  швидко  розтане.

Хай  сонечко  ясне  загляне  в  вікно,

До  тебе  привітно    всміхнеться  воно.

І  я  тобі  щастя  в  цей  день  побажаю.

Слова,  ніби  квіти,  в  букет  поскладаю.

Таких,  як  ти  в  мене,  бува  небагато.

Надійний  мій  Друг  і  зразковий  ти  тато.

Хай  Бог  береже  від    лихих  ворогів.

Хай  збудеться  те,  що  давно  ти  хотів.

А  поряд  з  тобою  Надія  й  Любов.

Щоб  всі  негаразди    ти  легко  зборов.

Хай  щастям  наповняться  роки  твої.

І  знай:  тебе  люблять  всі  друзі  і  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646263
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


НАДЕЖДА М.

Вітання чоловікові на День народження…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mapt-xmv4Hc    
[/youtube]
Надворі  весна  уже  скоро  настане,

І  крига  зимова  вже  швидко  розтане.

Хай  сонечко  ясне  загляне  в  вікно,

До  тебе  привітно    всміхнеться  воно.

І  я  тобі  щастя  в  цей  день  побажаю.

Слова,  ніби  квіти,  в  букет  поскладаю.

Таких,  як  ти  в  мене,  бува  небагато.

Надійний  мій  Друг  і  зразковий  ти  тато.

Хай  Бог  береже  від    лихих  ворогів.

Хай  збудеться  те,  що  давно  ти  хотів.

А  поряд  з  тобою  Надія  й  Любов.

Щоб  всі  негаразди    ти  легко  зборов.

Хай  щастям  наповняться  роки  твої.

І  знай:  тебе  люблять  всі  друзі  і  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646263
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


tatapoli

ПО НЕВСКОМУ

В  этот  город  нельзя  не  влюбиться,
Этот  город    нельзя      позабыть,
Пусть  кругом  не  знакомые  лица,
С  ними  рядом  так  хочется  быть.
           И...
     По  Невскому,  Проспекту  Невскому,
     Брести  -  на  Шпиль,  к  Дворцу  Адмиралтейскому,
     Вдруг  -  непогода,  а  мы  зонты  забыли,
     Гроза  и  дождь,  и  все  уже  поплыли...
           Да...
     По  Невскому,  Проспекту  Невскому,
     Прямо  на  Шпиль,  к  Дворцу  Адмиралтейскому,
     Но  снова  -  солнце  над  Невой,  и  штиль  -  пока,
     На  шпиле  грустные  повисли  облака.

А  Петербург,  ведь  он  хорош  всегда,
В  любое  время  года,  господа!
И  такие  причуды  погоды,
Лишь  способствуют  петь  ему  ОДЫ...
           И...
     По  Невскому,  Проспекту  Невскому,
     Брести  -  на  Шпиль,  к  Дворцу  Адмиралтейскому,
     Пусть  непогода,  и  мы  зонты  забыли,
     Гроза  и  дождь,  и  все  опять  поплыли...
           Да...
     По  Невскому,  Проспекту  Невскому,
     Прямо  на  Шпиль,  к  Дворцу  Адмиралтейскому,
     Хоть  снова  -  солнце  над  Невой,  и  штиль  -  пока,
     На  шпиле  грустные  повисли  облака...


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gv0byBmrFx8[/youtube]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646157
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016


Вячеслав Рындин

Почки распускают важные…

Почки  распускают  важные  
Лепестки  –  по  цвету  разные  
Для  зимы  –  расцветки  белые
У  весны  –  начало  смелое    
Для  контраста  –  ночь  холодная,
Красны  зорьки  благородные  
Ублажат  небесье  сводное…  
Стало  быть,  раздумье  –  вводное…

Пр.:  [i]Вероятно  –  повсеместно    
               Может  статься  –  безутешно
               Злость  сорвёт  подснежник  пястью…
               В  день  весеннего  ненастья
               Грянет  громкая  гроза,    
               Приоткроет  всем  глаза    
               На  незваные  походы  
               В  белоснежные  леса…  [/i]

Люди  проливают  разные  
Слёзы  –  с  откровеньем  праздные  
Речи  –  в  плечи  расширяются
До  кагалов  –  доставляются      
Цветики  столь  превосходные    
Лютики  во…  –  все  дорожные  
Трассы  –  трансформируют  в  места…
Где  дрожит  подснежника  душа?!  

22.  02.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646016
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016


OlgaSydoruk

А я уверена…

А  я  уверена,что  всё,как  прежде:
Гламурный  -розовый  акрил...
Грядой  -(весенние)надежды...
И  Ангел  страсти  -  вечно  мил...
Полсотни  свечек  задувает  вечер...
Полсотни  роз  -  на    остриё  пера...
Февраль  рождал  начало  встречи...
И  за  неё  -  бокал  до  дна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646013
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Лина Ланская

ТАМ КАЛИНА

То  не  я  розбирала  завали
Сірих  днів  і  безсилого  слова,
То  не  ми  від  учора  казали,
Що  слова  наші  щирі  -  полова.

То  не  ти  не  повірив  відразу
Моїй  пісні,  бо  зболене  ниє.
Я  б  не  бачила  в  тому  образу,
Не  навчили    любити,  не  вміє.

Не  питали  нас,  хто  ми  і  звідки,
Просто  нищили  повним  презирства,
Зверхнім  поглядом  вени  на  нитки,
Щоб  сплітати  мережку  блюзнірства.

То  не  я  вже  й  чекати  не  стала,
Доки  стану  тобі  у  нагоді  -
Навпіл  порвана  ніч  лоскотала
Мою  душу  до  смерті...та  годі!

Хай  там  що,  хай  там  як,  на  коліна
Нас  не  кинути  страхом,  чи  гнівом.
Де  вже  крові  проллється    краплина  -
Там    калина  палаючим  дивом.
21.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645791
дата поступления 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


OlgaSydoruk

Не баюкай её, волна…

Не  баюкай  её,волна...
Не  ласкай  беспокойную  душу...
Убегает  из  сна  одна...
Вслед  удары(глухие)  -  на  сушу...
Не  к  тебе  возвращается  вновь...
Обнимает  желанные  плечи...
На  последней  высокой  "соль"
Она  тонет  в  пламени  речи...
Достаёт  до  самого  дна
И  теряет  с  пальца    колечко...
Долго  бродит  границами    сна...
И  горячей  -горячей  речки...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645841
дата поступления 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Лина Лу

ТЫ ТОЛЬКО ГОЛОС

Ты  только  голос,  незнакомец,
И  модуляций  странный  тембр.
Без  доказательств  теорем
И  фотографии  в  альбоме.

Умоюсь  трепетным  румянцем,
Смущенья  жаркого  печать
Без  нашей  встречи  при  свечах
И  на  щеке  прохладных  пальцев.

И  без  неловкости  стыдливой
Спокойно  выключаю  свет.
За  звоном  брошенных  монет
Бегут  минуты  торопливо.

День  голосом  твоим  обласкан,
И  даже  мысли  в  унисон.
Струится  бесконечный  сон
А  я  не  знаю,  кто  ты,  маска?
16.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644379
дата поступления 16.02.2016
дата закладки 19.02.2016


Валентина Ланевич

Ласкає погляд посивілі скроні.

Застигла  -  ласкає  погляд  посивілі  скроні,
Згорнув,  мов  оберемок,  сховав  у  замок  рук.
Теплом  напоєні  тіла  і  жар,  дрож  у  лоні,
Два  серця,  що  одне,  злилися  в  єдиний  стук.

Спивала  насолода  біль  довгої  розлуки,
Падали  з  неба  зорі    -  стелилися  до  ніг.
А  ніч  підхоплювала  тихі  гортанні  звуки
І  бережно  несла  в  світанок,  мов  оберіг.

-Твоя  я,  коханий  мій,  твоя,  -  лунало  в  ранок,  -
П’яніла  від  ласк  любові  спраглая  душа.  
-Я  так  щаслива,  що  поруч  ти,  -  ловив  серпанок,
-Богів  то  воля,  мила,  -  єдиная  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644357
дата поступления 16.02.2016
дата закладки 18.02.2016


Радченко

Відповідь на вірш В. Ланевич

Ласкає  погляд  посивілі  скроні.

Застигла  -  ласкає  погляд  посивілі  скроні,
Згорнув,  мов  оберемок,  сховав  у  замок  рук.
Теплом  напоєні  тіла  і  жар,  дрож  у  лоні,
Двоє  сердець  злилися  в  єдиний  перестук.

Й  спивала  насолода  біль  довгої  розлуки,
Падали  з  неба  зорі    -  стелилися  до  ніг.
А  ніч  підхоплювала  гортанні  тихі  звуки
І  бережно  несла  в  світанок,  котрий  надбіг.

-Твоя  я,  коханий  мій,  твоя,  -  відлунням  в  ранок,
Сп’яніло  промовляла  шепотом  вуст  душа.  
-Я  так  щаслива,  що  поруч  ти,  -  ловив  серпанок,
-Богів  то  воля,  мила,  -  єдиная  моя.

                                                                             В.Ланевич


         Повернення  додому  (акро)

[b]П[/b]исало  кохання  вірші,
[b]О[/b]дна  лиш  надія  в  душі  -
[b]В[/b]она  не  згасала  й  на  мить.
[b]Е[/b]легія  смутку  бринить,
[b]Р[/b]оз'ятрені  рани  думок
[b]Н[/b]е  в  силі  загоїти  час,
[b]Е[/b]кзема  болючих  чуток
[b]Н[/b]ахабно  в  мізках  розповзлась.
[b]Н[/b]е  вірило  долі  лихій:
[b]Я[/b]к  тільки  розтануть  сніги

[b]Д[/b]одому  коханий,  живий,
[b]О[/b]сь,  трішечки  ще  потерпи,
[b]Д[/b]о  тебе  прийде,  так  і  знай,
[b]О[/b]крилений  мріями  знов.
[b]М[/b]иленького  ти  зустрічай  -
[b]У[/b]двох  зберегли  ви  любов.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644723
дата поступления 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016


OlgaSydoruk

Когда душа летит в нирвану…

Когда  душа  летит  в  нирвану,
Назад  вернуться  не  зову...
Как  ожидать  её  устану,
Печаль  в  чернила  отолью...  
Когда  душа  летит  в  нирвану,
Сто  раз  её  благословлю!..
Удерживать  её  не  стану  -  
В  нирване  также,как  в  раю...
Слова  живые  мне  приносит
И  вдохновения  паруса...
И  шелковистый  батик  ночи...
Душа(крылатая)  -  щедра!..
В  нирване  завтра  будет  осень...
Сегодня  -  лето  и  гроза...
И  жажда  миражей  уносит
Мою  хорошую  туда...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644705
дата поступления 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016


OlgaSydoruk

Это всё лишь - одно мгновение…

В  темноте  зарождалась  ночь...
Оживали  в  пустыне  барханы...
Уползали  волнами  прочь...
Ускользали  и  тени  телами...
Звёзды  падали  с  неба  вдруг...
Серебрилась  луны  дорожка...
Мотыльки  замыкали  круг...
В  янтаре  оживала  мошка...
Жемчуга  рассыпались  бус...
С  изумрудами  ларчик  открылся...
И  в  глазах  появился  искус...
И  гортанно  он  удивился...
В  темноте  уходила  ночь,
Прожигая  заслоны  стенания...
Уносила  с  собою  дочь...
Бездыханную...Без  сознания!..
На  песках  расписался  луч:
Чужакам  вход  на  время  затмения...
На  костры  падал  пепел  туч...  
Это  всё  лишь    -  одно  мгновение...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644919
дата поступления 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016


ТАИСИЯ

МОЙ МИР

Давно  уже  забыто  то  «разбитое  корыто»…
Стремится  нынче  женщина  на  новую  орбиту.
О!  Сколько    ярких    впечатлений  ты  получаешь  вдруг!
Какое  множество  соблазнов  рассыпано  вокруг.

Сначала  он  тебя  закружит  –  тот  вихрь  новизны.
И  ты  внезапно  обнаружишь  –  они  тебе  нужны...
Но  сердцем  вдруг  поймёшь:    тот  мир  чужой,  тебе  не  нужен.
Там  шум  и  блеск,  и  суета  –  он  для  тебя  заужен.

Так  вдруг  захочется  домой,  хоть  стой,  хоть  плачь,  хоть  волком  вой!
Родные  стены  ведь  порой  снимают  твою    боль    долой.
Отныне  -  сердцу    милые  родимые  пенаты
Не  променяю  я  на    королевские    палаты.

По  возвращенью  –  обновляю  домашний  свой  «комбайн»
И,  как  перчатки,  я  меняю  наскучивший  дизайн.
Мой  жизни  стиль  со  вкусом  меры    -    мне  украшает    быт.
Но  не  смотрю  на  лицемеров,  кто  лишь  рекламой  сыт.

Мой  мир  приносит  вдохновенье,  здоровье  и  комфорт,
Вселяет  умиротворенье,  не  запрещает  торт.
И  поднимает  настроенье  –  творить,  писать,  дерзать…
Но...  И  поныне!  
В  нём  место  есть  любимому  мужчине!

17.02.2016..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644704
дата поступления 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Богданочка

Сон

Очі,  як  океани,
Нащо  снитесь  мені?
Сіллю  немов  на  рани...
Тінню,  що  на  вікні.

Руки,  пощо  вас  хочу?
Що  у  вас  є?  Тепло...
Щастя  собі  наврочу,
Долю,  таку,  як  скло.

Звабо,  чому  блукаєш
Біля  дверей  моїх?
Наче  дитя  плекаєш
В  серці  солодкий  гріх.

Яблуком,  що  із  раю
Стали  п'янкі  думки.
Що  уві  сні  шукаю
В  світлі  його  руки?

Сіра  буденність  виє
З  вітром  та  в  унісон...
Втому  з  лиця  омиє
Ніжний,  цілющий  сон.

                                                                   15.02.16.

                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644222
дата поступления 15.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Богданочка

Сон

Очі,  як  океани,
Нащо  снитесь  мені?
Сіллю  немов  на  рани...
Тінню,  що  на  вікні.

Руки,  пощо  вас  хочу?
Що  у  вас  є?  Тепло...
Щастя  собі  наврочу,
Долю,  таку,  як  скло.

Звабо,  чому  блукаєш
Біля  дверей  моїх?
Наче  дитя  плекаєш
В  серці  солодкий  гріх.

Яблуком,  що  із  раю
Стали  п'янкі  думки.
Що  уві  сні  шукаю
В  світлі  його  руки?

Сіра  буденність  виє
З  вітром  та  в  унісон...
Втому  з  лиця  омиє
Ніжний,  цілющий  сон.

                                                                   15.02.16.

                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644222
дата поступления 15.02.2016
дата закладки 17.02.2016


OlgaSydoruk

В параллельные миры кто то сжёг мои мосты…

Экспромт

В  параллельные  миры  кто  то  сжёг  мои  мосты...
Разорвал  мои  холсты,Караваджо  и  Луи...
Затонули  корабли  на  подходе  в  их  порты...
И  не  бросить  якоря  возле  башен  маяка...
Мне  остался  -  шелест  неги,шёпот  ночи,тишины...
Под  весенние  капели  -  половицами  шаги...
В  помутневшей  акварели  -  запах  плесени,тоски...
А  за  шторой  амальгамы    -  ненаглядный  блеск  свечи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642739
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Лина Ланская

Я ЗАБЛУКАЛА

Я  заблукала,  зайшла  ненадовго
У  цей  паралельний  світ.
Може,  скотившись  з  орбіт,
Впала,  коли  добиралась  до  Бога?

Впала,  прокинулась,  хто  я  не  знаю
Кличуть  на  ймення...мене?
Може  той  сон  промайне  -
Я  ж  таки  йду  кудись,  щось  та  шукаю?

Я  ж  таки  сонячний  вітер  ловила,
Крила  втопила  в  росу,
Бо  розганяла  грозу  -
Щогли  поламані,  в  шмаття  -  вітрила...

Щогли  поламані  у  бригантини.
Звідки  летить  корабель?
Диво  з  далеких  земель  -
Інших  світів    лиш  фрагменти  картини.

Інших  світів  я  чомусь  не  впізнала,
Хоч  тільки  хвилька  буття  -
Наше  недовге  життя.
Я  тебе  кличу,  бо  я  заблукала...
10.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642682
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Лина Ланская

ХОЛОД

Холод  з  душі  заморозив  до  смерті
Стиглих  бажань  відчуття.
Кава,  цигарка  -  життя...
Стіни  давно  від  безсилля  обдерті.

Ніч  безпросвітна,  задимлене  небо
Хмарами  відчаю...  стій,
Далі  ступати  не  смій
І  не  кажи  йому:  треба...не  треба!

Десь  ще  хлюпочеться  чайник  з  водою,
Може  без  цукру,  але
Випий,  не  буде  так  зле,
Випий  без  мене,  в  думках  я  з  тобою.

Чашку  порожню  відсунь    -  розіб"ється,
Руки  тремтячі  зігрій.
Тінню  несправджених  мрій
Доля  повернеться  і  усміхнеться.  
09.02.2016.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642574
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


OlgaSydoruk

Шнуровали тугие берцы…

Шнуровали  тугие  берцы  -
(В  камуфляж  наряжали  судьбу)...
Не  закрыв    амбразуру  сердца,
Не  спросив  советов  Гуру...
Посыпали  на  раны  пеплом,
Не  отмыв  прозрачным  дождём...
Уносились  песчинки  ветром,
Окровавленным  миражом...
Подносили  горькую(с  перцем),
Стороной  обходя  полынью...
Заходилось  пламенем  сердце,
Подливая  огня  куражу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642482
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


desert rose

Дай спалити усе дощенту

Дай  спалити  усе  дощенту,  усе  дотла;
Відірвати  розтріпані  нитки  з  спідниці;
Відпустити  самотнього  птаха  у  небеса,
Хай  нарешті  зустріне  не  в  клітці  зірницю.

Дай  усе  розтрощити…  пожовкли  мої  сніги;
Водогони  давно  позатикані  листям  й  журбою.
І  твої  підлі  бре́хні  мені  ж  бо  не  до  снаги.
Відриваю  намоклі  листки  рукописні    з  тобою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642418
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


ТАИСИЯ

ДОБРАЯ ФЕЯ



(Ко  дню  рождения    Сына)

Пока  ещё  в  лесу  снега  лежат,  как  на  картинке,
Моя  семья    предпочитает  выходной  –  на  лыжах,  по  старинке.
===============================================

Не  хотим  мы  с  тобой  расставаться,
Белоснежная  фея  –  зима!
Мы  согласны  в  снегу  искупаться.
Нас  чарует  твоя  кутерьма.

Нам  огромный  сугроб    -  не  помеха.
Бездорожье  с  восторгом  манит.
Спуск  с  горы  –  веселит  всех  до  смеха,
Когда  брат  совершает  «кульбит»!

Попадаем  в  пучину  стихии,
Устремившись  в  заснеженный  лес,
Ведь  не  всякий,  а  только  «лихие»
Проявляют  к  нему  интерес…

Белки  любят  играть    в  догонялки.
Удивляет  завидная  прыть…
Не  боятся  они  «ёлки  –  палки»-
Лишь  у  мамы  орех  попросить!

Наш  отец  –  следопыт  и  охотник.
По  следам  вычисляет  трофей.
Все  кусты,  как  семейный  курятник,
Куропатки    в  них  спят  без  затей!

А  зайчишка  скакал  по  пороше…
Но  потом  вдруг  с  дороги  свернул.
Сделал  «скидку»  -  хитрец  он  хороший!
И  в  сугробе  так  сладко  уснул…

Ничего  нет  азартней  прогулки!
Лес  суровую  тайну  хранит!
Но  не  против    сыграть  с  нами  в  жмурки…
Звонкий  смех  и  его  веселит!

10.  02.  2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642684
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Лина Ланская

РОЗХРИСТАНЕ НЕБО

Розхристане  небо  вмивалось  ,
Заплющивши  втомлені  очі.
Збиралось  у  гості...збиралось.

Колись  до  кохання  охочі,
Напоєні  щедро,  здавалось,
Солодким,  ті  губи  жіночі.

Розірваним  клаптем  хмарини
Спітніле  чоло  просушили,
А  сльозі  помили  вітрини.

Розбились  і  спеку  розмили,
Шипіли,  сичали  жарини.
Чи  злились  на  небо,  чи  злили?..
06.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642023
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016


ТАИСИЯ

ПОСЛЕДНИЙ ШТРИХ

Хотелось    мне    в    стихах    поставить    точку.
А    на    рисунок    нанести    последний  штрих…
Но  вдруг    друзья  мне  катят    с    пивом    бочку.
А    к  пиву    прилагается    морской    балык.

Но  раз  у  нас  пошла    такая    «пьянка»,
То    давай    режь,  дружок,  последний  огурец!
Ещё    в    загашнике    у    нас  буханка…
И    это    значит  -    есть    баран    среди  овец…

Мы  посидим  с  тобой,  мой  друг,  напАру!
Нам  есть  что  выпить,  мы  найдём,  чем  закусить…
А  кошки  заскребут    -  возьмём    гитару!
И  пусть  она  не  даст  нам  загрустить!

08.  02.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642274
дата поступления 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016


s o v a

безстрокові повідомлення

зачаровані  ліхтарі
серед  ночей  
і  зорепадів
дні  лоскочуть,
не  знають  правил
і  щоразу  
гойдають
сни

і  десь  пошепки,
може,  й  ні,
переказуючи
світанкам,
примовляють
до  малих  ранок,
що  загояться
до  весни

і  повільно  
танцють  
взимку,
перепрошуючи  образи,
не  відводячи  погляд
з  часом,
неймовірно,
чуттєво,
разом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641555
дата поступления 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Кадет

Перебор

Захотелось  встряхнуть  повседневную  муть
И  на  пузе  ослабить  подпругу...
И  в  Европу  галопом  на  шару  махнуть,
Сбацать  рэп  и  сплясать  бугу-вугу…

А  пока  отложили  в  сторонку  дела,  
Перекинуться  сели  в  картишки…
Наплевали,  что  дома  детей  мал  мала,
Что  не  читаны  умные  книжки…

Но  совсем  не  на  шутку  сложилась  игра,
Поднялись  неожиданно  ставки…  
Не  выходит  никак  вистовать  на  ура,  -
С  каждой  взяткой  всё  туже  удавки…

Туз  краплёный  надёжно  упрятан  в  рукав,
Но  в  заначке  червивая  дама…
А  шестёрки  с  валетами,  сворки  порвав,
Рвутся  к  власти,  как  нищие  к  храму…

Правят  балом  покуда  ещё  короли
И  на  прикуп  надеется  джокер…
Но  кому-то  на  гору  допишут  нули…
А  очко,  как  известно,  -  не  покер…

И  колоду  месить  надоело  крупье,
Да  и  канцлеру  щас  не  до  блефа…
А  Марусины  слёзы  блестят  на  копье,  -
Как  ни  кинь,  получается  трефа…

Появилось  довольно  густое  амбре
В  суете  неприкаянных  буден…
Остаётся  признаться,  что  в  этой  игре
Победителей  нет  и  не  будет…

«То,  что  пусто  теперь,  не  про  то  разговор»,  -
Пел  Владимир  Семёныч  Высоцкий…
Вот  и  в  нашем  очке,  брат,  опять  перебор…
И  опять  на  галушки  да  клёцки…

февраль  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641665
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Владимир Зозуля

Отболевшее

Расслоившись  на  черное  с  белым,
(Но  по  чувствам,  а  не  по  цветам)
Что-то  в  сердце  опять  отболело
Разделенное  напополам.

Так  простудно  прошло…  между  прочим,
Без  треморов-дрожаний  руки,
Без  хронично-больных    многоточий    
Надоедливо  лезших  в  стихи.

Отболело  до  времени,  спехом,
Высыпаясь  из  рук  на  бегу.
Отболело  калиновым  эхом
Раскатившись  в  январском  снегу.

Отболело,  как  целое  в  частном,
Как  ненужное  в  общей  судьбе.
Отболело,  похоже,  напрасно,
(Неужели  напрасно?..)  к  тебе…

Отболело  далёко,  да  с  гаком,
Из  усталой  души  уходя.
Отболело,  так  и  не  заплакав,
Не  рассыпавшись  каплей  дождя.

Отболело,  как  светлое,  ночью,
В  темноте,  не  оставив  следа,
Так  недолго  для  жизни…  а  впрочем,
Для  любви  навсегда…  навсегда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631138
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 04.02.2016


Владимир Зозуля

Благодарю тебя

Что  ж,  потеря  небольшая,
В  жизни  горе  не  беда…
Я  как  будто  уезжаю...
Далеко…  и  навсегда.
Ты  печалится  не  будешь?
Память  сеть,  да  в  дырах  сплошь,
Не  заметишь,  как  забудешь,
А  забудешь,  не  вернешь.
Запираю  сердца  двери,
И  на  стол  кладу  ключи,
Ты  за  мной,  приметам  веря,
На  дорожку  помолчи.
Расставанье  мне  не  мило
Одиночеством  в  пути…
Ухожу…  и  всё,  что  было,
Оставляю  позади…
Ухожу…  по  светлым  лужам,
Шаг  мой  лёгок,  след  мой  чист…

Ну,  скажи,  кому  он  нужен
По  весне  осенний  лист?
Нет  для  чувства  вечных  истин,
Но  ровесник  октябрю,
Я  тебе,  осенний  листик,
На  прощание  дарю.
Я  дарю…  а  ты  не  рада,
Ни  листку,  ни  октябрю…
Нет,  не  плачь,  любовь,  не  надо.  
Улыбнись…  БЛАГОДАРЮ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640859
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016


OlgaSydoruk

Молодость - минное поле!. .

Дайте  глоток  свободы  с  молодостью  испить!
Завтра  денёк  погожий,чтобы  туда  уплыть...
Молодости(корвету)  -  алые  паруса!..
Время  её  -золотое!
Бремя  её  -мечта!
Молодость  -  вдохновенна,  молодость  -красота!..
Молодость  -  откровенна  и  на  подъём  легка!..
Молодость  -  минное  поле!..
Молодость  -  высота!..
Молодость  длится  и  более,
Если  душа  молода!..
Мне  бы  одну  минуту,чтоб  заглянуть  туда...
Мне  бы  одну  секунду,чтобы  услышать  "да"...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641215
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Оксана Р.-Г.

Чи сльози висохнуть колись?

Така  гірка  твоя  сльоза,
Така  крихка  твоя  надія...
І  віра  слабшає-марніє  -
Бринить  сльозою  в  небеса.

Але  порепана  душа
Ще  прагне  крихточку  любові!
І  хай  шляхи  полин-тернові,
І  серденько,  немов  пташа,

Тріпоче-б'ється!..  Та  на  мить
Надія  віру  воскресила,
А  віра  ця  -  велика  сила!
І  вже  сльоза  не  так  гірчить...

Чи  сльози  висохнуть  колись?..
Просякло  й  небо  кров'ю-болем...
О,  де  ж  ти,  де,  зрадлива  доле?  -
До  хати  рідної  вернись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641115
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Лина Лу

ЗАВЕРНУСЬ В ОДЕЯЛО

Завернусь  в  одеяло,  мне  зябко
Обними  меня  и  отогрей.
Пару  строчек  из  старой  тетрадки
Мне  прочти...  где  Ассоль,  там  и  Грей.

А  еще  о  глазах  моих  грустных,
О  губах,  горячее  вина.
И  печаль  потихоньку  отпустит,
И  зимою  наступит  весна.

Повтори    эту  песню  о  главном,
Что  еще  есть  важнее  любви?
Станет  танец  стремительно-плавным,
Или  страстным,  как  ни  назови.

Что  еще  сердце  вымолить  просит?
У  судьбы  на  краю,  подожди.
Поздний  август    еще  ведь  не  осень,
Знать  и  слезы  пока  не  дожди...
03.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641107
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Lana P.

ПІД СНІГОМ…

Під  снігом  дихає  весна,
В  легенях  тане  її  свіжість.
Вона  дарує  світлу  ніжність,
І  лине  пісня  чарівна
У  щебеті  пташиних  зграй,
Переливає  серце  звуки,
Зникають  задушевні  муки
В  п’янких  мелодіях  дзюрчань.
Вона  ковтає  білий  сніг  —
Набух  і  голос  у  природи,
Морозу  поламала  коди.
А  ось,  з’явився,  мов  батіг,
Крізь  шпарку  виглянув  до  ніг
Стійкий,  ще  стулений  підсніжник,
Неначе  справжній  гірськолижник,
У  білій  шапочці,  як  сніг.                                                        3/02/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641070
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Lana P.

ВЕЛИЧЧЯ ВЕСНИ

У  лютий  забрела  весна,
Замалювала  його  вроду.
Скресала  крига  мовчазна,
Перетворилася  на  воду
І  потекла  живим  струмком,
Задзюркотіла  веселково,
В  душі  повіяло  теплом…
Назавжди,  а  чи  тимчасово?  —
Шарівсь  лютневий  календар,
Бо  переплутав  дні  у  році.
Весна  ж  сушила  тротуар,
Будила  зілля  на  толоці.  
Попрацювала,  як  могла,
Всміхалась  сонечком  в  обличчя,
Тепло  душевне  зберегла,
Знайшла  у  лютому  величчя.        3/02/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641027
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Есенинский

Личный Каин

Вверх,  по  лестнице  вдохновения
В  атмосферу  терпких  свиданий
Отправляется  за  прощением
Еженощно  мой  личный  Каин

Там  он  тешится,  там  он  мается,
Кровоточит  дождями-строчками
То  шокирует,  то  стесняется
Многоточия  лечит  точками

И  в  раю  кофеиновой  нежности
Обернувшись  мехами  бессонницы
На  бескрайних  равнинах  грешности
Он  хозяин  музы  –  невольницы

То  ругает  ее,  то  восторгается
То  разденет,  то  сам  разденется
По  утрам  казнить  собирается
Ну  а  вечером  снова  женится

Вниз  по  лестнице  вдохновения,
Убегая  от  терпких  свиданий
Вновь  спускается  без  прощения
Каждым  утром  мой  личный  Каин…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640467
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Анатольевич

Околиця. На слова Олександра Печори.


Я  з  дитинства  ходив  на  околицю  –
відкривати  природи  красу.
Починалася  тут  моя  вольниця.
Мрії-думи  сюди  я  несу.

Спомин  давній  лоскоче  і  колеться.
Тут  же  юність  буяла  моя!
Приманила  до  себе  околиця.
Повінь  мрій  пам’ятатиму  я.

Приспів:
Що  судилося  –  перемелеться.
Обганятиме  мрія  мету.
Що  минулося  –  вже  не  повернеться,      (2
а  перейде  у  пам’ять  святу.                                    рази)

Рідне  місто  молодшає-твориться.
Вже  не  стріну  старих  яворів.
Подалася  за  обрій  околиця,  
та  рояться  тут  мрії  мої.    

Перемріється  тут,  перемолиться.
Будуть  радощі  ще  і  жалі.
Давні  друзі  мої  за  околицю
відлітають,  немов  журавлі.

Приспів.

Ой  ти  доленько,  сизая  горлице,
ще  воркуй  мені,  не  відлітай.
У  задумі  ходжу  по  околиці:
це  ж  отут  колись  був  мені  рай.

Заховалось  за  обрієм  сонечко.
Гостювала  синиця  в  руці.
Сизим  птахом  іду  за  околицю,
і  сльозина  бринить  на  щоці.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
дата поступления 23.10.2015
дата закладки 03.02.2016


Вячеслав Рындин

Мчится полем вещий сон…

В  небесах  резвился  птицей…  Серой  масти  першерон
На  бегах  императрицы  высек  искру  и  огонь
Изабелловой  царице,  в  царстве  внеземной  станицы,
Превратил  лазурный  град  в  заострённый  палисад…

Пр.:  [i]Длинноногий  жеребёнок  поднимает  пыль  столбом.
               Километров  двести  сорок  мчится  полем  вещий  сон…
               Разгоняет  злые  мысли,  разлучает  пустыри
               С  примитивом  бренной  жизни  вдоль  петляющей  версты…[/i]

Рысаки  цыганской  крови,  лошадь  масти  вороной
По  степи  без  прений  вволю  тянут  воз  судьбы  иной,
Чад  сжигаемого  жира,  шерсть  без  краски  огневой
На  ярме  кибитки  мира  –  к  грани  падуги  морской…

Длинный  путь  пикантной  доли,  остро-возбуждённый  взгляд
При  волнующемся  море,  при  тоннажных  кораблях,
Табунок  каурой  страсти,  масти  славной  –  в  багаже
Отправляют  (порто-франко)  до  французской  –  сель  франсе…

02.  02.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640641
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Радченко

Голос твой живой

               
Так  хочется  тебе,  родная,  позвонить,
Услышать  голос  твой  немножко  сонный
И  прошептать:  я  не  хотела  разбудить,
Послушай,  мама,  черновик  мой  новый.

Так  хочется,  как  прежде,  в  полуночный  час
Услышать  твой  «вердикт»,  добро  стиху  давая.                                                                                                                                                                                                                    
Как  жаль,  что  не  могу  услышать  я  сейчас:
Вот    видишь,  получилось,  спать  ложись,  родная.                                                                              
                                                                                                         
Ну,  а  теперь  привычный  номер  стал  чужим,
Тебя  так  неожиданно  забрала  вечность.
В  душе  моей  остался  голос  твой  живым,
И  взгляд  родной,  и  понимающая  нежность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640921
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Радченко

Зимовий ранок

Ще  додивляється  сни
Сонце,  бо  вчора  втомилося.
Важко  йому  в  дні  зими  -
Хмари  так  щільно  стулилися,
Що  промінцям  геть  тонким
Сили  нема  розштовхати
Ватяну  товщу  хмарин,
Щоб  по  землі  погуляти.
Снігом  пробігтись,  щоб    слід
Всипали  рясно  іскриночки.
Нишком  лизнувши  скло-лід,
Ніжні  залишить  скориночки.
Сонечко  ясно  всміхаючись,
В  хмарах  знайде  враз  прогалинку
І  промінці  не  вагаючись
В  ліс  побіжать  на  галявинку.
З  вітром  полями  широкими
Навперегін:  хто  скоріше?,
Бігти  снігами  глибокими
В  синій  морозяній  тиші.
Сонечку  днями  зимовими
Мало  часу  випадає.
Сниться  йому  -  веснянковими
Днями  воно  знов  гуляє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640915
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


НАДЕЖДА М.

Уважно слухаю твій голос…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ayv-NmHTwsA[/youtube]

Уважно  слухаю  твій  голос.
Не  чую,  що  там  кажеш  ти...
Неначе,  розцвітає  лотос...
Боюся  дух  перевести.    

Про  щось  питав,  та  я    не  чула.
Думками    поряд  вже  була.
Чомусь  про  все  в  цей  час  забула.
Лиш  голос  слухати  могла.

У  заметілі  слів  ласкавих,
Затихли  навіть  солов"ї.
І  тихо  -  тихо  сад  вишневий
Скидав  на  землю  пелюстки.

Звучить  мелодія  далека,
А  як  торкається  душі!
Долає  відстані  так  легко,
І  розчиняється  в  тиші.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640853
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Лина Ланская

ВІХОЛА

А  я  кружляла  Віхолою  знову,
Тобі  на  скроні  сипала  сніги,
Поки  свої  забудеш  береги,
В  шаленстві  танцю  розпізнавши  змову.

За  вушком  цілувала  без  упину,
Вустам  солоний  наливала  піт,
Як  це  робила  триста  тисяч  літ  -
Собою  прикривала  твою  спину.

Від  стріл  Амура?  Ні,  біди  причастя.
У  холод  зігрівала,  як  могла,
Поки  мене  не  вцілила  стріла,
Даруючи  п"янке  пекуче  щастя.

Злітала  стрімко,    Віхолою  звали,
Коли  то  в  холод  кидала,то  в  жар.
Тебе  шукала,  як  скарби  корсар,
Жагою  привороти    виливала.

У  спеку  прохолодними  дощами
Твій  біль  змивала,  доторком  руки
Я  проганяла  муки,  і  роки
Розтанули,  розвіялись  вітрами.

І  знову,  як  колись,  у  сніжно-білім,
Нестримнім  танці  Віхола,  поглянь,
Згадай,  ким  був  колись  і  НИМ  же  стань,
Скоряючись  пророчиці  Сибіллі.
03.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640827
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Лиза Муромская

Бабочки

Все  твои  ссадинки,  родинки,  трещинки  выучить,  вызубрить  наперечёт  не  удаётся…  Секунды  орешками  щёлкает  тошный  февраль.  Горячо  в  кончиках  пальцев,  в  углах  осязания,  в  лопнувшей  коже  на  нижней  губе.

Нет  нам  горения  в  март  без  сгорания  —  нагорожу  оправданий  себе.  Всё  это  ломтики,  глупости,  тонкости  —  я  никогда  не  писала  стихов.  Дорисовать  сокровенное  стонами  —  дело  нехитрое,  но  не  любовь.

Всё  отвратительно:  прошлое  в  бантиках,  паника,  устрицы,  вечный  покой,  дни  по  мотивам  ядрёного  фанфика.  Дёргай  за  нити,  иллюзий  не  строй.

Всё  это  было:  и  страсть,  и  доверие…  я  не  хочу  от  тебя  ни  на  дюйм.

Как  тебе  там,  одиноко  за  дверью,  а?..

Я  вспоминаю  удушливый  трюм  тонущей  яхты  своей  безысходности.
Я  в  твоей  комнате,  я  —  мотылёк.
Всё  предсказуемо:  и  в  очерёдности  взлётов-падений  выходит  мой  срок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640640
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

Я буду для тебя везде, во всём…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506286

Ты  будешь  видеть  и  чувствовать  меня  повсюду  и  во  всем...
Ты  только  помни  обо  мне,  не  забывай,что  было  между  нами...
Ты  мое  имя,  как  молитву  повторяй...
Ты  в  холод  вспоминая,  от  жара  изнывай,..
А  в  летний  зной,как  в  стужу  не  замерзни...
Ты  только  позови,  к  тебе  я  эхом  прилечу...
Я  буду  тем  глотком  воды,  что  путника  в  пустыне  напоит...
Я  буду  для  тебя  тем  маяком,  чей  свет  так  жадно  ловят  моряки...
Я  буду  той  тропинкой,  что  так  обрадует  тебя,  когда  заблудишься  в  лесу...  
Я  буду  огоньком  в  степи,  что  безнадёгу  к  дому  приведет...
Я  буду  сладкой  земляникой,  синичкою  в  руке  и  трелью  соловья  в  ночи...
Я  буду    летним    ветром,  каждым  добрым  утром  и  длинным  бесконечным  днем...
Я  буду  тем  туманом  с  молоком,..  лунною  дорожкой,..  утренней  росой...
Я  буду  пахнуть  свежим  ветром,  спелым  яблоком,травою  скошенных  лугов..
Я  буду  тёплым  ливнем  и  радугой  после  дождя...
Я  для  тебя  не  буду  штормом,..  я  буду  легкой  гладью  моря,  бездонной  синевой  озер...
Я  буду  глиною,  такой  податливой  и  мягкой...что  хочешь  из  меня  лепи...
Могу  я  быть  и  теплым  воском  для  твоей  свечи...
Я  для  тебя  не  буду  огорчением,..  Я  буду  только  радостью  и  вдохновением,
Я  буду  гордостью  твоей...  Мой  голос  будет  тембром  скрипки  Страдивари...
Ты  в  унисон,  маэстро,  с  ним  звучи...  Я  буду  для  тебя  единой  верой,
Добрым  ангелом  надежды,..  единственной  любовью  пусть  буду  тоже  только  для  тебя!..

Мы  снова    вместе...  Где  то  очень  далеко...
А  на  столе  -    горбушка  хлеба,..  стакан  вина  и  молока...
Я    говорю,..ты  слушаешь  меня,..и  все  мои  желания  возможны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639458
дата поступления 29.01.2016
дата закладки 02.02.2016


Лина Ланская

НЕ ВИБАЧИТЬ ГОСПОДЬ

Не  вибачить    Господь  дурних  образ,
Що  я  -  в  разки  намиста,  як  забрало,
Колись  мені  всього  було  замало,
Бажалось  нездійсненного  не  раз.

Не  вибачить  Господь  солодких  снів,
Хмаринкою  за  Місяцем  тужила.
Коротку  зустріч    серцем  ворожила,
Минуле  спопеляючи  в  огні.

Не  вибачить  Господь  мені  тебе,
Мої  думки,  без  сумніву,  гріховні,
Відпущенням  зсередини  і  зовні.
Хіба  майбутнє  щось  та  й  розгребе.

Не  вибачить  Господь?  Нехай  і  так.
Молитимусь,  шептатиму  до  скону
Твоє  ім"я...  як  ту  святу  ікону,
У  відчаї,  обожнює  жебрак.
02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640679
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

Мне этот сон совсем не нужен…

Мне  этот  сон  совсем  не  нужен:
Где  я  одна  готовлю  ужин...
К  средине  дня  приходит  вечер...
Не  зажигает  радость  свечи...
Тревожный  стук  (чужих  вокзалов)...
Вагонный    хвост  -  похож  на  жало...
А  дождь    -  навязчивый  ...и  ветер...
И  звук  его  -  плаксивый(плетью)...
Где  я  бегу,бегу  по  лужам...
Но  я  забыла,что  мне  нужно...
Что  потеряла(безвозвратно)...
Ключи  к  душе?..
Мне  не  понятно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640161
дата поступления 31.01.2016
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

В декоре снов…

Экспромт

В  декоре  снов  -  корицы  запах
И  цикламены(на  окне)...
Фиалки,орхидеи,мята,
Столетник,коланхое  и  т.  д...
Скользящий  лучик(по  паркету),
Паркуром(зайчик)на  стене...
И  губы(красные),и  веки...
И  ретро  -  блюз  (от  ноты  "ре")...
Февральский  плюс  -  в  горячность  ночи...
Звучащий  шорох  покрывал...  
Крупицы  боли,дольче  сочность,
У  плахи  очередь,  пароль...
Спроси  у  Осени  и  Лета:
В  снах  этих  есть  для  страха  пядь?..
Лишь  крыльев  шелест,эхом  эхо...
Предвосхищения  мандраж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640598
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Лина Ланская

РІО - РІТА

[img]http://club.foto.ru/gallery/images/photo/2008/02/11/1040526.jpg[/img]

Я  знову  вдаю,  що  тебе  не  існує
І  якось  помалу  живу.
Збираю  в  букети  траву  -
Холодної  ночі,  хай  перезимує

В  теплі  на  осонні,  хоч  трохи  зігріта.
Цілунком  торкнись  дощовим  -
Своє  не  здається  чужим.
Свічки  догоряють,  фокстрот  "Ріо-Ріта"  

Звучить  до  світанку  і  десь  у  мережі
Хтось  слухає,  каву  п"ючи.
Самотньо,  один  уночі
Будує  укотре  піщанії  вежі.

Я  вигляд  роблю,  що  забула  навіки
Весела,  грайлива...  повір,
Душа  -  старовинний  клавір,
А  сльози  давно  уже  вилились  в  ріки.

Чому  мені  сумно,  кохання  не  знала?
Ще  вчора,  у  Леті  на  дні,
Шукала  тебе  уві  сні,
Та  мабуть  недовго,  забувши,  шукала...

Я  знову  вдаю,  що  тебе  не  існує
І  якось  помалу  живу.
Сльота  розірвала  канву  -
Мережкою  пам"ять  ночами  гаптує.

02.02.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640571
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Радченко

От печали и грусти спасусь

Всё,  что  было  иль  не  было...пусть
Зачеркну  я  улыбкой  сомнения.
От  печали  и  грусти  спасусь,  
Спрячусь  я  за  чужими  мне  тенями.
И  второе  нелепое  "Я"
Пусть  уходит.  Зачем  мне  пророчества?
Но  запомню  чужие  слова:
Не  прощай  ты  любви  одиночества
Даже,  если  тебя  проклянёт
И  осудит  безжалостно  прошлое  -
Ветер  памяти  грусть  украдёт
И  обид  чувство  глупое,  ложное.


                                                                       1997г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640564
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Радченко

Туман обиды

Туман  обиды  и  тоски
Руками  липкими  обнимет.
У  прошлого  шаги  легки  -
Я  это  понимаю  ныне.

Но  оглянуться  побоюсь
И  страх  не  выдам  даже  взглядом.
Зачем  мне  память,  боль  и  грусть  -
Тебя  не  ощущаю  рядом.


                                                           1996г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640562
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Лю

Мені не жаль…

Вирує  час,  а  літо  вже  спливає,  
Весна  у  невідомість  теж  пішла,  
Мені  не  жаль,  що  осінь  підступає,  
А  тільки  жаль,  що  прийде  і  зима.

Змішалось  все,  і  праведне  і  грішне,  
Як  важко  знести  все  це  у  житті,  
Мені  не  жаль,  що  правда  дуже  гіркне,  
А  тільки  жаль,  що  знаю  смак  брехні.  

У  павутинні  слів  ховається  надія,  
Світ  став  жорстокий  у  погожі  дні,  
Мені  не  жаль,  що  загубилась  мрія,  
А  тільки  жаль,  що  кличу  ще  її.
 
Невпинно  все  зникає  у  минуле,  
Бо  час  безжалісно  вперед  іде,  
Мені  не  жаль,  що  молодість  тікає,  
А  тільки  жаль,  що  старість  теж  піде.  

Тривоги  ранять,  бо  душа  не  знає,  
Що  там  чекає  ближче  до  зими,  
Мені  не  жаль,  що  все  в  житті  минає,
А  тільки  жаль,  що  це  життя  одне.
 
Лю...  01.02.2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640445
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Радченко

Улыбаюсь тебе невпопад

Подо  льдом  стынет  в  речке  вода,
Замерзают  и  сердце,  и  руки.
Знаю  -  эта  зима,  как  беда,
Будут  долгими  наши  разлуки.

Закружит  за  окном  снегопад
И  метель  заметёт  все  дорожки.
Улыбаюсь  тебе  невпопад...  -
Рассыпается  счастье  на  крошки.

И  глаза  твои  так  холодны!  -
Незнакомые  мне  и  чужие.
И  живёт  во  мне  чувство  вины,
Но  глаза  почему-то  сухие...


                                                           2004г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640340
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Валентина Ланевич

Моя любове, мій порочний світе.

Моя  любове,  мій  порочний  світе,
У  частій  тузі  за  тобою  гину  я.
Схиляюсь  небесам,  Боги,  простіть,  вже  -
Кохання  -  вагома  частка  мого  буття.

Вдивляюся  в  смарагди  красні  ночі,
Що  сторожать  із  Господом  його  життя.
Бо  ж  у  війни  безтямно-хижі  очі,
Молюсь  за  нього  ревно,  щоб  вберіг,  щодня.

Рахую  миті,  що  злились  у  вічність,
Тамуючи  тривоги  із  теплом  навпіл.
Збираю  в  серці,  склеюю  стоїчність,
Щоб  все  перебороти  вистачило  сил.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640300
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Кадет

Скулит февраль

Январь  достойно  завершил  поход,
Досёрбано  «Шампанское»  под  шпроты…
Нетерпеливый  високосный  год  
Упрямо  набирает  обороты…

Покуда  за  окном  скулит  февраль
И  воет  неприкаянная  вьюга,
Но  день  длинней,  а  с  ним  и  календарь,
И  чаще  улыбаемся  друг  другу…

Весёлых  красок  жаждет  мутный  глаз,
Оскоминой  пугает  чёрный  кофе…
А  молнии  мне  нравятся  анфас
Гораздо  больше,  чем  морозы  в  профиль…

Чу,  встрепенулся  робкий  лепесток
Под  снежной  прохудившейся  вуалью…
И  верится  -  проклюнет  и  марток
Подснежником  проталину  граалью…

февраль  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640337
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Словно  тяжким  огромным  молотом
Раздробили  слабую  грудь.
Откупиться  бы  ярким  золотом,  -
Только  раз,  только  раз  вдохнуть!
Приподняться  бы  над  подушками,  
Снова  видеть  широкий  пруд,
Снова  видеть,  как  над  верхушками
Сизых  елей  тучи  плывут.
Всё  приму  я:  боль  и  отчаянье,  
Даже  жалости  остриё.
Только  пыльный  свой  плащ  раскаянья
Не  клади  на  лицо  моё!

               _  *  _

Мов  важким  і  великим  молотом
Роздробили  слабіючу  грудь.
Відкупиться  б  яскравим  золотом,  -
Тільки  раз,  тільки  раз  вдихнуть!
Над  подушками  б  підвестися  -
Бачить  ставу  широкий  клин
І,  як  хмари  пливуть,  дивиться,
Понад  кронами  сизих  ялин.
Все  прийму:  біль  і  відчай  невимовний,
Навіть  вістря  твого  жалю.
Тільки  плащ  каяття  свій  запилений
Не  клади  на  обличчя,  молю!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639344
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Оленка Зелена

Сонячний заєць) ) )

[i]Блукаючи  неперевіршеними  стежками  Романа  Скиби,
 теплим  клубочком
 десь  над  сонячним  сплетінням
 прокидається  дитинство...[/i]



Сонячним    зайцем  постукав  у  шибку  день,
Скочив  на  стіл  і  побіг  доганяти  кішку
Чорну.  Сьогодні  для  нього  вона  мішень:
Буде  ловити  за  лапки  /й  за  хвостик…  трішки/.  

Кішка  сховається  в  шафі  й  ані  телень,
Тобто  й  не  муркне.  У  неї  свої  проблеми:
Настрій  грайливий  розбила  вночі  мігрень.
Кажуть  у  кішок  буває  /  «іскряться  клеми»*  /.

Зайцю  ж  пасивність  така  ну  ніяк  не  в  смак:
Він  бо    те  знає,  що  в  чорній  є  стільки  сонця:
Чорне  –  то  ж  біле!  Як  біле?  А  так  –  навзнак.  
Заєць  кицюні  смішинки  несе  в  долоньці,

Тобто  у  лапках,  пробачте.    В  шпаринку  "блись"  –  
Киця  висовує  боязко  з  шафи  носа,  
І  вже  обоє  в  м’якенький  клубок  сплелись.
/Тільки  з  вікна  горобці    поглядають  скоса…/

Добре,  на  небі  в  той  час  не  було  хмарин,
Не  заважали  зайчиську  дражнити  «шкірку».
Киця  наїлась  смішинок,  а  разом  з  тим
Зайця  лизнула  у  щічку.    Він    шусть  –  і  в  нірку!    


*технічна  освіта  дається  взнаки  )))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639499
дата поступления 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Амелин

Из рассказа неизвестного поэта 19 века (Лит. пародия)

Из  оригинала:

На  третьей  остановке  от  тебя
Константин  Комаров88
 
"На  третьей  остановке  от  тебя
я  был  с  автобуса  за  безбилетность  ссажен
и  вышел  в  мир,  беспомощно  грубя
всем  встречным,  ну  а  ты  осталась  с  Сашей,
иль  с  Колей  ли,  а  чёрт  их  разберёт:
все  на  одно  лицо,  и  то  -  рябое.
Я  сплю  и  твёрдо  знаю  наперёд,
что  завтра  за  углом  столкнусь  с  тобою
......................................................
и  извинюсь,  а  ты  пойдёшь  за  хлебом:
без  хлеба  жить  сложней,  чем  без  меня."

©  Copyright:  Константин  Комаров88,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022005513  


Пародия  

Из  рассказа  неизвестного  поэта  19  века

За  хлебом  как-то  раз  поехал  я,
у  нас  в  то  время  с  хлебом  было  плохо,
век  девятнадцатый...  (моя  эпоха),  
короче,  полная  галиматья*...
На  третьей  остановке  от  себя  -
за  безбилетность  с  экипажа  ссажен,
и,  думая  о  смысле  бытия,
вдруг  с  Пушкиным  я  пересёкся  Сашей,
иль  с  Дельвигом...  а  чёрт  их  разберёт,
хотя...  возможно,  то  был  Кюхельбекер...  
но  если  бы  не  этот  "переплёт"...
то  я  поэтом  бы  не  стал  вовеки!

*  из  франц.  galimatias  "неразбериха"  (парижский  студенческий  жаргон)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639062
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Амелин

Из рассказа неизвестного поэта 19 века (Лит. пародия)

Из  оригинала:

На  третьей  остановке  от  тебя
Константин  Комаров88
 
"На  третьей  остановке  от  тебя
я  был  с  автобуса  за  безбилетность  ссажен
и  вышел  в  мир,  беспомощно  грубя
всем  встречным,  ну  а  ты  осталась  с  Сашей,
иль  с  Колей  ли,  а  чёрт  их  разберёт:
все  на  одно  лицо,  и  то  -  рябое.
Я  сплю  и  твёрдо  знаю  наперёд,
что  завтра  за  углом  столкнусь  с  тобою
......................................................
и  извинюсь,  а  ты  пойдёшь  за  хлебом:
без  хлеба  жить  сложней,  чем  без  меня."

©  Copyright:  Константин  Комаров88,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022005513  


Пародия  

Из  рассказа  неизвестного  поэта  19  века

За  хлебом  как-то  раз  поехал  я,
у  нас  в  то  время  с  хлебом  было  плохо,
век  девятнадцатый...  (моя  эпоха),  
короче,  полная  галиматья*...
На  третьей  остановке  от  себя  -
за  безбилетность  с  экипажа  ссажен,
и,  думая  о  смысле  бытия,
вдруг  с  Пушкиным  я  пересёкся  Сашей,
иль  с  Дельвигом...  а  чёрт  их  разберёт,
хотя...  возможно,  то  был  Кюхельбекер...  
но  если  бы  не  этот  "переплёт"...
то  я  поэтом  бы  не  стал  вовеки!

*  из  франц.  galimatias  "неразбериха"  (парижский  студенческий  жаргон)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639062
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016


OlgaSydoruk

Я одна коротаю вечер…

Я  одна  коротаю  вечер...  
Сиплый  голос  поёт  о  любви...
Я,наверно,горячая  свечка...
Обжигаются    мотыльки...
Опускаются  наземь  туманы,
Разливаясь  парным    молоком...
Доливая    росы  в  стаканы:
(Для  двоих:  на  сейчас  и  потом)...
Я  росой  напою  и  душу!..
Я  ей  силы  дыханьем  отдам!..
Если  слёзы  её  осушишь...
Если  впустишь  нагую  в  храм...
Если  только  услышишь  голос...
Если  вспомнишь  её  глаза...
Золотисто  -прозрачный  колос...
И  лазуревые  небеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638860
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Lana P.

ШЕПОЧЕ МОРЕ

Шепоче  море  лірику  кохання,
Гойдають  хвилі  надвечірній  сум,
П’янкого  вітру  хтиві  поривання
Відволікають  від  прийдешніх  дум.

Здіймає  сонце  західні  знамена,
Черкають  хвилю  дзьобом  промінці.
На  воду  стрімко  падають  рамена
Крізь  темінь,  що  була  у  кулаці.

Вода  ковтає  спрагле  узбережжя,
Висмикує  запінений  чубок,
Напоює  берегове  безмежжя
І  ковзає  хвилясто  під  пісок.

Далекий  обрій  вже  примружив  очі,
Дрейфує,  мов  ледача  течія.
На  небі  місяць  виглянув  пророчий,  —
Малює  зорями  твоє  ім’я,

Яке  теплом  відчутне  в  піднебессі,  —
Горить  вогнем  яскравим,  без  вагань,
Сіяє  відображенням  на  плесі
У  блисках  сокровенних  сподівань.

Ласкають  обрій  стомлені  тумани,
Закутують  у  пелену  мовчань.
А  роздуми,  у  хмарах  караванних,
Летять  на  крилах  чайкових  ячань.      25/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638634
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Лина Ланская

ЗЛИШСЯ…

Злишся  чому  на  весь  світ?
Стільки  наметено  снігу...
Злишся,  бо  кришиться  крига
Там,  де  учора  був  лід.

Злишся,  а  кава  давно
Не  запашна,  бо  остигла.
Поодинокими  стигми
Тінями  вкрили  вікно.

Злишся,  розлючено  рвеш,
Ще  не  написані  досі,
Віршів  рядки  безголосі,
Віри  нікому  не  ймеш.

Злишся,  а  я  усміхнусь,
Ти  -    капризуля,  дитино,
Нівечиш  гнівом  хвилини,
Я  ж  бо  тебе  не  боюсь.

Злишся,  а  болю  луна
Вже  досягає  порогу,
Стиха  молитвою  Богу,
Чи  заспокоїть  вона?

Злишся  -    на  себе  мабуть?
Стільки  розвінчано  міфів  -
Думаєш  схожий  на  грифа?
Просто  мінливий,  як  ртуть...
25.01.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638625
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Радченко

Вечер морозный в конце января

Вечер,  скользящий  взглядом  по  окнам,
Шёл  по  колено  в  снегу,  наугад.
Станет  снежинкой  он  в  прошлом  далёком
И  никогда  не  вернётся  назад.
Вечер  как  вечер:  морозный,  январский,
Но  почему  расставаться  с  ним  жаль?
Что-то  в  нём  есть  не  от  жизни,  от  сказки,
Неуловима  снежинок  печаль.
Что-то  от  детства:  восторг,  удивленье  -
Смех  колокольчиков  ветер  принёс.
Как  дежавю...  и  всего  лишь  мгновенье,
И  не  сдержать  уже  нежности  слёз.
Память  поспешно  ведёт  меня  в  детство  -
Мама  улыбкой  встречает  меня.
Вот  и  дано  мне  душой  отогреться
В  вечер  морозный  в  конце  января.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638738
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Олекса Удайко

БІЛІ ОДЕЖІ

           ...і  так  буває,  коли  день  засинає...

[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]

[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В  білі  одежі  убралась  природа,
В  ковдру  сріблясту  сховались  поля  –
Бісер  ошатний  в  зими  нині  в  моді,  
Свято  стрічає  стражденна  земля…    

Рік,  що  прийшов,  свою  юність  в  кожуха  
Сором’язливо  надовго  сховав,
Та  не  горює,  бо  Господа  слуха  –
Білі  одежі  на  свято  придбав.

Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Біло-криштальна  божественна  суть…

Білі  одежі  сповідують  люди,
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –
За  чорноту  лиходіїв  засудить:
Має  панівне  правління  своє…  

Біла  пора  гряде  нашій  планеті  –
Амфору  в  руки  узяв  Водолій!
Білі  одежі  лаштують  поети  
На  його  сріберно-райдужний  крій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Lana P.

ЧОМУСЬ ВІДЛИЗІ Я РАДІЮ…

Чомусь  відлизі  я  радію,  
А  не  морозам-хижакам.
Вона  дарує  нам  надію,
Несе  весну  назустріч  нам

У  довгожданих  потепліннях
Свіжо-розтоплених  снігів,
Як  сонцелагідне  проміння,
Що  у  проталинах  слідів.

І  тануть  в  пахощах  бажання,
Думки  вібрують  у  душі
І  виливають  коливання
У  ненаписані  вірші.                            24/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638602
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Лина Ланская

ТОБІ ХОЛОДНО?

Тобі  холодно?  Тобі  боляче?
Звідки  сум?
Може,  поряд  присяду  на  мить?

Твою  тугу  у  сяйві  сонячнім
Та  сльозу
Я  вустами  збираю...  втопить.

Тебе  марення  крає  розпачем  -
В  серці  -  шип,
Від  троянди,  чи  Вуду  ляльок,

Не  забудь  одного    лиш  -  поруч  я,
Не  тужи,
Я  твій  щит  від  отруйних  шпильок.

Тобі  тугою  в  ночі  виллються,
Голоси,
Доки  тінню  відлуння  оті.

Біди  хай  сльозами  умиються,
Попроси
Щастю  -пряник,  а  лиху  -  батіг.

Тобі  холодно?  Тобі  боляче?
Звідки  сум?
Може  поряд  присяду  на  мить?

Тіні  знову  збираться  в  коло,чи
У  грозу?
Мечем  вогненним  пролетить

Твоя  туга  й  біди  -  химерами,
Та  якби,
Я  руками  торкнулась  чола...

Ланцюг  не  керує  галерами,
А  раби.
Хоч  недовго  пливуть    без  весла.
25.01.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638427
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 26.01.2016


s o v a

зміна тарифного підключення

щоденні  кави-брейки  і  розмови,
лапатий  сніг  кружляє  за  вікном,
чаріність  у  січневому  просторі,
в  обіймах,  серед  натовпу  умов

мороз  писав  у  вікнах  поцілунки,
за  посмішками:  може,  будеш  чай?
і  тестовий  режим  "такі  стосунки",
змінив  пакет  "я  вдома.зустрічай"

можливо,  сни  кружляли  в  оберемках,
в  полоні  у  полину  і  розмов,
можливо,  математика  так  вперто
чогось  не  розуміє  із  умов

а  посмішки  безпечно  озирались,
розгорнуто  трималися  рядки,
вони  нестримно  згадували  ранок,
де  пошепки,  навшпиньках,  я  і  ти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638397
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016


OlgaSydoruk

Пару капелек печали

Экспромт

Пару  капелек  печали  я  оставлю  для  тебя:
От  макушки  до  сандалий,..и  кусочек  серый  льда...
Эти  чистые  страницы,эти  запахи  любви...
Когда  станет  очень  больно,ты  мне  красным  напиши!..
Когда  станет  тебе  страшно,в  чёрный  бисер  наряжай
Крылья  белой-белой  птицы...На  закате    -  вылетай...
Если  только  ты  захочешь...
Если  только  вспомнишь  ты...
Я  открою  двери    -  ночи...
Я  верну  тебе  ключи...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638190
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


НАДЕЖДА М.

То Любов із підбитим крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=md4zX9bLeTg[/youtube]

Біла  пташка  літає  над  морем.
Чимсь  схвильована,  гірко  кигиче.
Не  спіткало  її  якесь  горе?
Когось  бідна  пташина    все  кличе...

То  не  пташка  літа  білокрила,
То  Любов  із  підбитим  крилом.
Їй  літати  з  одним,  нема  сили.
У  душі  невимовний  надлом.

В  однім  серці  була  поселилась.
Так  хотіла  щасливою  стать,
Але    гірко  вона  помилилась:
Марно  ласки  в  цім  серці  чекать.

Полетіла  із  жалем,  зітхнувши.
Де  шукати  ій  нове  тепло?
Може,  все  таки  ще  повернутись,
Бо  від  серця  уже  відлягло?

А  надворі  мороз  припікає,
Чом  жорстокий  оцей  білий  світ?
А  Любов  усе  вихід  шукає...
Отаких  так  багато  сиріт..
-------------------------------------------
Події  у  творі  не  стосуються  автора.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638183
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


tatapoli

БРОВАРИ

Бровари,  Бровари,  чомусь    місто  так  звуть,
Десь-то,  в  ньому  ще  є  пивоварні,  мабу́ть.
Бровари,  Бровари  –  тихі  сквери  й  двори,
гарних  вулиць  розмай  за  любої  пори.
         Не  віриш?  –  Прогуляємось  по  Київській,
         її  пройти  –  не  вистачить  і  дня.
         А  може  краще  –  в  гості,  на  Розвилочці,
         де  був  мій  дім,  жила  моя  рідня.
Пам'ятається  все,  де  родився  і  жив,
де  кохання  своє  саме  перше  зустрів.  
Бровари,  Бровари  –  місто  добрих  людей,
де  привітно  завжди  зустрічають  гостей.
         А  хочеш,  завітаєм  в  Чилентано  ми,
         а  може  забажаєш  –  в  Термінал,
         і  там,  і  тут  буде́мо  сито-п’яними,
         хіба,  що  спорожніє  капітал.
Бровари,  Бровари  –  серцю  милі  місця,
через  вирій  років  теплом  гріють  серця.
Рідне  місто  –  повік,  славний  край  трударів,
не  забуде,  хто  раз  побував,  Броварів!
         Вас  замилують  вулиць  протилежності,  
         бо  кожна  з  них  не  пошкодує  чар.
         А  я  люблю  Бульвар  свій  –  Незалежності,
         бо  там  моя  сім’я  і  мій  причал!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638100
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Лина Лу

ВСТРЕЧА С ПРОШЛЫМ

Все  призрачнее  с  каждым  годом.
Перешагнув  через  века,
Опять  принес  беды  восходы,
Опять  дрожит  моя  рука.

Ему  давно  тысячелетья,
Вручили  посох,  вот  -  тропа,
Застывшая,  как  междометье,
Обрывом    первого  столпа.

Но  как  бы  взгляд  не  отводила,
И  не  стояла  на  своем...
"Я  никогда  Вас  не  любила,
И  мы  друг  друга  не  поймем,

К  чему  опять  эта  ухмылка?
Я  двери  Вам  не  отворю"...
Деревья  те,  давно  опилки,
А  я  по-прежнему  горю.

Вы  мне  -  никто,  так  мошка  бьётся,
Желанный  увидав  фонарь.
Мне  чашу  горькую  придется
Опять  излить  на  свой  алтарь.
 26.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638073
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Олекса Удайко

ЛЬОДИ, ЛЬОДИ…

   [i]Щось  холодно  стало...  на  сайті.  Чи  то  сніг...  
   очі  запорошив?  Чи  льоди...  в  серцях?  Про
   це  тут...  І  не  тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]

[i][b][color="#280da3"]Льоди,  
                   льоди,  
                                       льоди,    
                                                             льоди...
І  в  серці...  І  в  природі:  
там  –  не  сиди,  
туди  –  не    йди…
Неcпокій  –  
                                   в  насолоді…  

Та  під  льодами  спить...  
                                                               вода:  
покоїться  стиxія  –
несе  
               неспокій  
                                           тим  льодам,
Серця  зашерxлі  гріє...

І  прийде  час  –  
льоди  спливуть,
Мов  сил  життя  вигнанці:
Така  вона,  небесна  суть,  –
Живі  
                 про-ту-бе-ран-ці…

В  підмогу  нам  –  
одна  з  планет,
що  світить  спозаранку*,
Її  супутник  і  корнет**...  
І  не  з’їдять  
                               нас  пранці!!!

В  зими  
                   ламка  
                                       морозна  
                                                                   креш  –
впадеш...  
під  тиском  строку!  
Ти  ж,  Україно,  не  помреш  –
У  Всесвіт  –
                                     вірні  –
                                                               кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться  про  планету  Сонячної  системи  –  
Юпітер  –  загадку  та  берегиню  нашого  життя...
**Супутик  Юпітра  -  Європа,  відкритий  Галілеєм,  
містить  багато  води,  яка  замерзає,  але  під  товщею  
льоду  хлюпоче.  В  ній,  ймовірно,  існує  життя.  Є  думка,
що  ця  планета  дала  початок  всьому  живому  на  Землі.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


НАДЕЖДА М.

Повіривши в Любов цю превелику…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns  
[/youtube]

Я  маю  в  серці  те,  що  не  вмирає...

Леся  Українка.
------------------------------------------    

Як  добре  мати    в  серці  те,  що  не  вмирає,
Тоді  цвіте  любов  на  зло    вітрам.
І  тих,  хто  втратив  вже  надію,  зігріває.
Хай  вічним  буде  цей  Любові  храм.

Нехай    він  буде  повноводним,  ніби  річка.
Притягують  барвисті  береги..
Ніколи  не  розтане,  ніби  тонка  свічка,
Як  доля  дарувала  -  збережи...

Вона  не  зна  ніколи  злості  і  вагання,
Не  зрадить,  не  покине  в  важкий  час.
Коли  ми  в  розпачі,  дарує  сподівання,
Без  зайвих  пустих  слів  і  без  прикрас.

І  хай  рокам  не  знаєм  ми  давно  вже  ліку,
І  скільки  вже  пройшло  холодних  зим,
Повіривши    в  Любов  цю  превелику,
Ти  вічно  серцем  будеш  молодим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637982
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


OlgaSydoruk

Снится первый зимний сон…

Протыкают  ветви  тучи(в  небо  рвутся  тополя)...
Белым  пухом  снег  кружится...
На  озёрах  лёд(до  дна)...
Листик  жёлтый  припорошен...
Снится  первый  зимний  сон...
Тёплый-тёплый,светлый  очень...
Улетает  птицей  стон...
О  тебе  строку  сплетаю,о  тебе  страницы  рву...
О  тебе  опять  мечтаю,о  тебе  опять  грущу...
И  зову,зову(немая)...
И  кричу(до  хрипоты)!..
А  у  розы(алой-алой)засыхают  лепестки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637938
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Амелин

Порой переходя на личности (лит. пародии)

С  моими  извинениями  авторам  оригиналов


Из  оригинала:

Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой...
Роман  Кручининъ

"Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой,
ведро  чернил  и  уйму  лет  потратив,
чтоб  всё  сказать,  мне  надо:  полтетради,
простой  в  делах  и  карандаш  простой.

...Ан  нет,  не  всё  словами  передашь...
я  битый  час  сидел  какого  чёрта?.."

©  Copyright:  Роман  Кручининъ,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113060808235
       

Пародия  
Простое    желание    

Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой...
я  ж  битый  час  сидел  какого  чёрта?  –  
стихов  своих  немые  натюрморты                  
рассматривал  как  выстрел  холостой.

Простой  в  делах...  вся  извелась  душа...
чтоб  всё  сказать,  мне  надо:  полтетради,
полстула,  полстола  и,  бога  ради,
всего  полдня  и  полкарандаша...  


Из  того  же  оригинала:

Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой...
Роман  Кручининъ

"Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой,
ведро  чернил  и  уйму  лет  потратив,
.............................................................
...Ан  нет,  не  всё  словами  передашь...
я  битый  час  сидел  какого  чёрта?  –  
лишь  этот  стих,  и  то  вот  так  Х  зачёркнут,
и  как  -  то  так  V  разломлен  карандаш."


Пародия
Дописался

Макал  в  чернила  карандаш  простой,        
извёл  уже  примерно  полтетради,
вдруг  кто-то  по  плечу  похлопал  сзади,
я  обомлел:  неужто  Лев  Толстой?!
               
...Ан  нет,  не  всё  словами  передашь...
Стоял  Толстой  и  разводил  руками,
не  мог  он  просто  обойтись  словами:
«Роман  Кручининъ,  милостивецъ  нашъ!..»

Милостивец  -  человек,  оказывающий  милости;  благодетель.


Из  оригинала:
Пристрелите  меня...
Михаил  Гуськов

 "...................................
 Это  дружеская  услуга,
 Так  назначено  по  судьбе,
 Пристрели  ты  меня,  подруга,
 Если  я  изменю  тебе.
 
 Не  хочу  изменять  присяге,
 А  для  вас  и  присяга  –  блажь,
 Пристрелите  меня,  собаки,
 Никогда  я  не  буду  ваш.
 
 Мне  важнее  душа,  чем  тело,
 И  прошу  я  лишь  одного,
 Пристрелите  меня  за  дело,
 Если  стоит  оно  того…"
 
 20150619
 
©  Copyright:  Михаил  Гуськов,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115062000107


Пародия
Веская  причина

У  дверей  скучал  участковый,
Пресса  слухам  свой  ход  дала:                  
"Пристрелить  хотели  Гуськова!"
Вот  такие,  братцы,  дела...
 
От  Мартынова  пули  –  холод...  
Не  промазать  сумел  Дантес...    
Но  Гуськова?!..    Какой  здесь  повод?
Масть  у  карты,  чей  интерес?!
 
Изменял  присяге?  Подруге?..
За  какие  Его  грехи?..  
Только  слухи  ползли  в  округе:      
"Как  бы  это  не  за  стихи..."
 
Участковый  внёс  в  дело  ясность,                                    
Круг  лица  сменив  на  овал:
"Сам  Гуськов  –  поэт  не  опасный,
Но  Пегаса  вусмерть  загнал!.."    


Из  оригинала:
Химера
Александр  Савостьянов

"Назло  врагам  небесный  свод
Руками  я  поднял  могучими…
Смешалось  всё…
И  кровь…
И  пот…
Проснись  скорей,  коль  сны  замучили!

Вся  наша  жизнь,  как  будто  сон…
А  сон  не  есть  вещь  достоверная.
Химерой  сущей  пахнет  он,
Пустых  надежд  природой  скверною!

А  если  время  истекло,
Не  поразив  воображения,
Само  себя  вновь  превзошло,
Решив  проблему,  пробуждение…
........................................................"

©  Copyright:  Александр  Савостьянов,  2011
Свидетельство  о  публикации  №111082301994  


Пародия
Пробуждение

                                           Атланты  держат  небо...                            
                                                                   А.  Городницкий

Спал  Савостьянов  Александр...            
Вот  только  сны  замучили:
Небесный  свод  он,  как  атлант,
Держал,  следя  за  тучами...            

Сказали:  смена  подойдёт...              
А  время  –  не  озвучили...

Химерой  сущей  пахнет  сон,        
Сюжета  нить  раскручена...                
Проблемою  обременён  –  
Болят  локтей  "уключины".    
         
Он  ждал,  что  смена  подойдёт...
Но  –  время  не  озвучили!..    

Закрыть  хотели    Эрмитаж,
Толпа  –  открыть  канючила…
Да  так,  что  он  проснулся  аж,
Воспользовавшись  случаем.  
                       
Подумал:  смена  подошла…  
Тут  –  лучше  не  озвучивать...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637906
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


OlgaSydoruk

Для Кики!

Моей  внучке  сегодня  два  года!
Стих  родился  мимолётно,после  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637425

С  утра  приходит  внучка:с  коляскою  и  с  мишкой,
С  "Федорой"(детской  книжкой)и  с  куклою  под  мышкой...
Целует  меня  в  щёчку  и  мажет  кремом  ручки,
И  мажет,мажет  личико,не  забывает  ножки...
А  пахнет  таким  сладким:душистым,пряно-мятным...  
Мой  зайчик,мой  цветочек,..от  солнца  ободочек...
А  прыгает  мой  зайчик,как  стопудовый  слоник!..
А,складывая  пальчик,чего  то  хмурит  лобик!..
Камилочка,Камила!..  -Слогами  повторяю!..
Она  упрямо:Кики  ...И  этим  умиляет...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637476
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Єлена Дорофієвська

Моїм дітям

Вони  приходять  вранці,  ще  заспані  та  босі,
В  руках  тримають  сни  легкі  -  дитячі,  стоголосі

У  небі  ледь  жевріють  зірок  нічні  примари,  
А  діти  вже  прокинулись  і  сонце  зустрічають.

Скидають  покривала  -  стрибатимуть  на  ліжку
Я  прикидаюся,  що  сплю,  та  усміхаюсь  нишком

Мої  ласкаві  пташки  проникли  у  майбутнє,
Засвідчивши  життя  моє  -  в  мені,  із  першим  рухом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637425
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Вячеслав Рындин

Был и не жил…

[b]Где  ты  не  был  –  море,  острова…  
Плещутся  в  коралловой  водице,
Где  ты  не  жил  –  люди,  господа
В  аксельбантах  трудятся  –  в  столицах,
Где  бунтуют  –  будни,  беднота,
Бледнолицый  тип  земских  полиций
Арестует  мысли  и  года
Закуют  тебя  в  ярме  темницы?![/b]

21.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637457
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


НАДЕЖДА М.

Друзі, я вас всіх обіймаю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=McssROoJ9sk  [/youtube]

"В  кожній  людині  сонце,  тільки
дозвольте  йому  світити"  (Сократ)

------------------------------------

Тільки  ранок  настане,  посіріє  навколо,
Пригорнуся  до  тебе  і  тихенько  скажу:
Я  люблю  тебе,  любий,    як  нікого  й  ніколи,
Цю  любов,  як  дарунок,  я  її  бережу.

Я  тебе  обіймаю,  це  для  мене  приємно.
Відчуваю,  що  сонце  в  твоїм  серці  живе.
Знаю  точно,  що  любов    в  нас  з  тобою  взаємна,
Тож  гармонію  й  щастя  у  житті  надає.

Обіймаю  і  друзів  тих,  хто  близько  й  далеко.
Я  вас  всіх  поважаю  і  за  вірність  люблю.
Хай  живеться  і  любиться  у  житті  вам  всім  легко.
Свою  ніжність,  повагу  вам  в  серця  переллю.

Я  вас  всіх  обнімаю,  знаю  дружбі  ціну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637453
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.01.2016


Каминский ДА

Зимнее ожидание

Зимнее  ожидание.  
Моя  попытка  представить    в  рифмованном  виде  белый
стих  Елена*,  ID  620217,    Клуб  Поэзии  Днипро.

И  сыпал  снег.  А  я  в  окно  смотрела.
Истома?  Бред!  Я  Вас  ждала.  Ещё  надежда  тлела.
Томилась  грудь.  И  зеркало  вздыхало  –  
Седая  прядь.  Кольцом  на  лбу.  В  мои  года?    Не  мало.

Тик-так,  тик-так.  Тянуло  нервы  время.
Но  всё  не  так.  Мела  метель.  А  эти  думы  –  бремя.
Бросал  в  стекло  ледышки  грубый  ветер.
Всё  как  назло.  Надежды  нет.  Уж  поздний  стылый  вечер.

Но  вдруг  звонок.  Пощёчиной  пунцовой  –  
Букет  цветов.  Из-под  пальто.  И  свитера-обновы.
Вдвоём  и  ночь.  Вино  в  хрусталь  бокалов.
Сомненья  прочь.  Ведь  Вы  пришли.  И  всё  на  место  встало.

Оригинал.  Зимнее  ожидание  (белый  стих)

И  сыпал  снег.
А  я  в  окно  смотрела.
Грустил  мой  взгляд.
Я  Вас  ждала.

Томилась  грудь.
И  зеркало  вздыхало.
Седая  прядь
Кольцом  на  лбу.

Тик-так,  тик-так.
Тянуло  нервы  время.
Миг  остывал.
Метель  мела.

Бросал  в  стекло
Ледышки  грубый  ветер.
Последний  вздох.
Надежды  нет.

И  вдруг,  звонок,
Пощёчиной  пунцовой.
Ветвь  хризантем,
Согретой  под  пальто.

Вдвоём  и  ночь.
Вино  в  хрусталь  бокалов.
Я  Вас  ждала.
И  вы  пришли.

Автор:    Елена*,  ID  620217,
Клуб  поэзии  Днипро

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633555
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Кадет

Чёрта лысого

Мир  скатился  в  стекло  и  пластик,
Редко  дерево  под  рукой…
Разгулялись  шальные  страсти,
Не  найти  душе  упокой…

Где  когда-то  скоблила  раму
Мать  мозолистою  рукой,
Сплошь  развесистая  реклама
И  соблазны  бурлят  рекой…

И  поэтам  всё  по-приколу,  -
Что  корябать,  что  голосить…
И  претензии  к  протоколу
Можно  в  принципе  опустить…

Не  спасут  ни  семья,  ни  школа,
Коль  удачу  ставить  на  кон…
Не  выходит  спесь  без  укола,
А  канючить  –  грех  у  икон…

Не  прожечь  убогих  глаголом…
Высечь  разве  что  да  простить…
Чёрта  лысого  с  ангелом  голым
Только  Богу  дано  скрестить…

январь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637672
дата поступления 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Амелин

Ужасть!!! (Литературно-медицинская пародия-шутка)

Вдохновило  вот  это
Из  оригинала:

Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц

«Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц,
Глаза-предохранители  пусты  –  
Перегорели  осенью.  Сомкнулись.
Но  не  успели  до  конца  остыть.

Свидетели  моей  печали  немы,
Как  я  сама,  то  –  луны  фонарей.
Дань  моде  отдаю  –  борюсь  с  системой,
Шагаю  каждый  день  в  толпе  людей.
………………………………………….
………………………………………….
Храню  в  крови  четыре  литра  тайны,
Но  тишина  разносит  на  куски…
И  вены  замыкаются  трамвайным
Кольцом  на  лучевой  моей  руки.

А  счастье  что?  Оно  –  пустая  гильза,
И  этикет  потерь  его  нелеп.
………………………………………….»

ID:  631773
Рубрика:  Вірші,  Міська  (урбаністична)  поезія
дата  надходження:  27.12.2015  13:33:25
©  дата  внесення  змiн:  27.12.2015  13:33:25
автор:  Мила  Машнова


                                         Ужасть!!!

Сквозь  сырость  молчаливых  серых  улиц,  
среди  скользящих  мимо  кислых  лиц,
которые,  проснувшись  –  не  проснулись,
в  одну  из  местных  городских  больниц,  
напоминая  чем-то  Дон  Кихота,
но  сохранив  при  этом  здравый  смысл,
электрик-окулист  брёл  на  работу,  
он  очень  узкий  был  специалист.
Глаза-предохранители  лечил  он  –
какой-то  проводок  внутри  менял,
при  этом  слыл  невиданным  светилом,  
как  практик  и  большой  оригинал.
Навстречу,  по  кривым  путям  трамвайным,    
как  Санчо  Панса...  выпятив  живот,    
профессии  оберегая  тайну,    
хирург-пожарный  заспанный  идёт...  
Сошлись  на  перекрёстке,  постояли,  
систему  медицины  обсудив...                          
поговорили  о  медперсонале…
о  том,  что  Главный  многих  сократил…
Вздохнули  с  сожаленьем...  Покурили...          
Ещё  вопросов  обсудили  ряд:
о  том,  что  где-то  вновь  установили,
что  луны  фонарей  не  зря  горят...
что  растолстел  кондитер-диетолог,
а  вот  другой  коллега  –  похудел!  –
таксист-лихач  нерво-сексо-патолог...
...генетик-археолог  –  не  у  дел  ....  
Зачем…  патологоанатом-повар    
на  днях  четыре  литра  крови  спёр...
Как  ходит,  под  трамвай  замаскирован,
порой...  лор-контролёр...  (ну  и  хитёр!)  
Что  счастья  нету,  лишь  пустая  гильза...
что  этикет  потерь  его  нелеп...    
Что  пародистам  –  нужно  ставить  клизму,
чтоб  в  голову  не  лез  им  всякий  бред!..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637466
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Амелин

Ужасть!!! (Литературно-медицинская пародия-шутка)

Вдохновило  вот  это
Из  оригинала:

Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц

«Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц,
Глаза-предохранители  пусты  –  
Перегорели  осенью.  Сомкнулись.
Но  не  успели  до  конца  остыть.

Свидетели  моей  печали  немы,
Как  я  сама,  то  –  луны  фонарей.
Дань  моде  отдаю  –  борюсь  с  системой,
Шагаю  каждый  день  в  толпе  людей.
………………………………………….
………………………………………….
Храню  в  крови  четыре  литра  тайны,
Но  тишина  разносит  на  куски…
И  вены  замыкаются  трамвайным
Кольцом  на  лучевой  моей  руки.

А  счастье  что?  Оно  –  пустая  гильза,
И  этикет  потерь  его  нелеп.
………………………………………….»

ID:  631773
Рубрика:  Вірші,  Міська  (урбаністична)  поезія
дата  надходження:  27.12.2015  13:33:25
©  дата  внесення  змiн:  27.12.2015  13:33:25
автор:  Мила  Машнова


                                         Ужасть!!!

Сквозь  сырость  молчаливых  серых  улиц,  
среди  скользящих  мимо  кислых  лиц,
которые,  проснувшись  –  не  проснулись,
в  одну  из  местных  городских  больниц,  
напоминая  чем-то  Дон  Кихота,
но  сохранив  при  этом  здравый  смысл,
электрик-окулист  брёл  на  работу,  
он  очень  узкий  был  специалист.
Глаза-предохранители  лечил  он  –
какой-то  проводок  внутри  менял,
при  этом  слыл  невиданным  светилом,  
как  практик  и  большой  оригинал.
Навстречу,  по  кривым  путям  трамвайным,    
как  Санчо  Панса...  выпятив  живот,    
профессии  оберегая  тайну,    
хирург-пожарный  заспанный  идёт...  
Сошлись  на  перекрёстке,  постояли,  
систему  медицины  обсудив...                          
поговорили  о  медперсонале…
о  том,  что  Главный  многих  сократил…
Вздохнули  с  сожаленьем...  Покурили...          
Ещё  вопросов  обсудили  ряд:
о  том,  что  где-то  вновь  установили,
что  луны  фонарей  не  зря  горят...
что  растолстел  кондитер-диетолог,
а  вот  другой  коллега  –  похудел!  –
таксист-лихач  нерво-сексо-патолог...
...генетик-археолог  –  не  у  дел  ....  
Зачем…  патологоанатом-повар    
на  днях  четыре  литра  крови  спёр...
Как  ходит,  под  трамвай  замаскирован,
порой...  лор-контролёр...  (ну  и  хитёр!)  
Что  счастья  нету,  лишь  пустая  гильза...
что  этикет  потерь  его  нелеп...    
Что  пародистам  –  нужно  ставить  клизму,
чтоб  в  голову  не  лез  им  всякий  бред!..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637466
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Вячеслав Рындин

Чудо зимы

[i]Самое  доброе,  тёплое,  нежное,                
Яркое  солнце  в  чалме  мерзлоты…
Лоно  природы  над  горкой  медвежьею
С  ветками  ломкими,  местной  сосны  
Белки  с  хвостами,  ушами  пушистыми
Трансы,  орехи,  отряд  грызуны
Будто  цунами,  рывками  поспешными
В  рвениях  жизни,  местами  следы
Мятого  снега,  скорлупки  движения
Быстрого,  светлого  часа  ходьбы
Нам  бы  хватило  для  изготовления
Славного  чуда  из  сказки  зимы![/i]

20.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637219
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Вячеслав Рындин

Чудо зимы

[i]Самое  доброе,  тёплое,  нежное,                
Яркое  солнце  в  чалме  мерзлоты…
Лоно  природы  над  горкой  медвежьею
С  ветками  ломкими,  местной  сосны  
Белки  с  хвостами,  ушами  пушистыми
Трансы,  орехи,  отряд  грызуны
Будто  цунами,  рывками  поспешными
В  рвениях  жизни,  местами  следы
Мятого  снега,  скорлупки  движения
Быстрого,  светлого  часа  ходьбы
Нам  бы  хватило  для  изготовления
Славного  чуда  из  сказки  зимы![/i]

20.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637219
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Lana P.

ЦУНАМІ І МІФ-ОСТРІВ

Відходили  води  неміряним  кроком
Від  берега  стрімко.  І  ось,  ненароком,  —
Оголене  дно,  тишина  перед  гулом…
Постала  стіна  —  море  воду  втягнуло.

Понурий  вітрище  крутив  гребні  хвилям  
У  серпоподібних  манерах,  зусиллях.
На  острів  вичісував  їх  гребінцями,
Викидував  з  ревом  на  сушу  кінцями.

Тумани  з  водою  змішалися  п’яні,
Губилися  долі  в  гарячім  цунамі.
Енергія  моря,  в  огненних  опалах,
Втопила  весь  острів  і  гнівно  гарчала.

Пройшло  кілька  днів  від  стихійного  лиха.
Негода  вщухала  повільно...    Затихла.
Міф-острів  прийняв  нелегкий  поєдинок,  —
На  дні  океану  знайшов  відпочинок.                                  19/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637150
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


tatapoli

УМЧАЛОСЬ СЧАСТЬЕ

Струной    прощальной    лето  отзвенело,  
И  взмыло  ввысь  ключом    по  кромке  неба,
А  с    ним,  наверно,  счастье  улетело,
И  был  ты  рядом,  и  как  будто  –  не  был.

       Опять  придёшь,  но  мне  не  станет    лучше,
       И,  ты  меня  расспросами  не  мучай,
       Умчалось  счастье  на  осенней  туче,
       Вернуть  его  –  не  наш,  пожалуй,  случай.

Шалунья  осень  разбросала  краски,
Позолотила  листья  на  деревьях,
Ты,  даже  не  рассказывай  мне  сказки,
В  твою  любовь  я  больше  не    поверю.

       Опять  придёшь,  но  мне  не  станет    лучше,
       И,  ты  меня  расспросами  не  мучай,
       Умчалось  счастье  на  осенней  туче,
       Вернуть  его  –  не  наш,  пожалуй,  случай.
 
Нелегок  путь  у  журавлиной    стаи,
А  ей  бы  –  ветер  под  крыло,  да    сильный,
Ты,  не  грусти,  что  ближе  мы  не  стали,
Пройдёт  любовь,  и  всё  забудешь,  милый.

       Опять  придёшь,  но  мне  не  станет    лучше,
       И,  ты  меня  расспросами  не  мучай,
       Умчалось  счастье  на  осенней  туче,
       Вернуть  его  –  не  наш,  пожалуй,  случай.
         
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637141
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Радченко

Нещаслива і закохана жінка

       Мабуть,  не  дарма  нам  в  житті  випадають  в  дорозі  зустрічі,  бо  зовсім  незнайомій  людині  можна  розповісти  те,  що  й  згадувати  важко,  а  іноді  і  не  варто.    Але,  ховаючи  в  собі  такі  спогади  і  сумніви,  все  одно  від  них  не  зможеш  ні  заховатись,  ні  втекти  і  самі  по  собі  вони  не  зникнуть,  не  загубляться  в  минулому.    А  ось  в  дорозі,  майже  незнайомій  людині  розповів,  вислухав  пораду    і  не  важливо,  того  ти  чекав  чи  ні,  на  душі  стає  легше.  І  відповідь  на  докучливі  спогади  і  сумніви  проростає  в  зболілому  серці  раптово,  як  пролісок  ранньої  весни  в  лісі,  пробиваючись  до  сонця  крізь  холодну  землю  і  залишки  снігу.  
         Потяг,  в  якому  я  їхала  додому  після  зданої  в  технікумі  сесії,  повільно  спинився,  зупинка  була  короткою,  всього  п'ять  хвилин.  На  пероні  стояла  жіночка,  яка  швидко  підійшла  до  потягу,  піднялася  до  вагону  і  пішла  шукати  собі  місце.  Я  сиділа  біля  вікна,  поруч  зі  мною  –  бабуся  років  60-65.  Напроти  нас  лавка  була  порожньою,  ось  на  неї  і  сіла  нова  пасажир-ка.  Невелику  валізу  і  пакет  з  мандаринами  поставила  біля  ніг  і  задивилася  в  вікно.  Невеличке  місто  швидко  загубилося  в  далечині,  навіть  його  вогнів  вже  не  було  видно.  В  вікна  потягу  заглядувала  темна  ніч,  накрапав  дрібний,  метушливий  дощ.  Поступово  в  вагоні  почали  затихати  розмови,  а  нова  пасажирка,  Катя,  як  з'ясувалося  пізніше,  так  і  сиділа,  як  закам'яніла,  дивлячись  кудись    далеко-далеко  крізь  ніч  і  дощ.  Я  нишком  роздивлялася  її  обличчя.  Не  красуня,  але  на  неї  хотілося  дивитися  і  дивитися.  Немолода,  років  під  п'ятдесят,  але  це  можна  було  зрозуміти  згодом,  а  зараз  я  бачила  перед  собою  закохану  і  нещасливу  жіночку.  Коротка  завивка,  волосся  кольору    стиглої    пшениці,  очі  сині,  як  волошки,  на  щоках  розсипалося  ледь  помітне  ластовиння,  губи  підкрашені  світло-рожевою  помадою.  На  обличчі  вже  з'явилися  зморшки,  але  це  було  так  природньо,  що  вони  їй  личили  і  не  додавали  зайвих  років.    На  її  обличчі  відображалися  всі  почуття,  які  зараз  захопили  її  в  полон.  Міміка  обличчя  весь  час  змінювалася:  очі  і  губи,  то  всміхалися,  то  здавалось,  що  вони  ось-ось  заплачуть.
       Карпівна,  моя  сусідка,  дрімала,  але  незабаром    з'ясувалося,  що  це  так  тільки  здавалося.  Пройшло    хвилин  сорок  нашого  мовчання.  Раптом  Карпівна  відкрила  очі,  довгим  поглядом  подивилася  на    Катю  і  запитала:  «Додому…  чи  з  дому?».  Катя,  ,  не  повертаючи  голови  тихо  прошелестіла  сухими  губами:  «Додому…».    В  її  голосі  звучала  музика  кохання    і  відчаю  така  тиха,  ледве  вловима  і  зрозуміла  не  всім.  Дощ  вперто  стукав  в  вікна,  заколисуючи  пасажирів.  До  кінечної  зупинки  залишилось  їхати  майже  годину.  Карпівна,  почекавши  декілька  хвилин,  якось  несподівано  сказала:  «Розказуй».  Колеса  потягу  зразу  ж  почали  повторювати:  роз-ка-зуй,  роз-ка-зуй,  роз-ка-зуй…    Катя  повільно  повернула  голову,  подивилася  на  Карпівну,  зітхнула  і  почала  розповідати.
         Все  своє  життя  вона  прожила  в  малесенькому  селі,  там  виросла,  вийшла  заміж,  народила  діточок  і  стала  чотири  рази  бабусею.  З  десяти  років  вона  допомогала  мамі  на  фермі,  а  потім,  після  закінчення  семиріч-ки,  в  п'ятнадцять  років,  і  сама  стала  дояркою.  Закінчила  заочно  сільгосптехнікум,  а  після  війни  –  інститут,  отримала  професію  зоотехніка.  Заміж  вийшла  рано,  їй  ще  не  виповнилося    і  сімнадцяти  років.  Весілля  відгуляли  за  день  до  початку  війни.  Михайло,  чоловік,  був  старшим  на  десять  років,  але  вона  цієї  різниці  не  помічала,  бо  їхнє  кохання  було  взаємним.  Михайло  був  ніжним,  терплячим,  підтримував  і  допомогав  Катрусі  і  вдома,  і  на  фермі.  Він  пішов  на  війну  в  сорок  третьому,  влітку,  а    в  грудні  сорок  четвертого  прийшов  додому  на  одній  нозі.  Син  і  донечка  народилися  через  рік  після  війни.Сергійго  був  старшим  від  Тетянки  рівно  на  одинадцять  місяців.  Після  закінчення  вишу  Катю  поставили  керувати  фермою.  Багато  часу  забирала  робота,  але  чоловік  не  давав  їй  впадати  в  відчай.  Майже  всі  домашні  справи  лягли  на  його  руки  і  плечі.  Час  біг,  діти  виросли,  вивчилися.  Син  став    інженером,  оженився  і  поїхав  жити  до  Києва,  там  проживали  батьки  його  Настусі.  Дідусеві  і  бабусі  через  три  роки  після  одруження  вони  подарували  близнюків:  Дмитрика  і  Славка.  Тетянка,  дитячий  лікар,  теж  не  повернулася  в  село,  а  поїхала    до  Дніпропетровська,  де  зустріла  свого  Миколу.  І  дочка  з  зятем  порадували  батьків  близнюками:  Соіфйкою  і  Соломійкою.
         Катя,  а  тепер  вже  Олексіївна,  в  позаминулому  ,  1974  році,  відзначила  свій  солідний  ювілей  –    своє  50-річчя.  Голова  колгоспу    урочисто  вручив  їй  подарунок  -  путівку  до  санаторія  в  Ялту.  Для  Каті    це  була  така  несподівка,  що  вона  й  подякувати  не  змогла,  а  чомусь  раптом  розплакалася.Їхати  треба  було  через  три  дні.  Вперше  за  своє  життя  Олексіївна  їхала  відпочивати  в  справжній  санаторій.  Збирали  її  усім  селом:  хто  приніс  нову  спідницю  чи  сукню,  хто  –  шматочок  сала  чи  варення.  А  були  й  такі,  що  приносили  на  дорогу  грошей,  які  ніколи  зайвими  не  бувають.  Михайло  був  радий  за  дружину,  допомогав  збиратися,    заспокоював  її  і  обіцяв,  що  він  з  усіма  домашніми  справами  впорається.
           В  Ялті  Катя  пробула  всього  вісім  днів,  на  дев'ятий    день  почала  поспіхом  збиратися  додому,  бо  від  куми  прийшла  телеграма,  в  якій  було  написано:    Михайло  важкохворий  приїзжай.  Їхала  з  важким  серцем  і  передчуттям  чогось  непоправного.  Добралася  до  села  пізно  ввечері  попуткою.  Хатні  двері  були  зачинені  на  ніч  зсередини,  довелося  довго  стукати  і  в  вікно,  і  в  двері.  Нарешті  двері  відчинилися  й  на  порозі  стала  двоюрідна  сестра  Валентина.  Зніяковіла,  відступилася  в  сіни,  пропускаючи  Катю  в  хату.  Катя  зразу  й  не  розгледіла,  що  Валя  була  одягнена  в  її  халат,  з-  під  якого  виглядала  довга  шовкова  нічна  сорочка.  Михайло  сидів  за  столом,  тримаючи  в  руці  чашку  з  молоком.  Він  був    розгублений  і  збентежений  раптовим  приїздом    дружини  з  курорту.  Катя  поставила  валізу    і  мовчки  вибігла  з  хати,  до  куми.  Кума  вже  її  чекала  біля    своєї  хвіртки.  «Ти  ж  написала,  що  Михайло  важкохворий»,  -сказала  Катя.  «  А  що?  Ні?  –  відповіла  Лариса  –  Валька  приїхала  в  той  же  вечір,  як  тебе  випровадили  в  Ялту.  Відчувала  себе  господинею,  нікого  не  соромилася,  не  ховалася.    І    Михайло  вів  себе  так,  ніби  нічого  не  сталося».  Ночувала  Катя  в  куми.  Заснути  так  і  не  змогла,  а  вранці  прийшов  Михайло.  З  порогу    зразу  ж,  поспішаючи,  сказав:  «Катя,  набридло  нам  ховатися.  У  нас  з  Валею  підростають  два  сини,  одному  –  дванадцять,  другому  –  десять  Валіза  з  твоїми  речами  стоїть  в  сінях».  Обернувся  і  швидко,  ніби  тікаючи,  вискочив  з  хати.  Катя  дивилися    з  вікна  чоловікові  вслід  і  не  могла  зрозуміти,  як  це  сталося,  що  вона  навіть  нічого  не  помічала.  Катя  пішла  жити  в  стару  батьківську  хатину.  Через  рік  вона  знову  поїхала  відпочивати  в  той  же  санаторій,  де  познайомилася  з  Василем,  вдівцем.  Вона  йому  сподобалася  з  першого  погляду,  та  й  Катя  несподівано  для  себе  самої  потягнулася  серцем  до  нього.  Він  був  такий  передбачливий,  ніжний,  надійний.  Вони  вечорами  довго    гуляли,  ходили  в  кінотеатр,  їздили  на  екскурсії.  Більш  серйозних  відношень  у  них  не  сталося,  бо  Катя  не  була  готова    так  швидко  змінювати  своє  життя.  Проводжаючи  Катю  на  потяг,  Василь  сказав:  «Виходь  за  мене  заміж,  буду  чекати  твого  листа».  
         Катя  їхала  додому,  а  в  душі    вирували  почуття  і  сумніви.  Вона  весь  час  порівнювала  Василя  з  Михайлом  :  а  раптом  Василь  тільки  здається  таким  лагідним  і  надійним?  Михайло    ж  всі  тридцять  три  роки  їхнього  подружнього  життя  теж  був  таким,  можливо,  ще  й  кращим.  А  вийшло  таке…  І  як  я  скажу  Михайлу  про  розлучення?
         Катя    важко  зітхнула  і  замовкла.  Карпівна,  потягнулася  до  неї,  взяла  її  руки  в  свої  і    запитала:  «А  що  ти  втрачаєш?»  «Михайлика»  -
 прошепотіла  Катя.  «Оце  так,  та  ти  ж  і  так  його  втратила»  ,  -  здивовано  прошепотіла  бабуся  .  «Та  ні,  Карпівна,  це  він  себе  втратив»  -  тихо  сказала  Катя  і,  відвернувшись  від  нас,  знову  почала  дивитися  в  вікно.
         Я  була  здивована,  а  в  чомусь  і  обурена,  не  розуміючи  Олексіївну.      Але  ж  мені  було  тільки  дев'ятнадцять  і  я  ще  не  знала  життя,  не  знала,  що  кохання  буває  різним  і  навіть  ось  таким:  терплячим,  безоглядним  і  одне  на  все  життя.  Я  знову  дивилася  на  закохану  і  таку  нещасливу  жіночку,  яка  їхала  додому  з  надією  в  те,  що  її  Михайлик  одного  дня  знайде  сам  себе.
         Ось  і  остання  зупинка.  Потяг  зупинився.  Катя  всміхнулася  Карпівні  і  легко,  дівочою  ходою,пішла  по    вагону.  Карпівна  перехристила  її  в  спину  і  прошепотіла:  «  Доля…  Шляхи  господні  несповідимі».
                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637132
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Дід Миколай

Водохреща в Гідропарку

Як  у  полі  громовиця,
дзвоном  вдарила  дзвінниця.  
Вгорі    янголи  співали,
снігом  білим  засівали…
Із  небес    святая  сила,
розпростерла  в  небі  крила.
Люди  Божі  без  остраху
йшли  до  річки,  як  мурахи
щоби    тіло  охрестити
і  гріхи  свої  омити.
Горить  тіло    воскресає,
благодаттю  огортає.
То  вода  свята  струмує…
Душа  Божа  колядує!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637080
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


tatapoli

СИМВОЛ ВІРИ

Таке  життя  –  сльозою  вмите,
і  без  просвіту.  Тліє  серце…
Душа  болить,  журбою  вкрита,
за  що  мені,  мій  Боже,  все  це?
Чому  терплю  багато  років,
не  розірву  злощасне  коло,
хіба  ще  мало  цих  уроків,
щоб  обернутися  навколо.
Відчути  світ  інакше  –  втішним,
нам  даний  Богом  всім,  як  є  ми  -
і  праведним,  святим  і  грішним,
за  що  ми  й  душу  віддаємо
на  Суд  Йому.  Та  то  тоді  вже...
А  зараз  як?  Не  має  міри,
дізнатись  щоби,  та  скільки  ще?!
...корюсь,  спаса  хай  Символ  віри!


                   [img]http://s019.radikal.ru/i602/1601/2a/05ea377b1cb4.jpg[/img]

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637015
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Радченко

Побажання

Відлига  на  Хрещення  -  до  урожаю,
В  цей  денья  я  добра  усім  людям  бажаю
І  мирної  тиші,  а  не  перемир"я,
Хай  щастя  заходить  у  кожне  подвір"я.


Так  хочеться  щиро,  щоб  все  уладналось,
Щоб  тільки  хороше  в  житті  відбувалось.
Хай  душі  заблудші  й  серця  схаменуться
Й  живими  сини  і  батьки  повернуться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636949
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


OlgaSydoruk

А я хочу:

Экспромт

А  я  хочу:на  санках  Кая
Со  Снежной  Королевой  плыть...
А  я  хочу:зимою  мая...
И  шелест  листьев  ощутить...
А  я  хочу:на  Джомолунгму...
На  четвереньках,но  долезть!..
И  спеть(оттуда)  жаворОнком...
И  принести  благую  весть...
Ещё  хочу  зимою  в  прорубь...
И  окунуться  с  головой...
Чтобы  спокойно  спал  мой  город...
Чтобы  слова  текли  рекой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637074
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Лина Ланская

НЕ ПОТУШИТИ

Прокляттями  молитву  може,  звеш?
Не  знаю,  у  душі,  неначе  в  прірві...
Пив  лихослів"я,  навіть  шепіт    креш,
Убивчий  шепіт  той  -  дитя  зневіри.

Нехай  по  краплі  лестощі  проллють,
Уяві  хворій  стане  одкровенням,
Що  істинно  велике,  навіть  лють,
Несе  в  собі  прекрасного  знамення.

Нехай  сто  храмів  вибудує  цар,
У  золоті  усі  сьогодні  кози.
Малого  серця  відчайдушний  жар
Не  потушити  ні  сльозам,  ні  росам.

19.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637057
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Вячеслав Рындин

Красный нос зимы хрустальной…

[i][b]Красный  нос  зимы  хрустальной
Между  щёчками  –  казист
Запустил  в  проём  термальный
Зим  морозных  –  куплетист...
Ни  артист,  ни  славы  –  личность
Веб-любитель  повздыхать,
Нос  растёр  и  экзотично
Взялся  Душу  согревать![/b]
[/i]
19.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636933
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


tatapoli

1.

Ізнову  Січень  починає  Новий    Рік,
Його  стрічаємо  під  бій  курантів,
І  доля  циферблатних  музикантів  –
Розпочинати  нам  нового  року  лік.

Ніщо  ніяк  не  змінить  ліку  торжество,
Багатий  січень  на  свята  й  гулянки,
То  -  Старий  Рік,    то  -  Василя  й  Маланки,
А  перед  ними  –  Святий  Вечір  та  Різдво,

Й  ця  кутя,  що  з  маком,  медом  -  та  до  смаку́…
Узвар,  варенички,  м’ясце,  ковбаски,
Не  витримати  цього  можуть  па́ски,  
Завиєш  під  столом,  і  звалишся  в  кутку…

Хіба,  що  Водохреща  задасть  спи́ну?
Й  гарцює  Лютий  –  ублажає    зиму!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636887
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Лина Лу

ДОЛИНА ИСТИННОЙ БЕДНОСТИ (ПАДИ НА КОЛЕНИ)

СЕДЬМАЯ  ДОЛИНА,ПОСЛЕДНЯЯ

Пади  на  колени...у  личного  в  рабстве
Затеряны  годы  и  дни.
Пади  на  колени,  помазан  на  царство,
Сжигая  былого  огни.

Пади  на  колени,  источник  не  видим,
Пить  камфоры  сладостный  жар.
Пади  на  колени,  под  сенью  обитель,
Священный  хранит  ее  лавр.

Пади  на  колени,  путь  ломаных  линий
С  ладони  уже  не  стереть,
Пади  на  колени,  прозренье  морщинит
Причастного  таинства  -  Смерть...

Пади  на  колени,  покоясь  в  мученьях,
Живя,  не  изведав  любви.
Пади  на  колени,  истоками  тленье
И  казнь...На  коленях...живи.
19.01.2016.

Те,  что    взмывают    в    небеса    единения    и    достигают    моря
Совершенной  Истины,  почитают  град  сей  -  а  он  есть  стоянка  жизни
в    Боге    -    крайней    стоянкой  для  причастного  тайнам  и  конечной
отчизной  для  любящих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636928
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


OlgaSydoruk

Я умею:

Я  умею:  струнами  до  нерва...
Я  умею:словом    удивлять...
Просыпаться(если  нужно)  первой...
И  овечек  перед  сном  считать!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636863
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016


OlgaSydoruk

За мгновение одно…

Экспромт

Белоснежное  панно  раму  шире  раздвигало...
Время  медленно  текло...
Стрелки  нехотя  толкало...
Время  медленно  текло...
Стрелки  в  завтра  убегали...За  мгновение  одно...
За  мгновение  -  по  спирали...
За  мгновение  одно  -  пролистали  все  страницы...
Накормили  снегирей...Напоили  их  водицей...
За  мгновение  одно  -  согревали  и  карали...
Белоснежное  панно  хлопья  снега  укрывали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636823
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

В  комнате  моей  живет  красивая
Медленная  черная  змея;
Как  и  я,  такая  же  ленивая
И  холодная,  как  я.

Вечером  слагаю  сказки  чудные
На  ковре  у  красного  огня,
А  она  глазами  изумрудными
Равнодушно  смотрит  на  меня.

Ночью  слышат  стонущие  жалобы
Мертвые,  немые  образа...
Я  иного,  верно,  пожелала  бы,
Если  б  не  змеиные  глаза.

Только  утром  снова  я,  покорная,
Таю,  словно  тонкая  свеча...
И  тогда  сползает  лента  черная
С  низко  обнаженного  плеча.

                   _  *  _

У  моїй  кімнаточці  живе  красива
Чорна  непоспішлива  змія.
Як  і  я,  вона  така  ж  лінива
І  холодна,  як  і  я.

Ввечері  казки  складаю  повні  дива
Я  на  кИлимі  біля  червоного  вогню,
А  вона  в  мій  бік,  немов  смарагд,  очима
Дивиться,  байдужість  в  них  ловлю.

Слухають  вночі,  як  стогнуть  нарікання,
Образи  і  мертві,  і  німі.
Іншими,  мабуть,  були  б  бажання,
Як  би  не  зміїні  очі  ті.

Тільки  вранці  я  покірна,  як  і  вчора,
Тану,  як  тонесенька  свіча...
І  тоді  сповзає  стрічка  чорна
З  майже  голого  мого  плеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636505
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


OlgaSydoruk

Унесите на те острова…

Унесите  на  те  острова  (цвета  радуги),паруса!..
Куда  звёзды  летят  всегда!..
Где  зимою  живёт  весна!..
Обретая  инь  и  янь!..
И  где  золото  круглых  бань!..
Где  лишь  белая  полоса
Притяжением  светлого  дня...
Где  пожертвуют(  для  любви)...
И  не  спросят:откуда  ты?..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636312
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


OlgaSydoruk

Не нужно строчек за поля…

Тремоло-дрожь  в  коленях,
Срывающий  голос  фальцет...
Первый(с  седьмой  параллели)  
Мне  дочитает  сонет?..
Не  нужно  только  слов  на  ветер...
Не  нужно  строчек  за  поля...
Такой  холодный  этот  вечер...
Такая  белая  земля...
Куда  девались  тени  крыльев
Из  отражений  в  зеркалах?..
Продолжит  он  мотивы  грусти
И  скажет  тёплые  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636302
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабусі Соні №8…квіти біля хати

Посіяла  мати
Квіти  біля  хати.
Щоб  було  де  бджілкам
Медочок  збирати.
Бджілки  прилетіли,
На  квіточки  сіли,
Набрали  медочку  –
Понесли  синочку.  
Сонечко  гаряче
За  обрій  сідає,
А  мати  в  гостину
Синочка  чекає.
«Приїзджай  частіше,
Синочку  до  хати,
Бо  можеш  матусі  
В  живих  не  застати».
Приїхав  синочок
Тай  став  біля  тину:
Виносять  із  хати
Нову  домовину.
Матінка  синочка
Так  довго  чекала:
Прощального  слова
Йому  не  сказала…  
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636328
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


ТАИСИЯ

Жизнь должна " бить ключом"

Я  б  умчалась  за  Ним  на  века  -
Столь  утрата  моя  велика!
С    головой    окунаюсь  в  дела.
Пребываю  в  своём  амплуа…

Интернет  собирает  друзей.
Среди  них  и  мои    сыновья…
И  становится    сразу    теплей.
Снова    вместе  вся  наша  семья.

Но  порою  приходит  хандра.
Собираю  походный  рюкзак.
Это  значит  –  в  дорогу  пора!
Вы  поверьте,  всё  в  наших  руках.

В  жизни  каждого  много  тревог.
Тосковать  и    грустить    есть    о    чём!
Но  Господь  мне  поверить  помог  –  
Жизнь  до  смерти  должна  "бить  ключом".

И  журчащим  бежать  ручейком.




17.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636440
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


НАДЕЖДА М.

З Днем народження, Оксанко Корозлик….


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PHuG8wOcMKE  [/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JaCbYIxzm4Y          
[/youtube]



Пролісок  пробивсь  крізь  товщу  снігу.
Подививсь  навколо...  ще  зима.
Дуже  схоже  щось  так  на  відлигу,
Тільки  от  весни  іще  нема.

Сумно  стало  тільки  на  хвилинку...
Я  ж  родився,  нащо  тут  журба?
Те,  що  навкруги  ще    не  травинки,
Це  для  зим,  ми  знаєм,  не  біда.

А  на  небі    світить  ясне  сонечко.
Хмарки,  ніби  лілії  цвітуть.
А  батьки  радіють  своїй  донечці.
Хай  щасливим  буде  життя  путь.  

А  удача  ллється  через  вінця.
Радість  і  добробут  б"ють  ключем.
Дай,  Господь,  здоров"я  милій  жінці.
Тій,  що  ми  Оксаною  зовем.

Хай  здійсниться  те,  про  що  ти  мріяла.
Легко,  щоб    по  світу  крокувать.
Доброту,  щоб    ласку  людям  сіяла.
Друзів,  котрі  люблять,  пам"ятать...





 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636423
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Кадет

Взор на двор

Было  время,  -  весьма  не  хитёр  был  уклад,
И  лежали  дрова  на  дворе…
И  естественно  был  не  так  пристален  взгляд
В  загогулины  в  календаре…

Был  гораздо  пышней  и  смешней  снегопад,
Приходила  зима  в  октябре…
И  слова  приходили,  порой  невпопад…
И  так  сладко  спалось  на  заре…

Время  съело  огрызки  событий  и  дат…
Не  признаться  в  любви  на  коре…
Безнадёжно,  увы,  пламенеет  закат,
Как  сырые  дрова  на  костре…

И  всё  чаще  теперь  обращается  взор
В  те  края,  где  трава  на  дворе…
Где  петух  поутру,  взгромоздясь  на  забор,
Исполняет  осанну  заре…

январь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636426
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Олекса Удайко

ЯК ТАМ… НА СЬОМОМУ?

   [i]Уявив  себе...  таким  собі  мартівським  Бегемотом.  І  пофантазував  
   "маненько"...  А  тема  моіx  "безвинниx"  фантазый    дещо  xвилююча.
   Вітак,  вставляючи  вірша,  зле  розклеівся  і  загубив  (назавше!)  
   свою  фабулу...  фантазію  прийшлось  відновлювати  по  пам'яті.  
   Боюсь,      що  саме  вузлові  моменти  вірша  таки  розгубив...  
   по  дорозі.  Відтак  маю  проxання:  а)  вибачити;  
   б)  доповнити...
   Xто  чим  може...  [/i]
 [youtube]https://youtu.be/asoDIJup0Uw[/youtube]

[i][b][color="#02b87b"]Як  там…  на  сьомому?..
Як  там?..
Дійсність    чи  спомини  –
Такти?..

Я  про  наркотики,
Звісно...
Ті,  що  від  дотиків  –
Тісно.

Квазі-наркотики?..  
Квазі…
Капосні  котики  –  
В  пазли…

Дивні  наркотики!    
Xочеться…
В  шалі  співдотику
Мочаться…

Ранок.  У  мороці…
Мало…
Сонце  -  у  торопі…  
Встало…

Ранок  надворі?  Десь
Дівся…
Го́ло  в  коморі?  Та  –
Біс  з  ним!..[/color]
[/b]
16.01.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636360
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Любовь  покоряет  обманно,
Напевом  простым,  неискусным.
Ещё  так  недавно  -  странно
Ты  не  был  седым  и  грустным.

И  когда  она  улыбалась,
В  садах  твоих,  в  доме,  в  поле,
Повсюду  тебе  казалось,
Что  вольный  ты  и  на  воле.

Был  светел  ты,  взятый  ею
И  пивший  её  отравы.
Ведь  звёзды  были  крупнее,
Ведь  пахли  иначе  травы
Осенние  травы.

                 _  *  _

Любов  підкоря  ілюзійно,
Наспівом  простим,  неумілим.
Ще  зовсім  недавно  -  дивно
Не  був  ти  сумним  і  сивим.

Й  коли  вона  знов  усміхалась
В  садках  твоїх,  хаті  й  полі,
Тобі  скрізь  чомусь  здавалось,
Що  вільний  ти  і  на  волі.

Ти,  нею  взятий,  світлішав,
Отрути  її  пив  радше.
Були  ж  бо  зірки  крупніші
І  трави  пахли  інакше,
Як  осінню  завше.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636261
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016


Потусторонний

Зимний вечер.

Лабиринты  пустеющих  улиц.
Мысли,  в  общем-то,  и  ни  о  чём.
Город,  мученически  ссутулясь,  
Умолял  не  идти  за  врачом.

Зимний  вечер      унылым    паяцем,
С  угольками  погашенных  глаз,
Издевательски,    злобно    кривлялся,
Находя  в  этом  новый  экстаз.

Соблазнительным  было  лишь  небо.
Чем  бездоннее  -  яростней  страсть.
Как  же  тёмные  страхи  нелепы,
Как  же  хочется  в  нежность  упасть.

Нарушать  все  запреты,  границы.
Их  так    много  на  грешной  Земле.
Обречённостью  млечной  клубиться
И  мечтой  растворяться  во  мгле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636183
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016


OlgaSydoruk

Я только слова пишу…

Экспромт

Когда  зажигаю  свечу,
То  прячется  в  угол  страх...
Я  только  слова  пишу...
И  не  такие,чтоб  "ах"!..
Я  просто  пишу  стихи!..  
И  не  вникаю  в  "ямб"!..
И  не  держу  "хорей"!..
И  не  хочу  дифирамб!..
Я  просто  дышу  в  словах!..
Вяжу  их  узлами  и  цепью!..
Узорами  на  песках!..
Ударом  по  телу  плетью!..
Касаниями  души...
И  поцелуем  французским...
О  жизни  и  о  любви(под  соусом  сладко  -  грустным)...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635948
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016


OlgaSydoruk

И для чего те многоточия?. .

Экспромт

О  чем  писать,когда  не  хочешь?..
О  чём  молчать  и  слёз  не  лить?..
Что  забывать  без  заморочек?..
И  что  не  сметь  разворошить?..
Куда  бежать  от  мыслей  срочных?..
Как  уложить,когда  не  спит?..
И  для  чего  те  многоточия?..
Чтоб  вечность  помнить?..
Чтобы  жить?..
А  можно:  я  к  тебе  приеду?..
А  можно:  только  обниму?..
А  можно:  все  ответы  в  среду?..
И  никуда  я  не  уйду?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635949
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабці Соні №7…котичок сіренький

У  бабусі  аж  два  гусі
По  двору  ходили,
На  пташиній  своїй  мові
Про  щось  говорили.

Півник,як  господар,  
По  садочку  ходить,
Своїх  курок  -  чубатурок
По  садочку  водить.

Курочка  рябенька  
Вдалася  на  вроду.
Своїх  курчат
                             малесеньких
Водить  по  городу.

А  ще  живе  у  бабусі
Котичок  сіренький.
Він  такий  хитрющий,
Як  правнук  маленький.

Бабуленька  така  рада,
Є  з  ким  говорити.
Свою  душу  наболілу
Є  кому  відкрити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636063
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Лина Ланская

А ХОЧЕШ ФІЛІЖАНКУ КАВИ?

А  хочеш  філіжанку  кави?
Завмерло  серце,  просить  віски.
Як  лити,  до  якої  риски
Криваву    Мері?  Для  забави,

Ковточок  бренді  золотавий
Налий  один  і  близько-близько
Сідай  отут,  схиляйся  низько,
Тремчу,  бо  буревій  лукавий

Лякає  солодко,  заграву
В  душі  здіймає,  сипле  бризки  -
Твій  погляд,  до  намиста  низки
Торкнувся,  влаштував  облаву.

Здалось  жнива,  буяють  трави.
Січневий    Місяць  срібним  диском
Нас  засліпив  зимовим  блиском  -
Бажання  знову  балом  править.
15.01.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636049
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Радченко

На серці так важко

І  ніби  нічого  не  сталося:
Он,  сонце  за  гору  тіка
І  небо  у  річці  купається,
Та  й  ниточка  стежки  тонка
В  траві  заховалась  нескошеній,
Мабуть,  утомилась  за  день?
В  полон  мене  візьмуть  непрошені
Думки,  які  сипе  із  жмень
Життя,  що  не  може  без  сумнівів
Прожити  й  мені  не  дає  -
І  в  душу  вже  хмари  насунули,
Й  на  серці  так  важко  стає.
Та  де  ж  воно  те  перемирення?
А  в  відповідь  -  відчай:  війна...
Допоки  ж  пусті  слухать  скімлення,
В  яких  правди  й  краплі  нема?
Дивлюсь  на  онука  дорослого  -
Та  тільки  б  було  все  гаразд.
В  молитвах  до  неба  високого
Звертаюсь  за  день  я  не  раз.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636086
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Lana P.

СЛЬОЗИ ВЕЧОРА

Сльози  вечора  скрапують  в  росах  —
Їх  до  ранку  голубить  земля,
Наче  рідне  своє  немовля,
Заколисує  в  ранніх  покосах.

А  вони  срібночолим  світанком
Помандрують  у  сонцесвіти,
За  собою  не  лишать  сліди,
Оповившись  прозорим  серпанком.

Ними  живиться  мати-природа,
П'є  настій,  що  у  пахощах  трав,
Які  місяць  вночі  обіймав,  —
І  донині  цвіте  її  врода.                                              14/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635902
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Lana P.

СЛЬОЗИ ВЕЧОРА

Сльози  вечора  скрапують  в  росах  —
Їх  до  ранку  голубить  земля,
Наче  рідне  своє  немовля,
Заколисує  в  ранніх  покосах.

А  вони  срібночолим  світанком
Помандрують  у  сонцесвіти,
За  собою  не  лишать  сліди,
Оповившись  прозорим  серпанком.

Ними  живиться  мати-природа,
П'є  настій,  що  у  пахощах  трав,
Які  місяць  вночі  обіймав,  —
І  донині  цвіте  її  врода.                                              14/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635902
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Lana P.

СЛЬОЗИ ВЕЧОРА

Сльози  вечора  скрапують  в  росах  —
Їх  до  ранку  голубить  земля,
Наче  рідне  своє  немовля,
Заколисує  в  ранніх  покосах.

А  вони  срібночолим  світанком
Помандрують  у  сонцесвіти,
За  собою  не  лишать  сліди,
Оповившись  прозорим  серпанком.

Ними  живиться  мати-природа,
П'є  настій,  що  у  пахощах  трав,
Які  місяць  вночі  обіймав,  —
І  донині  цвіте  її  врода.                                              14/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635902
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Шип Сергей

Собой заполнить пустоту…

Собой  заполнить  пустоту  
И  многоточьем  сделать  точку.  
В  прыжке  осилить  высоту,  
Найти  единую  цепочку,  
Что  свяжет  тысячи  идей  
И  смысл  вдохнет  в  рубцы  и  раны.  
Стать  человеком  средь  людей,  
Среди  титанов  стать  титаном.  
И,  покидая  Вечный  Бой,  
Шагнуть  за  край  мирских  законов.  
Непобежденным  пустотой,  
А  значит  –  Истиной  спасенным.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635834
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016


OlgaSydoruk

Моя река течёт от лета…

Экспромт

Моя  река  течёт  от  лета...
Из  века  прошлого(признанием  грёз)...
Прохладою  сокрыта  где  то...
Её  причалы  -  место  встреч  и  слёз...
Моя  река  -  горячая,как  пламя...
Над  нею  тает  твёрдый  лёд...
Она  с  конца  в  своё  начало  
Приветы  парусами  шлёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635799
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Дід Миколай

Щедрик - Чарівник

Із  засніжених      доріг,  
Прийшо  свято  на  поріг.
З  неба    Щедрик  -  чарівник,
Сипле    перли  на  рушник.  
Сріблом    піниться  земля,
Застелив    яри  й  поля.
Через  гори  і  долини
Линуть  співи  янголині.
Подарунки  у  пакунках,
Принесла  зима  –  Чаклунка.
Щедрик  в  хаті    й  на  дворі,
Несе  радість  дітворі.
За  щедрівки  від  Чаклунки,
Мають  дітки  подарунки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635757
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


OlgaSydoruk

Её таинственный берилл…

Экспромт

Ты  слышишь  колокол  тиши,
Дарующий  тревогам  штиль?..
Он,словно,из  самой  души:
Её  таинственный  берилл...
Он  -  вены  рек...
Он  -  их  исток...
Незаменимый  поводырь
Слепцов  неведомых  дорог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635742
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


НАДЕЖДА М.

Дивляться на мене сірі очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgjBkHbUbTA  [/youtube]


Дивляться  на  мене  сірі  очі.
Ні,  вони  не  схожі  на  туман.
Як  світанок,  що  родився  з  ночі.
І  такі  не  схожі  на  обман.

Щирі,  із  іскринкою  печалі.
Тихо  випромінюють  тепло.
Відчуваю:  ллються  ніжні  чари...
Із  душі  відразу  відлягло.

Милі,  неповторні,  незабутні.
Як  боялась  вас  було  підчас.
Та  бувають  вогники  відсутні,
Так  боюсь  розчарування  в  вас.

Я  їх  упізнаю  серед    інших.
Доброта  душевна  без  прикрас.
Дорогих  і  трохи,  знаю,  грішних,
Але  так  потрібних  повсякчас...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635729
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Вячеслав Рындин

В бреге бухта серая…

[b]В  бреге  бухта  серая  серый  гриф  домов
Каравеллы  серые  серых  парусов
Наважденья  серые  серый  звон  гудков
Волокутся  серые  в  серый  фон  крестов…[/b]
_______
[i][b]В  небе  нега  белая  белых  облаков
Корабелы  белые  белых  берегов
Чайки  крылья  белые  с  белых  островов
Уплывают  белые  в  белый  путь  веков…[/b]
[/i]
14.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635753
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


OlgaSydoruk

Разметался завиток на подушке белой…

Если  счастлив  человек,забывает  бурю...
Ремесло  любимой  век    -  тяжкое  в  натуре...
Делят  истину  в  ломтях,а  не  в  крохах(  свыше)...
В  Шамбале,наверно,снег  -  с  лепесточков  вишен...
Разметался  завиток  на  подушке  белой...
Ржаво  -рыжий  колосок  для  букета  -  спелый...
Тень  сиреневая  век  -  от  небес  лазури...  
Розы  белые  -зиме...Алые  -  июлю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635496
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Макієвська

Я б до тебе…Я б для тебе…

Я    злетіла  б  до  тебе    співочою  пташкою
Та  не  виросли  в  мене    пташинії  крила,
Я    повзла  б  до  тебе  маленькою  мурашкою
Та  на  шляху  мене    буревієм    накрило.

Можливо    полетіла  б  легкою  пір"їною
Та  не  піднімають  мене  злі  вітровії,
Можливо  б    квітковою  пелюсткою    хмІльною
Та    в  терновім  вінку  пелюстки  восковії  .

Я  б  піднялася    в  вирій,  кульбабкою  милою
Та  сльози  до  землі  як  пушинку  прибили,
Я      дістала  б  високою  морською  хвилею
Та  зима  й  мороз  її́  в  лід    перетворили  .

Можливо      я  потекла  б  річечкою  дзвінкою
Та  каченяток    мені  треба    доглядати,
Можливо  б    торкнулась  душі,  піснею  палкою
Та  голос  потрібно  у  вогні  гартувати.

Я  вже  танцююча  сніжинка  на  твоїх  віях,
Ти  цього  навіть  аж  ніяк    не  уявляєш,
Я  тану  цілунком  на  вустах  в  танках-завіях...
Для  тебе  я  чаклунка,  фея...Що    бажаєш?

Можливо  Янгол...  В  твоїх  чи  своїх  фантазіях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Лина Ланская

ЗНАЄШ

Знаєш,    я  так  не  вмію  -
Сказаному  не  вірить,
Холодом  обігріти,  а  у  вогні  втопить.
Мріяти?..я  не  смію,
Різати,  потім  мірять,
Як  там  болить,  не  дуже?  Може  і  не  болить?

Знаєш,  чужа  до  скону.
Тільки  мені  від  того
Сонця  і  влітку  мало  -  видно  сліпа  навік.
Хочеш,  щоб  по  закону?
Тільки  усе  від  Нього,
А  якщо  воля  Божа,  то  на  життя  -  відлік.

Знаєш,  руде  волосся
Вже  у  снігах,  не  сяє.
В  чорному  оксамиті  погляд  твій  заблукав.
Може  лишень  здалося,                                      
Тільки  не  докоряю  -
Хтось  на  окремі  ноти  нашу  любов  розклав.
12.01.2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635296
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Богданочка

Вітер

Вже  нічого  не  буде  так  само,  як  було  раніше,
Що  би  ми  не  робили,  які  б  не  казали  слова.
Вітер  в  грудях  моїх  завиває  усе  жалібніше,
І  емоцій  натягнута  вкрай  у  душі  тятива.

Що  сплило  по  воді,  те  шукати  вже  сенсу  немає.
Що  горіло  в  огні,  те  не  стане  ніколи  цілим.
Моїм  внутрішнім  криком  мене  на  шматки  розриває...
Розчиняюсь  у  хмарах  сріблястих,  мов  скурений  дим.

...і  лечу,  і  кружляю...  над  світом  змарніла  примара.
Та  співаю  пісні  про  спаплюжену  Квітку-Любов.
Доглядала  її...  А  вона  -  це  спасіння?  Чи  кара?
Що,  коханий  мій,  ти  у  пелюстках  її  віднайшов?

Я  знайшла  стільки  щастя...  і  стільки  ж  пізнала  печалі.
Все  плекалась  в  долонях...  і  їх  же  вмивала  слізьми.
Я  так  хочу  минуле  прогнати  від  себе  подалі...
Шкода,  більше  не  будем  такими,  як  в  юності,  ми.

                                                                                 12.01.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635303
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Дід Миколай

Отож нехай ідуть клопоти…

Різдво  прийшло  у  кожну  хату,
Принесло  радість  із  небес.
Вдягнувши  шапку  волохату,
Сніжок  танцює  полонез.

Вітаю  друже  тебе  з  св’ятом!
Тобі  здоровл'я  від  душі.
Давно  для  мене  ти  є  братом,
Про  це  пишу  тобі  в  вірші.

Чого  тобі  скажи  бажати…  
Тепла  побільше…  і  щодня.
Із  днем  народження  вітати
Ще  будуть…  друзі  і  рідня.

У  цьому    вимученім  світі,
Не  все  гладенько  друже  є.
Й  нечистий  ставить  свої  сіті,
Та  вранці  сонечко  встає.

Отож  нехай    ідуть  клопоти,
Нехай  собі  далеко  йдуть.
Хай  лишать  радісні  турботи,
Сади  нехай  в  душі  цвітуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635161
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Лина Ланская

ДВА ВОГНИЩА

Два  вогнища  горять,  спаливши  ніч,
А  я  між  ними  на  колінах  -  плачу.
Мене  вони  не  чують  і  не  бачать,
Для  полум"я  ти  -    хмиз,  звичайна  річ.

Два  вогнища  пекельного  жалю,
Комусь  для  втіхи,  а  комусь  навіки
Кружлянням  невгамовного  шуліки,
У  відчаї  лиш,  Господа  молю...

Два  вогнища  -  ненависть  і  любов,
В  обіймах  розтікаються  смолою.
Ти  на  заваді,  вцілений  стрілою,
Метеликом  обпаленим  ізнов.

Два  вогнища  горять,  спаливши  тінь
А  умовлянням  бід  не  відмінити,
Коли  душі  захочеться  любити,
Вона  відлунням  стане  сновидінь.

Два  вогнища  зіллються  мимохіть
І  спалахнувши  незбагненним  птахом,
Відновлять  Афродіти  храм  із  плахи,
У  Вічності  любов  благословить.
12.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635152
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Lana P.

ЧУТЛИВИЙ ДОЩ

Ох,  цей  чутливий  тихий  дощ
У  вимірах  життєвих  площ:
То  гірко  плаче,  то  сміється,
А  то  віршами  відізветься.

В  мелодіях,  назустріч  вітру,
Розводить  пестощів  палітру,
Вимочує  в  душі  признання,
Колише  в  просторі  кохання.

Ох,  цей  чутливий  тихий  дощ
У  вимірах  життєвих  площ,  
Цінує  в  просторі  свободу
І  не  зважає  на  негоду.                      11/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635142
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


OlgaSydoruk

Тихо тенькає час…

Експромт

Після  прочитання
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634606

Тихо  тенькає  час:  я  тебе  не  зречусь...
Словом  з  колії    -  не  зіб"ю...
Я  до  тебе  душею  стільки  раз  пригорнусь,
Як  повіки  ледве  стулю...
Нехай  дзенькає  час!..
У  негоду  рушає:
Під  колючі  дощі  й  заметіль!..
Я  до  тебе  лечу!..
Та  крильми  зачіпляю
У  свідомості  раю  свій  біль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Циганова Наталія

…тобі не стачить…

Тоді  –  був  вечір…  зорею  загнаний,
напившись  сутінок  –  в  небо  падав…
І  ніч  байдуже  стояла  в  савані,
коли  лишилась  я  безпорадна…
коли  мій  обрій  палав  на  вогнищі…

…а  чи  не  це  ти  хотів  побачить?
Дивись  же  –  тлію…  
ще  тлію…
поки  ще…

…шкода  –  згасити  тобі  не  стачить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635137
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Потусторонний

Напишу для души пару строк…

Напишу  для  души  пару  строк...
Чтобы  боль  от  ошибок  не  мучила.
В  каждом  тлеет    духовный  порок,
Разгораясь  от  случая  к  случаю.

Так  легко  превратиться    в  пожар
Даже  самому  слабому  пламени.
Научить  бы  себя  уважать
И  чужим  не  размахивать  знаменем.

Не  завидовать,  не  шельмовать!
Не  гордиться    поступками  дикими.
Принимать    свою    Родину-мать.
Даже  если  она  тебя  выкинет.

Научиться  бы  Бога  любить!
Неподдельно.      Пронзительно-искренне.
Вот  тогда  не  покажется  жизнь:
Никудышной,  расхристанной,  выспренной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634758
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


НАДЕЖДА М.

Та вірити так хочу всеодно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vIMb1EuAY64
[/youtube]


Я  пильно  заглядаю  тобі  в  очі.
Так  хочеться  узнать  твої  думки.
А  вітер  за  вікном  чомусь  регоче,
Мої  ж  думки,  неначе  жебраки.

Ви  не  просіть  того,  чого  немає,
Бо  за  мовчанням  криються  слова.
А,  може,  він  і  справді  все  ж  кохає?..
Потрібних  слів  не  знайде  голова.

Але  ж  надія  все  ще  надихає:
Скажи  про  все  оце  йому  сама.
І  навкруги  повільно  все  стихає...
А,  може,  це  робити  все  ж  дарма?

Тихенько  закрутилися  сніжинки.
Рогатий  місяць  глянув  у  вікно.
Такі  вагання  притаманні  жінці...
Та  вірити  так  хочу  всеодно...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634818
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Лина Лу

СМУЩАЯСЬ…

Смущаясь,шепнула:  "Привет..."
И  время,  как  пламя,  за  ветром.
Мгновения  из  километров
Сжимаются  в  краткое...НЕТ.

Сжимаются,  годы  дробя.
У  счастья  последние  шансы  -
Забытой  любви  реверансы,
Судьбе,что  вернула  тебя.  

Судьбе,  что  вернула,  постой...
Так  холодно...может  быть,  кофе?
Над  чашкой  любимый  твой  профиль,
За  окнами  -  шум  городской...
07.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634018
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Лина Лу

ЛЮБОВЬ

Что-то  не  так,  что-то  сбилось  с  пути  -
Контур  орбит  изменил  очертанья.
После  последнего  слова,  свиданье
Вдруг  отозвалось  в  душе...уходи...

Где-то  ползком,  где-то  так,  напролом,
Лезвием  резала  вены  и  души,
Порабощала  и  в  жажду,  и  в  стужу
Всех  уверяя,  что  долг  платежом...

Только  запуталась,  цепи  разбив,
И  захватив  еще  парочку  судеб,
Снова  морочит,  не  каются  люди,
Гибнут  страдая,  опять  полюбив.

Да  хоть  на  плаху,  за  сорванный  вздох,
Не  отпустив,  раскаленные  иглы
Плоть  разрывая,  сознанья  достигли,
Богу  проклятья  -  ослепнув,  оглох...

Не  разделить  королей  и  шутов,
Всех  босиком  проведет  по  осколкам,
Счастья  отмерит  чуток  и  недолго,
Каплями  розы  цветут  без  шипов.
09.01.2015



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634615
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Оленка Зелена

Літо надто холодне…

-  Просто  зник,  без      пояснень...
                                                                     -  Не  треба  шукати  причини.
-  Літо  надто  холодне…  
                                                                     -    А  ти  все  чекаєш  весни.
-  Ти,  як  завше,  правий…  
                                                                     -    Від  спекотних  ночей  відпочинеш.
-  А  вони  в  нас  були?...
                                                                     -  Як  збувалися  спільними  сни.


-  Я  їх  досі  дивлюсь…  
                                                           -  Наче  кадрами  із  кінострічки?
-  Наче  там  я  живу…
                                                           -  Не  пробуджуй  задавнений  щем.
-  Та  травнева  гроза…  
                                                           -  Пам’ятаю…  та  двічі  у  річку…
-  Знаю:  нам  не  ввійти…  
                                                             -  час  лікує…
-  а  скільки  іще?...


-  Може,  доля  така?...  
                                                           -  Ні,  напевно,  шляхи  розминулись.
-  Ти  казав,  що  у  часі…
                                                           -  У  кожного  свій  календар.
-  Чи  буває  таке?...  
                                                           -  Моя  осінь  раптово  спіткнулась…
-  Я  не  ставлю  підніжок…
                                                           -  ...ти  виткана  з  ніжності  хмар…


-  Але  я  не  чужа…
                                             -  Та  моєю  не  станеш  ніколи  …
-  Я  завжди  буду  поруч…
                                               -І  я…  але  з  іншими  –  ми…
                                                               …Ця  розмова  пуста…  
-  Наче  біг  /божевілля/  по  колу…
Літо  надто  холодне…  
                                                 -  То  ми  –    на  кордоні  зими…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596350
дата поступления 28.07.2015
дата закладки 09.01.2016


Циганова Наталія

Исповедь зеркала…

Не  смотри  на  себя…  не  смотри…  я  пока  не  готово.
Не  настроена  арфа.  Не  верю  –  и  жду  камертон.
За  спиной  моей  не  серебро.  Там  –  небесная  тога…
Я  тебе  покажу...  покажу  непременно…  потом…
через  долгих  и  страшных  шестнадцать  часов  ожиданий.
И  кружит  за  окном  на  снежинках  нелепая  смерть,
заметая  твой  дом  на  колёсах.  И  вьюга  рыдает.
Ты  и  память  поджёг  бы,  чтоб  как–то  себя  обогреть.
Мне  так  больно  тебя  отражать.  В  этот  миг  –  ты  ребёнок.
Перепуганный.  Тело  вдруг  стало  тебе  велико.
Потерпи…  скоро  канут  во  тьму  миллионы  иголок…
невозможно  колючих,  набившихся  в  пальцы  битком.
И  ведь  каждый  на  этой  земле  человек  непременно
одиноко  рождается  и  умирает  один.
Этот  чёртов  мороз.  И  уже  не  пульсирует  вена.
Слышишь?  –  арфа  играет.  Ты  душу  разуй...  –  и  входи…



Трагедия  на  трассе  в  России:  люди  замерзли  в  снежных  заносах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634347
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Дід Миколай

Нас втомили уже …пацани

Білим  пухом  сховала  сліди,
Замела  хуртовина  на  свято.
Береже  вояків  від  біди…
Дає  жити  ще  довго  й  багато.

Боже  стільки  у  них  ще  стежок,
Неперейдених  ,  дай    Бог  здоровля.
Непрочитаних  стільки  книжок,
І    далека,  не  пройдена  доля.

Із  Різдвом  вас  Онучки  й  Сини!
Дай  тепла  вам  в  окопах  солдати.
Як    втомили    вже  нас  ПОЦ.ни,
Коли  прийдете  СрУл.в    «вітати».?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634421
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Дід Миколай

…"люструє" …наших власть

Прийшла  в  окопи  хуртовина,
Вітрюга  виє  і  гуде…
Лиш  у  покоях  жид.вина,
Як  нам  в  окопах  не  мете.
Сини  воюють  за  «цукерки»,
За  статки  б.дла,  за  сантим.
Юд.йська  твань  із  табакерки,
Дарує,  дзябли  з  домовин.
Скажіте?  Хто  кого  люструє…
Юнву  відстрілює  «НАПАСТЬ».
Чужинська  власть  дітей  «каструє»,
Не  наша  це.  -  Бандитьська  власть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634428
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


tatapoli

НЕ ЖУРИСЬ

Не  журись,  красунечко,  не  журись,
Прийде  твоє  щастячко,  помолись,
Як  зустрінеш  свого,  ти  легеня́,
Буде  святкувати  уся  рідня́.
На  весіллі  гратимуть  так  митці́,
Затанцюють  навіть  і  горобці.
Гірко  буде  тим,  хто  не  п’є  до  дна,
Треба  щоби  думка  була  одна.
         І  літо  –  не  літо  й  зима  –  не  зима,
         Якщо    ти  –  не  поруч,  якщо    я  –  сама,  
         Тебе  я  чекаю,  як  мабуть  ніхто,
         Коли  ти  повернешся  з  зони  АТО?!
         Я  долю  благаю:  –  мене  не  минуть!
         Коханого  швидче,  живим  повернуть!
Не  журись,  красунечко,  не  журись,
Дасть  Бог,    і  повернеться,  помолись!
Як  діждешся  свого,  ти  молодця́,
Буде  святкувати  вся  вулиця́.
На  весіллі  гратимуть  так  митці,
Затанцюють  навіть  і  горобці.
Гірко  буде  тим,  хто  не  п’є  до  дна,
Треба  щоби  думка  була  одна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634562
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Lana P.

З гуморески…

У  лісі  Лев  зібрав  звірят,
Оглянув  їх  до  самих  п’ят
І  промовив  величаво:
—  Хто  розумний,  той  —  направо,
Хто  красивий,  той  —  наліво.
Мавпа  вигукнула  сміло:
—  Що  ж  мені  наполовину  
Розірвати  свою  спину?..                    1/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634439
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Lana P.

НЕ ВІД ВИНА…

Не  від  вина  душа  п’яніла,
Коханням  голову  звела...
Струмку  щось  Річка  жебоніла,
У  своє  русло  повела.                                      6/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634435
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Дід Миколай

Допоки зовсім рід не здитинів

Моя  Вкраїно,  -  ти  чаїно  бідна
На  схилах  древніх  сивого  Дніпра.
Чому  так  часто  Мамо  моя  рідна,
Твоє  безсмертя  знов  і  знов  вмира.

Знов  чаєнят  твоїх  чужинці  вкрали,
Іще  маленьких  в  люльці  "сповели".
В  діток  нещасних    память  одібрали
У  свій  чужинський  одяг  одягли.

Щоби  забули  честь  вони  і  мову,
Щоби  чужим  вклонялися  богам.
Щоби  не  чули  мами  колискову,
Щоби  служили  нашим  ворогам.

Як  чайка  горем  бита  при  дорозі...
Твій  біль  -  печаль  в  мені  лежить.
Як  мор  лихий  стоїть  вже  на  порозі,
О!  Як  його  пташинонько  спинить?

Отож  нехай  порогами  клекоче...
Розбудить  мо'  знеславлених  синів.
Погибель  вже  за  юдами  гуркоче,
Допоки  зовсім  рід  не  здитинів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634298
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Лина Лу

СЕРДЦЕ

Что-то  трепещется?..алое,
Пламени  отблеском,  -  боль.
Остановилось  усталое,
Всем  выдавая...любовь.

Переживая,  без  устали,
Слушая,  чтоб  отогреть,
Сказки  сплетало  искусные,
Тешило  мыслью...взлететь.

Не  хорони  себя  заживо,
Скоро  финал...продержись,
Фильма  короткометражного...
Слышал  название,  -  "ЖИЗНЬ"?..

Не  разорвешь  ночи  бликами,
И  не  придет  новый  день,
А  не  заметишь,  -  безликими
Станут  и  мысли,  и  тень...

Что-то  трепещется...вороны
Тучею  мрачно  кружат.
Лезвия,  плахи  и  бороны  -
Выпустить  кровь  норовят...

Страхи  гони,  пусть  отточены
Демонов  зубы,  остры  -
Верой  беда  обесточена,
Хоть  разжигает  костры.

Сплавится-  слюбится?..горечью
Грог  из  вина  наших  душ.
Сны  наполняются  в  полночи
Ханжеством  мнимых  кликуш.

Что-то  трепещется...алое?
Пламени  отблеском,  -  боль.
Остановилось  усталое,
Всем  выдавая...любовь.
07.01.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634088
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016


OlgaSydoruk

В эти белые ночи…

В  эти  белые  ночи,  в  полусонные  дни  -
Календарь  заморочек,  караул  тишины...
Позолоченный  край(из  сандала)свечи  -
В  пелене  заговора(перепрелой)травы...
Парапет  Атлантиды(в  это  время)  -  не  блажь!..
Это  время  -  не  бремя!..
Долгожданный  кураж!..
Его  нерв  обесточен!..  
Только  страсть  миражей...
Эти  белые  ночи  -  от  судьбы  палачей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634233
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


s o v a

если смотреть в его глаза

спички  на  подоконнике.
нет,  не  курю.  бросила.
снег  заметает  родинки.
пишет  на  пару  с  осенью.

некуда  падать  тонкости,
свечка  трещит  с  глупостью,
и  к  несерьезным  колкостям
он  поспевает.  чуткостью  

сны  зачерпнув  ладонями,
тихо  обжечься  голосом,
как  кипятком  цикория,  
предпочитая  тонусы

станет  шептать  о  близости
градус  меняя  Цельсия,
переводить  на  кризисы
курсы,  квадраты,  версии...

если  смотреть  в  его  глаза  
можно  увидеть  море
радугу,  мысли,  горы,  страх,
сто  миллионов  споров.

ночь  неприкаянная  взаймы
щедро  добавит  ритмов
и,  где  не  спится,  там  будем  мы...
строчкою  манускриптов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634248
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Лина Ланская

СОННИК

Хочеш  знати,  де  згубились  сни?  
Туляться  від  холоду  докупи.
Стеляться  до  самої  весни,
Доки  бабця  вигляда  зі  ступи...

Щойно  схов  відкине,    метеор
З  неба  долу,  перебивши  склянки.
Змінить  всі  мінори  на  мажор.
І  почне,  напевно,  просто  зранку.  

Зашумить,  аж  понад  лісом  дим,
Розіллється  заметіль  дощами.
Може  сон  не  віщий,  та  сліди
Все  ж  вона  залишить  між  кущами.

Не  нагнешся,  проліски  знайти,
А  вони    розквітли  серед  криги.
В  серці  встигли  міцно  прорости...
Сонники?..вони  всього  лиш,  книги.  
07.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634116
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Лина Ланская

СОННИК

Хочеш  знати,  де  згубились  сни?  
Туляться  від  холоду  докупи.
Стеляться  до  самої  весни,
Доки  бабця  вигляда  зі  ступи...

Щойно  схов  відкине,    метеор
З  неба  долу,  перебивши  склянки.
Змінить  всі  мінори  на  мажор.
І  почне,  напевно,  просто  зранку.  

Зашумить,  аж  понад  лісом  дим,
Розіллється  заметіль  дощами.
Може  сон  не  віщий,  та  сліди
Все  ж  вона  залишить  між  кущами.

Не  нагнешся,  проліски  знайти,
А  вони    розквітли  серед  криги.
В  серці  встигли  міцно  прорости...
Сонники?..вони  всього  лиш,  книги.  
07.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634116
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Циганова Наталія

…вечностью раньше…

Я  не  думала,  нет,  что  увидимся  так,  
как  спросить  у  прохожего  спички…
на  бегу…  
А  улыбка  –  не  больше,  чем  такт:
я  дарю,  ты  берёшь  по  привычке.
Не  мели  чепухи  –  мало  будет  земли,  
что  бы  выбросить  всё,  что  я  помню:
невесомость  в  мечтах…  в  парусах  корабли…
(мне  Альцгеймер  пока  что  не  ровня).
Я,  до  рифа,  могла  перепеть  сотни  птиц.
Дальше  –  всё…  –  я  сорвалась  на  сердце.
Что  осталось?  Да  так...  –  взмахи  рук  и  ресниц…
то  во  имя  Серены…  то  Герца…

…Я  согрелась…  спасибо  тебе  за  пальто…
и  за  спички  прогулочным  маршем.
Очевидно  –  прости…  очевидно,  за  то,
что  я  в  дребезги  
                                   …вечностью  раньше…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633977
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Оксана Р.-Г.

Христос народився!

[img]http://2.bp.blogspot.com/-sY1sQEGJcmQ/VF33oOSdIcI/AAAAAAAAAgU/3skEq6J2qtI/s1600/rizdvo-459x460.jpg[/img]  [img]http://www.berezyna.inf.ua/wp-content/uploads/2013/01/rizdvo.jpg[/img]

Місяченько  бравий  виглянув  з-за  хмари,
Зірким  оком  кинув  аж  за  небокрай  -  
Зіроньку  маленьку  випустив  з  кошари:
-Час  настав,  сестрице,  ну  ж  бо,  поспішай!
Спалахнула  зірка,  небо  освітила,
Українську  землю,  місто  і  село…
Радісну  новину  людям  сповістила:
-Христос  народився!  Славіте  Його!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633961
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


OlgaSydoruk

Минареты печали

Сине-черную  ночь(в  шелковистости  шали)
Пучеглазый  фонарь  жёлтым  светом  терзал,
Обнажая  из  тьмы  минареты  печали,
Где  никто  никому  никогда  не  солгал...
Отзвучали  слова  и  слова  повторились...
Унеслись  далеко  и  вернулись  опять...
Минареты  печали  года  воздвигают...
Пучеглазый  фонарь  освещает  их  пядь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633174
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Олекса Удайко

HОВОРІЧHИЙ ВІНЕГРЕТ*

         [i]В  кого  як!..  Та  в  мене  -  так!
         Бо  і  досі    ще  сушняк...
                                   [b]Олекса  Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Ij5e49egsRE?list=RDIj5e49egsRE[/youtube]
[i][color="#00f7ff"][color="#0c26a8"][b]Грудень…  Сухо…  Скучно,  день…  
В  серці  тихо  –  ні  телень…
Та  турботи…  Все  –  нівроку
(Xоч  хазяїну  –  морока):
Ціни,  гроші,  магазини,
Сік,  вино,  хрін,  апельсини,
Торт,  цукерки,    вінегрет,
“Йолка”,  цяцьки,  табурет…
Ковбаса,  ‘селедці,    сало  –
Все,  що  в  інших…І  немало…
…Те́пло,  мило,  сонця  –  дзень:  
Скоро  в  нас  святковий  день!

                                 *  *  *  
Ніч…  Остання  в  старім  році!
Вже  кінець  отій  мороці:
Всі  спокуси  на  столі,
Та  й  турботи  ж…  немалі…
Сніг  та  іній…  У  морозі
Новий  рік  уже  в  дорозі:
Xвилювання,  часу  клич  –
Новорічний  наш  куліч!
Подарунки  ще  в  коморі,
Та  дванадцять  вже  надворі…
“Дзень”  –    в  ворота!    Коні,  гості…
Стіл,  вино,  закуски,  тости…
Хміль,  цілунки  та  –  гай-гай!  –
Неосяжно-збудний  рай…
…Та  утома  необорна  
(Господиня  –  нічка  чорна):
“Кльов”    носами  –  прямо  в  торт…
А  в  очах?..  Ну,  сутий  чорт!..

                               *  *  *
Вже  позаду    нічка-бранка  –
Тук  –  у  шибу…    Сірість  ранку…
Хіть…  Хитання…  Табурет…
Щітка…  Паста…  Туалет…  
Мати,  ліжко,  “йодлі”-храпи  –
Все  “до  фєні”,    все  до…  мапи:
Ік-,    жага,    розсіл  –  сушняк…
Алкоголь  –  мани́  ман’як!
…  І  до  світла  –  царство  сонне,
Хоч  яса  –  у  скло    віконне…
І  на  ранок  –  знову  крила,
А  під  боком  –  жінка  мила!
Оп-опа́!..  І  –  щастя  в  крик!
Радість  в  хату  –  Новий  рік…[/b][/color]
[/color]
3.01.2о16[/i]
________
*Спроба  уникнути  не  лишу  дієслівни  рим,  
але  й  самих  дієслів...  Судити  -  читачам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633178
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Вячеслав Рындин

Воткнулся…

В  Белом  Свете  –  осмотрелся,
Сбился  в  россыпи,  в  круги
Навалился,  завертелся
Колким  снежищем  пурги
Свист  разладицей  –  при  треньях
Треск  хрустящий  с  крутизны
Первым  шагом  утвержденья
Монархизма  –  мерзлоты
Звон  –  в  аспекте  бронь  –  в  жилетах
С  бронзой  латы  на  груди:
Добрый  Молодец  в  расцвете
Вышел  утром  до  зари
На  ледовые  просторы,
В  сколки  скованной  реки…
И  уткнулся  в  уговоры
Перед  лункой:  Ну,  лови…сь!!!

06.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633803
дата поступления 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


tatapoli

СВЯТИЙ ВЕЧІР

Зажура  і  сльози  навпіл,  уклін  й  знамення  тричі,
уперше  без  матусі  я  стрічаю  Святий  Вечір.
А  на  столі,  як  завше  вже,  узвар,    кутя  з  пшениці,
та  ще  дванадцять  страв  пісних,  усе  те,  як  годиться.
У  Вечір  цей,  як  прийнято,  вечеряють  ложками.
Залишу  їжу  на  столі,  так  треба,  це  ж  для  мами.
Під  образами  свічечка  тихенько  миготить,  а
перша  зіронька  в  вікно  віщує  нам  і  мерехтить.  
Стече  поволі  віск  свічі,    і  неквапливі  речі,
хорошим  згадуємо  всіх,  бо  інше  –  недоречне.
Хай  не  минає    їх  і  нас    Небесна    Божа    Святість!
Чекаєм    нині    вже    Різдва,  на    Божу    Милість    й    Радість!



                 З  Різдвом,  будьте  здорові!

[img]http://s017.radikal.ru/i440/1601/83/ce9d27dfe5e9.jpg[/img]
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633815
дата поступления 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Lana P.

ВЖЕ ВКОТРЕ…

Вже  вкотре  розродилася  земля,
Щасливий  жайвір  розспівався  лунко.
А  ти,  неначе  справжнє  немовля,
Спиваєш  мою  ніжність  поцілунком.                            3/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633768
дата поступления 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Радченко

Срібляста мішура ( акро)

[b]С[/b]ніжинки,  мов  срібляста  мішура,
[b]Р[/b]ясніш  й  рясніш  на  землю  падають.
[b]І[/b]  раді  і  дорослі,  й  дітвора,
[b]Б[/b]о  скучили  за  снігопадами.
[b]Л[/b]етять  сніжинки  і  довкола  все,
[b]Я[/b]к  ніби  в  казці,  зачароване.
[b]С[/b]ьогодні  у  зими  нове  лице  -
[b]Т[/b]аке  ж  бо  ніжне  й  ледь  схвильоване.
[b]А[/b]  ми  з  тобою  згадуємо  знов

[b]М[/b]инуле  і  таке  далеке  вже
[b]І[/b]  дякуємо  долі,  що  любов
[b]Ш[/b]епоче  тихо  щось  й  в  серцях  живе.
[b]У[/b]же,  мов  сніг  на  скронях  сивина,
[b]Р[/b]оки  свій  слід  уже  залишили.
[b]А[/b]  ми  колись  були  з  тобою  іншими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633744
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Lana P.

НІЧ ЗАПРОСИЛА ВЕЧІР НА ГОСТИНУ

Ніч  запросила  Вечір  на  гостину  —
Розкинула  пухнасту  скатертину
В  мережках  снігу  зі  своїх  щедрот,
Лунала  тихо  музика  з  висот.

Попришивала  зорі  золотисті,
Строкаті,  недосяжні  і  врочисті.
Зварила  з  темряви  густий  узвар,
Солодкий,  мов  справжнісінький  нектар.

Запарували  хмари  кучеряві  —
Варениками  попливли  в  уяві
До  столу,  де  світився  каганець  —
Пшеничний  місяць,  круглий,  мов  млинець.          5/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633742
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Лина Лу

ОГНЕННЫЙ КОРВЕТ

Зову  тебя...и  среди  тысяч  бед
Услышь,  вернись,  в  заботах  утопая,
Я  обернусь,    столетий    дни  листая
К  тебе  отправлю  огненный  корвет.

Крылатый  вихрь,  разрежет  ночь  и  день,
Испепелит  добром,а  не  мечами
И    укротив  елейными  речами,
Рассеет  одурманенную  тень.

Рассвет  забрезжит  свечкой  в  пустоте,
И  ты  внимая  Вечности  касаньем,
Останешься  испить  мое  дыханье  -
Вторить  душой  на  данной  частоте.
05.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633706
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Лина Ланская

З ЇЇ ДОЛОНЬ

Розбиту  чашку  склеїш,  тільки  пити
Не  будеш  більше  -  ріже  гострий  край.
Розбите  серце  вдруге  не  розбити,
Минулий  біль  в  долоні  не  збирай.

Минулий  біль  відлуннями  утрати,
Посеред  ночі  скрутить  у  вузли.
Ув"язнена  душа  не  зломить    грати,
Ще  й  павуки  всі  вікна  заплели.

Ще  й  павуки  всі  сили  вип"ють  нишком,
Як  муха  у  тенетах  рветься  знов.
Надміру  горя,  чи  страждань  надлишку
Ведуть  шукати  забуття  чи  схов.

Ведуть  шукати  солодощів  крихту,
Або  хоч  ніжне  слово  та  тепло
Свічок,  сльозу...коли  ті  муки  стихнуть,
Нап"єшся  трепету  з  її  долонь.
05.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633685
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Лина Ланская

Я ДИВУЮСЬ

Випадковий  діалог  дав  мені  натхнення.

Я  дивуюсь,  щось  таки  змінилось...
Падав  сніг,  але  тепліший  вітер.
Усміхались  скрижанілі  квіти
Щось  знайшлося,  коли  все  розбилось.

Я  дивуюсь  щирості  зізнання,
Тільки  сміх  нехай  сльозу  не  зронить.
Хай  від  лиха  Бог  усіх  боронить,
В  серце  наливаючи  кохання.

Я  дивуюсь,  бо  любові  мало.
Треба  не  ламати,  а  плекати...
Не  давай  мене...  комусь  забрати,
Я  ж  не  втрачу  знову,  як  втрачала.

Я  дивуюсь?..  стережись  омани,
Слів  солодких,  погляду  лихого.
Смійся...гірко?..що  ж?  але  без  Нього
Не  зцілити  душ  криваві  рани.
05.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633581
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


tatapoli

ЄСТВО

[b]Ж[/b]  агуче  й  бажане,
[b]І[/b]    звабне,    як  хіть.
[b]Н[/b]  естримне  і  ревне,
[b]О[/b]  двічно    манить
[b]Ч[/b]  оловіка,    п’янких
[b]Е[/b]  моцій  буремне!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633545
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.01.2016


Кадет

Разговор со светофором

Ни  полазник,  ни  калач,
Ни  печати  на  просфору…
От  Ти-Ви-шных  передач
Удавиться  нынче  впору…

Чтоб  не  видеть  этот  срач,
По  газам  бью  до  упору
И  в  коробку  передач
От  души  втыкаю  шпору…

И  несутся  кони  вскачь
Через  лес  и  косогоры…
Переходит  в  детский  плач
Заунывный  рёв  мотора…

За  рулём  опасен  скотч,
Бог  глядит  с  немым  укором…
И  пронизывает  ночь
Разговор  со  светофором…

январь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633585
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Лина Ланская

СМІШНО

Смішно,  плетуться  знов  рими  не  ті,
Вірші  не  плющ,  розсипаються    в  друзки
І  кострубаті,  і  мляві  й  прості,
Наче  білизна,  звисають  з  мотузки.

Смішно,  берусь  за  перо,  та  думки
Знову  сховались,  як  злякані  миші,
Навіть  не  в  нори,  а  десь  між  рядки,
Не  озивається  порпанням  тиша.

Смішно,  пишу  про  написане  знов
Вже  може  вдруге,утретє,чи    всоте.
Пальці  гаптують  невидимий  шов  -
Душі  у  спадок,  у  борг...від  скорботи.

Смішно,  натхнення  повіялось  десь,
Видно  забуло,  що  треба  й  додому.
Муза  блукає  із  ним,  ні  шелесь,
Жодного  поруху,  стелиться  втома.

Смішно,  яке  ж  бо  грайливе  життя
Кинуло  крихту,  чи  менше?..надії,
Пишеться  дещо  -  знайти  забуття,
Чи  фрагментарно,  шмат...амнезіїї.
04.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633360
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Лина Ланская

СМІШНО

Смішно,  плетуться  знов  рими  не  ті,
Вірші  не  плющ,  розсипаються    в  друзки
І  кострубаті,  і  мляві  й  прості,
Наче  білизна,  звисають  з  мотузки.

Смішно,  берусь  за  перо,  та  думки
Знову  сховались,  як  злякані  миші,
Навіть  не  в  нори,  а  десь  між  рядки,
Не  озивається  порпанням  тиша.

Смішно,  пишу  про  написане  знов
Вже  може  вдруге,утретє,чи    всоте.
Пальці  гаптують  невидимий  шов  -
Душі  у  спадок,  у  борг...від  скорботи.

Смішно,  натхнення  повіялось  десь,
Видно  забуло,  що  треба  й  додому.
Муза  блукає  із  ним,  ні  шелесь,
Жодного  поруху,  стелиться  втома.

Смішно,  яке  ж  бо  грайливе  життя
Кинуло  крихту,  чи  менше?..надії,
Пишеться  дещо  -  знайти  забуття,
Чи  фрагментарно,  шмат...амнезіїї.
04.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633360
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Вячеслав Рындин

Аутсайдер имажинист

Пред  тобой  и  предо  мной  
Мир  ретив  –  как  сам  не  свой,  
В  состоянии  коллапса      
Шар  футбольный  –  матч  изгой
Бренным  –  пал,  привстал,  поднялся
Шибко  –  жилистой  ногой
Стукнул…  Жаль?!  Вратарь  взорвался…
Жар  понёсся  над  Землёй…

Первый  тайм…  Ничья…  Не  надо
Павших…,  выбывших…,  в  строю…
Под  одну  гребёнку  граблить
Как  газонную  траву
Состязанья…  Доиграли
Разноперстность  –  догребли  
Аутсайдеры  –  послали
Победителей  –  в  пары…

Дополнительное  время…
Свист  красив  –  как  сам  не  свой,
К  покорению  мытарства
Фут  геройский  –  будь  здоров
Мощный  вал,  блистал  девятый
Высший  номер  –  центровой
Забивает  столь  желанный
Гол  (прообраз)  ключевой!

04.  01.  16
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633349
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Циганова Наталія

Пробач… (не моё)

 Я  познакомилась  с  замечательным  поэтом,  пишущим  под  псевдонимом  Алексей  Глорин.  И  очень  захотелось  поделиться  прочитанным  у  него...                            

                             

                               "вчера  повонила  твоя  дочка  и  сказала,  что  операция  
                                 прошла  благополучно  и  ты  будешь  жить"

Ты  помнишь  лето?  Каштаны?  Киев?  
Рассвета  жало  в  цветке  сурьмы
Когда  шептала  :  "Мы  -  не  такие..."  
Но,  не  сказала,  какие  мы
"Люблю  другого.  Прости..  Плохая..."  
Слова  чеканом  -  да  по  виску:
"Пробач,  я  тебе  вже  не  кохаю.
Живи,  как  хочешь,  живи-тоскуй..."

Был  миг  последний  слезой  искупан.
"Живи,  как  знаешь",  один,один!
Нигде  не  сыщем,  ничем  не  купим.  
Но,  тех,  кто  продал  -  не  продадим...
Эх,  мужики,  всё  живём  на  ощупь,  
портвейн  глотаем,  варганим  щи
А  может  проще,  намного  проще?  
Запрячь  всё  в  угол.  И  не  ищи.

Запомни  просто  -  она  чужая,  
любовь  чужая.  Без  лишних  тем
Выходят  замуж,  потом  рожают  -  
чужим  мужчинам  твоих  детей.
А  мы  всё  помним,  зачем  всё  помним?  
И  прячем  в  щели  чужой  земли
"Ковбои  жизни  ..."  загнали  пони.  
Загнали.  В  пене...  Так  пристрели...

Тебя  покинув,  себя  покинув,  
"забыть-  не  помнить"  пообещал
Но,  снится  лето,  рассвет  и  Киев,  
твой  полу-русский  "пробач,  прощай"
Живу  не  плача  и  не  рискуя,  
другой  придумав  любви  слова

Но,  где  запрячу  свою  тоску  я  ?

Ведь  точно  знаю,  что  ты  жива...



                                                       "Она  умерла  через  10  дней..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633399
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


natalux

Ти плачеш

«…Ты  не  плачь,  не  стони,  ты  не  маленький,
           Ты  не  ранен,  ты  просто  убит….»  Іон  Деген


Ти  плачеш?..  Плачеш…  Не  соромся  сліз.
Ти  вистояв  в  смертельному  бою.
Жахи  із    небуття  ти  переніс.
І  ось…  Побачив  донечку  свою.

Що  нам  оті  прогнози  лікарів?
Тримай  маленьку  ручечку  в  долоні.
Ти  Смерть  кістляву  взяв  -  і  обдурив.
Життя  –  це  усмішка  малесенької  доні.

Мовчать  жалобою  затиснуті  уста
Чекав  на  мир.  Війни  ти  не  хотів.
А  чоловічі  сльози  –  не  вода.
Ти  був  у  пеклі,  пережив  братів.

Ти  перетнув  ту  вісь  невороття
Ти  плачеш…  Вісь  у  кожного  своя…
Ти  повернувсь  до  нас  і  до  життя.
Ну  ось,  не  втрималась…  Розплакалась  і  я…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633281
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Циганова Наталія

Ну, а мне бы…

Небо  стылой  синевой  расплескалось
по  большого  муравейника  крышам.
Снега  высыпало  самую  малость  –
но  как  будто  сразу  всё  стало  выше…
Выше  скорость  выжал  газовый  счётчик.
Ощутимо  подрастает  желанье
в  чашку  с  кофе  –  коньяку  между  прочим…
без  каких  бы  там  на  то  оснований.
И  уют  распёрло  до  антресолей  –
свысока  глядит  на  стужу  снаружи.
Вместе  с  ним  три  дня  я  волей–неволей
созерцаю  две  замёрзшие  лужи.
Ну  а  мне  бы  в  уголочке  тихонько
муравьём…  
на  холод  без  полномочий…
задремать  чуть–чуть…  
на  зиму  лишь  только…
в  ожидании  весны  многоточий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633110
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016


tatapoli

ПАМ‘ЯТЬ

                 
Стирає  пам’ять    сторіночки    наші…
В  заручниках  у  неї,  наче,  ми.
Все,  якось,  забувається    вчорашнє…
Але,  не  час,  коли  були  –  дітьми.  
Дерева,  нам  здавалися  –  до  неба,
струмочки,  наче,  річечки    прудкі,
І  щастя  було  більшого  не  треба,
ніж  хлюпатись  босоніж  у  воді.
Нас  окриляла  батьківська  довіра,
В  обіймах  мами  затишно  було,
А  час  іде…    В  своїх  дітей  вже  –  вірим,
Та,  пам’ятаєм    мами  рук  –  тепло!
Життя    гортає…    Сторінок  все  –  менше,
Лишається    прожить,  чи    прочитать.
У  кого  ще  –  початок,  звісно  –  легше,
Аби  –  в  добрі,  щоб  дітям  –  пам’ятать!  








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633074
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016


ТАИСИЯ

Потерявший память

Человек,  потерявший  семью,
Как  оторванный  ветром  листок…
Одиноко  присев  на  скамью,
Попросил  лишь  водички  глоток.

Сколько    дней  и  ночей  он  блуждал…
Белый  свет  не  без  добрых  людей…
Наконец    он  обрёл  свой  причал,
Чтоб  дождаться    вестей    от  властей.

Окружает    его  коллектив.
Близко  к  сердцу  восприняв    беду,
Все  настроились  на  позитив:
Отыскать  в  интернете  родню…

Не    бывает  от  счастья  ключей.
Все  трудились,  поверив  в  успех.
После  многих  бессонных  ночей.
Результат  вдруг  обрадовал  всех…

Параплан    завершал  свой  облёт.
Аппарат  вдруг  завис  на  сосне…
Вихрь  смерча  прервал  тот  полёт…
А  пилот  до  сих  пор,  как  во  сне.

За  пилотом  летит  вертолёт…
Вся  семья!  С  нею  –  радостный  кот…
Всех  узнал  наш  счастливый  пилот…
Даже  вспомнил  крутой  анекдот…

2.  01.  2016.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633033
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


OlgaSydoruk

В междуречье слов и строчек

В  междуречье  слов  и  строчек  -  закодированный  пароль:
Заземлением  многоточий,теоремою  Пифагор...
Из  суммарности  дней(пророчих)  -  поиск  чистой  души  и  грёз...
Из  упавшей  на  землю  ночи(между  звёздами)  -  реки  слёз...
Я  найду  его(между  прочим)...И,наверное,моя  роль  -
В  междуречье  слов  и  строчек  высыпать  из  мешочка  соль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632935
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Лина Ланская

ЗАЧЕПИВСЯ МІСЯЦЬ

Зачепився  Місяць  рогом
За  вуста  її  медово-веселкові.
Різдвяні  скидав  дарунки
Аметисти,  наче  очі,  фіалкові.
Та  вона  невинно-строга,
Сипле  холоду  оклунки.

Зачепився  Місяць  краєм,
Хоче  руки  їй  осяяням  зігріти.
Срібним  маревом  Чаклунку
Приласкати,  щоби  потім  приручити  -
Обвінчатись  з  Водограєм,
Стиха  мріяла  Віщунка.

Зачепився  Місяць  срібний
За  розлогі  крони  сизо-сивих  сосен,
Заховав  місток  за  хмари,
Тільки  Вітер  відчайдушно  десь  голосить,
Ну  кому  тепер  потрібний?  -
Розсипались  в  попіл  чари...

Зачепився  Місяць  рогом
За  вуста  її  медово-веселкові.
Вітер  слав  засипать  стежку
Та  сховалася  кохання  у  алькові.
Переплутались  дороги
Гаптуванням  у  мережки.
01.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632923
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Лина Ланская

ЗАЧЕПИВСЯ МІСЯЦЬ

Зачепився  Місяць  рогом
За  вуста  її  медово-веселкові.
Різдвяні  скидав  дарунки
Аметисти,  наче  очі,  фіалкові.
Та  вона  невинно-строга,
Сипле  холоду  оклунки.

Зачепився  Місяць  краєм,
Хоче  руки  їй  осяяням  зігріти.
Срібним  маревом  Чаклунку
Приласкати,  щоби  потім  приручити  -
Обвінчатись  з  Водограєм,
Стиха  мріяла  Віщунка.

Зачепився  Місяць  срібний
За  розлогі  крони  сизо-сивих  сосен,
Заховав  місток  за  хмари,
Тільки  Вітер  відчайдушно  десь  голосить,
Ну  кому  тепер  потрібний?  -
Розсипались  в  попіл  чари...

Зачепився  Місяць  рогом
За  вуста  її  медово-веселкові.
Вітер  слав  засипать  стежку
Та  сховалася  кохання  у  алькові.
Переплутались  дороги
Гаптуванням  у  мережки.
01.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632923
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Lana P.

ЗИМОВА ПАЛІТРА

Зима  сховала  в  рукаві
Пухнасті  хмари  важкотілі,
Згорнула  в  ризи  снігові
Кудлато-білі  заметілі.

Повіяв  вітер  чепурний  —
Розкидав  угорі  зоринки,
Включив  ліхтарик  осяйний,  —
Заметушилися  сніжинки,

Посипались  з  пухових  хмар,
Розгойдані  у  танцях  вітру,
На  шиби  в  вигляді  примар,  —
Зимову  розлили  палітру.                          29/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632912
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


tatapoli

Я НЕ ВОЛШЕБНИЦА

                                         
             Играться  с  внуком  довелось    как  раз  под  Новый  Год.  И
             он,  конечно,    сразу  мне  мешок    игрушек  приволок,
             А  сам  играть  не  хочет,  ворчит,  что  надоели  все.
             -  Вот  если  б  ты,  бабуля,  мне    купила…  карусели…
             -  Ну,  потерпи,  ему    твержу,  окончатся  метели,
             Мы  в  парк  пойдем  с  тобой  гулять,  там  будут  карусели.
                                 Ведь,  я  ж  не  волшебница,
                                 ни  фея,  ни  кудесница,
                                 ни  клоун,  ни  Петрушка.
                                 Я  самая  обычная  бабушка-старушка.
           Подрос  мой  внук,  хоть  ученик,  проблемы    остаются,
           тетрадей  кучу  притащил,  задачки    не  даются.
           -  Вот  если  б  ты,  бабуля  мне,    их    порешала  б,  что  ли.
           Я  был  бы  первый  ученик  тогда  наверно  в  школе.
             -  Ну,  чем  смогу,  тем  помогу.  Дай,  Бог  не  отключиться.
           А  ты,  дружок,  старайся  сам  с  наукой  подружиться.  
                               Ведь,  я  ж  не    волшебница,
                               ни  фея,  ни    кудесница,
                               ни  клоун,  не    Петрушка.
                               Я  самая  обычная  бабушка-старушка.
           Так  незаметно  пробил  час,  пришла  пора  жениться,
           Мешок  альбомов  притянул,  что  б  выбрать,  кто  сгодиться.
           Кого  взять  в  жены,  вот    вопрос,  ворчит,    что    нет    мол    воли.
           -  Вот  если  б  ты,  бабуля  хоть,  мне  подсказала,  что    ли…
           -  До  лета  потерпи,  милок,    как    празднуют  «Купала»,
           венок  чей  в  руки  попадет  -  судьба  твоя  пристала.
                               Ведь,  я  ж  не  волшебница,
                               ни  фея,  ни  кудесница,
                               ни  клоун,  ни  Петрушка.
                               Я  самая  обычная  бабушка-старушка.
           Уходят  быстро  годы  прочь,  взрослеют  наши  внуки,
           И  так  им  хочется  помочь,  отдать  свои  науки.
           Взамен  не  просим  ничего,  пусть  лишь  не  забывают.
           Хоть  изредка,  по  доброму,    конечно    вспоминают.
           А  что  еще  осталось  нам  –  одна  всего  лишь  старость.
           Да  к  ним  любовь  и  доброта,  здоровья,  правда  –  малость.
                               Ведь,  я  ж  не  волшебница,
                               ни  фея,  ни  кудесница,
                               ни  клоун,  ни  Петрушка.
                               Я  самая  обычная  бабушка-старушка.

                                                                     С  НОВЫМ  ГОДОМ,  ДРУЗЬЯ!


   











     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632887
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


tatapoli

НОВОРІЧНА МАКАКА

                   

Вже  кривляється  Макака,    дочекалась  Свого  Року.
І  стрибатиме  чортяка,  з  нею  матимем  мороку.
Не  змінила  свої  звички,  не  подіяли  б  і  чари,
і  не  знає  до  цих  пір  ще,    де  вчепити  окуляри.
Отже,  стережіться,  люди  добрі,  отаку  макаку,
Мало  того,  що  гримаси,  ще  й  свою  покаже    …



                 МАВПОЧКИ,  не  ображайтесь!
                                       З  Новим  Роком!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632848
дата поступления 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Лина Лу

ЗАМШЕВЫЕ ПЕРЧАТКИ

На  замшевой  мягкой  перчатке
Лежали,  уснуть  не  пытаясь,
Руки  твоей  все  отпечатки,
И  мыслей  моих  опечатки,
Каких?..никогда  не  узнаешь.

Летящими  стрелами  больно
Разить,  чтоб  расстаться  с  обидой,
А  может  быть,все  же  довольно,
Сражаться?..улыбкой  невольной
Разрушить  всех  бед  пирамиды.

И  к  замшевой  мягкости  тая,
Щекою  коснуться,  не  плакать  -
Сказать:  "По  тебе  я  скучаю".
А    памяти  кадры  мелькают  -
Проклятая  мучает  память...

На  замшевой  мягкой  перчатке
Лежали,  уснуть  не  пытаясь,
Руки  твоей  все  отпечатки,
И  мыслей  моих  опечатки,
Каких?..никогда  не  узнаешь.

01.01.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632843
дата поступления 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Лина Лу

ПРОБНЫЙ ШАГ

Пробный  шаг,  пробный  шар...
Кажется,  или  не  спится?
Режет  мир  этот  шанс,
Разрываются  страницы.

Не  ходи,  не  стучи,
Окна  закрывай  и  двери
Стоят  ли,  тех  овчин,
Странных  миражей  потери?

Смех  в  слезах,  млад  и  крут,
Время  выделит  акценты  -
Грозный  Рок  где-то  тут,
Занял  счастье  под  проценты.

Пробный  шаг,  пробный  шар  -
А  терпение  не  вечно.
Различай,  разрешай  -
Остаешься  бессердечным.

Тонкий  лед,  трещин  край  -
Не  удержит  и  страховка.
Не  спеши,  уступай  -
Пропадаю...рокировка.
01.01.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632762
дата поступления 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016


OlgaSydoruk

Для всех!

Экспромт

Мне  так  светло  от  этих  слов!..
От  неожиданных  признаний!..
От  пожелания  добра  и  незатейливых  желаний!..
Снежинки  падают!..Мороз!..
Мне  так  тепло  на  той  страничке!..
Я  рада  всем  за  всё(всерьёз)!..
Не  ставьте  в  Новом  единички!..



С  наступающими  праздниками!
Мира  Украине!Добра,достатка,здоровья,любви  -  для  всех!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632678
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Лина Лу

ЧЕТВЕРТЫЙ РАЗ

Не  обернись,  увидишь  -  онемеешь,
На  каблучках  из  января  в  апрель.
Не  слез  ручьи  -  весенняя  капель,
Молчишь?..ну  что  ж,  сказать  ведь  не  посмеешь.

Четвертый  раз,  закрыв  руками  пятна,  -
На  солнце  они  больше  не  видны...
Но  запахи  желания  слышны
И  ароматы  грез  нам  так  понятны.

А  что  потом?..Потом  закружит  лето,
Испепелит  твой  леденящий  взор,
Моей  души  -  невиданный  дозор,
В  твоей  судьбе  отыщутся  приметы.

И  прочь  дожди,  метели  и  морозы,
Четвертый  раз  подходишь  и  молчишь...
Не  обернись,  приснившийся  в  ночи,
Палящей  страстью...сладостной  угрозой.
29.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632530
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Лина Ланская

ХАЙ ТАМ ЩО

Хай  там  що,  а  я  тебе  діждусь,
В  тихому  посрібленому  раї,
Гілок  потихеньку  назбираю,
На  вінок,  для  тебе  приберусь.

Хай  там  що,сорока  на  хвості
Принесе  плітки,  чи    правду  може,
Не  покинь  мене  сьогодні,  Боже,
Завтра  вдячність  напишу  в  листі.

Хай  там  що,  люблю  тебе  до  сліз,
Всупереч  та  незбагненно  довго...
Десь  зима  пухнасту  шиє  тогу,
Я  ж  сніжинки  вишиваю  скрізь...
30.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632625
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Лина Лу

ПРИКРОЕШЬ ПАУТИНОЙ ТЛЕН

Прикроешь  паутиной  тлен,
Но  даже  горстью  серебра
Не  сшить  истлевший  гобелен
Без  малой  толики  добра.

Умоешь  грязною  водой
Вчера  блестящее,  стекло  -
Разводов  бешеный  конвой
Уныло  хмур,  ползет  излом

Тропы,  скользящим  шагом  вниз...
Вовек  осадку  не  взлететь,
А  неустойчивый  карниз
Не  выдержит  стальную  клеть.

И  даже  в  пламени  свечи
Не  сыщется  хрусталь  слезы,
Сжигая  падаль,  не  взыщи,
Раскат  карающей  грозы

Не  проклинай,  немой  укор
Не  небесам,  а  мраку  душ...
Испорчен  слаженный  узор  -
Оторван  кем-то  сладкий  куш.

Прикроешь  плесенью  углы,
И  расползется  тут  и  там.
В  аду  давно  кипят  котлы,
Порок  все  там  же  -  по  углам...
31.12.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632624
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


НАДЕЖДА М.

Для ТЕБЕ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KJfmWr85jzc[/youtube]

Коли  зійдуться  стрілки  у  дванадцять,
І  Новий  рік  постукає  в  вікно,
Я  побажаю,  любий,  тобі  щастя.
І  хай  воно  іскриться,  як  вино.

Рожевим,  неповторним  ніжним  смаком.
Удача  через  вінця,  щоб  лилась.
Здоров"я  неймовірного,  ще  й  з  гаком.
І  радість,  щоб  назавжди  прижилась.

Щоб  серце  не  втомилося  любити.
Веселкою  нехай  цвіте  твій  світ.
Усмішкою,  як  сонечком  світити,
Бажаю  я  на  довгий  -довгий  вік.

Надія  й  віра  хай  не  покидають.
Щоб  сонечко  світило  у  вікно.
Твої  роки  хай  втоми  не  зазнають,
А  я  з  тобою  завжди  заодно...














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632643
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Макієвська

З Новим роком! ( Прощай старий!)

Зима  упала  в  долоні  Землі,
Закрутила  віхолою  в  імлі,
Мороз  озера  й  ріки  рубцює,
Сніг  шляхи  замітає,  танцює.

А  тремтливі  сніжинки  цілують
Ніжно  руки  натруджені,  земні,
Вони  разом  з  морозом    малюють
Білі  троянди  для  неї  на  склі.

Радо  так  дідуган  розгулявся,
Вдарив  булавою  ,  мов  поклявся,
Бородою  війнув  наче  пензлем,
Заіскрились  сніжинки  замерзлі.

Діти  веселі,  бо  прийшло  свято,
Дорослі  прощаються  зі  старим
Роком,  важким...Ось,  чарівник  раптом
Принесе  нам  благо,  любов  та  мир!  

***
ДОРОГІ    ДРУЗІ!

Вітаю  вас  З  Новим  Роком!
Бажаю  гармонії  в  душі,
Віри,  Надії  й  Любові  в  житті,
Щастя  та  злагоди  в  сім"ї,
Міцного  здоров"я  та  здійснення  мрій,
Миру  й  процвітання  Україні,
Нашій  незалежній  батьківщині!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632598
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Олекса Удайко

ВАСИЛІ (Поема)

                                             [youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]      
                                             [i]  …а  він  возносився  над  смертними  рабами  
                                                     і  вірив,  що  повернеться  колись.
                                                                                                                                       [b]Ол-др  Печора  [/b]
                         
             14-го  січня  за  церковним  календарем      –    День  Василя…  
             Два  великих  співвітчизника  народилися  напередодні  свята…  
             Два  велети  Духу,  котрі  віддали  своє  життя  за  Україну,  яку  
             ми  наразі  маємо  і  якою,  напевне,  не  задовольнилися  б  борці  
             за  правду  і  гуманізм.  Та  сталося  лихо  –  їх  життя    забрала  
             репресивна  машина  КДБ…    Це  –  Василь  Симоненко  та  
             Василь  Стус,  “пам’ятні  дати”  яких  припали  на  рік  2015-й:  
             80-річчя  від  дня  народження  –  першого  і  30-річчя  від  cмерті  –  
             другого…  Про  них  і  мова…          [/i]

[i][b][color="#ff2f00"]У  нас  в  житті  зі  всіх  професій  
В  найбільшій  шані  ковалі…
Бо  не  попи  [i]еМПе[/i]  конфесій    
Кували  щастя  –  Василі…  

Майбуть  кували  для  Вкраїни,
Кували  волю,  як  могли…
Та  компартійні  “бедуїни”
Є  не  синами,  а  …-огли*

Кували  волю…  Та  сатрапи
Лишили  волі  їх  самих…
І  мали  за  мету  покрапать**,  
Щоб  з  каменю  отримать  “жмих”.

                                           *  *  *    
Один  Василь  сконав  в  Черкасах,
Ще  й  не  відчувши  часу  плин,
Хоч    славним  був  в  “народних  масах”
Й  не  їв  його  червивий  сплін***.

Боровсь  зі  смертю  він  щосили,
Як  з  “компартійністю”  боровсь  …  
Содуха****  все  ж  його  скосила  –
Звізда  упала  в  шерхлу  Рось…

                                             *  *  *
…А  ти,  Василю?..  Як  ти  міг  спіткнутись,
Коли  попав  в  копальні  ВОРКУТИ?
Які  поніс  провини  і  спокути,
Чим  завинив  перед  прогресом  ти?..

...І  обернувся  посохом  твій  карцер  –  
Геройське  серце  наскрізь  пронизав!
Вce  наболіле,  що  сказати  мався,
Своїй  ти  Ненці  вповні  не  сказав…
                                             _____        
…Та  зойк  ваш  у  тумані  не  розтанув,
Безслідно  в  Універсумі*****  не  зник  –
На  Сонці  ожили  реакції  й  вулкани
І  донесли  Ваш  відчайдушний  крик…
 
І  крик  Ваш  в  голу  пустоту  не  канув  –
Луна  пішла  по  світу  з  Ваших  слів!    
І  не  було  б  у  нас  отих  майданів,
Не  будь  таких  героїв  –  Василів!..

Які  б  Ви  нам,  живим,  дали    уроки,
Яку    оцінку  виставили  б  нам?..
Вказали  шлях  єдиний...  У  Європу!  
Хоч  плата  за  рішучість  є  війна...  

Країна  не  піде  вже  манівцями  –
З  дороги  нас  і  віри  не  звернуть,
Бо  Захід  й  Схід  –  від  Дону  і  до  Сяну  –
Торують  Вами  вистраждану  путь.  

І  xай  куються    шпаги  і  ефеси
Для  мушкетерів  –  нових  Василів…  
З  усіх  відомих  на  землі  професій  –  
Найбільш  за  все  нам  бракне  ковалів…[/color][/b]

31.12.  2015
_________
*що  означає  (арб.)  –  син.
**Вода  і  камінь  точить…
***Меланхолія.
****Смерть.  Василь  Симоненко,  як  гадають,  помер  
від  хвороби  нирок  після  побиття  в  КПЗ  м.Сміла  в  1963  р.  
*****Всесвіт.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Дід Миколай

Колядники

Де  не  кинь  "уверх"  ординці,                            
В  Україні,  як  смог  пітьма.
Правлять  бал  давно  чужинці,
Розплодились,  немов  чума.

Куди  глянеш  суцільні  взятки,
Нас  грабують  і  скрізь  крадуть.
В  коридорах  суціль  "колядки",
Бідні  юди...  беруть,  беруть.

В    Раді  знову  одні  повії,
У  Кабміні  сидить  ж.два.
Розчинись  в  тумані  мрії,
А  в  Донбасі  щодня  "жнива".

До  героїв  тупа  зневага,
Перейшов  їх  межу  цинізм.
Не  в  пошані  для  цих  відвага,
Більш  нас  вбити,  то  їх  девіз.

Ними  править  диявол,  біси...
Президентом  у  них  бандит.
Де  совість  одні  дефіси,
За  маму  у  них  кредит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632587
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Шип Сергей

Услышать скрипку тишины…

*  *  *

Услышать  скрипку  тишины,
И  совладать  вконец  с  судьбою…
Мы  все  пред  Ним  обнажены,
Хотя  весьма  горды  собою.

Мы  крайне  любим  подавлять
В  себе  –  себя,  а  в  друге  –  друга.
И  так  неловко  нам  признать,
Что  эта  тяга  –  с  перепуга.

От  страха  быть  смешной  овцой,
От  страха  –  оказаться  первым…
А  нам  лишь  надо  быть  собой,
Чтоб  разговаривать  с  Вселенной.

Услышать  скрипку  тишины,
И  совладать  вконец  с  судьбою…
Есть  брешь  в  безбрежности  стены.
И  в  каждом  человеке  –  двое.

Апрель  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632549
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015


OlgaSydoruk

Все дороги ведут к вершине

Все  дороги  ведут  к  вершине
И  сливаются  там  в  одну...
Для  везучих  -  попутный  в  спину,
Приближающий  высоту...
На  вершинах  -прозрачен  воздух,
Обжигающий  до  сердец...
На  вершине  -  огонь  подкожный!..
Не  меняется  человек...
На  вершине    -  кресты  с  надеждой!..
А  погост  -  обнесён  крутизной!..
Покоряют  вершины  харизмой!..
До  вершины    летят  душой...
Мускулисты  вершин  атланты!..
Лёгок  портик  кариатид!..
На  вершины  несут  пуанты...
На  вершинах  светлеет  лик...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632507
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


ТАИСИЯ

Загадка

Загадка

Сосед  –  прекрасный    пианист.
Его  влечёт    Бетховен,  Лист...
Теперь    на    пенсии    артист.
Метлой  «сметает    жёлтый  лист».
Любой  профессии    Он    рад.
Вовсю    кружится    листопад.
А    дворник  ценится  вдвойне
При  безработице  в  стране.

Но  вечерами  вновь  звучит
Массне*  –  божественный  мотив.
О!  сколько  в  звуках  тех  огня!
Не  сразу  догадалась    я,
Что    Он  играет  …для  меня…

*Жюль  Массне  –  Французский  композитор.
         Главные    его    оперы:
       «Манон»
       «Вертер»
       «Таисия»
       «Таис»
         «Золушка»

20.  12.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630089
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 30.12.2015


ТАИСИЯ

Романтическая профессия



У  неё    -    успешная  профессия.
В  молодости  –  увлекла      романтика.
Но  семья  –  ответственная  сессия.
И  семья  –  это  уже  не  фантики.

Дальние  поездки    в  экспедиции
Причиняют  женщине  страдания.
Рушатся  семейные  традиции.
Постоянно:    встречи  -  расставания…

У  неё    -  не  женская    профессия.
От  разлук  страдает  дружная  семья.
У  родителей  святая  миссия:
Чтобы  рядом  были:    Мама,
                                                                   Папа,
                                                                   Я.
Поменяла  женщина  профессию,
Ради  любящего  мужа  и  детей…
В  этом  доме  всегда  очень  весело…
Но…романтика…  влечёт…  их    сыновей…



07.  12.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626911
дата поступления 07.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Владимир Зозуля

Всё меньше

Звук,  возникнув,  теряется  дымкой  в  межрядии  клавиш,
В  пустоте  тишины  наступившей  всё  больше  ценИм…
Что-то  в  жизни  своей  ты  вот  также  теряешь…  теряешь…  
То,  что  было  твоё…  или  только  казалось  твоим…
У  тебя  остается  все  меньше…  и  меньше…  и  меньше…
Меньше  чувств,  меньше  слов,  меньше  следствий  и  меньше  причин.
(  У  мужчины  всё  меньше  и  меньше  надежды…  и  женщин,
А  у  женщины  меньше  любви…  и  всё  больше  мужчин…)
Что-то  в  жизни  твоей  понемногу  уходит…  уходит…
Между  дней,  как  меж  пальцев  уходит…  и  не  удержать…
Поселяется  в  окнах  соседнего  дома  напротив,
Чтобы  юностью  чьей-то  там  снова  любить  и  дышать.
А  с  тобой  его  встречи  теперь  так  случайны…  так  редки…
Так  легко  снисходительны…  а  порой,  бесполезно  нежны…
Как  девичья  улыбка  соседки  по  лестничной  клетке…
Как  чужое  «люблю»  красной  краской  на  сердце  стены.
………….
Этот  договор  с  жизнью  подписан  тобой,  не  читая.
Он  был  на  руки  выдан  судьбы  экземпляром  одним.
И  теперь  ты  зачем-то  его  запоздало  листаешь,
Будто  ищешь  последней  надежды  с  пометкою  –  прим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630064
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Владимир Зозуля

Сквозь жизнь и смерть

(не  автобиографическое)


Снова  в  больничной  палате…
Чашка,  тарелка,  кровать.
Смерть  где-то  спереди…  сзади  –
Жизнь…  и  пора  умирать…

Капает  с  трубочки  в  жилу
Натрия  –  едкий  кристалл...  
Было…  вот  так  ведь  и  было…
Я  уже  так  умирал…

Как  он  тогда  разомкнулся,
Ада  врачебного  круг?  –  
Ложь  интенсивного  курса.
Месяцы  боли  и  мук…

Как  отвратительно  горек
Привкус  от  крови,  во  рту…
А  за  окном  было  море
И  анемоны  в  саду…

Мне  было,  где-то,  под  тридцать.
Живы,  и  отчим,  и  мать.
Помню  тревогу  в  их  лицах  –
"Сына,  не  смей  умирать…"

Взгляд  свой  опущенный  грузно,
В  тяжкой  сыновней  вине.
И  анемоновый  кустик,
Моря  и  неба  синей…  

Мне  ведь  еще  и  доныне,
До  помрачения  чувств,
Цвет  анемонов  тех  синих
Моренебесненно  пуст…

Только  бывает,  что  в  жизни,
И  ненавидишь,  любя.
Мой,  анемончик  лучистый,
Мне  не  хватает  тебя…

Здесь  лишь  тарелка  да  чашка…
Боль…  и  надежды  на  чуть…
Я  постарел…  мне  не  страшно…
Но  все  равно  не  хочу…

Я  не  хочу,  чтобы  долго,
Чтобы  опять,  как  тогда:
Слезы…  лекарства  на  полках,
В  доме  тоскою  беда.

Господи,  Ты  меня  слышишь?
Что  так  печален  Твой  взгляд?..
(Он  на  кресте…  чуть  повыше…
Я  на  кровати  распят.)

Раньше  Он  был  мне  не  нужен.
Я  Ему  тоже  не  мил.
Кажется,  Он  обнаружил  –
Что  я…  украл…  и  убил…

Только  кто  смерти  боится,
Жизни  не  видит  в  упор.
Я  не  коварный  убийца
И  не  расчетливый  вор.

Жизнь  быть  безгрешной  не  может,
Вот  потому  и  грешу.
Пусть  даст  мне  смерти,  не  лежа,
Разве  я  много  прошу?

Нет  –  нашей  маленькой  ссоре.
Нет  –  разделению  чувств.
Я  ведь  любил  Его  море
И…  анемоновый  куст…

Что  мне  иконка  с  крестами?
Что  мне  та  блажь  сквозь  киот?
Мертвым  живое  не  станет,
Мертвое  не  оживет.

Нет  повторения  судеб,
Нет  двух  проклятий  подряд.
Дважды  ведь  на  смерть  не  судят.
Дважды  за  жизнь  не  казнят.

Долго…  как  долго  до  смерти…
Тяжко  прощенье  земли…
Господи,  будь  милосерден,
Скорую  смерть  мне  пошли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631760
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 30.12.2015


корозлик

коли ранок тихенько сивіє

..коли  ранок  тихенько  сивіє
й  затиха  колискова  у  зорях,
ніжно  день  присідає  на  вії
прошептати  тобі  що  я  поряд;

зачерпнувши  у  при́горшні  сонця,
налива  тобі  в  чашку  надії  -
випивай  їх  до  дна,  щоб  збулося..
ти,  напевне,  від  них  захмілієш..

а  як  вечір  награє  сонату
і  дрімливу  накине  вуаль,
йду  тебе,  по  краплині,  вдихати...
але  ніч  закоротка,  на  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620863
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 30.12.2015


корозлик

щастя

...віддавати  себе,  по  краплині,  тобі,
надпивати  тебе,  мов  чар-зілля,  щоночі
і  кохати  тебе,  божествить,  далебі,́
за  щастя  своє,  неповторне,  жіноче;
за  дихання  весни,  коли  холод  осінній,
за  признання  твої  на  вустах  моїх  спраглих,
за  беззвучне  твоє,  душі,  розуміння
і  за  те,  що  тобою  життя  моє  пахне...





**далебі  ́  -  правду  кажучи

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614806
дата поступления 20.10.2015
дата закладки 30.12.2015


traven`

Карр, карр, карр…

ВОроны  накаркали  беду,
Говорили:  явно  нежилец.
Может  быть,  за  это  их  прощу,
Если  это  точно  не  конец.

     Если  я  смогу  еще  взлететь,
     Если  крылья  выдержат  рывок,
     Чтобы  громко  и  надрывно  спеть,
     Как  я  в  этом  сильно  одинок.

ВОроны  накаркали  беду,
Говорили:  дух  мой  весь  иссяк.
Может  быть,  за  это  их  прощу.
Боже  мой,  какой  же  ведь  пустяк!

     Я  ведь,  несомненно,  полечу,
   Не  могу  без  легкости  в  душе.
   И  зажгу  на  Рождество  свечу,
     И  согреюсь  в  ласковом    тепле!

ВОроны  накаркали  беду.
Глупость,  но  живут  ведь  триста  лет!
Все-таки  за  это  их  прощу,
Даже,  если  правды  в  этом  нет,  нет,  нет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632447
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


НАДЕЖДА М.

Пахне чай лісовими квітами…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM[/youtube]

Пахне  чай  лісовими  квітами.
Відчуваю  росу  на  губах.
Вітер  грається  голими  вітами.
Це  найкраща    для  нього  з  розваг..

Сліпо  блима  вогонь  у  комині.
Не  скажу,  що  так  сумно  душі.
Люблю  мріяти  я  в  самотині..
Щоб  ніде    не  було  метушні.

Ось  до  краю  вже  рік  добігає,
Погортаю  життя  сторінки.
Що  було,  все  старанно  згадаю.
Головне,  що  в  житті  моїм  ти..

День  за  днем  -  це  життєва  дорога.
І  не  можна  тут  збитись  з  шляху.
І  триматись  міцніш,  якомога.
Твердо  йти,  не  піддатись  страху.

Новий  рік,  нехай    буде  все  нове:
Щастя,  радість  і  мир  на  землі.
Я  вітаю  усіх  Вас,  панове,
Тих,  що  друзями  стали  мені.

Хай  наповняться  радістю  хати,
Хай  дитячий  лунає  в  них  сміх.
Щоб  на  щастя  були  всі  багаті.
З  НОВИМ  РОКОМ  ВІТАЮ  УСІХ!!!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632455
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Лина Лу

ЛЕДЯНЫЕ ПОЭМЫ


Что-то    в  этой  зиме  не  то...
За  окном  расцвели  хризантемы,
Ледяные  слагаем  поэмы,
Укрываясь  опять  зонтом.

В  сердце  стынет  седой  туман,
Рассыпая  на  клочья  не  перья  -
Старины  позабытой  поверья,
Хоть  и  кажется,  в  стельку  пьян.

Что-то  в  этой  зиме  смешно
Или  грусть  превращается  в  иней?
И  снежинками  легкими  ныне
Попадает  в  бокал  с  вином.

Пополам  выпьем  смех  и  боль,
Расставаясь,  встречаемся  снова,
Ледяные  разрушив  оковы,
Умножая  беду  на  ноль...
28.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632320
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Олекса Удайко

ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ ЛЮДЯМ

     [b]До  130-річчя  від  дня  народження  академіка  В.Г.  Дроботька[/b]

                                                                               [i]…То  вже  не  марева,  не  міражі  –
                                                                               Ума  пейзажі  і  кришталі  серця!
                                                                                                                           [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

               Нещодавно  виповнилося  130  років  від  дня  народження  доктора  біологічних  наук,  професора,  Заслуженого  діяча  науки  УРСР,  лауреата  Премії  ім.  Д.К.  Заболотного,  академіка  Віктора  Григоровича  Дроботька  (24  листопада  1885-12  вересня  1966  рр.).  Він  народився  в  селі  Дігтярі  Прилуцького  повіту  Полтавської  губернії  (нині  –  селище  міського  типу    Срібнянського  району  Чернігівської  області).
               Про  Віктора  Григоровича  вже  написано  немало  статей.  А  в  2007  році  Ю.М.  Береговою  під  керівництвом  професора  С.П.  Рудої    була  захищена  кандидатська  дисертація  з  історії  науки  на  тему:  «Діяльність  В.Г.  Дроботька  у  контексті  розвитку  мікробіологічної  науки  в  Україні».  

                                                                                       *  *  *
               Ось  основні  віхи  та  періоди  життя  і  творчості  цієї  цікавої  людини,  видатного  вченого,  педагога,  організатора  науки:  1896-1905  рр.  –  навчання  в    гімназії  м.  Прилук  Полтавської  губернії  (нині  –  Чернігівcька  область);  1905-1913  рр.  –  навчання  (з  перервою)  на  медичному  факультеті  Київського  університету  Святого  Володимира;  1905-1908  рр.  –  відсидка  (півроку)  в  Прилуцькій  тюрмі  та  заслання  під  нагляд  поліції  за  місцем  проживання  в  с.  Дігтярі  Прилуцького  повіту  за  агітаційно-масову  роботу  серед  селян  під  час  революційних  подій  в  Росії  1905-1907  рр.;  1914  р.  –  перша  наукова  робота  в  «Университетских  известиях»  та  премія  ім.  М.І.  Пирогова  за  дослідження  впливу  бактеріальних  токсинів  на  формування  артеріосклерозу;  1914-1925  рр.  –  практична  робота  лікаря  в  медичних  установах  Роменського  повіту  Полтавської  губернії  (нині  Сумська  область)  та  Харкова;  1925-1931  рр.  –  наукова  робота  в  Київському  санітарно-бактеріологічному  інституті  та  викладання  в  Київському  інституті  вдосконалення  лікарів  (за  сумісництвом);  1931-1941  рр.  –  керівництво  відділом  медичної  мікробіології  Інституту  мікробіології  і  епідеміології  ім.  Д.К.  Заболотного;  1936  р.  –  присудження    наукового  ступеня  доктора  біологічних  наук  (без  захисту  дисертації);  1939  р.  –  обрання  членом-кореспондентом  АН  УРСР;  1941-1944  рр.  (в  евакуації)  –  керівництво  відділом  мікробіології    Інституту  зообіології  АН  УРСР  (міста  Уфа  та  Москва);  1941-1943  рр.  –  заступник  директора  Башкирського  Інституту  мікробіології,  епідеміології  та  санітарії  (за  сумісництвом);  1944-1962  рр.  –  директор,  керівник  відділу  патогенних  мікроорганізмів  Інституту  мікробіології  АН  УРСР  (нині  –  Інститут  мікробіології  і  вірусології  ім.  Д.К.  Заболотного  НАН  України);  1944-1951  рр.  –  завідувач  кафедри  мікробіології  Київського  інституту  вдосконалення  лікарів  (за  сумісництвом);  1948  р.  –  обрання  дійсним  членом  Академії  наук  УРСР.  У  1948-1959  рр.  –  керівництво  на  громадських  засадах  Українським  товариством  мікробіологів,  епідеміологів  та  клініцистів.    
               В.Г.  Дроботько  був  удостоєний  багатьох  урядових  нагород,  відзнак  і  дипломів.  
               За  цими  формальними  показниками,  датами  і  посадами  криється  титанічна  праця,  нелегкі  повороти  долі  та  значні  здобутки  лікаря,  вченого,  непересічної  особистості.  У  короткій  статті  немає  жодної  можливості  детально  освітити  всі  сторони  діяльності  цього  великого  вченого.  Досить  нагадати  лише  те,  що  внесок  Віктора  Григоровича  у  мікробіологію,  епідеміологію  та  вірусологію  є  таким,  що  у  2003  році  дозволив  презентувати  його  Українською  делегацією  на  1-му  конгресі  Федерації  європейських  мікробіологічних  товариств  як  видатного  українського  вченого  поряд  з  іншими  провідними  вченими-мікробіологами  України,  як  ось:  Д.К.  Заболотний,  М.Г.  Холодний,  М.М.  Підоплічко  та  Л.Й.  Рубенчик.  
               Стовпова  дорога  В.Г.  Дроботька  в  науці  означена  такими  науковими  напрямками,  які  він  започаткував  або  суттєво  розвинув:  нова  концепція  мінливості  мікроорганізмів,  бактеріофагія  і  псевдобактеріофагія  (лізогенія),  хемо-  та  фаготерапія  інфекційних  хвороб,  гіпотези  «конкурентного»  механізму  дії  хіміотерапевтичних  препаратів  і  загальнобіологічного  значення  антибіотичних  речовин  рослинного  походження  –  фітонцидів.  Ним  було  розроблено  нові  «сольові»  культуральні  середовища  та  бактеріальний  фільтр  для  вилучення  мікроорганізмів,  камера  для  спостереження  за  розвитком  мікробів,  метод  негативного  контрастування  капсульних  форм  бактерій.  Для  медицини  ним  було  розроблено  способи  лікування  дизентерії,  стафілококових  та  інших  бактеріальних  інфекцій  за  допомогою  відповідних  бактеріофагів,  деякі  сульфамідні  препарати  та  рослинні  антибіотики  (іманін,  новоіманін,  аренарин,  сальвін  тощо).  За  його  безпосередньою  участі  і  наукового  керівництва  було  розшифровано  невідоме  захворювання  («НЗ»)  коней  –  стахіботріотоксикоз,  за  що  його  та  групу  співробітників  Інституту  мікробіології  і  епідеміології  АН  УРСР  у  складі  П.Ю.  Марусенка,  Б.Ю.  Айзенман,  Д.Г.  Кудлай,  Н.Ю.  Колесника,  П.Д.  Ятеля  та  патологоанатома  В.Д.  Мельниченка  було  відзначено  високими  урядовими  нагородами  СРСР.  Цими  дослідженнями  по  суті  започатковано  новий  напрямок  у  мікробіології  –  мікотоксикологію,  у  подальшому  розвинутий  та  поглиблений  іншими  вченими.
             В.Г.  Дроботько  зробив  великий  внесок  у  розвиток  вірусології  в  Україні  не  тільки  тим,  що  першим  дослідив  явище  фагової  лізогенії  у  бактерій,  але  й  заклав  наріжний  камінь  у  фундамент  широких  вірусологічних  досліджень  в  Інституті  мікробіології,  організувавши  в  1956  р.  при  відділі  бактеріозів  рослин  групу  вірусологів  у  складі  Б.М.  Мацулевич,  А.А.  Скофенко,  В.А.  Горюшина  і  А.Д.  Бобиря.  У  1960  році  В.Г.  Дроботьком  для  розвою  вірусологічних  досліджень  на  роботу  в  Інститут  був  запрошений  С.М.  Московець,  який  зайняв  посаду  заступника  директора  і  створив  відділ  вірусології,  перейменований  у  1963  році  на  відділ  вірусів  рослин,  доля  якого  вісім  років  тому  була  вручена  автору  сих  рядків  і  який  успішно  працює  і  понині.  
               З  усього,  що  залишив  нам  у  спадок  академік  В.Г.  Дроботько,  вражає  надзвичайна  широта  його  наукових  інтересів,  всеохопне  розуміння  явищ  природи,  філософське  осмислення  наукових  результатів,  які  вдавалось  йому  отримувати  завдяки  його  винятковому  таланту  і  винахідливості.  Своєю  практичною,  науковою  і  педагогічною  діяльністю  В.Г.  Дроботько  здобув  собі  незаперечну  славу  серед  однодумців,  колег,  широких  верств  практичних  працівників  медицини  і  ветеринарії.  
               Не  вдаючись  до  детального  аналізу  трудової  діяльності  та  наукових  здобутків  Віктора  Григоровича,  хотілось  би  глибше  вникнути  в  сутність  його  життя,  проаналізувавши  ті  джерела  і  сповідувані  ним  життєві  принципи  і  цінності,  які  уможливлювали  подолання  неймовірно  високих  бар’єрів,  які  вибудовувала  перед  ним  доля,  та  досягнення  благодатних  цілей,  котрі  він  ставив  перед  собою  і  колективами,  якими  припало  йому  керувати  та  опікуватися  впродовж  довгого  життя  в  науці.  

                                                                                 *  *  *
               Знайомлячись  з  архівними  матеріалами,  фотографіями,  сторінками  щоденника,  особистим  листуванням  В.Г.  Дроботька,  мимоволі  занурюєшся  у  внутрішній  світ  цього  неймовірно  талановитого  чоловіка,  що  мав  надзвичайно  широкий  діапазон  інтересів  –  від  риболовлі  до  психологічних  тонкощів  художньої  творчості  артиста,  письменника,  поета,  натураліста-філософа  у  широкому  і  конкретному  розумінні  слова.  Недарма  ж  він  писав  у  своєму  «Щоденнику»:  [i]«мені  приємні  заняття  вченого,  вони  часто  дають  велике  задоволення  і  багато  радощів,  але  якби  довелося  другий  раз  жити,  я  б  постарався  вибрати  собі  іншу  спеціальність  і  піти  дорогою  художника,  письменника,  або  артиста,  якби  до  того  були  особисті  дані;  або  ж  бурлаки,  або  мандрівника,  що  гасає  по  світу».[/i]
               У  тому,  що  у  В.Г.  Дроботька  були  здібності  художника  чи  письменника,  сумніватись  не  припало.  Адже  ним  створено  немало  літературно-художніх  творів,  які  він,  наскільки  нам  відомо,  так  і  не  спромігся  оприлюднити,  напевне,  через  його  неймовірну  скромність.  А  його  «Щоденник»  написано  так,  що  йому  може  позаздрити  не  один  письменник  чи  етнограф.  Про  його  неабиякі  артистичні  здібності  можна  лише  здогадуватись.  Принаймні  з  публікацій  вченого  (В.Г.  Дроботько,  1921,  1966)  видно,  що  він,  очевидно,  брав  участь  у  роботі  народного  театру  («Театр  у  міському  саду»)  в  Ромнах,  в  якому  в  свій  час  (1920-1921  рр.)  працювала  відома  актриса  –  Г.П.  Затиркевич-Карпинська.  Цей  театр  організував  і  був  його  першим  художнім  керівником  відомий  скульптор  Іван  Кавалерідзе.  Відтак  Віктор  Григорович,  разом  з  трупою  театру,  жив  напруженим  творчим  життям  художника.  

                                                       [i]Удень  –  робота,  тріумфи  –  ніччю  –
                                                       Така  вже  доля  –    уділ  митця!
                                                       Потухла  рампа,  погаснуть  свічі...
                                                       Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
                                                       Хай  вічна  пам’ять  його  жрецям.
                                                                         ([b]О.Удайко.”Добродбай  безсмртя  “[/b])[/i]

               Відомі  публікації  В.Г.  Дроботька  різних  періодів  життя,  присвячені  театру,  зокрема  стаття  «Стомлене  серце»  в  номері-некролозі  Роменської  газети,  що  вийшов  у  день  похорону  Г.П.  Затиркевич-Карпинської    та  спогади  у  збірнику,  виданому  на  честь  100-річчя  від  дня  народження  актриси    [2].  Ці  факти  можуть  підтверджувати  причетність  вченого  до  театрального  життя.  
               Дослідження  «феномена  Дроботька»  є  метою  подальших  досліджень  автора,  які  він  разом  з  С.В.  Афонською  (Дроботько)  має  намір  узагальнити  у  книзі  під  назвою  «Відданість  науковій  істині»,  присвяченій  детальному  зображенню  життя  і  творчості  видатного  вченого-мікробіолога.  В  живій  і  доступній  для  широкого  читача  формі  тут  розповідатиметься  про  наукові  здобутки,  творчий  потенціал,  особисті  характеристики  вченого,  його  професіоналізм,  наукову  принциповість  і  зачарованість  життям.  Всім  і  особливо  тим,  хто  обирає  тернисту  дорогу  «правди  і  науки»,  буде  корисним  ближче  познайомитись  з  цією  простою  і  водночас  великою  людиною,  неперевершеною  у  своєму  гуманізмі,  чистоті,  відданості  науці  і  суспільству.

29.11.2015
_________

В.Г.  Дроботько.  Стомлене  серце  //  Вінок  на  труну  Ганни  Петровної  Затиркевич-Карпинської.  –  1921.  –  С  3.

   В.Г.  Дроботько.  Зустріч  з  митцем  /  Слово  про  Ганну  Затиркевич-Карпинську:  Спогади,  статті,  матеріали.  –  К.:  Мистецтво.  –  1966.  –  С.  83-85.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632351
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Борисовна

ПОДВОЖУ ИТОГИ



Как  все,  я  подвожу  итоги  года,
За  малое  судьбу  благодаря,
Продленья  своему  желаю  роду
В  последние  минуты  декабря.
Надеюсь  на  везенье  и  свершенья,-
Мечты  реальны,  что  ж  не  сбыться  им?
И,  если  Бог  есть,  чуточку  везенья
Подарит  близким  и  друзьям  моим,
Со  мной  пусть  встретят  и  со  мной  проводят
Грядущий  год,  не  жалуясь  врачам,
Не  обвиняют  каверзы  погоды,
Без  сна  вертясь  в  постели  по  ночам.
Пусть  каждый  повстречается  с    удачей,
В  домах  -  тепло  и  ясен  окон  свет,
Я  так  хочу.  Так  будет.  А  иначе
Зачем  у  елки  нам  встречать  рассвет?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632311
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Дід Миколай

Щоби не самотній цей вік скоротати

У  чистому  полі  
Берізка  стояла.
Рясними  сльозами
Гілки  обливала.
Зеленеє  листя
На  вітрі  тріпоче.
А  стовбур  біленький  
Як  листя  дівоче.
Красуня  берізка
Давно  сумувала
Тому  що  у  полі
Самотня  стояла.
Молилась  берізка
До  світлої  хмари.
Подай  ти  їй  Боже
Подружньої  пари.
Щоби  вона  встигла
В  гаю  погуляти
Щоби  не  самотній
Цей  вік  скоротати.


Із  циклу  віршів  прабабки  Соні  №6

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632273
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Лина Ланская

БОРОНЬ БОЖЕ

Боронь  Боже,  від  лихої  долі,
Від  причастя  злого  та  не  Твого.
Зав"яжи  не  очі,то  хоч  руки,
Щоби  не  штовхали  у  розлуку...

Боронь  Боже,  десь  упасти  в  полі,
Чи  вчепитись,  падаючи,в  ноги.
Хоч  бажання  буде  одиноке,
Але  сильним  та  цілющим  спокій...

Боронь  Боже,  вволю  не  напиться,
Не  знайти  в  житті  свої  дороги.
Дощову  не  помічати  хмарку,
Коли  в  пеклі  вже  нестримно-жарко.

Боронь  Боже,  серденьку  розбиться,
Об  хвилясті  філігранні  роги.
Стисну  душу,  в  муках  хай  пологи
Стануть  злу  щитом  перестороги...

Боронь  Боже    від  тяжкої  втрати,
Від  забутих  крихт,  що  пахнуть  медом
І  жагою  тіл...  наллються  ночі,
Втоплять  сум,  лише  поглянуть  в  очі.

Боронь  Боже,  не  веди  до  страти,
Долю  напророчать  тихо  Веди
Де  не  так,  підправимо,  не  гаєм,
Досхочу,  любов"ю  -  напуваєм.
29.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632206
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Лина Ланская

ПАРАЛЕЛІ

Ти  пішов...полохливо  журба
Розрівняла  мою  самотність,
Мила  коси  в  сльозах,як  верба,
Проклинаючи  незворотність.

Розлетівся  на  краплі  потік,
Полохливо  розтануть  прагне.
Розпливається  світ  з-під  повік,
За  собою  в  одвічне  тягне...

Почуттями  заллє  через  край,
Хіба  хочеш,  та  звісно,  мусиш...
Не  зважай,  що  мовчу,  не  зважай,
Як  за  плечі,  мов  грушу,  трусиш.

Що  ти  хочеш  від  мене  почуть?..
Розглядаючи    ніч  на  стелі,
Стежку  ту  в  безнадійність  топчу,
Коли  долі,  лиш  паралелі...
29.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632194
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Дід Миколай

Україні

Захисти  свою  честь  Батьківщино,                                                        
Підійми  своїх  мужніх  синів.
Обєднай  у  кулак  їх  єдино…
Відроди  рідна  праведний  гнів.

Підійми  честь  і  славу  з  глибини,
Повитягуй  за  пархи  катів.    
Щоб  не  впали  дітки  на  коліна…
Щоб  не  стали  у  них  за  рабів.

Скільки  можна  гидоту  терпіти,
Цих  бездушних  і    жирних  котів.
Пора  юдам  у  пеклі    горіти…
Об’єднаймось  з  обох  берегів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632119
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Lana P.

НЕВЖЕ ЗАБУВ?. .

Невже  забув  ті  доторки  жадані,
Такі  жагучі,  сонце-полум’яні?..
Залив  водою  жар  на  попелищі,  —
Тепер  зухвало  вітровій  там  свище…
Невже  щасливим  став  від  цього,  любий,
Коли  кохання  ти  прирік  на  згубу?..
Свого  добивсь  —  за  тебе  порадію!
Чому  на  згарищі  про  тебе  мрію?..                                15/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632118
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Лина Лу

ДОЛИНА УДОВЛЕТВОРЕНИЯ

Пятая  из  Семи  Долин.

Божественного  удовлетворенья  ветер
Повеял  наконец...равнину  духа
Мечом  согласия  и  радости  пометив,
Оставив  позади  следы  разрухи.

Божественного  воздаянья  даже  крохи,
От  скорби  уведут...  испив  блаженства,
Глотком  вина,  вкуси  послание  во  вдохе  -
Восторг  познанья  -  Вечности  главенство.

Божественному  откровенью    дань  чудесна  -
Откроешь  трели  соловья  иные,
Узреешь  лик  Его,  воистину,  небесный
Узоры  ставен  оживут  резные.
28.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631956
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Лина Ланская

СМІЮСЬ НАВІЖЕНО

Сміюсь  навіжено,  зима,  як  весна,
Пташки  щось  щебечуть  лукаво,
Он  кішка  вмостилася  біля  вікна
Мурчить  потихеньку  "Забаву"...

Сміюсь  навіжено,  ти  знов  заблукав,
Зайшов,  та  не  ті  були  двері.
Бабусю  стареньку  до  смерті  злякав,
Цілуючи  руку...манери!..

Сміюсь  навіжено,  ти  бачив,чи  ні,
Як  падали  зорі  опівніч,
Коли  ти  уперше  побачив  в  мені  -  
Мене,  цілувавши  до  півнів.

Сміюсь  навіжено,  лічильник  таксі
Накручує  гривневі  милі.
Проїхали  вулиці  в  місті  усі  -
Від  сліз  і  кохання  безсилі...

Сміюсь  навіжено,  зима,  як  весна,
На  гілках  бруньки  та  листочки.
І  я  не  Снігуронька  -  Мавка  Лісна,
До  тебе  біжу  по  місточку...
27.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631824
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Лина Ланская

ЗАКРУЖЛЯЛА ЗАЖУРЕНО ВІХОЛА

Закружляла  зажурено  віхола,
Зачепила  і  крони  й  стодоли.
Воно  довго  блукала  і  їхала,
Не  збагнула,  як  і  захолола.

Вона  довго  блискітками  сіяла
Тільки  блиском  навіки  не  втішить.
За  вітрами  печалі  розвіяла,
І  свою  крихту  щастя,  між  іншим...

Накувала  зозуля  в  ніч  місячну,
Віку  довгого,  та  без  любові...
Пролітає  сніжинка...вже  тисячна  -
У  важкій  та  нелюбій  розмові.

Але  вірю,  що  віхола  спиниться,
Насипаючи  десь  кучугури,
Хоч  кохання  моє  і  на  милицях,
Не  таке  вже  воно  і  похмуре.

Не  таке  безнадійне,  хоч  глумиться,
Розливає  бурхливо  натхнення,
Обнімаючи  палко,  насупиться,                  -
Доки  вірим,    віщуєм  знамення...
28  12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632012
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Лина Лу

ИГОЛКОЙ ЦЫГАНСКОЮ

Я  иголкой  цыганскою  штопаю
Свое  странное  рваное  счастье.
Изорвав  косогорными  тропами,
Путеводные  нити  на  части.

Зашиваю  карманы  безденежья,
Прибауткою  -  петлю  на  клапан.
В  моде  все  еще  фарс  поведения,
Шансы  выиграть  вновь  метит  крапом.

У  цыганской  иголки  на  кончике  -
Чья-то  жизнь  зацепилась,повиснув.  
Что  ж  вы  головы  всем  нам  морочите,  
Обещаньями  ненавистными...

Снова  жизнь,  зацепилась  и  мается,
Здесь  ухабы  и  рытвины...  скоро
Табор  снова,  как  прежде  преставится,
А  у  вас  сотый  год  разговоры.
28.12  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631953
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


OlgaSydoruk

На моей параллели - осень…

На  моей  параллели  -  осень...
На  твоей  параллели  -  зима...
На  моей  половине    -  росы...
На  твоей  -  заметают  снега...
На  моей  -  безответная  нежность...
На  твоей  -  беспризорная  боль...
В  неизведанную  безбрежность  -
Нескончаемая  консоль...
На  моей  параллели  света  -  неба  синего  уголок...
Для  моей  половины    -  метка  -  перламутровый  поясок...
На  моей  половине  свечи  поджигают  поленья  дров...
На  моей  половине  -  вечер...
Для  моей  половины  -  роль...
Восклицательный  зов  любви,обжигающий  холод  ночи!..
Бело-розовый  цвет  зари  заполняется    красным  очень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632028
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Радченко

Можливо, тітка має рацію

                                     
                                             
                       Читаю  «Записки  причетника»  Марко  Вовчок.  Дивні  почуття  наповнюють  душу  і  думки  квапляться  одна  за  одною  так,  що    іноді  втрачаю  ниточку    думок,  і  стає  пусто-пусто  в  душі,  як  після  раптової  непоправної  втрати.  Повертаюся  знову  і  знову  до  глави  сьомої,  а  саме  до  діалогу  Грицька  і  старенької  жіночки  на  сходинках  ганку  церкви.  Бабуся  почала  Грицькові  розповідати  про  свої  засмучення  з  приводу  дорогої  ціни,  яку  правлять  зараз  за  поминки  померлих  душ.  Говорила  про  те,  що  у  неї  грошей  на  сіль  немає,  а  тут  ще  й  попадя  якось  зайшла  до  неї  на  подвір'я  і  побачила  її  курчат.  П''ятеро    залишилося,  а  попадя  впіймала  одне,  бо  їй  потрібніше  –    дочку  вчора  просватали,  скоро  весілля.Старенька  витирала  сльози  і  важко  зітхала:  «І  життя  гірке.,  і  їжа  без  солі…».  Грицько  слухав  і  його  обличчя  спотворювалося  обуренням,  презирством  і  злобою.  Він  тихо  промовив:  «Піп  прийшов  мене  причащати  та  так  жінку  й  матір  залякав,  що  вони  йому  останні  гроші  віддали.Адже  він  не  просив  нічого  собі,  тільки  радив  молитися,  в  церкву  ходити.  Смокче  він  нашу  кров  нишком,  немов    черв'як  всіх  нас  під'їдає».  Це  було  в  кінці  19  століття  ,  але  й  сьогодні  нічого  не  змінилося.
                       Тітка  Валя  кожного  ранку  біжить  в  церкву.  Маленька,  в  короткому  пальті  з  чужого  плеча,  в  старій,  побитій  міллю  хустині,  довгій  спідниці,  з-під  якої  виглядували  старі,  латані-перелатані  чоботи,  теж  з  чужої  ноги.  В  руках  вона  тримає    стару  облізлу  сумку,  яка  завжди  чимось  набита.  Тітці  було  майже    вісімдесят.  Років  з  тридцять  тому,  вона  почала  ходити  до  церкви,  хоча  раніше  не  знала  жодної  молитви  і  в  Бога  не  вірила.  Що  трапилося  в  її  житті,  так  ніхто  і  не  знав,  бо  вона  завжди  жила  відчужено,  ніби  боялася,  що  не  втримається  і  розповість  щось  далеко  заховане  в  душі.  Іноді  бувало,  що  вона  побачивши  когось  із  сусідів,  зупинялася  і  її  запитували:  «  Як  життя,  тітко?».  «Слава,  Богу,  все  добре,  -  і  хрестилася  так  щиро,  з  такою  вірою,  що  вже  і  не  хотілося  задавати  зайві  в  цю  хвилину  питання.
                       А  тітчине  життя  було  непростим,  мабуть,    саме  про  таких,  як  вона  кажуть:  життя  прожити  -  не  поле  перйти.  Дитинство  випало  на  важкі  воєнні  роки,  юність  була  голодною  і  злиденною  .  Закінчила  сім  класів  школи  і  пішла  працювати  в  лікарню  санітаркою.  Зарплатня  була  мізерна,  але  можна  було  в  лікарні  пообідати,  бо  завжди  залишалася  якась  каша  і  компот.  Молодість  була  малорадісною,  заміж  вийшла  в  27  років.  В  спадок  їй  дісталася  малесенька  хатинка,  яку  побудував  її  прадід.Туди  й  привела  свого  чоловіка  –  Івана.  Народила  сина,  та    коли  Толику  виповнилося  два  рочки,  чоловік  зібрав  свої  речі  і  пішов  до  іншої.  Через  деякий  час  тітка  дізналася,  що  у  нього  там  підростає  донечка,  старша  від  її  сина  на  п'ять  років.  Більше  тітка  Валя  не  намагалася  влаштувати  особисте  життя.  Ростила  Толика,  як  могла  «балувала»  його  якоюсь  обновкою  чи  цукерками.  Син  вивчився  на  агронома  і  за  направленням  поїхав  працювати  в  село.    Незабаром  оженився,  подарував  чотирьох  онучат.  А  тітка  так  все  життя  і  пропрацювала  в  лікарні,  віддаючи  частинку  серця  і  душі  хворим.  Була  небайдужою  до  людського  болю  і  горя.  Коли  пішла  на  пенсію,  її  душа    з  ще  більшою  вірою  потяглася  до  Бога,  довіряючи  йому  свої  печалі  і  малесенькі  радості.  Всі  дні,  з  ранку  й  до  вечора,  тітка    була  в  храмі,  там  їй  знайшлася  робота:  готувати  їжу  для  батюшки  та  його  сім'ї,  прибирати  на  подвір'ї  чи  де  скажуть.  Там  вона  і  поїсть,  та  й  хтось  з  прихожан  принесе  якусь  одежинку.Пенсію  заробила  таку,  що  хватало  на  хліб  та  комунальні  послуги.  Правда,  з  кожної  пенсії,  відкладала  трошечки  грошенят  для  онучат.  Роки  бігли  невпинно,  син  вже  став  сивим,  онуки  повиростали.  Старша,  Оксанка,  стала  вчителькою  англійської  мови.  Тітка  дуже  цим  пишаласяі  завжди  говорила:  «Слава,  Богу,  Оксанку  не  обійшла  доля».
                           Але  доля  у  Оксанки  була  складною,  заміж  вийшла  в  26  років,  народила  донечку  і  через  деякий  час  відчула  якісь  зміни    в  собі.  Не  хворіла,  але  ставала  слабшою  з  кожним  днем.  Нікому  не  жалілася,  працювала.  Була  таланливим  педагогом,  терплячою,  люблячою  жінкою  і  мамою.  Друга  онучка,  Наталка,  стала  продавчинею.  Вийшла  заміж,  народила  сина.  Її  життя  було  тихим,  без  зайвої  радості,  звичайна  буденність.  Рома  –  єдиний  хлопчик  в  сім'ї  Толика.  Вчився  як  небудь,  після  закінчення  школи  перебивався  непевними  заробітками,  почав  пиячити.  Через  деякий  час  втік  з  дому  до  баби  Валі,  в  місто.  Але  і  від  неї  втік,  бо  жити  в  бабусі  було  скрутно,  часто    з  їжі  був  тільки  хліб.  Інколи  навідувався  ввечері,  якщо  повезе  –  поїсть,  і  піде  мовчки,  ніби  й  не  приходив  зовсім.  Найменшенька,  Ангеліна,  народилася,  коли  невістці  було  43.
                           Коли  Оксанчиній  донечці  виповнилося  п'ять  рочків,  Оксана  дізналася  на  медогляді,  що  в  неї  надто  запущена  онкологія.  Вся  сім'я  з  жахом  розуміла  безвихідь,  в  якій  опинилася  Оксанка.  Бабуся  всіми  силами  своєї  втомленої  душі  молилася,  клала  поклони  і  вірила:  Бог  все  баче,  чує,  розуміє.  Тітка  підійшла  до  отця  Михаїла,  розповіла  йому  про  своє  горе.  Про  те,  що  потрібні  великі  гроші,  щоб  допомогти  онучечці.  Батюшка    вислухав  її,  перехристив  і  сказав:  «  Молися,  раба  божа.  Молися».  Вийшов  з  храму,  сів  в  новенький  мерседес,  ледве  впхнувши  свої  тілеса  в  машину  і  поїхав  в  справах.  Тітка  довго  дивилася  йому  вслід  і  така  недоречна,  смілива  думка  промайнула  в  голові:  а  кажуть,  що  машина  отця  коштує    165  тис.  грн.,  а  в  синів  ще  дорожчі  машини.  А  Оксаночці  потрібно  всього  30  тис.  Але  це  такі  великі  гроші,  вона  ж  більше  тисячі  не  тримала  ніколи  в  руках.  Перелякалася  своїх  думок,  пе-рехристилася  і  пішла  додому.  Старша  онучечка  померла  влітку,  на  руках  у  батька.  А  тітка  Валя  в  цей  час  стояла  на  колінах  в  храмі  перед  образамиі  і  крізь  сльози  шепотіла  молитви.  Так  було  і  чотири  роки  тому,  коли  помирав    її  улюблений  племінник,  якому  тільки-но  виповнилося  35.  Після  Оксанчиногопохорону  тітка  не  ходила  в  храм  два  тижні,  бо  душа  була  переповнена  сумнівами,  болем,  відчаєм,  непорозумінням.  Замість  молитов  шепотіла  одні  й  ті  ж  слова:  «  Бог  посилає  нам  тільки  ті  випробування,  які  ми  можемо    пройти.  Таку  біль,  яку  ми  можемо  витримати».    Вона  стала  ще  більш  замкненою,  ходила  ,  завжди  дивлячись  на  землю,  ніби  боялась  побачити  небо,  на  якому  десь  знайшли  притулок  душі  улюбленого  племінника  і  Оксаночки.  
                             Ось  і  зараз,  попід  моїми  вікнами,  по  вулиці,    пробігла  малесенька  постать,  одягнена  в  те  ж  саме  картатеньке  пальто,  старі  латані-перелатані  чоботи.  Я  їй  дивлюся  вслід  і  думаю:  яка  ж  сильна  віра  живе  в  маленькому,  зболілому  серці.  Можливо,  тітка  Валя  має  рацію,  коли  говорить:  «  Бог  посилає  нам  тільки  ті  випробування,  які  ми  можемо    пройти.  Таку  біль,  яку  ми  можемо  витримати».    
                                 
                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631800
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Циганова Наталія

Как бы Lucky strike…

И  будет  день.  
И  пища.  
Но  сначала  –
удачею  подброшенный  пятак.
Всё  по  трёхмерным  кроено  лекалам.
И  всё  не  так,  как  думается…  как
на  временно–поставленном  билборде,
где  нынче  был  дежурным  Lucky  strike*
с  лицом  альфонса  и  осанкой  лорда,  
зачем–то  пересевшего  на  байк.
Покурим?  
Правда,  у  меня  другие
с  тех  пор,  как  небо  сделало  ремейк
на  времена  унылой  ностальгии,
подъёма  чувств  и  спада  стиля  брейк.
И  не  было  бы  счастья  –  да…  по  счёту.
Пущу  кольцом    по  направленью  в  рай
когда–то  вкусный…  
а  теперь  ни  к  чёрту…
и,  в  общем,  не  дешёвый  Lucky  strike**.

Lucky  strike*      –  марка  сигарет.
Lucky  strike**  –  общая  лексика:  
             неожиданная  удача,  не  было  бы  
             счастья,  да  несчастье  помогло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631895
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Амелин

Сорт сирени (Лит. пародия)

Из  оригинала:

"СЮРПРИЗ"

К  чему  б  придраться?  Вдруг  попустит  сразу...
(с  утра  несносно  мучает  мигрень)...
Ах  вот  ОНО!  Я  вспомнила:  ни  разу!..
ты  никогда  мне  не  дарил  сирень.
Любимый  запах!  С  детства.  С  "до  пеленок".
………………………………………………………..
............................................................................
……………...Бог  улыбнулся,  видно,
и  по-мужски  восприняв  мой  каприз,
чтоб  не  было  мне  грустно  и  обидно,
"внедрил"  среди  махровых  сорт  "Сюрприз"...

ID:  585513
 Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
 дата  надходження:  05.06.2015  12:30:21
©  дата  внесення  змiн:  07.06.2015  12:28:10
 автор:  Світлана  Моренець


Пародия:

Сорт  сирени        

Я  к  запахам  привыкла  с  малолетства,
их  ощущала  с  "до  пеленок",  с  детства...      
Особенно  запомнила  сирень,  
в  тот  день  ужасно  мучила  мигрень,
ну  а  ОНИ  –  коляску  –  и  под  куст!
(Куда  смотрел  младенцев  профсоюз?)  
Я  тут  же  им  преподнесла  «сюрприз»,
внедрив  в  пелёнки  маленький  каприз.
К  чему  придраться?  
                                                                 Это  просто  казус...
Но  вот  когда  я  выпалила  фразу  
(то  были  мои  первые  слова):                                                                                                                                                                
«Додумались!  Болит  ведь  голова,
а  вам,  как  видно,  всё  «до  фонаря!..»
Я  поняла  –  что  говорю  не  зря…  
                 
Когда  всех  взяться  призвала  за  разум,  
Мигрени  муки  отступили  сразу...
Ах  вот  ОНО!    Бог  улыбнулся,  видно...                  
Чтоб  не  было  мне  грустно  и  обидно,
он,  проявив  свою  господню  волю,                                      
сказал:  "младенец  истину  глаголет..."                              

Вы  спросите:  «какой  во  всём  здесь  смысл?»
Сирени  этот  сорт  –  с  тех  пор  –  «Сюрприз»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631976
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Амелин

Стихи на снегу (Лит. пародия)

Из  оригинала:

Я  шагами  пишу…

«На  автобус...  не  тороплюсь,
по  аллеям  янтарным  парка
я  шагами  пишу  "люблю",
так...  неистово,  прытко,  жарко...»
…………………………………………

ID:  606109
 Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання
 дата  надходження:  12.09.2015  10:37:13
©  дата  внесення  змiн:  12.09.2015  10:50:38
 автор:  Rekha


Пародия:

Стихи  на  снегу  
 
На  автобус...  не  торопясь,  
по  аллеям  хрустальным  парка    
я,  куда-то  идти  стремясь,
начинаю  ногами  шаркать.
Да-а…  сегодня…  аж  минус  три…
У  зимы  –  свой,  особый  почерк,
всё  замерзло,  лишь  фонари
мне  моргают…  но  пару  строчек                                          
я  оставила  на  снегу…                                                                                  
Изучив  следов  логарифмы
удивилась:  неужто...  могу?!..        
Тут  такие  прыткие  рифмы!
Пусть  уроком  будет  для  всех!
Как  рождалась  стихов  цепочка…
...А  вон  там…  я  упала  в  снег,
видите?  –  где  большая  точка!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631977
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Оксана Р.-Г.

Скажи, чому?

[b]На  музику  Андрія  Андрущенка
[i][/i][/b]
Скажи,  чому  у  серці  осінь,
А  поміж  нас  -  давно  зима?..
Я  у  снігах  блукаю  досі,
Але  тебе  нема...
В  самоті  минають  дні,
Довгі  і  холодні  ночі...
Десь  удалині  сяють  твої  очі,
Десь  там  удалині  сяють  твої  очі...

Скажи,  коли  упало  небо,
Погасли  зорі  у  душі?
Та  серце  б'ється  лиш  для  тебе,
Хоч  ми  тепер  чужі...
І  у  кожного  сім'я,
Підростають  онучата...
Та  любов  моя  буде  вік  палати,
Але  любов  моя  буде  вік  палати!

Скажи,  чия  зрадлива  доля
Печаллю  стежечку  сплела?
Чому  караємось  в  неволі
На  відстані  крила?..
А  розлука-гіркота
Болем  коси  посріблила...
І  гірчать  літа  посивілі  крила,
І  так  гірчать  літа  посивілі  крила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631772
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Валентина Ланевич

Скапує віск - тріщить в вогні.

Скапує  віск  -  тріщить  в  вогні,
Мигає  теплим  світлячком.
Відкрита  пляшка  на  столі,
Два  келихи  з  п’янким  вином.

Він  та  Вона    -  в  очах  іскра,
Відбиток  душ  -  в  сплетінні  рук.
-Люблю,  кохана,  дорога,
Ти,  чуєш,  мого  серця  стук?

-Коханий  мій,  що  то  душа  -
Метелик  -  враз  розговіла.
І,  як  хрусталь,  така  ж  крихка,
Бережи,-  аби  вціліла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631784
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Лина Ланская

МАЛЕНЬКА ФЕЯ

От  щойно  сміялась  недовго  і  знову    сумна,
Сповзає  щокою  маленька  невидима  фея,
А  демони  знову  побралися  і  Гіменею
Співають  осанну  вночі,  хоч  і  рветься  струна.

Сповзає  малесенька  фея,  рятуючись  знов
Від  тепло-солоного,  хай  неглибокого  моря.
Розкидала  карти,  розправила  крильця  історій,
А  потім  пішла  собі  тихо,  шукаючи  схов.

Та  що  та  вода,  коли  гамірний  простір  бринить,
Від  тепло-солоного  моря    розійдуться  хвилі
І  змиють  назавжди  той  сміх,  поглинаючи  милі,
Хоч  кожну  хвилину  хотілось  в  долоні    схопить.

І  змити  назавжди  мереживо  сиве  з  вікна,
Якщо  королеві  не  личить  камінчик,  а  друза
В  корону  важка,  тільки  гордість  невичерпна    -  Муза.
От  щойно  сміялась,  недовго...пишу,  бо  сумна...
27.12.2015





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631835
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Макієвська

Зимове весілля…Привітання

Зимо,  зимонько,  зима,  забарилася  десь  ти  чудна,
З  Морозенком  закрутила  мабуть  любовний  роман,
Забула  про  все  на  світі,  про  людей,  їх  дітей...глуха
До  їх  волання...Тільки  дощ  сіє  й  блукає  туман...

Зимо,  зимонько,  зима,  Королева    весела  й  сумна,
Де  ж  твій  жених    Морозенко    козак-отаман  крутий
І  де  ж  ти?  Чи  ще  не  спили  кохання  до  дна  і  сповна?
Ми  ждемо    весілля  тут,  на  землі  й  вам  пора  прийти!

Щоб  закрутила  хурделиця  і    заметіль  завила
Й  Морозенко,    мов  булавою,  морозом  ударив,
А  наречена  Зима  снігом  до  пупа  натрустила,  
Поля  білим  пухом  вкрила...А  козак  як  ушкварив...

По  рікам,  по  озерам...  Щоб  малеча  весела  була,
Гралася  в  сніжки,  каталася  на  санках,  ковзанах,  
Сміялася  так,  що  наче  у  нас  і  не  йде  вже  війна...
З  Нового  року  в  нас  мир    би  настав  і  зник  в  очах  страх!

Я  дуже  всім  цього  бажаю!  Щастя,  радості,  тепла,
Затишку  в  родині,  зимово-сніжного  весілля...
Злету  поетичного  пера  з  Пегасового  крила,
Гарних  новорічних  свят!  Нехай    любов  нас  окриля!
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631661
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Олекса Удайко

УТОМЛЮ Я ГІРКОТИ І БОЛІ

[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]

[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю    я  гіркоти  і  болі,
Як  торкнуся  твоїх  глибин…
Розтривожу  думки  твої  кволі  –
Я  ж  у  тебе  –  один...  один...

Ми  пізнаємо  чари  глибинні,
Міріади  земних  спокус,
Коли  думка  і  дія  –  єдині,
Коли  мре  надокучливий  гнус…  

Ми  влаштуємо  з  бід  святовини,
З  безпросвітної  ночі  –  день…
Та  забудемо  наші  провини,
Й  прибере́мо  з  дороги  пень…

Утомлю    я    гіркоти  і  болі,  
Вийму  темню  з  твоїх  очей,
Розчиню  в  поцілунках  солі  –  
Рай  збудую  з  твоїх  ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


НАДЕЖДА М.

Ти відчуєш душі польоти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8[/youtube]
За  твором  Олекси  Удайко

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747

------------------------------------

Відійдуть  усі  болі  й  гіркоти,
І  зупиниться  часу  плин.
Ти  відчуєш  душі  польоти,
Як  досягнеш  любові  вершин.

Як    відкинеш  вагання,  що  мучать
(Нащо  думки  тобі  гіркі?)
Ти  пізнаєш:  тобі  лише  личать
Лиш  глибинні  думки,  ніж  мілкі.

І  тоді  чорно-  білі  будні
Переллються  у  дні  такі,
Що  ти  станеш  щасливим  сьогодні.
Усі  задуми  будуть  легкі.

Не  захочеш  життя  вже  другого,
Ти  відчуєш,  що  значить  цей  рай.
Та  не  буде  це  все  випадково:
Давши  слово,  його  пам"ятай.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631839
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


НАДЕЖДА М.

Повільно вечір тулиться до хати…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6m00NygAufo
[/youtube]
Повільно  вечір  тулиться  до  хати,
Сніжинки  б"ються  у  віконне  скло...
Я  намагаюся    думки  заколихати.
Не  сплять  все  неслухняні,  як  на  зло.

Вони  для  мене  непокірні  діти:
Все  норовлять  покинути  мене.
І  в  край  моєї  мрії    полетіти.
Душевна  забаганка  їх  жене.
                                                                     
Я  ніжно  пригортаю  їх  до  себе.
І  намагаюсь    їх  угамувать.
Не  треба  десь  летіть,  нема  потреби.
Вже  нічка,  треба  дома  ночувать..

Але  думки,  як  завжди,  невблаганні.
Не  втримати  рокам,  ані  замкам.  
Та  благородні  все  ж  у  пориванні...
Я  вдячна  все  ж  моїм  мандрівникам.

А  за  вікном  вже  розгулялась    хуга.
Тріщить  мороз,  засніжені  стежки.
Повільно  десь  розсіюється  туга...
Вже  ранок...  заспокоїлись  думки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631714
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Радченко

Що нам вітер і морози

Я  тобі  повірила  і  вже  ніколи
Розчарованою  не  була  ні  в  чим.
Серед  чорно-білих  днів  дні  кольорові
Райдугою  сяють  над  життям  моїм.

Ми  такі  з  тобою  неймовірно  різні
Й  неймовірно  схожі.  Що  за  дивина?
В  нашому  саду  вже  хризантеми  пізні
Розцвіли  і  зовсім  близько  вже  зима.

Тільки  що  нам  лютий  вітер  і  морози  -
Все  життя  в  весні  з  тобою  живемо.
Як  взялись  колись  за  руки  на  порозі,
По  життю,  яке  одне  на  двох,  йдемо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631656
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Дід Миколай

СЛОВО

На  душі  моїй  сум  -  спокута,
Я  не  знаю,  як  далі  бути...
У  тумані  брехні  -  іллюзій,
Холуями  брати  і  друзі.
Що  їм  істина  й  праве  слово,
Тримав  свічку  оних  Єгова.
Для  них  правда,  як  та  чума,
Бо    Украйни  в  душі  нема.
І  не  збудяться  ці  гаспиди,
Щоб  Вкраїну  мою  збудити.
Ще  у  люльці  впилися  чаду,
Не  запалять  вони  лампаду.
Їм  на  Вкрайну  давно  начхати,
Бо  душею  вони  кастрати.
Вона  впала  й  лежить  нагою,
А  вони  її  знов  ногою...
Вмили  гади  в  підвалах  руки
Й  заховалися  в  будку  суки.
Їх  навчили  СКОТИ  мичати
На  Украйну,  свою  начхати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631648
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Ірина Кохан

Останній вірш

Останній  вірш.  І  знову  буде  тиша
І  кардамонність  довгих  вечорів.
Колиску  неба  зорі  розколишуть
І  догорять  у  сяйві  ліхтарів.

І  знову  буде  шкрябатись  у  двері
Печаль  у  светрі  з  інеєвих  слів.
Лише  крапки́  на  білому  папері
Залишать  слід.  Поета  хист  зотлів.

На  циферблат  життя  німою  тінню
Душі  розпука  ляже.  Й  мимохіть
Пізнає  хтось  у  тихім  шепотінні
Останній  вірш  із  глибини  століть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Лина Ланская

Я НЕ ВМІЮ

Я  не  вмію  сплітати  з  шкарпеток  сонет,
Як  не  вмію    гасити  сяйво.
За  зимовими  ганками  з  криги  букет,
Та  у  вазі  він  буде  зайвий.

Я  не  вмію  розрізати  лезом  печаль,
Щоб  потоками  крові  ріки
Пролились  на  оту,  неземну  магістраль
І  втопили  тебе  навіки.

Я  не  вмію  злітати  на  дах  уві  сні,
Та  на  вістрі  танцюю  танго.
Закриває  мене,  коли  гину  в  вогні,
Охоронець  мій  -  диво-Янгол...

Я  не  вмію  кричати  уголос  "люблю",
Поки  серце    уповні  болем,
Розколоти  для  тебе  його?..розколю,
Якщо      в  тебе  слабке  і  кволе...
26.12.2015.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631628
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Лина Лу

Я ХОЧУ ПУСТОТЫ БЕЗ КОНЦА И НАЧАЛА

Стихи  Олафа  Халди
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587457


                   [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00587457.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631595
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Олаф Халді

Я хочу пустоты - без конца и начала.

Тяжелеющим  небом  кипящая  страсть
Разлилась  дождевым  тре́петом  перламу́тра,
И  тоска  и  любовь  в  этом  небе  зажглась
Беспреде́льной  бессвязностью  первого  утра.
Застелила  постель  пряной  свежестью  мха,
Напоила  пролитые  строки  полынью  -  
Нераздельно  тверда́,  весела́  и  лиха́,
Колдовала  промокшего  города  былью.

Если  правда,  что  ты  на  пороге  легла  -  
Не  тесни  эти  тонкие  стены  тенями,
Если  правда,  что  служит  тебе  свет  и  мгла  -  
Не  терзай  беловатую  полночь  слезами  -  
Унеси  мое  горе,  кипящая  страсть,
Если  правда,  что  ты  все  пустыни  узнала,
Я  желаю  обрывистым  звуком  кимвала
Задыхаясь  в  объятья  обрыва  упасть  -  

Я  хочу  пустоты  -  без  конца  и  начала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587457
дата поступления 15.06.2015
дата закладки 27.12.2015


Радченко

Настрій

З  кожним  роком  новорічна  метушня
Не  така  хаплива.  Спокійніша.
І  здається,  що  вона  така  ж,  як  я  -
З  кожним  роком  робиться  старіша.
Вже  не  хочеться  не  спати  усю  ніч  -
Можна  й  вранці  Новий  рік  зустріти.
Може,  не  в  роках,  що  за  плечима,  річ  -
Просто  хочеться,  щоб  засніжити
Грудень  встиг  іще  до  новорічних  свят
Й  морозець  пройшовся  пензликом  по  вікнах.
Вкрасимо  ялинку  низкою  гірлянд,
Заіскряться  іграшки  й  "сніжок"  на  вітах.
Настрій  зміниться,  сум  кане  в  небуття,
Зустрічаю  легко  свято  метушнею.
Й  помолодшаю  рокІв  на  десять  я,
Не  лицем,  звичайно,  -  мріями  й  душею.
І  не  буду  спати  в  новорічну  ніч  -
Та  хіба  стрічають  новий  рік  уранці?
Закружляє  сніг  і  настрій,  дивна  річ,
Радий  буде  саме  цій  ось  забаганці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631445
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Ірина Кохан

Вийду в ніч…

Такі  яскраві  зорі!  Вийду  в  ніч...
Вітри  на  домрі  грають  в  завіконні,
І  ліхтарі,  мов  сонця  напівсонні,
Лимонним  шовком  туляться  до  пліч.

Зберу  в  долоні  місяця  нектар,
Що  розіллявся  оловом  із  глека.
Зів'ється  в  небо  стежка  недалека
В  оздобі  зкучерявлених  примар.

М'яке  маренго  стелиться  у  сни,
Лапаті  сосни  в  білих  рукавицях,
Їм,  як  мені,  під  зорями  не  спиться,
Вони  в  чеканні    юної    весни.

                               11.01.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Любов Ігнатова

Я плакала крізь сон…

Я  плакала  крізь  сон...  Не  пам'ятаю, 
Чи  снився  ти...чи,  може,  навпаки  - 
Тебе  шукала  десь  за  небокраєм, 
І  не  знайшла...  І  падали  зірки... 
       
Вогонь  горів...але  якийсь  холодний... 
І  мерзла  я  крізь  товщу  сновидінь... 
І  дикий  страх  -  незнаний,  первородний  - 
Тягнув  мене  в  якусь  крилату  тінь... 
       
Я  кликала  тебе  на  допомогу  - 
І  навіть  камінь  виронив  сльозу  ... 
Та  оминули  всі  твої  дороги 
Маленький  світ  і  гори  поблизу... 

Я  плакала  вві  сні  ...  І  навіть  після... 
Тихцем  ковтала  сіль  колишніх  втрат... 
Спав  грудень  за  вікном...  І  тільки  місяць 
Збирав  сльозини  для  своїх  сонат... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


OlgaSydoruk

Закрываю глаза…

Экспромт

Закрываю  глаза...
Улетаю...
Высоко,далеко-далеко...
И,наверное,умираю...
Так  легко,так  легко,так  легко...
Открывая  глаза,воскресаю...
Белый  свет  и...темно-темно...
И  тогда  я  назад  улетаю...
Далеко,высоко-высоко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631240
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Циганова Наталія

…звеня обещаньями…

Ещё  один  день  скоро  выйдет  в  ещё  один  год.
Так  плавно  выходит  должник  в  приоткрытые  двери,
звеня  обещаньями…
стихнув  от  целых  –  до  йот.
А  ты  остаёшься.  
И  веря.  
И,  как  бы,  не  веря.
А  ты  пробегаешь  по  дням.  
Несуразно.  
Спеша.
Надеясь  (тайком  от  полнейшего  идиотизма),
на  встречу  с  ушедшим,  который  в  12  вещал,
куражась  своей  Новогодне–звенящей  харизмой.
И  день  повторится  сурком  на  дежурных  сносях.
С  тремя  коробами  придёт,  как  ни  в  чём  не  бывало,
в  замке  ковыряясь  посулом,  как  в  лузе  свояк.
…а  ты  –  у  соседей…  
счастливый…  
с  упитым  забрало…  )))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631251
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


OlgaSydoruk

Зима придёт под Новый Год!. .

Экспромт
Камиле

Зима  придёт  под  Новый  Год!..
Насыпет  крупки  снежной...
Расстелит  коврик-гололёд...
Украсит  белым  прежний...
Сосулек  ледяных  каскад
Гирляндами  подвесит
И  разрисует  красным  нос,
И  розовый  попросит
Для  щёчек  пухленьких  твоих...
Для  радости  искристой!..
Я  для  тебя  слагаю  стих!..
Как  паровозик  быстрый...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631326
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Потусторонний

"Театр".

Как  дети  блокадники  из  Ленинграда
Крымчане  в  блокаде.
Визжите  же,  радуйтесь,  так  мол  и  надо!
Пиндосские  бляди.

Не  делают  гадости    только  от    скуки,
Корыстно  и  подло.
Получит  заслуженно  адские  муки
Бандитская  кодла.

За  каждую  капельку  крымского  горя
Народ    не    отринуть!
Но  как  же  безжалостно  «эти»    позорят
«Тебе,  Україно!»

Мир  старый  театр,  давно  всем  известны
Актёры  и  роли.
Продажность    креаклов,  дебилов  полезность,
Наигранность  троллей.

Сценарий  написан,  пошиты  костюмы.
Не  надо  оваций!
Пока  есть  возможность  детально  обдумать
фасон  декораций.

А  что  там  под  сценою?  Яма?  Дырища?
Век  новый  неистов.
Бессовестно    гасит  свои  пепелища  
О    души  статистов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631295
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Лина Лу

НЕРАВНЫЙ БРАК

Не  бывает  свято  место  пусто...
Что  блестит,  не  все,  поверьте,  злато,
Если  мелко  и  намедни,  грустно.

Видимо,  венчается  до  срока
Чья-то  дочь  -  Луна  опять  заплатой.
Все  свершится  волей  злого  рока.

Внемлет  сердцу  и  душе  не  спится,
Кто  в  любви  бывает  виноватым?
Стерпится...и  что  теперь,  молиться?  

Рук  горячих  не  коснуться  больше,
Нежный  рот  чужим  губам  оплатой,
Как  же  так...возможен  невозможен?

Вынуждая  тонкий  лед  крошиться,
Ты  еще  вчера  была  отрадой,
А  сегодня  впору  утопиться...
24.12.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631020
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015


НАДЕЖДА М.

Мовчання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PH49PxhoS5I
[/youtube]
Хтось  сказав,  що  мовчання  -  золото.
Жодне  слово  не  скаже  так...
Та  чомусь  без  слів  дуже  холодно.
Як  прожити  без  слова?  Як?

Та  боюсь  чомусь  слова  гіркОго,
Що  цвіте  на  вустах  полином.
Так  хотілось  би  слова  такого,
Щоб  сп"яніти,  неначе  вином.

Як  люблю  я  з  тобою  мріяти,
І  дивитись  на  сонця  схід.
І  думки  про  мовчання  розвіяти...
Просто  вірити,  вірити  слід.

Коли  сонце  затьмарять  хмари,
І  посипе  колючий  сніг,  
Я  відчую  очей  твоїх  чари,
І  розтане  у  серці  лід.

Та  мовчання  буває  зрадою.
Що  із  того,  що  серце  болить?
Скористається  легкою  спробою:
Хворе  серце  сильніш  роз"ятрить.

Та  відкинем  думки  про  невірність,
Ніжні  струни  хай  грають  в  душі.  
І  відчуєм  мовчання  чарівність,
Що  не  зникне    у  злій  метушні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631153
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Богданочка

… поки любов не згасне…

Хочеться  пригадати,  
як  це  -  твоєю  бути...
Дотиків  рук  жадати,
в  твоїх  очах  тонути.

Двері  закрити,  штори,
щоб  не  впускати  ранок.
Сонця  бліді  узори
нам  не  впадуть  на  ганок.

Як  це  буває  гарно
під  покривалом  ночі.
Навіть  життя  -    не  марне,
коли  вуста  шепочуть

твоє  ім'я  з  любов'ю...
голосом  найріднішим.
"  Я  тебе...теж..."  промовлю.
Світ  -  це  святе  із  грішним...

Хочеться  пам'ятати:
в  світі  є  щось  прекрасне.
Буду  я  розквітати
поки  любов  не  згасне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631215
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Оксана Р.-Г.

Подарую вам щастя краплинку!

Подарую  вам  щастя  краплинку,
Просто  щастя:  людського  й  земного,
Свого  серця  віддам  половинку  -
Хай  не  лишиться  смутку  ні  в  кого!

Щоб  серця  ваші,  впоєні  щастям,
Умлівали  від  хмелю-любові;
Хай  святе  молитовне  причастя
Запанує  у  думці  і  слові!

Нехай  щастя  літає  по  світу
І  гостює  у  кожному  серці!
Хай  у  душу,  любов'ю  зігріту,
Відчиняє  добро  диво-дверці!

Подарую  вам  щастя  краплинку,
Що  злеліяла  серцем  пестливим,
Нехай  кожен  із  вас  на  хвилинку
Хоч  на  крапельку  стане  щасливим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616993
дата поступления 29.10.2015
дата закладки 24.12.2015


Оксана Р.-Г.

НАБОЛІЛЕ

Докричалися,  добазікались,
Допатякались,  доревли!..
Охрестилися  недоріками,
Тож  тягнімо,  мов  ті  воли!

Що  накаркали  -  те  і  маємо,
Наплювали  самі  ж  собі!
То  на  кого  ми  нарікаємо,
Захлинаючись  у  ганьбі?

Нас  винищують  -  ми  не  бачимо!
(Це  когось  десь  там,  а  не  "нас"!)
Боже,  дай  же  прозріти...  зрячому,
Бо  вже  гупає  дзвоном  час!

А  хвалилися,  в  груди  билися
І  браталися  ж,  як  могли!..
Кров'ю  братньою  осквернилися  -
Тепер  корчимось  від  хули...

Чи  оглухли  вже,  що  не  чуємо?
Мозок  виїла  глухота?..
Честю-правдонькою  торгуємо,
Кров'ю  латаємо  літа...

Шлях  відміряли  болем-відчаєм,
Злом-ненавистю  поросли,
Упряглися  в  ярмо  довічнеє  -
Чи  й  розв'яже  хто  ті  вузли?..

Нам  би  іншого!  (Хай  і  гіршого,
Хоч  іуду,  аби  чужий!..)
Що  тепер  сповідатись  віршами?
Не  почують,  хоч  вовком  вий!

Не  очистити  душі  війнами,
Від  байдужості  не  спасти!..
Дай  же,  Господи,  стати  вільними  -
Нас...  від  нас  самих  захисти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата поступления 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Циганова Наталія

…надышала…

Неуверенно  топчутся  градусы
за  декабрьскими  окнами  плюсиком.
Удивительно  долгую  паузу
я  к  стеклу  любопытством  приплюснула,
надышала  желаний  с  три  короба…
приземлённых…
под  стать  серой  слякоти
жизнь  мою  приютившего  города
с  коркой  будней  да  праздников  мякотью.
Надышала  метель…
чтоб  всё  скверное
с  годом  старым  историей  замерло…

…уходить  году  легче,  наверное,
по  земле,  переписанной  набело…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630912
дата поступления 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Лина Ланская

НА АСФАЛЬТІ

На  асфальті  масні  калюжі  -
Видно  бог  не  помив  ще  руки,
Або  нафти  якісь  сполуки
Хтось  надлишку  узяв,  "по  дружбі"...

Хтось  узяв  і  розлив,  а  сяйво  
Попливло  кудись  за  водою.
Може    сонця  промінчик  зайвий
Утопився  разом  з  журбою?

Утопився  русалці  в  коси,
Лиш  блискітки  пливуть  за  вітром.
Всіх  розпатлана  Мора  косить,
А  на  згадку  -  калюж  палітра...

А  на  згадку  сльозою  карби
Мальовниче-сумних  історій.
За  спиною  осінні  фарби
У  фрагментах  фантасмагорій.

У  фрагментах  страхіть  насниться  -
Некролог  чийсь  на  першій  шпальті.
Хоч  би  встигнуть  перехреститься,
Небо  плаче  на  тім  асфальті.
23.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630862
дата поступления 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015


OlgaSydoruk

Если - слова без потуг…

В  сером  пришла  зима!..
Беглым  мгновением  счастья!..
Если  ты  не  одна,
То  не  страшит  ненастье!..
Если  -  глаза  в  глаза...
Если  -  руки  на  плечи...
Если  -  венец  до  конца...
Если  -  горящие  свечи...
Если  -  слова  без  потуг...
Если  -  они  согревают...
Если  -не  нужен  трут...
Если  -  они  зажигают...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630820
дата поступления 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Лина Ланская

КОЛИ ТИ СПИШ

Коли  ти  спиш,  нуртує  в  серці  осінь  -
Холодним  вітром  омиває  знов,
Пожовклим  листям  падає  і  просить,
Зірватись  в  шал,  забувшись,  стрімголов.

Коли  ти  спиш,  ніч  Новорічним  святом
Засипле  поцілунків  серпантин.
Коштовностями  безуму  багата
З  рожевих,  чорних  -  сяючих    перлин.

Коли  ти  спиш,  всі  проліски  розквітнуть,
Розірвуть  сніжно-крижаний  покров;
Так  ніжно,  біль  душі  твоєї  зітнуть,
Ховаючи  від  світу  на  засув...

Коли  ти  спиш,  в  обійми  буйне  літо
Візьме  так  спрагло,  наче  у  жнива...
Гарячим  потом  розіллюсь  любити
Тебе  хмільного...доки  і  жива.

Коли  ти  спиш...
22.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630649
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Дід Миколай

А гай не витримав удар

В  долині  гай  засумував,
Осінню  втратив  позолоту.
Листочки  вітер  позривав  
Наситившись    достоту.

Нашкодив  й  далі  полетів
На  крилах  знай  собі  літає.
Немає  в  нього  почуттів
В  гордині  не  шукає.

А  гай…не  витримав  удар,
Мовчить  в  долині,  помирає.
Здійняв  гілки  свої  до  хмар,
А  мо’  …  відпочиває?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630600
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Дід Миколай

Бандити

Горить  в  грудях  печаль  вогнем,
Наче  свічка  зайшлась  плачем.
Від  безвиході  знов  і  знов,
Закипає  у  жилах  кров.

Моє  тіло  печаль  проймає,
Гідність  вбита  в  душі  вмирає.  
Від    безсилля  ятраться  рани,
Зайди  нам  одягли  кайдани.

В  безнадії  кровавлять  руки,
На  Печерах  путани  й  с.ки.
Знов  від  «Бога»  чужинська  віра,
Посадила  у  крісло  звіра.

Доки  ж  будемо  в  дурнях  браття,
Нам  пора  розпалить  багаття.
Пора  знову  мечі    точити,
Бо  при  владі  одні    бандити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630599
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Лю

Я не заметила

Я  не  заметила,  
С  какого  времени  я  перестала  верить,  
Ведь  искренности  в  чувствах  просто  нет,  
И  в  свою  душу  я  закрыла  двери,  
От  грязной  обуви  натоптан  мерзкий  след.

Я  не  заметила,  
С  какой  поры  устала  быть  азартной,  
На  кон  все  ставить  и  сгорать  дотла,  
И  выживать  в  руках  с  одной  лишь  картой,  
Но  свои  чувства  отдавать  сполна.  

Я  не  заметила,  
В  какой  момент  мне  стало  безразлично,  
Что  происходит  рядом,  стало  все  равно,  
Терять  уже  становится  привычно,  
Мне  в  покер  очень  часто  не  везло.  
     
Лю…
22.12.2015.
                             Ничего  личного,  настроение  ЛГ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630555
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015


OlgaSydoruk

Пламя огня - в ладошке…

Две  недопитые  кружки,
Сахарный    лёд  монпансье,
Острые  стёклышки  брошки  -
На  модерновом  столе...
Пламя  огня  -  в  ладошке...
Жар  -  от  малиновых  губ...
Скрип  -  на  винил  дорожке...
Голос  -  таинственно  груб...
Голос    -  испуг  изымает...
В  полуслепом  окне  -
Фосфорный  глаз  чёрной  кошки...
Всё  наяву,не  во  сне...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630647
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


tatapoli

ОТАКІ…

[b]П[/b]  рості    і    таємні.
[b]О[/b]  манні    та    чемні.
[b]Ч[/b]  утливі    і    злісні.
[b]У[/b]  мисні  та    чисті.      
[b]Т[/b]  а,  часом  -  мінливі,    
[b]Т[/b]  акі  ж,  як  стихії,
[b]Я[/b]  к    є  -  мої  мрії!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630662
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


desert rose

… запах моря

Я  хотіла  б  з  тобою  кохатися,  вдихаючи  запах  моря
Такий  солоний,  як  твоє  оголене  тіло
Такий  свіжий,  як  твій  вранішній  подих
Такий  теплий,  як  твоя  збуджена  плоть

Я  хотіла  б  з  тобою  кохатися,  ковтаючи  каву  холодну
Читаючи  на  брудершафт  книжки
Цілуючи  твої  сліди
На  моєму  зап’ясті

Я  хотіла  б  з  тобою  кохатися,  обіймаючи  твої  ступні
Що  ступали  вчора  по  холодному  піску
Всотуючи  нутро  моря  і  його  солоність

Ніби  твоя  збуджена  плоть  всотує  мою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630621
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Lana P.

ОБХИТРИВ

Пише  батько  у  в’язницю
Синові  про  полуницю,
Що  хотів  би  грядку  мати,
Та  не  здужає  копати.
Син  у  відповідь:  “Стривайте!
Там  є  клад…  Ви  не  копайте!..”
Вже  на  другий  день  уранці
Поліцейськії  обранці
Пролопатили  ділянку,
Що  тягнулася  до  ганку,  —
Не  знайшовся  жоден  доказ,  —
Перерили,  як  на  показ…
Пише  син  в  цю  саму  дату:
“Як  зумів,  поміг  Вам,  тату…”        23/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630431
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Lana P.

ВІКІПЕДІЯ (Жартівливе)

—  Наївне  спілкування  в  нас,  —
Уляні  випалив  Панас,  —  
Не  марнувати  ж  часу  нам,  
В  комп’ютері  стільки  програм...
Візьми  ось,  “Вікіпедія”  —
Швидка  енциклопедія.
Складається  з  п’яти  основ…
—  Невже  не  буде  в  нас  розмов?..  
Живих,  відвертих  тет-на-тет,  —
Поникла  Уля:  “Інтернет…
Багато  там  затертих  фраз,
Хоча  немає  і  образ.
Знання  цікаві  в  мережі…
Але  ж  нема  там  і  душі…”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630430
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Дід Миколай

Від Діда Миколая

Миколай  прийшов  до  хати
Щоби  діток  привітати.
Тож  виходьте  на  поріг
Дід  приніс    торта  й  пиріг.
Зібрав  звірів  і  діток  
Вийняв  з  торби  коробок.
А  в  коробці  олівці
Як  ранкові  промінці.
Всі  взялися  малювати
Миколая  святкувати.
А  сніжинки  наче  зорі
І  у  хаті  і  надворі.
Творять  навкруж    чудеса
Ти  поглянь,  яка  краса.
                                                             Для  Настусі  і  Захарка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630004
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Олекса Удайко

ЦЕ Ж ТРЕБА ТАК!

           [youtube]https://youtu.be/zMW_eblnIMc[/youtube]
[i]  Ірині  Лівобережній  і  Сергію  Сокольнику
           в      Д  е  н  ь      н    а    р    о    д    ж    е    н    н    я[/i]

[i][b][color="#0db1bd"]Це    ж  треба  так  –  у    один  день
Знайшлось  поетів  зразу  двоє!..
Й  побільшало  у  нас  пісень  –  
Не  вдвічі,  а,  напевно,  втроє.

Бо  ваш  удачливий  тандем
Нараз  одяг  єдину  тогу,
Пегасові,  що  в  ногу  йде,
Помноживши  богеми  змогу…

Відтак  я  зичу  вам  обом
Трай*  пестити…  многа́я  літа!
Перемагає  хай  любов
І  талану  Господня  міта![/color]
[/b]
19.12.  2015
______
*Успіх
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630002
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Циганова Наталія

Клинок свечи распорет…

Клинок  свечи  распорет  темноту  –
Маргулис  залатает  смачным  блюзом.
Полуночи  давно  невмоготу
стоять  в  часах  –
пошла  на  утро  юзом…
несёт…
пока  сметаю  по  углам
ресницами  мыслишки  в  экскрементах:
«авось»,  «да  ладно»,  прочие  дела  –
возможностей  возможные  моменты.
Чадит  просвет  от  нОчи  до  ночИ,
фильтруя  ненавязчиво  «сегодня»,
что  даже  днём  покуда  не  почил,
а  уж  грядущим  каркает,  как  сводня.
…принципиально  дома  не  свищу,
чтоб  «завтра»  не  профукать  до  исподней…

…и,  дура–дурой,  вновь  зажгу  свечу
дешёвому,  как  эта  жизнь,  «сегодня»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629978
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Дід Миколай

З Миколоєм онучата

З  неба  падає  сніжок
В  діда  повен  вже  мішок.
І  в  діброві  і  в  дворі
Подарунки  дітворі.
Наче  з  казки  ці  чарунки
Сніг  малює  візерунки.
Доки  ще  в  дворі  не  капіж
Відкривайте  дітки  навстіж
Двері  в  хату  і  стодолу
Зустрічате  вже  Миколу.
Дід  вас  буде  пригощати
Тож  запрощуйте  до  хати.
Принесу  я  вам  вітання
Радість  в  свято  й  побажання
Щоб  росли  всі  у  любові
І  були  завжди  здорові.

               Для  внучки  Марічки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629924
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Лина Лу

Я ОБІЙДУСЬ

Я  обійдусь  без  зайвих  тих  захмарних  веж,
Яких  дістатися  не  зможу,  ще  зірвусь?
Застиглих  поглядів  і  холоду  без  меж...
Лишень  без  тебе  я  не  обійдусь.

Я  оглянусь,  нехай  всі  стежки  замело  -
Півроку  ніч,  а  я  від  сумнівів  томлюсь.
Я  розумію,  що  було,те  загуло,
Але  без  тебе  я  не  обійдусь.

Я  не  здригнусь,  коли  розколеться    Земля,
Вогненний  меч  впаде  -  сама  дощем  проллюсь  -
Зазеленіє  в  попіл  спалене  гілля...
А  ось  без  тебе  я  не  обійдусь.
19.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629872
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


НАДЕЖДА М.

Коли кохання в двері входить…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1sBLK_hjhs
[/youtube]
За  твором    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629773

Коли  кохання  в  двері  входить,
Скакає  розум    із  вікна.  (нар.  мудр.)
Частенько  з  розуму  нас  зводить,
І  розцвітає,  як  весна.

Який  солодкий  хміль  любові!
П"янить  тебе  не  від  вина,
Коли  почуєш  на  півслові:
Ти  -  невимовна  дивина.

І  виростають  в  душі  крила,
А  серце  пагінці  пуска.
І  кров  кипить,  неначе  в  жилах...
Та  що  казать:  бува  й  гірка.

Розіб"є  все  за  одним  махом.
Впадеш  на  рівному  шляху.
Тебе  обійме,  ніби  страхом:
І  проклянеш  любов  лиху...

Не  бійсь  кохання  невзаємне
Люби  для  себе,  просто  так...
І  почуття  це  потаємне,
Подасть  про  щастя  перший  знак...

                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629882
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Богданочка

Дивний-предивний сьогоднішній ранок…

Дивний-предивний  сьогоднішній  ранок...
Довгою  дуже  здавалась  ця  ніч.
Дід  Миколай  одягнувся  в  жупанок
і  подарунки  дає  навсібіч.

Щойно  розплющивши  очі  дитина
попід  подушку  свою  загляда!
Там  мандаринки,  цукерок  торбина,
плаття  красиве  і  лялька  руда.

Радісний  сміх  переповнив  кімнату:
"  Мамо,  я  чемна  була,  подивись!"
Скільки  усього!  Ходіть  сюди,  тату!"
Пісня  щаслива  летить  аж  у  вись.

Свято  чарівне  в  дитинство  вертає,
навіть  дорослі  радіють  з  дітьми.
Ти  пам'ятаєш,  і  я  пам'ятаю
як  Миколая  чекали  і  ми.

                                                                                               19.12.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629811
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


OlgaSydoruk

Сон подкрался незаметно…

Для  Камилы

Сон  подкрался  незаметно...
Склеились  реснички...
Недочитана  страница...
Нолик,единички...
Ветер  шваркает  в  окошко  веточкой  сирени...
От  полоски(белой)света  прогоняя  тени...
Сон  стучится  в  дверь  ладошкой...
Двери  открываю...
"Люли  -люли"  -  моей  крошке  тихо  напеваю...
Кошка  серая  -в  лукошке  -маленький  клубочек...
"Люли  -люли,люли  -люли"...
Сладким  -  сладкой  ночи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629789
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


OlgaSydoruk

Научи меня снова дышать!. .

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629723


Научи  меня  снова  дышать!..
Научи  меня  видеть  и  слышать...
Научи  понимать  и  прощать...
И  любить,чтоб  не  \"ехала  крыша\"...
Научи  меня  боль  принимать...
Научи  улыбаться,не  плакать...
Научи  находить,не  терять...
Научи  всем  таинственным  знакам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629780
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Лина Ланская

ЩО ТОЙ СОРОМ?

Що  той  сором,коли  так  спрагло
Хочуть  душі  ущерть  налитись?
Впасти  разом  у  вир,  втопитись,
Остудити  думки  засмаглі.

Що  той  сором,коли  спливає
Кров"ю  серце  твоє  щоднини?
Щогодини...ні,щохвилини,
Бо  не  б"ється  уже  -  чекає...

Що  той  сором,  коли,як  лезо,
Ріжуть  навпіл  вуста  медові?
Шоколадні,  чи  смарагдові,
Очі  знов  подарують  безум...

Що  той  сором  і  що  той  осуд?..
Сірий  морок  розкришить  світло,
Поламає  відьомські  мітли,
Як  кохання  вплететься  в  коси...
19.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629760
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Лина Ланская

ДЕ АСТЕРОЇД?

Де  вже  отой  астероїд,  що  прилетить  розтрощити
Наше  нікчемне  свавілля,нашу  жадобу  і  дурість?

Господи,  як  тепер  жити?  Чи  силоміць  волочити
Взявши  у  руки  за  крила,  ту  недосвідчену  мудрість?

Де  вже  вона  причаїлась?..  ще  й  насміхається  стиха:
Скнарам  все,  бачите,  мало...може,  додому,чи  з  дому?

Чи  то  вже  людяність  вмерла?..  от  ще  небачене  лихо.
Може  зима  буде  люта?...  тягнуть  мішками  солому,

Тягнуть...на  друзки  розбили  сонячне  сяйво  потвори,
Думають  свічки  палити,  як  обживатимуть  нори...

Де  той  замучений  стогін,  що  наші  душі  розбудить?
Кине  краплинку  солодку...або  не  дуже,  бо  знудить...

Кине  любові,  хоч  жменьку,  літеру  з  доброго  слова,
Може  молитися  станем,щоб  не  питать  Його  знову:

Де  вже  отой  астероїд?..
18.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629749
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Шип Сергей

Никто не верит в чудеса…

Никто  не  верит  в  чудеса,
Но  мы  с  тобою  знаем  точно:
Чудесна  ранняя  роса
И  лист,  пробившийся  из  почки.

Никто  не  верит  в  чудеса,
Но  мы  с  тобою  знаем  точно,
Что  есть  другие  небеса,
И  многоточье  –  вместо  точки.

Январь  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629688
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Любов Ігнатова

Спинилась ніч…

Спинилась  ніч...  Куди  їй  поспішати? 
Їй  добре  й  тут,  у  стомленій  душі... 
Сама  собі  -  фортечні  мури  й  ґрати... 
Сама  собі  -  сумА  і  бариші... 
       
З  чортополоху  й  перекотиполя, 
З  дощів  морОсних,  вичавлених  з  хмар, 
Змостила  лігво  в  павутинні  болю, 
Покликала  сторожових  примар...
       
Спинилась  ніч...  Не  цокає  годинник... 
Півні  мовчать  -  не  проженуть  мару... 
І  стогне  вітром,  плаче  безупинно,
Ховаючи  обличчя  у  чадру... 

Душа  мовчить...  Вже  ні  жива,  ні  мертва...
Застигла  у  граніті  чорна  мить... 
Спинилась  ніч...  Собі  і  кат,  і  жертва...
Спинилась  ніч...  Їй  нікуди  спішить... 
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


s o v a

Blue Mountain

говорил  в  темноте  о  нас,
не  в  глаза  о  пустом,  как  эхо,
где-то  в  сердце,  без  парафраз,
неприкрыто.  ну,  вот,  приехал.

промежутками  тишина,
перечитанная  не  раз,
у  дыхания  и  в  словах
тембр  голоса,  так  сказать...

тот  нескладный  чудаковатый,
улыбнувшийся  просто  так,
блюзы  тихо  считали  такты,
снег  кружился,  под  чей-то  взмах

послевкусие  городов
чередой  поезда  и  даты
чайный  остров  как  вещий  сон
невозможность  читать  трактаты
и  однажды  ломает  слог
незатейливая  помарка,
а  эскизы  таких  шагов
заставляют  ценить  подарки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629500
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Дід Миколай

Ворожить срібнокрила

Пробіг  по  вулиці  сніжок
під  ноги  м'яко  слався.
Вдягнув  ялинки  в  кожушок
із  мандрів  повертався.

З  небес  спадає  дивина...
нам  подали  мольфари.
Чудесна  зимонька  -  зима
малює  пекторалі.

З'явилось  сонечко  з  -за  хмар...
світлішало  дедалі.
Зійшла  принцеса,  як  кораль
в  оправі  із  емалі.

Синички  порхають  в  виші...
лежать  в  казках    левади.
В  алеях  пишуться  вірші
в  діброві  серенади.

Й  так  тепло  стало  на  душі
в  вись  підняли  вітрила.
Сніжинки  порхають  в  тиші...
ворожить  срібнокрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629014
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015


Lana P.

СИНІ САПФІРИ

Крізь  сині  сапфіри  глибинних  очей,
Ідуть  резонанси  і  сильні,  і  смілі...
Танцює  енергія  солодом  в  тілі,
Гойдає  світ  внутрішній  морем  ідей.

Думки  переходять  в  таємне  русло,

Яке  поглинає  єство  до  останку,
Нашіптує  милим  бажань  колисанку,
Розгойдана  пристрасть  палає  жерлом.

Тріпочуть  метелики  крильцями  див  —
До  кінчиків  пальців  душевність  єднання…
Злітають  три  слова  палкого  кохання,
У  синіх  сапфірах  —  любові  розлив.                9/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628800
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


tatapoli

О – ОХ! ПОЛЕВАЯ УЛИЦА

                                               
                             О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
там  на  крышах  голуби  милехонько  целуются.
Ни  хлопот,  ни  заботы  их  да  не  волнуют,
знай  себе,  любезненько  и  радостно  воркуют.
                             О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
там  коты  и  кошечки    под    крышами  тусуются…
О  мышах  они  забыли,  заняты  утехами…
Их  накормят  и  напоят  –  дачники  приехали!
                             О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
Где    сосед    соседу  –  друг,  никогда  не  хмурятся.
И  помогут,  и  подскажут,  слава  Богу  –  в  милость,
вовремя  придут  на  помощь,  что  бы  не  случилось.
                             О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
что  бы  как  то  выживать,  люди  тяжко  трудятся.
На  державу  надежд  мало,  одни  обещания,
ни    работы,  ни  зарплаты  –  только  лишь  страдания…
                               О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица.
Да  почти  пол  –  Киева    уже  тобой  любуется!
Понаехали,  скупили  усадьбы  под  дачи,
кто  работает,  кто  –  спит,  надеясь  на  удачу.
                               О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
счастьем  и  добром,  пускай  дом  твой  каждый    полнится!
Богатей    и  процветай  же,  ты,  на  радость,  людям!
Ну,  а  мы  тебя,  родная,  даст  Бог,  не  забудем!
                               О  –  о  х!









 






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628752
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Лина Ланская

РОЗТЕРЗАНА ДУША

Я  розкрадаю  світло  душ  чужих
Бо  десь  своє  тьмяніє  каганцем  -
Зарьованим  засмученим  лицем,
Нагадує  сумний  короткий  вдих.

Вдихну,  та    у  легенях  лише  слиз,
Недугом  виливається  у  біль...
Знов  лихоманка  не  сягнула  криз,
Трясе,  як  шубу,  коли  гонять  міль.

Я  розкрадаю  сили,  бо  свої
Вже  втратила...згубила  не  знайду.
А  сльози  градом,  наче  ручаї,
Ту  повінь  скоро  вбрід,  не  перейду.

Не  осуди,  не  проклени,  віддай
Гарячий  подих  наджаданих  вуст.
Зламай  засув  образи,  лід  зламай,
Перетвори  у  соковитий    муст...

Я  розкрадаю  погляд  і  слова,
Забутих,  ненаписаних  листів.
У  прагненні    відчути  -  що  жива,
Хоч  знята  вже  давно  з  усіх  хрестів.

15.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628956
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


OlgaSydoruk

Моя строка-моя река…

Моя  строка-моя  река...
В  ней  -глубоки  пороги...
Тебе  -лишь  тихая  вода...
К  тебе  -добрее  боги...
Скрипит  перо...
Дрожит  рука...  
Признания-бумаге...
На  половине  декабря...
Что  дальше?..Передряги?..
Коробка  жёлтых  монпансье...
Рождественник  пылает...
И  душу  греют...Но  не  те...
Тех  -кто  то  не  пускает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628910
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


OlgaSydoruk

Белая ворона (среди чёрных лиц) …

Я  о  ней  слыхала...Только  не  видАла:
Белую  ворону  в  стае  чёрных  птиц...
Белая  ворона  -  родилАсь  такая...
Белая  ворона(среди  чёрных  лиц)...
Есть  одно  желание:  вырваться  из  стаи...
И  взлететь  высоко,где  парят  орлы...
А  в  родимой  стае  -черные  пинают...
Их  на  колокольне  (грязные)следы...
Белая  ворона  первой  умирает...
За  глоток  свободы  и  глоток  любви!..
Белая  ворона  -  странная  такая...
Белая  -  на  фоне  беспробудной  тьмы...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628867
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Любов Ігнатова

Віщий сон (дитяче, новорічне)

Незабаром  Новий  рік  зазирне  до  хати...  
Подарунки  зароблять  треба  починати!  

Я  спочатку  приберу  всі  свої  машинки...  
Ні!  Напевно,  із  паперу  виріжу  сніжинки.  ..  

Ні!  Найперше  -  треба,  мабуть,  олівці  зібрати...
Ой,  згадав  :ще  помиритись  треба  мені  з  братом...  

Чи  протерти  пил  з  полиці?..  Чи  помити  посуд?..
Як  же  важко  вибирати  щось  на  власний  розсуд...  

Вже  сиджу  я  три  години  у  тяжкій  зажурі...  
Може,  спершу  їсти  дати  любій  киці  Мурі?..  

-Милий  синку,  поможи!  -  кличе  мене  мама  ;
Тільки  ніколи  мені  за  цими  думками.  

Так  і  день  минув...  Вже  ліжко  кличе  мене  спати,
На  подушці  он  сидить  світлий  сон  крилатий...  

І  наснилося  мені,  що  попід  ялинку  
Дід  Мороз  приніс  мені  лиш  одну  крижинку...  

І  написано  на  ній  :"Любий  мій  Вітюшо!  
Я  не  знаю,  що  тобі  дарувати  мушу  :

Чи  машинку,  чи  бінокль,  може,  якусь  книжку,  
Чи  конструктор,  чи  папугу,  чи  біленьку  мишку?...  

Довго  -  довго  я  сидів,  обирав  і  думав  
І  для  тебе  подарунок  у  мішок  не  всунув...  "

Ну  і  сон...    Та  розгадав  я  його  уміло!  
Чесне  слово,  я  сьогодні  вже  візьмусь  за  діло!  

Помагатиму  матусі,  слухатимусь  чемно,  
Щоби  потім  подарунок  не  шукать  даремно!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


desert rose

заграва…

Жахлива  ніч...  І  ранок  такий  самий...
Хочу  туди...  де  сонечко  яскраве
Кохається  із  небом  у  заграві...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628574
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015


OlgaSydoruk

Отдаётся нежность на аукционе…

Экспромт


Отдаётся  нежность  на  аукционе...
Отдаётся  нежность  только  для  любви...
Для  любви  горячей...
Для  любви  в  законе...
Приходите,люди...
С  часу  до  семи...
Приходите,люди!..
Не  забудьте  шрамы...
Их  излечат  пеплом...
Пеплом  из  души...
И  каким  то  странным(очень)оригами...
И  словами(еле...слышными)в  тиши...
Если  потеряли  свою  нежность...
Если  разорвали  на  куски...
То,конечно,виноваты  сами...
То,конечно,люди    -дураки!!!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628568
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Лина Лу

НА ПАРУ РЮМОК

На  пару  рюмок  наскребу,испей
До  дна  мои  молитвы,  не  сочти
За  труд,  явиться  из-за  трех  морей  -
Меня  от  одиночества  спасти.

На  пару  слов  приди,  ну  вот  же  крест,
Ведь  не  молюсь  я  без  тебя  уже,
Считаю  только  дни  наперевес
Мгновеньям,  уходящим  в  неглиже...

На  пару  чашек  кофе,  возвратись,
Все  свечи  до  утра  не  догорят.
Опять,  как  в  жизни  минувшей,  влюбись
Опять  в  меня,  как  сто  веков  подряд.

На  пару  дней,  часов  или  минут,
Коснись  души,  укрой  и  укради
Разорванной  цепи  звено...  дерзнут
Забыться  боги,  только  подожди.

На  пару  вздохов,  истины  просты
Того,  что  было  бы,  давно  не  жаль,
А  то,что  есть  -  вериги  и  кресты
И  сладкая  желанная  печаль...
13.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628552
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Лина Ланская

РОЗІРВАНЕ ПАВУТИННЯ

А  я  розірву  на  нитки  оте  павутиння,
Сплітаючи  із  сподівань    рятувальну  мить.
Хай    птахом  сріблястим    воно  у  небо  злетить,
Солодко-солоне,  безмежне  оте  видіння.

Хай  птахом  сріблястим...ущент  твою  безнадію,
Замріяно-ніжно    торкнеться    кутиків  вуст,
Послухай,  лунає  якийсь  невловимий  хруст,
То  схлипує  серце  моє,  яким    володієш.

Послухай,  лунає...    котиться  долу  пороша,
Сліди  замітає,  щоби  тебе  не  знайти,
Підступна  зима,  але    віднаходжу  мости,
Ту  павутинно-  містичну  невидиму  ношу.

Підступна  зима,  чекає  до  сонця  на  ганку
Безсонням  умита,  не  кригу  під  ноги  -    ніч.
А  я  розірву  на  нитки    печаль  протиріч,
Накривши    біду  вуаллю,  і  з  гірки  на  санках...
13.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628443
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Лина Лу

Я УСНУ НА ПЛЕЧЕ

Я  усну  на  плече  твоем  и,  когда  зима,
Застывая  навеки  льдом,  придет  увести,
Стану  веткой    пушистой  ели  ...  не  обломать,
Уколовшись,  не  разбудив  и  не  извести...

Стану  веткой  пушистой  ели  в  твоих  руках,
Разрисуем    ненастную  ночь,  на  блик  и  тень.
Мишурою  блестящей  укрась  ,  а  я  слегка
Обнимая  тебя,  шепну:"Поскорей  раздень..."

Мишурою  блестя  по  коже  -  иголки  прочь,
Целовать    так  умеешь  нежно,  один  лишь  ты...
Зажигая  безумной  мукой,  метель  отсрочь,
Я  усну  на  плече...потом,  пока  не  остынь...
13.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628335
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Лина Ланская

ПРОСТЕ БАЖАННЯ

Сумно  тобі?  Розгорається  пекло  в  душі?
Снігом  укриєш    багаття  -  заллє  дощем.
Страшно  тобі?  Розрізають  буття  лемеші,
Плугом,як  землю    загорнуть  в  кривавий  щем.

Гірко  тобі?..не  зважай,  ось  ромашковий  чай,
Разом  з  сльозою  моєю,  для  тебе  лиш.
Лячно  тобі?..я  за  рогом,  прийду,  зустрічай,
Хай  опівночі,  однак,  я  знаю,  не  спиш.

Хай  опівночі  а,  що  там  надворі,  мете?
Я  не  замерзну,  бо  в  серці  палахкотить.
Стигле  бажання,  насправді,  ну  зовсім    просте  -
Руки  тремтячі  твої  до  вуст  притулить.
13.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628345
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


OlgaSydoruk

Свежевыпавший снег на порог…

Зимний    день...  
В  зените  -плюс...
Ночь  собою  приносит  минус...
Незабвенный  осенний  блюз...
И  запыленный(временем)примус...
Свежевыпавший  снег  на  порог...
Он  в  ладошке  растает  водою...
Самый  вкусный,прозрачный  грог...
От  божественных...Над  землёю...
Свежевыпавший  снег  подморожен,
Как  ванильно-пломбирный  зефир...
До  рассвета  никем  он  не  хожен...
До  рассвета  не  тронут  никем...
Ты  вернёшься  ко  мне(наверно)...
По  другому  быть  не  может...
Я  тебя  узнала  в  Палермо...
Ты  совсем  не  случайный  прохожий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628329
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Шип Сергей

Я – снег…

Я  –  снег,  что  желает  тепла.
Я  –  снег,  что  мечтает  растаять.
Я  помню,  как  в  небе  плыла
Моя  невесомая  стая.

Я  снег,  чьи  холодные  сны  –
О  дланях  горячего  сердца.
Я  грежу  хоралом  весны.
Мой  холод  –  лишь  повод  согреться.

Ноябрь  1997

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628327
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Циганова Наталія

…і вже немає…

А  поруч  з  груднем  ідуть  дощі.
Такі  байдужі.
Такі  холодні.
Такі  тотожні  моїй  душі…
моїй  орбіті…
моїй  безодні…
Мені  твій  ранок  вже  відболів
зворотнім  часом  з  кінця  в  початок.
І  вже  байдужа  відсутність  слів…
І  вже  немає  про  що  мовчати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628428
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Дід Миколай

На Печерах гієно - кролі

Україно  моя  згорьована,                            
Куди  йдеш  ти  скажи,  куди?
Ворогами  була  згвалтована...
Скрізь  при  владі  дітва  Орди.

Моє  серце  втомилось  від  болю,
В  грудях  стогне  зболіла  печаль.
Продали  "козаки"  свою  волю...  
На  Донбасі  проклятий  москаль.

Щож  ви  робите  діти  погані
На  моїй  українській  землі?
Віддали  свою  долю  ви  срані...
На  Печерах    гієно  -  кролі.

Сором  душить  за  рідну  державу,
Юдо  -  змії  сплелись  у  кублі.
Потоптали  і  честь  нашу,  славу...
Пора  вийняти  з  схову  шаблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628222
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Лина Ланская

ЗЕМЛЯ РОЗКОЛОЛАСЬ

Земля  розкололася  прірвою  -
На  вірність  і  зраду...  чомусь...
Тепер  у  тобі  недовірою,
Неначе  дощами,  проллюсь.

Тепер  я  роздмухаю  вогнище
Із  залишків  двох  наших  душ.
Таке  те  болюче  видовище  -
Горіти  живому..не  руш...

Коли  через  урвище  кидали
Оті  недолугі  мости,
Ті  боги,  мабуть    і  не  відали,
Що  долі  то  наші  хрести.

Нагнешся  підняти,  не  вичепиш,
Бо  тліє  не  плоть,  а  душа.
Мій  погляд  довіку  не  витерпиш...
Мовчи  вже,  бо  дам  відкоша...

Земля  розкололася  прірвою,
А  вчора  ще  садом  була,
Любові  небесною  лірою...
Тепер  лише  чад  і  смола.

12.12.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628185
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Лина Лу

Я ДЛЯ ТЕБЯ

Я  увидела  это  украшение,и  оно  меня  НАСТОЛЬКО  поразило,что  пришли  эти  строчки.
Муза  непредсказуема.


Я  для  тебя  прочитанная  книга,
Которую  ты  даже  не  листал,
Молчания  истерзанного  крики,
Судьбы  твоей  неизданный  устав.

Тень  Зазеркалья,  бесконечность  ночи,
Унылый  день  -  не  снять,  не  износить...
Я  искушенья  омут,  между  прочим,
И  жемчуга  разорванная  нить.

Я  капля  солнца  в  виноградной  кисти,
На  шее  не  петля,  а  медальон.
Я  зелень  трав  и  золотые  листья,
Земля  в  твоих  объятьях,  Скорпион...
12.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628351
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


OlgaSydoruk

Не звоните сегодня в дверь!. .

Не  звоните  сегодня  в  дверь!..
Им  сегодня  никто  не  нужен!..
Для  двоих-одна  постель...
Для  двоих-остывший  ужин...
Для  двоих-одна  река...
Та,в  которую  входят  дважды...
И  пылающая  свеча...
И  малиновый  звон  отважный...
Для  двоих  и  за  37,согревающий  градус  стужу...
И,наверное,белый  плен,запирающий  всю  окружность...
Для  двоих-одна  зима...
И  одно  притяжение  ночи...
Одинаковые  слова...
То  горячие,то  не  очень...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628084
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Циганова Наталія

…я получила… я видела…

Лёгкое  в  лёгких  дыхание
вдумчиво  дымом  окрашено.
Сумерки  тусклые,  ранние
день  горизонтом  вынашивал.
На  тротуаре  краплёными
морось  играла  с  прохожими.
Высь,  куполами  пленённая,
вытекла  звоном.
Умножено
чашечкой  кофе  прекрасное.

…осень  зимой  –  удивительна!...
пишет  нечёткими  красками…
окнами…
на  предъявителя:
«Зал…  покорённому  зрителю…»

                     …я  получила…
                                   …я  видела…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627961
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 13.12.2015


tatapoli

А МНЕ Б У ВИШНИ ОБОРВАТЬ ХОТЯ БЫ ВЕТОЧКУ

Широка  и  привольна  гладь  речная  Днепра.
И  ничто  не  тревожит  благодатный  покой.
Ну,  а  в  зоне  АТО  бьет  по-взрослому  Град,
Знать  не  может  никто  -  кто  вернется  живой?!  

         А  мне  бы  милой  отослать  лишь  эсэмэсочку,
         А  мне  б  у  вишни  оборвать  хотя  бы  веточку.
         Да  распроклятая  судьба  не  больно  лестная,
         А  жизнь    у  пленного  бойца  да  не  известная!

За  житье  без  границ  получаем  сполна.
И  летит  под  откос  наша  мирная  жизнь.
На  восток  сыновей  отправляет  страна,
Ну,  а  там  жизни  –  миг,  за  него  и  держись!

         А  мне  бы  милой  отослать  лишь  эсэмэсочку,
         А  мне  б  у  вишни  оборвать  хотя  бы  веточку.
         Да  распроклятая  судьба  не  больно  лестная,
         А  жизнь  у  пленного  бойца  да  не  известная!

Продержаться  бы  миг,    как  поэт  там  твердит...
От  стыда,  униженья  –  не  упасть  в  грязь  лицом!
С  честью  принять  такой  моей  жизни  вердикт,
Что  бы  только  не  стать  навсегда  подлецом!  

         А  мне  бы  милой  отослать  лишь  эсэмэсочку,
         А  мне  б  у  вишни  оборвать  хотя  бы  веточку.
         Да  распроклятая  судьба  не  больно  лестная,
         А  жизнь    у  пленного  бойца  да  не  известная!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627952
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Лина Лу

А Я УЙДУ

А  я  уйду,еще  и  дверью  хлопну,
Все  надоели,  зря  я  что  ль  живу?
Не  растяну  до  завтра,  так  порву,
Спокойствие  твое  и  ножкой  топну.

Уйду  так  далеко,  забудешь  сразу
Надуманные  "может"..."как-нибудь"...
Вернусь  тогда,  когда  уже  вернуть
Назад  не  сможешь    сказанную  фразу.

Так  далеко  твои  шаги  не  слышно
И  звуки  слов  приглушено  звучат,
А  мысли  вслух,  по-прежнему,  ворчат
И  вспомнился  незлым  опять  Всевышний...

Твои  шаги  на  пару  метров    влево  -
В  окне  зеркальном  отраженья  тень...
Поникшей  показалась  плеч  "сажень",
Сутуло  встала...где  же  королева?

На  пару  метров,  в  нынешнем  году,
Гордыне  шанс  я  подарю  упрямо,
Чтоб  тешить  пресловутых  девять  граммов,
И  накажу...кого?..а  я  уйду...
 11.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627932
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


ТАИСИЯ

Зима уж на носу!


Похоже,  настроение  моё
Зависит  от  капризов  непогоды.
А  может  быть  влияют  на  него…
Мои,  уже  немолодые  годы?

Однако,  меньше  слов,  а  к  делу  ближе.
Зима    уж  на  носу  –  готовлю  лыжи.
Нашёлся    кто  бы  -    проложить    лыжню!
А  я  уж  позабочусь  о  меню.

Маршрут    у  нас  намечен    через  лес…
К  нему    всегда    особый    интерес…
На  финише    -    избушка    лесника.
Она      всех  удивит  наверняка!

Мы    в  ней    хотим  отметить  Новый  Год!
Вот  только…если  снег  не  подведёт…
(Куда  запропастился    обормот!?)

(  готовьте  лыжи.)

10.  12.    2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627844
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Lana P.

МЕЛОДІЙНИЙ ГОЛОС ВАШИХ СЛІВ…

Мелодійний  голос  Ваших  слів
Солоди́ть  вібраціями  мрії.
Ніч  натомлено  стуляє  вії,
У  симфоніях  лунає  спів.

Через  тисячі  самітніх  миль
Ви  шепочете  думки  ліричні,
Линуть  в  тактах  фрази  феєричні
У  натхненнях  перебіжних  хвиль.

Розділяємо  і  ніч,  і  день  —
Голос  Ваш  теплом  тече  у  грудях,
Ніжності  слова  свідомість  будять,
Підбирають  ноти  для  пісень.

Скрипки  грають  струнами  сердець,
Відбивають  у  відлуннях  звуки,
Заколисують  нестримні  муки,  —
Мліють  душі  з  тілом  нанівець…

В  гармонійних  проявах  розмов,
Де  емоції  не  знають  краю,
Як  барвисті  бризки  водограю,  —
В  кожній  крапельці  звучить  любов.            10/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627777
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Олекса Удайко

ПОЛОНЕЗ

       [i]  Вчора,  9  грудня  ми,  науковці,  медики  й  освітяни  стояли
         перед  Кабміном,  буцімто  захищаючи…    мізки  держави!
         Та  виглядало  так,  що  ми  прийшли  просити  хліба  -  не  видив!
         Бо  до  нас  ніхто  не  вийшов  –  було  засідання  КМ!  І  голодній
         кумі  приснився…  хліб.    Ось  він!  Ділюся  з  одноклубниками.[/i]    
[youtube]https://youtu.be/l95w9yU2oO4[/youtube]
[i][b][color="#d60404"]Снився  серед  ночі  полонез,
Той  що  в  вигнанні  створив  Огінський:
Танцювали  ми  круг  щемних  тез  –
Як  спасти  Державу  українську…

Топчуться  по  нас  злі  вороги:  
Домочадці…    й  вишкрябки  Росії  –
Брак  у  нас  для  вольностей  снаги?
Не  зродили  власного  месію?..

Жаль  для  справи,  бачте  ,  власних  хат  –  
Серцю  ближча  нам  своя  сорочка…
А  на  полі  лине  руський  мат,
В  Раді-зраді  –  сло́весотороча!

Норовлять…  упо́рувати  нас:
Ми  –  немов    вигнанці  в  своїм  домі.
Та  попереду    ще  Водолія  час!
То  ж  тремтіть  і  карлики,  і  гноми…

І    народ  ще  зробить  своє  ПА  –
Вcтавить...  свої  ритми  в  полонези  –
Погаданка  в  нього  не  сліпа,
Він    не  зверне  з  обраної  сте́зі!  

Вслухуйся  ж,  чужинцю,  в  полонез  –
Не  оглухла  ж,    вража  ти  личино!    
Коли  “єще  Польска  не  згіне́...”,
Не  помре  і  наша  Україна.[/color]
[/b]
10.12.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627753
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015


s o v a

производный… произвольный… детерминант

переполох  у  сомнений,
капельки  грусти  на  бис,
кажется,  собственность  мнений
как  произвольный  каприз

кажется,  очерки  жизни
как  миражи  за  зимой,
под  обжигающим  бризом,
тайной  улыбки  с  тобой

кружится  небо  и  звёзды
тают  торжественной  мглой
метеориты  вопросов
в  медленном  ритме  ...  с  тобой

и  многоточие  танцев,
снова  игла  городов,
там,  производно  влюбляться
с  приоритетом  огонь

и  узнаваемы  верно
хриплые  звуки  ночей,
невозмутимые  в  первой
детерминанте  ...  ничьей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627927
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Кадет

Умора

Сорваться  впору  в  сопли,  или  в  крик…
Но  мне  на  днях  дружбан  сказал  с  укором:
-  Смотри  на  жизнь  повеселей,  старик!
И  я  на  сопли  положил  с  прибором…

Теперь  боюсь  от  смеха  помереть,  -
Ни  дня  не  обойдётся  без  прикола...  
Вот  пенсию  урезали  на  треть,
Как  мне  теперь  прожить  без  coca-colа…?

Не  надо  комедийного  кино,
Достаточно  ТиВи-шного  укола…
И  ржу  как  конь,  когда  гляжу  в  окно  
На  детский  сад,  или,  к  примеру,  школу…

Уже,  как  прежде,  не  пойти  вразнос...
И  на  базар  привык  ходить  с  опаской…
Теперь  смешно  до  коликов  и  слёз  
При  виде  даже  докторской  колбаски…

Меня  сегодня  мало  что  печёт,  -
Прошёл  через  опалу  и  осаду…
Но,  получив  за  коммуналку  счёт,
Смеялся  натурально  до  упаду…  

От  современных  зрелищ  и  жратвы
Я  кайф  ловлю,  как  лось  от  мухомора…
Ребята,  не  курите,  блин,  травы!
И  так  ведь,  ну  не  жизнь,  а  -  умора!

декабрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627789
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Циганова Наталія

Свеча…

Вырываясь  из  времени  плена,
тихо  тенью  касаясь  плеча,
на  столе  разгоралась,  на  смену
мёртвой  лампе,  живая  свеча,
наполняя  меня  новым  смыслом  –
осветив  жизни  песню  без  нот,
добровольно…
до  капли…
до  мысли
заключённую  ручкой  в  блокнот…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627691
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Lana P.

СУХИМ ЛИСТІВ’ЯМ…

Сухим  листів’ям  спалені  світанки
Відшурхотіли  під  ногами  восени.
Нас  зігрівали  з  чаєм  філіжанки
Посеред  довгої  холодної  зими.

А  душу  гріли  спогади  весняні,
Квіткові  миті  і  цілунки  запашні…
Як  макові  пелюстя,  полум’яні,
Злетіли  вдалеч  безтурботні  теплі  дні,

Заплетені  в  осіннім  павутинні,  
Вдягнули  обрій  у  рожеву  пелену…
Заметушились  зграї  журавлині,
В  надіях  повернутись  у  п'янку  весну.        9/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627483
дата поступления 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Циганова Наталія

***

Плакав  під  небом  пронизливо  грудень,
вітром  листаючи  білий  туман.
Рік  помирав…
як  черговий  роман…
напередодні  життя…
                   …далі  буде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627499
дата поступления 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015


OlgaSydoruk

Если появятся вновь мозоли, перебирая струну…

Если  появятся  вновь  мозоли,перебирая  струну,
То  не  виновен  в  этом  минор(от  партитуры  гуру)...
Если  бы  знать,что  где  то  цветёт(красный)зимой  эдельвейс,
То  прилетала  туда  бы  душа,не  узнавая  про  рейс...
Ты  между  нот  писала:твоя  -  до  середины  куплета...
А  в  партитуре(от  декабря)  -  нету  полосок  света...
А  в  партитуре(от  декабря)  -длинные,скучные  ноты...
Только  bellissimo  тарахтят  звонкие  кастаньеты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627662
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Лина Ланская

ТУМАН

Туман,як  молоко  кози,
Божественної  Амалфеї.
Сріблястим  павутинням  Рея
Укрила  світ  посеред  зим.

Укрила  світ  в  гардинний  сум,
Владнавши  спір  і  дня,  і  ночі,
Хто  важливіший?..і  шепоче:
"Вже  Кронос  нагострив  косу..."

Вже  Кронос  розплітає  сон,
Роздмухуючи  в  пеклі  печі,
Рожево  впав  тобі  на  плечі,
Зібравши  смуток  у  полон...

Зібравши  марева  обман,
Уповні  ріг  розлив  для  Зевса...
Вхідна  десь  прозвучала  меса
В  небеснім  храмі  впав...туман.
10.12.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627681
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Валентина Ланевич

Любов ближніх.

   Затишний  дворик  на  вулиці  М.  Закревського  зустрів  її  давніми  спогадами.  Лідія  присіла  на  лавочці  і  їй  ніби  вчувся  дитячий  сміх,  що  лунав  із  привідчиненого  вікна  третього  поверху  двохкімнатки,  де  вони  дружною  сім’ю  проводили  довгі  зимові  вечори,  такі,  як  от  цей,  -  теперішній  та  нині  він  інший.  Сумна,  крива  усмішка  пробігла  зморшкуватим  обличчям,  а  погляд  знову  прикипів  до  вікна  квартири,  в  якому  загорівся  ясний  вогник.  
   Світло,  ніби  за  помахом  чарівної  палички,  вмикалось  почергово  і  нараз  у  багатьох  вікнах  довгої  п’ятиповерхівки,  що  стояла  напівкругом,  а  з  неба,  всіяного  мехтливими  зорями,  повільно,  тихо  спадав  на  неї  білий,  лапатий  сніг  і  вона  заціпеніло  дивилась  на  цю  красу,  а  до  горла  вже  підступав  комок  болі,  витискаючи  глибинні,  беззвучні  сльози.
     Рвучко  підвівшись,  Ліда  витерла  терпкі  сльози  і  швидко  пішла  геть,  а  їй  у  спину  доносились,  закарбовані  в  пам’яті,  слова  двадцятиоднорічного  внука,  сина  доньки  і  цьвохали,  цьвохали,  ніби  батогом,  -  по  плечах,  пригинаючи  ті  нестерпним  тягарем  до  землі:
     -  Чого  ти  сюди  все  ходиш?  Ти  ж  сама  підписала  дарчу  на  мене  і  квартира  стала  моєю,  вона  моя,  чуєш?  Забудь  сюди  дорогу,  не  ходи,  не  підпирай  собою  стін,  бо  ти  тут  зайва.
       Деренчливий  трамвай,  погойдуючись  на  рейках,  повільно  сунув  Троєщиною,  полишаючи  позад  Лідії  колись  щасливе  її  життя.  Вона  збайдужіло  спостерігала  за  знайомими  краєвидами,  а  думка,  свердлячи  мозок,  напосідала  тугою,  пекла  холодною  невідворотнісню:
   -  Зайва  і  не  тільки  для  внука.  Донька,  кровинка,  яку  з  такою  теплою  любов’ю  виношувала  під  серцем,  нещодавно  попросила  маму  полишити  дачу,  що  також,  за  дарчою,  стала  належати  тій,  бо  Лідія,  нібито,  забагато  вирощеної  городини  виносила  синові  до  Києва.
     Із  задуми  вивів  голос  кондуктора,  що  сповіщав  про  прибуття  трамваю  на  станцію  метра  "Чернігівська".
     Жінка  встала  і  повільно  пішла  до  виходу  відкритих  трамвайних  дверей,  а  в  голові  вкотре  прокручувалась  думка:
     Не  чекала  і  від  кого,  від  доньки  та  внука,  що  після  смерті  чоловіка,  ті  так  жорстко  обійдуться  з  нею,  що  вона  фактично  стане  безспитульною  та,  дякувати  Богу,  син  виявився  милосердним  до  рідної  матері  і,  незважаючи  на  невістчине  незадоволення,  прийняв  її  жити  до  своєї  квартири.  Правда,  невістка  свекруху  просто  терпить  і  при  синові  не  каже  на  ту  нічого  та,  залишаючись  наодинці  з  нею,  усім  своїм  виглядом  дає  зрозуміти,  що  вона  і  тут  зайва.  І  Лідія  йде  з  перед  її  очей  ,  і  майже  цілими  днями  блукає  Києвом.  От  і  зараз,  разом  із  сутінками,  вона  повертається  на  Оболонь,  до  свого  прихистку,  де  любов  ближніх  до  неї,  матері,  залишається  такою  неоднозначною.
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627345
дата поступления 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Циганова Наталія

Нелепостям – нелепая зима…

Нелепостям  –  нелепая  зима,
(и,  судя  по  всему,  другой  не  станет)
циклоном  утеплённый  каземат,
с  по–  разному  стучащими  сердцами.
Живём  и  умираем  невпопад:
под  грохот  фейерверка  и  бомбёжки.
Загадываем  мир  на  звездопад,
по–тихому  воюя  понемножку…
ЖизнЯ…
с  плевком  в  лицо…
с  ножом  в  спине…
в  отсутствии  возможных  компромиссов
(доказано  доходчиво  вполне…)

…Дежурно–новый  день  в  году  уж  близок.
Вот  он  настанет  и  шагнёт  в  народ.
Случится  диалог  за  рюмкой…  чаю…
–  Земляне!
–  Здравствуй,  *опа,  Новый  Год!
     На  будущий  –  увидимся?
–  …не  знаю…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627215
дата поступления 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015


Владимир Зозуля

Ночное наваждение

Бьется  жилка  у  лунного  блика…
Но  за  тучей  уже  не  видны,  –
Узкий  глаз  этой  юной  луны
И  овал  азиатского  лика…

Темнота  опускается  рядом
Одинокие  окна  гася…
И  мне  спрятаться  больше  нельзя
За  случайность  усталого  взгляда…

Ни  страстей…  ни  любви…  ни  огня…
Как  игуменья  полночь  сурова…
Но  обет  целомудрия  слова
Не  дождется  она  от  меня…

Четки  мыслей  стучат  –  чет…  не  чёт…
Чувства  тУпы…  бесчувствие  Остро…
Но  в  суровый  монашеский  постриг
Еще  слово,  Господь  не  влечёт…

Только  вот,  на  душе  как-то  пусто…
Никого…  ничего…  лишь  стихи…
Бог,  скажи…  Ты  прощаешь  грехи
За  монашеский  подвиг  в  искусстве?..

Он  молчит.  Его  тёмны  черты…
Иногда  с  Ним  такое  бывает.
Он  молчит…  и  молчанье  пугает…
И  тогда  я  боюсь  темноты…

В  ней  рождаются  черные  тени,
Прикасаются…  душу  полнЯт…
Не  смотри!..  Не  смотри  на  меня,
Темный  глаз,  моего  наважденья…

Чёт-не  чёт…  чёт-не  чёт…(вот  же  черт)
И  спастись  от  проклятия  нечем,
Кто  же  водкой  бессонницу  лечит?
Ей  она,  как  вода,  нипочем…  

Я  живой…  я  живой…  я  живой  –  
Это  сердце  уставшее  бьется.
Пусть  лучом  восходящего  солнца
Запылает  рассвет  надо  мной.

Я  зову  новый  день,  что  есть  мочи  –  
Пробуждайся,  желаньем  гори!
И  вонзи  в  эту  девственность  ночи
Окровавленный  пенис  зари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627066
дата поступления 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015


OlgaSydoruk

Я к тебе прилечу самолётом (с сине-жёлтою полосой) …

Я  к  тебе  седьмой  параллелью(на  десятый  меридиан)
Прилечу  вдохновлённой  Коэльо...
Через  Тихий  седой    океан...
Я  к  тебе  прилечу  самолётом(с  сине-жёлтою  полосой)...
Получаса  нет  до  отлёта...
Через  двадцать  буду  с  тобой...
Аве,любимый,аве...
Помню  твои  глаза...
Аве,любимый,аве...
Сколько  ты  ждал  меня?..
Аве...метель  уносит...
Аве...рвёт  провода...
Аве...мелодию  просит...
Аве...мои  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626397
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Циганова Наталія

…окна…

Ещё  несётся  птицами  по  ветру
за  вымокшей  спиною  декабря
надломленная  осень  на  конверте…
без  адресата…  
в  точности,  как  я.
Дома  листает  вечер  одиноко
в  уверенности,  взятой  напрокат:
тепло  сердец  подсвечивает  окна,
а  не  каких–то  включенных  100W…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626506
дата поступления 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Лина Лу

БЕЗУМСТВУ ХРАБРЫХ

Безумству  храбрых...а  безумству  глупых?
Поем  осанну  глупости?..заметь,
Когда  литавры  выбивает  медь,
Горит  на  солнце  потускневший  купол?

Горит  на  солнце  потускневший  купол,
Наверно  от  стыда  за  нас,  за  всех,
Когда  слезами  разразился  смех  -
Не  выдержал  чужой  печали  рупор...

Не  выдержал  чужой  печали  рупор  -
Литания  не  ропот  воронья,
Клобук  повис  на  кончике  копья,
Святого,видно  тоже    бес  попутал...

Святого,видно  тоже    бес  попутал  -
Он  глупости  доспехами  одет
И  не  прозрел  по  истеченью  лет...
Безумству  храбрых,  а  безумству  глупых?..
05.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626388
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Лина Ланская

МАГ

Листопадом  осоння    -  на  допит...
На  семи  розлетиться  вітрах,
Як  нечуваний  трапиться  клопіт,
Очі  долу,  бо  спокою  -  крах.

Замете  білосніжно,  імлою
Вкриє  Грудень  бурштину  вогні.
Поведе  Зиму  до  аналою,
А  мені,  що  лишилось  мені?

На  гарячім  спокута  розлита,
Наче  воску  озерце  тремтить.
Я  з  тобою,  як  несамовита,
Як  у  блискавках  літня  блакить.

Самовпевнена,  в  Вічності  Осінь
Вже  не  раз  поверталась  у  сни...
Серед  снігу  обіцянки  босі  -
Незаконні  Морозу  сини...

Мстивий    Вітер  нахилить  глумливо,
До  Землі  зледеніле  гілля,
Та  укуси  стріли  пустотливо
Поглинає  ОДВІЧНА  Земля...

Загуло,  як  розлючена  праща,
Вулканічно-пекельне  тепло.
Твоя  туга  -  не  доля  пропаща,
Твоя  туга  -  це  те,  що  БУЛО...

Що  було,  закотилось  за  обрій,
Розлилося  бажанням,  Ефес*
Зник  у  прірві  лихій  та  недобрій  -
Тане  зло  під  ухвалення  мес.

Листопадом  осоння  накрило,
Розлетілись  дощі  по  дворах..
Шаленіла  душею  безсило,  -
Ворожив  мені  пристрасний  маг...
05.12.

*Ефес  -  стародавнє  місто  на  західному  побережжі  Малої  Азії,  в  гирлі  річки  Каїстр.Збереглися  легенди  про  війну  Андрокла  з  амазонками,  в  одну  з  яких  закохався  и  сам  цар.Ім'я  царської  обраниці  —  Ефесія  (що  перекладається  як  «бажана»,  водночас  співзвучно  назві  міста)  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626363
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Радченко

Втеча

                                                                                                                                             
                                         Йшов  травень  1966  року.  Ми  з  Вовкою  закінчували  четвертий  клас.  Навчатись  ходили  в  другу  зміну.  Одного  вечора,  коли  батько  прийшов  з  роботи  без  затримки,  що  бувало  дуже  рідко,ми  всією  сім'єю  сіли  вечеряти  за  великим  круглим  столом.  Так  було  не  завжди.  Батько  часто  іздив  у  відрядження,  а  ось  сьогодні  –  він  був  вдома.  Мама  весь  час  була  усміхнена,  їй  так  подобалися  такі  затишні,  тихі  домашні  вечори.  Вечеряли  довго,  бо  обговорювали  все,  що  сталося  за  день  чи  трошечки  раніше.Сміялися,  жартували,  про  щось  згадували.  Хоча  мама  весь  час  усміхалася,  але  її  очі  дивилися  насторожено,  ніби  очікували  чогось  несподіваного,  непоправного,  страшного.  А  причина  на  те  була:  батько  і  Вовка  чомусь  недолюблювали  один  одного,  часто  сварилися.  Можливо  це  було  тому,  що  в  них  були  одинакові  характери?    За  вікном  почало  сутеніти,  здавалося,  що  було  вже  все  обговорено  і  розказано,  та  раптом  батько  запитав:  «Вовка,  а  що  там  в  школі?».Нашим  навчанням  він  цікавився  дуже  рідко,  але  краще  б  він  зовсім  ним  не  цікавився,  бо  з  цього  нічого  гарного  і  корисного  не  виходило.Тривога    і  розпач  в  маминих  очах  миттєво  зітерли  усмішку  з  обличчя,  Мама  захвилювалася  і  поспіхом  сказала:  «  Все  добре.  Все  добре,  Вася.».  Батько  не  звертаючи  уваги  на  мамини  слова,  подивився  на  Вовку  довгим,  холодним  поглядом  і  різко  сказав:  «Вовка,  неси  щоденник!».  Болюча  тиша  заповнювала  хату,  придавлюючи  нас  з  мамою  до  стільців,  ми  боялися  навіть  поворухнутися,  не  те,  щоб  подати  голос.  Вовка  зсунувся  зі  стільця  і,  човгикаючи  ногами,  низько  опустивши  голову,  пішов  в  спальню.  Щоденник  мама  забрала  у  нього  з  руки  і  віддала  батькові.  Коли  батько  розкрив  щоденник,  ми  з  Вовкою  враз  заплющили  очі,  а  мама  мовчки  витирала  сльози,  які  рясно  котилися  по  її  блідих  щоках.  На  кожній  сторінці  в  щоденнику  було  написано  червоним  чорнилом  великими  каліграфічними  літерами:  прошу  прийти  до  школи  батька.  Під  надписом  стояв  мамин  підпис,  вона  розписувалася  замість  батька.  Мама  працювала  вчителем  в  тій  же  школі,  де  ми  навчалися  з  Вовкою.  Вона  знала,  що  Вовка  був  непосидючим,  завжди  щось  вигадував,  щоб  відволікти  увагу  однокласників  під  час  уроку,  зривав  уроки,  затівав  бійки.  Вчитися  не  любив,  але  схвачував  все  на  льоту,  якщо  його  цікавила  якась  тема.
Мама  дуже  його  любила  і  постійно  захищала,  виправдовувала  його  поведінку  і  вчинки.  Закривши  щоденник,  батько  піднявся,  витягнув  тоненький  ремінь  з  брюк  і    тихо,  чітко  сказав:»Роздягайся».  Боже,
як  я  боялася  цієї  миті.  Я  шепотіла,  як  молитву:  «Тато,  не  треба.  Будь  ласка,  не  треба»,  але  він  мене  не  чув,  та,  мабуть,  і  не  хотів  чути.  Вовка  роздягнувся,  залишився  в  одних  трусах,  а  мама  підбігла  до  нього  і  затулила  собою.  Батько  різко  відштовхнув  маму  і  розмахнувся  рукою  з  ременякою…  Ми  з  мамою  плакали,  обнімаючи  одна  одну.  Вовка  тільки  зойкав,  розмазуючи  сльози  і  живим  клубком  качався  по  підлозі,  ховаючись  від  ударів.Через  10  хвилин  батько  мовчки  вийшов  з  хати  –  виховання  на  сьогодні  закінчилося.  Вовка  лежав  скрючений,  по  всьому  тілу  червоніли    тонкі  попруги  від  ремня.  Мама  підвела  Вовку  і  повела  в  спальню.  Всю  ніч  ми  не  спали,  а  батько,  закрившись  в  залі,  спокійно,  голосно  похропуючи,  спав  з  почуттям  виконаного  батьківського  обов'язку.
                                 Ранок  в  хаті  був  похмурим,  гнітючим,  переляканим  і  мовчазним,  а  на  вулиці  було  сонячно  і  тепло.  Мама  і  батько  пішли  на  роботу.А  ми  почали  придумувати  план  втечі  з  дому.  В  торбинку  склали  шматочок  сала,  хліба  і  декілька  цукерок.  Вийшли  на  ганок,  постояли,  а  потім  вирішили,  що  треба  взяти  з  собою  теплий  одяг,  бо  хтозна  де  нам  прийдеться  ночувати.Одягли  теплі  пальта,  шапки,  взяли  валянки  і  пішли  з  дому.  Сусіди,  які  бачили  нас,  дивувалися  і  проводжали,  посміхаючись,  довгими  поглядами.  Йти  було  важко  і  незручно.  Йшли  мовчки,  через  15  хвилин  дійшли  до  автобусної  зупинки,  яка  була  біля  дитячого  садка.  Грошей  у  нас  було  аж  50  копійок.  Чекаючи  автобус,  ми  побачили  неве-личку  пересувну  смоловарню  й  пішли  подивитися,  як  вариться  смола.А  в  цей  час  з  вікна  дитсадка  нас  побачила  вихователька,  яка  зразу  ж  впізнала  нас  і  подзвонила  мамі  в  школу.  Автобуса  не  було  і  не  було.  У  прохожих  людей  ми  дізналися,  що  вже  о  пів  на  дванадцяту.  Уроки  починалися  через  40  хвилин.  Сумніви  і  незрозумілі  почуття  чи  то  провини,  чи  то  страху  з'явилися  якось  несподівано  і  ми  подивилися  один  одному  в  очі,  взялись  за  руки  і  побігли  назад,  додому.  В  головах  крутилася  одна  думка:  «  А  що  було  б  з  мамою,  якщо  б  ми  не  поверулися  додому?».  А  назустріч  нам  бігла  заплакана,  перелякана  мама.  Побачивши  нас,  вона  усміхнулась  ,  розкрила  назустріч  нам  руки  і  ми  впали  в  її  теплі,  ніжні,  надійні  обійми.Ми    ревіли  і  щось  хотіли  сказати,  але  мама  поцілувала  нас,  взяла    за  руки  і  повела  додому.  До  школи  ми  не  пішли.  Мама  довго  нам  розказувала  і  пояснювала,  що  ми  повинні  думати  не  тільки  про  себе,  але  й  про  неї.  Ввечері  мама  закрилася  з  батьком  в  залі  і  довго-довго  про  щось  з  ним  розмовляла.  Тато  з  того  часу  Вовку  не  бив,  але  на  все  життя  відносини  між  батьком  і  сином  залишилися  надто  стримано-відчуженими.  А  мама  до  самої  смерті  ,  як  могла,  оберігала  і  захищала  Вовку  від  усіляких  життєвих  негараздів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626286
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Циганова Наталія

Не с руки…

Написать  хоть  о  ком–то…
Нет  повода:
нервно  шариком  скомкан  –  
ветрам…
Мысли,  как  незнакомки
на  проводах
по  почившим    искомым
иксам…
Перепуганы  звёзды
загаданным…
бестолковым…  и  поздним…
Сродни
лист  раздетый…  в  исподнем…
заплаканный.
...не  с  руки  хоть  о  ком…  не
с  руки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626235
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Олекса Удайко

З ТОБОЮ ЗАТИШНО

[youtube]https://youtu.be/7Kd0mqWUDno[/youtube]
[i][b][color="#650ac7"]З  тобою,  Слово,  затишно  і  в  студінь,
нам  не  страшні  ні  хляка,  ні  мороз  –
упораємо  шал  життєвих  проз
і  люту  темню  остогидлих  буднів…

Жадаючи  оновлення  підспудно,
долаємо  щодень  стомильний  крос  
у  пошуках  удач  і  щастя…  Та  курйоз  –
вони  у  сні  принишкли  безпробуднім.

Але  ж  кортить…  реальністю  пожити  –
ілюзій  та  елегій  не  творити,  
бо  чим  за  інших  некопитних  гірш?  

О  Логосе,  відкрий  скарбниці,  крипти  –    
наповни  змістом...  ще  в  утробі  вірш...

А  заодно  й  Пегасове  корито![/color][/b]

5.12.  2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626203
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 06.12.2015


OlgaSydoruk

Знаешь, не хватило нерва…

Знаешь,не  хватило  нерва  на  длину  горящего  моста...
От  Парижа  до  Палермо    -  22  часа...
Знаешь,промелькнула  вечность...
Таял  лёд  и  снова  намерзал...
Серо-белой  коркой  соли  бесконечность  надрывал...
Знаешь,я  осталась  верной...
Очагу  огня...
Если  ты  замёрзнешь  первым,то  согрею  я  тебя...
Знаешь,я  была  такою  смелой...
В  беспределе  дня...
Я  не  знала,что  не  хватит  нерва...
Что  закончатся  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626191
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Шип Сергей

И всё-таки была вначале мысль…

*  *  *

И  всё-таки  была  вначале  мысль.
Мысль,  без  которой  пустозвонно  слово.
В  ряд  выстроились,  выросли,  сплелись
Из  мысли  –  мироздания  основы.

И  Бог,  что  есть  начало  всех  начал,
И  мы  –  как  продолженье  продолжений,
И  случай,  хлёстко  рубящий  сплеча,
Всё  –  Мысли  Созидающей  теченье.

И  это  созиданье  –  есть  Любовь,
Которая  –  хоть  верьте,  хоть  не  верьте  –
Проступит  сквозь  страданья,  кровь  и  боль
Сияющею  формулой  бессмертья.

Ноябрь  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626174
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Лина Ланская

ОДИН РЯДОК

А  твій  рядок  з  чужого  телефону,
Як  чашка  кави  у  холодний  вечір.
Душа  гарцює,  сердце  хоче  втечі,
Проте  мовчить  -  ознаки  моветону.

Не  вперше  десь  гроза    ламає  й  трощить,
Завис  інет,  як  світла  дочекатись?
Немає  сил,  з  примарами  завзято
Уявний  бій  в  листах,  папір  не  зморщить...

Один  рядок:  "...чекаю  і  скучаю",
А  оживив  веселкою  натхнення,
Як  срібне  сяйво  вічного  знамення,
Я  всіх  богів  за  жарти  вибачаю.

Не  вперше  їм  сміятись    доленосно,
Розваг  небачених      -  ущерть,  по  вінця.
Розтане  ніч,  в  засмучених  зіницях
Звінчає  мить,  беззахисну  і  млосну.

Отой  один  рядок...
04.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626141
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Радченко

Осінні йдуть дощі

Календар  шепоче  винувато:"Грудень...".
Так  чому  осінні  вперто  йдуть  дощі?
І  дивуються  такій  погоді  люди,
Мимоволі  радуючись  у  душі,
Бо  не  квапляться  морози  й  заметілі,
Осінь  балує  вже  нетривким  теплом.
Правда,  осені    потуги  вже  безсилі,
Ось  і  плаче  в  безнадії  за  вікном.
Вранці  памороззю  грудень  нагадає:
Біля  хвіртки  вже  стоїть,  чека  зима
Й  вороття  минулому  тепер  немає.
Та  невже  не  розуміє  це  сама?
Так  і  ми,  не  віримо,  що  у  минуле,
Як  би  не  хотілось  нам,  біжать  роки.
Ніби  ненароком,  за  плече  торкнули
І,  як  тінь,  зникають  мовчки  на  віки.
Тільки  пам"ять  й  сни  безпам"ятства  не  знають  -
Без  минулого  немає  майбуття.
Час  від  часу  нас  зовуть  і  знов  вертають
Миті,  для  яких  не  буде  вороття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626112
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Салтан Николай

Щастя

[img]https://pp.vk.me/c627718/v627718008/24125/rpAWPe1C8gQ.jpg[/img]
Юна,  позитивна,  щира  і  смішна,
Кучеряві  коси,  лагідна  душа.
Очі  волошкові,  руки  теплий  май
Ти  мене  міцніше,  мила,  обіймай.

Бо  прийдуть  хвилини  смутку  і  жалю,
Замість  тисяч  «лю́блю»,  лиш  одне  –  «терплю».
Розлетиться  щастя  полино́м  гірким
В  пурпурове  небо  в  золоті  зірки.

І  до  того  світла  невідома  даль,
Як  же  мені  прикро,  як  же  мені  жаль:
Почуття  розтали,  як  в  стакані  лід,
Залишивши  холод  і    пекучий  слід  .

А  була  ж  велична  та  любов  для  всіх:
Ставили  за  приклад  (що  гріха  таїть).
А  тепер  на  по́сміх,  кури  лиш  клюють,
Ми  не  зрозуміли  в  чому  щастя  суть!

А  воно  не  в  то́бі,  навіть  не  в  мені,
Щастя  -  коли  маєш  радості  земні.
Але  ти  для  мене  стала  неземна,
От  тому  і  доля  каторга  одна:

Лиш  тебе  любити  і  до  скону  днів
Про  любов  кричати  тисячами  слів.
А  у  час  смирення,  коли  я  помру,
Знаю  не  згадаєш  ти  печаль  мою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626068
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015


ANELI

34 ноября

Уж  третий  вечер  у  зимы
Дождём  разбился  на  асфальте...
И  никаких  совсем  гарантий
Увидеть  снежные  холмы.
Еще  зеленая  листва,
И  синеглазые  "анютки"...
А  значит,  завтра  встретит  утро
Тридцать  четвертым  ноября!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625911
дата поступления 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015


Циганова Наталія

…скоро…

Под  дождями  размокли  будни.
Стали  вялыми,  как  усталость,
как  привычка,  как  гладь,  как  люди,
потерявшие  много  в  малом.
Декабрём  разрыдалось  время,
нагадав  пешеходам  лужи…
и,  со  мной  разделяя  темень,
циферблатами  кружит…  кружит…
Под  потухшую  сигарету
утро  включит  в  тумане  ближний.

…скоро  спрячет  опять  ответы
новый  год…  за  остатком  жизни…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625959
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015


Любов Ігнатова

Зимова казка

Заховалося  небо  у  віхолу, 
Колючками  вітрисько  пройма, 
По  крайнебу  на  санЯх  проїхала 
В  горностаєвім  хутрі  Зима... 
     
Зачепилась  намистом  перлиновим-
Розірвалась  вервечка  тонка, 
І  на  землю  сніжинки  полинули
В  бальних  сукнях  і  срібних  вінках. 
       
Розійшлась  -  розгулялась  хурделиця, 
Цілий  світ  у  танок  повела.
І  пухнастою  ковдрою  стелиться
На  стежинах  по  краю  села... 

І  малює  на  склі  візерунками  - 
Серцем  казку  її  прочитай,
Де  вже  зваблений  вкотре  цілунками 
Губить  Герду  свою  змерзлий  Кай... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата поступления 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015


OlgaSydoruk

Опускалась ночка на деревья…

Экспромт

Опускалась  ночка  на  деревья...
В  колыбель,плетённую,ветвей...
Так  боялась  обгореть  до  нерва...
Не  ложилась  ночка    на  костёр...
До  рассвета  рассказала  сказку...
Про  халифа,звёзды  и  любовь...
Про  гарем,таинственную  ласку:
Негой  тел,без  слов...  
Замирало  эхо  под  горою...
Залило  румянцем  небосвод...
Пеленала  ночка  паранджою...
У  костра  -  растаял  лёд...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625821
дата поступления 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015


OlgaSydoruk

А знаєш, що перше буває останнім…

Дякую  за  натхнення  Тарасу  Яресько
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
Експромт

А  знаєш,що  перше  буває  останнім...
А  знаєш:не  можеш  його  відпустить...
Тримаєш  за  гілку(засохлу)  із  рання...
Ще  більше  від  того  пече  і  болить...
А  знаєш:дощі  не  змивають  напругу...
А  знаєш:полин  з  гіркотою  на  смак...
А  знаєш,коли  заметіль  виє  хугу,
То  це  про  кохання,  про  втрачене...Як?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625620
дата поступления 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015


OlgaSydoruk

На попоне золотой (за гардиной с бахромой) …

На  попоне  золотой(за  гардиной  с  бахромой)
Укрывался  от  огня  Демон  ночи  -Ангел  дня  ...
Заблудился  не  во  сне,  а  в  дремотной  полосе:
На  заточке  параллели(в  красной,  сочной  акварели):
Безвозмездных  воздаяний(с  чудной  магией  касаний)...
В  предвкушении  услады  (без  жестокости    тирады)...
И  в  пророчестве  знамений,что  в  одеждах    воскрешений...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625592
дата поступления 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015


Лина Лу

ЭТИ СТРАННЫЕ МЫСЛИ

Эти  странные  мысли,что  я  на  четверть...
Не  на  треть,  конечно  и    не  вполовину
Состою  из  тебя,  а  если  проверить  -
Я  в  остатке  останусь,  здесь  и  с  повинной...

Эти  странные  мысли,  что  еще  помнишь,
Даже    сотенной  -  дроби,  мелкой  частицей,
Темно  -  серые...черным...всё  вероломней
Завтра    мы  испишем  чужие  страницы.

Эти  странные  мысли  -  лезвие  остро?
Обливаясь  от  страха,    кровью  и  потом,
Отменяя  звучанье  имени,  пестрым
Мы  раскрасим,  разделим  болью,  на  ноты.

Эти  странные  мысли,  что  я  на  четверть,
Состою  из  тебя...  ты  во  мне  -  поболе...
Через  край  разрастаясь,  новою  ветвью,
Разрушая  меня  изнутри...доколе?
01.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625361
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Жанна Чайка

Ночная зарисовка.

Зима  пришла  и  календарный  
листок  вещает  нам  о  том.
Дождя  стена  и  столб  фонарный,
промокший  бредит  под  окном

о  теплом  солнце,  птичьих  трелях,
о  быстрых  белых  облаках.
Не  знает  -  птицы  улетели
с  печалью  трепетной  в  глазах.

Закон  природы  так  устойчив.
Пройдет  зима,  затем  весна.
И  будут  звезды  синей  ночью
искать  фонарные  глаза,

перекликаясь,  свет  роняя,
мигая  россыпью  миров...
Смотрю  в  окно...  В  стакане  чая
тихонько  тают  капли  снов.


1.12.15

(22-22)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625391
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Лина Ланская

НЕБАЧЕНУ

Небачену,  знаходив  у      мені,
Серед  забутих  і  далеких  весен...
Грайливо  посміхалось  небу  плесо
Коли  ховало  промені  на  дні.

Небачену  на  долі  вишивав,
У  різнотрав"ї  -  квітками,  росою..
Була  в  тобі  плющем,  а  мо"  лозою,
Яку  ти  від  усіх  світів  ховав...

Небачену,  омріяну...чужу
Забуту  кимось,  тільки  не  тобою,
Пекучий  біль,  повінчаний  з  журбою,
Криваву  в  серці  провели  межу

Небачену...а  холод  на  поріг
Не  забарився,  закував,  завіяв...
Який  двобій  отут  Господь  затіяв,
Щоб  в  грудні  став  таким  гарячим  сніг?..
01.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625310
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


НАДЕЖДА М.

Сумно осінь змахнула крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tOusyOZz8Z4
[/youtube]

Сумно  осінь  змахнула  крилом,
Пролилася  дрібними  дощами.
Пронеслася  востаннє  селом,
Зупинившись,  на  хвильку  дворами.

Озирнулась:  навколо  вже  сніг.
Припорошене  листя  сховалось.
Тільки  краплі  ще  капали  з  стріх.
Ніби  плаче  це  осінь,  здавалось..

З  хвилюванням  дивилась  їй  вслід,
Наче  рідне  душі  щось  втрачалось.
Неможливо  спинить    цей  політ...
Під  ногами  земля  захиталась..

Та  недовго  сум  душу  гнітив.
Швидко  звикну  до  нової  гості.
Бо  зима,  тут  вже  інший  мотив.
До  приходу  її  нема    злості...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625300
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Вячеслав Рындин

ТРЕБУЮ…

[b]Сиську  –  мне!  Отцу  –  работу
И  доспешный  гарнитур,  
Кроме  всех  доспех...  особо
Маме  –  для  туризма  –  тур![/b]

27.  11.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624324
дата поступления 27.11.2015
дата закладки 01.12.2015


OlgaSydoruk

Мою тихую печаль накрывает снегом…

Экспромт

Мою  тихую  печаль  накрывает  снегом...
Мне  её  немного  жаль...Обогрела  пледом...
Напоила  молоком(сладким),как    младенца...
Отложила  (на  потом)  растерзание  сердца...
Аллилуйя!..Этот  звон!..Не  последний...Точка!..
Целовала  я  тебя(дивного  росточка)...
Не  кидала  пресных  слов  на  опару  хлеба...
Не  корила  за  любовь...  и  кусочек  неба...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625270
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Лина Лу

В НЕСОВЕРШЕННОМ…

В  несовершенном  -  совершенство,  
В  иллюзиях  -  реальный  мир,  
А  лицемерие  порфир  -  
Лишь  дымка,  видимость  главенства..  

В  несовершенном  -  замиранье,  
И  умиления  черты,  
Возвышенность  не  суеты,  
Апофеоз  переживанья...  

В  несовершенном  -  бесконечность,  
Прекрасного  иной  аспект,  
Открытий  сокровенных  спектр  
И  возрожденья  быстротечность..  

В  несовершенном  -  совершенство...  
Стремление  дарить  и  быть,  
А  расцветая,  полюбить,  
Взгляд  изменяя  на  блаженство...
01.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625246
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Циганова Наталія

Видно, много прошу…

Горизонта  кардиограмма  –
без  претензий  на  неизвестность.
Я  давно  не  хожу  по  храмам.
Но  крещусь  перед  ними  честно.
Разрывая  души  рубаху,
я  у  неба  прошу  о  мире,
чтоб  одним  заменило  махом
на  гражданку  его  мундиры.
Ну  а  где  ещё  попросить–то?
Так  сложилось,  что  больше  негде…

         …да  не  сеется  просьба  в  сито  –
         видно,  много  прошу  у  неба…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625205
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Валентина Ланевич

Моє кохання, - міць ти крил.

Моє  кохання,  -  міць  ти  крил,
Хоч  вітром  тріпані  вони.
Без  нього  світ  мені  не  мил,
Злободи  днів  відсторони.

Холодний  дощ  кропить  лице,
Стежкою  мрій  уперто  йду.
-Тебе  люблю,  -  шепчу  про  це,  -
Любов  у  серці  бережу.  

З  ласкою  мовлені  слова  -
В  душі  відбиток  теплоти.
І  вкотре  кругом  голова:
-Цілуй  мене,  бери,  люби!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625036
дата поступления 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015


Радченко

Реквієм. Голодомор.

Шелестом  шепіт  з  лахміття,
Можна  лишЕ  здогадатись:
"Хочеться...  Хочеться...  їсти..."
-"Сил  вже  немає  піднятись,
Спи,  моє  любе  дитятко,
Ніч  вже  на  дворі  глибока.
Спи.  Скоро  прийде  твій  татко,
Чуєш  під  вікнами  кроки?".
Ранок  заглядує  в  вікна,
Тиша  гнітюча  у  хаті.
Мама,  мов  тінь,  сумно  ника,
В  жмені  з  десяток  зерняток.
-"Є  що  поїсти  нам  ,  доню,  
Чом  мені  страшно,  дитятко?"
В  темну,  холодну  долоню
Десять  вложила  зерняток.
Поруч  лягла,  притулилась  -
Ось  і  найстаршенька  вмерла.
Серце  без  болю  спинилось  -
Смерть  ще  одну  сім"ю  зжерла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624905
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 30.11.2015


Радченко

МАМІ

Ідуть  в  небуття  наші  мами,
Але  не  в  байдужу  безпам"ять.
Вони  завжди  поряд  із  нами,
Свічки  будуть  довго  ще  плакать.
Всміхаються  нам  на  світлинах,
Як  ніби  нічого  не  сталось,
А  пам"ять  збира  по  краплинах
Усе,  що  в  житті  відбувалось.
І  скільки  б  років  не  пробігло,
А  спогади  ближче  і  ближче,
Бо  втрати  печаль  не  затихла
І  пам"ять  все  кличе  і  кличе.
Хоч  біль  не  такий  вже  й  пекучий,
Але  ще  живий  -  час  не  в  силі.
Йдуть  мами  від  нас  в  неминуче,
Всміхаючись  нам  на  світлині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624901
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 30.11.2015


Лина Лу

РОЗОВЫЕ ОЧКИ

Вот  очки  нечаянно,разбились
На  осколки...бац!И  прямо  в  лужу...
Только  видеть  я  не  стала  хуже,
Просто  время  вышло...так  случилось...

Просто  время  вышло...так  случилось...
Розовые,  словно  кварца  блики,
И  в  шеренгу  встали,как  улики,
Те,что  не  теряясь,  возвратились.

Те,что  не  теряясь,  возвратились,
Как  твои  упреки  и  капризы.
Падают  из  пустоты  репризы,
Обернись,  ведь  времена  сместились,

Обернись,  ведь  времена  сместились  -
Стало  видно...как-то  непонятно,
То  ли  истин  световые  пятна,
То  ли  мысль  моя  поторопилась?

То  ли  мысль  моя  поторопилась  -
Недоверия  остатки  гложут?
Ладно,  я  забуду  это  тоже...
Вот  очки  нечаянно  разбились...
29.11.2015





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624826
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Я от А до Я...

Женщина-загадка…

Женщина-загадка…женщина-весна!
Всех  лишит  покоя  и  конечно  сна;
В  ней  благоухают  все  цветы  на  свете,
А  душа  как  бабочка  в  ожиданьи  лета!

Женщина-загадка…женщина-секрет!
И  всегда  прекрасна  как  зимой  букет;
Кто  ее  увидит,всяк  сорвать  готов,
Но  они  не  знают,не  для  всех  цветет!

Женщина-загадка…женщина-цветок!
То  ли  незабудка,то  ли  василек;
Нежная,пушистая  как  весной  мимоза;
То  благоухающая,но  с  шипами  роза!

То  скромна  как  ландыши  и  чиста  как  лилия;
То  вдруг  экзотична,как  цветы,с  острова  Сицилия!
Для  кого  простая  белая  ромашка,
                       для  кого-то  огненно-красная  гвоздика,-
Женщина-загадка  как  ты  многолика!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624858
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Макієвська

Україна насторожі ( Пам"ятаємо)

Плаче  свічка  гірко,  гірко,  тане  на  очах,
Крапля  за  краплею  стікає  її  маленьке  життя,
Димок  в"ється  до  небес,  розчищає    свій  шлях
До  раю,  до  Христа...  ожива  в  устах  молитва  свята.

Пом"янемо  колосок  у  дитячій  руці,
Той  Голодомор  нашого  українського  народу...
Без  сліз  плакали  очі  й  не  текли  по  щоці  
У  матері  за  дитям...  воно  померло  від  голоду.

І  не  було  вже  сил,  щось  казати  у  простір,
Нема  й  кому,  вимерло  все  село...й  лободи  не  стало,
Тільки  вовки  виють,  завивають    від  злості,
Каганець  погас,  складені  долоні,  життя  розстало.

Як  дим,  полинули  в  небеса  й    людські  душі,
Генетичні  коди    свого  земного  життя  перекрив,
Залишивши    Пам"ять  горіння  небайдужим...
Україна    стала  насторожі,  шаблю  враз  загострив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624752
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


ТАИСИЯ

Волшебство

Мы  наверно  уже  позабыли…
Ах!  Какая  бывает  зима!
Та,  которую  с  детства  любили,
От    которой  сходили    с    ума!

Исчезают    грязюка    и  лужи.
За  ночь  снега  возникла  гора.
Мы  хватаем  и  санки,  и  лыжи.
Высыпает  во  двор  детвора…

Разъезжает    зима    как  царица.
Открывает  свои  закрома.
И  снежинки  летят  словно  птицы.
Все  приветствуют:  «  Здравствуй,  зима»!

За  царицей  торопится  свита.
С  нею  весело  мчится  пурга.
Проверяет    -  всё  ль  снегом  укрыто…
И  пускается  дальше  в  бега.

В  одеянии  снежном  природа.
Белизна  ослепляет  глаза.
Усмиряется  даже  погода.
Красота!  Оторваться  нельзя!

Не  разгадан    секрет    времён    года.
Это  чудо  Господь  сотворил.
Он    вдруг  плачущую  непогоду
На    волшебную    зиму    сменил!

Рисунок  автора.

29.  11.  2015.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624859
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


OlgaSydoruk

В сарабанде дождя…

В  сарабанде  дождя  -  меланхолии  тема...
Сила  нежности  -холодом  дней
Зажимает  до  спазмов,отпуская  на  время...
Расскажи  про  себя...
Не  тая...
Не  жалей...
Расскажи  про  него,вспоминая  былое...
Пусть  прольётся  слеза...
До  глубоких  морей...
Ничего  не  хочу...
Только  слушать  такое...
Пусть  мне  станет  немного  светлей...
Пассакалья  зимы  уже  путь  начинает...
Сарабанда  дождя  отзвучала  вчера...
Не  забыв  ничего...Даже  паузы  бремя...
На  крещендо,без  фальши,без  сна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624856
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


НАДЕЖДА М.

Як молоко незбиране, світанки…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M
[/youtube]

(Натисніть  на  квадратик,  що  внизу,  праворуч...  Екран  збільшиться...)


Як  молоко  незбиране,  світанки.
Не  снігом  припорошена  земля.
Я  ще  смакую  осінь    доостанку.
Нехай  ще  землю  сніг  не  застеля.

Туманна  осінь  з  довгими  ночами.
І  дощ,  що  не  дає  мені  заснуть.
І  я  ніяк  не  справлюся  з  думками:
Все  ж  хочеться  у  зиму  зазирнуть..

Іще  два  дні  й  зима  вже  на  порозі...
Чи  зможе  зберегти    ці  почуття?
Чи  захистить  від  злих  вітрів  й  морозів?
Все  ж    вірю  у  душі  передчуття.

І  котяться  клубочками  тумани,
Я  осені  завдячую  за  все.  
Так  хочеться,  щоб    звав  мене  КОХАНА...
Одне  лиш  слово  ясність  принесе.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624758
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Циганова Наталія

Не переймайся…

Не  переймайся  відстанню…  не  треба.
Все  так  відносно…  просто…  в  кілометрах.
Роками  розфарбовано  півнеба.
І  знову  одягаю  теплі  светри.
Як  добре  знаю  я  затертий  колір
твоїх  доріг  містами…  
і  жінками…
як  ти  вітрилом  піднімаєш  комір…
Все  саме  так.  Я  знаю.  
Все  –  так  само…
А  відстань  переллялася  у  прірву.
Десь  там,  десь  в  ній  є  я…  
без  «ми»…  
окремо
від  сумніву…  від  радості…  від  гніву…

               …не  переймайся  відстанню…  
                                     …не  треба…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624831
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Лина Ланская

ВИШИВАЛЬНИЦЯ

Я  небо  стиха  розриваю  на  стрічки,
Від  синьо-чорних  до  імлисто-сірих.
Зміяться  високо  небес  стрімкі  річки
Розкроюють  божественну  порфиру.

Не  розумію,  так  чи  ні,  та  крою  клин,
В  сріблястій  мантіі  такий  ошатний
Поважним  птахом    виступає  Арлекін
Насправді,  блазень  особистий...  штатний.

І  знову  голку  в  руки  -  люрексом  дощі...
Нанизані  перлини,  сиплють  стиха.
Обабіч  вкриються  обновками  кущі
Сховавши  далі  колючки  від  лиха.

На  плащ  униз  габу,  із  заполочі  тінь,
Гаптую  каптур  Осені  з  туману
Прошу  у  неба:  "Синій  клаптик  льону    кинь,
Волошками  прикрасити  волани"...

Я  небо  стиха  розриваю  на  стрічки,
Від  синьо-чорних  до  імлисто-сірих.
Серед  пітьми  знайду  палаючі  свічки  -
Молитву  вишивати  із  довіри.
28.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624706
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Макієвська

Прийдешнім поколінням ( Голодомор )

Колосок  схилився,  до  землі,  мов  до  материнських  грудей  притулився,
Проситься  до  рук  та  його,  маленького  не    беруть,  бояться  розправи...
Зібрані  хлібА,  гола  стерня  коле  босі  ноги...Може  й  оступився...
Будуть    діти  голодувати,  пухнути  й  вмирати...Геноцид  держави!

Щоб  не  було  козацького  роду,  українського    вільного  народу
Й  не  було  країни,  свободолюбивої    багатої  України...
Скільки    ж  її  гнобили,  ставили  на  коліна?..Все  ж  не  зреклася  роду
На  чиюсь  угоду,  не  проміняла  свободу  на  рабство  й  душ  руїни.

Ми  пам"ятаємо!  Пам"ять  по  крові,  по  ДНК  передається  поколінням,
Якого  ми  роду,  якого  ми  діти  народу...І  житні  колоски  ,  
Які  гнили  на  полях,  яких  не  підняла  нічия  рука...Призріння
До  васалів,  до  імперії  зла  зараз  у  нас...Що  чешуться  кулаки...

Зірвані  з  облич  маски...Хто  є  хто...Ясно  як  сонце...та  ніхто  не  верне
Той  час,  тих  людей,  що  колись  померли...Але  для  нас  вони    вічно  живі!
Запали  свічу  за    ті  душі,  що  відійшли    з  пекла  в  рай...Відділяй  зерна  
Від  плевел.  Не  допусти  нового  Голодомору!  Борись  за  народ  свій!

Молись,  щоб  ми  ворога  перемогли  і  щоб  не  було  більш  у  нас  війни,
За  мову  ніжну,  калинову,  волошкову...  за  життя  щасливе  нове,
За  мир  між  народами,  за  друзів,  що  у  прірві...Маму  й  тата  обійми,
Дітей  своїх  люби,  щоб  здорові  росли  на  радість  батькам!    Все  й  оживе!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624683
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Любов Ігнатова

Плаче свічка…

Пам'яті  жертв  голодомору...  

Плаче  свічка  на  моїм  вікні... 
Мовчки  котить  сльози  своїм  тілом... 
І  гарячим  воском  у  мені  - 
Пам'яті  жарина  розпашіла... 
       
Вогник  віддзеркалився  у  склі... 
Моторошно...холодно...і  страшно... 
Ніби  десь  там,  у  нічній  імлі 
Очі  світять  смерті  сіромашні... 

І  хрести...хрести...кругом  хрести... 
Де-не-де  ще  бродять  люди-тіні... 
Вже  немає  сили  віднести 
Дитятко,  заснуле  в  домовині... 

...  Щось  болить  і  плаче  у  мені... 
Вогник  ріже  серце,  ніби  бритва  - 
Плаче  свічка  на  моїм  вікні, 
Встромлена  в  пшеницю,  як  в  молитву... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Lana P.

ЖИТТЯ ЦЕ — СТОГІН СЕРЦЯ

Одні  вимірюють  життя  мистецтвом,
А  хтось,  —    своїм  добробутом,  багатством,
Вже  інший  розбазарив  марнотратством,
А  хтось  пригадує  в  сльозах-озерцях…
І  в  кожного  життя  це  —  стогін  серця
У  імпульсах,  із  витоків  джерельця…                                    27/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624449
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Циганова Наталія

…до после – от прежде…

Я  от  Бога  росла,  прорывая  собой  плоть  земли.
Я  ползла  вертикалью  по  мёртвому  древу  осины.
Я  глотала  свет  солнца,  как  в  порт  горизонт  –  корабли.
Я  жила  вдохновением  первого  в  мире  мужчины.
Я  не  чахла  в  безводие  и  дозревала  под  ложь.
Я  полопалась,  соком  кровавым  асфальт  орошая.
Я  раздво…  я  разтроилась  тем,  кому  так  невтерпёж
наблюдать,  купажировать  вдох  одного  урожая.
Я  легка  и  жестока.
Я  былью  бродила  на  дне.
Я  никем  не  изведанная…  
от  глотка  –  до  надежды.
Я  всегда  нахожусь  в  мной  рождённом  достойном  вине…
в  непроцеженном  тёмном  осадке…
до  после  –
от  прежде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624679
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Лина Ланская

А ТИ ВСЕ ЗНАВ…

А  ти  все  знав  за  мене...дивина...
Та  казка  ще  не  випала  у  осад,
Ще  кришталева  туфелька  -  скляна,
А  моя  мрія  безнадійно  боса

А  ти  все  знав  за  мене...сльози  й  сміх...
Для  тебе  -  непрочитана  я  книга;
Штовхав  поволі  в  той  незримий  гріх,
Бо  знав,  страждання  почали  відлигу...

А  ти  все  знав  за  мене...за  нитки,
Як  ляльку  смикав,  що  вона  відчує?
Десь  бродять,  ще  нечувані,  плітки,
Що  й  досі  вона  вдома  не  ночує...

А  ти  все  знав  за  мене...Рубікон
Перейдено,  вважав  -  свою  ж  бо  казку
Напишеш...  Лики  зболено  з  ікон
Дивились,  як  вона  міняла  маски.

А  ти  все  знав  за  мене...просто  йди,
Бо  вже  той  шлях  у  серці,  як  тортури,
Рве  нитки  в  мотлох,  падають  мости
І  сліплять  погляд  докори  зажури...

А  ти  все  знав...
28  11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624603
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Олекса Удайко

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

           [i]33-й…  Багато  хто  в  нас  сприймає  його  через  призму  
           власних  втрат,  жалів,  спогадів,  вражень.    Але  в  усьому  
           тому  є  пам'ять…    Що  б  там  було,  ми  будемо  пам’ятати
           ті  жахіття,    які  вселила  в  душу  мого  народу  орда…  Ось  
           і  мені  прийшло  на  ум  те,  що  чув  від  своїх  батьків,  дідів,  
           і  прадідів...  Відтак  заговорили  в  мені  мої  рідні,  виливши  
           на  папір  живі  слова  гніву  і  ненависті.  Хай  Бог  дарує  нам![/i]
[youtube]https://youtu.be/3PNf4cUTsI0  
[/youtube]

[i][b][color="#05497d"]“Ой,  Морозе,  Морозенку*,  ти  славний  козаче”  –  
Так  співав  колись  мій  дядько,  предок  славний    Яша…
Та  загнав  його  той  голод,  голод  України
У  чужі  степи  далекі,  бо  була  руїна…  

І  ніхто  вже  з  рідних,  друзів  не  взнав  його  долі  –    
Мо’,    “брати”  голодні  вбили  чи  замерз  у  полі…
Та  батьки  назавше  в  церкві  запалили  свічку
О  здравії…  Й  проплакали  за  ним  не  ‘дну  нічку…

Інший  же  ще  молоденький  не  витерпів  лиха  –
На  бантині  у  коморі  життя  скінчив  тихо…
Хоч  в  житті  своєму  хлопець  ще  й  не  цілувався,
А  яким  же  козаком  в  війську  бути  мався!

Отакі  то  злодіяння  в  краї  сотворились…
На  те,  “брат”,    була  твоя,  а  не  Божа  милість.
Та  всьому  наперекір  знов  народ  підвівся.
 А  ти,  кате-“брате”  милий,  ліпше  б  не  родився!

У  купелі  чи  в  лaйni  бодай  утопився
Чи  змолоду  самогоном  чи  брагою  впився…
Адже  й  так  усім  відомо  –  нам  не  по  дорозі:
Нам  у  гості  до  Парнасу,  вам  –    в  “сортір”…  і  прозу.

Ой,  Морозе,  Морозенку,  ти  славний  козаче!
За  тобою,  Морозенку,  вся  Вкраїна  плаче…[/color][/b]

28.11.2015
______
*Станіслав  Морозенко  (Морозинский)  –  козацький  полковник,  
що  у  добу  Хмельниччини  відзначався  великою  жорстокістю  
щодо  ворогів-поневолювачів  України.  Загинув  у  бою  під  час    
Пілявецької  битви    (1648).  Переказують,  що  над  тілом  одного  
з  найзвитяжніших  своїх  лицарів  плакав  сам  гетьман.[/i]

відео:  https://youtu.be/3PNf4cUTsI0  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624662
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Лина Лу

ПОСТРОИТЬ РАЙ

Когда  надежды    рвутся,  будто  нити
И  сетью  укрываем  боли  тень,
Когда  рисует  память  Нифертити  -
Желаний  чьих-то  жаждущих,  мишень,

Когда  увидев  бесконечно  много,
Там,где  поныне  только  пустота,
Что  остается?...разве  что,дорога
И  все  сначала,  с  чистого  листа...

И  все  опять  -  кирпичики  и  профиль,
Возводим  новый  замок  из  песка.
Мечтать...а  в  этом  все  поэты  -  профи,
Не  замечая  пулю  у  виска.

Не  замечая,  Рай  в  аренду  отдан,
И  только  бездны  остается  край...
Не  видим  пусть  ни  выхода,ни  входа...
Так  значит  сами  тот  отыщем  Рай...

Построим  новый,  бесконечно  ясный
Где  лишь  любовь  и  счастье  правят  бал.
Где  даже  тьма,воистину  прекрасна...
Ведь  ты  меня  во  тьме  и  отыскал...
27/11/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624562
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


МАЙДАН

РАЙ

Як  до  Раю  ти  крокуєш,
робиш  це  дарма.
Рай  де  ти  його  збудуєш,
більш  ніде  нема.

По  краплині  у  відерце
мрії  налови.
Рай  з"являється  у  серці,
потім  в  голові.

Бездіяльні  души  темні  -
нема  світлих  мрій.
Раю  пошуки  даремні.
Його  прагнеш  -  дій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623880
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 27.11.2015


МАЙДАН

ДРУЗЬЯ

Порой  бездарно  мы  теряем
друзей  во  цвете  зрелых  лет.
В  упор  того  не  замечая
как  у  лампадки  гаснет  свет.

Немного  б  умного  участия,
побольше  б  искры  от  души,
и  судьбоносное  несчастье
Судьба  иначе  разрешит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623886
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 27.11.2015


МАЙДАН

ПЕРЕЖИТКИ

Пережил  Есенина,
Пушкина,  Франка.
Пережил  Тургенева,
и  наверняка,
по  годам,  Шекспира
я  переживу.
Только  шепчет  лира  -
нахера  живу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623578
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Циганова Наталія

…півтисячі… днів голодомору…

Півтисячі  –  просто  число?...  
ні…  це  тільки  здається.
Ним  можна  обчислити  все:  і  як  час  очманів,
і  глузд,  і  життя,  і  терпіння,  і  зойкання  серця…
Двадцяте  сторіччя.
30–ті.  
Півтисячі  днів.
Півтисячі  скошених  днів.  
Як–то  кажуть  –  плюс/мінус.
Плюс/мінус  від  трьох  мільйонів  смертей  –  до  шести.
Як  це  осягнути?...
І  те,  що,  війні  на  відміну,
у  мирні  часи  голод  штучно  життями  притих?...
Життями  притих  на  тоненьких,  стеблинками,  ніжках
малих  діточок…
не  проживших  цих  п’ять  сотень  діб…
Постійно  замореним  голодом  падати  в  ліжко  –
[b]як  [/b]це?
Як[b]  це[/b]?  –  лиш  уві  сні  їсти  спечений  хліб?...
[b]Як  це[/b]?  –  просинатись  щоранку  всім  тим,  хто  був  винний?...
Так…  їх  вже  нема…  але  ж  ранки  були  і  у  них?…
Як  гордо  у  рупор  кричалося  слово  «людина»!...
Чого  ж  в  Україні  в  тридцяті  цей  рупор  затих?...
Чого  ж?...

...та  у  кого  питаю?...
у  винних  –  даремно.
Пішли.  В  кляте,  збігле  в  роках  без  субтитрів,  німе.

…не  соромно  в  тім,  що  я  є  –  росіянка.
                                                                           Напевно
                         від  гордості  за  Україну…
                               де  я  нині  –
                                                 Є…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624010
дата поступления 26.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Лина Лу

СТЕНА ОБИД

Не  строй  стену  из  кирпичей  обид,
В  моей  душе  давно  им  места  нет,
За  звонким  перестуком  кастаньет
И  сожалений  бесконечных,  гид

Самокопания...  бед  приворот
Раздай  по  крохам,с  ветром  отпусти,
Мы  только  видимость,  мы  -  травести,
А  наши  роли  -  ракурс,  поворот...

Коснуться  взглядом  и  сгореть  дотла,
В  себя  впитав,  и  растворяясь  вновь
Теряя  прошлое,  в  остатке  -  новь
И  перышко  у  Ангела  с  крыла...

Не  выдумай,  чего  не  отыскать.
Однажды  теплый  луч  коснется  плеч,
Тьму  рассекая,  будто  острый  меч,
По-прежнему,  как  пуля  у  виска.

В  оковы  ледяные  не  упрячь,
Своей  души  прозрачной  уголок.
Прощение  прощанья,  между  строк
Не  изменяя,  лишь  переиначь.

Не  строй  стену  из  кирпичей  обид,
24.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623756
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


OlgaSydoruk

Ты не позвал идти с тобой…

Ты  не  позвал  идти  с  тобой...
И  за  тобой  не  побежала...
Роман  закончился...(не  мой)...
Листва  пожухлая  шуршала...
Горела  свечка  у  окна...
Заплакал  дождь,сжимая  веки...
Воспоминания  тепла  вскрывали  человеку  реки...
Дрожала  птичкою  душа  в  ладошке  ночи  перед  бурей...
Memento  mori  для  тебя  -  успокоительной  пилюлей...
Желтела  тыква  у  окна...Куранты  полночь  громко  били...
Туман-предатель  по  углам  припрятал  всё...
А  вы  -  забыли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623392
дата поступления 23.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Любов Ігнатова

Чом ти знов не спиш, моя тривого…

Чом  ти  знов  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  шкребеш  на  серці  пазурами?.. 
Розійшлись  із  осінню  дороги, 
Встелені  промоклими  вітрами... 
       
Хтось  у  небі  розтрощив  клепсидру  - 
Час  водою  котрий  день  стікає... 
І  мугиче  пісеньку  нехитру 
Ліс  безлистий  -  сторож  виднокраю... 
       
Чи  зима  тривожить  мою  душу? 
Чи  туман-  обманщик  і  нероба? 
Чи  то  знов  піщаний  замок  рушить 
Недовіри  здавнена  хвороба? 
       
Чом  же  ти  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  на  серце  каменем  лягаєш,  
Сиплешся  думками  на  підлогу,
Котишся  по  снах  моїх  курАєм?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Лина Ланская

А СКОРИНОЧКА ДО НІГ

А  скориночка  до  ніг,  не  образливо,
Хіба  краще,  як  вмирає,та  й  байдуже?
Хіба  краще,  що  мовчить  ненав"язливо,
А  від  голоду  пливуть  кола  райдужні?

А  скориночка  до  ніг  -  гріє  кригою.
Від  пекельного  вогню  та  й  закриюся,
Стане  гірко  -  знов  сльозою  умиюся,
Проковтну  хлібця  шматочок  -  оклигаю...

А  скориночка  до  ніг  не  забариться,
Може  совісті  нема,  може  крається?
Серце  з  соромом  у  хованки  грається,
У  своїх  думках  печеться  і  вариться.

А  скориночка  до  ніг,  не  образливо,
Хіба  краще,  хай  вмирає,та  й  байдуже?
Хіба  краще  як  мовчить  ненав"язливо,
А  від  голоду  пливуть  кола  райдужні?
24.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623667
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Шип Сергей

В осеннем сказочном лесу

Стихия  воздуха  бушует
И  ветер  гнёт  осенний  лес.
От  жизни  суетной  бегу  я,
Спешу  в  лесу  вкусить  чудес.

Здесь  так  свежо  и  первозданно.
Деревья  крехчут  на  ветру.
И  листьев  пламенное  танго
Взывает  к  кисти  и  перу.

Чтоб  написать  шальную  осень,
Запечатлеть  её  красу.
Чтоб  седину,  как  листья,  сбросить
В  осеннем  сказочном  лесу.

Октябрь  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623670
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


НАДЕЖДА М.

Коли дощі ідуть стіною…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YklJLG0yLAk
[/youtube]
Коли  дощі  ідуть  стіною,
Чому  сумує  так  душа?
То  що  тут  є  тому  виною,
Що  так  на  сльози  спокуша?

І  не  скажу,  що  я  з  плаксивих,
Бо  сльози  -  це  проста  вода.
Моя  душа  одна  з  мрійливих,
Без  сліз  вона  бува  рида.

Коли  мене  не  розуміють,
Як  зрадять  друзі  за  мідяк,
Я  все  пробачити  зумію,
І  стисну  біль  тяжкий  в  кулак.

І  не  тому,  що  дощ  стіною,
І  краплі  осені  на  склі,
А  просто  все  в  оцім  виною,
Що  раз  живемо  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623799
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


OlgaSydoruk

Ночь опускалась чёрною птицей…

Ночь  опускалась  чёрною  птицей
И  накрывала  огромным  крылом...
Сетью  перкалевой(вязанной  спицей)
От  колесницы  с  горячим  конём...
Еле    дрожали  густые  ресницы
Девы,  распластанной,  силою  для...
Сон  обрывался  на  жёлтой  странице
Хрустом  пришедшего  нового  дня...
Ты  сторожила  видения  в  лицах,
Чтобы  запомнить,что  будет  потом...
Тех,кто  коня  запрягал  в  колесницу...
Тех,кто  узорами  сети  вязал...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623864
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Лина Лу

МНЕ Б ЗА ТОБОЮ

Мне  б  за  тобою,  хотя  бы  по  воздуху
Перебежать,  зацепившись  отчаянно
Даже  не  просьбой,  одним  только  возгласом...
Остановить,  прикоснуться  нечаянно.

Корчится  в  пьяном  угаре  умышленно
Мыслей  порочных  презренное  зарево
Так  получается,  вышел  ли,  вышла  ли,
Как  там  тот  конь?..  он  пока  не  подаренный.

Кожа  в  огне,  кровь    кипит  и  пузырится.
Остановись,  коль  не  внемлешь,  дыхание
Остановилось.  Душа    -  на  заклание,
Звон  колокольный  бедой  оттопырится...

Руки  дрожащие,  дробь  барабанная
Видно  в  аду  нету  места  раскаянью.
Плавятся  в  тигле  рекою  стеклянною
Жарких  стенаний  искры  желания.

Мне  б  за  тобою,  хотя  бы  по  воздуху
Перебежать,  зацепившись  отчаянно
Нотой  негромкой  мелодии,  созданным
Реквием  чувств  для  души  неприкаянной.
11.09.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606296
дата поступления 13.09.2015
дата закладки 25.11.2015


Лина Лу

ЦИТАДЕЛЬ

                                                         С.
Опять  замки  врезаю  в  пустоту,
Где  кроме  боли,  ничего  не  видно.
Искомое  так  призрачно,  обидно,
Что  и  его  не  видно...  за  версту

Стог  сена  или  купол?..не  понять,
Разрушенный  на  попелище  остов...
Оно  уже,  как  не  открытый,  остров  -
У  полусфер  крестов  не  увидать.

Издалека  кричат?..да  нет,  молчат,
Те  стайки  птиц,  узорами  на  небе.
И  ты,  как  птица  -  на  воде  да  хлебе,
Все  также,  беспокойно,  дни  влача.

А  я  замки  врезаю...тишина
Зловеще  ноет  -  демоны  на  страже.
А  ты  зависнув  над  землею,  также
Не  видишь  небо  даже  из  окна.

Безмолвия  разрушенный  тоннель
Закрыт  пока,  в  аду  угасло  пламя...
Но  пару  слов,  связующих,  над  нами
Разрушат  беспредела  цитадель...

Ключи  забыты,  разве  что  засов
Навек  отгородит,  рискнув  свободой,
И  не  найти  ни  выхода,  ни  входа.
Церквушки  купола  -  свод  без  крестов...
24.11.2015.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623634
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Оленка Зелена

ця осінь в мені

Ілюзія  осені.    Липне  густий  туман
До  рами  віконної:    пише  на  склі  картини.
І  тягнеться  між  тротуарами  караван
Опалого  листя    /в  нікуди  летить  невпинно/.

Міста,  автостради,  а  далі  простий  пейзаж,
Пастельні  тони  і  кінцева  зупинка  часу…
Давай  будем  чесними:  все  наостанок  зваж,
Лиш  погляд  очей  не  ховай  за  дощів  гримасу.

Згубив  листопад  акварель  у  полоні  мряк
І  залишки  сонця  пасе  у  мілких  калюжах.
Якщо  вслід  за  сонцем  ти  підеш,  зроби  це  так,
Як  осінь:  без  марних  надій  /а  вітри  відтужать/.

Хлюпочуться  зливи.  Промокли  підошви  снів.
І  легко  втекти:    дощ  залиже  сліди  водою.
Сьогодні  ця  осінь  навік  відболить  в  мені
Тобою…  ця  осінь  в  мені…  відболить  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623650
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015


Любов Ігнатова

Місто

Нічне  Місто  зібрало  всі  зорі  на  небі  і  простягло  мені  їх  на  долонях  :
-  Обирай  будь-яку!  На  згадку.  На  повернення...  
Я  дивилася  на  ці  різнокольорові  сяйвочка,  ніби  в  очі  зазирала  Великому  Всесвіту  і  намагалася  віднайти  у  них  себе  -  маленький  атом,  нікчемний  і  важливий  водночас...  
-  То  ти  хочеш,  щоб  я  повернулася?  
-Звісно!  Адже  твої  кроки  уже  увійшли  в  мою  історію,  а  твоя  душа  долучилася  до  мого  храму...  Ти  ж  відчувала  мене,  правда?  
-  Правда.  Як  і  ти  мене...    
Зірочки  все  ще  підморгували  мені  з  величезних,  але  таких  вразливих  і  лагідних  долонь.  
-  Я  візьму  оцю,  зеленаву,  можна?  
-  Бери.  Вона  завжди  буде  у  твоєму  серці  часточкою  мене...  
Я  обережно  взяла  маленьку  зірочку  і  сховала  її  за  пазуху  від  липкого  туману,  що  потихеньку  розповзався  нічними  вуличками,  чомусь  оминаючи  головну  артерію  Міста.  
-Дякую  тобі!  Я  обов'язково  повернусь,  щоб  ще  хоч  раз  доторкнутися  до  твоєї  вічності...  
...  Автобус  розмірено  погойдував  мене,  стрімко  віддаляюсь  від  Міста.  Я  востаннє  поглянула  йому  в  очі  -    втомлені,  але  напрочуд  добрі  і  мудрі.  Темрява.  Тільки  за  пазухою  світилась  і  зігрівала  мене  маленька  зеленава  зірочка  -    подарунок  величного  Міста,  яке  стало  частиною  моєї  історії...  














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623174
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015


НАДЕЖДА М.

Коли туман накриє з головою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kmu-zgUGhIg[/youtube]


Вже    осінь  заповзла…Туманна  й  сіра…
І  небо  схлипує…  і  рюмсає  дощем..

За  твором    Олекси  Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
-------------------------------------------------
Коли  туман  накриє  з  головою,
То  легко  тут  піддатись  на  обман.
Завісу  не  відсунути  рукою.
І  ти  вдихаєш,  нібито  дурман.

Тоді  здається  все  якесь  інакше.
Крізь  пелену  вже  погляд  в    інший  світ..
І  те,  що  до  сих  пір  було  найкраще,
Тепер  здається,  ніби  пустоцвіт.

А  роси,  що  блистіли  самоцвітом,
Тремтять,  неначе  краплі  дощові.
Думками  не  літаєш  вже  над  світом:
Натиснуті  всі  точки  больові.

Заплуталось  усе,  як  в  павутинні.
Шукаю  все  я  вихід  із  пітьми.
Крізь  решето  просіяні  зернини...
Туман  тут  не  притопчиш  чобітьми...

Із  сходу  раптом  ринуло  проміння.
І  зникла  із  очей  вся  пелена.
І  впало  із  плечей,    немов  каміння.
Для  всього  тепер  інша  вже  ціна.

Веселкою  заграло  все  навколо.
Зі  мною  поряд  ті,  кого  люблю.
Відчула  тепер  запах  матіоли...
Невіру  тепер  в  віру  переллю...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623096
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Радченко

Памяти ветер

Памяти  ветер  -  навстречу,
Памяти  ветер  -  в  лицо.
Кружевом-тенями  вечер
Падает  мне  на  крыльцо.
Боль  и  печаль  расставаний
В  наших  снах  эхом  звучит.
Память  смешных  оправданий
Глупой  обидой  молчит.
Памяти  ветер,  возможно  ль
Хоть  иногда  промолчать?
Только  б  когда-нибудь  ложью
Памяти  ветру  не  стать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622989
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Радченко

Уходит лето

Так  неожиданно  уходит  лето
И  осень  неожиданно  пришла,
А  я  ещё  по-летнему  одета,
Хотя  уже  нет  прежнего  тепла.
И  к  странной  грусти  сердце  привыкает,
Но  не  навязчива  она  -  легка.
Приходит,  незаметно  исчезает  -
Уходит  лето,  осень  так  близка.
Как  паутина  возле  глаз  морщинки,
Разгладить  попытаюсь  их  рукой.
Ты  скажешь:  "А  тебе  идут  сединки".
Я  улыбнусь:"Какой  же  ты  смешной...".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622988
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Макієвська

Плаче гірко осінь за вікном…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hi0WwMYeFVk[/youtube]
Плаче  гірко  осінь  за  вікном,  стукотить  сльозами  в  скло,
Розтікаються  вони  хвилясто  й  дуже,  дуже  рясно...
Загубила  всі    принади  золоті...  в  серці  запекло,
Залишила  де-не-де,  тільки-но  своє  тьмяне    пасмо.

Небо  посіріло,  хмарки  затремтіли  ...швидко  смеркло,
Одиноко  якось  стало...  душу    розірвало  навпіл,
Осінь  роздяглась,  до  зими  прибралась...  навколо...  голо,
Жде  на  заметіль,  море  безсоромних  дерев"яних  тіл!

Ось,  прийде  чарівна  зима  й  закриє  їх  сором  скоро,  
Одягне  дерев  тілА  в  білосніжні  шубки,  попервах  ,  
Заграють  тоді  красою,  вишитим  срібним  узором  ,
Замилуємося  ми    прикрасами  на  вітах-руках.

Кришталевими  підвісками,  що  дзвенять  між  прОстором,
Перлами  в  платинових  оправах  на  тоненьких  гілках...
Сяйвом  рубінів  ягід  калини,    вкритих    омофором
Чи  зимовим  палантином,  інеєм  у  чиїсь    очах...

За  тим,  кравчиня  вдягне  на  них  тендітні  шапки  й    боа,  
Тепле  взуття  ,  а  може  комусь  подарує  кожухи,
Вушанки  смішні...Щоб  не  були  голі,  бо  зима  крута,
Панянка  добра  та  буває  й  зла...Заморозить  шляхи.


Адреса  відео:https://www.youtube.com/watch?v=hi0WwMYeFVk
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622924
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Шип Сергей

ЛЮБОВЬ БЕЗ ПРАВИЛ

Озноб  души  рассудком  правил,
Адреналин  гулял  в  крови.
Мы  бросились  в  любовь  без  правил,
Забыв  все  правила  любви.

И  на  волне  слепого  чувства,
Плывя  беспечно  за  буи,
Мы  постигали  с  ней  искусство
Не  той,  не  правильной  любви.

Нам  вслед  смотрели  с  укоризной,
Крутили  пальцем  у  виска
Адепты  рационализма,
Вандалы  замков  из  песка.

И  ночь,  в  которой  мы  пылали,
Пугая  страстью  эльфа  снов,
Шептала  влажными  устами:
Любовь  без  правил  –  не  любовь.

И  день  на  нас  капканы  ставил,
И  вразумлял  заблудших  чад.
Прощают  здесь  бои  без  правил,
Любовь  без  правил  не  простят.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622916
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Олекса Удайко

ТУМАН БУЗКОВИЙ…

                     [i]На  долині  туман,
                     На  долині  туман  упав…
                             [b]Василь  Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]

                                   
[i][b][color="#9406b8"]Вже    осінь  заповзла…Туманна  й  сіра…
І  небо  схлипує…  і  рюмсає  дощем.
Під  ним  немає  жаданого  миру  –
Земля  болить  і  ремствує…  Той  щем  –

Як  перегук  із  безліччю  колізій,
Які  спливають  час  від  часу  тут.
Доконує  живих  туманом  сизим...
А  ще  які  “подарря”  нам  грядуть?..

Небачені  давно  протистояння
Святого  неба  й  грішної  землі  
Несуть  у  світ  –  природи    сповідання…
Й  жалі  землян…    жагучі  чи  малі.

А  ще…  туман  той  бляклий,  темно-сірий
Пускаємо  по  тверді  берко  ми…
І  вже  немає  праведної  віри,
І  паща  вже...  зяяє  із  пітьми.  

…Та  прийде  час  –  й  туман  бузковий  
Укутає  всіх  нас!..  Від  пелени
Духмяності  вже  не  спастись  нікому  –
Потонемо  у  повені  весни….[/color][/b]

21.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Лина Лу

ОДИН ДЕНЬ БЕЗ ТЕБЯ

И  снова  ночь  расставила  посты,
Туманную  завесу  опустив.
А  я  опять  не  знаю,  где  же  ты,
И  сердце  с  кем  твоё    сейчас  частит?

В  душе  моей  -  вериги  и  кресты
Раскинет  угрожающе  судьба,
А  лунные  постели  и  мосты
Вчера  еще...один  день  без  тебя,

Как  год...  в  оковах  ледяных  застыв,
Ток  крови  этот  день  остановил.
Терзаю  снова  чистые  листы,
Сей  нотный  стан,  подобие  стропил,

Давно  упал,  все  ноты  вкривь  и  вкось,
Скулят  без  толку,нервы  бередя.
Перед  глазами  снова  расплылось...
А  кажется,  и  не  было  дождя...
21.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622752
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Лина Ланская

ВИПИВАЮЧИ ПОДИХ

Випиваючи  подих,виливаючись  шалом
У  незнаного  ноти,  під  нестримності  жалом,
У  відлунні  втопившись,  шукаю

Не  осоння,  чи  спеку,  бо  тремчу  як  на  вітрі,
Не  затишну  безпеку,  леза  гострого  вістря
Проливаючись  впавши...ридаю...

Не  від  сліз  моє  горе  так  безжально  -  пекуче,
То  хмільної  нірвани,  як  чар-зілля  ядуче,
Те  солодке  вино...не  напитись...

На  рівнинах  печалі  вже  розсипане  чисто
Не  червоні  коралі,а    грайливе  намисто.
Полетіли?..в  тобі  загубитись...

21.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622738
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


OlgaSydoruk

В тихой гавани спален…

Экспромт

Для  чего,почему  и  зачем  
Из  неведомых  теорем  эшафот  для  души  воздвигаю?..
Будешь  Ты  палачом...    растревоженных  тем...
Пожалеешь...Отпустишь...Я  знаю...
В  тихой  гавани  спален  -окно  в  новый  свет...
Он  за  шторою  в  стиле  модерна...  
Я  открою  его  через  тысячу  лет...
После  миль  семибального  шторма...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622766
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Лина Лу

СНЕЖНАЯ КОРОЛЕВА

Я  прозрачною  каплей    застыну
На  ладони  твоей,  удержи....
Упаду  на  мгновенье,  признаюсь:
Устают,  иногда,  даже  льдины,
Все  века  еще  раз  пережить,
Когда  огненно  солнце    ласкает,

Жарким  взглядом  скользит  и  тревожит.
Исходящая  влагой  плывёт.
Неземная,  снегов  -  королева,
Замирает...    волнение  множит
Бесконечности  дивный  полет.
Не  царица  любимому  -  Дева...

Раскаленною  каплей  на  коже
Расчерчу  неизведанный  путь...
Прикоснись,  кипятком  упиваясь.
Ты  так  близко,  мой  самый...похоже,
Нелюбимый?..  об  этом  забудь,
Обожаемый  сон...растекаюсь.

Разрывает  сияние  небо,
Освещая  небесный  чертог,
Возмущенно  рассыпав  алмазы.
Может  быть  убежала  и  Геба?
Что  ей  Гера  и  Зевс,  с  нею  бог
Аполлон  -  бог  Любви  ясноглазый...
21.11.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622883
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Радченко

Уходящий день

День  в  ладонях  яблоко  заката,
Затаив  дыхание  к  реке  несёт.
Знает  он,  что  прошлым  станет  завтра  -
День  вчерашний  за  собой  уже  зовёт.

Не  донёс  чуть-чуть  и  вдруг...  споткнулся,
Вечер  яблоко  заката  подхватил.
Вот  и  всё,  на  миг  день  оглянулся:
Я  же  думал  донести  мне  хватит  сил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622496
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015


Циганова Наталія

Написать тебе лично…

Написать  тебе  лично,  а  адреса  –  не  указывать.
В  перекрёстке  сезонов  так  много  снегов  
         раскрашенных
занесли  переходы  подошвами…  
         и  рассказами
о  судьбе  чёрно–белой,  под  пиковым  небом  
         башенным
                   о  жизнЕ…
Бытиём  покрывая  планету  в  красное
         ненарочно,  случайно…
                   подряд  и  на  вдох…    
                             и  осенью,
опослЯ  подметая  пороги  своими  пасмами.

Подметя  –  собирать/ся
         по  урнам…
                   по  дням…
                             по  праздникам.
Может,  снег  не  упавший  расстелит    
         планиду  улицы,
фонарям  строя  глазки  снежинками  
         бело–новыми…

Написать  тебе  лично…
…тогда,  когда  будет  жмурится
солнцем  радость  щемяще…  
         колюче…
                   зимой  знакомою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622443
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015


desert rose

Змії

Тривожаться  внутрішні  змії:  
«Вилазити  ми  не  сміємо
Із  нетрів  тривкої  землі»,  
що  сумнівом  жиє  в  мені…

Шиплять  й  язики  висовують,  
ба  навіть  вкусить  норовлять.
Мій  сумнів  тривогу  всотує,  
й  зростає  на  розмірів  п'ять.

Пролазить  у  тріщини  хтивості
І  цноту  отруює  в  серці.
Кричу  від  своєї  сміливості,  
яка  у  чужому  озветься.

Себе  прирікаю  на  сумніви
Щоразу,  як  ду́мки  про  тебе
Захоплюють  розум  невду́мливо…
….
Чи  точно  цей  гріх  мені  треба?..


(Який  ж  бо  це  гріх?  Це  смішно.
У  ньому  ще  я  не  помічена.
Й  усе,  що  ми  робимо  –  грішно,
Бо  досі  ще  в  церкві  не  вінчані)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622287
дата поступления 19.11.2015
дата закладки 20.11.2015


Радченко

А знаешь ли ты

Со  мною  случилась  беда,
Бессонницей  полнятся  ночи.
А  знаешь  ли  ты?  -  иногда
С  трудом  понимаю  твой  почерк.
Быть  может,  писал  просто  так,
От  скуки  иль  всё  ж  по  привычке?
И  я,  повторяя:  Чудак",  
Зажгу  без  сомнения  спичку.
Чернеют  листки  от  огня,
А  сердце  аукнулось  с  болью.
Со  мною  случилась  беда...
А,  может,  случилась  с  тобою?

                                         1988-2015г.г.  (бывшие  черновики)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622260
дата поступления 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015


Лина Лу

ПОСТАВЛЮ НА КОН …

Поставлю  на  кон  я,  сегодня  и  здесь  -
Прощенье  и  месть,  за  любовью  и  честь.
Собрав  в  кулаки,  завывая  с  тоски,
Остатки  сомнений.

И  претерпевая,  отчаявшись,  стыд
Поставлю  на  кон  и  персты  ,  и  кресты,
Забыв  навсегда,  не  оставив  следа
От  самосожжений...

Поставлю  на  кон  я  все  девять  кругов...
В  огне  захлебнулись  пять  материков.
Проклятия  прочь,  рассыпается  ночь.
Фрагменты  видений

Мелькают...  из  листьев  опавших  ковры
Укроют  и  выход  и  вход  из  норы.
Поставлю  на  кон  и  дыханье,  и  стон  -
Души  разрушенье...

Поставлю  на  кон,  а  прощения  свет,
Надеюсь  прольется  в  последний  момент...
Спасусь,а  затем,  хоть  была  я  никем,
Но  без  сожалений

Поставлю  на  кон...
19.11.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622320
дата поступления 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015


Шип Сергей

FATUM

Мы  все  –
бильярдные  шары
под  кием
игрока-судьбы.

И  чётко
выверен  удар:
кто  –  в  лузу,
кто  –  в  соседний  шар.

Кто  крýгом
огибает  стол,
кто  –  вверх,
чтобы  упасть  на  пол.

Март  1997

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622362
дата поступления 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015


OlgaSydoruk

Коли приходила в останнє…

Коли  приходила  в  останнє,прошепотіла  без  вагання:
Що  більш  не  буде  турбувати,що  сама  буду  зимувати...
Що  тепло  буде,як  нівроку...Що  захмелію  і  від  соку...
Що  буду,буду  пам"ятати...І  довго,довго  сумувати...
Як  же  просила,як  благала:щоби  одну  не  залишала...
Щоби  наснилася  уночі,і,  щоби  сни  були  пророчі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622161
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015


OlgaSydoruk

Хмурый день, в ожидании ночи…

Хмурый  день,в  ожидании  ночи,отметал  все  сомнения  прочь:
Что  под  утро  туман  напророчил,  пополудни  (в  четыре)  сбылось...
Хмурый  день,в  ожидании  ночи,зажигал  канделябр  на  час...
Напевая  знакомое  очень,оживал  старый  друг  контрабас...
Грусть  шарманочная  разливалась  от  фальшивого  строя  октав...
И  казалось,что  всё  повторялось:за  окном,под  дождём,в  свете  фар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622158
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015


Радченко

И будет тебе всё больнее

Как  часто  чужую  любовь,
Спешим  осудить  без  сомнений.
Чужую  легко  судим  боль  -
Пусть  будет  во  сто  крат  больнее.


Придуманным  судим  судом,
Забыв  об  одном:  мы  -  не  судьи.
Как  жаль,  что  не  помним  о  том  -
Нас  завтра  судить  кто-то  будет.


Любовь  не  чужую  -  твою
Осудит  молва  без  сомнений.
Ты  будешь  шептать:  "Я  люблю",
И  будет  тебе  всё  больнее.


                                       1986-2015  г.г.  (бывшие  черновики)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622089
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Lana P.

У ТЕБЕ — СНІГ, А В МЕНЕ — ОСІНЬ…

У  тебе  —  сніг,  а  в  мене  —  осінь
Із  листопадними  вітрами...
Ще  не  награлась  листям  й  досі  —
Перевертає  світ  ногами.

І  не  зважає  на  морози,
Що  мружать  хрумко-білі  вії,
Не  мають  значення  погрози,
Коли  в  душі  цвітуть  завії…

У  перших  подихах  світанку
Шукають  душі  переправи…
Ми  кожен  день,  прожитий  зранку,                                        
Вимірюємо  в  ложках  кави.                                        12/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621942
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Лина Лу

Я - ПЬЯНА

Я  -  пьяна...  ароматами  преющих  листьев
Упиваюсь,  забыв  бесконечные  "надо"...
Если  явятся  тени  маркиза  де  Сада,
Я  раскрашу  их  в  белое  беличьей  кистью...

Я  смеюсь...не  художница  ведь,а  туда  же...
Мне,в  охотку,  рассыпаться  солнечным  бликом.
Ты  такой  замечательный  и  многоликий.
Неуверенным  шагом,    немую  поклажу

Я  несу...я  несусь,  разрывая  на  клочья,
Тяжкий  груз  беспредельных  и  косных  видений
Даже  если  мое  не  одно  из  тех  мнений,
Что  совпало  с  твоим,  нам  уже  не  помочь  ведь...

Я  люблю...только  в  этом  и  высшее  -  нечто.
Но  в  бесмысленных  глупых  словах  и  поступках  -
Это  чувство  так  нежно,  изысканно...хрупко  -
Это  то,что  останется  в  памяти  вечно.

Я  уйду,  а  оно  будет  жить  и  тревожить,
Разрезая  тоску  на  фрагменты  стихами.
Разделяя  на  "было"  и  "будет  "  штрихами,
На  ладони  останется  ниточкой?..  может...

18.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621955
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Любов Ігнатова

Застуджена осінь

Небо  залите  оловом... 
Хмар  поминальне  коливо *
Вітер  несе  розхристаний 
В  далеч  опалолистяну... 
       
День  розговівся  мОросом... 
Півнячим  рветься  голосом 
Вранішня  тиша  ватяна, 
Зночі  дощами  латана... 
       
Сніда  пташА  калиною... 
Замість  плаща  -  рядниною 
Плечі  покриті  Осені, 
Сіротуманноросяні;

Всі  черевички  зношено  - 
В  зиму  шкребе  калошами, 
Хлюпа  тихцем  калюжами 
Стомлена  і  застуджена... 


*  Ко'ливо  -    поминальна  обрядова  страва,
 готується  із  поламаного  печива,  залитого  узваром  
чи  солодкою  водою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Вячеслав Рындин

Вчера…

[b]…утром  выбыл  я  на  дачу!
_______
Пироги  да  пышки…  
Также  взял  с  собой  в  придачу
Закусон  под  крышкой:
Малосольны  витамины,
Слабо  сладкие  консервы,
Чёрно-синие  маслины
Те  –  что  успокоят  нервы…
_______
Филигранные  процессы
На  пути  –  одышки
Вне  программы  интересов  –  
Синяки  и  шишки…[/b]

17.  11.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621734
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015


OlgaSydoruk

В сезон опадающих листьев…

В  сезон  опадающих  листьев(на  розе  промокших  ветров),
Неведомый  (профи)бариста  колдует  над  чашей  основ...
Волна  марципановой  грусти,касаясь  нервозности  струн,
В  кофейно-медовую  гущу  добавит  загадочность  Лун...
По  капле,по  капле  -  прозрение  изнеженным  ноябрём...
Высокою  пробой  свечения  -  затмение  каратов  оков...
Ковчегом  горячего    Лета  и  Осень  куда  то  плыла...
Туман  провожал  до  рассвета...
С  рассветом  осталась  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621811
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Олекса Удайко

НА ЛИСТ ОСТАННІЙ

[i][b]tth
                   
[b]Мій  лист  останній…  Майже  за  О'Генрі...[/b]
І  не  тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]

[color="#940bcf"]На  лист  останній  мій…  метелик  сів  –
чи  не  моя  розігрується  доля?    
Вже  сівачу  пора  б  покинуть  поле  –
зерна  підзимній  зроблено  засів…

То  постулат…  Не  треба  зайвих  слів  –  
колись  замкнутися  повинно  коло…
Наситився  той  лист  життям  уволю,
бо  жив    на  білім  світі  –  як  хотів…

Одне  лиш  млоїть  думку  сівача  –  
чи  не  рубав  породу  він  з  плеча,  
чи  тим  зерном  поля  свої  засіяв?

Мотиль  і  лист  вберуться  в  зимній  стиль,
засів  пшеничний  вкутає  завія,  
та  май  замайорить...  
мільйоном  
піль!..[/b]

16.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Валентина Ланевич

Гойдає вітер зріділе листя.

Гойдає  вітер  зріділе  листя,
Що  ще  зосталось  на  мокрім  гіллі.
Зраділе  ж  серце  -  щиро  молися,
Торка  усмішка  вуста  знімілі.

Далекий  голос  воркує  стиха,
Ховає  руки  в  теплі  долоні.
Милого  чути  -  то  така  втіха,
Пульсує  жилка,  тремтить  на  скроні.

Уява  хилить  в  обійми  любі,
Падаю  нараз  йому  на  груди.
Стікає  ніжність  по  всій  утробі,
Чека  кохання  нової  згуби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621530
дата поступления 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Любов Ігнатова

Невідомому…

Ніхто,  окрім  рідних  його  не  згадає... 
Людей-бо  багато  (звичайних  людей)... 
І  тільки  зоря  упаде  з  небокраю, 
Із  вдихом  останнім  змертвілих  грудей... 
       
Мовчатиме  завтра  ранкова  газета, 
В  новинах  -  ні  слова  (не  зірка,  либонь)... 
Лиш  мати  старенька  в  усіх  силуетах 
Вбачатиме  сина  крізь  призму  безсонь...
       
...  Розквітла  у  маках  солдатська  могила
Краплинками  крові  в  осінній  журі...  
І  хусточка  чорна,  мов  янгола  крила, 
Тріпоче  від  вітру  на  сивім  чолі... 
           
...  Зима  замітає  стежину  до  хати, 
 Де  згасло  в  печі  її  серце  -  вогонь... 
І  супиться  хмарами  небо  кошлате, 
Узявши  свічу  до  змарнілих  долонь....  


Дякую  за  натхнення  :


 www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292

Автор  Крилата  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата поступления 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Кадет

Мужское макраме

Старик,  а  не  тряхнуть  ли  нам  копейкой?  -
Прислал  мне  кореш  телефонный  дзинь…
И  мы,  накрыв  полянку  на  скамейке,
Базарим  за  сегодняшнюю  жизнь…

Жируют,  блин,  державные  шакалы,
А  мы  конкретно  по  уши  в  дерьме…
И,  грустно  опрокидывая  шкалик,
Плетём  своё  мужское  макраме…

Обидно  нам,  что  ветер  по  карманам
Гуляет,  разжигая  нашу  злость…
Но  мы  могём  закусывать  туманом
Мужской  коктейль,  типа  «Ржавый  гвоздь»…

И  не  беда,  что  стали  неуклюжи,
Что  есть  ошибки  в  наших  резюме…
Ведь  мы  отважно  шлёпаем  по  лужам
Навстречу  обжигающей  зиме…

ноябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621739
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Оленка Зелена

Під дотиком пера

                       [i]"А  жаль  як,  барде,  ти  мене  не  знав.  
                       Тебе,  піїто,  зроду  не  зрікалась.  
                       Коли  в  думках  на  муки  заклинав,  
                       То  я  в  рядках  рельєфно  витиналась."[/i]

               [b]    [i]Svetlana  Rachynska  :  Злюбила  (монолог  музи)[/i]  [/b]



Зречись  мене,  мій  Майстре,  не  тривож,
Бодай  на  день,  на  ніч,  хоча  б  на  слово…
Коли  мене  торкався  /випадково?/
Чи  думав  ти,  що  я  жива  також?

Все  смакував,  а  так  і  не  пізнав…
Зривав  із  мого  тіла  покривала,
А  я,  дарма,  чорнила  цілувала,
Якими  іншим  ти  рядки  писав.

І  кожен  раз  оголеність  плеча
Мого  сприймав,  поете,  як  належність.
А  я  втрачала  /вкотре?!/  незалежність
Під  дотиком  пера  /чи  все  ж  меча?/.

Вервечка  схарапуджених  думок
Вдаряла  хмелем  в  голову  і  груди  –  
Ти  брав  мене  в  полон  завжди,  повсюди,
Немов  чергову  здобич  між  жінок.

І  поспішав  покласти  на  папір
Так  грубо,  недоречно  і  невміло.
Не  знав,  напевно,  що  тобі  не  тіло,
А  душу  віддавала  я…  З  тих  пір

Немає  навіть  іскри  від  вогню
В  мені:  я  лиш  недопалок  від  слова.
Втрачаю  глузд…  а  що  найгірше  –  мову…
Забудь  мене  –    колишню  осяйну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621468
дата поступления 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015


Радченко

Найди меня

Найди  меня.  Пожалуйста,  найди.
Не  удивляйся  -  я  уже  седая.
Уходит  спешно  осень  золотая,
Надрывно  плачут  серые  дожди.
Морщинкам  и  непрошенным  слезам,
Тоске  в  глазах,  прошу,  не  удивляться.
Молве  не  удивляйся,  злым  словам  -
Молва  чужое  ненавидит  счастье.
Не  удивляйся  не  узнав  меня,
Я  и  сама  устала  удивляться.
Найди  меня.  Пусть  на  исходе  дня.
Лишь  для  того,  чтоб  просто  попрощаться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621374
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015


Лина Лу

ГОСПОДИ, СЖАЛЬСЯ

Застыла  на  миг  Земля,
Вращенье  остановив,
Завыли  ветры  моля,
Свой  бесконечный  мотив,

Господи,сжалься...

Холодный  берег  реки,
Опушкой  снежною  скрыт.
Замерзли  пальцы  руки
И  вход  по  сей  день  разрыт,

Господи,сжалься...

Я  не  долетаю  чуть...
Зависла,  страховки  нет.
По  каплям  слезу  смахнуть?
И  все...  суета  сует...

Господи,сжалься...

Не  стоит  края  сводить  -
Разрыву  целым  не  стать.
Все,  что  умею,-  любить...
Все,  что  хочу  я  -  прощать...

Господи,сжалься...

Отдам,те  крохи  души
Которым  неведом  грех..
И  снова,каясь,грешить,
И  снова  сквозь  слезы,  смех...

Господи,сжалься...
14.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621110
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Лина Ланская

ЯКЩО РОЗЛЮБЛЮ

Якщо  розлюблю,  тоді  Всесвіт  замре,
Розкриють  обійми  суворі  сутани.
Як    крила  у  Ангела  Бог  відбере  -
Пігмеями  стануть  навіки  титани.

Якщо  розлюблю,  порожнин  кольори
Напевне,  у  дим  перетворяться,  чуєш?
Пекучому  "нащо"летіти  згори,
Розсипавшись  в  попіл,  допоки  сумуєш.

Якщо  розлюблю,  тіло  вкриють  рубці,
То  шрами  сховали  останки  цілунків.
Такими  далекими  стануть  гравці  -
Потрощені  лузи,  а  кулі  -  у  клунках...

Якщо  розлюблю...ніч  наповнить  ущерть,
Ту  чашу  в  душі,  з  осяйного  кришталю.
Із  неї  життя  виливається...смерть
Розірве  її  у  небеснім  шпиталю.

Якщо  розлюблю...хоч  хвилину  тоді
Залишу  у  пам"яті,  крихітним  лезом  -
Ту  мить,  як  ходили  удвох  по  воді,
Грайливо  заплівши  веселку  у  безум.
14.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621033
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


natalux

Нічний хоррор

Ніч,  як  велика  і  чорна  сполохана  кішка.
Все  приховає  і  сльози,  і  ґвалт,  і  мечі.
Ніч  –  і  хоррор,  і  почвара,  й  мольфарочка  трішки.
Всіх  зачарує.  Ти  тільки  дивись  і  мовчи.  
Ніч  все  закриє  великим  і  чорним  пологом.
Чуєш  цей  звук?  Наче  з  пекла  тяжкая  хода?
Ні,  не  залишить  ця  ніч  у    спокої  нікого!
Згусло  повітря.  І  темінь  на  дотик  тверда.
Марно  кричати,  бо  крик  у  імлі  тій  застигне.
Марно  ховатися.    Нюх  на  страхи    в    Збирача
Дійство  спасенне  для  мене  одне  і  єдине  –
Так  відчайдушно  тулитись  до  твого  плеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621067
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Радченко

Ты не спеши отрекаться

Наша  любовь,  как  свеча  на  ветру,
То  разгорится,  то  вот-вот  погаснет
Вот  почему  от  ветров  берегу
Трудное  хрупкое,  нежное  счастье.


Наша  любовь,  как  осенние  дни  -
Солнце  всё  реже,  всё  чаще  ненастье.
Вот  почему  я  боюсь,  чтоб  дожди
Вдруг  не  украли  у  нас  с  тобой  счастье.


Нашей  любви  не  погаснет  свеча  -
Ветер  утихнет,  дожди  переплачут.
Наша  любовь  не  уйдёт  сгоряча  -
Разве  в  судьбе  нашей  будет  иначе?


Верю  упрямо  я  в  нашу  любовь,
Ты  не  спеши  от  неё  отрекаться.
Солнце  прогонит  ненастье  и  вновь
Нам  улыбнётся  по-прежнему  счастье.

                                                                     1987г.-2015г.(  бывшие  черновики)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621298
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Оленка Зелена

Твоя… невідома…

[img]http://litsait.ru/images/photos/medium/article132306.jpg[/img]

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?

Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:
Поcковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.

Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…

І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  як  протяги,  втома,
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях
Твого  імені  звуки.
/Твоя  назавжди…  невідома…/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620980
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


НАДЕЖДА М.

Зрозумій: інакше не змогла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zjYt5WO5HCM[/youtube]
Победа  над  самим  собой  есть  
самая  лучшая  из  побед,  быть  же  побеждённым  всего  постыднее  и  хуже.  
ПЛАТОН.

-------------------------------------
Як  навчить  себе  перемагати?
Де  для  цього  взяти  собі  сил,
Щоб  образи  в  серці  не  тримати?
Як  злетіть,  не  маючи  вже  крил?

Нелегка  підчас  на  це  надія.
Як  зібратись  й  перевести  дух,
Щоб  душа  від  страху  не  тремтіла,
Коли  біль  пекельний  ще  не  вщух?

Розумію:  можу  враз  упасти,
Бо  за  крок  -  і  ти  вже  на  краю.
Тут  я  вже  в  емоціях  у  пастці...
Відчуваю:  я  вже  програю.

Падаю  і  знову  піднімаюсь,
Значить  я  себе  перемогла!
Каюсь,  дуже  довго  каюсь,
Та  зробить  інакше  не  змогла...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620957
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Lana P.

ГРИБНИЙ ОСІННІЙ РАНОК

Грибний,  після  дощу,  осінній  ранок.
Туман  клубочиться  над  болотами,
Блукає  сонно  між  очеретами  —
Накинув  невидимкою  жупанок.

Так  хочеться  спочити  на  стежині,
Набратись  сил  від  їжі  і  озону,
Потрапити  у  лісосмугу-зону…
Грибні  місця  —  у  самій  серцевині.

Проміння  котиться  клубком  донизу,
Освітлює  приховані  пеньочки  —
Підказує,  що  лісові  грибочки
Посеред  листя  жухлого  і  хмизу.

Дорога  нелегка,  та  не  даремно
Прийшли  сюди…  Хапали  нас  ожини,
Чіплялась  череда  з  кущів  малини.
Знайти  грибочки,  —  для  душі  приємно!            9/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620898
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Радченко

Я в Вашем мире

Я  в  Вашем  мире  -  лето,
Весны  последний  день.
Я  -  глины  мокрый  слепок,
Невидимая  тень.
Я  -  Ваша  боль  и  память,
И  мыслей  Ваших  вечность,
Тяжёлый  с  сердца  камень
И  Ваша  грусть  и  нежность.
Бессонница  и  сны,
Которым  не  присниться.
Нет  Вашей  в  том  вины  -
Я  в  них  могла  бы  заблудиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620813
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Лина Лу

Я ПАДАЛА

Я  падала,  как  оказалось,мимо...
Надорван  у  моей    страховки  край.
Успела  выдохнуть:"К  тебе,любимый..."

Не  испугалась,  знала  -  неподвластно
Желанное,  до  боли,  "обладай",
Хотелось  только  снова  крикнуть:"Здравствуй!"

Но    заскользило,  растекаясь  тело...
Неистовостью  рук  не  угрожай,
Когда  они...когда  оно...хотело

Рассыпаться  безмолвно  и  беспечно.
Коснись  который  раз  и  растерзай
Мгновения,  перетекая  в  Вечность.
13.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620782
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Радченко

И прошлого вроде и нету

На  самом  краю  прошлой  ночи,
Когда  только  миг  до  рассвета,
Останется  глупая  горечь
Неясного  вкуса  и  цвета.
И  грусти  непрошенной  шёпот...
Иль  вздох  исчезающей  ночи?
И  птицы  ночной  странный  хохот...
Иль  прошлое  что-то  пророчит?
Глаза  отыскать  всё  пытаются
Кого-то  в  заброшенной  комнате,
Холодными  нервными  пальцами
Вы  прошлого  ниточку  ловите.
А  ночь  прикоснётся  к  рассвету
Губами  холодными,  мёртвыми...
И  прошлого  вроде  и  нету,
Так  что  Вы  о  прошлом  запомните?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620744
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Циганова Наталія

Странный, заблудившийся ноябрь…

Листьями  дрейфующий  корабль  –
вдруг  разоружившийся  корвет.
Странный,  заблудившийся  ноябрь
(время  задремало  в  рукаве).
Ветер  перекрикнул  небеса  –
тёплый  юго–западный  акцент.
Долгая  осенняя  верста
в  сотне  календарных  мизансцен.
Блекло  загорится  горизонт  –
чувствами  оплывший  канделябр  –
дабы  отыскал  последний  фронт
странный,  заблудившийся  ноябрь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620647
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Лина Лу

СНИМИ ВУАЛЬ

Сними  вуаль,  отбрось  покров,
Все  семь  замков  не  отворить  -
Утерян  ключ,  не  счесть  оков
А  надо  дальше  как-то  жить,
Мне  без  тебя...

Не  нами  хлеб  преломлен  там,
Где  в  очагах  огонь  горит,
И  чувства,  в  унисон  кострам,
И  ритмы  страстных  риорит,
Но  не  судьба...

Не  укрывайся  света  нет,
Душа  украдкой  ищет  щель  -
Плывет  размытый  силуэт,
Чтобы  с  разбегу  сесть  на  мель,  
Как  кораблю.

Не  наши  встретятся  тела,
У    привидений    -  дымом  плоть
И  взгляды,  будто  из  стекла,
Грозят  на  части  расколоть
От  слов  "люблю..."

Весь  мир,  запутавший  спираль.
Смещение  витков,  разрыв
Орбит  и  превратят  в  хрусталь
Стекло  от  волшебства  огнив  -
В  душе  молюсь...
12.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620559
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015


НАДЕЖДА М.

І цвіте, і котиться туман…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aAoiVtYFQxE

[/youtube]

Пізня  осінь.  В  ній  свої  принади:
Тішить  душу  і  голубить  зір.
Та  краса  не  терпить  чиюсь  владу,
А  цвіте  всьому  наперекір.

Лист  осінній,  ніби  квітки    влітку,
І  цвіте,  і  котиться  туман.
Він  не  має  пахощів  любистку,
Перепріле  листя,  як  дурман.

Жаль,  що  мла  не  пахне    тими  грушками.
(Пам"ятаєш,  ними  пригощав?)
А  тепер  духм"янить  ніжно    смутками,
Що  зі  мною  разом  смакував.

По  лиці    б"є  мжичка  колючками..
Бризками  сідає  на  вустах.
А  туман  все  котиться  ярками...
Спокій  свій  знайде  в  очеретах...    



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620798
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Лина Ланская

РОЗКРІПАЧЕНИЙ

У  пекельнім  вогні  небаченім,
У  розірваному  "колись",
Я  однак  тебе,  розкріпачений,
Віднайшла...зову,  озирнись

Полохливо,  журбою  навчений,
Завмираючи,  доторкнись.
Руки  стисни,  мій  розкріпачений,
Усміхаючи,  усміхнись.

Подивись,  всі  примари  страчені,
Подих  пий,  уві  сні  з"явись.
Станеш  спалахом,  розкріпачений  -
Розпалилася,  озовись,

Танцювати  на  лезі..."свячене"
Десь  у  пеклі  минуле  вже...
Розмалюємо,  розкріпачений,
Хай  там  хто  нас  не  стереже.

Хай  там  що...та  вогнем  заплачено,
Миті  пристрасті  не  лічи.
Ти    поклич  мене,  розкріпачений
В    шелест  листя,не  кленучи...
12.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620467
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Радченко

Дождь грустит

Дождь  грустит.  Стали  тёмными  крыши
И  заплакали  стёкла  окон.
Закружился  листок  тёмно-рыжий  -
Я  ему  подставляю  ладонь.
Он  ложится  холодный  и  мокрый,
Я  касаюсь  губами  листка:
Пахнет  осенью,  вкус  сладко-горький,
Даже  детством  он  пахнет  слегка.
На  ладони  лежит,  словно  греется,
Помертвевший  кленовый  листок.
Мне  ещё  в  его  смерть  и  не  верится  -
Напишу  о  нём  несколько  строк.
Уходя,  златокудрая  осень,
Свой  подарок  оставила  мне,
Чтоб  когда-то,  вдруг,  вспомнилось,  после
Иль  пришло  бабье  лето  во  сне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620551
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Lana P.

ЗИМОВІ ВЕЧОРИ

Сумує  вечір.  Мерехтить  камін.
Лелечих  рук  політ,  їх  тіні…
Малює  візерунки  іній
На  шибках,  в  тріскоті  сухих  полін.

Навколо  незахищених  колін
Тепло  вирує,  ніжний  трепет.
Від  дров  відгукується  лепет  —
У  язичках  хитається  ослін.

Дрімота  солодко  торкнулась  пліч.
Думки  вмостилися  у  ліжку.
Роман  не  дочитав  ще  книжку
В  зимові  довгі  вечори…    Йде  ніч…        5/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620538
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Радченко

Это осень уходит

Листья  жгут  -  горек  воздух  от  дыма,
На  глаза  набежала  слеза.
Это  осень  уходит,  любимый,
И  её  возвратить  нам  нельзя.


Белый  пепел  от  листьев  останется,
Незаметно  развеется  дым.
Осень  тихо  уйдёт,  не  оглянется,
Укрываясь  туманом  седым.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620491
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


OlgaSydoruk

Была дана на нежность квота…

Была  дана  на  нежность  квота...
Немое  вето  -  на  укор...  
Кадета-ангела  вендетта...
И  ожидания  пароль...
Была  дана  и  сила  духа...
Венец  терпения  и  боль...
За  чем  ты  плачешь  тихо-тихо?..
В  который  раз  играешь  роль?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619975
дата поступления 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015


корозлик

любов моя

Любов  моя,  ти  зіткана  із  зір,
Медведиця  що  назбирала  в  кошик,
із  дивних  закарпатських  гір,
із  пелюстків  в  криштальних  росах,
з  бере́зових  невинних  сліз,  із  снів
духмяно-полуничних  літніх,
з  роздольних  килимів-степів,
із  ранніх  пролісків  тендітних;
ти  зіткана  із  найніжніших  мрій,
з  лелечого,  у  небі,  водевілю,
з  хвилюючих  цілунків  уночі...
приречена  вовік  служить  тобі  я


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620081
дата поступления 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015


Кадет

Отголоски бескорыстия

Как  ни  крути,  а  всё-таки,  увы,  -
Корыстны  наши  жалкие  потуги…
Мы,  по  большому  счёту,  все  –  хапуги…
И  все  почти  –  любители  халвы…

Куда  ни  глянь,  топорщится  корысть…
С  младых  ногтей  она  владеет  нами…
И  революционные  цунами
Бессильны  супротив  корыстных  брызг…

Непоправим  от  корысти  ущерб…
Растоптаны    святые  отголоски
Бездушием  железного  колосса
В  глубинах  древних  ла́вровых  пещер…

ноябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620097
дата поступления 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015


OlgaSydoruk

Роман, похожий на комету…

Роман,  похожий  на  комету,несущуюся  в  пыл  страстей...
С  витиеватостью  сюжета  и  лаконичностью  речей...
Под  мелким  бисером  секрета(на  красной  холке  простыней)...
Без  благодарственных  памфлетов  и  эпилога  без  свечей...
Когда-нибудь  -  бестселлер  века...И  очень-очень  дорогой...
Она  опишет  правду  лета  своей  дрожащею  рукой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619819
дата поступления 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015


OlgaSydoruk

И день, и ночь ты с этой скукой

Его  увидеть(на  Покрова)
Была,наверно,не  готова...
Одно  лишь  обронила  слово...
Отчаянно-звонко(для  Покрова)...
Чтобы  унять  хоть  как  то  муку,
Пишу  про  скуку,пишу  про  скуку...
Кто  пальцем  тронет  мою  муку,
Отрежу  руку,отрежу  руку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619771
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Радченко

Невозвращение любви (акро)

Невозвращение  любви  -
Есть  в  этом  двое  виноватых.
Вернуться  на  круги  свои
Они  не  смогут.  Безвозвратно
Забыв  любимые  глаза,  
В  водоворот  разлуки  канут.
Разбив  обидами  сердца,
Абсурдности  тяжёлый  камень
Щадить  не  будет  никогда  -
Едва  воды  коснувшись,  тянет
На  дно  водоворота...  Пустота...
И  всё  чужим,  ненужным  станет.
Есть  только  двое  виноватых  -

Любовь  умела  терпеливо  ждать.
Ютилась  в  сердце.  Многократно
Была  обижена,  но...  обижать?
Вот  только  жаль  -  не  возвращаться
И  ей  дано...  Быть  может,  к  счастью?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619759
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Олекса Удайко

ЛЮБИМЕЦ МУЗ*

       [i]...В  цей  День  писемності  і  мови  гріх  не  згадати  тих,
       хто  своєю  непосильною  працею  "стверджували  і  при-
       множували"  українську  мову  -  відомих  "лінгвістів",які
       без  часу  зійшли  зі  своїх  п'єдисталів  на  смітник  історії...
       І  -  держави...


[b][color="#e00909"]Его,  как  совершенство,  «все»  любили.
Но  музы  возлюбили  больше  «всех»:
Ласкали,  дифирамбы  пели  или…
В  толпе  блюли...  Го...  
Гомеричный  смех.

Ведь  не  любить  такого  нам  нельзя,
Не  восхищаться,  мудрости  дивясь,  –
"Ахма́тов"  и  «Ахме́това»в  друзьях!  –  
Вознес  Его  на  крылышках  Пегас…  

…Какая  удаль  в  сажени  могучей!
Какая  мощь  –  несметная  сума!  –  
Его  уму  "дивился"  даже  Кучма,
Ахматова  сошла  б  уже  с  ума!    

И  стал  бы  Чехов,  может  быть,"поэтом",
Чтоб  "славить"  одами  Любимца  муз
И  вывернуть  нутро  апологета  
"Союзнонерушимых",  "братских"  уз

Меж  сленгово-жаргонными  словами,
Где  он  давно  «проФФесором»  прослыл!

…Возвыситься  ж  Ему  мы  дали  сами,
Живя  «в  раю»,  не  тратя  много  сил...

Но  не  пришлось  "лингвисту"  стать  поэтом:
Его  удел  –  "державные"  дела!
И  вексель  пролонгированный  этот  
Ему  за  Флот  империя  дала…

Ему  бы  быть  в  Стране  Чудес  «прИм’Ьером»,
Да  кресло  Он  Член-корру**  уступил,
Чтоб  стать  Ему  и  «всем»  живым  примером,  
Как  власть  "тянуть"  на  воровско́й  копыл.

Как  видно,  наш  «лингвист»  –  совсем  не  ВОРон:
На  око  крюка  Он  –  не  претендент.
Любимец  муз    ведь  у  «братков»  в  фаворе:
Пахан  теперь  –  "в  законе  Президент"[/color][/color]![/b]

26.06.2010
_________

*Герои,  даты  написания  и  публикации  не  вымышленные:  

http://www.stihi.ru/2012/06/07/5271

**еще  один  "лингвист"  –  неизменный  герой  "95-го  квартала"

Примечание:  фото  –  не  автора,  разумеется...  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619761
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Лина Ланская

АНГЕЛ

Я  затримаю  вічність  на  мить,
Коли  випаде  слушна  хвилина.
Ось  до  ніг  якось  впала  пір"їна  -
То  мій  Ангел,  напевно  летить...

Відчуває,  розливи  пітьми
У  розтерзанім  спекою  літі,
Я  знайду  нескінченної  миті
Твої  крила,  омиті  слізьми.

Притулюсь,  закриваючи  ніч,
За  спиною,  осяяне  світлом,
Сьогодення  блакиттю  розквітло,
Бо  сягнуло  усіх  протиріч.

Колосились  під  небом  жита,
Синьооко,  волошками  тихо,
Де  ти,  Ангеле,  скоєне  лихо,
Скинь  жалобу,  бо  я  вже  не  та...

Чом  твій  погляд  сумний?  Пережду...
Якщо  крила  твої  опустились
І  чому  вони  так  потемніли,
Може  передрікаєш    біду?

Може  кликав,  та  знов  не  застав,
Вже  забрали  когось  в  надвечір"я,
Від  утоми  задимлене  пір"я  -
Не  помітив  чужого  хреста.

Не  помітив,  а  рвався  з  жури
Витягати,  втішаючи  ревно,
Проливаючи  сльози  напевно,
Розганяючи    абрис  мари...

Все  на  себе  забрав  і  зламав,
Зачепившись  за  хрест  отой,  крила...
Я  ж  молилась  за  тебе...молила
Не  помітила,  що  не    сама...
09.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619690
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Циганова Наталія

И вздохнул ноябрь…

И  вздохнул  ноябрь  теплом  разветренным…
как–то  неожиданно  и  вдруг.
Так  порой  бывает,  если  временно
отступает  тягостный  недуг.
Облетели  с  листьями  вопросы…  и,
тучи  птичьим  клином  теребя,
небо  болью  наклонилось  к  осени,
распуская  дождь  густыми  косами
над  последним  вздохом  ноября…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619699
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Циганова Наталія

…отже - …

Зазирни  у  мою  перехрестями  зважену  душу.
Що  ти  бачиш?...
чи  бачиш  хоч  щось,  крім  затемнення  сонця?
Там  десь  доля  сполохана  міряє  обрій  в  віконці,
кимось  щільно  зачиненім  чи  необачно,  
                                                     чи  слушно.
Биті  склянки  надій,  
                         інкрустовані  болем  нестерпним,
я  тобі  пробачаю.
…мені  –  пробачати  не  треба.
я  –  закінчилась…
             …отже,  проси  відсьогодні  у  неба
час  у  позику  за  обіцянку  віддати  до  смерті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619477
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015


s o v a

музыка воскресенья

в  нахлобученном  небе,
за  рефренами:  еду...,
под  осыпанным  клёном,
с  ноябрем  удивлённым
партитуры  "что  было",
растерялись  на  диво,
в  перечёркнутых  мыслях
траекторией  смыслов

коротать  шорох  ночи,
в  суете,  между  прочим,
и  в  пророчествах  далей
находить  нить  буквально
и  в  согретых  ладонях,
едва  взгляд  произвольно,
там,  в  обнимку,  по  встречной
променадом  за  млечной

и  уснувший  трамвайчик
замечтавшийся  в  пяльцах  
о  картинах,  эскизах
и  горгульях  с  карнизов...
осень  тихо  шептала:
ухожу  в  карнавалы!
осень  тихо  просила:
улыбнись,  -это  сильно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619394
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Амелин

***

Скажи,  Серёга,  
                                             о  чём  ты  думал?!..
Какого  чёрта
                                       вчера  ты  умер?
Остались  в  прошлом  
                                                           Афгана  сопки…
Давай,  как  раньше,    
                                                           по  полной  стопке…
А  помнишь  небо?  –  
                                                           не  то,  что  в  фильмах…
А  кто  там  не  был  –  
                                                       пусть  будет  сильным…
А  слёзы…    прочь  их!
                                                           Мы  ж  не  привыкли…
Цветов  нечётность…  
                                                               От  солнца  блики…
А  что  тут  с  рюмкой?..  -  
                                                                     Здесь  хлеба  корка...
Давай,  Серёга...
                                               Ох,  как  мне  горько...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459458
дата поступления 09.11.2013
дата закладки 08.11.2015


OlgaSydoruk

Осенним сном предзимнее затишье

Осенним  сном  предзимнее  затишье
То  льёт  дождём,то  пьяно  моросит...
Дрожащею  рукой  слова  -  в  двустишье...
Калитка  ржавою  петлёй  скрипит...
Две  маргаритки  просят  пить  водицы...
На  ране  пластырь(  маркером  границ)...
О,Боже  мой!..Опять  не  спится...
И  почему  то  больше  не  болит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619387
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Я от А до Я...

Рыжая плутовка

Разбросала  сети  рыжая  плутовка,
Надо  мной  смеясь,маскируясь  ловко;
Окуная  в  золото  своих  теплых  дней,
Чтоб  я  вспоминала  сквозь  года  о  ней!

Рыжая-бесстыдная  как  лиса  за  мной,
Лихо  так  подкралась,разлучив  с  тобой…
Грозами  неистово  небо  разрывая,
Хохоча  вдогонку,устали  не  зная.

Рыжая-прерыжая  словно  в  небе  солнце
После  гроз  и  ливней,что  ко  мне  в  оконце
Заглянула  вдруг,подмигнув  игриво,
Словно  конь,тряхнувши,своей  рыжей  гривой!

Рыжая  красавица,ставшая  подругой,
В  дни  мои  и  ночи,когда  было  туго;
Окуная  в  золото  уходящих  дней,
Чтобы  в  бабьем  лете  мне  спастись  скорей!

Рыжая  подруга,вечная  проказница,
Вроде    дама  в  возрасте,но  опять  все  дразнится;
Ведь  в  догонку  с  ветром  снова  по  пятам,
Сети  расставляя  мне  то  тут,то  там…

И  хоть  я  уловки  знаю  давно  эти,
Рыжая  плутовка  снова  ловит  в  сети,
То  слезу  уронит  словно  ненароком,
То  мне  намекает  как  ей  одиноко!

Ох  уж  эти  хрупкие  паутинки-сети,
Снова  настигают  меня  в  бабьем  лете;
И  такие  крепкие,что  не  разорвешь,
Душу  окуная  в  пелену  из  грез!

Королева-осень  моих  лучших  дней,
Никогда  уже  не  забыть  о  ней,
Где  ты  был  так  счастлив,только  не  со  мной;
Ну  а  я  кружилась  в  вальсе  не  с  тобой!

И  я  от  нее  убежать  бы  рада…
Только  без  нее  нет  в  душе  отрады…
И  хоть  знаю  я  все  ее  уловки,-
Не  прожить  и  дня  мне  без  той  плутовки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619193
дата поступления 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Лина Лу

А ГДЕ-ТО НОЧЬ

А  где-то  ночь,  на  самом  деле  день...
Срывает  маски  горестно,  беззвучно,
И  влюблена  в  химеру  чья-то  тень,
И  блики  света    сумраку  созвучны.

А  тьма  давно  вздыхает  по  весне
И  в  адском  пламени  опять  сгорая,
От  ревности  расплавилась  в  огне,
Сливая  в  тигель  боль  и  умирая...

Сверкает  зло  на  острие  ножа...
Слепящий  луч  украшен  каплей  крови.
Застыв,  как  изваяние,  ханжа
Ломает  руки...хоть  давно  бескровен.

На  белой  клетке  -  черный  рвется  конь.
Направо  шах,его  король  разгневан  -
Устал  в  игре,  спасаясь  от  погонь,
Дрожать  от  страсти  к  белой  королеве.

Кому-то  ад,  на  самом  деле  рай...
А  где-то  бездна  путь,ведущий  к  Богу
И  света  грань  -  обрыв,неровный  край
Виток...спираль  извечного  живого...  
07.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619163
дата поступления 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015


НАДЕЖДА М.

Озирнувсь навколо листопад…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G2AyVJy_rkA
[/youtube]
Озирнувсь  навколо  листопад...
Що  іще  лишилося  зробити?
Похапцем,  чи,  може,  наугад,
Та  старався  все  заворожити.

Зграйкою  злітає  жовте  листя.
Грудочками  впали  горобці.
Враження  навколо  розбрелися.
Осені  букет  в  моїй  руці...

Вітер  на  обличчя  сіє  мжичку,
Розкида  волосся  по  лиці.
Навіть  і  в  дощі    я  маю  звичку:
Не  шукать  шляху    на  манівці.

Ось  в  такі  години  гарно  мріється,
Про  проблеми  забува  душа.
І  образи,  і  жалі  відсіються,
Бо  така  погода  утіша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619123
дата поступления 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Макієвська

Сніжне па-де-де із балета

[youtube]https://youtu.be/Nehg3S6bOJs[/youtube]

Вже  скоро  білий    пухнастий  сніг  під  ноги  ляже,
оближе  підошви,  мов  грайливе  кошеня,  
легенько  торкнеться    пухом  повій,  лиця,  злиже  
зморшки,  поцілує  у  вуста...От  бісеня.

Захурделить  нас  сніжинками-  балеринками,
маленькими  танцівницями  на  пуантах,
у  сріблясто-ніжних  платтях...  Стануть  крижинками,
станцюють    па-де-де  в  долонях  і    на  очах.

На  мить,  на  хвилинку...    і  розтануть  краплинками,
потечуть  слізьми...  Впадуть  морозним  інеєм,
Заіскряться  сумні    дерева      діамантами,
Зима  нас  зачарує  й    так...  без  алхімії.
 
Автор  відео-мікса
Светлана  Цалова
 Волшебная  музыка  зимы.  "Падал  снег"https://youtu.be/Nehg3S6bOJs

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618946
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 08.11.2015


OlgaSydoruk

Я про это…

Экспромт

Серый  дождь  сеял  грусть  на  скучающий  город...
На  кафешки,билборды,стоянки  авто...
Подкисал  на  столе  Простоквашино  творог...
Мелодрама  сезона  -  афишей  кино...
Приоткрыто  окно  на  три  четверти  дюйма...
Не  завешены  шторы  на  мокром  стекле...
Полчаса  до  начала  желанного  шторма...
Я  про  это...Про  то...  И  за  тех...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618934
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Жанна Чайка

Божье ремесло…

Множит  день  усталость,
праздник  столь  далек...
Жизнь  -  шальная  малость
в  череде  дорог...

Так  нужна  водица,
хлеб  и  соль,  и    кров,
в  поднебесье  птицей
вместе  -  без  оков.

Для  Земли  подарки  
сделать  суждено  -
мир  раскрасить  ярко,
отворить  окно

в  радость  без  печали,
растворяя  зло,
освещая  дали  -
божье  ремесло.

6.11.2015






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618921
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Дід Миколай

Життя, як в полі сонях

А  час  біжить,  біжить,  біжить,
Пливе  так  швидкоплинно.
Роки  ідуть  неначе  мить,
Вже  й  на  душі  полинно.

Отож  спішися,  оглянись,
Зігрій  його  в  долонях.
До  Батька  й  Мами  пригорнись,
Більш  не  гарцюй  на  конях.      

Допоки  ще  вони  живі,
Лети  до  них  швиденько.
Ще  не  забрали  журавлі,
Всміхнися  їм  серденько.

За  те  що  буде  і  було,
Життя,  як  в  полі  сонях.
Дивись  світилось  й  відцвіло,
Вже  й  сивина  на  скронях…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618868
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Олекса Удайко

НЕ ЗАПЕКТИСЯ НА КРОВІ

 [i]Борт  літака...  Ота  межа  між  твердю  і    космосом,    
   напевне,  загострює  думки  про  життя  і...  смерть.  
   Переосмислюється  прожите  і...  перспективи.Так  
   було  і  з  автором  сих  роздумів...
[youtube]https://youtu.be/FkcjawHgiJY[/youtube]
[color="#a80ca5"][b][color="#ad15ad"]Не  переймаймось,  що  не  склалось,
Тому́  радіймо,  що  було.
Не  все  бува,  що  бути  малось,
Не  все  упало  на  чоло…

Приємніше  тому  радіти,
Що  живучи  устиг  зробить…
Що  ж  не  поспів  –  дороблять  діти,
Хай    повнить  ділом  кожна  мить…

Бо  багатьом...  і  народитись  
Не  пощастило…  Чи  в  житті
В  них  не  було  такої  миті,
Щоб  захотілося  летіть…

Так  і  закінчать  хробаками,
Що  точать  тлінність  надарма:
Чого  не  встиг  зробить  руками,
Того  не  буде…  Бо    нема.

Радіймо  тим,  що  хоч  і  тлінні
Діла  маленькі  –  та  живі,
Що  вчинки  наші  ті  невинні
Не  запеклися    на  крові…[/color][/b][/color]

1.11.2015,
борт  Боїнга  777,  рейс  
W  7308  Кельн  -  Київ
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618003
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Лина Ланская

А ТИ…


А  ти  налий  останню  чашку  кави...
Немає  цукру?Так  вона  гірчить,
Як  той  полин...одна  із  тих  обставин,
Що  душу  тихо  вийме  і  мовчить.

А  ти  живеш,  не  знаючи,  -    порожня
Та  оболонка  -  одяг  для  душі.
Так  сумно  і  так  велично-безбожно
Сховатись  вкотре,  з  нею  у  вірші.

А  ти  не  крийся,  палиш?..Знову  палиш.
Мої  слова  за  вітром  в  небуття
Минулих  ,може  й  непотрібних  звалищ,
Які  колись  назвеш  своїм  життям.

А  ти  вже  втратив,  випив  до  краплини
Усе,  що  не  помічено,  пройшло...
На  миті  розлітаються  хвилини
Оті  солодкі,  скажеш  не  було?..

А  ти  згадаєш,  знаю,що  згадаєш,
Не  вийшов  з  вух  шовковий  гаманець.
Впусти  у  порожнечу  те,що  маєш,
Впусти  мене,бо  це  ще  не  кінець...
06.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618790
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Макієвська

Останні осінні миті…на порозі зима крута

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo[/youtube]
Вітер  листя    опале  під  ноги  жбурляє  опалами  
і  кружляє  в  танці,  заглядаючи  в  очі  й  кружляє,
Куйовдить  хмар  отари,    розганяє  їх  небоплаями,  
землю,  золотою  парчою    вкриває,  оживляє.

Ще  так    зовсім  недавно  прощались  лелеки  з  рідним  краєм,  
чомусь  гірко  курличучи  над    самотніми    гніздами,
Над  хлібосольними  полями,  над  зеленооким  гаєм,
відлітали  в  далеку  чужину,  шляхами  різними.

Махаючи    крильми,  хатам  з  закуреними  димарями,
дим  сам  собою  вився  слідом,  наповнював  запахом
Рідного  дому,  такого  близького,  майже  до  нестями,
щоб  не  забули  ,  щоб  повернулись  додому  з  розмахом.

А  ми    чекатимемо  на  їх,  кутаючись  від  хуртовин,
які,  вже  скоро  закрутять  нас  у  своїх  гучних    танках,
Зацілують  сніжинки  вії  та  вуста  й  коси  до  сивин...
Нам  зима  крута    в  тату-візерунках  станцює  гопак.


Автор  ролика  Людмила  Бикова
Фотопейзажи  осени  под  музыку  "Секрет  Гарден"

 https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618782
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Лина Ланская

БЕЗОДНЯ

Від  нині  весь  світ  неподільний
В  уламках,  окроплений  болем,
Злітає,чи  падає  вільно,
Оте  твоє  немічно-кволе?..

Летить,  як  пір"їна  за  вітром
І  дим,  від  цигарок  у  очі,
А  кава...  а  віскі  -  у  літри,
А  дні  -  кілометрами  в  ночі...

Без  тебе,  неначе  сновида  -
То  сльози,то  сміх  без  причини.
Навколо  сумні  краєвиди  -
Думки    розділово-злочинні.

На  "до",  бо  вже  "потім"  не  світить
І  "може"розсипалось  пилом
А  шельму  Бог,  все-таки  мітить,
Змахнувши  духмяним  кадилом.

Чи  біле,  чи  чорне...Малевич
Щось  бачив,малюючи  вічність
Сріблясту,  або  ж  металеву
Безодню...її  канонічність.

6.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618768
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


НАДЕЖДА М.

Висить на гілці павутинка…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wqL3RAPswoY[/youtube]
Висить  на  гілці  павутинка.
Хитає  вітер  раз  у  раз.
Яка  чудова  ця  картинка!
Чи  страшно  бідній  у  цей  час?

Бешкетник  вітер  не  стихає,
Сильніш  розгойдує  гілки,
А  то  повільно  враз  стихає,
А  в  павутинки  все  ж  думки...

Куди  полину,  як  зірвуся?
Чи  зможе  хтось  урятувать?
І  де  тоді  я  опинюся?
А,    може,  волю  скуштувать?

До  кого  зможу  прихилитись,
Самотність  з  ким  я  розділю?
Найкраще,  мабуть,  тут  лишитись.
Можливо,  вітер  й  полюблю...

Це  він  мене  весь  час  ласкає,
І  колихає  в  пізній  час.
Мене  трима,  не  відпускає.
Невже  так  буде  повсякчас?

Солодкі  мріі  та  наївні.
Життя  все  змінює  ураз...
А  он  співають  уже  півні...
І  вогник  мрії  вже  погас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618767
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Лина Лу

ИСПИВ ПЕЧАЛИ ДИВНЫЙ АРОМАТ

Испив  печали  дивный  аромат,
Земля  застыла,  в    медленном  вращенье.
Не  обернуться,  вспоминая  взгляд,
Не  пережить  еще  одно  крещенье.

Ломался  лед...застыли  полюса
Менялись  на  мгновения  решетки.
В  прозрачном  небе  видела  глаза,
От  синей  бесконечности  ошметки.

Кривая,  словно  восемь...  кандалы
Вращаясь,  горло  заживо  сжимая,
На  хвост  вселенной,  в  качестве  метлы
Чтобы  всю  нечисть  вымести    из  рая.

И  закричать    свободно  и  легко,
У  истины  простой  остановиться...
Все,  что  так  близко,так  же  далеко,
Добро  и  зло  должны  соотноситься...
06.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618753
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


OlgaSydoruk

Под аккорды холодного края…

Небо  ночью  рыдало  дождём...
И  тонуло  утро  в  тумане...
Укрываясь  багряным  плащом,
Отдавалась  игре  на  органе...
Доживала  последние  дни  Дева-Осень...
Стояла  нагая...
Неумело  вязала  узлы,..
Золотое  руно  оставляя...
Отзвучало  высоким  "курлы"...
Под  аккорды  холодного  края...
Всё  плохое  забыто...Прости...
Ну,пожалуйста,дорогая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618721
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Жанна Чайка

Будущего вязь…

Отгуляла  осень  в  рыжей  кутерьме,
напоследок,  бросив,  капли  на  окне.
Серые  туманы,  на  листве  роса,
откровенья  странны  -  радость  и  слеза.

Отпущу,  готовясь  к  встрече  на  заре,
пробегусь  по  цифрам  в  днях,  календаре.
Новых  вех  пределы  вижу  впереди  -
сотканы  из  света,  веры  и  любви.

Кружевные  дали  -  будущего  вязь
в  вечной  пасторали  краткий  миг,  укрась,
чтоб  в  творенье  искры  разгорался  жар,
призывая  счастье  и  небесный  дар.


6.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618763
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


НАДЕЖДА М.

Втрачає осінь золотистий колір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]

Втрачає  осінь  золотистий  колір,
І  свято,  ніби  в  будні  перейшло,
А  морозець  повзе  уже  за  комір,
І  інший  зміст  життя  вже  прийняло.

Протоптані  доріжки,  вкриті  листям,
Лиш  тишу  вітру    подих  поруша.
Недавно  ще  літав  отут  і  злився,
Себе  так  від  самотності  втішав.

От  тільки  осінь  не  торкнула  трави.
Лиш  де-не-де  жовтіє  вже  листок.
В  вечірніх  хмарах  бавляться  заграви...
А  я  в  житті  шукаю  помилок....

В  такій  порі  складаю  я  екзамен...
Невже,  я  знову  наламала  дров?
І  що  в  душі  лишилось  несказАнним,
Тому  вина:  багато  передмов.

Моя  душа  трепляча  і  вразлива.
Як  пізня  осінь,  не  втрача  принад.
І  все  знесе,  і  зовсім  не  плаксива...
За  все  тобі  я  вдячна,  листопад...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Циганова Наталія

Бажаєш розсмішити Бога – …

Він  запланував  життя.  
Світле.  
Бездоганно–чітке.

І  сміялося  небо.  
Яскраво–голосно.

Наступного  життя  він  запланує  смерть.

         Щоб  жити.

                   …якщо  згадає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618499
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Циганова Наталія

…крізь…

І  –  листопад.
Вже    сорокова  осінь
захована  під  ковдрою  річниць:
подрібнених…
округлих…
і  не  зовсім…
чергових  –  просто  неба…
просто  –  ниць…
Моя…
і  ковдра  –  теж…
що  ще  потрібно?...
Віддати  все  –  з  усіх  своїх  кишень…
зірвати  сіре  «вже»…
і  крізь  «всерівно»
палати  на  одвічному  «лише»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618496
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Шип Сергей

С этой женщиной мне по пути…

С  этой  женщиной  мне  по  пути,
Хоть  и  разные  наши  дороги.
Хорошо  с  нею  рядом  идти,
Рядом  с  нею  –  несут  сами  ноги.

Эта  женщина  мне  по  душе,
Хоть  и  разные  в  нас  оправданья…
Перед  нею  стою  неглиже,
Без  лукавых  покровов  сознанья.

С  этой  женщиной  мне  по  плечу
Все  загадки  коварного  сфинкса.
Этой  женщиной  душу  лечу,
Извлекая  колючие  льдинки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618453
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Лю

Доля

Я  гірко  плакала  одного  разу  уночі,  
Та  раптом  Доля  обняла̒  мене  за  плечі,  
Злякалась  я,  але  вона  тихесенько  мені  
Із  ніжністю  прошепотіла:  "  Досить…  "
 
Все  охололо  й  лячно  стало  навкруги,  
Та  Доля  страх  із  смутком  мій  забрала,  
Всі  сльози  витерла,  що  по  щоці  текли,  
Та  любляче  до  себе  пригорнула.  
 
Тремтячим  голосом  багато  нарікань  
Я  без  зупинки  Долі  стала  дорікати,  
Вона  все  слухала  без  зайвих  зазіхань,  
А  потім  все  ж  таки  почала  говорити.  
 
На  небі  місяць  круглий  майорів,  
А  у  дворі  був  сильний  дощ  та  вітер,  
«Ти  в  теплій  хаті»  -  каже  Доля  це  мені,  
«А  хтось  блукає  і  нема  що  з’їсти»  
 
Годинник  стукав  й  котик  муркотів,  
Та  й  донечка  сопе  поодиноко,  
«Спокійно  так»  -  сказала  Доля  це  мені,  
А  десь  за  вікнами  іде  війна  жорстока.  
 
Я  в  соромі  свій  погляд  відвела,  
Бо  марні  сльози  до  землі  пролила,  
«Не  нарікай,  все  буде  краще  сподівань,
Всьому  свій  час»  -  сказала  Доля  і  притихла.  
 
Я  марно  плакала  одного  разу  уночі,  
Та  моя  Доля  плач  гіркий  почула,  
Дала  терпіння  в  руки  та  любов  мені,  
А  потім  я  як  те  маля  заснула.  
 
Лю…  
4.11.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618445
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


OlgaSydoruk

Под дождём и моими ногами…

Жёлтый  листик  срывает  ветрами...
Зацелованный  ими,  летит...
Под  дождём  и  моими  ногами...
О  сезоне  печали  шуршит...
О  том  не  думай,что  не  сложилось...
Пустое  семя  не  взошло...
Случившееся  -  тоже  милость...
Тебе  не  выпало  zero...
Была  любима  и  любила?..
И  сколько  раз  тебе  везло?..
Когда  молили  -  то  простила?..
Тебе  не  было  всё  равно?..
Ты  уходила,возвращалась?..
Ты  ожидала?..Дождалась?..
И  повторялось  всё  сначала?..
Казалось:  будто  в  первый  раз?..






















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618442
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Я от А до Я...

Дай, Господи, успеть…

Объяснить  непостижимое,
Поймать  неуловимое,
Понять  необъяснимое,-
Дай  ,Господи  ,успеть!

Услышать  молчаливое,
Отбросив  вечно  лживое;
Оставив  лишь  правдивое,
Дай,  Господи,  успеть!

Простить  непоправимое,
Забыть  невозвратимое,
Принять  неотвратимое,
Дай  ,Господи  ,успеть!

Любить  по-настоящему,
Жить  скромно,ненавязчиво,
Быть  рядом  со  скорбящими,
Дай,  Господи,  успеть!

Отбросить  все  сомнения,
Молить  за  прегрешения,
Дождаться  отпущения,
Дай,  Господи,  успеть!
                                                                                                                           24.11.13г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618396
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Лина Ланская

Я НЕ ЗНАЮ, ЧИ Я ЖИЛА?

Я  не  знаю,  чи  я  жила?
Коли  Місяць  уповні,
Затискаю  в  долоні,  -
Два  рожево-білих  крила.

Я  не  знаю...  мовчи  не  руш,
Просто  будь,  від  сьогодні...
Біль  наповнює  скроні,
Ароматом  зів"ялих  руж.

Я  не  знаю,  ти  довго  тут?
Щось  так  трепетно  й  щемно
Неймовірно...даремно,
Обплетуться  думки,  як  спрут.

Я  не  знаю,  чи  ти  почув?
Не  лякайся,  що  плачу,
Я  ж  знайшла  і  не  втрачу
Поки  сплю,  не  побачу...

Руку  дай,  як  прокинусь  -  злечу...
04.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618408
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Лина Ланская

ПРОШУ, ПОДІЛИСЬ

Прошу  поділися
Скинь  трохи  в  долоні
Не  нитки  намиста,
Не  блиск  в  медальйоні  -

Цілунків  разочок
Залиш  на  прощання.
Подай  образочок  -
Молитву  з  кохання...

Засліплена  роком
Поволі,  до  страти  -
В  вогонь  ,ненароком,
Як    важко  чекати...

Душа,  як  темниця,
Віконце  в  осоті.
Злетіти  й  розбиться  -
Життя  у  цейтноті.

Прошу  поділися,
Хоч  сміхом,  хоч  словом.
Укрий  і  укрийся
Розлогим  покровом

Нехай  не  любові,
Нехай  не  розлуки  -
На  страту  -  у  змові,
На  небо    -    за  руки...
03.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618193
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Макієвська

Листопадове

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ztYROIvhD5A[/youtube]
Як  гарно  гуляти  осінніми  стежками,
cлухати  ,  мов  пісню,  шелестіння  листопаду,
Дихати  свіжим  повітрям,  лікувати  рани
від  оголених  нервів,  шукати  розраду.

Занурившись  у    відчуття,  забути  про  гірке  
вино,  яке  отруює  щомиті  життя,  
Спостерігати  за  павуком,    який  плете  
візерунки  для  пасток  живих  істот...й  так,  щодня.  

Зачинити    входинки  до  душі  від  світу,
насолоджуючись    розкішшю  мальовничих  фарб,  
B  спокої  ,  кожному  щасливому  дню  радіти,
набиратися  сил  для  зимових  діфірамб.

Автор  ролика
Asja  Rigik
адреса
https://www.youtube.com/watch?v=ztYROIvhD5A

"КРАСИВАЯ  ОСЕНЬ"  (  Ф.ШОПЕН  "НОКТЮРН")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618357
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Lana P.

ЗАЛОПОТІЛИ ХВИЛЬКИ…

Лопочуть  хвильки  під  міцним  крилом  гагари  —
Відлуння  зринуло  на  сонні  береги.
Вдягнуло  небо  сонцесяйні  шаровари  —
Рентгеном  пронизало  річку  і  луги.

Ранковий  вітерець  завдав  на  камертоні
Мелодію  дерев,  торкнувшись  їх  висот  —
Пташиний  хор  защебетав  в  своєму  тоні,
Складав  пісні  і  підбирав  слова  для  нот.

Вусатий  цвіркунець  виводив  гучно  соло    —
Від  сюркоту  проснулася  його  рідня…
Спивало  сонечко  кошлаті  роси  кволо  —
Ліниві  промені  сипнуло  навмання…

Від  акробатів-риб,  їхніх  стрибків  з  водиці,
Порозбігалися  спіралями  круги.
Подався  в  мандри  день  новий  на  колісниці,
Очима  неба  ясно  усміхнувсь  згори.                                                    19/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618234
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Lana P.

МОВА ДОЩУ

Мова  дощу  буває  різна:
Сумна,  весела,  тиха,  грізна,
Набридлива  і  монотонна,
Пожвавлена,  і  гучнодзвонна,
То  шепелява,  вередлива,  
Безладна,  чемна,  пустотлива,
Багатогранна,  безтурботна,
Блудлива  навіть  і  болотна…

То  жебонить,  а  то  шепоче,
За  п’яти  лагідно  лоскоче,
Переливається  рікою,
Перекликається  з  журбою.
То  в  бубни  гатить  спересердя,
То  викликає  милосердя…
В  мелодіях  пісні  співає…
Лише  сухою  не  буває!                  29/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618233
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Дід Миколай

Два бусли на муз В Оха №76

На  болоті  два  бусли  журавлину  брали,
У  дзьобах  нам  принесли,  тай    почастували.
Розплескалося  вино,  на    столи  упало,
Й  чорногузи  із  селом  гуляли.

Бусли,  бусли  –  вирій  на  порі,
Бузьки,  бузьки  разом  угорі.
Хай  обійде  горе  вас  й  холоди,
Щоби  ви  вернулися,    як  завжди.

Дай  вам  Бог  здружитися  бусли  із  орлом,
Ми  ж  чекати  будемо,  будем  всім  селом.
І  хай  путь  ваш  стелеться,  серед  гір  й  долин,
Та  не  спинить  часу  плин.
                                                                 *
Цілу  зиму  чорногузи  в  чужині  літали,
Яка  довга  та  зима,  що  й  засумували.
Радо  й  любо  угорі,  крильми  лопотіли,
Повернулись    буськи  клекотіли.

Їх  зустріли  липи  під  вікном,
Вітерець  грів  з  пазухи  теплом.
Медовуху  брали  ми  у  бджіл,
Садовили  знову  всіх  за  стіл.

Пісня  наша  котиться  хай  далеко  в  світ,
Гарно  відгуляємо,  милі  ваш  приліт.
Вже  земля  цілована,  йде  трава  в  стебло,
Бо  на  дворі  вже  тепло.
                                                                       *
Ой,  як  легко  з  чужини  розправляти  крила,
Бо  удома  на  вітру  вони,  як  вітрила.
Піднімає  їх  у  вись  в  стрілах  дивограю,
Аж  за  хмари  ген  до  небокраю.

Бусли  бусли,  братики  мої,
У  степах  замовкли    солов’ї.
Тож  летіте  бусли  на  Донбас,
Щоб  Господь  Вкраїну  нашу  спас.

Занесіте  сонечка  їм  крильми  на  схід,
Хай  розтане  в  душах  їх,  зачерствілий  лід.
У  степах  козацьких  вже,  чахне  вуркаган  -
То  розсіявся  туман.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609453
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 04.11.2015


Лина Лу

Я МЕЛЬКНУЛА



Я  мелькнула...ты  не  заметил.
Все  еще  мельтешит,  не  скрою,
Твое  имя...так  мир  устроен
И  никто,  ни  за  что...  в  ответе.

Задержалась  и  так  надолго,
Терпеливо  до  неприличий.
Не  узнать,  изменил  обличье,
Иль  открылся?..вокруг  -  иголки

И  весь  мир  к  чертям,  у  обочин
На  коленях,  кому  не  знаю,
По  частям  раздаю,  сбегая
Свою  глупую  душу...в  общем.

Нет  здесь  нашей    вины,  пожалуй.
Неподъёмной  сказалась  малость
И  отчаянье,  и  усталость
Обернулись  разящим  жалом.

Ничего  не  прошу,  послушай.
Мне  бы  знать,  что  судьбы  прорехи
Все  заштопаны,  как  доспехи
От  беды  укрывают  душу.

Мне  бы  знать,  что  рассвет  коснулся,
Тьму  рассеял...  хотя  бы  в  сером
Снова  мир  -  уползли  химеры,
Хоть  и  грустно,  ты  улыбнулся...
01.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618056
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015


НАДЕЖДА М.

Так жаль, що ти прийти так забарився…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wby8DB-7wTs[/youtube]
А  я  сиджу  напроти...  усміхаюсь,
Ловлю  твій  погляд  ледь  задуманих  очей.
І  серцем  тихо  прислухаюсь,
Тобою,  мовлених    речей...

Та  я  не  чую  зовсім  твоїх  слів...
Чомусь  за  душу  музика  торкає...
Невже,  прийшов  ти  з  давніх  моїх  снів..
Та  я  тебе  за  це  не  дорікаю.

Холоне  чай...  вино  вже  ледь  іскриться...
Моя  рука  лежить  в  твоїй  руці.
Як  жаль,  що  ти  прийти  так  забарився.
Свою  журбу  сховаю  на  лиці...

А  за  вікном  сніжинки  пролітають.
Немов,    в  саду  черешень  білий  цвіт.
Думки  в  весну  повільно  повертають...
Пройшло  з  тих  пір  чимало  довгих  літ...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618069
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015


s o v a

чашка номер два

пронзая  километры  тишина
сегодня  без  привычки  выручала,
а  ты  вздыхая  мне  ворчал:  "она..
без  имени  и  в  целом  без  начала..."

и  ветреность  загадочных  дорог,
и  партитура  незаметных  строчек,
часы  вперёд,  вокзальный  нервный  смог,
мы  в  коридоре  снова  между  прочим...

негромко,  не  наиграно,  не  в  такт,
как  осень,  снова  ярко,  в  тихом  парке,
смахнула  листья  под  ноги.  антракт.
струной  гитарной  разрывала  жарко

конечно  же,  согрета  тишина
не  шепотом,  ворчанием  и  далью,-
черничным  чаем  в  чашке  номер  2
под  музыку  неведомой  нам  шалью
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617981
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 03.11.2015


ТАИСИЯ

Фантазёрка


Не  знаю,  хорошо  или  не  очень?
Люблю  я  фантазировать  полночи.
Рождаются  идеи  постоянно…
И  даже  в  парикмахерской  и    ванной.

Идею  претворяю  сразу  в  дело!
Своим  друзьям  я,  верно,  надоела…
Звоню,как  при  пожаре,  им  на  дачу  –
И  ставлю  им  конкретную  задачу.

Тот  старый  пень,  что  был  для  всех  помехой,
Он  будет  –  гордость  дачи,  (кроме  смеха)…
Мы  из  него  труху  всю  удаляем…
И    раритет  цветами  украшаем…

Хозяйничать  на  кухне  интересно,
Хотя  идеям  здесь  бывает  тесно.
Кастрюля  «ЦЕПТЕР»  -  это  наша  радость!
Ведь  вкусненько  поесть  –  мужская  слабость!

На  кухонной  доске  –  микробы  скопом.
Как  ты  ни  мой    –  кишат  под  микроскопом.
Вникала  глубоко  я  в  эту  тему:
Стекло  –  решит  насущную  проблему!

Мне  толстое  стекло  пришлось  по  нраву.
На  нём  я  измельчаю    всю  приправу.
Салатики,  жульены  и  бульоны-
И  даже  с  кардамоном  макароны.

В  быту  я  знаю  множество  секретов…
Так  хочется  порадовать  поэтов!

Рисунок  из  ин-нета.

26.  10.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616262
дата поступления 26.10.2015
дата закладки 03.11.2015


Валентина Ланевич

Гуля вітер в чистім полі.

Гуля  вітер  в  чистім  полі  -  дудить  у  дуду,
Гне  травицю  пожовтілу,  кричить  ворон:"Кру".
Над  дорогою  тополя  шелестить  гіллям,
Біля  неї  пастка  з  міни  -  гра  смерті  з  життям.  

До  розтяжки-невидимки  торкнулась  нога,
Дрібна  дрож  з  холодним  потом  дійняли  бійця.
Бронь  притисла  хрест  натільний:"Господи,  прости!"
Між  теперішнім  й  майбутнім  химерні  мости.

Розлетілися  осколки  -  обдали  вогнем,
Краплі  крові  червоніють  під  терен-кущем.
Побратими  нахилились:  "  Друже,  потерпи!"
Усміхнувся  -  біль  у  грудях  стискають  бинти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616532
дата поступления 27.10.2015
дата закладки 02.11.2015


Богданочка

Сонце уже не гріє

Слухаю,  та  не  чую.
Дивлюся,  та  не  бачу.
Ночі  та  дні  рахую,
Думаю  й  тихо  плачу.

Де  ти  сховалась,  правдо?
Ти  ще  жива,  чи  вмерла?
Тут  ненаситне  стадо
Стільки  життів  пожерло.

Ті,  що  тебе  шукали
Сплять  вічним  сном  у  полі,
Смерчі  чужі  зламали
Їх  непрожиті  долі.

І  розкидали  поряд
Їх  нездійсненні  мрії.
Господи,  скільки  горя...
Сонце  уже  не  гріє.

В  кого  спитати  дітям  
Чом  вони  сиротини?
На  кладовищах  квіти
Й  сльози  по  сірій  глині.

Де  ж  є  та  справедливість?
В  неї  осліпли  очі...
Світу  сумна  мінливість
Знов  нам  дарує  ночі.

І  ні  кінця,  ні  краю
Всьому  цьому  не  видно.
Той,  що  життями  грає
Губи  скривля  єхидно.

Гублять  сумління  люди
Тай  поміж  мідяками.
Господи,  що  ж  то  буде?
Господи,  будь  із  нами

В  час  сподівання  й  болі,
В  миті  відваги  й  страху...
Люди  ідуть  до  волі  
І  не  звертають  з  шляху.

                                                                       02.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617893
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


ТАИСИЯ

Особый ШАРМ.

Рисую  я  весну  и  осень.
Рисую  лето  и  зиму.
Хоть  тёмные  очки  мы  носим,
Поверьте,  красок  надо  тьму.

Ведь  летом  множество  оттенков
Украсят  праздничный  наряд.
Народ  выходит  из  «застенков».
Теплу  и  солнцу  каждый  рад.

Весной  и  осенью  тем  паче  –
Пейзаж  имеет  яркий  вид.
Хотя  бюджет  мой  явно  плачет…
Богатый  нужен  колорит!

Зимою  снежной  –  всё  иначе!
Кругом  метёт  –  белым  бело.
Легко  решается  задача:
На  белом  фоне  –  тушь,  перо.

Зимой  не  стоит  «бить  баклуши».
Берёшь  чистейший  белый  лист.
Рисуешь  зайцу  только  уши  –
И  он  уже  в  сугробе  спит…

Красиво  смотрится  ворона
На  белоснежном  берегу.
Ведь  для  неё  не  надо  фона:
Лишь  чёрный  профиль  на  снегу.

Так  пишет  школьник  белым  мелом.
По  белому  –  земной    весь  шар.
Рисунок  зимний  –  чёрно-белый
Таит  в  себе    особый    ш  а  р  м…

Рисунок  автора.

20.10.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614709
дата поступления 20.10.2015
дата закладки 02.11.2015


ТАИСИЯ

Гори, гори, моя звезда

«  С  любимыми  не  расставайтесь!»

Уход  из  жизни    нечем    оправдать.
А  вдруг  судьба  ошиблась  сгоряча?
Но  как  же  мне  с  любовью  совладать?
Осталась    без  надёжного  плеча…

Как-  будто  не  проснусь  я  после  сна…
Огонь  любви  отчаянно  погас…
Не  различаю  –  осень  иль  весна?
И  дверь  открыта  в  этот  поздний  час…

Меня  влечёт  наш  тихий  грустный  сад.
Хочу    с  тобой    побыть  наедине…
Все  мысли  вдруг  уносятся    назад…
Мы  здесь  вдвоём  бывали  при  луне…

Ты  называл  -  своею  милою…
Слова  из  песни  завещал  тогда:
«Умру  ли  я,  ты  над  могилою  –
Гори,  гори,  сияй,  моя  звезда»!

 02.  11.    2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617901
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


OlgaSydoruk

Отнимала твой сон Луна

Отнимала  твой  сон  Луна  паровозным  гудком  вокзала...
Послевкусием  октября,ароматом  свечи  сандала...
Половецким  танцем  теней  и  раздвоенностью  начала...
Прикасанием  ягодиц  шелковистого  одеяла...
Бусы  синего  янтаря...Полусферою  заморочек...
Алфавитом  от  А  до  Я...И  зигзагом  гламурных    строчек...
Наливала  в  бокал  вина  ...И  сама  же  его  отливала...
Воровала  твой  сон  Луна...Всё  ей  было  мало  и  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617824
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


Циганова Наталія

…зачем–то памятью жива…

В  глаза  мои  смотрела  синева
сквозь  редкую  вуаль  цветного  парка  –
последняя  от  осени  ремарка.
…и  вот  –    зачем–то  памятью  жива,
её  бросая  в  тлеющие  листья  –
я  в  третью  осень  искрами  вошла,
с  надеждой:  в  эту  –  точно  уж  дотла…
вдыхая  запах  догоревших  мыслей…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617768
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


НАДЕЖДА М.

Листопаду пильно дивлюсь в очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zv3Ckip76eU[/youtube]
Когда  замрут  отчаянье  и  злоба,
Нисходит  сон.  И  крепко  спим  мы  оба
На  разных  полюсах  земли.
-------------------------------------
Листопаду  пильно  дивлюсь  в  очі...
Що  чекать  від  тебе  в  цій  порі?
Мабуть,  лиш  холодні  довгі  ночі,
І  не  спать  до  ранньої  зорі.

Довгі  ночі  сон  мій  переможуть,
Мрії  заважають  міцно  спать.
Вантажем  на  душу  тяжко  ляжуть,
Не  дадуть  вночі  поспочивать.

Веселкові  кола  скрізь  кружляють:
Думи,  що  ніколи  не  здійснить,
Та  надія  й  віра  не  спиняють,
Голова  не  хоче  зрозуміть.

А  коли  уляжуться  вагання,
І  повіриш  у  казки  свої,
Сон    заспокоїть  хвилювання.
Повернуться  мрії,  як  рої.

Міцно  сплю  тоді  я  в  ці  години...
А  тобі,  чи  спиться  в  пізній  час?
Може,  хоч  у  сні  до  мене  линеш?
Стрінемось  тоді    ми  водночас...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617900
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


Лина Лу

Я СЛУЧАЙНО РАЗБИЛА

Я  случайно  разбила  хрустальный  кувшин,
В  том  кувшине  Звезда  ночевала.
Среди  крошек  искристых  искусственных  льдин,
Холод  ярким  огнем  рассекала.

Затаилась,    укрывшись  от  злобы  химер,
За  любовью  угнаться  хотела...
Заглянула    случайно    в  соседний  фужер,
Увидала  и  повеселела...

Там  скучал  в  одиночестве  Луч  голубой,
Зацепившись  за  тонкие  грани.
Улыбнулся  игриво,  целуя  гобой,
В  предвкушении  звездных  свиданий.

Прикоснулся  кувшин,  наливая  вино...
Зазвенело  малиново-сладко,
Звон  хрустальной  любви,  или  звон  ледяной  -
Целовались  так  нежно,  так  жарко...

И  забыли  весь  мир,  вот  он  здесь  и  сейчас...
Кто  там  сильный,  кто  заговоренный?
Задыхались  купаясь  в  сиянии  глаз  ,
Ослепленная  и  изумленный...

Я  кувшин  вытирала,  как  музыка  звон,
Фейерверками  чувств  любовалась  .
Только  зло  не  дремало,  удар  нанесен  -
Обернулась  и  не  удержала...

Веер  мелких  осколков  из  радужных  линз,
И  Звезда  на  глазах  потускнела
Только  взбалмошный  Луч  так  игриво-речист
Ищет  новую...не  надоело?

31.10.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617628
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Валентина Ланевич

Маленька дівчинка зіщулилась в душі.

Маленька  дівчинка  зіщулилась  в  душі,
Плаче  без  сліз,  тужить  у  безголоссі.
Вінок  з  років  вплітає  осінь  в  золот-дні,
А  вітер  гладить  сивину  в  волоссі.

Безглуздість  втрат  не  вернеш  знову  по  весні,
Печуть  вогнем  в  знекровленому  тілі.
Минулі  почуття,  що  згаслії  зірки  -
Обвуглені  та  серцю  все  ще  милі.

Поглине  кругла  вирва  нездійсненність  мрій,
Засмокче  їх  і  понесе  у  зиму.
Моя  ти  доле,  в  сум’ятті  не  кам’яній,
Хоч  часорух  вперед  й  немає  спину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617648
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Лина Лу

ШИП

Как  колет,  обагренный  кровью  шип...
Послания  шлет  точечным  ударом
В  невидимые  уголки  души,
Являя  ей  невиданную  ярость.

Впитав  окрас,  как  краску  полотно,
И  алчным  ртом,  захлебываясь  рьяно,
Рвет  клетки  кожи  с  нервом  заодно,
Смывая  с  лиц  карминные  румяна,

Цветком  прекрасным  сладко  поманив.
Отчаянье  удушливо...  без  меры  
Нежданного  предательства  огни  
Беспечности  коварные  химеры.
29.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617559
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Оленка Зелена

я ненароком… до самого дна…

Це  світло  насправді  не  більше,  ніж  тінь…  мого  серця.
Я  бачу,  як  воском  стікає  по  ньому  /ридма/
Терпка  і    солодка  брехня:  кажуть,  з  часом  минеться
Любові  непізнаний  смак.  Але  часу  нема…

Спливуть  за  водою  самотні  й  порожні  /вінками/
Розтрачені  дні,  де  я  марно  чекаю  на  нас.
А  він  мені  сходить,  як  сонце!  Але…  тільки  снами
Приходить,  бо  досі  між  нами  мереживо  трас.

І  досі  подвійною  смугою  тисячі  «мушу»!
А  хочу  всього  лиш  одне…  але  понад  усе!
І  що  кому  буде  до  того,  як  раптом  порушу
Я  правила  –    і  на  зустрічну  мене  занесе?

Дійду  до    межі  –  цілий  світ  розсміється  в  обличчя!
Ціна  на  кордоні  –  по  вінця  вини  /не  вина…/
А  я,  божевільна,    до  нього,  як  завше,  оклична!
І  я  надіп'ю  /ненароком/…  до  самого  дна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617561
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Lana P.

ОСЬ ТАК ЗЛЕТІТИ…

Ось  так  злетіти  вище  хмар  —
Не  кожному  в  житті  дано…
Так  мріяв  не  один  комар,  —
Йому  ж  було  не  всеодно…

Хотів  би  бути,  як  орел,
Впіймати  світ  на  крилах  мрій,
Наслухався  з  різних  джерел
І  вдався  до  рішучих  дій.

Як  забзичав  на  всі  лади,
На  весь  крилатий  небосхил…
Візьми  йому  та  й  упади  —
Не  вистарчило  в  леті  сил.

Як  народився  комаром,  
Затям  собі  у  часі  літ,  —
Ніколи  не  злетиш  орлом,
У  кожного  є  свій  політ!                              27/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617504
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015


Lana P.

ВЕРЕСНЕВА НІЧ

Вереснева  тепла  ніч  лукаво
Розпрощалась  сюркотом  парадів,
Феєрверком  пишних  зорепадів,
Огорнулась  в  темінь  величаво

І  пішла  назустріч  хлопцю-жовтню,
Гнана  пустотливими  вітрами…
Навздогін  летіло  листя  жовте,
У  думках  забутими  стежками.

У  яскравості  мела  завія  —
Зарум’янились  багряні  щічки,
Ще  й  тепер  дощами  жовтень  cіє,
Не  забув  обіймів  горе-нічки.

15/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617507
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015


Олекса Удайко

ПРОЩАЮСЬ

[i][b][color="#6506bd"]Прощаюсь  з  Кельном  я…  Уже  сьогодні
Складу  в  валізу  оксамит  думок,
Та  серце  не  закрию  на  замок  –
Ще  буду  довго  мати  насолоду

Від  спілкування…  Та  зручну  нагоду
Ті  враження  сповити  у  клубок,
Що  слугувати  буде  як  лубок
Супроти  дій  домашньої  негоди…

Де  б  я  не  був,  та  буду  пам’ятати,  –
Бо  до  лиця  і  для  моєї  хати,  –
Красоти  всі  і  Кельна,  і  Брюсселя…  

То  ж  прихоплю  я  для  мого  народу
Усе,  що  може  красити  оселю
І  самобутню  українську  вроду.[/b]
[/color]
30.10.015
[/i]

Фото  в  ботанічному  саду  Флора  (Клн)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617540
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Олекса Удайко

Jeanneke Pis

             [i][b]З  циклу  "Брюссельська  капуста"
[/b]
             Опублікований  мною  нещодавно  вірш  “Manneken  Pis  або  
             дзюрити  не  гріх”,    як  виявилося,    викликав  неоднакову  
             реакцію  у    читачів  різної    статі,  а  саме:  читали  і  коментували  
             жінки  у  три  рази  активніше,  ніж  чоловіки.  І  зрозуміло,  адже
             йшлося  про  хлопчика…  Відновити    справедливість  допоміг  
           мені  Дені-Адріан  Дебуврі,  створивши  Jeanneke  Pis    -  дівчинку,  
           що  пісяє,  як  альтративу  отому  пустуну-хлопчині*

[b][color="#e60707"]Діточки  –  немов  би  однолітки  –  
близнюки  родились  (та  не  в  нас):
хлопчик  в    чотирна́дцятім  столітті,
дівчинка,  повірте,  у  наш  час…

Та  одну  вони  здобу́ли  славу  –
символом  служити  неживим  
гідності  і  сталості  держави…

…Про  звитяжність  бельгів  розповів**

Символ  той  для  мене  зрозумілий  –
жити  разом,  що  б  там  не  було,
в  світ  іти  упевнено  і  сміло
і  долати  найлютіше  зло!

                                             *
…Нам  би  тих  кмітливих  одну  пару,
щоб  cплести  народ  в  одну  канву…
Враз  спинилися  між  нами  чвари
за  гетьманську  владну  булаву!

Вдвох  вони  б  зас..  лили  ту  долину,  
де  б  нараз  втопилася  орда  –  
та,  що  подалася  в  Україну,
де  сеча  дитяча  –  не  вода…

То  ж  нехай  на  всі  віки  закмітять
нинішні  й  майбутні  вороги:
ми  пос…  ставим  там,  де  треба,  міти
з  тих  дівчат  і  хлопців  навкруги…

Й  вознесемо  молодятам  славу  –
тим,    що  вже  не  “пісяють”  в  той  час,
коли  треба  захистить  державу.
Та  школя́ть  сумління...  про  запас.[/color][/b]

30.10.015,  
Kln,  BRD
________
*Дівчинка,  що  дзюрить  (нід.)  —  фонтан  і  статуя  (50  см)  в  Брюсселі,  
створена  в  1985  Дені-Адріаном  Дебуврі  і  встановлена  в  1987.  За  однією  
із  версій,  статуя  є  пародійної  парою  до  символу  міста  –  Manneken  Pis  –    
 хлопчика,  що  пісяє;  обидва  символи  неподалік    від  площі  Гран-Плас.
**див.:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612981
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613638
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617302


[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617302
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Оленка Зелена

Ескізи на двох

Я  вибіжу  в    ніч  –  там  стіною  задумливі  клени  
Колючими  вітами  ловлять  за  руки  мене.
А  я  все  одно  утечу,  бо  жага  невтоленна  
До  тебе  в  чорнила  безкрайні  пірнути  жене.

Так  хочеться  простору  вільного!  Де  ти,  мій  острів,
Моя  ненаписана  повісте  втрачених  літ?
І  хто  це  між  нами  поставив  не  мури  –  апостроф?
Чому  всі  дороги  ведуть  не  до  тебе,  а  –  від?

І  що  залишається?    Тінню  злетіти  за  вітром,
Ковзнути  в  сапфірове  плесо  захмарних  шляхів  –  
І  падати  з  неба  водою  над  стомленим  світом,
Збиваючи  вслід  за  собою  бездомних  птахів.

А,  може,  втекти?  Аби  знову  колись  повернути
На  іншу  стежину,  де  тисячі  років  назад
Не  стала  любов  наша  викликом  /аж  до  покути/…
Був  день.  Була  ніч.    А  в  саду  зрів  рясний  виноград.

І  хтось  молодий,  ніби  схожий  на  юного  Бога,
Наводив  твердою  рукою  в  ескізах  на  двох
Одну  /і  нехай  непросту,  але  спільну/  дорогу,
Омріяне  щастя  тривалістю  в  кілька  епох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615525
дата поступления 23.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Циганова Наталія

Я чую тебе…

Я  чую  тебе  –  із  літер
на  розі  душі  і  серця.
Із  льодом  –  ковток  BEEFEATER…
із  решти  –  бармен  озветься…
Я  чую  тебе  –  духмяно…
анісовий  спалах  ночі
із  м’ятою  в  парі  в’яне,
сльозою  торкнувши  очі.
Я  чую  тебе  калібром
чіткої  брехні  –  в  коліна
на  100–відсотковій  лібрі
мені…
на  мені  –  уклінно…
я  чую…  

...а  хто  це  знає?...
самотність  –  в  ім’я?...  
...і  -  досі?...

             …самі  –  лише  помераєм…
             а  жити  самі  –  не  в  змозі…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617293
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Лина Лу

ПОКЛОНЯЯСЬ ЛУНЕ

Разлетается  осень  на  красное-желтое,  ветром...
Огорчение  следом,  как  будто  чужие  шаги,
Ниспослал    Он  извне,  моих  мыслей  не  метр  -  километры,
Только  тропы  затеряны...  Вечность,  не  видно  ни  зги.

Посмотри  на  ладонь,  снова  пальцы  разбиты  до  крови,
Ведь  железный  канат  удержать  никому  не  дано.
Может  лучшая  участь  потом,  может...час-то  неровен?
Об  ушедшем  когда-нибудь,  снимем  смешное  кино.

И  смеяться  до  слез  не  за  рюмкой  дешевых...  портвейна?
Иль  полынной  настойки,  иль  водки  паленой,  как  гарь...
Упиваясь  водой  из  ручья,  словно  легким  рейнвейном
Навсегда  позабыв,  что  такое  последний  сухарь.

И  не  нужно  опять  рисовать  монохромные  дали,
Даже  тьма  завтра  будет  с  улыбкой  скользить  в  тишине.
Мы  забудем  о  боли,  о  призраках  и  о  печали,
Разжигая  костры  из  любви,  поклоняясь  Луне.
31.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617430
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Лина Ланская

ПАНТЕРА

Образом  ПАНТЕРИ  я  завдячую  друзям  з  клубу.Тож  Мата  Харі,це  вже  зіграна  роль.

На  осонні  плаче  кішка,
Поламала  гарний  кігтик:
"Це  ота  противна  мишка,
Що  пробралась  знову  нишком
Із  мрійливо-сонних  містик...

Це  вона  звабливо-сіра,
Хоче  збити  мене  з  толку,
На  слизьке  штовхнути...шкіра
Грає,  як  оті  клавіри.
Я  ж  хіба  у  сіні  голка?

Не  помітила...Аякже!
Зачепилась...шубку  нову
Вже  погризла,  годі,  враже!
Ти  не  винна?  Що  ти  кажеш,
Як  тепер  носить  обнову?

Майже  вивчила  я  ролі
Приміряла  їх  до  ранку
Буть  пантерою?А  долі
Вже  набридло...тож  поволі...
Зажили  сердечні  ранки

Я  рожеву  шубку  скину  -
У  пантери  нові  лики:
Із  прикрас  лише  перлини
Чорні-чорні,як  вуглини...
Я  й  забула...я  ж  ВЕЛИКА!

Що  ті  миші,  що  та  кішка,
Навіть  рись  мені  не  пара  -
Не  знайду  її  у  ліжку...
Смішки?  Та  які  вже  смішки?
Просто  колесо  Сансари..."

На  осонні  плаче  кішка...

31.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617377
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


OlgaSydoruk

Пламя тихое красных астр

Пламя  тихое  красных  астр  на  мгновение  замирает...
Твоё  имя  внесла  в  кадастр...
Ты  прости  меня...
Так  бывает...
Я,наверно,сто  лет  не  сплю...
И  забвения  сна  желаю...
На  реке  камыши:  шу-шу...
И  бумажный  корабль  уплывает...
На  ветру  полощется  флаг...
Шапито  напросилось  в  гости...
Грустный  мим,  примеряя  фрак,
Промывает  чужие  кости...
Акробат  без  страховки  -  чудак!..
Купол  звёздный  рукой  ласкает...
И  по  лезвию(просто  так)  он  дорогу  к  сердцам  открывает...
Не  кричите  ему:мудак!..
Там,(под  куполом)  -  умирают...
Пламя  тихое  красных  астр  под  окном  моим  догорает!..
Напишу  о  тебе  не  раз...
Когда  скука  уйдёт  немая...
Загляну  перед  тем  в  кадастр...
Пятый  номер...Ближе    края...
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617386
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015