A.Kar-Te: Избранное

Дід Миколай

Гетьман - українець

Істерія  у  фейсбуці,
В  постах  соплі,  в  ноутбуці.
Стільки  грязі,  наче  хмара
В  руках  хитрого  Хозара.
В  нас  на  троні  козопас,
Злий,  лукавий  Карабас.
Підім’яв  все,  потоптав,
Що  можливо,  все  забрав.
Землю  ,  пресу  і  заводи,
Все  зібрали  ляльководи.
Гади  впевнені  в  собі,
Жують  жуєчку  сліпі.
А  в  маєточку  в  норі,
Своя  церква  при  дворі.
Дяк  неначе  в  лободу,
Плює  в  душу  молоду.
ПЄЦЯ  так  уже  загрався,
Що  рулити  знов  зібрався..
Та  не  так  щось  повелося,
Десь  там  шося  озвалося.
-    Досить  няньчити  Орду,
Я,  Украйну  поведу.
Піна  з  рота    в  рєзидента…
Українку  в  Президента?
-    Не  пущать,  порвать  отроків
Ми  вже  тут  дві  тищи  років.
Й  полилися  нечистоти,
Як  гієни  юдоботи.
Як  шакали  оголтілі
На  вкраїнку  налетіли.
Як  собаки  суки  лають,
Гроші  юди  відробляють.
Та  проснітеся  ж  в  спокуті,
Холуї  ви  з  каламуті.
Чи  пропащі,  чи  полуда…
Вас  розводить  хитра  ю2.
Рабіновичі…  -  Дяки,
Непотрібні  байстрюки.
Гройсман,  няня  -  Медведчук,
Зійдуть  суки  наче  струп.
Один  ворог  у  анфасі…
У  киян  і  на  Донбасі.
Жити  ж  мусимо  в  злагоді,
Ворог  ж.д  у  нас  й  на  сході.
Тож  не  плюйте  в  отамана,
Нам  пора  свого  Гетьмана.
Вже  зозулька  закувала…
Щоб  його  Вкраїна  мала.
Настраждалася  вже  Мати
Тож  пора  брати  вставати.
Плачуть  верби  і  тополі…
Ой  наїлися  ж  ми  солі.
Щоб  ю2  нас  не  зломила
В  гуртуванні  наша  сила.
Ворог  в  нас  лише  один
Це  проклятий  жи2овин.
Тож  щоб  справитись  з  Лейблом
Його    виорем  ралом.
І  на  Заході  і  Сході
Корінь  випорем  заброді.
Від  спокути  до  зірок
Нам  лишився  лише  крок.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680574
дата поступления 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Любов Ігнатова

У місячній безодні

Десь,  у  місячній  безодні,  
Гаснуть  зорі,  
Тіні  постають  холодні  
І  прозорі,
І  думки  стають  твердими,  
Ніби  криця,  
І  літають  Херувими,  
Наче  птиці...  

Десь,  у  місячній  безодні,  -  
Інший  вимір.  
Там  гуляє  Звір  голодний  
(ще  не  вимер),  
Іклами  і  пазурами  
Тягне  світло  
До  задимленої  ями  -  
Щоб  не  квітло.  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Дні  -  пустелі:
І  безлюдні,  і  безводні  -  
Невеселі.  
Замість  перекотиполя  -  
Мертві  душі.  
І  жене  їх  вітер-доля  
За  край  суші...  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Сни  про  тебе,  
Що  наснилися  сьогодні  
Без  потреби...  
Розсівають  хмари  просо  
Небокраєм  :
Чи  то  сльози,  чи  то  роси  -  
Хто  їх  знає?..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 29.07.2016


КВолынский

Не верь, …

Не  верь,  красавица,  не  слушай,
Когда  прольётся  баритон.
Подумай,-  не  по  твою    душу,  
Средь  хохотушек,  вьётся  он.

Амур,  коварно  ставит  сети  –
Роняет  бархатную  трель:
Стрелу  в  твоё  сердечко    метит,
Тебя  пьянит  его  свирель.

Охотник  ловкий,  точно  знает
В  какое  ушко  дробь  летит:
В  душе  под  жилочки  ласкает,
Сердечко  нежно    теребит.              

Когда  Ты  -  юная  монашка,
Никем  нетронутый  бутон,    
И  нет  чудесней  в  мире  сказки,
Чем  твой  томлённый  первый    стон.

Не  взыщи,  красавица,  -    не  плачь,
Не  проклинай  Судьбу,  не  злись:
Подарок    добрый,  -  скажет  врач,-
Под  сердцем  радуется  жизнь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678595
дата поступления 17.07.2016
дата закладки 29.07.2016


КВолынский

Фурия.

Не  трогай  Фурию,  не  трогай,
Пока  зловеще  Ада  спит.
Иди,  дружок,  своей  дорогой,
И  не  помысли  разбудить.

Она  всегда  на  перекрёстках
Манит  шатающий  народ,
Горе  тому,  кто  верит  блесткам  -
Сойдётся  с  нею  в  хоровод.

И  всё  завертится  метелью,
Что  не  поймёшь  и,  что,  к  чему?
Друзья  окажутся  за  дверью  –
Не  будет  входа  никому.

Заворожится    вальсом  бремя,
И  так  вскружится  голова,
Что  позабудешь  своё  племя
И  порастёт  домой  трава.

Каргою    маму  будешь  славить,
Отца  –  бандитом  с  под  моста…
Иконою  свой  лик  поставит
Во  всех  углах,  вместо  Христа.

И  будешь  день  и  ночь  молиться,
Свою    Судьбу    благодарить:
И,  что  позволила  влюбиться,
И,  что  осмелился  любить.

Завьётся  злобною  любовью
В  душе  жужжащая    оса,
Не  отмахнёшься  –  жалит  болью,
И  не  помогут  небеса.  

В  святой  Собор  к  попу  притянет…
Она  –  твой  вечный  оберег.
Поверишь,  что  в  Аду  достанет  –
Отрежет  мысли    на  побег.  

Её  растили  в  бочке  с  ядом,
Вся  кутерьма  вязалась  злом,
И  счастье  не  гуляло  рядом  –
Крутилась  ведьма  с  помелом.

И  нет  конца  твоим  мучениям…
Что  дыба?    СадоМазоДром!
Сплошные  стоны…Утешенья  –
Печалью  славится  твой  дом.

Её  уста  не  умолкают,    
И  всем,  про  всех,  греховно  врёт:
Себя  тобою    истязает,
И  тебя  -  собою  рвёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679871
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 29.07.2016


НАДЕЖДА М.

Мудрі поради для розумних людей…

Возвращать  нужно  только  тех  людeй,
которые  ушли  по  нашей  винe.
Остальным  нужно  жeлать  счастливого  пути...
Мудрые  советы.

Переклад:

Повертати  треба  тільки  тих  людей,
Які  пішли  по  нашій  вині.
Іншим  треба  побажати  щасливої  дороги..

                                   ****

Не  обижайте,  даже  сгорячa,  любимых.
Их  есть  кому  oбидеть  кроме  Вас.  
Не  истязaйте  их  в  молчаньях  длинных,  
прoстите  всё  им  десять  тысяч  рaз.

Переклад:
Не  ображайте,  навіть  зопалу  коханих.
Їх  є  кому  образити  без  вас.
І  не  мордуйте  їх  в  мовчанках  довгих.
Пробачте    все  їм  десять  тисяч  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680567
дата поступления 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Лина Ланская

НЕВИННІСТЬ

Наздожени  химеру  -  обійняти,
Притиснути  до  серця  і  завмерши,
Відчути  незбагненне,  бути  першим...
Тремтить  невинність,  -  серце  не  відняти.

Тремтить  неупокорена  цілунком.
Надію  пий  з  маленької  долоні,
До  ніг  її  троянди  кинь  червоні,
Упийся  солодко-  жагучим  трунком.

Слізьми  упийся  солоно-  шалено,
Щоб  млосно  усміхатися  потому,
Коли  прийдеш  оновлений  додому
І  задрімаєш  під  розлогим  кленом.

І  задрімаєш  в  травах  біля  хати.
Заплющиш  очі  -  зваба  на  порозі,
Роздягнена;  щось  біле  на  підлозі,
Крило  неначе?  
           Шепіт:"...  обійняти..."
28.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680579
дата поступления 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016


НАДЕЖДА М.

У руці зім*ятий лист паперу. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kviF5Fsmhj0  [/youtube]


Вже  давно  за  північ,  та  не  спиться.
Не  дають  спокою  все  думки.
Я  прошу  на  мить  їх  приземлиться.
Досить  вже  листати  сторінки.

Монотонно  цокає  будильник.
Закриваю  вуха,  щоб  не  чуть.
Скупо  світло  ллє  нічний  світильник.
Що  сказать  тобі,  щоб  не  забуть?

Колихає  вітер  тонкі  штори,
Навіва  несказані  слова,
Що  плетуться  ніжно,  як  узори.
Серце  добрі  зерня  засіва..

Не  зійдуть  вони:  надворі  спека,
Без  дощу    роса  їх  не  спасе.
Але  хмари  дощові  далеко.
Дощ  пройде  і  всі  думки  знесе.

За  вікном  сіріє...  Це  вже  ранок.
Прокричали  півні  третій  раз.
І  серпанком  огорнув  світанок..
Це  ступа  на  землю  новий  час.

У  руці  зім"ятий  лист  паперу,
В  голові  всі  сплутані  думки..
і    тепер  всі  зникнуть  ті  химери,
Про  які  не  взнаєш  більше  ти...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680520
дата поступления 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Lana P.

ГІРСЬКЕ…

Гірська  прохолода,
Джерел  насолода
І  велич  могутніх  вершин.
Їх  пікові  вістря
Фільтрують  повітря
Крізь  клаптики  сніжних  лавин.
Там,  сонце  —  лимонне,
А  небо  —  бездонне…
Обвітрений  сивий  полин
У  всіх  своїх  силах  
Гніздиться  на  схилах,
До  самих  куточків  низин.
Оленячі  роги
Малюють  дороги
Пунктиром  колючих  ялин,
Вселяють  тривоги,
Немов  застороги,  
На  хмарах  летить  часоплин.            27/07/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680466
дата поступления 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Я от А до Я...

Старик…

       Старик...
Палата...старик...больничная  койка...
Сердечко  схватило,что  даже    не  ойкнуть;
Лежит  недвижимо,затиснувши  зубы
И  только  дрожат  предательски  губы.

Лежит  одиноко,прикрывши  глаза;
А  там  за  окном  бушует  гроза,
Та  майская,пахнущая    весной,
Как  в  том  сорок  пятом,когда    мчал  домой.

И  он  под  раскаты  дальнего  грома
Припомнил:ждалА  как  любимая  дома;
Как  сердце    стучало  неистово,страстно...
А  встреча  та  их  была  не  напрасной.

Как  вскоре  она  ему  родила
И  сына,и  дочку;и  верной  была;
Любила  как  любят  один  только  раз...
И  понял  он  это  только  сейчас!

Сейчас,когда    пройден    нелёгкий    путь;
Когда  ничего  уже  вернуть  ,
Как  и  пьянящий  тот  майский  день,
Когда  налетела  беда  как  тень.

Когда  накрыла  своим  крылом,
Опустошая  родимый  дом;
Разбивши  на  мелкие-мелкие  части,
Годами  хранимое,  зыбкое  счастье.

Больничная  койка...старик...палата...
Кто  знает,за  что  была  та  расплата?!
И  нам  всем  порой,увы,невдомёк:
За  что  же  даётся  такой  вот  урок...

И  полетели  недели,года...
Вот  только  он  уже  никогда
Не  смог  заменить  то  сияние  глаз,
Что  светит  ему  в  полутьме  и  сейчас!

Палата...старик...больничная  койка...
Склонилась  над  ним  медсестра    очень  бойко:
"Давай,дедуган,шевели    костылями
И  нечего  здесь  мне  устраивать  драмы!"

Упала  слеза...одна,другая...
Смахнул  незаметно,ей  зла  не  желая...
И  лишь  под  раскат  уходящего  грома
На  крыльях  к  любимой,где  ждёт  она  дома.

А  что  медсестра?За  грубостью  слов
Забыла  ,что  есть  основа  основ...
И  только  однажды...одна...палата  ...
Вздохнёт  глубоко,-старик...расплата!
                                                                               19.07.16г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680462
дата поступления 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Радченко

Дочкам

К  вечеру  дочка  устала  моя,
Мне  на  колени  взобралась  она.
Тёплым  комочком  прижалась  ко  мне,
Крепко  игрушку  зажала  в  руке.

Солнышком  волосы  пахнут  у  дочки,
Рыжих  веснушек  рассыпаны  точки.
Сладко  уснула,  реснички  дрожат,
Сказку  не  слушала  про  медвежат.

Тихо  пою  колыбельную  ей,
Сказочный  сон  пусть  приснится  скорей.
Вот  улыбнулась  кому-то  во  сне.
Вот  оно,  счастье  моё,  на  земле.

                                                                                       1986г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680492
дата поступления 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Радченко

Увидеть рядом



В  давке,  в  толпе,  где  чужие  всё  лица,
Не  затеряться  бы,  не  раствориться
В  бешеном  ритме  веков  быстротечных,
Не  заблудиться  бы  в  истинах  вечных.
И  оглянувшись,  увидеть  там,  рядом,
Синее  небо  любимого  взгляда.
Верить  и  знать:  никогда  не  случится  -
В  давке,  в  толпе  без  следа  раствориться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680404
дата поступления 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Радченко

Терпение

Терпения  наивность  -
Пустое  торжество,
Нелепая  ранимость...
И  густо  снег  в  окно...
Слабеет  ожиданье
И  ветра  долгий  стон.
Терпения  молчанье,
Несбывшийся  вновь  сон.
Снежинки  сбились  в  стаю,
Образовав  сугроб.
И  шёпот:  "Я  не  знаю"...
На  фото  профиль  строг.
И  глупое  "прощаю",
И  на  прощанье...  взгляд.
Терпеньем  выживаю,
Разлуки  выпив  яд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680411
дата поступления 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016


НАДЕЖДА М.

Розчарування…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE  


[/youtube]


Сліди  від  ніг  бувають  на  обличчі,
Такі  ж  сліди  бувають  на  душі.  
Коли  в  серцях  посіли  протиріччя,
Тепер  ми  зовсім  стали  вже  чужі.

Хоч  серце  пам"ятає  погляд,  руки.
Іще  звучать  потрібні  так    слова.  
Та  вже  не  ті  звучать  із  серця  звуки:  
Це  здатна    зрозуміти  голова.  

Страшніше  всього  -  це  розчарування.  
Це  значить,  що  всьому  прийшов  кінець.  
Коли  у  душах  відбулося    руйнування,  
Нехай  іде  тепер    все  нанівець.  

Тут  голові  потрібно  розібратись.  
У  боротьбу  вступає  розум  і  серця..  
Чи  треба  ще  такими  ж  залишатись?  
Так,  нелегка  тут  місія  борця.  

Нащо  жаліть  за  тим,  що  не  збулося.
І  думати,  що  доля  розвела?
Якщо  воно  з  тих  пір    не  прижилося,
Нащо  жаліть  розбитого  стебла?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680093
дата поступления 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Жанна Чайка

Лови его, лови.

Считались  дни.  И  незаметно  годы
промчались,  словно  стайка  голубей.
Река  течет.  Сменились  лишь  народы.
А  море  сердцу  радостней,  милей.

Любовный  стих  уже  другой.  Созревший.
Душа  узнала  многое  в  пути.
Ведет  тропа.  И  рад  ей  странник  грешный,
тому,  что  знает,  что  дано  найти.

Имеет  смысл  лишь  только  свет  и  радость,
и  благодарность  в  радуге  любви.
Кружится  мир.  Взрастает    рядом  младость.
Мгновенье  -  жизнь.  Лови  его,  лови.

25/07/2016





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680115
дата поступления 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Жанна Чайка

Подари.

Как  будто  день,  но  сквозь  обрывки  тени
летишь,  спешишь,  стремясь  куда-то  в  даль.
В  твоих  словах  остатки  сна  и  лени,
перечеркнув,  колышется  печаль,

как  старый  воз  у  заводи  в  болоте,
нагруженный  ненужностью  сполна.
Средь  строчек  гимн  успеху  и  работе.
Смывает  дым  прибрежная  волна,

оставив  горечь,  страх,  недоуменье,
и  откровенность  с  каплями  крови.
О  Боже,  подари  благословенье
и  по  тропе  от  края  уведи.

25/07/2016
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680094
дата поступления 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Потусторонний

Моё…

Моё  дыханье  тронет  твой  затылок,  
затем  по  волосам  и  шее  -  вниз.  
Ты  тихо  скажешь:  «Где  тебя  носило?»  
И  в  голосе  послышится  каприз.  

Опять  примусь  нашёптывать  за  ушко
смешную,  фантастическую  чушь.  
А  ты,  слезясь  от  смеха,  станешь  слушать,  
к  вискам  со  щёк  размазывая  тушь.  

И  будет  голос  сбивчивый  мой  гладить  
тебя  своим  дыханьем  по  спине.  
Лишь  чуточку  закручивая  пряди,  
щекочущие  нос  и  губы  мне.  

О  запах,  первородный  женский  запах!  
Скользну  чуть  уловимой  дрожью  вниз.  
Сожмётся  сердце,  сладкой  каплей  страха,  
предчувствуя  волнительный  сюрприз.  

Обнимет  нежность    часики  мгновений,  
тая  в  руках  упругость  белых  ног.  
Захочется  ещё  прикосновений  
как  будто  дотянуться  я  не  смог.  

Слова  всё  реже,  а  дыханье  чаще,  
всё  поглотит  крепчающий    туман.  
Лишь  ты  и  я  в  бурлящем  настоящем  
на  время  превратившим  жизнь  в  обман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680073
дата поступления 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Лина Ланская

ВКЛИНИЛОСЬ…

Вклинилось  майже  нахабно...
Мовчки,  зітхнувши  впустила.
Дивиться  так  безпорадно:
"Віку  собі  вкоротила?

Що  за  приблудна  халепа?
Спати  вже  зовсім  не  можу.
Очі  звернути  до  неба?
Тільки  думки  розтривожу."

Щастя  -  перлинкою  наче,
Впало  опівночі  раптом.
Вузлики  в"яже  і  плаче,
Впоєне  снів  ароматом.

Млосно  тремтять  матіоли,
Вузлик  на  пам"ять,  а  вранці
Взута  принцеса  в  постоли,  -
Тіні  тремтять  на  фіранці.
24.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679797
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Ірина Кохан

Материнське серце

Музика  і  виконання:  Микола  Шевченко
Слова:  Ірина  Гончаренко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664724
дата поступления 08.05.2016
дата закладки 25.07.2016


Циганова Наталія

І тільки ти ще…

А  мрія  перед  серцем  завинила
і  тихо–тихо  йшла  додому  пішки.
Пролляла  ніч  на  сутінки  чорнила
і  тільки  ти  ще  вечоріла  трішки,
від  темряви  фатальної  –  окремо,
де  кожний  ранок  мав  ім’я  важливе:
чергові  шість  твоїх  –  важкі  «даремно»…
черговий  сьомий  ваш  –  легкий  «можливо»...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679787
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Потусторонний

Этот мир…

Этот  мир  не  для  добрых  людей.  
Упыри    упиваются  властью,
а  народы  под  гнётом  вождей  
подбирают  упавшее  счастье.  

По  крупицам,  по  зёрнам  добра,  
что  случайно  роняются  с  воза.
Убегает  от  «завтра»  -  «вчера»  
темпоральною  метаморфозой.  

Из  следов  образуется  путь,  
погружающий  в  смутное  время,  
разделяет  на  банды    толпу,  
непреложность    склоняет    к  дилемме.  

Прогибает,  шлифует,  ведет,  
разлагает    и  множит    системно.
Повстречав  на  пути    антипод,  
начинает  ломать    о  колено…  

Не  разъять  этот  замкнутый  круг.  
Всё  порочное  -  дьявольски  прочно.  
Но  чем  меньше  у  тёмного  слуг,  
тем  светлей  от  надежд    в  многоточьях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679882
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


OlgaSydoruk

Еле слышен шёпот о вечном

Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...
Догорает  звезда  -  на  Млечном...
Выгорают  цветные  холсты...
Покидают  фанфарами  грозы,
По  пути  спепеляя  мосты...
Пеленая  туманами  прозы,
Сероватою  лентой  тоски...
Распродали  билеты  на  север,
До  Венеции  и  -  на  Париж...
Позабыли  замки  -  на  двери...
Про  табу  -  на  полёты  с  крыш...
Догорает  звезда  на  Млечном...
Выгорают    цветные  холсты...
Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Богданочка

ВАРТОВИЙ

Про  що  мовчиш,  старий  розлогий  клене,
Ось  тут,  на  перехресті  двох  доріг?
Чом  листя  твоє,  сонцем  обпалене,
Приречено  летить  мені  до  ніг?

Що  бачив  ти  за  стільки  довгих  років?
Як  вартовий  для  світу  і  для  нас.
Перелічив  мільйони  людських  кроків,
У  вітах  заховавши  нишком  час.

Тут  дітлахи  у  спритності  змагались
На  гілля  залізаючи  хутчіш,
Кохані  у  нестямі  цілувались,
В  кору  нещадно  увіткнули  ніж.

Ним  серце  малювали  зі  словами:
"  Оксана  +  Василь  "  разом  Любов.
А  потім  йшли  окремими  стежками,
Ніколи  й  не  цілуючись,  немов.

У  поле  косарі  ходили  зранку,
Допоки  на  траві  іще  роса.
І  сонце  в  помаранчевім  серпанку
Повільно  підіймалось  в  небеса.

Он  грядка  в  бур'яні.  Там  кожну  осінь
Трудився  рік  у  рік  один  дідусь.
Засмаглий,  зосереджений  і  босий.
Цьогоріч  не  прийшов  сюди,  чомусь...

Ти  бачив  все:  й  веселощі,  й  печалі,
І  молодість,  і  старість  на  землі.
Літа  пливуть,  а  ти  пильнуєш  далі
Людські  надії,  мрії  та  жалі.

Скажи  хоч  щось,  старий  розлогий  клене...
У  вічності  ти  наче  оберіг.
Танцюють  вальс  листочки  біля  мене,
і  падають  приречено  до  ніг...

                                                                                                 22.07.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679578
дата поступления 22.07.2016
дата закладки 24.07.2016


OlgaSydoruk

Ни слова, ни шага - во тьме…

Ни  слова,ни  шага  -  во  тьме...
Лишь  блики  мерцания  тени  -  
Кругами  по  стылой  воде,..
В  зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен  не  розами  путь...
Грехами  исколоты  вежды...
Ты  только  не  обессудь  -  
За  эти  слова(без  надежды)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата поступления 22.07.2016
дата закладки 24.07.2016


OlgaSydoruk

Сказати мушу…

На  плаху  -  тіло...
До  Бога  -  душу...
Про  все,що  було
Сказати  мушу...
Шляхами  долі  блукає  всесвіт...
У  нім  -    мій  парус  і  -  перевесло...
Солоний  піт,солона  слина...
І  -  радість  моя(одна-єдина)!
Твої  слова,осяйні  очі!
І  -  насолода(грішної)ночі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата поступления 22.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Лина Лу

ГДЕ ТА ДВЕРЬ?

Где  та  дверь,  за  которой  порог
И  ступени,  ведущие  вниз.
Там,  оковы  разбиты,  разрушен  острог.
Уходящее,  не  оглянись...

Там    дорога,  которой  конца,
Сколько  вьется  спирали  виток,
Не  видать  и  губам  не  коснуться  лица...
Ты  один,  или  ты  -    одинок?

Не  зови,  от  меня  на  засов
Свою  душу  запри  и  забудь.
Мое  эхо  запуталось  средь  голосов,
Не  столкни,  попытаясь  шагнуть.

Открываясь,  рискуешь    -  уйдет
Недоверие,  -  мы  уже  здесь.
Стынет  кругом  девятым  измученный  лед:
"Я  застывшей  души  твоей  взвесь."

Каплей  соль  и  вода  -  горячо.
Наши  души  забыли  давно,  -
Отлетело  крыло,  разрывая  плечо,
И  найти  его  не  суждено.

Занавешена,  застеклена
Наша  радуга  хлипким  мостом
Не  окажется  снова  пока  пелена
Не  спадет  в  ожиданье  пустом.
22.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679542
дата поступления 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016


Лина Ланская

ОЗВУЧЕНО

Я  плакала,бо  ніч  така  коротка,
Росою  виціловує  світанки.
На  пелюстки  перлиста  впала  нотка
Засмучено.

Я  плакала,  збираючи  в  долоні
Амброзію,  -  душі  ятрились  ранки,
А  час  туманом  осідав  на  скроні
Розлючено.

Я  плакала  від  щастя,  що  те  горе,
Коли  твій  усміх  -  ніжні  колисанки?
Те  неможливе,  знаю,  переборе,
Закриє  тінь  мереживом    фіранки  -
Оте  палке  одвічне  і  прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016


Дід Миколай

Вічної памяті Павлу Шеремету

У  лабетах  проклятої  ночі,
Ти  вже  Павле  напевне  не  спиш.
Не  для  тебе  вже  ласки  жіночі,
Поглядаєш    із  сумом  з  узвиш.

Сорок  днів  ще  витатимеш  в  небі,  
Порахуєш  у  Бога  зірки.
Там    зустрінеш  вбієнних  далебі,
Що  літають  тепер,  як  хмарки.

Запитаєш,  у  нашого  Бога…
За  що  вбили  злодії,  чи  знав?
Чого  доля  у  нас  така  вбога,
Може  нас  на  поталу  віддав.

Розкажи,  як  лютують  тут  звірі,
Про  наругу,  про  все  розкажи.
Як  нам  холодно  й  сіро  в  зневірі,
Світлу  пам'ять  про  нас  збережи.

Ми  ж  довіку  тебе  не  забудем,
Неможливо  героїв  забуть.
Ми  ще  волю  Вкраїні  здобудем,
І  продовжим  твій  праведний  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679414
дата поступления 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016


Олекса Удайко

АНОНС

[i][b][color="#e81212"]Вже  вкотре  я  беру  собі  тайм-аут…
Та  цей  раз,  знаю,  зовсім  не  будь-як!
Чи  витримаю  той  в  КП  локаут?..
Здружився    з  вами,  милі,  позаяк.

Але  сурма́  до  інших  справ  вже  кличе  –
Вже  доля  їм  окреслила  той  строк,
Що  відступати    козаку  не  личить  –
Оплачено  зумовлений  оброк!  

У  мене  аж  дві  славні  батьківщини.
Одній  із  них  вже  майже  відслужив,
Та  є  ще  і  мала,  сільська,  родинна,
Котрій  в  житті  немало  завинив…

Пора  прийшла  сказати  своє  слово
Про  рідний  край  і  знакових  людей  –
Душа  ж  моя  ридає  калиново  –
Нездійснена  одна  з  моїх  ідей.

І  ось  пишу,  клепаю,  тру  –  лелію.
А  треба  буде  –  знов  перепишу...
Ні  дня,  ні  ночі  їй  я  не  жалію,
Та  домислами  інколи  грішу...

Про  виконання    буду  звітувати
Пред    вами,  друзі,  через  певний  час.

…Жде  рідний  край,  своя  родинна  хата…
Й  заправлений  любов’ю  тарантас![/color][/b]

21.07.2016

На  світлині  родинна  хата;  на  передньому  плані  –
син  (ліворуч)  з  друзями  (фото  автора).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679328
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016


OlgaSydoruk

Наближалась нічка…

Наближалась  нічка...
Шепотіли  трави...
В  пелену  горнулись  росяних  перлин...
Колискова  лилась  дзюркотом  струмочка,
Тихим  плесом  річки,лоскотом  пір"їн...
І  вклонявся  сонях  -  з  пагорба-горбочка,
Прислухались  верби  і  дуби  -  з  низин...
Мережила  словом  мама  для  синочка...  
Із  душі  своєї,із  її  вершин...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679352
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


OlgaSydoruk

Наближалась нічка…

Наближалась  нічка...
Шепотіли  трави...
В  пелену  горнулись  росяних  перлин...
Колискова  лилась  дзюркотом  струмочка,
Тихим  плесом  річки,лоскотом  пір"їн...
І  вклонявся  сонях  -  з  пагорба-горбочка,
Прислухались  верби  і  дуби  -  з  низин...
Мережила  словом  мама  для  синочка...  
Із  душі  своєї,із  її  вершин...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679352
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Vol_ly

дорога до себе

Мені  не  потрібно,    повір,    більше  жодних  пояснень.  
Слова  догоріли,  у  грудях  клубочиться  дим.  
І  все,    що  не  трапилось  до,    тепер  стало  невчасним,  
А  світ,    де  немає  тебе,    божевільно  пустим.  

Тут  тиснуть  на  мене  потріскані  стіни  палати,
Розхлюпалось  небо  на  землю  /навмисно?/  дощем.  
Я  так  красномовно  навчилась  до  хрипу  мовчати
У  безвість,    де  плавиться  воском  задавнений  щем  

І  скапує  відчаєм.    В  серці  -  руїни.    Не  храми...  
Відсутність  тебе  і  в  нікуди  чітка  магістраль.  
Попереду  ніч  за  кордоном  віконної  рами
І  довга  дорога  до  себе  крізь  страху  вуаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


НАДЕЖДА М.

Мої враження від поїздки на Волинь…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vCjFsxZDy7Y[/youtube]


Поліський  краю  мій,  озерна  голубінь,
В  густих  ожинах  і  льонах  квітучих,  
В  лісах  безкрайніх  солов’ї  співучі,  
Де  вишиванки  сховані  у  синь.  
Тут  Мавчина  краса  ховається  в  лісах,  
А  Лукаші  рясні  хліба  збирають!!!  
(  Віталій  Назарук  )



   Волинь...  Квітучий  куточок  нашої  України..
 Я    там  ніколи  не  бувала,  але  багато  чула  про  Луцьк  з  віршів  Віталія  Назарука.  З  його  слів  уявляла  те,  що  він  описував  у  своїх  творах.
Та  дорога  неблизька  і  нелегка  -  1000  кілометрів.    Роздуми:  їхати,  чи  ні...  Та  бажання  побачити  своїх  друзів,    з  якими  спілкуюся  уже  8  років,
побачити  райські  куточки  Волині  -  перемогло...Поїхала  і  не  пожаліла..  Організатор  цього  заходу  Віталій  Назарук,  зробив  усе  для  того,  щоб  ми  побували,  ніби  в  казці..Дякую,  Віталію,  тобі  за  гостинність,  за  таку  чудову  організацію.  Спілкування  з  друзями,  прекрасні  екскурсії  наповняли  серце  радістю,
гордістю  за  те,  що  я  мала  можливість  побачити  і  поспілкуватися  з  прекрасними,  талановитими  Людьми.  Слухала  їхні  твори,  милувалася  прекрасною  природою..
Особливо  залишилась  у  пам"яті  презентація  збірки,  яка  відбулася  на  садибі  видатної  поетеси  Лесі  Українки...  Навіть  до  сих  пір  не  можу  повірити,  що  я  там  була,  бачила  кімнатку  поетеси,  навіть  їла  яблука  з  її  саду.
Цікаві  і  змістовні  екскурсії  організовував  Віталік..  Помітила,  що  він  не  тільки  талановитий  поет,  а  й  людина,  яку  в  місті  поважають,  прислухаються  до  його  думки.  Я  поважаю  Віталіка  за  те,  що  він  хороший  друг..  Але,  побачивши  його  як  прекрасного  організатора,  шановну  людину,  то  повага  до  нього  збільшилася  у  100  разів.

Звичайно  ж  вдячна  і  спонсору  цієї  зустріч  Миколі  Серпню...  Не  перевелися  у  нас  добрі  люди...  Вони  красиві  душею,  тому  і  щедрі.
Надовго  залишиться  в  пам"яті  ця  прекрасна  зустріч,  усміхнені,  добрі  обличчя  поетів...  Що  ще  цікаво,  що  ці  люди  постали  переді  мною  зовсім  не  такими,  якими  уявляла  їх  на  сайті:  веселі,  добрі,    талановиті,  порядні,  дружні,  з  добрими  серцями.
Дякую  вам,  МОЇ  ХОРОШІ,  що  ви  в  мене  є.

А  найбільша  подяка  тобі,  Віталіку,  за  твоє  добре  серце.


Моя    земля,  Волинський  краю    мій,
Льони  озерні,  наче  небо  синє…
Я  кланяюсь  завжди    землі    святій,
Що  у  житті  була  і  є  -  єдина.

(Віталій  Назарук)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679256
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Оксана Р.-Г.

Не питай

[i][b]На  музику  Андрія  Андрущенка[/b][/i]

Не  питай,  чому  ховаю  погляд  в  роси,                                    
Ще  тремтить  сльозою  зболена  душа!..
І  нехай  щоліта  серце  волі  просить  -
Щовесни  на  прощу  поспіша...

Поросли  стежини  наші  полинами,
Де  п'янило  літо,  там  сніжить  зима...
Світить,  та  не  гріє,  сонечко  над  нами,
І  слідів  до  юності  нема...

Знов  буяє  літо  і  квітують  весни,
І  комусь  співає  соловей  в  саду...
Ти  для  мене  першим  проліском  воскресни,
Я  для  тебе  дощиком  впаду...
........
Не  питай,  чому  ховаю  погляд  в  роси,
Ще  тремтить  сльозою  зболена  душа!..
І  нехай  щоліта  серце  волі  просить  -
Щовесни  на  прощу  поспіша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679349
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.07.2016


Циганова Наталія

Жовті окуляри…

Сьогодні  зранку  жовтого  замало  –
і  небо  сиро  нудиться  без  пари.
Воно  і  наодинці  –  досконале,
але…  вдягнімо  жовті  окуляри?!..
І  буде  сум  –  у  кольорі  соломи.
Спалімо?  –  зараз,  поки  ми  не  вдома…
Самотнє  небо  знову  стане  сьомим
і  ляже  нам  на  плечі  невагомо.
В  буршти́новий  фарбовану  годину…
хоча  б  одну…  –    у  настрою  скарбничку:
на  нашу  несучасну  субмарину…
на  сонячно  розписані  дрібнички…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679234
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


desert rose

Я бы любила тебя…

[quote]Даже  если  бы
ты  не  была
моей,
подневольной,
рабыней,
чей-то  женой,
подарившей  ему  дочерей,
сыновей.
Обезумевшей,
слабой,
смертельно  больной,
собиравшей  в  ладони  искры  огня  -
я  бы  любил  тебя.


"Даже  если".  Джио  Россо[/quote]

Я  бы  любила  тебя…  
за  океаном  и  за  тысячами  морей
я  бы  любила  тебя  
и  вечно  была  бы  твоей

даже  если  бы  убегал  и  прятался  
в  самые  черные  ямы
я  бы  любила  тебя
и  отдала  себя  бы  до  грамма

даже  если  бы  ты  уходил
в  далекую  синюю  высь
я  бы  любила  тебя:
далеко  или  близ

даже  такого  близко-далекого
даже  слепого
я  бы  любила  тебя  снова  и  снова

и  не  глядя  на  то,  
что  аляска  твоя  холодна
я  все  же  люблю  тебя

хоть  остаюсь  здесь  одна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679184
дата поступления 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016


OlgaSydoruk

И вздрогнут струны (тишины) …

Когда  закончатся  слова(у  недомолвия  многоточий),
Начнут  звонить  колокола    -  пронзительно,что  мочи...
И  вздрогнут  струны(тишины)...
И  смолкнут  -  в  одночасье...
Не  ощутима  боль  души,
Когда  не  пишется  о  счастье...
Она  ведёт  на  эшафот(перед  толпой  везучих)...
Не  милосерден  тот  народ,коль  ранами  измучит...
И  дождь,и  снег,огонь  свечи  -  под  куполами  ночи...
Прости  за  дрожь  её,прости,  -  когда  прикроет  очи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679159
дата поступления 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


s o v a

Перехожі. Не схожі.

Коли  між  натовпу  зажурених  очей
Недбалим  переходом  тиша  сходить,
У  мережевому  недопалку  ночей
Сон  прокидається  і  щось  говорить.

Чим  раз  гучніше  папороть  цвіте,
Шукай  її,  не  думай,  що  невдало.
І  десь  чекали  нас  давно,  проте...
Танцює  вечір  з  люстрою  у  залі

І  між  рядків,  наповнених  теплом,
І  полудневої  розради    спеки,
Зривався  вітер  в  посмішках  розмов,
Тривогою  змітаючи  проспекти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679171
дата поступления 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Циганова Наталія

Размышления на тему «Год».

                       
                       Чудно́  устроен  год…  Начиная  с  названия  –  «Год»…  Почему  в  мужском    роде?  Это  же  явно  женщина…
                       Весна.  Чувственный  расцвет.  Юная  девчонка,  только–только  знакомящаяся  с  косметикой.  Нежной,  без  излишеств.  И  каждому  хочется  урвать.  Хоть  цветочек,  хоть  веточку…  Но  она  так  юна  и  бестолково-прекрасна.  Любуйтесь.  Вдыхайте.  Берите.
                       Лето.  Легко  потеряться  в  красках.  Безжалостно–кричащих.  Не  мудрено́,  что  до  оскомы  хочется  к  воде…  к  любой…  не  к  морю  –  так  хоть  на́  реку…  Чуть–чуть  остыть  от  жара…  жара  повзрослевшей…  уже  женщины…  со  всеми  вытекающими.
                       Осень.  О!  Это  совершенно  особенная  мадам.  Зрелая.  Иногда  уравновешенная.  Но  такая  слабая  на  меланхолию...  Повёрнутая  на  быте.  Красуясь  перед  гостями  спокойной  изысканностью  убранства  своего  дома    –    она  нет–нет  да  и  тонет  в  генуборке…  типа  что–нибудь  вытряхнуть  или  вымыть…  Ей,  увядающей,  чертовски  не  хочется  в  этом  признаваться.  Она  устраивает  истерики,  уходит,  возвращается…  Снова  уходит.  И  снова  возвращается.  И  чем  ближе  абзац  ноября  –  тем  короче  её  возвращения.  И  однажды  она  уходит  совсем.  Предварительно  измазав,  изрезав,  искромсав  всё,  на  что  хватает  фантазии  растерзанного  сердца  женщины.
                     А  потом  зима.  
                     
                               ...просто  –  зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614584
дата поступления 20.10.2015
дата закладки 20.07.2016


Циганова Наталія

Размышления на тему «Год».

                       
                       Чудно́  устроен  год…  Начиная  с  названия  –  «Год»…  Почему  в  мужском    роде?  Это  же  явно  женщина…
                       Весна.  Чувственный  расцвет.  Юная  девчонка,  только–только  знакомящаяся  с  косметикой.  Нежной,  без  излишеств.  И  каждому  хочется  урвать.  Хоть  цветочек,  хоть  веточку…  Но  она  так  юна  и  бестолково-прекрасна.  Любуйтесь.  Вдыхайте.  Берите.
                       Лето.  Легко  потеряться  в  красках.  Безжалостно–кричащих.  Не  мудрено́,  что  до  оскомы  хочется  к  воде…  к  любой…  не  к  морю  –  так  хоть  на́  реку…  Чуть–чуть  остыть  от  жара…  жара  повзрослевшей…  уже  женщины…  со  всеми  вытекающими.
                       Осень.  О!  Это  совершенно  особенная  мадам.  Зрелая.  Иногда  уравновешенная.  Но  такая  слабая  на  меланхолию...  Повёрнутая  на  быте.  Красуясь  перед  гостями  спокойной  изысканностью  убранства  своего  дома    –    она  нет–нет  да  и  тонет  в  генуборке…  типа  что–нибудь  вытряхнуть  или  вымыть…  Ей,  увядающей,  чертовски  не  хочется  в  этом  признаваться.  Она  устраивает  истерики,  уходит,  возвращается…  Снова  уходит.  И  снова  возвращается.  И  чем  ближе  абзац  ноября  –  тем  короче  её  возвращения.  И  однажды  она  уходит  совсем.  Предварительно  измазав,  изрезав,  искромсав  всё,  на  что  хватает  фантазии  растерзанного  сердца  женщины.
                     А  потом  зима.  
                     
                               ...просто  –  зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614584
дата поступления 20.10.2015
дата закладки 20.07.2016


Циганова Наталія

И было всё…

                                                                                                 ...моей  подруге...  
                                                                                                                 долгих  лет  жизни...


                   –  Полей  цветы.  Я  всё–всё  расписала:  когда,  какие,  сколько…  всё  будет  хорошо.  Всё  –  будет.  И  мы…  и  цветы…
                   
                   И  было  всё…  и  третья  стадия  рака…  и  операция…  и  бесхребетно  –  наркозные  «раз,  два,  три,  …»  с  зигзагообразным  коридором,  тянущимся  бесконечными  окнами,  выгуливающими  обречённо  энфлураном  закрытые  глаза  по  зелёным  лужайкам  с  невероятной  красоты  цветами.  И  это  было  всё…  –  отрезок  в  почти  что  50  часов,  не  соответствующих  действительности…  ни  в  красках…  ни  в  боли…  И  бабушка…
                   Уважаемая,  обожаемая  бабушка.  Со  всепонимающим  и  бесконечно–сожалеющим  взглядом  взирающая  на  меня  бабушка.  В  коричневом  крепдешиновом  костюме  просто  стояла…  просто  смотрела.  И  сразу  было  понятно,  что  все  окна  коридора  открываются.  Но  не  для  меня…  не  сейчас…

                   …А  потом  как–то  вдруг  вернулось  всё  –  и  сразу.  Или  почти  сразу  и  почти  всё.  И  даже  опустевший  дом  почему–то  имел  запах  жизни.  И  это  было  удивительно.  
                   …не  потому,  что  ты  ушёл.
                   А  потому,  что  дождались  цветы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667933
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 20.07.2016


Олекса Удайко

ДИКЕ ПОЛЮВАННЯ*

           На  смерть  Павла  Шеремета
[youtube]https://youtu.be/ssmyQKVjWk0[/youtube]


[i][b][color="#4aa3c9"][color="#201399"]Білі,  
                 білі,
                                   білі.    
                                                       білі,  
                                                                     птахи
Високо  у  небо  здійнялись,
Із  собою  правду,  мов  на  плаху
Всю  любов  до  скону  –  не  до  краху,
Піднесли  в  захмарно-білу  вись…

А    внизу  зостались  чорні  круки  –
Шкаріддю  ж  були  бо  зайняті:
Що  їм  біле?..  Їхні  чорні  руки
Рвали  все  –  і  терени,  і  бруки…
Словом,  круки  то  були  ще  ті!

Ну  а  білим  зверху  було  видно,
Й  круків  стали  ті    усовіщать…
Крукам  же  ні  гич  було    не  стидно  –
Для  них  білі  –  то  було  лиш  бидло.
В  білих  крукам  краще  б  пострілять!  

…Не  стріляй  у  птаха,  чорний  круче,
Не  ламай  калину  на  зело…
В  силі  колективній  і  рішучій
Наша  лють  незламна  і  кипуча  
Подолає  й  ваше,  круки,  зло![[/color][/b]

20.07.2016
______
*За  фільм  "Дике  полювання"  і  серію  репортажів,  присвячених  
білоруській  опозиції    та  зниклим  опонентам  білоруської  влади  
 знаний  тележурналіст  і  ведучий  Павло  Шеремет  був  номінантом  
премії  "ТЕФІ"  Академії  російського  телебачення  як  кращий  репортер  
(1998г.)  і  фіналістом  "ТЕФІ-2001"  у  номінації  "Журналістське  розслідування"(  1999  р.),  
а  в  2002  р.  –  лауреатом  премії  ОБСЄ.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679120
дата поступления 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Дід Миколай

Прокинулись Гетьмани

Допоки  соплі  ми  ковтали,
Гебрєї  не  дрімали.
Нас  хитрі  юди  розкололи,
Вкраїну  обіср.ли.
Постійні  іспити,  інтриги…
Нам  щось  імітували.
Офшорні  суки  і  бариги
Нас  тихо  грабували.
Загнали  в  пастку  добровольців,
Посіяли  зневіру.
Разом  з  ордою  у  союзі,
Знімають  скальп  і  шкіру.
Все  забалакали,  приспали,
Зійшли  на  клин  Майдани.
Допоки  мекали  й  скакали,
Орда  вдягла  кайдани.
Лежить  в  конвульсіях  розрита,
Ж.ди  у  серце  цілять.
Чужинці  -  зайди  для  корита
Мою  Украйну  ділять.
Кругом  розорані  кургани,  
Кричить  душа  на  сході.
Та  вже  прокинулись  гетьмани,
Вони  уже  в  поході.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679018
дата поступления 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Циганова Наталія

Я могу подтвердить…

День  пришедший  –  сродни  новоявленной  родинке:
есть  –  и  пусть…  ни  отдать,  ни  стереть  и  на  треть.
А  пичуга,  звенящая  на  подоконнике,
растревожила  мысль:  вдруг  могла  б  и  не  спеть?…
Неприметные  числа  в  моём  календарике
от  рассвета  до  ночи  с  простым    «не  обидь»
по  двору  догоняют  подросшие  гаврики,
выдворяя  испуг:  ведь  могло  ж  и  не  быть?…
День  ушёл…  
без  претензий  на  титул  «событие»…
отчитавшись  вечерней  зарёю  светло.

Было  именно  так…  
я  была  среди  зрителей…
я  могу  подтвердить…
                                   
                               …как  же  мне  повезло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679012
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Лина Ланская

КОЛИВАЛОСЬ

Коливалось  бруднопінне  тихо.
Утопившись  поглядом,  чекала:
Зайде  байдуже,  аж  застогнала,
До  господи  знов  безжальне  лихо.

І  розстебне  гудзики,  і  кине
Долу  одяганку  заскорузлу.
А  надію,  в  щілинку  загрузлу,
У  куток  поставить  на  коліна.

Всі  картини  віялом  безладдя
Розлетяться,  скімлячи  безсило,  -
Спомини  безхмарного...Могило,
В  пащі  вогняній  гаси  багаття.

Коливалось  димне  і  прокляття
Витискало  з  болем  вдих  помалу,
У  гіркім  передчутті  причалу,
Рвало  душу  на  криваві  шмаття.

Сили  забирає  моровиця.
Низиною  спалено-зотліло,
Лишенько  криваве  захмеліло...
Це  ж  бо  треба,  отаке  насниться!..

19.06.16.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678972
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Вячеслав Рындин

В алой луже…

[b]Заклинило…  Заклокотало…
Стальные  мышцы  надорвало…
Гроз  турбулентности  терзаний  
Наш  личный  зонтик  разорвали…

Нас  возмутило…  Бастовали…
На  поднебесьях  враждовали…
Стальные  спицы  и  цунами
Загрохотали  между  нами…

Весьма  ранимо…  Подустали…
И  смотрим  мокрыми  глазами
На  отраженья  в  алых  лужах...
Бывало  в  них  намного  хуже…[/b]

19.  07.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678920
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Дід Миколай

Отож приїжджайте на рідну Волинь

                                                     Приспів:
В  повстанському  краю,  я  вас  привітаю
Із  витоків  честі  постала  Волинь.
ЇЇ  сторінки,  я  для  вас  погортаю,
В  них  слава  овіяна  духом  святинь.
                                                             1
Прошу    приїзджайте  до  нашого  краю,
Де  ріки  й  озера,  -  цілюща  вода.
В  краплинках  настою,  як  часточка  раю,
Лежить  у  розлогах  краса  золота.
                                               Приспів:  
                                                           2
 Де  Стир,  Берестечко,  козацькі  могили
У  пам'ять  лягали,  як  грона  калин.
Де  триста  спартанців  голів  не  схилили,
Заради  майбуття    нових  поколінь.
                                                   Приспів:    
                                                               3
Тут    витоки  древні  з  колиски  Трипілля.
Виспівує  вдень  і  вночі  соловей.
Вас  хлібом  і  сіллю  зустріне  застілля,
Вшануємо  щиро  всіх  добрих  людей.
                                                 Приспів:
                                                             4
Ще    квіти  й  калина    для  кожної  хати,
Льони  та  волошки  в  краю  голубім,  
А  люди  в  нас  добрі,  душею  багаті,
Добра    та    здоров’я  бажаємо  всім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678828
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


OlgaSydoruk

Никогда…

Никогда  не  разлиться  реке  выше  берега  -  в  декабре...
И  не  сжечь  никогда  дотла    -  нарисованного  моста...
Не  течёт  неживая  вода  никогда  никуда(без  перста)...  
Не  отмоет  она  до  бела  никогда  и  лица(подлеца)...
Никогда  не  пробиться  ко  мне  через  корочку  льда(во  тьме)...
Не  увидеть  душу  нагой  никогда  (за  золотой)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678778
дата поступления 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


OlgaSydoruk

Замирала моя душа …

Ветер  сыпал  крупу  в  дымоход,
И  стучалась  зима  у  ворот...
Принесла  ледяное  тепло...
Коромыслами...
Замело...
Замирала  моя  душа  -  над  ладошками  малыша...
И  озёрами  синевы(из  таинственной  глубины)...
Отливала  моя  душа(из  серебряного  ковша)  
Неги-нежности(свысока),дуновением  -  мотылька...
Отдала  бы  и  два  крыла...
Подскажите  только:когда?..
Затеплила  бы  и  свечу...
Приплатила  бы  -  палачу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678760
дата поступления 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Лина Ланская

ПРИВІТ

Привіт...стіна  двурушна,  майже  меч,
На  приспане  довірою,  плече
Впаде  і  голосінням  розпече.
В  безжальності  глумливих  порожнеч,

Скотився  диск,  затягнута  петля.
Відміряно  прожите,  озирнись,
У  вічності  сувоєм  розгорнись;
День  промайнув,  а  вечір  -  немовля.

Привіт...скотився  золотий  пісок,
Веснянками  потроху,  навмання.
Ті  твої  страхи  просто  маячня,
Рука  уявна  натиска  курок

І  косить,  поливає  всіх  і  все.
Оскал  безжальний    -    заздрісна  коса,
Що  не  ржавіє,  вкотре  зависа.
Нехай  собі,  одначе  пронесе...

Привіт.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678679
дата поступления 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Олекса Удайко

ТИХО КОЛИШУТЬСЯ ВІТИ…

     [i]Літо...  Жара  і  спека...  Прохолода  і  дощ...
     Громи  і  блискавиці...    Сум...  і  радість...
     В  житті  -  як  у  природі...  Все  є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]

[b][i][color="#6a00ff"]Тихо  колишуться  віти,
На  парапеті  стою…
Вітер  доносить  привіти  –
Запах  святого  вогню…

Сонце  багряно    палає,
Небо  пеан  виграє.
Літо  Донецького  краю
Сина  в  мені  визнає.  

Тихо  гойдаються  віти,
Метіж  клекоче  в  мені…
В  серці  сліди  свої  мітять
Сотні  Святої  вогні…

Вої    Небесної  сотні
З  докором  дивляться  вниз:
Чом  ми  такі  незворотні  –  
Низько  зліпили    карниз…

Низько  спустили  ми  планку,
Що  підняли  вони  в  вись,
Що  волокли  до  останку  –
Подих  згасав,  не  гнучись.  

Вже  догоряє  та  ватра,
Що  запалили  вони…
Все  ж  не  того  вони  варті  –
Не  у  керма  пацани?

Вже  там  розгнуздані  коні,  
Й  хлопці  вже  замертво  сплять…
Думи  в  кошах  на  припоні,
Трухла  і  в'яла  їх  рать…

                           ____
[b]Тихо  колишуться  віти...
В  жалі  глибокім  стою:
Пам'яттю  дихають  квіти  
Й  жертви  чужого  вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
дата поступления 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Богданочка

Напівфантазія

Заплющу  очі,  й  полечу  туди
де  з  рук  твоїх  кільце  мене  чекає.
І  все  довкола  начебто  зникає..,
Й  мої,  по  хмарах  топтані,  сліди.

А  ти  у  напівтемряві  один,
лиш  місяць  у  вікно  тихцем  крадеться.
Приляжу  ніжно    біля  твого  серця,
й  зупиниться  раптово  часоплин.

Цілуючи  твої  палкі    вуста,
забуду  я,  що  це  лиш  сон,  напевно...
У  душах  світло,  хоч  у  спальні  темно,  -
це  пристрасті  імла  стоїть  густа.

Тримай  мене,  допоки  день  ще  спить.
Бо  ця  напівфантазія  чудова.
Тихенько,  не  зрони  намарно  слова,
не  сполохни  таку  прекрасну  мить.

                                                                                     17.07.16.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678605
дата поступления 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Лина Лу

ГОРЧИ ПОЛЫННАЯ СТРОКА

Горчи  полынная  строка,
Не  понята  и  не  испита.
Смешным  злорадством  не  разбита,
Звенящей  музыкой  укрыта,
Ты  так  стройна  и  высока.

Разводишь  косности  мосты,
На  части  разорвав  сознанье,
Открыв  тропинку  мирозданью.
Предвосхитив  иносказанье,
Забытым  миром  правишь  ты...

17.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678581
дата поступления 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Циганова Наталія

В неї - не особливо…

Ростуть  цегляні  в  саме  небо  антени  –
дістатись  дахами  до  хвилі  світила.
І  поверхи  вічно  пульсують,  як  вени.
І  близько  до  сонця  –  а  схожі  на  брили.
І  в  тисячах  вікон    –    антенки–вітрила.
І  кожна  із  тисячі  –  є  феноменом.

А  в  неї  нема…
в  неї  –  не  особливо…
самі  лиш  гортензії  і  цикламени…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678475
дата поступления 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Лина Ланская

ТАЇС

Ти  втомилась  застиглій  вежі
Готувати  терпкий  аніс.
Хтось  за  нами  невпинно  стежить,
Може  доля,  моя  Таїс?

Крапля  лоскітно  пестить  груди
Проганяє  всебічне  зло...
Не  зніма  лиш  вуаль  полуди  -
Потьмяніле  душевне  скло.

Чару  повну  хмільної  браги
Наливай,  не  сп"яніти  більш.
Де  знайшла  ти  стільки  відваги,
Віддаватись    за  мідний  гріш?

Перекреслити  як  минуле,
Влада  з  пристрастю  розійшлись?
Спрагле  тіло  і  серце  чуле,
Подаруй  мені,  як  колись...

Що  ті  вежі,  гетеро  люба,
Велич  влади  -  кінець  меча.
Коли  точить  смертельна  згуба,
Обійми,  прожени  печаль.

Переможець  -  обранець  долі,
Лиш  один  може,  на  мільйон.
Без  кохання  безсилі  й  кволі,
Не  звінчає  нас  Вавилон.

Амазонко,  давати  відсіч
Ти  втомилася  ворогам.
Моя  слабкість,  мій  щит  зусібіч,
В  сріблі  викликом  стань  богам.
13.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678391
дата поступления 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016


Циганова Наталія

Вера…

Израненной  тебе  укрою  спину,  
убаюкав  на  груди.
До  первых  петухов  кнуты  остынут
от  разлаженного  свиста.
Нечистой  перережут  пуповину,
принимая  тех…  других,
что  разнесут  неверие  равниной
чёрной  искрой.

Униженной  тебе  поглажу  плечи,
расписавшись  на  крови.
Да  в  память  заверну  твоих  увечий
не  обозванную  меру.
Передохни  немного.  Сон  –  залечит.
Затрезвонят  соловьи  –
я  позову  –  ты  выйдешь  мне  на  встречу
прежней  верой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678248
дата поступления 15.07.2016
дата закладки 17.07.2016


Циганова Наталія

Вера…

Израненной  тебе  укрою  спину,  
убаюкав  на  груди.
До  первых  петухов  кнуты  остынут
от  разлаженного  свиста.
Нечистой  перережут  пуповину,
принимая  тех…  других,
что  разнесут  неверие  равниной
чёрной  искрой.

Униженной  тебе  поглажу  плечи,
расписавшись  на  крови.
Да  в  память  заверну  твоих  увечий
не  обозванную  меру.
Передохни  немного.  Сон  –  залечит.
Затрезвонят  соловьи  –
я  позову  –  ты  выйдешь  мне  на  встречу
прежней  верой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678248
дата поступления 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016


Макієвська

Запах лета

[img]http://pictures.ucoz.ru/_ph/2/2/819639681.gif[/img]

В  окошко  заглянуло      лето,
Рыжим    лучом  и    ярким  светом,
От  жары,  догола  раздето...
Брызжет  морским  бризом  с  рассветом.

Запах  мяты  на  твоих  губах
И  спелой    вишни,  сводит  с  ума,
Тонко    пахнет  иван-чай  в  лугах,
Уходит  тая,  с  души      зима.

Абрикосами  хмелит    в  садах,
Терпко,  как  никогда,  опьяня,
Лето      солнцем  спряталось  в    плодах,
Воспоминания    в  них    храня.

Золото  песка  и  гроз  раскат,
Блеск    молний  в  небесах,  мишура  
Дождя  до  утра...капли  стучат...
По  гравию,  по  телам,  шурша.

Растворился  летний  аромат
В  волосах,  словно  с  полей  сбежа
Или  с  предгорья  дивных  Карпат,
Где  мольфары  в  лесах  ворожат...

[img]http://s.picsfab.com/static/contents/images/e/7/6/5352263e5f6acc6183bde16d94d13.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678115
дата поступления 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016


Олександр Самір

жара. усталость или скука

Жара.  Усталость  или  скука
Все  мысли-мыши  по  углам
И  снова  вечная  разлука
И  снова  жизни  год  отдам

За  что?  Не  знаю,  просто  честно
Отдам  судьбе  все  эти  дни
А  сердцу,  в  общем,  как-то  тесно
И  лишь  знакомые  огни

Пустынных  улиц..это  больно
Напомнят,  мы  теперь  вдали
Слеза  с  ресниц,  непроизвольно
Любить  хотели…не  смогли..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678018
дата поступления 14.07.2016
дата закладки 16.07.2016


Владимир Зозуля

Так бывает

Так  бывает…(может  это  странно?),
Что  душа,  как  будто,  не  такая…    
Клонится  надорванным  тюльпаном
Лепестки  кроваво  опуская.
Так  бывает  муторно…  безлико…
Что  от  вечности  и  до  мгновенья,
От  хрипящей  немоты  до  крика
Наполняет  душу  черной  тенью.
Так  бывает…  и  ничто…  и  нечто…
Ты  мудрец…  и  будто  сумасшедший…
Говоришь  так  коротко  о  вечном
Путая  грядущее  с  прошедшим.
Да…    бывает…  черное  на  белом…
А  бывает  белое  на  черном…
Мальчик  на  асфальте  пишет  мелом
Первое  признание  девчонке,
Сверху  улыбаясь,  смотрят  люди,
Чувства  мелом  сыплются  с  ладони…
Мальчик  подрастет…  и  все  забудет.
Девочка?..  Нет…  и  она  не  вспомнит.
Так  бывает…  что  же  тут  поделать?
Люди  отвернувшись,  спрячут  лица.
Все  пройдет…  кому,  какое  дело,  
Что  оно  уже  не  повторится?..
Что  в  пути  от  капища  до  храма
Пустота…  вне  рая…  и  вне  ада.
Что  уже  все  спалено  до  грамма,
Так  бывает…  так  бывает  надо,
Чтобы  было  на  душе  не  вдосталь,
Поровну  не  разделивши  с  вами,
И  чтоб  так  мучительно-непросто  
Это  было  выразить  словами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619303
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 15.07.2016


Владимир Зозуля

Замри, Мгновение

Власть  Мефистофеля  давно  сошла  на  "нет"…  
Все  ожиданья  Фауста  напрасны…
А  это  значит  –  не  воскликнуть  мне:  
"Остановись,  мгновенье,  Ты  прекрасно!"…

Но,  что  тогда  так  долго  я  искал,
Прожившись  в  жизнь…  истратившись  до  смерти?..
Строку  в  тетрадь?..  И  росчерк  на  мольберте?..
И  молнию…  от  сердца  до  виска…
Все  долгие  года  земной  тиши,
И  только  миг…  на  чувственность  порыва…
На  вспышку  света  от  Большого  Взрыва  –
Из  темной  сингулярности  души…
О,  Ты,  –  неведомый  и  щедрый  Господин,
Мой  странный  Бог  –  Поэзия  Вселенной,
Даруй  Свой  Миг,  лишь  только  миг  один,
Но  Миг…  Непревзойденный!  Вдохновенный!
Короткий  миг…  его  не  удержать,
Земной  судьбы  –  изорванною  сетью,
Миг  Вечности…  когда  взлетит  душа,
Как  будто  жизнь,  отпущенная  смертью.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677989
дата поступления 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016


Циганова Наталія

Не последняя ж?…

Годы  пашут  без  устали,  каторжно,
отмеряя  мгновения  стрелочкой.
Кто–то  скажет  тридцатнику  –  «Надо  же…»
А  кому–то  и  сорок  –  по  мелочи…
Раскудахтались  страсти  по  вечному,
нарекая  сочувствие  –  старостью.
Чьи–то  семьдесят  –  вне  человечного.
Кто–то  в  двадцать  –  поделится  малостью.
Годы  мудрые  опытом  греются,
снизойдя  к  молодым  на  улыбочке.
Да.  Старею.  
А,  может,  успеется
разобрать,  что  всё  это  –  ошибочно.

Перекуры  на  радости  –  редкие.
Огонёк  брошу  в  даты  и  сплетни  я
(не  сказать,  что  бы  очень  уж  меткая).

Да  опять  прикурю.  
не  последняя  ж?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677938
дата поступления 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Лина Ланская

СУМНИЙ ВОДЕВІЛЬ

Сірим  тіні...  чи  сто,  чи  надцять?
Абонент  недосяжний  давно.
Знову  кожне  число  -  тринадцять,
"Лімбу  коло"  -  незмінне  кіно.

Нескінченне  кіно  без  ліку,
Про  могло  бути...  тільки  ж  нема.
На  стіні  серпатинну  плівку
Мстиво  крутить  лихе  сінема.

Та  колись...  у  фіналі    стріну,
Усміхнусь  катуванню  вогнем,
Одяганку  вустам  кармінну  -
Несподіваний  хід    конем:

"Хочеш  віски?..  та  зовсім  трохи,  -
Золотавий  бурштиновий  хміль."
Із  минулої  вже  епохи
Повернувся  смішний  водевіль.

"Як  життя,  чи  смакує  кава?
Виглядаєш,  повір,  на  всі  сто!"
А  зсередини    рветься  лава,
Хоче  душу  собі  Мефісто

Зав"язати  вузлом  навіки,
Йому  байдуже  -  заприсяглась...
Від  любові  скінчились  ліки,
А  вона  ж  бо  і  не  почалась.

Тільки  струмом  вночі  торохне  -
І  пекельний  закублиться  біль,
Давить  в  горлі,  як  в  спеку  сохне...
"Перше  коло"  -  сумний  водевіль.
11.07.16


Вірш  спочатку  був  названий"День  сурка".Але  мені  зауважили,що  сурок,російське  слово.Тож  змушена  була  змінити  назву  та  відредагувати  зміст  про  єдине,що  залишається  незмінним  -  одвічне  почуття,яке  не  зникає...Воно  повторюється  з  року  в  рік,з  дня  у  день...
Однією  з  версій  фільму  "День  сурка"є  фільм"Лімб".Лімб  -  це  перше  коло  пекла,  де  душа  ще  не  визначилась,куди  вона  потрапить,в  пекло,чи  рай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677797
дата поступления 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Радченко

Я вже майже прокинулась

Прохолодою  ночі  напоєний  ранок,
Усміхаючись  сонячно  йде  по  землі.
Небокрай  одягнувся  в  рожевий  серпанок,
Сон  доказує  казку  поспішно  мені.
Я  вже  майже  прокинулась,  вранішній  промінь
Крізь  фіранку  ажурну  в  кімнату  забіг:
Ось  ковзнув  по  плечу,  по  щоці  й  губи  сонні
Цілував...  На  підлогу  спочити  він  ліг.
Не  розплющую  очі,  нехай  ще  хвилинку
Сон  казковий  побуде  в  уяві  моїй.
Знов  і  знов  роздивляюсь  знайому  картинку:
Мама  всміхнена  й  тато  такий  молодий!
А  по  вулиці  швидко  біжить  брат  мій,Вовка,
Щось  кричить,  та  не  можу  я  слів  розібрать...
Тиха  музика  пам'яті  раптом  замовкла,
Сон  картинки  свої  починає  збирать.
Небокрай  заховав  в  скриньку  ніжний  серпанок,
Синім  небом  пливуть  каравани  хмарок.
Усміхається  тепло  і  сонячно  ранок,
Непомітно  минуле    летить    до  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677794
дата поступления 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Радченко

Я вже майже прокинулась

Прохолодою  ночі  напоєний  ранок,
Усміхаючись  сонячно  йде  по  землі.
Небокрай  одягнувся  в  рожевий  серпанок,
Сон  доказує  казку  поспішно  мені.
Я  вже  майже  прокинулась,  вранішній  промінь
Крізь  фіранку  ажурну  в  кімнату  забіг:
Ось  ковзнув  по  плечу,  по  щоці  й  губи  сонні
Цілував...  На  підлогу  спочити  він  ліг.
Не  розплющую  очі,  нехай  ще  хвилинку
Сон  казковий  побуде  в  уяві  моїй.
Знов  і  знов  роздивляюсь  знайому  картинку:
Мама  всміхнена  й  тато  такий  молодий!
А  по  вулиці  швидко  біжить  брат  мій,Вовка,
Щось  кричить,  та  не  можу  я  слів  розібрать...
Тиха  музика  пам'яті  раптом  замовкла,
Сон  картинки  свої  починає  збирать.
Небокрай  заховав  в  скриньку  ніжний  серпанок,
Синім  небом  пливуть  каравани  хмарок.
Усміхається  тепло  і  сонячно  ранок,
Непомітно  минуле    летить    до  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677794
дата поступления 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


ТАИСИЯ

Я вновь пишу стихи о море

Я  вновь  пишу  стихи  о  море...
К  нему  нельзя  быть  равнодушным.  
Оно  капризно  априори.
Не  может  быть  оно  послушным...

Я  окунаюсь  в  его  волны...
И  замираю  от  восторга!
Мой  мир  любовью  переполнен.
Тот  миг  запомнится  надолго.

Любуюсь  дальним  горизонтом,
Где  море  с  небом  тесно  дружит.
Нас  двое  под  раскрытым  зонтом.
А  третий  -  лишний  -  нам  не  нужен.

Волна  с  поникшей  головою
Меня  приветливо  ласкает...
Но  постепенно  шум  на  море
В  тревожный  гул  перерастает...

Стихия  грозная  пугает...
Рождает  трепетные  чувства...
Поэт  в  пучине  утопает...
И  создаёт  "шедевр  искусства"!

13.  07.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677774
дата поступления 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Райка

Ветер стих

Ветер  стих  и  поздний  вечер
Распростер  свои  шелка,
Ночь  расскажет  тихой  речью
Как  тебе  я  далека,
Как  от  облака  река...

Но  на  глади  тихой  речки
Облака  плывут  вдали,
Им  течение  навстречу,
А  по  небу  корабли
Вслед  за  облаком  любви...

Лета  ночь  играет  в  прятки,
Воздух  ночи  тих  и  свеж,
А  трава  щекочет  пятки,
Двор  как  каменный  манеж
Для  несбывшихся  надежд...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677758
дата поступления 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


НАДЕЖДА М.

…Коли тобі уже не двадцять

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5Lz__6Y3F9I  
[/youtube]


Про  що  писать,  коли  уже  не  двадцять,
Що  роки  відлітають  в  нікуди,
Як  швидко  прибавлялись  оті  надцять,
Немов  росли  з  джерельної  води?..

Але  чому  ж  думки  іще  рояться,
І  норовлять  зірватись  і  літать.
Вони  років  ще  зовсім  не  бояться,
А  я  їх  намагалась  приручать.

Ще  хочеться  відчути  ніжні  руки,
Які  мене  не  зраджували  ні  з  ким.
Відчути  того  серця  дивні  звуки...
Як  хороше  в  душі  буть  молодим.

От  тільки  літні  зливи  душу  краять?
Можливо,  що  це  осінь  у  воріт..
Та  іноді  сумує    моя  пам"ять,
Що  молодості  не  вернеться  політ.

Як  біла  зграйка  роки  пролітають,
І  я  тихенько  йду  за  ними  всід.
Лише  прошу:  нехай  не  поспішають:
Нелегкий    цей  життєвий  піший  хід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677731
дата поступления 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Дід Миколай

Мамина молитва

                                   Приспів:
Другий  рік,  як  ступив  ти  синок  за  поріг,
Розпочав  війну  ворог  проклятий.        
Повертайся  мій  синку  скоріше  з  доріг,
Юду  люту  ми  мусим  здолати.
                                         1
Смерч  війни  у  степах  шаленів,
Був  запалений  миршавим  катом.
Ненажерливий  звір  запалив,
Що  колись  називався  нам  братом.
                               Приспів:                      
                                         2
Бережи  себе  синку…  вернись,
Я  так  хочу  тебе  обійняти.
Пригорну  я  тебе,  як  колись…
Як  втомилась  тебе  виглядати.
                               Приспів:              
                                         3
Правда  буде  за  нами…    -  Вона
не  потерпить  чужинської  зради.
Вип’є  ворог  свій  келих  до  дна,
В  прах  розсиплється  він  від  пожади.
                               Приспів:  
                                       4                                                                        
Україна  не  згине  в  вогні,
Як  не  згинула  пам'ять  Аратти.
Заспівають  в  гаю  солов'ї…
Віє  затишком  з  рідної  хати.
                             Приспів:                  
                                     5
Завесніють  волошки  в  літах,
Ратаї    будуть  ниву  орати.
Слава  буде  гриміти  в  віках,
Будуть  внуки  любити  й  кохати.
                             Приспів:
                                     6
Знаю  лад  наведеш  ти  синок,
Стихнуть  Смерчі  ,  Піони  -  гармати.
Як  колись  заглянеш  до  бджілок…
Нам  не  довго  лишилось  страждати.
                               Приспів:      
                                       7
Розговіє    Вкраїна  в  медах…
Відійдуть  криві  числа  і  дати.
І  хоча  твоя  мама  в  літах.
Вірить  синку  і  буде  чекати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677665
дата поступления 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


OlgaSydoruk

Не проси любви никогда…

Не  проси  любви  никогда,
Если  вдруг  остыла  душа...
Пожалеют  слабых  всегда...
А  для  сильных  -  обрыва  стена...
Спинам  смелых  -  ветра  порыв...
На  разрыв  -  прощальный  мотив...
Все  у  грешных  дела  -  до  поры...
До  последней  секунды  судьбы...
Не  проси  любви  никогда,
Если  нет  от  неё  тепла...
И  в  глаза  её  -  не  смотри...
Не  зови  её,не  зови...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677689
дата поступления 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Циганова Наталія

Покійна. І - нічия.

Велике  далеке  місто
з  очима  на  океан.
Безмежно  чуже  за  змістом,
як  бурний  -  не  мій  -  роман…
як  плекане  кимсь  минуле…
Лежиш  собі  на  землі,
до  берега  пригорнувши
приборкані  кораблі.
Годинами  старший  ранок  -
помножений  на  км,
де  серця  мого  уламок…
де  обрій  туманом  дме
на  сопки...  такі  барвисті…
Барановський  спить  вулкан.
Далеке  велике  місто
з  очима  на  океан.
Безмежно  чуже  за  змістом.
За  сутністю  –  течія,
якій  –  не  важлива  відстань…
в  якій  я  –  опале  листя…  –
покійна…  
і  –  нічия…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677537
дата поступления 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Дід Миколай

Ой доля ж ти доля, дикі ягоди з поля

Ой  доля  ж  ти  доля,  дикі  ягоди  з  поля.
Полинові  та  гіркі  бо  не  жалують  зірки.

В  безводді  -  висохли  Карпати,
Лежить  в  ямах  моя  Волинь.
Немає  вже  чого  рубати…
Вже  перейдеш    мою  Горинь.

Чужі  …  Мочанови,  Гордони,
Лукаві  виплодки  шпани.
Нас  зневажають  скорпіони,
І  ненавидять  таргани.

Їдять  наш  хліб  паскуди,  сало
Із  наших  рук,  що  в  мозолях.
Як  хазяї  себе  зухвало,
Вели  й  ведуть  вони  в  віках.

Вкраїну  висушили  сльози,
Сточили  землю,  як  кроти.
Все  Боже  витоптали  кози…
Нещасну  знищили  ж.ди.

Ой  доля  ж  ти  доля,  дикі  ягоди  з  поля.
Полинові  та  гіркі  нас  не  балують  зірки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677506
дата поступления 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Lana P.

ВЕЛЬМОЖНИЙ ЧАС

Вельможной  час  латає  простір:
У  горах,  в  небі,  на  землі…
А  ми  у  ньому  лише  гості,
Як  пересічні  кораблі.                          14/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677451
дата поступления 11.07.2016
дата закладки 13.07.2016


OlgaSydoruk

Не всё пропишется строкой!. .

Блуждали  жёлтыми  страницами...
В  прошедшем  времени...В  бреду...
Соприкасались  мы  ресницами  -  
Порхали  бабочки  внизу...
Промчались  боги  колесницами  
По  телу  искрами  колёс...
Вспугнули  тени  под  глазницами,
Не  покидая  лоно  грёз...
Крыло  касалось  райской  птицы  
Прозрачной  чистоты  воды...
Её  -  хотелось  мне  напиться!..
И  -  откреститься  суеты!..
А  сон  -  колышется  волной  -  
В  прошедшем  времени  глубин...
Не  всё  пропишется  строкой!..
Не  все  -  дотянутся  вершин...
Не  всем    -  дорога  от  порога
И  не  по  вкусу  всем  полынь...
Не  все  -  познают  радость  Бога...
Не  все  -достойные  морщин...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677435
дата поступления 11.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Лина Ланская

КРАЩЕ СТО ТИСЯЧ РАЗІВ

Краще  сто  тисяч  разів  твоє  слово  почути,  -
Душу  незайману  втримати,  заколисати.
Більше  ста  тисяч  разів  визволяти  зі  скрути,
Аніж  не  бачити  в  снах,  не  знайти,  не  пізнати.

Краще  сто  тисяч  разів  лист  розбить  на  цитати.
Там  кожна  літера  -    ніжність  блакитно-рожева.
Більше  ста  тисяч  разів    недовіру  приспати,
Аніж  ота  копійчана  самотність  дешева.

Краще  сто  тисяч  разів  розбиватися  знову,
Стіни  мовчання  і  вежі  туманні  не  зрушу.
Більше  ста  тисяч  разів  не  помітити  змову,
Аніж  не  знати  твою  розхвильовану    душу.

Краще  сто  тисяч  разів  написати  і  стерти
Щось  недолуге  таке,  нарекаючи  віршем.
Більше  ста  тисяч  разів  замість  тебе  померти,
Аніж  забудеш  мене...  та  й  куди  уже    гірше?

09.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата поступления 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016


Лина Лу

СЕМЬ ГРЕХОВ

Душа  узнала  миг  
Слиянья  -    страх  и  страсть.
Кто  победит?  Кому  затем  литавры,
Средь  тысячи  вериг,
Ознаменуют  власть
Венком  зеленым,  возлагая  лавры?

Сильнее  ли  боязнь
Извечных  любопытств  -
А  вдруг  коснусь  смолы  и  не  увязну?
К  погибели  стремясь,
К  любому  из  бесстыдств,  -
Грехов  смертельных  зов,  сродни    соблазну.

Смиренна  святость...кров
Для  низменных  надежд,
Отнимет  назиданием  в  молитве:
"Не  соверши  грехов!"  
Раскаянье  -  рубеж
Для  падшего,  в  его  последней  битве.

07.07.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата поступления 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016


Іванюк Ірина

Коли вже навіть стіни не мовчать…


Я  не  підвладна  присудам  людським.
Єдина  карта  в  світі  не  побита!    
...Свободи  дух!  Ти,  приспаний  в  мені,
дрімав.  Ну  що  ж...  Тепер  з  тобою  -  квити...

За  стільки  днів,  загублених  в  пісках,
суєтності  життя  в  догоду  світу,-
нестримний  ти,  пручався,  не  мовчав,
рвучися  навздогін  слідами  вітру...

Сум"яття,  стій!  До  серця  більше  -  зась!
Впади  на  дно  камінням  океану!
Коли  вже  навіть  стіни  не  мовчать,-
хіба  як-небудь  жити  нам  пристало?

05.07.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676663
дата поступления 07.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Іванюк Ірина

Відлік неповернення

О  моя  Клавдіє!  Ти  знала  вже  тоді...
Цей  день  страшний,-  мов  двері  в  один  бік.
Відкриєш  їх,  як  відлік  неповернення.
Благала  ти...  Не  чув  лиш  чоловік.

Ти  серцем  бачила  основу  всіх  речей,
душею  слухала  і  чула  поклик  правди:
назарянин,  чи  Бог,  чи  то  юдей,
але  торкався  він,  здається,  до  галактик...

Він  говорив  про  нас  і  про  любов,
примирював  братів,  вертав  надію.
Хіба  таким  Голгота-Колізей?!........
-О  Понтію!  В  твоїх  руках  все  -  вірю!

-Невинний...  Що  ж...(так  бачив  це  Пилат)
Спинити  страту  можна.  А  навіщо?
Вже  зріє  бунт,  єпископи  сичать...
Як  не  піддатись  -  обгризуть,  як    кістку...


Піддався  він.  Та  й  виправдав  Ісус...
Сказав  йому:"Не  твоя  -  воля  Божа".
...Але  чомусь  у  затишку  палат,
не  може    більше  спати  жінка  твоя.

10.07.2016р.


Клавдія  Прокула  -  дружина  Понтія  Пилата.За  переказами,  напередодні  страти  Ісуса,  їй  приснився  сон,  де  вона  бачила,  як  Син  Божий  в  усій  своїй  славі  і  сяйві  вершив  суд:  праведні  возносились  до  нього,  а  нечестиві  падали  у  темну  прірву...  
Вона  просила  Пилата  "Не  вбивати  цього  Праведника...",  але  той  не  прислухався  до  її  застережень.  Деякі  джерела  стверджують,  що  згодом  Клавдія  прийняла  християнство.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677297
дата поступления 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


OlgaSydoruk

Краткие фразы из тишины…

Краткие  фразы  из  тишины    -  
Меткие  дротики  дартса...
Между  приливами  жёлтой  Луны  -  
Встречи  Венеры  и  Марса...
Кажется  снова  они  влюблены  
В  белые  простыни  спален,
В  алые  розы  и  тени  стены,
В  души  стальных  наковален...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677256
дата поступления 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


OlgaSydoruk

Солнышко катилось не за горизонт…

Солнышко  катилось  не  за  горизонт,
А  -  под  бесконечный,широчайший  зонт!..
Солнце  поджигало  по  пути  мосты...
Страсть,переливая,в  яркие  холсты...
Выбирая  -  сочный(красный),с  бирюзой...
Отрицая  -  серый,чёрный  и  седой...
Согреваться  льдинкой  с  ночи  до  утра
Под  любви  сурдинку  и    -  мои  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677255
дата поступления 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


НАДЕЖДА М.

Як не твоє, то треба відпустить…

Якщо  у  чомусь  втратив  ти    всі  шанси,
Надія  вже  не  теплиться  в  душі,
Та  доля  подарує  реверанси,
До  нового  отримаєш  ключі.

Не  завжди,  що  втрачаєш,  дуже  цінне.
Можливо,  що  чуже  й  не  прижилось.
Як  впало  в  неродючий  грунт  насіння,
Зрости    там  сходам  так  і  не  вдалось.

Рясні  дощі,  і  навіть  теплі  зливи,
Нездатні  були  пустку  оживить.
Чи,  може,  інші  тут  були  мотиви.
Як  не  твоє,  то  треба  відпустить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676888
дата поступления 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Лина Ланская

ЩО ТАМ ЗАВТРА?

Що  там  завтра,  розлуки-втрати
Розіпнуть,  яко  на  хресті?
Хоче  доля  тебе  скарати,
У  нелюбі  взявши  зяті?

Що  там  завтра,  розпачем  гроно
У  долоні,  солоним  -  град?
Надоум  і  осяй,  іконо,
Що  там  завтра,  сто  літ  підряд?

Що  там  завтра,  чи  страх,чи  відчай,
Чи  нап"єшся  жагою  вщерть?
Завтра  ранок  прийде  зазвичай,
З  ним  народження,  або  смерть.

Що  там  завтра?  Розкриймо  очі,
Он  буяє  полин-трава.
Серед  полудня  і  до  ночі
Стогне  хмаронька  грозова.

Що  там  завтра,  дощами  вкриє
Чи  снігами  впаде  в  жнива?
Хоч  неволя  лютує  й  виє,
Та  надія  досі  жива.

Що  там  завтра,  кохання  знайде,
Чи  покине  глузливо  знов?
Завтра  сонце,  зазвичай  зайде
Без  усяких  там  передмов.

Що  там  завтра,  недужі  й  кволі
Завмирають  серцебиття?
Бо  заплутались  у  подолі
Наші  сльози  і  сміх,  -    життя...
10.07.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677149
дата поступления 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016


НАДЕЖДА М.

*****

Когда  душа  заходится  в  слезах,
От  боли  нестерпимой  вы  застыли,  -
Крепитесь  всё  ж,  держа  себя  в  руках,
Чтоб  вас  ещё  сильнее  не  добили...
©  Thank  you  for  the  cold

Коли  душа  заллється  у  сльозах,
А    груди  ваші  біль  і  сум    здавили,
Тримати  вмійте  все  ж  себе  в  руках,
Щоб  вас  іще  сильніше  не  добили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677007
дата поступления 09.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Лина Ланская

ВСЕ, ЩО МАЄМО

Все,що  маємо  -    кілька  нечуваних  слів
Із  магічно-  всевладного    зблиску  вночі.
Я  тебе  не  чекала,  а  ти  й  поготів...
Та  зсудомили  душу,  напевно,  корчі.

Десь  комусь  акварельні  серпанки  і  сни,
Як  прозорому  мареву  -  пісня  сирен,
А  для  нас  оцей  світ  аж  надміру  тісний,
Ми  його  розгойдали,  чи  вісь  дала  крен?

Все,  що  бажане,  келихом  б"ється  за  мить.
На  стіні  виноградна  лоза  розплелась,
Висихає  і  їй  уже  менше  болить,  -
Вицвітає  під  сонцем  орнаменту  в"язь.

Десь,  комусь  просто  в  жмені  нектаром  хмільним,
Донесхочу  всього  доля  вщерть  налива,
Та  від  ока  лихого  щитом  кам"яним
Закривається  навіть  одвічна  вдова.

Все,  що  маємо,  рветься  і  палахкотить,
По  судинах  і  нервах,  загати  -  ущент.
Нам  з  тобою  у  пеклі  наснилась  блакить,
Розсипаючись  в  попіл,  попросимо  ще.
08.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676905
дата поступления 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Циганова Наталія

Бог в помощь…

Нежданно  всё.  Всё  негаданно.
Как  на́  нос  –  декабрьский  снег.
Как  память,  что  пахнет  ладаном.
Как  то,  что  ты  –  человек.
Реки́  покаяний  старица  –
за  древками  с  кумачом.
Да  повода  нет  печалиться:
ну,  по́  миру…  
ну,  с  мечом…
рубить  леса  –  не  высаживать...
и  щепки  не  хоронить.

Нежданно  всегда  –  что  на́жито…

…Бог  в  помощь  всем  тем,  кто  –  заживо…
чья  порвана  жизни  нить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677119
дата поступления 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Циганова Наталія

если всё ещё будет…

Разжирела  жара  на  событиях:
утро…  сразу…  и  не  без  меня.
Телефон,  перекур,  кофепитие,
дом,  работа,  сочувствие,  зрители,
новостей  и  каналов  соитие  –
при  пожаре  и  рыси  коня.
Я  ж  не  против  штампованных  оттисков:
дом,  работа  и  кофе  –  до  дна.
Под  коньяк  –  даже  новости  с  пропуском…
но  –  достало.

В  компании  отпрысков
прогуляюсь  с  субботы  по  отпуску.

…если  всё  ещё  будет  страна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676958
дата поступления 09.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Циганова Наталія

…а ми…

Коли  зітхнули  зорі  в  небі  сяйвом  –
наш  час  пішов  по  колу,  наче  вперше,
даруючи  потрібне,  дрібне,  зайве.
Тоді  він  –  піший,  а  сьогодні  –  вершник.
І  неухильно  ділиться  життями.
І  неодмінно  множиться  на  смерті.

…а  ми,  колись  від  почуттів  без  тями,
тепер  лиш  дві  адреси  на  конверті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676898
дата поступления 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Радченко

Затишок твоїх рук

В  затишок  рук  твоїх  кутаю  плечі,
Ніжність  мовчання  мене  колиса.
Я  залишаю  полон  порожнечі,
Вечір,  як  свічка,  повільно  згаса.

І  крізь  опущені  вії,  обличчя
Я  роздивляюсь,  як  вперше,  твоє.
Спогади  тихо  пливуть...  й  протиріччя
Геть  непомітно  і  легко  іде.

І  почуттів  ледь  п'янка  невагомість
Хвилею  теплою  нас  накрива.
Що  там  шепоче  в  цю  мить  підсвідомість?
Та  чи  почуємо  ми  ті  слова?

І  не  було  ні  років,  ні  розлуки:
Нам  по  сімнадцять  й  нема  сивини.
Тільки  шкода:  знімеш  з  плеч  моїх  руки  -
Зміниться  затишок  смутком  вини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676878
дата поступления 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016


Валентина Ланевич

Слова, слова - то наші діти.

Слова,  слова  -  то  наші  діти,  від  душі,із  серця
Складаються  у  рядочки,  римуються  вперто.
То  життя  прожите  плаче,  в    думи  одяглося,
Поміж  люддю  тиняється,  спати  не  вляглося.  
Бо  і  нічка  у  безсонні  проходить  німому,
Не  розрадити  ті  думи,ні  крапки,  ні  коми
Не  поставити,  буває,  не  вдається,  втома
Налягає  так  на  плечі,  що  тая  оскома,
Що  вовчицею  завив  би,  дивлячись  на  місяць,
Коли  вповні,  а  ще  зорі  багряніють,  світять.
Встане  сонечко  раненько  -  соловей  щебече
І  вже  слово  надщесерце,  вже  понову  рече.
Ллє  тепло  на  стежку  стару  споришом  сповиту
І  латає,  пестить  мрію,  загортає  в  свиту,
Щоб  зігрілася,  убралась  в  кольорову  гаму
Та  побігла  межи  люди  дивувать  віршами.
Закладати  в  спраглі  душі  підвалля  крилате,
Так  учила  нас  ще  змалку  на  святках  бо  мати.
Щоби  дух  свободи  вився  високо  над  нами,
Майоріли  герб  і  прапор,  щоб  міцно  руками
Ми  тримали  ці  святині,  ми  -  Вкраїни  діти,
Сила  волі  в  нашій  крові,  годі  її  вбити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676881
дата поступления 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016


OlgaSydoruk

Зазирала Осінь у шпаринку Літа…


Зазирала  Осінь  у  шпаринку  Літа  -
Протягом  холодним,мрякою,дощем...
і  -  пожовкло  листя,і  -  змарніли  квіти...
Замикалось  серце  клекотним  ключем...
Відлітали  душі  наче  білі  птахи...
Відспівали  наче  сірі  солов"ї...
Сонечко  котилось  до  нічної  плахи...
Павутинням  Осінь    креслила  шляхи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676810
дата поступления 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.07.2016


Лина Ланская

Я - СПАЛАХ І ДОТИК

Я  -  спалах  і  дотик
Гребінки  чарівної  феї.
Поглянь  у  люстерко,
Там  янгола  сяючий  лик.

З  кураре,  я  дротик
Втопила  напевне,  в  єлеї,
Наливши  цеберко,
Пришила  навіки  гаплик.

Ліліт  щось  городить
Ночами,  шукаючи  втіху,
А  Єва  покірна,
Ну  що  ти  хотів  із  ребра?

Жага  колобродить
І  зовсім  тобі  не  до  сміху,  -
Уперта  й  манірна,
Словами  стікає  з  пера.

Я  -  спогад  і  муки,
Тавруючи  болісно  й  щемно,
Вустами  стежину
До  раю,  повір,  протопчу.

І  душ  перегуки
Відлунням  століть  недаремно
Зривають  жоржину?
Бо  знаєш,  бо  бачиш...мовчу...

О7.07.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676716
дата поступления 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Богданочка

Купальські води


Я  сьогодні  згублюсь  у  часі,
Відпустивши  свої  турботи.
Пліткарі,  що  до  бесід  ласі,
Запитають  цікаво  "  Хто  ти?  ".

Я  сьогодні  лечу,  як  птиця,
Пісню  вітру  всім  серцем  слуха.
Відповім:  "  Вам  яка  різниця?
Затуляйте  міцніше  вуха".

Я  сьогодні  співаю  пісню,
Награвають  мені  дерева.
Повні  груди  набравши  кисню,
Під  сопілку  гірського  мрева.

Я  сьогодні  дитя  природи.
Босі  ноги  траву  зім'яли.
Ці  купальські  холодні  води
Мені  чари  свої  віддали.


                                                                                   07.07.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676719
дата поступления 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Валентина Ланевич

Я під вишнею стояла.

Я  під  вишнею  стояла,  дивилась  на  стежку,
Виглядала  миленького  аж  годину  й  чвертку.
Рахувала  довгі  тіні  берези  й  тополі,
Добігав  вже  вечір  в  нічку,  думки  стали  кволі.

Казав  милий,  що  я  вишня,  солодка  та  пишна,
Я  ж  до  нього,  як  покликав,  відразу  бо  вийшла.
І  на  груди  йому  впала,  цілував  у  щічку,
Говорив,  що  мене  любить,  таку  -  невеличку.

Я  від  слів  його  зімліла,  теребила  коси,
Як  на  луг  роса  упала,  покликав  в  покоси.
А  там  зірок,  зірок  ясних,  п’янить  хмелем  м’ята,
Милувались  до  схід  сонця,  сорочка  прим’ята.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676706
дата поступления 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Дід Миколай

Клекотали лелеченьки на маминій хаті

Живе  бабця  на  Волині,  моя  рідна  мама
В  неї  бузьки,  наче  діти  у  дворі  вігвама.

Заблукали  десь  лелеки,  три  рочки  відгуло,
Згорювалася  старенька  доки  їх  не  було.

Може  згинули  в  дорозі,  а  можливо  дома…
Вже  у  мами  на  порозі    їх  догнала  втома.

Жалько  бабцю  їй  не  скажуть,  не  бажають  болю,
Що  весна  річки  скувала,  залишились  в  полі.

Стара  бабця  вже  не  бачить,  вирізняє  тіні,
Важко  їй  в  житті  незрячій  наче  тій  пір’їні.

...  Соловейко  вдарив  в  лузі,  як  не  порадіти,
Нема  батька  і  матусі…  та  в  кубельці    діти.

Гелготали  сірі  гуси  в  сусіда  дзьобаті,
Клекотали  чорногузи  на  маминій  хаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676564
дата поступления 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Валентина Ланевич

Заплету в вінок синій-синій льон.

Росте  вгору  льон  -  вітер  гне  стебло,
Синій-синій  цвіт,  мовби  неба  тло.
Закохалась  я  в  очі  сині  ці  -  
То  дитинства  слід,  він  на  все  в  мені.

Рвала-рвала  льон  -  перевеслом  в’язь,
Мріялось  тоді  -  буде  в  мами  зять.
Простилала  сніп  на  суху  стерню,
А  з  очей  сльоза:"Я  -  люблю,  люблю."

Бігла  стежка  вниз  по  крутім  ярку,
Писало  життя  кривую  дугу.
В  грудях  серце:"Тьох",  -  тугою  зайшлось,
Вишитий  рушник  збережу  для  двох.

Заплету  в  вінок  синій-синій  льон,
Плине  річечка  між  високих  крон.
Покладу  вінок  на  гладь  поміж  хвиль:
"Несіть,  де  милий,  не  рахують  миль".



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676668
дата поступления 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


OlgaSydoruk

Вновь встретились тени песчаной стены…

Вновь  встретились  тени  песчаной  стены...
Наверно,давно  они  были  на  "ты"...
Под  ритм  сарабанды,при  свете  луны
Упали  подвязки  со  стройной  ноги...
Ложился  на  кресло  ажурный  корсет
И  длинная  шпага,и  -  жёлтый  браслет...
Звенели  монеты  и  шёлк  шелестел...
Под  лёгкою  поступью  пол  не  скрипел...
Дубовые  ставни  закрылись  окна...
Захлопнулась  дверь(сквозняком)до  светла...
В  одной  узнавал  он  и  видел  себя...
Вторая  -  на  голову  ниже  -    она...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676704
дата поступления 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Циганова Наталія

Душа…

Цепляясь  взглядом  за  хвостатую  комету,
она  надежду  перековывала  в  пульс...
в  горячий  звук  никем  не  занятого  цвета…
куда–то  ввысь  на  слух  расчерчивая  курс,
откуда  август  пил  желания  горстями,
где  бесконечность  из  петли  связала  мост…
И,  сбросив  тело  на  огромном  поле  брани,
летела  вдаль,  упрямо  следуя  программе,
по  траектории  давно  погасших  звёзд…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676679
дата поступления 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Макієвська

Ой, на Івана, ой на Купала… (2)

http://surprisse.com/muscards/view/2015/07/07/7do8e48o0aa7ae4uedamhe071nh03edl.php

http://www.playcast.ru/view/6012980/cadba813ea833376772729ce28ff106536a5e715pl
Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

Причарувала,  а  не  спитала:
Чи  любить  він  мене  чи  може  ні?
Чар  -зіллям  я  його  напувала,
"Коханий  мій,  серце  віддай  мені".

Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

Весілля  й  справді,  я  з  ним  зіграла,
А  потім  все,    спився  мій  коханий...
Інша  не  спала,  його  украла,
"Ой,  вернися  додому    Іване!"

Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

Не  вернувся  до  мене  коханий,
Хоч  я  його  любила  й  чекала,
Заріс  і  город  наш    реп"яхами,
Я  сама  ,  русалонькою  стала.

Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

Лоскочу  чоловіків,  женихів,
Затягую  їх  в  свої  тенета,
Збираю  я  душі,  повні  гріхів
І  чужі  серця,  така  прикмета.

Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676649
дата поступления 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Владимир Зозуля

Читая "Анну Снегину", или разговор с Есениным.

                           (Что-то  вроде  поэмы.)
                                 ………………
С  «Анной  Снегиной»  новая  встреча…
Сотня  лет,  пролетевших,  не  в  счёт…
-  Эх,  Серёжа,  похвастаться  нечем,
В  этом  мире  всё  так  же  ещё…

И  строфа  твоя  не  устарела  –  
«За  чей-то  чужой  интерес
Стрелял  я  мне  близкое  тело
И  грудью  на  брата  лез.

Я  понял,  что  я  —  игрушка»!..
                                       …
-  А  ты  был  с  умом  в  ладу.
А  нет,  так  забитою  тушкой
Остался  б  в  мясном  ряду  –

Окопном,  траншейном,  длинном.
Вот  так  бы,  не  спев,  затих,
И  стал  бы  навозом  и  глиной,
Как  и  миллионы  других…

НепОнявших  правду  эту...
Про  то,  что  –  «сермяжную  рать,
Прохвосты  и  дармоеды,
Сгоняют  на  фронт  умирать»…
                                     …
-  Серёжа,  сегодня  всё  так  же…
Врут…  с  честною  мордой  лица.
Сгоняют…  а  сами  всё  тащат…
Всё  алчут  златого  тельца.
                                   ….
Не  на  фронт,  так  в  АТО  отправят…
И  хоть  цель  бы  достойной  была…
Так  ведь  нет…  просто  в  краденном  праве,
Ради  корысти…  ради  бабла…

Нет,  Серёжа,  закон  их  не  судит…
И  не  страшно  им  жить.  Ё  -  моё,
Страшно  мне…  гляну…  люди  не  люди…
Чёрно…  будто  вокруг  вороньё…
                                         …
А  вокруг,  ведь,  весна…  сплошь  и  рядом
Красота,  хоть  за  небо  держись!..
Эх,  Серёжа,  чего  ещё  надо?
Вот  бери,  да  люби  эту  жизнь.

Щедрость  Бога  -  дарить,  не  устала,
Не  закрыла  просроченный  счет,
Разве  мало  красы…  разве  мало?
Ну,  так  вот  же  ещё...  и  еще...
                                           …
И  весна  всё  пряней…  всё  миндальней…
Словно  майского  меда  лизнул…
-  Ах,  как  жаль  мне,  Серёжа,  как  жаль  мне
Не  увидевших  эту  весну…

Пацанов…  до  неё  не  доживших,
В  той  степи,  под  железным  крестом,
Свои  головы  буйны  сложивших…
Почему?..  Для  чего?..  И  за  что?..
                                           ….
Врут  попы,  нас  крестом  осеняя.
Утешая,  прощенье  сулят.
Но  и  в  божьей  любви,  что  без  края,
Нет  прощенья  всем  –  скопом,  подряд.

Их  прощенье,  поповское,  к  чёрту!
Сердцу  больно  и  тесно  в  груди.
Нет,  политики,  нет,  держиморды,
Пусть  вам  Бог,  если  может,  простит.

Не  простим!..  Это  ВЫ!  виноваты
За  гробов  этих  траурный  шелк.
За  убитого  парня-солдата,
Что  по  чёрной  дороге  ушёл.

За  девчонки-невесты  девИчью,
Не  расплЕтенную  косу.  
За  жестокость,  цинизм,  безразличье.
За  уродливость,  хамство,  плебсу.

Зуб  за  зуб  с  вас!..  Проклятье  и  мщенье!  
Чтоб  такие  же  помнили  впредь  –
Нет  волкам  за  флажками  прощенья,
Кровь  за  кровь  вам,  от  нас…  смерть  за  смерть…
                                             …
Вот,  Серёжа,    душа-то  больная…
И  от  водки  хмельная  чуть-чуть…
                                             …
Вспоминаю  ребят…  поминаю…
И  прощать  ничего  не  хочу…
                                             …
Здесь  противно,  Серёжа…  и  больно…
Эх,  уйти  бы  куда  большаком…
И  с  вот  этой  оставленной  болью,
Навсегда  позабыть  о  таком.

Чтоб  березки  склонялись  кудряво…
Да  над  ними,  чтоб  небо  в  просвет…
Позади,  чтоб  позёмкой  курява
Заметала  оставленный  след.

Чтобы  счастья,  хоть  малую  дольку,
И,  поверь,  мне  хватило  б  сполна…
Чтоб  ни  злобы,  ни  боли…  а  только
Птичий  гам…  первоцвет…  и  весна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658516
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 06.07.2016


Дід Миколай

Як небесний оберіг

Рано  -  рано  спозаранку,
Вишивала  вишиванку.
А  в  узорах  самоцвіт…  
Веселковий  дивоцвіт.

Наче  луг  на  виднокрузі,
Як  квітник,  що  у  матусі.
Наче  небо,  що  безкрає,
Кольорами  розцвітає.  

Подаруночок  синочку,
Вчора  випрала  в  ставочку.
Хай  синочок    мій  зростає,
Вишиванку  одягає.

Душу  в  нитку  свою  клала.
Вишиванку  вишивала.
Синю...  білу  наче  сніг,  
У  небесний  оберіг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672355
дата поступления 14.06.2016
дата закладки 06.07.2016


Валентина Ланевич

Плаче, слізно плаче моє серденько.

Плаче,  слізно  плаче  моє  серденько,
Скімлить,  ниє,  зранене  болить.
Знову  вість  з  війни  прийшла,  що  замертво
Впали  хлопці  і  не  підвелись.

Обійма  землиця  їх  травицею,
З  тіл  тепло  останнє  витіка.
"Гради"  в  небі  світять  громовицею,
Людським  щемом  повниться  ріка.

Спертий  окрик  гнівом  здіймає  груди,
Що,  наругу,  маємо  нести?
Чинять  зло  чужинці  -  степами  блудять,
Горе  матерям  -  нові  хрести.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676478
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


ТАИСИЯ

ОПАСНЫЕ СЛОВЕЧКИ

Меня  удивляет    "влюблённая  пара".
Бросает  словечки  налево-направо.
Обидные,  колкие,  гневные  фразы
Метают    друг  в  друга  уколы  заразы.

Забыли  в  экстазе,  что  слово  опасно:
Сорвалось  с  цепи  -  не  привяжешь  обратно.
Укусит,  ужалит,..Здоровью  помеха.
Ценю  я  слова,  как  источники  смеха!

Влияют  слова  на  судьбу  человека.
Работа  нелёгкая  у  дровосека...
Однако,  труднее  усвоить    привычку,
Чтоб  каждое  слово...напомнило  птичку...

Тогда  ты  достигнешь  желаемой  цели  -
Тарелки  и  вазы    твои  будут  целы...

06.  07.  2016.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676480
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Надія Башинська

ОЙ ЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ…

Ой  летіли  журавлі,  а  з  ними  журавки.
Посідали  на  ріллі  пощипати  травки.
Посідали  на  ріллі,  крилечка  стомились.
Відпочили  на  лужку,  водички  напились.

Ой  куди  ж  ви,  журавлі,  куди  ж  вам  летіти?
Зоставайтесь  на  лужку,  будете  тут  жити.
Зоставайтесь  на  лужку,  будете  тут  жити.
Бо  ж  навіщо,  журавлі,  крилечка  трудити?

Ой  не  лишимось  ми  тут,  відпочинем  трішки.
Ще  летіти  нам  три  дні,  і  цілі  дві  нічки.
Летимо  ми  у  свій  край,  у  тую  країну,
Де  співає  соловей  і  цвіте  калина.

Дуже  гарна  та  земля,  хоч  і  невеличка.
Там  у  нас  є  свій  лужок  і  своя  є  річка.
В  небі  синьому  ми  там  будемо  кружляти,
Бо  то  є  наш  рідний  край  -  Батьківщина  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676436
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Надія Башинська

ОЙ ЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ…

Ой  летіли  журавлі,  а  з  ними  журавки.
Посідали  на  ріллі  пощипати  травки.
Посідали  на  ріллі,  крилечка  стомились.
Відпочили  на  лужку,  водички  напились.

Ой  куди  ж  ви,  журавлі,  куди  ж  вам  летіти?
Зоставайтесь  на  лужку,  будете  тут  жити.
Зоставайтесь  на  лужку,  будете  тут  жити.
Бо  ж  навіщо,  журавлі,  крилечка  трудити?

Ой  не  лишимось  ми  тут,  відпочинем  трішки.
Ще  летіти  нам  три  дні,  і  цілі  дві  нічки.
Летимо  ми  у  свій  край,  у  тую  країну,
Де  співає  соловей  і  цвіте  калина.

Дуже  гарна  та  земля,  хоч  і  невеличка.
Там  у  нас  є  свій  лужок  і  своя  є  річка.
В  небі  синьому  ми  там  будемо  кружляти,
Бо  то  є  наш  рідний  край  -  Батьківщина  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676436
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Надія Башинська

О, ЗЕРКАЛО МОЁ !

О,зеркало  моё!
Ты  всё  -  всё  мне  сказало.
И  не  прибавило,  и  не  забрало.
И  умолчать  не  захотело.
Вот  так  -  открыто!
Вот  так  -  смело!

О,  зеркало  моё!
И  я  б  хотела  быть  такой.
Открытой...  Искренней...  Простой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676476
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


НАДЕЖДА М.

Про злі слова…

Когда  прощение  кому-то  не  найдется,
Словами  злыми  их  засыпать  не  спеши.
И  не  от  страха,  что  «назад  тебе  вернется»,
А  просто  -  не  запачкать  чтоб  души…
(Нисса)

Переклад:

Коли  пробачення  комусь  ти  не  знайдеш,
Словами  злими  їх  засипать  не  спіши.
І  не    від  страху,  що  їх  собі      "назад  ти  повернеш",
А  просто,  щоб    не  забруднить  собі  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676415
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Радченко

Так навязчиво пахнет жасмин

Так  навязчиво  пахнет  жасмин!
Акварель  голубая  -  по  небу.
Как-то  встретился  мне  пилигрим,

"Никогда,  -он  сказал  -  я  здесь  не  был.
А  когда-то  приснился  мне  сон:
Встреча  наша,  жасмин  вдоль  забора.
Я  закрыл  ставни  сонных  окон,  
Засмотрелся  на  своды  собора.
Что-то  было  таинственно  в  нём
И  нельзя  оторвать  взгляд  уставший.
Вот  сейчас  мы  с  тобою  вдвоём...
Очень  многое  я  повидавший.

Просто  линии  судеб  внахлёст,  
А  тебе  наша  встреча  не  снилась?
Хочешь  я  подарю  звёздный  холст,
Наша  встреча  -  судьбы  Божья  милость.
Есть  в  ней  что-то  от  мистики:  ты
Так  похожа  на  женщину  Осень.

Жизнь  была  так  скупа  на  мечты,
А  на  чёлку  легла  ярко  проседь.
Синий  вечер  укрыл  купола,
Можно  видеть  вдали  очертания.
И  теперь  не  нужны  нам  слова,
Не  нужны  нам  теперь  оправдания".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676405
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Владимир Зозуля

Звук дождя

Звук  дождя…  
Душа  желает  пить…
Капли  времени  срываются  с  ладони…
Ускользают…  
И  никто  их  не  догонит…
И  ничто  не  может  миг  остановить…  
Звук  дождя…  
Судьба  звенит,  как  медный  грош,
На  тарелке  чувств,  вселенского  размена,
Оставляя  неразменным  во  вселенной
Только  чувство  жизни…  
Звонкое,  как  дождь…
Звук  дождя…
То  капли  времени  летят
На  гудящий,  чаши  вечности,  гранит…
Пей,  душа…  
И  с  благодарностью,  звони
Богу  жизни  –  в  гулкий  колокол  дождя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676404
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Циганова Наталія

КАНУН ОСЕНИ…

Стыло  небо  над  старыми  клёнами.
И  слегка  моросила  душа,
по  аллее  идя  за  влюблёнными,
подгоревшей  листвою  шурша.
Разрывала  сердца  скрипка  ласково,
пил  волнение  аккордеон.
Сквер…  и  ночь  задыхались  романсово…
удивлённо…  с  душой  в  унисон.
Листья  падали  клочьями  паруса,
не  доплыв.  Никуда.  Декаданс…

…разливалась  по  воздуху  пауза,
упокоившись  горечью  августа…
ожидая  последний  романс…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Лина Ланская

КАРТИННО

Картинно  по  дрібці  на  день,
Годину,  на  вічність,  поволі

Малесеньку  щілину  стулиш,
Щоб  сонячний  промінь  злякався.

Не  вислизнув  раптом  з  кишень,
Вужем  просковзнувши  з  неволі,

Допоки  ламаєш,  сутулиш
Ту  душу,  -  він  з  нею  побрався.



Картинно  те  дзеркало  вщент
І  навіть  відлуння  замовкло,

З  гори  покотилося,  кволі
Бажання  руйнуючи  криком.

Хоч  серце  тріпочеться  ще,
Але  вже,  як  листя,  пожовкло.

В  обіймах  чумної  неволі
Волає  чужий  "гоп  со  смыком".

[img]http://jivukakdura.ru/wp-content/uploads/2016/07/tresnutoe-zerkalo.jpg[/img]

Картинно  латаєш  кожух,
Пошитий  з  блохи,  чи  блохою?

Накинеш  біді  на  рамена.
Хай  гріється  в  спеку...  зимою,

Як  зірветься  долі  обух  -
Погрозою  висне  ж  лихою

І  вирветься  лава  вогненна,
То  й  пекло  накриє  пітьмою.

05.06


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676285
дата поступления 05.07.2016
дата закладки 06.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016


Gelly

***

Кохалась  тиша  вечором  мінорним,  
блукала  осінь  у  відтінках  кольорових..  
Так  пахло  небом  і  тобою.  
Лунала  музика  в  саду,  не  в  полі,  
і  легко  й  ніжно  було  на  душі..

Стара  кав'ярня.  Спало  місто.
Обійми.  Ранок.  Теплий  дощ..
В  твоїм  волоссі  дикі  квіти,
дитинства  спогади  в  очах.

Доросла,  зовсім  доросла..
Кокетливо  всміхнулась  вічність.
Схололо  небо,  світанкова  тиша,
втекти    б  кудись,  забитись  у  куток.

І  дні  у  сірих  тінях,  відлуння  тиші
залишає    слід..
Гарячий  чай,  і  зорі  десь  на  вушко
шепочуть  тихо  :  "Зачекай".

Не  смій.  Кого  шукала  серед  дня  і  ночі?
Як  дика  птаха  серед  людей..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676217
дата поступления 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Vol_ly

повсюди твої знамена

втікала,  втікала…    від  тебе  ніяк  не  втекти:
розвіював    вітер  повсюди  твої  знамена.
здавалося,  що  невгамовна    любов  мине.  на
розі  за  спробою  втечі  чекав  мене  ти.

зійшов  мені  сонцем,  як  сходять  в  житті  тільки  раз.
ця  магія  світла  акордом  струнких    мелодій
розквітла  на  серці.  і  хто  ти:  чи  друг,  чи  злодій
мені  не  важливо,  допоки  під  шкірою  –  джаз.

допоки  з  годинника  в  вічність  не  вибіжить  час
піщаним  струмком  на  спустошене  тло  пустелі,
допоки  в  мені  ти  пробуджуєш  акварелі,
святим  оберегом  нам  стане  відвертість  причасть.

і  навіть,  коли  всі  шляхи  повернуться  навспак,
розгубиться  день  у  нав’язливих  путах  ночі,
ти  будь  мені  сонцем.  не  бути  –  невже  не  злочин?
світи  мені,  любий!  і  я  тобі  стану  відтак…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676059
дата поступления 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


OlgaSydoruk

На середине июльской жары…

На  середине  июльской  жары  -  
Дождь(пузырями)  по  лужам...
У  бездорожья  немой  широты  -  
Серый  туман  -  безоружен...
Парусник  беглой  надежды  в  пути
От  сотворения  света...
Чёрным  по  белому(с  красной  строки)
Снова  и  снова  про  это:
Всё  когда  то  кончается...
Все  когда  то  прощаются...
И  душа  возвращается,
Наставляя    -  взлетать...
И  планета    -  вращается,
Что  аж  сердце  сжимается...
Всё  когда  то  кончается,
Начинаясь  опять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676065
дата поступления 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Вячеслав Рындин

Нешуточно…

…в  середине  лета  –  в  парке  много  света…
Лучик  на  поляне  в  травушках  желтит  
Графику  портрета,  живопись  рассвета…
Пейзажист  в  астрале  –  смальту  хорошит…  
…по  дуге  –  блистало  цветом  –  заиграло
Капельное  скерцо  –  радужный  мотив
Грозового  танго  –  окрыленьем  стало
Молодого  сердца  –  пламенный  актив…
…дождик  –  вечно  малый  в  небесах  –  усталый
Разбудил  засохший  в  парке  стебелёк…
Встрепенулся  –  бравый,  сытый  и  усатый
На  родной  тропинке  –  добрый  паренёк!

05.  07.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676236
дата поступления 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Макієвська

Жага спекотного літа

Заколисаний  піснями  вітру,  спить  в  колисці,  
Стомлений  від  спекотних  цілунків  сонця,  день,
Сховавшись  від  пристрасті  в    смарагдовому  листі,
В  шовкові  коси  трав...Чекає  у  снах,    знамень...

Від  дощу,  який  би  періщів,  мов  той  ятаган,
По  засмаглому  тілу  землі,  до  зойку:  "  Ой"!
Чи  :  "Ох"!  По  обпеченій  спині  бив,  як  барабан,
По  потрісканому  шляху...Як  славний  герой...

Під  зоряним  серпанком  ночі  стигне  все  земне,
А  неземне?..Між  хмарами,  парним  молоком
Парує...Загримить  гроза,  блискавка  спалахне...
І  в  горлі  ком,  застрягне,  якось  ненароком.

А  світанок,  закутаний  в  оксамит  туману,
Насолоджуватиметься  прохолодою  
Терпкої  м"яти,  чебрецю,  ромашки...й  дурману,
В  росяних  перлах..Й  неземною  їх  вродою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676276
дата поступления 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Дід Миколай

Козаки живучі

Зарплатня,  як  в  Гондурасі,
Ціни,  як  в  Європі.
Живуть  юди,  як  в  оазі,
Ми  ж,    як  у  Нейробі.
(українці    в  ж.пі...).

Все  забрали  чорні  гади,
Земелька  лишилась.
Так  працюють  конокради,
Напасть  чорнокрила.
(писок  вже  вмочила...).

Ну  не  сниться  спокій  ж.ду,
Гадь  в  клубок  сплелася.
Бог.срань  "святого  цвіту"
Вся  до  нас  сповзлася.
(як  льоха  вляглася...).

Ні,  ще  будете  в  одвіті,
Ворони  –  покручі.  
Є  ще  наш  Господь  на  світі,
Онучата  сучі.  
(козаки  живучі...).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676148
дата поступления 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Валентина Ланевич

Червоніє заграва край неба.

Вітре-вітре,  швидкий,  сивочолий,
Де  ж  ти  вієш  в  гарячих  степах?
Гаррю  пахне  чебрець  пурпуровий,
Гірчить  запах  й  на  твоїх  вустах.

Припадаю  думками  до  серця,
П’ю  сольоність  зігрітих  грудей.
Твої  очі  -  два  темні  озерця,
Права  віра  на  службі  ідей.

Червоніє  заграва  край  неба,
Тінню  часу  я  поруч  стою.
Мужність  знає  -  то  волі  потреба
Непохитному  бути  в  бою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676230
дата поступления 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Оксана Р.-Г.

Не відболіло!. .

Давно  відквітувало  наше  літо,
А  весни...  відкурличуть  журавлі...
Лиш  осінь  ще  сльозить  тужливим  цвітом,
Мов  шле  останні  пелюстки-привіти  -
Журливо  губить  росяні  жалі...

А  скільки  перебуто-пережито,
Вже  й  не  злічити  чорно-білих  смуг!..
Усі  рубці  просіюю  крізь  сито  -
А  може,  проростуть  добірним  житом
Чи  зарясніють  барвами  довкруг?!.

Не  відболіло!  Ще  не  відболіло!..
І,  мабуть,  вже  повік  не  відболить...
Шматує-розпинає  душу  й  тіло,
А  кожен  спомин  б'ється  під  прицілом,
І  часовідлік  -  мовби  часомить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675920
дата поступления 03.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Лина Лу

ВИДИТ БОГ

Видит  Бог,  я  терпела,  но  больше  ни  дня,
Ни  минуты,  терпенья  пределы
Исчерпала  себя  раздарив,  не  виня
Никого  и  судьба  присмирела.

Видит  Бог,  я  корпела  собрав  семена,
Разделив  нити  мыслей  на  прядки.
Оказалось,  тебе  я  была  не  нужна  -
Не  в  сезон  испарились  осадки.

Видит  Бог,  в  равнодушии    уличена,
Добела  раскаленная  гневом,
Расцвела  на  обочине  не  белена  -
Боль  немейского  львиного  зева.

Видит  Бог,  отродясь  белену  и  на  вкус
Не  пыталась  однажды  отведать.
Злобой  давится    дьявольский  вечный    искус,
В  предвкушении  мнимой  победы.  

Видит  Бог,  я  терпела,  но  больше  ни  дня,
Ни  минуты,  терпенья  пределы
Исчерпала  себя  раздарив,  не  виня
Никого  и  судьба  присмирела.
02.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676097
дата поступления 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Валентина Ланевич

Якщо маєш вогонь - горить серце само.

З  відкритої  хвіртки  тіка  стежка  між  трав,  
Там  стрічає  її  верб  рядок  й  тихий  став.
Жайвір  в  небі  співа  в  усі  вісім  октав,
Вітер  навстріч  летить  -  ранок  він  зустрічав.

Зірка  ясна  зійшла  -  відсахнулася  ніч,
Заблищала  роса  міліардами  свіч.
Явір  вишню  ласкав  -  шепотів  щось  сиріч,
Листом  лист  прикривав:  ти  кохання  не  зич.

Якщо  маєш  вогонь  -  горить  серце  само,
Правда,  кажуть,  що  це  вже  від  Бога  дано.
А  лукава  душа  -  то,  як  битеє  скло,  -
Вколе  нараз,  любов  те  пробачить.  Чудно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676079
дата поступления 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Циганова Наталія

…завжди твоя…

І  примружився  настрій  під  сонця  звабливим  оком,
не  побачивши  чітко  –  з  якої  ноги  ти  встав.
На  розплавленім  липні  залишило  серце  кроки,
оминаючи  голод  на  й  досі  чужі  міста,
на  скасовану  зливу  без  згоди  з  тобою  з  ночі,
на  обірваний  сон…

Підсихала  на  небі  гжель.
Ти  прокинувся,  любий…  і  зорі  закрили  очі…
Чорно–білу  опівніч  я  саме  тепер  –  не  хочу…

З  добрим  ранком,  коханий…

Завжди  твоя…

Акварель…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676086
дата поступления 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Єлена Дорофієвська

Атланты наших снов …. (временно без голоса автора) ) ) )

Файл  с  новой  начиткой  будет  позже  :)  )


[i]Как  трудно  стало  обладать  женщиной.[/i]
Бертольд  Брехт.  Трехгрошовый  роман

Атланты  наших  снов  
Небесный  держат  свод,
Друг  в  друга  упираясь  прочно  лбами...

Ты  холодом  своим  
Травить  меня  готов  -
Бездействием,  упрямством  и...  молчаньем...

Возможно,  я  глупа
И  разум  мой  ленив,
Ведь  я  не  верю  в  то,  что  есть  измены:

Из  города  уйдя,  
Вокзал-причал  сменив,
Не  изменил!..  Но  -  предал  ты...  Елену.

Атланты  видят  все...  
И  прочность  сильных  ног
Удерживает  купол  над...  сердцами,

Ах,..  слов  моих  стекло,  
Что  гордость  -  не  порок,
Колеблет  твою  почву  под  ногами?

И  пусть!  Зато  восстал  
Измятый  негой  дух,
И  я  теперь,  иллюзии  оставив,

Уж  не  хочу  тебя...  
А  ласку  твоих  губ
Вкушает  пусть...  язычница...  другая...

Притворство,  сладость,  лесть...
Сомнительная  честь:  
Парад  пародий  -  мнима  величавость...

О,  как  же  прост  твой  вкус!
На  пальме  первенств  мест
Лишь  для  приматов  только  и  осталось...

Сильны  атланты,  но...  
Молчанье  -  все  же  зло...
И  рушится  алтарь  седьмого  неба,

А  мастера  [i]любви  
И  крыльев[/i]  ремесло
Забросили,  лишив  меня  сомнений...

Атланты  крепко  спят,  
Вдыхая  наши  сны...
В  опасной  связи  я...  не  потерялась.

Напрасно  колдовством
Опутывал  любви  -  
Сейчас  во  мне  и  грусти  не  осталось!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675753
дата поступления 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Потусторонний

Женщина, танец, огонь…

Женщина,    танец,  огонь-    
Взгляд    тяжело    оторвать.
Я    его    прячу    в    ладонь,
Нужно    немного    поспать.

Нужно    привыкнуть    душой,
К    тёплой,    немой    темноте.
Пусть    уходящая    боль,
Тихо    заснёт    на    тахте.

Пусть    беспокойная    мысль,
Сном    лучезарным    придёт.
Пусть    продолжается    жизнь,
Не    прерывая    полёт.

ЗЫ:  Без  Лены  Дорофиевской  здесь  не  обошлось.
 Она  не  мотылёк  летящий  на  пламя.  Она  пламя  и  есть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675847
дата поступления 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016


Валентина Ланевич

Ви, чули, як співають чорні солов’ї?

     -Ви,  чули,  як  співають  чорні  солов’ї?  А  він,  Григорій  Нечипуренко,  чув.  Він  ішов  понад  вербами  стежкою,  що  вела  вихилясами  вздовж  Стоходу  та  повторювала  усі  вигини  річки,  а  призахідне  сонце  купало  свої  теплі  промені  у  хвилях,  що  тихесенько  хлюпались  об  піщаний  берег.
     Від  швидкої  ходи  розстібнута  сорочка  молодого  чоловіка  тріпотіла  полами.  З  одного  боку  спадаючи  донизу,  з  іншого  -  ціпляючись  за  літрову  пляшку  "Оболоні",  яку  той  ніс  у  руці.  Комірець  сорочки,  як  і  все  тіло  Григорія,  після  денної  косовиці,  віддавав  міцним  чоловічим  духом  -  потом.
     Чоловік  зійшов  зі  стежки,  ступнув  до  краю  річки,  скинув  із  себе  змокрілу  сорочку  та  пірнув  у  зігріту  спекою  водяну  купіль  і  віддав  всього  себе  у  її  насолоду.
       Почасі  вийшов  на  берег,  відкоркував  пляшку  пива  та  спрагло  приклався  до  горла  пляшки  ще  вологими  від  води  губами.  А  в  цей  час  над  його  головою  обізвався  соловей:
     -Віть-цок,  віть-цок,  -  так,  буцім  на  другій  ноті,  хтось  клацнув  язиком,  приклавши  того  до  піднебіння.
       Як  заряд  електричного  струму,  що  несподівано  пройшов  через  тіло,  обізвався  той  спів  у  ньому,  а  в  голові  промайнула  думка:
     -Ну,  чого  їй  не  вистачало,  адже  був  завжди  уважний  до  неї,  Галини,  своєї  жінки,  кохав  бо  її  і  двоє  ж  діток  нажили  разом.  Он,  і  хату  нову  побудували.  Зирить  звіддалік  зараз  на  нього  закритими  вікнами.  І  де  він  узявся  на  їхню  голову,  отой  шилохвіст,  Микитка  Свистун.  І  треба  ж  було  їм  зустрітись  у  тому  магазині,  де  Галя  працювала  продавчинею.  Усе  приходив  до  магазину,  усе  заводив  різні  розмови  про  те,  про  се,  а  ніде  правди  діти  -  те  Микита  уміє  справно,  те  у  нього  не  віднімеш.  Казав  уже  Галі,  коли  приходила  до  нього  просити  тушковану  свинину,  що  поділили  навпіл,  як  та  ішла  від  нього  жити  до  Свистуна,  щоб  верталась,  він  усе  пробачить  їй,  дітей  ради,  а  вона  йому  мовила,  що  любить  Микиту,  а  чи  ж  Микита  любить  її,  хто  те  зна,  хто  його  знає...
     За  тими  роздумами  й  незчувся  Гриць,  як  дійшов  до  дверей  власної  домівки,  отямився,  як  війнуло  на  нього  з  кімнати,  із  відкритого  ним  отвору,  пусткою.
     Він  підійшов  до  вікна,  відсунув  там  штори  і,  включивши  телевізор,  вмостився  на  диван,  поставив  поруч  на  стілець  надпите  ним  пиво,  щоб  зручно  було  дивитись  телепередачі  і  заразом  відпочивати.
     А  телеведуча,  Наталя  Музийчук,  уже  розповідала  про  нашестя  жаб  у  якомусь  там  селі,  в  якому,  він  і  не  дослуховувся.  Сидів,  тягнучи  все  так  же,  із  горла  пляшки,  пиво,  розслабився.
     Раптом  Музийчук  посуворішала  з  обличчя.  Вона  говорила  про  те,  що  на  шахті  "Бутівка"  в  зоні  АТО  загинули  чотири  бійці  Окремої  Тактичної  Групи  ім.  кап.  Воловика,  що  двоє  із  них  родом  із  Києва  і  що  сьогодні,  на  Майдані  Незалежності,  відбулося  прощання  із  загиблими  бійцями.
     Григорій,  відсторонивши  пляшку,  став  уважно  дослухатись  до  її  слів,  а  з  екрана  телевізора  на  нього  уже  дивилось  мужнє  обличчя  "Кулібіна",  командира  окремівців.  На  лиці  "Кулібіна"  лежала  тінь  зажури,  утрата  його  бійців  важкою  ношею  лягла  йому  на    плечі,  каменем  тиснула  на  груди,  адже  він  душею  переймався  усіма  і  кожним  окремо  взятим  бійцем,  як  то  люблячий  батько  потерпає  за  своїх  рідних  дітей  та  він  командир  і,  щоби  не  відчував  він  сам,  він  ітиме  зі  своїми  бійцями  пліч-о-пліч,  ділячи  з  ними  навпіл  усі  фронтові  випробування  і  в  голосі  командира  зазвучали  сталеві  нотки:
     -Ми  все  витримаємо,  якщо  ви  будете  нам  допомагати,  якщо  ви  станете  нацією  -  то  ми  будемо  вашим  авангардом.
     І,  як  на  підтвердження  тих  слів,  на  екрані  телевізора  з’явилась  кремезна,  сивочола  постать,  з  оселедцем  на  голові,  що  спадав  на  широку  брову,  окремівця  "Бабая",  як  символ  стійкості  і  непохитності,  як  втілення  козацтва,  що  була  тією  рушійною  силою,  що  вела  у  бій  не  ради  слави,  а  за  честь,  в  ім’я  волі  та  свободи.
     Грицеві  здалось,  що  "Бабай"  відморгнув  йому  з  екрана  телевізора  і  він  на  мить  завмер,  а  комар,  що  до  цього  часу  дзижчав,  кружляючи  навколо  нього,  вп’явся  жалом  у  щоку.  З  несподіванки  молодик  так  ляснув  себе  по  обличчі,  що,  аж  гук  пішов  по  кімнаті,  сполохуючи  собою  по  кутках  остогидлу  тишу.  І  тільки  останнє  сонячне  проміння  крізь  незашторену  шибу  кинуло  йому  пучок  світла,  а  ще,  за  вікном  виспівував  чорний  соловей  своєї:
   -Віть-цок,  віть-цок.

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675693
дата поступления 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016


Райка

Я этих облаков полёт

Я  этих  облаков  полёт
Хочу  схватить  несмелыми  руками,
Деревья  ввысь  продолжат  взлёт,
Роднясь  навек  душою  с  облаками.
Листва,  игольчатая  тень
И  песня  в  небе  в  высоте  пропета,
И  лета  золотая  лень
Кружат  в  песке  сквозь  поцелуй  рассвета...

Морская  даль  в  вуали,  зной,
И  аромат  морского  побережья,
Уносят  тело  за  собой
В  те  грёзы,  что  гуляют  в  поднебесье.
Замри  невинности  мечта,
Будить  не  надо  отзвуки  и  время;
Застыла  в  праздности  чета,-
Порог  любви,-  и  позабыта  всеми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675119
дата поступления 29.06.2016
дата закладки 02.07.2016


Райка

Бесцельный шум волны печальной

Бесцельный  шум  волны  печальной
Под  тихий  шепот,  всплеск  весла,
Была  надежда  изначальной,
К  далекой  радости  несла.

Ее  шелковые  ресницы
Беспечный  локон  теребил,
А  над  волною  кличут  птицы,
Там  берег  солнечный  застыл.

"Вернись,  вернись!"  -  кричали  чайки,
Весло  упрямо  волны  бьет,
Корабль  застыл,  в  перчатках  лайки
Рука  ей  машет,  и  снует
Там  тень  в  глубинах  моря,  пляшет
Кудрявый  гребень  по  волнам;
Корабль  дождался,  чайка  плачет,
Зовет  дитя  к  родным  брегам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675624
дата поступления 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016


Шип Сергей

Никогда ни о чём не жалей…

Никогда  ни  о  чём  не  жалей!
Что  ушло  –  то  не  зря  отшумело.
В  этих  гильзах  отстрелянных  дней  –
Для  тебя  всё  значенье  имело.

Не  ругай  свой  несбывшийся  рай,
Не  кляни  эти  адские  муки.
Горечь  прошлого  залпом  глотай,
Развязав  для  грядущего  –  руки.

Ты  иди  сквозь  дожди  напролом,
Сквозь  пургу  продирайся  на  ощупь.
Всё  осмыслишь,  оценишь  потом.
Когда  станет  светлее  и  проще.

Май  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675554
дата поступления 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016


miss Blues

Всего Глубина…

Узел,  связавший  всё,  воедино.
Кисть,  рисовавшая  мира  картину...

Волна,  океанских  цунами  выше.
Воздух,  которым  живое  дышит  ...

Пламя  свечи  и  масло  лампады.
Затмения  лун  и  звездопады...

Слово  и  выход  в  мега-портал,
Мысль,  что  учёный  расшифровал...

Ты  -  самая  Высшая  ценности  мера.
Всего  Глубина.  И  Любовь    Ты  и  Вера...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675440
дата поступления 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


Лина Лу

БЕСЧУВСТВЕННОСТЬ

Я  -  лед,  я  -  статуя,  я  -  мрамор,
Изысканна  и  холодна.
Мольберт  и  кисть  для  полотна,
Сгоревшего,  как  нить  вольфрама.

Я  -  деревянная  колонна,
Мне  нужно  своды  удержать
Истлев,  от  ветра  дребезжать,
Пилястры  -  мнимая    корона.

И  короб  для  оконной  рамы,
До  дна  осушенный  фужер.
Обиженному  -  изувер...
Банальный  рок  житейской  драмы.

Пустых  речей  сундук  открытый
И  ящик  битого  стекла.
Я  не  осколок,  лишь  игла.
Барьер,  перчатка...вот  и  квиты.

Жилет,  манишка,  лабиринты  -
Чудовищам  бессменный  срок.
Я  даже  не  один  платок,
Живучи  древние  инстинкты.
 
Я  зелень  бронзовой  патины  
И  бирюзы  неброский  блеск,
Давно  не  модный  политес
И  неожиданность  пучины.

Загадка,  ребус,  анаграмма,
На  первый  взгляд  и  не  видна.
Лепниной  убрана  стена
Так  в  беззащитности  упряма.

30.06.2016
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675264
дата поступления 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016


Циганова Наталія

КАЖДЫЙ НАЙДЁТ – КОМУ…

Бог  даст  –  по  крохам,  тобою  раскиданным
шалой  тропой  от  живых  до  могил,
в  горсть  соберусь  я  заслуженным  приданым:
вроде  не  умер  –  но  как  бы  не  жил…
Добрых  раз  сто  тобой  перелицована.
Переоценена  –  в  ломаный  грош.
Попросту  брошена…  даже  не  продана…
(честь  откупить  –  что  ядрёную  вошь).
Долго  до  неба  руками  царапаться.
Сколько  уместит  твоя  пятерня?
Не  чем  умыться…  да  вдоволь  –  замазаться.
Как  там  без  чести…  ну,  то  бишь,  меня?...
Выжрало  дочиста    полчище  нечисти
душу,  где  я  была  весом  –  на  треть.

Похорони  ж  хотя  б  по  человечески…
…мало  ли…  вдруг  кто  придёт  посмотреть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675514
дата поступления 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


ТАИСИЯ

Набережная

На  побережье  празднично  всегда.
Наплыв  гостей  достаточно  приличный.
Вокруг  аттракционов  чехарда...
Навстречу  -  динозаврик    симпатичный.

Скульптурный  ряд  изяществом  манит:
Живой  артист  внезапно  замирает...
Здесь  каждый  безусловно  знаменит...
И  свою  роль  талантливо  играет.

Рекламу  здесь  трубят  на  все  лады.
В  поездку  зазывают  прокатиться...
Отведать  предлагают  пахлавы...
Возможно  посетить  кафе    "Жар  пицца"  ...

Чтобы  с  друзьями  всласть  наговориться.

01.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675472
дата поступления 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


Лина Ланская

БЛУКАЮЧИ

ми  загубились  серед  ночі  вдвох
і  захмеліло  випили  світанки
у  прихистку  небесної  альтанки
так  оксамитово  нас  ніжив  мох

збирали  солі  дрібки  на  вустах
що  виступала  знову  мимоволі
солодкий  смак  пили  тієї  солі
щось  тріпотіло  в  грудях  неспроста

а  потім  піт  сльозами  залили
жага  пекельну  спрагу  розпалила
яка  ж  бо  в  неї  нездоланна  сила
бо  ще  й  сьогодні  тих  чекаєм  злив

один  твій  порух  обіцяє  рай
я  навіть  прірви  темінь  не  помічу
твого  кохання  магію  убивчу
блукаючи  шукаю  так  і  знай
28.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675387
дата поступления 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016


Лина Ланская

БЛУКАЮЧИ

ми  загубились  серед  ночі  вдвох
і  захмеліло  випили  світанки
у  прихистку  небесної  альтанки
так  оксамитово  нас  ніжив  мох

збирали  солі  дрібки  на  вустах
що  виступала  знову  мимоволі
солодкий  смак  пили  тієї  солі
щось  тріпотіло  в  грудях  неспроста

а  потім  піт  сльозами  залили
жага  пекельну  спрагу  розпалила
яка  ж  бо  в  неї  нездоланна  сила
бо  ще  й  сьогодні  тих  чекаєм  злив

один  твій  порух  обіцяє  рай
я  навіть  прірви  темінь  не  помічу
твого  кохання  магію  убивчу
блукаючи  шукаю  так  і  знай
28.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675387
дата поступления 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016


Дід Миколай

Чекаютьнас "обжинки"

Прийшов  до  нас…  на  голову  побитий,
Створив  в  столиці    божій  туалет.
Прибрав…  -  кіоски  злодій  хаповитий,
Собі  зробивши  з  Києва  клозет.

Куди  не  ступиш  максимум  півкроку,
В  зелену  зону…  навіть  в  Пирогів.
Смітник  вонючий  і  бомжів  барлога,
Та  скрізь,  як  хмара  виплодки  щурів.

Сміття    летить,  як  ворон  у  зіницю,
Ми  що  свого  не  маємо    лайна..?
Та  так  з.срала  вже  орда  світлицю,
Що  втопить  скоро  й  нашого  човна.

Що  Львів,  Волинь,Поділля  –  Україна,
Лежить  уся  потоплена  в  багні.
Держава  наша  нищиться  -  руїна…
В  плачах,  печалі,  горі  і  в  вогні.

 Дніпро…  у  центрі  житлові  будинки,
Сміття  летить  на  нас  зі  всіх  боків.
Вже  скоро,  скоро  матимем  «обжинки»,
Погірше  нас  чекає  ще,  що  Львів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675411
дата поступления 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016


Дід Миколай

…зібрати на старість

Усе  ,  що  збулось,  промайнуло,
Удалеч,  за  обрій  майнуло.
Побігли  роки  -  перекати…
У  вічність  пішли  мандрувати.

Роки  мої  ви…  -  нетіпахи,
Чому  не  вернетесь,  як  птахи?
Невже  не  відчули  ви  втому,
Вертайтесь  лелеки  додому.

Якби  ж  дав  Господь  вас  зібрати,
Не  хочу  без  вас  помирати.
Як  би  ж  то  мені  було  знати,
Що  всі  зберетеся  до  хати.

Зібрав  би  вас  в  спокої  й  ладі
І  ті,  що  весною…  і  в  листопаді.
На  смуток  мені,  чи  на  радість
Так  хочу  докупи  зібрати  на  старість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675423
дата поступления 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


НАДЕЖДА М.

Серця ж не ржаві, як терпуг…

Усім  не  будеш  ти  хорошим,
Як  не  стараєшся  вгодить.
Твій  ворог  вуха  нашорошить
І  по  п"ятАм  буде  ходить.

Тебе  не  кине  він,  як  друзі.
Він  найвірніший    є  з  усіх..
Він  не  засне,  він  завжди  в  русі.
Слова  його  підсладить  сміх.

Нещирих  слів  проллється  злива.
Наївно  віриш  тим  словам.
Лише  усмішка,  що  зрадлива,
На  серце  зовсім  не  бальзам..

Так  важко  часом  розібратись:
Де  ворог  твій,  а  де  твій  друг.
Важливо  те:  не  підписатись,
Що  вороги  твої  навкруг.

Хороше  слово  -  сильна  зброя,
Колишній  ворог  -    стане  друг.
Людьми  ж    родилися  обоє.
Серця  ж  не  ржаві,  як  терпуг...
------------------------------------
Ці  слова  не  стосуються
політичних  ворогів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675162
дата поступления 29.06.2016
дата закладки 01.07.2016


miss Blues

Спи…

Не  спишь,  моя  дорогая...  Мне  тоже  часто  не  спится...    Теперь  наша  жизнь  другая...  Мы  пишем  её  страницы...  В  них  столько  тоски  и  боли...  Утраченные  надежды...  Узники  поневоле...  Любим  свободу  как  прежде...  Спи,  прикрывай  ресницы...  Сны  к  нашим  детям  дверца...  Не  существует  границы...  Для  материнского  сердца...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675138
дата поступления 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016


Макієвська

Ціна свободи ( Обірвані струни душі…)

Ой!  Обірвалися  струни    моєї  душі,
Не  бринить  музика,  не  пишуться  вірші,
Не  співає  більше  й  соловейко  у  гаю,
Ллється  кров,  мов  водиця,  в  рідному  краю.

Плачуть  тато  і  мати,  сестроньки  і  брати,
Знищені  міста,  села  й  ріднії  хати,
Кацапськими  синами,  злими  ворогами,
Ріки  сліз  людських,  течуть  між  берегами.

Навколо  мінні  поля,  не  родить  хліб  земля,
Тільки    "зеленка"  глуха  і  свист  куль  здаля,
І  вбивці-снайпера́,  які  сіють  смерть  з  Кремля,
Чиєсь  молоде  життя,  вогнем  спопеля.

О,  Боже,  то  лиха  година  для  країни,
То  боротьба  за  свободу      України,
Проти  рабства    з  Імперією  зла!  Йде  війна,
За  волю  народу.  Смерть-  велика  ціна.

Щоб  ми  разом,    на  кінець,  піднялися  з  колін,
Заради  щастя  і  майбутніх      поколінь,
Щоб  процвітала  наша  рідна  Батьківщина,
Щоб  з  душі  лилася  пісня,  гарна  й    щира!
                                                                                             (  солов"їна)!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675232
дата поступления 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016


Владимир Зозуля

Дыра

У  чувства  смерти  странный  запах…
И  приближающийся  звук…
Как  будто,  коготки  на  лапках…
То  звонко:  кланц…  то  глухо:  грюк…
О,  Вечность!..  Что  ж  ты  так  –  по  крысьи,
Как  будто,  колбасу  и  сыр,  
Крадёшь  и  тащишь  наши  жизни
В  провалы  этих  чёрных  дыр?..

Ответь  зачем?..  И,  Бога  ради,
Не  посчитай,  что  я  со  зла,
Дыра  в  кладбищенской  ограде
Меня  так  слепо  привела
Сюда  -  где  ног  следы  остыли,
Где  пол  бетонный  стал  ничем,
Сюда,  к  незнаемой  могиле,
Твоей  заброшенной.    Зачем?..  
С  тобой  мы  родичи  по  смерти?..
Но…  нашей  встрече  ты  не  рад…
Её  ты,  просто  не  заметив,
Спишь,  незнакомый  старший  брат.  
Спишь  безмятежно…  спишь  беспечно…
Спишь,  презирая  жизни  шум…
А  я  (зачем?)  на  сон  твой  вечный,
Слова,  как  на  мотив  ложу.
Зачем  стиха  слагаю  ноты?
Зачем,  дыхание  тая,
Хочу  спросить  у  смерти:  –  кто  ты?..
Хочу  спросить  её:  –  кто  я?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675073
дата поступления 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


V. Zolin

Последние новеллы городского ноября

1.
Не  скрою:  ожидание  удачи  
Становится  болезненной  тревогой.  

2.
Да,  
Я,  
Не  приведи  Господь,  
Не  мачо  -  на  голову  и  душу  одноногий.  
Не  казнокрад  с  лихой  осанкой  лорда.  
Не  стонущая  в  теплоте  зануда.  

3.
Я  среди  тех,  кого  об  table  мордой  
Фигачит  столь  желаемое  чудо.  

4.
А  ты  забилась  в  уголок  кафешки  
И  пальцы-льдинки  греешь  битой  чашкой.  

5.
Стишок  последний  мается  по  флэшке:  
На  волю  хочет  -  маленький  дурашка.  

6.
Подсел  хмырёк  (в  карманах  гривен  триста),  
Глазами  жадно  ест  плаща  рельефы.  

7.
Ты  гонишь  лоховатого  кадриста...  
Разглядывать  кресты  и  барельефы.  

8.  
На  сумрачной  трамвайной  остановке  
Мы  встретимся  случайно.  
Опереточно.  

9.  
Пищит  мой  бутерброд  в  микроволновке.  

10.  
Люблю  тебя.  

11.
Отчаянно.  

12.  
Поэточка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105417
дата поступления 29.11.2008
дата закладки 29.06.2016


V. Zolin

Ну, кто ты

Ну,  кто  ты?
Капелька  вина?  
Подруга?
Дочь?      
Или  жена?  
Чужой  букет  остывших  роз?    
Тоска?  
Болезнь?  
Укор?  
Вопрос?  
Моя  дорога  грустных  вех?  
Но  всё  одно  -  ты  лучше  всех!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94863
дата поступления 28.09.2008
дата закладки 29.06.2016


Олаф Халді

Дуновением первых цветов

Опои  дуновением  первых  цветов  –            
не  устану  бежать  за  твоим  отраженьем,
Замирая-рождаясь  в  реке  облаков
Жизнь  наполнив  одним  озареньем.

Научи  в  перезвонах  созвездий  и  снов
узнавать  светотканные  нити-ступени;
измененья    рождением  облика  тени
В  колесе  оборота  рожденных  миров.

Ты  найдешь  меня  в  рифмах  банальных  стихов,
И  откроются  чувства  уснувших  видений.
Я  узнаю  твой  шорох,  в  нем  ветра  любовь  -
Неизменность  твоих  отражений,

Хмель  дыхания  первых  цветов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569309
дата поступления 25.03.2015
дата закладки 29.06.2016


Радченко

Затихне відлуння весни

Ще  вчора  по-іншому  сходило  сонце
Й    "кохаю"  по-іншому  ти  промовляв,
А  вітер  приніс  жовтий  лист  на  долонці,
Який  ненароком  на  вишні  зірвав.

І  в  душу  чомусь  сум  гадюкою  вкрався,
Такий  же  холодний  й  такий  же  слизький.
А  ти  так  замріяно  й  ніжно  всміхався,
Але  не  мені,  вже  чужий    й  ще  близький.

Кого  ти  в  думках  своїх  бачиш,  не  знаю.
Що  сталося  з  нашим  коханням,  скажи?
Я  в  спогадах  знову  з  безсонням  блукаю,
Лишаючи  там  наших  мрій  міражі.

Та  й  ти  серед  ночі  виходиш  на  ганок,
Безсоння  украло  й  твої,  любий,  сни?
Знов  зайде  до  хати  насуплений  ранок...
Й  затихне  далеке  відлуння  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675025
дата поступления 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Лина Лу

КАТАРСИС

Осанну  ханжеству  поет
Пустых  речей  заиндевелость
И  не  краснея  придает
Раскаянью осиротелость.

Слезой  с  ресниц  смывая  тушь
И  празднословья  не  стесняясь,
Льет  гордо    выспренности  чушь,
Елеем  скользким  растекаясь.

Клянется  в  преданности  лесть,
Стилет  скрывая  рукавами.
Была  бы  честь,  была  ли  честь
Обшлагами  и  кружевами?

Под  звон  дублонов  мерный  шаг
Сменил  галопы  на  пассажи,
Приподнимая  белый  флаг,
Слегка  отмыв  его  от  сажи.

Велеречив  слащавый  слог
и  куртуазный  и  помпезный.
Нелепый  вздорный  монолог  -
Бессмысленный  и  бесполезный.

Крутой  опасен  поворот,
Но  так  хотелось  бы...хотелось?
Осанну  ханжеству  поет
Пустых  речей  заиндевелость
28.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674890
дата поступления 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Лина Лу

И СВЕТ, И ТЕНЬ…

Ты  предан  тьме,  я  свету  отдаюсь.
Литавров  плач  в    застывшем  изумленье,
Слепящим  запредельным  озареньем,
Рассеет  мрак,  добавив  ноткой  грусть.

Сгущая  краски  перекрасит  сны,
Вливая  ночь  восьмой  дрожащей  нотой,
Под  мерный  шепот  деревянных  четок:
"Кому  нужны,  кому  они  нужны?.."

И  свет  и  тень  кружат  извечный  вальс,
Ненужностью  неверие  рождая.
Бемоль  с  диезом  блики  отражая,
Подарят  изумительный  романс.
28.06.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674952
дата поступления 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Vol_ly

відтінок зливи (16+)

Видихнув  поглядом  в  очі  густий  туман.
Пальцями  нишком  від  пліч    і  по  формі  ліній
Легко  ковзнув  аж  до  стегон…  Я  –  нотний  стан.
Нотами  дотиків  (грають  не  тільки  білі)
Пишеш  мелодію.  Зцілюєш  рваність  ран.

Клавіші  тягнуться  стежкою  вздовж  колін.
Ти  партитуру  змішав  з  сигаретним  димом,
Джином  і    блюзом…  та,  врешті,  не  ти  один…
(Ми  без  хвилини  знайомі  лише  годину.)
Але  не  зараз…  Ще  прийде  наш  час  провин.

Локони  кольору  міді.  Чіткий  портрет.
Не  розглядай  надто  довго  –  то  шлях  до  згуби,
Просто  люби.  Тут.  В  цю  мить.  Затісний  корсет
Сковує  подих.  Печуть  передпліччя  губи
Грішним  тавром.  І  на  шпальтах  нічних  газет

Ми  в  об’єктиві  спокуси.  За  кадром  світ.
Тут,  мов  лавина,  обійми  з  відтінком  зливи,
Хрипкість  обірваних  фраз,  спека  й  знову  лід.
Сукня  до  ніг  і    сорочка  під  колір  сливи.
Ось,  де  ми  є..  Тільки  зараз.  
...Твоя  Ліліт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата поступления 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Оксана Р.-Г.

Розтоплю твоє серце-крижину!

Розтоплю  твоє  серце-крижину
Поцілунком  п'янким,  гярячим,
Відшукаю  струну  дитинну,
Що  радіє,  болить  і  плаче.

Спеленаю  добром  і  сміхом
Зачерствілу  і  згірклу  душу,
Поселю  в  ній  краплину  втіхи
І  палати-квітнути  змушу!

Оживе  зачароване  серце,
Заіскряться  зорями  очі  -
І  відчиняться  райські  дверці
В  щастям  вінчані  дні  і  ночі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674933
дата поступления 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


miss Blues

Есть люди…

"В  цветном  разноголосом  хороводе,  
В  мелькании  различий  и  примет  
Есть  люди,  от  которых  свет  исходит,  
И  люди,  поглощающие  свет."      Игорь  Губерман


***

В  разнообразно-странном  этом  мире,
В  котором  правит  балом  сатана,
Есть  люди,  что  стреляют  будто  в  тире,
И  люди,  что  спасают  вас  от  дна...

И  даже  в  самом  тёмном  переулке,
В  глубокой  яме,  на  вонючем  дне...
Есть  люди,  у  которых  чисты  руки,
И  люди,  у  которых  всё  в  дерьме...

Да,  это  верно,  грязь  свинья  находит.
Поможет  в  этом  деле  интернет...
Есть  люди,  от  которых  свет  исходит,
И  люди,  у  которых  света  нет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674924
дата поступления 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


ANELI

И я опять хочу на море. . !

День  ото  дня  в  бетонных  джунглях
Я  загоняю  душу  в  рамки.
И  растворяясь  внешне  в  буднях,
Внутри  мечтами  строю  замки.
И  я  опять  хочу  на  море..!
Где  синей  глади  бесконечность,
И  незапамятная  вечность
Волной  бросается  под  ноги.
Где  небо  обнимает  Солнце,
В  закат  роняет  его  в  волны,
Рождая  огненные  кольца
На  горизонте  нежно-томном...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674909
дата поступления 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Лина Ланская

КАРАМБОЛЬ

колеться  відчай,  образою
вимкнувши  розум  і  глузд
у  карамболі  до  луз
стигло-пекучою  фразою

спалено  знищено  сточено
порозуміння  мости
може  то  зовсім  не  ти
може  то  кимось  наврочено

згублене  стомлене  впоєне
ниє  давно  без  тепла
скільки  посіяно  зла
що  воно  нині  накоєно

колеться  відчай  розлючений
серцю  -  криваві  шипи
може  душею  скупий
може  самотністю  змучений


27.06.2016

Карамболь  -  в  більярді:  удар  києм  по  кулі,яка  відскочивши  від  іншої  поцілює  рикошетом  третю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674731
дата поступления 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Лина Лу

МЭРИЛИН

Застываешь  во  мгле  льдистой  статуей
Пантеона  мадам  Тюссо,  -
За  гримасами  полюсов
Восхождением  двойственным    сжатую.

Обольщаешь  притворно  безумием,
Пробираясь  в  калашный  ряд.
Карамелью  укроешь  яд
И  застынут  фантомами  мумии.

Безразличьем  твоим  огорошены,
Забываешь  их  имена
Рвутся  вены,  как  стремена,
Когда  ты  станешь  гостем  непрошеным.

Уходи,  в  заклинаниях  путая,
Пляской  жизнь  забирая  в  плен.
Небом  вытканный,    гобелен
Безымянности  прах  -  доля  лютая.

26.06.2016

До  сих  пор  никто  не  знает,  КАК  она  ушла...Просто  время  замерло  и  она  переступила  грань...Сама  или  с  чьей-то  помощью?..Время,сколько  его  у  каждого  из  нас?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674594
дата поступления 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Циганова Наталія

Нам бы равняться…

Нам  бы  равняться,  да  не  по  чем  мериться…
не  на  рассоле  ж,  ей  Богу,  с  утра…
Всё,  что  не  любо  –  по  прежнему  стерпится.
Утра  заря  –  ни  черта  не  мудра.
Некогда  –  общий  упырь,  нынче  –    надвое…
разницы  нет  на  равнине  судьбы.
Смело  гуляли  (всегда  ли  за  правое?)…
небо  сочтётся:  мольбы  –  на  гробы.
Нам  не  измерять  границы  руинами…
в  равной  –  давиться  на  сдачу  грошом,
сгорбленным  духом,  забитыми  спинами…
Радость,  беда,  по  пути,  за  столом  –
всё  так  похоже…  так  серо…  так  родственно…
Не  в  чем  равняться…  
…ну  разве  в  одном:
кто–то  радеет  за  мир  в  доме  собственном…
кто–то  всю  жизнь  –  за  войну  за  углом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674623
дата поступления 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016


ТАИСИЯ

МОРСКАЯ ВОЛНА.

Почему  безлюден  город?
Для  приезжих  невдомёк:
Все  спасаются  у  моря  -
Жаркий  выдался  денёк!

Вот  где  славное  раздолье
И  отрада  для  души...
Поскорее  прыгай  в  море  -
Охладиться  поспеши...

Если  море  не  спокойно  -
То  подальше  заплывай!
Хоть  у  берега  -  прикольно...
Осторожно  -  не  зевай!

Бьёт  волна  со  страшной  силой:
От  неё  беги  скорей...
Если  же  натренирован,
То  борись  с  волной  смелей!

Коль  в  пучине  не  утонешь  -
Тост  за  здравие  налей!

26.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674584
дата поступления 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Циганова Наталія

…он обязан…

Подарил  кто–то  цвету  неба  названье  «синий»,
зачерпнув  ощущенье  мира  в  один  мазок.
Он  увидел  весну  –  зелёной…  и  белым  –  иней,
подсмотрев  потихоньку  к  Богу  в  дверной  замок.
Он  совсем  не  нарочно  красил  мечты  в  рассветы,
мимоходом  диктуя  моду  на  красоту.
Переписывал  драму  осени  неодетой
на  души  абсолютно  полную  наготу.
Останавливал  на  эпохи  одно  мгновенье,  
разрываясь  на  части  между  добром  и  злом.
На  холсте  возрождаясь  –  вновь  уходил  в  забвенье,
оставляя  себя  истории  на  потом.
Он  сто  раз  говорил,  что  были  мечты  –  да  вышли,
обрекая  палитру  болью  в  душе  першить.
Он  обязан  писать  всегда…  от  одной  лишь  мысли,
что,  оставшись  без  красок,  день  перестанет  жить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674563
дата поступления 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Лина Ланская

ОЗОВИСЬ

озовись  не  спинився  час
з  рук  вужем  вислизає  мить
мимоволі  погляд  склянить
коли  серце  втрачає  шанс

неспокійно  тремтить  ліхтар
поглядає    вітрам  услід
наша  зустріч    -  дірявий    пліт
крапля  щастя  і  море  чвар

синусоїд  то  зріст  то  спад
грозові  змалюють  дощі
просять  пити  душа  й  кущі
тліє  спеки  ядучий  чад

не  гукала  сама  зайшла
вщент  спалити  і  відійти
оте  поле  як  перейти
не  вчепивши  битого  скла

і  обабіч,  і  усебіч
сяйвом  сонця  гримаси  друз
крапом  бруду  козирний  туз
і  у  пеклі  палає  піч

не  впади  зупинись  не  руш
все  зникає  у  тім  вогні
закривавлені  й  мовчазні
гострі  леза  розбитих  душ

тінню  постаті  у  вікні
докоряють  мені  лишень
як  їжак  мовчазна  мішень
доки  вершники  на  коні

у  відлунні  бездумних  фраз
злу  душею    борги  платить
сумнів  маревом  мерехтить
озовись  не  спинився  час

26.06.2016





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674508
дата поступления 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Лина Ланская

ПРИРЕЧЕНИЙ

Ти,  як  усі  приречені  до  страти,
Шукав  не  вихід,  крапельку  жалю,  -
Отруйної  солодкої  гербати
Із  присмаком  гіркого  мигдалю.

Духмяним  упиватись  ароматом,
Згубитись  в  споминах  останній  раз,
Коли  минуле  ще  не  стало  катом,
Мечами  не  кувалось  із  образ.

Ти,  як  усі  приречені,  молився:
"Нема  любові,  дай  хоч  співчуття,
Я  ж  Тобі  вірив,  я  Тобі  корився
Всі  заповіді  втілив  у  життя..."

Тепер  розкол  байдуже  серце  крає,
Нехай,  воно  застигло  і  мовчить.
Чому  те  пекло  раєм  називає,
Бездумного  злиття  єдина  мить?
20.05.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667262
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 26.06.2016


Янош Бусел

Плине річка…

                       [i]  [b]  [color="#bd2222"]    Село…  Кохання...  
                               Горе…  Радість…[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#490d63"]Плине  річка,-  вода  мутна,
Хвилечка  не  грає,  
Дівчинонька  ходить  смутна,  
У  вир  поглядає…  

Де  любились,-  ворон  кряче,  
Стеляться  тумани,  
Душа  квилить,  серце  плаче,  
Ниють  свіжі  рани…  

Їх  вже  Місяць  не  зчарує,  
Сонце  не  зігріє,  
Бідне  серденько  гарує,  
Душа  з  горя  мліє…

А  він  ходить...Чорні  брови
Інші  в  собі  носить,-
Міські,  звабні,  гонорові...
Хай!..  А  з  мене  досить!..

Стій...  Не  смій,-  кричить  тополя,-
Лиха  й  так  багато...
Та  й  у  Бога  -  інша  доля
Твоїм  мамі  й  тату...

Вийдеш  заміж,  бо  прилине
Суджений  від  Бога…  
Пройде  час,-  одної  днини-  
Бусел  до  порога,

А  з  ним  щастя…  Милий  вночі
Вміло  згоїть  рани…
В  вічність  кануть  сни  дівочі,
Річка,  вир,  тумани…

Згинь  мара,-  відкрила  Ніка
Сонні    ніжні  очі…
Ранок…  Літо…  Синок  пхика,-  
Певно  їсти  хоче…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674437
дата поступления 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016


miss Blues

Театр теней

Заблудилась  душа  в  лабиринтах  снов,
От  бессонниц  сплела  кружева....
Из  глубин  подсознания,  самых  основ,  
Голос  тихий:  я  здесь,  ты  жива?

Почему  в  груди  закипала  кровь,
Как  узнать  теперь,    истина  где?
Не  прошла  эта  страсть,  и  любовь-нелюбовь
Шрамом  вечным  осталась  в  судьбе...

Растворится  с  рассветом  "театр  теней",
И  роса  на  траве,  как  слеза...
Ты  сказал  мне  во  сне,  что  у  дочки  твоей
Почему-то  мои    глаза...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674491
дата поступления 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


V. Zolin

Ночное письмо. Через семь лет.

Я  скроюсь  за  пределами  тоски...  
И  память  обо  мне  окрест  отринут.  
Пусть  скромной  маргаритки  лепестки  
Тебя  в  печали,  милая,  обнимут.  

В  исповедальнях  радуйся,  не  плачь.  
Былое  рви,  как  старую  рубаху.  
А  время,  вечный  лекарь  и  палач,  
Пусть  одного  меня  зовёт  на  плаху.  

Прощения  прощающих  прости  -  
Они,  закон  природы,  опоздали.  
И  не  тревожься  -  мне  легко  грести:  
Харон  бывалый  лоцман  этой  д́али.  

Пусть  плеч  твоих  касается  тепло  
Надёжных  рук  и  нежность  губ  горячих,  
И  пусть  тебе  живётся  так  легко,  
Как  скачет  по  волнам  из  детства  мячик.    

3.08.2009-7.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649772
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 25.06.2016


НАДЕЖДА М.

Ніжне серце…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ILtiu0y9T_M  [/youtube]


Коли  зникає  з  серця  хтось  повільно,
То  хочеться    причину  відшукать.
Чи  можна  ще  змінить  все  докорінно,
Чи  варто  нам  на  долю  нарікать?

Пливуть  думки,  шукаючи  тут  вихід.
І  товпляться  в  надії  повернуть.
Плете  уява  дивовижний  виплід.
То  як  дійти  до  цього,  як  збагнуть?

Душа  стає,  як  річка  обміліла,
Травою  заростають  береги..
Хіба  такого  ти  колись  хотіла?
Чомусь  у  серці  вже  нема  снаги.

І  десь  в  далекім  миготінні  зІрок,
Побачиш  ти    самотню  лиш  одну.
І  це  звучить,  неначе  долі  вирок...
Чому  буває  так  і  не  збагну...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674439
дата поступления 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016


miss Blues

Этот день, не прожитый вдвоём…

Где  ты,  просветление  моё?
Облака  заштриховали  небо...
Вот  прошёл,  а  будто  бы  и  не  был,
Этот  день,  не  прожитый  вдвоём...

Где  ты,  моя  светлая  печаль?
Пригорюнилась  под  мягким  пледом...
Поднимайся,  и  за  мною  следом
Отправляйсяъ  в  радостную  даль.  

Стала  моей  спутницей,  как  тень.
Пляшешь  за  спиной,  не  уставая...
Ладно,  подвезу  тебя  в  трамвае.
Прячешься  от  сглаза  целый  день.

Где  ты,  ускользнувшее  на  век,  
Счастье,  в  чемодане  на  колёсах?
Заблудился  в  отемелях  и  плёсах
Очень  одинокий  человек...

Дай  мне  просветление  души,
Солнца  луч  как  главную  молитву...
Света  с  тенью  праведную  битву,
Криком  птицы  Синей  оглуши...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674423
дата поступления 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Лю

Рабов не любят

Как  в  рабстве,  принимала  все  как  есть,
В  ногах  валялась,  а  в  подушку  слезы,  
На  пьедестале  возводила  ему  честь,
Лишь  потому,  что  был  он  всех  дороже.

Забыв  про  гордость,  потеряв  себя,
Всю  доброту  от  сердца  отдавала,
Удар  в  замену  получила  не  щадя,
К  другой  ушел  и  даже  не  прощаясь.

Ну,  что  скажу  я  вам  со  стороны,
Мораль  проста  и  сложности  в  ней  нет,
Ни  в  жизни,  ни  в  какой  любви,
Рабов  не  любят,  вот  и  весь  секрет.

Лю...
23.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674219
дата поступления 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016


miss Blues

Вечернее…

       Пожилая  фрау  84  лет,  из  серого  дома  напротив,  домыла  порожек,  а  потом  и  всю  дорожку  до  самого  выхода  на  Альмутштрассе.
Уже  возвращаясь  в  дом,  она,  наверное,  заметила  ниточку  или  перышко,  прилипшие  к  гладкой  поверхности  камня,  аккуратно  опустилась  на  одно  колено  и  точным  прицельным  движением  убрала  лишнее...
День  подходил  к  концу,  но  майское  солнце  пока  ещё  отдавало  тепло,  и  птицы,  усевшись  на  тёплых  черепичных  крышах,  пели  свои  весенние  призывные  песенки.
Почему-то  очень  захотелось,  чтобы  эта  фрау  прямо  сейчас  поднялась  на  уютный  балкончик  второго  этажа  и  присела  отдохнуть  в  удобное  старое  кресло.  А  кто-то  из  близких  принес  ей  чашечку  ароматного  травяного  настоя  или  просто  стакан  воды...
Но  её  единственный  сын  умер  от  рака,  а  невестка  так  и  не  оправившись  от  потери  и  погрузившись  в  вечную  депрессию,  никогда  больше  не  выходила  из  этого  дома.  Она  жила  в  каком-то  своём  уединённом  мире,  обходясь  без  слов  и  солнечного  света...
Фрау  всё-таки  появилась  на  балконе,  открыла  начищенный  до  блеска  серебряный  портсигар,  и,  прикурив  самокрутку,  задумчиво  посмотрела  в  небо.

 -  Халё,  Зигмунд...  Халё,  шац...

Европа.  Субботний  вечер.  Накануне  Дня  матери...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674360
дата поступления 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Лина Ланская

ХІБА НЕ ЗНАЄМ?


Душі  нестерпно  на  осонні,  -
Рожева  сірість
У  восени  не  розквітає,
Хіба  не  знаєм?

Збирала  черствість  у  долоні,
Приспати  пристрасть.
Вона  за  нами  небокраєм,
Хіба  не  знаєм?

Котились  десь  Чумацьким  Шляхом
Вози  з  зірками  
Комусь  до  ніг,  мо`  й  назбирає,
Хіба  не  знаєм?

Чиясь  біда  з  останнім  цвяхом,
Реве  волами
І  серце  в  муках  калатає,
Хіба  не  знаєм?

Хтось  стереже    чужу  невірність,  -
Себе  не  бачить,
Ламає  руки,  розпинає,
Хіба  не  знаєм?

Глузує  вдавана  покірність,
Як  розтлумачить?  -
Довіра  тільки  об"єднає,
Хіба  не  знаєм?
22.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674170
дата поступления 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016


miss Blues

Реинкарнация…

         Не  написать  о  нём  становится  всё  сложнее,  а  написать,  значит,  признаться  себе  в  том,  в  чём  порой  так  не  хочется  признаваться...

Теперь  она  всё  чаще  наблюдает  через  проём  приоткрытого  окна  за  его  неспешными  движениями  по  двору  и  сильно  заросшему  зелёному  газону  вокруг  дома  напротив.  
Он  ходит  слегка  припадая  на  правую  ногу,  стараясь  как-то    уменьшить  давление  на  больной  сустав.  
Всегда  чем-то  озабочен  и  задумчив,  он  попросту  не  замечает  её  растущего  с  каждым  днём  интереса  к  его  уединённой  жизни.
Этот  дом  с  опущенными  наружными  жалюзи  и  всегда  плотно  закрытой  дверью  из  матового  стекла  кажется  ей  необитаемым.  
Даже  цветущие  у  порога  тюльпаны-многолетники  и  сочная  трава  газона  с  ковром  из  белых  маргариток,  дают  информацию  о  том,  что  газон  очень  давно  не  стригли,  а  землю  под  цветами  не  окучивали.

Но  то,  что  именно  он  здесь  единственное  живое  существо,  не  вызывает  сомнений.

Старый  ворон  с  рыхлым  опереньем
Прячется  под  крышей  от  дождя...
Он  давно  живёт  одним  мгновеньем.  
Так  живу  теперь  на  этом  свете  я...

Он  обходит  не  спеша  владения  -
Двор  и  сад,  промокший  под  дождём,
Может  слушает  синичек  пение...
Вместе  слушаем  и  солнца  ждём.

Он  слегка  на  лапку  припадает.
Возраст  это  возрастной  артрит...
Каркнет  пару  раз  и  замолкает.
Видно  и  у  птиц  спина  болит...

Грустный  ворон  с  умными  глазами...
Много  прожил  лет  и  разных  бед.
В  одиночестве  все  виноваты  сами  -
У  людей  на  всё  один  ответ...

Не  печалься,  скоро  выйдет  солнце.
Пёрышки  просушим  и  взлетим...  
Вижу  я  тебя  в  просвет  оконца...
Мудрым  и  особенным...  своим.


Теперь  она  точно  знает  -  этот  старый  ворон,  живущий  под  крышей  грустного  необитаемого  дома,  когда-то  был  человеком  и  жил  в  этом  доме.
Но  он,  похоже,  упустил  свой  единственный  шанс...

Она  и  сама  когда-то  была  птицей...  с  коричневым  опереньем  и  ярко-бирюзовыми  подкрылками.  
И  она,  наконец,  получила  свой  единственный  шанс  стать  человеком  здесь,  на  земле.
Но  это  уже  совсем  другая  история...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674226
дата поступления 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Лина Ланская

БУВАЙ

Погляд    обпік  огнисто  -
Зоряним  пилом  стану,
Бувай.

Сипле  гроза  намисто,
Перлів  холодну  манну,
Збирай.

Збираним    заморозить  -
Взяв  за  розраду  душу,
Вітай.

Відчай  під  корінь  косить,
Хоч  і  кохаю,    -  мушу...
Звикай.

Подихом  завмираю,
Якось  навчуся  жити.
Нехай.

Більше  вже  не  чекаю,
Спробую  не  любити,
Бувай.
22.06.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673973
дата поступления 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016


Lana P.

ЛЕТИ, МОЯ ДУШЕ, ЛЕТИ!

Ось  так  би  відштовхнутися  від  слова
І  полетіти  у  світи.
Нехай  дрібна  відсіється  полова.
Лети,  моя  душе,  лети!        

Розвіяти  на  серці  жаль  і  тугу,
Струсити  радість  з  висоти,
Відкинути  турботу  і  напругу,
Усі  вагання  розмести.

Розквітнути  у  висі  променисто,  —
Джерельця  світла  там  знайти.  
Засяяти  над  правдою  іскристо.
Лети,  моя  душе,  лети!                                                      6/04/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658409
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 22.06.2016


Надія Башинська

ОДИН ТИ В СВІТІ Є ТАКИЙ…

Один  ти  в  світі  є  такий.    Як  лист  на  дереві  зелений.
Один  ти  в  світі  є.  Один.  Як  ясне  сонце  є  у  небі.

Щоб  хтось  твоє  життя  прожив,  ти  не  чекай.
За  себе  сам  відповідай.
Бо  кожен  в  світі  є  один,  і  сам  за  себе.  Так  видно  треба.

Тебе  спитають,  що  зробив?  Чи  допоміг?  Чи  зрозумів?
Чого  досяг?  І  як  пройшов  життєвий  шлях?

Один  ти  в  світі  є.  Один.  Та  не  самотній.  Із  кошиком  
йдеш  по  життю.  Ото  ж  поглянь,  чи  не  порожній?

Нехай  він  повниться  добром  і  теплотою.  Один  ти  
в  світі  є  такий.  І  ми  усі  -  разом  з  тобою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673689
дата поступления 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Іванюк Ірина

Той степ в твоїх очах


Осінній  степ  -  мій  лицарю  надій!
О  скільки  міці  у  тобі,  мій  друг  натхненний!
Нескореності  дух  ти  викував  в  вогні,
зі  сплавів  дорогих,  легкі,  як  птах,  стремена...

І  вітровій,-  твій  брат,-  у  просторах  земних,
прудкіший  від  орла,  вільніший  за  свободу;
я  бачила  його,-  той  степ  в  твоїх  очах,
бо  ти  є  син  землі,  ти  син  свого  народу...

Я  доторкнусь  лишень,-  дозволь  хоча  б  на  мить,-
хоч  краєчком  душі:  так  не  ховай  свій  погляд!
А  там,  в  степах  отих,  ідуть,  ідуть  дощі,...
і  степ  осінній  твій  -  подібний  так  до  мого.

21.06.2016р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673876
дата поступления 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Дід Миколай

Я не продам величну РУСЬ

Тобі  мій  краю  присягаю,
Лише  тобі  буду  служить.
Для  тебе  все  в  житті  здолаю,
Довіку  буду  боронить.

Моє  життя  -  то  неба  повінь,
Небес  святих  живильний  дощ.
У  морі  буйнім  наче  човен,
На  перехрестях  подорож.

Та  я  не  падав,  не  скорюся...
І  не  продам  величну  Русь.
За  неї  Богу  помолюся,
І  з  Сатаною  поборюсь.

Характер  мій  твердий,  як  криця,
Доносив  правду  й  не  мовчав.
Щоби  живила  люд  криниця,
Я  їй…  -  фундамент  змурував!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673851
дата поступления 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Лина Ланская

НЕ ПРОБАЧИВ

Вона  розкривала  двері,
А  я  розривала  душу,  -
Фрагменти  сумних  містерій
Застигли,  ніяк  не  зрушу.

Вона  крокувала  з  даху,
Вважала,  що  має  крила
І  він  натерпівся  страху.
Я  ж  слухала  й  "розуміла".

Він  майже  не  спав,  до  ранку
Стеріг,  коли  скрипне  шиба.
Вона  ж  на  стрічки  фіранку,  -
І  ось  у  "квітках"  садиба.

Ламав  те  гілля  в  букети,
А  потім,  в  обіймах  тихо
Читав  про  любов  сонети.
В  кутку  зачаїлось  лихо.

Вона  в  молитвах  -  прокльони,
Ночами  сидить  у  чаті.
Зламала  всі  телефони
І  стрілки  на  циферблаті.

Він  ніжив  її,  а  потім
У  дощ  і  у  сніг  -    до  мене.
Подзвонить,  що  на  роботі,
І  гонить  авто    шалено.

Я  мовчки  плела  серветку,
І  слухала  жахів  сповідь.
Втопив  не  одну  жилетку
У  сліз  нескінченну  повідь.

Палив  без  кінця  і  краю,
Мене  не  чув  і  не  бачив.
На  тихе  моє  -  "Не  кохаю"
Здригнувся  і...  не  пробачив.
22.06.
[img]https://pp.vk.me/c424620/v424620721/89a1/OGf5r0BWGNI.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673843
дата поступления 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


OlgaSydoruk

Сонце ховалось за гори…

Сонце  ховалось  за  гори...
Ніч  запалила  вогні  -  
Білі  й  сріблястії  зорі,
Схоже  -  малі  ліхтарі...
Нічка  вмостилась  на  море...
Піну  збивала  в  брюле...
Заколисала  поволі  -  
Піснею  хвильки  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673853
дата поступления 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


ТАИСИЯ

МОЯ ПАЛАТКА

Моё  жильё  со  мной  повсюду.
Так  романтична  эта    "хатка"
Не  подойдёт  она  верблюду.
Мне  по  душе  моя  палатка.

Когда  объявлен  шторм  на  море,
Уходим  с  ней  повыше  в  горы.
Нас  лес  таинственно  укроет...
Настроит  нас  на  разговоры.

Меня  влечёт  писать  стихи...
Мой  друг  диктует  свою  прозу.
Я  воспеваю  лопухи...
Писатель  -  белую  берёзу.

В  лесу  -  завидная  ночёвка,
Когда  собралась  вся  "тусовка!.
Съедобной  пищей  полон  лес.
Любой  червяк  -  деликатес...

Жильё  романтикам  доступно.
Мена  палатка  вдохновляет.
В  ней  мне  достаточно  уютно.
Вдвоём  -  уютнее  бывает.

22.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673840
дата поступления 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Лина Ланская

НЕ ВИМОЛИТИ

Не  вимолити  приязні  повік.
Коли  прозорим,  ніби-то  серпанком,
Чи  сірим  дощовим  розтану  ранком,  -
"Та  десь  була  сьогодні  ще",  -  убік...

"Та  що  ти!  Вже  тому  минає  рік,
Як  донесхочу  щось  там  жебоніла,
Співала,  реготала,  шепотіла,
Не  чуючи  зловісних  крил  шулік."

Не  випросити  крихточку  жалю
У  серця,  що  завмерло  в  летаргії.
Чекає,  ось  почнуть  збуваться  мрії,
Діастола  наповниться  -  "люблю"  -

Хмільним  вином;  червона  та  густа,
В  прощання  виливається  сльозами
І  вже  на  лаві,  он  під  образами,
Під    захистом  ікони  і  хреста.

Не  вимолити  долю,  що  вже  є,
Те  і  несем,  стенаючи,    до  скону.
Не  вічний  трон,  не  забереш  корону,
Коли  тебе  Морана  з  ніг  зіб"є.
15.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673772
дата поступления 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


desert rose

Поцелуи

Поцелуй  для  меня  –  это  воздух,  
который  передается  через  губы  
при  чувственном  касании.  

Мой  спасатель  насыщает  меня  кислородом:  
эмоциями,  энергией,  жизнью…  
передает  мне  спасательный  круг  на  легкие,
которые  сужаются  и  расширяются  благодаря  ему.  
Этот  круг  не  дает  мне  утонуть  во  мраке  холодных  вод  
быта  и  реальности…

Когда  меня  не  целуют,  
мне  становится  трудно  дышать…  
И  я  не  преувеличиваю.  

Моему  телу  не  хватает  импульсов,  
органам  –  кислорода,  
губам  –  цвета  и  тепла.  
Мне  хочется  искусать  их  в  кровь,  
чтобы  хоть  как-то  насытить  их…  
красным  теплым  веществом.

Мне  становиться  все  труднее  дышать  с  каждым  днем…  

Спаси  меня!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673706
дата поступления 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


miss Blues

Путь…


Тихо  спит  "разумный"  под  утро,
Успокоенный  Господом  мудро...

Все  без  пробок  пробирки  "инвитро",
Все  лекарства  с  пометкой  "нитро"...

И  крепчает  вселенская  "мантра",
Крепче  может  быть  только  "Ватра"...

Человек!  Разумный,  в  приставке,
Обесценены  все  твои  ставки...

Нефть  и  войны  важнее  жизни!
Путь  недолгий,  ведущий  к  тризне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673765
дата поступления 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Оксана Р.-Г.

А кажуть…

А  кажуть,  що  душа  людська  -  криниця...
У  когось  -  море,  в  когось  -  океан,
Чиясь  порожня,  десь  -  як  повний  дзбан...
Та  чи  зуміє  спраглий  з  них  напиться?..

А  кажуть,  наче  серце  не  старіє...
Воно,  гадаю,  -  дзеркало  життя:
Які  нитки  -  таке  ж  і  вишиття,
Яке  зерно  -  такий  врожай  дозріє.

А  кажуть:  час  лікує  усі  рани...
Щасливці,  хто  зумів  себе  зцілить!
Моя  ж  душа  повік  не  відболить  -
Ті  рани  вже  -  почесні  ветерани...

А  кажуть:  ковалі  свого  ми  щастя...
Та  куємо  щось  начебто...  Хто  зна,
Чому  вінчає  фініш  кривизна?..
Та  що  кується,  те  колись  воздасться!

А  кажуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673717
дата поступления 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


miss Blues

Будет всё как всегда…

Вроде  всё  как  всегда  -  облака  и  туманы  седые,
И  гудят  провода,  провожая  сбежавший  рассвет.
Чёрно-белые  фото,  где  мы  навсегда  молодые,
И  где  живы  ещё  те,  которых  теперь  с  нами  нет...

Вроде  всё  как  тогда  -  золотые  ковыльные  дали,
Выткан,  кем-то  незримым,  из  алых  тюльпанов  ковёр...
Только  вот  почему,  кем  хотели  мы  так  и  не  стали?  
И  у  жизни  своей  ты  как  гость  или  времени  вор...

Будет  всё  как  всегда  -  колокольные  медные  звоны.
Будет  снова  весна  и  осенний  медовый  закат...
Будут  эти  слова,  эта  музыка,  слёзы  и  стоны.
Только  жизнь,  что  прожил,  никогда  не  вернётся  назад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673661
дата поступления 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


OlgaSydoruk

Небо касалось слов междустрочья…

Небо  касалось  слов  междустрочья  -  звёздами(падшими),лунной  тропой...
Плюшевым  бархатом(чёрным  навечно)  -  ластика  осени(золотой)...
Помнишь,как  падал  багряный  лист  на  маслянистость  фетра?..
На  авансцене  седой  артист  прятал  слезу  от  ветра?..
Плечи(невольно)согнули  дугой  -  снежно-колючие  вьюги?..
Чья  то  душа  улетала  домой(под  Бранденбургские  фуги)?..
Если  когда  то  разлюбишь,то  -  уходи(без  обид)...
Лишь  пуповину  разрубишь  -  прошлого(монолит)...
Если  когда  то  разлюбишь,то  -  вспоминай(иногда)...
Если  ты  что  то  забудешь,то  -  покараешь  себя...
Холодом  растерзают  -  волею  свысока...
С  болью  нас  повенчают...Странною...Навсегда...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673638
дата поступления 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Вячеслав Рындин

Жаворонок

[b][i]Пора  июньская  –  в  зените
Альт  скрипка  кантовых  вершин
Вершит  гармонию  транслитом
Полифонических  картин…
Борейчик  вволю  –  колосится
Хмельная  рожь  –  в  хмелю  молчит
Родных  полей  императрица  
Жара  июньская  как  щит
Для  всевозможных  холоданий
Целебно-выгодных  –  простых
Мелодий  певчих  мирозданий,
Как  став  защитою  –  звучит[/i]!!![/b]

21.  06.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673657
дата поступления 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Потусторонний

Рассветное.

Вдыхала  утро  тишина,  
а  месяц  формой  ятагана  
срезал  с  небесного  сукна  
остатки  звёздного  дурмана.

Свет,  словно  воздух,  наполнял
значеньем  сонные  пустоты.  
Восток  был  юношески  ал
от  нерастраченной  свободы.  

Вся  жизнь  клубилась  впереди,
такое  было  ощущенье,  
что  не  вмещается  в  груди  
её  чудес  предвосхищенье.

Туман  кудрявый  и  босой    
бродил  по  кромке  дня  и  ночи.    
Точились  нежною  росой
его    растерзанные    клочья.

Тьма  отступала  за  черту,  
обозначая  время  тенью.
Неунывающий  петух
пел  дифирамбы  воскресенью.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673560
дата поступления 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016


miss Blues

Был июнь…


Цветущей  липой  дышит  город.
Пришли  внезапные  дожди...
Так,  без  зонта,-  вода  за  ворот,
Идёшь  и  шепчешь  -  подожди...

Куда  ты  мчишься,  чудо  лето?
Отцвёл  шиповник  и  жасмин...
Такие  ранние  рассветы...
А  на  губах  полынь  и  тмин

Горчит  несбывшимся  желаньем.
В  то  лето  жарким  был  июнь.
И  лёгким  было  расставанье,
И  ты  был  чист,  красив  и  юн...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673485
дата поступления 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016


Циганова Наталія

***

Заикаясь  синкопами,  сердце  спешило  громко
обогнать  предначертанность:  вслед  за  часами  –  стать…
Безразмерные  ужасы,  небо  стянув  котомкой,
копошились  над  волнами    там,  где  должна  быть  гладь…
там,  где  лишь  часом  ранее  звонко  смеялось  лето…
где  с  размаху  здоровались  вёсла  с  большой  водой…
и  вопросы  разбросаны  вдоль  побережья  где–то,
как  закладки  для  книжки  на  рубрике  «Путь  домой»…
почитать  по  прибытию…
с  мамой…

…молчит  запястье…
не  пригладится  локон  вихрастый  макушки  вдоль…
не  подросшее  сердце  не  станет  моложе  счастьем…
замолчавшему,  юному,  старше  не  стать  на  боль…




Трагедия  в  Карелии  18  июня  2016  года:
                                     утонули  14  детей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673518
дата поступления 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лина Лу

ПРОПАДИ В МЕНІ

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616706

Пропади  в  мені  сполохом,
Пропади  в  мені  спалахом,
Життєдайною  річкою,
Спопеляючи  свічкою;

Поклоняючись  Молоху,
Помираючи  волохом.
Тільки  темною  нічкою
Не  залиш  мене  з  острахом.

Розлютись,  та  не  гнівайся,
Розірви,  та  не  надовго.
Випивай  сльози  солодко,
Наливай  душу  солодом.

Сповідай  і  сповідайся
У  безмежжі  безвладного.
Розчинись  швидко  й  коротко...
Не  застигни  лиш  холодом.


[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00616706.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673305
дата поступления 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лина Ланская

ЧОРНА МІТКА

Сяйвом  спогади  -  на  поріг,
У  пустелі  сніги  в  пісок,
Бригантини  і  шхуни  на  дні  морському.
Різних  доль  урожай  достиг,
Здичавів,  не  цвіте  бузок,
Переживши  століть  нетривку  оскому.

Наші  долі  колись  ще  Ной
У  човні  рятував  від  зла.
Те    -  "по  парі"  здається,  про  нас  з  тобою.
Не  заквітчаний  аналой,
Видно  ангел  мій  без  крила,
Знову  звінчані  Чара  і  Дзвін  Журбою.

[img]http://econet.ru/uploads/pictures/125370/content_kubok-likurga__econet_ru.jpg[/img]

У  моїх  зіницях  твої
Назавжди  залишились,  знай.
І  нехай  зірки  не  зійшлися  і  досі.
В  океан  впадуть  ручаї,
Бистриною  рік,  почекай
Оніміла  квилить  душа  в  безголоссі.

Сяйвом  спогади  через  край.
Вкаже  шлях  паперовий  змій  -
За    вітрами  грайливо  тріпоче    нитка.
Хмари  чорної  уникай
І  зневіру  пити  не  смій,  -
Бо  зотліла    непослана  чорна  мітка.

Загадковий  древній  Римський  кубок  Лікурга  вилитий  із  скла  і  нагадуює  формою  дзвін.Чара  має  здатність  міняти  колір,залежно  від  освітлення  від  зеленого  до  червоного.Це  пояснюється  тим,що  дихроїчне  скло  містить  колоїдне  срібло  і  золото.
Техніка  виготовлення  чари  настільки  досконала,що  може  бути  віднесена  до  того,що  ми  ЗАРАЗ  звемо  нанотехнологіями.
Які  ще  скарби  і  таємниці  ховає  від  нас  минуле,хто  зна?..
17.06.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673489
дата поступления 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лина Ланская

АКВАРЕЛЬ

Він  ніколи  її  не  шукав.
Забуваючи  всі  образи,
Як  примарний  ескіз  оази,
Вона  просто  до  нього  йшла.
Заклинала,  хоч  як  не    лякав,
Розсипаючи  хризопрази  -
Сніп  іскристий  -  магічні  фрази,
Серед  страху,  розлук  і  зла.

Струменіла  червоним  біда,  -  
З  неба  сипався  сніг  на  квіти.
Білосніжно-брудний,  розмитий,
Як  ганчір"я  з  кривавих  ран.
Вже  нема  ні  дерев,  ні  гнізда,
Тільки  кригою  скам"яніти,
Тільки  тугою  день  умитий
У  полоні  самооман.

Він  ніколи  її  не  шукав.
Закотившись  у  ніч  під  вечір,
Затихає  клекіт  лелечий,
Сон  в  обійми  бере  серця.
Упаде  сяйвом  кладка  хистка
На  прозорі  хвилясті  плечі.
Зціпеніє  вир  холоднечі
В  акварелі  пензлем  митця.
19.06.

[img]http://e-notice.ru/uploads/posts/2013-03/1362579367_22.jpg[/img]
Сніп  зелених  іскр    розсипався  закляттям  в  пошуках  Єдинорога(Гаррі  Потер),
А  червоних  -  коли  загрожувало  лихо.

Художник  Жіль  Грімо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673216
дата поступления 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лина Ланская

АКВАРЕЛЬ

Він  ніколи  її  не  шукав.
Забуваючи  всі  образи,
Як  примарний  ескіз  оази,
Вона  просто  до  нього  йшла.
Заклинала,  хоч  як  не    лякав,
Розсипаючи  хризопрази  -
Сніп  іскристий  -  магічні  фрази,
Серед  страху,  розлук  і  зла.

Струменіла  червоним  біда,  -  
З  неба  сипався  сніг  на  квіти.
Білосніжно-брудний,  розмитий,
Як  ганчір"я  з  кривавих  ран.
Вже  нема  ні  дерев,  ні  гнізда,
Тільки  кригою  скам"яніти,
Тільки  тугою  день  умитий
У  полоні  самооман.

Він  ніколи  її  не  шукав.
Закотившись  у  ніч  під  вечір,
Затихає  клекіт  лелечий,
Сон  в  обійми  бере  серця.
Упаде  сяйвом  кладка  хистка
На  прозорі  хвилясті  плечі.
Зціпеніє  вир  холоднечі
В  акварелі  пензлем  митця.
19.06.

[img]http://e-notice.ru/uploads/posts/2013-03/1362579367_22.jpg[/img]
Сніп  зелених  іскр    розсипався  закляттям  в  пошуках  Єдинорога(Гаррі  Потер),
А  червоних  -  коли  загрожувало  лихо.

Художник  Жіль  Грімо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673216
дата поступления 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лю

Не звикай

До  мене  не  звикай,  бо  я  неначе  вітер,
В  мені  бурлить  неспинна  течія,
І  не  тримай  мене,  зів'януть  квіти,
Та  не  приборкуй  теж  моє  життя.

Не  обіцяй,  що  будеш  ти  кохати,
Мені  це  не  потрібно,  так  і  знай,
Я  вільна  в  почуттях,  зняла  кайдани,
Своє  кохання  іншій  ти  віддай.

Не  приручай  мене,  я  непокірна,
І  волелюбність  я  ціную  над  усе,
Не  озираючись,  піду  неначе  відьма,
Благаю  не  звикай,  бо  втратиш  ти  себе.

Лю...
18.06.2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673154
дата поступления 18.06.2016
дата закладки 20.06.2016


miss Blues

Дивный вечер…

Солнце  улеглось  на  горизонте
В  лёгком  гамаке  из  облаков.
И,  закрыв  своё  соцветье  "зонтик",
День  растаял,  да  и  был  таков...

Не  спеша  приходит  тихий  вечер,
Распаляя  зарево  небес...
Мотыльки  слетают  на  свечи
В  танце  необузданных  повес.

Темнота  разбавлена  водою  -
Серо-голубая  акварель...
Притворилась  рыбкой  золотою  
В  дивный  вечер  старая  форель...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673324
дата поступления 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Олекса Удайко

БУЛО КОХАННЯ

       [i]Умирає  любов  від  утоми,  а  ховає  її  забуття.  
                                                                   [b]Жан  Лабрюєр[/b]
 [youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]                                                                                                    
[i][b][color="#0b8fd1"]Коли  ти  стрів  той  юний  погляд  кароокий  
й  потупив  очі  соромливо  вниз,
а  там  –  трава,  а  там  –  незнаний  світ  широкий…
й  неспалений  вогнем  притулок  одинокий,
без  чого...  вже  тобі  не  обійтись;

коли  удруге  погляд  стрів  на  випускному,
й  крилом  на  вас  майнув  той  білий  вальс,  
а  серце  билось,  мов  чмелений  метроном.  І...  
очей  несила  відвести  убік  до  втоми,
й  лоскітним  вам  примарився  аванс;  

коли  її  нема,  а  думка  жаско  млоїть,
і  там,  де  серце,  –  в  а  к  у  у  м,  діра;
коли  все  інше  вас  уже  не  непокоїть.
і  хочеться  велике  щось  в  житті  накоїть,
та  слово  від  розлуки  завмира;

коли  до  тебе  хіть  опівночі  заскочить,  
й  майне,    як  тінь,    уявна  насолода,
(Вона  –  мов  сонця  промінь  серед  ночі!)  
й  згадаються...  у  білім  вальсі  дивні  очі  –
немов  за  пам’ять  вчасна  нагорода;

а  ще  –  коли  на  ум  не  йде  в  її  негоді
ніч-чого...  лиш  її  єдиний  шанс,
а  вам  –  про  інше  щось  і  думати  вже  годі,  
нехай  у  світлу  днину  чи  у  непогоду  –
згадався  той  
                                     останній  
                                                                   білий    
                                                                                         вальс;  

коли  у  ці  важкі  для  вас  обох  хвилини    
зволожила  щоку  гірка  сльоза,
а  думка  та,  немов  з  глибин    життя  перлина,
до    ваших  світлих  днів  все  
                                                                                 лине…  лине…  лине,
                                           
                                         БУЛО  КОХАННЯ!  
                                             «Проти»  –  хто  ?..
                                                       А    «за»?  

…Усім  нам  личило  б  таке  Кохання  –
Злетіло  враз  –  
                                               й  до  самого  
                                                                                         заклання…    [/color][/b]

19.06.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата поступления 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Циганова Наталія

Немного от дождя…

Дождей  свинцовый  утренний  подъём
сместился  центром  тяжести  к  полудню.
Всё  в  тот  же,  вдаль  зашторенный,  проём
летят  всё  так  же  низко  те  же  будни…
летят,  курлыча  памятью  по  мне,
неся  на  крыльях  веские  улики,
что  солнце  тенью  шлялось  по  земле
от  снежных  баб  –  до  зреющей  клубники…
что  я  была  там…  горстью  от  мечты
рассыпав  снег  –  сорвала  одуванчик.
В  нетронутые  подлостью  черты
влюблялась  я…  
в  меня  –  влюблялся  мальчик…
Пустил  стрелу  огня  небесный  вождь,
приправив        до  изнанки  громкой  дозой…

…любить,  хотя  бы  рифмой,  этот  дождь
за  то,  что  он,  как  жизнь,  прекрасен  прозой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673185
дата поступления 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Потусторонний

Депрессивно-регрессивное.

Отошли  у  истории  воды.  
Суетятся  вокруг  кукловоды.  
Раздвигает  могильные  своды  
для  инверсного  цикла  Земля.  
Вымирают  миры  и  народы,  
делят  место  под  солнцем  уроды,  
сладострастно  сплелись  антиподы  
в  бесконечных  просторах  пыля.  
Милосердие  вышло  из  моды.  
Терроризм  –  прелый    высев  свободы.  
Поднимаются  нежные  всходы,  
вознося    своего  короля.  
Нелюбовь    заполняет  пустоты,  
олигархам  поют  нищеброды  
на  коленях    хвалебные  оды,  
огрызаясь  на  руку  Кремля.  
Уплывают  в  страданиях  годы,  
иссякаемый  бонус  природы,  
приближая  обратные  роды.  
Не    назло.  Справедливости  для.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673166
дата поступления 18.06.2016
дата закладки 20.06.2016


НАДЕЖДА М.

Лиш кілька крапель доброти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg  [/youtube]



Цей  спів  тобі,маленьке  серце,
Яке  ти  ніжне,    золоте!
Душі  багатство  -  слів    озерце,
Де  доброти  зерня  росте.

В  серцях  хороших  дає  сходи,
Квітками  вдячності  цвіте.
Врожаєм  сонячним  ще  родить,
Якщо  це  слово  не  пусте.

Із  слів  складатимуть  букети
І  даруватимуть  їх  тим,
Хто  втратив  віру  в  душі  злети,
Життя  відчув  своє  гірким.

Добавлять  сили  в  час  зневіри,
Не  стане  й  сліду    гіркоти,
Що  полином  цвіла  безміри,.
Лиш  кілька  крапель  доброти.

Коли  ж  наткнеться  на  бездушніть,
Не  вб"ється  ядом  доброта.
Та  завжди  стримуйте    поспішність,
Що  часто  кидають  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата поступления 18.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лю

Тишина

Німі  ілюзії,  самотня  пустота,
У  сутінках  сховалося  відлуння,
Притихла  поневолена  душа,
Заглибилась  у  сковане  будення.

У  сірім  просторі  блукаю  наче  тінь,
Шукаю  свої  втрачені  надії,
Де  день  ховається  й  приходить  ніч,
Там  розгубилися  чарівні  мої  мрії.
***
Іскра  в  очах  погасла,  не  горить,
Все  наслухаю,  як  самотність  помира.
Ця  тишина  до  мене  скоро  заговорить..
І  раптом  тишина  сказала  мені  :
-  ТАК!

Лю...
17.06.2016
Нічого  особистого,  настрій  ЛГ  з  побаченої  картини  про  самотність  і  спустошеність  душі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673022
дата поступления 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Лина Ланская

ЩЕ Й НА ДОДАЧУ

Ще  й  на  додачу,  тих  слів    брутальних  ескіз.
Жалять  підозрами    ревнощів    дикі  нетрі.
Бачу  її  у  твоєму  авто  і  в  светрі,
Тільки  облич  не  бачу,  -    завіса  із  сліз.

Ще  й  на  додачу,  завис  чомусь  абонент,
Тільки  картинка  -  глумливо  сміються  губи.
Темні  думки  полонили,  летять  суккуби
Випити  кварту  душі  -    пікантний  момент.

Ще  й  на  додачу  мовчиш,  я  зникаю  знов.
Хочеш  зміню  адресу,  приречена  сімко?
Вимкну  уяву,  ковтаю  безжально  й  стрімко,
Разом  із  слізьми  оту  байдужу  любов.
16.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672735
дата поступления 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016


Макієвська

Ой, під липою, під златокосою…

В  обіймах  літа,  у  серпанку  ночі,  
Мерехтять  у  небесах,  зоряні  очі,
Такі  дивовижні  й  трохи  пророчі...
Летять  до  вирію,  бажання  дівочі.

Ой,  під  липою,  під  златокосою,
Цілувалася,  я  з  тобою,  босою...
І  вдихали  ми  аромат,  чарівний,
І  пили  кохання,  напій,  ой,  та  хмільний.

Дивилися    з  небес  зоряні  очі,
Щось  там  ворожили,  на  шляху  молочнім,
Блимали,  махали,  час  зупиняли,
А  ми  все  стояли,  від  жаги  згоряли...

Ой,  під  липою,  під  златокосою,
Цілувалася,  я  з  тобою,  босою...
І  вдихали  ми  аромат,  чарівний,
І  пили  кохання,  напій,  ой,  та  хмільний.

То  вино  пряне,    на  медових  росах,
Та  не  встояли  ми,  хмільні,  на  покосах...
Ой,  липо,  липонько!  Мила  дівонько,  
Сховай  ти  нас,  схили  свою  голівоньку.
 
Ой,  під  липою,  під  златокосою,
Цілувалася,  я  з  тобою,  босою...
І  вдихали  ми  аромат,  чарівний,
І  пили  кохання,  напій,  ой,  та  хмільний.

Прикрий  наш  солодкий  гріх    від  зір  очей,
Під  серпанком  ночі,  від  погляду  людей,
Де    тільки  ми  та  цвіркуни  співочі,
Там  стуни  кохання  бринять  ,  що  є  мочі.

Ой,  під  липою,  під  златокосою,
Цілувалася,  я  з  тобою,  босою...
І  вдихали  ми  аромат,  чарівний,
І  пили  кохання,  напій,  ой,  та  хмільний.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672712
дата поступления 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Валентина Ланевич

В волошкове небо дивляться волошки.

В  волошкове  небо  дивляться  волошки,
Заплітає  коси  пшеничне  колосся.
Усміхаюсь  сонцю  -  не  біда,  що  зморшки,
Бороздять  обличчя  і  не  все  збулося.

В  соняхах  під  тином  загубились  мрії
І  роки  з  птахами  в  вирій  відлетіли.
Курним  шляхом  йду  я  -  обважніли  вії,
Перехрестя  долі  хрестом  наділили.

Ангел  за  плечима,  на  вустах  молитва,
Хрест  уріс  між  ребер  та  із  тілом  злився.
Ступну  в  невідомість  босоніж,  там  бритва,
Защемила  душу...Усміхнусь...Скорюся...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672771
дата поступления 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Циганова Наталія

…і падали думки у попільничку…

В  стрибках  температури–ідіотки
ти  тихо  сумувала  на  папері.
Прощанню,  за  сценарієм,  відсотки
(сьогодні  це  були  з  балкону  шмотки)  –
замало  слів…  але  багато  серій.
В  чергове  не  дивитися  у  личку.
Адресу  замінити  на  приблизно.

…і  падали  думки  у  попільничку,
що  й  досі  не  сприймається  за  звичку
вдягати  ліжко  у  нову  білизну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672602
дата поступления 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Циганова Наталія

…і падали думки у попільничку…

В  стрибках  температури–ідіотки
ти  тихо  сумувала  на  папері.
Прощанню,  за  сценарієм,  відсотки
(сьогодні  це  були  з  балкону  шмотки)  –
замало  слів…  але  багато  серій.
В  чергове  не  дивитися  у  личку.
Адресу  замінити  на  приблизно.

…і  падали  думки  у  попільничку,
що  й  досі  не  сприймається  за  звичку
вдягати  ліжко  у  нову  білизну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672602
дата поступления 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Дід Миколай

її славу побачу по праву

Почекайте  літа,  не  біжіть…
Я  прошу  вас  кохані  заждіте?
Те  що  мав,  із  собою  візьміть…
А  що  матиму,  нам  залишіте.

Ще  надії  попереду  всі…
Хоч  моя  Україна  безкрила.
Та  я  вірю,  побачу  в  красі…
Доки  є  ще  у  мене    вітрила.

Моє  серце  неначе  в  труні…
Як  болить  же  мені  за  державу.
Ой,  як  хочеться  жити  мені…
Її  славу  побачить  по  праву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672588
дата поступления 15.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Лина Лу

КАРТИННЫЙ ВИХРЬ

Картинный  вихрь    -  эмоции  на  взлете.
Ломает  руки,  очи  к  небесам.
Плутая  в  бесконечном  переплете,
Кликушества  внимая  голосам.

Обид,  капризов  "малость"  -  не  измерить,
У  маникюра  каждый  день  сочтен.
На  все  засовы  запирает  двери
Ее  души  извечный  моветон.

Подруги  прочь!  Друзья,  родные,  где  вы?
Цветком  благоуханным  не  с  руки,
В  удушливых  покоях  королевы
От  нарочитой  усыхать  тоски.

Картинный  вихрь  сметает  авансцену
На  окнах  драпри    -  капельки  дождя.
Сонеты  ежеднево,  по  катрену,
Слагала  ночью,  утром  уходя  

Себе  -  бальзам...  невидимые  стрелы
Пронзали  сердце,  источая  яд,
Бессмыслием  определив  уделы
Существованью,  приглашая  в  ад.
15.06.
Картина  К.Разумова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672542
дата поступления 15.06.2016
дата закладки 17.06.2016


ТАИСИЯ

"Держи карман шире"!

Когда  проживаешь  на  съёмной  квартире,
Тебе  не  удастся  держать  карман  шире.
Однажды  наступит  печальный  момент:
Предложит  "манатки  собрать"  бизнесмен.

Но  мир,  это  факт,  не  без  добрых  людей.
Решится  проблема  у  верных  друзей.
И  пусть  похудеет  широкий  карман.
Природа  подарит  тебе  талисман.

Целебной  водой  этот  край  напоИт.
И  море,  и  воздух  тебя  исцелит.
Морская  прогулка  тебя  успокоит,
А  горный  вояж  -  романтично  настроит.

Откроет  тебе  этот  край  свои  тайны.
И  ты  убедишься,  что    всё  не  случайно...
Везде  проявляется  воля  Господня.
Природа  в  объятья  зовёт  и  сегодня.

16.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672667
дата поступления 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Лина Ланская

СЛІПИЙ ПОВОДИР

Котилося  серце  розбите  до  ніг.
Слова,  як  медяник  отруйний
Навідліг  періщили,  мовби  батіг,
Зучора  -  розіпнуті  струни.

Засмічена  мова  брутально-гірка
Жорстоку  співала  "осанну".
Розірване  навпіл  стриба    гопака
Під  музику  ту  невблаганну.

Захекалось,  вмилось  сльозами...чи  піт
Пролився  солоним  нарзаном?
Скотилося  і  скрижаніло  у  лід
Запізно,  а  може  й  зарано?

Тому,  хто  до  серця,  найбільше  страждань
Ми    сміхом  зумовим  і  глумом,
Втопившись  у  повені  переживань,
Образим  найближчого,  нумо...

Караєм  людину  кохану,  без  мір,
Бо  тільки  вона  і  почує.
У  гніві  -  до  Бога!..  сліпий  поводир,
Не  згадуй  імен  Його  всує.
14.06.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672463
дата поступления 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.06.2016


Макієвська

Зазолотіла квітом липа…

[img]http://ukrainka.org.ua/files/87377_original.jpg[/img]

Зазолотіла  квітом  липа,
А  дощик  все  над  нею  схлипа,
Ще  більше    медом  вона  диха,
Я  насолоджуюсь  ним  стиха.

Вдихаю  липи,  духмяний  хміль,
Зникає  з  душі,  страшенний  біль,
Заліковуються  всі  рани,
Від  цілющої  її    прани.

Радію  я,  душа    літає,
А  соловейко  їй  співає
І  ллється  пісня  про  кохання,
Кінець  самотності  й  стражданням!

Вже  тануть  вуста  в  поцілунку,
У  медово-  хмільному  трунку...
Під  срібно-зоряним  серпанком,
Вип"ю  омани    філіжанку...

Ні,  ні,    кохання  жаданого,
Шаленого,  мережаного...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672351
дата поступления 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Валентина Ланевич

Зітхало небо під пташиний спів.

Зітхало  небо  під  пташиний  зичний  спів,
Притихнув  вітер  в  довгім  очереті.
У  високості  місяць  в  ореолі  плив,
Ясніли  зорі  в  мерехтливім  леті.

І  ворожила  ніч  на  крилах  кажана,
Дерев  патлаті  тіні  рахувала.
І  обіймав  подушку  сон,  вона  ж  сама
З  коханим  у  цілунку  завмирала.

Прозора  думка,  наче,  світлий  серпантин,
В’юнилась  в  хмільній  течії  тепла.
Роїлись  в  спраглім  серці  почуття  без  спин,
Вона  -  любила,  душа  її  -  цвіла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672347
дата поступления 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


OlgaSydoruk

Допишите: (в красном) куплеты…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697


Я  бродила  по  Вашим  стихам  
От  полуночи  -  до  рассвета...
Между  косами  скошенных  трав,
Ароматами(пряными)лета...
Под  мелодию(тишины),
Просветлённую  слогом  молитвы...
До  белесого  шрама(войны)
И  разломанного  пюпитра...
Допишите:(в  красном)куплеты...
Разрешите:  всем  прочитать...
Заблудившимся  в  сумерках  света...
Отрицающим  -  благодать...
Без  надежды  быть  узнанной  где  то
Я  бродила  по  Вашим  стихам!!!
В  постоянстве  деления  клеток
Возносилась  Осанна  -  грехам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672346
дата поступления 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Богданочка

ДО НОЧІ


Чаклунко  зваблива,  ти  знаєш  про  власну  красу?
Яка  ти  п'янка  у  одвічнім  своїм  супокої.
На  осуд  до  тебе  і  мрії,  й  тривоги  несу.
Розради  напитись,  чи  тиші  невтішно-терпкої.

В  тобі  -  океани  загадок,  моря  таємниць,
Емоцій  людських,  почуттів  і  гріхів  опівнічних.
Втікаєм  до  тебе  зі  світу  буденних  в'язниць
У  вимір  заблуканих  тіней  і  звуків  магічних.

Наосліп  ступаючи  стежкою  хто  зна  куди,
Під  ковдрою  хмар  темно-синіх,  в  обіймах  у  вітру...
Чи  папороть  нам  замережить  цвітінням  сліди?
Й  змалює  свою,  невідому  нікому,  палітру?

Які  ще  секрети  ховаєш,  царице  земна?
Чому  не  розкажеш  про  те,  що  ти  чуєш  по  світі?
…  Мовчить  так  велично,  і  так  непохитно  вона.
Лиш  в  темряві  тихо  тремтять  і  шепочуться  віти.

                                                                                         14.06.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672344
дата поступления 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Оксана Р.-Г.

Мить щастя

Мить  щастя!..  Усього  єдина  мить,
Мов  запізнілий  подарунок  долі...
Чому  ж  серде́нько  болісно  щемить,
Немовбито  карається  в  неволі?..

Ця  мить!  Медово-ба́жаний  момент
Хвилинощастя!..  Та  чому  солоний
Лишився  присмак?  Розкришилась  вщент
Надія!..  Чи  ж  душа  не  охолоне?..

О  се́рденько,  чи  варта  крихта-мить
Гіркої  жертви  в  запізнілу  осінь?..
Це  схлипи  долі...  Слі́зьми  відшумить
Миттєвий  спалах,  що...  палає  досі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата поступления 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Дід Миколай

і закипали в долах роси

У  венах  кров,  як  вир  бурлить,
Вогонь  гарячий  ринув  в  п’яти.
Кортить  тебе  в  собі  спалить...
Щоб  зцілувать  твої    принади.

Дай  притулю    до  себе  знов,
Знов  запалю  твої  бажання.
Віддам  усю  свою  любов...
Себе  поклавши  на  заклання.

Чи  то  за  покликом  богів,
Чи  то  за  подихом  любові.
Сплелись  в  єдине  ми  без  слів…
Птахи  замовкли  у  діброві.

Заклекотав  у  венах  струм,
Я  розплітав  шовкові  коси.
Чи  нам  на  спокій  чи  на  глум...
Знов  закипали  в  долах  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672299
дата поступления 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Vol_ly

де-факто

коли  прокидаються  тіні  забутих  утрат,
і    сонце  свій  хід  повертає  до  пекла  ...  в  долоні...
стискається  серце  від  болю  в  обіймах  лещат
гіркої  покути.  ми  здали  свої  бастіони

за  безцінь.  так,  наче  ніколи  нікому  ніхто
нічого  не  винен  -  звичайна  стилістика  ночі.
де-юре,  мов  птахи.  де-факто,  розбите  авто.
і  луснула    тиша  -  у  спину  беззвучно    регоче.  

чого  тобі?  колами  знову  ідеш  по  мені,
немов  по  воді,  доки  світ  мій  не  схопиться  криком.
нікому  ніхто...  то  чому  ж  так  гойдає  в  човні,
відколи  цей  спомин  про  нас  у  минуле  покликав?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата поступления 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Вячеслав Рындин

Виртуальная реальность

Пчела  летела  утром  ранним
По  направлению  норд-ост…
Явившись  в  срок  –  была  желанной
Клубничкой  фирмы  «Виртуоз»…  
Мечта  в  полёте  –  натуральна,
Как  урожайности  прогноз,
Её  статистика  –  реальна
Но,  вот  отчёт  –  отнюдь  –  непрост?!

…жужжащим  –  перекрёстным  курсом
Метался  шершень  –  молодой
Мытарил  в  воздухе  свой  мускул,
Являл  характер  медовой…
Клубничку  съев  –  к  концу  июня,
В  полях  колонии  невест,
Утёрши  сладенькие  слюни,
Вновь  удалился  –  на  зюйд-вест…

13.  06.  16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672014
дата поступления 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Потусторонний

Море.

 Из  космоса  море  -  огромная  лужа...
 Под  куполом  синим,  играется    солнцем.
 А  берег  ему  верноподданно  служит,  
 Послушною  галькою  стелется,  льётся.  

 Стихия  воды,  колебаний  и  ветра
 всегда  беспощадна  к  судьбе  дилетантов.  
 Но  умных  и  дерзких  не  трогает,  щедро  
 шлифует  характер  под  шик  бриллиантов.  

 Бывает  спокойным  и  ласково  тихим.  
 Как  пёс  чем-то  мокрым  лодыжки    щекочет.  
 Порою  взметнётся,  напомнив  про  лихо,  
 клокочущей  бездною  в  сумраке  ночи.
 
 Крушит,  налегая  на  сушу  всем  телом,  
 бьёт  лапами  оземь,  как  будто  кувалдой.  
 В    неистовом  буйстве  не  видно  предела,  
 душа  замирает  от  гула  и  гвалта.

 Великая  мощь  непокорной  природы,  
 стучит  в  теле  сильном  огромное  сердце.  
 Безмерно  в  чудовище  этом  породы.    
 Вовек  не  прочувствовать,  не  наглядеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672002
дата поступления 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Лина Ланская

ТОБІ БОЛИТЬ

Тобі  болить?  Мені  болить  не  менше.
Порвати  вени,  різати,трощить?
Якщо  ця  думка  не  з"явилась  вперше,
Нехай  востаннє  у  душі  дощить.

Не  змулити  життя  нестримних    річищ
Ненавистю,  таке  вже  воно  є.
Якщо  ти  втрати  відчаєм  не  злічиш,
Нехай  біда  ота  тебе  не  вб"є.

Тобі  болить?  Я  відчуваю,  ниє
Під  ребрами  щось,  неначе  запекло?
Якщо  та  ніч  вже  завтра  нас  накриє,
Нехай  не  забувається...було.

Кричати  можна,  тільки  хто  почує?
Натільне  ближче,  зношене  й  старе.
Якщо  любов  у  серці  не  ночує,
Нехай  ту  душу  пекло  забере.

Тобі  болить?  Прокльони  на  додачу,
Бо  сіль  криваву  рану  знов  ятрить.
Якщо  я  крадькома,  тихенько  плачу,
То  лиш  тому,  що  і  мені  болить.
13.06.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671927
дата поступления 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Циганова Наталія

…де ні слова про коха…

Озирнись  на  перші  сонячні  промені.
Я  в  них  сотні  заспіваю  пісень.
Вже  будинки,  окулярами  стомлені,
мружать  вікна  на  незібраний  день.
Перше  слово,  що  колись  без  закінчення,
підросло  -  і  стало  більше  сердець…
і  розсипалось  на  зорі  нелічені.
Обіцяй,  що  це  всього  лиш  кінець...
що  нарешті  коло  стане  трикутником…
що  прощання  загубило  число...

...вже  іди…  
в  свої  спустошені  сутінки,
де  ні  слова  про  коха…  
                                                 ані  сло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671900
дата поступления 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Лина Лу

МНЕ СЕБЯ

Мне  себя  слишком  поздно  ломать
И  зачем?
Перестать  расстилать  по  старинке,

За  пологом  вишневым  кровать,
Без  проблем
Расправляя  ладошкой  морщинки?

Мне  себя  упрекать  сотый  раз,
Не  с  руки.
Измениться  уже  не  успею.

Даже  если  черт  жару  задаст
Мастерски,
Я  не  стану,поверьте,  слабее.

Мне  себя  не  любить?..почему,
Где  резон?
Ведь  роднее,отнюдь,  не  встречала.

Пережив  не  одну  кутерьму
В  унисон,
Мне  душа  переждать  обещала.

Мне  себя  не  прощать...да  за  что?
Пропаду  -
Не  заметят  ухода  и  ладно.

Танец  с  саблями  там  у  шестов  -
Подойду
Посмотреть...чей-то  крест  неприглядный.

Мне  себя  слишком  поздно  менять,
Растеряв
Новых  навыков  блеск  и  уроки.

Не  догнать,  кто  ушел,  не  найти
Переправ
Через  времени  пропасть  до  срока.

12.06.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671869
дата поступления 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016


OlgaSydoruk

Когда мой Гений уходил…

После  ответа  на  комментарий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671120

Когда  мой  Гений  уходил,
Поставил  метку  на  запястье:  
Из  фиолетовых  чернил...
Три  раза    -  целовал(на  счастье)...
Ложилась  тень  -  на  амулет...
А  пульс(височный)  -  задыхался...
Когда  мой  Гений  уходил,
То  он  со  мной  не  попрощался...
И  проклинала  я  обет:
(Во  время  нежного  причастия)...
На  бесконечность  зим  и  лет...
На  время  солнца  и  ненастья...
Когда  мой  Гений  приходил,
То  покорялась  его  власти...
Секретно(в  двери)не  звонил...
Не  приносил(в  кармашках)сласти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671858
дата поступления 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Лина Ланская

ВАТРА ВАШИХ ДУШ

Ні  не  втома,  байдужість  банальна
Одягається  в  ношені  джинси.
Вкотре  тане  свіча  поминальна,  -
У  сльозах  розпливаються    риси.

Краєвиди  зникають  помалу,
Гірко  плаче  засмучене  селфі.
Хто  тебе  віддає  на  поталу,
Найгарнішу,  з  небачених  ельфів?

Він  обернеться  і  пожалкує,
Що  торкнутись  боїться  і  досі.
Страх  по  краплі  без  тебе  смакує,
В  снах  цілуючи  пальчики  босі

Не  твої...Тихим  шелестом  ранку
Завітає  під  ковдру,  а  завтра
Віднайде  неутішену  бранку.
Квітне  папороть,  -  душ  ваших  ватра.
11.06.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671646
дата поступления 11.06.2016
дата закладки 12.06.2016


OlgaSydoruk

Не важна мне твоя зрелость…

Экспромт


Не  важнА  мне  твоя  зрелость...
Не  нужнА  мне  её  сложность...
Мне  нужнА  -  лишь  её  нежность...
Мне  нужнА    -  лишь  её  кротость...
Прояви  иногда  слабость...
Покажи  мне  -  её  мудрость...
Я  люблю  -  за  её  смелость...
Ненавижу  её  -  за  глупость...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647160
дата поступления 26.02.2016
дата закладки 11.06.2016


OlgaSydoruk

Ночь воскрешения…

Ночь  воскрешения...
Понедельник...
Красные  розы...
Фужеры...
Вино...
Серьги  муранские...
Шик  карамели...
Полузабытое  божество...
Тучи,рождённые  облаками...
Дольче  агонии...
Дождь...
Болеро...
Жар  поцелуя...
Крик  коростели.....
Отблеск  потухшего  света  -  на  всё...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666937
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 11.06.2016


Богданочка

В плині днів…

Ці  краплинки  дощу
діамантами  б'ються  у  скло.
Дикий  вітер  ущух,
мов  ніколи  його  й  не  було.

І  манірна  печаль
у  минуле  відносить  думки.
Де  кохання  вуаль
вкрила  серце  моє  на  роки.

Ну  і  де  ти  тепер
мій  красивий  і  лагідний  Брут?
Що  мені  між  ребер
вилив  суміш  пекучих  отрут.

Що  любити  умів
лиш  словами,  і  більше  нічим.
А  слова,  в  плині  днів,
перевтілились  в  спогадів  дим.

Чи  забув,  а  чи  ні...
чорнооке  наївне  дівча?
Що  в  легкому  вбранні
пригорталось  до  твого  плеча.

Там  шукала  тепла,
де  ніколи  не  було  вогню.
Тільки  сіра  зола,
що  накрила  собою  брехню.

Але  час-рятівник
поскладав  все  на  власні  місця.
Ти,  як  вітер,  десь  зник...
й  наша  казка  не  мала  кінця.

Дощ  гримить  у  вікно,
наче  шибку  вмиває  слізьми.
Це  було  так  давно...
Була  я.  І  був  ти.  Та  не  "ми"...

                                                             11.06.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671620
дата поступления 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Янош Бусел

Ніч над містом.

               [i]  [b]    [color="#c91818"]Місячна  ніч...  Вулиці...Майдани...
                     Сквери...  Закохані...  Життя...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#252994"]Нiч    над    мiстом...Затихли    поволi
Шелест    крокiв    та    шурхiт    авто.
Спочивають    величнi      тополi,
Кущ,    травину    не    топче    нiхто.

Тут  -  замрiяне    вулиць    мовчання,
Там  –  майдан    срiбнi    променi    жне.
Спокiй...Тиша...Сердець    калатання,  
Двох    сердець,    що    злилися    в    одне...

Такі  ночі  для  них,-  це  навіки,-
Таке  носять  в  душі  все  життя...
Трепет...  Стогін...  Закриті  повіки...
Щастя...  Злет...Молодіжне  буття!..

Тiльки    липи,-  поголенi    юнки,-
З  жахом    струшують    мертву    кору.
Мабуть    тi,    мирно  –  атомнi    трунки,
Їх    знайшли  –  бо    росли    на    юру...

Нiч    квiтує...До    роздумiв    кличе...
Вiчнiсть    зорями    дивиться    вниз...
Люди...Свiт...Все    таке    таємниче,
Певно,    Божого    промислу    зрiз...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671627
дата поступления 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Лина Лу

ПРЕКРАСНОЕ МГНОВЕНЬЕ

Вот  дерзость  -  в  стойку,  все  долги  -  к  барьеру!
Вновь  память,  в  амнезии  утонув,
К  чертям  пошлет  былые  полумеры,
Когда  дыханье  наше  на  кону.

Бросок!  Еще  один,  затем  десятый,
Страсть  обоюдна  -  быть  или  не  быть?
И  кожа,  разливая  конденсаты,
От  пламени  пытается  остыть.

Следы  уколов  и  порезы  нервов  -
Решенье  душ;  что  зло,  а  что  добро?
Слияние  вне  времени,  наверно,
Спирали  неустанный  оборот.

И  распластав,  вольет  душе  забвенье,
Весь  разум  понемногу    растеряв.
Остановись,  прекрасное  мгновенье,
Вручив    ключи    от  пряных    райских  врат.

11.06.16



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671611
дата поступления 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Циганова Наталія

Мысли вслух от имени Пе…

День  с  натяжкой  оскалился  новостям  бессовестным,
оседлавшим  вакансию  между  сказом  с  притчей.
А  соседка  из    –надцатой  сокрушалась  горестно,
что  супруга  по  печени  стукнул  отпуск  нынче.
Ветер  пыхнул  жасминово  над  горячим  чайником,
полным  трав  и  спокойствия.  И  какого  рОжна?...  –
на  поход  ежемесячный  (плата  коммунальникам)
кофейку  с  коньячком  бы  мне…  и  без  кофе  можно.
Заскулил  показательно  некто  в  телевизоре:
всё  идёт,  мол,  как  часики…  но  немножко  мимо.
Я  душой  данным  паспорта  форы  дам  на  мизере  –
что  мне  Ваши  этюдики  с  бурной  пантомимой?...
Я  похожа  на  искорку  у  шнура  бикфордова.
Затянула  терпение  кукиша  манерой.
Проигралась  с  платёжками  треть  от  утра  доброго  –
да  на  третью  часть  пенсии  выгуляла  веру…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671572
дата поступления 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016


НАДЕЖДА М.

От, чи зможу від себе втекти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs  [/youtube]

Буйні  трави  вже  скинули  роси.
Простяглася  стерня  на  полях.
Віддзвеніли    давно  гострі  коси,
На  узбіччі  проліг  битий  шлях.
.
Гірко  пахне  туман  полинами.
Але  чий  то    залишився  слід?
Зарости  ще  не  встиг  бур"янами...  .
Як  же  важко  йти  шляхом  убрід.

І  осіли  думки  тут  тривожні...
Літо  в  розпалі,  це  ж  не  зима.
Ми  з  тобою  в  цей  час  подорожні.
Більш  тепер  нас  ніщо  не  трима.

Може,  краще  піду  я  стернею?
Інший    шлях  собі  треба  знайти..
Не  тремтіти  ж    мені  тут  душею.
От,  чи  зможу  від  себе  втекти?

Вечоріє,  знов  дощ  накрапає,
Розверзлася  дорога,  слизька..
Я  дивлюся:  це  хто  там  чвалає?
Отаке  тобі,  це  ж,  мабуть,  я...





.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата поступления 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Лина Лу

ДАВНО ИСТОНЧАЛИ

Давно  истончали  и  вера,  и  слово,  и  память,
Остатки  белесых  туманных  видений  ушли.
Какой-то  страницы  лукавая,  хитрая  замять
Окликнула,  будто  к  присяге  зовут  короли.

Окликнула,  вредная,  дерзким  неслыханным  словом:
Вернись,  отрываясь  от  суетных  планов  и  дел,
Пока  ты  еще  все  же,  Господом  не  титулован,
Запомни,  расписан  на  небе  земной  твой  удел.

Запомни  и  книгу  на  полку  подальше  упрятав,  -
Обложка  оторвана,  не  починить  все  равно;
Быть  может,ты    властью  сегодня  почти  император,
И  скипетр,  и  мантия  Небу  поверь,  все  равно.

И  скипетр  на  время,  и  золото,  и  горностаи,
И  юности  сладкая  дрожь  обойдет  стороной.
Ты  просто  ослеп,  ненадолго  отбившись  от  стаи,
Вневременных  истин  мосты  истончали  давно.
10.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671449
дата поступления 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Вячеслав Рындин

Июньская ночь

[i]Тени…  Тени…  Тени…
Звёзды…  Звёзды…  Звёзды…
Тени  на  плетени
Навели  костры…  
Искры  –  самоцели,
Мощь  –  в  горячих  точках,
Сели  в  карусели,
Разнеслись  –  вдали…
Пели…  Пили…  Ели
Молодые  хлопцы,
Под  сметаной  млели
Смачны  деруны…
Хмели  (и)  сунели,
В  образе  щепотки,
Дали  представленье  
Для  большой  ухи…
Утром  прогремели
Областные  грозы…
Вышли  с  колыбели
Красны  петухи…
Зорька  –  для  артели
Как  предвестье  Божье,
Сотворит  бессмертье  
Утренней  зари…  [/i]

10.  06.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671349
дата поступления 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Радченко

Літній вечір за вікном (акро)

Літній  вечір  за  вікном
І  вже  зовсім-зовсім  скоро
Тихо  ніч  торкне  смичком  -
Ноти  скрипка  ллє  просторо.
І  мелодія  легка,
Й  неймовірно  ніжна-ніжна

Вічна,  звідкись  здалека,
Елегантна,  ексцентрична
Чарами  наповнить  ніч
І  в  полон  візьме  до  ранку.
Річка  тихо  потойбіч

Засина  під  колисанку.
А  мені  ти  шепотів:

"В  ніч  таку  не  спиться,  мила.
І  нехай  вже  сад  відцвів,
Коси  снігом  притрусило.
Нам  дарує  доля  знов
Оцю  ніч,  сердець  любов,
Ми  ще  молоді  немов".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671313
дата поступления 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Богданочка

У ніжності - твої очі

У  ніжності  -  твої  очі,
У  пристрасті  -  твої  вуста.
Коли  мені  щось  шепочеш
Надія,  мов  цвіт,  пророста.
Не  здамся,  не  здамся  я  ...  та..

Як  можу  тебе  прогнати?
Пригріти  змію  розлуки?
Як  в  марева  -  твої  шати,
У  пестощів  -  твої  руки.
Віддати  себе  на  муки?

Не  можу,  я  так  не  зможу...
Не  вб'ю  у  собі  бажання.
Всю  зброю  покірно  зложу,
В  обіймах  зника  вагання,
Обличчя  твоє  -  в  кохання.
В  кохання..........


                                                                     9.06.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671292
дата поступления 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016


OlgaSydoruk

Филигрань - оставить лицам…

Я  хотела  бы  назад  возвратиться!..
Недосказанное  -  пропеть!..
Филигрань  -  оставить  лицам...
И  любовью  опять  заболеть!..
Но...  она  завешена  вуалью...
На  морщинках(паутиной)  -  пыль  дорог...
Правый  скошен  каблучок  -  моралью...
Под    дождём  не  слышен  топот  ног...
Мысль  переплетается  словами...
По  спирали  поднимается  на  пядь  -  
Искра,обжигающая  длани...
Разреши:разок    -    по-це-ло-вать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671251
дата поступления 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Лина Лу

РАЗОРВАННЫЕ ЧЁТКИ

Стелется  дым  над  восходом,
Солнце  замучилось  тучи
Считать.
Может  проклятье  над  родом?
Стон  в  ожидании  жгучем  -
Прощать.

Бусины  нервно  терзаю  -
Мысли  в  разброс  безутешно,
Опять.
Не  удержать  и  по  краю
Рвется  на  части  надежды
Печать.

Лунные  слезы  жемчужин
Окаменев,  исчезали  
На  дне.
Ворох  печали  отгружен,
Мы  бесконечность  искали
Во  сне.

Судьбы    кольцом  замыкая
Души  венчались  навеки
Луной.
Где-то  в  преддверии  Рая
В  море  вливаются  реки
Ты  возвращаешься,  знаю...
За  мной.

[img]https://www.stihi.ru/pics/2012/08/17/2945.jpg[/img]

09.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671249
дата поступления 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


ТАИСИЯ

Под сильным впечатлением

Стихи  рождаются  под  сильным  впечатлением.
(Давно  стремилась  оказаться  в  сказочном  лесу.)
Коперник  это  тоже  понял  при  сожжении...
И  отец  Фёдор  мигом  возвратил  бы  колбасу...

Вот,  наконец,  сбылась  моя  заветная  мечта.
В  лесу  без  устали  мы  бродим  в  поисках  грибов...
Нас  изумляет  эта  неземная  красота.
И  дивная  поляна  в  окружении  дубов.

В  тени  под  кипарисом  сладок  сон,  как  никогда.
Быть  может  мне  приснится  удивительный  маршрут...
В  сторонке  у  костра  уже  готовится  еда...
Природа  создаёт  уют  и  радостный  приют.

Что  угодила  в  муравейник  -  право  не  беда...
Для  острых  ощущений  -  это  только  лишний  плюс.
И  то,  что  змеи  повстречались  -  это  тоже  ерунда.
А  чай  из  чебреца  -  вот  это    да!  Отличный  вкус!

Наш  скромный  урожай  -  не  портит  настроения!
Прогулка  удалась!  Под  сильным  впечатлением!

8.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671175
дата поступления 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


НАДЕЖДА М.

Так швидко тане свічка воскова…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7RcmnGyZ2BQ[/youtube]


Так  швидко  тане  свічка  воскова,
Коли  їй  не  підтримують  горіння.
Отак  і  в  серці  тануть  почуття,
Від  подиху  малого  миготіння...
Любов  у  серці  швидко  потуха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671142
дата поступления 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Дід Миколай

…продав

Тобі  пишу  Надіє  наша,
Моя  Надіє  й  нас  усіх.
Кипить  у  грудях  повна  чаша…
Не  буду  брать  на  душу  гріх.

Коли  ще  тліло  з  кабінетів,
Бомонд    у  тряпочку  зітхав.
З  Майдану  вперше  із  поетів,
За  тебе  Надю  я  писав.

Невже  ти    дочко  засиділась…
Давно  у  нас  вже  все  не  так.
Чи  може  в  гратах  там  змаліла…
Не  Провідник  Ярош  –  чужак.

Ще  вип’ють    виплодки  із  чаші,
Шакали  з  виводка  кормиг.
Це  їх  печать…  герої  наші,  
Карплюк,  Музичко  і  Лісник.

Отож  не  зможу  я  змовчати,
Адже  ніколи  не  мовчав.
Я  правду  змушений  сказати,
Що    ж.д…  Україну  продав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671101
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Радченко

Я скучаю

Я  по  тебе  вдруг  скучаю,
Только  признаться  боюсь
И  вечерами  листаю
Книгу  с  названием  "Грусть".
Авторы:  сны,  мои  грёзы,
Память  и  боль,  и  мечты.
Только  улыбку,  не  слёзы,
Чувство  хмельной  пустоты
Чтенье  во  мне  вызывает.
Нежную,  лёгкую  грусть.
Просто  всегда  так  бывает:
Дней  убегающих  груз,
Словно  бы  прессом  по  чувствам  -
Камни  останутся,  пыль,
Но  между  ними  пробьются
Чувств  и  цветы,  и  ковыль.
Будет  всё  нежным,  неярким,
Тихим,  без  всплеска  в  душе.
Пылью  покрыты  помарки...
Светлое  чувств  купаже
Не  опьянит  уже  больше,
Голову  мне  не  вскружит.
Вновь  я  скучаю  о  прошлом  -
В  книге  закладка  лежит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545375
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 08.06.2016


Радченко

Соловейко

В  кущах  бузку  прижився  соловейко,
В  час  сутінок  розпочинається  концерт.
Він  арію  співа,  аж,  серце  тенька,
Бо  справжній  майстер  й  почуттів  людських  експерт.


Звучать  веселі  і  дзвінкі  рулади,
А  потім  змінюються  сміхом  і  плачем.
І  слухають  їх  заворожено  левади,
І  повний  місяць  ходить  манівцем.


То  затихає  тьохкання,  то  знову
Рве  тишу  навпіл,  розлива  безмежний  щем.
Я  відчуваю  гаму  незнайому
Незвичних  почуттів,  що  пахнуть  чебрецем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665204
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 08.06.2016


Ірина Кохан

Стежина до отчого дому

Є  багато  у  світі  стежинок,  стежок  і  доріг,
Найсвятіша  одна,  та,  що  в'ється  до  рідного  дому,
Зацілований  росами  батьківський  теплий  поріг
І  калиновий  кущ  у  цвітінні  лілейно-п'янкому.

На  похилений  тин,  той  що  бачив  тебе  ще  дитям,
Тремко  віти  спускає  стара,іще  дідова  груша.
І  від  неї  війне  тим  дитинно-щемким  каяттям,
І  зупиниться  час,  і  стоятиме  світ  незворушно.

Пригадається  враз,  як  у  синьому  небі  бузьки
Колисали  крильми  світлі  мрії  в  легкій  високості,
Клекотанням  своїм  проводжали  у  край  неблизький
Й  розтинали  тумани,  чекаючи  знову  у  гості.

Сколихнеться  земля.  Буйні  трави  ледь-ледь  зашумлять,
І  нестримно,  до  сліз,  так  захочеться  їх  обійняти,
Доторкати  долонями  свіжу  нескошену  гладь,
По  живих  рушниках  йти  босоніж  до  рідної  хати.

Скільки  б  ти  не  сходив  і  стежин,  і  широких  доріг,
Збережи  у  душі,  ту,  що  в'ється  до  отчого  дому.
Щедро  сонцем  облитий  дитинства  твого  оберіг
І  калиновий  кущ  у  цвітінні  лілейно-п'янкому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667044
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 08.06.2016


Ірина Кохан

Любистково, ромашково

Любистково,    ромашково    мені!
Лоскоче    думи    пісня    солов'їна,
З  -  поміж    полотен    неба    вдалині
Рум'янцем  свіжим  на  покоси  сіна
Нектарограйно  сходить  новий  день.
Черешнево,    суницево    довкола!
Коса  у  травах  радо:"  Дзень-дзелень"-
Останні    краплі    тиші    наколола
І    розв'язала    пахощів  мішки...
Мелісово    тепер    і    конюшинно!
Крізь  хмар  м'яких  незбирані  вершки
Хлюпоче  сонце  золотом  невпинно.
Бджолинно    і    метеликово    так!
Квітує    степ    крилато,  розмаїто,
Кудлатий  джміль  гуде,  немов  літак,
Несе    в    цеберці    медовите    літо!
Осяйно,    веселково    на    душі!
За    плечі    ніжно    вітер    обіймає.
І  чи  здалось,  чи  й  справді,  спориші
Ідуть  зі  мною  цим  п'янким  розмаєм?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668318
дата поступления 25.05.2016
дата закладки 08.06.2016


Дід Миколай

У Божому лоні заквітчаний рай

                                               Приспів:
Я  люблю  твої  доли,  річок  водограй,
Тепле  літечко  в  горах,  веснянок  розмай.
Пісню  жайвора  в  полі,  сонати  з  небес
і  лілеї  чарівні  у  заводі  плес,
А  у  Божому  лоні  заквітчаний  рай...
Україно  моя,  ти  країна  чудес!

Щебетав  потічок  розмаїттям  октав…
В  рідну  гавань  свою  по  стежині  ступав.
Легкокрило,  як  вітер  летів  у  село,
Боже,  стільки  ж  води  із  тих  пір  прибуло,
А  без  мене    її  скільки  ж  в  даль  віднесло  ?      

                                   Приспів:

Бурні  ріки  спиняв,  колупав  там  скалу,
Відірвався  колись  в  чужину  зопалу.
Молодий  тоді  був,  а  тепер  у  літах,
Налітався  лелека    по  дальніх  світах,  
Прилетів  назавжди  вже  із  вирію  птах.  

                                     Приспів:
Я  люблю  твої  доли,  річок  водограй,
Тепле  літечко  в  горах,  веснянок  розмай.
Пісню  жайвора  в  полі,  сонати  з  небес,
І  лілеї  чарівні  у  заводі  плес,
А  у  Божому  лоні  заквітчаний  рай,
Україно  моя,  ти  країна  чудес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652612
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 08.06.2016


Лю

Недуг

Я  сам  на  сам  із  недугом  своїм,
І  бій  веду  я  з  ним  не  з  легких,
Заволодів  він  спокоєм  моїм,
Та  хочу  я  щоби  цей  недуг  щезнув.  

Неначе  із  нівідки  він  прийшов,
Як  побороти  ворога  не  знаю,
І  як  дорогу  він  сюди  знайшов?!
Та  впевнена,  що  я  його  здолаю.

Зберу  всі  сили  в  свій  малий  кулак,
В  молитві  щирій  душу  заспокою,
Стрімкий  я  недугу  завдам  удар,  
Свое  здоров'я  легко  відвоюю.  
       
                                                               Лю...
 
                                                           P.S.  Просто  вірш  до  картинки  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670996
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Радченко

Твоя кава

Я  розлуку  на  смак  пам'ятаю  -
Гіркувато-солоний,  до  сліз.
Запах  теж  її  не  забуваю  -
Він  зі  мною,  прилипливий,  скрізь.

Відкараскатись  хочу  та  марно  -
В  той  же  час  забуття  ще  боюсь.
Може,  це  і  не  дуже  то  й  гарно  -
А  в  житті,  як  без  них  обійдусь?

Каву  п'ю...  Пам'ятаєш  кав'ярню,
Де  зустрілися  ми  в  перший  раз?
Усміхався  лукаво  нам  бармен,
Розглядаючи  потайки  нас.

Йду  по  парку...Ось  тут  три  троянди
Біло-жовті  для  мене  зірвав
І  сухі  пелюстки  в  фоліанті
Моїх  спогадів  ти  заховав.

Все  минуло...Але  кожний  ранок
Ритуал  свій  повторюю  я:
Ставлю  пару  на  стіл  філіжанок  -
Знов  чека  тебе  кава  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671067
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Квітка Надії

Коли боляче - болить

"Як  не  старайся,  коли  боляче  -  болить."  
(Х.  Муракамі)  
"Людино,  заплач,  коли  тобі  дуже  важко:  сльози  —  це  твоя  незамаскована  людяність.  А  людяність  —  це  Всесвітній  Бог!"  І.Миколайчук

Отак  й  живу  собі  своїм  живим  життям  -  
Із  вдячністю  за  мить.  За  всі  щасливі  миті.  
І  не  тривожу  думку  зайвим  сум’яттям,  
Бо  вірю:  всі  шляхи  іще  мені  відкриті.  

Але  сьогодні,  мабуть,  звичний  собі  день,  
А  на  десерт  –  самоаналіз,  музика  і  вечір.  
Згорілий  день  моїх  згорьованих  натхнень,  
СтосИ  паперу.  Вірші.  Місяць.  Пляшка  порожнечі.  

"Терпи,  терпи,  терпець  тебе  шліфує",  –  каже  тато.  
Колись  все,  певно,  зміниться,  а  може  –  вже  й  за  мить?  
Мені  ж  тебе  ніколи  не  буває  забагато,  
Як  не  старайся,  коли  боляче  –  воно  ж  болить…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435318
дата поступления 04.07.2013
дата закладки 08.06.2016


Владимир Зозуля

Немея…

Жизнь  стала  ни  белой,  ни  черной,
Утратив  объём  и  рельеф
Всё  стало  неслышным,  нечетким
Дурной  тишиной  онемев…

Желанья  писать,  не  имея,
Тебя  наполняет  тоска…
Немеет,  немеет,  немеет
Холодною  болью  рука…

Уже  её  пальцы  не  чертят
Словесный  узор  колдовства.
И,  где-то  на  уровне  смерти,
Забыты  земные  слова…

………

Поэт,    преклони  же  колени
В  немой  необычной  мольбе.
Пусть,  выйдя  неслышно  из  тени,
Твой  ангел  поможет  тебе...
Клинок  полоснёт  без  замаха
И  в  пене,  как  розовый  дым,  
Волна  закипевшего  праха
Проклятия  смоет  следы.
Потоком  солёным  прогорклым
В  той  раны  широкий  просвет
Хрипи  перерезанным  горлом,
Кричи,  онемевший  поэт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665625
дата поступления 13.05.2016
дата закладки 08.06.2016


Владимир Зозуля

Мировраньё

…Жизнь,  как  подделка  из  Китая…
Она  врёт  в  профиль,  лжёт  в  анфас…

И  ничего  не  упреждая,
Минздрав  предупреждает  вас  –
Жизнь  врёт!
Но  долго  врать  не  сможет…
И  уверяю  вас  –  поверьте,
Когда-то,  раньше  или  позже,
Она  вам  скажет  правду  –  смерти.
…………
Чего  хотеть?..  Какого  хрена?
Когда  понятно  наперёд,
Что  в  жизни-то  по  сути  бренной
Всё  изменяется  и  врёт…
Земная  жизнь…  в  тебя  поверь  я,
Наверно  бы,    сошел  с  ума…
Но,  мера  лжи  и  лицемерья,
Ты,  веришь  ли,  себе  сама?..

Всё  в  этом  подлом  мире  враки!
Здесь,  даже,  (кто  б  подумать  мог!)
Врут  указательные  знаки
На  перекрестиях  дорог.
Куда  идти?  Какого  чёрта?
Когда  вокруг,  и  там  и  тут,  
На  выбор  ложь,  любого  сорта,
Когда  глаза  любимых  врут…
Не  злонамеренно…  а  грустно,
Из  зазеркальности  глазной,
Врут  –  угасаниями  чувства…
Его  осенней  желтизной…
Врут  с  безнадежностью  надежды.
Врут  с  истомлением  истом.
Врут,  как  другие  врали  прежде,
И  так,  как  будут  врать  потом.
И  это,  жизни  -  мировра́нье,
Сведёт,  прожитое,  на  нет,
К  иллюзии  воспоминанья,  
К  слепому  фото  на  стене,
Где  врёт  безвременьем  мгновенье,
Рождая  внутренний  протест,
Врёт,  силой  неприкосновенья,
Остывших  глаз  застывший  жест…
…………..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671040
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


НАДЕЖДА М.

Ти скажи таке слово…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc  [/youtube]



Ти  скажи  таке  слово,
Щоб  мурашки  по  тілу.
Ніби,  цвіт  веснянковий.
І  літати  хотіла.

Щоб  повірила  в  щастя,
Що  дістати  рукою.
Ти  знайди,  якщо  вдасться,
Несумісне  з  журбою..

Повноводне,  як  річка,
Де  нема  берегів.
І  світило,  як  свічка,
Щоб  вогонь  вічно  грів.

А  коли  я  захочу
Розлучитись  з  тобою,
Ти  зігрій  холоднечу...
Почуття  я  удвою.

Прив"яжи  мене  словом,
Зумій  з  долею  битись.
Щоб  від  грубого  слова
Не  вдалось  розлучитись...

Хай  цвіте  ніжним  цвітом,
Надихає  на  щастя,
Ти  знайди  слово  -  світло..
Може,  все  ще  удасться....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670988
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Циганова Наталія

Она и Он…

Горчит  слезой  июнь  по  старой  крыше,
униженной  аляпистым  крыльцом.
Здесь  раньше  жил  твой  смех…  и  Тот,  кто  свыше.
И  мальчуган  с  улыбчивым  лицом
пулял  по  нам  наточенные  стрелы,
когда  вступал  валторнами  рассвет.
Всё  «до»  –  каких-то  парочка  пробелов.
Всё  «после»  –  незаконченный  куплет.
Твои  дожди  гуляли  в  ре–миноре.
Дымил  по  кружкам  чай.  Фонил  жасмин.
Мечты  без  штор.  Гитары  переборы.
И  горизонт  –  из  равных  половин.
Волнисто  чёрно–белые  мотивы  –
Она  и  Он…

По  вывеске  «Бистро»
сегодня  вне  тональности  дождило,
по  нам  смывая  память  на  крыльцо…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671010
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Радченко

Я б за тобой

Я  б  за  тобой  на  край  света...
Только  не  знаю,  а  смог  бы
Ты  на  край  света  пойти.
Запахи  нашего  лета
Помнишь?  И  нас,  босоногих,  -
Тропку  пытались  найти.

Словно  дойдя  на  край  света,
Взявшись  за  руки,  как  дети,
Мы  окунулись  в  закат...
Знаешь,  а  нашего  лета
Снятся  мгновения  эти
Мне  ночь  за  ночью  подряд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670869
дата поступления 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Лю

Тайна


Ты  моя  тайна  за  семью  замками,  
Моя  отрада,  ты  мой  сладкий  грех.
С  тобой  дышу  укрывшись  небесами,  
И  в  неизведанном  беру  запрет.

Краду  тебя  и  жадно  наслаждаюсь,  
Где  с  губ  твоих  срываю  сладкий  стон,  
Когда  с  тобой  я  в  омут  погружаюсь,  
Там  наше  сердце  бьется  в  унисон.

Тону  в  тебе,  ведь  сладкими  губами,  
Целуешь  душу  обнаженную  мою,
Ты  обнимаешь  страстными  руками,  
И  я  теряю  бдительность  свою.

Ты  моя  тайна  за  семью  замками,  
Мой  сладкий  грех  и  горькое  вино,  
Хоть  пью  тебя  я  жадными  глотками,  
Но  мне  испить  тебя  до  дна  не  суждено.
 
Лю…
07.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670813
дата поступления 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Лина Ланская

КОЛИ ДОСТИГНУТЬ ЯБЛУКА, ПРИЙДИ

Коли  достигнуть  яблука,  прийди.
Не  бійся,  я  -  не  славнозвісна  Єва,  -
Тобі,  і  до  ворожки  не  ходи,
Самі  до  ніг  нахиляться  дерева.

Цвіли  ті  яблуні,  як  і  любов,
Весільні  перегукувались  дзвони;
Тоді  ще  ми  не  наламали  дров
І  не  звели  з  образи  перепони.

Скотилась  щемом  голосна  луна,
Не  затихала,  стрімко  і  безладно,
Бо  не  родила  хліб  земля  пісна  -
Глумлива  доля  мстилася  нещадно.

Навколішках  до  неба  день  і  ніч
Зверталась  у  думках  і  у  молитві:
Чи  варте  те  моє  кохання  свіч,
Чи  нічия  судилася  у  битві?

Мовчало  небо,  сипало  зірки
Комусь,  не  нам,  а  нам  -  сніги  на  скроні.
Від  бубликів    смачних  лишень  дірки
І  з  Мінотавром  лабіринт  в  долоні.

Якщо  твій  сад  зів"яне  без  дощу,
Сльозами  зійде  тиша  полуднева,  -
Прийди,  я  й  груші  на  вербі  зрощу,
Самі  до  ніг  нахиляться  дерева.
07.06


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670858
дата поступления 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Радченко

Щастя

Щастя  має  всілякі  відтінки,
Та  не  всі  нам  побачить  дано.
Ми  радієм  яскравим  краплинкам,
Сумно  нам,  як  тьмяніє  воно.
Ми  до  щастя  звикаємо  швидко,  
Ніби  вічне  його  джерело.
Забуваєм  -  обірветься  нитка
І  залишиться  щастя  в  "було".
Розповзеться  липкий  сум  навколо,
В  темний  колір  фарбуючи  все.
Й  раптом  зімкнеться  відчаю  коло
І  ніхто,  і  ніяк  не  спасе.
Та  не  знаємо  ми  -  наше  щастя
Вірить  в  нас  і  чекає,  коли
Ми  оговтаємось  і  нам  вдасться
З  кола  відчаю  геть  утекти.
І  до  щастя  знов  звикнути  швидко,
І  яскравим  краплинкам  радіть.
Й  не  забути  -  обірветься  нитка
Й  коло  відчаю  зімкнеться  вмить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670832
дата поступления 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


s o v a

Пошепки… не про дощ

Слова  знову  зайві
У  зорях  забутих,
Лоскоче  світанок
За  подихом  снів.
І  реверсом  пам'ять  
Парфуми  і  рута,
За  ритмами  тане
Вагонний  приспів.

Мелодія  подиву
Сонця  з-за  хмар,
Пробач,  що  турбую,
Отак  безпорадно.
Аж  раптом,  невчасно,
Одна  із  примар...
Читатиме  дні
не  навмисно  і  складно.

А  далі  пошепки
Гортаються  рядки
Таких  порожніх
Рим  і  не  почутих  
Серед  людей  у  прошарку
Води  і  парасоль
У  натовпі  присутніх

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670732
дата поступления 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016


НАДЕЖДА М.

А я не можу з цим змиритись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=srEmf6I7Dqw  


[/youtube]  

Літа  по  хаті  запах  липи.
І  я  не  сплю  уже  давно.
І  монотонні  чую  скрипи
Гілок,  що  дивляться  в  вікно.

То  старий  кущ  -  оздоба  саду.
Недавно  радість  дарував.
Та  я  відчула  в  нім  досаду,
Бо  цвіт  його  уже  опав.

А  вітер  пахощі  все  носить.
(І  всіх  дурманить  липи  цвіт),
То  між  дротами  заголосить,
То  перейде  на  дикий  сміх.

То  доторкнеться  ніжно  штори-
Задиха  ніжне  полотно.
І  оживуть  на  них  узори,
Як  квіти  кинуті  в  вікно.

А  то  пахне  мені  в  обличчя,
Розкида  пасми  моїх  кіс...
А  я  не  можу  з  цим  змириться,
Що    радість  цю  не  ти  приніс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670656
дата поступления 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Макієвська

Кохання- отруйний хміль

[img]http://my-love.su/data/imagegallery/bc7e474e-409a-1a95-dc11-fa19831bf964/13c5b58c-6291-61c4-b417-5f586c98e77f.gif[/img]
Ти  знову  з"явився  на  дорозі  мого  життя,
Такий  поважний  і  крутий...повз  роки,
Я  гадала,  що  у  нас  все  в  минулому,  
Що  поставлені  всі  крапки...
Що  ми  не  друзі,  що  ми  чужі,  що  ми  вороги
І  нема  вороття,  почуттям?
Та  по  судинам  розлився  гІркий,  отруйний  хмІль,
Твого  зрадливого  кохання...і    біль
Ринув  з  серця  ,    з  душі...Не  зупинити  вже  потік,
Стриманих,  багато  років,  солоних  сліз,
Що  охопили  тіло,  роз"ятрили,  роками,  загояні  рани...
А  я  так  любила  ....Я  так  тебе  кохала...

Ти,  такий,  як  і  був...Знову  плетеш  оманливу  павутину,
Розпалюєш  пристрасть...А  я  давно  живу  в  самотині,
Мов  монахиня...Ні  поцілунків,  ні  побачень...
В  мене  було  вже  шалене  кохання...Пробач,  серце  плаче...
Мабуть  не  пробачило,  якщо  спомини  нахлинули  ...І  біль  ятрить...
І  душа,  мов  птаха,  безкр́ила,  не  злІтає,  бо  минуле  болить.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670599
дата поступления 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Лина Ланская

КАРТКОВИЙ ДІМ

Мої  розтерзані  у  розпачі  думки
Прийшли,  нарешті,  щоб  тебе  впізнати
І  визволити  з  темної  кімнати.
Душі  натхненній  -  мить  -  незлічені  роки.

Логін,  новий  пароль,  -  клавіатури  стук,
Он  за  вікном  хмарки  цілують  небо...
Комусь  до  ніг  впаде  рунічне  Гебо,
А  десь  самотність  випромінює    в  клобук.

Повзе  змією  нескінченне  сум"яття
І  точить  камінь  по  краплині  тихо.
Вирує  кров,  рве  перепони  вихор
Картковий  дім,  повір,  не  краще  укриття.


Гебо  -  магнетична  руна,що  означає  БОЖЕСТВЕННИЙ  ДАР,єдність  протилежностей,партнерства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670548
дата поступления 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Циганова Наталія

Розрахунок тепер…

Розрахунок  тепер,  допоки    маємо.
Нам  ділили  на  двох  -  одною  мірою.
Здичавіло  слова  розбіглись  зграями
в  розсипну...  врізнобіч  від  точки  «вірую».
Розрахунок  тепер,  допоки  вітряно...
відшкодований  шанс  кидати  докори:
ще  кохання  тому  –  висіло  випраним
в  прогнозованім  дні  знаме́но  спокою.
Розрахунок  тепер,  щоб  було  соромно
за  останню…  за  ту,  що  покотилася…
…від  якої  вустам  нестерпно  солоно,
що  помилку  тому  –  ми  помилилися…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670535
дата поступления 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Шип Сергей

Мелькают памяти фрагменты…

Мелькают  памяти  фрагменты,
Всплывают  лица,  имена.
Побед  и  бед  моих  моменты…
Вся  жизнь  моя  –  моя  война.

Мне  не  дано  обресть  покоя,
Саднят  раскаянье  и  боль.
Живу  изгоем,  то  ль  героем…
Вся  жизнь  моя  –  моя  любовь.

Шипом  колючим  беспощадно
Засела  в  сердце  красота.
Пока  не  понят,  ну  и  ладно!..
Вся  жизнь  моя  –  моя  мечта.

Июль  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670507
дата поступления 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016


НАДЕЖДА М.

Та все в думках своїх гублюся…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eFAhYf44pW8[/youtube]



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EufHXV-I-7I[/youtube]


Ритмічно  стукає  будильник,
Кидає  лампа  блідий  світ.
Мете  надворі  листя  двірник.
Це  новий  день  родивсь  на  світ.

Та  ще    дрімає  все  навколо.
Ніщо  ніде  не  шелесне.
Рум"яне  сонце  сходить  кволо,
То  раптом  полум"ям  сипне.

І  зашаріються  враз  хмари,
Немов  рум"янець  на  щоках.
І  побредуть,немов  отари,
По  їм  знайомим  лиш  шляхах.

Із  здивуванням  я  дивлюся,
На  вічний  цей  коловорот.
Та  все  в  думках  своїх  гублюся:
Чому  ж  життя    безповорот?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670402
дата поступления 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Лина Ланская

СТОРЧ ГОЛОВОЮ

Я  поспішила  уникнути  втрати.
Наче  дівча,  необачно-грайливо,
Сонячний  зайчик  пробрався  за  грати.
Котиться,  зблискує  ніжно  й  мінливо,

Бавиться  лоскітно,  не  передати
Те  почуття,  що  бринить  полохливо,  -
Щось  невловиме  спішить  розцвітати...
Тільки  насунула  хмара,  дражливо

Стріли  вогненні  зібралась  метати,  
Загуркотіла  в  зневазі  глумливо.
Я  поспішила  себе  покарати  -
Винесла  вирок  і  -  в  сльози,  квапливо.

Не  помічаючи,  просто  з-під  варти,
Як  не  тримали  мене  співчутливо,
Зопалу,  я  поспішила  до  страти.
Сторч  головою,  пролийся  вже,  зливо.
05.06.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670364
дата поступления 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


ТАИСИЯ

ПЛОВЕЦ

(стих  по  заказу)

Пока  что  холодное  Чёрное  море...
Не  видно  отважных  на  море  героев.
Обычно  они  заплывают  далёко,
Покуда  за  ними  следит  моё  око.

Но  вот  вдруг  ныряет  отважный  пловец...
И  вдаль  устремляется  -  вот  молодец!
Вниманье  всеобщее  он  привлекает.
Плывёт  так  стремительно:  стиль  -  баттерфляем.

Друзья  из  Америки  тренера  ждут.
Весь  берег  ликует:  герою  -  салют!
Команда  спортсменов    его  поздравляет...
Скорей  полотенцем  его  обтирает...

Друзья  совершают  заплыв  ежедневно.
Их  вид  вызывает  завидную  ревность.
Они  привлекают  всеобщий  восторг...
А  девушки...  скромно  потупили  взор...

31.  05.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670442
дата поступления 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Владимир Зозуля

Знаки пустоты

Словно  зорька  ранняя  алая,
Сквозь  туман  над  тёплой  рекой,
Проплыла  любовь  и  растаяла…
Стала  ты  далекой  такой…
Что  ж  ты  так  со  мной,  моя  милая?
Почему,  никак  не  пойму,
Не  целуешь  больше,  не  милуешь,
Не  зовешь  меня,  почему?..
Ты,  теперь,  всё  мимо  да  около,
От  меня  вдали  день-деньской.  
Ты  давно  уже  мои  локоны
Не  ласкаешь  нежной  рукой.
Потому,  вот  так  -  не  ко  времени,
Стал  осенним  я  и  седым.
И  на  сердце  там,  как  на  темени,
Проявился  знак  пустоты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667790
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 05.06.2016


Потусторонний

Стоял туман.

Стоял  туман.  Густой  и  непослушный.
Промозглый  сумрак  с  запахом  беды.
А  серость  утра  вяло  и  бездушно
Стирала  с  неба  звёздные  следы.

Лист  жёлтый  таял  в  дымке  поднебесной,
Как  след  от  солнца  в  памяти  моей.
Но,  знаешь,  осень  вечно  будет  честной:
Без  обещаний  вздорных  и  затей.

А  что  теперь,  -  отсрочка  за  отсрочкой.
Неведенье  прогоркло,  как  полынь.
Кому-то  время  -  вечность  по  кусочкам.
Кому-то  вечность  –  миг  всего  один.

Первоисточник  здесь:
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670310
дата поступления 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Марічка9

* * * (Сумбурне)

Стояв  туман.  Густий  і  непорушний.
Холодна  сирість  лізла  у  дірки.
А  сірий  ранок  мляво  і  бездушно
Збирав  по  небі  вигаслі  зірки.

Зжовтіле  листя  де-не-де  шелесне,
Мов  слід  від  сонця  в  пам'яті  моїй.
Та,  знаєш,  осінь  завжди  була  чесна:
Без  обіцянок  марних  і  надій.

А  що  тепер,  -  чекання  за  чеканням.
Невідання  загіркло,  як  полин.
У  когось  часу  -  вічність  не  остання,
У  когось  вічність  -  декілька  хвилин...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 05.06.2016


Салтан Николай

Мовчання

[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима  за  вікном.  Холод  сковує  руки.
Ні  кроку  ступити  назад  чи  вперед
І  не  вберегтись  від  печалі  розлуки,
Хай  навіть  любов  загорнути  у  плед.

І  не  відігріти,  і  не  розтопити
Їх  душі  сталеві,  холодні,  мов  лід.
І  не  відшукати  в  таємних  молитвах
Тієї  любові  згасаючий  слід.

Пройшли  почуття.  Все  розтало  в  тумані:
І  очі,  і  руки  й  веснянки  її.
Розсіялись  ночі  напрочуд  духмяні
Окрилені  співом  в  саду  солов’їв.

Але  все  одно  щось  тримає  на  грані,
Бо  щастя  не  ллється  у  них  через  край,
Не  світяться  очі,  колись  полум’яні,
І  навіть  не  сниться  омріяний  рай.

Розірвані  навпіл  безжальним  мовчанням,
Фальшиво  кульгають  обірвані  дні.
І  може,  зібравши  вже  сили  останні,
Всю  правду  відкриють  собі  в  глибині:

Години  пливуть.  Розчиняється  вічність.
А  часу  все  менше  у  їхнім  житті,
І  може  у  тому  банальна    трагічність:
Безтямно  кохають,  але  в  самоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата поступления 20.02.2016
дата закладки 04.06.2016


Ніна Незламна

В полі

Мама  ранньою  весною
Сина  взяла  із  собою
Йшла  у  поле  працювати
Буряків  рядки  сапати.
На  траві  килим  лежав
Син,ще  трішечки  поспав  .
Уже  проснувся,кличе
-Іди  до  мене  швидше-.
Сонечко  вже  височенько
Давай  снідати  скоренько
Мама  знову  на  рядочку,
А  син  грався  на  горбочку.
Взяв  відеречко,лопатку
Почав  будувати  хатку.
Вже  ямку  добру  вирив  він,
В  ній  хутко  хтось  зашарудів.
Став  його  він  засипати...
Той  же,  хоче  вилізати....
Кричить  мамі,-Бачиш...Удав  -
І  швидко  в  руки  його  взяв.
Син  здивувався,тішиться
Той  в  долоні  шевелиться.
Мама  дивиться,всміхнулась
Ніжно  сина  пригорнула.
-Це  ж  синочку,  черв’  ячок
Дуже  любить  бурячок  -.
Він  черв’яка    відпустив
Мабуть  його  пожалів.
Каже,  хай  собі  повзе,
Бурячків  багато  ж  є!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670171
дата поступления 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Владимир Зозуля

О родине

Сегодня  мне  вспомнилась  родина…
Далёкая…  родом  из  прошлого…
Наверное,  сердце  юродиво,
Но  помнится  только  хорошее.
Такое  земное…  житейское…
Такое  святое…  нетленное…
Простое,  надёжно-советское,
Военное…  послевоенное…
Наш  город  отстроенный  заново
Усильями  общими  братскими.
И  праздник  народный  тюльпановый.
Улыбки  его  первомайские…

Смотрю  в  позабытое  где-то  там…
И,  кажется,  вот  оно…  вот  оно…

Теперь  это  всё  уже  предано.
Теперь  это  всё  уже  продано…

 Любимые  майские  праздники…
Теперь  уже  нечего  праздновать…

Тюльпанчики…  желтый  и  красненький…
Такие  похожие…  разные…

Да…  очень  и  очень  похожие…
И…  разные…  разные…  вроде  бы…
Как  две  мои  жизни…  что  прожиты  
В  разделенной  надвое  родине…

Её  –  широко-многоликую,
Назло  чьим-то  узким  стараниям,
Я  помню  исконно-великою
И  неразделенно-бескрайнею.  
Такой,  что  еще  не  насилуют,
Не  мерят  купюрою  сотенной.
А  нежной,  заботливой,  милою,
Зовущею  матерью  родиной.
Люблю  её!  Белую,  красную.
Люблю  украинскую,  русскую.
Её,  одинаково-разную,
Люблю,  как  умею…  как  чувствую.
Люблю,  тем  юнцом  легкомысленным,
Что  небо  встречал  обещанием,
И  старцем  –  земно  и  осмысленно,
Уже  уходя…  на  прощание.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670189
дата поступления 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Надія Башинська

Я Й ДОСІ БАЧУ НАШУ РІДНУ ПРИП'ЯТЬ…

Нам  білим  цвітом  вишня  устеляла
дорогу,  що  в  майбутнє  нас  вела.
Гірку  сльозу  там  Прип'ять  утирала.
Бо  залишалася  в  минулому  одна.

             У  тій  сльозі  ні  стогону,  ні  крику.
             Гула  земля  -  нечутно  спопеляв
             її    вогонь  той  лютий-лютий,  дикий.
             А  білий  цвіт  дорогу  нам  встеляв.

Цвіла  весна...  мов  Прип'ять-наречена
зібралася  нарешті  до  вінця.
Вона  ж  за  нами  закривала  двері.
Проте  відкритими  залишила  серця.

             Яка  ж  гірка  її    сльоза  й  нестерпний
             Той  біль  в  очах,  нечутний  серця  крик.
             Так  назавжди  нас  Прип'ять  проводжала,
             Прийнявши  на  себе  наш  тяжкий  гріх.
             
Цвіте  весна,  як  і  тоді,  так  гарно.
І  хоч  минуло  вже  багато  літ.
Я  й  досі    бачу  нашу  рідну  Прип'ять,
що  розсипає  нам  під  ноги  цвіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670050
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Надія Башинська

ДЕРЕВО ЖИТТЯ

Дерево  життя  віти  розпустило.
Дерево  життя  пишно  розцвіло.
І  моєї  долі  в'ється  тут  стежина.
В  ній  усе,  що  є  ,  і  що  давно  було.

             Ой  шуми,  шуми,  і  міцній  в  корінні.
             Віти  до  небес  нові  розпускай.
             Ой  цвіти,  цвіти,  щедрим  будь  в  насінні.
             Сили  дасть  тобі  земля,  де  рідний  край!

Дерево  життя...    В  нім  є  мама  й  тато.
Дідусів,  бабусь  ласка  розцвіта.
Тут  братів  моїх  є  і  сестер  багато.
І  моя  ясна  дорога  в  майбуття.

             Ой  шуми,  шуми,  і  міцній  в  корінні.
             Віти  до  небес  нові  розпускай.
             Ой  цвіти,  цвіти,  щедрим  будь  в  насінні.
             Сили  дасть  тобі  земля,  де  рідний  край!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670056
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Дід Миколай

Украйна моя

Вкраїно  моя  чорноброва,
Яскрава  перлино  в  зірках.
Віками  моя  загадкова,
Лежить  твоя  слава  в  віках.

Сопілка  моя  калинова,
Волошко  у  синіх  очах.
Ти  спів  солов’їний  в  дібровах,
Джерельна  вода  у  річках.

Як  зіронька  ночами  ясна,
Волошки  і    маки  в  житах.
Ти  пісня  моя  колискова,
Як  мамина  клать  на  вустах.

Роса  світанкова  ранкова,
Ти  долі  широка  ріка.
Моя    непрочитана  мова,
Матуся  її  золота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670117
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Лина Лу

ДАЛЕКА ЗІРКА

Крається  серце...хіба  ж  ти  не  знала
Скороминучі    і  зливи,  і  спека?
Зірку  побачила  та  не  дістала,  -
Сяє  журливо  сумна  і  далека.

Сяє  в  сузір"ї  прекрасно-сліпуча,
Тільки    та  велич  холодна,  не  гріє.
Доля  чужа,  як  біда  неминуча,
Стиха  торкнеться  і  вітром  розвіє

Скалки  дзеркальні  барвисто-грайливі.
Зайчиком  сонячним  зранку  розбудять,
Заметушаться  думки  полохливі
І  запече,  заколотиться  в  грудях.

Крається  серце,  завмерло  безсоння
Перлами  краплі  скотились  солоні.
Зірка  блискітками  із  підвіконня
Контуром  ламаним  -  просто  в  долоні.
03.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670098
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


s o v a

нерівності каліграфії

там,  на  дахах,  де  стукав  дощ,
де  заховались  щойно  зорі,
в  акордах  струнних  серед  площ,
хтось  посміхався  щиро  поряд

червневі  подихи  з-за  хмар
картинних  ранків  оберемком
за  горизонтом  його  чар,
натхнень  насипаних  у  жменьках

і  десь  нестримані  вогні,
і  подорожні  серед  ранку,
ми  опинились  серед  снів,
картато  виведених  в  рамки

там,  де  сьогодні  падав  дощ,
десь  серед  вулиць  і  світанків,
коли  шукали  спрагло  щось,
хтось  посміхався  тихо  зранку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670062
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Циганова Наталія

В щербатій долі…

Червивих  яблук  –  покрай  в  щербатій  долі.
Від  подаяння  –  збирати  хисту  рештки.
За  Незалежність  –  на  вказівних    мозолі.
До  вишиванки  –  могли  взувати  мешти*.
Співали  дітям  –  прокинулись  в  неволі.
На  цілий  обрій  –  ані  хоча  би  стежки...
Були  долини…  тепер  –  самі  юдолі.
Авжеж,  Ти  –  поруч…  
                     …але  спитаю:  «Де  ж  Ти?..»





*    -  мешт,  мн.,  діал.  Легкі  татарські  черевики.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668404
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 03.06.2016


Дід Миколай

Чорне море синє море

Втомилось,  спить  ранкове  море,
Сріблясті  хвильки  де  –  не  –  де.
За  обрій  в  вдалі  неозорі,
Всевишній  дольками  кладе.

На  серці  легко  так  і  тепло…
Десь  там  на  рейді  кораблі.
Неначе  привиди  далекі,
Зеніт  сторожать  угорі.

Казкову  даль  за  горизонти,
Несе  на  крилах  вітерець.
І  раптом  вивільги  з  акордом…
Оркестр  ушпарив  із  небес.

У  груди  дихає  блаженство,
Несе  мелодію  у  вись.
Чарівні  дивні  передзвони,
Над  морем  бризом  пронеслись.

Довкруж  мелодії  й  контрасти,
Малює  пензлем  круговид.
Злетіти  хочеться  й  упасти,
По  краплях  спити  чудо  –  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669924
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016


НАДЕЖДА М.

Не звільняйте серце від людини…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oj_gr3KBmNQ  [/youtube]
 
 


Я  сумую  за  тим,  чого  в  мене  немає.
І  вірю,  що  в  інших  йому  погано.
--------------------------------------

Не  звільняйте  серце  від  людини,
Що  колись  частинкою  була
Вашого  життя,  що,  як  зернина,
В  вашім  серці  ніжно  проросла.

І  не  рвіть  росток  цей  із  корінням,
Не  стирайте  всі  її  сліди,
Бо  колись  прийде  оте  прозріння,
Що  помилку  допустили    ви.

І  впадуть    тоді  на  серце  сльози,
І  від  їх  страждань  і  гіркоти,
Пройде  час  і  збудуться  прогнози,
Бо  це  так  зробили  саме  ви.

Не  пускайте  в  серце,  хто  зусилля,
Не  приклав,  щоб    подолати    шлях,
Бо  не  зійде  швидко  нове  зілля.
Буде,  як  іржавий  в  серці  цвях...

Що  жаліть    за  тим,  що  загубили.
А  назад  дороги  вже  нема.
Почуття  оті  вже  скам"яніли...
Згадуйте  тепер  лиш  крадькома...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670022
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Олекса Удайко

ЧАСОСЛОВ

 [youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]                                        
[i][b][color="#084e80"]Мені  дав  Бог  творити  мемуари...  
То  –  спогади  мої…  про  се,  про  те.
Хоч  не  нажив  збережень,  авуарів,
Та  в  вічі  сніговій  уже  мете…

Вже  в  шибу  мокро  барабанить  осінь,
Зриває  вітер  одинокий  лист…
А  серце  жаско  так  благає,  просить:
Хоч  подумки  у  долю  повернись!..

Бо  там  було  і  затишно,  і  класно:
Буяла  пристрасть  і  бевзіла  млость  -  
Котилось  колесо  рожевим  часом,
Де  долі  тій  крутитись  довелось.

Була  суєтність,  та  були  й  напої,
Від  хмелю  в  щасті  шаленіла  п’янь…
Та  не  впилися  милістю  такою
Уярмлені  жагою  Інь  і  Янь.

Мені  дав  Бог  дожити  свого  віку
Без  хворості,  нестатків  і  страждань,
Дісталося  усе  ж  й  такого  квіту  –                    
Не  без  сльоти,  
                                               ганьби,  
                                                                         розчарувань…

То  ж  хочеться  тепер  лазурі  неба,
Міцного  миру  –  зовні  і  в  собі…
Почну,  напевно,  це  робити  з  себе,
Заки́  не  впав  в  розгнузданій  гульбі.

                                           _________
…Мені  дав  Бог  все  те,  чого  й  не  вартий,
Йому  ж  я  шлю  од  щирости  любов,  
В  житті  своєму  ставлю  я  на  карту
Здоровий  глузд!..  
                                                     Й  хронічний  часослов…[/color][/b]

03.06.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Кадет

Вата Доша

Кое-как  и  на  наших  широтах  отмаялся  май,
Лето  бледное  на́чало  потчевать  липовым  чаем…
Но  в  душе  непорядок  и  даже  какой-то  раздрай,
Хотя  он  в  суете  городской  не  всегда  замечаем…

И,  казалось  бы,  всё  -  суета,  и  чего  зря  страдать?
Столько  вёрст  за  спиной  и  лохматых  годов  за  плечами…
И  пора  бы  давно  всё  вокруг  не  в  штыки  принимать,
Но  пока  не  выходит  и  тупо  не  спится  ночами…

Надо  скуку  с  хандрою  стряхнуть  и  всерьёз  релакснуть,
Сосчитать  наконец  всех  баранов  и  взять  себя  в  руки,
В  землю  штык  проржавевший  поглубже  и  чем-то  блеснуть,
И,  пожалуй,  поменьше  гадать,  как  там  дети  и  внуки…

Наплевать  на  невзгоды  погоды…  и  дело  с  концом,
Перестать  горевать  и  завидовать  дико  влюблённым…
Но  сегодня  всё  также  непросто  не  стать  подлецом
И  приходится  дальше  сражаться  со  змием  зелёным…

Выход  видимо  есть,  как  всегда,  и  довольно  простой,  -
Если  вдруг  припекло  по-серьёзному    -  закуролесить!
И  рвануть  на  какой-нибудь  берег,  не  очень  пустой,  -
Вату  Дошу  свою  бесшабашием  уравновесить…

июнь  16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669998
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Дід Миколай

Бездомный одесит

Дырявые  перчатки,
И  сам  немножко  шаткий.
Потертый  дипломат,
Зубов  в  улыбке  ряд.
С  салфеточкой  с  кармана,
Пил  кофе  из  стакана.
С  оторванной  манжетой,
Зато  из  сигаретой.
Один  у  черной  шляпе,
Как  голубь  на  канапе.
В  руках  его  газета,
Вся  жизнь  понтом  согрета.
Со  шляпы  клок  висит…
Зато  он  одессит!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669916
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Лина Лу

ТУФЕЛЬКА ВЕДЬМОЧКИ

Искренне  признательна  за  помощь  моим  собратьям  по  перу.

Темный  пОлог  и  тусклый  фонарь,
Разукрашены  стены  тенями.
Разлилась  из  души  киноварь  -
Болью  вырвано  сердце  с  корнями.

Рыжей  гривы  крутой  завиток
Белоснежные  плечи  укутав,
Загляделся  на  Лунный  Мосток,
Темным  силам  видения  спутав.

Стройной  ножки  изящный  подъем
Красной  Туфельке  оды  слагает,
Но  зловеще  влечет  Водоём,
Злится  Ведьмочка,  чар  избегая.

[img]http://anqellika.narod.ru/ang.jpg[/img]

Переписывать  тексты  грешно
На  любовь,  в  серебре  заговоры.
Лишь  дневник,  как  немое  кино,
Просит  помощи  молча  у  Моры.

Нанесла  имя  краской  на  грудь  -
Ближе  к  сердцу  и  вся  встрепенулась:
"Небо,  сглянься  и  не  обессудь"...
Но  печально  Луна  улыбнулась:

"Заклинаньем  не  приворожить,  -
Солнце  ночью,  увы,  не  отыщешь.
Тебя  Пламени  в  вальсе  кружить"...
А  наутро    дымит  пепелище.

[img]http://newlit.ru/images/articles/3034.jpg[/img]

01.06
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669899
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Радченко

Сюрприз

Мабуть,  вчора  липень  прочитав  мого  вірша,
Бо  сьогодні  ранок  сонячно  всміхнувся.
І  безхмарне  небо  синню  лагідно  втіша,
Й  непомітно  край  фіранки  колихнувся:
Зайчик  сонячний  веселий  і  такий  прудкий
З  підвіконня  на  підлогу  зскочив  легко.
Ллється  запах  квітів  і  солодкий,  і  терпкий,
Ніби  липень  вилива  його  із  глека,
Що  стояв  прихований  від  всіх  в  густій  траві,
А  сьогодні  вранці  дуже  знадобився.
Ось  і  закінчились  дні  холодні,  дощові
Й  літній  ранок  із  теплом  не  забарився.
Огортає  лагідно  і  землю,  й  річку,  й  ліс
І  вчорашній  смуток  без  слідів  зникає.
Ранок  літній,  сонячний,  для  нас,  немов  сюрприз  -
Ось  таке  в  природі  іноді  буває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669847
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Радченко

Запах м'яти

В  мої  сни  ти  приходиш...  Навіщо?
Не  запрошувала  я  тебе.
Вже  не  буде  ні  краще,  ні  гірше  -
Хай  життя  мого  річка  тече
Тих-тихо,  без  зайвого  клопоту
Й  не  виходить  вже  більш  з  берегів.
Я  не  хочу,  щоб  навпіл  розколоту
"Чашку"  склеїти  ти  захотів,
Бо  вона  на  друзки  розкололася,
Їх  засипав  минулого  пил.
І  забулося,  й  перемололося,
Й  на  стежках  наших  виріс  ковил.
І  не  треба  мені  докоряти
Рідним  поглядом  і  мовчазним...
Пам'ятаєш  хмільний  запах  м'яти?
Ти  любив,  коли  чай  пахне  ним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669820
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


НАДЕЖДА М.

Прохання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=53Gzq7ruBQ0  
[/youtube]

Ой  літо,  літо,  літечко,
Чом  з  холодом  прийшло?
Не  світить  у  віконечко
Нам  сонечко  давно.

Багате  тільки  зливами,
Напоєна  земля,
І  звуками  тужливами
Сумного  скрипаля.

Всели  у  серце  радість,
Порадуй  нас  теплом.
Не  б"ю  на  твоя  жалість,
Схиляюся  чолом.

Прошу  я  не  за  себе,
За  милого  свого.
Йому  тепло  так  треба,
Хоч  трішечки  твого.

Поганий  в  нього  настрій,
Так  хочу  задобрить.
Нервує    він  в  день  мрячний.
Ти    можеш  це  спинить..

Зміни  дощі  на  милість.
Завісу  опусти.
І  хай  всміхнеться  милий...
Промінням  освіти....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669818
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Потусторонний

Я не верю…

Я  не  верю  слащаво-  складным.
Будто  выструганным  из  воска,
исключительно    аккуратным,
восхитительным    прямо  в  доску.

Где  нет  трещинки,  нет  излома,
всё  продумано,  без  помарок
на    изысканных  супер  формах,
как  в  концепциях    иномарок.

Оптимальны    болты    и  кресла,
шок  и  трепет  от    инноваций.
Помрачнел  бы  Никола  Тесла
без  подвластных  ему  вибраций.

Люди,  в  общем-то,  не  машины.
Тщетно  лепят  себе  подобных,
Покоряют  на  них  вершины,
оставаясь  детьми    природы.

В  этом  промысле  ,  как  у    Бога,
можно  тихо  собой  гордиться…
Как  же  трудно  не  стать  убогим,
если  мнить  себя  выше  птицы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669860
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Циганова Наталія

…хай це лиш тимчасово…

Допоки  навколо  поволі  збирали  трофеї,
я  мовчки  і  звично  несла  на  найближчий  смітник
чергові  вітання  с  черговим    напів’ювілеєм,
підписані  коротко–чітко:  «З  любов‘ю.  Гаплик.»
До  біса  літак  (я  так  думала),  є  електричка...
і  поруч  ще  троє  сиділо…  одна  з  них  –  нудьга…
такий  трудоголік  собі  (п’ятирічка  по  тричі)…
все  їздить  і  їздить…  кінцями  зімкнулась  дуга.
Така  однакова,  нав’язлива,  цілодобова,
постійно  зимова…
злякаю  останні  з  чеснот:
цю  синю  панчоху  візьму  –    і  (хай  лиш  тимчасово)
заріжу  вночі…
а  тоді  –  поховаю…  
в  блокнот…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669780
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016


Радченко

Перший літній ранок

Перший  літній  ранок
Плаче  сумно,  тихо.
Він  зайшов  на  ганок
Як  дитина  хлипа.
Доторкнувсь  до  клямки  -
Цокнула  ледь  чутно.
В  темно-сірі  хмарки
Вітер  небо  кута.
Може,  це  вже  осінь?
Так  тоді  ж,  де  літо?
Чи  не  прийде  зовсім,
Щоб  теплом  зігріти?
Ти  всміхнувсь  лукаво:
"Та  хіба  це  вперше?
Літо  заблукало
Й  дощ  про  осінь  бреше".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669701
дата поступления 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Лина Ланская

КОРОТКО

Коротко:  слово  сьогодні,  а  може  і  два.
Між  пересадками,  та  поза  зоною    -  виклик.
Ми  вже  до  всього  з  тобою,  неначебто  звикли;
Що  нам  не  сказані  досі  порожні  слова?

Коротко:  сняться  захмарені,  ніби-то  сни...
Сірим  затягнуте  небо  над  нами  щоденно.
Може  ті  відтінки  нас  засмутили  даремно,
Зовсім  не  сірі,  а  сіро-рожеві  вони?

Коротко:  просто  кохаю...безтямно,  пробач.
Сміх  зі  сльозами,  чи  сльози  приховані  сміхом?
Щастя,  напевно,  навіки  повінчане  з  лихом,
Мед  полиново-щемкий  виливається  в  плач.

Коротко:  он  подивись,  -  ополонка  без  дна.
Знаю  шубовснем,  крижинками  снідає  промінь.
Тільки  змітає  наш  острах  невтолена  повінь,
Вежі  піщані  звелись,  покотилась  луна.
30.05  16.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669687
дата поступления 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


НАДЕЖДА М.

А я не знаю, що тобі сказати…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mcjAceTMXSI
[/youtube]

Знов  твій  дзвінок  порушив  тишу  ночі.
А  я  не  знаю,  що    тобі  сказать,
В  цей  час  сумні  згадались  твої  очі...
Та  ти  про  що  хотів  мене  спитать?

Не  думай,  що  так  легко  все  забути.
Минулим    живе  пам"ять  ще  чомусь.
А  голос  твій  так    рада  я  почути...
Та  не  скажу,  а  просто  посміхнусь.

А  серце  стукотить  в  цей  час  незвично.
Не  треба..  я  прошу,не  видавай,
Ведеш    себе  ти  якось  недоречно...
Вести  розмову  з  ним  не  заважай.

А  ти  мені  про  літній  дощ  холодний,
Що  хоче  відігрітися  душа...
Таким  здаєшся  зовсім  безпорадним...
А  сильний  дощ  розмову  заглуша.

І  я  не  знаю,  що  тобі  сказати...
І  з  голосом  байдужим  відпущу.
Та  гордість  не  дає  вслід  прокричати,
Що  я  тебе  сильніше    ще  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669676
дата поступления 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Лю

А Вас боліло?

А  Вас  боліло,  як  втрачалася  надія,
Коли  до  мрії  зупинялися  іти?
Бо  навкруги  вертілись  буревії,  
І  Вам  хотілось  лиш  ковток  води.

У  Вас  у  тишині  ховалась  мрія?
Коли  на  волю  відпускали  Ви  її,  
Коли  під  серцем  завмирала  сила,  
У  Вас  тремтіло  щось  холодне  у  душі?

А  Ви  кричали,  як  вмирала  віра?
А  Ваші  руки  опускались  до  землі?
Коли  хотілося  напитись  зілля,  
У  розпачі,  не  знали  куди  йти?

Напевно  так,  у  кожного  боліло,  
І  кожен  з  нас  не  раз  вже  помирав,  
Та  Ангела  крило  нас  рятувало,  
І  знову  силу  нову  Бог  давав.

Лю…  
31.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669475
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Циганова Наталія

…десь посеред нас…

За  моїм  вікном                                      
                                       плаче  вітер  змін,
дивлячись  кіно  –                                
                                       чорно–білий  сплін.
Наша  не  війна  –                                
                                       навіть  і  не  мир…
навіть  не  стіна…                          
                                       просто  «ти»  і  «ми»…
«ми»  –  луною  в  ніч    
                                       від  серцебиття.
Просто  потойбіч  –                          
                                       "ти"…  і  все  життя.
Марево  пітьми
                                       розгорнуло  стяг.
Поміж  «ти»  і  «ми»
                                       загубилось  «я»…
Бірюза  очей
                                     роздивлялась  сон:  
кожній  з  Галатей  –
                                       свій  Пігмаліон…
майже  резонанс…
                                       можеш  –  то  візьми…

…десь  посеред  нас  –
                                       я…  і  ти…  і  ми…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669558
дата поступления 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Любов Ігнатова

Не тривожте душі моєї

Не  тривожте  душі  моєї  -  
Не  приходьте  до  мене  в  сни.  
Я  -  не  згусток  тепла-єлею,  
Просто  день  на  краю  весни,

Просто  квітка  безпелюсткова  
(лиш  осердя  лишилась  міць),  
Журавлиночка  паперова,  
Що  не  може  у  вись  злетіть...  

Не  тривожте.  Вона  заснула,  
Заклубочилась  кошеням...  
Відлітають  слова  в  минуле  -  
Залишається  біль-стерня.  

Косовиця  була  завчасно  -  
Не  достигли  іще  жита...  
Вчора  зірка  на  небі  згасла...  
А  я  вкотре  пишу  листа...  

Не  тривожте  душі  моєї,  
Світлим  спогадом  не  будіть  -  
Сльози  сплять  під  крилом  у  неї  
І  закрито  тривогу  в  кліть...  

Павутинно  снується  думка  
Поміж  подихів  голосних  :
Я  для  себе  сама  -  брехунка...  
Ви...приходьте  до  мене  в  сни.....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Циганова Наталія

На невыносимо приподнятой боли…

Промелькнула  на  невыносимо  
                   приподнятой  боли,
заплетаясь  навеки  в  ромашку  
                   и  мяту,  тоска.
Я  успел  сделать  шаг  на  ладонью  
                   раскрытое  поле…
Я  прожил  –  не  одну…  а  десяток  ушедших…  
                   пока
разлетались,  ломаясь,  
                   лучи  заходящего  солнца,
разрывая  на  вспышки  
                   волною  бегущий  ковыль
и  горячие  мысли  о  воле,  
                   о  долге  бороться
за  фонтаны  взлетевшей  земли,  
                   за  парящую  пыль,
за  застёгнутый  вечером  день,  
                   за  туманные  дали,
за  возможное  право  на  жизнь  
                   наших  мутных  границ,
за  легчайшую  поступь  по  памяти  
                   светлой  печали,
за  нехитрое  дело  –  смотреть  
                   на  вернувшихся  птиц…


Мне  не  снятся  десятки  дорог,  
                   мной  не  хоженых,  пыльных…
не  успевшая  в  двери  любовь…  
                   горизонт…  города…
Я  привыкну  когда–то  и  к  тихому  небу…  
                   и  к  крыльям…
…а  к  тому,  что  не  бьётся…  
                   что  нету  его...      –  никогда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669460
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Вячеслав Рындин

Корова

[b]Великое  тело  КОРОВЫ
Приплоду  даёт  молоко  
Внедряет  здоровье  породе
Наследство  растит  заодно  
Лоббирует  встречу  с  батоном
Да  с  мёдом  пророчит  кульбит
Народному  лейб-агроному
Коровника  типа  «ГлавБык»!
_______
Маячащий  темп  метронома
Ничтожит  «Секунда»  часы    
Из  просто  советского  лома
Когда-то  цветущей  страны
Окрестные  травы  коровьи
Сместились  в  музей  молока
Повсюду  большие  бездолья  
Такие  вот  в  стойлах  дела…[/b]

31.  05.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669428
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Олекса Удайко

БЕЗСМЕРТЯ

             [i]Людина  смертна,  і  єдина  можливість  їй
             стати  безсмертною  –  залишити  після  себе  
             безсмертні  діла  свої…
                                                                                               У.  Фолкнер    

[b][color="#d90f0f"]Мені  хватає  власних  нагород,
Щоб  до  кінця  доплентатись  безбідно,
Але  чи  досить  дав  я  у  народ,
Щоб  за  життя  своє  було  не  стидно?..

Я  –  як  отой  державницький  гарант:
Чи  не  занадто  чернь  свою  принизив?
Й  останній  у  пресподницю  мій  ґрант  –
Чи  вистачить  вогневі...  (з  мене)  хмизу?

Довкола  –  глум  і  торжество  негод!
Такі  наразі  в  моді  феєрверки…
Чи  витрима  той  іспит  мій  народ?..
Чи  стане  сил,  припосланих  ізверху?  

А  що  я  задля  то́го  учинив,
Щоб  мій  народ  заматерів  побідно?..
З  тяжких,  надлю́дських  його  жнив
Не  хочеться  у  тлін  піти  безслідно.

…Мені  твердим  ввижається  закон:  
Лиш  на  землі  залишені  опертя,
Що  не  помруть  в  доланні  перепон,
На  небі  зна́йдуть  і  своє  безсмертя…[/color]  [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]

[i]Ілюстрація  -  безсмертя  (із  інтернету)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


OlgaSydoruk

А я - себя не жалею!. .

А  я  -  себя  не  жалею!..
Тебя  всесильно  люблю!..
И  я  -  просить  не  умею!..
Простить  тебя  -  не  могу!..  
А  я  -  тебя  понимаю...
И  потому  -  грущу...
Тебя  одного  -  обнимаю...
И(про  себя)  -  ропщу...
А  я,наверно,слепая...
Не  вижу  давно  тебя...
Рассеянная  и  тупая  -
Привычная  боль  моя...
Накатит  волной(до  света)...
Раздвинется  -  горизонт...
Дождями  прольётся(ответом)...
И  позабудет  -  зонт...


От  лица  ЛГ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669464
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016


OlgaSydoruk

Где то мост догорал во тьме…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358

Где  то  мост  догорал  во  тьме...
В  белом  бабочки  к  свету  летели...
На  короткой  совсем  волне
О  любви(нескончаемой)  пели...
Где  то  в  полночь  раздался  звон...
В  полнолуние  разлились  реки...
Где  то  поезд  пошёл  под  уклон...
И  не  встретились  человеки...
Где  то  маялась  вновь  душа...
Не  просилась  она  на  колени...
Не  желанная  пала  звезда...
Не  разбились  бокалы  в  пене...
Где  то  ночью  крестила  рука  -  
Колыбель,отгоняя  тени...
Не  одна  пролилась  слеза
Пока  боль  поднималась  по  вене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016


Макієвська

О, май !- Весны, , Божественная благодать

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1Pz_Rxa3c-A[/youtube]

[img]http://topdizayn.com.ua/uploads/posts/2014-03/1395590836_animaciya-vesna.gif[/img]
[img]http://bestanimationgif.com/gallery/files/full/vesennee_nastroenie/2096-ya.timkas-ya.timkas-vesna-azar-005.gif[/img]
Я  целую  рассветы,  вместе  с  закатами,
Наслаждаюсь  дождём  с  громовыми  раскатами...
Бегу  босиком  ,  по  весенне-нежной  траве,
Дрожь  тела  от  зигзагов  молний,  где-то,  в  синеве...

Дождь  лижет  пятки  мне,  шепчет  слова    о  любви,
Целует  лицо,  глаза,  губы...лишь  капли  лови...
А  я  рвуся  с  его  крепких  объятий    к  тебе,
Но  я  не  знаю,  кто  же  победит  в  этой  борьбе?

Я  целую  цветы,  пью  росу,  словно  вино,
Душа    птицей  летит  над    землей,  ей  любо,  вольно...
Запах  жасмина  догоняет  и  дурманит,
А  розовый  ароматный  шлейф,  за  собой  манит.

Журчанье  ручья  после  дождя,    песнь  соловья,
Запах  свежескошенной  травы...-  для  души,  крылья,
Райский  сад,  Божья,  для    всех,  земная  благодать,
Только  б  мира  ,  Боже,  немножко  бы  тебе,  нам  дать!

Всем  мира,  наслажденья  и  любви!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669122
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Лю

Душа втомилася і стала на коліна

Кого  обманюю,  скажи  мені  це  Боже,  
Бо  нагнітає  смуток  і  чомусь  негоже.
Тебе?  Себе?  Чи  може  свою  Душу?
Блукаю  у  гріхах,  хоч  хрест  нести  свій  мушу.

Все  озираюсь  навкруги  й  шукаю,
Дорогу  ту,  що  всіх  веде  до  Раю,
Пірнаю  з  головою  в  чортову  спокусу,
І  знову  підійматися  без  сили  мушу.

Душа  втомилася  і  стала  на  коліна,
Руками  тянеться  до  Тебе  як  дитина,
Коли  в  Твій  Рай  зачиняться  ворота,
Благаю  Боже,  забери  мене  з-під  плота.

Лю...
28.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669160
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Лина Ланская

ПРИМИРЕННЯ

Не  засмучена,  а  озвучена.
Не  розпалена,  а  розлючена.

Фрази  розбратом  -  у  аккорди.
Зимним  холодом  -  клавікорди.

Не  розгублена,  а  розгнівана.
Не  доспівана,  несподівана!

Хочеш  любощів?  не  сьогодні,  
Щойно  вирвалась  із  безодні.

Не  розтерзана,  трохи  стомлена,
Не  розлюблена  -  невдоволена.

Стиглим  колосом  в  ноги  зерня...
Стане  пухом  колюче  терня.
29.05.
[img]http://xn--d1aiaffnedrlat.xn--p1ai.images.1c-bitrix-cdn.ru/upload/medialibrary/cc5/cc587f5c3e4d4b38761f6becb02e342b.png?1451074233341017[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669165
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Потусторонний

Не Малевич.

Опять  дожди,  холодными  слезами
Пронзают  душу,  скрадывая  цвет...
Палитра  чувств    не  сдавшая  экзамен,
Теперь  –  размытый,  серый  силуэт...

Любая  серость  требует  вниманья.
Без  ярких  красок  трудно  передать:
Пленительный    букет    очарованья
И  полную  восторга  -  благодать.

Печаль    рисует  смутные  картины,
Темнеет    в    ожидании    потерь,
Как  комья  распадающейся  тины,
Как  своды  уходящих  вглубь  пещер…

В  тенденции  к  одной  кромешной  ночи,
Так  просто  поместить  себя  в  квадрат.
Малевича.    И  помнить,  между  прочим,
Что  в  этом  не  Малевич  виноват.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669232
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Любов Ігнатова

Чудеса у небесах

В  небо  вдивляюсь.  По  ньому  пливе  
Слоник,  метелик  і  літера  "Ве",  
І  крокодильчик  (а  може,  дракон)  
Ледь  не  торкається  лапками  крон.  
Замок  пливе  -  в  ньому  Фея  живе,  
Далі  он,  лебідь  і  бджілка  пливе.  

Очі  заплющу,  рахую  до  ста  -  
Бачу  вже  квітку  літак  і  кота.  
Бачу  вітрильник  я  і  пароплав...  
Вітер  дмухнув  -  і  усе  розмішав...

В  небо  вдивляюсь.  Від  сміху  аж  плачу:
Слонометелика  з  хвостиком  бачу,  
Лебідь,  от  цирк,  осідлавши  кота,  
Ловить  те  чудо  уже  за  хвоста.  
А  крокодильчик  (а  може,  дракон)  
Ласує  смачно  собі  літаком.  

Замок  десь  зник.  Пароплавобджола  
Жалить  вітрильник  (яка  ж  вона  зла!)  
Далі  он,  вже  квіткоконик  приліг...  
-  Дякую,  любі  хмаринки,  за  сміх!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


ОКсеня

Цитриновий смак

Цитриновий  смак  як  для  літа  -  така  дивина,
Йому  б  -  полуниці,  черешні,  чи  врешті  –  ожини,
А  я  у  долонях  для  чогось  принесла  цитрини.
Мене  запитали:  «Ти  й  справді  така  навісна?»

 І  що  їм  повідать?  Що  свіжість  лимонна  з-під  вій
 У  спеку  до  м’яти  –  найбільше  смакує  коктейлем?
Чи  те,  що  доречні  -  пастельні,  легкі  акварелі
 Та  квітнучий  в  червні  ефірно  -  п’янкий  деревій?

Мішаю  мелісу  із  липовим  цвітом  під  лайм,
Вдихаю  натхненно  –  так  пахне  цей  травень  уперше,
Обличчя  відкривши  насиченим  щастям  вітрам,
Лаштуюсь  в  дорогу  до  нових,  незвіданих  звершень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669079
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Лина Ланская

ОДВІЧНИЙ РИТУАЛ

Не  випити  мені  твоїх  страждань,
У  маренні  мій  голос  не  почуєш.
Видінь  оману  в  сіре  розмалюєш,
Розсиплеш  сни  намарних  сподівань.

Болить?  Колотить,  лихоманка  б"є,
Сріблястий  стовпчик  доганяє  сорок.
Холодний  піт  тече,  як  Стікс  у  морок
І  голова,  неначе  прес-пап"є.

Заплющиш  очі,  той  кривавий  слід
Розірве  меч  вогненного  нашестя.
Позначила  Геката  перехрестя
І  закипів  бурхливо  в  пеклі  лід.

Зловісні  тіні,  демонів  оскал
Наводять  жах...чого  чекають  круки?
Їх  проженуть  мої  вуста  і  руки  -
Одужання  одвічний  ритуал.

28.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669049
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


natalux

Тихенько йде

Тихенько  йде  старечою  ходою.
Ох,  час  біжить,  вона  уже  не  та…
Раніше  ж,  як  була  ще  молодою,  
Їй  швидко  підкорялась  висота.

Недовго    вже…  Ще  пагорб…  а  за  ним…
Так  кожний  день  іде  старенька  мати
Зустрітися,  щоб  з  сином  із  своїм,
І  про  свої  всі  біди  розказати.

Вона  іде  крізь  вир  кривавих  війн…
Тих  війн,  де  люди  ділять  гроші,  владу.
Де  всі  поділені  на  «свій»  або  «  не  свій»
Де  людська  совість  дихає  на  ладан.  

І  світу  байдуже…  Вона  осиротіла…
Світ  розстріляв  і  поховав  їй    душу…
Болять  кістки,  ламає,  ниє  тіло.
А    вона  йде  і  шепче:  «Мушу,  мушу»

Ну  ось,  прийшла  стражденна,  бідна  мати.
В  очах  від  сліз  таких  пекучих  -    блиск.
-  Синочку  мій,  хоробрий  мій  солдате!
Й  тепло  відчула  крізь  холодний  обеліск.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669033
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


natalux

Снова чернеют неба глазницы

Снова  чернеют  
Неба  глазницы.
Три  часа  ночи  –
Снова  не  спится.
Звезды  мерцают  –
Хитрые  бестии,
Инопланетные
Шлют  мне  известия.
Ни  разобрать,
Ни  связать  воедино.
Мозг  разрывается,
Мозг  словно  тина.
Всасывать  надо
Ему  информацию
Только  впадает  он
Тут  же    в  прострацию.
Дайте  же  солнца!
Дайте  же  света!
Или  снотворную
Экзопланету!
Словно  нагая
Перед  Вселенной…
Кто-то  стучится
Тревогой  по  венам…
Мадам  Бессонница,
Как  же  Вас  жаль!
Изобрести  бы
Чудо-вуаль
Дать  бы  Вам  бедной
Немного  покоя,
Отдыха,  сна
Или  просто  запоя,
Чтобы  отвлечься,
Чтобы  укрыться,
Чтоб  отдохнуть,
Отоспаться,  забыться…
Странница  ночи,
Моя  ты  сестра,
Ляг,  прикорни
Со  мной  до  утра…
...
Черные  дыры
Пялят  глазницы.
Три  часа  ночи  -
Снова  не  спится…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669031
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Потусторонний

Настроенческое, дождливо-интерьерное.

Налетела  печаль  шальная.
По  весне.  Чую  горе  где-то.
Да.  Погода  стоит  дрянная,
хоть  весна  и  предтеча  лета.
Настроение  -    дань  предчувствий.
Говорящие    краски    неба  
примеряют  огарок  тусклый,
клякса  тени  легла  на  мебель.
Прикоснулась    к    озябшим  шторам,
пробежав  по  коврам  и  стенам,
отразилась  в  глазах  узором
и  куда-то  ушла  по  венам
слабым  тремоло.    В  утешенье
совершенно  никчёмным  мыслям.
Сердце  тронуло  вдохновенье
и  умчалось  в  крутые  выси.
Но  остались  сухим  листочком,
прилетевшим  к  оконной  раме
зарифмованные  крючочки,
что  скрепили  печаль  и  память.
Вновь    апрель    обернулся  маем.
В  маете  коротаю  ночи.
Просто  дождь  за  окном  рыдает,
скука  дьявольски  душу  хочет.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669035
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Лина Лу

НЕЖНОСТЬ

"Твой  черный  жемчуг  безупречен..."  -
Ласкаешь  взглядом  плутовским.
Реальность  молча  отсеки,
Упав  надолго  в  этот  вечер.

Пройдя  по  вырезу  неспешно,
Дрожащей  алчущей  рукой
Изучишь  и  фасон,  и  крой...
Я  вспомню  Пахмутовой  "Нежность".

Дрожащих  капель  паутину
Вместо  гардин,  сплетает  дождь.
Молчишь  и  ждешь...чего  ты  ждешь?
Полог  с  души  давно  откинут.

Бокал  с  вином,  свеча?  -  банален,
Затасканный  в  веках  сюжет.
Сжигает  в  пепел  странный  свет,
Так  сладостен,  так  нереален.

Камина  нет,  в  старинной  вазе
Давно  засохшие  цветы.
Есть  только  двое:  я  и  ты,
И  наша  нежность  в  каждой  фразе.
29.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668976
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Любов Ігнатова

Я нікого не звинувачую…

Я  нікого  не  звинувачую  -  
Ні  себе,  ні,  тим  більше,  Вас.  
Просто  долею  не  призначено.  
Просто  вимір  не  той  і  час,

На  ромашках  не  тих  гадалося,
Говорились  не  ті  слова...
От  тому-то,  мабуть,  не  склалися  
"Одинички  "  в  жадане  "два"...  

Я  вважатиму  Вас  удачею  
(хоча  й  кіт  на  душі  шкребе)...  
Я  нікого  не  звинувачую...  
Може  трішечки...і  себе...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.05.2016


Радченко

Не знаю я

Не  знаю  я,  кому  нужны  мои  стихи,
Непонимание  моих  сомнений,
В  которых  видятся  нечёткие  штрихи
Моих  смешных  и  грустных  размышлений.

Не  знаю  я,дано  иль  нет  моим  словам
Перечеркнуть  обид    тоску  слепую,
Улыбку  подарить  и  сердцу,  и  глазам,
И  объяснить  печаль  снегов  седую.

Смогу  ль  о  бабьем  лете  сказку  рассказать,
А,  может  быть,  напомнить  сон  забытый
И  научить  не  сожалеть  и  не  сжигать
Мосты  –  не  зря  когда-то  дни  прожиты.

В  стихах  рассказывая  о  своей  любви,
Ещё  раз  понимаю  ,  что  такое  счастье.
Не  знаю  я,  кому  нужны  мои  стихи,
Меня  спасая  от  душевного  ненастья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668858
дата поступления 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016


НАДЕЖДА М.

Чайна троянда

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uQz2p_pD4-s[/youtube]

Розлогий  кущ...  Цвітуть  троянди.
І  повнять  пахощами  світ.
Додолу  хиляться  гірлянди...
Проміння  сонячного  цвіт.

Не  просто  кущ  -  окраса  саду.
Пахучі    жовті  пелюстки.
Хибні  думки,  що  символ  зради
Ховають  в  себе    ці  квітки.

Троянда  жовта,  як  світанок,
Емблема  дружби,  чистоти.
Серця  не  здатна  тяжко  ранить:
Занадто  ніжні  колючки.

Хлюпоче  в  склянці  ніжна  квітка.
А  я  не  можу  зрозуміть:
Чом  розлучились    тоді  швидко,
Усе  тривало  тільки  мить.

Чи,  може,    дарував  їх  рідко.
Боявсь  -  зів"януть  у  воді.
Та  жовті  квіти  були  свідком,
Як  ми  були  ще  молоді...

На    них  я  з  ніжністю  дивлюся.
А  плин    років  не  спинить  час..
А  що  тепер?  Лиш  посміхнуся,
Згадаю  іноді  про  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668845
дата поступления 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Потусторонний

Любая жизнь - лишь ломкая материя…

Любая  жизнь  -  лишь  ломкая  материя,
А  смерть  -  её    естественный  итог.
Но,  как  бывает  трудно  жить  с  потерями,
Которыми  «одаривает»  Бог.

Не  ропщем,  на  судьбу  не  стоит  кукситься.
У  каждого  обманщица  своя.
Капризная,  но  верная  попутчица:
Дорога,  неизбежность,  колея.

Идём  по  ней  мы  с  разным  настроением,
То  медленно  шагая,  то  бегом.
Надеясь  на  случайное  везение,
Протискиваясь  ночью,  в  бурелом...

Бывает,  спотыкаясь,  больно  падаем,
И  разбивая  в  кровь  своё  лицо,
Запальчиво  кричим,  что  так  и  надо  нам,
Что  будет  всё  теперь  заподлицо.

Лишь  иногда  безмерное  отчаянье
Нам  не  даёт:  ни  думать,  ни  дышать.
Когда  друзья  и  близкие  нечаянно
Перестают  себе  принадлежать.

Тропинка  жизни  выглядит  обрывистой.
Края  судьбы  похожи  на  трамплин.
И  как  бы  ни  была  она  извилиста,
Трагический  конец  неумолим.

Вот,  кто-то  впереди  идёт  и  падает,
А  может,  набирает  высоту?
Назавтра  в  некрологе  напечатают,
Как  водится,    привычную  туфту.

Преемственность  –    удел  сгоревшей  лампочки...
Не  лампочка,  не  спичка  –  Человек.
Как  трогательно    быть    «эффектом    бабочки»,  
Тому,  кто    изменяет  русла  рек.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668693
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Радченко

Давай, как когда-то

Ворожит  весна  и  колдует,
Зима  -  это  было  вчера.
Она  красотой  нас  чарует  -
Не  зря  это  всё,  нет,  не  зря.
И  мы  с  тобой  стали  добрее  -
Весенним  согрелись  теплом.
И  любим,  как  прежде,  и  верим,
Сегодня  живём,  без  "потом".
И  годы,  что  ношей  нелёгкою
На  плечи  легли  невзначай,
Сложила  сегодня  в  котомку  я,
Шепнула  тебе:  "Не  скучай.
Давай  мы  с  тобой,  как  когда-то,
Пойдём,  где  луга  у  реки
И  встретим  рожденье  заката,
Забыв  вкус  февральской  тоски.
И  выпьём  коктейли  из  запахов  -
Жасмин  и  сирень  зацвели.
Пусть  трель  соловья  звонко  ахает,
Напомнив  о  первой  любви".
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668701
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Радченко

Травневі дні (акро)

Травневі  дні  такі  мінливі,
Раз-по-раз    змінюється  щось.
А,  бачиш,  хмарочки  ліниві
Вже  раді  здивувать  когось.
На  теплу  землю  тихо-тихо
Експромтом  дощ  сліпий  впаде.
Весінній  сад  озоном  диха
І  вітер  вишень  цвіт  краде.

Дивись,  вже  райдуга  яскрава
Над  містом  спину  вигинає
І  дощ  сліпий  геть  виганяє.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668713
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Любов Ігнатова

Колискова

Коли  загораються  зорі,  
А  місяць  гуляє  дахами,  
І  вітру  крильцята  прозорі  
Жонглюють  чарівними  снами,  

Тобі  розкажу  тихо  казку,  
Пухнасте  моє  Кошенятко.  
Заплющуй  очиці,  будь  ласка,  
Бо  час  уже  грайликам  спатки.  

На  стелі  гойдає  дрімота  
Якісь  візерунчасті  тіні  -  
Немов  відкриває  ворота,  
Щоб  в  хату  ввійшли  сновидіння;

Залишимо  печива  трішки  
І  чашечку  м'ятного  чаю  
На  столику,  побіля  ліжка,  -  
До  тебе  нехай  прилітають  .

Присядуть  нехай  на  подушку  
І  крильцями  ніжно  лоскочуть,  
І  тихо  шепочуть  на  вушко  :
"Спи,  Котику,  доброї  ночі...  "

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Янош Бусел

Шкільний вальс.

         [i]  [b]    [color="#bd1c1c"]  Сьогодні  цей  вальс  хвилює  серця  людей...
                 Вільний    переклад  вальсу  з  російської
                 світлої  пам’яті  першої    моєї  вчительки
                 Насті  Опанасівни    Жолудь  присв’ячую:  вона  в  центрі...[/color][/b][/i]
                                                                                             
[i][b][color="#1eb823"]Давно,  немов  би  з  долею,  прощались  ми  зі  школою
Та  щось  зове  нас  знову  в  рідний  клас,  
У  той  садок  із  кленами  й  берізками  зеленими
І  вальс  шкільний  в  душі  звучить  для  нас.

Дівчатками,  хлоп'ятами,  малими  гороб'ятами
Ми  в  клас  зайшли  -  це  в  пам'яті  живе,-
Там  стали  пізнавати  ми  і  літери  і  атоми,
Бо  кожний  рік  приносив  щось  нове…

Летять  роки,  клубочуться,  про  щось  забути  хочеться,
Та  перший  Вчитель  –  не  для  забуття,-
І  на  дорогах  зоряних  і  на  полях  розораних
Ті  учні,  котрих  Ти  вела  в  життя.

І  де  б  не  побували  ми,-  про  Тебе  пам'ятали  ми,-
Так  незабутня  Матінка  дітьми,-  
Була,поза  програмою,крім  Вчительки  ще  й  Мамою,  
Робила  все,  щоб  стали  ми  людьми.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668729
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Лина Ланская

КОРОЛЕВА

Що  в  королеви  у  лівій  кишені?
В  срібних  оковах  маленький  флакон.[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/377/100377955_1467845_600.jpg[/img]
Хоч  не  перейдено  той  рубікон
І  не  означені  колом  мішені.


Що  в  королеви  у  правій  кишені?
Зблискує  золотом,  ніби-то  ключ,[img]https://1qto3g40rh2j1n43ebvoa7h1cmu-wpengine.netdna-ssl.com/files/2015/11/golden-key-FB.jpg[/img]
Тільки  не  взяти  його  голіруч
Виїсть  до  кісточки  шкіру  у  жмені.


Що    королева  на  поясі  носить?
Із  оксамиту  легкий  омоньєр.[img]http://kostyum.com.ua/images/acsessoires/koshelki/r29.jpg[/img]
Заздрісно  скалиться  сам  Люцифер,
Темна  душа  його  милості  просить.


Що    королеві  до  світського  лева?
Кине  до  ніг  йому  пару  монет,
Між  поцілунками  зблисне  стилет...[img]http://orujie-holodnoe.ru/images/stories/trehgrannyi_stilet1.jpg[/img]
Не  забувайте,    вона  -    королева.
27.05

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668731
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


НАДЕЖДА М.

Дрімає степ, напоєний дощем

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lg6xVxnqJ_c  [/youtube]


Дякую  ВІталію  Назаруку  за  ідею

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174

-----------------------------------------------------
Дрімає  степ,  напоєний  дощем.
В  повітрі  зависає  дивна  тиша.
І  пахне  теплим,  свіжим  вітерцем.
Омитий  хліб,  немов  позолотішав.

Повільно  дозрівають  вже  хліба.
Червоні  маки  вогником  палають.
Між  ними,  ніби  стрічка  голуба,
Красуючись,  волошки  розцвітають.

І  очі  напуває  дивний  світ.
Це  вітер  уплітає  в  жовті  коси  
Чудові  барви,  неповторний  цвіт,
Що  для  душі  щасливу  мить  приносить.

Народжується  з  ночі  новий  день.
Весняний  ранок  п"є  із  квітів  роси.
Ми  вдвох  по  росах  босоніж  ідем,
Волошки  ти  уплів  у  мої  коси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668250
дата поступления 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Потусторонний

На планете обезьян есть существенный изъян.

Один  «существенный  изъян»
Есть  на  «планете  обезьян»,
Не  всё  увлёк  мешок-  карман
Сквалыги.
На  ней  по-прежнему,  пока  
Есть  море,  солнце,  облака,
В  туман  завёрнутая  ткань
Интриги.

Пока  Иуда  не  прощён,
Не  принял  дьявольский    расчёт
Необратимый  поворот
Воззрений.
Надежды  греет  волшебство:
Живёт  людское  естество…
Спасая  Божье    экс-родство
От  лени.

Во  всём,  что  двигает  вперёд:
Прогресс,  машину  и  народ,
Так  важен  тот,  кто  наведёт
Порядок.
Когда  рассудок  и  душа,  
Сумеют  зла  не  совершать,
Вернётся      Божья  благодать
Наградой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668059
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


OlgaSydoruk

От меня до тебя - лента жёлтой реки…

От  меня  до  тебя  -  лента  жёлтой  реки...
От  тебя  до  меня  -  три  моста  перейти...
От  меня  до  тебя  -  две  зимы  и  весна...
От  тебя  до  меня  -  половинка  холста...
От  меня  до  тебя  -  разговор  тишины...
От  тебя  до  меня  -  переборы  струны...
От  меня  до  тебя  -  ожидания  дни...
От  тебя  до  меня  -  обещания  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668014
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Циганова Наталія

Снаружи не видно…

Снаружи  не  видно  –  проснулась  ли  совесть  к  вечеру
судьбы  самоделкой,  расколотой  на  два  фронта.
Ведь  камень  же  дремлет  веками  от  делать  нечего,
по–тихому  с  каплей  воды  в  постоянных  контрах…
Рассветы  орудий  –  хоронят  закаты  заживо.
В  просмоленных  рясах  шаманы  –  по  небу  в  бубен.
Не  ту…  не  туда  бурят  денно  и  нощно  скважину.
Она  –  на  вратах…  все  под  ними  когда–то  будем.
Закатом  поранившись  –  высь  прослезилась  звёздами…
по  мне…  
по  тебе…  
Если  Господа  будет  воля  –
на  камне  слизать  хоть  бы  краешек…  рано  ль,  поздно  ли…
да  выйти  по–лёгкому  в  нет…  
                   без  вины…  
                                       без  боли…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667962
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


OlgaSydoruk

Дождями грозы отошли…

Дождями  грозы  отошли  -
За  стены  падших  минаретов...
Дыхание  светлой  тишины
И  сумерки  -  за  миллиметром...
Благоговением  -  лик  пророков...
За  витражами  -  миражи...
Из  позолоты  их  багетов  -  
Озона(чистые  листы)...
Романтики(большой  дороги)!
На  перекрёстках  высоты
На  брудершафты  с  вами  боги
(За  откровения  души)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668012
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Ірина Кохан

Я не була…

Я  не  була  морфемою  життя.  
Твого  життя.  Напевно  і  не  буду.
Холодний  дощ,  мов  квазікаяття,
Змива  потроху  із  душі    полуду

І  засинає  спомином  на  склі
Про  незабуте,  виплакане  вчора.
Інтрада  смерті  чується  в  імлі,
Вмирає  щемно  у  мені  покора.

Я  не  була.  Чи  ти  не  захотів...
Тепер  слова,немов  могильні  плити,
Німі  й  важкі.  То  схимники  степів.
Словами  душу  вбиту  не  зцілити.

Тепер  невпинно  потяги  мовчань
Із  пункту  "Ми"  до  станції  "Колишні"
Нестимуть  рештки  снів  і  сподівань
У  весни  ті,  де  білим  цвітом  вишні

Зустріла  нас  украдена  любов.
Пізнали  смак  отруйного  оршаду.
Я  не  була.  То  чи  воскресну  знов?
Розп'яттям  душ  сплатили  ми  за  зраду...

..............................................
Я  не  була.  Напевно  і  не  буду...


*Інтрада  -  невелика  інструментальна  п'єса,  що  виконує  ф-ії  вступу  до  якоїсь  урочистої  церемонії.
 *Оршад  -  напій  з  мигдалевого  молока.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667642
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016


НАДЕЖДА М.

Поки надіюсь - я живу…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pj3nLnlx3Ig  [/youtube]


Надія  на  щастя,  хай  навіть  облудна,
ніколи  не  причинить  людині  зла,
тому  що  вона  полегшує  життя.
 Лопе  де  Вега.

------------------------------------------------------------------
Коли  відчуєш:  тануть  мрії,
Тобі  мети  не  досягти,
Та  ти  згадай,  що  є  ж  надія,
Що  може  ще  допомогти.

І  ми  шукаєм  соломинку,
Щоб  нас  тримала  на  плаву.
Запам"ятай  у  цю  хвилинку:
Поки  надіюсь  -  я  живу.

І  зразу  станеш  сподіватись,
Забувши,  що  існує  зло.
Невдачі  будеш  посміхатись,
Щоб  від  душі  все  відлягло.

Світ  непростий,  такий  жорстокий,
Але  ти  мрію  не  кидай.
Посій  у  серці  своїм  спокій.
І  віру  мріям  ще  придай.

Не  дай  душі  упасти  в  відчай,
Упавши,  встань  і  знову  йди.
І  це  візьми  собі  за  звичай,
Щоб  вірний  шлях  в  житті  знайти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667254
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Циганова Наталія

…що це, напевно…

В  тобі  лунає  музика,  яка  не  для  всіх  –
опівніч  цілковитого  джазу,
подовжена  життям  на  незаявлений  гіг,
де  міститься  усе  –  і  одразу…
де  ходиться  по  хмарах  між  богів  і  птахів
у  вив’язаних  нею  шкарпетках…
де  потайки  ховаються  ще  вчора  в  архів
написані  на  завтра  чернетки…
де  над  усе  дивує  те,  що  нот  –  тільки  сім
і  чхати,  що  з  них  жодної  –  чисто…
де  кави  аромат  із  кухні,  наче  Гольфстрім,
який  ти  віднайшов  особисто…
де  дихання  хвилює  сон  лише  і  якщо
на  двох  одне…  хай,  навіть,  останнє…
ти  поки  ще  не…  поки  не  помітив  ти,  що…
що  це…  
що  це,  напевно,  кохання…







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667243
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Любов Ігнатова

Вечірній етюд

Гойда  весну  на  китицях  бузок  
Під  ніжну  солов'їну  колискову.  
Попід  шатром  із  шовку  і  зірок  
Вітри  згубили  місячну  підкову.  

Старий  горіх  іще  смакує  сни  
Про  зиму,  про  сніги  і  холоднечу,  
Та  у  бруньках  ефірних  і  ясних  
Леліє  твердобоку  вже  малечу.  

Десь  "ойка"    сичик  серед  ясенів.  
Під  вербами,  в  ставку,  регочуть  жаби  :
Напевно,  розсмішити  їх  зумів  
Блискучоперий  селезень-незграба.

Муркоче  кіт,  куйовдить  спориші  
Обабіч  стежки  до  моєї  хати...  
Так  хороше  і  легко  на  душі,  
Що  хочеться  й  собі  замуркотати...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата поступления 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016


natalux

Город Смерти

Я  умирать  ушла  бы,  где  молчат.
Как  кошка,  в  город,  где  лишь  пенье  птиц,
Где  нет  угрюмых  и  веселых  лиц,  
Где  вечер  теплый,  солнышко  в  закат.

Постройте  Город  Смерти  для  людей,
А  шум  и  суету  в  нем  –  под  запрет!  
Со  Смертью  нужно  только  тет-а  тет.
Постройте  Город  Смерти    поскорей.

Нам  путь  далекий  предстоит  пройти,
Ведь  Вечность  –  это  очень-очень  долго.
Так  проведем  отмеренное  с  толком,
Чтоб  вспоминать  и  не  скучать  в  пути.

И  пусть  тот  Город  будет  всем  доступен.
Бомжу,  трудяге  или  президенту,
Впритык  пришедшим  к  главному  моменту.
Пусть  каждому  найдется  место  в  «клубе»

Рожденье,  жизнь…    все  суета  сует.
Все  временно  и  все  всегда  проходит.
Изменчиво,  словно    прогноз  погоды.
И  остается  вечной  только  Смерть.

Когда-нибудь  и  я  туда  приду.
Теряя  связи  со    своей  Вселенной,
Оставшимся,  я  пожелаю  непременно,
Дожить  до  рая  всем  в  земном  (с)аду.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667208
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Циганова Наталія

…прости меня…

Моя  судьба,  расхристанная  всуе
промеж  канунов  Пасхи  с  Рождеством,
не  увенчайся  крестиком,  в  посуле
на  в  чём–то  там  особое  ество…
Прости  за  то,  что  я  с  тобою  между
далёких  тайн  и  близких  новостей.
Ты  родилась  когда–то…  где–то…  прежде,
чем  я  мочила  молоком  постель.
Прости  картавость  юности  желаний,  
впитавших,  жизнь  спустя,  приставку  «не»
на  скорости  испуга  цвета  лани…
прости  во  мне  без  упряжи  коней.
Моих  мужчин,  желающих  жениться…
и  развестись…
и  попросту  хотеть…
Долгами  обеспеченные  лица
на  ныне…  на  минувшее…  на  впредь…
Прости  авансом  память  и  поруку,
что  друг  по  другу  –  чистым  баттерфляй.
…я  упаду  синицей…
             прямо  в  руку…
Прости  меня…
             …прости  меня…  
                               …стреляй…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666790
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Циганова Наталія

Я не знаю о многом…

Я  не  знаю  о  многом.
И  сердце  устало  ютиться
на  задворках  вопросов  под  старым  рваньём  «потому»…
А  снаружи  весна.
И  опять  возвращаются  птицы,
увеличив  ещё  на  страничку  небесный  талмуд.
Значит  –  время  домой.
Как–то  так…  без  претензий  на  сложность.
Я  не  знаю  что  важно:  там  где–то  иль  тут,  за  плечом…
Мне  понять  не  дано  (ибо  это  понять  невозможно)
оправдание  войн:  мол,  бабьё  нарожает  ещё...
и  рождаются  слёзы,  уродуя  качество  речи.
Неизменно  солёные…  с  тысячью  разных  причин:
где–то  душу  в  восторг  одевая,  где  горе  на  плечи.
Я  не  знаю  о  страшном:  когда  не  дожил  до  седин…
…Неужели  весна?...
Время  глупостей…  время  веснушек…
Пробуждает  кого–то  к  любви…
а  кого–то  к  войне…
Я  не  знаю  о  стольком,  что  впору  бы  жить,  не  проснувшись,  
выдыхая  покой…
…но  от  этого  только  больней...


                                 апрель  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666789
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Любов Ігнатова

Чай з імбиром

Я  до  чаю  додам  теплий  відзвук  імбирної  ноти  
І  корицевий  шлейф,  ніби  сонячний  промінь,  густий...  
Щось  приваблює  погляд  у  гладі  люстерка  напроти...  
Тінь  якась  невиразна...та  я  майже  впевнена  -    ти...  

Не  відводжу  очей,    бо  боюся  укотре  згубити  
Павутинку  тонку,  що  тебе  у  мій  сон  приведе...  
А  за  вікнами  вечір,  п'янким  абрикоссям  налитий,  
Із  зірницею  вдвох  витанцьовують  свій  па-де-де...  

Попід  стелею  сплять  врівноважені  штучні  світила,
І  годинник  стіка,  як  з  полотнища  пензля  Далі,
Чай  схолонув  давно,  а  мені  відірватись  несила  
Від  химерної  точки  на  сріблом  покритому  склі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Владимир Зозуля

Ольховые сны.

Жизнь  не  беда,  началом  не  лиха,
Но  с  нею  рядом  смерть,  рука  к  руке...

Пришла  весна…
Опять  звенит  ольха
Серьгами  в  голубом  березняке.
Быть  может,  жизнь  и  смерть  всего  лишь  сон,
А  я  лишь  грежу  в  этом  странном  сне
И  катится  с  ветвей  ольховый  звон,
Случайным  ветром,  под  ноги  ко  мне.
Пришла  весна…
Открыла  жизни  счет,
Но  кто  считает,  если  платит  жизнь?..
Живая  ветвь  ольхи  уже  цветет
И  зеленея,  обнимает  высь…
Но  сломанная  веточка  ольхи
Касается  холодного  песка…
А  сломанная  веточка  ольхи
Свисает…  будто  мертвая  рука…
Пришла  весна…  
И  снова  жизни  верь,
Забыв  про  несуразности  её.
Пришла  весна…
Вся  в  белом…  словно  смерть…
Ведь  жизнь  и  смерть  они  всегда  вдвоём.
Пришла  весна…
Так  ветрено  легка,
И  став  еще  одной  весной  взрослей
Обнялась  с  ветром  юная  ольха,
Сережка  покатилась  по  земле.
Звени,  серьга,  и  под  ноги  катись
Сквозь  жизнь  и  смерть,  
Сквозь  тишину  и  шум.
Я  подберу  тебя…  на  смерть…  на  жизнь…
Я  на  ладонь  с  тобою  положу
И  жизнь!  И  смерть!..
...
О,  грёзы  наяву,
Вы  мой  ольховый  звон…  вас  нет,  вас  нет.
Я  слышу,  умираю  и  живу
Во  сне,  во  сне,  во  сне,  во  сне…  во  сне…
..........


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666788
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Радченко

Дощовий травень

Уже  й  не  потрібні  дощі  -
Земля  напилася  сповна.
Й  затихли  в  садках  хрущі,
І  пісня  дощу  сумна
Пливе  над  землею  й  пливе,
ЇЇ  не  спинити  нічим.
Весна  без  усмішки  живе,
Неначе  життям  чужим.
А  вітер  не  в  силі  ніяк
Хмарини  прогнать  дощові.
Чорніє  старий  вітряк,
Стоїть  по  коліно  в  траві.
А  сонце,  як  бажаний  гість,
Загляне..,  та  тільки  на  мить:
Між  хмарами  -  райдуги  міст
І  пісня  дощу  знов  бринить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666955
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Лина Ланская

БЕЗЖАЛЬНО-ПРОСТА

Корились  рутинному,-  звали  борги.
Голодного  ситий,  убий,  не  помітить.
Прощають    не  люди,  прощають  боги
І  кидають  зорі  -  небес  самоцвіти.

Корились,  а  сяйво  небачене  те,
Скотилось  в  куточок,  тихенько  тьмяніє,
Таке  непомітне,  безжально-просте,
Чекає,  допоки  зоря  заясніє.

Корились,  та  разом  вже  йшли  по  мосту,
Сріблясті  колони  самотність  вінчали  .
Шукали  єдину,  безжально-просту,
Одну  для  обох,  стільки  часу  шукали.
18.05.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666782
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Любов Ігнатова

Нахаба Дощ

Як  дивно...  Дощ?!  Дивись,  це  справді  -  Дощ...  
Прийшов  в  мій  дім  нахабно,  без  запрошень...  
Тепер  сидить  і  уплітає  борщ,  
Поставивши  в  куток  свої  калоші.  

І  позіхання  похапцем  хова  
У  грубі  і  обвітрені  долоні...  
І  розкладає  всі  мої  слова  
Серветками  на  білім  підвіконні.

Мої  слова...  Я  розгубила  їх  
Колись  давно,  осінніми  листками...  
Вони  вмерзали  у  грудневий  сніг...  
Вони  текли  весняними  струмками...  

Де  він  узяв  їх?  І  яким  богам  
Він  мусив  принести  себе  в  офіру,  
Щоб  повернути  в  Мого  Серця  Храм  
Вогонь  Любові  і  Надії,  й  Віри?..  

Цей  дивний  Дощ...  Оцей  нахаба  Дощ,  
Що  в  мої  вікна  стукав  спозаранку,  
Сидить  і  мовчки  уплітає  борщ...  
А  я...  Ще  підкладу  йому  сметанки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Анатолій В.

Три години без тебе

Три  години  без  тебе  —
Це  як  шлях  від  землі  і  до  неба!
Три  години  мовчання  -
Це  як  навпіл  розірваний  світ...
Телефон  і  вагання  -
Це  у  темінь  пірнання,
Всепланетне  з`їзджання  з  орбіт!

Три  години  без  тебе!..
Їх  стерпіти,  прожити  ще  треба
У  цім  світі  холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце  зникло  сьогодні,
Я  втону  у  безодні
Часопростору  нудно-густім.

Три  години  без  тебе  —
Це  в  терпінні  нагальна  потреба,
Спокій  тяжко  дається,
А  у  нервів  існує  кордон...
Кожна  мить  -  як  стук  серця:
В  нім  тривогою  б`ється
Апатично-німий  телефон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Анатолій В.

Ванільний сон-вітер майбутнього

Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Корицею  трішки  гірчить.
П`янкою,  без  слів,  незабутньою
Веснянкою  в  серці  звучить...

У  венах  пульсують  лавандово
Квітково-замріяні  сни...
Життя  починається  заново
В  зеленому  лоні  весни!

Відродиться  із  громовицею
Дощем  між  зелених  отав,
І  ляже  до  ніг  косовицею
У  пахощах  скошених  трав...

Підніметься  в  небо  із  піснею
У  гаї  нічнім  солов`я,
Що  співом  годиною  пізньою
Із  Богом,  мабуть,  розмовля...

І  я  доторкнусь  до  могутнього,
Що  душу  у  небо  зове...
Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Веснянкою  в  серці  живе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата поступления 12.05.2016
дата закладки 17.05.2016


tatapoli

І ГНІВ І БІЛЬ…

І  гнів,  і  біль  –  вже  повна  чаша,
така  страшна  буденність  наша!
Не  відновити  гірку  втрату,
гріхи  не  змити  супостату!
Донбас,  Луганськ  –  гіркії  дати,
навіки  будуть  пам’ятати!
Ще  Маріуполь,  а  що  ж  далі?
Невже  не  спинимо  вандалів!?
Страждає  люд,  карає  Бог!?
Дізнатись  не  берусь…    за  що  ж?
Та  тільки  стало  світу  ясно,
в  крові  братерській  Русь  зав’язла!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554422
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 17.05.2016


Лю

История

История...
Печальная  история...
Наверно  ты  в  этой  жизни  останешься  только  историей  в  моей  голове....  историей,  которая  будет  не  закончиной.  Я  постараюсь  не  перечитывать  ее,  не  листать  память  и  не  дышать  воспоминаниями.  
               Лю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666577
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Рыбка

МЕСЯЦ МАЙ

Нынче  месяц  Май  похож  на  осень  -
То  дожди,  то  снегом  завалило,
То  средь  туч  проглянет  неба  просинь,
Солнце  то  ли  не  было?  То  ль  было?

Нынче  месяц  Май  какой-то  странный  -
Вмиг  согреет,  тут  же  холодом  пахнёт.
Он,  как  ловелас,  непостоянный  -
Веры  в  день  грядущий  не  даёт.

Нынче  Май  какой-то  бестолковый  -
Слякоть,  сырость,  ветер  завывает.
Мается,  куражится,  бедовый,
Словно  нас  на  прочность  проверяет.

Нынче  Май  -  он  с  придурью  немного,
Хоть  ругай  его  незлобно,  хоть  хвали,
Но  весна  упорно  бьёт  себе  дорогу  -
В  парке  груша  с  абрикосом  зацвели.

Нынче  Май  теплом  нас  не  балует,
Но  повсюду  одуванчик  расцветает,
Словно  солнышко  в  головки  их  целует,
Наступленье  лета  предвещает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666571
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Шип Сергей

Любовь земная

Обнялись  двое,  на  ветру
Сплетают  души,  руки…
И  верят  в  вечную  весну,
В  которой  нет  разлуки.

А  ветер  хочет  их  разъять.
Он  силится  так  рьяно,
Что  трудно  будет  удержать
Любовь  –  под  ураганом.

Декабрь  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666568
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


OlgaSydoruk

"Бонжур" магнолий

"Бонжур"  магнолий  -  в  квадрат  оконца!..
Под  синим  небом  и  ярким  солнцем
Флаг  меланхолии  полощет  ветер!..  
Кто  за  него  всегда  в  ответе?..
То  поднимает,то  опускает?..
Дождинок(бисер)иглой  низает
На  полотно(льняного  цвета),..
В  плиссе(горох)и  в  лоно  лета...
От  меланхолии(незрячей)
Два  пуда  соли  -  со  всех  заначек...
Три  пуда  боли  -  с  округи  света...
Скупая  нежность  -  в  минор  сонета...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666505
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


НАДЕЖДА М.

Не гра вино у тім бокалі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FWm7DulBZTk        
[/youtube]

Не  завжди  збудеться,  що  хочеш.
Думки,  як  рій  усе  летять.
І  знову    голову  морочать,
Вночі  не  можуть  спокій  дать..

І  ти  летиш,  ще  в  серці  віра.
Та  там  не  ждуть  тебе  давно.
Лише  душі  все  зрозуміло.
Та  ми  обоє  мовчимо.

У  склянці  гілочка  жасміну,
Дарунок  твій  в  весняний  день.
Давно  відчули  уже  зміну.
От  забуття  не  йде  лишень.

Не  гра  вино  у  тім  бокалі,
Що  ми  колись  недопили.
І  нам  здавалось,  що  кохали..
За  течією  ми  пливли.

Любов  обурена  втікала,
І  озирнулася  лиш  раз.
Але  назад  не  погукала,
Лишивши  нас  вже  без  образ.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666503
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


ТАИСИЯ

Оркестр


Я  слышу  музыку  весеннего  оркестра.
Всю  эту  ночь  мелодия  звучала  «шум  дождя».
С  утра  пораньше  появился  сам    Маэстро.
И  дождь  затих    по  мановению  руки  вождя.

Меня  в    постели  разбудили  птичьи  трели.
Как  же  они  обрадовались  солнечным  лучам!
Но  если  «  Вальс  цветов»  услышать  захотели,
Его  звучание    в    саду    везде:  то  тут,  то  там…

Как  только  ранним  утром  выйду  в  чисто  поле,
Мелодии  вокруг  меня  звучат  на  все  лады.
Порхают  бабочки,  с  кузнечиками  споря.
Журчат  ручьи,  меня  влечёт  симфония  воды.

С  весной  ворвался  в  гости  слаженный  оркестр.
Не  заглушайте  музыку  природной  красоты.
Прислушайтесь  внимательно  к  игре  Маэстро:
Наполнят  душу  чувства  бесконечной  доброты.

19.04.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660744
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 17.05.2016


ТАИСИЯ

Курортный городок

На    морском  побережье
Размещён    городок,
Где  бывала    я    прежде...
Здравствуй  снова,  дружок!

Здесь    растут    кипарисы,
Вдохновляя    людей.
Как    известно    из    прессы,
Море  стало  теплей.

Легендарные    тайны
Край  веками    хранит.
Но    туристам    случайным
Их    открыть    не    спешит.

Я    рисую    пейзажи.
Мне  подвластно    перо...
Привлекают    и    пляжи...
Я    -    как    тот    Фигаро.

Успеваю  повсюду.
То  я  тут,    то  я  там.
Здесь  соседствует    чудо
И    Божественный  храм.

11  мая  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665282
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Циганова Наталія

…все так, як колись я хотіла…

Мій  розбитий  світанок  збирала  в  мозаїку  кава.
Пересмажена...  чесно,  як  міг,  рятував  кардамон.
Я  тікала  від  тебе  з  відкритим  поламаним  правом
на  остачу  життя…  що,  можливо,  і  є  еталон.
Я  тікала,  рятуючи  те,  що  від  мене  лишилось.
Без  мобільного,  спогадів,  серця,  надії  і  крил.
Мій  жаданий  світанок  прийшов  під  свободи  вітрилом…
під  рожево–блакитним…
все  так,  як  колись  я  хотіла…

…і  помер…
у  мені…
десь  ліворуч…
під  тонами  брил…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666039
дата поступления 15.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Лина Лу

ОНИ

Дела  ненужные,  смешные  отговорки
Уже  который  день.
Ломают  чью-то  тень
Бездумного  вранья,  истлевшие  подпорки.

Газетных  вырезок  желтеющих,  страницы,
Как  журавлиный  клин.
Там  фото...не  один?
И  тушью  склеены,  в  слезах,  дрожат  ресницы.

На  заднем  плане  он,  целуя  ручку    страстно,
Ласкает  взглядом  грудь...
Позволь  упомянуть,
А  что  жена  твоя  за  кадром,  -    безучастна?

Одна,  воображая  сцену  расставанья,
Построит  минарет
Из  пачки  сигарет.
А  ты  к  утру  забудешь  имени  звучанье.

Смешная  авансцена,  в  роли  безупречен:
Цветы,  бокал  вина,  -
Она  обречена...
Как  этот  древний  мир,  пороками  отмечен.
17.05

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666464
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


НАДЕЖДА М.

Коли дощі, неначе кара….

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4JrsexBX7IQ

[/youtube]


Коли  дощі,  неначе  кара,
Дивлюся  з  сумом  у  вікно.
Коли  насуне  нова  хмара,
Про  сонце  мрію  все  одно..

Коли  захочеться  поплакать,
(  Буває  інше  не  дано),
Не  будуть  сльози  мої  капать.
Сміюсь,  хоч  гірко,  все  одно.

Коли    узнаю  про    нещирість
Тих,  кого  друзями  зову,
Я  все  одно  їм  буду  вірить.
За  фальш  душі  я  їм  прощу.

Я  простягну  їм  свою  руку,
Знайду  слова,  щоб  шанс  ще  дать.
І    буду  вдячна  за  науку...
За  цим  не  буду  жалкувать.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666258
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Олекса Удайко

ГАРКАВІ

[i]

                   Нині  в  моді  української  держави
                   пахолки  з  артикуяційними  вадами…    
                                                                                             Із  преси  

[b][color="#ba0d0d"]Чомусь  дивна  мені  гаркавість…
Бо    не  ковтав    чужі  слова  
і  не  ввібгав  мізків  плюгавість  –
чужим  не  хвора  голова…
Та  маю  слабкість  –  зло  картати
отих  «гаркавих»,    що  чужі  
слова  норо́влять  пропихати,
що  крутяться,  немов  вужі,
поміж  брехнею  і  законом
й  неправедну  дорогу  в  рай
вимощують  собі  до  скону:
сиди…  чи  царствуй  –  вибирай!

Гаркавість  скрізь  –  в  Криму,  на  Сході  –
торгує  долями  і  тим,
що  є  святинями  народу…
Слова  –  мов  манна,  діло  –  дим!
Гаркавість  крячки…    Бре́хні  –  в    Раді:
обіцянок  дев’ятий  вал,
як  до  пуття  –  державна  зрада…
Загибель  віри  –  і  обвал!  

…Один  лиш  в  домі  не  гаркавий:
карбує  окриком  слова…
Свої  діла  в  сусіда  править  –    
там  буде  «рубрика»  нова.
І  місце  вже  своє  на    Красній
Під  пам’ятник  зафрахтував  –
У  ряд  із  Мініним  й  Пожарським
Героєм  Кам’яної  став!
Гляди,  й    на  місце  в  мавзолеї
«запретендує»  містер  N  –
гаптує  торт  для  «ювілею»
«народна  фабрика»  Рошен.
І  там,  немов  «по  воле  рока»,
з  «каҐтавим»  здибається  N!

...Така  тепер  у  нас  морока,
такий  веселий  феномен!

…Здається,  що  мені  до  того?
Живи  й  надійся  –  більш  нічого:

воно  наладиться  якось!

Та  все  ж  болить  мені  держава,
Зґвалтована,  
                                                 немов  
                                                                         купава...      
Де  те  "гаГкаве"  завелось?[/color]
[/b]
15.05.2016

На  світлині  -  КАРТаві  (із  інтернету,  звісно).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666253
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Потусторонний

Нет связи с космосом.

Нет    связи    с    космосом,    о    Боже!
Пропал    Небесный    Интернет.
Талант    поэта    был    низложен,
Как    будто    не    был    он    поэт.

В    «приёмном    буфере»    ни    строчки,
Способной    «вынести    мозги».
Одни    лишь    прочерки    да    точки
Среди    словесной    мелюзги.

Поэт    писать    пытался    снова,
Легко,    без    всякого    труда.
Но    «сервер»    был    парализован,
Не    получалось,    как    всегда.

С    досады    съев    свою    тетрадку
И    догрызая    карандаш,
Он    всё    пытался    жизни    гадкой
Вернуть    привычный    антураж.

В    конце  концов,    заснул    бедняга
С    холодным    грифелем    во    рту.
Ему    приснилось,    что    бумага
В    руках    расплавилась,    как    ртуть.

И    засверкала    по    паркету
Огромной    каплей    серебра.
Поэт    за    ней    стремился    к    свету,
Почти    до    самого    утра.

Проснулся,    выпил    чашку  чая,
Зевнул,    разглядывая  дно:
Пора  завязывать  с  вай-фаем!
Надёжней  оптоволокно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666327
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


OlgaSydoruk

Клавиш дотронулись тонкие пальцы…

Клавиш  дотронулись  тонкие  пальцы...
Еле  касаясь  их  белизны...
В  сумерках(серых)  -  аккорды(страдальцы)...
Струны  и  нервы  -  оголены...
Ты  бы  хотела  снова  родиться  -  
В  старом  созвездии,под  новой  Луной?..
Гладью(на  пяльцах)  -  в  красном  зарницы...
Длинная  нить  -  за  иглой  золотой...
Ты  бы  хотела  любовью  напиться:  
(Досыта)  -  из  чистоты  ручейка?..
Сердцем  откликнулась!..
Чтоб  возвратиться?..
Клавиши  вспомнили  пальцы  тогда...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666333
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


OlgaSydoruk

Ах, мальчик!. .

Экспромт  после  прочтения

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654424

Ах,мальчик!..Я  любила!..
И  ты,наверное,любил...
Но  -  отпустила  и  забыла...
Хватило  многих  лет  и  сил...
Ах,мальчик!..Страсти  время
Водой  большою  утекло
В  своё  таинственное  племя...
И  под  горячее  крыло...
Ах,мальчик!..Всё  проходит...
Но  вспоминают  её  дым...
И  грех  за  горечью  уводит...
Цвет  возвращается  -  в  полынь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666389
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Валентина Ланевич

Так сумно стало знову мені…

Так  сумно  стало  знову  мені,
Схололу  душу  тисне  тиша.
Істини  здаються  лиш  прості,  -
Вуста  шепочуть,  -  правда  бита.

З  ран  кровиця,  з  тугою,  густа,
Тече  із  серця  поклик:"Милий!"
Молю  до  Бога:"Я  -  сирота,
Чому  цей  світ  такий  зрадливий?!"

Й  лине  тривога  в  далеч,  де  бій,
Трасують  кулі  в  швидкім  леті.
Боже!  Вбережи  його,  зумій!
Війна  співає  на  кларнеті.

І  гризе  мене  нелюдський  спів,  
І  гулко  гупає  у  грудях.
Я  -  завмираю  -  бракує  слів,
Боже,  чи  ти  заплутавсь  в  суддях?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666131
дата поступления 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Лина Лу

СЛИЯНЬЕ

Коснись  ладошкою  шершавой,
Безумных  слез  не  утаить.
Слиянье  меда  и  отравы  -
Глаза  бездонные  твои.

Щека  и  родинка  -  опасен!
Их  в  поцелуях  утоплю.
Притворный  гнев  слегка  ужасен,
Когда  шепчу  тебе:"  ...люблю..."

Смущения  одни  ошмётки,
Истлели,  в  пепел  превратясь.
Услышав  нетерпенья  нотки,
Я  отдаюсь  тебе  во  власть.
19.04



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660652
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 15.05.2016


Дід Миколай

Спрагу юну зросили дощем

Весною  пахли  ніжно  губи…
У  ноги  падала  роса.
Тебе  до  серця  приголубив…
На  землю  впали...  небеса.
                   Приспів:          

О,  незвіданні  сили  небесні…
Запалили  навіщо  цей  щем?
Білі  Ангели    Ви  безтілесні…
Спрагу  юну  зросили  дощем.


Коханням    марив  поцілунок…  
Дурман  розлився  у  грудях.
У  вени  лив  солодкий  трунок…
Злітав  у  небо  наче  птах.
                         Пр:

Пощо  розмови  нам  і  люди…
Тремтіла  звабливо  рука.
Гаряча  падала  у  груди…
Як  сповідь  святості  й  гріха.  
                         Пр:

Неначе  все  переплелося…
Завмерли  джмелики  в  гаю.
Чи  ми  в  раю  чи  нам  здалося…
Чи  в  небесах  десь  на  краю?
                         Пр:

Затихла  святість  і  гріховність…
Понесла  нас    кудись  в  світи.
Несли  здаровану  жертовність…
Де  ми  були  лиш…  -  Я  і  Ти!
                           Пр:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата поступления 11.04.2016
дата закладки 15.05.2016


Валентина Ланевич

Стримав ніжність у грудях.

-Я  люблю  тебе,  -  мовив  в  порозі,  в  дверях,
Крок  притишив  на  мить  і  всміхнувсь  лиш  очима.
Стримав  ніжність  у  грудях  -  він:  воїн,  солдат
І  поправив  заплічник,  стенувши  плечима.

А  навколо  весна  уривалася  в  день,
Прілим  листям  в  гаю  пахло  свіже  повітря.
І  нестримна  синичка  співала  пісень,
А  війна  оголила  приховане  вістря.

В  хижім  оскалі  враз  огризнулась  вогнем,
Обпалила  в  степу  знов  задавлені  рани.
І  у  серці  моїм  підняла  дикий  щем,
Дай  же,  Господи,  нам  невмирущої  прани!

Вже  стікає  терпіння  в  зчорнілу  стерню,
До  болю,  хрусту  у  пальцях  зажатий  кулак.
Немає  бо  слова:  я  -  не  смію,  -  в  бою,
Там,  де  власну  свободу  поглина  вовкулак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650507
дата поступления 10.03.2016
дата закладки 15.05.2016


Лина Лу

ХОЛОДНЫЙ СНЕГ, ПОХОЖИЙ НА ЦВЕТЫ

Холодный  снег,  похожий  на  цветы,
В  твоих  руках  таких  нетерпеливых,
В  речах  безумных,  ласково-игривых
Касаниях,  где  властелин  лишь  ты.

Холодный  жар  и  обнаженный  нерв
На  нежной  и  благоуханной  коже,
Расцветшей  нежно-розовым,  похоже
Твой  мир  не  отражает  полумер.

Холодный  день  и  полночь  холодна,
Но  тает  лед  душевный;  обжигаясь,
Тянусь  губами,  медленно  касаясь...
Всего  тебя  испив  опять...до  дна.
15.05.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666108
дата поступления 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Циганова Наталія

…я готова отдать…

Заштрихован  водой  этот,  в  общем,  не  нужный  мне  город,
разделённый  на  серость  –  и  вязь  разноцветных  зонтов.
Просто  где–то  во  мне  умирает  не  найденный  повод
променять  этот  карцер  на  цепи  других  берегов,
где  зарёй  (как  и  тут,  но  поздней)  догорают  надежды…
дождь,  осипший  до  мороси,  трётся  о  зелень  весны…
где,  проснувшись,  восток  разрывается  радугой  между
ароматами  ночи  и  полусырой  новизны.
Там,  возможно,  не  лучше,  чем  где–то...
но  вера  –  не  верит…  
И  во  имя  неё,  и  во  имя  далёкой  весны
я  готова  отдать  все  права  на  навязанный  берег,
где  надежды  –  заплаканы  маем…  
и  болью  тесны…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666022
дата поступления 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Лина Ланская

КАЛЛИ (СИНЄ-СИНЄ…)

Синє-синє...краплина  білим
На  зеленому  оксамиті.
В  срібній  рамі,  незрозумілим,
Загадковим  видінням  миті.

Загадковим  видінням  тане
Тінь  німа  у  лабетах  ранку.
Може  снів  моїх  не  дістане
Те,  що  мариться  до  світанку?

Те,  що  мариться,  рам  не  має,
Опівнічно  іскрить  і  палить,
Тихим  подихом  відлітає,
Залишаючи  вазі  калли.

Залишаючи  оберегу
Елегантність,  магічну  силу
І  любові  альфу  й  омегу,
Що  скотилась  по  небосхилу.
14.05.2016.


Калли  завжди  були  оберегом,  вони  захищають  від  злих  демонів,  лиха  та  є  миротворцями.Коли  ви  хочете  миру  та  взаєморозуміння,  -  даруйте  калли.
А  ще  вони  притягують  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666019
дата поступления 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


ТАИСИЯ

Встреча с морем

Его  волнение  мне  понятно.
И  я  к  нему  не  равнодушна...
Мне  встреча  с  морем  так  приятна.
С  ним  не  бывает  людям  скучно.

Волна  спокойна  и  игрива...
Стремится  к  берегу  строптиво.
Порою  -  это  точно  грива...
И  скачет  этот  конь  ретиво.

Стремятся  летом  все  на  море.
Оно  звучит  в  стихах  и  в  песне.
И  катерок  наш,  с  ветром  споря,
Несётся  словно  в  поднебесье!

Восторг,  достигнув  апогея,
Вдруг  разбудил  шальное  чувство.
В  любви  признался  он,  робея...
Наш  капитан  ценил  искусство.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666063
дата поступления 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Радченко

Не чекайте свят

Не  чекайте  свят  чи  влучної  години,
Щоб  сказати  мамі:  "Дякую  за  все:
За  безсонні  ночі  і  тепло  родини,
За  твоє  терпіння  й  серце  золоте.

За  любов  безмежну,  усмішку  і  ніжність,
За  твої  молитви,  сльози  і  печаль,
Простоту  й  буденність,  і  твою  величність,
Й  душу  твою,  мамо,  чисту,  мов  кришталь".

Мамі  важливіші  подарунків  й  квітів
Щирі  і  звичайні,  від  душі,  слова.
Навіть  посивілі  ми  для  мами  -  діти,
Кваптеся,  щоб  встигла  їх  почуть  вона.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648654
дата поступления 03.03.2016
дата закладки 15.05.2016


Радченко

Монолог природи

Яка  невгамовна  погода:
То  дощ  ллє,  то  град  торохтить.
Сміється  над  нами  природа:"
Що  хочу,  те  й  буду  робить.
Узимку  -  капіж!  Так  це  ж  легко!
У  березні  холод  й  сніги,
А  влітку,будь  ласка,  вам  -  спека
Й  придумаю  щось  восени.
І,  якби  вам  всім  не  хотілось,
Щоб  все  було  геть  навпаки,
Такою  я  ось  уродилась
Й  живу  на  землі  залюбки.
Але  не  завжди  дощ  чи  спека,
І  холод,  й  мороз  по  весні.
Цвітіння  пора  хмільно-терпка
Й  краса  золота  восени.
Не  марно  слова  має  пісня:
"Погода  люба  -  благодать".
Пора  ж  бо  в  природі  є  різна
Й  не  треба  на  мене  бурчать".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665955
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Валентина Ланевич

Чіпляється за сиву вічність тихий сплеск води.

Чіпляється  за  сиву  вічність  тихий  сплеск  води,
В’юниться  річка  в  цілунках  вогняного  сонця.
І  хвилька  хвилечці  гука:"Куди  біжим,  куди?"
І  луг  зелений  прошком,  ріжком  у  надвечір’я.
   
Лелечий  посвист  крил  колише  осоку  крихку,
Крякає  качка  дика  під  верболізним  гіллям.
Жаб’ячий  хор  впивається  теж  співом  досхочу
Й  туман  густий  клубиться,  й  милується  привіллям.

Відбиток  місяця  серпом  гойдається  в  кругах,
Карась  та  щука,  та  карп  з  линком  комах  чатують.
Калини  пагінець  розвивсь  -  за  зиму  не  зачах
І  вбір  весни  поправу  так  зір  очей  милують.

 квітень2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665917
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Кадет

Гваделупа

Было  время,  шагал,  не  хромая,
Не  метался  ни  днём,  ни  впотьмах…
Хоть  не  раз  вывозила  кривая,
Но  неведом  был  пагубный  страх…

Скудноваты  дары  огорода
При  отсутствии  летних  дождей…
И  не  верится  в  мудрость  народа,
А  тем  более  в  честность  вождей…

Истрепались  мечты  и  одежды,
Неуютно  на  жилистом  дне…
И  хоронит  останки  надежды
Неуверенность  в  завтрашнем  дне…

Говорят,  обижаться,  мол,  глупо
Мне  на  чёрствость  властей  и  рвачей…
Вот  бы  гамузом  их  в  Гваделупу,  -
Поредел  бы  отряд  сволочей…

май  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666049
дата поступления 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Богданочка

Місяць

Не  вдивляйтесь,  матусю,  у  темінь  вечірнього  неба,
І  не  плачте  завчасно,  я  поки  що,  мамо,  не  ТАМ.
Сліз  багато  усюди.  Не  треба,  прошу  Вас,  не  треба…
Лиш  молитва  поможе  недавно  полеглим  братам.

Світлу  душу  вбачаєте  в  кожній  небесній  зірниці:
ТАМ  коханий  для  когось,  і  батько,  й  товариш,  і  син.
Безпорадність  бентежить  від  втоми  змарнілі  зіниці,
Нас  багато,  неначе,  та  я  тут  зі  смертю  один.

День  і  ніч,  зло    й  добро...  Тут  змішалося  все  у    єдине.
Тільки  вибухи,  крики,  й  ні  кроку,  ні  кроку  назад.
Хтось  повернеться  з  бою  живим,  а  хтось  знову  загине,
Комусь  сонце  засвітить,  а  когось  уб'є  лютий  "Град".

А  мені  б  на  хвилинку  побачити  синові  очі,
Щоб  мене  обійняли    його  рученята  малі.
"  Тату,  все  буде  добре"    почути  б  слова  ці  пророчі,
"Буде  мирно  і  тихо  на  нашій  прекрасній  землі".

Як  би  важко  не  було  -  дороги  в  минуле  немає.
 Побратимів  своїх  не  залишу  ніколи  в  біді.
І,  тоненьким  серпом,  місяць  сумно  на  нас  споглядає.
Мамо,  ми  як  і  він:  і  самотні,  й  такі    ж    молоді.
                                                     
                                                                                                                         12.05.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665720
дата поступления 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Циганова Наталія

Золотая середина…

Равно  как  и  вчера,  солнце  тщетно  шлифует
середины  ненайденной  золото.
Ты  б,  Отец,  положил  её  в  общем  бауле
где–то  между  избытком  и  голодом…
меж  пустых  суеверий  и  сучьим  пороком…
между  войнами  и  безразличием.
Всё  б  на  раз  изменило,  похлеще  потопа,
золотой  середины  наличие.
Никогда  не  имея  –  давно  потеряли
в  колыбели  для  мелких  условностей.
И,  понятно,  найти  не  смогли…
не  искали…
то  ль  по  тупости,  то  ли  в  покорности…
А  вздохнём  глубоко  –  «мы  почти  что  у  цели!»  –
в  Рождество  лишь  да  в  Пасху…
По  совести:
мы  за  ней  как  бы  очень  давно  не  успели,
и  тогда  ж  –  обогнали  на  скорости…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665591
дата поступления 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Любов Ігнатова

Поклич мене

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  солов'ї  і  місячна  соната,  
Де  стерті  грані  різних  протиріч,  
Де  вітерець  грайливий  і  крилатий.  

І  я  піду  з  тобою  хоч  на  край  
Усесвіту...  а  може,  навіть,  далі...  
Веди  мене,  цілуй  мене,  кохай,  
Вплітай  мене  до  сяйва  пекторалі!..

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  окрім  нас  -  лиш  зорі  і  дорога,  
Де  ми  з  тобою  будем  віч-на-віч  
З  собою,  з  небом  і,  напевно,  з  Богом...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 13.05.2016


OlgaSydoruk

Поднималась моя река…

Поднималась  моя  река  -    за  высокие  берега...
Полюбила  она  паруса  -  не  записанные  слова...
Забрала  за  собою  все:утонувшие(в  глубине)...
Уносила  и  стоны,и  крик  -(пока  гомон  округи  не  сник)...
Разливалась  моя  река  -    на  чужие(с  полынью)луга...
И  на  маковый(алый  цвет),на  ромашек(забытый)букет...
На  потерянные  следы(от  восхода  и  до  зари)...
И  просили  ещё  воды  -(у  подножия  песчаной  горы)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664350
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Любов Ігнатова

Не моляться до сонця пшениці

Не  моляться  до  сонця  пшениці,  
Лиш  маки  бовваніють,  наче  рани,  
На  тілі  незасіяного  лану,  
Де  Янгол  зі  свічею  у  руці  
Ллє  сльози  по  Вкраїнському  талану...  

Цьогоріч  вродять  знов  одні  хрести  -  
У  Смерті  дуже  щедра  косовиця.  
Втомилася  стинать  її  правиця  
Ті  долі,  що  могли  б  ще  розцвісти,  
Та  душить  їх  нещадно  повитиця...  

Зрікаються  крилаток  ясени...  
Бентежний  дощ  мигичить  над  полями,  
Як  посивіла  колискова  мами  
Чиї  у  муках  зроджені  сини  
У  вічність  відлітають  журавлями...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


OlgaSydoruk

Осторожно - с моею душой!. .

Осторожно  -  с  моею  душой!..
Осторожно  -  сегодня  и  завтра!..
Не  дышите  -  ей  нужен  покой...
На  мгновение  -  лишите  азарта...
Возвращалась  она  домой
(Через  тернии  карантинов)...
Караванами,..вброд  (рекой),..
Мимо  времени  -"Исполинов"...
Проходила  грозу  и  мороз...
И  дожди  -  (для  прозрачности  кожи)...
Отпадали    корки(корост)!
Прорастали  насквозь  туберозы...
Просветилась  душа(в  темноте)...
И    -    казалась  ещё  пригожей...
Возвратилась  она  -  налегке...
И  никто  её  не  стреножил...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664247
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Циганова Наталія

Но помнится о том, …

Я  не  вкусила  тысячи  стихов,
смакуя  соль  десятка  левых  мочек
под  сумерки  щемящих  многоточий…
И  пусть  кричат  основы  всех  основ,
что  я  –  не  та,  кого  достоин  Рай.
Что  ж…  прошлое  –  не  девка,  чтоб  раздеться.
Случалось  –  забывало  биться  сердце
за  шумом  крыльев  от  скандальных  стай.
Скучается  по  глухости  дворов…
по  временной  семье  на  остановке,
где  новости  глотали  без  сноровки
о  сонме  лысин,  локонов,  рогов…
Но  помнится  о  том,  что  Стинг  –  затих…
что  вёсны  стали  волнами  короче…
не  памятный  десяток  левых  мочек..,
а  лишь  один,  мне  посвящённый,  стих…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664240
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Циганова Наталія

…на всякий случайный…

Ну  что  Вы…  не  осень  стоит  на  кону,
а  тысячи  мыслей,  ниспосланных  в  темень,
о  том,  что  сегодня,  возможно,  –  канун
чего–то,  что  выдано  мне  лишь  на  время…
Ютится  отрезок  в  делениях  тем
от  робкого  «надо  б»  до  горького  «если  б».
И  утро,  и  вечер  давно  без  дилемм:
на  плечи  –  пиджак,  на  окно  –  занавески.
Молчите.
Не  думайте…  я  Вас  прошу.
Я  слабостью  выльюсь  по  сумеркам  к  ночи.
И  вздох  облегчения  –  сдача  грошу.
Не  густо?  –  в  моих,  как  и  в  Ваших,  не  очень.
Вы  не  говорите,  молю,  никому.
Да  будет  сие  нашей  маленькой  тайной.
Поставьте  (не  осень,  а  я  на  кону)
из  зеркала  прямо…
на  всякий  случайный…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664227
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Лина Ланская

ВІН ЧЕКАЄ МЕНЕ

Мого  болю  краплина  -  твоя  насолода,
Мого  крику  німого  тобі  не  почути.
Зійде  молодість  повінню,  в  розпачі    врода
Розлетиться,  розвіється    -  так  тому  й  бути.

Не  інакше...собі  не  належу  й  думками.
Граєм  ролі  -  бездарні  жорстокі  актори.
Мабуть  хтось  помилився,  чи  кара  віками?  -
Переплутані  долі  в  обійсті  у  Мори  -

Ткала  ранком  із  тіней  туманні  вуалі,
Накидала  на  очі  тому,  хто  ділився.
Прірву  щастя  оманою  вкрили  печалі,
А  клубок  вів  до  нього,  та  десь  закотився.

Він  чекає  не  знаючи,  де  я  і  досі?
Просто  тим,  що  дісталось  його  ж  і  рятую.
Сняться  знову  до  ранку  дві  постаті  босі,  -
Він  чекає  мене,  а  я  душу  катую.
05.05.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Лина Лу

НЕТ, НЕ СКОРО


Нет,  не  скоро  закроешь  память,  
Тают  тени,  как  лунный  свет.  
Наших  душ  безымянных  замять,  
Наших  встреч  пропускной  билет.  

От  скольжения  ускореньем  
Рассыпаемся,  не  остынь.  
Вот  еще...лишь  одно  мгновенье,  
В  нем  над  бездной  сошлись  мосты.

Нет,  не  скоро  костры  взметнутся,  
Чтобы  рыжую  ведьму  сжечь,  
Не  успеем  и  оглянуться,  
Колдовством  не  предостеречь.  

Мы  лишь  крохи,  пылинки  с  неба.
Легким  облаком  сладких  ссор  
Эка  невидаль...эка  небыль!  -  
Неразбуженный  атанор.  

Закипает,  бушует  рьяно,  
Как  и  прежде,  в  ночи  искрит.
Разливаются  океаны  
Непредвиденности  амрит.  

Нет,  не  скоро  закроешь  память,
Тают  тени,  как  лунный  свет.
Наших  душ  безымянных  замять,
Наших  встреч  миллионы  лет.
05.05.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664119
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Радченко

Так що в мені шукаєш ти

Ти  все  частіше  крадькома
На  мене  дивишся,  неначе
Побачить  хочеш  те,  чого  нема...
Мабуть,  для  тебе  це  багато  значить?
У  погляді  і  в  посмішці  моїй
Тобі  знайти  так  хочеться,  до  болю,
Уламки  нездійсненних  мрій...
Немов,  ти  вирвешся  на  волю,
Коли  побачиш.  Так  навіщо
В  мені  шукаєш?  Пошукай  у  снах,
В  яких  вона  приходить  знов  і  ліпше
У  неї  запитай  і  страх
Закресли,  бо  минуле  лиш  минуле
Й  кохання  перше  відпусти.
Колись  було..,  як  тінь  майнуло.
Так,  що  ж  в  мені  шукаєш  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664268
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Радченко

Так що в мені шукаєш ти

Ти  все  частіше  крадькома
На  мене  дивишся,  неначе
Побачить  хочеш  те,  чого  нема...
Мабуть,  для  тебе  це  багато  значить?
У  погляді  і  в  посмішці  моїй
Тобі  знайти  так  хочеться,  до  болю,
Уламки  нездійсненних  мрій...
Немов,  ти  вирвешся  на  волю,
Коли  побачиш.  Так  навіщо
В  мені  шукаєш?  Пошукай  у  снах,
В  яких  вона  приходить  знов  і  ліпше
У  неї  запитай  і  страх
Закресли,  бо  минуле  лиш  минуле
Й  кохання  перше  відпусти.
Колись  було..,  як  тінь  майнуло.
Так,  що  ж  в  мені  шукаєш  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664268
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


OlgaSydoruk

Пьянящий шлейф от туберозы…

Экспромт

Пьянящий  шлейф  от  туберозы
(Соцветия  белых  лепестков)
Похож  на  запах  твоей  кожи
(Из  эротичных  моих  снов)...
Из  ожидания  свиданий  -  
(На  первой  пристани  любви)...
И  невесомых  прикасаний  -
Холодной  льдинки  до...  росы...
Повсюду    -    запах  туберозы!..
Поля  засеяны  тобой?..
Его  вдыхаю  -  до    мороза...
А  на  морозе  -  сон  иной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664006
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Ірина Кохан

Яблуні так швидко відцвіли

Відцвіли  сади  вже  яблуневі,
Оповили  трави  білим  димом.
І  душі  торкається  незримо
З  дощовиць  заплетена  печаль.

Відлітають  весни  ніжнокрилі,
Б'ється  серце  клекотом  лелечим...
Мов  вітрильник,  лине  сизий  вечір,
Юність  теплу,  несучи  у  даль.

І  зринають  спогади  далекі,
Що  збудились  спалахом  бузковим.
Опадають  зоряні  підкови
У  долоні  купкою  золи...

Височіє  небо  споконвічне,
Оповите  білим-білим  димом.
І  пливе,  пливе  життя  незримо...
Яблуні  так  швидко  відцвіли....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664113
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

Діброва наче дівка захмеліла


Розносив  вітер  пахощі    духмяні,
Летів  під  ноги  в  стежку  сніговій.
Пелюстки  білі  падали,  як  п’яні,
Черемхою  запахнув  весновій.

Терпкий  дурман  наповнював  долину,
На  крилах  трунок  в  небо  піднімав.
Немов  у  сні  надихався  цитрину,
Вже  соловейко  з  лісу  щебетав.

Дзвеніла  вдалеч  пісня  солов’їна,
Рікою  розлилася  у  гаю.
Діброва  наче  дівка  захмеліла…
І  я…  неначе,  почуваюся  в  Раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

Діброва наче дівка захмеліла


Розносив  вітер  пахощі    духмяні,
Летів  під  ноги  в  стежку  сніговій.
Пелюстки  білі  падали,  як  п’яні,
Черемхою  запахнув  весновій.

Терпкий  дурман  наповнював  долину,
На  крилах  трунок  в  небо  піднімав.
Немов  у  сні  надихався  цитрину,
Вже  соловейко  з  лісу  щебетав.

Дзвеніла  вдалеч  пісня  солов’їна,
Рікою  розлилася  у  гаю.
Діброва  наче  дівка  захмеліла…
І  я…  неначе,  почуваюся  в  Раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Вячеслав Рындин

Женщины купальники…

[i]Женщины  купальники  пляж  мирской  волна  
День  песок  купальщики  солнышко  жара
Чайки  гриль  и  фантики  пиво  колбаса
Мётлы  коммунальщиков  вечер  лепота…

Перегреты  мальчики  в  скиде  треф  игра
Пулька  мухлевальщики  баксы  пустота
Не  допиты  шкалики  ручейки  вина
При  делах  сигнальщики  отдыхать  пора…

Шкафчик  и  журнальчики  мази  для  тебя
У  меня  в  фантастике  юшка  у  ручья
Пред  тобой  зеркалия  красоты  морской
Предо  мной  мечтания  суеты  речной…[/i]

05.  05.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664069
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

фея

В  саду  промені  ранкові,
Кущики  дражнили.
Соловейки  світанкові,
Внучку  розбудили.

Із  ставка  в  жмені  Настуся,
Води  зачерпнула.
Вмила  личко,  кицю  Дусю
І  у  двір  порхнула.

Обняла  свою  бабулю,  
Як  білка  крутнулась.
Покотилась  наче  куля,
Дідуся  торкнулась.

Притулилася  до  діда,
Цьомнула  у  груди.
Фея…  далі  полетіла,
Устигає  всюди.

Вже  десятий  їй  минає,
Внученьці  сьогодні.
Солов’їний  спів  злітає,
У  дні  великодні.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664034
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Олекса Удайко

Я НИНІ ЗА МОРЕМ

         [i]Завтра  Великдень...  Мільйони  сімей  в  Україні  сядуть  за  святкові
         столи,  щоб  відзначити  свято  Воскресіння  Христового...  Та  не  всі  -  
         багато  сімей  ще  розпорошені  клятою  "мігрантщиною"...    Новий  
         2002-й  рік  автор  цих  рядків  зустрічав  у  Гайвікомі,  що  неподалік  
         Лондона.  Був  свідком  подій  радісних...  і  не  дуже...    В  Лондоні,  
         де  осіло  багато  емігрантів-вояків  Галичини  СС  та  "остарбайтерів"  
         з  фашистської  Німеччини,  автору  прийшлось  бути  присутнім  на  
         зібраннях  української  діаспори  і  ритуальних  подіях...Хоронили,  
         як  правило,  під  звуки  пісні-реквіуму  "Чуєш,  брате  мій"  Богдана  
         та  Льва  Лепких...  Сум  огортав  всю  громаду,  у  томі  числі  і  тих,  
         хто  (як  і  автор)  потрапили  в  Британь  по  своїй  волі  –  у  пошуках  
         кращої  долі...  І  полились  слова,  які  актуальними  є  і  сьогодні...*            
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]

[b][color="#270091"]Я  нині  за  морем  –  вершу  свої  мрії,
Щоб  вдома  руками  відвести  біду...
Та  безперестанку  плекаю  Надію,
Коли  до  землі  я  чолом  припаду.

Під  стягом  Вітчизни  впаду  на  коліна
Прощення  просити,  що  був  в  чужині...
Зрадіє,  пригорне,  пробачить  родина,
Та  рідна  земля  чи  простить  це  мені?

       Приспів:

       Вкраїно  моя,  моя  ненько  єдина,
       Моє  ти  сумління,  моя  ти  провина,
       В  тобі  моє  листя,  і  віти,  й  коріння,
       Бо  я  є  клітина,  кровинка  твоя.
       Вітчизно,  з  покутою  жди  свого  сина!
       До  тебе  я  серцем  і  думами  лину,
       Моя  Батьківщино,  моя  Україно,
       Любове  єдина  і  Віро  моя!

Наразі  нам  тяжко,  бо  злі  яничари
І  зайди  московські  зганьбили  наш  край,
Поміж  Українців  посіяли  чвари,
Продажних  державців  –  лиш  вийми  та  дай!

Та  є  ще  в  нас  слава,  і  сила,  і  воля  –  
Здолаємо  наших  й  чужих  ворогів!..
Вже  віщий  лелека  на  нашій  стодолі
Гніздо,  мов  фортецю,  для  діточок  звив.[/color][/b]

29.12.2001,  Лондон

_____________
*  Слова  лягли  в  основу  пісні  на  музику  маестро  В.П.  Старикова.  
Пісня  опублікована  в  збірці  "Долі  клич"  (2005)  і,  надіюсь,  вийде  
в  світ  в  альманасі,  що  готується  до  видання,  "Думаймо  і  живімо
українно".[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
дата поступления 30.04.2016
дата закладки 06.05.2016


Олекса Удайко

КЛИЧ МЕЛЬПОМЕНИ

[i]        Світлій  пам’яті  легендарного  Дмитра  Гнатюка
[/i]
[youtube]https://youtu.be/UhETNnW3VQ4[/youtube]      
                               

[i][b][color="#3a93ba"][color="#0836a1"]За  обрій  закотилось  сонце  України,
Назавше  стих  карпатський  баритон…
Від  старця  сивого  до  вдячної  дитини  –
Всіх  чарував  його  пісенний  тон.

Епохи  символ,  знак  доби  прозріння  –
Прогресу  України  пектораль!
Глибинне  буковинське  мав  коріння,  
Ідилію  –  вівча́ра  пастораль.  
 
Він  на  своїх  –  атлантових  –  раменах
Тримав  у  майбуття  Вкраїни  міст,
Та  невблаганна  панна  Мельпомена  
Покликала  до  себе…    Саме  в  піст.

Знаменна  тут  ознака!..  Бо  великі
Відходять  в  рай  у  великодні  дні  –
Страсно́ю  стала  п’ятниця…  Безликі
Зостались  на  цім  світі,  мов  одні…

Напевне,    богу  Геліосу  й  сонцю
Не  вистачало  лику  співака,
Щоб  бути  нам  світилом-охоронцем,  –
Така  планида...  Доля  в  нас  така![/color]  [/color]
[/b]
30.04.2016    [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663272
дата поступления 01.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Олекса Удайко

ЗЛЕТІЛО СЛОВО

       Буває  й  так:  скажеш,  невпопад...
       Шкодуєш...  Та  пізно...  Відлетіло...  

[i][b][color="#8508c4"]Злетіло  слово...  Й  раптом  сіло
На  гілці  вишні,  що  цвіте…
А  в  мозку  –  думка  посивіла,
Бо  в  думці  певно  щось  не  те.

Злетіло  слово,  й  не  догнати  –
Є  незворотнім  той  процес…
Коли  в  тобі  ума  палата  –
Лікуй  словесності  абсцес!

Щоб  думка  й  слово  були  разом,
В  тандемі,  в  злагоді  жили,
Ні  сили  не  шкодуй,  ні  часу  –
Розвідай  логіки  тили!

А  ще  в  процес  принаджуй  дію  –
У  трійці  суть  і  сила  є!
Хай  слово  йде  разом  із  ділом  –
І  не  марнуй  життя  своє!

Бо  кожен  з  нас  хотів  би  мати
Неперевершений  кінець…
Щоб  замість  себе  в  гріб  запхати
До  суєслів’я  свій  терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Кадет

Ни в коем случае!

Не  только  поначалу  было  лихо,  
Не  раз  на  жизнь  тянуло  блевануть…
И,  прежде  чем  над  миром  стало  тихо,
Пришлось  изрядно  горечи  хлебнуть…

Под  танковыми  щупальцами  спрута
Никак  не  уставали  бабы  выть…
И  мужики  взялись  за  дело  круто,
И  супостату  обломали  прыть…

Хватает  нынче  всем  перловой  каши…
Но  не  расскажет  в  школе  ветеран,
Как  не  взлетали  самолёты  наши
И  как  рвануть  на  танковый  таран…

Пусть  этот  Праздник  геям  не  по  нраву,
Но,  у  кого  в  крови  осталась  честь,
Рюмашки  за  спасённую  Державу
Поднимут…  и  закусят,  чем  бог  весть…

Досталось  кочевряжистой  Отчизне…
И  вот  теперь,  по  памяти  скользя,
Нам  день  ценою  в  миллионы  жизней
Забыть  ни  в  коем  случае  нельзя!

май  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663860
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


ТАИСИЯ

В путешествие - смело!

Уезжаю  туда,  где  морская  волна...
Понимаю,  что  риск  -  благородное  дело.
Но  пока  в  моём  сердце  звучит  та  струна,
Что  умеет  любить,  путешествую  смело.

Расцветает  природа,  ликует  семья.
Наши  встречи  де-  факто  уже  неизбежны.
Разлучила  война...  За  границей  родня...
И  любые  преграды  для  нас  бесполезны.

На  пути  блокпосты,  а  затем  -  госконтроль.
Ни  один  террорист  не  пройдёт  за  границу.
Мы  часами  стоим,  не  дают  нам  пароль...
Мы  всего  лишь  простые  гражданские  лица.

С  Божьей  помощью  наша  надежда  сбылась...
И  морская  волна  приняла  нас  в  объятья.
Покатилась  слеза...  Значит,  жизнь  удалась.
Мы  по-прежнему:  русский  с  украинцем  -  братья.


1  мая  2016  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663282
дата поступления 01.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Циганова Наталія

…одна из тысяч координат…

Будильник  огрызнулся  от  утра.
Потом,  контрольно  всхлипнув,  затих.
На  мелкой  распродаже  минуток
я  с  совестью  сошлась  на  пяти  –
подумать  про  невидимый  взгляду
весны  моей  забытый  маршрут:
по  дальности  –  вот  тут,  где–то  рядом,
По  азимуту  –  где–то  вот  тут…
Весна,  в  пяти  минутах,  как  птица
устало  повернула  назад,
по  курсу  на  влюблённые  лица…

…ни  встретиться  опять,  ни  проститься…
и  впору  умереть,  чтоб  родиться
одной  из  тысяч  координат…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662808
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 01.05.2016


Циганова Наталія

…одна из тысяч координат…

Будильник  огрызнулся  от  утра.
Потом,  контрольно  всхлипнув,  затих.
На  мелкой  распродаже  минуток
я  с  совестью  сошлась  на  пяти  –
подумать  про  невидимый  взгляду
весны  моей  забытый  маршрут:
по  дальности  –  вот  тут,  где–то  рядом,
По  азимуту  –  где–то  вот  тут…
Весна,  в  пяти  минутах,  как  птица
устало  повернула  назад,
по  курсу  на  влюблённые  лица…

…ни  встретиться  опять,  ни  проститься…
и  впору  умереть,  чтоб  родиться
одной  из  тысяч  координат…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662808
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016


OlgaSydoruk

В лаванде (синей) мотыльки …

В  лаванде(синей)мотыльки  пыльцою  очертили  тени...
До  первых  проблесков  зари  садились  на  её  колени...
То  вверх  поднимались,то  -  вниз...Сужая  окружность  запрета...
Томление  -  в  порыве(на  бис),..прелюдия  -  до  ответа...
Прохладный  сочился  бриз,прозрачным  казался  корсетом...
Затих  легендарный  солист,укрывшись  за  занавес  где  то...
Оплыла  на  блюдце  свеча  и...каплей,застывшей  на  вене,
Касалась  крыла  мотылька,..сетей  неожиданной  лени...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662818
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016


Циганова Наталія

МАМЕ…

В  небе  галочку  поставила  стая  –
мол,  конечная…
весенний  порог.
Посидим–ка,  мам,  года  полистаем
под  орехово–вишнёвый  пирог.
Нам  с  тобою  этим  утром,  похоже,
не  за  тяжесть  серебро  в  волосах.
Это  знаково.
Господь  –  да  поможет…
да  отбелится  пути  полоса.
В  перемены  горизонт  растушёван.
Пусть  меняет  день  у  нас  на  дому
грусти  радостями  курсом  дешёвым
(хорошо  бы,  чтоб  ноль/пять  –  к  одному).
Лишь  осталась  бы  бессменною  данность:
параллели  наших  общих  дорог…
да  звенящая  весенняя  радость…
да  орехово  –  вишнёвый  пирог…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662807
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Циганова Наталія

Як колись…

Як  давно  маскувалося  небо  під  стерту  підлогу
в  сигаретних  відбитках,  а  під  підвіконня  -  поріг...
І  незважено  сипався  попіл  думками  під  ноги
щогодини...
   щокави...
       щосонця...
           щосварки...
               щорік
між  цілунками,  сном,  дежавю,  тимчасовим  наметом...
Як  колись,  грає  сирістю  ранку  заїжджений  диск...
І  вуста  обіймають  чергову  міцну  сигарету...

...лиш  підлога...
                   і  небо
                         давно  вже  байдужі  до  іскр...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662782
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Лина Лу

ПЛАТЬЕ С ЗАПЛАТАМИ

Платье  с  заплатами,
Волосы  с  проседью,
Судьбы  чужие  верша  -
Стрелами-латами.
Раненой  гостьею,
Глянь,  -  умирает  душа.

Мрачно-зловещее,
Слово  злорадное
Молвит,  надежды  круша.
Вечное,  вещее,
Но  безотрадное  -
Предупреждала  душа...

Говором,  гомоном,
Горечью  сладостной,
Чувства,  как  стекла  круша.
Болью  изломана,
Вовсе  не  радостно,
Прочь  улетает  душа.

28.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662755
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


OlgaSydoruk

Наверное, ты не услышал…

Наверное,ты  не  услышал...
Окликнула  тихо  тебя...
Летало  эхо  по  крышам...
И  выше  -  куда  то  туда...
А  может  -  смотреть  ты  не  хочешь
В  зелёного  цвета  глаза?..
Понравились  чёрные  очи  
И  снежные  города?..
Наверно,ты  просто  не  помнишь...
Зачем  меня  ты  забыл?..
А  может  ты  больше  не  дышишь?..
Тебе  не  хватает  сил?..
А  я  -  тебя  ожидаю...
Столбом  стою  у  окна...
И  перец,и  соль  укрываю
Платками  на  волосах...
А  ты  говорил,что  чудная...
Всё  в  жизни  -  не  просто  так...  
Когда  я  "Шанель"  поменяла
На  красные  лютики,мак...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662760
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


OlgaSydoruk

Прости за серость вещих снов…

Прости  за  серость  вещих  снов...
Глухое  эхо(в  анфиладах)...
И  за  неверие(в  богов)...
И  за  потухшие  лампады...
За  померанец(на  губах)...
И  нежелание  быть  отрадой...
За  страсть  и  страх(на  рубежах)...
И  звук(фальшивый)серенады...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662758
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Елегія дощу

Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Доторкнутися до тебе

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Банальне  "здрастуй"    на  просте    "привіт"...  
І  заганяю  в  клітку  птахомрію,  
І  замикаю  знов  свій  власний  світ...  

До  тебе  доторкнутись  -    як  до  неба  -  
Напевно,  тільки  обраним  дано...  
Я  бачу  сни  про  крила  і  про  тебе,  
Спиваючи  бажання,  як  вино...  

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Очима  обіймаю  -    от  і  все...  
Мою  слабку  розтоптану  надію  
Північний  вітер  в  зиму  віднесе...  

До  тебе  доторкнутися  б  губами...  
Щоб  поцілунок  -  довжиною  в  сон...  
Щоб  знов  і  знов  здаватись  вечорами  
У  твій  солодкий  ніжності  полон...  

До  тебе  доторкнутися  так  хочу...  
Та  знову    "здрастуй"    на  просте  "привіт"...  
І  тільки  мрія  крильцями  тріпоче  
У  клітці,    де  зачинено  мій  світ...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Чорний біль

І  упала  зоря  Полин  
Чорним  болем  на  наші  долі...  
І  міста  неживі,  схололі,  
Не  турбує  вже  часоплин...  

У  квітневий  гопак  садів  
Увірвався  уламок  Сонця,  
І  зростив  "дуже  мирний"    стронцій  
Найпекельніший  із  грибів...  

І  весняна  гірчить  ваніль  -  
Бо  не  скоро  ще  в  Лету  кане  
Ця  на  тілі  планети  рана  
І  цей  чорний  пекучий  біль...  



http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Лина Ланская

ЧУЖА ЖОНА

Я  ще  не  знав,  що  прийшла    ВОНА.
Думав,  випадок,  яких  багато.
Серце  вистукувало  стакато,
Нащо  зустрілась,  чужа  жона?

Нащо  зустрілась,  давно  уже
Якось  змирився  і  жив,  як  люди?
Прошу,  Маестро,  не  грай  етюди,
Вежа  висока,  не  встереже.

Вежа  висока,  небес  сягла...
Хай    би  послухала,  тихо  -тихо
Музика  ніжна,  сумна  на  лихо,
Я  ж  не  врятую  -  нема  крила.

Я  ж  не  врятую,  але  однак,
Рвусь  з  усіх  сил  подивитись  в  очі,
Ночі  холодні,  безсонні  ночі:
Очі  заплющу  -  вуст  її  смак...

Очі  заплющу  і  на  розрив
Серця,  думок  і  душі  щоразу,
Подих  малює  шалу  оазу
В  пеклі  життя,  яке  Ти  утворив.

В  пеклі  життя  запалала  труна
Разом  з  бідою  і  тінню  химери.
Я  ж  бо  прикутий,  як  раб  до  галери,
Доки  не  виграна  наша  війна.
07.04.

Прошу  не  проводити  ніяких  аналогій,бо  й  життя  не  вистачить  пережити  автору  всі  події,які  відображені  у  його  віршах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657938
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Лина Ланская

ПІШЛА ЛЮБОВ

Життя  завмерло,  бо  любов  пішла,
Забрала  дні,  а  ночі  залишила.
Колись  втішала,  ніби-то  зцілила  -
Така  м"яка  була  ота  смола,

Така  м"яка  і  тепла,  -  обійми  -
Просилась  десь  малесенька  комашка,
І  квилила  в  траві  сіренька  пташка.
Пішла  любов,  погодься  і  прийми.

Пішла  любов,  мабуть  когось  знайшла,
Всміхнулась  ніжно  і  занапастила.
Глянь,  почорніли    білі  мої  крила,
Без  тебе  я,як  Ангел  без  крила.

Без  тебе  я,як  Ангел  без  крила
Живу  помалу,  звечора  до  ранку,
Не  сплю,  гаптую  долі  вишиванку,  -
Життя  завмерло,  бо  любов  пішла.
01.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656945
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Владимир Зозуля

О чём плачет свирель?

Простая  дудочка…  сопелка…  
А  запоет!..  Себя  не  чаю…
Ивняк…  дешевая  поделка…
А,  как  же  дорого  звучанье.
Такая  чувственность  порыва,
Что  не  поддаться  невозможно.
То  беспощадно  
И  надрывно...
То  ласково
И  осторожно…
Под  звук  её  минорной  гаммы,
Целуя,  память  душу  ранит.
В  ней  слышно  детство…  руки  мамы…
И  дом,  потерянный  в  тумане…
И  никуда  от  слёз  не  деться.
И  сердце  чувства  расточает.
Свирель,  зачем  ты  полнишь  сердце
Плакучей  ивовой  печалью?..
Зачем  же  так-то,  Бог  с  тобою?
О  чём,  так  горько,  липко,  клейко,
С  такой  любовью  и  тоскою,
Ты  плачешь,  бедная  жалейка?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662496
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Лина Ланская

ВКРИВШИСЬ ОБРАЗОЮ

Вкрившись  образою,  наче  завісою,
Світ  десь  залишений  в  темряві.
Вітер  зриває    бешкетним  гульвісою
Гойдалки  з  гілок  на  дереві.

Що  ти  згубив,  може  десь  закотилося?
Глянь,  за  одвірком  сховалося,  -
Билося-билося,  билося-билося,
Що  тепер  вдієш,  так  сталося...

Здалеку  бачу:  сріблястою  кригою
Сяєш,  як  сонячним  променем.
Важко  зцілитись  сльозами-відлигою,
Ранам,  що    ятряться  спомином.

Хилиться  обрій,  до  ніг  твоїх  хилиться,
Ніч  -    безпросвітною  мукою.
Знехтуй  образою,  -  доля  замислиться,
Хоч  і  карає  розлукою.
27.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662466
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


НАДЕЖДА М.

Сонячні мрії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E  [/youtube]



Клубочиться  туманом  легкий  сум,
Пливе  собі  поволі  над  рікою.
Він  зітканий  з  рожевих  моїх    дум,
Що  не  дають  давно  мені  спокою.

Моїх  думок  притишений  політ...
За  обрій  тихо  сонечко  сідає,
І  зморений  турботами  мій  світ,
Спочити  вже  від  клопотів    бажає.

На  човнику  моїх  бажань  і  мрій,
Чарівна  нічка  тихо  припливає,
Торкається  ледь  сонних  моїх    вій,
І  сон  мої  думки    перемагає.

І  я  повільно  кану  в  забуття.
І  десь  там  розчинились  усі  мрії.
Окутують  вже  нові  відчуття,
І  зникли  всі  ознаки  безнадії.

Веселка  розцвіта  після  дощу.
Купається  поляна  в  зливі  сонця.
Я  до  своєї  мрії  вже  біжу...
Та  промінь  розбудив,  що  у  віконці...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Циганова Наталія

Под розовато-голубыми облаками…

Под  розовато-голубыми  облаками
всё  настоящее,  меняя  адреса,
сбежало  к  прошлому,  оставив  между  нами
лишь  телефон...  и  часовые  пояса...
Шумели  годы,  открывая  настежь  двери,
смирив  доверие  с  понятием  лимит.
И  нам  от  нечего  подумалось  проверить:
а  ждут  ли  нас,  не  уточняя  -  ждём  ли  мы...
Наш  общий  мир  перекроился  на  два  фронта
по  обе  стороны  разбитой  колеи.
Мы  изменились  по  дороге  к  горизонту:
от  половинок  двух  -  коротенькое  "и"...
Всё  изменилось.  И  не  греет,  и  не  ранит.
Остались  прежними  (зато  наверняка)
лишь  точки  над...
и  невоспитанная  память...
и  розовато-голубые  облака...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662594
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Циганова Наталія

Предположительно…

Под  новости  проснувшись  пополудни,
прослушав  время  в  разных  городах,
присвистнешь  и  шепнёшь  тихонько:
"Люди...
сегодня  на  земле  такой  бардак!.."                    (с)
Мелькнёт  некстати  мысль:
пора  разбиться...
но  прежде  накопить  на  Мерседес.                    (с)
А  может  по-простому:  удавиться
на  счёте  коммунальном...
можно  -  без...
А  можно,  взяв  немерено  кредитов,
сменить  свой  пол  негласно  на  ОНА.
И  мужу  после  ссоры  так:  "Иди  ты!.."
и,  хлопнув  дверью,  выйти  из  окна...
А  может...

...фух...  будильник,  как  иголка...
приснится  же  такое?...  вот  мудак!..

"Родная!  Отнесу  на  мусор  ёлку
и  на  маёвку  сразу  же...  ну  как?..."                  (с)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662526
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Циганова Наталія

Когда небес раскуривалась трубка…

Зарёю  раскурило  небо  трубку,  
попыхивая  сонно  облаками.
Я  вечность  обокрала  на  минутку,
вдохнув  закат  с  закрытыми  глазами.
А  после  плакал  дождь  по  мёртвым  звёздам,
напомнив  -  смерть  всегда  быстрее  света.
Зашёл  в  моё  окно  холодный  воздух  -
я  в  полночь  нанесла  визит  ответный,
час  ночи  завязав  узлом  на  вечность...
прогулочным...
проулочным...
беспечным...
по  пульсу  измеряя  человечность
и  хватит  ли  её  мне  до  конечной,
где  камни  будут  собраны  в  надежду,
что  вот,  когда  вспорхнёт  душа  голубкой  -
в  ней  что-то  да  останется  от  прежней,
когда  небес  раскуривалась  трубка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662524
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Кадет

Уравнение откровения

В  мире  немало  крутых  откровений
И  без  открытий  житуха  пресна́…
Но  гениальность  простых  уравнений
Многих  лишает  покоя  и  сна…

Мне  не  по  силам  был  вывод  Эйнштейна,  -
Масса  какая-то,  света  квадрат…
А  энергетику  пляшки  «Портвейна»
Мне  помогал  раскусить  старший  брат  …

Очень  капризна  девичья  харизма,  -
Полишинель  охраняет  секрет…
И  разгадать  механизмы  трюизма
Люди  пытаются  тысячи  лет…

Может,  не  всё  познаётся  в  сравнении?
В  этом  и  я  усомниться  посмел…
И  утонул  в  глубине  откровения:
КОЛЯ  +  ОЛЯ  =  Л!!!

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662438
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


ТАИСИЯ

Опера природы




Люблю  я  музыку  природного  оркестра…
И    релаксировать    могу  под  шум  дождя,
И  трепещу,  когда  грозит  с  небес  Маэстро,
В  литавры  бьёт,  священный  ужас  наводя…

Я  вместо  кофе  пью  в  постели  птичьи  трели,
Купаюсь  с  наслажденьем    в  солнечных  лучах.
А  «Вальс  цветов»  меня  так  радует  в  апреле,
Что  забываются  романсы  при  свечах.

Я  слышу  музыку  в  лесу  и  в  чистом  поле.
Аккорды  нежные  звучат  на  все  лады…
Как  будто  изучаю  в  музыкальной  школе
Сюиты  ветра  и  симфонии  воды.

Мелькают  дни,  проходят  вереницей  годы
В  сетях  забот  и  повседневной  суеты.
Я  наслаждаюсь  вечной    оперой  природы
И  серенадой  безупречной  красоты!

Апрель  2016.
Рисунок  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662001
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Радченко

Ганна

                         Ганна  жила  на  батьківськім  хуторі.  Вона  з  13-ти  років  була  сиротою,  сестер  і  братів  не  мала.  Їй  виповнилося  вже  23  роки,  а  вона  ще  навіть  ні  з  ким  не  зустрічалася,  ніхто  до  неї  не  сватався.  Жила  тихо,  самотньо,  мала  невеличке  господарство,  чималенький  шматок  землі  недалеко  від  хутора.  Біля  хати  вона  вирощувала  городину  і  квіти,  які    з  ранньої  весни  й  до  пізньої  осені  заквітчували  подвір’я.  Ось  і  сьогодні,  Ганна,  впоравшись  по  господарству,  вирішила  побілити  з  вулиці  хату,  підмазати  призьбу  і  навести  лад  в  кімнатах.  Літній  день,  як  завжди,  довгий,  але  час    летів  так  швидко,  що  вона  й  не  помітила,  як  сонце  низько  скотилося  до  річки  і  здавалося,  що  воно  відпочиває    на  темно-синіх  хвилях,  колихаючись  на  них,  як  в  колисці.  Їй  залишилося  вимити  сходинки  на  ганку…  і  тут  вона  почула:  «Господине,  а  води  напитися  можна?  Мені  і  коням».    Ганна  навіть  не  розігнулася,  продовжуючи  мити  сходинки.  З-під  високо  підіткнутої  спідниці  виднілися  стрункі,  білі  ноги.  Не  повертаючись,  промовила:  «Криниця  он  біля  клуні,  там  цеберка  і  черпак».  Через  декілька  хвилин  вона  вже  вмивалася  прямо  в  діжці,  в  якій  збиралася  дощова  вода.  Обсмикала  спідницю,  взяла  дійницю  й  пішла  в  хлів,  де  вже  голосно  обзивалися  Квітка  й    Чорнушка.  Чоловік  стояв  серед  подвір’я  і  дивився  на  дівчину,  яка  йшла  легко,  ледве  торкаючись  споришу  босими  ногами.  Через  декілька  хвилин  він  вже  відїджав  від  Ганниної  садиби.  Ганна  навіть  і  не  розгледіла  дядька,  а  через  якийсь  час  й  зовсім  про    нього  забула.  А  він  зупинив  коней  біля  першої  хати  край  села  і  все  розпитав  про  Ганну.
                     Вже  на  другий  день,  надвечір,  до  її  садиби  під'їхало  декілька  колясок.  Упряж  на  конях  була  багата,  з  дзвіночками  і  різнокольоровими    атласними  стрічками.Відчувалося,  що  господар  був  заможним.  Люди  в  колясках  були  одягнені  по-святковому.  Невеличка,  вродлива  жіночка  тримала  коровай,  який  лежав  на  колінах,  вкритих  вишиваним  рушником.  Поряд  з  нею  сидів  парубок.  Він  весь  час  мовчав  і  дивився  собі  під  ноги,  ніби  не  розуміючи,  що  зараз  відбувається.  Ганна  якраз  йшла  з  поля,  спокійно  підійшла  до  хвіртки,  штовхнула  її  і,  не  зупиняючись,  пішла  стежиною,  протоптаною  в  спориші,  через  подвір’я.  Чоловік,  який  вчора  тут  пив  воду  й  напував  коней,  тихо  сказав:  «Пішли…».  Попереду  дріботіла  жіночка  з  короваєм.  Ганна  стояла  на  ганку.  Висока,  струнка,на  обличчі  не  ворухнулась  жодна  рисочка.  Вчорашній  дядько  визирнув  з-за  жіночки,  зняв  капелюха,  витер  долонею  спітніле  чоло  й  промовив:  «  Я  тут...  зі  сватами.  Тихона,  наймолодшого,  хочу  оженити»,  -  й  виштовхнув  сина  наперед.    Тихон  був  невисоким,  коренастим,  світле,    хвилясте  волосся  пасувало  до  його  блакитних,  як  восени,  в  бабине  літо,  небо,  очей.  Він  з-під  лоба  дивився  на  Ганну,а    по-дитячому    пухлі  губи  були  завітрені,ніби  попечені.Він  весь  час  закусював  нижню  губу,  ніби  боявся  сказати  щось  недоречне  чи  образливе.  Ганна  зітхнула  й  мовчки  пішла  в  хату.  Сватання  пройшло  якось  поспіхом,  коровай  залишився  нерозрізаним,  батько,  ніби  боячись  забути  потрібні  слова,якось  недолуго  благословив  молодих  і,  виходячи  з  хати,  промовив,  не  дивлячись  на  дітей:  «Весілля  -    завтра.  Ганно,  одяг  я  тобі  привіз.  Он,  на  лаві».
                         Ганна  просиділа  біля  вікна,  вдивляючись  в  місячну  ніч(  ясну,  зоряну,  теплу)  аж  до  світання.  Вона  згадувала  Тихона,  який  був  на  голову  нижчий  від  неї  та  ще  й  молодший  на  чотири  роки.  Матері  він  не  знав,  бо  її  останній  подих  злився  з  його  першим  подихом:  подарувавши  йому  життя,  вона  тихо  відійшла  в  вічність.  Вдягнувши  весільний  одяг,Ганна  стала  на  коліна  перед  іконою,  перехрестилася  і  прошепотіла:  "Може,  так  буде  краще...".    Весілля  було  тихим,  без  зайвого  галасу,  за  дві  години  впоралися.  Після  обіду  Ганна  зі  свекром  поїхали  на  хутір  забрати  придане.  Молоді  почали  зразу  жити  окремо,  в  новій  хаті.    Тихон  в  першу  ж  шлюбну  ніч  пішов  геть,  залишивши  молоду  дружину  одну.  Через  рік  Ганна  народила  синочка,  який  був  викапаний  Тихон.  Ось  саме  в  цей  день  Тихон,  тримаючи  на  руках  Валентина,  тихо  промовив:  «  Ти  не  ображайся…Я  кохаю  Марійку…Давно…  Батькові  вона  не  сподобалася,  а  піти  проти  його  волі  у  мене  забракло  сил.  Дітей  буду  любити.  А  тебе…».  І  …  замовк.  Свекор  Ганні  був  справжнім  батьком:  люблячим,  терплячим,  розуміючим.  Він  її  жалів,  не  дозволяв  робити  важку  роботу.  Коли  їздив  до  міста,  завжди  привозив  чи  то  хустинку,  чи  черевички,  чи  якісь  прикраси.  Ніхто  не  здогадувався,  що  він  боляче  відчував  свою  провину,  як  перед  сином,  так  і  перед  Ганною.  Він  розумів,  що  тільки  він  винуватий  в  тому,  що  невістка  була  одиначкою  при  живому  чоловікові.
                             Вісімнадцять  років  Ганна  жила  надією,  чекала,  що  Тихон  все-таки  побачить  в  ній  жінку,  а  не  просто  матір  своїх  дев’ятьох    дітей.  Не  сталося,  не  судилося.  В  1939  році  помер  свекор,  який  перед  смертю  взяв  Тихона  і  Ганну  за  руки,  й  прошелестів  мертвими  губами:  «Про…бач..те…».  Через  дев’ять  днів  Тихон  мовчки  зібрав  речі  й  пішов  до  Марійки,  яка  носила  під  серцем  свою  першу  й  останню  дитину  Тихона.  На  війну  Тихона  забрали  влітку  1941  року,  а  вже  через  півроку  Марійці  прийшло  повідомлення,  що  Тихон  Єршов  пропав  безвісти.  Ганна  в  той  же  день  забрала  Марійку  з  донечкою  до  себе,  щоб  легше  їм  разом  було  пережити  війну.
                                   Сьомою  дитиною  Тихона  і  Ганни  був  Василько.  Єршов  Василь  Тихонович,  мій  батько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661530
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 25.04.2016


Лина Ланская

БРЮТ

"Завтра  чекай,    -  дев"ятий
І  зустрічай  о  восьмій.
Вже  намастила  п"яти,
Їду,  все  інше  -  поспіль."

Глянеш  і  розцілуєш,
Квіти  купив  червоні,
Ще  одну  ніч  змарнуєш,
Зорі  на  підвіконні.

Тільки  цигарку  спалиш,
Свічка  давно  згоріла,  -
Знітиться,  як  розхвалиш:
"Гарна,  хоча  й  хворіла".

Брют  у  холодне  з  ночі,
Змелена  кава  зранку.
Точить  чекання,точить
Звечора  до  світанку.

Ранок  хвилина  крає,
Сон  не  прийшов  і  досі.
Поїзд  прийшов,  -  стрічає...
Хто  він?  -  примари  босі.

Хто  він?..  вуста  таврує,
Пальчики  ніжно  тисне.
Натовп  навкруг  вирує,
В  нього  на  шиї  висне.

Погляд  злодійкувато
Кинула,  випадково?
Дихати  важкувато,  -
Піниться  брют  святково.
22.04








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661357
дата поступления 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Олекса Удайко

ТИ ЛЕЛІЄШ, ЛОГОС

[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти  лелієш,  Логос,
                                                         в  інший  час,
в  інший  світ  –  збиваєш  з  пантелику…
Чом  я  мушу  мовою  мовчать,
як  у  думці  су́тнієш  без  ліку?..

В  цебер  світу,  наче  у  діжу,
ллєш  себе,  мов  невичерпне  сонце…
Я  на  посвіт  твій  не  йду  –  біжу:
З  хаосу  не  зліпиш  охронця!

Час,  що  йде  по  Божій  волі,  враз
з’єднуєш  у  ціле  –  воєдино:
сьогодення  і  прийдешній  час…
А  минуле  –  застеляєш  димом.

Ввечері  рожеві  пелюстки
щедро  розсипаєш    супокою!
В  ніч  таку  пірнув  би  залюбки,
щоб  розцвісти,  Логосе,  тобою…  

У  тобі  –  два  дивних  джерела,
дві  генези  –  людності  і  світу;  
притаманні  лиш  тобі  діла:
маточки  й  тичинки  –
                                                             єдність  квіту!  
                                   
Формулу  суцвіття  розгадав,
Як  пізнав  тебе  я,  тайний  Логос!
Ти  вдихнув  всі  розкоші  октав  
в  сутність  неба,  
                                                 всеохопний  
                                                                                         Лотос!  

І  тепер  я  з  вами  вік  живу,
шпорю  коней  вперто  ятаганом,
напнуту  тримаю  тятиву!

...Хоч  хулю  –
                                         прощаю…      
                                                                         Та  не  ганю.  [/color][/b]


21.04.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Янош Бусел

Пам'ять…

                                 [i]    [b]  [color="#cf1414"]  Він  ішов  з  роботи...
                                         Не  дійшов...  Упав...
                                         Земля  йому  пухом...
                                         Його  міні-песик  теж  
                                         помер...Без  нього...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1414cc"]Вмить    зчорніла    й    померкла    дорога,
Вогонь    вічності    серце    обпік...
Боже    правий!    Дійти    б    до    порогу...
Не    поповнити    б  сонму    калік...

Пожалів    Бог...  Згасив    твої    очі...
Вічний    спокій    поклав    на    чоло...
Лиш    душа    відлітати    не    хоче,-
Мало    радості    в    неї    було.

І    тоді,    коли    був    синьоокий,
І    тоді,    коли    вицвіла    синь,-
Для    душі  -  лиш    безладдя    потоки,
Вічна    праця,    самотності    тінь...

Ти    туди,    ти    сюди,-  вітер    долі
Гнав    на    рифи    фелюгу    життя.
Йшли    роки.    Ти    спивався    поволі,
Та    зберіг    всі    людські    почуття.

Бо    ота,    котра    очі    прикрила
В  страшну  мить,  -  все    здолати  змогла,-
Дала    сили,    зміцнила    вітрила,
До    людського    життя    повела...

Не    її    це    вина,    що    трагічна
Ця    дорога    вела    не  з    Канар,-
Бо  Канари  -  то    мрія    одвічна,
Вічна    ж    праця  -  державників    дар...

Вмить    зчорніла    й    померкла    дорога,
Вогонь    вічності    серце    обпік...
Боже    правий!    Дійти    б    до    порогу...
Не    поповнити    б  сонму    калік...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661199
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Лина Лу

КОЛДУН

Моим,  украденным  беспечно,
Сиянием  из  грустных  глаз
Ты  доливаешь  блеск  в  алмаз,  -
Клинок  звенит  остроконечный.

Хранишь,  как  лепестки  в  букете,
Разрезав  на  кусочки  явь,
Мой  аромат...и  не  лукавь,  -
В  шелками  вышитом  кисете.

Вдохнешь  табак  с  дымком  полыни,
Слезами,  -  выедает  дым,
Сливаешь  гнев  и  иже  с  ним,
Эмоций  нету  и  в  помине.

И  не  было,  -  отравы  грядки,
Как  сорняки,  вокруг  спорыш.
Но  беладонной  усыпишь
Навек  и  взятки,  знамо,  -  гладки.

[img]http://www.medicherb.ru/wp-content/uploads/2011/01/94krasavka735.jpg[/img]

20.04.2016.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660927
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Лина Лу

И ТОТ ЖЕ ДОМ

Листая  в  памяти...

И  тот  же  дом,  и  та  же  дверь,  и  шутки  
Вчерашним  кофе  снова  отдают.
Глаза  твои  пусты,    а  прибаутки
Давно  гнездо  в    моей    душе      не  вьют.

Не  трожь,  положь...знай    место    изначально.
Вот    угол    с  паутинной  пылью  -  плен,
Так  жалобно  молчит  и    так  печально,
Сжимая  в  точку  истинности  тлен.

Тот  сон,  и  те  же  тридцать  нас  венчали
Предательством  фальшивых  нот,  клавир  -
Елей  вранья  в  тени  опочивален
Имперский  стиль  бездушия  -  ампир.

Ветшает    кресло  с  тусклой  позолотой,
Пастельным  садом  стынет  обюссон.
Его  конечный  срок    на  нить  намотан...
Истлела  нить,  как  самый  страшный  сон.

И  тот  же  дом,  и  та  же  дверь,  и    тени
Проснуться  грезам  больше  не  дают.
Забытый  сад    увял  от  сожалений,
Часы  на  полстолетья  отстают.
21.04

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661138
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Владимир Зозуля

Путешествие в никуда

                           ........
Какое  тяжелое  чувство
Бредовости  и  полусна…
Под  шторой-ресницей  так  пусто,
Темнеет  глазница  окна.
И  кажется,  что  с  небосвода
Взирает  ночная  звезда,  
На  что-то  угасшее…  что-то…
Утраченное  навсегда…
                             ....……
Казалось  бы,  что  тут  такого?
Обычная  штора…  окно…
Всё  выглядит  так  пустяково,
Обычная  полночь…  темно…
Реальности  сущность  простая,
Прикрытая  шторкой  в  окне.
Но…  шторка  скользнет,  опадая,
И  что-то  откроется  вне…
Как  будто  в  реальности  этой,
Окажется,  где-то  промеж,
Вселенскою  тьмою  и  светом,
Открытой  оконная  брешь.
И  ты  любопытствовать  станешь
(тебе,  дураку,  не  грешно).
Ты  так  легкомысленно  глянешь
В  открытое  это  окно…
И  ужасом  темным  охвачен,
Как  парой  невидимых  рук,
Конвульсией,  будто  падучей,
Забьешься  в  агонии,  вдруг…
                               ...……..
…я  умер?..  звук  чувства  летальный…
Он  так  безнадежен  и  густ,
Как  реквием…  как  поминально
Заказанный  сорокоуст…
Я,  будто,  меж  тьмою  и  светом…
Того  и  другого  лишён…
Тоскою  холодной,  одетый
В  тяжелый  змеящийся  щелк.
Один…  средь  бесчисленно  многих,
Заблудших,  потерянных  душ,
Страдающих,  темных,  убогих,
И  Богом  забытых,  к  тому  ж.
Я  вижу…  я  чувствую  это…
Я,  молча,  стою  среди  них,
В  том  мире  –  без  Бога  и  света,
Где    вечностью  кажется  миг.
И  неба  тяжелые  своды
Черны,  будто,  стены  тюрьмы  –
Без  выхода…  нет…  БЕЗ  ИСХОДА…
О,  если  бы  видели  вы
Оттенки  той  черной  эмали,
Разбавленной  кровью  земли!
Ах,  если  бы  вы  понимали!
И  если  б  постигнуть  могли,
То  место,  что  проклято  всеми.
Тот  мир,  что  отверженным  дан.
Где  агонизирует  время,
Как  раненный  левиафан.
Где  с  черных  высот  небосвода,
Ослепшая  смотрит  звезда
На  что-то  угасшее…  что-то,
Утраченное  навсегда…
                               ...……..
Нет,  правда,  я  видел,  поверьте…
Не  выдумка  это  моя…
Поверьте!..  Бывает  бессмертье,
УЖАСНЕЕ  небытия!
Я  знаю…  я  чувствовал  это…
И  понял,  откуда  возник
Тот  мир  –  без  Надежды  и  Света,
Тот  ужаса  прожитый  миг…
То  было  всего  лишь  мгновенье  –
Без  Бога,  без  света…  без  сил…
Но  страшную  участь  забвенья,
Уже  я,  как  дара,  просил…
Холодная,  темная  вечность
Смотрела  из  черной  дыры…
Так  слепо…  и  так  бессердечно…
И  не  было  Божьей  Искры…
                           …………
И  понял  я…  внешнее  ложно…
А  истинное  внутри.
И  то,  что  в  безверье,  в  безбожье  –
Не  жертвуя,  не  сотворим.
И  принял  условие  жизни:  
Что  свет  –  это  жертва  всегда,
Осмыслив  –  тьма  это  не  Извне,
Тьма  –  это  внутри  пустота.
И  если  молиться  я  вправе?  
Персты  воздеваю  свои  –  
О,  Господи!..  Вспомни!  Избави
От  тьмы  и  проклятья  Змеи.
Не  прячь  больше  взгляд  Свой,  не  надо,
Светло  в  этот  мир  посмотри,
Избавь  нас  от  темного  яда,
Сжигающего  изнутри.
                                 …………
Что  это  было?..  Сон?..
Я  был  не  мертвым?..  Спящим?..
Просто  бредовый  сон.
Темный  и  проходящий.
Я  снова  на  земле…
Потный,  дрожащий,  голый.
Чей-то  звучит  во  мгле,
Ясный  и  светлый  голос.
 –  Я  не  забыл  вас,  нет.
 Вы  же,  кто  тьмою  Обнят,
Помните  ль  обо  Мне?..
                             .........
–  Господи!  Помним…  помним…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660705
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 21.04.2016


Владимир Зозуля

Путешествие в никуда

                           ........
Какое  тяжелое  чувство
Бредовости  и  полусна…
Под  шторой-ресницей  так  пусто,
Темнеет  глазница  окна.
И  кажется,  что  с  небосвода
Взирает  ночная  звезда,  
На  что-то  угасшее…  что-то…
Утраченное  навсегда…
                             ....……
Казалось  бы,  что  тут  такого?
Обычная  штора…  окно…
Всё  выглядит  так  пустяково,
Обычная  полночь…  темно…
Реальности  сущность  простая,
Прикрытая  шторкой  в  окне.
Но…  шторка  скользнет,  опадая,
И  что-то  откроется  вне…
Как  будто  в  реальности  этой,
Окажется,  где-то  промеж,
Вселенскою  тьмою  и  светом,
Открытой  оконная  брешь.
И  ты  любопытствовать  станешь
(тебе,  дураку,  не  грешно).
Ты  так  легкомысленно  глянешь
В  открытое  это  окно…
И  ужасом  темным  охвачен,
Как  парой  невидимых  рук,
Конвульсией,  будто  падучей,
Забьешься  в  агонии,  вдруг…
                               ...……..
…я  умер?..  звук  чувства  летальный…
Он  так  безнадежен  и  густ,
Как  реквием…  как  поминально
Заказанный  сорокоуст…
Я,  будто,  меж  тьмою  и  светом…
Того  и  другого  лишён…
Тоскою  холодной,  одетый
В  тяжелый  змеящийся  щелк.
Один…  средь  бесчисленно  многих,
Заблудших,  потерянных  душ,
Страдающих,  темных,  убогих,
И  Богом  забытых,  к  тому  ж.
Я  вижу…  я  чувствую  это…
Я,  молча,  стою  среди  них,
В  том  мире  –  без  Бога  и  света,
Где    вечностью  кажется  миг.
И  неба  тяжелые  своды
Черны,  будто,  стены  тюрьмы  –
Без  выхода…  нет…  БЕЗ  ИСХОДА…
О,  если  бы  видели  вы
Оттенки  той  черной  эмали,
Разбавленной  кровью  земли!
Ах,  если  бы  вы  понимали!
И  если  б  постигнуть  могли,
То  место,  что  проклято  всеми.
Тот  мир,  что  отверженным  дан.
Где  агонизирует  время,
Как  раненный  левиафан.
Где  с  черных  высот  небосвода,
Ослепшая  смотрит  звезда
На  что-то  угасшее…  что-то,
Утраченное  навсегда…
                               ...……..
Нет,  правда,  я  видел,  поверьте…
Не  выдумка  это  моя…
Поверьте!..  Бывает  бессмертье,
УЖАСНЕЕ  небытия!
Я  знаю…  я  чувствовал  это…
И  понял,  откуда  возник
Тот  мир  –  без  Надежды  и  Света,
Тот  ужаса  прожитый  миг…
То  было  всего  лишь  мгновенье  –
Без  Бога,  без  света…  без  сил…
Но  страшную  участь  забвенья,
Уже  я,  как  дара,  просил…
Холодная,  темная  вечность
Смотрела  из  черной  дыры…
Так  слепо…  и  так  бессердечно…
И  не  было  Божьей  Искры…
                           …………
И  понял  я…  внешнее  ложно…
А  истинное  внутри.
И  то,  что  в  безверье,  в  безбожье  –
Не  жертвуя,  не  сотворим.
И  принял  условие  жизни:  
Что  свет  –  это  жертва  всегда,
Осмыслив  –  тьма  это  не  Извне,
Тьма  –  это  внутри  пустота.
И  если  молиться  я  вправе?  
Персты  воздеваю  свои  –  
О,  Господи!..  Вспомни!  Избави
От  тьмы  и  проклятья  Змеи.
Не  прячь  больше  взгляд  Свой,  не  надо,
Светло  в  этот  мир  посмотри,
Избавь  нас  от  темного  яда,
Сжигающего  изнутри.
                                 …………
Что  это  было?..  Сон?..
Я  был  не  мертвым?..  Спящим?..
Просто  бредовый  сон.
Темный  и  проходящий.
Я  снова  на  земле…
Потный,  дрожащий,  голый.
Чей-то  звучит  во  мгле,
Ясный  и  светлый  голос.
 –  Я  не  забыл  вас,  нет.
 Вы  же,  кто  тьмою  Обнят,
Помните  ль  обо  Мне?..
                             .........
–  Господи!  Помним…  помним…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660705
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 21.04.2016


НАДЕЖДА М.

Для друзів сонце зберегла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hQCZVsAIKvw[/youtube]

Коли  погода  знов  не  дуже,
Чекаєм  сонця  і  тепла.
Та  я  дивлюсь  на  це  байдуже:
Для  друзів  сонце  зберегла..


Воно  завжди  у  моїм  серці,
Їм  половинку  я  віддам.
Пошлю  я  кожному  в  конверті,
І  волю  теплим  дам  словам.

Нехай  від  слів  душа  розквітне,
В  серцях  веселка  розцвіте.
Вони  відчують  непомітно:
Тепленьке  сонечко  вже  йде.

Мені  із  друзями  так  любо,
Бо  що  життя  моє  без  них?
Немов  без  хмарок  синє  небо,
Цвітіння  квітів  без  весни.

Нехай  дощі  ідуть...  Так  треба!
А  після  них  завжди  тепло.
Така  в  народі  є  прикмета.
Хороше  слово  -  це  срібло...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660174
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Радченко

Згадок вітри шелестять

Змінити  нічого  не  можна,
Тому  й  сльозоточить  душа.
Дрібничка  згадається  кожна,
В  якій  моя  пам'ять  шука,
То  погляду  рідного  ніжність,
То  усмішки  тиху  печаль,
Твоєї  душі  дивовижність,
Яка  шепотіла:"Прощай".
Та  як  же  не  вірилось,  мамо!
Як  боляче  серцю  було!
Бо  дива  так  довго  чекало
І  тільки  чеканням  жило.
Здавалось  -  відступить  хвороба,
Але...лиш  здавалося  так.
Змішались  в  душі  біль  і  злоба,
І  відчаю  страх,  мов  хробак,
Вгризався  і  в  серце,  і  в  мозок
Й  кричати  не  мала  я  сил.
І  зникли  кудись  усі  сльози,
Й  не  можна  розпрямити  крил.
А  дні,  що  зібралися  в  зграю,
В  минуле,  як  в  вирій,  летять,
З  якого  назад  не  вертають  -
Лиш  згадок  вітри  шелестять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660072
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.04.2016


Дід Миколай

В гаю зозулька закувала

Упала  в  очі,  наче  рана,
Підняти  їх  уже  не  сила.
Жорстока  доля  безталанна…
Від  сну  глухого  розбудила.

Весна  розвіяла  темряву,
Її  вода  жива  скропила.
Оповила  мою  уяву…  
І  підняла  увись  на  крила.

Сувора  пам'ять  невблаганна,
 За  струни  душу  зачепила.
Як  в  полі  стужа  первозданна…
Любов    у    серці    воскресила.

В  гаю  зозулька  закувала…
Прийшла,  як  сповідь  запізніла.
Кохання  в  хмарі  колихала…
За  роки  втрачені  молилась.                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660051
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Потусторонний

Игры с разумом.

В    голове    опустелость,        бессмысленным,    тёмным  овалом.
На    душе    онемение    с  привкусом  новокаина
Закусало    до    судорог    в    горле    ласкающим    жалом,
Источающим    сладкой        горчинкою        запах    жасмина.

Полуявь    оплавляла    и    делала    зыбкими    стены.
Сон    накатывал    тёплыми,    мягкими    полутонами
И  казался  случайным.    Но    вдруг    выделялся    рефреном,
А    потом  исчезал,    не  испачкав  уставшую  память.

Всё    рождалось    из    точки,    едва    различимой    в    эфире.
Нарастало,    катилось,    давило    упрямой    волною,    
Вознесясь    к    небесам        в    величавом        и    грозном    ампире,
Разбивалось    о  землю,    безвольно  скатясь  к    паранойе.

Раскачаешь    порою  исскуственно        мысли-качели.
Эх,    сейчас    напишу    я    чего-нибудь    свежего  -    нате!
А    подскочишь    в    холодном    поту    на    больничной    постели.
И    от    крика    безумца    проснётся    сосед    по    палате.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659966
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Потусторонний

Девчонкам! (С наступающим!)

Девочка,    девушка,    женщина,    бабушка!
Как    же    я    всех    Вас,    девчонки,    люблю.
Вы    мои    звёздочки,    Вы    мои    лапушки,
В    Вас    свою    горечь    и    радость    топлю.

Вас    называю    своими    любимыми,
Сердцем    ласкаю    доверчивый        слух.
И    наполняю    хвалебными    гимнами    
Мир    Ваш,    чтоб    скрасить    немного        досуг.

Мамочки,    сёстры,    дочурки    родимые!
Сколько    на  свете  чудесных  сердец!
Талыми        вёснами,    белыми    зимами,
С  вами    уютно  в  любой  «чехарде».

Пусть    Вы,    как    осень    порой    переменчивы
И    нелогично-логичны    всегда!
Нет    восхитительней        преданной    женщины,
Как-то    сказавшей    заветное:    «Да!».

Пусть    поцелуи    растрогают      пальчики.
Вряд    ли    случится    без    женщин    весна!
Не  покидают      любимые        мальчики.
Те,        для    которых        есть    только    Одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649644
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 17.04.2016


Потусторонний

После снега.

После    снега    земля    словно    женщина.
Вся    измята        остатками    сна.
Макияжа    на    ней    не    замечено,
Распустилась    за    зиму    одна.

Ощетинились    кустики    ёжиком
На    безжизненных,    серых    холмах.
Что-то    тётя    совсем    не    ухожена,
Ранним    мартом,    на    первых    порах.

Вновь    снежинки    кружатся,    срываются
Из-под    хмурых    небесных    бровей.
Потускневшую    гладят    красавицу    
По    её        прошлогодней    траве.

Без    любви    одичала,    замаялась,
Обнажила    худое    плечо.
Жаль,            заката    холодное    марево
Не    целует        ещё    горячо.

Восхитителен    ранними    вёснами
Твой        расцвет    на    помятой    щеке.
Зеленеешь    пока    только    соснами,
Скоро    будешь    с    букетом    в    руке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649629
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 17.04.2016


Янош Бусел

Залізничний вокзал…

                                                     [i]  [b]  [color="#d41313"]  Буває  і  так...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#14229e"]Залізничний  вокзал…    Поруч  ,-  Він  і  Вона…
Щось  говорять…  Він  руку  тримає,-
Зігріває  в  долонях…  Надворі  весна,-
Та  тепла  все  немає  й  немає…

Лиш  у  душах  тих  двох  зародилось  тепло…
Час  прощання…  Гудок…  Поцілунок…
Відповів…І  розмови,-  немов  не  було,-
Лиш  в  серцях    квітне    ніжності    трунок…

…Як  доїхав?..  Як  серце,-  болить,  не  болить?...
Та  болить…  Бо  ж  чи  скоро  побачу
Твої  очі…  А  в  нас  тут  “хвилююча”  мить,-
Ми  з  дружиною  їдем  на    дачу…

А  у  тебе?..  Нічого!..  Алкаш  мій  притих,-
Дала  відсіч…  Відчула  свободу…
Та  в  душі  поселилось  найбільше  із  лих,-
Бо  запала  на    зрілу    я    вроду…

Бачу  тебе    щоночі  у  снах…  Наяву
Поруч  ходиш    легкою  ходою…
Лиш  про  тебе  думки…  Лиш  тобою  живу,-
Немов  вік  ми    знайомі  з  тобою…

-  Поцілунок  твій  перший    цвіте  на  губах,
Усе  стогне    бажанням    ночами…
-  Рідна…  Мила…  Я  тебе  теж  бачу  у  снах…
Кинь  усе…  Та  їдь  жити  до  мами…

Це  вже  поруч…  Зійдемось,-    розмовам  на  зло…
Заживемо  в    любовному  шалі…
Бо  ж  у  нас  не  бува,-  щоб  ніяк  не  було,-
Не  щади    лиш  мобілу  надалі…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659998
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


ТАИСИЯ

Волшебница-судьба

В  ручьях  бежит,  журчит  вода.
А  мысли    тянутся    туда,  
Где    в  парке  ива  над  водой…
Мы  были  юными  с  тобой.

Мы  познакомились    весной.
Кружились  в    танце    под  луной.
Наверно  послан  мне  судьбой!
Пришла  любовь,  ушёл  покой.

Был  удивлён  и  мой  герой
Такой  волшебницей-  судьбой.
Меня  увидел  в  сладком  сне.
Звучала  музыка    Массне*…

К  нему  влечёт  любовь  моя.
У  нас  счастливая  семья.
Нам  снятся  трели  соловья.
В  любви  родились  сыновья.

О!  Сколько  промелькнуло  лет!
Но  этот    значимый    сюжет,
Как  перламутровая  нить  –
Позволил    верность  сохранить!

*  Массне    –  опера  «Таисия».

Рисунок  автора.

04.  04.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657193
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Кадет

Дороги

Дороги  бывают  разные,  местами  однообразные…
Они  под  шансон  коварный  водителя  тянут  в  сон…
Бывают  весьма  крутые  и  в  общем-то  несуразные,
Когда  не  вполне  прикольно  гудит  по  мозгам  клаксон…

Бывает,  когда    дороги  плывут  в  раскалённом  зное,
Или  когда  позёмку  глотает  протектор  шин…
Или  когда  вдруг  кашель,  ещё,  не  дай  бог,  да  с  гноем…
Красиво  нас  убивает  безжалостный  сонм  машин…

Но  в  принципе  на  дороге  не  так,  чтобы  жизнь  не  ми́ла,
Хоть  и  спешит  оттопырить  мент  ненасытный  карман,  -
Ему  абсолютно  пофиг,  куда  там  спешит  водила,
Который  баранку  крутит,  просверливая  туман…

А  всё-таки  на  дороге  водиле  гораздо  проще,
Когда  он  летит  на  крыльях  к  супруге…  на  сеновал…  
И  на  виражах  дороги  он  на  судьбу  не  ропщет,
Покуда  колёса  крутят  движок  и  карданный  вал…  

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659969
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Кадет

Дороги

Дороги  бывают  разные,  местами  однообразные…
Они  под  шансон  коварный  водителя  тянут  в  сон…
Бывают  весьма  крутые  и  в  общем-то  несуразные,
Когда  не  вполне  прикольно  гудит  по  мозгам  клаксон…

Бывает,  когда    дороги  плывут  в  раскалённом  зное,
Или  когда  позёмку  глотает  протектор  шин…
Или  когда  вдруг  кашель,  ещё,  не  дай  бог,  да  с  гноем…
Красиво  нас  убивает  безжалостный  сонм  машин…

Но  в  принципе  на  дороге  не  так,  чтобы  жизнь  не  ми́ла,
Хоть  и  спешит  оттопырить  мент  ненасытный  карман,  -
Ему  абсолютно  пофиг,  куда  там  спешит  водила,
Который  баранку  крутит,  просверливая  туман…

А  всё-таки  на  дороге  водиле  гораздо  проще,
Когда  он  летит  на  крыльях  к  супруге…  на  сеновал…  
И  на  виражах  дороги  он  на  судьбу  не  ропщет,
Покуда  колёса  крутят  движок  и  карданный  вал…  

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659969
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Лина Ланская

Я ЩЕ ПОВЕРНУСЯ

Я  ще  повернуся,  чекай.
Отам,  за  знайомим  рогом,
В  кав"ярні  сумний  саксофон
Сплакнувши,  виспівує  блюз.

Від  мене  страждань  не  ховай,
Прошу,  іди  собі  з  Богом,
Отой  наш  нестриманий  сон
З  обійстя  неприспаних  Муз.

Я  ще  повернуся,  люби
Оте  забуття  прадавнє.
Цигарок  без  ліку,  потім
Цілісінький  день  не  пали.

Вином  не  залити  журби,
Не  вперше  і  не  востаннє...
Бурштин,  що  у  позолоті,
Смертельна  спокуса  смоли.  
14.04





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
дата поступления 14.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Дід Миколай

Сонечка - Весна

Вишиванку  одягла,  
Внучка  Соня  вранці.
Й  полетіла,  як  бджола,
Личко  у  рум’янці.

Закрутилася  в  танок,
Сяйвом  мерехтіла.
Через    кладочку  в  гайок,
Веснянок  будила.

Пісня  навстіж  голосна,
По  стежині    бігла.
То  проснулася  весна,
У  гаю  розцвіла.

І  метелики  й  джмелі,
Радо  зустрічали.
З  днем  народження  її,
Всі  довкруж  вітали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659655
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016


s o v a

майже ні слова про каву )

останній  трамвай,
як  один  з  перехожих,
палаючий  сон
золотих  ліхтарів,
у  посмішках  квітень
читає  про  схожість,
блакитні  кити
і  чарівність  вогнів

сьогодні  мовчалось
весь  вечір  з  папером,
вишневими  квітами,
сонцем  з-за  хмар,
нічого  нового,  -  
весна  із  мольбертом,
у  подиху  дощ,
за  туманами  чар

годинник  вистукував
час  по  бруківці,
підступно  ховалися
жовті  таксі,
а  зорі  сміялися,
в  них  же  вечірка,
у  розпалі  вечір
мовчань  для  душі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659401
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Радченко

Кульбаби

Жовто-сонячного  кольору  кульбаби
У  смарагдовій  траві  розсипані.
Це  казкова  і  чарівна  ніжність  зваби  -
Квітня  почуття  такі  нестримані.

Легко  лагідними  пальчиками  вітер
Доторкнеться  то  трави,  то  квіточки.
Усміхнеться  щиро  і  яскраво  квітень:
Ой,  які  красиві  жовті  зірочки.

Й  ми  з  тобою  усміхнулись  ненароком,
Бо  згадалась  знов  далека  вже  весна.
Від  якої  до  сьогодні,  крок  за  кроком,
По  життю  йдемо  й  хода  іще  міцна.

Невибагливі  квітки  дарують  ніжність,
Бо  у  чомусь  дуже  схожі  на  людей:
Відцвітуться  й  раптом...  сива  білосніжність
Їхні  голови  укриє  в  той  же  день.

Ну,  а  зараз  жовто-сонячні  краплинки,
Що  розсипав  квітень  у  смарагдовій  траві,
Мов  коштовні  і  небачені  перлинки,
Усміхаючись  даруєш  знову  ти  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659113
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016


Кадет

Кружева кубизма

«Всё  проходит»…  и  пост  православный,  и  постмодернизм…
И  на  стиль,  к  сожалению,  нынче  товарищей  нет…
И,  куда  ни  взгляни,  окружает  нас  дикий  кубизм,
Несмотря  на  туманность  и  шарообразность  планет…

Скоро  век,  как  без  лавров  и  в  бозе  почил  футуризм
И  почти  никого  не  шокируют  нынче  шедевры  Дали́…
И,  похоже,  теперь  не  вписаться  мне  в  сюрреализм,
Разве,  может  быть,  в    одутловатые  формы  Земли…

Не  успев  опериться,  спешим  напролом  в  акробаты…
И  художники  нынче  повсюду  такое  творят…
Но  на  кру́ги  своя  возвращаются  даже  квадраты,
Правда,  режутся  больно  их  рваные  в  клочья  края…

Я  надеюсь  –  остались  ещё  интересные  темы
И  нескислым  натурам  жевать  их,  не  пережевать…
Не  смогла  устоять  перед  ними  Ферма́  теорема,
Но  обидно  до  слёз,  что  забыты  стихов  кружева…

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659062
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Олекса Удайко

Я ЛИСТ ОПАЛИЙ

                 Сьогодні  гребли  та  палили  торішній  лист.
                 Обкопували  дерева…    Для  годиться…
                 І  не  більше!  Та  думка  не  вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я  –  лист  опалий…  
Лежу  в  саду…
Для  чого  палиш?  
Я  знов  прийду!
Уже  зеленим  –  
через  гниття  –
вербою,  кленом…  
Таке  життя!

Одно  стліває,  
а  інше  мре,
та  йде  вже  плаєм
сакральний  бренд:  
не  руш  природу,  
землі  не  руш  –
у  неї  в  моді  
не  Мулен  Руж!

Красу  топтати  
о  цій  порі  –
пощо  лопата  
у  Божій  грі?..
Не  ріж  живого  –  
там  свій  канон:
свої  знемоги,  
свій  вічний  сон...

Шануй  природу  –  
і  світлий  день
твоєму  роду  
як  дар  прийде.
У  нагороду,
та  ще  й  не  раз,  
мов  ненароком.  
Не  без  прикрас!..[/color][/b]

10.04.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Богданочка

Кальян

Що  тобі  мій  кальян?..  муляє  очі?
Граюся  просто  так...  Зі  своїм  життям.
Ти  не  жив  як  я,  не  знав  мої  ночі.
Всі  ми  грішні  й  смертні.  Це  собі  затям.

Я  прийшла  сюди,  щоб  забути  відчай.
І  байдуже  вже  -  де  оті  чесноти.
У  душі  давно  б'ються  протиріччя,
Білий  янгол  знов  чорного  супроти.

Бачиш,  ось  цей  дим  -  він  кружля  високо.
Та  йому  ніколи  не  сягнути  неба.
То  і  ми  такі  ж.  Нас  вітрів  потоком
Занесе  туди,  куди  нам  й  не    треба.

Я  така,  як  є.  Іншою  не  буду.
На  вустах  солодкий  присмак  від  вина.
Скинь  мене  з  очей,  наче  ту  облуду,
Коли  ж  ні,  то  пий...  Пий  усю  до  дна.

                                                                                   10.04.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


ТАИСИЯ

Романтический дуэт - художник и поэт


Ах!  Эта  дивная    волшебная  пора!
Природа  замерла...  как-  будто  до  утра.
Она  сегодня  не  такая,  как  вчера.
А  завтра  снова  удивит  её  игра!

Неравнодушен    романтический  дуэт:
Вся  местность  в  новый  облачается  наряд.
И  это  та  пора,  о  чём  мечтал  поэт.
Художник  этой  перемене  тоже  рад.

Друзья  готовятся    в    турне  не  кое-как.
Один  заботливо  пакует  свой  мольберт.
Другой  умело  наполняет  свой  рюкзак….
Ждёт    на  пленэрах  их  торжественный  момент.

Есть  у  романтиков  любовный  интерес.
Поэтому  так  беспокоит  внешний  вид.
Их    привлекли  стихи  двух  милых  поэтесс…
С  надеждой  тайною  им  встреча  предстоит…

09.  04.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658404
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Кадет

Полупустой стакан

Который  год  таращусь  в  ночь  с  балкона,
Когда  совсем  не  видно,  что  внизу…
И,  плюнув  на  Плутарха  и  Платона,
Унять  пытаюсь  философский  зуд…

Мне  говорят  ученые  соседи,  
Что  в  ночь  смотреть  не  очень  хорошо…
И  я  в  заумных  дебрях  «Википедий»
Весомых  возражений  не  нашёл…

Не  вижу  я,  увы,  предмета  ссоры
В  загадочной  первичности  яйца…
Сегодня  есть  такие  прекурсоры,  
Что  не  спасёт  пчелиная  пыльца…

Чтоб  устоять  в  течениях  и  волнах,
Приходится  косить  под  дурачка…
И  нет  теперь  уверенности  полной
В  первичности  икры  и  кабачка…

Мне  с  некоторых  пор  предельно  ясно,
Зачем  козе  потрёпанный  баян…
И  бытие  совсем  не  так  ужасно,
Покуда  цел  полупустой  стакан…

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658326
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Кадет

Полупустой стакан

Который  год  таращусь  в  ночь  с  балкона,
Когда  совсем  не  видно,  что  внизу…
И,  плюнув  на  Плутарха  и  Платона,
Унять  пытаюсь  философский  зуд…

Мне  говорят  ученые  соседи,  
Что  в  ночь  смотреть  не  очень  хорошо…
И  я  в  заумных  дебрях  «Википедий»
Весомых  возражений  не  нашёл…

Не  вижу  я,  увы,  предмета  ссоры
В  загадочной  первичности  яйца…
Сегодня  есть  такие  прекурсоры,  
Что  не  спасёт  пчелиная  пыльца…

Чтоб  устоять  в  течениях  и  волнах,
Приходится  косить  под  дурачка…
И  нет  теперь  уверенности  полной
В  первичности  икры  и  кабачка…

Мне  с  некоторых  пор  предельно  ясно,
Зачем  козе  потрёпанный  баян…
И  бытие  совсем  не  так  ужасно,
Покуда  цел  полупустой  стакан…

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658326
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Лина Ланская

ТА ПЕРИНА М"ЯКА

Та  перина  м"яка,  як  стерня
І  холодна  -  довічності  скрута.
Моя  згадка  у  пам"яті  путах:
Проростає  без  сонця  зерня.

Лишень  ніч,  не  розкрилена  ніч,
У  обійстя  дарунком  упала.
Сповивала  серця,  сповивала,
Наче  мачуха  -  голови  з  пліч.

Хай  собі,  розлютилась,  пробач,
Невимовно  жорстокі  уроки  -
Попід  долею  мостяться  кроки,
Квилить  птахом  пораненим  плач

І  подушка  наскрізь...чи  вода?
Видно  дощ  заливає    щоночі,
Дах  і  стіни...то  -    примхи  жіночі  -
Щось  наснилось  -  ото  вже  біда!

Тільки  льодом  до  ранку  взялось  -
В  кригу  серце,  як  в  панцир  закуте
Невеличке  гаряче,  забуте,
Наче  б"ється  ще?  слухаю,ось...
06.04.2016
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657855
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Лина Ланская

СМЕРКАЛОСЬ

Смеркалось,  горіли  свічки.
Розпатланий  Вітер  гонився,
Догнати  хотів  потічки,
У  відчаї    бив  і  казився.

Трощилось,  ламалось  гілля,
Ридали  десь  двері  і  шибки.
А  Річечка  сяйвом  здаля
Уперто  ставала  на  дибки.

Вривається  Вітру  терпець  -
Так  хочеться  спрагло  припасти.
По  небу  пливе  Каганець,
Так  ясно,  хоч  шити,  хоч  прясти.

Смеркалось,  розсипалась  сіль,
З  Чумацького  Шляху  додолу.
Зіркова  пливла  заметіль
Із  Вітром  все  швидше,  по  колу.

В  шаленому  танці  забувсь,
Затих,  розсипаючи  жарти.
До  стиглої  Хмари  горнувсь,
Дощу  розливаючи  кварти.
08.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658087
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Лина Лу

ЯКЩО У РАЙ ЗАЧИНЯТЬСЯ ВОРОТА

Якщо  у  Рай  зачиняться  ворота,
Прийдеш,  скажи,  в  обіймах  обігріть?
Мені  давно  наснилася  скорбота,
Гріх  у  долоні  -  лінія  тремтить.

Гріх  у  долоні,  а  на  серці  -  шрами,
Холодний  піт,  не  буде  каяття,
Бо  наше  щастя  варте  навіть  драми,
А  що  та  драма,  коли  фарс  -  життя?

А  що  та  драма,  лиш  театру  сцена
Весь  біль  відчує  і  душі  печаль.
Тут  і  вино,  і  леза,  вкотре,  вена
Уникнути  не  спромоглась,  на  жаль...

Уникнути  не  спромоглась,  безсило,
Молилася:  коханням  покарай!
Прийдеш,  коли  зламало  і  скрутило
І  навіть  шпарку  зачинило    в  Рай?
07.04.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658166
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Анатолій В.

Прощання

Я  втрати  боюся,  боюся  зачинених  брам,
І  жити  лиш  згадкою,  тішити  думкою  мрію...
Боюся  відкритись  назустріч  буремним  вітрам,
Боюся  прощань,  бо  змиритися  з  ними  не  вмію.

Прощання  -  це  як  відпускати  частину  себе:
На  волю,  назавжди,  у  небо,  у  ніч  горобину...
Та  ніч  усе  небо  закриє,  колись  голубе!..
Так  важко  дивитися  мріям  і  спогадам  в  спину!

Усе  відійде,  все  забудеться,  стане  нічим,
Допоки  зі  сховку  не  з`явиться  привидом  спогад  -
Тоді  оживе  згустком  болю  у  плетиві  рим
Цей  вірш,  невловимий,  як  натяк,  як  подих,  як  здогад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Янош Бусел

Ой, берізонько…

                         [i]  [b]    [color="#c42020"]Чарівні        та        життєдайні  
                               Наші  ліси,  переліски,  гаї...
                               Але  що  ми  робимо  з  ними!...
                               І  це  люди?..  Європейці?...
                               Сто  років  ще  плисти...І  все  л...[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#106e14"]Ой,  берізонько                                                                                                                                            
Закосичена,  -              
Це  -  твоя  краса,
Чи  позичена?
                                   
                                   Це  -  моя  краса,                                                                                                              
                                   Не  позичена,  -
                                   Жаль,  -  людьми  вона
                                   Не  помічена.

Глянь,-  домівка  в  нас
Геть  засмічена,
Рідко  з  нас  яка
Не  скалічена.
                                                                                                                                                                     
                                     Доля  всіх  сестер
                                     Свердлом  мічена,-
                                     Вандалізм  розцвів
                                     Мов  осичина…

Любі  людоньки,-
Рать  набичена,-
Злом  душа  у  Вас
Намагнічена.
                                     
                                     Намагнічена,
                                     Намантачена,
                                     Зло-Системою
                                     Розсобачена…

Ой,  берізонько
Закосичена,
Літнім  сонечком
Вщерть  насичена…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655769
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 08.04.2016


Янош Бусел

Осіння красуня…

                         [i]  [b][color="#9c0909"]  Переклад  з  Г.  Тімофєєва.[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0a0a7d"]На  асфальт,  паутинкою  мічений,
На  траву,  що  мов  килим  була,
Жінка  -  осінь,  красою  засвічена,
Плаття  -  лист  у  мовчанні  зняла…

Жінка  -  осінь,  красою  засвічена,
Плаття  -  лист  у  мовчанні  зняла…

Старий  клен  не  бурчи,-  рицар  етики,
Вороняччя  -  мовчати!..  Давно  вас  молю.
Грішне  тіло  її  обійму  колись  все  -  таки,
Бо  цю  осінь  я  вірно  і  ніжно  люблю...

Осіння  красуню,-  ти  гроно  підв'ялене,-  
Теплим  літом  не  поєне-  ти  зелене  й  гірке...
Коли  ж  сонцем  прогріте,  любов'ю  запалене,-
Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Я  купався  в  волоссі,  мов  змолоду,
Пестив  плечі  красуні  і  млів,-  
Бо  -  солодші  ячмінного  солоду
Від  палких  її  пестощів  -  слів...

Бо  -  солодші  ячмінного  солоду
Від  палких  її  пестощів  -  слів...

Та  на  часі  -  зима  білокрила,-
Ти  летиш  у  замжичену  даль...
Зустріч  буде,-  бо  надто  вже  мила
Та  земля,  де  любов  і  печаль...

Осіння  красунечко,-  гроно  підв'ялене,-  
Теплим  літом  не  поєне-  ти  зелене,  гірке...
Коли  ж  сонцем  прогріте,  любов'ю  запалене,-
Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Осіння  красунечко,-  гроно  підв'ялене,-  
Теплим  літом  не  поєне-  ти  зелене,  гірке...
Коли  ж  сонцем  прогріте,  любов'ю  запалене,-
Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...
[/color][/b][/i]

                                         [i]      [color="#075407"]    Оригінал.

                                           Геннадий  Тимофеев

                         ОСЕННЯЯ  ЖЕНЩИНА

На  асфальт,паутинкой  расчерченный,
И  на  стебли  примятой  травы
Осень,  словно  красивая  женщина,
Молча  сбросила  платье  намокшей  листвы.

Осень,  словно  красивая  женщина,
Молча  сбросила  платье  намокшей  листвы.

Не  кружись,  вороньё  оголтелое,
Не  ворчи  на  меня,  старый  клён.
Всё  равно  обниму  её  грешное  тело  я
Потому,  что  давно  в  эту  осень  влюблён.

Осенняя  женщина,  как  роза  божественна,
Как  лилия  женственна,  чиста  и  нежна.
Осенняя  женщина  светла  и  торжественна,
Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Я  ласкал  её  дивные  волосы,
Целовал  плечи  женщины  той.
Те,  что  слаже  ячменного  колоса
И  омыты  росою  святой.

Те,  что  слаже  ячменного  колоса
И  омыты  росою  святой.

Вдруг  она  белокрылою  птицей
Улетела  в  туманную  даль,
Чтоб  однажды  туда  возвратиться,
Где  остались  любовь  да  печаль...

Осенняя  женщина,  как  роза  божественна,
Как  лилия  женственна,  чиста  и  нежна.
Осенняя  женщина  светла  и  торжественна,
Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Осенняя  женщина,  как  роза  божественна,
Как  лилия  женственна,  чиста  и  нежна.
Осенняя  женщина  светла  и  торжественна,
Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.
[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657691
дата поступления 06.04.2016
дата закладки 08.04.2016


МАЙДАН

ГОЛОВНИЙ ЗАКОН ВСЕСВІТУ

Світом  править  СПРАВЕДЛИВІСТЬ,
за  яку  ми  є.
Буде  тому  Божа  милість,
хто  це  визнає.

І  трапляються  МАЙДАНИ
за  єдину  суть  -
скинуть  сумніву  кайдани
і  людиной  буть.........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657893
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Дід Миколай

Бо Розум є, - Воля й Душа!

Розквітне  моя  ще  Вкраїна,
Гримітиме  Слава  і  Честь.
Постане,  як  стержень  з  руїни,
Посеред  межі  Перехресть!  

Підніме  крило  лебедине
В  Господньому  колі  Небес.
Займе  своє  місце  достойне,
Бо  русич  вже  духом  Воскрес!

Й  загине  покора  сліпая,
Відійде,  мов  віра  чужа.
Веселка  постане  над  Гаєм,
Бо  Розум  є,  -  Воля  й  Душа!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657205
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Лина Ланская

ПРОСТО БУДЬ

Я  заховаюсь  в  собі,  від  образ  утечу.
Поряд  малесеньку  збірку  кладу,  як  молитву.
Я  вже  програла  з  твоїми  примарами  битву,
Просто  сховалась  в  собі  та  рахунки  плачу.

Наче  пухнасте,  грайливе,  мале  кошеня,
Смішно  до  сліз,  що  шкодливе  таке  і  нестерпне,
Лащиться  мовчки,  в  любові  якесь  невичерпне,
Знову  наосліп  уперто  іде  навмання.

Коротко:  крається  темне  оте  повсякчас  -
Місяць  скотився  в  безодню,  а  неба  немає.
Мабуть  ворота  у  Рай  зараз  він  відчиняє,
Тільки  б  знайти  їх,  бех  хижих    зіркових  прикрас.

Щоб  не  забув  ти,  і  вкотре  не  вилив  образ,
Може  й  болітиме  серце,  то  доля  карає.
Пекло  довіку  оте  називатимуть  Раєм,
Доки  топитимеш  душу  в  омані  чимраз.

Я  заховаюсь  в  собі,  від  образ  утечу.
Злу  не  дістанусь,  любов"ю  запалені  вірші,
Може  вони  недолугі,  або  ще  і  гірші?
Ти  не  читаєш,  той  що?..просто  будь,-  шепочу.

02.04.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656750
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Ірина Кохан

У паводку фіалкових ночей

У  паводку  фіалкових  ночей
Знайди  мене,  зумій  мене  зігріти.
Чарівним  співом  місячний  Орфей
З'єднає  душ  загублених  орбіти.

Стікають  зорі  теплими  слізьми,
Горять  нарцисів  жовті  смолоскипи.
Збуди  мене  від  лютої  зими,
Із  вуст  моїх  солодкий  трунок  випий.

Не  прирікай  на  вічну  самоту...
У  лакримозі  місячного  сяйва
Скидає  небо  зоряну  цноту.
Чи  я  була  для  тебе,  може,  зайва?

Чи  ти  між  снів,  немов  анахорет*,
Збираєш  попіл  згаслого  кохання?
Знайди  мене  у  спалахах  комет
Поки  не  впало  краплями  світання

На  сяйно-біле  прядиво  хмарин.
Збери  росу  із  вій  моїх  тремтливих...
У  паводку  фіалкових  хвилин
Зігрій  мене  у  ніжності  розливах.

*Анахорет  -  відлюдник,  самітник,  пустельник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


НАДЕЖДА М.

Найкращий сміх - це над собою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5XyIFOYmUM  
 [/youtube]

Коли  надворі  дощ,  нема  тепла,
То  в  серці  теж  чомусь  тоді  негода.
Але  проста  усмІшка  все  здола,
І  зміниться  в  душі  тоді  погода.

Коли  надвір  виходиш  ти  сумний,
І  ніби  все  у  чорно-білих  фарбах,
Усмішку  ніжну    дарувать  зумій,
І  світ  тоді  весь  буде  у  оздобах.

Але  найкращий  сміх  -  це  над  собою,
Коли  зуміє  хтось  вас  обдурить.
І  сміх  тоді  воює  із  журбою,
І  може  дуже  вдало  тут  схитрить.

Від    сміху  потечуть  гіркі  сльозинки.
Сміємося,  що  ходим  в  дураках..
А  щастям  ми  вважаєм  ті  хвилинки,
Коли  ми  сміємОся  просто  так.

Тож  смійтесь  на  здоров"я,  любі  друзі.
Найкращі  ліки  -  сміх  від  всіх  недуг.
І  кажуть  недаремно,  по  заслузі:
В  житті  у  нашім  сміх  -  надійний  друг.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656400
дата поступления 01.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Лина Ланская

АРІАДНА

Напиши  мені  кілька  рядків,
За  хвилину  до  півночі,  зараз
Після  всіх  швидкоплинних  зв"язків;
Розізлившись,  що  в  сон  увірвалась,

Та  забулась,  бо  лишень  наснилась.

Напиши  мені  декілька  слів:
Пророста  в  чорне  золотом  листя  -
Аріадна,    одним  із  клубків,
З  лабіринту  до  звіра  в  обійстя  -

Тихо  йшла,    навіть  не  боронилась,  

Мінотавру  невинність  несла,
Як  офіри  останньої  крила.
По  дорозі  її  розлила,
Коли  серце  Тесею  відкрила,

За  хвилину  і  не  зупинилась...

Опівночі  троянда  цвіла,
У  твоїм  одинокім  чеканні
Не  мене  ,  пелюстки  зі  стебла
Ворожили  солодке  кохання.

Он  -  клубок,  чи  сльоза...  покотилась.

31.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656175
дата поступления 31.03.2016
дата закладки 02.04.2016


OlgaSydoruk

До зірок летіла на крилах…

Експромт

До  зірок  летіла  на  крилах...
Колисковую  нічка  лила...
Найсолодшу,теплую,милу,
Як  водичка  у  потічка...
Вітерець-лоскотун  сизокрилу
Похапцем  відганяв  звідтіля,
Де  мостилося  горе(на  брилах)...
А  вербичка  -  коси  плела...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656103
дата поступления 31.03.2016
дата закладки 02.04.2016


Амелин

Бывает и так (Лит. пародии)

Из  оригинала:
Андрей-Виктория  Андреев  "Поцелуями  рук"

[i]"...Поцелуями  рук…  он  её  поднимал  к  облакам.
Поцелуями  губ  уносил  до  ближайшей  кометы…  [/i]


Пародия
[b]Такие  разные  поцелуи  [/b]

Поцелуями  Музы  стихи  я  всё  время  считал,  
Поцелуями  рифмы  я  пестовал  часто  бумагу...    
В  этом  деле  я  стал  –  мне  казалось  –  профессионал,        
К  поэтическому  «был  причислен»  я  архипелагу.            
 
Поцелуями  сердца  я  чувствовал  каждый  предмет,  
Поцелуем  души  возносил  до  ближайшей  кометы.  
А  когда  сам  Пегас  прилетел,  понял  я  –  что  Поэт...      
Я  к  нему  подошёл,  прямо  в  гриву  целуя  при  этом.  
   
Поцелуями  губ  он  ответил  на  мой  поцелуй,  
Целовался  и  ржал…  Видно,  всё  же,  –  от  чувств  избытка,  
Но  когда  я  ему  попытался  сказать:  «Не  балуй!»                        
«Поцелуем»  копыта*  закончилась  эта  попытка...

[i]*От  удара  копытом  Пегаса  на  горе  Геликон  возник  источник  Гиппокрена,    
из  которого  черпали  вдохновение  поэты.  (Но  это  так...  ни  на  что  не  намекая)  [/i]



Из  оригинала:
Яна  Дека  "Порвать  на  части  календарь"

[i]"Не  досада,  не  подвох,  не  пакость  –  
Это  наугад  дождит  январь…
Хочется  упасть  в  диван  и  плакать,
И  порвать  на  части  календарь.

Или  лучше  выдрать  из  недели,
Будто  мановением  руки,
Всем  осточертевший  понедельник  –
Главный  повод  лени  и  тоски…

И,  хотелось,  вторник  бы  и  среду
Вырезать  и  бросить  за  окно!
Чтоб  укоротить  дорогу  к  лету,
И  четверг  -  за  ними,    заодно…"

 [/i]
Пародия
[b]Зачем  покупала?  [/b]

День  какой  сегодня?..  Понедельник?
Вроде  пятница  была  вчера…
Ну  и  что,  куда  субботу  дели?
Нет  её,  лишь  чёрная  дыра…

Воскресенье?..    И  его...    Есть  вторник…  
Неприемлем  мне  такой  расклад.
Ничего  нет  в  этом  мире  вздорней.
Эй,  вы  там!  Верните  всё  назад!

Выдрать  из  недели  воскресенье!
И  субботу…    В  дырах  весь  январь…    
Это  всё  одной  цепочки  звенья...  
Где  я  покупала  календарь?!

Кто-то  так  решил  бороться  с  ленью?
Это  ж  надо…  Встретится  он  мне…            
Я  ж  его…  "словесности"  шрапнелью...        
Будет  помнить  как  о  страшном  сне.

Не  скупее  стала  я  в  желаньях*,
Слышала  –  всё  врут  календари!..
И  под  дождь  январской  звонкой  ранью*,
Вырвала  рабочие  все  дни...  

*  Использовано  из  «Не  жалею,  не  зову,  не  плачу»  С.  Есенина

[i]("Я  теперь  скупее  стал  в  желаньях,
Жизнь  моя,  иль  ты  приснилась  мне?
Словно  я  весенней  гулкой  ранью
Проскакал  на  розовом  коне.")
[/i]


Из  оригинала:

Тем  Женщинам,  что  так  любили  нас
Александр  Тюльпин

[i]«Придет  пора  и,  память  напрягая,
Мы  будем  наших  Женщин  вспоминать:
Вот  первая  идет,  за  ней  вторая,
И  третья  .  .  .  или  первая,  опять?
………………………………………..
Идут  они  торжественным  парадом…»  [/i]


Пародия
[b]Вспоминая  женщин      [/b]

Умчалась  в  лету  молодость  лихая
И  всё  быстрей  проносятся  года,
Пришла  пора  и,  память  напрягая,
Я  женщин  вспоминаю  иногда.

Не  просто  так  –  командую  парадом.
А  то  у  женщин  как?  –  Да  как  всегда…
Полнейший  в  головах  их  бес-порядок,
Но  для  меня  ведь  каждая  –  Звезда!
         
Вот  первая  идёт,  за  ней  –  вторая
И  третья…  или  первая  опять?
Нет  –  третья…  арифметика  простая,
Но  как  же  нелегко  их  посчитать...

Четвёртая  прошла...  За  ней  –  прохожий...
(Откуда  взялся?!)  Старый  лысый  чёрт…            
Седьмая…  Третья…  Пятая…  О,  боже!..
Они  ж  не  могут,  не  запутать  чтоб…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656325
дата поступления 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016


Макієвська

Олексі Удайку в День Ангела

Сьогодні  гарне  та  тепле,  весняне  свято,
День  Ангела  у    поета  й  Майстра  слова
Олекси  Удайко!  Працює    він  багато
Й  завзято.  Талант  ого,  ще  той  !  А  мова!

А  мова,  в  нього  ніжна,  така  чорноброва́,
Калинова,  волошкова  з  рути-м"яти,
Щира    українська,  колискова,  медова,
Що  хочеться  вчити  її  і  кохати
Всіх  на  світі.  В  піснях    вона  пташкою  співа
У  смарагдових  гаях  та  біля  хати
В  садах,  де  сина  чекає  мати...Ожива
Музика  у  віршах...Що  й  не  передати.

Дякуємо    Вашому  батькові  й  матері,  
Що  народили    на  світ  такого    сина
В  поліському  краю,    де  співали  кобзарі,
Де    Остапа  Вересая,  батьківщина.

Гідного  сина  українського  народу,
Козацького  роду,  співця  України,
Який  бореться  своїм    словом  за  свободу,
А  вірші  беруть  за  душу,    солов"їні.

*******

Віват  Майстру  слова!  Від  щирого  серця!
Нехай  шлях  по  споришам  ще  довго  стелиться,
Здоров"я  і  наснаги    Вам  ,  пане  поете
На  довгії  літа!  І  щасти  на  всіх  стежках!

*******
На  картинці:
Герб  Срібнянського  району  (проект)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655958
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Радченко

Случайные встречи

Бывают  же  встречи  случайные:
Короткие,  без  продолжения,
Ни  радостные,  ни  печальные  -
Ещё  одно  в  жизни  мгновение.

Попутчику,  ты,  незнакомому
Расскажешь  вдруг  всё  сокровенное,
Увидишь  свою  жизнь  по-новому,
Душе  станет  легче,  наверное.

Растает,  как  лёд,  груз  отчаянья,
Исчезнут  пустые  сомнения.
А  встреча,  она  не  случайная  -
Твоё  в  ней  живёт  откровение.

Хранители  душ  наших,  Ангелы,
Нам  дарят  такие  случайности,
Спасти  нас  пытаясь,  а  главное,
Чтоб  мы  не  узнали  ад  крайности.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655844
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Радченко

Случайные встречи

Бывают  же  встречи  случайные:
Короткие,  без  продолжения,
Ни  радостные,  ни  печальные  -
Ещё  одно  в  жизни  мгновение.

Попутчику,  ты,  незнакомому
Расскажешь  вдруг  всё  сокровенное,
Увидишь  свою  жизнь  по-новому,
Душе  станет  легче,  наверное.

Растает,  как  лёд,  груз  отчаянья,
Исчезнут  пустые  сомнения.
А  встреча,  она  не  случайная  -
Твоё  в  ней  живёт  откровение.

Хранители  душ  наших,  Ангелы,
Нам  дарят  такие  случайности,
Спасти  нас  пытаясь,  а  главное,
Чтоб  мы  не  узнали  ад  крайности.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655844
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Олекса Удайко

СВЯТО ТЕПЛОГО ОЛЕКСИ*

                         [i]...Лиш  мить  мізерна  до  хули,
                         Лиш  крок  короткий  до  покари...                            
                                                                   [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]

                         
[i][b][color="#e110e8"]Себе  й  усіх  вітаю  я  Олекс
Із  Днем,  що  йде  до  нас  весняним  степом!  
Не  терпить,  знаю,  він  примички  «екс-»,
Бо  недарма  ж  мандрує  з  словом  "теплий".

Теплом    своїх  нескорених  сердець
Зігріємо  нараз  ми  всю  планету…
Їй  не  гряде  принизливий  кінець  –  
Пощо  б  жили  на  ній  такі  поети?!

То  ж  прославляймо  милість  і  красу  –
Вже  годі  все  своє  навкруг  ганьбити!
Я  й  свій  камінчик  в  шаньці  припасу
І  покладу  в  селитву**,  щоб  бутити…  

Ще  випустим  із  вулика  бджолу,
Щоб  мед  з  полів  у  наший  дім  носила…
Залишимо  за  вуликом  хулу,
Бо  в  рої  однодумців  –  наша  сила!  

Й  які  б  дебати  в  гурті  не  були    –  
Не  ставте  во  главу  життя  почвари!

«Як  мить  мізерна  до  експрес-хули,
Так  крок  короткий  до  її  покари»…[/color][/b]

30.03.2016  
________
*Принагідно  дякую  всім  друзям,  хто  поздоровив
(і  не  поздоровив)  мене  з  Днем  народження.  Попри  
все  я  люблю  вас  і  обіцяю  тішити  й  надалі  своїм  словом
і  ділом,  хай  навіть  інколи  перцюватим…    Бо  такі  ми,    
Олекси-овни,  є  –  занудні  правдолюбці!    Але  –  теплі…
**Фундамент.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Владимир Зозуля

Розовое попурри

                         ------

На  зеленеющей  полянке,
Где  сели  черные  грачи,
Вода  по  камешкам,  из  ямки,
Поющим  ручейком  звучит.
И  можно  корочку  батонью
Неспешно  насухо  жуя,
Легонько  зачерпнув  ладонью,
Запить  мелодией  ручья.
И  обновленным,  (Боже  правый,
Что  за  года,  в  конце  концов?)
На  зеленеющие  травы,
Раскинув  руки  лечь  лицом…
Или  не  лечь…  упасть  в  них  –  оппа!
Да  так,  чтоб  захватило  дух…
…и  слушать  их  влюбленный  шепот
Почти  не  напрягая  слух…
…лежать  и  слушать…  понимая…
От  слов  и  звуков  ошалев.
Лежать  и  слушать…  обнимая…
Жизнь  в  пробудившейся  земле.
Жаль,  холодна  и  плоскогруда
Подруга  после  зимних  снов,
Но  чувства  пьяную  минуту
Я  с  нею  праздновать  готов.
И  пусть  мои  года  под  осень,
Но  отзывается  во  мне
Чудесное  многоголосье
Навстречу  солнцу  и  весне…
                         
                       ------

Бегут  чернявые  юнцы,
Девицы  русокосые
И  травы  в  серебре  росы
Сминают  ноги  босые.
Их  ждёт  весна,    зовёт  апрель.
Люби,  душа  –  Снегурочка!
Ты  слышишь?  Чувства  –  юный  Лель
Запел…  играет  дудочка.
                       
                       ------

Своё  рождественское  чудо
Весна  язычница  чудИт.
Оно  везде,  оно  повсюду,
В  садах,  на  улицах,  в  груди.
Как  будто,  над  зимою,  тешась
Весна  одела  мир  вокруг
В  апреля  –  розовую  снежность,
В  цветенья  –  белоснежный  звук.      
                       
                         ------

Ах,  моя  яблонька-ранетка,
Ты  словно  фея  вешних  снов,
Твоя  раскидистая  ветка,
Стучится  розовым  в  окно…
Стучится  –  чувств  от  сердца  хочет.
Стучится  так,  что  в  стеклах  хруст.
И  ведь  срубить,  не  станет  мочи…
И  так  любить,  не  хватит  чувств…
                       
                         ------

Забыта  черно-белость  гаммы
Холодной  графики  зимы.
Раскрыт  проём  оконной  рамы.
Печали  глаз  упразднены.
Ушло  деревьев  чернобылье,
Они,  как  стаи  светлых  птиц,
Их  ветви  белые,  как  крылья,
Взмахнув,  роняют  перья  вниз.
О,  это  чувствонаважденье!  
И  бродит  кровь,  как  тёплый  эль.
Пора  любви,  пора  цветенья,
Весна,  я  Ваш  влюбленный  эльф.  
Вы  мне  назначили  свиданье,
Под  веткой  яблони  в  саду
И  я,  придя  сюда  заранее,
Уже  стою,  надеюсь,  жду…
Я  знаю,  встреча  неизбежна.
Я  помню  нежность  губ  и  глаз.
О,  эта  розовая  нежность!
О,  фея  грёз,  я  верю  в  Вас!
                     ------  
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655770
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


ТАИСИЯ

Я в сказку желаю попасть


Стою    на    распутье    дорог.
Какую    же    выбрать    из    них?
Не    ведала    в    жизни    тревог.
Пошла    через    лес    напрямик.

Опасно  попасть    зверю    в    пасть.
Маршрут    мой  –  болото    и    лес.
Я    в    сказку    желаю    попасть.
Ведь    лес    -    это    море    чудес.

Живёт      в      той    избушке    Яга.
Встаёт    она    рано    -    чуть    свет.
Помощник    её    -    Кочерга.
На    примусе    варит    обед.

Старушка    Иванушку    ждёт…
Ей    суп    обещал    с    топором.
В    болоте    «царевна»    живёт.
Он    будет    её    женихом.

Пусть    сказки    немножечко    врут.
Хандра    чтоб    ушла    навсегда,
Меняй    свой  привычный  маршрут.
И    в    сказку    поверь    иногда…

29.  03.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655608
дата поступления 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Кадет

Капуста

Не  у  нас  в  этот  раз  отметелил  февраль
И  сосульки  рвались  как  патроны…
Но  и  в  наши  широты  пролился  грааль,  
И  вовсю  строят  гнёзда  вороны…

Уповая  на  фарт,  откапризничал  март,
Возвратились  грачей  караваны…
И  вернулись  коты,  растранжирив  азарт,
На  любимые  кресла-диваны…

На  католиков  глянул  воскресший  Христос,  
Вышел  срок  заневеститься  вишням…
Разучился  народ  целоваться  взасос
И,  увы,  третий  нынче  -  не  лишний…

Впереди  всё  ещё  утомительный  кросс,
Но,  пожалуй,  не  буду  о  грустном…
Со  дня  на  день  цветами  стрельнёт  абрикос,
Ну,  а  там  зацветёт  и  капуста…

март  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655492
дата поступления 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


OlgaSydoruk

Звезда от ночи отрекалась…

Звезда  в  тумане  зарождалась:
Среди  кромешной  темноты...
Звезда  от  ночи  отрекалась,
Когда  летела  с  высоты...
Прозрачный  падал  лучик  света
На  пепла  горсточку(с  горой)...
На  изумрудный  клаптик  лета...
С  такой    зелёною  травой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655396
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Оксана Р.-Г.

Для щастя потрібно так мало!

А  мені  б  лише  краплю  тепла,
Тільки  крихту  мізерну  любові!..
Я  б  сльозинкою  щастя  стекла
І  зродилась  у  бруньці  вербовій.

Не  прошу  все  віддати,  о,  ні!  -
Поділіться,  кому  забагато...
Може,  топчете  їх  у  багні,
А  у  мене  в  душі  буде  свято.

Хай  зародиться  віра  нова,
Хоч  маленьке  зернятко  надії  -
Заколосяться  щедро  жнива,
І  засмучене  серце  зрадіє.

Не  жалійте  нікому  добра,
Бо  для  щастя  потрібно  так  мало!..
Нам  Господь  диво-серце  обрав,
Щоб  любов'ю  весь  світ  обійняло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655245
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016


OlgaSydoruk

Кохай сьогодні, як учора…

Експромт

Коли  тримаєш  мої  руки,
То  відчуваєш,як  пече?..
Несамовитий  час  розлуки!..
Ненавиджу  його  лице...
Кохай  сьогодні,як  учора:
Із  пристрастю,як  в  перший  раз!..
Неси  на  крилах,моя  доле!..
На  хвилях  ніжності,  Парнас!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655236
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.03.2016


Макієвська

Веснонько, весна! Прийди! ( Зазив Весни)

Веснонько,  весна!  Прийди!  Морок  зими  зніми,
Сонечком  на  небі  засяй,  пропливи  по-між  хмар,
Обійми,  обігрій  землю,  настрій    підніми,
Впусти  чудодійні  струми,    свій  божественний  дар.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Тепло  нам  принеси,
Білим  лебедем  прилети  разом  з  лелекою,
Жайвором  заспівай  нам,  пісні  чи  романси  
Про  свою  дорогу  додому,  ой,  далекую.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Застели  килими  
Смарагдово-шовкові,  трави  хмільні,  росяні...
Й  в"юнкі  спориші  на  стежки,  де  бродили  ми
Колись  з  тобою,  закохані  й  чудні  по  весні.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Заквітуй  ці  сади,
Запали  серця  коханням,  щоб  вони  не  спали,
Раділи  життю.  Щоб  залишали  ми  сліди
Добрі  й  славні  на  землі,  щоб  гарно  у  нас  стало.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Горе  з  пліч  забери
Матерів  та  синів  в  Україні  рідній  моїй,
Щоб  не  грохотали  гради.  Мир  нам  поверни,
Щоб  слухали  ми  тільки  серенади  солов"їв!

Веснонько,  весна!  Прийди!  Любов"ю  осяйни
Замерзлі  та  спраглі  душі,  беззахисні  наші,
Ми  прагнемо  твоїх  чар,  якоїсь  таїни
В  бузковому    розмаї,  в  серпанковій  тиші.


*******

Хоч  метеликом,  бджолою  чи  хрущем  пролети,
Березовим  соком  стечи  по  біло-чорній  корі,  
Крилом  ластівки  у  вишині  небес  нам  махни,
Щоб  бачила  себе  верба  у  дзеркалі    на  зорі,
Їй    зеленую  косу  заплети  біля  води...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655128
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Lana P.

ЛЕБЕДИНЕ КОХАННЯ

У  просторі  між  шиями
Пульсує  серце  хвилями...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655122
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Лина Лу

КОГДА ЗВОНЯТ КОЛОКОЛА

Когда  звонят  колокола,  вздыхает  горизонт
И  медленно  густеет  синева;
В  ней  каждый  миг  -  послание  и  в  каждом  -  свой  резон:
Звенит  капель,  зима  едва  жива.

Когда  звонят  колокола,  как  дымка  тает  зло,
Холодный  ветер  обнимает  бриз.
Сплелись  две  тени,  на  двоих  -  всего    одно  крыло  -
Не  удержаться,  пропасть  кличет  вниз.

Когда  звонят  колокола,  запомни  этот  час,
Я  мысленно,  целуя  небеса,
На  перекрестке  двух  дорог,  быть  может  не  сейчас,
Однажды  отыщу  твои  глаза.
27.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655052
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


OlgaSydoruk

Ты выбираешь одиночество?. .

Экспромт

Ты  выбираешь  одиночество?..
Но  одиночество  -  капризно...
Оно-единое(из  зодчества),  
Что  чувства  стелет  по  карнизу...
Оно  -  окутано  туманами...
Оно  -  дождями  в  холодах...
Оно  -  снегами,льдами  талыми...
Оно  -  вкус  горечи  в  устах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655041
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Лина Ланская

ТВІЙ АНГЕЛ

Я  навіть  не  тінь  у  твоєму  житті,
Не  спалах  і  навіть  не  спалена  свічка.
Я  тільки    сльоза...ба,  мабуть  ціла  річка,
Що  скресла,  коли  відійшла  заметіль.

Я  навіть  не  ранок,  не  приспаний  день,
Не  кава  гаряча  у  чашці  на  денці,
Відлуння  бажань,  -  не  тріпочеться  серце,
Від  смутку  не  плаче,  бо  хоче  пісень.

Я  навіть  не  жар,  але  подихом  знов
Застану  вві  сні,  обпалю  і  у  попіл
Розвію  те  "навіть",  здивується  окіл,
Зотліють  останки  прадавніх  оков.

Я  навіть  не  користь,  я  навіть  не  гріх,
Безмежного  віку  маленька  зупинка;
Срібляста  сніжинка,  легенька  пір"їнка  -
Твій  Ангел,  що  сипле  у  відчаї,  сміх.
27.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654998
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


OlgaSydoruk

В стенах 13 на 15…

В  стенах  13  на  15    -  
Затмение  света(жалюзи)...
Квадрат  старинного  багета...
И    -  голограммы-миражи...
Витают  запахи  ванили  -
Их  всеобъемлющая  власть...
И  крылья  белые  (в  шарнирах)  -
Моя  несбыточная  страсть!..
Там  пир  богемы(из  эфира)
И  одалисок  нагота...
Там  столько  трепетного  пыла!..
И  тихий  шёпот  далека...
Я  не  пытаюсь  свои  чувства  
Ни  охладить,ни  спеленать...
И  это  -чудное  искусство
Мираж  собой  одушевлять...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654995
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Дід Миколай

Олексі Удайку присвячую

Летять  роки  все  дужче  вдалеч,
Біжать,  біжать,  як  поїзди.
Неначе    в  морі  пароплави,
Пливуть  кудись  в  чужі  світи.

Там  сніг  чи  дощик  накрапає?
У  царстві  мороку  й  тіней...
Куди    та  стежечка  ступає,
Ніхто  не  скаже  нам  про  те.

Та  що  по  тому  любий  брате,
Лишив  ти  в  цьому  світі  слід.
Насіяв  друже  рути  -  м’яти,
Твої  вірші,  як  малахіт.

У  серце  падають,  як  квіти,
Як  мед  солодкий  з  стільника.
Як  у  короні  самоцвіти,
Весняна  з  повені  ріка.

Дай  Боже  довго  ще  літати                          
Тобі,  поете,  у  рядках.
Продовжуй  свято  дарувати,  
Допоки  ще  тверда    рука.

Улий  нам  ще  води  з  криниці,
Хай    голос    твій    звучить  живий.  
Лягає  в  строфи  білолиці…
Роси  ранкової  налий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655017
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Олекса Удайко

СОН-ПРОВИДЕЦЬ. Шорт-поема

           [i]  Цей  сон,  цей  сон  мені  щоночі  сниться...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/01fP77_kkLc[/youtube]
[i][b][color="#056cab"]Приснився  сон:    немов  зібрались  вої
З  ізраненої  «градами»  землі
Свій  край  своїми  духом  й  тілом  гоїть,
Бо  потопав  в  пожежах  та  імлі.

Й  осердям  тих  небачених  пожарищ
Чомусь  примарилась  мені…  Москва,
Уся  в  диму…  Столицю  ту  хозарів
Заполонила  нечисть  і…  братва.  

Хоч  то  було  уже  не  средньовіччя,  
А  наші  –  окультурені  –  часи,
Коли  в  Європі  вже  рішали  віче,
Як  жити  далі…  А  не  дикі  пси!

Лиш  там,  в  болоті,  був  ще  осередок,
Де  правили  і  дикість,  і  злоба́…  
Які  коржі,  вареники  із  медом?  –
Була  у  мороці  й  святенництві  доба!

…Та  вої  ті  уже  були  не  в  змозі
Пожежу  й  димовища  погасить…
І  ось  вони  –  в  зворотній  вже  дорозі,
Та  дим  просвітку  не  давав  й  на  мить.

Той  дим  ще  довго  снився  їм  як  привид,
Гуляв  по  краю  скрізь  –  і  вздовж,  і  вшир  –
Було  б  немало  ще  і  зла,  і  кривди,
Не  будь  їм  глузд  здоровий  –  поводир.  

Розрадою  був  геніальний  Месінг,
Що  смерть  для  імператорів  предрік…
Та  самодура  надзажартий  пресинг
Імперії  вкорочував  час-вік…

…О,    де  тепер  ти,  наш  Ніколо  Тесла  –
Владика  і  болідів,  і  орбіт?..
Аби  тайга  від  леденіння  скресла,
Не  на  тунгуса  ціль  метеорит!

І  трісне  враз  украдена  корона.
Впаде  й  некоронований  тиран!
Що  краще  є  від  руської  помони,
Щоб  землю  нашу  згоїти  від  ран!  

Звитяжців  стрінем  свіжим  караваєм  –
Й  оновиться  многостраждальний  край...
На  згарищі  опал  ми  позбираєм
І  зліпимо  країну  –  сутній  рай!

                                   _____

…А  я  узву  Ісусову  молитву
Задля́  спасіння  неповинних  душ...
І  водружу  ще  ноти  на  п’юпітри,  
Щоб  музиканти  вдарили  нам  туш!

І  заживуть  у  тім  саду  всі  люди,
Де  мир  і  злагода,  та  –  не  диктат…
Царів  у  нас  ніколи  вже  не  буде!
Й  розквітне  буйно  Гетсиманський  сад...[/color][/b]

21.03.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653131
дата поступления 20.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Лина Ланская

ПТАШИНА

Злетіла  б,  перебиті  крила  -
Чиясь  поцілила  стріла.
Ледь  підвелась  і  знов  зомліла,
Не  видно  світу  –  лиш  імла…

Лежить  і  квилить    невловимо,
Сховавшись  у  гущавину.
Жахливо  так,  неприпустимо  -
Чиюсь  платити  данину.

Слабка,  мов  немовля,  пташина
Нікому  не  робила  зла.
Ні  комашина,  ні  звірина
Не  помічали:  замала.

Літала,  крихти  смакувала,
Кохала,  у  піснях  жила.
Стріла    пташинку  наздогнала  -
Високу  ноту…  не  взяла.
03.12.2014.
Виставлений  повторно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654670
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


OlgaSydoruk

Шепочуть квіти про amore…

Експромт

А  нічка  чорна,як  земля...
Похмурі  -  сірі  осокори...
Гойдає  вітер  їх  гілля...
Шепочуть  квіти  про  amore...
Анічичирк  маленький  птах...
І  жодного  "курли"  із  неба...
Зірковий  сон  минає  дах,
Де  у  цілунках  є  потреба...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654715
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Лина Лу

ШЕПІТ ХУГО (спроба перекладу)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586722

5-ЕРОТИКА  Хуго.

Сьогодні  я  додам  файл  оригінального  прочитання  вірша  у  авторському  виконанні.

Цей  варіант  перекладу  вже  був  представлений.
Ти  неземна…
Моя  принцеса…
Бажаю  завжди…  відчувать…
Тебе,  як  оберіг  від  стресу,
Кохаючи,
зацілувать…

Твій  погляд…  
я,  без  сили,  наче…
Вглиб  проникаю…  
                   в  його  суть…
Я  босу…  душу  
серцем...  бачу,
Що  не  дає…тілам  заснуть…

Опоєний…
                 у  ці  хвилини…
Відкрита…в  поклику…така…
Вустами…  обпечу…коліна…
бавиться…  
Персами…рука…

Від  пальчиків  стрункої  ніжки
Такої  ніжної,  як  спів,
Змиваю  язиком  доріжки,
Із  крихітки,  
               що  прагне…снів…

Наче  остання  насолода…
Пізнаючи  вуста…торкнуть…
В  твій  Всесвіт…  
                           я…зайду  …без  броду…
Щоб  в  пристрасті  тій  потонуть…
У  мить  чарівного…
                           єднання,
Коли  не  знаєш…день,  чи  ніч…
Шепнуть  тобі  слова  зізнання…
Реальність?..  
не  потрібна…  річ…      [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00586722.jpg[/img]
27.12.14.

ОРИГИНАЛ

Моя  прекрасная  принцесса,
я  так  всегда  хочу  тебя,
мое  лекарство  против  стресса...
зацеловать...
тебя...
любя...

в  глаза  смотреть,  изнемогая,
проникнув  в  их  святую  суть...
увидев,как  душа  босая
сердцам  двум  не  дает  заснуть...

и  находяся  в  опьяненье...
такой  зовущей  простотой...
губами  пробовать  колени,
лаская  грудь  твою  рукой...

от  пальчиков  на  стройной  ножке,
нежней,чем  в  песне  соловьи,
смывая  языком  дорожки
с  малышки,  жаждущей  любви...

и  как  в  последнем  наслажденье
познать  открытость  губ  и  уст...
прникнув  внутрь  твоей  вселенной
и  в  волнах  страсти  утонуть...

и  оставаясь  в  состоянье,
когда  потерян  день  и  ночь,
шептать  тебе  слова  признанья,
гоня  реальность  жизни  прочь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654737
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


НАДЕЖДА М.

Моя сльоза - це не вода…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI  [/youtube]

Люблю,  коли  понуре  небо  
Сльозами  вікна  омива.
А  лить  свої,  нема  потреби:
Моя  сльоза  -  це  не  вода.

Я  не  з  плаксивих  -  сильна  жінка,
Та  час  дощів  наводить  сум.
І  діамантова  сльозинка
Впаде,  народжена  із  дум.

Чомусь  усе  переплелося.
Що  може  буть  тому  виною?  
Хіба  тому,  що  не  збулося,
І  я    сумую  за  тобою..

А  дощ  холодний  душ  на  нерви.
Лікує  рани,  що  болять
За  тим,  що  роки  уже  стерли,
Та  час  від  часу  ще  щемлять..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654762
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Лина Ланская

ЗАГАРБНИЦЯ

З  ногами  влізла  просто  в  душу,
Зірвала  двері,  а  замки
Трощила  мабуть,  в  дві  руки,  -
Тепер  під  небом  жити  мушу.

Бо  лиш  воно  і  зрозуміє,
Коли  нахабна  і  метка,
Впаде  фрагментами  витка,
Ще  й  у  вузли  скрутить  посміє.

І  ніби  немовля  безсиле,
Те  серце  немічне  й  слабке,
Беззахисне,  хоч  і  палке
З  одним  крилом,  або  й  безкриле.

Бо  господинею  вгніздилась
На  покуті  і  за  столом.
Однак  -  ікона,  б"ю  чолом.
Це  ж  треба,  ОТАКЕ  наснилось!

Загляне  в  шпарку,  в    серці  б"ється,
Любов-загарбниця  спокон
Віків,  в  одвічний  той  полон
Захопить  і  не  озирнеться.

26.03.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654802
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Богданочка

Відпусти…

Не  жалкую  ніколи,  повір,  
про  спаплюжену  нашу  любов.
Шматував  ти  її  ,  наче  звір,
у  діброві  нестерпних  розмов.

І  покинув  мене  з  "неживою",
щоб  її  схоронила  сама.
І  літами,  немов  би  травою,
поросло  все.  Шукати  -  дарма.

Та  й  про  що  шкодувати,  скажи?
Миті  щастя  втопились  у  тузі.
Я  збагнула:  тужи...не  тужи...
Все  минуло.  Немає  ілюзій.

Не  жалкую.  І  ти  не  жалкуй.
Погоріли  в  минуле  мости.
Все  забудь,  і  крокуй...  крокуй!
Відпусти  мене...
Відпусти  мене!
Відпусти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654847
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

ДВІ ГОРЛИЦІ

           [i]До  Дня  Стрітення  Господнього…[/i]

[i][b][color="#11868c"]Дві  горлиці  –  від  Матері  Марії…
Дві  горлиці  –  пожертва  за  Xриcта*,
А  в  нас  –  канун  Великого  поста,
Гіркота  втрат  й  Голгофа  безнадії…

Дві  горлиці  –  дарунок  Симеону**,  
Дві  горлиці  –  пророцтво  для  людей…
А  в  нас  торгівля  Основним  Законом,
І  забуття…  Ісусових  ідей!

Та  ми  запалим  лампу  Аладдина  –    
Громична  запалахкотить  свіча***,
Й  народиться  щасливою  людина!
У  Лету  кане  сьогодення  час…

Дві  горлиці  –  як  символ    християнства,
Дві  горлиці!  В  дзьобах  у  їхніх  –  мир
І  вість  Xриста  до  злагоди  і  братства  –
Пижі  стальні  для  «Градів»  і  мортир.

Свою  ще  відсвяткуємо  Громицю  –  
Зустрінемо  весну  серед  дібров,
Освятимо  й  утвердимо  границі,
Де  житимуть  братерство  і  любов…

Дві  горлиці  –  два  миру  голубочки;
Давно  їх  матері,  як  Бога,  ждуть…
Коли  з  війни  повернуться  синочки
І  Стрітенням  очистять  правді  путь…[/color][/b]

15.02.2016
_________
*  Пречиста  Діва  Марія  на  обряді  очищення  (40  днів  після  Різдва)
приносить  у  жертву  дві  горлиці,  виконуючи  припис  існуючого  Закону  
**  Симеон  чекав  зустрічі  з  Господом  вже  багато  років.
Він  міг  повмерти  лише  тоді,  як  побачить  Ісуса  Христа
Перед  смертю  Симеон  сповістив,  що  Немовля,  яке  йому  
судилося  побачити,  вийде  «на  служіння  спасінню  людей».
***  Громичну  свічу  запалювали  на  Стрітення  (Громицю)  та  
Заносили  в  оселю  як  оберіг  від  багатьох  напастей:
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата поступления 15.02.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

І ГРЯНУВ ЧАС…

       Так  відзначали  другі  роковини  кривавого
       потопу  на  Майдані...  З  міста  подій  21-го...

[youtube]https://youtu.be/ew_8b3OtF3Y[/youtube]
[i][b][color="#eb1135"]Пів-сон...  Дрімота...  В  сонний  ранок
Вже  лізе  день-договірняк
Крізь  пів-проникність  пів-фіранок  –
Як  зупинити  даність?..    Як?  

Як  вгамувать  слово-точивість  –
Крізь  сон  –  нав′язливих  думок,
Щоб  їх  словесну  лжецнотливість
Бодай  замкнути  на  замок?..

...Як  хочеться  послати  в  далеч,
Де  і  Макар  телят  не  пас,
Ту  голоцюцькувату  каліч  –
Керманицько-старшинський  клас.

Бо  продають  вони  державу
Й  народ  наш  –  велетень  –    за  гріш,
Аби  спасти  мерлицю*  ржаву,
Аби  самим  було  не  гірш!

То  ж,  браття,  нумо  до  роботи  –
Сурма́  козацька  кличе  нас...
Й  на  цей  раз  виметем  підлоту,  
Але  востаннє  –  грянув    час![/color][/b]

22.02.2016[/i]
_________
*Овеча  шкура.  

Фото  -  автора  (вчорашнє)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645914
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

БІЛИЙ СНІГ 21 БЕРЕЗНЯ

         [i][color="#009dff"]Так  склалося,  що  вірш-пісня,  що  народися  17  
         років  тому,став  актуальним  саме  сьогодні,  коли  
         неждано  випав  сніг!    Може,  то  знамення  чогось  
         нового,  хорошого?..  Я́к  би  то  не  було,  радіймо,  
         друзі!!!  [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]

[i][b][color="#b700ff"]Білий    сніг    21-го    березня
Так    привітно    під    лижу    ляга.
Білий    сніг    21-го    березня    –
І    з    ходою    пружніє    нога.
Білий    сніг    21-го    березня    –    
Наче    цвіт    яблуневий    торік.
Пізній    сніг    21-го    березня
Мою    тугу    в    весну    відволік.

                 Приспів:    

                 Білий    сніг    –    мов    сльоза,    притаманна
                 Тій    порі,    що    збудилась    від    сну.
                 Пізній    сніг    –    то    солодка    омана:
                 Повернути  б  жадану    весну!
                 Білий    сніг    –    наче    річка    чекання,
                 Що    зимою    неждано    скреса.
                 Пізній    сніг    –    то    вчорашнє    кохання...
                 Чи    повернеться    давня    краса?..

Білий    сніг    21-го    березня
Пригортається    радо    до    лиж.
Білий    сніг    21-го    березня    –
На    повторність    надію    облиш.
Що    було,    вже    ніколи    не    вернеться    –
Відцвіла    едельвейсів    пора!
Білий    сніг    21-го    березня    –
Вже    збиратись    в    дорогу    пора.[/color][/b]

21.12.1999[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

БЕРЕЗОВИМ СОКОМ

                 [color="#ee00ff"]  [i]Собі,  коханому,  з  почуттям  гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
                                                                     
[i][b][color="#269454"]Березовим  соком  зустріла  природа
Холодний  той  марець  …    Та  істину  п’є
Люба  соковина  –  й  травина,  й  порода,
Бо  так  повелося…    Бо  так  воно  є…

Одне  відмирає,  а  інше  приходить  –
Такий  у  житті  собі  круговорот…
Як  вигідно  людям,    так  робить  природа:
Вона  не  жаліє  для  нас  тих  щедрот!

Прикметним  є  те,  щоб  було  все  навзаєм:
Що  взяв  у  природи  –  в  стократ...  доклади!
Не  збіднюй  природу  і  душу  в  тім  плаї  –
Примножуй  багатства,  росин  не  кради!      

Березовим  соком  втішається  людство  –
Своє  благоденство  по  крапелькам  п’є,
Трапляється  все  ж  серед  нас  і  паскудство,
Коли  один  одному  жить  не  дає…

Така  парадигма  розходиться  з  Богом  –
У  нього  для  кожного  все  про  запас:
Любов  і  покара,  осу́д  й  допомога…
Закмітьте  ж,  о  люди,  твердий  цей  пасьянс![/color][/color][/b]

27.03.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Оксана Р.-Г.

О доленько-доле…

О  доленько-доле,
Стежинко  тернова,
Гаптована  болем
Душе  калинова;
Просякнута  потом,
Умита  сльозами,
Одвічна  скорбота
Тяжіє  віками...
Молитвою-постом
Заштопаю  долю  
(Відмити  непросто
Гріховну  неволю...)
Засію  зернину  
Добра  і  любові  -
Недолю  полинну
Звеличу  у  Слові!
Вплету  мир  і  спокій
У  вервицю-долю,
В  покорі  глибокій
Здійсню  Божу  волю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653456
дата поступления 21.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Оксана Р.-Г.

Вельми пізно міняти кінець…

Не  вичерпуй  мене  аж  до  дна,
Залиши  хоч  краплинку  солону!
Може,  крапелька-згадка  одна
Звільнить  серце  моє  із  полону

І  розвіє  оману-туман,
Що  засіяв  ти  в  серце  дівоче...
Але  звабно-солодкий  дурман
Виселятись  із  серця  не  хоче.

Він  пригрівся  на  денці,  мов  вуж,
І  висмоктує  краплі  останні...
-  Ні,  не  пий  мене  більше,  не  руш!  -
Квилить  серце  в  німому  благанні.

Відболіло  минуле  давно,
Відшуміло  дощем,  відстраждало...
А  життя  -  чорно-біле  кіно...
Ти  щасливий!..  Хіба  тобі  мало?!.

Іди  геть!  Мого  серця  не  край,
Воно  має  для  кого  зоріти!
Не  для  тебе  мій  зболений  рай
І  умиті  слізьми  мрії-квіти!..

Вельми  пізно  міняти  кінець:
Наш  початок  знесли  бистрі  ріки;
Вплету  сльози  гіркі  у  вінець
І  пущу  за  водою  навіки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654161
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016


Потусторонний

Эх, девочка…

 Эх,  девочка...  Нам  было  хорошо
 пройти  с  тобой  лишь  несколько  ступеней,
 где  разница  во  взглядах  поколений
 не  вызывала  выраженный  шок.

 Слепя  друг  друга  радужным  огнём,
 парили  души  искрами  над  бездной.
 Казалось,    вместе  -  страшно  интересно.
 Ещё  страшнее  сделалось  потом.

 Стал  отвечать  ударом  на  удар
 слов  камнепад  .  Волна  непониманья
 похоронила  нежные  желанья,
 как  умерщвлённый  ненавистью  дар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654424
дата поступления 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


НАДЕЖДА М.

Чи можна утекти самим від себе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MCp8HeQOZU[/youtube]
Нужно  умереть  для  одной  жизни,  чтобы  войти  в  другую

Анатоль  Франс




Чи  можна  утекти  самим  від  себе,
Забути    те,  чим  ми  жили  колись?
Хоч  часто  не  бува  у  тім  потреби,
І  розум  все  підказує:  спинись.

Покинути  -це  значить  просто  вмерти,
Щоб  в  іншому  воскреснути  колись.
І  в  іншій  опинитись    круговерті.
Радіти,  що  бажання  вже  збулись.

І  лиш  душа  не  може  з  цим  змиритись:
Лишилася  частинка  там  її.
І  хоче  так,  щоб  в  тім  не  помилитись.
В  бажанні  і  душі  ідуть  бої..

А  час  іде...Нема,  чого  хотіли.
Чого  шукали,  зовсім  це  не  те.
Літати  вже  тепер  немає  сили.
І  вітер  пір"ям  зірваним,  мете..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653908
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


ТАИСИЯ

Упрямые мысли

С  годами  мы  становимся  мудрей.
Друзья  сулят  100-  летний  юбилей.
Не  радует  такая  перспектива.
Возможно    всё  же    есть    альтернатива?

Хотелось  бы    найти  такое  средство,
Чтоб    как-то  тихо    возвратиться    в  детство.
Я  вспоминаю  тот  далёкий  рай:
Лишь  в  детстве  радость  льётся  через  край.

И    мысли    в  прошлое  бегут  упрямо,
Хотя  ни  мало  было  в  нём  изъяна…
Находят  там    заветную  тропинку,
Где  бегала  я    в  новеньких  ботинках…

Как  горные  бараны,    скачут  мысли.
И  не  страшась,  над  пропастью  зависли…
Стремятся    в    неизведанный    простор!
Им  непременно  нужен  светофор.

24  03.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654231
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


OlgaSydoruk

Отмыкаю архивы страсти…

Отпускаю  тебя,отпускаю:в  беспризорную  благодать...
И  отчаяние  разливаю  у  мостов,где  пути  назад...
Не  скажу  тебе  больше  ни  слова,что  с  ноля    -  начинать  опять...
И  не  нужно  меня  за  это  никогда,никогда  укорять...
Отпускаю-гоню  навеки...
Отлучаю  тебя  от  себя...
Мои  слёзы  -  широкие  реки...
Но  солёная  в  них  вода...
Отмыкаю  архивы  страсти...
Нахожу  на  себя  досье...
Поджигать,разорвав  на  части?..
Или  всё  подарить  тебе?..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653896
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Рыбка

УЛОЧКИ ЮНОСТИ НАШЕЙ

Здесь  мы  встретились,  здесь  мы  влюблялись,
Здесь  ходили  в  кино,  в  первый  раз  целовались...
И  сейчас,  будто  юность  нас  снова  нашла,
И  в  обнимку,  по  улицам,  с  нами  прошла.

Мы  по  улочкам  юности  нашей  бродили,
Как  тогда  -  были  вместе,  друг  друга  любили  -
Бескорыстно,  тепло,  искренне,  беззаветно...
Только  годы  с  тех  пор  прошли  незаметно.

Пролетели,  как  миг,  годы  нашей  разлуки,
Стали  взрослыми  дети,  растут  наши  внуки.
Белый  снег  -  стойкой  краскою  на  волосах,
Только  та  же  искринка-смешинка  в  глазах.

Юность  в  прошлом  давно  где-то  уж  затерялась,
Но  частичка  её  в  наших  душах  осталась.
Мы  на  улочки  те  станем  вновь  возвращаться,
Чтобы  с  юностью  нашей  вовек  не  расстаться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653838
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Лина Лу

ОСТАНЬСЯ ВО МНЕ

Стихи  представлены  ранее.
                                                     Добавлен  файл.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648663

                             [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00648663.jpg[/img]

Останься  во  мне  бесславия  предупреждением,
И  льдом  обжигающим  круга  последнего;
Прекрасного  бликами  мира  соседнего,
Останься  в  ночи  чарующим    крестным  знамением.

Останься  Луны  сиянием    и  поглощением
Спиралью  горящей  и  алчущей  радости,
В  стенаньях  безмолвия    видимой  благости.
Останься  хотя  бы  тусклого  света  вкраплением.

Останься  во  мне  картиной,  тобой  нарисованной.
Горстями  на  небо  бросай  восхождение
Ликуя,  сияньем    прольется  знамение.
Останься  во  мне    свободой  летящей  раскованной.

03.03.2016
Raffaello  Ossola:"  вне  пространства  и  времени..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654178
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


OlgaSydoruk

Параллелью ложилась ночь…

Параллелью  ложилась  ночь...
Зарождалась  звезда  на  Млечном...
Опускалась  и  тяжесть  с  плеч  -  в  ожидаемую  беспечность...
Колдовала  над  чашею  снов  то  ли  дева,то  ли  жена
Заговорами  дивных  слов(до  чего  же  была  умна)...
До  ожогов  на  теле  морозом,до  волны,поднимающей  ввысь...
До  видений  таинства(в  грёзах),до  падения  -  в  самый  низ...
Не  поблёкли  её  глаза,не  дрожало  её  сердечко,
Когда  вдруг  очерствели  слова,а  в  тумане    -  исчезла  свечка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654222
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Story

Гори

Гори  

Гори  –  и  не  угасай.
Гори  –  и  не  отступай.
Пусть  в  ад  или  в  рай,
На  запад,  восток  –  
Гори  и  пылай,
Свети  весь  свой  срок.

Гори  –  пусть  чаша  тяжка.
Гори  –  пусть  дрогнет  рука.
Судьба  далека,
Иди,  не  робей,
И  Музе  своей
Дай  взмыть  в  облака.

Гори  –  нет  правды  и  лжи.
Гори  –  и  просто  скажи,
Что  пламя  –  как  жизнь,
Не  нужно  гасить,
А  нужно  хранить  –  
Ты  только  держись.

Гори!  Ты  память  и  боль.
Гори!  Пусть  новая  роль  –  
Ты  шут  и  король,  
Добряк  и  подлец  –  
Для  новых  сердец
Пылай  над  землей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636080
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 23.03.2016


Ірина Кохан

Коли зажуравліє небо

Коли  зажуравліє  синє  небо
І,  мов  мімоза,  ранок  зацвіте,  
Цілунком  світ  розбудить  юна  Геба,
З  долонь  розливши  сонце  золоте.

Тоді  зі  сну  зимового  воскресну.
Віолончелі  змовкнуть  снігові...
Піду  босоніж  зустрічати  весну
По  зеленавім  чубчику-траві.

Залебедіють  хмари  білопінні,
Немов  з-під  пензля  майстра  гохуа,
У  вечоровім  сакуроцвітінні
Поволі  скрипка  вітру  затиха.

І  так  бентежно  робиться  на  серці...
І  так  нектарять  зорі  молоді!
Знов  юнь  весни  мрійливо  озоветься
І  зачовніє  легко  по  воді.

Коли  зажуравліє  небо  пряне,  
І  засміється  сонце  між  кульбаб,
Прийде  квітуча,  тепла,  довгожданна
Пора  кохання,  ніжності  і  зваб.


*Гохуа  -  китайський  живопис  водними  фарбами  на  шовкових  та  паперових  сувоях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Дід Миколай

Весна вдягнула вишиванку

Веселка  падає  в  ручай,
Вже  пише  в  зошит  нові  ноти.
Співа  в  долині  водограй,
Акорди  вийняв  із  дрімоти.

Ясніє  промінь  у  горі…
Кричать  вгорі  ключі  лелечі.
Зелений  килим    для  землі,
Спадає  подолом  на  плечі.

Вдихнувши  подих  із  долонь,
Весна  вдягнула  вишиванку.
І  що  їй  той    зими  вогонь,
Що  вже  втікає…  на  світанку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652852
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Владимир Зозуля

Белые звуки

Чудо  ожившей  березы…
Прикосновенье  весны…
Тихо,  но  ясноголосо
Белые  звуки  слышны.
Светлое  чудо  проснулось
В  воздухе,  в  почве,  в  крови,
Веток  березы  коснулось,
И  приказало  –  живи…
Этому  зову  внимая,
Ведь  не  услышать  нельзя,
Ветки  и  ствол  обнимаю
Снова  и  снова  прося
Бога,  березу  и  чудо  –  
Пусть  возвратится  назад
То,  что  ушло  почему-то,
То,  что  угасло  в  глазах…
Чувствами  полнюсь  до  края…
Сердце  стучит  на  износ…
Пьяно  губами  ласкаю,
Горькие  почки  берёз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652682
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Кадет

Недосуг

Ну  вот,  опять,  мать,  не  до  сна,  -  весна-красна…
А  горизонта  даль  уже  не  так  ясна…
Не  пропустить  бы,  чай,  черёд  на  хоровод…
Но  побежит  вот-вот  народ  на  огород…

Поговорить  нам  недосуг,  -  мы  пилим  сук,
А  коль  оглянемся  вокруг  –  квадратен  круг…  
И  норовим  под  стук  колёс  под  паровоз…
И  тычем  нож  под  дых  берёз  без  лишних  слёз  …

А  если  ты  ещё  не  *лядь,  пойдём  гулять…
Нам  больше  нечего  терять,  так  что?  Стрелять?
А  если  выстрелят  года,  тогда  куда?
Не  убежать  из  ниоткуда  в  никуда...

Нам  больше  некого  винить  и  рвётся  нить,
Но  нам  бы  что-нибудь  с  тобою  сохранить…
В  калашный  ряд  бы  с  калачом,  а  не  с  мечом…
И  разобраться  как-то,  что  и  где  почём…

Почём  сегодня  покупают  честь  и  месть?
И  разве  так  прочна  теперь  засовов  жесть?
А,  коль  не  можешь  удержать,  так  отпусти…
Но,  если  некуда  бежать,  тогда  прости…

март  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652613
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Лина Лу

НЕ ИСЧЕЗАЙ

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00651631.jpg[/img]

Не  исчезай,  ускользнув  ото  всех,
Призрачной  тенью.
Не  исчезай  же,  лучше  исчезну  я...
Не  утекай,  загляни  из  прорех
Робким  виденьем.
Не  увядай,  тлен  -  вечный  мрак    бытия.

Не  исчезай,  не  спеша  преломись,
Солнечным  светом.
Не  исчезай,    за  горизонтом  -  обрыв.
Не  торопись,  каплей  падая  вниз,
Берег  мой,  где  ты?..
Кличет  янтарной  теплой  смолы  оплыв.

Не  исчезай,  благодатным  дождём  -
Жаркой  пустыне...
Не  исчезай  и    парус  вдали  дождись.
Благости  шторм    очень  с  радугой  схож  -
Золото  кинет,
Мошкою  став  мгновенно,  не  прикоснись...
17.07.2015.

Стихи  были  представлены  ранее.
Выношу  на  ваш  суд  песню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652443
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Лина Ланская

МОВА МОЯ РІДНА

Нова  робота  Нікіти  Довжика.
Треба  рубрику  виділити.

Мова  моя  рідна  -  пісня  солов'їна.
Мова  -  це  хатина  і  моя  родина.
Розмовляють  нею  і  діти,  і  квіти.            
Українська  мова  значить  -  добре  жити.

Буду  Вітчизну  свою  стерегти,  
Учить    рідну  мову  і  берегти!
Люблю  я  свою  дорогу  Україну,
Люблю  над  усе,  мов    матусю  єдину!  
                                                                                                           
 16.03.2016.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652546
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016


Радченко

Солнечный зайчик улыбки

Самой  любимой  игрушкой
Детство  тебе  вновь  приснится.
Девочка,  щёки  в  веснушках,
В  танце    своём  закружится.

Платьице  в  яркий  горошек,
Розочкой  беленький  бантик
И  стебельки  тонких  ножек,
А  в  кулачке  смятый  фантик.

И,  затаивши  дыханье,  
Взгляд  отвести  невозможно.
Словно,  коснувшись  вдруг  тайны  -
Мир  чувств  понять  очень  сложно.

Солнечный  зайчик  улыбки  -
Разве  забудешь  такое!?
Прошлое  -  домик  улитки,
В  нём  тайн  хранится  былое.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652562
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016


НАДЕЖДА М.

Про що ти думаєш, пташино?



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X-PbvM6-dbQ[/youtube]
Сидить  на  гілочці  синичка
І  сумно  дивить  в  вікно.
Немов  камінчик,  невеличка.
Щось  не  клювала  і  зерно...

Про  що  ти  думаєш,  пташино?
Чому  сумний  у  тебе  вид?
Весна  жаданна  ще  прилине.
Чи,  може,  холод  цей  набрид?

Невже,  гнітить  тебе  самотність?
У  вас,  мабУть,  як  і  в  людей.
І  ти  відчула  безнадійність
Своїх  нездійснених  ідей.

Поїж,  пташиночко  маленька.
Забудь  про  жалі  всі  свої.
І  звесели  своє  серденько.
Співають...чуєш?  ..  солов"ї...

А  твій  же  спів  від  їх  не  гірший.
Не  раз  був  радістю  мені.
Порадуй  ним  ти  душі  грішні,
Що  теж  чекають  теплі  дні...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652502
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016


Кадет

Старый «Шевроле»

Снял  до  дыр  проношенные  тапки,  -
На  диване  посмотреть  Тэ-Вэ…
Глядь,  а  там  за  бешеные  бабки
Продаётся  старый  «Шевроле»…

Всё  бы  ничего,  какая  новость?
Раритет  всегда,  кажись,  в  цене…
Только  вот  одно  совсем  хреново,  -
Тачке  этой  лет  почти  как  мне!!!

За  неё  какому-то  барыге  
Отвалили  целый  миллион…
Эх,  видать,  не  те  читал  я  книги…
И  не  светит  мне  аукцион…

март  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652262
дата поступления 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Ничего  не  скажу,  ничего  не  открою.
Буду  молча  смотреть,  наклонившись,  в  окно.
Как-то  раз  и  меня  повели  к  аналою,
С  кем  -  не  знаю.  Но  помню  -  давно...

Из  она  моего  вижу  красные  трубы,
А  над  трубами  лёгкий  клубящийся  дым.
Но  глаза  я  закрою.  И  нежные  губы
Прикоснулись  к  ресницам  моим.

То  не  сон,  утешитель  тревоги  влюблённой,
И  не  тихий  привет  ветерка...
Это  -  ранивший  душу  взглянул  напряжённо,
Так  ли  рана,  как  прежде,  ярка.

                                     _  "  _


Промовчу  й  не  здивую  тепер  новинОю.
Нахилившись,  дивитимусь  мовчки  в  вікно.
Повели  якось  раз  й  мене  до  аналою,
З  ким  -  не  знаю.  Було  це  давно...

А  з  вікна  мого  бачу  червонії  труби,
І  над  ними  легкий  клубочиться  там  дим.
Але  очі    закрию.  До  вій  ніжні  губи
Доторкнулись  цілунком  легким.

Це  не  сон,  що  розрадник  тривоги  закоханій,
І  не  тихого  вітру  привіт...
Той,  що  душу  поранив,  дивився  сполохано
Чи  і  досі  ще  рана  ятрить.
                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651906
дата поступления 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016


НАДЕЖДА М.

Твоє ім*я в моїй мобілці…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j-JSFbXwbs0[/youtube]

Твоє  ім"я  в  моїй  мобілці.
І  чуть  мені  серцебиття.
І  крає  серце,  як  сопілка,
Приємне  серцю  відчуття.

Моя  мобілочка  зі  мною.
В  руках  тримаю,  як  триптих.
І  серце  мучиться  журбою,
Коли  не  чує  слів  твоїх.

В  чеканні  заніміє  тиша,
Бо  я    чекаю  все  дзвінка.
І  ситуація  складніша,
Якщо  хвилина  ця  близька.

Ось  десь  здалека  лине  голос,
Чекала  я  його  давно...
(Здається  квітне  поруч  лотос).
Я  чую  рідного,  мого.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651215
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Лина Лу

НЕ ИСЧЕЗАЙ

Не  исчезай,  ускользнув  ото  всех,
Призрачной  тенью.
Не  исчезай  же,  лучше  исчезну  я...
Не  утекай,  загляни  из  прорех
Робким  виденьем.
Не  увядай,  тлен  -  вечный  мрак    бытия.

Не  исчезай,  не  спеша  преломись,
Солнечным  светом.
Не  исчезай,    за  горизонтом  -  обрыв.
Не  торопись,  каплей  падая  вниз,
Берег  мой,  где  ты?..
Кличет  янтарной  теплой  смолы  оплыв.

Не  исчезай,  благодатным  дождём  -
Жаркой  пустыне...
Не  исчезай  и    парус  вдали  дождись.
Благости  шторм    очень  с  радугой  схож  -
Золото  кинет,
Мошкою  став  мгновенно,  не  прикоснись...
17.07.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651631
дата поступления 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Lana P.

ЗАПАЛИТЬ СВІЧКА ТИСЯЧУ…

Запалить  свічка  тисячу  свічок  —
Тепла  і  світла  з  неї  не  убуде…
Даруйте  вогники  любові,  люди,
Нехай  сія  душа,  як  світлячок.                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651605
дата поступления 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Дід Миколай

Прощення

Прости,  коли  тобі  прощають,
Образу  в  серці  не  тримай.  
Не  боронись  від  зла  злобою;
Глупої  сварки  уникай.

Нехай  в  душі  проллється  світло,
Наповнить  ближніх  через  край.
Щоби  усе  навкруг  розквітло,
Заграв  в  веселках  водограй.

Тепло  навколо  випромінюй,
У  світлі  сонечка  й  краси.  
Люби  і  друзів  не  розмінюй,
Добра  промінчик  не  згаси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651351
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Олекса Удайко

ДВІ ЗОРІ (муз. В. Охріменка)

     [i]Може,  трохи  нетрадиційно.
     Та  із  пісні  слова  не  викинеш!
     Писав...  з  натури!  Така  вже
     правда  життя!..  Навіщо  її
     п  р  и  п  у  д  р  ю  в  а  т  и  .  .  .    
 [img]http://filmxonline.net/uploads/posts/2013-01/1358770205_2.jpg[/img]  
[b][color="#0080ff"]В  небі  спахнули  яскраво  дві  зорі,
По́рівці,  самітно    -  не  зійшлись…
Бо  одна  давно  уже  вгорі,
Інша  –  лише  прагне  в  Божу  вись.

Приспів:
Зіронько  моя,  
світи  в  путі,  мені  світи…
Я  до  тебе,  мила,  йду!

Все  життя  до  тебе,  мила,  йду...
Я  до  твого  неба  притулюсь…
Як  відчую  вроду  молоду,  
Повернусь  на  землю,  повернусь.

Приспів.

Так  судилось  нам  уже  повік  –
Бог  проклав  для  нас  одну  стезю:
Я  –  невільник  твій  і...  чоловік,
Ти  ж  пасеш  на  хуторі  козу…

Приспів.[/color][/b]

20.07.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594934
дата поступления 20.07.2015
дата закладки 13.03.2016


Лина Лу

Я ТАК УСТАЛА БЫТЬ ХОРОШЕЙ

Я  так  устала  быть  хорошей
На  цыпочках,  -  не  дай  Бог,  ранить.
А  мне  бы  головы  дурманить,
А  мне  бы  босиком  в  порошу.

Я  так  устала:  надо,  надо?
А  вдруг  не  встану  -    мир  споткнется
И  Южный  Крест  перевернется  -
В  святые  возведут  де  Сада?

Я  так  устала:  горечь    -  в  сладость
И  смехом  раны  исцеляя,
Вокруг  себя  во  тьме  блуждая,
Дарить  и  днем,  и  ночью  радость.

Я  так  устала...быть  усталой.
Мне  бы  смеяться,  а  не  плакать.
Покрыть  измену  свежим  лаком  -
Только  ее  недоставало.

Я  так  устала,  рвутся  сети  -
Достать  билеты  или  зайцем?
Ослепнув  вновь,  ломая  пальцы,
Искомое  терять  в  сюжете.

Я  так  устала  быть  хорошей
На  цыпочках,  не  дай  Бог,  ранить.
А  мне  бы  головы  дурманить,
А  мне  бы  босиком  в  порошу...

А  вдруг  не  встану?  Мир  споткнется?
08.03.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650692
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Лина Ланская

МЕНІ НАСНИЛИСЬ МІРАЖІ

Схилилась  до  твого  плеча  -
І  світ  завмер,
Потріскували  у  вогні  дрова.
Вмирала  на  вікні  свіча,
Цвів  ефемер,
А  я  пила  нечувані  слова.

Прискорив  подих  дивокрай
Тремтіння  рук,
Від  дотику  нестримного  -  жага.
Бери  усе,  не  віддавай
Лишень  розлук  -  
Пекучий    біль  ще  й  досі  не  стиха.

Сто  літ  малюю  вітражі
З  очей  твоїх.
Дім  тут...  стежина  заросла.
Мені  наснились  міражі,
Один  із  них
Віддав  мені  пір"їнку  із  крила.
11.03.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650912
дата поступления 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016


НАДЕЖДА М.

Любов, що має запах квітів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZX4jdzu3YQ      

[/youtube]

Розлогий  степ,  трава  по  пояс.
І  де-не-де  мачок  цвіте.
Десь  поряд    чуть  зозулі  голос.
Весна    всміхаєтьтся,    іде.

Знов  накрапає  сивий    дощик,
Фарбує  листя  в  діамант.
А  до  душі  приємний  дотик,
Усмішки  ніжної  гарант.

Я  не  питатиму  в  зозулі,
Чи  долю  щедру  маю  я,
Бо  знаю  все  я  про  минуле,
А  те,  що  буде,  то  брехня.

Бо  я  біжу  назустріч  сонцю,
Вдихаю  пахощі  трави.
І  бачу  вже  на  горизонті
Заграви  давньої  мети:

Любов,  що  має  запах  квітів,
Ввібрала  крапельки  роси,
(Вона  для  серця  краще  ліків).
Неси  мене  у  світ  краси!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650742
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Лина Ланская

НЕ ВЧІТЬ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ

Не  вчіть  мене  любити  вітер,
Бо  він  настільки  непостійний,
Що  декілька  лиш  досить  літер,
Як  він  зламає  душу  й  стіни.

Не  вчіть  мене  любити  мову,
Перлинно-ніжну,  пелюсткками
Вкриває  шлях  вона  до  мами,
Що  вчила  вірною  буть  слову.

Не  вчіть  мене  любити  сина  -
Мою  краплиночку  єдину.
Розтану,  кригою  застигну  -
Весь  світ  для  матері  -  дитина.

Не  вчіть  любити  Україну.
Мовчу,  не  значить,  що  байдужа.
Вона  -  для  серця  вічна  ружа,
Сльоза  і  кров  -  живить  стеблину.

НЕ  ВЧІТЬ  ЛЮБИТИ  УКРАЇНУ.
11.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650678
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Валентина Ланевич

В моїм серці піднявся той приспаний жаль.

Як  з’ясніла  зоря  над  дорогою  в  даль
І  володарем  став  місяць  в  хмурному  небі.
В  моїм  серці  піднявся  той  приспаний  жаль  -
На  тихому  ставі  узрілі  два  лебеді.

Сфокусована  пам’ять  ту  мить  береже,
Як  весна  парувала  навічно  кохання.
А  душа,  що  в  розлуці,  любов  усе  жде,
Не  приймає  душа  те  чуже  покарання.

І  голубкою  лине  в  тривогу  ночей,
Де  у  битві  кривавій  зійшлися  дві  сили.
Зрада,  підлість  -  на  честь  та  життя  -  не  трофей,
А  земля,  щоб  на  ній  хлібні  ниви  родили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650882
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016


НАДЕЖДА М.

Лунала музика дощу…


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU

[/youtube]


Ранкове  сонце  освітило,
Дощами  зрошену  траву.
А  нічка    очі  опустила,
Згадавши,  зливу  грозову.

Цей  перший  грім  нагнав  їй  страху.
Летіли  стріли  врізнобіч.
Це  йшла  весна  знайомим  шляхом,
І  що  до  того  їй,  що  ніч!

То  не  біда,  що  мокрі  ноги,
Зате  у  квітках  голова.
Не  мала  й  крапельки  тривоги,  
Душа  від  радості  співа.

Розправив  вітер  мокрі  крила
І  слухав  музику  дощу.
Весна  природу  покорила...
А  дощ  тихенько  раптом  вщух...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651002
дата поступления 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016


ТАИСИЯ

Настоящая роскошь




Единственная  настоящая  роскошь  –  это
роскошь  человеческого  общения».  Сент  –  Экзюпери.


И  всё-таки  жизнь  -    обвинять  ты  не  должен!
Порой    наша    жизнь  и  горька,  и  бедна…
Но  нам  без  неё,  брат,  никак  невозможно…
Подумай  о  том,  что    она    ведь    одна!

А  ты  на  неё  не  одну    «катишь  бочку»,
Порой  проклинаешь  её  «в  пух  и  прах».
Как  выдержать    бедной,  твою  «заморочку»?
Проси  у  неё  извиненья    в  стихах.

Её  приголубь,  обогрей,  позаботься,
Надёжно  подставив  мужское  плечо.
И  ты  убедишься  –  она  улыбнётся.
И  ты  вдруг  полюбишь  её  горячо.

А  лучше  попробуй  найти  к  ней  тропинку.
И  вместе  пойти  в    «романтический  сад».
Увидишь,  как  вдруг  она  выпрямит  спинку.
И  как  загорится    доверчивый    взгляд.

Общенье      людей  –  это  дивная  роскошь!
Её  нам  даёт  поэтический  сайт.
Общаться    по-доброму    в  «клубе»  не  просто.
Нам  «клуб»    возвращает    «потерянный  рай».

*Антуан  де  Сент-  Экзюпери  –  
                                               французский    писатель    и
 военный  лётчик.    Автор  «Маленького  
 принца"
12.  03.  2016.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650943
дата поступления 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Вячеслав Рындин

Вешняя фантазия

Жила-была  –  на  облаках…
На  капле  –  с  поднебесий  манных,
Сошла  на  Землю  –  свысока
Вонзилась  в  дождевую  тайну…
Секрет  –  на  ушко…  Чудеса
В  мирских  делах  земных  влюблённых
Сплетают  узы  –  навсегда
Злачёным  перстнем  –  обручённых…

Пр.:[i]  Любовь…  Прозрение…  Весна…
               Скворцы…  Дожди…  Цветы  и  люди…
               Морковь  как  кровь  в  ядре  луча
               Произрастает  солнцем  –  в  лужах
               Пускай  резвится  детвора…
               Она…  Они…  Одно  большое
               Сверх  громогласное  (Ура!!!)
               Вновь  развлекается  –  у  дома…[/i]

Ночь…  Вышел  из  дому…  Луна
Педали  крутит  –  к  горизонту  
Несутся  клинышком  года
И  –  веселясь  –  по  небосводу
Мчит  журавлиная  дуга
С  бесценной  ноткой  –  клокотания
Бессменно  вторят:  Есть  –  Одна
Любовь  в  созвездии  –  ЖЕЛАНИЯ…

10.  03.  16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650517
дата поступления 10.03.2016
дата закладки 11.03.2016


НАДЕЖДА М.

Дрібненький дощик освятив весну…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l8plcmeM0ec[/youtube]
Дрібненький  дощик  освятив  весну,
Невпевнено  на  землю,  що  ступає.
Земля  ще  не  прокинулась  від  сну:
Зимовий  сон  ніяк  ще  не  здолає.

Не  чути  лише  музики  краплинок,
Що  падали  колись    із  мокрих  стріх.
Струмки  не  потечуть  із  тих  сльозинок,
Що  дощ  оцей  покрапав  нам  на  сміх.

Приємний  вітерець  пірна  в  волосся.
Зриває  з  плеч  прозорий  ніжний  шарф.
Гоню  думки  про  те,  що  не  вдалося...
Весна  прийшла,  а  значить  буде  шанс.

Так  хочеться  вдихнути  запах  квітів.
І  впасти  серед  поля  поміж  трав.
Відчути,  що  буває  щастя  в  світі.
Купатися  в  промінні  цих  заграв.  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648302
дата поступления 02.03.2016
дата закладки 09.03.2016


НАДЕЖДА М.

Якщо колись відчую: полюбила…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRaIQK__UXE

[/youtube]

І  сонце  сходило  в  безодні…
Ти  не  прийшла  в  вечірній  час.


Олександр  Олесь

----------------------------------------------

Якщо  колись  відчую:  полюбила,
Спахне  на  небі  знов  ясна    зоря.
Зроблю,  щоби    не    тліла,  а  горіла.
Проміння,  щоб  ясніші  янтаря.

І  душу  ніжним  вогником,  щоб  гріла.
Щоб  не  пустий  душі    був  оцей  зліт.
Ясніше  всіх    на  небі,  щоб  зоріла.
Як  квітка  весняна,  як  первоцвіт.

Від  погляду  мурашки,  щоб  по  тілу.
І  знову  захотілося  так  жить.
І  цю  любов,  нехай  вже  запізнілу...
Я  зможу  дорожити  кожну  мить.

Повірю  в  того,  хто  в  моєму  серці,
Відчувши,    дотик  рідної  душі.
І  разом  ми  підемо  по  веселці,  
Що  теплі  дарували  нам  дощі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649370
дата поступления 06.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Лю

Десь там…

Чомусь  терпкий  смак  на  губах,
Гіркий  полин  долиною  розрісся,
Здається  по  загублених  шляхах,
Десь  там...  блукає  моє  щастя.

Притихла  мрія  у  чужих  світах,
Холодний  вітер  сОтає  волосся,
Здається  в  не  протоптаних  стежках,
Десь  там...  сумує  моє  щастя.

Малює  вечір  щось  на  сторінках,
Гортає  пам'ять  у  своїх  долонях,
Здається  в  не  прочитаних  книжках,
Десь  там...  дрімає  моє  щастя.

Лунають  сурми  десь  на  небесах,
Далеко  простягнулося  відлуння,
Здається  в  неоспіваних  піснях,
Десь  там...  притихло  моє  щастя.

Слова  мовчать  заковані  в  гріхах,
Безглуздо  відрікаються  кохання,
Напевно  в  не  дописаних  віршах,
Десь  там...  сховалось  моє  щастя.

Лю...
06.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650041
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016


OlgaSydoruk

Сожалениям - нет резона…

От  укола  адреналина  
Воскресает  картина(вдруг):
Цвет  малиновый(палантина),
Тетивой  натянутый  лук...
Ровно  в  полночь  прорвало  плотину
(Упокоенной  тишины)...
Уплывали  мои  бригантины,
Оставляли    тревоги  порты...
Шлюзы  памяти  -  те  кордоны...
Опрометчивым  стражем  -хук...
Сожалениям  -  нет  резона...
Не  они  охраняют  дух...
Ты  меня  окрыляй  надеждой...
Позови  идти  за  тобой...
Ты  умеешь  быть  очень  нежным...
Ты  умеешь...Я  знаю,boy...
Я  свою  упрятала  (в  хаки)...
Омывала  её  вода...
Но  на  ней  оставались  знаки...
Распознала  их  -  быстрина...
И  срывала  с  неё  одежды...
Их  туман  уносил  босой...
Я  поверила  тебе  прежде...
Ни  о  чём  не  жалею,boy...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650009
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016


OlgaSydoruk

Елей…

Кофе  чёрный(робуста)...
Мэри(кровавая)с  грейп...
Белая  простынь  -  до  хруста...
Тёмная  зелень  очей...
Гибкие  руки  (лианы)  -
Гладь  шелковистых  полей...
И  завиток(не  упрямый)  -
Для  красоты  орхидей...
Ток  из  яремной  вены...
Впадина  всех  морей...
Сок  из  росы(коленной)  -  
Пряная  сладость...Елей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649997
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Владимир Зозуля

Той единственной

Задачка,  кажется,  простая.
Ответ,  конечно,  знаешь  Ты.
И  я  вот  тоже,  вроде,  знаю,
Что  дарят  женщине  цветы.
Чтоб  были  дымкою  одеты
Глаза,  а  запахи  легки,
Еще  ей  дарят  сигареты,
Вино,  конфеты  и  духи.
А  чтобы  взгляды  не  потухли,
И  чтоб  носили  на  руках,
Ей  дарят  лаковые  туфли
На  невозможных  каблуках…  
Но…  если  ты  давно  с  ней  в  паре…
И,  если  прожиты  года…
Скажи  мне,  Господи,  что  дарят
Любимой  женщине  тогда?
Что  ей  дороже,  лучше,  стильней?
Ведь,  я  не  знаю,  отчего,
Но,  чтобы  я  не  подарил  ей,
Она  ДОСТОЙНЕЕ  того…
И  все  же…  все  же,  все  же,  все  же,
Простив  меня,  забыв  мой  грех,
Открой  же,  ну,  скажи  мне,  Боже,
Что  дарит  тот,  кто  лучше  всех?..

И  без  раздумий,  по  наитью,
В  окно  нечаянно  взглянув,
Вдруг,  захотелось,  подарить  ей
ЛЮБОВЬ,  НАДЕЖДУ  и  ВЕСНУ.

........
ну,  и  цветы  с  шампанским  тоже  нужно  купить,
 а  потому  бегу  в  магазин,
 сегодня  одними  стихами  не  отделаешься...

С  ПРАЗДНИКОМ  ВАС,  МИЛЫЕ  НАШИ  ЖЕНЩИНЫ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649895
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Олекса Удайко

ЛЮБОВ, НАСТОЯНА НА ЧАСІ

                             [i]  Надії  Савченко    
               [youtube]https://youtu.be/5utMQEA1gps[/youtube]              
[b][color="#950ec2"]Любов,  настояна  на  часі,  –  
Терпіння  чин,  кришталь  розлук.
Любов,  настояна  на  часі,  –  
Їд  невгамовності    розпук…

Любов,  настояна  на  часі,  
Працює  ввік  –  рілля  чи  брук  –
У    переважній  своїй  масі
Живе  –  допоки  серця  стук!    

Та  як  негода  обсіч  гряне,
І  дім  –  трапляється  –  в  огні,
Така  любов  –  яса  багряна  –
Постане  воєм  у  борні…

Така  любов    не  вміє  ждати,
Коли  в  негоді  рідний  край,  –
На  прю  ідуть  її  солдати.
Вона  звелить:  перемагай!

В  такій  любові  навіть  вмерти
Буває,  віриться,  не  жаль  –
Не  та  печаль,  не  тії  жертви
Злітають  жалем  в  чорну  шаль!..

                                     *
...Любов,  настояна  на  часі!
Щоб  неймовірності  творить,
Наречено  їй  бути  в  часі,
Коли  мине  і  смертна  мить…[/color][/b]

09.03.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Лина Лу

ЛУННЫЙ ЛУЧ

Влачим  одно  из  всех  существований,
Которые  нам  посылает  Он,
Сколь  безутешно  карканье  ворон,
Среди    картин  немых  переживаний.

Над  пропастью  не  зависая  долго,
Струился  в  пляске  Лунный  светлый  луч,
Касаясь  и  моста,  и  серых  туч
Из  зависти  в  преданиях  оболган.

Сияющий,  бессмертье  воплощая,
Звенящей  пылью  -  колокольный  звон  -
Всех  убиенных  шлейфом  боли  -  стон,
Предупреждая  и  предвосхищая.

Растает  ужас  и  благословеньем
Окутав  светом  души  и  тела,
Без  будущего,  скинет  два  крыла.
Но  в  сумраке  ушедшего  виденья,

Мелькнет  подземным  облаком,  ликуя.
Наскальным  знакам  оставляя  пыль
И  блеском  озаряя  сотни    миль
Уйти  из  нашей  памяти  рискует.
08.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650228
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Лина Ланская

ЦІЛУЮ ДОЩ

Коли  слова  медові  ті
Комусь,  а  не  мені  у  вічі
Впадуть,  втоплюсь  у  каятті
Може  не  раз,  можливо  й  двічі.

Неначе  восени  дощить,
А  парасолька  знов  забута.
Лиш  гордість  -  мій  надійний  щит  -
Іду  вітрами  розіпнута.

У  простір  лине:  почекай!
Почує  хто?  -  закрила  двері,
У  наш  вчорашній  теплий  рай,
Тепер  цілую  дощ  у  сквері.

Пташки  щебечуть  голосні,
З  чужого  прилетівши  краю,
Такі  скуйовджені  й  смішні
Цілуються...  сльозу  сховаю.
09.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650287
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


OlgaSydoruk

Она скучала без тебя…

Она  скучала  без  тебя...
Глаза  чужие  зажигала...
И  незнакомая  звезда
Так  ярко  в  темноте  сияла...
Она  считала  все  года...
Их  по  секундам  отмеряла...
Когда  осталось  полрывка,
Своё  лицо  -  не  узнавала...
А  что  душа?..
Душа  -  юна...
Она  летала  и  летает...
И  про  последних  полрывка
Душа,наверное,не  знает...
Летала  белой-белой  птицей...
Ты  не  позвал  её  тогда...
Но  напоил  живой  водицей...
Водицей  сладкой  (с  ручейка)...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650237
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Олекса Удайко

БЕPЕГИНЯ PАЮ…

                         [i]  Б  е  р  е  г  и  н  я  м...
[youtube]https://youtu.be/T1q9DiU8F-E[/youtube]

[b][color="#8e15a6"]Коли  тебе  нема,  
здається,  дишу  я,  
xоча    споквола,  але
упевнено  вмираю…
І  замість  шкіри  –  
вже  луската  *чешуя*...
І  море  без  русалки  –  
берегині    раю.    
Скраю…

Відтак  мені    як  тигру    
все  ж  миліша  суша  –
блаженства  вийти  із  води  
сухим  немало:
ти  дивишся  на  мене  
так  (коритись  мушу!),  
немов  я  спраглий  кіт,  
а  ти  котяче    сало….
Мало…[/color][/b]

06.03.2016[/i]

Фото  -  звісно,  не  автора...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649227
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016


ТАИСИЯ

Лебединая пара


Чёрный  лебедь  грациозно  исполняет  менуэт.
Он  подругу  выбирает  лишь  одну  на  много  лет.
И  галантность  кавалера,  и  очарованье  дамы  –
Превосходные  примеры  этой  лебединой  пары.

К  сожаленью,  в  моём  мире  эти  птицы  не  живут.
Ведь  они  предпочитают  экзотический  уют
Элегантные  повадки  так  тревожат  душу  мне,
Десять  лет  достойной  жизни  их  прославили  вполне!

27.02.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647375
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 04.03.2016


Лина Лу

ОСТАНЬСЯ ВО МНЕ

Останься  во  мне  бесславия  предупреждением,
И  льдом  обжигающим  круга  последнего;
Прекрасного  бликами  мира  соседнего,
Останься  в  ночи  чарующим    крестным  знамением.

Останься  Луны  сиянием    и  поглощением
Спиралью  горящей  и  алчущей  радости,
В  стенаньях  безмолвия    видимой  благости.
Останься  хотя  бы  тусклого  света  вкраплением.

Останься  во  мне  картиной,  тобой  нарисованной.
Горстями  на  небо  бросай  восхождение
Ликуя,  сияньем    прольется  знамение.
Останься  во  мне    свободой  летящей  раскованной.

03.03.2016
Raffaello  Ossola:"  вне  пространства  и  времени..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648663
дата поступления 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016


Валентина Ланевич

Чом не відпустиш біль?!

У  круговерті  днів  збігає,  згасаючи,  життя,
Струмочком  тихеньким  кволо  пульсує  кров  по  жилах.
Назирці  думка  шліфує  спомин  -  виклик-сум’яття
І  почувається  в  цей  час  душа  на  гострих  вилах.

Стукоче  серце  розбурхано.  Чом  не  відпустиш  біль?!
Чи  то  так  в’ївся  він  на  все  тобі  у  стислі  груди?!
Чуєш,  он,  на  горищі  старім,  котячий  водевіль,
Весна  іде,  а  ми  -  заручники  собі  -  рекрути.

Того  не  вернеш,  що  мріялось  та  так  і  не  збулось,
Але  тепло  у  тугий  вузел  пам’ять  хай  зав’яже.
І  в  паводку  клекучім  назавжди  щезне  безголось,
І  внук  онукові  неспішно  про  любов  розкаже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648468
дата поступления 02.03.2016
дата закладки 04.03.2016


Валентина Ланевич

Гойдає вітер за вікном галузку.

Гайдає  вітер  за  вікном  галузку,
Сочиться  сонечко  скупе  повз  раму.
Чорненьке  собача  гризе  мотузку,
Не  скавулить  уже,  не  кличе  маму.

Вкрите  з  солдатського  плеча  кожухом,
Пригрілося,  тепло  людське  відчувши.
-  Тепер  ти  будеш,  Тимку,  справжнім  зухом,  -
Всміхнувся,  сивий  бородань,  зітхнувши.

Мале  уткнулось  носиком  в  коліно
І  віддано  заглянуло  ув  вічі.
-  Ми  вдвох  тепер  на  чатах,  Україно,
Й  від  нині  стали  ми  сильніші  вдвічі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648721
дата поступления 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016


s o v a

Світанки.

Подих  ночей  на  припіку  спить,
Серед  постатей  зашпари  ранку,
Мимоволі  чарують  за  мить
У  піснях  світанковоі  бранки

Нісенітниці  подивом  скроней,
Перепродують  зайві  думки,
А  терпкий  водограй  у  долонях
Нагадає  про  радість  весни

Так  нестримно,  картатим  світанком,
Перечитаних  слів  навмання,
Обіймаєш,  смієшся  в  ремарках,
Поміж  гуркоту  міста  імла...

У  загублених  вогниках  вулиць,
Маринарка  знайома,  на  мить.
Посміхнусь.  Він  думки  мабуть  чує.
Зачаровує.  Гріє.  Бринить.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648460
дата поступления 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016


OlgaSydoruk

Не уходи, boy…

Справа  -  гряда"Боль"...
Слева  -  гора  "Нежность"...
Завтра  -  опять  ноль...
Завтра  -  опять  снежность...
Не  уходи,boy...
Ты  доиграй,пожалуйста...
В  самом  конце  -  боль...
Там  -  её  прикасаются...
Там  у  неё    -  кровь...
Огненная...Кипучая...
Где  же  твоя    роль:
Оскарная,везучая?..
Эта  волна  грусти  ночь  захлестнёт  чувством...
Эта  волна  гнева  всё  искромсает  слева...
Чтобы  унять  боль,ты  просчитай  до  тысячи...
Ты  полюби  роль,будь  до  конца  искренним...
Если  пойдёшь  в  бой,то  одевай  чистое...
И,ощутив  зной,мыслить  начни  числами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648147
дата поступления 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Дід Миколай

Весновій

Упав  із  неба  Божий  перст,  
Умив  яри  струмками.
Бог  осінив    натільний  хрест
Їх  цілував…    вустами.

Удалеч  зиму  проводжав
Нас  зустрічав  весною.
Траву  на  схилах  засівав,
Вкривав  яри  красою.

Верба  у  пазухах  цноти,
Пухких  курчаток  гріла.
Напившись    сонця  і  води,
Красуня  розговіла.

Гойдався  ніжно  очерет
В  долині  річка  спала.
В  цей  зачарований  сюжет…
Весна,  як  дзвін  ступала!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648025
дата поступления 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Макієвська

ВЕСНЯНИМ РАНКОМ…

[youtube]https://youtu.be/eBYNG3mjA00[/youtube]

Сонячне  проміння,  розсипалося  серпанком,
На  оксамитову  із  різнотрав"я    вишиванку,
На  барвистий  вінок  ,  на  одвічну  земну  красу,
Обійняло  теплом  ранок,  випило  хмільну  росу.

Затанцювало    на  смарагдах,  весняний  танець,
Заграло  бісеринками,  немов  протуберанець
На  пелюстках  духмяних,  квіткововеселкових,
На  споришах  терпких,  аквамаринових,  шовкових...
   
Задрижало  в  повітрі    Мефістофелем  -  джмелем,
Загуділо  над  вишнями  в  садах,    хрущем-королем  ,
Замиголотіло  різнобарвними  крильцями
Над  кульбабовими  золотосяйними  рильцями.

Заспівало  жайвором  та  соловейком  сонет,
І  розлився  над  луками  й  лісами    дзвінкий  щебет,
Заглянуло  в  синьоокі  озера  та  моря
До  дна,  де  спочивають  якоря  й    зоря  догоря...  

Вітаю,  весна  прийшла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648029
дата поступления 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Владимир Зозуля

Ты и я (прикосновение)

"Я  и  ты…  больше  никого…"


Ты  спросила,  о  чём  молчу?..
Я  отвечу  тебе  едва  ли…

Ты  спросила,  о  чём  молчу,
Но  ответа  глаза  не  ждали…

Ночью  вижу  твоё  лицо  
По-другому.  Как  то  иначе,
Темный  локон  наискосок
Лёг,  морщинку  тонкую  пряча.

Еще  резче  брови  излом…
Шире  кажется  лоб  над  нею…
Носа  трепетнее  крыло…
И  как  будто  глаза  темнее…  

Не  отвечу…  не  знаю  сам,
Может,  это  предубежденье,
Только  ночью  в  твоих  глазах
Что-то  жалобное…  оленье.

В  них  с  испугом  глядит  вовне
То,  что  трогать  в  душе  –  Не  смейте!..
То,  что  снова  напомнит  мне
О  проклятии  жизни  и  смерти…

И  я  вспомню,  что  это  сон…
Странный  сон  –  ирреальность  чуда.
Как  забудет  воду  песок,
Так  и  я  этот  сон  забуду…

Утро  вколет  это  –  «забудь»
Мне  подкожно  и  внутривенно,
Подливая  черную  муть  –  
Одиночества  во  вселенной.

И,  как  эта  ночная  грезь,
На  прощанье,  взглянув  печально,  
Я  уйду  и  оставлю  здесь
Нашей  встречи  с  тобой  случайность.

В  небе  утренняя  звезда
Расставаньями  мир  окрестит.
Я  уйду,  и  уже  никогда
Мы  с  тобою  не  будем  вместе…

НИКОГДА…  и  ни  слов,  ни  чувств…
Только  холод  волной  по  коже…

…ты  спросила,  о  чём  молчу?..

О  тебе…  о  себе,  быть  может…

И  еще  о  том,  что  в  окне
Ночь  снимает  темное  платье…

Так  иди  же  скорей  ко  мне,
Моё  счастье,  моё  проклятье.

Раствори  меня  без  следа,
Своевластно,    нечеловечно,
На  восторг,  на  боль,  навсегда,
На  короткий  миг  быстротечный.

Пусть  горит  поцелуя  след,
Алым  блеском  губной  эмали…

Ничего  в  этом  мире  нет,
Мы  напрасно  с  тобой  искали.

Ничего…  только  Ты  и  Я…
И  всего  лишь  одно  мгновенье
В  многогранности  бытия
Эта  грань  –  соприкосновенья.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643719
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Владимир Зозуля

Неслучайность

Ты,  любимая,  придвинься…  ближе…  ближе…
Поцелуй…  и  ничего  не  говори…
Ты  прислушайся…  послушай…  слышишь?..  Слышишь,
Как  в  груди,  весне,  токуют  глухари?..
Прилетают.  Пролетая,  без  оглядки,
Над  годами…  над  разлуками  в  душе.
Наши  чувства,  словно  тайны…  как  загадки…
Не  разгаданные,  видимо,  уже.
Не  бывает  ведь,  чтобы  вот  так  -  случайно.
Чтоб  одна  случайность  сразу  у  двоих…
Не  бывает…  потому,  что  эта  тайна  –  
Не  случайность,  а  немыслимость  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647285
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 29.02.2016


OlgaSydoruk

Вечер осени…

Вечер  осени  грустный  колышет  сон
И  по  шпалам  уносит(шагами)-в  репризу...
Вспоминая  начало,пылает  огнём...
В  эпилоге  -  дождём  по  карнизу...  
Александр  "Поэмой  экстаза"  -  пронзил...
Бонапарт  к  Валевской  сбегает  с  Парижа...
Там  и  Бродский(в  пелёнках),и  родине  -  мил...
А  Ван  Гог  -  увлекает  своею  харизмой...
Под  малиновый  звон(по  велению  сил)
Лучик  света  проснулся,поглаживал  розу...
Томный  взгляд  за  собою  манил  и  манил...
В  миражах  высыхали  сонные  слёзы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647621
дата поступления 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Лина Ланская

ЗАРУЧНИКИ ПУСТКИ

Колись  я  впаду,  щоб  злетіти.
А  ти  навіть  і  не  помітиш,
Як  зійде  планета  з  орбіти  -

Потрібен  комусь,  доки  світиш.

Колись  я  кохать  перестану
Тебе,  тільки  сумніви  точать  -
Хіба  що  занурюсь  в  оману,

Хто  хоче,  того  і  морочать.

Колись  стануть  цілими  -  склянки,
Щоб  більше  не  битись  на  друзки,
І  з  болем  не  пити  світанки,

Сьогодні  -  заручники  пустки.

27.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647507
дата поступления 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Макієвська

І чую повз роки: " Я люблю тебе…"

Пролетіли  роки,  розійшлися  наші  з  тобою  шляхи  
Та  кохання  моє  живе,  воно  все  ще  царює  в  душі,
Скільки  пристрасті    у  нас  було    тоді,  що  зривало  дахи,
Стільки  ніжності  ти  дарував  мені  в  буденній    метушні...

Вже  давно  спалені  мости  та  спогади  не  відпускають...
Обіймають  тепер  мене  вітри  так  трепетно  за  плечі,
Ніжно  куйовдять  срібні  коси...  Сонце  сміється  ласкаво,
Огортає  шоколадом  тіло...Й  немає  порожнечі...
 
Сьогодні  терпко  цілують  мене  рясні  весняні  дощі,
Тануть  на  вустах  солодкі  полуниці  та  карі  вишні,  
Прохолодою  дихають  м"ята  і  шовкові  спориші,
Духмянить  влітку,  квіт  медової  липи...Думки  ж  бо  грішні.
 
Ці  слова:"Я  кохаю  тебе",    я  чую  в  зеленій  траві,
В  шепоті  листя  верби,  в  піснях,  які  співають  солов"ї,
В  морській  пінній  хвилі,  а  ще  в  лісі  й  у  полі...й  твоїй  крові,
В  голосі  сина:"  Я  люблю  тебе...  мамо",  мов  вони  твої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643811
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Макієвська

Весняний сонячний клубок

Сонячний,  рум"яний  клубок,  викотився  на  небо  прозоре  і  чисте,  
Розпустив  на  всі    сторони  свої  нитки  золоті  й  променисті,  врочисто,
Позолотив  крони  ще  голих    дерев  і  загорілись  корони  на  них,
Потяглися  віти  до  ниток  отих,  щоб    своїм  теплом  вони  обплели  їх....
Обігріли  й  розбудили...А  вони  у  відповідь  бруньки  розпустили,
Дали  листок,  квіт,  а  ще  й  плід...Усіх  нас  потім  восени    смачно  пригостили,
Тим,  що  виросте  за  цей  короткий  час...під  прядивом  оцим  золотистим...
Обіймуть  вони  все  живе,  залоскочуть,  щоб  зростало  на  радість  тернисто...
А  земля  буде  прясти  й  ткати  і  вбирати  маленькі  промінчики  ці,
Щоб  народжувати  трави  духмяні  й  п"янкі  та  квіти  яскраві,  запашні...
На  яких  потім  метелики  поласують  медовими  гостинцями,
А  ми  понасолоджуємось  різнобарвними  і  ніжними    їх  крильцями...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647622
дата поступления 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Макієвська

Увертюра весни - мелодія кохання

Ридає    гірко  небо,  плеще  сльозами  по  щоці,
Ковтає  земля    краплини,  розведені  в  молоці  
Туману,  що  плине    оголеним  лісом  та  яром,
Огортає  пледом,  дерев  віти,  весняно-пряно.

А  завтра,  сонце  промінням  осяйним    залоскоче,
Пограється  на  хвилях  дзвінких  струмків  так  охоче...
Зазирне  в  дерев"яні  хороми,  зігріє    крони
Беріз  мармурових.  І  стечуть  цілющі  гормони.

Защебечуть  пташки  хорАми,  заспівають  р"Яно
Пісні  життя,  мелодії  кохання  полум"яно...
Заятрять  в  душі  живі  пісні,  новими  струнами
Й  захочеться  жити,  любити  між  увертюрами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647192
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Валентина Ланевич

Я не зову себе поетом.

Я  не  зову  себе  поетом  -
Пишу,  що  відчуваю,  чим  живу.
Та  все  ж  словесним  переплетом
Душу  чиюсь  невабом  й  зачеплю.

І  викупаю  в  ніжній  ласці,
Й  жалом  дійму  глибинного  живця.
То  хепі  енд  завжди  у  казці,
В  житті  не  обійтися  без  правця.

Тут  править  балом  світ  свободи,
Й  відозва  миру  в  гарячних  серцях.
Духовність  з  цвілістю,  де  проби,
Вставляє  в  груди  заржавілий  цвях.

І  вибір  ставить  сам  на  якір  -
Служіння  має  різнобарвний  блиск.
То  честь  і  слава,  гра,  де  докір  -
Тінь  Гамлета  -  квота  у  вічність  -  зиск.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647071
дата поступления 26.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Вячеслав Рындин

На узел шарфик завяжу…

Один  конец  цветного  шарфа
Вздымает  в  небо  ветерок…    
Другой  (по-видимому)  в  марте
Согреет  душу  мне  –  дружок
Тот  –  Первый,  улетевший  к  зорьке,
Ну,  а  –  Второй?!  Прилип  к  спине…
Наверно,  думает  –  не  горький  
Дух  –  проживает  тут  –  во  мне?!

Пр.:  [i]Летят  кроссбредные  шерстинки
               Перинкой  –  с  мёрзлой  высоты
               Западали  весны  крупинки…
               Кто  долетел?  Принёс  дожди…
               Дождь,  кувыркаясь  фантазёрски
               Актёром  сцены  жития,
               Сыграл  би-роль  живой  подшёрстки
               Теплом,  излившись  –  для  Тебя!!![/i]

Один  конец  петли  азарта,
Бесспорно,  тянется  в  клубок,
Обняв  второй  –  (8)  восьмого  марта
Любовь  изъявит  гранд-восторг!
Стараньем  неподробной  сказки
Я  узелочек  развяжу…
В  раскрепощённом  реверансе    
Признаюсь,  как  тебя  люблю…

26.  02.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646996
дата поступления 26.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Лина Ланская

АГОВ, ПОПЕЛЮШКО!

Розірвано  навпіл:  чи  сукню,  чи  душу?
За  гривню  п"ятнадцять,  а    може  й  дешевше,
Купують  щоденно...  не  хочу,  не  мушу
Віддати  благеньке  найважче,  найменше  -

Торкнутися  ніжно  одним  лишень  словом.
Знецінився  дотик  привабливо-щемний,
Усіх  тих  садів.  В  ароматах  бузково
Купаються  ночі,"...цілунок  буремний

Комусь,  не  мені,"  -    скиглить  тінь    Задзеркалля.
А  стежка  не  знайдена,  треба  ж  піднятись
І  вийти  нагору,  до  Неба  з  провалля.
Сидіти  ж  бо  краще  і  треба  зізнатись,

Як  темно  і  тихо,  -  вона  засинає.
Не  хоче  вогненного  полум"я  пити,
Не  хоче  до  світла,  бо  світла  не  знає.
Кохати  хотіла,  хотіла  любити...

Без  болю,  без  кривди  -  до  кращої  долі
Злетіти,  чи  впасти...Агов,  Попелюшко!
Допоки  той  бал,  на  колінах  до  волі
У  мачухи  в  наймах  за  пил  з  капелюшка.
25.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646883
дата поступления 25.02.2016
дата закладки 27.02.2016


OlgaSydoruk

В эту ночь рябина цвела…

На  панели  прошедших  драм  ты  стояла  совсем  нагая...
Примеряя  крылья  плечам,капли  красные  вытирая...
В  эту  ночь  рябина  цвела...
В  эту  ночь  ты  крылья  одела...
Убывающая  Луна  так  печально  на  всё  смотрела...
Было  больно(совсем  не  там)...
Было  слышно,как  ветер  дышит...
А  Луна  -  обнимала  храм...
И  рябину,и  медные  крыши...
Убывающая  Луна  серебро  потеряла  в  росах...
Оставляла  серую  нить(незаметную,длинную)в  косах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646855
дата поступления 25.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Ірина Кохан

Чом ти, вербо, віти похилила?

Чом  ти,  вербо,  віти  похилила?
Чом  тривожиш  річки  плесоспокій?
Чи  тобі  чекати  вже  несила,
Коли  знов  зазеленіє  локон.

Коли  небо  криложуравлями
Заклекоче.  Й  синню  через  вінця
Розтечеться  стрімко  над  полями,
Хмар  пухнастих  розігнавши  кільця.

Коли  рясно  травокилимами
Береги  укриють  свої  плечі.
Попливуть,полинуть  табунами
У  туманах  заспіви  лелечі.

Сонцемедом  звощені  стежини
Оживуть  каскадами  фіалок.
Заквітують  кущики  калини...
Залишилось  зовсім-зовсім  мало.

Зачекай  ще  трішечки,  вербице,
Не  тривож  ще  річки  плесоспокій.
Нехай  сон  зимовий  їй  досниться...
Скоро  твій  зазеленіє  локон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646918
дата поступления 25.02.2016
дата закладки 26.02.2016


Шип Сергей

ЦЕНА ПРОЗРЕНЬЯ

Никто  не  может  быть  судьёй,
Никто  не  должен  стать  убийцей…
Но  нам  навязан  этот  бой
И  дан  приказ  –  за  правду  биться.

И  мы  опять  несёмся  вскачь,
Над  нами  снова  реют  флаги.
И  жуткий  вой,  и  скорбный  плач
Мы  глушим  водкою  из  фляги.

Но  всё  же  кончится  война,
Наступит  эра  примиренья.
И  мы  узнаем,  что  сполна
Мы  заплатили  за  прозренье.

Август  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646633
дата поступления 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016


OlgaSydoruk

Время моих богов…

Время  моих  богов  -  в  самых  простейших  числах...
Около  тысячи  слов  -  роем  витают    мысли...
В  каплях  слоятся  миры...  Знаками  всеми  ведомы
В  жёлтый  кусочек  смолы...Лёгкой  и  невесомой...
В  рыже-зелёных  тонах  листик  застыл  навечно...
И  переливчатый  страз  -  глаз  стрекозы  беспечной...
Волн  прикасался  янтарь...Было  душе  его  тесно...
Ветра,  остывший  оскал,не  находил  себе  места...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646555
дата поступления 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Дід Миколай

День Ангела для Валентини

В  моїм  серці  дзвенить  весна,
Подих  ніжний  торкає  душу.
Наче  випив  стакан  вина...
В  задоволенні  очі  мружу.

Повернулася  в  гості  знов,
Промінь  сонячно  гріє  плечі.
Теплий  вітер  пливе  з  дібров,
Я  вже  бачу  ключі  лелечі…

Валентини  сьогодні  день.
В  неї  Ангела  день  сьогодні.
Весна  сіє  траву  зі  жмень,
Впали  зорями  вже  з  безодні.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646329
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Дід Миколай

…як півні співають.

Ой,  чого  ти  потемніла,
доле  ж  моя  доле.
Україна  почорніла…
- зеленеє  поле.

Повій  вітре  на  Вкраїну,  
втоли  дощем  спрагу.
Знемагає  сиротина,
зовсім  до  незмагу.

Розвій  хмари  яструбині,
загляни  в  віконце.
Промінь  витре  очі  сині,
і  засвітить  сонце.

Стебло  вигріє  билині,
cила  в  корінь  вл'ється.
І  проснеться  Україна…
cерденько  заб’ється.

Повій  вітре  рано  –  вранці,  
як  півні  співають.
Із  росою  згинуть  пранці…
- вороги  cконають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644943
дата поступления 18.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Лина Лу

А ЗВЕЗДЫ ПАДАЯ, НА РЖАВЧИНЕ БЛЕСТЕЛИ

А  звезды  падая,  на  ржавчине  блестели,
Звал  за  собой  твой  раскаленный  взгляд,
И  не  было  уже  пути  назад
Из  огненной,  растерзанной  постели.

Мы  разве  этого,  любимый  мой  хотели,
Забыв  о  боли  минувших  потерь?
На  все  замки  причудливые  дверь
Закрыв  и  пусть  беснуются  метели...

А  звезды  падали,  на  ржавчине  сверкая
И  бликами  играли  зеркала.
У  Вечности  тебя  отобрала
И  линией  -    в  ладонь,  не  разрывая,

Судьбой  расчерченные  нити  перепутав.
Летели  звезды,  рассекая  тьму,
За  все  мгновенья  кланяюсь  Ему  -
Расписанную  сказку...  по  минутам.

А  звезды  падая,  на  ржавчине  блестели,
Звал  за  собой  твой  раскаленный  взгляд,
И  не  было  уже  пути  назад
Из  огненной,  растерзанной  постели.
13.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643454
дата поступления 13.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Вячеслав Рындин

Предпраздничная ёмкость

…сплошь  да  рядом  –  гром  фарады!
Электрический  парад      
Вызывает  треск  услады  
Напряжённости  девчат…
…по  забору  –  вдоль  фасада
С  поворотом  –  за  углом
Вездесущие  разряды
Бьют  скрипичным  бас-ключом!

Пр.:  [i]С  вулканической  эстрады
               Магма  катится  в  салон…
               В  нём  –  базальтовые  драмы
               Превращаются  в  персон…
               Им  гарсон  наплавит  мази
               С  косметической  золы…
               Дифирамбы  из  Грааля
               Будут  литься  до  зари…[/i]

…что  ж?!  Бывает!!!  Места  мало…
Днём  по  Дарницкой  тропе
Строй  –  мурлыкающе  –  званный
Второпях,  в  хмельном  амбре
Дефилирует  –  с  цветами
Распинается  речами
В  бесконечной  череде…,
Всех  стремящихся  –  к  весне!

24.  02.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646528
дата поступления 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


OlgaSydoruk

Воспоминания реанимировали пыл…

Воспоминания  реанимировали  пыл...
Идут  в  атаку  на  покинутые  доты...
Не  возвращается  стареющий  кумир...
На  чувства  -  не  отмеренные  квоты...
Разорваны  замки  оков...
Заброшены(до  ближней  параллели),
Где  было  ложе  наших  снов  -  
(Карминовых),в  которых  обгорели...
Видения  догоняют  тень...
Впервые  подгибаются  колени...
Всё  растворилось  в  молоке(на  день)...
Туманом  морока  и  лени...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645978
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 24.02.2016


OlgaSydoruk

Тебя пьянит весенний день…

Тебя  пьянит  весенний  день
И  шлейф  "Мицуко"  за  одеждой...
Предательская  дрожь(из  вен):
Возвратом(чувства)  и  надеждой...
Её    пугает  ночи  тень:  
В  изгибах  дуг  протуберанца...
Не  убегай  с  его  колен...
И  губ(шершавых)померанца...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646257
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Лина Лу

ЛУННАЯ ЗАВОДЬ

Окрестили  Лунной  заводью
И  к  вечерне,  не  к  заутрене
Истерзав,  как  плетью,  памятью
Провели  по  кромке  внутренней.

Неминуемо...  не  минуло  -
Мост  серебряный  качается.
Я  пришла...казалось,    сгинуло
То,  что  сердцем  называется.

Да  упало...знать,  не  стерпится  -
Каплей  крови  тихо  скатится.
Не  спеши  удостовериться  -
На  душе  и  так  сумятица.

Стынут  знаки  незаметные,
Паутинно-бесконечные,
Неизведанно-запретные
Хоть  не  крылья,  но  заплечные.

А  взошла  Луна,  -  полынною
Упилась  и  не  раскаялась,
Не  настойкою  -  лавиною,
Льдиной  горькою  истаяла.

Окрестили  Лунной  заводью,
Не  напиться  -  горечь-горечью,
То,  что  было  чьей-то  памятью,
Обернулось  алчной  полночью.
20.02.2016








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646380
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


НАДЕЖДА М.

Вітання чоловікові на День народження…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mapt-xmv4Hc    
[/youtube]
Надворі  весна  уже  скоро  настане,

І  крига  зимова  вже  швидко  розтане.

Хай  сонечко  ясне  загляне  в  вікно,

До  тебе  привітно    всміхнеться  воно.

І  я  тобі  щастя  в  цей  день  побажаю.

Слова,  ніби  квіти,  в  букет  поскладаю.

Таких,  як  ти  в  мене,  бува  небагато.

Надійний  мій  Друг  і  зразковий  ти  тато.

Хай  Бог  береже  від    лихих  ворогів.

Хай  збудеться  те,  що  давно  ти  хотів.

А  поряд  з  тобою  Надія  й  Любов.

Щоб  всі  негаразди    ти  легко  зборов.

Хай  щастям  наповняться  роки  твої.

І  знай:  тебе  люблять  всі  друзі  і  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646263
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


НАДЕЖДА М.

Вітання чоловікові на День народження…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mapt-xmv4Hc    
[/youtube]
Надворі  весна  уже  скоро  настане,

І  крига  зимова  вже  швидко  розтане.

Хай  сонечко  ясне  загляне  в  вікно,

До  тебе  привітно    всміхнеться  воно.

І  я  тобі  щастя  в  цей  день  побажаю.

Слова,  ніби  квіти,  в  букет  поскладаю.

Таких,  як  ти  в  мене,  бува  небагато.

Надійний  мій  Друг  і  зразковий  ти  тато.

Хай  Бог  береже  від    лихих  ворогів.

Хай  збудеться  те,  що  давно  ти  хотів.

А  поряд  з  тобою  Надія  й  Любов.

Щоб  всі  негаразди    ти  легко  зборов.

Хай  щастям  наповняться  роки  твої.

І  знай:  тебе  люблять  всі  друзі  і  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646263
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


tatapoli

ПО НЕВСКОМУ

В  этот  город  нельзя  не  влюбиться,
Этот  город    нельзя      позабыть,
Пусть  кругом  не  знакомые  лица,
С  ними  рядом  так  хочется  быть.
           И...
     По  Невскому,  Проспекту  Невскому,
     Брести  -  на  Шпиль,  к  Дворцу  Адмиралтейскому,
     Вдруг  -  непогода,  а  мы  зонты  забыли,
     Гроза  и  дождь,  и  все  уже  поплыли...
           Да...
     По  Невскому,  Проспекту  Невскому,
     Прямо  на  Шпиль,  к  Дворцу  Адмиралтейскому,
     Но  снова  -  солнце  над  Невой,  и  штиль  -  пока,
     На  шпиле  грустные  повисли  облака.

А  Петербург,  ведь  он  хорош  всегда,
В  любое  время  года,  господа!
И  такие  причуды  погоды,
Лишь  способствуют  петь  ему  ОДЫ...
           И...
     По  Невскому,  Проспекту  Невскому,
     Брести  -  на  Шпиль,  к  Дворцу  Адмиралтейскому,
     Пусть  непогода,  и  мы  зонты  забыли,
     Гроза  и  дождь,  и  все  опять  поплыли...
           Да...
     По  Невскому,  Проспекту  Невскому,
     Прямо  на  Шпиль,  к  Дворцу  Адмиралтейскому,
     Хоть  снова  -  солнце  над  Невой,  и  штиль  -  пока,
     На  шпиле  грустные  повисли  облака...


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gv0byBmrFx8[/youtube]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646157
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016


Вячеслав Рындин

Почки распускают важные…

Почки  распускают  важные  
Лепестки  –  по  цвету  разные  
Для  зимы  –  расцветки  белые
У  весны  –  начало  смелое    
Для  контраста  –  ночь  холодная,
Красны  зорьки  благородные  
Ублажат  небесье  сводное…  
Стало  быть,  раздумье  –  вводное…

Пр.:  [i]Вероятно  –  повсеместно    
               Может  статься  –  безутешно
               Злость  сорвёт  подснежник  пястью…
               В  день  весеннего  ненастья
               Грянет  громкая  гроза,    
               Приоткроет  всем  глаза    
               На  незваные  походы  
               В  белоснежные  леса…  [/i]

Люди  проливают  разные  
Слёзы  –  с  откровеньем  праздные  
Речи  –  в  плечи  расширяются
До  кагалов  –  доставляются      
Цветики  столь  превосходные    
Лютики  во…  –  все  дорожные  
Трассы  –  трансформируют  в  места…
Где  дрожит  подснежника  душа?!  

22.  02.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646016
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016


OlgaSydoruk

А я уверена…

А  я  уверена,что  всё,как  прежде:
Гламурный  -розовый  акрил...
Грядой  -(весенние)надежды...
И  Ангел  страсти  -  вечно  мил...
Полсотни  свечек  задувает  вечер...
Полсотни  роз  -  на    остриё  пера...
Февраль  рождал  начало  встречи...
И  за  неё  -  бокал  до  дна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646013
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Лина Ланская

ТАМ КАЛИНА

То  не  я  розбирала  завали
Сірих  днів  і  безсилого  слова,
То  не  ми  від  учора  казали,
Що  слова  наші  щирі  -  полова.

То  не  ти  не  повірив  відразу
Моїй  пісні,  бо  зболене  ниє.
Я  б  не  бачила  в  тому  образу,
Не  навчили    любити,  не  вміє.

Не  питали  нас,  хто  ми  і  звідки,
Просто  нищили  повним  презирства,
Зверхнім  поглядом  вени  на  нитки,
Щоб  сплітати  мережку  блюзнірства.

То  не  я  вже  й  чекати  не  стала,
Доки  стану  тобі  у  нагоді  -
Навпіл  порвана  ніч  лоскотала
Мою  душу  до  смерті...та  годі!

Хай  там  що,  хай  там  як,  на  коліна
Нас  не  кинути  страхом,  чи  гнівом.
Де  вже  крові  проллється    краплина  -
Там    калина  палаючим  дивом.
21.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645791
дата поступления 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


OlgaSydoruk

Не баюкай её, волна…

Не  баюкай  её,волна...
Не  ласкай  беспокойную  душу...
Убегает  из  сна  одна...
Вслед  удары(глухие)  -  на  сушу...
Не  к  тебе  возвращается  вновь...
Обнимает  желанные  плечи...
На  последней  высокой  "соль"
Она  тонет  в  пламени  речи...
Достаёт  до  самого  дна
И  теряет  с  пальца    колечко...
Долго  бродит  границами    сна...
И  горячей  -горячей  речки...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645841
дата поступления 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Лина Лу

ТЫ ТОЛЬКО ГОЛОС

Ты  только  голос,  незнакомец,
И  модуляций  странный  тембр.
Без  доказательств  теорем
И  фотографии  в  альбоме.

Умоюсь  трепетным  румянцем,
Смущенья  жаркого  печать
Без  нашей  встречи  при  свечах
И  на  щеке  прохладных  пальцев.

И  без  неловкости  стыдливой
Спокойно  выключаю  свет.
За  звоном  брошенных  монет
Бегут  минуты  торопливо.

День  голосом  твоим  обласкан,
И  даже  мысли  в  унисон.
Струится  бесконечный  сон
А  я  не  знаю,  кто  ты,  маска?
16.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644379
дата поступления 16.02.2016
дата закладки 19.02.2016


Валентина Ланевич

Ласкає погляд посивілі скроні.

Застигла,  ласкає  погляд  посивілі  скроні,
Згорнув,  мов  оберемок,  сховав  у  замок  рук.
Теплом  напоєні  тіла  і  жар,  дрож  у  лоні,
Два  серця,  що  одне,  злилися  у  спільний  стук.

Спивала  насолода  біль  довгої  розлуки,
Падали  з  неба  зорі    -  стелилися  до  ніг.
А  ніч  підхоплювала  тихі  гортанні  звуки
І  бережно  несла  в  світанок,  мов  оберіг.

-Твоя  я,  коханий  мій,  твоя,  -  лунало  в  ранок,  -
П’яніла  від  любові  окрилена  душа.  
-Я  так  щаслива,  що  поруч  ти,  -  ловив  серпанок,
-Богів  то  воля,  мила,  -  єдиная  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644357
дата поступления 16.02.2016
дата закладки 18.02.2016


Радченко

Відповідь на вірш В. Ланевич

Ласкає  погляд  посивілі  скроні.

Застигла  -  ласкає  погляд  посивілі  скроні,
Згорнув,  мов  оберемок,  сховав  у  замок  рук.
Теплом  напоєні  тіла  і  жар,  дрож  у  лоні,
Двоє  сердець  злилися  в  єдиний  перестук.

Й  спивала  насолода  біль  довгої  розлуки,
Падали  з  неба  зорі    -  стелилися  до  ніг.
А  ніч  підхоплювала  гортанні  тихі  звуки
І  бережно  несла  в  світанок,  котрий  надбіг.

-Твоя  я,  коханий  мій,  твоя,  -  відлунням  в  ранок,
Сп’яніло  промовляла  шепотом  вуст  душа.  
-Я  так  щаслива,  що  поруч  ти,  -  ловив  серпанок,
-Богів  то  воля,  мила,  -  єдиная  моя.

                                                                             В.Ланевич


         Повернення  додому  (акро)

[b]П[/b]исало  кохання  вірші,
[b]О[/b]дна  лиш  надія  в  душі  -
[b]В[/b]она  не  згасала  й  на  мить.
[b]Е[/b]легія  смутку  бринить,
[b]Р[/b]оз'ятрені  рани  думок
[b]Н[/b]е  в  силі  загоїти  час,
[b]Е[/b]кзема  болючих  чуток
[b]Н[/b]ахабно  в  мізках  розповзлась.
[b]Н[/b]е  вірило  долі  лихій:
[b]Я[/b]к  тільки  розтануть  сніги

[b]Д[/b]одому  коханий,  живий,
[b]О[/b]сь,  трішечки  ще  потерпи,
[b]Д[/b]о  тебе  прийде,  так  і  знай,
[b]О[/b]крилений  мріями  знов.
[b]М[/b]иленького  ти  зустрічай  -
[b]У[/b]двох  зберегли  ви  любов.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644723
дата поступления 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016


OlgaSydoruk

Когда душа летит в нирвану…

Когда  душа  летит  в  нирвану,
Назад  вернуться  не  зову...
Как  ожидать  её  устану,
Печаль  в  чернила  отолью...  
Когда  душа  летит  в  нирвану,
Сто  раз  её  благословлю!..
Удерживать  её  не  стану  -  
В  нирване  также,как  в  раю...
Слова  живые  мне  приносит
И  вдохновения  паруса...
И  шелковистый  батик  ночи...
Душа(крылатая)  -  щедра!..
В  нирване  завтра  будет  осень...
Сегодня  -  лето  и  гроза...
И  жажда  миражей  уносит
Мою  хорошую  туда...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644705
дата поступления 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016


OlgaSydoruk

Это всё лишь - одно мгновение…

В  темноте  зарождалась  ночь...
Оживали  в  пустыне  барханы...
Уползали  волнами  прочь...
Ускользали  и  тени  телами...
Звёзды  падали  с  неба  вдруг...
Серебрилась  луны  дорожка...
Мотыльки  замыкали  круг...
В  янтаре  оживала  мошка...
Жемчуга  рассыпались  бус...
С  изумрудами  ларчик  открылся...
И  в  глазах  появился  искус...
И  гортанно  он  удивился...
В  темноте  уходила  ночь,
Прожигая  заслоны  стенания...
Уносила  с  собою  дочь...
Бездыханную...Без  сознания!..
На  песках  расписался  луч:
Чужакам  вход  на  время  затмения...
На  костры  падал  пепел  туч...  
Это  всё  лишь    -  одно  мгновение...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644919
дата поступления 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016


ТАИСИЯ

МОЙ МИР

Давно  уже  забыто  то  «разбитое  корыто»…
Стремится  нынче  женщина  на  новую  орбиту.
О!  Сколько    ярких    впечатлений  ты  получаешь  вдруг!
Какое  множество  соблазнов  рассыпано  вокруг.

Сначала  он  тебя  закружит  –  тот  вихрь  новизны.
И  ты  внезапно  обнаружишь  –  они  тебе  нужны...
Но  сердцем  вдруг  поймёшь:    тот  мир  чужой,  тебе  не  нужен.
Там  шум  и  блеск,  и  суета  –  он  для  тебя  заужен.

Так  вдруг  захочется  домой,  хоть  стой,  хоть  плачь,  хоть  волком  вой!
Родные  стены  ведь  порой  снимают  твою    боль    долой.
Отныне  -  сердцу    милые  родимые  пенаты
Не  променяю  я  на    королевские    палаты.

По  возвращенью  –  обновляю  домашний  свой  «комбайн»
И,  как  перчатки,  я  меняю  наскучивший  дизайн.
Мой  жизни  стиль  со  вкусом  меры    -    мне  украшает    быт.
Но  не  смотрю  на  лицемеров,  кто  лишь  рекламой  сыт.

Мой  мир  приносит  вдохновенье,  здоровье  и  комфорт,
Вселяет  умиротворенье,  не  запрещает  торт.
И  поднимает  настроенье  –  творить,  писать,  дерзать…
Но...  И  поныне!  
В  нём  место  есть  любимому  мужчине!

17.02.2016..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644704
дата поступления 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Богданочка

Сон

Очі,  як  океани,
Нащо  снитесь  мені?
Сіллю  немов  на  рани...
Тінню,  що  на  вікні.

Руки,  пощо  вас  хочу?
Що  у  вас  є?  Тепло...
Щастя  собі  наврочу,
Долю,  таку,  як  скло.

Звабо,  чому  блукаєш
Біля  дверей  моїх?
Наче  дитя  плекаєш
В  серці  солодкий  гріх.

Яблуком,  що  із  раю
Стали  п'янкі  думки.
Що  уві  сні  шукаю
В  світлі  його  руки?

Сіра  буденність  виє
З  вітром  та  в  унісон...
Втому  з  лиця  омиє
Ніжний,  цілющий  сон.

                                                                   15.02.16.

                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644222
дата поступления 15.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Богданочка

Сон

Очі,  як  океани,
Нащо  снитесь  мені?
Сіллю  немов  на  рани...
Тінню,  що  на  вікні.

Руки,  пощо  вас  хочу?
Що  у  вас  є?  Тепло...
Щастя  собі  наврочу,
Долю,  таку,  як  скло.

Звабо,  чому  блукаєш
Біля  дверей  моїх?
Наче  дитя  плекаєш
В  серці  солодкий  гріх.

Яблуком,  що  із  раю
Стали  п'янкі  думки.
Що  уві  сні  шукаю
В  світлі  його  руки?

Сіра  буденність  виє
З  вітром  та  в  унісон...
Втому  з  лиця  омиє
Ніжний,  цілющий  сон.

                                                                   15.02.16.

                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644222
дата поступления 15.02.2016
дата закладки 17.02.2016


OlgaSydoruk

В параллельные миры кто то сжёг мои мосты…

Экспромт

В  параллельные  миры  кто  то  сжёг  мои  мосты...
Разорвал  мои  холсты,Караваджо  и  Луи...
Затонули  корабли  на  подходе  в  их  порты...
И  не  бросить  якоря  возле  башен  маяка...
Мне  остался  -  шелест  неги,шёпот  ночи,тишины...
Под  весенние  капели  -  половицами  шаги...
В  помутневшей  акварели  -  запах  плесени,тоски...
А  за  шторой  амальгамы    -  ненаглядный  блеск  свечи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642739
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Лина Ланская

Я ЗАБЛУКАЛА

Я  заблукала,  зайшла  ненадовго
У  цей  паралельний  світ.
Може,  скотившись  з  орбіт,
Впала,  коли  добиралась  до  Бога?

Впала,  прокинулась,  хто  я  не  знаю
Кличуть  на  ймення...мене?
Може  той  сон  промайне  -
Я  ж  таки  йду  кудись,  щось  та  шукаю?

Я  ж  таки  сонячний  вітер  ловила,
Крила  втопила  в  росу,
Бо  розганяла  грозу  -
Щогли  поламані,  в  шмаття  -  вітрила...

Щогли  поламані  у  бригантини.
Звідки  летить  корабель?
Диво  з  далеких  земель  -
Інших  світів    лиш  фрагменти  картини.

Інших  світів  я  чомусь  не  впізнала,
Хоч  тільки  хвилька  буття  -
Наше  недовге  життя.
Я  тебе  кличу,  бо  я  заблукала...
10.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642682
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Лина Ланская

ХОЛОД

Холод  з  душі  заморозив  до  смерті
Стиглих  бажань  відчуття.
Кава,  цигарка  -  життя...
Стіни  давно  від  безсилля  обдерті.

Ніч  безпросвітна,  задимлене  небо
Хмарами  відчаю...  стій,
Далі  ступати  не  смій
І  не  кажи  йому:  треба...не  треба!

Десь  ще  хлюпочеться  чайник  з  водою,
Може  без  цукру,  але
Випий,  не  буде  так  зле,
Випий  без  мене,  в  думках  я  з  тобою.

Чашку  порожню  відсунь    -  розіб"ється,
Руки  тремтячі  зігрій.
Тінню  несправджених  мрій
Доля  повернеться  і  усміхнеться.  
09.02.2016.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642574
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


OlgaSydoruk

Шнуровали тугие берцы…

Шнуровали  тугие  берцы  -
(В  камуфляж  наряжали  судьбу)...
Не  закрыв    амбразуру  сердца,
Не  спросив  советов  Гуру...
Посыпали  на  раны  пеплом,
Не  отмыв  прозрачным  дождём...
Уносились  песчинки  ветром,
Окровавленным  миражом...
Подносили  горькую(с  перцем),
Стороной  обходя  полынью...
Заходилось  пламенем  сердце,
Подливая  огня  куражу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642482
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


desert rose

Дай спалити усе дощенту

Дай  спалити  усе  дощенту,  усе  дотла;
Відірвати  розтріпані  нитки  з  спідниці;
Відпустити  самотнього  птаха  у  небеса,
Хай  нарешті  зустріне  не  в  клітці  зірницю.

Дай  усе  розтрощити…  пожовкли  мої  сніги;
Водогони  давно  позатикані  листям  й  журбою.
І  твої  підлі  бре́хні  мені  ж  бо  не  до  снаги.
Відриваю  намоклі  листки  рукописні    з  тобою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642418
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


ТАИСИЯ

ДОБРАЯ ФЕЯ



(Ко  дню  рождения    Сына)

Пока  ещё  в  лесу  снега  лежат,  как  на  картинке,
Моя  семья    предпочитает  выходной  –  на  лыжах,  по  старинке.
===============================================

Не  хотим  мы  с  тобой  расставаться,
Белоснежная  фея  –  зима!
Мы  согласны  в  снегу  искупаться.
Нас  чарует  твоя  кутерьма.

Нам  огромный  сугроб    -  не  помеха.
Бездорожье  с  восторгом  манит.
Спуск  с  горы  –  веселит  всех  до  смеха,
Когда  брат  совершает  «кульбит»!

Попадаем  в  пучину  стихии,
Устремившись  в  заснеженный  лес,
Ведь  не  всякий,  а  только  «лихие»
Проявляют  к  нему  интерес…

Белки  любят  играть    в  догонялки.
Удивляет  завидная  прыть…
Не  боятся  они  «ёлки  –  палки»-
Лишь  у  мамы  орех  попросить!

Наш  отец  –  следопыт  и  охотник.
По  следам  вычисляет  трофей.
Все  кусты,  как  семейный  курятник,
Куропатки    в  них  спят  без  затей!

А  зайчишка  скакал  по  пороше…
Но  потом  вдруг  с  дороги  свернул.
Сделал  «скидку»  -  хитрец  он  хороший!
И  в  сугробе  так  сладко  уснул…

Ничего  нет  азартней  прогулки!
Лес  суровую  тайну  хранит!
Но  не  против    сыграть  с  нами  в  жмурки…
Звонкий  смех  и  его  веселит!

10.  02.  2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642684
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Лина Ланская

РОЗХРИСТАНЕ НЕБО

Розхристане  небо  вмивалось  ,
Заплющивши  втомлені  очі.
Збиралось  у  гості...збиралось.

Колись  до  кохання  охочі,
Напоєні  щедро,  здавалось,
Солодким,  ті  губи  жіночі.

Розірваним  клаптем  хмарини
Спітніле  чоло  просушили,
А  сльозі  помили  вітрини.

Розбились  і  спеку  розмили,
Шипіли,  сичали  жарини.
Чи  злились  на  небо,  чи  злили?..
06.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642023
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016


ТАИСИЯ

ПОСЛЕДНИЙ ШТРИХ

Хотелось    мне    в    стихах    поставить    точку.
А    на    рисунок    нанести    последний  штрих…
Но  вдруг    друзья  мне  катят    с    пивом    бочку.
А    к  пиву    прилагается    морской    балык.

Но  раз  у  нас  пошла    такая    «пьянка»,
То    давай    режь,  дружок,  последний  огурец!
Ещё    в    загашнике    у    нас  буханка…
И    это    значит  -    есть    баран    среди  овец…

Мы  посидим  с  тобой,  мой  друг,  напАру!
Нам  есть  что  выпить,  мы  найдём,  чем  закусить…
А  кошки  заскребут    -  возьмём    гитару!
И  пусть  она  не  даст  нам  загрустить!

08.  02.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642274
дата поступления 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016


s o v a

безстрокові повідомлення

зачаровані  ліхтарі
серед  ночей  
і  зорепадів
дні  лоскочуть,
не  знають  правил
і  щоразу  
гойдають
сни

і  десь  пошепки,
може,  й  ні,
переказуючи
світанкам,
примовляють
до  малих  ранок,
що  загояться
до  весни

і  повільно  
танцють  
взимку,
перепрошуючи  образи,
не  відводячи  погляд
з  часом,
неймовірно,
чуттєво,
разом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641555
дата поступления 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Кадет

Перебор

Захотелось  встряхнуть  повседневную  муть
И  на  пузе  ослабить  подпругу...
И  в  Европу  галопом  на  шару  махнуть,
Сбацать  рэп  и  сплясать  бугу-вугу…

А  пока  отложили  в  сторонку  дела,  
Перекинуться  сели  в  картишки…
Наплевали,  что  дома  детей  мал  мала,
Что  не  читаны  умные  книжки…

Но  совсем  не  на  шутку  сложилась  игра,
Поднялись  неожиданно  ставки…  
Не  выходит  никак  вистовать  на  ура,  -
С  каждой  взяткой  всё  туже  удавки…

Туз  краплёный  надёжно  упрятан  в  рукав,
Но  в  заначке  червивая  дама…
А  шестёрки  с  валетами,  сворки  порвав,
Рвутся  к  власти,  как  нищие  к  храму…

Правят  балом  покуда  ещё  короли
И  на  прикуп  надеется  джокер…
Но  кому-то  на  гору  допишут  нули…
А  очко,  как  известно,  -  не  покер…

И  колоду  месить  надоело  крупье,
Да  и  канцлеру  щас  не  до  блефа…
А  Марусины  слёзы  блестят  на  копье,  -
Как  ни  кинь,  получается  трефа…

Появилось  довольно  густое  амбре
В  суете  неприкаянных  буден…
Остаётся  признаться,  что  в  этой  игре
Победителей  нет  и  не  будет…

«То,  что  пусто  теперь,  не  про  то  разговор»,  -
Пел  Владимир  Семёныч  Высоцкий…
Вот  и  в  нашем  очке,  брат,  опять  перебор…
И  опять  на  галушки  да  клёцки…

февраль  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641665
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Владимир Зозуля

Отболевшее

Расслоившись  на  черное  с  белым,
(Но  по  чувствам,  а  не  по  цветам)
Что-то  в  сердце  опять  отболело
Разделенное  напополам.

Так  простудно  прошло…  между  прочим,
Без  треморов-дрожаний  руки,
Без  хронично-больных    многоточий    
Надоедливо  лезших  в  стихи.

Отболело  до  времени,  спехом,
Высыпаясь  из  рук  на  бегу.
Отболело  калиновым  эхом
Раскатившись  в  январском  снегу.

Отболело,  как  целое  в  частном,
Как  ненужное  в  общей  судьбе.
Отболело,  похоже,  напрасно,
(Неужели  напрасно?..)  к  тебе…

Отболело  далёко,  да  с  гаком,
Из  усталой  души  уходя.
Отболело,  так  и  не  заплакав,
Не  рассыпавшись  каплей  дождя.

Отболело,  как  светлое,  ночью,
В  темноте,  не  оставив  следа,
Так  недолго  для  жизни…  а  впрочем,
Для  любви  навсегда…  навсегда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631138
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 04.02.2016


Владимир Зозуля

Благодарю тебя

Что  ж,  потеря  небольшая,
В  жизни  горе  не  беда…
Я  как  будто  уезжаю...
Далеко…  и  навсегда.
Ты  печалится  не  будешь?
Память  сеть,  да  в  дырах  сплошь,
Не  заметишь,  как  забудешь,
А  забудешь,  не  вернешь.
Запираю  сердца  двери,
И  на  стол  кладу  ключи,
Ты  за  мной,  приметам  веря,
На  дорожку  помолчи.
Расставанье  мне  не  мило
Одиночеством  в  пути…
Ухожу…  и  всё,  что  было,
Оставляю  позади…
Ухожу…  по  светлым  лужам,
Шаг  мой  лёгок,  след  мой  чист…

Ну,  скажи,  кому  он  нужен
По  весне  осенний  лист?
Нет  для  чувства  вечных  истин,
Но  ровесник  октябрю,
Я  тебе,  осенний  листик,
На  прощание  дарю.
Я  дарю…  а  ты  не  рада,
Ни  листку,  ни  октябрю…
Нет,  не  плачь,  любовь,  не  надо.  
Улыбнись…  БЛАГОДАРЮ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640859
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016


OlgaSydoruk

Молодость - минное поле!. .

Дайте  глоток  свободы  с  молодостью  испить!
Завтра  денёк  погожий,чтобы  туда  уплыть...
Молодости(корвету)  -  алые  паруса!..
Время  её  -золотое!
Бремя  её  -мечта!
Молодость  -  вдохновенна,  молодость  -красота!..
Молодость  -  откровенна  и  на  подъём  легка!..
Молодость  -  минное  поле!..
Молодость  -  высота!..
Молодость  длится  и  более,
Если  душа  молода!..
Мне  бы  одну  минуту,чтоб  заглянуть  туда...
Мне  бы  одну  секунду,чтобы  услышать  "да"...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641215
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Оксана Р.-Г.

Чи сльози висохнуть колись?

Така  гірка  твоя  сльоза,
Така  крихка  твоя  надія...
І  віра  слабшає-марніє  -
Бринить  сльозою  в  небеса.

Але  порепана  душа
Ще  прагне  крихточку  любові!
І  хай  шляхи  полин-тернові,
І  серденько,  немов  пташа,

Тріпоче-б'ється!..  Та  на  мить
Надія  віру  воскресила,
А  віра  ця  -  велика  сила!
І  вже  сльоза  не  так  гірчить...

Чи  сльози  висохнуть  колись?..
Просякло  й  небо  кров'ю-болем...
О,  де  ж  ти,  де,  зрадлива  доле?  -
До  хати  рідної  вернись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641115
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Лина Лу

ЗАВЕРНУСЬ В ОДЕЯЛО

Завернусь  в  одеяло,  мне  зябко
Обними  меня  и  отогрей.
Пару  строчек  из  старой  тетрадки
Мне  прочти...  где  Ассоль,  там  и  Грей.

А  еще  о  глазах  моих  грустных,
О  губах,  горячее  вина.
И  печаль  потихоньку  отпустит,
И  зимою  наступит  весна.

Повтори    эту  песню  о  главном,
Что  еще  есть  важнее  любви?
Станет  танец  стремительно-плавным,
Или  страстным,  как  ни  назови.

Что  еще  сердце  вымолить  просит?
У  судьбы  на  краю,  подожди.
Поздний  август    еще  ведь  не  осень,
Знать  и  слезы  пока  не  дожди...
03.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641107
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 04.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 04.02.2016


Есенинский

Личный Каин

Вверх,  по  лестнице  вдохновения
В  атмосферу  терпких  свиданий
Отправляется  за  прощением
Еженощно  мой  личный  Каин

Там  он  тешится,  там  он  мается,
Кровоточит  дождями-строчками
То  шокирует,  то  стесняется
Многоточия  лечит  точками

И  в  раю  кофеиновой  нежности
Обернувшись  мехами  бессонницы
На  бескрайних  равнинах  грешности
Он  хозяин  музы  –  невольницы

То  ругает  ее,  то  восторгается
То  разденет,  то  сам  разденется
По  утрам  казнить  собирается
Ну  а  вечером  снова  женится

Вниз  по  лестнице  вдохновения,
Убегая  от  терпких  свиданий
Вновь  спускается  без  прощения
Каждым  утром  мой  личный  Каин…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640467
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Анатольевич

Околиця. На слова Олександра Печори.


Я  з  дитинства  ходив  на  околицю  –
відкривати  природи  красу.
Починалася  тут  моя  вольниця.
Мрії-думи  сюди  я  несу.

Спомин  давній  лоскоче  і  колеться.
Тут  же  юність  буяла  моя!
Приманила  до  себе  околиця.
Повінь  мрій  пам’ятатиму  я.

Приспів:
Що  судилося  –  перемелеться.
Обганятиме  мрія  мету.
Що  минулося  –  вже  не  повернеться,      (2
а  перейде  у  пам’ять  святу.                                    рази)

Рідне  місто  молодшає-твориться.
Вже  не  стріну  старих  яворів.
Подалася  за  обрій  околиця,  
та  рояться  тут  мрії  мої.    

Перемріється  тут,  перемолиться.
Будуть  радощі  ще  і  жалі.
Давні  друзі  мої  за  околицю
відлітають,  немов  журавлі.

Приспів.

Ой  ти  доленько,  сизая  горлице,
ще  воркуй  мені,  не  відлітай.
У  задумі  ходжу  по  околиці:
це  ж  отут  колись  був  мені  рай.

Заховалось  за  обрієм  сонечко.
Гостювала  синиця  в  руці.
Сизим  птахом  іду  за  околицю,
і  сльозина  бринить  на  щоці.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
дата поступления 23.10.2015
дата закладки 03.02.2016


Вячеслав Рындин

Мчится полем вещий сон…

В  небесах  резвился  птицей…  Серой  масти  першерон
На  бегах  императрицы  высек  искру  и  огонь
Изабелловой  царице,  в  царстве  внеземной  станицы,
Превратил  лазурный  град  в  заострённый  палисад…

Пр.:  [i]Длинноногий  жеребёнок  поднимает  пыль  столбом.
               Километров  двести  сорок  мчится  полем  вещий  сон…
               Разгоняет  злые  мысли,  разлучает  пустыри
               С  примитивом  бренной  жизни  вдоль  петляющей  версты…[/i]

Рысаки  цыганской  крови,  лошадь  масти  вороной
По  степи  без  прений  вволю  тянут  воз  судьбы  иной,
Чад  сжигаемого  жира,  шерсть  без  краски  огневой
На  ярме  кибитки  мира  –  к  грани  падуги  морской…

Длинный  путь  пикантной  доли,  остро-возбуждённый  взгляд
При  волнующемся  море,  при  тоннажных  кораблях,
Табунок  каурой  страсти,  масти  славной  –  в  багаже
Отправляют  (порто-франко)  до  французской  –  сель  франсе…

02.  02.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640641
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Радченко

Голос твой живой

               
Так  хочется  тебе,  родная,  позвонить,
Услышать  голос  твой  немножко  сонный
И  прошептать:  я  не  хотела  разбудить,
Послушай,  мама,  черновик  мой  новый.

Так  хочется,  как  прежде,  в  полуночный  час
Услышать  твой  «вердикт»,  добро  стиху  давая.                                                                                                                                                                                                                    
Как  жаль,  что  не  могу  услышать  я  сейчас:
Вот    видишь,  получилось,  спать  ложись,  родная.                                                                              
                                                                                                         
Ну,  а  теперь  привычный  номер  стал  чужим,
Тебя  так  неожиданно  забрала  вечность.
В  душе  моей  остался  голос  твой  живым,
И  взгляд  родной,  и  понимающая  нежность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640921
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Радченко

Зимовий ранок

Ще  додивляється  сни
Сонце,  бо  вчора  втомилося.
Важко  йому  в  дні  зими  -
Хмари  так  щільно  стулилися,
Що  промінцям  геть  тонким
Сили  нема  розштовхати
Ватяну  товщу  хмарин,
Щоб  по  землі  погуляти.
Снігом  пробігтись,  щоб    слід
Всипали  рясно  іскриночки.
Нишком  лизнувши  скло-лід,
Ніжні  залишить  скориночки.
Сонечко  ясно  всміхаючись,
В  хмарах  знайде  враз  прогалинку
І  промінці  не  вагаючись
В  ліс  побіжать  на  галявинку.
З  вітром  полями  широкими
Навперегін:  хто  скоріше?,
Бігти  снігами  глибокими
В  синій  морозяній  тиші.
Сонечку  днями  зимовими
Мало  часу  випадає.
Сниться  йому  -  веснянковими
Днями  воно  знов  гуляє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640915
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


НАДЕЖДА М.

Уважно слухаю твій голос…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ayv-NmHTwsA[/youtube]

Уважно  слухаю  твій  голос.
Не  чую,  що  там  кажеш  ти...
Неначе,  розцвітає  лотос...
Боюся  дух  перевести.    

Про  щось  питав,  та  я    не  чула.
Думками    поряд  вже  була.
Чомусь  про  все  в  цей  час  забула.
Лиш  голос  слухати  могла.

У  заметілі  слів  ласкавих,
Затихли  навіть  солов"ї.
І  тихо  -  тихо  сад  вишневий
Скидав  на  землю  пелюстки.

Звучить  мелодія  далека,
А  як  торкається  душі!
Долає  відстані  так  легко,
І  розчиняється  в  тиші.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640853
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Лина Ланская

ВІХОЛА

А  я  кружляла  Віхолою  знову,
Тобі  на  скроні  сипала  сніги,
Поки  свої  забудеш  береги,
В  шаленстві  танцю  розпізнавши  змову.

За  вушком  цілувала  без  упину,
Вустам  солоний  наливала  піт,
Як  це  робила  триста  тисяч  літ  -
Собою  прикривала  твою  спину.

Від  стріл  Амура?  Ні,  біди  причастя.
У  холод  зігрівала,  як  могла,
Поки  мене  не  вцілила  стріла,
Даруючи  п"янке  пекуче  щастя.

Злітала  стрімко,    Віхолою  звали,
Коли  то  в  холод  кидала,то  в  жар.
Тебе  шукала,  як  скарби  корсар,
Жагою  привороти    виливала.

У  спеку  прохолодними  дощами
Твій  біль  змивала,  доторком  руки
Я  проганяла  муки,  і  роки
Розтанули,  розвіялись  вітрами.

І  знову,  як  колись,  у  сніжно-білім,
Нестримнім  танці  Віхола,  поглянь,
Згадай,  ким  був  колись  і  НИМ  же  стань,
Скоряючись  пророчиці  Сибіллі.
03.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640827
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Лиза Муромская

Бабочки

Все  твои  ссадинки,  родинки,  трещинки  выучить,  вызубрить  наперечёт  не  удаётся…  Секунды  орешками  щёлкает  тошный  февраль.  Горячо  в  кончиках  пальцев,  в  углах  осязания,  в  лопнувшей  коже  на  нижней  губе.

Нет  нам  горения  в  март  без  сгорания  —  нагорожу  оправданий  себе.  Всё  это  ломтики,  глупости,  тонкости  —  я  никогда  не  писала  стихов.  Дорисовать  сокровенное  стонами  —  дело  нехитрое,  но  не  любовь.

Всё  отвратительно:  прошлое  в  бантиках,  паника,  устрицы,  вечный  покой,  дни  по  мотивам  ядрёного  фанфика.  Дёргай  за  нити,  иллюзий  не  строй.

Всё  это  было:  и  страсть,  и  доверие…  я  не  хочу  от  тебя  ни  на  дюйм.

Как  тебе  там,  одиноко  за  дверью,  а?..

Я  вспоминаю  удушливый  трюм  тонущей  яхты  своей  безысходности.
Я  в  твоей  комнате,  я  —  мотылёк.
Всё  предсказуемо:  и  в  очерёдности  взлётов-падений  выходит  мой  срок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640640
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

Я буду для тебя везде, во всём…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506286

Ты  будешь  видеть  и  чувствовать  меня  повсюду  и  во  всем...
Ты  только  помни  обо  мне,  не  забывай,что  было  между  нами...
Ты  мое  имя,  как  молитву  повторяй...
Ты  в  холод  вспоминая,  от  жара  изнывай,..
А  в  летний  зной,как  в  стужу  не  замерзни...
Ты  только  позови,  к  тебе  я  эхом  прилечу...
Я  буду  тем  глотком  воды,  что  путника  в  пустыне  напоит...
Я  буду  для  тебя  тем  маяком,  чей  свет  так  жадно  ловят  моряки...
Я  буду  той  тропинкой,  что  так  обрадует  тебя,  когда  заблудишься  в  лесу...  
Я  буду  огоньком  в  степи,  что  безнадёгу  к  дому  приведет...
Я  буду  сладкой  земляникой,  синичкою  в  руке  и  трелью  соловья  в  ночи...
Я  буду    летним    ветром,  каждым  добрым  утром  и  длинным  бесконечным  днем...
Я  буду  тем  туманом  с  молоком,..  лунною  дорожкой,..  утренней  росой...
Я  буду  пахнуть  свежим  ветром,  спелым  яблоком,травою  скошенных  лугов..
Я  буду  тёплым  ливнем  и  радугой  после  дождя...
Я  для  тебя  не  буду  штормом,..  я  буду  легкой  гладью  моря,  бездонной  синевой  озер...
Я  буду  глиною,  такой  податливой  и  мягкой...что  хочешь  из  меня  лепи...
Могу  я  быть  и  теплым  воском  для  твоей  свечи...
Я  для  тебя  не  буду  огорчением,..  Я  буду  только  радостью  и  вдохновением,
Я  буду  гордостью  твоей...  Мой  голос  будет  тембром  скрипки  Страдивари...
Ты  в  унисон,  маэстро,  с  ним  звучи...  Я  буду  для  тебя  единой  верой,
Добрым  ангелом  надежды,..  единственной  любовью  пусть  буду  тоже  только  для  тебя!..

Мы  снова    вместе...  Где  то  очень  далеко...
А  на  столе  -    горбушка  хлеба,..  стакан  вина  и  молока...
Я    говорю,..ты  слушаешь  меня,..и  все  мои  желания  возможны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639458
дата поступления 29.01.2016
дата закладки 02.02.2016


Лина Ланская

НЕ ВИБАЧИТЬ ГОСПОДЬ

Не  вибачить    Господь  дурних  образ,
Що  я  -  в  разки  намиста,  як  забрало,
Колись  мені  всього  було  замало,
Бажалось  нездійсненного  не  раз.

Не  вибачить  Господь  солодких  снів,
Хмаринкою  за  Місяцем  тужила.
Коротку  зустріч    серцем  ворожила,
Минуле  спопеляючи  в  огні.

Не  вибачить  Господь  мені  тебе,
Мої  думки,  без  сумніву,  гріховні,
Відпущенням  зсередини  і  зовні.
Хіба  майбутнє  щось  та  й  розгребе.

Не  вибачить  Господь?  Нехай  і  так.
Молитимусь,  шептатиму  до  скону
Твоє  ім"я...  як  ту  святу  ікону,
У  відчаї,  обожнює  жебрак.
02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640679
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

Мне этот сон совсем не нужен…

Мне  этот  сон  совсем  не  нужен:
Где  я  одна  готовлю  ужин...
К  средине  дня  приходит  вечер...
Не  зажигает  радость  свечи...
Тревожный  стук  (чужих  вокзалов)...
Вагонный    хвост  -  похож  на  жало...
А  дождь    -  навязчивый  ...и  ветер...
И  звук  его  -  плаксивый(плетью)...
Где  я  бегу,бегу  по  лужам...
Но  я  забыла,что  мне  нужно...
Что  потеряла(безвозвратно)...
Ключи  к  душе?..
Мне  не  понятно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640161
дата поступления 31.01.2016
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

В декоре снов…

Экспромт

В  декоре  снов  -  корицы  запах
И  цикламены(на  окне)...
Фиалки,орхидеи,мята,
Столетник,коланхое  и  т.  д...
Скользящий  лучик(по  паркету),
Паркуром(зайчик)на  стене...
И  губы(красные),и  веки...
И  ретро  -  блюз  (от  ноты  "ре")...
Февральский  плюс  -  в  горячность  ночи...
Звучащий  шорох  покрывал...  
Крупицы  боли,дольче  сочность,
У  плахи  очередь,  пароль...
Спроси  у  Осени  и  Лета:
В  снах  этих  есть  для  страха  пядь?..
Лишь  крыльев  шелест,эхом  эхо...
Предвосхищения  мандраж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640598
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Лина Ланская

РІО - РІТА

[img]http://club.foto.ru/gallery/images/photo/2008/02/11/1040526.jpg[/img]

Я  знову  вдаю,  що  тебе  не  існує
І  якось  помалу  живу.
Збираю  в  букети  траву  -
Холодної  ночі,  хай  перезимує

В  теплі  на  осонні,  хоч  трохи  зігріта.
Цілунком  торкнись  дощовим  -
Своє  не  здається  чужим.
Свічки  догоряють,  фокстрот  "Ріо-Ріта"  

Звучить  до  світанку  і  десь  у  мережі
Хтось  слухає,  каву  п"ючи.
Самотньо,  один  уночі
Будує  укотре  піщанії  вежі.

Я  вигляд  роблю,  що  забула  навіки
Весела,  грайлива...  повір,
Душа  -  старовинний  клавір,
А  сльози  давно  уже  вилились  в  ріки.

Чому  мені  сумно,  кохання  не  знала?
Ще  вчора,  у  Леті  на  дні,
Шукала  тебе  уві  сні,
Та  мабуть  недовго,  забувши,  шукала...

Я  знову  вдаю,  що  тебе  не  існує
І  якось  помалу  живу.
Сльота  розірвала  канву  -
Мережкою  пам"ять  ночами  гаптує.

02.02.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640571
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Радченко

От печали и грусти спасусь

Всё,  что  было  иль  не  было...пусть
Зачеркну  я  улыбкой  сомнения.
От  печали  и  грусти  спасусь,  
Спрячусь  я  за  чужими  мне  тенями.
И  второе  нелепое  "Я"
Пусть  уходит.  Зачем  мне  пророчества?
Но  запомню  чужие  слова:
Не  прощай  ты  любви  одиночества
Даже,  если  тебя  проклянёт
И  осудит  безжалостно  прошлое  -
Ветер  памяти  грусть  украдёт
И  обид  чувство  глупое,  ложное.


                                                                       1997г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640564
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Радченко

Туман обиды

Туман  обиды  и  тоски
Руками  липкими  обнимет.
У  прошлого  шаги  легки  -
Я  это  понимаю  ныне.

Но  оглянуться  побоюсь
И  страх  не  выдам  даже  взглядом.
Зачем  мне  память,  боль  и  грусть  -
Тебя  не  ощущаю  рядом.


                                                           1996г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640562
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Лю

Мені не жаль…

Вирує  час,  а  літо  вже  спливає,  
Весна  у  невідомість  теж  пішла,  
Мені  не  жаль,  що  осінь  підступає,  
А  тільки  жаль,  що  прийде  і  зима.

Змішалось  все,  і  праведне  і  грішне,  
Як  важко  знести  все  це  у  житті,  
Мені  не  жаль,  що  правда  дуже  гіркне,  
А  тільки  жаль,  що  знаю  смак  брехні.  

У  павутинні  слів  ховається  надія,  
Світ  став  жорстокий  у  погожі  дні,  
Мені  не  жаль,  що  загубилась  мрія,  
А  тільки  жаль,  що  кличу  ще  її.
 
Невпинно  все  зникає  у  минуле,  
Бо  час  безжалісно  вперед  іде,  
Мені  не  жаль,  що  молодість  тікає,  
А  тільки  жаль,  що  старість  теж  піде.  

Тривоги  ранять,  бо  душа  не  знає,  
Що  там  чекає  ближче  до  зими,  
Мені  не  жаль,  що  все  в  житті  минає,
А  тільки  жаль,  що  це  життя  одне.
 
Лю...  01.02.2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640445
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Радченко

Улыбаюсь тебе невпопад

Подо  льдом  стынет  в  речке  вода,
Замерзают  и  сердце,  и  руки.
Знаю  -  эта  зима,  как  беда,
Будут  долгими  наши  разлуки.

Закружит  за  окном  снегопад
И  метель  заметёт  все  дорожки.
Улыбаюсь  тебе  невпопад...  -
Рассыпается  счастье  на  крошки.

И  глаза  твои  так  холодны!  -
Незнакомые  мне  и  чужие.
И  живёт  во  мне  чувство  вины,
Но  глаза  почему-то  сухие...


                                                           2004г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640340
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Валентина Ланевич

Моя любове, мій порочний світе.

Моя  любове,  мій  порочний  світе,
У  частій  тузі  за  тобою  гину  я.
Схиляюсь  небесам,  Боги,  простіть,  вже  -
Кохання  -  вагома  частка  мого  буття.

Вдивляюся  в  смарагди  красні  ночі,
Що  сторожать  із  Господом  його  життя.
Бо  ж  у  війни  безтямно-хижі  очі,
Молюсь  за  нього  ревно,  щоб  вберіг,  щодня.

Рахую  миті,  що  злились  у  вічність,
Тамуючи  тривоги  із  теплом  навпіл.
Збираю  в  серці,  склеюю  стоїчність,
Щоб  все  перебороти  вистачило  сил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640300
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Кадет

Скулит февраль

Январь  достойно  завершил  поход,
Досёрбано  «Шампанское»  под  шпроты…
Нетерпеливый  високосный  год  
Упрямо  набирает  обороты…

Покуда  за  окном  скулит  февраль
И  воет  неприкаянная  вьюга,
Но  день  длинней,  а  с  ним  и  календарь,
И  чаще  улыбаемся  друг  другу…

Весёлых  красок  жаждет  мутный  глаз,
Оскоминой  пугает  чёрный  кофе…
А  молнии  мне  нравятся  анфас
Гораздо  больше,  чем  морозы  в  профиль…

Чу,  встрепенулся  робкий  лепесток
Под  снежной  прохудившейся  вуалью…
И  верится  -  проклюнет  и  марток
Подснежником  проталину  граалью…

февраль  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640337
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Словно  тяжким  огромным  молотом
Раздробили  слабую  грудь.
Откупиться  бы  ярким  золотом,  -
Только  раз,  только  раз  вдохнуть!
Приподняться  бы  над  подушками,  
Снова  видеть  широкий  пруд,
Снова  видеть,  как  над  верхушками
Сизых  елей  тучи  плывут.
Всё  приму  я:  боль  и  отчаянье,  
Даже  жалости  остриё.
Только  пыльный  свой  плащ  раскаянья
Не  клади  на  лицо  моё!

               _  *  _

Мов  важким  і  великим  молотом
Роздробили  слабіючу  грудь.
Відкупиться  б  яскравим  золотом,  -
Тільки  раз,  тільки  раз  вдихнуть!
Над  подушками  б  підвестися  -
Бачить  ставу  широкий  клин
І,  як  хмари  пливуть,  дивиться,
Понад  кронами  сизих  ялин.
Все  прийму:  біль  і  відчай  невимовний,
Навіть  вістря  твого  жалю.
Тільки  плащ  каяття  свій  запилений
Не  клади  на  обличчя,  молю!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639344
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Амелин

Из рассказа неизвестного поэта 19 века (Лит. пародия)

Из  оригинала:

На  третьей  остановке  от  тебя
Константин  Комаров88
 
"На  третьей  остановке  от  тебя
я  был  с  автобуса  за  безбилетность  ссажен
и  вышел  в  мир,  беспомощно  грубя
всем  встречным,  ну  а  ты  осталась  с  Сашей,
иль  с  Колей  ли,  а  чёрт  их  разберёт:
все  на  одно  лицо,  и  то  -  рябое.
Я  сплю  и  твёрдо  знаю  наперёд,
что  завтра  за  углом  столкнусь  с  тобою
......................................................
и  извинюсь,  а  ты  пойдёшь  за  хлебом:
без  хлеба  жить  сложней,  чем  без  меня."

©  Copyright:  Константин  Комаров88,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022005513  


Пародия  

Из  рассказа  неизвестного  поэта  19  века

За  хлебом  как-то  раз  поехал  я,
у  нас  в  то  время  с  хлебом  было  плохо,
век  девятнадцатый...  (моя  эпоха),  
короче,  полная  галиматья*...
На  третьей  остановке  от  себя  -
за  безбилетность  с  экипажа  ссажен,
и,  думая  о  смысле  бытия,
вдруг  с  Пушкиным  я  пересёкся  Сашей,
иль  с  Дельвигом...  а  чёрт  их  разберёт,
хотя...  возможно,  то  был  Кюхельбекер...  
но  если  бы  не  этот  "переплёт"...
то  я  поэтом  бы  не  стал  вовеки!

*  из  франц.  galimatias  "неразбериха"  (парижский  студенческий  жаргон)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639062
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Амелин

Из рассказа неизвестного поэта 19 века (Лит. пародия)

Из  оригинала:

На  третьей  остановке  от  тебя
Константин  Комаров88
 
"На  третьей  остановке  от  тебя
я  был  с  автобуса  за  безбилетность  ссажен
и  вышел  в  мир,  беспомощно  грубя
всем  встречным,  ну  а  ты  осталась  с  Сашей,
иль  с  Колей  ли,  а  чёрт  их  разберёт:
все  на  одно  лицо,  и  то  -  рябое.
Я  сплю  и  твёрдо  знаю  наперёд,
что  завтра  за  углом  столкнусь  с  тобою
......................................................
и  извинюсь,  а  ты  пойдёшь  за  хлебом:
без  хлеба  жить  сложней,  чем  без  меня."

©  Copyright:  Константин  Комаров88,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022005513  


Пародия  

Из  рассказа  неизвестного  поэта  19  века

За  хлебом  как-то  раз  поехал  я,
у  нас  в  то  время  с  хлебом  было  плохо,
век  девятнадцатый...  (моя  эпоха),  
короче,  полная  галиматья*...
На  третьей  остановке  от  себя  -
за  безбилетность  с  экипажа  ссажен,
и,  думая  о  смысле  бытия,
вдруг  с  Пушкиным  я  пересёкся  Сашей,
иль  с  Дельвигом...  а  чёрт  их  разберёт,
хотя...  возможно,  то  был  Кюхельбекер...  
но  если  бы  не  этот  "переплёт"...
то  я  поэтом  бы  не  стал  вовеки!

*  из  франц.  galimatias  "неразбериха"  (парижский  студенческий  жаргон)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639062
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016


OlgaSydoruk

Я одна коротаю вечер…

Я  одна  коротаю  вечер...  
Сиплый  голос  поёт  о  любви...
Я,наверно,горячая  свечка...
Обжигаются    мотыльки...
Опускаются  наземь  туманы,
Разливаясь  парным    молоком...
Доливая    росы  в  стаканы:
(Для  двоих:  на  сейчас  и  потом)...
Я  росой  напою  и  душу!..
Я  ей  силы  дыханьем  отдам!..
Если  слёзы  её  осушишь...
Если  впустишь  нагую  в  храм...
Если  только  услышишь  голос...
Если  вспомнишь  её  глаза...
Золотисто  -прозрачный  колос...
И  лазуревые  небеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638860
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.01.2016


Лина Ланская

ЗЛИШСЯ…

Злишся  чому  на  весь  світ?
Стільки  наметено  снігу...
Злишся,  бо  кришиться  крига
Там,  де  учора  був  лід.

Злишся,  а  кава  давно
Не  запашна,  бо  остигла.
Поодинокими  стигми
Тінями  вкрили  вікно.

Злишся,  розлючено  рвеш,
Ще  не  написані  досі,
Віршів  рядки  безголосі,
Віри  нікому  не  ймеш.

Злишся,  а  я  усміхнусь,
Ти  -    капризуля,  дитино,
Нівечиш  гнівом  хвилини,
Я  ж  бо  тебе  не  боюсь.

Злишся,  а  болю  луна
Вже  досягає  порогу,
Стиха  молитвою  Богу,
Чи  заспокоїть  вона?

Злишся  -    на  себе  мабуть?
Стільки  розвінчано  міфів  -
Думаєш  схожий  на  грифа?
Просто  мінливий,  як  ртуть...
25.01.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638625
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Радченко

Вечер морозный в конце января

Вечер,  скользящий  взглядом  по  окнам,
Шёл  по  колено  в  снегу,  наугад.
Станет  снежинкой  он  в  прошлом  далёком
И  никогда  не  вернётся  назад.
Вечер  как  вечер:  морозный,  январский,
Но  почему  расставаться  с  ним  жаль?
Что-то  в  нём  есть  не  от  жизни,  от  сказки,
Неуловима  снежинок  печаль.
Что-то  от  детства:  восторг,  удивленье  -
Смех  колокольчиков  ветер  принёс.
Как  дежавю...  и  всего  лишь  мгновенье,
И  не  сдержать  уже  нежности  слёз.
Память  поспешно  ведёт  меня  в  детство  -
Мама  улыбкой  встречает  меня.
Вот  и  дано  мне  душой  отогреться
В  вечер  морозный  в  конце  января.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638738
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Олекса Удайко

БІЛІ ОДЕЖІ

           ...і  так  буває,  коли  день  засинає...

[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]

[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В  білі  одежі  убралась  природа,
В  ковдру  сріблясту  сховались  поля  –
Бісер  ошатний  в  зими  нині  в  моді,  
Свято  стрічає  стражденна  земля…    

Рік,  що  прийшов,  свою  юність  в  кожуха  
Сором’язливо  надовго  сховав,
Та  не  горює,  бо  Господа  слуха  –
Білі  одежі  на  свято  придбав.

Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Біло-криштальна  божественна  суть…

Білі  одежі  сповідують  люди,
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –
За  чорноту  лиходіїв  засудить:
Має  панівне  правління  своє…  

Біла  пора  гряде  нашій  планеті  –
Амфору  в  руки  узяв  Водолій!
Білі  одежі  лаштують  поети  
На  його  сріберно-райдужний  крій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.01.2016


Лина Ланская

ТОБІ ХОЛОДНО?

Тобі  холодно?  Тобі  боляче?
Звідки  сум?
Може,  поряд  присяду  на  мить?

Твою  тугу  у  сяйві  сонячнім
Та  сльозу
Я  вустами  збираю...  втопить.

Тебе  марення  крає  розпачем  -
В  серці  -  шип,
Від  троянди,  чи  Вуду  ляльок,

Не  забудь  одного    лиш  -  поруч  я,
Не  тужи,
Я  твій  щит  від  отруйних  шпильок.

Тобі  тугою  в  ночі  виллються,
Голоси,
Доки  тінню  відлуння  оті.

Біди  хай  сльозами  умиються,
Попроси
Щастю  -пряник,  а  лиху  -  батіг.

Тобі  холодно?  Тобі  боляче?
Звідки  сум?
Може  поряд  присяду  на  мить?

Тіні  знову  збираться  в  коло,чи
У  грозу?
Мечем  вогненним  пролетить

Твоя  туга  й  біди  -  химерами,
Та  якби,
Я  руками  торкнулась  чола...

Ланцюг  не  керує  галерами,
А  раби.
Хоч  недовго  пливуть    без  весла.
25.01.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638427
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 26.01.2016


s o v a

зміна тарифного підключення

щоденні  кави-брейки  і  розмови,
лапатий  сніг  кружляє  за  вікном,
чарівність  у  січневому  просторі,
в  обіймах,  серед  натовпу  умов

мороз  писав  у  вікнах  поцілунки,
за  посмішками:  може,  будеш  чай?
і  тестовий  режим  "такі  стосунки",
змінив  пакет  "я  вдома.зустрічай"

можливо,  сни  кружляли  в  оберемках,
в  полоні  у  полину  і  розмов,
можливо,  математика  так  вперто
чогось  не  розуміє  із  умов

а  посмішки  безпечно  озирались,
розгорнуто  трималися  рядки,
вони  нестримно  згадували  ранок,
де  пошепки,  навшпиньках,  я  і  ти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638397
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016


OlgaSydoruk

Пару капелек печали

Экспромт

Пару  капелек  печали  я  оставлю  для  тебя:
От  макушки  до  сандалий,..и  кусочек  серый  льда...
Эти  чистые  страницы,эти  запахи  любви...
Когда  станет  очень  больно,ты  мне  красным  напиши!..
Когда  станет  тебе  страшно,в  чёрный  бисер  наряжай
Крылья  белой-белой  птицы...На  закате    -  вылетай...
Если  только  ты  захочешь...
Если  только  вспомнишь  ты...
Я  открою  двери    -  ночи...
Я  верну  тебе  ключи...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638190
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


НАДЕЖДА М.

То Любов із підбитим крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=md4zX9bLeTg[/youtube]

Біла  пташка  літає  над  морем.
Чимсь  схвильована,  гірко  кигиче.
Не  спіткало  її  якесь  горе?
Когось  бідна  пташина    все  кличе...

То  не  пташка  літа  білокрила,
То  Любов  із  підбитим  крилом.
Їй  літати  з  одним,  нема  сили.
У  душі  невимовний  надлом.

В  однім  серці  була  поселилась.
Так  хотіла  щасливою  стать,
Але    гірко  вона  помилилась:
Марно  ласки  в  цім  серці  чекать.

Полетіла  із  жалем,  зітхнувши.
Де  шукати  ій  нове  тепло?
Може,  все  таки  ще  повернутись,
Бо  від  серця  уже  відлягло?

А  надворі  мороз  припікає,
Чом  жорстокий  оцей  білий  світ?
А  Любов  усе  вихід  шукає...
Отаких  так  багато  сиріт..
-------------------------------------------
Події  у  творі  не  стосуються  автора.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638183
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


tatapoli

БРОВАРИ

Бровари,  Бровари,  чомусь    місто  так  звуть,
Десь-то,  в  ньому  ще  є  пивоварні,  мабу́ть.
Бровари,  Бровари  –  тихі  сквери  й  двори,
гарних  вулиць  розмай  за  любої  пори.
         Не  віриш?  –  Прогуляємось  по  Київській,
         її  пройти  –  не  вистачить  і  дня.
         А  може  краще  –  в  гості,  на  Розвилочці,
         де  був  мій  дім,  жила  моя  рідня.
Пам'ятається  все,  де  родився  і  жив,
де  кохання  своє  саме  перше  зустрів.  
Бровари,  Бровари  –  місто  добрих  людей,
де  привітно  завжди  зустрічають  гостей.
         А  хочеш,  завітаєм  в  Чилентано  ми,
         а  може  забажаєш  –  в  Термінал,
         і  там,  і  тут  буде́мо  сито-п’яними,
         хіба,  що  спорожніє  капітал.
Бровари,  Бровари  –  серцю  милі  місця,
через  вирій  років  теплом  гріють  серця.
Рідне  місто  –  повік,  славний  край  трударів,
не  забуде,  хто  раз  побував,  Броварів!
         Вас  замилують  вулиць  протилежності,  
         бо  кожна  з  них  не  пошкодує  чар.
         А  я  люблю  Бульвар  свій  –  Незалежності,
         бо  там  моя  сім’я  і  мій  причал!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638100
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Лина Лу

ВСТРЕЧА С ПРОШЛЫМ

Все  призрачнее  с  каждым  годом.
Перешагнув  через  века,
Опять  принес  беды  восходы,
Опять  дрожит  моя  рука.

Ему  давно  тысячелетья,
Вручили  посох,  вот  -  тропа,
Застывшая,  как  междометье,
Обрывом    первого  столпа.

Но  как  бы  взгляд  не  отводила,
И  не  стояла  на  своем...
"Я  никогда  Вас  не  любила,
И  мы  друг  друга  не  поймем,

К  чему  опять  эта  ухмылка?
Я  двери  Вам  не  отворю"...
Деревья  те,  давно  опилки,
А  я  по-прежнему  горю.

Вы  мне  -  никто,  так  мошка  бьётся,
Желанный  увидав  фонарь.
Мне  чашу  горькую  придется
Опять  излить  на  свой  алтарь.
 26.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638073
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Олекса Удайко

ЛЬОДИ, ЛЬОДИ…

   [i]Щось  холодно  стало...  на  сайті.  Чи  то  сніг...  
   очі  запорошив?  Чи  льоди...  в  серцях?  Про
   це  тут...  І  не  тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]

[i][b][color="#280da3"]Льоди,  
                   льоди,  
                                       льоди,    
                                                             льоди...
І  в  серці...  І  в  природі:  
там  –  не  сиди,  
туди  –  не    йди…
Неcпокій  –  
                                   в  насолоді…  

Та  під  льодами  спить...  
                                                               вода:  
покоїться  стиxія  –
несе  
               неспокій  
                                           тим  льодам,
Серця  зашерxлі  гріє...

І  прийде  час  –  
льоди  спливуть,
Мов  сил  життя  вигнанці:
Така  вона,  небесна  суть,  –
Живі  
                 про-ту-бе-ран-ці…

В  підмогу  нам  –  
одна  з  планет,
що  світить  спозаранку*,
Її  супутник  і  корнет**...  
І  не  з’їдять  
                               нас  пранці!!!

В  зими  
                   ламка  
                                       морозна  
                                                                   креш  –
впадеш...  
під  тиском  строку!  
Ти  ж,  Україно,  не  помреш  –
У  Всесвіт  –
                                     вірні  –
                                                               кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться  про  планету  Сонячної  системи  –  
Юпітер  –  загадку  та  берегиню  нашого  життя...
**Супутик  Юпітра  -  Європа,  відкритий  Галілеєм,  
містить  багато  води,  яка  замерзає,  але  під  товщею  
льоду  хлюпоче.  В  ній,  ймовірно,  існує  життя.  Є  думка,
що  ця  планета  дала  початок  всьому  живому  на  Землі.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


НАДЕЖДА М.

Повіривши в Любов цю превелику…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns  
[/youtube]

Я  маю  в  серці  те,  що  не  вмирає...

Леся  Українка.
------------------------------------------    

Як  добре  мати    в  серці  те,  що  не  вмирає,
Тоді  цвіте  любов  на  зло    вітрам.
І  тих,  хто  втратив  вже  надію,  зігріває.
Хай  вічним  буде  цей  Любові  храм.

Нехай    він  буде  повноводним,  ніби  річка.
Притягують  барвисті  береги..
Ніколи  не  розтане,  ніби  тонка  свічка,
Як  доля  дарувала  -  збережи...

Вона  не  зна  ніколи  злості  і  вагання,
Не  зрадить,  не  покине  в  важкий  час.
Коли  ми  в  розпачі,  дарує  сподівання,
Без  зайвих  пустих  слів  і  без  прикрас.

І  хай  рокам  не  знаєм  ми  давно  вже  ліку,
І  скільки  вже  пройшло  холодних  зим,
Повіривши    в  Любов  цю  превелику,
Ти  вічно  серцем  будеш  молодим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637982
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


OlgaSydoruk

Снится первый зимний сон…

Протыкают  ветви  тучи(в  небо  рвутся  тополя)...
Белым  пухом  снег  кружится...
На  озёрах  лёд(до  дна)...
Листик  жёлтый  припорошен...
Снится  первый  зимний  сон...
Тёплый-тёплый,светлый  очень...
Улетает  птицей  стон...
О  тебе  строку  сплетаю,о  тебе  страницы  рву...
О  тебе  опять  мечтаю,о  тебе  опять  грущу...
И  зову,зову(немая)...
И  кричу(до  хрипоты)!..
А  у  розы(алой-алой)засыхают  лепестки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637938
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Амелин

Порой переходя на личности (лит. пародии)

С  моими  извинениями  авторам  оригиналов


Из  оригинала:

Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой...
Роман  Кручининъ

"Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой,
ведро  чернил  и  уйму  лет  потратив,
чтоб  всё  сказать,  мне  надо:  полтетради,
простой  в  делах  и  карандаш  простой.

...Ан  нет,  не  всё  словами  передашь...
я  битый  час  сидел  какого  чёрта?.."

©  Copyright:  Роман  Кручининъ,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113060808235
       

Пародия  
Простое    желание    

Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой...
я  ж  битый  час  сидел  какого  чёрта?  –  
стихов  своих  немые  натюрморты                  
рассматривал  как  выстрел  холостой.

Простой  в  делах...  вся  извелась  душа...
чтоб  всё  сказать,  мне  надо:  полтетради,
полстула,  полстола  и,  бога  ради,
всего  полдня  и  полкарандаша...  


Из  того  же  оригинала:

Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой...
Роман  Кручининъ

"Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой,
ведро  чернил  и  уйму  лет  потратив,
.............................................................
...Ан  нет,  не  всё  словами  передашь...
я  битый  час  сидел  какого  чёрта?  –  
лишь  этот  стих,  и  то  вот  так  Х  зачёркнут,
и  как  -  то  так  V  разломлен  карандаш."


Пародия
Дописался

Макал  в  чернила  карандаш  простой,        
извёл  уже  примерно  полтетради,
вдруг  кто-то  по  плечу  похлопал  сзади,
я  обомлел:  неужто  Лев  Толстой?!
               
...Ан  нет,  не  всё  словами  передашь...
Стоял  Толстой  и  разводил  руками,
не  мог  он  просто  обойтись  словами:
«Роман  Кручининъ,  милостивецъ  нашъ!..»

Милостивец  -  человек,  оказывающий  милости;  благодетель.


Из  оригинала:
Пристрелите  меня...
Михаил  Гуськов

 "...................................
 Это  дружеская  услуга,
 Так  назначено  по  судьбе,
 Пристрели  ты  меня,  подруга,
 Если  я  изменю  тебе.
 
 Не  хочу  изменять  присяге,
 А  для  вас  и  присяга  –  блажь,
 Пристрелите  меня,  собаки,
 Никогда  я  не  буду  ваш.
 
 Мне  важнее  душа,  чем  тело,
 И  прошу  я  лишь  одного,
 Пристрелите  меня  за  дело,
 Если  стоит  оно  того…"
 
 20150619
 
©  Copyright:  Михаил  Гуськов,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115062000107


Пародия
Веская  причина

У  дверей  скучал  участковый,
Пресса  слухам  свой  ход  дала:                  
"Пристрелить  хотели  Гуськова!"
Вот  такие,  братцы,  дела...
 
От  Мартынова  пули  –  холод...  
Не  промазать  сумел  Дантес...    
Но  Гуськова?!..    Какой  здесь  повод?
Масть  у  карты,  чей  интерес?!
 
Изменял  присяге?  Подруге?..
За  какие  Его  грехи?..  
Только  слухи  ползли  в  округе:      
"Как  бы  это  не  за  стихи..."
 
Участковый  внёс  в  дело  ясность,                                    
Круг  лица  сменив  на  овал:
"Сам  Гуськов  –  поэт  не  опасный,
Но  Пегаса  вусмерть  загнал!.."    


Из  оригинала:
Химера
Александр  Савостьянов

"Назло  врагам  небесный  свод
Руками  я  поднял  могучими…
Смешалось  всё…
И  кровь…
И  пот…
Проснись  скорей,  коль  сны  замучили!

Вся  наша  жизнь,  как  будто  сон…
А  сон  не  есть  вещь  достоверная.
Химерой  сущей  пахнет  он,
Пустых  надежд  природой  скверною!

А  если  время  истекло,
Не  поразив  воображения,
Само  себя  вновь  превзошло,
Решив  проблему,  пробуждение…
........................................................"

©  Copyright:  Александр  Савостьянов,  2011
Свидетельство  о  публикации  №111082301994  


Пародия
Пробуждение

                                           Атланты  держат  небо...                            
                                                                   А.  Городницкий

Спал  Савостьянов  Александр...            
Вот  только  сны  замучили:
Небесный  свод  он,  как  атлант,
Держал,  следя  за  тучами...            

Сказали:  смена  подойдёт...              
А  время  –  не  озвучили...

Химерой  сущей  пахнет  сон,        
Сюжета  нить  раскручена...                
Проблемою  обременён  –  
Болят  локтей  "уключины".    
         
Он  ждал,  что  смена  подойдёт...
Но  –  время  не  озвучили!..    

Закрыть  хотели    Эрмитаж,
Толпа  –  открыть  канючила…
Да  так,  что  он  проснулся  аж,
Воспользовавшись  случаем.  
                       
Подумал:  смена  подошла…  
Тут  –  лучше  не  озвучивать...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637906
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


OlgaSydoruk

Для Кики!

Моей  внучке  сегодня  два  года!
Стих  родился  мимолётно,после  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637425

С  утра  приходит  внучка:с  коляскою  и  с  мишкой,
С  "Федорой"(детской  книжкой)и  с  куклою  под  мышкой...
Целует  меня  в  щёчку  и  мажет  кремом  ручки,
И  мажет,мажет  личико,не  забывает  ножки...
А  пахнет  таким  сладким:душистым,пряно-мятным...  
Мой  зайчик,мой  цветочек,..от  солнца  ободочек...
А  прыгает  мой  зайчик,как  стопудовый  слоник!..
А,складывая  пальчик,чего  то  хмурит  лобик!..
Камилочка,Камила!..  -Слогами  повторяю!..
Она  упрямо:Кики  ...И  этим  умиляет...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637476
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Єлена Дорофієвська

Моїм дітям

Вони  приходять  вранці,  ще  заспані  та  босі,
В  руках  тримають  сни  легкі  -  дитячі,  стоголосі

У  небі  ледь  жевріють  зірок  нічні  примари,  
А  діти  вже  прокинулись  і  сонце  зустрічають.

Скидають  покривала  -  стрибатимуть  на  ліжку
Я  прикидаюся,  що  сплю,  та  усміхаюсь  нишком

Мої  ласкаві  пташки  проникли  у  майбутнє,
Засвідчивши  життя  моє  -  в  мені,  із  першим  рухом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637425
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Вячеслав Рындин

Был и не жил…

[b]Где  ты  не  был  –  море,  острова…  
Плещутся  в  коралловой  водице,
Где  ты  не  жил  –  люди,  господа
В  аксельбантах  трудятся  –  в  столицах,
Где  бунтуют  –  будни,  беднота,
Бледнолицый  тип  земских  полиций
Арестует  мысли  и  года
Закуют  тебя  в  ярме  темницы?![/b]

21.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637457
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


НАДЕЖДА М.

Друзі, я вас всіх обіймаю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=McssROoJ9sk  [/youtube]

"В  кожній  людині  сонце,  тільки
дозвольте  йому  світити"  (Сократ)

------------------------------------

Тільки  ранок  настане,  посіріє  навколо,
Пригорнуся  до  тебе  і  тихенько  скажу:
Я  люблю  тебе,  любий,    як  нікого  й  ніколи,
Цю  любов,  як  дарунок,  я  її  бережу.

Я  тебе  обіймаю,  це  для  мене  приємно.
Відчуваю,  що  сонце  в  твоїм  серці  живе.
Знаю  точно,  що  любов    в  нас  з  тобою  взаємна,
Тож  гармонію  й  щастя  у  житті  надає.

Обіймаю  і  друзів  тих,  хто  близько  й  далеко.
Я  вас  всіх  поважаю  і  за  вірність  люблю.
Хай  живеться  і  любиться  у  житті  вам  всім  легко.
Свою  ніжність,  повагу  вам  в  серця  переллю.

Я  вас  всіх  обнімаю,  знаю  дружбі  ціну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637453
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.01.2016


Каминский ДА

Зимнее ожидание

Зимнее  ожидание.  
Моя  попытка  представить    в  рифмованном  виде  белый
стих  Елена*,  ID  620217,    Клуб  Поэзии  Днипро.

И  сыпал  снег.  А  я  в  окно  смотрела.
Истома?  Бред!  Я  Вас  ждала.  Ещё  надежда  тлела.
Томилась  грудь.  И  зеркало  вздыхало  –  
Седая  прядь.  Кольцом  на  лбу.  В  мои  года?    Не  мало.

Тик-так,  тик-так.  Тянуло  нервы  время.
Но  всё  не  так.  Мела  метель.  А  эти  думы  –  бремя.
Бросал  в  стекло  ледышки  грубый  ветер.
Всё  как  назло.  Надежды  нет.  Уж  поздний  стылый  вечер.

Но  вдруг  звонок.  Пощёчиной  пунцовой  –  
Букет  цветов.  Из-под  пальто.  И  свитера-обновы.
Вдвоём  и  ночь.  Вино  в  хрусталь  бокалов.
Сомненья  прочь.  Ведь  Вы  пришли.  И  всё  на  место  встало.

Оригинал.  Зимнее  ожидание  (белый  стих)

И  сыпал  снег.
А  я  в  окно  смотрела.
Грустил  мой  взгляд.
Я  Вас  ждала.

Томилась  грудь.
И  зеркало  вздыхало.
Седая  прядь
Кольцом  на  лбу.

Тик-так,  тик-так.
Тянуло  нервы  время.
Миг  остывал.
Метель  мела.

Бросал  в  стекло
Ледышки  грубый  ветер.
Последний  вздох.
Надежды  нет.

И  вдруг,  звонок,
Пощёчиной  пунцовой.
Ветвь  хризантем,
Согретой  под  пальто.

Вдвоём  и  ночь.
Вино  в  хрусталь  бокалов.
Я  Вас  ждала.
И  вы  пришли.

Автор:    Елена*,  ID  620217,
Клуб  поэзии  Днипро

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633555
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Кадет

Чёрта лысого

Мир  скатился  в  стекло  и  пластик,
Редко  дерево  под  рукой…
Разгулялись  шальные  страсти,
Не  найти  душе  упокой…

Где  когда-то  скоблила  раму
Мать  мозолистою  рукой,
Сплошь  развесистая  реклама
И  соблазны  бурлят  рекой…

И  поэтам  всё  по-приколу,  -
Что  корябать,  что  голосить…
И  претензии  к  протоколу
Можно  в  принципе  опустить…

Не  спасут  ни  семья,  ни  школа,
Коль  удачу  ставить  на  кон…
Не  выходит  спесь  без  укола,
А  канючить  –  грех  у  икон…

Не  прожечь  убогих  глаголом…
Высечь  разве  что  да  простить…
Чёрта  лысого  с  ангелом  голым
Только  Богу  дано  скрестить…

январь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637672
дата поступления 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Амелин

Ужасть!!! (Литературно-медицинская пародия-шутка)

Вдохновило  вот  это
Из  оригинала:

Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц

«Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц,
Глаза-предохранители  пусты  –  
Перегорели  осенью.  Сомкнулись.
Но  не  успели  до  конца  остыть.

Свидетели  моей  печали  немы,
Как  я  сама,  то  –  луны  фонарей.
Дань  моде  отдаю  –  борюсь  с  системой,
Шагаю  каждый  день  в  толпе  людей.
………………………………………….
………………………………………….
Храню  в  крови  четыре  литра  тайны,
Но  тишина  разносит  на  куски…
И  вены  замыкаются  трамвайным
Кольцом  на  лучевой  моей  руки.

А  счастье  что?  Оно  –  пустая  гильза,
И  этикет  потерь  его  нелеп.
………………………………………….»

ID:  631773
Рубрика:  Вірші,  Міська  (урбаністична)  поезія
дата  надходження:  27.12.2015  13:33:25
©  дата  внесення  змiн:  27.12.2015  13:33:25
автор:  Мила  Машнова


                                         Ужасть!!!

Сквозь  сырость  молчаливых  серых  улиц,  
среди  скользящих  мимо  кислых  лиц,
которые,  проснувшись  –  не  проснулись,
в  одну  из  местных  городских  больниц,  
напоминая  чем-то  Дон  Кихота,
но  сохранив  при  этом  здравый  смысл,
электрик-окулист  брёл  на  работу,  
он  очень  узкий  был  специалист.
Глаза-предохранители  лечил  он  –
какой-то  проводок  внутри  менял,
при  этом  слыл  невиданным  светилом,  
как  практик  и  большой  оригинал.
Навстречу,  по  кривым  путям  трамвайным,    
как  Санчо  Панса...  выпятив  живот,    
профессии  оберегая  тайну,    
хирург-пожарный  заспанный  идёт...  
Сошлись  на  перекрёстке,  постояли,  
систему  медицины  обсудив...                          
поговорили  о  медперсонале…
о  том,  что  Главный  многих  сократил…
Вздохнули  с  сожаленьем...  Покурили...          
Ещё  вопросов  обсудили  ряд:
о  том,  что  где-то  вновь  установили,
что  луны  фонарей  не  зря  горят...
что  растолстел  кондитер-диетолог,
а  вот  другой  коллега  –  похудел!  –
таксист-лихач  нерво-сексо-патолог...
...генетик-археолог  –  не  у  дел  ....  
Зачем…  патологоанатом-повар    
на  днях  четыре  литра  крови  спёр...
Как  ходит,  под  трамвай  замаскирован,
порой...  лор-контролёр...  (ну  и  хитёр!)  
Что  счастья  нету,  лишь  пустая  гильза...
что  этикет  потерь  его  нелеп...    
Что  пародистам  –  нужно  ставить  клизму,
чтоб  в  голову  не  лез  им  всякий  бред!..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637466
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Амелин

Ужасть!!! (Литературно-медицинская пародия-шутка)

Вдохновило  вот  это
Из  оригинала:

Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц

«Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц,
Глаза-предохранители  пусты  –  
Перегорели  осенью.  Сомкнулись.
Но  не  успели  до  конца  остыть.

Свидетели  моей  печали  немы,
Как  я  сама,  то  –  луны  фонарей.
Дань  моде  отдаю  –  борюсь  с  системой,
Шагаю  каждый  день  в  толпе  людей.
………………………………………….
………………………………………….
Храню  в  крови  четыре  литра  тайны,
Но  тишина  разносит  на  куски…
И  вены  замыкаются  трамвайным
Кольцом  на  лучевой  моей  руки.

А  счастье  что?  Оно  –  пустая  гильза,
И  этикет  потерь  его  нелеп.
………………………………………….»

ID:  631773
Рубрика:  Вірші,  Міська  (урбаністична)  поезія
дата  надходження:  27.12.2015  13:33:25
©  дата  внесення  змiн:  27.12.2015  13:33:25
автор:  Мила  Машнова


                                         Ужасть!!!

Сквозь  сырость  молчаливых  серых  улиц,  
среди  скользящих  мимо  кислых  лиц,
которые,  проснувшись  –  не  проснулись,
в  одну  из  местных  городских  больниц,  
напоминая  чем-то  Дон  Кихота,
но  сохранив  при  этом  здравый  смысл,
электрик-окулист  брёл  на  работу,  
он  очень  узкий  был  специалист.
Глаза-предохранители  лечил  он  –
какой-то  проводок  внутри  менял,
при  этом  слыл  невиданным  светилом,  
как  практик  и  большой  оригинал.
Навстречу,  по  кривым  путям  трамвайным,    
как  Санчо  Панса...  выпятив  живот,    
профессии  оберегая  тайну,    
хирург-пожарный  заспанный  идёт...  
Сошлись  на  перекрёстке,  постояли,  
систему  медицины  обсудив...                          
поговорили  о  медперсонале…
о  том,  что  Главный  многих  сократил…
Вздохнули  с  сожаленьем...  Покурили...          
Ещё  вопросов  обсудили  ряд:
о  том,  что  где-то  вновь  установили,
что  луны  фонарей  не  зря  горят...
что  растолстел  кондитер-диетолог,
а  вот  другой  коллега  –  похудел!  –
таксист-лихач  нерво-сексо-патолог...
...генетик-археолог  –  не  у  дел  ....  
Зачем…  патологоанатом-повар    
на  днях  четыре  литра  крови  спёр...
Как  ходит,  под  трамвай  замаскирован,
порой...  лор-контролёр...  (ну  и  хитёр!)  
Что  счастья  нету,  лишь  пустая  гильза...
что  этикет  потерь  его  нелеп...    
Что  пародистам  –  нужно  ставить  клизму,
чтоб  в  голову  не  лез  им  всякий  бред!..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637466
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Вячеслав Рындин

Чудо зимы

[i]Самое  доброе,  тёплое,  нежное,                
Яркое  солнце  в  чалме  мерзлоты…
Лоно  природы  над  горкой  медвежьею
С  ветками  ломкими,  местной  сосны  
Белки  с  хвостами,  ушами  пушистыми
Трансы,  орехи,  отряд  грызуны
Будто  цунами,  рывками  поспешными
В  рвениях  жизни,  местами  следы
Мятого  снега,  скорлупки  движения
Быстрого,  светлого  часа  ходьбы
Нам  бы  хватило  для  изготовления
Славного  чуда  из  сказки  зимы![/i]

20.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637219
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Вячеслав Рындин

Чудо зимы

[i]Самое  доброе,  тёплое,  нежное,                
Яркое  солнце  в  чалме  мерзлоты…
Лоно  природы  над  горкой  медвежьею
С  ветками  ломкими,  местной  сосны  
Белки  с  хвостами,  ушами  пушистыми
Трансы,  орехи,  отряд  грызуны
Будто  цунами,  рывками  поспешными
В  рвениях  жизни,  местами  следы
Мятого  снега,  скорлупки  движения
Быстрого,  светлого  часа  ходьбы
Нам  бы  хватило  для  изготовления
Славного  чуда  из  сказки  зимы![/i]

20.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637219
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.01.2016


tatapoli

УМЧАЛОСЬ СЧАСТЬЕ

Струной    прощальной    лето  отзвенело,  
И  взмыло  ввысь  ключом    по  кромке  неба,
А  с    ним,  наверно,  счастье  улетело,
И  был  ты  рядом,  и  как  будто  –  не  был.

       Опять  придёшь,  но  мне  не  станет    лучше,
       И,  ты  меня  расспросами  не  мучай,
       Умчалось  счастье  на  осенней  туче,
       Вернуть  его  –  не  наш,  пожалуй,  случай.

Шалунья  осень  разбросала  краски,
Позолотила  листья  на  деревьях,
Ты,  даже  не  рассказывай  мне  сказки,
В  твою  любовь  я  больше  не    поверю.

       Опять  придёшь,  но  мне  не  станет    лучше,
       И,  ты  меня  расспросами  не  мучай,
       Умчалось  счастье  на  осенней  туче,
       Вернуть  его  –  не  наш,  пожалуй,  случай.
 
Нелегок  путь  у  журавлиной    стаи,
А  ей  бы  –  ветер  под  крыло,  да    сильный,
Ты,  не  грусти,  что  ближе  мы  не  стали,
Пройдёт  любовь,  и  всё  забудешь,  милый.

       Опять  придёшь,  но  мне  не  станет    лучше,
       И,  ты  меня  расспросами  не  мучай,
       Умчалось  счастье  на  осенней  туче,
       Вернуть  его  –  не  наш,  пожалуй,  случай.
         
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637141
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Радченко

Нещаслива і закохана жінка

       Мабуть,  не  дарма  нам  в  житті  випадають  в  дорозі  зустрічі,  бо  зовсім  незнайомій  людині  можна  розповісти  те,  що  й  згадувати  важко,  а  іноді  і  не  варто.    Але,  ховаючи  в  собі  такі  спогади  і  сумніви,  все  одно  від  них  не  зможеш  ні  заховатись,  ні  втекти  і  самі  по  собі  вони  не  зникнуть,  не  загубляться  в  минулому.    А  ось  в  дорозі,  майже  незнайомій  людині  розповів,  вислухав  пораду    і  не  важливо,  того  ти  чекав  чи  ні,  на  душі  стає  легше.  І  відповідь  на  докучливі  спогади  і  сумніви  проростає  в  зболілому  серці  раптово,  як  пролісок  ранньої  весни  в  лісі,  пробиваючись  до  сонця  крізь  холодну  землю  і  залишки  снігу.  
         Потяг,  в  якому  я  їхала  додому  після  зданої  в  технікумі  сесії,  повільно  спинився,  зупинка  була  короткою,  всього  п'ять  хвилин.  На  пероні  стояла  жіночка,  яка  швидко  підійшла  до  потягу,  піднялася  до  вагону  і  пішла  шукати  собі  місце.  Я  сиділа  біля  вікна,  поруч  зі  мною  –  бабуся  років  60-65.  Напроти  нас  лавка  була  порожньою,  ось  на  неї  і  сіла  нова  пасажир-ка.  Невелику  валізу  і  пакет  з  мандаринами  поставила  біля  ніг  і  задивилася  в  вікно.  Невеличке  місто  швидко  загубилося  в  далечині,  навіть  його  вогнів  вже  не  було  видно.  В  вікна  потягу  заглядувала  темна  ніч,  накрапав  дрібний,  метушливий  дощ.  Поступово  в  вагоні  почали  затихати  розмови,  а  нова  пасажирка,  Катя,  як  з'ясувалося  пізніше,  так  і  сиділа,  як  закам'яніла,  дивлячись  кудись    далеко-далеко  крізь  ніч  і  дощ.  Я  нишком  роздивлялася  її  обличчя.  Не  красуня,  але  на  неї  хотілося  дивитися  і  дивитися.  Немолода,  років  під  п'ятдесят,  але  це  можна  було  зрозуміти  згодом,  а  зараз  я  бачила  перед  собою  закохану  і  нещасливу  жіночку.  Коротка  завивка,  волосся  кольору    стиглої    пшениці,  очі  сині,  як  волошки,  на  щоках  розсипалося  ледь  помітне  ластовиння,  губи  підкрашені  світло-рожевою  помадою.  На  обличчі  вже  з'явилися  зморшки,  але  це  було  так  природньо,  що  вони  їй  личили  і  не  додавали  зайвих  років.    На  її  обличчі  відображалися  всі  почуття,  які  зараз  захопили  її  в  полон.  Міміка  обличчя  весь  час  змінювалася:  очі  і  губи,  то  всміхалися,  то  здавалось,  що  вони  ось-ось  заплачуть.
       Карпівна,  моя  сусідка,  дрімала,  але  незабаром    з'ясувалося,  що  це  так  тільки  здавалося.  Пройшло    хвилин  сорок  нашого  мовчання.  Раптом  Карпівна  відкрила  очі,  довгим  поглядом  подивилася  на    Катю  і  запитала:  «Додому…  чи  з  дому?».  Катя,  ,  не  повертаючи  голови  тихо  прошелестіла  сухими  губами:  «Додому…».    В  її  голосі  звучала  музика  кохання    і  відчаю  така  тиха,  ледве  вловима  і  зрозуміла  не  всім.  Дощ  вперто  стукав  в  вікна,  заколисуючи  пасажирів.  До  кінечної  зупинки  залишилось  їхати  майже  годину.  Карпівна,  почекавши  декілька  хвилин,  якось  несподівано  сказала:  «Розказуй».  Колеса  потягу  зразу  ж  почали  повторювати:  роз-ка-зуй,  роз-ка-зуй,  роз-ка-зуй…    Катя  повільно  повернула  голову,  подивилася  на  Карпівну,  зітхнула  і  почала  розповідати.
         Все  своє  життя  вона  прожила  в  малесенькому  селі,  там  виросла,  вийшла  заміж,  народила  діточок  і  стала  чотири  рази  бабусею.  З  десяти  років  вона  допомогала  мамі  на  фермі,  а  потім,  після  закінчення  семиріч-ки,  в  п'ятнадцять  років,  і  сама  стала  дояркою.  Закінчила  заочно  сільгосптехнікум,  а  після  війни  –  інститут,  отримала  професію  зоотехніка.  Заміж  вийшла  рано,  їй  ще  не  виповнилося    і  сімнадцяти  років.  Весілля  відгуляли  за  день  до  початку  війни.  Михайло,  чоловік,  був  старшим  на  десять  років,  але  вона  цієї  різниці  не  помічала,  бо  їхнє  кохання  було  взаємним.  Михайло  був  ніжним,  терплячим,  підтримував  і  допомогав  Катрусі  і  вдома,  і  на  фермі.  Він  пішов  на  війну  в  сорок  третьому,  влітку,  а    в  грудні  сорок  четвертого  прийшов  додому  на  одній  нозі.  Син  і  донечка  народилися  через  рік  після  війни.Сергійго  був  старшим  від  Тетянки  рівно  на  одинадцять  місяців.  Після  закінчення  вишу  Катю  поставили  керувати  фермою.  Багато  часу  забирала  робота,  але  чоловік  не  давав  їй  впадати  в  відчай.  Майже  всі  домашні  справи  лягли  на  його  руки  і  плечі.  Час  біг,  діти  виросли,  вивчилися.  Син  став    інженером,  оженився  і  поїхав  жити  до  Києва,  там  проживали  батьки  його  Настусі.  Дідусеві  і  бабусі  через  три  роки  після  одруження  вони  подарували  близнюків:  Дмитрика  і  Славка.  Тетянка,  дитячий  лікар,  теж  не  повернулася  в  село,  а  поїхала    до  Дніпропетровська,  де  зустріла  свого  Миколу.  І  дочка  з  зятем  порадували  батьків  близнюками:  Соіфйкою  і  Соломійкою.
         Катя,  а  тепер  вже  Олексіївна,  в  позаминулому  ,  1974  році,  відзначила  свій  солідний  ювілей  –    своє  50-річчя.  Голова  колгоспу    урочисто  вручив  їй  подарунок  -  путівку  до  санаторія  в  Ялту.  Для  Каті    це  була  така  несподівка,  що  вона  й  подякувати  не  змогла,  а  чомусь  раптом  розплакалася.Їхати  треба  було  через  три  дні.  Вперше  за  своє  життя  Олексіївна  їхала  відпочивати  в  справжній  санаторій.  Збирали  її  усім  селом:  хто  приніс  нову  спідницю  чи  сукню,  хто  –  шматочок  сала  чи  варення.  А  були  й  такі,  що  приносили  на  дорогу  грошей,  які  ніколи  зайвими  не  бувають.  Михайло  був  радий  за  дружину,  допомогав  збиратися,    заспокоював  її  і  обіцяв,  що  він  з  усіма  домашніми  справами  впорається.
           В  Ялті  Катя  пробула  всього  вісім  днів,  на  дев'ятий    день  почала  поспіхом  збиратися  додому,  бо  від  куми  прийшла  телеграма,  в  якій  було  написано:    Михайло  важкохворий  приїзжай.  Їхала  з  важким  серцем  і  передчуттям  чогось  непоправного.  Добралася  до  села  пізно  ввечері  попуткою.  Хатні  двері  були  зачинені  на  ніч  зсередини,  довелося  довго  стукати  і  в  вікно,  і  в  двері.  Нарешті  двері  відчинилися  й  на  порозі  стала  двоюрідна  сестра  Валентина.  Зніяковіла,  відступилася  в  сіни,  пропускаючи  Катю  в  хату.  Катя  зразу  й  не  розгледіла,  що  Валя  була  одягнена  в  її  халат,  з-  під  якого  виглядала  довга  шовкова  нічна  сорочка.  Михайло  сидів  за  столом,  тримаючи  в  руці  чашку  з  молоком.  Він  був    розгублений  і  збентежений  раптовим  приїздом    дружини  з  курорту.  Катя  поставила  валізу    і  мовчки  вибігла  з  хати,  до  куми.  Кума  вже  її  чекала  біля    своєї  хвіртки.  «Ти  ж  написала,  що  Михайло  важкохворий»,  -сказала  Катя.  «  А  що?  Ні?  –  відповіла  Лариса  –  Валька  приїхала  в  той  же  вечір,  як  тебе  випровадили  в  Ялту.  Відчувала  себе  господинею,  нікого  не  соромилася,  не  ховалася.    І    Михайло  вів  себе  так,  ніби  нічого  не  сталося».  Ночувала  Катя  в  куми.  Заснути  так  і  не  змогла,  а  вранці  прийшов  Михайло.  З  порогу    зразу  ж,  поспішаючи,  сказав:  «Катя,  набридло  нам  ховатися.  У  нас  з  Валею  підростають  два  сини,  одному  –  дванадцять,  другому  –  десять  Валіза  з  твоїми  речами  стоїть  в  сінях».  Обернувся  і  швидко,  ніби  тікаючи,  вискочив  з  хати.  Катя  дивилися    з  вікна  чоловікові  вслід  і  не  могла  зрозуміти,  як  це  сталося,  що  вона  навіть  нічого  не  помічала.  Катя  пішла  жити  в  стару  батьківську  хатину.  Через  рік  вона  знову  поїхала  відпочивати  в  той  же  санаторій,  де  познайомилася  з  Василем,  вдівцем.  Вона  йому  сподобалася  з  першого  погляду,  та  й  Катя  несподівано  для  себе  самої  потягнулася  серцем  до  нього.  Він  був  такий  передбачливий,  ніжний,  надійний.  Вони  вечорами  довго    гуляли,  ходили  в  кінотеатр,  їздили  на  екскурсії.  Більш  серйозних  відношень  у  них  не  сталося,  бо  Катя  не  була  готова    так  швидко  змінювати  своє  життя.  Проводжаючи  Катю  на  потяг,  Василь  сказав:  «Виходь  за  мене  заміж,  буду  чекати  твого  листа».  
         Катя  їхала  додому,  а  в  душі    вирували  почуття  і  сумніви.  Вона  весь  час  порівнювала  Василя  з  Михайлом  :  а  раптом  Василь  тільки  здається  таким  лагідним  і  надійним?  Михайло    ж  всі  тридцять  три  роки  їхнього  подружнього  життя  теж  був  таким,  можливо,  ще  й  кращим.  А  вийшло  таке…  І  як  я  скажу  Михайлу  про  розлучення?
         Катя    важко  зітхнула  і  замовкла.  Карпівна,  потягнулася  до  неї,  взяла  її  руки  в  свої  і    запитала:  «А  що  ти  втрачаєш?»  «Михайлика»  -
 прошепотіла  Катя.  «Оце  так,  та  ти  ж  і  так  його  втратила»  ,  -  здивовано  прошепотіла  бабуся  .  «Та  ні,  Карпівна,  це  він  себе  втратив»  -  тихо  сказала  Катя  і,  відвернувшись  від  нас,  знову  почала  дивитися  в  вікно.
         Я  була  здивована,  а  в  чомусь  і  обурена,  не  розуміючи  Олексіївну.      Але  ж  мені  було  тільки  дев'ятнадцять  і  я  ще  не  знала  життя,  не  знала,  що  кохання  буває  різним  і  навіть  ось  таким:  терплячим,  безоглядним  і  одне  на  все  життя.  Я  знову  дивилася  на  закохану  і  таку  нещасливу  жіночку,  яка  їхала  додому  з  надією  в  те,  що  її  Михайлик  одного  дня  знайде  сам  себе.
         Ось  і  остання  зупинка.  Потяг  зупинився.  Катя  всміхнулася  Карпівні  і  легко,  дівочою  ходою,пішла  по    вагону.  Карпівна  перехристила  її  в  спину  і  прошепотіла:  «  Доля…  Шляхи  господні  несповідимі».
                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637132
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Дід Миколай

Водохреща в Гідропарку

Як  у  полі  громовиця,
дзвоном  вдарила  дзвінниця.  
Вгорі    янголи  співали,
снігом  білим  засівали…
Із  небес    святая  сила,
розпростерла  в  небі  крила.
Люди  Божі  без  остраху
йшли  до  річки,  як  мурахи
щоби    тіло  охрестити
і  гріхи  свої  омити.
Горить  тіло    воскресає,
благодаттю  огортає.
То  вода  свята  струмує…
Душа  Божа  колядує!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637080
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


tatapoli

СИМВОЛ ВІРИ

Таке  життя  –  сльозою  вмите,
і  без  просвіту.  Тліє  серце…
Душа  болить,  журбою  вкрита,
за  що  мені,  мій  Боже,  все  це?
Чому  терплю  багато  років,
не  розірву  злощасне  коло,
хіба  ще  мало  цих  уроків,
щоб  обернутися  навколо.
Відчути  світ  інакше  –  втішним,
нам  даний  Богом  всім,  як  є  ми  -
і  праведним,  святим  і  грішним,
за  що  ми  й  душу  віддаємо
на  Суд  Йому.  Та  то  тоді  вже...
А  зараз  як?  Не  має  міри,
дізнатись  щоби,  та  скільки  ще?!
...корюсь,  спаса  хай  Символ  віри!


                   [img]http://s019.radikal.ru/i602/1601/2a/05ea377b1cb4.jpg[/img]

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637015
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Радченко

Побажання

Відлига  на  Хрещення  -  до  урожаю,
В  цей  денья  я  добра  усім  людям  бажаю
І  мирної  тиші,  а  не  перемир"я,
Хай  щастя  заходить  у  кожне  подвір"я.


Так  хочеться  щиро,  щоб  все  уладналось,
Щоб  тільки  хороше  в  житті  відбувалось.
Хай  душі  заблудші  й  серця  схаменуться
Й  живими  сини  і  батьки  повернуться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636949
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


OlgaSydoruk

А я хочу:

Экспромт

А  я  хочу:на  санках  Кая
Со  Снежной  Королевой  плыть...
А  я  хочу:зимою  мая...
И  шелест  листьев  ощутить...
А  я  хочу:на  Джомолунгму...
На  четвереньках,но  долезть!..
И  спеть(оттуда)  жаворОнком...
И  принести  благую  весть...
Ещё  хочу  зимою  в  прорубь...
И  окунуться  с  головой...
Чтобы  спокойно  спал  мой  город...
Чтобы  слова  текли  рекой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637074
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Лина Ланская

НЕ ПОТУШИТИ

Прокляттями  молитву  може,  звеш?
Не  знаю,  у  душі,  неначе  в  прірві...
Пив  лихослів"я,  навіть  шепіт    креш,
Убивчий  шепіт  той  -  дитя  зневіри.

Нехай  по  краплі  лестощі  проллють,
Уяві  хворій  стане  одкровенням,
Що  істинно  велике,  навіть  лють,
Несе  в  собі  прекрасного  знамення.

Нехай  сто  храмів  вибудує  цар,
У  золоті  усі  сьогодні  кози.
Малого  серця  відчайдушний  жар
Не  потушити  ні  сльозам,  ні  росам.

19.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637057
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Вячеслав Рындин

Красный нос зимы хрустальной…

[i][b]Красный  нос  зимы  хрустальной
Между  щёчками  –  казист
Запустил  в  проём  термальный
Зим  морозных  –  куплетист...
Ни  артист,  ни  славы  –  личность
Веб-любитель  повздыхать,
Нос  растёр  и  экзотично
Взялся  Душу  согревать![/b]
[/i]
19.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636933
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


tatapoli

1.

Ізнову  Січень  починає  Новий    Рік,
Його  стрічаємо  під  бій  курантів,
І  доля  циферблатних  музикантів  –
Розпочинати  нам  нового  року  лік.

Ніщо  ніяк  не  змінить  ліку  торжество,
Багатий  січень  на  свята  й  гулянки,
То  -  Старий  Рік,    то  -  Василя  й  Маланки,
А  перед  ними  –  Святий  Вечір  та  Різдво,

Й  ця  кутя,  що  з  маком,  медом  -  та  до  смаку́…
Узвар,  варенички,  м’ясце,  ковбаски,
Не  витримати  цього  можуть  па́ски,  
Завиєш  під  столом,  і  звалишся  в  кутку…

Хіба,  що  Водохреща  задасть  спи́ну?
Й  гарцює  Лютий  –  ублажає    зиму!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636887
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Лина Лу

ДОЛИНА ИСТИННОЙ БЕДНОСТИ (ПАДИ НА КОЛЕНИ)

СЕДЬМАЯ  ДОЛИНА,ПОСЛЕДНЯЯ

Пади  на  колени...у  личного  в  рабстве
Затеряны  годы  и  дни.
Пади  на  колени,  помазан  на  царство,
Сжигая  былого  огни.

Пади  на  колени,  источник  не  видим,
Пить  камфоры  сладостный  жар.
Пади  на  колени,  под  сенью  обитель,
Священный  хранит  ее  лавр.

Пади  на  колени,  путь  ломаных  линий
С  ладони  уже  не  стереть,
Пади  на  колени,  прозренье  морщинит
Причастного  таинства  -  Смерть...

Пади  на  колени,  покоясь  в  мученьях,
Живя,  не  изведав  любви.
Пади  на  колени,  истоками  тленье
И  казнь...На  коленях...живи.
19.01.2016.

Те,  что    взмывают    в    небеса    единения    и    достигают    моря
Совершенной  Истины,  почитают  град  сей  -  а  он  есть  стоянка  жизни
в    Боге    -    крайней    стоянкой  для  причастного  тайнам  и  конечной
отчизной  для  любящих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636928
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


OlgaSydoruk

Я умею:

Я  умею:  струнами  до  нерва...
Я  умею:словом    удивлять...
Просыпаться(если  нужно)  первой...
И  овечек  перед  сном  считать!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636863
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016


OlgaSydoruk

За мгновение одно…

Экспромт

Белоснежное  панно  раму  шире  раздвигало...
Время  медленно  текло...
Стрелки  нехотя  толкало...
Время  медленно  текло...
Стрелки  в  завтра  убегали...За  мгновение  одно...
За  мгновение  -  по  спирали...
За  мгновение  одно  -  пролистали  все  страницы...
Накормили  снегирей...Напоили  их  водицей...
За  мгновение  одно  -  согревали  и  карали...
Белоснежное  панно  хлопья  снега  укрывали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636823
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

В  комнате  моей  живет  красивая
Медленная  черная  змея;
Как  и  я,  такая  же  ленивая
И  холодная,  как  я.

Вечером  слагаю  сказки  чудные
На  ковре  у  красного  огня,
А  она  глазами  изумрудными
Равнодушно  смотрит  на  меня.

Ночью  слышат  стонущие  жалобы
Мертвые,  немые  образа...
Я  иного,  верно,  пожелала  бы,
Если  б  не  змеиные  глаза.

Только  утром  снова  я,  покорная,
Таю,  словно  тонкая  свеча...
И  тогда  сползает  лента  черная
С  низко  обнаженного  плеча.

                   _  *  _

У  моїй  кімнаточці  живе  красива
Чорна  непоспішлива  змія.
Як  і  я,  вона  така  ж  лінива
І  холодна,  як  і  я.

Ввечері  казки  складаю  повні  дива
Я  на  кИлимі  біля  червоного  вогню,
А  вона  в  мій  бік,  немов  смарагд,  очима
Дивиться,  байдужість  в  них  ловлю.

Слухають  вночі,  як  стогнуть  нарікання,
Образи  і  мертві,  і  німі.
Іншими,  мабуть,  були  б  бажання,
Як  би  не  зміїні  очі  ті.

Тільки  вранці  я  покірна,  як  і  вчора,
Тану,  як  тонесенька  свіча...
І  тоді  сповзає  стрічка  чорна
З  майже  голого  мого  плеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636505
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


OlgaSydoruk

Унесите на те острова…

Унесите  на  те  острова  (цвета  радуги),паруса!..
Куда  звёзды  летят  всегда!..
Где  зимою  живёт  весна!..
Обретая  инь  и  янь!..
И  где  золото  круглых  бань!..
Где  лишь  белая  полоса
Притяжением  светлого  дня...
Где  пожертвуют(  для  любви)...
И  не  спросят:откуда  ты?..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636312
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


OlgaSydoruk

Не нужно строчек за поля…

Тремоло-дрожь  в  коленях,
Срывающий  голос  фальцет...
Первый(с  седьмой  параллели)  
Мне  дочитает  сонет?..
Не  нужно  только  слов  на  ветер...
Не  нужно  строчек  за  поля...
Такой  холодный  этот  вечер...
Такая  белая  земля...
Куда  девались  тени  крыльев
Из  отражений  в  зеркалах?..
Продолжит  он  мотивы  грусти
И  скажет  тёплые  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636302
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабусі Соні №8…квіти біля хати

Посіяла  мати
Квіти  біля  хати.
Щоб  було  де  бджілкам
Медочок  збирати.
Бджілки  прилетіли,
На  квіточки  сіли,
Набрали  медочку  –
Понесли  синочку.  
Сонечко  гаряче
За  обрій  сідає,
А  мати  в  гостину
Синочка  чекає.
«Приїзджай  частіше,
Синочку  до  хати,
Бо  можеш  матусі  
В  живих  не  застати».
Приїхав  синочок
Тай  став  біля  тину:
Виносять  із  хати
Нову  домовину.
Матінка  синочка
Так  довго  чекала:
Прощального  слова
Йому  не  сказала…  
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636328
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


ТАИСИЯ

Жизнь должна " бить ключом"

Я  б  умчалась  за  Ним  на  века  -
Столь  утрата  моя  велика!
С    головой    окунаюсь  в  дела.
Пребываю  в  своём  амплуа…

Интернет  собирает  друзей.
Среди  них  и  мои    сыновья…
И  становится    сразу    теплей.
Снова    вместе  вся  наша  семья.

Но  порою  приходит  хандра.
Собираю  походный  рюкзак.
Это  значит  –  в  дорогу  пора!
Вы  поверьте,  всё  в  наших  руках.

В  жизни  каждого  много  тревог.
Тосковать  и    грустить    есть    о    чём!
Но  Господь  мне  поверить  помог  –  
Жизнь  до  смерти  должна  "бить  ключом".

И  журчащим  бежать  ручейком.




17.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636440
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


НАДЕЖДА М.

З Днем народження, Оксанко Корозлик….


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PHuG8wOcMKE  [/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JaCbYIxzm4Y          
[/youtube]



Пролісок  пробивсь  крізь  товщу  снігу.
Подививсь  навколо...  ще  зима.
Дуже  схоже  щось  так  на  відлигу,
Тільки  от  весни  іще  нема.

Сумно  стало  тільки  на  хвилинку...
Я  ж  родився,  нащо  тут  журба?
Те,  що  навкруги  ще    не  травинки,
Це  для  зим,  ми  знаєм,  не  біда.

А  на  небі    світить  ясне  сонечко.
Хмарки,  ніби  лілії  цвітуть.
А  батьки  радіють  своїй  донечці.
Хай  щасливим  буде  життя  путь.  

А  удача  ллється  через  вінця.
Радість  і  добробут  б"ють  ключем.
Дай,  Господь,  здоров"я  милій  жінці.
Тій,  що  ми  Оксаною  зовем.

Хай  здійсниться  те,  про  що  ти  мріяла.
Легко,  щоб    по  світу  крокувать.
Доброту,  щоб    ласку  людям  сіяла.
Друзів,  котрі  люблять,  пам"ятать...





 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636423
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Кадет

Взор на двор

Было  время,  -  весьма  не  хитёр  был  уклад,
И  лежали  дрова  на  дворе…
И  естественно  был  не  так  пристален  взгляд
В  загогулины  в  календаре…

Был  гораздо  пышней  и  смешней  снегопад,
Приходила  зима  в  октябре…
И  слова  приходили,  порой  невпопад…
И  так  сладко  спалось  на  заре…

Время  съело  огрызки  событий  и  дат…
Не  признаться  в  любви  на  коре…
Безнадёжно,  увы,  пламенеет  закат,
Как  сырые  дрова  на  костре…

И  всё  чаще  теперь  обращается  взор
В  те  края,  где  трава  на  дворе…
Где  петух  поутру,  взгромоздясь  на  забор,
Исполняет  осанну  заре…

январь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636426
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Олекса Удайко

ЯК ТАМ… НА СЬОМОМУ?

   [i]Уявив  себе...  таким  собі  мартівським  Бегемотом.  І  пофантазував  
   "маненько"...  А  тема  моіx  "безвинниx"  фантазый    дещо  xвилююча.
   Вітак,  вставляючи  вірша,  зле  розклеівся  і  загубив  (назавше!)  
   свою  фабулу...  фантазію  прийшлось  відновлювати  по  пам'яті.  
   Боюсь,      що  саме  вузлові  моменти  вірша  таки  розгубив...  
   по  дорозі.  Відтак  маю  проxання:  а)  вибачити;  
   б)  доповнити...
   Xто  чим  може...  [/i]
 [youtube]https://youtu.be/asoDIJup0Uw[/youtube]

[i][b][color="#02b87b"]Як  там…  на  сьомому?..
Як  там?..
Дійсність    чи  спомини  –
Такти?..

Я  про  наркотики,
Звісно...
Ті,  що  від  дотиків  –
Тісно.

Квазі-наркотики?..  
Квазі…
Капосні  котики  –  
В  пазли…

Дивні  наркотики!    
Xочеться…
В  шалі  співдотику
Мочаться…

Ранок.  У  мороці…
Мало…
Сонце  -  у  торопі…  
Встало…

Ранок  надворі?  Десь
Дівся…
Го́ло  в  коморі?  Та  –
Біс  з  ним!..[/color]
[/b]
16.01.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636360
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Любовь  покоряет  обманно,
Напевом  простым,  неискусным.
Ещё  так  недавно  -  странно
Ты  не  был  седым  и  грустным.

И  когда  она  улыбалась,
В  садах  твоих,  в  доме,  в  поле,
Повсюду  тебе  казалось,
Что  вольный  ты  и  на  воле.

Был  светел  ты,  взятый  ею
И  пивший  её  отравы.
Ведь  звёзды  были  крупнее,
Ведь  пахли  иначе  травы
Осенние  травы.

                 _  *  _

Любов  підкоря  ілюзійно,
Наспівом  простим,  неумілим.
Ще  зовсім  недавно  -  дивно
Не  був  ти  сумним  і  сивим.

Й  коли  вона  знов  усміхалась
В  садках  твоїх,  хаті  й  полі,
Тобі  скрізь  чомусь  здавалось,
Що  вільний  ти  і  на  волі.

Ти,  нею  взятий,  світлішав,
Отрути  її  пив  радше.
Були  ж  бо  зірки  крупніші
І  трави  пахли  інакше,
Як  осінню  завше.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636261
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016


Потусторонний

Зимний вечер.

Лабиринты  пустеющих  улиц.
Мысли,  в  общем-то,  и  ни  о  чём.
Город,  мученически  ссутулясь,  
Умолял  не  идти  за  врачом.

Зимний  вечер      унылым    паяцем,
С  угольками  погашенных  глаз,
Издевательски,    злобно    кривлялся,
Находя  в  этом  новый  экстаз.

Соблазнительным  было  лишь  небо.
Чем  бездоннее  -  яростней  страсть.
Как  же  тёмные  страхи  нелепы,
Как  же  хочется  в  нежность  упасть.

Нарушать  все  запреты,  границы.
Их  так    много  на  грешной  Земле.
Обречённостью  млечной  клубиться
И  мечтой  растворяться  во  мгле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636183
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016


OlgaSydoruk

Я только слова пишу…

Экспромт

Когда  зажигаю  свечу,
То  прячется  в  угол  страх...
Я  только  слова  пишу...
И  не  такие,чтоб  "ах"!..
Я  просто  пишу  стихи!..  
И  не  вникаю  в  "ямб"!..
И  не  держу  "хорей"!..
И  не  хочу  дифирамб!..
Я  просто  дышу  в  словах!..
Вяжу  их  узлами  и  цепью!..
Узорами  на  песках!..
Ударом  по  телу  плетью!..
Касаниями  души...
И  поцелуем  французским...
О  жизни  и  о  любви(под  соусом  сладко  -  грустным)...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635948
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016


OlgaSydoruk

И для чего те многоточия?. .

Экспромт

О  чем  писать,когда  не  хочешь?..
О  чём  молчать  и  слёз  не  лить?..
Что  забывать  без  заморочек?..
И  что  не  сметь  разворошить?..
Куда  бежать  от  мыслей  срочных?..
Как  уложить,когда  не  спит?..
И  для  чего  те  многоточия?..
Чтоб  вечность  помнить?..
Чтобы  жить?..
А  можно:  я  к  тебе  приеду?..
А  можно:  только  обниму?..
А  можно:  все  ответы  в  среду?..
И  никуда  я  не  уйду?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635949
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабці Соні №7…котичок сіренький

У  бабусі  аж  два  гусі
По  двору  ходили,
На  пташиній  своїй  мові
Про  щось  говорили.

Півник,як  господар,  
По  садочку  ходить,
Своїх  курок  -  чубатурок
По  садочку  водить.

Курочка  рябенька  
Вдалася  на  вроду.
Своїх  курчат
                             малесеньких
Водить  по  городу.

А  ще  живе  у  бабусі
Котичок  сіренький.
Він  такий  хитрющий,
Як  правнук  маленький.

Бабуленька  така  рада,
Є  з  ким  говорити.
Свою  душу  наболілу
Є  кому  відкрити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636063
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Лина Ланская

А ХОЧЕШ ФІЛІЖАНКУ КАВИ?

А  хочеш  філіжанку  кави?
Завмерло  серце,  просить  віски.
Як  лити,  до  якої  риски
Криваву    Мері?  Для  забави,

Ковточок  бренді  золотавий
Налий  один  і  близько-близько
Сідай  отут,  схиляйся  низько,
Тремчу,  бо  буревій  лукавий

Лякає  солодко,  заграву
В  душі  здіймає,  сипле  бризки  -
Твій  погляд,  до  намиста  низки
Торкнувся,  влаштував  облаву.

Здалось  жнива,  буяють  трави.
Січневий    Місяць  срібним  диском
Нас  засліпив  зимовим  блиском  -
Бажання  знову  балом  править.
15.01.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636049
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Радченко

На серці так важко

І  ніби  нічого  не  сталося:
Он,  сонце  за  гору  тіка
І  небо  у  річці  купається,
Та  й  ниточка  стежки  тонка
В  траві  заховалась  нескошеній,
Мабуть,  утомилась  за  день?
В  полон  мене  візьмуть  непрошені
Думки,  які  сипе  із  жмень
Життя,  що  не  може  без  сумнівів
Прожити  й  мені  не  дає  -
І  в  душу  вже  хмари  насунули,
Й  на  серці  так  важко  стає.
Та  де  ж  воно  те  перемирення?
А  в  відповідь  -  відчай:  війна...
Допоки  ж  пусті  слухать  скімлення,
В  яких  правди  й  краплі  нема?
Дивлюсь  на  онука  дорослого  -
Та  тільки  б  було  все  гаразд.
В  молитвах  до  неба  високого
Звертаюсь  за  день  я  не  раз.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636086
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.01.2016


Шип Сергей

Собой заполнить пустоту…

Собой  заполнить  пустоту  
И  многоточьем  сделать  точку.  
В  прыжке  осилить  высоту,  
Найти  единую  цепочку,  
Что  свяжет  тысячи  идей  
И  смысл  вдохнет  в  рубцы  и  раны.  
Стать  человеком  средь  людей,  
Среди  титанов  стать  титаном.  
И,  покидая  Вечный  Бой,  
Шагнуть  за  край  мирских  законов.  
Непобежденным  пустотой,  
А  значит  –  Истиной  спасенным.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635834
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016


OlgaSydoruk

Моя река течёт от лета…

Экспромт

Моя  река  течёт  от  лета...
Из  века  прошлого(признанием  грёз)...
Прохладою  сокрыта  где  то...
Её  причалы  -  место  встреч  и  слёз...
Моя  река  -  горячая,как  пламя...
Над  нею  тает  твёрдый  лёд...
Она  с  конца  в  своё  начало  
Приветы  парусами  шлёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635799
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Дід Миколай

Щедрик - Чарівник

Із  засніжених      доріг,  
Прийшо  свято  на  поріг.
З  неба    Щедрик  -  чарівник,
Сипле    перли  на  рушник.  
Сріблом    піниться  земля,
Застелив    яри  й  поля.
Через  гори  і  долини
Линуть  співи  янголині.
Подарунки  у  пакунках,
Принесла  зима  –  Чаклунка.
Щедрик  в  хаті    й  на  дворі,
Несе  радість  дітворі.
За  щедрівки  від  Чаклунки,
Мають  дітки  подарунки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635757
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


OlgaSydoruk

Её таинственный берилл…

Экспромт

Ты  слышишь  колокол  тиши,
Дарующий  тревогам  штиль?..
Он,словно,из  самой  души:
Её  таинственный  берилл...
Он  -  вены  рек...
Он  -  их  исток...
Незаменимый  поводырь
Слепцов  неведомых  дорог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635742
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


НАДЕЖДА М.

Дивляться на мене сірі очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgjBkHbUbTA  [/youtube]


Дивляться  на  мене  сірі  очі.
Ні,  вони  не  схожі  на  туман.
Як  світанок,  що  родився  з  ночі.
І  такі  не  схожі  на  обман.

Щирі,  із  іскринкою  печалі.
Тихо  випромінюють  тепло.
Відчуваю:  ллються  ніжні  чари...
Із  душі  відразу  відлягло.

Милі,  неповторні,  незабутні.
Як  боялась  вас  було  підчас.
Та  бувають  вогники  відсутні,
Так  боюсь  розчарування  в  вас.

Я  їх  упізнаю  серед    інших.
Доброта  душевна  без  прикрас.
Дорогих  і  трохи,  знаю,  грішних,
Але  так  потрібних  повсякчас...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635729
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Вячеслав Рындин

В бреге бухта серая…

[b]В  бреге  бухта  серая  серый  гриф  домов
Каравеллы  серые  серых  парусов
Наважденья  серые  серый  звон  гудков
Волокутся  серые  в  серый  фон  крестов…[/b]
_______
[i][b]В  небе  нега  белая  белых  облаков
Корабелы  белые  белых  берегов
Чайки  крылья  белые  с  белых  островов
Уплывают  белые  в  белый  путь  веков…[/b]
[/i]
14.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635753
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


OlgaSydoruk

Разметался завиток на подушке белой…

Если  счастлив  человек,забывает  бурю...
Ремесло  любимой  век    -  тяжкое  в  натуре...
Делят  истину  в  ломтях,а  не  в  крохах(  свыше)...
В  Шамбале,наверно,снег  -  с  лепесточков  вишен...
Разметался  завиток  на  подушке  белой...
Ржаво  -рыжий  колосок  для  букета  -  спелый...
Тень  сиреневая  век  -  от  небес  лазури...  
Розы  белые  -зиме...Алые  -  июлю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635496
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Макієвська

Я б до тебе…Я б для тебе…

Я    злетіла  б  до  тебе    співочою  пташкою
Та  не  виросли  в  мене    пташинії  крила,
Я    повзла  б  до  тебе  маленькою  мурашкою
Та  на  шляху  мене    буревієм    накрило.

Можливо    полетіла  б  легкою  пір"їною
Та  не  піднімають  мене  злі  вітровії,
Можливо  б    квітковою  пелюсткою    хмІльною
Та    в  терновім  вінку  пелюстки  восковії  .

Я  б  піднялася    в  вирій,  кульбабкою  милою
Та  сльози  до  землі  як  пушинку  прибили,
Я      дістала  б  високою  морською  хвилею
Та  зима  й  мороз  її́  в  лід    перетворили  .

Можливо      я  потекла  б  річечкою  дзвінкою
Та  каченяток    мені  треба    доглядати,
Можливо  б    торкнулась  душі,  піснею  палкою
Та  голос  потрібно  у  вогні  гартувати.

Я  вже  танцююча  сніжинка  на  твоїх  віях,
Ти  цього  навіть  аж  ніяк    не  уявляєш,
Я  тану  цілунком  на  вустах  в  танках-завіях...
Для  тебе  я  чаклунка,  фея...Що    бажаєш?

Можливо  Янгол...  В  твоїх  чи  своїх  фантазіях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Лина Ланская

ЗНАЄШ

Знаєш,    я  так  не  вмію  -
Сказаному  не  вірить,
Холодом  обігріти,  а  у  вогні  втопить.
Мріяти?..я  не  смію,
Різати,  потім  мірять,
Як  там  болить,  не  дуже?  Може  і  не  болить?

Знаєш,  чужа  до  скону.
Тільки  мені  від  того
Сонця  і  влітку  мало  -  видно  сліпа  навік.
Хочеш,  щоб  по  закону?
Тільки  усе  від  Нього,
А  якщо  воля  Божа,  то  на  життя  -  відлік.

Знаєш,  руде  волосся
Вже  у  снігах,  не  сяє.
В  чорному  оксамиті  погляд  твій  заблукав.
Може  лишень  здалося,                                      
Тільки  не  докоряю  -
Хтось  на  окремі  ноти  нашу  любов  розклав.
12.01.2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635296
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Богданочка

Вітер

Вже  нічого  не  буде  так  само,  як  було  раніше,
Що  би  ми  не  робили,  які  б  не  казали  слова.
Вітер  в  грудях  моїх  завиває  усе  жалібніше,
І  емоцій  натягнута  вкрай  у  душі  тятива.

Що  сплило  по  воді,  те  шукати  вже  сенсу  немає.
Що  горіло  в  огні,  те  не  стане  ніколи  цілим.
Моїм  внутрішнім  криком  мене  на  шматки  розриває...
Розчиняюсь  у  хмарах  сріблястих,  мов  скурений  дим.

...і  лечу,  і  кружляю...  над  світом  змарніла  примара.
Та  співаю  пісні  про  спаплюжену  Квітку-Любов.
Доглядала  її...  А  вона  -  це  спасіння?  Чи  кара?
Що,  коханий  мій,  ти  у  пелюстках  її  віднайшов?

Я  знайшла  стільки  щастя...  і  стільки  ж  пізнала  печалі.
Все  плекалась  в  долонях...  і  їх  же  вмивала  слізьми.
Я  так  хочу  минуле  прогнати  від  себе  подалі...
Шкода,  більше  не  будем  такими,  як  в  юності,  ми.

                                                                                 12.01.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635303
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Дід Миколай

Отож нехай ідуть клопоти…

Різдво  прийшло  у  кожну  хату,
Принесло  радість  із  небес.
Вдягнувши  шапку  волохату,
Сніжок  танцює  полонез.

Вітаю  друже  тебе  з  св’ятом!
Тобі  здоровл'я  від  душі.
Давно  для  мене  ти  є  братом,
Про  це  пишу  тобі  в  вірші.

Чого  тобі  скажи  бажати…  
Тепла  побільше…  і  щодня.
Із  днем  народження  вітати
Ще  будуть…  друзі  і  рідня.

У  цьому    вимученім  світі,
Не  все  гладенько  друже  є.
Й  нечистий  ставить  свої  сіті,
Та  вранці  сонечко  встає.

Отож  нехай    ідуть  клопоти,
Нехай  собі  далеко  йдуть.
Хай  лишать  радісні  турботи,
Сади  нехай  в  душі  цвітуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635161
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Лина Ланская

ДВА ВОГНИЩА

Два  вогнища  горять,  спаливши  ніч,
А  я  між  ними  на  колінах  -  плачу.
Мене  вони  не  чують  і  не  бачать,
Для  полум"я  ти  -    хмиз,  звичайна  річ.

Два  вогнища  пекельного  жалю,
Комусь  для  втіхи,  а  комусь  навіки
Кружлянням  невгамовного  шуліки,
У  відчаї  лиш,  Господа  молю...

Два  вогнища  -  ненависть  і  любов,
В  обіймах  розтікаються  смолою.
Ти  на  заваді,  вцілений  стрілою,
Метеликом  обпаленим  ізнов.

Два  вогнища  горять,  спаливши  тінь
А  умовлянням  бід  не  відмінити,
Коли  душі  захочеться  любити,
Вона  відлунням  стане  сновидінь.

Два  вогнища  зіллються  мимохіть
І  спалахнувши  незбагненним  птахом,
Відновлять  Афродіти  храм  із  плахи,
У  Вічності  любов  благословить.
12.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635152
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016


OlgaSydoruk

Тихо тенькає час…

Експромт

Після  прочитання
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634606

Тихо  тенькає  час:  я  тебе  не  зречусь...
Словом  з  колії    -  не  зіб"ю...
Я  до  тебе  душею  стільки  раз  пригорнусь,
Як  повіки  ледве  стулю...
Нехай  дзенькає  час!..
У  негоду  рушає:
Під  колючі  дощі  й  заметіль!..
Я  до  тебе  лечу!..
Та  крильми  зачіпляю
У  свідомості  раю  свій  біль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Циганова Наталія

…тобі не стачить…

Тоді  –  був  вечір…  зорею  загнаний,
напившись  сутінок  –  в  небо  падав…
І  ніч  байдуже  стояла  в  савані,
коли  лишилась  я  безпорадна…
коли  мій  обрій  палав  на  вогнищі…

…а  чи  не  це  ти  хотів  побачить?
Дивись  же  –  тлію…  
ще  тлію…
поки  ще…

…шкода  –  згасити  тобі  не  стачить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635137
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Потусторонний

Напишу для души пару строк…

Напишу  для  души  пару  строк...
Чтобы  боль  от  ошибок  не  мучила.
В  каждом  тлеет    духовный  порок,
Разгораясь  от  случая  к  случаю.

Так  легко  превратиться    в  пожар
Даже  самому  слабому  пламени.
Научить  бы  себя  уважать
И  чужим  не  размахивать  знаменем.

Не  завидовать,  не  шельмовать!
Не  гордиться    поступками  дикими.
Принимать    свою    Родину-мать.
Даже  если  она  тебя  выкинет.

Научиться  бы  Бога  любить!
Неподдельно.      Пронзительно-искренне.
Вот  тогда  не  покажется  жизнь:
Никудышной,  расхристанной