A.Kar-Te: Вибране

Vol_ly

Приручи… бо зима надто близько

Приручи  мене,  вовче,  та  так,  як  раніше  нікому
Не  вдавалось.  Зима  надто  близько...  Накриє  стежки
Білосніжною  ковдрою  снігу  –  мені  вже  додому
Повертати  запізно.  Не  схочеш,  тоді  на  шматки

Роздери  моє  серце  /коли  я  тобі  не  потрібна/.
Бо  насправді  мене  вже  немає  /зотліли  й  сліди/,  
Бо  в  мені  тільки  звуки  печалі  на  вірші  подібні,  
Безіменні  пустелі,  де  в  квіти  вбирались  сади.

Бачу…  погляд  голодний…  Ти  зважуєш  /справді?/  свій  вибір:
Між  єством  хижака  й  океаном  моїх  божевіль.
Чи  побачив  в  мені  під  прицілом  ти  звіра?  /Не  схибив…/
Ефемерних  боїв  в  голові  перероджений  хміль.

Як  заступиш  за  лінію  пульсу,  то  ввести  в  оману
Ти  себе  не  дозволь:  там  вистукує  ритм  часохід.
Приручи  мене,  доки  я  вітром  над  степом  не  стану.
Приручи  мене,  вовче,  як  війни  покличуть  на  схід…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Лина Ланская

РУДА ОСІНЬ



Відучора  новини  сумні  і  порожні  -  
Десь  дощить  і  сказилися  ціни
І  світанки  холодні,  і  ночі  тривожні,
Рвуться  хмари...чи  грози,  чи  міни?

Відучора  у  осінь  не  бабине  літо,
Завітало,  зморозивши  душу.
Крижаним  яблуневим  незамайманим  цвітом
Засипає  калину  і  ружу.

Відучора  вінками,  на  покуті  -  гості,
Вихвалялись  завмерлі  ікони,
Пелюстками  засипані  лави  і  поспіль
Тужно  струни  ридають  і    дзвони.

Відучора  прощалося  серце  з  душею
Вже  укотре,  сміливо-гріховне,
Залишаючи  Віру  й  Любов  за  межею
І  Надію  -    маля  невгамовне.

Відучора  новини  сумні,  бо  щоднини
Ніч  все  довша,  як  нитка  намиста.
Святкувала  бурштинно-гіркі  роковини,
Руда  Осінь  -  чаклунка  перлиста.
30  09.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691623
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Макієвська

Я пью вино твоих губ, хмельное…

[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/18/15108315.gif[/img]

http://www.playcast.ru/view/8445115/1243cb425c0dc1f6b64f71c38066dfe5289e292apl
http://www.liveinternet.ru/users/4734325/post386070143/
http://www.playcast.ru/view/8682836/19db9ead367253cabd66ee2fa2ddb0b55fb04297

Бросаясь  в    омут  любви  с    головою,
Я  пью  вино  твоих  губ,  хмельное,
Тону  в  нежной  истоме  ласковых  рук,
Никогда  не  забыть  мне  сладких  мук.

Пьянит  слегка,  терпкий  запах  мигдаля,
Твой  флер,  сводит  меня  с  ума,  шаля,
От  шёлка  кожи,  пробегает  волна,
Я  ныряю  в  море  страсти...до  дна,
А  там...  Ух  и  глубина!....  Бездна  одна...
И    поля...  цвета  васильков  и  льна....

Захватывает  твоих  глаз  синева,
Манит  в  небеса,  в  действо  волшебства...
Зовёт  в  даль,  туда  где  счастье  и  где  рай,
Где  только  ты  и  я,...и  вечный  май...

Растворяюсь  в  их  плену  по  кусочку,
До  самой  точки...Целуя  в  мочку
Ушка  и  в  завиток...  я  от  чувств  кричу,
В  бездну  иль  в  небеса...  точкой  лечу,
Души  от  одиночества  излечу...
Мне  это  ещё  по  плечу...тсс...молчу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691639
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


НАДЕЖДА М.

Осіння мелодія…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTLNGezd2XU  [/youtube]    


Осінній  вечір...  Місяць  випливає.
Із  хвильками  ще  грається  ріка.
Доріжку  срібну  місяць  прокладає.
Та  як  пройти?  Чи  річка  ця  мілка?

Ступає  обережно  осінь    в  річку.
Кида  під  ноги  жовті  килимки.
Та  як  ступити  їй  на  срібну  стрічку?
Не  покидають  осінь  ці  думки.

Уважно  поглядає  на  стежину...
Цариця  я,  то  значить  зможу  все.
Думки  оці  роїлись  лиш  хвилину...
Усмішка  освітила  їй  лице.

Зайшов  за  хмари  місяць.  Тут  доріжка
Кудись  поділась  раптом  без  сліда.
Скінчилась  оця  місячна  інтрижка...
З-за  хмари  місяць  знову  вигляда....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691436
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Лина Ланская

НА КІНЧИКУ ТВОГО ПЕРА.

На  кінчику  твого  пера    –    душа,
Розгублена  і  зовсім  безпорадна,
Не  варта  навіть  мідного  гроша,
Якщо  її  не  знайде  Аріадна,
Щоб  кинути  клубок.

На  кінчику  твого  пера  тремтить,
В  своїй  любові  просто  неосяжна.
Один  лиш  порух  -  незбагненна  мить
Усі  образи  образом  приспить
Найтоншою  з  думок.

На  кінчику  твого  пера  -  мечі,
Від  заздрощів  найліпша  колисанка.
Танцює  вістря,  лезом  на  плечі
По  краплі  цідить  муст  хмільна  вакханка  -
Один  невірний  крок...

На  кінчику  твого  пера  -  перо
Чи  Ангела,  чи  Змія,  чи  Жар-птиці?
Піїте,  може  то  ТВОЄ  Ребро
Цілунками  нагадує  правиці:
Вінки  тернові  -  для  зірок.
25.09.16


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691309
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Лина Лу

ПЛАКАЛА ЖЕНЩИНА

Плакала  женщина,  слез  не  скрывая.
Столько  отчаянья,  дождь  среди  стужи,
На  остановке  конечной  трамвая.
В  мелкие  клочья    -  билетик...не  нужен.

В  мелкие  клочья  -  за  ветром  и  оземь
Снова  униженно  в  землю  вжимаясь,
Золото  ржавчиной  вытеснит  осень,
Вслед  уходящему  в  лето  трамваю.

Вслед  уходящему  в  лето,  решая
Как  же  ей  быть?..  На  колени  ладошка,
Маленькой  девочки:  "Ты  ведь  большая,
Плакать  не  надо!.."  и  топнула  ножкой.

Плакать  не  надо...  наверное  просто
Кроха  чужие  слова  повторяя,
Брошенный  кем-то,  увидела  остров
На  остановке  конечной  трамвая...
28.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691359
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Владимир Зозуля

И сердце сердцу говорит

Всё,  что  так  сердцу  мило
Жалко  в  себе  терять.
Жалко  того,  что  было…
Жалко,  ебёна  мать!
Аж,  до  тоски  зеленой
Льющейся  на  слова…
Жизнь  словно  ветка  клена
Пилится  на  дрова...  
Жаль  на  подсохшей  ветке
Нежный  еще  листок.
Жаль,  что  слова  так  едки
В  дыме  тоски  густом.  
Жаль,  что  на  дне  осталось
Чувства  лишь  на  стопарь.
Жаль,  что  мужская  жалость
Так  на  слезу  скупа.
Жаль!..
Но  не  ветку-палку…
Жизнь  не  кленовый  пень.
Что-то  другое  жалко
Сердцу  терять  в  себе...
Слов  вот  не  жалко  вовсе,
Но  безвозвратно  жаль
Чувств-журавлей,  под  осень,
Вновь  полетевших  вдаль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691451
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Lana P.

ЧИ В КАЗЦІ?. .

Чи  в  казці,  а  чи  наяву,
Піймала  ноту  дощову
Пора  осіння  золота.
Забула  про  свої  літа
І  подалася  у  танок.
Зірвала  не  один  листок
З  дерев,  жоржин  і  хризантем  —
Все  набирала  жвавий  темп.
Згубила  в  лузі  чобіток,
А  павутинковий  вінок  
Із  журавлями  зринув  ввись.
Чи  віддадуть  його  колись?..
Зустріла  сивий  морозець.
Відчула,  що  прийшов  кінець…
І  перед  величчю  зими
Упала  ниць  на  сніг  грудьми.        23/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691105
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Lana P.

ЧИ В КАЗЦІ?. .

Чи  в  казці,  а  чи  наяву,
Піймала  ноту  дощову
Пора  осіння  золота.
Забула  про  свої  літа
І  подалася  у  танок.
Зірвала  не  один  листок
З  дерев,  жоржин  і  хризантем  —
Все  набирала  жвавий  темп.
Згубила  в  лузі  чобіток,
А  павутинковий  вінок  
Із  журавлями  зринув  ввись.
Чи  віддадуть  його  колись?..
Зустріла  сивий  морозець.
Відчула,  що  прийшов  кінець…
І  перед  величчю  зими
Упала  ниць  на  сніг  грудьми.        23/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691105
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Лина Ланская

АЙСТРА

Вона  була...щоднини,  щохвилини.
Як  зручна  річ  і  завжди  під  рукою.
Безмовно  йшла,  як  кликав  за  собою,
Вона  з  ребра,  а  він  таки  із  глини.

Вона  була  в  коханні  невгамовна,
А  він  топив  ті  пристрасті  у  настрій.
Вона  любила  до  нестями,  айстри,
Спорідненість  якась,  неначе  кровна.

Вона  була  спокійно-домовита,
А  він  за  обрій  день  який  збирався.
В  піжмурки  з  мріями  укотре,  грався,
А  мрія  та  така  несамовита.

Вона  була  звичайна  і  буденна,
Йому  бажалось  Анджеліну  Джолі
І  сипав  їй  на  рани  жмені  солі.
Душа  його  чомусь  така  злиденна?

Вона  була,  а  він  ногами  в  двері...
Хотів  розправити  без  неї  крила.
Вона  ж  любила,  так  його  любила,
Забула  мудрість  Тайної  вечері.

Вона  була  метелик  легкокрилий,
В  косі  шовковій  осінь  заблукала.
Ще  майже  півжиття  його  чекала
Ну  як  він  там,  розгублений,  безсилий?

Вона  була...коли  він  схаменувся,  -
Ще  може  в  ноги  впасти,  та  запізно.
Сміялась  доля  так  дошкульно  й  грізно,
Куди  ти  пнувся?  Навіть  не  здригнувся.

Вона  була,  тепер  її  немає.
В  краях  заморських  квилить,  як  зозуля.
Коли  той  спомин  дошкуляє  й  муля,
Тоді  він  руки  в  відчаї  ламає.

Вона  у  квітах  губиться  росою,
Колись,  як  айстра,  відцвіте  і  піде.
Росою  очі,  доки  сонце  зійде,
Нехай  не  виїсть,  вмиється  сльозою.

Вона  була...щоднини,  щохвилини.
Як  зручна  річ  і  завжди  під  рукою.
Безмовно  йшла,  як  кликав  за  собою,
Вона  з  ребра,  а  він  таки  із  глини.
26.09  16

Персефона  –  нещасна  дружина  Аіда,  який  правив  підземним  царством.  Він  насильно  взяв  її  в  дружини,  викравши  у  матері  Деметри.  Боги  наказали  їй  проводити  не  менше  половини  свого  життя  (осінь  і  зиму)  в  обителі  чоловіка,  тому  рік  за  роком  вона  опускалася  під  землю  з  приходом  холодів.
Легенда  про  квітку  стверджує,  що  колись,  в  кінці  серпня  Персефона  помітила  закоханих  юнака  і  дівчину,  які  обмінювалися  поцілунками,  будучи  прихованими  нічним  мороком.  Персефона,  позбавлена  любові  і  вимушена  незабаром  вирушити  до  Аїду,  заридала  від  відчаю.  Сльози  страдниці  перетворювалися  в  зоряний  пил,  що  опускається  на  землю  і  розквітає    чудовими  айстрами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690844
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Кадет

Бляха-муха колобок

Какая,  блин,  проблема,  где  не  спать?
Что  на  полу,  а  что  на  потолке…
По  крайней  мере,  не  скрипит  кровать,
Когда  висишь  себе  на  волоске…

Висишь,  как  затаившийся  паук,
В  углу  своей  совдеповской  норы…
И  даже  крови  лопоухих  мух
Испить  не  тянет  с  некоей  поры…

Не  тянет  совершенно  ни  на  что…  
Ну,  разве  что  дерябнуть  да  пожрать…
И  даже  конь  в  сиреневом  пальто
Не  соблазняет  от  души  поржать…

Похоже,  что  ни  ямб  и  ни  хорей
Уже  не  в  силах  чудо  совершить…
Обидно  за  наивных  дикарей,
Способных  только  всё  вокруг  крушить…

Не  получилось  сбросить  горы  с  плеч  
И  никакой  урок  не  будет  впрок,
Коль  умудрились  мы  себе  испечь
Такой  вот,  бляха-муха,  колобок...

сентябрь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690840
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


НАДЕЖДА М.

Я так люблю…

Я  так  люблю  вітри,  що  дують  в  спину.
Хіба  даремно  їх  попутними  зовуть?
Нехай    вітрила    понесуть    без  спину
В  країну,  де  правда  і  добро  живуть.

Та  не  люблю  людей,  що  за  спиною,
Ховаючись,  бажають  людям  зла.
І  нехтують  ще  мудрістю  святою:
Щоб  доброта  в  серцях  людських  жила.

Буває,  що  плює  вам  хтось  у  спину.  
Нема  біди  –  попереду  йдете.  
Своєї  не  вбачаючи  провини,  
Розумний  нечестивця  обійде

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690637
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Lana P.

ПОРА БАЛАНСУ

Пора  балансу,  рівноваги,
Як  листя  падає  на  ваги
Землі.

Повітря  лагідне,  полинне
Голубить  небо  павутинне,
В  теплі.

Під  пильним  поглядом  Світила,
Стесали  в  леті  свої  крила
Джмелі.

Дрімає  ліс  у  позолоті.
Лишили  чаплі  на  болоті
Жалі.

Осіли  мовчазні  тумани,
Накинувши  важкі  сутани,
В  імлі.

Тримає  осінь  у  покорі
Кораблик  з  листя,  як  на  морі,
В  ріллі.

Осінньо-тихе  шепотіння
Нагадує  дощу  моління,
На  склі.

Душа  впивається  красою,
Як  сонце  сходить  над  росою
В  ці  дні.                                                                                  24/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690635
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Лина Ланская

З ТОБОЮ В ОСІНЬ, НАЧЕ У ЖНИВА

З  тобою  в  осінь,  наче  у  жнива.
Невже  дощило?  -  спрага  до  знемоги
І  передчасно,  -  пристрасті  пологи,
Мереживо  спадає  з  рукава.

Мереживом  засніжений  перкаль,
Неприспаної  до  світання  ночі,
Лиш  заважає  і  терпіння  точить.
Душа  скорилась,  любий  сенешаль.

Душа  бринить,  обпечена  до  сліз.
Зумисне  дражниш,  зацвіту  червоним,
А  ти  лиш  видаєшся  трохи  сонним
Твій  дотик  -  незакінчений  ескіз.

Твій  дотик  вічним  спалює  вогнем,
Зволожує,щоб  повінню  розлитись,
Щоб  невгамовно  пити  не  напитись,
Маленька  доки  смерть  не  омине.

Маленька...чи  померла,  чи    жива?
Бо  відтепер  ворота  того  раю,
Торкаюсь  мимоволі,  й  відчиняю...
З  тобою  в  осінь,  наче  у  жнива.

24.09.16.
Сенешаль  (або  сенешалк,  від  лат.  Senex  і  давньонім.  Scalc  -  найстарший  слуга)  -  одна  з  найвищих  придворних  посад  у  X-XII  ст.
З  часом,  однак,  він  перетворився  на  одного  з  вищих  сановників,  завідуючого  внутрішнім  розпорядком  при  дворі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690577
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Память  о  солнце  в  сердце  слабеет.
Желтей  трава.
Ветер  снежинками  ранними  веет
Едва-едва.

В  узких  каналах  уже  не  струится  -  
Стынет  вода.
Здесь  никогда  ничего  не  случится,  -  
О,  никогда!

Ива  на  небе  пустом  распластала
Веер  сквозной.
Может  быть,  лучше,  что  я  не  стала
Вашей  женой.

Память  о  солнце  в  сердце  слабеет.
Что  это?  Тьма?
Может  быть!..  За  ночь  прийти  успеет
Зима.

                                           _  "  _

Пам'ять  про  сонце  в  серці  слабіє.
Жовкне  трава.
Вітер  сніжинками  ранніми  віє
Тихо,  злегка.

Не  струменіє  в  вузеньких  каналах  -
Стигне  вода.
Тут  вже  нічого  не  трапиться,  знала.
ТОму  й  шкода!

В  небі  порожнім  верба  вже  розкрила
Віяло  наскрізне.
Може,  й  на  краще,  що  я  не  посміла
Серце  віддать  Вам  своє.

Пам'ять  про  сонце  в  серці  слабіє.
Що  це?  Пітьма?
За  ніч,  можливо,  та  й  підоспіє
Зима.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690612
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


КВолынский

Накинулась холодом…

Накинулась  холодом  осінь
На  ніжне,від  літа,  вбрання,
Неначе  пробуджена  повінь
Несеться  дощами  щодня.

Злякалося  літо  зелене,
Побігло  кудись,чи  втекло:  
Тихенько,мінливо  все  в*яне,
Неначе  й  життя  не  було.

Листочок  летить  за  листочком,
Вкривається  щемом  земля,
Заріччя  лежить  за  місточком  –  
Чорніють,горюють  поля.

Туманами  стелить  світанок:
Холонуть    гаї    і  луги,
Парує    довкілля…  І  ранок    
Пробуджує  смуток  шульги.

Готовиться  спати  природа,
Стомилась    вітрами  ходьби,
Щоденно  міняється  мода
Від  золота  до  голотьби.

Давно  попрощалися  з  літом,
І  осінь  летить  птахом  ввись…  
Душа  схаменулася  з  віком  
І  просить  мене:  «Помолись!»

Роки  вже  скосились  в  рядочок,
Від  Бога  –  найкращі  дари,
Осінні,  згорнулись  в  клубочок  –  
Нестримно  злітають    з  гори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690689
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Іванюк Ірина

Навіщо парасоля, коли дощ…

Навіщо  парасоля,  коли  дощ
вривається  на  вулиці  раптово...
Відчуй  його!  Дарма,  що  сам  промок,
вростаючи  у  землю  з  головою...

І  дихання  під  натиском  води
урівноваж,  вслухаючись  у  хлюпіт...
Стань  піснею,  стань  шелестом  верби,
вбираючи  вібрацій  мокрих  звуки...

І  ти  вже  сам  планета,  що  без  меж,-
сплелись  в  єдино  руки-струни  Бога.
Проливши  почуття  -  униз  стікай,
прозорістю  впадай  до  вод  святого!

24.09.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690652
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


ТАИСИЯ

Люблю по лесу с ножичком…

Люблю    по    лесу    с    ножичком    осеннею    порой.
Маслята    размножаются    под  каждою  сосной.

Ну  что  же,  коль    не  спрятались,  -  никто  не  виноват.
Ступайте-ка,  приятели,  в  корзинку    все  подряд.

Грибы  разнообразные  –  лисички,  дождевик…
Есть  даже  очень  важные    -      как  этот  боровик.

Иду,  куда  захочется,    душа  моя  поёт…
Друзья  перекликаются,  а  я  иду  вперёд.

Все  страхи  забываются,  влечёт  нарядный  лес.
Как  всё  же  это  здорово!  –  Попасть  в  страну  чудес!

Корзинка    наполняется,    зовут    идти  «  к  столу».
По  лесу  разлетается  призывное    «АУ»!

Поляна  накрывается,    уже  дымит  костёр…
А  значит    -  начинается    душевный  разговор…

24.    09.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690542
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


boroda171

Неуютно стало как-то

Неуютно  стало  как-то
На  четвертом  этаже…
Я  поставлен  перед  фактом,  –
Осень  бродит  неглиже.

Листья  плавают  по  лужам,
Дождик  льет  из  мелких  сит,
В  капюшоне  неуклюжем
Мой  сентябрь  опять  форсит…

Охрой  тронуты  березки
В  стайке  рдеющих  осин,
Не  таясь,  роняют  слезки
Под  старинный  клавесин.

Из-за  туч  курлычет  клином
Улетающая  грусть,
А  в  распадке  глухарином
Выглянул  упругий  груздь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690461
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Любов Ігнатова

От ми й зустрілись…

От  ми  й  зустрілись,  Осене.  Привіт!
Ти  відкоркуєш  пляшку  із  дощами?
Чи  ти  спочатку  розфарбуєш  світ,
Прикрасиш  синє  небо  журавлями?

А  можна  і  мені  з  тобою  в  ліс
Вплітать  березам  золото  у  коси,
Чи  місяцю  в  туман  сховати  ніс,
Заколихати  до  весни  покоси?

Я  сумувала,  Осене,  повір,
Моїй  душі  тебе  не  вистачало,
Вона  томилась,  ніби  дикий  звір,
В  якого  клітка  волечку  забрала...

От  ми  й  зустрілись...  через  стільки  бід...
Минули  квіти,  вишні  і  суниці...
Я  так  чекала,  Осене,  привіт!
Додати  в  чай  і  меду,  і  кориці?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Амелин

Из рассказа прохожего, который всё перепутал

Вдохновило  вот  это  весёлое  стихотворение  Ильи  Вардиева
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659697)

[b]Исповедь  памятника[/b]
[i]

Я  крепкий  чудак,  нескончаемо  крепкий  
Меня  обожают  потомки  и  предки.
Я  самый  печальный,  веселый,  бесшумный.
Меня  даже  голуби  любят  безумно.
Вовек  не  вспугну  даже  птичую  стаю.
Я  молча  стою,  не  дышу,  не  чихаю.

Залог  постоянства,  плюющий  на  моды.
Меня  не  сметут  катаклизмы  природы.
Какое  там  время,  погода  и  старость!
Завидная  доля  мне,  в  общем,  досталась.

Заботы  и  беды  людские  все  мимо,
Да  только  стоять  уже  невыносимо.
Мне  пытка  дана  бесконечная,  братцы.
Уже  двести  лет  не  могу…  почесаться.
 
7  апр.  2016г.  (первоисточник  -личный  сайт  автора  )
ID:  659697
Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
дата  надходження:  15.04.2016  09:26:04  [/i]


Это  не  пародия,  а  скорее  байка  с  элементами  первоисточника

[b]Из  рассказа  прохожего,  который  всё  перепутал[/b]

Стоял  тут  один...  "нескончаемо  крепкий",
"Светил  головой"  и  "размахивал"  кепкой,      
Не  молча  стоял  –  "выступал"  постоянно,
Не  мог  он  стоять,  как  стоят  истуканы.
К  нему  приходили  и  мамы  и  детки,
Какая-то  Роза  с  фамилией  Цеткин…    

И  Клара  была  –  та,  что  из  Люксембурга,
И  голуби  стаей  из  Санкт-Петербурга.
Спасибо,  поправили,  –  из  Петрограда!
Что-что?  Не  расслышал?!..    Да  так  вам  и  надо!

Какие  ещё  "катаклизмы  природы"?..
Вы  знаете,  сколько  здесь  было  народу?!    
А  вот  по  ночам…  –  Ой,  не  надо  смеяться!  –              
Он  от  писанины  не  мог  оторваться...    

Намедни  снесли…  обозвав  "супостатом  ",
А  мог  бы  в  музее  служить…  экспонатом.        
Своими  глазами  всё  видел  я,  братцы!
Такие  дела  в  этом  мире  творятся!
Теперь  здесь  скучает  пустой  пьедестал...    
   
А  он  –  "супостат"  –  «Капитал»  написал!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690484
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Илья Вардиев

Мой любимый дождь

Бывает  дождик-полоскун
Придет  полушутя.
Вот  череда  прозрачных  струн
Осеннего  дождя.

Любой  по-своему  хорош.
Пусть  даже  будет  град.
Ведь  это  мой  любимый  дождь
Меня  зовет  назад.

Посланий  капель  череда
Напоминает  суть.
Что  скоро  я  вернусь  ТУДА,
От  жизни  отдохнуть.

Я  в  каждой  капле  вижу  нить,
Как  ночь  за  каждым  днем.
Дорога  в  небо,  может  быть,
Рисуется  дождем.
(источник:  [url="http://chtoikak.vsego.net/filosofskaya-lirika-2/1242-moj-lyubimyj-dozhd"]личный  сайт  автора[/url])

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689865
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 25.09.2016


boroda171

Нелепый сон писаки-графомана под одну давно забытую мелодию

Сегодня  я  взбешен,  –  дурацкий  снился  сон,
Как  будто  нужно  стол  накрыть  на  тысячу  персон!
Я  повар  и  гарсон,  шинкую  патиссон,
С  утра  в  кастрюлях  трехведерных  варится  бульон…  

Из  тостеров  батон,  на  ломтики  –  бекон,
Салаты,  винегреты  и,  конечно,  сальтисон.
Закусок  миллион,  на  добрый  гарнизон…
Тут  –  щелк  в  моих  в  мозгах,  банкет  исчез…  Я  –  солдафон?
 
На  мне  комбинезон,  с  эмблемою  погон,
И  в  танке  настоящем  охраняю  я  кордон!
В  кустах  ползет  шпион,  застрял  в  стволе  патрон.
А  безопасность  нации  поставлена  на  кон…

Я  –  в  бег…  Как  Аполлон,  промчал  весь  марафон,
И,  стоя,  рукоплещет  мне  огромный  стадион…
Цветов  несут  вагон,  а  судьи  в  мегафон  –
Ура!  Ура!  Да  здравствует  наш  новый  чемпион!

Возник  духов  флакон,  марш  слышен  –  Мендельсон???
О,  только  бы  не  свадьба,  и  не  Катькин  силикон!
Но  не  знаком  фасон.  Корона.  Скипетр.  Трон…
Неужто  я  король?  Или  какой-то  фараон?

Смешно?  Запел  клаксон.  Педали,  руль,  салон,
Куда-то  вдаль  несется  заводной  автофургон.
Дорога  под  уклон,  иду  я  на  обгон,
Не  вовремя  попался  гвоздь…  И  вмиг  пробит  баллон,

Сместился  небосклон,  полиции  трезвон…
Составлен  протокол,  что,  мол,  нарушил  я  закон!
Контейнер  макарон  пропал,  прорвав  картон,
Ни  много,  и  не  мало,  а  почти  что  восемь  тонн!

Такой  большой  урон!  А  шеф  ведь  –  что  дракон…
Вам  повезло  –  не  знаете  его  вы  лексикон.
Чу  –  вальс  звучит,  бостон,  и  я  уже  пижон,
Прикид  с  иголочки  на  мне,  не  то,  что  балахон!

По  моде  на  сезон,  ну,  прямо  эталон.
На  пальце  камешек  в  кольце  –  алмаз  или  циркон?
В  петлице  свеж  бутон,  а  свет  со  всех  сторон,
С  дородной  дамой  (Катька?  Нет…)  танцую  я  чарльстон.

Вот  поворот,  наклон,  слетел  с  нее  кулон.
И  тут  вдруг  я  не  я…  Тьфу!  То  есть  я  –  аккордеон!
Я  разума  лишен,  я  издаю  лишь  стон,
По  клавишам  моим  небрежно  лупит  пустозвон…

Сосед  мой  –  саксофон,  какой  там  унисон!
Но  тут  я  превращаюсь  в  старомодный  "Ремингтон".
А  офисный  планктон  на  мне  свой  фельетон
Штампует  про  доходы  у  эстрадных  примадонн…

Проснулся  –  угнетен,  где  мой  пирамидон?
Ведь  вроде  зарекался  пить  я  на  ночь  самогон!
А  чей-то  баритон  добавил  мне  вдогон,
Что  эдаких  кошмаров  припасен  еще  рулон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690284
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Лина Ланская

У БЕЗЛАД ВПАЛА НІЧ

У  безлад  впала  ніч,  
Опівночі    -  блакить.
Щось  тихо  цокотить,
То  час  іде  навстріч.
[img]http://www.gif-mir.com/_ph/24/2/717907099.gif[/img]
В  оковах  протиріч,
Не  йде,    у  німоті  летить...

У  щасті  сліпота  -
Окраса  сірих  днів,
В  солодкому  вогні.
Та  болем  пророста
[img]https://www.stihi.ru/pics/2010/06/17/3839.gif[/img]
Підступна  гіркота  -  
Тобі  безвихідь  і  мені.

У  безвість  за  пером...
Злетіла  птиця-жар,
Душа,  як  той  лихвар,
Завмерла,  бо  зеро
[img]http://www.onelegend.ru/images/more/firebird_4.jpg[/img]
Від  безпричинних  чвар
Неспокою  пече  тавро.

У  крайнощі  -  думки.
Як  завше,  сльози  й  сміх
І  за  найменший  гріх  
Розплата  на  віки...
[img]http://flower.onego.ru/other/enc_0040.jpg[/img]
Барвінкові  вінки  -
Карає  меч  або  батіг.[img]http://cft2.mirf.ru/Articles/27/5510/Combat_crosss.jpg[/img]
22.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690303
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


НАДЕЖДА М.

Заметіль жоржинова осіння…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI  
[/youtube]


Заметіль  жоржинова  осіння.
Чом  сумуєш  під  моїм  вікном?
Чи  бракує    теплого    проміння?
Не  торкнулась  осінь  вас  крилом.

Угасають  кольори    осінні,
І  в  тиші  задумавсь  чомусь  сад,
Очі    все  ж  купаються  в  творінні,
Що  не  встиг  засипать  листопад.

Розправляйте  плечі  кольорові,
Поглядом  полиньте  до  небес.
І  додайте  фарб  моїй  любові.
І  зробіть  це  чудо  із  чудес.

Хай  вона  квітує  поміж  вами,
Не  зляка  зимова  заметіль.
Устоїть  під  сильними  вітрами
Тими,  що  прилинуть  звідусіль.

Білі,  жовті,  сині  і  червоні.
Кольорова  осені  купіль.
Ви    прекрасні  на  осіннім  фоні.
Я  люблю    з  жоржинів  заметіль..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690141
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Радченко

Прошлым не стала любовь


Капелькою  янтаря
В  сердце  застыла  любовь.
Значит,  всё  было  не  зря:
Встреча,  разлука  с  тобой.

Словно  подарок  судьбы,
Яркий  короткий  роман:
Двух  одиночеств  мольбы,
Двух  одиночеств  обман.

В  прошлое  перешагнув,
Прошлым  не  стала  любовь,
Нам  подарив  вышину,
Сказку  и  радугу  снов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690200
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


OlgaSydoruk

Серое - не к лицу…

Экспромт

Серое  -  не  к  лицу...
Красное  -  надеваю...
Нежностью  палачу
Маску  его  срываю...
Смелостью  -  на  пути...
Таинством  -  между  строчек...
Пламенем  -  от  свечи...
Святостью  -  между  прочим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690247
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Лина Лу

НА ПРОБУ

На  пробу  -  капельку  дождя,
Медовой  сладости  осенней.
Бессонницу    слепые  тени
Уносят,  в  утро  уходя.

На  пробу  -  шепот,  а  не  спор  
От  незнакомого  знакомца,
Кусочек  маленького  солнца
Вплетет  в  изысканный  узор.

На  пробу  канитель  сучит
Из  нежности  и  жаркой  ласки
Ночь,  строит  шаловливо,  глазки
И  в  ожидании  молчит.

На  пробу  -  бусинки  рябин.
Качаясь,  пламенною  кистью
С  горчинкой  дыма  тают  листья
И  замирает  старый  сплин.

На  пробу  и  любовь,  и  смерть,  -
Лишь  пригубили...  исчезаем.
Когда  метель  сказалась  маем,
Мы  -  лепестками  в  круговерть.

На  пробу  и  любовь,  и  смерть.
19.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689909
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Валентина Ланевич

Серце щемом крає душу.

Серце  щемом  крає  душу,
Осінь  в  крок  за  крок.
Зарікалась,  що  не  мушу
Ношу  нести  що  оброк.
Зарікалась,  що  кохання
У  свої  не  пущу  груди.
Залягла  паморозь  рання,
В  тіло  додала  застуди.
Зима  стукає  у  двері,
Підпирає  їх  супротив.
Сонця  захід  на  портьєрі,
Хто  тебе  мені  наврочив?
Чом  Господь  кара  любов’ю?
Защо  доля  шлях  хрестила?
Усміхнувсь,  повів  бровою,
Трепетала,  вчувши:"Мила."
Дарувала  нічка  злуку,
В  зір  очиці,  мов  червінці.
Вкрав  світанок  запоруку,
Зло  війни  на  жданок  жінці.
20/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689890
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Вячеслав Рындин

ТУТ

[b]Жгут  строения  Вселенной
Во  дворе  листочки  жгут
Ждут  затем  с  верхов  прощенья
За  пожар  пощады  ждут

Жмут  истлевшее  в  панели
В  кабинетах  руки  жмут
Труд  в  сомнительных  артелях
За  полтину  просто  труд

Ржут  работники  котельной
На  безрыбьях  раком  ржут
Груб  с  получки  печник  древний
Да  к  с  аванса  пуще  груб

Кнут  дрожит  попеременно
В  тощей  смуте  красен  кнут
Смуты  вносят  ежедневно
В  красный  список  чёрных  смут[/b]

20.  09.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689797
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Вячеслав Рындин

У моря осеннего…

Морскою  пеной  очарован
В  который  раз  –  перед  волной
Стоит  гротеск  –  скалой  окован
Седой  маяк  руды  стальной
Встречает  бури  и  туманы,
Морские  сказки  и  обманы,
В  брегах  сгущает  серый  дым,
Пред  безысходностью  томим…  
Огонь  –  опавший  лист  сжигает,
В  последний  час  в  пучину  волн
Унарный  пепел  отгружает,
В  багаж  морской  –  в  запасы  зол
Падёт  и  шквал,  и  звон  крушений
Смиреной  тяги  парусов…
Из  кругосветных  приключений
Давно  летит  трёхзначный  зов…
Пусть  SOS  –  как  волны  голубые,
Накатит  –  мирно  –  убежит
В  преодолимые  стихии,
Где  наш  маяк  за  жизнь  –  горит!

15.  09.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689800
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Любов Ігнатова

Осінь в мені

Осінь  в  мені  розпорошує  фарби  —
Жовтогарячі,  багряні,  терпкі.
Сонце  свічею  у  канделябрі
Промені  сипле  червоні  меткі.

Вечір  схиляється  нишком  до  поля,
Кутає  верби  в  тумани  легкі.
Ніби  сторожа,  принишклі  тополі.
І  перші  зорі,  як  мрія,  крихкі...

Вечір  осінній,  призахідне  сонце,
І  вітерець  кошенятком  рудим
Спить  на  ще  теплій  кленовій  долоньці,
Там,  де  багаття  клубочиться  дим...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Радченко

Осені репризи

Ще  вчора  літо  бабине  всміхалось,
Безхмарне  небо  не  журилось  цілий  день.
І  світло  повнолуння  розливалось
Всю  ніч,  даруючи  мереживо  тіней.

І  ранок  був  спокійний,  сонячно-златавий,
Нізвідки    в  купу  хмари  збіглись  дощові.
Яскравий  день  перетворився  в  день  сльотавий,
А  плями  сонячні  сховалися  в  траві.

Непередбачувані  осені  капризи,
Але  краса  її  казково-чарівна.
І  любі  серцю  кожний  рік  її  репризи:
То  всміхнена,  а  то  заплакано-сумна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689888
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Іванюк Ірина

Не нарікаю більше ні на що


Не  нарікаю  більше  ні  на  що,-
минуле  в  амфорі    відкуплення  закрито...
Так  довго  вчилась  мир  в  собі  творити,
писати  Всесвіт  буквами  життя...

Так  довго  вчилась  слухати  любов,
вдихати  віру,  множену  терпінням...
Що  вартісніш  жаданого  прозріння?
Коли  тягар,  то    лиш  -  жива  вода...

Так  довго  вчилась  падати  зі  скал,
але  злітати  -  не  сягнувши  долу...
Ніколи  більш,    ані  слабку,  ні  кволу,-
щоби  в  мені  ніхто  не  розпізнав!


07.09.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688323
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Іванюк Ірина

Скидай з грудей холодний аметист

Скидай,  тополе,  золото,-  скидай...
Навіщо  зайва  розкіш?  Не  обтяжуй!
Ти  рук  легких.  Он,  бачиш?  Небокрай.
А  ген  за  ним  світ  волі,-  правду  кажуть!

Скидай  з  грудей  холодний  аметист,-
змертвілістю  тебе  нехай  не  душить.
Цей  світ  людей  поблід  і  вмить  завис,-
оголеність  думок  -  оголить    душу.

16.09.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689070
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Дід Миколай

Осінній сад

Дрімав  у  сні  осінній  сад
За  хмарку  місяць  зацепився,
Моргнув  для  річки  до  дівчат...
По  справах  вдалеч  покотився.

Сипнув  в  долину  бурштину,
Черпнув  води  в  ставку,  напився,
Всміхнулись  зорі  чаклуну,
На    дворі    вечір  народився.

Виймали  скрипку  цвіркуни,
Як  у  раю,час  зупинився
Не  дишу...боже  борони,
Щоб  він,як  повінь  розчинився.

Озвався  пугач  у  гаю...
Десь  там  з  малечою  дражнився.
Та  я  ж  не  вперше  вже  в  раю...
А  встав...  і  знову    помолився.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689879
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Лина Ланская

ЩОБ НЕ ЗБУЛОСЬ

Не  додай  долоням  плачу,
Там  і  так  через  край.
Зачерствілому  калачу
Не  рідня  коровай.

Через  край  для  пташок  вода.
Хоч  сухар  не  зерня,
Кинь  окрайчик  той  до  гнізда,  -
Завмира  метушня.

Не  мости  стежок,  відійди,
Сіллю  блисне  роса
Не  багато  у  ній  води,
Зате  чиста  -  сльоза.

Зате  чиста  й  душа  твоя,
Не  байдужа  до  бід.
Невгамовна,  як  течія,
Хоч  і  кожному  -  брід.

Краще  буде,  не  розцвіло,  -
У  гілля  заплелось.
Течія  підмиває  зло,
Щоб  воно  не  збулось.

18.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689877
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


НАДЕЖДА М.

Так рано холод вліз за комір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zDQ0N8Z524I
[/youtube]


Так  рано  холод  вліз  за  комір.
А  вітер  щоки  обпіка.
Ці  відчуття    мені  знайомі:
Капризи  осінь  викида.

Тремтить  від  холоду  все  тіло.
Зітхання  рвуться  чомусь  з  вуст.
А  ти  забула,  як  хотіла
Щоб  замість  спеки  -  падолист?

А  хмари  сірі,  волохаті
Несуть  осінні  вже  дощі.
Моя  душе,  нащо  зітхати.
Хіба  від  осені  втекти?

Це  від  думок  ми  все  ж  втікаєм,
А  летимо,  де  нас  не  ждуть.
Хоч  добре  ми  про  це    всі  знаєм,
Та    відкидаємо  цю  суть.

Йдемо  не  тими  ми  стежками.
І  часто  дуримо  себе.
Нещира  віра  часто  з  нами
І  в  край,    чужий  для  нас,    веде..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689828
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Радченко

Просіває пам'ять

У  своїй  коморі  днів  минулих  збіжжя
Просіває  пам'ять  решетом  сумлінь.
Відкида  полову  геть,  на  бездоріжжя,
Де  блукають  тіні  непорозумінь.

Днів  минулих  зерня  очища  терпляче
Від  сміття  образи  і  відлуння  слів,
Що  кидали  в  злобі  ми  напризволяще,
Щоб  почути  знову  їх  в  тумані  снів.

І,  можливо,  треба  не  усе  в  полову
Викидати,  тільки...  шкодувать  за  чим?
Марно  серце  мріє  повернути  знову
Те,  що  непомітно  стало  вже  нічим.

Підсвідомо  й  самі  ми  того  й  хотіли,
Щоб  не  пам'ятались  ні  злоба,  ні  біль.
Тільки  не  хватало  мудрості  і  сили
Взять  і  зтерти  з  згадок    пил  густий  і  цвіль.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689830
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


OlgaSydoruk

Пускай никто, прощаясь, не стенает…

Экспромт

Спасибо  за  вдохновение    -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689447

Я  нежность  отпускаю  в  пустоту...
Минор  и  отрешённость  -  не  пугают...
Там  нотой  покоряю  высоту,
Которую  не  видели,не  знают...
Я  нежность  отпускаю  в  пустоту:
На  параллель  последнюю  изгнаний...
И  листья  золотые(на  снегу)...
Пускай  никто,прощаясь,не  стенает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689765
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Єлена Дорофієвська

Я нежность отпускаю в пустоту….

Я  нежность  отпускаю  в  пустоту  –  
В  туманность  без  тепла  и  без  ответов.
Садовник-гений,  чувственность  мою
Ты  взращивал  украдкой,  незаметно…  

По  миллиметру  к  солнышку  тянул
Ее  ростки  и  свежие  бутоны…
И  рассыпал  соблазнами  росу,
И  лаской  почву  укреплял  на  склонах..

И  любовался  тем,  что  создал  сам,
И  упивался  сладким  ароматом…
А  я  тянула  веточки  к  рукам:
-  Смотри,  цветы!  Доволен  результатом?

Из  чахлого  и  слабого  ростка
Ты  вырастил  чудесное  растенье
И  я  была  готова  для  тебя
Стать  самой  нежной  даже  во  Вселенной!

Тянулась  к  сердцу,  жаждала  тепла,
Дарила  грозди  самых  спелых  ягод!
А  оказалось,  что  на  вкус  –  не  та…
Остыл  садовник,  интерес  утратив…

Что  мне  осталось?  Разрастется  куст
В  заброшенном  саду  и  одичает…
А  на  ветвях  шипами  -  моя  грусть…
И  сохнет  почва,  и  родник  мельчает…

И  рук  твоих  заботливых  не  жду,
И  мягких  губ  со  вкусом  моих  ягод…
Я  нежность  отпускаю  в  пустоту  –  
Туда,  откуда  вскоре  зимы  грянут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689447
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Циганова Наталія

…из моих комментов ) ) )

                                                 Входит  Пушкин  в  лётном  шлеме,  
                                                 в  тонких  пальцах  -  папироса  ©



В  лётном  шлеме  очень  к  месту
АС/великий/лётчик/Пушкин  
пересчитывал  подвески  
на  сафьяновой  подушке  -
всё  равно  их  не  хватало...
"...спёр/таки/паскуда/Штирлиц...
я  ж  хотел  не  что  попало:
для  любимых  двух  кормилиц..."
Мысли  Пушкина  прервали
так  бестактно/крайне/грубо
двое  в  форме:  "Мда...  нажрались  
Вы  сегодня,  Серж  Безруков..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689841
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Лина Ланская

СЕРАФИМ

Коли  в  пеклі  чадять  смолоскипи,
Їсть  не  очі,  а  душу  той  дим,
Я  пишу  тобі  щось  поміж  рим,
Оминаючи  стереотипи.

Спиш,  не  чуєш    -  воно    калатає,
Чи  спалилось  до  ранку  ущент,
Чи  коханням  по  вінця,  ущерть
Наливається  і  наливає?

Хто  лібретто  тим  снам  твоїм  пише?  -
Усміх  пестить  кохані  вуста.
Ще  не  та,  чи  ще  й  досі  не  та
Поцілунками  ночі  колише?

Не  шукай  її  з  ночі  до  ранку,
Я  клубочком  у  тебе  в  душі
Притулюсь,  недолугі    вірші  
Навівають  хмільну  колисанку.

Коли  в  пеклі  чадять  смолоскипи,
Їсть  не  очі,  а  душу  той  дим,
Я  пишу  тобі  десь  поміж  рим:
Зацвіли  серед  осені  липи...

Ароматом  медовим  твоїм,  
Пустотливим  вином  запашним,
Пригостив,  до  останку  не  випив.
Був  ти  грішним,  а  може  й  святим,
Шестикрилий  палкий  Серафим...

17.09.16.

Серафи́м  —  в  християнській  традиції  найвищий  ангельський  чин,  найбільш  наближений  до  Бога.

…  що  стосується  до  найменування  Серафимів,  то  воно  ясно  показує  невпинне  та  повсякчасне  їхнє  прагнення  до  Божественного,  їхню  гарячковість  та  швидкість,  їхню  палку,  постійну,  неослабну  та  неухильну  стрімкість,  —  також  їхню  здатність  дійсно  возводити  нижчих  в  горішні,  пробуджувати  та  запалювати  їх  до  подібного  жару;  так  само  як  означає  здатність,  опалюючи  й  спалюючи,  таким  чином  очищати  їх,  —  завжди  відкриту,  невгасиму,  постійно  однакову,  світлоподібну  та  просвітлювальну  силу  їх,  яка  проганяє  та  нищить  будь-яке  затьмарення

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689656
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


OlgaSydoruk

Мой листопад звучит в миноре…

Экспромт


Мой  листопад  звучит  в  миноре...
И  шелест  листьев  -  априори...
Для  оды  радости(картечи)
Все  отгремели...Теперь  -    далече...
Мне  не  забыть    твоих  объятий,..
И  красный  цвет(в  горохе  платья)...
Греховность  мысли  и  -  деяний...
Желаний  след  и  миг  касаний...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689701
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Олекса Удайко

ТРИ ДНІ ПОДІЛЛЯ

   [i]13-15  вересня  цього  року  відзначали
   150-ті  роковини  світоча  мікробіології
   та  епідеміології  славетного  сина  Поділля  -  
   Президента  ВУАН  академіка  Д.К.Заболотного…    [/i]
 [youtube]https://youtu.be/kDL8lPHbNXk[/youtube]
Бувають  дні  –  весняні  і  осінні,  
Й  зимові  спохмурнілі  скучні  дні…
А    в  нас  були  –  насичені  і  чинні,
Та  промайнули    –  що  в  чарівнім  сні.

Були  там  згадки  про  значну  людину,
Що  суть  свою  любові  віддала,
Та  у  лиху,  нелюдяну  годину
В  серця  людей  навічно  увійшла.
Поділля  син  –  Данило  Заболотний,
Що  впорав  людства  страдний  переліг,  –
Страшний  недуг,  незгойний  і  скорботний,  –
І  смерть  саму  собою  переміг!
Своє  життя  поклав  на  Vivo-плаху,
Щоб  людство  все  щасливіше  жило,
Й  залишив  нам  від  Бога,  від  Аллаха
Від  пошестей  нескорене  зело.

…Пішов  у  вічність  вчений  наш,  щоб    жити
У  вдячних,  невпокорених  серцях,
Щоб  все  цвіло,  щоб  колосилось  жито,
Щоб  майорів  над  нами  мирний  стяг;
Щоб  ми  жили,  співали  й  веселились,
Складаючи  про  вченого  пісні,
За  упокій  душі  його  молились,
Й  служили  ним  омріяній  весні![/color][/i]  
[/b]

13-15.09.2016,    Тульчин-Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689299
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Шип Сергей

Знай, что это однажды случится…

Знай,  что  это  однажды  случится,
Как  случается  завтрашний  день.
Боль  сердечная  враз  прекратится,  
Испарится  у  ног  твоих  тень.

И  прорежутся  вдруг  за  спиною
Два  огромных  и  сильных  крыла.
И  наполнится  небо  тобою
И  любовью,  что  в  сердце  жила.
                                                                                                         апрель  2009


_______________________
картинка  с  инета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689376
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Вячеслав Рындин

Театр у лестницы

[b]На  опере  в  Ла  Скала  Жизель  меня  ласкала
Двукратным  пируэтом  высокая  любовь
Под  лестницей  вещала,  что  к  завершенью  бала  
В  лирическом  балете  танцуется  ЦУМ  ВОЛЬ!
[/b]
16.  09.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689623
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Лина Лу

Я ПОРАНИЛА РУКИ


Я  поранила  руки  осколком  стекла,
От  досады  на  серую  Осень.
Ты  откуда    явилась,  кого  привела?
Этот  дождь  так  уныл  и  несносен.

Ваш  дуэт  что-то  новое  вряд  ли  споет,
Только  окна  зальет  и  закружит.
Листья  желтые  знаю,  ничто  не  спасет,
Заплелось  время  тленностью  кружев,

Обернувшись,  во  благо  дымящим  кострам,
Стариковским  морщинистым  ликом...
Украшает  рябину  Исида-  сестра
Ожерельями    из  сердолика.

Загляделась  на  ягоды  ,  -    бусины  те
В  оберег  собирала  богиня.
Кисти  жарко  сияют,  а  лист  пожелтел
И  увял,  хоть  ни  в  чем  неповинен.

Прилепился,  украдкой    целуя  стекло,
Замирая  в  последнем  прощанье.
Я  хотела  коснуться,  да  не  повезло,
Острый  край  огласил  завещанье.

Я  поранила  руки  осколком  стекла,
Солнца    капелька  -  краюшек    кроны.
Что  ж  ты  Осень  к  порогу  опять  принесла?  -
Ни  бубенчиков  нет,  ни  короны.
11.09.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689584
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Лина Ланская

НЕ ЗМУШУЙ ЛЮБИТИ НЕ ТИХ

Не  змушуй  любити  не  тих...
Розірветься  серце  навіки,  -
Не  зцілять  тієї  каліки
Ні  десять,  ні  сорок  святих.

Не  змушуй,  бо  кулю  з  багна
Не  вилити;  хай  непотрібних
Всього    дев"ять  грамів,  та  срібних,
Чогось  таки  варта  вона?

Не  змушуй  в  обійстя  зайти,
Де  трунком  наповнені  чари.
Я  бажана  там,  як  татари  -
До  столу  сідай  і  тремти.

Не  змушуй  дивитись  униз,
Коли  розправляються  плечі
І  відсіч  даю  колотнечі,  -
Мене  не  штовхай  на  карниз.

Не  змушуй  любити  не  тих,
Розірветься  серце  і  стане.
Надія  повік    не  дістане,
Бо  час,  зупинившись,  застиг...
Не  змушуй  любити  не  тих.
 17.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689355
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Дід Миколай

Мій Бориспіль

                                 1
Миле  місто  моє  -  зелен  -  гай
З  перлів    зіткане    наче    намисто.
Мого  серця    осінній  розмай,
Диво  квітом  засіяне  чисто.
               Приспів:
Де  б  не  був,  в  чужині,  до  тебе  прилечу,
Знов  додому  з  доріг  повертаю.
В  снах  без  тебе  в  пориві  кричу,
Чаєнятком  без  тебе  страждаю.
                                 2      
Тут  у  затишку,  грієш  теплом
Своїм    спокоєм    сповнюєш    груди.
Пригорнеш    наче    мати    крилом,
Мою  втомлену  душу  розбудиш.
                       Приспів:
                               3
Мій    Бориспіль-емоцій    заряд
Ти    натхнення    любисток    уяви
Зусиль  творчих  моїх  водопад,
Місто-славень    козацької  слави!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689342
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Дід Миколай

Із циклу прабабусі Соні №10

Мати  за  синочком  тяжко  сумувала...

Вже  й  коса  русявая  інеєм  припала.

До  могили  мати  стежку  протоптала,

Щодня  із  синочком  своїм  розмовляла.

Чого  ж  ти  не  бачиш  високого  неба,  

Вже  твої  синочки  старшії  за  тебе.

А  внучки,  як  зорі  на  небі  сіяють,

Вони  до  прабабці  в  гості  прибігають.

Мостяться  до  столу…  сідають  обідать,

Щось  новеньке  просять  розказать  про  діда.  

А  як  побіжать  вже,  сідаю  в    куточку…

Ой,  як  тяжко  часом  дорогий  синочку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689340
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Валентина Ланевич

Плачем з душі, словами на папір.

Плачем  з  душі,  словами  на  папір,
Любов  стікає  щемом  в  осінь.
Дарма  казати:"Ти  мені  повір",-
Коли  дощі  сховали  просинь.
Й  безцільно  бродить  догма
Поміж  кошлатих  хмар  вгорі.
Щире  кохання  що  аксіома:
Терпіння  поступ  на  олтарі,
Де  розуміння  не  краде  втома,
Де  пліч  тремтіння  у  ласці  рук,
Де  схилить  голову  покора,
Пригріється  у  серці,  його  стук,
Здійме  у  грудях:  моїх,  твоїх
Потрійну  бурю  відчуттів  -
Кохання  емоційних  віх,
Щоб  поклик  сутності  не  занімів.
Жовтим  листком  не  падав  долі,
Не  нарікав:"То  примха  долі",  -
Горів  вогнем  в  п’янкім  полоні,
Упивсь  Причастя  в  чуднім  законі,
У  вузлуватій  загадці  сивих  віків.
За  гріх  грішити  знову,  ставши  собою,
В  розплату  маючи  мереживо  стібків:
"Спасенний  із  світлотінню  у  двобої".
17.09.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689329
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


НАДЕЖДА М.

Осінній незакінчений роман…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YAKhDQMihm8  
[/youtube]

Осінній  незакінчений  роман.
Іще  не  раз  нам  нагада  про  літо.
Хоч  котиться  клубками  вже  туман,
Та  радість    у  журбу  не  перелито.

Буває,  що  осінні  дмуть  вітри,
І  ти  не  знаєш,  де  себе  подіти,
Доводиться  отут  душі  схитрить:
Навчить  мене  собою  володіти.

Думками  пробиваєш  темноту.
Летиш  туди,  де  було  тепло.
Залишивши  душевну  самоту.
Нові    думки  душа  вже  клепле.

Осінній  день,  прозора  світла  даль.
І  ця  пора  прийма  нову  обнову.
Ніколи  не  пробачить  цю  печаль,
Коли  її  прийму  я  за  основу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689453
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


OlgaSydoruk

А я забыла, что время лечит…

Экспромт

А  я  забыла,что  время  лечит...
И  зажигают  для  грусти  свечи...
Бегут  от  дыма,наверно,слёзы...
Укол  до  нерва  -  засохшей  розы...
А  я  забыла,что  время  лечит...
Что  для  любимых  -  законы  вечны...
На  Млечном  тоже  сгорают  звёзды...
Совсем  не  страшно,когда  не  поздно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689581
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


OlgaSydoruk

Куда то делся из вены литий…

Зачем  осенний(колючий)ветер
Срывает  листья,ворует  пепел?..
У  семиструнной  фальшивы  -  нити...
Куда  то  делся  из  вены  литий...
А  мне  приснилось,что  всё,как  прежде:
Приносят  письма(моей    надежды)...
В  зелёных  листьях  так  ласков  ветер...
Ты  мой  любимый,и  лик  твой  -  светел...
И  всё  так  просто,что  было  сложным...
От  прикасаний  -  мороз  подкожный...
И  нескончаем  -  осенний  вечер,
И  жар(признаний),и  пламень(свечек)...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689574
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Владимир Зозуля

Осеннее

Осеннее…
Я,  кажется,  болею
Неведомым  хроническим  недугом.
Осеннее…  
По  парковым  аллеям
Бесцельное  движение  по  кругу.
Осеннее…
Я  словно  очарован
Предчувствием  и  красотою  смерти.
Осеннее…
Как  замкнуто-сурово
Безвыходность  круги  земные  чертит.
Осеннее…
Вновь  поджигает  разум
И  сердце,  и  на  листьях  кленов  свечи.
Осеннее…
Я  загорелся  сразу
И  погасить  мне  это  чувство  нечем.
Осеннее…  
Уже  горит  так  жарко  -
Кострищем,  как  на  погребальной  тризне.
Осеннее…  
Мне  холодно…  мне  жалко…
И  осени…  и  уходящей  жизни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689421
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


КВолынский

Волинь.

Колись  тут    дівчина  стояла…
Стояла  й  слухала  весну:
Народу  мудрість  сповивала    -
Співала  пісню  чарівну.

Заворожила  своїм  словом,
Мов  те  джерельце  із  землі    
Пробилось  зернятком,і  долом
Засіялось  по  всій  ріллі.

Ростки  сподобались  народу  –  
Такі  проникливі  вірші,
Що  не  відняти  іі  зроду
Від  Української  душі.

З  коріння  роду  виростала  –  
Волинська  зацвіла  краса,
Рідненьким  розумом  співала
Її  зворушлива    душа

Волинь  –  колиска  наших  предків…
Кувалась  мова  в  боротьбі,
І  розливалась  з  осередків  -  
Завжди  пеклась  в  чужій  злобІ.

Загартувалось  добре  слово,
В  неперевершений    булат,
Сьогодні  солов*їна    Мова  –
Найкращий  ратник  і  солдат.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686483
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 16.09.2016


НАДЕЖДА М.

Ледь ступила осінь рання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QdalscOqcWM[/youtube]

 Ледь  ступила  осінь  рання-
 Квіти  пізні  за  вікном.
На  тепло  ще  сподівання,
Інший  світ    живе    за  склом.

Де-не-де  впаде  листочок,
Мов    горобчик,  пролетить
Сум  сховається  в  куточок.
Та  це  так...  на  одну  мить.

Побіжать    знов  дні  за  днями.
Осінь,  скоро  знов    зима.
Допоможуть  тут  благання?
Не  проси  весни  дарма.

Бадьорить  осіння  тиша,
Всі  думки  в  одну  сплелись.
Сад  осінній  золотіша.
Листя  клена  зайнялись.

І  пала  вогонь  осінній.
Та  радіє    чом  душа?
Це  здалося  незбагненній:
Все  ж  весна  не  залиша.

Сонце  кине  жмут  проміння:
Веселішим  стане  світ.
І  уся  журба  осіння  
Від  моїх  втече  воріт

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688788
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Дід Миколай

Серця роси ранкові весняні

                                               1
Ти  любове  моя,  моє  рідне  село,
На  Волині  чудесна  перлина.
З  вишень  стиглих  в  саду  мами  терпке  вино,
Україна  моя  солов’їна.  
                                     Приспів:
Часто  сняться  мені  спориші,
Тиха  нічка  духмяна,  духмяна.
То  потреба  душі,  то  потреба  душі,
Серця  роси  ранкові  весняні.
                                               2
Тут  частинка  моя,  тут  моє  джерело,
Синь  озер  моїх  даль  голубина.  
Тут  колись,  я  малим  піднімавсь  на  крило,
Проводжала  в  дорогу  стежина.
                                       Приспів:
                                                 3
Трави  стелють    м’ягко  до  ніг  запашні,
Находився  в  світах…  повертався.
Гай  леліяв    думки  у  зеленій  замші,
Прохолодою  їх    умивався.
                                     Приспів:
                                               4            
Із  далеких  доріг,  ступлю  тихо  в  миріг,
Терпкий  запах  від  саду  ковтаю.
Як  кленовий  листок  упаду  на  поріг,
Сторінки  свої  знов  прогортаю.
                                       Приспів
                                                   5
Тут  колиска  моя,  моє  чудне  село,  
Яке  рідне  мені  воно  зблизька.
Терпких  вишень  вино,  я  не  пив  так  давно,  
Моя  радосте  ти  невеличка.
                                           Приспів:
                                                     6
Вже  дозріли  жита,  перезрілі    жита,
На  столі  в  паляницях  духмяні.
Повернути  б  літа,  мої  сиві  літа,  
Розвернути  б  ті  коні  булані.
                                         Приспів:
Часто  сняться  мені  спориші,
Тиха  нічка  духмяна,  духмяна.
То  потреба  душі,  то  потреба  душі,
Серця  роси  ранкові  весняні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686880
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 16.09.2016


НАДЕЖДА М.

Вітре сильний! Плач!



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5zh2TMBeGZ8  
[/youtube]

Ледь  торкнувся  лиця  вітер.
Свіжим  подихом  обдав.
Сльози  всі  старанно  витер.
І  думки    вгадав.

Тут  пірнув  в  моє  волосся,
Гратись  з  ним  почав.
І  мені  чомусь  здалося,
Що  чогось  мене  навчав.

Засміялись  зразу  очі,
Покотився  сміх.
А  він  знову  щось  воркоче.
Рада  від  утіх.

Щось  шепоче  мені  в  вуха.
Зрозуміти  як?
Та  душа  його  все  ж  слуха.
То  якийсь  є  знак.

То  закрутить  вихрем  ніжним
І  впаде  до  ніг.
А  то  стане  недосяжним:
Жалко..  що  вже  зник...

Десь  гуляє  серед  степу:
Воля  золота.
То  влетить  в  якусь  халепу...
Винна  самота...

То  присяде  ,  враз  затихне.
Вітре  вільний!  Плач!
Нехай    біль    тебе  не  тисне
Від  твоїх  невдач...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688751
дата надходження 10.09.2016
дата закладки 16.09.2016


НАДЕЖДА М.

Вітре сильний! Плач!



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5zh2TMBeGZ8  
[/youtube]

Ледь  торкнувся  лиця  вітер.
Свіжим  подихом  обдав.
Сльози  всі  старанно  витер.
І  думки    вгадав.

Тут  пірнув  в  моє  волосся,
Гратись  з  ним  почав.
І  мені  чомусь  здалося,
Що  чогось  мене  навчав.

Засміялись  зразу  очі,
Покотився  сміх.
А  він  знову  щось  воркоче.
Рада  від  утіх.

Щось  шепоче  мені  в  вуха.
Зрозуміти  як?
Та  душа  його  все  ж  слуха.
То  якийсь  є  знак.

То  закрутить  вихрем  ніжним
І  впаде  до  ніг.
А  то  стане  недосяжним:
Жалко..  що  вже  зник...

Десь  гуляє  серед  степу:
Воля  золота.
То  влетить  в  якусь  халепу...
Винна  самота...

То  присяде  ,  враз  затихне.
Вітре  вільний!  Плач!
Нехай    біль    тебе  не  тисне
Від  твоїх  невдач...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688751
дата надходження 10.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Радченко

Материнське прокляття

                             Бабине  літо  промайнуло,  немов  тінь,  яку  залишило  наостанок  літо.    А  тіні  завжди  зникають  непомітно,  ніби  не  хочуть  докучати    чи  чимось  заважати.  Остання  ніч  бабиного  літа  була  тепла,  лагідна,  затишна.  Розлита  навколо  тиша,  обгортала  сонне  місто  дбайливо  і  ніжно.  Повний  місяць  дивився  замислено  на  землю,дивуючись  казці,  яку  намалювало  бабине  літо.  Фарби  були  золотаво-багряних  відтінків.  На  городах  із  попелищ,  в  яких  палили  бадилля,  тягнувся  вверх  ледве  помітний,  майже  прозорий  димок.  Його  запах  був  особливий,  ексклюзивний,    він  змішувався  з  іншими  запахами  осені  і  придавав  їм  ледь  помітної  гіркоти.  Цей  запах  Григорівна  любила  з  дитинства,  впродовж  всього  довгого,  різнокольорового  життя.
                         Вона  сиділа  біля  відчиненого  вікна,  вдивляючись  в  ніч,  ніби  хотіла  видивитися  щось  давно  загублене  в  минулому    чи  втрачене    в  сьогоденні.  Цього  літа  Григорівні  виповнилось  вісімдесят  один  рік.  Безсоння  давно  прижилося  в  її  хаті.  А    з  тієї  хвилини,  коли  несподівано,  десять  років  тому,  помер  її  чоловік,  воно  стало  надто  надокучливим  і  болісним.  Хата  була  велика,  простора,  але  здавалася  пусткою.  Вдень  Григорівна  була  ввесь  час  чимось  зайнята,  відволікаючись  від  самотності  та  важких,  надоїдливих  роздумів.  Ось  і  сьогодні,  зайшовши  в  хату  пізно  ввечері,  вона  й    не  лягала  в  ліжко,  а  відчинила  вікно  і…  поринула  в  минуле,  хвилі    якого  то  підіймалися,  то  затихали.
                       Дитячі,    довоєнні,  роки  хоча  й  були  нелегкими,  але  завжди  згадувалися,  як  найщасливіші  і  найяскравіші.    Війна  приходила  в  спогадах  і  снах  в  сльозах,  з  незабутими  почуттями  страху  і  відчаю.  Батько  і  старший  брат  Василь  так  і  не  діждалися  Перемоги,  їхні  могили  загубилися  назавжди  на  далекій  чужині.    І,  щоб  не  відбувалося  в  житті,  все  одно    до  людини  приходить  перше  кохання,  перша  гірка  зрада,  перше  болісне  розчарування.  Кохання  прийшло  до  Валі,  Григорівни,  не  раптово,  а  якось  тихо,  без  зайвих  емоцій.  Івана  вона  знала  давно,  з  дитинства    і,  коли  він  освідчився  їй    в  коханні,  прийняла  це  спокійно.  І  заміж  пішла  за  нього,  бо  й  не  могла  подумати,  що  може  бути  інакше.  Прожили  вони  недовго,  трошечки  більше  року,  а  потім  без  зайвих  слів  розішлися,  ніби  між  ними  ніколи  й  не  було  нічого  схожого  на  кохання.    Через  три  роки  Валя  закохалася  без  тями,  як  нерозумне  дівчисько,  хоча  їй  було  вже  двадцять  чотири  роки.  Олексій  їй  сподобався  зразу.  Вони  працювали  на  одній  шахті,    але  зустрічалися  рідко,  бо  працювали  в  різних  змінах.  Коротких  зустрічей  Валі  було  достатньо,  щоб  закохатися.  Пройшло  півроку  і  тільки  тоді  Олексій  запросив  Валю  на  перше  поба-чення.  З  Олексієм  життя  склалося  добре,  через  рік  народилася  донечка  Тетянка.  Більше  дітей  Бог  їм  не  дав.  Донечку  вони  виховували  в  безмежній  любові,  виконували  всілякі  забаганки  і  примхи.  Тільки  одна  подія  в  їхньому  житті  затьмарювала  спогади  про  її  дитинство.  Коли  Тетянці  виповнилося  три  місяці,  Валя  вимушена  була  виходити  на  роботу.  Для    донечки    прийшлося  шукати  няньку.  Знайшли  швиденько,  вона  вміло  поводилася  з  дівчинкою,  виконувала  ретельно  свої  обов’язки.  Але  так  вона  вела  себе  тільки  один  тиждень.  Так  вийшло,  що  одного  разу  Валя  прийшла  з  роботи  додому  раніше  і  була    не  здивована,  а  шокована  побаченим.  В  хаті  був  гармидер,  донечка  криком  кричала,  а  нянька  –  п’яна,  з  цигаркою  в  роті  сиділа  за  столом  з  незнайомим  чоловіком.  Валя  взяла  Тетянку  на  руки,  замінила  мокрі  пелюшки,  погодувала,  приспала  і  положила  в  колисочку.  А  няня  навіть  не  помітила  господині,  так  була  зайнята  своїм  товаришем  по  чарці.  На  другий  день  Валя  пішла  на  роботу  з  донечкою  і  написала  заяву  про  звільнення.  З  того  часу  їхня  родина  жила  без  особливих  змін,  чи  неприємностей.  Коли  Тетянці  виповнився  рік,  Валя  пішла  на  нову  роботу.  Через  деякий  час  був  побудований  високий,  просторий  будинок.
                         Все  було  добре,  але  ніхто  не  знав,  якими  були  справжні  відносини  між  чоловіком  і  жінкою.  Валя  з  кожним  днем  більше  і  більше  змінювалася,  їй  в  Олексійові  щось  та  й  не  подобалося:  не  так  зробив,  не  так  сказав,  не  так  одягнувся  і  таке  інше.  Їй  хотілося,  щоб  чоловік  під-чинявся  і  робив  тільки  так,  як  скаже  вона.  Але  найбільш  нерозумілими  були  її  ревнощі  до  відношень  Олексія  і  донечки.  А  вони    дійсно    були  дуже  довірливі  і  теплі.  Тетянка  татові  розповідала  все,  навіть  те,  що  повинна  знати  тільки  мама.  Вона  підсвідомо  відчувала  мамині  ревнощі  і  сама  все  далі  від  неї  віддалялася.  Валя,  як  і  завжди,  діставала,  бо  було  дуже  в  той  час  з  цим  скрутно,    для  донечки  найкращі  іграшки,  одяг,  золоті  прикраси.  Але  вона  це  робила  більше  для  себе,  щоб  родичі  і  знайомі  бачили,  як  вона  любить  свою  дитину,  робить  для  неї  все.  Вона  збирала  для  Тетянки  багате  придане:  килими,  білизну,  рушники,  посуд.  Збирала  гроші  на  майбутній  будинок  для  донечки.  Коли  Тетянці  виповнилося  чотирнадцять,  вона  вже  ні  від  кого  не  ховала  свого  зневаження  до  матері.  Батько  їй  робив  зауваження,  але  вона  на  них  не  звертала  уваги.  Обіймала  батька,  цілувала  і  шепотіла:  «  Вона  на  це  заслужила».
                         Весілля  Тетянці  справили  багате,широке,  гучне.  Приданого  хватило  б  на  три  нареченої.  Здавалося,  що  Григорівна  віддала  донечці  все  до  останньої  копійчини,    рушника,  ложки-тарілки.  Весілля  гуляли  майже  тиждень.  Тетянка  з  чоловіком,  Миколою,  поїхали  жити  до  Харкова.  В  них  народилося  два  хлопчика.  Григорівна  чи  Леонід  кожної  неділі  везли  до  Харкова    непідйомні  сумки  з  продуктами.  А  донечка  так  й  не  змогла  ні  на  крок  приблизитися  до  матері.    І  в  один  з  приїздів,  Григорівна,  не  витримала  й  запитала:  «Тетянко,  доня,  чому  ти  так  відносишся  до  мене?».  Відповідь  вразила,  як  раптовий  удар  блискавки:  «Це  ти  залишила  мене  на  п’яну  няньку  і  пішла  спокійно  на  роботу.  Мені  давно,  дванадцять  років  тому,  розказала  про  це  бабуся  Варя,  твоя  мама».  Григорівна,  мов  заніміла,  дивилася  на  дочку  і  плакала.  Через  де-який  час  вона  змогла  їй  прошепотіти:  «Я  ж  не  знала,  що  вона  така.    Нічого  ж  не  трапилося,  донечко.  Нічого…».  Тетяна  тільки  всміхнулася,  махнула  рукою  і  вийшла  з  кімнати.  Григорівна  вслід  тихо-тихо,  майже  нечутно,  сказала:  «Донечко,  тебе  колись  Бог  покарає».  Пройшло  небагато  часу  і  Тетяна  втратила  роботу,  а  потім  і  її  чоловік.  Вони  переїхали  жити  в  рідне  місто  Тетяни.  Її  батьки  подарували  великий,  затишний  будинок.  Тепер  Григорівна  жила  на  одній  вулиці  з  донькою,  тільки  в  різних  кінцях.  Бачились  вони  дуже  рідко,  рідше  чим  тоді,  коли  дончина  сім’я  жила  в  Харкові.  Зять  приходив  з  онуками    часто,  допомогав  чи  просто  так,  провідати.  А  Тетяна  раптом  почала  важко  хворіти.  Все  частіше  вона  лежала  в  лікарні,  ніякі  ліки  їй  не  допомагали.  Григорівна  жила  все  бідніше,  бо  майже  вся  пенсія  йшла  на  ліки  для  Тетянки  або  онукам,  які    дуже  любили  бабусю  Валю.
                         Десять  років  тому  не  стало  Леоніда.    Раптовий  серцевий  напад,  швидка  не  встигла  з  допомогою.  Тетяна  прийшла  на  рідне  і  майже  чуже  подвір’я,  щоб  попрощатися  з  батьком.    Нахилившись  до  труни,    кивнувши  в  сторону  матері,  крізь  сльози  промовила  :  «  А  до  неї    -  не  прийду».  Ці  слова  хтось  з  «добрих»  сусідів  переказав  Григорівні.  Залишившись,  після  поминального  обіду  сама,  вона  ходила  пустими  кімнатами  з  однією  думкою  в  голові:  «Невже  й  правда  донечка  не  прийде  на  мої  похорони?»  Тетяна  приходила  за  десять  років  до  матері  три  рази,  на  помини  батька:  дев’ять  і  сорок  днів,  і  через  рік.
                         На  сході  небо  почало  світлішати,  по  небокраю  світанок  розливав  ніжне  рожеве  світло  ранкової  зорі.  Григорівна  так  і  не  знайшла  відповіді  на  своє  запитання:  «Чому  так  склалося?».  А  ще  раз-по-  раз    з’являлася  думка  про  те,  що  це  вона  наврочила  страшну  хворобу  до-нечці,  бо  не  можна  було  матері    бажати  кари  рідній  дитині.  Материнське  прокляття    виявилося    сильнішим    від  материнської  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689024
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Вячеслав Рындин

Вольно

…обалдеть!  С  ума  сойти…  
_______
…по  изяществу  идти,      
Падать  –  вольно  –  спотыкаться  
И  свободно  –  подниматься
По-осеннему  –  сова
Кычет  гучные  слова
Под  листвой  –  дрожит  осина,
Шелестит  уж  очень  –  зримо    
Устают  глаза  и  уши
В  золотисто-красной  пуще  –  
Вторят  песенку  дрозды…
_______
…на  оранжиях  листвы!!!

12.  09.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688434
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


archic

Расстояния

Дороги  теряются  в  синих  туманах  
Изрезаны  рельсами  вдоль,  поперек.  
Едва  заживают  глубокие  раны  
От  новых  разлук,  видно  им  невдомек.  

Нет  близких  и  дальних,  а  только  вокзалы,  
Дорожные  сумки  -  одна  суета.
Объятий  и  воздуха  кажется  мало  
В  плацкартных  вагонах  –  пустые  места.  

Безмолвные  лица  и  мокрые  окна,  
Осенней  погоды  смешная  игра  
Кто  был  одиночеством  склеен  и  соткан  
Тот  знает  души  бесконечную  грань.  

Как  сердцу  тревожно  и  голос  протяжный  
Коротких  звонков  –  разрывающий  крик.  
Сочувствуя  ,  нас  понимает  не  каждый  
И  мудрым  бывает  не  всякий  старик.  

Но  все  повторится  и  станет  как  прежде,  
Умолкнут  тревоги  в  порыве  стихий,
Холодного  утра  бескрайняя  нежность  
Напишет  знакомые  сердцу  стихи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688435
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Циганова Наталія

Дворняга

Заскулила  тоской  от  боли,  
расцарапав  свою  печаль
до  скользящей  луны  над  полем  –
о  безродную  сучью  даль.
И  –  затихла,  поставив  точку
в  землю  капнувшим  молоком.
И  стояла...  
стояла  молча  
над  остывшим  своим  щенком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688447
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Углем  наметил  на  левом  боку  
Место,  куда  стрелять,  
Чтоб  выпустить  птицу  -  мою  тоску  
В  пустынную  ночь  опять.  

Милый!  не  дрогнет  твоя  рука,  
И  мне  недолго  терпеть.  
Вылетит  птица  -  моя  тоска,  
Сядет  на  ветку  и  станет  петь.  

Чтоб  тот,  кто  спокоен  в  своем  дому,  
Раскрывши  окно,  сказал:  
"Голос  знакомый,  а  слов  не  пойму",  -  
И  опустил  глаза.

                           _  *  _

Мітку  вугіллям  поставив  свою  -
Місце  куди  стрілять.
Пташку,  щоб  випустить,  -  тугу  мою,
В  пустельную  ніч  літать.

Милий!  Рука  не  здригнеться  твоя
Й  терпіти  не  довго  мені.
Вилетить  пташка  -  туга  моя,
На  гілочку  сяде  співати  пісні.

Щоб  той,  хто  спокійний  у  домі  своїм,
Сказав  і  вікно  відчинив:
"Голос  взнаю,  та  не  значення  слів",  -
Й  очі  униз  опустив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688466
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


ТАИСИЯ

С любовью к природе



                                 «  Природы  пышное  убранство
                     Пленяет  радостно  мой  взор.
                                       Люблю  её  непостоянство
                                       И  буйство  красок,  и  простор,
                                       И  «дым»  над  зеркалом  озёр,
                                       И  неба  синего  пространство».

Разве  можно  забыть  увлечения    детства?
Лес,  рыбалка,  -  всё  было  тогда    по    соседству.
Отправляясь  в  походы  на  лоно  природы,
Никогда  не  роптали    на    козни  погоды.
 
Рюкзаки  собирали  порой  вечерами.
А  рассветы  встречали    как  раз    с  петухами.
И  не  важно  –  по  ягоды  иль  за  грибами…
Благодарны  за  хлопоты  мы  нашей  маме!

А  отец  заводил    мотоцикл    громогласно…
Нам  казалось,  что  мир  наш  устроен  прекрасно.
Лишь  потом,  повзрослев,  постепенно  узнали    -
Существует  ещё  сторона  у  медали…

Истрепали  мы  нервы,  не  только  ботинки.
Защищали  природу  мы    вплоть  до  дубинки…
Но  с  любовью  к  природе    шагаем    по  свету.
По  традиции    дети    возьмут    эстафету…

14.09.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688477
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Лина Ланская

БОЖЕСТВЕННО ХТОСЬ ГРАЄ ЩЕМНИЙ БЛЮЗ

Відлунням  голосним:  ти  де?
Мій  виважений  світ  -  суцільне  коло.
Суцільне  коло    -  ніч,  а  день
Те  коло  гне  в  дугу  чарівним  соло,  -

Божественно  хтось  грає  щемний  блюз.

Як  конфетті  віки...не  так
Збиралась  я  мелодію  скінчити.
Раптово  долею    літак
Злетів,  щоб  ті  хвилини  полічити.  

А  я  лишень  йому  услід  дивлюсь.

Вмовляє  саксофон  когось.
Годину,  дві  перебирає  ноти.
Єдиний  день...мабуть,  здалось
Попереду  -  щоденні  перельоти.

Це  -  мінус,  та  який  жаданий  плюс,

Виспівувати  сни  щодня.
Тебе  гарячим  чаєм    пригощати.
Шукати  в  ліжку  навмання,
Щоб  у  світах  вже  більше  не  шукати.

В  обіймах  осоружних  муз.

Це  -  мінус,  та  який  жаданий  плюс,
Божественно  хтось  грає  щемний  блюз.
06.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688515
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


OlgaSydoruk

Будоражит снова Осень красным цветом георгин…

Будоражит  снова  Осень  красным  цветом  георгин
И  нарядом  своих  просек  в  паутинистый  муслин...
Теноровыми  ключами  отмыкает  тихо  шлюз    
И  плаксивое  цунами  обволакивает  Грусть!..
Будто  звонкое  монисто  -  обольстительность  речей...
Увядающие  листья  в  тенях  прячутся  ночей...
Капли  множатся  -  на  коже...  Вздохом  выдохом  -  уплыть...
Осень  очень  осторожно  укрощает  Страсти  прыть,
Многоликость  оригами  -  на  карминовом  холсте
И  плаксивое  цунами(в  самой  нежной  широте)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688589
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Lana P.

КАЛАМУТИТЬ БЕРЕГ ВОДУ…

Каламутить  берег  воду,
Вибиває  з  ритму,
То  спиває  в  насолоду,
То  влаштує  битву.

Просять  хвилі  допомоги
Звуками  прибою.
Та  нема  для  них  підмоги  —
Падають  юрбою.

Атакує  берег  хвилі,
Розбиває  вдрузки.
А  вони  летять  безсилі,
Рвуться  на  мотузки.  

В  шумовинні  стоголоссі
Крутять  веретена.
А  для  чайок,  альбатросів,  —
Берег,  хвилі  —  сцена.                                              14/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688618
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Жанна Чайка

Ах…

Ах,  какой  мужчина,  -  говорила  тетя.
Резвый  и  красивый,  и  всегда  в  полете.

Так  хватай,  не  мешкай.  Много  есть  охочих.
Будет  радость-нежность.  Будут  черны  очи.

Вовремя  словила.  Время  пролетело.
Жизнь  потеребила.  Сердце  ж  песни  пело.

Через  годы  скачек  смотрится  иначе.
Не  журитесь,  девки.  Не  грусти,  казаче.


3/09/2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687491
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Жанна Чайка

Зачтёт.

*в  продолжение  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682210

Из  слез  порой  бурлит  река,
а  сердцу  нужно  ветерка

и  дуновения  любви  -
считаем  радостные  дни.

Кого  винить  не  знаю  я  -
судьбу  иль  случай.  Соловья,

который  сладко  песни  пел
и,  все  оставив,  улетел?

В  других  мирах  его  искать
смогу  быть  может.  Доиграть,

коль  суждено.  В  круговорот.
Да  будет  так.  А  жизнь  зачтет.


4.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687627
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Лина Лу

ЭТО - Я

Подмостки  -    сцены    антураж,
Скамейки  в  ряд.
Лучи  ленивые  скользят,
Крыльцо  лаская  и  ступень.
Маняще  совершив  вираж,
Предупредят,  -
Измученная    от  утрат,
Заглянет  ночь,  целуя  тень.

И  на  колени  травести
Упасть  велят,
На  четки  обращая  взгляд,
О  страсти,  в  роль  войдя,  забыв
И  Господа  молить:  "Прости,
Прозренья  свет
Излей  на  душу."    Столько  лет
Она  болит,  тоской    -  в  оплыв.

Подмостки  -    замка    антураж,
Псалтырь  и  крест.
И  сердца  зов,  и  гнев  небес,
Совсем  не  блажь,
А  страсть,  судьбе  наперевес,
Наполнит  трепетом  корсаж.

Вслепую  отыскав  ключи,
Дверь  отвори  -
Одна  свеча  в  углу    горит,
Забыв  про  бренность  бытия.
Твой  взгляд  почти  неразличим,
И  вздох,  и  хрип...
Так    тускло  светят  фонари.
"Не  уходи,  останься,  это  -  я."
13.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688352
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Валентина Ланевич

Не твоя я тепер, не твоя.

Не  турбуй  мою  душу  даремно,
Все,  що  було  між  нами  -  забудь.
Я  давно  не  твоя  -  це  вже  певно,
Докорінно  різниться  наш  путь.

Пам’ятаєш,  чекала  на  ласку,
На  любов,  щоб  зігріла,  смурну.
Ти  ж  на  груди  поставив  бо  праску,
Ще  чекав  -  на  коліна  впаду.

Кулю  цілив  прямісінько  в  серце,
Чи  ж  ти  думав  -  ошуканка  я?
Я  -  кохала,  кохання  те  -  стерте,
Не  твоя  я  тепер,  не  твоя.
23.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685260
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 13.09.2016


OlgaSydoruk

Осень нежности искала…

Экспромт

Осень  нежности  искала...
Понесла  от  Ветра  -  Грусть...
Платья  все  порасширяла...
Пусть  её  потешит...Пусть...
Колыхала,колыхала...
Прижимала  всю  к  себе...
Ничего  не  рассказала
Об  удушливой  волне...
О  тревоге  ожиданий  -  
В  полнолуние,в  октябре...
О  горячности  касаний  -
Поцелуев  (на  бедре)...
Я  глаза  не  открываю  -  
Потерять  себя  боюсь...
Или  просто  я  не  знаю,
Что  ты  рядом...Дотянусь...
Обнимая,тихо  дышишь...
Но  не  молвишь  ни  -че  -го...
Или  просто  я  не  слышу
Сквозь  закрытое  окно?..
Или  что  то  я  забыла?..
Потеряла  -  на  стерне?..
Или  -  просто  подостыла
В  чёрно  -белом  длинном  сне?..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687790
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 13.09.2016


OlgaSydoruk

То, что к сердцу прижимаешь…

Экспромт

Осень...Красные  чернила  -  
Сок  калины  на  столе...
Лишь  о  том,что  мне  так  мило
Я  поведаю  тебе...
То,что  я  не  позабыла!..
То,чего  не  отрекусь...
Мне  прибавят  больше  силы
Из  реки  горячей  Грусть...
Разливается  -  на  алом...
И  уходит    -  в  никуда...
Укрываю  покрывалом  -  
Потаённые  места...
Не  захочешь    -  не  узнаешь...
Не  услышишь  -  не  поймёшь...
То,что  к  сердцу  прижимаешь  -  
Никогда  не  оторвёшь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687854
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 13.09.2016


ТАИСИЯ

Судьба- индейка


Оттого  душа  страдает,
что  бежал,  но  опоздал…
Упустил  свою  синицу
и  страстей    не    обуздал…

Неприятные  моменты,
если  поезд  ваш  ушёл…
Лучше  слышать  комплименты,
чем  «обидное»  -  «Осёл»!

От  шальной  судьбы-  индейки
только  кругом  голова…
А  в  итоге  –  жизнь  –  копейка
да  сплошная    трын  -  трава.

Где    интимные    моменты
давних  юношеских  лет…
Вспоминаются  фрагменты,
от    которых    лунный  свет…

Но  свои,  пожалуй,  нервы
я  ещё  поберегу,-
Буду  мужем  я  примерным,
трезвым  тоже  стать  смогу…

И    лукавая    идейка
Появилась  вдруг  на  свет:
А  не  слопать  ли  индейку?
(  От  неё  спасенья  нет…)
Будет  зрелищный    эффект!


01.  09.  2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687005
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 13.09.2016


boroda171

Ответный визит

На  скором  поезде  я  к  другу  еду,
Мелькают  полустанки,  города.
Я  предвкушаю,  как  мы  вновь  беседу
Продолжим,  вспомнив  прежние  года.

Пусть  одноклассницы  –  давно  старушки,
И  внуки  незаметно  подросли…
Ты  веришь,  Санька,  нашу  деревушку
По-прежнему  я  чту,  как  пуп  земли!

Далёк  мой  путь.  Не  спится  вот  в  дороге,
Под  стук  колес  перебираю  дни,
Где  каждый  отпуск  –  друг  мой  на  пороге,
Напутствует,  –  пиши,  старик,  звони!

Мы  напролет  просиживали  ночи,
Как  в  школе,  встарь  –  за  партою  вдвоем,
И  слушали  друг  друга,  глядя  в  очи,
Осушим  чарку  –  по  семой  нальем…

Распахивались  души,  как  окошко,
В  тиши  ночной  внимала  нам  луна.
Бывало,  смолкнем,  загрустим  немножко,
Но  высока  печали  той  цена.

Друг  старый  –  понимает  с  полуслова,
Подставит  в  трудный  час  свое  плечо.
И  в  мире  больше  нет  дружка  такого,
Который  был  бы  мне,  как  двойничок.

______________________________________

На  Север,  к  другу  детства  ехал  в  гости.
А  Саньки  –  нет…  Лишь  в  моросящей  мгле
Венками  скрытый  холмик  на  погосте,
Да  крест,  чуть  покосившийся  в  земле…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688216
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2016


Владимир Зозуля

Ту-тууу!

…мы  оставляем  в  лете
всё  то,  что  не  сбылось…
...треплет  осенний  ветер
пряди  твоих  волос...
...плещет  волна  печально
в  пирса  бетонный  щит...
...грустно  над  морем  чайка
кружится…  и  кричит…

Брызнув  теплом  и  светом,
Хрипло  гуднув  –  "ту-ууу!",
Наш  пароходик  лета
Снова  уплыл  в  мечту…

Смотрим  вослед...  не  веря,
(разве  сентябрь  сейчас?)
А  под  ногами  берег
Мягко  качает  нас…
Смотрим...  а  он  уходит  
Чувств  поднимая  дым...
Маленький  пароходик  –  
Жизни…  судьбы…  мечты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688019
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 13.09.2016


НАДЕЖДА М.

Знову ти зі мною…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SB6f8Fjplfg  

[/youtube]


Жовтокоса  осінь  здатна  чарувать.
Може  в  дні  похмурі  радістю  обнять.
Замете,  як  взимку  жовтий  листопад.
І  слова,  що  сказані,  будуть  невпопад.
І    що  любе  серцю,  листям  замете.
То  підкине  настрій,  знов  все  поверне.
Розумієш  -  осінь,  начебто  зима.
В  душу  поселяється  сумнів  крадькома.
То  шалений  вітер  може  збити  з  ніг.
І  осипе  листям,  як  зимою  сніг.
Знову    ти  зі  мною,  доторкнувсь  руки.
Все  тепер  змінилося...  Все  вже  навпаки.
Хай  це  випадково,  може,  просто  так,
Знаю:  це  не  літо,  осінь  все  ж  однак.
Замітає  осінь  думки  і  стежки.
Десь  зима  крокує  тихо,  навпрошки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688178
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Лина Ланская

НІЗВІДКИ В НІКУДИ


Лапатий  падав  сніг  -
Суцвіття  сліз  і  диму,
Летів  здаля,  народжений  з  біди.
На  крони  сумно  ліг,
Принісши  в  осінь  зиму.
Летів  нізвідки,  падав  в  нікуди.

Спалила  зла  рука  -
Розбещена  і  сита,
Вуста  кармінні,    шовковисту  плоть.
Палаюча  ріка
До  обрію  розлита...
Кому  під  силу  безум  той  збороть?[img]http://kino-teatr.ua/public/main/films/photo_530537027e884.jpg[/img]

Кружляє    сніг  -  вода,
Занурена    в  вугілля.
Танцюють  лихо  з  полум"ям  канкан.
З  мечем  ішла  біда,
Криваве  те  похмілля
Вражає  навіть  шостий  океан.[img]http://i64.fastpic.ru/big/2014/0627/be/07ad52eeda8c43733c63572971ef83be.jpg[/img]

Ні  стежок,  ні  доріг
Посвячення  у  схиму
Весь  світ  прийняв  і  замітав  сліди.
Лапатий  падав  сніг  -
Суцвіття  сліз  і  диму,
Летів  нізвідки,  падав  в  нікуди
09.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688287
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Лина Ланская

ВОНА ПРИЙШЛА


Вона  прийшла,  одягнута  у  хвилі.
У  плюскіт  їх  ховаючи  розбите,
Спаплюжене  маленьке  і  нікчемне,
Фатальною  пітьмою    оповите,
Маленьке  серце,  шириною  в  милі.

Вона  прийшла  у  сполохах  заграви,
Скотилась    камінцем  на  берег  сірий.
Була  чужа,  самотня  й  безіменна,
Шукала  щось,  не  полишала  віри
У  справедливість  вищої  розправи.

Вона  прийшла  їх  змусить  покохати,  -
Тих  блазнів,    що  плюндрують  світ  і  світлом
Залити  все  густе  глибоке  й  темне.
Азалій  поле,  щоб  вогненно    квітло,
Вінками  Чорні  діри  увінчати.

Вона  прийшла,  лиху  забувши  змову,
Яку  боги  замислили    у  жартах:
Вниз  ляльку  кинути,  щоби  даремно,
Без  діла  вкотре,  не  дрімала  б    варта,
А  стерегла    ту  зірку  загадкову.

Вона  прийшла  карати  і  трощити
Заколисати  біль,  що  тисне  груди.
Маленьке  серце    чинить    нездійсненне,
В  обіймах  у  прозріння  і  облуди,
Червоним  відмовляючись    дощити.

Вона  прийшла,  щоби  не  повертатись,
Бо  у  гріхах  не  віднайти  спокути,
Не  зрушити  без  жалю,  незбагненне  -
Століттями    розлитої  цикути...
Тоді  й  вогнем  вже  пізно  рятуватись.[img]http://utorrenta.com/uploads/posts/2014-06/1403863392_2.jpg[/img]
08.09.16

Азалія  -  трагічна  квітка,народжена  з  кривавих  сліз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688286
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Владимир Зозуля

Мертвая звезда

Настали  времена  духовной  смуты…
Вокруг  война  и  бесконечность  бед…
А  Бог  молчит…  и  ход  событий  спутан…
Нет  веры  в  нас  –  и  Бога  в  мире  нет…
В  безбожии  свели  свои  орбиты
Людская  жадность  и  людская  ложь…

Видать  мы  мало  были  жизнью  биты...
Ужель  и  впрямь  удавимся  за  грош?..

Корысть  и  ложь…  они,  столкнувшись  обе
Взорвутся,  адской  вспышкою  светя!..
И  торжествуя,  черный  ангел  скорби
Воздев  крыла…  заплачет!..  как  дитя…
Он  будет  плакать  о  мужьях…  о  жёнах…
О  пенье  птиц…  о  шелесте  ракит…
И  легкий  ветерок  в  лесу  сожжённом
Тяжёлым  пеплом  их…  зашелестит…

А  ведь  хватало  и  воды,  и  хлеба!..

Так  почему  же,  видима  едва,
Так  беспросветно  озаряет  небо
Холодная  звезда  –  НЕрождества?!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686387
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 13.09.2016


Кадет

Осенняя меланхолия

Сижу-курю  уныло  на  балконе,
Сомненьями  пронизанный  насквозь,
Пытаюсь  внять  симфонии  агоний,
По-прежнему  надеясь  на  авось…

Кусаются  всё  крепче  магазины,
Но  мне  приснился  вывод  тут,  на  днях,
Что  нет  нужды  в  теперешние  зимы
Ни  в  валенках,  ни  в  шубах,  ни  в  санях…

Отрада  только  в  Пушкине  да  Фете,
Хоть  им  не  светит  прежний  дефицит…
А  тех,  кто  жить  привык  на  марафете,
Быть  может,  бог  рассудит  и  простит…  

Устал  грешить  фейсбучным  самоедством,
Всё  чаще  околесицу  несу…
Не  заблудиться,  как  в  далёком  детстве,
В  грибасто-паутинистом  лесу…

сентябрь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687459
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016


OlgaSydoruk

Уходите, мои тревоги!. .

Уходите,мои  тревоги!..
Уносите  -  мою  печаль!..
Позабудьте  назад  дороги!..
Мне  ни  капли  не  будет  жаль...
Оминайте  -    мои  пороги!..
Не  стучитесь  -  в  мою  зиму!..
Мне  не  то  обещали  боги...
Не  такую  дарили  судьбу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685387
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Циганова Наталія

Бачиш, як швидко…

Бачиш,  як  швидко...
Вже  зорі  пробачили
всі  забаганки  -  долоням  людей.
Серпень  ще  дихає,  спекою  страчений,
щемно  притиснувши  ніч  до  грудей.
Бачиш,  як  може...
Сльозу  відшкодовано  
дрібним  дощем  у  шпаринку  душі.  
Десь  перепишуть  осінньою  мовою  
ціле  життя  -  на  роки  метушні.
Бачиш,  вже  майже...
І  ми  колись  зможемо  
падати  мріями  поміж  дерев.
І,  як  і  осінь,  за  планами  Божими  
будем  повінчані  з  вічним  "але"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685371
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Лина Ланская

СІРЕ З БІЛИМ

Подружжю  Баницьких.

Сіре  з  білим,  виднокіл  дзеркально,  -
Горнуться  сріблясті  серпантини,
Палко  обійнявши  полонини,  
Губляться  у  просторі  прощально.[img]http://static.tonkosti.ru/images/5/59/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%84%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%88,_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg[/img]

Сіре  з  білим,  шелестом  за  вітром,
Неба  край  -  мереживо  фестонно.
Смерековий  ліс  грайливо-сонно,
Спалахом  хизується  над  світом.
[img]http://www.rakhivnews.in.ua/uploads/posts/2016-07/1467369390_rahiv-city.jpg[/img]
Сіре  з  білим,  бронза  в  оксамиті,
Кинуті  коралі;  від  зневіри
Плачуть  скрипки,  скаржаться  клавіри
Безнадійно  голосній  трембіті:

"Сіре  з  білим  -  чорним  відгриміло,
Вогняні  мечі  нагнали  страху,
Кинувши  горянку  ту  на  плаху,
Розколовши  навпіл  її  тіло.[img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/e/e0/%D0%91%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D1%96_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE.JPG[/img]

Сіре  з  білим...з  нелюбом  вінчали,
Вишкребли  зсередини  всю  душу.
Стогне  хрест,  закоханий  у  ружу,
Колючки  кохання  заквітчали."

Сіре  з  білим  -  коло  біля  броду.
Кладку  водоспаду  -  на  поталу.
Думу  молитовно-досконалу
Про  спаплюжену  навіки  вроду.

Сіре  з  білим,  вже  давно  не  з  вами,
Голосні  засмучені  трембіти.
Віддались  в  мелодіях  сивіти
Медвяному  явору  у  найми.[img]http://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/events/41174_800x600_1.jpg[/img]

23.08






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685396
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Владимир Зозуля

Предчувствие

                             

Лето  на  прощание  грустит…
Небо  тучей  хмурится  угрюмо…
Слышится  последнее  -  прости
В  тишине  березового  шума…
Не  желая  ни  добра,  ни  зла,
В  гулкой  высоте  берез  и  сосен
Скоро  зазвонит  в  колокола,
Оглашая  о  приходе,  осень…
Не  монашкой,  нет,  наоборот,
Жрицею  для  чувственных  соитий,
Осень  из  лесов,  полей  и  вод,
На  обряд  язычествуя,  выйдет.
Выйдет  с  легким  ветром  поутру,
Колыбельно  ветками  качая,
Лиственно  рассыпав  на  ветру
Золото  сентябрьской  печали.
И  под  дождь,  как  неба  взгляд,  косой
Подойдет  –  красивая  до  дрожи,
Чтобы  ярко  гаснущей  красой
Растревожить  нас…  не  обнадежив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685474
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Радченко

Что есть важнее

На  раскрытых  ладонях  любви
Нашей  нежности  хрупкой  уютно,
Словно  не  были  зимние  дни
И  длинны,  и  морозны.  Так  трудно
Принималась  нелепость  обид
И  разлук  безрассудная  смелость.
И  почувствовать  вдруг,  как  знобит
Неожиданных  встреч  неумелость.
Шёпот  сбивчивых  слов  так  нелеп!
Взгляды  встретятся  -  что  есть  важнее?
И  растает  зимы  долгой  след  -
Утру  вечера  быть  мудренее.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685366
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Вячеслав Рындин

Очень хочется…

[i]Очень  хочется  скрутиться
В  микро  малое  ядро
А  затем  надев  на  спицы
Заводное  колесо  
Раскрутиться  шкивом  в  осень
На  желтеющий  пейзаж
Прыгнуть  как  влюблённый  очень
Враз  форсировав  кураж![/i]

23.  08.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685293
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Валентина Ланевич

Не питайте мене, чом сумні маю очі?

Не  питайте  мене,  чом  сумні  маю  очі,
Чом  повіки  закриті  та  ночі  без  сну?
Чом  стрічаю  світанки  з  думками  у  клоччі,
А  на  серці  сліди,  що  гірчать,  полину?

На  межі  двох  світів  загубилася  доля,
Крає  душу  неспинно  юцифера  хід.
Поселилася  в  нім  чорнорота  сваволя,
Принесла  землі  нашій  немало  вже  бід.

І  летять  журавлі  над  розрухою  в  небі,
Спопелила  війна  буйну  зелень  в  степу.
Сива  мати  над  сином  схилилась  в  жалобі
І  розносять  вітри  її  плач,  я  -  кричу.

Біль,  що  рветься  з  грудей,  полосує  свідомість:
-Дай  же,  Господи,  сил,  аби  йти  до  кінця!
Щоби  душі  загиблих,  їх  щира  жертовність,
Звеличились  в  Волі  -  Перемоги  вінця!
22.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685250
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


НАДЕЖДА М.

Спростувати хочу ці думки…

Продовження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762  


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo  [/youtube]


Ми  вже  не  побачимось  ніколи..
Спростувати  хочу    ці  думки..
Бо  далеко  там,  на  видноколі.
Може,  це  на  відстані  руки...

Боввавніє  образ  твій  знайомий,
Треба    просто  вміть  тебе  чекать...
Кожен  крок  розмірений,  невтомний.
Важко  шлях  осінній  цей  здолать..

Знов    звучить    забута  та  мелодія,
Іскорка  в  душі  ще  ледь  жива...
Може,  розгулялась  це    ілюзія?
Чую  запізнілі  так  слова...

І  стою  в  словесній  заметілі.
Хуртовина  з  ніг  ледь  не  збива.
Ні!  Це  не  сніжинки  білі-білі.
Вітер  з  вуст  твоїх    слова  зрива..

Та  вже  осінь  вкотре  на  порозі,
Жаль,  втрачають  зміст  оті  слова...
І  все  важче  йти  по  тій  дорозі..
Серце  утомилось...  забува...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685216
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


НАДЕЖДА М.

Ми з тобою не побачимось ніколи…

Ми    не  побачимось  ніколи.
Надто  довгий  у  минуле  час.
Не  погладиш  коси    ти  шовкові,
Бо  давно    немає  уже  нас.

Просто  я  і  ти  не  одне  ціле.
І    тепер  у  кожного  свій  шлях.
Що  було,  повільно  перепріло.
Не  приходь,  прошу  тебе,  і  в  снах.

Та  чому  ж,  коли  заграє  скрипка
І  утне  мелодію  сумну,
Враз  проскоче  у  душі  іскринка,
І  засвітить  шлях  мій    на  льоту.

Так  захочу  раптом  полетіти,
Впасти  у  обійми  дорогі.
І  слова  такі  прошепотіти...
От,  чи  вони  треба,  чи  вже  ні?

А,  коли  мелодія  стихає,
То  на  місце  розум  поверта.
І  у  серці    все  тоді  вщухає...
Надто  недосяжна  висота.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 23.08.2016


OlgaSydoruk

А душа… наводила мосты…

Открывались  без  скрипа  двери...
Заходили  цветные  сны...
Серебра  приносили  свирели...
Убаюкали  -  до  весны...
Разливая  реку  пастели,
Уносили  в  лазури  моря...
С  переливами  синими  гжели...
За  границы  её  алтаря...
Безразлично  ступало  Время  
На  расплавленный  пАтины  след...
На  невзрОшенное  пОтом  семя...
На  прославленный  амулет...
На  дрожащий  мираж  -    мгновения...
На  стареющие  -  холсты...
Окунали  в  рекУ  откровения...
А  душа...  наводила  мосты...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685179
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Циганова Наталія

…время августа - небо в ласточках…

Перекатится  солнце  пО  небу,
каплю  вечности  иссушив.
Переделывать  -  поздно,  вроде  бы...
будет  памятью  для  души:
август,  срезанный  стайкой  ласточек
то  ли  к  дождику,  то  ль  к  птенцам...
то  ли  возрастом,  то  ль  "для  галочки"...
Синь,  с  глазищами  праотца  -
удивительна...
не  затронута
ни  ракетами...
ни  быльём...
Звёзды  собраны  в  недра  омута
инкрустацией  на  цевьё.
Будем  радовать  ниву  августа
новым  голодом  от  побед
над  пощёчиной...
над  "пожалуйста"...
новым  "верую"...
в  новый  цвет...

...время  августа  -  небо  в  ласточках...
ветер  -  выдохом  перемен.

...рюмку  бренди  бы...
или  парочку...
не  с  локтя  пускай...
хоть  -  с  колен...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685050
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Циганова Наталія

…время августа - небо в ласточках…

Перекатится  солнце  пО  небу,
каплю  вечности  иссушив.
Переделывать  -  поздно,  вроде  бы...
будет  памятью  для  души:
август,  срезанный  стайкой  ласточек
то  ли  к  дождику,  то  ль  к  птенцам...
то  ли  возрастом,  то  ль  "для  галочки"...
Синь,  с  глазищами  праотца  -
удивительна...
не  затронута
ни  ракетами...
ни  быльём...
Звёзды  собраны  в  недра  омута
инкрустацией  на  цевьё.
Будем  радовать  ниву  августа
новым  голодом  от  побед
над  пощёчиной...
над  "пожалуйста"...
новым  "верую"...
в  новый  цвет...

...время  августа  -  небо  в  ласточках...
ветер  -  выдохом  перемен.

...рюмку  бренди  бы...
или  парочку...
не  с  локтя  пускай...
хоть  -  с  колен...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685050
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Дід Миколай

Віру не знищено

Армія  розвалена…  -    Мрія  наша  спалена.
Реформи  завалені…    -  безнадійно  віддалені.
Плин  вперед  зупинено…    -  тихий  рекет  вчинено.
Все,  що  можна  з’єдено…    -  до  ручки  доведено.
Толерантість  спльовано…    -  бо  Любов  зґвалтовано.
Совість  вщент  загублена…    -  бо  жи2ами  скуплена.
Гідність  нашу  знищено…    -  її    ж  не  захищено.
А  ще  Честь  знеславлено…    -  влади    ж  нас  позбавлено.
Украйна  розкрадена…    -  боргами  обкладена.
Майбуття  поховано…    -  в  кайдани  заковано.
Надії  оскоплено…    -    все  ю2вою  схоплено.
Та  Віру  не  знищено…    -    бо  в  віках  захищено!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685039
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016


OlgaSydoruk

Не испугает темень ночи…

Не  испугает  темень  ночи  -  
Мерцают  звёзды  в  небесах...
Приснятся  снова  эти    очи...
И  сотворятся    -    чудеса...
Пусть  обнимают  -  твои  руки...
Прольются  святостью  -  слова...
Прилягут  нежностью  разлуки
На  шелковистость  завитка...
Не  перевёрнута  страница...
Не  время  свечи  потушить...
Пока  душа  её  искрится...
Пока  ей  хочется  любить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685030
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Богданочка

УСУПЕРЕЧ

Усупереч  усім  можливим  "  ні",
укотре  твоїй  владі  віддаюся.
На  цій  неафішованій  війні  
я  завжди  обеззброєно  здаюся.

І  падаю  в  обійми  ледь  жива,
забувши  про  свої  болючі  шрами.
Не  вірячи  у  міфи  і  дива,
будую  для  кохання  в  серці  храми.

Не  знаючи,  хто  стане  поміж  нас,
Чи  буду  почуватися  в  безпеці,
У  цей  чарівний  надвечірній  час
втекти  не  прагну  з  рук  твоїх  фортеці.

Солодкої  неволі  взнавши  смак,
усе  ж  готуюсь  до  нового  бою.
Усупереч  усім  можливим  "  так"
не  буду  я...  не  буду  я  рабою.

                                                           21.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685028
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


ТАИСИЯ

СИМБИОЗ

Симбиоз  ведь  характерен
Для  беспомощных  растений:
Друг  для  друга  создают
Относительный  уют.

Для  людей    -  он  не  пример  вам:
Будет  действовать    по  нервам…
Только  совесть  нами  правит,
На  путь  истины  наставит…

Как  земное  притяженье,
Нас  любовь  влечёт  к  сближенью.
День  померк  бы,  тьма  настала,
Если  б  вдруг  любовь  пропала.

«Знал  блаженство,  сердце  нежил
Тот,  кто  был  с  любовью  нежен»…
Всё-таки  –  любовь  прекрасна!
Живи  так  –  чтоб  не  погасла…

Рисунок  автора.

 21.  08.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685019
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


НАДЕЖДА М.

Уже дозріли сині роси…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T3TszOQLk9A  
[/youtube]

Уже    дозріли  сині  роси,
Які  тепер  вони  на  смак?
Ще  десь  літає  відголосся
Отих    ще  слів,  що  без  ознак.

Вони  то  линуть,  то  стихають.
То  знову  раптом  оживуть..
Чомусь  буває,  що  зітхають.
То  знову  тишу  розірвуть..

Я  прислухаюся  уважно.
Так  хочу  все  ж  їх  зрозуміть..
Вони  далеко,  недосяжні..
Невже  це  вітер  так  шумить?

Відчула  подих  за  спиною.
Колись  так  пахла  та  весна.
Та  не  була  вона  сумною.
Була  красива,  запашна...

І  знову  ніби  чую  звуки...
Це  плаче  скрипка  скрипаля..
Не  хочу  чути  слів  розпуки...
Мотив  навколо  все  кружля..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684996
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Радченко

Жизнь, как миг

Жизнь,  как  миг  коротка
И,  как  миг  бесконечна.
Украдёт  облака
Фиолетовый  вечер
И  прикроет  окно
Покосившимся  ставнем,
Переступит  порог
Молчаливым,  печальным.
Тени  сумерек  дом
Постепенно  наполнят.
Жизнь,  как  миг...  Вот  о  чём
Вечер  снова  напомнит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684946
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Радченко

И с каждым днём

Ещё  одна  зима  осталась  позади  -
На  зиму  старше  мы  с  тобою  стали.
И  всё  острее  чувство  грусти  и  дожди
Наполнены  мелодией  печали.

А  прошлое  всё  чаще  нас  к  себе  зовёт,
И  с  каждым  днём  мгновенья  встреч  желанней.
Но  в  снах  всё  реже  совершаем  мы  полёт
И  всё  сильней  земля  к  себе  нас  тянет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684943
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


НАДЕЖДА М.

Іду назустріч тобі, осінь…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vbTn5tXG7Gw  
[/youtube]
Насолодились  теплим  літом,
Любисток  пахне  на  вустах.
Ще  літні  пахощі  розлито,
Та  осінь  вже  живе  в  думках.

Шовкове  небо  так  прозоре!
П"янить  ще  запах  чебрецю.
Куди  не  кинеш  іще  зором..
Як  не  любить  картину  цю!

Іду  назустріч  тобі,  осінь!
І  всі  я  сумніви  зітру,
Не  схожа  ти  на  літо  зовсім...
Люблю  я  осені  пургу.

Як  огортає    вітер  листям  ,
І  б"ють  краплинки  у  лице.
А  ранок  росами  умитий...
Це  осінь  є  оцим  творцем.

Вона  все  пензлем  розмалює...
За  комір  холод  заповзе.
Не  всі    думки    нехай  спрацюють,
Але  надія  над  усе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684916
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Дід Миколай

Поет

Поет  не  співає,

Поет  говорить.

Поет  засіває,
 
Коли  він  творить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684870
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Іванюк Ірина

Ти просто будь!… Коли

Ти  просто  будь!...  Коли
постукають  морози,
коли  хрестом  на  сході  
зійде  вогню  полин...
Ти  просто  будь,  коли
у  світ  ввірвуться  грози...
Хоча  й  не  тут,  не  поруч,
хоча  ти  й  не  один...

Будь  спогадом  німим!

Будь  сном,  шаленством  мрій
і  покликом  в  майбутнє,
а,  іноді,  хоча  би,
мені  ти  другом  стань!
На  півхвилини  так...
Та  віриш?  Всюди  сутнім!
Якийсь  незмірний  простір
живе  в  твоїх  очах...

Поклич  мене  у  твій  Чумацький    шлях!

Будь  літом  серед  зим.
Жнивами  -  у  посуху...
І  полум"ям  жоржин,
розквітлих  серед  хмар...
Хоч  не  моїм  -  чиїмсь
щоденним  порятунком,
те  "бути",  як  найвищий
у  цьому  світі  дар!

Вже  не  розбитись!

...............В    серці  -  Океан.

20.08.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684869
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Дід Миколай

Янголятко

Дідусю  й  бабусю  погляньте  в  віконечко
Для  вас  засвітилось  іще  одне  сонечко.

Промінчиком  в  шибоньку,  як  ластівятко
Від  Бога  даруночком  вам  онучатко.

Вже  всі  неприємності  сходять,  як  крига
В  хатинку  приходять  лиш  радощі  й  втіха.

Нехай  же  у  легеня  красень  зростає,
Про  діда  й  бабусю  на  старість  подбає.

Допоки  ж  хай  радістю  вас  звеселяє
Ще  доля  щаслива  на  нього  чекає.

Шкодуйте,  лелійте  своє  немовлятко,
Росте  хай  здоровеньке    вам  Янголятко.

Хай  ллється  застілля  у  даль  перегуком...
Він  буде  найкращим  у  світі  онуком  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524218
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 20.08.2016


Святослав_

Чего хотят женщины




[b]Женщины  -  кошки
Что  им  нужно?

Не  ведро  картошки  

Крем  от  загара
На  Гоа
Домики  в  парижах
Из  брюликов  безделушки
На  пальчики  
На  ножки
На  ушки

Любовник?
Не,
Лучше  два...

Две  лучших  
Подружки!

Мужчины  нужны?

Да  

Наполчайнойложки...[/b]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678726
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 20.08.2016


OlgaSydoruk

Медь и позолоту растеряла Осень…

Медь  и  позолоту  растеряла  Осень...
Ароматы  яблок  -  с  проливным  дождём...
Горечи  полыни  -  среди  голых  просек...
Жар  от  поцелуя  -  серо-стылым  днём...
Больше  не  обнимут  белые  туманы...
Не  сокроют  шлейфом  тела  наготу...
В  Осень  возвратится  эхо  из    Нирваны
И  стократно  молвит  нежное  "люблю"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684806
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016


OlgaSydoruk

Время ничто не теряет…

Время  привычно  летело!..
Стрелка  за  стрелкой  гналась!..
Пало  небесное  тело  
(С  бездны)  -  в  раскрытую  пасть...
Ветер  играл  парусами...
И    -  укрывался  волной...
Айсберг  растает  с  годами...
И  превратится    -  в  прибой...
Время  ничто  не  теряет...
И  оставляет  следы...
Сверху  их  кто  то  считает...
Не  замечая  длины...
Время  ничто  не  теряет!..
Лишь  заметает  следы!..
Стрелка  стрелу  догоняет
До  отведённой  поры...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684634
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016


Валентина Ланевич

Неси ж, поете, слово - твори.

Там,  на  війні,  у  хлопців  ніки  -
То  в  тих,  котрі  живі,  що  в  силі.
Хто  ж  упав  від  смертної  руки  -
Хресне  ймення  вже  на  могилі.

Та  віра  в  душах  на  всіх  одна,
Кривава  боротьба  на  благо.
Щоб  земля  з  пожару  ожила,
Ворога  позбувшись  клятого.

В  них  зрима  зброя,  інша  -  слова,
Слова  ведуть  у  бій  незримо.
І  горить  в  вогні  в  митців  душа,
Вогонь  в  серцях  -  те  незборимо.  

Неси  ж,  поете,  слово:  твори,
Запалюй,  надихай  на  славу.
Впишуть  в  історії  сторінки:
-Він  захищав  свою  державу.
19.08.16



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684629
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016


Єлена Дорофієвська

Чи не заголосно я думаю про тебе?…


Чи  не  заголосно  я  думаю  про  тебе?
Чи  чуєш  ти  мої  слова-обійми?
Бо  я  крізь  відстань  відчуваю  кожне  слово
Та  кожну  твою  мрію  нездійсне́нну
Й  незді́йнену
Про  мене  і  про  нас...

І  прагну  я
Щоб  мої  плечі  обпікались  не  думками,
Які,  окрилені,  від  тебе  долинають  -  
Хай  обпечуть  їх  твої  губи  поцілунком!
А  руки  знімуть  лагідно  бретелі
І  скинуть  в  пекло  невагому  мою  сукню...

А  я
Тебе  не  буду  стримувати....  й  тихо,
Лиш  схлипом,  зойком,  стогоном  до  тебе
Звертатимусь...

І  в  насолоді
Не  буду  знати  часу  чи  епох  -  
Хай  все  змішається  в  стрімкім  коловороті
Без  відстаней,  без  розпачу  розлук!

Лиш  я  і  ти...

Але  й  наразі  плечі
Обпечені  наскрізь  твоїм  бажанням...
То  чи  не  спалиш  ти  мене,  зустрівши,  вщент?
Тремчу  і  насолоджуюсь  думками
Про  тебе...

Чи  обпікаю  я  тебе  також?
Бо  я  наскрізь  пронизана  тобою...
І,  чи  повіриш,  в  кожнім  своїм  сні
Я  тебе  чую  й  кличу,  та  не  бачу...

Танцюю,  прихиляюся...
Мов  стежка
Встеляюся  під  тебе,  аби  ти  
Від  самих  ніжок
Поволі  просувався  до  рамен...
Заповнював  мене,  немов  криницю,
Заколисав,  немов  нестримний  вітер
Посіяв  зерня,  дочекався  квітів
І  жадібно  зірвав  мої  плоди...
Щоб  загубився  у  ожиновім  волоссі,
Забувся  в  лагідності  моїх  рук..

А  головне  -  щоб  чув,  як  кличе  серце
Тебе...

Чи  не  заголосно  я  думаю  про  тебе?
Чи  чуєш  ти  мої  слова-обійми?
Бо  я  крізь  відстань  відчуваю  кожне  слово
Та  кожну  твою  мрію  нездійсненну
Й  нездійснену
Про  мене  і  про  нас...

[youtube]https://youtu.be/JGQLSObiTEQ[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684375
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Олекса Удайко

ШКТ-ЗАКРЕП В ДЕРЖАВІ

           [i]В  честь  Е-декларуванню  доходів…
                   І      н  е      т  і  л  ь  к  и…

[youtube]https://youtu.be/OX11hianfsM[/youtube]
[b][color="#0b6e16"]Гарюють  в  нас  державні  шоумени  –
Щодня  у  них  невиданий  спектакль!
І  заздрить  в  небі  тітка  Мельпомена,
Й  дивується  їх  силою  Геракл…

Та  ні́чого  нам  заздрити  державі:
Її    діагноз  –  ШаКаТе-закреп!
І  душі  у  державців  ниці,  ржаві,
Й  заповнений  хаботтям  їхній  склеп.

Ось  і  мовчить  Гарант  у  цю  хвилину,
Бо  й  сам  поліз  у  погріб  наразі́  
Дивитись,  чи  ота  його  палига*
Й  полиці  чи  готові  –  на  мазі.

Чи  з  "банок"  кришки  ще  не  позривало…
Але  з  «макітри»  вже  зірвало  дах:
Кермо  –  у  друзки,  дране  вже  забрало…
Й  з  законом  ти  вже,  певно,  не  в  ладах?..

…Терпець    урветься  у  мого  народу,
І  вийде  з  бочки  древній  Діоген
Пітьмі  –  на  зло  і  сонечку  –  в  угоду.
Й  заварять  разом  істинний  пурген!

І  полетить  л.йно  по  всьому  світу,
В’явіть  –  яка  то  буде  благовонь!
Вже  досить  нам  в  державі  того  квіту  –
На  тризні  спахне  по́дуги  вогонь!  [/color][/b]

18.08.2016
___
*Ляда.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684412
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Радченко

Вишни

Лета  золотая  середина,
Пахнет  свежим  сеном  на  лугах.
Гроздья  пожелтели  на  рябинах,
Спелых  вишен  горсть  в  твоих  руках.

Небо  голубое-голубое
Отражается  в  твоих  глазах.
Сладким  был,  я  этого  не  скрою,
Сок  вишнёвый  на  твоих  губах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684405
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Радченко

Ключ журавлиный летит

Вот  и  лето  собралось  в  дорогу,
Неожиданно  как-то  и  вдруг.
Обернётся  на  миг  на  пороге  -
Так  однажды  уходит  твой  друг.

Чтоб  прощание  не  затянулось,
Лишних  не  было  слов  или  слёз,
Лето  нежно,  светло  улыбнулось  -
Не  считайте  разлуку  всерьёз.

И  махнуло  рукой  чуть  небрежно  -
Не  грусти,  ухожу  без  обид.
Извини,  что  и  вдруг,  и  поспешно  -
Видишь,  -  ключ    журавлиный  летит.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684397
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Вячеслав Рындин

Пусть на луне…

Пусть  на  Луне  –  на  стороне  обратной,
Промежду  серых  гор,  на  самом  лунном  дне,
Почти  что  в  вакууме  неоднократном
Проявятся  цветы  почтения  к  тебе…

Улыбкой  солнечной  –  вселенским  утром  
Умоет  личико  небесная  заря
Улиткой  космоса  в  приданьях  лучших
Укатит  спешности  в  далёкие  края…

Смеются  люди  –  в  будущем  прекрасном
Слагают  радостно  любимые  стихи
Соратники  былого  во  вчерашнем
Союзникам  грядущей  в  мире  красоты…

Такие  вот  дела  –  пусть  утвердятся
Трёхкратным  эхом  междометия  «УРА!!!»
Тебе  ж  предстало  нежно  улыбаться
Товарищу,  которому  поверю  я…

Ь…….

18.  08.  16




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684366
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Оксана Дністран

А що між нас?. .

А  що  між  нас?  Один  твій  порух  брів,
Мій  сміх  легкий,  що  ліг  дубам  на  плечі,
Надії  і  пориви  молодечі,
І  гул  вже  розтривожених  вітрів.

А  що  між  нас?  Лиш  стрілка  дзиґаря,
Яка  то  йде,  то  начебто  заклякне…
Захмарне  щось  намарилось  всіляке
У  відсвітах  нічного  ліхтаря.

Між  нами  що?  Залюбленість  у  світ,
Кав’ярня  з  ароматами  кориці,
Смереками  напоєні  зіниці,
Ще  нерозквітлий  соромливий  цвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684252
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


КВолынский

Вера, Надежда и Любовь.

В  море,
                         кто  не  штормовал  –  
Тот  не  молился  Богу!
И  день,  и  ночь,
                                             за  валом  вал  -
Мозги  растят  в  душе  тревогу.
Как  услышишь
                                             нервов  скрипы,
А  борт  ложится  под  волну,
И  вал  воды  звериной  лапой
Толкает  всех
                                       и    всё  ко  дну,
Тогда  ты:
                           вспомнишь  Мать  родную,
И  всех  Святых,
                                           и  Крестик  свой,
И    Вера    станет  –
                                                   не    пустою,
Наполнит  душу  с  головой.
И  так:  
                 не  день,  
                                           не  два,  
                                                                 не  месяц  -
Вся  жизнь  -  борьба,
                                                       за  жизнь  друзей!
Соткёт    Нептун  из  судна  ситец  –
Прольётся  страх  со  всех  щелей,  
Тогда  тебе  
                                 придётся,
                                                               милый,
Направить  курс  свой  к  берегам.    
Там  ждут  тебя
                                             обрывы,
                                                                         скалы:  
За  все  грехи  –
                                           по  всем  счетам
                                                                     
Расплата!
                           Но  есть  Надежда  -  
                                                                               Якорь!
Последнее,  что  может  бить!
Теперь  не  страшен
                                                       смерти  вихор  –  
Не  перестал  Господь  любить!
Всегда  увидишь  
                                             пару  в  сквере,-
Преданье    южных  городов:
Капитан  –  
                               надёжен,
                                                               верен
И  старушечка  –
                                                 Любовь!

                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682464
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Оксана Дністран

Лебідкою

Лебідкою,  лебідкою.  По  колу.
Мій  танець  лиш  для  тебе,  любий.  Соло.
Пливу  неспішно,  наче  по  леваді,
Чи  по  озерній  танцювальній  гладі.
Тріпочуть  руки,  серце,  а  постава  –
Стрункої  і  погордливої  пави,
І  рухи  всі  –  відточені,  граційні.
Ще  мить,  і  я  злечу  -  в  твої  обійми.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683628
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 17.08.2016


НАДЕЖДА М.

Плакати в осінні дні - пусте…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bn4XDp-C9gg[/youtube]


А  коли    проллється  жовте  листя,
І  полинуть  в  вирій  журавлі.
Попрошу  тебе  я,  посміхнися.
Не  пускай  в  дорогу  їм  жалі.

Витри  сльози,  щоб  ніхто  не  бачив,
Нелегка  дорога...  ох,  важка...
Побажай  від  серця  їм  удачі...
Бачу,  моя  просьба  надскладна.

Та  мене  не  слухаєш:    ти  плачеш.
Жовтий  лист  тримаєш  у  руці...
Нові  весни  ти  іще  побачиш...
Може,  дощ  осінній  по  щоці?

Підійди  поближче,  прихилися.
Разом  ми  здолаємо  усе.
В  очі  мої  пильно  подивися.
Плакати  в  осінні  дні  -  пусте...


-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684191
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Лина Ланская

БІЖИ

Біжи,
розірване  на  шмаття  почуття.
Кудись  та  прийдеш,бо  життя  -  шосе.
Спливеш  водою,  з  листям  віднесе
В  той  "рай",  де  править  балом  каяття.

Біжи,
розкришене,спаплюжено-тривке.
На  стежці  пам"яті  -  кривавий  слід
Не  вигорів  і  від  сльози  не  зблід.
Зійшли  спориш,  полин  і  щось  гірке.

Біжи,
до  краю  прірви  дійдеш,  -  не  зірвись.
Впадеш  відлунням,  -  злякані  птахи  -
Не  ангели;  розкидані  страхи
По  зернятку  не  понесуть  у  вись.

Біжи,
коли  ж  осліпнеш  від  переживань,
Згадай  тоді  окрайчик  на  столі  -
Шматочок  серця,  сонця  і  землі,
Що  так  стомилися  від  марних  сподівань...

Біжи.
16.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684174
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Вячеслав Рындин

Последних дней лесные сметы…

Последних  дней  лесные  сметы    
Затратам  августа  дают  расчёт    
И  каждый  год  в  финале  лета
Природоведенье  ведёт  учёт…

Пошли  дожди  тропой  туманов
Почти  растут  в  обочине  грибы
Ползёт  охотник  вечно  пьяный
К  столпотворению  тупой  стрельбы…

На  всех  пернатых  птиц  не  хватит
Не  всем  достанутся  лесов  плоды
Междугородние  вокзалы
Влачат  в  активах  полные  мешки…

Последних  дней  необратимость  
Простит  томления  былой  жары
Постольку  жизнь  несокрушима
Поскольку  будем  мыслить  по  любви!

17.  08.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684169
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


НАДЕЖДА М.

Ну а завтра знову буде осінь…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8  

[/youtube]
Ну  а  завтра  буде  знову  осінь.
Змиють  думки,  вчинки,  все  -  дощі.
І  життя  почнеться  інше  зовсім.
Те,  що  так  приємне  для  душі.

Що  спалила  спека  неймовірна,
Жовтий  лист  відродить  цю  красу.
А  вітри,  нехай    і  непокірні,
Прохолоди  часточку  внесуть..

Ну  та  це  все  буде  тільки  завтра,
А  тепер  останній  літній  день.
Небокрай  горить,  неначе  ватра.
Залишився  день  один  лишень.

Можна  уже  в  літо  озирнутись.
Не  пройти,  звичайно,  ті  стежки.
І  що  в  нім  було,  то  посміхнутись.
В  літі  тім    були  і  я,  і  ти.

Знову  осінь  і  похмуре  небо.
Довгі  ночі  і  короткі  дні.
Та  журитись  тут  нема  потреби:
Ще  й  осінні    будуть  дні  ясні...







---------------------------------------------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684163
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Валентина Ланевич

Я не шукаю раю на святій землі.

Я  не  шукаю  раю  на  святій  землі,
Для  кожного  із  нас  він  свій  тим  паче.
Не  почуваються  щасливо  й  королі,
І  в  них  душа  неусмиренна  плаче.

І  точить  кров  густу  із  серця  гострий  ніж,
І  жужелиця  шкряботить  у  грудях.
Парить,  у  безмірі,  в  блакиті  чорний  стриж,
Думки  джмелями  жалять  сутність,  блудять.

Роками  втома  шелестить  в  книзі  буття,
Де  вірність  й  чесність  в  ранзі  що  понижче.
В  кутиках  вуст  новою  зморшкою  пуття  -
Згвалтована  любов  за  те,  що  квітне.
16.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684096
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


OlgaSydoruk

Тумана серый палантин…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018

Тумана  серый  палантин  
Казался  белым  среди  ночи...
Окутал  грубый  холст  картин...
Разнежил  таинство  -  воочию...
Взлетают  к  свету  мотыльки...
Находят  в  пламени  надежду...
С  тобою  так  же  мы  близки  -
Полтыщи  лет  и...часом  прежде,
Чем  кисть  коснулась  до  листа  ...
И  солнце  бликами  взыграло...
И  первых  два  его  гонца
Сжигали  призрак  покрывала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684070
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Лина Ланская

НЕ МОЖУ…

Не  можу...погляд  відведи.
Куди  іти,  щоби  сховатись?
Нема  вже  сили  для  ходи,
Заклякла  і  не  одірватись,

Не  одірватись  від  землі.

Не  можу,  он  буяє  день,
Чи  ніч,  не  знаю,бо  завмерла
Одним  з  небачених  знамень,
Рожево-сірим  блиском  перла...

Таке  бува,  хіба  в  імлі.

Не  можу,  годі!  Схаменись!  
Німа  молитва,  чи  закляття?  -
"Не  обернись,  не  обернись..."
Як  приберуся  у  латаття,

Розквітну  лотосом  на  склі.

Не  можу,  видно  неспроста
Щось  чула,  про  якогось  Лота,  -
Тремтить  душа,  тремтять  вуста,
Бо  насувається  скорбота.

Не  можу...плачуть  скрипалі.

Сум  щемом  в  серце  пророста  -
Така  глибинна...висота.
15.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683826
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016


ТАИСИЯ

Летний сервис

«Долина  роз»    меня  пленила  цветом  буйным,
Фонтаном  новым:  европейским,  многоструйным.
В  жару  он  охлаждает  взрослых  и  детишек…
И  нет  счастливей  хулиганистых  мальчишек.

17  струй  с  лихим  напором  рвутся  в  небо.
Я  не  хочу  в  жару  рождественского  хлеба.
Мне  нравится  в  обед  струя  из  водопада.
Спасает  от  жары  приятная  прохлада.

Нас  зона  отдыха  встречает  звонким  смехом.
Лужайка  зеленью  покрыта  словно  мехом.
И  лето  призывает  снять  свои  наряды.
Принять  в  фонтане  моцион  -  безумно    рады.

16.  08.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684008
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


НАДЕЖДА М.

*****

Билинку  не  зламаєш:  вона  гнеться.
Вітри  для  неї  зовсім  не  страшні.
Затихне  вітер  -  знову  вгору  пнеться,
Без  зайвої  для  того  метушні.

А  речі,  що  міцніші,  як  із  сталі,
Розбившись,  розлетяться  на  куски.
Не  склеїш  їх,  щоб  знову  нові  стали.
На  що  в  житті  згодяться    ці  шматки?                                                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684005
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Владимир Зозуля

Только для женщин

Солнце  ласково  по  коже…
Синь  волны…  
И  ветра  звуки…
Как  же  это  все,  похоже
На  её  глаза…  и  руки…
Как  порыв  её  дыханья  -
Моря  бриз  солёно-свежий…
И  небес  незримой  гранью  -
Тонкий  шелк  её  одежды…
А  над  нею  ветровое,
Что-то  бьется  светлой  птицей,
Рвется  надвое…  и  вдвое
Пробуют  соединиться
Надо  лбом  две  русых  пряди  –    
Образ  белокрылой  чайки…
Сердце,  тише…  Бога  ради,
Не  спугни  её  нечаянно…
Посмотри!..  Она  прекрасна!..
Так  нежна…  хрупка  до  хруста…

ЧУВСТВО!  Множимое  на́  сто!
Единенье  сердца  чувством!..
Тише,  сердце…  сокровенно
Прикасаюсь  к  ней  и...  что  же?..

–  Эй,  мужик,  какого  хрена,
Или  захотел  по  роже,
Ты  руками  то  не  шибко,
Пьяный  что  ли,  лезешь  буром?
–  Я…  простите…  нет…  ошибка…  
–  Идиот!
–  Сама  Вы…  дура...    

Бездна…
Боль  Гермафродита
Льется  таинством  нездешним…
Половина  сердца  слито
В  разделённость…  как  и  прежде…
______________________________
Милые  женщины,  и  особенно  девушки,  
Пожалуйста,  оставайтесь  богинями  женственности,
Не  падайте…  не  опускайтесь…
Нисходите,  творя  любовь,
Будьте  её  хранительницами.  
И  всегда  помните  –  
Мы,  мужчины,  относимся  к  вам
Настолько  хорошо,  или  настолько  плохо,
Насколько  вы  сами  позволяете  нам  это…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683979
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Владимир Зозуля

Только для женщин

Солнце  ласково  по  коже…
Синь  волны…  
И  ветра  звуки…
Как  же  это  все,  похоже
На  её  глаза…  и  руки…
Как  порыв  её  дыханья  -
Моря  бриз  солёно-свежий…
И  небес  незримой  гранью  -
Тонкий  шелк  её  одежды…
А  над  нею  ветровое,
Что-то  бьется  светлой  птицей,
Рвется  надвое…  и  вдвое
Пробуют  соединиться
Надо  лбом  две  русых  пряди  –    
Образ  белокрылой  чайки…
Сердце,  тише…  Бога  ради,
Не  спугни  её  нечаянно…
Посмотри!..  Она  прекрасна!..
Так  нежна…  хрупка  до  хруста…

ЧУВСТВО!  Множимое  на́  сто!
Единенье  сердца  чувством!..
Тише,  сердце…  сокровенно
Прикасаюсь  к  ней  и...  что  же?..

–  Эй,  мужик,  какого  хрена,
Или  захотел  по  роже,
Ты  руками  то  не  шибко,
Пьяный  что  ли,  лезешь  буром?
–  Я…  простите…  нет…  ошибка…  
–  Идиот!
–  Сама  Вы…  дура...    

Бездна…
Боль  Гермафродита
Льется  таинством  нездешним…
Половина  сердца  слито
В  разделённость…  как  и  прежде…
______________________________
Милые  женщины,  и  особенно  девушки,  
Пожалуйста,  оставайтесь  богинями  женственности,
Не  падайте…  не  опускайтесь…
Нисходите,  творя  любовь,
Будьте  её  хранительницами.  
И  всегда  помните  –  
Мы,  мужчины,  относимся  к  вам
Настолько  хорошо,  или  настолько  плохо,
Насколько  вы  сами  позволяете  нам  это…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683979
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Олекса Удайко

ВЖЕ ЗІБРАЛИ ХЛІБА́

             Не  міг  пройти  мимо  отієї  пшениці,  
             й  злетіло  слово...  Тайм-аут  
             в  тайм-ауті...
             Мовчу,  аки
             риба.
[youtube]https://youtu.be/C_G5J3q6ip8[/youtube]

[i][b][color="#178a99"][color="#075b7a"]Вже  зібрали  хліба́…    
І  бобові  уже  на  підході..
Родить  літо  душі  і  землі  
неземну  благодать!
В  небі  жайвір  ще  пісню  
про  щастя  заводить,
і  рясніє  його  неготова  
до  скімлення  рать…

Тривкість  духу  
бадьорості  нашій  
і  травам  не  шкодить  –
вона  тон  всій  землі  
українській  і  нам  задає,
А  на  Сході,  в  Криму  –  
очманілий  
                                   від  п’янства  
                                                                           заброда  
смітним  травам  у  наших  
засівах  хвалу  воздає!

Вже  зібрали  хліба…    
І  бобові  уже  на  підході...
Вже  в  засіки  течуть  
благодатні,    як  сон,  врожаї…
А  засіємо  –  
                               нові  хліба  
                                                               нам  сторицею
                                                                                                           вродять,
тільки  б  вивести  з  поля  
набридлі,  як  ґедзь,    кураї![/color]  [/color]
[/b]
14.08.2016[/i]

Примітка:  світлина  не  і  з  інтернету))).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683788
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Валентина Ланевич

Стати в славі на сповідь.

На  щоку,  на  мою  впала  з  неба  сльоза,
Запах  осені  враз  я  відчула  на  серці.
У  діброву  смирну  надвечір’я  сповза,
Притулились  боками  гриби  у  відерці.

Плаче  в  полі  калина  у  тихій  журбі,
Утіша  її  вітер  напутньо  та  ніжно:
-Не  схиляй  голови  за  життя  в  боротьбі,
Хай  твоїм  ворогам  буде  тричі  по  крижно.

Не  на  все  відступає  день  в  довгую  ніч
І  сполохано  зорі  ховаються  в  невідь.
По  весні  защебечуть  птахи  й  кинуть  клич,
Що  настала  пора  стати  в  славі  на  сповідь.
14.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Лина Ланская

КОРТІЛО НІЧ

Серпневу  ніч,  не  маковим  коржем
Кортіло,  -  медом  запашних  цілунків,
А  вилилось,  Господь  хай  береже,
Чумацьким  Шляхом  в  соляні  оклунки.

Вози  діряві  золото  і  сіль
Везли  на  небо,  попри  віру  в  диво.
А  Блискавиця  й  сива  Заметіль
На  Місяць  вкотре  поглядали  хтиво.

Зірковий  дощ  і  обертом  Земля,-
Збирає  самоцвіти  для  прикраси.
І  тільки  я  чекала,  як  здаля
Насіють  маку  ті  обидва  Спаси.

Ще  й  медом  виллють  доленьку,  піду
З  іконою,укотре,  до  причастя.
Кортіло  йти,  не  взимку  ж  по  льоду!
Кортіло  меду  і  краплинку  щастя.

Та  спаленіло  маки  відцвіли,
Духмяно-гірко  хащі  полинові
Буяють  всюди  тінями  імли,
Серед  бажань  медової  любові.
14.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683593
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Іванюк Ірина

Я вечір нишком украду…


Я  вечір  нишком  украду,
вогні  поцуплю  по  одному,
щоб  сплутав  шлях  свій  ти  додому
і  заблукав  в  мені  незнаній...
Коханій...
Може,  цілунком  зваблю  щиру  душу,
а  очі  зачарую  зіллям,
і  зранку  знов  буде  похмілля,-
у  мене  хмелю  -  повні  роки...


Сріблися  плесом,  вічне  небо!
Тобі  я  зорі  повертаю...
Знаю!
Любов  могутніша  за  відьму.


13.08.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683550
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Іванюк Ірина

Я небо падолиста так люблю!


Я  небо  листопадове  люблю,
як  темний  шовк  ночей,
як  спальні  білий  спогад...
Ти  мій!  Це  правда  чи  лиш  здогад?
Що  імпульсом  розхитує  межу...

Живу...  У  ритмі  скронь,
що  кроком  -  то  віршами.
Думок  ключі  летять  в  блаженну  синь...
Ми  падолиста  станемо  листами,-
він  нас  не  вб"є,  як  папороть,  колись...

Ми  жити  будем  в  вітражах  кленових,  
в  поемі  дуба,  в  музиці  дощу.
Я  небо  падолиста  так  люблю!
Як  наші,  непрості,  під  ним  розмови.

13.08.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683474
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Лина Лу

МЫ НИЧЕГО ДРУГ ДРУГУ…

Мы  ничего  друг  другу  не  должны,
Сгораем  молча  пеплом  сигарет.
Но  нам  с  тобой,  по-прежнему,  важны
"Привет,  ну  как  ты?"  Вот  и  день  согрет.

Казалось  бы  печалиться  смешно,
И  просочилось  каплями  в  песок
Не  наше  время...наше  нам  должно
Лишь  память,  сединою  на  висок.

И  радоваться  тоже  ни  к  чему,  -
У  каждого  свой  ворох  разных  бед.
Но  вот  я  снова  дому  твоему
Шлю,  по  привычке,  утренний  привет.

И  кофе  ароматный  вместе  пьем,
И  новости...  всего  лишь  ночь  прошла,
Но  до  сих  пор  не  поросла  быльем
И  преданно  из  каждого  угла

Глядит,  как  мы  без  лишней  суеты,
Сплели  из  паутины  филигрань,
Из  радуги  -  сияния  мосты,
Из  теплых  слов  вневременную  ткань...
13.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683501
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016


НАДЕЖДА М.

Пам*ять береже…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs  [/youtube]

В  нас  пам"ять  береже  усе  старанно.
Постійно  ми  поповнюєм  архів.
І  швидко  забуваємо  про  рани,
Що  десь  колись  накоїли  гріхів...

Усе  це  час  загоїть  дуже  швидко,
І  зникне  назавжди  душевний  шрам.
Та  потайки  в  душі  ховаємо  нерідко,
Оте  святе,  про  що  не  віриш  й  сам.

Його    маскуєм  від  очей  глазливих.
І  кутаєм,  як  любе  немовля.
Хоч  іноді    сльозливих,  неможливих.
Таким  бува  примхливим,  як  маля.

Але  воно  своє  і  дуже  рідне.
Ми  любимо,  прощаємо  завжди.
Ніколи  в  серці  жити  не  набридне..
Любов"ю  бережемо  від  біди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683470
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Циганова Наталія

Наше "всё"…

На  подслушанной  боли  созреет  рассвет
с  нашим  «всё»  –  свежепролитой  кровью…
между  выжатым  «да»  и  пригубленным  «нет»
сядет  молча  у  нас  в  изголовье.
И  Господь  переплачет  на  грани  эпох,
посылая  историю  к  чёрту
с  нашим  «всё»,  отходившим  немало  дорог,
изначально  не  первого  сорта.
И  не  верят,  не  бдят,  не  боятся,  не  ждут  –
кто  в  утробе  грядущего  завтра.
Храм  –  свободен  от  веры  и  податью  крут…
наше  «всё»  –  отзвонившая  правда,
осушившая  небо  до  самого  дна.
Суетливо  поставлены  свечи
над  не  много  что  значащим  словом  «страна»…
над  сомнительным  временем  «вечер»…
Неподъёмная  гордость  пылится  в  ногах
переруганных  лет  и  мгновений.

…наше  «всё»  –  на  счастливых  чужих  берегах...
ничего  своего…
даже  тени…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683560
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Я от А до Я...

Вы чувствуете…?

Вы  чувствуете  как  врывается  весна
Та  первая-препервая  на  свете?
Как  кружится  хмельная  голова,
А  платьице  срывает  пьяный  ветер?!
Вы    чувствуете...

Вы  знаете  уже  как  пахнет  лето:
В  зените  солнце,ну  а  после  тень...
И  как  душа  цветами  разодета
И  собирать  их  Вам  ещё  не  лень.
Вы  знаете...

Вы  чувствуете  как  крадётся  осень,
Даря  нам  с  поволокой  вечера?
А  на  висках  уже      белеет  проседь...
А  кажется  всё  было  лишь  вчера.
Вы  чувствуете...

Вы  знаете  уже  как  губят  стужи,
Вы  знаете  уже  наверняка...
Как  голос  чей-то  очень-очень  нужен
И  чтоб  коснулась  тёплая  рука.
Вы  знаете...

Вы  чувствуете  как    врывается  весна  ,
Та  самая-пресамая    на  свете,
Что  из  последних  сил  спешит  издалека
Как  всё  сносящий  свежий  ветер?!
-------------------------------------------------------------------      
Вы  чувствуете,чувствуете,чувствуете..
                                                                                                   4.08.16г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682910
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 13.08.2016


НАДЕЖДА М.

Половіють стомлені хліба…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QMHCLQHUOX0  
[/youtube]

Диха  ніч...  Приємна  прохолода.
Половіють    стомлені  хліба.
А  в  душі  приємна  насолода:
Це  життя  дарує  нам  дива...

Ніжно  гладить  вітер  сонне  поле.
Пташка  десь  майнула  із  гнізда.
І  зітхає  ранок  тихим  болем,
Бо  роса    на  землю  поспада.

Рожевіє  ледь  на  сході  сонце.
Хай  нап"ється  спрагла  ще  земля.
Та  далеко  там,  на  горизонті,
Сонячне  проміння  затопля.

Новий  день  стогнатиме  від  спеки.
От  би  тут,  хоч  крапелька  дощу...
Але  він  в  цей  час  такий  далекий,
Та  думки  про  дощ,  я  відпущу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683078
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Дід Миколай

…у грозах відгриміли

Запахло    медом  у  дворі,
Притих  із  гаю  щебет.
Ступила  осінь  на  поріг,
Повіяв    в  груди  трепет.

Озвались  криком  журавлі.
У  синяві  курличуть.
Упали  смутком  на  чолі,
Літа  у  вирій  кличуть.

Чого  знов  осене  прийшла
До  мене  розімліла.
Чому  мене  не  обійшла?
-Чого  тобі  поспіло…

Ти  ще  у  птахів  під  крилом,
Повернешся  до  хати.
Лише  роки  мої  ніхто,
Не  буде  виглядати.

Блукають  десь  у  вечорах…
За  обрій  полетіли.
Чи  розчинилися  в  світах?
У  грозах  відгриміли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682933
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 12.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2016


Ірина Кохан

Саде мій…

Саде  мій,  напоєний  туманом,  
Не  сумуй,  що  лист  духмяний  змок.
Ще  вдягнеш  вишивану  сутану
На  промерзле  плетиво  гілок.
Ще  зігрієш  в  сонячнім  наливі
Свої  плечі,  стомлені  плодом.
Вересневі  хмароньки  грайливі
Табунами  ходять  над  селом,
Пишноцвіті  айстри  попід  тином,
Наче  зорі,  що  забули  вись...
Посміхнулось  небо  так  гостинно-
Саде  мій  зажурний,звеселись!
Зашуми  ще  вітами  до  сонця,
Золота  у  трави  ще  насип!
Заспівай  ще  пісню  березОньці,
Що,мов  змерзла,тулиться  до  лип.
Друже  мій,ще  веснонька  розмаєм
Замережить  заспане  гілля.
Зараз  бо  зима  коней  сідлає  -  
Чутно  подих  вже  її  здаля.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526518
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 12.08.2016


Лина Ланская

ЧОРНИЙ ВОРОН

Міцно  в"яже  мотуззям  руки,
Щось  невидиме;  шле  гінця  
Чорний  ворон  -  кохання  муки.
Волох  -  в  прірву  і  без  вінця.

Тихо-тихо  лоскоче  подих,
Тільки  б  встигнути...мозку  струс
Божевіллям  знов  колобродить,
Розсипаючи  скалки  друз.

Сліпну  в  захваті,  лишень  кола
Заплелися  у  ланцюги.
Обпеклися  вуста,  спроквола
Закипіли  у  ключ  сніги.

Що  замерзли  дев"ятим  наче,
Чи  на  першому  ще  лишень?
Чорний  ворон  уже  не  кряче,
Він  стріла  ж  бо,  а  я  -  мішень...
11.08.16.

Чорний  ворон  -  це  дуже  неоднозначний  символ.Він  може  бути  Пам"яттю  и  Думкою,як  у  Едгара  По,а  може  бути  амбівалентним    символом  гріха  з  одного  боку,та  мудрості  і  довголіття  з  іншого...Багатогранний  образ  невідомого.





 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683005
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Радченко

Осени примета

Так  обманчиво  тепло
На  исходе  лета.
Листья,  словно  обожгло,  -
Осени  примета.
Всё  печальней  вечера  -
Осень  на  пороге.
Лето,  не  спеша,  вчера
Собралось  в  дорогу.
Говорим  ему:  "Прощай,
Не  таи  обиды.
Только  нас  не  забывай  -
Встретить  тебя  выйдем".
Так  обманчиво  тепло...
Лето  в  платье  броском
Босиком  идёт  легко
По  покосам  росным.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682876
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Радченко

Август

Август  зябнет  по  утрам,
Хмурится,  печалится.
Над  рекой  плывёт  туман,
Трав  крылом  касается.

И  желанье  звездопад
Мне  помог  загадывать.
Спелых  яблок  аромат  -
Вкус  легко  угадывать.

В  тёплый  край  собрались  птицы,
Пусть  с  собой  уносят  грусть.
Лето  в  осень  превратится
Незаметно.  Ну  и  пусть.

И  пошлёпают  по  лужам
Дни  осенние  с  зонтом...
Бабье  лето  вдруг  закружит
В  листопаде  золотом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682848
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Владимир Зозуля

И пишутся в раскаянье стихи

                             "И  пишутся  в  раскаянье  стихи..."
                                                           Валентин  Гафт.
                                                           ....


Кажется  снова,  что  машет  навстречу  
Веткой  березка  мне.  Ветрено?..  Пусть,
Пусть  это  ветер,  а  я  ей  отвечу,
И  подходя,  этой  ветки  коснусь…

Странная,  странная  выпала  доля,
Может  быть,  случай…  иль  жребий  не  тот,
Только  такая  ж  березка,  не  в  поле,
А  на  далеком  погосте  растёт.
Грустно  стоит  над  родною  могилой,
Светлую  мамину  душу  храня...

Мамочка,  милая,  сердце  заныло…
Плачет  стихами  в  груди  у  меня.
Катятся,  катятся  светлые  слёзы,
Буквы  строками  выходят,  слепя.
Мамочка,  милая,  в  этой  березе
Грустной,  осенней  я  вижу  тебя…

Знаю,  что  грешен…  давно  я  там  не  был…
Время  так  быстро  уносится  прочь.
Кажется  мне,  будто,  падает  небо...
(Или  то  вниз  опускается  ночь?)
Кажется  мне,  что  истрачены  слёзы...
Кажется,  будто  не  знаю  пути...
Кажется,  что  этой  грустной  березы
Мне  не  найти...  не  найти...  не  найти...

Милая…  милая…  сердце  устало,
Больше  не  хочет,  ни  зла,  ни  добра...
Что  ж  та  березка  в  передничке  алом?
Где  ж  он,  погост  тот,  открытый  ветрам?

Плачу  я,  мама…  мне  больно  и  странно.
Летом  ли,  осенью,  в  солнце  ли,  в  дождь
Чувства  и  памяти  гость  долгожданный,
Как  же  случайно  и  редко  я  вхож…
Плачу…  словами  свой  грех  искупая…
Не  потому  ли,  что  мама  простит?..
Не  оттого  ли,  что  там,  вот  такая,
В  дальнем  погосте,  березка  грустит?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682967
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


OlgaSydoruk

Sotto voce

Sotto  voce  -  звучание  ночи...
Разгорается  Южный  Крест...
Улетают  в  астралы  пророчих  
От  подножия  падших  небес!..
Подсознанием  минуя  препоны:
Все  пароли,табу  и  замки,..
Непростые(земные)законы  -  
Притяжения  и...  тоски...
Улетают  в  просторы  Нирваны
(В  состязании  наготы)...
С  отвердевшими(страстью)сосками  -
От  стреноженной  высоты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682765
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


OlgaSydoruk

Жёлтых страничек хрустящее бремя

Утро  сменяет  жаркий  полУдень...
Вечер  -  тенЯми  ступает  на  мост...
Алые,алые  розы(подспудно)
Ночь  раскрывает  для  капелек  рос...
Кто  то  итожит  стервозные    будни,..
Сны(дежавю),умножая,всерьёз...
Падает  листик  в  прозрачные  студни,
Не  долетая  к  подножию  грёз...
Жёлтых  страничек  хрустящее  бремя
С  веточкой  вязи(на  дивном  фарси)...
Взгляд(с  поволокой),пронзающий  время...
Солнечным  бликом  -  прошедшие  дни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682743
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Циганова Наталія

…и - будет осень…

Вот  оно,  небо...
чуть  дольше  –  до  осени.
Просто  дождаться  –  и  рядом  идти.
Где–то  под  клёнами  рыжеволосыми
встретятся  две  половины  пути…
или  две  трети  –  с  оставшейся  радостью.
Время  наколет  на  солнечный  луч
сто  удивительных  маленьких  слабостей,
дремлющих  в  просини  порванных  туч.
Столбиком  пыльным  налепит  каракули
западный  ветер.
И  будет  ручей
ждать,  что  бы  золотом  ивы  заплакали,
стоя  над  рябью  больших  мелочей.
Солнце  рассыплется  в  тень  разноцветную,
между  дождями  тоску  заглушив.

…и  –  будет  осень…
забрызгав  рассветами
маленький  рай  захолустной  души…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682663
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Кадет

Динозавры

Эх,  сколько  лет  истёрзано  впустую,-
Учили  нас  и  так,  и  сяк,  и  этак…
Теперь,  увы,  не  встретишь,  ни  в  какую  
Каких-нибудь  австрало-,  блин,  петеков…

А  этих,  как  их?  …  ну,  страшнее  мавров,
Страшнее  первобытного  ненастья…
Была  же  ведь  эпоха  динозавров,
А  вымерли  все  просто  в  одночасье…

И  с  тех  заветных  пор  никто  не  знает
Какой  из  катаклизмов  стал  кончиной…
И  до  сих  пор  учёные  гадают,
Что  стало  лиху  этому  причиной…

А  тут,  сдаётся  мне,  простая  повесть:
Они  почили  в  бозе,  потому  как
Была  у  них  когда-то,  типа,  совесть,
Надеялись,  что  счастие  не  в  муках…  

Не  грызли  они  братьев  по  природе,
Вкушали  все  цветочки  да  листочки…
Примерно,  так,  как  принято  в  народе…
Но  тут,  пожалуй,  время  ставить  точку…  

август  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682475
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016


Циганова Наталія

…буду очень…

Окунулись  закаты  в  ожидание  осени,
подрастая  часами  от  недавних  «вчера».
Горизонту  за  во́рот  небеса  звёзды  бросили:
откупились  от  лета,  намекая  –  пора…
Всё  так  просто  увидеть…
и  так  сложно  почувствовать…
в  сыроватых  листовках,  облетевших  с  ветвей,
не  услышанный  август  духотою  безумствует,
обжигаясь  об  небо  и  макушки  церквей.
Ветер  низкие  тучи  посгребает  ладошкою,  
на  уставшее  лето  щедро  ливнем  плеснув.
Понемножку  остыв  ну  и  простыв  на  немножко,  я
буду  очень  ждать  осень,  как  другие  –  весну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682326
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016


Валентина Ланевич

Коли роси вечірні впадуть на траву.

Коли  роси  вечірні  впадуть  на  траву,
Зорі  витчуть  на  небі  мереживну  казку,
Я  занурюсь  у  неї  й  до  тебе  прийду,
Я  ж  свавільно-пожадна  на  твою  бо  ласку.

Ти  мене  розпашілу  в  обіймах  стиснеш,
Зрине  з  вуст  зойк  надривний,  зазивно-солодкий.
Поцілунком  гарячим  його  обірвеш,
Ой,  який  він  у  тебе  мурашково-шкодний.

Підійметься  нараз  з  глибин  сутності,  з  дна,
Хвиля  млості  й  загубиться  в  м’ятім  батисті.
З  лона  трепетна  хіть  переллється  в  тіла
І  замре,  примостившись  на  чатах,  у  кріслі.
07.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682325
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016


НАДЕЖДА М.

Веселковий світ… ( для дітей) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t4sAjlUKL4U  

[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8MUqtvaT5bw  [/youtube]

Кольорові  фарби  люблять  діти.
І  малюють    веселковим  світ.
Розмаїття  барв  дарує  літо
І  навколо  бачать    дивоцвіт.

Розцвітає  сонечко  на  небі.
Хмарки  -  білі  лебеді,  пливуть.
Сумніватись  тут  нема  потреби:
Діти  просто  радістю  живуть.

Намалюють  квіти  біля  ганку.
Дощик,  що  у  листі  шелестить.
Вітерець  тепленький  спозаранку.
Гарно  так  в  такому  світі  жить.

А  вночі  цвіркун  співа  у  квітах.
Не  дає  малечі  довго  спать.
І  на  цих  чарівних  його  нотах,
Сон  приходить,  треба  спочивать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682233
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016


Жанна Чайка

Когда влетишь ты на заре…

Когда  влетишь  ты  на  заре  в  мой  дом  испуганною  птицей
иль  светом  солнечным,  напиться  позволь  из  уст  твоих  любви,
и  надышаться  на  "потом"  истомой,  ароматом  зноя,
и  имя  нежно  успокоит  меня  в  грядущем  новом  дне.

Так  пахнут  розы  у  воды  и  соловей  поет  им  песни,
и  миг  становится  чудесней.  Рисует  явь,  творя  в  мечте,
узоры  тонкие  искристо.  В  душе  любовь  разбудит  искры,
чтоб  улететь  назад  к  тебе.  А  время,  словно  поезд  быстрый,
неумолимо.  Где  ты,  где?  Устало  сердце  ретивое    
и  тень  промчалась  по  земле  в  забытом  мареве  покоя.


6.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682210
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 07.08.2016


НАДЕЖДА М.

І, крім себе, когось полюбіть. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OeftVrFUkU8[/youtube]


Якщо  серце  у  грудях  -  це  камінь.
А  душа  паперова,  глуха,
Не  чекайте:  другою  не  стане.
Їй  бракує  людського  тепла.

І  даремно    звертатись  з  словами,
Щоб  у  жилах  цю  кров  розігріть.
Та  старання  оці  до  нестями,
Все  ж  не  зможуть  чудес  тут  створить.

Це  природа  дала..  Що  поробиш?
Сперечатися  з  нею  дарма!
Таким  людям  нічим  ти  не  вгодиш.
Що  робить,  коли  літом  зима?

Розпахніть  свої  груди  ви  навстіж.
До  грудей  сонця  промінь  впустіть.
По    росі  пробіжіться  босоніж.
І,  крім  себе,  когось  полюбіть....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682085
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Лина Ланская

ЗЦІЛЕННЯ

Думаєш  час  полікує?
Зцілення  -  вигадка  просто,
Наче  розсипане  просо  -
Котиться  та  не  смакує.

Гарне  таке,  золотаве.
Може  колись  і  здалося?
Чом  же  душа  стоголоссям
В  розпачі...  де  її  аве?

Душі  -  мережки-вуалі.
Свистом  пронизує  вітер.
Слів  вже  нема,  кілька  літер,
Інше  все  -  зайві  деталі.

Час  не  прийде,  він  минає.
Те,  що  було,  на  поталу.
Витекло  тихо,  помалу
Нас  до  землі  нагинає.

Кажуть,  забудеться...де  там!
З  пам"яттю  знов  у  двобої
Сваряться  вірші  й  гобої,  -
От  вже  біда  диригентам.
Лихо  не  менше  поетам...
06.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Лина Лу

СВОБОДА

Цветы,  шампанское,  кольцо
И  Мендельсона  -  гвоздь  последний.
Свобода?  Чудилась  намедни,
Когда  еще  твое  лицо

Мне  было  вовсе  незнакомым.
И  пепел  падал,  не  боясь
Испортить  фирменную  бязь,
А  поцелуй  не  был  искомым...

На  острие  плясал  канкан,
Раскованно  взлетали  ножки
Из-под  застиранной  рогожки,
А  ты  был  просто  в  стельку  пьян

От  моего  хмельного  взгляда  -
Зеленых  с  искоркой  очей,
От  дыма  аромасвечей.
Не  надо  было...или  надо?

Истаять,  как  весенний  снег,
Забыв,  что  осень  за  порогом.
Ну  что  Свобода,  с  Богом?..с  Богом...
Уйду,  отдав  тебя  Весне.

05.08.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682025
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Кадет

Ласточки

Всё  наскучило,  хоть  убей,  -
Ни  сказать,  ни  писать  невмочь…
Был  когда-то  в  чести  плебей,
Но,  то  время  умчалось  прочь…

Видел  я,  как  рожала  ночь,
И  как  звёзды  глотал  рассвет,
И  как  липкий  июльский  дождь
Заливал  безвозвратный  след…

Чуял,  как  закипает  пар
В  ледяной  шерстяной  воде,
Как  легко  взбивают  пиар
На  всеобщей  нашей  беде…

Мне  бы  взять,  пойти  за  тобой,
Поискать  покой  и  уют…
Разузнать,  что  болтает  прибой,
И  как  ласточки  воду  пьют…

август  16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682031
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016


НАДЕЖДА М.

Доля…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A2GfEacV2nQ  
[/youtube]

Уражає  доля  сильних  і  слабких.
Падаєм  від  неї,  опустивши  руки.
І  стаєм  залежні  від  думок  гірких.
Забуваєм  часто  мудреців  науку:

Що  будуєм  долю  ми  собі  самі.
Отже,  наші  вчинки  -  це  і  є  та  доля.
По  житті  блукаєм  часто  у  пітьмі.
Все  ж  заходим  вихід:  тягнемось  на  волю.

Можем  одим  махом  зруйнувать  життя.
Все,  що  будувалось,  знищить  без  жалю.
Звинуватить  долю,  ніби  це  вона.
Та  життя  таке  крихке,  ніби  з  кришталю.

Друзів  забуваєм,  зрадити  -  дрібниці
Знову  собі  думаєм:  не  моя  вина.
(Звинуватим  долю:  але  ж  це  дурниці)
Це  вона  тут  винна:  знищила  човна.

Ну  а  човен  швидко  дістає  до  дна...
А  життєві  хвилі?  Це  для  них  лиш  гра..
Але  суть  у  тому:  не  було  весла...
Але  це  не  нове:  мудрість  тут  стара..

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681803
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Лина Лу

ВОТ И ВСЁ

Вот  и  всё…  дожди  уныло  падая,
Смыли  глаз  печальных  синеву.
Слезы  солью    по  щеке…  досаду  я,
Спрячу  под  упавшую  листву.

Вот  и  всё,    слова  твои  не  прошены,
Вырвались,  восторженно  смеясь…
И  душа  босая,  в  травах  скошенных
Уколовшись,  каплей    пролилась.

Вот  и  всё,  растерзана  иголками,
Рвется  кукла,  ветоши  призыв.
Ей  фарфор  звенящими  осколками,
Закрывает    тянущий  надрыв…

Вот  и  всё,  истерзанный  заплатами,
Горечью  застиранный  платок.
Кичится  долгами  неоплатными,
Памяти  укромный  уголок.


Выставлен  повторно,редактирован.

11.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681931
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


НАДЕЖДА М.

Подих щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GB93IrKFVGA  [/youtube]



Прокидаюсь  вранці,  ледь  світає.
Шепочу    тобі  такі  слова,
Що  в  вазоні  квітка  розцвітає,
Ти  хмелієш,  ніби  від  вина.

Розправляє  вітер  дужі  крила,  
Загляда  в  відчинене  вікно.
Втримати  тебе  немає  сили...
Дихає  віконне  полотно.

В  сонцедайнім  розчинились  щасті,
Вітерець  тихенько  повіва.
Як  же  гарно    побувать    у  власті
Отих  слів,  що  здатні  на  дива....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681584
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Оксана Р.-Г.

Ні те ні се…

Що  ж,  знову  титри...  Казочці  кінець...
Міняють  маски  коміки-актори  -
Тавром  клеймують  рабської  покори,
Що  зводить  чисті  душі  нанівець...

І  знову  пустка...  Каїна  печать?
Хіба  скінчились  у  фортуни  ролі,
Що  навіть  блазні  змінюють  паролі?..
А  хтось  гласив:  нужденні  не  мовчать!..

То  як  нам  бути?  Вірити  кому?..
Просякла  люттю  кожна  крапля  віри...
Сини  на  батька  кидаються  звіром
І  каркають...  прокльони  у  пітьму...

Невже  ніщо  наш  дух  не  протрясе?..
Снують  у  закуліссі  хтиві  тіні...
А  десь  -  сади  у  райському  цвітінні...
А  в  нашій  наготі  -  ні  те  ні  се...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681860
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Валентина Ланевич

Їдуть хлопці на війну.

Їдуть  хлопці,  їдуть  хлопці,
Їдуть  хлопці  на  війну.
Вітри  віють  у  волоссі,
Чешуть  хлопцям  сивину.

Під  колесами  машини
Сірий  шурхотить  асфальт.
Злість  діймає  груди,  кпини,
Ув  очах  горить  азарт.

Не  романтики  шукають,
Там  цвіт  нації  згаса.
Лебедями  ввись  злітають
Душі  мертвих  -  то  жнива.

На  дожинки,  на  криваві,
Їдуть  хлопці  все  міцні.
Їх  серця  в  гарячім  сплаві  -
Україна  у  вогні.
04.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681830
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016


Дід Миколай

Осінній ранок край села

Будила  в  школу  діток  своїх  мати,
У  полі  вітер  розганяв  туман.
Цвіркун  лягав  в  стодолі  спочивати,
Вдягнувши  з  трав  на  себе  сарафан.

Дядьки  сільські  корів  на  пашу  гнали,
Порхали  навстріч  ластівки  з  дротів.
До  річки  босі  буслики  чвалали,
В  яру  на  плоті    котик  муркотів.

А  вдалині  вже  сонечко  горіло,
В  яру  глибокім  ніжилась  верба.
Золотосяйво  ген  запаленіло.
Осінній  ранок  падав  у  жнива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681519
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Лина Ланская

МЕНІ Б…

Мені  б  сховатись  у  твоїй  душі
Забути  світ,  де  правлять  громовиці,
Де  в  білому  лиш  ангели  й  черниці.
Молитвою  благословлять  вірші,
Втопити  в  лихо  срібні  лемеші,
Якщо  притулку  надаси  в  душі.

Мені  б  послухати,  що  каже  ніч.
Колискою  перевернувся  Місяць
І  зорі  підтюпцем  кохання  місять.
Дивись,  -  зіркові  зливи  зусібіч,
Летять  серця,  як  голови  із  пліч,
Коли  почую,  що  там  каже  ніч.

Мені  б  зварити  -  хай  скипить  печаль,
Тобі  маленьку  філіжанку  кави.
Надпий  ковточок,  щоб  святий  Грааль
Десь  заспівав,  здригнеться  хай  лукавий,
Бо  ми  втекли  від  лютої  розправи
У  новий  вірш,  де  знов  зацвів  мигдаль.
30.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681465
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Циганова Наталія

Сороковое моё…

Обесцвечивая  ночь  в  серый,
разрывая  горизонт  слепо,
распускается  цветком  веры
васильковое  моё  небо.
Утро  жёлтым  пузырём  вздулось
на  грустящую  в  душе  радость:
убежавшую  давно  юность,
задержавшую  мою  старость.
Уронили  небеса  в  Лету
холостые  от  весны  гильзы…
на  сто–разовый  конец  света…
в  необжитые  мои  избы…
Хорошо,  хоть  высоко  где–то
кто–то  вышил  для  судьбы  гладью
сороковое  моё  лето  –
перешитое  моё  платье…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681482
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Кадет

Мурашки

Не  в  чести  нынче  подвиги  супершпионов,
Истрепался  агент  007…
Стало  модно  смартфоном  ловить  покемонов
И  прокачками  хвастаться  всем…

Исковеркан  язык,  загибаются  книжки,
Речь  сегодня  страшней,  чем  картечь…
Беззастенчиво  треплются  матом  детишки,
Так  как  некому  это  пресечь…

И,  почти  ничего  не  умея  руками,
Тупо  в  гаджеты  тычем  перстом…
То,  что  предки  для  нас  создавали  веками,
Заметаем  лохматым  хвостом…

Что  поделать,  увы,  не  вернуть  промокашки,
Не  достичь  совершенства  Басё…
Но,  пока  от  стишка  возникают  мурашки,
То  потеряно  вроде  не  всё…

август  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681530
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


НАДЕЖДА М.

Я щось сказать тобі хотіла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dkkg4pQhROE  
[/youtube]


Коротка  ніч  складає  крила.
Про  себе  ранок  заявля.
Я  щось  сказать  тобі  хотіла...
Та  ллється  музика  здаля...

І  я  в  мелодію  вслухаюсь.
Знайома  пісня  скрипаля...
Я  здогадатись    намагаюсь,
Чому  від  тебе  віддаля?

Мотив  той  самий,  тихо  ллється.
Але  душа  вже  не  сприйма.
Навколо  думка  знову  в"ється:
Я  не  повірю  -  не  пройма...

Невже  вона  так  спорожніла?
А  ще  недавно  так  цвіла.
Хіба  про  це  сказать  хотіла?
Та  промовчала,  не  змогла..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681443
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Lana P.

ВИПАЛЮЄ МІСЯЦЬ…

Випалює  місяць  думки  потаємні  
Червневої  ночі,  в  суничний  сезон,
І  спогади  тануть,  до  щему  приємні,
Вливають  в  легені  свіженький  озон.

Звивається  хвиля,  прикута  причалом,
І  ковзають  зорі  сяйливо-хмільні.
Півнеба  встелили  блискучим  овалом,
Вколисують  мрії  на  сонному  дні.

Вмочили  тумани  край  озера  ніжки,    
У  тяжі  вмостились  на  кінчиках  трав.
Притих  вітерець,  попустив  свої  віжки,  
А  жаб’ячий  хор  очерет  розхитав.

Вмлівають  долини  у  росяній  мжичці,
Так  манить  нас  запах  п’янких  полуниць…
Запряжені  хмари  у  місячній  бричці
Везуть  врожаї  найсолодших  суниць.

Втішаємось  двоє,  у  парі,  з  тобою…
Хлюпочеться  плесо  і  човен  скрипить.  
Смакуємо  літо  в  обіймах  прибою  —
Так  любо  і  тепло  в  цю  зоряну  мить.                      19/07/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681326
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016


НАДЕЖДА М.

Жовті троянди…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GJkP69Hjsq8
[/youtube]

Живі  істоти  квіти,  ніби  люди.
Вони  живуть:  серця  обігрівать
Вони  зійдуть,  коли  посієш,  всюди,
Черстві  серця  теж  здатні  зчарувать.

І  гріє  нас  малесеньке    багаття,
Яке  не  спалить,  любо  буде  гріть.
І  роблять  це  так  просто,  із  завзяттям.
Ось  спробуйте  пелюстки,  обійміть!

Неквапно  п"є    бджола  нектар  із  квітів.
Росу  спива  пробуджена  земля.
Ви  -  радість  і  краса  у  цілім  світі...
Ви  -  пісня  щонайкраща    солов"я.

І  люди  дуже  схожі  так  на  квіти.
Не  можеш  відірвать  від  них  свій  зір.
Вони  до  тебе  можуть  шепотіти.
А  ти    словам  тим  ніжним  просто  вір.

Даю  я  перевагу  квітам  жовтим,
Дарма,  що  в  них  бувають  і  шипи.
Вони  здаються  сонечком  багатим.
Чомусь  цих  колючок  боїмся  ми.


Квітучий  сад  багатокольоровий.
Не  бійтеся  ви  ранок  від  шипів.
Це  захист  від  образ  отих      раптових,
Хто  знищити  цю  квітку  захотів..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681185
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016


natalux

Нова Амазонка

Ти  зробив  з  мене  дівчину  –  воїна.
Показав  світ  у  чорному  вимірі.
Скільки  лиха  тобою  вже  скоєно?
Скільки  зрад  коханню  і  вірі?

Ти  мене  все  відучував  плакати.
Під  табу  взяв  усі  мої  слабкості.
«Жорсткість  духу!»  -  умів  лукавити
В  манері  добра  і  лагідності.

Ти  все  скручував  стрічку  Мебіуса
В  безкінечність  страждання  і  болю.
Пильнував,  як  вогонь    згасає.
Випробовував,  що  ж  я  дозволю?

А  сьогодні    вже  не  випадково,
Коли  швидко  згасає  цей  день,
Ми  шукаємо  першооснову,
І  по  вісі  йдемо  неповернень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681251
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


OlgaSydoruk

Август наступает…

Август  наступает...
На  исходе    -  лето...
Полночь  приближает  -  
Пение  сверчков...
Кто  читает  письма,
Жаждет  и  ответа:
На  пороге  ночи  -
На  свою  любовь...
Сон  туманит  очи...
Тяжелеют  -  веки...
На  излёте  лета  -  
Медленнее  кровь...
Вот  бы  умудриться
(Трепетным  сонетом)  -
Возвратиться  к  свету...
Прикоснуться  вновь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681219
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


OlgaSydoruk

Она видела, она знает…

Она  видела,она  знает  -
Как  роса  поутру  обжигает...
Кружевные  подолы  тумана
Оцепляют  просторы  обмана...
Как  журавль  обещает  -  вернуться...
Как  от  шёпота  ночи  -  проснуться...
Как  цикады  вещают  полудни...
Как  торжественны(часом)  и  будни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681215
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


НАДЕЖДА М.

І воно сторицею віддасть. .

Чом    життя  так  схоже  на  качелі:
То  підніме  вгору,  то  -  униз?
Це  дитячі  забавки  веселі.
Та  життя  прекрасне:  озирнись.

І    не  треба  високо  літати:
Упадеш  -  болітиме  підчас.
Хто  літає,  треба  добре  знати:
Просто  треба  жити,  без  прикрас.

І  не  пнути  аж  до  неба  носа,
На  шляху  бувають  каміньці.
І  на  інших  не  дивитись  скоса,
Не  тримати  камінь  у  душі.

Від  любові  розцвітають  квіти,
І  добро  лікує  всіх  не  раз..
Між  людьми  нам  треба  просто  жити.
І  воно  сторицею  віддасть..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681012
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016


ТАИСИЯ

Ветеран - в беде!



Старушка  нашла  свой  приют  под  мостом.
На  старости  лет  –  это  стал  её  дом.
Настал  Юбилей!    90  ей  лет!
А  власть  у  старушки  отрезала  свет…

Она  –  ветеран!    Заслужила  почёт.
Её  понимает  лишь  старенький  кот.
Чиновник  не  хочет  понять:  с  ней  –  беда!
Не  может  уехать  она  никуда…

Лишили  старушку  обжитой  квартиры
По  улице  Западной    №    4.
«Компания»  новую  ей  обещала…
Старушка  оглохла,    совсем  обнищала.

Её  на  коляске  свезли  в  Исполком…
До  слёз  довели,    ей  нарушили  сон…
В  глазах  у  старушки  Божественный  свет.
У  местных  чиновников  совести  нет.

30.  07.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680919
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


НАДЕЖДА М.

І закреслю слово я НІКОЛИ…

Умокну  перо  в  рожевий  колір:
Кольорові  фарби  я  люблю.
І  закреслю  слово  я  Ніколи,
Кольоровим  світ  собі  зроблю.

Ще  відкину  чорний  -  неудачу.
Подивлюсь  по-новому  на  світ.
Хай  в  житті  не  все  я  передбачу,
Та  воно  не  буде  пустоцвіт.

І  запахнуть  осінню  фіалки,
Поверну  в  життя  своє  весну.
(Хто  про  щастя  з  нас  не  мріяв  змалку?)
Просто  так  його  не  пропущу.

Можу  спілкуватися  із  вітром,
І  який  він,  знаю  я  на  смак.
Глибоко  вдихну  тоді  повітря,
Як  відчую:  щось  в  мені  не  так.

А  коли  спіткнуся,  то  не  плачу.
Тишком  у  собі  перенесу.
І  сама  собі  тоді  пробачу,
І  своє  терпіння  вознесу.

А  колючки  з  серця  позбираю,
І  колись  вони  розпустять  цвіт.
І  ті  квіти  в  думки  повплітаю;
Хоч  жорстокий,  все  ж  прекрасний  світ!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680916
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Оксана Р.-Г.

Лови цю мить!

Кричи  гучніш,  допоки  ще  кричиться,
Допоки  ще  душа  твоя,  мов  криця,
А  серце  молоде  ще  і  гаряче:
Болить  -  сміється,  а  радіє  -  плаче!

Кохай,  бо  вдруге  юності  не  буде,
Нехай  це  щастя  розпирає  груди,
У  рай  солодкий  серденько  возносить,
Допоки  осінь  не  простогне:  "Досить!.."

Лети,  злітай,  нехай  міцніють  крила  -
Вода  йорданська  щедро  їх  скропила!
Підкорюй  всі  висоти  і  широти  -
Зумій  в  собі  байдужість  побороти!

Світи,  осяй  зорею  чиїсь  ночі!..
Кричи,  кохай,  лети,  світи  щомочі!
Лови  цю  мить  життя:  вона  -  єдина,
Як  неповторна  на  Землі  людина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661773
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 30.07.2016


Оксана Р.-Г.

Вечір синьоокий за віконечком…

Вечір  синьоокий  за  віконечком,
Та  не  хоче  спати  мала  донечка:
Щось  щебече,  мило  посміхається,
До  матусі  ніжно  пригортається.
Тишком-нишком  пролетіла  казочка
І  співанок-забавлянок  в'язочка…
Задрімала  й  мати  на  хвилиночку,
Міцно  пригортаючи  кровиночку;
Вже  співає  доня  їй  співаночку
Про  щасливу  долю-вишиваночку.
Тут  крилатий  сон  влетів  тихесенько,
Щоб  приспати  дівчинку  малесеньку;
Огорнув  оселю  диво-казкою,
Обійняв  дитя  любов'ю-ласкою…
І  заснула  солоденько  донечка  –
Мамина  утіха,  ясне  сонечко…
Уві  сні  блаженно  усміхається,
Сили  та  здоров'я  набирається.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568982
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 30.07.2016


Циганова Наталія

Двум отчизнам моим…

Двум  отчизнам  моим  тишина
раскроила  пол  веры  на  осень.
Я  и  первой  давно  не  нужна  –
и  второй  как  бы  тоже  не  очень.
Не  нужна…  
и  не  скажешь  –  к  чертям!..
не  забудешь…  не  выплюнешь  трижды,
постучав  по  закрытым  дверям…
то  ли  быть…  то  ли  нет…  то  ли  выждать…
Осенили  судьбу  три  перста  –
на  большак,  с  наказанием  схожий,
где  при  двух  матерях  –  сирота…
где  они  обе  –  сироты  тоже…
Разорвавшись  любовью  на  боль
на  одной  между  ними  дорожке,
сколько  уж  примирились  с  собой
вечной  датой  на  мраморной  крошке.
Сердце  глупое  с  верой  нагой
двум  отчизнам  –  ударов  по  жмене.
И  живёт  от  одной  –  до  другой…
от  вины  –  до  солёных  прощений…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680905
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Владимир Зозуля

Прикосновение ночи

Какая  томность  в  темном  взгляде  ночи...
Как  черные  крыла́  её  легки…
То  демон  –  мыслей  голову  морочит…
То  ангел  –  чувств  касается  руки…
…..
О,  тех  незримых  крыл  прикосновенье!
И  демона  проснувшегося  взгляд…
О,  чувственная  сладость  наважденья!
И  мысли  отравлённой  горький  яд…  
Когда  философ  долгие  раздумья,
Вдруг,  став  поэтом,  стиснет  в  пару  фраз
В  его  стихах  есть  тот  налёт  безумья,
Немыслимости  чувственный  окрас,
Который  называется  искусством
И  потому,  наверно,    не  горит,
Что  полнится  глубоким  влажным  чувством
И  запахом  полу́ночной  зари…  
Да  это  то,  что  остается  вечным,
Как  смерти  явь,  или  как  жизни  сон,
Реально-абстрагирующим  нечто,
Вне  досягаемости,  словно  горизонт…
Вот  так,  должно  быть,  громкую  осанну
Полу́ночной  тиши  поёт  сверчок.
Поёт  так  вдохновенно,  так  желанно,
Что  хочется  воскликнуть  –  бис!..  Еще!..
Трели́,  сверчок,  благословляя  кущи!
Твори  искусство!  Музыку  твори!..
И,  как  и  я,  бессмысленно  живущий,
За  жизни  темный  миг  благодари.
За  этот  сумрак...  Вспышку  папиросы...
За  мотылька,  летящего  на  свет...
За  то,  что  мыслью  властвует  философ,
Но  чувству  подчиняется  поэт.
……
Какая  томность  в  темном  взгляде  ночи...
Как  черные  крыла́  её  легки…
То  демон  –  мыслей  голову  морочит…
То  ангел  –  чувств  касается  руки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680837
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Іванюк Ірина

Цей шлях навік вже твій

                                               
                                                                                   Віктору  Гетьманову

Іще  одна  історія  життя
закінчилась,  як  в  спеку  літня  злива,
возносилась  загравою  душа,
була,  як  й  на  землі,  добром  щаслива...

Життя  -  не  гра!  Тут  мотузок  нема...
Не  смика  їх  глухий  маніпулятор.
Життя  -  це  старт,  заслуга  чи  вина,
подій  невипадкових  біль  чи  свято...

Життя  -  то  найвеличніший  наш  бій,
єдиний  шанс  здобути  перемогу.
Віват  душа!  Цей  шлях  навік  вже  твій...
Мій  Віктор  -  Victory!  За  нас  вклонися  Богу!

29.07.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680826
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Дід Миколай

Один я, слухаю весну…

   Стояла  слухала  весну.  
Леся  Українка

Стою  в  гаю,  не  шелесну…
Пішла  у  світ  тривога.
Один  я,  слухаю  весну…  
Неначе  десь,  у  Бога.

                   Приспів:

Стою  і  слухаю  весну,
Вона  ж  співа,  співа,  співає.
З  глибин  мойого  напівсну,
Роки  у  даль  гортає.


Лунає  краєм  переспів,
Звучить,  як  у  соборі.
Душевні  ноти  соловїв,
Немов  перлини  в  хорі.

Принишкли  клени  і  дуби,
Замріялись  тополі
Святої  музики  раби,
Як  дітвора  у  школі.

У  перехресті  молитов,
Моя  душа  радіє.
Весна  співає  про  любов,
Про  роки  молодії!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598073
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 30.07.2016


Хуго Иванов

Побудь ещё немножечко… чужой

я  смог  себя  от  рабства  защитить...
поклявшись...себе  клятвою  простою....
просить  не  буду...  
верить...
и  любить...
и  обрету  свободу...  
над  собою

и  очень  долго  в  этом  мне  везло
я  даже  стал  лечить...    чужую  Юность
пока  не  разглядел  Твоё  Лицо...
и  в  пепел  превратилась  
моя  мудрость...

...........................................

я  так  устал  ...от  холода  зимы.....
проник  он  в  сердце....
и  поранил  Душу...
и  наше  Ты...  уже  звучит  как  Вы....
и  только  боль....
в  словах...  течёт  наружу

мы  встретиться  должны  
чтобы  Любовь  спасти....
почувствовать  её...  прикосновенье....
как  дань...
 себя...  
мы  будем    ей  нести
расплавив  серость...
в  сказочных  мгновеньях.

..............................................

 я  задыхаюсь  без  любви...
как  в  штиль  на  море  паруса....
и  от  сжигающей  тоски.....
меня  спасут  твои  глаза...

вот  фотография  твоя...
мой  мир  мечты  на  ней  очерчен...
пока  ты  ждёшь....
...обнять  меня...
я  Несгибаем....  
и  Бессмертен.  

...................................................


Я  знаю  наша  встреча  состоится...
и  после  адаптации  зрачков...
мы  сможем  вдруг...  
опять  разговориться...
войдя  в  реальность....
из  страны  стихов.                                

мы  придумаем  вместе  ...
фантазии  счастья...
а  касаньем  проверим...  
безумные  сны...
и  заполним  любовью  
остатки  сознанья...
между  нашими  Я  
растворёнными  в  МЫ

мы  узнаем  как  пахнут
зовущие  губы...
как  желанье  сочится
из  глаз  ...
как  из  ран...
мы...
сегодня...
...  и  вечность....
с  тобою  забудем...
и  вселенная  будет
завидовать  нам.

...................................................

побудь  ещё  немножечко  ....чужой....
дай  пережить...  Затменье....  Нетерпенья.
твоё  прикосновение....  
рукой....
и  вечность....  
превращается...  
в  мгновенье.

..................................................

Ты  столько  раз  дарила  мне  Себя.....
свою  улыбку  ласку  и  надежду.....
а  я  как  в  первый  раз....  хочу  Тебя.
и  Голод....  
по  Тебе....
сильней  чем  прежде.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Дід Миколай

Гетьман - українець

Істерія  у  фейсбуці,
В  постах  соплі,  в  ноутбуці.
Стільки  грязі,  наче  хмара
В  руках  хитрого  Хозара.
В  нас  на  троні  козопас,
Злий,  лукавий  Карабас.
Підім’яв  все,  потоптав,
Що  можливо,  все  забрав.
Землю  ,  пресу  і  заводи,
Все  зібрали  ляльководи.
Гади  впевнені  в  собі,
Жують  жуєчку  сліпі.
А  в  маєточку  в  норі,
Своя  церква  при  дворі.
Дяк  неначе  в  лободу,
Плює  в  душу  молоду.
ПЄЦЯ  так  уже  загрався,
Що  рулити  знов  зібрався..
Та  не  так  щось  повелося,
Десь  там  шося  озвалося.
-    Досить  няньчити  Орду,
Я,  Украйну  поведу.
Піна  з  рота    в  рєзидента…
Українку  в  Президента?
-    Не  пущать,  порвать  отроків
Ми  вже  тут  дві  тищи  років.
Й  полилися  нечистоти,
Як  гієни  юдоботи.
Як  шакали  оголтілі
На  вкраїнку  налетіли.
Як  собаки  суки  лають,
Гроші  юди  відробляють.
Та  проснітеся  ж  в  спокуті,
Холуї  ви  з  каламуті.
Чи  пропащі,  чи  полуда…
Вас  розводить  хитра  ю2.
Рабіновичі…  -  Дяки,
Непотрібні  байстрюки.
Гройсман,  няня  -  Медведчук,
Зійдуть  суки  наче  струп.
Один  ворог  у  анфасі…
У  киян  і  на  Донбасі.
Жити  ж  мусимо  в  злагоді,
Ворог  ж.д  у  нас  й  на  сході.
Тож  не  плюйте  в  отамана,
Нам  пора  свого  Гетьмана.
Вже  зозулька  закувала…
Щоб  його  Вкраїна  мала.
Настраждалася  вже  Мати
Тож  пора  брати  вставати.
Плачуть  верби  і  тополі…
Ой  наїлися  ж  ми  солі.
Щоб  ю2  нас  не  зломила
В  гуртуванні  наша  сила.
Ворог  в  нас  лише  один
Це  проклятий  жи2овин.
Тож  щоб  справитись  з  Лейблом
Його    виорем  ралом.
І  на  Заході  і  Сході
Корінь  випорем  заброді.
Від  спокути  до  зірок
Нам  лишився  лише  крок.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680574
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Любов Ігнатова

У місячній безодні

Десь,  у  місячній  безодні,  
Гаснуть  зорі,  
Тіні  постають  холодні  
І  прозорі,
І  думки  стають  твердими,  
Ніби  криця,  
І  літають  Херувими,  
Наче  птиці...  

Десь,  у  місячній  безодні,  -  
Інший  вимір.  
Там  гуляє  Звір  голодний  
(ще  не  вимер),  
Іклами  і  пазурами  
Тягне  світло  
До  задимленої  ями  -  
Щоб  не  квітло.  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Дні  -  пустелі:
І  безлюдні,  і  безводні  -  
Невеселі.  
Замість  перекотиполя  -  
Мертві  душі.  
І  жене  їх  вітер-доля  
За  край  суші...  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Сни  про  тебе,  
Що  наснилися  сьогодні  
Без  потреби...  
Розсівають  хмари  просо  
Небокраєм  :
Чи  то  сльози,  чи  то  роси  -  
Хто  їх  знає?..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 29.07.2016


КВолынский

Не верь, …

Не  верь,  красавица,  не  слушай,
Когда  прольётся  баритон.
Подумай,-  не  по  твою    душу,  
Средь  хохотушек,  вьётся  он.

Амур,  коварно  ставит  сети  –
Роняет  бархатную  трель:
Стрелу  в  твоё  сердечко    метит,
Тебя  пьянит  его  свирель.

Охотник  ловкий,  точно  знает
В  какое  ушко  дробь  летит:
В  душе  под  жилочки  ласкает,
Сердечко  нежно    теребит.              

Когда  Ты  -  юная  монашка,
Никем  нетронутый  бутон,    
И  нет  чудесней  в  мире  сказки,
Чем  твой  томлённый  первый    стон.

Не  взыщи,  красавица,  -    не  плачь,
Не  проклинай  Судьбу,  не  злись:
Подарок    добрый,  -  скажет  врач,-
Под  сердцем  радуется  жизнь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678595
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 29.07.2016


КВолынский

Фурия.

Не  трогай  Фурию,  не  трогай,
Пока  зловеще  Ада  спит.
Иди,  дружок,  своей  дорогой,
И  не  помысли  разбудить.

Она  всегда  на  перекрёстках
Манит  шатающий  народ,
Горе  тому,  кто  верит  блесткам  -
Сойдётся  с  нею  в  хоровод.

И  всё  завертится  метелью,
Что  не  поймёшь  и,  что,  к  чему?
Друзья  окажутся  за  дверью  –
Не  будет  входа  никому.

Заворожится    вальсом  бремя,
И  так  вскружится  голова,
Что  позабудешь  своё  племя
И  порастёт  домой  трава.

Каргою    маму  будешь  славить,
Отца  –  бандитом  с  под  моста…
Иконою  свой  лик  поставит
Во  всех  углах,  вместо  Христа.

И  будешь  день  и  ночь  молиться,
Свою    Судьбу    благодарить:
И,  что  позволила  влюбиться,
И,  что  осмелился  любить.

Завьётся  злобною  любовью
В  душе  жужжащая    оса,
Не  отмахнёшься  –  жалит  болью,
И  не  помогут  небеса.  

В  святой  Собор  к  попу  притянет…
Она  –  твой  вечный  оберег.
Поверишь,  что  в  Аду  достанет  –
Отрежет  мысли    на  побег.  

Её  растили  в  бочке  с  ядом,
Вся  кутерьма  вязалась  злом,
И  счастье  не  гуляло  рядом  –
Крутилась  ведьма  с  помелом.

И  нет  конца  твоим  мучениям…
Что  дыба?    СадоМазоДром!
Сплошные  стоны…Утешенья  –
Печалью  славится  твой  дом.

Её  уста  не  умолкают,    
И  всем,  про  всех,  греховно  врёт:
Себя  тобою    истязает,
А  тебя  совсем  порвёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679871
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 29.07.2016


НАДЕЖДА М.

Мудрі поради для розумних людей…

Возвращать  нужно  только  тех  людeй,
которые  ушли  по  нашей  винe.
Остальным  нужно  жeлать  счастливого  пути...
Мудрые  советы.

Переклад:

Повертати  треба  тільки  тих  людей,
Які  пішли  по  нашій  вині.
Іншим  треба  побажати  щасливої  дороги..

                                   ****

Не  обижайте,  даже  сгорячa,  любимых.
Их  есть  кому  oбидеть  кроме  Вас.  
Не  истязaйте  их  в  молчаньях  длинных,  
прoстите  всё  им  десять  тысяч  рaз.

Переклад:
Не  ображайте,  навіть  зопалу  коханих.
Їх  є  кому  образити  без  вас.
І  не  мордуйте  їх  в  мовчанках  довгих.
Пробачте    все  їм  десять  тисяч  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680567
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Лина Ланская

НЕВИННІСТЬ

Наздожени  химеру  -  обійняти,
Притиснути  до  серця  і  завмерши,
Відчути  незбагненне,  бути  першим...
Тремтить  невинність,  -  серце  не  відняти.

Тремтить  неупокорена  цілунком.
Надію  пий  з  маленької  долоні,
До  ніг  її  троянди  кинь  червоні,
Упийся  солодко-  жагучим  трунком.

Слізьми  упийся  солоно-  шалено,
Щоб  млосно  усміхатися  потому,
Коли  прийдеш  оновлений  додому
І  задрімаєш  під  розлогим  кленом.

І  задрімаєш  в  травах  біля  хати.
Заплющиш  очі  -  зваба  на  порозі,
Роздягнена;  щось  біле  на  підлозі,
Крило  неначе?  
           Шепіт:"...  обійняти..."
28.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680579
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016


НАДЕЖДА М.

У руці зім*ятий лист паперу. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kviF5Fsmhj0  [/youtube]


Вже  давно  за  північ,  та  не  спиться.
Не  дають  спокою  все  думки.
Я  прошу  на  мить  їх  приземлиться.
Досить  вже  листати  сторінки.

Монотонно  цокає  будильник.
Закриваю  вуха,  щоб  не  чуть.
Скупо  світло  ллє  нічний  світильник.
Що  сказать  тобі,  щоб  не  забуть?

Колихає  вітер  тонкі  штори,
Навіва  несказані  слова,
Що  плетуться  ніжно,  як  узори.
Серце  добрі  зерня  засіва..

Не  зійдуть  вони:  надворі  спека,
Без  дощу    роса  їх  не  спасе.
Але  хмари  дощові  далеко.
Дощ  пройде  і  всі  думки  знесе.

За  вікном  сіріє...  Це  вже  ранок.
Прокричали  півні  третій  раз.
І  серпанком  огорнув  світанок..
Це  ступа  на  землю  новий  час.

У  руці  зім"ятий  лист  паперу,
В  голові  всі  сплутані  думки..
і    тепер  всі  зникнуть  ті  химери,
Про  які  не  взнаєш  більше  ти...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680520
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Lana P.

ГІРСЬКЕ…

Гірська  прохолода,
Джерел  насолода
І  велич  могутніх  вершин.
Відточені  вістря
Фільтрують  повітря
Крізь  клаптики  сніжних  лавин.
Там  сонце  —  лимонне,
А  небо  —  бездонне…
Обвітрений  сивий  полин
У  всіх  своїх  силах  
Гніздиться  на  схилах,
До  верхніх  куточків  низин.
Оленячі  роги
Малюють  дороги
Пунктиром  колючих  ялин,
Вселяють  тривоги,
Немов  застороги,  
На  хмарах  летить  часоплин.            27/07/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680466
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Я от А до Я...

Старик…

       Старик...
Палата...старик...больничная  койка...
Сердечко  схватило,что  даже    не  ойкнуть;
Лежит  недвижимо,затиснувши  зубы
И  только  дрожат  предательски  губы.

Лежит  одиноко,прикрывши  глаза;
А  там  за  окном  бушует  гроза,
Та  майская,пахнущая    весной,
Как  в  том  сорок  пятом,когда    мчал  домой.

И  он  под  раскаты  дальнего  грома
Припомнил:ждалА  как  любимая  дома;
Как  сердце    стучало  неистово,страстно...
А  встреча  та  их  была  не  напрасной.

Как  вскоре  она  ему  родила
И  сына,и  дочку;и  верной  была;
Любила  как  любят  один  только  раз...
И  понял  он  это  только  сейчас!

Сейчас,когда    пройден    нелёгкий    путь;
Когда  ничего  уже  вернуть  ,
Как  и  пьянящий  тот  майский  день,
Когда  налетела  беда  как  тень.

Когда  накрыла  своим  крылом,
Опустошая  родимый  дом;
Разбивши  на  мелкие-мелкие  части,
Годами  хранимое,  зыбкое  счастье.

Больничная  койка...старик...палата...
Кто  знает,за  что  была  та  расплата?!
И  нам  всем  порой,увы,невдомёк:
За  что  же  даётся  такой  вот  урок...

И  полетели  недели,года...
Вот  только  он  уже  никогда
Не  смог  заменить  то  сияние  глаз,
Что  светит  ему  в  полутьме  и  сейчас!

Палата...старик...больничная  койка...
Склонилась  над  ним  медсестра    очень  бойко:
"Давай,дедуган,шевели    костылями
И  нечего  здесь  мне  устраивать  драмы!"

Упала  слеза...одна,другая...
Смахнул  незаметно,ей  зла  не  желая...
И  лишь  под  раскат  уходящего  грома
На  крыльях  к  любимой,где  ждёт  она  дома.

А  что  медсестра?За  грубостью  слов
Забыла  ,что  есть  основа  основ...
И  только  однажды...одна...палата  ...
Вздохнёт  глубоко,-старик...расплата!
                                                                               19.07.16г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680462
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Радченко

Дочкам

День  напролёт  дочка    с  куклой  играла
И  незаметно  под  вечер  устала.
Тёплым  комочком  прижалась  ко  мне,
Мишку  любимого  держит  в  руке.

Солнышком  волосы  пахнут  у  дочки,
Рыжих  веснушек  рассыпаны  точки.
Сладко  уснула,  реснички  дрожат,
Сказку  не  слушает  про  медвежат.

Тихо  пою  колыбельную  ей,
Сказочный  сон  пусть  приходит  скорей.
Вот  улыбнулась  чему-то  во  сне...
Счастье  быть  мамой  даровано  мне.

                                                                                       1986г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680492
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Радченко

Увидеть рядом



В  давке,  в  толпе,  где  чужие  всё  лица,
Не  затеряться  бы,  не  раствориться
В  бешеном  ритме  веков  быстротечных,
Не  заблудиться  бы  в  истинах  вечных.
И  оглянувшись,  увидеть  там,  рядом,
Синее  небо  любимого  взгляда.
Верить  и  знать:  никогда  не  случится  -
В  давке,  в  толпе  без  следа  раствориться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680404
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016


Радченко

Терпение

Терпения  наивность  -
Пустое  торжество,
Нелепая  ранимость...
И  густо  снег  в  окно...
Слабеет  ожиданье
И  ветра  долгий  стон.
Терпения  молчанье,
Несбывшийся  вновь  сон.
Снежинки  сбились  в  стаю,
Образовав  сугроб.
И  шёпот:  "Я  не  знаю"...
На  фото  профиль  строг.
И  глупое  "прощаю",
И  на  прощанье...  взгляд.
Терпеньем  выживаю,
Разлуки  выпив  яд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680411
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016


НАДЕЖДА М.

Розчарування…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE  


[/youtube]


Сліди  від  ніг  бувають  на  обличчі,
Такі  ж  сліди  бувають  на  душі.  
Коли  в  серцях  посіли  протиріччя,
Тепер  ми  зовсім  стали  вже  чужі.

Хоч  серце  пам"ятає  погляд,  руки.
Іще  звучать  потрібні  так    слова.  
Та  вже  не  ті  звучать  із  серця  звуки:  
Це  здатна    зрозуміти  голова.  

Страшніше  всього  -  це  розчарування.  
Це  значить,  що  всьому  прийшов  кінець.  
Коли  у  душах  відбулося    руйнування,  
Нехай  іде  тепер    все  нанівець.  

Тут  голові  потрібно  розібратись.  
У  боротьбу  вступає  розум  і  серця..  
Чи  треба  ще  такими  ж  залишатись?  
Так,  нелегка  тут  місія  борця.  

Нащо  жаліть  за  тим,  що  не  збулося.
І  думати,  що  доля  розвела?
Якщо  воно  з  тих  пір    не  прижилося,
Нащо  жаліть  розбитого  стебла?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680093
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Жанна Чайка

Лови его, лови.

Считались  дни.  И  незаметно  годы
промчались,  словно  стайка  голубей.
Река  течет.  Сменились  лишь  народы.
А  море  сердцу  радостней,  милей.

Любовный  стих  уже  другой.  Созревший.
Душа  узнала  многое  в  пути.
Ведет  тропа.  И  рад  ей  странник  грешный,
тому,  что  знает,  что  дано  найти.

Имеет  смысл  лишь  только  свет  и  радость,
и  благодарность  в  радуге  любви.
Кружится  мир.  Взрастает    рядом  младость.
Мгновенье  -  жизнь.  Лови  его,  лови.

25/07/2016





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680115
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Жанна Чайка

Подари.

Как  будто  день,  но  сквозь  обрывки  тени
летишь,  спешишь,  стремясь  куда-то  в  даль.
В  твоих  словах  остатки  сна  и  лени,
перечеркнув,  колышется  печаль,

как  старый  воз  у  заводи  в  болоте,
нагруженный  ненужностью  сполна.
Средь  строчек  гимн  успеху  и  работе.
Смывает  дым  прибрежная  волна,

оставив  горечь,  страх,  недоуменье,
и  откровенность  с  каплями  крови.
О  Боже,  подари  благословенье
и  по  тропе  от  края  уведи.

25/07/2016
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680094
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Потусторонний

Моё…

Моё  дыханье  тронет  твой  затылок,  
затем  по  волосам  и  шее  -  вниз.  
Ты  тихо  скажешь:  «Где  тебя  носило?»  
И  в  голосе  послышится  каприз.  

Опять  примусь  нашёптывать  за  ушко
смешную,  фантастическую  чушь.  
А  ты,  слезясь  от  смеха,  станешь  слушать,  
к  вискам  со  щёк  размазывая  тушь.  

И  будет  голос  сбивчивый  мой  гладить  
тебя  своим  дыханьем  по  спине.  
Лишь  чуточку  закручивая  пряди,  
щекочущие  нос  и  губы  мне.  

О  запах,  первородный  женский  запах!  
Скользну  чуть  уловимой  дрожью  вниз.  
Сожмётся  сердце,  сладкой  каплей  страха,  
предчувствуя  волнительный  сюрприз.  

Обнимет  нежность    часики  мгновений,  
тая  в  руках  упругость  белых  ног.  
Захочется  ещё  прикосновений  
как  будто  дотянуться  я  не  смог.  

Слова  всё  реже,  а  дыханье  чаще,  
всё  поглотит  крепчающий    туман.  
Лишь  ты  и  я  в  бурлящем  настоящем  
на  время  превратившим  жизнь  в  обман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680073
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Лина Ланская

ВКЛИНИЛОСЬ…

Вклинилось  майже  нахабно...
Мовчки,  зітхнувши  впустила.
Дивиться  так  безпорадно:
"Віку  собі  вкоротила?

Що  за  приблудна  халепа?
Спати  вже  зовсім  не  можу.
Очі  звернути  до  неба?
Тільки  думки  розтривожу."

Щастя  -  перлинкою  наче,
Впало  опівночі  раптом.
Вузлики  в"яже  і  плаче,
Впоєне  снів  ароматом.

Млосно  тремтять  матіоли,
Вузлик  на  пам"ять,  а  вранці
Взута  принцеса  в  постоли,  -
Тіні  тремтять  на  фіранці.
24.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679797
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Ірина Кохан

Материнське серце

Музика  і  виконання:  Микола  Шевченко
Слова:  Ірина  Гончаренко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664724
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 25.07.2016


Циганова Наталія

І тільки ти ще…

А  мрія  перед  серцем  завинила
і  тихо–тихо  йшла  додому  пішки.
Пролляла  ніч  на  сутінки  чорнила
і  тільки  ти  ще  вечоріла  трішки,
від  темряви  фатальної  –  окремо,
де  кожний  ранок  мав  ім’я  важливе:
чергові  шість  твоїх  –  важкі  «даремно»…
черговий  сьомий  ваш  –  легкий  «можливо»...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679787
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Потусторонний

Этот мир…

Этот  мир  не  для  добрых  людей.  
Упыри    упиваются  властью,
а  народы  под  гнётом  вождей  
подбирают  упавшее  счастье.  

По  крупицам,  по  зёрнам  добра,  
что  случайно  роняются  с  воза.
Убегает  от  «завтра»  -  «вчера»  
темпоральною  метаморфозой.  

Из  следов  образуется  путь,  
погружающий  в  смутное  время,  
разделяет  на  банды    толпу,  
непреложность    склоняет    к  дилемме.  

Прогибает,  шлифует,  ведет,  
разлагает    и  множит    системно.
Повстречав  на  пути    антипод,  
начинает  ломать    о  колено…  

Не  разъять  этот  замкнутый  круг.  
Всё  порочное  -  дьявольски  прочно.  
Но  чем  меньше  у  тёмного  слуг,  
тем  светлей  от  надежд    в  многоточьях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679882
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


OlgaSydoruk

Еле слышен шёпот о вечном

Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...
Догорает  звезда  -  на  Млечном...
Выгорают  цветные  холсты...
Покидают  фанфарами  грозы,
По  пути  спепеляя  мосты...
Пеленая  туманами  прозы,
Сероватою  лентой  тоски...
Распродали  билеты  на  север,
До  Венеции  и  -  на  Париж...
Позабыли  замки  -  на  двери...
Про  табу  -  на  полёты  с  крыш...
Догорает  звезда  на  Млечном...
Выгорают    цветные  холсты...
Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Богданочка

ВАРТОВИЙ

Про  що  мовчиш,  старий  розлогий  клене,
Ось  тут,  на  перехресті  двох  доріг?
Чом  листя  твоє,  сонцем  обпалене,
Приречено  летить  мені  до  ніг?

Що  бачив  ти  за  стільки  довгих  років?
Як  вартовий  для  світу  і  для  нас.
Перелічив  мільйони  людських  кроків,
У  вітах  заховавши  нишком  час.

Тут  дітлахи  у  спритності  змагались
На  гілля  залізаючи  хутчіш,
Кохані  у  нестямі  цілувались,
В  кору  нещадно  увіткнули  ніж.

Ним  серце  малювали  зі  словами:
"  Оксана  +  Василь  "  разом  Любов.
А  потім  йшли  окремими  стежками,
Ніколи  й  не  цілуючись,  немов.

У  поле  косарі  ходили  зранку,
Допоки  на  траві  іще  роса.
І  сонце  в  помаранчевім  серпанку
Повільно  підіймалось  в  небеса.

Он  грядка  в  бур'яні.  Там  кожну  осінь
Трудився  рік  у  рік  один  дідусь.
Засмаглий,  зосереджений  і  босий.
Цьогоріч  не  прийшов  сюди,  чомусь...

Ти  бачив  все:  й  веселощі,  й  печалі,
І  молодість,  і  старість  на  землі.
Літа  пливуть,  а  ти  пильнуєш  далі
Людські  надії,  мрії  та  жалі.

Скажи  хоч  щось,  старий  розлогий  клене...
У  вічності  ти  наче  оберіг.
Танцюють  вальс  листочки  біля  мене,
і  падають  приречено  до  ніг...

                                                                                                 22.07.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679578
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 24.07.2016


OlgaSydoruk

Ни слова, ни шага - во тьме…

Ни  слова,ни  шага  -  во  тьме...
Лишь  блики  мерцания  тени  -  
Кругами  по  стылой  воде,..
В  зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен  не  розами  путь...
Грехами  исколоты  вежды...
Ты  только  не  обессудь  -  
За  эти  слова(без  надежды)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 24.07.2016


OlgaSydoruk

Сказати мушу…

На  плаху  -  тіло...
До  Бога  -  душу...
Про  все,що  було
Сказати  мушу...
Шляхами  долі  блукає  всесвіт...
У  нім  -    мій  парус  і  -  перевесло...
Солоний  піт,солона  слина...
І  -  радість  моя(одна-єдина)!
Твої  слова,осяйні  очі!
І  -  насолода(грішної)ночі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Лина Лу

ГДЕ ТА ДВЕРЬ?

Где  та  дверь,  за  которой  порог
И  ступени,  ведущие  вниз.
Там,  оковы  разбиты,  разрушен  острог.
Уходящее,  не  оглянись...

Там    дорога,  которой  конца,
Сколько  вьется  спирали  виток,
Не  видать  и  губам  не  коснуться  лица...
Ты  один,  или  ты  -    одинок?

Не  зови,  от  меня  на  засов
Свою  душу  запри  и  забудь.
Мое  эхо  запуталось  средь  голосов,
Не  столкни,  попытаясь  шагнуть.

Открываясь,  рискуешь    -  уйдет
Недоверие,  -  мы  уже  здесь.
Стынет  кругом  девятым  измученный  лед:
"Я  застывшей  души  твоей  взвесь."

Каплей  соль  и  вода  -  горячо.
Наши  души  забыли  давно,  -
Отлетело  крыло,  разрывая  плечо,
И  найти  его  не  суждено.

Занавешена,  застеклена
Наша  радуга  хлипким  мостом
Не  окажется  снова  пока  пелена
Не  спадет  в  ожиданье  пустом.
22.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679542
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016


Лина Ланская

ОЗВУЧЕНО

Я  плакала,бо  ніч  така  коротка,
Росою  виціловує  світанки.
На  пелюстки  перлиста  впала  нотка
Засмучено.

Я  плакала,  збираючи  в  долоні
Амброзію,  -  душі  ятрились  ранки,
А  час  туманом  осідав  на  скроні
Розлючено.

Я  плакала  від  щастя,  що  те  горе,
Коли  твій  усміх  -  ніжні  колисанки?
Те  неможливе,  знаю,  переборе,
Закриє  тінь  мереживом    фіранки  -
Оте  палке  одвічне  і  прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016


Дід Миколай

Вічної памяті Павлу Шеремету

У  лабетах  проклятої  ночі,
Ти  вже  Павле  напевне  не  спиш.
Не  для  тебе  вже  ласки  жіночі,
Поглядаєш    із  сумом  з  узвиш.

Сорок  днів  ще  витатимеш  в  небі,  
Порахуєш  у  Бога  зірки.
Там    зустрінеш  вбієнних  далебі,
Що  літають  тепер,  як  хмарки.

Запитаєш,  у  нашого  Бога…
За  що  вбили  злодії,  чи  знав?
Чого  доля  у  нас  така  вбога,
Може  нас  на  поталу  віддав.

Розкажи,  як  лютують  тут  звірі,
Про  наругу,  про  все  розкажи.
Як  нам  холодно  й  сіро  в  зневірі,
Світлу  пам'ять  про  нас  збережи.

Ми  ж  довіку  тебе  не  забудем,
Неможливо  героїв  забуть.
Ми  ще  волю  Вкраїні  здобудем,
І  продовжим  твій  праведний  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679414
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016


Олекса Удайко

АНОНС

[i][b][color="#e81212"]Вже  вкотре  я  беру  собі  тайм-аут…
Та  цей  раз,  знаю,  зовсім  не  будь-як!
Чи  витримаю  той  в  КП  локаут?..
Здружився    з  вами,  милі,  позаяк.

Але  сурма́  до  інших  справ  вже  кличе  –
Вже  доля  їм  окреслила  той  строк,
Що  відступати    козаку  не  личить  –
Оплачено  зумовлений  оброк!  

У  мене  аж  дві  славні  батьківщини.
Одній  із  них  вже  майже  відслужив,
Та  є  ще  і  мала,  сільська,  родинна,
Котрій  в  житті  немало  завинив…

Пора  прийшла  сказати  своє  слово
Про  рідний  край  і  знакових  людей  –
Душа  ж  моя  ридає  калиново  –
Нездійснена  одна  з  моїх  ідей.

І  ось  пишу,  клепаю,  тру  –  лелію.
А  треба  буде  –  знов  перепишу...
Ні  дня,  ні  ночі  їй  я  не  жалію,
Та  домислами  інколи  грішу...

Про  виконання    буду  звітувати
Пред    вами,  друзі,  через  певний  час.

…Жде  рідний  край,  своя  родинна  хата…
Й  заправлений  любов’ю  тарантас![/color][/b]

21.07.2016

На  світлині  родинна  хата;  на  передньому  плані  –
син  (ліворуч)  з  друзями  (фото  автора).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679328
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016


OlgaSydoruk

Наближалась нічка…

Наближалась  нічка...
Шепотіли  трави...
В  пелену  горнулись  росяних  перлин...
Колискова  лилась  дзюркотом  струмочка,
Тихим  плесом  річки,лоскотом  пір"їн...
І  вклонявся  сонях  -  з  пагорба-горбочка,
Прислухались  верби  і  дуби  -  з  низин...
Мережила  словом  мама  для  синочка...  
Із  душі  своєї,із  її  вершин...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679352
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


OlgaSydoruk

Наближалась нічка…

Наближалась  нічка...
Шепотіли  трави...
В  пелену  горнулись  росяних  перлин...
Колискова  лилась  дзюркотом  струмочка,
Тихим  плесом  річки,лоскотом  пір"їн...
І  вклонявся  сонях  -  з  пагорба-горбочка,
Прислухались  верби  і  дуби  -  з  низин...
Мережила  словом  мама  для  синочка...  
Із  душі  своєї,із  її  вершин...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679352
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Vol_ly

дорога до себе

Мені  не  потрібно,    повір,    більше  жодних  пояснень.  
Слова  догоріли,  у  грудях  клубочиться  дим.  
І  все,    що  не  трапилось  до,    тепер  стало  невчасним,  
А  світ,    де  немає  тебе,    божевільно  пустим.  

Тут  тиснуть  на  мене  потріскані  стіни  палати,
Розхлюпалось  небо  на  землю  /навмисно?/  дощем.  
Я  так  красномовно  навчилась  до  хрипу  мовчати
У  безвість,    де  плавиться  воском  задавнений  щем  

І  скапує  відчаєм.    В  серці  -  руїни.    Не  храми...  
Відсутність  тебе  і  в  нікуди  чітка  магістраль.  
Попереду  ніч  за  кордоном  віконної  рами
І  довга  дорога  до  себе  крізь  страху  вуаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


НАДЕЖДА М.

Мої враження від поїздки на Волинь…

   Волинь...  Квітучий  куточок  нашої  України..
 Я    там  ніколи  не  бувала,  але  багато  чула  про  Луцьк  з  віршів  Віталія  Назарука.  З  його  слів  уявляла  те,  що  він  описував  у  своїх  творах.
Та  дорога  неблизька  і  нелегка  -  1000  кілометрів.    Роздуми:  їхати,  чи  ні...  Та  бажання  побачити  своїх  друзів,    з  якими  спілкуюся  уже  8  років,
побачити  райські  куточки  Волині  -  перемогло...Поїхала  і  не  пожаліла..  Організатор  цього  заходу  Віталій  Назарук,  зробив  усе  для  того,  щоб  ми  побували,  ніби  в  казці..  Спілкування  з  друзями,    екскурсії  наповняли  серце  радістю,
гордістю  за  те,  що  я  мала  можливість  побачити  і  поспілкуватися  з  поетами.  Слухала  їхні  твори,  милувалася  прекрасною  природою..
Особливо  залишилась  у  пам"яті  презентація  збірки,  яка  відбулася  на  садибі  видатної  поетеси  Лесі  Українки...  Навіть  до  сих  пір  не  можу  повірити,  що  я  там  була,  бачила  кімнатку  поетеси,  навіть  їла  яблука  з  її  саду.
Звичайно  ж  вдячна  і  спонсору  цієї  зустріч  Миколі  Серпню...  Велика,  окрема  подяка  і  низький  уклін  до  землі  Олександру  Печорі    за  все:    надрукував,  приютив,  нагодував  і  за  все  інше...Особливо,  за  все  інше...  Дякую,  Олександре!  Ніколи  не  забуду  спілкування  з  вами,  поете..
Надовго  залишиться  в  пам"яті  ця    зустріч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679256
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Оксана Р.-Г.

Не питай

[i][b]На  музику  Андрія  Андрущенка[/b][/i]

Не  питай,  чому  ховаю  погляд  в  роси,                                    
Ще  тремтить  сльозою  зболена  душа!..
І  нехай  щоліта  серце  волі  просить  -
Щовесни  на  прощу  поспіша...

Поросли  стежини  наші  полинами,
Де  п'янило  літо,  там  сніжить  зима...
Світить,  та  не  гріє,  сонечко  над  нами,
І  слідів  до  юності  нема...

Знов  буяє  літо  і  квітують  весни,
І  комусь  співає  соловей  в  саду...
Ти  для  мене  першим  проліском  воскресни,
Я  для  тебе  дощиком  впаду...
........
Не  питай,  чому  ховаю  погляд  в  роси,
Ще  тремтить  сльозою  зболена  душа!..
І  нехай  щоліта  серце  волі  просить  -
Щовесни  на  прощу  поспіша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679349
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2016


Циганова Наталія

Жовті окуляри…

Сьогодні  зранку  жовтого  замало  –
і  небо  сиро  нудиться  без  пари.
Воно  і  наодинці  –  досконале,
але…  вдягнімо  жовті  окуляри?!..
І  буде  сум  –  у  кольорі  соломи.
Спалімо?  –  зараз,  поки  ми  не  вдома…
Самотнє  небо  знову  стане  сьомим
і  ляже  нам  на  плечі  невагомо.
В  буршти́новий  фарбовану  годину…
хоча  б  одну…  –    у  настрою  скарбничку:
на  нашу  несучасну  субмарину…
на  сонячно  розписані  дрібнички…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679234
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


desert rose

Я бы любила тебя…

[quote]Даже  если  бы
ты  не  была
моей,
подневольной,
рабыней,
чей-то  женой,
подарившей  ему  дочерей,
сыновей.
Обезумевшей,
слабой,
смертельно  больной,
собиравшей  в  ладони  искры  огня  -
я  бы  любил  тебя.


"Даже  если".  Джио  Россо[/quote]

Я  бы  любила  тебя…  
за  океаном  и  за  тысячами  морей
я  бы  любила  тебя  
и  вечно  была  бы  твоей

даже  если  бы  убегал  и  прятался  
в  самые  черные  ямы
я  бы  любила  тебя
и  отдала  себя  бы  до  грамма

даже  если  бы  ты  уходил
в  далекую  синюю  высь
я  бы  любила  тебя:
далеко  или  близ

даже  такого  близко-далекого
даже  слепого
я  бы  любила  тебя  снова  и  снова

и  не  глядя  на  то,  
что  аляска  твоя  холодна
я  все  же  люблю  тебя

хоть  остаюсь  здесь  одна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679184
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016


OlgaSydoruk

И вздрогнут струны (тишины) …

Когда  закончатся  слова(у  недомолвия  многоточий),
Начнут  звонить  колокола    -  пронзительно,что  мочи...
И  вздрогнут  струны(тишины)...
И  смолкнут  -  в  одночасье...
Не  ощутима  боль  души,
Когда  не  пишется  о  счастье...
Она  ведёт  на  эшафот(перед  толпой  везучих)...
Не  милосерден  тот  народ,коль  ранами  измучит...
И  дождь,и  снег,огонь  свечи  -  под  куполами  ночи...
Прости  за  дрожь  её,прости,  -  когда  прикроет  очи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679159
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


s o v a

Перехожі. Не схожі.

Коли  між  натовпу  зажурених  очей
Недбалим  переходом  тиша  сходить,
У  мережевому  недопалку  ночей
Сон  прокидається  і  щось  говорить.

Чим  раз  гучніше  папороть  цвіте,
Шукай  її,  не  думай,  що  невдало.
І  десь  чекали  нас  давно,  проте...
Танцює  вечір  з  люстрою  у  залі

І  між  рядків,  наповнених  теплом,
І  полудневої  розради    спеки,
Зривався  вітер  в  посмішках  розмов,
Тривогою  змітаючи  проспекти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679171
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Циганова Наталія

Размышления на тему «Год».

                       
                       Чудно́  устроен  год…  Начиная  с  названия  –  «Год»…  Почему  в  мужском    роде?  Это  же  явно  женщина…
                       Весна.  Чувственный  расцвет.  Юная  девчонка,  только–только  знакомящаяся  с  косметикой.  Нежной,  без  излишеств.  И  каждому  хочется  урвать.  Хоть  цветочек,  хоть  веточку…  Но  она  так  юна  и  бестолково-прекрасна.  Любуйтесь.  Вдыхайте.  Берите.
                       Лето.  Легко  потеряться  в  красках.  Безжалостно–кричащих.  Не  мудрено́,  что  до  оскомы  хочется  к  воде…  к  любой…  не  к  морю  –  так  хоть  на́  реку…  Чуть–чуть  остыть  от  жара…  жара  повзрослевшей…  уже  женщины…  со  всеми  вытекающими.
                       Осень.  О!  Это  совершенно  особенная  мадам.  Зрелая.  Иногда  уравновешенная.  Но  такая  слабая  на  меланхолию...  Повёрнутая  на  быте.  Красуясь  перед  гостями  спокойной  изысканностью  убранства  своего  дома    –    она  нет–нет  да  и  тонет  в  генуборке…  типа  что–нибудь  вытряхнуть  или  вымыть…  Ей,  увядающей,  чертовски  не  хочется  в  этом  признаваться.  Она  устраивает  истерики,  уходит,  возвращается…  Снова  уходит.  И  снова  возвращается.  И  чем  ближе  абзац  ноября  –  тем  короче  её  возвращения.  И  однажды  она  уходит  совсем.  Предварительно  измазав,  изрезав,  искромсав  всё,  на  что  хватает  фантазии  растерзанного  сердца  женщины.
                     А  потом  зима.  
                     
                               ...просто  –  зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614584
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.07.2016


Циганова Наталія

Размышления на тему «Год».

                       
                       Чудно́  устроен  год…  Начиная  с  названия  –  «Год»…  Почему  в  мужском    роде?  Это  же  явно  женщина…
                       Весна.  Чувственный  расцвет.  Юная  девчонка,  только–только  знакомящаяся  с  косметикой.  Нежной,  без  излишеств.  И  каждому  хочется  урвать.  Хоть  цветочек,  хоть  веточку…  Но  она  так  юна  и  бестолково-прекрасна.  Любуйтесь.  Вдыхайте.  Берите.
                       Лето.  Легко  потеряться  в  красках.  Безжалостно–кричащих.  Не  мудрено́,  что  до  оскомы  хочется  к  воде…  к  любой…  не  к  морю  –  так  хоть  на́  реку…  Чуть–чуть  остыть  от  жара…  жара  повзрослевшей…  уже  женщины…  со  всеми  вытекающими.
                       Осень.  О!  Это  совершенно  особенная  мадам.  Зрелая.  Иногда  уравновешенная.  Но  такая  слабая  на  меланхолию...  Повёрнутая  на  быте.  Красуясь  перед  гостями  спокойной  изысканностью  убранства  своего  дома    –    она  нет–нет  да  и  тонет  в  генуборке…  типа  что–нибудь  вытряхнуть  или  вымыть…  Ей,  увядающей,  чертовски  не  хочется  в  этом  признаваться.  Она  устраивает  истерики,  уходит,  возвращается…  Снова  уходит.  И  снова  возвращается.  И  чем  ближе  абзац  ноября  –  тем  короче  её  возвращения.  И  однажды  она  уходит  совсем.  Предварительно  измазав,  изрезав,  искромсав  всё,  на  что  хватает  фантазии  растерзанного  сердца  женщины.
                     А  потом  зима.  
                     
                               ...просто  –  зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614584
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.07.2016


Циганова Наталія

И было всё…

                                                                                                 ...моей  подруге...  
                                                                                                                 долгих  лет  жизни...


                   –  Полей  цветы.  Я  всё–всё  расписала:  когда,  какие,  сколько…  всё  будет  хорошо.  Всё  –  будет.  И  мы…  и  цветы…
                   
                   И  было  всё…  и  третья  стадия  рака…  и  операция…  и  бесхребетно  –  наркозные  «раз,  два,  три,  …»  с  зигзагообразным  коридором,  тянущимся  бесконечными  окнами,  выгуливающими  обречённо  энфлураном  закрытые  глаза  по  зелёным  лужайкам  с  невероятной  красоты  цветами.  И  это  было  всё…  –  отрезок  в  почти  что  50  часов,  не  соответствующих  действительности…  ни  в  красках…  ни  в  боли…  И  бабушка…
                   Уважаемая,  обожаемая  бабушка.  Со  всепонимающим  и  бесконечно–сожалеющим  взглядом  взирающая  на  меня  бабушка.  В  коричневом  крепдешиновом  костюме  просто  стояла…  просто  смотрела.  И  сразу  было  понятно,  что  все  окна  коридора  открываются.  Но  не  для  меня…  не  сейчас…

                   …А  потом  как–то  вдруг  вернулось  всё  –  и  сразу.  Или  почти  сразу  и  почти  всё.  И  даже  опустевший  дом  почему–то  имел  запах  жизни.  И  это  было  удивительно.  
                   …не  потому,  что  ты  ушёл.
                   А  потому,  что  дождались  цветы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667933
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 20.07.2016


Олекса Удайко

ДИКЕ ПОЛЮВАННЯ*

           На  смерть  Павла  Шеремета
[youtube]https://youtu.be/ssmyQKVjWk0[/youtube]


[i][b][color="#4aa3c9"][color="#201399"]Білі,  
                 білі,
                                   білі.    
                                                       білі,  
                                                                     птахи
Високо  у  небо  здійнялись,
Із  собою  правду,  мов  на  плаху
Всю  любов  до  скону  –  не  до  краху,
Піднесли  в  захмарно-білу  вись…

А    внизу  зостались  чорні  круки  –
Шкаріддю  ж  були  бо  зайняті:
Що  їм  біле?..  Їхні  чорні  руки
Рвали  все  –  і  терени,  і  бруки…
Словом,  круки  то  були  ще  ті!

Ну  а  білим  зверху  було  видно,
Й  круків  стали  ті    усовіщать…
Крукам  же  ні  гич  було    не  стидно  –
Для  них  білі  –  то  було  лиш  бидло.
В  білих  крукам  краще  б  пострілять!  

…Не  стріляй  у  птаха,  чорний  круче,
Не  ламай  калину  на  зело…
В  силі  колективній  і  рішучій
Наша  лють  незламна  і  кипуча  
Подолає  й  ваше,  круки,  зло![[/color][/b]

20.07.2016
______
*За  фільм  "Дике  полювання"  і  серію  репортажів,  присвячених  
білоруській  опозиції    та  зниклим  опонентам  білоруської  влади  
 знаний  тележурналіст  і  ведучий  Павло  Шеремет  був  номінантом  
премії  "ТЕФІ"  Академії  російського  телебачення  як  кращий  репортер  
(1998г.)  і  фіналістом  "ТЕФІ-2001"  у  номінації  "Журналістське  розслідування"(  1999  р.),  
а  в  2002  р.  –  лауреатом  премії  ОБСЄ.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679120
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Дід Миколай

Прокинулись Гетьмани

Допоки  соплі  ми  ковтали,
Гебрєї  не  дрімали.
Нас  хитрі  юди  розкололи,
Вкраїну  обіср.ли.
Постійні  іспити,  інтриги…
Нам  щось  імітували.
Офшорні  суки  і  бариги
Нас  тихо  грабували.
Загнали  в  пастку  добровольців,
Посіяли  зневіру.
Разом  з  ордою  у  союзі,
Знімають  скальп  і  шкіру.
Все  забалакали,  приспали,
Зійшли  на  клин  Майдани.
Допоки  мекали  й  скакали,
Орда  вдягла  кайдани.
Лежить  в  конвульсіях  розрита,
Ж.ди  у  серце  цілять.
Чужинці  -  зайди  для  корита
Мою  Украйну  ділять.
Кругом  розорані  кургани,  
Кричить  душа  на  сході.
Та  вже  прокинулись  гетьмани,
Вони  уже  в  поході.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679018
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Циганова Наталія

Я могу подтвердить…

День  пришедший  –  сродни  новоявленной  родинке:
есть  –  и  пусть…  ни  отдать,  ни  стереть  и  на  треть.
А  пичуга,  звенящая  на  подоконнике,
растревожила  мысль:  вдруг  могла  б  и  не  спеть?…
Неприметные  числа  в  моём  календарике
от  рассвета  до  ночи  с  простым    «не  обидь»
по  двору  догоняют  подросшие  гаврики,
выдворяя  испуг:  ведь  могло  ж  и  не  быть?…
День  ушёл…  
без  претензий  на  титул  «событие»…
отчитавшись  вечерней  зарёю  светло.

Было  именно  так…  
я  была  среди  зрителей…
я  могу  подтвердить…
                                   
                               …как  же  мне  повезло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679012
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Лина Ланская

КОЛИВАЛОСЬ

Коливалось  бруднопінне  тихо.
Утопившись  поглядом,  чекала:
Зайде  байдуже,  аж  застогнала,
До  господи  знов  безжальне  лихо.

І  розстебне  гудзики,  і  кине
Долу  одяганку  заскорузлу.
А  надію,  в  щілинку  загрузлу,
У  куток  поставить  на  коліна.

Всі  картини  віялом  безладдя
Розлетяться,  скімлячи  безсило,  -
Спомини  безхмарного...Могило,
В  пащі  вогняній  гаси  багаття.

Коливалось  димне  і  прокляття
Витискало  з  болем  вдих  помалу,
У  гіркім  передчутті  причалу,
Рвало  душу  на  криваві  шмаття.

Сили  забирає  моровиця.
Низиною  спалено-зотліло,
Лишенько  криваве  захмеліло...
Це  ж  бо  треба,  отаке  насниться!..

19.06.16.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678972
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Вячеслав Рындин

В алой луже…

[b]Заклинило…  Заклокотало…
Стальные  мышцы  надорвало…
Гроз  турбулентности  терзаний  
Наш  личный  зонтик  разорвали…

Нас  возмутило…  Бастовали…
На  поднебесьях  враждовали…
Стальные  спицы  и  цунами
Загрохотали  между  нами…

Весьма  ранимо…  Подустали…
И  смотрим  мокрыми  глазами
На  отраженья  в  алых  лужах...
Бывало  в  них  намного  хуже…[/b]

19.  07.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678920
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Дід Миколай

Отож приїжджайте на рідну Волинь

                                                     Приспів:
В  повстанському  краю,  я  вас  привітаю
Із  витоків  честі  постала  Волинь.
ЇЇ  сторінки,  я  для  вас  погортаю,
В  них  слава  овіяна  духом  святинь.
                                                             1
Прошу    приїзджайте  до  нашого  краю,
Де  ріки  й  озера,  -  цілюща  вода.
В  краплинках  настою,  як  часточка  раю,
Лежить  у  розлогах  краса  золота.
                                               Приспів:  
                                                           2
 Де  Стир,  Берестечко,  козацькі  могили
У  пам'ять  лягали,  як  грона  калин.
Де  триста  спартанців  голів  не  схилили,
Заради  майбуття    нових  поколінь.
                                                   Приспів:    
                                                               3
Тут    витоки  древні  з  колиски  Трипілля.
Виспівує  вдень  і  вночі  соловей.
Вас  хлібом  і  сіллю  зустріне  застілля,
Вшануємо  щиро  всіх  добрих  людей.
                                                 Приспів:
                                                             4
Ще    квіти  й  калина    для  кожної  хати,
Льони  та  волошки  в  краю  голубім,  
А  люди  в  нас  добрі,  душею  багаті,
Добра    та    здоров’я  бажаємо  всім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678828
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


OlgaSydoruk

Никогда…

Никогда  не  разлиться  реке  выше  берега  -  в  декабре...
И  не  сжечь  никогда  дотла    -  нарисованного  моста...
Не  течёт  неживая  вода  никогда  никуда(без  перста)...  
Не  отмоет  она  до  бела  никогда  и  лица(подлеца)...
Никогда  не  пробиться  ко  мне  через  корочку  льда(во  тьме)...
Не  увидеть  душу  нагой  никогда  (за  золотой)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678778
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


OlgaSydoruk

Замирала моя душа …

Ветер  сыпал  крупу  в  дымоход,
И  стучалась  зима  у  ворот...
Принесла  ледяное  тепло...
Коромыслами...
Замело...
Замирала  моя  душа  -  над  ладошками  малыша...
И  озёрами  синевы(из  таинственной  глубины)...
Отливала  моя  душа(из  серебряного  ковша)  
Неги-нежности(свысока),дуновением  -  мотылька...
Отдала  бы  и  два  крыла...
Подскажите  только:когда?..
Затеплила  бы  и  свечу...
Приплатила  бы  -  палачу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678760
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Лина Ланская

ПРИВІТ

Привіт...стіна  двурушна,  майже  меч,
На  приспане  довірою,  плече
Впаде  і  голосінням  розпече.
В  безжальності  глумливих  порожнеч,

Скотився  диск,  затягнута  петля.
Відміряно  прожите,  озирнись,
У  вічності  сувоєм  розгорнись;
День  промайнув,  а  вечір  -  немовля.

Привіт...скотився  золотий  пісок,
Веснянками  потроху,  навмання.
Ті  твої  страхи  просто  маячня,
Рука  уявна  натиска  курок

І  косить,  поливає  всіх  і  все.
Оскал  безжальний    -    заздрісна  коса,
Що  не  ржавіє,  вкотре  зависа.
Нехай  собі,  одначе  пронесе...

Привіт.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678679
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Олекса Удайко

ТИХО КОЛИШУТЬСЯ ВІТИ…

     [i]Літо...  Жара  і  спека...  Прохолода  і  дощ...
     Громи  і  блискавиці...    Сум...  і  радість...
     В  житті  -  як  у  природі...  Все  є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]

[b][i][color="#6a00ff"]Тихо  колишуться  віти,
На  парапеті  стою…
Вітер  доносить  привіти  –
Запах  святого  вогню…

Сонце  багряно    палає,
Небо  пеан  виграє.
Літо  Донецького  краю
Сина  в  мені  визнає.  

Тихо  гойдаються  віти,
Метіж  клекоче  в  мені…
В  серці  сліди  свої  мітять
Сотні  Святої  вогні…

Вої    Небесної  сотні
З  докором  дивляться  вниз:
Чом  ми  такі  незворотні  –  
Низько  зліпили    карниз…

Низько  спустили  ми  планку,
Що  підняли  вони  в  вись,
Що  волокли  до  останку  –
Подих  згасав,  не  гнучись.  

Вже  догоряє  та  ватра,
Що  запалили  вони…
Все  ж  не  того  вони  варті  –
Не  за  кермом  пацани!

Вже  там  розгнуздані  коні,  
Й  хлопці  вже  замертво  сплять…
Думи  в  кошах  на  припоні,
Трухла  і  в'яла  їх  рать…

                           ____
[b]Тихо  колишуться  віти...
В  жалі  глибокім  стою:
Пам'яттю  дихають  квіти  
Й  жертви  чужого  вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Богданочка

Напівфантазія

Заплющу  очі,  й  полечу  туди
де  з  рук  твоїх  кільце  мене  чекає.
І  все  довкола  начебто  зникає..,
Й  мої,  по  хмарах  топтані,  сліди.

А  ти  у  напівтемряві  один,
лиш  місяць  у  вікно  тихцем  крадеться.
Приляжу  ніжно    біля  твого  серця,
й  зупиниться  раптово  часоплин.

Цілуючи  твої  палкі    вуста,
забуду  я,  що  це  лиш  сон,  напевно...
У  душах  світло,  хоч  у  спальні  темно,  -
це  пристрасті  імла  стоїть  густа.

Тримай  мене,  допоки  день  ще  спить.
Бо  ця  напівфантазія  чудова.
Тихенько,  не  зрони  намарно  слова,
не  сполохни  таку  прекрасну  мить.

                                                                                     17.07.16.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678605
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Лина Лу

ГОРЧИ ПОЛЫННАЯ СТРОКА

Горчи  полынная  строка,
Не  понята  и  не  испита.
Смешным  злорадством  не  разбита,
Звенящей  музыкой  укрыта,
Ты  так  стройна  и  высока.

Разводишь  косности  мосты,
На  части  разорвав  сознанье,
Открыв  тропинку  мирозданью.
Предвосхитив  иносказанье,
Забытым  миром  правишь  ты...

17.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678581
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Циганова Наталія

В неї - не особливо…

Ростуть  цегляні  в  саме  небо  антени  –
дістатись  дахами  до  хвилі  світила.
І  поверхи  вічно  пульсують,  як  вени.
І  близько  до  сонця  –  а  схожі  на  брили.
І  в  тисячах  вікон    –    антенки–вітрила.
І  кожна  із  тисячі  –  є  феноменом.

А  в  неї  нема…
в  неї  –  не  особливо…
самі  лиш  гортензії  і  цикламени…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678475
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Лина Ланская

ТАЇС

Ти  втомилась  застиглій  вежі
Готувати  терпкий  аніс.
Хтось  за  нами  невпинно  стежить,
Може  доля,  моя  Таїс?

Крапля  лоскітно  пестить  груди
Проганяє  всебічне  зло...
Не  зніма  лиш  вуаль  полуди  -
Потьмяніле  душевне  скло.

Чару  повну  хмільної  браги
Наливай,  не  сп"яніти  більш.
Де  знайшла  ти  стільки  відваги,
Віддаватись    за  мідний  гріш?

Перекреслити  як  минуле,
Влада  з  пристрастю  розійшлись?
Спрагле  тіло  і  серце  чуле,
Подаруй  мені,  як  колись...

Що  ті  вежі,  гетеро  люба,
Велич  влади  -  кінець  меча.
Коли  точить  смертельна  згуба,
Обійми,  прожени  печаль.

Переможець  -  обранець  долі,
Лиш  один  може,  на  мільйон.
Без  кохання  безсилі  й  кволі,
Не  звінчає  нас  Вавилон.

Амазонко,  давати  відсіч
Ти  втомилася  ворогам.
Моя  слабкість,  мій  щит  зусібіч,
В  сріблі  викликом  стань  богам.
13.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678391
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016


Циганова Наталія

Вера…

Израненной  тебе  укрою  спину,  
убаюкав  на  груди.
До  первых  петухов  кнуты  остынут
от  разлаженного  свиста.
Нечистой  перережут  пуповину,
принимая  тех…  других,
что  разнесут  неверие  равниной
чёрной  искрой.

Униженной  тебе  поглажу  плечи,
расписавшись  на  крови.
Да  в  память  заверну  твоих  увечий
не  обозванную  меру.
Передохни  немного.  Сон  –  залечит.
Затрезвонят  соловьи  –
я  позову  –  ты  выйдешь  мне  на  встречу
прежней  верой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678248
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 17.07.2016


Циганова Наталія

Вера…

Израненной  тебе  укрою  спину,  
убаюкав  на  груди.
До  первых  петухов  кнуты  остынут
от  разлаженного  свиста.
Нечистой  перережут  пуповину,
принимая  тех…  других,
что  разнесут  неверие  равниной
чёрной  искрой.

Униженной  тебе  поглажу  плечи,
расписавшись  на  крови.
Да  в  память  заверну  твоих  увечий
не  обозванную  меру.
Передохни  немного.  Сон  –  залечит.
Затрезвонят  соловьи  –
я  позову  –  ты  выйдешь  мне  на  встречу
прежней  верой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678248
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016


Макієвська

Запах лета

[img]http://pictures.ucoz.ru/_ph/2/2/819639681.gif[/img]

В  окошко  заглянуло      лето,
Рыжим    лучом  и    ярким  светом,
От  жары,  догола  раздето...
Брызжет  морским  бризом  с  рассветом.

Запах  мяты  на  твоих  губах
И  спелой    вишни,  сводит  с  ума,
Тонко    пахнет  иван-чай  в  лугах,
Уходит  тая,  с  души      зима.

Абрикосами  хмелит    в  садах,
Терпко,  как  никогда,  опьяня,
Лето      солнцем  спряталось  в    плодах,
Воспоминания    в  них    храня.

Золото  песка  и  гроз  раскат,
Блеск    молний  в  небесах,  мишура  
Дождя  до  утра...капли  стучат...
По  гравию,  по  телам,  шурша.

Растворился  летний  аромат
В  волосах,  словно  с  полей  сбежа
Или  с  предгорья  дивных  Карпат,
Где  мольфары  в  лесах  ворожат...

[img]http://s.picsfab.com/static/contents/images/e/7/6/5352263e5f6acc6183bde16d94d13.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678115
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016


Олександр Самір

жара. усталость или скука

Жара.  Усталость  или  скука
Все  мысли-мыши  по  углам
И  снова  вечная  разлука
И  снова  жизни  год  отдам

За  что?  Не  знаю,  просто  честно
Отдам  судьбе  все  эти  дни
А  сердцу,  в  общем,  как-то  тесно
И  лишь  знакомые  огни

Пустынных  улиц..это  больно
Напомнят,  мы  теперь  вдали
Слеза  с  ресниц,  непроизвольно
Любить  хотели…не  смогли..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678018
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 16.07.2016


Владимир Зозуля

Так бывает

Так  бывает…(может  это  странно?),
Что  душа,  как  будто,  не  такая…  
Клонится  надорванным  тюльпаном
Лепестки  всё  ниже  опуская.
Так  бывает  муторно…  безлико…
Что  от  вечности  и  до  мгновенья,
От  хрипящей  немоты  до  крика
Наполняет  душу  черной  тенью.
Так  бывает…  и  ничто…  и  нечто…
Ты  мудрец...  и  будто  сумасшедший...
Говоришь  так  коротко  о  вечном
Путая  грядущее  с  прошедшим,
Не  сдержав  в  себе  обет  молчанья,
Ведь  молчать  уже  такая  мука,
Говоришь  всё  тише  и  печальней,
В  пустоту  протягивая  руку...
...
Да…  бывает…  черное  на  белом…
А  бывает  белое  на  черном.
Мальчик  на  асфальте  пишет  мелом
Первое  признание  девчонке.
Сверху,  улыбаясь,  смотрят  люди,
Чувства  мелом  сыплются  с  ладони…
Мальчик  подрастет…  и  все  забудет.
Девочка?..  Нет…  и  она  не  вспомнит.
Так  бывает…  что  же  тут  поделать?
Люди  отвернувшись,  спрячут  лица.
Все  пройдет…  кому,  какое  дело,  
Что  оно  уже  не  повторится?..
Что  в  пути  от  капища  до  Храма
Пустота…  вне  рая…  и  вне  ада.
Что  внутри  все  спалено  до  грамма.
Так  бывает…  так  бывает  надо,
Чтобы  было  на  душе  не  вдосталь,
Поровну  не  разделивши  с  вами,
И  чтоб  так  мучительно-непросто
Это  было  выразить  словами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619303
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 15.07.2016


Владимир Зозуля

Замри, Мгновение

Власть  Мефистофеля  давно  сошла  на  "нет"…  
Все  ожиданья  фаустов  напрасны…
А  это  значит  –  не  воскликнуть  мне:  
"Остановись,  мгновенье,  Ты  прекрасно!"…

Но,  что  тогда  так  долго  я  искал,
Скупой  рукой  истратив  жизнь  до  смерти?..
Строку  в  тетрад  и  ляпас  на  мольберте?..
А  молния  от  сердца  до  виска?
За  долгие  года  земной  тиши
Всего  лишь  миг  на  чувственность  порыва…
На  вспышку  света  от  Большого  Взрыва  –
Из  темной  сингулярности  души…
О,  Ты,  –  неведомый  и  щедрый  Господин,
Творящий  Бог  –  Поэзия  Вселенной,
Даруй  Свой  Миг,  лишь  только  миг  один,
Но  Миг…  Непревзойденный!  Вдохновенный!
Короткий  миг…  его  не  удержать,
Земной  судьбы  –  изорванною  сетью,
Миг  Вечности…  когда  взлетит  душа,
Как  будто  жизнь,  отпущенная  смертью.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677989
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016


Циганова Наталія

Не последняя ж?…

Годы  пашут  без  устали,  каторжно,
отмеряя  мгновения  стрелочкой.
Кто–то  скажет  тридцатнику  –  «Надо  же…»
А  кому–то  и  сорок  –  по  мелочи…
Раскудахтались  страсти  по  вечному,
нарекая  сочувствие  –  старостью.
Чьи–то  семьдесят  –  вне  человечного.
Кто–то  в  двадцать  –  поделится  малостью.
Годы  мудрые  опытом  греются,
снизойдя  к  молодым  на  улыбочке.
Да.  Старею.  
А,  может,  успеется
разобрать,  что  всё  это  –  ошибочно.

Перекуры  на  радости  –  редкие.
Огонёк  брошу  в  даты  и  сплетни  я
(не  сказать,  что  бы  очень  уж  меткая).

Да  опять  прикурю.  
не  последняя  ж?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677938
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Лина Ланская

СУМНИЙ ВОДЕВІЛЬ

Сірим  тіні...  чи  сто,  чи  надцять?
Абонент  недосяжний  давно.
Знову  кожне  число  -  тринадцять,
"Лімбу  коло"  -  незмінне  кіно.

Нескінченне  кіно  без  ліку,
Про  могло  бути...  тільки  ж  нема.
На  стіні  серпатинну  плівку
Мстиво  крутить  лихе  сінема.

Та  колись...  у  фіналі    стріну,
Усміхнусь  катуванню  вогнем,
Одяганку  вустам  кармінну  -
Несподіваний  хід    конем:

"Хочеш  віски?..  та  зовсім  трохи,  -
Золотавий  бурштиновий  хміль."
Із  минулої  вже  епохи
Повернувся  смішний  водевіль.

"Як  життя,  чи  смакує  кава?
Виглядаєш,  повір,  на  всі  сто!"
А  зсередини    рветься  лава,
Хоче  душу  собі  Мефісто

Зав"язати  вузлом  навіки,
Йому  байдуже  -  заприсяглась...
Від  любові  скінчились  ліки,
А  вона  ж  бо  і  не  почалась.

Тільки  струмом  вночі  торохне  -
І  пекельний  закублиться  біль,
Давить  в  горлі,  як  в  спеку  сохне...
"Перше  коло"  -  сумний  водевіль.
11.07.16


Вірш  спочатку  був  названий"День  сурка".Але  мені  зауважили,що  сурок,російське  слово.Тож  змушена  була  змінити  назву  та  відредагувати  зміст  про  єдине,що  залишається  незмінним  -  одвічне  почуття,яке  не  зникає...Воно  повторюється  з  року  в  рік,з  дня  у  день...
Однією  з  версій  фільму  "День  сурка"є  фільм"Лімб".Лімб  -  це  перше  коло  пекла,  де  душа  ще  не  визначилась,куди  вона  потрапить,в  пекло,чи  рай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677797
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Радченко

Я вже майже прокинулась

Прохолодою  ночі  напоєний  ранок,
Усміхаючись  сонячно,  йде  по  землі.
Небокрай  одягнувся  в  рожевий  серпанок,
Сон  доказує  казку  поспішно  мені.
Я  вже  майже  прокинулась,  вранішній  промінь
Крізь  фіранку  ажурну  в  кімнату  забіг:
Ось  ковзнув  по  плечу,  по  щоці  й  губи  сонні
Цілував...  На  підлогу  спочити  він  ліг.
Не  розплющую  очі,  нехай  ще  хвилинку
Сон  казковий  побуде  в  уяві  моїй.
Знов  і  знов  роздивляюсь  знайому  картинку:
Мама  всміхнена  й  тато  такий  молодий!
А  по  вулиці  швидко  біжить  брат  мій,Вовка,
Щось  кричить,  та  не  можу  я  слів  розібрать...
Тиха  музика  пам'яті  раптом  замовкла,
Сон  картинки  свої  починає  збирать.
Небокрай  заховав  в  скриньку  ніжний  серпанок,
Синім  небом  пливуть  каравани  хмарок.
Усміхається  тепло  і  сонячно  ранок,
Непомітно  минуле    летить    до  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677794
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Радченко

Я вже майже прокинулась

Прохолодою  ночі  напоєний  ранок,
Усміхаючись  сонячно,  йде  по  землі.
Небокрай  одягнувся  в  рожевий  серпанок,
Сон  доказує  казку  поспішно  мені.
Я  вже  майже  прокинулась,  вранішній  промінь
Крізь  фіранку  ажурну  в  кімнату  забіг:
Ось  ковзнув  по  плечу,  по  щоці  й  губи  сонні
Цілував...  На  підлогу  спочити  він  ліг.
Не  розплющую  очі,  нехай  ще  хвилинку
Сон  казковий  побуде  в  уяві  моїй.
Знов  і  знов  роздивляюсь  знайому  картинку:
Мама  всміхнена  й  тато  такий  молодий!
А  по  вулиці  швидко  біжить  брат  мій,Вовка,
Щось  кричить,  та  не  можу  я  слів  розібрать...
Тиха  музика  пам'яті  раптом  замовкла,
Сон  картинки  свої  починає  збирать.
Небокрай  заховав  в  скриньку  ніжний  серпанок,
Синім  небом  пливуть  каравани  хмарок.
Усміхається  тепло  і  сонячно  ранок,
Непомітно  минуле    летить    до  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677794
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


ТАИСИЯ

Я вновь пишу стихи о море

Я  вновь  пишу  стихи  о  море...
К  нему  нельзя  быть  равнодушным.  
Оно  капризно  априори.
Не  может  быть  оно  послушным...

Я  окунаюсь  в  его  волны...
И  замираю  от  восторга!
Мой  мир  любовью  переполнен.
Тот  миг  запомнится  надолго.

Любуюсь  дальним  горизонтом,
Где  море  с  небом  тесно  дружит.
Нас  двое  под  раскрытым  зонтом.
А  третий  -  лишний  -  нам  не  нужен.

Волна  с  поникшей  головою
Меня  приветливо  ласкает...
Но  постепенно  шум  на  море
В  тревожный  гул  перерастает...

Стихия  грозная  пугает...
Рождает  трепетные  чувства...
Поэт  в  пучине  утопает...
И  создаёт  "шедевр  искусства"!

13.  07.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677774
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Райка

Ветер стих

Ветер  стих  и  поздний  вечер
Распростер  свои  шелка,
Ночь  расскажет  тихой  речью
Как  тебе  я  далека,
Как  от  облака  река...

Но  на  глади  тихой  речки
Облака  плывут  вдали,
Им  течение  навстречу,
А  по  небу  корабли
Вслед  за  облаком  любви...

Лета  ночь  играет  в  прятки,
Воздух  ночи  тих  и  свеж,
А  трава  щекочет  пятки,
Двор  как  каменный  манеж
Для  несбывшихся  надежд...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677758
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


НАДЕЖДА М.

…Коли тобі уже не двадцять

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5Lz__6Y3F9I  
[/youtube]


Про  що  писать,  коли  уже  не  двадцять,
Що  роки  відлітають  в  нікуди,
Як  швидко  прибавлялись  оті  надцять,
Немов  росли  з  джерельної  води?..

Але  чому  ж  думки  іще  рояться,
І  норовлять  зірватись  і  літать.
Вони  років  ще  зовсім  не  бояться,
А  я  їх  намагалась  приручать.

Ще  хочеться  відчути  ніжні  руки,
Які  мене  не  зрадили  ні  з  ким.
Відчути  того  серця  дивні  звуки...
Як  хороше  в  душі  буть  молодим.

От  тільки  літні  зливи  душу  краять?
Можливо,  що  це  осінь  у  воріт..
Та  іноді  сумує    моя  пам"ять,
Що  молодості  не  вернеться  політ.

Як  біла  зграйка  роки  пролітають,
І  я  тихенько  йду  за  ними  всід.
Лише  прошу:  нехай  не  поспішають:
Нелегкий    цей  життєвий  піший  хід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677731
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Дід Миколай

Мамина молитва

                                   Приспів:
Другий  рік,  як  ступив  ти  синок  за  поріг,
Розпочав  війну  ворог  проклятий.        
Повертайся  мій  синку  скоріше  з  доріг,
Юду  люту  ми  мусим  здолати.
                                         1
Смерч  війни  у  степах  шаленів,
Був  запалений  миршавим  катом.
Ненажерливий  звір  запалив,
Що  колись  називався  нам  братом.
                               Приспів:                      
                                         2
Бережи  себе  синку…  вернись,
Я  так  хочу  тебе  обійняти.
Пригорну  я  тебе,  як  колись…
Як  втомилась  тебе  виглядати.
                               Приспів:              
                                         3
Правда  буде  за  нами…    -  Вона
не  потерпить  чужинської  зради.
Вип’є  ворог  свій  келих  до  дна,
В  прах  розсиплється  він  від  пожади.
                               Приспів:  
                                       4                                                                        
Україна  не  згине  в  вогні,
Як  не  згинула  пам'ять  Аратти.
Заспівають  в  гаю  солов'ї…
Віє  затишком  з  рідної  хати.
                             Приспів:                  
                                     5
Завесніють  волошки  в  літах,
Ратаї    будуть  ниву  орати.
Слава  буде  гриміти  в  віках,
Будуть  внуки  любити  й  кохати.
                             Приспів:
                                     6
Знаю  лад  наведеш  ти  синок,
Стихнуть  Смерчі  ,  Піони  -  гармати.
Як  колись  заглянеш  до  бджілок…
Нам  не  довго  лишилось  страждати.
                               Приспів:      
                                       7
Розговіє    Вкраїна  в  медах…
Відійдуть  криві  числа  і  дати.
І  хоча  твоя  мама  в  літах.
Вірить  синку  і  буде  чекати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677665
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


OlgaSydoruk

Не проси любви никогда…

Не  проси  любви  никогда,
Если  вдруг  остыла  душа...
Пожалеют  слабых  всегда...
А  для  сильных  -  обрыва  стена...
Спинам  смелых  -  ветра  порыв...
На  разрыв  -  прощальный  мотив...
Все  у  грешных  дела  -  до  поры...
До  последней  секунды  судьбы...
Не  проси  любви  никогда,
Если  нет  от  неё  тепла...
И  в  глаза  её  -  не  смотри...
Не  зови  её,не  зови...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677689
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Циганова Наталія

Покійна. І - нічия.

Велике  далеке  місто
з  очима  на  океан.
Безмежно  чуже  за  змістом,
як  бурний  -  не  мій  -  роман…
як  плекане  кимсь  минуле…
Лежиш  собі  на  землі,
до  берега  пригорнувши
приборкані  кораблі.
Годинами  старший  ранок  -
помножений  на  км,
де  серця  мого  уламок…
де  обрій  туманом  дме
на  сопки...  такі  барвисті…
Барановський  спить  вулкан.
Далеке  велике  місто
з  очима  на  океан.
Безмежно  чуже  за  змістом.
За  сутністю  –  течія,
якій  –  не  важлива  відстань…
в  якій  я  –  опале  листя…  –
покійна…  
і  –  нічия…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677537
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Дід Миколай

Ой доля ж ти доля, дикі ягоди з поля

Ой  доля  ж  ти  доля,  дикі  ягоди  з  поля.
Полинові  та  гіркі  бо  не  жалують  зірки.

В  безводді  -  висохли  Карпати,
Лежить  в  ямах  моя  Волинь.
Немає  вже  чого  рубати…
Вже  перейдеш    мою  Горинь.

Чужі  …  Мочанови,  Гордони,
Лукаві  виплодки  шпани.
Нас  зневажають  скорпіони,
І  ненавидять  таргани.

Їдять  наш  хліб  паскуди,  сало
Із  наших  рук,  що  в  мозолях.
Як  хазяї  себе  зухвало,
Вели  й  ведуть  вони  в  віках.

Вкраїну  висушили  сльози,
Сточили  землю,  як  кроти.
Все  Боже  витоптали  кози…
Нещасну  знищили  ж.ди.

Ой  доля  ж  ти  доля,  дикі  ягоди  з  поля.
Полинові  та  гіркі  нас  не  балують  зірки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677506
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Lana P.

ВЕЛЬМОЖНИЙ ЧАС

Вельможной  час  латає  простір:
У  горах,  в  небі,  на  землі…
А  ми  у  ньому  лише  гості,
Як  пересічні  кораблі.                          14/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677451
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 13.07.2016


OlgaSydoruk

Не всё пропишется строкой!. .

Блуждали  жёлтыми  страницами...
В  прошедшем  времени...В  бреду...
Соприкасались  мы  ресницами  -  
Порхали  бабочки  внизу...
Промчались  боги  колесницами  
По  телу  искрами  колёс...
Вспугнули  тени  под  глазницами,
Не  покидая  лоно  грёз...
Крыло  касалось  райской  птицы  
Прозрачной  чистоты  воды...
Её  -  хотелось  мне  напиться!..
И  -  откреститься  суеты!..
А  сон  -  колышется  волной  -  
В  прошедшем  времени  глубин...
Не  всё  пропишется  строкой!..
Не  все  -  дотянутся  вершин...
Не  всем    -  дорога  от  порога
И  не  по  вкусу  всем  полынь...
Не  все  -  познают  радость  Бога...
Не  все  -достойные  морщин...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677435
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Лина Ланская

КРАЩЕ СТО ТИСЯЧ РАЗІВ

Краще  сто  тисяч  разів  твоє  слово  почути,  -
Душу  незайману  втримати,  заколисати.
Більше  ста  тисяч  разів  визволяти  зі  скрути,
Аніж  не  бачити  в  снах,  не  знайти,  не  пізнати.

Краще  сто  тисяч  разів  лист  розбить  на  цитати.
Там  кожна  літера  -    ніжність  блакитно-рожева.
Більше  ста  тисяч  разів    недовіру  приспати,
Аніж  ота  копійчана  самотність  дешева.

Краще  сто  тисяч  разів  розбиватися  знову,
Стіни  мовчання  і  вежі  туманні  не  зрушу.
Більше  ста  тисяч  разів  не  помітити  змову,
Аніж  не  знати  твою  розхвильовану    душу.

Краще  сто  тисяч  разів  написати  і  стерти
Щось  недолуге  таке,  нарекаючи  віршем.
Більше  ста  тисяч  разів  замість  тебе  померти,
Аніж  забудеш  мене...  та  й  куди  уже    гірше?

09.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016


Лина Лу

СЕМЬ ГРЕХОВ

Душа  узнала  миг  
Слиянья  -    страх  и  страсть.
Кто  победит?  Кому  затем  литавры,
Средь  тысячи  вериг,
Ознаменуют  власть
Венком  зеленым,  возлагая  лавры?

Сильнее  ли  боязнь
Извечных  любопытств  -
А  вдруг  коснусь  смолы  и  не  увязну?
К  погибели  стремясь,
К  любому  из  бесстыдств,  -
Грехов  смертельных  зов,  сродни    соблазну.

Смиренна  святость...кров
Для  низменных  надежд,
Отнимет  назиданием  в  молитве:
"Не  соверши  грехов!"  
Раскаянье  -  рубеж
Для  падшего,  в  его  последней  битве.

07.07.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016


Іванюк Ірина

Коли вже навіть стіни не мовчать…


Я  не  підвладна  присудам  людським.
Єдина  карта  в  світі  не  побита!    
...Свободи  дух!  Ти,  приспаний  в  мені,
дрімав.  Ну  що  ж...  Тепер  з  тобою  -  квити...

За  стільки  днів,  загублених  в  пісках,
суєтності  життя  в  догоду  світу,-
нестримний  ти,  пручався,  не  мовчав,
рвучися  навздогін  слідами  вітру...

Сум"яття,  стій!  До  серця  більше  -  зась!
Впади  на  дно  камінням  океану!
Коли  вже  навіть  стіни  не  мовчать,-
хіба  як-небудь  жити  нам  пристало?

05.07.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676663
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Іванюк Ірина

Відлік неповернення

О  моя  Клавдіє!  Ти  знала  вже  тоді...
Цей  день  страшний,-  мов  двері  в  один  бік.
Відкриєш  їх,  як  відлік  неповернення.
Благала  ти...  Не  чув  лиш  чоловік.

Ти  серцем  бачила  основу  всіх  речей,
душею  слухала  і  чула  поклик  правди:
назарянин,  чи  Бог,  чи  то  юдей,
але  торкався  він,  здається,  до  галактик...

Він  говорив  про  нас  і  про  любов,
примирював  братів,  вертав  надію.
Хіба  таким  Голгота-Колізей?!........
-О  Понтію!  В  твоїх  руках  все  -  вірю!

-Невинний...  Що  ж...(так  бачив  це  Пилат)
Спинити  страту  можна.  А  навіщо?
Вже  зріє  бунт,  єпископи  сичать...
Як  не  піддатись  -  обгризуть,  як    кістку...


Піддався  він.  Та  й  виправдав  Ісус...
Сказав  йому:"Не  твоя  -  воля  Божа".
...Але  чомусь  у  затишку  палат,
не  може    більше  спати  жінка  твоя.

10.07.2016р.


Клавдія  Прокула  -  дружина  Понтія  Пилата.За  переказами,  напередодні  страти  Ісуса,  їй  приснився  сон,  де  вона  бачила,  як  Син  Божий  в  усій  своїй  славі  і  сяйві  вершив  суд:  праведні  возносились  до  нього,  а  нечестиві  падали  у  темну  прірву...  
Вона  просила  Пилата  "Не  вбивати  цього  Праведника...",  але  той  не  прислухався  до  її  застережень.  Деякі  джерела  стверджують,  що  згодом  Клавдія  прийняла  християнство.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677297
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


OlgaSydoruk

Краткие фразы из тишины…

Краткие  фразы  из  тишины    -  
Меткие  дротики  дартса...
Между  приливами  жёлтой  Луны  -  
Встречи  Венеры  и  Марса...
Кажется  снова  они  влюблены  
В  белые  простыни  спален,
В  алые  розы  и  тени  стены,
В  души  стальных  наковален...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677256
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


OlgaSydoruk

Солнышко катилось не за горизонт…

Солнышко  катилось  не  за  горизонт,
А  -  под  бесконечный,широчайший  зонт!..
Солнце  поджигало  по  пути  мосты...
Страсть,переливая,в  яркие  холсты...
Выбирая  -  сочный(красный),с  бирюзой...
Отрицая  -  серый,чёрный  и  седой...
Согреваться  льдинкой  с  ночи  до  утра
Под  любви  сурдинку  и    -  мои  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677255
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


НАДЕЖДА М.

Як не твоє, то треба відпустить…

Якщо  у  чомусь  втратив  ти    всі  шанси,
Надія  вже  не  теплиться  в  душі,
Та  доля  подарує  реверанси,
До  нового  отримаєш  ключі.

Не  завжди,  що  втрачаєш,  дуже  цінне.
Можливо,  що  чуже  й  не  прижилось.
Як  впало  в  неродючий  грунт  насіння,
Зрости    там  сходам  так  і  не  вдалось.

Рясні  дощі,  і  навіть  теплі  зливи,
Нездатні  були  пустку  оживить.
Чи,  може,  інші  тут  були  мотиви.
Як  не  твоє,  то  треба  відпустить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676888
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Лина Ланская

ЩО ТАМ ЗАВТРА?

Що  там  завтра,  розлуки-втрати
Розіпнуть,  яко  на  хресті?
Хоче  доля  тебе  скарати,
У  нелюбі  взявши  зяті?

Що  там  завтра,  розпачем  гроно
У  долоні,  солоним  -  град?
Надоум  і  осяй,  іконо,
Що  там  завтра,  сто  літ  підряд?

Що  там  завтра,  чи  страх,чи  відчай,
Чи  нап"єшся  жагою  вщерть?
Завтра  ранок  прийде  зазвичай,
З  ним  народження,  або  смерть.

Що  там  завтра?  Розкриймо  очі,
Он  буяє  полин-трава.
Серед  полудня  і  до  ночі
Стогне  хмаронька  грозова.

Що  там  завтра,  дощами  вкриє
Чи  снігами  впаде  в  жнива?
Хоч  неволя  лютує  й  виє,
Та  надія  досі  жива.

Що  там  завтра,  кохання  знайде,
Чи  покине  глузливо  знов?
Завтра  сонце,  зазвичай  зайде
Без  усяких  там  передмов.

Що  там  завтра,  недужі  й  кволі
Завмирають  серцебиття?
Бо  заплутались  у  подолі
Наші  сльози  і  сміх,  -    життя...
10.07.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677149
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016


НАДЕЖДА М.

*****

Когда  душа  заходится  в  слезах,
От  боли  нестерпимой  вы  застыли,  -
Крепитесь  всё  ж,  держа  себя  в  руках,
Чтоб  вас  ещё  сильнее  не  добили...
©  Thank  you  for  the  cold

Коли  душа  заллється  у  сльозах,
А    груди  ваші  біль  і  сум    здавили,
Тримати  вмійте  все  ж  себе  в  руках,
Щоб  вас  іще  сильніше  не  добили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677007
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Лина Ланская

ВСЕ, ЩО МАЄМО

Все,що  маємо  -    кілька  нечуваних  слів
Із  магічно-  всевладного    зблиску  вночі.
Я  тебе  не  чекала,  а  ти  й  поготів...
Та  зсудомили  душу,  напевно,  корчі.

Десь  комусь  акварельні  серпанки  і  сни,
Як  прозорому  мареву  -  пісня  сирен,
А  для  нас  оцей  світ  аж  надміру  тісний,
Ми  його  розгойдали,  чи  вісь  дала  крен?

Все,  що  бажане,  келихом  б"ється  за  мить.
На  стіні  виноградна  лоза  розплелась,
Висихає  і  їй  уже  менше  болить,  -
Вицвітає  під  сонцем  орнаменту  в"язь.

Десь,  комусь  просто  в  жмені  нектаром  хмільним,
Донесхочу  всього  доля  вщерть  налива,
Та  від  ока  лихого  щитом  кам"яним
Закривається  навіть  одвічна  вдова.

Все,  що  маємо,  рветься  і  палахкотить,
По  судинах  і  нервах,  загати  -  ущент.
Нам  з  тобою  у  пеклі  наснилась  блакить,
Розсипаючись  в  попіл,  попросимо  ще.
08.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676905
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Циганова Наталія

Бог в помощь…

Нежданно  всё.  Всё  негаданно.
Как  на́  нос  –  декабрьский  снег.
Как  память,  что  пахнет  ладаном.
Как  то,  что  ты  –  человек.
Реки́  покаяний  старица  –
за  древками  с  кумачом.
Да  повода  нет  печалиться:
ну,  по́  миру…  
ну,  с  мечом…
рубить  леса  –  не  высаживать...
и  щепки  не  хоронить.

Нежданно  всегда  –  что  на́жито…

…Бог  в  помощь  всем  тем,  кто  –  заживо…
чья  порвана  жизни  нить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677119
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Циганова Наталія

если всё ещё будет…

Разжирела  жара  на  событиях:
утро…  сразу…  и  не  без  меня.
Телефон,  перекур,  кофепитие,
дом,  работа,  сочувствие,  зрители,
новостей  и  каналов  соитие  –
при  пожаре  и  рыси  коня.
Я  ж  не  против  штампованных  оттисков:
дом,  работа  и  кофе  –  до  дна.
Под  коньяк  –  даже  новости  с  пропуском…
но  –  достало.

В  компании  отпрысков
прогуляюсь  с  субботы  по  отпуску.

…если  всё  ещё  будет  страна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676958
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Циганова Наталія

…а ми…

Коли  зітхнули  зорі  в  небі  сяйвом  –
наш  час  пішов  по  колу,  наче  вперше,
даруючи  потрібне,  дрібне,  зайве.
Тоді  він  –  піший,  а  сьогодні  –  вершник.
І  неухильно  ділиться  життями.
І  неодмінно  множиться  на  смерті.

…а  ми,  колись  від  почуттів  без  тями,
тепер  лиш  дві  адреси  на  конверті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676898
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Радченко

Затишок твоїх рук

В  затишок  рук  твоїх  кутаю  плечі,
Ніжність  мовчання  мене  колиса.
Я  залишаю  полон  порожнечі,
Вечір,  як  свічка,  повільно  згаса.

І  крізь  опущені  вії,  обличчя
Я  роздивляюсь,  як  вперше,  твоє.
Спогади  тихо  пливуть...  й  протиріччя
Геть  непомітно  і  легко  іде.

І  почуттів  ледь  п'янка  невагомість
Хвилею  теплою  нас  накрива.
Що  там  шепоче  в  цю  мить  підсвідомість?
Та  чи  почуємо  ми  ті  слова?

І  не  було  ні  років,  ні  розлуки:
Нам  по  сімнадцять  й  нема  сивини.
Тільки  шкода:  знімеш  з  плеч  моїх  руки  -
Зміниться  затишок  смутком  вини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676878
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016


Валентина Ланевич

Слова, слова - то наші діти.

Слова,  слова  -  то  наші  діти,  від  душі,  із  серця
Складаються  у  рядочки,  римуються  вперто.
То  життя  прожите  плаче,  в    думи  одяглося,
Поміж  люддю  тиняється,  спати  не  вляглося.  
Бо  і  нічка  у  безсонні  проходить  німому.
Не  розрадити  ті  думи.  Ні  крапки,  ні  коми
Не  поставити,  буває,  не  вдається,  втома
Налягає  так  на  плечі,  аж  зводить  содома.
Що  вовчицею  завив  би,  дивлячись  на  місяць,
Коли  вповні,  а  ще  зорі  багряніють,  світять.
Та  зранечку  сонце  зійде  -  соловей  щебече
І  вже  слово  надщесерце,  вже  понову  рече.
Ллє  тепло  на  стежку  стару  споришом  сповиту
І  латає,  пестить  мрію,  загортає  в  свиту,
Щоб  зігрілася,  убралась  в  кольорову  гаму
Та  побігла  межи  люди  дивувать  віршами.
Закладати  в  спраглі  душі  підвалля  крилате,
Так  учила  нас  ще  змалку  на  святках  бо  мати.
Щоби  дух  свободи  вився  високо  над  нами,
Майоріли  герб  і  прапор,  щоб  міцно  руками
Ми  тримали  ці  святині,  ми  -  Вкраїни  діти,
Сила  волі  в  нашій  крові,  годі  її  вбити.
08.07.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676881
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016


OlgaSydoruk

Зазирала Осінь у шпаринку Літа…


Зазирала  Осінь  у  шпаринку  Літа  -
Протягом  холодним,мрякою,дощем...
і  -  пожовкло  листя,і  -  змарніли  квіти...
Замикалось  серце  клекотним  ключем...
Відлітали  душі  наче  білі  птахи...
Відспівали  наче  сірі  солов"ї...
Сонечко  котилось  до  нічної  плахи...
Павутинням  Осінь    креслила  шляхи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676810
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2016


Лина Ланская

Я - СПАЛАХ І ДОТИК

Я  -  спалах  і  дотик
Гребінки  чарівної  феї.
Поглянь  у  люстерко,
Там  янгола  сяючий  лик.

З  кураре,  я  дротик
Втопила  напевне,  в  єлеї,
Наливши  цеберко,
Пришила  навіки  гаплик.

Ліліт  щось  городить
Ночами,  шукаючи  втіху,
А  Єва  покірна,
Ну  що  ти  хотів  із  ребра?

Жага  колобродить
І  зовсім  тобі  не  до  сміху,  -
Уперта  й  манірна,
Словами  стікає  з  пера.

Я  -  спогад  і  муки,
Тавруючи  болісно  й  щемно,
Вустами  стежину
До  раю,  повір,  протопчу.

І  душ  перегуки
Відлунням  століть  недаремно
Зривають  жоржину?
Бо  знаєш,  бо  бачиш...мовчу...

О7.07.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676716
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Богданочка

Купальські води


Я  сьогодні  згублюсь  у  часі,
Відпустивши  свої  турботи.
Пліткарі,  що  до  бесід  ласі,
Запитають  цікаво  "  Хто  ти?  ".

Я  сьогодні  лечу,  як  птиця,
Пісню  вітру  всім  серцем  слуха.
Відповім:  "  Вам  яка  різниця?
Затуляйте  міцніше  вуха".

Я  сьогодні  співаю  пісню,
Награвають  мені  дерева.
Повні  груди  набравши  кисню,
Під  сопілку  гірського  мрева.

Я  сьогодні  дитя  природи.
Босі  ноги  траву  зім'яли.
Ці  купальські  холодні  води
Мені  чари  свої  віддали.


                                                                                   07.07.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676719
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Валентина Ланевич

Я під вишнею стояла.

Я  під  вишнею  стояла,  дивилась  на  стежку,
Виглядала  миленького  аж  годину  й  чвертку.
Рахувала  довгі  тіні  берези  й  тополі,
Добігав  вже  вечір  в  нічку,  думки  стали  кволі.

Мовив  милий,  що  я  вишня,  чарівна  та  пишна,
Я  ж  до  нього,  як  покликав,  так  відразу  вийшла.
І  на  груди  йому  впала,  цілував  у  щічку,
Говорив,  що  мене  любить,  таку  -  невеличку.

Я  від  слів  його  зімліла,  теребила  коси,
Як  на  луг  роса  упала,  кликав  у  покоси.
А  там  зірок,  зірок  ясних  і  дурманить  м’ята,
Милувались  до  схід  сонця,  китичка  прим’ята.  
07.07.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676706
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Дід Миколай

Клекотали лелеченьки на маминій хаті

Живе  бабця  на  Волині,  моя  рідна  мама
В  неї  бузьки,  наче  діти  у  дворі  вігвама.

Заблукали  десь  лелеки,  три  рочки  відгуло,
Згорювалася  старенька  доки  їх  не  було.

Може  згинули  в  дорозі,  а  можливо  дома…
Вже  у  мами  на  порозі    їх  догнала  втома.

Жалько  бабцю  їй  не  скажуть,  не  бажають  болю,
Що  весна  річки  скувала,  залишились  в  полі.

Стара  бабця  вже  не  бачить,  вирізняє  тіні,
Важко  їй  в  житті  незрячій  наче  тій  пір’їні.

...  Соловейко  вдарив  в  лузі,  як  не  порадіти,
Нема  батька  і  матусі…  та  в  кубельці    діти.

Гелготали  сірі  гуси  в  сусіда  дзьобаті,
Клекотали  чорногузи  на  маминій  хаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676564
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Валентина Ланевич

Росте вгору льон.

Росте  вгору  льон  -  вітер  гне  стебло,
Синій-синій  цвіт,  мовби  неба  тло.
Закохалась  я  в  очі  сині  ці  -  
То  дитинства  слід,  він  на  все  в  мені.

Рвала-рвала  льон  -  перевеслом  в’язь,
Мріялось  тоді  -  буде  в  мами  зять.
Простилала  сніп  на  суху  стерню,
А  з  очей  сльоза:"Я  -  люблю,  люблю."

Бігла  стежка  вниз  по  крутім  ярку,
Писало  життя  кривую  дугу.
В  грудях  серце:"Тьох",  -  тугою  зайшлось,
Вишитий  рушник  збережу  для  двох.

Заплету  в  вінок  синій-синій  льон,
Плине  річечка  між  високих  крон.
Покладу  вінок  на  гладь  поміж  хвиль:
"Несіть,  де  любов,  -  не  рахуйте  миль".
07.07.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676668
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


OlgaSydoruk

Вновь встретились тени песчаной стены…

Вновь  встретились  тени  песчаной  стены...
Наверно,давно  они  были  на  "ты"...
Под  ритм  сарабанды,при  свете  луны
Упали  подвязки  со  стройной  ноги...
Ложился  на  кресло  ажурный  корсет
И  длинная  шпага,и  -  жёлтый  браслет...
Звенели  монеты  и  шёлк  шелестел...
Под  лёгкою  поступью  пол  не  скрипел...
Дубовые  ставни  закрылись  окна...
Захлопнулась  дверь(сквозняком)до  светла...
В  одной  узнавал  он  и  видел  себя...
Вторая  -  на  голову  ниже  -    она...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676704
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Циганова Наталія

Душа…

Цепляясь  взглядом  за  хвостатую  комету,
она  надежду  перековывала  в  пульс...
в  горячий  звук  никем  не  занятого  цвета…
куда–то  ввысь  на  слух  расчерчивая  курс,
откуда  август  пил  желания  горстями,
где  бесконечность  из  петли  связала  мост…
И,  сбросив  тело  на  огромном  поле  брани,
летела  вдаль,  упрямо  следуя  программе,
по  траектории  давно  погасших  звёзд…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676679
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Макієвська

Ой, на Івана, ой на Купала… (2)

http://surprisse.com/muscards/view/2015/07/07/7do8e48o0aa7ae4uedamhe071nh03edl.php

http://www.playcast.ru/view/6012980/cadba813ea833376772729ce28ff106536a5e715pl
Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

Причарувала,  а  не  спитала:
Чи  любить  він  мене  чи  може  ні?
Чар  -зіллям  я  його  напувала,
"Коханий  мій,  серце  віддай  мені".

Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

Весілля  й  справді,  я  з  ним  зіграла,
А  потім  все,    спився  мій  коханий...
Інша  не  спала,  його  украла,
"Ой,  вернися  додому    Іване!"

Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

Не  вернувся  до  мене  коханий,
Хоч  я  його  любила  й  чекала,
Заріс  і  город  наш    реп"яхами,
Я  сама  ,  русалонькою  стала.

Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

Лоскочу  чоловіків,  женихів,
Затягую  їх  в  свої  тенета,
Збираю  я  душі,  повні  гріхів
І  чужі  серця,  така  прикмета.

Ой,  на  Івана,  ой  на  Купала
У  ліс  ходила,  траву  збирала,
Із  неї,  чар-зілля  готувала,
Кого  любила,  причарувала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676649
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Владимир Зозуля

Читая "Анну Снегину", или разговор с Есениным.

                           (Что-то  вроде  поэмы.)
                                 ………………
С  «Анной  Снегиной»  новая  встреча…
Сотня  лет,  пролетевших,  не  в  счёт…
-  Эх,  Серёжа,  похвастаться  нечем,
В  этом  мире  всё  так  же  ещё…

И  строфа  твоя  не  устарела  –  
«За  чей-то  чужой  интерес
Стрелял  я  мне  близкое  тело
И  грудью  на  брата  лез.

Я  понял,  что  я  —  игрушка»!..
                                       …
-  А  ты  был  с  умом  в  ладу.
А  нет,  так  забитою  тушкой
Остался  б  в  мясном  ряду  –

Окопном,  траншейном,  длинном.
Вот  так  бы,  не  спев,  затих,
И  стал  бы  навозом  и  глиной,
Как  и  миллионы  других…

НепОнявших  правду  эту...
Про  то,  что  –  «сермяжную  рать,
Прохвосты  и  дармоеды,
Сгоняют  на  фронт  умирать»…
                                     …
-  Серёжа,  сегодня  всё  так  же…
Врут…  с  честною  мордой  лица.
Сгоняют…  а  сами  всё  тащат…
Всё  алчут  златого  тельца.
                                   ….
Не  на  фронт,  так  в  АТО  отправят…
И  хоть  цель  бы  достойной  была…
Так  ведь  нет…  просто  в  краденном  праве,
Ради  корысти…  ради  бабла…

Нет,  Серёжа,  закон  их  не  судит…
И  не  страшно  им  жить.  Ё  -  моё,
Страшно  мне…  гляну…  люди  не  люди…
Чёрно…  будто  вокруг  вороньё…
                                         …
А  вокруг,  ведь,  весна…  сплошь  и  рядом
Красота,  хоть  за  небо  держись!..
Эх,  Серёжа,  чего  ещё  надо?
Вот  бери,  да  люби  эту  жизнь.

Щедрость  Бога  -  дарить,  не  устала,
Не  закрыла  просроченный  счет,
Разве  мало  красы…  разве  мало?
Ну,  так  вот  же  ещё...  и  еще...
                                           …
И  весна  всё  пряней…  всё  миндальней…
Словно  майского  меда  лизнул…
-  Ах,  как  жаль  мне,  Серёжа,  как  жаль  мне
Не  увидевших  эту  весну…

Пацанов…  до  неё  не  доживших,
В  той  степи,  под  железным  крестом,
Свои  головы  буйны  сложивших…
Почему?..  Для  чего?..  И  за  что?..
                                           ….
Врут  попы,  нас  крестом  осеняя.
Утешая,  прощенье  сулят.
Но  и  в  божьей  любви,  что  без  края,
Нет  прощенья  всем  –  скопом,  подряд.

Их  прощенье,  поповское,  к  чёрту!
Сердцу  больно  и  тесно  в  груди.
Нет,  политики,  нет,  держиморды,
Пусть  вам  Бог,  если  может,  простит.

Не  простим!..  Это  ВЫ!  виноваты
За  гробов  этих  траурный  шелк.
За  убитого  парня-солдата,
Что  по  чёрной  дороге  ушёл.

За  девчонки-невесты  девИчью,
Не  расплЕтенную  косу.  
За  жестокость,  цинизм,  безразличье.
За  уродливость,  хамство,  плебсу.

Зуб  за  зуб  с  вас!..  Проклятье  и  мщенье!  
Чтоб  такие  же  помнили  впредь  –
Нет  волкам  за  флажками  прощенья,
Кровь  за  кровь  вам,  от  нас…  смерть  за  смерть…
                                             …
Вот,  Серёжа,    душа-то  больная…
И  от  водки  хмельная  чуть-чуть…
                                             …
Вспоминаю  ребят…  поминаю…
И  прощать  ничего  не  хочу…
                                             …
Здесь  противно,  Серёжа…  и  больно…
Эх,  уйти  бы  куда  большаком…
И  с  вот  этой  оставленной  болью,
Навсегда  позабыть  о  таком.

Чтоб  березки  склонялись  кудряво…
Да  над  ними,  чтоб  небо  в  просвет…
Позади,  чтоб  позёмкой  курява
Заметала  оставленный  след.

Чтобы  счастья,  хоть  малую  дольку,
И,  поверь,  мне  хватило  б  сполна…
Чтоб  ни  злобы,  ни  боли…  а  только
Птичий  гам…  первоцвет…  и  весна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658516
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 06.07.2016


Дід Миколай

Як небесний оберіг

Рано  -  рано  спозаранку,
Вишивала  вишиванку.
А  в  узорах  самоцвіт…  
Веселковий  дивоцвіт.

Наче  луг  на  виднокрузі,
Як  квітник,  що  у  матусі.
Наче  небо,  що  безкрає,
Кольорами  розцвітає.  

Подаруночок  синочку,
Вчора  випрала  в  ставочку.
Хай  синочок    мій  зростає,
Вишиванку  одягає.

Душу  в  нитку  свою  клала.
Вишиванку  вишивала.
Синю...  білу  наче  сніг,  
У  небесний  оберіг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672355
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 06.07.2016


Валентина Ланевич

Слізно плаче моє серденько.

Плаче,  слізно  плаче  моє  серденько:
Скімлить,  ниє,  зранене  болить.
Знову  вість  з  війни  прийшла,  що  замертво
Впали  хлопці  -  видих  зупинивсь.

Обійма  землиця  їх  травицею,
З  тіл  тепло  останнє  витіка.
"Гради"  трусять  небо  свинцеливою,
Людським  щемом  повниться  ріка.

Гнів:  клекоче,  тисне,  давить  на  груди:
-Що,  наругу,  маємо  нести?
Без  вини  в  крові  в  ворогів  руки,
Горе  матерям  -  утрачені  сини.
06.07.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676478
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


ТАИСИЯ

ОПАСНЫЕ СЛОВЕЧКИ

Меня  удивляет    "влюблённая  пара".
Бросает  словечки  налево-направо.
Обидные,  колкие,  гневные  фразы
Метают    друг  в  друга  уколы  заразы.

Забыли  в  экстазе,  что  слово  опасно:
Сорвалось  с  цепи  -  не  привяжешь  обратно.
Укусит,  ужалит,..Здоровью  помеха.
Ценю  я  слова,  как  источники  смеха!

Влияют  слова  на  судьбу  человека.
Работа  нелёгкая  у  дровосека...
Однако,  труднее  усвоить    привычку,
Чтоб  каждое  слово...напомнило  птичку...

Тогда  ты  достигнешь  желаемой  цели  -
Тарелки  и  вазы    твои  будут  целы...

06.  07.  2016.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676480
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Надія Башинська

ОЙ ЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ…

Ой  летіли  журавлі,  а  з  ними  журавки.
Посідали  на  ріллі  пощипати  травки.
Посідали  на  ріллі,  крилечка  стомились.
Відпочили  на  лужку,  водички  напились.

Ой  куди  ж  ви,  журавлі,  куди  ж  вам  летіти?
Зоставайтесь  на  лужку,  будете  тут  жити.
Зоставайтесь  на  лужку,  будете  тут  жити.
Бо  ж  навіщо,  журавлі,  крилечка  трудити?

Ой  не  лишимось  ми  тут,  відпочинем  трішки.
Ще  летіти  нам  три  дні,  і  цілі  дві  нічки.
Летимо  ми  у  свій  край,  у  тую  країну,
Де  співає  соловей  і  цвіте  калина.

Дуже  гарна  та  земля,  хоч  і  невеличка.
Там  у  нас  є  свій  лужок  і  своя  є  річка.
В  небі  синьому  ми  там  будемо  кружляти,
Бо  то  є  наш  рідний  край  -  Батьківщина  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676436
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Надія Башинська

ОЙ ЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ…

Ой  летіли  журавлі,  а  з  ними  журавки.
Посідали  на  ріллі  пощипати  травки.
Посідали  на  ріллі,  крилечка  стомились.
Відпочили  на  лужку,  водички  напились.

Ой  куди  ж  ви,  журавлі,  куди  ж  вам  летіти?
Зоставайтесь  на  лужку,  будете  тут  жити.
Зоставайтесь  на  лужку,  будете  тут  жити.
Бо  ж  навіщо,  журавлі,  крилечка  трудити?

Ой  не  лишимось  ми  тут,  відпочинем  трішки.
Ще  летіти  нам  три  дні,  і  цілі  дві  нічки.
Летимо  ми  у  свій  край,  у  тую  країну,
Де  співає  соловей  і  цвіте  калина.

Дуже  гарна  та  земля,  хоч  і  невеличка.
Там  у  нас  є  свій  лужок  і  своя  є  річка.
В  небі  синьому  ми  там  будемо  кружляти,
Бо  то  є  наш  рідний  край  -  Батьківщина  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676436
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Надія Башинська

О, ЗЕРКАЛО МОЁ !

О,зеркало  моё!
Ты  всё  -  всё  мне  сказало.
И  не  прибавило,  и  не  забрало.
И  умолчать  не  захотело.
Вот  так  -  открыто!
Вот  так  -  смело!

О,  зеркало  моё!
И  я  б  хотела  быть  такой.
Открытой...  Искренней...  Простой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676476
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


НАДЕЖДА М.

Про злі слова…

Когда  прощение  кому-то  не  найдется,
Словами  злыми  их  засыпать  не  спеши.
И  не  от  страха,  что  «назад  тебе  вернется»,
А  просто  -  не  запачкать  чтоб  души…
(Нисса)

Переклад:

Коли  пробачення  комусь  ти  не  знайдеш,
Словами  злими  їх  засипать  не  спіши.
І  не    від  страху,  що  їх  собі      "назад  ти  повернеш",
А  просто,  щоб    не  забруднить  собі  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676415
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Радченко

Так навязчиво пахнет жасмин

Так  навязчиво  пахнет  жасмин!
Акварель  голубая  -  по  небу.
Как-то  встретился  мне  пилигрим,

"Никогда,  -он  сказал  -  я  здесь  не  был.
А  когда-то  приснился  мне  сон:
Встреча  наша,  жасмин  вдоль  забора.
Я  закрыл  ставни  сонных  окон,  
Засмотрелся  на  своды  собора.
Что-то  было  таинственно  в  нём
И  нельзя  оторвать  взгляд  уставший.
Вот  сейчас  мы  с  тобою  вдвоём...
Очень  многое  я  повидавший.

Просто  линии  судеб  внахлёст,  
А  тебе  наша  встреча  не  снилась?
Хочешь  я  подарю  звёздный  холст,
Наша  встреча  -  судьбы  Божья  милость.
Есть  в  ней  что-то  от  мистики:  ты
Так  похожа  на  женщину  Осень.

Жизнь  была  так  скупа  на  мечты,
А  на  чёлку  легла  ярко  проседь.
Синий  вечер  укрыл  купола,
Можно  видеть  вдали  очертания.
И  теперь  не  нужны  нам  слова,
Не  нужны  нам  теперь  оправдания".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676405
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Владимир Зозуля

Звук дождя

Звук  дождя…  
Душа  желает  пить…
Капли  времени  срываются  с  ладони…
Ускользают…  
И  никто  их  не  догонит…
И  ничто  не  может  миг  остановить…  
Звук  дождя…  
Судьба  звенит,  как  медный  грош,
На  тарелке  чувств,  вселенского  размена,
Оставляя  неразменным  во  вселенной
Только  чувство  жизни…  
Звонкое,  как  дождь…
Звук  дождя…
То  капли  времени  летят
На  гудящий,  чаши  вечности,  гранит…
Пей,  душа…  
И  с  благодарностью,  звони
Богу  жизни  –  в  гулкий  колокол  дождя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676404
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Циганова Наталія

КАНУН ОСЕНИ…

Стыло  небо  над  старыми  клёнами.
И  слегка  моросила  душа,
по  аллее  идя  за  влюблёнными,
подгоревшей  листвою  шурша.
Разрывала  сердца  скрипка  ласково,
пил  волнение  аккордеон.
Сквер…  и  ночь  задыхались  романсово…
удивлённо…  с  душой  в  унисон.
Листья  падали  клочьями  паруса,
не  доплыв.  Никуда.  Декаданс…

…разливалась  по  воздуху  пауза,
упокоившись  горечью  августа…
ожидая  последний  романс…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Лина Ланская

КАРТИННО

Картинно  по  дрібці  на  день,
Годину,  на  вічність,  поволі

Малесеньку  щілину  стулиш,
Щоб  сонячний  промінь  злякався.

Не  вислизнув  раптом  з  кишень,
Вужем  просковзнувши  з  неволі,

Допоки  ламаєш,  сутулиш
Ту  душу,  -  він  з  нею  побрався.



Картинно  те  дзеркало  вщент
І  навіть  відлуння  замовкло,

З  гори  покотилося,  кволі
Бажання  руйнуючи  криком.

Хоч  серце  тріпочеться  ще,
Але  вже,  як  листя,  пожовкло.

В  обіймах  чумної  неволі
Волає  чужий  "гоп  со  смыком".

[img]http://jivukakdura.ru/wp-content/uploads/2016/07/tresnutoe-zerkalo.jpg[/img]

Картинно  латаєш  кожух,
Пошитий  з  блохи,  чи  блохою?

Накинеш  біді  на  рамена.
Хай  гріється  в  спеку...  зимою,

Як  зірветься  долі  обух  -
Погрозою  висне  ж  лихою

І  вирветься  лава  вогненна,
То  й  пекло  накриє  пітьмою.

05.06


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676285
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 06.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016


Gelly

***

Кохалась  тиша  вечором  мінорним,  
блукала  осінь  у  відтінках  кольорових..  
Так  пахло  небом  і  тобою.  
Лунала  музика  в  саду,  не  в  полі,  
і  легко  й  ніжно  було  на  душі..

Стара  кав'ярня.  Спало  місто.
Обійми.  Ранок.  Теплий  дощ..
В  твоїм  волоссі  дикі  квіти,
дитинства  спогади  в  очах.

Доросла,  зовсім  доросла..
Кокетливо  всміхнулась  вічність.
Схололо  небо,  світанкова  тиша,
втекти    б  кудись,  забитись  у  куток.

І  дні  у  сірих  тінях,  відлуння  тиші
залишає    слід..
Гарячий  чай,  і  зорі  десь  на  вушко
шепочуть  тихо  :  "Зачекай".

Не  смій.  Кого  шукала  серед  дня  і  ночі?
Як  дика  птаха  серед  людей..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676217
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Vol_ly

повсюди твої знамена

втікала,  втікала…    від  тебе  ніяк  не  втекти:
розвіював    вітер  повсюди  твої  знамена.
здавалося,  що  невгамовна    любов  мине.  на
розі  за  спробою  втечі  чекав  мене  ти.

зійшов  мені  сонцем,  як  сходять  в  житті  тільки  раз.
ця  магія  світла  акордом  струнких    мелодій
розквітла  на  серці.  і  хто  ти:  чи  друг,  чи  злодій
мені  не  важливо,  допоки  під  шкірою  –  джаз.

допоки  з  годинника  в  вічність  не  вибіжить  час
піщаним  струмком  на  спустошене  тло  пустелі,
допоки  в  мені  ти  пробуджуєш  акварелі,
святим  оберегом  нам  стане  відвертість  причасть.

і  навіть,  коли  всі  шляхи  повернуться  навспак,
розгубиться  день  у  нав’язливих  путах  ночі,
ти  будь  мені  сонцем.  не  бути  –  невже  не  злочин?
світи  мені,  любий!  і  я  тобі  стану  відтак…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676059
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


OlgaSydoruk

На середине июльской жары…

На  середине  июльской  жары  -  
Дождь(пузырями)  по  лужам...
У  бездорожья  немой  широты  -  
Серый  туман  -  безоружен...
Парусник  беглой  надежды  в  пути
От  сотворения  света...
Чёрным  по  белому(с  красной  строки)
Снова  и  снова  про  это:
Всё  когда  то  кончается...
Все  когда  то  прощаются...
И  душа  возвращается,
Наставляя    -  взлетать...
И  планета    -  вращается,
Что  аж  сердце  сжимается...
Всё  когда  то  кончается,
Начинаясь  опять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676065
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Вячеслав Рындин

Нешуточно…

…в  середине  лета  –  в  парке  много  света…
Лучик  на  поляне  в  травушках  желтит  
Графику  портрета,  живопись  рассвета…
Пейзажист  в  астрале  –  смальту  хорошит…  
…по  дуге  –  блистало  цветом  –  заиграло
Капельное  скерцо  –  радужный  мотив
Грозового  танго  –  окрыленьем  стало
Молодого  сердца  –  пламенный  актив…
…дождик  –  вечно  малый  в  небесах  –  усталый
Разбудил  засохший  в  парке  стебелёк…
Встрепенулся  –  бравый,  сытый  и  усатый
На  родной  тропинке  –  добрый  паренёк!

05.  07.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676236
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Макієвська

Жага спекотного літа

Заколисаний  піснями  вітру,  спить  в  колисці,  
Стомлений  від  спекотних  цілунків  сонця,  день,
Сховавшись  від  пристрасті  в    смарагдовому  листі,
В  шовкові  коси  трав...Чекає  у  снах,    знамень...

Від  дощу,  який  би  періщів,  мов  той  ятаган,
По  засмаглому  тілу  землі,  до  зойку:  "  Ой"!
Чи  :  "Ох"!  По  обпеченій  спині  бив,  як  барабан,
По  потрісканому  шляху...Як  славний  герой...

Під  зоряним  серпанком  ночі  стигне  все  земне,
А  неземне?..Між  хмарами,  парним  молоком
Парує...Загримить  гроза,  блискавка  спалахне...
І  в  горлі  ком,  застрягне,  якось  ненароком.

А  світанок,  закутаний  в  оксамит  туману,
Насолоджуватиметься  прохолодою  
Терпкої  м"яти,  чебрецю,  ромашки...й  дурману,
В  росяних  перлах..Й  неземною  їх  вродою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676276
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Дід Миколай

Козаки живучі

Зарплатня,  як  в  Гондурасі,
Ціни,  як  в  Європі.
Живуть  юди,  як  в  оазі,
Ми  ж,    як  у  Нейробі.
(українці    в  ж.пі...).

Все  забрали  чорні  гади,
Земелька  лишилась.
Так  працюють  конокради,
Напасть  чорнокрила.
(писок  вже  вмочила...).

Ну  не  сниться  спокій  ж.ду,
Гадь  в  клубок  сплелася.
Бог.срань  "святого  цвіту"
Вся  до  нас  сповзлася.
(як  льоха  вляглася...).

Ні,  ще  будете  в  одвіті,
Ворони  –  покручі.  
Є  ще  наш  Господь  на  світі,
Онучата  сучі.  
(козаки  живучі...).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676148
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Валентина Ланевич

Червоніє заграва край неба.

Вітре-вітре,  швидкий,  сивочолий,
Де  ж  ти  вієш  в  гарячих  степах?
Гаррю  пахне  чебрець  пурпуровий,
Гірчить  запах  й  на  стислих  вустах.

Припадаю  думками  до  серця,
П’ю  сольоність  зігрітих  грудей.
Твої  очі  -  два  темні  озерця,
Права  віра  на  службі  ідей.

Червоніє  заграва  край  неба,
Тінню  часу  я  поруч  стою.
Мужність  знає  -  то  волі  потреба
Непохитному  бути  в  бою.
05.07.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676230
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Оксана Р.-Г.

Не відболіло!. .

Давно  відквітувало  наше  літо,
А  весни...  відкурличуть  журавлі...
Лиш  осінь  ще  сльозить  тужливим  цвітом,
Мов  шле  останні  пелюстки-привіти  -
Журливо  губить  росяні  жалі...

А  скільки  перебуто-пережито,
Вже  й  не  злічити  чорно-білих  смуг!..
Усі  рубці  просіюю  крізь  сито  -
А  може,  проростуть  добірним  житом
Чи  зарясніють  барвами  довкруг?!.

Не  відболіло!  Ще  не  відболіло!..
І,  мабуть,  вже  повік  не  відболить...
Шматує-розпинає  душу  й  тіло,
А  кожен  спомин  б'ється  під  прицілом,
І  часовідлік  -  мовби  часомить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675920
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Лина Лу

ВИДИТ БОГ

Видит  Бог,  я  терпела,  но  больше  ни  дня,
Ни  минуты,  терпенья  пределы
Исчерпала  себя  раздарив,  не  виня
Никого  и  судьба  присмирела.

Видит  Бог,  я  корпела  собрав  семена,
Разделив  нити  мыслей  на  прядки.
Оказалось,  тебе  я  была  не  нужна  -
Не  в  сезон  испарились  осадки.

Видит  Бог,  в  равнодушии    уличена,
Добела  раскаленная  гневом,
Расцвела  на  обочине  не  белена  -
Боль  немейского  львиного  зева.

Видит  Бог,  отродясь  белену  и  на  вкус
Не  пыталась  однажды  отведать.
Злобой  давится    дьявольский  вечный    искус,
В  предвкушении  мнимой  победы.  

Видит  Бог,  я  терпела,  но  больше  ни  дня,
Ни  минуты,  терпенья  пределы
Исчерпала  себя  раздарив,  не  виня
Никого  и  судьба  присмирела.
02.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676097
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Валентина Ланевич

Якщо маєш вогонь - горить серце само.

З  відкритої  хвіртки  тіка  стежка  між  трав,  
Там  стрічає  її  верб  рядок  й  тихий  став.
Жайвір  в  небі  співа  в  усі  вісім  октав,
Вітер  навстріч  летить  -  ранок  він  зустрічав.

Зірка  ясна  зійшла  -  відсахнулася  ніч,
Заблищала  роса  міліардами  свіч.
Явір  вишню  ласкав  -  шепотів  щось  сиріч,
Листом  лист  прикривав:  ти  кохання  не  зич.

Якщо  маєш  вогонь  -  горить  серце  само,
Правда,  кажуть,  що  це  вже  від  Бога  дано.
А  лукава  душа  -  то,  як  битеє  скло,  -
Вколе  нараз.  Любов  те  пробачить.  Чудно.
04.07.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676079
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Циганова Наталія

…завжди твоя…

І  примружився  настрій  під  сонця  звабливим  оком,
не  побачивши  чітко  –  з  якої  ноги  ти  встав.
На  розплавленім  липні  залишило  серце  кроки,
оминаючи  голод  на  й  досі  чужі  міста,
на  скасовану  зливу  без  згоди  з  тобою  з  ночі,
на  обірваний  сон…

Підсихала  на  небі  гжель.
Ти  прокинувся,  любий…  і  зорі  закрили  очі…
Чорно–білу  опівніч  я  саме  тепер  –  не  хочу…

З  добрим  ранком,  коханий…

Завжди  твоя…

Акварель…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676086
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Єлена Дорофієвська

Атланты наших снов …. (временно без голоса автора) ) ) )

Файл  с  новой  начиткой  будет  позже  :)  )


[i]Как  трудно  стало  обладать  женщиной.[/i]
Бертольд  Брехт.  Трехгрошовый  роман

Атланты  наших  снов  
Небесный  держат  свод,
Друг  в  друга  упираясь  прочно  лбами...

Ты  холодом  своим  
Травить  меня  готов  -
Бездействием,  упрямством  и...  молчаньем...

Возможно,  я  глупа
И  разум  мой  ленив,
Ведь  я  не  верю  в  то,  что  есть  измены:

Из  города  уйдя,  
Вокзал-причал  сменив,
Не  изменил!..  Но  -  предал  ты...  Елену.

Атланты  видят  все...  
И  прочность  сильных  ног
Удерживает  купол  над...  сердцами,

Ах,..  слов  моих  стекло,  
Что  гордость  -  не  порок,
Колеблет  твою  почву  под  ногами?

И  пусть!  Зато  восстал  
Измятый  негой  дух,
И  я  теперь,  иллюзии  оставив,

Уж  не  хочу  тебя...  
А  ласку  твоих  губ
Вкушает  пусть...  язычница...  другая...

Притворство,  сладость,  лесть...
Сомнительная  честь:  
Парад  пародий  -  мнима  величавость...

О,  как  же  прост  твой  вкус!
На  пальме  первенств  мест
Лишь  для  приматов  только  и  осталось...

Сильны  атланты,  но...  
Молчанье  -  все  же  зло...
И  рушится  алтарь  седьмого  неба,

А  мастера  [i]любви  
И  крыльев[/i]  ремесло
Забросили,  лишив  меня  сомнений...

Атланты  крепко  спят,  
Вдыхая  наши  сны...
В  опасной  связи  я...  не  потерялась.

Напрасно  колдовством
Опутывал  любви  -  
Сейчас  во  мне  и  грусти  не  осталось!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675753
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Потусторонний

Женщина, танец, огонь…

Женщина,    танец,  огонь-    
Взгляд    тяжело    оторвать.
Я    его    прячу    в    ладонь,
Нужно    немного    поспать.

Нужно    привыкнуть    душой,
К    тёплой,    немой    темноте.
Пусть    уходящая    боль,
Тихо    заснёт    на    тахте.

Пусть    беспокойная    мысль,
Сном    лучезарным    придёт.
Пусть    продолжается    жизнь,
Не    прерывая    полёт.

ЗЫ:  Без  Лены  Дорофиевской  здесь  не  обошлось.
 Она  не  мотылёк  летящий  на  пламя.  Она  пламя  и  есть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675847
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016


Валентина Ланевич

Ви, чули, як співають чорні солов’ї?

     -Ви,  чули,  як  співають  чорні  солов’ї?  А  він,  Григорій  Нечипуренко,  чув.  Він  ішов  понад  вербами  стежкою,  що  вела  вихилясами  вздовж  Стоходу  та  повторювала  усі  вигини  річки,  а  призахідне  сонце  купало  свої  теплі  промені  у  хвилях,  що  тихесенько  хлюпались  об  піщаний  берег.
     Від  швидкої  ходи  розстібнута  сорочка  молодого  чоловіка  тріпотіла  полами.  З  одного  боку  спадаючи  донизу,  з  іншого  -  ціпляючись  за  літрову  пляшку  "Оболоні",  яку  ніс  у  руці.  Комірець  сорочки,  як  і  все  тіло  Григорія,  після  денної  косовиці,  віддавав  міцним  чоловічим  духом.
     Чоловік  зійшов  зі  стежки,  ступнув  до  краю  річки,  скинув  із  себе  змокрілу  сорочку  та  пірнув  у  зігріту  спекою  водяну  купіль  і  віддав  всього  себе  у  її  насолоду.
       Почасі  вийшов  на  берег,  відкоркував  пляшку  пива  та  спрагло  приклався  до  горла  пляшки  ще  вологими  від  води  губами.  А  в  цей  час  над  його  головою  обізвався  соловей:
     -Віть-цок,  віть-цок,  -  так,  буцім  на  другій  ноті,  хтось  клацнув  язиком,  приклавши  того  до  піднебіння.
       Як  заряд  електричного  струму,  що  несподівано  пройшов  через  тіло,  обізвався  той  спів  у  ньому,  а  в  голові  промайнула  думка:
     -Ну,  чого  їй  не  вистачало,  адже  був  завжди  уважний  до  неї,  Галини,  своєї  жінки,  кохав  бо  її  і  двоє  ж  діток  нажили  разом.  Он,  і  хату  нову  побудували.  Зирить  звіддалік  зараз  на  нього  закритими  вікнами.  І  де  він  узявся  на  їхню  голову,  отой  шилохвіст,  Микитка  Свистун.  І  треба  ж  було  їм  зустрітись  у  тому  магазині,  де  Галя  працювала  продавчинею.  Усе  приходив  до  магазину,  усе  заводив  різні  розмови  про  те,  про  се,  а  ніде  правди  діти  -  те  Микита  уміє  справно,  те  у  нього  не  віднімеш.  Казав  уже  Галі,  коли  приходила  до  нього  просити  тушковану  свинину,  що  поділили  навпіл,  як  та  ішла  від  нього  жити  до  Свистуна,  щоб  верталась,  він  усе  пробачить  їй,  дітей  ради,  а  вона  йому  мовила,  що  любить  Микиту,  а  чи  ж  Микита  любить  її,  хто  те  зна,  хто  його  знає...
     За  тими  роздумами  й  незчувся  Гриць,  як  дійшов  до  дверей  власної  домівки,  отямився,  як  війнуло  на  нього  з  кімнати,  із  відкритого  ним  отвору,  пусткою.
     Він  підійшов  до  вікна,  відсунув  штори  і,  включивши  телевізор,  вмостився  на  диван,  поставив  поруч  на  стілець  надпите  ним  пиво,  щоб  зручно  було  дивитись  телепередачі,  зокрема  новини  на  каналі  "1+1",  які  він,  в  міру  можливості,  намагався  не  пропускати,  і  заразом  відпочивати.
     А  телеведуча,  Наталя  Музийчук,  уже  розповідала  про  нашестя  жаб  у  якомусь  там  селі,  в  якому,  він  і  не  дослуховувся.  Сидів,  тягнучи  все  так  же,  із  горла  пляшки,  пиво,  розслабився.
     Раптом  Музийчук  посуворішала  з  обличчя.  Вона  говорила  про  те,  що,  в  зоні  АТО,  на  шахті  "Бутівка"  загинули  чотири  бійці  Окремої  Тактичної  Групи  імені  капітана  Воловика,  що  двоє  із  них  родом  із  Києва  і  що  сьогодні,  на  Майдані  Незалежності,  відбулося  прощання  із  загиблими  бійцями.
     Григорій,  відсторонивши  пляшку,  став  уважно  дослухатись  до  її  слів,  а  з  екрана  телевізора  на  нього  уже  дивилось  мужнє  обличчя  командира  окремівців  -  "Кулібіна".  На  лиці  "Кулібіна"  лежала  тінь  зажури,  утрата  його  бійців  важкою  ношею  лягла  йому  на    плечі,  каменем  тиснула  на  груди,  адже  він  душею  переймався  усіма  і  кожним  окремо  взятим  бійцем,  як  то  люблячий  батько  потерпає  за  своїх  рідних  дітей  та  він  командир  і,  щоби  не  відчував  він  сам,  він  ітиме  зі  своїми  бійцями  пліч-о-пліч,  ділячи  з  ними  навпіл  усі  фронтові  випробування  і  в  голосі  командира  зазвучали  сталеві  нотки:
     -Ми  все  витримаємо,  якщо  ви  будете  нам  допомагати,  якщо  ви  станете  нацією  -  то  ми  будемо  вашим  авангардом.
     І,  як  на  підтвердження  тих  слів,  на  екрані  телевізора  з’явилась  кремезна,  сивочола  постать,  з  оселедцем  на  голові,  що  спадав  на  широку  брову,  окремівця  "Бабая",  як  символ  стійкості  і  непохитності,  як  втілення  козацтва,  що  була  тією  рушійною  силою,  що  вела  у  бій  не  ради  слави,  а  за  честь,  в  ім’я  волі  та  свободи.
     Грицеві  здалось,  що  "Бабай"  відморгнув  йому  з  екрана  телевізора  і  він  на  мить  завмер,  а  комар,  що  до  цього  часу  дзижчав,  кружляючи  навколо  нього,  вп’явся  жалом  у  щоку.  З  несподіванки  молодик  так  ляснув  себе  по  обличчі,  що,  аж  гук  пішов  по  кімнаті,  сполохуючи  собою  по  кутках  остогидлу  тишу.  І  тільки  останнє  сонячне  проміння  крізь  незашторену  шибу  кинуло  йому  пучок  світла,  а  ще,  за  вікном  виспівував  чорний  соловей  своєї:
   -Віть-цок,  віть-цок.
02.07.16
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675693
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016


Райка

Я этих облаков полёт

Я  этих  облаков  полёт
Хочу  схватить  несмелыми  руками,
Деревья  ввысь  продолжат  взлёт,
Роднясь  навек  душою  с  облаками.
Листва,  игольчатая  тень
И  песня  в  небе  в  высоте  пропета,
И  лета  золотая  лень
Кружат  в  песке  сквозь  поцелуй  рассвета...

Морская  даль  в  вуали,  зной,
И  аромат  морского  побережья,
Уносят  тело  за  собой
В  те  грёзы,  что  гуляют  в  поднебесье.
Замри  невинности  мечта,
Будить  не  надо  отзвуки  и  время;
Застыла  в  праздности  чета,-
Порог  любви,-  и  позабыта  всеми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675119
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 02.07.2016


Райка

Бесцельный шум волны печальной

Бесцельный  шум  волны  печальной
Под  тихий  шепот,  всплеск  весла,
Была  надежда  изначальной,
К  далекой  радости  несла.

Ее  шелковые  ресницы
Беспечный  локон  теребил,
А  над  волною  кличут  птицы,
Там  берег  солнечный  застыл.

"Вернись,  вернись!"  -  кричали  чайки,
Весло  упрямо  волны  бьет,
Корабль  застыл,  в  перчатках  лайки
Рука  ей  машет,  и  снует
Там  тень  в  глубинах  моря,  пляшет
Кудрявый  гребень  по  волнам;
Корабль  дождался,  чайка  плачет,
Зовет  дитя  к  родным  брегам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675624
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016


Шип Сергей

Никогда ни о чём не жалей…

Никогда  ни  о  чём  не  жалей!
Что  ушло  –  то  не  зря  отшумело.
В  этих  гильзах  отстрелянных  дней  –
Для  тебя  всё  значенье  имело.

Не  ругай  свой  несбывшийся  рай,
Не  кляни  эти  адские  муки.
Горечь  прошлого  залпом  глотай,
Развязав  для  грядущего  –  руки.

Ты  иди  сквозь  дожди  напролом,
Сквозь  пургу  продирайся  на  ощупь.
Всё  осмыслишь,  оценишь  потом.
Когда  станет  светлее  и  проще.

Май  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675554
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016


miss Blues

Всего Глубина…

Узел,  связавший  всё,  воедино.
Кисть,  рисовавшая  мира  картину...

Волна,  океанских  цунами  выше.
Воздух,  которым  живое  дышит  ...

Пламя  свечи  и  масло  лампады.
Затмения  лун  и  звездопады...

Слово  и  выход  в  мега-портал,
Мысль,  что  учёный  расшифровал...

Ты  -  самая  Высшая  ценности  мера.
Всего  Глубина.  И  Любовь    Ты  и  Вера...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675440
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


Лина Лу

БЕСЧУВСТВЕННОСТЬ

Я  -  лед,  я  -  статуя,  я  -  мрамор,
Изысканна  и  холодна.
Мольберт  и  кисть  для  полотна,
Сгоревшего,  как  нить  вольфрама.

Я  -  деревянная  колонна,
Мне  нужно  своды  удержать
Истлев,  от  ветра  дребезжать,
Пилястры  -  мнимая    корона.

И  короб  для  оконной  рамы,
До  дна  осушенный  фужер.
Обиженному  -  изувер...
Банальный  рок  житейской  драмы.

Пустых  речей  сундук  открытый
И  ящик  битого  стекла.
Я  не  осколок,  лишь  игла.
Барьер,  перчатка...вот  и  квиты.

Жилет,  манишка,  лабиринты  -
Чудовищам  бессменный  срок.
Я  даже  не  один  платок,
Живучи  древние  инстинкты.
 
Я  зелень  бронзовой  патины  
И  бирюзы  неброский  блеск,
Давно  не  модный  политес
И  неожиданность  пучины.

Загадка,  ребус,  анаграмма,
На  первый  взгляд  и  не  видна.
Лепниной  убрана  стена
Так  в  беззащитности  упряма.

30.06.2016
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675264
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016


Циганова Наталія

КАЖДЫЙ НАЙДЁТ – КОМУ…

Бог  даст  –  по  крохам,  тобою  раскиданным
шалой  тропой  от  живых  до  могил,
в  горсть  соберусь  я  заслуженным  приданым:
вроде  не  умер  –  но  как  бы  не  жил…
Добрых  раз  сто  тобой  перелицована.
Переоценена  –  в  ломаный  грош.
Попросту  брошена…  даже  не  продана…
(честь  откупить  –  что  ядрёную  вошь).
Долго  до  неба  руками  царапаться.
Сколько  уместит  твоя  пятерня?
Не  чем  умыться…  да  вдоволь  –  замазаться.
Как  там  без  чести…  ну,  то  бишь,  меня?...
Выжрало  дочиста    полчище  нечисти
душу,  где  я  была  весом  –  на  треть.

Похорони  ж  хотя  б  по  человечески…
…мало  ли…  вдруг  кто  придёт  посмотреть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675514
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


ТАИСИЯ

Набережная

На  побережье  празднично  всегда.
Наплыв  гостей  достаточно  приличный.
Вокруг  аттракционов  чехарда...
Навстречу  -  динозаврик    симпатичный.

Скульптурный  ряд  изяществом  манит:
Живой  артист  внезапно  замирает...
Здесь  каждый  безусловно  знаменит...
И  свою  роль  талантливо  играет.

Рекламу  здесь  трубят  на  все  лады.
В  поездку  зазывают  прокатиться...
Отведать  предлагают  пахлавы...
Возможно  посетить  кафе    "Жар  пицца"  ...

Чтобы  с  друзьями  всласть  наговориться.

01.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675472
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


Лина Ланская

БЛУКАЮЧИ

ми  загубились  серед  ночі  вдвох
і  захмеліло  випили  світанки
у  прихистку  небесної  альтанки
так  оксамитово  нас  ніжив  мох

збирали  солі  дрібки  на  вустах
що  виступала  знову  мимоволі
солодкий  смак  пили  тієї  солі
щось  тріпотіло  в  грудях  неспроста

а  потім  піт  сльозами  залили
жага  пекельну  спрагу  розпалила
яка  ж  бо  в  неї  нездоланна  сила
бо  ще  й  сьогодні  тих  чекаєм  злив

один  твій  порух  обіцяє  рай
я  навіть  прірви  темінь  не  помічу
твого  кохання  магію  убивчу
блукаючи  шукаю  так  і  знай
28.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675387
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016


Лина Ланская

БЛУКАЮЧИ

ми  загубились  серед  ночі  вдвох
і  захмеліло  випили  світанки
у  прихистку  небесної  альтанки
так  оксамитово  нас  ніжив  мох

збирали  солі  дрібки  на  вустах
що  виступала  знову  мимоволі
солодкий  смак  пили  тієї  солі
щось  тріпотіло  в  грудях  неспроста

а  потім  піт  сльозами  залили
жага  пекельну  спрагу  розпалила
яка  ж  бо  в  неї  нездоланна  сила
бо  ще  й  сьогодні  тих  чекаєм  злив

один  твій  порух  обіцяє  рай
я  навіть  прірви  темінь  не  помічу
твого  кохання  магію  убивчу
блукаючи  шукаю  так  і  знай
28.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675387
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016


Дід Миколай

Чекаютьнас "обжинки"

Прийшов  до  нас…  на  голову  побитий,
Створив  в  столиці    божій  туалет.
Прибрав…  -  кіоски  злодій  хаповитий,
Собі  зробивши  з  Києва  клозет.

Куди  не  ступиш  максимум  півкроку,
В  зелену  зону…  навіть  в  Пирогів.
Смітник  вонючий  і  бомжів  барлога,
Та  скрізь,  як  хмара  виплодки  щурів.

Сміття    летить,  як  ворон  у  зіницю,
Ми  що  свого  не  маємо    лайна..?
Та  так  з.срала  вже  орда  світлицю,
Що  втопить  скоро  й  нашого  човна.

Що  Львів,  Волинь,Поділля  –  Україна,
Лежить  уся  потоплена  в  багні.
Держава  наша  нищиться  -  руїна…
В  плачах,  печалі,  горі  і  в  вогні.

 Дніпро…  у  центрі  житлові  будинки,
Сміття  летить  на  нас  зі  всіх  боків.
Вже  скоро,  скоро  матимем  «обжинки»,
Погірше  нас  чекає  ще,  що  Львів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675411
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016


Дід Миколай

…зібрати на старість

Усе  ,  що  збулось,  промайнуло,
Удалеч,  за  обрій  майнуло.
Побігли  роки  -  перекати…
У  вічність  пішли  мандрувати.

Роки  мої  ви…  -  нетіпахи,
Чому  не  вернетесь,  як  птахи?
Невже  не  відчули  ви  втому,
Вертайтесь  лелеки  додому.

Якби  ж  дав  Господь  вас  зібрати,
Не  хочу  без  вас  помирати.
Як  би  ж  то  мені  було  знати,
Що  всі  зберетеся  до  хати.

Зібрав  би  вас  в  спокої  й  ладі
І  ті,  що  весною…  і  в  листопаді.
На  смуток  мені,  чи  на  радість
Так  хочу  докупи  зібрати  на  старість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675423
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


НАДЕЖДА М.

Серця ж не ржаві, як терпуг…

Усім  не  будеш  ти  хорошим,
Як  не  стараєшся  вгодить.
Твій  ворог  вуха  нашорошить
І  по  п"ятАм  буде  ходить.

Тебе  не  кине  він,  як  друзі.
Він  найвірніший    є  з  усіх..
Він  не  засне,  він  завжди  в  русі.
Слова  його  підсладить  сміх.

Нещирих  слів  проллється  злива.
Наївно  віриш  тим  словам.
Лише  усмішка,  що  зрадлива,
На  серце  зовсім  не  бальзам..

Так  важко  часом  розібратись:
Де  ворог  твій,  а  де  твій  друг.
Важливо  те:  не  підписатись,
Що  вороги  твої  навкруг.

Хороше  слово  -  сильна  зброя,
Колишній  ворог  -    стане  друг.
Людьми  ж    родилися  обоє.
Серця  ж  не  ржаві,  як  терпуг...
------------------------------------
Ці  слова  не  стосуються
політичних  ворогів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675162
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 01.07.2016


miss Blues

Спи…

Не  спишь,  моя  дорогая...  Мне  тоже  часто  не  спится...    Теперь  наша  жизнь  другая...  Мы  пишем  её  страницы...  В  них  столько  тоски  и  боли...  Утраченные  надежды...  Узники  поневоле...  Любим  свободу  как  прежде...  Спи,  прикрывай  ресницы...  Сны  к  нашим  детям  дверца...  Не  существует  границы...  Для  материнского  сердца...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675138
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016


Макієвська

Ціна свободи ( Обірвані струни душі…)

Ой!  Обірвалися  струни    моєї  душі,
Не  бринить  музика,  не  пишуться  вірші,
Не  співає  більше  й  соловейко  у  гаю,
Ллється  кров,  мов  водиця,  в  рідному  краю.

Плачуть  тато  і  мати,  сестроньки  і  брати,
Знищені  міста,  села  й  ріднії  хати,
Кацапськими  синами,  злими  ворогами,
Ріки  сліз  людських,  течуть  між  берегами.

Навколо  мінні  поля,  не  родить  хліб  земля,
Тільки    "зеленка"  глуха  і  свист  куль  здаля,
І  вбивці-снайпера́,  які  сіють  смерть  з  Кремля,
Чиєсь  молоде  життя,  вогнем  спопеля.

О,  Боже,  то  лиха  година  для  країни,
То  боротьба  за  свободу      України,
Проти  рабства    з  Імперією  зла!  Йде  війна,
За  волю  народу.  Смерть-  велика  ціна.

Щоб  ми  разом,    на  кінець,  піднялися  з  колін,
Заради  щастя  і  майбутніх      поколінь,
Щоб  процвітала  наша  рідна  Батьківщина,
Щоб  з  душі  лилася  пісня,  гарна  й    щира!
                                                                                             (  солов"їна)!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675232
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016


Владимир Зозуля

Дыра

У  чувства  смерти  странный  запах…
И  приближающийся  звук…
Как  будто,  коготки  на  лапках…
То  звонко:  кланц…  то  глухо:  грюк…
О,  Вечность!..  Что  ж  ты  так  –  по  крысьи,
Как  будто,  колбасу  и  сыр,  
Крадёшь  и  тащишь  наши  жизни
В  провалы  этих  чёрных  дыр?..

Ответь  зачем?..  И,  Бога  ради,
Не  посчитай,  что  я  со  зла,
Дыра  в  кладбищенской  ограде
Меня  так  слепо  привела
Сюда  -  где  ног  следы  остыли,
Где  пол  бетонный  стал  ничем,
Сюда,  к  незнаемой  могиле,
Твоей  заброшенной.    Зачем?..  
С  тобой  мы  родичи  по  смерти?..
Но…  нашей  встрече  ты  не  рад…
Её  ты,  просто  не  заметив,
Спишь,  незнакомый  старший  брат.  
Спишь  безмятежно…  спишь  беспечно…
Спишь,  презирая  жизни  шум…
А  я  (зачем?)  на  сон  твой  вечный,
Слова,  как  на  мотив  ложу.
Зачем  стиха  слагаю  ноты?
Зачем,  дыхание  тая,
Хочу  спросить  у  смерти:  –  кто  ты?..
Хочу  спросить  её:  –  кто  я?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675073
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


V. Zolin

Последние новеллы городского ноября

1.
Не  скрою:  ожидание  удачи  
Становится  болезненной  тревогой.  

2.
Да,  
Я,  
Не  приведи  Господь,  
Не  мачо  -  на  голову  и  душу  одноногий.  
Не  казнокрад  с  лихой  осанкой  лорда.  
Не  стонущая  в  теплоте  зануда.  

3.
Я  среди  тех,  кого  об  table  мордой  
Фигачит  столь  желаемое  чудо.  

4.
А  ты  забилась  в  уголок  кафешки  
И  пальцы-льдинки  греешь  битой  чашкой.  

5.
Стишок  последний  мается  по  флэшке:  
На  волю  хочет  -  маленький  дурашка.  

6.
Подсел  хмырёк  (в  карманах  гривен  триста),  
Глазами  жадно  ест  плаща  рельефы.  

7.
Ты  гонишь  лоховатого  кадриста...  
Разглядывать  кресты  и  барельефы.  

8.  
На  сумрачной  трамвайной  остановке  
Мы  встретимся  случайно.  
Опереточно.  

9.  
Пищит  мой  бутерброд  в  микроволновке.  

10.  
Люблю  тебя.  

11.
Отчаянно.  

12.  
Поэточка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105417
дата надходження 29.11.2008
дата закладки 29.06.2016


V. Zolin

Ну, кто ты

Ну,  кто  ты?
Капелька  вина?  
Подруга?
Дочь?      
Или  жена?  
Чужой  букет  остывших  роз?    
Тоска?  
Болезнь?  
Укор?  
Вопрос?  
Моя  дорога  грустных  вех?  
Но  всё  одно  -  ты  лучше  всех!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94863
дата надходження 28.09.2008
дата закладки 29.06.2016


Олаф Халді

Дуновением первых цветов

Опои  дуновением  первых  цветов  –            
не  устану  бежать  за  твоим  отраженьем,
Замирая-рождаясь  в  реке  облаков
Жизнь  наполнив  одним  озареньем.

Научи  в  перезвонах  созвездий  и  снов
узнавать  светотканные  нити-ступени;
измененья    рождением  облика  тени
В  колесе  оборота  рожденных  миров.

Ты  найдешь  меня  в  рифмах  банальных  стихов,
И  откроются  чувства  уснувших  видений.
Я  узнаю  твой  шорох,  в  нем  ветра  любовь  -
Неизменность  твоих  отражений,

Хмель  дыхания  первых  цветов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569309
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 29.06.2016


Радченко

Затихне відлуння весни

Ще  вчора  по-іншому  сходило  сонце
Й    "кохаю"  по-іншому  ти  промовляв,
А  вітер  приніс  жовтий  лист  на  долонці,
Який  ненароком  на  вишні  зірвав.

І  в  душу  чомусь  сум  гадюкою  вкрався,
Такий  же  холодний  й  такий  же  слизький.
А  ти  так  замріяно  й  ніжно  всміхався,
Але  не  мені,  вже  чужий    й  ще  близький.

Кого  ти  в  думках  своїх  бачиш,  не  знаю.
Що  сталося  з  нашим  коханням,  скажи?
Я  в  спогадах  знову  з  безсонням  блукаю,
Лишаючи  там  наших  мрій  міражі.

Та  й  ти  серед  ночі  виходиш  на  ганок,
Безсоння  украло  й  твої,  любий,  сни?
Знов  зайде  до  хати  насуплений  ранок...
Й  затихне  далеке  відлуння  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675025
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Лина Лу

КАТАРСИС

Осанну  ханжеству  поет
Пустых  речей  заиндевелость
И  не  краснея  придает
Раскаянью осиротелость.

Слезой  с  ресниц  смывая  тушь
И  празднословья  не  стесняясь,
Льет  гордо    выспренности  чушь,
Елеем  скользким  растекаясь.

Клянется  в  преданности  лесть,
Стилет  скрывая  рукавами.
Была  бы  честь,  была  ли  честь
Обшлагами  и  кружевами?

Под  звон  дублонов  мерный  шаг
Сменил  галопы  на  пассажи,
Приподнимая  белый  флаг,
Слегка  отмыв  его  от  сажи.

Велеречив  слащавый  слог
и  куртуазный  и  помпезный.
Нелепый  вздорный  монолог  -
Бессмысленный  и  бесполезный.

Крутой  опасен  поворот,
Но  так  хотелось  бы...хотелось?
Осанну  ханжеству  поет
Пустых  речей  заиндевелость
28.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674890
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Лина Лу

И СВЕТ, И ТЕНЬ…

Ты  предан  тьме,  я  свету  отдаюсь.
Литавров  плач  в    застывшем  изумленье,
Слепящим  запредельным  озареньем,
Рассеет  мрак,  добавив  ноткой  грусть.

Сгущая  краски  перекрасит  сны,
Вливая  ночь  восьмой  дрожащей  нотой,
Под  мерный  шепот  деревянных  четок:
"Кому  нужны,  кому  они  нужны?.."

И  свет  и  тень  кружат  извечный  вальс,
Ненужностью  неверие  рождая.
Бемоль  с  диезом  блики  отражая,
Подарят  изумительный  романс.
28.06.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674952
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Vol_ly

відтінок зливи (16+)

Видихнув  поглядом  в  очі  густий  туман.
Пальцями  нишком  від  пліч    і  по  формі  ліній
Легко  ковзнув  аж  до  стегон…  Я  –  нотний  стан.
Нотами  дотиків  (грають  не  тільки  білі)
Пишеш  мелодію.  Зцілюєш  рваність  ран.

Клавіші  тягнуться  стежкою  вздовж  колін.
Ти  партитуру  змішав  з  сигаретним  димом,
Джином  і    блюзом…  та,  врешті,  не  ти  один…
(Ми  без  хвилини  знайомі  лише  годину.)
Але  не  зараз…  Ще  прийде  наш  час  провин.

Локони  кольору  міді.  Чіткий  портрет.
Не  розглядай  надто  довго  –  то  шлях  до  згуби,
Просто  люби.  Тут.  В  цю  мить.  Затісний  корсет
Сковує  подих.  Печуть  передпліччя  губи
Грішним  тавром.  І  на  шпальтах  нічних  газет

Ми  в  об’єктиві  спокуси.  За  кадром  світ.
Тут,  мов  лавина,  обійми  з  відтінком  зливи,
Хрипкість  обірваних  фраз,  спека  й  знову  лід.
Сукня  до  ніг  і    сорочка  під  колір  сливи.
Ось,  де  ми  є..  Тільки  зараз.  
...Твоя  Ліліт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Оксана Р.-Г.

Розтоплю твоє серце-крижину!

Розтоплю  твоє  серце-крижину
Поцілунком  п'янким,  гярячим,
Відшукаю  струну  дитинну,
Що  радіє,  болить  і  плаче.

Спеленаю  добром  і  сміхом
Зачерствілу  і  згірклу  душу,
Поселю  в  ній  краплину  втіхи
І  палати-квітнути  змушу!

Оживе  зачароване  серце,
Заіскряться  зорями  очі  -
І  відчиняться  райські  дверці
В  щастям  вінчані  дні  і  ночі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674933
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


miss Blues

Есть люди…

"В  цветном  разноголосом  хороводе,  
В  мелькании  различий  и  примет  
Есть  люди,  от  которых  свет  исходит,  
И  люди,  поглощающие  свет."      Игорь  Губерман


***

В  разнообразно-странном  этом  мире,
В  котором  правит  балом  сатана,
Есть  люди,  что  стреляют  будто  в  тире,
И  люди,  что  спасают  вас  от  дна...

И  даже  в  самом  тёмном  переулке,
В  глубокой  яме,  на  вонючем  дне...
Есть  люди,  у  которых  чисты  руки,
И  люди,  у  которых  всё  в  дерьме...

Да,  это  верно,  грязь  свинья  находит.
Поможет  в  этом  деле  интернет...
Есть  люди,  от  которых  свет  исходит,
И  люди,  у  которых  света  нет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674924
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


ANELI

И я опять хочу на море. . !

День  ото  дня  в  бетонных  джунглях
Я  загоняю  душу  в  рамки.
И  растворяясь  внешне  в  буднях,
Внутри  мечтами  строю  замки.
И  я  опять  хочу  на  море..!
Где  синей  глади  бесконечность,
И  незапамятная  вечность
Волной  бросается  под  ноги.
Где  небо  обнимает  Солнце,
В  закат  роняет  его  в  волны,
Рождая  огненные  кольца
На  горизонте  нежно-томном...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674909
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Лина Ланская

КАРАМБОЛЬ

колеться  відчай,  образою
вимкнувши  розум  і  глузд
у  карамболі  до  луз
стигло-пекучою  фразою

спалено  знищено  сточено
порозуміння  мости
може  то  зовсім  не  ти
може  то  кимось  наврочено

згублене  стомлене  впоєне
ниє  давно  без  тепла
скільки  посіяно  зла
що  воно  нині  накоєно

колеться  відчай  розлючений
серцю  -  криваві  шипи
може  душею  скупий
може  самотністю  змучений


27.06.2016

Карамболь  -  в  більярді:  удар  києм  по  кулі,яка  відскочивши  від  іншої  поцілює  рикошетом  третю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674731
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Лина Лу

МЭРИЛИН

Застываешь  во  мгле  льдистой  статуей
Пантеона  мадам  Тюссо,  -
За  гримасами  полюсов
Восхождением  двойственным    сжатую.

Обольщаешь  притворно  безумием,
Пробираясь  в  калашный  ряд.
Карамелью  укроешь  яд
И  застынут  фантомами  мумии.

Безразличьем  твоим  огорошены,
Забываешь  их  имена
Рвутся  вены,  как  стремена,
Когда  ты  станешь  гостем  непрошеным.

Уходи,  в  заклинаниях  путая,
Пляской  жизнь  забирая  в  плен.
Небом  вытканный,    гобелен
Безымянности  прах  -  доля  лютая.

26.06.2016

До  сих  пор  никто  не  знает,  КАК  она  ушла...Просто  время  замерло  и  она  переступила  грань...Сама  или  с  чьей-то  помощью?..Время,сколько  его  у  каждого  из  нас?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674594
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Циганова Наталія

Нам бы равняться…

Нам  бы  равняться,  да  не  по  чем  мериться…
не  на  рассоле  ж,  ей  Богу,  с  утра…
Всё,  что  не  любо  –  по  прежнему  стерпится.
Утра  заря  –  ни  черта  не  мудра.
Некогда  –  общий  упырь,  нынче  –    надвое…
разницы  нет  на  равнине  судьбы.
Смело  гуляли  (всегда  ли  за  правое?)…
небо  сочтётся:  мольбы  –  на  гробы.
Нам  не  измерять  границы  руинами…
в  равной  –  давиться  на  сдачу  грошом,
сгорбленным  духом,  забитыми  спинами…
Радость,  беда,  по  пути,  за  столом  –
всё  так  похоже…  так  серо…  так  родственно…
Не  в  чем  равняться…  
…ну  разве  в  одном:
кто–то  радеет  за  мир  в  доме  собственном…
кто–то  всю  жизнь  –  за  войну  за  углом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674623
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016


ТАИСИЯ

МОРСКАЯ ВОЛНА.

Почему  безлюден  город?
Для  приезжих  невдомёк:
Все  спасаются  у  моря  -
Жаркий  выдался  денёк!

Вот  где  славное  раздолье
И  отрада  для  души...
Поскорее  прыгай  в  море  -
Охладиться  поспеши...

Если  море  не  спокойно  -
То  подальше  заплывай!
Хоть  у  берега  -  прикольно...
Осторожно  -  не  зевай!

Бьёт  волна  со  страшной  силой:
От  неё  беги  скорей...
Если  же  натренирован,
То  борись  с  волной  смелей!

Коль  в  пучине  не  утонешь  -
Тост  за  здравие  налей!

26.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674584
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Циганова Наталія

…он обязан…

Подарил  кто–то  цвету  неба  названье  «синий»,
зачерпнув  ощущенье  мира  в  один  мазок.
Он  увидел  весну  –  зелёной…  и  белым  –  иней,
подсмотрев  потихоньку  к  Богу  в  дверной  замок.
Он  совсем  не  нарочно  красил  мечты  в  рассветы,
мимоходом  диктуя  моду  на  красоту.
Переписывал  драму  осени  неодетой
на  души  абсолютно  полную  наготу.
Останавливал  на  эпохи  одно  мгновенье,  
разрываясь  на  части  между  добром  и  злом.
На  холсте  возрождаясь  –  вновь  уходил  в  забвенье,
оставляя  себя  истории  на  потом.
Он  сто  раз  говорил,  что  были  мечты  –  да  вышли,
обрекая  палитру  болью  в  душе  першить.
Он  обязан  писать  всегда…  от  одной  лишь  мысли,
что,  оставшись  без  красок,  день  перестанет  жить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674563
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Лина Ланская

ОЗОВИСЬ

озовись  не  спинився  час
з  рук  вужем  вислизає  мить
мимоволі  погляд  склянить
коли  серце  втрачає  шанс

неспокійно  тремтить  ліхтар
поглядає    вітрам  услід
наша  зустріч    -  дірявий    пліт
крапля  щастя  і  море  чвар

синусоїд  то  зріст  то  спад
грозові  змалюють  дощі
просять  пити  душа  й  кущі
тліє  спеки  ядучий  чад

не  гукала  сама  зайшла
вщент  спалити  і  відійти
оте  поле  як  перейти
не  вчепивши  битого  скла

і  обабіч,  і  усебіч
сяйвом  сонця  гримаси  друз
крапом  бруду  козирний  туз
і  у  пеклі  палає  піч

не  впади  зупинись  не  руш
все  зникає  у  тім  вогні
закривавлені  й  мовчазні
гострі  леза  розбитих  душ

тінню  постаті  у  вікні
докоряють  мені  лишень
як  їжак  мовчазна  мішень
доки  вершники  на  коні

у  відлунні  бездумних  фраз
злу  душею    борги  платить
сумнів  маревом  мерехтить
озовись  не  спинився  час

26.06.2016





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674508
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Лина Ланская

ПРИРЕЧЕНИЙ

Ти,  як  усі  приречені  до  страти,
Шукав  не  вихід,  крапельку  жалю,  -
Отруйної  солодкої  гербати
Із  присмаком  гіркого  мигдалю.

Духмяним  упиватись  ароматом,
Згубитись  в  споминах  останній  раз,
Коли  минуле  ще  не  стало  катом,
Мечами  не  кувалось  із  образ.

Ти,  як  усі  приречені,  молився:
"Нема  любові,  дай  хоч  співчуття,
Я  ж  Тобі  вірив,  я  Тобі  корився
Всі  заповіді  втілив  у  життя..."

Тепер  розкол  байдуже  серце  крає,
Нехай,  воно  застигло  і  мовчить.
Чому  те  пекло  раєм  називає,
Бездумного  злиття  єдина  мить?
20.05.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667262
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 26.06.2016


Янош Бусел

Плине річка…

                       [i]  [b]  [color="#bd2222"]    Село…  Кохання...  
                               Горе…  Радість…[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#490d63"]Плине  річка,-  вода  мутна,
Хвилечка  не  грає,  
Дівчинонька  ходить  смутна,  
У  вир  поглядає…  

Де  любились,-  ворон  кряче,  
Стеляться  тумани,  
Душа  квилить,  серце  плаче,  
Ниють  свіжі  рани…  

Їх  вже  Місяць  не  зчарує,  
Сонце  не  зігріє,  
Бідне  серденько  гарує,  
Душа  з  горя  мліє…

А  він  ходить...Чорні  брови
Інші  в  собі  носить,-
Міські,  звабні,  гонорові...
Хай!..  А  з  мене  досить!..

Стій...  Не  смій,-  кричить  тополя,-
Лиха  й  так  багато...
Та  й  у  Бога  -  інша  доля
Твоїм  мамі  й  тату...

Вийдеш  заміж,  бо  прилине
Суджений  від  Бога…  
Пройде  час,-  одної  днини-  
Бусел  до  порога,

А  з  ним  щастя…  Милий  вночі
Вміло  згоїть  рани…
В  вічність  кануть  сни  дівочі,
Річка,  вир,  тумани…

Згинь  мара,-  відкрила  Ніка
Сонні    ніжні  очі…
Ранок…  Літо…  Синок  пхика,-  
Певно  їсти  хоче…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674437
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016


miss Blues

Театр теней

Заблудилась  душа  в  лабиринтах  снов,
От  бессонниц  сплела  кружева....
Из  глубин  подсознания,  самых  основ,  
Голос  тихий:  я  здесь,  ты  жива?

Почему  в  груди  закипала  кровь,
Как  узнать  теперь,    истина  где?
Не  прошла  эта  страсть,  и  любовь-нелюбовь
Шрамом  вечным  осталась  в  судьбе...

Растворится  с  рассветом  "театр  теней",
И  роса  на  траве,  как  слеза...
Ты  сказал  мне  во  сне,  что  у  дочки  твоей
Почему-то  мои    глаза...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674491
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


V. Zolin

Ночное письмо. Через семь лет.

Я  скроюсь  за  пределами  тоски...  
И  память  обо  мне  окрест  отринут.  
Пусть  скромной  маргаритки  лепестки  
Тебя  в  печали,  милая,  обнимут.  

В  исповедальнях  радуйся,  не  плачь.  
Былое  рви,  как  старую  рубаху.  
А  время,  вечный  лекарь  и  палач,  
Пусть  одного  меня  зовёт  на  плаху.  

Прощения  прощающих  прости  -  
Они,  закон  природы,  опоздали.  
И  не  тревожься  -  мне  легко  грести:  
Харон  бывалый  лоцман  этой  д́али.  

Пусть  плеч  твоих  касается  тепло  
Надёжных  рук  и  нежность  губ  горячих,  
И  пусть  тебе  живётся  так  легко,  
Как  скачет  по  волнам  из  детства  мячик.    

3.08.2009-7.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649772
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 25.06.2016


НАДЕЖДА М.

Ніжне серце…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ILtiu0y9T_M  [/youtube]


Коли  зникає  з  серця  хтось  повільно,
То  хочеться    причину  відшукать.
Чи  можна  ще  змінить  все  докорінно,
Чи  варто  нам  на  долю  нарікать?

Пливуть  думки,  шукаючи  тут  вихід.
І  товпляться  в  надії  повернуть.
Плете  уява  дивовижний  виплід.
То  як  дійти  до  цього,  як  збагнуть?

Душа  стає,  як  річка  обміліла,
Травою  заростають  береги..
Хіба  такого  ти  колись  хотіла?
Чомусь  у  серці  вже  нема  снаги.

І  десь  в  далекім  миготінні  зІрок,
Побачиш  ти    самотню  лиш  одну.
І  це  звучить,  неначе  долі  вирок...
Чому  буває  так  і  не  збагну...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674439
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016


miss Blues

Этот день, не прожитый вдвоём…

Где  ты,  просветление  моё?
Облака  заштриховали  небо...
Вот  прошёл,  а  будто  бы  и  не  был,
Этот  день,  не  прожитый  вдвоём...

Где  ты,  моя  светлая  печаль?
Пригорюнилась  под  мягким  пледом...
Поднимайся,  и  за  мною  следом
Отправляйсяъ  в  радостную  даль.  

Стала  моей  спутницей,  как  тень.
Пляшешь  за  спиной,  не  уставая...
Ладно,  подвезу  тебя  в  трамвае.
Прячешься  от  сглаза  целый  день.

Где  ты,  ускользнувшее  на  век,  
Счастье,  в  чемодане  на  колёсах?
Заблудился  в  отемелях  и  плёсах
Очень  одинокий  человек...

Дай  мне  просветление  души,
Солнца  луч  как  главную  молитву...
Света  с  тенью  праведную  битву,
Криком  птицы  Синей  оглуши...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674423
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Лю

Рабов не любят

Как  в  рабстве,  принимала  все  как  есть,
В  ногах  валялась,  а  в  подушку  слезы,  
На  пьедестале  возводила  ему  честь,
Лишь  потому,  что  был  он  всех  дороже.

Забыв  про  гордость,  потеряв  себя,
Всю  доброту  от  сердца  отдавала,
Удар  в  замену  получила  не  щадя,
К  другой  ушел  и  даже  не  прощаясь.

Ну,  что  скажу  я  вам  со  стороны,
Мораль  проста  и  сложности  в  ней  нет,
Ни  в  жизни,  ни  в  какой  любви,
Рабов  не  любят,  вот  и  весь  секрет.

Лю...
23.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674219
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016


miss Blues

Вечернее…

       Пожилая  фрау  84  лет,  из  серого  дома  напротив,  домыла  порожек,  а  потом  и  всю  дорожку  до  самого  выхода  на  Альмутштрассе.
Уже  возвращаясь  в  дом,  она,  наверное,  заметила  ниточку  или  перышко,  прилипшие  к  гладкой  поверхности  камня,  аккуратно  опустилась  на  одно  колено  и  точным  прицельным  движением  убрала  лишнее...
День  подходил  к  концу,  но  майское  солнце  пока  ещё  отдавало  тепло,  и  птицы,  усевшись  на  тёплых  черепичных  крышах,  пели  свои  весенние  призывные  песенки.
Почему-то  очень  захотелось,  чтобы  эта  фрау  прямо  сейчас  поднялась  на  уютный  балкончик  второго  этажа  и  присела  отдохнуть  в  удобное  старое  кресло.  А  кто-то  из  близких  принес  ей  чашечку  ароматного  травяного  настоя  или  просто  стакан  воды...
Но  её  единственный  сын  умер  от  рака,  а  невестка  так  и  не  оправившись  от  потери  и  погрузившись  в  вечную  депрессию,  никогда  больше  не  выходила  из  этого  дома.  Она  жила  в  каком-то  своём  уединённом  мире,  обходясь  без  слов  и  солнечного  света...
Фрау  всё-таки  появилась  на  балконе,  открыла  начищенный  до  блеска  серебряный  портсигар,  и,  прикурив  самокрутку,  задумчиво  посмотрела  в  небо.

 -  Халё,  Зигмунд...  Халё,  шац...

Европа.  Субботний  вечер.  Накануне  Дня  матери...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674360
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Лина Ланская

ХІБА НЕ ЗНАЄМ?


Душі  нестерпно  на  осонні,  -
Рожева  сірість
У  восени  не  розквітає,
Хіба  не  знаєм?

Збирала  черствість  у  долоні,
Приспати  пристрасть.
Вона  за  нами  небокраєм,
Хіба  не  знаєм?

Котились  десь  Чумацьким  Шляхом
Вози  з  зірками  
Комусь  до  ніг,  мо`  й  назбирає,
Хіба  не  знаєм?

Чиясь  біда  з  останнім  цвяхом,
Реве  волами
І  серце  в  муках  калатає,
Хіба  не  знаєм?

Хтось  стереже    чужу  невірність,  -
Себе  не  бачить,
Ламає  руки,  розпинає,
Хіба  не  знаєм?

Глузує  вдавана  покірність,
Як  розтлумачить?  -
Довіра  тільки  об"єднає,
Хіба  не  знаєм?
22.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674170
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016


miss Blues

Реинкарнация…

         Не  написать  о  нём  становится  всё  сложнее,  а  написать,  значит,  признаться  себе  в  том,  в  чём  порой  так  не  хочется  признаваться...

Теперь  она  всё  чаще  наблюдает  через  проём  приоткрытого  окна  за  его  неспешными  движениями  по  двору  и  сильно  заросшему  зелёному  газону  вокруг  дома  напротив.  
Он  ходит  слегка  припадая  на  правую  ногу,  стараясь  как-то    уменьшить  давление  на  больной  сустав.  
Всегда  чем-то  озабочен  и  задумчив,  он  попросту  не  замечает  её  растущего  с  каждым  днём  интереса  к  его  уединённой  жизни.
Этот  дом  с  опущенными  наружными  жалюзи  и  всегда  плотно  закрытой  дверью  из  матового  стекла  кажется  ей  необитаемым.  
Даже  цветущие  у  порога  тюльпаны-многолетники  и  сочная  трава  газона  с  ковром  из  белых  маргариток,  дают  информацию  о  том,  что  газон  очень  давно  не  стригли,  а  землю  под  цветами  не  окучивали.

Но  то,  что  именно  он  здесь  единственное  живое  существо,  не  вызывает  сомнений.

Старый  ворон  с  рыхлым  опереньем
Прячется  под  крышей  от  дождя...
Он  давно  живёт  одним  мгновеньем.  
Так  живу  теперь  на  этом  свете  я...

Он  обходит  не  спеша  владения  -
Двор  и  сад,  промокший  под  дождём,
Может  слушает  синичек  пение...
Вместе  слушаем  и  солнца  ждём.

Он  слегка  на  лапку  припадает.
Возраст  это  возрастной  артрит...
Каркнет  пару  раз  и  замолкает.
Видно  и  у  птиц  спина  болит...

Грустный  ворон  с  умными  глазами...
Много  прожил  лет  и  разных  бед.
В  одиночестве  все  виноваты  сами  -
У  людей  на  всё  один  ответ...

Не  печалься,  скоро  выйдет  солнце.
Пёрышки  просушим  и  взлетим...  
Вижу  я  тебя  в  просвет  оконца...
Мудрым  и  особенным...  своим.


Теперь  она  точно  знает  -  этот  старый  ворон,  живущий  под  крышей  грустного  необитаемого  дома,  когда-то  был  человеком  и  жил  в  этом  доме.
Но  он,  похоже,  упустил  свой  единственный  шанс...

Она  и  сама  когда-то  была  птицей...  с  коричневым  опереньем  и  ярко-бирюзовыми  подкрылками.  
И  она,  наконец,  получила  свой  единственный  шанс  стать  человеком  здесь,  на  земле.
Но  это  уже  совсем  другая  история...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674226
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Лина Ланская

БУВАЙ

Погляд    обпік  огнисто  -
Зоряним  пилом  стану,
Бувай.

Сипле  гроза  намисто,
Перлів  холодну  манну,
Збирай.

Збираним    заморозить  -
Взяв  за  розраду  душу,
Вітай.

Відчай  під  корінь  косить,
Хоч  і  кохаю,    -  мушу...
Звикай.

Подихом  завмираю,
Якось  навчуся  жити.
Нехай.

Більше  вже  не  чекаю,
Спробую  не  любити,
Бувай.
22.06.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673973
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016


Lana P.

ЛЕТИ, МОЯ ДУШЕ, ЛЕТИ!

Ось  так  би  відштовхнутися  від  слова
І  полетіти  у  світи.
Нехай  дрібна  відсіється  полова.
Лети,  моя  душе,  лети!        

Розвіяти  на  серці  жаль  і  тугу,
Струсити  радість  з  висоти,
Відкинути  турботу  і  напругу,
Усі  вагання  розмести.

Розквітнути  у  висі  променисто,  —
Джерельця  світла  там  знайти.  
Засяяти  над  правдою  іскристо.
Лети,  моя  душе,  лети!                                                      6/04/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658409
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 22.06.2016


Надія Башинська

ОДИН ТИ В СВІТІ Є ТАКИЙ…

Один  ти  в  світі  є  такий.    Як  лист  на  дереві  зелений.
Один  ти  в  світі  є.  Один.  Як  ясне  сонце  є  у  небі.

Щоб  хтось  твоє  життя  прожив,  ти  не  чекай.
За  себе  сам  відповідай.
Бо  кожен  в  світі  є  один,  і  сам  за  себе.  Так  видно  треба.

Тебе  спитають,  що  зробив?  Чи  допоміг?  Чи  зрозумів?
Чого  досяг?  І  як  пройшов  життєвий  шлях?

Один  ти  в  світі  є.  Один.  Та  не  самотній.  Із  кошиком  
йдеш  по  життю.  Ото  ж  поглянь,  чи  не  порожній?

Нехай  він  повниться  добром  і  теплотою.  Один  ти  
в  світі  є  такий.  І  ми  усі  -  разом  з  тобою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673689
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Іванюк Ірина

Той степ в твоїх очах


Осінній  степ  -  мій  лицарю  надій!
О  скільки  міці  у  тобі,  мій  друг  натхненний!
Нескореності  дух  ти  викував  в  вогні,
зі  сплавів  дорогих,  легкі,  як  птах,  стремена...

І  вітровій,-  твій  брат,-  у  просторах  земних,
прудкіший  від  орла,  вільніший  за  свободу;
я  бачила  його,-  той  степ  в  твоїх  очах,
бо  ти  є  син  землі,  ти  син  свого  народу...

Я  доторкнусь  лишень,-  дозволь  хоча  б  на  мить,-
хоч  краєчком  душі:  так  не  ховай  свій  погляд!
А  там,  в  степах  отих,  ідуть,  ідуть  дощі,...
і  степ  осінній  твій  -  подібний  так  до  мого.

21.06.2016р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673876
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Дід Миколай

Я не продам величну РУСЬ

Тобі  мій  краю  присягаю,
Лише  тобі  буду  служить.
Для  тебе  все  в  житті  здолаю,
Довіку  буду  боронить.

Моє  життя  -  то  неба  повінь,
Небес  святих  живильний  дощ.
У  морі  буйнім  наче  човен,
На  перехрестях  подорож.

Та  я  не  падав,  не  скорюся...
І  не  продам  величну  Русь.
За  неї  Богу  помолюся,
І  з  Сатаною  поборюсь.

Характер  мій  твердий,  як  криця,
Доносив  правду  й  не  мовчав.
Щоби  живила  люд  криниця,
Я  їй…  -  фундамент  змурував!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673851
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Лина Ланская

НЕ ПРОБАЧИВ

Вона  розкривала  двері,
А  я  розривала  душу,  -
Фрагменти  сумних  містерій
Застигли,  ніяк  не  зрушу.

Вона  крокувала  з  даху,
Вважала,  що  має  крила
І  він  натерпівся  страху.
Я  ж  слухала  й  "розуміла".

Він  майже  не  спав,  до  ранку
Стеріг,  коли  скрипне  шиба.
Вона  ж  на  стрічки  фіранку,  -
І  ось  у  "квітках"  садиба.

Ламав  те  гілля  в  букети,
А  потім,  в  обіймах  тихо
Читав  про  любов  сонети.
В  кутку  зачаїлось  лихо.

Вона  в  молитвах  -  прокльони,
Ночами  сидить  у  чаті.
Зламала  всі  телефони
І  стрілки  на  циферблаті.

Він  ніжив  її,  а  потім
У  дощ  і  у  сніг  -    до  мене.
Подзвонить,  що  на  роботі,
І  гонить  авто    шалено.

Я  мовчки  плела  серветку,
І  слухала  жахів  сповідь.
Втопив  не  одну  жилетку
У  сліз  нескінченну  повідь.

Палив  без  кінця  і  краю,
Мене  не  чув  і  не  бачив.
На  тихе  моє  -  "Не  кохаю"
Здригнувся  і...  не  пробачив.
22.06.
[img]https://pp.vk.me/c424620/v424620721/89a1/OGf5r0BWGNI.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673843
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


OlgaSydoruk

Сонце ховалось за гори…

Сонце  ховалось  за  гори...
Ніч  запалила  вогні  -  
Білі  й  сріблястії  зорі,
Схоже  -  малі  ліхтарі...
Нічка  вмостилась  на  море...
Піну  збивала  в  брюле...
Заколисала  поволі  -  
Піснею  хвильки  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673853
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


ТАИСИЯ

МОЯ ПАЛАТКА

Моё  жильё  со  мной  повсюду.
Так  романтична  эта    "хатка"
Не  подойдёт  она  верблюду.
Мне  по  душе  моя  палатка.

Когда  объявлен  шторм  на  море,
Уходим  с  ней  повыше  в  горы.
Нас  лес  таинственно  укроет...
Настроит  нас  на  разговоры.

Меня  влечёт  писать  стихи...
Мой  друг  диктует  свою  прозу.
Я  воспеваю  лопухи...
Писатель  -  белую  берёзу.

В  лесу  -  завидная  ночёвка,
Когда  собралась  вся  "тусовка!.
Съедобной  пищей  полон  лес.
Любой  червяк  -  деликатес...

Жильё  романтикам  доступно.
Меня  палатка  вдохновляет.
В  ней  мне  достаточно  уютно.
Вдвоём  -  уютнее  бывает.

22.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673840
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Лина Ланская

НЕ ВИМОЛИТИ

Не  вимолити  приязні  повік.
Коли  прозорим,  ніби-то  серпанком,
Чи  сірим  дощовим  розтану  ранком,  -
"Та  десь  була  сьогодні  ще",  -  убік...

"Та  що  ти!  Вже  тому  минає  рік,
Як  донесхочу  щось  там  жебоніла,
Співала,  реготала,  шепотіла,
Не  чуючи  зловісних  крил  шулік."

Не  випросити  крихточку  жалю
У  серця,  що  завмерло  в  летаргії.
Чекає,  ось  почнуть  збуваться  мрії,
Діастола  наповниться  -  "люблю"  -

Хмільним  вином;  червона  та  густа,
В  прощання  виливається  сльозами
І  вже  на  лаві,  он  під  образами,
Під    захистом  ікони  і  хреста.

Не  вимолити  долю,  що  вже  є,
Те  і  несем,  стенаючи,    до  скону.
Не  вічний  трон,  не  забереш  корону,
Коли  тебе  Морана  з  ніг  зіб"є.
15.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673772
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


desert rose

Поцелуи

Поцелуй  для  меня  –  это  воздух,  
который  передается  через  губы  
при  чувственном  касании.  

Мой  спасатель  насыщает  меня  кислородом:  
эмоциями,  энергией,  жизнью…  
передает  мне  спасательный  круг  на  легкие,
которые  сужаются  и  расширяются  благодаря  ему.  
Этот  круг  не  дает  мне  утонуть  во  мраке  холодных  вод  
быта  и  реальности…

Когда  меня  не  целуют,  
мне  становится  трудно  дышать…  
И  я  не  преувеличиваю.  

Моему  телу  не  хватает  импульсов,  
органам  –  кислорода,  
губам  –  цвета  и  тепла.  
Мне  хочется  искусать  их  в  кровь,  
чтобы  хоть  как-то  насытить  их…  
красным  теплым  веществом.

Мне  становиться  все  труднее  дышать  с  каждым  днем…  

Спаси  меня!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673706
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


miss Blues

Путь…


Тихо  спит  "разумный"  под  утро,
Успокоенный  Господом  мудро...

Все  без  пробок  пробирки  "инвитро",
Все  лекарства  с  пометкой  "нитро"...

И  крепчает  вселенская  "мантра",
Крепче  может  быть  только  "Ватра"...

Человек!  Разумный,  в  приставке,
Обесценены  все  твои  ставки...

Нефть  и  войны  важнее  жизни!
Путь  недолгий,  ведущий  к  тризне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673765
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Оксана Р.-Г.

А кажуть…

А  кажуть,  що  душа  людська  -  криниця...
У  когось  -  море,  в  когось  -  океан,
Чиясь  порожня,  десь  -  як  повний  дзбан...
Та  чи  зуміє  спраглий  з  них  напиться?..

А  кажуть,  наче  серце  не  старіє...
Воно,  гадаю,  -  дзеркало  життя:
Які  нитки  -  таке  ж  і  вишиття,
Яке  зерно  -  такий  врожай  дозріє.

А  кажуть:  час  лікує  усі  рани...
Щасливці,  хто  зумів  себе  зцілить!
Моя  ж  душа  повік  не  відболить  -
Ті  рани  вже  -  почесні  ветерани...

А  кажуть:  ковалі  свого  ми  щастя...
Та  куємо  щось  начебто...  Хто  зна,
Чому  вінчає  фініш  кривизна?..
Та  що  кується,  те  колись  воздасться!

А  кажуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673717
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


miss Blues

Будет всё как всегда…

Вроде  всё  как  всегда  -  облака  и  туманы  седые,
И  гудят  провода,  провожая  сбежавший  рассвет.
Чёрно-белые  фото,  где  мы  навсегда  молодые,
И  где  живы  ещё  те,  которых  теперь  с  нами  нет...

Вроде  всё  как  тогда  -  золотые  ковыльные  дали,
Выткан,  кем-то  незримым,  из  алых  тюльпанов  ковёр...
Только  вот  почему,  кем  хотели  мы  так  и  не  стали?  
И  у  жизни  своей  ты  как  гость  или  времени  вор...

Будет  всё  как  всегда  -  колокольные  медные  звоны.
Будет  снова  весна  и  осенний  медовый  закат...
Будут  эти  слова,  эта  музыка,  слёзы  и  стоны.
Только  жизнь,  что  прожил,  никогда  не  вернётся  назад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673661
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


OlgaSydoruk

Небо касалось слов междустрочья…

Небо  касалось  слов  междустрочья  -  звёздами(падшими),лунной  тропой...
Плюшевым  бархатом(чёрным  навечно)  -  ластика  осени(золотой)...
Помнишь,как  падал  багряный  лист  на  маслянистость  фетра?..
На  авансцене  седой  артист  прятал  слезу  от  ветра?..
Плечи(невольно)согнули  дугой  -  снежно-колючие  вьюги?..
Чья  то  душа  улетала  домой(под  Бранденбургские  фуги)?..
Если  когда  то  разлюбишь,то  -  уходи(без  обид)...
Лишь  пуповину  разрубишь  -  прошлого(монолит)...
Если  когда  то  разлюбишь,то  -  вспоминай(иногда)...
Если  ты  что  то  забудешь,то  -  покараешь  себя...
Холодом  растерзают  -  волею  свысока...
С  болью  нас  повенчают...Странною...Навсегда...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673638
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Вячеслав Рындин

Жаворонок

[b][i]Пора  июньская  –  в  зените
Альт  скрипка  кантовых  вершин
Вершит  гармонию  транслитом
Полифонических  картин…
Борейчик  вволю  –  колосится
Хмельная  рожь  –  в  хмелю  молчит
Родных  полей  императрица  
Жара  июньская  как  щит
Для  всевозможных  холоданий
Целебно-выгодных  –  простых
Мелодий  певчих  мирозданий,
Как  став  защитою  –  звучит[/i]!!![/b]

21.  06.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673657
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Потусторонний

Рассветное.

Вдыхала  утро  тишина,  
а  месяц  формой  ятагана  
срезал  с  небесного  сукна  
остатки  звёздного  дурмана.

Свет,  словно  воздух,  наполнял
значеньем  сонные  пустоты.  
Восток  был  юношески  ал
от  нерастраченной  свободы.  

Вся  жизнь  клубилась  впереди,
такое  было  ощущенье,  
что  не  вмещается  в  груди  
её  чудес  предвосхищенье.

Туман  кудрявый  и  босой    
бродил  по  кромке  дня  и  ночи.    
Точились  нежною  росой
его    растерзанные    клочья.

Тьма  отступала  за  черту,  
обозначая  время  тенью.
Неунывающий  петух
пел  дифирамбы  воскресенью.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673560
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016


miss Blues

Был июнь…


Цветущей  липой  дышит  город.
Пришли  внезапные  дожди...
Так,  без  зонта,-  вода  за  ворот,
Идёшь  и  шепчешь  -  подожди...

Куда  ты  мчишься,  чудо  лето?
Отцвёл  шиповник  и  жасмин...
Такие  ранние  рассветы...
А  на  губах  полынь  и  тмин

Горчит  несбывшимся  желаньем.
В  то  лето  жарким  был  июнь.
И  лёгким  было  расставанье,
И  ты  был  чист,  красив  и  юн...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673485
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016


Циганова Наталія

***

Заикаясь  синкопами,  сердце  спешило  громко
обогнать  предначертанность:  вслед  за  часами  –  стать…
Безразмерные  ужасы,  небо  стянув  котомкой,
копошились  над  волнами    там,  где  должна  быть  гладь…
там,  где  лишь  часом  ранее  звонко  смеялось  лето…
где  с  размаху  здоровались  вёсла  с  большой  водой…
и  вопросы  разбросаны  вдоль  побережья  где–то,
как  закладки  для  книжки  на  рубрике  «Путь  домой»…
почитать  по  прибытию…
с  мамой…

…молчит  запястье…
не  пригладится  локон  вихрастый  макушки  вдоль…
не  подросшее  сердце  не  станет  моложе  счастьем…
замолчавшему,  юному,  старше  не  стать  на  боль…




Трагедия  в  Карелии  18  июня  2016  года:
                                     утонули  14  детей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673518
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лина Лу

ПРОПАДИ В МЕНІ

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616706

Пропади  в  мені  сполохом,
Пропади  в  мені  спалахом,
Життєдайною  річкою,
Спопеляючи  свічкою;

Поклоняючись  Молоху,
Помираючи  волохом.
Тільки  темною  нічкою
Не  залиш  мене  з  острахом.

Розлютись,  та  не  гнівайся,
Розірви,  та  не  надовго.
Випивай  сльози  солодко,
Наливай  душу  солодом.

Сповідай  і  сповідайся
У  безмежжі  безвладного.
Розчинись  швидко  й  коротко...
Не  застигни  лиш  холодом.


[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00616706.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673305
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лина Ланская

ЧОРНА МІТКА

Сяйвом  спогади  -  на  поріг,
У  пустелі  сніги  в  пісок,
Бригантини  і  шхуни  на  дні  морському.
Різних  доль  урожай  достиг,
Здичавів,  не  цвіте  бузок,
Переживши  століть  нетривку  оскому.

Наші  долі  колись  ще  Ной
У  човні  рятував  від  зла.
Те    -  "по  парі"  здається,  про  нас  з  тобою.
Не  заквітчаний  аналой,
Видно  ангел  мій  без  крила,
Знову  звінчані  Чара  і  Дзвін  Журбою.

[img]http://econet.ru/uploads/pictures/125370/content_kubok-likurga__econet_ru.jpg[/img]

У  моїх  зіницях  твої
Назавжди  залишились,  знай.
І  нехай  зірки  не  зійшлися  і  досі.
В  океан  впадуть  ручаї,
Бистриною  рік,  почекай
Оніміла  квилить  душа  в  безголоссі.

Сяйвом  спогади  через  край.
Вкаже  шлях  паперовий  змій  -
За    вітрами  грайливо  тріпоче    нитка.
Хмари  чорної  уникай
І  зневіру  пити  не  смій,  -
Бо  зотліла    непослана  чорна  мітка.

Загадковий  древній  Римський  кубок  Лікурга  вилитий  із  скла  і  нагадуює  формою  дзвін.Чара  має  здатність  міняти  колір,залежно  від  освітлення  від  зеленого  до  червоного.Це  пояснюється  тим,що  дихроїчне  скло  містить  колоїдне  срібло  і  золото.
Техніка  виготовлення  чари  настільки  досконала,що  може  бути  віднесена  до  того,що  ми  ЗАРАЗ  звемо  нанотехнологіями.
Які  ще  скарби  і  таємниці  ховає  від  нас  минуле,хто  зна?..
17.06.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673489
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лина Ланская

АКВАРЕЛЬ

Він  ніколи  її  не  шукав.
Забуваючи  всі  образи,
Як  примарний  ескіз  оази,
Вона  просто  до  нього  йшла.
Заклинала,  хоч  як  не    лякав,
Розсипаючи  хризопрази  -
Сніп  іскристий  -  магічні  фрази,
Серед  страху,  розлук  і  зла.

Струменіла  червоним  біда,  -  
З  неба  сипався  сніг  на  квіти.
Білосніжно-брудний,  розмитий,
Як  ганчір"я  з  кривавих  ран.
Вже  нема  ні  дерев,  ні  гнізда,
Тільки  кригою  скам"яніти,
Тільки  тугою  день  умитий
У  полоні  самооман.

Він  ніколи  її  не  шукав.
Закотившись  у  ніч  під  вечір,
Затихає  клекіт  лелечий,
Сон  в  обійми  бере  серця.
Упаде  сяйвом  кладка  хистка
На  прозорі  хвилясті  плечі.
Зціпеніє  вир  холоднечі
В  акварелі  пензлем  митця.
19.06.

[img]http://e-notice.ru/uploads/posts/2013-03/1362579367_22.jpg[/img]
Сніп  зелених  іскр    розсипався  закляттям  в  пошуках  Єдинорога(Гаррі  Потер),
А  червоних  -  коли  загрожувало  лихо.

Художник  Жіль  Грімо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673216
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лина Ланская

АКВАРЕЛЬ

Він  ніколи  її  не  шукав.
Забуваючи  всі  образи,
Як  примарний  ескіз  оази,
Вона  просто  до  нього  йшла.
Заклинала,  хоч  як  не    лякав,
Розсипаючи  хризопрази  -
Сніп  іскристий  -  магічні  фрази,
Серед  страху,  розлук  і  зла.

Струменіла  червоним  біда,  -  
З  неба  сипався  сніг  на  квіти.
Білосніжно-брудний,  розмитий,
Як  ганчір"я  з  кривавих  ран.
Вже  нема  ні  дерев,  ні  гнізда,
Тільки  кригою  скам"яніти,
Тільки  тугою  день  умитий
У  полоні  самооман.

Він  ніколи  її  не  шукав.
Закотившись  у  ніч  під  вечір,
Затихає  клекіт  лелечий,
Сон  в  обійми  бере  серця.
Упаде  сяйвом  кладка  хистка
На  прозорі  хвилясті  плечі.
Зціпеніє  вир  холоднечі
В  акварелі  пензлем  митця.
19.06.

[img]http://e-notice.ru/uploads/posts/2013-03/1362579367_22.jpg[/img]
Сніп  зелених  іскр    розсипався  закляттям  в  пошуках  Єдинорога(Гаррі  Потер),
А  червоних  -  коли  загрожувало  лихо.

Художник  Жіль  Грімо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673216
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лю

Не звикай

До  мене  не  звикай,  бо  я  неначе  вітер,
В  мені  бурлить  неспинна  течія,
І  не  тримай  мене,  зів'януть  квіти,
Та  не  приборкуй  теж  моє  життя.

Не  обіцяй,  що  будеш  ти  кохати,
Мені  це  не  потрібно,  так  і  знай,
Я  вільна  в  почуттях,  зняла  кайдани,
Своє  кохання  іншій  ти  віддай.

Не  приручай  мене,  я  непокірна,
І  волелюбність  я  ціную  над  усе,
Не  озираючись,  піду  неначе  відьма,
Благаю  не  звикай,  бо  втратиш  ти  себе.

Лю...
18.06.2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673154
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 20.06.2016


miss Blues

Дивный вечер…

Солнце  улеглось  на  горизонте
В  лёгком  гамаке  из  облаков.
И,  закрыв  своё  соцветье  "зонтик",
День  растаял,  да  и  был  таков...

Не  спеша  приходит  тихий  вечер,
Распаляя  зарево  небес...
Мотыльки  слетают  на  свечи
В  танце  необузданных  повес.

Темнота  разбавлена  водою  -
Серо-голубая  акварель...
Притворилась  рыбкой  золотою  
В  дивный  вечер  старая  форель...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673324
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Олекса Удайко

БУЛО КОХАННЯ

       [i]Умирає  любов  від  утоми,  а  ховає  її  забуття.  
                                                                   [b]Жан  Лабрюєр[/b]
 [youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]                                                                                                    
[i][b][color="#0b8fd1"]Коли  ти  стрів  той  юний  погляд  кароокий  
й  потупив  очі  соромливо  вниз,
а  там  –  трава,  а  там  –  незнаний  світ  широкий…
й  неспалений  вогнем  притулок  одинокий,
без  чого...  вже  тобі  не  обійтись;

коли  удруге  погляд  стрів  на  випускному,
й  крилом  на  вас  майнув  той  білий  вальс,  
а  серце  билось,  мов  чмелений  метроном.  І...  
очей  несила  відвести  убік  до  втоми,
й  лоскітним  вам  примарився  аванс;  

коли  її  нема,  а  думка  жаско  млоїть,
і  там,  де  серце,  –  в  а  к  у  у  м,  діра;
коли  все  інше  вас  уже  не  непокоїть.
і  хочеться  велике  щось  в  житті  накоїть,
та  слово  від  розлуки  завмира;

коли  до  тебе  хіть  опівночі  заскочить,  
й  майне,    як  тінь,    уявна  насолода,
(Вона  –  мов  сонця  промінь  серед  ночі!)  
й  згадаються...  у  білім  вальсі  дивні  очі  –
немов  за  пам’ять  вчасна  нагорода;

а  ще  –  коли  на  ум  не  йде  в  її  негоді
ніч-чого...  лиш  її  єдиний  шанс,
а  вам  –  про  інше  щось  і  думати  вже  годі,  
нехай  у  світлу  днину  чи  у  непогоду  –
згадався  той  
                                     останній  
                                                                   білий    
                                                                                         вальс;  

коли  у  ці  важкі  для  вас  обох  хвилини    
зволожила  щоку  гірка  сльоза,
а  думка  та,  немов  з  глибин    життя  перлина,
до    ваших  світлих  днів  все  
                                                                                 лине…  лине…  лине,
                                           
                                         БУЛО  КОХАННЯ!  
                                             «Проти»  –  хто  ?..
                                                       А    «за»?  

…Усім  нам  личило  б  таке  Кохання  –
Злетіло  враз  –  
                                               й  до  самого  
                                                                                         заклання…    [/color][/b]

19.06.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Циганова Наталія

Немного от дождя…

Дождей  свинцовый  утренний  подъём
сместился  центром  тяжести  к  полудню.
Всё  в  тот  же,  вдаль  зашторенный,  проём
летят  всё  так  же  низко  те  же  будни…
летят,  курлыча  памятью  по  мне,
неся  на  крыльях  веские  улики,
что  солнце  тенью  шлялось  по  земле
от  снежных  баб  –  до  зреющей  клубники…
что  я  была  там…  горстью  от  мечты
рассыпав  снег  –  сорвала  одуванчик.
В  нетронутые  подлостью  черты
влюблялась  я…  
в  меня  –  влюблялся  мальчик…
Пустил  стрелу  огня  небесный  вождь,
приправив        до  изнанки  громкой  дозой…

…любить,  хотя  бы  рифмой,  этот  дождь
за  то,  что  он,  как  жизнь,  прекрасен  прозой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673185
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Потусторонний

Депрессивно-регрессивное.

Отошли  у  истории  воды.  
Суетятся  вокруг  кукловоды.  
Раздвигает  могильные  своды  
для  инверсного  цикла  Земля.  
Вымирают  миры  и  народы,  
делят  место  под  солнцем  уроды,  
сладострастно  сплелись  антиподы  
в  бесконечных  просторах  пыля.  
Милосердие  вышло  из  моды.  
Терроризм  –  прелый    высев  свободы.  
Поднимаются  нежные  всходы,  
вознося    своего  короля.  
Нелюбовь    заполняет  пустоты,  
олигархам  поют  нищеброды  
на  коленях    хвалебные  оды,  
огрызаясь  на  руку  Кремля.  
Уплывают  в  страданиях  годы,  
иссякаемый  бонус  природы,  
приближая  обратные  роды.  
Не    назло.  Справедливости  для.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673166
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 20.06.2016


НАДЕЖДА М.

Лиш кілька крапель доброти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg  [/youtube]



Цей  спів  тобі,маленьке  серце,
Яке  ти  ніжне,    золоте!
Душі  багатство  -  слів    озерце,
Де  доброти  зерня  росте.

В  серцях  хороших  дає  сходи,
Квітками  вдячності  цвіте.
Врожаєм  сонячним  ще  родить,
Якщо  це  слово  не  пусте.

Із  слів  складатимуть  букети
І  даруватимуть  їх  тим,
Хто  втратив  віру  в  душі  злети,
Життя  відчув  своє  гірким.

Добавлять  сили  в  час  зневіри,
Не  стане  й  сліду    гіркоти,
Що  полином  цвіла  безміри,.
Лиш  кілька  крапель  доброти.

Коли  ж  наткнеться  на  бездушніть,
Не  вб"ється  ядом  доброта.
Та  завжди  стримуйте    поспішність,
Що  часто  кидають  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Лю

Тишина

Німі  ілюзії,  самотня  пустота,
У  сутінках  сховалося  відлуння,
Притихла  поневолена  душа,
Заглибилась  у  сковане  будення.

У  сірім  просторі  блукаю  наче  тінь,
Шукаю  свої  втрачені  надії,
Де  день  ховається  й  приходить  ніч,
Там  розгубилися  чарівні  мої  мрії.
***
Іскра  в  очах  погасла,  не  горить,
Все  наслухаю,  як  самотність  помира.
Ця  тишина  до  мене  скоро  заговорить..
І  раптом  тишина  сказала  мені  :
-  ТАК!

Лю...
17.06.2016
Нічого  особистого,  настрій  ЛГ  з  побаченої  картини  про  самотність  і  спустошеність  душі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673022
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Лина Ланская

ЩЕ Й НА ДОДАЧУ

Ще  й  на  додачу,  тих  слів    брутальних  ескіз.
Жалять  підозрами    ревнощів    дикі  нетрі.
Бачу  її  у  твоєму  авто  і  в  светрі,
Тільки  облич  не  бачу,  -    завіса  із  сліз.

Ще  й  на  додачу,  завис  чомусь  абонент,
Тільки  картинка  -  глумливо  сміються  губи.
Темні  думки  полонили,  летять  суккуби
Випити  кварту  душі  -    пікантний  момент.

Ще  й  на  додачу  мовчиш,  я  зникаю  знов.
Хочеш  зміню  адресу,  приречена  сімко?
Вимкну  уяву,  ковтаю  безжально  й  стрімко,
Разом  із  слізьми  оту  байдужу  любов.
16.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672735
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016


Макієвська

Ой, під липою, під златокосою…

В  обіймах  літа,  у  серпанку  ночі,  
Мерехтять  у  небесах,  зоряні  очі,
Такі  дивовижні  й  трохи  пророчі...
Летять  до  вирію,  бажання  дівочі.

Ой,  під  липою,  під  златокосою,
Цілувалася,  я  з  тобою,  босою...
І  вдихали  ми  аромат,  чарівний,
І  пили  кохання,  напій,  ой,  та  хмільний.

Дивилися    з  небес  зоряні  очі,
Щось  там  ворожили,  на  шляху  молочнім,
Блимали,  махали,  час  зупиняли,
А  ми  все  стояли,  від  жаги  згоряли...

Ой,  під  липою,  під  златокосою,
Цілувалася,  я  з  тобою,  босою...
І  вдихали  ми  аромат,  чарівний,
І  пили  кохання,  напій,  ой,  та  хмільний.

То  вино  пряне,    на  медових  росах,
Та  не  встояли  ми,  хмільні,  на  покосах...
Ой,  липо,  липонько!  Мила  дівонько,  
Сховай  ти  нас,  схили  свою  голівоньку.
 
Ой,  під  липою,  під  златокосою,
Цілувалася,  я  з  тобою,  босою...
І  вдихали  ми  аромат,  чарівний,
І  пили  кохання,  напій,  ой,  та  хмільний.

Прикрий  наш  солодкий  гріх    від  зір  очей,
Під  серпанком  ночі,  від  погляду  людей,
Де    тільки  ми  та  цвіркуни  співочі,
Там  стуни  кохання  бринять  ,  що  є  мочі.

Ой,  під  липою,  під  златокосою,
Цілувалася,  я  з  тобою,  босою...
І  вдихали  ми  аромат,  чарівний,
І  пили  кохання,  напій,  ой,  та  хмільний.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672712
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Валентина Ланевич

В волошкове небо дивляться волошки.

В  волошкове  небо  дивляться  волошки,
Заплітає  коси  пшеничне  колосся.
Усміхаюсь  сонцю  -  не  біда,  що  зморшки,
Бороздять  обличчя  і  не  все  збулося.

В  соняхах  під  тином  загубились  мрії
І  роки  з  птахами  в  вирій  відлетіли.
Курним  шляхом  йду  я  -  обважніли  вії,
Перехрестя  долі  хрестом  наділили.

Ангел  за  плечима,  на  вустах  молитва,
Хрест  уріс  між  ребер  та  із  тілом  злився.
Ступну  в  невідомість  босоніж,  там  бритва,
Защемила  душу...Усміхнусь...Скорюся...
16.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672771
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Циганова Наталія

…і падали думки у попільничку…

В  стрибках  температури–ідіотки
ти  тихо  сумувала  на  папері.
Прощанню,  за  сценарієм,  відсотки
(сьогодні  це  були  з  балкону  шмотки)  –
замало  слів…  але  багато  серій.
В  чергове  не  дивитися  у  личку.
Адресу  замінити  на  приблизно.

…і  падали  думки  у  попільничку,
що  й  досі  не  сприймається  за  звичку
вдягати  ліжко  у  нову  білизну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672602
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Циганова Наталія

…і падали думки у попільничку…

В  стрибках  температури–ідіотки
ти  тихо  сумувала  на  папері.
Прощанню,  за  сценарієм,  відсотки
(сьогодні  це  були  з  балкону  шмотки)  –
замало  слів…  але  багато  серій.
В  чергове  не  дивитися  у  личку.
Адресу  замінити  на  приблизно.

…і  падали  думки  у  попільничку,
що  й  досі  не  сприймається  за  звичку
вдягати  ліжко  у  нову  білизну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672602
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Дід Миколай

її славу побачу по праву

Почекайте  літа,  не  біжіть…
Я  прошу  вас  кохані  заждіте?
Те  що  мав,  із  собою  візьміть…
А  що  матиму,  нам  залишіте.

Ще  надії  попереду  всі…
Хоч  моя  Україна  безкрила.
Та  я  вірю,  побачу  в  красі…
Доки  є  ще  у  мене    вітрила.

Моє  серце  неначе  в  труні…
Як  болить  же  мені  за  державу.
Ой,  як  хочеться  жити  мені…
Її  славу  побачить  по  праву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672588
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Лина Лу

КАРТИННЫЙ ВИХРЬ

Картинный  вихрь    -  эмоции  на  взлете.
Ломает  руки,  очи  к  небесам.
Плутая  в  бесконечном  переплете,
Кликушества  внимая  голосам.

Обид,  капризов  "малость"  -  не  измерить,
У  маникюра  каждый  день  сочтен.
На  все  засовы  запирает  двери
Ее  души  извечный  моветон.

Подруги  прочь!  Друзья,  родные,  где  вы?
Цветком  благоуханным  не  с  руки,
В  удушливых  покоях  королевы
От  нарочитой  усыхать  тоски.

Картинный  вихрь  сметает  авансцену
На  окнах  драпри    -  капельки  дождя.
Сонеты  ежеднево,  по  катрену,
Слагала  ночью,  утром  уходя  

Себе  -  бальзам...  невидимые  стрелы
Пронзали  сердце,  источая  яд,
Бессмыслием  определив  уделы
Существованью,  приглашая  в  ад.
15.06.
Картина  К.Разумова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672542
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 17.06.2016


ТАИСИЯ

"Держи карман шире"!

Когда  проживаешь  на  съёмной  квартире,
Тебе  не  удастся  держать  карман  шире.
Однажды  наступит  печальный  момент:
Предложит  "манатки  собрать"  бизнесмен.

Но  мир,  это  факт,  не  без  добрых  людей.
Решится  проблема  у  верных  друзей.
И  пусть  похудеет  широкий  карман.
Природа  подарит  тебе  талисман.

Целебной  водой  этот  край  напоИт.
И  море,  и  воздух  тебя  исцелит.
Морская  прогулка  тебя  успокоит,
А  горный  вояж  -  романтично  настроит.

Откроет  тебе  этот  край  свои  тайны.
И  ты  убедишься,  что    всё  не  случайно...
Везде  проявляется  воля  Господня.
Природа  в  объятья  зовёт  и  сегодня.

16.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672667
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Лина Ланская

СЛІПИЙ ПОВОДИР

Котилося  серце  розбите  до  ніг.
Слова,  як  медяник  отруйний
Навідліг  періщили,  мовби  батіг,
Зучора  -  розіпнуті  струни.

Засмічена  мова  брутально-гірка
Жорстоку  співала  "осанну".
Розірване  навпіл  стриба    гопака
Під  музику  ту  невблаганну.

Захекалось,  вмилось  сльозами...чи  піт
Пролився  солоним  нарзаном?
Скотилося  і  скрижаніло  у  лід
Запізно,  а  може  й  зарано?

Тому,  хто  до  серця,  найбільше  страждань
Ми    сміхом  зумовим  і  глумом,
Втопившись  у  повені  переживань,
Образим  найближчого,  нумо...

Караєм  людину  кохану,  без  мір,
Бо  тільки  вона  і  почує.
У  гніві  -  до  Бога!..  сліпий  поводир,
Не  згадуй  імен  Його  всує.
14.06.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672463
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2016


Макієвська

Зазолотіла квітом липа…

[img]http://ukrainka.org.ua/files/87377_original.jpg[/img]

Зазолотіла  квітом  липа,
А  дощик  все  над  нею  схлипа,
Ще  більше    медом  вона  диха,
Я  насолоджуюсь  ним  стиха.

Вдихаю  липи,  духмяний  хміль,
Зникає  з  душі,  страшенний  біль,
Заліковуються  всі  рани,
Від  цілющої  її    прани.

Радію  я,  душа    літає,
А  соловейко  їй  співає
І  ллється  пісня  про  кохання,
Кінець  самотності  й  стражданням!

Вже  тануть  вуста  в  поцілунку,
У  медово-  хмільному  трунку...
Під  срібно-зоряним  серпанком,
Вип"ю  омани    філіжанку...

Ні,  ні,    кохання  жаданого,
Шаленого,  мережаного...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672351
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Валентина Ланевич

Зітхало небо під пташиний спів.

Зітхало  небо  під  пташиний  зичний  спів,
Притихнув  вітер  в  довгім  очереті.
У  високості  місяць  в  ореолі  плив,
Ясніли  зорі  в  мерехтливім  леті.

І  ворожила  ніч  на  крилах  кажана,
Дерев  патлаті  тіні  рахувала.
І  обіймав  подушку  сон,  вона  ж  сама
З  коханим  у  цілунку  завмирала.

Прозора  думка,  наче,  світлий  серпантин,
В’юнилась  в  хмільній  течії  тепла.
Роїлись  в  спраглім  серці  почуття  без  спин,
Вона  -  любила,  душа  її  -  цвіла.
14.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672347
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


OlgaSydoruk

Допишите: (в красном) куплеты…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697


Я  бродила  по  Вашим  стихам  
От  полуночи  -  до  рассвета...
Между  косами  скошенных  трав,
Ароматами(пряными)лета...
Под  мелодию(тишины),
Просветлённую  слогом  молитвы...
До  белесого  шрама(войны)
И  разломанного  пюпитра...
Допишите:(в  красном)куплеты...
Разрешите:  всем  прочитать...
Заблудившимся  в  сумерках  света...
Отрицающим  -  благодать...
Без  надежды  быть  узнанной  где  то
Я  бродила  по  Вашим  стихам!!!
В  постоянстве  деления  клеток
Возносилась  Осанна  -  грехам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672346
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Богданочка

ДО НОЧІ


Чаклунко  зваблива,  ти  знаєш  про  власну  красу?
Яка  ти  п'янка  у  одвічнім  своїм  супокої.
На  осуд  до  тебе  і  мрії,  й  тривоги  несу.
Розради  напитись,  чи  тиші  невтішно-терпкої.

В  тобі  -  океани  загадок,  моря  таємниць,
Емоцій  людських,  почуттів  і  гріхів  опівнічних.
Втікаєм  до  тебе  зі  світу  буденних  в'язниць
У  вимір  заблуканих  тіней  і  звуків  магічних.

Наосліп  ступаючи  стежкою  хто  зна  куди,
Під  ковдрою  хмар  темно-синіх,  в  обіймах  у  вітру...
Чи  папороть  нам  замережить  цвітінням  сліди?
Й  змалює  свою,  невідому  нікому,  палітру?

Які  ще  секрети  ховаєш,  царице  земна?
Чому  не  розкажеш  про  те,  що  ти  чуєш  по  світі?
…  Мовчить  так  велично,  і  так  непохитно  вона.
Лиш  в  темряві  тихо  тремтять  і  шепочуться  віти.

                                                                                         14.06.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672344
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Оксана Р.-Г.

Мить щастя

Мить  щастя!..  Усього  єдина  мить,
Мов  запізнілий  подарунок  долі...
Чому  ж  серде́нько  болісно  щемить,
Немовбито  карається  в  неволі?..

Ця  мить!  Медово-ба́жаний  момент
Хвилинощастя!..  Та  чому  солоний
Лишився  присмак?  Розкришилась  вщент
Надія!..  Чи  ж  душа  не  охолоне?..

О  се́рденько,  чи  варта  крихта-мить
Гіркої  жертви  в  запізнілу  осінь?..
Це  схлипи  долі...  Слі́зьми  відшумить
Миттєвий  спалах,  що...  палає  досі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Дід Миколай

і закипали в долах роси

У  венах  кров,  як  вир  бурлить,
Вогонь  гарячий  ринув  в  п’яти.
Кортить  тебе  в  собі  спалить...
Щоб  зцілувать  твої    принади.

Дай  притулю    до  себе  знов,
Знов  запалю  твої  бажання.
Віддам  усю  свою  любов...
Себе  поклавши  на  заклання.

Чи  то  за  покликом  богів,
Чи  то  за  подихом  любові.
Сплелись  в  єдине  ми  без  слів…
Птахи  замовкли  у  діброві.

Заклекотав  у  венах  струм,
Я  розплітав  шовкові  коси.
Чи  нам  на  спокій  чи  на  глум...
Знов  закипали  в  долах  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672299
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


Vol_ly

де-факто

коли  прокидаються  тіні  забутих  утрат,
і    сонце  свій  хід  повертає  до  пекла  ...  в  долоні...
стискається  серце  від  болю  в  обіймах  лещат
гіркої  покути.  ми  здали  свої  бастіони

за  безцінь.  так,  наче  ніколи  нікому  ніхто
нічого  не  винен  -  звичайна  стилістика  ночі.
де-юре,  мов  птахи.  де-факто,  розбите  авто.
і  луснула    тиша  -  у  спину  беззвучно    регоче.  

чого  тобі?  колами  знову  ідеш  по  мені,
немов  по  воді,  доки  світ  мій  не  схопиться  криком.
нікому  ніхто...  то  чому  ж  так  гойдає  в  човні,
відколи  цей  спомин  про  нас  у  минуле  покликав?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Вячеслав Рындин

Виртуальная реальность

Пчела  летела  утром  ранним
По  направлению  норд-ост…
Явившись  в  срок  –  была  желанной
Клубничкой  фирмы  «Виртуоз»…  
Мечта  в  полёте  –  натуральна,
Как  урожайности  прогноз,
Её  статистика  –  реальна
Но,  вот  отчёт  –  отнюдь  –  непрост?!

…жужжащим  –  перекрёстным  курсом
Метался  шершень  –  молодой
Мытарил  в  воздухе  свой  мускул,
Являл  характер  медовой…
Клубничку  съев  –  к  концу  июня,
В  полях  колонии  невест,
Утёрши  сладенькие  слюни,
Вновь  удалился  –  на  зюйд-вест…

13.  06.  16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672014
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Потусторонний

Море.

 Из  космоса  море  -  огромная  лужа...
 Под  куполом  синим,  играется    солнцем.
 А  берег  ему  верноподданно  служит,  
 Послушною  галькою  стелется,  льётся.  

 Стихия  воды,  колебаний  и  ветра
 всегда  беспощадна  к  судьбе  дилетантов.  
 Но  умных  и  дерзких  не  трогает,  щедро  
 шлифует  характер  под  шик  бриллиантов.  

 Бывает  спокойным  и  ласково  тихим.  
 Как  пёс  чем-то  мокрым  лодыжки    щекочет.  
 Порою  взметнётся,  напомнив  про  лихо,  
 клокочущей  бездною  в  сумраке  ночи.
 
 Крушит,  налегая  на  сушу  всем  телом,  
 бьёт  лапами  оземь,  как  будто  кувалдой.  
 В    неистовом  буйстве  не  видно  предела,  
 душа  замирает  от  гула  и  гвалта.

 Великая  мощь  непокорной  природы,  
 стучит  в  теле  сильном  огромное  сердце.  
 Безмерно  в  чудовище  этом  породы.    
 Вовек  не  прочувствовать,  не  наглядеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672002
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Лина Ланская

ТОБІ БОЛИТЬ

Тобі  болить?  Мені  болить  не  менше.
Порвати  вени,  різати,трощить?
Якщо  ця  думка  не  з"явилась  вперше,
Нехай  востаннє  у  душі  дощить.

Не  змулити  життя  нестримних    річищ
Ненавистю,  таке  вже  воно  є.
Якщо  ти  втрати  відчаєм  не  злічиш,
Нехай  біда  ота  тебе  не  вб"є.

Тобі  болить?  Я  відчуваю,  ниє
Під  ребрами  щось,  неначе  запекло?
Якщо  та  ніч  вже  завтра  нас  накриє,
Нехай  не  забувається...було.

Кричати  можна,  тільки  хто  почує?
Натільне  ближче,  зношене  й  старе.
Якщо  любов  у  серці  не  ночує,
Нехай  ту  душу  пекло  забере.

Тобі  болить?  Прокльони  на  додачу,
Бо  сіль  криваву  рану  знов  ятрить.
Якщо  я  крадькома,  тихенько  плачу,
То  лиш  тому,  що  і  мені  болить.
13.06.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671927
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Циганова Наталія

…де ні слова про коха…

Озирнись  на  перші  сонячні  промені.
Я  в  них  сотні  заспіваю  пісень.
Вже  будинки,  окулярами  стомлені,
мружать  вікна  на  незібраний  день.
Перше  слово,  що  колись  без  закінчення,
підросло  -  і  стало  більше  сердець…
і  розсипалось  на  зорі  нелічені.
Обіцяй,  що  це  всього  лиш  кінець...
що  нарешті  коло  стане  трикутником…
що  прощання  загубило  число...

...вже  іди…  
в  свої  спустошені  сутінки,
де  ні  слова  про  коха…  
                                                 ані  сло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671900
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Лина Лу

МНЕ СЕБЯ

Мне  себя  слишком  поздно  ломать
И  зачем?
Перестать  расстилать  по  старинке,

За  пологом  вишневым  кровать,
Без  проблем
Расправляя  ладошкой  морщинки?

Мне  себя  упрекать  сотый  раз,
Не  с  руки.
Измениться  уже  не  успею.

Даже  если  черт  жару  задаст
Мастерски,
Я  не  стану,поверьте,  слабее.

Мне  себя  не  любить?..почему,
Где  резон?
Ведь  роднее,отнюдь,  не  встречала.

Пережив  не  одну  кутерьму
В  унисон,
Мне  душа  переждать  обещала.

Мне  себя  не  прощать...да  за  что?
Пропаду  -
Не  заметят  ухода  и  ладно.

Танец  с  саблями  там  у  шестов  -
Подойду
Посмотреть...чей-то  крест  неприглядный.

Мне  себя  слишком  поздно  менять,
Растеряв
Новых  навыков  блеск  и  уроки.

Не  догнать,  кто  ушел,  не  найти
Переправ
Через  времени  пропасть  до  срока.

12.06.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671869
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016


OlgaSydoruk

Когда мой Гений уходил…

После  ответа  на  комментарий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671120

Когда  мой  Гений  уходил,
Поставил  метку  на  запястье:  
Из  фиолетовых  чернил...
Три  раза    -  целовал(на  счастье)...
Ложилась  тень  -  на  амулет...
А  пульс(височный)  -  задыхался...
Когда  мой  Гений  уходил,
То  он  со  мной  не  попрощался...
И  проклинала  я  обет:
(Во  время  нежного  причастия)...
На  бесконечность  зим  и  лет...
На  время  солнца  и  ненастья...
Когда  мой  Гений  приходил,
То  покорялась  его  власти...
Секретно(в  двери)не  звонил...
Не  приносил(в  кармашках)сласти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671858
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Лина Ланская

ВАТРА ВАШИХ ДУШ

Ні  не  втома,  байдужість  банальна
Одягається  в  ношені  джинси.
Вкотре  тане  свіча  поминальна,  -
У  сльозах  розпливаються    риси.

Краєвиди  зникають  помалу,
Гірко  плаче  засмучене  селфі.
Хто  тебе  віддає  на  поталу,
Найгарнішу,  з  небачених  ельфів?

Він  обернеться  і  пожалкує,
Що  торкнутись  боїться  і  досі.
Страх  по  краплі  без  тебе  смакує,
В  снах  цілуючи  пальчики  босі

Не  твої...Тихим  шелестом  ранку
Завітає  під  ковдру,  а  завтра
Віднайде  неутішену  бранку.
Квітне  папороть,  -  душ  ваших  ватра.
11.06.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671646
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 12.06.2016


OlgaSydoruk

Не важна мне твоя зрелость…

Экспромт


Не  важнА  мне  твоя  зрелость...
Не  нужнА  мне  её  сложность...
Мне  нужнА  -  лишь  её  нежность...
Мне  нужнА    -  лишь  её  кротость...
Прояви  иногда  слабость...
Покажи  мне  -  её  мудрость...
Я  люблю  -  за  её  смелость...
Ненавижу  её  -  за  глупость...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647160
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 11.06.2016


OlgaSydoruk

Ночь воскрешения…

Ночь  воскрешения...
Понедельник...
Красные  розы...
Фужеры...
Вино...
Серьги  муранские...
Шик  карамели...
Полузабытое  божество...
Тучи,рождённые  облаками...
Дольче  агонии...
Дождь...
Болеро...
Жар  поцелуя...
Крик  коростели.....
Отблеск  потухшего  света  -  на  всё...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666937
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 11.06.2016


Богданочка

В плині днів…

Ці  краплинки  дощу
діамантами  б'ються  у  скло.
Дикий  вітер  ущух,
мов  ніколи  його  й  не  було.

І  манірна  печаль
у  минуле  відносить  думки.
Де  кохання  вуаль
вкрила  серце  моє  на  роки.

Ну  і  де  ти  тепер
мій  красивий  і  лагідний  Брут?
Що  мені  між  ребер
вилив  суміш  пекучих  отрут.

Що  любити  умів
лиш  словами,  і  більше  нічим.
А  слова,  в  плині  днів,
перевтілились  в  спогадів  дим.

Чи  забув,  а  чи  ні...
чорнооке  наївне  дівча?
Що  в  легкому  вбранні
пригорталось  до  твого  плеча.

Там  шукала  тепла,
де  ніколи  не  було  вогню.
Тільки  сіра  зола,
що  накрила  собою  брехню.

Але  час-рятівник
поскладав  все  на  власні  місця.
Ти,  як  вітер,  десь  зник...
й  наша  казка  не  мала  кінця.

Дощ  гримить  у  вікно,
наче  шибку  вмиває  слізьми.
Це  було  так  давно...
Була  я.  І  був  ти.  Та  не  "ми"...

                                                             11.06.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671620
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Янош Бусел

Ніч над містом.

               [i]  [b]    [color="#c91818"]Місячна  ніч...  Вулиці...Майдани...
                     Сквери...  Закохані...  Життя...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#252994"]Нiч    над    мiстом...Затихли    поволi
Шелест    крокiв    та    шурхiт    авто.
Спочивають    величнi      тополi,
Кущ,    травину    не    топче    нiхто.

Тут  -  замрiяне    вулиць    мовчання,
Там  –  майдан    срiбнi    променi    жне.
Спокiй...Тиша...Сердець    калатання,  
Двох    сердець,    що    злилися    в    одне...

Такі  ночі  для  них,-  це  навіки,-
Таке  носять  в  душі  все  життя...
Трепет...  Стогін...  Закриті  повіки...
Щастя...  Злет...Молодіжне  буття!..

Тiльки    липи,-  поголенi    юнки,-
З  жахом    струшують    мертву    кору.
Мабуть    тi,    мирно  –  атомнi    трунки,
Їх    знайшли  –  бо    росли    на    юру...

Нiч    квiтує...До    роздумiв    кличе...
Вiчнiсть    зорями    дивиться    вниз...
Люди...Свiт...Все    таке    таємниче,
Певно,    Божого    промислу    зрiз...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671627
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Лина Лу

ПРЕКРАСНОЕ МГНОВЕНЬЕ

Вот  дерзость  -  в  стойку,  все  долги  -  к  барьеру!
Вновь  память,  в  амнезии  утонув,
К  чертям  пошлет  былые  полумеры,
Когда  дыханье  наше  на  кону.

Бросок!  Еще  один,  затем  десятый,
Страсть  обоюдна  -  быть  или  не  быть?
И  кожа,  разливая  конденсаты,
От  пламени  пытается  остыть.

Следы  уколов  и  порезы  нервов  -
Решенье  душ;  что  зло,  а  что  добро?
Слияние  вне  времени,  наверно,
Спирали  неустанный  оборот.

И  распластав,  вольет  душе  забвенье,
Весь  разум  понемногу    растеряв.
Остановись,  прекрасное  мгновенье,
Вручив    ключи    от  пряных    райских  врат.

11.06.16



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671611
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Циганова Наталія

Мысли вслух от имени Пе…

День  с  натяжкой  оскалился  новостям  бессовестным,
оседлавшим  вакансию  между  сказом  с  притчей.
А  соседка  из    –надцатой  сокрушалась  горестно,
что  супруга  по  печени  стукнул  отпуск  нынче.
Ветер  пыхнул  жасминово  над  горячим  чайником,
полным  трав  и  спокойствия.  И  какого  рОжна?...  –
на  поход  ежемесячный  (плата  коммунальникам)
кофейку  с  коньячком  бы  мне…  и  без  кофе  можно.
Заскулил  показательно  некто  в  телевизоре:
всё  идёт,  мол,  как  часики…  но  немножко  мимо.
Я  душой  данным  паспорта  форы  дам  на  мизере  –
что  мне  Ваши  этюдики  с  бурной  пантомимой?...
Я  похожа  на  искорку  у  шнура  бикфордова.
Затянула  терпение  кукиша  манерой.
Проигралась  с  платёжками  треть  от  утра  доброго  –
да  на  третью  часть  пенсии  выгуляла  веру…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671572
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016


НАДЕЖДА М.

От, чи зможу від себе втекти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs  [/youtube]

Буйні  трави  вже  скинули  роси.
Простяглася  стерня  на  полях.
Віддзвеніли    давно  гострі  коси,
На  узбіччі  проліг  битий  шлях.
.
Гірко  пахне  туман  полинами.
Але  чий  то    залишився  слід?
Зарости  ще  не  встиг  бур"янами...  .
Як  же  важко  йти  шляхом  убрід.

І  осіли  думки  тут  тривожні...
Літо  в  розпалі,  це  ж  не  зима.
Ми  з  тобою  в  цей  час  подорожні.
Більш  тепер  нас  ніщо  не  трима.

Може,  краще  піду  я  стернею?
Інший    шлях  собі  треба  знайти..
Не  тремтіти  ж    мені  тут  душею.
От,  чи  зможу  від  себе  втекти?

Вечоріє,  знов  дощ  накрапає,
Розверзлася  дорога,  слизька..
Я  дивлюся:  це  хто  там  чвалає?
Отаке  тобі,  це  ж,  мабуть,  я...





.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Лина Лу

ДАВНО ИСТОНЧАЛИ

Давно  истончали  и  вера,  и  слово,  и  память,
Остатки  белесых  туманных  видений  ушли.
Какой-то  страницы  лукавая,  хитрая  замять
Окликнула,  будто  к  присяге  зовут  короли.

Окликнула,  вредная,  дерзким  неслыханным  словом:
Вернись,  отрываясь  от  суетных  планов  и  дел,
Пока  ты  еще  все  же,  Господом  не  титулован,
Запомни,  расписан  на  небе  земной  твой  удел.

Запомни  и  книгу  на  полку  подальше  упрятав,  -
Обложка  оторвана,  не  починить  все  равно;
Быть  может,ты    властью  сегодня  почти  император,
И  скипетр,  и  мантия  Небу  поверь,  все  равно.

И  скипетр  на  время,  и  золото,  и  горностаи,
И  юности  сладкая  дрожь  обойдет  стороной.
Ты  просто  ослеп,  ненадолго  отбившись  от  стаи,
Вневременных  истин  мосты  истончали  давно.
10.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671449
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Вячеслав Рындин

Июньская ночь

[i]Тени…  Тени…  Тени…
Звёзды…  Звёзды…  Звёзды…
Тени  на  плетени
Навели  костры…  
Искры  –  самоцели,
Мощь  –  в  горячих  точках,
Сели  в  карусели,
Разнеслись  –  вдали…
Пели…  Пили…  Ели
Молодые  хлопцы,
Под  сметаной  млели
Смачны  деруны…
Хмели  (и)  сунели,
В  образе  щепотки,
Дали  представленье  
Для  большой  ухи…
Утром  прогремели
Областные  грозы…
Вышли  с  колыбели
Красны  петухи…
Зорька  –  для  артели
Как  предвестье  Божье,
Сотворит  бессмертье  
Утренней  зари…  [/i]

10.  06.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671349
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Радченко

Літній вечір за вікном (акро)

Літній  вечір  за  вікном
І  вже  зовсім-зовсім  скоро
Тихо  ніч  торкне  смичком  -
Ноти  скрипка  ллє  просторо.
І  мелодія  легка,
Й  неймовірно  ніжна-ніжна

Вічна,  звідкись  здалека,
Елегантна,  ексцентрична
Чарами  наповнить  ніч
І  в  полон  візьме  до  ранку.
Річка  тихо  потойбіч

Засина  під  колисанку.
А  мені  ти  шепотів:

"В  ніч  таку  не  спиться,  мила.
І  нехай  вже  сад  відцвів,
Коси  снігом  притрусило.
Нам  дарує  доля  знов
Оцю  ніч,  сердець  любов,
Ми  ще  молоді  немов".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671313
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Богданочка

У ніжності - твої очі

У  ніжності  -  твої  очі,
У  пристрасті  -  твої  вуста.
Коли  мені  щось  шепочеш
Надія,  мов  цвіт,  пророста.
Не  здамся,  не  здамся  я  ...  та..

Як  можу  тебе  прогнати?
Пригріти  змію  розлуки?
Як  в  марева  -  твої  шати,
У  пестощів  -  твої  руки.
Віддати  себе  на  муки?

Не  можу,  я  так  не  зможу...
Не  вб'ю  у  собі  бажання.
Всю  зброю  покірно  зложу,
В  обіймах  зника  вагання,
Обличчя  твоє  -  в  кохання.
В  кохання..........


                                                                     9.06.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671292
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016


OlgaSydoruk

Филигрань - оставить лицам…

Я  хотела  бы  назад  возвратиться!..
Недосказанное  -  пропеть!..
Филигрань  -  оставить  лицам...
И  любовью  опять  заболеть!..
Но...  она  завешена  вуалью...
На  морщинках(паутиной)  -  пыль  дорог...
Правый  скошен  каблучок  -  моралью...
Под    дождём  не  слышен  топот  ног...
Мысль  переплетается  словами...
По  спирали  поднимается  на  пядь  -  
Искра,обжигающая  длани...
Разреши:разок    -    по-це-ло-вать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671251
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Лина Лу

РАЗОРВАННЫЕ ЧЁТКИ

Стелется  дым  над  восходом,
Солнце  замучилось  тучи
Считать.
Может  проклятье  над  родом?
Стон  в  ожидании  жгучем  -
Прощать.

Бусины  нервно  терзаю  -
Мысли  в  разброс  безутешно,
Опять.
Не  удержать  и  по  краю
Рвется  на  части  надежды
Печать.

Лунные  слезы  жемчужин
Окаменев,  исчезали  
На  дне.
Ворох  печали  отгружен,
Мы  бесконечность  искали
Во  сне.

Судьбы    кольцом  замыкая
Души  венчались  навеки
Луной.
Где-то  в  преддверии  Рая
В  море  вливаются  реки
Ты  возвращаешься,  знаю...
За  мной.

[img]https://www.stihi.ru/pics/2012/08/17/2945.jpg[/img]

09.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671249
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


ТАИСИЯ

Под сильным впечатлением

Стихи  рождаются  под  сильным  впечатлением.
(Давно  стремилась  оказаться  в  сказочном  лесу.)
Коперник  это  тоже  понял  при  сожжении...
И  отец  Фёдор  мигом  возвратил  бы  колбасу...

Вот,  наконец,  сбылась  моя  заветная  мечта.
В  лесу  без  устали  мы  бродим  в  поисках  грибов...
Нас  изумляет  эта  неземная  красота.
И  дивная  поляна  в  окружении  дубов.

В  тени  под  кипарисом  сладок  сон,  как  никогда.
Быть  может  мне  приснится  удивительный  маршрут...
В  сторонке  у  костра  уже  готовится  еда...
Природа  создаёт  уют  и  радостный  приют.

Что  угодила  в  муравейник  -  право  не  беда...
Для  острых  ощущений  -  это  только  лишний  плюс.
И  то,  что  змеи  повстречались  -  это  тоже  ерунда.
А  чай  из  чебреца  -  вот  это    да!  Отличный  вкус!

Наш  скромный  урожай  -  не  портит  настроения!
Прогулка  удалась!  Под  сильным  впечатлением!

8.  06.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671175
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


НАДЕЖДА М.

Так швидко тане свічка воскова…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7RcmnGyZ2BQ[/youtube]


Так  швидко  тане  свічка  воскова,
Коли  їй  не  підтримують  горіння.
Отак  і  в  серці  тануть  почуття,
Від  подиху  малого  миготіння...
Любов  у  серці  швидко  потуха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671142
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Дід Миколай

…продав

Тобі  пишу  Надіє  наша,
Моя  Надіє  й  нас  усіх.
Кипить  у  грудях  повна  чаша…
Не  буду  брать  на  душу  гріх.

Коли  ще  тліло  з  кабінетів,
Бомонд    у  тряпочку  зітхав.
З  Майдану  вперше  із  поетів,
За  тебе  Надю  я  писав.

Невже  ти    дочко  засиділась…
Давно  у  нас  вже  все  не  так.
Чи  може  в  гратах  там  змаліла…
Не  Провідник  Ярош  –  чужак.

Ще  вип’ють    виплодки  із  чаші,
Шакали  з  виводка  кормиг.
Це  їх  печать…  герої  наші,  
Карплюк,  Музичко  і  Лісник.

Отож  не  зможу  я  змовчати,
Адже  ніколи  не  мовчав.
Я  правду  змушений  сказати,
Що    ж.д…  Україну  продав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671101
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Радченко

Я скучаю

Я  по  тебе  вдруг  скучаю,
Только  признаться  боюсь
И  вечерами  листаю
Книгу  с  названием  "Грусть".
Авторы:  сны,  мои  грёзы,
Память  и  боль,  и  мечты.
Только  улыбку,  не  слёзы,
Чувство  хмельной  пустоты
Чтенье  во  мне  вызывает.
Нежную,  лёгкую  грусть.
Просто  всегда  так  бывает:
Дней  убегающих  груз,
Словно  бы  прессом  по  чувствам  -
Камни  останутся,  пыль,
Но  между  ними  пробьются
Чувств  и  цветы,  и  ковыль.
Будет  всё  нежным,  неярким,
Тихим,  без  всплеска  в  душе.
Пылью  покрыты  помарки...
Светлое  чувств  купаже
Не  опьянит  уже  больше,
Голову  мне  не  вскружит.
Вновь  я  скучаю  о  прошлом  -
В  книге  закладка  лежит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545375
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 08.06.2016


Радченко

Соловейко

В  кущах  бузку  прижився  соловейко,
В  час  сутінок  розпочинається  концерт.
Він  арію  співа,  аж,  серце  тенька,
Бо  справжній  майстер  й  почуттів  людських  експерт.


Звучать  веселі  і  дзвінкі  рулади,
А  потім  змінюються  сміхом  і  плачем.
І  слухають  їх  заворожено  левади,
І  повний  місяць  ходить  манівцем.


То  затихає  тьохкання,  то  знову
Рве  тишу  навпіл,  розлива  безмежний  щем.
Я  відчуваю  гаму  незнайому
Незвичних  почуттів,  що  пахнуть  чебрецем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665204
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 08.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2016


Дід Миколай

У Божому лоні заквітчаний рай

                                               Приспів:
Я  люблю  твої  доли,  річок  водограй,
Тепле  літечко  в  горах,  веснянок  розмай.
Пісню  жайвора  в  полі,  сонати  з  небес
і  лілеї  чарівні  у  заводі  плес,
А  у  Божому  лоні  заквітчаний  рай...
Україно  моя,  ти  країна  чудес!

Щебетав  потічок  розмаїттям  октав…
В  рідну  гавань  свою  по  стежині  ступав.
Легкокрило,  як  вітер  летів  у  село,
Боже,  стільки  ж  води  із  тих  пір  прибуло,
А  без  мене    її  скільки  ж  в  даль  віднесло  ?      

                                   Приспів:

Бурні  ріки  спиняв,  колупав  там  скалу,
Відірвався  колись  в  чужину  зопалу.
Молодий  тоді  був,  а  тепер  у  літах,
Налітався  лелека    по  дальніх  світах,  
Прилетів  назавжди  вже  із  вирію  птах.  

                                     Приспів:
Я  люблю  твої  доли,  річок  водограй,
Тепле  літечко  в  горах,  веснянок  розмай.
Пісню  жайвора  в  полі,  сонати  з  небес,
І  лілеї  чарівні  у  заводі  плес,
А  у  Божому  лоні  заквітчаний  рай,
Україно  моя,  ти  країна  чудес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652612
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 08.06.2016


Лю

Недуг

Я  сам  на  сам  із  недугом  своїм,
І  бій  веду  я  з  ним  не  з  легких,
Заволодів  він  спокоєм  моїм,
Та  хочу  я  щоби  цей  недуг  щезнув.  

Неначе  із  нівідки  він  прийшов,
Як  побороти  ворога  не  знаю,
І  як  дорогу  він  сюди  знайшов?!
Та  впевнена,  що  я  його  здолаю.

Зберу  всі  сили  в  свій  малий  кулак,
В  молитві  щирій  душу  заспокою,
Стрімкий  я  недугу  завдам  удар,  
Свое  здоров'я  легко  відвоюю.  
       
                                                               Лю...
 
                                                           P.S.  Просто  вірш  до  картинки  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670996
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Радченко

Твоя кава

Я  розлуку  на  смак  пам'ятаю  -
Гіркувато-солоний,  до  сліз.
Запах  теж  її  не  забуваю  -
Він  зі  мною,  прилипливий,  скрізь.

Відкараскатись  хочу  та  марно  -
В  той  же  час  забуття  ще  боюсь.
Може,  це  і  не  дуже  то  й  гарно  -
А  в  житті,  як  без  них  обійдусь?

Каву  п'ю...  Пам'ятаєш  кав'ярню,
Де  зустрілися  ми  в  перший  раз?
Усміхався  лукаво  нам  бармен,
Розглядаючи  потайки  нас.

Йду  по  парку...Ось  тут  три  троянди
Біло-жовті  для  мене  зірвав
І  сухі  пелюстки  в  фоліанті
Моїх  спогадів  ти  заховав.

Все  минуло...Але  кожний  ранок
Ритуал  свій  повторюю  я:
Ставлю  пару  на  стіл  філіжанок  -
Знов  чека  тебе  кава  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671067
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Квітка Надії

Коли боляче - болить

"Як  не  старайся,  коли  боляче  -  болить."  
(Х.  Муракамі)  
"Людино,  заплач,  коли  тобі  дуже  важко:  сльози  —  це  твоя  незамаскована  людяність.  А  людяність  —  це  Всесвітній  Бог!"  І.Миколайчук

Отак  й  живу  собі  своїм  живим  життям  -  
Із  вдячністю  за  мить.  За  всі  щасливі  миті.  
І  не  тривожу  думку  зайвим  сум’яттям,  
Бо  вірю:  всі  шляхи  іще  мені  відкриті.  

Але  сьогодні,  мабуть,  звичний  собі  день,  
А  на  десерт  –  самоаналіз,  музика  і  вечір.  
Згорілий  день  моїх  згорьованих  натхнень,  
СтосИ  паперу.  Вірші.  Місяць.  Пляшка  порожнечі.  

"Терпи,  терпи,  терпець  тебе  шліфує",  –  каже  тато.  
Колись  все,  певно,  зміниться,  а  може  –  вже  й  за  мить?  
Мені  ж  тебе  ніколи  не  буває  забагато,  
Як  не  старайся,  коли  боляче  –  воно  ж  болить…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435318
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 08.06.2016


Владимир Зозуля

Немея…

Жизнь  стала  ни  белой,  ни  черной,
Утратив  объём  и  рельеф
Всё  стало  неслышным,  нечетким
Дурной  тишиной  онемев…

Желанья  писать,  не  имея,
Тебя  наполняет  тоска…
Немеет,  немеет,  немеет
Холодною  болью  рука…

Уже  её  пальцы  не  чертят
Словесный  узор  колдовства.
И,  где-то  на  уровне  смерти,
Забыты  земные  слова…

………

Поэт,    преклони  же  колени
В  немой  необычной  мольбе.
Пусть,  выйдя  неслышно  из  тени,
Твой  ангел  поможет  тебе...
Клинок  полоснёт  без  замаха
И  в  пене,  как  розовый  дым,  
Волна  закипевшего  праха
Проклятия  смоет  следы.
Потоком  солёным  прогорклым
В  той  раны  широкий  просвет
Хрипи  перерезанным  горлом,
Кричи,  онемевший  поэт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665625
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 08.06.2016


Владимир Зозуля

Мировраньё

…Жизнь,  как  подделка  из  Китая…
Она  врёт  в  профиль,  лжёт  в  анфас…

И  ничего  не  упреждая,
Минздрав  предупреждает  вас  –
Жизнь  врёт!
Но  долго  врать  не  сможет…
И  уверяю  вас  –  поверьте,
Когда-то,  раньше  или  позже,
Она  вам  скажет  правду  –  смерти.
…………
Чего  хотеть?..  Какого  хрена?
Когда  понятно  наперёд,
Что  в  жизни-то  по  сути  бренной
Всё  изменяется  и  врёт…
Земная  жизнь…  в  тебя  поверь  я,
Наверно  бы,    сошел  с  ума…
Но,  мера  лжи  и  лицемерья,
Ты,  веришь  ли,  себе  сама?..

Всё  в  этом  подлом  мире  враки!
Здесь,  даже,  (кто  б  подумать  мог!)
Врут  указательные  знаки
На  перекрестиях  дорог.
Куда  идти?  Какого  чёрта?
Когда  вокруг,  и  там  и  тут,  
На  выбор  ложь,  любого  сорта,
Когда  глаза  любимых  врут…
Не  злонамеренно…  а  грустно,
Из  зазеркальности  глазной,
Врут  –  угасаниями  чувства…
Его  осенней  желтизной…
Врут  с  безнадежностью  надежды.
Врут  с  истомлением  истом.
Врут,  как  другие  врали  прежде,
И  так,  как  будут  врать  потом.
И  это,  жизни  -  мировра́нье,
Сведёт,  прожитое,  на  нет,
К  иллюзии  воспоминанья,  
К  слепому  фото  на  стене,
Где  врёт  безвременьем  мгновенье,
Рождая  внутренний  протест,
Врёт,  силой  неприкосновенья,
Остывших  глаз  застывший  жест…
…………..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671040
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


НАДЕЖДА М.

Ти скажи таке слово…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc  [/youtube]



Ти  скажи  таке  слово,
Щоб  мурашки  по  тілу.
Ніби,  цвіт  веснянковий.
І  літати  хотіла.

Щоб  повірила  в  щастя,
Що  дістати  рукою.
Ти  знайди,  якщо  вдасться,
Несумісне  з  журбою..

Повноводне,  як  річка,
Де  нема  берегів.
І  світило,  як  свічка,
Щоб  вогонь  вічно  грів.

А  коли  я  захочу
Розлучитись  з  тобою,
Ти  зігрій  холоднечу...
Почуття  я  удвою.

Прив"яжи  мене  словом,
Зумій  з  долею  битись.
Щоб  від  грубого  слова
Не  вдалось  розлучитись...

Хай  цвіте  ніжним  цвітом,
Надихає  на  щастя,
Ти  знайди  слово  -  світло..
Може,  все  ще  удасться....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670988
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Циганова Наталія

Она и Он…

Горчит  слезой  июнь  по  старой  крыше,
униженной  аляпистым  крыльцом.
Здесь  раньше  жил  твой  смех…  и  Тот,  кто  свыше.
И  мальчуган  с  улыбчивым  лицом
пулял  по  нам  наточенные  стрелы,
когда  вступал  валторнами  рассвет.
Всё  «до»  –  каких-то  парочка  пробелов.
Всё  «после»  –  незаконченный  куплет.
Твои  дожди  гуляли  в  ре–миноре.
Дымил  по  кружкам  чай.  Фонил  жасмин.
Мечты  без  штор.  Гитары  переборы.
И  горизонт  –  из  равных  половин.
Волнисто  чёрно–белые  мотивы  –
Она  и  Он…

По  вывеске  «Бистро»
сегодня  вне  тональности  дождило,
по  нам  смывая  память  на  крыльцо…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671010
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Радченко

Я б за тобой

Я  б  за  тобой  на  край  света...
Только  не  знаю,  а  смог  бы
Ты  на  край  света  пойти.
Запахи  нашего  лета
Помнишь?  И  нас,  босоногих,  -
Тропку  пытались  найти.

Словно  дойдя  на  край  света,
Взявшись  за  руки,  как  дети,
Мы  окунулись  в  закат...
Знаешь,  а  нашего  лета
Снятся  мгновения  эти
Мне  ночь  за  ночью  подряд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670869
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Лю

Тайна


Ты  моя  тайна  за  семью  замками,  
Моя  отрада,  ты  мой  сладкий  грех.
С  тобой  дышу  укрывшись  небесами,  
И  в  неизведанном  беру  запрет.

Краду  тебя  и  жадно  наслаждаюсь,  
Где  с  губ  твоих  срываю  сладкий  стон,  
Когда  с  тобой  я  в  омут  погружаюсь,  
Там  наше  сердце  бьется  в  унисон.

Тону  в  тебе,  ведь  сладкими  губами,  
Целуешь  душу  обнаженную  мою,
Ты  обнимаешь  страстными  руками,  
И  я  теряю  бдительность  свою.

Ты  моя  тайна  за  семью  замками,  
Мой  сладкий  грех  и  горькое  вино,  
Хоть  пью  тебя  я  жадными  глотками,  
Но  мне  испить  тебя  до  дна  не  суждено.
 
Лю…
07.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670813
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Лина Ланская

КОЛИ ДОСТИГНУТЬ ЯБЛУКА, ПРИЙДИ

Коли  достигнуть  яблука,  прийди.
Не  бійся,  я  -  не  славнозвісна  Єва,  -
Тобі,  і  до  ворожки  не  ходи,
Самі  до  ніг  нахиляться  дерева.

Цвіли  ті  яблуні,  як  і  любов,
Весільні  перегукувались  дзвони;
Тоді  ще  ми  не  наламали  дров
І  не  звели  з  образи  перепони.

Скотилась  щемом  голосна  луна,
Не  затихала,  стрімко  і  безладно,
Бо  не  родила  хліб  земля  пісна  -
Глумлива  доля  мстилася  нещадно.

Навколішках  до  неба  день  і  ніч
Зверталась  у  думках  і  у  молитві:
Чи  варте  те  моє  кохання  свіч,
Чи  нічия  судилася  у  битві?

Мовчало  небо,  сипало  зірки
Комусь,  не  нам,  а  нам  -  сніги  на  скроні.
Від  бубликів    смачних  лишень  дірки
І  з  Мінотавром  лабіринт  в  долоні.

Якщо  твій  сад  зів"яне  без  дощу,
Сльозами  зійде  тиша  полуднева,  -
Прийди,  я  й  груші  на  вербі  зрощу,
Самі  до  ніг  нахиляться  дерева.
07.06


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670858
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Радченко

Щастя

Щастя  має  всілякі  відтінки,
Та  не  всі  нам  побачить  дано.
Ми  радієм  яскравим  краплинкам,
Сумно  нам,  як  тьмяніє  воно.
Ми  до  щастя  звикаємо  швидко,  
Ніби  вічне  його  джерело.
Забуваєм  -  обірветься  нитка
І  залишиться  щастя  в  "було".
Розповзеться  липкий  сум  навколо,
В  темний  колір  фарбуючи  все.
Й  раптом  зімкнеться  відчаю  коло
І  ніхто,  і  ніяк  не  спасе.
Та  не  знаємо  ми  -  наше  щастя
Вірить  в  нас  і  чекає,  коли
Ми  оговтаємось  і  нам  вдасться
З  кола  відчаю  геть  утекти.
І  до  щастя  знов  звикнути  швидко,
І  яскравим  краплинкам  радіть.
Й  не  забути  -  обірветься  нитка
Й  коло  відчаю  зімкнеться  вмить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670832
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


s o v a

Пошепки… не про дощ

Слова  знову  зайві
У  зорях  забутих,
Лоскоче  світанок
За  подихом  снів.
І  реверсом  пам'ять  
Парфуми  і  рута,
За  ритмами  тане
Вагонний  приспів.

Мелодія  подиву
Сонця  з-за  хмар,
Пробач,  що  турбую,
Отак  безпорадно.
Аж  раптом,  невчасно,
Одна  із  примар...
Читатиме  дні
не  навмисно  і  складно.

А  далі  пошепки
Гортаються  рядки
Таких  порожніх
Рим  і  не  почутих  
Серед  людей  у  прошарку
Води  і  парасоль
У  натовпі  присутніх

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670732
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016


НАДЕЖДА М.

А я не можу з цим змиритись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=srEmf6I7Dqw  


[/youtube]  

Літа  по  хаті  запах  липи.
І  я  не  сплю  уже  давно.
І  монотонні  чую  скрипи
Гілок,  що  дивляться  в  вікно.

То  старий  кущ  -  оздоба  саду.
Недавно  радість  дарував.
Та  я  відчула  в  нім  досаду,
Бо  цвіт  його  уже  опав.

А  вітер  пахощі  все  носить.
(І  всіх  дурманить  липи  цвіт),
То  між  дротами  заголосить,
То  перейде  на  дикий  сміх.

То  доторкнеться  ніжно  штори-
Задиха  ніжне  полотно.
І  оживуть  на  них  узори,
Як  квіти  кинуті  в  вікно.

А  то  пахне  мені  в  обличчя,
Розкида  пасми  моїх  кіс...
А  я  не  можу  з  цим  змириться,
Що    радість  цю  не  ти  приніс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670656
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Макієвська

Кохання- отруйний хміль

[img]http://my-love.su/data/imagegallery/bc7e474e-409a-1a95-dc11-fa19831bf964/13c5b58c-6291-61c4-b417-5f586c98e77f.gif[/img]
Ти  знову  з"явився  на  дорозі  мого  життя,
Такий  поважний  і  крутий...повз  роки,
Я  гадала,  що  у  нас  все  в  минулому,  
Що  поставлені  всі  крапки...
Що  ми  не  друзі,  що  ми  чужі,  що  ми  вороги
І  нема  вороття,  почуттям?
Та  по  судинам  розлився  гІркий,  отруйний  хмІль,
Твого  зрадливого  кохання...і    біль
Ринув  з  серця  ,    з  душі...Не  зупинити  вже  потік,
Стриманих,  багато  років,  солоних  сліз,
Що  охопили  тіло,  роз"ятрили,  роками,  загояні  рани...
А  я  так  любила  ....Я  так  тебе  кохала...

Ти,  такий,  як  і  був...Знову  плетеш  оманливу  павутину,
Розпалюєш  пристрасть...А  я  давно  живу  в  самотині,
Мов  монахиня...Ні  поцілунків,  ні  побачень...
В  мене  було  вже  шалене  кохання...Пробач,  серце  плаче...
Мабуть  не  пробачило,  якщо  спомини  нахлинули  ...І  біль  ятрить...
І  душа,  мов  птаха,  безкр́ила,  не  злІтає,  бо  минуле  болить.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670599
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Лина Ланская

КАРТКОВИЙ ДІМ

Мої  розтерзані  у  розпачі  думки
Прийшли,  нарешті,  щоб  тебе  впізнати
І  визволити  з  темної  кімнати.
Душі  натхненній  -  мить  -  незлічені  роки.

Логін,  новий  пароль,  -  клавіатури  стук,
Он  за  вікном  хмарки  цілують  небо...
Комусь  до  ніг  впаде  рунічне  Гебо,
А  десь  самотність  випромінює    в  клобук.

Повзе  змією  нескінченне  сум"яття
І  точить  камінь  по  краплині  тихо.
Вирує  кров,  рве  перепони  вихор
Картковий  дім,  повір,  не  краще  укриття.


Гебо  -  магнетична  руна,що  означає  БОЖЕСТВЕННИЙ  ДАР,єдність  протилежностей,партнерства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670548
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Циганова Наталія

Розрахунок тепер…

Розрахунок  тепер,  допоки    маємо.
Нам  ділили  на  двох  -  одною  мірою.
Здичавіло  слова  розбіглись  зграями
в  розсипну...  врізнобіч  від  точки  «вірую».
Розрахунок  тепер,  допоки  вітряно...
відшкодований  шанс  кидати  докори:
ще  кохання  тому  –  висіло  випраним
в  прогнозованім  дні  знаме́но  спокою.
Розрахунок  тепер,  щоб  було  соромно
за  останню…  за  ту,  що  покотилася…
…від  якої  вустам  нестерпно  солоно,
що  помилку  тому  –  ми  помилилися…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670535
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Шип Сергей

Мелькают памяти фрагменты…

Мелькают  памяти  фрагменты,
Всплывают  лица,  имена.
Побед  и  бед  моих  моменты…
Вся  жизнь  моя  –  моя  война.

Мне  не  дано  обресть  покоя,
Саднят  раскаянье  и  боль.
Живу  изгоем,  то  ль  героем…
Вся  жизнь  моя  –  моя  любовь.

Шипом  колючим  беспощадно
Засела  в  сердце  красота.
Пока  не  понят,  ну  и  ладно!..
Вся  жизнь  моя  –  моя  мечта.

Июль  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670507
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016


НАДЕЖДА М.

Та все в думках своїх гублюся…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eFAhYf44pW8[/youtube]



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EufHXV-I-7I[/youtube]


Ритмічно  стукає  будильник,
Кидає  лампа  блідий  світ.
Мете  надворі  листя  двірник.
Це  новий  день  родивсь  на  світ.

Та  ще    дрімає  все  навколо.
Ніщо  ніде  не  шелесне.
Рум"яне  сонце  сходить  кволо,
То  раптом  полум"ям  сипне.

І  зашаріються  враз  хмари,
Немов  рум"янець  на  щоках.
І  побредуть,немов  отари,
По  їм  знайомим  лиш  шляхах.

Із  здивуванням  я  дивлюся,
На  вічний  цей  коловорот.
Та  все  в  думках  своїх  гублюся:
Чому  ж  життя    безповорот?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670402
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Лина Ланская

СТОРЧ ГОЛОВОЮ

Я  поспішила  уникнути  втрати.
Наче  дівча,  необачно-грайливо,
Сонячний  зайчик  пробрався  за  грати.
Котиться,  зблискує  ніжно  й  мінливо,

Бавиться  лоскітно,  не  передати
Те  почуття,  що  бринить  полохливо,  -
Щось  невловиме  спішить  розцвітати...
Тільки  насунула  хмара,  дражливо

Стріли  вогненні  зібралась  метати,  
Загуркотіла  в  зневазі  глумливо.
Я  поспішила  себе  покарати  -
Винесла  вирок  і  -  в  сльози,  квапливо.

Не  помічаючи,  просто  з-під  варти,
Як  не  тримали  мене  співчутливо,
Зопалу,  я  поспішила  до  страти.
Сторч  головою,  пролийся  вже,  зливо.
05.06.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670364
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


ТАИСИЯ

ПЛОВЕЦ

(стих  по  заказу)

Пока  что  холодное  Чёрное  море...
Не  видно  отважных  на  море  героев.
Обычно  они  заплывают  далёко,
Покуда  за  ними  следит  моё  око.

Но  вот  вдруг  ныряет  отважный  пловец...
И  вдаль  устремляется  -  вот  молодец!
Вниманье  всеобщее  он  привлекает.
Плывёт  так  стремительно:  стиль  -  баттерфляем.

Друзья  из  Америки  тренера  ждут.
Весь  берег  ликует:  герою  -  салют!
Команда  спортсменов    его  поздравляет...
Скорей  полотенцем  его  обтирает...

Друзья  совершают  заплыв  ежедневно.
Их  вид  вызывает  завидную  ревность.
Они  привлекают  всеобщий  восторг...
А  девушки...  скромно  потупили  взор...

31.  05.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670442
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Владимир Зозуля

Знаки пустоты

Словно  зорька  ранняя  алая,
Сквозь  туман  над  тёплой  рекой,
Проплыла  любовь  и  растаяла…
Стала  ты  далекой  такой…
Что  ж  ты  так  со  мной,  моя  милая?
Почему,  никак  не  пойму,
Не  целуешь  больше,  не  милуешь,
Не  зовешь  меня,  почему?..
Ты,  теперь,  всё  мимо  да  около,
От  меня  вдали  день-деньской.  
Ты  давно  уже  мои  локоны
Не  ласкаешь  нежной  рукой.
Потому,  вот  так  -  не  ко  времени,
Стал  осенним  я  и  седым.
И  на  сердце  там,  как  на  темени,
Проявился  знак  пустоты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667790
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 05.06.2016


Потусторонний

Стоял туман.

Стоял  туман.  Густой  и  непослушный.
Промозглый  сумрак  с  запахом  беды.
А  серость  утра  вяло  и  бездушно
Стирала  с  неба  звёздные  следы.

Лист  жёлтый  таял  в  дымке  поднебесной,
Как  след  от  солнца  в  памяти  моей.
Но,  знаешь,  осень  вечно  будет  честной:
Без  обещаний  вздорных  и  затей.

А  что  теперь,  -  отсрочка  за  отсрочкой.
Неведенье  прогоркло,  как  полынь.
Кому-то  время  -  вечность  по  кусочкам.
Кому-то  вечность  –  миг  всего  один.

Первоисточник  здесь:
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670310
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Марічка9

* * * (Сумбурне)

Стояв  туман.  Густий  і  непорушний.
Холодна  сирість  лізла  у  дірки.
А  сірий  ранок  мляво  і  бездушно
Збирав  по  небі  вигаслі  зірки.

Зжовтіле  листя  де-не-де  шелесне,
Мов  слід  від  сонця  в  пам'яті  моїй.
Та,  знаєш,  осінь  завжди  була  чесна:
Без  обіцянок  марних  і  надій.

А  що  тепер,  -  чекання  за  чеканням.
Невідання  загіркло,  як  полин.
У  когось  часу  -  вічність  не  остання,
У  когось  вічність  -  декілька  хвилин...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 05.06.2016


Салтан Николай

Мовчання

[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима  за  вікном.  Холод  сковує  руки.
Ні  кроку  ступити  назад  чи  вперед
І  не  вберегтись  від  печалі  розлуки,
Хай  навіть  любов  загорнути  у  плед.

І  не  відігріти,  і  не  розтопити
Їх  душі  сталеві,  холодні,  мов  лід.
І  не  відшукати  в  таємних  молитвах
Тієї  любові  згасаючий  слід.

Пройшли  почуття.  Все  розтало  в  тумані:
І  очі,  і  руки  й  веснянки  її.
Розсіялись  ночі  напрочуд  духмяні
Окрилені  співом  в  саду  солов’їв.

Але  все  одно  щось  тримає  на  грані,
Бо  щастя  не  ллється  у  них  через  край,
Не  світяться  очі,  колись  полум’яні,
І  навіть  не  сниться  омріяний  рай.

Розірвані  навпіл  безжальним  мовчанням,
Фальшиво  кульгають  обірвані  дні.
І  може,  зібравши  вже  сили  останні,
Всю  правду  відкриють  собі  в  глибині:

Години  пливуть.  Розчиняється  вічність.
А  часу  все  менше  у  їхнім  житті,
І  може  у  тому  банальна    трагічність:
Безтямно  кохають,  але  в  самоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 04.06.2016


Ніна Незламна

В полі

Мама  ранньою  весною
Сина  взяла  із  собою
Йшла  у  поле  працювати
Буряків  рядки  сапати.
На  траві  килим  лежав
Син,ще  трішечки  поспав  .
Уже  проснувся,кличе
-Іди  до  мене  швидше-.
Сонечко  вже  височенько
Давай  снідати  скоренько
Мама  знову  на  рядочку,
А  син  грався  на  горбочку.
Взяв  відеречко,лопатку
Почав  будувати  хатку.
Вже  ямку  добру  вирив  він,
В  ній  хутко  хтось  зашарудів.
Став  його  він  засипати...
Той  же,  хоче  вилізати....
Кричить  мамі,-Бачиш...Удав  -
І  швидко  в  руки  його  взяв.
Син  здивувався,тішиться
Той  в  долоні  шевелиться.
Мама  дивиться,всміхнулась
Ніжно  сина  пригорнула.
-Це  ж  синочку,  черв’  ячок
Дуже  любить  бурячок  -.
Він  черв’яка    відпустив
Мабуть  його  пожалів.
Каже,  хай  собі  повзе,
Бурячків  багато  ж  є!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670171
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Владимир Зозуля

О родине

Сегодня  мне  вспомнилась  родина…
Далёкая…  родом  из  прошлого…
Пусть  скажут,  что  сердце  юродиво,
Но  помнится  только  хорошее.
Такое  земное…  житейское…
Такое  святое…  нетленное…
Простое,  надёжно-советское,
Военное…  послевоенное…
Наш  город  отстроенный  заново
Усильями  общими  братскими.
И  праздник  народный  тюльпановый.
Улыбки  его  первомайские…

Смотрю  в  позабытое  где-то  там…
И,  кажется,  вот  оно…  вот  оно…

Теперь  это  всё  уже  предано.
Теперь  это  всё  уже  продано…

 Любимые  майские  праздники…
Теперь  уже  нечего  праздновать…

Тюльпанчики…  желтый  и  красненький…
Такие  похожие…  разные…

Да…  очень  и  очень  похожие…
И…  разные…  разные…  вроде  бы…
Как  две  мои  жизни…  что  прожиты  
В  разделенной  надвое  родине…

Её  –  широко-многоликую,
Назло  чьим-то  узким  стараниям,
Я  помню  исконно-великою
И  неразделенно-бескрайнею.  
Такой,  что  еще  не  насилуют,
Не  мерят  купюрою  сотенной.
А  нежной,  заботливой,  милою,
Зовущею  матерью  родиной.
Люблю  её!  Белую,  красную.
Люблю  украинскую,  русскую.
Её,  одинаково-разную,
Люблю,  как  умею…  как  чувствую.
Люблю,  тем  юнцом  легкомысленным,
Что  небо  встречал  обещанием,
И  старцем  –  земно  и  осмысленно,
Уже  уходя…  на  прощание.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670189
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Надія Башинська

Я Й ДОСІ БАЧУ НАШУ РІДНУ ПРИП'ЯТЬ…

Нам  білим  цвітом  вишня  устеляла
дорогу,  що  в  майбутнє  нас  вела.
Гірку  сльозу  там  Прип'ять  утирала.
Бо  залишалася  в  минулому  одна.

             У  тій  сльозі  ні  стогону,  ні  крику.
             Гула  земля  -  нечутно  спопеляв
             її    вогонь  той  лютий-лютий,  дикий.
             А  білий  цвіт  дорогу  нам  встеляв.

Цвіла  весна...  мов  Прип'ять-наречена
зібралася  нарешті  до  вінця.
Вона  ж  за  нами  закривала  двері.
Проте  відкритими  залишила  серця.

             Яка  ж  гірка  її    сльоза  й  нестерпний
             Той  біль  в  очах,  нечутний  серця  крик.
             Так  назавжди  нас  Прип'ять  проводжала,
             Прийнявши  на  себе  наш  тяжкий  гріх.
             
Цвіте  весна,  як  і  тоді,  так  гарно.
І  хоч  минуло  вже  багато  літ.
Я  й  досі    бачу  нашу  рідну  Прип'ять,
що  розсипає  нам  під  ноги  цвіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670050
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Надія Башинська

ДЕРЕВО ЖИТТЯ

Дерево  життя  віти  розпустило.
Дерево  життя  пишно  розцвіло.
І  моєї  долі  в'ється  тут  стежина.
В  ній  усе,  що  є  ,  і  що  давно  було.

             Ой  шуми,  шуми,  і  міцній  в  корінні.
             Віти  до  небес  нові  розпускай.
             Ой  цвіти,  цвіти,  щедрим  будь  в  насінні.
             Сили  дасть  тобі  земля,  де  рідний  край!

Дерево  життя...    В  нім  є  мама  й  тато.
Дідусів,  бабусь  ласка  розцвіта.
Тут  братів  моїх  є  і  сестер  багато.
І  моя  ясна  дорога  в  майбуття.

             Ой  шуми,  шуми,  і  міцній  в  корінні.
             Віти  до  небес  нові  розпускай.
             Ой  цвіти,  цвіти,  щедрим  будь  в  насінні.
             Сили  дасть  тобі  земля,  де  рідний  край!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670056
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Дід Миколай

Украйна моя

Вкраїно  моя  чорноброва,
Яскрава  перлино  в  зірках.
Віками  моя  загадкова,
Лежить  твоя  слава  в  віках.

Сопілка  моя  калинова,
Волошко  у  синіх  очах.
Ти  спів  солов’їний  в  дібровах,
Джерельна  вода  у  річках.

Як  зіронька  ночами  ясна,
Волошки  і    маки  в  житах.
Ти  пісня  моя  колискова,
Як  мамина  клать  на  вустах.

Роса  світанкова  ранкова,
Ти  долі  широка  ріка.
Моя    непрочитана  мова,
Матуся  її  золота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670117
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Лина Лу

ДАЛЕКА ЗІРКА

Крається  серце...хіба  ж  ти  не  знала
Скороминучі    і  зливи,  і  спека?
Зірку  побачила  та  не  дістала,  -
Сяє  журливо  сумна  і  далека.

Сяє  в  сузір"ї  прекрасно-сліпуча,
Тільки    та  велич  холодна,  не  гріє.
Доля  чужа,  як  біда  неминуча,
Стиха  торкнеться  і  вітром  розвіє

Скалки  дзеркальні  барвисто-грайливі.
Зайчиком  сонячним  зранку  розбудять,
Заметушаться  думки  полохливі
І  запече,  заколотиться  в  грудях.

Крається  серце,  завмерло  безсоння
Перлами  краплі  скотились  солоні.
Зірка  блискітками  із  підвіконня
Контуром  ламаним  -  просто  в  долоні.
03.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670098
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


s o v a

нерівності каліграфії

там,  на  дахах,  де  стукав  дощ,
де  заховались  щойно  зорі,
в  акордах  струнних  серед  площ,
хтось  посміхався  щиро  поряд

червневі  подихи  з-за  хмар
картинних  ранків  оберемком
за  горизонтом  його  чар,
натхнень  насипаних  у  жменьках

і  десь  нестримані  вогні,
і  подорожні  серед  ранку,
ми  опинились  серед  снів,
картато  виведених  в  рамки

там,  де  сьогодні  падав  дощ,
десь  серед  вулиць  і  світанків,
коли  шукали  спрагло  щось,
хтось  посміхався  тихо  зранку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670062
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Циганова Наталія

В щербатій долі…

Червивих  яблук  –  покрай  в  щербатій  долі.
Від  подаяння  –  збирати  хисту  рештки.
За  Незалежність  –  на  вказівних    мозолі.
До  вишиванки  –  могли  взувати  мешти*.
Співали  дітям  –  прокинулись  в  неволі.
На  цілий  обрій  –  ані  хоча  би  стежки...
Були  долини…  тепер  –  самі  юдолі.
Авжеж,  Ти  –  поруч…  
                     …але  спитаю:  «Де  ж  Ти?..»





*    -  мешт,  мн.,  діал.  Легкі  татарські  черевики.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668404
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 03.06.2016


Дід Миколай

Чорне море синє море

Втомилось,  спить  ранкове  море,
Сріблясті  хвильки  де  –  не  –  де.
За  обрій  в  вдалі  неозорі,
Всевишній  дольками  кладе.

На  серці  легко  так  і  тепло…
Десь  там  на  рейді  кораблі.
Неначе  привиди  далекі,
Зеніт  сторожать  угорі.

Казкову  даль  за  горизонти,
Несе  на  крилах  вітерець.
І  раптом  вивільги  з  акордом…
Оркестр  ушпарив  із  небес.

У  груди  дихає  блаженство,
Несе  мелодію  у  вись.
Чарівні  дивні  передзвони,
Над  морем  бризом  пронеслись.

Довкруж  мелодії  й  контрасти,
Малює  пензлем  круговид.
Злетіти  хочеться  й  упасти,
По  краплях  спити  чудо  –  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669924
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016


НАДЕЖДА М.

Не звільняйте серце від людини…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oj_gr3KBmNQ  [/youtube]
 
 


Я  сумую  за  тим,  чого  в  мене  немає.
І  вірю,  що  в  інших  йому  погано.
--------------------------------------

Не  звільняйте  серце  від  людини,
Що  колись  частинкою  була
Вашого  життя,  що,  як  зернина,
В  вашім  серці  ніжно  проросла.

І  не  рвіть  росток  цей  із  корінням,
Не  стирайте  всі  її  сліди,
Бо  колись  прийде  оте  прозріння,
Що  помилку  допустили    ви.

І  впадуть    тоді  на  серце  сльози,
І  від  їх  страждань  і  гіркоти,
Пройде  час  і  збудуться  прогнози,
Бо  це  так  зробили  саме  ви.

Не  пускайте  в  серце,  хто  зусилля,
Не  приклав,  щоб    подолати    шлях,
Бо  не  зійде  швидко  нове  зілля.
Буде,  як  іржавий  в  серці  цвях...

Що  жаліть    за  тим,  що  загубили.
А  назад  дороги  вже  нема.
Почуття  оті  вже  скам"яніли...
Згадуйте  тепер  лиш  крадькома...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670022
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Олекса Удайко

ЧАСОСЛОВ

 [youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]                                        
[i][b][color="#084e80"]Мені  дав  Бог  творити  мемуари...  
То  –  спогади  мої…  про  се,  про  те.
Хоч  не  нажив  збережень,  авуарів,
Та  в  вічі  сніговій  уже  мете…

Вже  в  шибу  мокро  барабанить  осінь,
Зриває  вітер  одинокий  лист…
А  серце  жаско  так  благає,  просить:
Хоч  подумки  у  долю  повернись!..

Бо  там  було  і  затишно,  і  класно:
Буяла  пристрасть  і  бевзіла  млость  -  
Котилось  колесо  рожевим  часом,
Де  долі  тій  крутитись  довелось.

Була  суєтність,  та  були  й  напої,
Від  хмелю  в  щасті  шаленіла  п’янь…
Та  не  впилися  милістю  такою
Уярмлені  жагою  Інь  і  Янь.

Мені  дав  Бог  дожити  свого  віку
Без  хворості,  нестатків  і  страждань,
Дісталося  усе  ж  й  такого  квіту  –                    
Не  без  сльоти,  
                                               ганьби,  
                                                                         розчарувань…

То  ж  хочеться  тепер  лазурі  неба,
Міцного  миру  –  зовні  і  в  собі…
Почну,  напевно,  це  робити  з  себе,
Заки́  не  впав  в  розгнузданій  гульбі.

                                           _________
…Мені  дав  Бог  все  те,  чого  й  не  вартий,
Йому  ж  я  шлю  од  щирости  любов,  
В  житті  своєму  ставлю  я  на  карту
Здоровий  глузд!..  
                                                     Й  хронічний  часослов…[/color][/b]

03.06.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Кадет

Вата Доша

Кое-как  и  на  наших  широтах  отмаялся  май,
Лето  бледное  на́чало  потчевать  липовым  чаем…
Но  в  душе  непорядок  и  даже  какой-то  раздрай,
Хотя  он  в  суете  городской  не  всегда  замечаем…

И,  казалось  бы,  всё  -  суета,  и  чего  зря  страдать?
Столько  вёрст  за  спиной  и  лохматых  годов  за  плечами…
И  пора  бы  давно  всё  вокруг  не  в  штыки  принимать,
Но  пока  не  выходит  и  тупо  не  спится  ночами…

Надо  скуку  с  хандрою  стряхнуть  и  всерьёз  релакснуть,
Сосчитать  наконец  всех  баранов  и  взять  себя  в  руки,
В  землю  штык  проржавевший  поглубже  и  чем-то  блеснуть,
И,  пожалуй,  поменьше  гадать,  как  там  дети  и  внуки…

Наплевать  на  невзгоды  погоды…  и  дело  с  концом,
Перестать  горевать  и  завидовать  дико  влюблённым…
Но  сегодня  всё  также  непросто  не  стать  подлецом
И  приходится  дальше  сражаться  со  змием  зелёным…

Выход  видимо  есть,  как  всегда,  и  довольно  простой,  -
Если  вдруг  припекло  по-серьёзному    -  закуролесить!
И  рвануть  на  какой-нибудь  берег,  не  очень  пустой,  -
Вату  Дошу  свою  бесшабашием  уравновесить…

июнь  16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669998
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Дід Миколай

Бездомный одесит

Дырявые  перчатки,
И  сам  немножко  шаткий.
Потертый  дипломат,
Зубов  в  улыбке  ряд.
С  салфеточкой  с  кармана,
Пил  кофе  из  стакана.
С  оторванной  манжетой,
Зато  из  сигаретой.
Один  у  черной  шляпе,
Как  голубь  на  канапе.
В  руках  его  газета,
Вся  жизнь  понтом  согрета.
Со  шляпы  клок  висит…
Зато  он  одессит!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669916
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Лина Лу

ТУФЕЛЬКА ВЕДЬМОЧКИ

Искренне  признательна  за  помощь  моим  собратьям  по  перу.

Темный  пОлог  и  тусклый  фонарь,
Разукрашены  стены  тенями.
Разлилась  из  души  киноварь  -
Болью  вырвано  сердце  с  корнями.

Рыжей  гривы  крутой  завиток
Белоснежные  плечи  укутав,
Загляделся  на  Лунный  Мосток,
Темным  силам  видения  спутав.

Стройной  ножки  изящный  подъем
Красной  Туфельке  оды  слагает,
Но  зловеще  влечет  Водоём,
Злится  Ведьмочка,  чар  избегая.

[img]http://anqellika.narod.ru/ang.jpg[/img]

Переписывать  тексты  грешно
На  любовь,  в  серебре  заговоры.
Лишь  дневник,  как  немое  кино,
Просит  помощи  молча  у  Моры.

Нанесла  имя  краской  на  грудь  -
Ближе  к  сердцу  и  вся  встрепенулась:
"Небо,  сглянься  и  не  обессудь"...
Но  печально  Луна  улыбнулась:

"Заклинаньем  не  приворожить,  -
Солнце  ночью,  увы,  не  отыщешь.
Тебя  Пламени  в  вальсе  кружить"...
А  наутро    дымит  пепелище.

[img]http://newlit.ru/images/articles/3034.jpg[/img]

01.06
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669899
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Радченко

Сюрприз

Мабуть,  вчора  липень  прочитав  мого  вірша,
Бо  сьогодні  ранок  сонячно  всміхнувся.
І  безхмарне  небо  синню  лагідно  втіша,
Й  непомітно  край  фіранки  колихнувся:
Зайчик  сонячний  веселий  і  такий  прудкий
З  підвіконня  на  підлогу  зскочив  легко.
Ллється  запах  квітів  і  солодкий,  і  терпкий,
Ніби  липень  вилива  його  із  глека,
Що  стояв  прихований  від  всіх  в  густій  траві,
А  сьогодні  вранці  дуже  знадобився.
Ось  і  закінчились  дні  холодні,  дощові
Й  літній  ранок  із  теплом  не  забарився.
Огортає  лагідно  і  землю,  й  річку,  й  ліс
І  вчорашній  смуток  без  слідів  зникає.
Ранок  літній,  сонячний,  для  нас,  немов  сюрприз  -
Ось  таке  в  природі  іноді  буває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669847
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Радченко

Запах м'яти

В  мої  сни  ти  приходиш...  Навіщо?
Не  запрошувала  я  тебе.
Вже  не  буде  ні  краще,  ні  гірше  -
Хай  життя  мого  річка  тече
Тих-тихо,  без  зайвого  клопоту
Й  не  виходить  вже  більш  з  берегів.
Я  не  хочу,  щоб  навпіл  розколоту
"Чашку"  склеїти  ти  захотів,
Бо  вона  на  друзки  розкололася,
Їх  засипав  минулого  пил.
І  забулося,  й  перемололося,
Й  на  стежках  наших  виріс  ковил.
І  не  треба  мені  докоряти
Рідним  поглядом  і  мовчазним...
Пам'ятаєш  хмільний  запах  м'яти?
Ти  любив,  коли  чай  пахне  ним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669820
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


НАДЕЖДА М.

Прохання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=53Gzq7ruBQ0  
[/youtube]

Ой  літо,  літо,  літечко,
Чом  з  холодом  прийшло?
Не  світить  у  віконечко
Нам  сонечко  давно.

Багате  тільки  зливами,
Напоєна  земля,
І  звуками  тужливами
Сумного  скрипаля.

Всели  у  серце  радість,
Порадуй  нас  теплом.
Не  б"ю  на  твоя  жалість,
Схиляюся  чолом.

Прошу  я  не  за  себе,
За  милого  свого.
Йому  тепло  так  треба,
Хоч  трішечки  твого.

Поганий  в  нього  настрій,
Так  хочу  задобрить.
Нервує    він  в  день  мрячний.
Ти    можеш  це  спинить..

Зміни  дощі  на  милість.
Завісу  опусти.
І  хай  всміхнеться  милий...
Промінням  освіти....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669818
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Потусторонний

Я не верю…

Я  не  верю  слащаво-  складным.
Будто  выструганным  из  воска,
исключительно    аккуратным,
восхитительным    прямо  в  доску.

Где  нет  трещинки,  нет  излома,
всё  продумано,  без  помарок
на    изысканных  супер  формах,
как  в  концепциях    иномарок.

Оптимальны    болты    и  кресла,
шок  и  трепет  от    инноваций.
Помрачнел  бы  Никола  Тесла
без  подвластных  ему  вибраций.

Люди,  в  общем-то,  не  машины.
Тщетно  лепят  себе  подобных,
Покоряют  на  них  вершины,
оставаясь  детьми    природы.

В  этом  промысле  ,  как  у    Бога,
можно  тихо  собой  гордиться…
Как  же  трудно  не  стать  убогим,
если  мнить  себя  выше  птицы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669860
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Циганова Наталія

…хай це лиш тимчасово…

Допоки  навколо  поволі  збирали  трофеї,
я  мовчки  і  звично  несла  на  найближчий  смітник
чергові  вітання  с  черговим    напів’ювілеєм,
підписані  коротко–чітко:  «З  любов‘ю.  Гаплик.»
До  біса  літак  (я  так  думала),  є  електричка...
і  поруч  ще  троє  сиділо…  одна  з  них  –  нудьга…
такий  трудоголік  собі  (п’ятирічка  по  тричі)…
все  їздить  і  їздить…  кінцями  зімкнулась  дуга.
Така  однакова,  нав’язлива,  цілодобова,
постійно  зимова…
злякаю  останні  з  чеснот:
цю  синю  панчоху  візьму  –    і  (хай  лиш  тимчасово)
заріжу  вночі…
а  тоді  –  поховаю…  
в  блокнот…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669780
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016


Радченко

Перший літній ранок

Перший  літній  ранок
Плаче  сумно,  тихо.
Він  зайшов  на  ганок
Як  дитина  хлипа.
Доторкнувсь  до  клямки  -
Цокнула  ледь  чутно.
В  темно-сірі  хмарки
Вітер  небо  кута.
Може,  це  вже  осінь?
Так  тоді  ж,  де  літо?
Чи  не  прийде  зовсім,
Щоб  теплом  зігріти?
Ти  всміхнувсь  лукаво:
"Та  хіба  це  вперше?
Літо  заблукало
Й  дощ  про  осінь  бреше".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669701
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Лина Ланская

КОРОТКО

Коротко:  слово  сьогодні,  а  може  і  два.
Між  пересадками,  та  поза  зоною    -  виклик.
Ми  вже  до  всього  з  тобою,  неначебто  звикли;
Що  нам  не  сказані  досі  порожні  слова?

Коротко:  сняться  захмарені,  ніби-то  сни...
Сірим  затягнуте  небо  над  нами  щоденно.
Може  ті  відтінки  нас  засмутили  даремно,
Зовсім  не  сірі,  а  сіро-рожеві  вони?

Коротко:  просто  кохаю...безтямно,  пробач.
Сміх  зі  сльозами,  чи  сльози  приховані  сміхом?
Щастя,  напевно,  навіки  повінчане  з  лихом,
Мед  полиново-щемкий  виливається  в  плач.

Коротко:  он  подивись,  -  ополонка  без  дна.
Знаю  шубовснем,  крижинками  снідає  промінь.
Тільки  змітає  наш  острах  невтолена  повінь,
Вежі  піщані  звелись,  покотилась  луна.
30.05  16.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669687
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


НАДЕЖДА М.

А я не знаю, що тобі сказати…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mcjAceTMXSI
[/youtube]

Знов  твій  дзвінок  порушив  тишу  ночі.
А  я  не  знаю,  що    тобі  сказать,
В  цей  час  сумні  згадались  твої  очі...
Та  ти  про  що  хотів  мене  спитать?

Не  думай,  що  так  легко  все  забути.
Минулим    живе  пам"ять  ще  чомусь.
А  голос  твій  так    рада  я  почути...
Та  не  скажу,  а  просто  посміхнусь.

А  серце  стукотить  в  цей  час  незвично.
Не  треба..  я  прошу,не  видавай,
Ведеш    себе  ти  якось  недоречно...
Вести  розмову  з  ним  не  заважай.

А  ти  мені  про  літній  дощ  холодний,
Що  хоче  відігрітися  душа...
Таким  здаєшся  зовсім  безпорадним...
А  сильний  дощ  розмову  заглуша.

І  я  не  знаю,  що  тобі  сказати...
І  з  голосом  байдужим  відпущу.
Та  гордість  не  дає  вслід  прокричати,
Що  я  тебе  сильніше    ще  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669676
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Лю

А Вас боліло?

А  Вас  боліло,  як  втрачалася  надія,
Коли  до  мрії  зупинялися  іти?
Бо  навкруги  вертілись  буревії,  
І  Вам  хотілось  лиш  ковток  води.

У  Вас  у  тишині  ховалась  мрія?
Коли  на  волю  відпускали  Ви  її,  
Коли  під  серцем  завмирала  сила,  
У  Вас  тремтіло  щось  холодне  у  душі?

А  Ви  кричали,  як  вмирала  віра?
А  Ваші  руки  опускались  до  землі?
Коли  хотілося  напитись  зілля,  
У  розпачі,  не  знали  куди  йти?

Напевно  так,  у  кожного  боліло,  
І  кожен  з  нас  не  раз  вже  помирав,  
Та  Ангела  крило  нас  рятувало,  
І  знову  силу  нову  Бог  давав.

Лю…  
31.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669475
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Циганова Наталія

…десь посеред нас…

За  моїм  вікном                                      
                                       плаче  вітер  змін,
дивлячись  кіно  –                                
                                       чорно–білий  сплін.
Наша  не  війна  –                                
                                       навіть  і  не  мир…
навіть  не  стіна…                          
                                       просто  «ти»  і  «ми»…
«ми»  –  луною  в  ніч    
                                       від  серцебиття.
Просто  потойбіч  –                          
                                       "ти"…  і  все  життя.
Марево  пітьми
                                       розгорнуло  стяг.
Поміж  «ти»  і  «ми»
                                       загубилось  «я»…
Бірюза  очей
                                     роздивлялась  сон:  
кожній  з  Галатей  –
                                       свій  Пігмаліон…
майже  резонанс…
                                       можеш  –  то  візьми…

…десь  посеред  нас  –
                                       я…  і  ти…  і  ми…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669558
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Любов Ігнатова

Не тривожте душі моєї

Не  тривожте  душі  моєї  -  
Не  приходьте  до  мене  в  сни.  
Я  -  не  згусток  тепла-єлею,  
Просто  день  на  краю  весни,

Просто  квітка  безпелюсткова  
(лиш  осердя  лишилась  міць),  
Журавлиночка  паперова,  
Що  не  може  у  вись  злетіть...  

Не  тривожте.  Вона  заснула,  
Заклубочилась  кошеням...  
Відлітають  слова  в  минуле  -  
Залишається  біль-стерня.  

Косовиця  була  завчасно  -  
Не  достигли  іще  жита...  
Вчора  зірка  на  небі  згасла...  
А  я  вкотре  пишу  листа...  

Не  тривожте  душі  моєї,  
Світлим  спогадом  не  будіть  -  
Сльози  сплять  під  крилом  у  неї  
І  закрито  тривогу  в  кліть...  

Павутинно  снується  думка  
Поміж  подихів  голосних  :
Я  для  себе  сама  -  брехунка...  
Ви...приходьте  до  мене  в  сни.....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Циганова Наталія

На невыносимо приподнятой боли…

Промелькнула  на  невыносимо  
                   приподнятой  боли,
заплетаясь  навеки  в  ромашку  
                   и  мяту,  тоска.
Я  успел  сделать  шаг  на  ладонью  
                   раскрытое  поле…
Я  прожил  –  не  одну…  а  десяток  ушедших…  
                   пока
разлетались,  ломаясь,  
                   лучи  заходящего  солнца,
разрывая  на  вспышки  
                   волною  бегущий  ковыль
и  горячие  мысли  о  воле,  
                   о  долге  бороться
за  фонтаны  взлетевшей  земли,  
                   за  парящую  пыль,
за  застёгнутый  вечером  день,  
                   за  туманные  дали,
за  возможное  право  на  жизнь  
                   наших  мутных  границ,
за  легчайшую  поступь  по  памяти  
                   светлой  печали,
за  нехитрое  дело  –  смотреть  
                   на  вернувшихся  птиц…


Мне  не  снятся  десятки  дорог,  
                   мной  не  хоженых,  пыльных…
не  успевшая  в  двери  любовь…  
                   горизонт…  города…
Я  привыкну  когда–то  и  к  тихому  небу…  
                   и  к  крыльям…
…а  к  тому,  что  не  бьётся…  
                   что  нету  его...      –  никогда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669460
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Вячеслав Рындин

Корова

[b]Великое  тело  КОРОВЫ
Приплоду  даёт  молоко  
Внедряет  здоровье  породе
Наследство  растит  заодно  
Лоббирует  встречу  с  батоном
Да  с  мёдом  пророчит  кульбит
Народному  лейб-агроному
Коровника  типа  «ГлавБык»!
_______
Маячащий  темп  метронома
Ничтожит  «Секунда»  часы    
Из  просто  советского  лома
Когда-то  цветущей  страны
Окрестные  травы  коровьи
Сместились  в  музей  молока
Повсюду  большие  бездолья  
Такие  вот  в  стойлах  дела…[/b]

31.  05.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669428
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Олекса Удайко

БЕЗСМЕРТЯ

             [i]Людина  смертна,  і  єдина  можливість  їй
             стати  безсмертною  –  залишити  після  себе  
             безсмертні  діла  свої…
                                                                                               У.  Фолкнер    

[b][color="#d90f0f"]Мені  хватає  власних  нагород,
Щоб  до  кінця  доплентатись  безбідно,
Але  чи  досить  дав  я  у  народ,
Щоб  за  життя  своє  було  не  стидно?..

Я  –  як  отой  державницький  гарант:
Чи  не  занадто  чернь  свою  принизив?
Й  останній  у  пресподницю  мій  ґрант  –
Чи  вистачить  вогневі...  (з  мене)  хмизу?

Довкола  –  глум  і  торжество  негод!
Такі  наразі  в  моді  феєрверки…
Чи  витрима  той  іспит  мій  народ?..
Чи  стане  сил,  припосланих  ізверху?  

А  що  я  задля  то́го  учинив,
Щоб  мій  народ  заматерів  побідно?..
З  тяжких,  надлю́дських  його  жнив
Не  хочеться  у  тлін  піти  безслідно.

…Мені  твердим  ввижається  закон:  
Лиш  на  землі  залишені  опертя,
Що  не  помруть  в  доланні  перепон,
На  небі  зна́йдуть  і  своє  безсмертя…[/color]  [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]

[i]Ілюстрація  -  безсмертя  (із  інтернету)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


OlgaSydoruk

А я - себя не жалею!. .

А  я  -  себя  не  жалею!..
Тебя  всесильно  люблю!..
И  я  -  просить  не  умею!..
Простить  тебя  -  не  могу!..  
А  я  -  тебя  понимаю...
И  потому  -  грущу...
Тебя  одного  -  обнимаю...
И(про  себя)  -  ропщу...
А  я,наверно,слепая...
Не  вижу  давно  тебя...
Рассеянная  и  тупая  -
Привычная  боль  моя...
Накатит  волной(до  света)...
Раздвинется  -  горизонт...
Дождями  прольётся(ответом)...
И  позабудет  -  зонт...


От  лица  ЛГ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669464
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016


OlgaSydoruk

Где то мост догорал во тьме…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358

Где  то  мост  догорал  во  тьме...
В  белом  бабочки  к  свету  летели...
На  короткой  совсем  волне
О  любви(нескончаемой)  пели...
Где  то  в  полночь  раздался  звон...
В  полнолуние  разлились  реки...
Где  то  поезд  пошёл  под  уклон...
И  не  встретились  человеки...
Где  то  маялась  вновь  душа...
Не  просилась  она  на  колени...
Не  желанная  пала  звезда...
Не  разбились  бокалы  в  пене...
Где  то  ночью  крестила  рука  -  
Колыбель,отгоняя  тени...
Не  одна  пролилась  слеза
Пока  боль  поднималась  по  вене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016


Макієвська

О, май !- Весны, , Божественная благодать

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1Pz_Rxa3c-A[/youtube]

[img]http://topdizayn.com.ua/uploads/posts/2014-03/1395590836_animaciya-vesna.gif[/img]
[img]http://bestanimationgif.com/gallery/files/full/vesennee_nastroenie/2096-ya.timkas-ya.timkas-vesna-azar-005.gif[/img]
Я  целую  рассветы,  вместе  с  закатами,
Наслаждаюсь  дождём  с  громовыми  раскатами...
Бегу  босиком  ,  по  весенне-нежной  траве,
Дрожь  тела  от  зигзагов  молний,  где-то,  в  синеве...

Дождь  лижет  пятки  мне,  шепчет  слова    о  любви,
Целует  лицо,  глаза,  губы...лишь  капли  лови...
А  я  рвуся  с  его  крепких  объятий    к  тебе,
Но  я  не  знаю,  кто  же  победит  в  этой  борьбе?

Я  целую  цветы,  пью  росу,  словно  вино,
Душа    птицей  летит  над    землей,  ей  любо,  вольно...
Запах  жасмина  догоняет  и  дурманит,
А  розовый  ароматный  шлейф,  за  собой  манит.

Журчанье  ручья  после  дождя,    песнь  соловья,
Запах  свежескошенной  травы...-  для  души,  крылья,
Райский  сад,  Божья,  для    всех,  земная  благодать,
Только  б  мира  ,  Боже,  немножко  бы  тебе,  нам  дать!

Всем  мира,  наслажденья  и  любви!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669122
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Лю

Душа втомилася і стала на коліна

Кого  обманюю,  скажи  мені  це  Боже,  
Бо  нагнітає  смуток  і  чомусь  негоже.
Тебе?  Себе?  Чи  може  свою  Душу?
Блукаю  у  гріхах,  хоч  хрест  нести  свій  мушу.

Все  озираюсь  навкруги  й  шукаю,
Дорогу  ту,  що  всіх  веде  до  Раю,
Пірнаю  з  головою  в  чортову  спокусу,
І  знову  підійматися  без  сили  мушу.

Душа  втомилася  і  стала  на  коліна,
Руками  тянеться  до  Тебе  як  дитина,
Коли  в  Твій  Рай  зачиняться  ворота,
Благаю  Боже,  забери  мене  з-під  плота.

Лю...
28.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669160
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Лина Ланская

ПРИМИРЕННЯ

Не  засмучена,  а  озвучена.
Не  розпалена,  а  розлючена.

Фрази  розбратом  -  у  аккорди.
Зимним  холодом  -  клавікорди.

Не  розгублена,  а  розгнівана.
Не  доспівана,  несподівана!

Хочеш  любощів?  не  сьогодні,  
Щойно  вирвалась  із  безодні.

Не  розтерзана,  трохи  стомлена,
Не  розлюблена  -  невдоволена.

Стиглим  колосом  в  ноги  зерня...
Стане  пухом  колюче  терня.
29.05.
[img]http://xn--d1aiaffnedrlat.xn--p1ai.images.1c-bitrix-cdn.ru/upload/medialibrary/cc5/cc587f5c3e4d4b38761f6becb02e342b.png?1451074233341017[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669165
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Потусторонний

Не Малевич.

Опять  дожди,  холодными  слезами
Пронзают  душу,  скрадывая  цвет...
Палитра  чувств    не  сдавшая  экзамен,
Теперь  –  размытый,  серый  силуэт...

Любая  серость  требует  вниманья.
Без  ярких  красок  трудно  передать:
Пленительный    букет    очарованья
И  полную  восторга  -  благодать.

Печаль    рисует  смутные  картины,
Темнеет    в    ожидании    потерь,
Как  комья  распадающейся  тины,
Как  своды  уходящих  вглубь  пещер…

В  тенденции  к  одной  кромешной  ночи,
Так  просто  поместить  себя  в  квадрат.
Малевича.    И  помнить,  между  прочим,
Что  в  этом  не  Малевич  виноват.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669232
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Любов Ігнатова

Чудеса у небесах

В  небо  вдивляюсь.  По  ньому  пливе  
Слоник,  метелик  і  літера  "Ве",  
І  крокодильчик  (а  може,  дракон)  
Ледь  не  торкається  лапками  крон.  
Замок  пливе  -  в  ньому  Фея  живе,  
Далі  он,  лебідь  і  бджілка  пливе.  

Очі  заплющу,  рахую  до  ста  -  
Бачу  вже  квітку  літак  і  кота.  
Бачу  вітрильник  я  і  пароплав...  
Вітер  дмухнув  -  і  усе  розмішав...

В  небо  вдивляюсь.  Від  сміху  аж  плачу:
Слонометелика  з  хвостиком  бачу,  
Лебідь,  от  цирк,  осідлавши  кота,  
Ловить  те  чудо  уже  за  хвоста.  
А  крокодильчик  (а  може,  дракон)  
Ласує  смачно  собі  літаком.  

Замок  десь  зник.  Пароплавобджола  
Жалить  вітрильник  (яка  ж  вона  зла!)  
Далі  он,  вже  квіткоконик  приліг...  
-  Дякую,  любі  хмаринки,  за  сміх!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


ОКсеня

Цитриновий смак

Цитриновий  смак  як  для  літа  -  така  дивина,
Йому  б  -  полуниці,  черешні,  чи  врешті  –  ожини,
А  я  у  долонях  для  чогось  принесла  цитрини.
Мене  запитали:  «Ти  й  справді  така  навісна?»

 І  що  їм  повідать?  Що  свіжість  лимонна  з-під  вій
 У  спеку  до  м’яти  –  найбільше  смакує  коктейлем?
Чи  те,  що  доречні  -  пастельні,  легкі  акварелі
 Та  квітнучий  в  червні  ефірно  -  п’янкий  деревій?

Мішаю  мелісу  із  липовим  цвітом  під  лайм,
Вдихаю  натхненно  –  так  пахне  цей  травень  уперше,
Обличчя  відкривши  насиченим  щастям  вітрам,
Лаштуюсь  в  дорогу  до  нових,  незвіданих  звершень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669079
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Лина Ланская

ОДВІЧНИЙ РИТУАЛ

Не  випити  мені  твоїх  страждань,
У  маренні  мій  голос  не  почуєш.
Видінь  оману  в  сіре  розмалюєш,
Розсиплеш  сни  намарних  сподівань.

Болить?  Колотить,  лихоманка  б"є,
Сріблястий  стовпчик  доганяє  сорок.
Холодний  піт  тече,  як  Стікс  у  морок
І  голова,  неначе  прес-пап"є.

Заплющиш  очі,  той  кривавий  слід
Розірве  меч  вогненного  нашестя.
Позначила  Геката  перехрестя
І  закипів  бурхливо  в  пеклі  лід.

Зловісні  тіні,  демонів  оскал
Наводять  жах...чого  чекають  круки?
Їх  проженуть  мої  вуста  і  руки  -
Одужання  одвічний  ритуал.

28.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669049
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


natalux

Тихенько йде

Тихенько  йде  старечою  ходою.
Ох,  час  біжить,  вона  уже  не  та…
Раніше  ж,  як  була  ще  молодою,  
Їй  швидко  підкорялась  висота.

Недовго    вже…  Ще  пагорб…  а  за  ним…
Так  кожний  день  іде  старенька  мати
Зустрітися,  щоб  з  сином  із  своїм,
І  про  свої  всі  біди  розказати.

Вона  іде  крізь  вир  кривавих  війн…
Тих  війн,  де  люди  ділять  гроші,  владу.
Де  всі  поділені  на  «свій»  або  «  не  свій»
Де  людська  совість  дихає  на  ладан.  

І  світу  байдуже…  Вона  осиротіла…
Світ  розстріляв  і  поховав  їй    душу…
Болять  кістки,  ламає,  ниє  тіло.
А    вона  йде  і  шепче:  «Мушу,  мушу»

Ну  ось,  прийшла  стражденна,  бідна  мати.
В  очах  від  сліз  таких  пекучих  -    блиск.
-  Синочку  мій,  хоробрий  мій  солдате!
Й  тепло  відчула  крізь  холодний  обеліск.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669033
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


natalux

Снова чернеют неба глазницы

Снова  чернеют  
Неба  глазницы.
Три  часа  ночи  –
Снова  не  спится.
Звезды  мерцают  –
Хитрые  бестии,
Инопланетные
Шлют  мне  известия.
Ни  разобрать,
Ни  связать  воедино.
Мозг  разрывается,
Мозг  словно  тина.
Всасывать  надо
Ему  информацию
Только  впадает  он
Тут  же    в  прострацию.
Дайте  же  солнца!
Дайте  же  света!
Или  снотворную
Экзопланету!
Словно  нагая
Перед  Вселенной…
Кто-то  стучится
Тревогой  по  венам…
Мадам  Бессонница,
Как  же  Вас  жаль!
Изобрести  бы
Чудо-вуаль
Дать  бы  Вам  бедной
Немного  покоя,
Отдыха,  сна
Или  просто  запоя,
Чтобы  отвлечься,
Чтобы  укрыться,
Чтоб  отдохнуть,
Отоспаться,  забыться…
Странница  ночи,
Моя  ты  сестра,
Ляг,  прикорни
Со  мной  до  утра…
...
Черные  дыры
Пялят  глазницы.
Три  часа  ночи  -
Снова  не  спится…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669031
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Потусторонний

Настроенческое, дождливо-интерьерное.

Налетела  печаль  шальная.
По  весне.  Чую  горе  где-то.
Да.  Погода  стоит  дрянная,
хоть  весна  и  предтеча  лета.
Настроение  -    дань  предчувствий.
Говорящие    краски    неба  
примеряют  огарок  тусклый,
клякса  тени  легла  на  мебель.
Прикоснулась    к    озябшим  шторам,
пробежав  по  коврам  и  стенам,
отразилась  в  глазах  узором
и  куда-то  ушла  по  венам
слабым  тремоло.    В  утешенье
совершенно  никчёмным  мыслям.
Сердце  тронуло  вдохновенье
и  умчалось  в  крутые  выси.
Но  остались  сухим  листочком,
прилетевшим  к  оконной  раме
зарифмованные  крючочки,
что  скрепили  печаль  и  память.
Вновь    апрель    обернулся  маем.
В  маете  коротаю  ночи.
Просто  дождь  за  окном  рыдает,
скука  дьявольски  душу  хочет.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669035
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Лина Лу

НЕЖНОСТЬ

"Твой  черный  жемчуг  безупречен..."  -
Ласкаешь  взглядом  плутовским.
Реальность  молча  отсеки,
Упав  надолго  в  этот  вечер.

Пройдя  по  вырезу  неспешно,
Дрожащей  алчущей  рукой
Изучишь  и  фасон,  и  крой...
Я  вспомню  Пахмутовой  "Нежность".

Дрожащих  капель  паутину
Вместо  гардин,  сплетает  дождь.
Молчишь  и  ждешь...чего  ты  ждешь?
Полог  с  души  давно  откинут.

Бокал  с  вином,  свеча?  -  банален,
Затасканный  в  веках  сюжет.
Сжигает  в  пепел  странный  свет,
Так  сладостен,  так  нереален.

Камина  нет,  в  старинной  вазе
Давно  засохшие  цветы.
Есть  только  двое:  я  и  ты,
И  наша  нежность  в  каждой  фразе.
29.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668976
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Любов Ігнатова

Я нікого не звинувачую…

Я  нікого  не  звинувачую  -  
Ні  себе,  ні,  тим  більше,  Вас.  
Просто  долею  не  призначено.  
Просто  вимір  не  той  і  час,

На  ромашках  не  тих  гадалося,
Говорились  не  ті  слова...
От  тому-то,  мабуть,  не  склалися  
"Одинички  "  в  жадане  "два"...  

Я  вважатиму  Вас  удачею  
(хоча  й  кіт  на  душі  шкребе)...  
Я  нікого  не  звинувачую...  
Може  трішечки...і  себе...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2016


Радченко

Не знаю я

Не  знаю  я,  кому  нужны  мои  стихи,
Непонимание  моих  сомнений,
В  которых  видятся  нечёткие  штрихи
Моих  смешных  и  грустных  размышлений.

Не  знаю  я,дано  иль  нет  моим  словам
Перечеркнуть  обид    тоску  слепую,
Улыбку  подарить  и  сердцу,  и  глазам,
И  объяснить  печаль  снегов  седую.

Смогу  ль  о  бабьем  лете  сказку  рассказать,
А,  может  быть,  напомнить  сон  забытый
И  научить  не  сожалеть  и  не  сжигать
Мосты  –  не  зря  когда-то  дни  прожиты.

В  стихах  рассказывая  о  своей  любви,
Ещё  раз  понимаю  ,  что  такое  счастье.
Не  знаю  я,  кому  нужны  мои  стихи,
Меня  спасая  от  душевного  ненастья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668858
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016


НАДЕЖДА М.

Чайна троянда

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uQz2p_pD4-s[/youtube]

Розлогий  кущ...  Цвітуть  троянди.
І  повнять  пахощами  світ.
Додолу  хиляться  гірлянди...
Проміння  сонячного  цвіт.

Не  просто  кущ  -  окраса  саду.
Пахучі    жовті  пелюстки.
Хибні  думки,  що  символ  зради
Ховають  в  себе    ці  квітки.

Троянда  жовта,  як  світанок,
Емблема  дружби,  чистоти.
Серця  не  здатна  тяжко  ранить:
Занадто  ніжні  колючки.

Хлюпоче  в  склянці  ніжна  квітка.
А  я  не  можу  зрозуміть:
Чом  розлучились    тоді  швидко,
Усе  тривало  тільки  мить.

Чи,  може,    дарував  їх  рідко.
Боявсь  -  зів"януть  у  воді.
Та  жовті  квіти  були  свідком,
Як  ми  були  ще  молоді...

На    них  я  з  ніжністю  дивлюся.
А  плин    років  не  спинить  час..
А  що  тепер?  Лиш  посміхнуся,
Згадаю  іноді  про  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668845
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Потусторонний

Любая жизнь - лишь ломкая материя…

Любая  жизнь  -  лишь  ломкая  материя,
А  смерть  -  её    естественный  итог.
Но,  как  бывает  трудно  жить  с  потерями,
Которыми  «одаривает»  Бог.

Не  ропщем,  на  судьбу  не  стоит  кукситься.
У  каждого  обманщица  своя.
Капризная,  но  верная  попутчица:
Дорога,  неизбежность,  колея.

Идём  по  ней  мы  с  разным  настроением,
То  медленно  шагая,  то  бегом.
Надеясь  на  случайное  везение,
Протискиваясь  ночью,  в  бурелом...

Бывает,  спотыкаясь,  больно  падаем,
И  разбивая  в  кровь  своё  лицо,
Запальчиво  кричим,  что  так  и  надо  нам,
Что  будет  всё  теперь  заподлицо.

Лишь  иногда  безмерное  отчаянье
Нам  не  даёт:  ни  думать,  ни  дышать.
Когда  друзья  и  близкие  нечаянно
Перестают  себе  принадлежать.

Тропинка  жизни  выглядит  обрывистой.
Края  судьбы  похожи  на  трамплин.
И  как  бы  ни  была  она  извилиста,
Трагический  конец  неумолим.

Вот,  кто-то  впереди  идёт  и  падает,
А  может,  набирает  высоту?
Назавтра  в  некрологе  напечатают,
Как  водится,    привычную  туфту.

Преемственность  –    удел  сгоревшей  лампочки...
Не  лампочка,  не  спичка  –  Человек.
Как  трогательно    быть    «эффектом    бабочки»,  
Тому,  кто    изменяет  русла  рек.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668693
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Радченко

Давай, как когда-то

Ворожит  весна  и  колдует,
Зима  -  это  было  вчера.
Она  красотой  нас  чарует  -
Не  зря  это  всё,  нет,  не  зря.
И  мы  с  тобой  стали  добрее  -
Весенним  согрелись  теплом.
И  любим,  как  прежде,  и  верим,
Сегодня  живём,  без  "потом".
И  годы,  что  ношей  нелёгкою
На  плечи  легли  невзначай,
Сложила  сегодня  в  котомку  я,
Шепнула  тебе:  "Не  скучай.
Давай  мы  с  тобой,  как  когда-то,
Пойдём,  где  луга  у  реки
И  встретим  рожденье  заката,
Забыв  вкус  февральской  тоски.
И  выпьём  коктейли  из  запахов  -
Жасмин  и  сирень  зацвели.
Пусть  трель  соловья  звонко  ахает,
Напомнив  о  первой  любви".
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668701
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Радченко

Травневі дні (акро)

Травневі  дні  такі  мінливі,
Раз-по-раз    змінюється  щось.
А,  бачиш,  хмарочки  ліниві
Вже  раді  здивувать  когось.
На  теплу  землю  тихо-тихо
Експромтом  дощ  сліпий  впаде.
Весінній  сад  озоном  диха
І  вітер  вишень  цвіт  краде.

Дивись,  вже  райдуга  яскрава
Над  містом  спину  вигинає
І  дощ  сліпий  геть  виганяє.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668713
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Любов Ігнатова

Колискова

Коли  загораються  зорі,  
А  місяць  гуляє  дахами,  
І  вітру  крильцята  прозорі  
Жонглюють  чарівними  снами,  

Тобі  розкажу  тихо  казку,  
Пухнасте  моє  Кошенятко.  
Заплющуй  очиці,  будь  ласка,  
Бо  час  уже  грайликам  спатки.  

На  стелі  гойдає  дрімота  
Якісь  візерунчасті  тіні  -  
Немов  відкриває  ворота,  
Щоб  в  хату  ввійшли  сновидіння;

Залишимо  печива  трішки  
І  чашечку  м'ятного  чаю  
На  столику,  побіля  ліжка,  -  
До  тебе  нехай  прилітають  .

Присядуть  нехай  на  подушку  
І  крильцями  ніжно  лоскочуть,  
І  тихо  шепочуть  на  вушко  :
"Спи,  Котику,  доброї  ночі...  "

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Янош Бусел

Шкільний вальс.

         [i]  [b]    [color="#bd1c1c"]  Сьогодні  цей  вальс  хвилює  серця  людей...
                 Вільний    переклад  вальсу  з  російської
                 світлої  пам’яті  першої    моєї  вчительки
                 Насті  Опанасівни    Жолудь  присв’ячую:  вона  в  центрі...[/color][/b][/i]
                                                                                             
[i][b][color="#1eb823"]Давно,  немов  би  з  долею,  прощались  ми  зі  школою
Та  щось  зове  нас  знову  в  рідний  клас,  
У  той  садок  із  кленами  й  берізками  зеленими
І  вальс  шкільний  в  душі  звучить  для  нас.

Дівчатками,  хлоп'ятами,  малими  гороб'ятами
Ми  в  клас  зайшли  -  це  в  пам'яті  живе,-
Там  стали  пізнавати  ми  і  літери  і  атоми,
Бо  кожний  рік  приносив  щось  нове…

Летять  роки,  клубочуться,  про  щось  забути  хочеться,
Та  перший  Вчитель  –  не  для  забуття,-
І  на  дорогах  зоряних  і  на  полях  розораних
Ті  учні,  котрих  Ти  вела  в  життя.

І  де  б  не  побували  ми,-  про  Тебе  пам'ятали  ми,-
Так  незабутня  Матінка  дітьми,-  
Була,поза  програмою,крім  Вчительки  ще  й  Мамою,  
Робила  все,  щоб  стали  ми  людьми.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668729
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Лина Ланская

КОРОЛЕВА

Що  в  королеви  у  лівій  кишені?
В  срібних  оковах  маленький  флакон.[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/377/100377955_1467845_600.jpg[/img]
Хоч  не  перейдено  той  рубікон
І  не  означені  колом  мішені.


Що  в  королеви  у  правій  кишені?
Зблискує  золотом,  ніби-то  ключ,[img]https://1qto3g40rh2j1n43ebvoa7h1cmu-wpengine.netdna-ssl.com/files/2015/11/golden-key-FB.jpg[/img]
Тільки  не  взяти  його  голіруч
Виїсть  до  кісточки  шкіру  у  жмені.


Що    королева  на  поясі  носить?
Із  оксамиту  легкий  омоньєр.[img]http://kostyum.com.ua/images/acsessoires/koshelki/r29.jpg[/img]
Заздрісно  скалиться  сам  Люцифер,
Темна  душа  його  милості  просить.


Що    королеві  до  світського  лева?
Кине  до  ніг  йому  пару  монет,
Між  поцілунками  зблисне  стилет...[img]http://orujie-holodnoe.ru/images/stories/trehgrannyi_stilet1.jpg[/img]
Не  забувайте,    вона  -    королева.
27.05

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668731
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


НАДЕЖДА М.

Дрімає степ, напоєний дощем

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lg6xVxnqJ_c  [/youtube]


Дякую  ВІталію  Назаруку  за  ідею

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174

-----------------------------------------------------
Дрімає  степ,  напоєний  дощем.
В  повітрі  зависає  дивна  тиша.
І  пахне  теплим,  свіжим  вітерцем.
Омитий  хліб,  немов  позолотішав.

Повільно  дозрівають  вже  хліба.
Червоні  маки  вогником  палають.
Між  ними,  ніби  стрічка  голуба,
Красуючись,  волошки  розцвітають.

І  очі  напуває  дивний  світ.
Це  вітер  уплітає  в  жовті  коси  
Чудові  барви,  неповторний  цвіт,
Що  для  душі  щасливу  мить  приносить.

Народжується  з  ночі  новий  день.
Весняний  ранок  п"є  із  квітів  роси.
Ми  вдвох  по  росах  босоніж  ідем,
Волошки  ти  уплів  у  мої  коси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668250
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Потусторонний

На планете обезьян есть существенный изъян.

Один  «существенный  изъян»
Есть  на  «планете  обезьян»,
Не  всё  увлёк  мешок-  карман
Сквалыги.
На  ней  по-прежнему,  пока  
Есть  море,  солнце,  облака,
В  туман  завёрнутая  ткань
Интриги.

Пока  Иуда  не  прощён,
Не  принял  дьявольский    расчёт
Необратимый  поворот
Воззрений.
Надежды  греет  волшебство:
Живёт  людское  естество…
Спасая  Божье    экс-родство
От  лени.

Во  всём,  что  двигает  вперёд:
Прогресс,  машину  и  народ,
Так  важен  тот,  кто  наведёт
Порядок.
Когда  рассудок  и  душа,  
Сумеют  зла  не  совершать,
Вернётся      Божья  благодать
Наградой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668059
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


OlgaSydoruk

От меня до тебя - лента жёлтой реки…

От  меня  до  тебя  -  лента  жёлтой  реки...
От  тебя  до  меня  -  три  моста  перейти...
От  меня  до  тебя  -  две  зимы  и  весна...
От  тебя  до  меня  -  половинка  холста...
От  меня  до  тебя  -  разговор  тишины...
От  тебя  до  меня  -  переборы  струны...
От  меня  до  тебя  -  ожидания  дни...
От  тебя  до  меня  -  обещания  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668014
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Циганова Наталія

Снаружи не видно…

Снаружи  не  видно  –  проснулась  ли  совесть  к  вечеру
судьбы  самоделкой,  расколотой  на  два  фронта.
Ведь  камень  же  дремлет  веками  от  делать  нечего,
по–тихому  с  каплей  воды  в  постоянных  контрах…
Рассветы  орудий  –  хоронят  закаты  заживо.
В  просмоленных  рясах  шаманы  –  по  небу  в  бубен.
Не  ту…  не  туда  бурят  денно  и  нощно  скважину.
Она  –  на  вратах…  все  под  ними  когда–то  будем.
Закатом  поранившись  –  высь  прослезилась  звёздами…
по  мне…  
по  тебе…  
Если  Господа  будет  воля  –
на  камне  слизать  хоть  бы  краешек…  рано  ль,  поздно  ли…
да  выйти  по–лёгкому  в  нет…  
                   без  вины…  
                                       без  боли…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667962
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


OlgaSydoruk

Дождями грозы отошли…

Дождями  грозы  отошли  -
За  стены  падших  минаретов...
Дыхание  светлой  тишины
И  сумерки  -  за  миллиметром...
Благоговением  -  лик  пророков...
За  витражами  -  миражи...
Из  позолоты  их  багетов  -  
Озона(чистые  листы)...
Романтики(большой  дороги)!
На  перекрёстках  высоты
На  брудершафты  с  вами  боги
(За  откровения  души)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668012
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2016


НАДЕЖДА М.

Поки надіюсь - я живу…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pj3nLnlx3Ig  [/youtube]


Надія  на  щастя,  хай  навіть  облудна,
ніколи  не  причинить  людині  зла,
тому  що  вона  полегшує  життя.
 Лопе  де  Вега.

------------------------------------------------------------------
Коли  відчуєш:  тануть  мрії,
Тобі  мети  не  досягти,
Та  ти  згадай,  що  є  ж  надія,
Що  може  ще  допомогти.

І  ми  шукаєм  соломинку,
Щоб  нас  тримала  на  плаву.
Запам"ятай  у  цю  хвилинку:
Поки  надіюсь  -  я  живу.

І  зразу  станеш  сподіватись,
Забувши,  що  існує  зло.
Невдачі  будеш  посміхатись,
Щоб  від  душі  все  відлягло.

Світ  непростий,  такий  жорстокий,
Але  ти  мрію  не  кидай.
Посій  у  серці  своїм  спокій.
І  віру  мріям  ще  придай.

Не  дай  душі  упасти  в  відчай,
Упавши,  встань  і  знову  йди.
І  це  візьми  собі  за  звичай,
Щоб  вірний  шлях  в  житті  знайти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667254
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Циганова Наталія

…що це, напевно…

В  тобі  лунає  музика,  яка  не  для  всіх  –
опівніч  цілковитого  джазу,
подовжена  життям  на  незаявлений  гіг,
де  міститься  усе  –  і  одразу…
де  ходиться  по  хмарах  між  богів  і  птахів
у  вив’язаних  нею  шкарпетках…
де  потайки  ховаються  ще  вчора  в  архів
написані  на  завтра  чернетки…
де  над  усе  дивує  те,  що  нот  –  тільки  сім
і  чхати,  що  з  них  жодної  –  чисто…
де  кави  аромат  із  кухні,  наче  Гольфстрім,
який  ти  віднайшов  особисто…
де  дихання  хвилює  сон  лише  і  якщо
на  двох  одне…  хай,  навіть,  останнє…
ти  поки  ще  не…  поки  не  помітив  ти,  що…
що  це…  
що  це,  напевно,  кохання…







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667243
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Любов Ігнатова

Вечірній етюд

Гойда  весну  на  китицях  бузок  
Під  ніжну  солов'їну  колискову.  
Попід  шатром  із  шовку  і  зірок  
Вітри  згубили  місячну  підкову.  

Старий  горіх  іще  смакує  сни  
Про  зиму,  про  сніги  і  холоднечу,  
Та  у  бруньках  ефірних  і  ясних  
Леліє  твердобоку  вже  малечу.  

Десь  "ойка"    сичик  серед  ясенів.  
Під  вербами,  в  ставку,  регочуть  жаби  :
Напевно,  розсмішити  їх  зумів  
Блискучоперий  селезень-незграба.

Муркоче  кіт,  куйовдить  спориші  
Обабіч  стежки  до  моєї  хати...  
Так  хороше  і  легко  на  душі,  
Що  хочеться  й  собі  замуркотати...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016


natalux

Город Смерти

Я  умирать  ушла  бы,  где  молчат.
Как  кошка,  в  город,  где  лишь  пенье  птиц,
Где  нет  угрюмых  и  веселых  лиц,  
Где  вечер  теплый,  солнышко  в  закат.

Постройте  Город  Смерти  для  людей,
А  шум  и  суету  в  нем  –  под  запрет!  
Со  Смертью  нужно  только  тет-а  тет.
Постройте  Город  Смерти    поскорей.

Нам  путь  далекий  предстоит  пройти,
Ведь  Вечность  –  это  очень-очень  долго.
Так  проведем  отмеренное  с  толком,
Чтоб  вспоминать  и  не  скучать  в  пути.

И  пусть  тот  Город  будет  всем  доступен.
Бомжу,  трудяге  или  президенту,
Впритык  пришедшим  к  главному  моменту.
Пусть  каждому  найдется  место  в  «клубе»

Рожденье,  жизнь…    все  суета  сует.
Все  временно  и  все  всегда  проходит.
Изменчиво,  словно    прогноз  погоды.
И  остается  вечной  только  Смерть.

Когда-нибудь  и  я  туда  приду.
Теряя  связи  со    своей  Вселенной,
Оставшимся,  я  пожелаю  непременно,
Дожить  до  рая  всем  в  земном  (с)аду.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667208
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Циганова Наталія

…прости меня…

Моя  судьба,  расхристанная  всуе
промеж  канунов  Пасхи  с  Рождеством,
не  увенчайся  крестиком,  в  посуле
на  в  чём–то  там  особое  ество…
Прости  за  то,  что  я  с  тобою  между
далёких  тайн  и  близких  новостей.
Ты  родилась  когда–то…  где–то…  прежде,
чем  я  мочила  молоком  постель.
Прости  картавость  юности  желаний,  
впитавших,  жизнь  спустя,  приставку  «не»
на  скорости  испуга  цвета  лани…
прости  во  мне  без  упряжи  коней.
Моих  мужчин,  желающих  жениться…
и  развестись…
и  попросту  хотеть…
Долгами  обеспеченные  лица
на  ныне…  на  минувшее…  на  впредь…
Прости  авансом  память  и  поруку,
что  друг  по  другу  –  чистым  баттерфляй.
…я  упаду  синицей…
             прямо  в  руку…
Прости  меня…
             …прости  меня…  
                               …стреляй…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666790
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Циганова Наталія

Я не знаю о многом…

Я  не  знаю  о  многом.
И  сердце  устало  ютиться
на  задворках  вопросов  под  старым  рваньём  «потому»…
А  снаружи  весна.
И  опять  возвращаются  птицы,
увеличив  ещё  на  страничку  небесный  талмуд.
Значит  –  время  домой.
Как–то  так…  без  претензий  на  сложность.
Я  не  знаю  что  важно:  там  где–то  иль  тут,  за  плечом…
Мне  понять  не  дано  (ибо  это  понять  невозможно)
оправдание  войн:  мол,  бабьё  нарожает  ещё...
и  рождаются  слёзы,  уродуя  качество  речи.
Неизменно  солёные…  с  тысячью  разных  причин:
где–то  душу  в  восторг  одевая,  где  горе  на  плечи.
Я  не  знаю  о  страшном:  когда  не  дожил  до  седин…
…Неужели  весна?...
Время  глупостей…  время  веснушек…
Пробуждает  кого–то  к  любви…
а  кого–то  к  войне…
Я  не  знаю  о  стольком,  что  впору  бы  жить,  не  проснувшись,  
выдыхая  покой…
…но  от  этого  только  больней...


                                 апрель  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666789
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Любов Ігнатова

Чай з імбиром

Я  до  чаю  додам  теплий  відзвук  імбирної  ноти  
І  корицевий  шлейф,  ніби  сонячний  промінь,  густий...  
Щось  приваблює  погляд  у  гладі  люстерка  напроти...  
Тінь  якась  невиразна...та  я  майже  впевнена  -    ти...  

Не  відводжу  очей,    бо  боюся  укотре  згубити  
Павутинку  тонку,  що  тебе  у  мій  сон  приведе...  
А  за  вікнами  вечір,  п'янким  абрикоссям  налитий,  
Із  зірницею  вдвох  витанцьовують  свій  па-де-де...  

Попід  стелею  сплять  врівноважені  штучні  світила,
І  годинник  стіка,  як  з  полотнища  пензля  Далі,
Чай  схолонув  давно,  а  мені  відірватись  несила  
Від  химерної  точки  на  сріблом  покритому  склі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Владимир Зозуля

Ольховые сны.

Жизнь  не  беда,  началом  не  лиха,
Но  с  нею  рядом  смерть,  рука  к  руке...

Пришла  весна…
Опять  звенит  ольха
Серьгами  в  голубом  березняке.
Быть  может,  жизнь  и  смерть  всего  лишь  сон,
А  я  лишь  грежу  в  этом  странном  сне
И  катится  с  ветвей  ольховый  звон,
Случайным  ветром,  под  ноги  ко  мне.
Пришла  весна…
Открыла  жизни  счет,
Но  кто  считает,  если  платит  жизнь?..
Живая  ветвь  ольхи  уже  цветет
И  зеленея,  обнимает  высь…
Но  сломанная  веточка  ольхи
Касается  холодного  песка…
А  сломанная  веточка  ольхи
Свисает…  будто  мертвая  рука…
Пришла  весна…  
И  снова  жизни  верь,
Забыв  про  несуразности  её.
Пришла  весна…
Вся  в  белом…  словно  смерть…
Ведь  жизнь  и  смерть  они  всегда  вдвоём.
Пришла  весна…
Так  ветрено  легка,
И  став  еще  одной  весной  взрослей
Обнялась  с  ветром  юная  ольха,
Сережка  покатилась  по  земле.
Звени,  серьга,  и  под  ноги  катись
Сквозь  жизнь  и  смерть,  
Сквозь  тишину  и  шум.
Я  подберу  тебя…  на  смерть…  на  жизнь…
Я  на  ладонь  с  тобою  положу
И  жизнь!  И  смерть!..
...
О,  грёзы  наяву,
Вы  мой  ольховый  звон…  вас  нет,  вас  нет.
Я  слышу,  умираю  и  живу
Во  сне,  во  сне,  во  сне,  во  сне…  во  сне…
..........


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666788
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Радченко

Дощовий травень

Уже  й  не  потрібні  дощі  -
Земля  напилася  сповна.
Й  затихли  в  садках  хрущі,
І  пісня  дощу  сумна
Пливе  над  землею  й  пливе,
ЇЇ  не  спинити  нічим.
Весна  без  усмішки  живе,
Неначе  життям  чужим.
А  вітер  не  в  силі  ніяк
Хмарини  прогнать  дощові.
Чорніє  старий  вітряк,
Стоїть  по  коліно  в  траві.
А  сонце,  як  бажаний  гість,
Загляне..,  та  тільки  на  мить:
Між  хмарами  -  райдуги  міст
І  пісня  дощу  знов  бринить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666955
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Лина Ланская

БЕЗЖАЛЬНО-ПРОСТА

Корились  рутинному,-  звали  борги.
Голодного  ситий,  убий,  не  помітить.
Прощають    не  люди,  прощають  боги
І  кидають  зорі  -  небес  самоцвіти.

Корились,  а  сяйво  небачене  те,
Скотилось  в  куточок,  тихенько  тьмяніє,
Таке  непомітне,  безжально-просте,
Чекає,  допоки  зоря  заясніє.

Корились,  та  разом  вже  йшли  по  мосту,
Сріблясті  колони  самотність  вінчали  .
Шукали  єдину,  безжально-просту,
Одну  для  обох,  стільки  часу  шукали.
18.05.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666782
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Любов Ігнатова

Нахаба Дощ

Як  дивно...  Дощ?!  Дивись,  це  справді  -  Дощ...  
Прийшов  в  мій  дім  нахабно,  без  запрошень...  
Тепер  сидить  і  уплітає  борщ,  
Поставивши  в  куток  свої  калоші.  

І  позіхання  похапцем  хова  
У  грубі  і  обвітрені  долоні...  
І  розкладає  всі  мої  слова  
Серветками  на  білім  підвіконні.

Мої  слова...  Я  розгубила  їх  
Колись  давно,  осінніми  листками...  
Вони  вмерзали  у  грудневий  сніг...  
Вони  текли  весняними  струмками...  

Де  він  узяв  їх?  І  яким  богам  
Він  мусив  принести  себе  в  офіру,  
Щоб  повернути  в  Мого  Серця  Храм  
Вогонь  Любові  і  Надії,  й  Віри?..  

Цей  дивний  Дощ...  Оцей  нахаба  Дощ,  
Що  в  мої  вікна  стукав  спозаранку,  
Сидить  і  мовчки  уплітає  борщ...  
А  я...  Ще  підкладу  йому  сметанки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Анатолій В.

Три години без тебе

Три  години  без  тебе  —
Це  як  шлях  від  землі  і  до  неба!
Три  години  мовчання  -
Це  як  навпіл  розірваний  світ...
Телефон  і  вагання  -
Це  у  темінь  пірнання,
Всепланетне  з`їзджання  з  орбіт!

Три  години  без  тебе!..
Їх  стерпіти,  прожити  ще  треба
У  цім  світі  холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце  зникло  сьогодні,
Я  втону  у  безодні
Часопростору  нудно-густім.

Три  години  без  тебе  —
Це  в  терпінні  нагальна  потреба,
Спокій  тяжко  дається,
А  у  нервів  існує  кордон...
Кожна  мить  -  як  стук  серця:
В  нім  тривогою  б`ється
Апатично-німий  телефон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Анатолій В.

Ванільний сон-вітер майбутнього

Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Корицею  трішки  гірчить.
П`янкою,  без  слів,  незабутньою
Веснянкою  в  серці  звучить...

У  венах  пульсують  лавандово
Квітково-замріяні  сни...
Життя  починається  заново
В  зеленому  лоні  весни!

Відродиться  із  громовицею
Дощем  між  зелених  отав,
І  ляже  до  ніг  косовицею
У  пахощах  скошених  трав...

Підніметься  в  небо  із  піснею
У  гаї  нічнім  солов`я,
Що  співом  годиною  пізньою
Із  Богом,  мабуть,  розмовля...

І  я  доторкнусь  до  могутнього,
Що  душу  у  небо  зове...
Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Веснянкою  в  серці  живе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 17.05.2016


tatapoli

І ГНІВ І БІЛЬ…

І  гнів,  і  біль  –  вже  повна  чаша,
така  страшна  буденність  наша!
Не  відновити  гірку  втрату,
гріхи  не  змити  супостату!
Донбас,  Луганськ  –  гіркії  дати,
навіки  будуть  пам’ятати!
Ще  Маріуполь,  а  що  ж  далі?
Невже  не  спинимо  вандалів!?
Страждає  люд,  карає  Бог!?
Дізнатись  не  берусь…    за  що  ж?
Та  тільки  стало  світу  ясно,
в  крові  братерській  Русь  зав’язла!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554422
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 17.05.2016


Лю

История

История...
Печальная  история...
Наверно  ты  в  этой  жизни  останешься  только  историей  в  моей  голове....  историей,  которая  будет  не  закончиной.  Я  постараюсь  не  перечитывать  ее,  не  листать  память  и  не  дышать  воспоминаниями.  
               Лю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666577
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Рыбка

МЕСЯЦ МАЙ

Нынче  месяц  Май  похож  на  осень  -
То  дожди,  то  снегом  завалило,
То  средь  туч  проглянет  неба  просинь,
Солнце  то  ли  не  было?  То  ль  было?

Нынче  месяц  Май  какой-то  странный  -
Вмиг  согреет,  тут  же  холодом  пахнёт.
Он,  как  ловелас,  непостоянный  -
Веры  в  день  грядущий  не  даёт.

Нынче  Май  какой-то  бестолковый  -
Слякоть,  сырость,  ветер  завывает.
Мается,  куражится,  бедовый,
Словно  нас  на  прочность  проверяет.

Нынче  Май  -  он  с  придурью  немного,
Хоть  ругай  его  незлобно,  хоть  хвали,
Но  весна  упорно  бьёт  себе  дорогу  -
В  парке  груша  с  абрикосом  зацвели.

Нынче  Май  теплом  нас  не  балует,
Но  повсюду  одуванчик  расцветает,
Словно  солнышко  в  головки  их  целует,
Наступленье  лета  предвещает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666571
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Шип Сергей

Любовь земная

Обнялись  двое,  на  ветру
Сплетают  души,  руки…
И  верят  в  вечную  весну,
В  которой  нет  разлуки.

А  ветер  хочет  их  разъять.
Он  силится  так  рьяно,
Что  трудно  будет  удержать
Любовь  –  под  ураганом.

Декабрь  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666568
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


OlgaSydoruk

"Бонжур" магнолий

"Бонжур"  магнолий  -  в  квадрат  оконца!..
Под  синим  небом  и  ярким  солнцем
Флаг  меланхолии  полощет  ветер!..  
Кто  за  него  всегда  в  ответе?..
То  поднимает,то  опускает?..
Дождинок(бисер)иглой  низает
На  полотно(льняного  цвета),..
В  плиссе(горох)и  в  лоно  лета...
От  меланхолии(незрячей)
Два  пуда  соли  -  со  всех  заначек...
Три  пуда  боли  -  с  округи  света...
Скупая  нежность  -  в  минор  сонета...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666505
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


НАДЕЖДА М.

Не гра вино у тім бокалі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FWm7DulBZTk        
[/youtube]

Не  завжди  збудеться,  що  хочеш.
Думки,  як  рій  усе  летять.
І  знову    голову  морочать,
Вночі  не  можуть  спокій  дать..

І  ти  летиш,  ще  в  серці  віра.
Та  там  не  ждуть  тебе  давно.
Лише  душі  все  зрозуміло.
Та  ми  обоє  мовчимо.

У  склянці  гілочка  жасміну,
Дарунок  твій  в  весняний  день.
Давно  відчули  уже  зміну.
От  забуття  не  йде  лишень.

Не  гра  вино  у  тім  бокалі,
Що  ми  колись  недопили.
І  нам  здавалось,  що  кохали..
За  течією  ми  пливли.

Любов  обурена  втікала,
І  озирнулася  лиш  раз.
Але  назад  не  погукала,
Лишивши  нас  вже  без  образ.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666503
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


ТАИСИЯ

Оркестр


Я  слышу  музыку  весеннего  оркестра.
Всю  эту  ночь  мелодия  звучала  «шум  дождя».
С  утра  пораньше  появился  сам    Маэстро.
И  дождь  затих    по  мановению  руки  вождя.

Меня  в    постели  разбудили  птичьи  трели.
Как  же  они  обрадовались  солнечным  лучам!
Но  если  «  Вальс  цветов»  услышать  захотели,
Его  звучание    в    саду    везде:  то  тут,  то  там…

Как  только  ранним  утром  выйду  в  чисто  поле,
Мелодии  вокруг  меня  звучат  на  все  лады.
Порхают  бабочки,  с  кузнечиками  споря.
Журчат  ручьи,  меня  влечёт  симфония  воды.

С  весной  ворвался  в  гости  слаженный  оркестр.
Не  заглушайте  музыку  природной  красоты.
Прислушайтесь  внимательно  к  игре  Маэстро:
Наполнят  душу  чувства  бесконечной  доброты.

19.04.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660744
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 17.05.2016


ТАИСИЯ

Курортный городок

На    морском  побережье
Размещён    городок,
Где  бывала    я    прежде...
Здравствуй  снова,  дружок!

Здесь    растут    кипарисы,
Вдохновляя    людей.
Как    известно    из    прессы,
Море  стало  теплей.

Легендарные    тайны
Край  веками    хранит.
Но    туристам    случайным
Их    открыть    не    спешит.

Я    рисую    пейзажи.
Мне  подвластно    перо...
Привлекают    и    пляжи...
Я    -    как    тот    Фигаро.

Успеваю  повсюду.
То  я  тут,    то  я  там.
Здесь  соседствует    чудо
И    Божественный  храм.

11  мая  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665282
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Циганова Наталія

…все так, як колись я хотіла…

Мій  розбитий  світанок  збирала  в  мозаїку  кава.
Пересмажена...  чесно,  як  міг,  рятував  кардамон.
Я  тікала  від  тебе  з  відкритим  поламаним  правом
на  остачу  життя…  що,  можливо,  і  є  еталон.
Я  тікала,  рятуючи  те,  що  від  мене  лишилось.
Без  мобільного,  спогадів,  серця,  надії  і  крил.
Мій  жаданий  світанок  прийшов  під  свободи  вітрилом…
під  рожево–блакитним…
все  так,  як  колись  я  хотіла…

…і  помер…
у  мені…
десь  ліворуч…
під  тонами  брил…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666039
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Лина Лу

ОНИ

Дела  ненужные,  смешные  отговорки
Уже  который  день.
Ломают  чью-то  тень
Бездумного  вранья,  истлевшие  подпорки.

Газетных  вырезок  желтеющих,  страницы,
Как  журавлиный  клин.
Там  фото...не  один?
И  тушью  склеены,  в  слезах,  дрожат  ресницы.

На  заднем  плане  он,  целуя  ручку    страстно,
Ласкает  взглядом  грудь...
Позволь  упомянуть,
А  что  жена  твоя  за  кадром,  -    безучастна?

Одна,  воображая  сцену  расставанья,
Построит  минарет
Из  пачки  сигарет.
А  ты  к  утру  забудешь  имени  звучанье.

Смешная  авансцена,  в  роли  безупречен:
Цветы,  бокал  вина,  -
Она  обречена...
Как  этот  древний  мир,  пороками  отмечен.
17.05

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666464
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


НАДЕЖДА М.

Коли дощі, неначе кара….

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4JrsexBX7IQ

[/youtube]


Коли  дощі,  неначе  кара,
Дивлюся  з  сумом  у  вікно.
Коли  насуне  нова  хмара,
Про  сонце  мрію  все  одно..

Коли  захочеться  поплакать,
(  Буває  інше  не  дано),
Не  будуть  сльози  мої  капать.
Сміюсь,  хоч  гірко,  все  одно.

Коли    узнаю  про    нещирість
Тих,  кого  друзями  зову,
Я  все  одно  їм  буду  вірить.
За  фальш  душі  я  їм  прощу.

Я  простягну  їм  свою  руку,
Знайду  слова,  щоб  шанс  ще  дать.
І    буду  вдячна  за  науку...
За  цим  не  буду  жалкувать.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666258
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Олекса Удайко

ГАРКАВІ

[i]

                   Нині  в  моді  української  держави
                   пахолки  з  артикуяційними  вадами…    
                                                                                             Із  преси  

[b][color="#ba0d0d"]Чомусь  дивна  мені  гаркавість…
Бо    не  ковтав    чужі  слова  
і  не  ввібгав  мізків  плюгавість  –
чужим  не  хвора  голова…
Та  маю  слабкість  –  зло  картати
отих  «гаркавих»,    що  чужі  
слова  норо́влять  пропихати,
що  крутяться,  немов  вужі,
поміж  брехнею  і  законом
й  неправедну  дорогу  в  рай
вимощують  собі  до  скону:
сиди…  чи  царствуй  –  вибирай!

Гаркавість  скрізь  –  в  Криму,  на  Сході  –
торгує  долями  і  тим,
що  є  святинями  народу…
Слова  –  мов  манна,  діло  –  дим!
Гаркавість  крячки…    Бре́хні  –  в    Раді:
обіцянок  дев’ятий  вал,
як  до  пуття  –  державна  зрада…
Загибель  віри  –  і  обвал!  

…Один  лиш  в  домі  не  гаркавий:
карбує  окриком  слова…
Свої  діла  в  сусіда  править  –    
там  буде  «рубрика»  нова.
І  місце  вже  своє  на    Красній
Під  пам’ятник  зафрахтував  –
У  ряд  із  Мініним  й  Пожарським
Героєм  Кам’яної  став!
Гляди,  й    на  місце  в  мавзолеї
«запретендує»  містер  N  –
гаптує  торт  для  «ювілею»
«народна  фабрика»  Рошен.
І  там,  немов  «по  воле  рока»,
з  «каҐтавим»  здибається  N!

...Така  тепер  у  нас  морока,
такий  веселий  феномен!

…Здається,  що  мені  до  того?
Живи  й  надійся  –  більш  нічого:

воно  наладиться  якось!

Та  все  ж  болить  мені  держава,
Зґвалтована,  
                                                 немов  
                                                                         купава...      
Де  те  "гаГкаве"  завелось?[/color]
[/b]
15.05.2016

На  світлині  -  КАРТаві  (із  інтернету,  звісно).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666253
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Потусторонний

Нет связи с космосом.

Нет    связи    с    космосом,    о    Боже!
Пропал    Небесный    Интернет.
Талант    поэта    был    низложен,
Как    будто    не    был    он    поэт.

В    «приёмном    буфере»    ни    строчки,
Способной    «вынести    мозги».
Одни    лишь    прочерки    да    точки
Среди    словесной    мелюзги.

Поэт    писать    пытался    снова,
Легко,    без    всякого    труда.
Но    «сервер»    был    парализован,
Не    получалось,    как    всегда.

С    досады    съев    свою    тетрадку
И    догрызая    карандаш,
Он    всё    пытался    жизни    гадкой
Вернуть    привычный    антураж.

В    конце  концов,    заснул    бедняга
С    холодным    грифелем    во    рту.
Ему    приснилось,    что    бумага
В    руках    расплавилась,    как    ртуть.

И    засверкала    по    паркету
Огромной    каплей    серебра.
Поэт    за    ней    стремился    к    свету,
Почти    до    самого    утра.

Проснулся,    выпил    чашку  чая,
Зевнул,    разглядывая  дно:
Пора  завязывать  с  вай-фаем!
Надёжней  оптоволокно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666327
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


OlgaSydoruk

Клавиш дотронулись тонкие пальцы…

Клавиш  дотронулись  тонкие  пальцы...
Еле  касаясь  их  белизны...
В  сумерках(серых)  -  аккорды(страдальцы)...
Струны  и  нервы  -  оголены...
Ты  бы  хотела  снова  родиться  -  
В  старом  созвездии,под  новой  Луной?..
Гладью(на  пяльцах)  -  в  красном  зарницы...
Длинная  нить  -  за  иглой  золотой...
Ты  бы  хотела  любовью  напиться:  
(Досыта)  -  из  чистоты  ручейка?..
Сердцем  откликнулась!..
Чтоб  возвратиться?..
Клавиши  вспомнили  пальцы  тогда...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666333
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


OlgaSydoruk

Ах, мальчик!. .

Экспромт  после  прочтения

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654424

Ах,мальчик!..Я  любила!..
И  ты,наверное,любил...
Но  -  отпустила  и  забыла...
Хватило  многих  лет  и  сил...
Ах,мальчик!..Страсти  время
Водой  большою  утекло
В  своё  таинственное  племя...
И  под  горячее  крыло...
Ах,мальчик!..Всё  проходит...
Но  вспоминают  её  дым...
И  грех  за  горечью  уводит...
Цвет  возвращается  -  в  полынь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666389
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Валентина Ланевич

Так сумно стало знову мені…

Так  сумно  стало  знову  мені,
Схололу  душу  тисне  тиша.
Істини  здаються  лиш  прості,  
Вуста  шепочуть:  "Правда  бита".

З  ран  кровиця,  з  тугою,  густа,
Тече  із  серця  поклик:"Милий!"
Молю  до  Бога:"Я  -  сирота,
Чому  цей  світ  такий  зрадливий?!"

Тривога  з  серця  в  далеч,  де  бій,
Трасують  кулі  в  швидкім  леті.
Боже!  Вбережи  його,  зумій!
Життя  -  не  аверс  на  монеті.  

Життя,  щоб  жити  -  задум  Творця,
Війна  -  то  руйнівник  законів.
Гідную  відсіч  дасть  та  земля,
Де  міць  на  захисті  кордонів.  
15.05.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666131
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Лина Лу

СЛИЯНЬЕ

Коснись  ладошкою  шершавой,
Безумных  слез  не  утаить.
Слиянье  меда  и  отравы  -
Глаза  бездонные  твои.

Щека  и  родинка  -  опасен!
Их  в  поцелуях  утоплю.
Притворный  гнев  слегка  ужасен,
Когда  шепчу  тебе:"  ...люблю..."

Смущения  одни  ошмётки,
Истлели,  в  пепел  превратясь.
Услышав  нетерпенья  нотки,
Я  отдаюсь  тебе  во  власть.
19.04



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660652
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 15.05.2016


Дід Миколай

Спрагу юну зросили дощем . Музика, запис, виконання - Микола Шевченко

                                   1
Весною    пахли    ніжно    губи…
У    ноги    падала    роса.
Тебе    до    серця    приголубив…
На    землю    впали...    небеса.
                         Приспів:                    
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
                                 2
Коханням        марив    поцілунок…    
Дурман    розлився    у    грудях.
У    вени    лив    солодкий    трунок…
Злітав    у    небо    наче    птах.
                         Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
                               3
Пощо    розмови    нам    і    люди…
Тремтіла    звабливо    рука.
Гаряча    падала    у    груди…
Як    сповідь    святості    й    гріха.    
Неначе    все    переплелося…
Завмерли    джмелики    в    гаю.
Чи    ми    в    раю    чи    нам    здалося…
Чи    в    небесах    десь    на    краю?
                               4
Затихла    святість    і    гріховність…
Понесла    нас        кудись    в    світи.
Несли    здаровану    жертовність…
Де    ми    були    лиш…    -    Я    і    Ти!
                       Приспів:
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.                                  
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…)  2  рази
Спрагу    юну    зросили    дощем.  )  2  рази

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 15.05.2016


Валентина Ланевич

Стримав ніжність у грудях.

-Я  люблю  тебе,  -  мовив  в  порозі,  в  дверях,
Крок  притишив  на  мить  і  всміхнувсь  лиш  очима.
Стримав  ніжність  у  грудях  -  він:  воїн,  солдат
І  поправив  заплічник,  стенувши  плечима.

А  навколо  весна  уривалася  в  день,
Прілим  листям  в  гаю  пахло  свіже  повітря.
І  нестримна  синичка  співала  пісень,
А  війна  оголила  приховане  вістря.

В  хижім  оскалі  враз  огризнулась  вогнем,
Обпалила  в  степу  знов  задавлені  рани.
І  у  серці  моїм  підняла  дикий  щем,
Дай  же,  Господи,  нам  невмирущої  прани!

Вже  стікає  терпіння  в  зчорнілу  стерню,
До  болю,  хрусту  у  пальцях  зажатий  кулак.
Немає  бо  слова:  я  -  не  смію,  -  в  бою,
Там,  де  власну  свободу  поглина  вовкулак.
10.03.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650507
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 15.05.2016


Лина Лу

ХОЛОДНЫЙ СНЕГ, ПОХОЖИЙ НА ЦВЕТЫ

Холодный  снег,  похожий  на  цветы,
В  твоих  руках  таких  нетерпеливых,
В  речах  безумных,  ласково-игривых
Касаниях,  где  властелин  лишь  ты.

Холодный  жар  и  обнаженный  нерв
На  нежной  и  благоуханной  коже,
Расцветшей  нежно-розовым,  похоже
Твой  мир  не  отражает  полумер.

Холодный  день  и  полночь  холодна,
Но  тает  лед  душевный;  обжигаясь,
Тянусь  губами,  медленно  касаясь...
Всего  тебя  испив  опять...до  дна.
15.05.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666108
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Циганова Наталія

…я готова отдать…

Заштрихован  водой  этот,  в  общем,  не  нужный  мне  город,
разделённый  на  серость  –  и  вязь  разноцветных  зонтов.
Просто  где–то  во  мне  умирает  не  найденный  повод
променять  этот  карцер  на  цепи  других  берегов,
где  зарёй  (как  и  тут,  но  поздней)  догорают  надежды…
дождь,  осипший  до  мороси,  трётся  о  зелень  весны…
где,  проснувшись,  восток  разрывается  радугой  между
ароматами  ночи  и  полусырой  новизны.
Там,  возможно,  не  лучше,  чем  где–то...
но  вера  –  не  верит…  
И  во  имя  неё,  и  во  имя  далёкой  весны
я  готова  отдать  все  права  на  навязанный  берег,
где  надежды  –  заплаканы  маем…  
и  болью  тесны…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666022
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Лина Ланская

КАЛЛИ (СИНЄ-СИНЄ…)

Синє-синє...краплина  білим
На  зеленому  оксамиті.
В  срібній  рамі,  незрозумілим,
Загадковим  видінням  миті.

Загадковим  видінням  тане
Тінь  німа  у  лабетах  ранку.
Може  снів  моїх  не  дістане
Те,  що  мариться  до  світанку?

Те,  що  мариться,  рам  не  має,
Опівнічно  іскрить  і  палить,
Тихим  подихом  відлітає,
Залишаючи  вазі  калли.

Залишаючи  оберегу
Елегантність,  магічну  силу
І  любові  альфу  й  омегу,
Що  скотилась  по  небосхилу.
14.05.2016.


Калли  завжди  були  оберегом,  вони  захищають  від  злих  демонів,  лиха  та  є  миротворцями.Коли  ви  хочете  миру  та  взаєморозуміння,  -  даруйте  калли.
А  ще  вони  притягують  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666019
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


ТАИСИЯ

Встреча с морем

Его  волнение  мне  понятно.
И  я  к  нему  не  равнодушна...
Мне  встреча  с  морем  так  приятна.
С  ним  не  бывает  людям  скучно.

Волна  спокойна  и  игрива...
Стремится  к  берегу  строптиво.
Порою  -  это  точно  грива...
И  скачет  этот  конь  ретиво.

Стремятся  летом  все  на  море.
Оно  звучит  в  стихах  и  в  песне.
И  катерок  наш,  с  ветром  споря,
Несётся  словно  в  поднебесье!

Восторг,  достигнув  апогея,
Вдруг  разбудил  шальное  чувство.
В  любви  признался  он,  робея...
Наш  капитан  ценил  искусство.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666063
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Радченко

Не чекайте свят

Не  чекайте  свят  чи  влучної  години,
Щоб  сказати  мамі:  "Дякую  за  все:
За  безсонні  ночі  і  тепло  родини,
За  твоє  терпіння  й  серце  золоте.

За  любов  безмежну,  усмішку  і  ніжність,
За  твої  молитви,  сльози  і  печаль,
Простоту  й  буденність,  і  твою  величність,
Й  душу  твою,  мамо,  чисту,  мов  кришталь".

Мамі  важливіші  подарунків  й  квітів
Щирі  і  звичайні,  від  душі,  слова.
Навіть  посивілі  ми  для  мами  -  діти,
Кваптеся,  щоб  встигла  їх  почуть  вона.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648654
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 15.05.2016


Радченко

Монолог природи

Яка  невгамовна  погода:
То  дощ  ллє,  то  град  торохтить.
Сміється  над  нами  природа:"
Що  хочу,  те  й  буду  робить.
Узимку  -  капіж!  Так  це  ж  легко!
У  березні  холод  й  сніги,
А  влітку,будь  ласка,  вам  -  спека
Й  придумаю  щось  восени.
І,  якби  вам  всім  не  хотілось,
Щоб  все  було  геть  навпаки,
Такою  я  ось  уродилась
Й  живу  на  землі  залюбки.
Але  не  завжди  дощ  чи  спека,
І  холод,  й  мороз  по  весні.
Цвітіння  пора  хмільно-терпка
Й  краса  золота  восени.
Не  марно  слова  має  пісня:
"Погода  люба  -  благодать".
Пора  ж  бо  в  природі  є  різна
Й  не  треба  на  мене  бурчать".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665955
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Валентина Ланевич

Чіпляється за сиву вічність тихий сплеск води.

Чіпляється  за  сиву  вічність  тихий  сплеск  води,
В’юниться  річка  в  цілунках  вогняного  сонця.
І  хвилька  хвилечці  гука:"Куди  біжим,  куди?"
І  луг  зелений  прошком,  ріжком  у  надвечір’я.
   
Лелечий  посвист  крил  колише  осоку  крихку,
Крякає  качка  дика  під  верболізним  гіллям.
Жаб’ячий  хор  впивається  теж  співом  досхочу
Й  туман  густий  клубиться,  й  милується  привіллям.

Відбиток  місяця  серпом  гойдається  в  кругах,
Карась  та  щука,  та  карп  з  линком  комах  чатують.
Калини  пагінець  розвивсь  -  за  зиму  не  зачах
І  вбір  весни  поправу  так  зір  очей  милують.

 квітень2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665917
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Кадет

Гваделупа

Было  время,  шагал,  не  хромая,
Не  метался  ни  днём,  ни  впотьмах…
Хоть  не  раз  вывозила  кривая,
Но  неведом  был  пагубный  страх…

Скудноваты  дары  огорода
При  отсутствии  летних  дождей…
И  не  верится  в  мудрость  народа,
А  тем  более  в  честность  вождей…

Истрепались  мечты  и  одежды,
Неуютно  на  жилистом  дне…
И  хоронит  останки  надежды
Неуверенность  в  завтрашнем  дне…

Говорят,  обижаться,  мол,  глупо
Мне  на  чёрствость  властей  и  рвачей…
Вот  бы  гамузом  их  в  Гваделупу,  -
Поредел  бы  отряд  сволочей…

май  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666049
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Богданочка

Місяць

Не  вдивляйтесь,  матусю,  у  темінь  вечірнього  неба,
І  не  плачте  завчасно,  я  поки  що,  мамо,  не  ТАМ.
Сліз  багато  усюди.  Не  треба,  прошу  Вас,  не  треба…
Лиш  молитва  поможе  недавно  полеглим  братам.

Світлу  душу  вбачаєте  в  кожній  небесній  зірниці:
ТАМ  коханий  для  когось,  і  батько,  й  товариш,  і  син.
Безпорадність  бентежить  від  втоми  змарнілі  зіниці,
Нас  багато,  неначе,  та  я  тут  зі  смертю  один.

День  і  ніч,  зло    й  добро...  Тут  змішалося  все  у    єдине.
Тільки  вибухи,  крики,  й  ні  кроку,  ні  кроку  назад.
Хтось  повернеться  з  бою  живим,  а  хтось  знову  загине,
Комусь  сонце  засвітить,  а  когось  уб'є  лютий  "Град".

А  мені  б  на  хвилинку  побачити  синові  очі,
Щоб  мене  обійняли    його  рученята  малі.
"  Тату,  все  буде  добре"    почути  б  слова  ці  пророчі,
"Буде  мирно  і  тихо  на  нашій  прекрасній  землі".

Як  би  важко  не  було  -  дороги  в  минуле  немає.
 Побратимів  своїх  не  залишу  ніколи  в  біді.
І,  тоненьким  серпом,  місяць  сумно  на  нас  споглядає.
Мамо,  ми  як  і  він:  і  самотні,  й  такі    ж    молоді.
                                                     
                                                                                                                         12.05.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665720
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Циганова Наталія

Золотая середина…

Равно  как  и  вчера,  солнце  тщетно  шлифует
середины  ненайденной  золото.
Ты  б,  Отец,  положил  её  в  общем  бауле
где–то  между  избытком  и  голодом…
меж  пустых  суеверий  и  сучьим  пороком…
между  войнами  и  безразличием.
Всё  б  на  раз  изменило,  похлеще  потопа,
золотой  середины  наличие.
Никогда  не  имея  –  давно  потеряли
в  колыбели  для  мелких  условностей.
И,  понятно,  найти  не  смогли…
не  искали…
то  ль  по  тупости,  то  ли  в  покорности…
А  вздохнём  глубоко  –  «мы  почти  что  у  цели!»  –
в  Рождество  лишь  да  в  Пасху…
По  совести:
мы  за  ней  как  бы  очень  давно  не  успели,
и  тогда  ж  –  обогнали  на  скорости…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665591
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Любов Ігнатова

Поклич мене

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  солов'ї  і  місячна  соната,  
Де  стерті  грані  різних  протиріч,  
Де  вітерець  грайливий  і  крилатий.  

І  я  піду  з  тобою  хоч  на  край  
Усесвіту...  а  може,  навіть,  далі...  
Веди  мене,  цілуй  мене,  кохай,  
Вплітай  мене  до  сяйва  пекторалі!..

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  окрім  нас  -  лиш  зорі  і  дорога,  
Де  ми  з  тобою  будем  віч-на-віч  
З  собою,  з  небом  і,  напевно,  з  Богом...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 13.05.2016


OlgaSydoruk

Поднималась моя река…

Поднималась  моя  река  -    за  высокие  берега...
Полюбила  она  паруса  -  не  записанные  слова...
Забрала  за  собою  все:утонувшие(в  глубине)...
Уносила  и  стоны,и  крик  -(пока  гомон  округи  не  сник)...
Разливалась  моя  река  -    на  чужие(с  полынью)луга...
И  на  маковый(алый  цвет),на  ромашек(забытый)букет...
На  потерянные  следы(от  восхода  и  до  зари)...
И  просили  ещё  воды  -(у  подножия  песчаной  горы)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664350
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Любов Ігнатова

Не моляться до сонця пшениці

Не  моляться  до  сонця  пшениці,  
Лиш  маки  бовваніють,  наче  рани,  
На  тілі  незасіяного  лану,  
Де  Янгол  зі  свічею  у  руці  
Ллє  сльози  по  Вкраїнському  талану...  

Цьогоріч  вродять  знов  одні  хрести  -  
У  Смерті  дуже  щедра  косовиця.  
Втомилася  стинать  її  правиця  
Ті  долі,  що  могли  б  ще  розцвісти,  
Та  душить  їх  нещадно  повитиця...  

Зрікаються  крилаток  ясени...  
Бентежний  дощ  мигичить  над  полями,  
Як  посивіла  колискова  мами  
Чиї  у  муках  зроджені  сини  
У  вічність  відлітають  журавлями...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


OlgaSydoruk

Осторожно - с моею душой!. .

Осторожно  -  с  моею  душой!..
Осторожно  -  сегодня  и  завтра!..
Не  дышите  -  ей  нужен  покой...
На  мгновение  -  лишите  азарта...
Возвращалась  она  домой
(Через  тернии  карантинов)...
Караванами,..вброд  (рекой),..
Мимо  времени  -"Исполинов"...
Проходила  грозу  и  мороз...
И  дожди  -  (для  прозрачности  кожи)...
Отпадали    корки(корост)!
Прорастали  насквозь  туберозы...
Просветилась  душа(в  темноте)...
И    -    казалась  ещё  пригожей...
Возвратилась  она  -  налегке...
И  никто  её  не  стреножил...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664247
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Циганова Наталія

Но помнится о том, …

Я  не  вкусила  тысячи  стихов,
смакуя  соль  десятка  левых  мочек
под  сумерки  щемящих  многоточий…
И  пусть  кричат  основы  всех  основ,
что  я  –  не  та,  кого  достоин  Рай.
Что  ж…  прошлое  –  не  девка,  чтоб  раздеться.
Случалось  –  забывало  биться  сердце
за  шумом  крыльев  от  скандальных  стай.
Скучается  по  глухости  дворов…
по  временной  семье  на  остановке,
где  новости  глотали  без  сноровки
о  сонме  лысин,  локонов,  рогов…
Но  помнится  о  том,  что  Стинг  –  затих…
что  вёсны  стали  волнами  короче…
не  памятный  десяток  левых  мочек..,
а  лишь  один,  мне  посвящённый,  стих…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664240
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Циганова Наталія

…на всякий случайный…

Ну  что  Вы…  не  осень  стоит  на  кону,
а  тысячи  мыслей,  ниспосланных  в  темень,
о  том,  что  сегодня,  возможно,  –  канун
чего–то,  что  выдано  мне  лишь  на  время…
Ютится  отрезок  в  делениях  тем
от  робкого  «надо  б»  до  горького  «если  б».
И  утро,  и  вечер  давно  без  дилемм:
на  плечи  –  пиджак,  на  окно  –  занавески.
Молчите.
Не  думайте…  я  Вас  прошу.
Я  слабостью  выльюсь  по  сумеркам  к  ночи.
И  вздох  облегчения  –  сдача  грошу.
Не  густо?  –  в  моих,  как  и  в  Ваших,  не  очень.
Вы  не  говорите,  молю,  никому.
Да  будет  сие  нашей  маленькой  тайной.
Поставьте  (не  осень,  а  я  на  кону)
из  зеркала  прямо…
на  всякий  случайный…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664227
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Лина Ланская

ВІН ЧЕКАЄ МЕНЕ

Мого  болю  краплина  -  твоя  насолода,
Мого  крику  німого  тобі  не  почути.
Зійде  молодість  повінню,  в  розпачі    врода
Розлетиться,  розвіється    -  так  тому  й  бути.

Не  інакше...собі  не  належу  й  думками.
Граєм  ролі  -  бездарні  жорстокі  актори.
Мабуть  хтось  помилився,  чи  кара  віками?  -
Переплутані  долі  в  обійсті  у  Мори  -

Ткала  ранком  із  тіней  туманні  вуалі,
Накидала  на  очі  тому,  хто  ділився.
Прірву  щастя  оманою  вкрили  печалі,
А  клубок  вів  до  нього,  та  десь  закотився.

Він  чекає  не  знаючи,  де  я  і  досі?
Просто  тим,  що  дісталось  його  ж  і  рятую.
Сняться  знову  до  ранку  дві  постаті  босі,  -
Він  чекає  мене,  а  я  душу  катую.
05.05.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Лина Лу

НЕТ, НЕ СКОРО


Нет,  не  скоро  закроешь  память,  
Тают  тени,  как  лунный  свет.  
Наших  душ  безымянных  замять,  
Наших  встреч  пропускной  билет.  

От  скольжения  ускореньем  
Рассыпаемся,  не  остынь.  
Вот  еще...лишь  одно  мгновенье,  
В  нем  над  бездной  сошлись  мосты.

Нет,  не  скоро  костры  взметнутся,  
Чтобы  рыжую  ведьму  сжечь,  
Не  успеем  и  оглянуться,  
Колдовством  не  предостеречь.  

Мы  лишь  крохи,  пылинки  с  неба.
Легким  облаком  сладких  ссор  
Эка  невидаль...эка  небыль!  -  
Неразбуженный  атанор.  

Закипает,  бушует  рьяно,  
Как  и  прежде,  в  ночи  искрит.
Разливаются  океаны  
Непредвиденности  амрит.  

Нет,  не  скоро  закроешь  память,
Тают  тени,  как  лунный  свет.
Наших  душ  безымянных  замять,
Наших  встреч  миллионы  лет.
05.05.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664119
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Радченко

Так що в мені шукаєш ти

Ти  все  частіше  крадькома
На  мене  дивишся,  неначе
Побачить  хочеш  те,  чого  нема...
Мабуть,  для  тебе  це  багато  значить?
У  погляді  і  в  посмішці  моїй
Тобі  знайти  так  хочеться,  до  болю,
Уламки  нездійсненних  мрій...
Немов,  ти  вирвешся  на  волю,
Коли  побачиш.  Так  навіщо
В  мені  шукаєш?  Пошукай  у  снах,
В  яких  вона  приходить  знов  і  ліпше
У  неї  запитай  і  страх
Закресли,  бо  минуле  лиш  минуле
Й  кохання  перше  відпусти.
Колись  було..,  як  тінь  майнуло.
Так,  що  ж  в  мені  шукаєш  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664268
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Радченко

Так що в мені шукаєш ти

Ти  все  частіше  крадькома
На  мене  дивишся,  неначе
Побачить  хочеш  те,  чого  нема...
Мабуть,  для  тебе  це  багато  значить?
У  погляді  і  в  посмішці  моїй
Тобі  знайти  так  хочеться,  до  болю,
Уламки  нездійсненних  мрій...
Немов,  ти  вирвешся  на  волю,
Коли  побачиш.  Так  навіщо
В  мені  шукаєш?  Пошукай  у  снах,
В  яких  вона  приходить  знов  і  ліпше
У  неї  запитай  і  страх
Закресли,  бо  минуле  лиш  минуле
Й  кохання  перше  відпусти.
Колись  було..,  як  тінь  майнуло.
Так,  що  ж  в  мені  шукаєш  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664268
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


OlgaSydoruk

Пьянящий шлейф от туберозы…

Экспромт

Пьянящий  шлейф  от  туберозы
(Соцветия  белых  лепестков)
Похож  на  запах  твоей  кожи
(Из  эротичных  моих  снов)...
Из  ожидания  свиданий  -  
(На  первой  пристани  любви)...
И  невесомых  прикасаний  -
Холодной  льдинки  до...  росы...
Повсюду    -    запах  туберозы!..
Поля  засеяны  тобой?..
Его  вдыхаю  -  до    мороза...
А  на  морозе  -  сон  иной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664006
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Ірина Кохан

Яблуні так швидко відцвіли

Відцвіли  сади  вже  яблуневі,
Оповили  трави  білим  димом.
І  душі  торкається  незримо
З  дощовиць  заплетена  печаль.

Відлітають  весни  ніжнокрилі,
Б'ється  серце  клекотом  лелечим...
Мов  вітрильник,  лине  сизий  вечір,
Юність  теплу,  несучи  у  даль.

І  зринають  спогади  далекі,
Що  збудились  спалахом  бузковим.
Опадають  зоряні  підкови
У  долоні  купкою  золи...

Височіє  небо  споконвічне,
Оповите  білим-білим  димом.
І  пливе,  пливе  життя  незримо...
Яблуні  так  швидко  відцвіли....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664113
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

Діброва наче дівка захмеліла


Розносив  вітер  пахощі    духмяні,
Летів  під  ноги  в  стежку  сніговій.
Пелюстки  білі  падали,  як  п’яні,
Черемхою  запахнув  весновій.

Терпкий  дурман  наповнював  долину,
На  крилах  трунок  в  небо  піднімав.
Немов  у  сні  надихався  цитрину,
Вже  соловейко  з  лісу  щебетав.

Дзвеніла  вдалеч  пісня  солов’їна,
Рікою  розлилася  у  гаю.
Діброва  наче  дівка  захмеліла…
І  я…  неначе,  почуваюся  в  Раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

Діброва наче дівка захмеліла


Розносив  вітер  пахощі    духмяні,
Летів  під  ноги  в  стежку  сніговій.
Пелюстки  білі  падали,  як  п’яні,
Черемхою  запахнув  весновій.

Терпкий  дурман  наповнював  долину,
На  крилах  трунок  в  небо  піднімав.
Немов  у  сні  надихався  цитрину,
Вже  соловейко  з  лісу  щебетав.

Дзвеніла  вдалеч  пісня  солов’їна,
Рікою  розлилася  у  гаю.
Діброва  наче  дівка  захмеліла…
І  я…  неначе,  почуваюся  в  Раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Вячеслав Рындин

Женщины купальники…

[i]Женщины  купальники  пляж  мирской  волна  
День  песок  купальщики  солнышко  жара
Чайки  гриль  и  фантики  пиво  колбаса
Мётлы  коммунальщиков  вечер  лепота…

Перегреты  мальчики  в  скиде  треф  игра
Пулька  мухлевальщики  баксы  пустота
Не  допиты  шкалики  ручейки  вина
При  делах  сигнальщики  отдыхать  пора…

Шкафчик  и  журнальчики  мази  для  тебя
У  меня  в  фантастике  юшка  у  ручья
Пред  тобой  зеркалия  красоты  морской
Предо  мной  мечтания  суеты  речной…[/i]

05.  05.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664069
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

фея

В  саду  промені  ранкові,
Кущики  дражнили.
Соловейки  світанкові,
Внучку  розбудили.

Із  ставка  в  жмені  Настуся,
Води  зачерпнула.
Вмила  личко,  кицю  Дусю
І  у  двір  порхнула.

Обняла  свою  бабулю,  
Як  білка  крутнулась.
Покотилась  наче  куля,
Дідуся  торкнулась.

Притулилася  до  діда,
Цьомнула  у  груди.
Фея…  далі  полетіла,
Устигає  всюди.

Вже  десятий  їй  минає,
Внученьці  сьогодні.
Солов’їний  спів  злітає,
У  дні  великодні.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664034
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Олекса Удайко

Я НИНІ ЗА МОРЕМ

         [i]Завтра  Великдень...  Мільйони  сімей  в  Україні  сядуть  за  святкові
         столи,  щоб  відзначити  свято  Воскресіння  Христового...  Та  не  всі  -  
         багато  сімей  ще  розпорошені  клятою  "мігрантщиною"...    Новий  
         2002-й  рік  автор  цих  рядків  зустрічав  у  Гайвікомі,  що  неподалік  
         Лондона.  Був  свідком  подій  радісних...  і  не  дуже...    В  Лондоні,  
         де  осіло  багато  емігрантів-вояків  Галичини  СС  та  "остарбайтерів"  
         з  фашистської  Німеччини,  автору  прийшлось  бути  присутнім  на  
         зібраннях  української  діаспори  і  ритуальних  подіях...Хоронили,  
         як  правило,  під  звуки  пісні-реквіуму  "Чуєш,  брате  мій"  Богдана  
         та  Льва  Лепких...  Сум  огортав  всю  громаду,  у  томі  числі  і  тих,  
         хто  (як  і  автор)  потрапили  в  Британь  по  своїй  волі  –  у  пошуках  
         кращої  долі...  І  полились  слова,  які  актуальними  є  і  сьогодні...*            
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]

[b][color="#270091"]Я  нині  за  морем  –  вершу  свої  мрії,
Щоб  вдома  руками  відвести  біду...
Та  безперестанку  плекаю  Надію,
Коли  до  землі  я  чолом  припаду.

Під  стягом  Вітчизни  впаду  на  коліна
Прощення  просити,  що  був  в  чужині...
Зрадіє,  пригорне,  пробачить  родина,
Та  рідна  земля  чи  простить  це  мені?

       Приспів:

       Вкраїно  моя,  моя  ненько  єдина,
       Моє  ти  сумління,  моя  ти  провина,
       В  тобі  моє  листя,  і  віти,  й  коріння,
       Бо  я  є  клітина,  кровинка  твоя.
       Вітчизно,  з  покутою  жди  свого  сина!
       До  тебе  я  серцем  і  думами  лину,
       Моя  Батьківщино,  моя  Україно,
       Любове  єдина  і  Віро  моя!

Наразі  нам  тяжко,  бо  злі  яничари
І  зайди  московські  зганьбили  наш  край,
Поміж  Українців  посіяли  чвари,
Продажних  державців  –  лиш  вийми  та  дай!

Та  є  ще  в  нас  слава,  і  сила,  і  воля  –  
Здолаємо  наших  й  чужих  ворогів!..
Вже  віщий  лелека  на  нашій  стодолі
Гніздо,  мов  фортецю,  для  діточок  звив.[/color][/b]

29.12.2001,  Лондон

_____________
*  Слова  лягли  в  основу  пісні  на  музику  маестро  В.П.  Старикова.  
Пісня  опублікована  в  збірці  "Долі  клич"  (2005)  і,  надіюсь,  вийде  
в  світ  в  альманасі,  що  готується  до  видання,  "Думаймо  і  живімо
українно".[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 06.05.2016


Олекса Удайко

КЛИЧ МЕЛЬПОМЕНИ

[i]        Світлій  пам’яті  легендарного  Дмитра  Гнатюка
[/i]
[youtube]https://youtu.be/UhETNnW3VQ4[/youtube]      
                               

[i][b][color="#3a93ba"][color="#0836a1"]За  обрій  закотилось  сонце  України,
Назавше  стих  карпатський  баритон…
Від  старця  сивого  до  вдячної  дитини  –
Всіх  чарував  його  пісенний  тон.

Епохи  символ,  знак  доби  прозріння  –
Прогресу  України  пектораль!
Глибинне  буковинське  мав  коріння,  
Ідилію  –  вівча́ра  пастораль.  
 
Він  на  своїх  –  атлантових  –  раменах
Тримав  у  майбуття  Вкраїни  міст,
Та  невблаганна  панна  Мельпомена  
Покликала  до  себе…    Саме  в  піст.

Знаменна  тут  ознака!..  Бо  великі
Відходять  в  рай  у  великодні  дні  –
Страсно́ю  стала  п’ятниця…  Безликі
Зостались  на  цім  світі,  мов  одні…

Напевне,    богу  Геліосу  й  сонцю
Не  вистачало  лику  співака,
Щоб  бути  нам  світилом-охоронцем,  –
Така  планида...  Доля  в  нас  така![/color]  [/color]
[/b]
30.04.2016    [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663272
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Олекса Удайко

ЗЛЕТІЛО СЛОВО

       Буває  й  так:  скажеш,  невпопад...
       Шкодуєш...  Та  пізно...  Відлетіло...  

[i][b][color="#8508c4"]Злетіло  слово...  Й  раптом  сіло
На  гілці  вишні,  що  цвіте…
А  в  мозку  –  думка  посивіла,
Бо  в  думці  певно  щось  не  те.

Злетіло  слово,  й  не  догнати  –
Є  незворотнім  той  процес…
Коли  в  тобі  ума  палата  –
Лікуй  словесності  абсцес!

Щоб  думка  й  слово  були  разом,
В  тандемі,  в  злагоді  жили,
Ні  сили  не  шкодуй,  ні  часу  –
Розвідай  логіки  тили!

А  ще  в  процес  принаджуй  дію  –
У  трійці  суть  і  сила  є!
Хай  слово  йде  разом  із  ділом  –
І  не  марнуй  життя  своє!

Бо  кожен  з  нас  хотів  би  мати
Неперевершений  кінець…
Щоб  замість  себе  в  гріб  запхати
До  суєслів’я  свій  терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Кадет

Ни в коем случае!

Не  только  поначалу  было  лихо,  
Не  раз  на  жизнь  тянуло  блевануть…
И,  прежде  чем  над  миром  стало  тихо,
Пришлось  изрядно  горечи  хлебнуть…

Под  танковыми  щупальцами  спрута
Никак  не  уставали  бабы  выть…
И  мужики  взялись  за  дело  круто,
И  супостату  обломали  прыть…

Хватает  нынче  всем  перловой  каши…
Но  не  расскажет  в  школе  ветеран,
Как  не  взлетали  самолёты  наши
И  как  рвануть  на  танковый  таран…

Пусть  этот  Праздник  геям  не  по  нраву,
Но,  у  кого  в  крови  осталась  честь,
Рюмашки  за  спасённую  Державу
Поднимут…  и  закусят,  чем  бог  весть…

Досталось  кочевряжистой  Отчизне…
И  вот  теперь,  по  памяти  скользя,
Нам  день  ценою  в  миллионы  жизней
Забыть  ни  в  коем  случае  нельзя!

май  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663860
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


ТАИСИЯ

В путешествие - смело!

Уезжаю  туда,  где  морская  волна...
Понимаю,  что  риск  -  благородное  дело.
Но  пока  в  моём  сердце  звучит  та  струна,
Что  умеет  любить,  путешествую  смело.

Расцветает  природа,  ликует  семья.
Наши  встречи  де-  факто  уже  неизбежны.
Разлучила  война...  За  границей  родня...
И  любые  преграды  для  нас  бесполезны.

На  пути  блокпосты,  а  затем  -  госконтроль.
Ни  один  террорист  не  пройдёт  за  границу.
Мы  часами  стоим,  не  дают  нам  пароль...
Мы  всего  лишь  простые  гражданские  лица.

С  Божьей  помощью  наша  надежда  сбылась...
И  морская  волна  приняла  нас  в  объятья.
Покатилась  слеза...  Значит,  жизнь  удалась.
Мы  по-прежнему:  русский  с  украинцем  -  братья.


1  мая  2016  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663282
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Циганова Наталія

…одна из тысяч координат…

Будильник  огрызнулся  от  утра.
Потом,  контрольно  всхлипнув,  затих.
На  мелкой  распродаже  минуток
я  с  совестью  сошлась  на  пяти  –
подумать  про  невидимый  взгляду
весны  моей  забытый  маршрут:
по  дальности  –  вот  тут,  где–то  рядом,
По  азимуту  –  где–то  вот  тут…
Весна,  в  пяти  минутах,  как  птица
устало  повернула  назад,
по  курсу  на  влюблённые  лица…

…ни  встретиться  опять,  ни  проститься…
и  впору  умереть,  чтоб  родиться
одной  из  тысяч  координат…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662808
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 01.05.2016


Циганова Наталія

…одна из тысяч координат…

Будильник  огрызнулся  от  утра.
Потом,  контрольно  всхлипнув,  затих.
На  мелкой  распродаже  минуток
я  с  совестью  сошлась  на  пяти  –
подумать  про  невидимый  взгляду
весны  моей  забытый  маршрут:
по  дальности  –  вот  тут,  где–то  рядом,
По  азимуту  –  где–то  вот  тут…
Весна,  в  пяти  минутах,  как  птица
устало  повернула  назад,
по  курсу  на  влюблённые  лица…

…ни  встретиться  опять,  ни  проститься…
и  впору  умереть,  чтоб  родиться
одной  из  тысяч  координат…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662808
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016


OlgaSydoruk

В лаванде (синей) мотыльки …

В  лаванде(синей)мотыльки  пыльцою  очертили  тени...
До  первых  проблесков  зари  садились  на  её  колени...
То  вверх  поднимались,то  -  вниз...Сужая  окружность  запрета...
Томление  -  в  порыве(на  бис),..прелюдия  -  до  ответа...
Прохладный  сочился  бриз,прозрачным  казался  корсетом...
Затих  легендарный  солист,укрывшись  за  занавес  где  то...
Оплыла  на  блюдце  свеча  и...каплей,застывшей  на  вене,
Касалась  крыла  мотылька,..сетей  неожиданной  лени...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662818
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016


Циганова Наталія

МАМЕ…

В  небе  галочку  поставила  стая  –
мол,  конечная…
весенний  порог.
Посидим–ка,  мам,  года  полистаем
под  орехово–вишнёвый  пирог.
Нам  с  тобою  этим  утром,  похоже,
не  за  тяжесть  серебро  в  волосах.
Это  знаково.
Господь  –  да  поможет…
да  отбелится  пути  полоса.
В  перемены  горизонт  растушёван.
Пусть  меняет  день  у  нас  на  дому
грусти  радостями  курсом  дешёвым
(хорошо  бы,  чтоб  ноль/пять  –  к  одному).
Лишь  осталась  бы  бессменною  данность:
параллели  наших  общих  дорог…
да  звенящая  весенняя  радость…
да  орехово  –  вишнёвый  пирог…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662807
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Циганова Наталія

Як колись…

Як  давно  маскувалося  небо  під  стерту  підлогу
в  сигаретних  відбитках,  а  під  підвіконня  -  поріг...
І  незважено  сипався  попіл  думками  під  ноги
щогодини...
   щокави...
       щосонця...
           щосварки...
               щорік
між  цілунками,  сном,  дежавю,  тимчасовим  наметом...
Як  колись,  грає  сирістю  ранку  заїжджений  диск...
І  вуста  обіймають  чергову  міцну  сигарету...

...лиш  підлога...
                   і  небо
                         давно  вже  байдужі  до  іскр...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662782
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Лина Лу

ПЛАТЬЕ С ЗАПЛАТАМИ

Платье  с  заплатами,
Волосы  с  проседью,
Судьбы  чужие  верша  -
Стрелами-латами.
Раненой  гостьею,
Глянь,  -  умирает  душа.

Мрачно-зловещее,
Слово  злорадное
Молвит,  надежды  круша.
Вечное,  вещее,
Но  безотрадное  -
Предупреждала  душа...

Говором,  гомоном,
Горечью  сладостной,
Чувства,  как  стекла  круша.
Болью  изломана,
Вовсе  не  радостно,
Прочь  улетает  душа.

28.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662755
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


OlgaSydoruk

Наверное, ты не услышал…

Наверное,ты  не  услышал...
Окликнула  тихо  тебя...
Летало  эхо  по  крышам...
И  выше  -  куда  то  туда...
А  может  -  смотреть  ты  не  хочешь
В  зелёного  цвета  глаза?..
Понравились  чёрные  очи  
И  снежные  города?..
Наверно,ты  просто  не  помнишь...
Зачем  меня  ты  забыл?..
А  может  ты  больше  не  дышишь?..
Тебе  не  хватает  сил?..
А  я  -  тебя  ожидаю...
Столбом  стою  у  окна...
И  перец,и  соль  укрываю
Платками  на  волосах...
А  ты  говорил,что  чудная...
Всё  в  жизни  -  не  просто  так...  
Когда  я  "Шанель"  поменяла
На  красные  лютики,мак...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662760
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


OlgaSydoruk

Прости за серость вещих снов…

Прости  за  серость  вещих  снов...
Глухое  эхо(в  анфиладах)...
И  за  неверие(в  богов)...
И  за  потухшие  лампады...
За  померанец(на  губах)...
И  нежелание  быть  отрадой...
За  страсть  и  страх(на  рубежах)...
И  звук(фальшивый)серенады...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662758
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Елегія дощу

Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Доторкнутися до тебе

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Банальне  "здрастуй"    на  просте    "привіт"...  
І  заганяю  в  клітку  птахомрію,  
І  замикаю  знов  свій  власний  світ...  

До  тебе  доторкнутись  -    як  до  неба  -  
Напевно,  тільки  обраним  дано...  
Я  бачу  сни  про  крила  і  про  тебе,  
Спиваючи  бажання,  як  вино...  

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Очима  обіймаю  -    от  і  все...  
Мою  слабку  розтоптану  надію  
Північний  вітер  в  зиму  віднесе...  

До  тебе  доторкнутися  б  губами...  
Щоб  поцілунок  -  довжиною  в  сон...  
Щоб  знов  і  знов  здаватись  вечорами  
У  твій  солодкий  ніжності  полон...  

До  тебе  доторкнутися  так  хочу...  
Та  знову    "здрастуй"    на  просте  "привіт"...  
І  тільки  мрія  крильцями  тріпоче  
У  клітці,    де  зачинено  мій  світ...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Чорний біль

І  упала  зоря  Полин  
Чорним  болем  на  наші  долі...  
І  міста  неживі,  схололі,  
Не  турбує  вже  часоплин...  

У  квітневий  гопак  садів  
Увірвався  уламок  Сонця,  
І  зростив  "дуже  мирний"    стронцій  
Найпекельніший  із  грибів...  

І  весняна  гірчить  ваніль  -  
Бо  не  скоро  ще  в  Лету  кане  
Ця  на  тілі  планети  рана  
І  цей  чорний  пекучий  біль...  



http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Лина Ланская

ЧУЖА ЖОНА

Я  ще  не  знав,  що  прийшла    ВОНА.
Думав,  випадок,  яких  багато.
Серце  вистукувало  стакато,
Нащо  зустрілась,  чужа  жона?

Нащо  зустрілась,  давно  уже
Якось  змирився  і  жив,  як  люди?
Прошу,  Маестро,  не  грай  етюди,
Вежа  висока,  не  встереже.

Вежа  висока,  небес  сягла...
Хай    би  послухала,  тихо  -тихо
Музика  ніжна,  сумна  на  лихо,
Я  ж  не  врятую  -  нема  крила.

Я  ж  не  врятую,  але  однак,
Рвусь  з  усіх  сил  подивитись  в  очі,
Ночі  холодні,  безсонні  ночі:
Очі  заплющу  -  вуст  її  смак...

Очі  заплющу  і  на  розрив
Серця,  думок  і  душі  щоразу,
Подих  малює  шалу  оазу
В  пеклі  життя,  яке  Ти  утворив.

В  пеклі  життя  запалала  труна
Разом  з  бідою  і  тінню  химери.
Я  ж  бо  прикутий,  як  раб  до  галери,
Доки  не  виграна  наша  війна.
07.04.

Прошу  не  проводити  ніяких  аналогій,бо  й  життя  не  вистачить  пережити  автору  всі  події,які  відображені  у  його  віршах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657938
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Лина Ланская

ПІШЛА ЛЮБОВ

Життя  завмерло,  бо  любов  пішла,
Забрала  дні,  а  ночі  залишила.
Колись  втішала,  ніби-то  зцілила  -
Така  м"яка  була  ота  смола,

Така  м"яка  і  тепла,  -  обійми  -
Просилась  десь  малесенька  комашка,
І  квилила  в  траві  сіренька  пташка.
Пішла  любов,  погодься  і  прийми.

Пішла  любов,  мабуть  когось  знайшла,
Всміхнулась  ніжно  і  занапастила.
Глянь,  почорніли    білі  мої  крила,
Без  тебе  я,як  Ангел  без  крила.

Без  тебе  я,як  Ангел  без  крила
Живу  помалу,  звечора  до  ранку,
Не  сплю,  гаптую  долі  вишиванку,  -
Життя  завмерло,  бо  любов  пішла.
01.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656945
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Владимир Зозуля

О чём плачет свирель?

Простая  дудочка…  сопелка…  
А  запоет!..  Себя  не  чаю…
Ивняк…  дешевая  поделка…
А,  как  же  дорого  звучанье.
Такая  чувственность  порыва,
Что  не  поддаться  невозможно.
То  беспощадно  
И  надрывно...
То  ласково
И  осторожно…
Под  звук  её  минорной  гаммы,
Целуя,  память  душу  ранит.
В  ней  слышно  детство…  руки  мамы…
И  дом,  потерянный  в  тумане…
И  никуда  от  слёз  не  деться.
И  сердце  чувства  расточает.
Свирель,  зачем  ты  полнишь  сердце
Плакучей  ивовой  печалью?..
Зачем  же  так-то,  Бог  с  тобою?
О  чём,  так  горько,  липко,  клейко,
С  такой  любовью  и  тоскою,
Ты  плачешь,  бедная  жалейка?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662496
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Лина Ланская

ВКРИВШИСЬ ОБРАЗОЮ

Вкрившись  образою,  наче  завісою,
Світ  десь  залишений  в  темряві.
Вітер  зриває    бешкетним  гульвісою
Гойдалки  з  гілок  на  дереві.

Що  ти  згубив,  може  десь  закотилося?
Глянь,  за  одвірком  сховалося,  -
Билося-билося,  билося-билося,
Що  тепер  вдієш,  так  сталося...

Здалеку  бачу:  сріблястою  кригою
Сяєш,  як  сонячним  променем.
Важко  зцілитись  сльозами-відлигою,
Ранам,  що    ятряться  спомином.

Хилиться  обрій,  до  ніг  твоїх  хилиться,
Ніч  -    безпросвітною  мукою.
Знехтуй  образою,  -  доля  замислиться,
Хоч  і  карає  розлукою.
27.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662466
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


НАДЕЖДА М.

Сонячні мрії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E  [/youtube]



Клубочиться  туманом  легкий  сум,
Пливе  собі  поволі  над  рікою.
Він  зітканий  з  рожевих  моїх    дум,
Що  не  дають  давно  мені  спокою.

Моїх  думок  притишений  політ...
За  обрій  тихо  сонечко  сідає,
І  зморений  турботами  мій  світ,
Спочити  вже  від  клопотів    бажає.

На  човнику  моїх  бажань  і  мрій,
Чарівна  нічка  тихо  припливає,
Торкається  ледь  сонних  моїх    вій,
І  сон  мої  думки    перемагає.

І  я  повільно  кану  в  забуття.
І  десь  там  розчинились  усі  мрії.
Окутують  вже  нові  відчуття,
І  зникли  всі  ознаки  безнадії.

Веселка  розцвіта  після  дощу.
Купається  поляна  в  зливі  сонця.
Я  до  своєї  мрії  вже  біжу...
Та  промінь  розбудив,  що  у  віконці...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Циганова Наталія

Под розовато-голубыми облаками…

Под  розовато-голубыми  облаками
всё  настоящее,  меняя  адреса,
сбежало  к  прошлому,  оставив  между  нами
лишь  телефон...  и  часовые  пояса...
Шумели  годы,  открывая  настежь  двери,
смирив  доверие  с  понятием  лимит.
И  нам  от  нечего  подумалось  проверить:
а  ждут  ли  нас,  не  уточняя  -  ждём  ли  мы...
Наш  общий  мир  перекроился  на  два  фронта
по  обе  стороны  разбитой  колеи.
Мы  изменились  по  дороге  к  горизонту:
от  половинок  двух  -  коротенькое  "и"...
Всё  изменилось.  И  не  греет,  и  не  ранит.
Остались  прежними  (зато  наверняка)
лишь  точки  над...
и  невоспитанная  память...
и  розовато-голубые  облака...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662594
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Циганова Наталія

Предположительно…

Под  новости  проснувшись  пополудни,
прослушав  время  в  разных  городах,
присвистнешь  и  шепнёшь  тихонько:
"Люди...
сегодня  на  земле  такой  бардак!.."                    (с)
Мелькнёт  некстати  мысль:
пора  разбиться...
но  прежде  накопить  на  Мерседес.                    (с)
А  может  по-простому:  удавиться
на  счёте  коммунальном...
можно  -  без...
А  можно,  взяв  немерено  кредитов,
сменить  свой  пол  негласно  на  ОНА.
И  мужу  после  ссоры  так:  "Иди  ты!.."
и,  хлопнув  дверью,  выйти  из  окна...
А  может...

...фух...  будильник,  как  иголка...
приснится  же  такое?...  вот  мудак!..

"Родная!  Отнесу  на  мусор  ёлку
и  на  маёвку  сразу  же...  ну  как?..."                  (с)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662526
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Циганова Наталія

Когда небес раскуривалась трубка…

Зарёю  раскурило  небо  трубку,  
попыхивая  сонно  облаками.
Я  вечность  обокрала  на  минутку,
вдохнув  закат  с  закрытыми  глазами.
А  после  плакал  дождь  по  мёртвым  звёздам,
напомнив  -  смерть  всегда  быстрее  света.
Зашёл  в  моё  окно  холодный  воздух  -
я  в  полночь  нанесла  визит  ответный,
час  ночи  завязав  узлом  на  вечность...
прогулочным...
проулочным...
беспечным...
по  пульсу  измеряя  человечность
и  хватит  ли  её  мне  до  конечной,
где  камни  будут  собраны  в  надежду,
что  вот,  когда  вспорхнёт  душа  голубкой  -
в  ней  что-то  да  останется  от  прежней,
когда  небес  раскуривалась  трубка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662524
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Кадет

Уравнение откровения

В  мире  немало  крутых  откровений
И  без  открытий  житуха  пресна́…
Но  гениальность  простых  уравнений
Многих  лишает  покоя  и  сна…

Мне  не  по  силам  был  вывод  Эйнштейна,  -
Масса  какая-то,  света  квадрат…
А  энергетику  пляшки  «Портвейна»
Мне  помогал  раскусить  старший  брат  …

Очень  капризна  девичья  харизма,  -
Полишинель  охраняет  секрет…
И  разгадать  механизмы  трюизма
Люди  пытаются  тысячи  лет…

Может,  не  всё  познаётся  в  сравнении?
В  этом  и  я  усомниться  посмел…
И  утонул  в  глубине  откровения:
КОЛЯ  +  ОЛЯ  =  Л!!!

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662438
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


ТАИСИЯ

Опера природы




Люблю  я  музыку  природного  оркестра…
И    релаксировать    могу  под  шум  дождя,
И  трепещу,  когда  грозит  с  небес  Маэстро,
В  литавры  бьёт,  священный  ужас  наводя…

Я  вместо  кофе  пью  в  постели  птичьи  трели,
Купаюсь  с  наслажденьем    в  солнечных  лучах.
А  «Вальс  цветов»  меня  так  радует  в  апреле,
Что  забываются  романсы  при  свечах.

Я  слышу  музыку  в  лесу  и  в  чистом  поле.
Аккорды  нежные  звучат  на  все  лады…
Как  будто  изучаю  в  музыкальной  школе
Сюиты  ветра  и  симфонии  воды.

Мелькают  дни,  проходят  вереницей  годы
В  сетях  забот  и  повседневной  суеты.
Я  наслаждаюсь  вечной    оперой  природы
И  серенадой  безупречной  красоты!

Апрель  2016.
Рисунок  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662001
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Радченко

Ганна

                         Ганна  жила  на  батьківськім  хуторі.  Вона  з  13-ти  років  була  сиротою,  сестер  і  братів  не  мала.  Їй  виповнилося  вже  23  роки,  а  вона  ще  навіть  ні  з  ким  не  зустрічалася,  ніхто  до  неї  не  сватався.  Жила  тихо,  самотньо,  мала  невеличке  господарство,  чималенький  шматок  землі  недалеко  від  хутора.  Біля  хати  вона  вирощувала  городину  і  квіти,  які    з  ранньої  весни  й  до  пізньої  осені  заквітчували  подвір’я.  Ось  і  сьогодні,  Ганна,  впоравшись  по  господарству,  вирішила  побілити  з  вулиці  хату,  підмазати  призьбу  і  навести  лад  в  кімнатах.  Літній  день,  як  завжди,  довгий,  але  час    летів  так  швидко,  що  вона  й  не  помітила,  як  сонце  низько  скотилося  до  річки  і  здавалося,  що  воно  відпочиває    на  темно-синіх  хвилях,  колихаючись  на  них,  як  в  колисці.  Їй  залишилося  вимити  сходинки  на  ганку…  і  тут  вона  почула:  «Господине,  а  води  напитися  можна?  Мені  і  коням».    Ганна  навіть  не  розігнулася,  продовжуючи  мити  сходинки.  З-під  високо  підіткнутої  спідниці  виднілися  стрункі,  білі  ноги.  Не  повертаючись,  промовила:  «Криниця  он  біля  клуні,  там  цеберка  і  черпак».  Через  декілька  хвилин  вона  вже  вмивалася  прямо  в  діжці,  в  якій  збиралася  дощова  вода.  Обсмикала  спідницю,  взяла  дійницю  й  пішла  в  хлів,  де  вже  голосно  обзивалися  Квітка  й    Чорнушка.  Чоловік  стояв  серед  подвір’я  і  дивився  на  дівчину,  яка  йшла  легко,  ледве  торкаючись  споришу  босими  ногами.  Через  декілька  хвилин  він  вже  відїджав  від  Ганниної  садиби.  Ганна  навіть  і  не  розгледіла  дядька,  а  через  якийсь  час  й  зовсім  про    нього  забула.  А  він  зупинив  коней  біля  першої  хати  край  села  і  все  розпитав  про  Ганну.
                     Вже  на  другий  день,  надвечір,  до  її  садиби  під'їхало  декілька  колясок.  Упряж  на  конях  була  багата,  з  дзвіночками  і  різнокольоровими    атласними  стрічками.Відчувалося,  що  господар  був  заможним.  Люди  в  колясках  були  одягнені  по-святковому.  Невеличка,  вродлива  жіночка  тримала  коровай,  який  лежав  на  колінах,  вкритих  вишиваним  рушником.  Поряд  з  нею  сидів  парубок.  Він  весь  час  мовчав  і  дивився  собі  під  ноги,  ніби  не  розуміючи,  що  зараз  відбувається.  Ганна  якраз  йшла  з  поля,  спокійно  підійшла  до  хвіртки,  штовхнула  її  і,  не  зупиняючись,  пішла  стежиною,  протоптаною  в  спориші,  через  подвір’я.  Чоловік,  який  вчора  тут  пив  воду  й  напував  коней,  тихо  сказав:  «Пішли…».  Попереду  дріботіла  жіночка  з  короваєм.  Ганна  стояла  на  ганку.  Висока,  струнка,на  обличчі  не  ворухнулась  жодна  рисочка.  Вчорашній  дядько  визирнув  з-за  жіночки,  зняв  капелюха,  витер  долонею  спітніле  чоло  й  промовив:  «  Я  тут...  зі  сватами.  Тихона,  наймолодшого,  хочу  оженити»,  -  й  виштовхнув  сина  наперед.    Тихон  був  невисоким,  коренастим,  світле,    хвилясте  волосся  пасувало  до  його  блакитних,  як  восени,  в  бабине  літо,  небо,  очей.  Він  з-під  лоба  дивився  на  Ганну,а    по-дитячому    пухлі  губи  були  завітрені,ніби  попечені.Він  весь  час  закусював  нижню  губу,  ніби  боявся  сказати  щось  недоречне  чи  образливе.  Ганна  зітхнула  й  мовчки  пішла  в  хату.  Сватання  пройшло  якось  поспіхом,  коровай  залишився  нерозрізаним,  батько,  ніби  боячись  забути  потрібні  слова,якось  недолуго  благословив  молодих  і,  виходячи  з  хати,  промовив,  не  дивлячись  на  дітей:  «Весілля  -    завтра.  Ганно,  одяг  я  тобі  привіз.  Он,  на  лаві».
                         Ганна  просиділа  біля  вікна,  вдивляючись  в  місячну  ніч(  ясну,  зоряну,  теплу)  аж  до  світання.  Вона  згадувала  Тихона,  який  був  на  голову  нижчий  від  неї  та  ще  й  молодший  на  чотири  роки.  Матері  він  не  знав,  бо  її  останній  подих  злився  з  його  першим  подихом:  подарувавши  йому  життя,  вона  тихо  відійшла  в  вічність.  Вдягнувши  весільний  одяг,Ганна  стала  на  коліна  перед  іконою,  перехрестилася  і  прошепотіла:  "Може,  так  буде  краще...".    Весілля  було  тихим,  без  зайвого  галасу,  за  дві  години  впоралися.  Після  обіду  Ганна  зі  свекром  поїхали  на  хутір  забрати  придане.  Молоді  почали  зразу  жити  окремо,  в  новій  хаті.    Тихон  в  першу  ж  шлюбну  ніч  пішов  геть,  залишивши  молоду  дружину  одну.  Через  рік  Ганна  народила  синочка,  який  був  викапаний  Тихон.  Ось  саме  в  цей  день  Тихон,  тримаючи  на  руках  Валентина,  тихо  промовив:  «  Ти  не  ображайся…Я  кохаю  Марійку…Давно…  Батькові  вона  не  сподобалася,  а  піти  проти  його  волі  у  мене  забракло  сил.  Дітей  буду  любити.  А  тебе…».  І  …  замовк.  Свекор  Ганні  був  справжнім  батьком:  люблячим,  терплячим,  розуміючим.  Він  її  жалів,  не  дозволяв  робити  важку  роботу.  Коли  їздив  до  міста,  завжди  привозив  чи  то  хустинку,  чи  черевички,  чи  якісь  прикраси.  Ніхто  не  здогадувався,  що  він  боляче  відчував  свою  провину,  як  перед  сином,  так  і  перед  Ганною.  Він  розумів,  що  тільки  він  винуватий  в  тому,  що  невістка  була  одиначкою  при  живому  чоловікові.
                             Вісімнадцять  років  Ганна  жила  надією,  чекала,  що  Тихон  все-таки  побачить  в  ній  жінку,  а  не  просто  матір  своїх  дев’ятьох    дітей.  Не  сталося,  не  судилося.  В  1939  році  помер  свекор,  який  перед  смертю  взяв  Тихона  і  Ганну  за  руки,  й  прошелестів  мертвими  губами:  «Про…бач..те…».  Через  дев’ять  днів  Тихон  мовчки  зібрав  речі  й  пішов  до  Марійки,  яка  носила  під  серцем  свою  першу  й  останню  дитину  Тихона.  На  війну  Тихона  забрали  влітку  1941  року,  а  вже  через  півроку  Марійці  прийшло  повідомлення,  що  Тихон  Єршов  пропав  безвісти.  Ганна  в  той  же  день  забрала  Марійку  з  донечкою  до  себе,  щоб  легше  їм  разом  було  пережити  війну.
                                   Сьомою  дитиною  Тихона  і  Ганни  був  Василько.  Єршов  Василь  Тихонович,  мій  батько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661530
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 25.04.2016


Лина Ланская

БРЮТ

"Завтра  чекай,    -  дев"ятий
І  зустрічай  о  восьмій.
Вже  намастила  п"яти,
Їду,  все  інше  -  поспіль."

Глянеш  і  розцілуєш,
Квіти  купив  червоні,
Ще  одну  ніч  змарнуєш,
Зорі  на  підвіконні.

Тільки  цигарку  спалиш,
Свічка  давно  згоріла,  -
Знітиться,  як  розхвалиш:
"Гарна,  хоча  й  хворіла".

Брют  у  холодне  з  ночі,
Змелена  кава  зранку.
Точить  чекання,точить
Звечора  до  світанку.

Ранок  хвилина  крає,
Сон  не  прийшов  і  досі.
Поїзд  прийшов,  -  стрічає...
Хто  він?  -  примари  босі.

Хто  він?..  вуста  таврує,
Пальчики  ніжно  тисне.
Натовп  навкруг  вирує,
В  нього  на  шиї  висне.

Погляд  злодійкувато
Кинула,  випадково?
Дихати  важкувато,  -
Піниться  брют  святково.
22.04








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661357
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Олекса Удайко

ТИ ЛЕЛІЄШ, ЛОГОС

[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти  лелієш,  Логос,
                                                         в  інший  час,
в  інший  світ  –  збиваєш  з  пантелику…
Чом  я  мушу  мовою  мовчать,
як  у  думці  су́тнієш  без  ліку?..

В  цебер  світу,  наче  у  діжу,
ллєш  себе,  мов  невичерпне  сонце…
Я  на  посвіт  твій  не  йду  –  біжу:
З  хаосу  не  зліпиш  охронця!

Час,  що  йде  по  Божій  волі,  враз
з’єднуєш  у  ціле  –  воєдино:
сьогодення  і  прийдешній  час…
А  минуле  –  застеляєш  димом.

Ввечері  рожеві  пелюстки
щедро  розсипаєш    супокою!
В  ніч  таку  пірнув  би  залюбки,
щоб  розцвісти,  Логосе,  тобою…  

У  тобі  –  два  дивних  джерела,
дві  генези  –  людності  і  світу;  
притаманні  лиш  тобі  діла:
маточки  й  тичинки  –
                                                             єдність  квіту!  
                                   
Формулу  суцвіття  розгадав,
Як  пізнав  тебе  я,  тайний  Логос!
Ти  вдихнув  всі  розкоші  октав  
в  сутність  неба,  
                                                 всеохопний  
                                                                                         Лотос!  

І  тепер  я  з  вами  вік  живу,
шпорю  коней  вперто  ятаганом,
напнуту  тримаю  тятиву!

...Хоч  хулю  –
                                         прощаю…      
                                                                         Та  не  ганю.  [/color][/b]


21.04.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Янош Бусел

Пам'ять…

                                 [i]    [b]  [color="#cf1414"]  Він  ішов  з  роботи...
                                         Не  дійшов...  Упав...
                                         Земля  йому  пухом...
                                         Його  міні-песик  теж  
                                         помер...Без  нього...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1414cc"]Вмить    зчорніла    й    померкла    дорога,
Вогонь    вічності    серце    обпік...
Боже    правий!    Дійти    б    до    порогу...
Не    поповнити    б  сонму    калік...

Пожалів    Бог...  Згасив    твої    очі...
Вічний    спокій    поклав    на    чоло...
Лиш    душа    відлітати    не    хоче,-
Мало    радості    в    неї    було.

І    тоді,    коли    був    синьоокий,
І    тоді,    коли    вицвіла    синь,-
Для    душі  -  лиш    безладдя    потоки,
Вічна    праця,    самотності    тінь...

Ти    туди,    ти    сюди,-  вітер    долі
Гнав    на    рифи    фелюгу    життя.
Йшли    роки.    Ти    спивався    поволі,
Та    зберіг    всі    людські    почуття.

Бо    ота,    котра    очі    прикрила
В  страшну  мить,  -  все    здолати  змогла,-
Дала    сили,    зміцнила    вітрила,
До    людського    життя    повела...

Не    її    це    вина,    що    трагічна
Ця    дорога    вела    не  з    Канар,-
Бо  Канари  -  то    мрія    одвічна,
Вічна    ж    праця  -  державників    дар...

Вмить    зчорніла    й    померкла    дорога,
Вогонь    вічності    серце    обпік...
Боже    правий!    Дійти    б    до    порогу...
Не    поповнити    б  сонму    калік...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661199
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Лина Лу

КОЛДУН

Моим,  украденным  беспечно,
Сиянием  из  грустных  глаз
Ты  доливаешь  блеск  в  алмаз,  -
Клинок  звенит  остроконечный.

Хранишь,  как  лепестки  в  букете,
Разрезав  на  кусочки  явь,
Мой  аромат...и  не  лукавь,  -
В  шелками  вышитом  кисете.

Вдохнешь  табак  с  дымком  полыни,
Слезами,  -  выедает  дым,
Сливаешь  гнев  и  иже  с  ним,
Эмоций  нету  и  в  помине.

И  не  было,  -  отравы  грядки,
Как  сорняки,  вокруг  спорыш.
Но  беладонной  усыпишь
Навек  и  взятки,  знамо,  -  гладки.

[img]http://www.medicherb.ru/wp-content/uploads/2011/01/94krasavka735.jpg[/img]

20.04.2016.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660927
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Лина Лу

И ТОТ ЖЕ ДОМ

Листая  в  памяти...

И  тот  же  дом,  и  та  же  дверь,  и  шутки  
Вчерашним  кофе  снова  отдают.
Глаза  твои  пусты,    а  прибаутки
Давно  гнездо  в    моей    душе      не  вьют.

Не  трожь,  положь...знай    место    изначально.
Вот    угол    с  паутинной  пылью  -  плен,
Так  жалобно  молчит  и    так  печально,
Сжимая  в  точку  истинности  тлен.

Тот  сон,  и  те  же  тридцать  нас  венчали
Предательством  фальшивых  нот,  клавир  -
Елей  вранья  в  тени  опочивален
Имперский  стиль  бездушия  -  ампир.

Ветшает    кресло  с  тусклой  позолотой,
Пастельным  садом  стынет  обюссон.
Его  конечный  срок    на  нить  намотан...
Истлела  нить,  как  самый  страшный  сон.

И  тот  же  дом,  и  та  же  дверь,  и    тени
Проснуться  грезам  больше  не  дают.
Забытый  сад    увял  от  сожалений,
Часы  на  полстолетья  отстают.
21.04

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661138
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Владимир Зозуля

Путешествие в никуда

                           ........
Какое  тяжелое  чувство
Бредовости  и  полусна…
Под  шторой-ресницей  так  пусто,
Темнеет  глазница  окна.
И  кажется,  что  с  небосвода
Взирает  ночная  звезда,  
На  что-то  угасшее…  что-то…
Утраченное  навсегда…
                             ....……
Казалось  бы,  что  тут  такого?
Обычная  штора…  окно…
Всё  выглядит  так  пустяково,
Обычная  полночь…  темно…
Реальности  сущность  простая,
Прикрытая  шторкой  в  окне.
Но…  шторка  скользнет,  опадая,
И  что-то  откроется  вне…
Как  будто  в  реальности  этой,
Окажется,  где-то  промеж,
Вселенскою  тьмою  и  светом,
Открытой  оконная  брешь.
И  ты  любопытствовать  станешь
(тебе,  дураку,  не  грешно).
Ты  так  легкомысленно  глянешь
В  открытое  это  окно…
И  ужасом  темным  охвачен,
Как  парой  невидимых  рук,
Конвульсией,  будто  падучей,
Забьешься  в  агонии,  вдруг…
                               ...……..
…я  умер?..  звук  чувства  летальный…
Он  так  безнадежен  и  густ,
Как  реквием…  как  поминально
Заказанный  сорокоуст…
Я,  будто,  меж  тьмою  и  светом…
Того  и  другого  лишён…
Тоскою  холодной,  одетый
В  тяжелый  змеящийся  щелк.
Один…  средь  бесчисленно  многих,
Заблудших,  потерянных  душ,
Страдающих,  темных,  убогих,
И  Богом  забытых,  к  тому  ж.
Я  вижу…  я  чувствую  это…
Я,  молча,  стою  среди  них,
В  том  мире  –  без  Бога  и  света,
Где    вечностью  кажется  миг.
И  неба  тяжелые  своды
Черны,  будто,  стены  тюрьмы  –
Без  выхода…  нет…  БЕЗ  ИСХОДА…
О,  если  бы  видели  вы
Оттенки  той  черной  эмали,
Разбавленной  кровью  земли!
Ах,  если  бы  вы  понимали!
И  если  б  постигнуть  могли,
То  место,  что  проклято  всеми.
Тот  мир,  что  отверженным  дан.
Где  агонизирует  время,
Как  раненный  левиафан.
Где  с  черных  высот  небосвода,
Ослепшая  смотрит  звезда
На  что-то  угасшее…  что-то,
Утраченное  навсегда…
                               ...……..
Нет,  правда,  я  видел,  поверьте…
Не  выдумка  это  моя…
Поверьте!..  Бывает  бессмертье,
УЖАСНЕЕ  небытия!
Я  знаю…  я  чувствовал  это…
И  понял,  откуда  возник
Тот  мир  –  без  Надежды  и  Света,
Тот  ужаса  прожитый  миг…
То  было  всего  лишь  мгновенье  –
Без  Бога,  без  света…  без  сил…
Но  страшную  участь  забвенья,
Уже  я,  как  дара,  просил…
Холодная,  темная  вечность
Смотрела  из  черной  дыры…
Так  слепо…  и  так  бессердечно…
И  не  было  Божьей  Искры…
                           …………
И  понял  я…  внешнее  ложно…
А  истинное  внутри.
И  то,  что  в  безверье,  в  безбожье  –
Не  жертвуя,  не  сотворим.
И  принял  условие  жизни:  
Что  свет  –  это  жертва  всегда,
Осмыслив  –  тьма  это  не  Извне,
Тьма  –  это  внутри  пустота.
И  если  молиться  я  вправе?  
Персты  воздеваю  свои  –  
О,  Господи!..  Вспомни!  Избави
От  тьмы  и  проклятья  Змеи.
Не  прячь  больше  взгляд  Свой,  не  надо,
Светло  в  этот  мир  посмотри,
Избавь  нас  от  темного  яда,
Сжигающего  изнутри.
                                 …………
Что  это  было?..  Сон?..
Я  был  не  мертвым?..  Спящим?..
Просто  бредовый  сон.
Темный  и  проходящий.
Я  снова  на  земле…
Потный,  дрожащий,  голый.
Чей-то  звучит  во  мгле,
Ясный  и  светлый  голос.
 –  Я  не  забыл  вас,  нет.
 Вы  же,  кто  тьмою  Обнят,
Помните  ль  обо  Мне?..
                             .........
–  Господи!  Помним…  помним…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660705
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 21.04.2016


Владимир Зозуля

Путешествие в никуда

                           ........
Какое  тяжелое  чувство
Бредовости  и  полусна…
Под  шторой-ресницей  так  пусто,
Темнеет  глазница  окна.
И  кажется,  что  с  небосвода
Взирает  ночная  звезда,  
На  что-то  угасшее…  что-то…
Утраченное  навсегда…
                             ....……
Казалось  бы,  что  тут  такого?
Обычная  штора…  окно…
Всё  выглядит  так  пустяково,
Обычная  полночь…  темно…
Реальности  сущность  простая,
Прикрытая  шторкой  в  окне.
Но…  шторка  скользнет,  опадая,
И  что-то  откроется  вне…
Как  будто  в  реальности  этой,
Окажется,  где-то  промеж,
Вселенскою  тьмою  и  светом,
Открытой  оконная  брешь.
И  ты  любопытствовать  станешь
(тебе,  дураку,  не  грешно).
Ты  так  легкомысленно  глянешь
В  открытое  это  окно…
И  ужасом  темным  охвачен,
Как  парой  невидимых  рук,
Конвульсией,  будто  падучей,
Забьешься  в  агонии,  вдруг…
                               ...……..
…я  умер?..  звук  чувства  летальный…
Он  так  безнадежен  и  густ,
Как  реквием…  как  поминально
Заказанный  сорокоуст…
Я,  будто,  меж  тьмою  и  светом…
Того  и  другого  лишён…
Тоскою  холодной,  одетый
В  тяжелый  змеящийся  щелк.
Один…  средь  бесчисленно  многих,
Заблудших,  потерянных  душ,
Страдающих,  темных,  убогих,
И  Богом  забытых,  к  тому  ж.
Я  вижу…  я  чувствую  это…
Я,  молча,  стою  среди  них,
В  том  мире  –  без  Бога  и  света,
Где    вечностью  кажется  миг.
И  неба  тяжелые  своды
Черны,  будто,  стены  тюрьмы  –
Без  выхода…  нет…  БЕЗ  ИСХОДА…
О,  если  бы  видели  вы
Оттенки  той  черной  эмали,
Разбавленной  кровью  земли!
Ах,  если  бы  вы  понимали!
И  если  б  постигнуть  могли,
То  место,  что  проклято  всеми.
Тот  мир,  что  отверженным  дан.
Где  агонизирует  время,
Как  раненный  левиафан.
Где  с  черных  высот  небосвода,
Ослепшая  смотрит  звезда
На  что-то  угасшее…  что-то,
Утраченное  навсегда…
                               ...……..
Нет,  правда,  я  видел,  поверьте…
Не  выдумка  это  моя…
Поверьте!..  Бывает  бессмертье,
УЖАСНЕЕ  небытия!
Я  знаю…  я  чувствовал  это…
И  понял,  откуда  возник
Тот  мир  –  без  Надежды  и  Света,
Тот  ужаса  прожитый  миг…
То  было  всего  лишь  мгновенье  –
Без  Бога,  без  света…  без  сил…
Но  страшную  участь  забвенья,
Уже  я,  как  дара,  просил…
Холодная,  темная  вечность
Смотрела  из  черной  дыры…
Так  слепо…  и  так  бессердечно…
И  не  было  Божьей  Искры…
                           …………
И  понял  я…  внешнее  ложно…
А  истинное  внутри.
И  то,  что  в  безверье,  в  безбожье  –
Не  жертвуя,  не  сотворим.
И  принял  условие  жизни:  
Что  свет  –  это  жертва  всегда,
Осмыслив  –  тьма  это  не  Извне,
Тьма  –  это  внутри  пустота.
И  если  молиться  я  вправе?  
Персты  воздеваю  свои  –  
О,  Господи!..  Вспомни!  Избави
От  тьмы  и  проклятья  Змеи.
Не  прячь  больше  взгляд  Свой,  не  надо,
Светло  в  этот  мир  посмотри,
Избавь  нас  от  темного  яда,
Сжигающего  изнутри.
                                 …………
Что  это  было?..  Сон?..
Я  был  не  мертвым?..  Спящим?..
Просто  бредовый  сон.
Темный  и  проходящий.
Я  снова  на  земле…
Потный,  дрожащий,  голый.
Чей-то  звучит  во  мгле,
Ясный  и  светлый  голос.
 –  Я  не  забыл  вас,  нет.
 Вы  же,  кто  тьмою  Обнят,
Помните  ль  обо  Мне?..
                             .........
–  Господи!  Помним…  помним…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660705
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 21.04.2016


НАДЕЖДА М.

Для друзів сонце зберегла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hQCZVsAIKvw[/youtube]

Коли  погода  знов  не  дуже,
Чекаєм  сонця  і  тепла.
Та  я  дивлюсь  на  це  байдуже:
Для  друзів  сонце  зберегла..


Воно  завжди  у  моїм  серці,
Їм  половинку  я  віддам.
Пошлю  я  кожному  в  конверті,
І  волю  теплим  дам  словам.

Нехай  від  слів  душа  розквітне,
В  серцях  веселка  розцвіте.
Вони  відчують  непомітно:
Тепленьке  сонечко  вже  йде.

Мені  із  друзями  так  любо,
Бо  що  життя  моє  без  них?
Немов  без  хмарок  синє  небо,
Цвітіння  квітів  без  весни.

Нехай  дощі  ідуть...  Так  треба!
А  після  них  завжди  тепло.
Така  в  народі  є  прикмета.
Хороше  слово  -  це  срібло...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660174
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Радченко

Згадок вітри шелестять

Змінити  нічого  не  можна,
Тому  й  сльозоточить  душа.
Дрібничка  згадається  кожна,
В  якій  моя  пам'ять  шука,
То  погляду  рідного  ніжність,
То  усмішки  тиху  печаль,
Твоєї  душі  дивовижність,
Яка  шепотіла:"Прощай".
Та  як  же  не  вірилось,  мамо!
Як  боляче  серцю  було!
Бо  дива  так  довго  чекало
І  тільки  чеканням  жило.
Здавалось  -  відступить  хвороба,
Але...лиш  здавалося  так.
Змішались  в  душі  біль  і  злоба,
І  відчаю  страх,  мов  хробак,
Вгризався  і  в  серце,  і  в  мозок
Й  кричати  не  мала  я  сил.
І  зникли  кудись  усі  сльози,
Й  не  можна  розпрямити  крил.
А  дні,  що  зібралися  в  зграю,
В  минуле,  як  в  вирій,  летять,
З  якого  назад  не  вертають  -
Лиш  згадок  вітри  шелестять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660072
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2016


Дід Миколай

В гаю зозулька закувала

Упала  в  очі,  наче  рана,
Підняти  їх  уже  не  сила.
Жорстока  доля  безталанна…
Від  сну  глухого  розбудила.

Весна  розвіяла  темряву,
Її  вода  жива  скропила.
Оповила  мою  уяву…  
І  підняла  увись  на  крила.

Сувора  пам'ять  невблаганна,
 За  струни  душу  зачепила.
Як  в  полі  стужа  первозданна…
Любов    у    серці    воскресила.

В  гаю  зозулька  закувала…
Прийшла,  як  сповідь  запізніла.
Кохання  в  хмарі  колихала…
За  роки  втрачені  молилась.                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660051
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Потусторонний

Игры с разумом.

В    голове    опустелость,        бессмысленным,    тёмным  овалом.
На    душе    онемение    с  привкусом  новокаина
Закусало    до    судорог    в    горле    ласкающим    жалом,
Источающим    сладкой        горчинкою        запах    жасмина.

Полуявь    оплавляла    и    делала    зыбкими    стены.
Сон    накатывал    тёплыми,    мягкими    полутонами
И  казался  случайным.    Но    вдруг    выделялся    рефреном,
А    потом  исчезал,    не  испачкав  уставшую  память.

Всё    рождалось    из    точки,    едва    различимой    в    эфире.
Нарастало,    катилось,    давило    упрямой    волною,    
Вознесясь    к    небесам        в    величавом        и    грозном    ампире,
Разбивалось    о  землю,    безвольно  скатясь  к    паранойе.

Раскачаешь    порою  исскуственно        мысли-качели.
Эх,    сейчас    напишу    я    чего-нибудь    свежего  -    нате!
А    подскочишь    в    холодном    поту    на    больничной    постели.
И    от    крика    безумца    проснётся    сосед    по    палате.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659966
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Потусторонний

Девчонкам! (С наступающим!)

Девочка,    девушка,    женщина,    бабушка!
Как    же    я    всех    Вас,    девчонки,    люблю.
Вы    мои    звёздочки,    Вы    мои    лапушки,
В    Вас    свою    горечь    и    радость    топлю.

Вас    называю    своими    любимыми,
Сердцем    ласкаю    доверчивый        слух.
И    наполняю    хвалебными    гимнами    
Мир    Ваш,    чтоб    скрасить    немного        досуг.

Мамочки,    сёстры,    дочурки    родимые!
Сколько    на  свете  чудесных  сердец!
Талыми        вёснами,    белыми    зимами,
С  вами    уютно  в  любой  «чехарде».

Пусть    Вы,    как    осень    порой    переменчивы
И    нелогично-логичны    всегда!
Нет    восхитительней        преданной    женщины,
Как-то    сказавшей    заветное:    «Да!».

Пусть    поцелуи    растрогают      пальчики.
Вряд    ли    случится    без    женщин    весна!
Не  покидают      любимые        мальчики.
Те,        для    которых        есть    только    Одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649644
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 17.04.2016


Потусторонний

После снега.

После    снега    земля    словно    женщина.
Вся    измята        остатками    сна.
Макияжа    на    ней    не    замечено,
Распустилась    за    зиму    одна.

Ощетинились    кустики    ёжиком
На    безжизненных,    серых    холмах.
Что-то    тётя    совсем    не    ухожена,
Ранним    мартом,    на    первых    порах.

Вновь    снежинки    кружатся,    срываются
Из-под    хмурых    небесных    бровей.
Потускневшую    гладят    красавицу    
По    её        прошлогодней    траве.

Без    любви    одичала,    замаялась,
Обнажила    худое    плечо.
Жаль,            заката    холодное    марево
Не    целует        ещё    горячо.

Восхитителен    ранними    вёснами
Твой        расцвет    на    помятой    щеке.
Зеленеешь    пока    только    соснами,
Скоро    будешь    с    букетом    в    руке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649629
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 17.04.2016


Янош Бусел

Залізничний вокзал…

                                                     [i]  [b]  [color="#d41313"]  Буває  і  так...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#14229e"]Залізничний  вокзал…    Поруч  ,-  Він  і  Вона…
Щось  говорять…  Він  руку  тримає,-
Зігріває  в  долонях…  Надворі  весна,-
Та  тепла  все  немає  й  немає…

Лиш  у  душах  тих  двох  зародилось  тепло…
Час  прощання…  Гудок…  Поцілунок…
Відповів…І  розмови,-  немов  не  було,-
Лиш  в  серцях    квітне    ніжності    трунок…

…Як  доїхав?..  Як  серце,-  болить,  не  болить?...
Та  болить…  Бо  ж  чи  скоро  побачу
Твої  очі…  А  в  нас  тут  “хвилююча”  мить,-
Ми  з  дружиною  їдем  на    дачу…

А  у  тебе?..  Нічого!..  Алкаш  мій  притих,-
Дала  відсіч…  Відчула  свободу…
Та  в  душі  поселилось  найбільше  із  лих,-
Бо  запала  на    зрілу    я    вроду…

Бачу  тебе    щоночі  у  снах…  Наяву
Поруч  ходиш    легкою  ходою…
Лиш  про  тебе  думки…  Лиш  тобою  живу,-
Немов  вік  ми    знайомі  з  тобою…

-  Поцілунок  твій  перший    цвіте  на  губах,
Усе  стогне    бажанням    ночами…
-  Рідна…  Мила…  Я  тебе  теж  бачу  у  снах…
Кинь  усе…  Та  їдь  жити  до  мами…

Це  вже  поруч…  Зійдемось,-    розмовам  на  зло…
Заживемо  в    любовному  шалі…
Бо  ж  у  нас  не  бува,-  щоб  ніяк  не  було,-
Не  щади    лиш  мобілу  надалі…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659998
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


ТАИСИЯ

Волшебница-судьба

В  ручьях  бежит,  журчит  вода.
А  мысли    тянутся    туда,  
Где    в  парке  ива  над  водой…
Мы  были  юными  с  тобой.

Мы  познакомились    весной.
Кружились  в    танце    под  луной.
Наверно  послан  мне  судьбой!
Пришла  любовь,  ушёл  покой.

Был  удивлён  и  мой  герой
Такой  волшебницей-  судьбой.
Меня  увидел  в  сладком  сне.
Звучала  музыка    Массне*…

К  нему  влечёт  любовь  моя.
У  нас  счастливая  семья.
Нам  снятся  трели  соловья.
В  любви  родились  сыновья.

О!  Сколько  промелькнуло  лет!
Но  этот    значимый    сюжет,
Как  перламутровая  нить  –
Позволил    верность  сохранить!

*  Массне    –  опера  «Таисия».

Рисунок  автора.

04.  04.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657193
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Кадет

Дороги

Дороги  бывают  разные,  местами  однообразные…
Они  под  шансон  коварный  водителя  тянут  в  сон…
Бывают  весьма  крутые  и  в  общем-то  несуразные,
Когда  не  вполне  прикольно  гудит  по  мозгам  клаксон…

Бывает,  когда    дороги  плывут  в  раскалённом  зное,
Или  когда  позёмку  глотает  протектор  шин…
Или  когда  вдруг  кашель,  ещё,  не  дай  бог,  да  с  гноем…
Красиво  нас  убивает  безжалостный  сонм  машин…

Но  в  принципе  на  дороге  не  так,  чтобы  жизнь  не  ми́ла,
Хоть  и  спешит  оттопырить  мент  ненасытный  карман,  -
Ему  абсолютно  пофиг,  куда  там  спешит  водила,
Который  баранку  крутит,  просверливая  туман…

А  всё-таки  на  дороге  водиле  гораздо  проще,
Когда  он  летит  на  крыльях  к  супруге…  на  сеновал…  
И  на  виражах  дороги  он  на  судьбу  не  ропщет,
Покуда  колёса  крутят  движок  и  карданный  вал…  

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659969
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Кадет

Дороги

Дороги  бывают  разные,  местами  однообразные…
Они  под  шансон  коварный  водителя  тянут  в  сон…
Бывают  весьма  крутые  и  в  общем-то  несуразные,
Когда  не  вполне  прикольно  гудит  по  мозгам  клаксон…

Бывает,  когда    дороги  плывут  в  раскалённом  зное,
Или  когда  позёмку  глотает  протектор  шин…
Или  когда  вдруг  кашель,  ещё,  не  дай  бог,  да  с  гноем…
Красиво  нас  убивает  безжалостный  сонм  машин…

Но  в  принципе  на  дороге  не  так,  чтобы  жизнь  не  ми́ла,
Хоть  и  спешит  оттопырить  мент  ненасытный  карман,  -
Ему  абсолютно  пофиг,  куда  там  спешит  водила,
Который  баранку  крутит,  просверливая  туман…

А  всё-таки  на  дороге  водиле  гораздо  проще,
Когда  он  летит  на  крыльях  к  супруге…  на  сеновал…  
И  на  виражах  дороги  он  на  судьбу  не  ропщет,
Покуда  колёса  крутят  движок  и  карданный  вал…  

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659969
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Лина Ланская

Я ЩЕ ПОВЕРНУСЯ

Я  ще  повернуся,  чекай.
Отам,  за  знайомим  рогом,
В  кав"ярні  сумний  саксофон
Сплакнувши,  виспівує  блюз.

Від  мене  страждань  не  ховай,
Прошу,  іди  собі  з  Богом,
Отой  наш  нестриманий  сон
З  обійстя  неприспаних  Муз.

Я  ще  повернуся,  люби
Оте  забуття  прадавнє.
Цигарок  без  ліку,  потім
Цілісінький  день  не  пали.

Вином  не  залити  журби,
Не  вперше  і  не  востаннє...
Бурштин,  що  у  позолоті,
Смертельна  спокуса  смоли.  
14.04





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Дід Миколай

Сонечка - Весна

Вишиванку  одягла,  
Внучка  Соня  вранці.
Й  полетіла,  як  бджола,
Личко  у  рум’янці.

Закрутилася  в  танок,
Сяйвом  мерехтіла.
Через    кладочку  в  гайок,
Веснянок  будила.

Пісня  навстіж  голосна,
По  стежині    бігла.
То  проснулася  весна,
У  гаю  розцвіла.

І  метелики  й  джмелі,
Радо  зустрічали.
З  днем  народження  її,
Всі  довкруж  вітали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659655
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016


s o v a

майже ні слова про каву )

останній  трамвай,
як  один  з  перехожих,
палаючий  сон
золотих  ліхтарів,
у  посмішках  квітень
читає  про  схожість,
блакитні  кити
і  чарівність  вогнів

сьогодні  мовчалось
весь  вечір  з  папером,
вишневими  квітами,
сонцем  з-за  хмар,
нічого  нового,  -  
весна  із  мольбертом,
у  подиху  дощ,
за  туманами  чар

годинник  вистукував
час  по  бруківці,
підступно  ховалися
жовті  таксі,
а  зорі  сміялися,
в  них  же  вечірка,
у  розпалі  вечір
мовчань  для  душі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659401
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Радченко

Кульбаби

Жовто-сонячного  кольору  кульбаби
У  смарагдовій  траві  розсипані.
Це  казкова  і  чарівна  ніжність  зваби  -
Квітня  почуття  такі  нестримані.

Легко  лагідними  пальчиками  вітер
Доторкнеться  то  трави,  то  квіточки.
Усміхнеться  щиро  і  яскраво  квітень:
Ой,  які  красиві  жовті  зірочки.

Й  ми  з  тобою  усміхнулись  ненароком,
Бо  згадалась  знов  далека  вже  весна.
Від  якої  до  сьогодні,  крок  за  кроком,
По  життю  йдемо  й  хода  іще  міцна.

Невибагливі  квітки  дарують  ніжність,
Бо  у  чомусь  дуже  схожі  на  людей:
Відцвітуться  й  раптом...  сива  білосніжність
Їхні  голови  укриє  в  той  же  день.

Ну,  а  зараз  жовто-сонячні  краплинки,
Що  розсипав  квітень  у  смарагдовій  траві,
Мов  коштовні  і  небачені  перлинки,
Усміхаючись  даруєш  знову  ти  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659113
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016


Кадет

Кружева кубизма

«Всё  проходит»…  и  пост  православный,  и  постмодернизм…
И  на  стиль,  к  сожалению,  нынче  товарищей  нет…
И,  куда  ни  взгляни,  окружает  нас  дикий  кубизм,
Несмотря  на  туманность  и  шарообразность  планет…

Скоро  век,  как  без  лавров  и  в  бозе  почил  футуризм
И  почти  никого  не  шокируют  нынче  шедевры  Дали́…
И,  похоже,  теперь  не  вписаться  мне  в  сюрреализм,
Разве,  может  быть,  в    одутловатые  формы  Земли…

Не  успев  опериться,  спешим  напролом  в  акробаты…
И  художники  нынче  повсюду  такое  творят…
Но  на  кру́ги  своя  возвращаются  даже  квадраты,
Правда,  режутся  больно  их  рваные  в  клочья  края…

Я  надеюсь  –  остались  ещё  интересные  темы
И  нескислым  натурам  жевать  их,  не  пережевать…
Не  смогла  устоять  перед  ними  Ферма́  теорема,
Но  обидно  до  слёз,  что  забыты  стихов  кружева…

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659062
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Олекса Удайко

Я ЛИСТ ОПАЛИЙ

                 Сьогодні  гребли  та  палили  торішній  лист.
                 Обкопували  дерева…    Для  годиться…
                 І  не  більше!  Та  думка  не  вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я  –  лист  опалий…  
Лежу  в  саду…
Для  чого  палиш?  
Я  знов  прийду!
Уже  зеленим  –  
через  гниття  –
вербою,  кленом…  
Таке  життя!

Одно  стліває,  
а  інше  мре,
та  йде  вже  плаєм
сакральний  бренд:  
не  руш  природу,  
землі  не  руш  –
у  неї  в  моді  
не  Мулен  Руж!

Красу  топтати  
о  цій  порі  –
пощо  лопата  
у  Божій  грі?..
Не  ріж  живого  –  
там  свій  канон:
свої  знемоги,  
свій  вічний  сон...

Шануй  природу  –  
і  світлий  день
твоєму  роду  
як  дар  прийде.
У  нагороду,
та  ще  й  не  раз,  
мов  ненароком.  
Не  без  прикрас!..[/color][/b]

10.04.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Богданочка

Кальян

Що  тобі  мій  кальян?..  муляє  очі?
Граюся  просто  так...  Зі  своїм  життям.
Ти  не  жив  як  я,  не  знав  мої  ночі.
Всі  ми  грішні  й  смертні.  Це  собі  затям.

Я  прийшла  сюди,  щоб  забути  відчай.
І  байдуже  вже  -  де  оті  чесноти.
У  душі  давно  б'ються  протиріччя,
Білий  янгол  знов  чорного  супроти.

Бачиш,  ось  цей  дим  -  він  кружля  високо.
Та  йому  ніколи  не  сягнути  неба.
То  і  ми  такі  ж.  Нас  вітрів  потоком
Занесе  туди,  куди  нам  й  не    треба.

Я  така,  як  є.  Іншою  не  буду.
На  вустах  солодкий  присмак  від  вина.
Скинь  мене  з  очей,  наче  ту  облуду,
Коли  ж  ні,  то  пий...  Пий  усю  до  дна.

                                                                                   10.04.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


ТАИСИЯ

Романтический дуэт - художник и поэт


Ах!  Эта  дивная    волшебная  пора!
Природа  замерла...  как-  будто  до  утра.
Она  сегодня  не  такая,  как  вчера.
А  завтра  снова  удивит  её  игра!

Неравнодушен    романтический  дуэт:
Вся  местность  в  новый  облачается  наряд.
И  это  та  пора,  о  чём  мечтал  поэт.
Художник  этой  перемене  тоже  рад.

Друзья  готовятся    в    турне  не  кое-как.
Один  заботливо  пакует  свой  мольберт.
Другой  умело  наполняет  свой  рюкзак….
Ждёт    на  пленэрах  их  торжественный  момент.

Есть  у  романтиков  любовный  интерес.
Поэтому  так  беспокоит  внешний  вид.
Их    привлекли  стихи  двух  милых  поэтесс…
С  надеждой  тайною  им  встреча  предстоит…

09.  04.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658404
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Кадет

Полупустой стакан

Который  год  таращусь  в  ночь  с  балкона,
Когда  совсем  не  видно,  что  внизу…
И,  плюнув  на  Плутарха  и  Платона,
Унять  пытаюсь  философский  зуд…

Мне  говорят  ученые  соседи,  
Что  в  ночь  смотреть  не  очень  хорошо…
И  я  в  заумных  дебрях  «Википедий»
Весомых  возражений  не  нашёл…

Не  вижу  я,  увы,  предмета  ссоры
В  загадочной  первичности  яйца…
Сегодня  есть  такие  прекурсоры,  
Что  не  спасёт  пчелиная  пыльца…

Чтоб  устоять  в  течениях  и  волнах,
Приходится  косить  под  дурачка…
И  нет  теперь  уверенности  полной
В  первичности  икры  и  кабачка…

Мне  с  некоторых  пор  предельно  ясно,
Зачем  козе  потрёпанный  баян…
И  бытие  совсем  не  так  ужасно,
Покуда  цел  полупустой  стакан…

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658326
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Кадет

Полупустой стакан

Который  год  таращусь  в  ночь  с  балкона,
Когда  совсем  не  видно,  что  внизу…
И,  плюнув  на  Плутарха  и  Платона,
Унять  пытаюсь  философский  зуд…

Мне  говорят  ученые  соседи,  
Что  в  ночь  смотреть  не  очень  хорошо…
И  я  в  заумных  дебрях  «Википедий»
Весомых  возражений  не  нашёл…

Не  вижу  я,  увы,  предмета  ссоры
В  загадочной  первичности  яйца…
Сегодня  есть  такие  прекурсоры,  
Что  не  спасёт  пчелиная  пыльца…

Чтоб  устоять  в  течениях  и  волнах,
Приходится  косить  под  дурачка…
И  нет  теперь  уверенности  полной
В  первичности  икры  и  кабачка…

Мне  с  некоторых  пор  предельно  ясно,
Зачем  козе  потрёпанный  баян…
И  бытие  совсем  не  так  ужасно,
Покуда  цел  полупустой  стакан…

апрель  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658326
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Лина Ланская

ТА ПЕРИНА М"ЯКА

Та  перина  м"яка,  як  стерня
І  холодна  -  довічності  скрута.
Моя  згадка  у  пам"яті  путах:
Проростає  без  сонця  зерня.

Лишень  ніч,  не  розкрилена  ніч,
У  обійстя  дарунком  упала.
Сповивала  серця,  сповивала,
Наче  мачуха  -  голови  з  пліч.

Хай  собі,  розлютилась,  пробач,
Невимовно  жорстокі  уроки  -
Попід  долею  мостяться  кроки,
Квилить  птахом  пораненим  плач

І  подушка  наскрізь...чи  вода?
Видно  дощ  заливає    щоночі,
Дах  і  стіни...то  -    примхи  жіночі  -
Щось  наснилось  -  ото  вже  біда!

Тільки  льодом  до  ранку  взялось  -
В  кригу  серце,  як  в  панцир  закуте
Невеличке  гаряче,  забуте,
Наче  б"ється  ще?  слухаю,ось...
06.04.2016
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657855
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Лина Ланская

СМЕРКАЛОСЬ

Смеркалось,  горіли  свічки.
Розпатланий  Вітер  гонився,
Догнати  хотів  потічки,
У  відчаї    бив  і  казився.

Трощилось,  ламалось  гілля,
Ридали  десь  двері  і  шибки.
А  Річечка  сяйвом  здаля
Уперто  ставала  на  дибки.

Вривається  Вітру  терпець  -
Так  хочеться  спрагло  припасти.
По  небу  пливе  Каганець,
Так  ясно,  хоч  шити,  хоч  прясти.

Смеркалось,  розсипалась  сіль,
З  Чумацького  Шляху  додолу.
Зіркова  пливла  заметіль
Із  Вітром  все  швидше,  по  колу.

В  шаленому  танці  забувсь,
Затих,  розсипаючи  жарти.
До  стиглої  Хмари  горнувсь,
Дощу  розливаючи  кварти.
08.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658087
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Лина Лу

ЯКЩО У РАЙ ЗАЧИНЯТЬСЯ ВОРОТА

Якщо  у  Рай  зачиняться  ворота,
Прийдеш,  скажи,  в  обіймах  обігріть?
Мені  давно  наснилася  скорбота,
Гріх  у  долоні  -  лінія  тремтить.

Гріх  у  долоні,  а  на  серці  -  шрами,
Холодний  піт,  не  буде  каяття,
Бо  наше  щастя  варте  навіть  драми,
А  що  та  драма,  коли  фарс  -  життя?

А  що  та  драма,  лиш  театру  сцена
Весь  біль  відчує  і  душі  печаль.
Тут  і  вино,  і  леза,  вкотре,  вена
Уникнути  не  спромоглась,  на  жаль...

Уникнути  не  спромоглась,  безсило,
Молилася:  коханням  покарай!
Прийдеш,  коли  зламало  і  скрутило
І  навіть  шпарку  зачинило    в  Рай?
07.04.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658166
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Анатолій В.

Прощання

Я  втрати  боюся,  боюся  зачинених  брам,
І  жити  лиш  згадкою,  тішити  думкою  мрію...
Боюся  відкритись  назустріч  буремним  вітрам,
Боюся  прощань,  бо  змиритися  з  ними  не  вмію.

Прощання  -  це  як  відпускати  частину  себе:
На  волю,  назавжди,  у  небо,  у  ніч  горобину...
Та  ніч  усе  небо  закриє,  колись  голубе!..
Так  важко  дивитися  мріям  і  спогадам  в  спину!

Усе  відійде,  все  забудеться,  стане  нічим,
Допоки  зі  сховку  не  з`явиться  привидом  спогад  -
Тоді  оживе  згустком  болю  у  плетиві  рим
Цей  вірш,  невловимий,  як  натяк,  як  подих,  як  здогад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Янош Бусел

Ой, берізонько…

                         [i]  [b]    [color="#c42020"]Чарівні        та        життєдайні  
                               Наші  ліси,  переліски,  гаї...
                               Але  що  ми  робимо  з  ними!...
                               І  це  люди?..  Європейці?...
                               Сто  років  ще  плисти...І  все  л...[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#106e14"]Ой,  берізонько                                                                                                                                            
Закосичена,  -              
Це  -  твоя  краса,
Чи  позичена?
                                   
                                   Це  -  моя  краса,                                                                                                              
                                   Не  позичена,  -
                                   Жаль,  -  людьми  вона
                                   Не  помічена.

Глянь,-  домівка  в  нас
Геть  засмічена,
Рідко  з  нас  яка
Не  скалічена.
                                                                                                                                                                     
                                     Доля  всіх  сестер
                                     Свердлом  мічена,-
                                     Вандалізм  розцвів
                                     Мов  осичина…

Любі  людоньки,-
Рать  набичена,-
Злом  душа  у  Вас
Намагнічена.
                                     
                                     Намагнічена,
                                     Намантачена,
                                     Зло-Системою
                                     Розсобачена…

Ой,  берізонько
Закосичена,
Літнім  сонечком
Вщерть  насичена…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655769
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 08.04.2016


Янош Бусел

Осіння красуня…

                         [i]  [b][color="#9c0909"]  Переклад  з  Г.  Тімофєєва.[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0a0a7d"]На  асфальт,  паутинкою  мічений,
На  траву,  що  мов  килим  була,
Жінка  -  осінь,  красою  засвічена,
Плаття  -  лист  у  мовчанні  зняла…

Жінка  -  осінь,  красою  засвічена,
Плаття  -  лист  у  мовчанні  зняла…

Старий  клен  не  бурчи,-  рицар  етики,
Вороняччя  -  мовчати!..  Давно  вас  молю.
Грішне  тіло  її  обійму  колись  все  -  таки,
Бо  цю  осінь  я  вірно  і  ніжно  люблю...

Осіння  красуню,-  ти  гроно  підв'ялене,-  
Теплим  літом  не  поєне-  ти  зелене  й  гірке...
Коли  ж  сонцем  прогріте,  любов'ю  запалене,-
Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Я  купався  в  волоссі,  мов  змолоду,
Пестив  плечі  красуні  і  млів,-  
Бо  -  солодші  ячмінного  солоду
Від  палких  її  пестощів  -  слів...

Бо  -  солодші  ячмінного  солоду
Від  палких  її  пестощів  -  слів...

Та  на  часі  -  зима  білокрила,-
Ти  летиш  у  замжичену  даль...
Зустріч  буде,-  бо  надто  вже  мила
Та  земля,  де  любов  і  печаль...

Осіння  красунечко,-  гроно  підв'ялене,-  
Теплим  літом  не  поєне-  ти  зелене,  гірке...
Коли  ж  сонцем  прогріте,  любов'ю  запалене,-
Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Осіння  красунечко,-  гроно  підв'ялене,-  
Теплим  літом  не  поєне-  ти  зелене,  гірке...
Коли  ж  сонцем  прогріте,  любов'ю  запалене,-
Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...

Мов  вино  у  бокалі,-  ти  шипуче  й  п'янке...
[/color][/b][/i]

                                         [i]      [color="#075407"]    Оригінал.

                                           Геннадий  Тимофеев

                         ОСЕННЯЯ  ЖЕНЩИНА

На  асфальт,паутинкой  расчерченный,
И  на  стебли  примятой  травы
Осень,  словно  красивая  женщина,
Молча  сбросила  платье  намокшей  листвы.

Осень,  словно  красивая  женщина,
Молча  сбросила  платье  намокшей  листвы.

Не  кружись,  вороньё  оголтелое,
Не  ворчи  на  меня,  старый  клён.
Всё  равно  обниму  её  грешное  тело  я
Потому,  что  давно  в  эту  осень  влюблён.

Осенняя  женщина,  как  роза  божественна,
Как  лилия  женственна,  чиста  и  нежна.
Осенняя  женщина  светла  и  торжественна,
Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Я  ласкал  её  дивные  волосы,
Целовал  плечи  женщины  той.
Те,  что  слаже  ячменного  колоса
И  омыты  росою  святой.

Те,  что  слаже  ячменного  колоса
И  омыты  росою  святой.

Вдруг  она  белокрылою  птицей
Улетела  в  туманную  даль,
Чтоб  однажды  туда  возвратиться,
Где  остались  любовь  да  печаль...

Осенняя  женщина,  как  роза  божественна,
Как  лилия  женственна,  чиста  и  нежна.
Осенняя  женщина  светла  и  торжественна,
Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Осенняя  женщина,  как  роза  божественна,
Как  лилия  женственна,  чиста  и  нежна.
Осенняя  женщина  светла  и  торжественна,
Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.

Хмельное  блаженство  в  стакане  вина.
[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657691
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 08.04.2016


МАЙДАН

ГОЛОВНИЙ ЗАКОН ВСЕСВІТУ

Світом  править  СПРАВЕДЛИВІСТЬ,
за  яку  ми  є.
Буде  тому  Божа  милість,
хто  це  визнає.

І  трапляються  МАЙДАНИ
за  єдину  суть  -
скинуть  сумніву  кайдани
і  людиной  буть.........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657893
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Дід Миколай

Бо Розум є, - Воля й Душа!

Розквітне  моя  ще  Вкраїна,
Гримітиме  Слава  і  Честь.
Постане,  як  стержень  з  руїни,
Посеред  межі  Перехресть!  

Підніме  крило  лебедине
В  Господньому  колі  Небес.
Займе  своє  місце  достойне,
Бо  русич  вже  духом  Воскрес!

Й  загине  покора  сліпая,
Відійде,  мов  віра  чужа.
Веселка  постане  над  Гаєм,
Бо  Розум  є,  -  Воля  й  Душа!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657205
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Лина Ланская

ПРОСТО БУДЬ

Я  заховаюсь  в  собі,  від  образ  утечу.
Поряд  малесеньку  збірку  кладу,  як  молитву.
Я  вже  програла  з  твоїми  примарами  битву,
Просто  сховалась  в  собі  та  рахунки  плачу.

Наче  пухнасте,  грайливе,  мале  кошеня,
Смішно  до  сліз,  що  шкодливе  таке  і  нестерпне,
Лащиться  мовчки,  в  любові  якесь  невичерпне,
Знову  наосліп  уперто  іде  навмання.

Коротко:  крається  темне  оте  повсякчас  -
Місяць  скотився  в  безодню,  а  неба  немає.
Мабуть  ворота  у  Рай  зараз  він  відчиняє,
Тільки  б  знайти  їх,  бех  хижих    зіркових  прикрас.

Щоб  не  забув  ти,  і  вкотре  не  вилив  образ,
Може  й  болітиме  серце,  то  доля  карає.
Пекло  довіку  оте  називатимуть  Раєм,
Доки  топитимеш  душу  в  омані  чимраз.

Я  заховаюсь  в  собі,  від  образ  утечу.
Злу  не  дістанусь,  любов"ю  запалені  вірші,
Може  вони  недолугі,  або  ще  і  гірші?
Ти  не  читаєш,  той  що?..просто  будь,-  шепочу.

02.04.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656750
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Ірина Кохан

У паводку фіалкових ночей

У  паводку  фіалкових  ночей
Знайди  мене,  зумій  мене  зігріти.
Чарівним  співом  місячний  Орфей
З'єднає  душ  загублених  орбіти.

Стікають  зорі  теплими  слізьми,
Горять  нарцисів  жовті  смолоскипи.
Збуди  мене  від  лютої  зими,
Із  вуст  моїх  солодкий  трунок  випий.

Не  прирікай  на  вічну  самоту...
У  лакримозі  місячного  сяйва
Скидає  небо  зоряну  цноту.
Чи  я  була  для  тебе,  може,  зайва?

Чи  ти  між  снів,  немов  анахорет*,
Збираєш  попіл  згаслого  кохання?
Знайди  мене  у  спалахах  комет
Поки  не  впало  краплями  світання

На  сяйно-біле  прядиво  хмарин.
Збери  росу  із  вій  моїх  тремтливих...
У  паводку  фіалкових  хвилин
Зігрій  мене  у  ніжності  розливах.

*Анахорет  -  відлюдник,  самітник,  пустельник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


НАДЕЖДА М.

Найкращий сміх - це над собою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5XyIFOYmUM  
 [/youtube]

Коли  надворі  дощ,  нема  тепла,
То  в  серці  теж  чомусь  тоді  негода.
Але  проста  усмІшка  все  здола,
І  зміниться  в  душі  тоді  погода.

Коли  надвір  виходиш  ти  сумний,
І  ніби  все  у  чорно-білих  фарбах,
Усмішку  ніжну    дарувать  зумій,
І  світ  тоді  весь  буде  у  оздобах.

Але  найкращий  сміх  -  це  над  собою,
Коли  зуміє  хтось  вас  обдурить.
І  сміх  тоді  воює  із  журбою,
І  може  дуже  вдало  тут  схитрить.

Від    сміху  потечуть  гіркі  сльозинки.
Сміємося,  що  ходим  в  дураках..
А  щастям  ми  вважаєм  ті  хвилинки,
Коли  ми  сміємОся  просто  так.

Тож  смійтесь  на  здоров"я,  любі  друзі.
Найкращі  ліки  -  сміх  від  всіх  недуг.
І  кажуть  недаремно,  по  заслузі:
В  житті  у  нашім  сміх  -  надійний  друг.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656400
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Лина Ланская

АРІАДНА

Напиши  мені  кілька  рядків,
За  хвилину  до  півночі,  зараз
Після  всіх  швидкоплинних  зв"язків;
Розізлившись,  що  в  сон  увірвалась,

Та  забулась,  бо  лишень  наснилась.

Напиши  мені  декілька  слів:
Пророста  в  чорне  золотом  листя  -
Аріадна,    одним  із  клубків,
З  лабіринту  до  звіра  в  обійстя  -

Тихо  йшла,    навіть  не  боронилась,  

Мінотавру  невинність  несла,
Як  офіри  останньої  крила.
По  дорозі  її  розлила,
Коли  серце  Тесею  відкрила,

За  хвилину  і  не  зупинилась...

Опівночі  троянда  цвіла,
У  твоїм  одинокім  чеканні
Не  мене  ,  пелюстки  зі  стебла
Ворожили  солодке  кохання.

Он  -  клубок,  чи  сльоза...  покотилась.

31.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656175
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 02.04.2016


OlgaSydoruk

До зірок летіла на крилах…

Експромт

До  зірок  летіла  на  крилах...
Колисковую  нічка  лила...
Найсолодшу,теплую,милу,
Як  водичка  у  потічка...
Вітерець-лоскотун  сизокрилу
Похапцем  відганяв  звідтіля,
Де  мостилося  горе(на  брилах)...
А  вербичка  -  коси  плела...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656103
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 02.04.2016


Амелин

Бывает и так (Лит. пародии)

Из  оригинала:
Андрей-Виктория  Андреев  "Поцелуями  рук"

[i]"...Поцелуями  рук…  он  её  поднимал  к  облакам.
Поцелуями  губ  уносил  до  ближайшей  кометы…  [/i]


Пародия
[b]Такие  разные  поцелуи  [/b]

Поцелуями  Музы  стихи  я  всё  время  считал,  
Поцелуями  рифмы  я  пестовал  часто  бумагу...    
В  этом  деле  я  стал  –  мне  казалось  –  профессионал,        
К  поэтическому  «был  причислен»  я  архипелагу.            
 
Поцелуями  сердца  я  чувствовал  каждый  предмет,  
Поцелуем  души  возносил  до  ближайшей  кометы.  
А  когда  сам  Пегас  прилетел,  понял  я  –  что  Поэт...      
Я  к  нему  подошёл,  прямо  в  гриву  целуя  при  этом.  
   
Поцелуями  губ  он  ответил  на  мой  поцелуй,  
Целовался  и  ржал…  Видно,  всё  же,  –  от  чувств  избытка,  
Но  когда  я  ему  попытался  сказать:  «Не  балуй!»                        
«Поцелуем»  копыта*  закончилась  эта  попытка...

[i]*От  удара  копытом  Пегаса  на  горе  Геликон  возник  источник  Гиппокрена,    
из  которого  черпали  вдохновение  поэты.  (Но  это  так...  ни  на  что  не  намекая)  [/i]



Из  оригинала:
Яна  Дека  "Порвать  на  части  календарь"

[i]"Не  досада,  не  подвох,  не  пакость  –  
Это  наугад  дождит  январь…
Хочется  упасть  в  диван  и  плакать,
И  порвать  на  части  календарь.

Или  лучше  выдрать  из  недели,
Будто  мановением  руки,
Всем  осточертевший  понедельник  –
Главный  повод  лени  и  тоски…

И,  хотелось,  вторник  бы  и  среду
Вырезать  и  бросить  за  окно!
Чтоб  укоротить  дорогу  к  лету,
И  четверг  -  за  ними,    заодно…"

 [/i]
Пародия
[b]Зачем  покупала?  [/b]

День  какой  сегодня?..  Понедельник?
Вроде  пятница  была  вчера…
Ну  и  что,  куда  субботу  дели?
Нет  её,  лишь  чёрная  дыра…

Воскресенье?..    И  его...    Есть  вторник…  
Неприемлем  мне  такой  расклад.
Ничего  нет  в  этом  мире  вздорней.
Эй,  вы  там!  Верните  всё  назад!

Выдрать  из  недели  воскресенье!
И  субботу…    В  дырах  весь  январь…    
Это  всё  одной  цепочки  звенья...  
Где  я  покупала  календарь?!

Кто-то  так  решил  бороться  с  ленью?
Это  ж  надо…  Встретится  он  мне…            
Я  ж  его…  "словесности"  шрапнелью...        
Будет  помнить  как  о  страшном  сне.

Не  скупее  стала  я  в  желаньях*,
Слышала  –  всё  врут  календари!..
И  под  дождь  январской  звонкой  ранью*,
Вырвала  рабочие  все  дни...  

*  Использовано  из  «Не  жалею,  не  зову,  не  плачу»  С.  Есенина

[i]("Я  теперь  скупее  стал  в  желаньях,
Жизнь  моя,  иль  ты  приснилась  мне?
Словно  я  весенней  гулкой  ранью
Проскакал  на  розовом  коне.")
[/i]


Из  оригинала:

Тем  Женщинам,  что  так  любили  нас
Александр  Тюльпин

[i]«Придет  пора  и,  память  напрягая,
Мы  будем  наших  Женщин  вспоминать:
Вот  первая  идет,  за  ней  вторая,
И  третья  .  .  .  или  первая,  опять?
………………………………………..
Идут  они  торжественным  парадом…»  [/i]


Пародия
[b]Вспоминая  женщин      [/b]

Умчалась  в  лету  молодость  лихая
И  всё  быстрей  проносятся  года,
Пришла  пора  и,  память  напрягая,
Я  женщин  вспоминаю  иногда.

Не  просто  так  –  командую  парадом.
А  то  у  женщин  как?  –  Да  как  всегда…
Полнейший  в  головах  их  бес-порядок,
Но  для  меня  ведь  каждая  –  Звезда!
         
Вот  первая  идёт,  за  ней  –  вторая
И  третья…  или  первая  опять?
Нет  –  третья…  арифметика  простая,
Но  как  же  нелегко  их  посчитать...

Четвёртая  прошла...  За  ней  –  прохожий...
(Откуда  взялся?!)  Старый  лысый  чёрт…            
Седьмая…  Третья…  Пятая…  О,  боже!..
Они  ж  не  могут,  не  запутать  чтоб…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656325
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016


Макієвська

Олексі Удайку в День Ангела

Сьогодні  гарне  та  тепле,  весняне  свято,
День  Ангела  у    поета  й  Майстра  слова
Олекси  Удайко!  Працює    він  багато
Й  завзято.  Талант  ого,  ще  той  !  А  мова!

А  мова,  в  нього  ніжна,  така  чорноброва́,
Калинова,  волошкова  з  рути-м"яти,
Щира    українська,  колискова,  медова,
Що  хочеться  вчити  її  і  кохати
Всіх  на  світі.  В  піснях    вона  пташкою  співа
У  смарагдових  гаях  та  біля  хати
В  садах,  де  сина  чекає  мати...Ожива
Музика  у  віршах...Що  й  не  передати.

Дякуємо    Вашому  батькові  й  матері,  
Що  народили    на  світ  такого    сина
В  поліському  краю,    де  співали  кобзарі,
Де    Остапа  Вересая,  батьківщина.

Гідного  сина  українського  народу,
Козацького  роду,  співця  України,
Який  бореться  своїм    словом  за  свободу,
А  вірші  беруть  за  душу,    солов"їні.

*******

Віват  Майстру  слова!  Від  щирого  серця!
Нехай  шлях  по  споришам  ще  довго  стелиться,
Здоров"я  і  наснаги    Вам  ,  пане  поете
На  довгії  літа!  І  щасти  на  всіх  стежках!

*******
На  картинці:
Герб  Срібнянського  району  (проект)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655958
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Радченко

Случайные встречи

Бывают  же  встречи  случайные:
Короткие,  без  продолжения,
Ни  радостные,  ни  печальные  -
Ещё  одно  в  жизни  мгновение.

Попутчику,  ты,  незнакомому
Расскажешь  вдруг  всё  сокровенное,
Увидишь  свою  жизнь  по-новому,
Душе  станет  легче,  наверное.

Растает,  как  лёд,  груз  отчаянья,
Исчезнут  пустые  сомнения.
А  встреча,  она  не  случайная  -
Твоё  в  ней  живёт  откровение.

Хранители  душ  наших,  Ангелы,
Нам  дарят  такие  случайности,
Спасти  нас  пытаясь,  а  главное,
Чтоб  мы  не  узнали  ад  крайности.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655844
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Радченко

Случайные встречи

Бывают  же  встречи  случайные:
Короткие,  без  продолжения,
Ни  радостные,  ни  печальные  -
Ещё  одно  в  жизни  мгновение.

Попутчику,  ты,  незнакомому
Расскажешь  вдруг  всё  сокровенное,
Увидишь  свою  жизнь  по-новому,
Душе  станет  легче,  наверное.

Растает,  как  лёд,  груз  отчаянья,
Исчезнут  пустые  сомнения.
А  встреча,  она  не  случайная  -
Твоё  в  ней  живёт  откровение.

Хранители  душ  наших,  Ангелы,
Нам  дарят  такие  случайности,
Спасти  нас  пытаясь,  а  главное,
Чтоб  мы  не  узнали  ад  крайности.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655844
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Олекса Удайко

СВЯТО ТЕПЛОГО ОЛЕКСИ*

                         [i]...Лиш  мить  мізерна  до  хули,
                         Лиш  крок  короткий  до  покари...                            
                                                                   [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]

                         
[i][b][color="#e110e8"]Себе  й  усіх  вітаю  я  Олекс
Із  Днем,  що  йде  до  нас  весняним  степом!  
Не  терпить,  знаю,  він  примички  «екс-»,
Бо  недарма  ж  мандрує  з  словом  "теплий".

Теплом    своїх  нескорених  сердець
Зігріємо  нараз  ми  всю  планету…
Їй  не  гряде  принизливий  кінець  –  
Пощо  б  жили  на  ній  такі  поети?!

То  ж  прославляймо  милість  і  красу  –
Вже  годі  все  своє  навкруг  ганьбити!
Я  й  свій  камінчик  в  шаньці  припасу
І  покладу  в  селитву**,  щоб  бутити…  

Ще  випустим  із  вулика  бджолу,
Щоб  мед  з  полів  у  наший  дім  носила…
Залишимо  за  вуликом  хулу,
Бо  в  рої  однодумців  –  наша  сила!  

Й  які  б  дебати  в  гурті  не  були    –  
Не  ставте  во  главу  життя  почвари!

«Як  мить  мізерна  до  експрес-хули,
Так  крок  короткий  до  її  покари»…[/color][/b]

30.03.2016  
________
*Принагідно  дякую  всім  друзям,  хто  поздоровив
(і  не  поздоровив)  мене  з  Днем  народження.  Попри  
все  я  люблю  вас  і  обіцяю  тішити  й  надалі  своїм  словом
і  ділом,  хай  навіть  інколи  перцюватим…    Бо  такі  ми,    
Олекси-овни,  є  –  занудні  правдолюбці!    Але  –  теплі…
**Фундамент.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Владимир Зозуля

Розовая фея

                         ------

На  зеленеющей  полянке,
Где  сели  черные  грачи,
Вода  по  камешкам,  из  ямки,
Поющим  ручейком  звучит.
И  можно  корочку  батонью
Неспешно  насухо  жуя,
Легонько  зачерпнув  ладонью,
Запить  мелодией  ручья.
И  обновленным,  (Боже  правый,
Что  за  года,  в  конце  концов?)
На  зеленеющие  травы,
Раскинув  руки  лечь  лицом…
Или  не  лечь…  упасть  в  них  –  оппа!
Да  так,  чтоб  захватило  дух…
…и  слушать  их  влюбленный  шепот
Почти  не  напрягая  слух…
…лежать  и  слушать…  понимая…
От  слов  и  звуков  ошалев.
Лежать  и  слушать…  обнимая…
Жизнь  в  пробудившейся  земле.
Жаль,  холодна  и  плоскогруда
Подруга  после  зимних  снов,
Но  чувства  пьяную  минуту
Я  с  нею  праздновать  готов.
И  пусть  мои  года  под  осень,
Но  отзывается  во  мне
Чудесное  многоголосье
Навстречу  солнцу  и  весне…
                         
                       ------

Бегут  чернявые  юнцы,
Девицы  русокосые
И  травы  в  серебре  росы
Сминают  ноги  босые.
Их  ждёт  весна,    зовёт  апрель.
Люби,  душа  –  Снегурочка!
Ты  слышишь?  Чувства  –  юный  Лель
Запел…  играет  дудочка.
                       
                       ------

Своё  рождественское  чудо
Весна  язычница  чудИт.
Оно  везде,  оно  повсюду,
В  садах,  на  улицах,  в  груди.
Как  будто,  над  зимою,  тешась
Весна  одела  мир  вокруг
В  апреля  –  розовую  снежность,
В  цветенья  –  белоснежный  звук.      
                       
                         ------

Ах,  моя  яблонька-ранетка,
Ты  словно  фея  вешних  снов,
Твоя  раскидистая  ветка,
Стучится  розовым  в  окно…
Стучится  –  чувств  от  сердца  хочет.
Стучится  так,  что  в  стеклах  хруст.
И  ведь  срубить,  не  станет  мочи…
И  так  любить,  не  хватит  чувств…
                       
                         ------

Забыта  черно-белость  гаммы
Холодной  графики  зимы.
Раскрыт  проём  оконной  рамы.
Печали  глаз  упразднены.
Ушло  деревьев  чернобылье,
Они,  как  стаи  светлых  птиц,
Их  ветви  белые,  как  крылья,
Взмахнув,  роняют  перья  вниз.
О,  это  чувствонаважденье!  
И  бродит  кровь,  как  тёплый  эль.
Пора  любви,  пора  цветенья,
Весна,  я  Ваш  влюбленный  эльф.  
Вы  мне  назначили  свиданье,
Под  веткой  яблони  в  саду
И  я,  придя  сюда  заранее,
Уже  стою,  надеюсь,  жду…
Я  знаю,  встреча  неизбежна.
Я  помню  нежность  губ  и  глаз.
О,  эта  розовая  нежность!
О,  фея  грёз,  я  верю  в  Вас!
                     ------  
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655770
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016


ТАИСИЯ

Я в сказку желаю попасть


Стою    на    распутье    дорог.
Какую    же    выбрать    из    них?
Не    ведала    в    жизни    тревог.
Пошла    через    лес    напрямик.

Опасно  попасть    зверю    в    пасть.
Маршрут    мой  –  болото    и    лес.
Я    в    сказку    желаю    попасть.
Ведь    лес    -    это    море    чудес.

Живёт      в      той    избушке    Яга.
Встаёт    она    рано    -    чуть    свет.
Помощник    её    -    Кочерга.
На    примусе    варит    обед.

Старушка    Иванушку    ждёт…
Ей    суп    обещал    с    топором.
В    болоте    «царевна»    живёт.
Он    будет    её    женихом.

Пусть    сказки    немножечко    врут.
Хандра    чтоб    ушла    навсегда,
Меняй    свой  привычный  маршрут.
И    в    сказку    поверь    иногда…

29.  03.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655608
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Кадет

Капуста

Не  у  нас  в  этот  раз  отметелил  февраль
И  сосульки  рвались  как  патроны…
Но  и  в  наши  широты  пролился  грааль,  
И  вовсю  строят  гнёзда  вороны…

Уповая  на  фарт,  откапризничал  март,
Возвратились  грачей  караваны…
И  вернулись  коты,  растранжирив  азарт,
На  любимые  кресла-диваны…

На  католиков  глянул  воскресший  Христос,  
Вышел  срок  заневеститься  вишням…
Разучился  народ  целоваться  взасос
И,  увы,  третий  нынче  -  не  лишний…

Впереди  всё  ещё  утомительный  кросс,
Но,  пожалуй,  не  буду  о  грустном…
Со  дня  на  день  цветами  стрельнёт  абрикос,
Ну,  а  там  зацветёт  и  капуста…

март  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655492
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


OlgaSydoruk

Звезда от ночи отрекалась…

Звезда  в  тумане  зарождалась:
Среди  кромешной  темноты...
Звезда  от  ночи  отрекалась,
Когда  летела  с  высоты...
Прозрачный  падал  лучик  света
На  пепла  горсточку(с  горой)...
На  изумрудный  клаптик  лета...
С  такой    зелёною  травой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655396
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Оксана Р.-Г.

Для щастя потрібно так мало!

А  мені  б  лише  краплю  тепла,
Тільки  крихту  мізерну  любові!..
Я  б  сльозинкою  щастя  стекла
І  зродилась  у  бруньці  вербовій.

Не  прошу  все  віддати,  о,  ні!  -
Поділіться,  кому  забагато...
Може,  топчете  їх  у  багні,
А  у  мене  в  душі  буде  свято.

Хай  зародиться  віра  нова,
Хоч  маленьке  зернятко  надії  -
Заколосяться  щедро  жнива,
І  засмучене  серце  зрадіє.

Не  жалійте  нікому  добра,
Бо  для  щастя  потрібно  так  мало!..
Нам  Господь  диво-серце  обрав,
Щоб  любов'ю  весь  світ  обійняло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655245
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016


OlgaSydoruk

Кохай сьогодні, як учора…

Експромт

Коли  тримаєш  мої  руки,
То  відчуваєш,як  пече?..
Несамовитий  час  розлуки!..
Ненавиджу  його  лице...
Кохай  сьогодні,як  учора:
Із  пристрастю,як  в  перший  раз!..
Неси  на  крилах,моя  доле!..
На  хвилях  ніжності,  Парнас!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655236
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2016


Макієвська

Веснонько, весна! Прийди! ( Зазив Весни)

Веснонько,  весна!  Прийди!  Морок  зими  зніми,
Сонечком  на  небі  засяй,  пропливи  по-між  хмар,
Обійми,  обігрій  землю,  настрій    підніми,
Впусти  чудодійні  струми,    свій  божественний  дар.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Тепло  нам  принеси,
Білим  лебедем  прилети  разом  з  лелекою,
Жайвором  заспівай  нам,  пісні  чи  романси  
Про  свою  дорогу  додому,  ой,  далекую.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Застели  килими  
Смарагдово-шовкові,  трави  хмільні,  росяні...
Й  в"юнкі  спориші  на  стежки,  де  бродили  ми
Колись  з  тобою,  закохані  й  чудні  по  весні.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Заквітуй  ці  сади,
Запали  серця  коханням,  щоб  вони  не  спали,
Раділи  життю.  Щоб  залишали  ми  сліди
Добрі  й  славні  на  землі,  щоб  гарно  у  нас  стало.

Веснонько,  весна!  Прийди!  Горе  з  пліч  забери
Матерів  та  синів  в  Україні  рідній  моїй,
Щоб  не  грохотали  гради.  Мир  нам  поверни,
Щоб  слухали  ми  тільки  серенади  солов"їв!

Веснонько,  весна!  Прийди!  Любов"ю  осяйни
Замерзлі  та  спраглі  душі,  беззахисні  наші,
Ми  прагнемо  твоїх  чар,  якоїсь  таїни
В  бузковому    розмаї,  в  серпанковій  тиші.


*******

Хоч  метеликом,  бджолою  чи  хрущем  пролети,
Березовим  соком  стечи  по  біло-чорній  корі,  
Крилом  ластівки  у  вишині  небес  нам  махни,
Щоб  бачила  себе  верба  у  дзеркалі    на  зорі,
Їй    зеленую  косу  заплети  біля  води...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655128
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Lana P.

ЛЕБЕДИНЕ КОХАННЯ

У  просторі  між  шиями
Пульсує  серце  хвилями...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655122
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Лина Лу

КОГДА ЗВОНЯТ КОЛОКОЛА

Когда  звонят  колокола,  вздыхает  горизонт
И  медленно  густеет  синева;
В  ней  каждый  миг  -  послание  и  в  каждом  -  свой  резон:
Звенит  капель,  зима  едва  жива.

Когда  звонят  колокола,  как  дымка  тает  зло,
Холодный  ветер  обнимает  бриз.
Сплелись  две  тени,  на  двоих  -  всего    одно  крыло  -
Не  удержаться,  пропасть  кличет  вниз.

Когда  звонят  колокола,  запомни  этот  час,
Я  мысленно,  целуя  небеса,
На  перекрестке  двух  дорог,  быть  может  не  сейчас,
Однажды  отыщу  твои  глаза.
27.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655052
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


OlgaSydoruk

Ты выбираешь одиночество?. .

Экспромт

Ты  выбираешь  одиночество?..
Но  одиночество  -  капризно...
Оно-единое(из  зодчества),  
Что  чувства  стелет  по  карнизу...
Оно  -  окутано  туманами...
Оно  -  дождями  в  холодах...
Оно  -  снегами,льдами  талыми...
Оно  -  вкус  горечи  в  устах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655041
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Лина Ланская

ТВІЙ АНГЕЛ

Я  навіть  не  тінь  у  твоєму  житті,
Не  спалах  і  навіть  не  спалена  свічка.
Я  тільки    сльоза...ба,  мабуть  ціла  річка,
Що  скресла,  коли  відійшла  заметіль.

Я  навіть  не  ранок,  не  приспаний  день,
Не  кава  гаряча  у  чашці  на  денці,
Відлуння  бажань,  -  не  тріпочеться  серце,
Від  смутку  не  плаче,  бо  хоче  пісень.

Я  навіть  не  жар,  але  подихом  знов
Застану  вві  сні,  обпалю  і  у  попіл
Розвію  те  "навіть",  здивується  окіл,
Зотліють  останки  прадавніх  оков.

Я  навіть  не  користь,  я  навіть  не  гріх,
Безмежного  віку  маленька  зупинка;
Срібляста  сніжинка,  легенька  пір"їнка  -
Твій  Ангел,  що  сипле  у  відчаї,  сміх.
27.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654998
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


OlgaSydoruk

В стенах 13 на 15…

В  стенах  13  на  15    -  
Затмение  света(жалюзи)...
Квадрат  старинного  багета...
И    -  голограммы-миражи...
Витают  запахи  ванили  -
Их  всеобъемлющая  власть...
И  крылья  белые  (в  шарнирах)  -
Моя  несбыточная  страсть!..
Там  пир  богемы(из  эфира)
И  одалисок  нагота...
Там  столько  трепетного  пыла!..
И  тихий  шёпот  далека...
Я  не  пытаюсь  свои  чувства  
Ни  охладить,ни  спеленать...
И  это  -чудное  искусство
Мираж  собой  одушевлять...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654995
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Дід Миколай

Олексі Удайку присвячую

Летять  роки  все  дужче  вдалеч,
Біжать,  біжать,  як  поїзди.
Неначе    в  морі  пароплави,
Пливуть  кудись  в  чужі  світи.

Там  сніг  чи  дощик  накрапає?
У  царстві  мороку  й  тіней...
Куди    та  стежечка  ступає,
Ніхто  не  скаже  нам  про  те.

Та  що  по  тому  любий  брате,
Лишив  ти  в  цьому  світі  слід.
Насіяв  друже  рути  -  м’яти,
Твої  вірші,  як  малахіт.

У  серце  падають,  як  квіти,
Як  мед  солодкий  з  стільника.
Як  у  короні  самоцвіти,
Весняна  з  повені  ріка.

Дай  Боже  довго  ще  літати                          
Тобі,  поете,  у  рядках.
Продовжуй  свято  дарувати,  
Допоки  ще  тверда    рука.

Улий  нам  ще  води  з  криниці,
Хай    голос    твій    звучить  живий.  
Лягає  в  строфи  білолиці…
Роси  ранкової  налий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655017
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Олекса Удайко

СОН-ПРОВИДЕЦЬ. Шорт-поема

           [i]  Цей  сон,  цей  сон  мені  щоночі  сниться...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/01fP77_kkLc[/youtube]
[i][b][color="#056cab"]Приснився  сон:    немов  зібрались  вої
З  ізраненої  «градами»  землі
Свій  край  своїми  духом  й  тілом  гоїть,
Бо  потопав  в  пожежах  та  імлі.

Й  осердям  тих  небачених  пожарищ
Чомусь  примарилась  мені…  Москва,
Уся  в  диму…  Столицю  ту  хозарів
Заполонила  нечисть  і…  братва.  

Хоч  то  було  уже  не  средньовіччя,  
А  наші  –  окультурені  –  часи,
Коли  в  Європі  вже  рішали  віче,
Як  жити  далі…  А  не  дикі  пси!

Лиш  там,  в  болоті,  був  ще  осередок,
Де  правили  і  дикість,  і  злоба́…  
Які  коржі,  вареники  із  медом?  –
Була  у  мороці  й  святенництві  доба!

…Та  вої  ті  уже  були  не  в  змозі
Пожежу  й  димовища  погасить…
І  ось  вони  –  в  зворотній  вже  дорозі,
Та  дим  просвітку  не  давав  й  на  мить.

Той  дим  ще  довго  снився  їм  як  привид,
Гуляв  по  краю  скрізь  –  і  вздовж,  і  вшир  –
Було  б  немало  ще  і  зла,  і  кривди,
Не  будь  їм  глузд  здоровий  –  поводир.  

Розрадою  був  геніальний  Месінг,
Що  смерть  для  імператорів  предрік…
Та  самодура  надзажартий  пресинг
Імперії  вкорочував  час-вік…

…О,    де  тепер  ти,  наш  Ніколо  Тесла  –
Владика  і  болідів,  і  орбіт?..
Аби  тайга  від  леденіння  скресла,
Не  на  тунгуса  ціль  метеорит!

І  трісне  враз  украдена  корона.
Впаде  й  некоронований  тиран!
Що  краще  є  від  руської  помони,
Щоб  землю  нашу  згоїти  від  ран!  

Звитяжців  стрінем  свіжим  караваєм  –
Й  оновиться  многостраждальний  край...
На  згарищі  опал  ми  позбираєм
І  зліпимо  країну  –  сутній  рай!

                                   _____

…А  я  узву  Ісусову  молитву
Задля́  спасіння  неповинних  душ...
І  водружу  ще  ноти  на  п’юпітри,  
Щоб  музиканти  вдарили  нам  туш!

І  заживуть  у  тім  саду  всі  люди,
Де  мир  і  злагода,  та  –  не  диктат…
Царів  у  нас  ніколи  вже  не  буде!
Й  розквітне  буйно  Гетсиманський  сад...[/color][/b]

21.03.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653131
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Лина Ланская

ПТАШИНА

Злетіла  б,  перебиті  крила  -
Чиясь  поцілила  стріла.
Ледь  підвелась  і  знов  зомліла,
Не  видно  світу  –  лиш  імла…

Лежить  і  квилить    невловимо,
Сховавшись  у  гущавину.
Жахливо  так,  неприпустимо  -
Чиюсь  платити  данину.

Слабка,  мов  немовля,  пташина
Нікому  не  робила  зла.
Ні  комашина,  ні  звірина
Не  помічали:  замала.

Літала,  крихти  смакувала,
Кохала,  у  піснях  жила.
Стріла    пташинку  наздогнала  -
Високу  ноту…  не  взяла.
03.12.2014.
Виставлений  повторно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654670
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


OlgaSydoruk

Шепочуть квіти про amore…

Експромт

А  нічка  чорна,як  земля...
Похмурі  -  сірі  осокори...
Гойдає  вітер  їх  гілля...
Шепочуть  квіти  про  amore...
Анічичирк  маленький  птах...
І  жодного  "курли"  із  неба...
Зірковий  сон  минає  дах,
Де  у  цілунках  є  потреба...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654715
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Лина Лу

ШЕПІТ ХУГО (спроба перекладу)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586722

5-ЕРОТИКА  Хуго.

Сьогодні  я  додам  файл  оригінального  прочитання  вірша  у  авторському  виконанні.

Цей  варіант  перекладу  вже  був  представлений.
Ти  неземна…
Моя  принцеса…
Бажаю  завжди…  відчувать…
Тебе,  як  оберіг  від  стресу,
Кохаючи,
зацілувать…

Твій  погляд…  
я,  без  сили,  наче…
Вглиб  проникаю…  
                   в  його  суть…
Я  босу…  душу  
серцем...  бачу,
Що  не  дає…тілам  заснуть…

Опоєний…
                 у  ці  хвилини…
Відкрита…в  поклику…така…
Вустами…  обпечу…коліна…
бавиться…  
Персами…рука…

Від  пальчиків  стрункої  ніжки
Такої  ніжної,  як  спів,
Змиваю  язиком  доріжки,
Із  крихітки,  
               що  прагне…снів…

Наче  остання  насолода…
Пізнаючи  вуста…торкнуть…
В  твій  Всесвіт…  
                           я…зайду  …без  броду…
Щоб  в  пристрасті  тій  потонуть…
У  мить  чарівного…
                           єднання,
Коли  не  знаєш…день,  чи  ніч…
Шепнуть  тобі  слова  зізнання…
Реальність?..  
не  потрібна…  річ…      [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00586722.jpg[/img]
27.12.14.

ОРИГИНАЛ

Моя  прекрасная  принцесса,
я  так  всегда  хочу  тебя,
мое  лекарство  против  стресса...
зацеловать...
тебя...
любя...

в  глаза  смотреть,  изнемогая,
проникнув  в  их  святую  суть...
увидев,как  душа  босая
сердцам  двум  не  дает  заснуть...

и  находяся  в  опьяненье...
такой  зовущей  простотой...
губами  пробовать  колени,
лаская  грудь  твою  рукой...

от  пальчиков  на  стройной  ножке,
нежней,чем  в  песне  соловьи,
смывая  языком  дорожки
с  малышки,  жаждущей  любви...

и  как  в  последнем  наслажденье
познать  открытость  губ  и  уст...
прникнув  внутрь  твоей  вселенной
и  в  волнах  страсти  утонуть...

и  оставаясь  в  состоянье,
когда  потерян  день  и  ночь,
шептать  тебе  слова  признанья,
гоня  реальность  жизни  прочь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654737
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


НАДЕЖДА М.

Моя сльоза - це не вода…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI  [/youtube]

Люблю,  коли  понуре  небо  
Сльозами  вікна  омива.
А  лить  свої,  нема  потреби:
Моя  сльоза  -  це  не  вода.

Я  не  з  плаксивих  -  сильна  жінка,
Та  час  дощів  наводить  сум.
І  діамантова  сльозинка
Впаде,  народжена  із  дум.

Чомусь  усе  переплелося.
Що  може  буть  тому  виною?  
Хіба  тому,  що  не  збулося,
І  я    сумую  за  тобою..

А  дощ  холодний  душ  на  нерви.
Лікує  рани,  що  болять
За  тим,  що  роки  уже  стерли,
Та  час  від  часу  ще  щемлять..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654762
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Лина Ланская

ЗАГАРБНИЦЯ

З  ногами  влізла  просто  в  душу,
Зірвала  двері,  а  замки
Трощила  мабуть,  в  дві  руки,  -
Тепер  під  небом  жити  мушу.

Бо  лиш  воно  і  зрозуміє,
Коли  нахабна  і  метка,
Впаде  фрагментами  витка,
Ще  й  у  вузли  скрутить  посміє.

І  ніби  немовля  безсиле,
Те  серце  немічне  й  слабке,
Беззахисне,  хоч  і  палке
З  одним  крилом,  або  й  безкриле.

Бо  господинею  вгніздилась
На  покуті  і  за  столом.
Однак  -  ікона,  б"ю  чолом.
Це  ж  треба,  ОТАКЕ  наснилось!

Загляне  в  шпарку,  в    серці  б"ється,
Любов-загарбниця  спокон
Віків,  в  одвічний  той  полон
Захопить  і  не  озирнеться.

26.03.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654802
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Богданочка

Відпусти…

Не  жалкую  ніколи,  повір,  
про  спаплюжену  нашу  любов.
Шматував  ти  її  ,  наче  звір,
у  діброві  нестерпних  розмов.

І  покинув  мене  з  "неживою",
щоб  її  схоронила  сама.
І  літами,  немов  би  травою,
поросло  все.  Шукати  -  дарма.

Та  й  про  що  шкодувати,  скажи?
Миті  щастя  втопились  у  тузі.
Я  збагнула:  тужи...не  тужи...
Все  минуло.  Немає  ілюзій.

Не  жалкую.  І  ти  не  жалкуй.
Погоріли  в  минуле  мости.
Все  забудь,  і  крокуй...  крокуй!
Відпусти  мене...
Відпусти  мене!
Відпусти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654847
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

ДВІ ГОРЛИЦІ

           [i]До  Дня  Стрітення  Господнього…[/i]

[i][b][color="#11868c"]Дві  горлиці  –  від  Матері  Марії…
Дві  горлиці  –  пожертва  за  Xриcта*,
А  в  нас  –  канун  Великого  поста,
Гіркота  втрат  й  Голгофа  безнадії…

Дві  горлиці  –  дарунок  Симеону**,  
Дві  горлиці  –  пророцтво  для  людей…
А  в  нас  торгівля  Основним  Законом,
І  забуття…  Ісусових  ідей!

Та  ми  запалим  лампу  Аладдина  –    
Громична  запалахкотить  свіча***,
Й  народиться  щасливою  людина!
У  Лету  кане  сьогодення  час…

Дві  горлиці  –  як  символ    християнства,
Дві  горлиці!  В  дзьобах  у  їхніх  –  мир
І  вість  Xриста  до  злагоди  і  братства  –
Пижі  стальні  для  «Градів»  і  мортир.

Свою  ще  відсвяткуємо  Громицю  –  
Зустрінемо  весну  серед  дібров,
Освятимо  й  утвердимо  границі,
Де  житимуть  братерство  і  любов…

Дві  горлиці  –  два  миру  голубочки;
Давно  їх  матері,  як  Бога,  ждуть…
Коли  з  війни  повернуться  синочки
І  Стрітенням  очистять  правді  путь…[/color][/b]

15.02.2016
_________
*  Пречиста  Діва  Марія  на  обряді  очищення  (40  днів  після  Різдва)
приносить  у  жертву  дві  горлиці,  виконуючи  припис  існуючого  Закону  
**  Симеон  чекав  зустрічі  з  Господом  вже  багато  років.
Він  міг  повмерти  лише  тоді,  як  побачить  Ісуса  Христа
Перед  смертю  Симеон  сповістив,  що  Немовля,  яке  йому  
судилося  побачити,  вийде  «на  служіння  спасінню  людей».
***  Громичну  свічу  запалювали  на  Стрітення  (Громицю)  та  
Заносили  в  оселю  як  оберіг  від  багатьох  напастей:
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

І ГРЯНУВ ЧАС…

       Так  відзначали  другі  роковини  кривавого
       потопу  на  Майдані...  З  міста  подій  21-го...

[youtube]https://youtu.be/ew_8b3OtF3Y[/youtube]
[i][b][color="#eb1135"]Пів-сон...  Дрімота...  В  сонний  ранок
Вже  лізе  день-договірняк
Крізь  пів-проникність  пів-фіранок  –
Як  зупинити  даність?..    Як?  

Як  вгамувать  слово-точивість  –
Крізь  сон  –  нав′язливих  думок,
Щоб  їх  словесну  лжецнотливість
Бодай  замкнути  на  замок?..

...Як  хочеться  послати  в  далеч,
Де  і  Макар  телят  не  пас,
Ту  голоцюцькувату  каліч  –
Керманицько-старшинський  клас.

Бо  продають  вони  державу
Й  народ  наш  –  велетень  –    за  гріш,
Аби  спасти  мерлицю*  ржаву,
Аби  самим  було  не  гірш!

То  ж,  браття,  нумо  до  роботи  –
Сурма́  козацька  кличе  нас...
Й  на  цей  раз  виметем  підлоту,  
Але  востаннє  –  грянув    час![/color][/b]

22.02.2016[/i]
_________
*Овеча  шкура.  

Фото  -  автора  (вчорашнє)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645914
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

БІЛИЙ СНІГ 21 БЕРЕЗНЯ

         [i][color="#009dff"]Так  склалося,  що  вірш-пісня,  що  народися  17  
         років  тому,став  актуальним  саме  сьогодні,  коли  
         неждано  випав  сніг!    Може,  то  знамення  чогось  
         нового,  хорошого?..  Я́к  би  то  не  було,  радіймо,  
         друзі!!!  [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]

[i][b][color="#b700ff"]Білий    сніг    21-го    березня
Так    привітно    під    лижу    ляга.
Білий    сніг    21-го    березня    –
І    з    ходою    пружніє    нога.
Білий    сніг    21-го    березня    –    
Наче    цвіт    яблуневий    торік.
Пізній    сніг    21-го    березня
Мою    тугу    в    весну    відволік.

                 Приспів:    

                 Білий    сніг    –    мов    сльоза,    притаманна
                 Тій    порі,    що    збудилась    від    сну.
                 Пізній    сніг    –    то    солодка    омана:
                 Повернути  б  жадану    весну!
                 Білий    сніг    –    наче    річка    чекання,
                 Що    зимою    неждано    скреса.
                 Пізній    сніг    –    то    вчорашнє    кохання...
                 Чи    повернеться    давня    краса?..

Білий    сніг    21-го    березня
Пригортається    радо    до    лиж.
Білий    сніг    21-го    березня    –
На    повторність    надію    облиш.
Що    було,    вже    ніколи    не    вернеться    –
Відцвіла    едельвейсів    пора!
Білий    сніг    21-го    березня    –
Вже    збиратись    в    дорогу    пора.[/color][/b]

21.12.1999[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Олекса Удайко

БЕРЕЗОВИМ СОКОМ

                 [color="#ee00ff"]  [i]Собі,  коханому,  з  почуттям  гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
                                                                     
[i][b][color="#269454"]Березовим  соком  зустріла  природа
Холодний  той  марець  …    Та  істину  п’є
Люба  соковина  –  й  травина,  й  порода,
Бо  так  повелося…    Бо  так  воно  є…

Одне  відмирає,  а  інше  приходить  –
Такий  у  житті  собі  круговорот…
Як  вигідно  людям,    так  робить  природа:
Вона  не  жаліє  для  нас  тих  щедрот!

Прикметним  є  те,  щоб  було  все  навзаєм:
Що  взяв  у  природи  –  в  стократ...  доклади!
Не  збіднюй  природу  і  душу  в  тім  плаї  –
Примножуй  багатства,  росин  не  кради!      

Березовим  соком  втішається  людство  –
Своє  благоденство  по  крапелькам  п’є,
Трапляється  все  ж  серед  нас  і  паскудство,
Коли  один  одному  жить  не  дає…

Така  парадигма  розходиться  з  Богом  –
У  нього  для  кожного  все  про  запас:
Любов  і  покара,  осу́д  й  допомога…
Закмітьте  ж,  о  люди,  твердий  цей  пасьянс![/color][/color][/b]

27.03.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Оксана Р.-Г.

О доленько-доле…

О  доленько-доле,
Стежинко  тернова,
Гаптована  болем
Душе  калинова;
Просякнута  потом,
Умита  сльозами,
Одвічна  скорбота
Тяжіє  віками...
Молитвою-постом
Заштопаю  долю  
(Відмити  непросто
Гріховну  неволю...)
Засію  зернину  
Добра  і  любові  -
Недолю  полинну
Звеличу  у  Слові!
Вплету  мир  і  спокій
У  вервицю-долю,
В  покорі  глибокій
Здійсню  Божу  волю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653456
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Оксана Р.-Г.

Вельми пізно міняти кінець…

Не  вичерпуй  мене  аж  до  дна,
Залиши  хоч  краплинку  солону!
Може,  крапелька-згадка  одна
Звільнить  серце  моє  із  полону

І  розвіє  оману-туман,
Що  засіяв  ти  в  серце  дівоче...
Але  звабно-солодкий  дурман
Виселятись  із  серця  не  хоче.

Він  пригрівся  на  денці,  мов  вуж,
І  висмоктує  краплі  останні...
-  Ні,  не  пий  мене  більше,  не  руш!  -
Квилить  серце  в  німому  благанні.

Відболіло  минуле  давно,
Відшуміло  дощем,  відстраждало...
А  життя  -  чорно-біле  кіно...
Ти  щасливий!..  Хіба  тобі  мало?!.

Іди  геть!  Мого  серця  не  край,
Воно  має  для  кого  зоріти!
Не  для  тебе  мій  зболений  рай
І  умиті  слізьми  мрії-квіти!..

Вельми  пізно  міняти  кінець:
Наш  початок  знесли  бистрі  ріки;
Вплету  сльози  гіркі  у  вінець
І  пущу  за  водою  навіки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654161
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016


Потусторонний

Эх, девочка…

 Эх,  девочка...  Нам  было  хорошо
 пройти  с  тобой  лишь  несколько  ступеней,
 где  разница  во  взглядах  поколений
 не  вызывала  выраженный  шок.

 Слепя  друг  друга  радужным  огнём,
 парили  души  искрами  над  бездной.
 Казалось,    вместе  -  страшно  интересно.
 Ещё  страшнее  сделалось  потом.

 Стал  отвечать  ударом  на  удар
 слов  камнепад  .  Волна  непониманья
 похоронила  нежные  желанья,
 как  умерщвлённый  ненавистью  дар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654424
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


НАДЕЖДА М.

Чи можна утекти самим від себе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MCp8HeQOZU[/youtube]
Нужно  умереть  для  одной  жизни,  чтобы  войти  в  другую

Анатоль  Франс




Чи  можна  утекти  самим  від  себе,
Забути    те,  чим  ми  жили  колись?
Хоч  часто  не  бува  у  тім  потреби,
І  розум  все  підказує:  спинись.

Покинути  -це  значить  просто  вмерти,
Щоб  в  іншому  воскреснути  колись.
І  в  іншій  опинитись    круговерті.
Радіти,  що  бажання  вже  збулись.

І  лиш  душа  не  може  з  цим  змиритись:
Лишилася  частинка  там  її.
І  хоче  так,  щоб  в  тім  не  помилитись.
В  бажанні  і  душі  ідуть  бої..

А  час  іде...Нема,  чого  хотіли.
Чого  шукали,  зовсім  це  не  те.
Літати  вже  тепер  немає  сили.
І  вітер  пір"ям  зірваним,  мете..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653908
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


ТАИСИЯ

Упрямые мысли

С  годами  мы  становимся  мудрей.
Друзья  сулят  100-  летний  юбилей.
Не  радует  такая  перспектива.
Возможно    всё  же    есть    альтернатива?

Хотелось  бы    найти  такое  средство,
Чтоб    как-то  тихо    возвратиться    в  детство.
Я  вспоминаю  тот  далёкий  рай:
Лишь  в  детстве  радость  льётся  через  край.

И    мысли    в  прошлое  бегут  упрямо,
Хотя  ни  мало  было  в  нём  изъяна…
Находят  там    заветную  тропинку,
Где  бегала  я    в  новеньких  ботинках…

Как  горные  бараны,    скачут  мысли.
И  не  страшась,  над  пропастью  зависли…
Стремятся    в    неизведанный    простор!
Им  непременно  нужен  светофор.

24  03.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654231
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


OlgaSydoruk

Отмыкаю архивы страсти…

Отпускаю  тебя,отпускаю:в  беспризорную  благодать...
И  отчаяние  разливаю  у  мостов,где  пути  назад...
Не  скажу  тебе  больше  ни  слова,что  с  ноля    -  начинать  опять...
И  не  нужно  меня  за  это  никогда,никогда  укорять...
Отпускаю-гоню  навеки...
Отлучаю  тебя  от  себя...
Мои  слёзы  -  широкие  реки...
Но  солёная  в  них  вода...
Отмыкаю  архивы  страсти...
Нахожу  на  себя  досье...
Поджигать,разорвав  на  части?..
Или  всё  подарить  тебе?..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653896
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Рыбка

УЛОЧКИ ЮНОСТИ НАШЕЙ

Здесь  мы  встретились,  здесь  мы  влюблялись,
Здесь  ходили  в  кино,  в  первый  раз  целовались...
И  сейчас,  будто  юность  нас  снова  нашла,
И  в  обнимку,  по  улицам,  с  нами  прошла.

Мы  по  улочкам  юности  нашей  бродили,
Как  тогда  -  были  вместе,  друг  друга  любили  -
Бескорыстно,  тепло,  искренне,  беззаветно...
Только  годы  с  тех  пор  прошли  незаметно.

Пролетели,  как  миг,  годы  нашей  разлуки,
Стали  взрослыми  дети,  растут  наши  внуки.
Белый  снег  -  стойкой  краскою  на  волосах,
Только  та  же  искринка-смешинка  в  глазах.

Юность  в  прошлом  давно  где-то  уж  затерялась,
Но  частичка  её  в  наших  душах  осталась.
Мы  на  улочки  те  станем  вновь  возвращаться,
Чтобы  с  юностью  нашей  вовек  не  расстаться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653838
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Лина Лу

ОСТАНЬСЯ ВО МНЕ

Стихи  представлены  ранее.
                                                     Добавлен  файл.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648663

                             [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00648663.jpg[/img]

Останься  во  мне  бесславия  предупреждением,
И  льдом  обжигающим  круга  последнего;
Прекрасного  бликами  мира  соседнего,
Останься  в  ночи  чарующим    крестным  знамением.

Останься  Луны  сиянием    и  поглощением
Спиралью  горящей  и  алчущей  радости,
В  стенаньях  безмолвия    видимой  благости.
Останься  хотя  бы  тусклого  света  вкраплением.

Останься  во  мне  картиной,  тобой  нарисованной.
Горстями  на  небо  бросай  восхождение
Ликуя,  сияньем    прольется  знамение.
Останься  во  мне    свободой  летящей  раскованной.

03.03.2016
Raffaello  Ossola:"  вне  пространства  и  времени..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654178
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


OlgaSydoruk

Параллелью ложилась ночь…

Параллелью  ложилась  ночь...
Зарождалась  звезда  на  Млечном...
Опускалась  и  тяжесть  с  плеч  -  в  ожидаемую  беспечность...
Колдовала  над  чашею  снов  то  ли  дева,то  ли  жена
Заговорами  дивных  слов(до  чего  же  была  умна)...
До  ожогов  на  теле  морозом,до  волны,поднимающей  ввысь...
До  видений  таинства(в  грёзах),до  падения  -  в  самый  низ...
Не  поблёкли  её  глаза,не  дрожало  её  сердечко,
Когда  вдруг  очерствели  слова,а  в  тумане    -  исчезла  свечка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654222
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Story

Гори

Гори  

Гори  –  и  не  угасай.
Гори  –  и  не  отступай.
Пусть  в  ад  или  в  рай,
На  запад,  восток  –  
Гори  и  пылай,
Свети  весь  свой  срок.

Гори  –  пусть  чаша  тяжка.
Гори  –  пусть  дрогнет  рука.
Судьба  далека,
Иди,  не  робей,
И  Музе  своей
Дай  взмыть  в  облака.

Гори  –  нет  правды  и  лжи.
Гори  –  и  просто  скажи,
Что  пламя  –  как  жизнь,
Не  нужно  гасить,
А  нужно  хранить  –  
Ты  только  держись.

Гори!  Ты  память  и  боль.
Гори!  Пусть  новая  роль  –  
Ты  шут  и  король,  
Добряк  и  подлец  –  
Для  новых  сердец
Пылай  над  землей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636080
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 23.03.2016


Ірина Кохан

Коли зажуравліє небо

Коли  зажуравліє  синє  небо
І,  мов  мімоза,  ранок  зацвіте,  
Цілунком  світ  розбудить  юна  Геба,
З  долонь  розливши  сонце  золоте.

Тоді  зі  сну  зимового  воскресну.
Віолончелі  змовкнуть  снігові...
Піду  босоніж  зустрічати  весну
По  зеленавім  чубчику-траві.

Залебедіють  хмари  білопінні,
Немов  з-під  пензля  майстра  гохуа,
У  вечоровім  сакуроцвітінні
Поволі  скрипка  вітру  затиха.

І  так  бентежно  робиться  на  серці...
І  так  нектарять  зорі  молоді!
Знов  юнь  весни  мрійливо  озоветься
І  зачовніє  легко  по  воді.

Коли  зажуравліє  небо  пряне,  
І  засміється  сонце  між  кульбаб,
Прийде  квітуча,  тепла,  довгожданна
Пора  кохання,  ніжності  і  зваб.


*Гохуа  -  китайський  живопис  водними  фарбами  на  шовкових  та  паперових  сувоях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Дід Миколай

Весна вдягнула вишиванку

Веселка  падає  в  ручай,
Вже  пише  в  зошит  нові  ноти.
Співа  в  долині  водограй,
Акорди  вийняв  із  дрімоти.

Ясніє  промінь  у  горі…
Кричать  вгорі  ключі  лелечі.
Зелений  килим    для  землі,
Спадає  подолом  на  плечі.

Вдихнувши  подих  із  долонь,
Весна  вдягнула  вишиванку.
І  що  їй  той    зими  вогонь,
Що  вже  втікає…  на  світанку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652852
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Владимир Зозуля

Белые звуки

Чудо  ожившей  березы…
Прикосновенье  весны…
Тихо,  но  ясноголосо
Белые  звуки  слышны.
Светлое  чудо  проснулось
В  воздухе,  в  почве,  в  крови,
Веток  березы  коснулось,
И  приказало  –  живи…
Этому  зову  внимая,
Ведь  не  услышать  нельзя,
Ветки  и  ствол  обнимаю
Снова  и  снова  прося
Бога,  березу  и  чудо  –  
Пусть  возвратится  назад
То,  что  ушло  почему-то,
То,  что  угасло  в  глазах…
Чувствами  полнюсь  до  края…
Сердце  стучит  на  износ…
Пьяно  губами  ласкаю,
Горькие  почки  берёз…

адрес: