A.Kar-Te: Вибране

Кадет

Ёлки-палки Новый год

Если  проснулся  утром,
Значит,  не  всё  так  плохо...
Прошлое  видно  смутно,
Будущее  с  подвохом...

Если  с  тобою  рядом
Есть  человек  хороший,
Что  тебе  ещё  надо?
Разве  что  медный  грошик...

Купишь  себе  колбаски,  
Хлеба  да  пляшку  с  перцем...
И  загудишь,  как  в  сказке,
Если  позволит  сердце...

Кто-то  чайку  заварит
С  веточкою  мелиссы...
И  президент  поздравит
С  годом  Железной  Крысы...

декабрь  19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859799
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 02.01.2020


Кадет

Задушевная война

Известно  -  люди  испокон  веков,
Порой  со  зла,  но  чаще  от  испуга
Почище  динозавров  и  волков
Стремились  всяко  извести  друг  друга...

Веками  зрели  ум  и  интеллект,
И  уровень  IQ  стремился  вгору,  
Но  в  каждом  был  какой-нибудь  дефект
На  радость  и  забаву  мародёру...

Смутить  же  наши  души  и  умы
И  раньше  были  хитрые  попытки,
Но  не  хватало  гаджетов,  увы,
Теперь  же  их  имеется  в  избытке...

И  вот  опять  на  каждого  из  нас
Идёт  бескомпромиссная  охота...
Всё,  как  всегда,  но  только  на  сей  раз
Никто  не  замечает  эшафота...

Такую  изощрённую    войну,  
Которая  ведётся  ежедневно,
Когда  все  души  скопом    на  кону,
Назвать,  пожалуй,  можно  задушевной...

Но  эта  задушевная  война
Несёт  невосполнимые  потери...
В  умах  и  душах  будет  целина,
Погибнет  всё,  во  что  пока  что  верим...

Поэтому  желательно,  друзья,
Не  поддаваться  фокусам  жонглёров,
Не  соблазняться  чарами  жулья...
И  не  прослыть  рабами  мониторов!

декабрь  19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857524
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 02.01.2020


Кадет

Кумиру

Было  время,  метался  не  только  во  сне,  -
Не  хватало  мне  ориентиров...
И  ещё  я  не  знал,  что  велел  Моисей
Не  творить  себе  всяких  кумиров...

Но  однажды  прямые  как  рельсы  слова
Мёртвой  хваткой  вцепились  мне  в  душу...
А  по  весям  окрестным  катилась  молва,
Что  опасно  его  было  слушать...

Но  хрипел  баритон  на  просторах  страны,
Резво  ширились  слухи  в  округе...
И  уверен  был  я  в  том,  что  все  пацаны
Наизусть  знали  «Песню  о  друге»...*

Он  как  песенный  друг  ни  о  чём  не  скулил,
Хоть  сюжеты  закручивал  лихо...
И  не  только  словами  прикольно  шалил,
Воспевая  жирафов*  и  психов...*

Но,  с  годами  серьёзней  пошёл  разговор,
Недвусмысленны  стали  намёки...
И  мне  тоже  не  нравился  выстрел  в  упор,*
И  фантазии  без  подоплёки...

Покорял  он  не  только  девичьи  сердца
И  отважно  шагал  по  канату*,
Он  свою  колею*  проторил  до  конца,
Нарушая  не  раз  постулаты...

На  язык  был  Семёныч  опасно  остёр,
Исполнял  свои  песни  на  совесть...
Для  меня  тоже  «ветром  задуло  костёр»,*
Когда  сел  он  в  небесный  свой  поезд...*

ноябрь  19

1*  -  https://www.youtube.com/watch?v=jFg3ZwT8tqM  
2*  -  https://www.youtube.com/watch?v=tZW-7tt2O68  
3*  -  https://www.youtube.com/watch?v=pX06wlCAcUI  
4*  -  https://www.youtube.com/watch?v=sQHNPEy6uc4  
5*  -  https://www.youtube.com/watch?v=xrWT06oOfmY  
6*  -  https://www.youtube.com/watch?v=aXH89UAa_0g  
7*  -  https://www.youtube.com/watch?v=d_zh92Xv4QI  
8*  -  https://www.youtube.com/watch?v=E3xdwzM1wiM  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855735
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 08.12.2019


Кадет

Перемелется…

Листья  прелые  ковром  стелются,
Заметается    в  небо  лестница...
Не  получится  каруселиться...
Продолжается  куролесица...

В  цепких  соцсетях  люди  плещутся,
Аки  рыбица  в  ловчем  неводе...
Им  то  кажется,  то  мерещится
Неурядица  в  каждом  поводе...

В  добродетели  слабо  верится,  -
Очерствела  душа-отшельница...
Продолжают  соседи  зве́риться
И  слюною  брызжут  на  мельницу...

В  небе  с  месяцем  тучи  бесятся,
Скоро  след    заметёт  метелица...
Заунывная  околесица
Устаканится,  перемелется...

октябрь  19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851376
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 08.12.2019


Кадет

Хандра

Опять  на  меня  и  прохожих
Таращат  глаза  фонари,
Подобно  шагреневой  коже
Кукожатся  календари...

Напрасно  страдаю,  быть  может,  -
Ещё  не  пуста  кобура...
И  совесть  ночами  не  гложет,
Но,  блин,  донимает  хандра...

Она  ни  на  что  непохожа,  
Сурова  как  кузькина  мать,
А  ейная  мерзкая  рожа
Мешает  мне  сладостно  спать...

Пожалуй,  сердится  негоже,
На  то,  что  нахмурились  дни,
Но,  надобно  быть  насторо́же,
Поскольку  не  вечны  они...

Они  растворятся  в  тумане,
Вспорхнут  в  небеса  в  неглиже...
А,  может,  утонут  в  стакане
И  вряд  ли  приснятся  уже...                                              

октябрь  19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850324
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 08.12.2019


Кадет

Смысл жизни

Всякий,  кто  заурядно  не  мыслит
И  взирает  на  мир  прагматично,
Попытается  вычислить  смысл
Жизни  нашей,  всеобщей  и  личной...

Смысл  жизни  и  птицы,  и  зверя
Состоит  в  продолжении  рода...
То  ли  божия  это  затея,
Толь  придумала  мамка-природа...

Человеку  же  этого  мало,  -
Возомнил  себя  божьей  зеницей...
И  стремится  сорвать  покрывало,
Что  над  Вечною  Тайной  пылится...  

Ковыряется  в  недрах  планеты,
Губит  реки,  моря  и  озёра,
Атмосферу  дырявит  ракетой,
Не  страшась  ни  огня,  ни  позора...

Искушаемый  жаждой  наживы,
Беспощадно  изводит  друг  друга,
Жадно  мечется  как  одержимый  
По  сакрально-извечному  кругу...

Не  обходится  в  мире  без  тризн,
Но,  избегнувши  помыслов  низких,
Наполняй  свою  бренную  жизнь
Обожаньем  любимых  и  близких!

сентябрь  19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849426
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 08.12.2019


Циганова Наталія

вальсовое

Случилось  ничто  -  в  неуверенном  небе  позднем  
под  медленный  август  вне  такта  спешили  звёзды.  
И  не  загадать,  и  не  выдержать  раз-два-три.  
В  струящемся  утре  однажды  утонут  годы,  
а  звёзды  по-прежнему  будут  смотреть  на  воду,  
рябую-рябую,  когда  отлетает  стриж.  
И  вдруг  показалось,  что  вобщем-то  несерьёзно  
под  медленный  август  вне  такта  спешили  звёзды.  
Всё  очень  случилось  -  и  я  созерцаю  слёзно  
в  дрожащей  ручонке  -  звенящие  сентябри...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847153
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 13.09.2019


НАДЕЖДА М.

Чому ж торкає знов і знов?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]

Коли   прощались  -  дарував
Синеньку  квітку  незабудку,
Мене  любить  ти  обіцяв,
Та  цим  добавив  більше  смутку.

Уплів  у  коси  квітку  ту,
Всміхнувся  сірими  очима,
Твій  усміх  скрасив  німоту,
Щоб  щось  сказать,  було  несила.

Роздався  поїзда  гудок,
Слова  всі  сплутались  клубками.
Пробравсь  до  тіла  холодок,
Так  і  скінчилось  все  між  нами...

Я  бережу  синеньку  квітку,
Як  давню  казку  про  любов.
Про  ту  годину  ніжну,  світлу...
Чому  ж  торкає  знов  і  знов?


[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1608858/0c2a1fa2-66b1-4f49-93d5-4af76d63e225/s1200?webp=false[/img][img]https://w-dog.ru/wallpapers/11/11/432425795582485.jpg[/img][img]https://poradum.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3b7361ebb116bbb0ef91243675e93c61.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847934
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Іванюк Ірина

Ми тільки вдвох. Поміж зірок і скель…

       Коли  йдеш  пізнім  вечором  рідним  містом...  (Навіяне...)

Ми  тільки  вдвох.  Поміж  зірок  і  скель...
Прадавнє  місто!  Серцем  відчуваю...
Твій  кожен  ритм  і  дихання  твоє.
Здається  все,-  чим  є  ти,-  твердо  знаю!

І  коли  ніч  готує  ритуал,
і  відчиня  мені  твій  інший  простір...
Стаю  тобою.  Місячний  портал
мене  візьме...  Заглянути  ...  за  ...  Осінь.

11.09.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847927
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Потусторонний

Болеет совесть в мире людоедском.

Там  хорошо,  где  нас  пока  что  нет?
Появимся,  возможно,  будет  плохо!
Как  вам  такой  неведомый  сюжет?
И  где  в  нём  избавленье  от  подвоха?

Попасть  в  поток,  пожалуй,  комильфо.
Особенно  в  приветливом  Гольфстриме.
Однако,  развращающий  комфорт  -
опасная  мутация  экстрима.

Не  всё  что  сеем,  сами  и  пожнём.
Но,    это  не  призыв:  Не  надо  сеять!
Коль  не  моё,  гори  оно  огнём?
Для  Совести  –  совсем  не  панацея.

Она  жива.  Пока  ещё  жива.
Хотя    болеет  в  мире  людоедском.
Который  продолжает  убивать
детишек  с  матерями  под  Донецком.

Где  мы    живём,  в  каком  таком  аду?
Сгорая    в    лжи,  мздоимстве,    как  поленья.
Разменивая    Совесть    на    еду,
адепты  своего  грехопаденья.

Не  надо  всё  валить  на  суку  власть.
Цветы  и  шишки  –  ровно  по  заслугам.
У  нищих  духом    нечего  украсть.
И  потому  анафемское  -  слугам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848028
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Жанна Чайка

Старая калитка…

Старая  калитка,  что  за  ней,  скажи?
Время,  как  улитка,  тихо  тянет  жизнь.

Пахнет  сном  и  мятой,  среди  трав,  цветы,
и  тропа  не  смята,  ветер  скрыл  следы.

Лето  задержалось  и  присело  здесь
на  скамейке  малой  слушать  молча  песнь,

и  мечтает,  снова,  о  красивых  днях,
уходить  не  хочет.  Стрелки  на  часах

замерли,  как  будто,  не  идут  совсем.
Полдень  смоет  утро  у  гранитных  стен.

Здесь  живут  мечтанья,  радость  и  покой.
Все  укрыто  тайной  и  зовет  с  собой.

Уголок  чудесный  для  души  и  грез.
Словно,  день  воскресный,  и  любовь,  без  слез.

10.09.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847997
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Ірина Кохан

Ніч

Ти  чуєш,  як  світ  мовчить,
Як  дихає  чорнотою?
Блаженства,  спокуси  мить  -  
Тьма  спалює  денну  хвою.
І  попіл,  і  сонця  жар
Цвіркун  віднесе  на  крилах,
І  ніч  проросте  до  хмар,
І  стане  важка,  мов  брила.
Мовчатиме  криком  сов
І  плюскітом  тихим  неба,
За  шерхіт  сухих  розмов
Обпалених  вітром  стебел
Зачепиться  торба  снів,
Розв"яжеться  вузол  дива:
І  з  присмаком  кавунів
Комусь  наморфіє*  слива.
Й  у  мушельках  сновидінь,
В  гучному  мовчанні  ночі
Все  денне  стає,  мов  тлінь.
Ти  бачиш,  он  юні  очі
Запалює  небостав...
То  зорі,  а  чи  купави?
Леліють  ходою  пав,
Мов  мавки,  лягають  в  трави.
Сріблястий  човняр-дивак
Намащує  воском  хвилі...
Хтось  просто  напише  -  dark,
А  хтось  заримує  милі...
На  те  вона  й  тиша  тиш,
Щоб  казку  свою  писати,
Про  те,  як  шумить  комиш,
Як  ніч  крадькома  до  хати
Веде  тобі  цілий  світ
Захований  між  рядками,
Фрагменти  чужих  орбіт
І  душ  чиїхсь  пунктограми.
*наморфіє  -  насниться  (авт.)
22.07.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Олекса Удайко

ШАЛЕНСТВО ЛЮБОВІ

         [i]  в  небі  вже  наче    й…  осінь,
           а  ще  тепло  он  як!
           океан  –  дикі  роси          
           і  любов...  як  маяк![/i]
[youtube]https://youtu.be/x3GAwj_suGU
[/youtube]
[i][b][color="#045569"]В  народі  кажуть:  щоби  плід  дозрів,
у  бур’яні  його  сховати  треба  –
в  травичці  не  бунтують  перегрів  
й  надмірне  світло,  що  пульсує  з  неба.

Зело-добро  ховати  в  тінь  не  слід  –
його  діяння  хай  освітить  сонце:
сказавши  «а»,  згадай  весь  алфавіт  –
і  для  відзнак  придбай  собі  суконця.  

Не  бійся  слави!..  спи́нковий*  метал  
за  всіх  умов  ніколи  не  ржавіє!
Зробивши  добре  діло  –  не  вертай,
а  втіль  в  життя  нову  шалену  мрію!

Зі  всіх  шаленств  найвища  є  любов,
надіб’я  те  довіку  не  вмирає,
вона  є  суть  –  основа  всіх  основ,
усепроникна,  
                                                     дужа  
                                                                                   і  безкрая.[/color][/b]

6.09.2019
________
*благородний.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847407
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Іванюк Ірина

Одужую словами, як вином…

Одужую  словами,  як  вином...
Вкриваюсь  ними,  наче  взимку  поле...

Натхненносте!  О,  доленько  й  недоле!
Чому  ти  в  ногу  ходиш  з  батогом?

11.09.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847921
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Lana P.

ТАК СМАЧНО…

Так  смачно  ще  ніхто  не  цілував,
Як  ти.
О,  як  же  солодко  лилось  причастя,
Коли  зійшлися  наші  сонячні  
Світи.
Лоскотні  трави  по  самі  зап’ястя
Гойдали  обрій  і,  здавалось,  нас
В  цю  мить,
Вдивлялись  в  небо  нашими  очима,
Нектарна  думка  й  досі  спогадом
П’янить…
Єднання  душ  —  любов  неопалима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847902
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


НАДЕЖДА М.

І золотою нам здалась

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HcbMyClVSqY[/youtube]
Навколо  тиша,  мить  чекання,
Ступає  осінь,  ледве  чуть.
Усе  завмерло  у   мовчанні,
Із  нетерпінням  її  ждуть..

Лиш  де-не-де   шелесне  вітер,
Пташинка  вилетить  з  гнізда.
А  роси  падають,  як  бісер,
Земля  з  жадобою  ковта.

А  осінь  пишна,  як  принцеса,
Хода  упевнена,  тверда.
Із  давнини  вже  знов  воскресла,
На  всіх  поглядує  згорда.

А  я  дивлюсь  чомусь  із  заздрістю,
Що  осінь  тільки  почалась,
Та  всіх  чарує  вона  гордістю,
І  золотою  нам  здалась.

Вона  приносить  сум  і  сльози,
Думки  нерадісні  плете.
Та  не  любить  її  не  в  змозі,
Де  б  не  були,  нас  віднайде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847846
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


НАДЕЖДА М.

Мій котик Рижик… (для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8wXJMo-UKsc
[/youtube]

Лежить  на  сонечку  мій  котик.
Холодна  осінь  золота.
Він  гріє  лапки,  спинку,  хвостик.
Що  ще  є  кращим  для  кота?

Вмиває  личко,  вушки  гострі,
Він  полюбляє  чистоту.
Ще  до  котів  не  ходить  в  гості,
Тримає  гордість,  висоту.

Лиш  задивляється  в  вікно,
Вивчає  пильно  всіх,  уважно,
Колись  теж  вийде  всеодно,
Колись  він  стане  теж  відважним...

А  поки   треба  підрости,
Набратись   більше  іще  сили.
Себе  навчитись  захистить,
Тут  головне,  щоб  не  набили...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847830
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Ярослав К.

За бугром

...И  вот  он,  отечественный  автобан,
Мелькают  один  за  одним  километры,
Грохочут  сидушки  раздолбанной  "Сетры,"
Как  будто  бы  это  маршрутный  "Богдан."

Шевченкові  хаты...  Эх,  сколько  вам  лет?
Чьи  прадеды  строили  эти  халупы?
В  сараях,  небось,  припаркованы  ступы  -
Нормальных  дорог  и  поныне  здесь  нет.

Тут  рулит  советский  ещё  автопром  -
Модерный  курятник  из  дряхлой  "Волыни",
Бессмертная  "Нива"  пылюку  поднимет,
Минуешь  завесу  -  и  ты  за  бугром

(За  тем,  временным,  без  таможен,  границ),
Она  не  боится  дождя  или  ветра...
Считает  ухабы  усталая  "Сетра"  -
Скучает  за  родиной  старенький  "фриц".



"Сетра"  -  престижная  марка  немецких  туристических  автобусов  премиум-класса.
"Волынь"  -  марка  отечественных  внедорожников  отнюдь  не  премиум-класса.
"Нива"  -  здесь  марка  наиболее  часто  встречающихся  в  советское  время  комбайнов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847750
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Владимир Зозуля

Пёрышко ангела





И  не  то  чтобы  сильно  был  выпивши,
А  идёшь  вот  куда-то…  идёшь…
Так  бывает…  не  то  что-то  выпьешь  и…
На  погост  наобум  забредёшь.

Постоишь,  оглянувшись  растерянно,
Протрезвев  –  от  волос  до  ступней,
И,  сквозь  заросли  вишен  и  терена  –
Напрямик,  бессознательно,  к  ней…

Фото  милого  детского  личика:
Щечки  в  ямки…  кудряшки  в  глаза…
И  сожжешь  себе  душу,  как  спичечку,
Но  не  сможешь  и  слова  сказать.

И  не  сможешь  прочесть  даже  парочку
Чёрных  строк,  что  сверкают  слепя:
«…[b]любим[/b]…[b]  верим[/b]…  [b]дочурке  Наталочке[/b]…
…[b]папа[/b]…  [b]мама[/b]…»  и  «…[b]помним  тебя[/b]…»

Надо  помнить…  (О,  Боже,  а  надо  ли?)
Надо  верить…  (Но,  как…  и  кому?)
И  стоишь,  каменея,  как  статуя.
И  молчишь  в  это  небо  –  к  Нему…

Не  святой  ты…  безбожник  и  пьяница,
Так  терпи  этой  боли  огонь!
И  слеза  запоздалая  катится,
Прожигая  щеку  и  ладонь.

А  вокруг  –  у  креста,  за  оградою,
Над  плющом,  что  печаль  эту  вьёт  –
Осыпаясь,  кружатся  и  падают
Перья  ангела  сбитого  влёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847761
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Валентина Ланевич

Догорала зоря на зорі.

Догорала  зоря  на  зорі,
Перший  промінь  лягав  на  осоння.
Хмарки  бігли  кудись  у  вікні,
Гарне  марилось  щось  із  просоння.

На  подушці  ще  відтиск  руки
І  теплом  пахне  тіло  із  ночі.
Ще  б  торкнутись  твоєї  щоки
Та  з  любов’ю  поглянути  в  очі.

Ранок  добрий,  -  сказати,  вставай,
Мій  коханий,  заваримо  кави.
Як  колись  за  столом,  зазвичай,
Я  ловитиму  усміх  ласкавий.

11.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847919
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


НАДЕЖДА М.

Я вітаю з поверненням, осінь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V9P7xILv404[/youtube]

Я  вітаю  з  поверненням,  осінь,
З  нетерпінням  чекали  тебе.
Ми  радієм  тобі  -  нашій  гості.
В  новий  світ  ми  вступаєм  тепер.

Смакуватимем  світ  кольоровий,
Будь  же  радістю  в  нашім  житті!
Ти  не  зрадь  наші  мрії  прозорі,
Будь  же  щедра  для  нас  в  доброті!

Нас  порадуй  дощами  грибними,
Сонця  теплого  ще  не  жалкуй.
Не  дозволь  жити  днями  нудними,
Що  не  так  у  житті  -  впорядкуй.

Як  зневірився  хтось  у  коханні,
Як  порадниця  -  все  поверни.
Не  єдині  до  тебе  прохання:
Підсоби  дочекатись  весни.

Поведу  тебе  в  світ  цей  казковий,
Тільки  вір,  не  втрачай  своїх  мрій,.
Ти  для  мене  не  був  випадковим.
Навіть  думать  про  це  ти  не  смій!
[img]https://classpic.ru/wp-content/uploads/2015/11/4661/Krasnye-listya-v-luchah-solntsa-1024x576.jpg[/img]

[img]https://yandex.ua/images/_crpd/1dFb1E968/ec0072UAJp/dXojJK7Bc7MnW7bSxjGxB5mHXuWJgYTHtQByXEc1PNVXWwj_RolIf6pK2PLrLSnVk5CCWSt5USKlYNOsAxUXJD1rNGqwkzXhMVmglN495FvEzw273Q[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846763
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


Олекса Удайко

КОЛИ Я ВІДІЙДУ

     [i]Хоч  вірш  написано  від  першої  особи,
     кожен  читач  має  примірити  написане
     до  себе...  Адже  [b]сві[/b]тло  у  [b]сві[/b]ті  за[b]сві[/b]чують  
     ті,  хто  конче  хоче  це  робити,  а  саме:  діти        
     Бога,  а  гасять  -  служителі  Князя  Пітьми.
     То  ж  несімо  світло,  прометеї!..[/i]
     
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли  я  відійду,  це  буде,  певно,  свято  –
не  хочу,  щоб  журився  хтось  колись…
Кайдани  з  серця,  вірю,  буде  знято,
й  злетить  мій  дух  у  безтілесну  вись.

Коли  я  відійду  –    світ  стане  вище…
це  й  зрозуміло:  в  тім  життя  прогрес.
Хоч  то  не  апогей,  не  розвиткове  днище  –
банальний  трансформації  процес.
 
Коли  я  відійду  –  постануть  інші
й  продовжать  те,  що  я  колись  почав…
О,  скільки  мрій  вони  розбудять  в  тиші!
О,  скільки  дум  впаде  в  живий  ручай!

Коли  я  відійду,  не  згасне  сонце
й  планет  цнотливих  не  унишкне  рух,    
але  мій  поступ  був  потрібен  конче,
щоб  правду  донести  до  людських  вух…

І  як  не  жаль,  що  вкупі  перестануть
душа  і  тіло  час  леліти  свій,  
у  небі  все  ж  так  вишколено  й  стало
ряди  шикує  духу  ревний  стрій!  

Нехай  існує  світу  неперервність,
що  ллється  нам  з  космічної  імли!
Шануймо  ж  ми,  поети,  власну  ревність,
даруймо  мир  і  щастя  на  Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Олекса Удайко

МОРЕ ЛЮБОВІ

         [i][b]Tth[/b][/i]

       [i]  трохи  ртероспективно,
         але...  не  без  наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
 
[i][b][color="#065063"]преді  мною  розбурхане  море,
де  буяння  невгавних  стихій,
де  ілюзії  й  темрява  спорять
у  розхристаній  долі  моїй…

кванти  сонця  у  хвилі  пірнають,
з  глибини  суть  життя  дістають…
уявити  ж  не  можу  я  навіть,
потаємну  Ра  променя  суть!

тут  молюски,  дельфіни  і  риби
консервують  розмов  олів’є…  
почуттів  резюмую  я  глибу,  –
поетичним  є  слово  моє

мені  б  долю  в  подобі  амфібій  –
Іхтіандром*,  напевно  б,  я  став!
жаль,  не  ті  Посейдонові  фібри,
не  той  фейс  і  заломи  постав…

та  в  душі  –  наче  вічності  хвилі:
ком  енергій...  катарсис**...  підйом.
мої  думи  –  незвідані  милі
між  поверхнею  моря  і  дном  

спогад  стигми  кохання  полоще,
побережна  шепочеться  рінь…
тіло  –  мов  пілігрімови    мощі:  
ворухнутись  бік-набік  вже  лінь

дух  мій  –  в  трансі,  в  глибокім  астралі***…
смак  нірвани...    блаженний  потік…
пруг  жаги...  амазонки  і  кралі…
й  посмик  нерва  зрадливого  –  
                                                                                         тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж  з  відомого  фільу  "Человек-амфмбия".
**Очищення,  сцілення.
***Енергетичний,  тонкий  світ  в  езотериці,  аура…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Амелин

Те ещё фрукты… (Лит. пародии)

[b]Зола  терпенья  и  судьбы[/b]
[i]Сергей  Шелковый
(http://www.stihi.ru/2019/03/25/7062)

Нам  древний  путь  корней  неясен,
и  даль  лишь  в  отзвуке  дана.
++++++++++++++++++++++++++++++
И  зазвучат  первопричинно,
вдоль  ноты  были  болевой,
грустноголосые  осины
с  простоволосой  головой.
++++++++++++++++++++++++++++++
Храни,  сестрица-ветка,  думу
об  устье  неба  за  холмом
и  душу,  нежную  угрюмо,
неистребимую  умом.
++++++++++++++++++++++++++++++[/i]


[b]Те  ещё  фрукты[/b]

Я  лесом  шёл  и  неустанно
пытался  путь  корней  найти,
он  древним  был  и  так  растянут,
как  сеть  из  тонких  паутин.  

Первопричинно  c  интересом,
но  заблудившись  –  вой  не  вой  –
подумал:  да  идёт  всё  лесом!
И  в  ствол  упёрся  сам  не  свой…

Простоволосая  осина    
качала  грустно  головой
и  возмущалась  древесина,
но  труд  был  не  напрасен  мой!

Потом,  где  только  в  мыслях  не  был:
и  в  неба  дельте,  в  устье  гор,
звездой  полярной  плыл  по  небу,        
где  тиной  зарастал  простор…

Всю  ночь  я  просидел  на  древе,
ища  угрюмо  путь  назад;
полыни  слушая  напевы,      
зубами  молча  бил  в  набат.  

Блукать  и  дальше  мог  "по  свету"  –  
братишка-пень  не  даст  соврать!
Не  истребить  умом  поэтов,
пытаясь  словно  плод  сорвать…



[b]Изба  рыбака[/b]
[i]Владимир  Мялин
(https://www.stihi.ru/editor/2019/03/19/4567)

Ресторан  мой,  «Изба  рыбака»,
Ах,  окошко  с  буйками  и  бреднем!
…………………………………
Мрачных  дней  золотая  пора!
Никуда  торопиться  не  надо.
Заказать  в  сухарях  осетра
…………………………………
Триста  грамм  в  леденящем  стекле  –
И  исчезнуть  за  дымкой  во  мгле.

Мой  корабль,  не  жестянка  баржа  –
Не  шаланда  –  рыбацкая  шхуна.
Пусть  в  кармане  уже  ни  шиша,
Но  зато  я  школяришка  юный;
Впрок  идёт  мне  с  женою  развод,
И  на  свет  меня  воля  зовёт.

Повторить,  повторить  ещё  раз!
………………………………..
В  этом  сладко  пугающем  мире,
Золотом,  как  из  Гейне  строка,
В  ресторане  «Изба  рыбака».  [/i]


Пародия
[b]На  крючке  у  мечты
[/b]
Не  хожу  на  рыбалку  уже…
«Никуда  торопиться  не  надо».
И  живу  я  на  старой  барже,          
Что  с  «Избой  рыбака»  киснет  рядом.  
 
А  «Изба…»  –  это  мой  ресторан,    
Где  не  раз  поутру  просыпался.
«Мрачных  дней  золотая  пора!»
Третий  год  как  я  там  прописался  –    
В  дивном  мире  с  «Избой  рыбака»,
Чуть  левее  второго  буйка…
 
На  барже  прописать  не  смогли,
Мол,  в  реестрах  не  числится  шхуна.                                
Якорь  в  дно!  Я  и  этим  счастлив,    
Потому  «на  буйки»  я  и  клюнул  –
Осетром  здесь  живу  в  царстве  вод;        
Лопнул  невод  –  с  женою  развод.
 
Под  стихи  пропущу  триста  грамм,
Ну,  совсем,  как  «школяришка  юный»,
И  кочую  по  разным  мирам…                                              
Триста  грамм  для  меня  –  что  раз  плюнуть!
Но  строка  –  ни  шиша!  –  всё  сильнее,
Позавидовал  бы  Сабанеев*…      


*Сабанеев  Л.П.    –  см.  Википедию


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836580
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 01.09.2019


Кадет

Постлетний кураж

Стремится  к  забвению  август,
Ржавеет  на  дереве  лист,
И  в  старом  термометре  градус
Весьма  обречённо  завис...

Готовятся  к  школе  детишки,
Стрижи  устремились  на  юг...
И  скоро  коротким  штанишкам
Грозит  неизбежный  каюк...

Крестьяне  порубят  капусту,
Окно  заколотят  гвоздём...      
И  хмурая  осень  припустит
Оплакивать  лето  дождём...

Скакнёт  на  вино  и  штиблеты
Нешуточный  ажиотаж...
И  даже  скупые  поэты
Поймают  постлетний  кураж!

август  19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846188
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Владимир Зозуля

В предзимье

Душа  и  берёза.  Ноябрь…  и  земля  без  тепла.
И  чувство  исхода…  душа,  замерзая,  дрожит.
Полоска  надреза  кору  
                                                                   поперёк  рассекла  –
Но  вены  берёзы  пусты,  как  и  чувства  души…

В  движении  жизни  –  усталость…  осенний  тупик…
Паучий  узор  никуда  не  приведших  дорог…
На  сером  асфальте  сиротски  лежащий  листок,
Как  будто  бы  сорванный  временем  прожитый  миг.

И  можно  уйти…  но  ведь  ты  сожаленьем  объят,
И  нужно  лететь…  а  над  миром  бескрылость  опять…
…ты  крошки  сыпнёшь  на  асфальт  
                                                                     пожалев  воробья…
А  кто  в  этом  чувстве  зимы  пожалеет  тебя?

И  ты  понимаешь  –  у  времени  жалости  нет.
И  чувствуешь  вечной  дороги  холодную  даль.
А  мир?  –  так  же  холодно,  так  же  безжалостно  нем!
И  сыплется  первых  снежинок  серебряный  тальк…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846756
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


Катерина Собова

Достаток

Знов    Маруся    дорікає
Чоловіку    Любомиру,
Що    він    мало    заробляє
І  тісна    у    них    квартира.

Любчик    вже    й    не    дивувався,
(Кожен    ранок    таке    чує)
І    свої    достатки    жінці
Уже    вкотре    рекламує:

-То    ж    підвищили    зарплату,
І    з    житлом    усе    в    порядку:
Другий    поверх,    три    кімнати,
Та    в    селі    ще    хата    в    спадку.

Не    журись,    моє    серденько!
Мало    коштів?    Що    я    чую?
Та,    крім  тебе,    я    легенько
Двох    жінок    ще    прогодую.

-Слава    Богу,    що    признався,-
Вголос    тішиться    Маруся,-
Бо    до    нас    переїжджають
Мої    мама    і    бабуся!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846750
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


Циганова Наталія

спасибо

Как  шумно.  
В  поминальную  субботу  -  
колокола.  Сосед  звонил  работу.  
Звонил?  -  дарил,  повязанный  шнуром.  
Как  будто  жил-да-был  и  вдруг  узнал,  
дожёвывая  холостяцкий  завтрак,  
что  больше  не  наступит  послезавтра,  
но  завтра  -  предпоследняя  весна,  
разношенная  чувствами,  как  стих.  

...  и  можно  быть  рассеянной  по  крохам  
и  пропустить  под  ивой  пару  вдохов,  
пока  сосед,  испуганно  заохав,  
трезвонит  в  неотложку  
для  живых  
но  всё  равно  спасибо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827101
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 01.09.2019


Циганова Наталія

весна

Текут  
из-под  ладони  чувства  видимо  капель  
звенит  ключами  день  срывается  с  петель  :
"Входи,  не  бойся!,  -  и  протягивает  тень,  
-  Я  угощаю.  "
Вокруг  
сплошная  стойка.    И,  разыскивая  цель,  
в  парах  Лонг  Айленда  шныряют  стаи  стрел.  
Бесстыдно-правильно  обнять  виолончель  -  
и  кончить  в  мае...  
Салют!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829187
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 01.09.2019


Циганова Наталія

сирень

-    Сиди,  дремай.  Мне  -  близко,  рядышком.  
     Не  выйти  даже,  а  уйти.  -  
сирени  ветки  в  мелких  катышках  
по  рукавам,  на  полпути  
к  полуоткрытой  кем-то  форточке  -  
закончить...  

...  С  ниткой  в  волосах  
реву,  и  стало  быть  -  на  корточках.  
А  змей?..  а  змею  -  небеса.  
Хоть  дед  сказал,  что  вместе  -  здорово.  
Запустим  -  ну  и  на  парад.  
Ладошки  -  о  коленки  голые  
не  помню  сколько  снов  подряд,  
то  о  сиреневое  платьице...  

-    И  дел  то  -  хоть  в  ушко  продень:
   припудрить  носик  да  покаяться.  
   А  тут  -  ну  надо  же  -  сирень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835558
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 01.09.2019


Циганова Наталія

шторы

Не  мельтешить,  подсматривая  в  мир
чистовиком  за  приоткрытой  шторой.  
А  за  второй...  -  меня  там  -  целый  ворох.  
Как  хорошо,  что  плотен  кашемир.  
И  чёрств  пирог.  
И  переборчив  пёс.  
Пасхальному  -  под  дедовскую  вишню.  
Не  верил  в  Бога,  а  она  -  всё  выше.  
А  может  это  просто  купорос.  
Да  и  не  важно  даже.  
Перегной  
решает  и  весну,  и  форму  быта,  
и  то,  что  подоконники  увиты  
плющом.  
И  может  статься:  за  стеной  
дочурке  в  зное,  сумраком  пропитанном,  
привидится  однажды:  я  -  забыта.  
и  штор  не  открываю.  
ни  одной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836467
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 01.09.2019


Олена Жежук

Сутінки

[color="#000dff"][b][i][color="#001aff"]Лягали  сутінки  у  теплі  трави,
З-за  хмар  дивились  жовті  мідяки.
Останній  промінь  тлілої  заграви
Окреслив  вигин  чорної  ріки.

Солодка  втома  блимала  із  вікон,
Марудні  тіні  шастали  в  кущах.
Якась  пташина  обізвалось  криком,
Голодний  звір  винюхував  свій  шлях.

Тихішав  галас,  та  не  никли    думи,
Душа  ночі  сповідалася    знов.
А  на  терезах  знітилась  від  глуму
По-зрадницьки  
                               обважена    
                                                                 любов.[/color][/i]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846631
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Жанна Чайка

Я к тебе….

Я  к  тебе  прикоснусь  на  секунду,  на  миг,
в  каждом  вдохе  любовь,  в  искушении  крик.

Рвется  вдаль  аромат,  отзываясь  во  мгле.
То,  что  было,  прошло,  откровенье  в  тебе.

Среди  долгих  путей,  ощутив  фимиам,
позабыла  о  сне,  улыбаясь  мечтам.

Нет  здесь  дна  и  небес,  замороченный  звук.
Отраженье  дрожит  за  изгибами  рук.

В  пелене  россыпь  звезд  в  окруженье  очей.
Я  забыла  вопрос,  ты  лишь  мой  и  ничей.

29.08.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846491
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Новоградець

Іринка

Іринці  йде  четвертий  рік,
Вона  їсть  кашу  і  пиріг,
І  знає  все  про  все  вона  -
Про  зайця,  вовка  і  слона.

Тому  не  слухає  мала
Казки  про  лева  і  осла,
А  як  запалить  ніч  вогні,
Сидить,  розказує  мені.

Про  те  що  небом  йде  увись
Інакший  місяць  ніж  колись  -
Той  був  як  яблучко  криве,  
А  цей  корабликом  пливе.

Він  підійнятися  не  міг,
Бо  ліс  тримав  його  за  ріг,
А  потім  вітер  вверх  подув
І  його  трішки  підштовхнув.

А  вранці  -  в  скількись  там  годин  -
Її  взяв  тато  в  магазин,
І  коли  йшла  із  ним  назад,
Пила  із  пляшки  лимонад.

Там  був  місток  і  стежка  вниз,
Там  їй  метелик  сів  на  ніс
І  очі  крильцями  закрив  -
Вона  могла  б  упасти  в  рів.

Вона  ще  гралася  в  піску
І  тьотя  йшла  в  капелюшку,
Її  собачка  мовив  "гав"
І  дружньо  лапку  їй  подав.

Ще  жук  кричав  в  траві  "дзінь-дзінь"
І  його  нюхав  зверху  кінь.
А  коли  падав  з  хмарки  дощ,  
В  ставку  кипів  зелений  борщ.

Було  багато  ще  пригод,
Про  все  розкаже  зараз...  От...
Бу-бух...  І  крихітка  лежить,
Мала  Іринка  міцно  спить.

А  за  віконцем,  в  тишині,
Палають  зіроньки  ясні
І  місяць  в  небо,  в  темну  вись
Іде  так  само,  як  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846520
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Елена Марс

До осени лишь несколько шагов

До  осени  -  лишь  несколько  шагов.
И  снова  -  неизбежность  листопада.
По-сути  -  есть  в  том  некая  отрада,
Коль  сердце  не  закрыто  для  стихов.  

И  радости  наивной,  и  тоски
Полны  они.  Волнения  разнятся.
Чарует  колдовством  осенний  танец
Унынию  в  погоде  вопреки.  

Пусть  -  пасмурное  небо  от  дождя...  
Но  осени  пора  -  тот  самый  случай,  
Когда  так  ценишь  то,  что  прячут  тучи,  
Когда  душа  на  жизнь  меняет  взгляд...  

Ещё  чуть-чуть  -  и  грозы  за  окном...  
Холодную  тоску  ветра  развеют,  
А  мы  не  ощутим  её.  Теплее,  
Как  только  я  приеду,  станет  дом.  

Светлее  станет...  Веришь  или  нет,  
Я,  кажется,  влюбляюсь  в  эту  осень.  
И  если  вдруг  о  счастье  кто-то  спросит  -
У  бестии  хмельной  найду  ответ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846554
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 119

[b][color="#0b8209"]В  переулке  бродит  лето...
Все  так  думали  зазря
То  Василий  наш,  с  приветом
Носит  лист  календаря.

Повезло  мне,  я  не  крою
Заработал  капитал!
Карася  поймал  с  икрою,
А  под  красную  продал!

Петь  фонтаны  стали  басом
Я  то  знаю,  но  молчу!
Напугал  я  их  фугасом
Будут  петь,  что  захочу.

В  супермаркете  надули
Что  там  было,  Бог  ты  мой!!
Привела  я  к  ним  питбуля
Всё  вернули..  и  с  лихвой!

Ты,  подруга,  словно  песня,
Мы  с  тобой  уж  30  лет!
-  Пей,  сказала,  хоть  залейся,
Только  так  мне    кайфа  нет.

Я  виагры  наглотаюсь
Повяжу  на  яйки  бант!!
Согрешу,  потом  покаюсь
Я  и  вправду  СЕКС-  ГИГАНТ!!

Мы  с  кумой  грачей  встречали  
Дуры  мы,  зашли  бы  в  дом...  
Всю  одежду  обос*али,  
Ржут  над  нами  всем  селом.  

После  тещиных  блиночков
Наказанье,  Бог  ты  мой!!
Проводил  сегодня  ночку
С  унитазом,  не  с  женой...

Кум  неделю  колядует
В  снегопады  и  в  мороз.
Где  поет,  там  заночует,
Пусть  домой  не  кажет  нос.

В  наш  колхоз  приехал  Филя,
Обещал...  давно  пора!!
Жарим  щук  ему  на  гриле
Пусть  поет  нам  у  костра...

Лифт  неделю  на  ремонте
Речь  конечно  не  о  том.
Коль  влюбились,  так  пойдемте
На  шестнадцатый  пешком.

У  соседей  долбят  стену
Впору  мне  идти  к  врачу.
Отомщу  в  ночную  смену
Я  колонки  им  включу.

Целый  день  орет  соседка
Я  обнес  ей  алычу.
Не  орала  бы  ты,  детка
Я  ущерб  твой  возмещу!

Отключили  в  бане  свет
На  массиве  дачном,
Мой  Петро  за  столько  лет
Отработал  смачно!!

Мы  на  празднике  с  кумой
Пели  и  плясали.
А  её  мужик  и  мой...
Девок  ублажали.

Раз  пришел  в  аптеку  дед
Аккурат  к  обеду!!
Прокряхтел:  "Сondom  одеть
Помогите  деду!!"[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846680
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019


НАДЕЖДА М.

До побачення, літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bz82HHKrnWY
[/youtube]
Причепурився  літній  день  останній,
Зібрав  в  долоні   залишки  тепла,
Розсипав  його  рано,  на  світанні,
І  прилягла  здивована  імла.

Лилася   тихо  музика  органа,
Заграли  фарби  сонця  звідусіль,
А  літо,  як  красуня  ніжна  панна,
В  душі  моїй  розворушила  біль.

Можливо,  нотка  осені  підкралась,
Та  я  не  плачу,  все  як  є  прийму.
Не  довго   я  вагалась,  усміхнулась,
Та  літо  не  надовго  відпущу.

Знайду  для  нього  місце  в  серці  скраю,
Вдихатиму  зимою,  по  ковтку.
Я  впевнена  і  добре  оце  знаю,
Пройде  не  раз  ще  літо  по  витку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846707
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Потусторонний

Вот и август.

Мягкий    август  неслышно  ко  дню  подошел,  
улыбаясь  беззубою  долькою  дыни.
С  удивительно  щедрой,      широкой    душой.  
Прозапас    перед  холодом,  сном  и    уныньем.

Я  его  потихоньку,  безропотно  жду,  
понимая,    настанет  –  придётся  прощаться.
Ожидание  счастья  –      содержит  беду  
потому,    что    потом  нам  его  не  дождаться.    

Но  романтики,  словно  к  огню  мотыльки,  
льнут  к  мечте  норовя  опалить  свои  крылья.
Чтоб  затем,  утопая  в  пучине  тоски,  
проклиная    себя    умирать  от  бессилья.

Мы  торопимся  жить,    не  нащупав  границ,  
без  попытки  всерьёз    рассчитать  свои  шансы,
удержать  за  порыв  путеводную  нить  
на  краю  поворота  смертельного  танца.

Вот  и  август  маячит  предтечей  зимы.  
Странным  образом  мысли  живут  по  погоде,  
будоражат  тревогой  сердца  и  умы.
Быть  романтиком,  знаете,  нынче  не  в  моде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843347
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 31.08.2019


Потусторонний

Попа - рту.

А  что  б  сказала  попа  рту?
Тебя  в  себе  я  обрету!

Ты  поглощаешь,  я  даю.
Ты  вход,  я  выход,  мать  твою.

Не  сфинктер,  губы  у  тебя!
Что  ж  ты  воняешь  ими,  бя...

Коль  мысли  задом  наперёд
легко  попутать  с  попой  рот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846717
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Мирослава Жар

Морські враження. Вітер. Прощання

*  *  *
Прочув  вітер,
 що  я  від'їжджаю
І  засмутився,  видно.
Ніжно  -ніжно  пестить  мене...
На  прощання.

*  *  *
Невже  ти,  вітре,
Сумуєш,  що  я  їду?!
Он  який  кволий.
Та  мене  не  обманеш:
Ти  ж  невиправний  гульвіса.

*  *  *
Ти  так  пристрасно  обіймав  мене,
Цілував  у  всі  закутки  тіла
Ти  був

                       Несамовитим,
                                                 Незрівнянним,
                                                                                 Ненаситним...

Море  ревіло  від  ревнощів,
Коли  бачило  нас  і  не  могло  дістати.
Сонце  намагалося  спопелити  від  заздрості,

Але  що  вони  могли  зробити  нам  -
тим,  хто  вже  потонув  і  згорів
В  океані  пристрасті?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672009
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 31.08.2019


Мирослава Жар

Ніколи не буде?

[b]Д  [/b]иявол  найбільше  бажає  заволодіти  нею.
[b]У    [/b]мене  також  це  найсильніше  бажання...
[b]Ш  [/b]аленію  від  можливості  отримати  тіло  твоє,
[b]А  [/b]ле...  холону  від  думки,що  ніколи  моєю  не  буде  твоя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682095
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 31.08.2019


archic

Голая

Не  пишется  -  просто  такая  погода,  
Когда  не  встречаем  рассветы  как  прежде,  
Мне  так  непонятна  безумная  мода,  
Но  дело,  конечно  же,  здесь  не  в  одежде  

На  шаг  от  безмерного  счастья  так  важно,  
Его  не  спугнуть,  чтобы  не  было  больно,  
Нет  слов  говорить  ,  будто  острая  жажда  
Сковала  и  щедро  посыпала  солью  

На  раны,  которые  вновь  затянулись  
Как  тучи  -  на  молнию  небо  под  горло,  
Не  стоит  тревожить  устроенный  улей,  
На  снег  выбегать  от  волнения  голой  

Эмоции  -  просто  коварные  тени,  
Которые  душат  порой  бесконечно,  
Так  хочется  верить,  что  рядом  мы  с  теми  
Кто  будет  хотя  бы  для  памяти  вечным.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845905
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Ірина Кохан

До сповіді

Закрились  очі  соняхів.  Серпнево.
Передосіння  примха  чи  закон?
До  сповіді  готуються  дерева,
Переступивши  літній  рубікон.

Простягши  руки  в  небо  зголубіле,
Шумлять  пророчо,  кидаючи  тінь.
О,  як  бджолинно  їхня  кров  кипіла
У  час  весняних  знадливих  цвітінь!

Тепер  стоять  обтяжені  плодами.
Життєвий  строк  обірве  скоро  сніг,
Впаде  листок  останній  з  холодами,
Немов  останній,  прощений  той  гріх.

Не  страшно  їм  (бо  так  воліє  вічність),
Така  вже  суть  звичайності  вмирань:
Невідворотність  диханням  кармічним
Над  горизонтом  пише  білу  грань.

Та  поки  роси  пахнуть  ще  серпнево,
Предтеча  смутку  лиш  в  календарі.
До  осені  готуються  дерева,
Сповідуючись  вітру  при  зорі.
12.08.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845644
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Іванюк Ірина

Мовчала… Пролитись, щоб небом!

Мовчала...  Пролитись,  щоб  небом!
Рікою,  що  снить  океаном...
Слова,  переплетені  з  серцем,-
народжені  в  надрах  нірвани...

Та  все  ж...  Думка  прагне  розмови!
О  як  би  нам  поговорити?
...Мовчання  -  найкраща  промова!
Незламана  вічність  -  любити.

23.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845892
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Іванюк Ірина

Я не стану пристрастю тіла…

Я  не  стану  пристрастю  тіла,-
не  пов"яжу  на  серце  кайдани!
Бо  любов  лиш  тоді  легкокрила,-
коли  волею  світ  осягає...

Ми  не  станем  утратою  дива!
Не  загинем,  стираючи  пам"ять...
Бо  серця,  неуярмлені,  вільні,-
легкокрилих,-  ніколи  не  зранять!

22.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845838
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Амелин

К стихам – от чувств! – идет высокий слог! (Лит. пародии)

[b]Не  каждому  дано...[/b]
Виктор  Игнатиков
(https://www.stihi.ru/2019/01/23/2081)

Готов  для  Вас  идти  за  край  земли,
                       Готов  на  нет  стоптать  босые  ноги.

Готов  для  Вас  забраться  на  Парнас,
Хотя  с  Пегасом  не  особо  дружен!


[b]Дано  не  каждому…[/b]

С  Пегасом  я  особо  не  дружу  –  
Всё  время  смотрит  на  босые  ноги!
А  что  смотреть?!  –  понятно  и  ежу,
Какие  на  Парнас  у  нас  дороги?

Асфальта  нет,  булыжники  кругом,
Ещё  «гаишники»  –  ну  как  зверюги!
И  даже  если  шлёпаешь  пешком,  –  
«Стоп!»  пересмешнику  и  пародюге!

А  босиком  ходил  и  ЛевТолстой…
Есенина  «заманивали  шляться…»
А  если  я  помчусь  как  верховой,
То  мне  с  Пегасом  можно  потягаться!    

Для  вас  готов  забраться  на  Парнас!
И  заберусь  –  чтоб  только  не  мешали…
В  избытке  чувств  я  кое-что  припас:
Стихов  баульчик…  и  мешок  сандалий!


[b]И  снова  здравствуй,  мой  герой    [/b]
Мила  Гюнтер
(https://www.stihi.ru/2018/08/17/312)

Пытался  растерять  свою  тоску,
Но  постоянно  наступал  на  память.  
...............................................................
Устал,  как  черт,  хотел  упасть  и  вусмерть.
Но  голова  не  чувствовала  ног,
И  где-то  глубоко  чесалось  чувство.  


[b]Бесчувственным…[/b]

Писать  стихи  –  великое  искусство,
Без  чувства  это  делать  не  легко,
И  у  меня  с  утра  чесалось  чувство  –  
Не  дотянусь  рукой  –  так  глубоко!

Шестое?!  –  Нет!!  И  даже  не  седьмое...
Устала  я,  как  чёрт,  что  вам  сказать?..  –
Но  чувствовала  чувство  неземное!                    
Когда  смогла  его  я  почесать...

На  память  наступая  постоянно
В  тоске  своей  не  чувствовала  ног
И  чуть  не  стала  чувства  наркоманом…
«К  тому  ж  к  стихам  идет  высокий  слог!»*        

*  К  тому  ж  к  стихам  идет  высокий  слог!
П.А.  Вяземский  «Черта  местности»
(https://rvb.ru/19vek/vyazemsky/01text/01versus/108.htm)



[b]Последнее  стихотворение[/b]
Евгений  Вермут
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828341

(полная  ирония)  

Больше  не  буду  писать  о  весне  я,  
Больше  не  стану  обманывать  дух.  
Жизнь  ожила,  с  этим  спорить  не  смею  –  
Строки  поэта  приятны  на  слух.
……………………………………………
Наглые  мухи  наглеют  с  порога.  
………………………………………
Радуйся  жизни  восторженным  слогом!  –  
Словно  кричит  нам,  согревшись,  душа.  
……………………………………………
Думать  над  рифмой,  спокойно  лысея,
……………………………………………  
Больше  не  буду  писать  о  весне  я!  
Это  последнее.  В  этом  году.  


[b]Больше  не  буду![/b]

(полная…  не  ирония)

Больше  не  буду  писать  о  весне  я,
И  о  других  временах  хватит  петь!                                                  
Думать  над  рифмой,  спокойно  лысея?
«Думка»  и  так  облысела  на  треть!                  

Сонные  мухи  наглеют  с  порога,
Всё  норовят  мне  на  голову  сесть,
Я  ж  их  таким  поэтическим  слогом…
Что  зеленеют  они…  просто  жесть!

Жизнь  ожила,  с  этим  спорить  не  смею…
Радуюсь  жизни  как  тот  аксакал!      
Так  хорошо  мне!  И  плохо  так  с  нею  –              
Если  б  не  мухи,  ещё  б  пописал…



[b]Графоманське[/b]
Ярослав  К.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826469

Не  поет  я  і  не  лірик,  
Просто  іноді  пишу.  
Можу  оду,  панегірик.  
Можу  "вішати  лапшу".

Можу  серце  розтривожить,  
Навіть  сльози  навернуть.  
Раптом  думаю:  "О,  Боже,  
Хто  таку  читає  муть?"
………………………………
Підберу  для  понту  риму
Чи  для  "красного  слівця",  
З  нею  жити  легше  зиму  –  
Хоч  журба  мине  оця...  


[b]Не  поэт  я…[/b]

Не  поэт  я  и  не  лирик,
Не  барон  я,  и  не  граф,
Просто  –  не  в  своей  квартире,      
Посетил  чужой  я  шкаф.

И  сижу,  стихи  слагаю,
И  не  прячу  тайный  смысл!
Муж  её  уйдёт  –  я  знаю!
А  то  больно  он  плечист…

Жизнь  –  сплошные  логарифмы,
Как  за  них  ты  ни  возьмись…
Вот  и  лезут,  с  понтом,  рифмы,
Не  простые  –  а  про  жизнь!



[b]Совсем  не  о  грусти[/b]
Наталі  Рибальська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828758

Загостились  у  меня  в  душе  
Мысли  зимние  тревожные,  холодные.  
И  пора  б  оттаять  им  уже  –  
Не  согреть  –  попытки  все  бесплодные.  

Март  и  небо,  солнце  и  трава  
Вдохновляют  быть  смешной  и  шумною.  
Это  понимаю  я  сама  –  
Но  молчит  гитара  семиструнная.  

Пианино  онемело  вдруг,  
Ноты  вжались  где-то  в  тень  за  струнами.  
Тишина  как  вакуум  вокруг.  
Все  пытаюсь  лучиками  лунными  

Отомкнуть  засовы  и  замки,  
Разорвать  зимы  оцепенение…  
Мне  б  любви  на  кончике  строки  –  
Чтоб  стихи  проклюнулись  весенние…


[b]Совсем  не  бес-шумное[/b]

Понимаю  с  самого  утра,
Что  стихи  проклюнулись  весенние,
Прямо  как  весенняя  трава
Рвутся  к  солнцу  от  зимы  затмения.    

Загостились  у  меня  в  душе…    
Но  молчит  гитара  семиструнная…
Как  мой  кот,  не  ловит  нот-мышей
Пианино  –  чучело  «чугунное»!..

Тишина  как  вакуум  вокруг,  
Барабан  притих,  под  стол  запрятавшись.    
Подожди,  сейчас,  мой  милый  друг,    
Ты  поймёшь,  что  я  за  провокаторша…                                                                

Ноты  вжались,  а  скрипичный  ключ        
Думал  «дёру  дать»!  –  но  мысль  бесплодная!
Скалку  взяв,  вмиг  подавила  путч:      
«Будет  всем  труба!»  –  смеюсь  –  «…походная!»

Тут  же  зазвучали  «игроки»…    
Лучик  смеха  лёг  на  настроение!  –      
С  нежностью  на  кончике  строки
Всходит  о  любви  стихотворение…  



[b]Ненастроение[/b]
Евгений  ВЕРМУТ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823481

Вышел  из  дому  на  волю
Надышаться  перед  сном.
Пол  часа  бычок  мусолю,
Будто  смысл  ищу  я  в  нём.

Где-то  гавкает  собака
И  из  носа  моросит…
Да  ещё  фонарь  из  мрака
Подозрительно  косит.
………………………….
Поздний  вечер.  Я  гуляю.
Мне  б  в  кровать,  но  не  до  сна.
Только  снег  хвостом  виляет,
Да  и  то  не  для  меня.

Ни  привета,  ни  просвета.
Что  за  грустная  зима.
Знаю,  кончится  и  эта,
Если  хватит  ей  ума.

Ветер  гадостно  елозит  –  
Ищет  жертву  во  дворе.
Всё  морозит  и  морозит…
Неуютно  в  январе…


[b]Фонарь,  аптека…  но  выход  есть!    [/b]
 
Вышел  я  не  в  настроеньи,
Холодно  как  в  январе…                
Написать  стихотворенье?  –  
Так  фонарь  не  во  дворе.
 
Нужно  топать  аж  к  аптеке,
А  ещё  «бычок»  потух…
В  общем,  всё  как  в  прошлом  веке,
Но  не  греет  мой  кожух…  

И  фонарь  косит,  собака…
Где  платок  мой  носовой?  
Эх,  не  выбраться  из  мрака,    
Докурю,  пойду  домой!

Вот  те  раз,  а  где  же  спички?!          
Не  найти  –  как  жизни  смысл,
Ночь  берёт  меня  в  кавычки  –      
Вновь  иду  на  компромисс!    

Где  фонарь  –  а  где  аптека…
Нос  текущий  не  унять!
Довели  вот  человека,
А  вообще,  жизнь  –  благодать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829669
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 23.08.2019


Амелин

Нуворишка (Лит. пародия)

[b]Я  на  груди  твоей  лежу  материком[/b]
Мила  Машнова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825404      

[i]Я  на  груди  твоей  лежу  материком,
Пока  ты  заплетаешь  рифмы  в  банты,
И  кажется  вселенная  мирком,
Где  стрелки  на  часах,  как  секунданты.

Бросается  подростком  с  мокрых  крыш
Бессонница  (неутомимый  трейсер)…
……………………………………………………………………….

Потом  с  похмелья  книжного  молчишь
И  смотришь  на  меня  как  на  константу,
Но  я,  скорей,  духовный  нувориш,
Могу  карманы,  карму  –  наизнанку…

Жизнь  отвела  с  тобой  нам  сутки  лишь,
Без  запасных  идей  и  вариантов.
Но  ты  сегодня  мне  принадлежишь,
И  страсть  танцует  примой  на  пуантах!
[/i]

Пародия
[b]Нуворишка[/b]

Good  morning,  козлик!  Спишь  и  ни  гугу?..        
А  я  пью  не  вискарь,  а  валерьянку…
Что  значит,  милый,  –  «хватит  гнать  пургу»?!        
И  так  воротит  карму  наизнанку.  

Зачем  мои  пуанты  Он  обул?!..          
Как  трейсер  здесь  скакал  –  без  вариантов!
Потом,  под  «танец  c  саблями»  уснул…                        
Что  смотришь  на  меня  как  на  константу?

«…Констанцию?»  –  Проснулся?!..  Д`Артаньян…  
Вон  стрелки  на  часах  бьют  секундантов!        
В  головушке,  понятно,  –  не  фонтан,    
Но  всё  же  заплетаю  рифмы  в  банты…                                                                          

И  на  груди…  лежу  материком…  –            
Не  «Африкой!»…  Скорее  –  Азиопой…
Что  говоришь?..  Сгонять  мне  за  пивком?..
Без  вариантов,  милый!  Хочешь  –  топай!

Ты  мне  всю  эту  ночь  принадлежал,  
(Не  только  ты,  но  и  твои  карманы  …)
Куда  ж  ты,  кенгурёнок,  побежал?..            
Я  не  пойму…  с  утра  такой  Он  странный…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827332
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 23.08.2019


Кадет

Пара беллум

На  границах  дня  и  ночи
Небеса  от  молний  в  дырах,
Но  стишки  поэты  строчат
В  замусоленных  квартирах...

В  стихоплёточном  запале
Новый  век  не  мироточит,
А  в  словарном  терминале
Не  хватает  многоточий...

Допекли  меня  намедни
Хуже  всяческих  чат-ботов
Исторические  бредни
Истеричных  патриотов...

Столько  раз  распяли  совесть,
Что  самим  уже  противно,
А  тупую  бестолковость
Выдаём  за  креативность...

“Si  vis  pasem,  para  bellum”
Зазубрили  мы  когда-то,
Удивить  квадратом  белым
Не  получится,  ребята...

Захлебнётся  беспределом
Мир,  где  все  готовы  драться...
Посему  и  пара  беллум  -
Бесконечно-глупо,  братцы,-
Не  получится  смеяцца...

апрель  19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833940
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 04.08.2019


Катерина Собова

Мрiя збулася

В    школі    гарний    учень    Вася
Космонавтом    мріяв    стати,
Часто    в    небо    задивлявся  –
Так    хотілося    літати!

Виріс    хлопчик,    одружився,
Наче    тут    складалось    вдало,
Але    думка    про    польоти
Все    його    не    покидала.

Мудрістю    не    відрізнявся,
Як    і    більшість    -    мав    коханку,
На    горищі    розважався
Із    Марусею    до    ранку.

Чоловік    прийшов    Марії:
Дочекався    свого    Вася  –
І,    нарешті,    його    мрія
Політати    все  ж    збулася!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832197
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 13.04.2019


КВолынский

Пришла пора…

Пришла  пора  открыться  далям,
Забросить  душный  городок…
В  тоске,  поникший  и  печален
В  чужом  краю  –  зовет  исток.                    

Где  столь  любимые  просторы
Приятны  сердцу  моему,
Где  глаз  чарующие  взоры…
Неодиноко  –    одному.    

Житьё  в  чужбине  –    боль  тупая,
Среди  отвязанных  быков,
Душа  свободная,  простая,
Томится  бряцаньем  оков.
 
Вдохнуть  нагрянувшей  свободы,
Взахлёб  вменять  родную  речь,
Среди  вражды,  среди  негоды  –  
Сумел  певучую  сберечь.

Туда  несёт  меня  кручина
Где  милый  райский  уголок,
И  зов  души  первопричинный:
Где  первый  шаг,  где  первый    –    слог

Где  первый  раз  в  любви  признался  –  
Услышал  шелест  мотыльков…
Где  прошлое,..и  с  кем  прощался
В  миру  невидимых  тонов.                

Где  завязь  первых  колебаний
Мечтам,  надеждам  зародясь
И  воплощённых  жизнью  знаний,
В  борьбе  интриг  –  жизнь  удалась!

Моя  любовь  –  Волынь  родная!
Вобрала  таинство  веков.
Твоих  объятиях…скрываясь  –  
Цвела  щемящая  любовь;

Там,  птица  райская,  в  надежде,
Звала…  Неслыханная  трель!  
Как  Мавка  ворожила  прежде,
Зелёных  глаз  -  её  метель.            

Туда  где  в  скорбные  оградки  –  
В  граните  множатся  кресты,
Причал  последний,  у  лампадки
Мои  узнаете  черты.
                       
Настал,  настал  конец  разлуки…
От  мысли  я  пьянею  той…
О,  сколько  пережито  муки?      
К  тебе  лечу  -  мой  край  родной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832200
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Анатольевич

Гасне день. На слова Олександра Печори.

ГАСНЕ    ДЕНЬ

Слова  О.  Печори,  музика  С.  Голоскевича



За  привітною  горою
                                                                       сіло  сонце.
Там  стрічалися  з  тобою,    
                                                           як  гаснув  день.

Голуб’ятками  горнулись,  
як  були  ми  молоді.
От  би  ті  літа  вернулись  
                                     й  стало  любо,  як  тоді.

Впали  сутінки  на  плечі.
                                 Тут  ніхто  мене  не  жде.
Повернися  в  теплий  вечір.
                                                                     Де  ж  ти,  де?



Як  же  швидко  відбуяло  
                                                                         тепле  літо!
Наші  мрії  полум’яні,  
                                                           ой,  не  збулись!

Заповітною  горою  
                                               милувалися  удвох,
та  побратися  з  тобою  
                               дотепер  не  дав  нам  Бог.

Роз’ятрилась  в  серці  рана.
                                   Де  ж  ти,  доле  моя,  де?
Ой  чому  ж  так  дуже  рано  
                                                                       гасне  день?



Знову  й  знову  палко  мрію  
                                                                 лиш  про  тебе.
Неупинно  вечоріє,  
                                                                     та  ще  не  ніч.

Розмітає  вітер  листя…  
               Скільки  ще  шляхів  тяжких?
Чи  навічно  розійшлися  
                                         наші  зоряні  стежки?

Зажурилася  на  чатах.
                 Ой  про  що  ж  мовчить  гора?
Разом  сонце  зустрічати    
                                                                               нам  пора!


------------------------------------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 08.04.2019


Анатольевич

Мамина вишиванка. Сл. і муз. С. Голоскевича

Вишивала  вишиванку  мати  сину.
«Хай  хранить  цей  оберіг  мою  дитину!»
Всю  любов  до  сина,    що  у  серці  мала,
Візерунком  щедро  на  сорочку  клала.
Вишивала  вишиванку  сину  мати  –
В  ній  дорога,  що  веде  у  рідну  хату,
Цвіт  калини,  неба  синь,  палке  бажання
Внучків  любих  в  домі  чути  щебетання.

                           Вишивала,  вишивала,
                           Вишивала  мати    вишиванку.

Вишивала  мати  сину  вишиванку,
Шила  звечора,  бувало  і  до  ранку  –
На  любов,  на  щастя  й  долю  вишивала…
А  синочка  в  небуття  війна  забрала!
Вишивала  вишиванку,  вишивала…
У  сорочечку  біленьку  сина  вбрала  –
Кольори  враз  на  сорочці  почорніли…
Вишивала  мати  сину  для  могили!

                         Вишивала,  вишивала,
                         Вишивала  мати  вишиванку…

                                       П  Р  О  Г  Р  А  Ш  

Вишиванки  мами  будуть  вишивати,
Щастя  й  долю  дітям  у  небес  благати.
І  прийде,  настане,  вірю,  світла  днина  –        2  рази.
Заживе  щасливо  рідна  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814102
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 08.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 08.04.2019


НАДЕЖДА М.

Тобі знову не спиться…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM[/youtube]


Тобі  знову  не  спиться,  ти  сидиш  край  вікна.
Може,  мрія  здійсниться?  Ти  чекаєш  дзвінка...

Темноти  не  боїшся,  а   питання  очей?
Вона  часто  так  сниться,  серед  темних  ночей?

Може,  зараз  десь  поруч,  ось  торкнеться  тебе.
Озирнися  ліворуч,  он,  на  шпиньках  вже  йде.

Доторкнулась  рукою,  ніжно  так  обняла.
Пам"ятаєш  такою, що  в  полон  узяла?

Бачиш:  ти  вже  всміхнувся. Забавляє  ця   гра?
Щось  зітхнув  й  ворухнувся...Місяць  все  спозира..

Задрімав  небораче... Ну  й  присниться  ж  таке!
Прокидайся,  козаче,  новий  день  уже  йде.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831895
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Квітка))

навчи мене жити…

навчи  мене  жити  без  болю,
без  доторку  тихих  жалів.
навчи  мене  жити  поволі,
без  швидкості  марних  світів.

навчи  мене  просто  всміхатись,
радіти  нестримно  життю.
мурашками  знов  відчувати,
бо  все  віддала  каяттю.

навчи  мене  вірити  в  диво,
ходити  по  свіжій  стерні
і  сни  відпускати  зрадливі,
бентежні  і  терпко-  сумні.

навчи  мене  знов  не  боятись,
у  тих  почуттях,  щоб  кришталь,
із  серця  не  міг  розбиватись,
хоч  там  уже  стримана  сталь.

навчи  мене  жити  без  болю,
що  глибоко  в/ївся,  нехай
весна  розквітає  поволі,
під  шепіт  чуттєвий,  кохай...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831754
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 08.04.2019


НАДЕЖДА М.

Доброго ранку вам, Друзі!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-St0AyUrfxA[/youtube]

Із  ночі  ранок  народився,
Умила   вранішня  роса,
На  світ  здивовано  дивився:
Якісь  навколо  чудеса!

Пірнуло  в   світ  ясне  проміння,
За  руку  ранок  повело.
Лиш  для  роси  нема  спасіння:
Десь  зникла,  наче  й  не  було.

Зашепотіли  всі  листочки,
Пташки  злетіли  з  своїх  гнізд.
А  ранок  йшов  землею  мовчки,
Торкнув  рукою  сонний  ліс.

А  сонце  вище  підіймалось,
Притишив  ранок  свій  вже  хід.
Та  так   тепер  уже  все  склалось:
Весняний  ранок  раптом  зблід.

На  зміну  день  новий  почався,
Розсипав  радість,  сміх  для  всіх.
Нехай  щасливим  вам  удасться,
Несе  у  всьому  всім  успіх.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831731
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Lana P.

"""

Кажуть:  “Н2О  —  вода.”
На  близняток:  “О,  аж  два!”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831835
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 15

[b][color="#0a07b5"]Гладко  выбритый  гопник  Валера
Вылез  с  ужасом  из  шифоньера...
И  увидев  обрез
Выдал:  Сам  бы  не  лез
Затолкала  туда  меня  Вера.

Лара  Крофт,  убежав  из  гробницы
Добежала  до  самой  границы..
На  таможне  орет...
Мне  туда!!  Мне  вперед!!
Кавалер  у  ней,  видите  ль,  в  Ницце

Гастарбайтер  Джамшут  с  Украины
Для  ремонта  привез  тачку  глины.
Что  за  эксперимент?
Здесь  ведь  нужен  цемент!!!
За  рублем,  глянь,  приехал  он  длинным!!

Офтальмолог  из  местной  больницы.
Проверял  мне  прибором  глазницы...
Но  перчаточки  снял
И  меня  приобнял
Начал  щупать  мои  ягодицы..

Гинеколог  из  клиники  местной.
Был  средь  женщин  фигурой  известной..
Этот  пылкий  типаж
Делал  секси-массаж..
Называл  в  это  время  -  прелестной...

Хитромудрый  электрик  с  Находки
Не  такой  он,  как  видится,  кроткий.
Всем,  он  кроме  друзей
Сам  устроит  КЗ...
За  починку  берет  литр  водки

"Рихтовать!!!"  -  порешила  Татьяна
А  была  в  тот  момент  в  дупель  пьЯна
Нам  в  Петра    "корнишон"
Надо  влить  силикон.
Вот  тогда  будет  он  без  изъяна..

Дева  юная  из  Приамурья
Настоящий  пример  бескультурья.
Ей  бы  малый  мотив  -
Может  голой  пройти.
Без  мозгов  иль  привычка  в  ней  дурья.

В  удивительном  городе  Шуе
Молодежь  против  правил  бунтует!
Им  чтоб  дам  в  жёны  взять,
Можно  только  гулять...
Не  должно  строго  быть  поцелуев..

Атарбеков,  джигит  из  глубинки
Не  носил,  ни  носки,  ни  ботинки
Он  же,  братцы,  джигит!!
И  обут  в  сапоги!!
Из  которых  сдувает  пылинки!!

Гастарбайтер  Иван    из  Казани
Мне  такое  настроил  по  пьяни
Прогнала  бы  клюкой,
Мастер  он  -  никакой!!
Зато  мастер  любовных  признаний!!!

Толя  Дыркин,  вратарь  высшей  лиги
Постоянно  плел  в  клубе  интриги...
Это  вовсе  не  смех,
Он    достал  этим  всех.
А  еще  продает  порно-книги...

Закидонов  был  толстый  и  старый
Прятал    в  цуме  товар  в  шаровары.
Как  такого  в  тюрьму
Можно  взять,  не  пойму...
Он  же  весом  разрушит  и  нары.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831850
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 08.04.2019


ТАИСИЯ

Т а й н а

Тайна

«  У    меня    есть    сердце.
А    у    сердца  –  песня!
А  у    песни  –  тайна.
Тайна    -    это    ты!»

Любовь    для    сердца    страстную      встречаем    только    раз.
Единственная    женщина    со    мной    без    лишних    фраз,
Без    страха    и    сомнения    летит    упрямо    ввысь!
Она    украсит    всю    мою    оставшуюся    жизнь.

Но  эта      романтичная    и    тайная    любовь
Нуждается    в    защите    от    завистливых      воров.
Любовь    должны    мы    уберечь    от    жизненных    невзгод.
Мужчины!    Вы    -      достойный    и    надёжный    наш    оплот!

05.04.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831787
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Lana P.

МІМОЗОЮ

Мімозою  відкрився  березневий  ранок
Посеред  сонячно-заквітчених  завій,
Трусив  пилок  жовтезний  із  пухнастих  вій,
Нашепотів  для  бджіл  солодких  обіцянок
Мімозою...

Яскраво-пишні  китиці  схиляв  додолу,
Розніжений,  як  в  теплій  купелі  маля,
Втішалася  пробуджена  від  сну  земля,  
Мережив  золотом  окраєць  видноколу
Мімозою…  

Сором’язливий  погляд  опускав  на  трави,
Шарілися  листки  у  доторках  вітрів,
Легким  відлунням  покотився  диво-спів,
В  очах  весни  переливалися  заграви
Мімозою...                                                                                                                  30/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831832
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Ліна Ланська

* * *

Я  знову  напишу,  не  знати  що...
Із  слів  химерний  заплету  сюжет.
Воно  ж  бо  й  не  горітиме,  якщо
Перо  небесне  підписалось  вже.

Заношених  і,  в  попіл  стертих,  фраз
Не  полічити    -  винахід  старий
Давно  в  цім  світі  згаданий  не  раз.
Як  тільки  хтось  назавжди  вийшов  з  гри  -

Не  вічні  ролі    вічних  травесті.
Надумані  фривольні  ТАК  і  НІ
Спіткнуться,  опинившись  на  хресті,
До  того  ж,  рай  вбачаючи  в  багні.

Безликі,  наспіх  стулені  слова...
Немає  інших  -  порожньо  в  душі.
Сім  покривал    -  в  тарелі  -  голова  -
Для  Саломеї    -  пекла  вітражі.

Кричати?  Хто  почує  саломей?
За  них  розпишуть  кару  на  віки.
Забуті  аромати    Mary    Kay
І  травесті  розтоптані  вінки.

30.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831856
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Потусторонний

Апрельское.

Вдохновлённый  весною  апрель  удивительно  быстр.
Есть  ребяческий  пыл    в  его  взбалмошной  действенной  прыти.  
Норовит  изо  всех  берегов    усмиряющих    выйти,
до  предела  задействовав  в  голосе  верхний  регистр.

Знает  он,  что  пригож!  Чуть  застенчивый  юноша    знает,
в  умилённые  глядя  открыто,    деви'чьи  глаза.
В  этом  взгляде  есть    твёрдость    -  февраль  не  вернётся  назад,
неумелость  юнца    обернётся  торжественным  маем.

Так  бывает  всегда,  неизбежно  приходит  весна.
Жизнь  даётся  в  кредит.  И  здоровье,  и  молодость  тоже.
Кто  её  подарил,    был  уверен,  что  всё-таки  сможет
Человек  на  Земле  своё  счастье  людское  познать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831868
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Ще  свіжа  легенда  у  землях  козацьких,
Як  грізний  полковник  свій  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  степах  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  з  димом  спливає  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Від  заходу  хмарки  пройдуть,  Україно,
До  самого  краю  твоєї  землі.
І  сонце  допише  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Катерина Собова

Кругообiг води в природi

Вчитель    каже:    -У    довкіллі
Є    цікаві    в    нас    уроки,
Ми    у  вивченні    природи
Робимо    помітні    кроки.

Опади    ідуть    в    нас    рясно:
Дощ,    чи    сніг  -    завжди    у  моді.
Хто    на    прикладі    пояснить
Кругообіг    у    природі?

-Я!  –  схопився    першим    Вася,-
Вчора      ясна    була    днина,
Тато    гарно    так    старався    -
Зранку    мив    свою    машину.

Вся    волога    піднялася,
З  неї    хмара    утворилась,
А    під    вечір    вся    ця    маса,
Мов    з    відра    на    землю    лилась.

 -Тепер,    діти,    поміркуйте
І    скажіть,    а    хто    з    вас    знає,
Як    же    він,    цей    кругообіг,
На    життя    людей    впливає?

-Я    скажу!    -  продовжив    Вася,-
Дощ    впливає,    та    ще    й    дуже!
Тато    довго    матюкався
В    своїй      «Ниві»      у    калюжі.

Це    була    страшна    картина:
Було    видно    всім    відразу,
Бо    задрипана    машина
Тата    довела    до    сказу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831720
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 06.04.2019


НАДЕЖДА М.

Чи це було, чи не було

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bYZlxGEHbz4
[/youtube]
Весняний  день  стіка  повільно,
Ледь  -  ледь  сіріє  полотно.
Кидаю  погляд  я  невільно,
На  краєвид,  що  за  вікном.

Старіє  день,  йде  на  спочинок.
За  день  стомилася  й  душа,
Склада  за  день  думок  ужинок,
Притишить  хід  їх  поспіша.

Думки  кошлаті,  ніби  хмари,
Все  норовлять  втекти  в  вікно.
Весняний  вечір  б"є  в  летаври...
Думки  всі  вкупі,    заодно.

Схолонув  чай,  лиш  запах  м"яти,
Давно  невипите  вино.
Приємно  так  бува  згадати:
Чи  це  було,  чи  не  було?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831399
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


НАДЕЖДА М.

До Міжнародного дня птахів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=66rRGpXJ2CQ
[/youtube]

Десь  далеко  чути  клекіт,  
                                       захитався  ліс.
Повертаються  лелеки,  
                                         радісно до  сліз.
Сльози  радості  стрічання 
                                         дорогих  гостей,
Вгамувать  як  хвилювання,
                                         від  таких  вістей?
І  радіє  так  сердечко:  
                                         вісники  -  весни!
Чую  клекіт  вже   близенько,
                                           білі  табуни.
Знову  ви  на  Україні, 
                                           не  цурайтесь  нас.
Тільки  в  нас  тут  небо  синє,  
                                           так  чекає  вас.
Виглядаємо,  як  рідних,  
                                             із  країн  далеких.
Хай  щастить   завжди   й  в  усьому, 
                                               дорогі  лелеки..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831315
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Кофеманка

Кастанеды

В  абрикосовых  косточках  спеют  итоги  лета,
Листья  ищут  причалы  повыше,  подальше  от  сна.
В  угловатых  кварталах  морщин  -    Кастанеды
С  каждым  прожитым  словом  дробятся  на  три  и  на  два.
И  пророчат  за  поворотом  сирень  густую,
Опрокинутую,  растущую  корнем  вверх.
Кастанеды  не  видят  друг  друга  и  торжествуют
Распуская  изнанки  мыслей  своих  взамен.
Голубым  поплавком  проплывает  над  всеми  небо,
Между  тучами  стаи  беспечных  светил  торчат,
Под  морщиной  уже  не  я,  а  всего  лишь  слепок
Кастанеды,  Ахматовой  стоило  лишь  начать...
Мне  б  страниц  пятьдесят  протянуть  до  осенних  завтра,
Потеряться  в  безлюдном  парке,  травы  усах.
Кастанеды  плетут  дороги  свои  с  заглавных
Завещая  своим  потомкам  их  затесать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831302
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Амелин

Из рассказа прохожего, который всё перепутал

Новенькое-старенькое

Выставляю  повторно,  так  как  всё  это  было  удалено  с  моей  страницы  при  каких-то  сбоях  на  сайте  и  хорошо,  что  случайно  сохранилась  копия,  которую  недавно  нашёл:

Вдохновило  вот  это  весёлое  стихотворение  Ильи  Вардиева

[b]Исповедь  памятника  [/b]

[i]Я  крепкий  чудак,  нескончаемо  крепкий,  
Меня  обожают  потомки  и  предки.  
Я  самый  печальный,  веселый,  бесшумный.  
Меня  даже  голуби  любят  безумно.  
Вовек  не  вспугну  даже  птичую  стаю.  
Я  молча  стою,  не  дышу,  не  чихаю.  

Залог  постоянства,  плюющий  на  моды.
Меня  не  сметут  катаклизмы  природы.  
Какое  там  время,  погода  и  старость!  
Завидная  доля  мне,  в  общем,  досталась.  

Заботы  и  беды  людские  все  мимо,  
Да  только  стоять  уже  невыносимо.  
Мне  пытка  дана  бесконечная,  братцы.  
Уже  двести  лет  не  могу…  почесаться.  

7  апр.  2016г.  (первоисточник  -личный  сайт  автора  )  
ID:  659697  
Рубрика:  Вірші,  Іронічнівірші
дата  надходження:  15.04.2016  09:26:04[/i]
 

Это  не  пародия,  а  скорее  байка  с  элементами  первоисточника  

[b]Из  рассказа  прохожего,  который  всё  перепутал
[/b]
Стоял  тут  один...  "нескончаемо  крепкий",
"Светил  головой"  и  "размахивал"  кепкой,  
Не  молча  стоял  –  "выступал"  постоянно,  
Не  мог  он  стоять,  как  стоят  истуканы.

К  нему  приходили  и  мамы  и  детки,  
Какая-то  Роза  с  фамилией  Цеткин…  
И  Клара  была  –  та,  что  из  Люксембурга,  
И  голуби  стаей  из  Санкт-Петербурга.  

Спасибо,  поправили,  –  из  Петрограда!  
Что-что?  Не  расслышал?!..  Да  так  вам  и  надо!  

Какие  ещё  "катаклизмы  природы"?..  
Вы  знаете,  сколько  здесь  было  народу?!

А  вот  по  ночам…  –  Ой,  не  надо  смеяться!  –  
Он  от  писанины  не  мог  оторваться...  
Намедни  снесли…  обозвав  "супостатом  ",  
А  мог  бы  в  музее  служить…  экспонатом.  

Своими  глазами  всё  видел  я,  братцы!  
Такие  дела  в  этом  мире  творятся!  
Теперь  здесь  скучает  пустой  пьедестал...  
А  он  –  "супостат"  –  «Капитал»  написал!..


ID:  690I484
Рубрика:  Вірші,  Жартівливівірші
дата  надходження:  24.09.2016  10:19:32
©  дата  внесеннязмiн:  26.09.2016  07:21:29
автор:  Амелин


Сохранились  и  комментарии:

[i]Любов  Іванова,  19.09.2017  -  11:52
А  у  меня,  читая  твои  пародии,  настроение  от  всего:  от  оригинала,  от  пародии,  от  комментариев  авторов  и  от  твоих  ответов  им..                                        

Амелин  відповів  на  коментар  ЛюбовІванова,  19.09.2017  -  12:21
Спасибо,  Люба!      Я  тоже  стараюсь  комментарии  читать      Ой!  Я  не  про  те,  что  мне  написаны      Авааще,  к  произведениям,  которые  читаю.  А  на  стихи.ру  особенно  одного  автора  (Евгений  Кабалин),  который  ещё  ко  всему  прочему  и  с  твоим  однофамильцем  Александром  знаком  был,  я  с  ним  изредка  общаюсь  в  комментариях.                                

Евгений  ВЕРМУТ,  07.01.2017  -  21:43
Я  в  восторге!  Оригинал  -  супер  и  пародия  не  уступает                

Амелин  відповів  на  коментар  Евгений  ВЕРМУТ,  08.01.2017  -  09:15
Спасибо!      Я  написал  на  указанную  почту  по  поводу  молодого  сайта.            

Евгений  ВЕРМУТ  відповів  на  коментар  Амелин,  08.01.2017  -  23:32
Я  ответил                    


Вячеслав  Даниленко,  03.11.2016  -  09:44
 Безупречно!      Спасибо  за  настроение!        

Амелин  відповів  на  коментар  Вячеслав  Даниленко,  15.11.2016  -  08:57
И  Вам  спасибо,  Вячеслав!            


Михайло  Гончар,  05.10.2016  -  13:10
 Классно!Спасибо  и  Вам  и  Илье  Вердиеву.Ещё  мне  понравилось  Ваше:"А  стихи  могут  писать  

все,просто  некоторые  не  пробовали".Удачи!

Амелин  відповів  на  коментар  Михайло  Гончар,  06.10.2016  -  08:53
И  Вам  сасибобольшое!  Рад,  что  понравилось.            


Вячеслав  Рындин,  05.10.2016  -  11:08
 

Амелин  відповів  на  коментар  Вячеслав  Рындин,  06.10.2016  -  08:51
 Да,  эти  смайлики  (      )  не  лысые        



Мазур  Наталя,  26.09.2016  -  21:51
Вот  какие  мы  все  из  социализма  вышедшие  -  Все  поняли,  и  про  Клару,  и  про  "Капитал",  и  кто  кепкой  размахивал.  А  я  вот  подумала,  прочитай  этот  стих  в  школе  сейчас,  так  ведь  никто  ничего  не  поймет.  Наверное  хорошо,  что  не  поймет.  У  каждого  поколения  будут  свои  ошибки  и  свои  достижения.
А  текст  ты  хорошо,  Сережа,  обыграл!        

Амелин  відповів  на  коментар  Мазур  Наталя,  27.09.2016  -  05:00
Всё  так.  А  вот,  что  сейчас  не  поймут  -  наверное,  плохо.      Нужно,  всё-таки,  знать  историю,  чтобы  не  повторять  ошибок.  Брать  и  использовать  только  всё  лучшее.      Наверное,  как-то  так...            

Фотиния,  25.09.2016  -  16:38
"светил  головой"  -  отличная  замена!!!              
С  исповедью  и  рассказом  в  украинском  варианте  хорошо  бы  получилось:  сповідь"  и  "оповідь"  -  разница  в  одну  букву      

Амелин  відповів  на  коментар  Фотиния,  25.09.2016  -  18:01
Да  вот  что-то  взбрело  в  голову          (Тут  же  почти  все  смайлики  "головой  светят"          )  "Сповідь"  и  "оповідь"  -      Но  уж  как  получилось.  Спасибо!        

A.Kar-Te,  25.09.2016  -  08:30
         Понравилось      
Мне,  Серёжа,  по-душе  отношение  к  своей  истории  в  Белоруссии.  Прошлое  нужно  чтить,  каким  бы  оно  не  было.  Ничего  ведь  просто  так  не  случается  с  нами.  Выводы  нужно  делать..,  а  памятники  сносить  -  толку  мало,  глупо.
     

Амелин  відповів  на  коментар  A.Kar-Te,  25.09.2016  -  08:51
Всё  так,  Оля.      Не  даром  же  говорят,  "кто  не  чтит  своего  прошлого  -  не  имеет  будущего"  Спасибо  тебе!              

Анатольевич,  24.09.2016  -  21:47
         Фсёшютишь?      Роза  ?  Цеткин?      Прохожий  не  читал,  видимо,  классиков  Ма-Ле-
низма...Позор  ему!            
Амелин  відповів  на  коментар  Анатольевич,  24.09.2016  -  22:04
Он  читал,  но  в  "пролетарскую  суть  не  вникал",  вот  поэтому  и  "пролетел"          (А  тот  "слетел")          
А  шутки  хоть  немного  отвлекают  от  всего  творящегося  и  вытворяемого.      
Спасибо,  Анатольевич!            

Радченко,  24.09.2016  -  21:21
И  про  Пушкина  хорошо,  и  про  дедушку  Ленина.  Ток  жаль,  что  снесение  памятника,  переименование  улиц  не  повлияло  никак  на  улучшение  экономики  и  политики.  Хотели  отвлечь  от  главной  проблемы  -  неспособность  управлять  страной  -  только  не  вышло.  Это,  Серёжа,  мои  мысли.  Если,  что  не  так,  не  обессудь.А  ты,  МОЛОДЕЦ,          

Амелин  відповів  на  коментар  Радченко,  24.09.2016  -  21:41
Всё  правильно,  Ольга!  Я  с  тобой  полностью  согласен.  Не  тем  занимаются.  Вы  создайте  что-то,  а  потом  рушьте.  "До  основанья"  -  это  проще  всего,  а  вот  создать  не  всегда  получается.  Называйте  улицы  красивыми  названиями,  вот  во  Львове,  например,  есть  улица  Лебединая...  Так  и  с  памятниками.  А  сколько  лет  в  той  же  Америке  Конституция  не  менялась?      Но  про  политику  не  будем  больше,  так  это  всё  надоело.  Спасибо  большое  за  комментарий!                


Фотиния,  24.09.2016  -  19:41
Я  к  тому,  что  исповедь  -  она  от  первого  лица,  о  сокровенном,  о  том,  что  тревожит  внутри,  чего  народ  не  замечает,  чистосердечное  признание          .  В  первоисточнике  -  памятник  рассказывает  о  своих  потаенных  проблемах      а  вот  у  тебя  уже  идет  рассказ  очевидца  событий,  да,  этот  рассказчик  эмоционально  реагирует,  высказывает  отношение  к  "культу  личности  супостата",  но  исповедь  -  это  открыть  душу  о  себе...      Вот  о  чем  я...  Если  что-нибудь  понял  из  моего  сумбура...                  
Еще  посмотри...  "Он  лысыЙ  стоял..."  Не  могу  объяснить,  ну  вроде  как  лысый  -  это  навсегда  уже  -  заросшим  постоять  не  удастся      одетым-раздетым  тут  возможны  варианты,  правда,  не  для  памятника            

Амелин  відповів  на  коментар  Фотиния,  24.09.2016  -  20:56
В  принципе  я  так  и  думал.      Немного  поспешил  я  с  этим  лысым.      Да  и  название  поначалу  другое  было,  а  потом  для  большей  ясности  изменил.  Задумка-то  поначалу  была  что-то  пародийное  сделать,  но  смешное.    Вот  и  влепил  этого  "лысого".  Спасибо  за  советы.  (Вся  власть  советам!      Ой!          )        

Валентина  Ланевич,  24.09.2016  -  17:31
 Стоял  бы  памятник  тот  крепко  и  до  скончания  веков  махал  бы  кепкой,  но  парадокс  весь  в  том,  что  недостроенный  социализм  разбудил  капитализма  спящий  фантом.      А  в  общем  целом,  интересно  получилось.    

Амелин  відповів  на  коментар  Валентина  Ланевич,  24.09.2016  -  18:40
Это  точно.      Но  у  нас  это  будет  продолжаться.  Вот  зачем  улицам  фамилии  людей  давать,  чтобы  потом  переименовывать?  Называйте  просто  красивыми  названиями,  без  политики,  чтобы  навека  было.      Спасибо,  Валентина!        

ТАИСИЯ,  24.09.2016  -  17:29
Случайный  прохожий  меня  удивил!
Хоть  всё  перепутал,  но  славно  шутил!
Меня  рассмешил,кто  размахивал  кепкой          
И  дамы,что  были  -  наверно  соседки...
Историю  славную  Вы  рассказали!
Спасибо!  Ирония  -  на  высоте!  На  безымянной  высоте!!!                          
Мы  ж  помним  знакомые  эти  детали!
Что  делать?  Такая  история  наша!      
Такую  сварили  политики  кашу!        
Амелин  відповів  на  коментар  ТАИСИЯ,  24.09.2016  -  18:43
Как  тот,  другой  прохожий  говорил:
-  Не  пойму  я  что-то,  ведь  попал  Дантес,  а  памятник  почему-то  Пушкину  поставили...      
Спасибо  за  комментарий  и  экспромт!            

Фотиния,  24.09.2016  -  14:43
Супостат  и  есть!      Нам,  будущим  экономисточкам,  больше  всего  досталось  переписывать  "писанину"!    Плодить  эту  безграмотную  чушь!..      

Давай  лучше  о  литературе...      
Видишь  ли,  Серж,  исповедь  -  нечто  сокровенное,  наболевшее  на  душе.  Ну,  вот  не  может  почесаться  200  лет,  к  примеру!              А  у  тебя  "показания  очевидца"!      Причем  жизненные!      У  нас  бабушки  у  подъезда  примерно  такого  уровня  информированности.      
"Ток"  -  я  б,  наверное,  ойкнула  в  этом  месте:  "Ой,  не  надо  смеяться!"  Но  я  же  девочка,  а  вам,  мужикам  "ток",  наверное,  ближе...          
                 

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831283
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Амелин

Выход есть! (Лит. пародии)

[b]Пока  сугроб  мой  не  растаял...[/b]
Роман  Кручининъ
https://www.stihi.ru/2019/01/04/4778

***
[i]Пока  сугроб  мой  не  растаял  
и  не  веду  снежинкам  счёт  -  
дарую  снегириной  стае...  
-  Кому  ещё,  кому  ещё?  
Покуда  грязью  не  разъеден  
………………………………..      
хватайте,  взрослые  и  дети...
-  Кому  комок,  кому  комок?  
Не  обойди  сей  праздник,  Боже,  
ныряй  со  мною,  но  скажи,  
придёт  весна  и  что  же,  что  же?..  
-  Взойдут  подснежники  души.[/i]


[b]«Подснежник…»  [/b]  
(По  следам  И.Сурикова)

                                                   Вот  моя  деревня;
                                                   Вот  мой  дом  родной;
                                                   Вот  качусь  я  в  санках
                                                   По  горе  крутой…

Пока  сугроб  мой  не  растаял  
качусь  я  кубарем  в  него  
и  ребятни  хохочет  стая…
–  Но  ничего,  но  ничего!  
Покуда  всё  лицо  и  руки
комками  не  залепит  снег,  
беру  я  зиму  на  поруки…
–  К  чему  здесь  смех,  к  чему  здесь  смех?
…Душа  «подснежника»  прекрасна,  
не  слышен  боле  гам  и  шум  –                                      
и  не  напрасно,  не  напрасно…
–  Весной  я  рифмами  грешу!    
     

На  два  стихотворения
Ирины  Полюшко

[b]Когда  мне  не  спится[/b]
(https://www.stihi.ru/2018/06/07/4107)

[i]Когда  мне  не  спится  —  я  слышу  соседей:
Их  охи  и  вздохи  за  тонкой  стеной.
Шурша  по  дороге,  машина  проедет,
А  следом  на  байке  парнишка  чумной.
………………………………………….

Вот  двое  влюблённых  скрипят  на  качелях.
Она  проявляет  к  нему  интерес.
Возьму-ка  планшет,  не  вставая  с  постели,
…………………………………………….

Потом  почитаю,  раз  спать  неохота.
О  том,  что  светает,  доложит  петух.
Щекочется  лучик.  Пора  на  работу.
Слегка  отдохнули  –  потрудимся.  Ух!
[/i]

[b]Письмо  иглы  Ивану[/b]
(https://www.stihi.ru/2018/04/16/8259)

[i]Я  игла  Кощеева,  из  яйца,
И  пишу  письмо  тебе,  друг  Иван.
Ты  силён,  брутален,  красив  с  лица,
Хочешь  все  покровы  со  зла  сорвать.

Утку  с  зайцем,  юный  натуралист,
Можешь  съесть  на  ужин.  Хоть  в  этом  прок...
…………………………………………[/i]


Пародия  (симбиоз)  
[b]Ужасный  сон  Кощея
[/b]
Кощею  не  спится  –  мешают  соседи,
Особенно  те,  что  сидят  на  игле.
Таких  насмотрелся  в  подъезде  комедий  –  
Глотают  «колёса»  и  нюхают  клей.

Парнишка  чумной  по  ступенькам  на  байке,
Спускается  вниз,  всё  ему  нипочём,
А  рядом,  у  дома,  гудят  наливайки,    
В  одну  он  зашёл  как-то  раз  вечерком.

Там  баба  Яга  в  уголочке  сидела,  
Она  проявила  к  нему  интерес,
На  ночь  предложив  своё  синее  тело,
Вот  тут-то  Кощей  получил  первый  стресс.  

Потом  получил  от  кого-то  по  морде,
За  то,  что  не  дал  он  тому  закурить.
Чтоб  выпустить  пар,  на  последнем  аккорде,
Решился  Кощей  два  по  сто  накатить.    

Не  пил  300  лет,  ну  а  может  быть  боле…  
Пора  оторваться,  потрудимся…  Бух!
И  понял  Кощей  –  что  один  в  поле  воин!
Раз  пять  повторил  и  в  итоге  потух…

В  себя  он  пришел  –  нет  яйца,  лишь  иголка…
Ни  утки,  ни  зайца…    Светает…А  он
В  чём  мать  родила…  два  носка  и  футболка,    
Трусы  до  колен…  остального  лишён…    

Ещё  и  иголка  вон  что-то  щебечет…
«Я  письма  Ивану  строчила  всю  ночь»
И  голос  такой  у  иглы  человечий…
Не  знают  врачи,  чем  Кощею  помочь.

Лежит  он  в  психушке  вторую  неделю,  
А  где-то  на  воле  кричат  петухи,
Поэты  выходят  гулять  на  аллею  
И  пишут  в  планшет  про  Кощея  стихи…


[b]Советы  [/b]
Александра  Кондратьева  2
(https://www.stihi.ru/2018/12/26/7554)

[i]Не  сожалей  о  прошлых  вехах,  
Обиженных  тобой  забудь,  
А  береги  источник  смеха,  
Ведь  только  в  нем  к  бессмертию  путь.
……………………………………….
Старайся  чаще  улыбаться
……………………………………….
И  никогда  не  отрекайся…[/i]


Пародия
[b]Путь  к  бессмертию[/b]

Пиши  всё  больше  и  вкуснее,
Не  думай  –  как  бы  вдруг  уснуть,
Ставь  вдохновенье  на  конвейер
И  проложи  к  бессмертью  путь,
                               
Пытайся  чаще  улыбаться,                    
Улыбка  –  доброты  сигнал.
Пиши  до  колик,  до  пульсаций,  
Приумножай  свой  арсенал.

И  никогда  не  отрекайся,
А  отречёшься  –  быть  беде.                                      
Светя  как  солнышко,  старайся      
Творить  –  «и  никаких  гвоздей!»

Не  сожалей  о  прошлых  вехах,
Когда  встаёшь  не  с  той  ноги,
И  береги  источник  смеха  –  
Для  пародистов  береги…    


С  1-м  апреля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831282
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 03.04.2019


ТАИСИЯ

Жених



Вот    снова    дедушка    влюбился!
Руки      избранницы    добился!
Явились    в    ЗАГС    для    регистрации,
Не    претендуя    на    овации.
 
Оформить    брак    просил    он    быстро!
Отказ    -    в      нём    выдал    эгоиста.
Ведь    по    закону    -  месяц    надо    ждать.
(Но  бабушка    ведь    может    убежать!?)

Мог    вспыхнуть    нежелательный    скандал.
Как    рыцарь,  дедушка    того    и    ждал!
Поскольку      он    всегда    упрямым    был  –
Решили    сделать    исключенье    им.

Солидный    возраст    -  80    лет  –
Включает    «молодым»      зелёный    свет!
Их    расписали    по  закону!
Молилась  бабка  на    икону.

Спустя    неделю,      дед      с      другой    пришёл….
«Ту    вычеркни!    -    Я      лучшую    нашёл!»

!-го    апреля.  2019.        «День    смеха»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831273
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Олекса Удайко

КАПЗДЕЦЬ або ДЕНЬ СМІХУ

               Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/5Jefi2Fileg[/youtube]
[i][b][color="#7a0707"]У  всі  віки  царі  і  фараони
Смішили  воїнів,  на  прю  йдучи,
І  полководці  славні  і  Нерони
Свої  діяння  красили,  хто  чим…

Минулося…Та  звички  не  змінились,
Не  в  моді  честь  і  сонцеликий  Ра.
Гендлюють  дивовижею  у  милість  –
Така  в  вельмож  лукава  й  ница  гра!  

Один  годує  нас  нештепним  миром,
Країні  радить  шлунком  відпочить,
Як  та  ворона,  що  хвалилась  сиром
Й  хотіла  лиса  начисто  “відбрить”…  

І  присипа́ли  всіх  дешевим  словом,
Сміючись  з  ошелешених  невдах…

І  мали  успіх  раритетні  лови,  
В  ком  коміки  зірвали  кволий  дах.  

Тепер  День  сміху  –  то  державне  свято.  
Встановить  нам  “народний  прєзідєнт”!
Від  сміху  животи  в  нас  перетято  –
Який  в  суспільстві  буде  прецедент?!

Тож  п'ятирічку  будемо  сміятись
Й  здивуєм  гомеричним  сміхом  світ,
Покінчимо  назавше  з  сумом  клятим,
Прикрасимо  життя  в  садовий  квіт…

Та  дехто  з  нас  всміхнеться  лиш  крізь  сльози,
Бо  прийде  той  обіцяний  “капздець”…
І  буде  нас  від  сорому  морозить,
Пекучий  біль  зрабованих  сердець!

Капець  –  пророкам  і  капець  –  державі,  
Цнотливим  почуттям  раба  –  капець
Капець      гаранту-глузду,  як  Вараві,
Разом  з  Христом  розп’ятому  …  

Ка-бздець![/color][/b]

1.04.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831252
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Амелин

Одна морока… (Лит. пародия)

[b]Муза[/b]
Виктория  Р
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830909

[i]Писать  стихи  одна  морока,
Но  не  могу  и  я  без  них.
.............................................
Не  подражаю,  что  в  том  толку,
От  совершенства  далека…
Лежит  тетрадь  на  книжной  полке,
Зависла  в  воздухе  строка…

Писать  стихи  одно  мученье,
Я  битый  час  сижу  уже…
Доела  сладкое  печенье
И  шоколадное  драже…

Смотрю  в  открытое  окошко
И  вижу  Музы  силуэт…
Мне  машет  преданно  ладошкой,
Прекрасных  слов  неся  букет.
[/i]


[b]Одна  морока  [/b]

Пишу  стихи  я,  не  напрасно
Часами  битыми  сижу.
О,  Муза,  как  же  ты  прекрасна,
Я  даже  слов  не  нахожу!

Я  съела  килограмм  печенья,
Пол  килограммчика  драже…
Пишу,  пишу  стихотворенье
В  объятьях  рифмы  миражей!

Морока!  –  Просятся  на  волю..
Вкуснее  чтобы  был  мой  стих,
Пирожное  себе  позволю…
К  стихам  немаловажный  штрих.

Смотрю  в  открытое  окошко
И  вижу  Музы  силуэт…
Толстеет  Муза  понемножку…  –  
А  у  меня  такого  нет!!

И  вопреки  обузе  сладкой,
Прекрасных  слов  неся  букет,
У  Музы  преданной,  украдкой
Прошу  в  ладошку  дать  конфет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831208
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 03.04.2019


Владимир Зозуля

Чайная роза

Чайная  роза  в  стакане,  
Памяти  нежный  цветок...
Может,  о  чьём-то  свиданьи?
С  ней,  с  не  забывшейся,  с  той,

Что,  под  эгидою  света,  
Слишком  недолго  жила
И  что  –  для  этой  планеты  –
Так  нелюбима  была.  

С  той,  что  любимой  не  станет.
С  той,  что  не  станет  никем.
И  что  пришла  на  свиданье
С  розой  и  книгой  в  руке.

Юная  девочка  Света…
…белый  капроновый  бант…
…книга  лимонного  цвета…
…кажется,  это  "жорж  санд"…

Та,  что  пришла  без  надежды
И  что  уйдёт  –  без  любви  –
Умной,  красивой,  безгрешной,
И…  с  лейкемией  в  крови.

Та,  что  была  нам  не  ровня
И  так  бледнела  смеясь.
Та,  что  глубинно  и  кровно
Верила  в  высшую  связь

С  летом,  с  полуденным  солнцем,
С  клумбами  роз  в  горсаду...

…бледная  Света  смеётся…
…чайные  розы  цветут…
…мальчик  с  ней  рядом,  он  шутит…
…взглядом  смущённо  скользя…
…светлые  волосы…  
…груди…
…талия…  
…ниже  нельзя…
…всё  так  невинно  и  мило…
…юность  и  солнечный  сад…

Кладбище…  крест  и  могила…
Фотка  и  парочка  дат:

Милая  девочка  с  бантом
Так  безнадежно  светла…
Та,  что  любила  "жорж  санда"
И  слишком  рано  ушла.                                
…………….
…………
……


…[b][u]Свете[/u][/b]…  
…[b][u]Людмилочке[/u][/b]…
…[b][u]Тане[/u][/b]…  
Чёрные  стелы  в  рядок…
Чайная  роза  в  стакане  
И  на  воде  лепесток...  
…………….
…………
……

[b]Люди,  давайте  попробуем  быть  милосерднее,
ведь  многие  из  этих  юных  жизней  оборвались
только  потому,  что  им  элементарно  не  хватило  средств  на  
квалифицированную  медицинскую  помощь...[/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831517
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Ірина Кохан

Стежина до дому

Є  багато  у  світі
стежинок,  стежок  і  доріг,
Найсвятіша  одна  -  
та,  що  в'ється  до  рідного  дому,
Зацілований  росами
батьківський  теплий  поріг
І  калиновий  кущ
у  цвітінні  лілейно-п'янкому.

На  похилений  тин,
той  що  бачив  тебе  ще  дитям,
Тремко  віти  спускає
стара,  іще  дідова  груша.
І  від  неї  війне
тим  дитинно-щемким  каяттям,
І  зупиниться  час,
і  стоятиме  світ  незворушно.

Пригадається  враз,
як  у  синьому  небі  бузьки
Колисали  крильми
світлі  мрії  в  легкій  високості,
Клекотанням  своїм
проводжали  у  край  неблизький
Й  розтинали  тумани,
чекаючи  знову  у  гості.

Сколихнеться  земля.
Буйні  трави  ледь-ледь  зашумлять,
І  нестримно,  до  сліз,
так  захочеться  їх  обійняти,
Доторкати  долонями
свіжу  нескошену  гладь,
По  живих  рушниках
йти  босоніж  до  рідної  хати.

Скільки  б  ти  не  сходив
і  стежин,  і  широких  доріг,
Збережи  у  душі,  ту,
що  в'ється  до  отчого  дому.
Щедро  сонцем  облитий
дитинства  твого  оберіг
І  калиновий  кущ
у  цвітінні  лілейно-п'янкому.

12.05.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 31.03.2019


Ірина Кохан

Ми

Я  до  тебе  прийду,  
коли  ти  не  чекатимеш  зовсім,
Коли  білим  багаттям  
цвістимуть  узбіччя  зими.
Ти  загубиш  свій  погляд
в  моєму  в'юнкому  волоссі  -
Десь  народиться  зірка
із  ніжною  назвою  "  Ми  ".

На  осніжені  крила
нічного  холодного  чтива
Упадуть  перші  промені
теплого  слова  "  Любов  ".
І  усмішка  твоя  -
така  щира,  така  незрадлива
Змусить  битися  серце
у  такт  весняних  молитов.

Я  до  тебе  прийду,
ми  летітимем  понад  містами,
Будем  гріти  долоні
в  кишенях  м'яких  ліхтарів.
Ти  мене  цілуватимеш
вперше,  як  наче  востаннє
Під  розливистий  гугіт
морозних  січневих  вітрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817774
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 31.03.2019


Ірина Кохан

Нетутешня

Ну  от.
Я  повернулася  додому
з  журавлями.
А  тут...  Тут  все  як  завжди,  
все,  як  і  колись,
Із  цябер  хлюпають  
тумани  над  полями,
Тривоги,  радощі
і  сум  переплелись.

Гойдає  гойдалку
і  сипле  цвіт  черешня,
Тут  кожна  квітка,
кожен  кущ  абориген.
Я  в  цій  ідилії  невчасна
й  нетутешня,
Як  гість  з  майбутнього,
як  вождь  диких  племен.

Так,  нетутешня,
бо  приходжу  дуже  рідко,
Лише,  коли  з  собою
кличуть  журавлі.
Привітним  скрипом
душу  рве  старенька  фіртка
І  замість  сліз
цв'яхи  кидає  по  траві.

Атлант-горіх  тримає
й  досі  моє  небо,
Оте  прадавнє  й  сиве,
зшите  із  казок.
По  ньому  Геліос
блукає  поміж  стебел
Й  щоночі  трусить
срібні  роси  на  бузок.

Дощата  лавка
густо  зморшками  побита,
На  ній  давно
вселенський  спокій  оселивсь.
Я  нетутешня  тут,
мов  сіра  тінь  ерміта,
Що  сотні-сотні  літ  
не  тим  богам  моливсь.


26.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786201
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 31.03.2019


Малиновская Марина

< Математика Любви >


Союз  Двоих,  как  сумма  чисел  двух,
Что  отличимы  меж  собою  знаком,
Рождает  в  нас  любовный  нежный  дух,
Единство-ноль,  созревшим  злаком!  

Союз  Двоих,  как  равных  Сердцу  величин,
Союз  двух  Душ  родных,  и  единенье  тел,
Вновь  создаётся  без  логических  причин,
В  единственный  для  Двух  Любви  удел!

Закон  Любви  лишь  Сердце  понимает,
Не  доказать,  не  вывести,  не  объяснить,
Непостижимое,  чудесное  нам  открывает,
Желая  в  наших  Душах  вечно  жить!

Союз  Двоих,  как  сумма  чисел  двух,
Что  отличимы  меж  собою  знаком,
Закона  притяженья  открывает  суть,
Ведёт  вперёд,  в  Любовь  без  страха!  



(c)  Марина  Малиновская,  /  11.04.2009  /

         
/*      (+5)+(  –  5)  =  0    ~    (-5)+  (+5)  =  0      */

БлагоДарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831106
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Олена Жежук

Веснянонастроєве

Люблю  я  осінь…  та  в  мені  весна
Вже  стільки  літ  бентежить  кров  у  венах.
Безлистий  бубнявіє  в  грудях  сад,
Крізь  очі  виглядає  в  світ  студений.

Ворушиться  у  надрах  все  живе,
І  сочаться  до  сонця  перші  трави.
Наллється  соками  земля  і  позове  
Пить  солов'їв  найвищії  октави.

Весна  рікою  хлюпає  в  мені  -  
Яка  вона  в  час  повені  прекрасна!
Гудуть  в  волоссі  оси  і  джмелі,
Як  квітне  сад  і  пахне  п'янко  рясно.

Несуть  нам  весни  молоді  літа,
Як  долі  знак,  що  нам  ще  жити  й  жити.
Весній,  весно,  в  мені  усе  життя  -  
Лиш  восени  дозволь  в  тобі  спочити.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831134
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 31.03.2019


ТАИСИЯ

Операция

Операция            (  Мои    впечатления)

С    годами    зрение    теряет    человек.
И    возникает    к  а  т  а  р  а  к  т  а.
Бледнеет    на    холсте    художника    портрет.
И    это    явно    грустный    фактор.

Спасите,  Доктор,    мой    излюбленный    пейзаж.
Исчезли    мелкие    детали.
Как    завершить    мне    свой    прощальный    вернисаж?
Глаза    мои    уже    устали.

Вам    смело    доверяю    я    судьбу    свою.
Талант    Ваш    совершает    Чудо!
Я    искренне    от  всей    души    благодарю.
Поэты    воспевать    Вас    будут.

Ваш    труд    приносит    людям    Радость.
И      возвращение    к    работе.
А    нежелательная    старость
Пускай    сидит    пока    в    болоте.

Хирург    -    поистине    Волшебник.
Он    восстанавливает    зрение.
Такой    специалист    -    он    гений.
И    в  этом    званье    нет    сомнений.
=========================

Посвящение    славному    доктору    -  
хирургу-  офтальмологу.
Павлу  Николаевичу    Кирьян.

5    Марта    2019    .    «ОКО  медикас».





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828920
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Ярослав К.

Пісочне серце

Все  проходить  -  мине  і  це,
Змиє  хвиля  пісочне  серце,
А  із  пам'яті  все  зітреться,
Що  написано  олівцем.

Я  не  той  вже,  і  ти  не  та.
Ніби  вчора  було  не  з  нами,
З  поцілунками  до  нестями...
Повернулася  самота.

А  так  хочеться  навесні
Знов  у  грудях  відчути  стукіт,
І  не  думати  про  розлуку,
Та  в  обличчя  -  холодний  сніг.

Пройде  літо.  А  там  дощі,
Осінь  слово  вагоме  скаже.
Я  тебе  не  кохаю.  Майже.
Відмирає.
           Ну  що  ж...
                    Мерщій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830970
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


ТАИСИЯ

Дела семейные


Вдова    хранит    обет    печали.
Хотя    минуло    10    лет.
Когда    аккорды    отзвучали,
Навечно    унося    портрет.

С  тех    пор    ничто    не    изменилось.
В    почёте    прежние    традиции.
Но    на    судьбу    она    не    злилась.
И    не    сдаёт    свои    позиции.

Воспоминанья    греют    душу.
Любовь    по  -    прежнему    жива.
Девиз    семьи    нельзя    нарушить.
Забота  –  во  главе    угла!

В    руках    надёжных    эстафета.
Мужают    быстро    сыновья.
Законам    Нового    Завета  –
Симпатизирует    семья.

Легко    в    общенье    с    молодёжью.
Увлёк    всех    творческий    процесс.
И    принимая    помощь    Божью,
В    семье    существенный    прогресс.

Печаль    теперь    уже    не    в    моде.
Вернулся    к    ней    былой    задор.
Пейзаж    рисует    на    природе.
В    её    поэзии  –  восторг.

В  семье    -    художники,  поэты.
В    почёте    шахматы    и    спорт.
В    проекте    новые    сюжеты.
И    в  завершенье    -    натюрморт.

29.  03.  2019.            Рисунок    автора.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830990
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Катерина Собова

Курортний роман

На    курорті    у    Одесі
Слюсар    із    села    Данило
Покохав    блондинку    Лесю,
І    тут    враз    їх    закрутило…

У    любовному    романі
Вже    літав    щасливий    Даня:
Поцілунки    на    лимані,
Страсті    звечора    до    рання!

Радісна    була    і    Леся,
Така    лагідна    і    мила,
Бо    жила    вона    в    Одесі,
Простаків    з    села    ловила.

Через    тиждень    вже    Данило
Раптом    дуже    зажурився,
І    став    світ    йому    не    милий,
Їсти    й    пити    розучився.

Леся    зразу:    -Ти    голодний
І    сердитий,    мій    хороший…
-Бо    на    тебе,    таку    стерву,
Я    потратив    усі    гроші!

Цілував    тобі    я    ручки
І    водив    до    ресторану,
Купив    сукню    і    обручку,
А    ти    вже    з    якимось    паном!

-Бачиш,    милий,    -  каже    Леся,-
Що    живу    я    без    зарплати,
Поки    тут    сезон    курортний,
Так    я    мушу    заробляти.

Це    у    мене    така    звичка
(І,    як    бачиш,    непогана),-
Цьомнула    Данила    в  личко
І    пішла    на    зустріч    з    паном.

В    роздумах    тепер    Данило,
І    хоч    спогади    хороші,
Ліпить    байку    для    дружини,
Де    поділися    всі    гроші?

Мусить    так    переконати,
Щоб    не    трапилось    відмови,
Гривні    встигла    переслати
Хоч    би    на    квиток    додому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831032
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


НАДЕЖДА М.

Розкажи мені про себе

Зупинись,  спробуй  на  смак  вітер!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]

Розгулявся  вітер  в  полі,
Бешкетує,  лист  зриває.
Йому  можна,  він  на  волі.
Чомусь  різним  він  буває.

То  сміється,  то  заплаче,
То  ледь  дихає,  стихає.
То  когось  неначе  кличе,
Потім  тяжко  так  зітхає.

Може  зле,  чи,  може,  хворий,
Чи  думки  якісь  дістали?
То   неначе  знов  бадьорий,
Знову  крила  виростали. 

Розхвилює  морські  хвилі,
То  за  чайками  ганяє.
Коли  стомиться  й  безсилий,
Свої  ігри  припиняє.

То  кружляє  біля  мене,
Заглядає  пильно  в  очі.
Поведінка  незбагненна.
Може,  щось  сказати  хоче?

Розкажи  мені  про  себе,
Бачу,  що  душа  страждає..
Свідок  -  небо  голубеє:
Наші  долі  співпадають...

Я  люблю  тебе,  мій  вітре,
За  таку  твою  удачу.
Бешкетуй  і  сльози  витри.
Бачиш?  я  вже  теж  не  плачу...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831035
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 109

[b]Раскурил  мой  Петька  трубку
Посмотрел  на  люд  честной:
-  Кто  на  сене  лапал  Любку,
Выходи  на  смертный  бой!!

Из  колодца  вода  льется
Только  бабам  дела  нет!
Им  на  сайт  попасть  неймется,
Появился  интернет!!

А  в  постели....  чудо-юдо
И  с  прибором  до  колен.
Положу  его  на  блюдо,
Пусть  и  даст  запястье  крен.

Дед  мой  в  байкеры  подался
В  кожу  с  бляхами  одет.
Весь  поселок  насмехался...
Ну  и  рокер!  Ну  и  дед!!

Брызжет  милка  моя  ядом
Я  уж  литр  его  собрал...
Открывать  больничку  надо!!
Мазь  готовить  -  Випросал!!

Когда  Ленка  в  койке  млеет  -  
От  нее  не  счесть  лучей!
Подожду,  пока  стемнеет
Будет  вместо  фонарей!

Под  дождем  промок  Сережка,
Надо  было  плащ  одеть.
Пипка  съежилась  в  гармошку
Час  стараюсь  отогреть!

Пролетел  метеорит
Как  же  тут  без  мата?!
У  меня  сарай  горит,
У  соседки  хата!!

Спорят  бабы  у  плетня,
Хоть  прибегни  к  лУпе!!!
У  Петра  висит  мотня
Или  вещь  в  ней  супер!?

Тяжела  рука  у  кума
Как  влепил  соседу  в  глаз,
Тот  бедняга  хоть  не  умер
Но  в  отключке  уже  час.

Я  скажу  -  Не  в  бровь,  а  в  глаз!!
Впору  звать  на  помощь!!!
Лупит  Петька  каждый  раз
Значит  любит,  сволочь!

До  утра  орали  песни
Распугали  даже  вшей!
А  сосед,  ***  резкий
Со  двора  прогнал  взашей!

Кум  позвал  меня  к  калитке
От  жены  бежал,  как  мог.
Он  в  тугом  огромном  свитке
Бутыль  с  водкой  приволок!

Это  чья  в  сугробе  шапка?
Не  проста..  из  соболей!!
И  нога  из  снега  в  тапках!
Так  ведь  это  ж  кум  Сергей!

Девки  бегали  по  травке
Не  за  кем  нибудь  -  за  мной!!
И  представьте  -  в  этой  давке
Я  уже  не  холостой.

Ох  и  зимняя  рыбалка,
Все  идут  на  осетров!!
А  поможет  нам  смекалка,
Без  чекушки  хуже  клёв![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831091
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Катерина Собова

Найкращий подарунок

Кум    Петро    і    кум    Микола,
Як    на    диво,    стрілись    знову,
І    за    келихами    пива
Почали    таку    розмову:

-Восьме    березня    на    носі,
Я    не    знаю,    що    й    казати,
Бо    гадаю    іще    й    досі    -
Жінці    що    подарувати?

-Не    поріть    гарячку,    куме,
Ця    проблема    в    нас    одвічна,
Тут    не    треба    довго    думать,
Будем    міркувать    логічно:

Нашу    жінку    що    хвилює?
-Ну…    щоб    був    порядок    в    хаті…
-Куме,    ні!    Лякають    жінку
Зморшки    й    ноги    волохаті!

Чув    я    від    сусідки    Цілі  –
Вже    чогось    так    повелося,
Що    в    жінок    по    всьому    тілі
Скрізь    небажане    волосся.

І    це    ж    треба    -    на    гоління
Скільки    часу    витрачати!
Всі    місця    ті    потаємні…
Навіть    соромно    казати.

Жінка    -    це    таке    створіння,
Що    вже    хочеться    кричати,
Крем    і    леза    для    гоління  –
Ось    для    неї      справжнє    свято!
Вашій    Галі    й    моїй    Насті  –
Бритви    вищого    ґатунку,
Будуть    сяяти    від    щастя
Від    такого    подарунку!

В    магазин    ходімо    зразу,
(Бігти    треба    нам    щосили),
Щоб    жінки,    такі    зарази,
Цей    товар    не    розкупили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830347
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 29.03.2019


КВолынский

Не покидай…

Не  покидай,  не  відпусти,  
Не  стань  сама  рабою!
Приворожила  словом  ти,
Привабила  собою.

В  твоїх  очах  вселився  сум
І  серденько  страждає…
Горить  душа  –  натхненням  дум,
Тай  піснею  ридає;

Душа  від  ніжності  зорить
Й  сама  того  не  знає:
То    в  чарах  осені  тремтить,
То  взимку  –  запалає;  

В  печалі  гине  і  не  спить,
Цей  сум  сховать  не  вміє...
І  благо,  що  в  весняну  мить  –  
Вся  квітне  й  зеленіє.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Іванюк Ірина

Трансмісія любові

На  моніторі  вічності  -  пряма...
Лиш  ламана  душі  -  екзистенційна!
Я  білим  шумом  стати  не  хотіла.
Мені  би  бути  поруч,  поміж  нас...

Тож  ламаній  моїх  кардіограм
не  треба  більших  доз  адреналіну!
Трансмісія  любові  -  вище  диво!...
Укотре  пік  росте  -  долає  злам.

27.03.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830762
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


НАДЕЖДА М.

Тобі, моя пам*ять

Душа  не  має  права  на  любов,
поки  сама  не  почне  любити.

Кьяра  Любич

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=skHLAB3Shao

[/youtube]

Довго  зберігається  тепло
Те,  що  дарувало  колись  літо.
Чом  же  ти  й  зимою  так  цвіло,
Чи   колись  було  ще  недопито?

Пам"ять,  зупинися!  Ти  -  жорстока.
Повертаєш  в  час  тих  давніх  днів.
Не  забула  ти  слова  пророка:
Бог  -  любов,  -  сказати  так  умів.

Він  сказав,  та  як  йому  не  вірить?
У  серця  впускаєм   почуття.
І  ніщо  не  зможе  їх  затьмарить,
Без  любові,  що  це  за  життя?

Знає  той,  хто  вірить  і  кохає,
Хто  відчув   цю  радість  у  житті.
Хай  хоч  й  нерозділе,  пізнає,
Що  душа  була  на  висоті.

Тож  скажу  тобі  я,  моя  пам"ять,
В  тебе  я  пробачення  прошу,
Хай  мої  слова  тебе  не  краять..
Доки  я  живу,  то  все   ж  люблю...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830771
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На висоті, щоб бути

Буття  щоденне  в  різних  міркуваннях,
І  знову  дихає,  мов  міх  баяна.
В  мінорних  інколи  бува  ваганнях,
То  враз  мажором  усміхнеться  ранок.

Тоді  душа  твоя,  мов  сонце  сяє,
І  подає  надії,  безперечно,
Хоча  важкі  бувають  денні  сакви,
Ламай  скоріш  і  злу,  й  обману  ребра.

Бо  тільки  та  людина  зветься  справжня,
Хто  відсіч  зразу  дасть  нахабним  скулам,
Хто  бореться  за  совість  чисту  й  правду.
На  висоті,  щоб  бути,  а  не  в  мулі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830810
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Отих думок розпалене багаття

Отих  думок  розпалене  багаття
Гарячим  подихом  до  нього  вилось.
Бентежило  в  душі  табу  сум*яттям,
Крутилась  курява  від  вітровію.

-  Торкнутися  б  жаринкою  любові,
Теплом,  щоб  висушити  сліз  утому,
І  не  завдати  порухами  болю,
Долати  разом  довгі  нині  тори.

І  щоб  оте  багаття  не  згасити,
Додала  б  легкі  ніжності  іскринки,
Вогнем  наповнила  б  кохання  силу,  -  
Так  мріяла  жіноча  половинка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830661
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Ярослав К.

Третье полушарие

Ничегошеньки  в  дамах  не  шарю  я,
Не  заходит  мне  женская  логика,
У  них  третье  рулит  полушарие  -
Для  мужчин  это  просто  экзотика.

Восхищаюсь  я  женским  умением:
Делать  тысячу  дел  не  запарно,  и
Ведь  хватает  на  всё  у  них  времени  -
Видно  в  третьем  секрет  полушарии.

И  себя  ощущаю  лошарой  я,
Не  под  силу  врубиться  мне,  как  это?
У  меня  же  лишь  два  полушария  -
Против  танка  бессильна  лопата-то.

А  в  критических  экстренных  случаях
При  потопе,  погроме,  пожаре  я
Ощущаю  нехватку  горючего
В  опустевших  моих  полушариях.

Что  поделать  -  бывает,  плошаю  я,
И  не  раз,  насмехаясь,  язвили  мне.
Ну  и  пусть.  Лишь  бы  в  их  полушариях
По  одной  хотя  б  было  извилине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830406
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 27.03.2019


НАДЕЖДА М.

Невже війна вже закінчилась?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bu4vudzClm4[/youtube]

Війна  -  це  біль  людський  і  сльози,
І  сотні  тисячі  смертей.
Однак,  весна  все  ж   на  порозі,
Неначе  в  вигляді  гостей.

Невже  її  тут  не  чекали,
Умішки  де  і  радість  лиць?
Хіба  кудись  знов  заблукала,
Як  це  було   давно,  колись?

Десь  чути  постріли,  ридання,
Несамовитий  крик  людей.
Та  у  весни  -  своє  завдання:
Недосипатиме  ночей.

Вона  ж  прийшла,  не  забарилась,
Взялась  до  справ,  не  спочивать.
Зітхнула  важко..помолилась,
Давай   природу  рихтувать.

Війна  іде,  ця  ненависна,
І  кожен  крок  -  це  втрати,  біль.
Весна,  немов  би  тут  навмисне
Квітки  розкидала  навкіль.

І  вперемішку  сльози,  горе,
Цвітіння  квітів  весняних.
А  сліз!  А  сліз!  -   безкрає  море,
У  нім  би  ворогів  втопить  усіх.

На  фоні  крові -цвіт  прекрасний,
Червона  квітка  розцвіла.
А  сонце,  сонце!  Світить  ясно..
Невже  закінчилась  війна?







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830551
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Валентина Ланевич

У час складний добре міркуйте.

У  час  складний  добре  міркуйте,
Гляньте,  що  діється  кругом.
Любов  ви  зберегти  зумійте,
У  серці  майте,  як  пором.

Чужу  біду  прийміть,  як  власну,
Хай  має  співчуття  душа.
Зробивши  вірну  справу  вчасну,
Не  буде  гризти  каяття.

Хай  пам’ять  не  тривожить  долю
В  тих  поворотах,  що  без  вороття.
Зберіть  зусилля  в  сильну  волю,
Щоб  йти  вперед  чистим  шляхом  життя.

Терпіння,  чуйність  і  порядність,
Вагомі  віхи,  щоб  ти  не  робив.
Відновлюватись,  чуда  здатність,
Для  нас  Господь  його  не  відмінив.

26.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830594
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Квітка))

закохатися - не значить зберегти

закохатися-  не  значить  зберегти.
закохатися  -  не  значить  залишитись.
закохатися  і  всі  свої  страхи,
своїх  демонів  нескорених  зашити,

десь  так  глибоко  заради  почуттів.
а  що  буде,  як  попросяться  на  волю?
з  потаємності  усіх  глибоких  снів
і  ти  глянеш  їм  у  очі,  що  доволі.

бо  побачиш  там  нестримно  справжню  "  я",
закохавшись  так  невпинно  щастям  в  іншу.
мої  демони  й  самотність  нічия,
то  чому  ж  тоді  у  грудях  знов  затісно?

закохатися  -  не  значить  зберегти...
закохатися  -  не  значить  не  боятись...
ти  за  це  мене,  поранену  прости,
бо  це  страшно  відкриватись  і  кохати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830639
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Жанна Чайка

Живу…


Живу...  а  может  быть,  играю...
На  перекрестках  Путь  скрипит,
пытаюсь  здесь  отведать  Рая...  
и  чай,  как  будто,  не  иСпит...

Еще  осталось  вроде  что-то,
а  может,  отблески  во  сне..
Работа...  Радости...  Заботы...
Такое  впору...  Хоть  по  мне

так  жестко  хочется,  когда-то,
быть  может,  Там,  у  кромки  Дна
уж  не  искать  из  тины  злато...
Пусть  все  летит  в  тартарара...

А  кто-то  шепчет...  Нет,  не  надо...
Есть  ДОЛГ  и  капелька  росы  
стекает  тонко...  Что-то  cвЯто
осталось  Здесь...  Спешат  ЧАСы...

14.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803093
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 27.03.2019


Жанна Чайка

Я помню…

Я  помню,  был  тот  сладкий  сон,
где  кучерявилась  калина,
и  день  казался  дивно  длинным
из  занавешенных  икон.

Дышали  стены  молоком
и  свежевыпеченной  сдобой.
Во  рту  кусочек  таял.  Пробу
отведал  ты  и  я.  Потом,

вертлявой  змейкой  у  воды
среди  травы  тропа  петляла.
Следы  исчезли  у  причала
у  кромки  неба  и  мечты.

Мгновенья  ткали  полотно,
оставшись  в  памяти,  беспечно.
За  той  чертой  седая  вечность
и  имя  милое  твое.


30.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768876
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 27.03.2019


Жанна Чайка

Под Новый Год…

День  веселый  озорной  
и  немного  неуемный
пробежал.  На  крыше  звоны.
С  отраженною  луной

вечер  водит  кошек  строй.
Вторит,  в  скорбном    ожиданье
с  непокрытой  головой
старый  год  и  на  закланье

вдаль  уходит.  Молодой
на  подходе.  Пляшут  тени
среди  света.  Я  с  тобой
вязь  плету  из  песнопений

среди  вех,  черту  догнав.
Опыт  шепчет  отровенья  -
да,  тропа  и  буйный  нрав.
Впереди  весны  рожденье,
и  страницы  долгих  глав.

30.12.2017







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768850
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 27.03.2019


Жанна Чайка

Неуемная вода…

Неуемная  вода  
ринулась  с  седого  неба.
Все  смешалось    -  быль  и  небыль.
Заскрипели  провода.

Ветер  выл,  как  волк  голодный,  
жалюзи  рвались  за  ним.
Дом  дрожал,  что  было  сил,
подставляя  окна,  водам.

Свет  луны  наотмашь  бил,
вторя  молниям  и  грому.
Бушевала  ночь.  Знакомым
звездам  странно  было.  Пыл,

марта  сник  на  разговоры,
отгоняя  зиму  прочь,
он  старался  превозмочь
холод  в  длинном  коридоре,

чтоб  весенним  дням  помочь,
и  цветам,  рожденным  вскоре.
За  веселым,  теплым  морем
отдыхали  сын  и  дочь,

и  дитя  сопело  рядом,
мысли  грезили  над  Cадом,
за  окном  смеялась  ночь.
Март...  Луна...  Холодный  дождь.

25.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830403
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Владимир Зозуля

Россия

Россия…  
Я  русский  по  крови,
А  слово  в  ней  –  горькая  соль.
Россия…  
И  мне  в  этом  слове,
Такие  же  радость  и  боль.

Но  горькое  может  быть  сладким  –
В  нём  детство  и  маленький  я,
В  нём  школа  и  лето  у  бабки,
И  друг  мой  и  дом  и  семья.

Великий  народ  и  держава,
Неправда  и  праведный  Бог,
И  русская  горклая  слава,
И  вёрсты  военных  дорог.

В  нём  ветер…  и  капельки  света.
В  нём  поле…  а  в  поле  погост.
И  губы  сухие  от  ветра,
И  чувство  сырое  от  слёз.

Оно  от  начала  до  края.
За  ним,  и  на  крест,  и  в  петлю.
Россия  –
А  слышно:  Страдаю…
Россия  –
А  слышно:  Люблю…

Такое  короткое  слово,
А  ёмко  –  поди  обойди:
Россия!
И  снова  и  снова,
Та  радость,  что  с  болью  в  груди.
...

Господа-панове-товарищи,  хочу  сказать  вам,
что  любить  Россию,  вовсе  не  значит,  не  любить
Украину,  и  любить  Россию  не  тоже,  что
любить  Путина  с  Медведевым  и  Ивановым  или
Навального  с  Быковым  и  Акуниным.
Впрочем,  также,  как  и  ненавидеть  Россию,
еще  не  значит,  любить  Украину.  Я  никого  не  хочу
ненавидеть,  а  тем  более  Россию  или  Украину,  чьи  
солёные  радости  и  боли  смешались  в  моей  крови.
Я  живу  чувством  и  пишу,  то,  что  чувствую.
Если  кому  то  не  нравится,  он  может  не  читать,  но  
пожалуйста  давайте  обойдемся  без  патриидиотических
истерик.  
Для  меня  нет  и  не  может  быть  роднее  земли  и  народа,
чем  украинские.
Для  меня  нет  понятнее  народа,  чем  народ  России.
Для  меня  нет  ближе  культуры,  чем  культура  России.
Для  меня  нет  больнее  истории,  чем  общая  история
наших  стран.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827860
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ярослав К.

огоньки андромед

Я  когда-то  умру.
И  в  какую  дыру
Унесёт  меня  ветер  межзвёздный?
Мне  бы  знать  её  цвет,
Что  за  тайна  -  "тот  свет"?
А  там  тоже  земля  есть  и  воздух?

За  туманностью  лет
Огоньки  андромед,
Где  Эдем  и  чумной  крематорий.
На  вокзал  привезут:
На  билете  маршрут.
И  куда  же  меня  запроторят?

Воля  наша,  как  жить  -
Что  любить,  с  кем  дружить,
Это  дело  привычки  и  вкуса.
Но  так  хочется  мне
Не  дай  Господи,  не
Превратиться  в  космический  мусор.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827875
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Валентина Ланевич

А я ж тебе, мій миленький, кохала, кохала.

А  я  ж  тебе,  мій  миленький,  кохала,  кохала,
Біля  тебе,  мій  соколе,  до  зірок  злітала.
Паленіла  від  любові,  впивалась  тобою
І  тремтіли  сльози  щастя  теплою  росою.

Цілувала  стан  пригожий,  ясні  очі,  брови,
Милувались  до  світання  під  шелест  діброви.
Воркували  голубками,  обіймі  гарячі,
Не  забудуться  ніколи  ті  ласки  козачі.

Я  була  лоза  гнучкая,  ти  був  виноградом,
Завмирало  серце  в  грудях,  бухкало,  ти  рядом.
Пишні  вуса  лоскотали  з  приємністю  груди,
Я  любила,  я  кохала,  ти  мій  світ,  ти  всюди.

05.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827906
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
приносить  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Lana P.

ТВОЯ ВЕСНА

Твоя  весна  в  моїх  думках,
Як  перший  промінь  на  світанні,
Переливається  в  струмках,
Де  рими  ллються  довгождані.

Твоя  весна  в  моїй  жазі,  
У  бруньці,  що  набралась  соком,
Омитій  в  дощовій  сльозі,  —
Ось-ось  розквітне,  ненароком.

І  розливається  душа
Нектаром,  в  трелях  солов’їних,
Ріка  у  море  поспіша...
Веснянкою  —  до  тебе  лину.                        4/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827935
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2019


Елена Марс

Но малиновая - не чёрная

Кто-то  в  чёрном  отыщет  -  белое,  
Или  в  "белом"  раскусит  чёрное
И  живется  ему  -  мохерово,  
Со  своими  жуками  вздорными.  

Для  него-то  они  не  вздорные.  
Это  "умники"  крутят  пальцами.  
(Не  Люцифера  ли  придворные,  
Над  которыми  впору  сжалиться?)

Да  поплакать  ещё,  наверное,  
Только  плакать  -  совсем  не  хочется.  
Разноцветья  вокруг  -  немерено,  
Ведь  не  только  в  зелёном...  рощица!  

В  ней  так  много  оттенков  связано,  
В  ней  живая  душа  -  картинная!  
Так  и  души  людские  -  разные.  
Мне  досталась  моя  -  малиновой.  

Не  повязана  с  предрассудками,  
Далека  от  каких-то  пунктиков.  
Очернить  захотите?    -  Дудки  вам!  
Ветерка  вам  с  собой  ...  попутного!

А  с  весной  моей  -  так  комфортно  мне!  
Мысли  -  птицами  ввысь...  свободными!..  
Может  где-то  немного  вздорная,  
Но  малиновая  -  не  чёрная!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827948
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаю еліксир

Вдихаю  еліксир  чарівної  весни,
Бо  час  прийшов  екстравагантної  панянки.
Мені  повітряні  і  легкі  сняться  сни,  
І  мариться  зеленоока  німфа-нявка,

Яка  цілує  ніжно  гілочки  дерев,
Пташиним  диригує  вміло  щебетанням,  
І  знов  стрибає  сонця  золотавий  лев,
В  серцях  зароджуються  паростки  кохання.

Щезають  миттю  і  проблеми,  й  суєта,
Мелодію  весни,  мов  хіт  не  зупинити.
Злилися  спраглі  в  поцілунку  двох  уста,
Підморгують  їм  вії  сині  первоцвітів.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Квітка))

Мені не хочеться вставати з ліжка

Мені  не  хочеться  вставати  з  ліжка,
Вслухаючись  у  кроки,  як  ти  йдеш
І  хоч  марную  час  та  болю  кішка,
Згорнулася  в  мені  і  все  про  те  ж
Муркоче  жалем,  тугою,  в  халаті
Блукає  привид  подихом  прощань.
Не  помічала  досі,  що  в  кімнаті
Застигли  мрії  втрачених  бажань.
Не  хочеться  вставати  й  прокидатись.
В  моїх  долонях  ще  твоє  тепло...
І  хоч  надія  просить  усміхатись,
Я  знаю  почуттями  все  спливло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827993
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


OlgaSydoruk

Я в окно смотрела…

Я  в  окно  смотрела,  как  уходит  время:
Разрывая  сердце,словно,человек...
Разливая  яды  (жалости)  на  темя…
С  памятью,  играя,  до  припухших  век…
Я  в  окно  смотрела  ...И  -  не  нагляделась:
Как  морозной  ночью  тихо  сыплет  снег…
Под  высоким  солнцем  прорастает  семя…
Стрелка  воровато  ускоряла  бег...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827862
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


OlgaSydoruk

Фиолетовым сирень цвела…

Фиолетовым  сирень  цвела…
Ароматом  сладости  пьянив…
Написать  решилась  про  себя:
Ни  слезинки  больше  не  пролив…
Я  невестой  юною  была…
И  в  кипенность  белых  покрывал
Завернулась  нежностью  тогда…
(Испугать,  наверно,  не  желал)…
От  сердечной  искорки  огня
И  лампадки  теплятся  в  углу…
Как  молиться  стану  за  тебя,
То  нечаянно  голос  надорву!
По-другому  -  нету  прежних  сил…
По-иному  -  видно,  не  сказать…
Мне  бы  помнить,что  ты  говорил...
Мне  бы  спрятать,чтоб  не  потерять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827997
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Кадет

Рожа /быль/

За  полста  на  свете  прожил,
А  попался  как  лопух  –
Подхватил  на  кожу  рожу,  –
Слёзы  льются,  нос  распух.

Я  в  аптеку,  –  мол,  от  рожи
Нет  чего-нибудь  у  вас?  -
Но,  провизор  настороже:  
Вы,  случай,  не  Фантомас?

То,  что  есть,  Вам  не  поможет,
Запасаться  надо  впрок!
А  с  такой  ужасной  рожей
Вы  ж  –  ходячий  стрептококк!

Врач  развёл  руками  тоже:  -
Кризис  нынче  и  у  нас,
Может,  бабка  отворожит,
Порчу  снимет,  или  сглаз?

Бабка  красною  рогожей
И  толчёным  кирпичом…
Только  это  всё,  похоже,
Моей  роже  нипочём...

Неужель  спасенья  нету?  –
Я,  с  надеждой,  в  Интернет…
Там:  -  Заполните  анкету
И  получите  совет:

Вам  в  таком  гламурном  виде
В  президентский  антураж…  
Или  монстром    в  Голливуде  –
Потрясающий  типаж!

Извините  меня,  люди,
Тут,  в  натуре,  перебор…  
Всё!  С  меня,  пожалуй,  будет,  -
Легче  –  рожей  об  забор...

Напоследок  тупо  рожу
Воздеваю  к  небесам,
А  оттуда  голос  Божий:  
Выкарабкивайся  сам!

Подналёг  на  витамины,  -
Начал  лопать  всё  подряд:
И  свеклу,  и  мандарины,
И  чеснок,  и  виноград…

Оклемался  ближе  к  пасхе,  
Укрепил  и  плоть,  и  дух,
Начал  строить  девкам  глазки,  -
Соблазнить  мог  сразу  двух...

Вместе  с  рожей  сбросил  кожу
Словно  ползающий  гад…
Стал  поистине  пригожим,  -
Мне  теперь  сам  чёрт  не  брат!

апрель  2009  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825872
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 04.03.2019


ТАИСИЯ

Коварство

Иммунитет    мой    был    благополучный.
Ничто    не  предвещало    мрачных  дней.
Но    вдруг    явился    вирус  злополучный.
Коварным    оказался    прохиндей.

Не  знала  я,  что  он    бесцеремонный.
Свалил  меня  в  постель,захлопнув  дверь.
Мне    жажду    утолял    лишь  сок  лимонный.
А    вирус  вёл    себя,  как  хищный  зверь.
=====================

«Какое  низкое  коварство»  -
Антибиотики    глотать.
И    вместе  с  вирусным    лекарством-
Всю    микрофлору  отравлять.

Но  что  поделать?  Курс  лечения
Должны  пройти  и  победить.
В  дальнейшем  надо  без  сомнения
Иммунитет    восстановить.

=====================
Но  появилась  добрая    надежда!
Без  маски    захожу  я    в  интернет.
Общаюсь    я      с    друзьями.  как  и  прежде...
Надёжное  окошко    в    белый  свет!

Теперь    коварный    вирус  и  злодей  –
В  числе    моих  опаснейших  врагов.
Пусть    в    доме  торжествует    Гименей  -
Украсит    кров    гирляндами    цветов.

06.  02.  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824408
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


НАДЕЖДА М.

Це було все ж колись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Прислухаюсь  до  тиші.
Ні!  Здалося мені.
Всі  чекання   залишу,
Це  бува в  метушні.

Між  минулим  й  сучасним..
Все  рояться  думки,
Ненависним  й  прекрасним.
Все  дається  взнаки.

Не  тому,  що  все  згіркло,
І  не  той  уже  смак.
Чи  чуття  були  мілкі,
Без  особих  ознак?

Та  шукає  все  пам"ять,
Все  ж  так  хоче  знайти.
І  частіше   все  манить
Відшукати  сліди.

Може,  рук  тих  сплетіння,
Чи  очей  ніжний  блиск,
Від  цілунків  сп"яніння...
Це  було  все  ж  колись.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824407
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Білила хату я під очеретом

Білила  хату  я  під  очеретом,
Старенька  стріха  німбом  освітилась.
Відбиток  долі  справжній  раритетний.
І  на  душі  так  стало  тихо-тихо...

І  все  навкруг  з  весною  прокидалось,
На  Божий  світ  дивились  очі  вікон.
І  комин  поглядав  із  верху  даху,
Напрочуд  світлий  віяв  з  саду  вітер.

Білила  хату  я  під  очеретом,
І  незабутнє  дійство  залишилось
У  пам*яті,  сільське  не  просто  ретро,
А  рідний  щем  стікав  сльозою  з  шибки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


КВолынский

К Чаадаеву

                         
                             А.  Пушкин

                             Переклад.

В  любові,  мріях,  тихій  славі  
Недовго    пестив  нас  обман.
Пропали    юності    забави,
Мов  сон,  мов  ранішній  туман.
Та  в  нас  горить  іще  бажання,
Під  гнівом  влади  рокової
Нетерпеливою  душею
Вітчизни  вірим  призиванням.
Чекаєм  ми  прозрінням  томним        
Хвилини  воленьки  святої,
Як  ждав  коханець...  молодим
Хвилини  зустрічі  нічної.
Поки  свобода  в  нас  горить
Поки  серця  для  честі  жИві,(жваві)  
Пора  Вітчизні  присвятить
Душі  прекрасніші  пориви
Товариш,  вір:  зійде  вона  –  
Зоря  щасливого  відраддя,  
Росія      вибухне  від  (сна),
І  на  уламках  самовладдя  
Напишуть  наші  імена!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824538
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Любов Іванова

В ЦАРСТВЕ ХОЛОДА И СНЕГА

[b][i][color="#280bb8"][color="#c40e1a"]В[/color]ьюга  воет,  словно  волк  за  окошком

[color="#c40e1a"]Ц[/color]елый  вечер  и  всю  ночь  до  утра.
[color="#c40e1a"]А[/color]  смотри  -  ведь  напугала  немножко,
[color="#c40e1a"]Р[/color]азгулялась  не  на  шутку  вчера
[color="#c40e1a"]С[/color]ыпет  сверху,  словно  небо  прорвалось
[color="#c40e1a"]Т[/color]ын  и  двор  -  все  замело,  не  видать
[color="#c40e1a"]В[/color]етрюган  -  он  осерчал  что  ли  малость,
[color="#c40e1a"]Е[/color]сли  стихнет  -  будет  что  расчищать.

[color="#c40e1a"]Х[/color]аос  всюду,  коль  метель  разгулялась
[color="#c40e1a"]О[/color]кна  инеем  совсем  занесло
[color="#c40e1a"]Л[/color]адно,  если  бы  уже  закруглялась,
[color="#c40e1a"]О[/color]ткопали  б  от  пороши  село...
[color="#c40e1a"]Д[/color]еревенька  то  совсем  на  отшибе
[color="#c40e1a"]А[/color]  попробуй-ка  пешком  доберись

[color="#c40e1a"]И[/color]  в  такую  вот  погоду  -  погибель

[color="#c40e1a"]С[/color]ловно  напрочь  тут  закончилась  жизнь.
[color="#c40e1a"]Н[/color]о  по  жизни  мы  здесь  все  -  оптимисты.
[color="#c40e1a"]Е[/color]сли  зиму  и  мороз  переждать
[color="#c40e1a"]Г[/color]ород  против  нас  такой  неказистый,
[color="#c40e1a"]А[/color]  у  нас-то  -  красота...  благодать!!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824473
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Это_я_Алечка

Благодарю

Случайно  обнаружила  разблокированной  свою  страницу....
Очень  своевременно.  
Ничто,  для  меня,  так  не  облегчает  душевную  боль,  как  писательство.
Пишется  мне,  как  выяснилось,  только  здесь.
Не  знаю  причин  побудивших  разблокировать  мою  страницу,  но  не  могу  не  поблагодарить.  
Стало  реально  легче,  после  того,  как  написала  и  выставила  стихи.  
Простите,  но  ни  комментировать,  ни  оценивать  их  не  нужно.
На  50м  году  жизни  умер  мой  муж.  У  него  было  больным  серце,  но  он  об  этом  даже  слышать  не  хотел.  Он  был  приверженцем  нетрадиционных  способов  лечения:  голодание,  медитации,  тренировки  сердца  и  пр.
Пишу  для  того,  чтобы  не  экспериментировали,  в  случае  чего,  и  серьезно  относились  к  своему  здоровью,  к  жизни,  чтобы  помнили,  что  человек  не  бывает  один,  что  всегда  есть  кто-то,  кто  любит,  для  кого  немыслимо  тяжело,  иногда,  нереально  пережить  потерю  близкого  человека.
Лешка  был  мега  энергичным  человеком,  жизнелюбивым,  любопытным  ко  всему,  что  происходит  нового,  очень  молодым  и  внешне  и  по  духу.
Мгновенно  и  неожиданно  его  не  стало.  Не  верится  до  сих  пор  кажется,  что  это  страшный  сон,  который  вот-вот  окончится.
Говорят  -  царская  смерть...  мгновенная.  Хотелось  бы,  чтобы  говорили  о  ком-то  другом...  много-много  старшем,  успевшим  дождаться  внуков-правнуков.

Пишу,  чтобы  не  было  домыслов  разных.

Очень  благодарна  тому,  кто  так  хорошо  меня  знает,  чувствует  и  помогает  выжить...

Спасибо  💖

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796051
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 03.02.2019


КВолынский

Я младенец…

Я  младенец  перед  вами  –  
Ураганные  ветра,  
Словно  щепка  над  волнами  
И  бессилен,  как  трава.

Вы  несётесь  по  простору  –  
Не  находите  преград,
Возбуждая  страстей  свору,
Всё  круша,  что  невпопад.

Кто  не  терпит  вашей  силы,
Тому  близится  конец…
Рок  судьбы…осилить  смелым  –  
Предлагает  Бог-отец.
 
Ваши  вольные  проказы
Вдохновляют  мою  прыть…
Флибустьеры…их  рассказы
Умиляют  гордо  плыть.

Да…моряк  и  вечный  спутник
Ваших  бешеных  затей...
Вы  –  достойнейший  соперник
Всех  желаний  и  страстей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823689
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 03.02.2019


archic

Знаешь

Знаешь,  февраль  был  моложе  и  ярче,
Снегом  дома  укрывал  аккуратно
Эта  зима  -  безнадежней  и  мягче,
Вновь  повторяет  дожди  многократно.

Не  набираешь  знакомых  как  прежде,
Все  ожидания  -  закономерность,
А  тишина  бесконечностью  режет
Помнится  точно  -  в  цене  была  верность!

Вера  в  родство  и  созвучие  тайны,
Что  неделима  -    прочнее  гранита,
В  нашей  похожести  мы  не  случайны
В  ярких  лучах  раскаленных  софитов

Видно  мельчайшее  -  как  под  прицелом
Мимика,  жесты  в  плену  интонаций,
Жизнь  заполняет  пустые  пробелы
Новой  весны  -  белоснежных  акаций...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823490
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 03.02.2019


Bodo

Соняхи

Але  ж  і  вижити  
можливо,  що  дарма  …
Як  мить  плюгавіє  
і  живиться  утома.
Як  через  нерв
зійшлася  в  невагомість  
безрадних  соняхів
безмірна  купина.  

І  мчати,  марити
й  жевріти  водночас,  
як  шемріт  соняхів
все  ще  блукає  полем…    
Коли  спідлитися  
у  затінку  нещасть,  
скувавши  міць    
осиротілій  волі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823902
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Амелин

Кто это?

Пришёл  домой  –  Оно  стоит,
Не  знаю  Кто,  но  так  мне  радо.
Такое  милое  на  вид,
С  растерянно-весёлым  взглядом.

Он  не  мяукал,  не  скулил.              
–Дружок  мой,  кто  ты  и  откуда?  –  
Я  со  всей  строгостью  спросил      
И  улыбнулось  это  чудо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810588
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 03.02.2019


Амелин

Браконьерчик

Долго  говорить  не  буду,
Проку  в  этом  мало.
«Рыбнадзор»  сейчас  повсюду,
Ну  а  я  –  поймала!

И  вопрос,  как  спор,  извечный:    
Что  же  дальше  делать?..
Штраф  у  них  –  бесчеловечный,
Я  аж  пожелтела…

Мне  про  ихнюю  контору
(Ох,  какие  страсти!)  
Пролетая  каркнул  ворон:
 «…Конфискуют  снасти…».

И  теперь,  держа  рыбёшку,
Об  одном  молю  я:
Может,  это  понарошку...
Как  же  мне  без  клюва?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791650
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 03.02.2019


Амелин

Откуда кляксы

[b]Лес  опустел,  насквозь  просвечен  жёлтым[/b]
Евгений  Глушаков

Лес  опустел,  насквозь  просвечен  жёлтым,
Едва  коснулись  заморозки  нас.
Сидишь  в  тепле.  Так  на  подъём  тяжёл  ты.
Прибавилось  в  твоей  тетрадке  клякс.
Отбрось  ногою  голой  одеяло.
Сгреби  в  охапку  заспанного  пса.
И  –  за  порог!  Не  с  месяца  ли  вяло
Свисает  гарнец  свежего  овса?
…………………………………..          
К  овсу  большую  морду  тянет  лошадь,
Срывает  шумной  влажною  губой.


Пародия
[b]Откуда  кляксы[/b]

Сидишь  в  тепле.  Кручина  сердце  гложет:
Что  за  окном  всё  стало  кувырком.
В  тетрадь  строчишь  о  том,  как  был  моложе,
Когда  служил  на  почте  ямщиком.
Как  за  порог  и  –  ветерком  на  площадь;
Другие  мигом  место  застолбят!  
К  овсу  большую  морду  тянет  лошадь,
Косит  лиловым  глазом  на  тебя.
"Во  заливает!"  –  думает  лошадка...
Потом  как  шлёпнет  влажною  губой:
–  Добавь  овса!!  Жую  твою  тетрадку…
…НоГОй  не  дрыгай  ГОлой,  ГОлубь  мой!


Фото  отсюда  -  https://pixabay.com/ru/photos/голова%20лошади/
(скачать  бесплатные  картнки)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806573
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 03.02.2019


Амелин

На Планете № 6 (Первоапрельское)

[b]Мы  трогали  огонь...[/b]
Ольга  Вирязова

Мы  трогали  огонь,  пока  он  
был  холодный,
пока  он  исходил  из  глубины  лесной,
мы  трогали  простор,  пока  он  был  свободный,
он  опадал  и  плыл  уснувшею  весной,
он  был  как  ледостав,  он  осыпался  лесом,
он  шелестел  в  корнях  и  шёл  по  проводам,  
и  он  на  нас  смотрел  с  научным  интересом,
вечерний  как  ноябрь  и  голый  как  Адам.


Пародия
[b]Симпозиум[/b]

Мы  трогали  огонь,  пока  он  был  холодный,
пока  он  не  взлетал  над  тлеющей  листвой,                  
мы  трогали  простор,  пока  он  был  свободный,  
никто  не  отставал,  прозрел  народ  честной,  
на  всё  глазели  мы  с  научным  интересом,  
простор  на  нас  смотрел,  потрогал  нас  огонь,    
двор  ульем  пчёл  гудел,  не  смысля  ни  бельмеса.  
«Весна…»  –  сказал  один,  по  прозвищу  Профессор.  
«Декабрь!»  –  сказал  другой  и  вдруг  заржал  как  конь.      
Лёд  тронулся!  Ну  что  ж,  в  науке  так  бывает...
согласны  все:  Эйнштейн…  и  Ньютон…  и  Адам;
у  нас  на  этаже  порука  круговая,            
но  медсестра  шипит,  как  шашка  дымовая:    
«Шимпозиум!..
 6-я!..
А  ну-ка...  по  «домам»!



[b]Разные  интеллекты    [/b]              
Евгений  Аксельрод  

                       «Ну  о  чем  с  тобою  говорить!
                         Все  равно  ты  порешь  ахинею,-
                         Лучше  я  пойду  к  ребятам  пить  -
                         У  ребят  есть  мысли  поважнее…»
                                                             (Владимир  Высоцкий)                  

Ну  о  чем  с  тобою  говорить!
Может  быть,  о  Шиллере  и  Гёте?
Лучше  я  пойду  к  ребятам  пить    –
Пиво  «Кёльш»  у  них  в  большом  почёте.

У  ребят  серьезный  разговор    –
Про  погоду,  девочек,  природу.
У  ребят  широкий  кругозор    –
Знают  марки  пива  всех  заводов!

Разговор  у  нас  и  прям  и  груб,
Но  без  мата  (мы  ж  интеллигенты!):
Где  достать  недостающий  рубль,
Чтоб  купить  в  театр  абонементы.

Ты  даешь  мне  утром  хлебный  квас,
Взглядом  обжигая,  как  крапивой...
Интеллекты  разные  у  нас    –
Всё  никак  не  дорастёшь  до  пива.


Пародия
[b]Мы  ж  интеллигенты!          [/b]  

У  природы  нет  плохой  погоды.
Разговор  у  нас  совсем  не  груб.  
Дождь  ли  снег  –  в  любое  время  года
Достаём  недостающий  рубль.      

Мы  умом  решаем  всё  –  не  глоткой,  
Ход  времен  нельзя  остановить!
И  кому  потом  бежать  за  водкой
Надо,  не  скорбя,  благословить...

Взгляды  нас  "ласкают"...  как  ромашки,  –    
С  каждым  днем  всё  непосильней  кладь!
А  что  наливаем  мы  в  рюмашки...            
То  любви  последней  благодать.  

Уважаем  Шиллеров  и  Гётов,
Интеллект  работает  у  нас!
Килечке...  названье  дали  –  «шпроты»,
Волшебства  напитку  –  «хлебный...  квас».

"Что  тебе  назначено  природой  
Надо  благодарно  принимать...  "  –
Трезвой  мысли  обожаем  всходы
И  не  вспоминаем  "вашу  мать..."

Мы  Эльдар  Семёныч  Аксельрода                        
Завсегда  готовы  поддержать!


[b]Осень  шлёпает  мокрыми  листьями...[/b]
Rudivar                                    

Осень  шлёпает  мокрыми  листьями,
В  послесловие,  лета  итог,
Подытожим  осенними  письмами,
Путь  в  туманы  холодных  дорог.
………………………………………..
Не  горюй,  жизнь  твоя  продолжается,
Всяк  идущий  идёт  победить!


Пародия
[b]Всё  в  тумане...[/b]

Всё  в  тумане...  дорога  холодная,
Превращаются  лужи  в  хрусталь,
Гимном  песня  несётся  походная,  
Шишки  с  сосен  летят  на  асфальт.  
   
Продолжается  жизнь,  продолжается!
Новой  жизни  пробьются  ростки…
Чувство  веры  струной  обнажается    
В  послесловии  каждой  строки.  

Вдаль  дорогой  осеннею  шлёпая,
Постараюсь  не  сбиться  с  пути,
Улыбается  даль  краснощёкая;
Всяк  идущий  идёт,  чтоб  дойти!..


[b]Лето,  лето[/b]
Евгений  ВЕРМУТ
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778065)

Трудновато  жить  на  свете
Под  обилием  одёж  –
Зиму  думаешь  о  лете,
Летом  снова  лета  ждёшь.

А  когда  отнимет  силы
Одолевшая  хандра,
Вдруг  покажется  светило
Где-то  в  пять  часов  утра.
...........................................
И  опять  неделю  слякоть,
Грязь  кругом,  чтоб  ей  пропасть.
То  ль  смеяться,  то  ли  плакать,
То  ль  ругать  плохую  власть.

Гнут  деревья  злые  ветры,
Но  и  ты  не  отстаёшь  –
Километр  за  километром
Трёхэтажным  лето  гнёшь.

И  пока  не  сдохла  глотка,
И  ещё  не  сбрендил  сам,
Плюнешь  в  небо,  купишь  водки,
И  отправишься  к  друзьям.

20.02.2018г.  П.№6


Пародия
[b]Путь  в  "Сатурн"  [/b]  

Трудновато  жить  на  свете.
Что  скрывать?  –  Да  так  и  есть!  
Даже  лето  здесь  не  светит
На  планете  №  6*.

Здесь  вокруг  не  звёзды  –  кольца!  
И  туман,  туман,  туман...
Что  здесь  делать  "добровольцу"?
Вот  те  на!..  Сплошной  обман...    

И  зачем  я  плюнул  в  небо?!
Говорили  ж:  "не  плевать"...
Быль  всё  это...  или  небыль?
Но  свидетель  есть  –  тетрадь!

Эдак  сразу  можно  сбрендить.  
Ересь...  Чушь...  Галиматья...
Но  главврач  сказал:  "не  дрейфить!
На  "Сатурне"  главный    –  Я!      

На  "космической  платформе"
Будешь  жить  теперь  не  сам.
"Счас"  по-быстрому  оформим
И  отправишься  к  "друзьям!"  

*    Сатурн  –  6-я  [s]палата[/s]  планета  солнечной  системы


[img]http://gifotkrytki.ru/_ph/8/2/34115144.gif?1522560278[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785461
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 03.02.2019


Амелин

Нет, вы видели?! - 2

Я  вчера,  не  пив  ни  грамма,
В  обувной  зайдя  отдел,
Из  обувки  панораму
Там  узрел...  Ну,  беспредел!            

Как  такое  носят  люди?!  
В  голове  –  шок-артобстрел!
Это  что  же  дальше  будет?!  
Аж  висками  поседел...            

Между  ними  "ум"  наморщил,      
Сбоку  пальцем  покрутил...
А  потом  любимой  тёще                            
Тапки  с  "крысами"  купил.

[img]http://bm.img.com.ua/nxs/img/prikol/images/large/0/5/177950.jpg  [/img]

Но  и  тёща  не  подарок,
Подошла  (чуть  не  с  косой)
И  как  мёртвому  припарок:
"На,  зятёк...  Ходи  "босой!"

[img]http://bm.img.com.ua/nxs/img/prikol/images/large/0/5/177950_369311.jpg  [/img]

Что  ещё  мне  оставалось?
Сразу  вынесла  "вердикт..."
И  откуда  только  взЯлась?                
Не  иначе  как  следит...

Мы  ж  таво...  Живём  все  вместе,
Друг  о  друге  трепеща...
Помирившись,  взяли  тестю    
Пару  шлёпок    –  "Два  леща".  

[img]http://bm.img.com.ua/nxs/img/prikol/images/large/0/5/177950_369315.jpg[/img]

А  потом  и  ейной  дочке
Туфельки  приобрели...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRoIM2xKLFM7NEanhKWcrOwnYZ1oveTZqDRt4y1_VA_nVx70fQp[/img]

Только  это  всё  цветочки,
Вот  что  было  впереди.

Заплывают  две  мамзели,
На  ногах  сапожки,  блин!

[img]http://mytonus.com/wp-content/uploads/2017/10/bezum-obuv-19.jpg  [/img]

Друг  на  дружку  поглазели,
И  "порвали",  магазин.        

[img]http://mytonus.com/wp-content/uploads/2017/10/bezum-obuv-3.jpg[/img]

Зазвенели,  как  в  вокзале:
"Тут  же  нечего  купить!.."
Тра-ля-ля  да  тра-ли-ва-ли...
Продолжаючи  "тупить".  

Им  директоршу  позвали.
Мы  же  ей  на  ноги  глядь!  –
Ещё  слово  этих  кралей
И  она  начнёт  стрелять!

[img]http://globalremeslo.com/d/976830/d/11_20.jpg  [/img]

Ну  и  выдалась  неделя...
Нужен  мозгу  вазелин,
Правда.    Первого  апреля  
Не  ходите  в  магазин!..

А  пойдёте,  не  взыщите,
Что  я  тут  сейчас  наплёл,
Если  что...  вы  мне  звоните...
Ой,  пора  мне  на  укол!..  

Да,  чуть  было  не  забыл  я:
Не  пускайте  пузыри...  
А  звоните  на  мобилу,    
Номер  мой  сейчас  –  "103!"    

[img]http://copypast.ru/uploads/posts/1301761929_aleksandr_horoshevskiy__progress.jpg[/img]


С  1-м  апреля!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785458
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 31.01.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 104

[b]Это  чья  в  сугробе  шапка
То  ль  из  норки,  то  ль  с  бобра
Третий  день  тягает  шавка
Аж  трясется  конура.

Мы  с  кумой  переобулись
В  лабутены...клуб  затих!!
Девки  мало  не  рехнулись
В  тапках  комнатных  своих.

У  миленка  нос  картошкой
Как  природа  подвела!
Если  б  вытянуть  немножко
Замуж  может  быть  пошла...

Вот  не  знаю  что  одеть
Простыня  мне  впору  .
Я  ж  поправилась  на  треть
Даже  страшно  взору!!

На  работе  я,  как  белка
Разрулю  любой  аврал.
Коль  не  та  бы  переделка
Муж  с  главбухом  нас  застал.

Улыбается  ехидно
Стерва...  чувствует  нутром!!!
Может  думает  не  видно,
Как    бежит  к  ней  мой  Петро.

Осень  ручкой  помахала
Но  не  знала  я  о  том.
Я  же  пьяная  лежала
Под  рябиновым  кустом.

Жили  были  дядя  с  тетей
Средь  курей,  коров  и  коз.
Пока  дядя  на  работе,
К  тете  бегает  завхоз.

На  стене  висел    платочек
Пусть  теперь  висит  картуз!!
У  нас  с  мужем  восемь  дочек,
Где  ж  ты  мальчик-карапуз?

Я  уеду  на  Майями
С  воздыхателем  своим.
Муженька  оставлю  маме
Нужен  глаз  да  глаз  за  ним..

Передышка  между  сессий
Праздник  телу  и  душе
До  утра  орали  песни,
На  девятом  этаже.

Кум  позвал  меня  к  калитке
И  на  ушко  известил:
У  меня  бухла  в  избытке
Ты  закуску  прихвати.

Скоро  зимняя  рыбалка,
Пусть  чуток  окрепнет  лёд.
У  пруда  уже  русалка
Стол  сваяла,  выпить  ждет![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822850
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Валентина Ланевич

Як же важко тебе відпустити.

Як  же  важко  тебе  відпустити,
В  серце  пам’ять  уп’ялась  дарма.
Знаю,  треба  все  це  пережити,
Скімлять  душу  ласкаві  слова.

Осінь  круком  нависла  над  тінню,
Що  нахрапом  біжить  в  тлусті  дні.
Не  прикажеш  мовчати  сумлінню,
Що  карає  за  ночі  п’янкі.

А  вина?  Де  мірило,  що  в  долі
Саме  цей  шлях  життєвий  дала?
Напилась  вже  цикути  доволі,
Не  зуміла,  не  стала  твоя.

25.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822759
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Ярослав К.

Навіяло

Навіяло  холоду  в  душу,
Сніжить  і  сніжить  заметіль,
І  скільки  його  не  обтрушуй  -
Він  знову  летить  звідусіль...

Насипало  на  підвіконня,
І  льодом  покрилося  скло...
Свої  прикладу  я  долоні,
Пожертвую  власне  тепло,

Щоб  видно  було,  ну,  хоч  трішки
По  снігу  бруківкою  шлях,
Якою,  сковзаючись,  пішки
Йде  та,  що  приходить  у  снах...


Фото  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822864
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 28.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима вишивала кохання на щастя

Засніжене  місто  -  зими  вишивання,
Нитками  біленькими  на  полотні.
І  сонця  проміння  в  природному  жанрі  
Так  мило  всміхнулось  тобі  і  мені.

Засніжене  місто,  і  вишивка  сріблом
Сліпучо  блищить  на  вчорашнім  снігу.
Без  тебе  не  можу,  й  тобі  я  потрібна,
Тепло  відчуваю,  любові  жагу.

Засніжене  місто  у  гладі  білястій,
Калиновий  глянець  додав  їй  штрихів.
Зима  вишивала  кохання  на  щастя,
І  разом  зустріли  ми  сонячний  схід.


Світлина  нашого  міста  В.  Чардимова.  (Гладь  -  вид  вишивки,  в  якій  стібки  щільно  прилягають  один  до  одного.    Штрих  -  у  значенні  -  окрема  подробиця,  характерна  риса.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Елена Марс

Одиночество

Вдохновенно  порой  одиночество,  
В  нём  моментов  хороших  полно.  
Но  всё  чаще  зову  его  -  сволочью.  
Не  комфортным  вдруг  стало  оно.  

........


Наблюдаю  за  псиной  стареющей,  
Ожидающей  ласки,  тепла...  
Неприятное,  в  общем-то,  зрелище.  
Жизнь  дворняги  тосклива  и  зла.  

И  такое  в  душе  ощущение,  
Будто  родственны  -  псина  и  я,  
Если  ищут  тепла  -  как  спасения,  
И  собачья  душа,  и  моя.  

А  вокруг  -  тишина  одиночества,  
Как  холодная  мрачная  вязь.  
Будто  что-то  хорошее  -  клочьями
Разлетелось,  в  ничто  превратясь.  

Не  собраться  с  тяжёлыми  мыслями,  
Что-то  каменным  стало  внутри...  
Схоронила  зима  за  кулисами
От  меня  жизнерадостный  мир.  

Этот  мир,  такой  светлый  и  песенный,  
Незаметно  куда-то  исчез.  
Что-то  есть  в  одиночестве  мерзкое,  
Коль  не  видится  в  нём  интерес.  

Коль  себя  ощущаешь  потерянной,  
Постаревшей...  Внутри...  не  горит.  
Отторгаю  безудержность  времени,
Ненавидя  души  пустыри.  

Одиночество,  всё-таки,  странное...  
В  нём  моментов  хороших  полно,  
Но  с  годами  всё  больше  -  туманами
Переполнено  стало  оно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822697
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Елена Марс

Молись и верь

Ты  боль  в  усталом  теле  не  таи.  
Зачем  тогда  семья  нужна,  скажи  мне?  
Твои  недомогания  -  мои.
И  радости  твои  зову  -  своими.
.........

И  снег  кружИт,  и  солнце  за  окном...  
И  как  такой  зиме  не  улыбнуться?
Давай-ка    мы  помолимся  вдвоём
И  пусть  мольба  летит  сквозь  снежность  улиц
Куда  -  то  вдаль,  туда,  где  слышит  Бог...  
Он  грешных  нас  и  милует,  и  любит.  
И  пусть  вернётся  радость  на  порог
И  боль  твоя  в  тебе  уйдёт  на  убыль.  

Молись  и  верь  молитве,  как  и  мне,  
Как  верю  сердцем  преданно  в  тебя  я  
И  ничего  не  требую  взамен,  
И  ни  о  чём  тебя  не  умоляю.
Прошу  в  себе  лишь  силы  отыскать
И  выстоять!..  Всему  конец  приходит.
И  это  испытание  принять  -
Как  временную  снежность  у  природы.  

Смотри,  какое  чудо  за  окном!..  
Зима  так  неожиданно  красива...  
Давай-ка  мы  помолимся  вдвоём,  
Мольба  двоих  сердец  -  двойная  сила.
И  всё  пройдёт.  И  грусть,  и  эта  боль
Расстают,  как  снежинки,  под  ногами,  
А  мы  возьмём  всё  лучшее  с  собой  -
Всё  то,  что  не  иссякнет  между  нами.

5.01.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822694
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Амелин

Дед Мазай и К°

Палата  №6

(*Сразу  оговорюсь  –  [b]первое  четверостишие  не  моё[/b],  а  взято  из  просторов  интернета,  картинка  тоже,  авторы  мне,  к  сожалению,  неизвестны,  а  дальше  добавлено  из  полученных  комментариев!  Нашей  палаты  прибыло!!!  )))  )

Мазай,  вытаскивая  зайцев,
Случайно  вытащил  Му-Му,
Алёнушку,  Чапая…  мячик…
И  Стеньки  Разина  княжну…*

И  так  он  был,  бедняга,  занят,
Веслом  опёршись  на  волну,    
Что,  протаранивши  Титаник,
Чуть  не  отправился  ко  дну…

Стонали  водные  потоки:
Мол,  «из  избы»  выносят  сор!..    
Тащил  он  парус  одинокий…    
Чугуевский  большой  топор…  

И  Черномора,  и  Русалку…    
И  33-х  богатырей…
И  мне  Мазая  даже  жалко  –            
В  конце  огрёб  он…  дуралей!

Ну,  а  ещё  мне  подсказали,
Что  Ной,  кредиты  получив,
Всех  конкурентов  –  и  Мазая!  –  
Ковчег  построивши,  мочил!

До  нашей  эры,  в  девяностых…  –
(Ной  «мемуарничал»  потом)  –    
Мазая  замочить  не  просто,
Как  ниндзя  тот  владел  веслом!!

 –  Вы  на  Ковчеге  задержитесь!
Ты,  Ной,  –  не  майся  ерундой!
Мазай  не  просто  сельский  житель!..
И  зайцы  за  него  –  гурьбой!!!  

Тянуть  Мазай  всегда  ж  был  докой,
Он  время  мастерски  тянул.
Тянул  он  в  морг  убитых  током
И  тех,  кто  в  речке  утонул.

Тянул  с  работы  «всё  что  можно»,
Что  «плохо  кто-то  положил»…
Тянуть  с  годами  стало  сложно,
Тянул  он  из  последних  сил!!!

Мазай  малёха  просчитался,
А  может,  правда  дуралей,
Коль  бы  ему  тумак  достался
От  33-х  богатырей…

Нет-нет,  Мазай  не  просчитался
И  не  был,  как  Герасим,  нем,
Когда  веслом  он  отбивался
И  книгой  Горького  «На  дне»!

Всё  выяснилось  очень  скоро:
На  пенсии  Дед  загрустил  –    
Мазай  работал  контролёром
И  зайцев  он  всю  жизнь  любил.

Но  как-то  раз  в  трамвае  ехал,
Зашли  Клички…    –  он  прямо  в  лоб!  –  
Спросил  билеты  для  потехи,
Тогда  он  в  первый  раз  огрёб…

Теперь,  в  чём  есть,  мы  все  узнаем
Пародии  противовес  –  
Чтоб  не  встречаться  вам  с  Мазаем,
Вошли  -  платите  за  проезд!

Рабочий  день  чтоб  стал  короче  –    
(Не  выдаст  Бог,  свинья  не  съест!)  –  
Добавьте  тоже  пару  строчек
И  к  нам  –  в  палату  №  6!  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822692
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Катерина Собова

Збереглася

Галя    -    жінка    безтурботна,
Зайвих    клопотів    не    має,
У    трюмо    серед    кімнати
Себе    пильно    розглядає:

-  Дівка    я    була    негарна
І    дурна    була    -    не    мудра,
Гроші    витрачала    марно
На    помади    всякі    й    пудри.

Та    вони    не    рятували
Це    лице    моє    потворне,
Наче    я    трусила    сажу  –
Було    завжди    якесь    чорне.

Ніс    у    мене    -    баклажаном
(Дуже    часто    був    він    синій),
І    від    мене    всі    тікали  –
Обминали    навіть    свині.

Чогось    в    мене    росли    вуса
І    була    широка    спина,
Я    в    штани    як    уберуся  –
Була    схожа    на    мужчину.

Голос    грубий    -    ціле    горе,
Йшла    до    клубу    -    як    на    плаху…
В    темноті    як    зарегочу,
То    тікали      всі    від    страху.

-  Чуєш,    Петре,    я    змінилась?
Стали    зморшки    більші    зрання…
(Чоловіку    набридала
Вона    часто    цим    питанням).

Тоді    Петя    обізвався:
-  Що    ти,    цим    не    переймайся,
Навіть    через    тридцять      років
Ти    чудово    збереглася!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822669
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 28.01.2019


ТАИСИЯ

Принцесса Турандот

 

(  Розыгрыш)

У  женщины    природный    есть    талант.
Порадовать    решила    мужа    хоть    раз    в  год!
Раскрыла    новогодний    вариант,
Что    в    гости    явится    принцесса    Турандот!

(  Все  гости  –  в  масках)

Мужчина  -    даме  –  всё  внимание.
И    пробуждается      в    нём    истинный    джентльмен.
Заполнило    его    сознание    -
Былое    озорство    и    выпитый    глинтвейн.

В    компании,    ей    преданных  друзей,
Жена    играет    роль    принцессы    Турандот.
Муж    в    роль    войдёт    -    он    дамский    чародей!
Такой    театр    украшает    Новый    Год.

Принцесса      преподносит    всем    сюрприз:
Её    загадки    -    бешеный      восторг.
А  гости  разыграют    вкусный    приз.
В  азарте  -    всех  объединяет    торт.

Забудут  люди    сказки    Карло    Гоцци,
Жестокий    нрав    принцессы    Турандот…
Её    загадки    вызовут    эмоции,
Ведь    ими  славен    и    богат    народ.
А    этот    розыгрыш    в  семейный    быт  –
Любвеобильную      струю    вольёт!

12.  01.  2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821091
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Ярослав К.

Соборність

Тебе,  країно,  радий  привітати,
Єднання  -  то  подія  із  подій!
Хай  буде  це  для  нас  велике  свято
Як  приклад.  Не  лише  на  рівні  мрій.

Бо  зараз  нам  так  конче  необхідна
Соборність  у  кордонах  і  серцях,
Відчути  -  ми  однакові,  ми  рідні
В  той  час,  коли  в  країну  вбито  цвях.

Єднаймося  від  Заходу  до  Сходу,
Вже  досить  розділяти  далі  нас.
Ми  діти  є  великого  народу,
Почуйте  всі,  кримчани  і  Донбас!

Забудьмо  про  відмінності  у  мові,
Релігії,  історії,  т.д.
Наблизимо  скоріше  день  святковий,
Й  на  землю  нашу  мир  нехай  прийде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822298
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Валентина Ланевич

Серед степу широкого віє хуртовина.

Серед  степу  широкого  віє  хуртовина,
Завиває  дужий  вітер,  посіріла  днина.
Плаче,  стогне,  сивочолий,  у  посвисті  кулі,
У  бліндажі  солдат  сидить,  дні  згадав  минулі.

Ріжок  собі  набиває  патронами  повний,
Схилив  голову,  співає,  а  біль  невгамовний.
Йде  війна  не  рік,  не  другий,  шостий  навертає,
На  дзвіницях  по  Вкраїні  здвін  сумум  ридає.

Стиснув  зуби,  аж  цигарка,  навпіл  долі  впала,
Схрестив  пальці,  щоби  доля  вогнем  не  палала.
Бронь  поправив,  що  на  грудях,  треба  йти  до  бою,
Не  діждуться  воріженьки,  щоб  був  сиротою.

Без  країни,  що  на  карті  ні  меж,  ні  кордонів
Та  міцніших,  між  у  серці,  нема  бастіонів.
Де  любов,  надія  й  віра,  правдонька  кривава,
Щоби  воля,  горем  крита,  навік  панувала.

22.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822380
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Владимир Зозуля

Вернуться к тебе

В  тёмном  небе  твоих  ресниц
Звёзды  влажной  печали  блещут…

Я  вернусь,  чтоб  склонится  ниц
Перед  первой  из  лучших  женщин.

Я  вернусь,  не  печалься,  верь  –
Расставание  нам  приснилось.
Верь  во  благость  земных  потерь
И  в  разлук  –  неземную  милость.

Я  поверил  бы  в  это  сам,
Но  теперь  уже  слишком  поздно.
На  щеке  у  тебя  роса,
Я  бегу  по  ней  взглядом  босым…

И  пускай  невозвратен  путь,  
Я  вернусь,  сцеловать  –  склониться,
В  этих  рос  –  золотую  смуть,
Эти  капли  звёзд  на  ресницах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821456
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимове резюме, додай снаги

Здається  чистим  резюме  зими,
Бо  жодної  не  видно  плями.
Але  в  хурделиці  кохання  мис,
І  лід  блищить  на  свіжих  зламах.

-  Дійти  б  безвізово  крізь  заметіль,
Вину  б  розгладити  і  тіні,
І  розірвати  аксіоми  кіл,
І  відродить  нові  клітини,  -

Так  брьохкали  думки  через  сніги,
І  серце  допікала  туга.
Зимове  резюме,  додай  снаги,
Хтось  прагне  подолати  хугу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821481
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 17.01.2019


НАДЕЖДА М.

А ти прийдеш тоді

А  ти  прийдеш  тоді,
як  місяць  вповні
З-за  хмари  визирне 
В  той  час.
І  так  захочеться  тобі
Забути  вчинки
всі  гріховні,
Допоки  вогник 
ще  не  згас.

І  тліє  ледве  ще  жаринка,
Їй  вітер
сили  додає.
Поки  тримає  й  соломинка..
Чи,  може,  
просто  так  вдає?

Природи  сили  відкидаєш.
Спішиш  допоки
ще  є  час
Чому  спішить?Бо  добре  знає,
Стікає  краплями  
                                             вже
                                                         шанс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821502
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Наташа Марос

ПУСТОТА…

Я  приеду  в  твой  дом,  в  твой  заброшенный  сад,  мне  не  спится,
Поутру  оставляя  домашнюю  клетку  -  я  вольная  птица...
С  Новым  годом,  родной,  всё  глубоким  засыпало  снегом  -
Ни  заехать  сюда  или  даже  пройти...  ох,  давно  ты  здесь  не  был...

Я  побуду  одна,  потому  что  вчера  всё  решила,
Мне  болит  тишина,  закружила  зима,  вот  опять  закружила...
Без  тебя  даже  в  дом  не  влететь,  как  бывало,  с  разбегу...
Телефоном  пишу  дорогие  слова  по  хрустальному  снегу...

Рисовала  не  раз  нашу  встречу,  где  тёплая  осень,
Среди  белых  снегов  ты  об  этом  уже  не  узнаешь,  не  спросишь...
И  давно  не  горит  свет  в  окне  и  молчат  занавески,
И  ни  птиц,  ни  души,  ни  следа,  пустота...  почему  же  мне  тесно...

                                                   -                        -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Ірина Кохан

Міжпланетне

Сухожилля  планетні
сплітаються  в  ночі  і  дні,
А  ця  осінь  сумна
не  збулася  і  досі  дощами.
Зачерствілі  тумани  
стирають  кордони  між  нами
І  хвилини  женуть,
наче  листя,  по  зморхлій  траві.

А  хто  ми?  А  що  ми?
Доживаємо  вік  крадькома.
Ув  асфальтних  пустелях
роздмухуєм  здавнені  мрії,
Наче  ті  потопельники,
тонем  у  власній  зневірі.
Сутінь  спраглих  сердець...
А  за  рогом  чекає  зима...

Озирнутися  час,
стоїмо,наче  вже  на  межі.
Усі  двері  на  ключ,
усі  душі  у  ковані  брами.
Чи  відродимось  феніксом,
чи  будем  й  далі  рабами?
Тож  побачим  на  дітях,
як  всі  оминем  віражі.

Передчасність  страшна,
губить  осінь  вже  айстровий  цвіт,
Оксамит  вечорів
розміновує  дум  полігони.
А  хто  ми?  А  що  ми?
Приосінні  безлюдні  перони,
В  сухожиллях  планет
наші  сонця  шукають  зеніт.

16.09.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821704
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


НАДЕЖДА М.

Його, як і минуле, не впіймать. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM
[/youtube]
В  кафешці  темно,  тихо,
Спокій.
Лиш  штори  
дихають  злегка.
Чом  смутку  апогей  
такий  високий?
Метіль  у  душу  тихо
заповза...
Кидаю  погляд  на
знайомий  столик.
Все  намагаюсь  щось
знайоме    відшукать.
Як  і  тоді,  забився  в  скло
метелик...
Його,  як  і  минуле,
не  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821718
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Олена Жежук

Фатальне

                                               [i]Прощання  схоже  на  знищення,  
                                               ще  нам  залишаються  постріли…
                                                                                               Анна  Багряна[/i]


Мої  зорі  були  не  віщими,
Мені  мало  повітря  в  просторі.
Мої  пошуки  марно  знищені  –
У  прощання  фатальні  постріли.

Наші  ночі    і  дні  змарновані,
Бо  розлука  –  раба  несправжності.
Ланцюгами  надії    сковані  -  
Ми  приречені  недосяжності.

Нам    недолі  сказати  б:  Годі  бо!
Та  в  серцях  лиш  одне  спустошення.
У  розлуки  немає  сповіді,
У  прощання  немає  прощення…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Кадет

Напор гравитации

Трудно  вспомнить  момент  кульминации
Откровенных  желаний  и  чувств,
Растворились  в  туманах  овации
И  запас  сострадания  пуст...

От  напора  земной  гравитации
Не  выходит  никак  ускользнуть,
Под  ярмом  возрастной  деградации
Всё  труднее  умишком  блеснуть...

По  обочине  цивилизации
Хорошо  бы  ещё  побродить
И  в  какой-нибудь  новой  прострации
Все  сомненья  свои  победить...

январь  19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821076
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Вячеслав Алексеев

Давай-ка сдуем пыль с пластинки старой

Давай-ка  сдуем  пыль  с  пластинки  старой
И,  сидя,  как  когда-то,  вкруг  стола,
За  стынущим  электросамоваром  
Забудем  про  насущные  дела.

Давай  дадим  душе  уставшей  отдых,
Откроем  нараспашку  в  юность  дверь
И  осенью  вдохнем  весенний  воздух  –
Он  нужен  нам,  как  никогда,  теперь.

А  хочешь  –  по  Белграду  мы  побродим
И  по  ночной  Москве  пройдем  с  тобой…
Хоть  песни  наши  неказисты  вроде,
Но  так  теплы  и  так  полны  душой.

Все  реже  наши  встречи  и  короче,
Все  меньше  нас,  все  больше  пустоты.
Но  этот  вечер  не  последний,  впрочем,
Раз  ты  пришел,  и  ты,  и  ты,  и  ты…

Уже  пиджак  с  плеча  небрежно  сброшен,
Расслаблен  галстук  (вместе  с  языком!),
И  подпевает  нам  Владимир  Трошин
Про  тишину  с  метелью  за  окном…

Прошу  тебя,  оставь  свою  гитару
И  хаять  радиолу  не  спеши.
Давай-ка  сдуем  пыль  с  пластинки  старой,
А  вместе  с  нею  –  сдуем  пыль  с  души…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801307
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 13.01.2019


Любов Іванова

ПЕРВОЕ ЯНВАРЯ

[b][i][color="#079135"][color="#c4024d"]П[/color]од  елочку  подарочки  подкладывали  нам,
[color="#c4024d"]Е[/color]стественно,  там  сладости,  для  детских  душ  бальзам.
[color="#c4024d"]Р[/color]ассвет  лишь  ляжет  проблеском  на  поле  и  на  лес,
[color="#c4024d"]В[/color]се  мы  бегом  под  елочку,  где  множество  чудес!!
[color="#c4024d"]О[/color]кно  играет  бликами  изысканных  картин,
[color="#c4024d"]Е[/color]му  в  ответ  как  будто  бы    наш  старенький  камин.

[color="#c4024d"]Я[/color]зык  огня    бросает  тень    на    светлый  потолок
[color="#c4024d"]Н[/color]ам  всем  здесь  греться  нравится,  коль  во  дворе  продрог.
[color="#c4024d"]В[/color]сю  ночь  сидим  все  вместе  мы,  ведь  праздник  Новый  год
[color="#c4024d"]А[/color]  это  замечательный  всем  отдых  от  забот...
[color="#c4024d"]Р[/color]ассвет  встречать  нам  праздничный  ни  капельки  не  лень,
[color="#c4024d"]Я[/color]рчайший  лучик  солнечный  объявит  новый  день...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820090
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 09.01.2019


OlgaSydoruk

Сыплет Бозя белой стружкой…

На  морозе  стынет  груша…
И  луны  прозрачный  след…
Заглянул  на  часик  в  душу
И  остался  в  ней  на  век…  
Сыплет  Бозя  белой  стружкой
Ледяных  карандашей…
В  ту  кармическую  кружку
По  каёмочку  налей,..
Чтоб  не  спалось  на  подушке,  
Где  заветная  тетрадь…
А  любимому(на  ушко)
И  секреты    -  благодать…
Сыплет  Бозя  белой  стружкой
Ледяных  карандашей…
Встретив  родственную  душу,
Ничего  не  пожалей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820552
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Олена Жежук

Коли у вечірній щасливій порі…

[b][color="#2e11d4"][color="#2f22e3"][color="#2f22e3"][i]Коли  у  вечірній  щасливій  порі
Займеться  в  зіницях  заграва,
У  очі  твої  покладу  дві  зорі
Й  тумани  встелю  на  заплавах.

І    ми  під  зоринним  наметом  удвох
Скупаємось  в  росяних  травах.
Ти  серце  гаряче  даси  мені  в  борг,
А  я  тобі  обрій  у  барвах.

А  ти  подаруєш  мені  три  разки  
Сліпучо-росистих    коралів.
У  сяйво  волосся  вплетеш  колоски
Й  укриєш  серпанком...  А  далі

Хай  місяць  погасить  свої  ліхтарі
Й  на  ніч  цю  сховається  в  хмарах  -  
Коли  у  вечірній  щасливій  порі
Займеться  в  зіницях  заграва...[/i][/color][/b]

[/color][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820489
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Владимир Зозуля

Любовь и сНежность

[i][b]Снег  безразличья  не  стряхнуть,  не  снять,
Его  всё  больше  между  чувств  –  проталин;
Теперь  ты  редко  смотришь  на  меня…
Но,  может  быть,  твои  глаза  устали?

Поры  осенней  приговор  суров,
Холодный  ветер  всё  на  юг  относит,
И  я  не  слышу  больше  нежных  слов…
А  может  быть,  и  не  было  их  вовсе?

Так  холодно  в  молчании  двоим.
Но  что  слова,  они  всего  лишь  звуки  –
Ты  не  ласкаешь  волосы  мои…
Но,  может  быть,  твои  устали  руки?

И  прядь  седую  трудно  завивать?
А  кожа  щёк?  Она  остыла  грубо?
Меня  ты  перестала  целовать...
Но,  может  быть,  твои  устали  губы?

Молчи…  молчи…  не  говори  что  –  нет,
Я  знаю  правду,  но  куда  мне  деться?
Любимая,  ведь  горько  думать  мне,
Что,  может  быть,  твоё  устало  сердц[/b]е.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 07.01.2019


Кофеманка

Сама

Ніч  закликає,  знов,  на  найтяжчу  сповідь.
Кілька  шовковиць  чавить  в  сухій  землі.
Тиха  хода...  В  спалених  віршах  -  холод.
В  тіні  кричу  "ЛЮБЛЮ",  а  вони-  німі.
 
Тиша  -  гучна...Душу  дере  відвертям,
Падають  зорі,  падає  серце  в  траву.
Хліб  самоти  -  їм...Не  потрібна  смерті,
Та,  що  любила  метеликів,  зараз  -  смолу...
 
Хвилями  чорнобривець,  його  тут  море,
Падай  між  ним  на  коліна  -  тепер  тужи!
Що  скажуть  люди!?  Люди  завжди  говорять!
Біль  накидає  кільця  до  зла  пружин...
 
Ніч  не  темніше  шовковиць,  злетить  совою,
В  душу  мою,  де  зараз  живе  обман.
Я  все  забула...Була  для  усіх  весною!
Але  тепер  я,  з  кожним,  завжди,  САМА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820021
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Ярослав К.

Розчиняю

Ідея  авторки  Alice  Falcon,  за  що  їй  подяка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819810


Розчиняю  себе  у  віршАх
Разом  з  болем,  що  душу  гнітив,
Хай  скелети  виходять  із  шаф,
І  вивітрюється  негатив.

Небагато  мистецтва  в  рядках:
Римувати  -  наука  проста,
Але  втримує  інколи  дах,
Що,  як  вітром,  зрива  самота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820007
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Ярослав К.

Передсвяткове

Ох  і  віє...  Каскадом  замети...
Ген  кущі  закопалися  аж,
А  дерева  -  плечисті  атлети
Піднімають  пухнастий  вантаж.

Так  завзято  тримаються,  струнко,
Втім,  од  вітру  під  них  не  ховайсь,
Бо  за  комір  сипнуть  подарунків  -
От  тобі  й  новорічний  "сюрпрайз"...

Вогко,  тепло,  морозу  немає,
З  кучугур  виглядають  стовпи,
А  під  снігом  підступно  чекає
Мерзла  каша  -  гляди,  не  вступи!

І  хоча  ризикуєш  упасти
(Та  хіба  хто  до  цього  не  звик?),
Але  значно  покращився  настрій,
Бо  Новий  наближається  Рік!

Вже  печуть  калачі  і  ватрушки,.
Для  дітей  -  "мандариновий  рай..."
Ну  а  завтра...  заглянь  під  подушку,  
Що  приніс  там  святий  Миколай?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818056
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 07.01.2019


Катерина Собова

Макарони

Син    Петренків,    старший    Митя
Молоду    дружину    Нату
У    село    своє    забите
Привіз    мамі    показати.

Неньку    зразу    попередив,
Тільки    як    ввійшли    у    хату:
-Ната    з    кухнею    не    дружить
І    не    вміє    готувати.

-То    не    страшно,    нехай    вчиться,
В    неї    не    спаде    корона,
Поки    видою    корову  –
Нехай    зварить    макарони.

Була    зла    на    сина    мама:
Все    б    сама    наготувала,
Кулінарні    всі    таланти
Тут    невістці    показала    б.

А    то    на    тобі    -    приперлись!
Як    на    зло    і    хліб    скінчився.
Як    татари    в    хату    вдерлись,
Як    же    тут    не    будеш    злиться?

Поки    поралась    свекруха,
Митя    й    Ната    аж    упріли,
Але    скоро,    за    годину
Вже    й    вечеряти    всі    сіли.

-Як    Вам,    мамо,    наша    страва?-
Син    у    вічі    заглядає,-
Як    для    нас    -    важка    це    справа,
Ната    досвіду    не    має.

Зла    Петренчиха    сопіла,
В    мисці    страву    колупала,
Хоч    сама    не    все    уміла,
Та    невістці    так    сказала:

-Та    вони,    ці    макарони,
Наче    кажуть    на    всю    хату:
-Ні      в    тарілці,    ні    в    каструлі
Нас    ніяк    не    роз’єднати.

Наче    люди    на    Майдані,
Що    не    раз    там    голосили:
-Всі    тримаймося    тут    разом,  
Тільки    в    цьому    наша    сила!

Тепер    всім    свекруха    каже,
Іноді    і    сльози    ронить:
-Сюди    діти    вже    не    їдуть…
А    все    винні    макарони!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820198
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Любов Іванова

В РОЖДЕСТВЕНСКИЙ ВЕЧЕР

[b][i][color="#68b327"][color="#db073f"]В[/color]от  еще  один  год  остается  в  архиве  

[color="#db073f"]Р[/color]азместилась  на  полках  событий  чреда  
[color="#db073f"]О[/color]н  прошел...  прошумел,  будто  в  августе  ливень  
[color="#db073f"]Ж[/color]аль,  но  жизнь  быстротечна,  как  в  ливне  вода.  
[color="#db073f"]Д[/color]огорает  свеча,  дивный  запах  от  ели,  
[color="#db073f"]Е[/color]cть  обитель,  где  греет  домашний  уют,  
[color="#db073f"]С[/color]тол  накрыт  для  семьи,  (ведь  сегодня  сочельник),  
[color="#db073f"]Т[/color]ак,  как  было  всегда  -  из  двенадцати  блюд...  
[color="#db073f"]В[/color]  дверь  стучится  метель  и  поет  свои  песни,  
[color="#db073f"]Е[/color]й  колядки  под  стать    детвора  пропоет  
[color="#db073f"]Н[/color]ам  колядки  детей  что  ни  есть  лучший  вестник.  
[color="#db073f"]С[/color]тав  звездой  путеводной  на  годы  вперед.  
[color="#db073f"]К[/color]аждый  в  праздник  такой  пребывает  в  молитвах.  
[color="#db073f"]И[/color]  о  мире  взывает  к  Святым  Небесам  
[color="#db073f"]Й[/color]  душа  для  любви  и  для  счастья  открыта,

[color="#db073f"]В[/color]се  на  свете  готовы  к  большим  чудесам...  
[color="#db073f"]Е[/color]сть  желаний  полно,  пусть  сбываются  в  святки,  
[color="#db073f"]Ч[/color]удеса  вокруг  нас,  время  для  волшебства.  
[color="#db073f"]Е[/color]сли  верить,  то  все  будет  в  полном  порядке  
[color="#db073f"]Р[/color]адость  жизни  познай  в  эти  дни  торжества...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820442
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Радіємо народженню Ісуса

Цілуються  сніжинки  у  різдвяний  вечір,
Сіяє  перша  зірка  над  вертепом.
Пречистий  сніг  лягає  на  земельні  плечі,
І  на  душі  так  радісно  і  тепло.

Земля  в  чуттях  врочиста,  і  святкове  небо,
І  сріблом  обіймає  місяць  храми.
Хіба  для  щастя  більшого  людині  треба?
Це  ж  світло  Боже  нам  розкрило  брами.

Радіємо  народженню  Ісуса  знову,
Що  воскресає  віру  і  надію.
Спасителя  любов  -  для  нас  життя  основа,
Щоби  не  втратили  добро  Месії.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820456
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Ірина Кохан

Мете

Мете  й  мете,  ані  кінця  ні  краю,
Злилося  все  -  ні  неба,  ні  землі.
А  я  тебе  думками  оминаю,
Як  оминають  айсберг  кораблі.

І  все  латаю  серце  струхлявіле,
(Та  що  там  серце!  Вже  немає  й  крил...)
Немов  вовчиця,  зимонька  все  квилить,
На  рани  густо  сипле  білий  пил.

Поснули  міцно  в  снігових  заметах
Стежки  схололі  й  вибоїни  мрій.
І  раптом  неважливо  стало  де  ти,
Лиш  спогади  вростають,  мов  пирій...

Стара  сосна  все  люляє  печалі,
Між  пишних  віт  лиш  тіні  самоти.
Хвилини  мчать  сніжинками  зухвало,
І  разом  з  ними  образ  твій  і  ти.

А  за  вікном  довкруж  усе  біліє,
Іде  в  минуле  день  іще  один.
Мете  й  мете.  Клубочить  у  завіях
Свої  інтриги  вічний  часоплин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819930
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Амелин

Осенним днём… (на правах пародии)

[b]Осенним  днём…  (на  правах  сна)[/b]
(Оригинал  автором  удалён)

[i]Осенним  днём  по  солнечной  опушке,
где  тянет  ветки  к  речке  краснотал,
со  мной  вдвоём  прогуливался  Пушкин
и  отрешённо  сам  себе  шептал...

Про  бренность  жизни,  времени  унынье,  
очарованье  золотом  очей.  
О  том,  что  не  прославился  бы  ныне  
среди  поднаторевших  книгочей.  

Не  стал  собой.  Не  жертвуя,  не  мучась,  
глаголом  всё  труднее  жечь  сердца.  
И  не  всегда  трагическая  участь  
есть  энтимема  явности  творца.  

Ямб  старомоден,  а  хорей  нервозен.  
Затёртость  рифм  -  ворует  креатив.  
Но…  как  и  прежде  Болдинская  осень  
привносит  в  строчки  свой  императив.  [/i]

(ID:  808209)
автор:  Потусторонний)


[b]Осенним  днём…  (на  правах  пародии)[/b]

Осенним  днём  по  солнечной  опушке,
где  тянет  ветки  к  речке  краснотал,
гуляли  Гена  П  и  Саша  Пушкин,
последний  что-то  сам  себе  шептал…

Шептал  и  первый,  тоже  не  поэму,  
глаголом  всё  труднее  жечь  сердца  –  
он  жёг  про  креатив  и  энтимему
и  вовсе  не  для  красного  словца.

А  Пушкин  А.  поддакивал,  конечно,
хоть  раньше  он  такого  не  слыхал…
Дошли  уже  почти  до  Чёрной  речки,
где  бренность  жизни  била  наповал.

И  тут  -  идут  Луи  Геккерн  с  Дантесом,    
отец*  и  сын,  как  ножны  и  кинжал;
в  Поэзии  не  смыслят  ни  бельмеса…  
Но  Генка,  слава  Богу,  убежал…

*См.  справочники

(Эту  пародию  успел  дать  прочитать  Гале  Акимовой  перед  её  уходом,  ей  она  понравилась,  поэтому  и  выставляю  в  свой  д.р.    Ген,  не  обижайся.)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816623
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.01.2019


Амелин

Уважая Овидия (Лит. пародия)

Оригинал:
[b]Воспел  орех  Овидий  прозорливый…[/b]
Владимир  Мялин

[i]Воспел  орех  Овидий  прозорливый  –
Злосчастья  плодоносного  куста.
Чем  хуже  я:  а  воспою-ка  сливу,
Хоть  и  орешник  тоже  красота.  
……………………………………………
Пускай  сливянка  в  душных  банках  бродит,
Укутанная  в  тряпки  и  траву.

Когда,  в  жару,  наливка  перебродит,
Устанет  и  уляжется,  смирна,
Открою  пробку  –  пусть  струя  выходит,
Густа,  как  жир,  как  женщина  томна…

Орешник  что!  Моя  прекрасна  слива,
Когда  расколешь  косточку,  когда
Течёт  веселье  мутного  налива  –
И  наполняет  чаши  красота.[/i]


Пародия
[b]Уважая  Овидия[/b]    

Наливка  сливовая  –  это  что-то…    
Открою  пробку  –  вырвется  пускай!
К  тому  же…  приближается  суббота        
И  чувство  меры  плещет  через  край.

Перебродила…–  вон,  струёй  выходит!
Эх,  так  бы  на  работу  выходить…
Бессчётное  количество  мелодий      
В  душе  она  способна  породить.

Из  душной  банки  так  и  прёт  наружу,          
Как  тепловоз  гудящий  –  на  вокзал!          
Вот  вырвется  на  волю  и  закружит,  
Овидий  о  такой  и  не  мечтал!  

Здесь  вывод  необычный  очевиден:
Какой  под  пробкой  скрыт  потенциал!
Попробовав  сливяночки  Овидий
Меня  б  ещё  и  в  песнях  поддержал!..

«Шумел  камыш!..»    Э…нет,  –  «Шумел  орешник!»
Овидий,  друг  мой!  –  эка  благодать!..  
Уж  слышен  зов  наливки  из  черешни,
Её  с  утра  начнём  мы  воспевать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810586
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 07.01.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 10

[b][i][color="#3f09ab"]Массажист  без  диплома  Бестужев
Массажировал  дам  среди  кружев.
Весь  процесс  -  при  свечах,
Слышен  стон  "Ох!"  да  "Ах!"
Записалась  в  четверг,  чем  я  хуже!!

Я  люблю  рифмовать  до  рассвета
Муж  в  сердцах  мне  кричит:  "Слушай,  Света
Прекращай,  мать  итить
Нас  стихами  кормить,..
Хоть  раз  в  месяц  нужна  и  котлета!"

Муж  "под  мухой"  вернулся  с  рыбалки
Говорит,  потерял  где-то  плавки!!
Блин,  бродяга  и  гад.
Его  плавки  висят
Во  дворе  на  веревке  у  Галки.

Одногруппник  один  с  универа
За  пять  лет  стал  такого  размера.
Ну,  ей  богу,  поверь!
Не  проходит  он  в  дверь,
Называет  квартиру  -  "пещера"

Вольный  конь  лёг  в  цветущую  клумбу
Водрузив  два  копыта  на  тумбу...
Полежал,  отдохнул,
Встал  в  той  клумбе,  вздохнул
И  исполнил  для  всех  танец  румбу.

Муж  гордится  соседкою  справа...
Мне  же  нравится  муж  ее  Слава.
От  стыда  я  горю,
Ну  а  всем  говорю:  -
У  нас  страсть,  а  соседка  -  шалава.

У  кинолога  с  штата  Кентуки
Проживает  кобель  и  три  суки
И  у  них  под  луной,
Симфонический  вой...
У  соседей  от  звуков  тех  глюки...

Очень  вредная  тётка  Лукерья.
Безобразница,  хлопает  дверью.
Пол  подъезда  не  спит
(Дверь  то  громко  стучит!!)
Не  иначе,  плутовка,  с  похмелья.

Продавщица  сельпо  Валентина
За  прилавок  поставила  сына..
Дурит  тот  всех  подряд,
Но  срубил  здесь  деньжат.
Он  наркоша,  вот  в    этом  причина.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820248
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 07.01.2019


ТАИСИЯ

Новый Год без Чудес не бывает…

Никому    ничего    не    сказала.
От    друзей    я    сегодня    сбежала.
В    тайной    маске    и    в    новом    наряде
Я  танцую    на    Бал-маскараде!

Вдруг    забилось    сердечко  тревожно.
Кто-то    руку  берёт    осторожно.
Мой    инкогнито    в    маске    гусара.
Я    в    восторге!    Завидная    пара!

Ничего    друг    о  друге    не  знаем.
Как    на    крыльях    по    залу    летаем…
Лишь    улыбку    Его    замечаю.
Нежность    рук    и    души    ощущаю.

Привлекает    нас    море    огней
И  романтика    праздничных    дней.
Новый    Год    без    Чудес    не    бывает  -
Нашей    паре    вдруг    ПРИЗ    объявляют!

Никому    ничего  не    сказала.
Между    нами    и  с  к  р  а      пробежала…

Январь  2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820211
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Олекса Удайко

РІЗДВА ПРЕДТЕЧА

[i]        З  Різдвом  Христовим!
           З  Днем  
                                   [b]  народ[/b]-
                                                           ження,              [b]  
             П
             Ц
             У[/b]!      
[youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[b][color="#8803b0"]Спокій  у  природі  –  то  Різдва  предтеча…
Спокій  у  душі  –  предтеча  Божих  свят!
В  Князя  Темноти  –  різдвяна  колотнеча:  
Новий  спурт  зими  –  раптова  холоднеча…
Й  ніде  вже  тепла  “пророкам”  Князя  взять!

Щоб  не  мати  в  мозку  рецидив  запалень:
Хроніку  хвороби    слід  “гасить”  вапном!
Хай  не  в  середину…  Умочіть  свій  палець
 І  смокчіть,    допоки  вас  за  це  похвалять,
Поки  з  душ  рабів  не  вивітриться  “гном"!

Лише  боговірні  бережуть  свій  спокій,
(Як  свою  Вкраїну-неньку  берегли…)  
Мир,  смиріння  пронесуть  в  душі,  допоки    
Шану  і  любов  лелітимуть    глибоку  
До  синів,  що  в  правій  битві  полягли!

Тож  нехай  в  олжі  біснуються  “пророки”  –
В  прірву  їх  діяння  паству  приведуть…
Хай  стрекочуть  в  Раші  й  медіа-сороки  –
Богом  в  Україні  вивірені  кроки,
Страдництвом  мирян  охрещена  вже  путь!
[/color][/b]
6.01.2019
________
На  світлині  -  реакція  Росії  на  народження  
Української  Помісної  Православної  Церкви  
(фото  із  російських  соцмереж)[/i]

 
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820291
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Это_я_Алечка

Ну, как тебе в Париже, милый друг?

Ну,  как  тебе  в  Париже,  милый  друг?
А  помнишь,  я  давно  предупреждала,
Что  не  ласкать  змею,  а  вырвать  жало
Давно  пора,  пока  не  замкнут  круг?

А  ты  всё  уповал  мне  на  испуг,
На  узкий  взгляд  и  нелюбовь  к  Отчизне…
И,  что  теперь?  Везде  десятый  лишний
И  все  труды  былые  недосуг…

Вот,  как-то  так  живем,  далекий  друг,
И  тешимся,  что  будет  всё  в  порядке.
А,  что  с  нас  взять?  Как  прежде,  взятки  гладки,
Как  газовый  платочек  и  помадки...
Из,  как-бы  нежных,  дружественных  рук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817892
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Олекса Удайко

ПОЕТУ

                       [i]Всіх    своїх  друзів  і  поетів  
                       Віітаю  з  Новим  роком,  що
                       бреде  до  нас,  продираючись
                       через  лісову  гущавину  і  замети…  
                       Під  ялинку  кладу  свої  «мудрагелики»
                       як  жартівливі,  але  корисні  побажання…  
                       [b]ВСІМ  ПОЕТАМ  [/b]    –
                                                                                     класикам  і…  не  дуже!
[youtube]https://youtu.be/7zQH_fw6gpQ[/youtube]
[i][b][color="#0c6d80"]Поети  –  «законники»    слова,
cкажу  вам,  читачу…    Якраз  –
коли  є  ідея,  і  мова…
І  рими,  і  ритм  –  про  запас.
 
Ідея  приходить  зненацька  –
шукай  трібні  образи!  Дій!
Вагань  тут  не  треба  багацько:
фантазія  –  творчості  вій*!
 
Не  треба  віршів  про  погоду  –
вивчаю  щоденно  прогноз!
Й  газетярський  стиль  –  не  в  угоду:
пощо  бредослівний  пронос?..

А  ще:  нецікаві  присвяти,
який  би  не  був  ювілей  –
це  там,  у  компаніях  м’ятих
розхлюпуйте  мід  і  єлей…

Іще  одна  річ  делікатна
хвилює  ло  скону  мене…
Бо  то  вже  є  тема  «відкатна»,
що  кожного  з  нас  не  мине...

Усе,  що  додумано,  зайве:
поетова  річ**  -  як  оргазм!
Ловіть  словотворення    кайфи:
канони  тут  –  
                                       сущий    маразм!

В  ходу  –    поетичні  дуелі:
вони  нам  загострюють  зір…
Вода  мов  джерельна  із  гір  –
премудрі  Хайяма  газелі
(по  праву  гордиться  ним  Схід)  –
цінніші  оракулів  від...

Такі  ось  мої  мудрагелі,
немов  солов’я  "дикі"  трелі…
[/color][/b]
27.12.2018,
Kln,BRD-рія
_________
*Тут  –  як  магічна  сила  майстерності
**Позиція.  поведінка,  діяння.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819160
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Владимир Зозуля

Новогодняя ночь. Или просто о сложном

Новогодняя  ночь?  –
Это  штука  простая  и  сложная,
И  по-разному  в  каждом,
Её  одинаковость  в  том,
Что  мы  верим  –  не  веря  
В  возможность  всего  невозможного,
И  по-разному  каждый,  
Но  все  одинаково,  ждём.

Ждём,  что  всё  возвратится,  
И  слившись  в  единое  целое,
Протолкнётся  и  втиснется  
В  узкий  сердечный  проём.
Станет  разное  в  каждом,  
Для  всех  одинаково  светлое,
Как  подарок  под  ёлкой,  
Как  детство  твоё  и  моё.

Мы  не  стали,  мы  были  всегда  
Одинаково  разными,
Как  отдельности  нот,  
Чьё  созвучье  светлей  и  слышней
В  Новогоднюю  ночь!
Так  похожую  чувствами,  красками,
В  разных  странах  и  судьбах,
В  надеждах  –  в  тебе  и  во  мне.

[i][b]С  Наступающим  всех  вас!
Таких  далёких  и  близких,  
Таких  многоликих  и  непохожих,
Таких  сочувствующих  и  несозвучных  в  чувстве,
Таких…  да  всё  равно  каких,
Только  бы  не  равнодушных,
Только  бы  не  безразличных,
Только  бы  живых.
С  Наступающим  вас![/b]

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819670
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Это_я_Алечка

Лучшая осень.

Осень  самости  жизни  -  прекрасная  горькая  осень.
Отрезвляет  иллюзии  резким  холодным  дождем.
Перемены  дороги  вся  сущая  женственность  просит,
Пережив  километры  путей  одиноких  вдвоем.

То  подтает  в  лучах  заплутавшего  бабьего  лета,
То  ознобом  тревожных  морозов  стегнёт  до  костей,
Но  не  спросит  с  тебя  никогда  ни  кредитов,  ни  ренты
В  мегафон  объявляя  маршруты  непрожитых  дней.

Осень  самости  жизни.  Холодная  горькая  осень.
Чашка  кофе  парит  в  потеплевших  до  влаги  руках.
Над  моей  головой  ветер  тучи  озимые  косит,
Изгоняет  из  сердца  тоску  и  прожорливый  страх.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814672
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 14.12.2018


Это_я_Алечка

Как было.

Всё,  как  и  было,  только  без  тебя.
Вращает  ось  винил  воспоминаний
В  страстях  кипящих  бездны  состраданий
Участливости  -  недопониманий
От  самой  высшей  точки  до  нуля.
Всё  так,  как  было...  только  нет  тебя.
И  дни  не  перестали  ровно  плыть,
Роняя  за  страницею  страницу.
Загадываю  счастье  на  реснице,
Застывшей  между  веком  и  щекой.
Меня  штормит,  тебя  настиг  покой  -
Застал  врасплох  -  негаданно-нежданно.
Чужой  и  незнакомый  полустанок
Тебе  стал  ближе,  чем  родной  порог...
И  ты  ушел.  Ты  не  уйти  не  мог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814667
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 14.12.2018


Кадет

Грешные сны

Налетели  метели  и  вьюги,
Году  старому  «светит»  каюк...
И  не  раз  пожалели  пичуги,
Что  ещё  не  «свалили»  на  юг...

Мир  готовится  к  новому  кругу,
Напрягает  худой  календарь...
Но  сегодня  проведать  друг  друга,
Не  получится  так  же,  как  встарь...

Осушая  на  счастье  бокалы,
Хорошо  провожать  старый  год,
Но  вожди  как  скупые  шакалы
Ободрали  как  липку  народ...

Не  пройти  по  житейской  дороге
Без  досадных  потерь  и  обид,
Не  оставят  в  покое  тревоги,
Неизбежен  души  целлюлит...

Но  в  преддверии  Нового  Года
Не  страшны  даже  грешные  сны,
Что  расщедрится  мамка-природа
И  дотянем  до  новой  весны!

декабрь  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817470
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Это_я_Алечка

Мудреем

Ребята,  вовсе  не  стареем  -
Мудреем!  Опыт  спит  в  морщинках  
Мы  просто,  милые,  взрослеем
И  отражения  картинка
Меняется,  увы,  и  что  же?
Есть  в  каждом  возрасте  алмазы.
Зато,  как  дочь  теперь  похожа
На  молодость  мою,  всю  сразу!
Реально,  хочется  здоровья,
Чтоб  не  хрустело  и  стреляло,
Чтоб  том  стихов  у  изголовья,
А  не  лекарство  там  стояло.

И  внуков  хочется  счастливых
До  самой  пенсии  растить,
И  правнуков...  О,  Боже-Боже!
Какое  счастье  -  просто  жить!

Такой  вот  экспромтик  нарисовался.  😙😙😙

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806394
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 29.10.2018


Это_я_Алечка

В планах

Мы  все  канатоходцы  в  тонком  плане
И  в  толстом  тоже,  так  устроен  мир:
То  невесомость,  как  на  дельтаплане
И  головокруженье  от  вершин,

То  легкий  вздох  или  покашлял  кто-то  -
Нога  скользнула,  ло'нжа  заплелась
И  радости  необычайной  квота
На  ровном  месте,  вдруг,  оборвалась...

И  ты  летишь,  цепляя  всё  что  можно
Задеть,  чтобы  полёт  притормозить,
А  на  душе  и  пусто,  и  тревожно...
И  это  тоже  нужно  пережить!

Экспромтик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806393
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 29.10.2018


Кадет

Шнур бикфордов

Давай-ка  вспомним,  старина,  те  молодые  времена,
Когда  года  ещё  не  сильно  нас  смущали...
Когда  не  раз  могли  до  дна,  когда  была  жива  страна  
И  мы  не  ведали  отчаянья  печали...

Ведь  было  ж  время,  согласись,  когда  мы  кубарем  неслись
На  лыжах,  санках  ли  с  обледенелой  горки...
Когда  на  подвиги  рвались,    когда  по-честному  дрались
И  нам  не  тесно  было  в  маленьких  каморках...

Суров  был  наш  тогдашний  мир  и  было  нам  не  до  Пальмир,  
Но  закалялись  наши  жилы  и  сноровка...
Тогда  ж  ещё  был  свеж  кефир  и  натуральным  был  пломбир,
И  три  копеечки  с  сиропом  газировка...

Ещё  припомним,  старина,  как  быстро  рухнула  страна,
В  которой  кое-как,  но  всё-таки  дружили...  
А  тут  теперь  у  нас  война  и  не  понять  нам  ни  хрена
За  что  же  столько  душ  заблудших  положили...

Однако,  что  ж  мы,  старина,  скрипим,  как  два  веретена,
Не  будем  хвастаться  хождением  по  мукам...
И  пусть  нам  нынче  грош  цена,  не  заслужили  ордена...
Мы  кое-что  ещё  расскажем  нашим  внукам!

Да  ладно,  что  ж  мы  за  седых,  обидно,  блин,  за  молодых...
Смотри,  какие  нынче  морды  на  билбордах...
Заточен  мир  теперь  под  них,  а  нам  шарахнули  под  дых...
Но  есть  у  нас  с  тобой  в  запасе  шнур  бикфордов...

октябрь  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811180
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Lana P.

ВИШИВАЛО ЛІТО…

Вишивало  літо  долю  мого  краю,
На  волинських  плесах  —  дальні  береги,
Голубінь  озерну,  зіллячко  розмаю,
Світанкові  роси,  сонячні  луги.

У  квітках  стежину,  в  споришах  плетучих,
Райдужне  проміння,  сотнями  заграв,
Солов’їні  крила,  у  гаях  співучих,
В  жовтому  лататті  лебединий  став.

Голуба  й  голубку  і  зозулю  сиву,
Півники  чубаті  —  з  льону  полотно.
Ген,  на  горизонті,  хмароньку  мрійливу,
Що  причепурила  західне  вікно.

Вишивало  літо  радісно,  барвисто  —
В  нього  стільки  шарму,  кольорів,  ниток!
Сонячні  лелітки  кинуло  іскристо,
Заплелося  в  осінь,  як  упав  листок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804229
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


archic

Встреча

В  вашей  осени  больше  багряных  красок,
Под  уставший  платан  не  летит  кора.
Город  стал  не  родным    и  теперь  как  пасынок
Повзрослев  говорит,  что  бежать  пора.

Разыскать  невозможно  -  дороги  спутаны
В  кладовых  нашей  памяти  тишина,
Вы  спешили,  пугая  себя  маршрутами
Словно  там,  где  родились,  идет  война

Не  найдя  утешения  в  старых  улицах
Там  под  утро  метель  и  протяжный  вой,
Продолжая  в  унынии  вновь  сутулиться,
Оставались  по-прежнему  быть  собой.

У  цветущих  деревьев  –  чужие  истины
Они  станут  –  кроватью  в  сырой  земле,
Усыпая  дорогу    своими  листьями
Вы  конечно  напишите,  но  не  мне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804167
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Олекса Удайко

УПАЛА СЛИВКА

         Упала  сливка…  Здавалося  б  -  дрібниця…
         А  яка  лавина  думок!    
         І  не  тільки    про  
         сливку…
         
[youtube]https://youtu.be/kiBF0KtqHLk
[/youtube]

[i][b][color="#4b0b8c"]Упала  сливка,  мов  мала  дитинка…
З  яких  то  див  відпала  від  гіллі?
Чому  так  сталось?  Що?  Чогось  їй  мало?..
Тепер  лежить,  покоїться  в  ріллі…

Упала  наче  б,  та  чомусь  не  плаче…
Меланжево-муарову  її
Скоряє  сум...    А  може,  зграя  дум?
Та,  певно,  в  неї  бачення  свої…

Бо    є  вікно  –  природою  дано.
Не  тільки,  кажуть,  світла,  що  –  в  вікні…
У  рай  -  охоче.  Гени  тут  лоскочуть  -
побути  сам-на-сам  і…  в  однині!

Ту  славну  хіть  було  почуто  вмить…
О,  як  пульсує  мудрістю  земля!
«Ти  прорости,  а  потім  вік  цвіти»  -
стрекоче    алгоритмом…  звідтіля.

І  ось  росте,  десятки  літ  цвіте.
Та  щось  плодів  у  дерева    не  густо…
Знать,  та  земля  годується  здаля…
«Блукавих»  рільників  сюди  не  пустим!
   
Камзоли    пана  не  рачій  жупана,
Чи  віз,  чи  сани  –  яку  все  одно.
Миліша  нивка  для  моєї  сливки  –
це  та,  що  загляда
                                                                   мені  в  вікно.[/color][/b]

07.08.2018[/i]
На  світлині  автора  -  палісадник  під  вікном  власної  квартири.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802314
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Олекса Удайко

СТОЯЛА ЯБЛУНЬКА

           [i]Про  красоти  і  
           недоладності            
           природи...
           І  життя.  [/i]

[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]

[i][b][color="#450870"]Стояла  яблунька…  І  заглядала  в  вікна,
щоб  хтось  бодай  поглянув  на  її  красу…
А  ми,  так  різні  всі  за  календарним  віком,
байдужечки  –  як  тінь  –  клепаємо  косу.

Стояла  яблунька…  Відчувши  шо  літа,
відгукувалась  враз  на  всі  його  думки,
ми  ж  байдужіли  далі  –  не  одні  ж  на  світі!  –
плекали  в  темряві  нікчемні  маячки...

Стояла  яблунька…  І  сипала  плодами
в  надії,  що  оцінить  хтось  оте  добро,
а  ми  знічев’я    шту́рхали  дари  ногами,
аби  у  небуття  прискорити  свій  крок…  

Стояла  яблунька…    І  хукала  в  долоні:
її  душі,  напевне,  дошкуляв  мороз…
А  ми,  черстві,    в  теплі,  в  інформаційнім  лоні
вишукували  сенс…    у  віртуальних  роз*.

О,  Homo  sapiens  ти  наш!..  Поглянь  довкола:
як  ми,  сердешні,  живемо  без  тих  щедрот?!
Контентно  й  ситно…    
                                                                           Та  дари  Еола**
не  оминуть  й  тобі...  відміряний  горо́д!.

Стояла  яблуня.  
                                                   Й  молила  нас...  
                                                                                                       сльозами..[/color][/b].

22.08.2018[/i]

*До  речі,  яблуня,    за  існуючою  класифікацією,
   належить  також  до  родини  [i]Rosaceae[/i]
**В  грецькій  міфології  Еол  -  повелитель  вітрів.  
 Тут  –  як      символ  відповідальності  людини  за  
 зло,  скоєне  нею  супроти  її  власної  суті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Вячеслав Рындин

Галлюцинация

[b]Клён,  берёза,  верба  и  осина
Заблудились  в  былинном  лесу…
Непростая  сложилась  картина  –  
Сотворился  мираж  –  на  виду…

Сверху  дальние  звёзды  пестреют,  
Снизу  нервно  мелькают  сверчки,  
Сизый  сокол  дырявит  купели,  
Развалился  ландшафт  –  у  реки…

Клён,  берёза,  верба  и  осина
Безотрадно  в  страдальном  плену
Ожидают    с  былинной  вершины
Шум  бурлящей  стремнины  –  в  грозу…[/b]

23.  08.  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804139
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Циганова Наталія

что тебе имя


Что  тебе  имя?  -  на  небе  сгорели  звёзды
даже  не  зная  ни  кто,  ни  зачем  их  видел.
Я  улыбнусь  и  блаженно,  и  несерьёзно
официанту,  подавшему  блюдо  мидий,
если  закат  остановит  далёкий  город,
косо  черпающий  море  по  горизонту.
На  безымянном  его  не  тобой  наколот  -  
что  тебе  имя?  -  когда  корабельный  контур.
Бред  напророчат  -  на  сотни  полос  печатных  -  
мелкие  мысли,  засиженные  неловко.

...если  мой  берег  устал  засыпать  несчастным  -  
значит  он  больше  не  спорит  о  заголовках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803369
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Циганова Наталія

сон Прасковьи

Терновый  сон  обветренной  Прасковьи.

 
...Арсений  спит  на  куче  синяков.

Пантелеймон,  сияя  в  изголовьи:

да  что,  мол,  я;  вот  он-то  -  будь  здоров;

тебе  крепиться.

 
...хилая  времянка,

а  стены  в  руки  намертво  вросли.

Сосновый  бор  стекает  к  полустанку

да  озерцо,  от  рыбы  на  мели.

Рожать  детей,  гвоздить  года  на  стены.

Месить,  пока  из  баньки,  первый  лёд.

Ещё  горит  Прасковьино  полено  -  

и  никакой  Арсений  не  зальёт

ни  ливнем  тумаков,  ни  перегаром.

 
...и  ей  опять,  на  краешке  живой,

проснуться  на  своих  казённых  нарах:

"Пантелеймон!  Как  лёгко  без  него..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803832
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Михайло Гончар

ТУТ ЖИВЕ СТЕПАН БАНДЕРА?

                                   Тук-тук-тук!  Тут  живе  Степан  
                                     Бандера?  
                                     Так  -так-так!  -  відповів  кулемет...
                                                                             (Volklor)

Послухай,  пане-брате,  йди  до  біса!
Чого  ти  причепився,  мов  реп'ях?
Ми  всі,
                       хто  любить  Україну,  звісно,  
Бандерівці!  -
                                           Це  вам,  як  в  д-пу  цвях.  

Було  би  більше  в  нас  таких  бандерів  -
Ніхто  б  не  смів  тоді  переступить  межу.
Спочатку  би  постукали  у  двері,  
Коли  б  уже  дійшло  до  свербежу.  

В  потрібний  час  з'являються  герої  -
У  всі  віки  -  ім'я  їм  -  легіон,  
Що  за  державу,  за  народ  горою,  
Як  Жана  Д'арк,  як  мудрий  Вашингтон.  

Потрібно  буде  -  з'явиться  й  Бандера,  
Хмельницький,  Сагайдачний,  чи  Махно...
Не  так  важливо  -  стукайте  у  двері,  
Не  суньтеся,  панове,  у  вікно!  
                                       
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803934
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Катерина Собова

Корпоратив

Кажуть,  в  нас  в  прокуратурі
Всі  закони  знають,
А  мене  ось  -  безневинну,
По  судах  тягають.

Розкажу  все  по-порядку,
Бо  це  справжнє  диво:
Погуляли  ми  добряче
На  корпоративі.

Скільки  випила  -  не  тямлю,
Але  добре  знаю,
На  столі  я  танцювала
(Це  ще  пам'ятаю).

Далі  що  було  -  не  знаю.
Прокинулась  -  тихо...
На  столі  я  спочиваю...
А  це  що  за  лихо?

І  чого  всі  перестали,
Раптом  їсти  й  пити?
Думала  -  всі  на  балконі,
Вийшли  покурити.

Щоб  закликати  до  столу,
Стала  я  співати,
І  продовжила  свій  танець
Гола  танцювати.

Так  хіп-хопом  захопилась  -
Тут  признатись  мушу,
Що  патологоанатом
Віддав  Богу  душу.

Мені,  дівчині  порядній,
Звідки  було  знати,
Що  у  морзі  на  столику
Ніззя  танцювати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803989
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018


НАДЕЖДА М.

З думкою про тебе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wMNdIl0E49k[/youtube]

З  думкою  про  тебе,   я ступаю  в  осінь.
Попрошу  у  неба:  не  лий  сльози.  Досить!
Будь  для  нас  шовкова,  довготерпелива,
Будь  іще  зразкова,  тільки  не  плаксива.

Ще  навчи  прощати  так,  як  Бог  прощав
Гріх  когось  карати, так  ВІН  нам  казав.
Я  спитаю  в  тебе,  як  жити  без  болю?
Це  в  житті  так  треба...  Ми  ж   жінки  з  тобою.

Треба  все  це  знати,  хоч  немало  літ.
Научи  літати,  взнати  дивосвіт.
Розкажи,  як  жінці,  чого  часто  плачеш?
Хто  твої  обранці?    Ти  ж  сильна,  неначе.

Ми  тобі  віддячим,  ніжністю  в  стосунках,
А  любов   гаряча,   буде  подарунком.
Тільки  не  лий  сльози  на  серця  гарячі,
Бо  любить  ще  в  змозі.Суть  життя  в  цім,  наче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804017
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А попереду - осінь сердечна (експромт)

                                                                       Н  K

Скоро  осінь...за  вікнами  серпень  
Вже  останні  дарує  ромашки.
Що  диктує  тобі  твоє  серце,  
Прислухайся  -  не  буде  промашки.

А  воно  відчуває  немало...
Десь  кленовий  листочок  жовтіє.
Хоч  ця  осінь,  мабуть,  не  примара,
Все  ж  пульсує  душа  твоя  й  тіло.

Щире  серце  ще  полум*ям  грає,
І  зігріє  когось,  безперечно.
Залишився  серпневий  окраєць,
А  попереду  -  осінь  сердечна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804066
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Елена Марс

Панна

Чому  така  вродлива  мила  панна
Засмучена  сидить...  на  самоті?  
Які  вона  в  душі  ховає  рани,  
Яких  турбот  пізнала  у  житті?..  

Про  що  ж  таке  сумують  сірі  очі?..  
Прозорий  погляд  -  ніби  в  нікуди.  
Які  гріхи  у  доленьці  жіночій?  
В  скількох  серцях  залишила  сліди?..  

Вродливісь  -  як  у  мавки  лісової!  
Можливо,  хтось  чаклункою  назвав,  
Пізнавши  біль  від  панни  рокової,  
Яку  так  безнадійно  покохав.

Яскравій,  і  такій  красивій,  жінці,
Здавалося  б,  радіти  -  сто  причин!..  
О,  де  він,  люба,  твій  щасливий  лицар,  
Закоханий,  найкращий  із  мужчин?  

Такій,  як  ти,  подібної  до  квітів  -
Стелити  тими  квітами  стежки!..  
А  ти  одна  самісінька  на  світі,  
Немає  поруч  сильної  руки.  

Зірки  зривають  з  неба  -  не  для  тебе
І  кидають  під  ноги  -  не  тобі.  
...  Якби  ж  то  знати:  що  мужчинам  треба,  
Якщо  така  краса  сидить  в  журбі.  

А  ти?..    Про  що  мольби  злітають  в  Небо?..  
Яких  жадаєш  радощів  собі?.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804053
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Елена Марс

Так бывает

Не  пугайся,    когда  умолкает
Эта  птица,    которую  любишь.  
У  неё  ведь  судьба  непростая,  
Но  за  это  её  не  осудишь.  

Так  бывает,    когда  не  поётся.
Так  бывает  -  в  дождливые  будни,  
Коль  за  тучами  прячется  солнце.  
Только  всё  ещё,    всё  ещё  будет...  

Неожиданно...  Может  сегодня
Ты  услышишь  душевное  пенье.  
Переполнится  песнями  полдень
И  пробудится  в  сердце  волненье!..

Не  тревожься!    Она  встрепенётся!  
Просто  времени  дай  ей  немного...  
Ты  ведь  знаешь:  и  птицы,    и  солнце
Устают,    в  бесконечных  дорогах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803041
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Елена Марс

Ещё одно лето

Вот  и  август,  прощаясь  со  мной,  
Растворится  в  дали  бирюзовой...  
Только  сердце  ещё  не  готово
Повстречаться  с  осенней  порой.
В  этом  царстве  холодных  дождей
Неуютно  мне,    зябко,    уныло.  
Разрушительна  осени  сила,  
Для  души  вдохновенной  моей.  
Мне  не  в  радость  осенняя  хмарь.  
Мне  грустна  красота  листопада,  
Будто  злобное  что-то  во  взгляде  
Медной  стервы!..  Кладёт  на  алтарь
И  сжигает  листву  на  костре  -
Словно  годы!..  Кратчают  рассветы...
Разлетается  пепельным  ветром,  
Умирая  на  смертном  одре,
Бренной  жизни  
ещё  одно  
лето...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803296
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 21.08.2018


НАДЕЖДА М.

Яблучка медові…

Розрослась    на  диво    кучерява  яблунька.
Пахощі  духмяні розлились  в  саду.
Дарувати  радість  свята  твоя  доленька.
І  до  тебе  в  гості  я  сьогодні   йду.

Радо  і  привітно  мене  зустрічаєш,
Яблучки  смачненькі  падають  до  рук.
Посмішку   мою  зразу  помічаєш.
Хто  тебе  навчив  щедрості  наук?

Начебто  дрібниці,  але  я  щаслива.
Наливні,  красиві  і  медовий  смак.
Скуштувати  яблучка,  ніби  все  просила.
І  нектар  медовий  тане  на  вустах.

Дякую  за  радість  в  день  цей  пречудовий.
Помолюся  Богу  у  святковий  день.
Думаю,  відчує  щирість  в  моїм  слові:
Хай  квітує  в  душах  доброта  в  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803650
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Михайло Гончар

ТЕПЛО ОГНЯ

Прям  удивительно,  что  удивляетесь  --
Я  не  всегда  же  был  старым  пеньком!  
Кошки  и  те  вон,  бывает,  влюбляются...
Был  я  любимым  и  был  я  влюблён.  

Пламя  само  разгорелось  нечаянно...
Как  же  тепло  было  нам  у  огня!
Знаю  одно  -  тот  огонь  до  скончания,  
То  обожжет,то  согреет  меня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803790
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Потусторонний

Вами манипулируют.

Вами  манипулируют.  Это  вам  чем-то  нравится.
Вами  манипулируют,  как  ловелас  красавицей.
Вами  манипулируют,  жёстко,  цинично,  втёмную.
Вами  манипулируют,  словно  шельмец  влюблёнными.

Вами  манипулируют,  цели  имея  жалкие.
Вами  манипулируют,  будто  пихают  палками.
Вами  манипулируют  без  угрызений  совести.
Вами  манипулируют:    в  школе,  в  подъезде,  в  офисе.

Вами  манипулируют,  пользуясь  вашей  скромностью.
Вами  манипулируют  страхом  по  бес  -    духовности.
Вами  манипулируют,  видя  пробелы  в  знаниях.
Вами  манипулируют  в  лучших  воспоминаниях.

Вами  манипулируют  –    в  этом    основа  стадного.
Вами  манипулируют  мерзкие  крысы  жадные.
Вами  манипулируют,  а  потому,  что  хочется!
Вами  манипулируют  даже  в  любви  и  творчестве.

Вами  манипулируют  сложные  обстоятельства.
Вами  манипулируют  подвиги  и  предательства.
Вами  манипулируют  ваши  привычки  вредные.
Вами  манипулируют  (ужас!)  мечты  заветные.

Вами  манипулируют  иллюминаты,  жречество.
Вами  манипулируют…  Бедное  человечество!
Вами  манипулируют…  Не  потеряйте  бдительность!
Вами  манипулируют!  Даст  Бог  -  неубедительно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803654
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Владимир Зозуля

Старая грампластинка

[i][b]Вспахан  виниловый  блеск
Плугом  игольно-стальным,
И,  сквозь  шипенье  и  треск,
Монозвучаньем  скупым:

"Ландышей"  –  светлый  мотив.
"…  ландыши,  белый  букет"…

Тихое  эхо  в  груди,
Словно  рассеянный  свет…

Вспомнилось,  чувству  дивясь,
Как  был  он  нежен  и  глуп  –
Мир  не  обманутых  глаз
И  не  целованных  губ.

Там,  в  сновиденьях  твоих,
Где  то  далёко…  а  где?
(Может  быть,  в  первой  любви?
Или  в  забытой  мечте?)

Юного  мая  привет,
Первые  –  "да"  и  "прости",
Ландышей  белый  букет,  
"Ландышей"  –  светлый  мотив[/b].[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803536
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Владимир Зозуля

Не будет

[b][i]Невозможно  все  это  понять:  
Почему  и  куда  все  уходит?..
Пустота  увлекает  меня,
В  бесконечном  кружа  хороводе...

Монотонная  дней  череда,
Безнадежны  в  ней  чувства  и  люди.
Без  возврата  уходят  туда.
Их  не  будет,  
                     Не  будет…
                                 Не  будет…[/i][/b]


                                 ...


[b]Безотчетно  проносятся  дни.
Безоглядно  уходят  года.  
Грустно  мне  от  того,  что  они
Не  вернутся  уже  никогда.

Никогда  не  вернутся  они.
Ничего  здесь  поделать  нельзя.
Как  песок,  просыпаются  дни,
Золотою  струею  скользя...

Так  слезинкой  стекает  вода.
(И  никто  её  вновь  не  нальёт).
Так  искринкой  сгорает  звезда.
(Догорит,  и  во  тьму  упадёт).

Так,  наверное,  чувствую  сам
Пустоты  этой  -  вечный  покой.
И  не  могут  искра  и  слеза
Ни  зажечь,  ни  наполнить  собой.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802983
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Кадет

Армагеддон

Давным-давно,  когда  в  пучине
Рождалась  Времени  Река,
С  её  брегов  седой  Мужчина
Взирал  на  Землю  свысока...

Его  обуяла  кручина
За  человеческий  порок
И  Он  единственного  Сына
На  растерзание  обрёк...

Но  человечество  не  вняло
И  не  раскаялось  ни  в  чём,
Ему  всё  также  крови  мало
И  нравится  махать  мечом...

Оно  от  скромности  устало,
Погрязло  в  праздной  суете...
Героев  со  щитами  мало,
Предпочитает  на  щите...

Не  шутит  более  Всевышний,
Решил  пресечь  всё  это  Он...
И  Он  бескомпромиссно-пышный  
Готовит  нам  армагеддон...

август  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803534
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 20.08.2018


Кадет

Авось

Начинается  новый  день,
Продолжает  Земля  полёт,
Исчезает  к  полудню  тень
И  на  полюсе  тает  лёд...

И  висит  над  Землёй  Луна,
И  свербит  под  ребром  вопрос:
Как  же  тем,  кто  коснулся  дна,
Продолжать  свой  житейский  кросс?

Не  покушать  как  прежде  всласть,
Не  по  силам  былой  улов...
Ухватила  за  горло  власть
Так,  что,  блин,  не  хватает  слов...

Что  ж  нам,  вывесить  белый  флаг
И  повесить  мечты  на  гвоздь?...
Силу  воли  собрать  в  кулак
И  надеяться  на  авось?...

август  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802191
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не вистачає

Сливки  медові  кольору  бурштину
Дозріли  щойно  у  спекотне  літо.
Ліщина  зеленіє  біля  тину,  
Смарагдові  горішки  замість  цвіту.

А  поруч  турмалінова  ожина
Очицями  природу  споглядає.
Сім*я  воркує  ніжно  голубина,
А  вечір  сизим  птахом  осідає.

Від  сонця  заходу  -    емоцій  гама,
І  лиш  мені  тебе  не  вистачає.
Ти  втілений  теплом  у  голограму,
Хоч  відстань,  а  флюїдів  діють  чари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802464
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Квітка))

Я забуваю слова…

Я  забуваю  слова.
Ніжність,  обійми,  ти  знаєш-
Тільки  холодна  війна,
Нащо  мене  зачіпаєш?

Шепіт  спокуси,  вуста,
Подих  липневої  ночі.
Хоч  я  і  літо  -  не  та,
Чути  минуле  не  хочу...

Тихо  під  шкіру  -  пусти,,
Спомине  мій,  що  пекучий.
Ти  тепер  тільки  листи,
Стежка  до  щастя  дрімуча...

Ти  тепер  просто  слова,
Хоч  і  прекрасні,  ти  знаєш...
Часу  засохла  трава,
Дощ  з  почуттів  не  приймає...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802585
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Лина Лу

* * *

Блеск  шелковистых  проклятий
Издали    -  под  ноги  льнет.
Взгляд  обездоленных,  кстати,
Острей.
И  ослепленьем  рискуя,
Ночи  не  спишь  напролет.
Твой  он  -  минуту,  другую,
Но    Грей.

08.08.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802570
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Елена Марс

Мабуть

Мабуть,  ніколи  у  житті,  
Душа  забути  не  зуміє
Отих  яскравих  почуттів,  
В  яких  вона  плекає  мрії...

Мабуть,  гріха  у  тім  нема,  
Коли  у  пам'яті  -  пустеля.  
Але,    хіба  не  гріх:  пітьма,  
Коли  душа  -  пуста  оселя?..  

Мабуть,  краса  душі  у  тім  -
Коли  найкраще  пам'ятає.  
Приємний,    затишний  той  дім  -
В  якому  світло  не  зникає.  

Мабуть,    ніколи  не  мине
Все  те,    що  в  серці  народилось.  
Кохай  мене...    Кохай  мене!  
Кохання  -  це  Небесна  милість

...мабуть.  Тобі  так  вірю  я  -
Як  вірю  всім  своїм  надіям!  
Закохана...    Навік  твоя,  
Яка,  мабуть,  любити  вміє...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802504
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Владимир Зозуля

Немилосердные

   Вчера  случайно  наткнулся  на  этот  фото  коллаж.
Это  Кристина  и  Кирочка  Жук,  погибшие
в  Горловке  при  обстреле.  Недавно
была  годовщина  их  смерти.  
 Они  просто
гуляли  в  парке...                                                                                  

                                                                         "[i][b]  Добрый  Боже,  прости  нам
                                                                                             Ту,  что  звали  Кристиной...
                                                                                             Ту,  что  Кирочкой  звали,
                                                                                             Ты  простишь  нам  едва  ли…[/b]"
[/i]
                                                                     
                                                                           …

[b]Видите?..
Угасает  Образ  Его  любви…
Слышите?..    
Умолкает:  –  Радуйся  и  живи…

Жизнь  –  это  только  проблеск
Наших  недолгих  чувств.
Жизнь  –  это  просто  отзвук  
Слова  из  божьих  уст.

То,  что  касалось  –  белым,  
Чёрной  природы  зла,
И  обретать  умело  
Ангельские  крыла,

Мы  превращаем  в  голем,  
В  глиняный  ком  души,
В  образ  войны  и  боли,  
Ненависти  и  лжи…

Что  ж,  вот  икона  смерти  –  [u]Мать  и  Её  Дитя[/u].
Будьте  немилосердны,  медные  лбы  крестя!  
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802531
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Кадет

Последняя дата

Мы  все  в  этой  жизни  —  лихие  артисты
И  каждый  играет  в  ней  свой  сериал...
Однако,  не  зря  утверждают  статисты,
Что  всем  уготован  логичный  финал...

За  наши  грехи  всем  нам  «светит»  расплата,
Конец  увенчает  любое  кино,
Но,  к  нашему  счастью,  последнюю  дату
Наверное  знать  никому  не  дано...

Чего  ж  мы  торопимся  с  вами,  ребята?
Зачем  так  отчаянно  давим  на  газ?
Ведь  лучше  гораздо,  чтоб  мрачная  дата
Как  можно  позднее  отметила  нас...

Один  поливает  нитратом  клубничку,
Другой  норовит  крокодила  схватить,
А  третий  вскарабкался  на  электричку,
Чтоб  селфи  последним  народ  удивить...

Не  стоит  дразнить  нам  последнюю  дату,
Ей  так  или  этак  наступит  пора...
Простительно  разве  бедняге-солдату,
Бегущему  в  бой  с  диким  криком  «Ура!»

А  если,  не  дай  бог,  шарахнет,  ребята,
Вселенский  какой-нибудь  армагеддон,
То  будет  конкретно  последняя  дата
У  всех  одинакова  ж...  опа,  пардон...

август  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802533
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


НАДЕЖДА М.

Учіться зло перемагати!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f8PQfWKd0SM
[/youtube]



Відчула  подихи  осінні,
Хоч  літо  ще  в  календарі.
Тепла  все  менше  у  промінні,
Іще  сумують  димарі...

Іще  не  час  того   зігріти,
Кому  не  вистачить  тепла,
Що  в  серці  буде  лише  тліти,
Бо  там  так  іскорка  мала.

Легенький  сум,  як  павутиння,
Обплутав  всі  мої  думки.
Душе  моя,  ввійди  в  прозріння,
Зміни   в  вірші  мої  рядки.

Не  все   погано..  так  здається,
Ще  літо  краю  не  дійшло,
Усе  пройде,  переживеться...
Ніде  не  дінеться  лиш  зло.

Воно  живуче,  не  вмирає,
Не  переробиш  на  добро..
Воно  корінням   проростає,
Немов  цей  світ,  в  крові  старо..

Знов  не  туди  думки  несуть...
До  всього  треба  вже  звикати.
Нащо  про  це,  не  в  цьому  суть.
Учіться  зло    перемагати!
Ось  в  цьому  вся  життєва  суть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802007
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Валентина Ланевич

Ніч закутала землю собою.

Ніч  закутала  землю  собою,
Опустила  на  землю  вуаль.
Шиту  золотом  різного  крою
Зірко-місячну  дивную  даль.

Вабить  погляд  краса  ця  одвічна,
Не  відвести  від  неї  очей.
Заворожує  шир  безгранична
Та  породжує  безліч  ідей.

Двох  ідилію  прагне  здобути
Та  чи  ж  є  у  цім  світі  мости,
Щоб  два  серця  з’єднати  докупи,
Щоби  мліли  під  стукіт:  я  -  ти.

І  не  треба  вже  більше  нічого,
Тільки  ми  -  одне  ціле  та  ніч.
Щоб  торкалися  душі  святого,
Чар  кохання,  любові,  -  сиріч.

05.08.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801909
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 84

[b][color="#700909"]Я  залезу  на  рябину
И  оттуда  прослежу
Кто  куму  мою    Марину
Под  копною  жу-жу-жу

И  куда  он,  мой  красавчик...
Навострил  с  утра  "кинжал".
На  столе  сто  грамм  и  хавчик,
А  он  к  девкам  побежал...

Похмелялся  муж-зараза,
Утром  -  раз,  в  обед  -  три  раза..
Как  найти  к  нему  слова?
Он  же  к  вечеру  -  дрова!!!

Я  с  милёнком    Саввою  
Час  в  бассейне  плаваю.  
Только  зубы  стали  клацать  
Ведь  вода  всего  плюс  двадцать.  

Шел  я  лесом-камышом.  
Пред  собою  вижу  дом.  
Да  с  хозяйкой,  бабой  снежной  ...
Не  видал  такой  я  нежной.  

До  свидания,  родная,  
Ухожу  я  жить  в  сарае.  
Ты  ж  раз  в  год,  как  та  Буренка,  
Нафиг  мне  такая  жонка.  

А  в  деревне  жили  крали.  
Марсиане  их  украли.  
Мужики  не  в  шутку    в  трансе.  
Крали  все  теперь  на  Марсе.

Будет  мне  теперь  наука
Не  входить  домой  без  стука.
Кабы  нынче  постучалась
На  тот  ужас  не  нарвалась.

Я  без  комплексов  дивчИна
Натяну  тулуп  овчинный.
Без  водительской  путевки
Доберусь  и  до  Рублёвки.

Насмотрелся  дед  порнухи.
Встали  дыбом  даже  ухи.
Вниз  слетела  бескозырка
И  к  тому  ж  -  в  кальсонах  дырка.

Если  б  мне  всех  баб  собрать
Да  устав  им  прочитать
С  тех  мужчин,  что  не  женаты
Брать  за  ночь  двойные  платы.

К  нам  приехал  массовик
И  у  всех  вопрос  возник:
Почему  в  поселке  Свет
Клуб  закрыт  уже  пять  лет?[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801895
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Серпнева спрага

Орхідеєю  білою  день  розпустився.
У  саквах  залишилася  темрява  ночі,
І  від  сонця  з  небес  золотистая  грива,
Промінцями  торкнувшись,  мажорно  тріпоче.

Заглядає  бадьоро  у  чай  з  саусепом,
Його  пахощі  з  літом  злились  воєдино.
Серпень  в  ризу  вдягнувсь  із  зеленого  репсу,
І  спекотно-гаряча  його  серцевина,

Мов  кохання  звабливе,  що  душу  бентежить,
Але  все  ще  знаходиться  в  скрині  таємній.
І  так  хочеться,  щоб  віднайшло  щастя  стежку...
Поки  це  лише  спрага  якась  невтоленна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801892
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018


ТАИСИЯ

Пора в путь - дорогу


Всю  жизнь  я    в  дороге,  я  снова  в  пути.  
Без  устали    ноги  привыкли    идти.
Упрямо  шагаю    по    древней    стране.  
Турне  и  круизы    -    всё  это  по  мне.

Но  главный  путь  в  жизни  ещё  предстоит.
Ведь  будет    однажды    исчерпан  лимит.
Нельзя  бесконечно  романтиком    слыть.
Пора  мне  духовную  сущность  постичь.

Живу    я    достойно    на    грешной  земле.
Серьёзные    мысли  приходят  во  сне.
И    время    диктует  -  пора  осознать.
Способна  душа  моя    космос  объять.

Готовимся    к  Богу  ещё  на  Земле.
Контакт  с  ним  налаживай  даже  во  сне.
И  Он  приоткроет  загробную  жизнь.
Подарит  для  связи  волшебную  нить.

Спокойно  ты  будешь  свиданье  с  Ним  ждать.
Успеешь  те  чувства    в  стихах  передать.
Но  в  эту  дорогу  не  думай  -  что  взять?
В  свободном  полёте  ты  будешь  летать…

04.  08.2018.              Рисунок  автора  –  «На  орбите»



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801888
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Радченко

Всміхаєшся і мружиш очі

Травинкою  лоскочеш  ніжно    підборіддя,
А  потім  щоки  і  повіки,  брови  й  ніс.
Фарбує  захід  синє  небо  в  колір  міді,
Щось  по-осінньому  шепоче  стихлий  ліс.

Крізь  вії,  нишком,  я  в  твоє  лице  дивлюся,
Всміхаєшся  і  мружиш  очі  голубі.
З  тобою,  навіть  вічності,  я  не  боюся,
Бо  руку  й  серце  віддала  давно  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801952
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Тамара Шкіндер

Скільки незгод…

Скільки  незгод  -  розбігаються  очі.
Тільки  чомусь  я  відчайно  не  хочу
Правду  і  кривду  зливати  в  одне.
Не  продихне

Світ  цей  лукавий,  тривожно-сумнівний,
Де  у  "цукерки"  закладено  міни
Та  підміняється  всує  святе.
Й  не  проросте

Правди  зерно  на  твердому  граніті.
І  немов  шаблі,  загострені  миті
Помах  широко  розправлених  крил
Ріжуть  навпіл.

Крешуть  громами  свавіль  блискавиці,
Корчать  гримаси  спотворені  лиця.
Бо  все  вдається  звести  нанівець...
Чи  не  кінець?

Чи  не  остання  проляже  дорога,
Тим,  хто  давно  вже  забув  і  про  Бога.
Вірою  й  правдою  скріплена  мить
Світ  воскресить!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801734
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Катерина Собова

Стреси

На    жіночих    модних    курсах
Фахівець    аж    розпинався,
Всім    жінкам    роздав    анкети
І    до    кожної    звертався:

-Сконцентруйте    своє    вміння
Ради    свого    інтересу:
Де    найбільше    потрясіння
Вас    доводило    до    стресу?

Всі    моменти    пригадайте,
Те,    що    вас    в    житті    дістало,
Відповідь    в    анкеті    дайте:
Що    найбільше    схвилювало?

-На    роботі    була    тиша,-
Написала    швидко    Міла,-
По    столі    пробігла    миша    -
То    я    мало    не    зомліла!

-Був    найбільший    стрес    у    мене,-
Пригадала    тут    Марічка,-
Я    на    кладці    послизнулась
І    шубовснула      у    річку.

Написала    в    графі    Тома:
-Навіть    важко    уявити,
Я    боюся    дуже    грому    -
Це    мені    -    не    пережити!

А    Світлана    усі    стреси
В    голові    перебирала,
І    найбільше    потрясіння
У    анкеті    написала:

-Позавчора    мій    коханець
(Вірила,    що    воно    путнє)
Клявся    -    ввечері    загляне,
Буде    ніч    ця    -    незабутня!

Свічки,    музика    -    все    справне,
Нову    постіль    застелила,
На    коньяк    і    всякі    страви
Всю    зарплату    я    вгатила!

Вночі    бігала    на    ганок,
Виглядать    його    стомилась,
Стрес    і    сльози    -    вже    під    ранок,
Бо    це    падло    не    з'явилось!

Не    зна    така    скотиняка,
Що    цим    жінку    можна    вбити!
Це    -    найбільше    потрясіння,  
Яке    важко    пережити!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801837
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018


OlgaSydoruk

Я не понарошку строила мосты…


Я  не  понарошку  строила  мосты  -
Лунною  дорожкой,..ленточкой  души...
Я  для  декораций  ждала  полумрак...
Ощущая  клавиш  -  полустёртый  лак…
Этой  теоремы  числа  не  важны:
Старые  надежды  -  вечные  холсты…
Надевала  брошку...С  бабочкой  внутри...
К  платьицу  в  горошек  -  сеточкой  чулки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801769
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 06.08.2018


archic

Пусть так

Дождь  лил  всю  ночь  -  неистово  и  громко
Он  барабанил  словно  пальцами  мне  в  окна,
А  я  бежал  к  тебе  во  сне  по  белой  кромке
Не  понимая  из  чего  -  же  мир  наш  соткан

И  обнимал,    не  разжимая  рук,  всё  ближе
Когда  дыхание  как  будто  бы  едино,
В  тумане  долгих  расстояний  точно  вижу,
Что  мы  становимся  для  всех  -    непобедимы

Пусть  дни  удушливы  и  август  -  алый  бархат
В  соленом  воздухе  стирает  чей-то  разум
И  так  спокойно,  море,  штиль,  и  нет  здесь  страха,
Когда  с  разгона  метишь  в  сердце  –  Все  и  сразу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801757
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Владимир Зозуля

У Дніпрі вода, як воля

[i][b]У  Дніпрі  вода,  як  воля,
Хлюпа  в  очі,  в  серце…
Може,  то  вкраїнська  доля
Бризка  та  сміється…

Зараз  кине  пустувати
Тай  покличе:  –  Гойда!..

Хто  ти,  доле?  Ніжна  мати?  
А  чи  п’яна  хвойда?..

Чом  же  серце  не  радіє?
Чому  очі  плачуть?
Віра  де?  Любов?  Надія?
Як  не  було  наче.

Над  водою  берег  голий,
На-дніпровська  круча.  
Чорним  круком  –  білий  голуб,
Горем  –  неминучість.  

І  тече  сльозинка  в  горе  –
Легко  так  і  звично,
Як  тече  ріка  у  море,
А  минуще  –  в  вічне.[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801885
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Lana P.

ГРОЗОВА НАГОРОДА

Вилітали  блискавиці,
Із  небесної  криниці,
Грізно,  ревно,  як  левиці.
То  громи  їх  випускали
І  гарчали,  як  шакали,  —
Полювання  влаштували.

Розривалися  хмаринки
На  дрібнесенькі  частинки.
Срібнощокі  бісеринки
Опадали,  мов  дзіночки,
А  нестримані  струмочки
Заглядали  у  куточки.

Стільки  пристрасті,  напруги,  —
За  які  такі  заслуги?  —
Небо  скинуло  кольчуги!
Тихо  стало.  Прохолода.
Ось  веселка  —  насолода,
Наче  справжня  нагорода!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801616
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


Олена Жежук

Сонячне вино

                                           [i]Дякую  Окриленій  за  натхнення[/i]
                                           http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800838

Коли  в  мої  очі  
впаде  срібна  нить  -
зіниць  твоїх
крапелька    світла.
У  серці,  мов  в  келиху,  
знов  забринить
Забута  
мелодія  
літа.

Неквапом  черлене  
із  сонця  вино
наллєш  мені  
щедро  по  вінця.
Відчую  зорею  себе...  
що  на  дно
упала  
твоєї  
криниці.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801599
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 03.08.2018


OlgaSydoruk

Если рядом будешь ты…

На  шифоновых  одеждах
Шлейф  сигарный  донесу...
И  упрячу  нашу  нежность,
Если  в  строки  заверну…
Утону  -  в  том  океане:
В  бестелесных  облаках…
Этих  грешных  воздаяний
Не  желают  (просто  так)…
Чтобы  спрятать…  -  Безнадёжно:
Ни  снаружи,  ни  внутри…
Прочитают  чувства  -  кожей…
Если  рядом  будешь  ты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801676
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


OlgaSydoruk

Девочка, запомни…

Девочка,  запомни:
Окончание  лета  -
Море  из  колючих
Ржавых  колосков…
Звёздные  караты  -
Голубого  цвета
На  кусочке  нашем
(Между  облаков)…
Девочка,а  помнишь  -
Параллели  лета?..
Полотном  дороги?..
Имя  -  городов?..
Девочка,  а  …шёпот
В  миг  рожденья  света?..
А  сначала  -  можешь?..
До,ре,ми,фа,соль…
Девочка,  мне  больно
Говорить  про  это…  -
Загорелся  красный  -
Перекрёстка  снов…
Но  ты  знай,наверно…
Я  не  жду  ответа…
Вечной  не  бывает  -
Грешная  любовь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801678
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Гуляю, мов в садах Семіраміди

Гуляю,  мов  в  садах  Семіраміди,
Бо  ж  навкруги  серпнева  благодать:
Чарівність  сонця  із  відтінком  міді,
Червоні  в  глянці  яблука  горять.

Гуляю,  мов  в  садах  Семіраміди...
У  захваті  від  літньої  пори.
Хмарки  у  небі  -  білії  лебідки
Несуть  на  крилах  Божії  дари.

Гуляю,  мов  в  садах  Семіраміди...
Душі  і  серцю  любий  рідний  край.
Як  хочеться,  щоб  відступили  біди,
І  вічно  був  цей  український  рай.


(Фото  мої.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801682
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


Любов Іванова

КРАСОТА ЗЕМНАЯ

[b][color="#25800e"]Разбросало  утро  перламутр  на  травы
Окропило  щедро  рощи  и  дубравы,
Ситом  процедило  капельки  воды
И  теперь  повсюду  мокрые  следы.

А  когда  запляшет  в  небе    первый    лучик
Слижет    нежно  влагу,  выйдя  из-за  тучек.
Отряхнут  водицу  травы  и  леса,
Красота  какая!!!  Кончилась  гроза...

Пьет  из  речки  воду  радуга  цветная
Вот  она  и  вправду  красота  земная!
Ароматы  рая  и  цветы  полян,
Вот,  какой  подарок  Бога  для  землян...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801686
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


Валентина Ланевич

Цілую поступ, той слід незримий.

Цілую  поступ,  той  слід  незримий,
Що  відпечатавсь  в  шальній  душі.
Глумиться  простір,  що  безнадійний,
Його  вмивають  рясні  дощі.

А  ще  ті  сльози,  що  запеклися,
Скельцями  впились  в  серце  моє.
Та  від  кохання  не  відректися,
В  тепло  увібратись  хочу  твоє.

Печуть  долоні  в  німім  бажанні
Ласкати  тіло  в  крутім  танку.
І  стогнуть  груди  в  нічнім  риданні:
-  Люби,  як  вперше,  мене  саму.

Тремтливо-ніжну,  злякану  пташку,
Що  віддавалась  тобі  без  дум.
Писала  доля  кремом  закладку,
Білим  ванілом,  де  лився  струм.

Солод  торкався  клітинку  кожну,
Екстаз  глибинний  входив  в  піке.
Не  знайдеш  іншу,  любов  тотожну,
Прийми  у  серце    таку,  як  є.

02.08.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801710
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


НАДЕЖДА М.

Це війна все спопеля…

Музика  Собченка  Микити  
Виконання    Дахно  Денис

То  не  грому  гуркотіння,
Це  не  блискавки  розряд,
Не  природи  озвіріння,
Це  летить  снарядів  ряд.

Потемніло  небо  синє,
Хмара  чорна  наповза.
І  з  яких  причин  й  по  нині,
Брата  брат  тут  убива?

Ллються  сльози.  Гнів.  Прокляття;
Стогне  зранена  земля.
Вся  краса  тепер  у  шматтях,
Це    війна  все  спопеля.

Вдарив  грім  -  і  дощ  шалений.
В  перемішку  сльози, кров,
Новий  день  гряде   вогнений,
Канонади  знов  і  знов...

На  хвилинку  лягла  тиша...
Сонце  вийшло  у  зеніт.
Атмосфера,  ніби  інша...
Відпочинь,  душе,  мій  світ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801440
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018


Троянда Пустелі

Тебе нема…

Тебе  нема  й  не  з’явишся  ніколи
Печальним  вітром  рознесешся  навкруги
І  платтям  бірюзовим  і  шовковим
Впадеш  на  плечі  важкої  туги

В  прощальний  день  зіллєшся  з  щік  сльозою
І  криком  надпотужного  жалю
Прийдеш  прощатись  з  світом  і  зі  мною
Та  я  тебе  саму  не  відпущу

Усе  стерплю,  бо  віддану  люблю…

30.07.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801298
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 01.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2018


Олекса Удайко

ЩО ЗА СВІТЛО КРАЙНЕБА

       Полеглим  і  живим  
       захисникам  України      
       п  р  и  с  в  я  у  є  т  ь  с  я
[youtube]https://youtu.be/Yynr5Y8VZoY[/youtube]

[i][b][color="#a303a6"]Що  за  світло  крайнеба  постало
В  цю  росисту  світа́́нкову  рань!
Де  ти  в  ніч  цю  безмісячну  спало?
Встало  сонце…  
                                             І  ти  з  сонцем  встань!

Світ  заповни  живим,  свіжим  змістом,
Дихай  з  сонцем  у  лад,  в  унісон,
І  струси  з  тіла  ковдру  імлисту  –
Несподіваний  
                                             капосний  сон..

Жар  душі  хай,  одначе,  не  тліє  –
Розгорається  новим  вогнем:
Так  багато  ще  горя  в  житті  є  –
Не  об’їдеш  
                                       гривастим  конем!

Тож  лаштуймо  не  спшіно,  та  разом
Добру  трійцю  гарячих  коней,
Щоб  у  новому  просторі  й  часі
Колісницею  
                                           правив  Еней…

І  нехай  нам  той  легінь  моторний
У  житті  вкаже  праведну  путь…
Не  підемо  в  світ  рабства  потворний,
Нас  туди  вже  й  
                                           бичем  не  зженуть!

Бо  те  світло  крайнеба,  що  встало,
Вже  не  згасне  в  серцях!    І  –  повік:
Край  наш  гідний  того  аватара,
Що  Господь  нам  
                                           у    Небі  нарік![/color][/b]

30.07.2018
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801454
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018


Владимир Зозуля

Хопкинский вальс

https://gloria.tv/video/n4J2sAPBs9hM6qTsmJRbAVDDT


[b][i]Времени  было!  –  Песочница!
Сыпалось  время  вперёд.
(Ах,  как  вернуть  его  хочется
Только  вот  жизнь  не  даёт).

Время  оно  быстротечное,
Вмиг  –  утечёт,  как  вода.  
(И  только  в  Музыке  вечная
Длительность  –  вальсовый  такт).

Всё  в  этой  жизни  окончится,
Всё  этой  жизнью  уйдёт.
(Ах,  как  вернуть  её  хочется,
Только  вот  Бог  не  даёт).

Ну  и  какая  бы  разница?
Ну  и  чего  бы  мне  в  том?
(Может  быть,  что-то  останется.
Только  неведомо  что)…

Катится  влажная  бусинка…
Кружится  хопкинский  вальс…
Музыка…  вечная  Музыка.
Раньше,  потом  и  сейчас.

Музыка…  вечная  Музыка!
Бога?  Себя  ли  в  ней  жаль?
Музыка…  вечная  Музыка,
Радость  твоя  и  печаль

В  сердце  уже  не  вмещаются,
Словно  не  скрипка,  а  жизнь,
Плачет.  Навеки  прощается.
И…
Устремляется  ввысь![/i][i][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801422
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018


Циганова Наталія

на бис

Замри,  подземная  река.
Колодец  пьян  -  колодец  полон.
На  бис  умрёт  в  забвеньи  полном
уже  обветренный  слегка
дом,  с  тишиною  изнутри.

...дрозд  за  окном  трещит  без  толка,  
цветастый  тюль  взъерошит  чёлку
в  честь  приоткрывшейся  двери.

И  миг  -  изогнутый  журавль,
пронзивший  радугу  в  колодце  -  
застыл...

и  больше  не  очнётся.

и  мне  не  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801498
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 01.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Лицедій

Не  клич  мене  у  світ  своїх  ілюзій,
Трембіта  вітру  надто  голосна.
І  не  кажи  про  неба  сині  шлюзи.
Наслухалась  казок  твоїх  сповна.

Дощі  тепер  б*ють  сильно  батогами,
Розмитий  шлях  крихких  моїх  надій.
І  не  з*єднати  літер  в  монограмі.
На  це  хіба  спроможний  лицедій?

Не  забавляють  більше  твої  ролі,
І  змитий  вже  дощем  словесний  пил.
Не  зміг  скріпить    фарфору  давній  ролик,
Відчуло  ніжне  серце  гострий  шпиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801219
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2018


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

Коли  нудьга  вляглась  на  плечі
І  давить  душу  раз  у  раз,
Тоді  ведуть  такі  ось  речі: 
Вдихніть  і  видихніть  сім  раз.

Розправте  плечі,  що  поникли,
Струсіть  непотріб,  що  дістав.
Коритись  долі,  мабуть,  звикли?
Тепер  вже  інший  час  настав.

А  де  усмішка   сім  на  вісім? 
Перед  люстерком  треба  стать,
І  буде  все  ОКЕЙ!  не  бійтесь.
Пройшов  той  час,  щоб  сумувать.

Втече  нудьга,  нема  їй  місця.
Погляньте:  п"ятами  кива.
І  ви    тепер  із  неї  смійтесь.
Нехай  вже  іншого  шука.

Вмостіться  зручно  в  м"якім  кріслі.
Тихенька  музика  і  чай..
Думкам  приємним  буде  тісно,
Тепер  від  радості  з    л    і    т    а    й...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801146
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018


ТАИСИЯ

Уютно в море

   

У  берега    бушующий  прибой.
Меня  накрыло    мигом  с  головой.
Я    смело    вырываюсь    за    кордон.
И    смельчаки    за    мною    с  двух    сторон.

Ах!  Море!  Море!  Снова    я    с    тобой!
В  моих    мечтах    давно    заплыв    такой!
Буйки    уже    далёко    позади…
Уютно  в  море.    Крестик  на  груди.

Не    скрыть    улыбки,    лучики    в    глазах.
Свиданье    в    море  –  как  в  волшебных    снах!
А    горизонт    пленяет    красотой!
Сверкает  он    полоской    золотой.

И    вот    мы  совершаем    разворот.
Пред    нами    вид    на    горы    предстаёт!
Восторг    и    радость    трудно    удержать!
Всё    побережье    -    Божья    благодать!

В    спокойном    темпе    мы    плывём    назад…
А    наши    взгляды  –  много  говорят…
Как    будто    мы    знакомы    много  лет…
В    сердцах    рождается    любви    букет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801103
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 30.07.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 6

[b][color="#1009e6"]Емельян,  что  на  печке  катался
Наконец  то  со  мной  рассчитался..
Четверть  хлебушка  брал
Утром  в  среду  отдАл.
А  порядочным  раньше  казался.

Марь  Иванна  -  майорша  в  отставке
Как  все  бабушки  села  на  лавке.
Кости    стала  всем  мыть
В  ней  ментовская  прыть!!
А  еще  на  сто-грамм  ходит  к  Клавке!

Дед  Василий,  пастух  из  Отрады
Коровёнок  пас  целое  стадо,
Он  пока  их  пасет
Молоко  отсосет....
Ой,  менять  пастуха  людям  надо?

Тетя  Фекла  с  деревни  Линёво
Вышла  в  свет  в  шубе  норковой,  новой
На  центральный  торжок
И  у  баб  теперь  –  шок.
Все  ж  считали  ее  непутёвой

Дед  Василий  с  деревни  Матрешки
Он  бурёнок  зовет  "Мои  крошки!"
Дед,  он  не  идиот,
Все  подряд  продает,
Шерсть,  хвосты  и  коровьи  лепешки.

Тетя  Фекла  с  деревни  Морошка
Прикупила  намедни  гармошку
Не  идет  в  огород
Громко  песни  поет
Ну  а  зрителей  два  –  пес  и  кошка.

Парамонов,  любитель  рулетки
Куш  мечтает  сорвать,  ставит  метки
На  игральный  экран…Верит  в  чудо,  баран.
И  от  нервов  глотает  таблетки.

Гуманоид  с  соседней  Вселенной
Ах,  мужик,  я  скажу...обалденный!!
10  ходок  за  ночь
И  еще  бы  не  прочь...
Называл  всё  необыкновенной!!!

Выпускница  Егэшкина  Лера
Подцепила  себе  кавалера
Он  имеет  лавэ
Возит  на  БМВэ
Он  не  кто-нить  -  декан  универа![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801085
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 29.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Яку ж бо іще заплатити ціну?

Війна  загострила  бивень  тваринний,
Жорстокістю  топче  життя.
І  плачуть  у  небі  смутком  хмарини,
Чи  буде  колись  каяття?

А  кулі  летять  безжальні  свинцеві,
Підступність  косить  ворожа.
І  падають  в  чорно-туманнім  мреві
Бійці  на  смертельне  ложе.

Криваві  стікають  сльози  з  ікон,
І  повна  вже  чаша  болю.
Найкращих  синів  забирає  вогонь.
Гірка  материнська  доля.

Приборкати  треба  прокляту  війну,
Звірячі  ті  апетити.
Яку  ж  бо  іще  заплатити  ціну?
Щоб  людям  у  мирі  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800989
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 29.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2018


Akimova

Благодарю! (пародия)

                                     [b]Я  не  вернусь  поверь[/b]
                     [i]  ...............
                       Мне  больно,  когда  в  спину  за  спиной,  
                       И  солнца  горизонт  мне  жжёт  объятья.  
                       Я  не  смогу…  не  справиться  с  волной,  
                       И  я  сменю  прическу,  всё…  и  платья.  

                       Я  расплачусь,  когда-нибудь,  потом…
                       ..............
                                       автор:  Елена  Пархомчук[/i]
                                       http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800475


           [b]Благодарю![/b]

                                   [i]Спасибо  вам  и  сердцем  и  рукой…  
                                                                                                           М.Цветаева[/i]

Коварных  избегая  авантюр,
Стараюсь    выжить  на  одну  зарплату…
Благодарю  тебя  за  маникюр,
За  платье  и  французскую  помаду!

За  лучший  парикмахерский  салон,
Абонемент  в  бассейн  на  три  сезона.  
Благодарю  за  новый  телефон
И  за  концерт  какого-то-там  Джона*.

За  тысячи  приятных  мелочей,
Тех,  что  сама  себе  не  позволяю.
А  также  за  покой  моих  ночей  
Благодарить  тебя  не  забываю.

За  ужин  в  ресторане  под  луной,
За  солнце  на  песчаном  побережье…
За  то,  что  ты  мне  спину  за  спиной
Не  прожигаешь  взглядом  безнадежным.  

Ведь  я  больна.
Как  жаль,  что  не  тобой!
Благодарю  тебя  за  пониманье.
Мой  бескорыстный    рыцарь,  мой  герой,
Давай  с  тобою  выпьем  на  прощанье.

За  белый  Порше  под  моим  окном,
За  виллу  в  Сан-Марино-дель-Панамо
Я  расплачусь.    
Когда-нибудь,    потом.
Когда  переболею…    за  Динамо.


--------------
[i]*  –    имелся  ввиду  сэр  Элтон  Джон  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800978
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 29.07.2018


Іванюк Ірина

Залиш мене - мені!…


Залиш  мене  -  мені!...
Хоч  крихту,  міліметр,  атом,  мрію...
Сил  концентрація  -  Везувій!  (Думав  ти...)
Але  і  той,  рокочучи,  маліє...
Розхристаний,  на  попелі...
         -Не  спи!...

Кричу  -  собі.  Так  хочу  бути  небом,
теплом  весни  і    громом  поривань...
Нема  в  мені  піщини  від  вагань!
Лиш  пролетіти  б  з  вітром  понад  степом...
Там,  де  є  Хтось  -  натхненник  сподівань.
         -Не  спи!

 27.07.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801024
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 29.07.2018


Циганова Наталія

наоборот

Тусклые  лица,  цветные  платьица?  -  
кажется.  У  тратуарных  плит
старая  кошка  на  небо  скалится.  
просто  спит?  -
кажется.  Это  успокоительно.
Трудно,  калачиком  на  кровать,
каждый  закат  с  широко  открытыми
умирать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801134
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018


Олена Жежук

В полоні хвиль

Крізь  шепіт  моря  тебе  я  чую,
Солоний    дотик  мене  дурманить.
Цей  східний  танець  тобі  танцюю,
А  теплі  хвилі    будять  пам'ять.

Пірнаю  в  теплі  обійми  моря,
В  полоні  хвиль  втрачаю  розум…
Ти  недалеко  -    ти  зовсім  поряд,
Твоїх  спокус  я  шалена  доза.

Згублюся  в  ньому,  віддамся  вітру…
У  ритмі  танцю  тебе  чарую.
Лише  з  тобою  в  тривимір  світу,  
У  лоні  моря
                             себе  
                                             рятую.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800564
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 26.07.2018


Іванюк Ірина

Чомусь мовчу… А слів - багато так!

Чомусь,  мовчу...  А  слів  -  багато  так!
Засипано,  заметено...  Пустеля!
Лиш  вітер  мій,  залюблений  в  слова,
підхоплює  їх  тихий,  тихий  шелест...

Коштовна  мить,  -  здійметься  ніжний  бриз...
Немов  з  віків.  Осяйна  насолодо!
То  вітер  мій...  Звідкіль  лише  приніс?
Цілющу  ту,  глибин  морських  вологу...

У  вирі  цім  роздмухуєм  пісок,-
а  вранці  зберемо́    дзвінкії  трави...
Слова...  Слова  святі  і  сильні,  наче  Бог!
На  нашій  нескінченній  переправі.

24.07.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800449
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Любов Іванова

НОЧь - ХМЕЛЬНОЕ ВИНО

[b][i][color="#b113d1"]Эту  ночь  пронесла  я  с  собою  сквозь  годы
И  сейчас  на  закате    бушующих  лет...
Когда  память  бурлит,  как  весенние  воды,
Ах,  как  хочется  встретить  такой  же  рассвет..

Упиваться  губами,  как  спелой  малиной,
Слаще  меда  они  -  ты  тогда  говорил.
Той  загадочно-тайною  ноченькой  длинной
Ангел  счастье  и  нежность  нам  щедро  дарил.

А  к  рассвету  когда  солнце  лижет  туманы,
Тихо  утро  сквозь  тюль  заглянуло  в  окно.
Мы  лежали  с  тобой  негой  страстною  пьЯны.
Был  у  чувств  наших  привкус  -  хмельное  вино.

Улетели  давно  эти  годы,  как  птицы,
Вместе  с  ними  и  тот  наш  красивый  роман.
Почему  и  сейчас  продолжает  мне  снится
Ночь  хмельная  до  слез  и  молочный  туман...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800459
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Катерина Собова

Покаялась

Молодиця    гарна    Мілка,
(Всім    на    заздрість,    що    й    казати)
Вирішила    з    понеділка
Життя    нове    розпочати:

-Правду    люди    в    селі    кажуть,
Не    сховаєш    в    мішку    шила,
Не    з    одним    я    чоловіком
В    житті    цьому    согрішила.

Дякую    тобі    я,    Боже,
(Бо    від    тебе    не    сховатись),
Що    я    вчасно    схаменулась
І    за    розум    буду    братись.

Як    робила    моя    ненька  -
Піду      в    церкву    і    покаюсь,
Про    всі    свої    походеньки
Я    на    сповіді    признаюсь.

На    трьох    аркушах    великих
Усе    грішне    написала,
Щоб    нічого    не    забути  -
Разів    кілька    прочитала.

-Але    що    ж    тепер    виходить?
Як    його    надалі    жити?
Це    крім    свого    чоловіка
Більш    нікого    не    любити?

Бо    на    сповіді    -      це    легко
Усе    батюшці    признатись,
А    тоді    -    уже    не    можна
Більше    з    Ігорем    кохатись!

З    Мустафою    всі    стосунки
Доведеться    розірвати,
Ізю    й    Гарика    забути...
Що    я    з    цього    буду    мати?

В    житті    в    церкві    сповідатись
На    старості    встигне    кожна,
А    грішити    і    блудити    -
Тут    і    запізнитись    можна!

Старість    вже    не    за    горами,
Кому    буду    я    потрібна,
Як    я      зморшками    покриюсь
І    волосся    стане    срібне?

Швидко    аркуші    порвала:
-Бий    тебе    нечиста    сила!
Всі    гріхи,    що    назбирала,
Сама    собі    відпустила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800348
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Малиновская Марина

< Что такое удача?… >


Что  такое  удача?...Вдруг  задумалась  я…
Оказаться  в  нужное  время,  в  нужном  месте…
Встретить  хороших  людей,  поверивших  в  меня,
Желающих  помочь  искренне,  безвозмездно!

Удача,  как  магнит,  возможностей  и  обстоятельств,
Необходимых  для  успеха  и  приближения  к  мечте…
Она,  как  бабочка,  без  лишних  обязательств…
То  поцелуем  наградит  тебя,  то  оставит  в  хвосте…

Ты  говори  себе  почаще  –  мне  всегда  везёт!
И  удача  к  тебе  непременно,  обязательно  придёт!
Привлекай  её  верой  в  себя  и  цветением
Добрых  мыслей  и  чувств,  красоты  наполнением…


(c)  Марина  Малиновская  /  16.02.2018  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800499
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Lana P.

ВСЕЗНАЙКО ВІТЕРЕЦЬ

Всезнайко  вітерець  гуде  у  вітті:
—  Не  зміниш  ти  нікого  в  цілім  світі.
Душі  чиєїсь  не  ганьби  ім’я  —
У  кожного  тут  місія  своя.

А  правда  —  в  небі,  не  в  земнім  тумані,
Де  Абсолют,  —  немає  там  оману.
Якщо  на  серці  сумнів  зашкребе  —
Не  гнівайся,  люби,  зміни  себе!                    6/07/16                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800526
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Валентина Курило

Сон

Яскравим  світлом  в  сірості  ночей  
Коли  весь  Всесвіт  хворий  божевіллям,
Коли  лютують  злоба  і  свавілля,
Наснився  ти...  Твій  час  назад  тече...
Все  навкруги  безглуздо  і  химерно.
Все  тлінно:  люди,  пам"ятники,  віра.
Земля  волає  передсмертним  риком  звіра...́
Ти  змахуєш  з  плечей  космічну  скверну.
В  багно  любов  безжально  затоптали  
Вже  люди,  як  одвічний  ліс  -  туристи.
Та  пробивається  з  душі  джерельцем  чистим
Кохання  -  ця  людська  єдина  стала.
Ти  в  сні  на  мене  подивився  просто...
І  все  шикується  в  чіткий  стабільний  ряд.
Притягуються  мій  і  твій  заряд...
Обійми...  Вибух!  Новий  ступінь  росту!
Приснись  іще  і  доторкнись  рукою.
Можливо  в  вищій  фазі  насолоди,
Зневаживши  законами  природи,
Світи  з"єднавши,  спалахнемо  надновою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800502
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Владимир Зозуля

Без страха

[i][b]Я  пройду  по  погосту,  без  страха  и  фобий,
По  колючим  кустам  у  забытых  могил,
И  спрошу,  в  тишине,  среди  мрачных  надгробий,
Для  кого  и  зачем,  я  родился  и  жил?..

Я  спрошу  вас,  немея  губами  своими,
Предстоящих  в  молчаньи,  моих  визави.
(Что  на  выцветших  фото  остались  живыми,
Миг  бегущего  времени  остановив).

Я  спрошу,  отчего  вы  так  быстро  устали,
Не-пытливостью  глаз,  не-касанием  рук?..
И  услышу,  сквозь  немость  вселенской  печали,
Прикоснувшейся  вечности  ласковый  звук.

И  с  надеждой  в  душе,  по  земному  случайной,  
Буду  вне́млить  я  звуку,  рожденному  вне…
И  быть  может,  какая-то  вечная  тайна,
В  этот  миг,  наконец-то,  откроется  мне.[/b]
[b][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800528
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Валентина Ланевич

Світлий сум огортає так серце.

Світлий  сум  огортає  так  серце,
Душа  прагне  любові  й  тепла.
Кину  погляд  в  маленьке  дзеркальце,
Я  без  тебе  сама  й  не  сама.

Думка  лине  щомиті  назустріч,
В  тілі  блудять  десяток  бажань.
І  нема  боротьби,  щоби  відсіч,
Віддалася  б  усім  без  вагань.

Позабути  щоб  присмак  полину,
Що  гірчить  із  недоспаних  снів.
Чи  ж  вбачати  в  коханні  провину,
Що  мене  у  житті  ти  зустрів?

У  ту  мить,  як  поглянув  ув  вічі,
Світ  заграв  водограєм  стрімким.
Хоч  би  зустріч  та  сталася  тричі,
Ти  однаково  був  би  моїм.

22.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800287
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Погляд

В  очах  безмежжя  смутку  і  печалі,
А  поміж  нього  іскри  теплі  світла.
Мої  думки  немов  біля  причалу
Гойдалися  від  лагідного  вітру.

В  тім  погляді  і  витримка,  і  спокій.
Він  зазирав  рентгенівським  промінням
У  душу,  проникаючи  глибоко.
Мені  ж  здавалось:  ось  взірветься  міна.

Він  розсипав  упевненості  пазли,
Я  смакувала,  ніби  чорну  каву.
Між  нами  проростала  ніжна  парость,
Що  непомітно  серця  доторкалась.

І  все  виходило  у  нього  спритно,
І  в  чомусь  ми  були,  напевно,  схожі.
...А  час  минув  -  то  переможець  спринтер.
Забути  ж  досі  погляд  той  не  можу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800036
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018


Катерина Собова

Оправдався

Ніч.    Не    спить    дружина    Міла.
Що    за    доленька    така?
Із    качалкою    зустріла
Чоловіка    -      пияка.

Боже    мій,    таки    з'явився!
Алкоголік    і    ледащо,
Щоб    ти    тим    вином    вдавився,
Все    життя    твоє    пропаще!

Я    вже    звикла,  що    додому
Можеш    ти    не    доповзти...
І    це    ж    треба    -    перед    ранком
Принесли    тебе    чорти!

-Тихо,    жінко,    не    сварися,
Дійсно,    тут    кругом    чорти...
Не    один    же    я    їх    бачу,
Їх    побачила    і    ти!

А    ти    кажеш,    я    п'яниця,
І    додому    повзу    рачки,
Що    горілка    мені    сниться,
Бо    це    біла    вже    гарячка.

Я    був    з    друзями    у    шинку,
Вибачай,    дружино    мила,
Оцю    всю    нечисту    силу
Ти    у    хату    заманила!

Те    рогате,    те    хвостате,
Кожне    так    на    тебе    схоже,
Можна    тут    біди    чекати,
Тож    рятуйся,  хто    як    може.

Я    не    буду    їх    чіпати,
Тут    я    чесно    оправдався,
Я    іду    культурно    спати,
А    ти    з    ними    розправляйся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800020
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2018


Владимир Зозуля

Вечернее

[b][i]Хочешь  сладкого  образа?..
Что  ж:
Острым  лезвием  клацая  гулко
Горизонта  кондитерский  нож,
Режет  солнца  румяную  булку…
…[/i]

Вечереет.  Зака'тится  даль.  
На  далёкое  щурится  око.  
И  лучей  –  золотая  сусаль
Осыпается  с  меркнущих  окон.

У  высокого  низкая  тень
Удлиняет  себя  бесконечно.
И  ещё  один  прожитый  день
Превращается  в  смутное  нечто…

И  не  зная,  ни  сколько,  ни  как,
Но  оплатишь  ты  снова  и  снова
Этот  сладко-усталый  закат
Обронённой  монеткою  слова.  

Что  ж…  еще  один  маленький  круг…
И  не  съеденный  ужин  –  на  завтрак.
И  едино,  что  север,  что  юг,
Всё  равно  направленье  на  –  завтра.

И  голодный  ты  снова  спешишь,
Жадным  взглядом  к  закатному  свету,
По  сплетеньям  деревьев  и  крыш,
По  надеждам  оставленным  где-то…
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799992
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018


archic

К

Когда  расстояние  станет  одной  скамейкой
В  пустынности  окон  -  холодные  фонари
Свидетели  разных  скандалов  чужих  семеек
Которые  вряд  ли  могут  держать  пари

Мы  будем,    конечно  же,  ближе  и  мир  теснее
Сплетет  между  нами  лозу  непролазных  гущ,
Все  станет  тогда  на  места  и  все  дни  яснее
Покажутся  даже  под  шубою  черных  туч

Тогда  говори  до  утра  там,  где  крики  чаек,
Пронзают  уснувший  город  в  плену  страстей,
А  после  мы  птиц  сосчитаем  в  огромной  стае
И  будем  смеяться  над  бедностью  новостей

Я  буду  писать  твои  сны  в  полудрёме  ночи
На  белом  холсте  ,  где  домашний  уют  и  кров,
Читай  для  меня  просто  так  или  между  прочим,
Стирая  дороги  и  разности  городов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799998
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018


РОЯ

Гей-гей, роки!

Вальсують  дні,  відкукують  години,
Секунди  викаблучують  гопак  -
Пульсує  час  під  пледом  гіркотини
І  спогадами  ла́сує  усмак...
Ця  долетечія  -  не  просто  так.

Було  усе:  і  старти,  і  причали,
Високі  злети,  гіркота  падінь...
Кудись  вервечкою  літа  промчали,
Лишивши  на  світлинах  бляклу  тінь.
Та  ще  уста  -  мереживо  терпінь...

Гей-гей,  роки,  послабте  джазохватку,
Спиніте  рок-н-рольний  часоплин!
Дозвольте  повернути  все  спочатку,
Щоб  смакувати  кавою  з  хвилин  -
Нехай  моргає  щастя  зі  світлин!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799924
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 20.07.2018


Любов Іванова

АВГУСТ СТУЧИТСЯ В ДВЕРИ

[b][i][color="#0b730f"][color="#c90a60"]А[/color]  дальше  -  яблок  созревших  тьма  
[color="#c90a60"]В[/color]  садах,  июлем  еще  согретых.
[color="#c90a60"]Г[/color]рушовый  волнами  аромат,
[color="#c90a60"]У[/color]слада  дивной  макушки  лета.
[color="#c90a60"]С[/color]висают  с  веток  к  земле  плоды,
[color="#c90a60"]Т[/color]отчас  готовы  упасть  на  травы.

[color="#c90a60"]С[/color]едые    в  туманах  стоят  сады,
[color="#c90a60"]Т[/color]ут  астры  в  росах  с  утра,  как  павы.
[color="#c90a60"]У[/color]ходит  тихо  июль  цветной  ,
[color="#c90a60"]Ч[/color]ерникой  спелой    леса  богаты.
[color="#c90a60"]И[/color]  шепчет  тихо  морской  прибой,
[color="#c90a60"]Т[/color]ам  ярче  солнца  горят  закаты.
[color="#c90a60"]С[/color]ытА  росой  на  лугах  трава,
[color="#c90a60"]Я[/color]чмень  схож  с  заревом  по  оттенку

[color="#c90a60"]В[/color]едь  не  найти,  не  найти  слова

[color="#c90a60"]Д[/color]ать  всем  красотам  земли  оценку.
[color="#c90a60"]В[/color]ершина  лета  -  цветной  июль,
[color="#c90a60"]Е[/color]му  приходит  пора  прощаться.
[color="#c90a60"]Р[/color]азвесит  небо  дождинок  тюль
[color="#c90a60"]И[/color]  кто  сказал,  что  не  в  этом  счастье.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799799
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 20.07.2018


НАДЕЖДА М.

Курчатко. Казка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rmGfteuNwEg[/youtube]

Жовтеньке  знітилось  Курчатко:
Дістала  злива  до  кісток.
(Лежить  нетронуте  зернятко),
А  у  спині,  немов  кілок.

Маленькі  ніженьки  потерпли.
Хіба  цю  зливу  переждеш?
І  всі  надії  тут  померкли,
Бо  по  калюжах  не  пройдеш..

Гризуть  ще  блохи  тут  прокляті,
Ще,  мабуть,  довго  буде  дощ?
Та  як  пробратися  до  хати?
А  сам,  хоч  викрути,  як  хлющ..

Підняв  одну  маленьку  ніжку,
Нехай  спочине  хоч  оця.
Прийнявся  чистити  манішку..
А  дощ  хлюпоче  без  кінця.

Та  раптом  диво  тут  звершилось:
Біжить  тут  Курочка  з  плащем.
І  ніби  сонце  засвітилось...
Нема  проблем  тепер  з  дощем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799741
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 19.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Любові дикий хміль

Обвив  альтанку  дикий  хміль  в*юнкий,
Думкам  було  занадто  тісно.
Галопом  мчався  день,  мов  білий  кінь,
Не  вистачало  ніби  кисню.

І  думала  про  те,  чому  ж  втекла,
То  ж  каменем  упала  черствість
І  почуття  спотворила  на  злам.
Куди  ж  поділась  давня  чемність?

Коли  втікала  -  поглядом  обпік,
Не  зупинив  -  в  душі  колючість.
На  самоті  в  альтанці  -  млості  пік:
Любові  дикий  хміль  -  живучий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799655
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 19.07.2018


Валентина Ланевич

Я до тебе лечу, щастя в долі прошу.

Я  до  тебе  лечу,  щастя  в  долі  прошу,
В  осінь  йти  із  тобою,  коханий  мій,  милий.
Із  волошок  вінок  прикрасить  сивину,
Прихилюся  на  груди,  а  сміх  пустотливий.

У  цілунку  п’янкім  розгублю  геть  роки,
Запалає  в  душі  незгасимая  ватра.
Де  любов  господиня,  дива  й  навпаки,
І  в  жіночому  серці  живе  Клеопатра.

Приголуб,  обійми,  дай  напитись  ще  раз
Того  хмелю,  що  в  трепет  кидає  все  тіло.
І  не  треба  тоді  безкінечності  фраз,
Де  тепло  почуттів,  там  кохання  мірило.

17.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799699
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 19.07.2018


Akimova

Из жизни рыб и растений

[b]Дорадо[/b]

До  грусти  доплывёт  дорадо,
До  радости  не  доплывёт.
Дорадо  радости  не  рада  –
У  рыбы  всё  наоборот.


[b]Форель[/b]

Красивая  рыба  с  красивым  названьем  –  форель.
Форель...  Вы  прислушайтесь,    это  безумно  красиво!
Однажды  форель  замечталась  и  села  на  мель.
Погибла  форель.
Красота  –  не  великая  сила.


[b]Тунец[/b]

Тунец  турецкий  в  тупике  –
Он  плыл  по  морю  налегке.
Пристав  к  расейским  берегам,
Он  понял  –  Турция  не  там.
Вернее,  Турция  не  тут.
Сейчас  поймают  и  сожрут!


[b]Можжевельник[/b]

В  понедельник  можжевельник  мой  расцвёл.
А  во  вторник  можжевельник  мой  завял.
И  была  та  ночь  на  вторник  
                                                                           с  понедельника
Самой  странной  ночью  в  жизни
                                                                         можжевельника.


[b]Липа[/b]

К  липе  липли  всегда  не  те.
Липли  странники,  проходимцы,
Благодетели,  лихоимцы,
Кавалерия,  пехотинцы,
Броненосцы,  потом  эсминцы,
Филиппинцы  и  кабардинцы…
Липли  нищие,  липли  принцы.
Но  всегда,  но  всегда  –  не  те.


[b]Дорадо  -2[/b]

У  каждой  дорадо    своё  Эльдорадо...


[i]2018[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799749
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 19.07.2018


Владимир Зозуля

Силуэт

[i][b]…  ты  слушал  бездну?  
И,  у  края,
Стоял  ли  в  сумраке  ночей?
А  может,  падал,  понимая
Иную  сторону  вещей?                                                      

Иная  суть  пугает  душу,  
Но  так  болезненно  влечёт,  
Как  будто  скрытое  –  наружу,
Как  будто  чётное  –  в  не  чёт.  

За  Богом  –  бес,  за  чувством  –  мысли,
Как  за  игольным  ушком  –  нить,
За  невозможностью  –  осмыслить
Проникновенность  –  ощутить.

Тебя?..  Себя?..  Наполовину?..  
А  может,  там,    вовне  еще,
Ты,  что-то  светлое  отринув,
Был  чем-то  темным  совращён?


Что  это?..  Утра  призрак  ранний?
Иль  поздней  ночи  тленный  свет?
Чьё  это  мрачное  сиянье?..
Чей  это  тёмный  силуэт?..[i][/i][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799648
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Михайло Гончар

@ @ @

Зорі.  Тиша.  Ніч.  
Бджоли  в  вуликах  гудуть  -
Не  сплять,  працюють.  
Все  встигнути  потрібно  -
Короткий  вік  бджолиний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799589
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Циганова Наталія

одной историей

Стайка  оттенков  перелетела  буднично  
мелкое  побережье  больших  страстей,  
тысячи  снов  щипая  вокруг  полуночи,  
пару  сердец  роняя  в  одну  постель.  
Мы  будем  жить  вдоль  лета...
и  даже  далее...
мимо  себя.  
Ни  преданность,  ни  любовь  
не  обесформят  линий  осенней  талии.  
Ты,  как  любой.  
И  я  -  окажусь  любой  
каплей,  упавшей  точно  на  искру  жалости,  
мысленно  поднимаясь  на  небеса.  
Четвертью  от  прощения,  даже  малости,  
осень  заиндевеет  на  всех  часах,  
не  пережив  зимы  и  чего-то  более,  
выплакав  нас  однажды  одной  историей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799577
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Наташа Марос

ОДУВАНЧИК…

Малесенький  хлопчик,  тепленько  до  мене  горнись,
Тобі  проспіваю  усі,  геть  усі  колискові,
Ріднесенька  брунько,  розквітла  в  долонях  весни  -
Немає  означень  такому,  як  ти  в  нашій  мові...

Давай  пошукаємо  разом  в  спорідненій  ще,
Мой  маленький,  добрый  такой  и  родной  одуванчик,
Білесенький  хлопчику,  знай:  ось  надійне  плече,
Что  точно  тебя  защитит  и  согреет,  мой  мальчик...

А  ти  підростаєш,  бо  наш  і  найкращий  з  усіх...
Хай  буде  легкою  терниста  життєва  дорога  -
Ми  все  віддамо  за  дитячий  розливистий  сміх,
Попросимо  щастя-здоров'я  для  тебе  у  Бога...

                         -                    -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799555
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Малиновская Марина

< Я – чашка!… >


Я  –  чашка!  Для  душистого,  вкусного  чая…
Его  в  гости  к  себе,  с  любовью,  приглашаю…
От  жара  его  на  щеках  моих  румянец,  как  алые  цветы…
Между  нами  взаимный  обмен  порциями  теплоты…

Алло!  Любимый  чай,  где  ты?...Я  по  тебе  скучаю…
Я  жду  тебя  всегда…  собой  вдохновляю!....
Приходи  навсегда…  исцеляющий,  нежный…
Я  –  чашка!  Но  ты,  как  океан  безбрежный…

Шепни  мне  на  ушко,  как  любишь  ты  меня…
Мою  тонкую  фарфоровую  кожу,  изящную  форму…
Я  создана  была  Творцом  специально  для  тебя…
Для  любимого  чая  -  нет  объёмной  нормы…

Я  –  чашка!  Для  душистого,  вкусного  чая…
Открыто  моё  Сердце  для  него!  С  любовью  ожидаю…
Чашка  с  чаем  -  настоящая  пара,  их  роман  навевает
Мысли  о  том,  что  для  каждого  есть  Душа  родная…


(c)  Марина  Малиновская    /  27.05.2018  /


/  Вдохновение  картиной  Анны  Силивончик  /

-  Анна  Силивончик  —  талантливая  художница  из  Белоруссии.  В  центре  внимания  ее  творчества  —  тема  любви,  конфликт  между  духовным  и  плотским,  желаемым  и  действительным.  Образы  символичные,  многогранные  и  собирательные.  В  героях  картин  легко  узнать  знакомые  черты,  провести  параллели  с  близким  и  личным.  Сюжеты  картин  то  философски  глубокомысленные,  то  игриво-фривольные.  Изящно,  поэтично,  откровенно  и  иронично  художница  рассуждает  на  самые  пикантные  и  тонкие  темы  человеческих  отношений.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799486
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018


Lana P.

НЕЗРАДЖЕНІ КВІТИ

Крізь  сонячні  вікна  веранди
Всміхнулися  білі  троянди,
Залюблені  в  небо,  як  діти,  —
Незраджені  сонячні  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799544
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2018


Янош Бусел

Плине річка…

                               Село…  Кохання...  
                               Горе…  Радість…

Плине  річка,-  вода  мутна,
Хвилечка  не  грає,  
Дівчинонька  ходить  смутна,  
У  вир  поглядає…  

Де  любились,-  ворон  кряче,  
Стеляться  тумани,  
Душа  квилить,  серце  плаче,  
Ниють  свіжі  рани…  

Їх  вже  Місяць  не  зчарує,  
Сонце  не  зігріє,  
Бідне  серденько  гарує,  
Душа  з  горя  мліє…

А  він  ходить...Чорні  брови
Інші  в  собі  носить,-
Міські,  звабні,  гонорові...
Хай!..  А  з  мене  досить!..

Стій...  Не  смій,-  кричить  тополя,-
Лиха  й  так  багато...
Та  й  у  Бога  -  інша  доля
Твоїм  мамі  й  тату...

Вийдеш  заміж,  бо  прилине
Суджений  від  Бога…  
Пройде  час,-  одної  днини-  
Бусел  до  порога,

А  з  ним  щастя…  Милий  вночі
Вміло  згоїть  рани…
В  вічність  кануть  сни  дівочі,
Річка,  вир,  тумани…

Згинь  мара,-  відкрила  Ніка
Сонні    ніжні  очі…
Ранок…  Літо…  Синок  пхика,-  
Певно  їсти  хоче…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799191
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Наташа Марос

СТЕЖКИ…

А  як  тоді  сюрчали  цвіркуни  -
Луною  розливали  стоголосся,
Раділи  літу,  що  після  весни
Вже  забуяло  трав'яним  покосом...

Які  стежки  були  тоді  вузькі,
Ой,  що  то  -  літо,  леле,  що  то  -  літо...
А  десь  далеко  обізвався  кінь  -  
Хтось  толочив  ще  моложаве  жито...

Ховала  ніч  принади  неземні,
Гасила  в  серці  полум'я  ігристе,
А,  може,  то  наснилося  мені,
Та  ні...  було  ж  розсипане  намисто...

Була  ж  роса  під  ранок,  так,  була
І  сонце  розвінчало  сокровенне,
В  якому  я  тобою  ще  жила  -
Здалось  на  мить,  а,  може,  не  про  мене...

У  напівзабутті,  у  напівсні  -
Таки  то  я...  і  я...  таки  з  тобою
Ловила  вранці  зорі  осяйні
І  щедро  нарікала  їх  любов'ю...

Я  відпускати  не  хотіла  з  рук
Безмежне  щастя,  росами  умите,
Та  нас  вели  дорогами  розлук
Вузькі  стежки  столоченого  жита...

Якби  ж  на  мить,  хоч  на  єдину  мить,
На  подих  на  єдиний  повернутись  -
Зреклася  б  усього,  що  так  болить
Від  часу...  чи  солодкої  отрути...

             -                  -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799414
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Щастя мить

Турботи  денні  проминули  швидко,
Старанно  вітер  їх  відніс  кудись.
Єдиний  свідок  -  місяць  -  динна  скибка,
Що  смачно  в  небі  уночі  завис.

В  небеснім  оксамиті  -  плід  солодкий,
І  бАйдуже  було  двом  до  табу.
Стояли  у  степу  серед  толоки,
Прийшло  кохання  -  почуттів  табун.

Тривала  казка  ночі  аж  до  ранку,
І  таємницю  цю  поглинув  час.
Без  вороття  прощались  наостанку,
Лиш  щастя  мить  блищала  на  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799405
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018


OlgaSydoruk

Потому то и не всё равно…

Дождь  идёт…  -
Рассыпается  бисер
Незатейливым  тем  болеро…
Не  свободна  и  не  независим…
Потому  то  и  не  всё  равно…
Когда  охрою  красятся  листья,
На  душе  знак  печали  опять…
А  легко  и  не  пишутся  письма,
Если  хочется  много  сказать…
Осыпаются  жёлтые  листья,
И  волочится  тень  по  пятам…
Не  свободна  и  не  независим…
Разделить  -  пополам  талисман?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799412
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Катерина Собова

Полуничка

Баба    Ганя    в    нас    моторна,
Не    присяде    ні    на    мить,
Зранку    все      переробила,
Внука    Влада    уже    вчить:

-Двадцять    років,    хлопче,    маєш,
А    дурний,    як    отой    пень,
За    комп'ютером    бездумно
Ти    проводиш    день    у    день.

Сидиш    в    замкненому    крузі
(Хоч    немає    тут    вини),
Назбирав    дівиць    у    друзі,
Ти    ж    не    знаєш,    хто    вони?

Тобі,    може,    і    не    сниться,
Що    дівуля    отака
Може    буть    якась    п'яниця
І    шукає    простака!

-Ви    -    віджиле    покоління,
І    програма    в    вас    не    та,
Бо    Вконтакті,    чи    в    Фейсбуці
Ви,    бабусю,    -    темнота.

Просто,    Вам    не      зрозуміти,
Бо    тут    техніка    складна,
В    Вас    освіта    -    вісім    класів
І    така    Ви    не    одна...

Ще    у    Вас    є    дурна    звичка  -
Обзивати    всіх    зірок,
Там    одна    лиш    Полуничка
Варта    десятьох    дівок!

Баба    Ганя    завагалась
(Розказати    саме    час),
Тоді    Владику    призналась:
-Вибрики    бувають    в    нас.

Маєм    ми    погані    звички,
Кожна    фея    -    то    змія!
Ота    Ляля    Полуничка    -
То,    насправді,    була    я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799258
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 82

[b][i][color="#137021"]Я  б  заразе-"футболисту"
Налила  пурген  для  дрысту.
Чтобы  с  каждым  криком  "ГОЛ!!!!"
Был  в  штанах  "крутой  прикол!"

В  нашем  райвоенкомате
Всё  построено  на  мате.
Военком,  устой  круша
Гонит  мат  в  три  этажа!!

Старшина  мне  дал  лопату
Не  иначе,  как  по  блату.
Заусениц  на  ней  столько,
Как  иголочек  на  ёлках.

Девка  в  армии  служила
Всех  солдат  приворожила.
И  теперь  все  в  части  нашей
Ходят  строем  за  Наташей...

Я  с  ефрейтором  в  казарме
Пока  рота  на  плацдарме.
Тут  мы  с  ним  и  без  приказа
Успеваем  два-три  раза.

Мы  сидим  на  дне  окопа.
Чья  над  ним  поднялась  ^опа?
Блин,  так  это  ж  нашей  Таньки
Отвлекает  вражьи  танки!

Муж  из  отпуска  вернулся  
А  глаза-то  -  с  хитрецой  
Предлагает  мне  -  Маруся,  
Секс  не  к  месту,  лучше  спой!  

Мы  с  соседкой  загуляли  ...
Мой  меня  гулящей  звал.,
А  соседке  моей  Гале  
Муж  набил  большой  фингал!  

Для  загара  крем  купила  
Продавец  сказала  -  класс!!  
Оказалось,  он  из  ила.  
Вот,  хожу,  как  черномаз.  

Мы  поспорили    с  Иваном,  
Что  его  леталка  -  пшик!!  
Я  -  пешком,  он  -  дельтапланом  
Но  добрались  в    тот  же  миг...

Не  корми  мужчину  хлебом
А  корми  его  мясцом.
Будет  он  смотреть  на  небо,
С  сытым,  радостным  лицом!!

Дед  поймал  такую  щуку.
От  предплечья...  на  всю  руку...
Бабка  верить  не  желает
Сантиметром  замеряет![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799360
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Любов Іванова

ТАМ, ГДЕ НАША ПОЛЯНА

[b][i][color="#bf07b9"][color="#1a0fab"]Т[/color]ропинка,  словно  млечный  путь  средь  звезд
[color="#1a0fab"]А[/color]ллея  чувств,  подарок  нам  от  лета,
[color="#1a0fab"]М[/color]ежду  дубов  и  стройненьких  берез

[color="#1a0fab"]Г[/color]уляли  мы  с  тобою  до  рассвета...
[color="#1a0fab"]Д[/color]уб  у  пролеска  -  страсти  нашей  страж,
[color="#1a0fab"]Е[/color]го  листва  нас  прятала  от  зноя.

[color="#1a0fab"]Н[/color]а  травы  пасть  под  ним  -  такая  блажь..
[color="#1a0fab"]А[/color]  время    там  -  вкус  неги  и  покоя.
[color="#1a0fab"]Ш[/color]алун  лесной,  проказник  соловей...
[color="#1a0fab"]А[/color]ж  до  опушек  льются  чудо-трели.

[color="#1a0fab"]П[/color]оет  о  чувствах  нам  среди  ветвей
[color="#1a0fab"]О[/color]дин,  но  словно  он  оркестр  свирелей
[color="#1a0fab"]Л[/color]-есная  тишь  и  только  песни  звон
[color="#1a0fab"]Я[/color]вляет  миру    -  здесь  любви  пространство
[color="#1a0fab"]Н[/color]ад  нами  высь  и  солнце  среди  крон,
[color="#1a0fab"]А[/color]  все  вокруг  -  одно  сплошное  царство...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799210
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


НАДЕЖДА М.

Мої роки! Іду за руку з вами…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros
[/youtube]

Роки  мої!  Іду   за  руку  з  вами.
Не  відпускайте,  вас  прошу,  руки. 
Ведіть   мене  життєвими  стежками.
Однакові   завжди  у  нас  думки.

Багато  я  чого  в  житті  узнала:
Як  пахне  первоцвіт,  що   ще  в  снігу,
Єдине   те  кохання  розпізнала,
Відчула   його    радість  і  жагу.     

Супутники   роки -  бажанна  ноша,
Я  довіряю  вам,  вперед  ідіть.
Не  все   ще  у  житті  мені  вдалося,
За  це  не  буду  вас,  роки,  винить.

В  житті  не  раз  бувало  спотикалась,
Підтримку  відчувала  я  від  вас.
Хоч  боляче,  триматись  намагалась...
І  так  іде  із  нами  поряд  час.

Везіння,  негаразди...  Не  рахую!
Стараюся  по  правді  в  світі  жить.
Про  свій  життєвий  шлях  завжди  міркую,
Бо  знаю,  що  життя  це  -  тільки  мить.

Ця  сповідь  не  для  того,  щоб  жаліли.
Приходить  час   -  листаєш  сторінки.
А  що  боліло,  вже  переболіло,
Це  ви  старанно  гоїли, роки...


   .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799149
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 14.07.2018


Akimova

Туман в Одессе

Всего  лишь  день,
Случайный  день  в  Одессе.
Скучает  море  Чёрное  у  ног.
И  месяц  март  колдует  в  поднебесье,
Как  будто  он    повременить  не  мог
С  туманом  этим,
Краски  все  размазав.
Стерев  границы  неба  и  воды…

И  никаким  вооружённым    глазом
Не  различить    вчерашние  следы
Промчавшейся  толпы  тысячеликой.
Смыт  праздничный  цветной  и  яркий  сор.
Лишь  чаек  одичалых  томным  криком
Застывший  оглашается  простор…

А  я  из  касты  не  имущих  веры.
Не  ценящих  сухую    правду    слов.
Хотела  моря  оценить  размеры,
Увидеть,  что  не  видно  берегов.

Ну  что  ж,  не  повезло  –
Туман  в  Одессе.
Кафе,  глинтвейн  на    [i]этом  [/i]  берегу.
Такой  вот,  приглушённо-пряной  смесью,
Я  в  памяти  её  и  сберегу.

Бреду  по  побережью…
Знать  бы,  где  я.
Бедекер*    мой    от  сырости  размяк.
Колышутся  вослед    жирафьи  шеи
Портовых  кранов
И  гудит  маяк.

И  что-то  мне,  гудкам  тревожным    вторя,
Велит  от  волн    не  отводить  глаза.
И  я  топчусь  на  привязи  у  моря…
Но  поезд,  поезд      через  два  часа.


[i]Март  2018[/i]

---------------
*Беде́кер  –  путеводитель  с  картинками  и  описанием
   достопримечательностей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784819
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 13.07.2018


Akimova

Море

Абсолютно  бескрайнее  море,
Сумасшедшая  масса  воды!
Может,  есть  что-то  лучше,  не  спорю.
Может,  реки,  озёра,  пруды.

Может,  горы,  пустыни,  овраги.
Может,  степи,  леса,  города.
Почему  же  тогда  все  бродяги-
Пилигримы  выходят  сюда.

Где  широкой  дугой  горизонта
Обозначена  форма  земли.
Где  укрытые  небом,  как  зонтом,
Исчезают  вдали  корабли.

Где  война  двух  стихий  непреклонна,
Словно  линия  фронта  –  прибой.

Переполненно  и  утомлённо
Мы  встаём  и  уходим  домой.
И  уходим…

Потом,  иноверцы,
Обнаружим  в  своих  городах
Соль  на  коже,  томленье  на  сердце,
И  песок  золотой  на  ногах.

[i]Апрель  2018[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789526
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 13.07.2018


OlgaSydoruk

Пока любишь - не умрёшь!. .

Обещал  -  не  позабудешь…
В  нежность  кутали  слова...
Не  обидишь,  не  погубишь…
Ни  за  что  и  ...никогда…
И  свою  -  не  растерзаешь…
И  мою  -  не  проклянёшь…
Пока  любишь  -  ты  летаешь!..
Пока  любишь  -  не  умрёшь!..
Только  сон  -  короче  ночи…
Только  ночь  -  длиннее  сна...
Догорают  быстро  свечи
У  надежды  алтаря…
Когда  сон  –  длиннее  ночи,
Когда  ночь  –  черным-черна,
Твои  руки  мои  плечи
Обнимают  (как  тогда)…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799192
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 13.07.2018


Олекса Удайко

БЛУКАЛА МАВКА

                 [i]  …Старі    дуби    
                   у    сивому        тумані
                   бентежать,    певно,    
                   душу    не    одну…[/i]
                                         [i][b]Олена  Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]

[i][b][color="#077a65"]Блукала  Мавка  
                                                           в  лісі,  як  в  тумані,
Поміж  дубів  –  свого  вона  шукала…
Та  стріла  не  жаданого  –  шакала!
…О,  ця    цнотлива  невідь!  
                                                                     О,  омана!

«Дуби  –  мов  люди…»    
                                                         Та  за  них  сильніші,
Бо  непідвладні  вітровій  стихії…
О,  як  тих  мавок  красно  розумію,  
Що  втрапить  норовлять  
                                                                         в  дубові  ніші!  

...Дубіє  тіло,  
                                             та  не    фібри  серця  –
Сильніші  у  дубів  фібриногени,
Як  правота  і  праці  Орігена*,  
І  чистота...  
                                         І  фібри    милосердя...
 
І    в  час,  коли  
                                           у  груди  втрапить  смуток,
Не  гріх,  а  шарм  –  з    дубами    подружитись
І  спокоєм,  й  бентежністю  упитись,
Відчувши  в  лісі  
                                               Вічності  набуток.

…Блукала  Мавка…    
                                                 Поміж  дерева́́ми…
Шукала  втіху,  а  знайшла  шакала.  
А  ви,  читачу,  долю  відшукали?...
Чи  то    було  із  іншими,  
                                                 не  з  Вами?  

[/color][/b]

17.06.2018
_________
*Ориге́н  Адама́нт  –(185—254  рр  н.е.)  –  грецький  філософ,
прибічник  ідеі    апокатастасису  (  в  противагу  апокаліпсису)  –  
кінцевого  спасіння  всього  сущого.  Стверджував  принципи
реінкарнації  душі  і  земного  раю,  сповідуваного  Ісусом,  але  
замовчувані  апостолами.    За  це  і  заплатив  своїм  життям.
           [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 13.07.2018


Lana P.

СОНЯЧНЕ КОХАННЯ

Люблю  тебе,  як  сонце,  музику  і  вітер,
Метеликом  кружляю  в  найтеплішім  літі,
Вслухаюся  в  потічкові  зізнання,
Занурююсь  у  сонячне  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798972
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 13.07.2018


Lana P.

ВІДМАРИЛА…

Відмарила  вже  Вами,  наче  тінню,
На  призабутих  долею  стежках,
Не  мала  меж  бажанням  і  хотінню,
Переборола  відчаї  і  страх.

Ще  й  досі  час  виловлює  натхненне,
Омите  щирістю  обох  сердець,
Ваш  силует  гойдає  сокровенне,
Шукає  недосяжний  острівець.

Перецвіли  душевні  самоцвіти,
Перегойдались  тоннами  вагань.
Ви  залишили  спогад  —  теплий  світлий,
Без  права  на  безмежність  сподівань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798971
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 13.07.2018


НАДЕЖДА М.

Упало сонечко у річку*

Упало  сонечко  у  річку,
Спекотний  день  пішов  на  спад.
Куди  біжиш,  маленька  річко,
Чи  шлях  твій  просто  наугад?

Життя  ще  радістю  хлюпоче..
Тече  струмок,  щось  гомонить,
Але  як  жити,  жити  хоче!
Срумка  життя  -  коротка  мить!

Кленовий  кину  я  листочок
Без  нарікань,  без  сліз,  без  слів.
Це  літа  жаркого  шматочок,
Замість  віршованих  рядків...

Його  ти  зловиш  -  зрозумієш,
Краса  не  тільки  у   словах,
Колись  ще,  може,  й  пожалієш,
Бо  все  було  в  твоїх  руках.

Та  час  буває  надто  строгий:
Не  пробачає  помилки...
Якщо  ти  надто  гоноровий,
Листочок  просто  цей  порви..
--------------------------------
*Упало  сонечко  у  річку  -  у  значенні  -ЗАЙШЛО,  НАСТУПИВ  ВЕЧІР

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799036
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Як вперше

Засмаглий  липень  заглядає  в  лиця,
Сплітаючи  із  сонцем  макраме.
І  коники  цвірчать,  цвірчать  в  пашниці,
Мохнатий  джміль  збирає  диво-мед.

Куштуємо  дозрілі  вишні  з  дички,
Що  стрімко  проросла  окрай  села,
А  гіркота  її  -  мала  дрібничка
В  коханні  свіжий  неповторний  лас.

Укрилось  небо  килимом  бажання,
Пливуть  ванільні  пілігрими  хмар.
Цілуємось,  як  вперше,  не  востаннє,
Медовий,  відчуваючи,  нектар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799098
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018


НАДЕЖДА М.

Лиш засумує серце трішки. .

Любов  -  краса,  як  зірка  рання.
Яка  освятить  новий  день.
Вона  не  буде  у  вигнанні,
За  кілька  слів  не  тих  лишень.

Вона  зів"яне  тихо,  нишком,
Впадуть  безшумно  пелюстки.
Лиш  засумує  серце  трішки,
Бо  так  вкололи  колючки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798911
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 13.07.2018


Олекса Удайко

ЛИПА

           Липню        п  р  и  с  в  я  ч  у  є  т  ь  с  я…
[youtube]https://youtu.be/tIIVUVMOVQU[/youtube]

[b][i][color="#0681a3"][color="#045e6e"]Мене  знічев’я  нарікли  як...  липа,
Не  зводячи  себе  семантикою  слів.
Я  ж  істина  –  свята  й  багатолика  –
Таких  не  знайдеш  в  лісі  диваків!

Цвіту  я  пишно,  зеленію  рясно  –
Несу  в  природу  сенс  і  колорит,
Та  декому  усе-таки  не  ясно,
Що  я  не  фальш...  Святої  правди  скит.

Проте  (я  каюся),  мій  дух  духмяний
Запаморочить  може  будь-кого...
Й  буркоче  у  чаду  ваш  мозок  п'яний,
І  кидається  серце  у  вогонь!  

То  ж  «липу»  кожен  хай  шукає    в  со́́бі:
Чи    не    завівсь,  бува,    гризотний  черв’ячок,
Який  тверезі  відчуття  "коробить"...
Відтак  все  «липове»  повісьте  на  гачок!  

Й  відчуєте  себе  цілком  здоровим,
Коли  із  тіла  зникне  короїд...
Бо  не  спаскудить  вам  формату  крові!
І,  головне,  –  не  згасне  родовід.  [/color][/i]  [/b]

03.07.2018    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797947
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 11.07.2018


ТАИСИЯ

Расслабляемся



«Люблю    я    летом    с    удочкой»!
Так  это  ж  любят    все!
В    запасе    шкалик    с    водочкой…
Иль    просто  «под    шафе*»…

Лишь    летом    расслабляемся…
Кто  с  чем,  кто  -  где    и    как…
А    после    похмеляемся…
Рыбак  –  всегда  чудак!

Но,  если    ты  –  в  компании,
Там    правила    строгИ!
Серьёзное  задание!
И    выпить  –  «не    моги»!

Сначала      всё  внимание  –
За    поплавком    следи!
И,  затаив    дыхание,
Сиди,    молчи,  и  жди…

Вдруг…леска    напрягается
Под    тяжестью    язя???
Команда    вплавь    бросается:
Терять    улов    нельзя!

Костёр  уж    разгорается.
Котёл    с    тройной  ухой.
Тогда  -    всё    разрешается…
И    анекдот    крутой…
И    песня    над    рекой…

               под  шафе*  -  французское  hauffe  –
                                                           подогретый    алкоголем.

11.  07.  2018.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798940
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Катерина Собова

Поганi дядi

Надя    -    дівчинка    маленька,
Може    дечого    не    знати,
Тому    вчила    її    ненька
Без    дорослих    не    гуляти.

Бо    ще    є    погані    дяді,
Що    багато    всього    знають,
Вони    п'яні    й    некультурні,
І    дівчаток    ображають.

Підросла    мала    Надійка,
Наливалось    соком    тіло,
В      школі    вчилася    на    трійки,
Вже    й    на    вулицю    кортіло...

Мама    дівчинці    торочить:    
-Будуть    дяді    приставати,
Вони,    гади,    ще    й    захочуть
Навіть    секс    пропонувати.

Обережна    будь,    дитино,
Адже    зараз    це    не    диво,
Будуть    всі    тобі    давати
Наркоту,    горілку,    пиво...

Далі    підуть    нічні    клуби,
Дискотеки    з    цигарками,
Доведуть    тебе    до    згуби,
Слухай,    доню,    тільки    маму!

Вже      розквітла    дівка    Надя,
Стала    матінку    питати:
-Де    ці    всі    погані    дяді?
Скільки    ще    мені    чекати?

Я    вже    дівчина    доросла,
Що    я    маю    вам    казати?
Йду    на    вулицю    я,    мамо,
Буду    їх    сама    шукати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798904
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Олена Жежук

Люби

Цей  світ  до  нас  не  був  таким  красивим,
Усе  було  закрите,  як  Сезам.
Любов'ю    розговілись    небосхили,
І  ллють  у  серце  золотий  бальзам.

А  ми    п'ємо  –  нам  мало  цього  світла,
І  тлієм  щастям,  шепотом  долонь…
Цілуєм  квітку,  що  між  вуст  розквітла,
Радієм  сонцю,    б'єм  йому  чолом.

Тепліє  світ  від  нашого  кохання,
І  б'є  ключем,  повставши  на  диби.
Цей  рай  для  двох,  у  нім  нема  вигнання,
У  нім  любити  вмієш  -    так  люби!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798868
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Олекса Удайко

ПРОМЕТЕЙ

                     [i]Сьогодні,  10  липня  2018  року
                     на  Байковому  кладовищі  столиці
                     поховали  батька  Української  
                     Незалежності  Левка  Лук’яненка…
                                                                                               [i]  Із  преси            
[/i][/i]
[i][b][color="#e81212"]Тобі  було  б  за  місяць  дев’яносто,
З  них  двадцять  сім  унесено  з  дощем,  
Де    українські  піт,    і  кров,  і  кості…
Наразі  в  Україні  –  біль  і  щем.

Бо  закотилось  сонце  України,
Збіднів  народ  на  вояка  свого  –
Помер  творець  свобідної  країни,
Що  ради  неї  в  воду  і  вогонь

Ішов  як  Прометей…  Своєї  плоті
Ти  не  щадив…  Бо  велетовий    дух
Тобі  не  зрадив...  
                                                   І  на  ешафоті
В  тобі  за  крок  до  смерті  не  потух  

…Вже  на  свободі,  в  творенні  Держави
Ти  –  не  клітина,  а  стволовий  нерв:
Був  пильним  й  разу  не  проґавив  
Злих  підступів  комуністичних  стерв.  

Юрист,  історик,  врешті-решт  письменник,
Ще  й    України  гідний  адвокат!
Якого  ще  тобі    бракує  ймення,
Щоб  засудив    
                                             –  вже  мертвого  –    
                                                                                                         Пілат?![/color]
[/b]
10.07.2018[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798863
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Ярослав К.

Полоска света

Прости  меня,  Господи,  грешен...
Живу  я,  уставы  круша...
В  сознаньи  и  совести  бреши,
Страдает,  томится  душа...

Судил  да  рядил  я  сектантов,
В  аду  их  всех  видел,  а  сам...
Мне  ангел  чуть  слышно:  "А  сам-то
Дорогу  забыл  к  небесам?"

Не  зря  говорится,  кто  судит,
И  мнит  себя  лучше  других  -
В  таком  же  грехе  скоро  будет,
От  взлёта  к  паденью  -  лишь  миг.

Ползу  я  к  Тебе  еле-еле,
Колени  касаются  дна,
И  всё  же,  в  потёмках  тоннеля
Полосочка  света  видна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798852
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А у безсоння - кадастр особливий

А  у  безсоння  -  кадастр  особливий:
Ось  небо  ночі  в  зоряній  парчі,
З*явився  місяця  яскравий  бивень...
Мені  б  ...  дрімати  на  твоїм  плечі.

Немає  від  безсоння  цього  ліків.
(Мереживо  моїх  думок  і  мрій).
Чи  не  забув  гаряче  грацій  літо,
Коли  в  блаженстві  ночі  ти  був  мій?

А  у  безсоння  -  кадастр  особливий,  
Бо  ніч  -  поліфонія  почуттів.
Я  ж  сподіваюсь  на  маленьке  диво:
Побачити  на  стінах  рідну  тінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798827
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Вячеслав Рындин

Исполнил…

Горластый  петух  на  трухлявом  заборе      
В  хрипливой  манере  распяленным  ртом
Звенящие  трели  нервозно  в  мажоре        
В  суссекс-коллективе  с  трибуны  перстом
Без  фрака  с  вечерни  при  галстуке  в  ботах
Колготки  на  пару  с  чулками  нейлон      
Последних  иллюзий  предвыборный  слоган  
Исполнить  не  вышло  –  звыняйте  –  пардон…            

10.  07.  18      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798808
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Владимир Зозуля

Дорога, всё та же дорога

И  снова  всё  та  же  дорога:
Лафет,  на  лафете  юнец...
И  вроде  начало  у  Бога,
Да  видно  у  чёрта  конец.

Так  было.  Так  есть.  И  так  будет?
Десятки  могил  на  версту.
А  эти  несчастные  люди,
Идут  и  идут…  и  идут…

Дорогой  вселенской  печали.
Дорожкой  слезы  на  лице.
Не  помня,  что  было  вначале.
Не  зная,  что  станет  в  конце.


Война!?  Разве  это  нам  нужно?  
Зачем  нам  рубить  и  колоть?
Она  поглотит  нашу  душу.
Она  заберёт  нашу  плоть.

Пойдёт  от  порога  к  порогу,
Бессчётно,  безудержно  длясь,
И  мы  отречёмся  от  Бога,
А  Он  отречётся  от  нас.

И  это  проклятие  сыну  –
Передано  будет  отцом.
Земля  будет  липкой  и  глинной,  
А  смерть  будет  с  детским  лицом.

На  всех  нас,  отдельно  и  вместе,
По  слову,  от  рода  и  в  род,
Как  грех,  как  порок,  как  бескрестье,
На  семь  поколений  вперёд…

…О,  нет!..  Неужели  всё  снова,
На  страхе,  на  лжи,  на  крови?
И  старое  камнем  в  основу?
И  ненависть,  вместо  любви?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798737
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Олена Жежук

Юний день

Заглянув  в  вікна  велелюдний  день.
Він  зовсім    юний,  він  іще  світанок.
Чи  він  мені  всіх  горестей  мішень?
Чи  я  йому  всіх  радостей  серпанок?

Чого  я  жду?  І  що  я  дам  йому?
І  хто  в  мені  -  чи  раб,  чи  звір  повстане,
Коли  засмокче  й  світло  у  пітьму,
Коли  злелію  слово  не  останнє..?

Посію  слово  ...    другу  чи  врагу?
Усяк  -  людина,  всяк  іде  до  Бога.
Сотаю  в  слові    тугу      і  снагу,  
Сотає  дні  
                       в  вікні  моїм    
                                                     епоха…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798392
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Валентина Ланевич

Я - не відьма, коханий, не відьма.

-  Я  -  не  відьма,  коханий,  не  відьма,
Я  люблю  тебе  понад  життя.
Чи  ж  любові  твоєї  негідна?
Чом  мовчиш?  Рветься  в  серці  струна.

Крапле  сум  на  долоні  сльозою,
А  на  думці  ласкаві  слова.
У  тривозі  турбуюсь  тобою
Та  чекаю,  чудная,  дзвінка.

Зблідла  тінь  закрадається  ввечір,
Розбавляє  самітність  в  кутках.
-  Я  -  не  відьма,  -  зривається  клекіт,
В  грудях  втрати  кохання  лиш  страх.

06.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798386
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018


ТАИСИЯ

Воля Бога



«  Нам    не  дано    предугадать,
Как  наше    слово    отзовётся…
Но    нам    сочувствие    даётся,
Как  нам    даётся    благодать»…
------------------------------------

Наконец,  ко  мне  сошла  Божья    благодать.
Она    к  каждому    придёт,  если  страстно  ждать.

Рано  или  поздно  и  к  тебе  придёт.
Твёрдою  рукою  в  царство  поведёт.

Воля  Божья    через  скорбь  даст  тебе  терпение.
Опыт    жизни    обретёшь  и  благословение.

Радостью  раскрасится  твой    поблеклый    мир.
Доступ  открывается  в  неземной    эфир.

Обретёшь    уверенность,  жизнь  пойдёт  на  лад.
Распахнётся    для  тебя  и  Эдемский    сад.

06  .  07.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798365
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Любов Іванова

ГОРЯТ ЛУЧИ ПОД СВОДАМИ ДОРОГ

[b][i][color="#1100ff"][color="#e0043b"]Г[/color]-оризонт  зажегся  светом  алым  
[color="#e0043b"]О[/color]-свещая  нам  с  тобою  путь.
[color="#e0043b"]Р[/color]-азговор  был  как  бы  запоздалым,
[color="#e0043b"]Я[/color]-  поймать  в  словах  пыталась  суть.
[color="#e0043b"]Т[/color]-ы  в  глаза  смотрел    с  какой-то  грустью

[color="#e0043b"]Л[/color]-ился  свет  на  лица  с  высоты...
[color="#e0043b"]У[/color]-носило  время  в  захолустье
[color="#e0043b"]Ч[/color]-истотой  манящие  мечты...
[color="#e0043b"]И[/color]  винить  друг  друга  слишком  поздно,

[color="#e0043b"]П[/color]-росто  спишем  все  на  давность  лет,
[color="#e0043b"]О[/color]-тпуская  тропкой  придорожной
[color="#e0043b"]Д[/color]-анный  нам  волнующий  сюжет...

[color="#e0043b"]С[/color]-вет  бросает  солнечные  блики
[color="#e0043b"]В[/color]-ечереет...  рядом  бродит  ночь
[color="#e0043b"]О[/color]-тчего  из  сердца  рвутся  крики
[color="#e0043b"]Д[/color]  онимают...  Шли  бы  дальше  прочь.
[color="#e0043b"]А[/color]  тропинка  наша  та  же...  та  же...
[color="#e0043b"]М[/color]-ы  по  ней  ходили  столько  раз
[color="#e0043b"]И[/color]-  рука  твоя  привычно  ляжет

[color="#e0043b"]Д[/color]-абы  трепет  в  сердце  не  погас.
[color="#e0043b"]О[/color]-багрится  вечер  нашей  страстью
[color="#e0043b"]Р[/color]-азбудила  встреча  нежность  слов.
[color="#e0043b"]О[/color]-божглась,  теперь  борюсь  за  счастье
[color="#e0043b"]Г[/color]-де  есть  ты  -  там  радость  и  любовь.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798364
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018


НАДЕЖДА М.

На хвилинку лягла тиша…

То  не  грому  гуркотіння,
Це  не  блискавки  розряд,
Не  природи  озвіріння,
Це  летить  снарядів  ряд.

Потемніло  небо  синє,
Хмара  чорна  наповза.
І  з  яких  причин  й  по  нині,
Брата  брат  тут  убива?

Ллються  сльози.  Гнів.  Прокляття;
Стогне  зранена  земля.
Вся  краса  тепер  у  шматтях,
Це    війна  все  спопеля.

Вдарив  грім  -  і  дощ  шалений.
В  перемішку  сльози, кров,
Новий  день  гряде   вогнений,
Канонади  знов  і  знов...

На  хвилинку  лягла  тиша...
Сонце  вийшло  у  зеніт.
Атмосфера,  ніби  інша...
Відпочинь,  душе,  мій  світ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798350
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Это_я_Алечка

экспромт

 Жизнь,  как  кристалл  на  просвет:
Грани,  бока,  щербины…
Крохотный  бриллиант
Или  осколок  длинный  кварцевого  песка
Плотно  забитый  в  сланец…

Вечность,  как  жизнь  -  момент,
Горы,  луга,  ложбины…
Видимый  вариант,
Высосанный    из    пялец,
Кружев  судьбы  слепой…

Ты  здесь,  лишь  -  постоялец
Выбор  не  за  тобой…

Но!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797901
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 03.07.2018


Это_я_Алечка

Моей подруге

Хорошая  моя!  Моя  подруга!
Бежит    дорога  жизни  непростой,
А  мы  с  тобой,  все  также,  друг  для  друга  -
Девчоночки  с  растрепанной  косой.

И  пусть  мы  познакомились  недавно  -
Лет  десять,  разве  это  срок?
В  домашнем  для  меня  ты  и  в  нарядном  -
Источник  жизни  -  хлебный  колосок!

Спасибо,  что  свела  Судьба  скупая
На  щедрости  таких  прекрасных  встреч,
Ты  стала,  как  сестра,  почти  родная.
И  эту  дружбу  я  хочу  сберечь.  

Тебе  желаю  быть  всегда  здоровой,
Счастливой  быть,  богатой,  молодой!
Задорной  быть  и,  как  всегда,  фартовой
И  легкой,  словно  парус  над  водой!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797984
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018


ТАИСИЯ

Урок выживания

       

Отпуск    всем    семейством    встречен  –  на  «УРА!»
Нас    влечёт    природа  -    «там,  где    трын-трава»…
Где  ничейный  берег,    где  ничейный    пруд…
Где  комфорт  утерян,    где    сизифов  труд.

Бравые    «туземцы»  -  быстры    на    подъём.
В    темпе  прибывают    на  аэродром.
У    отца    семейства  –  высший  пилотаж.
Мама  успевает    -    модный    макияж…

Дети    облачились    в    скромный    камуфляж.
Спрятали    от    взрослых    «тайный    саквояж»…
Выживаем    славно,  свой  секрет    храня.
На  подножном    корме    держимся  три  дня.

С  опытным  семейством  –  голод  не  грозит.
Червячков    вкуснейших  –  радует  визит…
Всё  же  заскучали    что-то  пацаны!?
Захотели    дети  –  с  творогом    блины…

А  когда  открыли    «тайный    саквояж»…
Это    было  зрелище…как    крутой    мираж!

После  голодухи  –  произвёл    фурор  –
Огурец    зелёный,  красный    помидор.
Сочные    котлетки  –  вызвали    шумок…
На  костре  с  шипеньем  брызжет    кипяток.

Взрослые,  уймитесь!  Дайте  только    срок!
«Будет  вам  и  белка,  будет  и  свисток!»

02.  07.  2018.          Рисунок    автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797883
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018


Катерина Собова

Зрозумiла

У    психолога    -    клієнтка:
-Що    маю    робити?
Із    проклятим    чоловіком
Як    надалі    жити?

Бо    розуму    як    не    мав,
Вже    й    не    буде    мати,
Ще    й    приховує    від    мене
Третину    зарплати.

Вечорами    йде    на    пиво,
Пропиває    гроші…
У    Вас    є,    казали    люди,
Методи    хороші.

То    ж    порадьте    мені    тихо
(Бо    була    я    всюди),
Як    здолати    оце    лихо
І    жити,    як    люди?

-Візьміть    аркушик    паперу,
Опишіть    все    горе
(У    сім’ї,    я    бачу    зразу,
Негативу    -    море).

Запишіть    обман,    зневагу,
І    сльозу,    й    образу,
Покладіть    все    у    конвертик
І    дійте    одразу:

Треба    все    це    негативне
Знищити,    спалити,
І    новим    життям    щасливим
Починати    жити!

-Зрозуміла.    Після    цього
Він    не    буде    жити!
А    з    листом,    що    написала,
Що    мені    робити?

І    могильна    тишина
Навкруги    повисла,
Бо    в    психолога    повільно
Щелепа    відвисла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797838
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2018


ТАИСИЯ

Кара-Даг (Легенда)

Среди    Крымских    гор  –  Кара-Даг    гора…
Вам  о  ней    легенду  рассказать    пора!
-----------------------------------------
Покоряет    Кара-Даг  –  величием!
Из  ущелья  льётся  песня,  как  отрада.
Здесь  как-  будто  бы  слетелась    стая  птичья.
Девушки  –  на  сборе  гроздьев  винограда.

Сумерки    внезапно    так    сгущаются…
Девушки  торопятся    скорей  домой.
Недра  вдруг  зловеще  поднимаются.
Ведь  не  зря  зовётся  Чёрною  горой.

В  её  недрах  –  страшное  чудовище  –
Одноглазый  великан  и  людоед.
Себе  жертву  требует  –  сокровища.
Людям  от  него  спасенья  просто    нет.

Днём  он    засыпает.    Мирный  храп  -  как  гром.
Стоит    повернуться  –  недра    ходуном…
Ночью  выползает  из  своей  норы.
Глаз  его  сверкает,  грохот  до  зари.

Прячется  от  страха  в  панике  народ.
Смелые  мужчины    пригоняют    скот.
Привязав  скотину,    тем  спасают  род.
Замолкает    редко    грозный    идиот.

Но  в  период  свадеб,  в  месяц  листопад  –
Он  ревёт    упрямо    много  дней  подряд.
Камни    всё  сметают  на  своём  пути  -
Засыпают  сёла,  жертвам  не  уйти.

Не  видать  спасения  от  несчастных  бед…
Требует  невесту  этот  злой    «сосед»…
На  скале  высокой  жертву    ждёт  палач…
Вся    округа    стонет!    Смертный  этот  плач!

Юноша    нашёлся!      Смелый    как  орёл!
Вынес  великану    смертный    приговор!

25.  06.  2018.                      (окончание  следует)






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797047
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 01.07.2018


ТАИСИЯ

Кара-Даг. Легенда. (окончание)


Юноша    нашёлся  –  смелый  как  орёл!
Вынес    великану    смертный  приговор!
В  месяц    свадеб    вышел  он  на    Кара-Даг.
Делает    отважный,  но  опасный    шаг.

С  гор  спустились    тучи,    и    взошла    Луна.
Красотой    небесной    -  гладь  отражена.
Ради    жизни    близких  -  гибель    не  страшна.
Жертва  на  рассвете  будет  отдана.

Юноша  пел    в    песне    о  любви    своей.
Про    невесту  Элбис…Слёзы    из  очей…
           «  Любовь  –  это  птичка  весны,
                 Пришла    ей  пора  прилетать.
                 Спросил  я  старуху-  гречанку,
                 Как    птичку  любви    мне  поймать?
                 Гречанка    ответила    -    жди!
                 Глазами    ты  птичку    лови,
                 Она    на  уста    упадёт
                 И    в    сердце    проникнет    любовь…»

-  Ха-  ха-  ха!  –  раздался    смех    над  головой.
Яркий  глаз    злодея  -  видит  пред  собой.
«  Спой  ещё  мне  песню»  -  злится  великан.
«Эту    твою    птичку  -    заключу    в    капкан!»

«Потерпи  до  завтра  –  с  суженой    приду»…

Элбис    в  смертном    страхе    встала    на    скалу.
Красотой    зарделась    словно    напоказ.
«Принесла    я    птичку!    Шире    открой    глаз!»

И    стрела    с    отравой  -    попадает    в    цель!
Заревел    сражённый    ядом    дикий    зверь!
К    смельчакам    поднялся,  чтоб    их  раздавить…
Но,  сорвавшись    в    пропасть,  глаз    не    смог    открыть…
 
В  каменной  ловушке    долго  шёл    погром….
Молнии  сверкали,  беспрерывный    гром.
Полуостров    вздрогнул,  весь  народ    дрожал
Море  грозно  билось    у    прибрежных    скал…

Лишь  с    рассветом    люди    вышли    на  простор…
Жуткая    картина!    Лишь  обломки    гор.
Новые    утёсы    высятся    теперь…
Здесь  и  похоронен  легендарный  зверь….

Море  уж  не  сердится  -    ласково    бормочет.
Что-то    интересное    рассказать  всем    хочет…    
                         27  .06.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797283
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 01.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Напій елітний

Від  помаранча  сонячного  тепло,
Лоскоче  вії  цедрою  ласкаво.
Думками  тягнемося,  ніби  стебла,
Одне  до  одного  межи  батави.

Колосся  пізніх  почуттів  дозріло,
Їх  ласкою  спокус  колише  вітер,
Вплітається  ліричність  танцю  Гріга...
З  небес  природний  неповторний  витвір

Дарує  з  ніжності  бажань  намисто,
Із  поцілунків  легких  -  дотик  літа.
Джерела  рідних  душ  напрочуд  чисті,
Бо  пізняя  любов  -  напій  елітний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797575
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 01.07.2018


НАДЕЖДА М.

Ще раз про друзів та ворогів

ВІрш-переклад  друкується  вдруге,  як  продовження
 мого  попереднього  вірша.

 Коли  тобі  несуть  образи…
Спроба  перекласти  життєвий  твір,  який
схвилював  мене  дуже.

     Автор  Булат  Окуджава

Мой  мальчик,  нанося  обиды,
о  чем  заботятся  враги?
Чтоб  ты  не  выполз  недобитый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  

Мой  мальчик,  но  –  верны  и  строги  -
о  чем  заботятся  друзья?
Чтоб  не  нашел  ты  к  ним  дороги,
свои  тревоги  пронося.  

И  все-таки,  людьми  ученый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  
еще  задолго  до  седин,
рванешь  рубаху  обреченно,
едва  останешься  один.  

И  вот  тогда-то,  одинокий,
как  в  зоне  вечной  мерзлоты,
поймешь,  что  все,  как  ты,  двуноги,
и  все  изранены,  как  ты.
-------------------------------------
Коли  тобі  несуть  образи,
Про  що  тут  мріють  вороги?
Якщо  не  вмер  ти    просто  зразу,  
Щоб  не  нарвавсь  на  кулаки.

А  що  тут  друзі  вірні,  чесні?
Про  що  турбуються  в  цей  час?
Щоб  не  прийшов  до  них  невчасно,
І  вигляд  твій  їх  не  потряс.

І  все-таки  людьми  навчений,
(На  їх  нарвавшись  кулаки)
Хоч    ще  далеко  сивина,
Рванеш  сорочку  нескорений:
Один  ти  в  світі  -  сирота.

І  ось  тоді-то  ти,  самотній,
Як  в  вічній  зоні  мерзлоти,
Ти  зрозумієш:  всі  двоногі,
Такі  ж  нещасні,  як  і  ти..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797612
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 01.07.2018


OlgaSydoruk

Совсем не трудно рассказать. .

Зав`идно  певчею  родиться  -
Без  страха  крылья  надевать.
Волшебным  пёрышком  Жар-Птицы
Совсем  не  трудно  рассказать
Про  ситцы,выцветшие,  неба...
И  пыль,  морскую,  на  губах,..
Отправить  душу  на  молебен...
И...  возрождённую,принять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797623
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 01.07.2018


OlgaSydoruk

После тысячелетней разлуки…

Не  наверное!..  -  Душу  погубят,
Раз  целуют  огнём  эти  губы…
Горячо  обнимают  и  руки
После  тысячелетней  разлуки…
Только  сердцем  понять  невозможно:
Почему  -  сокровенное  сложно…
Как  и  роли,и  маски,  и  лица…
Когда  время  минувшего  снится…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797626
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 01.07.2018


НАДЕЖДА М.

Так жаль…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzln20PivCo[/youtube]


О  Жалість!  Дивне  почутття.
Нащо  ти  краєш  ніжну  душу,
Нащо  це  пізнє  каяття?
Забути  все  давно  я  мушу.

Чи  жаль  мені,  що  все  пройшло?
Це  час  старанно  стер  минуле.
Так  нетривке  усе  було:
Не  прижилося,   обминуло.

Чи  непогожий  день  удався?
Неначе  сонячно  було...
Одні  питання:  чом  згадався?
Нащо  тоді  отак  все  йшло?

На  флейті  вітер  тихо  грає,
Мої  спростовує  думки...
Дивлюсь  в  вікно:  уже  світає.
Невже,  думки,  ви  жебраки?

Хіба,  душе,  тобі  не  жаль?

ТАК  ЖАЛЬ.....

-----------------------------
НАТИСНІТЬ  НА  КАРТИНКУ


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797691
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2018


Lana P.

БІЛІЄ СИНЄ МОРЕ

Біліє  синє  море  —  не  від  снігу,
А  від  кудлатих  сонячних  хмарин,  —
Їм  вітер  в  небі  добавляє  бігу,
На  фоні  розпорошених  жарин  —
Від  спеки  перецвів  аквамарин.

Пісок  проходить  крізь  солоні  пальці,
Хлюпочеться  в  заграві  далина.
Ми,  спрагою  замучені  скитальці,
Черпаємо  натхнення  з  море-дна.
І  душі  відкриваємо  сповна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797665
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018


Lana P.

Cloudberry (Хмаринка-ягідка)

Цвітом  схожа  на  ожину,
Ягідками  —  на  малину.
А  на  смак  —  солодко-кисла,
Наче  хмаронька  повисла
На  Північному  болоті,
Між  мохів,  у  позолоті.
Вітаміном  “С”  багата.
Арктика  —  хмаринки  хата.
Влітку  ніжиться  на  сонці,
Комарі  за  охоронців.
Скуштувати  б  цю  жаринку  —
Помаранчеву  “хмаринку”.        27/06/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797666
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018


Кадет

Злоба дня

Опять  на  нашей  дискотеке
Метнули  бомбу  в  шум  и  гам...
Бредут  герои  и  калеки,  
Как  встарину,  кто  в  хлам,  кто  в  храм...

Нардепы  смотрят  в  рот  премьеру
И  «чушь  прекрасную  несут»...
И  пилят  коррупционеры
Антикоррупционный  суд...

Пусты  амбары  и  сусеки,
Страна  ползёт  в  густой  туман...
И  маршируют  гомосеки
По  историческим  холмам...

июнь  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796005
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 01.07.2018


Это_я_Алечка

Имя им - легион.

С  утра  оставила  окно  открытым  -
Так  свежесть  ласково  сочилась,
Из  неги  жаром  не  залитой...
И,  надо  же,  закрыть  забылась.

Дела-дела,  звонки  и  грядки
Вернулась  в  дом  и  офигела:
Ждала  охота  и  зарядка
И  мухобоечка  на  дело.

Им  имя  было  -  легион,
Жужащим  и  летящим  тварям!
Окно  моё  им  -  бастион,
А  кухня  -  вход  в  ворота  рая...

Вот  это  квест!  Гонять  с  хлопушкой
За  хитромудрой  тварью  -  мушкой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796275
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Это_я_Алечка

Не расслабляюсь

Как  трудно  всё  сначала  начинать
В  который  раз,  из  морока  разрухи,
Как  буд-то,  разрывают  роды  мать,
Чтоб  жизнь  нам  дать  в  ладонях  повитухи

Ты  корчишься  на  оголтелый  мир
Из  теплых  недр  выплескиваясь  к  свету
Понять  не  в  силах:  голод  или  пир,
Блаженство  ждет  или  призыв  к  ответу

Перебираешь  мысленно  дела,
Деяния,  поступки,  благодарность...
Где  опустила  жизнь,  где  подняла,
Придав  тебе  осанистую  важность...

И  так,  всю  жизнь  не  с  теми  и  не  то,  
Чего  хотелось.  А  хотеть  боишься  -  
Сбывается  задуманный  фантом,
Но  платиться  не  тем,  не  так.  И  злишься

Сам  на  себя,  за  годы  напролет  
В  трудах  за  корку  и  её  сохранность
За  многократно  прерванный  полет,
За  мудрость  стариковскую  и  странность,

За  то,  что  вечно  должен  отвечать
За  всех,  кто  сам  собою  приручился,
За  неизбежность,  чтобы  выжить  -  врать
И  уважать,  за  всё,  о  чем  молился:

-  Святая  Богородице,  прости!
И  сохрани  нас  во  своем  сикрове!
От  всякия  напасти  сбереги
Меня  и  чадо  в  материнском  лоне
Твоей  безоговорочной  любви,
Принепорочной  ангельской  заботы
От  всякия  напасти  заслони
И  дай  упиться  счастьем  от  работы
Во  благо  и  для  радости  трудов
Не  только  мне,  но  и  тому,  кто  рядом
Дай  обернутся  в  Твой  святой  покров!

Пройди  по  миру  праздничным  Парадом!

Чтоб  не  было  на  свете  суеты,
Вранья  во  всем  и  нравственных  уродов,
Алкающих  из  моря  красоты
Наживу  на  свои  кривые  морды,

Готовых  за  копейку  удавить,
Бросающих  смертельные  ловушки
на  простаков.  
Укравших  право  Жить!
Никак  не  в  силах  всласть  насытить  брюшки.

Прости,  что  я  сужу,  но  мочи  нет
Всё  начинать  в  который  раз  сначала.
Учу  твой  Боже,  праведный  Завет...
Но  не  смогла  смолчать  я.  Не  сдержалась.

Мне  вечно  кажется,  что  я  не  додаю
Тебе  и  людям,  что  со  мною  рядом,
Не  так  смотрю,  не  эдак  говорю,
Сочусь,  бывает,  яростью  и  ядом,

Терплю  не  к  месту,  места  не  могу
Найти  себе  ни  в  радости,  ни  в  горе
И  отдых  позволяю  на  бегу
В  непродуктивном,  праздном  разговоре.

Не  расслабляюсь  -  сразу  жизни  кнут
Свистит  над  ухом,  если  увернулась...
Спасибо,  есть  кто  веруют  и  ждут
Для  них  и  для  Тебя  с  утра  проснулась.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796256
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Это_я_Алечка

Так не должно…

Родной  мой,  какая  нелепая  смерть…
Но  смерть  не  бывает  лепой
Жил-был  родной  человек
Пара  минут  –  слепок

Я  опоздала  на  пять  минут
Скорая  –  на  полчаса,
Как  рубанула  жизни  жгут
Железная  смерти  коса

Тётки-медички  и  суета,
Хаоса  мрак  и  драма
Звуки  летят  из  чужого  рта:
-  Вы  ему,  видно,  мама?

В  первый  раз  не  стыдно  стареть
Чёрным  лицом  от  горя
Миг  и  сразу  на  двадцать  лет
Скулы  сводит  от  боли…

-  Нет,  я  жена..,  нет  –  теперь  вдова…
Ужасов  в  сердце  гамма
Но,  наверно,  медичка  права  –  
Я  была  больше  –  мама…

Любила,  учила,  стерегла
От  каждого  злого  взгляда
Делала  больше  чуть,  чем  могла
И  всюду  бывала  рядом

Твой  вольный  мир  и  авантюризм,
Стремленье  познать  –  мега…
Напрочь  отсутствующий  практицизм
И  наизусть  «…  Онегин»…

Необычайный  большой  малыш,
Спасибо  тебе  за  выбор…
Теперь  зову,  ты  в  ответ  молчишь  -  
Очередной  верлибр

Так  не  бывает,  так  не  должно  
Мы  ведь  мечтали  вместе
Тихо  стареть  под  прибой  с  вином
В  старом  плетеном  кресле  

В  тихой  деревне  встречать  закат
На  берегу  океана  
Я  вслух  мечтала  и  ты  был  «за»
Так  хорошо…  нирвана.

Сердце  устало  качать  любовь,
Сердце  устало  биться...
И  мотылек  превратился  в  моль  -
В  глупую  повесть  в  лицах.

Это  нельзя  принимать  всерьез:
Ты  и  тупая  смерть!
Плачет  душа  водопадом  слез
Не  в  силе  тоску  терпеть

Страшно.  Сбегаю  в  твои  дела
От  переплетов  мыслей
И  добровольная  кабала
Стала  всей  жизни  смыслом.

Крутится  шарик  невнятных  дней,
Крутится  и  летит...
Ты  с  каждым  днем  мне  еще  родней
Тот,  кто  навечно  спит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795545
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Это_я_Алечка

Зачем?

Как  больно,  Господи,  как  пусто
Внутри  так  холодно,  не  вкусно,
Чтобы  не  ела.
Жизнь  искусство  
И  дар,  и  ниточка  судьбы
Ты  ничего  понять  не  можешь
Ты  затаил  всю  злость  внутри  –  смотри!
И  небо  цвета  не  такого,
И  запах  скошенной  травы  –  не  тот
Холодный  безразличный  лед….
Не  тает
Глыбится  наростом  
Над  темной  пропастью  воды
И  только  талые  следы    
Уходят    в  море-неизвестность…
Со  мной  осталась  только  нежность
Прохладных  рук,  медовых  взглядов,
Зажатых  недопетых  слов
Благословенна  будь,  любовь!
Со  всей  своей  вселенской  болью
Так  много  на  одну  судьбу,
Зачем?
Что  скрыто  между  строчек?
Куда  раскрутиться  клубочек  –
Тотализатор  и  тотем?
Вся  простота  мудренных  схем…
Зачем?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795463
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Музика моря

(Impression)

Плюскочуть  хвилі  музикою  моря,
Прибоєм  б*ється  серця  сила.
Під  сонцем  вічно  вигравати  -  Мойра,
І  на  щоглі  нести  вітрила...

І  ллються  звуки  асорті  морського
Ріжком  і  скрипкою,  тромбоном...
То  спокій  і  надійність,  то  тривога,
Бо  таємниче  моря  лоно.

Органно-трубно  шторм  торкає  нерви,
Чи  штильність  флейти  в  благодаті...
І  до  морської  музики  маневрів
Я  прислухаюсь  у  зачатті.


(Мойра  -  доля.  Музичні  інструменти  -  ріжок,  скрипка,  тромбон,  орган,  труба,  флейта.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794453
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018


Катерина Собова

Ожеледиця

Дуже    я    люблю    природу:
Дощ    і    сонце    -    все    хвалю,
Та    з    усіх    природних    явищ  –
Ожеледицю    люблю.

Ось    коли    мені,    нарешті,
Усміхнеться    сама    доля:
Буде    у    ногах    валятись
В    мене    Петя,    а    чи    Коля!

Усе    -    вулиці,    дороги,  
На    каток    щоб    були    схожі,
Упаде    якийсь    невдаха  –
Я    швиденько    допомОжу.

Ось-ось    має    він    упасти
(Треба    тут    накинуть    оком)  –
Я    вже    гепнуся      з    ним    поряд,
(Ніби    зовсім    ненароком).

Бо    який    з    них    посковзнеться,
(Знайти    треба    цього    лося),
З    одним    навіть    (разом    впали)  –
 Полежати    удалося!

Поки    встанемо    на    ноги,
Обійматися    тут    можна,
Будем    проклинать    дороги,
(Хоч    про    інше    мислить    кожна).

Щоб    із    кимось    поєднатись  –
В    нас    тусовки    зараз    в    моді,
Кращий    спосіб    для    знайомства  –
Тільки    ожеледь    в    природі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794436
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018


Наташа Марос

ОЖИНА…

Зацвіла  молода  ожина
Синювато  в  моїм  саду,
Хоч  тепер  ти  мені  скажи-но.
З  ким  же  будеш,  коли  прийду?..

Може,  сам...  між  дерев  столітніх
Виглядаєш  з  усіх  країв  -
В  посивілім  твоєму  літі
Не  шумлять  молоді  гаї...

А  чи  в  парі,  що  через  роки
Ти  створив,  щоб  забути  зміг
Всі  мої  босоногі  кроки,
Що  ступали  на  твій  поріг...

І  сумує  гніздо  лелече
Через  роки,  через  роки
За  минулим,  що  недоречно
Переплутало  всі  стежки...

Я  влетіла  б  на  теплих  крилах,
На  семи  неземних  вітрах
У  обійми  твої  безсило,
Загубивши  у  небі  страх...

Та...  тримає  мене  ожина
Біля  дому...  душа  болить  -
І  думками  туди  я  лину,
Де  побачу  тебе  за  мить...

Наливаються  темним  соком
Стиглі  ягоди  запашні,
Обсипаються  і  щороку
Не  дають  забуття  мені...

         -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794405
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018


НАДЕЖДА М.

Сонячній Людині…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N1Oi_tJ7wGI
[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qZ7jHWYdK-o[/youtube]


Тут  хтось  сказав:  бувають  люди  -квіти,
Що  зір  від  них  не  можна  відвести.
Це  -  щастя  у  житті  таких  зустріти.
Я  хочу  про  таку  розповісти.

Вона  найкраща  і  лицем,  й  душею
І,  ніби  світло,  може  осявать.
Мені  так  просто  спілкуватись  з  нею,
Бо  добротою  може  квітувать.

Я  дякую  тобі  за  дружбу  щиру.
Підримкою  була  мені  весь  час.
У  серці  я  тримала  завжди  віру,
Сердечності  не  зникне  твій  запас.

Твої  слова  магічну  мають  силу,
У  розпачі  могли  урятувать.
Я  дякую  подружці  своїй  милій,
Що  доброту  могла  подарувать

-------------------------------------------------
Ninel`(Ніні).http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8302
_____________________________________________________
Ці  слова  присвячені  тобі.
Наша  дружба  триває  на  сайті  майже  10  років.
Дякуючи  тобі,  я  ще  знаходжусь  на  цім  сайті,
бо  ти  можеш  мене  зрозуміти,  заспокоїти,підтримати,
порадити.  Хай  Бог  дає  тобі  ,Ніно,  щастя,
радість,  добро  у  цьому  важкому  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794378
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018


Любов Іванова

СПЕЛАЯ МАЛИНА ЗАПАХОМ МАНИТ

[b][color="#db15b7"][color="#3f9c11"]С[/color]-  тех  пор  прошло  немало  долгих  лет,      
[color="#3f9c11"]П[/color]-очти  полвека.  Боже  мой,  как  много!!  
[color="#3f9c11"]Е[/color]-ще  не  стерся  в  сердце  четкий  след
[color="#3f9c11"]Л[/color]-юбви  большой,  подаренной  мне  Богом.  
[color="#3f9c11"]А[/color]-  начиналось  все,  как    нежный  сон,  
[color="#3f9c11"]Я[/color]-  в  платье  белом  и  с  короткой  челкой.  

[color="#3f9c11"]М[/color]-ы  молоды  ,  с  природой  в  унисон,  
[color="#3f9c11"]А[/color]-жур  во  всем,  в  сердцах  и  смехе  звонком.
[color="#3f9c11"]Л[/color]-юбила  я,  любил  и  он...  не  врал      
[color="#3f9c11"]И[/color]  -  всё  вокруг  ...без  грусти  и  печали.
[color="#3f9c11"]Н[/color]-о  кто-то  наше  счастье  вдруг  прервал,  
[color="#3f9c11"]А[/color]-  мы,  глупцы,  его  спасать  не  стали...  

[color="#3f9c11"]З[/color]-абыть  не  в  силах  я  тропинку  в  сад,  
[color="#3f9c11"]А[/color]  -ты  забыл?  Я  не  поверю  в  это  !
[color="#3f9c11"]П[/color]-ионов  куст  и  пУрпурный  закат,
[color="#3f9c11"]А[/color]-мур  -  свидетель  множества  секретов.  
[color="#3f9c11"]Х[/color]-мелели  с  нами  звезды  и  луна,
[color="#3f9c11"]О  [/color]-ттуда,  с  высоты  любви  внимая.
[color="#3f9c11"]М[/color]-не  кажется,  что    злостный  сатана  

[color="#3f9c11"]М[/color]-еж  нами  растоптал  пространство  рая.  
[color="#3f9c11"]А[/color]  -  помнишь,  ты  мне  ягоды  принес
[color="#3f9c11"]Н[/color]-а  трепетно-заботливых  ладонях.  
[color="#3f9c11"]И[/color]  -не  сдержать  сейчас  мне  горьких  слез,  
[color="#3f9c11"]Т[/color]-акие  чувства...  годы  не  хоронят.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794325
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2018


OlgaSydoruk

Одиночеству так грустно…

Захлестнула  волна  чувства,
Глубоко,уколов,слева…
Одиночеству  так  грустно  -
Безответная  страсть  съела!
Но,наверное,не  карают,
Выжигая  огнём  тело…
Почему  -  когда  обожают,
До  минувшего  есть  дело…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794354
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018


Катерина Собова

Етикет

Потерпав    дурний    Микола
Скрізь    від    свого    язика:
Фрази    він    ніяк    не    зв’яже
Без      крутого    матюка.

Слів    приємних    у    запасі
В    лексиконі    не    знайшов,
І    щоб    вирішить    проблему  –
До    психолога    пішов.

А    психолог    дуже    радий
(Недаремно    гроші    взяв),
Про    культуру    спілкування
Цілу    лекцію    читав.

-Привітайтеся    з    сусідом,
Ось    зустрілись    ви  удвох…
-Цього    гада    ще    вітати?
Ідіота?    Щоб    він    здох!

-Ви    при    зустрічі    повинні
Припідняти    свій    кашкет,
І    здоров’я    побажати  -
Так    нам    каже    етикет.

Ось,    приміром,    Ви    в    лікарні:
Треба    тут    звертатись    чемно,
Добирайте    слова    гарні  –
Зробіть    лікарю    приємно.

Гінеколога    не    треба
Геть    далеко    посилати,
Зміст    один    і    той    же    буде:
-Йдіть,  лікарю,    працювати!

І      проктологу    в    палаті
Без    трьох    букв    треба    сказати:
-Із    приємними    речами
Вам    сьогодні    справу    мати.

Що    Ви    будете    робити?
(Я    на    прикладі    побачу):
Продавчиня    в    магазині
Вам    не    всю    віддала    здачу…

-В    мене    б    тоді    від    образи
Все    єство    заговорило,
Ще    не    було    тої    відьми,
Яка    б    мене    обдурила!

-Вам,    за    нашим    етикетом,
Треба    мовить:    -Вибачай,
А    та    здача,    люба    пані,
Нехай      буде    Вам    на    чай!

Після    курсів    тих    Микола
Геть    нітрохи    не    змінився,
В    поведінці    і    в    манерах,
Правда,    дечому    навчився:
Всіх    з    поклоном    посилає,
Й    підійма    свого    кашкета:
-Як    же    добре,    що    навчили
Мене    цього    етикета!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792972
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 03.06.2018


Катерина Собова

Анкетування

У    психолога    на    курсах
Почались    заняття    зрання:
Фахівець    підготувався
І    провів    анкетування.

Бо    для    дальшої    роботи
Йому    треба    було    знати
Про    відносини    сімейні,
Тому    мусив    запитати:

-Що    ви    будете    робити,
(Для    жінок    було    питання)
Чоловік    не    вперше    зрадив,
І    ця    зрада    не    остання?          

Деякі    жінки    питання
Разів    кілька    прочитали,
Зважували,    прикидали,
Тоді    відповідь    писали.

Одні    пишуть:    -Це    жахливо!
Як    з    таким    надалі    жити?
Тільки    на    високій    ноті
З  таким    треба    говорити!

Інші:      -  Бігти    до    коханки,
Патли    їй    повиривати!
На    чужих    щоб    чоловіків
Перестала    зазіхати.

Половина    жінок    пише:
-Тут      не    треба    зволікати,
На    розлучення    заяву
Треба    зразу    написати!

Некрасива    відповіла:
-Треба    просто    все    забути,
Тільки    ласкою    удасться
Чоловіка    повернути.

Одна    пише:    -  Не  спішити,
І    прикласти    усі    сили,
Треба    взнати    достовірно    -
Може    все    наговорили!

Та    одна    тут    наймудріша
Навіть    думати    не    стала,
Лиш    питання    прочитала    -
Зразу    нижче    написала:

-Якщо    тільки    я    узнаю,  
Що    повівся    так    зі    мною,
Впевнена    на    сто    процентів    -
Зразу    стану    я    вдовою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794198
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018


Олекса Удайко

НЕ ЩЕБЕЧИ, СОЛОВЕЙКУ

             [i]Весняна  рапсодія…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DY2IAtzAeZM[/youtube]
[i][b][color="#055b99"][b]Не  щебечи,  Соловейку,
не  кукуй,  Зозулько  -
від  пісень  таких  і  «фейків»
мому  серцю  мулько.

Не  принесла  гарних  років
на  крилі  Зозуля,
не  вкладеться  в  жваві  строки
соловей  Беруля.

Та  собі  він  обіцянки
виконав  до  строку
і  наповнив  аж  до  цямрин
криницю,  нівроку.

Накувала  Зозуленька
надлишкових  років:
бджілки  носять  мед    у  вулик  –
в  фонд  нероб  –  оброки.

…І  сховають  свої  статки
не  лише  в  окрузі,
бо  ж  співатимуть  ті  пташки
у  заморськім  лузі.

Не  співайте  ж,  милі  пташки,
не  марудьте  душу!
Я  вердикт  свій  й  гідну  «таксу»
виносити  мушу…[/b][/color][/b]

01.05.2018[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789901
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 03.06.2018


Олекса Удайко

НЕ ШУМИ КАЛИНОНЬКО?

           [b]  Гармонія:[/b]  [i]яке  життя,
             така  й  пісня...  
                                                   [b]  Олекса  Удайко  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/MZbSHODSf9A[/youtube]

[i][b][color="#d41313"]«Не  шуми,  калинонько,  людям  не  розказуй  ти»  -
так  співав  в  минувшину  страдний  мій  народ,
                                         Та  часи  змінилися  –  
                                         інші  кут  і  азимут,
                                         інших  жде  Калинонька  
                                         наших  нагород…

Ким  ти  так  розтерзана,  ким  краса  сплюндрована?
Чобіт  чий  вже  топчеться  по  твоїй  красі?
                                       Чим  ти  ошелешена,  
                                       ким  свобода  скована?
                                       Що  за  гад  вже  повзає  
                                       у  нічній  росі?

Чом  пелюстки  ніжнії  вже  не  так  привабливі,
чом  їх  часто  ранки  кутають  в  сльозу?
                                     Чом  холодні  ночі  в  нас,  
                                     й  сонечко  не  квапиться,
                                     небо  ж  непривітне  їм
                                     обіця  грозу?..

 …То  ж  шуми,  Калинонько,  людям  все  розказуй  ти
Про  свої  турботоньки,  тугу    і…  печаль.
                                   В  тілі  суть  хворобами,  
                                   а  в  душі  –  проказами...  
                                   Збуджуй  в  українця…  мсту,  
                                   а  не  тільки  жаль!

Ненько  наша  милая,  дорога  Калинонько!
Ти  шуми  округою  і  надію  чай.
                                 Той  туман  розвіється  
                                   і  ураз  долиною
                                 Опанує  сонечко  
                                 і  небесний  рай![/color]  [/b]

08.05.2018

Світлина  автора[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790795
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 03.06.2018


Lana P.

Комета Вогню Кохання

Твоя  любов  закутує  у  шаль
Земних  доріг,  ночей  безсонних,
По  колу  намагнічена  спіраль,
Притягує  в  очах  бездонних.

Твоя  любов  спалахує  в  мені,
Шліфована  пилком  зірковим,
Запалює  омріяні  вогні
Над  чистим  небом  веселковим.

Твоя  любов  примчалася  в  мій  світ,
В  космічних  проявах  єднання,
Зіврвала  стрімко  душу  у  політ  
Кометою  Вогню  Кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794256
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018


Lana P.

КОЛИ СПЕКА…

Коли  спека  у  літнім  зеніті  
Палить  трави  і  смажить  вуста,  —
Як  же  хочеться  в  сонячні  миті
Йти  до  моря,  де  піна  густа,
Збита  хвилями,  п‘яти  лоскоче.
Охолоджує  тіло  вода,
В  ньому  й  небо  купатись  охоче,
Де  захована  хмар  череда.
І  так  любо  стає  у  купальні:
Сонця,  моря  і  бризових  мрій,
Навіть  обрій,  в  глибокій  копальні,
Не  змикає  натомлених  вій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794254
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018


OlgaSydoruk

Мне надоело чего-то ждать…

Мне  надоело  чего-то  ждать…
Мне  надоело  -  судьбе  не  верить…
Я  так  устала  тобой  страдать…
И  постоянно  грехами  бредить...
И  я  решилась  -  концы  рубить!
И,не  касаясь,оков  запястий,
Я  перестала  себя  губить  -
Меж  строк,  упрятав,  и  трепет  властный…
Я  так  устала  тобой  страдать,
Когда  тонула  в  желаньях  ласки…
А  ты…  не  думал  меня  спасать
Победоносным  объятьем  страсти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794264
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018


OlgaSydoruk

Когда во сне тебя нашла…

Какие  длинные  дороги
Одну  судьбу  к  другой  вели…
Не  только  Ангелы…  И  Боги  -
Кресты  Голгофе  принесли...
Как  сумасшедшая  кричала,
Когда  во  сне  тебя  нашла…
И  так  пронзительно  молчала,
Когда  смотрела  на  тебя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794263
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018


МАЙДАН

МАМЕ

Спасибо,мама,  что  ты  есть.
Ты  наше  солнце,  звёзды  с  неба.
Мы  с  молоком  впитали  честь,
цену  любви,  добра  и  хлеба.

Ты  научила  нас  ценить,
что  не  имеет  в  жизни  цену.
Себя  во  всём  всегда  винить
и  проходить  любую  стену.

Ты  воспитала  сыновей
в  любви  и  ласке  бесконечной.
Нет  никого  для  нас  родней,
жаль,  в  этой  жизни  быстротечной.

Мы  можем  горы  своротить
и  за  других  людей  в  ответе,
но  лишь  с  тобой  хотим  мы  быть
всегда,  как  маленькие  дети.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794240
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018


Амелин

Медицинская реХформа

До  села  у  нас  ре[s]х[/s]форма
Докатилась  тоже.
И  чего  я  ждал,  как  тормоз?
Ведь  себе  дороже.

Был  сегодня  у  зубного  –  
Он  вполне  доступен!
Где  ещё  найдёшь  такого?!
Стоматолог  –  супер!!

Обезболил  под  огурчик,  
Избежав  тянучки...
Прям,  как  в  тёмном  царстве  лучик,  –  
Прощевайте  тучки!

Инструмент  довольно  чистый,
Есть  чем  похвалиться.
Здесь  у  нас  –  специалисты!    
Нащо  та  больница...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792887
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 03.06.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Під жасминовим кущем

Стояли  двоє  під  жасминовим  кущем,
Пахучого  батисту  аромат  вдихали.
І  раптом  літній  дощ  пролляв  води  весь  щем,
Пелюстки  сипались  з  краплинами  опалу.

Мовчання  повна  чаша,  лиш  рука  в  руці,
І  вголос  промовляли  тільки  сині  очі.
Вже  ніч  дозріла  у  жасминовім  вінці.
А  рано-вранці  чулись  цокоти  сорочі.

Безмовний  час  минав...і  знову  цвів  жасмин,
І  бавився  в  тих  пахощах  легенький  вітер.
Чому  ж  "люблю"  тоді  сказати  не  посмів?
Про  це  жасминові  шепочуть  досі  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794020
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 03.06.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 5

[b]Дворник  Федя  встав  утром  с  лежанки
Стал  искать  сапоги  и  портянки.
Ну  вот  где  их  искать?
Надо  двор  убирать!
Ну  не  ждал  от  жены  он  подлянки.

Логопед  молодой  симпатичный
Бедолага  он,  сам  горемычный..
Ведь  картавит  и  сам,
Вот  и  верь  чудесам...
Гонорар-то  уплачен  приличный!

Кот  Никифор  весну  ждет  на  крыше
А  в  амбаре  концерт  дают  мыши
Им  -  свобода  и  шик!
Из  зерна  -  только  пшик!
До  утра  за  стеной  танцы  слышим.

Как-то  раз  в  древнегреческом  мире
Зевс  играл  под  балконом  на  лире.
Афродиту  он  звал
А  она,  о  скандал...
С  Посейдоном  закрылась  в  сортире.

Одиссей,  верный  друг  Маргариты
На  разборки  с  собой  взял  две  биты.
Ну  совсем,  как  босяк
Кто    ж  сражается  так?
Враг  и  тот,  он  не  лыком  же  шитый...

Рассказали  сегодня  мне  байку
Будто  муж  мой  купил  балалайку,
И  бренчит    целый  день
Где  соседки  плетень.
Прикручу  композитору  гайку.!!

Диетолог,  солидная  тетя,
Не  одежда  на  ней,  а  лохмотья.
С  весом  -  море  проблем,
Обносилась  совсем.
Светит  снова    диета    Авдотье.

Лиза  Бетт,  королева  стриптиза
Ну    не  может  ни  дня  без  сюрприза.
Тянет  стрингам  взамен  -
Труселя  до  колен.
Шеф-чудак  потакает  капризам.

Толстый  Карлсон,  мужчина  не  промах.
Жить    привык  не  на  крыше,  в  хоромах.
Чтоб  ему  Фрекен  бок
Угождала  чуток..
Наливала  бы  водки  иль  рома.

Дону  Педро  призналась  супруга
Почему  у  ней  попка  упруга.
Помогли  накачать
Ей  парней  двадцать  пять.
Пока  муж  копошился  у  плуга.

Молодая  служанка  Кончита
За  просчеты    не  раз  шефом  бита.
Но  в  ночи  как  то  раз,
Кааак  заехала  в  глаз!
Вот  теперь  по  счетам  они  -  квиты![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794152
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018


Lana P.

Слова любові

Слова  любові  вимітаються  з  пісків,
Підхоплені  дбайливими  вітрами,
Розніжені  сяйливими  зірками,
Злітають  хвилями  безмежних  берегів.

Кружляють  вихром  позолочених  краплин,
Відпущені,  щоб  увійти  у  серце,
Наповнюють  душевності  озерце
Колекцією  з  відшліфованих  перлин.

Слова  любові  підіймають  нас  в  політ,
Між  сходом-заходом  встеляють  простір,
У  людських  душах  —  незвичайні  гості,
Заповнюють  пустоти,  змінюють  наш  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794072
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2018


ТАИСИЯ

"Ну - погоди!"



(Паника)

Человек  всё  повторяет:
«Как  вокруг  всё  плохо,  плохо!»
Вот  тогда  и  прилетает
Суета      и  Суматоха!
   
Эти  мерзкие  персоны
Ещё      Панику    прельщают…
Наши  древние  каноны
Эту  нечисть    запрещают!

Но  общение  с  природой  
Самозванцев  вмиг  прогонит,
Смоют    ливневые  воды…
А  нервишки  успокоит!

Мысли  светлые  заставят  –
К  созиданию  стремиться!
И  тогда  пора  настанет    -
Смех  и  радость  возвратится!

01.  06.  2018.        Рисунок  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794123
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018


НАДЕЖДА М.

Літній вечір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=plSxF0cad9s[/youtube]

Спада  на  землю  літній  вечір,
Повільно  сонце  догора.
І  легкість  падає  на  плечі.
О!  як   чарує   ця  пора.

Ніде  нікого,  тільки  вітер
У  листі  десь  зашелестить.
Безцінний  це  природи  витвір:
Всі  мають  змогу  відпочить..

Неспішно  Місяць  випливає,
Цю  грішну  землю  освітить.
Та  тільки  він  один  лиш  знає,
Як  від  темноти  всіх  захистить.

На  небо  висипались  зорі,
Там  серед  них,  моя  одна.
Вона  у  світі  неповторна,
Вона  для  мене  таїна.

Дивлюсь  з  цікавістю  на  небо,
Яка  таємна  далина.
А,  може,  так   оце  і  треба:.
Тим  й  заворожує  вона....


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794130
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2018


Радченко

Песня любви


Запах  полыни-дурмана,
Свет  расплескала  луна.
Речка  и  дымка  тумана,
Берега  кромка  видна.

Наши  шаги  в  тишине,
Сердце  так  громко  стучит.
Нет,  не  послышалось  мне  —
Песня  любви  вновь  звучит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793987
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 02.06.2018


Радченко

Жасмин


Сладкий  запах  жасмина,
Вязкий  запах  сирени,
На  траве  паутина
И  ажурные  тени.

Тополей  белых  свечи,
Соловьёв  свист-рулады.
Обнимал  нежно  плечи  —
Нашей  встрече  мы  рады.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793986
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 02.06.2018


LaurA

всё те же горы…

[img]http://www.nastol.com.ua/large/201403/90909.jpg[/img]

Горы,  предвечерье,  воздух  дымный
багрянец  солнца    в  листьях  стынет.
В  желаньях  ветер    осторожен
и    кроны  больше    не    тревожит.
Встречая  хохотом  щербатую    луну,    
охоту    предвкушает  хищный  филин.
Вот  эхо  отозвалось  кличем  длинным
и    оборвалось  нервами  струны.

На  бархатистом    небосклоне
мерцают  звезды-очи    томно    -
Пантера-ночь  бредёт  по  склонам
с    проверкою  владений    сонных..
Дежурство  у    цепного    пса-тумана  -
без    отговорок    и      обмана
он      охраняет  леса  тайны  ..          
Роса  коснулась  поцелуем  трав  долины  
и  вновь  благословенна  тишина.

Вступила    ночь    в      свои      права...

Лишь  у    ручья    своя  забава  -
слова  любви  журчать  дубравам...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381160
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 31.05.2018


Любов Іванова

РЕГИСТРАЦИЯ БРАКА (акро)

[b][i][color="#1016a8"]Р[/color][color="#6110a8"]-ешили  мы  с  любимым  пожениться
[color="#1016a8"](Е[/color]-го    уговорила  за  три  дня!)
[color="#1016a8"]Г[/color]-ляжу,  а  взгляд  его  уже  искрится
[color="#1016a8"]И  [/color]-  это    просто  счастье  для  меня.
[color="#1016a8"]С[/color]-о  свадебкой  мы  долго  не  тянули,
[color="#1016a8"]Т[/color]  ри  дня  и  был  заказан  ресторан
[color="#1016a8"]Р[/color]-аз  сердце  мы  друг  другу  распахнули,
[color="#1016a8"]А[/color]  -  чувства...  их  у  нас  сейчас  фонтан!!
[color="#1016a8"]Ц[/color]-арицей  вел  в  тот  день  меня  на  роспись,
[color="#1016a8"]И[/color]  -в  церковь,  как  и  надо,  под  венец,
[color="#1016a8"]Я[/color]  -в  книге  сразу  ставлю  свою  подпись

[color="#1016a8"]Б[/color]-ыть  рядом  с  милым  будем  наконец!!
[color="#1016a8"]Р[/color]-азъехались  уже  со  свадьбы  гости,
[color="#1016a8"]А  [/color]-новость  я  ему  -    вместо  страстей,
[color="#1016a8"]К[/color]-ажись,  он  лопнет  вот  сейчас  со  злости
[color="#1016a8"]А[/color]-мбец!!!!  -  Узнал  про  пятеро  детей!![/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793861
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Новоградець

26-й артбригаді

Дрижать  у  фарах  липи  при  дорозі,
Росу  скидають  краплями  вони  -
Піднята  двадцять  шоста  по  тривозі
Газує,  прогріває  двигуни.

Ще  трішки  -  і  потягнеться  колона,
Затихнуть  в  парку  окрики  солдат,
І  нагадає  ранком  в  гарнізоні
Про  нас  лише  подряпаний  асфальт.

Далеко,  на  палаючому  Сході,
Чекають  нас  в  обвуглених  степах,
І  вихлопом  їдким  від  самоходок
Нічний  туман  в  околиці  пропах.

Ми  знаємо  -  чиїсь  погаснуть  зорі,
Не  кожен  з  нас  повернеться  з  війни,
І  знає  ворог  -  смерть  блукає  поряд,
Коли  у  нас  заводять  двигуни.

Нехай  щастить.  Вперед  бригада,  з  Богом!
Без  зайвої  жіночої  сльози
Зникає  замикаюча  за  рогом,
Під  мирний  стукіт  крапельок  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793879
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


НАДЕЖДА М.

Коли ти хмуриш брови…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TXDxcphcoLM
[/youtube]


А  я  люблю,  коли  ти   хмуриш  брови,
На  мене  поглядаєш  з-під  тишка.
Душа  твоя   завжди  в  якійсь  обнові,
Ти  ноша  у  житті  моїм  важка.

Ти  все   уважно  дивишся,  вивчаєш.
А   я  хвилююсь:  може,  щось  не  так.
Мою  усмішку  ти  не  помічаєш.
Обличчя  запашіло,  наче  мак.

Підходиш  ти  до  мене  боязливо,
Від  страху,  як  осінній  лист  тремтиш.
Та  я  на  все  дивлюся  терпеливо.
Невже,  так  бережеш  ти  свій  престиж?

Та  вже  терпіння  добігає  краю.
До  тебе  я  рішуче  підійшла.
Повітря  повні  груди  набираю:
І  раптом  ..  пригорнулась,  обняла.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793905
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Владимир Зозуля

Сослагая

Знаю,  не  будет  иначе,
Сроки  не  вечны  любви:
Я  не  стесняясь,  заплачу,
Руки  целуя  твои…
Сердце  болезненно  дрогнет…
Нерва  натянется  нить…

Милая,  если  бы  мог  я
Жизнь  и  любовь  возвратить…

Ка’бы  не  кудри  белёсы,
Да  не  печальны  слова,
Выросла  б  в  поле  берёза,
Встала  б  под  нею  судьба…

Я  бы  пошёл  к  той  берёзе,
Если  бы  только  я  мог,
Сквозь  расставанья  и  осень,
Через  скрещенья  дорог,
Если  бы  чувства  да  святы,
Если  б  огонь  –  не  зола,
Милая,  если  б  меня  ты
Там,  под  берёзой,  ждала…  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793855
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Вячеслав Рындин

Новая заноза

хотела  стать  я  вазочкой  для  розы…
предусмотрительно  блюсти  настой
цветной  слезы  –  при  неизменной  позе
хранить  степенно  розовый  покой…
*
пестрят  цветки…  трепещут  листья…
благоухает  Свет  мирской…
черняво-серый  узник  в  мыслях  
цвет  косит  временной  косой…
*
кисть…  картина…  натюрморт  –  
мёртвая  природа…    
в  старой  вазе  стильный  сорт:
«Happynewзаноза»!!!

31.  05.  18  –  [i]конец  весны
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793843
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Lana P.

По спіралі…

Повернути  б  весну  у  сосновому  гаї,
Коли  тьохкало  серце  й  купалось  в  розмаї,
Як  впивалася  соком  травнева  природа,
У  душі  розквітала  натхнень  насолода.

Шаруділи  зізнанням  незаймані  квіти,
Шепотіли  коханням  розчулені  віти.
У  таємних  куточках  мохів  оксамити
Устеляли  бажання,  росою  омиті.

А  каштанові  свічі  палали  вогнями,
Почуття  освітлити  нічними  стежками,
Пробиваючи  темінь  у  шахті  копалин,
На  шляху  не  лишили  недбалих  прогалин.

Хоч  весна  швидкісні  натискає  педалі,
Все  повернеться  в  пору,  але  по  спіралі.
Забуяють  ліси,  приберуться  в  обнови,
Теплий  спогад  гайне  в  солов‘їні  діброви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793832
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Lana P.

Дикий мед кохання

Дикий  мед  кохання,  
Зібраний  у  травах  —
Там,  де  чисті  роси  
Бавились  в  гаю.

Відспівали  хори
Сойок,  на  забавах,  
Милувалась  пара,
Наче  у  раю.

Потекли  струмками
Любощі  з  дощами,
Випещені  трави
Повтрачали  шарм.

І  розбіглись  долі  
Різними  шляхами,
А  солодкий  спогад
Гоїв  дикий  шрам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793830
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Іванюк Ірина

Я не зраню твої вічні крила,

Я  не  зраню  твої  вічні  крила,-
знаю,  в  світі  тобі,  милий,  важко...
ПригорнУ  лиш  до  серця,  як  сина...
Рідний  мій,  чи  тобі  вже  не  лячно?

Все  здолаєш  -  молися  до  Батька!
Ви  разОм  -  неприборкана  сила!
Пам"ятай  лиш  залюблені  очі...
Це  твої  світоносні  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793818
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


ТАИСИЯ

Просветление

Череда  событий  негативных
На  людей  не  очень-то  влияют.
Поглощён  он  личною  рутиной…
В  ней  его  заботы  утопают.

Вот  когда  его  коснулось  горе,
Возникает  множество  вопросов!
Ищет  он  ответы,  с  Богом  споря.
И  тогда  становится  он  взрослым.

Бог  причастен  к  нашему  творению.
С  ним    лишь  просветлеют  наши  чувства.
Жизни  хаотичное  течение  –
Обретёт    естественное    русло.

26.  04.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789154
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 30.05.2018


archic

Дом

Воспоминаний  маленький  приют  -
На  пожелтевшей  старенькой  обложке,
Хранится  в  сердце  очень  осторожно,
Там  птицы  гнезд    давно  уже  не  вьют.
Все  нет  тебя  ,  лишь  скрипнула  качель
Дворов  забытых,  города  родного,
Где  пса  спасали  старого  больного
В  такую  вьюжную  и  белую  метель.
Бездонных  окон  мгла  и  пустота
Пронзает  взглядом  серенького  дома,
Который  был  убежищем  и  кровом,
Храня  в  себе  знакомые  места.
Все  тоньше  нить  -  исписана  тетрадь.
Сердца  с  годами  ,  кажется  ,  прочнее,
Ошибкам  счет  и  толика  сомнений,
И  моря  Черного  неведомая  гладь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793765
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Lana P.

Вечірній перехід

Очі  неба  у  вечірній  тиші  —  тьмяні,
Ледь  помітно  виглядають  крізь  вуаль.
Щічки  горизонту  —  сонячно-багряні,
Перепечені,  як  смажений  мигдаль.

Через  пагорби  проходять  тіні  сонні
І  захоплюють  все  більше  площини.
Сутінки  розтулюють  пітьмі  долоні,
Прохолодними  торкаються  грудьми.

Стихли  ярмарки  пташині  в  диких  квітах,
Між  барвистих,  заколисаних  полів.
Обважнілі  трави,  в  росо-самоцвітах,
Похилились  в  лузі,  що  в  тумані  млів.

Шепіт  вітру,  у  сповільненому  танці,
Лине  текстами  пісенними  зізнань.
У  мелодіях  солодких,  в  колисанці,
Переходить  в  найтонкішу  ночі  грань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793764
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Akimova

А волны, как прежде – в песок…

[i]Стихотворение  написано  по  мотивам  романа  чешского  писателя  
Йозефа  Томана  «Калигула  или  после  нас  хоть  потоп»
специально  для  международного  лит.конкурса
"Античные  мотивы-2018",  который  состоялся  в  апреле-мае  этого  года.[/i]



Сквозь    клочья  тумана  «Евтерпа»  несётся,
Молитвы  Нептуну    творя.
На  долгий  период    холодного  солнца
Нептун  запирает  моря.

Но  мчится  корабль,  нетерпеньем  гонимый,
На  родину  из  далека.
А  в  трюмах  дары  азиатские  Риму:
Пшеница,  каменья,  шелка.

Тревога  томит    Луция  Куриона  –
Зачем  он  в  январскую  стынь
Отозван  домой  со  своим  легионом
Из  жарких  сирийских  пустынь?

Неужто  отец?  –  Непреклонный  сенатор,
Чья  жизнь  вечно  на  волоске?
А  может  Тиберий,  старик-император
Волной  растворился  в  песке?

Конечно,  Тиберий  –  садист-извращенец,
Жесток  его  жребий  и  гибл.
И  в  Риме  любой    несмышлёный    младенец
Кричит,  что  Тиберия  –  в  Тибр!  

Но  в  том-то  и  есть  жизни  закономерность,
Что  выбор  –  лукавый  скупец:
Иль  тот,  кому  дал  ты  присягу  на  верность,
Иль  республиканец-отец.

---------------------------
Мерцая  в  лучах  золотого  заката,
Встречает  земля  корабли.
И  кажется  Луцию  –  это  Торквата
Рукой  его  манит  вдали.

Три  года  скучала  Торквата-невеста,
Не  ведая  сладость  греха,
Три  года  моля  неподкупную  Весту
Вернуть  поскорей  жениха.

И  вот  он  вернулся!  
Вернулся,  а  значит
Готовится  к  свадьбе  наряд.
Но  что  же  глаза  он  отчаянно  прячет?
И  что  ж  он  как  будто  не  рад?

На  Аппиевой  каменистой  дороге,
Домой  завершая  свой  путь,
Споткнулся  о  чары  другой  он…      О,  боги!
В  таверне  «Войди  и  забудь».

Вошёл  и  забыл  и  отца,    и  невесту,
Свободу,  республику,  честь.
Запутался  в  посулах  славы  и  в  лести,
И  сам  расточающий  лесть.

У  «римской  царевны»,  а  в  прошлом  гетеры,
Приманок  большой  арсенал:
Изыскан  наряд,  безупречны  манеры,
И  кожа  –  молочный  опал.

К  тому  же  Валерия  –  дочка  Макрона…
О,  гибельных  глаз    бирюза!
Забудет  военный  трибун  легиона
Торкваты  печальной  глаза…

Мучительный  выбор  меж  долгом  и  страстью!
Меж  славой  и  честью  своей.
Харибда  и  Сцилла  –  две  равных  напасти,
А  мы  –    между    жарких    огней.

------------------
Цикада  поёт  в  разукрашенной  клетке
В  перистиле    у  мудреца.
Кого  же  мне  выбрать,  учитель  Сенека?
Тиберия  или  отца?

Сенека  изрёк  :    «Слушай  только  свой  разум.»
Но  молодость  –  это    не  клеть.
Любовь  и  свободу,  богатство  –  всё  сразу
Так  хочется  в  жизни  иметь!

----------------------
Захлопнутся  дня  золотистые  створки,
И  звёздный  прольётся  ушат.
А  там,  в  Затиберье,  на  римских    задворках,
Свой  пир  гистрионы    вершат.

Смеётся  народ,  и  над  властью  хохочет,
Коль  плакать  нет  более  сил.  
И  где-то  на  Капри,  под  пологом  ночи
Тиберий  свой  дух  испустил.

Один  император  сменяет  другого…
Народ  в  ожиданьи  чудес:
Отмены  налогов.  
Тельца  золотого.
И  манны,  летящей  с  небес.

Конечно,  всё  будет.
Но  только  недолго.
Потом  эйфория  пройдёт.
За  каждый  сестерций  имперского  долга
Сторицей  заплатит  народ.

--------------
Вдоль  Аппиевой  каменистой  дороги
Стояли  шесть  тысяч  крестов.
Прикованы  намертво  руки    и  ноги
Распятых  восставших  рабов.*

Меняются  люди,  меняются  боги,
Но  тонок  всегда  волосок.

Другие  заботы,  другие  тревоги,
А  волны,    как  прежде  –  в  песок…


----------------
[b]Примечания:[/b]

     [i]Аппиева  дорога  во  времена  Римской  империи  соединяла  Рим  с  побережьем  Средиземного  моря.
     Макрон  –    древнеримский  политик,  префект  претория  в  31  —  38  гг.,  участник  придворных  интриг,  приближённый  Тиберия.
     Перистиль  –  дворик,  окружённый  с  четырёх  сторон  крытой  колоннадой.
     Гистрионы  –  в  Древнем  Риме  так  называли  профессиональных  актёров,  составлявших  труппу.
*  -    имеется  ввиду  восстание  Спартака,  произошедшее  примерно  за  100  лет  до  описываемых    событий.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793748
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Новоградець

Бойові коні

Ледь  світиться  сонце  в  диму  і  пилу
І  топчуть  копита  в  степах  ковилу.
Змінивши  сумирних  на  буйних  своїх,
Ми  гонимо  знову  коней  бойових.

Хай  Бог  збереже  нас.  Хай  вам  пощастить.
Вперед  норовисті,  скоріше  летіть.
Тут  тих,  хто  спинився,  з'їдають  вогні,
Тут  з  бою  виходять  хто  був  на  коні.

В  часи  лихоліття,  смертельних  навал
На  огирях  вірних  не  вразить  метал.
Пройдуть  через  бурю  і  вийдуть  живі
Хто  коні  сміливо  сідлав  бойові.

Стрілою  промчаться  гривасті  в  боях
І  знову  на  мирний  нас  вивезуть  шлях.
Затихнуть  булати  і  стукіт  підков,
І  дощ  змиє  в  полі  запечену  кров.

Загояться  рани  на  них  від  меча
І  боязко  гляне  маленьке  дівча
На  шрами  порубаних  в  битвах  лихих,
Сміливих  і  буйних,  коней  бойових.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792071
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Амелин

Пленники дождя – как дети! (Лит. пародия)

Сначала  оригинал,  с  благодарностью  к  автору
[b]Тайны  грома[/b]
Ярослав  К.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790755

[i]Прячется  небо  в  чёрный  туман
И  растворяется  в  дымке  заката,  
Солнце  залезло  тучке  в  карман,  
Даже  забыло  сказать  нам  "до  завтра".

Пыль  закружилась  жёлтым  столбом,  
Капли  дождя  её  садят  на  место.  
Важное  хочет  выдать  нам  гром,  
Вот  бы  услышать  -  ведь  так  интересно...
 
Нет,  врассыпную...  Все  -  кто  куда...  
Будто  их  гонят  горячей  шрапнелью...  
Стойте,  да  это  -  просто  вода!  
Что  ж  вы  пугливые,  в  самом-то  деле?

Только  мальчишка  искренне  рад  -
Видимо,  хочет  узнать  о  секрете.  
Что  ему  лужи,  что  ему  град?  
Вот  уж,  воистину,  "будьте,  как  дети..."[/i]



Пародия
[b]Пленники  дождя  –  как  дети![/b]

Не  оставляли  б  вы  жизнь  на  потом,
Вон  как  на  улице  всё  интересно!..  
Важное  что-то  сказать  хочет  гром,
Как  шандарахнет,  что  небо  аж  треснет!

Сверху  несутся  ушаты  воды...            
Да  не  пугайтесь  вы,  в  самом-то  деле,
Ведь  без  воды  "ни  туды,  ни  сюды",
Помните,  в  фильме  известном  так  пели?!  

Молнии  вспышка  порой...  как  сверкнёт!..    
Это  не  значит,  –  "спасайся,  кто  может!"
Гляньте,  в  какой  красоте  небосвод,    
Чтоб  я  так  жил!..  Аж  мурашки  по  коже...

Все  врассыпную...    Ну  просто  беда...
Нет,  чтоб  попрыгать  как  в  детстве  по  лужам!
Что  ж  вы  боитесь  воды,  господа?!
Мне  –  так  и  зонтика  купол  не  нужен!    

Тучка  висит  в  мокро-чёрных  тонах...  
Ну,  а  мальчишка  во  мне  –  словно  пленник,              
Он,  вторя  грому,  кричит  из  окна:
"Люди!  Да  здравствует  дождик  весенний!!!"


(Фото  отсюда  -  http://bibo.kz/interesno/635351-groza-v-kalifornii.html)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791498
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Ярослав К.

Тайны грома

Прячется  небо  в  чёрный  туман
И  растворяется  в  дымке  заката,
Солнце  залезло  тучке  в  карман,
Даже  забыло  сказать  нам  "до  завтра".

Пыль  закружилась  жёлтым  столбом,
Капли  дождя  её  садят  на  место.
Важное  хочет  выдать  нам  гром,
Вот  бы  услышать  -  ведь  так  интересно...

Нет,  врассыпную...  Все  -  кто  куда...
Будто  их  гонят  горячей  шрапнелью...
Стойте,  да  это  -  просто  вода!
Что  ж  вы  пугливые,  в  самом-то  деле?

Только  мальчишка  искренне  рад  -
Видимо,  хочет  узнать  о  секрете.
Что  ему  лужи,  что  ему  град?
Вот  уж,  воистину,  "будьте,  как  дети..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790755
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Амелин

Светлое пятнышко и её братец (Проза)

       Не  знаю,  что  меня  потянуло    к  соседнему  домику,  какая  неведомая  сила.  Вот  потянуло  и  всё...
       Погода  с  утра  стояла  солнечная.  Людей  на  дачах  почти  не  было.  Десна  и  её  старое  русло,  находящиеся  буквально  в  двух  шагах  отсюда,  казалось,  затаились  в  каком-то  ожидании.  Заборов  у  нас  никаких  нет,  впрочем,  как  и  всяких  грядок-огородов.  Только  разношерстные  одноэтажные  домики,  выглядывающие  со  всех  сторон    вместе  с  какими-то  старыми  вагончиками,  пристройками,  сарайчиками,  навесами  для  дров,  скамейками,  колонками  для  воды,  одинокими  качелями  и    почти  всегда  скучающими  целый  день  на  воде  и  на  берегу  лодками.  Всё  это  «совершенство»  немного  разбавлено  деревьями  и  кустами,  половина  из  которых  периодически  радует  всех  отдыхающих  своими  спелыми  плодами.    Да  и  тень,  создающая  в  жару  холодок,  очень  даже  не  лишняя.  А  чистейший  воздух  с  непривычки  просто  валит  с  ног  всех  городских  обывателей.  Так  произошло  и  со  мной.  
         Повалявшись  после  обеда  на  диване  и,  по-моему,  даже  минут  сорок  вздремнув,  я  вышел  на  свежий  воздух.  Жара  уже  начинала  спадать.  Тишина  приятно  наполнена  птичьими  голосами.  Деревья,  трава,  голубое  небо...  Как  хорошо  вокруг!  Живи  и  радуйся!  На  вечернюю  рыбалку  ещё  рано...  И  тут  что-то  повлекло  меня  к  домику  соседей.  Нет,  ни  какие-то  звуки,  ни  какие-то  шорохи  или  движения.  Какая-та  другая,  неведомая  мне,  сила.  Вот  потянула  и  всё!  Будто  магнитом  каким.  И  почему-то  именно  к  этому  домику,  а  точнее,  к  стоящему  почти  впритык  к  нему  сараю,  к  которому  я  и  свернул...  
И  что  же  я  вижу?  –  На  его  боковой  стене  висит,  касаясь  земли,    сложенная  в  множество  рядов  рыболовная  сеть-путанка,  а  в  самом  низу  –  запутавшиеся  три  ёжика.  Один  большой,  а  по  бокам,  вплотную  к  нему,  два  маленьких.    Бедненькие!  Да  это  же  ежиха  с  ежатами!..  Ну  как  же  вы  так?!  Как  же  вас  сюда  занесло?  В  эту  сетку-убийцу!..  Вот  оно  что,  оказывается!..  
       А  мамка-то  не  дышит  уже...  мухи  на  ней...  Вот  бедолаги!  Сколько  ж  вы  здесь,  бедненькие?..  Но  малыши  ещё  дёргаются,  слабо,  но  дёргаются!  Особенно  тот,  что  слева.  Трепыхнётся  маленький,  как  та  рыбёшка    и  снова  притихнет...  А  тот,  что  справа  совсем  еле-еле...  А  ежиха  всё...  Хотя,  казалось,  должно  наоборот  быть,  но  видать,  больно    она  за  деток  своих  переживала,  как  и  всякая  мать,  вот  сердечко  и  не  выдержало.  Эх,  судьба-злодейка!  Но  мысли  эти  позже  пришли…  А  тогда  одна  только  –  спасать  их  нужно!  Ежата  ведь  живы  ещё!  Но  как  они  запутались!  Попытался  руками  вытаскивать.  Да  где  там!..  Столько  петель,  ниток…  Они  ж  не  один  день  в  этой  западне  сидят!  А  как  разволновались,  бедняжки!..  Который  справа  –  с  светлым,  размером  примерно  с  две  двухкопеечные  монетки,  пятнышком  на  иголках,  да  и  показался  он  мне  несколько  меньшим  за  другого.    Как-то  сразу  подумалось,  что  это  девочка,  а  пятнышко  –  как  у  людей  родинка,  а  у  неё  –  ну,  вроде  украшения.  А  братец  слабее,  да  и  запутан  больше,  еле-еле  пытается  сопротивляться  напасти-западне  этакой.    Ох,  не  справиться  мне  одному,  да  и  нож  нужен!  Побежал  я  за  ним  в  домик,  а  заодно  и  соседа  позвать.  Жалко  ведь  животинушек!  Ох,  жалко...  Да  и  мамку  ихнюю,  но  её  уже  не  спасти,  а  этих-то  –  нужно!  Нужно!..
         В  общем,  когда  мы  с  соседом    подошли,  тот,  что  справа  (со  светлым  пятнышком)  уже  не  шевелился…
       Давай  обрезать  сетку  с  того,  который  слева.  А  она  так  спутана-перепутана,  как  паутина  тысячелетняя  в  каком-то  лесу  дремучем.  Режем,  чертыхаемся,  вспоминая  тех,  кто  оставил  эту  губительную  снасть.  Ругаем  вслух...  В  какой-то  момент  то  ли  я  зазевался,  то  ли  у  напарника  моего  рука  с  ножом  соскочила,    резанул  он  меня  по    пальцу  левой  руки  со  всего  маху!  Да  так,  что  где-то  до  самой  кости.  Вот  тебе  на!  –  кровь  фонтаном!  Зажал  я  рану  правой  рукой,  а  продолжать  начатое  уже  не  могу  –  кровотечение  мешает.  Опять  в  домик!  Вата,  перекись,  пластырь….  А  время  ж  идёт.  Мне  тогда    казалось,  что  дорога  каждая  минута,  что  жизнь  ежонка  на  волоске  висит  и  волосок  этот  готов  оборваться  в  любой  момент,  ведь  когда  я  в  первый  раз  к  ним  подошёл,  они  ж  разволновались  сильно,  задёргались.  А  сколько  сил-то  тех  к  тому  моменту  у  них  оставалось.  Кот  наплакал...
       Вот  только  одно  –  не  получается  всё  обрезать  и  выпутать,  спасти  малыша.  Сосед  чертыхнулся:  
–  Да  ну  их!  –  развернулся  и  пошёл  в  сторону  своего  домика…  Не  знаю,  что-то  нашло  на  него...  Ну  а  я  остался.  Хотя  и  у  меня  уже  руки  опустились.  Потрогал  того,  с  пятнышком...  Так  он  же  дышит  ещё!  Точно  –  дышит!  Но  петли  не  позволяют    делать  полноценные  вдохи.  В  общем,  давай  я  ножом,  пальцами,  какими-то  чертыханиями  и  приговариваниями  освобождать,  обрезая  по  ниточке,  по  ниточке  выпутывая….
       Кое-как,  но  задышала  уже  свободней,  зашевелилась  малышка.  Ну  и,  слава  Богу!..  Будешь  жить...  Будешь!..  
       Вернулся  к  тому,  что  слева.  И  тут,  практически  взяв  его  в  руки,    как-то  довольно  быстро  распутал  всё,  что  оставалось.    Положил  на  траву.  Лежит,  дышит,  а  сил  двигаться-то  нет...  
–  Ничего-ничего!  –  отойдёшь,  дружочек.
После,    так  же  быстро  получилось  освободить  окончательно  и  Светлое  Пятнышко.  Почему-то  я    стал  его  или  её  почти  сразу    так  и  называть  .  Пусть  будет,  что  её.    И  вот  она  потихоньку-потихоньку,  но  своим  ходом  туда,  где  спрятаться  можно  –  под  соседний  домик.  Потопала,  потопала…  укрылась  от  посторонних  глаз  и  только  потом  остановилась.  Ещё  одно  подтверждение,  что  эта  особа  женского  пола!  Мужичку  ж  полежать  нужно,  отдохнуть,  прийти  в  себя,  подумать,  что  дальше  делать…  Но  минут  через  двадцать  и  братец  её  тем  же  маршрутом  подался….
       А  порез  мой  через  неделю  почти    не  напоминал  о  себе,  разве  что    небольшим  шрамом.  
       Позже  я  эту  малышку,  уже  подросшую,  встречал  несколько  раз,  узнавая  по    её  "украшению"  на  иголках.    Шипела,  фыркала,  убегала...  и  всё  время  старалась  куда-то  от  меня  спрятаться.  Но  это  же  я  её  запомнил  по  особой  примете.  А  ей  не  до  того  тогда  было.  Ну,  да  и  ладно.  Я  же  не  в  обиде.  Пускай  себе  живёт.  Да  и  братец  её  тоже…  


(На  фото  другой  ежонок,  но  в  тех  же  местах.  Возможно,  что  родственник  тех,  о  ком  рассказал,  смешные  они,  любопытные  и  бестолковые)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790675
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Lana P.

Більший, аніж мрія…

Сонце  сяє  ув  очах,
Вітер  —  у  волоссі,
Тепла  хвиля  на  плечах
Грає  стоголоссям.

Сіль  смакуєш  на  вустах
З  відчуттями  шалу,  —
Повертається,  мов  птах,  
З  міста  —  до  причалу.

Де  енергій  ураган,
Там  її  стихія,
Бо  для  неї  океан
Більший,  аніж  мрія.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793600
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Вячеслав Рындин

Хотел бы стать бокалом для вина…

хотел  бы  стать  бокалом  для  вина:
стоять…  сиять…  вмещать  –  сухое,  
десертное  –  шампанское  плескать
в  мир  одиночества  –
в  пустое…
*
открыл  окно…  раздёрнул  шторы…
включил  неоновый  ночник…
луна…  вино…  бокал  Ducale  –
мир  одиночества  –
безлик…
*
в  газу  –  шипучая  среда…
искрение  простое  –  
верха  стремятся  кто  куда…
мышление  –  
в  иное…
*
уже  –  хмельные  звуки
теперь  и  голоса…
бокал  вздымает  трюки
и  требует:
-  Вина!!!

29.  05.  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793638
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не випадково

Навколо  панувала  тиша  неймовірна,
І  опинилась  я  в  полоні  чарівнім.
Всміхнулось  життєдайне  сонечко  манірно,
Яскраво  блиснув  золотавий  щедрий  німб.

І  вранці  погляд  зупинився  на  трояндах,
Цілуючи  сліди  сріблястої  роси.
Пелюстки  лагідно  тримали  стебел  стани,
Очей  не  відвести  від  ніжної  краси.

Лилися  пахощі  п*янкі  троянд  казкових,
Не  випадково  садівник  їх  посадив.
Якщо  на  серці  щире  почуття  любові,
То  для  коханої  не  жаль  квіткових  див.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793527
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Олена Жежук

Не зупиняй

Не  зупиняй,  не  маю  я  страху́,
Не  вмію  я  літати  надто  низько…
Дивись  услід  –  як  крилами  махну.
Дивись…  поки  в  очах  не  стане  блиску.

І  не  молись  за  мене    -  лиш  мовчи…
Це  я,  прощаючись,  тебе  благословляю
Відчути  трепіт  серця  при  свічі
І  реквієм  утраченого  раю…

І  не    дивуйсь  –  для  волі  сто  причин!
Вже  чую  клич  небесного  причастя…
Не  зупиняй  нескорених  вершин    –
Якщо  й  себе  
                                         згублю  
                                                                     у  миті  щастя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Іванюк Ірина

В серці ж любов, як тернина…

-Хто  ти?-  питала  тополя,  
пильно  вдивляючись  в  очі...
-Певно  невільниця,  сестро,-
хтіла  б  за  гори,  та  годі...

-Хтіла,  щоби  обладунки  
були  легкими,  як  крила...
Хтіла  б  летіти  за  вітром,-
зранена  терням  -  безсила...

-Ні!  Небезсила  в  недолі!
Хрест  не  покинутий  -  воля!
В  серці  любов,  як  тернина...
Ти  ж  споконвіку  -  Людина!

28.05.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793656
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Індигові волошки

Індигові  волошки  піднімають  вії
Межи  ажуру  зеленавих  трав.
Щемить  в  душі  моїй  примарою  надія,
Немов  свердлить  безжалісний  бурав.

Індигові  волошки  дивляться  на  мене,
Цикадами  пострибують  думки.
Квітчастим  килимом  вселяється  натхнення,
Підносять  руки  простору  цупкі.

В  індигових  волошках  нам  би  заблукати,
В  обіймах  сонцесяйних  ниточок,
Але  десь  пишеш  ти  свої  земні  трактати.
Чи  зробиш  у  волошки  хоч  би  крок?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793667
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Олекса Удайко

КУПИНА НЕОПАЛИМА

           [i]  Свято  перемоги!  Радіймо,    українці!
             Бо  «побіда»  у  кожного  народу  своя…
             Вийшло  так:  у  нас  вона  –  обопільна.
             Одна  вже  в  історії,  а  інша  –  в  дії….
             Гуртуймося  ж,  брати  мої  славні!
             Ради  останньої  і…  
             незворотної!
[youtube]https://youtu.be/j7xQeybH1B0[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#0a728f"]Ти  зродилась  в  період  третинний,
Коли  наша  була  молодою  земля  –
Та  така  молода  і  красою  невинна,
Що  примітна  прохожому  навіть  здаля…

Мордували  тебе  й  холоди,  і  негоди
І  куйовдили  коси  залітні  вітри…    
Хоч  була  та  краса  для  сусідів  не  в  моді,
Заглядали  до  тебе  –  з  боліт  і  згори.

Майориш  на  горі  гордовито  красою,
Споглядаючи    доли  з  небесних  висот,
І  обходить  ота,  що  в  досі  із  косою,
І  докучливі  трави  –  пирій  і  осот.

Ти  ростеш    з  давнини,  купина  неопалима*,
Коли  щез  із  біоти  гігант-динозавр…

Та  попереду  ще  та  щаслива  хвилина,
Коли  здохне  останній  в  Русі  "НАМ-НЕ-ЦАР"[/color][/b]!    

9.05.2018
_______
*Ясенець  кавказький  (неопалима  купина).
   Реліктовий  вид,  з  третинного  періоду.
   Квіти  ясенцю  кавказького  під  час  спеки  
   виділяють  велику  кількість  ефірних  олій,  
   які  можуть  спалахнути  від  вогню.  Полум’я  
   не  шкодить  самій  рослині.  Тут  –  образ  України

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790953
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 30.05.2018


OlgaSydoruk

Девочка…

Девочка  ходит  встречать  пароходы…
Девочка  может  считать  поезда…
Девочка  вырвана  с  плена  свободы  -
Девочка,кажется,вновь  влюблена…
Девочка  будто  бы  -  и  не  здорова…
Девочка  будто  бы  -  и  не  больна…
Девочка  снова  в  объятиях  слова  -  
Девочка  пишет  романы  сама…
Девочка  любит  не  жёлтые  розы…
Девочка  видит  цветастые  сны…
Девочка  знает  -  солёные  слёзы…
Девочка  с  розовым  носит  очки…
[img]https://c.pxhere.com/photos/2c/d7/girl_woman_hat_denim_shirt_fashion_blue_sky-892055.jpg!d[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793487
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


МАЙДАН

ПАМ'ЯТІ ДЕСАНТНИКІВ

У  той  лихий  кривавмй  час
з'єднав  нас  зрадницький  наказ.
До  неба  де  земля  горить
повинні  були  полетіть.
Сорок  десантників  і  ми
лягли  на  смузі  тій  грудьми.
Весь  екіпаж  із  дев'ятьох
зустрів  на  небі  разом  Бог.
З  ним  закінчили  свій  політ
й  до  райських  рушили  воріт
сорок  десантників  святих
струнких,  веселих,  молодих
та  екіпаж,  в  однім  строю,
пішли  спочити  до  Раю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793486
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Ярослав К.

О вере

О,  сродники  мои,  взываю  к  вам,
Кто  отошёл  из  жизни  в  жизнь  иную,
К  забытым  христианским  именам,
К  хранившим  Веру,  нашу  Русь  Святую.

Среди  вражды  и  суеты  мирской
Смотреть  непросто  в  прошлое  сквозь  время,
Назад,  в  века,  где  жил  народ  простой,
Где  рода  моего  взрастилось  семя.

Истории  учебник  сказкой  стал,
И  словно  пропасть  между  временами...
Но  люди,  кто  ещё  царя  застал,
Свидетели  эпох  тех  -  между  нами.

Их  прадеды  в  их  памяти  живут,
Что  были  ещё  в  сёлах  крепостными...
Так  поколенья  нам  передают
Живую  память  -  неразрывность  с  ними.

О,  сродники  мои,  взываю  к  вам...
Вы  в  войнах  отстояли  нашу  Веру,
Не  прОдали  её  своим  врагам,
Последовать  бы   вашему  примеру.

Полякам,  шведам  были  мы  нужны,
Татары,  немцы  гнали  Веру  нашу,
Сейчас  -  без  принужденья,  без  войны
Едим  экуменическую  кашу*...

О,  сродники  мои,  взываю  к  вам...
В  труде,  в  поту  вы  род  мой  закаляли,
Сизифов  труд  теперь  по  городам,
Дела  пустые  мы  себе  избрали...

О,  сродники  мои,  взываю  к  вам,
Молите  у  Престола  за  народ  мой,
Просите  Божьей  милости  всем  нам  -
Без  Бога  мы  идём  не  той  дорогой...

Пытались  строить  замок  на  песке,
На  ленинских  идеях  вместо  Веры  -
Растаял  дымкой  сизой  вдалеке
Комуны  призрак  -  рай  для  лицемеров.

О  сродники  мои,  взываю  к  вам
И  приношу  своё  благодаренье,
Что  по  молитвам  наших  пап  и  мам
Господь  даёт  нам  веру  в  Воскресенье.

О,  сродники  мои,  взываю  к  вам,
Кто  жив  ещё,  да  Веры  не  имеет,
Не  предавайте  тех  родных,  кто  ТАМ,
На  небесах  нас  любит  и  жалеет.

                    ............................

Рече  глупец:  "Несть  Бога  на  земле..."
Откуда  ж  мы?  Земля  взялась  откуда?
О,  сродники,  заблуждшие  во  мгле,
Не  было  б  Бога  -  это  было  б  чудо!


*экуменизм  -  псевдорелигиозное  течение,  пытающееся  объединить  все  религии  мира  от  христианства  вплоть  до  сатанинских  адептов


                               2007  год.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793175
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 77


[b][i][color="#1ca1a6"]У  куми  Тамары  бзик
(Я  слежу  в  оконце)
Ходит  ночью  на  турник  
Крутит-вертит  солнце.

Под  малиновым  кустом
Кум  с  моей  свекровью,
Разрази  бесстыжих  гром,
Занялись  любовью...

[color="#871876"]Дед  Макар  ушел  к  другой,
Тут  полно  загадок...
Хоть  спина  уже  дугой
Что  ль  штанах  -  порядок?

Заскучал  наш  кот  на  даче
Стал  плешив  на  шкурке.
Но  мышей  в  сарае  прячет
Для  соседской  Мурки.[/color]

Я  сегодня  не  такая...
Не  такая,как  вчера.
Вышли  с  Манькой  из  сарая,
Обе  -  ножка  от  бедра.

Зацвели  сады  весной
Запах  -  нету  спасу.
Время  нам    идти  с  кумой
За  рублем  на  трассу..

[color="#871876"]Развела  гусей  и  кур
Я  полсотни  где-то!
Дорогой,  чего  ты  хмур?
Вырастут  за  лето!

Голова  моя  болит
На  траве  прилягу,
И  в  спине  радикулит!
Но  с  трассы  -  ни  шагу![/color]

Рассердился  дед  на  бабку
Топит  горе  в  водке...
Все  пожитки  взял  в  охапку
И  ушел  к  молодке....

Конь  Алеши,  Цезарь  Юлий,  
Еще  тот,  скажу  Вам,  жулик.  
На  посев  в  ведре  овес  
Он  к  себе  в  сарай  унес!  

[color="#871876"]Водяной  за  воду  платит  
Но  без  меры  ее  тратит.  
Чтобы  вдоволь  искупаться,  
Он  прольет  кубов  сто  двадцать!  

Мальчик-с-пальчик  жил  в  перчатке,  
Той,  которая  в  заплатке!  
Через  дырку  ту    нахал  
На  прогулку  убегал.  
[/color]
Без  лотка  Матроскин  кот  
По    углам  фугас  кладет.  
Мы  на  тот  его  фугас  
Подрывались...  и  не  раз.  

У  Горыныча  в  пещере  
Два  окна  по  крайней  мере.  
Он  не  там,  а  у  ворот  
Василису  в  гости  ждет.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793383
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Любов Іванова

Без тебе ніч болюча і самотня

[color="#ba0784"][b]Б[/color]-лукає  місяць  темними  стежками
[color="#ba0784"]Е[/color]-дем  залишив  і  пішов    в  світи.
[color="#ba0784"]З[/color]-абути  б  все,  що  було  поміж  нами,

[color="#ba0784"]Т[/color]-а  тільки  серце  взяв  з  собою  ти.
[color="#ba0784"]Е[/color]-моцій  шквал,  до  повного  зомління
[color="#ba0784"]Б[/color]-а,    не  у  них  земного  щастя  суть.
[color="#ba0784"]Е[/color]-кстракт  з  любові  і    могО  терпіння

[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно,  що  від  смутку  не  спасуть.
[color="#ba0784"]І[/color]-    день  новий    знов  темрява  накриє,
[color="#ba0784"]Ч[/color]-адру  накине,  і  пірне  у  сон.

[color="#ba0784"]Б[/color]-езкрає  небо  землю  оповиє
[color="#ba0784"]О[/color]-бійми  туги  вмить  замкнуть  в  полон.
[color="#ba0784"]Л[/color]-егенький  вітер  за  вікном  шепоче,
[color="#ba0784"]Ю[/color]-тить  безсоння  в  фалдочках  гардин.
[color="#ba0784"]Ч[/color]-и  то  ввійти...  ввірватись    в  сум  мій  хоче
[color="#ba0784"]А[/color]-  з  вітерцем  і  легший  часу  плин.  

[color="#ba0784"]І[/color]-так  щодень,  коли  тебе  немає

[color="#ba0784"]С[/color]-он  десь  біжить,  неначе  він  не  мій
[color="#ba0784"]А[/color]-  розум  знов  тебе  у  снах  шукає.
[color="#ba0784"]М[/color]-ожливо  є  ти  ...  десь  у  файлах  мрій.
[color="#ba0784"]О[/color]-двічно  так,  любов  тривожить  серце
[color="#ba0784"]Т[/color]-ремтить,  як  лист  та  виплива    в  віршах,
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно  десь    серед  мінорних  терцій,
[color="#ba0784"]Я[/color]-к  одинак,  живе  моя  душа.[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793254
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Валентина Ланевич

Не затулюсь я від чужого горя.

Не  затулюсь  я  від  чужого  горя,
Не  відхрещусь  від  болю  та  біди.
Призупинюсь,  коли  сиренить  скора,
Погляну,  в  який  бік  ведуть  сліди.

Протектори  відбились  на  дорозі
Від  швидкістної  квапної  їзди.
Душею  не  черствій,  якщо  ти  в  змозі,
Подати  руку  слабкому,  не  жди.

Ти  не  чекай,  щоби  не  ти,  хтось  інший,
Прийшов  на  допомогу  в  скрути  час.
Не  думай  що  король,  а  той  хтось  гірший,
У  совісті  на  те,  свій,  Божий  глас.

26.05.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793302
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Радченко

Мне письмо бы


Мне  письмо  бы  отправить  маме,
Рассказать  ей    как  я  скучаю.
В  редких  снах  с  ней  встречаться  —  мало,
Посидеть  рядом  с  ней  мечтаю.

Помолчать  и  обнять  за  плечи,
Тихий  вздох  услышать  в  ответ.
Я  не  верю,  что  время  лечит…
А  конвертов  на  небо  нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793390
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Радченко

Подарите билет


Подарите  мне  в  детство  билет  —
Мне  всё  чаще  теперь  оно  снится.
Мне  б  с  колодца  воды  там  напиться.
Помню  вкус  её  —  слаще  конфет.

Вишни  там  возле  дома  цветут,
Мама,  папа  и  брат,  все  —  живые.
Вот  сюрприз  бы  для    вас  был,  родные,
Но  туда  поезда  не  идут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793396
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


РОЯ

P. S.

І  знову  за  добро  -  добротний  ніж  у  спину...
Тепер  уже  й  не  біль...  Колись  ще  відболить...
Не  гірко,  що  удари  ранять  без  упину  -
Мерзенно,  що  б'є  той,  хто  другом  був  за  мить.

Не  дивина,  коли  образить  ворог  лютий,
Коли  чужий  підступно  зрадив  -  ще  не  жах;
Не  страшно,  що  кістки  перемивають  люди...
Жахливо,  як  близькі  полощуть  у  зубах.

Із  часом  відростуть  обтяті  криленята,
Щасливим  і  високим  буде  їх  політ!
Та  вже  повік  не  зможуть  серцем  обійняти
Поріг,  де  сплюндрували  мрії  юних  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793407
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


ТАИСИЯ

Родословная

Правнук  ведь  пока  не  знает  
О  прабабушке  его.
Он  в  3  года  изучает
Мир,  в  котором  он  живёт.

Для  ребёнка  –  редкий  случай,
Что  прабабушка  жива.
Личное  знакомство  лучше,
Чем  посмертные  слова.

От  родителей  зависит
Эту  встречу  совершить.
Приобщить  ребёнка  к  мысли  –
Род  свой    древний    изучить.

Это    лето    обещает  
Удивить  наш  славный  род.
Правнук,  наконец,  узнает,
Где  прабабушка  живёт.

На  портрете  он  увидит
И  прадеда  своего…
А  потом  случится  диво:
Про    прапрадеда    -  кино!

На  прощание  прабабка
Всем  откроет    новый  мир.
И  устроит  для  разрядки
Славный  шахматный  турнир!

Для  грядущих  поколений
Важна  родственная  связь!
В  тесной  дружбе  нет  сомнений!
Родословную    укрась!

                     Рисунок    автора.
28.  05.  2017-  28.  05.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793427
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Амелин

Стихи о борще и вообще!. . (Лит. пародия)

Недавно  прочитал  замечательные  стихи  Григория  об  отличном  блюде,  которые  привожу  полностью:

[b]Стихи  о  борще[/b]
Подольский  Григорий
http://www.andersval.nl/konkursy/stikhi-s-1-sentyabrya-2016/1943-ctikhi-o-borshche

Каплет  за  окном  унылый  дождик.
Неприлично  хмур  природы  вид,
И  пиит  колючий,  словно  ежик,
За  столом,  насупившись,  сидит.

Но  не  за  столом  с  домашним,  вкусным,
Свежим  и  наваристым  борщом,
Сваренным  рукой  жены  искусной,
А  за  скромным  письменным  столом.

Он  сидит  и  пишет  о  прекрасном,
О  непреходящем  и  вобще...
И  не  пишет  он  совсем  о  красном,
Аппетитно  пахнущем  борще.

И  пускай  пиит  настроен  мрачно,
Строки  льются,  словно  на  подбор,
Рифмы  и  метафоры  удачны...
И  жена  на  кухне  варит  борщ.

Голова  от  тяжких  мыслей  пухнет
О  противоборстве  зла  с  добром,
И  он  гонит  прочь  идущий  с  кухни
Аромат  пампушек  с  чесноком.

И  раздумья  воплотивши  в  слово,
Над  мирскою  суетой  парит...
Тут  жена  кричит,  что  все  готово,
И  садится  кушать  борщ  пиит...

И  написал  такую  вот  пародию:


[b]Стихи  о  борще  и  вообще!..  [/b]  

Нам  такое  пережить  не  просто,
Здесь  стихами  мудрость  говорит!
Да  к  тому  же  то,  что  борщ  не  постный,
Аппетитно  умолчал  пиит.

А  ещё,  по  новому  закону  –
Это  же  какая  благодать!  –
Для  пиитов  вводят  аксиому:
Раз  покушал  –  нужно  подремать.    

После  он  напишет  о  прекрасном,  
Строки  будут,  словно  на  подбор.
И  храпит  пиит  со  всем  согласный,
Красным  став,  как  будто  помидор.

Снятся  с  чесноком  ему  пампушки,
О  таких  всю  жизнь  свою  мечтал!
А  потом  приснилось,  что  он…  Пушкин,
Но  об  этом  тоже  умолчал…

Два  часа  проспав,  улёгшись  на  бок,        
Ну,  а  может  даже  три  часа...
Всех  раздумий  одолел  масштабы!        
Как  тут  не  поверишь  в  чудеса?!

Сел  за  стол  –  за  скромный  стол!  –  он  снова,
От  предчувствий  явно  трепеща…
Бац!  –  И...  о  Борще  стихи  готовы!
Вот  какая  польза  от  борща!!


(С  уважением  и  благодарностью  к  Григорию  за  вкусные  стихи!)



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790842
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 09.05.2018


Амелин

Алёнушка уже не та…

Это  что  ещё  за  чудо?
Да...  Алёнушка  не  та...                                                    
Старой  сказки  амплитуда...    
А  пикник  был  –  красота!

Пиво-воды...  вместе  с  водкой,
Танцы-шманцы-шашлычок!        
Бух  на  "трон"  прямой  наводкой!
И  склонилась  на  бочок...      

Как-то  вмиг  потухла  взглядом...        
Что  сказать  вам?  –  жизнь  зла.
Плохо  то,  что  с  нею  рядом                            
Точно  были  два...  козла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790673
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 09.05.2018


Амелин

и откуда Он взялся? (Цигановой Наталии)

[b]а  Он[/b]
Циганова  Наталия
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785606

...Наш  сон  в  протуберанцах
опять  обняла  ночь  и  плачет.  
Но  мы,  как  взрослые  сеансы,  
одеты  в  светлую  задачу  
иметь  мечту  хотя  бы  вечность.  
.................................................
Наш  путь  звездат  -  плевать,  что  млечный  
и  что  отселе  -  и  доселе.  
И  нам  не  то  ни  так,  ни  эдак:
.....................................
ни  дать,  ни  взять...  
Но  до  обеда  
конечно  дать  -  коль  сдача  "нате!"  
и  зацепиться  -  на  итоге.


Пародия
[b]и  откуда  Он  взялся?[/b]

Апрель  окончен,  вечность  мая,  
И  так  и  эдак,  по  приколу;
Ни  дать,  ни  взять...  весна,  хромая...    
Звенит  и  обтекает  школу.            
Наш  путь  звездат  и  всё  звездато,  
Идём...    отселе  –  и  доселе,
Провозгласив  пустые  даты:    
В  конце  концов,  весь  мир  поделен.  
Дрожит  гипотенузой  вектор,
В  итоге,  да  –  по  доброй  воле...      

И  "нате"–  встретился  директор
И  звук  на  всю  включил:
"Доколе?!.."      
Как  Зевс  гремит:  "Протуберанцы!"  
Ну...  или  что-то  наподобие...  
И  мы,  попрятавшись  под  ранцы,
Одним  застёгнуты  надгробием...
Но,  если  все  убрать  глаголы,
А  с  ними  междометий  панцирь...
На  то  он  и  директор  школы,
Чтобы  воспитывать...  "спартанцев".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790381
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 09.05.2018


Амелин

«Простите, часовню тоже я?. . »

[b]Дождь[/b]
Александр  Никонов  14
http://www.stihi.ru/2015/05/02/9732

[i]Стиснув  горячими  пальцами
Горло  старухи  зимы,
.................................................
Выть  февралём  неприкаянным
Было  мучительно  мне,
Время  настало  покаяться
В  вареве  мартовских  дней.

Льды  и  сугробы  безбрежные
В  землю  ушли  без  следа,
В  небо  уносится:  "Грешен  я!"[/i]


Пародия
[b]«Простите,  часовню  тоже  я?..»[/b]

Время  настало  покаяться,      
Вышел  с  весною  прикол:
Стиснув  холодными  пальцами  
Дёрнул  её  за  подол.

Прячет  свои  очертания
В  мареве  мартовских  дней
Бракодворец  сочетания,
Став  от  мороза  трезвей.

Может  и  это  нечаянно      
Иль  замышлял  столько  лет?
Что  натворил,  неприкаянный!  
Белый  часовни  скелет…

Осы  кусаются  снежные;
Тайну  не  скроют  волхвы.
В  небо  уносится:  "Грешен  я!"

–  Шурик,  часовню  не  Вы...

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qiVA1iVqAjI  [/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785687
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 09.05.2018


Амелин

Ввечеру зимой* (Из ненайденного черновика)

[b]В  своём  дому[/b]
Геворк
(http://www.stihi.ru/2018/02/21/6834)

[i]Хорошо  в  своем  дому  -  что  ни  скажет,  всё  пойму:  
скрип  четвертой  половицы,
дзынь  оконного  стекла,
цык  с  иконы  темнолицей,
шорох  темного  угла.
Всё  пойму  и  всё  приму:  свет  в  дому  и  в  нём  же  тьму,
...........................................
только  пусть  мой  дом  бессрочно
так  со  мною  говорит…
[/i]

(В  те  давние  времена,  когда  День  Поэзии  только  только  начинали  праздновать,  зимы  были  морозные  и  долгие,  как  у  нас  в  этом  году,  поэтому  поэты  в  своём  дому  радовались  каждому  гостю.)

Шуточная  пародия
[b]Ввечеру  зимой*[/b]  (Из  ненайденного  черновика)    
                                                   
Всё  пойму  под  бури  мглу:  шум  веретена  в  углу                
И  старушки  вид  усталый,
И  звериный  ветра  вой,
И  как  путник  запоздалый
Зырк  в  окошко;  дзинь  –  рукой.    

Дому  не  допев  хвалу  брык  с  полатей  и  -  к  столу.

Зашумит  горой  пирушка,                            
Сердцу  станет  веселей!
Дрынькнем,  няня;  где  же  кружка?  
Нужно  потчевать  гостей!

Чем-то  ты  огорчена?  –  цыкаешь  мне  у  окна...

Денег  я  бессрочно  занял  –                                                            
Не  протрынькать...  будь  добра...  
А  стихи…  дык  ну  их,  няня;
Перепишем,  чай,  с  утра.

С  Днём  Поэзии,  друзья!!!

*  "Зимний  вечер"  (АСП)
**  Акварель.  -  Художник  Владимир  Румянцев  "...  и  Пушкин  вспомнил  нас".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783532
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 09.05.2018


ТАИСИЯ

Так будьте здоровы!


                     Песня

Проблема  людей    21-го  века  –
Избыточный  вес  –  для  здоровья  помеха.

Лишь  в  клубе  здорового  образа  жизни
Исправят  дефекты  в  твоём  организме.

Питание  каждая  клетка  получит.
Довольно  её  так  безграмотно  мучить.

Вернётся  энергия,  бодрость,  здоровье.
Для  радостной  жизни  возникнут  условия.

«Так  будьте  здоровы!  Живите  богато!»
Насколько  позволит  вам  ваша  зарплата!

29.  03.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785059
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 21.04.2018


ТАИСИЯ

Цветущий сказочный газон



Давайте  будем    толерантны
По  отношению    к    Весне!
Её  природные    таланты  –
Проверить  можно  хоть  на    пне…

Ведь    пень  –  «берёзкой  стать    мечтает».
И  это  сбудется    вполне.
Весна    задержку    наверстает.
Заявит    громко  –  «Нет  войне!»

Земля    весною  превратится
В    цветущий    сказочный    газон!
Мечта  людей    осуществится:
Быть  –  примирению    сторон!

02.  04.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785684
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 21.04.2018


ТАИСИЯ

Космическая связь

Я    ощущаю    тайное    участие
В    моей    судьбе    небесного    Творца.
Внезапно    дарит    мне    крупицы    счастия,
Когда    несчастью    не  видать    конца.

Когда    мой    друг  оставил    эту    землю,
Мне  помощь  посылают  небеса.
Молюсь  тебе,  Господь,  услышь  и  внемли!
Со  мною  происходят  чудеса.

И  это    подтверждение    идеи  –
Имеется    космическая    связь
Между  людьми,  что  раньше  улетели.
Тем,  кто  остались  –  не  дадут  упасть.

Забота  и  любовь  исходят  свыше.
В  душе  неописуемый  восторг!
О!  Господи!  Ведь  Ты  меня  услышал!
Такой  любви    не  знала  до  сих  пор.


08    04  .  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786612
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 21.04.2018


ТАИСИЯ

Волшебные аккорды

Для  многих    праздник    славится    застольем  –
Обилием    за    праздничным    столом…
Меня    влечёт    весеннее  раздолье,
Заботливо    умытое    дождём.

Я  слушаю  мелодию    оркестра.
Весной  она    торжественно    звучит.
Невидимый    таинственный  маэстро
Так  виртуозно  им    руководит!

Рождаются    аккорды  в  чистом  поле.
Звучат  они  на  речке  и  в  лесу.
Как  будто    радость  вырвалась  на  волю,
Печальную  покинув    полосу.

От  спячки  пробуждается  природа.
Спокойнее  журчание  воды.
Весна  –  одно  из  лучших  времён  года,
Восторженно  о  ней  поют    дрозды.

Сильнее  ощущаем  жизни  цену…
Торопимся  с  утра    в    цветущий    мир,
Туда,  где  щедро  наполняет  вены  
Божественный  напиток  –    эликсир.

15.  04.  2018.            Рисунок    автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787521
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 21.04.2018


ТАИСИЯ

Мирное течение

Природа    преподносит    нам    примеры,
Как    интересно    мир    вокруг    устроен.
Живучи  обитатели    пещеры.
И  каждый  уважения    достоин.

И    стрекоза,  и    божия    коровка    
Способны    на    большие    перелёты.
У    стрекозы    выходит    очень    ловко.
Они    -  неутомимые    пилоты.

Течение    несёт    жучка    строптиво.
Порою,    он    цепляется    за    кочку.
Промокший  от    дождя,  он    сиротливо
Спешит  укрыться    фиговым    листочком.

Весной    журчит    весёлый    ручеёк.
Торопится    на    встречу    с    океаном.
Стремится    бабочка    на    огонёк,
Не  думая,  что    тот    грозит    обманом.

И    люди  –  каждый    божий    день    в  стремлении-
Устроить    жизнь    семьи    вполне    достойно.
Нельзя    мешать    их    мирному    течению.
Нам    не    нужны    губительные    войны.

20.  04.  2018.              Рисунок    автора.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788303
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 21.04.2018


OlgaSydoruk

Из лона очень нежных грёз…

Моя  река  течёт  от  лета...  -
Из  лона  очень  нежных  грёз...
"Отрадою"  зовутся  где-то
Её  причалы  -  пристань  слёз...
Моя  река  -  наверно,  пламя...
Растопит  -  самый  твёрдый  лёд,
Когда  с  конца  -  в  исток  начала
Приветы  с  радостью  пришлёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788301
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018


OlgaSydoruk

Шёлк корсета разорвали…

Тыщу  слов  для  откровений
И  для  чувственных  стихов
Я  придумала,мой  Гений,
У  ристалища  богов…
Шёлк  корсета  разорвали,
Поднимая,крылья,ввысь...  -
Где  пропавшие  корветы
Обрели  вторую  жизнь…
Мои  ангелы  скучали  
На  зефирных  парусах…
И,наверно,наблюдали  –
Побеждающую  страх…
Покидая  притяжение,
И  волнение,усмирив,
Я  смогла,мой  добрый  Гений  –
Через  пламя  и  обрыв…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788279
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018


OlgaSydoruk

Я когда-то вернусь…

В  этом  городе(с  вечера)пахнет  снегами...
Ветер  тёмными  коридорами  бродит  с  дождём...
Тени  длинные  преломляются  за  углами,
Исчезая,  куда-то,  под  мокрым  плющом...
В  этом  городе  северном  я    -  между  вами...
Я  сама  по  себе...И  жива  -  прошлым  сном...
Я,наверное,заблудилась  чужими  веками...
Я  когда-то  вернусь...обещаю...потом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788206
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Олена Жежук

Прелюдія любові

О  ця  весна  -  прелюдія  любові...
Коли  усмак  світанки  й  вечори,  
Коли  звичайні  котики  вербові
Лоскочуть  у  душі  новий  порив.

Імпресія  весни  –  душевні  чвари…
Коли  смієшся  й    плачеш  від  краси,
Коли  вишневу  гілочку  за  хмари
Встромляєш  небу  на  усі  часи!

А  по  судинах  лише  млість  і  ніжність,
Й  блаженство  щонайвищих  почуттів…
І  ти    вдихаєш    всю  цю  дивовижність
З  магічності  
                         вишневих  
                                               пелюстків…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788204
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Валентина Ланевич

Ту любов із дитинства по житті я несу.

Ту  любов  із  дитинства  по  житті  я  несу,
Квітку  жовто-гарячу  до  душі  пригорну.
Розцвітає  латаття,  цвіт  збирає  росу
Серед  трав  на  болоті,  що  вже  ждуть  на  косу.  

Чайки  з  криком  кружляють  над  весняним  гніздом,
Бусли  звагом  чвалають  по  воді  з  чистим  дном.
Жабка  квакнула  й  стихла  під  торішнім  листком,
Лиш  зелена  подушка  від  ходінь  ходуном.

Із-під  хмарки  веселе  сонце  пряжу  пряде,
Золотого  проміння  жмут  кидає  та  ллє
Світло  ясне,  що  живить  теплом  серце  живе,
В  грудях  лоскотом  ніжним  протостає  на  все.

19.04.18

фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788200
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2018


Наташа Марос

ШЕПОЧУ…

Безвихідь  виносить  розум,  
Шматує  і  досі  будні...
Чому  я  в  оті  морози
Сказала  тобі:  не  буду

Не  буду  чекати  зовсім
Й  не  думаю  вже  про  тебе...
Пройшла  не  єдина  осінь,
А  я  шепочу:  не  треба

Не  треба  будити  спомин,  
Який  заглядав  у  двері...
І  димом,  що  через  комин
В'їдався  в  стосунки  мертві...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788183
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Циганова Наталія

потому, что - весенний

Запылились  лучи
в  продуваемых  парках.
Дождь,  аллеи  смочив,
к  горизонту  прошаркал
мимо  снов,  мимо  нас,
ожидающих  чуда
в  год  по  тысяче  раз.
А  потом  безрассудную
занавесит  вину
парой  веток  сирени
день,  с  орбиты  свернув
потому,  что  -  весенний,
распластавшись  плашмя
по  веснушкам  на  коже,
и  тебя,  и  меня
сделав  просто  прохожими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788157
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не розлюбила

Не  розлюбила  нас  стрімка  весна,
І  радує  небес  свічадо,
І  цвітом  білосніжним  враз  зрина,
І  ваблять  очі  ці  принади.

Не  розлюбила  нас  дзвінка  весна,  
І  сонця  дотиком  ласкає.
Бринить  душі  тендітная  струна
В  квітневому  теплі  розмаю.

Не  розлюбила  нас  палка  весна,
Охоплює  в  обіймах  рідних.
Садів  пахучих  грає  білизна,
І  сподіваємось  на  плідність.  


                                                                                                                                                                                                                                                     [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R70EFSQuSw8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788153
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2018


OlgaSydoruk

В суетный вечер стану я стервой…

В  суетный  вечер
Герань  расцветает...
Пламень  букетная
Не  обжигает...
Острой  занозой
Дотронусь  до  раны,
Чтоб  не  болели
Белёсые  шрамы...
В  суетный  вечер
Стану  я  стервой...
И  не  последней,
Да  и  не  первой...
И  не  знакомой,
И  не  чужою  -
С  обворожительной
Красотою...
Грешницей  буду...
И  снова  -  святою...
Если  умоюсь
Живою  водою...
В  суетный  вечер
Стану  ли  стервой?..
Может...  когда-то  ...
Но  -  не  наверно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787777
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018


OlgaSydoruk

Дозревают желания у берега сна…

Заглянула  -  в  глаза…
Услыхала  -  слова…
Ощутила  коленками  руки…
Дозревают  желания
У  берега  сна,
Забывая  сезоны  разлуки…
Возвращают  назад  –
В  меланхолию  дня,
С  ароматами  горького  кофе,
И  мелодией  дня…
И  сигарою  для…
Между  выдохом
И…  между  вздохом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787834
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Іванюк Ірина

Хто ви, білі гуси…

Хто  ви,  білі  гуси,  на  старім  обійсті?
...Батька  сиві  зморшки,  на  святій  ріллі...
Хто  ви,  білі  птиці,  мрії  паперові...
...Попіл  срібно-чистий  рідної  землі...

Хто  ви,  білі  гуси,  крила  диво-криці...
...Материнські  рани  поміж  перс-планет!
Хто  ви,  білі  птиці?  ...Пам"яті  орга́ни!
Срібно-чиста  зброя  поколінь  нових.

Хто  ви?  Біло-білим...  Квіти  срібноткані.
На  вікні.  А  вдома,-  на  стіні  рушник...
Сім"ї  вас  чекали,  хоч  і  марно,-  знали!
Ви  -  любов  коханих,  мури  для  живих...

Не  кажіть  дарма  що...  Не  встромляйте  в  рани,-
сумніви  і  зраду,-  поміж  перс-орбіт...
Біло-білим  снігом  білі  птиці  впали...
Щоб  весною  верби  освятили  світ.

25.02.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779084
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.03.2018


Іванюк Ірина

Мій відлік - циферблат у спальні Бога…


Де  круговерті  днів  ріка  впада?
Мій  відлік  -  циферблат  у  спальні  Бога...
Цей  світ  двоногий  ,-  неживий!  -  Слюда!
Ураносфери  здушена  облога...

Ще  скільки  там?.......................
Не  відпускає  Час.
Мені  би  тАк  у  білі  простирадла!
Та  хто  цю  зону  ліквідує  завтра?
Коли  не  я...  Коли  не  кожен  з  нас!

2503.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784343
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018


ТАИСИЯ

Счастливый случай


Зима  не  спешит  расставаться  с  Морозом.
У  них  ведь  любовь    не  на  шутку  –  всерьёз!
Не  хочет  любовь  подчиняться  прогнозам…
А  ждёт  от  Мороза  -  букет    алых  роз...

Но  мы  не  теряем  азартное  время…
Ведь  нет  веселее  морозной  поры.
Несётся  на  лыжах  спортивное  племя
По  снежным  сугробам,  по  склонам  горы.

И  это  счастливый  и  радостный  случай,
Чтоб  так  по  весне  веселился  народ!
Пускай  удовольствие  люди  получат…
Надолго  запомнится  лыжный  поход!

24.  03.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784170
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 71

[b][i][color="#9b23b0"]Зря  поверила  тебе
Я  же  не  такая!!
Но  сняла  на  всё  запрет
Прямо  у  сарая.

Мой  миленок  не  согласен
От  того  тревожно!
Не  ходи,  мол,  в  спальню  с  Васей
А  с  Сергеем  -  можно!

Приди  милый  вечерком,
У  вербы  не  висни!
Я  сбегу  в  окно  легко..
Только  громче  свисни!

Как  у  кума  во  дворе
Петухи  и  куры..
Сучка  Жучка  в  конуре
И  две  бабы  -  дуры.

Под  окном  звенит    капель
И  весна  смеется.
Еще  тот  Петро  --  кобель..
Вновь  в  загул  неймется.

Сидят  дятлы  на  березе,
Лупают  глазами,
Я  тебе  писала  в  прозе,
А  сейчас  -  стихами.

То  ли  ветер  дует  с  юга
Испугались  птицы.
То  ль  поет  моя  супруга
То  ли  вой  волчицы...

Учил  шахматам  Наталью
Познавала,  но  с  трудом.
А  теперь,  она,  каналья.
Свой  открыла  шахмат-дом.

Без  штанов  бежит  Никола
Петька  следом,  е-моё!!!
Мы  ж  с  Николой  -  для  прикола,
А  Петро  схватил  ружье.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784168
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 26.03.2018


НАДЕЖДА М.

Маленьке серце, з кулачок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0RHfetrIA4Q[/youtube]

[youtube]https://vk.com/video134275607_168961283[/youtube]
Маленьке  серце,  з  кулачок.
А  скільки  може  в  нім  вміститься!
Людський  маленький  тайничок,
Що  може  радістю  світиться,

Коли  в  людини  все  гаразд,
Коли  рідня  уся  здорова,
Коли  упевниться  не  раз:
Зоря  все  ж  світить  вечорова.

Проб"ється  промінь  крізь  туман,
Воно  не  зрадить  нас  ніколи,
То  в  рівновазі  серця  стан,
І  не  болить  воно,  й  не  коле.

Та  серце   може   плакать  гірко,
Бо  його  зраджено  й  не  раз..
І  тим  сльозам  безцінна  мірка:
Не  ставить  сльози  на  показ.

Гіркими  вмиється  сльозами
І  потече  гірка  ріка...
І  буде  жити  разом  з  нами..
Воно  до  всього  все  ж  звика.

Зітре  сльозу  і  посміхнеться.
Бува  по-різному  підчас.
Воно  від  нас  не  відвернеться,
Воно  безцінне,  живе  в  нас...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Михайло Гончар

БДЖІЛКА

У  космос  летять  кораблі,
А  баба-яга  на  мітлі,
А  бджілка  повзе  по  землі  -
Літати  вже  більше  не  може.  
         Мріє  напитись  води,  
         Хоче  в  квітучі  сади...
Минулося...
                                         Хто  допоможе?  

Та  дудлять  нектар  королі,  
Допоки  сидять  у  сідлі  
І  бджоли  ще  є  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782924
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018


ТАИСИЯ

Романтическая натура



Так    сладко    нежиться    в    постели,
Покуда    длится    отопительный    сезон.
Но,  как  услышим    птичьи    трели,
Нам    снова    хочется    на    остров    «Робинзон».

Встречать    весенние    рассветы,
Искать    подснежники    в    загадочном    лесу.
Готовить    на    костре    омлеты.
Услышать    нежную    мелодию    Алсу.

Я  -  романтична    по    натуре.
С    природой    весело  общаюсь  тет-а-тет.
Имею    страсть    к    литературе.
Предпочитаю    иронический    сюжет.

В  лесах  –  съедобные  запасы.
На  горном  озере  –  плавучий  ресторан.
«На  волю»  хочется  –  «  в    пампасы!»
Но  более  влечёт  Великий    океан.

И  нет  желания  светлее    -
Объединения    народов    разных  стран!
Что  может    быть  ещё  важнее?!
Так    проповедовал    Креститель    Иоанн.

18.  03    2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782906
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Akimova

Есенин

Он  приехал.  
Ему  –  восемнадцать.
Отворяйся,    Москва-Петроград!
Молодой,  оголтелый,  рязанский,
Гениальный.  
И  сам  чёрт  не  брат.

Будут  вам  расстегаи  с  икрою!
Будет  вам  и  скандал,  и  аврал.
Говорил:  
–    Я  все  двери  открою!
И  открыл,  и  ни  в  чём  не  соврал.

Целовался,    кутил,  задирался.
Думал  –  смех,  получилось  –  капкан.
На  судьбы  колесо  намотался
Словно  шарф  Айседоры  Дункан.

Дар  поэта  не  вытравить    водкой.
Дар  поэта  не  передарить.
Слишком  рьяной  и  слишком  короткой
Оказалась  рязанская  прыть.

Слишком    часто  и  много  –  о  смерти.
Слишком  мало  в  конце  –  о  любви.
Закружишься  в  земной  круговерти,
А  потом    –  не  жалей,  не  зови…

И  судили  его,  и  рядили.
От  восторга    взрывался  партер.

Сам  повесился?    Или    убили?  –
Скоро  век,    как  молчит  «Англетер»…
.............

Гой  ты,  Русь  моя!  –  Синь  да  берёзки,
Гладь  озёр,    луговая  трава!
Если  б  только  не  плети  да  розги,
Пустословье  и  злая  молва…

[i]
Январь  2018[/i]

------------------------------
На  фото  -  картина  Дмитрия  Локтионова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772328
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 18.03.2018


Циганова Наталія

на веточке ольхи

На  абсолютно  голубом  
чирикнет  строчку  птичья  стая,  
возможно,  думая  о  том,  
что  это  будущий  роман,  
что  за  измятым  уголком,  
минуя  точку,  запятая  
под  абрикосовым  зонтом  
несёт  фиалки  по  домам.  
Я  доверяю  целиком  
и  запятой,  и  птицам  ранним.  
Но  ты  не  веришь  -  ты  пешком.  
И  перьям  предпочтёшь  графит.  
Я  как  бы  тоже...
но  тайком  
черпаю  рифмы  к  странам  дальним,  
в  притихшем  парке  городском  
присев  на  веточку  ольхи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782919
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Валентина Ланевич

Ще погляд вирізняє із-поміж інших.

Ще  погляд  вирізняє  із-поміж  інших,
Колись,  такий,  серцю  близький,  твій  сулует.
Не  знала  я  до  тебе  більш  ласкавіших,
Теплом  напоєних  бажань,  щоб  йшли  з  сердець.

В  твоєму  серці  було  стільки  ніжності,
Що  я  купалась  в  ній,  як  вишня  у  весну.
Цвіла  душею,  чекала  у  вірності,
Я  кликала,  а  ти  не  чув,  лишав  одну.

Подушка  -  свідок  сліз  моїх  невтішених,
Та  місяць  блідий,  скажуть  правду,  запитай,
Як  марила  у  стогонах  приглушених,
Довго  грудний  ловила  ніч  відчаю  край.  

17.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782822
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018


OlgaSydoruk

Свечи тем лишь зажигал…

Мудрый  Гений  вдохновений  -  
Свечи  тем  лишь  зажигал,  
Кто  печалился,но  верил…
А  в  бреду  -  не  предавал…
Щедрый  Гений  вдохновений  -
Чаши  с  верхом  наливал    
Грустью  нежною  видений…
В  слово  -  после  облекал….
Откровения  откровений  
Никогда  бы  не  узнал  -
Кто  в  раю  ни  разу  не  был
И  дорогу  в  ад  не  клал…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782815
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Любов Іванова

МІЙ ЮВІЛЕЙ

[b][i][color="#c42020"]Скільки  раз  вже  сонечко  сідало,
Щоби  знову  вдосвіта  вставати.
60  -  багато  а  чи  мало?
Я  сьогодні  можу  вже  сказати.

В  60    я  викупана  в  щасті,
У  турботі,  радості  й  любові.
Я  сьогодні  -  ніби  на  причасті
А  воно  -  у  кожнім  добрім  слові.

Я,  здається,  знову    народилась
За    благословінням  Господа  і  неба!
Є  вже  те,  чому  в  житті  навчилась.
Є  ще  те,  чому  навчитись  треба.

Чималу  пройшла  уже  дорогу...
Та  в  майбутнє  і  думки  і  погляд.
Я  за  все  вклоняюсь  низько  Богу
І  тим  людям,  що  зі  мною  поряд.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Lana P.

ВПРАВИ

Любить  Настя  рано  встати,
З  йоги  день  свій  розпочати.
Ніжку  —  вгору,  ручку  —  вправо…
Виробляє  різні  вправи,
Вигинається,  як  кішка,
Щоб  піднятися  із  ліжка.      17/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782636
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Lana P.

СУМУЮ…

Сумую,  гори,  я  за  вами.
Ви  з  небом  дружите,  а  я,  —
Вдивляюсь  в  зоряні  поля,
Межи  пливучими  хмарками.

Здіймаюсь,  в  мріях,  на  вершину,
Щоб  осягнути  далину,
Відчути  радість  неземну,
І  думкою  у  гості  лину.

Шукаю  місячну  стежину,
Яка  б  угору  повела,
Торкнувшись  вашого  крила,  —
Знайти  дорогу  —  ту,  єдину.

В  очах  стаєте  валунами  
І  дух  здіймаєте  в  блакить,
Аж  серце  в  радощах  щемить…
Сумую,  гори,  я  за  вами.                                16/03/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782634
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018


НАДЕЖДА М.

Підковка на щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ww7839W0DAs[/youtube]


Підковка  із  дзвіночком  на  дверЯх,
Прикрашена   бусинками  з  коралу.
Щоб   завжди  було  щастя  у  гостях,
Притримуюсь  такого  ритуалу.

Коли  роса  умиє  новий  день,
Руками  доторкнуся  до  підковки.
Удачі  попрошу  собі  лишень.
Нехай  вона  не  промине  домівки.

І  я  відкрию  настіж  усі  двері,
Розлийся  світлим  променем...прошу!
І  інша  я  у  новій  атмосфері.
Щасливою  вже  бути  так  спішу.

От  тільки  б  десь  його  не  загубити,
На  вікнах  усі  штори  опущу.
Моїх  гостей  все  ж  треба   задобрити,
Найкращими  їх  стравами   вгощу.

Накрию  стіл,  відзначу  своє  свято.
Найкращих  друзів    в  гості  запрошу.
Їх  вірність  зберігаю  завжди  свято.
І  без  уваги  їх  не  залишу.

Домашні  обереги  будуть  поруч.
Домовичок  й  пухнастий  білий  кіт.
Й  сама  присяду  біля  них,  праворуч.
Усі  вони  чудовий  життя  цвіт...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782597
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Радченко

Частушки

На  базаре  негде  плюнуть,
Жаль,  у  фруктов  нитрат-вкус.
Может,  кто-то  да  и  клюнет  —
В  январе  купить  арбуз.

Я  не  то,  что  баба  Галя  ,
Любит  сплетни  смаковать.
В  сплетни  часто  попадая  
Кайф  люблю  я  получать.

Снега  будет    Вам  по  пояс  —
Приходите,  есть  глитвейн.
Расслабухой    успокоясь,
Снег  кидать  всё  ж  веселей.                                

Мой  милёнок  фигурист,
Как  по  льду,  селом,  скользит.
Где  молодка  краше,  он
Вкруг  неё  кружит  вьюном.

Мчали  мы  с  горы  на  санках,
Прижимались  всё  сильней.
"Ты  же,  секси  -экстремалка",  —
Муж  шептал  мне  всё  нежней.

Хоккеист  из  сборной  Того
Украшал  собой  "Плейбой".
Из  обложки  смотрел  строго:
Полюбуйтесь  —  афробой.
               
Мой  милёнок  фигурист  —
Любит  баб  фигуристых.
Липнет  к  ним,  как  банный  лист
Веником  расплюснутый.

Мы  с  горы  на  лыжах  мчались,
Было  весело  вначале.
Неудачным  вышел  спуск  —
Колобком  без  ног  и  рук.

Хоккеист  из  сборной  Ганы
Почему-то  россиянин.
В  спорте  всякое  бывает  —
Друг  за  друга  все  играют.
                                                         
Надрывалась  Дунька  в  поле,
Загорела  до  черна.
Ну,а  муж  любимый,  Коля,
Путешествует  в  Гоа.

Снега  нынче  многовато  —
Подарил  мне  муж  лопату.
Я  и  баба,  и  мужик  —
А  лопата  вжик,  вжик,  вжик...

Померещилось  мне  что  ли  —
Муж  задумчивее  стал.
Говорит,  что  в  сердце  боли    —
Утром  Машке,  гад,  моргал.                                                              

Танька  верит  в  чудеса  —
Мужа  ждёт  богатого.
Семь  десятков  прожила,
Да  никем  не  сватана.

Я  себя  тебе  дарю,
Только  есть  условие:
Загуляешь,  знай  —  прибью,
Не  захочешь  более.

Не  могу  больше  молчать:
Встретила  пришельца  я.
Взял  с  собою  полетать,
Обещал,  что  жениться.
 
Шутки  странные  у  мужа  —
Не  понравился  вдруг  ужин.
Две  недели  на  диете
Будет  он.  Я  жру  котлеты.

Выпил  водки  четвертинку  —
Стал  похож  кум  на  скотинку.
Хрюкает,  мычит,  быкует  —
После  литра  что  же  будет?

В  праздник  евро  подарили,
В  рамку  их  определила.
На  стене  висят,  любуюсь.
Я—  богачка!  Ох.  волнуюсь.
                                                     






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782533
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Непроханий гість спозаранку

У  небі  хмарин  дирижаблі,
Сфумато  в  зародженні  дня.
І  спів  а-капельний  привабив
Пташиний...Якась  метушня...

З  минулого  він  повернувся,
Із  зношеним  серцем,  пустим.
Рукою  до  скронь  доторкнувся,
І  очі  волали  "спасти".

Непроханий  гість  спозаранку,
Неначе  крізь  землю  проріс.
Вона  у  прозорім  серпанку...
Пробігла  хвилююча  млість...

...Чому  повертаються  люди?
(Забуту  стежину  знайшли.)
Ввірвались  останнім  етюдом,
Хотілося  світла  в  імлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782525
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Малиновская Марина

< Психологический портрет : Одуванчик… >

Я  нежный  одуванчик…  смотрю  на  мир  и  удивляюсь…
Любого  ветра  сильного  и  злого  опасаюсь…
Что  он  сорвёт  мою  последнюю  и  хрупкую  защиту…
Я  стану  слишком  уязвим…  для  всех  дождей  открытым…

Я  очень  чуткий  одуванчик…  воздушная  и  лёгкая  душа…
Я  выдержу  лишь  солнца  луч  и  бабочек  касанье…
Живу  задумчиво,  мечтательно,  нисколько  не  спеша…
Мне  нравится  моё  белоснежное  и  мягкое  одеянье…

Я  нежный  одуванчик…  и  колкой  розой  быть  не  смогу…
Моя  суть  –  простота  и  трогательная  наивность…
Я  радость  дней  весенних,  тёплых  в  себе  берегу,
Надеюсь  на  себя,  ну  и  конечно,  на  Божью  милость…


@  Марина  Малиновская  /  06.03.2018,  07.03.2018  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782418
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Ярослав К.

Святий вечір

В  эту  дивную  ночь  совершается  чудо:
Зажигаются  звёзды  -  рождается  Бог.
Он  на  землю  приходит  Себя  отдать  людям,
Чтобы  каждый  примеру  последовать  мог.

Как  терпеть  и  смиряться,  сносить  пересуды,
Не  лелеять  своё  несравненное  "я",
Как  любить  и  забыть  "не  хочу  и  не  буду"
И  пожертвовать  жизнью  "за  други  своя".

Так  пускай  каждый  дом  распахнёт  шире  двери,
Открывайте  сердца  и  не  бойтесь  зимы!
Только  нужно  Ему  их  всецело  доверить,
Ведь  тогда  лишь  счастливыми  станем  все  мы!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770131
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 16.03.2018


Ярослав К.

Моё сердце в твоих руках

Ты  словно  оживила  моё  сердце,
Своей  согрела  лаской  и  теплом,
Открыла  потаённую  в  нём  дверцу,
Войдя  через  неё  в  холодный  дом.

Над  сердцем  я  своим  уже  не  властен  -
В  твоих  оно,  любимая,  руках.
Но  кажется  мне,  плен  этот  опасен,
Порой  я  ощущаю  даже  страх.

Ведь  ты  с  ним  можешь  сделать,  что  захочешь,
Разлюбишь  -  бросишь  нА  пол,  разобьёшь...
И  будет  на  душе  темнее  ночи
От  чёрных  туч,  с  собой  принёсших  дождь...

Я  так  боюсь,  что  это  может  статься...
Никак  себе  я  места  не  найду,
А  сердце  начинает  трепыхаться,
Предчувствуя  какую-то  беду...

Сердечко  очень  просто  покалечить,
Заставив  претерпеть  немало  мук...
Держи  его,  любимая,  покрепче,
Не  выпусти,  пожалуйста,  из  рук...


                                       Август,  2000  год.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777345
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.03.2018


Валентина Курило

Не розминутися

«Мені  б  не  розминутися  з  дощами,  із  першим  пагоном  у  борозні.»
Окрилена  «Бажання»

Вже  місяць  лютий…  Землю  вкрило  снігом.
Це    -  сивина  старенької  зими.
Чи  стане  зустріч  наша  оберегом?
Чи  затаврує  на  душі  стигми.

Такий  туман  із  снігу!  Вітер  –  в  очі!
Інстинкт  прадавній…Стежки  замело.
Чи  ти  чекаєш  зустріч  цю  охоче?
Чи  будеш  йти  стихіям  всім  назло?

А  час,  як  губка.  В  ньому  зими  й  весни.
У  ньому  шум  словесної  війни…
Вже  скоро,  скоро  лід  розтане,  скресне…
А  час  проходить,  як  не  поверни.

Я  все  тверджу:  «Не  збитися  б  з  путі…
Мені  б  не  розминутися  з  весною…
У  часі,  просторі,  словесній  марноті
Мені  б  не    розминутися  з  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779586
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 16.03.2018


OlgaSydoruk

До пупырышек… всерьёз…

Зайчик  солнечный  паркуром  
Пробежался  по  стене.
Дотянувшись  абажура,
Подскользнулся  на  струне…
Опьяневший,не  нарочно,
В  рыже  -огненном  волос,
Целовал  бутоны  розы…
До  пупырышек…  всерьёз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782515
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Циганова Наталія

обычная весна

Обычная  весна  -  
надеждами  тесна
иллюзиям,  рождённым  из  прелюдий.
Ни  совести  вина,
ни  Богу  -  не  верна:
от  низа  до  верхушки  -  только  люди.
Любви  круговорот
надёжно  держит  свод
свободно  регулируемых  правил.
И  вы  умыли  рот
от  звучных  нечистот,
и  мы,  что  дальше  веруем  -  соврали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782471
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Настане Перемоги мить

Щодня  ті  обстріли  ідуть.
І  плачуть  димом  небеса,
Затьмарила  гримуча  ртуть,
Від  вибухів  життя  згаса.

Чотири  роки  ллється  кров,  
Вогнем  охоплена  земля,
І  стільки  знищено  дібров,
Печаль  на  крилах  журавля.

Але  наш  прапор  майорить,  
І  сині  проліски  цвітуть.
Настане  Перемоги  мить,
Бо  в  мирі  й  правді  -  вища  суть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782232
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2018


Любов Іванова

КОРАБЛИК ИЗ БУМАГИ

[b][i][color="#0a39a6"]К-ак  будто  бы  кто  откупорил  хранилище  памяти,
О-ттуда    всплывает  фрагментами  детство  мое.
Р-адушие  мамы,  не  грусть,  не  надгробие-памятник,
А-  время  святое,  в  котором  лишь  счастья  жнивье.
Б-реду  у  реки....Это  точно  какая-то  мистика...
Л-агуну  ищу,  к  ней  не  раз  приходила    одна.
И  только  спущу    я  челночек  с  тетрадного  листика
К-ак  вмиг  над  землей  для  меня  воцарит    тишина...  

И-  так  мне    легко...  провожаю  глазами  судёнышко
З-ря    что  ли  пришла?  Нет,  не    зря....это  память  шалит.

Б-ез  этих  краёв,  где  родное  оставлено  зернышко
У-  всех,  как  во  мне  ...  разрывается  сердце...  болит..
Меж  двух  берегов    тихо  плещутся    воспоминания
А-  я  постою,  чтобы  видеть  свой  детский  фрегат.
Глазами  его  провожу  в  бесконечное  плаванье
И-  старой  тропой  возвращаюсь  в  "сегодня"  назад...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782230
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Олекса Удайко

ЗАПЛАКАНА ВЕСНА

         [i]Відійдемо  трохи  від  "котячої"
         тематики...  Щось  у    
         весни  не  все
         в  ладу...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GW6-Po21T-0[/youtube]
[i][b][color="#0f8c08"]Заплакані  весни́  зелені  очі  –
Прозірність  їхню  застеля  туман…
Мізе́рніють  весною  сни  пророчі,
Хутчіш  за  все  у  них  –  
                                                         один  обман.

Лежить  ще  сніг  –  безсилий  і  регідний,
Оголює  зими  заочний  бруд.
Парі  тримать  за  зиму  він  не  гідний  –
Збудила  вже  весна  
                                                         поснулий  люд.

Земля  родюча  ребрами  вже  світить,
І  квіт  сторожко  зустріча  весну,
Розставив  скрізь  вже  примулові  міти…
Та  страдному  бурлаці  
                                                         не  до  сну!

Весна…  Немов  –  як  всі  минулі  весни.
От  тільки  –  плач…  Весни  цієї  –  знак!
Чи  зглянеться  на  неї  цар  небесний,
Щоб  жити  вже  по-новому,  
                                                           інак?

Нехай  би  лютень  взяв  з  собою  люті,
Що  глибоко  у  зиму  проросли,
А  березень  заграв  весні  на  лютні,
Й  послали  щастя  нам  небес    
                                                           посли!

Тоді  б  і  зажили  ми  з  добротою  в  парі
Й  хвалили  б  сенс  прийдешньої  весни...

...І  магію  ночей  шалено  карих,
Що  снили  б  нам  украй    
                                                           реальні  сни...      [/color][/b]

14.03.2018
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782204
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Владимир Зозуля

Написанное только для тебя

[i]Какую  ложь?  Какую  правду  жизни
Делю  с  тобою  ныне  на  двоих?..
Рябина  гроздью  надо  мною  виснет.
И  горький  привкус  на  губах  моих…  
                       …[/i]

Февраль,  начало.  Птиц  летящих  стая.
Гляжу  на  них  –  кружится  голова.
Дрожит  рука,  и  строчки  букв  шатая,
Я  подбираю  нужные  слова.

Они  ложатся,  чёркано  и  марко,  
На  глянце  глаз,  на  чувства  лоскутке,
И  остаются  на  скамейке  в  парке,
В  неаккуратно  сложенном  листке.

Я  их  роняю  холодно  и  грустно,
Как  зимний  дождик  капли  в  серой  мгле.
Я  оставляю  на  скамейке  чувства,
Как  ветвь  рябины  листья  на  земле.

Они  лежат,  вот  здесь,  почти  у  края,
Посыл  и  знак,  веретено  и  нить.
И,  может  быть,  возьмёт  рука  чужая,
Душа  чужая  глянет…  может  быть…
                       …

[i]Ну  вот  и  всё,  листок  уже  исписан.
А  небо  вечно,  и  кругла  земля…
Какой  же  вкус?  Какой  червлёный  смысл
В  рябине  той,  в  начале  февраля?..

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782162
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Циганова Наталія

допустимая утрата

И  вышел  дождь.
И  люди  растеклись
новеллами  по  снежной  паутине,
делимы  по  диагонали  вниз
одной  виной  на  всё,  в  чём  не  делимы.
Родится  грусть,  похожая  на  день  -  
светла  и  как  утрата  безупречна.
Так  голая,  что  хочется  раздеть,
и  прядь  с  виска  -  за  пазуху  конечной.
Я  пропущу.
Не  лей  мне  о  былом.
Я  -  просто  допустимая  утрата,
под  выдержанным  вечностью  дождём
пьянея  от  прощения  и  марта...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782080
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Любов Іванова

В ЕГО ПЛЕНУ Я…

[b][i]Он  шел  ко  мне  отчаянно  сквозь  зиму  
Хоть  повод  не  давала  я  никак.  
Любовник?  Он  забрал  мой  пыл  и  силу.  
Ведь  столько  дам  вокруг..А  он...  чудак.  

И  только  встретил,  без  прелюдий,  сразу  
Меня  он  уложил  скорей  в  постель.  
Не  помню,  доводил  ли  до  экстаза,  
Ах,  если  б  знала  -  не  открыла  дверь...  

Забыла  о  прическе  и  о    платьях,  
И  кажется,  что  белый  свет  не  мил.  
Почти  неделю    я  в  его  объятьях..  
Хотела  оттолкнуть...  да  нету  сил..  

И  кажется  -  совсем  я  изомлела.  
С  ним  вместе  на  примятой  простыне.  
И  до  всего,  что  важно,нет  мне  дела.  
Пот  каплями  стекает  по  спине...  

Мне  млеть  в  его  объятьях  -  не  приятно.  
Скорее  бы  за  ним  и  след  простыл..  
И  это  и  логично...  и  понятно,  
Коль  даже  муж  измену  с  ним  простил.  

Я  от  него  избавиться  бы  рада.  
С  чего,  скажите,  он  ко  мне  прилип  
Хоть  был  бы  мужиком,  таким,  как  надо  
А  то  обыкновенный  вирус  ГРИПП...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Поету


                                                                                                                                   Слово,  моя  ти  єдиная  зброє...                                
                                                                                                                                                                                               Леся  Українка

А  для  поета  слово  -  зброя  гостра,
То  ж  захистімо  ним  країну.
Комусь  найкращий,  мабуть,  теплий  острів,
А  нам  дорожча  Україна.

І  слово  наше  має  криці  силу,
Вперед  веде  до  правди,  честі.
Ото  ж  довбаймо  фальші  темну  брилу,
Не  стіймо  й  мить  на  перехресті.

Несімо  слово  українське  гордо,
Борімося  за  нашу  мову,
Щоби  чужинці  не  складали  рондо,
Брехню  убиймо  сильним  словом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781632
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018


OlgaSydoruk

Пусть оно начнётся строками сонета…

Напиши  ей  письма…
Передай  -  приветы…
Подарить  надежду,
Слово  подбирай…
Время  размышлений  –  
Время  и  ответов…
Боли  откровений
Шлюз  не  открывай…
Расскажи  -  про  солнце,
Расскажи  -  про  лето  
Соком  из  рябины
(Красным)  будто  кровь…
Пусть  оно  начнётся
Строками  сонета…  -
Тем,в  котором  только...
Только  про  любовь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781773
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Амелин

Переводчик и Муза (Пародия)

[b]Крылатый  конь  –  мечта  графомана  [/b]
(перевод)
Михайло  Гончар
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781290

Шедевры  просятся  на  волю,
А  Муза  не  идёт  никак.
Сжимая  карандаш  до  боли,
Тянул  по-тихому  коньяк.

И  в  пятизвездочном  угаре
В  сияньи  солнечного  дня
Мне  захотелось  на  базаре
Купить  крылатого  коня.

Пускай  по  свету  он  летает  ,
Талант  мой  чистит  от  трухи,
Умело  рифмы  подбирает,
Чтоб  я  мог  рифмовать  стихи.

Сбылось  мечтанье  графомана  –
Купил  коня  за  полцены  –
Моя  судьба,  иль  дым  дурмана?
Лети,  крылатый  мой,  гони!

И  вся  душа  моя  запела,
Когда  лошадку  оседлал...
А  тут  и  Муза  прилетела,
Но  не  по  делу  -  я  ведь  спал.


С  благодарностью  к  вдохновителю  –
Тарас  Комаринський
[b]Крилатий  кінь  –  мрія  графомана[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781205)


Пародия
[b]Переводчик  и  Муза    
[/b]
Стихам  желая  лучшей  доли  
Тянул  по-тихому  коньяк;
Сжимал  я  карандаш  до  боли,
Переводя  и  так  и  сяк.

Сначала  перевёл  на  русский,
«Наполеончика»  глотнув,
Но  после  третьей  –  по-французски  
Я,  "Oh  là  là!"  как  всё  загнул!

Но  с  ним  покончив  также  быстро,  
Французский  –  этакий  пустяк,
Я  ощутил  себя  Магистром  –  
Хорош  у  «басурман»  коньяк!

Налил  и  дёрнул  стопку  виски      
В  сияньи  солнечного  дня,
И  на  шотландский  "and"  английский
Так  потянуло  чёт  меня…  

Лети,  крылатая  лошадка!
Талант  –  его  ведь  не  пропьёшь.
И  рюмку  шнапса  для  порядка        
Махнул…  Хорош!  Едрёна  вошь!

Но  огорчился  не  по-детски,
Сидел  и  перевод  читал:                        
Ведь  я  же  этот  их  немецкий,
"Nicht-nicht!"  –  клянусь!  –  не  изучал!..  
   
Вот  это…  «оседлал  лошадку»,
А  с  ней  меня  и  понесло…  –      
Подумал  я,  зевнувши  сладко  –
Трудно́  Поэта  Ремесло!  

Но  после  сна  оно  ж  не  диво…
Хоть  миг  побыл  я  на  Коне!
Но  сухо  шепчет  Муза:  «Пива…
Я  в  тон  ей  шёпотом:  «...и  Мне».    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781786
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Амелин

Приду-мы-ватели

Кто-то  скажет,  мол:  "Придурок!"              
Я  ж  –  на  выдумки  мастак...
Бормодрель*  вчера  придумал,  
нет,  а  что?..  Что  здесь  не  так?
   
А  с  утра,  как  из  вулкана  –
мыслеяростный  поток:      
изобрёл  Пилорубанок        
и  Отвёрткомолоток!

И  клубок  противоречий  –  
вон,  валяется  в  углу!  –  
Долотокувалдометчик  
к  Пассатижебурсверлу...      

А  ещё  –  Зубилоциркуль!        
Кернорашпиль!..  А  к  нему...
сотворил,  сквозь  зубы  цыкнув,    
что  –  и  сам  я  не  пойму...

Испытал  Тисконожовку,
от  неё  аж  дух  свело!  
Эх,  мою  б  умасноровку    
сразу  в  городосело!    

Всё  испробовал  в  работе,  
ощутив  души  полёт!  
Но  в  конце,  (на  травмоноте),  
думать  стал  про  бинтойод...    

А  жена,  как  гнев  народный:
"До  чего  ты,  Вася,  глуп!              
Целый  день  сидишь  голодный,
хоть  поешь,  мой  сумасбродный,
я  сварила  Борщесуп".


*  Фото  Бормодрели  прилагается,  остальные  фотографии,  к  сожалению,  не  сохранились.    Жена  всё  выкинула  после  веникоуборки.  А  Борщесуп  мы  съели  )))
[img]https://mail.ukr.net/attach/show/15205053954056120219/6  [/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781785
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


ТАИСИЯ

До встречи, Зима!

Царица    Зима    -    на    пороге    разлуки.
Расстаться  с  Морозом    ей  просто    невмочь…
Когда  были  вместе  –  не  ведали    скуки.
Любовь  согревала      в    холодную  ночь.

Хрустальные  замки  влюблённым  подвластны.
Они  развлекались    на    знатных    балах.
Наряды  Зимы  –  величаво  прекрасны.
Мороз    элегантен,  вся  грудь    в    орденах.

Азартная  тройка    неслась    по    просторам.
Проказы    Зимы    развлекали    народ.
Мороз  дирижировал    песенным    хором.
Подбрасывал  в  пламя  смешной    анекдот.

Зима    задержалась,  но  это  на  пользу  –
Обилие    хлеба    сулит    в    закрома…
Мороз  на  прощанье  –  вручает    мимозу…
Но  Ты  не  печалься!    До  встречи,    ЗИМА!

Любовь  и  разлука  -  как  солнце  и  тьма...

8    марта  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781057
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Новоградець

Фрегат

                 (По  В.  Висоцькому)

Байдужі  до  наживи  і  земель,
Із  гавані  затягнутої  димом
Вели  ми  свій  лінійний  корабель,
Впритул  ішли  під  скелями  крутими.

Темніючий,  проплив  над  нами  грот,
І  найскладніший  самий  наостанок,
На  виході,  між  рифів  поворот
Виводив  нас  на  води  океану.

Але  біда  верталася  назад  -
І  там,  під  триколором,  різав  хвилі,
Гойдався,  маневруючи,  фрегат
І  з  двох,  комусь  одному  не  світило.

Наш  перший  залп  -  і  ще  пливли  дими,
Луною  ще  відгукувались  скали,
А  вже  поспішно  заряджали  ми
І  правий  борт,  готовий,  розвертали.

У  нас  ще  не  підняті  паруса,
А  їхні  вже  обвислі  і  зім'яті.
Ліг  точно  залп  -  ви  з  нами,  небеса.
Там  весла  діставали  на  фрегаті.

Ось  боком  розвернулися  вони.
На  мить  скувало  холодом  аорту.
І  корпус  наш  -  спаси  і  сохрани  -
Здригнувся,  продірявлений  по  борту.

Тягнувся  час,  душили  нас  дими,
Вогонь  і  смерть  випльовували  жерла,
І  переможно  вигукнули  ми,
Коли  для  них  фатально  не  поперло.

Горіло  в  нас  і  заливало  дно,
Але  в  розріз  з  непереможним  міфом,
Несло  їх,  некерованих  стерном,
Прибоєм  розбиваючи  об  рифи.

Знав  океан,  сіріючий  від  хмар,
Кого  сьогодні  викине  на  скали
І  ми  гасили  палубний  пожар,
І  поспіхом  пробоїни  латали.

А  біля  них  кричав  пташиний  хор,
Зліталась  хижа  братія,  крилата.
І  пропливав  під  нами  триколор
По  течії,  з  обломками  фрегата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781703
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2018


Квітка))

Ми вакуум

Чом  вакуум  стискає  з  всіх  боків?
Такий  міцний  у  справжності  із  вати,
Бездумності  утрачених  світів-
Можливості  і  часу,  щоб  кохати.

Ми  вакуум  зачинених  бажань,
З  усіх  боків,  щоб  можна  доторкнутись.
Надією  -  тремтливих  починань.
Ми  в  космосі,  а  звідси  не  вернутись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781588
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Радченко

Тихо-тихо


Тихо-тихо  лапатий  сніг
Заколисує  ніжністю  землю
І  здається  спинивсь  часу  біг,
А  замети  так  схожі  на  греблю,
Що  з  усих  сил  зима  намела  —
Хай  весні  буде  важче  дібратись
Й  принести  в  світ  холодний  тепла
І  яскраво  усім  усміхатись.
Сніг  розтане  й  струмки  задзюрчать,
Пролісково  запахне  повітря
І  птахи  в  рідний  край  прилетять,
І  яскравіше  стане  палітра,
На  якій  розцвітуть  кольори
Неймовірних  відтінків  веселки,
Й  будуть  довшими  дні  й  вечори,
Й  буде  спів  березневої  флейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781576
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


OlgaSydoruk

На короткую минутку…

На  короткую  минутку    
В  сон  тревожный  загляну...
Поцелуями  укрою...
Прикоснувшись,разбужу…
И  оставлю  на  подушке  
Незабудки  из  духов…
Прошептав,тебе  на  ушко,
Много-много  нежных  слов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781577
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Світла (Імашева Світлана)

"Огірки та помідори" (літературна пародія)

   З  повагою  і  симпатією  до  автора  -  продовжу  тему  з  посмішкою.
                                         
                                                           http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781499
                 Оригінал  твору  Олега  Князя

Огірки  і  помідори
Стрімко  біжать  в  незнаний  світ  роки,  більшість  із  нас  вибагливі  до  їжі,  я  люблю  помідори  й  огірки,  в  різному  вигляді  та  особливо  свіжі!  Свої  у  щастя  є  вимірники,  із  пастками  бувають  коридори,  обожнюю  домашні  огірки,  і  з  маминої  грядки  помідори!  Ми  пишемо  життєві  сторінки,  є  часи  радості  й  безсилої  покори,  підіймуть  настрій  ранні  огірки,  і  перші,  невеличкі  помідори!  Серце  підкаже,  світяться  зірки,  у  напрямку  села,  де  мама  й  тато,  -  вирощують  смачнючі  огірки,  і  самі  апетитніші  томати!

                                                                                 Пародія                                                                                                                                                                  
                                       Ми  всі  гурмани,  в  сутності,  таки.
                                       На  фуагрА  і  суші  зрять  мажори,
                                       А  я  люблю  свіженькі  огірки
                                       Й  такі  червоні  стиглі  помідори.

                                       Нам  салоїдів  клеять  ярлики,
                                       А  "МайстерШеф"  нав'язує  роздори  -  
                                       Від  стресу  їжте  хрумкі  огірки,
                                       А  заспокоять  серце  -  помідори!

                                       Складу  коханій  пісню  про  зірки,
                                       Словесні  виплітатиму  узори,
                                       А  ввечері  -  до  кави  -  огірки
                                       Та  афродизіак  -  це  помідори.

                                         Застілля  любим  з  чаркою-таки,
                                         Тут,  друзі,  недоречні  жодні  спори:
                                         А  на  закуску  -  жуймо  огірки
                                         І  смаковиті  кислі  помідори.


                                       Ой,  линуть  у  незнаний  світ  роки,
                                       І  плутають  життєві  коридори,
                                       Хай  підіймають  настрій  огірки
                                       І  світяться  гербами  помідори!

                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781514
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2018


НАДЕЖДА М.

А завтра буде вже весна…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z8GH0tmAJOQ
[/youtube]

Зимовий  день  досяг  уже  кінця.
Надворі  непоспішно  вечоріє.
Не  треба  гнать  за  ніччю  тут  гінця,
Бо  вечір  втрача  барви,  сутеніє.

Неквапно  ніч  ступає  на  поріг,
Зими  відчула  подихи  останні.
Холодні  краплі  падають  із  стріх.
Скресає  сніг,  щезає  у  тумані..

Впаде  зимовий  лист  з  календаря,
А  вранці    буде  зовсім  по-другому.
Зійде,  як  завжди,  ранішня  зоря,
І  день  зітре  зимову  нам  оскому.

І  потечуть  струмки  наперебій,
Життю,  що  нададуть  нові  відтінки.
Зими  й  весни  закінчиться  двобій.
Цвітуть  такі    думки  в  Надії  -  жінки.

Впущу  в  кімнату  свіжу  я  весну,
Відкрию  їй  гостинно  всі  фіранки.
Вдихну  на  повні  груди  запашну
Весну...  Такі  ось  маю  забаганки...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781517
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Любов Іванова

ЖИТТЯ, ЯК СВІЧА…

[b][i][color="#690f0f"]Життя,  як  свіча...  Відгорить  і  за  обрієм  згасне
Залишивши    слід  у  серцях  і    на    рідній  землі.
І  все,  що  було...  а  було  ж  -  і  сумне...і  прекрасне,
Розтане  як  день  в  невблаганній,  вечірній  імлі.

Життя,  як  свіча,  що  стікає  неквапно  додолу,
Та  світлом  своїм    зореніє  вона  не  дарма.
А  скільки  сердець  ця  свіча  зігріває  довкола
І  поряд  з  людьми  зігрівається  серцем  сама.

Життя,  як  свіча...  Та  не  можна  безслідно  згоріти,
Даруйте  тепло,  бо  не  треба  у  душах  зими...
І  дуже  шкодА,  якщо  хтось  це  тепло  не  помітив,
І  поруч  пройшов,  загорнувшись  у  морок  пітьми.

Життя,  як  свіча...  Хай    горить  якнайдовше  цей  вогник,
Наповнять  життя  невичЕрпної  сили  струмки.
Нехай  поміж  круч  пропливає  життя,  наче  човник.
І  власна  свіча    зореніє  ще  довгі  роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2018


НАДЕЖДА М.

Тобі, Україно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=576v3EMLZF4
[/youtube]

Де  найкраща  є  країна  в  світі,
З  чим  її  я  можу  порівнять?
Де  сади  розлогі  в  буйноцвітті...
Хто  красу  не  може  цю  сприйнять?

Тільки  тут   прозоре  синє  небо,
Батьківщина   сірих   журавлів,
Найніжніший  солов"їний  щебет,
І  краса  невимовна  полів.

А  в  озерах  очі  сині-  сині,
І  родюча  тільки  тут  земля.
Я  співаю  оду  Україні,
Де  вода  цілюща,  з  кришталя.

Я  зберу  накращі  квіти  в  полІ,
І  віночок  з  них  собі  сплету.
І  слова  подяки  вплету  долі,
Що  дала  можливість...  Тут  живу.

Приплету  мачок  посередині,
Для  прикраси  поміщу  зорю.
Я  живу  на  Україні  милій,
Я  її  за  все  боготворю...

Дякую  рукам  всім  роботящим.
Це  вони  змінити  можуть  світ,
Бо  вони  не  можуть  жить  інакше,
Прийде  час  і  скинуть  тяжкий  гніт.

Волелюбна,  непоборна,  мирна.
Ворогів  косила,  як  бур"ян.
Ти  одна  така,  ти  -  неповторна.
Ти  -  найблагородніша  з  слов"ян...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781411
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Наташа Марос

ХОЛОДНОКРОВНО…

Не  мій  сьогодні  день,  пусті  слова
Банально  розсипаються  на  звуки,
Їх  ні  промовить,  а  ні  проспівать  -
Самотнє  серце  тихо  стука,  стука...

Хотіла  я  укотре  воскресить
Мелодію  душі,  що  серед  літа
Бриніла  чисто  там,  де  неба  синь
Собою  заливала  ніжні  квіти...

Та  чую  шум  чи  шелест,  мов  пуста
Безодня  тиші,  де  життя  відсутнє,
Холоднокровно,  дико  всі  свята
Перефарбовує  в  пекельні  будні...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781410
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Владимир Зозуля

Непричастные

                                                     "Здесь,  пред  иконою  Слова,
                                                       Сердца  зажжется  свеча  –
                                                       Пламенем  чувства  живого  –  
                                                       Радость  моя…  и  печаль."

                             …….


Догорает  свеча.  
В  полумраке  безмолвном  и  сонном,
Уж,  какое  столетье,  труждаясь,  сжигает  грехи  –
Страстотерпец  Любви,  
С  потемневшей  церковной  иконы,
Осеняя  придел  жестом  поднятой  к  небу  руки.

Пахнут  ладан  и  мирра.
Дух  вечности  сладок  и  горек.
Поднимается  чадом  надсвечно  сгорающий  грех.  
Он  от  плоти  и  крови,  
А  значит,  земных  категорий,
И  у  каждого  свой,  и  один  первородный  –  на  всех.

Это  то,  что  гниёт,  
Наслоившись  в  душевной  изнанке.
То,  что  я  не  сумел  отмолить  в  бесконечных  –"Прости…"
И  за  что  мне  грозит
На  стене  нарисованный  ангел,
По'дняв  вы'соко  меч  и  пылающий  взор  опустив…

Я  стою  замерев.
В  храме  буднично  тихо  и  пусто.
Не  хватает  чего-то…  быть  может,  его  прихожан.
Не  хватает  тепла.
Не  хватает  глубокого  чувства.
Не  хватает  любви.  Я  стою,  и…    мне  жаль…

Жаль  не  прожитый  миг  –
Единения  и  ритуала.  
Жаль,  что  руки  гвоздями  прибиты  к  кресту  не  мои.
Жаль,  что  в  жизни  осталось
Надежды  и  Веры  так  мало...
И  пора  уходить,  непричастным  к  великой  Любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781333
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Чекання розливалося потоком

Дощу  краплинку  відчувала  кожну,
Що  сіялась,  немов  крізь  сито.
Мелодія  за  вікнами  тривожна
Доносилась  з  нічним  транзитом.

Чекання  розливалося  потоком,
Мов  хвиля  -  думка  променаду.
І  темна  ніч  здавалась  довгим  роком,
Хоча  світилася  лампада.

На  Вас  чекала  до  безтями,  зойку
Серед  дощу  краплин  розпуки,
Аж  на  смереці  тріпотіла  сойка,
Гондолою  пливла  розлука.

Минала  ніч,  дощу  стихали  звуки,
Слова  збиралися  у  зграю.
Світанок  простягав  рожеві  руки,
Надія  сонцем  огортала.

І  ось  Ви  поруч  -  і  терпке  мовчання,
А  так  хотілося  сказати.
Глибокі  очі,  сповнені  кохання,
Такого  справжнього,  не  в  чаті.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781323
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Валентина Ланевич

Підкорена тобою, не скорюся.

Підкорена  тобою,  не  скорюся,
Я  воювати  буду  за  любов.
Із  теплотою  тілом  пригорнуся,  
Свою  змішаю  із  твоєю  кров.

Єдиним  цілим  імпульсом  чуттєвим
Відчуєм  ласки  злуку  водночас.
Із-за  фіранки  кінчиком  рожевим
Промінчик  сонця  поцілує  нас.

Благословить  кохання  піднебесна,
Той  вільний  вибір  в  морі  суєти.
З  зими  холодної  водою  скресла,
Рікою  розіллюсь,  бо  поруч  ти.

Мій  милий  серцю  чоловік,  де  доля,
Очей  капкан  розставила  сама.
І  губиться  у  них  моя  сваволя,
Підкорену  голубить  глибина.

09.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781260
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Валентина Ланевич

Вінець терновий, Українонько, наділа.

Вінець  терновий,  Українонько,  наділа,
Стікаєш  кров’ю  у  гібридній  цій  війні.
Стрічаєш  весноньку  нову  пополотніла
Та  не  схилила  голову  в  лихій  борні.

Вірні  сини  твої  стають  вкотре  до  бою,
У  непохитності  змужнілі  й  вольові.
Щоби  розстріляні  поля  степного  краю
Налитим  колосом  згинались  до  землі.

І  мирно  голубіли  квітами  волошки,
І  солов’ї  співали  в  тиші  на  зорі.
Не  діжде  ворог  бачити  нас  навколішки,
В  нас  поклик  волі  по  жилах  тече  в  крові.

09.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781199
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018


@NN@

Заплету в життя…

Заплету  в  печаль  волошку  синю,
Хай  небесним  цвітом  нагадає,
Що  на  мапі    є  по  центру  Україна,
Де  крізь  терни  воля  проростає.

Заплету  у  смуток  мак  червоний,
Він  не  в'яне  -  листя  опадає.
Вже  давно  на  сході  горе  чорне  ходить,
Там  гірка  вода  в  струмки  стікає.

Ще  вплету  у  пам'ять  цвіт  шипшини,
Запах  ніжний  серце  наповняє.
Пам'ятатиму  завжди,  що  я  людина,
У  якому  б  не  була    я  краї.

Та  вплету  у  радість  цвіт  калини  -
Біля  хати  нас  з  доріг  стрічає.
Покоління  хай  зміняють  покоління
З  них  нові  герої  виростають.

Заплету  на  згадку  біле  гроно,
Від  моїх  улюблених  каштанів.
Українка  я,  дитя  свого  народу,
І  співать  про  це  не  перестану.

Ще  додам  колосся  у  віночок,
Коло  завершила  жовтим  й  синім.
Покладу  вінок  цей  у  струмочок  -  
Подарунок  Неньці    -  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018


НАДЕЖДА М.

Мімоза

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aeCEYUsgp38
[/youtube]

Зима  у  розпалі...  Морози,
Але  у  дім  прийшла  весна.
Букетик  ніжний  із  мімози
Це  -  скромна,  ніжна  дивина.

Горить,  як  сонце  жовтизною,
Неначе  промінь  із  тепла.
Немов  княжна,  що  пеленою
Усе  навколо  обплела.

Купає  ніжні  квіти  в  склянці.
Який  приємний  аромат!
Красу  затьмарить  і  троянді,
Бо  неповторна  у  стократ.

Без  колючок,  сором"язлива,
Це,  як  кохання  перший  цвіт.
Серед  всіх  квітів  особлива,
Що  від  весни  несе  привіт.
-----------------------------
Вітаю  всіх  жінок  зі  святоом  Весни  та  Любові!
Хай  вам  всім  щастить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780915
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


@NN@

Душі досада…

Зраджений,  занедбаний,  мій  саде,  навесні
Ти  зацвітеш  і  листом  станеш  буйний.
Дзвінкобджолині  розвеселять  тебе  пісні
Й  духмяні  вишні  скрасять  твої  будні.

Прозорі  яблука,  найперші  вжинки  літа,
В  траву  високу  стануть  гулко  гупать.
І  слива,  синіми  ренклодами  улита,
У  синю  ніч  заходиться  аговкать.

Ще  й  сойка  синя  прилетить...  Зрадієш  саде?
Мені  б  тебе  благословить...  Досада  -

Твої  без  мене  упадуть  дозрілі  грона...
Солодкий  виноград  -  сльоза  солона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780866
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


КВолынский

О, женщина!

О,  женщина  –  краса  земная!
В  сей  день…  приветствую  тебя!
Создатель,  долг  свой  исполняя
Украсил  прелести…любя!  

Ты  краше  всех  цветов  на  свете,
Ты  подымаешь  стаю  чувств,
Ты  таинств,  всех  мирских  свидетель,
Ты  –  покоритель  наших  уст.

Тебе,  не  выстроить  кордоны,
Их  не  приемлет  красота:
Перед  тобой  роняли  троны,
Перед  тобою  суета.

Ты  –  властелин  мужских  поступков,
Несёшь  с  достоинством  свой  долг.
Ты  –  победитель  над  рассудком!
Ты  заслужила  свой  престол.                      

Свою  –    Эпоху  Возрожденья,
Как  на  Голгофу  влачишь  Крест!
Себя    украсила…  смиреньем,
Но  твёрдый  взгляд,  как  грозный  Перст!

Из-за  тебя  рождались  ссоры
И  наступала  благодать,
Ты  всем  живущим  в  этом  Мире
Любима:  дочь,  сестра  и    Мать!

Ты  -  украшенье,  в  наше  время,  
Как  расцвеченный  розы    куст,
Влечёт  шмеля  удобрить  семя…
Ты  королева  наших  чувств!

Тебя  Создатель,  в  назиданье,
Предрёк  для  нежности,  утех,
Тобой  любуясь  –    сновиденье,
Мы  принимаем  Божий  грех.
 
От  зарожденья  и  доныне,
Чтобы  добыть  святой  бутон,
Блестяще  спрятала  в  бикини  
Свой  символ  власти  –  царский  трон.

О,  женщина!  Ты  –  Божий  Дар!
Награда  за  бои,  терпенье…
Ты  –  Гений  по  коварству  чар!
Ты  рождена…  для  Вдохновенья!

С  праздником  Вас,  дорогие  женщины!  Здоровья  Вам  и  Вдохновения!  Берегите  себя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Любов Іванова

З СВЯТОМ ВЕСНИ, ЛЮБІ ЖІНКИ!!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]

[b][i][color="#1526bd"]Що  побажати  нам  у  наше  свято,
Щоб  жінка  неповторність  зберегла?
Земного  щастя  й  радості  багато!
Здоров"я,  миру,  успіхів  й  тепла.[/color]

[color="#ba1f68"]Щоб  хлопці  нам  здавались  без  вагання
Й  п"яніли  з  нами  навіть  без  вина.
Щоб  в  них  палало  полум"я  кохання,
А  в  наших  душах  розцвіла  весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай  щастя  птах    постукає  у  двері
До  кожної  с  усіх  земних  жінок.
А  фільм  про  успіх  буде  з  тисяч  серій,
Як  в  найталановитіших  зірок...[/color]

[color="#910a8f"]Нехай    натхнення  і  найкращі    мрії
В  душі  у  жінки  кожен  день  живуть.
Хай  радість  і    кохання  серце  гріє,
Бо  жінка...  то  і  є  ВЕСНА  ...  мабуть.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


@NN@

Синдром хворобливого стану…

                                     *  *  *
Оце  затіяла  собі  тренаж,
Щоби  слова  розкласти  по  полицях.
Ці,  боягузи,  в  мозок,  мов  в  бліндаж,  
Сховалися...  Добуду  по  крупицях.

                                           *  *  *
Такий  смішний  сумбур  думок  у    голові,
Ніяк  після  хвороби  не  зберу  до  купи.
Безумна  -  скажете,  і  будете  праві;
Ношу  їх  решетом,  товчу  мов  мак  у  ступі.

                                             *  *  *
Геть  списаний  листок  -  рядки,  рядки,  рядки...
Печальними  усіяний  думками.
Життя  -  метеликом,  на  відстані  руки,
Протріпотіло...  Подалось  за  вами.

                                         *  *  *
Життя  іде...  і  все  іде...    *само  собою*.
І  я  сторонній  в  ньому  споглядач.
Журюсь,  печалюся,  сміюся  над  собою
І  не  боюсь  зірватися  на  плач.

                                           *  *  *
Смурні  думки,  мов  клапті  хмар,
Їх  вітер  рве  і  вдаль  відносить.
Душа  забилась  у  вівтар.
-  Бух  на  коліна...  тиші  просить.

                                     *  *  *
Слова  з  душі  ідуть,  мов  зливи,
На  самописку  по  руці.
І  лиш  тоді  стаю  щаслива,
Як  хто  читає  руни  ці.

                                   *  *  *

                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780819
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


НАДЕЖДА М.

Це було недавно, це було давно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BxwJR4AY_fY
[/youtube]

Заплющу  очі  й  все  спочатку,
Кручу  забуте  те  кіно.
Спокійна,  серце  вже  не   в  п"ятках.
Це  все   було  давним  -  давно.

Чому  ж  воно   не  загубилось?
Вже  промайнуло  скільки  літ!
Кіно  знов  в  пам"яті  крутилось...
До  тебе  тягне,  як  магніт.

В  той  час  цвіли  медові  вишні,
І  падав  цвіт,  неначе  сніг.
З  тобою  ми  давно  колишні.
(Життя  продовжує  свій  біг.).

А  я  стояла  у  чеканні.
Легеньке  платтячко  в  горох.
Сама  із  себе,  наче  пані.
Хватило  б  гордості  на  трьох...

А  ти  дививсь  і  посміхався,
Так  пахла  гілочка  бузку.
Та  підійти  ти  все  вагався,
Бо  мав  натуру  боязку...

Та  дай  згадать...  Що  було  далі?
Чому   це  стерло  тут  кіно?
Я  все  відшукую   деталі...
Були  удвох   ми  в  цім  кіно...

Це  було  так  недавно,  це  було  так  давно...  ))




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780802
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Михайло Гончар

Наташа Марос. ПРОВІСНИЦЯ. переклад з української

           ПРЕДВЕСТНИЦА
Я  знаю,  ты  искал  меня  везде,  
Когда  ветра  стонали  стоголосо,  
Тонули  листья  в  ледяной  воде  -
Заканчивалась  пасмурная  осень.  

Блуждал  снегами  в  лютую  метель,  
Деревья  чёрные  протягивали  руки,  
Где  не  тебе,  не  я  стелю  постель  -
Зима,  зима...предвестница  разлуки.  

Ты  ждал  весны,  засматриваясь  вдаль,  
Она  же  безнадёжно  заблудилась,  
В  глубокий  снег  укутала  печаль,  
Чтоб  больше  я  тебе  уже  не  снилась.  

         Наташа  Марос  

               ПРОВІСНИЦЯ
Я  знаю,  ти  шукав  мене  тоді,  
Коли  вітри  стогнали  стоголосо,  
Де  жовте  листя  в  льодяній  воді  
Втопилось  у  свою  останню  осінь.  

Блукав  снігами  в  люту  заметіль,  
Дерева  чорні  ́простягали  руки,  
Де  не  тобі,  не  я  стелю  постіль  -
Зима,  зима...провидиця  розлуки.  

Весни  чекав,  задивлений  у  даль,  
Та  і  вона  безжально  запізнилась,  
В  глибокий  сніг  закутала  печаль,  
Щоб  я  тобі  ніколи  вже  не  снилась.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780787
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Весною розквітає кожна жінка

Весною  розквітає  кожна  жінка
Із  першим  білим  проліском  тендітним.
В  очах  її  із  ніжності  іскринка,
А  на  обличчі  усмішка  привітна.

Яка  ж  бо  гарна  оця  мила  жінка.
І  серденько,  й  душа  її  від  Бога.
І  постать  лебедина,  мов  пір*їнка.
Долає  всі  важкі  життя  дороги.

Із  давнини  родини  Берегиня.
Їй,  мамі,  не  підвладні  навіть  роки,
Поради  дітям  -  скарб  із  серця-скрині,
Дороговказ  і  стежка  з  перших  кроків.

Душа  її  довірлива  й  відкрита,
І  чоловіку  світить  теплим  сонцем.
Життєва  чаша  зовсім  недопита,
Любов  свою  дарує  на  долоньцях.

І  серце  їй  болить  за  Україну,
І  за  життя  дітей  своїх  і  внуків.
Хай  щастя  й  мир  панують  у  країні,
І  жінка  квітне  від  весняних  звуків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780744
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


НАДЕЖДА М.

Фотоальбом друзів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g8mah0n7kyA[/youtube]

Коли  на  вечір  ляже  втома,
Земля  повіки  закрива.
Тоді  приходить  й  мить  знайома:
Це  хвиля  згадок  наплива.

Не  зніме  чай  нудьгу  вечірню,
Ні  муркотіння  і  кота.
Самотність  поряд,   дуже  пильно
У  мої   очі  загляда.

Чомусь  душі  усе  немиле,
Щось  серцю  смутку  додає.
Колись  бажання,  те,  стокриле,
Вже  полином  тепер  цвіте.

Знайду  тут  вихід:  друзів   фото..
Запрошу  в  гості   їх  усіх.
Влаштую  з  ними  вечір-  свято.
Вже  чую  їх  веселий  сміх.

І   я  щаслива  поряд  з  ними,
Неначе  смутку  й  не  було.
Тому  і  теплі люті  зими,
Дарують  друзі  це  тепло.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780639
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018


@NN@

Чи гідна я змовчати…

                       Ми  вже  мов  корінь  для  чужої  брості
                       Чужинських  понаклепано  гербів
                       Тепер  у  нас  господарюють  гості      
                       Вони  людей  тут  мають  за  рабів.
                                                             Л.Костенко  *Берестечко*

Споришами  поросли  роки.
І  плющем  покрились  білі  стіни.
Втретє  не  ввійти  у  вир  ріки.
Не  Майдан  потрібен  -  переміни.

У  своїй  душі.  А  ми  -  раби.
По  чужих  церквах  поклони  б'ємо.
Скільки  часу  вже  стекло  й  води,
Ми  ж  чуже  за  рідне  видаємо.

І  ячать  монахи  -  козачки:
*  -  Скажете,  какова  вы  прихода?*
Промовчу...  навіщо  балачки...
Але  ж  так  зречусь  свого  народу...
...........................................................

Не  базік  гнусаво  -  недоріких...
Велетів,  що  знов  стоять  на  смерть.
Плинуть  в    вічність  України    ріки
Кров'ю  переповнені  ущерть.

Береги  порослі  лепехою,
Вже  немає  де  спустить  човна.
Мій  народе,  вінчаний  з  бідою,  
Випив  болю  ти  уже  сповна.

Жаль  тебе.  Та  сонце  зійде  зрання.
Відновити  б  Запоріжську  Січ.
Це  лиш  мрія...  Вірю,  не  остання.
Стане  ранком  горобина  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780594
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018


OlgaSydoruk

Хочешь - музою твоею стану этою весной…

Хочешь  -  музою  твоею  стану  этою  весной  -  
Когда  небо  над  землёю  брызнет  яркой  синевой?..
Краски,кисти  и  мольберты,..вдохновение  -    подарю?…
Но  тревоги  в  нежном  сердце  усмирить  не  помогу…
Коль  желанной  стану  музой,  опалю  сильней  огнём  -  
Так,что  чувственный  Карузо  –  зарыдает  о  былом!
Если  тайный  нарисуешь  -  на  холщовом,  в  уголке,  -
Аллилуйя!    -  ты  тоскуешь…ты  тоскуешь  -  обо  мне…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780587
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Наташа Марос

ПРОВІСНИЦЯ…

Я  знаю,  ти  шукав  мене  тоді,
Коли  вітри  стогнали  стоголосо,
Де  жовте  листя  в  льодяній  воді
Втопилось  у  свою  останню  осінь...

Блукав  снігами  в  люту  заметіль,
Дерева  чорні  простягали  руки,
Де  не  тобі,  не  я  стелю  постіль  -
Зима,  зима...  провісниця  розлуки...

Весни  чекав,  задивлений  у  даль,
Та  і  вона  безжально  запізнилась,
В  глибокий  сніг  закутала  печаль,
Щоб  я  тобі  ніколи  вже  не  снилась...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780498
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2018


Радченко

Чоловікам


З  Восьмим  березня,  чоловіки!
Вам  дається  іще  один  шанс
Довести  всім,  що  ви  залюбки
Справи  зробите  всі  замість  нас:
І  попрати,  і  витерти  пил,
І  на  кухні,  немов  майстер-шеф,
І  накрити  святковий  стіл,
І  підлогу  помити  теж.
Ще  й  скупитись  в  крамниці,  та  так,
Щоб  сімейний  бюджет  не  страждав,
Сукню  жінці  попрасувать,
Та  і  сам,  гарно  щоб  виглядав.
А  увечері  посуд  прибрать,
Перемить,  в  кухні  лад  навести
І  не  дай  Боже  вам  сказать,
Що  у  вас  голова  болить.
Що  втомились  й  не  чуєте  ніг
І    спина  так  болить,  аж,  пече!
Подаруйте  коханій  ніч  —
Вам  кохання  хай  силу  дає.
З  Восьмим  березня,  чоловіки!
Ми  вас  любимо  кожну  мить,
Допоможемо  вам  залюбки
Наші  справи  переробить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780441
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Вячеслав Рындин

Утро вечера мудрее…

Утро  вечера  мудрее…
_______
…не  тужи  –  житейский  день
По-весеннему  к  апрелю  
Прибери  зимы  постель,  
К  полдню  мартовское  небо
Освети  –  святым  лучом
Состриги    сосульки  –  смело
Отпусти  хлада  –  с  ручьём…  
_______
…унесутся  вдаль  ненастья,
Все  невзгоды  истекут…  
_______
…разошлись  преграды  –  к  счастью  
Вышел  разум  в  новый  путь…

05.  03.  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780434
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Спогадів кортеж

Трави  цілувались  стеблами  шовковими,
І  горіли  зорі  на  небесній  сукні.
Місяцем  грайливим  очі  зачаровані,
Молодість  яскрава  і  сердечний  стукіт.

Вітерець  ласкавий  повівав  між  травами,
І  тепло  у  грудях,  і  обійми  крилець.
Поцілунків  перших  час  перед  загравою,  
Аж  шарівся  місяць,  як  серця  любились.

...І  тепер...  яскраві  зорі,  сяє  місяць  теж.
Пухом  сивочолим  час  летить  невпинно.
А  думки  бентежать  душу:  спогадів  кортеж,
Запахом  медовим  з  присмаком  полинним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780408
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Квітка))

я не втримаю більше

я  не  втримаю  більше,  перлів  розбитих  в  руках,
що  були  коханням,  тепер  мені  руки  поранять.
лиш  вітер  розвіє  дурмани  пекучі  по  снах.
я  хочу  тримати,  та  цілі  від  цього  не  стануть.

бо  спраглих  світанків,  де  сонце  ще  зійде,  нема...
утратили  сонце,  що  зветься  душею,  чекаю,
що  сльози  то  перли,  упадуть  в  прощенні,  німа-
від  горе  пробачень,  у  заході  темнім  блукаю...

не  втримаю  більше  в  руках  сьогодення  дощів,
бо  сльози  то  зливи,  коли  вони  світ  не  прощенний...
лиш  перли  розбиті,  з  щасливих  колись  почуттів.
я  тулю  світ  мрії  терпкий  і  в  душі  нехрещений...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780201
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 68

[b][i][color="#165207"]Помагать  жене  придется
Ей  на  дуб  залезть  не  ймется.
Но  сто  сорок    килограмм
Подниму  я  вряд  ли  сам…

С  бодуна  явилась  Ирка
Без  трусов  и  в  юбке  дырка…
Муж  орет:  «Иди,  где  поят!!
Ведь  трусы-то  –  денег  стоят!!»

Я  жене  своей  Любашке
Врал  до  одури,  врал  тяжко!!
Нет  бы,  дурочка,  простила.
Она  с  кумом  укатила!

Кум  пришлёпал  босиком
Весь  избит  и    с  рюкзаком…
Говорит  –  кума  прогнАла…
О  любовнице  узнала.

А  соседка-балаболка..
Языком  метет  без  толку…
Собирает  сплетен  кучи..
Мы  с  Петром  ее  проучим!!

Приколола  к  кофте  брошку
Веер  старенький  взяла..
Соблазнять  иду  Сережку
Из  соседнего  села...

Женский  праздник  на  носу,
Сухари  одни  грызу..
Деньги  все  ложу  в  заначку..
На  мимозу  и  на  жвачку..

Очень  много  захотела:
Депилятор,  крем  для  тела.
Платье,  серьги  и  курорт
А  получит  фигу…вот!!

А  ведь  кум  предупреждал
Трижды  замуж  меня  звал.
А  я,  дура,  упиралась
В  девках  старых  и  осталась.

За  тобою  зря  следила..
С  камышей,  с  речного  ила.
То,  что  видела  я  –  шок..
Опозорился!!!  Не  смог!!!

[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780265
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2018


ТАИСИЯ

Женский День

Планы  весенние    терпят    фиаско!  
Это    зима    снова    кружится    в    пляске.
Нам    показалось  –  ушла    и  простилась.
Примета  плохая  -  вдруг  возвратилась...

Выше  сугробы  и  круче  метели.
Снегом  засыпаны  в  парке    качели.
Не    поддадимся    капризам  погоды.
Шубы  дублёные    -  это  крик  моды.

Но    из-под    снега    пробьётся    росточек.
Людям  подарит  свой  нежный  цветочек.    
И    уж  позднее    заплачут  берёзы.
А  вслед  за  ними  распустятся  розы...

Ну,  а  пока    что    после    морозов  –
Первые  ветки    жёлтой    мимозы.
Ветка    мимозы,  оливы,  лира  -
Служат  древнейшим    символом  мира!

В    марте    у    женщин    -  праздник  Всемирный!
Женщины    требуют    только    Мира!
Мир    нам    дороже    всех    благ    и    подарков.
Услышьте    женщин    в    молитвах    жарких!

1  марта  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779512
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 04.03.2018


ТАИСИЯ

Слава Богу! Не болит!


                     «Подвижный,  быстрый  человек
                         Гордится  стройным  станом.
                         Сидящий  сиднем    целый  век  -
                         Подвержен    всем    изъянам».    (Авиценна)

Жизнь      прожить    весьма    не    просто,    если    ты    уже    седой…
Да    ещё    букет    проблемный  -    то    с    ногой,    то    со    спиной…
Всё    равно    нельзя    сдаваться    -  организм    перенастрой.
Продолжай    тренироваться    -  и  ты  снова    встанешь    в    строй.

Этой    новостью    гордимся:    словно  в  сказке    Бог    послал…
Рядом    с    домом      появился    новый    тренажёрный  зал.
И    теперь    я    -    королева!    Побеждён    радикулит…
Тренажёры    -    справа,    слева.      Слава    Богу!    Не  болит!

Если    очень    постараться    -  снова    станешь    молодой.
Но  в    процессе  тренировки    -  не    забудь    про    водопой!
Все  проблемы  исчезают,    пью      достаточно    воды…
Мои    клетки    оживают,    как  цветущие    сады…

20.  02.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778138
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 04.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2018


OlgaSydoruk

Что-то кр`угом идёт голова

Что-то  кр`угом  идёт  голова  -
Ностальгийные  мысли  роятся…
Кто-то  шепчет  на  ушко  слова:
До  запретного  –  не  прикасаться…
Видно  поздно  свечу  зажигать
И  проведывать  милые  храмы…
Только  стали  вчера  заживать,
А  их  снова  ласкаешь  упрямо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780261
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018


OlgaSydoruk

И для чего мне эти грёзы…

И  в  Риме  снег…  
Упал  на  розы,
На  лук  венеры,  Колизей…
И  для  чего  мне  эти  грёзы
В  пути  неведомых  морей?..
И  для  кого  все  эти  слёзы  
Воруют  ночь,  не  красят  день…
А  в  Риме  снег  укутал  розы…
И  не  одну  нагую  тень…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779459
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 04.03.2018


OlgaSydoruk

Изранят корочками льдов запястья нежные…

Экспромт

Пленяет  небо  синевой,
А  мне  –  не  пишется…
Запахло  в  воздухе  весной,
А  мне  –  не  слышится…
Меж  лабиринтами  снегов      
Ищу  подснежники!
Изранят  корочками  льдов
Запястья  нежные…
А  те  минуты    февраля  
Такие  смутные…
Не  вспоминаю  про  тебя,
И  звёзды  –  ртутные…
Из  капель  крохотных  опять
Низаю  бусинки…
Хотя  бы  взглядом  обнимать
И  снова  чувствовать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777912
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Новоградець

- Пішли?

                         -  Пішли?..
                         -  Пішли...
                         -  Ти  навіть  не  запитала  куди...
                         -  Не  важливо,  аби  з  тобою.


Сіріє  похмуро,  жевріє  світанок,
Крадеться  по  тиші  нічній,
Одній  шелестить  осокорами  ранок
І  котик  мурличе  одній.

Я  вірю  -  десь  там  на  бульварі  чи  в  лузі,
Де  в  снах  ми  з  тобою  були,
Я  тебе  зустріну,  і  ти  як  подрузі
Довірливо  скажеш:  -  Пішли?..

Не  стану  гадати  -  що  ляже  під  ноги,
Стежки  чи  сталеві  мости,
Між  безліччю  інших  є  наші  дороги,
Де  поряд  пройдем  я  і  ти.

Ось  лебеді  двоє  летять  в  надвечір'я  -
Одна  без  одного  ніде.
І  зірочка  кожна  в  далеких  сузір'ях
З  найближчою  поруч  іде.

Я  знаю  що  в  холод,  чи  в  день  коли  в  спеку
Кружляють  по  небу  орли,
Я  тебе  зустріну,  впізнаю  здалека
І  ти  запитаєш:  -  Пішли?..

Знімуся  як  бджілка,  легенька  на  злеті,
І  вже  не  важливо  куди,
Важливо  що  поряд,  що  десь  на  планеті
Проляжуть  і  наші  сліди.

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775979
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Новоградець

Підсніжник

В  перших  променях  березня  ніжних,
Залишаючи  вже  медсанбат,
Я  здивовано  вгледів  підсніжник
На  снігу,  під  берізками  в  ряд.

Ще  здаючись  морозам  під  ранок,
День  з  зимою  боротись  не  міг,
А  зелені  листочки  старанно
Вже  тягнулись  до  сонця  крізь  сніг.

Зупинившись  на  мить  закурити,
Задивившись  на  білий  бутон,
Я  сестричку  впізнав  в  ньому,  Віту  -
Ту  єдину  на  весь  батальйон.

Не  дізнатись  вподобань  дівочих:
Чому  юна,  ще  майже  мала,
Одноліток  відбила  охочих,
А  для  мене  як  рідна  була.

Я  в  війну  про  подругу  не  мислив,
А  триматися  все  ж  не  зумів,
Коли  навіть  до  зміни  і  після
Ти  вбігала  із  безліччю  слів.

І  на  лінії  захисту  вартий,
Я  не  міг  підібрати  слова,
І  наскрізь  невибаглива  в  жартах,
Притихала  бліндажна  братва.

А  тепер,  ще  на  голій  алеї,
Залишаючи  вже  медсанбат,
Про  підсніжник  в  снігу  і  про  неї
Я  роздумував  -  грубий  солдат.

Розпускаються  квіти  весною
І  під  осінь,  хто  літом  не  встиг,
А  підсніжник  біліє  собою
Там,  де  інших  заметено  в  сніг.

Все  ще  думав,  стояв  біля  цвіту
І  цигарки  шукав  -  не  спішив.
Я  пішов,  не  побачивши  Віту,
І  похмуро  було  на  душі.

Раптом  стукіт  набійок  залізних...
Обернувсь  -  і  як  промінь  з-за  хмар  -
Біг  по  мерзлій  алеї  Підсніжник:
-  Почекай,  ти  забув  портсигар!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777281
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Новоградець

Сабіні Галицькій

Здригнулись  берізки,  зігнулись  похмуро
І  час  на  хвилинку  завмер  -
Димить  під  Попасною,  вражений  ПТУРом,
Сповзає  в  окоп  БТР.

Скотилася  зірка  і  згасла  надія,
Закреслена  трасером  враз,
Лиш  сталь  продірявлена  тьмяно  чорніє,
Де  вогник  життєвий  не  гас.

Могил  безіменних  і  трун  перед  строєм
Достатньо  принесла  війна,
Та  тільки  твою  похоронну  героя
Писати  не  зміг  старшина.

Ти  там,  десь  далеко,  була  ще  живою
На  правому  схилі  Дніпра
І  навіть  ще  котик  домашній  з  тобою
Погратись  хотів,  медсестра.

А  тут  вже  бійці  відвернулись  похмуро  -
Бувалі  не  викажуть  сліз,
Лиш  поруч  зі  шляхом,  від  вибуху  ПТУРа,
Посипався  іній  з  беріз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778732
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Валентина Ланевич

Змахну сльозу долонями із вій.

Змахну  сльозу  долонями  із  вій,
У  грудях  серце  щемом  озоветься.
На  лінії  вогню  затихнув  бій,
Десь  снайпер  ще  невидимий  крадеться.

Зібрались  побратими,  гомонять,
З  цигарок  дим  над  головами  в’ється.
Торкаються  розмовами  понять
За  гріш  де  мідний  гідність  продається.

І  закипає  в  душах  правий  гнів,
І  злість,  назбирана  війни  роками.
Стискається  кулак  без  зайвих  слів,
Не  панувати  ворогам  над  нами.

19.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772286
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 04.03.2018


Валентина Ланевич

Світив місяць ясно в небі.

Світив  місяць  ясно  в  небі  угорі,
Розбігались  красні  зорі  хто  куди.
Милувалися  з  тобою  до  зорі,
Залишав  на  моїм  тілі  ти  меди.

Ох,  солодкі  твої  губи,  не  губи,
Завмирала,  тріпотіла  лиш  люби.
Упавалась,  відчувала  міць  жаги,
Цілувала,  чула  шепіт:  йди  сюди.

Йди  до  мене  ув  обійми,  не  спіши,
У  мелодії  кохання  звук  сурми.
В  ласці  бою  в  грудях  стогін  з  горла  рви,
Що  твоя  я,  милий,  знай,  те  без  клятьби.

20.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778166
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Валентина Ланевич

Коханий, присядьмо на дорогу.

Коханий,  присядьмо  на  дорогу,
Іще  на  хвильку  схилюсь  я  на  плече.
В  серці  стисну  я  терпку  тривогу,
Вона  у  грудях  зрадливо  так  пече.

А  за  вікном  лапатий,  чистий  сніг,
Відбілює  сторінку  злого  часу.
Якби  могла,  спинила  б  той  потік,
Війни  безжальную,  лиху  гримасу.

Пора  іти,  а  ти  радій  життю,
Я  боронити  буду  сміх  твій,  спокій.
Причулось  в  тиші  мовлене  люблю.
Храни  Господь!  Світ  на  війні  жорстокий.

22.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778402
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ще утримує віжки білоброва зима

Ще  утримує  віжки  білоброва  зима,
І  весна,  ніби  інеєм  вкрита  лоза.
У  мовчанні  дзвінкому  несказанно-німа.
І  не  видно  слідів,  лиш  краплинка-сльоза

На  обличчі  не  висохла  досі  тремтяча.
Хіба  можна  забути  той  погляд  очей?
Тихе  сяйво  душі  надзвичайно  гаряче,  
Що  сніжинками  смутку  тепер  ось  пече.

Проникають  у  серце  лютневі  печалі,
Нічиєї  немає  у  цьому  вини.
Хоч  на  згадку  зима  залишає  печатку,
Березіль  робить  кроки  -  надія  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779221
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

У душах викликає резонанс (експромт)

Нам  календар  привітно  усміхнувся,
Сьогодні  перший  день  весни-красни.
Старий  сніжок  прогнувся  і  здригнувся  -
Зимою  милувався  в  ретросні.

А  де  ж  весна  пахуча  забарилась?
Її  в  салоні  бачили  краси.
Вона  від  щастя  радісно  світилась,
Бо  їй  вплітали  квіти  до  коси.

В  електрокарі  їде  юна  пані,
Дорогами  спішить-спішить  до  нас.
З  теплом,  з  мімозами  в  новій  крисані
У  душах  викликає  резонанс.

Усіх  вітаю  з  першим  днем  весни!  Гарного  настрою  Вам,  здоров*я,  любові,  творчого  натхнення!  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779652
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Любов Іванова

СКОРО ЛИ ВЕСНА?

[b][i][color="#11099c"]С-нег  идет  уж  третьи  сутки  
К-ак  перина  лег  кругом.  
О-й,  скажу  я  Вам,  не  шутки  
Р-едкий  ужас  за  окном...  
О-т  мороза  мерзнут  руки  

Л-ишь  ступаешь  в  мир  зимы  
И-  пока  шальные  звуки  

В-ешних  вод  не  слышим  мы...  
Е-й-же-Богу,  март  зазнался  
С-  ним  есть  строгий  разговор.  
Н-у  хотя  бы  попытался  
А-  с  зимой  завел  бы  спор!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780187
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Любов Іванова

РУДИЙ КОТЯРА

[b][color="#4f0808"]Розридалася  Тамара,  -  Ой,  послухай,  Вітю!
Глянь-но,  цей  рудий  котяра  нас  зведе  зі  світу!
Та  від  нього  стільки  шкоди,  як  ніде    й  нікому
Відвези  цього    заброду  десь  подалі  з  дому.

Віктор  довго  не  збирався  і  в  погожу  днину
Ухопив  за  гриву  Васю  та  відніс  в  долину.
Повертався  Вітя  з  лугу  як  годиться,  в  славі,
Глянь,  а  їхній  кіт-хитрюга  вже  сидить  на  лаві...

Знов  істерика  в  Тамари,щось  роби,  бо  згину..
Хоч  закинь  його  за  хмари,  хоч  прибий  до  тину..
От  Господь  підкинув  жару    та  позамість    меді
Вітя  знов  з  котом  на  пару  їдуть  на  мопеді.

На  цей  раз  їхать  рішився  кілометрів  вісім
Вітя  втік,  а  кіт  лишився  у  густому  лісі.
Віктор  жме  назад,  як  баче  ,аж  в  ногах  судома
А  котисько  те  ледаче  вже    чекає  вдома..

Ну  і  що  скажіть  за  лихо,  як  це  пояснити,
Плаче  Тома  в  хаті  тихо,  бо  що  істерити...
А  у  Віті    справжнє  горе  і  клопіт  глибинний.
Треба  везти  десь  за  гори,  за  ліси  й  долини!!

Привик  Вітя  завше  бути  тільки  переможцем
І  рішив  Васька  відвезти  старим  запорожцем.
Годин  дев"ять  певно  їхав,  як    пес,  натер  холку,
Не  для  певної  потіхи,  щоб  кота  збить  з  толку..

Десь  у  хащі  й  павутину  жбурнув  мішок  далі..
І  чимдужче  в  ту  хвилину  нажав  на  педалі..
Ще  з  годину  давав  газу  іще  глибше  в  хащі..
І  радів,  що  цього  разу  план  у  нього  кращий.

Ще  посидів  півгодини  й  рішив  повертатись
Та  по  стежці-серпантину  додому  добратись..
Але  що  ж  оце  за  лихо,  рятуй  Вітю  Боже...
Наче  шлях  затьмарив  вихор,  вибратись  не  може!!

Кругом  темно,  страхітливо,  дерева  стіною
Ой,  як  добре,  що  на  диво,  мобілка  з  собою!!
Набирає  номер  жінки:    "Чуєш,  люба  Томо,  
Я  не  знаю  як  ось  звідси  шлях  знайти...  додому."

А  Тамара  вже    й  не  плаче,  навпаки  сміється,
А  десь  поблизу  від  неї  кіт  нявчить,  здається...
Вітя  став  аж  заїкатись:  "Трубку    дай...рудому!
Хай    розкаже,  як  добратись  з  цих  країв  додому!"[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779947
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Akimova

Последний день зимы

Метёт  последний  день  зимы…
Неистово,  неукротимо.
И  ни  одной  снежинки  мимо  –
Все  лягут  в  белые  холмы.

Метёт  последний  день  зимы,
Ссыпая  снежные  барханы
На  незалеченные  раны
И  неокрепшие  умы.

И  заставляет  падать  ниц
Дома,  деревья  и  заборы,
Порабощая  без  разбора
Людей,    зверей  и  мелких  птиц.

Всё  дерзновенней,  всё  наглей,  
В  самовлюблённости  азарта.
И  дела  нет  ему  до  марта
И  прихоти    календарей.

Последний  день  зимы  метёт,
Внимая    строкам  Пастернака.
И  вот  –  из  тягостного  мрака
Мир  убелённый  восстаёт.

И  всё  пускается  в  полёт.
И  мы  –  две  крошечные  тени
Парим  в  ликующем  смятеньи  –
Последний  день  зимы  метёт…

[i]Март  2018[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780007
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

І світ почує

Дизайнер  ночі  неповторним  стилем
Оригінальний  в  творчості  своїй.
Захоплює  чарівність  небосхилу.
Сузір*я  сяйво  -  жмуток  золотий.

І  місяць  щедро  сіє  дивне  світло.
Прийшли  удвох  на  рандеву  нічне.
Найкращого  нема  кохання  в  світі,
Бо  від  Всевишнього  воно  міцне.

До  тебе  пригорнусь  душею  й  тілом,
І  світ  почує,  що  люблю...  люблю.
Нічого,  що  так  пізно  ми  зустрілись,
Зірками  наше  щастя  устелю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Владимир Зозуля

Аве Жизнь

 https://www.youtube.com/watch?v=3M_J0VlXrb0


Слышите?  –
Ведь  это  ангел  падший,
Глядя  ввысь,  и  плачет,  и  поёт.
Аве  –  свету!  
Аве  –  жизни  нашей!
Аве!..  Просто,  в  звёзд  ночной  полёт…

И  горит  свеча  в  его  ладони
Светлою  слезой  мироточа’.
И  горит  звезда  на  небосклоне,
Трепетно  и  нежно,  как  свеча.

                           …

Ах,  какая  ночь!..  
Такая,  просто  –
Руку  протяни  и  небо  тронь…
Не  руками  зажигают  звёзды,
Но  они  ложатся  на  ладонь.

Посмотрите…  красота  такая,
Что  и  взор,  и  чувства  вознеслись.
Пой,  душа!
И  перед  Богом  каясь,
Плачь  и  на  колени  становись.

Нынче  небо,  словно  храм  полночный,
Свод  его  и  вечен,  и  высок,
Чувство  высоко  и…  –  
"Аве,  Отче…"
Долетает  ангельских  высот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780010
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Квітка))

я даю тобі надію

я  даю  тобі  надію,  а  лиш  попіл.
осипається  бажаннями  в  душі.
я  не  можу  їх  тримати,  доля  -  сокіл
злине  в  небо  і  не  вернеться.  в  тиші

будеш  попіл  той  крізь  пальці  пропускати.
я  не  винна,  що  то  серце  таке  зле,
що  так  б/ється  вже  для  іншого,  чекати
на  болотах,  де  лиш  вітер  прореве...

що  були  колись  озерами  світ  мрії.
почуттями  -  тільки  райдуг  кольори...
а  тепер  я  навіть  попіл  не  зумію,
весь  донести,  роз/ятрені  вечори...

я  даю  тобі  надію,  аби  шрами,
не  робилися  на  місці  тих  старих...
де  лиш  спогади  торкаються  вустами,
провожаючи  всіх  соколів  стрімких...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780113
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Наташа Марос

У ВИШИВЦІ…

Я  знаю,  що  прийде  вона,
Розтопить,  розмиє,  засвітиться  -
Така  довгождана  весна...
Провіснице  теплого  літечка,
Ти  з  ким  загуляла  і  де,
Безтямно-закохана  мрійнице,
Зима  он  в  сувої  кладе
Високі  сніги  і  не  віриться:
Це  березень,  не  листопад,
Не  грудень  і,  навіть,  не  в  лютому
В  розкішно-легкий  снігопад
Зима  все  навколо  закутує...
Яка  невимовна  краса
У  вишивці  -  білим  по  білому!
Це  ж  треба  отак  розписать
Картину  з  весною  поділену...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780048
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Радченко

Лампадка

Под  стеклом  фотографии  в  рамках  —
Отражение  прошлого  в  них.
Перед  ними  всенощно  лампадка
Тихим  пламенем  грустно  горит.

Ничего-ничего  не  забылось,
Боль  утихла,  но  не  насовсем.
В  ней  все  чувства  мои  отразились  —
Благодарна,  родные,  вам,  всем

За  любовь  и  за  то,  что  учили,
Как  по  жизни  без  страха  идти
И  за  то,  что  вы  всё  мне  простили,
Научили  прощать  и  любить.

Догорает  свеча  и  в  лампадке,
Остаётся  огарок...  А  я
Взглядом  складку  на  мамином  платье
Расправляю...  Родная  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780056
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Владимир Зозуля

Свеча горела

                                                   Не  может  быть  её  огонь  невзрачен,
                                                   Не  может  быть  слеза  не  горяча,
                                                   Не  может  сердце  чувствовать  иначе,
                                                   [i]Когда  горит  пасхальная  свеча[/i].
                                                   .........
Возможно,  срок  давно  уже  отмерен,
А  может,  жизнь  прервется  невзначай,
Но  я,  по-детски,  в  эту  смерть  не  верю,
[i]Когда  горит  пасхальная  свеча[/i].
Исчезнет  всё  –  от  мига  и  до  века,
Угаснет  всё  –  и  радость,  и  печаль,
Но  тьма  не  тронет  сердце  человека,
[i]Когда  горит  пасхальная  свеча[/i].
И  значит  всё,  и  ничего  не  значит,
Но,  может  быть,  ему  светлей  стучать,
И  свет  на  сердце  падает  иначе,
[i]Когда  горит  пасхальная  свеча.[/i]
Я  верю  в  силу  пламени  святую,
И,  огонёк  ладонью  покачав,
Живу  светло,  над  смертью  торжествуя,  
[i]Пока  горит  пасхальная  свеча.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771091
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 04.03.2018


Радченко

Перше березня і завірюха (акро)

[b]П[/b]ерше  березня  і  завірюха,
[b]Е[/b]кс-Зима  ще  не  стала  минулим.
[b]Р[/b]озгулялась  й  нікого  не  слуха,
[b]Ш[/b]аль  дарує  деревам  заснулим.
[b]Е[/b]ксцентрична  Зима  наостанок,

[b]Б[/b]о  ще  сили  є,  щоб  погуляти.
[b]Е[/b]нергійна,  грайлива  і  в  танок
[b]Р[/b]азом  з  березнем  йде  покружляти.
[b]Е[/b]й,  дивися,  як  гарно  нам,  Весно!
[b]З[/b]акохалися  ми,  ніби  вперше,
[b]Н[/b]ам  в  засніженім  полі  так  весело  —
[b]Я[/b]  і  душу  віддам  йому,  й  серце.

[b]І  [/b]вміхнулась  Весна:  тішся,  Зимо,

[b]З[/b]аблукав  красень-Березень,  знаю.
[b]А[/b]  кохання  ж  бо  наше  незримо
[b]В[/b]слід  за  мною  іде,  поспішає.
[b]І[/b]  відчує  його  мій  коханий,
[b]Р[/b]аптом  холодно  стане  з  тобою.
[b]Ю[/b]ний  Березень  в  біле  убраний
[b]Х[/b]вацько  піде,  щоб  стрітись  зі  мною.
[b]А[/b]  ти,  Зимонько,  йди  вже  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780117
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Циганова Наталія

нам зосталося…

Нам  зосталося  -  із  неймовірних  снів  
розпочатись  звичайним  дивом,  
піднімаючись  з  зорями  на  весні  
і  крилах,  
щоб  розбитися,  наче  черговий  день  
об  чергову  найпершу  зірку
там,  де  смуток  розірветься  від  прощень  -  
до  гірко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769532
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 28.02.2018


Циганова Наталія

ничего…

Ковыляя,  бредут
арестанты  свободы.
Переменчива  мода:
то  забор,  то  редут.
Все  дела  -  невпопад.
Все  весенние  грёзы
в  недвусмысленной  позе
отдаются  в  прокат.
Где  недавно  сады  -  
кровью  вскормлены  вести.
Что-то  вдруг  -  только  если
не  в  кадык  -  так  под  дых.
Простирнут  Рождество  -  
да  развесят  на  будни.
Да  ещё  раз  на  блюде
ничего...
ничего...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778188
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Циганова Наталія

сезонное

Зима  предпочтительна.  
Время  ни  быть,  ни  казаться.  
Я  просто  в  гостях.  
Я  сезонно  полна  пустоты.  
Прольётся  роман  сквозь  бездумно  разжатые  пальцы.  
Немного  простить  и  немного  обидой  простыть.  
В  скрипичном  ключе  в  проводах  поселившейся  птицей  
остаться  -  и  взгляд  отогреть  на  холодном  окне.  
И  кто-то  споёт  о  сезонно  не  чётких  границах  
пустующих  снов  -  в  переполненной  мной  тишине...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778245
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Для первой ночи сладких слов…

Туман  рождался  под  овражком...
Струился  лентой  бережком...
Стелился  ковриком  бухарским
Для  первой  ночи  сладких  слов...
Воздушно-белый,бестелесный
И  над  землёю  зависал
До  той  поры,пока  чудесный
Фонарь  дорожку  освещал...
Лежал  не  тронутой  невестой
До  первых  лучиков  зари...
С  кровавой  нитью  (тайной  вести)
Он  исчезал,стерев  следы...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778160
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Не поменяю перлы счастья…

Не  поменяю  перлы  счастья  -  
На  искупление  от  мук…  
А  милосердие  причастий  –  
На  шёпот  самых  нежных  губ.  
Как  соберу  осколки  страсти  
(Под  погребальный  звон  разлук),  
Тогда,  наверное,  удастся  
Покинуть  тот  печальный  круг…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778480
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Когда не спишь ночами лунными…

Когда  не  спишь  ночами  лунными
И  тайно  пишешь  строки  рунами,
Святую  паперть  умолчания
Стрелой  пронзает  не  нечаянно…
И  берег  мой  (не  лоно  пустоши)…
О,Господи,  я  это  чувствую!..
Ни  те  слова,  ни  те  касания
Не  оправдают  ожидания…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778495
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Позовёте, не приду…

Надоело,  надоело  –
Не  выигрывать  войну…
Под  знамёна  ностальгии
Позовёте,  не  приду…
Захотела…захотела  –
Но  не  сладкого  вина
(Из  хрустального  бокала)...
Из  сакрального  –  до  дна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778671
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Зачем хранить каленедари…

Откуда  взялся  этот  ветер?..
Как  пёс,  потерянный,скулит…
Свеча  сандаловая  вечер
Для  откровения  горит…
Уже  не  плачет,  не  рыдает
На  белом  блюдце  без  каймы.
Кто  позабыл,  не  поминает  -
Ни  год,  ни  день,  ни  час  судьбы…
Кто  не  любил,  не  понимает  –
Зачем  хранить  календари…
И  знать,  наверно,  не  желает,  
Как  полыхают  те  мосты…
Как  ностальгия  донимает…
И  тяжко  -  бремя  тишины…
Без  сожалений  отрывает
Листочки  осени,  зимы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778781
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 28.02.2018


НАДЕЖДА М.

Випадковість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzi2nMvXJaw[/youtube]

За  що  винити  випадковість?
Чужі  зустрілись  просто  так.
Лишиться  згадкою  натомість,
Якій  ціна  була  п"ятак.

Це  доля  просто  посміялась,
Бо  влаштувала  таку  гру.
Вона  це  любить,  так  погралась.
Надала  віру  в  доброту.

Та  зазвучали  ноти  фальші,
Була  обірвана  струна.
Чи  грать  не  вміли  його  пальці,
Лилась  мелодія  сумна.

А  серце  слуха  й  розуміє,
Що  все  проходить  й  це  пройде.
Воно  пробачити  зуміє,
У  відчай  все  ж  не  упаде...

Проходить  все...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777755
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 28.02.2018


НАДЕЖДА М.

Вітання чоловікові на День народження

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pC2pgMX9gV0[/youtube]

А  весна  вже  робить  перші  спроби,
Несміливий  відчуваєм  крок.
Всі  її   нам  примхи  до  вподоби,
Бо  зими  проходить  уже  строк.

Ми  відчули  перший  весни  подих:
Синьоокі  квіти  на  снігу.
Зрозуміти  можеш  ти  наш  подив,
І  нестримну  до  весни  жагу.

Хай  весна  буяє  в  твоїм  серці,
Щоб  не  знав  ні  горя,  ні  біди.
Не  згуби  свій  шлях  у  круговерті.
Ціль  намітив  -  впевнено  іди.

І  прийми  мій  скромний  подарунок:
Первоцвіт,  що  виткався  на  світ,
Мій  солодкий  щирий  поцілунок,
Побажання  довгих  і  щасливих  літ.

Хай  тебе  обходять  неудачі,
Буде  важко,  прошу:  не  сумуй.
За  життя  з  тобою  дуже  вдячна.
Про  хороше  завжди  ти  міркуй.

Обнімаєм  ми  тебе,  всі  любим.
Всі  ми  заодно,  твоя  сім"я.
І  вітаєм  всі  у  День  святковий.
Береже  хай  Бог  твоє  ім"я...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778623
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 28.02.2018


НАДЕЖДА М.

Колискова для малят…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UydjGQOtOh4[/youtube]

Скотилось  сонечко  за  обрій,      
На  землю  вечір  завітав.
Його  чекають,  бо  він  добрий,
Усіх  до  себе  пригортав.
Земля  тихесенько  зітхала,
Це  відпочить  прийшла  пора.
Блаженний  час,  вона  дрімала...
Чекала  сну  і  дітвора.

Люлі,  люлі  Янголятко,
В  вікно  заглядує  он  сон.
Ти  ще  щасливий,  спи,  малятко.    
Віддайся  сну,  дитя,  в  полон.

Он  з  неба  місяць  кинув  промінь,
Зірки  на  небі  засвітив.
Вже  затихає  людський  гомін.
Щасливий  сон  всіх  сполонив.
Тобі,  маленький,  треба  спати.
Втомились  ніженьки  за  день.
Матуся  буде  колихати.
Он  входить  щастячко,  дзень-дзень...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778217
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

КРИЛОНЬКА ЗІТРУ

         [i]Згадалась  мені    Велика  Британь.  Поневіряння,  заробітки,  
         пошуки  примарного  щастя…    Гіркими  видавались  ті    фунти  
         стерлінгів…  Бо  був  свідком  того,    як  хоронили    українців…    
         Під  звуки  пісні  братів  Лепких  «Чуєш,  брате  мій»,    що  стала  
         вже  похоронним  маршем  для  тих,  хто  знайшов  свій  вічний  
         притулок  в  чужій  землі…  А  скільки  наших  братів-бурлак  по  
         світу?  Не  коментую  –  
       плачу!
[/i]  [youtube]https://youtu.be/2_JkMpO3bgs[/youtube]
[i][b][color="#084675"]Летять  у  вирій  журавлі...  В  задумі...
Колись  і  я  так,  певно,  полечу…
Почуєш  «кру»  –    й  нічого,  окрім  суму:
Не  заздрю  журавлиному  ключу…

…Куди  летиш,  стражденний  українцю?
І  хто  тебе  на  чужині  чека?
Женуть  тебе  від  матінки  ординці,
Як  гнала  нас  імперії  ЧК…

В  країні  тяжко  –  гноблять  олігархи,  
Тарифи  і  податки  душать  нас…
Їх  поводир    –    подоба,  лик  монарха!
Таке  життя,  мій  друже,  без  прикрас.

І  з  сумом  б'ють  в  набат  Дніпрові  хвилі...  
Гучніше  все  ж  квиління  журавлів,  
Що  відлітають  в  ірій,  щоб  могили
Відвідать  тих,  хто  в  чужині  зотлів.

Та  «чуєш  брате»  небо  вже  курличе  –
До  Вас,  живих,  його  відчайний  клич!  
О  Українцю!    Трударю!  Мужиче!
Собі    і    Україні  
                                                     Щастя  зич!

[/color][/b]11.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776480
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

ЩЕ РАЗ ПРО КРИЛА

         [i]…І    вірю    я,    що    якось    навесні  
         внизу    на    ґанку    заскриплять    поруччя…
         це    ти,    крилатий,    принесеш    мені
         аж    два    крила...  Новісінькі  і  зручні!
                                                                               [b]Ол.  Удайко[/b]
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим  дано  і  повзати,  й  літати,
У  леті  видно,  що  і  як  лежить...
Той  лет  мордують  й  кидають    за  ґрати,
Бо  заважає
                                         гідрі  вільно  жить.

…Окрилює  нас  музика  і  слово,
Жіночна  стать,  статечний  чоловік…
І  з  крилами  живеться  лазурово  –
Пливеш,  як  
                                     лебідь  в  морі,  ввесь  свій    вік.

Але  хутчіше  надихає  дія:
Як  впевнишся,  що  недарма  живеш,
То  й  про  нові    вже  алгоритми  мрієш
В  доланні  стеж  
                                       до  щонайвищих  веж;

Й  коли  відчуєш  –  не  пропало  зерня,
Потрапило  у  благодатний  ґрунт,
Нові  здолаєш,  непролазні,  терни  –
Й  діла  твої  
                                       ніколи  не  помруть!

Та  над  усе  окрилюють  нас  діти  –
Прожив  для  рідних  ревно  –  й  недарма:
Дитячі  очі  в  те́мні  навіть  світять  –
Вже  не  страшна  
                                       для  світлих  мрій  тюрма.

Тож  окриляйтесь  –  і  любіть,  і  множтесь  –
Й  отримуєте  свій  найцінніший  дар:  
В  житті  –  на  небі  й  на  землі  –  всеможний  
Крилатий  –  
                                         не  повзучий  –
                                                                                             во-ло-да́р!

[/color][/b]03.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

КОРІННЯ РІДНЕ, РІДНЕ ДЖЕРЕЛО

       [i]  Бува,  настає  мить,  коли  розмова
         з  нащадками  набуває  
         особливого
         змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав  той  час,  що  треба  естафету
Комусь  з  родини  рідної  віддать,
Не  лише  вміння  й  задуми  поета,
Але  й  усю,  
                   що  маю,  благодать.

Щоб  все,  що  коренем  вросло  у  душу,
У  новій  гілочці,  як  даність,  проросло...
Які  слова  ще  відшукати  мушу,
Щоб  прищепить        
                   життєве  ремесло?..

Бо  ж  не  хотілось  би,  щоб  дріб’язковість
Над  всім,  що  вище,  прикро  взяла  верх.
Розгледіти  правдивість  і  казковість
В  житті  –
                     здоровий  глузд  щоб  не  пришерх.  

Щоб  мудрості  хватило  в  лихоліття
Добро  від  зла  завчасно  відрізнить,
Щоб  квіточки  єднались  у  суцвіття  –
Єднала  душі  
                   зв'язувальна  нить.

Щоб,  все  життя  молившись,  пам’ятати,
Коріння  де  і  рідне  джерело,
Що  б'є  від  прадіда...  І  рідну  хату,
Що  виглядати  
                   вийшла  за  село.

А  ще,  щоб    в  нас  народжувались  діти,
То  знати,  де  посіяти  зернят,
Щоб  святкувати…    Ніде  правди  діти  –
Ми  гідні  
                   спільних  і  родинних  свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн,  ФНР

На  власній  світлині:  "лапка"  6-місяної
внучки  Hanna-Mari  в  "лапищі"  автора.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

НАВІЩО ТОЙ КІТ (Концепт)

         [i]Буває,  якась  картинка  чи  рисочка  в  ній
         навіває  роздуми...  щодо  сенсу  життя,
         його  корисності  чи  марності.  Ото  ж
         і  мій  кіт  Лука  надихнув  на  такі  
         філософські  роздуми,  ба,  більше  -
         серію  віршів,  що  будуть...  
         Тут  лише  концепт.
[/i]  [youtube]https://youtu.be/o0Gf5VRYx9U

[/youtube]        
[i][b][color="#0878a1"]Навіщо  той  кіт,  що  не  ловить  мишей?..
Що  –    іншого  в  нас  не  буває?
У  хаті  жирує  –  канючить  грошей,
А  випустиш  в  двір,  
                                                             то  –  співає…

Неначе    надворі  ще  й  не  березіль,
Та  голос  в  кота  вже  настирний:
Шукає  пригод  –  його    чути  звідтіль,
Де    кублиться  
                                                               бісове  тирло.

Не  краще  було  б  доручити  коту
Якусь  респектабельну  справу  –
Нехай  би  впорядив  словесну  сльоту
Й  думок  безугавність  
                                                               сльотаву…

Служив  би  в  письменника  секретарем,
Чи  то  архіваріусом,  чи  юристом
Не  був  би  удома  пустим  тягарем,
Здавався  б  принаймні...  
                                                                 корисним.

Мені  ж,  графоману,  підходило  б  те,
Щоб  кіт,  титулований,  вчений,
Чинив  самопоміч  при  пошуку  тем…
Та  був  з  прототипами  
                                                                 чемним!

І  щоби  всю  ніч  в  "золотому  ланці"
Клепав  рими  і  ритміки  ланки…
А  ми  вже  б  із  Музою  при  каганці
Мачулили  б  
                                             тексти  
                                                                           і  гранки…
[/color][/b]
14.02.2018,
Кельн,  ФРН  
   
Примітка:  картинка  -  не  з  інтернету,  то  ї  є
основний  Персонаж  моєї  "заколдобини"...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

НАВІЩО ТОЙ КІТ– ПАЯЦ

     [i]  Як  продовження  «котячої»  тематики,
       на  прохання  окремого  «літературного»
       бомонду,  примушу  свого  ЛГ  говорити.
       Рефлексами,  а  при  необхідності    
       й  співати  людським  
       голосом…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/fhI19sy8jEU[/youtube]
[i][b][color="#29058a"]Як  вже  було  сказано  іншим  віршем*,
мій  Кіт  –    титулований,  вчений…
І  хоч  допоміг  він  при  пошуку  тем,
зі  мною  не  був  завше  
                                                                     чемним…

Така  вже,  напевне,  природа  в  Кота:
то  лежнем  лежить  –  куль  соломи,
то  злість  випадкову  на  вус  свій  мота,
немов  буревій  той  
                                                                   «Палома»**…  

Чудує  подеколи,  мов  скоморох,
працює  під  блазня,  паяца…  
Й  тоді  не  підходь  –  хоч  один  чи  удвох:
відкусить  язик,  а  то  й…  
                                                                     яйця!

Бува,  накидається  він  на  слова  –
знічев’я,  дарма...    Але  рясно...  
То,  певно,  у  Нього  болить  голова
і  рецидивує  па-яц-
                                                                     ність…  

Та  в  захист  від  нього  є  декілька  слів,
якщо  не  послуха  –    ломака.
Бо  розуму  в  Нього  –  на  кілька  ослів,
хоч  зовні  –  маленький...
                                                                     Макака.

Такі  ось  бувають  учені  коти  
підступні,  хоч  зовні  –  послушні…
І  ними  дивуються  в  псарні  хорти
і  всі  віслюки  у...  
                                                                     конюшні![/color][/b]

25.02.2018
_________
   *http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
**Ураган  ,  що  пронісся  в  Атлантичному  океані  і  над
         Островом  свободи  у  2008  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779227
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 3

[b][color="#196e1e"]Гуманоид  с  далекой  планеты
Постигает  земные  секреты:
Хочешь  быть  нагишом  -
Уводи  даму  в  дом,
А  на  улице  ходят  одеты.

Журналистка  журнала  "Крестьянка"
Только  началась  в  офисе  пьянка
Расслабон  и  кураж,
ОтснялА  репортаж...
Заказная,  по  сути,  подлянка!!

Как-то  в  лифте  застряли  с    Серёжей.
Это  тот,  что  с  ужасною  рожей.
Зря  боятся  его..
Он  мужик  -  ОГО-ГО!!!
Завтра  вместе  поеду  с  ним  тоже!

Домовёнок  по  имени  Нюша
Разговор  с  кумом  в  спальне  подслушал
Мужу  все  передал,
Был  огромный  скандал!
Гнал  супруг  меня  голой  по  лужам.

Интернет-переписка  -  ловушка,
Тут  не  шепчут  о  чувствах  на  ушко.
Вот  три  дня  в  аккурат..
Влип  по  уши  мой  брат...
Переписку  вела  с  ним  старушка.

Дядя  Вася  -  бездельник  с  Алтая.
По  стране  лет  уж  пять  разъезжает.
Он  и  курит,  и  пьет...
Чем  он  девок  берет?
Он  сбежит,  а  за  ним  -  девок  стая.

Мужской  праздник  уж  не  за  горами
Марь  Иванна  совет  ведет  с  нами:
Что  дарить  мужикам,
Упоить  может  в  хлам?
А  дешевле  поздравить...  телами?

Антонина  в  колхозе  доярка,
Обнимала  зав.фермою  жарко.
А  потом  -  во  дела!!
Четверню  родила.
Весь  колхоз  прибыл  к  Тоне  с  подарком!

Гражданин  Горбунков  с  теплохода
Возвратившись  с  морского  похода.
На  экватор  ходил,
Что  мороз  есть  -  забыл.
Ходит  в  шлепках  весь  год.  Что  за  мода?

Антонина  в  колхозе  доярка
Зря  ль  ей  прозвище  дали  "Дикарка"?
Ищет  хваткой  с  кустов
Вымя...  у  мужиков
Говорит,  нет  ей  лучше  подарка.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779250
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2018


Ліна Ланська

ЯКБИ


Якби  ти,    через  силу,  знов
Стрічав    схід  сонця  опівночі,
Почув  би,    -  гучно  хтось  регоче,
А  може  лід  з  гори  зійшов?

Якби  я  з  мішковини  -  шовк...
Вбрання  весільне  для  учора
Зліпила  з  бунту  й  непокори,
Ти  б  онімів...куди  там!  -  шок!

Якби  прощався  дощ...  іще
До  ранку  випивши    безсоння,  -
Зійшлися  б  душі  в  міжсезонні.

Під  тим  небаченим  дощем,
Вуста  пошерхлі  і  солоні
Солодкий  дарували  б  щем...


12.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779264
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Радченко

Дві мови

Живуть  у  серці  мойому  дві  мови:
Російська  й  українська  від  обох  батьків.
Вони  для  мене  рідні    й  я  ніколи
Не  розділяла  їх,  а  зараз  —  й  поготів.

Бо  це,  як  пам'ять  зрадити  і  долю,
Минуле  викресливши  зразу  й  назавжди
І  попрікати  цим  я  не  дозволю  —
Хіба  російська  привела  нас  до  біди?

А  "щирі  українці"  не  завжди  і  щирі  —
Мугикати  навчились  України  гімн,
Долоню  до  грудей  приклавши,  хтиві  й  хитрі,
А  їм  людські  прокльони  в  спини  навздогін.

І  тим,  що  знаю  я  російську  мову,
Не  відрікаюся  від  України  я.
Не  зраджую  ні  пам'ять,  ані  долю  —
Я  українка  з  перших  подихів  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779416
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Циганова Наталія

без конечной

Молча  сумерки  вскрыл
(пятый  год  -  наугад:
безнадёжны,  надёжны,  блаженны)  -  
и  потупился  в  тыл
покрасневший  закат,
подпирая  холодные  стены.
Пальцы  кормят  курки    
(надо  втиснуть  тире).
Сон  -  по  слабости,  утро  -  возможно.
И  как  вёсны  -  легки,
кто  не  смог  постареть.
Бог  -  великий,  а  планы  -  ничтожны.
Пустит  корни  в  апрель
вдруг  вернувшийся  клин,
просвистев  мимо  неба,  по  встречной.
Я  гоню.  Ты  не  верь.
И  до  смерти  -  аршин,
и  герои,  как  боль  -  бесконечны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779429
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Ліна Ланська

АЇД І…ПЕРСЕФОНА

Розважалися  боги.
Добре  напідпитку,
Озирнулись  навкруги:
Угледіли...литку.

Нічогенька,  так  собі
Кругла  до  коліна,
Вище  краща,  далебі,
Пухка,  як  перина.

А  солодша  від  безе,
Бо  рожева  й  стигла,
Комусь  точно  повезе,
І  слина  побігла,

Чи  вино  поза  вуста?
Мастить    око  ласо...
Бог  -  істота  непроста,  
Попри  хміль  і  ляси.

Жінка  в  травах  прилягла,
На  кущі  -  кофтина,  -
Кров  у  голову:  бла-бла...
Гатить  безупину.

Тягнуть  руки  за  плече,
Чи  за  що  дістануть,
Видно  так  вогонь  пече,
Ніякої  шани.

Про  Олімп  давно  забув,
Як  заліз  у  нетрі.
Ніс  ту  литку  на  горбу...
Голою?  -  у  светрі!

Зачепилася  чомусь,
Та  ганчірка  й  тисне
Він  її  то  чмок,то  кусь,
Ніби  не  зумисне.

Так  вже  палко  обіймав,
Шалом  оповитий,
А  вона,  хоч  і  "німа",
Обіцяла  вбити.

Прохмелів,  аж  ніц  нема...
Персефона,  чи  кума?
В  голові  думки  сторчма!
Менше  треба  пити.

27.02.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779433
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


ТАИСИЯ

Забота - проявление любви

Как    проявляется    любовь?
Не  надо  лишних  пышных  слов…
Теперь  я  это  точно  знаю  –
Её  всем  сердцем  ощущаю.

Кто  с  экспедицией  знаком  -
Как  далеко  родимый  дом…
Под  фирменным    зонтом  вдвоём
Мы  съёмку  местности  ведём.*

Ведь  наша  «Точка»  -  просто  кол.
А  мензула…-  рабочий  стол.
Кипрегель  –  точный  наш  прибор…
Над  нами  кружится    орёл.

Нас  выручает  твой  рюкзак.
Запас  еды  в  нём  не  иссяк.
Ты  приготовил  вкусный  чай.
А    поцелуй  тот  –  невзначай…

Поплыл  на  дальний  островок.
Мне  преподнёс  в  зубах  цветок.
Укрыл  меня  своим  плащом.
Сушил  одежду  над  костром.
                         *              *              *
Мы  слышим  нежные  слова…
От  них  кружится  голова…
Пусть  проявляется  любовь
Не  только  от  красивых    слов.


*Мензульная    съёмка.

14.  02.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777015
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

О шахматах



                   Я  обожаю    эту  древнюю    игру!
                     Она    способна    излечить    хандру!
=============================
Уютно  в  доме  зимнею  порой
Сидеть  вдвоём  за  шахматной  игрой.
Нас  увлекают  поиски  ходов,
Боимся  мы  ошибочных  шагов.

Прокручиваем  мысли  наперёд,
Чтобы  загнать  противника  в  цейтнот.
Стремимся  получить  мы  результат.
Упорство  обеспечивает    мат.

Зима    -  как  раз  холодная  пора,
Когда  собак  не  гонят  со  двора.
Игра  нам  обеспечивает  драйв.
В  азарте  получаем  дивный  кайф.

И  эту  радость  трудно  передать.
Советуем    зря  время  не  терять!
Нас  увлекает  умная  игра!
Прекрасная  зарядка  для  ума!

12.  02.  2018.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776603
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Год Собаки*

Наконец-то  идёт  «Год  Собаки».
Будет  другом  для  добрых  людей.
Он  не  станет  участвовать  в  драке.
Примирит  и  врагов,  и  друзей.

Жизнь  без  друга  –  холодная  вьюга.
Без  подруги  –  и  вовсе  мороз.
Ведь  мужское  плечо  –  ветер  юга.
Ласка  женская  -  шёпот  берёз.

Обеспечен  комфорт  в  том  семействе,
Где  есть  дети,  и  муж,  и  жена.
Эта  формула  жизни,  поверьте,
Нам  для  полного  счастья    дана.

*  Год  Собаки  начинается  16  февраля  по  Восточному  календарю.

04.    02.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775144
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Зимний праздник


Волшебные  ночи  -  свиданья  пророчат.
В  хрустальных      нарядах    царица-  Зима.
А  сердце    влюблённое  радости  хочет.
Но  «зимняя  спячка»  нас  сводит  с  ума.

Мороз  очень  кстати  явился  игриво.
Признался  Зиме,  что  изрядно  скучал.
И  ей  без  него  было  так  сиротливо.
Январь  как  священник  их    вмиг  обвенчал.

Мороз    подарил  нам    волшебную  маску.
Мы  вышли    на  солнце  из    мрачной  тюрьмы.
И  тут  же  отправились    в  зимнюю  сказку.
Пусть  нас    развлекают  проказы  Зимы.

По  снегу  несётся  азартная  «тройка».
Её  колокольчик  трезвонит  в  ночи.
Встречаем  мы  праздники  –  весело,  бойко!
Зимой  непременно  –  печём  калачи…

Ни    вьюга,  ни  буря    для  нас    не  помеха.
Румянятся  щёки,  искрятся  глаза.
Душа  переполнилась  радостным  смехом.
И  мы  забываем  нажать  тормоза.

28.  01.  2018.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773854
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Я удивляюсь без конца - Руке небесного творца

Снег    сыплет  к  нам  из-под    небес.
Ведь  это  –  чудо  из  чудес!
Зима  украсила  пейзаж,
Создав  волшебный  вернисаж.

Где  мастер  кисти  и  пера?
Художники!  Пришла  пора!
И  ты,  романтик  и  поэт!  
Запечатлей  в  стихах  сюжет…

Кто  наряжает  в  сказку  мир?
Вопросы    тщетно  шлём  в  эфир…
Всё  больше  снегу  намело…
Под  солнцем  –  словно  серебро!

Восторг  мой  льётся  через  край,
И  на  земле  бывает  рай!
Я    удивляюсь  без  конца  –
Руке  небесного    творца.

24.  01.  2018.              Рисунок  -  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773129
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Детский праздник


Вот,  наконец,  зима  подбросила  нам  снега.
Прощай  громоздкая,  скрипучая  телега.
Вся  детвора  в  санях  комфортно  разместилась.
Со  звонким  смехом  тройка  моментально  скрылась.

Как  дед  Мазай  спасал  зайчат  при  половодье,
Так  дед  Мороз  устроил  праздник  на  природе.
Запомнят  в  интернате  «Новый  Год»  надолго!
Ведь  детям    лошадь  больше  нравится,  чем  «Волга».

Должны  мы  детям  обеспечить  Мир  и  ласку.
А  белоснежная  зима    им    дарит  сказку!
Услышишь  сказку  –  если  ушки  на  макушке.
Так  слушал  сказки    в  детстве  Александр  Пушкин.

20.    01.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772389
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Любовь и разлука

Ведь    Он    во  мне  души  не  чает!
И    Я    -    к  нему    "неравнодушна"…
Жизнь  друг  без  друга  –  огорчает!
Нам  вместе  –  никогда  «не  душно!»

В  любви  мы  обретаем  счастье!
Не  допуская  расставанья…
Порой  случается  ненастье    -
Разлука  нам  несёт  страданья…

Мы  расстаёмся    ненадолго.
При  встречах  –  сердце  замирает…
Из  берегов  выходит  Волга!
Любовь  нас  вновь  объединяет!

Но  жизнь  -    коварною      быть    может!
Бессильны  люди  перед  смертью…
Такое  горе  всех  тревожит…
И  нет  страшнее  –  уж  поверьте…

«Любовью  дорожить  умейте!»
Счастливый  шанс  –  не  упустите!
Ведь  этот  дар  –  сильнее  смерти!
Живите  в  радости,  любите!
Как  та  царица  -    Нефертити…

14.  01.  2018.          Рисунок  автора  -  "Царица  Нефертити"


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771309
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Новый Год - семейный праздник


Новогодний  праздник  длился…
Я  со  счёту  даже  сбился!
Помню  лишь  -  когда  начался…
Я  под  ёлкой    развлекался!

А  потом  я  отключился  –
То  ругался,  то  мирился…
Наконец,  дружок  мой  смылся…
Ну,  и    я  остановился…

Папа  был  немногословен…
Явно  –  мною  не    доволен…
Про  ремень  он  позабыл  -
Сам  не  адекватным  был…

Ну,  а  мама  подсказала…
«Старый  Год»!    Начнём  сначала!

14.  01.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771307
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.02.2018


Амелин

О зайцах и контролёрах (Лит. пародия)

[b]О  зайцах[/b]
morozovlit
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771071

[i]Жара,  метель  ли  -  все  равно  
Полно  работы,  
На  зайцев  начался  давно  
Сезон  охоты.  
Ведут  охоту  мастера,  
Что  встали  рано  -  
Они  расставили  с  утра  
Вокруг  капканы.  
Хоть  затаись,  хоть  не  дыши.  
Заметят  быстро.  
Щелчок  компостера  в  тиши
Звучит,  как  выстрел
…………………………………….
Агонии  предсмертный  шок  
Танцует  танец.  
И  я  подумал:  "Хорошо,  
Что  я  не  заяц".  [/i]


Пародия
[b]О  зайцах  и  контролёрах  [/b]

Притих  13-й  маршрут  –    
Трамвай-философ.
И  контролёры  тут  как  тут,  
Гремят  вопросы
Стары,  как  весь  прогнивший  мир:  
"Где  Ваш  билетик??"  
И  каждый,  глядя  на  мундир,
Травинкой  в  ветер                                                
Дрожит...  Испуганный  народ
Прекрасно  знает:
Сейчас  свернём  за  поворот  –        
И  расстреляют!!
А  что,  скажите,  гражданин,  
У  Вас  со  слухом?
Глотаете  валокордин?..  
Ни  сном,  ни  духом?!
"Предсмертный"  доскажу  стишок        
И  дам  я  "дёру"...    
И  так  мне  станет  хорошо!!      
Как  контролёру...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771160
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 10.02.2018


Ярослав К.

Не грусти

https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48823&poem=269949

Эта  серость...  Как  будто  бы  вечная  стылая  осень
Ухмыляется  нагло,  с  издёвкой  глядит  свысока...
Ни  мороза,  ни  снега,  уж  сколько  мы  зиму  не  просим,
А  никак  не  укроется  льдом  непоседа-река...

Вот  и  мост,  что  когда-то  стал  местом  для  наших  свиданий,
Где  в  обнимочку  часто  встречали  с  тобой  мы  рассвет...
Нам  казалось,  что  можно  стоять  так,  прижавшись...  годами...
Не  завянет  при  этом  подарок  -  ромашек  букет...

А  река  всё  шумит  и  бурлит,  аж  мурашки  по  коже...
Разбиваются  волны-мечты  в  предрассветной  тиши...
Мысли-брызги  летят...  Видно  легче  им  так...  Ну  а  может...
Стоит  выплеснуть  их  на  листок  из  кипящей  души?

И  зачем  мы  грустим?  Очевидно  ж,  зима  на  исходе
Или  то,  что  ещё  по  привычке  считают  зимой...
Унывать  и  хандрить  -  это  дань  переменчивой  моде,
Отдаём  -  и  айда,  возвращаемся  снова  домой!

Даже  если  не  скажет  никто  тебе  "Доброе  утро!"
И  не  радует  созданый  лично  домашний  уют,
Но  ведь  здорово,  если  под  боком  всегда  есть  компьютер,
А  в  сети  и  тебя,  и  стихи  твои,  вроде  бы  -  ждут...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775819
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Кадет

Селфи

Все  со  времён  Иоанна  Предтечи
Очень  боялись  сумы  да  тюрьмы,  
Но  не  жалели  копеек  на  свечи,
Чтобы  спастись  от  губительной  тьмы...

Верили  больше  мечам  и  картечи,
Брали  взаймы  от  войны  до  войны...
И  громоздили  на  женские  плечи
Малых  детей  и  кошмарные  сны...

Те  же,  кого  просветил  Заратустра,
Не  расслаблялись  и  после  страды,  
Лепту  вносили  в  науки-искусства,  -
Мы  и  теперь  ими  сильно  горды...  

Правда,  сейчас  в  соцсетях  беспредельных
День    изо  дня  деградируем  мы...
Вот  и  причуды  миров  параллельных
Вряд  ли  постигнут  земные  умы...

Нынче  без  разницы  —  чёт  или  нечет,
В  нашей  параше  ничьей  нет  вины...
Только  серьёзно  похвастать-то  нечем,
Разве  что  селфи  на  фоне  Луны...

январь  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774360
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 08.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

ПИМПОЧКА

           [i]Старий  Новий  рік!  Вже  тільки  випито...
           і  сказано!  А  як  отой  старечий  Новий  рік  
           ще  повернеться,  то  що  будемо  робити?
           Залишається  одне  -  [b]жартувати![/b][/i]

           [color="#de1414"][b]З  НОВИМ  РОКОМ,  МИЛІ  ДРУЗІ!  
           НА  ЦЕЙ  РАЗ    –    О-СТА-ТОЧ-НО![b][/b][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/WAt3_RehDB0[/youtube]  
[i][b][color="#073370"]Що  значить  помпа    -  певно  всім  відомо,
Із  нею  зручно  ляльці  в  світі  жить
Коли  ж  у  ляльки  й  пимпа  є  невтомна,
Вам  повезло,  бо  є  чим  дорожить.

Та  пимпочка  –  зваблива,  файна  кнопка:-
Натиснеш  в  трібне  місце  –  маєш  писк,
А  то  –  погладиш  ніжно  там,  де  .опка,
Й  отримаєш  від  того  повний  зиск.

Отак  життя  твоє  й  проходить  в  зойках,
Бо  ляльці  те  подобається  вкрай,
Що  ти  знаходиш  найзручніші  стойки,
Які  ведуть  у  неймовірний  рай.
 
Бува,  одначе,  так:  не  ту  із  клавіш
Торкнеш  у  ляльки  раптом,  невпопад.
Тоді  такого  прочухана  маєш,  
Що  з  раю  враз  летиш  у  бісів  ад.

Коли  ж  та  лялька  раз  оскалить  зуби  
Й  покаже  всім  свій  милий  пишний  зад,
Та  пимпочка    вас  доведе…  до  згуби!

А  хто  такій  халепі  буде  рад?!
[/color][/b]
14.01.2018,
Кельн,  ФРН  
 _________
Примітка.  У  слова  «пимпочка»  нема  дослівного  
перекладу,  бо,  певно,  належить,  до  жартівливого
сленгу;  технічно  означає  «тумблер»  чи  "затичка".
А  ось  в  людському?  Спробуймо!  Можливо,  вперше.

На  світлині  (http://uareview.com/niasha-doll/)  гумова
лялька  "славнозвісної"  Наталії  Поклонської,  яку  можна
придбати  у  вільному  продажу  в  Російській  Федерації.
Цей  витвір  "гумового"  мистецтва  автор    використав
як  прототип  літературного  героя  даного  твору.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771369
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

РІЗДВ’ЯНІ ПЛЯЦКИ

             [i]У  християн  східного  обряду  Рідв’вяні  свята  прийнято  
             зустрічати  12-ма  їствами  на  столі  за  числом  учнів  
             Ісуса  Христа.  Одним    із  страв  є  деруни  або  терті
             (переважно  картопляні)  [b]пляцки*…[/b]      Про  них  
             (і  не  тільки)  в  цьому  коротенькому  рев’ю    з  
             площі  Neumarkt  міста  Кельну,  куди  забрів,                                            
             мов  ненароком,  за  10  діб  до  Цього  року  
             автор.
[/i][youtube]https://youtu.be/uAcmi5WM_wE[/youtube]
[i][b][color="#063773"]Ось  і  знов  у  Кельні  я,
де  живе  моя  сім’я  –
донька    й    внучка  –
дві  колючки,
внук  Максим  та  ще  й  зятьок  –
славний  польський  козачок.

Їли  пляцки  та  й  гадали  –
що  то  за  холера?  –
як  би  видать  свою  дану
заміж  мільйонеру…
Ми  жили  б  тоді,  як  пави,
горя  та  й  не  знали…

Ну  а  ще  на  думку  спало  –
(нам  прости,  мій  Боже!)
коби  ми  ся  враз  так  стало,
нам  було  би  гоже…
На  когось  там  ся  молити,
йти  кудись  в  Європу?    –

Най  вона  до  нас,  облитих
миро,  здійме  попу…
Щоби  не  жувати  латекс**
й  не  постить  Хануку***,
ліпше  буде  їсти  пляцки
й  пестити  онуків…

Недарма  ж  із  України  
вранці  сходить  сонце…
І  живуть  тут  жовто-сині  –
славні  оборонці.[/color]

[/b]8.01.2018,
Кельн,  ФРН
________
*Назва  дерунів,  характерна  для  більшості  
   слов’янських  країн  Центральної  Європи.
**Деруни  у  єврейській  кухні,  що  супроводять
святкуванні  єврейського  свята  Хануки***.

На  світлині:  автор  з  внучкою  Ханною
на  brench  в  одному  із  ресторайій  Кельну...[i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770339
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

ТИ – МУДРИЙ

       [i]Мудрий  той,  хто  має  знання  та  робить
       вигляд,  що  не  знає.    Дурень  той,  хто  
       не  має  знань,  та  робить  вигляд,  
       що  знає
                                                                           [b]  Лао  Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]

[i][b][color="#002fff"]Коли  мовчиш  ти  більше,  ніж  говориш,
й  абиде  не  пасеш  своїх  думок,
коли  діла  свої  належно  твориш,
закривши  рота  міцно  на  замок;

коли  достоту  відаєш  дорогу  
і  знаєш,  як  опону  обійти,
і  ділишся  думками  лише  з  Богом,
як  досягаєш  трібної  мети;  

коли  лаштунки  в  тебе  під  рукою
для  найважливіших  життєвих  справ,
і  знаєш  наперед,  що  маєш  скоїть,
щоб  вирішальну  битву  не  програв;

коли  у  змозі  розпізнать  знамення,
що  враз  тобі  спустилося  з  небес,
й  не  валиш  справи  на  чужі  рамення,
а  маєш  власний  досвід  і  прогрес;

коли  сміття  не  винесеш  із  хати
й  не  подаси,  як  завітає  гість,
а  будеш  плюси  у  речах  шукати
і  мінус  оцінити  маєш  хист,

                     Ти  –  мудрий!!!

Й  маєш  безумовне  право
судити  ницих,  блазнів  і  лихих…
Та  не  питаєш  і  не  кривдиш  прямо,
не  б’єш  за  думку  візаві  своїх.

Бо  істина  й  тебе  колись  поправить!
Й  не  апелюй  до  більшості...  Колись  –
голосуванням  не  вінчають  правду  –
в  покорі  їй  колінно  поклонись![/color]    

[/b]05.01.2018,
Кельно,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

ВЕСНЯНА УСМІШКА ЗИМИ

       [i]Така  весела  та  усміхнена  зима...
       Нам,  людям,    не  під  стать.
       Але  радіймо!  Хоч  стримано
       та  -  п'яно...[/i]
[youtube]https://youtu.be/ywEegcWR_b8[/youtube]

[i][b][color="#640569"]Зима…  зима…  Округ  –  зима!
Зима...  Мов  літечко  проснулась,
Бо  снігу  не  було  й  нема  –
Зима  об  весну  спотикнулась.

Сміються  й  плачуть  горобці:
Нам  солодко  б  купатись  в  просі,
А  де  ж  морози  ваші  ці  –
На  небі  грає  світла  осінь

А  як  же,  зимо,  бути  нам,  
Усім  цілком  статечним  людям?
Як  вірити  зимовим  снам?  
Думки  настирно  весни  будять.

Сміються  й  плачуть  горобці.
Стрекочуть  мідіа-сороки:  
Несу  в  життя  на  каблуці
Свої  родинні  мужні  кроки…

Подивувала  нас  зима  –
Всміхнулась  світові  весняно!
Хоч  раю  на  землі  й  нема,  
Радіймо!  Стримано,  та  п’яно…  

[/color][/b]1.01.2018,
Кельно,  ФРН

[b][color="#ff0000"]ПРИСВЯЧУЮ  ВСІМ  МОЇМ  ДРУЗЯМ  -
НИНІШНІМ  І  НЕ  ДУЖЕ,  СТАТЕЧНИМ
І  МОЛОДИМ,  АЛЕ  ЩИРО  І  ГРЕЧНО!
ВСІХ.  ВСІХ.  ВСІХ  З  НОВИМ  РОКОМ!!![/color][/b]
 [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769072
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

ЗРАДЛИВА БІЛЯВКА

             І  що  тільки  не  робиться  у…      
             неживій  природі:  чекаєш  
             одне,  а  приходить  інше…
             Певно,  так  воно  і  в  людей  –
             живих,  хоч  і
             зледенілих…
[youtube]https://youtu.be/rWqSBvd1kRw[/youtube]
[i][b][color="#530575"]Легінь  ждав  на  дівку…  що  прийде  до  хати,
Й  став  у  буйнім  лісі  дрова  їй  рубати.
Хоч  мав  сам  здоров’я,  та  кому  застуда
Додавала  радість?  
                                               Най  її  не  буде!..

Гарно  потрудився,  та  дівча  зрадливе  –
Стріло  по  дорозі  іншого…  Вродливий
Був  той  парубійко,  але  ще  безусий,
Візаві  ж  хоч  старець,    
                                               досвіду  мав  кусень.

 Кращі  подарунки  прихопив  з  Європи  –
Легіт  веселенький  найвищої  проби,
Для  зваблення  жінки  він  ще  знав  молитву,
Щоб  у  невідомість  
                                             зупинить  гонитву.

То  й  затримав  дівку,  не  на  день  –  на  місяць  …
Хай  всі  перехожі  твань  ногами  місять.
Старець  же    промоклий  тішиться  з  зимою,
Та  вже  меч  Домокла  
                                             звис  над  головою!

Бо  чекає  легінь  –  марець  в  прі  завзятий:
Певно,  у  зими  вже  буде  добрим  зятем  –
Не  зустрів  білявку,  стріне  красну  весну,
Молоду,  красиву  
                                             ще  й  у  вчинках  чесну.
[/color]
[/b]30.12.2017,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768839
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

КВІТОЧКО МОЯ

         [i]Всім,  хто  хочуть  мати  
         та  мають  діточок,
         внуків,  правнуків...[/i]
[youtube]https://youtu.be/WoCBHKlotiI[/youtube]  
[i][b][color="#073e78"]Недарма  квіточками  звуть  дітей,
Бо  зерня  прокидається  із  квітки.  
Коли  нема  їх  –  темно  без  ночей,
Кохання  у  житті  вінчають  дітки.

І  хай  ти  батько,  мати  чи  дідусь,
Чекаєш  зерня  як  свою  кровинку.
Не  вірте  в  те,  що  сказане  комусь:
«В  житті  не  чаю  на  свою  дитинку».

       Приспів:  

       Любітеся,  кохані,  за  життя  –
       На  світі  тім  не  матимете  права!
       І  хай  в  вас  буде  не  одне  дитя  –
       Радітимете  ви  і  дід,  і  прадід…

       На  дітках  бо  плететься  родовід,
       На  них,  жаданих,  квітне  вся  держава.
       І  усміхнеться  в  вуса  бравий  дід,
       І  відгукнеться  квіткою  купава.

І  грішно  тим,  хто  дитинча  вбива,
Нехай  в  утробі,  в  батькові  чи  в  сині:
В  землі  убитій  не  росте  трава,
Лелеки  не  кружляють  в  небі  синім.

Тримаймо  пальці  о́хрест  на  зорі,
Щоб  день  явився  сонячним  і  тихим.
Бо  діти  родяться,  коли  в  борні  
Візьмемо  мир,  і  в  нас  немає  лиха.[/color][/b]
[/b]
14.01.2018,
Кельн,  ФРН[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771769
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2018


Амелин

Больна стихами! (Лит. пародия)

[b]А  я  больна  -  Увы!  -  Не  вами!  [/b]
Виктория  -  Р
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770499)


                                                 [color="#ff0000"]  ...  Я...  Стихами...  
                                   [i]Болею  хуже...  Кинозвёзд...  
     
                                 И  эта  хворь...Неизлечима...  
                                       Она  как-будто  псориаз...  
                         Диагноз  мой...  Неоспоримый...  
                                 И  не  поможет  водки  таз...  

                   Больна  стихами...  До  забвенья...
                           И  нет  покоя...  В  жизни  сей...  
                 Судьба  такая...  Мне  с  рожденья...  [/i]

[color="#ff0000"]
                     
                                                 Пародия
                               [b]  Больна  стихами!  [/b]

                   Озноб,  потеря  аппетита,
                   Температура,  сильный  зуд.
                   И  рифмы  –  мыслей  паразиты!  –                  
                   Как  вирусы  в  мой  мозг  ползут.

                   Всё  так  опасно,  так  заразно,
                   Почти  неизлечима  хворь!                          
                   Пульс  участился  безобразно,
                   Преследует  хорея  корь!

                   Из  сыпи  букв  растут  цепочки,            
                   И  от  судьбы  ты  не  уйдёшь...                    
                   Наверное,  дошла  до  точки,
                   Опять  меня  бросает  в  дрожь!

                   А  ночью  псориазы  ямба,
                   Из  под  подушки  так  и  прут.
                   И  это  всё,  конец  всем!  Амба!
                   Не  пропадёт  их  скорбный  труд!

                   И  я  опять  больна  стихами!!
                   Взлетаю  и  бегом  за  стол.                        
                   Хотя  порою  –  (между  нами)  –                                    
                   Терплю  пародии  укол...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770781
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Наташа Марос

БЕНГАЛЬСКИЕ…

Как  хорошо,  что  есть  на  белом  свете
Роскошная  мелодия  любви,
И  хорошо,  что  повзрослели  дети,
А  Бог,  в  который  раз,  сказал:  живи...

Красиво  нам  нарисовали  сказку
У  ёлочки  бенгальские  огни,
Под  звон  бокалов,  что  полны  шампанским,
Я  верю  в  завтра  всей  большой  родни...

Ещё  бы  снега  белого,  как  раньше,
И  воздуха  морозного  вдохнуть,
Да  пожеланий  искренних,  без  фальши  -
И  в  счастье...  с  головою  утонуть...

Увидеть  мир  открытыми  глазами,
Перелистав,  сменить  календари
На  новые  -  без  смуты  и  терзаний  -
Уверенностью  близких  задарить...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Олена Жежук

О світе білий, певно, ти минаєш…

О  світе  білий,  певно,  ти  минаєш…
Ідеш  на  свій  призначений  рубіж.
Між  злом-добром  летиш  кудись  навстіж,
Людською  болем-радістю  страждаєш.

Четверту  зиму  душить  нас  війна…
А  чи  молитви  не  дійдуть  до  Бога?
Терниста?  Ні!  Під  кулями  дорога
До  тої    правди…    гіркая    ціна.

Напевно,  ти,  мій  світоньку,  сказивсь…
Щоб  в  ХХІ    брат  убивав  брата?
За  що,  скажи,  земля  моя  проклята?
Чом  нечестивий  ірод    тут  упивсь?

Чорнієш,  никнеш,  світе,  і  мовчиш,
Свята  земля  ступає  до  омеги…
Коли  посієш  в  душі    обереги..?
Всевишнього  любов'ю  люд    простиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770486
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Валентина Ланевич

Поговори зі мною, любий.

Поговори  зі  мною,  любий,
У  час  затишшя  подзвони.
Із  хрипотою,  трішки  грубий,
Почую  голос  твій  з  війни.

І  озовусь  до  тебе  серцем,
Коханням  ніжним  пригорнусь.
Притиснув  ворог  волю  берцем,
Ще  сіль  у  ранах,  ти  ж  кріпись.

Віддам  тепло  душі  своєї,
В  твою  до  краплі  переллю.
В  руках  немає  в  мене  зброї,
Люблю  тебе,  люблю,  люблю.

Бухкає  в  грудях  калатання
Щемом  тремтячим  та  терпким.
Мольбою  з  вуст  тихе  прохання:
-  Побережись.  Вертай  живим.

09.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770430
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Lana P.

ЛЕТІЛИ ЗОЗУЛІ (колискова)

Ой  ви,  люлі-люлі,
Плинули  зозулі
У  краї  далекі,
Де  живуть  лелеки.

Сіли  спочивати,
Дитинча  гойдати.
Ку-ку,  кукували,
Настю  забавляли.

Куку,  куку,  куку  —
Вже  й  не  чути  звуку.
Дитя  вколисали,
Казку  проспівали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770528
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Lana P.

ХУДОЖНИК

Він  пензлем  пестив  спраглу  душу  дами,
Красиві  фарби  всього  світу  підбирав,
Уявами  її  портрети  малював,
Чуттєвість  вібрувала  під  мазками.

Йому  кохання  відчинило  двері
В  художню  галерею,  зрілої  пори,  —
У  згустках  масляних  єднались  кольори,
Витали  мрії  у  високій  сфері.

Етюди  уквітчалися  навколо  —
Тієї  жінки,  що  приходила  вві  сні,
Розтав  у  серці  зашкарублий  диво-сніг,
Засяяв  дальній  образ  ореолом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770529
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Думками у зірчастості небесній

Думками  у  зірчастості  небесній...
І  хоч  не  зірка,  а  проста  людина,
Я  згадую  свої  колишні  весни,  
Що  цвітом  облетіли,  мов  пір*їни.

Гарячим  було  літо  до  нестями,
Проміння-щастя  огортало  серце.
Кохання  обіймало  почуттями,
І  вилося  із  ніжністю  кубельце.

І  осінь  жовтокрилу  пам*ятаю,
Як  осипала  золотом  багряним.
Здавалося,  немає  краще  раю,
Але  ж  краса  осіння  також  в*яне.

Зима  співає  сніжні  серенади.
І  сподіваюсь:  пані  не  лукавить.
Тепер  морозні  за  вікном  принади,
А  в  мене  на  столі  -  гаряча  кава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770547
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Янош Бусел

Ти та я…

                                         [[i]  [color="#ff0000"]  Незабутні  ці  хвилини
                                               життя…  Славетний
                                               край…  Хороші  люди…
                                               Надії…  Молодість…  
                                     [/color][/b][/i]
[i][b][color="#23235c"]Місяць  в  півнеба…  Хвилі    шепочуть…
Мов  немовлята  круті  береги
В  люлі  заснули,-  а  з  ними  і  люди…
Тихо  у  Вічність  спливає  вода…

А    ти  та  я  хазяйнуєм  в  наметі,-
Тихо  і  затишно,-  спокій  в  душі…
Луки    пашіють  теплом  конюшини,  
Світить  Радичів  здаля  світляки,-

Ще  за  всесилля  червоної  волі
Божу  споруду  знайшла  тут  біда,-
Якщо  з  узвозу  піднятись  до  Храму,-
Страшно  дивитись  на  стіни  в  крові…

Тихо...Замріяно...  Стихло  довкілля,
Котитья  вільно  посестра  в  Дніпро,-  
Виполов  з  корнем  отруйне  те  зілля,-
Кров'ю  просякнуте,-  мудрий  народ...  

Сном  заколисані  Новгород*,  Короп,-
Свідки    Батурина  зраджених  справ…
Сом  десь  гуляє,  бо  котиться    хвилька,
Стих  вітерець...  Пролетіла  сова…

Глянув  на  Тебе,-  красива  і  ставна,-
Долі  дарунок  за  мрії  стійкі...
Щастя  нам  стелять  ці  люблячі  руки…
Спокій…  Кохання…  Надії…  Ріка…
[/color][/b][/i]
                                                 [i][b][color="#5555cf"]Новгород  –  Сіверський*
                                                 Це  звідси  князь  Ігор
                                                 ходив  на  половців…[/color]  [/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770555
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


НАДЕЖДА М.

Для тебе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TgSun8TBtFw[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-hbJYSo8a0k[/youtube]

Для  тебе    хочу  буть  сюрпризом,
Ти  довіряй  мені  лишень,
Щоб  ти  не  вірив  тим  прогнозам:
Кохання  це  -  короткий  день.

Воно  триває  три  лиш  роки...
Коли  і  хто  сказать    посмів?
Хто  дав  чуттям  короткі  строки?
Це,  мабуть,  він  любить  не  вмів..

Та  я  не  вірю  в  забобони,
Бо  скільки  років  все  ж  люблю.
Які  тут  будуть  заборони?
Від  слів  своїх  не  відступлю.

Вже  скільки  весен  промайнуло,
Дощів  пролилось  за  роки.
Та  почуття  це  не  минуло,
Не  відпускатиму  руки

Тієї,  що  зі  мною  поруч,
Що  не  покине  ні  на  час.
Хай  буде  вічне,  без  повтору,
І  зігріває  тільки  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770559
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Квітка))

Сходинки вище

А  сходинки  вище,  все  вище  і  вище...  злітай.
Твої  небокраї  вже  ген  із  душі  простяглися.
І  фенікси  світу  в  обіймах  розпестять  твій  рай.
Надія  із  щастям  веселкою  мрій  напилися.

Бо  сходинки  вище,  все  вище  і  вище...  співай
Бо  ті  крила  вітру,  свободи,  із  кіс  розплелися.
Повільно  вдихаєш  з  любові  терпкий  небокрай,
Бо  сходинки  вище  і  шлях,  що  із  неба,  стелися..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770591
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


ТАИСИЯ

Ночной карнавал



Неужели  опять  предстоит  мне  страдать?
Прозвучал    «вальс  цветов»  -  не  могу  устоять…
В  полумрак  погрузился    торжественный  зал.
Лица  в  масках  скрывает  ночной  карнавал.

И  опять  незнакомец  предстал  предо  мной.
Вижу  я  ореол  над  его  головой.
Словно  дивную  сказку  во  сне  я  пишу…
Я  опять  в  ритме  вальса  неровно  дышу.

Появился  румянец  на  бледных  щеках.
Как  пылает    огнём  поцелуй  на  устах.
Новогодняя  ночь  так  была  хороша!
От  избытка    эмоций    воскресла  душа.

08.  01.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770187
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Амелин

Я же тигр!

Я  усатый,  полосатый.
Я  же  тигр!  Хожу,  рычу.    
Я  собак,  как  гладиатор,
Раз,  два,  три  и  все  –  к  врачу!

Чтобы  знали,  с  кем  связались.
Я  же  тигр!  Кому  сказал!
Чтобы  даже  не  пытались
Нарываться  на  скандал!

Я  же  тигр!  Вы  чё,  в  натуре...
Я  –  хозяин  во  дворе!
Я  к  мышиной  агентуре      
Даже  как-то  подобрел.          
…………………………..
Почему  сижу  на  ветке?
Восемь  метров  от  земли?
Как  в  курятнике  наседки?!
Солнце  скрылось!  Чёрт  возьми!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770404
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Амелин

Нет, вы видели?!

Я,  в  присущей  мне  манере,      
Выпив  водочки  графин,
Чтобы  шлёпанцы  примерить,  
Направляюсь  в  магазин.          
               
Здесь  особые  подходы…            
В  обувной  зайдя  отдел
8!  ног  у…трёх  молодок              
Насчитал!  Вот  беспредел!  

«Три  сестры!..  Где  вас  набрали?!»  –    
И  качнулся,  как  трамвай.      
В  унисон  «пропели»  крали:
«Двум  –  привет  передавай!»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770403
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Валентина Ланевич

Похилилася тополя на шлях курний, битий.

Похилилася  тополя  на  шлях  курний,  битий,
Ні  гілочки,  ні  листочка,  лиш  стовбур  безлиций.
Як  на  вечір  заступило,  степ  "Градом"  був  критий,
Ні  жалю  нема,  ні  серця  в  ворога,  що  ниций.

Уподобився  шакалу,  кров  стікає  в  землю,
Кров  скалічених,  убитих  на  догоду  Кремлю.
Виїдають  очі  сльози,  нестерпно  від  болю,
Один  поступ  в  України  -  скинути  недолю.  

У  гурті  здобути  волю,  повернувши  славу,
Що  належить  нам  із  давна  по  роду,  по  праву.
Дай  же,  Боже,  допомоги  відродить  державу,
Віддаємо  тобі  в  тузі  пожертву  криваву.

02.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769313
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 2

Натопили  тридцатого  баню...
Кум  привел  всем  доступную  Маню,
Ну  а  сам,  паразит,
Подмигнув,  говорит:
-  Я  к  рассвету  пивка  притараню.
*
Наконец-то  супруга  решила
Постирать  мне  кальсоны...  без  мыла
Но  то..  сзади  пятно,
После  стирки  виднО
Меня  ж  в  гости  кума  пригласила!!!
*
В  новогоднее  утро  Лукерья
Подала  голосочек  под  дверью:
-  Кому  грех  не  претит
Тот  монашку  простит
И  пропустит  заблудшую  в  келью.
*
Молодой  пианист  из  столицы
Напролет  ночь  играл  для  блудницы
Но  зачем  ей  Орфей,
Ей  бы  в  койку  скорей!!
А  коль  нет,  то  с  досады  напиться...
*
Молодой  журналист  из  Европы,
Посетил  в  деревеньке  сексшопы,
Прописал  в  интернет  -
Всё  -  отстой....  сэкондхенд
Нет  новья,  лишь    бэушные  жопы.
*
Наконец-то  супруга  призналась
Что  с  соседом  в    любовь  заигралась...
Не  любовь  у  них...секс..
Так...  природный  рефлекс
Попросила  -  позволь  еще  малость...
*
Оказался  мой  друг  аферистом
С  банка  выгнали  парня  со  свистом.
Он  с  собой  уволок,
Баксов  целый  мешок
И  причалил  в  селе  трактористом.
*
Не  могу  я  уснуть  без  рюмашки
Как  не  пить-то,    мой  бегает  к  Машке!
На  меня,  идиот
Постоянно  орет.
И  частенько  бьет  в  глаз  без  промашки.
*
Папуас,  побывавший  в  Париже,
Возвратился  под  панка  подстрижен.
От  Армани  костюм,
Самый  лучший  парфюм.
И  под  ручку  с  девахою  рыжей.
*
Оказался  мой  друг  скупердяем....
Предложил  мне  любовь  ...  за  сараем..
Нет  бы  -  прям  в  будуар,
Страсть,  вино,  пеньюар....
А  так  что?    От  крапивы  страдаем!!!
*
У  девицы  одной  на  балконе,
Франт  во  фраке  играл  на  тромбоне..
Мы  бы  слушать  не  прочь,
Если  б  день,  а  не  ночь...
Ну,  козел,  будь  готов  к  обороне!!
*
Толстый  повар  Данила  Котлетов
Накормил  здесь  лапшою  поэтов.
А  теперь,  как  на  грех,
Диарея  у  всех.
Наконец-то  сознался  он  в  этом...
*
Прилетели  в  село  марсиане
Встретить  их  вышли  наши  земляне.
Кум,  Петро  мой...    и  брат
Каждый  пьяный  в  умат
И  у  каждого  шкалик  в  кармане...
*
Молодой  журналист  из  Европы,
Обезмолвив,  ресницами  хлопал.
В  результате  страстей,
Родют  классных  детей,
Ну,  а  руки  у  всех  тут  из  жопы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769295
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Іванюк Ірина

Якщо забули хмари, то сама

Зриваю  темні  шати!
Навіть  ніч...
І  та  тепер  не  хоче  чорнотою
Ходити  по-під  небом  самотою...
І  в  тому  жодних,  мабуть,  протиріч...
Нема...

Немає  чорних  тіней,
мертвих,  сонних...
Шукаю  срібло  чисте,-  бо  ж  зима...
Якщо  забули  хмари,  то  сама
розсиплю  іскри  слів  комусь  коштовних.

02.01.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769241
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Наташа Марос

НА БРУДЕРШАФТ…

Так  хочу  в  Новому  випити
З  тобою  на  брудершафт,
Шаленої,  оковитої,
Бо  роки  мої  спішать...

Я  вип'ю  і  не  покаюся,
Хоч  раз  у  житті,  хоч  раз!
Залишуся,  не  втікаючи,
У  тебе,  в  полоні  фраз...

Що  буде  тоді  -  побачимо
І,  може,  помру  за  мить,
Сп'яніла  і  необачна  я
З  обпаленими  крильми...

         -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769231
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Циганова Наталія

***

На  задворках  одной  войны
сотни  звёзд  по  стаканам  замерли
за  секунду  до  вечной  памяти.
И  в  беспамятстве  рождены
сотни  радостей  из  детей,
из  домов,  из  апрельской  радуги,
из  простых  "не  хочу"  и  "надо  бы"...

...молча  выпустил  -  то  испей,
веще  радуй  заветный  мир
по  ночам  Рождестами/Спасами,
мол,  не  зря  не  однажды  спас  нас  и  
весь  страницами  -  аж  до  дыр,
утверждая,  что  все  -  равны...

...поматросили  мир  -  и  бросили,
переспав  от  зимы  до  осени
на  задворках  одной  войны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769209
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Akimova

Ещё…

Проникаешь  в  меня  как  свет,
Как  реликтовый  свет  звезды,
Что  сгорела,  которой  нет,
Ну  а  свет  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  звук
Всей  тоской  порванной  струны.
Колдовской  разомкнулся    круг,
Ну  а  звук  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  дождь,
Усмиряющий  всё  вокруг.
Но  во  мне  вековая  дрожь,
Ну  а  дождь  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  соль
Через  поры  моей  души.
Я  простила  и  эту  боль,
Ну  а  соль  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  дым
От  потухших  давно  костров.
Ты  останешься  молодым,
Ну  а  дым  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  снег
Наметает  в  дверную  щель.
Иногда  на  Земле    апрель…
Только  снег  всё  идёт,  идёт…

[i]2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760838
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 02.01.2018


ТАИСИЯ

Новогодние радости


Нам  праздники  дают    великолепную    возможность  –
Собраться  дома,  наконец-то,  всей  большой  семьёй!
Хозяйке  доверяется  ответственная  должность…
Ей  все  помогут  обеспечить  праздничный  настрой.

За  много  лет  состав  талантливых  гостей  известен.
Сценарий    фантастический  -  экспромт,  большой  секрет!
Ах!  Сколько  вместе  пройдено  дорог  и  спето  песен…
Какое  счастье  –  не  терять  друзей  на  склоне  лет!

С  друзьями  можно  выпить  не  одну  бутылку  рома.
И  вспомнить  нашу  поговорку  –  «тысячу  чертей»…
Как  хорошо,  что  этот  праздник  отмечаем  дома!
Мы  славно  посидим  в  кругу  семьи,  в  кругу  гостей.

01.  01.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769184
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018


OlgaSydoruk

У этой ночи - яркая звезда…

У  этой  ночи  яркая  звезда
Желания  избранных,наверно,исполняет…
Пусть  Ангел  белый  правого  плеча
Своею  аурой  тебя  оберегает…
А  эта  ночь  -  в  фаворе  у  любви…
Любовь  все  люди  счастьем  называют…
Однажды  тихо  -тихо  позови…
Когда  откликнусь,  ты  меня  узнаешь?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ось перший день Нового року

Ось  перший  день  Нового  року
Весняно-сонячним  вродився.
В  календарі  зима  нівроку,
А  за  вікном  -  проміння-живчик.

В  природі  є  метаморфози,
І  січень  скоро  подарує
І  гіацинти,  і  мімози,
Бо  з  нами  красень  цей  жартує.

Дивує  часом  нас  природа,
Не  схибніть,  люди,  в  цьому  вирі.
В  житті  панує  хай  свобода,
Живи,  країно,  в  щасті  й  мирі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769113
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Ліна Ланська

СЬОГОДНІ НОВИЙ РІК!

Ступають  зміни  тихо  на  поріг,
А  завтра  Новий  Рік...чи  вже  сьогодні?
Он  Місяць-залицяльник  угорі
Всміхається  засмученій  Безодні.

Бешкетник  і  гульвіса  Вітровій  
Забув  у  жмені  снігу  кинуть  трішки,  -
Сховати  у  перинці  пуховій
Вустам  цілунки  і  до  ранку  смішки.

Закотиться  жура  у  закуток,
Як  Новий  Рік  постукає  у  двері
І  серпантину  кине  завиток,  -
Зітхне  відлуння    неземних  містерій.

Сльоза  діймає  спалах  на  свічках  -
Щасливий  кисень  у  обіймах  водню,
Веселки  заблукали  у  стрічках,
А  Новий  Рік,  здається,  вже  сьогодні!

31.12.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769112
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Амелин

Сладко ночь ручейком бежала… (Лит. пародия)

[b]ТОЛЬКО  БУДИТ[/b]
Наташа  Марос
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629599

[i]Только  будит  меня  ночами
Сладкий  шёпот  издалека.
Разговаривая  с  печалью,  
Молча  пишет  моя  рука.[/i]


Пародия  

Сладко  ночь  ручейком  бежала…  
Третий  раз  кричат  петухи.
Я  спала,  а  рука  писала,      
Кто  б  подумал  –  мои  стихи!        

Разговаривая  с  печалью
Доведёт  вдруг  меня  до  слёз,        
Накрывает  надежды  шалью,
А  потом  рассмешит  всерьёз.

До  чего  хорошо  писалось!      
Прижимая  тетрадь  к  груди
Я  просила  самую  малость  –  
До  двенадцати  не  будить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768948
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 02.01.2018


Амелин

"Ё – моё!" (Лит. пародия)

[b]Федор  Сологуб  -  стихи[/b]
http://www.stihi-rus.ru/1/sologub/58.htm

[i]Затаился  в  траве  и  лежу,
И  усталость  мою  позабыл,-
У  меня  ль  недостаточно  сил?
Я  глубоко  и  долго  гляжу.

Солнцем  на  небе  сердце  горит,
И  расширилась  небом  душа,
И  мечта  моя  ветром  летит,
В  запредельные  страны  спеша.

И  на  небе  моем  облака
То  растают,  то  катятся  вновь.
Позабыл,  где  нога,  где  рука,
Только  в  жилах  торопится  кровь.
[/i]


[b]"Ё  –  моё!"[/b]

Затаился  в  песке  и  лежу,
И  гляжу  на  мой  пляж,  что  вокруг,  –    
Каждый  день  провожу  так  досуг,      
Отдаваясь  мечты  миражу.                                                                  

Я  глубоко  и  долго  гляжу,
Расширяется  всё  у  меня.
Не  привыкну  никак  к  галдежу,
Что  летит,  запредельно  звеня.    

Надуваясь  подобно  мячу
Как  взорвусь  вдруг  –  спасите  меня!!  –                                                          
Хоть  и  краб,  но  к  воде  я  скачу,
Позабыв,  где  нога,  где  клешня...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768947
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 02.01.2018


Амелин

Снеговик из чернозёма

Что  смеётесь?  Это  –  драма...                                            
Здесь  ребром  стоит  вопрос!      
Снега  нету,  ну  ни  грамма,  
Где  ты,  Дедушка  Мороз?!

Целый  день  вчера  лепили
Из  земли  Снеговика.
С  ним  потом  и  водку  пили
И  пивасик  "для  рывка".

Он  до  чёртиков  допился,
Да  ей-богу!  Не  шучу!
Говорит  (аж  прослезился):
"Бабу  снежную  хочу..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769134
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Любов Іванова

Улица стала похожа на сказку

У-  зимы  есть  кое-что  от  чуда,
Л-оготип  большого  волшебства.
И-скрами  играет  в  изумрудах
Ц-ветовая  гамма  торжества.
А-  еще,  похож  на  чары  танец,

С-нежно-белый  и  красивый  вальс.
Т-акты  отбивает  вихрь-упрямец
А-вантюрно  их  сложив  в  романс.
Л-ьдом  покрыты  все  в  проезде  лужи,
А-  на  лужах  -  дети  на  коньках.

П-аренёк  легко  девчонку  кружит,
О-балдеть!!  Какой  у  них  размах...
Х-олодом  укутаны  деревья,
О-блачились  инеем  дома.
Ж-алюзи  витрин,  как  привиденья
А-  кругом  за  окнами  -  зима...

Н-ебо,  как  пуховая  перина,
А-нгелы  с  которой  сыпят  снег.

С-ловно  шедевральная  картина,
К-то  же  ее  создал,  чей  успех?
А-  снежок  ложится  покрывалом,
З-релище!  Восторг!  Сплошной  кураж!
К-удри  веток  снегом  забросало
У-тонченный  у  зимы  пейзаж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767356
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 29.12.2017


rutzt

Я роздаю талончики до раю…

Я  роздаю  талончики  до  раю,
Оркестр  грає  пісню  про  святе,
Грудневий  день  втомився  і  куняє,
І  хмари  тихо  крутять  па-де-де.
Блукає  натовп,  пахнуть  мандарини,
Фарбує  захід  небо  в  золоте,
Слабеньких  духом  зваблюють  вітрини
Купити  мотлох,  дешево  проте.
Народ  клює,  бо  дихає  нерівно
До  щирої  спокуси  пустоти,
А  я  стою  і  вірую  наївно
У  те,  що  хтось  захоче  підійти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


OlgaSydoruk

Последний кто из очереди к раю?. .

Экспромт
Вдохновило  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526

«Последний  кто  из  очереди  к  раю?..
За  облачность  взлетает  цеппелин?..
А  можно  –  у  окошечка,  не  с  краю?..
И  тёплый  шарф,  и  пару  мандарин?..
А  можно,чтобы  скрипочка  играла?..
Басы  вторили  и  виолончель?..
А  можно,  чтобы  вовсе  не  рыдала?..»
«Возможно  всё  –  и  завтра,и  теперь…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768534
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Квітка))

У пошуках раю

У  пошуках  раю,  ще  більше  заблукані  душі.
Безсоння  замучить  у  сумнівах  мрії,  мине...
Те  світло  зелене  і  темрява    тихо  порушить,
Збудовані  замки,  як  ехо  лунає,  земне...

Бажання  чекати,  що  буде  все  знову  на  краще.
Як  крила  надії  поламані  болем,  прости...
Піднятися  знову,  це  мабуть  з  усього  найважче,
Коли  на  колінах,  а  раю  згорають  мости..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768598
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Ярослав К.

Не пользуйтесь дешёвыми такси

(по  мотивам  рассказа  одного  таксиста)


Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Три  цифры  их  из  памяти  сотрите,
Ведь  издавна  все  знали  на  Руси:
Извозчика  с  цирюльником  не  злите...

Не  пользуйся  дешёвыми  такси
Ты  спросишь:  "Ну,  а  разве  это  плохо?"
А  ты  подумай  прежде,  чем  спросить,
Ты  хочешь,  чтоб  оно  в  пути  заглохло?

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Где  голос  милый  скажет:  "30  гривен"...
Ну,  кто  к  тебе  приедет,  согласись?
Конечно  же,  никто,  не  будь  наивен.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Не  надо  бредить  слоганом  рекламы.
"Машинок  нет,  и  даже  не  проси,"--
Ответит  через  время  голос  дамы.

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси  -
Познаете  всю  "прелесть"  ожиданья,
Как  время  превращается  в  часы,
А  встреча  --  в  горечь  разочарованья.

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Они,  как  фейк,  и  как  мираж  в  пустыне.
В  них  верит  ненормальный  или  псих,
Он,  видно,  ожидает  и  доныне...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси.
У  Хатико*  спросите,  он  расскажет,
Ведь  время-то  бежит,  и  вы  --  не  псы,
Надеяться  и  ждать  не  стоит  даже.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Что  будет  эСэМэСочка,   не  верь  ты,
Ведь  если  луч  надежды  не  гасить,
То  можно  её  ждать  до  самой  смерти.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси  -
Померкнет  смысл  понятия  "измена",
Когда  тебе  диспетчер  огласит
Суровый  приговор:  "Опять  замена..."

Не  пользуйся  дешёвыми  такси  -
Тебе  же  позарез  нужна  машина  -
Уставши  ждать  и  выбившись  из  сил,
Поедешь  на  трамвае,  "як  людина..."

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Заказ  "на  время"  не  спасёт  вас  тоже.
За  "время"  может  всё  произойти:
Умчит  водитель  с  кем-то  подороже...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Нет  смысла  вызывать  их  два  десятка.
Ведь  шпильками  своими  грязь  месить
До  пункта  назначения  несладко...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
С  баулами  в  руках  их  ожидая,
А  то  придётся  булками  трусить,
По  взлётке  самолёт  свой  догоняя...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Ведь  даже,  если,  (я  скажу  открыто)
Вам  скажут,  будет,  чуть  не  лимузин,
Подгонят  вновь  какое-то  корыто...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси
Они  -  как  уценённая  селёдка:
Салон  смердит,  хоть  трупы  выноси,
На  коврике  -  бутылка  из-под  водки...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси:
Приедет  к  вам  "гниющий  корч"  на  вызов,
Что  надо  в  нём  ногами  тормозить...
Остерегайтесь  эдаких  "сюрпризов..."

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Подарок  если  нужно  вам  доставить:
Весь  город  с  ним  таксист  исколесит,
А  может,  и  возьмёт  себе  на  память...

Не  пользуйся  дешёвыми  такси.
Дешёвое  такси  -  это  ловушка.
Дешёвый  только  сыр  -  пойди,  вкуси...
И  вот  -  ты  в  западне  уже,  простушка...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Их  нет  и  быть  не  может  априори.
Нельзя  рукой  потрогать  надписИ,
Которые  вам  пишут  на  заборе.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Ведь  время  -  деньги,  и  у  всех  в  лимите.
А  на  меня  так  злобно  не  косись,
Мне  просто  объяснил  один  водитель:

"Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Не  думайте,  что  цену  набиваю.
Я,  как  в  футболе  -  Лионель  Месси
Немножко  эту  кухню  понимаю...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Скажите  всем  знакомым  и  соседям,
Что  пусть  тариф  там  дёшев  и  красив,
ВОТ  ПОТОМУ  МЫ  К  ВАМ  И  НЕ  ПРИЕДЕМ!"

P.  S.     Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Пусть  лучше  вам  диспетчер  скажет:  "Триста..."
Вы  ж  не  хотите  Новый  год  в  пути
Отпраздновать  в  компании  таксиста...


*Хатико  -  верная  хозяину  собака,  герой  одноимённого  фильма.

                                 31  декабря  2016  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768508
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


OlgaSydoruk

А я – пленённая, когда…

Приходит  Гений  вдохновений,
Приносит  томик  словаря…
О  неизбежности  забвений
Сбегают  строки  за  поля…
И  блещут  златом  колесницы…
Цела  -  известная  пята…
Сокрыты  -  тайные  гробницы…
Разлитый  -  воск  у  алтаря…
Приходит  Гений  откровений,
Шуршат  листки  календаря…
О  мимолётности  мгновений  –
До  возведённого  курка…
И  ты,наверно,его  пленник…
А  я  –  пленённая,когда...  
Приходит  Гений  вдохновенный…
Седьмые  -  близко  небеса…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768486
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Радченко

Частушки

Жена  мужу  в  койке  сдуру
Предложила  секс-брошюру.
Зачитался    муженёк    —
Долг  исполнить  свой  не  смог.

Полюбил  меня  прохожий,
Словно  дура  повелась.
Он  довёл  меня  до  дрожи,
А  любовь  не  удалась.

Ой,  как  косточки  хрустели  —
Каждый  день  я  б  так  хотела.
Но  «Виагра»  дорожает  —
Секс  всё  больше  раздражает.
                                   _  *    _

Жена  мужу  в  койке  сдуру
Предложила  авантюру.
Села  на  шпагат:  попробуй
Ублажить  ты  недотрогу.

Полюбил  меня  прохожий,
Улыбнулся,    подмигнул.
Он  на  мачо  так  похожий,
Жаль,  что  быстро  вдруг  уснул.

Ой,  как  косточки  хрустели  —
Муж  прекрасный  массажист.
Мы  в  нирвану  полетели,
Он  кричал:  «  Жена,  держись».
                               _*    _

Жена  мужу    в  койке  сдуру
Прошептала:  «Я    халтуру
Принимать  за  секс  не  буду,
А  иначе  —  пойду  в  люди».

Полюбил  меня  прохожий,
Сразу  видно  ,  что    хороший.
Предложил  с  ним  погулять  —
Поломали  мы  кровать.

Ой,  как  косточки  хрустели,
Мы  в  парилке  песни  пели.
Секс  в  предбаннике  на  лавке  —
Весело  вдвоём  нам  с  Ванькой.                                                                                  
                           _    *    _

Пока  я  крутил  баранку,
Чтоб  манто  купить  жене,
Друг  увёл  паскуду  Ларку,
Я  ж  теперь  —  ля  фам  шерше.

Я  в  охранники  подался,
Стал  крутым  на  весь  район.
Малахольный  вор  попался  —
В  тыкву  дал  и  был  таков.

Что-то  сердце  защемило,
Когда  я  в  бутик  зашёл.
Платье  выбрал  я  любимой  —
Настоящим  стал  бомжом.
                             _  *  _
Пока  я  крутил  баранку,
Выросли  на  лбу  рога.
Вдруг  приехал  спозаранку  —
В  спальне,йо,  интим-игра.

Я  в  охранники  подался
Бизнесс-вумен  охранять.
В  спальню  к  леди  перебрался,
Чтоб  не  стырил  кто  кровать.

Что-то  сердце  защемило  —
Ни  рубля  в  заначке,  блин.
А  жена  в  шубейке  стильной,
Словно  бы    Монро  Мэрилин.
                 _    *    _                                              

Баба  деду  не  простила,
Что  в  любви  ей  отказал.
Две  бутылки  враз  разбила,
Что  в  заначке  он  держал.

Стала,  братцы,  что  скрывать
В  интернете  я  гулять.
Кума  встретила,  а  он:
Холостой,  Ален  Делон.

Я  с  милёнком  Николаем
В  карты  вечером  играю.
Чтобы  бонус  получить,
Дурочкой  нельзя  мне  быть.

               _    *    _

Баба  деду  не  простила:
Шубу  ей  пообещал,
А  купил  себе  мобилу  —
Весь  из  дома  вынес  нал.

Стала,  братцы,  что  скрывать
По  тусовкам  я  шнырять:
На  базар  пойду  иль  в  шоп,
Попиариться    бы  чтоб.

Я  с  милёнком  Николаем
В  город  ездила  гулять.
Леденец  купил  и  пряник  —
Баловать  не  буду,  Надь.
                                                     
               _      *    _      

У  клиентов  Марь  Иванны
Выбор  есть,  но  небольшой:
Сексом  заниматься  в  ванной  —
То  отливы,  то  прибой.

Голосистая  певица
К  нам  приехала  в  село
И  забыла,  блин,  побриться  —
Оказалось,  что  ОНО.

Мужичок  с  огромной  сумкой
Сел  в  маршрутку,  взял  билет.
Кто-то  в  сумке  громко  пукнул:
Внук  подросток,    груз-секрет.

                   _  *  _

У  клиентов  парихмашки
Просьба  странная  была:
Как  в  Аллегровой  кудряшки
Хочет  сделать  пол-села.

Голосистая  певица
Без  фанеры  ни  ногой.
Вдруг  фанера  отключится  —
Раздаётся  только  вой.

Мужичок  с  огромным  носом
Улыбнулся  странно  мне.
Задалась  я  вдруг  вопросом:
Где  ещё  огромно,  где!?

                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768481
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Радченко

Иронические четверостишия

   
Пытаюсь  быть  с  моралью  я  построже,
Но  стоит  встретиться  с  соседом  мне  —
Язык  показываю,  строю  рожи,
А  он,  чудак,  приходит  в  каждом  сне.

Во  всём  найдётся  место  для  сюрприза
И  даже  в  том,  что  завтрак  приготовил  ты.
Я  промолчу  на  счёт  сырого  риса  —
Чай  приготовил  выше  всякой  похвалы.

Ваш  вопрос  меня  ставит  в  тупик,
Я  не  знала,  что  я  пуританка.
И  отвечу  я  Вам  напрямик  —
Не  люблю  мужиков  схожих  с  танком.

У  странностей  предела  нет,
Вот  ты  вчера  помыл  посуду
И  думал  —  я  не  знаю  твой  секрет,
Что  любишь  ты  давно  соседку  Люду.

Изменчив  облик  у  добра  и  зла
И  жаль  —  добро  быстрее  зла  забудется.
Я  ж  говорила:  быть  доверчивым  нельзя  —
Добро  твоё  твоим  же  злом  окупится.

Мне  новшества  последние  не  впрок  —
Дороги  наши  не  для  лабутенов.
Купил  ты  пару  мне  резиновых  сапог  —  
Решил  по-быстрому  дорог  проблему.                                                                                            

Поступки  смелые  и  боль  ошибок  —
Вот  это  жизни  чёрно-белые  тона.
Не  сбывшихся  надежд  переизбыток  —
Что  уксус  из  прокисшего  вина

Не  всякий  брак  разводом  одолеешь,
Ведь  узы  брачные  привычкой  скреплены.
Себя  ты  нарочито  вновь  жалеешь  —
Любовь  пусть  зла,  козла  флюиды  жуть  сильны.

Уборку  генеральную  опять
Ты  сделала,  но  было  всё  напрасно:
Заначку  перепрятав  от  себя,
Ты  всё    же  научилась  убираться.

Встречали,  как  родного  —  не  впустили
Не  в  душевую  и  не  в  Вашу  спальню,  нет.
Мои  Вы  чувства  сразу  погубили,
А  я  старался  и  нахваливал  обед.

Вы  перестали  мясо  есть,  жевали  мюсли  —
Вы  так  хотели  для  чего-то  похудеть.
Прикрыли  минусы  и  обнажили  плюсы,
А  мне  на  Вас  не  хочется  уже  глядеть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768478
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Любов Іванова

СНЕГ ЛЕТИТ ЗА ОКНОМ

[color="#1c18de"][b]С/тряхивая  пышные  перины
Н/ебо  распахнуло  закрома,
Е/й  же  Богу  пухом  тополиным
Г/ород  приукрасила  зима.

Л/ёгкое    лебяжье  одеяло
Е/сть  теперь    у  матушки  земли.
Т/о,  чего  так  сильно  не  хватало  -
И/  поля,  и  горы  обрели.
Т/ихим  вальсом  над  землей  кружится,

З/аметая  белым  санный  след.
А/  потом  метелью  вольной  мчится

О/  сугробы  вспушивая  плед.
К/адрами,  фрагментами  из  сказки,
Н/аст  играет  всюду  серебром...
О/блаком  веселой  зимней  пляски,
М/ножеством    снежинок  за  стеклом[/b].[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768544
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


НАДЕЖДА М.

Та двобій триває

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kj-3TayH_vI[/youtube]


От  весна  уперта,  все  з  зимою  грається.
В  почуттях  відверта:  догодить  старається.
Снігу  зима  кине  -  раптом  вийде  сонце.
Сніг  швиденько  гине,  і  вода  в  долоньці.
Що  зимі  робити,  як  весну  здолати?
Може,  попросити:  Досить  в  жмурки  грати?
Та  весна  не  слуха,  грається,  сміється.
Пада  зима  духом...  Скоро  це  минеться?
Вітер  чеше  коси  молодій  берізці.
Де  б  ще  взяти  роси,  щоб  помити  ніжки?
Раптом  щось  згадає  і  дощем  заплаче.
Та  зима  не  вірить:  хоче  одурачить.
І  двобій  триває.  Хто  ж  тут  переможе?
Ми  це  добре  знаєм,  що  зима  все  зможе.
Всі    тебе  чекаєм  з  снігом,  подарунки...
Тут  весна  безсильна,  хоч  вона  й  чаклунка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768464
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Олекса Удайко

ПОКОХАВ БЛОНДИНКУ (Балада-фантазія)

       [i]Тут  трохи  реальності  
       (зима  ж  така)  і  видумки:
       марці,  мавки,  вітровії  тощо...      
       Але  
       вже  
       як  
       є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав    блондинку…  
Вітре-вітровію,
розстібни  доху  їй,  
я  ж  бо  сам  не  вмію.
Розпусти  бретельки  –  десь  там  милі  перса…

А  блондинка  гарна.  Видно,  що  із  перцем!
Чарівну  блонпинку  торкать  не  посмів  він...
То  ж  просив  пройдисвіт  вітру-вітровія:

«Демонструй  мені  ти  всі  принади  тіла,
Розпитай  у  неї,  що  б  вона  хотіла!
Та  погладь  їй  сукню,  розчеши  їй  коси,
Ще  узнай  в  блондинки,  що  під  сподом  носить.
Я  десь  у  прихожій…  приховав  пакунок,
там  для  молодої  –  цінний  подарунок…
Ще  спитай  кохану,  чим  зігріти  душу,
знати  щоб  допевне,  що  казати  мушу.
Натякни,  як  зм’якне,  чи  запросить  в  хату,
щоб  в  зимову  хугу  переночувати…»

Все  зробив,  як  треба,  вітер-вітровійко  –
правду  про  блондинку  козаку  повідав:

«Краля  молода  ще…  дуж-же  вже  красива,
має  все  при  со́бі…  ще  й  велику  силу.
Зустрічі  з  коханим  пестує  в  надії,
та  тебе,  козаче,  ледве  чи  зігріє  –
в  неї  довгі  ноги  і  холодні  перса,
під  мереживами  –  скаменіле  серце».

Оповивши  зиму,  вітер  втік  у  весни,
щоб  вертіти  з  сонця  літу  перевесла.
«Певно,  ще  не  час  нам  в  хугу  взимку  пхатись,
З  чічками  із  льоду  не  пора  кохатись!»  

…так  подумав  марець*  й  повернув  додому,
щоб  не  остудити  серця    молодого.

Сніг  усохне  в  лісі  –  не  до  запита́ння  –
З  мавкою-весною  на  рушник  він  стане!
[/color][/b]  
27.12.2017,
Кельно,  ФРН      
________
*Березіль,  березень./i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Олекса Удайко

КОХАННЯ ЧАС

               [i]Час  кохання  -  
                                               година*  життя...
[/i][youtube]https://youtu.be/dzrygVstCuc[/youtube]

[i][b][color="#ff0000"]-[color="#c72525"] Кохання  час…
Але  розбавлений  водою…
А  треба  б  –                
               краплями  небесної  краси…  
Вода  в  любові  обертається  бідою  –  
І  хоч  моли,  а  хоч    проси!

-  Кохання  час,  
Але  окроплений…    сльозою,
І  недоречний  тут  
                 ні  гумор,  ані  сміх!
Я  рану  поетичним  словом  враз  загою,
Промовчать  бо  –  великий  гріх!

- Кохання  час…
Бува  завіяний…  журбою,
Й  нещадно    
               замітає  долі  віхола…  
Не  треба  зайвих  слів  і  жестів  у  любові  –
Змагайтеся…  утіхою.  

- Кохання  час…  
Стає  порою…  укутаний    пітьмою...
А  треба  б  –  
               пелюстками  ружі  –  квітами,
Що  проростають  і  жагучою  зимою,  –
Усміхненими  дітками...

-            Кохання  час...  
Огидно  вкрадений…  війною,
А  треба    б,  
               щоб  –    уквітчаний  рожевим  цвітом,
Обласканий  життя  квітучого  весною  
Й  завдячний...  мирним  світом!

               Кохання  час….  

[/color][/color][/b]26.12.2017,
Кельн,  ФРН
_________
*Тут  -  як  синонім  сонячного  дня,  днина[/i]      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Не купиш ти любов

Не  купиш  ти  любов  за  гроші,
За  золото  і  діаманти,
Бо  почуття  це  найдорожче
Знайдеш  по  волі  Божій  в  мандрах.

Хмільне  воно,  аж  до  бестями,
І  романтичне,  і  сердечне,
І  усміхається  зірками,
Мов  небо  світле,  безкінечне.

Буяє  в  молодому  віці.
На  старість  теж,  як  дар  приходить.
На  жаль,  буває  камнем  в  річці,
Даремно  вже  питати  броду.

Дай,  Боже,  справжньої  любові,
Як  скарб  духовний  збережемо.
І  щастя,  й  радуг  кольорових,
Бо  лиш  єдиний  раз  живемо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768398
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


OlgaSydoruk

Скупые строки - без оков…

И  снова  -  месяц  молодой…
Не  в  такт  -  мерцание  каратов…
Закон  один  для  всех  -  простой…
И  не  нуждается  в  дебатах…
Скупые  строки  -  без  оков…
Но  только  сложностью  богаты…
У  эпилогов  вещих  снов  -
Не  поминальные  набаты…
Утихомиренная  боль  -  
У  чёрно-белых,  и  цветастых…
Не  переменчивый  -  пароль:
Кривою  систолой  из  счастий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768380
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Ярослав К.

Принцеса

А  Ви  мої  читаєте  думки,
Римуєте,  сумуєте  над  ними...
Вас  зовсім  не  торкаються  роки,
Чарівні  Ваші  осені  і  зими...

Ваш  погляд  випромінює  тепло,
А  в  усмішці  щось  світле,  загадкове...
Такого  ще  зі  мною  не  було...
Ці  очі  незабутні,  волошкові...

Ви  мрій  моїх  нездійснених  політ,
Принцеса  неіснуючого  бала...
Ви  просто...  Ви  для  мене  цілий  світ,
В  якому  Вас  мені  чомусь  так  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768368
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Наташа Марос

НАУЧИСЬ…

(под  впечатлением  чужой  истории...)

Он  не  встретит  тебя  на  вокзалах,
Не  рассыпет  по  взлётной  цветы,
Потому  что,  когда  уезжала,
В  его  сердце  смеялась  не  ты...

Он  не  хочет  менять  и  меняться,
И  сподручней  ему  налегке,
С  той,  что  рядышком  плакать-смеяться  -
Не  с  тобой,  где-то  там...  вдалеке...

Не  ему  дышит  встречный  твой  ветер,
Он  не  знает,  куда  держишь  путь,
А  того,  кто  любя  тебя  встретит,
Постарайся  же...  не  обмануть...

Кто  привычно  обнимет  за  плечи,  
Зная  каждую  точку  твою,
А  потом,  а  потом  будет  вечер...
Он  так  ждал...  это  ты  не  в  раю...

Научись,  прижимаясь  к  синичке,
Отпускать  болтуна-журавля  -
Пусть  летит  к  незатейливой  птичке,
Ты  -  домашний  очаг  исцеляй...

Время  тает,  меняя  хотенья,
Всё  проходит...  и  это  пройдёт...
Оставляя  мечты  сновиденьям,
Дома...  дома  встречай  Новый  год...

                       -                -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Циганова Наталія

мы говорили…

Мы  говорили:  "ЧТО  ещё  мы  не  видели?.."
Пару  восходов,  слитых  в  один  закат;
многие  лета  под  благородным  инеем
топчутся  в  кухнях  (некуда  им  назад).
"Мелочь  окрепнет  к  осени!  -  говорили  мы  -
если  весною  зрелищем  станет  хлеб
каждому  -  и  живому,  и  по  фамилии..."
ЧТО  наши  лета,  смытые  в  пару  лет?..
Что  мы  ещё  не  видели  между  службами
Богу,  соседу,  совести...
из  высот
непокорённых  есть  только...
только  чуждое:
полностью  безоружный,  как  новый  -  ГОД...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768285
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


OlgaSydoruk

И недаром искушают…

Разлюбив,  не  обжигают  приворотные  глаза…
Позабыв,  не  окликают...Но  приснятся  иногда…
Разбивается  -  на  счастье...Сберегают  черепки...
Когда  болью  разрывают,не  сшивают  лоскутки...
Потеряется  заветный,  поменяются  замки…
Не  выплёскивать  наружу,если  спрятано  внутри…
Розы  красные  даруют,  -  значит  велено…  судьба…
И  недаром  искушают  райским  яблоком  тогда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768180
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


OlgaSydoruk

До горизонтов душистых маслин…

Снежное  марево  зимнего  царства…
В  панцирь  закована  темень  глубин…
Самый  пушистый  ковёр  распластался
До  горизонтов  душистых  маслин…
Холодом  дышит  морозная  вьюга…
Пламень  свечей  согревает  сердца…  -
Все.....Настоящее  -  голову  кружит...
Венами  плещется  жизни  река…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768179
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Наташа Марос

ГРУДЕНЬ…

На  те  він  і  грудень  -
то  снігом  засипле,
то  душу  остудить,
то  віршем  захрипне...
Бо  він  так  святкує  -
морозить  озерце,
не  бачить,  не  чує  ,
лиш  кригою  -  в  серце
Оселиться  тихо
ніяк  не  розбити  -
відламую  крихти,
а  як  розтопити...
Не  видно  весни  ще  -
у  ночі  смолисті
лиш  виє  вітрище,
дерева  безлисті...
Природі  подібно  -
ховаюся  в  хустку
і  слово  потрібне
шукаю  до  хрусту...

       -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768175
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Радченко

Краплі дощу на гіллі, немов бісер (акро)

[b]К[/b]раплі  дощу  на  гіллі,  немов  бісер.
[b]Р[/b]анок  зимовий  цілує  вікно,
[b]А[/b]  на  дорозі  заплаканий  вітер
[b]П[/b]еребирає  калюж  бите  скло.
[b]Л[/b]асощі  дзьоба  синичка  квапливо
[b]І[/b]  підчищає  пір'їнки  свої,

[b]Д[/b]ятел  в  садку  дріботить  терпеливо  —
[b]О[/b]сь  так  він  їжу  шукає  собі.
[b]Щ[/b]е  день  грудневий  на  зиму  не  схожий,
[b]У[/b]  цьому  й  є  загадковість  зими.

[b]Н[/b]іжність  сніжинок  розсипле  день  гожий,
[b]А[/b]  небо  синє  всміхнеться  землі.

[b]Г[/b]арно!  Як  гарно,  коли  у  задумі
[b]І[/b],  мов  у  казці,  кружля  тихо  сніг.
[b]Л[/b]егко  йдемо  ми  з  тобою,  мов  юні.
[b]Л[/b]егко,  бо  не  відчуваємо  літ
[b]І[/b]  усміхаємось  спогадам,  мріям,

[b]Н[/b]аче  гортаємо  книжку  життя.
[b]Е[/b]хом  далеким  колишні  повір'я,
[b]М[/b]и,  мов  намисто,  низали  літа.
[b]О[/b]сторонь,  геть,  дощові  пішли  хмари  —
[b]В[/b]  нашім  житті  так  бувало  й  не  раз,

[b]Б[/b]о  там,  де  радощі,  там  є  і  чвари
[b]І[/b]  ми  вчимося  йти  рівно  ввесь  час.
[b]С[/b]рібні  краплинки  осипались  з  гілля,
[b]Е[/b]пос  зима  свій  напише  для  нас:
[b]Р[/b]анок  і  тихе,  чарівне  сніжіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768086
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А навесні розтане платина снігів

А  сніжна  платина  лежала  на  дахах,
У  далині,  на  висоті  будинків.
І  він  летів,  летів  до  мене,  білий  птах,
І  я  чекала  вірно  щохвилинки.

Щоб  зазирнути  у  блакить  його  очей,
Лице  відчути  кінчиками  пальців.
Давно  душі  торкнувся  співом  мій  Орфей,  
Любов*ю  гаптував  в  сердечних  п*яльцях.

А  навесні  розтане  платина  снігів,
Зіллємося  коханням  у  польоті.
Нема  нічого  кращого  за  тихий  спів
І  світлого  життя  в  єдиній  цноті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768157
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Ярослав К.

Про деда Мазая

Декабрьский  дождь  украл  последнюю  надежду
На  то,  что  встретим  Новый  год  мы  со  снежком.
Зима  застряла  между  осенью  и  между...
Да  нет,  пожалуй,  до  весны-то  далеко...

Вот  снеговик  расплылся,  будто  Терминатор,
Лежит  морковка  сиротливо  на  земле...
Теперь  на  лыжи  надо  ехать  аж  в  Карпаты,
И  то,  не  факт,  что  там  мороз  не  на  нуле.

Широкий  Днепр  течёт,  почти  не  замерзая,
Для  судоходства  став  пригодным  круглый  год,
А  мы  подарки  ждём  от  дедушки...  Мазая,
Ведь  дед  Мороз  на  санях  вряд  ли  доплывёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768037
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Олена Жежук

Це зовсім не дощ…

Це  зовсім  не  дощ,  бо  ж  дощі  недоречні  у  грудні.
І  вже  не  сховатись  туманам  у  зимні  вірші…
Невипите  небо  стікає  в  надії  облудні,  
Які  підставляють  під  стріхи  діряві  коші.

Це  навіть  не  смуток  –  печаль  достеменно  чистіша.
В  цих  водах  нейтральних    ні  радості,  ані  журби.
Це  просто  епоха  міняє  сезонну  афішу,
Бо  десь  між  століттями  
                                                           зи́ми  цей  світ  розгубив...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767995
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


traven`

Гіркий солодкий гріх.

Невже  послав    мені  її  не  ти?
Не  можу  в  це  повірити  до  болі!
Так  довго  по  пустелі  йти
І  не  напитися  доволі?

Невже  кохання  -  страшний  гріх?
Невже  любов  -  не  божа  ласка?
Так,  я  в  гріху,  один  із  них...
Вона  лише  прекрасна  пастка.

Розплата  буде  неминуча.
Несу  ж  таку  душевну  ношу!
І  втрати  біль  буде  пекуча.  
Тобі  кричу,  надривно  прошу:

"Затримай  мить  падіння  в  прірву!
Не  забирай  краплини  щастя!
Її  люблю,  а  в  тебе  вірю!"  -
Такі  кайдани  на  запястях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767980
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


РОЯ

А я все ще вірю у казку!

А  я  все  ще  вірю  у  казку
І  досі  чекаю  на  диво,
Де  зло  не  заховане  в  маску
І  все  неможливе  можливо!

Невже  це  гріховна  провина,
Ганьба  для  дорослого  світу,
Коли  щира  мрія  дитинна
Шукає  зорю  дивоцвітну?..

І  хай  відцураються  друзі
(Дивачка  не  в  моді  сьогодні)  -
Раюю  в  полоні  ілюзій
За  крок  до  земної  безодні!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767932
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 26.12.2017


НАДЕЖДА М.

Дякую вам, МОЇ ХОРОШІ ДРУЗІ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IMpBsw94Q9c[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM[/youtube]
Зимовий  вечір  зависає  в    тиші.
Як  завжди,  волю  дам  своїм  думкам.
Та  в  вечір  цей  думки  уже  тепліші,
Я  не  роблю  аналіз  помилкам.

Життя  хвилини  відбива  будильник,
Ніхто  не  заважає  у  цей  час.
Здивовано  поглядує  світильник,
Який    не  тільки  в  мене  для  прикрас.

Він  свідком  є  недоспаних  ночей,
Коли  світанки  заглядали  в  хату,
Не  розумів  заплаканих  очей...
Думки  тепер  не  буду  колихати.

Нехай  летять  в  цей  час  до  моїх  друзів,
В  оточенні,  яких  я  так  давно.
Слова  мої,  не  видумка  ілюзій,
Вони  солодші,  ніж  міцне    вино..

Хто  я  б  була  у  цьому  клубі,  ДРУЗІ,
Якби  підтримки  не  було  від  вас?
Щаслива  я  тепер  у  вашім  крузі,
І  дякую  за  це  вам  повсякчас.

Своє  добро  ви  завжди  дарували,
Ви  не  жаліли  добрих  своїх  слів.
Добро  у  мою  душу  наливали,
І  кожен  щиро  так  сказаь  умів...

Хай  доброта  живе  у  ваших  душах,
За  ЛЮДЯНІСТЬ  усіх  я  вас  ЛЮБЛЮ!
Вам  сказане,  ніколи  не  нарушу,
За  вас,  МОЇ  ХОРОШІ,  я  молюсь..
--------------------------------------------------
Дякую  за  підтримку,  розуміння,  за  щирі  і  ДОБРІ  ДУШІ:

Ніні  Незламній,  Олексі,  Удайко,  Шостацькій  Людмилі,boroda171,Радченко  Олі,
Ганні  Верес,  Ніні-  Марії,  Лаурі  (  Маковій),Волинському  Анатолію,Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський,  Олені  Жежук,Валентина  Малая,  Макієвській  Наталії.
Миколаю  Волиняку,Крилатій  Любові,Надії  Башинській,Миколі  Карпець,Феї  Світла,  Анатолійовичу  Сергію,  Лілеї  (  одній  і  другій),  @NN@  ,  Чайківчанка,OlgaSydoruk,  Без,Олеся  Шевчук,Зоя  Журавка,  Корозлик  Оксані,  Ганні  Верес,  Любові  ІвановіЙ.
Володимиру  Версті,  Олі    A.Kar-Te,  Таїсії,Світлій  (  Світлані  Пироговій).
геометрії,      MERSEDES  Танюші,  Миколі  Холодову,  Фіалці  Олені,  Наталці  Данилюк.
Пробачте,  якщо  я,  можливо,  когось  пропустила...
Бажаю  всім  бути  щасливими!  Хай  у  новому  році  збудуться  всі  ваші  мрії!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767984
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Владимир Зозуля

Крестострел

По-разному  мы  жили,  кто  как  мог,
Так  пусть  последний  в  жизни  станет  первым.
Коль  есть  душа,  то,  значит,  дай  ей,  Бог,
На  всякий  час  –  Любви,  Надежды,  Веры!

                                     ..…
Блаженна  в  этом  мире  простота,
И,  значит,  не  «за  то»  и  не  «за  это»,
А  явится,  блаженно,  просто  так,
Надежда,  как  восьмое  чудо  света.

И  сменится  оттенок  цветовой,  
Да  так,  что  взглянешь  и  не  наглядеться,
На  позабытый  жизнью  цвет  восьмой  –
Цвет  Веры  –  в  спектре  радужного  сердца.

И  без,  на  это  видимых  причин  –                                                      
За  Верой  и  Надеждой  –  безотчетно,
Коснувшись  сердца,  тихо  зазвучит
Мелодии  Любви  –  восьмая  нота.
                                   …..
Восьмым  лучом  блеснёт  во  тьму  звезда
На  потемневшей  вечности  иконе…
Блеснёт?..  Наверно,  да…  но  лишь  тогда,
Когда  душа  от  темноты  застонет.  
                                   .....

Крестострел*  или  октаграмма  -  восьмиконечная  звезда.(прим.авт.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768027
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Олена Жежук

Місячне есе

[b][color="#0004ff"][i]О  цей  солодкий  трунок    вечорів...  
Мов  музика  найглибшої  печалі,
Мов  стиглий  сум  найпершої  зорі,  
Мов  вічний  код  на  місячнім  мангалі.

Цей  зимній  вечір  –  місячне  есе,
Найтонший  щем  ввірвався  в  безголосся.
Сезон  самотності…    а,  власне,  це  й  усе…
Лягає    тиша
                                     на  моє
                                                   волосся...[b][/b][/i][/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766593
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 59

А  я  валенки  надела,
И  одёвочки  чуток.
Во  дворе  плясала,  пела,
Отморозила  задок...

Глеб  стихи  читал  со  стула
Есть  же  сцена,  идиот!
Но  для  нашего  аула
И  со  стульчика  сойдет.

Джек  петарды  испугался
Разыграли  пацаны.
До  того  -  не  заикался
И  не  писался  в  штаны.

На  гирлянду  села  муха,
А  другая...  на  дверях.
Люди!!  Там  у  них  порнуха,
Вверх  ногами,  при  гостях!

Конфетти  в  салате  тонет
И    в  бокальчиках  с  вином.
Муж,  как  царь  сидит  на  троне,
А  мне  -сбегай  в  гастроном.

Шли  с  Ильёй  по  серпантину
На  вершину    между  скал.
Весь  подъем  я  ту  скотину
На  себе,  как  вол,  таскал.

Подарил  дружок  колечко,
Обнимал  и  целовал,
А  когда  вскочила  в  "гречку"
Прости..помой  обозвал.

На  часах  уже  двенадцать
Я,  как  фея  на  балу!
Не  успела  лишь  прибраться,
Не  пролезть  сквозь  грязь  к  столу.

Дед  Мороз  купил  машину,
И  катается  на  льду.
За  такого  вот  мужчину
Замуж  я  легко  пойду.

А  Снегурочка  с  похмелья
С  поллитровкой  в  кулаке,
Я,  -  кричит,  -  хочу  веселья
Не  у  елки,  в  кабаке!!

В  ЗАГС  тащила  я  Макара
Больше  нет  в  селе  невест,
Мы  шикарная  с  ним  пара,
Зря    устроил  он  протест.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767918
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Ліна Ланська

ОДВІЧНИЙ АМУЛЕТ



Не  божевілля  -  втілення  мари
Минулого,  -    ескіз  сумного    раю.
Печалить  сміх,  навіяний  згори,
Шукаючи  тебе,    ще  зазираю

У  лабіринт,  де  знівечена  тінь,
Душі  моєї    -  диво    суголосся.
Я  дика  ружа  на  твоїм  Хресті,
Полин-вино  і  те,  що  не  збулося.

Блукаючи  в  світах,  не  звеселю,
Вібрацій  вікових,  безликі  милі.
Повторюю,  як  мантру:  "...із  жалю
Любові  не  зійти,    і  ми    безсилі..."

Кармічне  лезо  ріже  силует.
Услід,  чи  глум,  чи  Бога  засторога?  -
Та  сіра  тінь    -  одвічний  амулет
Моїх  недосконалих  аналогій.

23.12.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767914
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Михайло Гончар

СТРАХ (присвячується інвалідам АТО )

Друзі,  хочу  познайомити  вас  зі  справжнім,  самобутнім  поетом,  моїм  хорошим  товаришем,  земляком,  членом  спілки  журналістів  України,  автором  трьох  поетичних  книг  Миколою  Володимировичем  Кучковським.  В  минулому  році,  не  доживши  і  до  63  років,    він  відійшов  у  кращий  світ.  Він  готував  4-ту  книжку,  в  яку  мав  увійти  і  цей  вірш.  На  жаль,  не  судилося.  

М.  Кучковський  

                         СТРАХ  
Присвячується  інвалідам  АТО  

Я  розповім  вам  не  про  ту  війну,  
Яка  від  нас
Відходить  в  давнину.
І  підібрав  я  слово,  
Кожен  ритм  
Не  під  оте  розкотисте  "ура  !"
В  яке  тепер  не  грає  й  дітвора,  
А  під  протезний  інвалідський  скрип.  
Я  чув,  як  з  горла  рвався  хрип,  
А  з  ним  незвичний  чоловічий  схлип.  
Та  справно  закривалися  шухляди,  
Бо  тут,  
                       На  цій  немислимій  війні,  
Де  і  душа  згоріла  у  борні,  
Щось  в  довідці  про  бій  один  не  ладно...
І  вже  чиясь  чиновницька  рука,  
Твердіша  й  небезпечніша  "штика",  
На  пільги  піднімається  протестом,  -
І  йде  ні  з  чим  
Хлопчина  -інвалід
Від  бід  державних  -
                                                                         до  сімейних  бід,  
Поскрипуючи  царським  ще  протезом...
Йому,  
                   "гібридному  фронтовику",
В  якого  в  легенях  -  
                                                                     ще  по  "штику  ,
Аж  по  ночах  кривавиться  сорочка  -
Про  пільги  не  підтверджує  закон.  
З  ним  заодно  -
                                                     соцбез  і  виконком,  
А  медицина,  бюрократна  дочка,  
Доводить  вперто  
                             всім
                                                 на  всі  
                                                                       лади,  
Що  куля  в  ногу  
Влізла  не  туди,  
Що  вище  треба  їй  було  влучити  -
І  знятий  був  би  враз  
Отой  протест  
На  пенсію,  
                                     на  будь-який  протез.  
А  так  не  варто  й  мізки  морочити.  
І  йде  ні  з  чим  хлопчина-інвалід  
Від  бід  державних  
                                                                     до  сімейних  бід.  
...Це  славно,  звісно,  не  лише  про  тих,  
Над  ким  і  поминальний  плач
затих,  
І  винен  тут  
Не  тільки  
День
Вчорашній...
Здіймають  інваліди  кулаки,  
І  чую  біль  від  цього  я  такий,  
Й  понині  чую  -
                                                   вірити  в  це  
                                                                                               страшно!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767757
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Ярослав К.

Может… пусть…

Что  он  в  Вашей  жизни,  польза  или  вред?
Можете  ли  честно  дать  себе  ответ?
Он  манипулятор,  циник,  эгоист?
Или  может,  белый,  новый,  чистый  лист?

Душно  с  ним  и  тесно,  погрузились  в  смог?
Может,  это  свежий  воздуха  глоток?
Утренняя  бодрость  или  страшный  сон?
Как  бальзам  на  рану  или  боли  стон?

Свет  в  конце  тоннеля  или  снова  тьма?
Лета  безмятежность?  Снежная  зима?
Радость  и  веселье?  Нервы,  слёзы,  грусть?
Хватит,  надоело?  Ну  а  может...  пусть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767872
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Амелин

Опти-мистическая песенка

(По  мотивам  Песенки  о  медведях
 А.  Зацепина  на  слова  Л.  Дербенёва)

Где-то  на  белом  свете  
Там  ,  где  всегда  мороз,
Вспомнили  мы  о  лете,    
Вспомнили  всерьёз.      
Жаль,  что  здесь  день  короткий,
Нам  по  колено  моря!    
Нас  из  подводной  лодки
Фоткали  не  зря.

Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла  
Вертится  быстрей  земля.  

Вот  мы  сидим  на  пляже,
Хочется  песни  петь,
Классные  здесь  пейзажи,
Только  б  не  сгореть!    
Греет  зимы  картина,                              
Шлёт  всем  привет  весна,
И  отколовшись  льдина    
Вдаль  унесена...
   
Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла  
Вертится  быстрей  земля.  
Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла  
Вертится  быстрей  земля.  

Будут  сверкать  зарницы,
Будут  ручьи  звенеть,    
Будет  туман  клубиться  
И  фигеть...  медведь.  
Весело  и  без  водки,      
Счастья  искрится  свет,                          
Нам  из  подводной  лодки  
Вынесут  букет!  

Мишка  начнёт  сердиться,
Трясь  о  земную  ось,                    
Видел  по  нашим  лицам  –  
Он  незваный  гость!                                                                      
Мимо  плывут  столетья,
Как  подо  льдом  моря,
Жить  хорошо  на  свете,
Вертится  земля!

Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла  
Вертится  быстрей  земля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767882
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Амелин

Тернистый путь к Звёздам

[quote]В  звездном  «зародыше»  в  созвездии  Ориона  астрономы  обнаружили  сложную  органику.
(http://hronika.info/neverojatnoe/240742-astronomy-nashli-spirt-v-zvezde-sozvezdiya-oriona.html)
Ученые  утверждают  о  том,  что  новая  зародившаяся  звезда  в  Орионе  содержит  спирт.  К  такому  выводу  специалисты  пришли  после  анализа  внутреннего  состава  HH  212.  Исследователи  заметили  в  апреле  текущего  года  зарождающуюся  звезду  в  Орионе,  передает  Хроника.инфо  со  ссылкой  на  vistanews.ru.

Они  незамедлительно  взяли  это  явление  к  анализу.  После  изучения  внутреннего  химического  состава  HH  212,  они  пришли  к  выводу  о  том,  что  зародыш  нового  космического  объекта  содержит  спирт  и  пару  неизвестных  молекул.  До  сегодняшнего  дня  ученые  придерживались  теории  о  том,  что  зарождение  новой  звезды  в  космосе  происходит  на  фоне  наличия  газа  и  пыли,  в  холодной  температуре.

 [/quote]


Наконец-то!  Кто  ждал  –  свершилось!  
С  телескопа  сошла  пелена!
И  явилась  землянам  милость,
Накатила  счастья  волна:

Спиртом  в  нос  шибануло  чистым!!
Принесло  ж  из  Вселенной  напасть.
Млечный  Путь  повис  коромыслом;  
Чёрных  дыр  широкая  пасть...

Астрономы  всем  доказали  –            
В  Орионе  органика  есть!!
Мол,  своими  её  глазами...          
Даже  нюхали  эту  смесь!    

День  и  ночь  сумятицу  мыслей
Порождает  вселенская  страсть:    
Как  пройти  к  Звёздам  путь  тернистый
И  с  канистрой  туда  попасть?!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767881
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Радченко

Жовта земляна Собака (акро)

[b]Ж[/b]овта  земляна  собака  —
[b]О[/b]сь  такий  знак  Зодіаку.
[b]В[/b]ісімнадцятий  вже  рік,
[b]Т[/b]ак  до  нас  він  швидко  біг,
[b]А[/b]ж,  захекавсь  бідолага,

[b]З[/b]аморились  бідні  лапи.
[b]Е[/b]нергійність  він  не  втратив  —
[b]М[/b]ить  спочине  і  до  хати
[b]Л[/b]егко  забіжить,  кудлатий.
[b]Я[/b]  з  усмішкою  зустріну,
[b]Н[/b]овий  рік  —  на  ліпші  зміни.
[b]А  [/b]недобре  все  хай  згине.

[b]С[/b]онячний  хай  буде  настрій,
[b]О[/b]гнище  війни  хай  згасне.
[b]Б[/b]уде  знову  мир  і  спокій,
[b]А[/b]  Вкраїні  синьоокій
[b]К[/b]рил  я  дужих  побажаю,
[b]А[/b]  ще  —    вічного  розмаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767735
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2017


Олена Жежук

Пухнаста ніжність

А  у  долоні  падав-падав  сніг…
Пухкий,  лапатий,  різнокольоровий.
І  я,  немов  царівна  срібних  снів,
Роздмухую  пушинки    пурпурові.

Нехай  кругом  по-білому  мете  -  
Мені  ж  пасує  ця  прекрасна  сніжність…
Хай  спить  земля  -    та  у  душі  росте
Й  гойдається  на  віях  срібна  ніжність.

Так  ось  яка  ти,  Радосте  моя!
Так  ось  які  солодкі  миті  Щастя!
О  мить!  Спинися  на  моїх  вустах  –
Цілуй  до  згуби,  ніжносте  пухнаста.      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Олекса Удайко

БЕЗВІЗЗЯ

           [i]Вже  третій  день…    в  Європі…
           Ну  й  що  ж?[/i]
[youtube]https://youtu.be/7zNZY3arR5I[/youtube]        
[b][color="#ff0000"]Придюсельдорфились
                                                         в  тумані,
Приєвропеїлись  в  пітьмі,
Явили  паспорти  погані  –
Й  відчули  враз  ми