A.Kar-Te: Вибране

Lana P.

ЗАНІЖЕНА ОСІНЬ

Пустотлива,  заніжена  осінь
Від  літневих  видінь  зорепаду,
Віддалася  вітрам,  не  назовсім,
Відшукала  в  спокусі  розраду.

Притулялась  до  сонячних  ласок,
А  вони  —  що  не  день,  то  скупіші,
Начіпляла  оранжевих  масок,
Та  не  стала  від  цього  мудріша.

Хоч  красива,  але  ненадійна  —
З  вітровієм  кричить  стоголоссям…
Її  влада  —  коротка,  рушійна...
Золотим  заштормила  волоссям.            8/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747379
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Владимир Зозуля

Осень и море

Ах,  осень-осень,  чувство-чувство  –
Еще  горя,  еще  любя  –
Как  переполнено,  как  пусто
Предощущение  тебя.

Под  ветра  стон  и  крики  чаек,
Сквозь  неба  хмурый  окоём,
Во  всём,  на  всём  предощущаю
Уже  проклятие  твоё.

О,  жизнь  и  смерть,  о,  море-море!
Шипит  волна,  гремит  прибой,
И,  то  ли  плача,  то  ли  споря,
Кружатся  чайки  над  тобой…

Кружу  вот  также,  в  крике  вылив  
Всё,  чем  душа  и  жизнь  полна,
Превозмогая  узость  крыльев
И  ветра  стылые  тона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747495
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Світлая

Достойны розы сонм апофеоз

Дамасской  розы  был  родиной  Восток,
Благоухала  цветов  царица,
Однажды  из  Персии  взяла  росток,
А  в  Афродиты  -  красоты  частицу.

"Улыбкою  природы"  звали  розу,
"  Царицей  лета",  "  славой  цветников".
Росла  давно  в  садах  царя  Мидаса
Из  сотнею  махровых  лепестков.

С  шипами,  будто  недоступна  дева,
Роскошна,  ароматна  и  нежна.
В  мозаике  Помпеи  королева.
Гармония  в  цветке  воплощена.

С  тех  пор  нам  дарит  роза  безмятежность,
Пленяет  цветом  ярких  красок,
Сердца  и  души  привлекает  нежность,
О  ней  немало  легенд  и  сказок.

Стихи  Ахматовой  и  Блока,  Фета
И  Мандельштама,  Северянина.
В  их  строках  столько  солнечного  света  
И  розы  лепестков  дыхания.

Всегда  я  восхищаюсь  красотою
И  утончённостью  душистых  роз,
Великолепием  и  чистотою.
Достойны  розы  сонм  апофеоз.




(Фото  моих  роз.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747373
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Потусторонний

Читать стихи - cродни их написанию.

Читать  стихи  -  cродни  их  написанию,
читать  стихи  -  писа’ть  наоборот.
И  если  Вас  чужие  строчки  ранили,
то  со  своими,  -  точно  повезёт.

Бывает,  накрывает  так,  что  хочется
кудеснику  невольно  подражать.
И  верить,  и  любить  его  высочество
за  дорогую  сердцу  благодать.

Порою  ощущается  физически
любовь  и  трепет  к  женскому  перу.
У  гендерного  профиль  платонический,
чтоб  не  спугнуть  нативную  игру.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747366
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Малиновская Марина

< Мысли о тебе дают мне силу…>

Е.Л.

Мысли  о  тебе  дают  мне  силу,
Радость,  вдохновение  и  трепет…
Я,  как  птица,  снова  воспарила,
И  уже  Амур  стрелою  в  Сердце  метит!

Все  твои  послания  мне  кратки,
Но  я  вижу  в  них  заботу  и  тепло…
«Жду»  тебя  «всегда»  я  без  остатка,
В  день  «любой»  с  твоим  письмом  светло!

Мысли  о  тебе  дают  мне  силу,
Как  незримая  поддержка  от  твоей  Души…
Я  тебя  бы  кротко  попросила:
Мне  почаще,  милый  друг,  пиши!


/  17.08.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747318
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Іванюк Ірина

Тисяча років без сну


Тисяча  років  без  сну,-
поміж  малим  і  великим,  
серед  мовчання  і  крику,-
перед  стіною  з  дощу...

Тисяча  років  без  крил,-
поміж  убогістю  й  дивом,
серед  війни,  серед  миру,-
перед  каскадом  вершин...

Тисяча  років  один,-
міряєш  дні,  мов  пустельник,
як  безпритульний  в  оселі,-
перед  всевладдям  причин...

Тисяча...  Раз  -  і  вже  пил!
Крила  згубив,-  хто  в  тім  винен?
Чи  за  плечем...  правим?...  лівим?...
Серце  -  єдине  з  мірил!

21.08.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747307
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


OlgaSydoruk

Ветер в травах заблудился…

Ветер  в  травах  заблудился…Пахнут  мятою  стога…
В  тёплых  сумерках  кармином  еле  плещется  река…
Чуть  припудренным  зефиром  облака  спустились  с  гор,
В  буйных  зарослях  крапивы  из  цикад  звенящий  хор…
Улетает  завтра  лето  за  седьмую  параллель…
В  чемоданы  собирает  голосистую  свирель,
Занавеску  из  тумана,серебристую  струну,
Окончание  романа  и  амурчика  стрелу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747311
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


ТАИСИЯ

Ах, лето!

                       Славен  отдых  на  природе:
                               Во    саду  ли,    в  огороде!

Кто  –  на  море,  кто  –  на  дачу…
Мы  ж    облегчили  задачу:
Взяв  палатки,  рюкзаки.
Живописно  –  у  реки…

Все  на  выдумки  богаты.
Все  спортивные  ребята.
Всем  по  нраву  бег  трусцой.
Всем  по  нраву  Виктор    Цой.

Предки  всё  предусмотрели.
Даже  детские  качели.
Учат    плавать  –  высшим  классом.
Стилем  –  Баттерфляй  и  брасом.

Оказались  все  при  деле.
Незаметно  загорели.
Кто-то  травит  анекдот.
У  меня  уже  клюёт!

Но  пришла  пора  обедать.
Все  спешим    ухи  отведать.
А  ушица  –  не  простая!
Называется  «тройная»!

Повар  опытный  –  мой  брат.
Чуем    запах-  аромат!
На  весёлую  полянку
Постилаем    «самобранку».

Быстро  взяли  плошки,  ложки.
Каждому    по    поварёшке.
Как    «Демьянова»  уха!
Что  таить!    Кто  без  греха?

Все  от  радости  зарделись.
Аппетиты  разгорелись…

Но  когда  взошла    Луна,
Воцарилась  тишина…

22.  08.  2017    .    Картинка  автора  –  (новоиспечённая).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747290
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Ліна Ланська

ЯК ЗАСНЕ

Як  літо  засне,
Перекинеться  з  неба  місток
У  осінь,  зливаючи  сяйво.
На  мить  спалахне,
Запаливши  ясне,
І  спрагло-безжальне,  невтомне  єство...
Уславленям  -  Господи  аве!  -

Підступне  прозріння.

Якщо  вже  засне,
За  хмаринкою  сходи  знайду,
Гукаючи  Єдинорога.
Мине  не  мене,
Безтілесно-  сумне...
Так  видно  судилось    мені  на  роду,
В  любові  торкнутися  Бога.

І  прісно  і  нині.


18.08.17


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747245
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Радченко

Про одне двома мовами

Я  такая,  как  все

Я  такая,  как  все,  только  чётче
Ощущаю  я  запахи  чувств,
Слышу  звуки  вокруг  я  чуть  звонче,
Ветра  знаю  изысканный  вкус.
Потому  и  кажусь  людям  странной,
Если  вдруг  улыбнусь  невпопад,
Без  причины  могу  быть  печальной
И  с  собой  я  бываю  вразлад.
Иногда  меня  не  понимают:
Для  чего  сочиняю  стихи?
Просто  главного  люди  не  знают  —
В  них  и  боль,  в  них  и  радость  души.
Я  не  знаю  зачем  и  откуда
Зазвучит  вдруг  симфония  слов,
Для  меня  это  больше,  чем  чудо  —
Так  приходит  однажды  любовь.
Мир  раскрашен  совсем  по-другому:
Ярче  стали  и  чётче  цвета
И  подступят  комком  чувства  к  горлу  —
Объясненья  им  нет  никогда.
Ничего  нет  во  мне  необычного,
Я  не  знаю  зачем  вновь  и  вновь
Вдруг  симфония  слов  в  мир  привычный  мой
Так  придёт,  как  приходит  любовь.


         Я  така,  як  всі

Я  така,  як  всі,  лишЕ  чіткіше  
Відчуваю  запах  почуттів,
Звуки  чую  я  довкіл  дзвінкіше,
Вишуканий  знаю  смак  вітрів.
Недоречно  усміхнувшись,  часом
Дивною  здаюся  людям  я
І  сумую  без  причини  часто,
І  розлад  в  душі  моїй  бува.
Інколи,  дивуючись  питають:
Нащо  я  й  кому  пишу  вірші?
Головного  люди  і  не  знають  —
В  них  і  біль,  і  радощі  душі.
Я  й  сама  не  знаю,  як  крізь  тишу
Знов  симфонію  я  чую  слів.
І  для  мене  диво  це  найбільше,
Так  кохання    змінює  наш  світ:
Кольори  довкіл  стають  інакші  —
Їх  яскравість    все  чіткіше  проступа.
Комом  в  горлі  почуття  неначе
І  ніколи  їм  пояснень  не  бува.
У  мені  незвичного  чогось  немає,
Я  не  знаю,  як  й  навіщо  знову  й  знов
Слів  симфонія  мій  дивоцвіт  міняє  —
Так  до  нас  приходить  в  серденько  любов.

P.S.  В  одному  з  коментарів  до  віршів  за  мотивами  А.  Ахматової.  мене  запитали  чи  зможу  я  перекласти  свої  вірші.  Наважилася  —  подаю  на  ваш  розсуд.  Оригінал  на  російській.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747237
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Світлая

Давно вже здобули ми Незалежність

Давно  вже  здобули  ми  Незалежність.
Чи  вільно  дихає  грудьми  країна?
Чи  те  збулося  щастя,  що  хотілось?
Чому  ще  гірко  плаче  Україна?

Земля  родюча,  широкії  лани...
А  серце  розривається  від  болю,
На  полі  бою  загинули  сини.  
То  де  ж  та  правда  в  світі  і  де  воля?

І  ще  біда  всередині  країни.
Зажерлись  можновладці  вже  по  вінця.  
І  не  болить  їм  доля  України.
Коли  ж  відповідатимуть  злочинці?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747228
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


НАДЕЖДА М.

Як страшно в друзях помилятись

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HcbMyClVSqY[/youtube]

Бува  в  житті  все  шкереберть,
Життя  спитає  надто  строго,
Тебе  затягне  в  круговерть..
Та  як  знайти  оту  дорогу,

Що  тебе  виведе  з  пітьми,
Зупинить  вчасно  біля  прірви,
Влаштує  зустріч  із  людьми,
Що  доброта  в  серцях  безміри?

Я  їх  не  зраджу,  не  продам,
Не  відвернусь  в  лиху  годину.
А  те,  що  маю,  все  віддам.
Не  сумніватимусь  й  хвилину.

О,  Боже  Праведний,  врятуй,
Не  дай  в  житті  цього  боятись:
(Мої  слова,  прошу,  почуй,)
Як  страшно  в  друзях  помилятись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747166
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Світлая

А може це мені лише здалося?

Ти  сонце  золотаве  із  промінням,
Що  лагідно  торкається  обличчя.
Я  чую  твоє  тихе  шепотіння.
На  зустріч  радісну  кохання  кличе.

Твої  вуста  зливаються  з  моїми,
Мов  річка,  що  впадає  в  тепле  море.
І  ніжно  поцілунками  п*янкими
Вже  нічка  розсипає  ясні  зорі.

І  знову  пестиш  водоспад  волосся,  
В  душі,  як  Морзе,  стукає  ``люблю``.
А  може,  це  мені  лише  здалося?  
Вночі  наснилось...  Сплю  я,  досі  сплю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747157
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Ліна Ланська

ЩО ТИ ЗАМИСЛИВ?

Що  ти  замислив,  серпню?
Літо  -  під  корінь  і  день!
Це  ж  бо    нечувано!  Де
Крапель  останній  дзенькіт,

Дощиком  на  потемнілий  кущ?

Що  ти  ховаєш  нині,  -
Гостриш  опівночі  серп?
Час  налякавсь  і  затерп,  -
Скоро  дощі  осінні.

Спекою  ранки  буди,  не  лущ.

Що  ти  залишиш  завтра?  -
Кинеш  осонню  мигтінь,
Грозами  на  видноті
Промені  будеш  патрать?

Чи  зажадаєш  надпити  пущ?
Не  нахваляйся,  очі  розплющ:

Зливи  з  гір  стоголосі
І  чорнобривці  босі
Вимокнуть,  п"яні  у  хлющ...
Скоро  вже  осінь.

Що  ти  замислив,  серпню?

21.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747048
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017


НАДЕЖДА М.

Життя дарує дві п*ятірки - 55

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZJRMfFTdyf8[/youtube]


Спішать  роки,  неначе  коні,
Хіба  повернеш    їх  назад?
Не  можна  втримать  й  на  припоні...
Та  це  іще  не  листопад.

Це  літа  теплого  лиш  днина,
А  осінь  ще  не  почалась.
Найкращих  років,  як  лавина,
У  нагороду  ще  далась.

Удача  й  щастя  будуть  поруч.
Тримай  міцніш,  не  відпускай.
Минуть  невдачі  у  цю  пору.
Дорогу  праведну  шукай.

Нехай  дорога  віри  й  правди
Не  покидає  ні  на  мить.
Прямим  і  чесним  будь  ти  завжди,
Нехай  удача  не  сп"янить.

А  що  життя?  Лиш  почалося,
У  серці  вогник  хай  горить.
Завжди  в  коханні,  щоб  жилося,
А  зірка  в  небі  хай  зорить...

А  зараз  маєш  дві  п*ятірки  -55.
Нелегкий    шлях  в  житті  пройшов.
І  хай  щастить  тобі  без  мірки.
Про  те,  що  мріяв,  щоб  знайшов!
-------------------------------------
Валік!  Ми  тебе  любимо,  обіймаємо  і  цілуємо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747046
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Ліна Ланська

НЕПРИРУЧЕНА


Неприручена  птаха  вирвалась
Із  прокляття  сивих  сторіч.
Стогне  прірва  там  увсібіч
І  безсоння,  і  пам"ять  брилами.

Здичавіле,  надбите  відчаєм,
Жовтодзьобе  серце  тремтить,
Чи  обніме  його  блакить,
Бо  й  пітьма  не  буває  вічною?

Як  усі...  павутину  визбира
Серед  ненависті  і  чвар,
Сколихне  чарівний  ліхтар
За  чужими  дверима  й  призьбами.

Неприручена  сяйвом  виллється
В  порожнечу,  денця  дістать.
Розпинаючи    нотний  стан,
Рахуватиме  не  до  ста,
До  тих  пір,  поки  хмелем  піниться.

Неприручена,  неспроста,  
І  бешкетниця,  і  невільниця.

17.08.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747045
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Елена Марс

О чувствах своих говори


От  прежней  меня,  от  той  юной  души  беззаботной,
Остались  мелодии  вёсен...  как  звон  ручейка...
Такая  воздушная  майского  сердца  природа,
Что  я  и  сейчас  на  мечты  и  надежды  легка...

Я  знаю...  ты  любишь  во  мне  эту  музыку  мая...
Чтоб  вечно  звучала  -  о  чувствах  своих  говори...
Я  счастьем  своим  упиваюсь,  хотя  понимаю,
Что  в  душу  когда-то...  мороз  принесут  снегири...

А  он  непременно  придёт...  тот  убийственный  холод
И  с  ветром,  на  пару,  захочется  в  голос  завыть...
Но  я  не  хочу,  чтоб  ушёл  из  меня  этот  голод,
Души  моей  голод:  любить  тебя,  милый,  любить...

Отложим  разлуку  -  подальше,  в  какой  нибудь  ящик,
И  волны  морские  попросим  припрятать  ключи.
Мне  нравятся  чувства  весны  моей  юной  звенящей,
Которые  смог  ты  -  любовью  к  себе  приручить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747104
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017


Владимир Зозуля

Оглянуться в себя

Сердце  –  камень…  а  все  ж  не  гранит.
Осыпается,  фразы  роняя…
Слезной  крошкой  о  ком  то  скорбит.
Пылью  чувства  за  что  то  пеняет.

Мама,  милая,  где  ты  сейчас?
Почему  Бог  судил  так  сурово?–
В  вековой  недоступности  глаз!
В  роковой  невозможности  слова!

Не  отправишь  туда  письмецо
И  звонком  заказным  не  позвонишь.
Только  вздрогнешь  душой  и  лицо
Неожиданно  спрячешь  в  ладони.

Оглянешься  в  себя...  позовёшь...
И  пред  памятью,  вставшей  напротив,
Что-то  горько  и  поздно  поймёшь,
Но,  увы…  ничего  не  воротишь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747043
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017


НАДЕЖДА М.

Літо вже догора…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t-t0uLiEKA[/youtube]

Озирнися  навколо:  літо  вже  догора...
Відцвіла  матіола;  жаль,  пройшла  ця  пора.
Непомітно  старіє,  пролягла  сивина,
Та  триматись  уміє,  й  ця  краса  -  дивина.

Від  роботи  втомилось,  скільки  зроблено  справ.
Та  тепер  ось  скорилось:  відпочинок  настав.
Уже  ранки  холодні,  сонце  світить  не  так.
Що  поробиш  тепер:  збережу  літа  смак.

Підставляю  долоні:    припасу  ще  тепла.
Упущу  теплий  промінь,  зникне  хай  сіра  мла.
Збережу,  як  зумію,  пронесу  до  весни.
В  серці  маю  надію:  будуть  дні  ще  ясні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747041
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017


Світлая

Сладкая с горчинкой

Поспели  жёлтые  черешни:
Упругий  вид  и  сладкий  вкус.
Какая  солнечная  нежность!
Рукой  легонько  прикоснусь.

С  горчинкой  ягоды  немножко.
Играют  спелые  бока.
В  моей  ладони  тонконожка
И  плод  светящийся  слегка.

О  жёлтая  черешня,  диво!
И  хоть  горчинка  в  сладости,
Как  ты,  и  я  жизнелюбива,
Рассвет  встречаю  с  радостью.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747012
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017


Ліна Ланська

НЕ МОВЧИ…

Не  мовчи.  Як  вода  у  піски,
Плюскотить  наша  пам"ять.
Світ  настільки  тісний,    -
Безпритульному    в  сни,
Стежку  вкажуть  боги,  отже,  -  там  я.

Зайвих  слів,  не  тремти,  не  зроню,
Хіба  вкину  в  криницю,
Вже  замерзлому  дню
Хоч  жарину  вогню,
Відірвавши  від  сонця  дещицю.

Не  пиши,  що  слова  без  імен.
Безіменним  востаннє,
Доторкнися  рамен.
Розпаливши  одвічно-німе,  
Не  зникай,  залишись  сподіванням.

17.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746985
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ol Udayko

СМЕРКАННЯ

                       Тобі,  кохання...

[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]                                                                                    
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За  синім  лісом  догорає  день,  
Майбутній  сум  ховаючи  за  обрій...
А  ми  співали  кращу  із  пісень,
Що  злинула,  
                                     немов  орлан  хоробрий,

У  круговерті  пражнього  життя,
Коли  веселки  райдужили  мрії
Й  не  лаштували  шлях  до  забуття  –
В  зеніті  сонце  
                                     пестило  надії.

…Вечірній  промінь  ліг  на  ковилу,  
Цілуючи  усмак  вечірні  роси…  
Здолати  б  нам  ту  відстань  немалу,
Кінець  її  
                                     сховавши  у  покоси!

Та,  певно,  так  хотілося  богам,
Щоб  лук  веселки  влився  в  неба  просинь...
Стихає  лісу  літній  шум  і  гам  -
За  обрій  кличе  
                                     невгамовна  осінь...

 Й  до  чого  тут  намолені  слова?..  
Мовчання  –  красномовніше  від  ночі:  
Вже  іншим  пахне  скошена  трава,
Смеркання  
                                   застеляє  сни  пророчі.[/color][/color][/b]

19.08.2017
__________
*Картинка  власного  виробництва.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


OlgaSydoruk

Странные люди

Странные  люди  лирику  пишут  
И  различают  цвета  у  души.
Странные  люди  лирикой  дышат,
Тайные  знаки,вонзая,в  стихи.
Мне  в  середине  тепло  между  ними.
Белые  шрамы  -  совсем  не  болят,
Но  мироточат  все  давние  раны.
Камнем  прозрачным  -  слезинки  блестят...
Чёрною  ночью  время  раскрыться  
Лилии  белой  -  банальный  уют.
От  ожидания  чуда  -  не  спится
И  менестрели  -  сладко  поют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726570
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 20.08.2017


Шип Сергей

Не от мира сего


                       Вечным  детям  –  поэтам

Всё  справедливо  вроде  бы:
Под  звуки  «тра-ля-ля»  –
Святой  или  юродивый  –
Живёшь  не  быта  для.

Шагаешь  ты  с  котомкою,
Несёшь  нехитрый  скарб.
Общаешься  с  потомками
И  веришь  в  вечный  март.

Попутчики-приятели
Всё  норовят  предать.
Толкают  непонятливо
В  прокрустову  кровать.

А  ты  идёшь  с  котомкою,
Несёшь  нехитрый  скарб.
Остался  ты  ребёнком  и  –
Стал  мудрый  как  Декарт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746967
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Потусторонний

Не говори…

Не  говори,  молчи  со  мной.
Назло  накапливай  обиду.
Будь  некрасивою  для  виду
и  будто  даже  не  родной.

Кляни,  из  памяти  гони
совместно  прожитые  годы...
Опять  зависят  от  погоды
твои  критические  дни.

Он  не  опасен,  этот  гнев.  
Необоснованные  бури
лишь    пена  выкипевшей  дури
с  покоем    в  самой  глубине.

Там  нерушимый,  крепкий  мир.
Построен  нашими  руками.
Не  разрушается  фундамент
дворца  с    любовью  и  детьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746954
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


макарчук

Коханка

Легко  любити  героя:
Він  порішає  проблеми,
В  нього  начищена  зброя,
Берці,  беретик  зелений.

Певне  б  пройшов  кінопроби,
Був  головним  –  не  масовкой.
Раптом  спіткає  хвороба  –
Це  не  герой,  а  підробка.

Сонечком  стала  у  небі,
Святом  шаленим  кохання.
Проза  життя  –  не  до  тебе  –
Це  до  дружини  питання.

Скажеш:  „Навіщо  ти  здався
Хворий?”  До  жінки  він  піде
Скалки  збирати  від  щастя  –
Знову  щось  клеїти,  шити.

Склеєне  щастя  не  ціле.
Що  ж...  А  ти  вийдеш  на  лови:
–  Леле!  –  здивуєшся  щиро:
Зникли  десь  справжні  герої!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746887
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Томаров Сергей

Натюрморт

Рассвет  божественный  ее  румянил  щеки,
Роса  холодная  стекала  по  груди...
Они  без  устали  прошли  насквозь  пороки,
Но  солнца  луч  к  бесстыдству  доступ  преградил.

Напившись  допьяна  девичьего  соблазна,
По  венам  кровь  шальным  азартом  пролилась
И  для  любви  пустой,  в  убранстве  безобразном,
На  свет  в  желании  родиться  отреклась.

Еще  звенят,  срывая  страсти  с  тела,  трели
И  сняв  запрет,  сердечный  клапан  бьет  рекорд...
Однако  чувства  в  ритме  времени  густели,
Созрев  к  утру,  под  стоном  жгучим,  на  аборт.
В  траве  два  обнаженных  тела  -  натюрморт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742241
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 20.08.2017


Томаров Сергей

Любил?

Любил  ли  я  когда-нибудь  так  сильно?
Любил  ли  я  иль  вовсе  не  любил...
Жил  полноводной  жизнью  и  обильной,
И  каждый  день  свой  искренне  ценил.

Я  день  ценил  и  каждую  минуту.
Собрал  в  гирлянду  два  десятка  звезд...
Возможно  был  мошенником  и  плутом,
Но  без  излишеств  и  душою  прост.

Был  без  излишеств?..  Кто  же  ставил  меру?
Ведь  мог  часами  петь  и  танцевать...
Под  скучный  дождь  бродить...  бродить  по  скверу
И  целовать,  и  целовать,  и  целовать...

Любил  ли  я  когда-нибудь  так  сильно?
Вчера  не  мог  я  так  ее  любить...
Ведь  то  что  было,  было  так  пассивно...
А  я  мечтал  чтоб  в  море  синем  плыть
И  каждый  миг,  чтоб  заново  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746852
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Томаров Сергей

Дикая осень

Лес  засыпан  листвой  по  пояс,
Облака  закоптили  высь...
Под  слезой  хрипнет  птичий  голос,
Запах  терпкий  бельмом  повис.

Ветер  ветви  трощит  сухие,
Пересуды  зверья  не  в  счет...
И  ползут  страхи,  в  глушь,  густые,
Забивая  испуги  в  рот.

Не  мольбой  и  не  воем  с  криком,
Не  вернуть  лесу  теплых  дней.
И  летит  осень  с  воплем  диким,
Рассыпая  сезон  дождей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746847
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Валентина Ланевич

Прихилюся на груди до тебе.

Прихилюся  на  груди  до  тебе,
Як  ти,  милий?  Щось  сумно  мені...
В  крузі  ти  побратимів,  далебі?..
Не    минають  години  скрутні.

Огризаються  зайди  у  люті,
Поливають  окопи  свинцем.
І  надії  до  думки  прикуті:
-  Прийде  час,  ми  у  мирі  заснем.

Так  обіймемось  ніжно  обоє,
Струмуватиме  ласка  між  нас.
Буду  слухати  серце  твоє  я,
Ти  моє,  той  вогонь,  що  не  згас.

Той  вогонь,  що  сильніший  за  стужу,
Що  розхристані  душі  дійма.
Що  відкине  навалу  ворожу,
Він  любов,  що  єднає  серця.

19.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746875
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


МАЙДАН

ПОРЯДОК

Всегда  надейся  на  себя,
когда  у  многих  разум  спит,
храни  порядок,  он  тебя
от  всех  безумий  сохранит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746868
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Світлая

Моє обличчя не під мікроскопом

Моє  обличчя  не  під  мікроскопом,
Дивлюсь  у  дзеркало  я  в  спальні.
Здається,  час  промчавсь,  як  кінь,  галопом,
А  зміни  стались  кардинальні.

І  зморшками  пописане  обличчя,
Мов  водотоком  рік  на  мапі.
Відкарбувались,  мабуть,  протиріччя,
На  певному  з  життя  етапі.

І  вже  чотири  роки,  як  бабуня.
На  жаль,  не  стану  молодою,
Але  онука  каже,  що  красуня,
І  добре  їй  завжди  зі  мною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745760
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Жанна Чайка

Из слов таинственность глядит…


Из  слов  таинственность  глядит
и  манит  странным,  и  приятным,
ослабевает  запах  мятный
под  яркой  звездностью  софит.

Наполнен  воздух  сладким  сном
и  откровенными  стихами,
и  мост  сплетает  между  нами
седая  вечность...  Полон  дом

за  занавесками  из  тьмы
сокрытых  тайн,  мечтаний,  сказок...
Сгустила  ночь  палитру  красок
в  незримой  нише  тишины.

Забытых  строк  течет  река
и  омывает  нежно  душу...
Не  поддаюсь,  опять,  искусу,
но  трудно...  Так  любовь  близка

иль  притяжение  в  сердцах...
Бурлит  волнение  и  чувства,
сплелись  мечтанья  и  искусство,
остановился  ход  в  часах.

И  создается  новый  мир,
летят  любовные  сонеты,
стирая  грань  меж  тьмой  и  светом,
внимая  звукам  страстных  лир.



15.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746863
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Любов Іванова

ВЕТЕР ТАНЦУЕТ ФОКСТРОТ

В/еселится  заверть  у  крылечка,
Е/й  в  балете  только  и  плясать.
Т/ихо-тихо  догорает  свечка,
Е/ле-еле  греет  окон  гладь..
Р/аскрутилась    буря  и  вприсядку,

Т/о  взлетит,  а  то  к  земле  прильнет,
А/  затем,  как  будто  по  порядку
Н/ачинает  веткам  пересчет.
Ц/епонет    в  полете  угол  крыши,
У/щипнет  березку  за  кору
Е/й  же  Богу,  буйством  так  и  дышит
Т/опотун  вихрястый  поутру.

Ф/ееричен  ,  ловок  и  галантен,
О/блетает    мили  и  версты.
К/апризун,  имеет  свой  характер,
С/иганет  в  один  момент  в  кусты.
Т/рижды  дунув,  все  про  все  в  моменте,
Р/азметает  на  своем  пути.
О/тдохнув  на    знатном  постаменте,
Т/ак  и  есть  -  гулена  во  плоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746840
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ліна Ланська

НЕ СТАНЬ НА КРАЄЧОК




Не  стань  на  краєчок  образи,  -
Сповзає  сльозою  той  край
І  падає,  падає,  падає  дощ.
Презирство  не  зросить  оази,
Що  завтра?  -  гадай,  не  гадай,
Прокльони,  чи  зреченя  прощ?

Чи  мотлохом  вкриєш  досаду,
Як  мотлох  останній  покров?
Потворності  не  обирати  убір.
Шляхетність  і  ницість  де  Сада,  
У  єдності  правлячих  змов.
Прокляття  -  молитва  зневір.

Не  стань  на  краєчок,  послухай,
Як  сповідь  складає  луна,  -
Маленького  серця  безодня;
Як  виллються  муки  і  туга,  -
Зусилля  того  чаклуна
Врятують  тебе...  
                                             відсьогодні,
Не  стань  на  краєчок,  хто  зна,
Де  мілко,  а  де    -  глибина.

13.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746816
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


OlgaSydoruk

Мой любимый, красной нити на запястье не вяжи…

Мой  любимый,красной  нити
На  запястье  не  вяжи…
Мой  любимый,  дни  ненастья
Остаются  позади…
Мой  любимый,птицу  грустью
В  тесной  клетке  не  томи…
Крылья  счастья  не  подрезав,
На  свободу  отпусти…
Мой  любимый,всё  готово  –
И  пюпитры,и  холсты…
От  единственного  слова  –
Затвердевшие  соски…
Мой  любимый,вдохновение  –
Наслаждение…Не  взыщи…
Откровению  –  мгновение…
И  –  песочные  часы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746809
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Жанна Чайка

Я здесь.

Я  здесь.  Ты  знаешь.  Налегке.
Усталость  меряю  шагами,
собрав  потери  в  узелке,
оставив  их  в  прошедшей  драме.

Я  не  жалею.  Так  должно́,
записано  в  чудесной  книге.
Открыто  в  светлое  окно.
Играет  лето.  В  ярком  блике

сверкают  новые  мечты
и  разноцветные  картинки.
Средь  дней  и  моря  суеты
найдет  любовь  свои  тропинки.


19.08.2017









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746851
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Елена Марс

Твой голос

Твой  голос  влюблённый,  таинственный  голос,
Проник  в  мою  душу  невидимым  светом...
Так  долго  душа  с  искушеньем  боролась,
И  всё  же  сломалась...  попрала  запреты.

Мне  хочется  слышать  тебя  бесконечно,
Купаясь  в  твоём  баритоне  -  как  в  шёлке.
Пока  ты  душе  моей  даришь  сердечность  -
Она  о  любви  никогда  не  умолкнет...

Дари  этот  свет  мне...  его  принимая  -
Я  будто  бы  пробую  счастья  напиток...
Тепло  моего  лучезарного  мая
Тебе  возвращу  я,  и  даже  с  избытком.

Ласкай  мои  клетки  своим  баритоном,
Чтоб  негой    разлился  по  венам  горячим,
Чтоб  бились  сердца  и  тогда  унисоном,
Когда  о  несбыточном  вместе  заплачем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746758
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Ще тепла вистачає…

                                                                                             Вітання  усім  добрим  людям  зі  Святом  Преображення  Господнього  -  Яблучним  Спасом.  Дай,  Боже,  многії  і  щасливії  літа.
                                                                                                     ****************

                                                     А  роки  полягли  у  достиглих  пшеничних  покосах,
                                                     
                                                     Хоч  душа  не  відчула  літ  поспішних  легкої  ваги,

                                                     Та  заплуталась  осінь  у  грайливо  розпущених  косах,

                                                     Ще  тепла  вистачає  і  бентежному  серцю  -  снаги.

                                                     Лине  пам'ять  легка  на  осяяний  берег  дитинства,

                                                     Де  ромашки  цвітуть,  де  мій  тато  живе  молодий,

                                                     Де  зоріє  калина  у  разках  дорогого  намиста,

                                                     Де  написаний  віршик  найперший  простий.

                                                     Проростаю  в  життя  -  у  турботах,в  думках  проростаю:

                                                     І  живу,  і  люблю,  і  спішу  цілоденно  кудись,

                                                     І  дітей-пташеняток  на  хвилях  казок  колисаю,

                                                     Тільки  в  парі  з  тобою  не  піду,  як  колись.

                                                     Разом  з  літечком  стиглим  у  серпня  долину  простую:

                                                     Духом  пряно-медовим  заколисує  Яблучний  Спас...

                                                     І  налиті  плоди  літо  долі  дарує:

                                                     І  снаги,  і  натхнення,  і  надії  запас.

                                                       Знов  світанок  умитий  цілує  натомлену  землю,

                                                       Серпень  вересню-брату  правицю  ясну  подає...

                                                       Всю  палітру  життя,  як  Всевишнього  правду,  приємлю,

                                                       Б'ється  ритмами  Світу  материнськеє  серце  моє.

                                                     

                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746764
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Lana P.

СУХИМ ЛИСТІВ’ЯМ…

Сухим  листів’ям  спалені  світанки
Відшурхотіли  під  ногами  восени.
Нас  зігрівали  з  чаєм  філіжанки
Посеред  довгої  холодної  зими.

А  душу  гріли  спогади  весняні,
Квіткові  миті  і  цілунки  запашні…
Як  макові  пелюстя,  полум’яні,
Злетіли  вдалеч  безтурботні  теплі  дні,

Заплетені  в  осіннім  павутинні,  
Вдягнули  обрій  у  рожеву  пелену…
Заметушились  зграї  журавлині,
В  надіях  повернутись  у  п'янку  весну.        9/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746740
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Lana P.

РАНКОВО-ОСІННЄ

Туман  клубочиться  у  травах,
Ґелгочуть  гуси  на  забавах  —
Збираються  в  політ.

Враз  вітер  зачепивсь  за  гілку,
Для  себе  змайстрував  сопілку,
Сховався  в  живопліт.

Тихенький  звук  його  мелодій,
Ще  недописаних  рапсодій
Злітав,  як  моноліт.

Упав  листок  пером  з  вербиці
І  приземлився  на  водиці,
Неначе  вертоліт.

Отак  в  шалених  темпах  плину
Листком  і  я  до  тебе  лину
По  роздоріжжю  літ.                              10/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746739
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Світлая

Чекаю, що покличеш знову

Тендітні  вії  додолу  опускаю,
У  подумках  з  тобою  я  лечу.
Мені  до  болю  тебе  не  вистачає,
Я,  ніби  полум*я  свічі,  тремчу.

Чекаю,  що  покличеш  знову  ти  мене.
І  без  вагань  я  швидко  прибіжу
Кохання  ,  мов  іскринка,  до  душі  торкне.
І  перейду  вже  будь-яку  межу.

І  не  страшні  в  житті  мені  дев*ятий  вал,
Цунамі  і  торнадо  на  шляху.
Якою  б  темінь  не  була,  чи  сильний  шквал,
Прийду!  І  полум*ям  згорю  в  гріху.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746747
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ярослав К.

Качели

Тайком  выбирается  ночь  из  подвалов  и  щелей,
И  через  один  начинают  гореть  фонари...
Семейная  пара  сменила  детей  на  качелях,
В  компании  звёзд  обсуждая  своё  до  зари.

Размеренным  скрежетом  трётся  металл  по  металлу,
Давно  проложила  петля  по  оси  колею,
А  пара  друг  с  другом  толкует  о  чём-то  устало,
Стремясь  отстоять  точку  зрения,  каждый  -  свою.

Видать,  разногласий  полно,  навалились  их  груды...
И  спорят,  то  тише,  то  громче,  срываясь  на  крик...
Взлетают  качели  в  пределах  своей  амплитуды,
То  резче,  то  глуше  в  ночном  безмятежьи  их  скрип...

Лишь  видно  в  потёмках,  как  оба  махают  руками,
Эмоции  время  от  времени  прут  через  край...
Шлифуют  друг  другу  углы,  как  точильные  камни  -
Без  долгой  огранки  в  семье  не  построится  рай.

Утихли  дебаты,  замолкли  охрипшие  глотки...
Июльская  ночь  прошмыгнула  обратно  в  подвал...
Уснули  супруги  в  одной  и  единственной  лодке,
Не  смог  опрокинуть  её  и  стотысячный  вал.

В  обнимочку  дружно  уйдут  они  с  детской  площадки,
Их  сонные  лица  взбодрит  освежающий  душ...
В  семье  не  бывает  всегда  всё  спокойно  и  гладко,
Качели  нас  учат  держать  равновесие  душ...


                                                                                                   Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746331
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ярослав К.

Воздушное

Улететь  к  небесам,  будто  в  сказке,  на  брызгах  фонтана...
Интересно  понять,  из  чего  состоят  облака?..
То  ли  взбитые  сливки,  а,  может  быть  даже,  сметана...
Сладкоежка  я,  так  что  понравится,  наверняка...

Подержаться  за  солнце,  глаза  прикрывая  ладошкой,
Посмотреть,  как  оно  освещает  краюшку  луны,
Тайну  тайн  приоткрыть,  пусть  не  всю,  ну,  хотя  бы,  немножко,
Заглянув  на  мгновенье  с  обратной  её  стороны...

Поздороваться  с  каждой  парящей  вдоль  радуги  птицей,
Ухватить  налету  отслужившую  небу  звезду...
Загадать  сокровенное...  Верю,  должно  оно  сбыться,
Что  вернусь  я  и  счастье  своё  непременно  найду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746734
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Олена Жежук

Синій смуток

Цей  літній  вечір,  синій  сум  і  ми
Вдивляємось  у  клаптик  свого  неба...
Не  треба  слів…    у  ночі  під  крильми,
Беру  цей  клаптик  і  горнусь  до  тебе.

В  мені  твоїх  тривог  серцебиття,
За  обрієм  освячуються  мрії…
[i]Нема  обмежень  в  справжніх  почуттях!
Та  є  надія  навіть  в  безнадії  ![/i]

Бредуть  стежки  таємні  поміж  трав,
Навзрид  сюркочуть  коники  у  тиші.
А  пізній  промінь  до  останніх  барв
У  наших  душах  синій  сум  колише.

Не  треба  слів…  оголеній    душі,
В  яку  на  дно  сховався  літній  вечір.
Так  зцілюються  мовчки…  на  межі,
Так    синій  смуток  огортає  плечі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Янош Бусел

Вибух.

                                         [i]  [b]  [color="#181340"]  Майдани...  Зійшлись  Правда
                                               і  Кривда...  Там  все  ясно,-
                                               по  той  бік  ВОНИ,  по  цей  бік,-  
                                               МИ...  А  як  поза  Майданами?...
                                               Буває  як  тут...  А  ми  ж,-  люди!..[/color][/b][/i]

[i][b][color="#a3102d"]Гримнув    вибух...    Роз'їхались    стіни...
Рами  -  в    друзки,    посипалось    скло....
Це    було    вже    ніщо    для    людини,
Бо    людини  -  уже    не    було...

Було    рване,    спотворене    тіло,
Була    швидко    густіюча    кров,
Було    серце,    котре    ще    тремтіло,-
Його    перший    удар    не    зборов...

Було    серце,    котре    ще    тремтіло,
Живий  мозок  ще  правди  шукав...
-  Він  не  наш!..  І  загинув  по  ділу,-
Хтів  в  судах  добиватися  прав!..

Скасував    всі    борги    оцей    гуркіт,
Вгамував    комусь    Каїнів    зуд,
Але    з    Божим    судом    грає    в    жмурки
Цей    страшний    і    неправедний  суд.

Закурликала    мідь    сумовито,
На    труну    перша    глина    лягла...
Слідство...Пошуки...Справу    закрито,-
Певно,    є    більш    важливі    діла...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746682
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Ліна Ланська

ІДИ, ДОПОКИ НІЧ



Пішов?  Іди,  іди,  допоки  ніч
Кохання  не  накинула  на  очі,
Від  сміху  захлинаючись  до  сліз.
Летять  не  зорі  -  голови  із  пліч.
Летять  у  безвість  всі  слова  пророчі,
Які  ти  ніс  мені,  ще  вчора  ніс.

Збиває  з  толку  невідомий  шлях,
Який  здавався  стежкою,  не  більше?  -
Повстав  стіною,  обрій  затулив.
Пішов?  Куди?  Ридає  тут  земля.  
Стихій  відлуння  колихає  тиша,  -
Прокляття  не  народжують  молитв.

Лоскоче  легіт,  у  обіймах  снів
Смаглява  ніч,  дощами  капризує,  -
Твої  сліди  змиває  у  грозу.
Вони  ще  десь  отам  -  удалині.
Пішов?  Іди...Марнуєш  роки  всує.
Тебе  стрічати  завтра  не  мені?

Мені...ось  тільки  нищечком,  сльозу
Зітру...  іди,  допоки  ніч,  допоки
Нуртує  кров,  не  затихають  кроки
Не  від,  а  до...  вертаєшся,  чи  ні?

Бо  стежка  та  давно  у  бур"яні,
Коротка  ніч,  а  світ  такий  широкий,
І  ми  дві  крапки  серед  метушні,  -
Дві  тіні  на  невидимій  стіні.

22.07.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746692
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Ol Udayko

СНОВИДЕЦЬ

   [i]    Нам  26,  і  ми  –  дорослі…
[/i][youtube]https://youtu.be/4e4l63ovG_k[/youtube]
[i][color="#8d0899"][b]Був  сон:  примарилось  мені  –
Я  гірко  плакав…
Неначе  то  було  не  в  сні…
Дощ  капав…  капав…

А  в  краплях  тих  гіркоти  сіль  –
Мої  то  сльози:
Чом  нас  тусають  звідусіль  
Усі,  хто  може?

Чому  «пасує»  усім  нам
Гіркоти  трунок?
Чому  готуємо  синам  
Горби  і  труни?

…А  ми  з  тобою  під  мостом,
Мій  милий  друже,
Душею  й  серцем  із  постом,
Бо  любим  дуже

Одну…  красиву…  молоду
Вкраїну-неньку.
Ще  погарцюєм  по  мосту,
Бо  нас  –  не  жменька!

І  припасуємо  слова:
«Побій,  побіда»…
Нехай  ідея  не  нова  –
Хай  зна  сусіда,

Що  діждемось  параду  ми
На  Красній  площі,
Бо  вийде  весь  народ  з  пітьми  –
Й  не  буде  прощі!

То  сон…  Наснилося  мені…
А  сни  є  віщі...[/b][/color]

27.08.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746691
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Катя Желева

Подруга - осень…

Осенних  листьев  черная  вуаль,
Сползает  на  глаза  последних  тёплых  дней…
Мне  осень,  как  и  жизнь,  поверь,  ничуть  не  жаль,
Но  только  без  неё  всё  станет  холодней…

Ах,  молодость  –  мечты,  что  все  пути  открыты…
И  мой  конец,  казался  мне,  далёк…
Но  волки  жрать  хотят,  а  зайцы  все  убиты
И  от  любви  остался  уголёк…

Небесный  шелк  угрюмо  ниспадает,
И  звёзды  кажутся  мне  мельче,  чем  песок…
Пусть  в  бесконечность  парус  неба  улетает,
Но  на  земле…  здесь  всё  имеет  срок!

Пусть  я  -  поэт…  но  этим  только  хуже…
Поэт  скитается  и  ищет  везде  суть…
Когда  другие  девушки  разыскивают  мужа,
Я  голову  ломаю,  где  жизни  моей  путь…

Я  не  боюсь,  что  прожито  полжизни…
Что  вымыт  пол  от  ягоды  зари…
Но  мокрый  дождь  садится  словно  слизни,
И  осень  сыпет  листья  у  двери…

Подруга  осень!  Ты  как  я    -  не  бесконечна…
Тебя  зима  загубит,  засосёт…
Но  и  зима,  поверь  мне,  быстротечна…
И  снова  встреча!  Встреча  через  год!...

Мы  к  горю  встретимся…  а  может  быть  и  к  счастью…
И  я  увижу  мокрых  листьев  дрожь…
И  я  влюблюсь  в  тебя,  с  губительною  страстью,
Но  молодость,  наверно,  не  вернёшь!...

2002  год

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144199
дата надходження 04.09.2009
дата закладки 18.08.2017


Eva1904

А я быть и вправду могу безоружной…

а  я  быть  и  вправду  могу  безоружной...  
с  тобою  обнявшись,  укрыться  уютом.
быть  самой  желанной  и  истинно  нужной,  
твоим  зимним  садом,  твоим  абсолютом...

и  мне  не  нужна  эта  гордая  свита  
из  тех,  кто  души  никогда  не  коснется.  
сердца  очень  часто  бывают  разбиты,  
любовь,  все  равно,  непременно,  вернётся!

а  я  ведь  и  вправду  другая  -  живая!
ты  словно  в  цветок,  в  меня  влагу  вливаешь...
история  ждёт  непременно  иная,  
а  радость  придёт,  когда  не  ожидаешь.

тебе  по  пути  со  мной,  преданный,  нежный...  
да  светлой  и  длинною  будет  дорога  
до  трепета,  дрожи,  родной,  безмятежный
нас  много  хорошего  ждёт...  очень  много...

А.В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745086
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Eva1904

А вам встречались искренние люди?

а  вам  встречались  искренние  люди,
что  смотрят  так  на  вас,  как  будто  дети,
которые,  как  яблочко  на  блюде  
готовы  поделиться  всем  на  свете...

которые  честны  с  собой  и  близким,
похожие  на  вишенку  на  торте
не  огорчают  вас  поступком  низким
и  с  ними  все  понятно,  словно  в  спорте

когда  не  прячут  истинных  эмоций
не  носят  маски,  лживые  одежды
когда  вам  с  ними  хватит  пары  порций,
чтоб  охмелеть  от  веры  и  надежды...

а  вам  встречались  искрении  очи
их  взгляд  похож  на  ласковое  море
так  коротки  в  объятьях  дни  и  ночи,
что  хочется  для  них  свернуть  и  горы

я  вам  желаю  их  встречать  по  чаще,
да  искренне  потом  теплом  делиться
и  с  ними  будет  жизнь  намного  слаще,
лишь  главное,  ни  в  ком  не  ошибиться...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745255
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Eva1904

Он, наверное, просто гей:) !

Подожди  ты,  не  торопись...  
Не  звони  ему,  не  звони!  
Я  прошу  тебя  эй,  окстись!  
Что  тебе  его  -  извини?!

Подожди,  не  спеши  писать
Эти  тысячи  эсэмэс  
Он  не  должен,  ты  слышишь,  знать,
Что  он  твой  персональный  стресс.

Прекрати  эти  слёзы,  мать!
Сырость  бестолку  разводить.  
Нужно,  милая,  перестать  
Жадно  эту  обиду  пить.

Подожди,  прошу,  остывай...
Не  оправдывай,  не  лечи,  
Что  он  твой  долгожданный  рай,
Не  помогут  тут  и  врачи.

Отпусти  его  с  Богом,  знай,  
Пусть  уходит,  да  поскорей  
Он  тебя  не  достоин,  зай!
Он,  наверное,  просто  гей;)

А.В.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745087
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Eva1904

Разожми наконец-то пальцы…

разожми  наконец-то  пальцы...
я  скажу  тебе,  друг,  спасибо
мы  с  тобою,  как  постояльцы,
не  способные  на  прогибы...

мы  с  тобою  как  те  соседи,
по  коммуне  у  дяди  Фимы.
на  ковре  у  нас  три  медведя
и  мы  старчески  нелюдимы

разожми  наконец-то  руку,
отпусти  меня  восвояси
знаю,  боязно  ждать  разлуку
ту,  с  которой  ты  не  согласен

разожми  умоляю...больно
от  тебя  покраснела  кожа
и  с  нее,  и  с  меня  довольно
так  подолгу  никто  не  сможет...

хуже  яда  мне  -  поцелуи  
и  не  гладь  меня  против  шерсти.
одного  никак  не  пойму  я,
как  любовь  стала  хуже  смерти...

А.В.    #AnnVishtak  #Annaslittlepoetry

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746627
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Світлая

Вот и скошены летние травы

Вот  и  скошены  летние  травы,
Завершился  давно  сенокос.
Нет  в  помине  зелёной  муравы,
Солнцем  радует  точный  прогноз.

Воздух,  ветер,  солнце  лучистое
Осушили  хрупкие  стебли.
Превратили  в  сено  душистое.
Так  недолго  тонкие  млели.

Уложили  в  стога  овсяницы
И  люцерну,  клевер,  осоку.
Аромат  разнесли  полевицы,
Тмин,  горошек,  лютики  к  сроку.

Вот  уткнусь  я  в  сено  пахучее
И  почувствую  запах  лугов.
Ведь  родная  природа  нетленна,
Жизни  нашей  основа  основ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746607
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Радченко

Запахи

Ты    же    помнишь    запах    нашей    встречи    —
Зимне-мандариновый    с    ванилью    фреш.
Улыбнулся    уходящий    вечер:
И    не    думайте,    что    это    просто    блеф.
Вы    ещё    не    знаете    и    сами    —
День    рождения    сегодня    у    любви.
Пусть    кружит    сейчас    зима    снегами,
Но    сердца    живут    предчувствием    весны.
Будут    запахи    любви    иные:
И    ромашки,    и    полыни    и    грозы.
Дни,  как  пазлы,    радужно-цветные
Тихо  будут      падать    на    ладонь    судьбы.
Вот    разлуки    запах    —    вязкий,    стойкий:
Чёрный  кофе  долго  ,    грустно    остывал.
У    печали    запах    —    терпко-горький,
Вдруг    на    кромке    счастья    иней    проступал.
И,  когда  грустилось,    запах    первой    встречи
Чётче  проявлялся  и  меня  спасал    —
Обнимал    знакомо,    ласково    за    плечи    —    
Запаху    разлуки    нежность    добавлял.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746603
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Сергій Прокопенко

Солов'ї

В  ранкових  сутінках  співають  солов’ї
Про  що  співають?  Ну  звичайно  ж  про  кохання!
Коли  ж  іще  про  це  співать,  якщо  не  на  світанні?
У  їх  піснях  усе  про  пестощі  твої
І  про  мої  напівсвідомі  привітання...
І  про  слова,  і  про  все  те,  що  скажем  ми  без  слів!
І  про  солодкі  й  радісні  зітхання,
Про  аромат  і  смак  таких  жаданних  тіл!
Про  невблаганність  тих  магічних  сил,
Що  нам  дарують  вранішні  бажання!!!
Про  все,  що  станеться  от-от,  їх  соромливий  спів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746589
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Валентина Ланевич

Коли настане ніч, а я сама.

Прийду  на  прощу,  мовчки  примощуся
На  край  постелі,  де  дрижить  стіна.
Ти  знаєш,  я,  буває,  таки  злюся,
Коли  настане  ніч,  а  я  сама.

І  серце  стисне  зойк  хотінь  нестримний,
Де  шепіт  вуст  гарячих,  що  твоя.
Заполонить  єство  інстинкт  тваринний
Й  не  треба  слів  -  йде  кругом  голова.

Спадуть  окови  сорому  безгрішні,
У  втіх  земних  божественна  краса.
Дух  торжества  твого  торкнеться  спальні
І  щезне...На  війні  ти...  Я  ж  одна...

17.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746561
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017


КВолынский

Дивный миг

Чудесной  встречи  -  дивный    миг
Произошедших  откровений…
С  каким  порывом,  с  упоеньем,
Красу  небесную  постиг.

Тобой  любуясь,  наслаждался  -
Как  божество  боготворил…
И,  сколько  ночью  было  сил  -
Живой  природой  упивался.

Как  ты  мила,умна...  Красива!
Не  дрогнув,  бросилась  ко  мне.
И  наяву,  как  в  страстном  сне,
Мы  чувства  вышили  курсивом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746596
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Елена Марс

Развеяна по ветру тайна

О,  чувства,  вы  так  безотчётно
С  ума  мою  сущность  свели...
Предательски...  и  увлечённо
Ступает  душа...  на  угли...

И  тает,  как  воск,  моё  тело
Под  силой  ласкающих  слов...
...  Совсем  от  тебя  опьянела
В  объятьях  шальных  вечеров!..

Не  трогая  кожу  руками,
Лишь  взглядом  тревожа  меня,
Владеешь  -  души  рычагами...
И  телом...  так  сладко  пленя...

Развеяна  по  ветру  тайна...
Казни  меня,  милый,  казни,
За  то,  что  так  слепо,  случайно
Зажгла  этой  страсти  огни!..

Горим  в  этом  пламени  оба,  
Зачем-то...  сгореть  торопясь...
...  Не  плакали  б  чувства...  у  гроба,
Когда  нас  убьёт  эта  страсть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746545
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Янош Бусел

Тирло…

                                           [i][b]  [color="#ff0000"]    Тирло:  1.  Місце  для  відпочинку  
                                                                               худоби...
                                                                       2.  Вибите,  витолочене  
                                                                               кимось  місце…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#141459"]Жаркий  полудень...Череду  тихо
Пастухи  вниз  до  річки  ведуть,-
Там  місцина,  котра  знає  лихо,-
Тирлом  табір  скотини  зовуть...
 
Корівки  йдуть  туди  подрімати,-
Котрась  стоячки  жуйку  жує,
Інша  вже  уляглася  поспати,-
Мале  тулиться  -  спать  не  дає...

Ні  травинки  на  тирлі,  ні  квітки,
Сліди  ратиць,  засохлі  коржі,
Кущі  стоптані,-  нічії  дітки,
Що  живуть  на  останній  межі…

Це  в  селі,-  в  місті  тирла  немає,
Заявляє  сліпий  оптиміст,-
В  місті  тирло  в  віках  процвітає
На  задвірках  та  вулицях  міст…

Пастухом  тут  є  кожний  “водило”,
А  худобою  –  його  авто…
Не  коржі  тут-  Чорнобиль  із  пилу
Заглядає  у  кожний  куток…

Бо  двори  та  газони,-  куди  там
Тому  тирлу,-  це  вже  танкодром…
Онкології  платим  ми  мито,
Та  все  ж  топчем,-  бездум’я  синдром…

Топчем  квітку…  Травинку…  Дитину,-
Плід  безжальних  та  диких  створінь,-
І  свою…  І  чужу…  Ми  людину  
Вже  спотворили,-  ряд  поколінь…

Що  ж  держава?..  Мовчить  сіромаха…
Танкодроми?..  Створили,-  й  живіть…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746524
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Квітка))

прийдешня тиша

прийдешня  тиша  щирим  одкровенням,  
так  глибоко  під  шкіру,  не  зітреш...
а  я  така,  що  стала  мов  хрещенням,
тобі  на  жаль,  бо  біль  не  надіп/єш...

дивись  дивись  у  спраглі  мої  очі,
що  хочуть  небо,  але  не  твоє...
чого  то  так,  спитають  стиглі  ночі,
а  серце  марить  щастям,  нічиє...

твоя  скажи,  а  тиша  полум/яна,
ще  глибше  по-  під  шкіру,  не  твоя...
бо  я  його,  кохана  не  бажана,
а  ти  є  мій,  бо  доля  нічия...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746535
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Семён Кацыв

Который час ?


Который  час  ?  –  Начало  лета  !
Цвета  солнца  сияет  циферблат
И  море  давно  уже  нагрето
И  всё  красней  становится  закат…

Который  час  ?  –  Без  семи  уж  осень  !
По  крышам  быстро  тикают  дожди…
И  мы  у  осени  седой  той  просим
Ты  свои  краски    жизни  подари…

Который  час  ?  –  Полночная  зима  !
И  только  ёлке  приукрашенной  не  спится
Вся  убрана  в  цветные  кружева
И  стрелки  на  часах  как  будто  спицы…

Который  час  ?  –  Секунда  и…  Весна  !!!
Цветы  и  небо  тянутся  друг  к  другу
Пришла…  пришла  любви  пора
И  снова  жизнь  бежит  себе  по  кругу  !

©  Семён  Кацыв.      17.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746469
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Світлая

Ми різні з Вами

Ми  різні  з  Вами...Небо  і  земля,
Холодний  місяць  і  гаряче  сонце.
Мелодії  старого  скрипаля
Примарою  лягають  у  долоньці.

Ми  різні  з  Вами...Літо  і  зима,
Як  тиха  осінь  і  весна  квітуча.
Ніщо  й  ніхто  нас  разом  не  трима.
Згори  дощить,  внизу  -  глибока  круча.

Ми  різні  з  Вами  -  відчуваю  я,
Бо  в  день  квітневий  срібний  сніг  щезає.                                                                                  
Мелодії  не  чути  скрипаля...
Чому  ж  іще  сльоза  не  висихає?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746450
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Наташа Марос

ПОРУЧИК…

(по  мотивам  известного  анек...,  простите...)

Вдова  капитана,  он  часто  был  в  плаваньях,
Седая  совсем,  одинока,  умна...
Она-то  уж  точно,  знавала  о  гаванях
И  тоже  частенько  была  не  одна...

И  вот,  заскучав  от  избытка  роскошества,
Решила,  под  старость,  хоть  что-то  продать...
Однажды,  уставшая  от  одиночества,
Подумала:  лишняя  в  спальне  кровать...

Зачем  она  ей,  велика  и  просторная,
На  ножках  резных  вовсе  уж  ни  к  чему...
Увы...  ведь  когда-то  была-то  проворная  -
"Продам,  не  жалея,  и  быть  по  сему!

И  этот  диванчик,  весь  в  бархатных  складочках,
Он  лишний  в  прихожке  -  на  нём  не  поспать..."
На  краюшек  сев,  улыбнулась  загадочно:
"И  муж...  иногда...  здесь  любил  отдыхать..."

...Оценщик  пришёл  к  ней  и  без  промедления  -
На  службе  такой  он  и  знал  всех  вокруг  -
Конечно  же,  помня  старушечьи  рвения,
Изменчивость  их...  Но  подумал:  а  вдруг?...

Красива  доселе,  приветливо  встретила,
Без  сахара  чай  -  не  лимон  с  коньяком...
"Приступим,  сударыня,  Вы  же  заметили,
Я  с  Вашим  желаньем,  почти  что,  знаком..."

"Да,  я  бы  хотела,  чуть-чуть,  так,  по-скромному  -
Ведь  всё  уже  срок  свой  давно  отжило  -
Совсем  не  скучает  по  взгляду  по  томному...
Так  пусть  не  кричит  о  далёком  былом!"

И  вот,  семеня  уж  шажочками  мелкими,
Не  может  никак  что-то  выбрать  она  -
На  что  ни  посмотрит:  с  такими  проделками
Всё  связано  здесь...  И  кровать  уж  нужна...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
"Вы  определитесь,  а  то  ведь  уйду  я
И  снова  останетесь  в  старых  вещах..."

"Простите,  но  мне  не  забыть  поцелуя
И  этот  диван,  и,  конечно  же...,  шкаф..."

"Продайте  хоть  люстру  одну...  дорогую  -
Она  ж  не  ружьё  на  ковре,  не  гарпун..."

"О,  нет!..  Ни  за  что  я!..  Ни  ту,  ни  другую...
Поручик...,  простите...,  такой  был  шалун..."

                 -          -          -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670613
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 16.08.2017


Xariton

#Повеситься в Небе

музыка  и  исполнение  Ворон  2002  
слова-Харитон



1)На  губах  -  привкус  Лета,  
а  в  глазах  -  тает  Холод  
И  Вопрос  –  без  Ответа,  
как  оборванный  Провод  

ПРИПЕВ:  
Подорваться  на  Слове,  задохнуться  без  Веры,  
улететь,  где  нас  –  Двое  и  повеситься  в  Небе  

2)На  висках  моих  –  Проседь,  
у  крыла  клинит  Лопасть  
А  я  прыгаю  в  Осень.  
Два  шага  …Дальше  -  Пропасть  

ПРИПЕВ:  
Есть  финал  у  историй:  шах  и  мат  Королеве.  
Как  тебе  эти  двое,  что  повесятся  в  небе?  


3)Посади  на  мне  Маки  
и  построй  рядом  Город  
Философские  знаки-  
для  Любви  –  сильный  Довод  

Чтоб  
Подорваться  на  Слове,  
воскресить  в  себе  Зверя.  

Я  виновен?  -  виновен!  
И,  как  ты,  суеверен.  



(*после  правки)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96783
дата надходження 09.10.2008
дата закладки 16.08.2017


Xariton

А я целую небеса

Небеса  за  ресничками-шторками... 
В  их  зеницах  -таинственный  мир  
Катастрофа  Любви -  губки  тонкие  
так  бессовестно  лижут  пломбир ... 

Томно  дышит  вулканом  курносая,  
чей  без  жару  горяч  язычок  
Жаль,  что  поздно,  спросить  у  Амосова  : 
"  почему  к ней  так  сердце  влечёт?  " 


Припев  : 
А  я  целую  небеса 
Её  секретного  ID   (Айди) 
На  мне  потертая  джинса 
И  сердце  рваное  в  груди 
___ 

Синева  за  ресничками-шторками  ... 
Губ  касания  -  учат  летать! 
Отчего  же  так  страшно  и  горько  мне  
Небеса  эти  вдруг  потерять? 

Мне  уже  не  подскажет  Ахматова,  
рифму  лучшую  к  слову  "любовь" 
Мы  играем  на  вылет  не  в  шахматы,  
пробиваясь  в  амурный   плей-офф...  

Припев: 
А  я  целую  небеса 
Её  секретного  ID   (Айди) 
На  мне  потертая  джинса 
И  сердце  рваное  в  груди 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746397
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Володимир Верста

Нічні страждання… Душі…

Розбились  кришталеві  всі  міста.
Зімкнулись  металеві  ці  уста.
Все  закружляло  в  хаотичнім  ритмі.
І  знову,  закінчилось  у  примарній  битві.
Сни  поміняли  всі  свої  сюжети.
Слова,  вже  розмінялись  на  золоті  монети.
А  ніч,  на  скрипці  починає  грати.
Свою  різку  мелодію  –  вогнем  передавати.
І,  від  цієї  мелодії  різкої...

...Душа  вже  починала  вся  здригатись.
І  на  маленькі  часточки  від  болю.
Вона  вже  починала  розлітатись.
Все  рухалось  і  далі  в  тому  темпі.
Смичок  і  струни  були  вже  відверті.
Здавалося  не  витримає  цього  болю...

...Аж  тут  прекрасний  ранок,.
Прийшов  її  на  допомогу.
І  полетіли  пелюстки  Троянд.
У  хаотичному  потоці  урагану.
Розчиняючи  в  собі  тишу…

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  29.08.13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446113
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 16.08.2017


Володимир Верста

Калліопа

Моя  принцесо,  слів  моїх  богине.
Володарко  граційної  краси.
Тобою  марю  і  до  тебе  лину,
Міняючи  епохи  та  часи.

Незримо  в  бій,  затоптану  долину.
Мене  з  собою  вітром  пронеси
Дорогою,  крізь  простір  часоплину.
Всі  спогади  примарно  воскреси.

Даруй  знання  забутих  вже  імперій.
Та  покажи  у  відблиску  меча
Ті  сокровення  схованих  містерій.

Що  тліють  як  остання  ця  свіча,
Згоряє  словом  сіро  на  папері,
І  осідає  на  моїх  плечах.

Калліо́па  —  в  давньогрецькій  міфології  найстарша  серед  дев'яти  муз;  первісно  богиня  співів,  згодом  покровителька  епічної  поезії  й  науки.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746250
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Lana P.

ВУРИ, ВУРИ…

—  Вури,  вури,  вури,  вури,  —
Позбігались  сиві  кури,  —
Ко-ко,  ко-ко…  “Куд-ку-дах!..”  —
Півень  вискочив  на  дах:
“Я  вам  пісню  заспіваю,
Довшу,  ніж  зозуля  в  гаю.
Ку-ку,  ку-ку,  ку-ку-рік…”
І  упав  на  правий  бік.
От  сміялись  з  нього  кури:
“Вури,  вури,  шабатури…”      22/06/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746394
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Lana P.

КЕПКУЄ ЛІТО…

Кепкує  літо  з  нас  чи  з  нами?
То  хмари  розведе  дощами,  
А  то  до  тла  згорає  в  спеці  —
У  нього  стільки  шарму,  спецій
В  букетах  трав,  вінках  квіткових.
У  босоніжнах  кольорових
Перекликається  з  вітрами
І  пестить  поле  колосками,
Фарбує  довгі  дні  у  ночі,
Дарує  промені  урочі,
Нова,  щоб  засвітилась  днина.
І  лине  музика  бджолина
Веселкою  на  схід  чи  захід  —
То  літо  посилає  закид
До  осені  в  прощальні  миті.
А  ми,  уявами  сповиті,  
В  стерні  знаходимо  зажуру,
Бо  знаєм  літечка  натуру  —
Сховатись  в  росах  на  світанні,
У  прохолодному  тумані
Гайнути  в  небо  без  розгону,
Аж  до  наступного  сезону.                    16/08/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746393
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Циганова Наталія

и утро оденется в пошло-красный…

Вопросы  в  рулонах  полос  вечерних  
поклеены  наспех  на  окна-двери  
вчера  лишь  людьми,  а  сегодня  -  чернью,  
когда  пожалели  желать  и  верить.  
Когда  пара  мутных  дорог  и  вёсен  
судьбу  раскололи  до  горизонта.  
С  Никто  -  никогда  ничего  не  спросишь.  
Никто  -  никогда  и  нигде  не  тонет.  
И  утро  оденется  в  пошло-красный,  
когда  через  стенку  проснётся  Каин,  
укрытый  по  жизни  дерьмом  и  властью,  
сползая  с  постели  на  поле  брани.  
Потасканной  смуте  давно  за  тридцать  -
всего-то  осталось  остыть  в  подполе,  
жирея  вконец  одичавшей  птицей  
на  честном,  на  честно  убитом  слове.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746360
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Світлая

Ждала тебя, зажгла любви я две свечи

С  утра  мне  прошептала  нежная  листва
О  том,  что  любишь  лишь  одну  меня.
И  летний  дождь  чеканил  эти  же  слова,
В  рефрене  вторя:  "Ты  ему  нужна.

Нужна,  как  семицветье  радуги  -  дуги,
Как  бусинки  прозрачные  росы,
И  как  родник  средь  зарослей  биом  -  тайги..."
...-Тик-так,  -  стучали  в  комнате  часы.

Ждала  тебя,  зажгла  любви  я  две  свечи.
Стекал  тихонько  белый  стеарин....
Приди,  мой  милый,  и  на  ушко  прошепчи:
"  Люблю..."  Скажу:"  Ты  -  лучший  из  мужчин".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746300
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Іванюк Ірина

Де вітер небом снить!


Шуми,  тополе,  вітру  будь  покірна,-
не  випалити  пройдені  мости...
І  хоч  би  як,  та  знати:  долі  вірна!
І,  хоч  би  що,-  не  зв"яжуть  і  чорти!

Твій  шлях  -  то  простір.  Бачиш  понад  хмари...
Але  від  того,  часом,  прикро  так!
Душею  завжди  поруч  із  птахами,
а  стан  прикутий...  Серце  -  реп"яхам!

Та  ти  шуми!  Радій,  що  захід  скоро,-
не  випалити  кров,  хоч  і  кипить...
Чи  спеки  чад,  чи  зим  зсивілий  морок,-
а  ти  все  вверх,  де  вітер  небом  снить!

15.08.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746277
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Ліна Ланська

СПАЛАХ

Мої  ніким  несплачені  борги
Ти  залишаєш,  нащо  залишаєш
Моїй  душі  і    совісті?..ваги
"Було  -  нема",  -  у  муках  причащають.

Під  ліхтарями  зграйки  комашні
Свою  загибель  стрінуть  мимоволі.
Вони  летять  згоріти  у  вогні,
У  пошуках  солодкої  неволі.

Приречені  вони,  Ти  їх  прирік,
Як  і  мене...ми  всі  ляльки  для  неба.
Моїх  гріхів  численних  перелік
Мені  лиши,  а  їх  за  що???  Не  треба.

Не  опали,  нехай  збирають  пил,
Їм  сонце  -  бог,  а  полум"я  -  ікона.
Не  забирай  життя,  з  останніх  сил
Молюсь  за  них...Почуй  мене,  Мадонно!

Скажи  Йому,  -  скарай  мене,  -  без  крил,
Однак  впаду,  злечу  лишень  по  скону...
А  їх  оборони,  нема  ж  мірил:
З  гріха,  у  світ  приходим,  чи  з  любові?
Душі  однак,  в  лахмітті,  чи  в  обнові,
Там,  де  голгофи,  там  і    вавилони.

Життя  -  коротка  мить,  така  мала,
Як  спалах  душ    у  пошуках  тепла.


09.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746276
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Валентина Ланевич

Свічею тану в гаснучій зорі.

Свічею  тану  в  гаснучій  зорі,
У  вечір,  в  той,  що  нічка  не  зборола.
Палахкотить  душа  -  не  на  порі,
Щоб  згинути,  хоча  вчастую  квола.  

В  твої  обійми  лине  без  мети,
В  любові  лиш  одна  мета  -  кохання.
Сердець  свічадо  прагне  зберегти,
Чому  тоді,  те  в  долі  покарання?

Караюсь  тілом  в  погляді  очей,
Котрі  зовуть  відчути  ласки  злуку.
Схлипами  туги  в  досвітку  ночей,
Коли  безсоння  простягає  руку.

Караюся,  збігають  в  осінь  дні,
Рум’яні  яблука  чекають  Спаса.
Свічею  тану  в  гулкій  тишині,
Поклич...По  шклі  піду  до  тебе  -  боса.

15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746267
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Владимир Зозуля

Анатомия любви

Любовь  наш  код.  Во  тьме  веков
Она  не  знает  чувств  и  слов,
Но  в  проявленьи  естества,
Она  –  и  чувства  и  слова…



–  Любимая…  сгорев,  звезда,  
В  Ничто  упала…  в  Никогда…
И  всё  вокруг  накрыла  тень,
От  Никогда  –  Ничто  –  Нигде.

Любимая…  во  тьме  звезда  
Любви  угасла  навсегда.
Её  прервался  алый  свет.
Того,  что  было  больше  нет.

Нет  ни  надежды,  ни  огня,
И  нет  тебя…  и  нет  меня…
Есть  только  Тишина…  и  тьма
Её  –  нема’,  нема’,  НЕМА’!

Любимая…  звук  –  это  бредь,
Безмолвие  разлила  смерть,
И  только  вечности  часы
Я  слышу…  сквозь  безмолвья  зыбь  –

Мгновенья  падают  в  века,
Молчанья  нота  высока!..
Любовь  иллюзией  была,
Она  умолкла,  умерла,

Ее  развеялся  туман,
Реальность  –  смерть,  
Любовь  –  обман.
Зови  её,  иль  не  зови,
За  гранью  смерти  нет  любви.

Бессильно  жизни  божество,
И  мне  не  слышен  зов  его…


–  Любимый...  вне  –  слова  пусты,
Я  –  этот  зов,  я  –  это  ты,
Вовне  напрасно  не  смотри,
Я  не  снаружи,  я  внутри.

Я  –  божий  глас,  я  –  божья  дщерь,
Меня  услышь,  в  меня  поверь,
И  этой  верою  храня,
Спаси  себя…  спаси  меня…

Любимый  мой,  не  отрекись!
Из  жизни  в  смерть,
Из  смерти  в  жизнь,
Прольется  тьма,  угаснет  свет,
Но  чувству  ты  не  скажешь  –  нет.

Любимый  мой,  не  отрекись!
Из  тьмы  на  свет,
Из  бездны  ввысь,
Летят  и  падают  слова,
Любовь  зовёт!  Она  жива!

Мольбою  губ,  стенаньем  рук,
Я  разрываю  смерти  круг,
Я  –  Свет,  Я  –  Воздух,  Я  –  Вода,
Любимый  мой,  ты  слышишь?!

–  Да!



Да…  жизнь…  она  наш  общий  дом,
Где  мы  рождаемся,  живём…
И  умираем…  чтоб  опять
Рождаться,  чувствовать,  желать…

Но  дом  не  может  быть  без  стен,
Любовь…  она  всегда,  везде,
Как  вечный  камень,  как  стена,
Краеуго’льна!
Основна’!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746308
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Янош Бусел

На ганку…

                                                 [i]    [b]    [color="#ff0000"]  Із  циклу  ВЕСНА  НАДІЇ...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#130f4f"]Сиджу  на  ганку...  Та  який  там  ганок,-  
Один  приступець  в  хату,  де  зростав,-
Ще  теплий...Ніч...  Думки  ідуть  у  танок...
Відпустка...  Рік-  як  я  тут  не  бував...  

У  тім  краю,  де  Волга  котить  води,-
Таких  ночей,  повірте,  не  бува...
Це  наші,  рідні,  чудеса  природи,-
В  душі  співають  Гоголя  слова...

Бездонне  небо,-  зорям  -    нема  краю,-
Весь  вік  дивись,-  потонуть  очі  в  них...
Яскрава  та,-  глузливо  так  мигає,-
Проїздив  ту,  що  знав  іще  з  малих!..

Думки...  Думки...  А  місяць,-  на  півнеба!..
Залив  довкілля...  А  на  ньому  брат
Підняв  на  вилах  брата...Ні!..  Це  Геба
Мене  підняла!..  Біль  від  тих  трійчат!!.

Десь  гавкнув  пес...  Цвіркун...  Дівочі  співи...
Спізнились!..  Все  затихло...  Спить  село...
Дивлюсь  у  Всесвіт...  Загадкові  зливи
Світів  безмежних...  Сну  як  не  було...  

Сиджу  на  ганку...  Та  який  там  ганок,-  
Один  приступець  в  хату,  де  зростав,-
Ще  теплий...Ніч...  Думки  ідуть  у  танок...
Відпустка...  Рік-  як  я  тут  не  бував...  
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746079
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Оксана Р.-Г.

Врятуй мене від пут недолюбові!

Спаси  мене  від  пут  недолюбові,
Врятуй  від  сіробуднів  самоти;
Мої  шляхи-стежиночки  тернові
Промінчиком  надії  освіти!

У  темені  розпуки  і  зневіри
Зрони  єлейну  крапельку  тепла,
Щоб  залатала  серцерани-діри
І  щирою  сльозиною  стекла.

Врятуй  мене  від  пут  недолюбові,
Від  ланцюгів  байдужості  спаси  -
Нехай  розквітнуть  котики  вербові
Щедротами  небесної  роси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746239
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Анатольевич

Любочці Ігнатовій. На "Білий вірш"

Прочитав  "Білий  вірш"  і  чомусь  ця  моя  мелодія,  яку  я  почав  писати  (це  перша  частина)  видалась  співзвучною  з  Любиним  твором.  Можливо  я  не  правий.  Ваша  думка?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740753
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 15.08.2017


Ліна Ланська

СЕРПНЕВА НІЧ



Серпнева  ніч  молилася  й  молила,
Хай  спека  не  розбурхує  уяв.
Слона  із  мухи?  Де  ти  його  взяв?
У  Спасівку  тих  мух,  кусючих,  -  сила.

Одна  вчорашній  день  шукає  й    досі,
Дзижчить  тоді,  коли  бринять  дроти.
В  мовчання  утопив  би  і  затих,  -
Та  струмом  розриває  безголосся

Обвуглена  зоря  -  під  ноги...  друга,  -
Портал  відкривсь,  -  метеоритний  дощ
Відчудження  і  безнадії  прощ.
Який  вже  день  дзвенить  така  напруга?

На  мед  і  шершні,  -  з  медом  тільки  бджоли.
Серпнева  ніч  -  притулок  комашні,
Думки  розкудлані,  такі  смішні.
Ніколи,  прошу,  не  кажи,  ніколи...

15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746201
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Світлая

Бурштинові сни хвилюють щоночі (18 +

Бурштинові  сни  хвилюють  щоночі,
Бо  світло  мені  від  кохання.
Я  бачу  твої  небеснії  очі,
Що  повні  любові  й  бажання.

Цілуєш  мене,  і  пестиш  так  ніжно
Руками,  як  теплим  промінням.
Проймаєш  легенько    тіло  наскрізно,
І  я  завмираю  в  видінні.

Збираєш  блискучі  зорі  із  неба,
Приносиш  мені  в  подарунок.
Неначе  Сатурн,  а  я  твоя  Феба,
І  спільний  у  нас  візерунок.

Бурштинові  сни  хвилюють,  як  сонце,
Що  світлом  малює  картини.
Ми  знов  тет-а-тет  у  безмежнім  просторі,
Єдині,  бо  дві  половини.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746136
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ol Udayko

Дзиґлик (загадка) *

   [i]  Не  той,  що  співає,  але…
     на  якому  сидять  (підказка).[/i]
[youtube]https://youtu.be/6ICc5tTjksg[/youtube]
[i][b][color="#8b0c9e"]Залишилось  вам  вгадати,
що  за  пташечка  то  є…
Кліть  –  домівка,  та  не  грати,
не  співає,  та  клює!

Раз  співати  він  не  може  –
слухачем  німим  стає…
На  ньому  сидить  вельможа  –
деспот,  “слави”  кутюр’є.

Та  не  бути  вже  на  троні
й  не  носить  царя  корон…
Не  дістатися  Європи  –

Тута,  бач,  не  ті  канони…
Дзиґлик  –  трон  для  чорта…  Опа  –
жди  шикарних  похорон![/color][/b]

16.02.  2015
________
*  Табуретка,  тут  -  трон  диктатора  (без  спинки).[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745403
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ol Udayko

ТРУСОК

[youtube]https://youtu.be/5WxKk3wUZvI
[/youtube]
[i][b][color="#045b75"]Коли  рубали  лісоруби  ліс,
У  різні  боки  розлітався…  трусок.
Він,  капосний,  у  лісовоз  проліз,
Що  той  везти  до  пилорами  мусив…

Із  брусів,  дощок  –  напівфабрикат  –
Вантажник  формував  крислаті  "грузи"  ,
Туди  ж  забрався,  мов  би  напрокат,
Й  велично  примостився  містер  трусок.

Везли  як  лаги  й  кріплення  до  шахт  –
Усе,  що  мало  вид  і  цінність  бруса…
Й  туди  залізла  й  бігла,  мов  лоша,
Містерія,  що  хтось  назвав  «утрусок».

Усе  тверде  полегле  на  стовпах  –
Хай  дерево,  бетон  –  що  й  не  відкусиш…
А  трусок  вже  скотиною  пропах:
Лиш  на  підстилку  нам  придатний  трусок.  

Та  трусок  зараз  там,  і  трусок  сям  –  
На  теренах,  де  «зеленню»  спокусять…    
Ми  ж  дулі  роздаємо  «горобцям»,  
То  й  «маємо,  що  маємо»  –  утрусок.  
           
                                 ___  •  ___
Мораль?..  
Одна  –  як  пуп  на  череві,
Як  у  Богдана  чи  Мамая  вуса:
Себе  несеш  як  дерево,
А  –  трусок…[/color][/b]

14.08.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746133
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Радченко

Атабор

                                                                                           

                 Літо  так  швидко  ,  ніби  м’ячик,  котилося  від  весни  до  осені.  Ось  вже    і  серпень    пройшов  по-ловину  свого  шляху:  на  городі  сушилося  бадилля    —  картопля  була  вже  зібрана;    рядки  помідорів  і  перцю,  гіркого  і  солодкого,  були  розмальовані  білою,жовтою,  червоною,  рожевою,  зеленою  фарбами.Чітко  відчувалося  —  осінь  вже    зовсім  поруч,  бо  на  вишнях  з’явилося  жовте  листя,  яке  непомітно  обривав    вітер,  кидаючи  його  в  траву.    Ось  саме  зараз,  збираючи  врожай,  мені  згадується,  як  молодший  онучок  Вітя  вчився  розмовляти.  Кожного  дня  в  його  лексиконі    з’являлися  нові  слова,  які  іноді  були  нам  зовсім  незрозумілими.Ось  так  було  й  зі  словом    «атабор».  Віті  було  півтора  року    коли  він  вперше  сказав:«Дай  атабор».Наташа,молодша  донечка,дивилася  на  синочка  і  не  могла  зрозуміти,  що  ж  хоче  її  дитина.Малого  попрохали  показати  атабор  і  він  радісно  вказав  пальчиком  на  помидори,які  лежали  в  відрі.  Ми  переглянулися,всміхнулися  очима  і  почали  розказувати  Віті,  що  треба    казати:по-ми-дор.  Звичайно,  зразу  ж  нічого  не  вийшло.  Характер  онучка  ми  вже  вивчили,якщо  він  не  хоче  щось  робити  чи  повторювати,  то  марно  його  про  це  просити.  Залишилося  набратися  терпіння  і  чекати  влучного  мо-менту.  Через  пару  тижнів  Наташа  з  дітворою,  Аньою  і  Вітьою,  знову  приїхали  до  нас  в  гості.  Віті  показували  помидор  і  запитували:що  це?    А  він  впевнено  і  чітко  відповідав:  атабор.Через  деякий  час  Наташа  почала  збиратися  додому,  ми  вийшли  за  двір,  щоб  провести  донечку  з  дітлахами  і  я  раптом  промовила:  «А  Вітя  не  поїде  додому,  поки  не  скаже:  помидор»,  —  і  підморгнула  донечці.  А  треба  сказати,що  Вітя  —  дуже  домашня  дитина.  І  гіршого  для  нього  не  було,  як    залишитися  без  причини  в  діда  і  баби.  Ні  іграшки,  ні  цукерки  не  допомагали.  Вітя  дивився  на  нас  і  розумів,  що  це  не  жарт.  Декілька  разів  його  по  черзі  прохали  повторити:помидор,  але  в  відповідь  була    тиша.Не  хотілося,  щоб  малий  розплакався,  але  і  відступати  теж  не  було  куди.  Час  йшов,  ми  стояли  серед  вулиці  і  чекали  дива.  Я,  бачучи,що  треба  шукати  якийсь  вихід  з  цієї  ситуації,сказала:«Так,Наташа,тобі  ніколи,нехай  Вітя  залишається  у  нас    і  ми  обов’язково  завтра  будемо  помидор  називати  помидором”.  Повернулася  до  Віті  і  раптом,  він  чітко,  з  першого  разу  викрикнув:  по-ми-дор!    і    задоволено  всміхнувся.  Ще  декілька  разів  ми  повторили  з  ним    слово  «помидор»  і  Вітя  нетерпляче,махаючи  нам  рукою,  поїхав  додому.Правда,  ще  не  раз  само  собою  говорилося  «ата…»,  але  зразу  ж  онучок  виправляв  свою  помилку.  
                             А  ще  слово  «біленький»  Вітя  чомусь  довго  говорив  «бівенький».  І,коли  ми  йому  робили  зауваження,  він  здивовано  говорив:  «Я  ж  і  кажу  —  бівенький».  Допоміг    правильно  промовляти  важке  слово  випадок.  Одного  разу  Наташа  з  Вітьою  стояли  на  автобусній  зупинці,  а  її  знайома  Аня  почала  розмовляти  з  малим.  Ось  проїхала  біла  легковушка  ,Вітя  уважно  дивився  їй  вслід,  а  Аня    запитала:  «Вітя,  а    якого  кольору  машина?».  Він  і  відповів:  «Бівенька».Аня  здивовано  промовила:  «Бівенька?».  Вітя  розгублено  і  здивовано  повторив:  «Я  ж  і  кажу  —  бі-вень-ка».  Але  Аня  перепитала:«Бівень-ка?».І  так  декілька  разів.  І  ось,  онук  не  витримав  того,  що  така  доросла  тьотя,  а  не  може  правильно  говорити  таке  легке  слово,  чітко  і  роздратовано  сказав:  «Бі-лень-ка!».  Аня  всміхнулася  і  сказала:  «Ну  ось,  і  я  ж  кажу  —  бі-лень-ка».Так  несподівано  ще  одне  слово  Вітя  став  говорити  правильно.
                           А  старшу  сестричку  Аню,  він  довго  називав  Авою.  Чому?    Можливо  йому  так  подобалося  її  називати.Непомітно,з  часом,  слово  Ава  кудись  зникло  і  Вітя  почав  називати  сестричку  Анею.
                         Цілий  вечір  ми  з  чоловіком  згадуємо  знову  і  знову,  як  найменшенький  онучок  вчився  правильно  говорити  слова.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

                                                                                                                                                                                                                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746118
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Олена Жежук

Спокусливо-ягідний вірш

Чорна  горобина  –  ягоди  терпкі,
А  у  мене  ніжки  гарні  та  стрункі.
З  стиглої  малини    п'ють  мої  вуста
Красу  світу  білого  у  мої    літа.
 
Я  з  чорничок    виберу  блиск  ясних  зіниць,  
Щоби  причаровувать  зранку  й  до  зірниць.
З  шипшини  колючої    рум'янець  для  щік,
Щоби  не  проходив  повз  жоден  чоловік.

На  свою  голівоньку  висушила  й    глід,
Маю  ще  мороку:  плента  слідом  дід.
Маслом  обліпиховим  рученьки  натру  
Схожа  на  Венеру  я    чи  Клеопатру?

Полуницю  стиглую    їм  на  повен  рот,
Кажуть,  помагає  то  зробить  приворот.
Журавлину  кислую    їм  й  чекаю  зиск    -
В  півсела  кавалерів  не  спадає  тиск.

Дясять    жмень  смородини  на  обід  нарву,
Ще  й  підправлю  соком  тим  правую  брову.
З  винограду,  вишеньок  -    на  вечерю  сік,
Щоб  краси  шаленої  не  втратить  повік  .

По  брусницю  дрібную  подамся  в  ліси,
Наберусь,  мов  Мавка,  там    дивної  краси.
От  спокуса!  З'їла    ще  вовчих  ягідок,
Діє  то,  мов  магія  –  знов  іде    дідок.

Ожину,  шовковицю,  кизил,  ялівець
Боюся  вже  й  ласувать    –  не  згубить  сердець.
Спробую  калиноньку,  що  в  саду  росте,
Щоби  люди  бачили  й  серце  золоте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746114
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Валентина Ланевич

Як же мені не любити, як же не кохати.

Як  же  мені  не  любити,  як  же  не  кохати,
Як  ті  птахи,  роки  в  вирій,  відлітають  з  хати.
Відлітають  беззупину,  не  лягають  спати,
Погукати  б,  щоб  вернули,  їх  не  упрохати.

Розпорошені  блукають  десь  в  листі  жовтявім,
Чи  у  кетязі  калини  милуються  в  ставі?
Чи  в  топольки  при  дорозі  питають  про  долю:
-  Чи  бачила  козаченьків,  що  гартують  волю?

Що  спішать  до  бою  стати  за  честь  України,
Бо  приніс  їй  ворог  клятий  вогонь  та  руїни.
І  роки  свої  згубили  у  бою,  у  криці,
Роки  ж  мої,  зозулята,  покритки  безлиці.

Тиняєтесь  безневинно  між  люддю  німії,
Пуповиною  зв’язали  вас  слова  палкії.
В  тих  словах  надія  плаче,  обійма  жагуче:
-  Що  призначено  по  роду,  прийде  неминуче.

14.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746105
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


ТАИСИЯ

Азарт

Мы  всей  семьёй  спешим  в  поход…
Как  тот  отважный  Дон  Кихот…
Рассвет  встречаем  у  реки…
Вчера  собрали  рюкзаки.

Все  пробудились  очень  дружно.
Ещё  темно…Мы  –  на  ногах…
Нас  уговаривать  не  нужно.
Звучит  в  душе  Шопен  и  Бах!

Семья  талантами  богата!
Природа  служит  маяком.
Погода  манит  -    хоть  куда-то…
Лишь  бы  побегать  босиком…

Приятен  этот  тёплый  дождик…
Расположились  у  реки…
Один  –  поэт,  другой  художник.
А  мама  с  папой  –  рыбаки.

У  каждого  своя  работа.
Она    -    достойна  Фаберже.
Мой  брат  -  с  мольбертом,  я  -    с  блокнотом.
А  предки    -  с      удой,    в  неглиже…

У  мамы  -  "натянулась  леска"!
Когда  клюёт  –  не  нужно  слов…
Варить  уху  –  всем  интересно!
Мы    бросились    спасать    улов!!!


14.08.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746085
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Радченко

Проба пера. Частушки

Не  вставляй  в  колёса  палки  
И  не  плюй  в  колодец  зря.
Не  играй  с  судьбою  в  прятки  —
Не  рискуй  доить  козла.

Не  пускает  меня  батя
Ночью  позднею  гулять.
Спрятал  он  мои  все  платья  —
Мне  ж  в  бикини  благодать.

Не  трещи  —  мешаешь  слушать
Вздохи-ахи  за  стеной.
Вот  какой  забавный  случай:
Кто  же  там  с  твоей  женой?
                                                               
Как    хочешь    это  назови,
Я  называю  это  смелостью:                                                                                                      
С  соседом  позу  "визави"
Учили  в  полной  трезвости.

Мясо  мне  не  лезет  в  глотку,
Муж  вчера  мне  заявил.
Вспомнил  вдруг,  что  почти  сотку
За  полкило  отвалил.

А  он  с  букетом  к  ней  опять  —
Умеет  Катьку  ублажать:
Ромашки  любит  полевые
И  игры  любит  ролевые.
                                                                                                     
Как  на  путь,  на  запасной,
Где  пусты  вагончики
Дура  я,  пошла  с  тобой  —
Гном  живёт  в  животике.

На  осле,  да  на  верблюде
Зять  приехал  к  тёте  Люде.
Что-то  ей  пролепетал  
И  калым  натурой  дал.

На  Ямайке  пили  ром,
Заедали  салом.
Отдых  подарил  профком,
Муж    добавил  налом.
                                     
В  гамаке  лежали  долго,
Дама  я,  а  он  —  Валет.
О  своём  забыл  он  долге
И  не  мил  был  мне  уж  свет.
Я  его  поцеловала
Да  не  просто  так  —  в  засос.
А  когда  я  долг  искала,
Он  кричал  от  страха  "SOS".
                                   

Все  частушки  про  любовь,
Про  интим  и  позы.
Зашумела  сразу  кровь  —
Это  ведь  не  грёзы.
На  гармошке  кум  играл,
Улыбался  глупо.
Танцевать  меня  позвал,
Целовал  прям  в  губы.
С  кумом  я  была  игрива
И,конечно,  ему  дам
Водки,  сала,  даже  пива
И  сметаночки  стакан.
Разольётся  наша  речка  —
Постою  на  берегу.
Кум  жалеет,что  осечка,
Но  другого  я  люблю.
                                               


Как  построил  Ванька  мост
Там,  где  речка  быстрая,
Майна-вира,  что  за  чорт—
Вдоль  реки  мост  выстроил.

Я  летел  на  самолёте
К  милой  весь  в  предверии.
После  ям  воздушных  что-то
Стал  я  в  недоверии.

Наступил  медовый  Спас  —
Рукавички  про  запас
Я  связала  Ванечке.
Выпил  он  медовый  квас,
А  потом  интим  у  нас
Был  на  сеновальчике.
                                 
Как  построил  Ванька  "мост"  —
Жёрдочки  да  палочки,
Там  где  речку  ходят    вброд
Девочки  и  мальчики.

Я  летел  на  самолёте,
Делал  в  небе  виражи:
Стюардессе  круглопопой
Сердце,  руку  предложил.

Наступил  медовый  Спас  —
С  маком  пироги  у  нас.
Собран  в  поле  урожай  —
До  утра  народ  гуляй!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746067
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Світлая

Мне бы чуточку бриза из моря

Раскалённый  песок,  словно  в  плавке  металл...
Мне  бы  чуточку  бриза  из  моря.
Достаю  из  шкатулки  бианко  -  коралл
Тот,  что  мил  для  печального  взора.

Из  морской  глубины  для  души  доставал,  
И  привёз  мне  весною  в  подарок.
Опустел  без  тебя  многолюдный  причал.
Одиноко...(  без  всяких  ремарок).

И  горячий,  и  жгучий  всё  так  же  песок,
Мне  бы  чуточку  бриза  из  моря
И  волны  бирюзовой  всего  лишь  приток.
Я  дождусь  своего  коммодора.


(Бианко-  коралл,  это  коралл  белого  цвета.  Коммодор  -  воинское  звание  офицерского  состава  военно-морских  сил  в  различных  странах.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746012
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Ліна Ланська

ВБЕРУСЬ У СІРЕ



Вберусь  у  сіре,  -  наймодніше  збіжжя
Прикрашу  не  рожево-голубим,  -
Червоним,  полум"яним!  -  для  заміжжя
Із  настроєм,  -  втомилась  від  журби.

Вогненний  вихор  заплету  у  коси,
І  бісики  у  погляді  втоплю.
Чого  іще  душа  сьогодні  просить?
Себе  любити?  Звісно,  що  люблю!

Як  не  себе,  кого  ж  мені,  сердешній,
Морозивом  у  спеку  пригостить?
Обсипались  і  вишні,  і  черешні,  -
В  уламках  вежі,  Господи  прости!

Дощить?  Дощить!..  від  сміху  без  угаву.
Кришталь  розбився,  на  підборах  пил.
Та  якось  віднайду  собі  забаву,
Взуття  ж  бо  зшите  на  один  копил.

У  Попелюшки  знову  роздоріжжя:
Знущання,  кпини,  сукня  із  образ:
"Сім  раз  відміряй",    ще  сім  раз?!..  відріжу
Один  разочок,  тільки  один  раз!

Скляні,  на  щастя!..  розбиваю  капці,
У  них  незручно  танцювать  канкан.
Червоні  шпильки,  матері  їх  трясця!
Шокують  схиму...  voila!..  charmant.

Послухала,  поплакала  та  й  годі,
Бо  налякаю  Музу  і  любов.
Якщо  борги  не  сплачувати  вроді,
Вони  відвернуться,  або...або!

Вберусь  у  сіре!

14.08.17






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746017
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Сергій Прокопенко

Незламність

Ми  всі  жаліємось  на  прикрості  життя,
Та  робимо  самі  невірні  кроки.
І  не  сприймаючи  всі  складнощі  уроку,
Не  хочем  помічать  корисності  биття.

Але,  життєва  мудра  незворушність
На  нас  не  сипле  щастя  із  відра,
І  досить  часто,  демонструючи  бездушність,  
Нас  переконує  в  незламності  добра!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745984
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Сергій Прокопенко

Вона позаздрить

На  синій  оксамит  нічних  небес
Зоря  зійшла  чарі́вна  і  мінлива  -
Венера,  як  і  Ти,  неви́мовно  вродлива!
І  як  і  Ти  –  найліпше  із  чудес!

Але  й  вона  позаздрить  і  заплаче!
Бо  в  світлі  місячнім  п’янких,  як  мед,  ночей,
Сліпому,  навіть,  не  можливо  не  побачить
Всі  барви  цих  палких  і  пристрасних  очей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745986
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Радченко

Звичайна дитина

                                                                                             
                           Андрійко,  середній  онучок,  з  самого  малечку    ріс  акуратистом:  найменша  плямочка  на  одязі,  брудні  ручки  чи    ніжки,  обличчя  визивали  у  нього  жах,  зразу  ж  починалася  істерика,  яка  закінчувалася    після  вмивання  чи  перевдягання,  які  не  завжди  проходили  спокійно.  Ми  всі  спочатку  дивувалися,  а    потім  вже  хвилювалися,бо  бувають  же  різні  фобії  —  невже  це  на  все  життя?    Ми  розказували  Андрійкові,  що  бруд  —  це  не  назавжди,придумували  якісь  історії  чи  казки  з  щасливим  кінцем,  але  все  було  марно.  А  ось  Анюта  була  звичайною  дитиною:  бігала  в  одязі  з  плямами,  брудні  ручки  чи  ніжки  її  не  лякали,  а  навпаки  —  вона,  усміхаючись  показувала  розчепирені  пальчики  чи  плями  на  одязі  і  промовляла:  «Фу-у-у!».  Андрійко  грався  залюбки  з  іншими  дітками,  але    не  дозволяв,  щоб  хтось  до  нього  доторкнувся  брудними  руками.  Коли  онучатам  виповнилося  по  три  роки,  вони  вже  самостійно  бігали  на  шкільне  подвір’я,  яке  знаходиться  за  нашим  парканом.  На  ігровій    площадці  завжди  було  гамірно  і  весело.  Біля  дітей  завжди  залишалася  «чергова»  мама  чи  бабуся.    Меньші  дітлахи  годинами  вовтузилися  в  піску,  додому  ми  їх  приводили  замурзаними  і  втомленими.  І  ось  одного  дня,  Аня  і  Андрійко  прибігли  додому  не  дочекавшись,  коли  ми  їх  заберемо.  Вони  забігли  в  двір  з  ніг  до  голови  в  пилюці  і  піску,  голосно  сміючись,  з  такими  щасливими  і  хитрими  обличчями,  наввипередки  викрикуючи:  «Подивіться,  подивіться…».  А  ми  вже  й  самі  здивовано  дивилися  на  Андрійка.  Він  був  такий  брудний  і  такий  щасливий!  А  головне  –  не  плакав,  а  всміхався.  Ми  роздивлялися  онучка,  цілували  брудні  щічки,  пальчики,  долоні  і  теж  всміхалися.  Мами  вже  приготували  чистий  одяг  і  повели  дітей  купатися.  Незабаром  ми  сіли  вечеряти  і  ось  саме  тоді  запитали  Андрійка:  «А  тобі  не  було  страшно  тому,  що  ти  був  такий  брудний?».  Андрійко,  всміхаючись  відповів:  «А  чого?  Аня  була  така  сама  брудна  і  не  плакала».  Ми  всі  полегшено  зітхнули:  «Слава  Богу,  наша  дитина  не  хвора,  а  така,  як  і  всі  дітлахи  -  звичайна.  Просто  для  цього  потрібен  був  час».    З  того  дня  у  моєї  старшої    донечки  прибавилося  роботи  —  Андрійко  забруднювався  швидше  за  інших  і  отримував  від  цього  особливе    задоволення.
                                                                                                                                                                                                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745960
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Вячеслав Алексеев

Оглянуться, вспомнить… (Зарисовки)

Огромные  гвозди  поддавались  нехотя,  с  таким  скрипом  и  скрежетом,  что  рот  стянуло  оскоминой,  знобливые  мурашки  поползли  по  спине,  и  меня  невольно  передернуло.  Федя,  сосед,  невысокий  крепыш  лет  за  шестьдесят,  с  усилием  налегал  на  большой  гвоздодер.  
Этот  Федя  в  далеком  нашем  детстве  был  для  нас  дядей  Федей,  жена  его  –  тетей  Раей.  Но  время  утоптало,  утрамбовало  в  общем-то  теперь  небольшую  разницу  лет:  приезжая  через  года  и  ненадолго,  мы  уже  не  удивлялись,  что  как-то  плавно  и  незаметно  стали  они  просто  Федей  и  Раей.  Тем  более  что  у  Феди  совсем  не  вязалась  его  внешность  с  его  возрастом,  да  и  на  обличье  не  он  от  нас  отдалялся,  а  мы  все  ближе  подступали  к  нему.
Наконец,  с  помощью  топора,  гвоздодера  и  всяких  там  волшебных  слов  был  вытащен  последний  гвоздь.
Дверь  открылась  на  удивление  легко  и  бесшумно,  как  и  тогда,  когда  она  открывалась  по  многим  десяткам  раз  на  дню,  впуская  и  выпуская  многочисленную  семью,  да  родичей,  да  друзей-знакомых.  
Много  людей  сюда  ходило:  к  бабушке  –  старушки-соседки  на  посиделки  почитай  каждый  день,  да  еще  раз  –  ближе  к  вечеру,  когда  их  дочки,  невестки  или  внучата  бежали  навстречу  возвращавшемуся  с  пастьбы  стаду;  к  родителям  –  знакомые  да  родственники  то  в  гости,  то  по  делам,  но  чаще  всего  «за  стаканчиком»:  дом-то  в  центре  села  стоит,  близехонько  от  магазинов,  как  говорится,  дислокация  выгоднейшая  для  поддержания  знакомства.  К  слову  сказать,  в  те  времена  народ  не  приучен  был  еще  пить  «из  горла»,  все  по-культурному,  из  стаканов,  да  чтоб  и  на  закусочку  что-ничто  было.  Родители  наши  были  хозяевами  приветливыми  и  радушными,  иногда,  правда,  во  вред  себе  даже  чересчур  деликатными:  подолгу  терпели  и  не  могли  выпроводить  разговорившегося  гостя.  Прибыток  от  этого  хоть  небольшой,  но  был:  бутылка-то  пустая  -  12  копеек,  а  буханка  хлеба  –  16  стоили.  Все  бедной  матери  приходилось  считать  да  выгадывать:  орава  в  четверо  детей  да  бабушка    безграмотная,  всю  жизнь  то  кухарка,  то  нянька  надомная,  без  пенсии,  да  сын  старший,  мужнин,  не  родной.  И  все  на  одну  зарплату  отцову.  А  ее-то,  учительской,  кот  наплакал.  Не  ей  одной,  а  почитай  всем  соседям,  а  может,  и  всему  селу  несладко  тогда  приходилось:  время  было  такое,  голодное,  и  жили  все  одинаково  плохо.  
К  братьям  же  –  их  четверо,  так  к    троим,  старшим,  -  и  причин  не  перечислить  для  прихода  в  гости,  и  друзей-приятелей  -  тоже.
Да,  много  людей  сюда  ходило.  Но  вот  уже  несколько  лет  –  пусто.  Никого.  Некому  ходить.  И  не  к  кому.  Ворота  и  калитка  нарасхлябь;  двор  запущен  (а  какой  был  здесь  зеленый  ковер  с  ранней  весны  до  поздней  осени  из  упруго-мягкой  травушки-спорыша,  любовно  выпестованный  и  прополотый  бабушкой  во  многие  дни  и  часы  сидения  на  маленькой  табуреточке!  Грех  обутым  по  нему  было  пройтись);  садик,  коему  за  тридцать  лет,  расхристан  напрочь,  –  что  не  унесли,  то  поломали:  и  яблоньки,  и  несколько  вишенок,  и  сливы,  и  пару  тутовых  деревьев  (шелковиц)  и…  да  что  там  сердце  рвать!
Усадьба,  вроде  бы  и  небольшая  по  сельским  степным  понятиям,  -  соток  двадцать,  не  больше,  но  огород,  палисадник,  садик,  довольно  просторный  двор  –  все  было  честь  по  чести.  Не  сказать,  что  все  идеально:  где  царство  женское,  мамино  –  грядки  там,  цветники  –  глаз  радует  и  душу  греет;  постройки  же  разные  –  отцова  вотчина  –  как  говорится,  в  рабочем  состоянии,  и  чего  не  отнять,  –  без  костылей-подпорок,  это  уж  точно.  Правда,  на  свежий  взгляд,  и  там  подделать,  и  там  прибить,  и  там  подправить  надо  было  бы.  И  занимались  мы  этим  с  удовольствием  каждый  наш  приезд  в  отпуск  и  раздельно,  и  вместе.  
И  даже  в  тот  печальный  приезд,  когда  не  бывает  уважительных  причин  не  приехать,  ожидая  девятый  день  после  смерти  нашей  мамы,  достроили  мы,  все  братья,  а  точнее,  построили  (как  у  нас  говорят,  вылили  из  шлака)  большой  гараж-мастерскую.  Построили  быстро,  ударными  темпами,  и  было  это  вроде  памятника  маме,  ее  делам.  Фундамент  они  вдвоем  с  отцом  заливать  начали,  ее  последнее  земное  дело  мы  и  закончили.  
Не  надо  угадывать  наши  с  братом  чувства,  когда  увидели  мы  в  этот  приезд  гараж,  сараи,  коровник  (да-да!  и  скотина  когда-то  здесь  водилась!)  –  одни  стены.  Видать,  потрудились  разлюбезные  соседи  превелико:  ни  крыш,  ни  дверей-окон  –  все  с  любовью  и  старанием  разобрано  и  к  себе  перенесено.  И  то:  зачем  же  добру  пропадать,  если  хозяев  нет,  и  наследники  глаз  не  кажут?  А  что  когда-то  говорили:  -  «Не  ты  клал,  не  тебе  и  брать»…  -    так  это  ж  давно  говорили…  Вон  сколько  другие  взяли.  И  не  в  деревенских,  а  в  ку-у-да  больших  размерах.  А  это  –  тьфу!  
Дом,  правда,  то  ли  совести  не  хватило  рушить,  то  ли  времени.  Отцов  дом.  Его  руками  отстроенный.  Давно,  почти  сразу  после  войны.  По  новомодным,  невиданным  здесь  среди  глинобитных  мазанок  под  камышовыми  да  соломенными  крышами  меркам.  И  способом  тогда  невиданным,  заграничным,  из  Австрии  привезенным,  и  материалом.  
Это  сейчас  все  просто  и  даже  скучно:  шлакоблочный,  шлаконаливной,  из  шлакового  кирпича…  А  тогда…  И  пол  не  глиняный,  кизяком  мазанный  да  песочком  посыпанный,  а  деревянный,  крашеный,  и  крыша  –  шифер.  Зеваки  из  других  деревень  приезжали.  А  окна!  О-огромные!  Смотришь  теперь  на  эту  «агромадину»  и  щемяще-грустно  усмехаешься:  окошки.  Уцелели  до  сих  пор.  И  стекла  почти  все.  И  двери  на  месте.
Не  хватает  только  самой  малости  в  доме:  один  шкаф  остался  да  стол  обшарпанный.  Остальному  же  не  дали  пропасть  сердобольные  соседи:  ни  одежи-обуви,  ни  посуды-мебели,  ни  тебе  телевизоров-холодильников  –  все  к  себе  приспосабливали  помаленьку,  пока  одному,  самому  совестливому,  невмочь  стало.  И  заколотил  он  входную  дверь  могучими  гвоздями-двухсоткой  по  всему  периметру,  чтобы  хоть  так  оправдаться  перед  всё  не  едущими  наследниками.  И  где  их  носит?!
А  носит  их  уже  много  лет  служба  государева,  армейская,  по  всей  стране,  по  всему  свету.  
Раньше-то  народ  деревенский  (и  не  только  деревенский)  на  цыпочки  вставал,  чтобы  военного  разглядеть  получше,  с  любовью  разглядеть,  с  почтением.  А  военные  плечи  прямили,  в  форме  ходили,  формой  гордились…  С  охотой  на  службу  многие  шли,  только  вот  не  всех  брали.  Да  и  то  сказать:  не  только  ведь  за  «спасибо»  служили…  Ну  это  так,  к  слову.
Отец-то,  как  и  всякий  родитель,  счастья  детям  желал,  как  лучше  хотел.  Вот  и  воспитывал  он  сынов  своих  на  военный  лад,  поскольку  сам  из  служивых  был  и,  похоже,  счастливей  жизни,  чем  военная,  не  знал.  А  сыновьям-то  что:  с  батиной  шеи  побыстрее  слезть,  дать  ему  вздохнуть  свободнее.  Детей-то  -    у-у!  -  а  кормилец  один.  
И  полетели  годы  курсантские,  офицерские,  места  заполярные,  дальневосточные.  Всякие.  В  основном,  таежные  всё  места.  А  иногда  и  джунгли  какие-никакие.  Служба.  Долг.
И  за  всем  этим  промелькнула  военная  жизнь  курьерским  ночным  поездом:  поезда  уж  нет,  а  в  глазах  пунктиром  желтые  полосы,  а  в  ушах  –  сбоистый  перестук  колес.
Э,  нет,  это  не  колесный  перестук  в  ушах,  а  собственного  сердца  стук.  И  не  дает  он  вздохнуть  свободно,  сдавливает  как-то.  Это  ж  надо  –  после  стольких  лет  в  юность  попасть,  одновременно  быть  и  малышом  пятилетним,  и  пацаненком  постарше,  и  любовь  первую  свою  вспомнить…  Тут  не  только  заволнуешься…
…Лето,  жара  несусветная.  В  домах  ставни  закрыты,  шторы  задернуты  (вентиляторы  –  что  вы!  -  не  слышали  даже  об  этом),  взрослые  –  на  работе  и  дома  -  сидят  в  прохладном  полумраке,  на  улице  появляются  только  по  крайней  нужде.  А  нам,  пяти-шестилетним,    хоть  бы  что.  В  одних  трусах  по  колено  купаемся  в  придорожной  пыли,  боремся-деремся,  то  шутя,  а  то  и  взаправду.  Играем,  в  общем.  Брату  и  трех  нет  еще.  Голый.  Ползал-ползал  с  нами  рядом,  выполз  на  дорогу,  ямки  в  песке  роет.  Мы  ничего  не  видим.    Вдруг  крик,  суматоха,  много  взрослых.  На  руках  у  чужого  дядьки  мой  брат,  уцепился  в  него,  молчит,  рука  в  крови.  Я  ору:  мое  ухо  в  руке  моего  отца,  а  другой  рукой  он  уже  раза  три  врезал  мне  пониже  спины.  
А  это  просто  возчик  на  солнцепеке  задремал,  умные  лошади,  неслышно  ступая  по  пыльной  дороге,  обошли  брата  с  двух  сторон,  а  телега  проехала  над  ним,  слегка  зацепив  чем-то  острым.  Царапинка  на  память.  И  ему,  и  мне.  
…  Мне  одиннадцать.  Хочу  понять,  но  не  понимается:  из  далекого  пыльного  села,  откуда  практически  никуда  и  не  выезжал  до  сих  пор,  меня  посылают  за  70  километров  в  Город  забрать  9-летнего  брата  из  больницы.  На  перекладных,  то  бишь  попутках.  Съездил,  забрал.  Бог  судья  родителям,  но  своих  детей  в  такую  даль  я  бы  не  послал.  А  может  быть,  мы,  сельские,    в  этом  возрасте  уже  были  самостоятельными?
…Мне  пятнадцать.  Самому  младшему  братишке  чуть  больше  двух.  Сидит  на  берегу  речки,  смотрит,  как  мы  купаемся.  Ныряю,  натыкаюсь  на  толстую  арматурину.  Попытки  за  две-три  вытаскиваю  ее,  выныриваю,  не  глядя,  бросаю  на  берег,  конечно,  не  в  ту  сторону,  где  сидит  брат…  Парализованный  от  страха,  чуть  не  тону:  железяка  со  свистом  врезается  в  берег  сантиметрах  в  десяти  от  него  -    «они  пошли  пройтись»…  Эта  картина  долго  портила  мне  настроение.  Да  и  сейчас  не  по  себе.
...  Мне  семнадцатый.  Осень.  Грязь  непролазная,  лужи  –  моря.  Иногда  и  до  метра  глубиной.  Вечер,  холодно.  Стою  почти  по  пояс  мокрый  посреди  одного  из  таких  «морей».  Метрах  в  десяти  от  меня  на  берегу  столпились  бывшие  друзья-приятели  и  бросают  в  меня  камни:  «Не  ходи  в  наш  краёк  на  свидания  к  нашим  девушкам».    Страшно,  но  хожу…
Удивительно:  по  сравнению  с  прожитым  так  мало  здесь  жил  и  так  много  памяти.  И  какой  яркой.  А  все  потому,  что  слова  «первый»,  «впервые»  были  нормой  почти  каждый  день.  Почти  как  в  чьем-то  полузабытом  стихотворении:
Пускай  не  раз  мы  любим  и  любимы  
И  повторяем  громкие  слова,
Но  первая  любовь  неповторима,
Прислушайся,  она  в  тебе  жива…
Это  не  только  о  девушке,  я  думаю.  Это  и  о  тех  местах,  где  она  тебя  настигла,  твоя  первая  любовь…
Верно  говорят,  что  память  жестока.  Не  перед  кем  притворяться  и  не  от  кого  прятаться.  Ты  и  твоя  совесть.  Ты  и  твоя  память.  Один  на  один.  Все.  А  это  не  только  лирика…
Черствость  черно-белой  бескомпромиссной  юности.  Стыдно  за  себя,  а  прощения  не  попросить.  Только  могилкам  милым  поклониться  да  поплакать.  Слез  нет.  Одна  тоска.  Кому  грубил,  кого  не  слушал,  к  кому  не  прислушивался…    
А  меня  мать  любила,  по-моему,  больше  всех.  И  прощала  мне  больше,  чем  любому  из  братьев.  Перед  другими  мне  стыдиться  нечего  –  не  хуже  них  был.  Плохого  мало  кому  сделал.  Так,  по  мелочам.  Но  то,  что  не  видел,  не  слышал,  а  главное  –  не  чувствовал  мать,  это  горше  всего.  Это  ведь  самое  страшное  –  не  быть  друзьями  со  своими  родителями,  со  своими  детьми…    Тогда  только  одно:  чужое  думает  о  чужом…  
Да,  наконец,  сбылись  надежды  Федора-соседа:  приехали  наследники.  Ходят  по  двору,  в  окна  заглядывают,  а  внутрь  попасть  не  могут.
-  Федя,  сосед,  помоги  дверь  открыть,  пожалуйста.
А  у  Феди  уж  и  гвоздодер  наготове,  и  клещи,  и  топор.
-  С  удовольствием,  ребята.  С  приездом.
Пыхтели-пыхтели  –  открыли.  Дверь  нараспашку,  а  входить  братьям  каждому  не  по  себе:  юность  внутри,  годы  прожитые,  память  незаросшая  и  незарастающая  –  все  дорогое,  далекое,  к  которому  душа  тянется,  да  дотронуться  нельзя.  Прежде  хочется  руки  вымыть  да  душу  очистить  от  серо-будничного,  обыденного.  Юность-то  -  светлое  у  каждого,  чистое.
А  входить  надо:  сколько  времени  в  родном  доме  не  были,  сколько  стен  родных  не  видели,  запахами  детства  сколько  не  дышали?
Запахи  остались,  правда,  слабенькие.  Стены  тоже  остались,  такие  же  родные.  Глаза  закроешь  –  домой  приехали,  к  себе.  И  диван  с  зеркалами  на  месте,  и  радиола  в  углу  с  «Голосом  Америки»  шипящим,  и  телевизор  «Березка»,  в  который  раз  не  работающий,  –  в  другом.  И  отец  радостный,  и  мать  счастливая,  и  бабушка  у  порога  на  табуретке,  как  в  гостях,  и  братья,  погоны  трогающие,  подарки  ждущие…
Так  бы  и  не  открывал  глаза,  не  выходил  из  времени  того,  но  тоска  огромная,  душу  вынимающая,  дыхание  перехватывающая,  забирает-захлестывает,  слезы  вот-вот  из-под  век  зажмуренных…
И  открываешь  глаза,  в  потолок  глядя,  слезу  сглатывая  и  вздыхая  громко,  со  всхлипом.  А  потолок-то  чистый  почти,  даже  паутины  мало.  И  пол  крашеный  не  истоптан.  Крепок  еще.  Только  вот  на  полу  фотографии  разбросанные…    Ходили  по  ним  равнодушные  люди  –  память  то  для  них  чужая.  А  братьям  как  больно  смотреть  на  это:  вот  оно,  детство,  вот  они,  родители,  вот  она,  память…    Эх,  люди…
Одно  это,  фотографии,  в  наследство  свое  и  взяли  они.  Можно  было  бы  –  и  дом  со  двором  перенесли  бы.  Да  куда?  В  свои  квартиры  с  детьми  и  внуками?  В  чужую,  никогда  не  станущую  родной  даль?  Не  прилепится,  не  приклеится.
И  стоят  они  в  доме  родном,  наследники.  И  наследуют  только  память.  Взять-то  больше  нечего.  Да  и  не  нужно.  Не  годится  все  это  в  той  жизни  их,  далекой,  городской,  чужой  по  духу  дому  этому.
И  вот  стоят  они,  наследники,  гордость  отцова,  его  мечту  осуществившие,  его  надежды  оправдавшие.  И  почему-то  не  радостно  им  от  этого:  как  те  деревья,  что  с  корнями  вырыли,  да  так  и  бросили.  Корни  есть,  да  земля  далеко.
Чего  наследники?  Духа?  Памяти?…
Январь  2001  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580787
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.08.2017


archic

Солнечные зайчики

Солнечные  зайчики  умирают  на  моих  ладонях  ,  их  больше  нет  ,они  растворяются  в  закате,  тонут  в  море  ,  оставляя  едва  уловимые  следы  на  воде.  А  утром,  все  будет  заново,  они  возродятся  из  пепла,  появятся  на  горизонте,  только  вот  тебя  не  будет  рядом.  Будет  тишина,  изредка  пролетающие  чайки,  недопитое  вино,  облака,  шум  прибоя.  Обжигающий  горячий  ветер,  станет  невыносим,  воздух  расплавит  последние  надежды,  и  насупит  будничная  суета.  Лето  жара,  июль,  август,  вереница  ярких  красочных  дней,  кадры,  остановки  и  передышки,  бег  который  постоянно  замедляется  ходом  часов,  новое  лето,  и  зайчики,  солнечные,  только  уже  такие  жестокие,испепеляющие  дотла,  остатки  израненного  и  больного  сердца....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647291
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 13.08.2017


archic

Неумолимо

Неумолимо  бегут  часы  -
Лето  за  ними  большая  спешка,
Лучшее  брошено  на  весы
Словно  поставлено  все  на  решку.

Море  далекое  глубоко
Прячет  сомнения  и  тревоги,
Письма  читаются  так  легко
Но  почему  же  вы  в  них  так  строги?

Будущность  пишет  свои  стихи
Рваные  строки  души  суровой
Сотканы  вы  из  больших  стихий
Без  поражений,  как  князь  Суворов.

Помнится  ревности  пустота
Необоснованно  и  жестоко,
Непокоренная  высота,
Часто  бросает  опять  к  истокам.

Первые  встречи,  по  телу  дрожь,
Сердце  срывается  будто  в  пропасть,
Вы  подарили  цветок  и  нож,
Трепет  скрывая  и  даже  робость.

Неумолимо  бегут  года,
Перевернулось  все  так  нежданно,
В  разные  брошены  города,
Просто  жестокая  жизни  данность…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745939
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Валентина Ланевич

Подорож від минулого до примарного майбутнього.

     Галина  зручно  вмостилася  біля  вікна  у  кріслі  автобуса  Любешів-Луцьк.  Вона  любила    сидіти  саме  біля  вікна  та  спостерігати  за  краєвидами,  що,  хоч  були  давно  знайомими  їй  із  дитинства,  та  однаково  хвилювали  уяву.  Згадувались  розповіді  бабусі  про  невеличке  містечко  Любешів,  яке  притулилося  одним  своїм  боком  до  річки  Стохід,  котра  несла  тихі  води  у  річку  Прип’ять  і  бігло  чепурними  будиночками  з  господарськими  приміщеннями  до  старовинного  парку,  де  колись  стояв  замок  Чарнецького.  Кам’яні  ворота  у  в’їзд  до  нього  і  донині  стоять  на  сторожі  спокою  столітніх  дерев,  а  доріжка,  що  веде  через  співучий  тінистий  парк,  виводить  до  колишнього  монастиря  капуцинів,  де  розміщений  відділ  МВС,  як  прояв  не  так  давно  минулої  радянщини,  що  намагалась  стерти  з  пам’яті  людей  історію  їхнього  краю,  насадивши  свою,  сатанинську  ідеологію.  От  і  польский  костел  у  самому  центрі  містечка,  що  височів  на  десятки  кілометрів  і  був  дороговказом  мандрівникам,  при  якому  свого  часу  учився  Тадеуш  Костюшко,  у  1969році,  за  вказівкою  з  верхів,  зірвали.  Кощунство,  що  болить  своїм  варваством  й  понині,  бо  та  місцина  так  і  залишилась  нічим  не  забудованою.
     По  обличчі  жінки  пробігла  тінь  жалю,  а  автобус  повагом  набирав  швидкість,  просуваючись  бічною  вулицею  у  напрямку  траси,  що  вела  із  Луцька  і  поєднувала  захід  України  із  Білоруссю,  зокрема  зі  старовинним  Пінськом,  який  з  1939року,  розчерком  московського  пера,  після  анексії  цих  земель,  відійшов  до  Білорусі,  хоч  етнічно  належав  до  земель  Київського  князівства.
     А  за  вікном  автобуса,  з  його  правого  боку,  уже  виднілося  польське  кладовище,  приведене  до  ладу  поляками  після  розпаду  СРСР.  У  дитинстві  Галина  із  подружками,  так,  як  кладовище  розташоване  на  краю  Любешова,  забігали  туди,  у  бузкові  зарості,  справляти  свою  дитячу  нужду.  Діти  якось  і  не  думали,  що  вони  роблять  абсолютно  недопустимі  речі.  
       Скрушно  хитнувши  сивіючою  головою,  Галя  перевела  погляд  наліво  до  будівлі  із  вибитими  шибами,  де  гуляв,  завиваючи  вітер.  Ні,  це  не  були  свідки  старовини,  це  були  наглядні  руїни  сучасних  людських  душ.  Це  стояли  голі  стіни  добудованого  у  1990  році  переробного  молокозаводу,  готового  у  той  час  прийняти  відповідне  обладнання  та  розпочати  роботу  із  виробництва  кисло-молочних  продуктів.  Та  не  діждались  краяни  побачити  завод  діючим.  З  тої  пори  так  і  стоїть  пусткою.  А,  може,  те  обладнання  і  було  завезене  та  тільки  на  папері.  Он,  примудрились  же  провести  паперову  залізнодорожну  вітку  протяжністю  у  75  кілометрів  від  Камінь-Каширського  до  самісінького  Любешова  і  нічого  собі,  усе  те  дійство  десь  валяється  на  владних  полицях,  притрушене  пилом.  Отаке  то  воно  життя,  той,  хто  по-правді  живе,  виживає,  а  інший,  роздобувши  гроші  нечесно,  жирує.
       Молодиця  витерла  долонню  рясний  піт  із  чола,  прикрила  повіками  очі,  і    
 заглибилась  у  саму  себе.  Чи  ж  то  так  вона  уявляла  колись  дівчиною  своє  заміжжя?  Гадалось,  створить  сім’ю  із  коханим  чоловіком,  народить  дітей  і  стане  найщасливішою  у  світі  жінкою-матір’ю.  Є,  правда,  нині  і  чоловік  та  двоє  доньок,  уже  дорослі,  мають  власні  сім’ї,  он,  їде  до  Луцька  до  них  на  гостину.  А  сама?  Виходила  начебто  заміж  по-любові.  Хату  побудували  разом  із  чоловіком,  стоїть  що  та  писанка  на  заздрість  зловтісі,  а  щастя  десь  поділось  із  прожитими  роками  під  спільним  дахом.  У  чоловіка  коханок,  як  сміття  у  тому  відерку,  перебирає  ними  і  сам  такий  гордий  з  того,  а  на  неї,  свою  законну  дружину  і  не  гляне.  Куди  те  родинне  тепло  зі  щирим  дитячим  сміхом  поділось,  геть  невтямки  Галині.  Адже  була  йому,  Сидорові,  гарною  жінкою,  чесною  і  господинею  доброю,  усе,  до  чого  не  прикладе  своїх  рук,  горіло  під  ними  і  дітей  виховала  достойно,  добрими  та  чуйними.
       Терпка  сльоза  забриніла  на  вії  і  обрамленого  світлим,  жовтявим  волоссям,  миловидного  обличчя  торкнулася  глибинна  туга  за  змарнованими  роками,  а  погляд  безцільно  заблукав  довкіллям.
         Вздовж  дороги  зміїлись  окопи  другої  світової  війни  Сарнинсько-Ковельського  укріпрайонів,  вигулькували,  покриті  падолистом  пащі  кам’яниць,  дотів.  А    кілометрів  зо  двадцять  убік  від  траси,  у  лісах,  куди  вона  ще  дівчинкою  бігала  з  подружками  за  грибами  та  чорницями,  ще  й  дотепер  збереглись  окопи  ще  першої  світової  війни  та  вириті  солдатами  бліндажні  ями.
         Придорожні  дерева  то  відбігали  десь  трішки  убік  від  автобуса,  то  наближались  до  нього  зовсім  близько  і  простягували  до  неї,  Галини,  як  їй  здавалось,  свої  віти-руки,  ніби  пропонували  свої  безмовні  обійми,  щоб  забрати  собі  та  віддати  через  коріння  її  страждання  землі  і  послати  із  неба,  через  крони,  котрі  торкалися  висі,  Господню  благодать.  А  автобус  із  розміреною  швидкістю,  шурхаючись  колесами  шин  об  розігрітий  асфальт,  простував  далі  до  своєї  кінечної  мети,  зупинки.
         Жінка  стиха  зітхнула,  зручніше  вмостилась  у  кріслі  автобуса  і  усміхнулась,  пригадуючи  радісні  личка  онуків  та  приколисана  монотонністю  навколишніх  звуків,  відгородившись  від  примарного  майбутнього,  поринула  у  короткочасний,  спокійний  сон.

13.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745906
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Наташа Марос

СКАЗКА…

Приснился  ненавязчиво  портрет  -
Вот  бантики  и  складочки,  вот  бусы.
Теперь  осталось  красочно  сюжет
Оформить  и,  я  думаю:  всё  будет!..

Немножечко,  совсем  чуть-чуть,  в  конце
Мне  надо,  не  размешивая  краски,
Затушевать  румянец  на  лице
И  подвести  по-новой  мои  глазки!..

Смотрю,  любуюсь,  как  же  хороша,
Придуманная  сказка  в  одночасье...
И  пусть  не  отпускает  ни  на  шаг
Меня,  тебя...  И  нас...  не  рвёт  на  части...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745922
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Ліна Ланська

ЗБИРАВСЯ СНІГ


Збирався  сніг...  мені  здавалось,  -  літо.
Тополі  у  весільному  вбранні,
І  квіти  скрізь,  такі  яскраві  квіти
Серед  дощів  всміхалися  мені.

Збирався  лютий,  звісно  що  не  місяць,
А  холод,  скрижаніло,  цілував,
Допоки  душу  біль  і  сумнів  місять.
Таке  буває  іноді,  бува...

Збирався  сніг  завчасно,  захурделив
Нахабний,  долу  нахилив  кущі  .
Тріпочуть  крильця,  змучений  метелик,
Гукає  сонце,  -  тільки  лід  тріщить.

Збирався  політати,  у  пухнасте
Упасти  ліжко,  -  на  листочку  он.
Тепер  же,  молить,  хоч  би  не  пропасти,
Бо  для  біди  немає  перепон.


11.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745885
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Олена Вишневська

тихше…

[i]У  кожному  мовчанні  своя  істерика
/Рінат  Валліулін/[/i]


Гупає  в  скронях  сонце.  Під  серцем  -  тиша.
Плаче  надривно  скрипка,  як  немовля.
Тихше,  маленька,  тихше,  бо  ти  сильніша
З  кожною  тишею,  що  на  тобі  -  петля.

Душить  і  душить  змій  мовчазних  істерик,  
Жадібно  пестить  пальці,  як  материк
Лиже  солоне  море.  І  на  папері
Вкотре  німіє  без  пунктуацій  крик.

Що  тобі,  леле?  Правди  шукаєш?  Тісно
Їй  у  полоні  тіней,  химер  і  зла.
Падають  зорі  сяйвом  примарних  істин.
Падають  зорі.  А  долетять  -  зола.

Все,  що  минуло,  також  впаде  за  обрій:
Дотики  слів,  усмішка  і  порух  вій...
Мабуть,  в  цей  час  любити  -  уже  хоробрість.
Тихше,  маленька.  Тихше...  Бо  він  -  не  твій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Олена Вишневська

тихше…

[i]У  кожному  мовчанні  своя  істерика
/Рінат  Валліулін/[/i]


Гупає  в  скронях  сонце.  Під  серцем  -  тиша.
Плаче  надривно  скрипка,  як  немовля.
Тихше,  маленька,  тихше,  бо  ти  сильніша
З  кожною  тишею,  що  на  тобі  -  петля.

Душить  і  душить  змій  мовчазних  істерик,  
Жадібно  пестить  пальці,  як  материк
Лиже  солоне  море.  І  на  папері
Вкотре  німіє  без  пунктуацій  крик.

Що  тобі,  леле?  Правди  шукаєш?  Тісно
Їй  у  полоні  тіней,  химер  і  зла.
Падають  зорі  сяйвом  примарних  істин.
Падають  зорі.  А  долетять  -  зола.

Все,  що  минуло,  також  впаде  за  обрій:
Дотики  слів,  усмішка  і  порух  вій...
Мабуть,  в  цей  час  любити  -  уже  хоробрість.
Тихше,  маленька.  Тихше...  Бо  він  -  не  твій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Радченко

КА - КА –ЛЮ – ЗА

                 Це  слово  ми  завжди  промовляємо  з  усмішкою,  бо  зразу  ж          
 мимоволі  в  думках  повертаємося  в  літо    двотисячного    року.  Старшим  онучатам  ,  Ані  і  Андрійкові,  скоро  повинно  було  виповнитися  по  чотири  роки,  вони  були  вже  «дорослими».  Аня    дуже  просилася  сходити  до  продуктового  кіоску  самостійно  і  ми  вирішили,  що  вже  можна  їй  дозволити  зробити  так,  як  вона  хоче.    А  треба  було  купити  консервовану  кукурудзу,  яку  онучата  дуже  полюбляли.  Дали  пакет,  гроші,  декілька  разів  заставили  Аню  повторити  слово  кукурудза,  провели  інструктаж,  як  потрібно  правильно  перейти  дорогу  і    те,  що  додому  треба  повертатися  зразу  ж,  тільки-но  вона  скупиться.
               З  гордо  піднятою  головою  Анюта  вийшла  за  хвіртку  і  пішла        
 знайомою  стежиною.  Звичайно,  ніхто  й  не  збирався  залишати  її  без  догляду.  Через  хвилину  я  вже  йшла,ховаючись  за  деревами,  позаду  Анюти.  Вона  йшла  не  озираючись,  щасливо  посміхаючись,  підстрибуючи,  крутячи  пустим  пакетом  .  Ось  і  дорога,  яку  треба  було  перейти  без  допомоги  мами  чи  бабусі.  Я  з  замираючим  серцем  дивилася,  як    онучечка  подивилась  вліво,  вправо,  почекала  поки  проїде  декілька  машин,  а  потім  впевнено  пішла  до  кіоску.  Продавчиня,  тітка  Шура,  побачила  її,  а  потім  мене,  я  їй  показувала,  щоб  вона  мовчала.  Аня  стала  навшпиньки,  заглядаючи  в  вітрину  і    нічого  не  сказавши  продавчині,  почала  ходити  понад  кіоском,  заклавши  рученята  за  спину.  Вона  весь  час  повторюва-ла:  «Ка-ка-лю-за…ка-ка-лю-за…ка-ка-лю-за…»  Пройшло  хвилин  десять,  моє  терпіння  вже  закінчувалося,  а  коли  Анюта  почала  озиратися,  ніби  чекала  допомоги,  не  втрималася  і  побігла  через  дорогу.  На  мене  дивили-ся  розгублені  і  щасливі  оченята,  а  губи  шепотіли  одне  ж  і  те:  «Ка-ка-лю-за…».    Я  присіла  перед    онучечкою  і  запитала:"  Аня,  ти  забула  за  чим  прийшла?."Ні,  я  не  побачила  ка-ка-лю-зу",  —  прошепотіла  вона  і  пригорнулася    до  мене.  Я  підняла  Анюту  і  показала  їй,  де  на  вітрині  стоїть  кукурудза.  Боже,  скільки  було  радості!  Аня  радісно  і  схвильовано  простягнула  долоню  з  грошима  в  віконечко  кіоску  і  гордо,  голосно  сказала:  «Ка-ка-лю-зу».  
                   Додому  ми  йшли  весело  посміхаючись,  взявшись  за  руки.  Аня  декілька  разів  піднімала  голову  і  щасливо  промовляла:  «  Я  сама                      
скупилася».  Все  сімейство  вже  хвилювалося,  але  побачивши  нас,  всі  полегшено  зітхнули.  Такої  смачної  какалюзи  ми  більше  ніколи  їли.
                                                                                                                                                                                                                                                                                       
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745848
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Ярослав К.

Уходят поэты

Так  больно!..  Как  будто  лишаешься  зуба:
Забросив  стихи,  обломав  карандаш,
Уходит  поэт  незаметно  из  Клуба,
Оставив  читателям  весь  свой  багаж...

Уходят  поэты  из  Белого  списка,
Стихами  которых,  быть  может,  дышал...
Куда  и  зачем?  Далеко  или  близко?
Тоскует  по  вам,  уходящим,  душа...

Уходят  поэты...  Приходят  другие...
И  память  стирает  уже  имена...
Нахлынет,  бывает,  порой,  ностальгия,
Пытаешься  чьи-то  стихи  вспоминать...

Уходят  поэты...  Приходят  иные,
Конечно,  уже  привыкаешь  и  к  ним,
И  новые  авторы  -  будто  родные,
Но  ищешь  забытый  давно  псевдоним...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745844
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Потусторонний

Кто к мнению чужому нетерпим.

Кто  к  мнению  чужому  нетерпим,
тот  не  признает  самозаблужденья.
Невежество  -  коварное  затменье,
дающее    основы    преступить.

У  Бога,  горсть  ума  не  попросив,
своё  не  замечающий  уродство,
играет  с  отраженьем  в  благородство
и  тешит  сам  себя,  что  он  красив.

Любая  ложь  всегда  опасна  тем,
что  разрушает  скрепы  с  внешним  миром.
Всесильность    иллюзорного  кумира
базируется  лишь  на  пустоте.

Нелёгок  да  извилист  путь  наверх.
Седлающих  пленённые  твердыни,
изводит    ненасытная    гордыня
частично  узурпируя  успех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745836
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Новоградець

Светка.

Обижаешься  -  вижу  по  взгляду,
Что  не  вышло  с  тобой  погулять,
Вот  вернусь  -  и  всё  будет  как  надо,
А  пока  -  всё  по  кругу  опять.

Снова  мчится  навстречу  разметка,
Рубят  воздух  на  взлёте  винты,
И  я  знаю  -  стоишь  моя  Светка,
Смотришь  в  небо  задумчиво  ты.

С  сожаленьем  глядишь,  провожая,
Как  летим  уходя  от  земли,
Как  на  курс  с  поворота  легая,
Расстворяемся  точкой  вдали.

И  машиной  вороча  крылатой,
На  мгновение  вспомню  игру,
Как  глядела  ты  Светка  когда-то
Как  гоняли  мы  мяч  по  двору.

Без  ума  от  футбольной  девчёнки,
Как  был  рад  что  тебя  подцепил,
Женский  фокус  не  вычислив  тонкий,
И  не  поняв  что  пойманым  был.

Не  забытый,  но  прощен  тот  случай  -
Я  не  раз  доказал  что  я  горд  -
И  с  тобой,  всё  такой  же  везучей,
Улетает,  уходит  наш  борт.

Как  тогда  -  вечерком  на  скамейке  -
Не  уйдёшь  от  тебя  налегке  -
Примостившись  портретной  наклейкой,
Ты  летишь  на  приборной  доске.

Над  притихшим,  ночным  океаном,
Над  седыми  торосами  льдов,
Пролетаешь  и  смотришь  упрямо,
И  ревнуешь  -  поклясться  готов.

Промелькнёт  стюардэсса  проворно,
Улыбнётся  игриво,  коза,
И  сигналом  с  панели  контрольной
Ты  округлишь  большие  глаза.

Не  волнуйся,  прикольная  Светка,
Не  рискнул  бы  тебя  огорчать  -
Ты  сюда,  далеко  за  пол-света,
На  метёлке  смогла  бы  домчать.

Только  здесь,  на  борту,  всё  серьёзно,
Строгим  курсом  отмечен  полёт,
И  в  бездонном  пространстве  морозном
Одиноко  плывёт  самолёт.

Гонят  лопасти  воздух  разрежен,
Стынет  шлейфом  белеющий  дым,
Над  полярным,  чужим  побережьем,
Над  далёкой  Канадой  летим.

Мы  летим  с  тобой  вместе,  подруга,
Как  бы  ты  далеко  не  была,
Нам  в  полёте  никак  друг  без  друга,
Мы  с  тобой  как  два  парных  крыла.

И  ветра  турбулентные,  дуя,
Атмосферой  ломясь  напролом,
Треплют  нас,  но  всё  так  же  лечу  я,
Поднят  в  небо  надёжным  крылом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721507
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 12.08.2017


Новоградець

Сосновий бір

На  пагорбах  синіх,  в  околицях  міста,
Під  першими  крапками  зір,
Шумить  верховіттям  і  пахне  смолисто
В  дитинстві  посаджений  бір.

Давно,  школярами,  ми  прямо  з  уроків,
На  зораних  схилах  ріки,
Садили  невміло  в  ямки  неглибокі
Тоненькі  соснові  ростки.

Пройшло  півстоліття,  і  крони  розкішно
Здіймають  зелений  наряд,
І  вітер  вечірній  гойдає  тодішній,
Мій  третій  від  берега  ряд.

Колишуться  сосни,  гілками  махають,
Скриплять  вже  могутні  стволи,
І  хочеться  вірить  -  також  пам'ятають
Як  зовсім  маленькі  були.

Росли  ми,  міцніли,  і  з  нами  зростали,
Тягнулись  до  сонця  вони,
Земля  їх  живила,  дощі  поливали
І  сніг  покривав  до  весни.

Тепер  вже  дорослі,  ховають  під  хвою
Від  спеки  річні  береги,
І  в  полудень  літній  милують  красою
І  співом  пташок  навкруги.

Ніщо  їм  негода,  вже  в  землю  з  роками
Глибоко  корінням  врослись,
Лиш  в  пам'яті  нашій  залишились  з  нами
Маленькими  зовсім  колись.

І  бором  могутнім  зростає  на  згадку,
Міцнішає  з  плином  років,
Колишня  тоненька,  дитяча  посадка,
Колючі  рядки  їжачків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742753
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 12.08.2017


КВолынский

Очі мої очі. 45 +

Очі    мої    очі  –
Шаловливі    діти,
З  ранку  і  до  ночі
Не  знаю  де  дітись;

Де  б  не  очутився  -
Роздівають  жінку,
С  ким  тільки  не  бився  –
Підкладають  свинку.

Своя…  відвернеться,
А  вони  -  стріляють:
В  пазусі  товчуться,
На  спідницю  лають.

Ходить  народ  чемний
На  «Квадрат»  висячий…
Ми  ж  –  трикутник    чорний
І  вулкан    гарячий.


Що  жінкам  присниться  –
Все  вони  тримали:
Дрин  на  колісниці,
Дві  клешні  з  кігтями.


Що  вони  творили,
Не  сказіть  словами  –
Ледь  живих  пускали
До  рідної  мами.      


Вже  козак  весь  сивий
І  гусар  –  ніякій;
Дві  красиві  сливи
Жінок  манять  всяких.


Зовсім  подуріли
Дві  скажені  фари,
На  трикутник  чорний
Просять  окуляри,


Що  вони  там  бачать,
Що  воно  там  зяє?
Як  вулкан  гарячий
Щедро  пригощає.


Горе  мені  горе,
Що  мені  робити?
Полечу  за  море
Гріх  мій  заморити.


Ой,  куди  ж  Ви,  діду?
Онучата    -  плачуть.
Що  казати  буду,-
Що  до  них  вже  скачуть?


Там,  всі  загоріли,
Без  намиста  ходять  –  
Очі  озвіріли,
Мене  з  глузду  зводять.

Там  трикутник,  білий,
В  золотій  оправі,
Як    маяк  лучистий,
Мої  очі  бавить.

Очі  мої  очі,
Лихо  мені  з  вами.
Як  дожить  до  ночі,
Що  би  ми  поспали.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675715
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 12.08.2017


Ol Udayko

БЕЗДОЩІВ’Я

       [i]Антициклон  Люцифер...  І  ми...
       Роздуми,  навіяні  спекою...[/i]
[youtube]https://youtu.be/uOIHHMnI_Ig[/youtube]
     
[i][color="#87077c"][b]Сонце...  Спека...  Жар...
Серце  –  самовар.
Мозок  мліє,  спить  –
Неймовірна  мить!                                        
Продих...  Небо....  Штиль...  
Степ…  Жара…  Ковил…
Мольби...  Клич  до  зір...
Горячі  рекорд  –
Шкалить  реохорд.
Сонця  й  моря  змаг  –
Мозок  геть  засмаг.
Думки  підла  лінь  –
Птиць  сумна  квилінь.
Гріх...  Відсутність  прощ  –
Не  приходить  дощ...
Певно,  знає  Бог,
Де,  коли…  І  –  ох,
З  ким  і  як  були.
Долі  як  лягли…
То  й  держіть  одвіт
Прісно,  збіса  літ!

…вітерець  дихнув  –
Шле  вологу    ув
Спраглі  ним  поля
Волохом  здаля.
Знають  те  волхви,
Чим  багаті  ви  –
Златом  чи  сріблом,
Злом,    а  чи  добром.
Посилають  вам
Мудрість  з  ветхих  літ…
Вдячні  ми  волхвам
За  такий  привіт
Від  своїх  дідів,
Що  давно  пішли,
Лишивши  удів,
Хоч  були  
                                 орли…

Предки  знали    гріх,
В  них  й  ґедзунок  прощ…
Хмари…  Краплі…  Грім…
Блискавиця…  дощ…[/b][/color]

11.08.2017[/i]
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745729
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Циганова Наталія

***

Где-то  есть  городок,
не  воюющий  с  миром
ни  за  акр,  ни  за  милю.
В  храм  затёртый  порог  -
без  протянутых  рук
и  не  заперты  двери,  
за  которыми  верят
потому,  что  не  врут.
Все  дороги  верны
и  возможны,  и  людны.
В  стариковские  будни
даже  сны  влюблены.
Нет  ничейных  детей.
Нет  могил  безымянных
юным,  смелым  и  рьяным.
...на  вопрос  "это  где?"
все  ответы  давно
до  немого  охрипли
и  затасканы  рифмой  
под  случайным  окном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745744
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Ліна Ланська

ЗЕМЛЯ



На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню?
На  далекій  орбіті  конвалії  пестили  весни.

Тільки  ніч  навкруги...  
Тільки  тіні  я  ті  не  спиню,
Під  нещадною  зливою    айсберги  повінню  скресли.

Вирували  моря,
Із  безодні  вставали  хребти.
Перекинулись  плеса,  дощем  покотились  у  прірву.

День  фату  приміряв,  -
На  вінок  хоч  би  жмут,  нагребти,
Бо  засніжені  квіти  стихія  віднайде  і  зірве.

На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню.
У  малесеньких  дзвоників  нове  імення,    сніжинки,  -

На  мої  береги...
Видно,  так  забажали  боги.
Скільки  сліз  не  зроню,
Застигають,  -    недолі  ужинки.
 
08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745706
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Валентина Ланевич

Як же мені в світі жити.

Як  же  мені  в  світі  жити,
Щоби  не  тужити.
Спраглі  губи  хочуть  пити,
З  тобою  б  ожити.

Із  тобою  би  ожити,
Впустить  тепло  в  груди.
Те  бо  людям  не  судити,
Зацілуй  до  згуби.

Зацілуй,  піддамсь  охоче,
Хай  тіло  хміліє.
У  серденьку  щось  лоскоче,
В  небі  ж  місяць  мріє.

Мріє  в  небі  місяченько,
Вітер  серп  колише.
Як  же  в  парі  буть  любенько,
Душа  вогнем  дише.

11.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745696
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


OlgaSydoruk

Эти реки сбегают на юг и на север…

Обновлённый!

Эти  реки  сбегают  на  юг  и  на  север...
Суждено  по  течению  плыть  в  парусах...
Паруса  подбирают  под  розовый  клевер
И  разлитый  на  небе  ленивый  закат...
Корабли  из  туманов  выходят  седыми  -
В  каплях  крохотных  сладостного  молока.
В  сказке  реки  -  молочные,но  проходные...
Лишь  кисельные  в  сказках  у  рек  берега...
В  моей  сказке  -  век'ами  с  богами  дружили...
В  моей  сказке  -  счастливчик  нежданный  гонец...
И  голов  никогда  никому  не  рубили...
Были  рыжими  все  (с  властелином  колец)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745692
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Лю

Кто скажет мне, какая есть молитва

Наверно  я  к  себе  была  сурова,  
Не  думала,  что  буду  как  палач,    
К  жестокому  убийству  не  была  готова,
Сейчас  я  слышу  с  того  мира  плачь.

Безжалостно,  все  вырвала  страницы,  
Моим  редактором  недавно  был  огонь,  
Душевной  ярости  здесь  не  было  границы,
И  я  не  слушала  тупую  в  сердце  боль.

Кто  скажет  мне,  какая  есть  молитва,  
Чтоб  рукописи  с  пепла  воскресить,  
На  сердце  у  меня  сегодня  битва,  
Как  я  могла  живые  души  погубить?!

Лю…
10.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745645
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Лю

Влюбилась я

Влюбилась  я.  
Да!  Да!  Вы  не  ослышались,  влюбилась,
И  мои  мысли  часто  лишь  о  нем.  
Как  малолетка  в  нем  я  растворилась,  
Когда  наедине  мы  были  лишь  вдвоем.


И  злюсь,  и  радуюсь  одновременно,  что  мне  пришлось  впустить  в  свое  сердце  необычную  на  первый  взгляд  любовь.  Любовь  к  Питеру.  Он  охмурил  мою  наивную  душу  как  малолетку  и  влюбил  в  себя  как  хулиган.  Он  поцеловал  мою  душу  и  при  этом  подарил  мне  незабываемое  и  необычное  чувство  полета  в  неизвестность.  Он  позволил  мне  засыпать  в  самом  центре  своего  сердца  окутывая  меня  белой  ночь.  Я  узнала  вкус  свободы  в  нем,  отбросив  все  свои  тревоги  я  отдалась  ему  не  задумываясь.  Его  теплый  прием  восхитил,  а  сейчас  зовет  к  себе  обратно  манящим  соблазном.  Я  не  там,  но  уже  и  не  здесь.  Его  непредсказуемый  характер  души,  напоминает  мне  мое  переменчивое  настроение.  Когда  он  плачет  -  идет  дождь,  когда  он  хмурится  -  становится  облачно,  когда  он  злиться,  то  ветер  разгуливает  как  господин  по  своим  владениям.  Но  если  у  него  на  душе  тепло,  то  солнце  согревает  всех.  Как  мы  с  ним  похожи.  Он  до  сих  пор  не  отпускает  и  держит  меня  в  своих  крепких  объятиях  и  каждый  день  будоражит  во  мне  воспоминания  о  нашей  с  ним  встрече.    И  понимаю,  что  я  не  одна    у  него,  но  все  равно,  как  влюбленная  женщина,  считаю  себя  его  фавориткой.

Лю...
08.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745647
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Циганова Наталія

Надюша

Стригли  закаты  по  маковки  тыщи  храмов,  
в  ноги  Надюше  бросая  седой  трофей:
тки,  мол,  родная,  по  век  из  любви  и  хлама
всю  широту  от  души  -  в  ширину  тропе.
Битым  стеклом  разрешился  осипший  голос,
эхом  связавший  сегодня  и  горизонт:
жди,  мол,  Надюша,  что  раз  у  тебя  не  голо  -
кто-то  притащит  и  тыл  и  себя,  и  фронт.
Примет.
Чего  уж  ей  нынче  рубить  от  прежде:
век  -  обязует.

А  ей  бы  за  тонной  штор
перестареть  -  и  случиться  опять  надеждой,
тряпкой  сметая  в  ладошку  не  нужный  спор.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745598
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


ТАИСИЯ

Курортный городок

На  морском  побережье
Размещён  городок.
Где  бывала  я  прежде.
Райский  здесь  уголок.

Прижились  кипарисы,
Привлекая  гостей.
Приезжают  актрисы-
Отмечать  юбилей.

Легендарные  тайны
Край  веками  хранит.
Но  туристам  случайным  
Их  открыть  не  спешит…

Я  рисую  пейзажи.
Мне  подвластно  перо…
Привлекают  и  пляжи…
Я  –  как  тот  Фигаро.

Успеваю  повсюду.
То  я  тут,  то  я  там.
Здесь  соседствует  чудо
И  божественный  храм.

Массу  встреч    и  волнений
Дарит  дивный  курорт.
Водопад  впечатлений
Вызывает  восторг.

Рисунок  автора.

10.  08.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745504
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017


Ліна Ланська

НІЧИЯ

Вкотре  безжальний  вирок:  
"Доню,  мені  пора..."
Знову  одна  в  квартирі,  -
Дівчинці  -  півтора.

Ключ  -  найлютіший  ворог.
Крапелька  на  щоці
Висохне  зовсім  скоро...
Зошити  й  олівці

Втіха  отій  малечі.
Стіни  -  її  мольберт.
Сонце  втече  надвечір,
Страхи  почнуть  концерт.

Книжку  в  обіймах  стисне,  -
Рік  ,  як  торішній  сніг...
"Сонце,  я    не  зумисне,
Просто  обставин  збіг."

Мамині    руки  стерпли,  -
Душу  трима  кулак.
Пнеться  мала  запекло:
"Літеру  звати  як?

Хай  не  мовчать,  говорять,
Що-небудь  лопотять..."
Очі  -  бурхливе  море,
Їй  відсьогодні,  п"ять.

Книги  відтоді,  з  нею.
Замок  -  старий  диван,  -
Шерлок  і  Дульсінея,
Борджіа,  Ватикан.

Що  їй  той  ключ,  ті  двері,
Як  уява  уяв
Виллється  на  папері?
Зло?..  добро?  -  НІЧИЯ!

10.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745495
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017


Наташа Марос

ЗАЛИШАЙСЯ…

То  нічого,  що  ти  далеко
І  не  страшно,  що  ти  чужий,
Світ  -  навиворіт,  це  нелегко,
А  чи  легко  тобі,  скажи...

Я  вже  бачила  цвіт  на  вишнях  -
Обривала  п'янкі  плоди,
Відпускала  своїх  колишніх
Може,  поруч  і  ти  ходив...

Все  блукав,  щоб  мене  зустріти,
Повернути,  зректи,  спасти,
Донести  незів'ялі  квіти...
Як  могла  я  не  знать,  де  ти?..

Розминулися  ми  у  часі,
Аж  планети  зійшли  з  орбіт,
Заморожені  вишні  в  чашці
Обережно  даю  тобі...

Відігрій  у  своїх  долонях
Соковиті,  тугі,  смачні,
То  для  мене  вони  холодні  -
Вишні,  зірвані  повесні...

Я  забуду  в  твоєму  світі
Все,  розгублене  поміж  трав  -
Залишайся  в  моєму  літі,
Бо  весну  мою...  він  забрав...

                     -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017


Циганова Наталія

по кукушке…

Замычали  часы,  идя  на  убой.
И  впору
помянуть  кукушонка,  лето  и  много  лет,  
шашлыком  заедая  порох  боёв  за  слово
и  за  личность  и  за  её  же  в  туда  рассвет.
Рьяно  ухнет  звонарь  по  новенькой  чайной  рынде,  
уморив  самогонным  духом  зарю  и  сов
там,  где  раньше  любили.
Нынче  и  присно  мы  где
громко  думаем  ближе  к  ночи  осипшим  псом.

Как  же  люто  пылает  август  звездой  и  кем-то.
Кем-то  очень  живым,  плюющим  на  всех  собак,  
на  словесные  войны  в  целом  и  их  фрагменты...

...пожалевшим  кукушку  честно  за  просто  так.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745460
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017


OlgaSydoruk

Ты прости, что не всё забыла…

Ты  прости,что  не  всё  забыла…
И  не  кажется  –  не  люблю…
А  прошедшее  отпустила
За  страдания  полосу…
Не  печалюсь  и  не  стенаю,
Но  караю  себя  и  корю,
Что  мечтаю,  как  обнимаю
Ни  в  бреду,ни  во  сне  –  наяву…
Ты  прости  меня  –  не  просила
Больше  ночи  одной  у  судьбы…
И  впервые  те  звёзды  остыли,
Когда  вниз  улетали  одни…
Ты  прости  меня,что  не  милые
Ни  слова,ни  ромашки  твои…
Только  сердце  они  покорили…
Как  когда-то,  когда-то  и  ты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745429
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017


Янош Бусел

Весняне…

                                 [i]  [b]  [color="#ff0000"]    Кохання…Що
                                         тут  казати...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#1b941f"]Нарешті…Торшер...    І  ми  -  двоє
Серцями    зв’язались...  Весна
Посіяла  в  душах  кохання,-
Дозріле,  ніжніше  вина.

Він  плечі    мої  обнімає
Цілунками  палить,  снує
Руками  те  плетиво  ніжне,
Котре    слово  НІ  не  дає

Сказати..Щось  котить  донизу,
У  повені  тоне  душа..
Я  тану.  А  він  лише  хмизу
Підкидує..  Волі  лиша...

Весняний  посів...  Дружні  сходи...
Ці  руки...І  губи...Цей  зов!..
Жар  дотиків...Пестощів  коди...
У  скронях  -  розбурхана  кров!..

Нарешті…Збулося...  Одні  ми...
Серцями    зв’язались...  Весна...
Чуттями  поєднані  тими,
Котрим  ні  кінця,  а  ні  дна!!.  
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745378
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017


@NN@

…римовані гами…

                                                                         ...  і  пахне  хлібом  з  печі
                                                                           серпневий  пізній  вечір...
                                                                                             (Валентина  Савелюк)

Вдень  так  спекотно  -  до  незмоги,
А  вечори  несуть  відраду.
Ще  літо  сурмить  перемогу,
Та  ніч  хвилини  в  нього  краде,

Складає  у  чорнющу  тайстру.
Хоч  серпень  тільки  розпочався,
Та  квітнуть  білосніжно  айстри
(у  вересні  в  них  обмаль  часу).

Цикади  дзвінко  стоголосять,
Не  переслухаєш  до  ранку.
Та  знає  літо  -  скоро  осінь
Наллє  дощів  по  вінця  в  склянку.

Ще  вдень  спекотно  -  до  безтями,
А  вечорами  так  розкішно.
Ще  сонце  сипле  бурштинами
І  час  тягнеться  так  неспішно...

Ще  дні  наповнені  медами,
В  повітрі  пахне  теплим  хлібом.
Розучують  цикади  гами,
Для  них  зими  не  буде  ніби...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745367
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Олена Жежук

Світанок без сонця

Заберіть  цю  печаль,  
що  в  зіницях  затьмарює  світ.
Моє  зірване  сонце    
скотилось  до  ніг  в  попелище.
Бо  програла  усе,  
а  лишився  лиш  так…  пустоцвіт.
Як  земля  ця  пече  -    
підіймаюсь  до  трав…    і  не  вище.

Це  межа,  це  рубіж,  
це  кінець  безнадійних  вирів...
Та  лише  б  не  отямитись  
в  світі  розколотім  в  друзки.
Мій  притулок  десь  тут,  
серед  мертвих  оцих  берегів.
Мені  б  трішечки  неба,  
щоб  сонцю  не  буть  серед  пустки.

Та  мій  берег  горить,  
тут  я  жриця  спокути    й  краси…
Цей  світанок  без  сонця  -  
і  час  мій  жертовний  спливає…
Ніч  застигла  чи  ні  ?  
Як  вогонь,  як  цю  грань  загасить!?
Моє  зірване  сонце  
мене  у  долонях  тримає…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Ліна Ланська

У РИТМІ ТАНГО

Сполохи  синьо-зелені....  у  ритмі  танго.
Музика  нині  чуттєвості  пише  гімн.
Кинеш  мене  додолу,  стрімким  бумерангом,  -
Я  повертаюсь  зухвалості    навздогін.

Я  повертаюсь  в  обійми  вихром  вогненним
І  розпашілою,  -  кожною  із  клітин.
Ніч  розливає  спокусу,    поклик  сирени  -
Кров  знахабніла,  пекельних  просить  жарин.

Кров  знахабніла,  безвільну  сутність  обпікши,
Випалить  наскрізь  душу  пізнанням  глибин.
Сполохи  синьо-зелені  збуджують  тишу,
Мить  зупиняє    огнистого  танцю  плин.

Мить  зупиняє  силою  спалах  енергій,
Дихаєм  важко,  танго  вчаровує  нас.
Тіло  до  тіла  лине,  -  каденсія  верхи,
Не  сарабанду  сідлаєм,  навіть  не  вальс.

Не  сарабанду,  -  в  обіймах  зваби  надлишки.
Погляд  бентежить,    щось  обіцяє  traspie  *.
Танго  жадання  -  рулетка,  ставки  і    фішки...              
Пристрасні  руки  твої,  мій  маестро-круп"є.

Сполохи  синьо-зелені....  у  ритмі  танго.


*  спотикання  -  елемент  танго.
08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745326
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Валентина Ланевич

Я торкаюся до тебе ніжністю.

Я  торкаюся  до  тебе  ніжністю,
Серцем  чулим  своїм,  живим.
Відгукнися  в  мені  спорідненістю,
Шлях  до  того  є  не  простим.

Тужать  очі  втомою  в  блиску  смертнім,
В  здичавілім  вої  війни.
Сльози  ллються  з  сумом  за  другом  кревним,
Чи  ж  були  вороги  людьми?

Не  вовчиці  їх  породили,  мати,
Цілували  в  тім’я  малі.
Боже  милий!  Опір  зла,  дай,  скарати!
Волі,  дай,  на  рідній  землі!

08.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745263
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Світлая

Июльские персики

Июльские  персики  -  солнца  подарок.
Вкусить  мне  так  хочется  эти  плоды.
И  каждый  красавец  и  сочен,  и  ярок,
Их  лето  пригрело,  омыли  дожди.

Душисты,  румяны  с  бархатной  кожицей.
Варенье  из  мякоти,  джемы  и  сок.
Возможно,  я  стану  даже  художницей,
Ведь  словом  ложится  мой  первый  мазок.

Картина  словесная,  чтоб  впечатляла,
Как  Клода  Моне,  Серова  искусство.
Меня  не  судите,  я  просто  мечтала,
И  охватило  фантазии  буйство.

(  Речь  идёт  о  картинах  Клода  Моне  "  Персики"  и  Валентина  Серова  "  Девочка  с  персиками".)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745176
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Новоградець

Журавлята.

Злітають  несміло  з  гнізда  журавлята,
Тріпочуть  кумедно  крильми  на  льоту,
Все  вище  і  вище  над  білим  лататтям
Летять  пташенята,  ідуть  ввисоту.

Тримаючись  поруч  із  мамою-птахом,
Над  озером  синім  невміло  летять,
Здивовано  зверху,  з  тремтінням  і  страхом,
На  світ  оченята  пташині  глядять.

Не  бійтесь,  сміліше,  вперед  журавлята,
Потужніше  помах,  скоріш  від  землі,
І  линуть  у  небо  сестричка  і  братик,
Невпевнені  в  крилах,  смішні  журавлі.

Спокійно,  відмінно,  пташина  малеча,
Повище  над  лісом,  тримайте  політ,
Вам  сумнів  не  личить,  і  страх  не  до  речі,
Ви  діти  крилаті  поліських  боліт.

І  крилами  птахи  махають  завзято,
Вже  сосни  позаду,  узлісся  і  луг,
Захоплені  небом,  летять  журавлята,
Над  білим  лататтям  закінчують  круг.

З  почином  вас,  птахи,  сідайте  малеча,
Спочиньте  на  сонці  серпневого  дня,
Вже  скоро  надовго  летіть  вам  з  гніздечка,
Незграбна  і  мила,  пташина  рідня.

Заморські  озера  і  вражень  багато
Чекають  вас,  милі,  в  далекій  землі,
Літайте,  міцнійте,  створіння  крилаті,
Бо  ви  пташенята,  і  ви  журавлі.

Вас  приймуть  гостинно  заморські  діброви,
Та  снитись  вам  буде,  птахи  молоді,
Як  там  на  Поліссі,  в  заплавах  Дніпрових,
Біліє  латаття  на  синій  воді.

В  обпалених  сонцем,  тропічних  широтах
Вам  рідним  не  буде  небачений  світ,
Вам  згадкою  будуть  незграбні  польоти
Над  плесами  рідних,  далеких  боліт.

Вам  буде  до  болю  кортіти,  малечі,
Скоріше    на  крила  зірватися  враз,
Щоб  знову  на  Північ,  до  рідних  гніздечок,
Летіти  додому  в  призначений  час.

І  вам  на  догоду,  на  радість  пташину,
До  сонця  поверне  земля  материк,
Щоб  в  небі  веснянім  як  пісня  пролинув,
Над  озером  рідним,  ваш  радісний  крик.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716950
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.08.2017


Ol Udayko

СЕРПНЕВЕ СОНЦЕ

                   [i]Світлій  пам’яті  В.П.Поліщука,  
                   завідувача  кафедри  вірусології
                   КНУ  ім.Тараса  Шевченка,  доктора
                   біологічних  наук  професора  та
                   гарної  Л  Ю  Д  И  Н  И...  *[/i]

[i][b]Його  планида  впала  у  ранкові  роси
Квітучих  трав  в  заплавах  Ірпеня…
Йому  з  медунки  щастя  назбирали  оси,
Й  не  гаяв  він  життя…    Й  не  відкладав  на  осінь
Нагальних  справ,  працюючи    щодня…

Пора  осінння  все  ж  підкралась  непомітно,
З  собою  прихопивши  купу  справ…
Й  сія́ли  дні  йому  успішні  і  привітні,
І  він  пішов  уперто,  вспак  -  супроти  вітру,  
Й  свою  заплаву  глибоко  орав.

Йому  лягли  до  ніг  терени  України  
Й  отруєна  Чорнобилем  земля…
Його  знання  торкнулись  кожної  родини,
Його  турботу  відчувала  вся  країна,
Антарктика  вітала  з  корабля  .

Серпневе  сонце,  чом  палило  ти  жорстоко
Усе,  що  й  так  палаючи  горить?
Вже  не  такі  й  були  у  нього  довгі  роки,
Щоб  доставляти  світові  якусь  мороку!
Чому  ж  укоротилась  світла  мить?
   
Бо  був  би  крок  у  космос    –  в  царство  бога  Феба**,
Якби  дочасно  в  сонці  не  згорів...
Його  взяло  до  себе  неосяжне  Небо,
Мабуть,  так  треба  Їй  –  його  зорі́.[/b]

О7.08.2017
_________
*Інформація  про  кончину  професора  В.П.Поліщука:
                           http://virology.com.ua/?p=1716

**Аполло́н,  Феб  (осяйний)  —  один  із  олімпійських  богів,  покровитель  музики,  віщування  і  лікування.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745182
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Сергій Прокопенко

Зозуля кувала

Зозуля  кувала,  роки  рахувала  -
Пташкам  обіцянок  не  жаль!
Й  мені  обіцяла  зозуля  немало,  
Та  інша  у  мене  печаль...

Як  курява  в'ється,  водичкою  ллється
Усе,  що  нам  небо  дало...
І  часто  стається,  що  щастям  здається,
Оте?  що  несчастям  було!

Зозуля  кувала,  роки  додавала  -
Сто  літ  обіцяла  цей  раз.
Ніж  вік  дарувати,  то  краще  б  сказала,
Де  щастя  сховалось  від  нас....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745068
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

СПОВІДЬ МАВКИ

                                                                                       *************
                                                                   Коханий,  поцілуй:  горить  в  жаданні  тіло,
                                                                   Та  подих  затамуй:  з  тобою  вже  не  я  -  
                                                                   Фантом  чи  тінь  моя.  Минуле  -  відболіло,
                                                                   Лиш  спомин  по  мені  -  ця  Мавка  лісова.

                                                                   Коханий,  поведу  тебе  на  попелище
                                                                   По  місячній  стезі,  між  сонмами  смерек:
                                                                   Там  подруги  мої  гучні  заводять  грища
                                                                   І  Перелесник  в'є  таночок-оберег.

                                                                   Коханий,  зупинись,  поглянь  в  зелені  очі:
                                                                   В  них  міниться  оте,  що  загубив  колись.
                                                                   А  дорікати  -  ні  -  не  буду  і  не  хочу,
                                                                   І  не  спитаю,  чом    дві  долі  не  сплелись...

                                                                   Коханий,  пригадай    останню  ніч  весняну:
                                                                   Так    розтинали  грудь  піснями  солов'ї...
                                                                   Були  ми  -  як  одне,  ти  звав  мене  -  кохана,
                                                                   Жагуча  нічка  та,  ті  пестощі  твої...

                                                                 Зів'яли  квіти  снів    на  зім'ятій  постелі...
                                                                 Ти  більше  не  прийшов,  чекала  марно  я...
                                                                 Ходім,  коханий,  в  ліс:  там  подруги  веселі
                                                                 Танки  гучні  ведуть...  Там  Мавка  -  не  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744955
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Валентина Ланевич

Ми ж купались у ніжності двоє.

Я  милуюся  ніччю  з  тобою,
Зорепадом  між  скошених  трав.
Світлячки  захопились  гульбою,
Місяць  в  річку  невабом  упав.

І  шумів  в  очереті  вітрисько,
Ляснув  карп  по  воді  і  завмер.
Скрикнув  пугач  десь  злякано  близько,
Полетів,  в  темінь  убраний,  сквер.

А  столітні  дерева  дрімали,
Кільцювали  поважно  роки.
Все,  що  бачили  і,  що  зазнали,
Те  у  кроні  в  прийдешнє  несли.    

Ми  ж  купались  у  ніжності  двоє,
В  обопільнім  пориві  сердець.
Нас  гойдало  кохання  в  каное
І  плело  в  наших  душах  вінець.

07.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Світлая

Охраняйте с аркебузой

Муза  явно  не  обуза,
И  не  водная  медуза.
Улыбаться  надо  Музе,
Чтобы  не  было  конфуза.
Долькой  угостить  арбуза,
Почесать  слегка  ей  пузо.
Чтобы  крепче  были  узы,
Охраняйте  с  аркебузой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745057
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Ліна Ланська

СОРОКА

Ти  чуєш,  не  тремчу,    а  сокочу.
Втомилась  тінь  у  полудень  шукати.
До  вечора  за  ріг  сховалась  хати,
Допоки  призьбу  й  вікна  поперчу.

Зберу  полин  з  волошками  в  букет,
Червоним  підведу  біленьку  свитку.
Хизується  моя  домівка  влітку,
Сховавшись  піл  солом"яний  кашкет.

Зозуля  щось  кує,  мабуть  сто  літ?
Сорока  хтиво  з  гілки  поглядає,
Чи  маю  я  намисто?  -  звісно,  маю!  -
Розсипались  коралі  по  землі...

У  вишнях  руки,  усмішка  й  спориш.
Шукай  скарби,  як  знайдуться,  пліткарко!
Так  солодко,  хоч  до  нестями  жарко,
Збирай  ті  вишні...тільки  дві  залиш.


03.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745052
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Ліна Ланська

БЕЗЖАЛЬНА МИТЬ

Безжальна  мить  прощального  плачу.
У  квітах  коси  сяють  не  мої.
Мої  за  спину,  ніби  дві  змії
Сховались,  -  завтра  мо`і  вкорочу?

Це  все-таки,  не  вік...

На  нитку  кульку  прив"яжу:  лети!
Цілуйся,  доки  балощі  кортять,
І  регочи  щасливо,  як  дитя
До  сліз,  до  вереску,  до  хрипоти,  -

На  що  вже  Бог  прирік.

Безжальна  мить  здощілого  "було".
Закуте  сизим  холодом  -  "нема".
Тьмяніє  без  вина  кришталь  і  скло,
Під  шаром  пилу  сивіє  дарма.

І  що?  Анічичирк...

Безжальна  мить  прощального  плачу.
Розписані  давно  і  наперед
Корона  й  хрест,  -  то  дасть,  то  забере...
Не  нарікаю,  подумки  кричу:

"Я  тут!  Неподалік..."

Серед  лихих  шулік.
Свою  стежину  впертістю  топчу,
Спаливши,  знову  запалю  свічу,
Щоб  віск  сльозами  стік.

Бездомна  мить,  розірвана  навпіл,  
Вчепилась  дивом,  у  земний  поділ.
Чумацький  Шлях  скидає  зливу  стріл.
Ця  мить,  лиш  перше  з  дев"яти  тих  кіл...

31.07.17




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745042
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Lana P.

ТИ — МІЙ ПОЛІТ…

У  небі  почуваюся,  як  вдома,
Збираю  пил  на  зоряних  полях
І  струшую  на  землю,  коли  втома,
Щоб  освітити  ним  до  тебе  шлях.

І  тільки  ти  мої  муштруєш  крила  —
До  них  не  долітав  ще  жоден  птах.
У  душу  ллється  незбагненна  сила... 
Ти  —  мій  політ,  надійний  серця  дах.           2/08/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744969
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


OlgaSydoruk

Ты на левом стоишь берегу…

Ты  на  левом  стоишь  берегу…
Издалёка  теперь  наблюдаешь...
Как  ромашки  с  букета,в  лугу,
В  белоснежный  веночек  сплетаю…
Ты  не  видишь,как  смотрят  глаза…
И  словами  не  трогаешь  душу…
Укрощённая  страсти  река
Берега  никогда  не  разрушит!
Не  на  долго  приходишь  во  сне!..
А  уходишь  -  под  стон  на  рассвете…
И  одну  оставляешь  в  огне!..
Обжигая  касанием  плети...
Прорастаю  полынью  седой…
Красным  маком  и  розою  алой…
Берег  правый  -  остался  за  мной…
Берег  левый  –  далёкий  и  малый…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745005
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Lana P.

КИЦЯ І ЛІТНЯ НІЧ

Розболілись  в  киці  плічка,
Бо  спекотна  літня  нічка.
Сумували  оченята  —
Хочуть  ранок  обійняти,
Що  сховаася  у  тумані  —
Сіроокому  жупані,
В  росянистому  віночку,
У  сонливому  садочку.

Під  сяйливими  зірками
Мріють  хмари  табунами,
Чабанує  місяченько
Їхні  долі  височенько.
А  по  шибі,  у  сплетінні,
Виноградні  лізуть  тіні,
Тягнуть  постать  волохату,
Наганяють  страх  у  хату.

Дочекатись  їй  несила
Перших  променів  Ярила,
Щоб  ясне  сіяло  сонце
Крізь  захмарене  віконце.
Муркотіла  киця  в  ліжку,
Потрусила  сонну  ніжку
І  раділа  дню  новому,
Проганяла  ніч  і  втому.        1/08/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744968
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


НАДЕЖДА М.

Доброта…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U

[/youtube]
Якщо  вас  хтось  образив  ненароком,
Не  варто  тут  трагедію  чинить.
Згадайте  те,  що  буде  вам  уроком:
І  вас  колись  зуміли  теж    простить.

Усі  ми  люди,  всі  ми  помилялись.
Натура  сильна    пробачає    гріх.
До  помсти  тут  ніколи  не  схилялась.
Слабка  душа  лиш  викликає  сміх.

Згадали  ви,  як  стало  тоді  легко,
Як  радість  знов  до  серця  увійшла,
А  всі  образи  відійшли  далеко,
Вже  серце  не  гризе,  не  дошкуля?

По-новому  захочеться  знов  жити,
Радіти  тому,  що  не  помічав.
І  радий  будеш  вогник  запалити,
Який  з  тих  пір  тихенько  погасав.

Хай    вашу  душу  не  розточить  шашіль,
А  сумніви  ніколи  не  гризуть.
Хай  болі  назавжди  покинуть  наші,
А  з  ними  й  всі  проблеми  відійдуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744957
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Ol Udayko

БРОДИЛА МАВКА

     ...природа  породила  мавок  та  русалок.
           А  вони  –  слова...  в  унісон  природі...  
[youtube]https://youtu.be/upbca8cQgKc[/youtube]
[b][i][color="#450b9c"]Бродила  мавка    в  сніжному  саду,
Немов  ЙОГО,  торішнього,  шукала  …  
Колишній  сніг  не  скрашує  ходу  –
Говорить  в  небо  мовою  шакала…

То  ж  не  ходи  в  морозом  стиглий  сад.
Коли    ЙОМУ    повідтинала  крила…
І  не  моли  –  ні  лісовий  посад                
Не  допоможе,  ні  нове  вітрило!

Вогні  очей  –  то  змога  при  життю,
Вві  сні,  що    в  смерті,  ніц  вони  не  значать:
Дай  волю  лиш  покуті,  каяттю  –  
Для  чого  зілля?!  Хай  серця  поплачуть!

Моліться  ж  
в  ту  свою  останню  мить,                
Щоб  в  ніч  на  місяць  жалібно  не  вити  –  
Нехай  сад  сніжно  вами  відшумить  –  
В  житті...  без  крил  
ніч-ч-ого  не  змінити!

[/color][/i][/b]
06.08.2017
_________
*Як  ремейк  твору:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744930
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Ліна Ланська

І ЩО ТА ПІВНІЧ?

І  що  та  північ?  -  стрілок  двох  злиття,  -
Без  страху,  без  жалю,  без  каяття.

Одна  за  одною,  щоденно  рік  у  рік...
Той  біг  життям  Господь  чомусь  нарік.

Торкнулись  і  завмерли,  доки  мить
Шаленства  у  обіймах  відлетить.

І  ми  з  тобою    стрілок  тих  раби,  -
Заручники  зухвалої  доби.

06.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744928
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Владимир Зозуля

Угол жизни

                                             «Я  с  детства  не  любил  овал,
                                                 я  с  детства  угол  рисовал»
                                 .....
Нет…  ничто  меня  не  излечит  –
С  каждым  вздохом  я  угловатей.
Богомол  я  –  земной  кузнечик
С  безответной  мольбой  во  взгляде.

И  ничто  во  мне  не  избудет
Направленье  векторной  стрелки  
В  угловатость  проклятых  будней,
В  угловатость  обманов  мелких,

В  угловатость  форм  и  движений,
В  угловатость,  что  выпирает,
Вне  возможности  продолженья
Угловатенько  умирает.

Чувства-крылья  ненужно  виснут,
Выворачиваясь  наружу,
В  угловатость  нескладных  мыслей,
В  угловатость  слов  неуклюжих.

В  угловатость  порывов,  жестов…
Ну,  куда  от  тебя  мне  деться,
Угловатость  Несовершенства,
Угловатость  ума  и  сердца?..

Если  Бог,  как  круг,  бесконечен
В  совершенстве  овально-вечном,
Я  -  гранично  очеловечен
В  угловатости  быстротечной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744917
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Олена Жежук

Мені пора…

                                                 [i]      Не  виглядай,  як  хмари  розійшлись,  
                                                     Бо  не  твоя...  твоя  була  колись.
                                                                                                               Ліна  Ланська[/i]

Мені  пора…  А  ти  не  маєш  крил.
Змітаю  сніг  /  і  де  в  цю  пору  взявся?/
Заварюю  міцний  дев'ятисил  -  
До  рани…  потерпи,  не  озивайся.

Я  ще  прийду  у  наш    холодний  сад
В  часи  дощів,  вітрів  і  сніговіїв.
Допоки  розцвіте..,  а  втім,  назад
Не  повернуся!    Не  плекай  надії.

Хіба  лиш  в  снах,  з  очей  зелених  «блись»,
Незрима  Мавка  зникне  берегами.
Та  не  твоя…  твоя  була  колись,
Тепер  замкнуте  небо  ланцюгами.

Мені  пора…  за  обрієм  жеврить.
Не  вий  на  зорі,  сам  зализуй  рани.
В  мені    наш  сад  зів'ялий  теж  болить...
І  під  крильми  ще  кровоточать  шрами.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Ліна Ланська

УЖЕ?

Не  пишеться,  не  пишеться  і  край.
Розлитого  до  краплі,  не  зберу.
Не  вистачить  моїх  маленьких  рук,
Хоча  щодня  кажу  собі:  "Збирай..."

Збирай  у  літо  грози  і  полин,  -
Духмяний  смуток  подиху  залиш.
Маленьке  зерня  ще  народить  книш
Серед  негоди,  заздрощів,  хули.

Не  пишеться,  бо  соковитий  муст,
Хоч  і  не  гроно,  ще  ж  і  не  вино.
А  Муза  крапель  сонячних  давно
Вже  зачекалась,  до  тремтіння  вуст,

Безсиллям  душу  ріже,  як  ножем.
Хмільного  в  спеку  скільки  не  налий,
Однак  той  дзбан,  як  не  крути,  -  малий.

А  десь  же  зеленіше,  бо  чуже.
Колись  було,  -  тоді,  як  ми  були...  
Діряве  небо  дощ  не  вбереже.
Не  пишеться,  чи  пишеться  уже?

01.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744912
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Владимир Зозуля

"Шерше ля фам"

                                                                 "посвящается  моей  жене"

Как  много  в  жизни  делаем  мы  зря…
Как    медленно  и  трудно  мы  взрослеем…
И  удрученно  в  прошлое  смотря
О  многом  запоздало  сожалеем…
Эх…  если  б  воля  в  том  была  моя
И  время  воротить  достало  б  сил
За  многое  раскаялся  бы  я…
За  многое  прощенья  попросил...  
И  зная  жизни  новую  ценУ
Я  б  Вас  нашел…  моя  –  «ля  фам  шерше».
Я  б  Вам  живую  подарил  весну
(а  не  поделку  из  папье-маше).
Я  был  бы  к  Вам  внимателен  и  мил…
Я  б  слушал  Ваши  легкие  шаги…
Я  б  по-другому  Вас  сейчас  любил…
Я  б  написал  Вам  о  любви  стихи…
Я  б  приносил  цветы  Вам  просто  так…
Я  был  бы  с  Вами  каждый  час  и  миг…
Я  б  в  Вас  опять  влюблялся,  как  дурак…
Я  рисовал  бы  Ваш  прекрасный  лик…
Я  был  бы  трезв,  без  теней  на  щеках…
Я  б  даже  не  взглянул  на  прочих  дам…
Я  б  Вас  одну  носил  бы  на  руках…
Я  б  Вам  вернул  всё  то,  что  должен  Вам…
...Эх…  ка́бы,    ка́бы…  осень  на  дворе…
Летят  листочки  сожалений  разных…
А  в  памяти  моей  –  календаре
Так  много  серых…  и  так  мало  красных.
Близка  зима…  уж  первый  снег  кружи́т,
Не  заметая  в  осени  следа.
Калиновая  ягода  –  души,
Ты  горькая…  и  поздняя  всегда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564662
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.08.2017


Янош Бусел

Не заламуй руки…

                                         [i]  [b][color="#bf1515"]  С.  Єсєнін.
                                             Переклад  на
                                             українську...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#191b7d"]Не  заламуй  руки  –  знесені  мости,
Мені  інша  мила,  а  зовсім  не  ти.

Інші  стежки  ловлять  шурхіт  підошов-
Я  не  тебе  бачу,  не  до  тебе  йшов.

Серцю  вже  всерівно  -  не  твоє  воно.
Просто  ...закортіло  глянути  в  вікно.
[/color][/b][/i]
                                 [i]  [b]    [color="#69133b"]  Оригінал.

Не  криви  улыбку,  руки  теребя,
Я  люблю  другую,  только  не  тебя.

Ты  сама  ведь  знаешь,  знаешь  хорошо-
Не  тебя  я  вижу,  не  к  тебе  пришёл.

Проходил  я  мимо,  сердцу  всё  равно-
Просто  захотелось  заглянуть  в  окно.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744785
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Аяз Амир-ша

Старушка.

Опрятного  вида  седая  старушка
Над  мусорным  баком  склонилась.
Неужели  последняя  в  жизни  "кормушка"?
Неужели  вот  так-то  она  опустилась?

Но-нет!  -  рядом  с  нею  собаки...
Кольцом  окружили  все  с  мусором  баки.
Щенки,кобели  и  брюхатые  суки
С  надеждой  взирали  на  женские  руки.

Для  них  подбирала  из  бака  объедки
И  тихо  шептала:-Вы  все  мои  детки.
Давала  и  сукам,и  псам,и  щенкам..
И  слёзы  катились  ручьём  по  щекам.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713869
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 05.08.2017


Аяз Амир-ша

Злива.

Набрякло  і  сказало  сиве  небо:
-Я  зараз  вас  прополощу!
Просити  урожаю,люди,треба,
А  ви  все  просите  дощу?

І  небо  впало  і  розбилось.
Загуркотіло,затряслось,
На  дрібні  краплі  розлетілось
І  цілим  морем  розлилось.
                                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 05.08.2017


Новоградець

Ленка

Бежит,  приближаясь,  в  огнях  полоса
И  вот  по  бетону  визжат  тормоза,
Погашена  скорость,  и  в  маленький  ход
Рулим  подъездными  -  окончен  полёт.

Канадскую  глушь  и  норвежский  фиорд
Прошёл,  как  обычно,  наш  старенький  борт,
Уже  позабытый  над  Осло  закат,
Свои  уже  звёзды  на  небе  горят.

И  снова  навстречу  летит,  как  всегда,
Бежит  моя  Ленка,  подруга-звезда,
Опять  обнимает  у  всех  на  виду,
Чуток  неудобно  -  но  ведь  не  уйду.

Ей,  очень  любимой,  всё  можно  везде  -
Ни  в  чём  не  откажешь  чудачке-звезде,
С  ней  будень  не  скучен,  не  тягостный  быт,
Опять  как  трещётка  счастливо  трещит.

О  том  как  скучала,  аж  целых  три  дня,
Что  ночью  боялась  уснуть  без  меня,
Какой  я  культурный,  и  очень  хорош,
Что  вовсе  на  глупых  мужчин  не  похож.

А  там  где  то  в  парке,  подвыпившый  мент
Отвесил  ей,  дурень,  такой  комплимент,
Что  пёс  наш  бывалый,  матёрый  Барбос
Застыл  и  поморщил  от  ужаса  нос.

Идёт  моя  Вольво  в  потоке  машин
Под  голос  привычный  как  рокот  турбин,
Болтает  подружка  на  тысячи  тем,
Ещё  успевает  шутить  между  тем.

Узнал  я  подробно  все  новости  дня  -
Что  Танька  купила  крутого  коня,
Что  Ванька  к  Наташке  обратно  придёт,
А  Светкин,  бедняга,  подох  уже  кот.

Ещё  рассказала,  краснея  слегка,
Что  Нинке,  соседке,  пора  бы  быка,
А  то,  негодяйка,  бросать  косяки
Горазда  когда  бьют  козла  мужики.

Под  говор  размерен  болтушки-жены
Летят  километры,  почти  не  видны,
Уже  объездная  ушла  в  вираже,
Домчав  незаметно,  мы  дома  уже.

Кастрюли  у  Ленки  стоят  на  огне,
Хоть  я  и  не  царь,  чтоб  прислуживать  мне,
Но  очень  уж  любит  -    меня,  мужика,
Побриться  бы  надо,  хотя  бы  слегка.

Ты  милая  очень,  и  очень  добра,
Но  всё  же,  подруга,  валяться  пора,
Постель  побыстрее,  смотри  -  не  плошай,
Ты  здесь  уже,  Ленка?  Ну  ладно,  давай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744434
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Новоградець

Не нам розквітнули каштани…

Не  нам  розквітнули  каштани
Післявоєнної  весни,
Без  нас  травнева  ніч  настане,
Ми  не  вернулися  з  війни.

Вирує  море  бурунами,
Б'ють  тихо  краплі  по  хлібам,
Подруги  наші  йдуть  не  з  нами,
Все  не  для  нас,  і  все  не  нам.

Для  нас  тюльпани  на  граніті,
І  розцвітає  в  полі  мак,
Нам  небеса  навстіж  відкриті,
Нам  все  небесне  -  просто  так!

Тоді  весною,  в  рік  кривавий,
Коли  горів  зі  Сходу  шлях,
Нас  прийняли  в  обійми  трави,
Ми  залишилися  в  полях.

І  вже  знайомими  стежками
Росистим  лугом  не  пройти,
І  тільки  вас,  під  небесами,
Безмовно  бачим  з  висоти.

Ми  з  вами  радість  розділяли,
І  ваші  болі  у  свій  час,
І  поруч  з  вами  пролітали,
Коли  сумні,  ви  йшли  без  нас.

Тепер  не  нам  цвітуть  каштани  -
Ми  полягли  у  тій  війні,
І  лиш  пташиними  клинами
Летим  над  вами  навесні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743243
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 05.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

СОН

                                                                                                       ************
                                                                           Ця  володарка-ніч  шепотіла  крізь  тишу  верлібрами  -  
                                                                           Із  непам'яті    в  сни  попливли  осяйні  міражі:
                                                                           Я  вбирала  тебе,  як  вологу,  глибинними  фібрами,
                                                                           Неповторність  жаги  -  між  реальністю  й  сном  на  межі...

                                                                           І  відкинула  ніч  запинало  холодне  свідомості:
                                                                           Ти  долиною  йшов  десь  туди,  де  синіла  імла.
                                                                           Білі  квіти  в  руках,  а  душа  -  в  чарівній  невагомості,
                                                                           Я  дивилась  услід,  а  покликать  тебе  не  могла.

                                                                           Билось  серце  тоді,  трепетало  так  болісно-солодко,
                                                                           Твої  очі  зоріли  мені  крізь  феєрію  снів...
                                                                           Це    кохання  було?  Ця  ілюзія  щастя  -  і  голоду?
                                                                           Океан,  що  топив,  що  не  знає  межі  й  берегів.

                                                                           А  володарка-ніч    шепотіла  крізь  тишу  верлібрами...
                                                                           Білі  квіти  зів'ялі  -  о  диво!  -  лишились  мені.
                                                                           Я  вбирала  тебе,  як  вологу,  глибинними  фібрами...
                                                                           Ти  -  єдиний,  котрого  я  бачила  тільки  вві  сні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744705
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Ответ (вдохновила песня Ю. Визбора "Ты у меня одна")

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xP7noHL7NCM[/youtube]  
                                                                                                                   
                                                                                                                     Ты  у  меня  одна
                                                                                                                     Словно  в  году  -  весна,
                                                                                                                     Словно  в  ночи  -  луна,
                                                                                                                     Словно  в  степи  -  сосна...
                                                                                                                                                             Ю.Визбор

                                                                                                       *****************
                                                                         Ты  говорил:  -  одна...
                                                                         Счастья  прибой  -  волна,
                                                                         Кружится  голова:
                                                                         Ласки  твои,  слова...
                                                                         Тот  незабвенный  день:
                                                                         Май  нам  дарил  сирень,
                                                                         И  ускользала  тень
                                                                         Под  голубую  сень...
                                                                                       
                                                                                       О  королева-ночь,
                                                                                       Можешь  ведь  нам  помочь:
                                                                                       Счастье  нам  напророчь...
                                                                                       Вот  он  уходит  прочь.
                                                                                       Доля  его  зовет
                                                                                       Снова  за  горизонт  -  
                                                                                       Брезжит  едва  луна,
                                                                                       Рвется  в  душе  струна.

                                                                             Слышишь,  тебя  зову
                                                                             Снами  -  и  наяву,
                                                                             Под  голубой  звездой
                                                                             Я  говорю  с  тобой:
                                                                             Знаешь,  ведь  ты  -  один
                                                                             С  юности  -  до  седин,
                                                                             Верный  и  добрый  маг,
                                                                             Жизни  моей  маяк.

                                                                                             Честь  для  тебя  -  не  звук,
                                                                                             Самый  надежный  друг,
                                                                                             Кров  от  житейских  стуж  -  
                                                                                             Мой  и  отец,  и  муж.
                                                                                             Память  про  сказку-ночь  -  
                                                                                             Наша  с  тобою  дочь.
                                                                                             Греет  и  светит  вновь
                                                                                             Счастья  звезда  -  любовь...
                                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744808
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Троянда Пустелі

Поетична ринва

поетична  ринва  зціджує  дощ  
із  моїх  думок
і  напоює  ними  сухий  грунт
в  мені  раптово  виникає  зневоднення
та  спустошення
а  все  навколо  потопає
у  воді
у  сенсі
занурюючись  у  потаємні  закутки  
мозкових  звивин
у  голові  в  невдахи
в  моїй



П.с.  фото  моє

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744789
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Квітка))

час в рюкзаку

а  час  в  рюкзаку  за  плечима,
увесь  майже  вийшов  на  мрії.
реальності  мало,  застинеш,
неначе  той  мармур  з  надії...

крізь  пальці  нещадно  весь  витік,
твій  час  що  піском  безневинним.
нікому  нічого...лиш  миті,
тримають  докупи  невпинно...

лиш  краплі  солоні  проллються...
ти  знову  рюкзак  свій  шукаєш...
а  там  порожнеча,  сміються,
роки  що  назад  не  вертають...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744848
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


НАДЕЖДА М.

Круговерть життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]

Коли  життя  закрутить  в  круговерті,
Не  піддавайсь  душевній  суєті.
Відверті    тут  поради  слухай  серця,
Вони  не  підведуть  в  передчутті.

Хай  хвиля  враз  накриє  з  головою,
А  ти  не  смій  здаватися,  пливи.
Бо  цілі  досягнеш  лиш  боротьбою,
Найменшу  із  надій  тримай,  лови.

До  берега  дістатися  нелегко,
Бо  вітер    б"є  щосили  у  лице.
Борися  поки  день,  іще  не  смеркло,
Хоч  руки  налились  твої  свинцем.

Вдихни  повітря  та  на  повні  груди.
Не  треба  поспішать,  перепочинь.
Нехай  ще  сили  трохи  тут  прибуде.
Яка  краса  життя,  як  моря  синь...

Не  раз  каміння  з  берега  кидали,
Та  все-таки,  уже  ти  на  землі.
(Хоч  збити  тебе  з  курсу  так  бажали)
Втрачали  свою  силу  сили  злі.
------------------------------------------------      
(  Образ  зібраний)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Олена Жежук

Ти в серце впустиш… (60 +) )

Як  сутінки  огорнуть  твій  світанок,
Дощів  завісу  вип'є  суховій,
Як  сірим  смутком  ляже  на  твій  ґанок
Печаль  років  …    то  пригадай  Її.

Хоч  для  любові  пізня  вже  година,
І  серце  мудрістю  наповнилося  вщент,  
В  зіницях  тлілих  зблисне:  «Ти  єдина!»
І  під  грудьми    так  млосно  запече,

Й  торкнеться  сонця    –    Її  дивосвіту...
Бо  сонцесяйності  не  зупинить  рокам.
Напнуті  ще  вітрила  пізньоцвіту,
Дурманом  вишня  спогад  обпіка.

І  щоб  відпити  хмелю  того  дива,
Відчути  щастя,  простір,  висоту!
П'янкого  трунку,  божевілля  зливу!  
Ти  в  серце  впустиш…  Осінь  золоту.


Ремейк  ....      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Світлая

Така вже доля

Така  вже  доля  у  цих  двох:
Життя  й  любов  йшли  різними  стежками.
Давно  все  вкрив  зелений  мох,
Шляхи  земні  розмилися  дощами.

Країни  розділяли  їх,
Несказані  слова  терзали  душу,
Запорошив,  неначе  сніг,
Від  холоду  сховались,  ніби  в  мушлю.

Здавалось  буде  завжди  так,
Але  Всевишньому  згори  видніше.
Зі  смутком  прилетів  той  птах,
Сказав  -  таки  коханій  найцінніше.

Чому  зі  смутком,  болем  він?
Бо  втрачено  було  немало  часу.
І  охопив  серденько  сплін,
І  згасли  сили  раптом  передчасно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744790
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Валентина Ланевич

Ой, ромашки, ромашки, ромашечки.

Ой,  ромашки,  ромашки,  ромашечки,
Квітнуть  в  лузі  за  тихим  селом.
Вітром  гнані  хлюпочуться  хвилечки,
В  ставі  їх  розглядають  бочком.

І  вербичка  до  них  нахилилася,
Одиноко  стоїть  на  горбку.
Ніч  кохання  чарівна  приснилася,
Ті  б  зітхання  відчуть  на  яву.

Позабутись,  що  в  доленьки  крайняя,
Відволожити  душу  й  вуста.
Впала  з  неба  росиця  лиш  ранняя,
А  ще  пісня  гучна  солов’я.  

А  ромашки  цвітуть,  обіймаються,
Усміхаються  сонечком  всім.
Тим,  хто  у  парі  і  тим,  хто  мається,
Серцем  милим,  таким  золотим.

04.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744748
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Ліна Ланська

ІЗ КІПТЯВИ

Плекала  Ніч  думку  -  помститись.
Не  вбитись  би,  -  вбити,  відбити...
У  Дим  закохалася,  -  Світло
Сховала  в  кишеню,  а  звідти,
Із  кіптяви,  -    Ружа    розквітла.

На  денці  душі  зледеніло,
Чи  скельце,  чи  зерня  без  діла,
Лежало  сто  літ  і  два  роки.
Просилось  на  волю,  просило
Удосвіта  хвильку,  допоки

Жагою  опоєна,  скаче
Потвора  розбещена,  наче,
Без  клепки  і  совісті  зовсім.
Подумаєш,  скельце  заплаче!  -
В  теплі  запітніло,  не  в  льосі,

А  Дим  пустотливо-грайливий,
За  вітром  майне  і  немає.
Розлючена  Ніч  скаженіє,
Шукає,  гвалтує,  ховає,
Що  вхопить,  така  веремія!

Від  ревнощів  розум  -  в  тартари,  -
Закинула  Зорі  за  хмари.
Сама  від  безсилля  осліпла,
Бо  Дим  п"є  із  іншої  чари,  -
Із  кіптяви,  -    Ружа  розквітла.


28.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744735
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


OlgaSydoruk

Свет исчезает в окнах…

Изменённый!

Свет  исчезает  в  окнах  друг  за  дружкой...
В  пустые  чашки  -  капли  звонкие  воды...
Вивальди  "Лето"  -  обволакивает  грустью,
Воспоминанием  объяснения  в  любви...
Смолкает  -  разговор...
Всё  -  тише,тише...
Тускнеет  нимб  у  бледных  фонарей...
Ночь  чёрной  кошкой  опускается  на  крыши...
Целует  лоб  Его  Величество  Морфей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744702
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


OlgaSydoruk

А в тот июль…

Изменённый!  Ностальгия!

А  в  тот  июль,в  экватор  лета,  -  
Жара  и  пекло:  два  в  одном...
Глаза,уставшие,от  света…
Вода  плюс  девять  пахнет  льдом!..
И  обжигает,как  медуза...
Мы  убегаем  от  волны...
Диета  южная  -  арбузы...
Шезлонги  пляжные  -  пусты...
Сон  беспокойный  -  до  обеда...
"Прибоя  волны  холодныыыы..."  -
Кричали  чайки  от  рассвета…
В  экватор  лета…В  пик  жары…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744695
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


ТАИСИЯ

Я не хочу забывать!

     

Ты    ушёл  из  жизни    рано,  мой  любимый  ветеран…
Я  сегодня  вспоминаю  наш  начавшийся  роман.

Как  приехав  из  столицы  в    этот  тихий    городок,
Повстречала    2-х  военных:  «  с  чемоданом  кто  б  помог»!

Ты  ухаживал  красиво,  вместе  с  другом  приходил
И  всегда  цветов  охапки  (не  садовых)  приносил.
Колокольчики,  ромашки  в  диком  виде  собирал
И  тайком  мою  веранду  утром  рано  наряжал.

Мы  грибов  насобирали  и  делили  пополам:
Сыроежку  мне  прибавил    незаметно  –  «  стыд  и  срам!»
На  охоте  мог  распутать  чудом    заячьи  следы…
Мы  с  тобой  не  оставались    очень  долго  без  еды.

Куропатки,  как  жаркое,    безусловно,    хороши.
Мы  свежатиной    питались,  прямо  скажем,  от  души.
Я  в  палатке  ночевала  –  голодна  до  «  коликов»…
Ты  принёс    на    удивленье    жареного  кролика.

На  рыбалке  мне  нежданно,  очень  крупно  повезло.
У  меня  был    клёв  удачный,  а  тебе  всё  не  везло.
Но  зато  была  ушица  с  пылу,    с  жару    -    хороша!
Да  и    «жаренка»    отменна:  лещ,  карась  и  3  ерша!

Мы  работали  вдвоём    в  научной  экспедиции.
Нет  конца  моим  рассказам    –    добрые    традиции.


9.  05.  2014.  –  03.08.  2017.  (изменён)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744628
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Олександр Самір

люблю. . люблю. .

Любовь  моя  ты  -  это  время
Что  птицей  нежности  летит
В  объятьях  снов,    надежды  семя
Что    вечно  тянет,  как  магнит

За  неба  край,  за  горизонты
Прохлада  в  зной,  что  оживит
Ты  как  весенние  экспромты
Как  осень  тайны,  что  хранит

В  моих  руках,  ты  это  счастье
Судьбу  за  все  благодарю
Закрою  сердце  от  ненастья
Твое  своим,..  люблю..люблю..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744577
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Ліна Ланська

А ТИ Б МЕНЕ КЛИКАВ

Нехай  би  світили  не  зорі,  
Хоча  б  ліхтарі  у  імлі.
Нехай  би  тонули  у  морі
Не  тіні,  -  піщинки  малі,

А  ти  б  мене  кликав  опівночі.

Нехай  би  ту  тінь  обійнявши,
У  хвилях  печалі  втопив.
Нехай  би  сьогодні  і  завше
З  любові  в"язали  снопи,
 

А  ти  б  мене  кликав  опівночі.

Нехай  би    причастя  любові
Єднало  навік  міражі.
Нехай  би    віночки  тернові
Спіткали  безчестя  чужі,

А  я  почекаю  у  Вічності.

А  ти  б  мене  кликав,
А  я  б  почекала...
Нехай  би  велика
У  ніч  на  Купала,
Чи  ватра,    чи  квітка  
Розквітла.
У  хвилях  здіймалась
До  світла,
А  ти  б  мене  кликав.

10.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744556
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


ANELI

Август, лето…

У  августа  есть  странные  привычки-
Играть  дождями  в  солнечные  дни;
И  в  изумруд  раскрашивая  речки,
По  вечерам  в  полях  сжигать  костры.
И  каждый  лист  еще  зеленых  веток,
И  каждая  травинка-колосок  -
Еще  наивно  верят  в  это  Лето,
И  август  дарим  им  последний  вздох...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744546
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


OlgaSydoruk

Мои мелодии с секретом

Мои  мелодии  с  секретом:
К  ним  теноровые  ключи…
Сюжет  последнего  сонета  –
До  кромки  пропасти  во  ржи…
Произнесённые  обеты
(За  все  прощённые  грехи)  –
В  глубоком  омуте  у  лета…
В  той  самой  пропасти  во  ржи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744527
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Читай душі моєї чистий лист.

Ти  будь  ведучий,  я  буду  ведома,
В  жіночій  долі  істина  проста.
Цнотливо-ніжною  в  світлиці  вдома
Чекатиму  тебе,  я  -  доброта.

Я  -  твоя  жінка:  мила,  люба,  вірна,
Вберусь  у  сукню,  виріз  -  декольте.
Розкішна  зачіска  і  я  чарівна,
Кохай!  Що  є  між  нами,  те  святе!

Твоя  царівна  я,  ти  -  повелитель!
До  твоїх  ніг  спадає  мій  батист.
Крилом  накриє  нас  Ангел-Хранитель,
Читай  душі  моєї  чистий  лист!

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744536
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Коли в серці твоїм оселяється сум.

Коли  в  серці  твоїм  оселяється  сум,
Огортає  тривогою  збуджену  душу.
Тіло  раптом  пронизує  холоду  струм,
Не  впускай  у  думки  неприкаєну  скруту.

Усміхнися  до  сонця  в  новім  теплім  дні,
Вітру  навстріч  підстав  у  обійми  обличчя.
Прожени  геть  проблеми,  оті,  навісні,
Нехай  лихо  само  у  куті  чистім  злиться.

Вийди  в  степ,  чи  у  поле,  у  гай,  що  шумить,
І  єством  злийся  з  ними,  відчуй  благодаття.  
Віддай  морю,  чи  горам,  усе,  що  болить,
І  вогонь  запали,  як  жертовне  багаття.

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744509
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Янош Бусел

Літо 1959.

                             [i]  [b]  [color="#ff0000"]  Вірш  із  циклу  „Весна  надії  .”
                                   Перша  відпустка…  Як  я  хотів
                                   відвідати  село!..  Пройтись    на  
                                   очах  у  вчителів…  Сходити  в
                                   кіно  в  сільський  клуб,  по  вулиці...
                                   Уже  в    людському  вбранні.  Ой!..[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0f0f73"]Буяє    лiто.    Гримлять    колеса.
Я    у    вiдпустку    їду    в    село...
Зостались    там    десь    днiпровськi    плеса,
Вогнi    будови,    добро    i    зло.

В    батькiвськiм    домi    не    був    бiльш    року.
Усяк    бувало  -  та    слав    листи,
Що    всього    досить,    життя  -  нiвроку,
Що    я    засмаглий  -  до    чорноти.

I    ось    я    дома.    Костюмчик  -  новий,
Сорочка    й    туфлi  -  усе    як    слiд.
А    ,,Бiломор''    той,    що    вiз    з    будови
Смакує    батько    й    Петро  -  сусiд.

Димок    пахучий    пливе    пiд    стелю,
Чарка    туманить    свiжiсть    думок...
Стає    палацом    низька    оселя,
В    нiй    само    щастя    карбує    крок.

Лиш    мати    бачить    мозолiв    грона  -
I    з    них    будує    правди    мости.
Я    ж    знаю  -  взимку  -  житло    як    зона,
Звiдки    не    вийти,    бо    в    чiм    iти?

А    поруч    ходить    Вона,    єдина,
Котра    давно    вже    хвилює    кров...
Ой,    мамо,    мамо  -  для    твого    сина
Була    тюрмою    одна    з    будов.

Димок    пахучий    пливе    пiд    стелю,
Чарка    туманить    свiжiсть    думок.
Дитинством    пахне    низька    оселя,
В'ється    розмови    тихий    струмок...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744346
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


OlgaSydoruk

На большой виоле прежние сыграют…


На  большой  виоле  прежние  сыграют,
Отдавая  душу  пламени  огня!..
Усмирив  желание,страстью  остывают…
Как  большие  реки  –  среди  гор  песка…
Бархатные  звуки  –  сладкие(когда-то)!
Бархатные  звуки  -  томные  слова…
Есть  на  свете  где-то  бесконечный  кратер…
И  одно  дыхание  -  длинная  строка…
Солнце  разрывает  пелену  тумана,
Прожигая  светом  ночи  паранджу…
Айсберг  убегает  в  воды  океана…
Время  испытает  не  одну  судьбу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744359
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


Олена Вишневська

На відстані дотику

[i]"...я  не  сам  і  ти  також  не  будеш  сама
бо  на  мені  твій  мед  і  в  мені  твоє  жало"
                                                                               /Ю.  Іздрик/[/i]



Я  так  довго  наосліп  ішла…  і  нарешті  -  стіна,  
Пробиваю  вікно  /хоч  би  й  так,  як  зачинені  двері/.
Я  сьогодні  залишила  тут  всі  свої  імена  –
Щоб  знайти  /за  вікном/  твоє  місто  між  тисяч  імперій.

Під  ногами  розкришений  світ  амальгами  дзеркал.
Він  усотує  кожен  мій  крок,  хоч  би  де  не  ступала.
Що  роблю  я  під  зоряним  сяйвом  нічних  покривал?
І  чому  кораблів  твоїх  манить  так  місячний  спалах?

Все  ж  довкола  фальшиве:  від  світла  й  до  слів  на  вустах.
Та  мені  все  одно:  ти  отрути  налив  до  Граалю...
Я  –  на  відстані  дотику  /наче  впольований  птах/,  
Бо  твій  мед  на  мені…  і  в  мені...  а  в  мені  –  твоє  жало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744338
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


ТАИСИЯ

Кое-как


Неуютно    нынче    летом
Даже    лирикам-  поэтам!
Я    мечтала    -  с  ним    в    объятья!
Сшила    свадебное    платье.

А    оно  меня  не  слышит.
Ливень  сносит  даже  крыши.
За  штурвалом  грозный  ветер.
Жертву  он  себе  приметил.

Вдруг  торнадо  налетает  –
Моментально  с  ног  сшибает.
А  деревья  с  корнем  рвутся.
Люди  в  панике  несутся…

Всё    «не  так»  в  природе  стало.
Лето  красное  устало…
Человек  попал  впросак,
Оптимизм  его  иссяк.
Доживает  кое-как.
Это  явно  –  Божий  знак!

Ведь  одних  благополучий  
Не  бывает  –  это  факт!
Пусть  побольше  будет  лучше!
А  поменьше  –  «кое-как»!

01.08.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744331
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


Наташа Марос

А ТОЛКУ…

Я,  словно  дура,  искала  Амура,
Стрелы  ловила,  и  в  гости  звала...
После  бессонницы,  свечку  задула,
В  небе  далёком  -  звезду  подожгла,
К  жизни  вернулась  я,  даже  курила,
И,  в  одиночку,  пила  допьяна,
Прошлое  болями  заговорила,
Видимо,  пролито  мало  вина...
             .........................
Я,  может  быть,  глупо  выгляжу,
Конечно  же,  не  пила  -
Тебя  я  из  сердца  выгнала,
А  толку?  В  душе  -  зола...
     
             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744330
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


@NN@

Що відділяє день від ночі

                             За  епіграф;    можливо  хтось  скаже
                                                                                         -  пафосно,
                                                                       та  вчора  лиш  ці  слова
                                                                       стугоніли  у  скронях...


Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужка  вечорова.
Чому  душа  болить,  а  очі
Слізьми  стікають  знову  й  знову.

Десь  там,  на  сході,  геть  під  корінь
Цвіт  українського  народу
Вирубує  *  всесвітній  злодій*,
І  кров  смакує,  наче  воду.

І  залишає  в  полі  чистім,
Найкращих,  хто  обрав  свободу,
(не  тих,  хто  мов  потрухле  листя)
-  Синів  Вкраїнського  Народу.

Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужечка  ранкова.
Болить  серденько,  плачуть  очі,
Та  відродиться  Край  мій  знову.

Засяє  сонце  над  степами,
Перекувавши  біль  на  Славу,
Хай  нам  не  вірять...  Бог  же  з  нами.
Ми  відбудуємо  Державу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744299
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


Ol Udayko

ЛІТНЯ ВТОМА

[i]  ...жара  літня  в  унісон  душевній  мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна  втома…  Від  кагалу  міста,  
суєти,
від  тарабарщини  і  хтивих  витребеньок  влади...  
Вдихнути  тиші  аромат  –  не  мовну  канонаду…  
Так  хочеться  втопитися  у  вирві  
самоти!

Пройтися  раз  по  росяній,  нескошеній  
траві,  
зануритись  в  вечірню  млу,  в  туманах  накупатись,
озонового  меду  із  пелюсток  наковтатись  
і  погойдатись  на  стрункій,  як  лезо,  
тятиві…

Відчути  теплоту  і  смак  колиханих  
дібров,  
на  мокрих  луках  побродити  відчайдушно  босим,
на  відстані  душі  відчути  неминучу  осінь,
з  пеньків  зустрічних  тупо  наколоти  
дров…  

А  з  тих  бажань,  що  докучали  ласій  плоті  
вчора,  
побудувати  в  зруб    цнотливу  хатку  лісника,
бо  благодать  жадань  пустих  холодна  і  хистка  –
не  манять  ілюзорні  води  Прип’яті  й  
Печори…

Світанками  ж  чекатиму  в  колибі  у  гості
мавку,
Що  принесе  з  собою  чари  й  лісу  аромат,
Відкине  дров  у  ватру  і  підстелить  з  м'яти  мат.
Своїм  теплом  зігріє  вже  давно  схололу  
лавку…

Та  що  це  я?  Розмріявся  й  піддався  супокою!
Пшениця  жде,  а  ще...  удосвіта  іти  на  сою…[/color][/b]

1.08.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


Квітка))

как давно мы с тобою, ни больше, ни меньше, лишь остров…

как  давно  мы  с  тобою,  ни  больше  ни  меньше,  лишь  остров...
изрезанных  линий,  что  делят,  наш  остров  на  два...
что  неровные  грани  израненных  болью  так...остро...
ты  тихо  ступай...  в  неизбежности  грянет  война...

и  остров  повержен...  сожалением  грустные  волны,
так  шумно  прибоем,  ненастьем  приходят  в  сердца...
что  в  сомнениях  горьких  штормами,  любовью,  ты  вспомни...
а  что  остается  у  трещин  -  идти  до  конца...

ведь  назад  невозможно,  мы  были  не  больше,  лишь  остров,
испещренных  линий,  у  гордости  просим  ответ...
одиночества  грани  в  потерях  все  впились  так  остро...
прибой,  он  затихнет...  услышим  размытое  нет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743941
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 01.08.2017


Радченко

Репетиция прихода осени (акро)

[b]Р[/b]епетиция  прихода  осени  —
[b]Е[/b]сть  в  мелодии  дождя  и  грусть,  и  боль.
[b]П[/b]латье  летнее  в  цветастой  россыпи
[b]И[/b]  меж  туч  цвет  неба  ярко-голубой.
[b]Т[/b]ихой  поступью  шли  сенокосами
[b]И[/b]  короче  стали  летние  деньки;
[b]Ц[/b]вета  янтаря  поля  полосками,
[b]И[/b]  вдоль  них  синеют  густо  васильки;
[b]Я[/b]блоками  пахнет  до  оскомины,

[b]П[/b]ахнет  грушами,  как  будто  мёд  разлит.
[b]Р[/b]азве  мы  с  тобою  не  запомнили  —
[b]И[/b]злучением  в  душе  любовь  скользит.
[b]Х[/b]мурится,  грустит  июль  в  преддверии  —
[b]О[/b]сень  где-то  рядом,  ветер  разболтал.
[b]Д[/b]аже  наши  сны  уже  поверили...
[b]А[/b]вгуст  точно  знает  —  лета  он  финал.

[b]О[/b]сень  в  чувства  принесёт  смятение  —
[b]С[/b]ерой  грустью  щедро  напоив  сердца.
[b]Е[/b]й  не  верь  и  не  дари  смирение  —
[b]Н[/b]ас  навек  объединили  два  кольца.
[b]И[/b]  не  раз  день  летний  станет  у  крыльца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744268
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


НАДЕЖДА М.

Мало треба так…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WdB7236qOaY    
[/youtube]

Дощ  почався  якось  несподівано,
Краплями  ударив  по  шибках.
Прокотивсь  потоками  розгнівано,
По,  нагрітих  сонцем,  жолобках.

В  поведінці  цій  він  був  так  певний
Знав,  що  зачекалися  дощу,
Полюбляють  стан  оцей  плачевний.
За  любов  старанно  пригощу.

По  землі,  порепаній  від  спраги,
Потекли,  радіючи,  струмки.
Мріяли  так  довго  про  розваги...
Іноді  збуваються  й  думки.

Жебонять  струмочки,  спотикаючись.
До  вподоби  їм  сьогодні  гра.
З  камінцями,  по  дорозі  граючись,
Річечка  маленька  вже  текла.

Довго  я  дивилась  на  цю  зливу,
В  голову  приходили  думки:
Мало  треба  так,  щоб  буть  щасливим.
Ось,  наприклад,  так,  як  ці  струмки...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744211
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Ліна Ланська

Я НЕ ПРИЙДУ


Ти  не  чекай  мене,  я  не  прийду,
Хоч  не  забути  і  не  оминути,  -
Останні  миті  гіркої  спокути,
Гарячими  сльозами  -  
                                                         по  льоду.

Я  не  збираюсь,  навіть  уночі,
Коли  в  безсонні  знемагає  туга,
Зневіри  бог  та  демонів  наруга
Давно  мені  залишили  ключі.

Відкриті  двері...  
                                 ти  чекаєш  десь,
Спаливши  в  попіл  ноти  та  бемолі.
Віск  скрапує  під  полум"ям  неволі,
Поки  озерцем  виллється  увесь.

Зухвалості  я  забуваю  мить.
Здавалось,  заметіль  -  
                                   цвіт  яблуневий,
Січнева  ніч,  палка,  ніби  травнева,
Тріпоче  серце  і  жнивами  снить.

Не  хочу  йти,  сповита  страхом  знов.
І  не  прийду,  не  клич  зболілу  душу.
Я  так  далеко,  та  сказати  мушу,
Кохання  те  -  в  темницю...  
                                                 без  розмов!

Не  виглядай,  як  хмари  розійшлись,  -
Сріблясте  лезо  ріже  шов  останній
Моїх  надій.  Облудні  сподівання,
Бо  не  твоя...  
                       твоя  була  колись.

11.02.2015.
ред.  29.07.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744223
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


НАДЕЖДА М.

Душа мінлива, як погода

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zHe21-Uqi8g  [/youtube]

У  природі  все  непередбачене:
Навіть  влітку  випадає  сніг.
Те,  що  у  душі  було  щось  втрачене,
З  часом  викликає    просто  сміх.

Бо  душа  мінлива,  як  погода:
Іноді  ллє  сльози  без  причин.
Мабуть,  це  для  неї  насолода,
Розвести  мокву  цю  ні  за  чим.

А  коли  дощі  ідуть  стіною,
І  тремтить  від  грому  вся  земля,
Тут    її  побачу  я  другою:
Свої  плечі  раптом  розправля.

І  чомусь  їй  хочеться  радіти,
Розуміти,  що  проходить  все,
Що  дано  один  раз  лише  жити,
А  невдачі  просто  пронесе.

Має  у  мені  права  безмежні,
Ось  на  поводку  у  неї  йду.
Іноді  дратує  ця  залежність.
Вихід  тут  шукаю...  І  знайду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743934
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 31.07.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2017


ANELI

Что может быть прекрасней тишины…

Что  может  быть  прекрасней  тишины?..
Когда  горят  в  чернилах  неба  звезды.
И  ты  едва  касаешься  Земли...
И  делишь  Вечность  только  с  этой  ночью.
Дыханье  ветра,  взмах  крыла  совы...
И  аромат  лавандового  рая.
Что  может  быть  прекрасней  тишины,
Которой  в  мире  бесконечно  мало..?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744150
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...
Чомусь  так  важко  в  грудях...мабуть  втома...
Ще  видихають  хати  в  небо  дим,
Хоч  від  зими  давно  у  них  оскома.

Весна...  весна?  Невже  я  дожила?
Невже  мороз  сховався  у  барлозі?
Я  вірила,  я  мріяла,  змогла...
Ліси  синіють  в  пролісків  облозі.

А  я  дощу  так  прагну,  як  тебе...
Та  тільки  дощ  на  цілу  вічність  ближче.
Катую  свою  душу  і  себе...
А  може,  то  не  втома,  а  вітрище?

То  він  мені  вдихнути  не  дає  —
Збиває  подих  і  тривожить  душу,
І  розвіває  все  життя  моє...
А  край  дороги  зацвітає  груша...

А  там  і  перший  грім,  і  солов'ї,
І  келихи  тюльпанів,  як  граалі...
Ну  що  ж  на  груди  тисне  так  мої?..
Напевно,  то  сніжинки  нерозталі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.07.2017


Світлая

Проникновенна пламени жара

Приятный    нежный,  лёгкий  поцелуй,
Как  бабочки  прикосновение.
Прошу  тебя:  не  надо,  не  тоскуй,
Мне  дорого  с  тобой  общение.

И  встречи  под  светящейся  луной,
Волнующие  трепетом  в  ночи
Важны  мне,  несомненно,  дорогой.
Мелодией  одной  вдвоём  звучим.

Ну  разве  может  кто  -  то  помешать
Сердцам  гореть  искринками  костра,
К  тебе  прижаться  и  теплом  дышать...
Проникновенна  пламени  жара.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743875
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Світлая

Кізка

Не  із  глини,  я  жива,
Роги  -  це  моя  краса,
І  білява  голова.
Шерсть  шовковая  звиса.
"  Ме,  ме,  ме",  -  гукаю  я.
Сонце  в  очі  зазира.
Літом  весело  щодня,
Їм  травичку  задарма.
Дам  я  діткам  молока,
Бо  смачна  кругом  трава.
Вип*ю  воду  із  струмка
І  творитиму  дива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743888
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Новоградець

Хмаринки

Летять  хмаринки  тихо  вдалину,
По  небу  пропливають  без  упину,
Одна  наздоганяючи  одну,  
Міняючись  грайливо  щохвилини.

Куди,  хмаринки,  разом  біжите,
З  яких  країв  несетесь,  легкокрилі,
І  як  у  вас  дізнатися  про  те,
Від  чого  ви,  пухнасті,  побіліли?

Мовчать  хмаринки  в  синій  висоті,
Не  хочуть  ні  про  що  розповідати,
Їм  на  смішні  запитання  оті,
Звисока,  краще  мудро  промовчати.

Летять  вони  по  справах  непростих,
Їм  діла  до  бездільників  немає,
Вони,  хмаринки,  зовсім  не  із  тих
Хто  просто  так  по  небу  пролітає.

На  зимніх  плесах  знову  журавлі
Нудьгують  в  засихаючих  озерах,
І  в  спраглій,  вже  потрісканій  землі,
Шукають  воду,  бродять  в  полі  зебри.

Ніхто  їм,  крім  хмаринок  з  висоти,
Води  не  принесе  із  океанів,
Вони  спішать  скоріш  допомогти,
Вони  як  порятунок  в  день  останній.

Підхоплені  то  бризом,  то  смерчем,
По  небу,  до  відміченого  краю,
Промчать  хмаринки,  випадуть  дощем,
І  знову  з  моря  шлях  розпочинають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743901
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Новоградець

Дикий Мак

Пронеслось  лихолетье,
Стихли  выстрелы  враз.
Шрамом  землю  отметив,
Грозный  пламень  угас.

Бродит  аист  полями
Отгремевшей  войны
И  лежат  под  камнями,  
Спят  в  тиши  пацаны.

Друг  споткнувшийся  рядом,
В  перекрёстном  огне,
И  сожжённый  снарядом
В  полыхнувшей  броне.

Спят  друзья  незнакомы,
Спят  мужья  и  сыны,
В  опустевшем  их  доме
Их  шаги  не  слышны.
́
Только  в  луге  как  память,
С  первой  майской  травой,
Вспыхнет  кровью  и  пламям
Дикий  мак  полевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701050
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 30.07.2017


КВолынский

В ночь, . .

В  ночь,  налил  бокал  вина…
Враз…представилась  она.
Выпил  залпом  -  вижу  дно…
Ох,  ужасное  оно!
 
Нету  счёта  грешных  дней,
Нет  уж  тайны  больше  в  ней,
Всё  разгадано…Тоска
Между  кольтом  у  виска.

 






                                   

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722226
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 30.07.2017


КВолынский

Зачем Вы душу приоткрыли,

Зачем  Вы  душу  приоткрыли,
Впустив,  погреться  у  огня,
Давно  остывшего,  согрели  -  
Надеждой  дразните  меня.

Теперь,  душа  любви  желает:
Страдать  и  мучиться  в  огне,
Как  снег  весною  вера  тает,
Что  Вы  нуждаетесь  во  мне.

Уже  пленён    мой  разум  пылкий,
Прикрытый  тайной  нежных  чувств,
А  вид  потерянный  и  жалкий,
Как  ветром  обнесённый  куст.

В  чужой  стране,  средь  гор  высоких,
Мне  не  построить  к  сердцу  мост,
И  голосок  приятный,  звонкий,
Уж  не  услышать  с  ваших  уст.

Вас  греет  солнышко  Востока
И  Палестинская  Звезда,
А  я  –  заброшенный  далёко,
Страданьям  отдан  навсегда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720080
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 30.07.2017


Янош Бусел

Хутір…

                   [i][b]    [color="#bd1e1e"]Сліди  Столипінських  хуторів...
                       Потім  -  Совіти...  Сльози...Розор...
                       Дивлюсь...  Мораторій  на  землю...
                       Що  буде  з  вишневими  селами?..[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#17821d"]Попiд    лicом    клаптi    поля,
Сурiпкою    вкритi,
Трохи    далi  -  на    роздоллi  -
Волошки    у    житi.

На    узлiссi  -  кущ    кропиви,
Здичавiлi    рожi  -
Там,    де    яблука    та    сливи
Зрiли    в    загорожi.

Там,    де    дiм    стояв    та    клуня
Галушки    Свирида,  -
Ще    Столипiнське    вiдлуння,
Справа    його    дiда.

Як    там    збiжжя    наливалось,
Пахли    гречка    й    динi!
А    в    невiсток    появлялось
Щорiк    по    дитинi...

Та    прийшли    в    шкiрянках    люди,
З    мiста,    знать,    привiтнi,
В    хатi    нишпорять    повсюди,
Риються    в    дровiтнi.

Пiдрубали    рiд    Галушки  -
Працював    не    в    мiру  -
Посадовили    в    теплушки
Й    гайда    до    Сибiру...
             
Попiд    лiсом    клаптi    поля,
Потом    не    политi,
Де    кляне    сирiтську    долю
Перепел    у    житi...    [/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744044
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Валентина Ланевич

У вогні горівши, боїться і прози.

Кидаєш  погляд,  місяцю  холодний,
У  ніч,  закохану  в  палаючі  зірки.
Вдивляєшся  у  океан  бездонний
Сивого  Всесвіту,  в  поглинуті  віки.

Доріжку  світла  тчеш  мрійливо-ніжну,
По  небі  в  хвилечках  між  хмар  собі  пливеш.
Полонив  душеньку,  ту,  з  роду  грішну,
У  льодяні  обійми  маниш  та  зовеш.

Стискає  туга  щемна  плачем  серце,
Пісню  виспівує  смутную  крізь  сльози.
Мало  б  спокій,  коли  було  би  мертве,
У  вогні  горівши,  боїться  і  прози.

30.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744010
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Наташа Марос

ПОУТРУ…

Очень  страшно,  когда  поутру
Просыпаешься  и  понимаешь,
Что  растаял,  как  сахар  в  жару,
Тихий  шёпот  ушедшего  мая...
Я  не  знала,  что  утро  больней
Ожиданий,  что  длятся  годами
В  предвкушении  снова  пьянеть,
Но  уходит  тепло  между  нами...
Всё  прошло  -  ни  забыть,  ни  вернуть  -
То  ли  сладкое,  то  ли  с  горчинкой
Чувство  давнее,  помня  вину,
Затерялось  случайной  песчинкой...

           -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743986
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


НАДЕЖДА М.

Айстри - квіти кохання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oe8l5ShOEb4
[/youtube]
В  склянці  кришталевій  на  вікні
Сонце  полоска  своє  проміння,
Зайчиком  відбилось  на  стіні.
Захопило  це  мене  видіння.

У  воді  хлюпочуться  квітки,
По  кімнаті  пахощі  літають.
Айстри  одягли  свої  хустки,
Кольорами  всі  мене  вражають.

Десь  я  відчувала  такий  стан.
Мабуть,  щастя  має  такий  запах.
І  пронісся  дивний  ураган:
Радості  відчула  дивний  спалах.

Плакала  й  сміялась:  все  в  однім,
Бо  душа  радіти    ще  уміє.
Хай  цей  привід  буде  все  ж  чудним,
То  цьому  радіти  все  ж  посміє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744036
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Ліна Ланська

ТИ В МЕНЕ ПРОРІС

Ти  в  мене  проріс...Хто  дав  право,
Нахабно  засіяти  вихор?
Ну  звідки  медове  те  лихо,
Безжально-пекуче  і  жваве?

Ти  в  мене  проріс,  опівночі
Гукаєш,  -  навіщо,  не  знаю...
Маленький  червінчик  шукаю,
Безцінний!  -  клену,  позаочі.

Ти  в  мене  проріс  не  бажанням,
Не  шалом  сплетіння  і  муки.
Безкрилий,  німий  і  безрукий,
Хворобою  звешся,  насланням?

Ти  в  мене  проріс...Злами  -  зломи  
Дверцята  порталів  відкрили,
У  душу  зіпхнувши,  впівсили,
Дитинства  безхмарного  спомин.

29.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744027
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Циганова Наталія

вот теперь…

Вот  теперь  будем  мы  искалеченным  небом  смыслом
хриплой  виолончелью  баюкать  святую  страсть,  
удивляя  возможных  до  первой,  до  трезвой  мысли...
и  не  только  возможных  -  и  каждого  беса  мать...
Вот  теперь  наблюдать,  как  по  сдутого  шара  телу
бестолковая  стрелка,  чтоб  даром  не  лился  дождь,
загремит  на  закат,  устремляясь  стандартно  влево,
вызывая  по  номеру  каждого  часа  дрожь.
Вот  теперь  на  трамвай,  закольцованный  на  привычке  -
развенчать  хоть  упрёком,  хоть  верой,  хоть  кровью,  что
неземная  любовь  без  конечной  -  не  станет  притчей:
не  весна  с  годом  выпуска  -  было,  мол,  и  прошло.
Вот  теперь,  разорвавшись  остывшим  гнездом  и  птицей,
вшить  мобильными  трелями  где-то  под  печень  нить...
дегустируя  ноль,  уместившийся  под  ресницы
вот  теперь...
...вот  теперь  просто  б  жить  себе  и  любить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743890
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017


Жанна Чайка

Вечер…

Вечер.  Снов  струится  дым,
нереальность  у  порога.
Звездность  старый  палантин
опустила...  Недотрогой

тень  течет  между  стволов
тонких  сосен,  пальм,  строений.
Пахнет  мятой...  Птицелов
вышел  в  поиск...  Складки  лени

опустились  на  постель,
занавесившись  мечтами.
Лишь  души  несмело  трель
отзывается  стихами.


28.07.2017







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743859
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Witer

Я тебе відшукаю

Сьогодні    із  само́го  ранку  неспокійно  на  душі
Якихось  перемін  піднесено  чекаю
Та  звісно,  що  наро́дяться  вірші
А  ще  –  тебе  я  відшукаю!

Ти  придивись,  я  тут,  я  поруч  є
Я  вітер  –  перешкод  мені  немає
А  ось  і  ти  –  кохання  не  просте
Привіт!  Тебе  вітаю!

От  зараз  я  торкнусь  тебе  –  відчуй
За  руку  я  тебе  тримаю
Зі  мною  ра́зом  потанцюй
Навколо  в  танці  закружляю

Я  розтривожу  тишу  навкруги
Всі  хмари  розжену  –  хай  сонце  сяє
Піді́йму  хвилі  на  воді
Кущі,  дерева  й  квіти  захитаю

Ти  йдеш,  я  біля  тво́їх  ніг
Пісок  гарячий  розкидаю
Я  близько,  та  далеко  в  вишині
Милуюся  тобою,  споглядаю

Плечей  твоїх  торкнуся  –  обійму
Як  друг  –  та  з  усією  чистотою
Тепло  відчую  тво́їх  рук
Та  заберу  його  з  собою

Твоє́  волосся  враз  розворошу́
Ним  буду  бавитись  немов  дитина
Як  шовк  дорогоцінний  в  нього  я  пірну
Природи  дивовижне  павутиння

У  тво́ї  очі  безсоромно  загляну
Хоч  маю  силу  –  перед  ними  не  встоя́ти
В  них  бачу  я  глибінь  морську
В  картинах  тво́ї  очі  можна  малювати

Я  буду  із  тобою  ніч  та  день
Я  вітер  –я  ніколи  не  зникаю
Тобі  бажаю  щастя  та  благословень
Бо  я  тебе́  кохаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743803
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Янош Бусел

Два подихи…

                                 [i][b]    [color="#b81a1a"]  Життя…  Людина…[/color][/b][/i]

[b][b][color="#1a2382"]Два  подихи,-  в  один!..  І  дотики  набуті…
Палкі…Тепла  роса…Ти  шепчеш  ті  слова…
Довіку  б  бути  в  цій  хвилюючій  покуті…
А  ти  -  все  далі  йдеш  …Піднята  голова  -

І  жилочка  тремтить…Прозора  ніч  -  чаклунка!..  
Цілунки!..  Лід  вогню…Оті!!!  Твої…І  сил  
Немає  вже  нести  шал  вогняного  трунку!..
Вже  вітерець…Від  них…Чуттєвих  наших  крил…

Чумацький  віз  пливе…  На  голі  плечі  -  зорі…
Селена  промінь  ллє…Шаліють  цвіркуни…
А  двох  уже  несе  палке  солодке  море…
Десь  є  щасливіші?..  Та  звісно!..Це  –  вони!!.
[/color][/b][i][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743854
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Жанна Чайка

Сон….

В  отраженьях  вижу  краски.
Как  размыт  сюжет...
Исковерканы  подсказки.
Затуманен  свет.

Отрицанье  бродит  всюду,
прогибая  дол.
Привыкают  к  грусти  люди...
Правит  произвол.

Достучаться  есть  надежда
здесь  -  сейчас  -  потом...
Бал  ведет  порок  невежда.
В  зазеркалье  дом.

Сон  сметает  явь  надменно,
марево  плывет...
За  порогом  перемены,
умному  -  в  зачет.

24.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743852
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


НАДЕЖДА М.

Ніжніше ніжного (за твором…)

За  твором  Крилатої  А  знаєш...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663

Хоч  ти  далеко,  як  нічна  зоря,  
Як  неба  синь  –  рукою  не  вхопити,
На  трон  тебе  возношу,  мов  царя.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

Години  перелилися  у  дні.
А  дні  в  роки́  –  нічого  не  зробити,
Між  нами  мур.  Прийди  хоча  б  у  сні.
А,  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

На  наше  завтра  дзьоб  наставив  крук.
Любові  панцир  час  уже  розбити.
Та  я  не  можу  молот  взять  до  рук.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.
--------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8bwANUUlP0A  [/youtube]

Десь  лине  музика  сумна,
Неначе  ніжний  витвір  серця.
Яка  чуттів  тут  глибина!
Чому  ж  так  серце  гучно  б"ється?

Невже,  весь  час  ти  мною  жив,
Хіба  не  втрачена  надія?
Маленький  вогник  засвітив,
Зумів  звільнить  від  ностальгії.

Чому  ж    мелодія  так  крає,
Тривожить  душу  аж  до  дна?
А  ти  все  слухаєш  й  зітхаєш..
Це    твого  серця  таїна!

Повільно  все  кругом  стихає,
До  сну  іде    твоя    душа.
І  біль  повільно  вже  вщухає,
Бо  й  в  сні  ця  музика  втіша.
-------------------------------------
Любочці  від  Надії..  Хай  у  вас  все
буде  добре...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743847
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Крилата

А ЗНАЄШ…

Хоч  ти  далеко,  як  нічна  зоря,  
Як  неба  синь  –    рукою  не  вхопити,
На  трон  тебе  возношу,  мов  царя.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

Години  перелилися  у  дні.
А  дні  в  роки́  –  нічого  не  зробити,
Між  нами  мур.    Прийди  хоча  б  у  сні.
А,  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

На  наше  завтра  дзьоб  наставив  крук.
Любові  панцир  час  уже  розбити.
Та  я  не  можу  молот  взять  до  рук.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Ліна Ланська

ПЕРЕХРЕСТЯ ЛЮБОВІ

У  зіницях  -  вогненні  хрести
То  не  я  і  звичайно,    не  ти,
То  безмежного  Всесвіту  стріли
Нас  з  тобою  і  занапастили.

Щоби  в  засуху  зерням  зійти,
Може  в  душу  помалу  врости?
Боже,  дай  мені  віри  і  сили,
Щоб  за  руки  узявшись,  ступили

Не  на  кладку  хистку,  на  мости.
Не  печалі  ,  -  кохання  нести,
Хай  нам  скоряться  прірви!..  бриніло

Перехрестя,  любові    мірило,
У  зіницях,  -  вогненні  хрести.

"Не  віддам,  захисти  і  прости,
Чи  почути  мене  Ти  устиг?.."

Відгриміло  і  в  ніч  зазоріло.

19.07



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743838
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Владимир Зозуля

Ко дню Крещения Руси

Ропщу  на  Бога…  каюсь  и  ропщу…
Стихами,  кровью,  чувствами,  глазами  –
Святой  солдатской  матери  –  слезами,
Крещу  тебя…  и  сам  в  тебя  крещусь…
Крещу  себя  в  тебя…  тебя  в  себя  –
Могилами,  костями  в  чистом  поле,
Проклятьем  вековым  славянской  доли,
Страдая,  ненавидя  и  любя.
Россия  –  Русь,  июльским  этим  днём,
Дрожащею  рукой,  душевной  болью,
Крещусь  в  Тебя,  с  Надеждой  и  Любовью
И  Веры  –  опаляющим  огнём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743804
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Ol Udayko

КРАПЛИНИ БЕЗВІКУ

     ...музика  в  унісон  ритмам  душі
               п    р    и    с    н    и    л    а    с    ь...
[youtube]https://youtu.be/ufySzCCBoaA
[/youtube]

[i][b][color="#8906a3"]Тілесну  ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  я  впущу  –
нехай  несуть  тебе  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  в  тобі  бушує  неугавний  Гелій,
хай  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе,  добрий,  милий,  невичерпний  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  безвіку  мої  усі  –  для  тебе:
тобі  віллю  свій  древній  генотип
і  прихилю  до  тебе  зорепади  неба  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color]  [/b]

28.07.2017


©  Copyright:  свидетельство  о  
публикации  №117072801397  

28.07.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743770
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Циганова Наталія

100 страниц

Самым  белым  листком  отрывалось  утро  -
значит  есть,  всё  же,  белорождённый  цвет,
не  убитый  жарой,  по  январски  хрупкий...
...и  не  жаль  же  кому-то  писать  рассвет
в  убегающих  рельсах  на  дно  июля?,
чёркать  небо  носами  железных  птиц?...

...не  спросив:  а  хочу  ли  я,  а  могу  ли  
написать  снова  начисто  100  страниц?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743767
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


OlgaSydoruk

Я не твоя уже, наверно…

Я  не  твоя  уже,наверно  -
Я  не  скучаю  за  тобой…
И  не  люблю  тебя  безмерно
Своей  простреленной  душой…
Темнеет  горизонт  и  север…
И  клевер  красный  -  за  рекой…
Изящно  вырезанный  веер,
За  чем–то  снова  под  рукой…
Я  не  твоя  уже,  наверно!
Не  умиляет  комплимент…
Но  надеваю  белоснежный…
На  тот  –  торжественный  момент…
И  осторожно  повторяю
Слова,забытые,тогда…
И...  может  снова  обретаю…
Или  -  теряю  навсегда?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743670
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Ліна Ланська

ПРИПНУТИ

Припнути  мрії?  -  трісне  ремінець.
Думки  припнути,  нащо  тоді  жити?
Тож  і  веде  до  ранку  під  вінець
Благословення,  зорями  розшите,

Думки  і  мрії  -  два  моїх  крила.

Припнути  ночі?  -  спрага  вип"є  дні.
Припнути  сонце,  кригою  здолає
Безодня  зла...  нащо  вона  мені?
Немає  світла  і  мене  немає.

Тебе  нема?  -  і  Вічність  замала.


25.07.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743635
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Потусторонний

Брошен.

Брошен,  не  нужен,  отсутствует  ужин,  
завтрак  вчерашний  прокис.  
Мир  однокомнатный  скомкан  и  сужен,  
но  обратился  в  эскиз  
правды,  открытой  ещё  для  кого-то.  
Жизни  остаток  давя,  
стало  засасывать  гнилью  болото  
жалкую  участь  червя.
Там,  где  разорваны  тонкие  связи  –  
грубость,  пороки  и  грязь.  
Скопище  злой,  одноклеточной  мрази  
липнет,  слюной  пузырясь.
К  людям,  истерзанным  скверной  падений,  
Бог  так  сурово  не  мил.
Выплакал  душу    поэзией  гений  
и  надорвавшийся    пил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743623
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Іванюк Ірина

Чаша, що не б

Смакуй  плин  радощів  із  Чаші,  що  не  б"ється,
і  не  тьм"яніє  з  кожним  рухом  часу...
Для  чого  в  тріщинах,  надбитий,  з  глини  глечик?
Надщерблені,  із  фарфору,  образи...

Навіщо  обважнілих  гір  полиці,
закиданих  друзками  серед  бруду...
То  все,  як  тінь  містична  духу  "вуду",-
і  не  дарма,  що  так  тривожно  досі  спиться  ...

Сниться...  Чи  сняться  едельвейсові  вершини
і  чи  збираєш  там  до  торби  хмари?
Біліють  серед  трав  ромен-отари...
В  зеніті  сонця  Чаша  пломениться.

25.07.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743548
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Валентина Ланевич

Дрімле згублений час у пожовклім листку.

Дрімле  згублений  час  у  пожовклім  листку,
Що  безжально  зірвав  дужий  вітер.
Старий  пес  примостивсь  на  твердім  килимку,
Час  об  нього  свої  ноги  витер.

Із  незрячих  очей  покотилась  сльоза,
Теплий  сум  обійняв  кволе  серце.
Щебетала  круг  нього  мала  дітвора,
Те  згадалось,  і  сміху  відерце.

За  водою  з  ріки  десь  побігли  роки
І  не  стало  любові,  так,  просто.
Вірний  пес  все  чекає  на  ласку  з  руки,
Сліпим  зрячий  стає  в  житті  часто.

26.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743572
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Янош Бусел

Сирітка…

                                             [i]    [b]  [color="#ff0000"]  Три  їх  було  в  селі...  
                                                     Сталінська  школа...
                                                     Ленінська  школа...
                                                     Березівська  школа...[/color][/b][/i]


[i][b][color="#19107d"]Зайду  -  гляну...  Березівка...  Школа  -  руїна,
Півстоліття  сюди  не  ступала  нога...
Було  три  їх  в  селі,-  та  настала  година
Однієї...  Вона    вже  не  всім  дорога...

Дві  зламали,-  а  третя  зосталась  гибіти
Довгі  роки,  травмуючи  душі  й  серця,-  
Підросли  і  роз'їхались  ті  сільські  діти,-
Кому  домом  була  кам'яниця  оця...

Тут  мужніли...  Учились...  У  юність  ступили...
Перші  теплі  чуття...Перші  дотики...Шал...
Пусті  вікна...  Заходжу...  В  душі  затремтіли
Давні  спогади...  Класи...І  печі,-  внавал...

Ось  учительська...  Клас,  де  ми  гризли  науку...
Рештки  парти...  Сміття...Стеля  чорна,  гнила...
Жаль  ожив...Бо  тут  вперше  я  дівчини  руку
В  свою  взяв,-  та  забрала...Втікла..  Дітвора!..

Ось  чотири  гвіздки,-  Карли  -  Марли  висіли...
І  свої...  І  чужі...Вже  на  смітнику  всі...
Бо  отой  комунізм,-  сон  рябої  кобили,-
Наші  ниви  готові  під  новий  посів!.

Я  пробрався  уламками...Вийшов...Все  квітне...
Ці  занедбані  рожі...  Спориш...  Бур'яни...
Вже  стежини  нема,-  це  подвір'я  бездітне...
А  була  ж!..  Широченька...Вмирають  вони...  

Я  наваживсь...  Березівка...Школа  -  руїна,
Півстоліття  сюди  не  ступала  нога...
Було  три  їх    селі,-  та  настала  година.
Коли  стала  одна,-  вже  не  всім  дорога...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743569
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Олена Вишневська

Опіки снів

                       [i]сумбурний  НЕвірш[/i]
 

Ваба  моя  –  
опіки  снів  на  долонях.
Згуба  моя    –
небо  дощами  навскіс.
Сивий  туман  –
тінню  прощань  вздовж  перону.
Вічний  обман    
змієм  підшкірно  проліз.

Можеш?  Іди…  
/серце  –  краплинами  ртуті./
Хочеш?  Вертай…
/сповідь  для  інших  облиш./
Падає  дощ  –  
час  для  обіймів  покути.
Сковує  біль
Тишею  спомини…
Т-ш-ш-ш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743547
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Ліна Ланська

НЕМА ПРОРОКА

Ти  вбив  її...за  що  її  ти  вбив?
За  що  глумився,  розпинав  і  мучив?
Подер  у  шмаття,  як  старі  онучі,  -
Діряве  впало  щось  біля  верби.

Лежала,  бо  зіп"ятись  хоч  на  мить,
Вже  не  могла,  спасінням  звала  тишу.
За  стовбур  відчайдушно  учепившись,
Вже  й  не  молилась,  чула  як  бринить

Не  нота,  не  мелодії  лади,  -
Бринить  шматочок...  ще  помалу,  дихав
Спіткавши  кару,  ухопивши  лиха
Без  сили,  без  надії,  без  води.

Гострили  леза  навчені  кати,  -
Останні  дві  хвилини.  Вже  до  страти
Ведуть.  Беріть,  хоч  нічого    віддати.
І  серед  них  я  бачу...Боже,  ти!..

Ти  вбив  її...за  що    її  ти  вбив?
Твоїх  страждань  мірилом  їй  не  бути.
Вже  напилась  і  меду,  і  спокути
Вплелась  у  креп  жалобної  габи.

Нема  пророка  у  моїм  краю.
Хто  встиг,  той  нашу  долю  і  вінчає,
З  добром,  чи  злом,  як  карта  випадає.
Спішить  судити...Хто?  Кого?  Чию

Ламає  душу,  кривдить,  розбиває?
Я  не  боюсь,  давно  вже  не  боюсь,
Молитвою  й  сльозами  поділюсь.
Нема  пророка  у  моєму  краї.

23.07.17


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743544
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Ol Udayko

ПАСOДОБЛЬ І ЛАМБАДА

       [i]…асоціації  життя  і…  смерті,  любови    і…  щастя…
[youtube]https://youtu.be/tqLh6rQqkoA  [/youtube]
[b][color="#076fb5"]Корида…  Музика…  Тореро*…    Крок…
Постава  горда,  стан  –  немов  у  Прокла**.
Ні,  їхня  єдність  –  зовсім  не  порок!..
Усі  стихії  світу  
                                       Емпедокла***

Від  сліз,  від  страху,  горя  і  біди:
Хто  серцем  слаб  –    такому    не  туди!

Торкання,  жести,  рит...  Частіше,  глибше…
Проникнення.    І  –  о,  цілець-удар
У  саме  серце.    Й  ледве-ледве  дише
Плаща  –  партнерші    
                                       мокрий  пеньюар…

Іще  удар  –  і  жертва  у  дорозі.
Протистояти  прі  вона  уже  не  в  змозі…

І  пасодобль,  як  істина  тореро,
Б’є  точно,  наче  громова  стріла,
Стихають  музики…    бикові  реви:  
Плащ  переміг  –  
                                 в  нім  тога  ожила.        

Й  які  б  не  поставали  в  танцях  пози,
Нема  злиттю  ніякої  загрози…
[youtube]https://youtu.be/psjDHbmvnZc[/youtube]

                                               ***
А  що  ламбада?..  Та  в  своєму  шансі,  
І    шанс  той  їй  дарує  пасодобль…
Вона,  як  в’юн  в  розсолі,  в  еротанці
Жіночих  клубів****  –  
                                       тіл  єднання,    доль…

Подвійний  крок  –  і  ти  в  легкому  трансі  –
На    хвилях  щастя  –  в  ніжному  сеансі…

І  скільки  не  "клубися"  –  не  до  втоми:
У  ритмах  танцю  –    жодних  «неподобств»!
Ні  крапки,  лише  інтервали-коми  –
Ламбаду  надихає  
                                             Па        -        
                                             со        -      
                                             до        -
                                           бль!

                     Принадність  танцю…  
                             Колоритні  ПА…
                                 І    музика  
                                   прозора,
                                   не  сліпа[/color]!

                                 Від  автора:

Питання,  певно,  не  тільки  в  римі
Чи  в  ритмі  тіла  –  як  серця  стук…
Красоти  танців  й  так  добре  зримі,
Та  чи  вписався  слів  милозвук?..  

То  ж,  милі  друзі,  танцюймо  разом:
У  ритмі  й  римах  –  всі  як  один.
І  прийдуть  учні  –  нехай  всім  класом  –
У  дні,  не  дай  Бог,  тяжких  годин…

Сприйміть  слова  ці  як  післяслово  –
Хай  квітне  словом  вкраїнська  мова!  

[/b]
25.07.1017  
_______
*Шпага  матадора.
**Про́кл  Діадо́х  —  давньогрецький  філософ-неоплатонік,
засновник  вчення  про  тріадність.
***  Емпедокл  —  давньогрецький  філософ,  поет,  автор  
теорії  єдності    чотирьох  «стихій»  (вогонь,  землю,  повітря  
і  воду)  як  «кореня  усіх  речей»  та  Любові  і  Розбрату  як  
рушійних  сил  дії  цих  «коренів».
****Сідниці…

Примітка.  Слова  -  з  душі,  ілюстрації  із    інтернету...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743542
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Олена Вишневська

коли на “Zero” ставлять стрілки циферблатів…

[i]
Вновь  холода  
Коснулись  незаметно…  
Пусть  я  еще  храню  твое  тепло…  
Пойми…  я  –  остров…  он  живет  –  планетно…  
Он  исчезает….  
Как  пробъет  ZERO  …[/i]  
[i][b]/Гостя  "Меня  уводят…Волки…"/[/b][/i]


Довкола  стіни…  знову  стіни  і…  вода
Лоскоче  лезом  крижаним  мене  за  п’яти.
Це  як  над  прірвою  на  пальчиках  хода,  
Коли  на  “Zero”  ставлять  стрілки  циферблатів…

З’їдає  “нуль”  кордони…  падають  міста…
Розлито  масло  під  колесами  трамваю…
Не  Маргарита  я...  і  точно  не  свята,  
Та  чую…  як  вовки  збираються  у  зграю.

І  я  –  до  них  /коли  позбавлена  крила/
Крізь  пекло  тіней  /де  згоріла  моя  птаха/.
Там  є  жива  вода…  із  лона  джерела,  
Куди  ступали  тільки  лапи  сіромахи…

І  кличе  воля  до  вогненних  берегів
Моє  нутро…  Вода  збудила  в  мені  звіра…
Я  чую  вовка...  десь  на  зламі  двох  світів…
І  він  чекає  на  мою  земну  офіру…

Там  в  павутині  недоторканих  шляхів
Знайду  його…  за  диким  відблиском  в  зіницях…
Довкола  стіни  –  просто  забавка  богів.
Я  вже  у  зграї.../перероджена  вовчиця/!


[i]/сто  років  тому)))/[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558513

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743528
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


гостя

Меня уводят…Волки…


Вновь    холода
Коснулись  незаметно…
Пусть  я  еще  храню  твое  тепло…
Пойми…  я  –  остров…  он  живет    –  планетно…
Он  исчезает….  
   Как  пробъет    ZERO  …

Пойми…  я  –  остров…
Окруженный  морем…
Вокруг  меня  на  сотни  миль    -  вода…
Из  всех  возможных  в  мире  траекторий
Сегодня  мне  
   достались  –  холода…

Я  только  –  остров…  
Слишком  голубой…
Но  может  статься  –  по  волнам  бегущий…
Вой  моих  братьев  слышу  за  спиной…
И  я  –  пойду!..    на  глас…  
   меня  зовущий…

На  горизонте  –
Лишь  одна  вода…
Но  Ветры  Гор  -  сегодня  ими  дышу!…
Те  ветры…  что  уносят    –  в  никуда…  
Они  -    зовут!..  
   и  я  их    голос  -  слышу…

Там  –  слишком  чисто…  
Я  вхожу  –  в  Сезам…
Куда  не  долетают  кривотолки…
По  необжитым  каменным  стезям
Меня  уводят  волки…    
   волки!..  Волки!!!

Я  –  убегаю…    
И  мои  глаза
Горят  иным…  уже  –  нездешним  светом…
И  полнолунья  –  эта  бирюза!..
Остановлюсь  я  лишь  –
   перед  рассветом…

Здесь  душат  стены…
Я  хочу  туда,
Где  снег  искрится    -    хлопьями  из  ваты…
Сегодня  жгут  мне  спину  –  Города!..
Я  приземляюсь  
   на  четыре…  ЛАПЫ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558513
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 26.07.2017


Циганова Наталія

я - останусь…

Обнимая  за  плечи  мир  -  
просто  тихо  дышать  в  ключицу.  
Мы  -  зачитанные  до  дыр  -  
на  пустой  странице,  
состоящие  из  минут,  
удивительно  горько-сладких.  
...я  -  останусь...
Останусь  тут  
той  одной  лампадкой,  
самой  светочной  из  покров  
между  сотен  сгоревших  свечек,  
от  когда-то  упавших  снов  -
до  когда-то  встречи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743536
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


OlgaSydoruk

Так странно…

Так  жадно  -  первое  касание…
И  сладок  первый  поцелуй…  -
До  помутнения  сознания!
Удачно  целился  Амур.
Так  странно  -  грустные  сонеты
Звучат  от  третьего  лица…
В  конце  июля(грешным  летом)
Разлилась  красная  река…
(Не  только  красные  чернила)…
Жасмином  дышат  небеса…
Мой  Ангелочек  сизокрылый
Про  нежность  шепчет  без  конца…
Так  странно  -  грустные  сонеты
Звучат  от  третьего  лица…
Не  обижай  её  за  это…
Герой  –  не  ты…Любовь  –  не  та…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743421
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


@NN@

Лиш на хвильку примружу очі…

На  трішки,  на  завсім  трішки,  лише  на  хвильку  примружу  очі,
а  потому  погляну  в  небо,  де  засяють  на  фоні  ночі,
зорі,  поцілунки  Надії,  що  притишують  завірюхи,
гамують  в  душі  буревії,  діток  Ха́осу  і  Розрухи,
що  їх  спричинив  мій  вибір  -  свободи  -  в  прапрадавнім  минулім,
а  тепер  осколками  доля,  між  світів,  мов  риби  поснулих,  
пливе  у  незвідані  далі,  так  статечно  і  так  неспішно,
з  життя  мого  круговерті...  в  ній  сміюся  і  плачу  невтішно,
і  чекаю,    колись  зірвуся  від  припону  біля  порогу,
покладу  у  мішок  заплічний  білі  крила  -  дарунок  Бога,
поспішу,  бо  чекає  Вічність,  у  місцях  де  поспіх  відсутній...
ще  годинник  хвилини  лічить,  та  вже  дме  вітерець  попутній...

Лиш  на  хвильку  примружу  очі...          
                                                                                                                   а  потому  погляну  в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743420
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Радченко

Біль затихає

Час  лікує...і  біль  затихає,
Залишаючи  світлу  печаль.
Відчай  серце  вже  навпіл  не  крає
Й  розпрямлятися  легше  плечам.
Я  навчилась  без  сліз  слово  "МАМА"
Промовляти  і  вголос,  й  в  душі,
Бо  я  часу  достатньо  вже  мала  —
Мамі  реквієм  пам'ять  й  вірші.
Менш  болить,  а  скучаю  все  більше,  
Бо  мого  поля  видно  вже  край.
Через  поле  життя  йду  все  тихше,
Залишаючи  світлу  печаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743386
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Малиновская Марина

< Как удивительны порой бывают совпадения! >


Как  удивительны  порой  бывают  совпадения!
Встречая  тех,  кого  не  ждал,  но  так  хотел,
Миг  этот,  словно  мыслью  новой,  озарение,
В  пространстве,  словно  плод  на  дереве,  созрел!

Наверное,  устраивают  Ангелы  нам  встречи,
За  нами  наблюдая  рядом,  с  высоты  небес…
Всё  зная  о  желаньях  наших,  зажигают  свечи,
Чтоб  легче  было  встретиться  тебе  и  мне…

Как  удивительны  порой  бывают  совпадения!
Что  кажется  случайным  –  не  случайность…
Есть  в  каждой  встрече  почерк  провидения,
Для  нас  останется  он  нераскрытой  тайной!


/  02.03.2013г.  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743272
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Владимир Зозуля

Под музыку Шопена

Внимаю…  обездоленно  внимаю
Фортепиано  нисходящим  звукам…
Как  нищий  подаянье  принимаю,  
Испы’туя  отверженности  муку…

И  с  упоеньем  и  восторгом  грустным,
Тяну  ладонь  души  самозабвенно,
Надеясь,  что  ее  наполнит  чувством
Божественная  музыка  Шопена.

Блаженствую…  блаженствую  и  мучусь  –
На  ощупь  –  как  слепой  лучами  солнца,  
И  жду,  когда  неслышимая  сущность  –
Той  музыки,  души  моей  коснется.

И  я  пойму  –  куда  стремился  слепо.
Осмыслю  –  кто  я,  что  я...  и  откуда
Вся  эта  жизнь,  весь  этот  мир  –  земля  и  небо,
И  этой  музыки  –  немыслимое  чудо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743400
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Циганова Наталія

запульсирует горизонт

Запульсирует  горизонт
вскрытой  веной  дорог  и  рельсов,
обнажая  вчерашний  фронт
и  похмелье,  и  серый  цельсий.
Срегулирует  сонно  высь
перекрёстки  для  белых  судеб,
чёрных  пятен,  цветастых  брызг.
Что-то  будет...
конечно,  будет.
Будет  грязный  пустой  вокзал:
только  я  и  три  тонны  боли.
Ты  -  однажды  меня  позвал.
Мы  -  возможно,  не  много  стоим...

В  самом  тёмном  своём  углу
умирать  безгортанным  зверем
бесконечно  куда-то  вглубь...

...уезжай...
           уезжай  скорее...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743359
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Радченко

Ніч на Купала

В  ніч  Купальську  дівчата  вінки
В  річку  сонну  в  надії  кидали,
Що  з  сватами  прийдуть  парубки,
Бо  не  марно  ж  цвіт  в  лісі  шукали.
Й  не  важливо:  знайшли,  а  чи  ні  —
Ніч  Купальська  розпалює  ватру.
Жить  не  хоче  ніхто  в  однині,
Кожен  щастя  своє  хоче  мати.
Хороводи  і  сміх,  і  пісні  —
Ось  така  вона  ніч  на  Купала.
Все  недобре  згорало  в  вогні,
А  вода  вроду  й  міць  дарувала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743352
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Радченко

Кохання душу має

Мені  так  боляче  від  тебе  йти...
І  повертатися  так  боляче!
Я  знову  намагаюся  знайти
Тебе  в  тобі.  А  серце  тонуче
У  вирі  сумнівів  можливо  ще
Спасти,  підставивши  долоні  мрії  —
Кохання  не  приймає  лестощів,
Коли  втомилося  вже  від  довіри.
Не  можна  нехтувати  без  кінця
Терпінням,  бо  й  кохання  душу  має
Й  образи  біль,  немов  від  камінця,
Із  кожним  разом  довше  відчуває.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743343
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Жанна Чайка

Отголосок Рая…

Жизнь  -  такая  малость,
миг,  а  может,  час.
Каждому  досталась
его  ноша...  Нас

разделяют  годы,  
страны,  берега.
Утекают  воды
дни  летят  в  бегах...

Задан  ритм.  Как-будто
нужный  и  простой.
Завтра  будет  утро,
а  пока,  постой,

отдышись,  послушай
песенный  мотив.
Открываю  душу  -
мир  хорош,  красив.

Из  чудес  и  красок,
звуков,  и  любви.
Под  вуалью  сказок
ты  мечты,  зови.

Воплотятся,  знаю,
в  капельках  росы.
Отголосок  Рая
в  сердце  унеси.


24.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743331
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


OlgaSydoruk

Мне не найти чернил обманных

Изменённый  -время  всё  расставляет  по  своим  местам!

Мои  слова  не  филигранны  -
Из  пелены  тумана  сна...
Мне  не  найти  чернил  обманных
В  росинках,капельках  дождя...
Мои  слова  -  из  междуречья...
Поток  воздушный  -  в  океан...
Картины  света,пламя,свечка,
И...  нулевой  меридиан...
В  моих  словах  -  осанна  жизни
И  Аллилуйя  (для  любви)...
Мои  слова  -  они  капризны:
(Из  снов  тумана,где  дожди)...
Мои  слова  -  гонимы  мыслью
На  растерзание  колесниц...
Из  них  -мои    портреты  кистью...
Для  незнакомцев  -  столько  лиц...
Мои  слова  тогда  нетленны,
Когда  выигрывают  бой...
Добавят  вкус  любви  блаженной...
К  палитре  неба  -  голубой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743313
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


OlgaSydoruk

Спасибо, Господи, за вздох…

Спасибо,Господи,за  вздох...
Спасибо,Господи,за  выдох...
За  день  спокойствия,тревог...
За  настроение  -  спасибо...
За  лучик  света  -  на  заре...
За  месяц  лодочкой  на  небе...
За  вдохновение  душе  -
Спасибо,Господи,тебе...
Дай,Бог,  любить  и  ненавидеть...
Дай,Бог,  сочувствовать  живым...
Дай,Бог,  калеку  не  обидеть...
Дай,Бог,  не  быть  слепцом  глухим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743310
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


НАДЕЖДА М.

Один лиш Бог у нас суддя

Прекрасний  світ  у  його  барвах.
Не  всім  дано  його  відчуть.
Блукаєм  часто  у  зигзагах:
Бажаєм  вибрать  вірну  путь.

В  житті  не  так-то  усе  просто:
Комусь  пробачиш  ти  за  все,
Не  пробача  життя  лиш  часто:
І  кривдник  відповідь  несе.

Нехай  не  зараз  буде,  потім,
Час  не  сховає,  не  зітре.
Те,  що  топтав  колись  твій  чобіт,
Не  буде,  ніби  вже  старе.

Ми  ходим  в  церкву  на  прощення,
Та  знову  робим  помилки.
Не  буде  тій  душі  спасіння,
Хто  робить  підлість  потайки..

Бо  Бог  все  бачить  і  все  чує.
Один  Він  здатен  всіх  судить.
Він  справедливість  гарантує...
Хай  не  діждемось  ми  цю  мить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743278
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


ТАИСИЯ

Пей до дна!


Жарким    летом    ранним    утром    босиком    бегу    к    реке.
Там    романтик    ждёт    рассвета,    держит  лилии    в    руке.
Его  лодка    притаилась    в    камышах    невдалеке.
Предвкушаем    чудный    отдых    на    «гавайском»  островке.

День    сулит    нам    массу    зрелищ    с    провиантом    в    рюкзаке.
Сладкий    сон    всем    обеспечен    в    жаркий    полдень    в    гамаке.
Мы    с    природой    породнились    и    давно    уже    на      «ты».
Там    на    острове    сокровищ    не    стесняйся    наготы.

Примут    нас    в    свои    объятья    шелковистые    кусты.
В  пылкой  страсти    расцветают    любопытные    цветы.
Только    летом,  только    летом    насладишься    ты    сполна.
Только    летом    только    летом    хочется    сойти    с    ума.

Эту    щедрую    природу    с    наслажденьем    пей    до    дна!
Ты  увидишь    в    небе    звёзды,  а    потом    взойдёт      луна…
Свет    Божественного    чуда    с    головы    до    ног    пронзит.
И  вопрос    о    вере    в    Бога    пред    тобой    уж    не    стоит…

24.  07.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743281
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Жанна Чайка

Братьям и сестрам по перу…

Отточен  слог  и  мысль  ясна,
приправлена,  слегка,  узором,
в  движенье  легком  вьется  скоро
на  нежных  крыльях  мотылька.

В  таких  стихах  любви  печать
и  трепет...  Так  поймут  поэты.
Они  умеют  петь  сонеты
и  в  глубь  смотреть,  и  полетать.

Совсем  не  грех  найти  ответ,
иль  помечтать,  чуть-чуть,  с  оглядкой,
доверить  миру,  иль  тетрадке,
творить,  друзья,  на  стыке  лет.  

24.07.2017

♥  размышлялки  по  прочтению  множества  стишей  собратьев  по  перу  на  разных  сайтах...  ничего  личного  -  просто  взгляд  со  стороны...

p.s.
к  чему,  на  грех  -  корежить  слово?
не  надо....  право...ну,  зачем?
коль  скучно...много  рядом  стен,
там  упражняться  можно  клёво  :)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743265
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Ліна Ланська

НЕБО СКРІЗЬ


Не  втопи  у  печалі  весну,
Бо  тоді  її  зватимуть  осінь.
Не  сльозами  тікати  зі  сну...
Як  дощитимуть  косі,  -
В  їх  обійми  сховайся  на  мить.

Не  згоріти  ущент,
А  горіти.
Димом  станемо  ще  й  
Угорі  ти
На  обпалені  крила  дивись  -
Нас  вогонь  піднімає  увись.
Як  злетіти?  -  за  руки  взялись
Небо  скрізь,  небо  скрізь,  небо  скрізь...

Не  закутай  самотність  в  думки,
Бо  забудеш,  де  світло  шукати.
Рудогривий  розважить-таки,
Безнадію  до  страти,
Поведе,  тільки  б  меч  нагострить.

Почекай,  уночі,
А  не  вранці
Вхоплять  тугу  корчі.
В  лихоманці,  -
Зорі  в  ноги  впадуть,  не  спіткнись,
Сяйвом  місячним  не  обернись.
Дві  душі  в  один  спалах  зійшлись,  -
Небо  скрізь,  небо  скрізь,  небо  скрізь.

18.07.17









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743261
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Cap

Прощай. .

Прощай,  любимая,  прощай!
Не  будет  нашей  встречи…
Закончим,  не  построив  рай  –  
Любви  потушим  свечи.

Пусть  лучше  стихнет  боль  в  груди,
Чем  мучить  сердце  раной…
Блестело  счастье  впереди
Обрывисто  и  рвано.

Уж  слишком  поздно  встретились
Горящих  глаз  сияния,
Не  проросли  и  не  сбылись
Душевные  желания.

Зачем,  так  мучиться  вдали  –  
Топить  слезами  очи
И,  чтобы    руки  не  смогли
Тебя  обнять  за  плечи.

Прощай,  любимая,  прощай!
Цвети  чудесной    Розой.
В  тебе  течет  любимый  май,
Во  мне  –  ноябрь,  промозглый.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736489
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 24.07.2017


Ліна Ланська

НІЧ НАЙТАЄМНІША ДОСВІТ

Ніч  найтаємніша    досвіт,  -
Сумом  затягує  світ.
Вистрибом  -  промені  косі,  -
Скаче  палкий  Горицвіт*.
В  літо  оманливе  осінь
Зве,  залишаючи  слід.

Пестить  шаленим  цілунком.
Подих  -  духмяний  парфум:
"Разом  з  росою  той  сум
Вип"єм  до  денця,  чаклунко?"
Гупає  солодко  й  лунко
В  скронях  неприспаний  струм...

Ніч  найтаємніша  досвіт.
Мстився  лихий  пантеон.
Ревнощі  пив  Аполлон,  -
Плакали  ніженьки  босі...
...........................................

Може  Голгофа  і  досі,
Кидає  докір  з  ікон?
Ружі,  чи  кров  при  дорозі?
Сни  у  сльозах  -    анемон.

Ніч  найтаємніша  досвіт...

21.07.2017.

За  одним  з  міфів  Адоніса,якого  щиро  кохала  Афродіта,  вбив  з  ревнощів  Аполлон.  Коли  вона  знайшла  вбитого,то  його  кров  перетворила  на  червоні  троянди,а  сльози  на  анемони...анемони  ВПЕРШЕ  розквітли  на  Голгофі  після  страти  Ісуса  Христа.  Адоніса  ще  звуть  Горицвітом*.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743250
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Наташа Марос

ФИБРЫ ДУШИ…

Так  хочу...  ну,  и  что  тут  плохого,
Посмотреть,  почитать,  полистать  -
Ничего  мне  не  надо  другого,
Я  хочу  в  облаках  повитать...

И  расправила  крылья,  и  вышла,
В  чисто  поле,  где  рожь  да  ковыль,
Взаперти,  с  интернетом,  не  вышло
Получить,  что  хотела,  увы...

Ну,  а  здесь  -  точно  музыка  слова
Зазвучала  -  хоть  пой,  хоть  пляши  -
Небо,  солнце...  и  воля...  И  словно
Открываются  фибры  души...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743199
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


OlgaSydoruk

И сегодня ласковый вечер

И  сегодня  ласковый  вечер  -
Все  небесные  свечи  горят…
До  чего  же  приятная  встреча,
Когда  хочешь  душою  обнять…
И  сегодня  ласковый  вечер!!!
И  сегодня  об  этом  звонят
С  колокольни  высокой  –далече…
Словно  кличут  туда  и  манят…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743196
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Радченко

Здравствуйте!

Здравствуйте,  мальчики!  Здравствуйте,  девочки!
Вот  мы  и  встретились  —  годы  спешат.
Где  же  косички  и  яркие  ленточки  —
Хочется  в  детство  назад  убежать.
Там,  где  мы  все  непоседы  смешные,
Там,  где  казалась  нам  долгою  жизнь,
Там,  где  мы  встретились  с  вами  впервые
И  навсегда  научились  дружить.
Первый  звонок  —  мы  уже  первоклашки,
Белые  фартучки,  воротнички.
В  классики  игры,  в  "замри"  и  в  пятнашки,
В  первых  тетрадках  не  буквы  —  крючки.
Первые  радости,  первые  слёзы,
Первых  записок  признанья  в  любви,
Первых  свиданий  смешная  серьёзность
И  восьмилетки  мы  выпускники.
Сорок  семь  лет...  Мы  уже  все  седые.
Бабушки,  дедушки,  но  пусть  на  миг
В  детство  вернёмся  и  в  дни  молодые,
Вспомним  ушедших  и  выпьем  за  них.
Мы  улыбаемся  снова  друг  другу:
Вот  мы  и  встретились  —  годы  спешат.
Жизнь  продолжается,  мчится  по  кругу  —
Внуки  теперь  в  нашу  школу  бежат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743172
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Ліна Ланська

НЕМА ЧАСУ


Нема  часу...  куди  подівся  час?
Учора  ще  ловили  світлі  миті,
А  очі  сині,  як  волошки  в  житі,
З  небес  дивились  лагідно  на  нас.

Згубився  час,  чи  хтось  його  украв?
Запхнув  у  безвість,  -  пісню  колискову
Співати  десь!..  а  нас  довіку  знову
Цвіт  папороті  покликом  заграв,

Розводитиме,  доки  осяйне
Багаття,  за  хвилину  спопеливши,  
В  обійми  кине,  -    спалахом  у  тиші...

І  знов,  укотре,  птахом  промайне
Той  час,  що  іменується  життям,
Без  обіцянок  і  без  каяття.

22.07.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743135
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Циганова Наталія

зимним августом…

Утро  вызрело  -  потому  что...
Через  форточку  голубям
раскрошив  от  небес  горбушку
я  признаюсь,  что  до  тебя
было  даже  уже  не  сложно  -  
было  просто  уже  никак.
Мой  нечаянный,  мой  возможный,
мой  надёжно  любимый  враг,
разделивший  меня  небрежно
на  "не  верю"  и  на  "а  вдруг".
Мой  дрейфующий,  мой  безбрежный,
самый  мой  ненадёжный  друг,
с  ночи  вырубивший  из  чащи
мой  девятый  кошачий  дом,
чтобы  я  умирала  чаще...
чтобы  снова  рождалась  сном,
разбавляя  густые  будни...
чтобы  ты  запустил  в  окно
зимним  августом  пополудни
беспричинный  мой  выходной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743121
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 23.07.2017


OlgaSydoruk

Не в те ты двери постучалась…

Ничего  личного

Не  в  те  ты  двери  постучалась…
Не  те  -  открылись  для  тебя…
Не  те  надежды  окрыляла
Твоя  наивная  душа...
Ты  не  тому  пообещала…
Неверной  потому  слыла…
Не  те  ты  губы  целовала...
Не  те  -  зелёные  глаза…
Ты  не  тому  детей  рожала…
Не  с  тем  и  ласковой  была…
Молитвою  не  умилялась    -
Не  все  запомнила  слова…
Свеча  в  руках  твоих  рыдала…
И  ты  тихонько  (за  себя)…
Потом,наверно,забывала,
Как  больно  слева(иногда)…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743095
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 23.07.2017


Іванюк Ірина

Я знаю магію високої трави!


Я  знаю  магію  високої  трави!
У  замовлянні  -  код  вогню  Сіону...
Дивися!  Месу  править  всеборонну
правічне  сонце,  вийшовши  з  води!

Не  вистига,  не  гасне  горизонт!
Так  чом  же  сум  незмінний  твій  поплічник?
Хай  буде  дощ!...  Змиває  млу  сторічну...
І  запах  пороху  з  озону  давніх  площ...

І  -  прощ!..........................................
Забутих  світом,  але  незабутніх,-
у  затінку  суєтності  тривог...
Ну  хто  підніме  сонце,  як  не  Бог,
випалюючи  корені  цикути.

22.07.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743071
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 23.07.2017


Радченко

Соняхи пишно цвітуть

Сутінок  ніжні  обійми.
Дівчинка  й  хлопчик  за  руки
В  вечір  крізь  сутінки  йдуть.
Тайна  якась  поміж  ними...
І  засинають  вже  луки,
Соняхи  пишно  цвітуть.
Сонце  сховалось  за  гору,
Тільки  останній  промінчик
В  хмарці  біленькій  заснув.
В  річку  у  воду  прозору
З  берега  пада  камінчик  —
Він  непомітно  сковзнув.
Дівчинка  й  хлопчик  всміхнулись  —
Стрівся  із  поглядом  погляд.
Пальці  сплелися  щільніш.
Раптом,  без  слів,  пригорнулись,
Так  би  життя  усе  поряд  —
Миті  немає  миліш.
Ніч  украшає  зірками
Небо  липневе  так  рясно!
Й  місяць  поважно  пливе.
"Ой  обіцяла  ж  я  мамі,
Що  повернуся  я  вчасно...
Вже  зачекалась  мене".
Дівчинка  й  хлопчик  повільно,
Ніби  час  можна  спинити,
Берегом  заспаним  йдуть.
Ніч  розлилася  чорнильно,
Верби  полощуть  віти,
Річкою  зорі  пливуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742948
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Іванюк Ірина

Щось серед стін не пишуться вірші…


Щоденність-меч.  Вирубує,  стина,
маленький  світ  в  загруднім  океані,
і  крила  підтина  твоїй  нірвані...
Та  як  же  воїн,-  зрікшись  від  меча?

Щось  серед  стін  не  пишуться  вірші...
Під  натиском  душа  -  лишень  фактура!
Та,  щоб  зродилась  з  крихт  література,-
гостри  й  гостри  усе  нові  мечі.

2107.2017р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742963
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Ol Udayko

СВИНАРКА І ПАСТУХ

         ..[i].згадую,  як  нас  дурили
               тими  простими  професіями.
               І  зараз  дурять!  Та  -  солодко.    [/i]
 [youtube]https://youtu.be/1Fn2JfoUVY0[/youtube]
[i][b][color="#068c96"]Cвинарка…  доглядає  милі  свині,
Пасе  овець  потомствений  пастух...
Та  чи  тварини,  в  суті,  в  тім  повинні,
Щоб  у  прогресу  вогник  не  потух?

Бо  на  конюшні  є  довічний  конюх  –
Пасе  ж  бо  Він  свинарок  й  пастухів,
Він  не  такий,  як  ті!..  Штукар  –  не  «олух»:
Він  знає  всмак,  що  хоче  й  що  хотів.    

Тримати  у  покорі  всю  конюшню,
Щоб,  не  дай  Бог,  не  відняли    «без  віз».
Щоб  ні  пастух,  ані  свинарка  Нюша
Ані  мур-мур,  як  в  душі  їхні  вліз.

Не  вліз,  а    стрибнув!  Як  у  гурт  –  бульдозер,
Як  той  Омелько  голий  з  лопухів...
Не  ясно  лиш,  чия  та  карта  –  козир,
Бульдозерист  той  звідки  –  поготів.[/color]

[/b]
21.07.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742965
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Олена Вишневська

недописаний злочин

Ти  також  відчув,  як  прогіркли  слова  на  вустах
Несказані  вчасно?...  А  ті,  що  їх  краще  б  не  чути,  
Отрутою  впали  на  денце  душі...  в  тих  садах
Троянди  накинули  траурний  саван  цикути.

Зі  стрілок  годинника  скрапує  смуток…  тік-так…
І  падає  небо  у  чашу  розбиту…  Не  дихай…
Затримай  у  грудях  тепло  хоч  на  ще  один  такт  –
І  з  видихом  сонце  моє  відпускай…  тихо…  тихо…

А  я  відшукаю  пустелі  забутих  світів,  
В  яких  навіть  вітер  ім`я  твоє  не  прошепоче.
У  жмені  ховатиму  зорі  /несказаних  слів/,  
Надкушені  яблука…  наш  недописаний  злочин…


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742936
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Наташа Марос

АЛЕ МИМО…

Я  чула  як  тишу  рвуть  кроки  твої  серед  ночі
І  як,  віддаляючись  швидко,  вони  затихають,
Замовкли  сусіди,  завжди  говорити  охочі,
І  час  провалився  у  вічність,  а  я  не  звикаю...

Вмикаю  симфонію  Ліста,  бо  не  до  естради,
Заварюю  чай,  який  є,  так...  аби  не  зелений...
Розсипались  вірші  мої,  наче  зайві  поради,
Аби  ж  дописати...  читаю,  а  там  -  не  про  мене...

Чужі  незнайомі  думки  і  бажання  відверті
Блукають...  Немає  у  віршах  отих  навіть  рими,
Зникають  нахабні  слова  у  німій  круговерті,
Вслухаюсь  у  звуки...  чи  кроки  твої...  але  мимо...

                                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742858
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Янош Бусел

Зустрілись. .

                                       [i]    [b]  [color="#ff0000"]  Про  вічне...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#16821b"]Зустрілись..  Заглянув  у  очі..
В  них  ніч..Таємниця..  Та  я
Відчув,-  душа  ніжності  хоче,-  
Її,-  та  давно  вже  й  моя!..

Торкнулися  руки,-  здригнулась,
Сполохано  руки  сплела..
В  очах  іскра  щастя  метнулась,-
І  погляду  не  відвела...

Ці  очі!..  Душа  -  у  безодні..
Ці  губи!.  Душа  ледь  жива..
Цілунки..  Не  ті,  великодні,-
З  цих  -  кругом  іде  голова!..

Притислись..  Серця  б'ють  у  скроні,
Вологий  язик  нігу  п'є...
Цілую  ці  ніжні  долоні,
Жаринки  ці,-  щастя  моє!..

Тремтить..  Я  від  пестощів  тану!..
Здригнулася...  Стогін!..  У  рай!!.
Кровиночко!..  Ніжна!..  Жадана!..
Щаслива!..Кохання...  Розмай!!.
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742524
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 20.07.2017


Ліна Ланська

ЩО ТА КРАПЛЯ?

Що  та  крапля,  коли  скоро  злива?  
Сльози  Бога  в    пригоршні  збирай.
Непідсудний,  як  ворота  в  Рай
Відчинились...  хай  собі  глумливо
Сірим  хтось  замулить  виднокрай,
Бо  душа,  чи  щось  взамін,  -  вразлива.

Що  той  глум,  коли  брунатним  соком
Вишні  налилися  на  гіллі?
У  росі  купаються  джмелі,
Можуть  і  вкусити  ненароком...
Як  серця  холодні  і  малі,
То  й  біда  на  них  накине  оком.

Що  там  ті  образи,  коли  голос
Навздогін  лоскоче?..  не  збагнеш,
Чи  то  сон,  чи  ти  скучаєш  теж
Так,  що  й  світ  коцюрбиться    навколо?

Не  нанижеш  пам"ять,  не  зітреш,  -
Дві  душі  звінчали  видноколом.
Спрага  прокидається  спроквола,
Що  та  крапля?  -  падай,  не  бентеж.

18.07.17.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742770
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017


OlgaSydoruk

Прощальная нежность

Прощальная  нежность  (словами  поэта)
То  лунной  дорожкой,то  лучиком  света,..
Горячим  дыханием  и  шёпотом  счастья,
Случайным  касанием  атласа  запястья…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742769
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017


OlgaSydoruk

Мои крылья устали…

Мои  крылья  устали…
Моё  солнце  садится…
В  карамельные  дали
Улетает  Жар-Птица…
Мои  сильные  крылья
Поднимались  выс`око,
Притяжение  теряя,
За  мгновение  ока…
Полосою  не  белой…
Полосой  бесконечной…
Кто  бывал  только  смелым,
Тот,наверно,беспечный…
Не  огнём  оставляют
Знаки  душам  навеки…
Исцеляют  словами,
Но  не  все…человеки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742766
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017


НАДЕЖДА М.

Хазяїн в домі (для дітей)

На  сонці  мружить  очі  котик,
Муркоче  пісеньку  під  ніс.
Поклав  свій  хвостик  під  животик.
Який  же  має  пісня  зміст?

Біленька  шерстка,  гострі  вушка.
На    мене  хитро  погляда.
А  сам  м"якенький,  як  подушка.
Дивлюсь  -  нудьга  десь  пропада.

Я  часто  гладжу  йому  спинку,
Животик,  лапки,  сірий  хвіст.
Він  у  життя    моє  краплинку
Своєї  радості  приніс.

А  ось  він  зараз    лиже  шерстку,
Наслюнить  лапку  й  миє  ніс.
Мені  із  ним  немає  смутку,
Життя  вже  має  інший  зміст..

Це  тільки  він  хазяїн  в  домі.
Всі  підкоряються  йому.
Про  це  усім  давно  відомо.
Усі  ми  знаємо  чому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742687
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 20.07.2017


OlgaSydoruk

Совсем не знаю почему…

Совсем  не  знаю  почему
О  грусти  громче  всех  пою...
Торопится  -  на  огонёк...
На  мятный  чай  и  на  пирог...
Услышать  музыку  тиши  -
Кантату  Лунную  души.
Приходит  ночью  на  порог
И  пробирается  в  чертог.
Стелю  постель,зову  -  её...
С  подругой  нежною  -  про  всё...
Промою  косточки  свои...
И  спится  сладко  -  до  зари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742669
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 19.07.2017


OlgaSydoruk

Было тихо и темно…

Было  тихо  и  темно...
Щедро  лился  свет  в  окно
На  безмолвия  картину:
Круг  гончарный  (с  чёрной  глиной),..
В  догорающий  камин,..
В  абажур(из  паутин)...
На  икону  -  в  уголке
(Светлой  радостью  душе)...
Лист  бумаги  и  перо...
И  на  красные  чернила...
Ночью  осени  унылой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742662
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 19.07.2017


Ol Udayko

ОЧІ ЗЕЛЕНІ*

[i].....На    мотив    відомої    пісні    -    [/i]
[youtube]https://youtu.be/6KWQ5cF8j2E[/youtube]
[i][b][color="#097a16"]Ой,    хороші    очі,    хороші
Хорошії    очі    дівочі,
Хорошії    очі,    до    лиця    –
То    й    хороша    дівчина    ця.

Ой,    найкращі    очі    –    зелені    –
Випали    на    долю    Олени.
Хорошії    очі,    мов    смарагд,
Кожен    був    би    кралям    тим    рад!

Ой,    чарівні    очі    –    зелені,
Зеленії    очі    в    Олени.
Зеленії    очі    хлопців    ждуть,
Хорошії    хлопці    в    очі    йдуть.

Ой,    хороші    хлопці,    хороші,
А    в    хороших    хлопців    є    гро̀ші.
Зеленії    гроші    –    не    гроші̀,
Тож    хороші    хлопці    й    без    душі.

Ой,    зелені    гроші,    зелені,
Хорошії    хлопці    в    Олени.
Хорошії    хлопці    дівку    мнуть,
Зеленії    гроші    дівці    йдуть.

Ой,    зелені    очі,    зелені
Заробили    грошей    Олені.
Зеленії    гро̀ші    –    не    гроші̀.
Чи    ж    хороші    хлопці    без    душі?

...Ой,    хороша    дівка    Олена
Тепер    має    гроші    зелені:
Прибуткове    в    неї    ремесло,
Бо    її    в    "безвіз"    занесло.

Ой,    чарівні    очі    –    зелені...
Кохайтеся,    наші    Олени,
Та    любов    хай    буде    від    душі,
Хорошії    душі    –    не    гроші̀![/color]

12.01.1996[/b]
_________
*Уважно  читайте,  та    
 на  себе  не  приміряйте,        
 м  о  ї    х  о  р  о  ш  і      О  л  е  н  к  и!
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742567
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 19.07.2017


Д З В О Н А Р

К А Р П А Т И, . . К А Р П А Т И . . . (пісня)

І  стою  на  горі  
Задивився  у  даль
А  в  очах  дві  зорі,  
Тільки  юності  жаль...
Лине  пісня  в  душі
Про  красу  всіх  Карпат...
І  збудились  вірші
І  ти  став  ніби  брат...

Приспів:
Гей,..  гей...  гори  Карпати,..
Щось  горить  в  далині,..
Тільки  пісню  де  взяти
Бо  ж  чудесно  мені...  
Ніч  сховала  всі  чари,  
Лиш  трембіта  не  спить...
В  небо  манять  стожари  -
Зупинилася  мить...

І  з'явилась  в  душі,
Нова  пісня  ураз...
Це  для  тебе  вірші
З  зачарованих  фраз...
Це  для  тебе  слова
Ідуть  з  серця  мого
І  ця  пісня  нова
Теж  для  серця  твого...

Приспів:
Гей,..  гей...  гори  Карпати,..
Щось  горить  в  далині,..
Тільки  пісню  де  взяти
Бо  ж  чудесно  мені...  
Ніч  сховала  всі  чари,  
Лиш  трембіта  не  спить...
В  небо  манять  стожари  -
Зупинилася  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742440
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017


@NN@

Розмова з *дорослою* внучкою.

                                           Вчуся  писати  дитячі  вірші.

-Солодку  білу  вату  розвісив  в  небі  Хтось,  
Нам  зась  її  дістати,  але  якби  вдалось,
Ото  б  поласували  тієї  смакоти...
-  Бабусенько,  глузуєш,  напевно,  з  мене  ти,
Невже  не  бачиш,  люба,  що  то  хмарки  летять...
Мені  не  ТРИ,  бабуню,  мені  давно  вже  П'ЯТЬ.
І  вату  не  люблю  я,  аби  ж  то  ...  ескімо...
А  ці  хмарки  біленькі  ми  вітру  віддамо,
З  них  піде  теплий  дощик,  розпустяться  квітки,
...а  от  ріжок  морозива  я  з'їла  б  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742490
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017


OlgaSydoruk

Помолчи - на пороге у Осени…

Помолчи  -  на  пороге  у  Осени…
Не  зови  -  возвратиться  назад…
Ежевикой,заросшею,просекой
Улетает  душа  в  листопад.
Бесконечно  -  дыхание  свечи…
Вдохновлённый  -  тоскующий  взгляд…
Поцелуем  горячим(беспечным)
Обжигают,прощаясь,не  раз…
А  душа  моя  -  нитью  привязана…
И  за  это  -  я  вечность  обязана  -
Только  Господу…  -  Откровение…
Только  Господу  –  за  прощение…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742371
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017


OlgaSydoruk

Окрашен смущением рассвет у любви

Огонь  уходящей  любви  разжигать  –
Не  стоит…оставить  потухшим…
Не  нужно  горстями  угли  разгребать…
Не  время  терзаний  –  в  минувшем…
Окрашен  смущением  рассвет  у  любви…
Размыты  -  гуаши  заката…
Не  вечно  ни  что  под  покровом  луны…
Но  всё  повторится…  Когда-то…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742367
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017


Олена Вишневська

…моє море…

                                                 [i]з  дивних  НЕвіршів)[/i]


Хлюпочеться  море…  
Воно  мені  знову  наснилося.
«Привіт,  моє  море!  В  мені  твої  хвилі  –  ключі.»
Розсипався  біль  на  папері  у  знаках  кирилиці.
«Привіт,  моє  море…  я  в  іншого  сплю  на  плечі…»

Я  кутаюсь  в  ковдру,  приховую  і  переховуюсь  -
Стонадцята  спроба  за  безцінь  віддати  жалі.
Між  двох  паралелей  за  право  на  вдих  розраховуюсь
Собою  ж,  допоки  не  зійде  рахунок  в  нулі.

«Привіт,  моє  море!  …нікому  ніхто...  тобі  нІколи…»
У  водах  твоїх  не  лишають  слідів  кораблі.
«А  я  тобі  –  ким,  моє  море?  Бо  ти  мені  –  іклами.»
/  …заради  безодні  в  тобі  відрікалась  землі…/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742414
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017


Малиновская Марина

< Кактус >

Е.Л.

От  тёплых  чувств  и  мыслей  о  тебе
На  подоконнике  зацвёл  мой  кактус!
Когда  же  ты  проявишься  в  моей  судьбе,
Как  мой  цветок  Любви  иль  алый  парус?!...

/  15.07.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742360
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017


OlgaSydoruk

Прилетает ветер с кручи

Прилетает  ветер  с  кручи,
Чтобы  тучи  разогнать!..
Прогоняет  ветер  тучи,
Чтобы  солнышку  сиять!
Чтобы  солнце  целовало
Золотые  купола!..
И  витражное  забрало,..
Пламя  тихого  огня...
Поле,речку,лес  дремучий
И  седые  тополя!..
Прилетает  ветер  кручи
От  весны  до  декабря!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742321
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 17.07.2017


OlgaSydoruk

Пока солнышко клонилось…

Пока  солнышко  клонилось,покидая  небеса,
Сокровенное  открылось  (долгожданное  всегда)…
Тихим  шёпотом  струилось,красным  росчерком  пера
На  страничке  поместилось,выбегая  за  поля...
Откровение  пролилось  чистой,талою  водой...
Пока  солнышко  клонилось  в  сумрак  ночи  ледяной...
Это  было  словно  милость  –  Божья  милость  над  судьбой…
Я,наверное,крестилась  откровения  слезой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742320
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 17.07.2017


Ліна Ланська

НАЧЕ?

За  розбитим  коритом  не  плач,
Може  рибка  почує  й  не  раз,
Он  до    ніг  твоїх  тертий  калач
Лине.

Розламалось  останнє  весло.
В  океані  бездоннім  образ
Тоне  човен  дірявий?..  -  то  зло
Гине.

І  у  свята  буває  кінець,
А  початок  у  буднів  безмеж.
Промінь  балощі  звів  нанівець,
Наче?

Не  клени  долю,  не  голоси,
Ефемерних  торкаючись  веж,  -
Вони  сяють  в  краплині  роси
Бачиш?
17.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742345
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017


Янош Бусел

Село… Село…Даль загадково - синя…

                                                           [i]    [b]  [color="#ba1e1e"]  Ніч...  Село...  Я...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#08450b"]Чарівна  ніч...  Стожари...  Пахнуть  зорі,-
Бо  липи  ллють  в  довкілля  цвіту  шал,
Пливе  мов  човен  у  небеснім  морі
Пахучий  місяць...  Цвіркунів  хорал...

Так  хороше!..  Іду  селом  я  в  силі,-
Зоставив  там  десь  прожиті  літа  
І  спогади...  Тяжкі...  Звичайні...Милі...
Зі  мною  поруч,-  юність  золота...

У  роздумах...  У  прагненнях...У  волі,-
Налите  тіло  трепетом  звитяг...
Цілунки...  Тут..  У  батьківській  стодолі,
На  свіжім  сіні...  Та  злітає  птах

В  світи  широкі,-  працею  налиті,-
Прощай  село...  І  шепіт...  І  цей  шал
Чарівний  ночі...  Липи...І  стодоля...  
Я  до  Дніпра...  А  ти,-  аж  за  Урал...

Мозолі...  Праця...  Звершення...  Цілунки...
Усе  спливло...  Життя  іде  на  спад...
Та  не  забути  липові  ті    трунки,
Тебе...  Стодолю...Юний  зорепад...

Так  хороше!..  Іду  селом  я  в  силі,-
Зоставив  там  десь  прожиті  літа  
І  спогади...  Тяжкі...  Тривожні...Милі...
Зі  мною  поруч,-  юність  золота...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742244
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017


Шип Сергей

И первый шаг, и первый бой…

И  первый  шаг,  и  первый  бой,
И  поцелуй  как  верх  экстрима  –
Отсечены  глухой  стеной:
Все  первое  –  неповторимо.

И  ты,  привыкший  ко  всему
И  переставший  удивляться,
В  самодостаточном  плену
Живешь  всезнающим  паяцем.

Но  в  залетевшем  птицей  сне
Захочешь  вдруг  неудержимо,
Как  первый  лист,  как  первый  снег,
Таким  же  стать  неповторимым.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742288
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017


НАДЕЖДА М.

Почитайте. Це цікаво. .


ДМИТИЙ  КЕДРОВ.  КОФЕЙНЯ,  (1936  год)
[...Имеющий  в  кармане  мускус
не  кричит  об  этом  на  улицах.
Запах  мускуса  говорит  за  него.
Саади>


У  поэтов  есть  такой  обычай:
В  круг  сойдясь,  оплевывать  друг  друга.
Магомет,  в  Омара  пальцем  тыча,
Лил  ушатом  на  беднягу  ругань.

Он  в  сердцах  порвал  на  нем  сорочку
И  визжал  в  лицо,  от  злобы  пьяный:
«Ты  украл  пятнадцатую  строчку,
Низкий  вор,  из  моего  «Дивана»!

За  твоими  подлыми  следами
Кто  пойдет  из  думающих  здраво?»
Старики  кивали  бородами,
Молодые  говорили:  «Браво!»

А  Омар  плевал  в  него  с  порога
И  шипел:  «Презренная  бездарность!
Да  ***  тебя  любовь  пророка
Или  падишаха  благодарность!

Ты  бесплоден!  Ты  молчишь  годами!
Быть  певцом  ты  не  имеешь  права!»
Старики  кивали  бородами,
Молодые  говорили:  «Браво!»

Только  некто  пил  свой  кофе  молча,
А  потом  сказал:  «Аллаха  ради!
Для  чего  пролито  столько  желчи?»
Это  был  блистательный  Саади.

И  минуло  время.  Их  обоих
Завалил  холодный  снег  забвенья.
Стал  Саади  золотой  трубою,
И  Саади  слушала  кофейня.

Как  ароматические  травы,
Слово  пахло  медом  и  плодами,
Юноши  не  говорили:  «Браво!»
Старцы  не  кивали  бородами.

Он  заворожил  их  песней  птичьей,
Песней  жаворонка  в  росах  луга...
У  поэтов  есть  такой  обычай  -
В  круг  сойдясь,  оплевывать  друг  друга.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739101
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 16.07.2017


Янош Бусел

Буревій…

                             [i][b][color="#b81212"]Явища  природи...Грізні...Могутні...
                             Погляньте  лиш  на  це  тривожне  фото...[/color]
                                 [/b][/i]
[i][b][color="#17178f"]В    природі    ще    без    змін,-
                           Світило    жалить    коброю,-
Тривога    лиш    дзвенить
                           Та    меркне    краєвид...
Громаддя    хмар    росте,
                           Щось    котиться    по    обрію,
З    очима    в    товщі    хмар
                           В    село    подибав    дід.

Яскравий    спалах...Тьма...
                           З-під    хмари    сизо-темної
На    землю    з    гуркотом
                           Упали    небеса...
Тріск    сосен...Вітру    рев...
                           Миттєвості    буремної
Ліс    стримати    не    зміг,-
                           Немов    якась    коса

В    обіймах    рук    міцних
                           Пройшлася    косогорами...
Удар...Шипіння    стріл...
                           Я    склякнув    під    кущем,
А    мій    знайомець-дуб
                           Скрипить    всіма    уторами,
Лягає,    мов    трава,
                             Вмивається    дощем.

Бо  він  таки  пішов,-  
                             На    сіно    щойно    скошене,
На    луки    та    поля,
                             На    це    узлісся,    ліс,
На    плетиво    доріг,
                               Гарячим    припорошене,
 I    хай    там    хоч    би    що,-
                               Він    радість    лиш    приніс.
                             

Там    овоч    соки    п’є,
                               Вмивається,    хлюпочеться,
Тут    зерня    робить    все,
                               Щоб    колос    обважнів.
Людині,  певно,  теж
                               На    світі    жити    хочеться,-
Розгладилось    лице...
                               Минувся    Божий    гнів...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741947
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 16.07.2017


Ярослав К.

То ли лето, то ли - нет…

Вот,  опять  похолодало,
То  ли  лето,  то  ли  -  нет...
Этим  летом  лета  мало,
Я  таких  не  помню  лет.

Ой,  погода-непогода,
Как  капризна  ты  порой...
А  прогнозы  для  народа,
Так  стращали  нас  жарой.

Мой  термометр  надломлен
И  имеет  бледный  вид,
Вентилятор,  будто  клоун,
Среди  комнаты  стоит.

Все  одеты  не  по  лету,
Лишь  мелькают  иногда,
Прилетев  с  "другой  планеты",
Разодетые  мадам.

Подмигну  кабриолету,
Как  оно  там,  с  ветерком?
И  мечтать  уже  нелепо
Нам  об  отдыхе  морском.

Но  спасибо  тебе,  лето,
Нету  худа  без  добра:
Возле  биотуалета
Не  воняет,  как  вчера...

Луч  надежды  брезжит  где-то:
Лета  всё-таки  разгар,
Лета  песенка  не  спета,
Будет  нам  ещё  загар.

Ночь  закончится  рассветом
С  первым  проблеском  зари...
Ах,  обманчивое  лето,
Ты  нам  ЛЕТО  подари!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742126
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017


OlgaSydoruk

Далеко от суеты…

Я  во  сне  была  на  море,..
На  вершине  у  горы…
А  на  синем–синем  поле
Собирала  васильки…
У  истока  длинной  речки,
Сквозь  седые  облака,
Поднималась  бесконечно
На  седьмые  небеса!
Утопила  своё  горе  -
Не  пролила  ни  слезы…
Я  во  сне  была  на  море…
Далеко  от  суеты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742081
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


OlgaSydoruk

Только всё остаётся по-прежнему…

То  зелёная  ветка,то  снежная
В  затуманенной  створке  окна…
Только  губы  такие  же  нежные...
И  росинки  -  на  шёлке  бедра…
То  зелёную  ветку,то  снежную
В  колыбель  заплетают  года…
Только  всё  остаётся  по-прежнему...
Только  те  зажигают  глаза…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742082
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


Жанна Чайка

Мне не спится…

Мне  не  спится.  Ночь.  Усталость.
Мыслей  круговерть.
Сколько  дней  прошло,  как  малость.
Кто  же  прав  -  ответь.

Но  молчит  седая  млечность.  
В  звездах  полотно
множит  тень  или  беспечность  
в  поиске  руно,

иль  подарков.  На  зарнице
обещаний  клад.
Улетят  мечты,  как  птицы
в  дали,  наугад.

Там  заветное  отыщут,  
растворятся  в  снах.
Для  души  найдется  пища.
Отметаю  страх.


15.07.2017




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742121
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


Жанна Чайка

Июль. Средина лета…

Июль.  Средина  лета,
а  песня  всё  не  спета,

а  дни,  всё  также  долги,
слова  пусты  и  колки.

Хоть  тень  гуляет  где-то,
маячит  призрак  света.

За  перекрестком  осень,
а  поросль  множит  проседь.

Алеют  розы  ярко,
Ярило  светит  жарко.

Удушливые  ночи,
в  строке  тире  иль  прочерк.

Из  дум  речистость  рвется,
как  влага  из  колодца,

что  пересох,  как  будто,
но  ждет  благое  утро,

и  тайны  в  звездной  дали,
где  радость  без  печали,

и  нужные  подсказки
рождают  быль  из  сказки.



8.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742117
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


КВолынский

Обращение

   Простите,  милые  друзья,
Что  стол  Ваш  покидаю,
Что  сердце  отдал  Музе  я  –
Себя  уединяю.

Не  осуждай  меня,  подруга,
За  будни  бытия,
Что  в  праздный  день  и  час  недуга
Стихами  занят  я.

А  ты,  прекрасная  Эрато,
Прими  мой  скромный  дар,
Благослови  меня,  как  брата  –
Дай  звонкий  мне  дутар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666995
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 14.07.2017


КВолынский

Поэзия

Как  птица  ты  милА-
Природы  дар  любезный.
Ты  из  пера  гнездо  свилА
Над  строковою  бездной.
Там  певчих  птиц  растила
Твоя  магическая  сила,
Но  лишь  немногие,  в  уединении,
Тебя  познали  –  Вдохновение.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666591
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 14.07.2017


OlgaSydoruk

Чомусь думками рухаюсь по колу…

Чомусь  думками  рухаюсь  по  колу...
На  серця  поклик  похапцем  біжу...
Зі  мною  не  бувало  так  ніколи,
Кохання,моє!..Так  тебе  люблю…
З  тобою  помандрую  на  край  світу...
Поклич  посеред  ночі!..Я  прийду!
Ти  моя  зіронька  на  схилі  літа…
З  тобою  щастя  своє  віднайду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741882
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017


OlgaSydoruk

Не всім…

Не  всім  в  вітрила  дмуха  вітер...
(Нехай  це  буде  не  про  нас)…
Не  всім  щодня  дарують  квіти…
Не  всім  відомо  про  Парнас…
Не  всіх  духмянить  цвіт  акацій!..
Не  всім  -  мелодія  в  душі…
Ні  Мельпомена,ні  Горацій…
Не  всім  -  солонії  дощі…
Не  всі  кохаються  натхненно…
Цілують  зв`ялені  вуста…
Не  всіх  цікавить  потаємне
У  недописаних  листах…
Не  всі  закохані  напевно  –
До  дурі  в  мізках(на  життя)…
Не  всім  здається,  що  даремно...
Не  всім  -  щасливії  літа…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741876
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017


OlgaSydoruk

Велено было миллениум

Велено  было  миллениум  
Памятью  быть,не  забвением...
Преданной  роду  и  племени,..
Правому  -  убеждению!..
Быть  мне  истоком  у  речки...
Пламенем  тихим  -  для  свечки...
Слогом  -  для  слова  верного...
Вдохом  и  выдохом  -  первого...
Зёрнышком,крошкою,семенем...
Эхом  -  прошедшего  времени...
Быть  миражом  мне  и  маревом,..
Не  затухающим  заревом!
Радугой  -  с  коромыслами...
Молнией  -  серебристою!..
Радостным  утром  -  росинкою...
В  лоне  печали  -  слезинкою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741860
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017


OlgaSydoruk

Я карминовой акварелью…

Я  карминовой  акварелью
Обжигаю  тебя?  –  Прости…
Лишь  карминовой  акварелью
Оживляю  свои  холсты!
На  неведомой  параллели
Воплощаются  сном  мечты  -
Возвращаются  каравеллы
В  опечаленные  порты...
Со  слезой  -  прорастает  семя…
А  дождями  -  смывается  прах…
Пред  иконою  вдохновенно
Побеждают  греховный  страх…
Я  на  память  хочу  оставить  
Поцелуем  свои  следы...
Без  карминовой  акварели  
Не  смогу,не  смогу...Прости…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741859
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Наташа Марос

ТЕПЛЕ ЩАСТЯ…

Між  зірками  галактики,
У  стривожених  снах,
Не  тримаючись  дактиля,
Оживаю  в  піснях...
І  замре  заворожено
Із  теплом  ув  очах
Світ  увесь  насторожений,
Що  тримав  на  руках
Тепле  щастя,  розніжене
На  солодких  дарах,
Що  загралося  в  піжмурки,
Розплелось  на  вітрах,
Закосичилось  осінню,
Не  замерзло  в  снігах,
А  відбилося  просинню
В  твоїх  синіх  очах...

       -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741838
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017


ТАИСИЯ

Судьба

На  выставке  моих  картин    (ещё  в  начале  лета),
Наивный  мой  сюжет  привлёк  внимание  поэта…
На  тот  загадочный  пейзаж,  рождённый  на  пленэре,
Поэт  мне  отзыв  написал  в  таинственной  манере:

«  Я  назначаю  встречу  Вам  в  последний  вечер  лета…
«Уютный  уголок»    -  мечта  влюблённого  поэта!»
Хотя  на  выставке  картин  немноголюдно  было,
Но…  этот    странный  эпизод  я    сразу  позабыла...

Спустя  три  месяца    случайно  -  вновь  приехала  сюда:
Могучий  дуб,  с  ним    тесно  рядом  -  стройная  берёзка…
Вблизи  -    знакомая    тенистая  аллея  у  пруда…
И  одинокая  скамья…песчаная  дорожка…

Нахлынули  воспоминания  давно  прошедших  лет…
Счастливая  семья,    надёжный  друг,  любовь  и  страсти…
Всё    оказалось    в  прошлом    -    это  мой  болезненный  секрет…  
Теперь  уж  много  лет,  как    не  ищу  я    «птицу  счастья»…

Нарушил  тишину  сигнал  подъехавшей  машины…
Передо  мной  предстал    поэт  -  ценитель  той  картины…
Всё  дело  в  том  –  как  раз  сейчас  последний  вечер  лета!
«Уютный    уголок»    –    мечта    влюблённого    поэта!

03.  07.  2014.  -    13.  07.  2017.  (изменён)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741805
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017


НАДЕЖДА М.

Куди біжиш так швидко, літо?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ub567HGjzN0  
[/youtube]


Куди  біжиш  так  швидко,  літо?
Мені  не  вгнатися  ніяк.
Краси  твоєї  недопито,
Не  надивилася  ще    всмак.

Ти  добігаєш  середини,
Прямуєш  в  осінь  навпростець.
Ти  ж  знаєш:  я  -  твоя  дитина.
Для  мене,  літо,  ти--  творець.

Мене  створило  в  час  квітучий,
В  час  медоносних  квітів,  трав.
Купали  в  травах  цих  пахучих,
Тихенько  вітер  колихав.

Коли  ромашки  розцвітали,
Співали  ніжно  солов"ї,
А  вітри  коси  заплітали,
І  пахли  квіти  степові!

Зі  мною  йди  повільним  кроком,
Тобі  хвалу  я  вознесу.
Твою  красу  окину  оком,
В  своїй  душі  я  пророщу.

Нехай  душа  буяє  літом,
Думки  чистіші,  ніж  сльоза.
Як  медоносні  літні  квіти,
Нехай  цвітуть  в  вустах  слова...

Були  в  житті  і  помилки:
Не  раз  себе  за  них  карала.
Із  днів  будуються    роки:
Щось  здобувала,  щось  втрачала.

Святу  Молитву  я  ціную:
Була  підмогою  не  раз.
І  вірних  Друзів  я  шаную...
Слова  мої  не  для  прикрас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741798
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017


Янош Бусел

Ніхто…

                         [i]  [b]    [color="#992323"]    Тиша…  Ніч…  Вона…[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0f6666"]Хтось  колись  був
                                 щасли́віший,  
                                                                           ніж  я,
Пірнаючи
                                         у  очі
                                                                 неземні,-
І  подих
                           зупиняється
                                                                       в  мені,
І  губи  шепчуть
                                 дороге
                                                                           Ім’я…

Ніхто  не  був!..[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741717
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017


Радченко

Перші кроки

Перші  кроки,  ну  й  морока  —
Під  ногами,  ніби  лід.
Щось  штурхає  в  спину,  збоку  —
Підхопить  встигає  дід.
І  зітхає  Тьомка  важко:
Треба  видумати  щось.
На  коліна  став  і  рачки
Він  побіг,  а  не  поповз.
А  до  цього  часу  навіть
Повзати  й  не  думав  він,
Генетична,  мабуть,  пам'ять
Вибиває  клином  клин.
Стільки  радості:  до  столу
Шлях  здолав  він  залюбки,
Дотягнувсь  до  телефону
І  хотів  з  ним  утекти.
Не  вдалось,  бо  зразу  ж  мама
Іграшку  дала  взамін,
Ніжно  Тьомку  цілувала:
Ой,  який  дорослий  син!
Пра  і  баба,  й  дід  всміхнулись:
Ось  тобі  і  перший  крок.
Мов  в  минуле  повернулись:
Так  робив  Андрій,  внучок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741552
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Ol Udayko

ЗІРОНЬКО МОЯ НЕБЕСНА

   [i]    ...трохи  фантастично  і...  ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно,  ти  мені  упала  з  неба,
Коли  кінчались  пристрасті  молінь…
То,  певно,  був  дарунок  бога  Феба*  
Як  знак  краси…  
                         на  протяг  поколінь.

Він  справдив  тим  свій  добрий,  мудрий  задум,
Щоб  у  мені  той  вогник  не  погас,
Який    небіжку-пустку  зробить  садом,
Аби  брикав  
                         по  ньому  мій  Пегас.

Отак  йдемо  ми  вік  з  тобою  поряд,
Долаючи  й  дощі,  і  заметіль,
Назустріч  нашим  дивовижам-зорям,
Черпаючи  наснагу  
                         ізвідтіль.

Допевне  —  ти  мені  упала  з  неба,
Така  потрібна,  мила  і  прудка,
Немов  Гераклові  –  богиня  Геба**…
Така  планида,  
                         доля  в  нас  така.
[/color][/b]

12.07.2017
____________
*Феб  (Φοϊβος)  —  одна  із  іпостасей  Аполлона  як  божества  
   Красоти  і  Світла.
**Геба  –  богиня  вічної  молодості,  дочка  Зевса  і  Гери,
дружина  Геракла.
[/i]

Copyright:  cвідоцтво  №117071201071  (2017)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Ярослав К.

Уйду в стихи

Уйду  в  стихи  я  с  головой,
Встречай  меня,  моя  стихия...
Наверное,  ещё  живой,
Пока  пишу  свои  стихи  я.

Нет,  бижутерию  свою
Не  выдаю  я  за  алмазы,
Но  как  умею,  так  пою  -
Не  всем  и  всё  даётся  сразу.

Стихам  бы  быть  моим,  как  сок,
Давать  живительную  влагу,
Да  пряча  голову  в  песок,
Не  удивишь  ничем  бумагу.

Стихи  мои  -  пустой  кимвал**...
Но  не  судите  слишком  строго,
Что  он,  увы,  не  зазвучал,
Как  инструмент  Живого  Бога.

Стихи...  не  больше,  чем  вода.
А  ведь  вода  и  камень  точит...
Авось,  не  сгинут  без  следа
Под  покрывало  тёмной  ночи...



**Кимвал  -  библейский  бубен,  звуками  которого  сопровождались  древние  церковные  песнопения,  и  упоминающийся,  в  частности,  в  послании  ап.  Павла  Коринфянам  в  переносном  смысле,  как  символ  болтовни  и  демагогии.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741587
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Наташа Марос

Я ПОПРОБУЮ…

И  когда  постирать  уже  нечего,
В  доме  нет  ни  единой  пылинки,
Далеко  до  уютного  вечера,
То,  конечно,  всплывают  грустинки...

Почитать  бы,  послушать  бы  песенку
И  побаловать  брызги-слезинки...
Или  просто,  усевшись  на  лесенку,
Погонять  по  дну  чашки  чаинки...

Позвонить,  кому  очень  захочется,
Поболтать  про  погодку,  про  зимку,
А  ещё  есть  за  городом  рощица,
Где  с  берёзками  можно  в  обнимку...

Только  нет  же:  мерещатся  клавиши  -
Это  к  ним  убегаю  вприпрыжку...
Там  стихи,  там  картины,  и  главное  -
Удержать  бы  строптивую  "мышку"...

Начитаться,  смакуя  новинками,
И  в  стихах  искупаться,  как  в  баньке,
Пообщаться  приятно  с  Маринками,
Заглянуть  бы  к  ...,  и  к  Таньке...

А  потом  и  себе  что  хорошее  -
Прыг  по  буковкам  юркою  птичкой...
Только  нет...  Со  своими  "порошами"
Глупо  выгляжу  мелкой  синичкой...

Засиделась  я,  Муза  же  прячется
У  того,  где  поярче  картинки,
Там,  где  мысли  плывут  ненавязчиво
По  канонам  красивой  лезгинки...

Пусть  сегодня  улётно  вы  пишете,
Ну,  а  я...  подремаю  в  сторонке,
А  когда  вы,  уснув,  не  услышите,
Я  попробую...  робко  и  тонко...

         -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741300
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017


Троянда Пустелі

Семіотика

Я  мабуть  не  тямлю  в  семіотиці,
Бо  твоїх  знаків  (уваги)  зовсім  не  розрізняю.
Таке  враження,  що  я  потрапила  в  інший  вимір,  
де  говорять  мовою  невідомих  досі  натяків.

А  ти  ображаєшся  на  те,  що  я  нетямуща.
Та  я  ж  просто  невчена!  
(так  легше)

Бо  навіщо  мені  ці  проблеми,  
які  потім  
невідомими  знаками  
викарбуються  на  моєму  серці…
Там  і  відомих  знаків  вдосталь,  
що  не  зійшли  ще  досі.

Я  навіть  не  зізнаюсь  тобі  в  тому,  
що  знаю  таке  слово  –  семіотика.
Бо  іноді  корисно  прикинутися  дурепою.
Так  легше.

26.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741227
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Янош Бусел

Літній дощик…

                       [i]  [b]    [color="#ff0000"]  Літечка  ще  й  не  було,-
                               а  сонечко  вже  палить...
                               Нам  тільки  цього  бракувало,-
                               жорсткої  засухи...Та  Бог  є....
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#0b5e0b"]Дощик  сіє...Тихий,  неквапливий...  
Підставля  чоло  йому  земля,  
Бо  по  вінця  повні  сонцем  ниви,  
Ряст  городній  голову  схиля.  

Сіє  дощик.  Не  спіши,  хмарино,-  
Хай  нап'ються  і  стебло,  і  лист...  
Не  веди  в  жебрацтво  селянина  
Та  на  цвинтар  -  трударів  із  міст.  

Лиш  земля  -  ,,фазендарям''  надія,  
Бо  завод  -  хоч  смійся,  хоч  журись,-
Вже  лежить...Земля  ж  нас  розуміє,  
Та,  котру  ми  зрадили  колись.  

Тут  відносини  прості  та  зримі  -  
Річка  поту  -  овочів  гора.  
А  на  хліб  -  мізерно  -  невловимі  
Копійки  з  державного  нутра.  

Хворобливе  те  нутро.  Місцями  
Геть  побите  Марксовим  жучком.  
Тушки…Гроші…  Словоблуддя…  Драми…
Штовханина…  Крики…Хвіст  лучком…

Дощик  тихо  шелестить  на  листі,  
Десь  по  небу  котяться  громи.  
Знову  ходить  і  в  селі  і  в  місті  
Боязка  надія  між  людьми...  [/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741294
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017


archic

Дождь

Расставив  всё  как  будто  по  местам,
Сложив  опять  непрочные  союзы
Для  тех  в  ком  совесть,  кажется  чиста
Они  вдруг  станут  грешною  обузой.

Вдруг  возвеличив  мелочность  свою,
Надеясь  гордо  ,  что  это  навеки
Да  только  птицы  больше  не  поют
И  обмельчали  нынешние  реки

Обид  ,  признаний,  долгого  нытья.
Нелепый  фарс  для  новых  поколений,
Где  возвеличено  испуганное  –  «я»
И  не  понять  обыденных  стремлений.

В  ночи  холодной  пальцами  стуча
В  чужие  окна  призраком  уюта,
А  после  души  требуют  врача,
У  одиночества  растерзанного  утром...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741293
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Радченко

Первая любовь

Зачем  же  камешку  несбывшейся  любви
Пытаемся  найти  достойную  оправу?
Не  замечаем,  как  уходят  в  было  дни,
Допив  до  капли  лжи  придуманной  отраву.
И  оправданию  мы    доверяем  вновь
Ошибок  безоглядность,  слов  пустых  нелепость
И  в  паутину  липкую  тревожных  снов
Мы  прячем  истину  и  грусти  глупой  нежность.
Зачем  в  толпе  чужих  и  незнакомых  лиц
Пытаемся  найти  знакомый  взгляд,  улыбку...
Живём,  как  дети,  в  мире  странных  небылиц
И  слушаем  бессонницы  усталой  скрипку.
Быть  может,  просто  легче  помнить,  чем  забыть?
Ведь  первая  любовь,  на  то  она  и  первая.
И,  если  выпадет  ей  и  последней  быть  —
Она  не  будет,  как  черешня  скороспелая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741281
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Lana P.

ІСПАНСЬКИЙ ТАНЕЦЬ

Стук  каблуків.  Рухливий  танець.
Кружляє  пристрасно  іспанець.
Із  шаликом  виходить  бранка,
Його  любов  —  струнка  іспанка.
Крок  уперед.  Два  кроки  вліво.
Він  нахиляє  її  тіло.  
Вигин  бедра,  звук  кастаньєти  —
З’єднались  їхні  силуети.
Виляють  в  парі:  ноги,  руки  —
Жагучі,  невагомі  рухи,
Різкі  і  небувалі  кроки  —
Життя  плекало  їм  уроки.
Рука  по  талії  все  нижче
Сповзає...  Він  тримає  ближче
Партнерку,  підкидає  вгору
Й  на  мить  не  зводить  з  неї  зору.
Вона  летить  в  його  обійми
І  усвідомлює,  що  "мій  ти!".
Їхні  тіла  торкають  пальці,
А  душі  поєднали  танці.
Нехай  між  ними  павутинка
Снується  завжди,  як  підтримка
І  як  опора  у  коханні  —
Вони  не  перші  й  не  останні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741049
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Lana P.

КРИЛОМ МЕТЕЛИКА…

Крилом  метелика  серпневий  ранок
Торкнувся  лагідно  землі  з  висот,
Зібрав  нектар  у  кришталевий  дзбанок,
Де  заквітчався  польовий  осот.
Пострушував  прозоро-чисті  краплі
З  медових,  жовто-осяйних  квіток,
Смикнув  чубок  ще  напівсонній  чаплі,
Вмочив  в  росу  тоненький  хоботок
І  полетів  назустріч  сонцеднині,
Висо́ко  в  небо,  просто  навмання...
Залишив  слід  і  доторки  невинні,
Ще  й  усмішку  сяйливу  у  вогнях.    2/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741048
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Валентина Ланевич

І хай доля серця не карає.

На  межі,  де  плуги,  крає  доля  скибки,
Відмяряє  то  рівно,  то  рвано.
Відлітають  грудки  що  заблудлі  роки,
Сивиною  у  прядях  так  рано.

Маків  цвіт  червонить  на  стражденній  землі,
Летять  душі  на  вічний  спочинок.
А  зозулька  спішить,  бо  змовчить  по  Петрі,
Живим  літ  накувати  в  світанок.

Гасне  в  небі  зоря,  сходом  сонце  яснить,
Понад  прірвою  місяць  зникає.
Збережіть  у  собі  повноти  кожну  мить
І  хай  доля  серця  не  карає.

06.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740747
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Валентина Ланевич

Духмяніють в соннім лузі трав’яні покоси.

Духмяніють  в  соннім  лузі  трав’яні  покоси,
Призахідне  сонце  з  неба  ласка  медоноси.
Довгоногий  чорногуз  чап,  чалапає  в  роси,
Біля  річечки  вербиця  розпустила  коси.

Задивилася  на  воду,  що  плине  потоком,
Де  у  хвильку  чайка  б’ється  чорно-білим  боком.
Скиглить  з  криком  та  пірнає,  а  рибонька  скоком,
Гульк  у  вир,  що  не  дістати,  щоб  було  уроком.

Не  все  сльози,  що  так  ллються,  мають  ціну,  справжні,
Не  добром,  а  злом  вінчають  забаганки  давні.
І  будують  пам’ять  вічну  на  брехні  по  правді,
І  руйнують,  убивають,  думають,  -  безкарні.

Сіють  ненависть  війною,  виміщають  злобу,
Що  зібралася  у  тілі  та  живить  утробу.
А  є  сльози  полинові,  не  питайте  й  пробу,
Вони  щирі  та  сердечні  і  несуть  скорботу.

01.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740142
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Світлая

Украинская ночь

(По  картине  А.  И.  Куинджи  "  Украинская  ночь")

Божественная  ночь  царит  над  миром.
Волшебная  в  деревне  тишина.
И  небо  тёмное  в  ультрамарине,
Но  освещает  мазанки  луна.

Соломенные  крыши,  белы  хаты.
Чудесен  украинский  колорит.
Индиго  цветом,  синим  всё  объято,
А  поле  на  просторе  чёрном  спит.

И  мельницы  видны  лишь  очертанья,
И  тополя  стоят  в  кромешной  тьме.
Ночь  южная  пленит  очарованьем,
И  звёзды  -  светлячки    горят  в  кайме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741186
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017


@NN@

Вчасно сказані слова

                                                           


Відшукай  у  пам'яті  своїй
                       Море  Щастя  і  ріку  Надій.
І  зроби  човна  із  лопуха  -
                       (Доля  до  сміливих  не  глуха),
За  вітрило  -  напнений  туман...
                       Перейди  життя,  мов  Океан,
Досягни  заобрієвих  меж,
                     Спалахни,  мов  тисяча  пожеж,
Упади  росою  на  траву,
                       Допиши  нескінчену  главу,
Книги,  що  призначена  тобі,
                       Не  згубися  у  тісній  юрбі...
І  тоді,  у  серденьку  твоїм,
                       Лід  розтопить  потічок  Гольфстрім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741034
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Ліна Ланська

НАДІЇ САД

Я  вигадала  ніч,  коли
Сліпуче  cяйво  сонячного  диску
До  ніг  скотилось  і  було  так  близько,
Що  вже  здавалось,  ніби  й  ми  могли

Розсипатись  рожево-срібним  сном.

Я  вигадала  болю  мить,
Бо  трепету  і  слів  було  замало,  -
Бажання  шалу  очі  зав"язало.
Сліпому  що?..мідяк  і  той    блищить,

Допоки  світло  золотить  вікно.

Я  вигадала?..  синій  птах
Злетів  на  підвіконня  опівночі.
Я  чула,  як  він  крильцями  тріпоче
І  завмирає  на  моїх  плечах.

Не  вірите?  Було,  хоч  і  давно.

Тепер  шукаю  по  усіх  світах
Гукаю,  розливаючи  вино,
І  мічу  зерням  стежки  в  бур"янах...
Виспівує  століть  веретено,
Але  Надії  сад  ще  не  зачах,  -

Молюсь  Любові  й  Вірі,  все  одно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741165
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Ol Udayko

КУПЕЛІ МОЇ. Частина 2.

     [i]...Ще  один  спогад  з  дитинства...  Трохи  пікантний...[/i]
[youtube]https://youtu.be/PIRJMo53JXE[/youtube]

                                                                   [i]  [b][color="#059916"]1.

         Отже,  був  предголодний  повоєнний  1946-й  рік!..  Потім,  
восени    була  школа!  Для  мене  цей  період  життя  особливо  
не  запам'ятався.  Я  ріс,  хоч  і  неслухняним,  пустотливим,  
але  доскіпливим  і  кмітливим  хлопчиком.  Видно,  за  це  
мене  любили  учителі,  особливо,  Марія  Панасівна  –  
вчителька  другого  класу.  Свідченням  тому  було  фото
другокласників,  де  поряд  з  Марією  Панасівною,  праворуч  
сидів  я  –  щупленьке,  непоказне  хлопченя  з  гострими,  
як  у  горобця  крильця,  плічками  і  таким  же  гострим,  
проникливим,  як  у  сокола,  поглядом  карих  очей...
           Правда  були  й  ексцеси...  Пам'ятаю,  у  третьому  класі
чомусь  замість  любимої  Марії  Панасівни  районо  прислало  
дочку    районного  інспектора  Мединського  Клаву  (по-батькові
не  пам'ятаю).  Клас,  за  винятком  окремих  "підлиз",  відразу
не  полюбив  свою  "класну  пані"  чи  то  через  "протекцію",  чи  
через  холодний  погляд  її  булькатих  очей.  Ми  ходили  тоді  
чомусь  у  другу  зміну  і  дозволяли  собі  у  вечірні  часи  зимового
періоду,  коли  у  класі  стояла  майже  повна  хамородь  від  двох  
гасових  ламп  (в  той  час  про  електрику  в  селі  було  годі  й  
думати),  творити    речі  (не  кримінальні),  які  далеко  виходили  
за  рамки  "Правил  для  учнів"...
         Тут  в  школі  я  відчув  і  своє  перше  кохання!  Об'єктом  
ще  неясного,  але  сильного  і  загадкового  почуття  була  
вчителька  першого  класу  на  ім'я  Ліда  (по-батькові,  
звичайно,  не  пам'ятаю!  Та  й  чи  буває  «по-батькові»  
в  улюбленої  дівчини,  хоча  і  старшої  в  два  рази  свого  
обожнювача!).  Ліда  була  пухкенькою  та    на  диво  
«ладненькою»  за  своєю  юнацькою  фігуркою  дівчиною  
з  чорною  тугою  косою,  що  простягалась  до  найвищих  
точок  такого  ж  ладненького      "видатного    місця",  з  
розпушеним  і  пов'язаним  "  мітелочкою"  хвостиком!  Вона,  
звичайно,  не  знала  про  мою  любов  до  неї,  як  і  не  знала  
того,  що  майже  вся  "некраща"  (чоловіча)  половина  
нашого  першого  класу  була  закохана  до  нестями  у  
свою  вчительку.  Інакше  не  дозволяла  б,  певно,  всій  
згаданій  «половині»  класу  проводжати  її  після  уроків  
майже  до  Точеного  хутора,  де  вона  жила  і  відстань  
до  якого  від  нашого  села  складала  не  менш  4-5  км!
         Іще  одна  любов  полонила,  пам’ятаю,  моє  юне  серце  –  
любов  до  пісні.  У  нас  на  майдані,  куди  зиркали  вікна  
батьківської  хати,  збирались  дівчата  –  було  свято  Івана  
Купала…  Посередині  майдану  вкопували  щойно  зрізану  
вільху  та  квітчали  її  різнобарвними  стрічками,  а  потім  
водили  хороводи  навколо  неї,  співаючи  українські  
тужливі  та  веселі  пісні.  Коли  наступала  Купальська  ніч,  
дівчата  сплетені  заздалегідь  вінки  зі  свічками  пускали  в  
річку  за  течією,  загадуючи  собі  свою  жіночу  долю…  
Відтак  були  сльози  радості  і…  розчарування,  коли  раптом  
вінки  «приставали»  до  прибережних  кущів  верболозу,  а  
не  продовжували  плинути  за  течією  багатоводного  Удаю…
         Я  повинен  тут  перевести  дух,  щоб  не  порушувати  «набуту»    
у  цьому  циклі  традицію  писати  в  прозі  та  продовжувати  свою  
розповідь  у  римованому,  поетичному  слові.    Так    краще!..

                                                                           2.  

                                         Чи  сон  то  був,  чи  яв  –  гадать  не  стану:
                                         Весняний  вечір  місяць  полонив;
                                         Дівчата  йдуть  із  поля  до  майдану
                                         Й  несуть  в  устах  чарівну  пісню  нив.

                                       Таємними  здавались  ті  хорали,
                                         І  ними  повнилась  душа  моя:
                                         Средь  зір  немовби  ангели  літали,
                                         І  там,  в  небесному  ридвані  –  я.

                                                               ...Співають  дівчата
                                                               Пісні  про  любов,
                                                               А  я  чомусь  плачу.
                                                               Не  з  горя!..  Немов
                                                               Щось  ще  несказа́не
                                                               В  піснях  тих  було:
                                                               Неясне  бажання
                                                               В  душі  ожило,
                                                               А  в  серці  ще  юнім
                                                               Бриніла  струна.
                                                               То  муки  любові
                                                                           Будила  
                                                                               Вес-
                                                                                 на.[/color][/b]

                                 1987-2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741075
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Владимир Зозуля

Интимное

Целую  имя…  языком  его  ласкаю…
Дыханьем  грею  между  воспалённых  губ…
И  звук,  слетая,  кружит  не  смолкая,
Так  странно  нежен…  непривычно  груб…
Я  повторяю:  Пе’тра…  Пе’тра…  П-е-е-е’-тра-а…
А  чувства  всё  сильней  во  мне  гудят,
От  беспощадности  октябрьского  ветра,
От  безысходности  ноябрьского  дождя,
Случайно  загоревшейся  надежды,
Гася,  едва  заметный,  огонёк.
(А,  может,  это  просто  сигареты
Моей  роняет  отблеск  уголёк?)…
…Я,  как  мальчишка  глупый,  перед  нею…
А,  что  тут  скажешь?  –  Вот  я  и  молчу…
Увижу  и  привычно  оробею,
И  лишь  вдогонку  имя  прошепчу…
Ах,  милая,  тебя  молю  я  снова,
На  –  белого  молчания  –  листе
Прочти  моё  не  сказанное  слово
Страдающее  в  чёрной  немоте…
…  Она  мне  улыбается  при  встрече…
Бывает  даже,  что  махнёт  рукой
И…  ускользает…  будто  этот  вечер
Вот  в  этот  –  неба  сумрак  голубой…
О,  радость  и  печаль  любви  последней,
О  чём?  Зачем?..  Откуда  ты  во  мне
Последний  светлый  луч  зари  вечерней,
Блеснувший  в  закрываемом  окне?
Последними,  ненужными  стихами
Смолкают  перед  тобой  уста  мои.
Последний  отзвук  чувств  моих  стихает
Неслышимой  мелодией  любви.
О,  дочь  весны,  с  улыбкой  безмятежной,
Ну,  смилуйся  же,  наконец,  скажи  –
Нужна  ль  тебе  растраченная  нежность
Моей  осенне-проклятой  души?..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741132
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Потусторонний

Если быдло и скот народ…

 Если    быдло    и    скот    народ,
 Предводитель    его    урод.
 Свежей    кровушкой    эшафот
 Напомажен.
 Придержи    свой    вонючий    рот,
 Распиаренный    телебот.
 Приблизительно    раз    в    пятьсот
 Ты    их    гаже.

 Если    стал    белый    свет    тюрьмой,
 Гегемон    ворошит        дерьмо
 И    на    каждом    из    нас    клеймо
 Чьих-то    фобий.
 Не    пройдёт    это    всё    само,
 Не    спадёт        по    добру        ярмо.
 Будет    щурить        Луна    бельмо
 В    тень    надгробий.

 Если    даже        себе    не    мил,
 Значит    вроде    бы    и    не    жил,
 Не    ковал        из    последних    жил
 Многоточий.
 На    останках    своей    души
 Дотянул    до    седых    вершин.
 Всё    чем    трепетно    дорожил
 Опорочил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741123
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Радченко

Білий шоколад

                                                                                                                 
             Червень  1969  року,  ми  з  Вовкою  перейшли  у  восьмий  клас.  Тепер  ми  були  найстаршими,  бо  школа  —  восьмирічна.  У  душі  дивні  почуття  раптової  дорослості,  ніби  життя  буде  зовсім  інакшим.  Наповненим  чимось  незнайомим  і  таким  бажаним.  Завтра  ми  їдемо  на  екскурсію  в  Київ.        
Група  складалася  з  випускників  і  учнів  нашого  класу.  Всього  25  чоловік.  З  нами  будуть  вчитель  фізкультури  Ніна  Федорівна,  керівник  нашого  класу  Неля  Олександрівна  і  Зінаїда  Василівна,  вчитель  математики.  Вона  тільки  рік  пропрацювала  в  школі  після  пед.інституту.Маленька,  з  пишним        світло-рудим,  довгим  волоссям    зовсім  була  не  схожа  на  вчительку.  Скоріше    —  на  випускницю.  Про  поїздку  нам  сказала  мама  ще  на  початку  березня.  Три  місяці  чекання  були  неймовірно  довгими.  І  ось  —  вже  завтра  о  п’ятій    ранку  почне    збуватися  наша  мрія.
             Коли  ми  прийшли  до  школи,  там  вже  збиралися  учні  з  батьками.  Було  гамірно,  всі  збуджені,  стривожені.  Речі  складалися  в  стареньку  бортову  машину,  в  якій  понад  бортами  були  лавки,  а  кузов  застелений  товстим  шаром  свіжого  сіна.  Шофер  подивився  на  годинник  і  голосно  сказав:  «  Все,  треба  їхати.  Дорога    далека,  700  кілометрів.  Їдемо».  Їхали  через  Харків,  в  якому  теж  майже  ніхто  не  був,  роздивлялися,          дивувалися  і  раптом  нас  зупинив  міліціонер.  Провірив  документи,  подивився,  як  обладнана  машина  і  здивувався,  що  ми  їдемо  в  відкритій  машині,  не  захищені  брезентом.  Шофер  нічого  не  зміг  пояснити,  а  міліціонер  вперто  стояв  на  своєму:  для  перевозки  дітей  машина  не  підготовлена.  Ніна  Федорівна  не  витримала,  вилізла  з  кабіни    і  чіткими  кроками  пішла  до  них.  Відвела  міліціонера    подалі,  щось  довго  йому  розказувала    і  врешті-решт,  ми  після  двогодинної  стоянки  на  пекучому  сонці  все  таки  рушили  до  Києва.  Пізнім  вечором  перед  нами  відкрилася  панорама  величезного  і  величного  в  вогнях  ліхтарів  Києва.  Ми  стояли  біля  бортів  кузова,  що  строго  заборонялося,  і  не  могли  надивитися,  були  в  такому  захваті,  що  емоції  переповнювали  нас  через  край.  На  турбазі  нас  уже  очікували  і  хвилювалися,  бо  ми  запізнилися.  База  була  розміщена  в  великій  чотири-  поверховій  школі.  Нас  поселили  на  першому  поверсі,  де  в  просторих  класах  стояли  розкладачки,  великий  стіл  і  стільці.  Довго  не  могли          вгамуватися,  вже  далеко  за  північ  затихли  і  запанувала  тиша.
               Запам’ятався  парк  "Володимирська  гірка",  величний  пам’ятник  князю  Володимиру  над  Дніпром,сходинки  з  тераси  на  терасу,  альтанки.  Музей  Т.Г  Шевченка  вразив  і  здивував  неймовірними  картинами,  бо  якось  мало  розповідалося  в  школі  про  Шевченка-художника.  Велич  і    золоте  оздоблення    Володимирського  собору,  в  якому  йшла  служба,  спів  хору  маленьких  хлопчиків    у  білому,  монахи  –  це  було  відкриттям,  відчувалася  особлива  атмосфера  дійства.  Багато  чого  ми  побачили  і  багато  чому  дивувалися  знову  і  знову.  І  взагалі  —    місто  вражало  своєю  багатолюдністю,  широтою  вулиць  і  площ,  скверами,  пам’ятниками,  зеленим  убранством.    Поїздка  на  пароплаві  по  Дніпру,  ось  саме  тут  я  вперше  покуштувала  білий  шоколад.  Сашко,  однокласник,  купив  плитку  шоколаду  і  подарував  мені.  
               Екскурсія  не  обійшлася  без  смішних  ситуацій.  А  саме,  ми,  за      
 звичкою,спробували    перебігти  вулицю,  забуваючи,  що  є  для  цього  підземний  перехід.    Ми  йшли  вулицею  і  раптом    хтось  із  хлопців  крикнув:  побігли,  так  швидше.  І  ось  вже  шестеро  хлопців  бігли  через  широку  вулицю,    машини  вищали  сигналами  і  гальмами  і  раптом  роздався  командирський  голос    Ніни  Федорівни,  вона  кричала  так,  що  люди  зупинялися:  «Сватівчани,  куди  вас  ромаші  понесли!".  Це  був  улюблений  вираз  вчительки.  Хлопці  різко  зупинилися  врозсип  посеред  вулиці,  стояли,  як  вкопані,  розгублені  і  перелякані.  А  до  них  бігли  наввипередки  міліціонер  і  Ніна  Федорівна,  яка  встигала  на  ходу  кричати:  «Та  ми  зі  Сватового,  може  чули?  Там  Біла  гора,  на  якій  розташована  психлікарня,  а  дітки  з  розумовим  відхиленням,  правда  майже  непомітним».  Хлопців  повернули  до  гурту,  а  ввечері  були  проведені  розбори  «польотів».  Іншим  разом,  коли  нас  привели  до  великого  Універсаму  і  сказали,  що  зустрічаємося  біля  виходу  через  годину.  А  вийшло  ось  що.  Година  пролетіла  непомітно,  я  з  декількома  дівчатками  пішли  до  виходу,  де  стояла  вже  Неля  Олексан-дрівна.  Більш  ніхто  не  прийшов,  чекали  п’ятнадцять    хвилин.    І  раптом  з-за    магазину  вибігає  Ніна  Федорівна  і  з  криком:  «За  мною,»  —  понеслася  навколо  нього.  Виявилося,  що  виходів  було  чотири  і  біля  кожного  стояли  збентежені    сватівські  туристи.  Ніна  Федорівна  зібрала  докупи  всіх,  але  не  дорахувалася  Вовки  і  Вітьки.  Тепер  вже  спеціально  біля  кожного  виходу  стояли  «вартові»,  чекаючи  їх.  Вони  прийшли  через  сорок  хвилин,  йшли  не  поспішаючи,  реготалися,  штовхаючи  один  одного.  А  сталося  ось  що:  в  магазині  хлопці  занудьгували,  вийшли  на  вулицю  і  побачили  бага-топоверховий  будинок,  красивий,  великий  і  пішли  подивитися,  що  там  всередині.  В  цей  час  якийсь  чоловік  заходив  у  ліфт,  куди  й  вони  забігли  і  поїхали  на  останній  поверх.  Чоловік  вийшов,  а  вони  почали  кататися  вниз-вверх    аж  поки  їх    на  останньому  поверсі  не  вигнав  з  ліфту  якийсь  сердитий  дядько.  Вниз  прийшлося  бігти  пішком,  а  тут  й  ще  побачили  на  годиннику  в  вестибюлі,  що  вже    десять  хвилин  на  третю.    Десять  днів  пробігли  непомітно  і  ми  вирушили  додому.  В  Харкові  ми  несподівано    знову  зустрілися  вже  зі  знайомим  міліціонером.  Шофер  сам  зупинився  і  Ніна  Федорівна  ще  раз  подякувала  йому,    а  він,  усміхаючись,    побажав    нам  щасливої  дороги.
               Першого  вересня,  коли  ми  всі  зустрілися  в  класі,  тільки  й  було  розмов,  що  про  Київ.  Я  дістала  обгортку  від  шоколадки  і  похвасталася,  що  такого  шоколаду  ніхто  ще  не  їв,  а  мені  Сергій  подарував.  Сашко  якось  дивно  подивився  на  мене  і  промовив:  «Це  ж  я.  Я  подарував».  Вихопив  обгортку  у  мене  з  руки,  розірвав  на  малесенькі  шматочки  і  вибіг  із  класу.  А  я  навіть  не  змогла  згадати,  що  Сашко  теж  з  нами  їздив  до  Києва.  Після  уроків  Сашко  мене  чекав  біля  школи.  Мені  було  соромно,  а  він  підійшов  і  тихо  сказав:  «  А  я  думав,  що  ти  будеш  пам’ятати    мій  подарунок  завжди.  А  ти  так  нічого  і  не  зрозуміла…».  Після  цього  випадку  ми  навіть  поглядами  боялися  стрітися.Після  закінчення  школи  наші  дороги  розбіглися  надовго,  а  коли  ми  несподівано  зустрілися  з  Сашком  через  п’ятнадцять    років,  він,  усміхаючись,    подарував  плитку  білого  шоколаду.  Дивлячись  на  мій  здивований  погляд,  він  промовив:  «А  я  завжди,  як  приїжджаю  додому,  маю  при  собі  плитку  білого  шоколаду.  А  раптом  ми  стрінемося».    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740835
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017


ТАИСИЯ

На зарядку - становись!

Летом  –  не  теряй  возможность-
От  лекарства  откажись.
Чтоб  к  тебе  вернулась  бодрость,
На  зарядку  –  становись!

В  парке  радость  неизбежна.
Настроенье  –  «Ах»!  и  «  Ох»!
Тренируемся  прилежно:
Выполняем  –  выдох,  вдох.

Мышцы  стонут  без  нагрузки.
Превратились  в  холодец…
Птичка-  символ    -    трясогузка*
Для  спортсменов  –  образец!

Тренер  мне  равняет  спинку,
Демонстрирует  балет.
Я    приветствую  разминку!
Выполняю  пируэт…

С  каждым  разом  –  больше  силы,
С  каждым  разом  –  громче  смех.
Только  максимум  усилий  –
Обеспечат  наш  успех!

*Трясогузка  –  трясёт  «гузом»,
-      юркая  проворная  птичка.
06.07.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740897
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017


Любов Ігнатова

Інтимний дощ

Я  хочу  випити  тебе  на  брудершафт
З  отим  дощем,  що  мрячить  за  вікном,
І  шторами  завішує  ландшафт,
Неначе  дійсність  закриває  сном.

Спивати  томно  крапельки  тебе
В  солодкій  муці  і  тремтінні  свіч,
І  підійматись  до  святих  небес
У  святотацтві  різних  протиріч.

І  до  останку  випити,  до  дна,
Заповнити  собою  потім  вщент...
А  потім  стати  вдвох  коло  вікна
Інтимним  милуватися  дощем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740723
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 07.07.2017


Наташа Марос

ПЕРЕСИЖУ…

Переболела  я  и  не  жалею,
Разве  что  малость,  ну,  самую  малость,
После  осмотра  -  тобою  болею,
Мне  утверждают,  что  капля  осталась...

От  рецидива  и  острых  симптомов,
Пристальных  взглядов,  они  же  не  греют...
Пересидеть  бы  немножечко  дома
То,  по  больничному  нужное  время...

Но,  как  нарочно,  на  улице  ветер,
А  виноват  опоздавший  троллейбус...
Вижу,  случайно,  что  ты  её  встретил,
Температура  и...  снова  болею...

Ведь  говорил,    даже  врач:  посидите
Дома,  в  тепле,    да  с  малиновым  чаем...
Нет  же...  мне  надо:  дорога,  водитель,
Срочно  бежать,  догоняя  случайность...

Вы  бы  уехали  -  я  не  узнала,
И  не  увидела  -  есть  же  маршрутки  
И  кольцевые...  Зачем  я  бежала...
Снова  болею  четвёртые  сутки...

Северный  ветер  -  отнюдь  не  весенний,
Солнышко  яркое  не  согревает,
И  хоть  у  птиц  отрывное  веселье,
Пересижу,  пока  всё  не  растает...

           -              -              -  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740731
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 07.07.2017


Радченко

Можливо, хтось моїм словам й не вірить

Я  спогадами  перелистую  минуле,
Біжу  знайомою  стежиною  в  "було".
Ще  трішки  накукуй  мені  років,  зозуле,
І  не  нагадуй  стільки  літ  уже  втекло
І  стало  снами  радісними  і  болючими,
В  які  пірнаю,  ніби  у  бездонний  вир
Чи  зарослями  йду  я  жадібно-колючими,
Або  в  страху  перебігаю  біль-пустир.
Було  всього,  бо  не  бува    життя  інакшим,
Коліна  іноді  збивала  до  крові
Й  допомогала  підвестись  з  колін  я  слабшим,
Й  пізнала  те,  як  друг  б'є  в  точки  больові.
Тому  щасливі  миті  в  долі  я  ціную,
Тому  й  коханню  я  страждати  не  даю.
У  лінощах  своє  життя  я  не  марную
І  душу  за  копійку  я  не  продаю.
Можливо,  хтось    моїм  словам  чомусь  й  не  вірить,
Та  й  я  комусь  не  вірю,  так  в  житті  бува.
Але  я  вдячна  тим,  хто  хоч  ковток  довіри
Мені  дарує  й  заздрощами  не  вбива.
Я  спогадами  перелистую  минуле
І  не  шкодую  я  за  тим,  що  не  збулось.
Рахуй  літа  онукам  й  правнуку,  зозуле,
Й  минуле  із  майбутнім,  щоб  переплелось.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740710
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 07.07.2017


Янош Бусел

Літній день…

                                 

                                                 [i][b][color="#ff0000"]  Рідний  край…  З  дитинства
                                                   знайомий  кожний  лісочок…
                                                   Навздогін  за  теплим  літом…  [/color][/b][/i]

[i][b][color="#10396b"]Світає...Небесна    сила
В    рожеве    фарбує    схід.
Пташки    розправляють    крила,
Кудись    чимчикує    дід...

Шурхочуть    легенькі    шини,
Свою    доганяють    тінь.
Щось    шепче    уздовж    стежини
Вусатий    козак-  ячмінь...

Лоскоче    лице    світанок,
Привіт    шле    знайомий    пень.
Тихий    прозорий    ранок
Переповзає    в    день...[/color][/b][/i]
                                                 
                                       *          *
                                             *
   
[i][b][color="#1c6915"]Ліс...Волога...Ледь    помітні    стежки
Вглиб    ведуть    від    стоптаних    доріг.
Навкруги  -  малинові    сережки                    
Ллються    в    кошик,    падають    до    ніг,
                                                                     
             Сходять    соком,    просяться    в    долоні,
             Чи    в    відерце    у    прозору    тінь...
             Дзвін    сокири...Десь    схропнули    коні...
             А    ще    десь  -  чутлива    далечінь...

Пригріває...Вже    чоло    змокріло,
Щось    гаряче    по    плечах    сплива...
Пада    й    пада    на  вологе    тіло
Ненаситна    варта    лісова.

             Та    нічого,-  повниться    відерце,
             Промінь    сонця  -  біла    хмарка    п’є...
             День    сія...Надійно    стука    серце...
             Рідна    Земле  -  щастя    ти    моє!..
                                                                                               
Знову    шлеш    найвищу    насолоду,-
Отаке    джерельце,    як    оце,-  
Пив    би    й    пив    холодну,    чисту  воду,
Лив    на    руки,    хлюпав    на    лице...
                                                                     [/color][/b]
[/i]
                                         *            *
                                                   *

[i][b][color="#10396b"]Заплічник  цілує    плечі.
До    зустрічі,-  шепче    пень.
В    ранній    тінявий    вечір
Перевтілився    день...
                                         
             Метелики    свій    вологий
             Весільний    обсіли    стіл...
             Людині    ж  -  подай    Бог    ноги,-
             У    неї    немає    крил...

Шурхочуть    легенькі  шини,
За    ними    женеться    тінь.
Щось    шепче    уздовж    стежини
Вусатий    козак  -  ячмінь...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740645
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


НАДЕЖДА М.

Душі наші - це безцінні скарби

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qE4Edo_lIRE[/youtube]


Думаю:  Душа  -  це  друге  Я.
Кожному  із  нас  Бог  наділяє.
Та  Душа  у  кожного  своя,
Таїну  ніколи  не  пізнаєм.

Скільки  дістається  їй  від  нас!
Плакала,  страждала  і  хворіла.
Каялись,  що  це  в  останній  раз,
Та  вона  все  зносила,  терпіла.

Але  це  були  лише  слова:
Знову  з  кимось  щось  не  поділили.
Винувата,  звісно,  голова,
Та  сказать  про  це  Душа  не  сміла.

Та  не  все  погано  так  в  житті:
І  в  Душі  буває  нашій  свято,
Коли  ти  зустрінеш  на  путі
Душу,  що    на  доброту  багата.

Ось  тоді  радіє  тут  вона,
І  лунає  сміх  дзвінкий  навколо.
Забуває  швидко  ті  слова,
Що  її  так  боляче  кололи.

Тягне  до  таких,  немов  магніт,
І  життя  набуде  інші  фарби.
Боляче  Душі  ви  не  робіть:
Душі  наші  -  це    безцінні  скарби.

З  ними  відправляйтеся  в  політ,
І  даруйте  людям  світлу  радість.
Хай  не  давить  Душу  вашу  гніт:
Не  зростіть  в  Душі  своїй  убогість...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740646
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


НАДЕЖДА М.

Щербатий місяць кинув промінь. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eVxo8JkW12E[/youtube]

Щербатий  місяць  кинув  промінь
В  напіврозчинене  вікно.
Стиха  повільно  людський  гомін,
Земля  дрімає  вже  давно.

А  я  вслухаюсь  в  нічну  тишу,
Рояться  бджолами  думки.
Я  вибираю  найніжнішу:
Від  всіх  сховаю  у  шовки,

Скупаю  їх  у  спілих  росах,
В  любистку,  м"яті,  чебрецю.
Хай  пахнуть  так,  як  мої  коси.
Тебе  введу  у  казку  цю.

І  ти  вдихаєш  це  ж  повітря,
Хвилюють  пахощі  цих  трав.
Душі  мальовану  палітру,
Щоб  довго-  довго  ти  кохав.

Коли  відчуєш  слабодухість,
Впади  у  вирій  різнотрав.
Вони  лікують  й  серця    глухість.
Щоб  радість  ти  в  житті  обрав...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740498
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Ліна Ланська

НІХТО

Бастард  кострища  -  сивочолий  дим
З  останніх  сил,  за  хмаркою  услід
Злітаючи,  згадав,  як  молодим
Він  був,    -  від  протягу  й  утоми  зблід.

Народжений  шаленством,  у  вогні
Зриваючи  останні  із  сум"ять...
У  попіл  -  ночі,  -  смакувати  дні
Жорстоко,  без  любові,  -  вгамувать

Безсилля  і  невичерпну  жагу
Всевладдя  там,  де  ти  завжди  Ніхто.
Звінчавши  потойбіччя  і  нудьгу,
Летить,  насиллям  мічений,  хітон.

Летить  угору,  стелиться  й  гірчить
Закопчений  пекельним  і  рудим
Гарячим  і  могутнім.Чим  же,  чим
Ти  обернувся,  безсловесний  дим?
З  нічого  вродишся,  і  будеш  ти  Нічим.

03.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740609
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Любов Ігнатова

Білий вірш

Дивлюсь,  як  плачуть  абрикоси
Пелюстям  білим,  наче  сніг,
Неначе  іній  білий  в  роси
Зірками  білими  приліг...

І  білі  хмари  метушаться  —
Жене  їх  вітру  білий  сон,
Дрімає  на  гілках  акацій
Весільний  завтрашній  вельон...

І  білий  терен  огортає
Мої  думки  у  гронах  днів...
І  лине  квітень  небокраєм,
Туманом  білим  посивів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Владимир Зозуля

Вариации

…и  приходит  дождь,  и  стучит  опять,
И  душа  ему  открывает  двери…
Глупая  душа,  как  её  понять?
Почему  так  ждёт?  Для  чего  так  верит?..
Дождь  ведь  за  окном  холодный,  неживой,
Приходящий  дождь  –  усталости  осенней.
Это  странный  дождь,  звучащий  и  немой.
Это  длинный  дождь,  закатный,  словно  тени.
Это  гулкий  дождь  –  вестник  пустоты.
Это  темный  дождь  –  странник  вечной  ночи.
Он  идёт,  стуча  каплями  воды
По  карнизам  чувств,  по  аллеям  строчек.
Звук  его  шагов  сердце  холодит,
Теплые  тона  подминая,  глушит…
Холодно…  растет  пустота  в  груди,
Словно  этот  дождь  выплакал  мне  душу.
И  влекут  её  в  круг  судьбы  иной
Безысходность  и  вечная  надежда,
Оставляя  там,  за  моей  спиной,
То,  что  –  «есть  сейчас»…  то,  что  –  «было  прежде»…
И,  когда  обнять  не  хватает  рук,
Охватить,  объять  невозможно  словом,
Вот  таким  дождём  завершает  круг
Жизнь…
И,  может  быть,  начинает  новый…

Будет  за  окном  в  солнце  дождь  слепой.
Будет  за  окном  тоже,  что  и  прежде:
Радость  и  печаль,  круг  судьбы  земной  –
Безысходность...  и  вечная  надежда.
                                       

                                     …………..
                   

Моя  милая,  давай  синиц  отпустим,
И  за  всё,  что  было,  жизнь  благословим:
За  фиалку  с  фиолетовою  грустью…
За  своё  не-повторение  в  любви…


Ни  к  кому  не  возвращается  былое.
Уходящее  не  помнит  никого.
И  у  жизни,  на  вселенском  аналое,
Остается  память  сердца  твоего.
Всё  дарованное  –  свыше  –  бога  ради,
И  воспринятое,  веря  и  любя,  
Отдаётся  нами  в  неизменной  плате  –
Не-повторности  –  за  самое  себя.
Не-повторность  эта  дорогого  стоит,
Только  мы  ведь  за  ценой  не  постоим,
И  оплатим  безвозвратно-прожитое
Вот  таким  не-повторением  своим.                                
                       

                                 ……………


Ничего  не  повторяется  в  жизни,
И  любовь  не  возвращается  тоже…
Гроздь  рябиновая  низко  повиснет,
А  к  ладони  дотянуться  не  сможет;
И  мне  станет  в  не-повторности  больно,
В  понимании  иного  разлива:
Что  лишь  в  этой  не-повторности  бо’льной  –
Я  могу  быть  не-повторно  счастливым.
Что  мне  с  нею  навсегда  интересней,
Без  неё  же  –  всё  банально  и  худо:
В  повтореньи  нот  не  чудится  песня,
В  повтореньи  слов  не  слышится  чуда.
Без  неё  мне  станет  жизнь  беспросветной,
Не  зажжет  рябина  алое  чувство,
И  своей  осенне-лакомой  веткой
Не  помашет  на  прощание  грустно…

Нет,  то  не  любовь  вернуться,  не  может,
И  не  гроздь  рябины  горькая  виснет,
Это  в  несоизмеримости  Божьей  –
Не-повторность  отмеря'ется  жизнью.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740664
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Ol Udayko

КУПЕЛІ МОЇ. Чстина 1.

           [i]    Свіжі  думки  з  давніх  світлин...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/9R2XnpAddEM[/youtube]
                                                                     [b]  1.[/b]

[i][b][color="#076182"]Хоча  на  годиннику  "перша  година  ночі"  я  спробую  
відновити  втрачений  текст!  Отже,  про  утробний  період  
мого  розвитку  я  вже  десь  писав!  Пам'ятаю  про  нього  
мало!  Згадую  тільки,  що  там  було  тепло,  затишно,  та  
чомусь  темно!  А  на  світ  білий  з'явився  я  приблизно  о  
1-ій  годині  ночі!  І  відразу  стало  мені  ясно  і...  радісно!  
Хоча  чомусь  плакав...  Видно,  занадто  гірким  виявився  
мені  перший  ковток  повітря,  що  метнулося  в  кволенькі  
легені  разом  з  прохолодою  березневої  ночі!  Але  потім  
стало  помалу  теплішати...
       Наближався  день  святого  великомученика  Олексія!  
І  тому  назвали  мене  Олексієм!  Хоча  в  метриці  значиться  
два  імена  –  Алексей  і  Олексій:  перше  –  як  данина  мого  
невеселого  імперського  минулого,  друге  –  як  легкий,  але  
невідворотний  дарунок  не  дуже  світлого,  але  все  таки  
вільного    українського  майбутнього…
       Проте  дитинство  моє  видалося  суворим,  голодним  і  
холодним.  Якби  не  було  в  ранньому  дитинстві,  майже  
обрядової,  щоденної  купелі,  не  було  б,  напевно,  чого  і  
згадати  про  дитячий  період  мого  нелегкого,  не  цілком  
благополучного  життя!  Пам'ятаю,  я  лежу  в  теплій  воді,  
заправленій  настоєм  із  ромашки,  материнки  чи  чебрецю,  
загорнутий  не  то  у  баєву  не  то  в  полотняну  тряпчину...  
         А  переді  мною  ни-ч-ч-ч-чо-гісінько!  Тільки  очі…  Очі,  
повні  і  радощів  і  печалі  одночасно  –  очі  матері!  Що  вона  
думала  в  ті  священні  для  мене  хвилини?..  Чи  не  про  те,  
яке  важке  випробування  вибрала  вона  для  свого  немов-
ляти  –  випробування  тим  туманно-безпросвітним  життям,  
яке  нам  готувала  Доля!  Було  важко  усім!  Хоча  ми,  малі,  
і  не  усвідомлювали  і  не  замислювалися  над  тим,  чому  
іноді  мама  голосила  за  обідом,  приповідаючи:  "хлібця  
кусай,  сину,  один  раз,  а  юшку  черпай  ложкою  тричі".  
       Був  голодний  повоєнний  1947-й  рік!...  [/b]
[/i]
                                         [b]  2.[/b]

[i][b]Чомусь  неясно  я  тямую  світ,
Коли  ще  там  був,  за  його  порогом…
Держу  парі  й  даю  отим  одвіт,
Хто  вірить,  що  народжений  не  Богом.

Бо  Бог  той  був…  моя  єдина  ненька,
Котра  під  серцем  пестила  маля,
А  з  ним  ту  мрію  теплу,  хоч  маленьку,
Що  гріла  душу  в  собі  і  здаля…

Плекала  мрію,  що  колись  озвучу
Ту  ніжно-райдужну  її  любов,  –
Велику  дяку  долі  власній  всучу,
Хоругву  роду  знаного  немов.

Та  пам’ятаю  мами  лячні  очі,  
Націлені  в  ромашкову  купі́ль…
Боялась,  певно,  долю  злу  наврочить,
Що  в  душу  сину  проросте  кукіль…

Були  ті  очі  часом  й  безпорадні,
Коли  фашист  палив  підряд  хати.
Коли  живі  молились,  Богу  раді,
Що  в  них  самих  не  скоїлась  Катинь*.

Коли  малі  ми  в  болотах  ховались,
Від  «купелей»  гарячих  –  від  гармат…
Солдати  наші  й  німці  не  братались  –
Над  ними  панував  відвертий  мат…

Коли  малих  нас  болісно  душили
Хвороби,  голод,  бісова  зима…
Коли  останні  витягала  жили
Колгоспна  праця,  хоч  платні  нема.

…Чомусь  не  тривко  пам’ятаю  світ,
Коли  ще  там  був,  за  його  порогом…
Собі  ж  і  тим  даю  твердий  одвіт,
Хто  кле́птає:  «всі  купелі  від  Бога».[[/color]/b]  

01.07.2017
_________
*Тут  як  символ  масових  вбивств.

На  світлині  автор  (праворуч)  зі  старшим  братом[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740579
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Джин

Упавшая звезда

[color="#146c91"][i][b]Когда-то  прорвусь  сквозь  усталое  время,
Взлетать  научусь  без  любовного  бремя,
Душа  без  страданий  на  небо  взовьется,
К  тебе  лишь  дождинка-слеза  прикоснется,  
Последнею  каплей  отчаянной  веры…
(Тебе  не  понять,  что  любил  я  без  меры)                                  

Во  снах  беззаботных  и  тьме  зазеркалья,
Душою  без  боли  и  томной  печали,
Умчусь  сквозь  туманные  дали  созвездий,
Во  тьму-неизвестность,  с  кометою  вместе.
Случайно  увидишь  –  звезда  вдруг  упала,
О  жизни  угасшей  она  промолчала…[/b]
[/i][/color]

[b]Стихи  из  прошлого[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738480
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 02.07.2017


Ліна Ланська

ТАК ПРОСТО…

[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19511552_314250422360745_5555255840332644579_n.png?oh=b9d6b0a691c2899a11d31a3902a56c27&oe=59CA2DCB[/img]
Не  можеш?  Не  хочеш?  -  не  треба!
Навіщо  безжально-пусті
Слова,  ні  про  що,  у    листі?
Прокляття,  яке  упівнеба,
Не  спиниш  пригніченим,  "стій".  

Розхристане  в  марнім  чеканні,
Лякливо-непевне  -  а  мо`?..
Прийшло,  хай  незване,  само  -
Ми  ще  не  голодні,  та  гнані,  -
Не  маєм,  то  й  не  віддамо.

Не  втримати,  -  вислизне  сяйвом,
Як  сонячний  зайчик  майне
І  вже  ні  тебе,  ні  мене...
Ще  вчора  омріяне,  -  зайве,
Так  муляє:  "хай  омине"!

Похнюплена  знічена  постать
Ховає  джек-пот  в  рукаві,  -
В  обгортці  ще  долі  сувій.
Молитв  і  прокльонів  удосталь,
Дві  тіні  зливаються,  -  ДВІ!

Так  просто,  насправді,  так  просто...

07.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740202
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017


Янош Бусел

Бриг…

                                         
                                                       [i][b]  [color="#ff0000"]  Бриг…  Бригантина…
                                                           Красиві  обоє  як  Боги…[/color][/b][/i]

[i][b][color="#1c1cad"]Спитайте  Ви  менЕ,-  чому  я  в  мажорі,
І  усмішку  щастя  ховаю  в  рукав…
Тому,  шо  в  складному  бурхливому  морі
Я  гавань  знайшов,  яку  довго  шукав…

Сказати,що  тиху  –  ніяк  не  посмію,
Шумить  Бригантина,  потроху  штормить…
Чи  Бриг  -  старожил  на  мить  згасить  надію-
Прилине  у  гавань...  Безрадісна  мить…

Коли  ж  все  до  ладу  -  ця  гавань  –  подія,-
Тихесенька  хвиля  колише  менЕ…
Мені  довподоби  це,-  в  щасті  я  млію,-
Підношений  Бриг…  Мрія  нас  не  мине…

Одне  до  одного  стаємо  бортами,-
Й  чуттям  віддаємось,-  показую  все…
Вже  повна  довіра  гуля  поміж  нами,-  
Вже  можем  творити  ніжнючі  есе!...

На  майна  вітрила…  Вже  спільна  машина…
Вже  поршень  з  ціліндром  говорять  про  суть…
Для  Брига  все  це  -  найщасливіша  днина,
Бо  всі  ці  події  до  щастя  ведуть…

Спитайте  менЕ  ви,-  чому  я  в  мажорі,
І  усмішку  щастя  ховаю  в  рукав…
Тому,  шо  в  складному  бурхливому  морі
Я  гавань  знайшов,  яку  довго  шукав…[/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739996
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 02.07.2017


Янош Бусел

Під липою…

                                                 [i]  [b]    [color="#d11919"]Літо...  Благодать...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#126614"]Стомилися…Нерівний  вже  наш  подих,-
А  тут  ще  липа  жару  піддає..
Граблі...  І  шурхіт  сіна....  Жди  негоди!..
А    липа  пахне...  Чи  життя  моє!..

Меди  гарячі  липові  в  повітрі,
Ще  більш  гарячі,-  від  нагрітих  тіл…
Лиш  райдуги  нема  в  отій  палітрі,-
Вже  кров  скипає  в  перехрестях  жил…

Вже  очі  в  очі,-  а  вони  правдиві...
Зіниці  на  пів  -  неба...  Інший  світ!..
Забули  сіно...  На  солодкій  ниві
Всі  помисли...  Чарує  липи  цвіт!..

Обійми...  Шепіт...  Загорілось  вушко...
Бджолині  співи..  Пахощі...  Меди!..
Духм*яне  сіно,-  запальна  подушка...
Нестримна  сила  кличе  нас  туди...

Жага…  Цілунки…  Дотики...  Сум*яття!..
Умілі  руки…  Стогін…  Забуття...
Пора  цвітіння...Пестощів  багаття...
Жага  кохання...  Трепет...Це,-    життя!!.  

[/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738175
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 02.07.2017


КВолынский

Заглушу…

Заглушу  обиды,
Охмелю    печали:
Потускнеют  виды,
Приумолкнут  дали.

Не  зовёт,  как  прежде,  
Одинокий  голос,
Не  взрастёт  в  надежде  –  
Пустоцветный  колос.

Так,  ведь,  нужно  Богу  –
Претерпеть  участьем,
Каждому  немного  –  
Искупаться  в  счастье;

Мне  судьба  дарила
Наслаждаться  пеньем,
Как  любовь  молилась
В  рождестве  весеннем.

И  казалось  счастье  –  
Вот  оно:  берите!
Обречёшь    проклятье
В  окружённом  свете!

Да    винить,  то  нечем,
Кто,  кого    посмеет?
Время  –  доктор…  лечит!
Мук  душевных…веер.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740052
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 02.07.2017


Квітка))

Я думаю про те, чого нема

Я  думаю  про  те,  чого  нема.
Чи  як  могло  б  задумане  здійснитись.
Малюючи,  а  ніч  така  німа
Замислилась,  щоб  знову  помилитись.

І  день  не  мій,  у  фарбах  протиріч,
Хоч  я  його  змінитись  умовляла.
Запитувала  знову  у  чім  річ?
І  небом  у  обіймах  затискала...

Я  думаю  про  те,  чого  нема,
І  прагну  серцем,  щоб  воно  здійснилось,
У  нас  із  сьогоденням  йде  війна,
Воно  благає,  щоби  я  спинилась...

А  я  не  хочу,  все  наперекір,
Бо  мрії  мої  також  хочуть  жити.
Як  ехо  нездоланності  тих  гір,
Де  серце  намагаємось  стулити...

Я  думаю  про  те,  чого  нема,
З  тобою  таким  рідним  і  жаданим...
На  жаль  в  думках  заблукана  зима,
Я  мріяла,  що  люта  не  настане...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740155
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 02.07.2017


Салтан Николай

Зима на півстоліття

[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так  хочеться  зими  на  півстоліття
Без  паузи  відлиги  і  тепла.
Нехай  мороз  тріщить,  немов  лахміття,
Що  догорає  в  полум’ї  дотла.

Нехай  тріщить  по  закуткам  й  щілинам,
Хай  вимерзне  вся  нечисть  і  сльота.
І,  може,  лиш  тоді  простить  провини
Земля  обітована  і  свята.

Хай  щезнуть  всі  запроданці  огидні,
Куми,  свати  і  всякий  їхній  збрід.
Хай  замете  усі  нажитки  видні
І  пропаде  ганебний  того  слід.

Хоча  і  рівність  вигадка  поетів,
Блукаючий  утопії  маяк,
Та  прірви  ті  глибокі  і  нестерпні.
І  як  тут  не  озлобитись,  ну  як?

Не  втримався.  І  в  ярості  всесильній,
Що  ніби  пес  зірвався  із  цепів,
Бунтарський  дух  оскаженілий,  синій,
Туманом  сів  від  моря  до  степів.

Вдихнули  всі  цей  присмак  "бути  вільним".
Але  чому  всі  стали  мов  кроти?
Такі  чутливі,  аж  до  божевілля.
Проте  не  бачать  справжньої  біди.

Немає  змін  від  псевдореволюцій,
Від  світлих  помаранчевих  ідей
І  обіцянок  всіх,  немов  пилюка.
(То  ширма  для  засліплення  людей).

І  знову  скажуть:  "Стадо  ідіотів!
Народ  цей,  певна  річ,  що  пропаде".
А  де  вожді  і  вірні  патріоти,
Які  б  вели  обвуглених  людей?

Вони  горіли  в  полум’ї  воєннім,
Пізнали  невідступний  страх  біди,
Тверділи  світлі  душі  їх  щоденно
В  ілюзії  людської  доброти.

Душилась  віра  в  натовпі  безлюднім,
Бо  всі  здавалось  статуї  німі.
Коли  кричало  тіло  повне  люті,
Весь  світ  ховався  знову  в  тишині.

Та  вихід  є  -  зима  на  півстоліття!
І  хай  вирує  вічна  мерзлота!
Бо,  може,  лиш  тоді  земля  зуміє
Почати  все  із  чистого  листа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017


ТАИСИЯ

Славное море



Каждый  год  стремлюсь  я  к  морю.
Манит  –  ласковый  прибой.
С  ветром  я    уже  не  спорю.
Спорю  я  теперь  с  собой.

Лето  –  чудная  возможность  
Вновь  в  пучину  с  головой.
Но  диктует  осторожность  –
Возраст  мой  немолодой.

А  душа  в  полёт  мечтает.
Привлекает  красота.
В  этом  споре  побеждает
Разум:    прыть  уже  не  та.

Но  природа  выручает:
Мягкий  бархатный  сезон.
«  Птичья  стая»  замышляет:
В  сентябре  лететь    -    резон.

Славит  море  Айвазовский
И  поэт  в  своих  стихах.
Восторгался  им    Чайковский.
И  Господь  на  небесах.

01.  07.    2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740109
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017


Радченко

І не гадали

Сани  готують,  звичайно,  улітку  —
Істина  ця  всім  відома  давно,
А  не  чекають,  коли  гупне  в  хвіртку
Зимонька  й  інеєм  вкриє  вікно.
Ось  і  сусіди  дровець  прикупили—
Вдвічі  дорожчі,  чим  влітку  торік.
З  пенсії  рік  грошенята  копили,
Бо  залишивсь  від  субсидії  пшик.
Діти  війни,  все  життя  працювали
І  заробили  без  масла  на  хліб.
Й  навіть  не  думали,  і  не  гадали,
Що  саме  так  доживатимуть  вік.
Їм  все  життя  обіцяли,  що  краще
Житимуть  з  року  у  рік,  потерпіть!
Та  й  залишили  їх  напризволяще  —
Не  вередуйте  і  далі  живіть.
Ось  вже  з  безвізом  усі  українці  —
Ми  ж  усе  робимо  тільки  для  вас.
Серед  подвір'я  дідусь  на  ослінці
Важко  зітхає:  "Бач,  дбають  про  нас.
Я  вже  не  в  силі  дрова  ті  рубати  —
Вісім  десятків,  то  ноша  важка.
Може  й  не  будемо  ми  зимувати...
І  не  побачим  цвітіння  садка...
Щоб  не  було,  сани  влітку  готують,
Бабо,  а  десь  живуть  гірше,  чим  ми.
Хай  в  честь  безвізу  пани  бенкетують,
Тільки  б  скінчилась  війна  до  зими".
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740051
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017


Циганова Наталія

порог

Отчернело  почти
между  днями  похожими.
Невесомым  "прости"
поделиться  в  прихожей  бы
с  бестолковым  "бывай",
забивая  на  прочее.
Этот  город  бывал,
где  ни  дня  нет,  ни  ночи  нет...
где  родится  вот-вот,
переношенный  красками,
ощутимый  порог
пустоты  и  прекрасного.

...обнажая  кинжал,
месяц  тучи  разжаловал.
Наш  порог.
Очень  жаль.
Нет.  Не  нас.
Просто  жаль,  что  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740010
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 01.07.2017


Ліна Ланська

ВЕРСІЯ - МІНІ

Засмучена  ніч  у  душевну  безодню
Скотилась,  притулку  шукати.
І  лащиться...  для  кошеняти
Таке  вже  роздолля  настало  сьогодні.

Погладить  за  вушком  пухнасте  і  ніжне,
Маленьке,  грайливо  за  хвостик
Піймає  і  проситься  в  гості...
Шматочками  спомини  кришить  і  ріже.

Від  себе  відштовхує  сірого  тіні,  -
Дзеркала  щитами,  а  гомін
Затихне,  легкі  й  невагомі,
Слова  завмирають,  як  версія-міні

Великого  райського,  ніби-то,  саду.
У  квітах  роса  спочиває.
Мурчить  кошеня,  он  де  зграя
До  полум"я  рветься,  шукає  розраду.

Грайливо  торкає  метелик  яскравий,  
Цілуючи  спинку  і  вуса.
Яка  ж  бо  солодка  спокуса,  -
У  темряві  ночі  напитись  заграви.

28.06.17.
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19437367_312285335890587_3863668782784402480_n.png?oh=07755e90df48907b21cdb537d2316589&oe=5A1059ED[/img]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740004
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 01.07.2017


Малиновская Марина

< Я для тебя, наверное, как будто НЛО… >

Е.Л.

Я  для  тебя,  наверное,  как  будто  НЛО*,
Раз  нет  в  тебе  желания  идти  навстречу,
Но,  всё  равно,  в  Душе  моей  светло,
И  я  надеюсь,  что  для  нас  ещё  не  вечер…

Возможно,  я  кажусь  немного  странной,
Так  словно,  не  от  мира  я  сего…
Но  уверяю,  что  как  все,  купаюсь  в  ванной,
И  на  работу,  за  автобусом  могу  бегом!

Да,  не  как  все,  но  вместе  с  тем  земная,
Люблю  стихи,  но  и  люблю  покушать…
От  нежности,  любви  и  доброты  я  таю,
И  речи  умные  мужчин  люблю  послушать!

Я  для  тебя,  наверное,  как  будто  НЛО*,
Но,  я  прошу  тебя,  меня  не  бойся!
От  нашей  встречи  на  Душе  светло,
Ты  лучше  как  цветок  Любви  откройся!


/  30.06.2017  /  

*НЛО  -  неопознанный  летающий  объект

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740002
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 01.07.2017


НАДЕЖДА М.

Нет! Не всё так плохо…

 За  твором        А.Каr-Те,    Если  всё  так  плохо  
-------------------------------------------------
Если  всё  так  плохо
Если  меркнет  свет,
Мало  полувдоха,
А  терпенья  нет,
Радость  под  часами
За  углом  не  ждёт,
Небогат  деньгами
И  в  любви  банкрот...                                              
Если  смелый  ветер
Больше  не  бодрит
И  приблудный  вечер
Лишь  тоску  сулит...
Если  всё  так  плохо,
Нужен  свежий  вдох...
А  житухи  кроху
Пусть  отмерит    Бог
------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0hVxnTJ2yQY  [/youtube]
Нет!  Не  всё  так  плохо,
Жизнь    тебе  дал  Бог.
Просто  одиноко?
Сделай  глубже  вдох.

Задержи  дыханье,
Просто  не  дыши.
Загадай  желанье
То,  что  от  души.

И  уже  на  выдохе
Станет  так  легко!
И  судьбы  все  вывихи-
Очень  далеко.

Радость  терпелива:
Ждёт  такой  момент:
Улыбнись  красиво,
Грусти  -  конкурент.

Посмотри  на  солнце..
Слышишь,  соловьи?
Радость  несут  в  сердце.
Ти  живи  в  любви!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739802
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Валентина Ланевич

Серце б’ється в шаленім темпі.

Чом  тиняєшся  поміж  люддя,
Покриткою  в  благій  свитині?
Ноги  колиш  об  тверде  груддя,
Піт  холодний  по  мокрій  спині.

Благо  прісне  збираєш  ношно,
Правда  плаче,  де  слід  кривавий.
Та  не  відступиш,  це  вже  точно,
В  цім  житті  ти  не  ради  слави.

В  пучці  пальців  любов  до  Бога,
Щастя  ближньому  в  нього  просиш.
Щось  змінити  дається  спроба,
Доки  хрест  твій  не  вкрили  роси.

Серце  б’ється  в  шаленім  темпі,
Ти  -  поет  і  слова  рядками.
Птаха  вільна  у  звучнім  штампі,
Йде  душа  власними  стезями.  

29.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739844
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Lana P.

ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ

Чумацький  Шлях  із  зоряного  пилу
Віками  світить,  як  дороговказ.
На  ньому  місяць  стрів  зоринку  милу
І  щастям  засіяв,  немов  алмаз.

На  землю  передав  своє  проміння
І  запалив  душевні  каганці.
Кружляли  мрії  в  яснім  мерехтінні,
У  золотім  небесному  вінці.

Ти  подумки  пройди  оцю  дорогу
Посеред  неба,  в  долі  на  краю,
Забудь  життєві  труднощі,  тривогу...
Повір  —  зустрінеш  й  ти  зорю  свою.                      20/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739914
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


НАДЕЖДА М.

А на вікні лиш кілька крапель. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]

Краплі  дощу  залопотіли,
Упали  важко  на  асфальт.
Його  чекали,  так  хотіли...
Через  хвилину  знявся  шквал.

Зашелестів  у  спраглім  листі,
Потоком  лив  по  стовбурах.
І  раптом  стих,  разки  намиста
В  рядки  повісив  на  гілках.

Земля  потріскана,  вся  в  жилах.
Напитись  так  і  не  вдалось.
Дощем  обмежена  в  наділах,
А  як  хотіла,  як  ждалось!

Далеко  десь  загуркотіло,
Відлуння  річкою  спливло.
Чи  раз,  чи  два  замиголіло...
Ось  від  дощу  всього  й  було..

А    на  вікні  лиш  крапель  пара,
Сльозою    гіркоти  пливли.
А  вітер  ніс  кудись  знов  хмари,
Що  зникли  десь  у  сірій  млі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739927
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Олена Вишневська

…НЕ ТА…

Вона  мені  каже:  «Не  бійся  і  перепливи!»
І  я  з  головою  в  свинцеві  простори  імли
Стрибаю,  ховаючи  /в  хмиз  пересохлі/  губи,  
Які  ти  своїми  губами  колись  голубив.

Вона  –  зовсім  інша…  Не  та,  до  якої  ти  звик:
У  неї  не  море  в  очах  –  в  болотах  материк,  
Де  серце  на  друзки  розбили  вітри  байдужі.
Коли  запитаєш:  «Болить?»
Відповість:  «…не  дуже…»

Зі  спільного  в  нас  –  кілометри  світлин,  та  я
І  тих  не  пригадую.  /Носить  таких  земля?/
Одній  би  віддав  до  останку  все:  тіло  й  душу,  
Та  інша,  мов  крига…  І  ти  відпустити  мусиш

Обох.  Бо  інакше  твій  човен  піде  на  дно,  
Коли  за  тією,  що  звик,  різко  в  прірву  вікно
Зачиниться…  Тільки  не  треба,  мовчи,  що  любиш.
Бо  стануть  сухими,  як  хмиз,  /колись  ніжні/  губи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739866
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Олена Вишневська

І нікуди бігти

Вже  нікуди  бігти,  і  ніч  напуває  дощем
Пустелю  в  мені.  /  Градом  сипле  назустріч  незмінно./
Вірші  -  не  вірші.  А  слова  -  не  слова:  поле  мінне,  
Де  я  по  крупиці  втрачаю  себе  ще  і  ще.

Добратись  до  крапки,  а  далі  -  босоніж  по  склу
За  межі  рядків,  бо  невчасно  сплатила  рахунки
За  обраний  шлях...  /і  безсоння  в  його  поцілунках.../
Немов  би  ця  вічність  ніколи  не  зійде  в  золу.

Торкнутися  сонця  -  спалити  вчорашній  листок.
І  зрадити  римам  зумисно  -  віддатися  прозі.
А  потім  так  довго  вслухатися,  як  по  підлозі
Ледь  чутно  /мов  стогін/  скрипітиме  біль  помилок.

Невдала  утеча.  І  досі  в  руці  олівець.
А  я  напишу...  /Відрікалась?  Можливо...  Пізніше.../
Врізається  криком,  як  лезом,  обвуглена  тиша,  
Ота,  що  не  другом,  а  зводить  усе  нанівець.

І  нікуди  бігти.  Біжу  за  дощем  навздогін.
Вода  по  мені,  як  по  грифу  його  тонкі  пальці.
Мені  би  в  ті  руки!  Акордом  прогнати  печаль  цю,  
Допоки  зі  мною  у  кожному  подиху  -  він.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739930
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


ТАИСИЯ

Памятный эпизод


В  памяти  моей  -  много  ярких  дней.
Чаще  вспоминаю  я  тот  вечер,
Как  цвела  сирень  в  юности  моей.
Стала  судьбоносной  наша  встреча.

Этот  «  Вальс  цветов»  -  нас  двоих  увлёк!
Мы  кружились,  устали  не  зная.
Даже  и  сейчас  вспыхнул  огонёк,
Сердце  от  волненья  замирает.

Но  претендовал  танцевать  со  мной  –
Был  ещё  один  герой-соперник.
Крупный  разговор  и  короткий  бой  –
Ведь  исход  дуэли  –  способ  верный!

Пылкую  любовь  –  доказал  в  бою.
Побеждён  соперник  на  дуэли.
Заслужил  вполне  ты  любовь  мою.
До  седых  волос  сберечь  сумели.

Рыцарей  сейчас  –  меньше  в  сотни  раз.
С  ними  наша  жизнь  была  светлее.
Храбрый  Дон  Кихот  –  Дульцинею  спас.
Этот  эпизод  не  потускнеет.

Я  горжусь  тобой  и  своей  судьбой.  
Заслужила  девушка  вниманье.
Многим  суждено  –  только  лишь  в  кино-
Получить  в  сражении  признанье.

29.  06.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739847
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Циганова Наталія

не самый…

Не  дрейфь,  хороший!  
Открытый  штоф  –  
прекрасный  повод,  чтоб  выпить  за  
не  самый  худший  из  берегов,  
не  самый  грязный  базар-вокзал,  
где  каждый  левый  толкает  про  
«всё,  что  не  золото  –  то  бурда».  
Нет  благородней,  чем  серебро:  
уже  не  третье,  но  есть  –  куда…  
О  странах,  вырванных  из  границ,  
пиши,  хороший…  
а  мне  –  читать  
то,  перед  чем  войнам  падать  ниц…  
давясь  волнующим  «…вашу  мать…».  
…а  за  окошком  порхают  сны.  
А  мы  свечой  отогрели  день,  
длиной  от  осени  –  до  стены  
в  обоях  в  клеточку  для  идей  
и  пожеланий,  чтоб  от  руки  
их  адресовывать  в  Новый  Год:  
любить  взаимно  и  вопреки  
не  самый  лучший  из  берегов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707489
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 28.06.2017


Циганова Наталія

патамушта

И  по  руинам  облаков  
бродил  забытый  луч  светила.  
Вино  бродило  между  снов.  
А  по  душе  -  она  бродила,  
слегка  сознанием  пьяна,  
слегка  одетая  в  веснушки.  
Виновнавечнопрощена,  
осев  на  дно  с  портвейном  кружки.  
...живёт  она  там  патамушта  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738901
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 28.06.2017


Радченко

Біла лілея так солодко пахне

[b]Б[/b]іла  лілея  так  солодко  пахне
[b]І[/b]  вечір  жадібно  запах  той  п'є.
[b]Л[/b]ітнього  дня  в  верболози  тінь  шасне,
[b]А[/b]  вслід  зозуленька  враз  закує.

[b]Л[/b]егко  і  дзвінко  літа  нарахує
[b]І[/b]  полетить  до  чужого  гнізда.
[b]Л[/b]агідний  вітер  чомусь  вередує,
[b]Е[/b]хо  вечірнього  дзвону  здаля
[b]Я[/b]кось  збентежено  плач  розливає,

[b]Т[/b]ишу  собою  заповнює  вщент,
[b]А[/b]  річка  сонечко  ніжно  вмиває
[b]К[/b]лекіт  журавки  —  чудовий  акцент.

[b]С[/b]тишений  плескіт  брижів  прибережних,
[b]О[/b]брис  дерев  у  вечерній  імлі...
[b]Л[/b]егінь  в  піснях  своїх  ніжних  й  бентежних
[b]О[/b]сені  згадує  дні  золоті.
[b]Д[/b]івчинку  юну  він  стрів  так  нежданно,
[b]К[/b]рається  серце  —  шкода  не  збулось.
[b]О[/b]й,  як  скучаю,  любесенька  Ганно,

[b]П[/b]ам'яті  серце  —  в  нім  все  збереглось.
[b]А[/b]  тільки  все  —  це  здивований  погляд,
[b]Х[/b]востик  волосся  метнувсь  по  плечам.
[b]Н[/b]іжно  всміхнулася  хлопчику  поряд...
[b]Е[/b]й,  незнайомцю,  потрібно  що  Вам?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739439
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 28.06.2017


Олена Вишневська

Ти любиш її

Ти  любиш  її  не  тому  що,  а  всупереч  всьому,  
Хоч  кроки  її  не  доходять  ніяк  твого  дому.
І  часом  здається,  як  сонце  до  скронь  торкає  –
Вона  це.  Повернеш  до  тями  –  нема…  немає…

Ти  любиш  її,  наче  ранок  заграву  востаннє.
До  ніг  прихилив  би  їй  небо  під  співи  осанни.
І  ти  їй  –  за  Всесвіт,  та  вперто  чомусь  не  кличе.
І  ніч  невблаганно  все  нижче  і  ближче,  ближче.

А  в  неї  за  розкладом  в  інші  країни  маршрути,  
Вчорашнє  латте  на  сніданок,  і  присмак  цикути
В  секунд,  що  без  тебе  насипались  повні  жмені,  
І  дим  цигарок  ядом  пестить,  під  Sting,  легені.

Будильники  вчасно,  робота…  Ще  трішки  й  зірветься,  
Як  спомин  у  дзвонах  печалі  сльозою  озветься,  
І  мовчки  поверне  з  дороги,  що  вела  в  нікуди,  
Й  сховає  обличчя,  дитинно,  у  тебе  на  грудях…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739433
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 28.06.2017


Наташа Марос

АЛЕ… ХТО ТИ…

Знайома  мелодіє,  де  ж  ти  блукала  і  з  ким,
Кому  ти  співала,  кого  повела  за  собою,
Кому  надівала  пекучі  намиста  разки,
Тоді,  сміючись,  нарікала  усе  те  любов'ю...

І  вже  не  зникала,  жила,  як  пророчі  слова,
Щоб  я  відчувала  принади  гіркого  полону,
Коли  навіть  мертве  давно,  мов  на  сміх,  ожива,
Зронивши  прозору  і  чисту  сльозу,  та  солону...

І  знову,  і  знову  -  одвічно-проникливий  щем,
Знайомі  думки  розбрелись  по  розписаних  нотах...
А  ти,  ненароком  немов  доторкнувся  плечем  -
Впізнала  знайому  мелодію  я,  але...  хто  ти...
       
               -                        -                            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739686
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017


Валентина Ланевич

Чи здатна я любити, як то колись?

Чи  здатна  я  любити,  як  то  колись?
Душа  без  огляду  до  тебе  рвалась.
П’яніла  не  осудно,  де  зупинись,
В  твою,  переливаючись,  втішалась.

Збирало  провидіння  зоряний  пил
І  гаптувало  золотом  єднання.
Здавалось,  що  за  плечима  сотні  крил,
Боги  нам  слали  з  неба  мирування.

Ущерть  повнила  та  благодать  тіла,
Рікою  теплою  текла  по  венах.
Вело  кохання  в  таїну  тайн  гріха,
До  забуття,  у  солоді  теренах.

Пестила  груди  одна  твоя  рука,
Тримала  інша  ніжно  за  рамено.
Злітало  із  вуст,  що  ти  моя  судьба,
То  воля  Господа,  Його  знамено.

27.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739623
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 28.06.2017


Ліна Ланська

ПТАХА

Коли  вже  ця  злива  скінчиться?
Забрьохані  стіни  і  душі,
Задуха,  мов  та  колісниця
Розлущує  подих  байдуже.

Небесна  стіна  обвалилась,  -
І  сплутала  долі,  -  додолу,
Упали  подерті  вітрила,
Упали  на  босу  і  голу

Стривожену,  змучену  птаху.
На  вистиглу  душу,  неначе,
Зомлілу  від  болю  і  жаху.
Ще  дихає,  більше  не  плаче.[img]https://www.facebook.com/301704343615353/photos/a.301720783613709.1073741828.301704343615353/306755673110220/?type=3&theater[/img]

А  може  й  не  сльози  -  прокльони
Розмили  до  хати  стежину?
І  де  їй  шукать  тепер  схрони,
І  хто  обігріє  пташину?

Як  білим  крилом  закривала,  -
Зловісного  гнала  шуліку,
Тоді  небо,  мабуть,  і  впало  -
Голосить  без  міри,  без  ліку.

Голосить,  а  птаха  завмерла,
Чи  холодом  вени  судомить?
Шукала  під  місяцем  перли,
А  краще  б,  -  під  ноги  соломи.

05.06.17









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739654
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017


Циганова Наталія

пресиняя птица…

Регулярно  понятен,  доступен,  долог,  
он  сегодня  рыдал  на  углу  желаний,  
утоляя  стыда  непомерный  голод,  
вырубая  звонок  втихаря  в  кармане.  
Он  сегодня  стал  синей-пресиней  птицей,  
той,  что  гнёзда  вьёт  крепкие  на  два  света.  
Это  странно,  наверное,  дважды  сниться...

         ...но  смущает,  пожалуй,  что  дважды  лето...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739627
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 28.06.2017


Наташа Марос

СТОРОНА…

   І  знову  Сонце,  так  звично  для  себе,  народжувало  новий  день...  Велике,  червоне,  повільно  і  обережно  випливало,  ніби  крадучись,  щоб  ніхто  не  помітив...    Його  темнуватий  диск,  на  якийсь  час  зависав  на  одному  місці,  роздумуючи:  що  ж  робити  і...  чи  варто...  Таки  варто!!!...  І  тоді,  напрочуд  легко,  відривалось  воно  від  лінії  горизонту,  аж  підскакувало,  мов  утікаючи  із  полону  темної  ночі...
   А  за  кілька  хвилин  Сонце  вже  впевнено  рушало  вгору,  звично  заглядаючи  у  кожну  шпаринку,  зігріваючи  все,  що  потрапляло  йому  на  очі...  Само  ж,  меншало,    легшало,  відбілювалось,  яскравішало,  щедро  роздаровуючи  свої  промені  ще  сонній  Землі...  
   Народився  Новий  День...
   А...  задовго  до  сходу  сонця,  разом  з  першими  півнями,  починало  сіріти  небо,  ставало  все  видніше  і  видніше  навколо...  Тоді  моя  бабуся  Марина  казала:  "Піднімається  сторона...  Слава  Богу,  діждали  нового  дня..."  І  сторона  таки  піднімалась,  світлішало  зі  сходу,  ніби  хтось  невидимий  повільно  зсував  набакир  чорну  шапку  небозводу...  Все  завмирало  в  очікуванні  таїни  народження  нового:  "ні  листочок  не  шелесне,  ані  рибонька  не  сплесне"...
   Ні,  все  це  треба  бачити...  Але  не  там,  їдучи  в  ранковому  громадському  транспорті,
де  його  вже  вибілені  яскраві  промені,  пробиваючись  між  висотками  і  кронами  дерев,  блискавкою  гуляють  по  напівсонних  постатях  ранніх  пасажирів...
   А  тут,  у  широкому  відкритому  полі,  де  небо,  тулячись  близенько,  ніжно  цілує  землю,  утворюючи  напрочуд  рівну  дугу  чіткого  диво-горизонту  -  нічого  зайвого,  тільки  Небо,  Земля  і  Сонце...
   Ні,  це...  таки  треба  бачити  -  Народження  Нового  Дня...
                                                         -                    -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739488
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Наташа Марос

НА ПЕРЕКРЁСТКЕ…

А  мне  вот,  осень  по  душе  -
Холодный  дождь  на  витраже,
Большие  лужи  и  зонты,
На  перекрёстке  -  я  и  ты...

Там,  у  неоновых  витрин,
Мы  ни  о  чём  поговорим  -
Слова  упали  в  никуда,
А  до  тебя  -  рукой  подать...

Красиво  схваченный  плащом,
В  холодный  вечер  под  дождём...

А  капельки  наперебой,
Опять  орут:  не  твой,  не  твой!!!
 
               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739354
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Іванюк Ірина

Загублений…


Загублений,-  між  доль  чи  між  світів,-
у  тілі  блазня  (іншого  не  дали...)
Хоча  б  тепер  за  це  не  дошкуляли...
Той  хрест  страшніш  прабатькових  гріхів!

Загублений  у  часі  і  в  собі,
плетешся  парком,-  оминають  люди...
-Чи  вихід  є?  -Нема!  І  вже  не  буде...
Упала  тінь  від  соляних  стовпів!

Загублений.  Без  права  на  любов...
Збира  в  букет  галузочки  каштану.
Але  кому?...  Як  сонце  рано  встане,-
кайданами  душа  забрязка  знов.

25.06.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739310
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017


НАДЕЖДА М.

До осені звикай…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dkkg4pQhROE[/youtube]
 


Тихо  сонце  хилиться  у  осінь,
В  літо  не    повернеш  вже  ніяк.
Ще  ніким  не  знайдено  цей  спосіб:
Зупинить  до  осені  свій  шлях.

Осінь  мені  сниться  все  частіше,
Крізь  тумани  в  осінь  я  іду.
Ця  пора  мені  чомусь  миліша,
І  тебе  з  собою  я  веду.

Тільки  ти  міцніш  тримай  за  руку,
Щоб  там  не  було,  не  відпускай.
Виведи  з  осінньої  розпуки.
Посміхнусь:  до  осені  звикай.

Осені  здолаєм    бурі  й  зливи,
Ще  зустрінем  сонячні  ми  дні.
В  дні  такі  бувають  ще  щасливі,
Бо  з  роками  почуття  в  ціні..

Тільки  не  сумуй,  моє  кохання.
Визирнув  промінчик  із-за  хмар..
І  не  нехтуй  ти  моїм  проханням:
Дні  осінні,  ти  прийми,  як    дар..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739405
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Любов Ігнатова

Ти давно володар моїх снів

Ти  давно  володар  моїх  мрій,
Ти    —  сюжет  і  головний  герой.
Хочеться  кричати:  «Тільки  мій!!!»
Та  я  просто  нулик...Я  —  зеро...

Випаде  на  мене  шанс  —  чи  ні?
Десь,  колись,  в  наступному  житті
Зіштовхнемось  у  чиємусь  сні,
У  якомусь  з  тисячі  світів...

Ти  мене  знайдеш  чи  я  тебе...
Та  яка  різниця  —  хто  кого?
Сяятиме  небо  голубе
В  розкоші  омріяння  свого...

І  зіллємось  ми  у  чарах  вуст,
В  дотиках  вогненних  язиків
В  найсолодшій  із  усіх  розпуст
На  долоні  пройдених  віків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739387
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Ліна Ланська

ПРИВЕТ, ПОДРУЖКА!

Привет,  подружка!  Что  грустишь?
Проблемы?  У  кого  их  нет?
Поплачь  и  заходи  в  инет,
Быть  может  нарисуешь  стиш?

Чего  не  спишь?  Послушай  блюз.
Сегодня,  через  пару  лет,  
Не  вспомнится,  -  простой  сюжет
Забудется...  Нет,я  не  злюсь.

За  что?  Сто  двадцать  раз  и  два
Считала  тридцать  тех  монет,  -
Проблемы...у  кого  их  нет?
На  острие  едва  жива...
Но  ведь  жива!
                             пока...  привет!
26.06.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739401
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Ліна Ланська

ДОПОКИ СПИТЬ

[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19424408_310688672716920_6743670257856090146_n.png?oh=00451d9606410dc215fb1e5d7a4e585d&oe=59D28F29[/img]

Байдужі  штампи  у  сірий  колір
Фарбують  неба  ясну  блакить.
Допоки  Бог,  чи  Диявол  спить,
Дрімає  Янгол  на  видноколі.

Гріхи  на  пальцях  не  полічити,  -
Звисають  низки  і  немалі.
Одколи  розум  спішить  спочити,  -
Блукає  Мудрість  десь  по  Землі.

Блукає  змучена  і  розбита,
Зависла  тінню  на  ліхтарі.
Якщо  не  сплатить  (комусь  там?..)  мито,
Так  і  залишиться  угорі.

Летить  метелик  на  світло  знову
Гукає  Мудрість  йому:"Спинись"...
Та  хто  й  коли  опирався  зову,
Хіба  що  дехто,  хіба  колись?

Байдужі  штампи  й  стереотипи:
Початок,  певно,  однак  кінець?..
Палають  душі,  як  смолоскипи,  -
Зусилля  Мудрості  -  нанівець.

Згорим?  -  летімо!  За  мить  -  у  попіл...
А  може  й  маєм  одну  лиш  мить?
Чаклує  Фрея  в  порфирі  Локі,
Допоки  хтось  там  і  досі  спить.

11.06.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739239
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Анфиса Нечаева

Літній вечір.

Вже  землю  огортає  вечір,
За  обрій  сонечко  сідає.
Шевелить  тихо  листя  вітер
І  спека  оберти  збавляє.
От  сонця  промені  останні
Згубились  за  багряним  небокраєм.
І  прохолода,  так  всіма  жадана,
Спеку  поступово  проганяє.
З  полегшенням  все  навкруги  зітхнуло.
Земля  вкривається  пітьмою.
В  далечині  ледь  чутно  прогриміло,
Хмарки  пливуть  до  нас  з  грозою.
Той  дощик  хочу  обійняти,
Йому  радіє  все  живе.
І  буде  ніжно  дощик  цілувати
Хатки,  дерева,  квіти  і  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739018
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Циганова Наталія

винна…

Ти  віриш,  що  надія  -  [u]вже[/u]  подія,  
і  я  давно  боюся  цих  подій,
і  ранок  мій,  що  обрієм  жевріє,
написаний  іще  лиш  по  воді?
Не  вір  як  раз  тепер,  коли  я  знову
закохана  у  свій  непевний  день...
так  втомлена,  що  впевнено  готова
перетворитись  з  бранки  на  мішень.
Я  -  винна...
за  журавлик  паперовий,
скалічений  буденності  гіллям.

Мій  влучний,  чистий  янголе  любові,
прости  мені...
Прости  мене...
Стріляй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739228
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Жанна Чайка

Открыта дверь…

Открыта  дверь  и  налегке  
я  проскользнула  незаметно,
и  прикоснулась  к  тайне,  ветром
иль  звуком  нежным.  В  узелке

нет  ничего.  Лишь  трель  да  свет,
цветочный  запах  и  напевы,
и  откровенья  юной  девы
из  прошлых  дней.  В  потоках  лет

кристалл  души  открыт  и  чист,
в  ладонях  линии  ветвисты.
Мгновенье  тает.  Знаки.  Искры.
И  новый  день,  как  новый  лист...  


24.06.2017



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739195
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Жанна Чайка

Стихов…. печать….

Стихов,  изменчивая  вязь
струится  странно  и  беспечно,
стирая  явь  за  кругом  млечным,
смывая  тлен  и  тень,  и  грязь.

И  остаются  среди  звезд
игриво  сотканные  строки
в  полете  долгом,  и  высоком,
и  шлют  мирам  немой  вопрос,

о  нас,  о  жизни,  о  любви
на  перекрестках  -  остановках,
чтоб  кто-то  там  под  росчерк,  ловко,
нам  подытожил  сроки  -  дни,

и  выдал  пламенный  вердикт.
Его  услышать  хочет  каждый.
Ну,  а  пока,  пройдусь  вальяжно
средь  дней,  ночей  и  быстрых  рифм,

и  попытаюсь  отыскать
в  намеках  тайное  творенье,
секрет,  мечту  иль  откровенье,
в  котором  есть  игры  печать.

24.06.2017

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739193
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Валентина Ланевич

У літній час я лялечка безкрила.

Бійцям,  загиблим  у  зоні  АТО,  присвячую.

Я  загорнулась  в  кокон,  мов  шовкопряд,
У  літній  час  я  лялечка  безкрила.
В  розбиті  груди  клятий  влучив  снаряд,
На  старім  цвинтарі  свіжа  могила.

Обвила  чорна  лента  бревко,  тризуб,
В  жалобі  в’ється  жовто-блакитний  стяг.
Йому  би  нині  зводити  новий  зруб
Та,  він  був  боєць,  поліг  за  честь  звитяг.

А  матір,  геть  від  горя  посивілу,
Обійняв  вітер,  торсає  за  коси.
Дай  же,  Господи,  щоб  жити,  їй  силу!
І  нам,  аби  позбутись  -  малороси!

24.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739149
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Троянда Пустелі

татуювання

гербом  на  моїх  грудях  
вибитий  твій  образ
гімном  на  моїй  спині  
написані  твої  глузливі  слова

я  татуйована  твоєю  байдужістю  
та  незграбністю
на  все  тіло  та  частину  душі
ніби  шкіра  тигра  
оперезана  різкими  смугами

шрамами  на  моєму  тілі  
вирізьблені  твої  почуття
краплинами  крові  
на  моєму  серці  
виступають  твої  обіцянки
цяцянки

краплинами  жука-сонечка
глумляться  наді  мною  роки  
прожиті  з  думкою  про  тебе
як  щось  нездійснене  
і  швидкоминуче  
як  татуювання  
на  тілі  
марева

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739169
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Ярослав К.

Возьмите женщину "на ручки"

Девчонка-плакса  с  малых  лет
Бывает,  так  уже  измучит...
И  просится,  чтобы,  нет-нет,
А  кто-то  взял  её  "на  ручки".

Она  становится  взрослей,
Проходит  возраст  "почемучки",
Но  хочется  всё  также  ей,
Чтоб  кто-то  взял  её  "на  ручки".

И  в  юности  находит  сплин,
Пока  девица  не  получит
Свой  неизменный  витамин,
Чтоб  кто-то  взял  её  "на  ручки".

Она  надеется  и  ждёт,
Что,  может,  завтра  будет  лучше,
И,  наконец,  найдётся  тот,
Кто  сможет  взять  её  "на  ручки".

Мечтает  девушка  во  сне,
(Хоть  сон  она  вам  не  озвучит)
Что  принц  приедет  на  коне,
И  он  возьмёт  её  "на  ручки"...

Капризна  девушка  порой,
И  та  ещё  бывает  "штучка",
Желая,  чтоб  её  "герой"
Почаще  брал  её  "на  ручки".

И  обижаться-то  смешно
На  оскорбления  от  "злючки",
А  просто,  видимо,  давно
Никто  не  брал  её  "на  ручки"...

Вы  будьте  чуточку  добрей,
Когда  она  вам  откаблучит,
Она  же  хочет  поскорей,
Чтоб  кто-то  взял  её  "на  ручки".

И  дома,  если  меркнет  свет,
И  над  семьёй  сгустились  тучки,
На  это  есть  простой  совет:
Возьмите  женщину  "на  ручки".

Она  устала  от  забот,
Но  теплится  надежды  лучик,
Что  очень  скоро  муж  придёт
И  заберёт  её  "на  ручки".

Она  согреет  вас  теплом
И  спрячет  все  свои  колючки,
Погасший  свет  вернётся  в  дом  -  
Возьмите  женщину  "на  ручки".

Крадутся  медленно  года
Змеёй  предательски-ползуче...
Ей  ощущается  всегда,
Что,  как  без  рук,  без  этих  "ручек"...

                         *              *              *

Она  -  уюта  островок,
Она...  Ну  что  бывает  круче?
А  нужно  только  и  всего:
Не  выпускать  её  из  "ручек".



[i]Идеей  стихотворения  послужили  многочисленные  публикации  в  интернете,  раскрывающие  некоторые  аспекты  женской  психологии.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739034
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Валентина Ланевич

Як настало в небі сонячне світання.

Як  настало  в  небі  сонячне  світання,
Вибирала  доля  кожному  надбання.
Викупала  ноги  росяниця  рання,
Щоб  перша  дорога  не  стала  остання.

Щоб  погоні  й  втечі  додавали  сили,
Щоби  лиш  по  собі  пізнання  лишили.
І  в  життєвім  морі  сутність  не  згубили,
Щоби  розум  з  серцем  суди  не  вершили.

Бо  найбільші  судді  ті,  що  в  грудях  маєм,
Що  душу  тривожать,  від  них  потерпаєм.
Хай  перстує  доля  благим  виднокраєм,
Щоб  не  билась  думка,  що  нею  караємсь.  

23.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739042
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Циганова Наталія

ч-ч-ч…

Ч-ч-ч,  хорошая  моя.  Тише,  тише.  
Дождь  прогнозу  обещал  -  да  не  вышел.  
Ну,  посулы  всем  по  силам  на  свете.  
Даже  Боженька  за  них  не  в  ответе,
за  упавшие  разрывами  звёзды  
там,  где  лучше  никогда  бы,  чем  поздно.  
По  тебе  крестов  -  во  век  не  убудет
(мы  ж  стараемся  никак  -  мы  же  "люди")...
Тихо,  тихо,  чернозёмная.  Тихо.  
Нынче  мама  онемела  от  крика.  
Ей  не  свыкнуться,  что  больше  не  надо  
на  побывку  ждать  любимое  чадо.  
Спи,  хорошая  моя.  Спи,  родная.  
Никогда  твой  горизонт  не  узнает,  
жизнью  чьей-то  да  зарёй  догорая,  -
хорошо  ли,  что  далёко  до  рая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739093
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Ты  выдумал  меня.  Такой  на  свете  нет,
Такой  на  свете  быть  не  может.
Ни  врач  не  исцелит,  не  утолит  поэт,  -
Тень  призрака  тебя  и  день,  и  ночь  тревожит.
Мы  встретились  с  тобой  в  невероятный  год,
Когда  уже  иссякли  мира  силы,
Все  было  в  трауре,  все  никло  от  невзгод,
И  были  свежи  лишь  могилы.
Без  фонарей,  как  смоль  был  черен  невский  вал,
Глухая  ночь  вокруг  стеной  стояла…
Так  вот  когда  тебя  мой  голос  вызывал!
Что  делала  -  сама  еще  не  понимала.
И  ты  пришел  ко  мне,  как  бы  звездой  ведом,
По  осени  трагической  ступая,
В  тот  навсегда  опустошенный  дом,
Откуда  унеслась  стихов  сожженных  стая.

                   —    *      —

Ти  вигадав  мене.Такої  в  світі  і    нема,
Такої  в  світі  бути  і  не  може.
Не  зцілить  лікар  і  поет  втішатиме  дарма  —
І  день,  і  ніч  примари  тінь  тривоже.
Зустрілися  з  тобою  в  неймовірний  рік,
Коли  вже  вичерпались  світу  сили.
Усе  в  скорботі,  у  знегодах  світ  поник
І  свіжими  були  лише  могили.
Без  світла,  мов  смола,  був  чорним  Невский  вал,
Навкіл  стіною  глупа  ніч  стояла...
Так  ось  коли  тебе  мій  голос  викликав?
І,  що  робила,я  й сама  не  знала.
І  ти  прийшов  ,  неначе  зірочка  тебе  вела,
Ступаючи  по  осені  трагічній  і  безкраїй,
До  мене,  в  дім  спустошений,  де  в  самоті  жила,
Бо  звідти  спалених  віршів  майнула  зграя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739081
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Lana P.

ЗАЛИШУСЯ ПІСНЕЮ…

Залишуся  піснею  в  небі
Тоді,  як  не  стане  мене.
Почуєш  мій  спів,  при  потребі,
Мелодія  душу  торкне.

Складуться  слова  у  куплети,
Їх  хмари  нестимуть  увись.
Ще  будуть  падіння  і  злети,
Але  вже  не  ті,  що  колись...

Полине  зі  сурмами  вітру
Той  спів  у  куточки  землі.
Я  сльози  усмішкою  витру  —
Нехай  не  тривожать  жалі.

Співатиму  щиро,  для  Бога  —
Там  хором  керують  святі.
Важка  і  тернова  дорога
Судилася  в  цьому  житті.                  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739021
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


НАДЕЖДА М.

А ти одягнеш вишиванку…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GsriQ6Sxv9c[/youtube]


Упали  перші  роси  з  трав,
Земля  нап"ється  досхочу.
То  перший  промінь  сонця  впав...
До  тебе  птахом  я  лечу.

Поки    росу  не  з"їло  сонце,
Поки    не  спалені  думки...
Вже    день  родивсь  на  горизонті,
Он  кучерявляться  хмарки..

І  ти  не  спатимеш  до  ранку.
Думки:  а  як  мене  зустріть?
Одягнеш  нову  вишиванку.
От  головне:  не  пропустить.

Дорога  зовсім  недалека,
Всього  на  відстані  руки..
От  чи  пізнаєш?  Я  -  лелека,
Боюсь:  не  взнаєш..  Бо  роки...

Я  покружляю  над  тобою,
В  руці  твоїй,  дивлюсь,  зерно.
Чи  перекинуться  вербою,
Що  заглядатиме  в  вікно?

Та  ні!  таке  спекотне  літо,
От,    чи  прийметься  деревце?
Додому  краще  полетіти...
Бува:  присниться  ж  ось  таке

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739000
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Квітка))

Так холодно без мрії і надій

Так  холодно  без  мрії  і  надій,
Ілюзіям  властиво  розквітати.
Чи  може  повертатися,  зумій,
Ті  крихти  часу,  наші,  врятувати...

Вертаєшся,  а  там  засохлий  сад.
Не  чарівник,  нас  більше  не  існує.
Лиш  спогади,  що  книжка  із  порад,
Від  болю,  що  байдужість,  не  рятує...

Бо  виходу  немає,  лабіринт...
Чи  все  таки  він  є  і  їх  багато?
А  як  знайти,  як  туга  спопелить.
Усе  святе,  таке  знайоме  /свято/...

В  нім  холодно  без  мрії  і  надій,
Де  спогади  одне  замкнуте  коло.
І  я  у  нім,  проникнути  зумій,
Де  час  вже  наш  і  вже  його  доволі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739033
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017


НАДЕЖДА М.

Я з тобою не прощаюсь…

Спроба  продовжити  твір      A.Kar-Te

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6461

----------------------------------------------
Без  тебя  пролетают  года,
Без  тебя  научилась  я  жить...
Для  меня  ты  теперь,  как  звезда  -
Не  дойти  до  неё,  не  доплыть.

Не  дойти,  но  желаю  -  сияй,
Рассекая  унылость  дождей,
Иногда  обо  мне  вспоминай  -
Стану  лёгкою  грустью  твоей.

Я  прощаюсь  с  тобой  навсегда,
Пусть  любви  обрывается  нить...
А  на  небе  сияет  звезда  -
Не  дойти...  Только  как  не  любить?
   
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EY_6Hf7ZoL8[/youtube]


А  коли  зійде  на  землю  вечір,
І  зірки  на  небі  зацвітуть,
Не  кажи  мені,  прошу,  про  втечу,
Ти  зумій  на  відстані  відчуть,

Що  для  мене  ти  найкраща  зірка
Та,  що  не  погасне  у  імлі,
Що  без  тебе  серцю  дуже  гірко.
Ти  одна  така  на  всій  землі.

Не  сумуй,  з  тобою  не  прощаюсь.
Прийде  час,  зустрінемось  колись.
Я  тобі  на  відстані  всміхаюсь.
Ти  мені,  кохана,  посміхнись.

А  коли  дощі  стіною  з  неба,
Знай:  це  за  тобою  сльози  ллю.
Що  не  разом,  це  так  було  треба..
Знай,  кохана,  я  тебе  люблю.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738973
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Ol Udayko

МЕНІ 22

               [i]Свіжі  думки  з  пожовклих  світлин…[/i]

[i][b][color="#027547"]Мені  22…  Я  студент  –  першокурсник
Відомого  вузу,  що  зветься  НУБіП*…
Співець-соловей  –  смілих  вчинків  спокусник  –
Кидає  у  серце  пісень  своїх  сніп.
Й  не  йдуть  до  студента  заумні  науки,
Черемха  духмянить  ,  весною  мани́ть    -
Любов  так  настирливо  в  душу  вже  стука,  
Запрошує  в  гості  до  себе  на  мить.

Та  легко  давались  ази  лженауки,
А  ще  докучав  почуттям  комсомол!  
Не  йшли  й  насолоди  самі  собі  в  руки  –
Браталися  молодість  і  валідол!
Шуміли  гаї,  звали  в  гості  діброви,
А  юний  студент  все  науку  ту  гриз,
Хоч  поряд  дівчат  чорні  очі  і  брови,
Корились  предмети,    як  шкіперу  –  бриз,  

І  хімія,  й  фізика,  ще  й  діамат,
Життєва  дорога  іще  не  почата,
В  душі  не  було  ще  омріяних  свят…
Та    вже  докучали  і  штампи,  й  печаті.
Тоді  ми  були  ще  настільки  наївні,
Що  вірили  свято  в  швидкий  комунізм…
Лиш  потім  явилось  тверезе  прозріння,
З  роками  покинув  той  хибний  реліз...

Мені  вже  за  30,  і  я  –  у  Європі  –
Дивуюсь,  як  «зборені»  німці  живуть,
А  ми  все  крутились,  як  муха  в  окропі,
А  нам  невтямки,  в  чім  життя  того  суть...

Прийшла  "перестройка",  
В  нас  гримнув  Чорнобиль  –
І  протверезів  український  народ…
Тут  облагодіяв  Генсека  і  Нобель,
Та  люд  все  ж  отримав...  гробки  від  "господ"…

Ще  довга  дорога  лежала  у  дюнах…
Уперше    її    торувала  Литва,
Серця  спаленіли  спочатку  у  юних:
Вони  на  граніті,  а  ми  –  в  молитвах.
І  випала  нам  ненароком  свобода,
Та  довго  в  пустелі  належало  йти,
Бо  глибоко  в  памку  засіли  народу
Унади  раба  і  неясність  мети![/color][/b]

17.06.2017
_________
*Національний  університет  біоресурсів  і  
природокористування  (в  минулому  -  УСГА)

©  Copyright:    №117063000288  (2017)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738666
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Ol Udayko

ЛИСКУНЧИК

[i][b][color="#06555e"]Пішов  я,  певно,  від  корови  Лиски,
Яка  лизнула  лоба…  якось…  раз…
В  урочищі,  що  зветься  просто  –  Лізки,
В  дитинстві  я  корову  Лиску  пас.

І  так  іду,  долаючи  дорогу,  
Яка  від  Лізок…  випала  мені,
Та  до́теп  виростив  собі  –  не  роги:  
Живу,    як  в  казці,  як  в  чарівнім  сні.

Лускун,лускунчик  –  й  сотні  нових  опцій.  
Лискун,  лискунчик,  овак*  –  світлячок,
Ласкун,  ласкунчик    –  значить  гарний  хлопчик…
А  мама  каже:  
                                                 пов-ний  
                                                                                         ду-ра-чок.

Так  дурачку  на  світі  ж  ліпше  жити,
Бо  не  страждає  тим,  що  всім  пече!..
А  щастя  тим,  хто  садить  пізні  квіти,
І  щастя  те…  нікуди  не  втече!

Лелію  ружі,  маки  і  жоржини,
А  інколи  і  сонях-самосій  –
Квітчаю  долю…  матінки-калини,
Життя  своє  дарую  саме  їй[/color].[/b]

15.06.2017
________
*Інакше.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737965
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Любов Ігнатова

Побажай мені доброї ночі…

Побажай  мені  доброї  ночі
І  не  дай  заснути  до  ранку  —
Розбуди  мою  сутність  жіночу.
Я  —  кохана  твоя  і  коханка.

Я  для  тебе  —  джерельна  водиця:
Спрагло  пий  мою  душу  і  тіло.
Я  —  твоя  неполохана  птиця,
Я  до  тебе  крізь  рими  летіла...

Зацілуй,  до  свідомості  втрати,
До  зупинення  часу  навколо...
Я  хотіла  би  хмаркою  стати,
Чи  засіяним  зорями  полем,

Я  хотіла  б  злетіти  у  небо
І  віддатись  тобі  до  останку...
Я  не  хочу  вже  жити  без  тебе,
Бо  кохана  твоя...  І  коханка..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738956
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Ліна Ланська

НЕ ГОНИ

Пригорнусь  хоч  на  мить,  не  гони.
У  душі  щось  маленьке  й  гаряче,
Завмирає,  тріпоче,  неначе,
Розливається  стогін  струни.
Не  гони  мене  в  ніч,  не  гони...

Загорнусь  у  духмяний  полин  -
Твого  тіла,    вдихаючи  млосно
Пряний  мускус  і  бачу,  як  сосни
Плачуть  мовчки...  розлука  коли  -
Кам"яніють  краплини  смоли.

Цей  оманливо-сонячний  світ
Теплих  пестощів,  не  оминути
І  медово-гіркої  цикути
Не  напитись,  -  бурштиновий  лід
Ще  бринітиме  тисячу  літ.

Тільки  любляче  серце  й  почує...
Зводять  вежі  кармінові  сни,
Доки  доля  безжально  лінчує,
Пригорнусь  хоч  на  мить,  не  гони.

21.06.17.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Валентина Ланевич

Вже не болить? Скажи, переболіло?

Вже  не  болить?  Скажи,  переболіло?
Листає  пам’ять  зустрічі  спішні.
Якось  нараз  у  серці  заясніло,
Без  тебе  довго  тягнуться  так  дні.

Здригаюсь  від  здвінка  знов  мимоволі,
Шукаю  цифри  поглядом,  що  вряд.
Сльоза  викочує  надії  долі,
Ти,  там,  де  пекло  нині,  ти  -  солдат.

І  уклякаю  перед  образами,
В  молитві  тихій  голову  хилю.
Всевишній,  вбережи,  що  є  між  нами!
Без  нього  згину  й  я!  Люблю!  Молю!

22.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738920
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017


КВолынский

Тебе віками…

Тебе    віками  розтинали,
Кому  не  лінь    і  хто  хотів…
Мов  ту  повію:  відгуляли…
Роджала  ти  від  них  -  рабів.

Вночі  тягали  по  палацам,
Чи  то:  Король,  Султан  чи  Цар,
І  кожний,  щось  собі  побачив
В  твоїй  красі  –  вродливий  дар.

Одних  лиш  зрадників  кормила,
Що  продавали  твою  плоть.
В  тобі  тремтить  незламна  сила:
Всіх  побороть!  Всіх  побороть!

Мов,  той  сліпець,  дорогу  биту,
В  торбині  горя  нас  несеш…
Синів  розкидала    по  світу:  
Вже  не  збереш!  Вже  не  збереш!

Цвіте  нудьга  в  твоїх  просторах!
По  селах,  розкидала  жах…
Брати  пригнічені,  в  роздорах,
Чекають:    неминучий  крах.  

Та  віра  є  в  твоїм  народі,
Завжди,  Господь  Благословляв!
Спасіння:  в  Волі  і  в  Свободі!
Кобзар  нащадкам  сповіщав.

Немов    росток,що  рветься  в  гору  –  
Твоя    нестримана  душа:
Розквітла  знов,  в  весняну  пору,
Без  підживи  і  без  гроша.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 22.06.2017


Радченко

Молюся у душі і за дітей, і за онуків (акро)

[b]М[/b]олюся    у  душі  і  за  дітей,  і  за  онуків  —
[b]О[/b]двічні  материнські  маю  в  серці  почуття.
[b]Л[/b]юбов  моя  величних  й  голосних  не  любить  звуків,
[b]Ю[/b]доль  земну  я  дарувала  їм  і  майбуття.
[b]С[/b]вітає  чи  вже    пада  сонце  неминуче    в  річку  —
[b]Я[/b]  проводжаю  і  стрічаю  день  в  думках  про  них.

[b]У[/b]певнена  —    від  успіхів  вагомих  й  невеличких

[b]Д[/b]істалась  радість  їм  у  чімсь  і  від  порад  моїх.
[b]У[/b]білена  не  від  років  давно  я  сивиною,
[b]Ш[/b]укала  й  я  колись  для  себе  папороті  цвіт
[b]І[/b]  сумнівів  туман  лягав  густою  пеленою,

[b]І[/b]  чорно-білим  іноді  здавався  мені  світ.

[b]З[/b]найшла  я  цвіт  той,  а  у  нім  —  кохання  і  довіра.
[b]А[/b]  що  ще  треба  жінці  для  щасливих  й  світлих  днів?

[b]Д[/b]ороговказом    назавжди  були  надія  й  мрія
[b]І[/b]  папороті  цвіт    в  моєму  серці  не  одцвів.
[b]Т[/b]ака  рясна  й  яскрава  низка  днів  моїх  пройдешніх,
[b]Е[/b]тюди  днів  майбутніх  вже  малюють  мрії  й  сни.
[b]Й[/b]  так  хочеться,  щоб  я  пройшла  їх  якомога  легше,

[b]І[/b]  усміхалась    листопадам  й  ніжності  весни.

[b]З[/b]асніженим  і  ранкам,  й  вечорам    знов  дивувалась,
[b]А[/b]  ще  побачила,як  літо  щедро  розквіта.

[b]О[/b]нуками  й  дітьми  без  втоми  завжди  піклувалась,
[b]Н[/b]абуте  у  житті  зберуть  у  досвід  мій  літа.
[b]У[/b]клониться  могилам  рідним  низько  моя  пам’ять,
[b]К[/b]охання  і  надія,  мовби  папороті  цвіт.
[b]І  [/b]сумніви  нехай  ніколи  душу  більш  не  краять,
[b]В[/b]    яскравих  кольорах  нащадкам    я  дарую    світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738854
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017


Ліна Ланська

Я НЕ ВОНА

Я  не  вона,  вона  -  не  я,  -
Думок  розгублених  відлуння.
В  тобі  тремтить,  -  її  ім"я,
Бентежить  у  свята  і  в  будні,

А  долі  -  плином  течія  -
Я  не  вона,  вона  -  не  я.

Прокляття  з  каяттям  -  вози  -
Скарби  єдині  потерчати.
Хоч  навпростець,  хоч  навскоси,  
Ти  з  рушником  не  вийдеш  з  хати,  -

Зійшли  розлуки  гарбузи,
Не  зустрічатись,  не  прощати.
Хоч  скільки  Небо  не  проси,
Та  з  Пеклом  Рай  не  повінчати.

Чия  вина  тут?..нічия.
Я  не  вона,  вона  -  не  я.

21.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738884
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017


НАДЕЖДА М.

Твої руки - мої крила…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R70EFSQuSw8
[/youtube]

Твої  руки  -  мої  крила,  ти  -  мій  світ,  мої  вітрила.

Автор:  Лілія  Стащишин
--------------------------------------------------------
В  тобі  живе  чарівний  якийсь  світ,
А  руки  мають  ніжність  сокровенну.
Притягує  сердешний  дивоцвіт.
Лиця  прикраса  -  усмішка  блаженна.

Люблю,  коли  всміхаєшся  мені.
І  непомітно  втома  десь  зникає.
І  я  щаслива,  це-  найкращі  дні.
Та  серце  до  кохання  не  звикає.

Воно  і  в  будні,  як  маленьке  свято.
З  тобою  не  узнаю  серця  біль.
Невже  це  все,  з  якоїсь  казки  взято?
В  душі  моїй  ця  ніжна  заметіль.

Ти  -  тепле  сонце,  ніжне  вечорове.
Воно  не  спалить  у  спекотні  дні.
Хмільний  напій  солодкий  малиновий,
Що  до  смаку  завжди  душі  моїй.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738693
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017


Циганова Наталія

мечты с перегретой крыши…

Горстями  сгребает  мечты  недозревших  вишен
горячий  порывистый  ветер  с  горячей  крыши.
Он  был  очень  правильным  мальчиком.  
Был  -  да  вышел,
и  лезет  под  шляпки,  за  воротники  и  ниже.
А  отпуск  маячит  назойливой  мелкой  мошкой:
прихлопнешь  всерьёз,  а  как  будто  бы  понарошку  -
и  вот  прокисаешь  над  фотками  у  окошка
с  забытой  случайно  вчера  на  столе    окрошкой
в  своей  хоть  и  старой,  но  очень  комфортной  нише.

И  вдруг  испугаешься:  хоть  бы  стать  на  год  выше,
чтоб  так  же,  как  нынче...
чтоб  попросту  видеть/слышать,
как  ветер  швыряет  мечты  с  перегретой  крыши...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738695
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Циганова Наталія

плюс

Тоска  проснётся  раньше,  чем  рассвет.  
В  завязке  и  разводы,  и  романы.  
Судьба  погладит  пачку  сигарет  
в  кармане.  
И  прячутся  от  неба  под  зонты  
рассудком  перекошенные  лица.  
И  день  -  живой,  а  вроде  как  остыл  
и  снится.  
Дорога  в  пробках  вызрела  во  флюс.  
И  радует  единственное:  кроме  
всех  минусов  -  в  замке  чирикнет  плюс:
"Я  -  дома!"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738655
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017


@NN@

За селом криниця…

За  селом  криниця  обміліла,
Журавель  похнюплений  стоїть.
Ну  яке  кому  до  того  діло?
В  час  розчарувань  і  лихоліть.

Ну  яка  кому  до  того  справа?
Коли  лихо  ходить  між  людей,
Що  колись  втамовувала  спрагу
Козакам,  що  зупиняли  тут  коней.
...........................................................

І  тополі  всохли,  мов  якісь  примари
Верховіттями  у  небо  пнуться,
А  легкі  біленькі  нави-  хмари
Зачепились  і  немов  кужіль  прядуться.
...................................................................

І  село,  скоріше    це  вже  хутір,
Бо  недавно  розбомбили  три  господи,
*Град*  ударив  в  клен  на  перепутті,
Й  споришами  заростає  шлях  до  броду.

Ще  гудуть  дроти  високовольтні,
Під  горою  в  хаті  світиться  віконце,
Там  ще  мешкають,    такі  самотні,
Що  не  зазира  в  обійстя  навіть  сонце.
.................................................................

А  колись  в  криниці  плюскотіла,
І  в  цеберку  сріблилась  вода...
Ну  скажіть,  яке  до  того  діло?
Коли  бродять  смерть  навкруг  й  біда.

За  селом  криниця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Ярослав К.

Блондинка за рулём

Знакомая,  не  правда  ли,  картинка:
Машина  взад-вперёд,  туда-сюда?..
Паркуется  старательно  блондинка,
Никак  не  получается  -  беда...

А  было  как-то,  девушка  на  горку
Заглохла.  Позабыв  про  тормоза,
Открыла  дверь  и  во  мгновенье  ока
Стояла,  подперев  машине  зад...

Загадочны  блондинок  выкрутасы,
За  мыслью  их  мужчинам  не  успеть...
Но  ходят  слухи,  могут  эти  "асы"
Колготы  находу  переодеть...

Манёвры  их  сложны  и  бестолковы...
Вести  машину  не  хватает  рук:
Одной  они  подкрашивают  брови,
Второй  же  строчат  комменты  в  "фейсбук."

Действительно,  они  с  другой  планеты.
И  выход,  очевидно,  тут  один:
Дороги  разделить,  как  туалеты,
Для  женщин  и,  отдельно,  для  мужчин.

Я  думаю,  что,  если  бы  дороги
Мужские  обозначить  буквой  "М",
Быстрее  бы  мы  двигались  намного,
Аварии  исчезли  бы  совсем.

А  женские  дороги  обозначить
На  розовых  плакатах  буквой  "Ж".
Дискриминация?  А  как  иначе?
От  них  мужчинам  спасу  нет  уже!

Одно  меня  сомненье  не  покинет:
Среди  мужчин  -  "ботаников"  полно...
Порою  ездят  хуже  тех  блондинок,
А  к  "Ж"  их  не  отправишь,  всё  равно...

                                         *                  *                  *

Собой  довольный  по  одной  из  полос
Лечу...  И  вдруг,  в  какой-то  из  машин
В  свой  адрес  слышу  я...  девчачий  голос:
"Ты  где  учился  ездить?!  Вот,  блондин!.."

Звучало  это  резко  так  и  грубо...
Но  я  свои  эмоции  уйму.
Ведь,  может,  я...    давно  "звезда  ютуба",
Ездой  своей  смешащая  страну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738596
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


НАДЕЖДА М.

Ой, доле, ти, доле…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-51YEny2ZNA  

[/youtube]

Ой,  доле,  ти  доле!
Чом  в  мене  така?
Дарована  болем,
Ти  все  ж  не  чужа.

Умита  сльозами,
Зі  мною  крокуєш.
Важкими  шляхами,
Буває  -  рятуєш.

То  боляче  б"єш,
То  знову  жартуєш.
А  те,  що  даєш,
Нараз  пошматуєш.

Ну  що  тут  поробиш?
Ти,  доле,  моя.
Підчас  приголубиш.
Я  завжди  твоя.

Візьмемось  за  руки,
Йдемо  по  житті.
Не  дав  Бог  розлуки,
Нам  поряд  іти.

Джерельна  вода,
Шмат  хліба  в  торбині.
Повільна  хода
По  життєвій  стежині...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738593
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


archic

Стёкла

Другом  казался  враг  
Неоднозначность  мира
Робкий  на  встречу  шаг  
В  этой  немой  квартире  

Рваных  ударов  пульс  
Шепот  в  плену  волнений  
Не  отпуская  руль  
Мчались  на  преступленье  

Небо  украв  на  час  
Пальцами  по  запястьям  
Кто  ты  теперь  сейчас?  
Перемешались  масти  

Эхо  чужих  звонков  
Улиц  щербатых  тайны  
Помнится  то  окно  
Все  там  казалось  раем  

Просто  ушли  смеясь  
Звонко  и  безрассудно  
Снег  превращая  в  грязь  
Переплетая  судьбы  

Перекроив  пути  
Заново    всё  сначала  
В  этом  плену  рутин  
Сердца  родного  мало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738560
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Валентина Ланевич

Там, де ще сонце не згасло.

   Там,  де  ще  сонце  не  згасло,  там,  де  вітер  ще  дме,  є  людина,  яка  знає,  як  жити  на  землі  і  не  робить  того  зла,  яке  зараз  роблять  інші  люди,  бо  вона  не  така,  як  усі  і  їй    тяжко,  бо  вона  цим  відрізняється  від  інших.  У  неї  багато  запитань  до  світу:
 -Чому  він  такий  неймовірний,  чому  він  такий  гарний?
   А  саме  найбільше  запитань  до  самої  себе  і  у  цієї  людини  серце  кожен  день  у  сумнівах,  в  тому,  що  їй  потрібно  і,  що  вона  хоче.  Вона  завжди  радіє  життю  і  милується  дивами  землі,  і  її  чудесною  природою,  а  цього  ніколи  ніхто  не  розумів,  окрім  однієї  людини.  Ця  людина  мама,  яка  завжди  любить  мене  і  цінує.

Олександра  Коломієць,  11  років(моя  онучка).

(малюнок  автора)

19.06.  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738499
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Lana P.

ДЯТЕЛ

Ще  вранішнє  сонце  не  спило  роси,
Легесенький  вітер  вчепився  за  гілку,
Їй  грає  на  вушко  в  соснову  сопілку  —
У  лісі  лилися  пташок  голоси.

Вистукує  дятел  до  білки  в  дупло  —
Так  мріє  дістати  з  ліщини  горішки.
Натомість,  вона  принесла  сироїжки  —
В  напрузі  спітніло  у  нього  чоло.

Цікаво,  чи  в  дятла  болить  голова
Від  стуку,  що  він  заподіяв,  і  гаму?..
У  лісі  він  стільки  зробив  "тарараму",
Що  навіть  забув  усі  букви  й  слова.          30.06.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738390
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017


Олена Вишневська

Доброго ранку, моя перелітна пташко

Доброго  ранку,  моя  перелітна  пташко!
Як  подолала  свій  шлях  /крізь  тумани/  сюди?
Спека  така  неможлива,  що  й  дихати  важко.
Душать  у  грудях  солоні  краплини  води.

Не  зупиняйся:  немає  ні  хліба,  ні  злата.
/Точать  на  мене  завбачливо  будні  ножі./
Все,  що  зуміла  б  тобі  я  сьогодні  віддати  –  
Подих  і  руку,  допоки  дійдемо  межі.

Краще  лети!  Вбережи  свої  крила  від  клітки.
Тут  не  вітають  свободу  і  вільний  політ.
Точаться  війни.  Стріляють  гармати  у  свідків.
І  по  периметру  правди  –  оголений  дріт…

Не  побороти  супротив  земного  тяжіння:
Небо  –  твоє,  та  не  може  належати  нам...
Просто  лети,  повертаючись  у  сновидіння
/Будемо  тіням  давати  свої  імена/.    

Просто  лети!  Подолай,  моя  пташко,  кордони!
Бачиш,  де  лінія  дотику  неба  й  землі:
Там  зовсім  інші  /до  нас  небайдужі/  закони.
Там  навіть  нашій  любові  серця  замалі…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017


Ярослав К.

Ромашки

Я  не  бывал  уже  сто  лет  на  стадионе  нашем:
То  дождь,  то  ветер  --  как-то  не  резон.
И  сравнивать  неловко  со  спортсменами  со  стажем,
У  них,  конечно,  круглый  год  сезон.

Но  вот,  я  на  пробежке.  Что  ещё  бывает  краше?
В  здоровом  теле  --  здоровее  дух!
Смотрю,  снаряды  заняты  спортсменами  со  стажем,
И  мой  энтузиазм  чуть-чуть  потух...

Взяв  несколько  кругов,  я  подустал  немножко  даже,
В  дыхание  стал  пробиваться  стон...
Тут  взгляд  остановился  мой  на  множестве  ромашек,
Ковром  сплошным  покрывших  стадион...

Я  рвал  цветы  и  не  боялся  обвинений  в  краже.
Светило  солнце,  плыли  облака,
Спортсмены  мимо  бегали,  те  самые,  со  стажем,
Крутили  в  мыслях  пальцем  у  виска.

Спортсмен  со  стажем  пусть  на  брусьях  там  ногами  машет,
А  у  меня  внутри  --  душа  поёт...
Любимой  я  своей  несу  в  руках  букет  ромашек,
Вот  радости-то  будет  у  неё!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738078
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 19.06.2017


НАДЕЖДА М.

Заворожує майстра цей витвір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5SutUkXX_f8[/youtube]


Обережно  хита  гілку  вітер.
Ніжно  пташка  на  гілці  співає.
Впав  на  душу  майстерний  цей  витвір.
І  навколо  усе  замовкає.

Про  що  пісня  твоя  ця,  пташино?
Може,  звеш  ти  когось,  закликаєш,
І  чекаєш  одну,  ту  єдину?
Та  про  неї  один  тільки  знаєш.

Хтось  насипав  тобі  он  зернинок,
Співчувають    оцій  сиротинці.
Та  не  тронула  зЕрна  пташина:
Не  на  радість  їй  зараз  гостинці.

Чи    сумуєш  за  рідним  ти  краєм,
І  виспівуєш  серця  журбу?
Тільки  пісня  твоя  душу  крає,
Гірко    думать  про  долю  таку...

Тихо  сонце    сідає  за  обрій,
На  спочинок  приляже  цей  день.
І  замовкне  пташина  в  жалобі...
Не  почуєм  до  ранку  пісень...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738157
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Радченко

Там, где любви острова ( акро)

[b]Т[/b]ам,  где  любви  острова,
[b]А[/b]квамариновый  свет
[b]М[/b]едленно  льёт  тишина.

[b]Г[/b]русти  теряется  след,
[b]Д[/b]ождь  из  жемчужинок-слёз,
[b]Е[/b]сли  нельзя  чувств  сдержать,

[b]Л[/b]асковый  бриз  сладких  грёз  —
[b]Ю[/b]ность  умеет  мечтать.
[b]Б[/b]люз  двух  влюблённых  сердец
[b]В[/b]ечный,  как  мир  вокруг  нас
[b]И[/b]  символ  есть  двух  колец  —

[b]О[/b]н  двум  сердцам  силу  даст.
[b]С[/b]лушать  друг  друга  любовь
[b]Т[/b]репетно  учит  всю  жизнь.
[b]Р[/b]озам  не  быть  без  шипов,
[b]О[/b]х,  не  спеши,  оглянись:
[b]В[/b]ечный  блюз  тише  звучит...
[b]А[/b]  не  дай  Бог,  замолчит?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738232
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Валентина Ланевич

Ой, лелеки, лелеченьки, вісники добра.

Ой,  лелеки,  лелеченьки,  вісники  добра,
Полетіли  в  край  далекий  з  нашого  двора.
Полетіли,  покружлявши,  там,  де  чужина,
Зруйнував  осколок  хижий  дах  і  пів-гнізда.

Сміх  дитячий  не  лунає  на  порозі  в  дім,
Поселився  у  очицях  страх  поперед  всім.
Мале  серденько  стискає  тривога  всякчас,
Дзвонять  кулі  на  здвіниці,  летять  мимо  нас.

Засіває  війна  ниви  гільзами  й  вогнем,
Де  ж  бо  сховок  від  загрози  ми  собі  знайдем?
Не  милує  війна  люта  ні  землю,  ні  плоть,
Повертайте,  лелеченьки,  з  миром  щоб  жилось.

18.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738302
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


ТАИСИЯ

Верни энергию

В  душе  моей  есть  Божий  свет.
Горит  во  мне  он  много  лет.
Но  вдруг  зимой  мой  взор  погас.
Как  будто  сглазил  «  фантомас».

Исчез  азарт  писать  стихи.
А  без  него  –  мы  все  глухи.
Должна  причину  я  найти.
Наверно  сбилась  я  с  пути…

Здоровый  образ  жизни  –  кайф!
Даёт  известный    гербалайф.*
Баланс  продукта  удивил.
Сознанье  мигом  изменил.

Мы  пьём  достаточно  воды.
Коктейли  –  в  качестве  еды.
Продукт  поможет  не  стареть.
Поможет  талию  сберечь.

Наш  консультант  –  ну  просто  АС!
По  всем  вопросам  –  высший  класс!
Забудешь  сколько  тебе  лет.
В  душе  зажжётся  Божий  свет!

Теперь  друзей  –  всё  шире  круг.
Теплей  и  радостней  вокруг.
С  природой  снова  мы  на    «ты».
Живём  в  объятьях  красоты.

Зарядка  в  парке  –  это  драйв!
Быть  может    -  мы  попали  в  рай!?

А  результат  недолго  ждать.
Вернулась  радость  –  что  скрывать?

Энергия  пришла  опять.
Я  вновь  хочу  стихи  писать…

*      Гербалайф    -  Травы  (целебные)  +  жизнь.

17.  06.  2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738194
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Ліна Ланська

КРАПЛЯ ДОБРА

Збитки  несе  невгамовна  душа,
Впавши  в  обійми  Тантала.
Знала?..  якби  ж  то  не  знала!  -
Крок  до  безодні,  -  не  варто  рушать.

Мариться  сірому  -  срібним  хоча  б,
Зблиснути,  може  й  помітять,
Крапельку  серед  суцвіття?  
Блиск  недосяжний    незрячим  очам?  

Слово  солодке  на  вушко  зрони  -
Тішиться  хай  і  ковтає  -
Більшого  щастя  немає,
Як  у  перлисті  заходити  сни.

Доки  спросоння  -  невдалий  ривок,  -
Скельця  рожеві    -  на  друзки!..
Крають  діставши  із    пустки,
Душу  і  серце,  чи  щось  на  зразок?

Котиться  кульчик    -  зернина  добра,
Муляє,  проситься  з  хати;
Хоче  знов  лиха    дістати,
Випивши  краплю  з  чужого  відра?

Що  як  приб"ється?..  напевно,  пора,
Вимести  темінь  із  мого  двора?

09.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738276
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Ліна Ланська

СІМ

Я  знаю,  що  не  та...  не  так.
Де  чистий  лист,  -  життя  переписати?
Щоб  набіло,  клітиночки-квадрати
В  червоне  вбрати,  хай  квітує  мак.

Я  знаю,  що  літа...  літак.
На  віражах  від  злету  нескінченні,
Неначе  напад  вражої  мігрені,
Смертельні  кола  вужчають,  відтак

На  нитці,  сплетеній  сяк-так,  -
Чиєсь  життя,  оманливо  прозоре.
Легке,  як  подих,  і  важке,  як  до...ре,
Шукає  вихід  для  октави  чакр.

Сім  чакр,  сім  літер*,  сім  знайомих  нот
Ведуть  у  світ,  де  лотос  ніжний  квітне
Прозріння  де,  прекрасно-непомітне,
У  душу  сяйво  вихлюпне  от-от.

Я  знаю,  десь  отут  отрут
Розлито  різних  -  віку  вкоротити.
Та  наші  душі,  ніби  неофіти
В  пітьмі,  наосліп,    підпалили  трут.

І  сім  гріхів  -  невидимі  окови,
Вогненно-синій  звінчаний  дует,
Спалив  містично-мудрий  фіолет*
І  звів  місток  барвисто-веселковий.

Гармонія  духовності...  сім  днів
Узяв  Господь  для  світу  сотворіння.
А  для  прозріння,  скільки  для  прозріння
Відпущено  віків,  щоб  у  вині
Не  істину  знаходити  -  сп"яніння?

Та  й  на  війні  химер,  як  на  війні...

16.06  17.


*  "Отче  наш"  -  7  літер.

 *фіолет  -  суміш  червоного  й  синього  -  вогню  і  неба,єдність  протилежностей
Веселка  має  7  кольорів.Фіолет  останній  -  символ  духовності.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738275
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Квітка))

Не втрачені

Ми  прірва  із  відносин,  тонке  скло?
Так  страшно  крок  зробити,  ти  не  перший
І  я  не  перша.  Сонце  запливло,
За  обрій  мрії,  віри,  любий  верше.

Чи  тихий  захід,    поклики  дощу,
Соленого,  раптового,  так  краще...
Хоч  шепіт  наболілий  /  не  прощу  /
Наважитись  ступити  значно  важче...

Так  високо  знімілі  береги,
Вдивляєшся  в  обличчя,  може  камінь?
То  скло  тонке  і  шепіт  збережи...
Не  втрачені,  світанок  ще  настане.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737925
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Ольга Ашто

Спящй режим?

 Cпящий  режим.    Я  в  него  не  входила,  вроде…
Что  за  дела?  Тишина,  не  слыхать  ни  звука…
Хей,  пустота!  Что  ты  думаешь  о  природе
Лишних  вещей,    дефиците  чугунных  люков?
/Кто-то  крадет  регулярно/.  Зияют  дыры.
Вот  ты  откуда  приходишь  –  из  чрева  мира!
Как  наверху  разгуляться  тебе  известно  -
Распространяешься  лихо  и  повсеместно:
Вмиг  заполняешь  свободные  промежутки-
Годы,  кварталы,  декады,  недели,  сутки.
Враз  поглощаешь  квадратные  метры,  акры,
Ци  вытекает  в  тебя  из  сердечной  чакры…
Что  это?  Кварц!  Да  еще  –  повезло  –  зеленый.
…И  проступили  вокруг  -  зашумели  клены
Следом    –  хрущи  зазвенели  в  кленовых  ветках.
Не  в  этот  раз!  Просчиталась!  Adios,  детка!
Спящий  режим    –  из  него  убегаю  в  лето.
…Надпись  на  люке:  .Конец  пустоте.  
.Vendetta.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737989
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Любов Ігнатова

Дещо філософське…

Море  злизує  з  берега  рани,
Залишаючи  сіль  цілунків,
І  приправлена  сонцем  прана
Пророста  у  Всесвітню  Думку.

Розбентежене  небо  у  хвилі
Губить  ясно-червоне  коло
І  вітри  махаонокрилі
Пахнуть  піснею  матіоли.

Вечір  сутінь  підмішує  в  барви,
Як  мільйони  століть  до  мене,
Ще  бродили  тоді  кентаври,
Ще  співали  тоді  сирени,

Ще  блукало  світами  Кохання  —
Неприкаяне  і  не  грішне  —
Як  пречиста  сльоза  прощання
І  як  листя  терпке  торішнє...

Море  злизує  з  берега  рани,
Пестить  пінисто  шлях  зворотній,
Перетворює  біль  на  шрами,
Заживляючи  слід  самотній...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Валентина Ланевич

Кажаном ніч забилась в вікні.

Кажаном  ніч  забилась  в  вікні,
Тьмяна  зірка  ледь  блимає  в  небі.
Думки  линуть  до  неї  смутні:
Зоре,  зоре,  без  тебе  я  в  склепі.

Серце  б’ється  об  мур  кам’яниць
Та  здригається  в  пустку  закуте.
Ні,  не  в  праві  я  падати  ниць,
Хоч  тепло  все  тобою  забуте.

І  душа  заблукала  між  спиць,
І  шукає  рятунку  від  стужі.
Обідранка,  з  безводних  криниць,
Черпа  кухлем  пісок  у  напрузі.  

Їй  би  краплю  вологи,  де  й  сіль,
Хай  пече,  те  до  певного  часу.
Опостилість  вмостилась  в  постіль,
Зачекалась  душа  баляндрасу.  

16.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738103
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Lana P.

КОНЮШИНОВЕ ПОЛЕ

Конюшинове  поле,
Гул  джмелів.
Там  стерня  ноги  коле
Від  жалів.
Усміхаються  квіти,
Пахне  мед.
І  встеляє  привіти
Диво-плед.
Ось  метелик  крилатий
Захмелів,
Він  нектаром  багатий  —
Ледь  злетів.
Манять  щастям  пунктири
Крізь  листки,
Хто  знайде  аж  чотири
Пелюстки.                                  2015                          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737933
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Lana P.

ГРЕЧАНИЙ СНІГ

Приніс  вітер  плітку:
—  Випав  сніг  улітку,
Сипнуло  доволі
На  гречанім  полі.

Бідкаються  люди:
—  Біло  стало  всюди.
Маємо  новину,
За  яку  провину?..

Загуділи  бджоли:
—  Глянь  на  видноколи!..
Дивний  сніг,  пахучий,
Теплий  і  квітучий.

Усміхнувся  вітер,
Сумніви  всім  витер,  
Зникла  суперечка.
Це  ж  розквітла  гречка!..    2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737932
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Радченко

Спокуса

Що  таке  спокуса?  Де  та  грань  тоненька,
За  яку  ми  легко  й  непомітно  йдем
Навіть,  коли  серце  у  тривозі  тенька
Й  огортає  душу  незнайомий  щем.
Різною  буває  у  житті  спокуса:
З'їсти  шоколадку  чи  комусь  збрехать,
Чи  зненацька  взяти  і  волосся  русе
У  зелений  колір  перефарбувать.
Та  усе  це  легко  виправити  можна  —
Вибачитись  й  фарбу  змити  назавжди.
А  бува  спокуса  на  безумство  схожа  —
Долями  людськими  гратись  в  забавки.
Убивать  й  калічить,  і  палить  оселі,
Із  землі  зтирати  села  і  міста.
В  той  же  час  співати  пісеньки  веселі
Й  йти  у  храми  Божі  цілувать  хреста.
Що  таке  спокуса?  Вибирає  кожний.
Як  би  там  не  сталось  —  пам'ятай  свій  рід.
Спокуситись  вбивством  нЕлюд  лиш  спроможний,
Бо  лиша  байдуже  свій  кривавий  слід.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737921
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Радченко

Літній ранок скупався в росі (акро)

[b]Л[/b]тній  ранок  скупався  в  росі
[b]І[/b]  всміхнувся  прийдешньому  дню.
[b]Т[/b]и  замовив  собі  вже  таксі,
[b]Н[/b]е  сказавши  мені:"Подзвоню".
[b]І[/b]  дивилася  я  у  вікно,
[b]Й[/b]  шепотіла:  "  Оце  вже  і  все".

[b]Р[/b]анок  пив  з  ароматів  вино,
[b]А[/b]  минуле  писало  есе.
[b]Н[/b]аша  зустріч  остання,  як  сон,
[b]О[/b]бгортала  безмежним  теплом.
[b]К[/b]алатали  серця  в  унісон,

[b]С[/b]юркотав  цвіркунець  за  вікном.
[b]К[/b]азку  ніч  шепотіла  зіркам,
[b]У[/b]  якій  був  щасливий  кінець,
[b]П[/b]лив  над  річкою  низько  туман,
[b]А[/b]  під  ранок  прибіг  вітерець.
[b]В[/b]ін  навшпиньки  пройшовсь  по  траві,
[b]С[/b]пив  з  півоній  солодку  росу.
[b]Я[/b]  вже  в  сни  не  прийду  більш  твої  —

[b]В[/b]  них  я  місця  собі  не  знайду.

[b]Р[/b]ізко  хлипнули  дверці  таксі...
[b]О[/b]сь  і  крапка  в  короткім  есе.
[b]С[/b]вітлий  ранок  у  літній  красі
[b]І[/b]  нове  щось  для  нас  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737867
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Ліна Ланська

* * *

Хто  піднімає  палаючий  диск,
Щоби  жбурнувши  надвечір  у  пустку  -
День,  ніби  склянку  розбиту  на  друзки,
Збути  й  забути?..  лиш  місяць    завис,

Поки  ще  ніч  не  награлась.  Лови
Зіроньку  ясну,  а  мо`й  приголубить,
Кинувши  млосно-солодкої  згуби,
Порухом  вій  і  благанням    брови?

Перша  краплина  у  серці  без  сил,
Змійкою  мало-помалу,  вгніздиться,
Потім  зросте  і  цикути  по  вінця
Вихлюпне  в  душу,  проси  не  проси,

Висушить  сни,  спопеливши  думки.
Знав  же,  що  мука  солодка  й  пекуча...
Доле,  за  віщо  оті  канчуки,
Доле,  за  віщо  нескорена  круча?  -

Сяйвом  байдужим  не  гріють  зірки.

 09.06.17  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737862
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017


Владимир Зозуля

Не бойтесь полночи

Полночь  зевала  сонно,
Или  вздыхала  просто.
В  доме  гасили  окна
И  зажигали  звёзды.
Мир  был  ночною  тенью,
Прямоугольно  сужен  –  
Окнами  в  наважденье,
Окнами  в  чьи-то  души.
Узость  око’н  бездонна,
В  ней  –  окоёмы  неба.
Можешь  –  черпай  ладонью,
Страшно?–  Зажмурься  слепо.
Только  не  запирайся,
Не  засыпай  так  рано,
Только  не  отстраняйся
Толстой  оконной  рамой.
Тягостно  и  покорно,
Не  уставай,  не  надо,
Или  я  брошу  в  окна
Камни  слепого  взгляда
И  отыщу  там  где-то,
В  ваших,  разбитых  настежь,
Окнах  –  осколки  света,
Жизнях  –  осколки  счастья.
́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737595
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


ТАИСИЯ

Разминка

«В  жизни  надо  делать  перерывы,
Чтобы  выключиться  и  отсутствовать,
Чтобы  много    раз,  покуда    живы,
Счастье  это  заново  почувствовать».  (  И.  Губерман.)

                       *                    *                    *
Утонула    в  житейской  пучине  невольно.
Груз  привычек  и  темп  осложняют  мой    путь.
Не  пора  ли  умерить  свой  пыл  мне?  -  Довольно.
Обновления  требует  вся  моя  суть.

Иногда    ведь    полезна  разминка  в  дороге.
Оценить  новым    взглядом    привычный    наш    мир.
Дать  возможность    расслабить  затёкшие  ноги.
И  быть  может  сменить  молоко  на  кефир.

Ободряющий  ветер  приносит  мне  радость.
Свежей  влагой  наполнился  весь  организм.
Умный  мозг  скорректирует  эту  усталость.
(Гениально  устроен  людской  механизм.)

Красотой  ощущений  -    вновь    наполнится    жизнь!
Возвратится  к  тебе  твой  родной  оптимизм!

12.    06.  2017.

Рисунок  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737495
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Наташа Марос

ВЫКЛЮЧАЮ…

Любимый  человек  со  мною  рядом,
Со  мною  рядом  дышит  и  живёт,
И  больше  ничегошеньки  не  надо  -
Легко  на  сердце  и  душа  поёт...

Спокойно  и  тепло,  закрыты  шторы,
Комфортом  дышит  даже  суета...
И  кто  сказал,  что  истина...  что  в  споре?
Послушайте:  всё  это  ерунда!..

Мы  так  давно  живём  одной  погодой
В  просторном  доме,  где  царит  уют,
Сюда  рассветы  ранние  приходят,
Родные  знают:  здесь  их  точно  ждут...

Вот  вечером  звонила  наша  дочка,
Нам  так  приятно  с  ней  поговорить,
Конечно  же,  понравились  грибочки  
И  ягоды  с  орехами  внутри...

Я  обожаю  эти  разговоры:
А  кто  сказал,  что  тёща  зятю  враг?  -
Нам  ни  к  чему  упрёки  или  споры  -
В  житейских  буднях  прячется  пустяк...

Ой,  извините,  я  вас  оставляю  -
Сыночек  в  скайпе,  Боже,  дождалась...
(Я  эту  сеть  за  всё  благословляю!..)
Привет-привет,  ну,  как  у  вас  дела?..

Да,  Слава  Богу...  хорошо,  до  встречи  -
Мы  с  папой  здесь  волнуемся  вдвоём...
Так  это  ничего,  что  поздний  вечер  -
Пишите  и  звоните  -  мы  вас  ждём!..

И  будто  заглянули  через  щёлку,
Всё  посмотрели  -  отдыхай  инет!..
Я  в  бигуди  пристраиваю  чёлку  -
Спокойной  ночи...  выключаю  свет...

                 -              -              -
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737512
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Lana P.

СОЛОДКА НІЧ

Солодка  ніч  сховалась  у  жасмині.
Там  спогади  медові  і  полинні
Гойдають  співом,  в  гіллі,  солов’ї.
Їх  приласкали  доли  і  гаї,
Відкрили  таїни  свої,  секрети…
Десь  бродять  ще  неписані  сонети,
Звучать  у  переливах  їхніх  душ.
Замри!..  Ідилію  ту  не  поруш!                                      14/06/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736961
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Lana P.

НЕБО ЗАЧЕПИЛОСЯ…

Небо  зачепилося  за  гілку  —
У  думках  гойдає  подих  днини.
Вітер  змайстрував  собі  сопілку
З  гілочки  співучої  калини.

Рідна  пісня  зринула  над  гаєм,
Заквітчалася  із  теплим  літом,
Піднялася  над  поліським  краєм  —
У  відлунні  зазвучала  світом.                                                    18/07/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737114
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Радченко

Літній дощ

Блукала  небом  блискавиця,
Шукала  нишпорки  між  чорно-синіх  хмар.
Вже  почалася  косовиця,
Зібрали  бджоли  з  квітів  лугових  нектар.
Звідкільсь  дощу  з'явився  запах
Такий  густий  і  свіжий,  і  такий  близький!
Частішав  блискавиці  спалах
І  голос  грому  несподівано  різкий
Все  голосніше  озивався,
Бурчав  і  гримав,  щоб  його  почули  всі,
А  вітер  на  гілках  гойдався,
Або  ховався  у  високім  лопусі.
І  раптом...  краплі  у  пиляку
Так  нехотя  і  важко  з  висоти  впадуть,
Й  за  ними  дощ,  мов  з  переляку,
Рясний  і  теплий  хмари  врешті-решт  проллють.
І  згодом  грім  затихне  зовсім,
А  блискавиця  в  нишпорці  між  хмар  засне,
Й  розіллє  небо  синь  невдовзі,
Й  всміхнеться  сонечко  златаве  і  ясне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737108
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Ліна Ланська

НЕ МОЛИТВОЮ…

Не  молитвою,  так  прокляттями,
Заступаю  тобі  біду.
Рвем  розлючено  долю  в  шмаття  ми,
Поки  прірву  ту  перейду.

Скелі  чорні,  мости  -  хмаринами
Зависають,  лишень  ступи.
Ми  зустрінемось,  ми  зустрінемо,..
Коли  Місяць  роздасть  серпи.

Десь  же  кладочка,  може  й  зірвана,
Зачеплю  за  гори  оскал.
Хай  хустина  безладдям  зібгана,
Хай  молитва  моя  різка,  -

Вузлик  з  вузликом  не  розгубляться,  -
Кладку  вив"яжуть  на  ходу.
Може  лихо  тоді  й  посунеться,
Як  під  ноги  йому  впаду?

Смужка  чорна  на  сіру  зиркає
Не  збіліє  до  ранку  ні?..
Хмара  кублиться,  тільки  зіркою
Їй  не  стати  і  уві  сні.

04.06



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736926
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 09.06.2017


ТАИСИЯ

Бог есть любовь


От    женщины    зависит    много.
(  Жена    –  хранительница  очага.)
Мы    с    нею    -    не    разлей    вода.
В    семье,    где    почитают    Бога,
Любовь    присутствует    всегда.

08.  06.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737059
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Кадет

Ничего не изменилось

Тщетно  всё  на  этом  свете,
Всем  отмерен  божий  срок…
А  по  матушке-планете
Человечки  прыг  да  скок…

Не  в  почёте  терпеливость,
На  прилавках  прыть  и  спесь,
Электронная  строптивость
Распустилась  там  и  здесь…

В  паранойных  алгоритмах
Не  спасти  ни  долг,  ни  честь…
И  в  смирительных  молитвах  
Проповедуется  жесть…

Ничего  не  изменилось,
Не  изменится  и  впредь…
Уповать  на  божью  милость
И  по-прежнему  терпеть…

июнь  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737090
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Джин

Запізніле кохання

[color="#593232"][i][b]Не  в  тім  біда,  що  серце  крає,
Не  в  тім  біда,  що  мить  минає,
З  душі,  зірвавши  пелюстки.
Вірші  з  них  склав  я,  мов  квітки.

Нема  біди  в  словах  та  комах,
У  римах  краще,  ніж  удома…
А  тільки  бачу  погляд  твій,
Сльоза  злітає  віршем  з  вій.  

Нема  біди,  що  сон  наврочив,
Що  бачу  в  снах  зелені  очі,
А  в  тім  біда,  що  сон  мине,    
Як    тінь  в  безмежжя  неземне.  

Біда  –  роки,  журба  та  досвід
І  сни,  що  сняться  ночі  поспіль.
Рудіють  мрії  від  іржі  
–  Тобі  написані  вірші.

Одних  лиш  мрій  в  житті  замало,
Любов  спізнилась  так  невдало,
Розбивши  спокій  на  друзки
В  ті  дні,  коли  цвіли  бузки.[/b]
[/i]
[/color]
Навіяні  мотиви.
4.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736452
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Джин

Как жаль

[color="#177ca1"][i][b]Как  жаль  того,  что  не  сбылось.
Того,  что  не  приснилось  даже
И  лишь  фантазия  на  страже,
Стихи  и  грезы,  но  не  злость.

Как  жаль,  что  не  един  наш  путь,
Не  прикоснуться  нам  друг  к  другу,
Судьба  не  сделает  услугу,
Не  разобьет  сомнений  суть.

Как  жаль,  не  предстоит  узнать
Мне  нежный  взгляд,  тепло  дыханья.
Года  меж  нами  –  расстоянье,
С  которым  трудно  совладать.

Как  жаль  не  слышать  теплых  слов,
Твои  не  ощущать  объятья.
Мечта  становится  проклятьем,
Застывших  на  сердце  оков.

Как  жаль,  что  счастье  не  для  нас…
Из  букв  безумное  мечтанье,
Соткет  ночное  наказанье
–  Букет  из  рифм  и  нежных  фраз.
[/b][/i][/color]

Стихи  из  прошлого

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736871
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Радченко

Що пам'ятатиме серце

Шорти,  футболки  яскраві,
Збиті  коліна  в  зеленці.
Дівчинка  й  хлопчик...  Цікаво,
Що  пам'ятатиме  серце?
Сині  тернівочки-очі,
Сміх,  що  дзюрчав,  мов  джерельце
Й  те,  що  кирпатенький  хлопчик
Промінь  ловив  у  люстерце?
Перший  букетик,  кульбаби,
В  плящці  черешні  із  цукром?
Квакали  смішно,  мов  жаби,
Тішилися  отим  звуком.
Що  пам'ятатиме  серце,
Сни  їм  колись  намалюють.
Сміх,  що  дзюрчав,  мов  джерельце,
Тихим  відлунням  почують.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736801
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


НАДЕЖДА М.

Поради Мудреців

Якщо  тобі  риють  яму,  не  заважай.
Коли  закінчуть  роботу,  то  зробиш  басейн.
Якщо  тобі  миють  кістки,  то  дякуй:  артрозу  не  буде.
Якщо  тобі  плюють  у  спину  -  пишайся,
Бо  ти  йдеш  попереду.
Якщо  тебе  образили,  не  чини  помсти.
Подивишся,  як  життя  це  зробить  за  тебе.  

 (Переклад  з  російської  мови)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736688
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


КВолынский

* * *

Про  хліб  насущний.

Віддай  борги,
Дай  в  займи  борги  -  
Помреш  в  достатку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734319
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 06.06.2017


КВолынский

Эх, Вы - бабы!

                       Эх,  вы  –  бабы!  Мне  не  верьте!
                       Забрели  под  монастырь…
                       Помолиться  перед  смертью
                       Возжелалось  вам  теперь.
                       
                       Замолить  грехи  земные,
                       Выпросить    прощение,
                       Будто  глазки  голубые
                       Выцвели  в  горении.

                       Иль  не  помните,  подружки,
                       Как  вертелось  всё  вокруг:
                       Не  по  скользкой  ли  дорожке
                       Ковылял  страстей  досуг,

                       Иль  не  вы  -  поили  мёдом
                       Кроме  мужа…  ходока?
                       Ведь  душа,  с  его  приходом,
                       Выплясала  гопака.

                       Не  загнали  ль  вы  лошадку,
                       Что  везла  вас  погулять,
                       Не  терзала  мысль,  украдкой,
                       Что  не  мужьева  кровать?
       
                       Так,  от  зависти,  куражась,
                       Подмигнули,  невзначай,
                       Что  разбили?...  Не  тревожась:
                       Веселил  вас  с  палкой  чай.

                       Вам,  казалась  ночка  сладкой
                       У  другого  бережка,
                       Несравнимый,  с  мужем  гадким,
                       Пыл    любимого    дружка.
                       
                       Вот,  представились  пред  Богом,
                       Пришло  время  –  отвечать.
                       Запятые,  с  каждым  слогом,
                       Будут  черти  отмывать!!!
                       
                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735691
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 06.06.2017


Циганова Наталія

***

В  календаре  всегда  найдётся  повод,
чтоб  необычно  красочный  салют
рассыпал  звёзды  на  обычный  город,
где  любят  вслух  и  молча  предают...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736771
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


Оксана Р.-Г.

Що з нами сталось, світе?

Загублена  у  часі,    у  собі,
Забута  десь  у  лабіринтах  долі,
Усе  ще  скнію  тихо,  далебі...
Сную  примари-думи  босі  й  голі...

Та  що  гадати?  Вічна  суєта
Мізки,  мабуть,  спустошила  навіки!..
І  світ  не  той,  і  думонька  не  та,
І  ми  не  ті:  міліємо,  як  ріки...

Така  мізерність  всюди!..  Це  наш  рай?..
Змаліло  слово  й  помисли  великі...
Зчерствіли  люди,  збайдужіли  вкрай  -
Мов  тіні,  безхребетно-без'язикі...

Що  з  нами  сталось,  світе?  Хто  прирік
На  існування  марнотратне  душі?
Як  дочалапаємо  свій  ганебний  вік,
Коли  серця  -  живі,  та...  вщент  байдужі?!.

Уже  й  не  страшно  навіть...  Знидів  страх...
Якось  та  й  доіснуємо,  щоб...  стліти...
Лиш  гірко,  що  розвіються  на  прах
Усі  святі  предвічні  заповіти......


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736732
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


Олена Вишневська

…любити…

Я  пам’ятаю,  як  травень  блукав  між  дзвіниць,  
Вулиці  міста  схилялись  до  ніг  наших  ниць,  
Ми  розчинялись  в  ріці  незнайомих  облич
До  півнОчі.

Місяць  скоринкою  хліба  висів  в  далині,  
Я  загубилась  в  тобі,  як  і  ти  –  у  мені.
/Хто  б  і  шукав,  не  знайшов…/  Та  в  цій  битій  війні
Ікла  вовчі

Нас  вигризали  й  у  різні  штовхали  світи,  
Там,  де  ні  входу,  ні  виходу  нам  не  знайти.
В  час,  коли  руки  безвольно  тримають  хрести
Не  злетіти…

Ми  ж  бо  не  птахи.  Залишимо  іншим  політ.
Часом  любити  не  “до”  йти,  а  рухатись  “від”
Та  відпускати,  аби  у  мереживі  літ
Знов  зустрітись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


Іванюк Ірина

Межі - то твій сплін…


Простір...
Він  значно  ширший,  ніж  кордони  стін,
він  значно  глибший  -  важко  зрозуміти...
Та    варто  тільки  дуже  захотіти,-
зривай  завісу!  Межі  -  то  твій  сплін...

Дивися  в  глиб,  у  суть,  у  стан  речей:
цей  дивний  світ  -  душа  Екклезіяста...
Та  тим  весна  сильніша  і  прекрасна,
як  відгомін  Яірових  пісень...

Вдихай  на  повні  груди  простір-час,
і  скошене  удосвіта  чар-зілля...
Дивись!  Весна  влаштовує  весілля,
звільняючи  свободи  дух  для  нас...

Кадильна  магія  покосів  -  віщий  дар!
Несе  думки  в  майбутнє...  Геть  скорботу!
Колись  так  Ной  ковчег  свій  змайстрував...
Завісу  геть!  Цей  простір  твій  достоту!

5.06.2017р.


Сплін  -  стан  пригнічення,  нудьги...
Достоту  -  присл.  дійсно,  справді.
Книга  Екклезіяста  (Проповідника)  -  Книга  Старого  Завіту.  Її  називають  "справжньою",  "життєвою",  оскільки  автор-мудрець  критично  вказує  на  несправедливість,  яка  часто  переслідує  людину,  на  швидкоплинність  людського  існування...  Та  попри  те,  автор  впевнений  у  потребі  дотримуватись  законів  та  істин  Божих.

Яір-  батько  воскреслої  дівчинки  ("Не  бійся  -  тільки  вір!  Ісус...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736618
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 06.06.2017


ТАИСИЯ

Рождение стиха

Отправляюсь  на  природу  сочинять  стихи.
Окунусь  я    в    «  чисту    воду»  -  смою  все  грехи.
Тихий    райский  «  закуточек»    привлекает  взгляд.
Каждый  кустик  и  цветочек  нашей  встрече  рад.

Надышалась  ароматом  медоносных  трав.
Муравей  залез  под  платье      испытать  мой  нрав.
Но  наказывать  не  стану  –  тоже  мне  герой!
Платье  сброшу  у    фонтана  –  смою  под  струёй.

Под  прохладным  душем  –  радость  льётся  через  край!
Слушай  оперу  природы  и  запоминай!
Эта    дивная  природа  изгоняет  страх.
Оказался  голосистым  скромный  певчий  птах!

Летом    чудные  мгновенья  –  рядом  в  двух  шагах.
Совокупность  ощущений      прочитай    в  стихах.

06.  06.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736610
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


НАДЕЖДА М.

Десь на сопілці вітер грає…

Повільно  полум"я  згасає,
Вже  час  підкинуть  би  дровець.
Десь  на  сопілці  вітер  грає.
Ледь-ледь  вже  диха  попілець.

Одна  лишилася  жаринка.
Чому  ж  вона  не  погаса?
Із  квітки  впала  он  росинка...
Яка  невинна  ця  краса...

Чи  знов  сумує  синє  небо?
Дрібненький  дощик  накрапа..
Лиш  не  змовка  пташиний  щебет,
Навколо  трелі  розсипа.

Кудись  біжить  нестримно  річка,
Не  вийти  їй  із  берегів.
А  он  тополі,  ніби  свічки,
Розсипались    серед  лугів...

Ось,  де  душа  відпочиває,
Вдихає  запах  різнотрав.
Вона  мовчить,  та  добре  знає,
Слова  ті  вітер  розкидав..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736358
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Ліна Ланська

Я - СЯЙВО


Для  мене  вже  й  двері  -  шпарина,
Сповзаю  у  щілину  тихо.
Я  -  місячне  вистигле  сяйво,
Ще  вчора  нескорений  вихор.
Людина,  я  чуєш,  людина!

Засмагла  вечірнім  промінням.
Зронила  у  хвилі  вчорашні,
Думками  окроплені,  миті
Безгрішні?  Безсилі?  -  Безстрашні!
Я  вірила  -  Боже  веління.

І  вірю.  Селена  невинно
Засмучену  ніч  золотила.
Перлистим  зітханням  до  ранку
Кропила  мене,  що  є  сили:
"Людино,  отямся,  людино!

Всю  мудрість  одвічну  у  душу
Збери,  щоб  розкрилені  весни
Вказали  їй,  де  спочивати.

Вставай,  помолись  і  воскресни,
А  я  попрощаюсь,  я  мушу...
Людино,  он  стежка  до  хати."


02.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736360
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


archic

Ночью безмолвной

Как  же  увидится  нам  в  это  разное  время
Всех  часовых  поясов  без  конца  предвзятых,
Смотрит  оно  исподлобья  ,  а  нужно  ли  стремя?
Чтобы  взобраться  в  одеждах  довольно  смятых.

Все  вопреки  происходит  и  жизнь  по  кругу,
Нам  остается  любить  из  последних  сил.
Помнишь  когда  отпустил  я  твою  вдруг  руку?
Каждый  пытался  понять  кто  кого  простил.

Рельсы  вжимались  в  землю  под  стук  вагонов
Перебирались  в  памяти  сотни  дат,
И  оставалась  шлейфом  в  пути  оскомина
Как  потерявший  веру  в  бою  солдат.

Жизнь  восстановится,  переписав  пробелы
Черно-земельным  грифелем  на  стене.
Помнится  нежность  щек  бесконечно  белых,
Сотни  набросков  в  пыльно-седом  столе.

Несколько  капель  сомнений  в  чужом  бокале
Мчатся  по  венам  как  будто  бы  это  ртуть.
Многими  мы  в  этой  гонке  увы  не  стали
Ночью  безмолвной  так  трудно  порой  уснуть..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736455
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Валентина Ланевич

Мій рідний краю, земле моя люба.

Мій  рідний  краю,  земле  моя  люба,
Квітуєш  зеленню  в  пташинім  співі.
Колише  віття  у  досвітках  верба,
І  росяніє  хліб  на  довгій  ниві.  

Між  колючок  шипшини  гудуть  джмелі,
Рожевий  цвіт  у  владній  волі  вітра.
Джмелі  ж,  від  пахощів  медів  хмільні,
Злітають  ввись  і  тягнуться  до  світла.

І  цвіркуни  збудились  в  густій  траві,
Дзвінкі  розносять  співу  переливи.
І  сонце  стало  над  лугом  на  порі,
І  викупало  все  у  теплій  зливі.

04.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736443
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Лина Лу

ОГОНЬ И ЛЕД

Я    осмелев,    на  лед    скользнула  босиком.
Влюбленный    в    радугу,  дарил  он  ей  лучи.
Но  обжигаясь,  перепуганным    листком,
Затрепетала,  -  льдины  горячи.

Дыханьем    пламенным  мосты  все  сожжены,  -
Согреть    божился,    входы-выходы    закрыв.
И  в  ослеплении,  не  чувствуя  вины,
Бессрочности  дала    аккредитив.

Лед  завлекал  коварно-дерзкой  чистотой.
Маня  искристым  зовом  бьющихся  зеркал,
Еще  и  способ  отыскал    такой    простой,    -    
Сонетами  подолгу  услаждал.

Пока  я  слушала,  из  трещин  кружева
С  Луной  сплетали  мост  Серебряный    в    ночи.
Я  уклонилась,  отступив  едва-едва,
И  прямо  -  на  горящие    мечи...

01.06.17.ред.

20.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736382
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Lana P.

СПІВАЛА СКРИПКА… СУМУВАВ РОЯЛЬ…

Співала  скрипка…  Сумував  рояль…
Камін  нашіптував  жаринкам...
Мороз  надворі,  мов  нічний  коваль,
Чеканив  радощі  сніжинкам.

Кружляла  пара  в  щільному  танку,
На  стінах  розгойдались  тіні…
Закарбувати  б  мить  таку  п’янку!
Казковий  вечір…  Срібний  іній...      2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736094
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 03.06.2017


Lana P.

СМАК КОХАННЯ

Люмінесцентне  місячне  проміння
Відбило  у  пітьми  стежину.
Покрилось  блисками  каміння  —
Відтінком  справжнього  бурштину.

Метеликами  закружляли  зорі
В  гучному  клубі  дискотеки.
Розвеселилась  ніч  на  морі
Після  виснажливої  спеки.

В  потужних  хвилях  музика  прибою
У  шалі  ноти  підбирала.
Затанцювали  й  ми  з  тобою  —
В  обіймах  хвиля  цілувала...

Нам  пальми  помахали  віяла́ми
До  зустрічі,  як  на  прощання.
У  танці  зі  смаглявими  вітрами,
Проник  у  душу  смак  кохання.            1.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736070
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 03.06.2017


Жанна Чайка

Ты, вновь…

Ты,  вновь,  явился  на  заре,
когда  от  сна  следы
еще  текут  вослед  игре,
а  звезды  далеки.

Под  сенью  рани,  в  пелене,
с  предутренней  росой.
Из  отголосков  слов  на  дне
последний  штрих...  Постой.

Еще  чуть-чуть...  Лукавый  взгляд
заманчиво  хорош.
Растаял  в  миг.  Пути  назад
уж  нет.  Эх,  жизнь.  Как  грош.

31.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735881
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 03.06.2017


Жанна Чайка

Волшебный миг лови.

Я  нарисую  летний  день  
веселый,  озорной.
В  нем  все  цветет  и  даже  пень  
любуется  листвой.

И  птиц  трескучий  перезвон,
приятен  и  хорош.
Плывет  тепло  и  каждый  тон
звенит...  На  сердце  дрожь

от  белых  тучек,  синевы,
от  песен  и  любви.
Кивают  в  такт  мечтам  цветы.
Волшебный  миг  лови.

Он  легок,  светел,  невесом...
Я  чудо  воплотить
спешу  в  холсте  и,  старый  дом
так  ждет  его,  чтоб  жить.
 
31.05.2017




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735877
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 03.06.2017


Радченко

Долоні мрій

Початок  літа.  Пишно  зеленіє  місто.
Розцвів  лілейник  й  полуниця  ще  цвіте
І  сонце  розсипа  проміння  золоте,
Й  дивують  серце  солов'ї  грайливим  свистом.

Знов  падають  зірки  в  долоні  наших  мрій,
А  в  синім  погляді  твоїм  живе  усмішка.
Лежить  розкрита  на  моїх  колінах  книжка
І  пахне  густо  біля  річки  травостій.

Роки-роки  в  яскравий  заплелись  вінок.
В  нім  чорно-білі  кольори  ледь-ледь  помітні
Тому,  що  не  були  вони  одноманітні.

Усе  життя  ми  вчились  жити  і  кохати
І  помилялися  і  вчились  вибачати,
Й  долоні  підставляли  мрії  для  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736062
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017


ТАИСИЯ

Духовой оркестр ( Под впечатлением)


«  В  городском  саду  играет  духовой  оркестр.
На  скамейке,  где  сидишь  ты,  нет  свободных  мест»…

Эта  музыка    родилась  много  лет  назад.
А  сейчас  она  вернулась  в  этот  скромный  сад.
Аплодирует  цветами  сквер  и  в  нём  фонтан.
Здесь  теперь  по  воскресеньям  –  праздник  горожан.

Духовой  оркестр  ворвался  в  город  наш    с    весной,
И  никто  не  сомневался  –  послан  нам  судьбой:
Разбудил  в    сердцах  тревожных    радостный  настрой
И  надежду  –  что  вернётся  мир,  любовь,  покой.



01.  06.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736026
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017


Владимир Зозуля

Новая старая эра

Ну,  вот  и  всё…  уплыли  в  вечность  Рыбы
И  наступила  эра  Водолея…
А  мир  людей  (в  каком  бы  знаке  ни  был)
Не  стал,  ни  осмыслённей,  ни  добрее.
Все  так  же  он  легко  роняет  слёзы
В  бездонность  крокодиловой  печали,
А  сломанная  веточка  берёзы
Ему  всё  так  же  душу  не  печалит…

Увы,  опять  не  стал  последний  первым,
Пророчество  не  оказалось  вещим.
Меняются  века,  эпохи…  эры…
Но  не  меняют  суть  простые  вещи.
Всё  так  же  слепо  к  смерти  жизнь  стремится,
И  ей  меняться  незачем  и  нечем,
И  лишь  контрастность  четче,  глубже,  резче,
По  чувствам…  по  глазам…  по  нашим  лицам…

Разочарованность?..
Да  нет…  скорее,  жалость…
Сопутница  в  очередной  потере.
Я  ведь  не  то,  чтоб  очень  сильно  верил,
Но  видимо…  там…  что-то  оставалось…
Надеялось…  еще  чего-то  жда’ло…
Бывало,  что…  молилось  понемногу
Далёкому,  неведомому  богу…
И  даже  спорило  с  ним…  в  чем-то  убеждало…
Не  убедило  вот…  
Не  стали  лучше  люди.
Не  изменились,  вновь  не  получилось.
А  если  в  форме  что-то  изменилось,
То  ничего  не  изменилось  в  сути.
Опять  не  стало  пасмурное  ясным,
А  сложное  не  оказалось  проще.
И  ничего  не  изменилось  в  частном,
И  ничего  не  изменило  в  общем.
Не  стихли  холода.  Не  смолкли  войны.
В  подъезде  снова  лампочка  не  светит.
А  главное…  всё  так  же  плачут  дети…
И  мир  приемлет  слёзы  их  спокойно.
От  страха  плачут,  голода,  болезней,
Но  этот  плач  не  слышен…  он  не  нужен…
Усилие  любви  всё  бесполезней…
Бессилие  её  всё  равнодушней…
Не  стало  меньше  зла  на  этом  свете.
И  вновь  его  толочь  как  воду  в  ступе,
Ведь  эра  –  Доброты  и  Милосердья  
Не  наступила…  
Ведь  и  не  наступит?..
Есть,  значит,  что-то  в  промысле  Господнем,
Такое,  что  душа  принять  не  может
Ни  давеча,  ни  завтра,  ни  сегодня.
И  вновь  в  себе  я  сомневаюсь,  Боже…
Так  ненавязчива,  в  страдании  неброском,
И  бесконечна  полнота  святая,
Что,  кажется,  с  излома  на  березке
Она  слезинкой  детскою  спадает.
Так  долго  и  так  горько-безответно,
В  того,  кто  пустотою  обессужен,
Роняет  чувства  сломанная  ветка,
А  всё  никак  не  переполнит  душу…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735992
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017


Олена Вишневська

…така твоя…

                                                   [i][b]а  я  втішатиму.
                                                 Аби  ж!
                                                 Якщо  навколо  люди,  люди…[/b]
                                                           Ігор  Рубцов  "Спроба"[/i]



Не  хочу  слів.  Не  буде  сліз:
Тримають  під  прицілом  люди.
Ранковий  пломінь  день  розбудить
І,  наче  хліб  черствий,  у  грудях
Застрягне  ніч  і  біль,  і  злість

На  себе.  Думати  облиш,  
Що  дотик  твій  послабить  пута,  
Для  мене  він  п’янка  отрута:
В  твоїх  руках  я  оживу,  та
Потім  стану  тінню.  Лиш

В  таксі  -  ні  музика  доріг,  
Ні  мантра  «Стане  легше»,  звісно,  
Не  стишить  пульс,  бо  серцю  тісно
Без  тебе…  Душить,  душить  місто
В  своїй  байдужості!  Ти  б  зміг

Мене  утішити.  Як  ніж,  
Ця  вирва  замкнутого  кола:
Я  –  в  ньому,  ти,  мов  пес,  –  довкола…
І  відстань  в  кілометрах  колій…
І  я  –  така  твоя!  Аби  ж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735991
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017


Наташа Марос

ДИВО-КВІТКА…

Авжеж,  весні  судилося  скінчитись  -
З  природою  у  піжмурки  не  смій!
Хто  ж  винен,  що  не  встигла  я  напитись
З  цілющого  струмка  живих  надій...

Може,  пішла  я  стежкою  не  тою,
Бо  з  келиха  -  отрути...  і  до  дна...
Чому  не  розминулася  з  тобою  -
Така  п'янка  цвіла  тоді  весна...

А  квітень  нам  стелив  барвисті  шати,
В  розмаї  -  затепліло-зацвіло...
Який  же  був  ти  на  любов  багатий  -
Такого  в  цілім  світі  не  було...

Хотіла  бути  горда,  як  природа,
Терпляча,  наче  матінка-земля,
Але  вмлівала,  коли  ти  приходив
І  забувала,  що  гордячка  я...

О,  весно  красна,  ти,  хоч  наостанок,
Показуй  стежку  в  літо  золоте  -
Там  диво-квітка  є,  шукати  стану,
Вона  не  гірш  весняної  цвіте...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735852
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 02.06.2017


Наташа Марос

ДИВО-КВІТКА…

Авжеж,  весні  судилося  скінчитись  -
З  природою  у  піжмурки  не  смій!
Хто  ж  винен,  що  не  встигла  я  напитись
З  цілющого  струмка  живих  надій...

Може,  пішла  я  стежкою  не  тою,
Бо  з  келиха  -  отрути...  і  до  дна...
Чому  не  розминулася  з  тобою  -
Така  п'янка  цвіла  тоді  весна...

А  квітень  нам  стелив  барвисті  шати,
В  розмаї  -  затепліло-зацвіло...
Який  же  був  ти  на  любов  багатий  -
Такого  в  цілім  світі  не  було...

Хотіла  бути  горда,  як  природа,
Терпляча,  наче  матінка-земля,
Але  вмлівала,  коли  ти  приходив
І  забувала,  що  гордячка  я...

О,  весно  красна,  ти,  хоч  наостанок,
Показуй  стежку  в  літо  золоте  -
Там  диво-квітка  є,  шукати  стану,
Вона  не  гірш  весняної  цвіте...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735852
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017


Ліна Ланська

КОМУ?

У  сіре  вбраний  кожний  день,
Допоки  ніч  не  змінить  шати.
Хоч  серцю  хочеться  пісень,
Мелодій  тих,  нема  де  взяти.

Оскал  безликого  "завжди",
Мечем  завис  у  павутинні,
Одколи  чуєш:  "пережди",
А  віз  не  зрушити  донині.

Зібгався  в  кульку  передчас
Безхмарних  сподівань  і  звершень
Кому  із  вас,  кому  із  нас
Надія  зрадила  не  вперше?

Кому  за  спиною  сичі
Виносять  мізки  щогодини?
У  цім  бедламі  живучи,
Дивуєшся  лиш  ти,  єдиний.

Бо  крила  зв"язані  болять,
А  клітка,  певно  для  синиці?
Бо  ти  -  поранене  орля,
Якому  небо  й  досі  сниться.

Хай  сниться!  Хай  сичать  оті,
Кому  розваги  більш  немає.
Не    натовпу,  а  самоті,  -
В  Едем  Бог  браму  відчиняє.

31.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735837
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017


Ярослав К.

Родительский дом

Ночные  этюды  сменяют  пейзажи  рассветные...
Забыв  об  антракте,  в  две  смены  поёт  соловей,
Кукушка  спешит  информацию  выдать  секретную...
Не  стоит,  родная...  В  незнании  жить  веселей...

Ночной  мотылёк  на  окошке,  похоже,  опомнился,
С  утра  обстановку  домашнюю  вдруг  не  признав...
Так  сердце  в  груди  всё  не  может  никак  успокоиться,
Клокочет  внутри,  хочет  выпорхнуть  через  рукав.

Родительский  дом...  Как  ни  горько  --  одно  лишь  название...
Остатки  знакомых  вещей  превращаются  в  хлам...
И  нет  у  меня  ни  малейшего  даже  желания
Пытаться  раскладывать  что-то  ещё  по  местам.

Другие  порядки,  другие  жильцы  и  понятия...
Не  квохчет  наседка,  корову  не  доят  в  хлеву...
Непрошенный  гость,  очевидно,  теперь  в  этой  хате  я,
В  которой  по  промыслу  Бога  давно  не  живу.

Пустует  без  жизни  гнездо  величавого  аиста,
И  ласточки  уж  не  гоняют  назойливых  мух...
Собака  да  кошка  ещё  хоть  немного  стараются
Держать  прежний  дух...  Разве  ж  хватит  усилий  их  двух?..
                                                                 
...Захлопнувши  двери  машины,  включу  зажигание,
Взгляну  напоследок  на  бывший  когда-то  родным
Родительский  дом...  Посигналю  ему  на  прощание...
Тоска  без  него...  Но  ещё  тяжелее  мне  с  ним...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734737
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Ярослав К.

Голуби

Чёрный  голубь  стучится  в  окошко,
Видно  весточку  нам  он  принёс,
От  которой  в  душе  скребут  кошки
И  по  коже  январский  мороз.

Называют  тебя  "птицей  мира",
Благородною  даже  зовут,
Но  ворвалась  тревога  в  квартиру,
Прогоняя  домашний  уют.

Не  ошибся  ли  ты  адресатом?
И  не  сбился  ли  часом  в  пути?
Всколыхнуло  грудь  сердце  набатом:
"Боже,  только  беду  отврати!.."

Очень  странно,  такая  же  птица,
Когда  женятся  --  как  атрибут,
И  счастливые  юные  лица
От  голубок  подвоха  не  ждут.

Потому,  что  они  --  символ  жизни,
Символ  счастья  и  нового  дня.
Скрыта  мудрость  в  таком  символизме:
Тайну  Жизни  они  нам  хранят.

ЧЁРНЫЙ  голубь,  так  что  ты  за  птица?
Или  разница  только  в  цветах?
"Я  стучу  к  вам  в  окно,  чтоб  проститься,
И  внушать  не  хочу  я  вам  страх.

Я  взгляну  лишь  в  знакомые  лица.
Жизнь  земная  --  прошедший  этап,
Но  прошу  вас  за  душу  молиться,
Чтобы  вырвать  из  дьявольских  лап.

Был  с  рождения  тоже  я  белым,
Только  жизни  дорога  --  не  мёд...
Оперенье  моё  почернело,
В  таком  виде  прервался  полёт.

И,  чтоб  мог  я  вернуть  цвет  свой  прежний,
К  жизни  новой  нарядным  взлететь,
Вы  молитвой  своею  прилежной
Помогите  опять  побелеть.

И  тогда  вас  не  буду  пугать  я
Чёрной  тенью  в  кошмарах  ночных.
Светлым  ангелам  буду  под  стать  я
И  молить  за  вас  с  сонмом  Святых."

Чёрный,  белый...  И  вот  уже  снова
Две  голубки  сидят  на  окне...
Вы  --  прообразы  Духа  Святого.
Прилетайте  почаще  ко  мне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735597
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 31.05.2017


КВолынский

Любовь

Живёт  это  чувство  отрадой,
Согревает  в  далёкой  стране,
Любовь:  как  прекрасное  чудо!
Как  воздух,  как  солнышко  мне.

Пришла:  так  нежданно,  не  звано,
Красивой  накрыла  волной,
Забилась  в  сердечко,  подранок,
И  греет  мне  душу  собой.

Как  птица  кружит  надо  мною,
Нарушив  привычный  покой,
Любуюсь,  прилётом    весною…
Очарован  её  красотой.

Услышу  с  утра  голосочек  –  
Переливами  звонкую  трель,
Сердечко  сожмётся  в  комочек,
Как  будто  рыдает  свирель.

Так  больно,  ведь  сойкой  кричит,
Что  голос  дрожит  от  волненья,
Восток  разжигает,  не  спит,
В  душе  вызывает  желанье.
 
Упиваюсь  стихами,  до  спьяну,
И  радуюсь  с  каждой  строкой…
Любовь  принимаю,  как  данность,
Дарована  Богом…Судьбой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733985
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 31.05.2017


КВолынский

Сверкает луч…

                       Сверкает  луч  Звезды  небесной,
                       Грядёт  цветущая  пора:
                       Горит  весной  огонь  чудесный,
                       Сияет  ночью  до  утра.

                       Она  –  любимая    Планета…
                       Чарует  глаз  далёкий  Мир,
                       Душе  моей,  сей  лучик  света:
                       Бальзам,  вино  и  эликсир.

                       Встречаю  ночью,  днём  тоскую  –  
                       Несётся  кругом  голова…
                       В  её  стихах:  любовь  хмельную
                       Питают  нежные  слова.

                       Бывает,  тучами  закроют  –  
                       Не  наблюдаю  её  стать.
                       Блаженный…  верую,  ревную...
                       Молюсь…  о,  Божья    благодать!

                       Гори…гори…Звезда  Востока!
                       Буди  прекрасные  мечты!
                       Не  пропадут,  с  зеницы  ока,
                       Твои  красивые  черты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735231
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 31.05.2017


НАДЕЖДА М.

Про це ти думав хоч би раз?

Іще  не  пізно  -  зупинися.
Дивись:  нестримно  біжить  час.
Іще    ти  встигнеш  -  озирнися...
Колись  не  буде  уже  нас.

Навколо  буде  все,  як  зАвжди,
Та  час  зітре  наші  сліди.
Не  будем  вже  шукати  правди,
Один  до  одного  іти.

То  інші  будуть  іще  жити,
(  Хіба  не  страшно  уявить?)
Не  будем  вже  кудись  спішити,
Не  зможем  все  вже  відновить.

Проміння  сонце  буде  лити.
Любити  будуть,  та  без  нас.
І  зможуть  вогник  запалити
Той,  що  колись  у  них  погас.

Поки  не  пізно  все  сказати,
Поки  цвіте  життя,  як  сад,
Поки  нема  життя  ще  втрати,
З  душі  зітри  увесь  безлад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735779
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Ліна Ланська

ДОВІРЛИВО

Довірливо,  у  тебе  на  плечі
Засну  без  сили,  зовсім  випадково,
А  ти  зронивши  невиразне  слово,
Пригорнеш,  безталання  кленучи.

Мовчи  на  біс!..і  Бога  не  гніви,
Що  кинув  долу  у  холодну  зиму.
Переживе  цю  ніч  душа  озима
І  знову  у    світи    піде  на  ВИ!

Скрізь  товщу  криги,  темряви  оскал,
Шукати  едельвейси  і  суниці,
Щоб  заспівали  зоряні  дзвіниці,
Допоки  ніч,  божественний  хорал.

У  сумнівах  несказане,  -  коли?..
Коли  вбереш  Стожари  у  намітку,
Сріблястих  снів,  душі  знайшовши  квітку,
Серед  проклять  байдужої  імли.

Так  солоно?..  гарячий  крапле  віск,
Тамуючи  оману  безголосся?
Мабуть  мені  наснилось,  чи  здалося,
Що  не  мене  в  обіймах  міцно  стис?..

19.05.17.

 

 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735740
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Владимир Зозуля

Лина Костенко. У світі злому і холодному. перевод с укр.



У  світі  злому  і  холодному,
де  щастя  зіткане  з  прощань,
чи  ми  пробачим  одне  одному
цю  несподівану  печаль?

Чи  будем  вік  себе  картати?
Але  за  віщо,  Боже  мій!
За  те,  що  серце  калатати
посміло  в  ніжності  німій?!

За  ті  передані  привіти?
За  тихий  погляд,  що  п’янить?
Нехай  це  сонечко  посвітить.
Нехай  ця  туга  продзвенить.

..........

Под  небом  мира,  где  лишь  вьюга,
а  счастье  соткано  с  прощаний,
сумеем  ли  простить  друг  другу
свои  внезапные  печали?

Или  казниться  будем  вечно?
За  что  нам  это,  Боже  мой!
За  то,  что  сердце  так  беспечно
стучало  в  нежности  немой?!

За  те  врученные  приветы?
За  тихий  взгляд,  что  так  пьянит?
Пусть  это  солнышко  посветит.
Пусть  эта  мука  прозвенит.

Вновь  не  удержался  прочитав  вот  этот
перевод  Лины  на  стихире  http://www.stihi.ru/2017/05/29/3168

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735669
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Радченко

Соловушка

Пел  соловушка  —  звал  он  любимую,
Знал  —  услышит  она  трель  его.
Песню  нежную  пел  и  красивую,
В  ней  звучало  любви  торжество.
И  казалось  —  хрустальные  камешки
Рассыпались  и  падали  вниз,
Перезвон  обрывался  на  краешке
И  звучал  над  округою  свист.
Разрезал  тишины  он  полотнище
И  по  кромке  бежал  в  дальний  край.
И  рыдал,  и  смеялся  соловушка,
Перечёркивал  в  сердце  печаль.
И,  конечно  же,  скоро  любимая
Прилетит  и  подарит  любовь.
И...  затихнет  вдруг  трель  соловьиная  —
Через  год  повторится  всё  вновь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735529
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 30.05.2017


НАДЕЖДА М.

Чомусь згадала…


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=erl0cIQSJtg[/youtube]

Чомусь  згадала  поцілунок
З  тобою  вперше  у  житті.
Скупої  долі  подарунок.
Невже  він  в  тебе  в  забутті?

Чому  ж  тоді  він  став  останнім?
Не  так  солодким,  мабуть,  був.
Та  знаю:  був  він  вже  осіннім.
В  душі  все  ж  вогник  спалахнув.

Маленький,  теплий,  незрадливий,
Зненацька    ніжністю  заграв.
Чомусь  занадто  соромливий..
Не  вірю,  що  ти  не  кохав.

Навколо  тиша  заніміла,
Злітали  з  вишень  пелюстки...
Та    до  сих  пір  не  зрозуміла:
Нащо  зростив  ти  колючки?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735491
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 30.05.2017


Циганова Наталія

ночччь…

Фиолетовый  всплеск  свежевыжатой  ночи
переплавит  стакан  с  утонувшей  мечтой
до  виска  ненавистно-любимых  и  прочих  -
на  стеклянный  Брестоль.
Очумевшая  высь  будет  чёрным  давиться,
зажигая  по  памяти  чью-то  звезду,
упуская  с  ресницы  на  чью-то  возницу
то  ли  дар,  то  ли  мзду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735635
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017


Lana P.

ЗГАДАЙ МЕНЕ…

Згадай  мене  у  теплу,  літню  зливу,
Як  чисті  крапельки  води  
Омиють  душеньку  вразливу,  
Де  залишилися  сліди.

Згадай  мене  у  ночі  серпанкові,
Як  сни  втікaли  у  світи.
В  холодні  вечори  зимові
Я  буду  квіткою  цвісти.

Згадай  мене…                                        1.02.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735343
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


НАДЕЖДА М.

Коли за гори сонце сяде…

Коли  за  гори  сонце  сяде,
А  день  розтане  в  сірій  млі,
У  Бога  я  прошу  поради,
Як  жить  на  грішній  цій  землі?

Як  пробачати  зраду  й  підлість,
Як  полюбити  ворогів,*
Та,  як  знайти  у  серці  стійкість,
І  як  приборкати  свій  гнів?

Як  поселить  у  черствих  душах,
Росток  маленький  доброти?
Щоб  розцвіла  у  добрих  сходах
Маленька  квітка  теплоти...

Не  поливать  її  сльозами,
В  промінні  сонячнім  купать.
Любити  так,  ніби  востаннє.
Серця  любов"ю  напувать...

Важка  занадто  ця  задача,
Достукать  важко  до  сердець.
Даремно  мрію  про  удачу:
З  сердець  не  вирвать  бур"янець.
-------------------------------
Тут  мова  йде  про  особистих  ворогів,  не  політичних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735422
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Ліна Ланська

ХОЧЕТЬСЯ, ВОРОНЕ?

Хочеться,  Вороне,  сиру  ласий  шматочок?
Це,  коли  стежку  хвостом  підмітає  руда?
Стеле  так  м"яко  і  солодко  слово  скида,
Не  озирайся,  мовчи,  на  дзьобик  -  замочок.

Хай  собі  блудить,  виманює  й  примовляє,  -
Чорне  крило  не  відбілиш  і  часу  не  гай.
Їж  собі  сир,  захлинеться  слиною  нехай,
Жадібне  серце  укотре,  заздрощі  крають.

Молоху  зорі  насняться  спалахом  ночі.
Хочеться  келишок  сяйва,  -  яке  ж  бо  на  смак?
Хитрощі,  білою  ниткою  зшиті  сяк-так,
Медом  присмачені  щедро,  -  душі  морочить.

Добре  словечко  приємне  й  кішці  приблудній.
Кинули  крихту  хлібця  і  на  руки  взяли,
А  на  бочок,  щоб  зігрілась  дурненька,  -  смоли...

Вороне,  їж  собі  сир,  не  слухай  облудні,
Пустопорожні  слова  і  коли-не-коли,
Мудрого  згадуй  Езопа,  -  рядки  незабутні.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735301
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Наташа Марос

БІЛОПІННО…

Білопінно  кипить  угорі
І  співа  монотонно-бджолино,
Ряд  акацій  у  нашім  дворі,
Що  роками  дарують  перлини
Диво-цвіту  розхристаних  мрій,
Що  губились  в  солодкому  світі,
Ще  тоді,  так  давно,  на  зорі,
На  межі,  в  соковитому  літі...
Розливали  вони,  мов  чаї,  
Нахиляючи  китиці  низько,
Життєдайні  свої  врожаї
Рідним  подихом  бажано-близько...
Молодію  весняним  теплом  -
Я  давно  загубилась  у  віці  -
Ряд  акацій  -  коли  ж  то  було  -
Щастя  нам  наливали  по  вінця...
Я  не  можу  спокійно  пройти
Мимо  приторних  запахів  цвіту
Медоносно-п'янкого...  А  ти
Помічаєш  цю  казку  розквітлу...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735388
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Іванюк Ірина

Еридо!! Бійся чистих, талих вод


Еридо!  Бійся  чистих,  талих  вод,-
рушає  льодовик,  здригаючи  планету...
Яким  не  був  би  грішним  наш  народ,
ніколи  кров  людську  не  пив  він  на  бенкетах...

Аресе!  Ти  -  не  цар  для  нас,  не  бог,
а  так...  приблудний  пес,  який  не  бачив  долі...
Бий  в  груди!  Що  ж...  Убитий  Син  воскрес!
Ще  затанцює  блиск  зорі  на  Чорнім  морі...

Лихі  божки!  Міфічний  порох  книг!
Наш  Деміург  святий,  як  те,  що  в  серці,-  вічний!
Згорить  колись  в  вогні  останній  міф!
Еридо  утікай!  Рушає  айсберг...  Тріснув.

Ерида  -  богиня  розбрату.

27.05.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735273
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Радченко

Вечоріє

Вечоріє.  Череда  повільно
З  пасовиська  вулицею  йде.
Солов'ї  витьохкують  весільні
Серенади  і  бузок  цвіте.
Лунко  ляскає  батіг  в  повітрі  —
Дуже  вправний  дід  Іван  пастух
І  яскраві  фарби  на  палітрі
Вечір  змішує,  та  й  вітер  вщух.
Біля  хат  розчинені  ворота  —
Зна  худоба  добре  де  чий  двір.
Небом  розлилася  позолота  —
Захід  сонця  знатний  ювелір.
Сутінок  густішає  безмежність,
Огорта  дерева  і  хати.
В  кожнім  шерхоті  живе  бентежність...
І  зникають  звуки  суєти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735268
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


@NN@

*На перехресті…*

                                                 З  любов*ю,  вдячністю  і  
                                                 повагою  Любові  Ігнатовій
                                                 за  Дарунок.

*На  перехресті  зоряних  стежин*,
Любов  звела  палац  нетлінний,
Ні,  збудувала  *дім  камінний*
І  оселила  там  навіки
Безсмертне  Слово,
І  *друзям  роздала  ключі*...

...Гортаю  дні  листочків  паперових,
На  них  Любов,  Любов  у  кожнім  слові...
...І  трішечки  журби...

Чи  жінки...  чи  верби...

Та  все  ж,  Любов  -  найголовніше  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735253
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Lana P.

КОЛИ ТИ ПОРУЧ…

Коли  ти  поруч  —  розум  тане,
Тумани  в  заводі  пливуть,
І  навіть  сонечко  рум'яне
Нам  не  просвітить  серця  суть.

Коли  ти  поруч  —  все  співає,
Тіла  нутрують  у  цю  мить...
Коли  ти  поруч  —  дух  літає,
Душа  з  душею  гомонить...            2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734873
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Ліна Ланська

ХА!

Ха!  
Сто  порад  звідусіль  -
І  на  рани,  не  сіль.
А  біда,  не  вода,
Лишень  часу  хода.

Ха!
Ніби  з  толку  давно!
Пам"ять  -    стрічка  кіно,
У  літа  відліта,
Сни  у  сум  запліта.

Ха!
Розплети  і  закинь.
У  грозу  голубінь,
Не  роздай,  виглядай
Сповідай,  сповіда...

Ха!
Не  сміюсь,  лишень  зойк,
Чи  зітхання  разок?
Не  поникли,  -  зійшли...
Не  гніви  -  відцвіли.

Ха!
Якщо  біль  не  вщуха?
Смішком  сни  колиха...
Навіть  доля  лиха
Стане  легше?..  ха-
Ха!  

20.05.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734990
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Радченко

Витира з щоки сльозу

Колихає  мама  сина,
До  серденька  пригорта.
Знаєш,  хлопчику,  я  сильна,
Буду  поряд  все  життя.
Хай  тобі  насниться  казка  —
Усміхнешся  ти  ві  сні,
А  моя,  синочку,  ласка  —
Крила  Ангела  легкі.
Спи  мій,  рідний,  спи,  маленький  —
У  ві  сні  ростуть  скоріш.
Будь  здоровий  й  веселенький,
Маму  й  тата  тим  і  тіш.
Колихає  мама  сина,
Витира  з  щоки  сльозу:
Хай  пройде  війни  часина,
Відведе  хай  Бог  грозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734948
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 26.05.2017


@NN@

Різнобарвне диво…

У  очах  дитячих  радість  аж  іскриться,
Мильні  кульки  мама  видуває  з  кі́льця,
А  вони  яскраві,  веселко́ві,  літні,
Вітерцем  підхоплені  рвуться  з  підворітні.
Калатає  серце  у  малечі  й  в  мене,
Геть  преобразилась  двору  ойкумена.
Мильні  кульки  в  небі  -  різнобарвне  диво,
Дітвора  їх  ловить,  дорослі  щасливі,
Навіть  кіт  руденький  сів  на  задні  лапки,
Бабуська  старенька  підвелася  з  лавки...
...........................................................
У  очах  дитячих  радість  аж  іскриться,
Мильні  кульки  мама  видуває  з  кі́льця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734848
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 26.05.2017


archic

Грани

Мы  выстрелами  насквозь
Убиты  в  один  из  дней
Как  будто  бы  в  сердце  гвоздь
Ты  только  теперь  не  дрейфь

Немыслимы  все  шаги
Где  был  аппаратный  сбой
Не  верится  что  враги
Пытаются  быть  собой

Уставшие  но  в  строю
И  не  разжимая  рук
Я  также  теперь  стою
Над  пропастью  всех  разлук

Но  кажется  пустота
Касается  тишиной
Ты  помнишь  все  те  места?
Знакомые  нам  с  тобой

В  них  личное    в  них  уют
И  в  памяти  на  века
Там  также  рассвета  ждут
Как  писем  издалека.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734922
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Владимир Зозуля

В цвете желтофиолета

Моя  муза  –  печаль,
А  в  окне  моём,  желтая  роза.
На  её  лепестках
Не  роса  –  это  слёзы  мои.
Ничего  мне  не  жаль,
Слышишь,  это  не  жалости  слёзы,
Это  просто  тоска  
О  несбывшейся  вечной  любви…
…..

И  плакал  Бог.  И  жизнь  ложилась  в  ящик.
И  тень  вечерних  грез  была  темна.
И  тосковал  о  чем-то  уходящем,
Бутон  увядшей  розы,  у  окна.
О  чем-то  –  том,  чего  всегда  так  мало.
О  чем-то  –  том,  что  грело  жизнь  теплом.
О  чем-то  –  том,  что  было  и…  не  стало.
О  чем-то  –  том,  что  навсегда  ушло.
И  этим  –  "чемтоуходящим"  –  болен,
Я  рассыпал  слова:  их  тихий  звук,
На  этот  грустный  цвет  желтофиоли,
На  эту  бледность  губ  своих  и  рук.
А  где-то  там,  в  своём  прощальном  вальсе,
В  неизмеримой  чувства  высоте,
Моей  любви  цвет  желтый  осыпался,
И  на  ветру  кружился  и  летел...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735083
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Lana P.

МОЛОЧНІ ХВИЛІ

Молочні  хвилі  теплих  берегів,
Пронизані  промінням  аж  до  денця,
У  різнобарв’ї  сонячних  кругів,
У  відгуках  торкають  стінки  серця.

І  озивається  палке  нутро
На  ніжний  шепіт  твій  у  шумовинні.
Здіймається  вода,  немов  шатро,
Вдаряючись,  вертається  по  згині

На  пінні  чубчики  солодких  мрій,
Що  дружньо  гомонять  поміж  собою,
Дарують  подих  бризу  із  надій,
В  чуттєвих  митях  радощів  прибою.        2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734645
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 24.05.2017


ТАИСИЯ

Рассвет на пленэрах


На  пленэрах  окунулась  в  буйную  траву.
От  избытка  чувств  пьянею  –  жажду    рандеву.
Ухватилась  за  идею  и  тяну  за  хвост
Из  высокого  пространства  на  широкий  холст.

Вся  палитра  предо  мною  обнажилась  вмиг.
Не  теряй  момент  удачный  –  ты  его  достиг.
Торопись,  художник,  быстро  нанести  сюжет.
Ведь  природа  моментально  изменяет  цвет.

Увлечённый    красотою,  встал  ты  во  весь  рост.
Торопливыми  мазками  украшаешь  холст.
Твой    рассвет  тебя  чарует,  ты  поймать  успел
Тот  момент,  как  первый  лучик    петушком  запел…

А  потом  вдруг  весь  курятник  утро  объявил!
Разбежались  быстро  тучи,  вмиг  их    след  простыл.
Засияли,  засверкали  краски  на  холсте.
И  не  зря  не  спал  художник!    Слава    красоте!

(  Так    творил  И.  Левитан)

01.  08.  2015.  –  24  мая  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734822
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 24.05.2017


Радченко

Обірветься ниточка сну

Закреслюю  в  соте  чи  в  тисячне
Той  сон,  що  за  мною  йде  вслід
Притишеним  кроком  і  лисячим,
Рікою  життя  іде  вбрід.
За  руку  бере,  не  питаючись
Потрібно  мені  це  чи  ні.
Крізь  ніч  поведе  не  спиняючись
Й  залишить  мене  у  весні,
В  якій  затаїлось  відлуння
Признання  в  коханні  твого
Й  розквітлі  садки,  й  повнолуння,
Й  усмішка  мовчання  мого.
Нас  лагідно  ніч  огортала,
Співав  соловейко  в  бузку,
Зозуля  роки  рахувала
І  місяць  на  хмарці-візку.
І  знову  не  в  соте,  а  в  тисячне
Обірветься  ниточка  сну  —
Сховалося  сяйво  місячне
В  фіранку  ажурну  легку.
Навіщо  мені  це,  не  знаю...
Й  не  знаю,  чому  знову  й  знов
У  сон  той,  як  в  річку  пірнаю,
Пірнаю  чомусь  стрімголов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734746
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 24.05.2017


Радченко

Кохання дивоцвіт

У  закоханих  очі  всміхаються
І  по-іншому  бачать  наш  світ.
Перед  ними  всі  квіти  схиляються,
Бо  кохання,  немов  дивоцвіт
Виграє  дивовижними  барвами,
Почуття,  мов  рясний  зорепад,
Напуває  серця  милих  чарами
І  не  зна,  що  таке  часопад.
І  не  вірить  кохання  в  розлуку,
Хоч  життя  без  розлук  й  не  бува,
І  тонку  павутиночку  смутку
Легко  ніжністю  враз  обрива.
Серенад  солов'їних  безмежність
Подарує  у  травні  воно,
В  них  яскрава  і  ніжна  бентежність  —
Пророста  в  серці  щастя  зерно.
Ось  тому  вони    бачать  по-іншому
Наш  такий  непростий  білий  світ
І  не  ходять  по  снігу  торішньому,
Де  лишився  лише  пустоцвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734528
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 24.05.2017


Наташа Марос

НАВІЖЕНА…

На  сонну  душу
Напали  весни,
Тепер  я  мушу  -
(Вона  ж  воскресне!)
Виходить  з  хати,
Пісні  співати,
Її,  заблуду,
Розвеселяти!..
         Залоскотали,
         Забрали  розум,
         Кинули  в  небо,
         (Як  так  і  треба!)
         І  срібні  роси
         Вплели  у  коси...
         Я  вже  втомилась  -
         Душа  ще  просить...
І  я  лозину
У  руки  брала,
Її,  невинну,
Додому  гнала...
Воскреслу  душу
Тримати  мушу,
Бо,  навіжена,  
Мене  задушить...

     -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642918
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 22.05.2017


Наташа Марос

ТІЛЬКИ ЯБЛУНЯ…

Ти  з'являєшся  в  моїх  снах
І  гуляєш  спокійно  в  домі,
Вимальовуєш  на  шибках
Візерунки...  мені  знайомі...

Ці  меланжеві  кольори
Протягнулися  через  роки  -
Як  давно  ти  його  створив
Світ  хвилююче-кароокий...

Мій  художнику,  знов  схитрив  -
Порозбризкував  світлі  клапті...
Я  прошу  тебе,  говори,
Хай  теплішає  в  моїй  хаті...

Дозволяю:  малюй  іще,
Ось,  у  затишку,  з  цього  краю,
Де  не  знищиться  знов  ущент
Твій  малюнок  -  усе,  що  маю...

Але  сон  утікає...  день
Швидко  вимив  холодні  вікна
І  вже  фарби  нема  ніде  -
Тільки  яблуня,  що  розквітла...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734529
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Ліна Ланська

ВІДДАЙ МЕНІ

Ти  думаєш,  я  не  дістану?
Дістану,  бо  наші  думки  -
Душею  прокладені  траси.

Клубочаться  дим  і  тумани
І  падає  мить  у  віки,
Зірки  незапалені  гасить.

Прикрашену  ними  корону
Кортіло  -  всевладдя    і    край!  -
Всевладдя    на  морі  і  суші

Впиватися,  щоби  до  скону.
Хоч  сам  себе  тим  не  скарай
І  сивіти  душу  не  змушуй.

Безхатченком  не  назбирає
Вінки  із  барвінкових  снів
І  неба  без  крил  не  торкнеться.

Віддай  її,  я  заховаю
Допоки  страхи  вдалині,
Допоки  від  захвату  б"ється,

Шаленством  наповнене  серце,
Віддай  же,  віддай  же  мені!

16.05.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734506
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Квітка))

Все на краще, а б/ється кришталь

Все  на  краще,  а  б/ється  кришталь,
Що  громами  у  небі  розпуки.
Вип/єш  чашу  до  дна,  а  в  ній  жаль,
Блискавицями  серця,  де  стукіт...
................................................
Розламає  знівечене  завтра...
Все  на  добре,  чого  так  болить?
То  зневіра  досягне  світ  старту,
Швидкість  світла,  зростаюча  мить.
Що  мов  вічність  в  думках  розлилося:
Все  на  добре,  а  б/ється  кришталь,
То  громами  у  небі  сплелося,
Моє  серце  із  туги,  мій  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734316
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Олена Вишневська

…додому, який не дім…

Скотиться  колесом  сонце  за  горизонт.
Пам’ять  підніжки  розставить.  Втекти  б,  та  –  ні…  
Я  залишаю  /впустила  квиток/  перон
І  повертаюсь  додому,  який  не  дім.

Тут,  де  немає  від  мене  ні  сліду,  я
В  серці  тамую  весни  больовий  синдром.
Хочеться  дива.  /Забула  його  ім’я…/
Входить  дитинство  навшпиньках  десь  під  ребро.

Ось  знову  вулиця.  Вишні  зронили  цвіт.
Скільки  б  мені  не  пройти  не  моїх  доріг
/Й  тих,  що  мої/,    через  всю  павутину  літ,
Хочеться  переступити  за  той  поріг,

Де  вже  не  чутно  ні  сміху  за  склом  вікна,
Ні  вечорових  розмов,  тільки  вітру  свист
Ходить  по  колу  сирих  і  пустих  кімнат,
Де  кожна  річ  у  собі  зберігає  зміст

Глибший,  ніж  іншим  здається.  Бо  тут  і  я
З  вітром  колись  перешіптувалась  в  думках,
І  у  свята  за  великим  столом  сім’я
Дружно  збиралась.  Тепер  на  кількох  замках

Двері  у  світ,  де  від  тиші  загусли  зву…
…чи!!!  -  я  прошу.  -  Зазвучи  у  мені  ще  раз!
Так,  щоби  сили  сказати  було:  «Живу!»
Так,  щоби  лікарем  стала  любов  –  не  час…

Лиш  чорно-білі  портрети  тепер  мені
Дивляться  в  душу.  /Минуле  крізь  об’єктив./
Я  повертаюсь  додому,  який  не  дім.
/Той,  що  як  кисень,  покликав  і  відпустив…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Валентина Ланевич

Обпалив теплим поглядом ніжно.

Вкотре  смуток  принесений  вітром
Вилив  душу  на  кінчик  пера.
В  день  негожий  тим  ясним  просвітом
Увірвався  ти  вітром  в  життя.

Обпалив  теплим  поглядом  ніжно,
Зайшлось  серце  у  щемі  вогнем.
Не  чекала,  що  в  мить,  коли  слізно,
Скалки  битого  щастя  зберем.

Майоріли  скитання  у  часі
Та  кохання  любов  берегло.
Невгамовно-підвладная  спразі,
Тіло  жаром  твоїм  пройняло.

21.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734416
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Джин

Некролог

[color="#5e0707"][i][b]Смотрю  назад  сквозь  пройденное  время,
Смотрю  на  фото  сквозь  туман  тоски.
Смотрю  как  жизнь  играет  в  лотерею
И  душу  рвет  на  мелкие  куски.

Мир  перевернут    как  в  стеклянной  призме
И  мы  по  обе  стороны  теперь
Навек  потерянные  в  этой  жизни,
Где  на  замок  для  чувств  закрыта  дверь.

И  невозможно  больше  верить  в  чудо,
И  нет  надежды  что-то  изменить.
Осколки  прошлого  в  уме  повсюду
И  воедино  их  нельзя  сложить.

Мы  потерялись  в  мире  неприветном,
На  беспощадной  скатерти  дорог,
Средь  вечеров,  ночей,  среди  рассветов.
Здесь  о  любви  написан…  Некролог.
[/b][/i][/color]


стихи  из  прошлого

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734379
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017


@NN@

Роздуми вголос…

*Одного  разу*,  скуштувавши  дивний  плід,
Навіки  заблукали  в  просторі  і  в  часі,
Йдучи  у  присмерках  у  володіння  бід,  
Розпорошились  по  обочинах  на  трасі.

З  тієї  днини  ми,  з  тих  прапрадавніх  пір,
Бредем,  лиш  інколи  до  зір  здіймаєм  очі.
Серед  примар  живем,  шукаєм  темних  нір,
Щоб  заховатися,  -  мов  сірі  поторочі.

А  десь  в  душі  своїй,  в  глибинах  потайних,
Ще  відчуваємо  -  ми  зіткані  з  любові.
Хоч  сильно  прагнемо  утіх  простих,  земних,
Та  слово  -  Бог,  найважливіше  в  нашій  мові.

Воно  злітає,  *всує*,  часом  з    язика,  
Доречно  в  молитвах,  невільно  у  розмові.
І  якщо  чиста  в  нас  душа,  а  не  сковзка,
Йому  освідчуємось  щиро  у  любові.
..........................................................

Хтось  заперечити  захоче,  хтось  змовчить,
Хтось  згодиться,  а  я  собі  признаюсь,
Що  у  житті  своїм,  у  кожну  його  мить,
Без  Бога  не  живу  -  поневіряюсь.

                   *Одного  разу*  -  так  починають  
                   читання  Євангеліє  на  Літургії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734177
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Іванюк Ірина

Все, як і колись…


Падало  сонце,  видивом  мінилося.
Все,  як  і  колись...  Чи  то  тільки  наснилося?

Ось  небо,  як  тоді,  -  аквамаринове...
Соловейчине,  рідне,-  до  душі,-  дитинне...

Тільки  от...  Чи  мій?  Чи  це  той  соловейко?
Постарів  ти,  либонь,  облітавши  земельку...

Сонце  котиться  в  ніч,  а  на  ранок  займається...
Соловейковий  спів  духом  світу  вертається.

19.05.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734195
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Ліна Ланська

СІЛЬ НА ВОДІ

За  втраченим  бігти  не  буду,  коли
Засніжено  знітиться  раптом  весна.
Ми  вчора  згубилися  серед  імли,
Та  тільки  та  мить  невимовно  тісна.

Та  тільки  зіткнувшись,  згоріли  у  дим  -
Рожевого  відтінки  хтось  позбирав.
Ти  був  ще  учора  таким  молодим  -
Ти  грався,  а  я  і  не  знала,  що  гра...

Ти  грався  бездумно,  у  відчай  втопив
Невидимі  крила  сріблястих  надій.
Стіною  із  сліз  величезні  стовпи
Помалу  підводились,  -  сіль  на  воді.

Помалу  отямилась,  сяючий  блиск
Когось  засліпив,  а  прозріння  мені
Заціпило  подих,  зашкалило  тиск,  -
Полуда  здригнулась  у  тому  вогні.

Полуда  шепнула,  щоб  сили  знайшла
Весняну  негоду  невтішену  -  геть!
Так  солодко  лащилась  сиза  імла,
Допоки  реальність  ішла  шкереберть.

Допоки  реальність  у  відра  води,  
На  голову  злити,  набрала  ущерть.
Куди  я  зібралась?  Дивилась  куди?

Сміюсь  донесхочу,  а  серце  на  чверть
Уже  і  не  стукає,  як  не  пряди
Ту  звивисту  нитку,  -  спіткнулись  лади.
                 

24.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734225
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Радченко

Букетик слів

По  росі  холодній  ранок,
Мов  дитя,  дрібненько  біг.
Небо  одягнув  в  серпанок
І  спочити  в  трави  ліг.
Розлилася  тиші  ніжність,
А  тендітна,  мов  кришталь.
І  всміхнулась  раптом  вічність,
Що  ховалась  в  пастораль.
Вітер  бавився  в  садочку  —
Гілочки  злегка  гойдав.
Травень  вишиту  сорочку
Кожний  ранок  одягав.
Із  хмариночок  орнамент,
З  квітів,  з  зелені  лісів.
...І  на  вічності  пергамент
Тихо  ліг  букетик  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734241
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Ліна Ланська

НАПЕВНЕ, СЮР

Мейкап  безсонню  і  манікюр,
Якщо  не  зараз,  то  опівночі
Чернечу  схиму  побачать  очі
На  танцівниці?..  напевне,  -  сюр.

Смішне  з  потворним  руки  з  кишень
Ніяк  не  вийме,  ламає  пальці
У  полум"янім  одвічнім  танці,  -
Не  зупинися,  прошу  лишень.

Смішне  запалить  вогненний  дощ,
Потворні  тіні  розплющать  небо.
У  божевіллі  яка  потреба?
Знов  нетерпіння  не  хоче  прощ,

Як  подих  спрагле,  як  мить  мале  -
Канкан  на  вістрі  і  донесхочу...
Таке  всевладне,  таке  пророче,
П"янить  бажання,  як  божоле.

Ніч  -  міні-дансинг  серед  баюр,  
Мечем  із  прірви,  я  завмираю.
Окрайчик  хліба    -  це  все,  що  маєм.
На  ньому  -  замок,  напевне,  сюр.

18.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734104
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017


ТАИСИЯ

Если женщина любит…

Если  женщина  любит  –  к  ней  вопросы  излишни.
Её  щёки  пылают,  а  глаза    словно  вишни.
Недостатки  мужчины,  если  даже  заметит,
Никогда  не  осудит  и  с  улыбкою  встретит.

Остроумную  шутку  звонким  смехом  воспримет.
И  восторженным  взглядом    непременно  окинет.
Философскую  сказочку  и  весёлую  муть  -
Примет  с  должным  вниманием,  не  вникая  в  их  суть.

Если  вдруг  ваше  слово  каждый  раз  раздражает,
Призадумайтесь,  друг  мой,  что  сие  означает!?
И  когда  всё  не    эдак    ей,  и    когда  всё  не  так,  -
Будь,  дружище,  уверенным,  что  попал  ты  впросак!

Если  женщина  любит  –  догадаешься  сразу.
Не  дари  безделушки  и  хрустальную  вазу…
Пригласи  на  свидание  –  улыбкой  ответит!
Подари  при  свечах  ей  –  романтический  вечер…

Если  женщина  любит,  то  захочет  быть  рядом.
Не  страшны    ей  ни    ветры,  ни  дожди    даже  с  градом.
Если  женщина  любит  –    есть  ли  чувство  прекрасней!?
Если    это    взаимно  –  ты  нашёл  свое  счастье!

13.  04.  2015.  -    18.  05.  2017.

Рисунок  автора


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734027
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017


@NN@

Цьогорічна весна, мов оголений нерв…

Цьогорічна  весна,  мов  оголений  нерв,
Аж  судомить,  роз’ятрює  душу.
І  тривожить,  північних  вітрів  круговерть,
Й  паморозь  чорна  упала  на  грушу.  

Ця  страшна  чорнота  заповнює  сни,
Невеселі,  тривожні  -  пророчі;
-  Мій  народе,  не  бачить  тобі  вже  весни,
Навкруг  зграя  розбійницька,  вовча.

Уже  скоро  введуть  *надзичайний*  в  нас  стан,
Дядько  солодкий  -  знов  президентом,
Прогарцює  сусідська  орда    по  містах,
А  ми  й  так  вже,  мов  *липка  обдерта*.

Та  й  за  роки  цієї  війни  -  не  війни,  
Озлобились,  зневірились,  *скисли*,
А  погляньте  на  них  -  *жупано́ві  пани*,
Так  роз’їлись,  аж  морди  обвисли.

Я  боюся  проснутись  -  навкруг  чорнота,  
Й  чорні  круки  кружляють  над  ганком...

*Куди  ніч  -  туди  й  сон*,  сни  мої  марнота,
Хай  Господь  їх  осяє  світанком.
Цьогорічна  весна,  мов  оголений  нерв.

 В  слові  -  *  дядько*  ,  буква  *Я*  читається,  як  *І*.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734011
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017


Жанна Чайка

Не грусти…

Не  грусти,  моя  подруга,
май  уж  на  дворе.
Жизнь  -  она  бежит...  По  кругу...
Вишни  в  серебре

снова  снег  в  душе  растопят,
окрыляя  день,
облаков  пушистых  хлопья,
вновь,  прогонят  тень.

То,  что  было  отгорело.
След  в  душе  горчит...
Новый  день  тормошит  тело,
солнышко  блестит

и  зовет  к  вершинам  счастья  -
к  ним  мечта  ведёт.
В  прошлом  пусть  живет  ненастье.
Радость  настаёт  -

в  наших  детях,  внуках,  лицах,
видим  нежный  свет.
Да..порою  нам  не  спиться...
Много  дел  и  лет...

За  спиной  багаж  весомый  -
это  нам  в  зачет.
Приведет  любовь  нас  к  дому  -
знаю  наперед.

11.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733949
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017


Валентина Ланевич

Як же, бабоньки, охота заарканить мужика.

Як  же,  бабоньки,  охота
Заарканить  мужика.
Он,  і  жаба  із  болота,
Знать,  ква-ква  все  викрика.

Одуд  плаче  в  очереті,
Дрізд  один  надувсь  на  пні.
Жайвір  в  дзвони  б’є  у  злеті,
На  вербичці  солов’ї.

І  співають,  так  співають,
Що  душа  зайшлася  в  щем.
В  серці  ніжності  без  краю,
Ну,  єдиний  раз  живем.

Прихилитися  б  в  любові,
Щоб  до  рідного  плеча.
Щоб  в  осінньому  покрові
Вчути  з  ласкою:  моя.    

14.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733374
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017


@NN@

Чи ще болить. . ?

                                               Зраджують  Тебе  знову,
                                               Продають  за  ломаний  гріш,
                                               Україно,  рано  Христова...
                                               О,  як  Ти  болиш!
                                                       Людмила  Литвинчук.

Вже  не  болить,  до  болю  звикла  вже
Душа,  -  гірчить,  не  полином,  а  рутою.
Мов  звір  усередині  все  пожер,
А  пустка  вщерть  заповнена  отрутою.

І  далі  йде...  Вже  схід  заполонив,-
Душі  виїда  без  жалю  і  упину.
Це  косовиця  ще  незрілих  жнив,
Чи  гайвороння  обсіло  Україну?

Своє,  (змогли  б  чужому  раду  дать),
Своє,  таке  підступне,  й  мов  хміль  зелене...

Та  в  Небі  вже  зібралась  світла  Рать.
Зішли  їх,  Боже,  щоб  захистили    Неню.

Чи  ще  болить?    До  болю  не  звикать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733112
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 14.05.2017


ANELI

Май

Гуляет  май  по  улицам  уставшим
От  серости  асфальтовой  брони,
Как  ангел,  в  любопытстве  своем  павший
С  небес  в  котел  безумия  Земли.
И  вновь  рождает  жизнь  угрюмый  город,
Дурманит  разум  пьяная  сирень.
И  небеса  в  ромашек  белый  омут
Роняют  слёзы  грозовых  дождей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733153
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Владимир Зозуля

Запах мяты

В  старом  парке  полу'денно-душно.
Пахнет  мята  судьбой  и  детством…

Мам,  а  помнишь,  как  я,  игрушку
Потерял  в  этом  парке,  где-то?

Как  же  горько  о  ней  я  плакал…
Мал  ведь  был,  а  вот  помню,  мама.
Ты  сказала  мне:  тютя,  плакса.
А  я  топал  ногой  упрямо.

А  потом,  в  пол-литровой  банке,
Ты  дала  мне  сладкого  кваса,
И  пчела…  нет,  цветочный  ангел,
Закружил  надо  мною  сразу…

А  еще  ты  дала  мне  хлеба
И  сказала:  кроши,  плакуша.
Я  спросил:  это  птичке  с  неба?
Она,  что,  тоже  хочет  кушать?

И  крошил  я,  чтоб  там  осталась,
На  бордюре  и  на  скамейке,
Этой  детской  потери  –  жалость,
Будто  хлебный  комочек  клейкий.

И  крошилось,  как  эти  крошки,  
То,  что  не  было,  то,  что  было,
В  невозможно  далёком  прошлом
Всё,  что  так  невозможно  мило.

И  крошил  я…  для  всех  и  много,
Не  жалея,  не  уставая…
А  теперь  мне  так  одиноко,
И  в  судьбе  –  петля  узловая.

Жизнь  меня  крошит…  круговертит…
Только  зряшно  как-то,  без  толку.
Мам,  а  как  у  тебя  там…    в  смерти?
Вечность…  это,  наверно,  долго?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733257
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Богданочка

ВІРЮ

СтОячи  біля  хати
Дивлюся  в  небо  сіре.
Буду  тепла  чекати
Поки  ми'  стане  віри.

Скоро  ці  хмари-круки
Зникнуть  із  небокраю.
В  щирій  молитві  руки  
Біля  грудей  складаю.

Вірю,  що  ясне  сонце
Знову  освітить  гори,
І  запливе  в  віконце  
Неба  блакитне  море.

І  розіллються  квіти
Різними  кольорами,
Будуть  сміятись  діти
Разом  з  землею  й  нами.

Будуть  рости  дерева,
Будуть  життя  родитись.
Мрій  заповітних  мреву
Вірю  -  дано  здійснитись.

Є  ще  в  нас  добрі  люди,
Віддані  світу,  й  Богу.
Радість,  я  знаю,  буде!
Вірю  у  перемогу.

Як  мій  дідусь  ранЕний
Вірив,  і  так  здійснилось.
Є  ця  надія  й  в  мене:
Ми  не  дарма  молились.

                                       11.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732901
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Lana P.

ДИПТИХ "ДИКІ ГОЛУБИ"

                                                 І
Звила  голубка  у  петуніях  гніздечко,
А  дикий  голуб  примостився  недалечко  —
На  проводі  сидить  тихенько  в  спеку,  зливу…
Оберігає  і  годує  свою  милу.

Вітри  гойдають  літній  горщик  із  квітками  —
Обзаведеться  вірна  пара  діточками…
Із  двох  яєчок  з’являться  на  світ  пташата
З  приємними  турботами  для  мами  й  тата.

Нездовзі  випурхнуть  з  гнізда  —  ні  з  чим,  у  пір'ї...
І  стане  сумно  у  душі  і  на  подвір’ї…
Поповнять  воркотінням  голубину  зграю  —
Мир  і  добробут  принесуть  для  мого  краю.                                        20/06/15

                                             ІІ
Ще  вчора  муштрували  свої  крила,
А  нині  відлетіли  з  рідного  гнізда.
Прийдешня  тиша  ранок  підкорила,
Засяяв  день  новий  у  росяних  слідах.

А  донедавна  пестились  у  квітах,
В  батьками  звитому  зати́шному  гнізді,
Серед  спекотного  з  дощами  літа…
Вже  дві  неділі  промайнуло  відтоді,

Як  простір  відчинив  на  злети  двері,
Природа-матір  міць  і  силу  додала…
Тепер  літають  голуби  у  сквері,
Віншують  світу  мир  у  помахах  крила.            7/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732837
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Валентина Ланевич

Я горнуся, горнуся душею.

Я  горнуся,  горнуся  душею,
Смутком  тихим  у  краплі  сльози.
Маю  в  серці,  зростила  лілею,
В  ній  ховаю  твої  всі  сліди.

Ніжність  теплих  обіймів  на  спомин
Навік  вписані  ласкою  в  час.
Ти  зимою  єства  мого  пломінь,
Я  відсутня  сама  вже  без  нас.

Розчиняюсь  в  твой  кароокості,
В  глибині  любих  серцю  очей.
Ти  ж  рятунком  в  жіночому  щасті,
Увірвись  в  прохолоду  ночей.  

11.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732855
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Ліна Ланська

НЕ ДАНО

В  попіл  наші  сади  світанкові,
Від  байдужості  нерозумінь,
Розсипаються,  сіються  нові  -
Тільки  зерня  у  душу  закинь.

Хай  не  я  ті  плоди  позбираю,  -
Безсердечним  любить  не  дано.
Загубила  колись  свою  зграю,
Відлетівши,  як  день  у  вікно.

Крізь  століття,  німа  і  незряча,
За  тобою  ішла  навмання.
Я  не  плачу,  повір,  я  не  плачу,
Добровільно  несу  вигнання.

Зорі  падали  іншим  під  ноги,
А  мені,  -  лиш  жарини  вуглин
Устеляли  стежки  і  дороги,  
Ще  й  обабіч,  -  примари  бантин.

Квітла  мить,  як  у  ніч  на  Купала,
Бо  напитись  у  полудень  дав,
Із  жалю,  -  отоді  я  й  пропала,
Отоді  й  зрозуміла:  біда.

Чим  сплатити  за  склянку  у  спеку?
Тільки  серце  у  птахи  і  все,
Крила  зламані,  зграя  далеко,
Під  ногами  пекельне  шосе.

А  краплина  води  наостанок
Дасть  вдихнути,  -  мізерна  ціна  -
Моє  серце  маленьке;  осанну
Заспівало  й  розбилось,  одна...

Одна  нота,  єдина,  зникає.
Чиюсь  долю  рятує  вино.
Не  жаліюсь  і  не  нарікаю  -
Безсердечним  любить  не  дано.  

10.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732937
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Олекса Удайко

НЕДОЛУГІСТЬ, ПАНЕ МАЧУЛО! (або дещо з етики і… поетики)

               [i]З  приводу  однієї  публі[b]квації[/b]*  
               (оригінал,  із  чого  "розгорівся  сир  бір"  можна  
               знайти  при  великому  бажанні  саме  тут  -
               дивись  розділ  дискусія:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316&pg=2#comments
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316)  -  сам  вірш[/i]                

[youtube]https://youtu.be/rouTAXZuHNw[/youtube]
                 [i]«Пересичення  чи  недолугість?*

                   Весь    світ    сьогодні    одягає    вишиванку,
                   йому    ж    сомбреро    й    сарі    подавай.
                   Це    що,    чергова    звичка,    забаганка,
                   чи    переситились    своїм,    дідівським    вкрай?

                   Не    так    давно    самих    себе    ж    боялись,
                   хто    б    знав,    що    нас    чатує    знов    війна!
                   На    рідній    мові    розмовлять    стидались    –
                   тепер    гіркі    плоди    смакуємо    сповна!

                   Дивіться    люди,    знову    б    не    загратись
                   і    не    отримали    новий    голодомор.
                   Ще    треба    з    Кримом    і    Донбасом    розібратись,
                   та    жалісливців    вже    лунає    хор.

                   Одним    набридли    рідні    вишиванки,
                   а    інших    нудить    вже    від    шаровар.
                   Кричать    „Амінь“    панове    і    панянки,
                   бо    лицемірство    зараз    вже    товар.

                   Сказав    і    свого    слова    не    порушу,
                   хоча    подібні    й    не    по    серцю    мені    чвари.
                   Погляньте    пильно    кожен    собі    в    душу    –
                   народ    ми    вільний    чи    овець    отара?!

                   [b][i]Richter,[/i][/b]  08.05.2017
[/i]
[i]*  Цей    твір    став    наслідком  (як  вважає  Ріхтер  -[b]  О.У.[/b])  
полеміки    відносно    твору    Олекси    Удайка    „Свічі    скорботи“.»[/i]


[i][color="#043087"]Наші  буденні  «клубівські»  справи  інколи  «облямовуються»  істеричними,  повними  обурення  і  гніву  викриками  окремих,  вельми  поважних  та  шанованих  панів  з  приводу  своє  незгоди  з  манерою  письма  чи  мислення  тих  чи  інших  авторів.  Так  сталося    і  з  паном-товаришем  Мачулою  з  приводу  твору  під  назвою  «Свічі  пам  ‘яті»,  де  Олекса  Удайко,  мовляв,  проігнорував  такі,  на  думку  опонента,    «патріотичні»  (додам,  широковживані)  образи  як  вишиванка  та  інші  атрибути  української  культури  і  побуту,  а  використав  щодо  черешні,  що  осипалась  своїм  цвітом,  сарі  –  елемент  індоєвропейської  культури  (до  речі,  історично  спорідненої  з  українською)  і  побуду.    Такої  «крамоли»  на  українську  націю  не  витерпів  вельмишановний  поет  і  "розразився"  навіть  гнівним  пасквілем  щодо  тих,  які  у  своїх  творах  використовують  інші,  не  українські  атрибути  побуду  та  прикрас,  як  наприклад  «сомбреро»    (не  тільки  «злощасне»  сарі),    підозрюючи  у  відсутності  в  них  достатньої  дещиці  патріотизму.  
 
(Щоб  не  утруднювати  пошуками  цитованого  «оригіналу»,  подаємо    його  на  початку  публікації  як  неоціненний  епіграф!)

А  ще  обурює  шановного  опонента  використання  при  викладі  своїх  думок  і  вражень  слів,  котрих  він,  бачте,  не  знайшов  у  підручному  йому  словнику…    Як  на  мене,  подібні  «нападки»  критикана    нічого  спільного  з  обґрунтованою  критикою  не  мають,  а  нагадують  дитяче  пхикання  суб’єкта,  у  якого  відібрали  чи  не  дали  бажану  іграшку.    

Літературні  суперечки  були  притаманні  всім  гуртам  і  спільнотам  одного  і  того  чи  різних  жанрів.  Згадаймо  хоча  б  дискурси  серед  українських  літераторів  початку  радянської  доби!  Окремі  з  «диспутантів»  оформляли  свої  «оригінальні»  погляди,  як  і  товариш  Мачула,    у  вигляді  своєрідних  «памфлетів-мадригілів»  слову  –    пародій,  і  гуморесок,  а  то  навіть  і  відвертих  пасквілів.  ..  Та  то  були  професіонали…,    на  творах  яких  ми  вчимося  уму-розуму  і  по  цей  час.  Ми  ж  тут  аматори-ремеслюки,  які  мають  окрім  свого  хобі  ще  й  професії  для  заробітку  на  хліб  насущний.  Між  тим,  і  для  нас,  любителів-графоманів,  важлива  древня  мудрість:  «Платон,  ти  друг  мені,  та  істина  дорожча»  .

Так    ось,  про  істину!  В  науці  є  такий  нерушимий  принцип:  не  відкривай  америк,  горе-колумбе,    або  не  твори  велосипеда,  кулібін….  А  коли  вже  щось  у[b]чво[/b]рив,  то  зроби  відповідне  посилання  (компіляція).  Крадіжка  чи  «переспівування»  ідей  чи  результатів  без  відповідного  посилання  жорстоко  карається…  забуттям  недобропорядного  автора…  А  як  не  цитують  тебе,  то  не  маєш  і  відповідного  наукового  іміджу…  та  нових  наукових  проектів.    Відтак  будеш  вимушений  іти  на  базар…  торгувати  «сёмками».  Але  то  вже  таке…  Крайній  випадок.    І  тут    про  відверту  крадіжку  ідей  і  фабул  не  йдеться.  Я  про  інше,  а  саме:  жоден  автор,  що  поважає  себе,  не  ризикне  повторювати  вже  відомі  істини  чи  образи!  Бо  мета  науки  –  іти  далі!  Так  і  в  поетиці:  [b]не  втори  –  твори…[/b]Твори  (якщо  можеш,  звичайно)  щось  нове,  оригінальне.  Один  (просто  -  до  слова!)  недолугий  критик  на  мій  вираз  «осиковим  листом  втикаюсь…  у  щастя»  («Дві  лініі  долі»)  дорікав  мене  за  те,  що  я,  не  маючи  патріотизму,  в  даному  разі  не  використовую  «український  символ»  -  калиновим  листом!  Я  його  в  своїй  правоті  так  і  переконав…  Він  кинув  мене  в  чорний  список,  а  відтак  сором’язливо  (надіюсь!)  прибрав  звідти  моє  ім’я…  Я  ж  не  викреслив  його  з  білого  списку  то  тих  пір,  допоки  він  сам  не  зник  з  цього  некошеного  ним  поля  парнасового…  В  таку,  приблизно,    халепу  на  цей  раз  вскочив  і  пан-товариш  Олександр  Мачула,  публікуючи  свій  «дружній  шарж»  під  назвою      «Пересичення  чи  недолугість?».  Благо,  що  знак  питання  поставив…  даючи  право  вибору  читачеві    чи  виражаючи  свою  невпевненість  в  сотвореному…  Я  ж  вибираю,  друже,    перше  –  недолугість!  Бо  пересичення,  як  бачу,  тобі,  пане-товаришу  Мачуло,  не  загрожує…  

  [b]Одним    набридли    рідні    вишиванки,
                      а    інших    нудить    вже    від    шаровар.
                      Кричать    „Амінь“    панове    і    панянки,
                      бо    лицемірство    зараз    вже    товар  –[/b]

вигукує  Richter!  Бідний  Гедеон  Ріхтер,  взявся    б  за  голову,  почувши  такі  слова!  Адже  комерсант,  як  і  його  послідовник  Байєр,  швидко  і  з-не  без  користі  для  фармацевтики  і  своєї  особисто  розібрався  б…  як  в  українських  вишиванках,  так    і  «шароварщині»  як  напряму  приниження  значення    українства  в  історії  держави,  яку  ворожі  Україні  політики  і  «громадські  діячі»  типу  Петра  Толочка    прагнули  перетворити  в  бананову  республіку,  а  українців-гопаківців-шароварників  в  ній  –  у  «блазнів  горохових».    Та  любимо  ми,  пане-товаришу  Мачуло-Ріхтере,  і  вишиванки  і  шаровари  як  атрибутику  українства  і  козаччини…  Відтак  не  повторюємо  як  жупел  щоразу    і  зі  всякого  і  без  всякого  приводу  (святиня  ж!)    всує!  Ото  ж:  [b]не  втори,  а  –  твори…[/b]  Творімо  нові  образи  і  неологізми,  відкопуймо  та  відслідковуймо  слово  призабуте,  яке  ще  не  блищить  яскравим  блиском  через  словесну  мішуру  суржиково-канцелярської  мови,  якою  ,  на  жаль,  все  ще  послуговуються    багато  хто  з  нас  і  тут,  на  цьому  шанованому  сайті  під  назвою  «Клуб  поезії».  
Але    Олексу  у  нелюбові  до  вишиванок  ніяк  запідозрити  не  можна.  Це  знає  і  мій  шанований  опонент!  Бо  де  треба,  там  одягає  він  себе  (маючи  три  такі  одежинки  різного  фасону  й  кольору  вдома)  чи  розкішну  природу  і  її  співців  і  цей  народний  витвір:

[b]Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Біло-криштальна  божественна  суть…
[/b]
Йдеться  про  вірш  «Білі  одежі»,  який  сподобався  і  цитованому  «памфлетисту»…  Бо  взяв  же  якось  у  своє  «Обране»  …  Чи,  може,  пропустив  цей  катрен?  Мо’,  спішив  і  не  прочитав  наступний,  який  стосується  більш  вагомих,  ніж  «снігурові  вишиванки»,    закономірностей  поведінки  природи  і  людини,  у  тому  числі  і  нас  усіх  –  мертвих  і  живих?

[b]Білі  одежі  сповідують  люди,  
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –  
За  чорноту  лиходіїв  засудить:  
Має  панівне  правління  своє…[/b]

Дещо  перефразувавши  заключного  катрена  славнозвісного  вірша    вельмишановного  візаві,  хочеться  як  рефрен  чи  бренд  для  подальшої  творчості  кинути  на  суд  читацький    «основоположну»    фразу    нашої  дружньої  розмови:

[b]Сказав  –  й  свого    я  слова    не    порушу,  
                                                               і  ні  до  чого    нам  тут  зайві    чвари...
                                                               Пильнуй,  поете,    кожен    власну    душу  
                                                               й  паси  достойно  дум  свою  отару!
[/b]
Тож  не  забуваймо  і  про  почуття  гумору,  який  так  привітно,  тепло  і  доброзичливо  "скрашує"  наше  нелегке  сьогодення!

Амінь,  колего,  пане,  товаришу,  друже!    

З  повагою…    
до  слова,

твій    Олекса  Удайко  [/color]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733006
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Циганова Наталія

сто поцелуев…

Весна  в  словах,  разделённых  мыслями,
сорвётся  с  губ  в  несусветный  бред
неизлечимо  двоих,  неистово
идущих  миром  друг  другу  вслед,
ещё  чужих,  но  уже  на  ниточке.
Короткий  вечер  проденет  в  ночь
сто  поцелуев,  и  все  -  на  цыпочках.
И  время  спешно  умчится  прочь,
куда-то  в  зиму,  вторую,  пятую,
где  до  любви  -  не  хватало  снов,
где  безымянные  пальцы  прятали:
она,  вздыхая...
и  он  -  без  слов.

А  мне  всё  чудится:  сколько  б  нЕ  дали,
хоть  век  бы  -  им  разбираться  лень
тогда  ли,  нынче  ли,  тут  ли,  издали,
что  кто-то    -    Кто-то...
         а  кто-то    -  тень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733000
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Амелин

Из разговора женщин (Лит. пародия)

[b]В  бассейне  [/b]
Ольга  Шаблакова
(http://www.stihi.ru/2017/02/03/12060)

[i]На  дорожке  водной  не  зевай.
Не  кричат  "лыжню!"  здесь,  обгоняя.
.......................................................
Вон  малышки  рыбками  снуют,
Способы  движенья  изучая.

Ихтиандром  смотрит  паренёк.
Влажные  глаза  блестят,  как  сливы.
Папа  с  дочкой  выбрали  денёк
У  девчушки  вид  такой  счастливый!

Вот  спортсменка,  тут  она  своя,
Стометровку  взрезала,  как  пуля.
Женщины  у  поручня  стоят,
Отдыхая,  разговором  рулят.

Отблески  гуляют  по  волнам.
Плеск  воды  –  мираж  рукоплесканья.
Надо  бы  почаще  всё  же  нам
Здесь,  в  бассейне,  назначать  свиданья.
 [/i]


Пародия
[b]Из  разговора  женщин  (у  поручня)  [/b]

На  дорожке  водной  не  зевай!
Это  да...  Я  б  точно  не  зевала...
Женихов  здесь  просто  через  край...
Только  глЫбоко...  Я  и  не  знала…    

Отблеск  волн  скользит  и  тут  и  там.
Как  прекрасны  водные  просторы!
Папы  все,  конечно  же,  без  мам…
Вон  они!  –  глаза  –  как  помидоры!              

Ой,  какой-то  "груздь"  мне  подмигнул...
И  нырнул,  сказав:  "Не  зная  броду..."    
Умненький...  Наверно,  утонул...
Тут  не  разберёшь  –  полно  ж  народу!

А  вон  тот  –  ну,  просто  Ихтиандр!
Стометровку  пролетел  как  пуля...
Это  вА-Аще!..    "Наш"  –  вариант...    
 
Глянь!..  –  Мираж  плывёт...  сто  лет...  дедуля…  
Помнит  –  как  Титаник  шёл  на  дно...
Что-то  процедил  нам  шепеляво...  

Хорошо  в  бассейне!  Лишь  одно
Плохо  здесь  –  что  не  умеем  плавать!..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732896
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Наташа Марос

АБАЖУР…

Мій  залюблений  абажур,
Нахилився  до  мене  низько,
Пресловуте  "лямур-тужур"
Ти  шепочеш  і  досі  зблизька...

Стільки  літ  зігрівав  мені
Душу  грішну  в  холодні  ночі  -
Почуття  мої  неземні
Знаю,  ти  колись  напророчив...

Тихий,  теплий,  непоказний,
Чув  усе  і  тулився  мовчки,
Твої  болі  до  мене,  вниз,
Бахромою  текли  в  рядочки...

Мені  затишно  -  вдома  я,
Хоч  за  вікнами  стогне  вітер...
Ти,  щоб  гріла  любов  моя,
Гаптував  теплим  шовком  квіти...

Розсипав  їх  до  ніг  моїх
Оксамитами  в  диво-мріях,
І  ховав  запізнілий  гріх
У  своїх  золотавих  віях...

               -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732852
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Ярослав К.

Каштан

Я  каштана  вдохну  аромат,  наслаждаясь  оттенками...
Как  вино  буду  я  смаковать  свечек  каждый  цветок...
Что-то  есть  в  них  такое,  чуть  сладкое,  может  быть  терпкое...
В  общем,  что-то,  способное  вызвать  полнейший  восторг!

Каждый  год  эту  пору  я  жду  с  нетерпеньем  и  трепетом,
Опасаясь,  как  будто,  а  вдруг  уже  не  расцветут?
Кто-то  ловит  волну  на  курортах  морских,  может,  где-то  там...
Ну,  а  мне  отдыхается  среди  каштанов  и  тут.

С  замиранием  сердца  иду  по  аллее  каштановой,
Наклоняю  свечу,  как  бокал,  чтобы  выпить  нектар...
Впечатление,  будто  бы  жизнь  начинается  заново...
И  лучом  сквозь  листву  свой  привет  шлёт  небесный  янтарь...

Может,  детские  ассоциации,  может,  из  юности  --  
Ощущение  сказки  с  весною  приходит  само...
Пусть  каштану  сравнение  это  покажется  глупостью,
Он  мне,  словно  волшебник,  принёсший  пятьсот  эскимо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732826
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Ліна Ланська

ВСЕ

Мойри,  святіть  удачу
Крапом,  бо  раптом  знов,
Лишиться  десь  на  здачу
Клята  ота  любов.

Що  як  забуде  небо
Сяйво  налити  в  тінь?
Може,  комусь  та  й  треба?..
Нам  же  і  поготів.

Візьме  джек-пот,  червлені
Фішки  згребе  в  поділ,
Ще  й  набере  в  кишені
Долю  -  одну  навпіл.

Виграш  ділити?  Дзуськи!
Серце  моє  -  Гобсек.
Тісно  йому  і  вузько
Страшно  без  тебе...
Все.

05.05.17.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732631
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Ліна Ланська

ТРИМАЙ МЕНЕ

Тримай  мене...  діставшись  із  проваль,
Я  знов  зриваюсь  солодко  і  щемно.
Солоний  піт  не  увібрав  Грааль,
Не  видко  світу,  в  серці  напівтемно,  -

Несказане  ще  й  досі  точить  жаль.

Кричу  тобі,  втопившись  у  імлу,
Чого  вже  більше,  спокою,  чи  страху?
Хто  добровільно  лізе  в  кабалу?
Хіба  вклонившись  випадково  Вакху,

До  скону  кленучи  недолю  злу.

Хоч  що  кажу,  не  слухай,  не  питай.
Я  відпустити  й  досі  не  зуміла.
Над  прірвою  тримай  мене,  тримай  -
Тисячолітня  надкололась  брила

І  ріже  руки  вищерблений  край.

У  кров  малюю  землю  і  плющем
Дерусь  нагору  і  сповзаю  нижче.
Так  зверхньо  небо  кидає  дощем
Намоклі  душі  вистелили  днище.

Тримай  мене,  єдину  мить...  іще.

03.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727375
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 10.05.2017


Ірина Кохан

Я покидаю вас

Я  покидаю  Вас,  о  ,  сніжна  панно!
Чи,  може,  Ви  зрікаєтесь  мене...
Одвічний  рух  планети  невблаганно
В  заокеанні  далі  Вас  жене.

О,  як  поблідли  Ваші  білі  руки!
Як  потьмяніли  очі  крижані.
Сакральну  мить  дочасної  розлуки
Нехай  вплетуть  вітри  поміж  стерні.

Не  осудіть,  що  йду  отак  квапливо,
Дзвіниці  неба  б'ють  прихід  весни.
Річок  предтеча  кличе  гомінлива,
Зтрусивши  з  вій  льодяникові  сни.

Із  лона  пнуться  списами  тюльпани,
Вони  ось-ось  проріжуться  у  світ.
Тож,  поспішіть,  моя  морозна  панно,
Не  до  лиця  Вам  ніжний  малахіт.

Не  до  снаги  Вам  сонячна  корида,
Знесилить  душу  проліскова  гладь.
Ще  де-не-де  Ваш  локон  сніжний  видно...
Та  вже  пора.  Он  журавлі  сурмлять!

Я  покидаю  Вас,  о,  сніжна  панно!
Чи,  може,  Ви  зрікаєтесь  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 09.05.2017


Іванюк Ірина

Паломнику!… Твій дух в мені…


У  спомини,  в  зеленій  палітурці,
упишу  травень  листячком-дощами...
Паломнику!  Стань  долею-словами!
Вишневий  цвіт  опав,  зронивши  тишу...

Вгорі,  там  де  визбирую  тумани,
встає  над  світом  сонячне  кресало...
Паломнику!  Вогню  як  стане  мало,
твій  дух  в  мені  хай  спалить  млосну  тишу...

І  вже  не  прикро!  Світ  -  повчасне  диво.
Тепло  ловлю  думками  у  долоні.
Я  не  сама.  У  серці  твої  скроні...
Паломнику!  Твій  мир  в  собі  залишу.

09.05.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732575
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Наташа Марос

КАЖУТЬ…

Вірші,  вірші...  Вже  скільки  їх  світом
Розбрелось  -  не  зібрати...  Агов!
Ніби  кинуті  душі  на  вітер,
А  під  ноги,  під  ноги  -  любов...
Відболіло,  зреклось,  пролилося
Серпантином  приречених  слів...
І,  цікаво:  чи  в  кого  збулося
Те,  навіяне  маревом  снів?..
Розпорошене  в  темряві  ночі,
Переплакане  тисячі  раз,
Та  улітку  хоч  ночі  коротші,
А  зимою  -  задуха  з  образ...
І  безвихідь  тримає  в  полоні,
А  кому  все  розкажеш  -  нема
Ні  душі...  Лише  тисне  на  скроні,
Засипає  снігами  зима...
Весни,  весни...  Тепер  не  для  мене  -
Навесні  я  палила  завжди
Все  торішнє,  старе,  не  зелене,
Що  твої  засипало  сліди...
Чи  згоріло  ж  усе,  я  не  знаю,
Та  й  не  хочу  -  нове  зацвіло!
Волошкову  обнову  шукаю  -
Кажуть,  літо  летить  у  село...

                   -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732627
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Оксана Р.-Г.

У чому суть?

Минає  все  у  круговерті...
Зоріє  ніч...  Ясніє  день...
Душа  зосталася  лишень,
Де  знаки  долі  ще  не  стерті.

І  кожен  подих  -  на  межі
Моління-крику  й  злоби-сміху!..
Кигиче  хтось  комусь  на  втіху,
А  час...  фарбує  міражі...

Та  кожен  свій  залишить  слід  -
Не  суть,  великий  чи  мізерний,
А  суть,  які  дозріють  зерна,
Щоб  освятили  наш  політ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732450
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Ліна Ланська

ШОКОЛАД І ВИНО

МОЇМ  ДРУЗЯМ  ПО  ПЕРУ.[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18300885_288135028281459_3555952268848470324_n.jpg?oh=a9a990b99241149743975c7c269824b8&oe=59B1530C[/img]


Шоколад  і  келих  вина
Із  краплиною  сонця  лий.
Хай  ковточок  терпко  -  п"янкий
Сколихне  цей  простір  до  дна.

Невгамовним  -  сили  й  натхнень!
Боже  дай  їм  зоряних  трас!
Щоб  на  небі  якось    Тарас
Забажав  шалених  пісень.

Про  садки  із  диво-дерев,
Які  дихати  хочуть  ще.
Про  матусю  і  серця  щем.
Щось  у  горлі  знову  дере?..

Десь  актриса  йде  в  небуття
З  цього  світу  тривких  сум"ять.
Хто  відміряв  сто  літ,  чи  п"ять,
Того  сну,  що  зветься  життям?

Шоколад  і  цілунки  душ
У    рядки  зливались    без  сил.
Твої  доні  поглянь,  твій  син
Обривають  шипи  із  руж.

Дай  їм  долі,  Господи,  дай!
Непомітно  крилами  вкрий.
Розгорни  Чумацький  сувій
І  веселки  до  ніг  скидай.

08.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732519
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Радченко

Травневий дощ

Теплий,  тихий  всю  ніч  крапав  дощ,
Шелестів  по  дахах  і  по  вікнах.
Від  дитинства  у  ньому  є  щось,
Мабуть,  запахи  вулиць  умитих
Запах  квітів  відчутнішим  став
І  бузок  став  на  тон  яскравішим,
А  п'янкий  запах  скошених  трав
Всіх  парфумів  у  світі  найліпший.
Раптом  спогадів  калейдоскоп
У  роки  повертає  далекі:
Усміхається  мама,  кадр-стоп.
На  обличчі  краплиночки  теплі.
Підставляє  долоні  дощу,
Босоніж  йде  у  мокрій  геть  сукні
Й  я  на  зустріч  їй  швидко  біжу...
В  згадках  часу  бар'єри  відсутні.
Теплий  ранок  хмаринки  збира,
А  вони,  неслухняні,  тікають
І  дощу  шелест  так  й  не  стиха,
Та  за  це  його  і  не  картають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732516
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Жанна Чайка

Я вспомню утром на заре…

Я  соберу  из  снов  букеты
и  разбросаю  по  судьбе.
Ты  в  мире  том,  я  в  мире  этом  -
мы,  снова,  встретимся  во  сне.

Как  прежде,  заняты  делами
и  обсуждаем  каждый  день,
и,  словно,  нет  черты  меж  нами,
не  пробежала  смерти  тень.

Не  властно  время,  расстоянья,
в  привычной  мирной  суете...
И  отровенья  и  признанье
я  вспомню  утром  на  заре...


8.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732466
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Радченко

Пам'яті вічний вогонь

Біля  могил,  монументів  і  стел
Пам'яті  вічний  вогонь.
Тисячі  селищ,  містечок  і  сел
Не  обійшла  осторонь
Друга  Велика  війна  світова
Кроком  своїм  руйнівним.
Пам'ять  в  серцях  і  до  цих  пір  жива,
Вклонимось  мертвим  й  живим.
Вклонимось  їм,  що  заради  життя
Йшли  без  вагання  у  бій
І  не  ховались  від  куль  в  укриття,
Бо  по  землі  не  чужій,
Рідній  до  болю,  до  крику  "ура",
Гнали,  як  тать,  ворогів.
Тим,  хто  на  схилах  величних  Дніпра
Наше  життя  боронив.
Вклонимось  тим,  хто  в  голоднім  тилу
І  в  окупації  жив,
Тим  хто  пройшов  до  Берліна  війну
Й  нових  садків  насадив.
Кожного  травня  буяють  вони
Й  пам'яті  вічний  вогонь
Там,  де  солдати  у  землю  лягли,
З  їхніх  палає  долонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732424
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Дідо Миколай

Ромашка моя чарівна

Для  мене  ти  осінню  злива,
Ти  ночами  зіронька,  в  небі  ясна.
Буваєш,  як  річка,  весною  бурхлива,
Буваєш  немов…  немовля.

Ти  довгими  ночами  сниво,
Потреба  духовна,  проскура  моя.
Любове  моя,  припорошена  дивом,
Ти  пісня  в  душі…  солов’я.

І  кажуть  нехай,  нещасливий…
Хай  кажуть  мені,  ти  занадто  чудна.
У  зарослях  диких,  жалкої  кропиви,
Для  мене  ти  в  світі…  одна.

Не  заздріте  щастю  людському,
Буває  й  зимою  приходить  весна.
ЇЇ  не  віддам,  я  ніколи  й  нікому,
Ромашка  моя…  чарівна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717144
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 07.05.2017


Дідо Миколай

І я…весною зголоднів

Каштани  знову  розцвіли,
Як  перкаль  сніжно,  сніжно  -  білі.
Вітри  притихли  і  дощі,
Горять  свічки  в  ванілі.      

Як  ті  принцеси  у  парчі,
Неначе  з  казки...  містерія.
В  суцвіття  капають  вірші,
Довкруж  округа  мліє.

Із  гаю  чешуть  солов’ї,
В  піснях  своїх  колишуть  віти.
Каштани  Київські  мої,
Моїх  рядочків  діти.

І  я…  весною  зголоднів.
Течуть  блаженства  гір  потоки.
Замилувався  й  оп’янів,
Понесли  в  юність  роки.

               Приспів:
У  пелюстках  весняних  стуж,
Весна  довкруж...  ти  не  поруш.
Наснага  сипле  в  ноги  з  круч,
І  обрус  струменіє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731360
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Дідо Миколай

Трунок

Упала  зіронька  остання,
З  росою  скапала  в  траву.
І  соловейко  спозарання,
Нас  запросив  на  рандеву.

Зозулька  з  гаю  закувала,
Луною  тьохкав  переспів.
Діброва  музу  колихала,            
В  акордах  пісні  день  яснів.

Злітала  музика  високо,
Понесло  вдалеч  і  ушир.
В  ярах  ховалась  ніч  глибока,
Романтик  -  гай  заворожив.
                         Приспів:
Лунала  музика  із  раю,
Воскреслих  чарів  оберіг.
У  світлі  відблисків  розмаю,
Принесла  трунку  рано  з  гаю,
Як  повінь  падала  до  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732125
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Радченко

Вже усміхаюсь

Ненавиджу  в  душі  затишшя  —
Такий  химерний  для  життя  контраст,
Коли  й  малесеньке  узвишшя
Здається  нездоланним  водночас.
Коли  думок  важких  лахміття
У  ціле  сил  зібрати  геть  нема,
Глухе  й  сліпе  одноманіття
В  своїм  полоні  боляче  трима.
Здається  все  прожите  марним
Й  не  хочеться  життєвим  полем  йти.
І  раптом...  небом  щільно-хмарним
Промінчик  сонця  залиша  сліди.
Душа  полегшенно  зітхнула
І  розправляють  крила  почуття,
Надія  руки  простягнула  —
Яке  прекрасне  все-  таки  життя.
Вже  усміхаюсь  безпричинно
І  мимоволі  шепочу  слова:
"Життя  мене  прийма  гостинно
Й  шепоче  казку  липа  вікова".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732110
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Lana P.

СКУПАЙ МЕНЕ…

Скупай  мене  в  росі  ранковій,
У  ніжній  вечоровій  млі,
Скупай  у  тиші  світанковій,
Створи  нам  диво  на  землі.

Скупай  мій  сон  серед  нірвани
При  ясних  спалахах  свічі
І  будь  мені  завжди  коханим,
Заколиши  мене  вночі.

Скупай  мене  в  палких  цілунках
І  у  безмірних  почуттях,
Я  хочу  танути  у  трунках  
І  розчинитися  в  медах.

Скупай  у  райдузі  над  нами,
У  водоспадах  освяти,
Розпести  в  житі  колосками,
Промінням  сонця  освіти.

Скупай  мене  у  теплій  ласці
І  так  чуттєво  обійми,
Щоб  почуватися,  як  в  казці,
А  душу  в  ніжність  загорни...      2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732213
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Lana P.

ВИ ЧУЛИ, ЯК ПЛАЧУТЬ ДОЩІ?. .

Ви  чули,  як  плачуть  дощі,
Як  скиглять  обірвані  струни,
Шукають  у  долі  фортуни,
Як  хиляться  слізні  хвощі?..

Вони  ще  диктують  вірші,
У  мряках  ховають  скрижалі,
Жбурляють  на  землю  печалі
З  таємних  куточків  душі.

Ви  чули  цей  трепетний  дзвін?
Луною  летить  стоголосся,
В  думках,  ніби  стигле  колосся.
Жадання  людських  перемін?..

Ви  чули  веселощів  спів,
Між  небом,  землею  єднання,
Буремних  надій  поривання
У  стогонах  босих  дощів?..              2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732214
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


НАДЕЖДА М.

Мрії…




Мрія  дає  нуль,  якщо  її  не  зробити  життям.  
Григір  Тютюнник
------------------------------------------------------

Уже  сіріє...  Ранок  загляда  в  вікно.
Обійняв  серпанок  річки  полотно.
І  пливе  по  річці  човник  без  весла.
Швидкоплинна  річка  десь  його  несла.

Це  пливе  самотність,  та  неблизький  шлях.
Гнітить  невідомість,  все  ж  поборе  страх.
Без  рідні,  без  роду;  вітер  в  парусах.
І  спішить  до  мрії  на  семи  вітрах.

Накривають  хвилі  часто  з  головою.
Знову  перемога  в  нього  у  двобою.
Виплива    з    безодні,  та  не  йде  до  дна.
Це  його  завзяття  на  плаву  трима.

Полоскали  зливи,  холод  заважав.
Досягне  все  ж  мрії,  бо  він  так  бажав...
Мрія    без  реальності  -  це  як  пустий  цвіт,
Як  безкрилий  птах,  не  пізнав  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732224
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Валентина Ланевич

Зустрічний хід. Домовились (Амелину) . Думав милий я слабка.

Домовились  
(Не  зовсім  якісний  переклад)

Он,  наверно,  рухнул  с  дуба,  
Он  вчера  сказал  мне:  "Люба!"
Я  же  тридцать  лет  –  как  Валя!  
И  прощу  теперь  едва  ли…

Шёл  вчера  домой  из  клуба,
Встретилась  (случайно!)  Люба,
Развели  там  трали-вали…
Нет,  такое  вы  видали?!..

А  теперь  вот  целый  день
Рядом  ходит,  словно  тень,
Поцелуем  целит  в  губы…
(Не  прощу  ему  я  "Любы"!)

Но  в  обед  нашёл  он  ключик:      
Приобнял...  Я  –  "тёплый  лучик!"
А  ещё  назвал  голубой…    
Я  ж  в  ответ  ему:  «Мій  любий…»

Зустрічний  хід.  

Думав  милий  я  слабка,
Що  подалі  від  гріха,
Любу  я  йому  прощу,
Проллю  сльози,  промовчу.

Любий  мій,  постережись,
Стану  в  бій  в  секунду,  в  мить.
Слово  ти,  я  два  в  отвіт,
Сам  готуй  собі  й  обід.

Сам  стелися,  спать  лягай,
Я  ж  піду  гуляти  в  гай.
Там  співають  солов’ї,
Нудь  у  грудях  щось  мені.

Серце  ніжністю  зайшлось,
Я  лосиха,  чи  ти  лось?
А  кохання  у  душі,
Відгуком,  ох,  солов’ї.

06.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732090
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017


КВолынский

Немає пророків в країні…

Немає  пророків  в  країні
Де  батьківське  слово  зросло…
Віками  страждали…  й  понині,
Народ  наш  вирощує  зло.

Засіли  керманичі  хижі:
Бо  правду  -    неправдою  б’ють!
Слова  промовляють  ворожі,
На  мову  помиями  ллють.

Відняли  вже  все  від  народу,
Куди  не  поглянь    –  скрізь  біда.
Лишається,  кинутись  в  воду,
З  високої  кручі  Дніпра.    

За  Волю,за  Правду…  Свободу
Піднявся  великий  народ,
Побігли  не  знаючи  броду,
Не  зміряли  величі  вод.

Кудись  розлетілись,  як  птахи,
В  тепліші,  в    багаті  краї,
Волочуть  нещастя  невдахи:
Без  дому,родини  й  сім’ї.  

І  там,  не  багата  в  них    Доля,
Кругом  наші  в  злиднях  живуть,
Опудалом  посеред  поля,
Не  мед,  а  гіркоту  там  п’ють.

Тяжка  на  чужині  дорога  –  
Колюча  босоніж  стерня.
Закралась,  і  в  мене  тривога
Печальну  співаю  щодня.  

Затягну  уночі  тужливу,
В  далекій  чужій  стороні
Про  долю…любов    нещасливу,
Що  мається  теж,  в  чужині.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728711
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 07.05.2017


КВолынский

Сон

Я  чувствую    прикосновение,
Твой  голос  слышу  по  весне,
Не  для  утех,  не  в  утешение
Тобой  любуюсь  я  во  сне.

Люблю  тебя  -  моё  видение,
Хоть  жизнь  с  тобою  не  грешна,
И  в  это  сладкое  мгновение
Моя  судьба  предрешена.

Мне  кажется,  что  твои  руки
Меня  ласкают,  как  трава.
Из  уст  чарующие  звуки  –  
Ты  шепчешь  страстные  слова  

А  губки,  в  тёплое  дыхание,
Целуют  сонные  глаза,
Ужасен  миг,  под  утро  раннее,
Твоя  дрожащая  слеза.

Мой  разум  стонет  -  догони,
Возьми  её,  она  твоя,
Но  ты  -  лишь  сон,  что  ж,  извини:
Чужая…    неуловимая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730702
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 07.05.2017


Богданочка

ВІТРИЛА

Я  знаю,  бачу,  ти  -  мов  корабель:
Пливеш  за  вітром,  хвилі  розсікаєш,
Шукаючи  незвіданих  земель
Зі  смаком  волі  кисень  поглинаєш.
Вітрила  досягають  синіх  хмар...
Ти  сам  собі  володар,  Бог  і  цар.

І  я  дивлюсь  на  тебе,  як  і  всі:
З  захопленням  милуючись  красою.
Та  скільки  ж  бо  відчудження  в  красі...
Морська  вода  так  схожа  зі  сльозою.
В  твоїх  світах  я  начебто  маяк,
Не  капітан,  і  навіть  не  моряк.

Ти  прагнеш  світла,  я  його  даю,
Так  непорушно  дивлячись  довкола,
Щоб  ти  не  заблукав  в  чужім  краю,
І  шлях  додому  не  забув  ніколи.
Таке  життя  для  тебе  -  саме  те...
Та  що  ж  мені  так  холодом  мете?

Напевно  ти  забув,  як  говорила,
Що  в  мене  теж  були  колись  вітрила...

                                                                             05.05.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732002
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 07.05.2017


МАЙДАН

НАЦГВАРДІЯ (4)

У  Нацгвардію  пішов,
та  й  не  помилився!
Побратимів  в  ній  знайшов  -
як  росою  вмився.

Нацгвардійських  козаків  
всі  добряче  знають.
На  дорозі  їх,  круки,
майже,  не  літають.

Бо  для  хлопців  цих  війна,
наче  як  потіха.
Ворогам,  завжди,  труна
схованка  від  лиха.

Як  веселі  козаки
тільки  де  з"являться,
там  до  вітру  і  вовки
виходить  бояться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732023
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Кадет

Не буду спешить

Наша  жизнь  –  суета,  бесконечная  гонка  по  кругу...
Все  спешат  как-нибудь  похитрей  приспособиться  к  ней…
И  хрипят,  второпях  подставляя  подножки  друг  другу,
В  переплётах  витрин  и  холодных  рекламных  огней…

И  прорваться  наверх,  как  и  прежде,  довольно  непросто,  -
Искушений  греховных  на  каждом  шагу  пруд  пруди…
И  нередко  мешают  уснуть  сонмы  всяких  вопросов
И,  увы,  не  спасают  ни  джин,  ни  тату  на  груди…

Каждый  день  убеждаюсь,  что  время  убогих  не  лечит,
Что  живёт  большинство  от  беспамятства  на  волосок…
Но  наивно  надеюсь  ещё  на  какие-то  встречи
На  краю,  где  лобзает  волна  раскалённый  песок…

Превратились  делишки  в  такие-сякие  заботы,
Ничего  не  поделать,  всему  есть  божественный  срок…
Но  ещё  прикоснуться  к  великим  искусствам  охота
И  кому-то  польстить  незатейливой  парочкой  строк…

И  покуда  есть  порох  в  обшарпанных  пороховницах,
И  пока  не  согнул  до  земли  груз  отчаянных  лет,
Постараюсь  запомнить  родные  прекрасные  лица
И,  пожалуй,  не  буду  спешить  покидать  этот  свет…

май  17  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732032
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017


ТАИСИЯ

МИР завоёван дорогой ценою (события подлинные) .

                   
Без    Деда    отмечаем  День    Победы.
Семья  встречает  праздник  со  слезами.
А  правнук  примеряет  орден  Деда.
И  знает  про  тот  жаркий  бой  с  врагами.

Семья  хранит  тех  подвигов  страницы.
Но  нет  героя-ветерана  с  нами.
Как  победитель  Дед  умел  гордиться:
«После  войны    жить  будем  королями!»
                                             *      *      *
Солдат  переправляли  через    Вислу…
Понтоны  перегружены  предельно.
А  в  небе  вражьи  «мессеры»    повисли…
По  переправе  бьют  весьма  прицельно.

Удалось  нашей  миномётной  роте
На  вражеском  плацдарме  закрепиться.
(Солдат  и  на  войне,    как  на  работе).
Приказ  последовал:  «Стоять  всем  насмерть!»
«И  до  последнего  снаряда  биться!»

Тот  жаркий  бой  солдату  снится  вечно.
У  миномёта  их  осталось  двое.
Снаряды  заряжали  бесконечно…
Ни  днём,  ни  ночью  не  было  покоя.

Но  миномёт  работал  безупречно.
За  минами  метались  словно  черти.
Казалось,  это  длится  бесконечно.
Не  замечали  время  в  круговерти.

И  вдруг  солдат  за  голову  схватился:
Потёк  ручей  –  и  липкий,  и  горячий.
Свалил  солдата    с  ног,    и  он  забылся…
А  на  войне  («как  на  войне»)  не  может  быть  иначе…
                                             *      *      *
Но  после  госпиталя  он  вернулся.
И  снова  воевал…с  осколком    в  шее.
В  Берлине,  в  День  Победы  –  улыбнулся.
Жизнь,  представлялось,  -  будет  веселее.

Однако,    жизнь  преподнесла  сюрпризы…
Фронтовикам  от  ран  пришлось  лечиться…
Сражаться  с  бюрократами  до  тризны…
Настало  время…с  жизнью  распроститься…

Над      умершими  головы  склоняют…
Мир  завоёван    дорогой  ценою.
Но  ветераны  не  подозревают.
Фашизм    живуч    -    он  снова  за  спиною.              5  мая  2017.
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731969
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Амелин

Домовились (Валентине Ланевич)

[b]Ой,  учора  була  люба  [/b]
Валентина  Ланевич
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731171)

[i]Ой,  учора  була  люба,
А  сьогодні  впала  з  дуба.
А  сьогодні  новий  день,
Б’ється  посуд  "дзень-дзелень".
..................................................
Остуди  цілунком  в  губи,
Упаду  тобі  на  груди.
Ув  обіймах  лад  знайдем,
Буду  теплим  промінцем.

30.04.17
 [/i]

[b]Домовились  [/b]
(Не  зовсім  якісний  переклад)

Он,  наверно,  рухнул  с  дуба,  
Он  вчера  сказал  мне:  "Люба!"
Я  же  тридцать  лет  –  как  Валя!  
И  прощу  теперь  едва  ли…

Шёл  вчера  домой  из  клуба,
Встретилась  (случайно!)  Люба,
Развели  там  трали-вали…
Нет,  такое  вы  видали?!..

А  теперь  вот  целый  день
Рядом  ходит,  словно  тень,
Поцелуем  целит  в  губы…
(Не  прощу  ему  я  "Любы"!)

Но  в  обед  нашёл  он  ключик:      
Приобнял...  Я  –  "тёплый  лучик!"
А  ещё  назвал  голубой…    
Я  ж  в  ответ  ему:  «Мій  любий…»


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731967
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017


archic

Морское

У  каждого  есть  своя  полоса,  
Судьбы  одинокой  линия,  
И  там  где  бессильны  вдруг  доктора  
Ты  просто  возьми  и  спаси  меня.  
Привычкой,  общением,  тишиной,  
Не  властной  над  нашей  памятью  
Опять  проиграешь  последний  бой  
Но  только  не  стоит  каяться!  
Возьми  мою  руку  –  неровный  пульс  
до  самого  сердца  гордого,  
Не  остановить  его  сотней  пуль  
Паря  над  туманным  городом.  
Останься.  Послушай  как  тихий  дождь  
Встречает  весну  прохладную  
От  томного  взгляда  по  телу  дрожь  
И  сотни  нелепых  радостей…  
У  каждого  моря  своя  душа  
Глубокая  и  безмерная  
Ты  просто  иди  за  мной  не  спеша  
И  будь  самой  долгой  верою…

04.05.2017    23:03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731940
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Ліна Ланська

ДЗЕРКАЛА

Дякую,  доле...  за  руку  вела,
Кинувши  на  поріг,
Дзеркала  тіні;  оті  дзеркала,
Наче  в  Петрівку  сніг.

Дякую,    доле  за  муки  оті.
Не  дорікаю,  ні.
Сходинки    у  Задзеркалля  круті,
Викликом  маячні.

Дякую,    доле  безладдю  бравад.
Сміх  -  то  цілитель  мій.
Вироком:  винна!..  допоки  жива,
Не  дорікай,  не  смій.

Дякую,  доле,  карай  -  не  віддам!
Жодної  із  образ,  -
Бранцям  не  вирватись  із  амальгам,
Там  зачекались  нас.

Дякую,  доле  прозрінню  в  пітьмі  -  
Зноситься  ржавий  німб.
Човгаєм  досі  сліпі  і  німі  -
Сходинка  перша  -  лімб.

Дякую,  доле  за  дощ  у  дощі,
Небо  -  моя  душа.
Срібна  поверхня  тьмяніє  й  тріщить  -
Часу  не  залиша...

29.04.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731418
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Ліна Ланська

СТРОКАТИЙ СВІТ

Строкатий  світ,  залишений  у  спадок,
Холодним  серцем  не  зігріти,  ні.
Горять  душі  невидимі  вогні  -
Незгасно  тліє  господа  лампада.

Запалить  тло,  зім"явши  болю  жмути,  -
Повільно  скресне  лиха  вічний  лід.
Шукають  вихід,  від  безсилля  злі,
Річки  й  моря  прадавньої  цикути

Безжально  нищать  світлого  оази  -
Втопити  і  замулити  живе!
Чи  хтось  оті  моря  перепливе?
Спаплюжені  ненавистю  образи,

Самі  собі  і  вироки  і  страти
Самі  собі  ще  й  найлютіший  кат.
Коли  весь  світ  строкатий  -  каземат,
Коли  прощення  у  полоні  грат  -
Тоді  й  душа  офірою  розплати

27.04.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731412
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Циганова Наталія

мне лишь…

Мне  -  лишь  глотать  глазами
всё,  что  прожито  кистью
там,  где  по  будням  -  заметь,
где  в  воскресенье  -  чисто.
Там,  где  рождались  блики
из-под  души  на  паперть
будто  ответ  на  крики
"Выньте-положьте!"
-  Нате!...

Просто  глазами  Бога
кто-то  увидел  чудо.
Мне  -  лишь  смотреть  и  трогать
масло.  
И  холст.  
И  -  буду,
чтобы  все  страхи  утро
вымыло  перламутром
там,  где  на  холст  уютно
вытекла  медью  турка.

Это  -  не  так  уж  мало.

...кофе  сварю,  пожалуй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731636
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017


Квітка))

Обіцяв

Розірви  на  шматки,  стане  легше,
Бо  без  тебе  я  й  так  половина.
Обіцяв  не  залишиш,  мій  верше,
Що  допоки  є  сонце  і  днина.

Обіцяв,  що  смарагдами  ночі,
Не  стьмянієш  в  обіймах  чужої.
І  кохані  у  рідності  очі,
Не  пролиють  сльозини  сумної.

А  тепер  лиш  пустоти  і  туга,
Оселились  в  мені,  чи  назавжди?
Не  витримує  сонце  наруги,
Темнотою  суцільною  ставши...

Розірви  на  шматки,  стане  легше,
Ніжним  вітром  для  тебе  завію...
Обіцяв,  не  покинеш,  мій  верше.
Я  без  тебе  цвісти  не  зумію...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731372
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Lana P.

ВІДПОЧИНЬ В МОЄМУ СЕРЦІ…

Відпочинь  в  моєму  серці,
Виліпи  там  цілий  світ
В  безконтрольному  озерці,
Ритмами  карбуй  привіт.

Там  є  спокій  і  бентежність,
Теплота  душевних  лір,
Почуттів  палких  безмежність,
В  його  щирість  лиш  повір.

Ти  дізнаєшся  багато
Дивовижжя,  що  без  меж...
Там  відчуєш  справжнє  свято
І  повіриш  в  себе  теж!                                                21.06.14      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731310
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Радченко

Куст сирени расцвёл у окна (акро)

[b]К[/b]уст  сирени  расцвёл  у  окна,
[b]У[/b]тро  раннее  мне  улыбается.
[b]С[/b]мотрят  сонно  сквозь  шторы  дома,
[b]Т[/b]енью  ночь  по  траве  расстилается.

[b]С[/b]ладкий  запах  сирени  вокруг
[b]И[/b]  черёмухи  запах  чуть  приторный.
[b]Р[/b]езким  кажется  шёпота  звук,
[b]Е[/b]сли  мир  тишиною  пропитанный.
[b]Н[/b]ежно-алый  густой  цвет  зари
[b]И[/b]нкрустирован  вычурно  золотом.

[b]Р[/b]азве  можно  свой  взгляд  отвести?
[b]А[/b]  в  душе  чувства  вдруг  —  ярким  сполохом.
[b]С[/b]олнце  щедро  рассыплет  лучи,
[b]Ц[/b]еркви  купол  в  лучах  искупается.
[b]В[/b]  этот  миг  мы  давай  помолчим...
[b]Ё[/b]лка  звонницы  лапой  касается.
[b]Л[/b]еса  кромка  темнеет  в  дали,

[b]У[/b]дивляет  синь  неба  бескрайняя.

[b]О[/b]блаков  проплывут  корабли,
[b]К[/b]то  же  знает,  где  гавань  их  тайная?
[b]Н[/b]евозможно  свой  взгляд  отвести!
[b]А[/b]х,  сирень  расцвела,  посмотри!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


OlgaSydoruk

За невидной (прозрачной) оградой

За  невидной(прозрачной)оградой
Белый  старец  и  херувим
Под  свечами  находят  усладу,
Почитая  заветный  псалтырь.
Лепестками  укрытая  паперть
И  зелёная  в  пояс  трава...
Воску  долу  слезинками  капать,
Пока  всхлипывает  душа.
Расцарапают  душу  тревоги,
Приоткрыв  потайную  дверь,..
Обозначив  пунктиром  дороги
На  любимую  параллель...
Расцарапают  душу  тревоги,
Не  закрыть  перед  ними  дверь.
Коротки  и  тернисты  дороги
На  любимую  параллель.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731367
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


OlgaSydoruk

Ночь выпивает тоску…

Тайна  сокрыта  горою.Ночь  выпивает  тоску...
В  пьяно  -жасминовом  зное  тропка  короче  ко  сну,..
Кажутся    близкими  дали:  белая  шапка  Кайлас,..
И  пиллигримов  скрижали  -  оммммм...  -  просветления  глас.
Пламенем  -  платья  монахов,  красными  -  когти  орлов,..
В  сотне  кругов  мимо  плахи  -  тысячи  тысяч  голов...
Зв'онки    красавиц  запястья  (из  серебра  с  бирюзой)  -
Вечною  магией  страсти  испепеляют  нугой.
Странник  дудук  пожалеет,сон  оборвётся  струной.
Блеск  серебра  потускнеет:  там  -  за  высокой  горой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731369
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


OlgaSydoruk

Подарю эти мысли воде…

Я  сегодня  на  грустной  волне  познавала,как  воют  от  скуки,..
Как  удары  по  левой  щеке  согревают  озябшие  руки!..
Почерневшие  вдруг  небеса  затеняют  опухшее  солнце...
Как  тоска  заползает  в  глаза,в  зеркала  и  квадратик  оконца...
Не  зови  меня!..Отпусти!..Над  душою  невинной  не  властвуй,..
Не  ускорив  навстречу  шаги,под  малиновым  звоном  причастий...
Я  сегодня  на  грустной  волне  укрываюсь  словами  от  муки...
Подарю  эти  мысли  воде,чтобы  помнила  струны  разлуки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731531
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Владимир Зозуля

Тебе, далёкая женщина

Угаснет  тихо  день  весенний…
И  ночь,  как  черная  вдова,
Придет  ко  мне…  и  лягут  тени
На  стены…  чувства…  и  слова.
Плеснётся  зыбко  темный  глянец
В  глазах,  как  мертвая  вода,
И,  испугавшись,  не  заглянет,
Любовь  в  них  больше  никогда…
И  всё  покажется  случайным,
Как  немота  и  легкий  бред,
А  ты  окажешься  печально
Далекой,  словно  звездный  свет…
Мы  будем  полностью  свободны:
Я  от  тебя…  ты  от  меня…
И  в  ночи  темноте  холодной  
Я  не  зажгу  тебе  огня.
От  близости  не  оробею,
И,  странной  нежностью  томим,
Остывших  пальцев  не  согрею
Тебе  дыханием  своим.
Не  вздрогну  в  поцелуя  ласке
От  наслажденья  вкусом  губ,
И,  побужденный,  алчный,  страстный,
Не  стану  неуклюже  груб…  
А  ты  не  скажешь:  нет…  не  надо  –
От  чувства  голосом  глухим.
И,  тень  смущенья  пряча  взглядом,  
Не  снимешь  платье…  и  чулки.
Не  отзовется  стоном  бездна,
И  ,  замыкая  в  темный  круг,  
Не  сдавят  душу  страстью  тесной
Объятья  наших  жадных  рук.
Не  будет  со-проникновений…  
Не  закружится  голова……..
…………………………….
……………………..
……….
А  будет  ночь…  и  лягут  тени…
На  стены…  чувства…  и  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731380
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Валентина Ланевич

Ой, учора була люба.

Ой,  учора  була  люба,
А  сьогодні  впала  з  дуба.
А  сьогодні  новий  день,
Б’ється  посуд  "дзень-дзелень".

А  вже  зранку  не  така,
Грайте,  хлопці,  гопака.
Закружляю  у  танку,
Ти  кохай  таку  й  сяку.

Коли  я  ніжно-ласкава,
Коли  я  гаряча  кава.
Коли  я  киплячий  кріп,
Якщо  ти  мене  розпік.

Остуди  цілунком  в  губи,
Упаду  тобі  на  груди.
Ув  обіймах  лад  знайдем,
Буду  теплим  промінцем.

30.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731171
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017


Ліна Ланська

СЬОГОДНІ

Слава  Богу,  сьогодні  настало,  а  вчора
Покотилось  під  ноги  роздягненим  "знову".
Зранку  п"ятниця  звала,  спокусливо-чорна:
Поспішай  на  розпродаж,  щоб  мати  обнову.

Пропонує  останнє  й  копійки  не  варте.
Залишаючи  голу-голісіньку  душу,  
Дарувати  на  спомин,  -  пакую  у  жарти  -
Не  забути  б  дочасно,  запхнути  у  мушлю.

Тим  обновам  немає  ні  назви,  ні  вжитку,
А  душі  повсякденного  попиту  треба.
Хоч  би  з  ніжності  мати  прозору  намітку
Хоч  би  з  тіні,  якщо  вже  не  маю  із  неба.

Вже  сьогодні  тупцює,  малюючи  обрій
Твого  усміху,  -  пензель  гарує  в  едеми,
Уникаючи  плахи,  пліток  та  історій...
Тільки  б  раю  торкнутись,  не  знаючи,  де  ми?
 
27.04.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731176
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017


Владимир Зозуля

Луиза… Магда. Лина Костенко. Перевод с украинского.



Старенька  жінко,  Магдо  чи  Луїзо!
Великий  світ,  холодні  в  нім  вітри.
У  нас  ще  й  досі  круппівське  залізо
виорюють  у  полі  трактори.

Ну,  як  там  вальси  –  чи  гримлять  у  Відні?
Як  доктор  Фауст  –  бореться  зі  злом?
У  нас  навіки  хлопці  наші  рідні
живуть  собі  у  рамочці  за  склом.

Я  не  скажу  ні  слова  тобі  злого.
Твій,  може,  теж  загинув  на  війні.
За  що  він  бився,  Магдо,  проти  кого?!
Він  не  кричить  "Хайль  Гітлер!"  на  стіні?
                                     .........
     
Луиза  или  Магда,  ты  стара  уж!
Огромен  мир,  и  холодны  ветра.
А  вот  у  нас,  железки  Круппа,  знаешь,
Еще  с  полей  вывозят  трактора.

Ну,  как  там  вальсы,  слышатся  ли  в  Вене?
Как  доктор  Фауст,  борется  ль  со  злом?
А  наши  парни  целым  поколеньем
Остались  в  черной  рамке  под  стеклом.

Нет,  не  скажу  тебе  я  злобно  правды.
Твой  муж  ведь  тоже  не  пришел  с  войны?
За  что?!  За  что  он  там  сражался,  Магда?!
Он  не  кричит  "Хайль  Гитлер"  со  стены?
                                     ........
это  не  на  что  не  претендующий  вольный  перевод.
как  говорится  на  скорую  руку.  для  чего?
только  что  на  Стихи.ру.  прочел  перевод  этого
ст-я  и  не  смог  удержатся.  
я  не  делаю  переводы,  это  первый,  случайный,
просто  мне  стало  жаль,  что  Лину  россияне  прочтут
в  таком  стихирском  переводе.
http://www.stihi.ru/2017/04/25/2696

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731137
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017


НАДЕЖДА М.

Квітка - Душа…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=51mlDyVCAz4    
[/youtube]

Коли  забракне  сонця  на  землі,
То  місяць  попрошу  я  освітити
Той  шлях  далекий,  що  лежить  в  імлі,
Від  темряви    в  дорозі  захистити.

Неблизький  і  незвіданий  цей  шлях.
Не  виняток,  що  стомляться  все  ж  ноги,
Ти,  вітре,  понеси  мене,  як  птах...
Чекатиму  твоєї  допомоги.

Якщо  намокнуть  крила  в  непогоду,
То  човником  по  річці  попливу.
Не    зможу  просто  втратити  нагоду,
Бо  мрією    цією  лиш  живу.

Цвіте  у  темнім  лісі  квітка  -  щастя.
Вона  дарує  щастя  раз  на  рік.
Надіюся,  упевнена,  удасться..
Воно  вже  близько,  десь  неподалік..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731170
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017


НАДЕЖДА М.

Когда печаль обнимет душу…

Музыка    и    исполнение    galina        bahteeva    
------------------------------------------------------------
Когда  печаль  обнимет  душу,
А  сердцу  больно  станет  вдруг,
Твой    голос  нежный  тогда  слышу.
Твоя  улыбка  лечит,  друг!

Твои  слова  -ручья  журчанье.
Тревожат  душу  столько  лет!
И  возвращается  сиянье,
Моей  звезды  потухший  свет.

Когда  вселялась  безнадёга,
Казалось,  жизнь  вдруг  отцвела,
Тогда  спасения  дорога
К  тебе  немедленно  вела.

И  сердце  билось  учащённо:
Вот  заалел  опять  рассвет.
Звезда  смотрела  удивлённо:
Что  ночь  прошла,  и  следа  нет.

И  лунный  свет  пролил  дорожку,
Она  от  бед  меня  спасла.
Уходит  грусть  вдаль  понемножку,
Ведь  столько  боли  принесла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236108
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 29.04.2017


Lana P.

МІСЯЧНА НІЧ

Розкинув  місяць  осяйне  намисто
До  берега,  що  ніжився  в  піску,
Позамітав  доріжку  чисто-чисто,
Щоб  засіяла  у  нічнім  танку.

Полинув  поміж  хмарами  невинно,
Ламаючи  тоненькі    промінці...
Всміхався  загадково  так,  дитинно,
Запалював  добірні  каганці.

Натхненно  розкидав  тепло  і  світло  
Для  непокірних  і  далеких  зір,
Щоби  життя  покращилось,  розквітло
Усім  вітрам  лихим  наперекір.

Стогнала  ніч  у  місячнім  полоні,
Шалені  хвилі  бились  об  причал,
Мережили  його  сліди  солоні,
Холодний  місяць  вічністю  мовчав...          15.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731020
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017


НАДЕЖДА М.

Відпусти…

Переспів  твору  Хуго  Іванова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
Я  задихаюсь  думкою  про  тебе,
мліє  мій  розум...  і  пливе  свідомість.
Мені  наплювати,  що  тепер  ти
в  чужих  обіймах  відшукав  відомість  ....

Поставити  б  крапку...  Ти  сказав  же  НІ!!!
Сказав  НЕ  БУЛО!!!  й  ніколи  НЕ  БУДЕ!!!
Три  постріли  в  (на)  темряву  перетворили  Світ...
У  нісенітницю  -  годинИ  повзучих  буднів  ...

Я  не  турбую  більше  твій  е-майл  ...
Стараюсь  душу  розчавить  рукою  ...
але  якщо  я  РАПТОМ...  виявлю  там  ,,,...  слід?
-
я  прилечу  на  крилах  за  тобою.
-----------------------------------------------

Вдихну  у  груди  глибоко  повітря,
До  іншої  на  волю  відпущу.
Хай  зміниться  життєва    вся  палітра.
Свою  любов  лиш  так  я  захищу.

На  це  мене  наштовхує  свідомість,
Хоч  розум  має  інші  тут  думки.
Мені  шепоче  тихо  про  даремність,
Бо      серце  дума  все  ж  тут  навпаки.

Та  слово  НІ,  як  цвях  у  саму  душу.
Хитнувсь  перед  очима  увесь  світ.
Та  відпустити  я  тебе  все  ж  мушу,
Хоч  йде  ще  боротьба  і  давить  гніт.

Ти  іншу  обнімаєш  і  голубиш,
Та  треба  з  цим  змиритись  й  далі  йти.
Насильно  милим,  знаю,  що  не  будеш.
Подумай  добре  і  його  прости...

Але  життя  таке  собі,  мінливе,
Не  виняток:  повернеться  назад.
Та  тільки  знай:  не  пробачай  зрадливе,
Бо  зрадити  зуміє  ще  не  раз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731090
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Хуго Иванов

я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…

я  Задыхаюсь...    
мыслью  О  ТеБе...
слабеет  разум...
и  плывёт  сознанье...

мне  наплевать  
что  Ты  теперь  уже....
в  чужих  объятьях...
обрела  признанье....

поставить  Точку...
Ты  сказала  НЕТ!!!
сказала    НЕ  БЫЛО!!!
и  никогда  НЕ  БУДЕТ!!!

три  выстрела...
...в  Тьму...  
превратили  Свет...

в  бессмыслицу...
часы  ползущих  буден...


я  больше  не  тревожу  твой  Е-мАйл...
пытаюсь  душу  раздавить  рукою...

но  если  ВДРУГ......
я  обнаружу  там...
,,,  ...

я  прилечу  на  крыльях...
за  тобою.


*****НАДЕЖДА  М  -  Переспів  -  я  Задыхаюсь…  мыслью  О  ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731092

*****svoje  -  переклад  -  я  Задыхаюсь…  мыслью  О  ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731088

*****Петро  Кожум'яка  -  переспів  -  я  Задыхаюсь…  мыслью  О  ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727733

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Валентина Курило

Дівчинко моя

Дівчинко  моя  -  моя  відрадо,
Бігаєш  по  травах    босоніж.
Серденько  малесеньке  навстіж,
Але  сум  в  дитячих  оченятах.

Мила  крихітко,  ти  пробуєш  літати,
Та  безжальний  цей  життєвий  вир…
Вір  в  чарівну  фею,  прошу  вір!
Доки  сваряться  до  крові  мама  й  тато.

Ти  навчалась  в  школі  янголят.
Ти  -  мій  талісман,    дороговказ!
Не  вмирай  від  болю  і  образ!
Хто  ж  пригріє  безпритульних  кошенят?

Все  життя  без  тебе  промайне
Сіро  і  буденно,  чорно-біло…
В  чудо  завжди  вірити  уміла.
Ти  терпи  і  не  кидай  мене.

І  не  дай  підступній  сивині,
Щоб    мене  з  тобою  розлучила.
Ти  і  я  –  одне  єдине  ціле.
Я  жива,  допоки  ти  в  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648847
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 29.04.2017


Валентина Курило

Крила

Музика  Віктора  Охріменка    (Віктор  Ох)

Чайкою  б  злетіти  і  в  небесну  вись!
І  шептати  «вниз  лиш  не  дивись»

Сонце  вже  лягло  на  небокрай.
Хвилі  гладять  стомлений  пісок.
Може  пекло  це,  а  може  –  рай.
Наче  шлях  відкрився  до  зірок.

Чайкою  б  злетіти  і  в  небесну  вись!
І  шептати  «вниз  лиш  не  дивись»

Хочеться,  як    Янголи  святі,
Крилами  змахнути  –  і  за  мить
Мчати  до  незвіданих  світів…
Ниє  серце,  мліє  і  болить.

Чайкою  б  злетіти  і  в  небесну  вись!
І  шептати  «вниз  лиш  не  дивись»

Але  доля  випала  така,
Так  безкрило  між  земних  довкіль  
Волі  все  жадати  крізь  віка
Й  відчувати  між  лопаток  біль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594950
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 29.04.2017


Іванюк Ірина

Пиши листи…


Пиши  листи...  На  яблуневім  цвіті.
Мій  вітер-листоноша  не  дріма!
Здіймуться  сторінками  у  повітрі,
понесуть  світом  прагнення-слова...

І  хто  же  зна?...  Впадуть  під  ноги  людям,
нечитані,  чужі,  порожні  сни?...
Чи,  може,  в  переддень  Покрови,  ранком,-
листом  барвистим  вернуться  вони.


28.04.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730986
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Ліна Ланська

НЕСПРАВЖНЄ

Розхристані  фіранки  б"ються  в  скло,
За  вітром  рвуться    душі  їх  безсилі.
Щось  десь  завмерло,  впало,  полягло?  -
Чиїсь  весільні  убрання  зносились.

Не  дочекались...час  майнув  і  зник.
Маленький  золотавий  і  грайливий  -
Краплина  сонця,  -  пензлик-чарівник
Розтанув  у  палких  обіймах  зливи.

Малює  їй  несправжні  почуття,
Веселці  сниться  горщик  довгожданий...
З  дірявим  дном,  якби  ж  то  їй  знаття,
Що  й  золото  не  всі  зціляє  рани.

Малюй  чарівний  пензель  неба  край,
Несправжній  край  у  буцімто,  картині.
Веселку  ніжну  пристрастю  карай!
Несправжня  вчора,  завтра,  але  нині

Рожевого  додай  і  фіолет
Налий  у  тишу  стомлену  і  рвану.
Віршовані  печалі  -  у  сонет,
На  самоті  смакуючи  нірвану,  -

Несправжня  ніч  по-справжньому  мине.

20.04.17.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730971
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


ТАИСИЯ

"Театр уж полон; ложи блещут".



Театром  увлекаюсь  с  детства.
Хочу  воспеть  его  в  стихах.
Успокоительное  средство
Нам  дарит  пылкий    Оффенбах,

Царит  живая  атмосфера.
«Театр  уж  полон;  ложи  блещут»
Там  добиваются  карьеры,
В  ком  сердце  «пламенно  трепещет».

Чарует  музыка  оркестра.
И  замирает  вдруг  дыханье.
Сидящий  рядом    -  сам  «маэстро»
Меня  пленил  своим    вниманьем.

Не  замечая  окруженья,
Я  в  чудном  мире  музыкальном.
В  последнем  акте  -  пробужденье.
Искусство  сплошь  покрыто  тайной.

В  антракте  явно  оживленье:
Знакомство  с  театральным  миром.
Живу    под    сильным    впечатленьем:
Театра    «Древняя  Пальмира».

*А.  С.  Пушкин.  «Евгений  Онегин».

28.  04.  2017.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730962
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Валентина Ланевич

Ти наповнюй мене коханням.

Ти  наповнюй  мене  життям,
Ти  наповнюй  мене  коханням.
Всю,  до  краплі,  себе  віддам,
Ти  -  надія  моя  остання.

Ти  -  душі  невгамовний  політ,
Серце  б’ється  в  шаленім  щемі.
Ти  вмістив  у  собі  весь  світ,
Зваба  -  ти  у  вершковім  кремі.

Світло  -  ти  у  полудну  ніч,
Хміль  в  крові,  що  несе  бажання.
Сон  тікає  від  мене  пріч,
Я  -  люблю,  -  те,  мов  заклинання.

27.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730866
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Олена Вишневська

Хочеться дихати (16+)

Хочеться  дихати,  дихати,  дихати,  диха…
Ніч  така:  зшита  з  мережива  див  і  надій.
Будь  мені  щастям  в  години  і  радості  й  лиха,
Хлібом  святим  –  натщесерце,  на  кінчиках  вій  –  

Сіллю,  вином…  Ким  завгодно:  чи  Богом,  чи  бісом!
Сковуй  мене  ланцюгами  від  ліній  ключиць
Міцно  по  вигинах  тіла,  від  нині  і  прісно,
Й  далі  за  контури  досі  незнаних  границь.

Місячне  сяйво  на  плечі.  Між  зоряних  станцій
Ми,  наче  сон,  монохромними  кадрами.  Лиш
Ніч  така:  хочеться  дихати  між  твоїх  пальців.  
Стань  моїм...  шепотом/криком  між  тишею  тиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730956
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Владимир Зозуля

Палёнка

Открылось  (летнее)  кафе,
С  названием  "У  Тонечки"
И  я  (в  пальтишке  и  шарфе)
Стою  у  грязной  стоечки.  

В  плену  хмельного  сплина  я,
Бесцветного  и  зяблого,  -
Палёный  разливной  коньяк,
Закусываю  яблоком.

И,  может,  это  потому,
В  кафешечке  под  клёнами,
Моя  тоска  под  стать  ему  –
Такая  же  палёная.

Она  пролилась  на  листок  –
Коротенькими  фразами,
По  весу  пятьдесят…  и  сто…
И  горькая  зараза  ведь.

А  я,  как  утка,  горлом  –  кряк,
Глотаю  это  творчество,
И  опалённый  тоже  так,
Что  жить  уже  не  хочется,

Гляжу  –  в  проеме  чердака,
Над  деревянной  лестницей,
Та  балка…  –  нет,  не  высока…
Как  раз,  чтобы  повеситься.
...
Надежда?..  Вера?..  Ни  шиша…
Мы  всё  прожили,  родина.
Осталась  ровно  два  гроша
От  той  купюры  сотенной…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730921
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Аяз Амир-ша

Река.

Тихо  плещется  река
Под  ковром  туманным.
Мы  с  тобой  в  руке  рука
В  этом  мире  странном.

Сядем  в  лодку  лишь  вдвоём
И  в  лучах  заката
Будто  в  сказку  уплывём,
Уплывём  куда-то.

Где  покой  и  тишина,
Слышен  шорох  каждый...
Любви  дивная  страна
Нас  свела  однажды.

................................

Берегов  не  видно  ныне-
Больно  далеки.
Мы  плывём  посередине
Жизненной  реки.

Жаль,поломано  весло,
Лодка  протекает
И  куда  нас  занесло
Бог  один  лишь  знает.

Наш  "ковчег"  ещё  плывёт
Волнам  вопреки...
А  любовь?Любовь  живёт!
Всё.Конец  строки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 27.04.2017


Lana P.

Я — ПРОСТО КРАПЛЯ…

Я  —  просто  крапля  на  долоні  світу,
Прозора,  чиста,  майже  невловима.
Хоча  маленька,  але  одержима!
Несу  надію,  сонечком  зігріту.

Прийшла  до  Вас  із  ласкою  і  миром,
З  любов'ю  у  веселці  кольоровій,
Вуста  Ваші  омию  світанкові,
Щоб  серце  Ваше  заспівало  щиро.

Я  —  просто  капля  на  долоні  долі,
Одна  із  крапель  бризків  океану.
В  душі  відкрию  неземну  нірвану,
Щоб  врятувати  почуття  схололі.              31/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730729
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Наташа Марос

І ПАННОЮ…

І  знову  -  нестримні  весни,
І  знову  -  з  душі  неспокій,
Мов  човен,  отой,  без  весел,
По  річці,  отій,  глибокій...

Лиш  вітер  шматує  серце,
І  сонце  холодним  диском
Скотилося,  мов  на  денце,  -
Тебе  вже  немає  близько...

Цей  світ  повернувся  раптом  -
Бездонна  небесна  прірва
Мою  проковтнула  втрату
Повірити  б,  та  не  вірю...

Сміятися  б,  а  не  плакать,
У  просинь  -  дивитись  вгору,
Вдягнути  б  красиве  плаття  -
І  панною  вийти  з  двору...

Чому  я  не  рада  світу,  
Чому  розлилося  синім...
Ці  весни  -  назустріч  літу,
Які  ж  вони  швидкоплинні...

               -          -          -

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Наташа Марос

НОЧНОЙ МИРАЖ…

Спокойной  ночи,  прошепчу,  погасли  свечи,
День  догорает  за  окном,  а  ночь  -  не  вечер,
Она,  шальная,  ослепит  и  сон  прогонит,
Закутав  холодом  в  своём  пустом  вагоне...

Где  только  шорохи  в  миру,  а  свет  не  виден,
Красиво  было  в  том  пиру,  зачем  обидел...
И  снова  тихо  отболел  уютный  вечер,
А  ты  сказал,  что  под  Луной  ничто  не  вечно...

И  счастье  молча  улетело  синей  птицей,
А  дни  обычные  за  мною  -  вереницей...
И  нет  свечей,  они  давным-давно  сгорели  -
Безумный  мир,  холодный  воск,  года-качели...

Где  никогда...  Нет,  никогда  уже  не  буду,
Поглощена  я  суетой  обычных  будней...
Поговорить  бы,  но...  до  боли,  одиноко,
Смывает  время  мои  годы  так  жестоко...

Ночной  мираж...  А  где-то  новые  метели
Ведут  мелодию,  что  с  нами  не  допели...
И  не  зажечь,  увы,  расплавленные  свечи,
Рыдает  ночь  всё  потому,  что  ночь  -  не  вечер...

                                   -              -              -



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729647
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 26.04.2017


archic

Безгрешные

Безгрешные  губы  шептали  напрасно  :  
Останьтесь  еще  на  день.  
Вы  стали  как  будто  бы  лентой  атласной  
За  мной  по  пятам  как  тень.  

Молитвы  на  старом  пустынном  погосте,  
Там  птицы  к  утру  поют  
О  том,  что  вы  были  непрошеной  гостьей  
Даруя  чужим  уют.  

Не  стоит  волнений  и  трепетных  писем  
Написанных  по  ночам,  
Мы  разные  выбрали  цели  и  выси,  
Ругаясь  по  мелочам.  

Запомнятся  лица  на  долгие  годы  
Заполнив  в  душе  пробел,  
Все  это  удавка  на  лоне  свободы  
Где  город  тобой  болел  

Родной  и  знакомый,  до  каждого  дома  
Брусчаткой  латая  след  
Крадется  безмолвием  сердца  -  истома,  
Но  вас  уже  больше  нет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729455
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Олекса Удайко

МУЗИКА ВЕСНИ

                                 [i]  Музика  –  це  жінка…  
                                                               [b]  Ріхард  Ваґнер  *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]                                                                  

[i][b][color="#035766"]«Шерше  ля  фам»  -  сказав  би  нам  француз.
І  з  ним  навряд  чи  варто  сперечатись:
Від  катаклізмів  і  сімейних  уз  
У  Неї  –  тайни.    І  до  них  –  печаті.    

Погоді  бути  –  ключ  трима  Вона,
Прогніваєш  –  січнева  завірюха:
До  серця  прислухається  весна  –
Вона  у  ньому  Божу  ласку  слуха.

Від  Неї  ми  залежимо  відтак,
Бо  ж  недарма  наймення  їй  жіноче…
Й    не  можемо  ми  жити  вже  онак:
Вона  творить  із  нами  все,  що  хоче!

І  кажуть,  що  в  весни  багато  примх,
Що  сьогоріч  –  не  бути  урожаю…
Ми  при  весні,  як  в  музиці!  Ми  при…
Вона  ж  співає  те,  що  забажає!

Й  сказав    би  Ваґнер:    «Музика  –  весна»…
Комусь    –  весна,  комусь  –  примхлива  осінь:
В  житті  буває  музика    сумна,  
Хоч  музики  весни  ми  в  Неї  просим.

Либонь,  не  заслужили  ми  кантат,
Не  варті  ми  й  одарених  симфоній:      
Довкола  душ  витає  атентат
Й  сумбур  цинічних  владних  какофоній.[/color][/b]

23.04.2017
________
*Відомий  не  лише  гарною  музикою,
   але  й  ніжним  ставленням  до  жінок.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Ліна Ланська

ВІДЧУЙ МЕНЕ

Відчуй  мене  і  клопоту  завдай
Отим  прокляттям,  що  і  камінь  сточать,
І  помислам  похмурим  і  пророчим
Про  те,  що  світ  закінчиться  і  край.

Відчуй  мене,  мов  шепіт  божевіль,
Що  в  шмаття  рве  приречене  НІКОЛИ.
Сльоза  вмиває  серця  суходоли,
Намарне  забуття  дарує    хміль.

Відчуй  мене,  мої  думки  -  щити.
Мечам  і  стрілам  їх  не  розтрощити,
Не  буде  вічно  кулями  дощити.
Відчуй  мене,  щоб  прірву  перейти.

Відчуй  мене,  як  зерня  проросте,
Проб"ється  в  спеку  серед  заметілі.
Тоді  і  ми,  дочасно  зубожілі,
Засіємо  знедолений  цей  степ.

Відчуй  мене...

24.04.17


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730270
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Ірина Кохан

Абрикоси цвітуть

Абрикоси,  диво  як  цвітуть!  
Наче  ще  ніколи  так  не  квітли!
В  передгрозну  сизу  каламуть
Встромлюють  лілейно-білі  мітли.
І  сніжать  від  поруху  вітрів,
І  фатою  стеляться  у  трави...
Знов  душа,  зірвавшись  з  якорів,
Поринає  у  квітучість  лави...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729073
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Валентина Ланевич

Чоловіка б золотого, щоб кохав довіку.

Розспівалася  пташина  на  сливі  в  садочку,
Вітер  гілки  колихає,  хочу  сина  й  дочку.
Чоловіка  золотого,  щоб  кохав  довіку,
Щястям  повнилося  серце  безмежно  без  ліку.

Щоб  у  дні,  як  вітер  свище,  гойдає  калину,
Обіймав  мене  любенько,  як  малу  дитину.
Цілував  у  щічки  ніжно,  як  настане  вечір,
Злетимо  удвох  на  крилах  ми  до  зір  далеких.

Промине  ніченька  темна  у  млоснім  зітханні,
А  розбудять  нас  піснями  соловейки  ранні.
Чоловіка,  щоб  душею  до  душі  горнутись,
Щоби  мені  біля  нього  про  усе  забутись.

16.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729087
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Валентина Ланевич

Захова ніч зорі за хмарний сувій.

Щось  бубнить  телевізор  в  кімнаті  пустій,
Заглядає  мій  страх  за  відхилену  штору.
Заховала  ніч  зорі  за  хмарний  сувій,
Не  бажаю  я  долі  своєї  повтору.

Крутить  пам’ять  колеса  минулих  подій,
Де  змілілий  здобуток  -  лише  оригамі.
За  любов  у  душі  стало  лячно  самій,
Зло  штурмує  життя,  наче  берег  цунамі.

Клякне  хрипами  в  грудях  задавлений  крик
І  для  серця  тепла  ставить  він  перепони.
Хто  топтатись  по  душах  підковами  звик,
Не  спиняє  таких  ні  добро,  ні  прокльони.

20.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729555
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Валентина Ланевич

Неприспана моя душевна рана.

Неприспана  моя  душевна  рана,
Холодить  груди,  розриває  плоть.
Стіка  у  в’язку  грязь  болотну  прана,
Зняли  бо  небеса  на  дощ  оброть.

Промокнув  навскрізь  вартовий  в  дозорі,
Стискають  мокрі  руки  вірний  РПКа.
Погляд  в  імлу,  де  заховались  зорі,
Ворог  стріля  із  днища  рівчака.

І  кулі  падають,  свистять,  вдаряють
Об  розтолочену  дорожню  твердь.  
Вогнем  снаряди  тишу  розпікають
І  серце  повнять  клекотом  ущерть.  

22.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729942
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Олекса Удайко

ДРУЗЯМ

         [i]День  народження...  Хтось  пам’ятає,  а
         хтось  –  ні,  хтось  відмічає,  а  хтось  –  ні,
         хтось  вітає,  а  хтось  –  ні.  Той  день  випав  і  мені...
         Ці  слова  я  щиро  дарую  всім,  хто  був  і  є  по  різні
         боки  того  «сакраментального»  словосполучення.
         Адже  всі  ви  –  мої  друзі...  зі  своїми  настроями  і
         уподобаннями.  Та  особливо  вдячний  тим,  хто  
         не  пошкодував  для  мене  свого  літературного  
         слова.    Адже  слово    –  ідея,  думка…    Думаймо
         і  діймо  разом,  друзі![/i]
 [youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew  [/youtube]

[i][b][color="#b30b9a"]Черговий  рік  у  Лету  рухнув  –  
Чогось  нема,  чогось  шкода…
Та  не  живеться  в  півнапруги  –  
Душа,  як  завше,  молода.

Нехай  попереду  –  лиш  морок,  
І  тяжко  здійснить  зайвий  крок,
Коли  тобі  уже  не  сорок,
І  ти  далеко  не  пророк,

Там,  в  далині  іще  маячить  
Твоєї  зірки  дальній  світ...
Нехай  роки  у  вирій  крячуть  -
Не  гасне  в  серці  їй  одвіт!

Допоки  зірка  в  небі  світить,
Й  струмує  в  жилах  тепла  кров,
Твій  шлях  у  темряві  відмітять
Надія,  Віра  і  Любов.[/color][/b]

29.03.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 25.04.2017


Радченко

Не можна лет часу спинить

Сідає  сонце,  затихає  дня  хода,
Підсвічені  рожевим  знизу  білі  хмари.
Минуле  пише  на  скрижалях  мемуари.
Ледь  чутно  б'ється  в  береги  ріки  вода.

Вже  пада  в  трави  цвіт  і  абрикос,  й  вишЕнь,
Жовтіють  сонячно  малесенькі  кульбаби.
Закумкали  у  предвечір'ї  раннім  жаби,
Огорнуть  сутінки  уже  минулий  день.

Розхлюпав  вечір  понад  містом  синю  тишу,
Так  легко  й  ніжно  вітер  гілочки  колише
Й  мелодія  весни  в  моїй  душі  бринить.

Засіє  згодом  темне  небо  ніч  зірками.
Роки  складаються  із  днів,  стають  віками
Й  не  можна  лет  часу  земного  зупинить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730386
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Ірина Кохан

Я не була

Я  не  була  морфемою  життя.
Твого  життя.  Напевно  і  не  буду.
Холодний  дощ,  мов  квазікаяття,
Змива  потроху  із  душі  полуду

І  засинає  спомином  на  склі
Про  незабуте,  виплакане  вчора.
Інтрада  смерті  чується  в  імлі,
Вмирає  щемно  у  мені  покора.

Я  не  була.  Чи  ти  не  захотів...
Тепер  слова,немов  могильні  плити,
Німі  й  важкі.  То  схимники  степів.
Словами  душу  вбиту  не  зцілити.

Тепер  невпинно  потяги  мовчань
Із  пункту  "Ми"  до  станції  "Колишні"
Нестимуть  рештки  снів  і  сподівань
У  весни  ті,  де  білим  цвітом  вишні

Зустріла  нас  украдена  любов.
Пізнали  смак  отруйного  оршаду.
Я  не  була.  То  чи  воскресну  знов?
Розп'яттям  душ  сплатили  ми  за  зраду...
..............................................
Я  не  була.  Напевно  і  не  буду...

*Інтрада  -  невелика  інструментальна  п'єса,  що  виконує  функції  вступу  до   якоїсь  урочистої  церемонії.
*Оршад  -  напій  з  мигдалевого  молока.

22.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Lana P.

Я БУДУ…

Я  буду  з  тобою
І  влітку,  й  зимою,
Як  тепла  квітуча  весна,
Як  пісня,  як  казка,
Як  ніжності  ласка,
В  мелодіях  серця  струна.

Я  буду,  як  поле,
Багате,  роздоле,
Як  осінь,  в  літах  запашна,
Як  небо  широке,
Бездонне,  глибоке,
В  проміннях  його  осяйна.

Я  буду  літати,
Тебе  дивувати,
Де  сині  ліси  і  моря...
У  хвилях  бентежних,
Цілунках  безмежних,
Як  вічна  любові  зоря!                  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730155
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Lana P.

СНІГ

Такий  кумедний,  невловимий  мокрий  сніг,
Беззвучно  падав,  заплітався  біля  ніг…

Метеликами  осідав  на  вітах,
Здавалось,  що  весь  світ  розцвів  у  квітах.
Кружляв  танок  в  грайливій  заметілі
Сніжинками  з  небесної  артілі.
Розкидував  дбайливо  павутинки,
Заплутував  неходжені  стежинки.
То  лоскотав  зі  щемом  шию,  скроні,
То  лащився  до  теплої  долоні…
Пощипував  рум’яні  круглі  щічки,
Розлив  у  різних  напрямках  потічки.
Химерні  будував  двори,  хороми,
У  них  я  почувалась,  наче  вдома.
Припудрив  думку,  малював  уяви
Для  сміху,  мабуть,  чи  то  для  забави…

Нежданим  гостем  залетів  у  мої  сни
Посеред  теплої,  квітучої  весни.                                          25/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730232
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ліна Ланська

О, МУЗО !

Перша  спроба  написання  сонету  українською.
 
Виставлений  повторно.

О,  Музо,  не  покинь,  благаю  так  смиренно,
Яви  стрімким  пером  вірша  святу  красу,  -
Пегас  копитом  б"є  і  рветься  завчасу.
Натхнення  миті  дай,  вмовляю  повсякденно!

Занурившись  у  світ,  чужий  та  незбагненний
Тих  пестощів  жадань  (як  спрага  ця  пече);
Коханню  оди  шлю,  у  темряві  ночей
Палає  смолоскип,  як  взимку  цикламени.

Почув  би  Аполлон,  сміявся  б  до  світання.
Мелодію  душі  катренами  несу.
Небесна  ліро,  грай  і  вперше,  як  востаннє.

Хай  спопелить  жага,  шаленство  не  збагнути,
Соратник  по  перу,  чи  втримаєш  грозу,
Бо  жевріє  вогонь,    займисті  палить  трути?


10.05.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730334
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


НАДЕЖДА М.

Пам*ять. .

Щасливий  той,  хто  взнав  життя.
Воно  одне  і  неповторне.
Живем,  поки  серцебиття.
Воно  безцінне,  безкоштовне.

Йому  ніхто  не  склав  іще  ціни.
Воно  дароване  нам  Богом.
Буває,  не  цінуєм    життя  ми,
Та  з  часом  будем  за  порогом.

Так  хочеться  почути    голоси
Отих,  кого  уже  не  повернути.
Відчуєм  опік  гіркої  сльози...
Так  хочеться  хоч  раз  їх  пригорнути.

За  це    готові  все  віддать,  що  є,
Пройти  до  них  найважчими  шляхами,
Але  оце  більш  болю  завдає,
Бо  вже  ніколи  їм  не  бути    з  нами.

Та  пам"ять  береже  усе  старанно,
Ми  можем  доторкнутись  лише  в  ній
До  тих,  кого  все  ж  любим  сокровенно,
Але  зустріть  колись,  нема  надій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730081
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Радченко

Самотності коло

Була  б  твоя  воля,  то  щоб  ти  зробила?
Украла  б  його,  та  й  у  всіх  на  очах?
І  душу  від  болю  за  мить  би  зцілила
Й  забула  назавжди  самотності  страх?
Ти  б  з  ним  заховалась  в  кімнаті  без  вікон  —
Навіщо  вам  знати  чи  день,  чи  ще  ніч,
Що  нишком  тікає,  зміняючись  світлом,
В  тумани  ховаючи  спини  узбіч.
А  ти  в  цю  хвилину  його  почастуєш
Нектаром  густим  з  почуттів  і  бажань
Й  на  жаль    ти  його  цим  ніяк  не  здивуєш  —
Чіткіше  проступить  самотності  грань.
Украла?  Навіщо?  Була  б  твоя  воля...
Ти  двері  відчинеш  нарозтіж  сама
І  зімкнеться  знову  самотності  коло...
І  тиша  до  болю,  до  крику  німа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730301
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ліна Ланська

НЕ ТРЕБА СЛІВ


не  треба  слів  коли  душа  душі
гріхи  і  без  спокути  відпускає
немає  слів?  та  звісно,  що  немає
коли  бринить  мелодія:  лишись...

не  ноти  просять,  -  просить  нотний  стан
який  збирає  подихи  і  муки
передчуття  не  зустрічі  -  розлуки
почався  відлік  із  нуля  до  ста...

сім  різних  нот  у  відчаї  злились
і  мантру  поклоніння  народили
віднині  не  існує  в  світі  сили
щоби  зборов  її  хтось  і  колись

за  вітром  полетіла  навмання
не  приспана  колискою  до  ранку
зібгавши  ніч,  зминаючи  фіранку
душі  тієї  пестить  убрання
 
зітхаючи  у  суголоссі  див
народжується  ефемер  вустами
не  читаними  до  кінця  листами  -
не  треба  слів,  іди  до  мене,  йди

якщо  та  мить  осінена  хрестами
безликими  розділена  містами
то  може  недалеко  й  до  біди?
помовч,  якщо    не  знаєш,  не  суди.

15.04.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730105
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Амелин

Удача (Лит. пародия)

[b]ЗАКАЛЯЮСЬ[/b]
Рина  Сокол
(  http://nefabula.net/publication/poesia/lyrics/philosophical-lyrics/zakaljayus.html  )

Об  неудачу  
спотыкаюсь...
Я  очень  рада-  
закаляюсь.
Лишь  бы  не  сильно
было  больно,
а  так,  закалкою
довольна.
Перешагну
валун  огромный,
что  на  пути  
лежит  бездомный.
И  по  стеклу  
бутылок  битых,
в  песке  невидимо  
зарытых,
пройду  с  усилием,  
хромая,
и  не  замечу,  
что  босая...

С  подачи  Евгения  Вермута  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729577)
получилась  вот  такая  пародия:


[b]Удача  [/b]

Лежал  валун
совсем  бездомный.
Хотела  я  перешагнуть.
Схватил  за  ногу
вероломный!
Пришлось  домой
его  тянуть.
Терплю,
хотя  совсем  не  рада.
Ну,  ничего  себе,
кино!
Что  неудачи?
Вот  -  засада!
Не  закалялась  так  
давно...
Хотя...  оно  
почти  не  больно.
Мы  с  ним  уже  -
ну  как  родня...
Зато  какой  валун
довольный,
что  поселился  у  меня!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730250
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ліна Ланська

БЕЗСИЛА

Безсилою  люттю  наповнена  Ніч.
Шалено  зірки  запалила,
Бо    Вітру  віддатись  несила,
А  Місяць  скотився  мабуть  потойбіч?
Безсилою  люттю  наповнена  ніч.

Сузір"я  на  шмаття,  на  дірки,  ущент,  -
Згасаючі  зорі  -  під  ноги.
Засипали  стежку  й  пороги
І  падають,  падають  зливами  ще...
Сузір"я  на  шмаття,  на  дірки,  ущент.

Стомилася  байдики  бити  луна.
Мугиче  журливо  до  ранку,
Вдягнувши  чужу  вишиванку,
Розірвана  спалахом    срібним  струна.
Стомилася  байдики  бити  луна.

Та  знітилась  лють,  як  стиха  буревій,
За  вітром  луна  покотилась.
Голубилась,  потом  рясніла,
Зронивши  розбещену  спрагу  з-під  вій.
То  знітилась  лють,  як  стиха  буревій.

Безсила?..без  сили  кохати  не  смій!

Не  смій,  бо  кохання  -  одвічна  печаль.
Сповзає  з  вужем  із  чужого  плеча,  -
І  лащиться,  в  сни  заповзає  твої,
Щоб  пристрасть  лишити...  в  обіймах  повій.

І  знітилась  лють,  як  стиха  буревій.

12.04.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729816
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 23.04.2017


ТАИСИЯ

ПАРИ (хитрая загадка)

Под    солнцем  горячим  два  всадника  скачут.
Два  шага  назад,  шаг  вперёд.
Их  кони  с  трудом  понимают  задачу.
И    в  недоуменьи  народ

Измучились  люди,  а  также  и  кони
От  этой  нелепой  езды.
И  будь  на  их  месте  несчастная  пони,
И    ей  не  спастись  от  беды.

Весьма  удивляется  встречный  прохожий.
Вокруг  любопытный  народ.
Ну  что  за  причина?  На  пытку  похоже.
Ведь  всадников  скорость  влечёт.

Причина  завидная  –  денежный  выигрыш.
И  странное  это  пари:
«  Чья  лошадь  последней  приходит  на  финиш,
Тот  станет  лихой  фаворит».

Как  будто  внезапно  в  них  бесы  вселились.
Спасает  всех  мудрый  совет!
Пари  не  нарушив,  их  кони  взбесились  –
Пропал  моментально  их  след.

Порою  бывает:  глупейшие  споры
Внезапно  владеют  людьми.
Поможет  совет:    (ни  к  чему  разговоры)…
«Меняйтесь  скорей  лошадьми»!

21.  04.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729804
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Жанна Чайка

Новый день

В  туманной  дымке  новый  день,
умывшись,  сладкою  росою,
встает,  слагая  жизни  песнь,
зовет  вприпрыжку  за  собою.

Такой  беспечно-молодой.
Душа  полна  его  мечтами,
он  грезит  летом,  не  зимой,
и  хочет  поделиться  с  нами.

Рассыпал  солнечных  лучей
в  осеннем  небе,  понарошку.
Мальчишка  -  славный  чародей,
ловлю  любовь  его  в  ладошку.



13.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536580
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 23.04.2017


Жанна Чайка

Резвость дней…

Резвость  дней  бегущих  к  ночи  
изменить  не  сможешь  ты.
Как  зима  сменяет  осень  
растворяются  мечты,

отворяя  дверь  и  полог,  
открывая  наугад.
Пока  сил  ты  полон,  молод  -
не  считаешь  чисел  ряд.

Юность  тайной  грезит  бодро,
отметая  на  пути  
передряги.  Осторожно  
зрелость  входит.  У  черты

отмечает  все  зарницы...
Видит  кто  их  в  двадцать  лет?
Пролетают  годы-птицы,
оставляя  в  жизни  след...

*

Розовые  дали.  
Детские  мечты.
Как  вы  опоздали...  
Помню  я.  А  ты?


22.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729981
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Lyudasha

Любимая осень

Любимая  осень(  для  С***)

Покатилось  сонце,
Медленно  всё  тая.
И  на  уг  уж  птицы
Скоро  улетают.
Забросала  ива
Прудик  желтизною.
И  летит  красиво
Звёздочка  порою...
Скоро  ветки  сбросят
Свой  наряд  осенний.
Вихрем  вновь  закружит
Листопад  под  сенью...
Дождик  снова  будет
Литься  с  туч  массивных.
А  земля  забудет,
Как  нас  здесь  носило.
Первый  холод.Иней
На  траве  заметен.
Скоро  ждать  метелей
С  счастьем  будут  дети.
И  зима  наступит
Раньше  того  срока,
Календарь  что  сулит...
Но  не  выйдет  боком.
Тосковать,  наверно,  
Будем  мы  зимою,
Что  ушла  вдруг  осень.
И  слезу  не  скроем...

15.09.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125818
дата надходження 11.04.2009
дата закладки 20.04.2017


Lyudasha

Задыхаюсь, живя в полусонной Москве

Задыхаюсь,  живя  в  полусонной  Москве.
И  весна  моё  сердце  тревожит...
Ты  приходишь  ко  мне  только  ночью,  во  сне.
То,  что  я  не  с  тобой-меня  гложет!

Уничтожу  стихи  все,  что  не  о  тебе!
Не  хочу  вспоминать  я  о  прошлом!
Задыхаюсь,  живя  в  полусонной  Москве...
Ты  напомни  во  сне  о  хорошем!..

Разорву  в  клочья  нити,  сожгу  я  мосты-
По-другому  я  жить  не  умею!
Мне  нужна  лишь  семья:я,  сынишка  и  ты!
Задыхаюсь  я  здесь  и  дурею...

Ты  забудь  все  обиды,  прости,  что  не  так
У  нас  было,  а  ,  может,  и  будет...
Мелочь  жизни-всего  лишь  ничтожный  пустяк.
Будет  грех,  если  гнев  мой  разбудят!

Задыхаюсь,  живя  в  полусонной  Москве.
Все  уйдём  мы  отсюда  когда-то,
И  появимся  вновь  ниоткуда,  извне...
Я  живу...лишь  с  надеждой  на  правду.

11.03.2011
Москва

©  Copyright:  Людмила  Поклад,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11103155

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247249
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 20.04.2017


Lyudasha

Дикость

Убей  меня,  но  не  здесь!
Хочу  умирать  я  на  воле.
Коснуться  хочу  я  небес,
В  лесное  проникнуться  море...

Я  дочь  и  лугов  и  полей.
Дитя  я  гор,  небосвода!
Не  пустишь  меня-убей!
Нет  жизни  мне  без  свободы!

Есть  дикость  во  мне  внутри,
Снаружи  есть  ветер  и  воля!
Захочешь,  жизнь  забери!
Но  только  не  мою  долю!


весна  2011



©  Copyright:  Людмила  Поклад,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11112260981

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302322
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 20.04.2017


Лина Лу

ГУСЕНИЦА

Заползаю  гусеницей  в  кокон.
Здесь  тепло,  темно  и  боль  уходит.
Можно  быть  подружкой  даже  Локи,  -
Так  удобно  тем,  кто  не  угоден...

Ветру  здесь  не  растрепать  прическу.
Лак  последний  снова  сэкономив,
Блестками  помечу  перекрестки,  -
Там  который  год  печальный  гномик

Льёт  елей  в  угоду  Белоснежке.
В  окнах  свет,  за  дверью  на  лужайке
Целый  год  цветет  один  подснежник,
Услаждая  взор  своей  хозяйки,

Забывая,  что  живет  под  снегом.
Те  сугробы  толстым  шаром  пыли
Замело,  засыпало,  -  побегам
Не  подняться,  мимо  проходили

Шелкопряды...  ладно,  проползали.
Нитью  занавешивая  небо
И  от  мира,  всех,  кто  в  этом  зале
Ставнями  скрывая...  эка  небыль.

Разве  удивишь  кого,  сегодня?  -
Гномик,  Белоснежка,  лес,  избушка.
Нить  сплелась,  а  темень  преисподней
Гусенице  -  крест,  а  не  ловушка.

Крест,  судьба,  отмеченная  крапом.
Стольких  дней  унылых  вереницу
Не  спугнуть  могучим  Тора  храпом,
Не  вернуть  ну,  разве  возвратиться,

Разорвав  на  мелкие  частицы
Домик,  без  двери  и  без  окошка
И  взлететь?..  в  окно  весна  стучится,  -
Крылышки  расправив,  даже  мошке
Бесконечно  о  стекло  не  биться.

14.04.17.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729277
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017


OlgaSydoruk

Как молоко сбегает время…

Стучится  боль(тупая)  в  темя,
Глухая  к  просьбе  -  "попусти"...
За  каплей  капля  точит  кремень
И  разрывает...  на  куски...
Как  молоко  сбегает  время...
Негромко  -  тикают  часы...
На  покрывалах  (незабвенных)
Остались  метками  круги.
Они  -  из    крови(не  запястий)...
Они  -  из  крови(не  бедра)...
Они    -  из  тех  мгновений  счастья,
Где  страстны  тело  и  душа...
Не  поднимался  страх  по  вене,
Не  спотыкался    о  клубки...
Там  замирало  наше    время...
Неслышно    -  тикали  часы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729246
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 19.04.2017


OlgaSydoruk

В дымке дрожащего зноя…

В  дымке  дрожащего  зноя  суку  кобель  покрывал.
Ворон  сидел  на  заборе.Полоз  порог  огибал.
Тихо  горела  лампадка  строгому  лику  в  углу.
Скатерти  вышитой  складка  с  хрустом  прижалась  к  столу...
Тучи  теснились  над  полем.Дождь  ожидала  земля.
Пахло  ромашковым  морем.Мягко  стелилась  трава...
Пахло,как  в  детстве,когда  то,  -  серой  печною  золой,
Грушею  спелой  и  мятой,..ягодой  красной  лесной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729245
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Ліна Ланська

СМІЄШСЯ?

Смієшся?..  небачених  диво-оман
У  сивому  просторі,  Боже,
Мені  вже  не  трапиться,  схоже,
А  я  все  шукаю,  нехай  крадькома.

Спіткавши  затьмарене  глумом  буття,
Любов"ю  відбілію  прикрість,
Чекаючи  мить,  коли  ницість
Смиренно  впаде  у  глухе  забуття.

Смієшся?  Над  ким?  Над  собою  хоч  раз
Насмілься,  побачиш,  як  зблисне  
У  темряві  істинне...  звісно,
Його  нагота  варта  й  тисячі  фраз.

А  може  не  варта?  Осліпни  на  мить!
У  світлі  так  легко  згубитись.
Та  зайчика  сонцю  не  вбити,-
Цілуючи  леза,    грайливо  тремтить.

У  крапку  зіщулилась  Вічність,  коли
В  долонях  твоїх  опинилась.
З  тих  пір,  некерована  сила
Комаху  тримає  в  обіймах  смоли.

Смієшся?  Напевно  на  серці    -  весна,
Тож  скрипку  ладнає  без  тями,  -
Терзає  знесилено,  гами.
Розправити  б  душу?  -    безодня  тісна.

Смієшся?..
08.04.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728673
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 15.04.2017


ТАИСИЯ

Амбиции (женского рода)


Мужчины,  вы  глядите  в  оба!
Едва    освоив  роль    жены,
Амбициозная    особа  -
Ступает    на    тропу    войны.

В  семью  проник  опасный  вирус
И    если  сразу  не  пресечь,
Любовь,  как  старый  шумный  примус  -
Начнёт    коптить,  а  не  гореть.

Не  терпит  глупостей  природа.
Назрел    губительный  конфуз  -
Опасный  повод  для  развода…
Надёжным    должен  быть  союз!

Амбиции  оставьте  маме.
Она  привыкла  к  ним  давно.
С  любимым    можно    и    в  вигваме,
Как  на  Майами  всё  равно.

07.  04.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727682
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 15.04.2017


ТАИСИЯ

МОДНИЦА



Весна  в  апреле  хорошеет.
Всё  чаще  смотрится  в  трельяж.
Ведь  с  каждым  днём  она  взрослеет.
Наводит  яркий  макияж.

Красотка  –  модница  со  вкусом.
Меняет  каждый  день  наряд.
Приобрела  колье  и  бусы.
И    Кутюрье  капризам  рад.

Цвета  меняет,  как  перчатки.
То  белый,  жёлтый,  голубой…
На  луг  зелёный  в  беспорядке
Ромашки  сыплет,  зверобой.

Весной  видны  любви  приметы.
Начало  –  с  мартовских  котов.
Поэты  взяли  эстафету  –
В  стихах  прославили  любовь.

Пылают  страсти  жарче  в  мае.
Купаясь  в  солнечных  лучах,
Природа  ярче  расцветает.
Весна  танцует  при  свечах…

15.  03.  2015.  -  13.  04.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728653
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 15.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2017


Циганова Наталія

мы с тобою - почти соседи…

Посмотри,  в  абрикосы  Бог  щедро  вплетает  радость  -
сколько  хочешь  распутай  и  просто  себе  возьми.
Взрослый  мир,  созерцая  как  мячиком  скачет  градус,
снизойдёт  до  ребячливой,  звонкой,  большой  возни  ,
где  опять  нараспашку  объятия,  куртки,  окна.
Безоружные  души,  расплавленные  в  апрель,
создадут  тишину,  от  которой  все  войны  –  сдохнут.
Ты  вернёшься  конвертом  от  аиста  в  чью-то  дверь  –
разгонять  чьи-то  тучи  и  боль  синевой  глазёнок.

Небо  пули  отмолит  на  новую  тыщу  лет
на  дежурных  свечах  у  дежурных  своих  иконок,
ретушируя  мир  в  абрикосово-нежный  цвет,
столько  сотен  веков  не  меняющийся.

…намедни
я  разбилась  душой…
                     мы  с  тобою  –  почти  соседи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727884
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Олена Вишневська

Мені ніжність за Бога в Тобі

Мені  ніжність  за  Бога  в  Тобі,  бо  інакше  не  вмію,  
Хоч  гірчать  перехрестям  на  мапі  між  нами  стежки.
"Відречися!"  -  лукавить  самотність  улесливо  змієм,  
Я  ж  ударами  серця  до  Тебе  іду  навпрошки.

Пригорни.  Прожени.  Поверни.  Безкінечно  по  колу.
Не  впусти.  Не  тримай.  Упіймай.  Від  усіх  заховай.
Я  не  вірю  ні  в  кого,  крім  нас,  і  тим  паче  -  в  "ніколи".
Марно  з  часом  змагатися:  він  -  невблаганний  шахрай.

Він  летить,  зупиняється,  тягнеться  вічністю...  Годі!
Поза  грою  ми  -  речі  скидаємо  зайві  /і  страх/,  
Та  лягаємо  поруч,  
/бо  справжні  під  часом  не  ходять,  /
Й  засинаємо  разом
/з  цілунком  весни  на  губах/.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727137
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


@NN@

Уперше гриміло…

Тепло  сьогодні,  мов  літо  весну  обігнало.
Лежу  на  місточку,  горілиць,  у  небо  дивлюсь  -
Он  Лебідь  летить,  он  Віз,  а  за  обрій  упало  Орало,
Чи  Плуг  (  так  бабуня  мені  у  дитинстві  казала),
Я  вірила  їй  -  вона,-  так  багато  книжок  прочитала
Мені,  уважно  вслухалася  я  й  *мотала  на  вус*.

Та  ось  вже,  на  разі,  й  сама  я  в  розряді  бабусь..,
А  кладку  в  леваді  люблю  в    опівнічній  порі  -
Лежу  горілиць  і  на  зорі  квітневого  неба  дивлюсь,
Падаю  в  нього...  Зорі  не  зорі,  а  мов  ліхтарі
Обабіч  дороги,  підморгують  милі  знайомці  старі...
Слухаю  ніч,  і  всесвіт,  і  тишу    *мотаю  на  вус*.

Колись,  коли  справ  буде  менше,  я  час  зупиню,
Між  пальців  зорі  провію,  знайду  в  них  перлину,
З  усим  попрощаюсь,  покаюсь,  усіх  в  молитвах  пом’яну,
У  серці  -  серпневої  ночі  віконце  відчИню.
З  кладки,  легенько,  у  небо  -  таке  волошкове  -  полину..
...................................................................................
Так  тепло  сьогодні,  йшов  дощ  і  уперше  гриміло.



                                         *Я  иногда  ставлю  глагол  выше  существительного.
                                         .........................................................................
                                         Я,  она  раскинула  руки,  включая  Иисуса  и  Папу,
                                     -  Я  есть  Глагол.  Я  тот  кто  Я  есть.  Я  стану  тем,
                                         кем  стану.  Я  есть  Глагол!  Я  живое,  динамичное,
                                         вечно  активное  и  движущееся.  Я  Есть  Глагол  Бытия...*
                                                               Уильям  Пол  Янг    *Хижина*    Разговор  с  Богом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


НАДЕЖДА М.

Буває…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nmrgtqT4AXc  
[/youtube]


Бувають  люди,  наче  стіни..
Нічим  не  зможеш  їх  пробить.
Нащо  робити  з  них  руїни?
Нічим  не  зможеш  оживить.

У  них  свої  тверді  закони,
Глуха  душа  й  недобача.
У  них  на  все  є  заборони,
Якщо  не  так  -  навтікача.

Нащо  багаття  шевелити,
Тут  попіл  вітер  вже  розніс.
Вогонь,  чи  варто  знов  палити,
Коли    колючий  терен  зріс?

Хіба  наповниш  чимось  пустку?
Не  намагайтеся  -  дарма.
Не  піддавайтесь  тільки  смутку:
Не  буде  сонця,  де  пітьма.

Та  ми  усе  чогось  чекаєм:
І  знову  стукаєм  в  граніт,
Хоч  добре  ми    про  це  всі  знаєм:
Хіба  на  них  зійшовся  світ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727131
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Владимир Зозуля

Запах розовых лилий

Мне  от  Блока  в  бокале  аи
Чувства  странные  плыли.
И  Моне  мне  писал  о  любви  –  
Цвета  розовых  лилий.

То  ли  с  Данте,  а  может,  с  Золя,
Размышляя  о  Боге,
Средь  берез  вечерами  гулял
Я  по  звездной  дороге.

И,  как  будто,  запасы  полня,
До  наивного  просто,
Серебром  осыпались  в  меня
И  березы  и  звезды.

Но,  что  было  от  Бога  во  мне
И  от  звездного  ветра,
Не  жалея,  как  солнца  в  окне,
Я  раздаривал  щедро.

Я  так  жизнь  беззащитно  любил,
Так  беспомощно  верил,
Что  порой  выбивался  из  сил
В  неозначеной  мере…


Так  за  что  же  безбожно  кляня  –
Тяжело  и  устало,
Жизнь  меня  –  неземного  меня
Приземлила,  связала.

И  такому  земному  уже,
Так  цинично  и  метко,
На  последнем  судьбы  этаже
Уготовила  клетку?-

Где  в  душе  моей  только  одна
Птичья  мысль  –  о  свободе!  
Где  мешает  решётка  окна
Разогнаться  в  полёте.

Где  с  разбегу  о  сталь  головой,
Я  –  тоску  свою  вылив  –
Издаю  этот  стон  горловой
Цвета  розовых  лилий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727296
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Вячеслав Рындин

Кончится война

[i]«Ой  баю,  баю,  сын  мой,  Ян  мой  милый!
Когда  б  воеводу  татары  убили,
Татары  убили  или  волки  съели!
Ой  баю,  баю,  на  мягкой  постели».

Т.Г.  Шевченко  1841,  Петербург[/i]

[b]Пышут  свежестью  постели!
В  очень  долгие  года
Проводить  мальцов  успели
На  гремучие  поля…

На  дубовые  настилы
Цинк  поставили  с  плитой…
Наполняются  могилы
Окровавленной  слезой…

Караульный  песню  водит
Вдоль  забора…  Вдоль  стиха
Нервно  бродит  мненье:  «Скоро
Будет  мирная  весна!».[/b]

02.  12.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704227
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 04.04.2017


Ліна Ланська

ТЕБЕ НЕ ВІДДАМ

Біда  зусебіч,  ніби  хмара,    чорніша  за  смуток,  -
Тікаю  від  лиха  у  щойно  написані,  вірші.
Хоч  скільки  не  бий  мене  доле,  надією  суто,
Живуть,  що  було  і  що  буде,  -  чекання  не  згірші.

Нехай  розважається,  вдосталь  упившись  Лукавий,
Краплинами  крові,  що  згусли  опівніч  смолою.
Такий  сповідально-усміхнений,  ради  забави,
Затягне  у  вершу,    той  слід  віднесе  за  водою.

Тебе  не  віддам  на  поталу  нізащо,  мій  любий.
Клубочиться  лихо,  плекаючи  вкотре  надію
Забрати,  знесилити  й  кинути,  -  кличуть  суккуби
Манірно-улесливо...клич  той  за  вітром  розвію.

Нехай  хоч  помріють,  -  знедолено-зболені  хмари
Закриють  цей  світ  від  багаття,  яке  хоче  зжерти
І  наше  учора,  і  наше  сьогодні,  -  до  пари.
У  нього  для  нас  лиш  відмова    -    безчестя  омерти.

Омерти,  вендетти...  де  клани,  там  подихом  смерті
Розкришує  дихання  в  попіл  озвучення  згуби.
Слова  мої  може  банальні  до  біса,  й  затерті  -
Тебе  не  віддам  на  поталу  нізащо,  мій  любий...

02.04.17.
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727047
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Ярослав К.

Я есть, я живой!. .

                                                                                                                                                                                                     (посвящается  внуку)



Живу  я  в  животике,  звать  меня  Чудо.
Откуда  я  взялся?  Отвечу:  оттуда☝
Я  Божий  посланник,  подареный  свыше.
Быть  может,  малыш,  а  быть  может--малышка.

Когда  я  попал  на  УЗИ  в  телевизор,
Я  ножки  скрестил,  чтоб  остаться  сюрпризом.
Вообще-то,  врачи  говорят  как-то  странно:
"Его  ещё  нет..."    Кто  же  был  на  экране?!
Но  мама  моя  про  меня  точно  знает
И  нежно  меня  сквозь  животик  ласкает...

Я  много  умею,  я  многое  знаю,
Родные  уже  голоса  различаю.
Я  быстро  расту,  и  мне  всё  интересно,
И  маме  в  животик  стучу,  когда  тесно.

Мне  очень  приятно  церковное  пенье,
Мы  с  мамой  и  папой  пойдём  на  Успенье,
Быть  может,  родители  там  причастятся,
И  я  вместе  с  ними  для  полного  счастья.

Я  чувствую,  как  меня  любят  родные,
Как  мамочка  молится  на  Литургии,
Как  папочка  трудится,  как  устаёт  он,
Как  маме  без  папы  порой  одиноко...

Папуля,  не  езди  без  нас  на  рыбалку,
Ведь  мама  скучает,  мне  так  её  жалко...
Вот  вырасту  --  будем  рыбачить  все  вместе,
Ведь  рыбку  втроём-то  ловить  интересней...

Мамуля,  прости,  что  тошнит  тебя  часто,
Я  знаю,  родная,  что  это  ужасно...
Я  чувствую,  как  устают  твои  ножки...
Я  скоро  рожусь,  потерпи,  мам,  немножко...
Я  вас  зацелую,  засыплю  вопросами,
Я  тоже  хочу  стать  когда-то,  как  взрослые...

Папуля,  не  трогай  сегодня  компьютер,
Я  здесь,  я  живой,  хоть  не  очень  доступен...
Погладь  меня,  ласковым  словом  побалуй
Так  хочется  слушать  твой  голос  усталый...
Когда  ты  мамулю  целуешь  в  животик,
Мне  хочется  просто  мурлыкать,  как  котик...

Мамуля,  не  нужно  с  папулей  ругаться,
А  то  я  начну  сквозь  животик  бодаться...
Вот  вырасту  --  буду  мирить  вас  за  ручки,
Над  нашей  семьёй  разгонять  стану  тучки...

Папуля,  не  надо  грубить  нашей  маме,
Ведь  сердце  твоё  не  гранит  и  не  камень,
Оно  очень  доброе,  я-то  уж  знаю,
Со  мной  не  сфальшивишь,  я  всё  замечаю...

Тебе  улыбнусь  я,  а  это  --  мой  ключик,
Растаешь  в  ответ  мне,  папулик  колючий,
И  дрогнет  твоё  непростое  сердечко,
Обдаст  его  жаром,  как  будто  из  печки...
Ты  не  обделяй  нас,  папулечка,  лаской,
А  мы  будем  с  мамой  тебе  строить  глазки...

Я  буду  вам  в  радость,  вы  только  любите,
Вы  только  почаще  со  мной  говорите...
Я  буду  вам  счастьем  и  в  жизни  отрадой,
Любите,  как  я  вас!  Вот  всё,  что  мне  надо...


                                                                                                     23.08.2011  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727005
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 03.04.2017


archic

Бессонница

Приходила  к    тебе    бессонница
Растекаясь  по  венам  медленно
Бездыханная  как  покойница
Ночь    с  глазами  пустынно-медными

Замирали  часы  в  беззвучии
Этой  маленькой  темной  комнаты
Ваши  встречи  лишь  дело  случая
Наспех  шелковой  нитью  сотканы

В  жар  бросало  и  было  холодно
Тяжелы  стали  мысли  мутные
Уходила  неспешно  молодость
Запивая  часы  минутами

Город  звоном  трамвая  нервного
Был  разбужен  под  эхо  гулкое
Бой  проигран  был  31-го
Между  серыми  переулками....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726970
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 03.04.2017


ТАИСИЯ

Мужская забота



Не  приемлю    демонстрацию    любви
В  виде    пафосных  открыток  и  цветов.
И  порою  бездуховные  стихи
Вызывают  дуновенье  холодов.

Это  чувство  представляю  я  другим.
Мне  забота  мужа  выше  пышных  слов.
Я  ценю  любовь  как  скромный  пилигрим.
Дорог  мне  уют  и  запах  пирогов.

После  всех  нюансов  трудового  дня
Меня  радует  домашний  мягкий    плед.
Я  хочу,    чтоб  в  нём  упрятали  меня,
Исполняя  наш  супружеский    обет.

На  природе  нам  комфортно  быть  вдвоём.
Он  заботливо    «колдует»  у  костра.
Укрывает  меня  тщательно  плащом.
А  потом  предложит  суп  «из  топора».

Я  приветствую  заботливых  мужчин.
Это  качество  превыше  всех  ценю.
И  у  женщины  для  грусти  нет  причин.
Она  мужу    нежно  скажет:  «Ай  –  лав  –    ю»!

02.  04.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726961
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Lana P.

ЗАБУТИЙ НЕВІДОМИЙ ОСТРІВ

Відкритий  океанський  простір,
Сполоханий  бурхливими  вітрами,
Забутий  Невідомий  острів
З  розбитими  у  піні  берегами.

Там  павичі  навколо  самок
Розпушують  хвости,  як  опахала.
Для  них  цей  острів,  наче  замок,  —  
Папуга  кольорова  закричала.

На  пальмах  мостяться  ліани,
Спивають  із  дерев  останні  соки.
Блудливо-неземні  тумани
Тривогу  стелять  і  неспокій.

Чи  вивчить  він  свої  глибини,
З  історії,  для  корисних  копалин?
Його  початок  —  зсереди́ни...
Чи  зникне  від  наявності  прогалин?..          12.05.15  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726633
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Lana P.

НА ДОЛОНІ

На  долоні:  і  небо,  і  зорі,
Навіть  гори  в  духмяності  трав,
І  хмаринки  пливуть,  як  на  морі,
Наче  сніг  їх  усіх  шпаклював.

На  долоні  всміхається  сонце,
І  веселка  у  барвах  оправ...
На  долоні  —  у  Всесвіт  віконце,
Лиш  долоню  ти  вчасно  розправ!          2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726692
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Валентина Ланевич

Торкнулася невабом щоки солена змійка.

Викрикнув  щось  горобчик  на  кущику  калини,
Вітер  надув  палатку  і  шарудів  ввікні.
Аж  нили  від  утоми  гожі  солдатські  спини,
Нехитрую  вечерю  розкинули  на  пні.

В  куті  палахкотіла  по  мирному  буржуйка,
Лилась  розмова  щира  про  дім  та  про  сім’ю.
Торкнулася  невабом  щоки  солена  змійка,
Згадали  побратимів,  на  небі  що  в  строю.

І  накривала  нічка  темним  шатром  простори,
В  дозір  ставали  вої  що  духом  все  міцні.
Пліч  о  пліч,  поруч,  не  стрінеш  кращої  опори,
Прикритий  тил  надійно,  то  сила  в  боротьбі.

31.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726657
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Квітка))

Напишу тебе страничку, всех моих к тебе /люблю/…

Напишу  тебе  страничку,  всех  моих  к  тебе  /люблю/...
Напишу,  отправлю  почтой  и  на  небо  посмотрю...
Там  остались  мы  с  тобою,  такой  чистый,  добрый  свет,
Но  закончилось  все  плохо,  нас  с  тобою  больше  нет...

Что  осталось,  то  сгорело...  ты  письмо  мое  прочтешь
И  наверное  со  злости,  и  его  в  конце  порвешь...
Я  была  такой  красивой,  только  так  с  тобой  была
И  всегда  я  улыбалась,  и  цвела,  цвела,  цвела...

Мое  сердце  было  нежным  ,  таким  юным  и  не  злым,
А  душа  не  знала  боли,  я  жила  тобой  одним...
Почему  я  поменялась...    выпал  первый,  первый  снег
Мы  тогда  зимой  расстались  и  расстались  мы  навек...

Я  взрослела  и  менялась,  а  в  глазах  моих  весь  мир.
А  ты  был...таким  остался  и  тогда  меня  пойми...
Что  я  только  лишь  хотела  все  миры  познать  с  тобой...
Ты  же  сделал  за  нас  выбор...  отпустил  меня  одной...

Еще  много  есть  ошибок  и    несказанных  всех  слов,
От  которых  убегаешь  мимолетнею  весной...
Я  тебя  больше  не  знаю  и  теперь  ты  мне  никто...
Почему  тогда  скучаю  и  еще  такой  родной...

Только  это  все  лишь  слабость,  от  избытка  былых  чувств...
И  пускай  теперь  я  плачу,  и  пускай  мне  больно,  пусть...
Напишу  тебе  страничку,  всех  моих  к  тебе  люблю...
На  свободу  отпуская,  я  на  небо  посмотрю...

Из  дневника  ...2008  ....    Не  обессудьте...  Это  просто  воспоминания...      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726649
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Квітка))

Світанку немає

Світанку  немає...  лиш  темна,  караюча  ніч.
Блукаю  так  довго  у  пошуках  світла  і  істин.
А  їх  все  немає...лиш  тільки  у  дотиках  пліч
Є  дика  зневіра,  бо  з  сонцем  вони  несумісні...

Світанку  немає...  лиш  долі  нічні  лабіринти,
У  відчаї  м/яти,  застигла  мені  на  вустах...
Я  прошу  надії,  ви  в  небо,  останні  полиньте,
Ще  може  у  чорнім,  знайдете  себе  на  вітрах...

Світанку  немає...  і  ніч  вже  поволі,  як  рідна,
Де  хвилі  обнімуть,  намоклий  у  жалях  пісок...
Не  муч,  мене  темна,  зречешся  від  істин,  негідна...
Віддай  нам  світанок...  чи  просто  тисни  на  гачок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726843
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


OlgaSydoruk

Это я…

Это  я  тебя  согрела,когда  летом  замерзал.  
И  была  такою  смелой,когда  демон  наступал.
Это  я    -  прогнала  тени...  И  моя  была  свеча.
Не  стояла  на  коленях,обнимала  я  тебя...
Это  я    -  огонь  тушила  своей  тонкою  рукой.
Это  я  -  тебя,мальчишка,уводила  за  собой.
Это  я    -  расцеловала  -  от  макушки  до  бедра!..
Я  тебя  любила  -    мало,но  любимым  назвала...
Я  в  горшочки  посадила  маргаритки  по  весне  ...
Не  забудь  -  мгновений  милых...Помни,помни  -  обо  мне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726760
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


AleksKr

Благая весть…

Благая  весть:  кто  против  Тьмы  восстал  –  
Воскрес,  отдав  себя  за  други,
Нет  большей  жертвы,  над  собой  подняв  хоругви
Любви  и  веры  –  смертью  смерть  поправ.

Очисти  скверну  льда  с  души  скорей,
Свет  Воскресенья  напитает  дали,  веси.
От  слов  простых  «Христос  Воскресе!»
Пусть  радостнее  будет  и  светлей.

Тепло  земле  от  пролесков-костров,
Поклоны  бьют  берёзы  вдоль  дороги,
И  небо  разговаривает  с  Богом
Церковным  звоном,  языком  колоколов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726754
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ліна Ланська

ПОГЛЯНЬ, СОКОЧЕ…

Поглянь,  сокоче  білокора  соками.
Сумує  Небокрай,  -  одним  одна,
Під  кленами  розлогими  й  високими,
Вчаїлась  недосвідчена  Весна.

Збирала  у  поділ  букети  пролісків,
На  райдужну  веселку  сніг  упав.
Відлунюють  пронизуючі  оплески,  -
Зима  на  шквал    овацій  не  скупа.

Тремтить  зеленокоса  упокорено,  -
На  віях  слізки,  кожушок  благий.
Немає  сукні  і  душа  оголена...
Не  стямилась,  -  розгнівались  боги.  

Та  гнів,  як  дим,  безслідною  оманою,
Проплив  і  зник,  безжально  -  затісна,
Тріщить  колиска,  годі  бути    гнаною,  -
Нестримно  повінь  розлива  Весна.

30.03.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726598
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Макієвська

Твій образ з потойбіччя

Щодень  і  щоночі  ,  з  вечора  і  до  рання,
Твій  образ  стає  перед  мої  очі,  коханий,
Зіткане  із  серпанку,  твоє  дивне  вбрання,
Ось,  ось  у  вітражах  Всесвіту  швидко  розтане.

Посмішка  на  блідих  вустах    доволі  сумна,
Ти  стоїш  десь  там,  між  паралельними  світами
І  між  нами  не  одна  вже  розквітла  весна
Й  не  одне  літо,  осінь,  зима...На  серці  шрами.

А  на  душі,  ще  не  загоїлися    рани,
Гірко  від  самоти...  А  ти?  Дивишся  з  висоти
Ванільного  неба  й  тобі  в  раю  так  прянно,
Мені    від  минулого    життя  нікуди    й  піти.

Тільки  й  залишилося  йти  у  Божі  храми,
Промовляти  під  образами    свої  молитви,
Витирати  сіль  відчаю    під  куполами,
Нести  свій  хрест  далі  важкий,  поки  не  зійдуть  шви.

А  ти?  Приходиш  маревом  з  потойбіччя  в  сни,
Бо  зв"зані  я  і  ти,  кріпко-накріпко    вузлами,
Дай  ще  мені  пожити  й    доленьку  доплести,
Закохатись  до  безтями,  кружляти    долами...

І  співати  сонети  разом  з  солов"ями
Й  гойдатися  на  перинах    в  обіймах  нірвани,
Писати  вірші    та  літати  між  зорями...
Мій  Янголе  пробач,    більше  не  хочу  омани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726582
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Нора2

…Мне б успеть…

Потерять  можно  только  лишь  жизнь,
в  остальном  -    всё  возможно  исправить.
Мотивируя  мастерски  мысль,
и  обиду  в  любовь  переплавить.

Мне  б  успеть  научиться  принЯть,
и  потомкам  своим  не  оставить:
долюбить,  допростить,  дострадать  -  
где  возможно  бы  точки  расставить.

Я  хочу  весь  свой  род  отмолить,
поминать  и  незнаемых  мною.
Чтобы  детям  моим  легче  жить  -  
не  караться  им  чьей-то  виною.

Дай  мне  Бог,  еще  время,  прошу,
чтоб  мечты  воплотились  в  реальность!
к  алтарю  я  свечу  подношу  –  
дабы  светлой  была  жизни  дальность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726544
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Нора2

Я стал предателем для них

Сегодня  я  слышал  противника  боль,
кого-то  огнём  зацепило…
Я  знаю  -    он  враг,  но  такая  же  кровь
течёт  в  его  раненых  жилах.

Родной  младший  брат  мой  -  он  там,  среди  них...
Стреляю  я,  стиснувши  зубы!
Сейчас  в  блиндаже  доцарапаю  стих  -
молится  о  нас  с  братом  буду...

Ведь  с  ним  у  нас  общие    -  мать  и  отец,
Фамили