A.Kar-Te: Вибране

КВолынский

Тебе віками…

Тебе    віками  розтинали,
Кому  не  лінь    і  хто  хотів…
Мов  ту  повію:  відгуляли…
Роджала  ти  –  німих  рабів.

Вночі  тягали  по  палацам,
Чи  то:  Король,  Султан  чи  Цар,
І  кожний,  щось  собі  побачив
В  твоїй  красі  –  вродливий  дар.

Одних  лиш  зрадників  кормила,
Що  продавали  твою  плоть.
В  тобі  тремтить  незламна  сила:
Всіх  побороть!  Всіх  побороть!

Мов,  той  сліпець,  дорогу  биту,
В  торбині  горя  нас  несеш…
Синів  розкидала    по  світу:  
Вже  не  збереш!  Вже  не  збереш!

Цвіте  нудьга  в  твоїх  просторах!
По  селах,  розкидала  жах…
Брати  пригнічені,  в  роздорах,
Чекають:    неминучий  крах.  

Та  віра  є  в  твоїм  народі,
Завжди,  Господь  Благословляв!
Спасіння:  в  Волі  і  в  Свободі!
Кобзар  нащадкам  сповіщав.

Немов    росток,що  рветься  в  гору  –  
Твоя    нестримана  душа:
Розквітла  знов,  в  весняну  пору,
Без  підживи  і  без  гроша.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 22.06.2017


Радченко

Молюся у душі і за дітей, і за онуків (акро)

[b]М[/b]олюся    у  душі  і  за  дітей,  і  за  онуків  —
[b]О[/b]двічні  материнські  маю  в  серці  почуття.
[b]Л[/b]юбов  моя  величних  й  голосних  не  любить  звуків,
[b]Ю[/b]доль  земну  я  дарувала  їм  і  майбуття.
[b]С[/b]вітає  чи  вже    пада  сонце  неминуче    в  річку  —
[b]Я[/b]  проводжаю  і  стрічаю  день  в  думках  про  них.

[b]У[/b]певнена  —    від  успіхів  вагомих  й  невеличких

[b]Д[/b]істалась  радість  їм  у  чімсь  і  від  порад  моїх.
[b]У[/b]білена  не  від  років  давно  я  сивиною,
[b]Ш[/b]укала  й  я  колись  для  себе  папороті  цвіт
[b]І[/b]  сумнівів  туман  лягав  густою  пеленою,

[b]І[/b]  чорно-білим  іноді  здавався  мені  світ.

[b]З[/b]найшла  я  цвіт  той,  а  у  нім  —  кохання  і  довіра.
[b]А[/b]  що  ще  треба  жінці  для  щасливих  й  світлих  днів?

[b]Д[/b]ороговказом    назавжди  були  надія  й  мрія
[b]І[/b]  папороті  цвіт    в  моєму  серці  не  одцвів.
[b]Т[/b]ака  рясна  й  яскрава  низка  днів  моїх  пройдешніх,
[b]Е[/b]тюди  днів  майбутніх  вже  малюють  мрії  й  сни.
[b]Й[/b]  так  хочеться,  щоб  я  пройшла  їх  якомога  легше,

[b]І[/b]  усміхалась    листопадам  й  ніжності  весни.

[b]З[/b]асніженим  і  ранкам,  й  вечорам    знов  дивувалась,
[b]А[/b]  ще  побачила,як  літо  щедро  розквіта.

[b]О[/b]нуками  й  дітьми  без  втоми  завжди  піклувалась,
[b]Н[/b]абуте  у  житті  зберуть  у  досвід  мій  літа.
[b]У[/b]клониться  могилам  рідним  низько  моя  пам’ять,
[b]К[/b]охання  і  надія,  мовби  папороті  цвіт.
[b]І  [/b]сумніви  нехай  ніколи  душу  більш  не  краять,
[b]В[/b]    яскравих  кольорах  нащадкам    я  дарую    світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738854
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017


Ліна Ланська

Я НЕ ВОНА

Я  не  вона,  вона  -  не  я,  -
Думок  розгублених  відлуння.
В  тобі  тремтить,  -  її  ім"я,
Бентежить  у  свята  і  в  будні,

А  долі  -  плином  течія  -
Я  не  вона,  вона  -  не  я.

Прокляття  з  каяттям  -  вози  -
Скарби  єдині  потерчати.
Хоч  навпростець,  хоч  навскоси,  
Ти  з  рушником  не  вийдеш  з  хати,  -

Зійшли  розлуки  гарбузи,
Не  зустрічатись,  не  прощати.
Хоч  скільки  Небо  не  проси,
Та  з  Пеклом  Рай  не  повінчати.

Чия  вина  тут?..нічия.
Я  не  вона,  вона  -  не  я.

21.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738884
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017


НАДЕЖДА М.

Твої руки - мої крила…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R70EFSQuSw8
[/youtube]

Твої  руки  -  мої  крила,  ти  -  мій  світ,  мої  вітрила.

Автор:  Лілія  Стащишин
--------------------------------------------------------
В  тобі  живе  чарівний  якийсь  світ,
А  руки  мають  ніжність  сокровенну.
Притягує  сердешний  дивоцвіт.
Лиця  прикраса  -  усмішка  блаженна.

Люблю,  коли  всміхаєшся  мені.
І  непомітно  втома  десь  зникає.
І  я  щаслива,  це-  найкращі  дні.
Та  серце  до  кохання  не  звикає.

Воно  і  в  будні,  як  маленьке  свято.
З  тобою  не  узнаю  серця  біль.
Невже  це  все,  з  якоїсь  казки  взято?
В  душі  моїй  ця  ніжна  заметіль.

Ти  -  тепле  сонце,  ніжне  вечорове.
Воно  не  спалить  у  спекотні  дні.
Хмільний  напій  солодкий  малиновий,
Що  до  смаку  завжди  душі  моїй.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738693
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017


Циганова Наталія

мечты с перегретой крыши…

Горстями  сгребает  мечты  недозревших  вишен
горячий  порывистый  ветер  с  горячей  крыши.
А  был  очень  правильным  мальчиком.  
Был  -  да  вышел,
и  лезет  под  шляпки  и  за  воротник,  и  ниже.
А  отпуск  маячит  назойливой  мелкой  мошкой:
прихлопнешь  всерьёз,  а  как  будто  бы  понарошку  -
и  вот  прокисаешь  над  фотками  у  окошка
с  оставленной  с  ночи  любимой  такой  окрошкой
в  своей  очень  старой,  но  где-то  комфортной  нише.

И  вдруг  ты  подумаешь:  хоть  бы  стать  на  год  выше,
чтоб  так  же,  как  нынче...
чтоб  попросту  видеть/слышать,
как  ветер  швыряет  мечты  с  перегретой  крыши...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738695
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Циганова Наталія

плюс

Тоска  проснётся  раньше,  чем  рассвет.  
В  завязке  и  разводы,  и  романы.  
Судьба  погладит  пачку  сигарет  
в  кармане.  
И  прячутся  от  неба  под  зонты  
рассудком  перекошенные  лица.  
И  день  -  живой,  а  вроде  как  остыл  
и  снится.  
Дорога  в  пробках  вызрела  во  флюс.  
И  радует  единственное:  кроме  
всех  минусов  -  в  замке  чирикнет  плюс:
"Я  -  дома!"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738655
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017


@NN@

За селом криниця…

За  селом  криниця  обміліла,
Журавель  похнюплений  стоїть.
Ну  яке  кому  до  того  діло?
В  час  розчарувань  і  лихоліть.

Ну  яка  кому  до  того  справа?
Коли  лихо  ходить  між  людей,
Що  колись  втамовувала  спрагу
Козакам,  що  зупиняли  тут  коней.
...........................................................

І  тополі  всохли,  мов  якісь  примари
Верховіттями  у  небо  пнуться,
А  легкі  біленькі  нави-  хмари
Зачепились  і  немов  кужіль  прядуться.
...................................................................

І  село,  скоріше    це  вже  хутір,
Бо  недавно  розбомбили  три  господи,
*Град*  ударив  в  клен  на  перепутті,
Й  споришами  заростає  шлях  до  броду.

Ще  гудуть  дроти  високовольтні,
Під  горою  в  хаті  світиться  віконце,
Там  ще  мешкають,    такі  самотні,
Що  не  зазира  в  обійстя  навіть  сонце.
.................................................................

А  колись  в  криниці  плюскотіла,
І  в  цеберку  сріблилась  вода...
Ну  скажіть,  яке  до  того  діло?
Коли  бродять  смерть  навкруг  й  біда.

За  селом  криниця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Ярослав К.

Блондинка за рулём

Наверное,  все  видели  картинку:
Машина  взад-вперёд,  туда-сюда...
Паркуется  старательно  блондинка,
Никак  не  получается  -  беда...

А  было  как-то,  девушка  на  горку
Заглохла.  Позабыв  про  тормоза,
Открыла  дверь  и  во  мгновенье  ока
Стояла,  подперев  машине  зад...

Загадочны  блондинок  выкрутасы,
За  мыслью  их  мужчинам  не  успеть...
Но  ходят  слухи,  могут  эти  "асы"
Колготы  находу  переодеть...

Манёвры  их  сложны  и  бестолковы...
Вести  машину  не  хватает  рук:
Одной  они  подкрашивают  брови,
Второй  же  строчат  комменты  в  "фейсбук."

Действительно,  они  с  другой  планеты.
И  выход,  очевидно,  тут  один:
Дороги  разделить,  как  туалеты,
Для  женщин  и,  отдельно,  для  мужчин.

Я  думаю,  что,  если  бы  дороги
Мужские  обозначить  буквой  "М",
Быстрее  бы  мы  двигались  намного,
Аварии  исчезли  бы  совсем.

А  женские  дороги  обозначить
На  розовых  плакатах  буквой  "Ж".
Дискриминация?  А  как  иначе?
От  них  мужчинам  спасу  нет  уже!

Одно  меня  сомненье  не  покинет:
Среди  мужчин  -  "ботаников"  полно...
Порою  ездят  хуже  тех  блондинок,
А  к  "Ж"  их  не  отправишь,  всё  равно...

                                         *                  *                  *

Собой  довольный  по  одной  из  полос
Лечу...  И  вдруг,  в  какой-то  из  машин
В  свой  адрес  слышу  я  надменный  голос:
"Ты  где  учился  ездить?!  Вот,  блондин!.."

Звучало  это  резко  так  и  грубо...
Но  я  свои  эмоции  уйму.
Ведь,  может,  я...    давно  "звезда  ютуба",
Ездой  своей  смешащая  страну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738596
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


НАДЕЖДА М.

Ой, доле, ти, доле…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-51YEny2ZNA  

[/youtube]

Ой,  доле,  ти  доле!
Чом  в  мене  така?
Дарована  болем,
Ти  все  ж  не  чужа.

Умита  сльозами,
Зі  мною  крокуєш.
Важкими  шляхами,
Буває  -  рятуєш.

То  боляче  б"єш,
То  знову  жартуєш.
А  те,  що  даєш,
Нараз  пошматуєш.

Ну  що  тут  поробиш?
Ти,  доле,  моя.
Підчас  приголубиш.
Я  завжди  твоя.

Візьмемось  за  руки,
Йдемо  по  житті.
Не  дав  Бог  розлуки,
Нам  поряд  іти.

Джерельна  вода,
Шмат  хліба  в  торбині.
Повільна  хода
По  життєвій  стежині...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738593
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


archic

Стёкла

Другом  казался  враг  
Неоднозначность  мира
Робкий  на  встречу  шаг  
В  этой  немой  квартире  

Рваных  ударов  пульс  
Шепот  в  плену  волнений  
Не  отпуская  руль  
Мчались  на  преступленье  

Небо  украв  на  час  
Пальцами  по  запястьям  
Кто  ты  теперь  сейчас?  
Перемешались  масти  

Эхо  чужих  звонков  
Улиц  щербатых  тайны  
Помнится  то  окно  
Все  там  казалось  раем  

Просто  ушли  смеясь  
Звонко  и  безрассудно  
Снег  превращая  в  грязь  
Переплетая  судьбы  

Перекроив  пути  
Заново    всё  сначала  
В  этом  плену  рутин  
Сердца  родного  мало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738560
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Валентина Ланевич

Там, де ще сонце не згасло.

   Там,  де  ще  сонце  не  згасло,  там,  де  вітер  ще  дме,  є  людина,  яка  знає,  як  жити  на  землі  і  не  робить  того  зла,  яке  зараз  роблять  інші  люди,  бо  вона  не  така,  як  усі  і  їй    тяжко,  бо  вона  цим  відрізняється  від  інших.  У  неї  багато  запитань  до  світу:
 -Чому  він  такий  неймовірний,  чому  він  такий  гарний?
   А  саме  найбільше  запитань  до  самої  себе  і  у  цієї  людини  серце  кожен  день  у  сумнівах,  в  тому,  що  їй  потрібно  і,  що  вона  хоче.  Вона  завжди  радіє  життю  і  милується  дивами  землі,  і  її  чудесною  природою,  а  цього  ніколи  ніхто  не  розумів,  окрім  однієї  людини.  Ця  людина  мама,  яка  завжди  любить  мене  і  цінує.

Олександра  Коломієць,  11  років(моя  онучка).

(малюнок  автора)

19.06.  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738499
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Lana P.

ДЯТЕЛ

Ще  вранішнє  сонце  не  спило  роси,
Легесенький  вітер  вчепився  за  гілку,
Їй  грає  на  вушко  в  соснову  сопілку  —
У  лісі  лилися  пташок  голоси.

Вистукує  дятел  до  білки  в  дупло  —
Так  мріє  дістати  з  ліщини  горішки.
Натомість,  вона  принесла  сироїжки  —
В  напрузі  спітніло  у  нього  чоло.

Цікаво,  чи  в  дятла  болить  голова
Від  стуку,  що  він  заподіяв,  і  гаму?..
У  лісі  він  стільки  зробив  "тарараму",
Що  навіть  забув  усі  букви  й  слова.          30.06.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738390
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017


Олена Вишневська

Доброго ранку, моя перелітна пташко

Доброго  ранку,  моя  перелітна  пташко!
Як  подолала  свій  шлях  /крізь  тумани/  сюди?
Спека  така  неможлива,  що  й  дихати  важко.
Душать  у  грудях  солоні  краплини  води.

Не  зупиняйся:  немає  ні  хліба,  ні  злата.
/Точать  на  мене  завбачливо  будні  ножі./
Все,  що  зуміла  б  тобі  я  сьогодні  віддати  –  
Подих  і  руку,  допоки  дійдемо  межі.

Краще  лети!  Вбережи  свої  крила  від  клітки.
Тут  не  вітають  свободу  і  вільний  політ.
Точаться  війни.  Стріляють  гармати  у  свідків.
І  по  периметру  правди  –  оголений  дріт…

Не  побороти  супротив  земного  тяжіння:
Небо  –  твоє,  та  не  може  належати  нам...
Просто  лети,  повертаючись  у  сновидіння
/Будемо  тіням  давати  свої  імена/.    

Просто  лети!  Подолай,  моя  пташко,  кордони!
Бачиш,  де  лінія  дотику  неба  й  землі:
Там  зовсім  інші  /до  нас  небайдужі/  закони.
Там  навіть  нашій  любові  серця  замалі…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017


Ярослав К.

Ромашки

Сто  лет  уже  я  не  бывал  на  стадионе  нашем:
То  дождь,  то  ветер  --  как-то  не  резон.
И  сравнивать  неловко  со  спортсменами  со  стажем,
У  них,  конечно,  круглый  год  сезон.

Но  вот,  я  на  пробежке.  Что  ещё  бывает  краше?
В  здоровом  теле  --  здоровее  дух!
Смотрю,  снаряды  заняты  спортсменами  со  стажем,
И  мой  энтузиазм  чуть-чуть  потух...

Взяв  несколько  кругов,  я  подустал  немножко  даже,
В  дыхание  стал  пробиваться  стон...
Тут  взгляд  остановился  мой  на  множестве  ромашек,
Ковром  сплошным  покрывших  стадион...

Я  рвал  цветы  и  не  боялся  обвинений  в  краже.
Светило  солнце,  плыли  облака,
Спортсмены  мимо  бегали,  те  самые,  со  стажем,
Крутили  в  мыслях  пальцем  у  виска.

Спортсмен  со  стажем  пусть  на  брусьях  там  ногами  машет,
А  у  меня  внутри  --  душа  поёт...
Любимой  я  своей  несу  в  руках  букет  ромашек,
Вот  радости-то  будет  у  неё!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738078
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 19.06.2017


НАДЕЖДА М.

Заворожує майстра цей витвір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5SutUkXX_f8[/youtube]


Обережно  хита  гілку  вітер.
Ніжно  пташка  на  гілці  співає.
Впав  на  душу  майстерний  цей  витвір.
І  навколо  усе  замовкає.

Про  що  пісня  твоя  ця,  пташино?
Може,  звеш  ти  когось,  закликаєш,
І  чекаєш  одну,  ту  єдину?
Та  про  неї  один  тільки  знаєш.

Хтось  насипав  тобі  он  зернинок,
Співчувають    оцій  сиротинці.
Та  не  тронула  зЕрна  пташина:
Не  на  радість  їй  зараз  гостинці.

Чи    сумуєш  за  рідним  ти  краєм,
І  виспівуєш  серця  журбу?
Тільки  пісня  твоя  душу  крає,
Гірко    думать  про  долю  таку...

Тихо  сонце    сідає  за  обрій,
На  спочинок  приляже  цей  день.
І  замовкне  пташина  в  жалобі...
Не  почуєм  до  ранку  пісень...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738157
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Радченко

Там, где любви острова ( акро)

[b]Т[/b]ам,  где  любви  острова,
[b]А[/b]квамариновый  свет
[b]М[/b]едленно  льёт  тишина.

[b]Г[/b]русти  теряется  след,
[b]Д[/b]ождь  из  жемчужинок-слёз,
[b]Е[/b]сли  нельзя  чувств  сдержать,

[b]Л[/b]асковый  бриз  сладких  грёз  —
[b]Ю[/b]ность  умеет  мечтать.
[b]Б[/b]люз  двух  влюблённых  сердец
[b]В[/b]ечный,  как  мир  вокруг  нас
[b]И[/b]  символ  есть  двух  колец  —

[b]О[/b]н  двум  сердцам  силу  даст.
[b]С[/b]лушать  друг  друга  любовь
[b]Т[/b]репетно  учит  всю  жизнь.
[b]Р[/b]озам  не  быть  без  шипов,
[b]О[/b]х,  не  спеши,  оглянись:
[b]В[/b]ечный  блюз  тише  звучит...
[b]А[/b]  не  дай  Бог,  замолчит?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738232
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Валентина Ланевич

Ой, лелеки, лелеченьки, вісники добра.

Ой,  лелеки,  лелеченьки,  вісники  добра,
Полетіли  в  край  далекий  з  нашого  двора.
Полетіли,  покружлявши,  там,  де  чужина,
Зруйнував  осколок  хижий  дах  і  пів-гнізда.

Сміх  дитячий  не  лунає  на  порозі  в  дім,
Поселився  у  очицях  страх  поперед  всім.
Мале  серденько  стискає  тривога  всякчас,
Дзвонять  кулі  на  здвіниці,  летять  мимо  нас.

Засіває  війна  ниви  гільзами  й  вогнем,
Де  ж  бо  сховок  від  загрози  ми  собі  знайдем?
Не  милує  війна  люта  ні  землю,  ні  плоть,
Повертайте,  лелеченьки,  з  миром  щоб  жилось.

18.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738302
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


ТАИСИЯ

Верни энергию

В  душе  моей  есть  Божий  свет.
Горит  во  мне  он  много  лет.
Но  вдруг  зимой  мой  взор  погас.
Как  будто  сглазил  «  фантомас».

Исчез  азарт  писать  стихи.
А  без  него  –  мы  все  глухи.
Должна  причину  я  найти.
Наверно  сбилась  я  с  пути…

Здоровый  образ  жизни  –  кайф!
Даёт  известный    гербалайф.*
Баланс  продукта  удивил.
Сознанье  мигом  изменил.

Мы  пьём  достаточно  воды.
Коктейли  –  в  качестве  еды.
Продукт  поможет  не  стареть.
Поможет  талию  сберечь.

Наш  консультант  –  ну  просто  АС!
По  всем  вопросам  –  высший  класс!
Забудешь  сколько  тебе  лет.
В  душе  зажжётся  Божий  свет!

Теперь  друзей  –  всё  шире  круг.
Теплей  и  радостней  вокруг.
С  природой  снова  мы  на    «ты».
Живём  в  объятьях  красоты.

Зарядка  в  парке  –  это  драйв!
Быть  может    -  мы  попали  в  рай!?

А  результат  недолго  ждать.
Вернулась  радость  –  что  скрывать?

Энергия  пришла  опять.
Я  вновь  хочу  стихи  писать…

*      Гербалайф    -  Травы  (целебные)  +  жизнь.

17.  06.  2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738194
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Ліна Ланська

КРАПЛЯ ДОБРА

Збитки  несе  невгамовна  душа,
Впавши  в  обійми  Тантала.
Знала?..  якби  ж  то  не  знала!  -
Крок  до  безодні,  -  не  варто  рушать.

Мариться  сірому  -  срібним  хоча  б,
Зблиснути,  може  й  помітять,
Крапельку  серед  суцвіття?  
Блиск  недосяжний    незрячим  очам?  

Слово  солодке  на  вушко  зрони  -
Тішиться  хай  і  ковтає  -
Більшого  щастя  немає,
Як  у  перлисті  заходити  сни.

Доки  спросоння  -  невдалий  ривок,  -
Скельця  рожеві    -  на  друзки!..
Крають  діставши  із    пустки,
Душу  і  серце,  чи  щось  на  зразок?

Котиться  кульчик    -  зернина  добра,
Муляє,  проситься  з  хати;
Хоче  знов  лиха    дістати,
Випивши  краплю  з  чужого  відра?

Що  як  приб"ється?..  напевно,  пора,
Вимести  темінь  із  мого  двора?

09.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738276
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Ліна Ланська

СІМ

Я  знаю,  що  не  та...  не  так.
Де  чистий  лист,  -  життя  переписати?
Щоб  набіло,  клітиночки-квадрати
В  червоне  вбрати,  хай  квітує  мак.

Я  знаю,  що  літа...  літак.
На  віражах  від  злету  нескінченні,
Неначе  напад  вражої  мігрені,
Смертельні  кола  вужчають,  відтак

На  нитці,  сплетеній  сяк-так,  -
Чиєсь  життя,  оманливо  прозоре.
Легке,  як  подих,  і  важке,  як  до...ре,
Шукає  вихід  для  октави  чакр.

Сім  чакр,  сім  літер*,  сім  знайомих  нот
Ведуть  у  світ,  де  лотос  ніжний  квітне
Прозріння  де,  прекрасно-непомітне,
У  душу  сяйво  вихлюпне  от-от.

Я  знаю,  десь  отут  отрут
Розлито  різних  -  віку  вкоротити.
Та  наші  душі,  ніби  неофіти
В  пітьмі,  наосліп,    підпалили  трут.

І  сім  гріхів  -  невидимі  окови,
Вогненно-синій  звінчаний  дует,
Спалив  містично-мудрий  фіолет*
І  звів  місток  барвисто-веселковий.

Гармонія  духовності...  сім  днів
Узяв  Господь  для  світу  сотворіння.
А  для  прозріння,  скільки  для  прозріння
Відпущено  віків,  щоб  у  вині
Не  істину  знаходити  -  сп"яніння?

Та  й  на  війні  химер,  як  на  війні...

16.06  17.


*  "Отче  наш"  -  7  літер.

 *фіолет  -  суміш  червоного  й  синього  -  вогню  і  неба,єдність  протилежностей
Веселка  має  7  кольорів.Фіолет  останній  -  символ  духовності.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738275
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Квітка))

Не втрачені

Ми  прірва  із  відносин,  тонке  скло?
Так  страшно  крок  зробити,  ти  не  перший
І  я  не  перша.  Сонце  запливло,
За  обрій  мрії,  віри,  любий  верше.

Чи  тихий  захід,    поклики  дощу,
Соленого,  раптового,  так  краще...
Хоч  шепіт  наболілий  /  не  прощу  /
Наважитись  ступити  значно  важче...

Так  високо  знімілі  береги,
Вдивляєшся  в  обличчя,  може  камінь?
То  скло  тонке  і  шепіт  збережи...
Не  втрачені,  світанок  ще  настане.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737925
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Ольга Ашто

Спящй режим?

 Cпящий  режим.    Я  в  него  не  входила,  вроде…
Что  за  дела?  Тишина,  не  слыхать  ни  звука…
Хей,  пустота!  Что  ты  думаешь  о  природе
Лишних  вещей,    дефиците  чугунных  люков?
/Кто-то  крадет  регулярно/.  Зияют  дыры.
Вот  ты  откуда  приходишь  –  из  чрева  мира!
Как  наверху  разгуляться  тебе  известно  -
Распространяешься  лихо  и  повсеместно:
Вмиг  заполняешь  свободные  промежутки-
Годы,  кварталы,  декады,  недели,  сутки.
Враз  поглощаешь  квадратные  метры,  акры,
Ци  вытекает  в  тебя  из  сердечной  чакры…
Что  это?  Кварц!  Да  еще  –  повезло  –  зеленый.
…И  проступили  вокруг  -  зашумели  клены
Следом    –  хрущи  зазвенели  в  кленовых  ветках.
Не  в  этот  раз!  Просчиталась!  Adios,  детка!
Спящий  режим    –  из  него  убегаю  в  лето.
…Надпись  на  люке:  .Конец  пустоте.  
.Vendetta.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737989
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Любов Ігнатова

Дещо філософське…

Море  злизує  з  берега  рани,
Залишаючи  сіль  цілунків,
І  приправлена  сонцем  прана
Пророста  у  Всесвітню  Думку.

Розбентежене  небо  у  хвилі
Губить  ясно-червоне  коло
І  вітри  махаонокрилі
Пахнуть  піснею  матіоли.

Вечір  сутінь  підмішує  в  барви,
Як  мільйони  століть  до  мене,
Ще  бродили  тоді  кентаври,
Ще  співали  тоді  сирени,

Ще  блукало  світами  Кохання  —
Неприкаяне  і  не  грішне  —
Як  пречиста  сльоза  прощання
І  як  листя  терпке  торішнє...

Море  злизує  з  берега  рани,
Пестить  пінисто  шлях  зворотній,
Перетворює  біль  на  шрами,
Заживляючи  слід  самотній...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Валентина Ланевич

Кажаном ніч забилась в вікні.

Кажаном  ніч  забилась  в  вікні,
Тьмяна  зірка  ледь  блимає  в  небі.
Думки  линуть  до  неї  смутні:
Зоре,  зоре,  без  тебе  я  в  склепі.

Серце  б’ється  об  мур  кам’яниць
Та  здригається  в  пустку  закуте.
Ні,  не  в  праві  я  падати  ниць,
Хоч  тепло  все  тобою  забуте.

І  душа  заблукала  між  спиць,
І  шукає  рятунку  від  стужі.
Обідранка,  з  безводних  криниць,
Черпа  кухлем  пісок  у  напрузі.  

Їй  би  краплю  вологи,  де  й  сіль,
Хай  пече,  те  до  певного  часу.
Опостилість  вмостилась  в  постіль,
Зачекалась  душа  баляндрасу.  

16.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738103
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Lana P.

КОНЮШИНОВЕ ПОЛЕ

Конюшинове  поле,
Гул  джмелів.
Там  стерня  ноги  коле
Від  жалів.
Усміхаються  квіти,
Пахне  мед.
І  встеляє  привіти
Диво-плед.
Ось  метелик  крилатий
Захмелів,
Він  нектаром  багатий  —
Ледь  злетів.
Манять  щастям  пунктири
Крізь  листки,
Хто  знайде  аж  чотири
Пелюстки.                                  2015                          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737933
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Lana P.

ГРЕЧАНИЙ СНІГ

Приніс  вітер  плітку:
—  Випав  сніг  улітку,
Сипнуло  доволі
На  гречанім  полі.

Бідкаються  люди:
—  Біло  стало  всюди.
Маємо  новину,
За  яку  провину?..

Загуділи  бджоли:
—  Глянь  на  видноколи!..
Дивний  сніг,  пахучий,
Теплий  і  квітучий.

Усміхнувся  вітер,
Сумніви  всім  витер,  
Зникла  суперечка.
Це  ж  розквітла  гречка!..    2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737932
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Радченко

Спокуса

Що  таке  спокуса?  Де  та  грань  тоненька,
За  яку  ми  легко  й  непомітно  йдем
Навіть,  коли  серце  у  тривозі  тенька
Й  огортає  душу  незнайомий  щем.
Різною  буває  у  житті  спокуса:
З'їсти  шоколадку  чи  комусь  збрехать,
Чи  зненацька  взяти  і  волосся  русе
У  зелений  колір  перефарбувать.
Та  усе  це  легко  виправити  можна  —
Вибачитись  й  фарбу  змити  назавжди.
А  бува  спокуса  на  безумство  схожа  —
Долями  людськими  гратись  в  забавки.
Убивать  й  калічить,  і  палить  оселі,
Із  землі  зтирати  села  і  міста.
В  той  же  час  співати  пісеньки  веселі
Й  йти  у  храми  Божі  цілувать  хреста.
Що  таке  спокуса?  Вибирає  кожний.
Як  би  там  не  сталось  —  пам'ятай  свій  рід.
Спокуситись  вбивством  нЕлюд  лиш  спроможний,
Бо  лиша  байдуже  свій  кривавий  слід.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737921
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Радченко

Літній ранок скупався в росі (акро)

[b]Л[/b]тній  ранок  скупався  в  росі
[b]І[/b]  всміхнувся  прийдешньому  дню.
[b]Т[/b]и  замовив  собі  вже  таксі,
[b]Н[/b]е  сказавши  мені:"Подзвоню".
[b]І[/b]  дивилася  я  у  вікно,
[b]Й[/b]  шепотіла:  "  Оце  вже  і  все".

[b]Р[/b]анок  пив  з  ароматів  вино,
[b]А[/b]  минуле  писало  есе.
[b]Н[/b]аша  зустріч  остання,  як  сон,
[b]О[/b]бгортала  безмежним  теплом.
[b]К[/b]алатали  серця  в  унісон,

[b]С[/b]юркотав  цвіркунець  за  вікном.
[b]К[/b]азку  ніч  шепотіла  зіркам,
[b]У[/b]  якій  був  щасливий  кінець,
[b]П[/b]лив  над  річкою  низько  туман,
[b]А[/b]  під  ранок  прибіг  вітерець.
[b]В[/b]ін  навшпиньки  пройшовсь  по  траві,
[b]С[/b]пив  з  півоній  солодку  росу.
[b]Я[/b]  вже  в  сни  не  прийду  більш  твої  —

[b]В[/b]  них  я  місця  собі  не  знайду.

[b]Р[/b]ізко  хлипнули  дверці  таксі...
[b]О[/b]сь  і  крапка  в  короткім  есе.
[b]С[/b]вітлий  ранок  у  літній  красі
[b]І[/b]  нове  щось  для  нас  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737867
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Ліна Ланська

* * *

Хто  піднімає  палаючий  диск,
Щоби  жбурнувши  надвечір  у  пустку  -
День,  ніби  склянку  розбиту  на  друзки,
Збути  й  забути?..  лиш  місяць    завис,

Поки  ще  ніч  не  награлась.  Лови
Зіроньку  ясну,  а  мо`й  приголубить,
Кинувши  млосно-солодкої  згуби,
Порухом  вій  і  благанням    брови?

Перша  краплина  у  серці  без  сил,
Змійкою  мало-помалу,  вгніздиться,
Потім  зросте  і  цикути  по  вінця
Вихлюпне  в  душу,  проси  не  проси,

Висушить  сни,  спопеливши  думки.
Знав  же,  що  мука  солодка  й  пекуча...
Доле,  за  віщо  оті  канчуки,
Доле,  за  віщо  нескорена  круча?  -

Сяйвом  байдужим  не  гріють  зірки.

 09.06.17  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737862
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017


Владимир Зозуля

Не бойтесь полночи

Полночь  зевала  сонно,
Или  вздыхала  просто.
В  доме  гасили  окна
И  зажигали  звёзды.
Мир  был  ночною  тенью,
Прямоугольно  сужен  –  
Окнами  в  наважденье,
Окнами  в  чьи-то  души.
Узость  око’н  бездонна,
В  ней  –  окоёмы  неба.
Можешь  –  черпай  ладонью,
Страшно?–  Зажмурься  слепо.
Только  не  запирайся,
Не  засыпай  так  рано,
Только  не  отстраняйся
Толстой  оконной  рамой.
Тягостно  и  покорно,
Не  уставай,  не  надо,
Или  я  брошу  в  окна
Камни  слепого  взгляда
И  отыщу  там  где-то,
В  ваших,  разбитых  настежь,
Окнах  –  осколки  света,
Жизнях  –  осколки  счастья.
́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737595
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


ТАИСИЯ

Разминка

«В  жизни  надо  делать  перерывы,
Чтобы  выключиться  и  отсутствовать,
Чтобы  много    раз,  покуда    живы,
Счастье  это  заново  почувствовать».  (  И.  Губерман.)

                       *                    *                    *
Утонула    в  житейской  пучине  невольно.
Груз  привычек  и  темп  осложняют  мой    путь.
Не  пора  ли  умерить  свой  пыл  мне?  -  Довольно.
Обновления  требует  вся  моя  суть.

Иногда    ведь    полезна  разминка  в  дороге.
Оценить  новым    взглядом    привычный    наш    мир.
Дать  возможность    расслабить  затёкшие  ноги.
И  быть  может  сменить  молоко  на  кефир.

Ободряющий  ветер  приносит  мне  радость.
Свежей  влагой  наполнился  весь  организм.
Умный  мозг  скорректирует  эту  усталость.
(Гениально  устроен  людской  механизм.)

Красотой  ощущений  -    вновь    наполнится    жизнь!
Возвратится  к  тебе  твой  родной  оптимизм!

12.    06.  2017.

Рисунок  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737495
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Наташа Марос

ВЫКЛЮЧАЮ…

Любимый  человек  со  мною  рядом,
Со  мною  рядом  дышит  и  живёт,
И  больше  ничегошеньки  не  надо  -
Легко  на  сердце  и  душа  поёт...

Спокойно  и  тепло,  закрыты  шторы,
Комфортом  дышит  даже  суета...
И  кто  сказал,  что  истина...  что  в  споре?
Послушайте:  всё  это  ерунда!..

Мы  так  давно  живём  одной  погодой
В  просторном  доме,  где  царит  уют,
Сюда  рассветы  ранние  приходят,
Родные  знают:  здесь  их  точно  ждут...

Вот  вечером  звонила  наша  дочка,
Нам  так  приятно  с  ней  поговорить,
Конечно  же,  понравились  грибочки  
И  ягоды  с  орехами  внутри...

Я  обожаю  эти  разговоры:
А  кто  сказал,  что  тёща  зятю  враг?  -
Нам  ни  к  чему  упрёки  или  споры  -
В  житейских  буднях  прячется  пустяк...

Ой,  извините,  я  вас  оставляю  -
Сыночек  в  скайпе,  Боже,  дождалась...
(Я  эту  сеть  за  всё  благословляю!..)
Привет-привет,  ну,  как  у  вас  дела?..

Да,  Слава  Богу...  хорошо,  до  встречи  -
Мы  с  папой  здесь  волнуемся  вдвоём...
Так  это  ничего,  что  поздний  вечер  -
Пишите  и  звоните  -  мы  вас  ждём!..

И  будто  заглянули  через  щёлку,
Всё  посмотрели  -  отдыхай  инет!..
Я  в  бигуди  пристраиваю  чёлку  -
Спокойной  ночи...  выключаю  свет...

                 -              -              -
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737512
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Lana P.

СОЛОДКА НІЧ

Солодка  ніч  сховалась  у  жасмині.
Там  спогади  медові  і  полинні
Гойдають  співом,  в  гіллі,  солов’ї.
Їх  приласкали  доли  і  гаї,
Відкрили  таїни  свої,  секрети…
Десь  бродять  ще  неписані  сонети,
Звучать  у  переливах  їхніх  душ.
Замри!..  Ідилію  ту  не  поруш!                                      14/06/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736961
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Lana P.

НЕБО ЗАЧЕПИЛОСЯ…

Небо  зачепилося  за  гілку  —
У  думках  гойдає  подих  днини.
Вітер  змайстрував  собі  сопілку
Із  грудей  співучої  калини.

Рідна  пісня  зринула  над  гаєм,
Заквітчалася  із  теплим  літом,
Піднялася  над  поліським  краєм  —
У  відлунні  зазвучала  світом.                                                    18/07/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737114
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Радченко

Літній дощ

Блукала  небом  блискавиця,
Шукала  нишпорки  між  чорно-синіх  хмар.
Вже  почалася  косовиця,
Зібрали  бджоли  з  квітів  лугових  нектар.
Звідкільсь  дощу  з'явився  запах
Такий  густий  і  свіжий,  і  такий  близький!
Частішав  блискавиці  спалах
І  голос  грому  несподівано  різкий
Все  голосніше  озивався,
Бурчав  і  гримав,  щоб  його  почули  всі,
А  вітер  на  гілках  гойдався,
Або  ховався  у  високім  лопусі.
І  раптом...  краплі  у  пиляку
Так  нехотя  і  важко  з  висоти  впадуть,
Й  за  ними  дощ,  мов  з  переляку,
Рясний  і  теплий  хмари  врешті-решт  проллють.
І  згодом  грім  затихне  зовсім,
А  блискавиця  в  нишпорці  між  хмар  засне,
Й  розіллє  небо  синь  невдовзі,
Й  всміхнеться  сонечко  златаве  і  ясне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737108
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Ліна Ланська

НЕ МОЛИТВОЮ…

Не  молитвою,  так  прокляттями,
Заступаю  тобі  біду.
Рвем  розлючено  долю  в  шмаття  ми,
Поки  прірву  ту  перейду.

Скелі  чорні,  мости  -  хмаринами
Зависають,  лишень  ступи.
Ми  зустрінемось,  ми  зустрінемо,..
Коли  Місяць  роздасть  серпи.

Десь  же  кладочка,  може  й  зірвана,
Зачеплю  за  гори  оскал.
Хай  хустина  безладдям  зібгана,
Хай  молитва  моя  різка,  -

Вузлик  з  вузликом  не  розгубляться,  -
Кладку  вив"яжуть  на  ходу.
Може  лихо  тоді  й  посунеться,
Як  під  ноги  йому  впаду?

Смужка  чорна  на  сіру  зиркає
Не  збіліє  до  ранку  ні?..
Хмара  кублиться,  тільки  зіркою
Їй  не  стати  і  уві  сні.

04.06



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736926
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 09.06.2017


ТАИСИЯ

Бог есть любовь


От    женщины    зависит    много.
(  Жена    –  хранительница  очага.)
Мы    с    нею    -    не    разлей    вода.
В    семье,    где    почитают    Бога,
Любовь    присутствует    всегда.

08.  06.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737059
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Кадет

Ничего не изменилось

Тщетно  всё  на  этом  свете,
Всем  отмерен  божий  срок…
А  по  матушке-планете
Человечки  прыг  да  скок…

Не  в  почёте  терпеливость,
На  прилавках  прыть  и  спесь,
Электронная  строптивость
Распустилась  там  и  здесь…

В  паранойных  алгоритмах
Не  спасти  ни  долг,  ни  честь…
И  в  смирительных  молитвах  
Проповедуется  жесть…

Ничего  не  изменилось,
Не  изменится  и  впредь…
Уповать  на  божью  милость
И  по-прежнему  терпеть…

июнь  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737090
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Джин

Запізніле кохання

[color="#593232"][i][b]Не  в  тім  біда,  що  серце  крає,
Не  в  тім  біда,  що  мить  минає,
З  душі,  зірвавши  пелюстки.
Вірші  з  них  склав  я,  мов  квітки.

Нема  біди  в  словах  та  комах,
У  римах  краще,  ніж  удома…
А  тільки  бачу  погляд  твій,
Сльоза  злітає  віршем  з  вій.  

Нема  біди,  що  сон  наврочив,
Що  бачу  в  снах  зелені  очі,
А  в  тім  біда,  що  сон  мине,    
Як    тінь  в  безмежжя  неземне.  

Біда  –  роки,  журба  та  досвід
І  сни,  що  сняться  ночі  поспіль.
Рудіють  мрії  від  іржі  
–  Тобі  написані  вірші.

Одних  лиш  мрій  в  житті  замало,
Любов  спізнилась  так  невдало,
Розбивши  спокій  на  друзки
В  ті  дні,  коли  цвіли  бузки.[/b]
[/i]
[/color]
Навіяні  мотиви.
4.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736452
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Джин

Как жаль

[color="#177ca1"][i][b]Как  жаль  того,  что  не  сбылось.
Того,  что  не  приснилось  даже
И  лишь  фантазия  на  страже,
Стихи  и  грезы,  но  не  злость.

Как  жаль,  что  не  един  наш  путь,
Не  прикоснуться  нам  друг  к  другу,
Судьба  не  сделает  услугу,
Не  разобьет  сомнений  суть.

Как  жаль,  не  предстоит  узнать
Мне  нежный  взгляд,  тепло  дыханья.
Года  меж  нами  –  расстоянье,
С  которым  трудно  совладать.

Как  жаль  не  слышать  теплых  слов,
Твои  не  ощущать  объятья.
Мечта  становится  проклятьем,
Застывших  на  сердце  оков.

Как  жаль,  что  счастье  не  для  нас…
Из  букв  безумное  мечтанье,
Соткет  ночное  наказанье
–  Букет  из  рифм  и  нежных  фраз.
[/b][/i][/color]

Стихи  из  прошлого

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736871
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Радченко

Що пам'ятатиме серце

Шорти,  футболки  яскраві,
Збиті  коліна  в  зеленці.
Дівчинка  й  хлопчик...  Цікаво,
Що  пам'ятатиме  серце?
Сині  тернівочки-очі,
Сміх,  що  дзюрчав,  мов  джерельце
Й  те,  що  кирпатенький  хлопчик
Промінь  ловив  у  люстерце?
Перший  букетик,  кульбаби,
В  плящці  черешні  із  цукром?
Квакали  смішно,  мов  жаби,
Тішилися  отим  звуком.
Що  пам'ятатиме  серце,
Сни  їм  колись  намалюють.
Сміх,  що  дзюрчав,  мов  джерельце,
Тихим  відлунням  почують.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736801
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


НАДЕЖДА М.

Поради Мудреців

Якщо  тобі  риють  яму,  не  заважай.
Коли  закінчуть  роботу,  то  зробиш  басейн.
Якщо  тобі  миють  кістки,  то  дякуй:  артрозу  не  буде.
Якщо  тобі  плюють  у  спину  -  пишайся,
Бо  ти  йдеш  попереду.
Якщо  тебе  образили,  не  чини  помсти.
Подивишся,  як  життя  це  зробить  за  тебе.  

 (Переклад  з  російської  мови)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736688
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


КВолынский

* * *

Про  хліб  насущний.

Віддай  борги,
Дай  в  займи  борги  -  
Помреш  в  достатку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734319
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 06.06.2017


КВолынский

Эх, Вы - бабы!

                       Эх,  вы  –  бабы!  Мне  не  верьте!
                       Забрели  под  монастырь…
                       Помолиться  перед  смертью
                       Возжелалось  вам  теперь.
                       
                       Замолить  грехи  земные,
                       Выпросить    прощение,
                       Будто  глазки  голубые
                       Выцвели  в  горении.

                       Иль  не  помните,  подружки,
                       Как  вертелось  всё  вокруг:
                       Не  по  скользкой  ли  дорожке
                       Ковылял  страстей  досуг,

                       Иль  не  вы  -  поили  мёдом
                       Кроме  мужа…  ходока?
                       Ведь  душа,  с  его  приходом,
                       Выплясала  гопака.

                       Не  загнали    вы  лошадку,
                       Что  везла  вас  погулять,
                       Не  терзала  мысль,  украдкой,
                       Что  не  мужьева  кровать?
       
                       Так,  от  зависти,  куражась,
                       Подмигнули,  невзначай,
                       Что  разбили?...  Не  тревожась:
                       Веселил  вас  с  палкой  чай.

                       Вам,  казалась  ночка  сладкой
                       У  другого  бережка,
                       Несравнимый,  с  мужем  гадким,
                       Пыл    любимого    дружка.
                       
                       Вот,  представились  пред  Богом,
                       Пришло  время  –  отвечать.
                       Запятые,  с  каждым  слогом,
                       Будут  черти  отмывать.
                       
                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735691
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 06.06.2017


Циганова Наталія

***

В  календаре  всегда  найдётся  повод,
чтоб  необычно  красочный  салют
рассыпал  звёзды  на  обычный  город,
где  любят  вслух  и  молча  предают...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736771
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


Оксана Р.-Г.

Що з нами сталось, світе?

Загублена  у  часі,    у  собі,
Забута  десь  у  лабіринтах  долі,
Усе  ще  скнію  тихо,  далебі...
Сную  примари-думи  босі  й  голі...

Та  що  гадати?  Вічна  суєта
Мізки,  мабуть,  спустошила  навіки!..
І  світ  не  той,  і  думонька  не  та,
І  ми  не  ті:  міліємо,  як  ріки...

Така  мізерність  всюди!..  Це  наш  рай?..
Змаліло  слово  й  помисли  великі...
Зчерствіли  люди,  збайдужіли  вкрай  -
Мов  тіні,  безхребетно-без'язикі...

Що  з  нами  сталось,  світе?  Хто  прирік
На  існування  марнотратне  душі?
Як  дочалапаємо  свій  ганебний  вік,
Коли  серця  -  живі,  та...  вщент  байдужі?!.

Уже  й  не  страшно  навіть...  Знидів  страх...
Якось  та  й  доіснуємо,  щоб...  стліти...
Лиш  гірко,  що  розвіються  на  прах
Усі  святі  предвічні  заповіти......


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736732
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


Олена Вишневська

…любити…

Я  пам’ятаю,  як  травень  блукав  між  дзвіниць,  
Вулиці  міста  схилялись  до  ніг  наших  ниць,  
Ми  розчинялись  в  ріці  незнайомих  облич
До  півнОчі.

Місяць  скоринкою  хліба  висів  в  далині,  
Я  загубилась  в  тобі,  як  і  ти  –  у  мені.
/Хто  б  і  шукав,  не  знайшов…/  Та  в  цій  битій  війні
Ікла  вовчі

Нас  вигризали  й  у  різні  штовхали  світи,  
Там,  де  ні  входу,  ні  виходу  нам  не  знайти.
В  час,  коли  руки  безвольно  тримають  хрести
Не  злетіти…

Ми  ж  бо  не  птахи.  Залишимо  іншим  політ.
Часом  любити  не  “до”  йти,  а  рухатись  “від”
Та  відпускати,  аби  у  мереживі  літ
Знов  зустрітись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


Іванюк Ірина

Межі - то твій сплін…


Простір...
Він  значно  ширший,  ніж  кордони  стін,
він  значно  глибший  -  важко  зрозуміти...
Та    варто  тільки  дуже  захотіти,-
зривай  завісу!  Межі  -  то  твій  сплін...

Дивися  в  глиб,  у  суть,  у  стан  речей:
цей  дивний  світ  -  душа  Екклезіяста...
Та  тим  весна  сильніша  і  прекрасна,
як  відгомін  Яірових  пісень...

Вдихай  на  повні  груди  простір-час,
і  скошене  удосвіта  чар-зілля...
Дивись!  Весна  влаштовує  весілля,
звільняючи  свободи  дух  для  нас...

Кадильна  магія  покосів  -  віщий  дар!
Несе  думки  в  майбутнє...  Геть  скорботу!
Колись  так  Ной  ковчег  свій  змайстрував...
Завісу  геть!  Цей  простір  твій  достоту!

5.06.2017р.


Сплін  -  стан  пригнічення,  нудьги...
Достоту  -  присл.  дійсно,  справді.
Книга  Екклезіяста  (Проповідника)  -  Книга  Старого  Завіту.  Її  називають  "справжньою",  "життєвою",  оскільки  автор-мудрець  критично  вказує  на  несправедливість,  яка  часто  переслідує  людину,  на  швидкоплинність  людського  існування...  Та  попри  те,  автор  впевнений  у  потребі  дотримуватись  законів  та  істин  Божих.

Яір-  батько  воскреслої  дівчинки  ("Не  бійся  -  тільки  вір!  Ісус...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736618
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 06.06.2017


ТАИСИЯ

Рождение стиха

Отправляюсь  на  природу  сочинять  стихи.
Окунусь  я    в    «  чисту    воду»  -  смою  все  грехи.
Тихий    райский  «  закуточек»    привлекает  взгляд.
Каждый  кустик  и  цветочек  нашей  встрече  рад.

Надышалась  ароматом  медоносных  трав.
Муравей  залез  под  платье      испытать  мой  нрав.
Но  наказывать  не  стану  –  тоже  мне  герой!
Платье  сброшу  у    фонтана  –  смою  под  струёй.

Под  прохладным  душем  –  радость  льётся  через  край!
Слушай  оперу  природы  и  запоминай!
Эта    дивная  природа  изгоняет  страх.
Оказался  голосистым  скромный  певчий  птах!

Летом    чудные  мгновенья  –  рядом  в  двух  шагах.
Совокупность  ощущений      прочитай    в  стихах.

06.  06.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736610
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


НАДЕЖДА М.

Десь на сопілці вітер грає…

Повільно  полум"я  згасає,
Вже  час  підкинуть  би  дровець.
Десь  на  сопілці  вітер  грає.
Ледь-ледь  вже  диха  попілець.

Одна  лишилася  жаринка.
Чому  ж  вона  не  погаса?
Із  квітки  впала  он  росинка...
Яка  невинна  ця  краса...

Чи  знов  сумує  синє  небо?
Дрібненький  дощик  накрапа..
Лиш  не  змовка  пташиний  щебет,
Навколо  трелі  розсипа.

Кудись  біжить  нестримно  річка,
Не  вийти  їй  із  берегів.
А  он  тополі,  ніби  свічки,
Розсипались    серед  лугів...

Ось,  де  душа  відпочиває,
Вдихає  запах  різнотрав.
Вона  мовчить,  та  добре  знає,
Слова  ті  вітер  розкидав..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736358
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Ліна Ланська

Я - СЯЙВО


Для  мене  вже  й  двері  -  шпарина,
Сповзаю  у  щілину  тихо.
Я  -  місячне  вистигле  сяйво,
Ще  вчора  нескорений  вихор.
Людина,  я  чуєш,  людина!

Засмагла  вечірнім  промінням.
Зронила  у  хвилі  вчорашні,
Думками  окроплені,  миті
Безгрішні?  Безсилі?  -  Безстрашні!
Я  вірила  -  Боже  веління.

І  вірю.  Селена  невинно
Засмучену  ніч  золотила.
Перлистим  зітханням  до  ранку
Кропила  мене,  що  є  сили:
"Людино,  отямся,  людино!

Всю  мудрість  одвічну  у  душу
Збери,  щоб  розкрилені  весни
Вказали  їй,  де  спочивати.

Вставай,  помолись  і  воскресни,
А  я  попрощаюсь,  я  мушу...
Людино,  он  стежка  до  хати."


02.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736360
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


archic

Ночью безмолвной

Как  же  увидится  нам  в  это  разное  время
Всех  часовых  поясов  без  конца  предвзятых,
Смотрит  оно  исподлобья  ,  а  нужно  ли  стремя?
Чтобы  взобраться  в  одеждах  довольно  смятых.

Все  вопреки  происходит  и  жизнь  по  кругу,
Нам  остается  любить  из  последних  сил.
Помнишь  когда  отпустил  я  твою  вдруг  руку?
Каждый  пытался  понять  кто  кого  простил.

Рельсы  вжимались  в  землю  под  стук  вагонов
Перебирались  в  памяти  сотни  дат,
И  оставалась  шлейфом  в  пути  оскомина
Как  потерявший  веру  в  бою  солдат.

Жизнь  восстановится,  переписав  пробелы
Черно-земельным  грифелем  на  стене.
Помнится  нежность  щек  бесконечно  белых,
Сотни  набросков  в  пыльно-седом  столе.

Несколько  капель  сомнений  в  чужом  бокале
Мчатся  по  венам  как  будто  бы  это  ртуть.
Многими  мы  в  этой  гонке  увы  не  стали
Ночью  безмолвной  так  трудно  порой  уснуть..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736455
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Валентина Ланевич

Мій рідний краю, земле моя люба.

Мій  рідний  краю,  земле  моя  люба,
Квітуєш  зеленню  в  пташинім  співі.
Колише  віття  тут  в  досвітках  верба,
І  росяніє  хліб  на  довгій  ниві.  

Між  колючок  шипшини  гудуть  джмелі,
Рожевий  цвіт  у  владній  волі  вітра.
Джмелі  ж,  від  пахощів  медів  схмелілі,
Злітають  ввись  і  тягнуться  до  світла.

І  цвіркуни,  збудившись  в  густій  траві,
Дзвінкі  розносять  співу  переливи.
І  сонце  стало  над  лугом  на  порі,
І  викупало  все  у  теплій  зливі.

04.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736443
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Лина Лу

ОГОНЬ И ЛЕД

Я    осмелев,    на  лед    скользнула  босиком.
Влюбленный    в    радугу,  дарил  он  ей  лучи.
Но  обжигаясь,  перепуганным    листком,
Затрепетала,  -  льдины  горячи.

Дыханьем    пламенным  мосты  все  сожжены,  -
Согреть    божился,    входы-выходы    закрыв.
И  в  ослеплении,  не  чувствуя  вины,
Бессрочности  дала    аккредитив.

Лед  завлекал  коварно-дерзкой  чистотой.
Маня  искристым  зовом  бьющихся  зеркал,
Еще  и  способ  отыскал    такой    простой,    -    
Сонетами  подолгу  услаждал.

Пока  я  слушала,  из  трещин  кружева
С  Луной  сплетали  мост  Серебряный    в    ночи.
Я  уклонилась,  отступив  едва-едва,
И  прямо  -  на  горящие    мечи...

01.06.17.ред.

20.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736382
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Lana P.

СПІВАЛА СКРИПКА… СУМУВАВ РОЯЛЬ…

Співала  скрипка…  Сумував  рояль…
Камін  нашіптував  жаринкам...
Мороз  надворі,  мов  нічний  коваль,
Чеканив  радощі  сніжинкам.

Кружляла  пара  в  щільному  танку,
На  стінах  розгойдались  тіні…
Закарбувати  б  мить  таку  п’янку!
Казковий  вечір…  Срібний  іній...      2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736094
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 03.06.2017


Lana P.

СМАК КОХАННЯ

Люмінесцентне  місячне  проміння
Відбило  у  пітьми  стежину.
Покрилось  блисками  каміння  —
Відтінком  справжнього  бурштину.

Метеликами  закружляли  зорі
В  гучному  клубі  дискотеки.
Розвеселилась  ніч  на  морі
Після  виснажливої  спеки.

В  потужних  хвилях  музика  прибою
У  шалі  ноти  підбирала.
Затанцювали  й  ми  з  тобою  —
В  обіймах  хвиля  цілувала...

Нам  пальми  помахали  віяла́ми
До  зустрічі,  як  на  прощання.
У  танці  зі  смаглявими  вітрами,
Проник  у  душу  смак  кохання.            1.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736070
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 03.06.2017


Жанна Чайка

Ты, вновь…

Ты,  вновь,  явился  на  заре,
когда  от  сна  следы
еще  текут  вослед  игре,
а  звезды  далеки.

Под  сенью  рани,  в  пелене,
с  предутренней  росой.
Из  отголосков  слов  на  дне
последний  штрих...  Постой.

Еще  чуть-чуть...  Лукавый  взгляд
заманчиво  хорош.
Растаял  в  миг.  Пути  назад
уж  нет.  Эх,  жизнь.  Как  грош.

31.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735881
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 03.06.2017


Жанна Чайка

Волшебный миг лови.

Я  нарисую  летний  день  
веселый,  озорной.
В  нем  все  цветет  и  даже  пень  
любуется  листвой.

И  птиц  трескучий  перезвон,
приятен  и  хорош.
Плывет  тепло  и  каждый  тон
звенит...  На  сердце  дрожь

от  белых  тучек,  синевы,
от  песен  и  любви.
Кивают  в  такт  мечтам  цветы.
Волшебный  миг  лови.

Он  легок,  светел,  невесом...
Я  чудо  воплотить
спешу  в  холсте  и,  старый  дом
так  ждет  его,  чтоб  жить.
 
31.05.2017




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735877
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 03.06.2017


Радченко

Долоні мрій

Початок  літа.  Пишно  зеленіє  місто.
Розцвів  лілейник  й  полуниця  ще  цвіте
І  сонце  розсипа  проміння  золоте,
Й  дивують  серце  солов'ї  грайливим  свистом.

Знов  падають  зірки  в  долоні  наших  мрій,
А  в  синім  погляді  твоїм  живе  усмішка.
Лежить  розкрита  на  моїх  колінах  книжка
І  пахне  густо  біля  річки  травостій.

Роки-роки  в  яскравий  заплелись  вінок.
В  нім  чорно-білі  кольори  ледь-ледь  помітні
Тому,  що  не  були  вони  одноманітні.

Усе  життя  ми  вчились  жити  і  кохати
І  помилялися  і  вчились  вибачати,
Й  долоні  підставляли  мрії  для  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736062
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017


ТАИСИЯ

Духовой оркестр ( Под впечатлением)


«  В  городском  саду  играет  духовой  оркестр.
На  скамейке,  где  сидишь  ты,  нет  свободных  мест»…

Эта  музыка    родилась  много  лет  назад.
А  сейчас  она  вернулась  в  этот  скромный  сад.
Аплодирует  цветами  сквер  и  в  нём  фонтан.
Здесь  теперь  по  воскресеньям  –  праздник  горожан.

Духовой  оркестр  ворвался  в  город  наш    с    весной,
И  никто  не  сомневался  –  послан  нам  судьбой:
Разбудил  в    сердцах  тревожных    радостный  настрой
И  надежду  –  что  вернётся  мир,  любовь,  покой.



01.  06.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736026
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017


Владимир Зозуля

Новая старая эра

Ну,  вот  и  всё…  уплыли  в  вечность  Рыбы
И  наступила  эра  Водолея…
А  мир  людей  (в  каком  бы  знаке  ни  был)
Не  стал,  ни  осмыслённей,  ни  добрее.
Все  так  же  он  легко  роняет  слёзы
В  бездонность  крокодиловой  печали,
А  сломанная  веточка  берёзы
Ему  всё  так  же  душу  не  печалит…

Увы,  опять  не  стал  последний  первым,
Пророчество  не  оказалось  вещим.
Меняются  века,  эпохи…  эры…
Но  не  меняют  суть  простые  вещи.
Всё  так  же  слепо  к  смерти  жизнь  стремится,
И  ей  меняться  незачем  и  нечем,
И  лишь  контрастность  четче,  глубже,  резче,
По  чувствам…  по  глазам…  по  нашим  лицам…

Разочарованность?..
Да  нет…  скорее,  жалость…
Сопутница  в  очередной  потере.
Я  ведь  не  то,  чтоб  очень  сильно  верил,
Но  видимо…  там…  что-то  оставалось…
Надеялось…  еще  чего-то  жда’ло…
Бывало,  что…  молилось  понемногу
Далёкому,  неведомому  богу…
И  даже  спорило  с  ним…  в  чем-то  убеждало…
Не  убедило  вот…  
Не  стали  лучше  люди.
Не  изменились,  вновь  не  получилось.
А  если  в  форме  что-то  изменилось,
То  ничего  не  изменилось  в  сути.
Опять  не  стало  пасмурное  ясным,
А  сложное  не  оказалось  проще.
И  ничего  не  изменилось  в  частном,
И  ничего  не  изменило  в  общем.
Не  стихли  холода.  Не  смолкли  войны.
В  подъезде  снова  лампочка  не  светит.
А  главное…  всё  так  же  плачут  дети…
И  мир  приемлет  слёзы  их  спокойно.
От  страха  плачут,  голода,  болезней,
Но  этот  плач  не  слышен…  он  не  нужен…
Усилие  любви  всё  бесполезней…
Бессилие  её  всё  равнодушней…
Не  стало  меньше  зла  на  этом  свете.
И  вновь  его  толочь  как  воду  в  ступе,
Ведь  эра  –  Доброты  и  Милосердья  
Не  наступила…  
Ведь  и  не  наступит?..
Есть,  значит,  что-то  в  промысле  Господнем,
Такое,  что  душа  принять  не  может
Ни  давеча,  ни  завтра,  ни  сегодня.
И  вновь  в  себе  я  сомневаюсь,  Боже…
Так  ненавязчива,  в  страдании  неброском,
И  бесконечна  полнота  святая,
Что,  кажется,  с  излома  на  березке
Она  слезинкой  детскою  спадает.
Так  долго  и  так  горько-безответно,
В  того,  кто  пустотою  обессужен,
Роняет  чувства  сломанная  ветка,
А  всё  никак  не  переполнит  душу…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735992
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017


Олена Вишневська

…така твоя…

                                                   [i][b]а  я  втішатиму.
                                                 Аби  ж!
                                                 Якщо  навколо  люди,  люди…[/b]
                                                           Ігор  Рубцов  "Спроба"[/i]



Не  хочу  слів.  Не  буде  сліз:
Тримають  під  прицілом  люди.
Ранковий  пломінь  день  розбудить
І,  наче  хліб  черствий,  у  грудях
Застрягне  ніч  і  біль,  і  злість

На  себе.  Думати  облиш,  
Що  дотик  твій  послабить  пута,  
Для  мене  він  п’янка  отрута:
В  твоїх  руках  я  оживу,  та
Потім  стану  тінню.  Лиш

В  таксі  -  ні  музика  доріг,  
Ні  мантра  «Стане  легше»,  звісно,  
Не  стишить  пульс,  бо  серцю  тісно
Без  тебе…  Душить,  душить  місто
В  своїй  байдужості!  Ти  б  зміг

Мене  утішити.  Як  ніж,  
Ця  вирва  замкнутого  кола:
Я  –  в  ньому,  ти,  мов  пес,  –  довкола…
І  відстань  в  кілометрах  колій…
І  я  –  така  твоя!  Аби  ж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735991
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017


Наташа Марос

ДИВО-КВІТКА…

Авжеж,  весні  судилося  скінчитись  -
З  природою  у  піжмурки  не  смій!
Хто  ж  винен,  що  не  встигла  я  напитись
З  цілющого  струмка  живих  надій...

Може,  пішла  я  стежкою  не  тою,
Бо  з  келиха  -  отрути...  і  до  дна...
Чому  не  розминулася  з  тобою  -
Така  п'янка  цвіла  тоді  весна...

А  квітень  нам  стелив  барвисті  шати,
В  розмаї  -  затепліло-зацвіло...
Який  же  був  ти  на  любов  багатий  -
Такого  в  цілім  світі  не  було...

Хотіла  бути  горда,  як  природа,
Терпляча,  наче  матінка-земля,
Але  вмлівала,  коли  ти  приходив
І  забувала,  що  гордячка  я...

О,  весно  красна,  ти,  хоч  наостанок,
Показуй  стежку  в  літо  золоте  -
Там  диво-квітка  є,  шукати  стану,
Вона  не  гірш  весняної  цвіте...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735852
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 02.06.2017


Наташа Марос

ДИВО-КВІТКА…

Авжеж,  весні  судилося  скінчитись  -
З  природою  у  піжмурки  не  смій!
Хто  ж  винен,  що  не  встигла  я  напитись
З  цілющого  струмка  живих  надій...

Може,  пішла  я  стежкою  не  тою,
Бо  з  келиха  -  отрути...  і  до  дна...
Чому  не  розминулася  з  тобою  -
Така  п'янка  цвіла  тоді  весна...

А  квітень  нам  стелив  барвисті  шати,
В  розмаї  -  затепліло-зацвіло...
Який  же  був  ти  на  любов  багатий  -
Такого  в  цілім  світі  не  було...

Хотіла  бути  горда,  як  природа,
Терпляча,  наче  матінка-земля,
Але  вмлівала,  коли  ти  приходив
І  забувала,  що  гордячка  я...

О,  весно  красна,  ти,  хоч  наостанок,
Показуй  стежку  в  літо  золоте  -
Там  диво-квітка  є,  шукати  стану,
Вона  не  гірш  весняної  цвіте...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735852
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017


Ліна Ланська

КОМУ?

У  сіре  вбраний  кожний  день,
Допоки  ніч  не  змінить  шати.
Хоч  серцю  хочеться  пісень,
Мелодій  тих,  нема  де  взяти.

Оскал  безликого  "завжди",
Мечем  завис  у  павутинні,
Одколи  чуєш:  "пережди",
А  віз  не  зрушити  донині.

Зібгався  в  кульку  передчас
Безхмарних  сподівань  і  звершень
Кому  із  вас,  кому  із  нас
Надія  зрадила  не  вперше?

Кому  за  спиною  сичі
Виносять  мізки  щогодини?
У  цім  бедламі  живучи,
Дивуєшся  лиш  ти,  єдиний.

Бо  крила  зв"язані  болять,
А  клітка,  певно  для  синиці?
Бо  ти  -  поранене  орля,
Якому  небо  й  досі  сниться.

Хай  сниться!  Хай  сичать  оті,
Кому  розваги  більш  немає.
Не    натовпу,  а  самоті,  -
В  Едем  Бог  браму  відчиняє.

31.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735837
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017


Ярослав К.

Родительский дом

Ночные  этюды  сменяют  пейзажи  рассветные...
Забыв  об  антракте,  в  две  смены  поёт  соловей,
Кукушка  спешит  информацию  выдать  секретную...
Не  стоит,  родная...  В  незнании  жить  веселей...

Ночной  мотылёк  на  окошке,  похоже,  опомнился,
С  утра  обстановку  домашнюю  вдруг  не  признав...
Так  сердце  в  груди  всё  не  может  никак  успокоиться,
Клокочет  внутри,  хочет  выпорхнуть  через  рукав.

Родительский  дом...  Как  ни  горько  --  одно  лишь  название...
Остатки  знакомых  вещей  превращаются  в  хлам...
И  нет  у  меня  ни  малейшего  даже  желания
Пытаться  раскладывать  что-то  ещё  по  местам.

Другие  порядки,  другие  жильцы  и  понятия...
Не  квохчет  наседка,  корову  не  доят  в  хлеву...
Непрошенный  гость,  очевидно,  теперь  в  этой  хате  я,
В  которой  по  промыслу  Бога  давно  не  живу.

Пустует  без  жизни  гнездо  величавого  аиста,
И  ласточки  уж  не  гоняют  назойливых  мух...
Собака  да  кошка  ещё  хоть  немного  стараются
Держать  прежний  дух...  Разве  ж  хватит  усилий  их  двух?

                                                                 *          *          *

Захлопнувши  двери  машины,  включу  зажигание,
Взгляну  напоследок  на  бывший  когда-то  родным
Родительский  дом...  Посигналю  ему  на  прощание...
Тоска  без  него...  Но  ещё  тяжелее  мне  с  ним...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734737
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Ярослав К.

Голуби

Чёрный  голубь  стучится  в  окошко,
Видно  весточку  нам  он  принёс,
От  которой  в  душе  скребут  кошки
И  по  коже  январский  мороз.

Называют  тебя  "птицей  мира",
Благородною  даже  зовут,
Но  ворвалась  тревога  в  квартиру,
Прогоняя  домашний  уют.

Не  ошибся  ли  ты  адресатом?
И  не  сбился  ли  часом  в  пути?
Всколыхнуло  грудь  сердце  набатом:
"Боже,  только  беду  отврати!.."

Очень  странно,  такая  же  птица,
Когда  женятся  --  как  атрибут,
И  счастливые  юные  лица
От  голубок  подвоха  не  ждут.

Потому,  что  они  --  символ  жизни,
Символ  счастья  и  нового  дня.
Скрыта  мудрость  в  таком  символизме:
Тайну  Жизни  они  нам  хранят.

ЧЁРНЫЙ  голубь,  так  что  ты  за  птица?
Или  разница  только  в  цветах?
"Я  стучу  к  вам  в  окно,  чтоб  проститься,
И  внушать  не  хочу  я  вам  страх.

Я  взгляну  лишь  в  знакомые  лица.
Жизнь  земная  --  прошедший  этап,
Но  прошу  вас  за  душу  молиться,
Чтобы  вырвать  из  дьявольских  лап.

Был  с  рождения  тоже  я  белым,
Только  жизни  дорога  --  не  мёд...
Оперенье  моё  почернело,
В  таком  виде  прервался  полёт.

И,  чтоб  мог  я  вернуть  цвет  свой  прежний,
К  жизни  новой  нарядным  взлететь,
Вы  молитвой  своею  прилежной
Помогите  опять  побелеть.

И  тогда  вас  не  буду  пугать  я
Чёрной  тенью  в  кошмарах  ночных.
Светлым  ангелам  буду  под  стать  я
И  молить  за  вас  с  сонмом  Святых."

Чёрный,  белый...  И  вот  уже  снова
Две  голубки  сидят  на  окне...
Вы  --  прообразы  Духа  Святого.
Прилетайте  почаще  ко  мне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735597
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 31.05.2017


КВолынский

Любовь

Живёт  это  чувство  отрадой,
Согревает  в  далёкой  стране,
Любовь:  как  прекрасное  чудо!
Как  воздух,  как  солнышко  мне.

Пришла:  так  нежданно,  не  звано,
Красивой  накрыла  волной,
Забилась  в  сердечко,  подранок,
И  греет  мне  душу  собой.

Как  птица  кружит  надо  мною,
Нарушив  привычный  покой,
Любуюсь,  прилётом    весною…
Очарован  её  красотой.

Услышу  с  утра  голосочек  –  
Переливами  звонкую  трель,
Сердечко  сожмётся  в  комочек,
Как  будто  рыдает  свирель.

Так  больно,  ведь  сойкой  кричит,
Что  голос  дрожит  от  волненья,
Восток  разжигает,  не  спит,
В  душе  вызывает  желанье.
 
Упиваюсь  стихами,  до  спьяну,
И  радуюсь  с  каждой  строкой…
Любовь  принимаю,  как  данность,
Дарована  Богом…Судьбой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733985
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 31.05.2017


КВолынский

Сверкает луч…

                       Сверкает  луч  Звезды  небесной,
                       Грядёт  цветущая  пора:
                       Горит  весной  огонь  чудесный,
                       Сияет  ночью  до  утра.

                       Она  –  любимая    Планета…
                       Чарует  глаз  далёкий  Мир,
                       Душе  моей,  сей  лучик  света:
                       Бальзам,  вино  и  эликсир.

                       Встречаю  ночью,  днём  тоскую  –  
                       Несётся  кругом  голова…
                       В  её  стихах:  любовь  хмельную
                       Питают  нежные  слова.

                       Бывает,  тучами  закроют  –  
                       Не  наблюдаю  её  стать.
                       Блаженный…  верую,  ревную...
                       Молюсь…  о,  Божья    благодать!

                       Гори…гори…Звезда  Востока!
                       Буди  прекрасные  мечты!
                       Не  пропадут,  с  зеницы  ока,
                       Твои  красивые  черты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735231
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 31.05.2017


НАДЕЖДА М.

Про це ти думав хоч би раз?

Іще  не  пізно  -  зупинися.
Дивись:  нестримно  біжить  час.
Іще    ти  встигнеш  -  озирнися...
Колись  не  буде  уже  нас.

Навколо  буде  все,  як  зАвжди,
Та  час  зітре  наші  сліди.
Не  будем  вже  шукати  правди,
Один  до  одного  іти.

То  інші  будуть  іще  жити,
(  Хіба  не  страшно  уявить?)
Не  будем  вже  кудись  спішити,
Не  зможем  все  вже  відновить.

Проміння  сонце  буде  лити.
Любити  будуть,  та  без  нас.
І  зможуть  вогник  запалити
Той,  що  колись  у  них  погас.

Поки  не  пізно  все  сказати,
Поки  цвіте  життя,  як  сад,
Поки  нема  життя  ще  втрати,
З  душі  зітри  увесь  безлад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735779
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Ліна Ланська

ДОВІРЛИВО

Довірливо,  у  тебе  на  плечі
Засну  без  сили,  зовсім  випадково,
А  ти  зронивши  невиразне  слово,
Пригорнеш,  безталання  кленучи.

Мовчи  на  біс!..і  Бога  не  гніви,
Що  кинув  долу  у  холодну  зиму.
Переживе  цю  ніч  душа  озима
І  знову  у    світи    піде  на  ВИ!

Скрізь  товщу  криги,  темряви  оскал,
Шукати  едельвейси  і  суниці,
Щоб  заспівали  зоряні  дзвіниці,
Допоки  ніч,  божественний  хорал.

У  сумнівах  несказане,  -  коли?..
Коли  вбереш  Стожари  у  намітку,
Сріблястих  снів,  душі  знайшовши  квітку,
Серед  проклять  байдужої  імли.

Так  солоно?..  гарячий  крапле  віск,
Тамуючи  оману  безголосся?
Мабуть  мені  наснилось,  чи  здалося,
Що  не  мене  в  обіймах  міцно  стис?..

19.05.17.

 

 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735740
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Владимир Зозуля

Лина Костенко. У світі злому і холодному. перевод с укр.



У  світі  злому  і  холодному,
де  щастя  зіткане  з  прощань,
чи  ми  пробачим  одне  одному
цю  несподівану  печаль?

Чи  будем  вік  себе  картати?
Але  за  віщо,  Боже  мій!
За  те,  що  серце  калатати
посміло  в  ніжності  німій?!

За  ті  передані  привіти?
За  тихий  погляд,  що  п’янить?
Нехай  це  сонечко  посвітить.
Нехай  ця  туга  продзвенить.

..........

Под  небом  мира,  где  лишь  вьюга,
а  счастье  соткано  с  прощаний,
сумеем  ли  простить  друг  другу
свои  внезапные  печали?

Или  казниться  будем  вечно?
За  что  нам  это,  Боже  мой!
За  то,  что  сердце  так  беспечно
стучало  в  нежности  немой?!

За  те  врученные  приветы?
За  тихий  взгляд,  что  так  пьянит?
Пусть  это  солнышко  посветит.
Пусть  эта  мука  прозвенит.

Вновь  не  удержался  прочитав  вот  этот
перевод  Лины  на  стихире  http://www.stihi.ru/2017/05/29/3168

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735669
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Радченко

Соловушка

Пел  соловушка  —  звал  он  любимую,
Знал  —  услышит  она  трель  его.
Песню  нежную  пел  и  красивую,
В  ней  звучало  любви  торжество.
И  казалось  —  хрустальные  камешки
Рассыпались  и  падали  вниз,
Перезвон  обрывался  на  краешке
И  звучал  над  округою  свист.
Разрезал  тишины  он  полотнище
И  по  кромке  бежал  в  дальний  край.
И  рыдал,  и  смеялся  соловушка,
Перечёркивал  в  сердце  печаль.
И,  конечно  же,  скоро  любимая
Прилетит  и  подарит  любовь.
И...  затихнет  вдруг  трель  соловьиная  —
Через  год  повторится  всё  вновь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735529
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 30.05.2017


НАДЕЖДА М.

Чомусь згадала…


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=erl0cIQSJtg[/youtube]

Чомусь  згадала  поцілунок
З  тобою  вперше  у  житті.
Скупої  долі  подарунок.
Невже  він  в  тебе  в  забутті?

Чому  ж  тоді  він  став  останнім?
Не  так  солодким,  мабуть,  був.
Та  знаю:  був  він  вже  осіннім.
В  душі  все  ж  вогник  спалахнув.

Маленький,  теплий,  незрадливий,
Зненацька    ніжністю  заграв.
Чомусь  занадто  соромливий..
Не  вірю,  що  ти  не  кохав.

Навколо  тиша  заніміла,
Злітали  з  вишень  пелюстки...
Та    до  сих  пір  не  зрозуміла:
Нащо  зростив  ти  колючки?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735491
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 30.05.2017


Циганова Наталія

ночччь…

Фиолетовый  всплеск  свежевыжатой  ночи
переплавит  стакан  с  утонувшей  мечтой
до  виска  ненавистно-любимых  и  прочих  -
на  стеклянный  Брестоль.
Очумевшая  высь  будет  чёрным  давиться,
зажигая  по  памяти  чью-то  звезду,
упуская  с  ресницы  на  чью-то  возницу
то  ли  дар,  то  ли  мзду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735635
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017


Lana P.

ЗГАДАЙ МЕНЕ…

Згадай  мене  у  теплу,  літню  зливу,
Як  чисті  крапельки  води  
Омиють  душеньку  вразливу,  
Де  залишилися  сліди.

Згадай  мене  у  ночі  серпанкові,
Як  сни  втікaли  у  світи.
В  холодні  вечори  зимові
Я  буду  квіткою  цвісти.

Згадай  мене…                                        1.02.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735343
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


НАДЕЖДА М.

Коли за гори сонце сяде…

Коли  за  гори  сонце  сяде,
А  день  розтане  в  сірій  млі,
У  Бога  я  прошу  поради,
Як  жить  на  грішній  цій  землі?

Як  пробачати  зраду  й  підлість,
Як  полюбити  ворогів,*
Та,  як  знайти  у  серці  стійкість,
І  як  приборкати  свій  гнів?

Як  поселить  у  черствих  душах,
Росток  маленький  доброти?
Щоб  розцвіла  у  добрих  сходах
Маленька  квітка  теплоти...

Не  поливать  її  сльозами,
В  промінні  сонячнім  купать.
Любити  так,  ніби  востаннє.
Серця  любов"ю  напувать...

Важка  занадто  ця  задача,
Достукать  важко  до  сердець.
Даремно  мрію  про  удачу:
З  сердець  не  вирвать  бур"янець.
-------------------------------
Тут  мова  йде  про  особистих  ворогів,  не  політичних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735422
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Ліна Ланська

ХОЧЕТЬСЯ, ВОРОНЕ?

Хочеться,  Вороне,  сиру  ласий  шматочок?
Це,  коли  стежку  хвостом  підмітає  руда?
Стеле  так  м"яко  і  солодко  слово  скида,
Не  озирайся,  мовчи,  на  дзьобик  -  замочок.

Хай  собі  блудить,  виманює  й  примовляє,  -
Чорне  крило  не  відбілиш  і  часу  не  гай.
Їж  собі  сир,  захлинеться  слиною  нехай,
Жадібне  серце  укотре,  заздрощі  крають.

Молоху  зорі  насняться  спалахом  ночі.
Хочеться  келишок  сяйва,  -  яке  ж  бо  на  смак?
Хитрощі,  білою  ниткою  зшиті  сяк-так,
Медом  присмачені  щедро,  -  душі  морочить.

Добре  словечко  приємне  й  кішці  приблудній.
Кинули  крихту  хлібця  і  на  руки  взяли,
А  на  бочок,  щоб  зігрілась  дурненька,  -  смоли...

Вороне,  їж  собі  сир,  не  слухай  облудні,
Пустопорожні  слова  і  коли-не-коли,
Мудрого  згадуй  Езопа,  -  рядки  незабутні.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735301
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Наташа Марос

БІЛОПІННО…

Білопінно  кипить  угорі
І  співа  монотонно-бджолино,
Ряд  акацій  у  нашім  дворі,
Що  роками  дарують  перлини
Диво-цвіту  розхристаних  мрій,
Що  губились  в  солодкому  світі,
Ще  тоді,  так  давно,  на  зорі,
На  межі,  в  соковитому  літі...
Розливали  вони,  мов  чаї,  
Нахиляючи  китиці  низько,
Життєдайні  свої  врожаї
Рідним  подихом  бажано-близько...
Молодію  весняним  теплом  -
Я  давно  загубилась  у  віці  -
Ряд  акацій  -  коли  ж  то  було  -
Щастя  нам  наливали  по  вінця...
Я  не  можу  спокійно  пройти
Мимо  приторних  запахів  цвіту
Медоносно-п'янкого...  А  ти
Помічаєш  цю  казку  розквітлу...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735388
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Іванюк Ірина

Еридо!! Бійся чистих, талих вод


Еридо!  Бійся  чистих,  талих  вод,-
рушає  льодовик,  здригаючи  планету...
Яким  не  був  би  грішним  наш  народ,
ніколи  кров  людську  не  пив  він  на  бенкетах...

Аресе!  Ти  -  не  цар  для  нас,  не  бог,
а  так...  приблудний  пес,  який  не  бачив  долі...
Бий  в  груди!  Що  ж...  Убитий  Син  воскрес!
Ще  затанцює  блиск  зорі  на  Чорнім  морі...

Лихі  божки!  Міфічний  порох  книг!
Наш  Деміург  святий,  як  те,  що  в  серці,-  вічний!
Згорить  колись  в  вогні  останній  міф!
Еридо  утікай!  Рушає  айсберг...  Тріснув.

Ерида  -  богиня  розбрату.

27.05.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735273
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Радченко

Вечоріє

Вечоріє.  Череда  повільно
З  пасовиська  вулицею  йде.
Солов'ї  витьохкують  весільні
Серенади  і  бузок  цвіте.
Лунко  ляскає  батіг  в  повітрі  —
Дуже  вправний  дід  Іван  пастух
І  яскраві  фарби  на  палітрі
Вечір  змішує,  та  й  вітер  вщух.
Біля  хат  розчинені  ворота  —
Зна  худоба  добре  де  чий  двір.
Небом  розлилася  позолота  —
Захід  сонця  знатний  ювелір.
Сутінок  густішає  безмежність,
Огорта  дерева  і  хати.
В  кожнім  шерхоті  живе  бентежність...
І  зникають  звуки  суєти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735268
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


@NN@

*На перехресті…*

                                                 З  любов*ю,  вдячністю  і  
                                                 повагою  Любові  Ігнатовій
                                                 за  Дарунок.

*На  перехресті  зоряних  стежин*,
Любов  звела  палац  нетлінний,
Ні,  збудувала  *дім  камінний*
І  оселила  там  навіки
Безсмертне  Слово,
І  *друзям  роздала  ключі*...

...Гортаю  дні  листочків  паперових,
На  них  Любов,  Любов  у  кожнім  слові...
...І  трішечки  журби...

Чи  жінки...  чи  верби...

Та  все  ж,  Любов  -  найголовніше  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735253
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Lana P.

КОЛИ ТИ ПОРУЧ…

Коли  ти  поруч  —  розум  тане,
Тумани  в  заводі  пливуть,
І  навіть  сонечко  рум'яне
Нам  не  просвітить  серця  суть.

Коли  ти  поруч  —  все  співає,
Тіла  нутрують  у  цю  мить...
Коли  ти  поруч  —  дух  літає,
Душа  з  душею  гомонить...            2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734873
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Ліна Ланська

ХА!

Ха!  
Сто  порад  звідусіль  -
І  на  рани,  не  сіль.
А  біда,  не  вода,
Лишень  часу  хода.

Ха!
Ніби  з  толку  давно!
Пам"ять  -    стрічка  кіно,
У  літа  відліта,
Сни  у  сум  запліта.

Ха!
Розплети  і  закинь.
У  грозу  голубінь,
Не  роздай,  виглядай
Сповідай,  сповіда...

Ха!
Не  сміюсь,  лишень  зойк,
Чи  зітхання  разок?
Не  поникли,  -  зійшли...
Не  гніви  -  відцвіли.

Ха!
Якщо  біль  не  вщуха?
Смішком  сни  колиха...
Навіть  доля  лиха
Стане  легше?..  ха-
Ха!  

20.05.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734990
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Радченко

Витира з щоки сльозу

Колихає  мама  сина,
До  серденька  пригорта.
Знаєш,  хлопчику,  я  сильна,
Буду  поряд  все  життя.
Хай  тобі  насниться  казка  —
Усміхнешся  ти  ві  сні,
А  моя,  синочку,  ласка  —
Крила  Ангела  легкі.
Спи  мій,  рідний,  спи,  маленький  —
У  ві  сні  ростуть  скоріш.
Будь  здоровий  й  веселенький,
Маму  й  тата  тим  і  тіш.
Колихає  мама  сина,
Витира  з  щоки  сльозу:
Хай  пройде  війни  часина,
Відведе  хай  Бог  грозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734948
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 26.05.2017


@NN@

Різнобарвне диво…

У  очах  дитячих  радість  аж  іскриться,
Мильні  кульки  мама  видуває  з  кі́льця,
А  вони  яскраві,  веселко́ві,  літні,
Вітерцем  підхоплені  рвуться  з  підворітні.
Калатає  серце  у  малечі  й  в  мене,
Геть  преобразилась  двору  ойкумена.
Мильні  кульки  в  небі  -  різнобарвне  диво,
Дітвора  їх  ловить,  дорослі  щасливі,
Навіть  кіт  руденький  сів  на  задні  лапки,
Бабуська  старенька  підвелася  з  лавки...
...........................................................
У  очах  дитячих  радість  аж  іскриться,
Мильні  кульки  мама  видуває  з  кі́льця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734848
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 26.05.2017


archic

Грани

Мы  выстрелами  насквозь
Убиты  в  один  из  дней
Как  будто  бы  в  сердце  гвоздь
Ты  только  теперь  не  дрейфь

Немыслимы  все  шаги
Где  был  аппаратный  сбой
Не  верится  что  враги
Пытаются  быть  собой

Уставшие  но  в  строю
И  не  разжимая  рук
Я  также  теперь  стою
Над  пропастью  всех  разлук

Но  кажется  пустота
Касается  тишиной
Ты  помнишь  все  те  места?
Знакомые  нам  с  тобой

В  них  личное    в  них  уют
И  в  памяти  на  века
Там  также  рассвета  ждут
Как  писем  издалека.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734922
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Владимир Зозуля

В цвете желтофиолета

Моя  муза  –  печаль,
А  в  окне  моём,  желтая  роза.
На  её  лепестках
Не  роса  –  это  слёзы  мои.
Ничего  мне  не  жаль,
Слышишь,  это  не  жалости  слёзы,
Это  просто  тоска  
О  несбывшейся  вечной  любви…
…..

И  плакал  Бог.  И  жизнь  ложилась  в  ящик.
И  тень  вечерних  грез  была  темна.
И  тосковал  о  чем-то  уходящем,
Бутон  увядшей  розы,  у  окна.
О  чем-то  –  том,  чего  всегда  так  мало.
О  чем-то  –  том,  что  грело  жизнь  теплом.
О  чем-то  –  том,  что  было  и…  не  стало.
О  чем-то  –  том,  что  навсегда  ушло.
И  этим  –  "чемтоуходящим"  –  болен,
Я  рассыпал  слова:  их  тихий  звук,
На  этот  грустный  цвет  желтофиоли,
На  эту  бледность  губ  своих  и  рук.
А  где-то  там,  в  своём  прощальном  вальсе,
В  неизмеримой  чувства  высоте,
Моей  любви  цвет  желтый  осыпался,
И  на  ветру  кружился  и  летел...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735083
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Lana P.

МОЛОЧНІ ХВИЛІ

Молочні  хвилі  теплих  берегів,
Пронизані  промінням  аж  до  денця,
У  різнобарв’ї  сонячних  кругів,
У  відгуках  торкають  стінки  серця.

І  озивається  палке  нутро
На  ніжний  шепіт  твій  у  шумовинні.
Здіймається  вода,  немов  шатро,
Вдаряючись,  вертається  по  згині

На  пінні  чубчики  солодких  мрій,
Що  дружньо  гомонять  поміж  собою,
Дарують  подих  бризу  із  надій,
В  чуттєвих  митях  радощів  прибою.        2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734645
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 24.05.2017


ТАИСИЯ

Рассвет на пленэрах


На  пленэрах  окунулась  в  буйную  траву.
От  избытка  чувств  пьянею  –  жажду    рандеву.
Ухватилась  за  идею  и  тяну  за  хвост
Из  высокого  пространства  на  широкий  холст.

Вся  палитра  предо  мною  обнажилась  вмиг.
Не  теряй  момент  удачный  –  ты  его  достиг.
Торопись,  художник,  быстро  нанести  сюжет.
Ведь  природа  моментально  изменяет  цвет.

Увлечённый    красотою,  встал  ты  во  весь  рост.
Торопливыми  мазками  украшаешь  холст.
Твой    рассвет  тебя  чарует,  ты  поймать  успел
Тот  момент,  как  первый  лучик    петушком  запел…

А  потом  вдруг  весь  курятник  утро  объявил!
Разбежались  быстро  тучи,  вмиг  их    след  простыл.
Засияли,  засверкали  краски  на  холсте.
И  не  зря  не  спал  художник!    Слава    красоте!

(  Так    творил  И.  Левитан)

01.  08.  2015.  –  24  мая  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734822
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 24.05.2017


Радченко

Обірветься ниточка сну

Закреслюю  в  соте  чи  в  тисячне
Той  сон,  що  за  мною  йде  вслід
Притишеним  кроком  і  лисячим,
Рікою  життя  іде  вбрід.
За  руку  бере,  не  питаючись
Потрібно  мені  це  чи  ні.
Крізь  ніч  поведе  не  спиняючись
Й  залишить  мене  у  весні,
В  якій  затаїлось  відлуння
Признання  в  коханні  твого
Й  розквітлі  садки,  й  повнолуння,
Й  усмішка  мовчання  мого.
Нас  лагідно  ніч  огортала,
Співав  соловейко  в  бузку,
Зозуля  роки  рахувала
І  місяць  на  хмарці-візку.
І  знову  не  в  соте,  а  в  тисячне
Обірветься  ниточка  сну  —
Сховалося  сяйво  місячне
В  фіранку  ажурну  легку.
Навіщо  мені  це,  не  знаю...
Й  не  знаю,  чому  знову  й  знов
У  сон  той,  як  в  річку  пірнаю,
Пірнаю  чомусь  стрімголов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734746
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 24.05.2017


Радченко

Кохання дивоцвіт

У  закоханих  очі  всміхаються
І  по-іншому  бачать  наш  світ.
Перед  ними  всі  квіти  схиляються,
Бо  кохання,  немов  дивоцвіт
Виграє  дивовижними  барвами,
Почуття,  мов  рясний  зорепад,
Напуває  серця  милих  чарами
І  не  зна,  що  таке  часопад.
І  не  вірить  кохання  в  розлуку,
Хоч  життя  без  розлук  й  не  бува,
І  тонку  павутиночку  смутку
Легко  ніжністю  враз  обрива.
Серенад  солов'їних  безмежність
Подарує  у  травні  воно,
В  них  яскрава  і  ніжна  бентежність  —
Пророста  в  серці  щастя  зерно.
Ось  тому  вони    бачать  по-іншому
Наш  такий  непростий  білий  світ
І  не  ходять  по  снігу  торішньому,
Де  лишився  лише  пустоцвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734528
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 24.05.2017


Наташа Марос

НАВІЖЕНА…

На  сонну  душу
Напали  весни,
Тепер  я  мушу  -
(Вона  ж  воскресне!)
Виходить  з  хати,
Пісні  співати,
Її,  заблуду,
Розвеселяти!..
         Залоскотали,
         Забрали  розум,
         Кинули  в  небо,
         (Як  так  і  треба!)
         І  срібні  роси
         Вплели  у  коси...
         Я  вже  втомилась  -
         Душа  ще  просить...
І  я  лозину
У  руки  брала,
Її,  невинну,
Додому  гнала...
Воскреслу  душу
Тримати  мушу,
Бо,  навіжена,  
Мене  задушить...

     -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642918
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 22.05.2017


Наташа Марос

ТІЛЬКИ ЯБЛУНЯ…

Ти  з'являєшся  в  моїх  снах
І  гуляєш  спокійно  в  домі,
Вимальовуєш  на  шибках
Візерунки...  мені  знайомі...

Ці  меланжеві  кольори
Протягнулися  через  роки  -
Як  давно  ти  його  створив
Світ  хвилююче-кароокий...

Мій  художнику,  знов  схитрив  -
Порозбризкував  світлі  клапті...
Я  прошу  тебе,  говори,
Хай  теплішає  в  моїй  хаті...

Дозволяю:  малюй  іще,
Ось,  у  затишку,  з  цього  краю,
Де  не  знищиться  знов  ущент
Твій  малюнок  -  усе,  що  маю...

Але  сон  утікає...  день
Швидко  вимив  холодні  вікна
І  вже  фарби  нема  ніде  -
Тільки  яблуня,  що  розквітла...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734529
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Ліна Ланська

ВІДДАЙ МЕНІ

Ти  думаєш,  я  не  дістану?
Дістану,  бо  наші  думки  -
Душею  прокладені  траси.

Клубочаться  дим  і  тумани
І  падає  мить  у  віки,
Зірки  незапалені  гасить.

Прикрашену  ними  корону
Кортіло  -  всевладдя    і    край!  -
Всевладдя    на  морі  і  суші

Впиватися,  щоби  до  скону.
Хоч  сам  себе  тим  не  скарай
І  сивіти  душу  не  змушуй.

Безхатченком  не  назбирає
Вінки  із  барвінкових  снів
І  неба  без  крил  не  торкнеться.

Віддай  її,  я  заховаю
Допоки  страхи  вдалині,
Допоки  від  захвату  б"ється,

Шаленством  наповнене  серце,
Віддай  же,  віддай  же  мені!

16.05.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734506
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Квітка))

Все на краще, а б/ється кришталь

Все  на  краще,  а  б/ється  кришталь,
Що  громами  у  небі  розпуки.
Вип/єш  чашу  до  дна,  а  в  ній  жаль,
Блискавицями  серця,  де  стукіт...
................................................
Розламає  знівечене  завтра...
Все  на  добре,  чого  так  болить?
То  зневіра  досягне  світ  старту,
Швидкість  світла,  зростаюча  мить.
Що  мов  вічність  в  думках  розлилося:
Все  на  добре,  а  б/ється  кришталь,
То  громами  у  небі  сплелося,
Моє  серце  із  туги,  мій  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734316
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Олена Вишневська

…додому, який не дім…

Скотиться  колесом  сонце  за  горизонт.
Пам’ять  підніжки  розставить.  Втекти  б,  та  –  ні…  
Я  залишаю  /впустила  квиток/  перон
І  повертаюсь  додому,  який  не  дім.

Тут,  де  немає  від  мене  ні  сліду,  я
В  серці  тамую  весни  больовий  синдром.
Хочеться  дива.  /Забула  його  ім’я…/
Входить  дитинство  навшпиньках  десь  під  ребро.

Ось  знову  вулиця.  Вишні  зронили  цвіт.
Скільки  б  мені  не  пройти  не  моїх  доріг
/Й  тих,  що  мої/,    через  всю  павутину  літ,
Хочеться  переступити  за  той  поріг,

Де  вже  не  чутно  ні  сміху  за  склом  вікна,
Ні  вечорових  розмов,  тільки  вітру  свист
Ходить  по  колу  сирих  і  пустих  кімнат,
Де  кожна  річ  у  собі  зберігає  зміст

Глибший,  ніж  іншим  здається.  Бо  тут  і  я
З  вітром  колись  перешіптувалась  в  думках,
І  у  свята  за  великим  столом  сім’я
Дружно  збиралась.  Тепер  на  кількох  замках

Двері  у  світ,  де  від  тиші  загусли  зву…
…чи!!!  -  я  прошу.  -  Зазвучи  у  мені  ще  раз!
Так,  щоби  сили  сказати  було:  «Живу!»
Так,  щоби  лікарем  стала  любов  –  не  час…

Лиш  чорно-білі  портрети  тепер  мені
Дивляться  в  душу.  /Минуле  крізь  об’єктив./
Я  повертаюсь  додому,  який  не  дім.
/Той,  що  як  кисень,  покликав  і  відпустив…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Валентина Ланевич

Обпалив теплим поглядом ніжно.

Вкотре  смуток  принесений  вітром
Вилив  душу  на  кінчик  пера.
В  день  негожий  тим  ясним  просвітом
Увірвався  ти  вітром  в  життя.

Обпалив  теплим  поглядом  ніжно,
Зайшлось  серце  у  щемі  вогнем.
Не  чекала,  що  в  мить,  коли  слізно,
Скалки  битого  щастя  зберем.

Майоріли  скитання  у  часі
Та  кохання  любов  берегло.
Невгамовно-підвладная  спразі,
Тіло  жаром  твоїм  пройняло.

21.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734416
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Джин

Некролог

[color="#5e0707"][i][b]Смотрю  назад  сквозь  пройденное  время,
Смотрю  на  фото  сквозь  туман  тоски.
Смотрю  как  жизнь  играет  в  лотерею
И  душу  рвет  на  мелкие  куски.

Мир  перевернут    как  в  стеклянной  призме
И  мы  по  обе  стороны  теперь
Навек  потерянные  в  этой  жизни,
Где  на  замок  для  чувств  закрыта  дверь.

И  невозможно  больше  верить  в  чудо,
И  нет  надежды  что-то  изменить.
Осколки  прошлого  в  уме  повсюду
И  воедино  их  нельзя  сложить.

Мы  потерялись  в  мире  неприветном,
На  беспощадной  скатерти  дорог,
Средь  вечеров,  ночей,  среди  рассветов.
Здесь  о  любви  написан…  Некролог.
[/b][/i][/color]


стихи  из  прошлого

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734379
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017


@NN@

Роздуми вголос…

*Одного  разу*,  скуштувавши  дивний  плід,
Навіки  заблукали  в  просторі  і  в  часі,
Йдучи  у  присмерках  у  володіння  бід,  
Розпорошились  по  обочинах  на  трасі.

З  тієї  днини  ми,  з  тих  прадавнючих  пір,
Бредем,  лиш  інколи  до  зір  здіймаєм  очі.
Серед  примар  живем,  шукаєм  темних  нір,
Щоб  заховатися,  мов  сірі  поторочі.

А  десь  в  душі  своїй,  в  глибинах  потайних,
Ще  відчуваємо  -  ми  зіткані  з  любові.
Хоч  сильно  прагнемо  утіх  простих,  земних,
Та  слово  -  Бог,  найважливіше  в  нашій  мові.

Воно  злітає,  *всує*,  часом  з    язика,
Доречно  в  молитвах,  невільно  у  розмові.
І  якщо  чиста  в  нас  душа,  а  не  сковзка,
Йому  освідчуємось  щиро  у  любові.
..........................................................

Хтось  заперечити  захоче,  хтось  змовчить,
Хтось  згодиться,  а  я  собі  признаюсь,
Що  у  житті  своїм,  у  кожну  його  мить,
Без  Бога  не  живу  -  поневіряюсь.

                   *Одного  разу*  -  так  починають  
                   читання  Євангеліє  на  Літургії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734177
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Іванюк Ірина

Все, як і колись…


Падало  сонце,  видивом  мінилося.
Все,  як  і  колись...  Чи  то  тільки  наснилося?

Ось  небо,  як  тоді,  -  аквамаринове...
Соловейчине,  рідне,-  до  душі,-  дитинне...

Тільки  от...  Чи  мій?  Чи  це  той  соловейко?
Постарів  ти,  либонь,  облітавши  земельку...

Сонце  котиться  в  ніч,  а  на  ранок  займається...
Соловейковий  спів  духом  світу  вертається.

19.05.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734195
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Ліна Ланська

СІЛЬ НА ВОДІ

За  втраченим  бігти  не  буду,  коли
Засніжено  знітиться  раптом  весна.
Ми  вчора  згубилися  серед  імли,
Та  тільки  та  мить  невимовно  тісна.

Та  тільки  зіткнувшись,  згоріли  у  дим  -
Рожевого  відтінки  хтось  позбирав.
Ти  був  ще  учора  таким  молодим  -
Ти  грався,  а  я  і  не  знала,  що  гра...

Ти  грався  бездумно,  у  відчай  втопив
Невидимі  крила  сріблястих  надій.
Стіною  із  сліз  величезні  стовпи
Помалу  підводились,  -  сіль  на  воді.

Помалу  отямилась,  сяючий  блиск
Когось  засліпив,  а  прозріння  мені
Заціпило  подих,  зашкалило  тиск,  -
Полуда  здригнулась  у  тому  вогні.

Полуда  шепнула,  щоб  сили  знайшла
Весняну  негоду  невтішену  -  геть!
Так  солодко  лащилась  сиза  імла,
Допоки  реальність  ішла  шкереберть.

Допоки  реальність  у  відра  води,  
На  голову  злити,  набрала  ущерть.
Куди  я  зібралась?  Дивилась  куди?

Сміюсь  донесхочу,  а  серце  на  чверть
Уже  і  не  стукає,  як  не  пряди
Ту  звивисту  нитку,  -  спіткнулись  лади.
                 

24.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734225
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Радченко

Букетик слів

По  росі  холодній  ранок,
Мов  дитя,  дрібненько  біг.
Небо  одягнув  в  серпанок
І  спочити  в  трави  ліг.
Розлилася  тиші  ніжність,
А  тендітна,  мов  кришталь.
І  всміхнулась  раптом  вічність,
Що  ховалась  в  пастораль.
Вітер  бавився  в  садочку  —
Гілочки  злегка  гойдав.
Травень  вишиту  сорочку
Кожний  ранок  одягав.
Із  хмариночок  орнамент,
З  квітів,  з  зелені  лісів.
...І  на  вічності  пергамент
Тихо  ліг  букетик  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734241
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Ліна Ланська

НАПЕВНЕ, СЮР

Мейкап  безсонню  і  манікюр,
Якщо  не  зараз,  то  опівночі
Чернечу  схиму  побачать  очі
На  танцівниці?..  напевне,  -  сюр.

Смішне  з  потворним  руки  з  кишень
Ніяк  не  вийме,  ламає  пальці
У  полум"янім  одвічнім  танці,  -
Не  зупинися,  прошу  лишень.

Смішне  запалить  вогненний  дощ,
Потворні  тіні  розплющать  небо.
У  божевіллі  яка  потреба?
Знов  нетерпіння  не  хоче  прощ,

Як  подих  спрагле,  як  мить  мале  -
Канкан  на  вістрі  і  донесхочу...
Таке  всевладне,  таке  пророче,
П"янить  бажання,  як  божоле.

Ніч  -  міні-дансинг  серед  баюр,  
Мечем  із  прірви,  я  завмираю.
Окрайчик  хліба    -  це  все,  що  маєм.
На  ньому  -  замок,  напевне,  сюр.

18.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734104
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017


ТАИСИЯ

Если женщина любит…

Если  женщина  любит  –  к  ней  вопросы  излишни.
Её  щёки  пылают,  а  глаза    словно  вишни.
Недостатки  мужчины,  если  даже  заметит,
Никогда  не  осудит  и  с  улыбкою  встретит.

Остроумную  шутку  звонким  смехом  воспримет.
И  восторженным  взглядом    непременно  окинет.
Философскую  сказочку  и  весёлую  муть  -
Примет  с  должным  вниманием,  не  вникая  в  их  суть.

Если  вдруг  ваше  слово  каждый  раз  раздражает,
Призадумайтесь,  друг  мой,  что  сие  означает!?
И  когда  всё  не    эдак    ей,  и    когда  всё  не  так,  -
Будь,  дружище,  уверенным,  что  попал  ты  впросак!

Если  женщина  любит  –  догадаешься  сразу.
Не  дари  безделушки  и  хрустальную  вазу…
Пригласи  на  свидание  –  улыбкой  ответит!
Подари  при  свечах  ей  –  романтический  вечер…

Если  женщина  любит,  то  захочет  быть  рядом.
Не  страшны    ей  ни    ветры,  ни  дожди    даже  с  градом.
Если  женщина  любит  –    есть  ли  чувство  прекрасней!?
Если    это    взаимно  –  ты  нашёл  свое  счастье!

13.  04.  2015.  -    18.  05.  2017.

Рисунок  автора


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734027
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017


@NN@

Цьогорічна весна, мов оголений нерв…

Цьогорічна  весна,  мов  оголений  нерв,
Аж  судомить,  роз’ятрює  душу.
І  тривожить,  північних  вітрів  круговерть,
Й  паморозь  чорна  упала  на  грушу.  

Ця  страшна  чорнота  заповнює  сни,
Невеселі,  тривожні  -  пророчі;
-  Мій  народе,  не  бачить  тобі  вже  весни,
Навкруг  зграя  розбійницька,  вовча.

Уже  скоро  введуть  *надзичайний*  в  нас  стан,
Дядько  солодкий  -  знов  президентом,
Прогарцює  сусідська  орда    по  містах,
А  ми  й  так  вже,  мов  *липка  обдерта*.

Та  й  за  роки  цієї  війни  -  не  війни,  
Озлобились,  зневірились,  *скисли*,
А  погляньте  на  них  -  *жупано́ві  пани*,
Так  роз’їлись,  аж  морди  обвисли.

Я  боюся  проснутись  -  навкруг  чорнота,  
Й  чорні  круки  кружляють  над  ганком...

*Куди  ніч  -  туди  й  сон*,  сни  мої  марнота,
Хай  Господь  їх  осяє  світанком.
Цьогорічна  весна,  мов  оголений  нерв.

 В  слові  -  *  дядько*  ,  буква  *Я*  читається,  як  *І*.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734011
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017


Жанна Чайка

Не грусти…

Не  грусти,  моя  подруга,
май  уж  на  дворе.
Жизнь  -  она  бежит...  По  кругу...
Вишни  в  серебре

снова  снег  в  душе  растопят,
окрыляя  день,
облаков  пушистых  хлопья,
вновь,  прогонят  тень.

То,  что  было  отгорело.
След  в  душе  горчит...
Новый  день  тормошит  тело,
солнышко  блестит

и  зовет  к  вершинам  счастья  -
к  ним  мечта  ведёт.
В  прошлом  пусть  живет  ненастье.
Радость  настаёт  -

в  наших  детях,  внуках,  лицах,
видим  нежный  свет.
Да..порою  нам  не  спиться...
Много  дел  и  лет...

За  спиной  багаж  весомый  -
это  нам  в  зачет.
Приведет  любовь  нас  к  дому  -
знаю  наперед.

11.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733949
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017


Валентина Ланевич

Як же, бабоньки, охота заарканить мужика.

Як  же,  бабоньки,  охота
Заарканить  мужика.
Он,  і  жаба  із  болота,
Знать,  ква-ква  все  викрика.

Одуд  плаче  в  очереті,
Дрізд  один  надувсь  на  пні.
Жайвір  в  дзвони  б’є  у  злеті,
На  вербичці  солов’ї.

І  співають,  так  співають,
Що  душа  зайшлася  в  щем.
В  серці  ніжності  без  краю,
Ну,  єдиний  раз  живем.

Прихилитися  б  в  любові,
Щоб  до  рідного  плеча.
Щоб  в  осінньому  покрові
Вчути  з  ласкою:  моя.    

14.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733374
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017


@NN@

Чи ще болить. . ?

                                               Зраджують  Тебе  знову,
                                               Продають  за  ломаний  гріш,
                                               Україно,  рано  Христова...
                                               О,  як  Ти  болиш!
                                                       Людмила  Литвинчук.

Вже  не  болить,  до  болю  звикла  вже
Душа,  -  гірчить,  не  полином,  а  рутою.
Мов  звір  усередині  все  пожер,
А  пустка  вщерть  заповнена  отрутою.

І  далі  йде...  Вже  схід  заполонив,-
Душі  виїда  без  жалю  і  упину.
Це  косовиця  ще  незрілих  жнив,
Чи  гайвороння  обсіло  Україну?

Своє,  (змогли  б  чужому  раду  дать),
Своє,  таке  підступне,  й  мов  хміль  зелене...

Та  в  Небі  вже  зібралась  світла  Рать.
Зішли  їх,  Боже,  щоб  захистили    Неню.

Чи  ще  болить?    До  болю  не  звикать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733112
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 14.05.2017


ANELI

Май

Гуляет  май  по  улицам  уставшим
От  серости  асфальтовой  брони,
Как  ангел,  в  любопытстве  своем  павший
С  небес  в  котел  безумия  Земли.
И  вновь  рождает  жизнь  угрюмый  город,
Дурманит  разум  пьяная  сирень.
И  небеса  в  ромашек  белый  омут
Роняют  слёзы  грозовых  дождей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733153
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Владимир Зозуля

Запах мяты

В  старом  парке  полу'денно-душно.
Пахнет  мята  судьбой  и  детством…

Мам,  а  помнишь,  как  я,  игрушку
Потерял  в  этом  парке,  где-то?

Как  же  горько  о  ней  я  плакал…
Мал  ведь  был,  а  вот  помню,  мама.
Ты  сказала  мне:  тютя,  плакса.
А  я  топал  ногой  упрямо.

А  потом,  в  пол-литровой  банке,
Ты  дала  мне  сладкого  кваса,
И  пчела…  нет,  цветочный  ангел,
Закружил  надо  мною  сразу…

А  еще  ты  дала  мне  хлеба
И  сказала:  кроши,  плакуша.
Я  спросил:  это  птичке  с  неба?
Она,  что,  тоже  хочет  кушать?

И  крошил  я,  чтоб  там  осталась,
На  бордюре  и  на  скамейке,
Этой  детской  потери  –  жалость,
Будто  хлебный  комочек  клейкий.

И  крошилось,  как  эти  крошки,  
То,  что  не  было,  то,  что  было,
В  невозможно  далёком  прошлом
Всё,  что  так  невозможно  мило.

И  крошил  я…  для  всех  и  много,
Не  жалея,  не  уставая…
А  теперь  мне  так  одиноко,
И  в  судьбе  –  петля  узловая.

Жизнь  меня  крошит…  круговертит…
Только  зряшно  как-то,  без  толку.
Мам,  а  как  у  тебя  там…    в  смерти?
Вечность…  это,  наверно,  долго?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733257
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Богданочка

ВІРЮ

СтОячи  біля  хати
Дивлюся  в  небо  сіре.
Буду  тепла  чекати
Поки  ми'  стане  віри.

Скоро  ці  хмари-круки
Зникнуть  із  небокраю.
В  щирій  молитві  руки  
Біля  грудей  складаю.

Вірю,  що  ясне  сонце
Знову  освітить  гори,
І  запливе  в  віконце  
Неба  блакитне  море.

І  розіллються  квіти
Різними  кольорами,
Будуть  сміятись  діти
Разом  з  землею  й  нами.

Будуть  рости  дерева,
Будуть  життя  родитись.
Мрій  заповітних  мреву
Вірю  -  дано  здійснитись.

Є  ще  в  нас  добрі  люди,
Віддані  світу,  й  Богу.
Радість,  я  знаю,  буде!
Вірю  у  перемогу.

Як  мій  дідусь  ранЕний
Вірив,  і  так  здійснилось.
Є  ця  надія  й  в  мене:
Ми  не  дарма  молились.

                                       11.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732901
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Lana P.

ДИПТИХ "ДИКІ ГОЛУБИ"

                                                 І
Звила  голубка  у  петуніях  гніздечко,
А  дикий  голуб  примостився  недалечко  —
На  проводі  сидить  тихенько  в  спеку,  зливу…
Оберігає  і  годує  свою  милу.

Вітри  гойдають  літній  горщик  із  квітками  —
Обзаведеться  вірна  пара  діточками…
Із  двох  яєчок  з’являться  на  світ  пташата
З  приємними  турботами  для  мами  й  тата.

Нездовзі  випурхнуть  з  гнізда  —  ні  з  чим,  у  пір'ї...
І  стане  сумно  у  душі  і  на  подвір’ї…
Поповнять  воркотінням  голубину  зграю  —
Мир  і  добробут  принесуть  для  мого  краю.                                        20/06/15

                                             ІІ
Ще  вчора  муштрували  свої  крила,
А  нині  відлетіли  з  рідного  гнізда.
Прийдешня  тиша  ранок  підкорила,
Засяяв  день  новий  у  росяних  слідах.

А  донедавна  пестились  у  квітах,
В  батьками  звитому  зати́шному  гнізді,
Серед  спекотного  з  дощами  літа…
Вже  дві  неділі  промайнуло  відтоді,

Як  простір  відчинив  на  злети  двері,
Природа-матір  міць  і  силу  додала…
Тепер  літають  голуби  у  сквері,
Віншують  світу  мир  у  помахах  крила.            7/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732837
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Валентина Ланевич

Я горнуся, горнуся душею.

Я  горнуся,  горнуся  душею,
Смутком  тихим  у  краплі  сльози.
Маю  в  серці,  зростила  лілею,
В  ній  ховаю  твої  всі  сліди.

Ніжність  теплих  обіймів  на  спомин
Навік  вписані  ласкою  в  час.
Ти  зимою  єства  мого  пломінь,
Я  відсутня  сама  вже  без  нас.

Розчиняюсь  в  твой  кароокості,
В  глибині  любих  серцю  очей.
Ти  ж  рятунком  в  жіночому  щасті,
Увірвись  в  прохолоду  ночей.  

11.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732855
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Ліна Ланська

НЕ ДАНО

В  попіл  наші  сади  світанкові,
Від  байдужості  нерозумінь,
Розсипаються,  сіються  нові  -
Тільки  зерня  у  душу  закинь.

Хай  не  я  ті  плоди  позбираю,  -
Безсердечним  любить  не  дано.
Загубила  колись  свою  зграю,
Відлетівши,  як  день  у  вікно.

Крізь  століття,  німа  і  незряча,
За  тобою  ішла  навмання.
Я  не  плачу,  повір,  я  не  плачу,
Добровільно  несу  вигнання.

Зорі  падали  іншим  під  ноги,
А  мені,  -  лиш  жарини  вуглин
Устеляли  стежки  і  дороги,  
Ще  й  обабіч,  -  примари  бантин.

Квітла  мить,  як  у  ніч  на  Купала,
Бо  напитись  у  полудень  дав,
Із  жалю,  -  отоді  я  й  пропала,
Отоді  й  зрозуміла:  біда.

Чим  сплатити  за  склянку  у  спеку?
Тільки  серце  у  птахи  і  все,
Крила  зламані,  зграя  далеко,
Під  ногами  пекельне  шосе.

А  краплина  води  наостанок
Дасть  вдихнути,  -  мізерна  ціна  -
Моє  серце  маленьке;  осанну
Заспівало  й  розбилось,  одна...

Одна  нота,  єдина,  зникає.
Чиюсь  долю  рятує  вино.
Не  жаліюсь  і  не  нарікаю  -
Безсердечним  любить  не  дано.  

10.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732937
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Олекса Удайко

НЕДОЛУГІСТЬ, ПАНЕ МАЧУЛО! (або дещо з етики і… поетики)

               [i]З  приводу  однієї  публі[b]квації[/b]*  
               (оригінал,  із  чого  "розгорівся  сир  бір"  можна  
               знайти  при  великому  бажанні  саме  тут  -
               дивись  розділ  дискусія:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316&pg=2#comments
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316)  -  сам  вірш[/i]                

[youtube]https://youtu.be/rouTAXZuHNw[/youtube]
                 [i]«Пересичення  чи  недолугість?*

                   Весь    світ    сьогодні    одягає    вишиванку,
                   йому    ж    сомбреро    й    сарі    подавай.
                   Це    що,    чергова    звичка,    забаганка,
                   чи    переситились    своїм,    дідівським    вкрай?

                   Не    так    давно    самих    себе    ж    боялись,
                   хто    б    знав,    що    нас    чатує    знов    війна!
                   На    рідній    мові    розмовлять    стидались    –
                   тепер    гіркі    плоди    смакуємо    сповна!

                   Дивіться    люди,    знову    б    не    загратись
                   і    не    отримали    новий    голодомор.
                   Ще    треба    з    Кримом    і    Донбасом    розібратись,
                   та    жалісливців    вже    лунає    хор.

                   Одним    набридли    рідні    вишиванки,
                   а    інших    нудить    вже    від    шаровар.
                   Кричать    „Амінь“    панове    і    панянки,
                   бо    лицемірство    зараз    вже    товар.

                   Сказав    і    свого    слова    не    порушу,
                   хоча    подібні    й    не    по    серцю    мені    чвари.
                   Погляньте    пильно    кожен    собі    в    душу    –
                   народ    ми    вільний    чи    овець    отара?!

                   [b][i]Richter,[/i][/b]  08.05.2017
[/i]
[i]*  Цей    твір    став    наслідком  (як  вважає  Ріхтер  -[b]  О.У.[/b])  
полеміки    відносно    твору    Олекси    Удайка    „Свічі    скорботи“.»[/i]


[i][color="#043087"]Наші  буденні  «клубівські»  справи  інколи  «облямовуються»  істеричними,  повними  обурення  і  гніву  викриками  окремих,  вельми  поважних  та  шанованих  панів  з  приводу  своє  незгоди  з  манерою  письма  чи  мислення  тих  чи  інших  авторів.  Так  сталося    і  з  паном-товаришем  Мачулою  з  приводу  твору  під  назвою  «Свічі  пам  ‘яті»,  де  Олекса  Удайко,  мовляв,  проігнорував  такі,  на  думку  опонента,    «патріотичні»  (додам,  широковживані)  образи  як  вишиванка  та  інші  атрибути  української  культури  і  побуту,  а  використав  щодо  черешні,  що  осипалась  своїм  цвітом,  сарі  –  елемент  індоєвропейської  культури  (до  речі,  історично  спорідненої  з  українською)  і  побуду.    Такої  «крамоли»  на  українську  націю  не  витерпів  вельмишановний  поет  і  "розразився"  навіть  гнівним  пасквілем  щодо  тих,  які  у  своїх  творах  використовують  інші,  не  українські  атрибути  побуду  та  прикрас,  як  наприклад  «сомбреро»    (не  тільки  «злощасне»  сарі),    підозрюючи  у  відсутності  в  них  достатньої  дещиці  патріотизму.  
 
(Щоб  не  утруднювати  пошуками  цитованого  «оригіналу»,  подаємо    його  на  початку  публікації  як  неоціненний  епіграф!)

А  ще  обурює  шановного  опонента  використання  при  викладі  своїх  думок  і  вражень  слів,  котрих  він,  бачте,  не  знайшов  у  підручному  йому  словнику…    Як  на  мене,  подібні  «нападки»  критикана    нічого  спільного  з  обґрунтованою  критикою  не  мають,  а  нагадують  дитяче  пхикання  суб’єкта,  у  якого  відібрали  чи  не  дали  бажану  іграшку.    

Літературні  суперечки  були  притаманні  всім  гуртам  і  спільнотам  одного  і  того  чи  різних  жанрів.  Згадаймо  хоча  б  дискурси  серед  українських  літераторів  початку  радянської  доби!  Окремі  з  «диспутантів»  оформляли  свої  «оригінальні»  погляди,  як  і  товариш  Мачула,    у  вигляді  своєрідних  «памфлетів-мадригілів»  слову  –    пародій,  і  гуморесок,  а  то  навіть  і  відвертих  пасквілів.  ..  Та  то  були  професіонали…,    на  творах  яких  ми  вчимося  уму-розуму  і  по  цей  час.  Ми  ж  тут  аматори-ремеслюки,  які  мають  окрім  свого  хобі  ще  й  професії  для  заробітку  на  хліб  насущний.  Між  тим,  і  для  нас,  любителів-графоманів,  важлива  древня  мудрість:  «Платон,  ти  друг  мені,  та  істина  дорожча»  .

Так    ось,  про  істину!  В  науці  є  такий  нерушимий  принцип:  не  відкривай  америк,  горе-колумбе,    або  не  твори  велосипеда,  кулібін….  А  коли  вже  щось  у[b]чво[/b]рив,  то  зроби  відповідне  посилання  (компіляція).  Крадіжка  чи  «переспівування»  ідей  чи  результатів  без  відповідного  посилання  жорстоко  карається…  забуттям  недобропорядного  автора…  А  як  не  цитують  тебе,  то  не  маєш  і  відповідного  наукового  іміджу…  та  нових  наукових  проектів.    Відтак  будеш  вимушений  іти  на  базар…  торгувати  «сёмками».  Але  то  вже  таке…  Крайній  випадок.    І  тут    про  відверту  крадіжку  ідей  і  фабул  не  йдеться.  Я  про  інше,  а  саме:  жоден  автор,  що  поважає  себе,  не  ризикне  повторювати  вже  відомі  істини  чи  образи!  Бо  мета  науки  –  іти  далі!  Так  і  в  поетиці:  [b]не  втори  –  твори…[/b]Твори  (якщо  можеш,  звичайно)  щось  нове,  оригінальне.  Один  (просто  -  до  слова!)  недолугий  критик  на  мій  вираз  «осиковим  листом  втикаюсь…  у  щастя»  («Дві  лініі  долі»)  дорікав  мене  за  те,  що  я,  не  маючи  патріотизму,  в  даному  разі  не  використовую  «український  символ»  -  калиновим  листом!  Я  його  в  своїй  правоті  так  і  переконав…  Він  кинув  мене  в  чорний  список,  а  відтак  сором’язливо  (надіюсь!)  прибрав  звідти  моє  ім’я…  Я  ж  не  викреслив  його  з  білого  списку  то  тих  пір,  допоки  він  сам  не  зник  з  цього  некошеного  ним  поля  парнасового…  В  таку,  приблизно,    халепу  на  цей  раз  вскочив  і  пан-товариш  Олександр  Мачула,  публікуючи  свій  «дружній  шарж»  під  назвою      «Пересичення  чи  недолугість?».  Благо,  що  знак  питання  поставив…  даючи  право  вибору  читачеві    чи  виражаючи  свою  невпевненість  в  сотвореному…  Я  ж  вибираю,  друже,    перше  –  недолугість!  Бо  пересичення,  як  бачу,  тобі,  пане-товаришу  Мачуло,  не  загрожує…  

  [b]Одним    набридли    рідні    вишиванки,
                      а    інших    нудить    вже    від    шаровар.
                      Кричать    „Амінь“    панове    і    панянки,
                      бо    лицемірство    зараз    вже    товар  –[/b]

вигукує  Richter!  Бідний  Гедеон  Ріхтер,  взявся    б  за  голову,  почувши  такі  слова!  Адже  комерсант,  як  і  його  послідовник  Байєр,  швидко  і  з-не  без  користі  для  фармацевтики  і  своєї  особисто  розібрався  б…  як  в  українських  вишиванках,  так    і  «шароварщині»  як  напряму  приниження  значення    українства  в  історії  держави,  яку  ворожі  Україні  політики  і  «громадські  діячі»  типу  Петра  Толочка    прагнули  перетворити  в  бананову  республіку,  а  українців-гопаківців-шароварників  в  ній  –  у  «блазнів  горохових».    Та  любимо  ми,  пане-товаришу  Мачуло-Ріхтере,  і  вишиванки  і  шаровари  як  атрибутику  українства  і  козаччини…  Відтак  не  повторюємо  як  жупел  щоразу    і  зі  всякого  і  без  всякого  приводу  (святиня  ж!)    всує!  Ото  ж:  [b]не  втори,  а  –  твори…[/b]  Творімо  нові  образи  і  неологізми,  відкопуймо  та  відслідковуймо  слово  призабуте,  яке  ще  не  блищить  яскравим  блиском  через  словесну  мішуру  суржиково-канцелярської  мови,  якою  ,  на  жаль,  все  ще  послуговуються    багато  хто  з  нас  і  тут,  на  цьому  шанованому  сайті  під  назвою  «Клуб  поезії».  
Але    Олексу  у  нелюбові  до  вишиванок  ніяк  запідозрити  не  можна.  Це  знає  і  мій  шанований  опонент!  Бо  де  треба,  там  одягає  він  себе  (маючи  три  такі  одежинки  різного  фасону  й  кольору  вдома)  чи  розкішну  природу  і  її  співців  і  цей  народний  витвір:

[b]Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Біло-криштальна  божественна  суть…
[/b]
Йдеться  про  вірш  «Білі  одежі»,  який  сподобався  і  цитованому  «памфлетисту»…  Бо  взяв  же  якось  у  своє  «Обране»  …  Чи,  може,  пропустив  цей  катрен?  Мо’,  спішив  і  не  прочитав  наступний,  який  стосується  більш  вагомих,  ніж  «снігурові  вишиванки»,    закономірностей  поведінки  природи  і  людини,  у  тому  числі  і  нас  усіх  –  мертвих  і  живих?

[b]Білі  одежі  сповідують  люди,  
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –  
За  чорноту  лиходіїв  засудить:  
Має  панівне  правління  своє…[/b]

Дещо  перефразувавши  заключного  катрена  славнозвісного  вірша    вельмишановного  візаві,  хочеться  як  рефрен  чи  бренд  для  подальшої  творчості  кинути  на  суд  читацький    «основоположну»    фразу    нашої  дружньої  розмови:

[b]Сказав  –  й  свого    я  слова    не    порушу,  
                                                               і  ні  до  чого    нам  тут  зайві    чвари...
                                                               Пильнуй,  поете,    кожен    власну    душу  
                                                               й  паси  достойно  дум  свою  отару!
[/b]
Тож  не  забуваймо  і  про  почуття  гумору,  який  так  привітно,  тепло  і  доброзичливо  "скрашує"  наше  нелегке  сьогодення!

Амінь,  колего,  пане,  товаришу,  друже!    

З  повагою…    
до  слова,

твій    Олекса  Удайко  [/color]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733006
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Циганова Наталія

сто поцелуев…

Весна  в  словах,  разделённых  мыслями,
сорвётся  с  губ  в  несусветный  бред
неизлечимо  двоих,  неистово
идущих  миром  друг  другу  вслед,
ещё  чужих,  но  уже  на  ниточке.
Короткий  вечер  проденет  в  ночь
сто  поцелуев,  и  все  -  на  цыпочках.
И  время  спешно  умчится  прочь,
куда-то  в  зиму,  вторую,  пятую,
где  до  любви  -  не  хватало  снов,
где  безымянные  пальцы  прятали:
она,  вздыхая...
и  он  -  без  слов.

А  мне  всё  чудится:  сколько  б  нЕ  дали,
хоть  век  бы  -  им  разбираться  лень
тогда  ли,  нынче  ли,  тут  ли,  издали,
что  кто-то    -    Кто-то...
         а  кто-то    -  тень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733000
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Амелин

Из разговора женщин (Лит. пародия)

[b]В  бассейне  [/b]
Ольга  Шаблакова
(http://www.stihi.ru/2017/02/03/12060)

[i]На  дорожке  водной  не  зевай.
Не  кричат  "лыжню!"  здесь,  обгоняя.
.......................................................
Вон  малышки  рыбками  снуют,
Способы  движенья  изучая.

Ихтиандром  смотрит  паренёк.
Влажные  глаза  блестят,  как  сливы.
Папа  с  дочкой  выбрали  денёк
У  девчушки  вид  такой  счастливый!

Вот  спортсменка,  тут  она  своя,
Стометровку  взрезала,  как  пуля.
Женщины  у  поручня  стоят,
Отдыхая,  разговором  рулят.

Отблески  гуляют  по  волнам.
Плеск  воды  –  мираж  рукоплесканья.
Надо  бы  почаще  всё  же  нам
Здесь,  в  бассейне,  назначать  свиданья.
 [/i]


Пародия
[b]Из  разговора  женщин  (у  поручня)  [/b]

На  дорожке  водной  не  зевай!
Это  да...  Я  б  точно  не  зевала...
Женихов  здесь  просто  через  край...
Только  глЫбоко...  Я  и  не  знала…    

Отблеск  волн  скользит  и  тут  и  там.
Как  прекрасны  водные  просторы!
Папы  все,  конечно  же,  без  мам…
Вон  они!  –  глаза  –  как  помидоры!              

Ой,  какой-то  "груздь"  мне  подмигнул...
И  нырнул,  сказав:  "Не  зная  броду..."    
Умненький...  Наверно,  утонул...
Тут  не  разберёшь  –  полно  ж  народу!

А  вон  тот  –  ну,  просто  Ихтиандр!
Стометровку  пролетел  как  пуля...
Это  вА-Аще!..    "Наш"  –  вариант...    
 
Глянь!..  –  Мираж  плывёт...  сто  лет...  дедуля…  
Помнит  –  как  Титаник  шёл  на  дно...
Что-то  процедил  нам  шепеляво...  

Хорошо  в  бассейне!  Лишь  одно
Плохо  здесь  –  что  не  умеем  плавать!..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732896
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Наташа Марос

АБАЖУР…

Мій  залюблений  абажур,
Нахилився  до  мене  низько,
Пресловуте  "лямур-тужур"
Ти  шепочеш  і  досі  зблизька...

Стільки  літ  зігрівав  мені
Душу  грішну  в  холодні  ночі  -
Почуття  мої  неземні
Знаю,  ти  колись  напророчив...

Тихий,  теплий,  непоказний,
Чув  усе  і  тулився  мовчки,
Твої  болі  до  мене,  вниз,
Бахромою  текли  в  рядочки...

Мені  затишно  -  вдома  я,
Хоч  за  вікнами  стогне  вітер...
Ти,  щоб  гріла  любов  моя,
Гаптував  теплим  шовком  квіти...

Розсипав  їх  до  ніг  моїх
Оксамитами  в  диво-мріях,
І  ховав  запізнілий  гріх
У  своїх  золотавих  віях...

               -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732852
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Ярослав К.

Каштан

Я  каштана  вдохну  аромат,  наслаждаясь  оттенками...
Как  вино  буду  я  смаковать  свечек  каждый  цветок...
Что-то  есть  в  них  такое,  чуть  сладкое,  может  быть  терпкое...
В  общем,  что-то,  способное  вызвать  полнейший  восторг!

Каждый  год  эту  пору  я  жду  с  нетерпеньем  и  трепетом,
Опасаясь,  как  будто,  а  вдруг  уже  не  расцветут?
Кто-то  ловит  волну  на  курортах  морских,  может,  где-то  там...
Ну,  а  мне  отдыхается  среди  каштанов  и  тут.

С  замиранием  сердца  иду  по  аллее  каштановой,
Наклоняю  свечу,  как  бокал,  чтобы  выпить  нектар...
Впечатление,  будто  бы  жизнь  начинается  заново...
И  лучом  сквозь  листву  свой  привет  шлёт  небесный  янтарь...

Может,  детские  ассоциации,  может,  из  юности  --  
Ощущение  сказки  с  весною  приходит  само...
Пусть  каштану  сравнение  это  покажется  глупостью,
Он  мне,  словно  волшебник,  принёсший  пятьсот  эскимо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732826
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Ліна Ланська

ВСЕ

Мойри,  святіть  удачу
Крапом,  бо  раптом  знов,
Лишиться  десь  на  здачу
Клята  ота  любов.

Що  як  забуде  небо
Сяйво  налити  в  тінь?
Може,  комусь  та  й  треба?..
Нам  же  і  поготів.

Візьме  джек-пот,  червлені
Фішки  згребе  в  поділ,
Ще  й  набере  в  кишені
Долю  -  одну  навпіл.

Виграш  ділити?  Дзуськи!
Серце  моє  -  Гобсек.
Тісно  йому  і  вузько
Страшно  без  тебе...
Все.

05.05.17.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732631
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Ліна Ланська

ТРИМАЙ МЕНЕ

Тримай  мене...  діставшись  із  проваль,
Я  знов  зриваюсь  солодко  і  щемно.
Солоний  піт  не  увібрав  Грааль,
Не  видко  світу,  в  серці  напівтемно,  -

Несказане  ще  й  досі  точить  жаль.

Кричу  тобі,  втопившись  у  імлу,
Чого  вже  більше,  спокою,  чи  страху?
Хто  добровільно  лізе  в  кабалу?
Хіба  вклонившись  випадково  Вакху,

До  скону  кленучи  недолю  злу.

Хоч  що  кажу,  не  слухай,  не  питай.
Я  відпустити  й  досі  не  зуміла.
Над  прірвою  тримай  мене,  тримай  -
Тисячолітня  надкололась  брила

І  ріже  руки  вищерблений  край.

У  кров  малюю  землю  і  плющем
Дерусь  нагору  і  сповзаю  нижче.
Так  зверхньо  небо  кидає  дощем
Намоклі  душі  вистелили  днище.

Тримай  мене,  єдину  мить...  іще.

03.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727375
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 10.05.2017


Ірина Кохан

Я покидаю вас

Я  покидаю  Вас,  о  ,  сніжна  панно!
Чи,  може,  Ви  зрікаєтесь  мене...
Одвічний  рух  планети  невблаганно
В  заокеанні  далі  Вас  жене.

О,  як  поблідли  Ваші  білі  руки!
Як  потьмяніли  очі  крижані.
Сакральну  мить  дочасної  розлуки
Нехай  вплетуть  вітри  поміж  стерні.

Не  осудіть,  що  йду  отак  квапливо,
Дзвіниці  неба  б'ють  прихід  весни.
Річок  предтеча  кличе  гомінлива,
Зтрусивши  з  вій  льодяникові  сни.

Із  лона  пнуться  списами  тюльпани,
Вони  ось-ось  проріжуться  у  світ.
Тож,  поспішіть,  моя  морозна  панно,
Не  до  лиця  Вам  ніжний  малахіт.

Не  до  снаги  Вам  сонячна  корида,
Знесилить  душу  проліскова  гладь.
Ще  де-не-де  Ваш  локон  сніжний  видно...
Та  вже  пора.  Он  журавлі  сурмлять!

Я  покидаю  Вас,  о,  сніжна  панно!
Чи,  може,  Ви  зрікаєтесь  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 09.05.2017


Іванюк Ірина

Паломнику!… Твій дух в мені…


У  спомини,  в  зеленій  палітурці,
упишу  травень  листячком-дощами...
Паломнику!  Стань  долею-словами!
Вишневий  цвіт  опав,  зронивши  тишу...

Вгорі,  там  де  визбирую  тумани,
встає  над  світом  сонячне  кресало...
Паломнику!  Вогню  як  стане  мало,
твій  дух  в  мені  хай  спалить  млосну  тишу...

І  вже  не  прикро!  Світ  -  повчасне  диво.
Тепло  ловлю  думками  у  долоні.
Я  не  сама.  У  серці  твої  скроні...
Паломнику!  Твій  мир  в  собі  залишу.

09.05.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732575
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Наташа Марос

КАЖУТЬ…

Вірші,  вірші...  Вже  скільки  їх  світом
Розбрелось  -  не  зібрати...  Агов!
Ніби  кинуті  душі  на  вітер,
А  під  ноги,  під  ноги  -  любов...
Відболіло,  зреклось,  пролилося
Серпантином  приречених  слів...
І,  цікаво:  чи  в  кого  збулося
Те,  навіяне  маревом  снів?..
Розпорошене  в  темряві  ночі,
Переплакане  тисячі  раз,
Та  улітку  хоч  ночі  коротші,
А  зимою  -  задуха  з  образ...
І  безвихідь  тримає  в  полоні,
А  кому  все  розкажеш  -  нема
Ні  душі...  Лише  тисне  на  скроні,
Засипає  снігами  зима...
Весни,  весни...  Тепер  не  для  мене  -
Навесні  я  палила  завжди
Все  торішнє,  старе,  не  зелене,
Що  твої  засипало  сліди...
Чи  згоріло  ж  усе,  я  не  знаю,
Та  й  не  хочу  -  нове  зацвіло!
Волошкову  обнову  шукаю  -
Кажуть,  літо  летить  у  село...

                   -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732627
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Оксана Р.-Г.

У чому суть?

Минає  все  у  круговерті...
Зоріє  ніч...  Ясніє  день...
Душа  зосталася  лишень,
Де  кроки  долі  ще  не  стерті.

І  кожен  подих  -  на  межі
Моління-крику  й  злоби-сміху!..
Кигиче  хтось  комусь  на  втіху,
А  час...  фарбує  міражі...

Та  кожен  свій  залишить  слід  -
Не  суть,  великий  чи  мізерний,
А  суть,  які  дозріють  зерна,
Щоб  освятили  наш  політ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732450
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Ліна Ланська

ШОКОЛАД І ВИНО

МОЇМ  ДРУЗЯМ  ПО  ПЕРУ.[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18300885_288135028281459_3555952268848470324_n.jpg?oh=a9a990b99241149743975c7c269824b8&oe=59B1530C[/img]


Шоколад  і  келих  вина
Із  краплиною  сонця  лий.
Хай  ковточок  терпко  -  п"янкий
Сколихне  цей  простір  до  дна.

Невгамовним  -  сили  й  натхнень!
Боже  дай  їм  зоряних  трас!
Щоб  на  небі  якось    Тарас
Забажав  шалених  пісень.

Про  садки  із  диво-дерев,
Які  дихати  хочуть  ще.
Про  матусю  і  серця  щем.
Щось  у  горлі  знову  дере?..

Десь  актриса  йде  в  небуття
З  цього  світу  тривких  сум"ять.
Хто  відміряв  сто  літ,  чи  п"ять,
Того  сну,  що  зветься  життям?

Шоколад  і  цілунки  душ
У    рядки  зливались    без  сил.
Твої  доні  поглянь,  твій  син
Обривають  шипи  із  руж.

Дай  їм  долі,  Господи,  дай!
Непомітно  крилами  вкрий.
Розгорни  Чумацький  сувій
І  веселки  до  ніг  скидай.

08.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732519
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Радченко

Травневий дощ

Теплий,  тихий  всю  ніч  крапав  дощ,
Шелестів  по  дахах  і  по  вікнах.
Від  дитинства  у  ньому  є  щось,
Мабуть,  запахи  вулиць  умитих
Запах  квітів  відчутнішим  став
І  бузок  став  на  тон  яскравішим,
А  п'янкий  запах  скошених  трав
Всіх  парфумів  у  світі  найліпший.
Раптом  спогадів  калейдоскоп
У  роки  повертає  далекі:
Усміхається  мама,  кадр-стоп.
На  обличчі  краплиночки  теплі.
Підставляє  долоні  дощу,
Босоніж  йде  у  мокрій  геть  сукні
Й  я  на  зустріч  їй  швидко  біжу...
В  згадках  часу  бар'єри  відсутні.
Теплий  ранок  хмаринки  збира,
А  вони,  неслухняні,  тікають
І  дощу  шелест  так  й  не  стиха,
Та  за  це  його  і  не  картають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732516
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Жанна Чайка

Я вспомню утром на заре…

Я  соберу  из  снов  букеты
и  разбросаю  по  судьбе.
Ты  в  мире  том,  я  в  мире  этом  -
мы,  снова,  встретимся  во  сне.

Как  прежде,  заняты  делами
и  обсуждаем  каждый  день,
и,  словно,  нет  черты  меж  нами,
не  пробежала  смерти  тень.

Не  властно  время,  расстоянья,
в  привычной  мирной  суете...
И  отровенья  и  признанье
я  вспомню  утром  на  заре...


8.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732466
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Радченко

Пам'яті вічний вогонь

Біля  могил,  монументів  і  стел
Пам'яті  вічний  вогонь.
Тисячі  селищ,  містечок  і  сел
Не  обійшла  осторонь
Друга  Велика  війна  світова
Кроком  своїм  руйнівним.
Пам'ять  в  серцях  і  до  цих  пір  жива,
Вклонимось  мертвим  й  живим.
Вклонимось  їм,  що  заради  життя
Йшли  без  вагання  у  бій
І  не  ховались  від  куль  в  укриття,
Бо  по  землі  не  чужій,
Рідній  до  болю,  до  крику  "ура",
Гнали,  як  тать,  ворогів.
Тим,  хто  на  схилах  величних  Дніпра
Наше  життя  боронив.
Вклонимось  тим,  хто  в  голоднім  тилу
І  в  окупації  жив,
Тим  хто  пройшов  до  Берліна  війну
Й  нових  садків  насадив.
Кожного  травня  буяють  вони
Й  пам'яті  вічний  вогонь
Там,  де  солдати  у  землю  лягли,
З  їхніх  палає  долонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732424
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Дідо Миколай

Ромашка моя чарівна

Для  мене  ти  осінню  злива,
Ти  ночами  зіронька,  в  небі  ясна.
Буваєш,  як  річка,  весною  бурхлива,
Буваєш  немов…  немовля.

Ти  довгими  ночами  сниво,
Потреба  духовна,  проскура  моя.
Любове  моя,  припорошена  дивом,
Ти  пісня  в  душі…  солов’я.

І  кажуть  нехай,  нещасливий…
Хай  кажуть  мені,  ти  занадто  чудна.
У  зарослях  диких,  жалкої  кропиви,
Для  мене  ти  в  світі…  одна.

Не  заздріте  щастю  людському,
Буває  й  зимою  приходить  весна.
ЇЇ  не  віддам,  я  ніколи  й  нікому,
Ромашка  моя…  чарівна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717144
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 07.05.2017


Дідо Миколай

І я…весною зголоднів

Каштани  знову  розцвіли,
Як  перкаль  сніжно,  сніжно  -  білі.
Вітри  притихли  і  дощі,
Горять  свічки  в  ванілі.      

Як  ті  принцеси  у  парчі,
Неначе  з  казки...  містерія.
В  суцвіття  капають  вірші,
Довкруж  округа  мліє.

Із  гаю  чешуть  солов’ї,
В  піснях  своїх  колишуть  віти.
Каштани  Київські  мої,
Моїх  рядочків  діти.

І  я…  весною  зголоднів.
Течуть  блаженства  гір  потоки.
Замилувався  й  оп’янів,
Понесли  в  юність  роки.

               Приспів:
У  пелюстках  весняних  стуж,
Весна  довкруж...  ти  не  поруш.
Наснага  сипле  в  ноги  з  круч,
І  обрус  струменіє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731360
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Дідо Миколай

Трунок

Упала  зіронька  остання,
З  росою  скапала  в  траву.
І  соловейко  спозарання,
Нас  запросив  на  рандеву.

Зозулька  з  гаю  закувала,
Луною  тьохкав  переспів.
Діброва  музу  колихала,            
В  акордах  пісні  день  яснів.

Злітала  музика  високо,
Понесло  вдалеч  і  ушир.
В  ярах  ховалась  ніч  глибока,
Романтик  -  гай  заворожив.
                         Приспів:
Лунала  музика  із  раю,
Воскреслих  чарів  оберіг.
У  світлі  відблисків  розмаю,
Принесла  трунку  рано  з  гаю,
Як  повінь  падала  до  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732125
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Радченко

Вже усміхаюсь

Ненавиджу  в  душі  затишшя  —
Такий  химерний  для  життя  контраст,
Коли  й  малесеньке  узвишшя
Здається  нездоланним  водночас.
Коли  думок  важких  лахміття
У  ціле  сил  зібрати  геть  нема,
Глухе  й  сліпе  одноманіття
В  своїм  полоні  боляче  трима.
Здається  все  прожите  марним
Й  не  хочеться  життєвим  полем  йти.
І  раптом...  небом  щільно-хмарним
Промінчик  сонця  залиша  сліди.
Душа  полегшенно  зітхнула
І  розправляють  крила  почуття,
Надія  руки  простягнула  —
Яке  прекрасне  все-  таки  життя.
Вже  усміхаюсь  безпричинно
І  мимоволі  шепочу  слова:
"Життя  мене  прийма  гостинно
Й  шепоче  казку  липа  вікова".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732110
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Lana P.

СКУПАЙ МЕНЕ…

Скупай  мене  в  росі  ранковій,
У  ніжній  вечоровій  млі,
Скупай  у  тиші  світанковій,
Створи  нам  диво  на  землі.

Скупай  мій  сон  серед  нірвани
При  ясних  спалахах  свічі
І  будь  мені  завжди  коханим,
Заколиши  мене  вночі.

Скупай  мене  в  палких  цілунках
І  у  безмірних  почуттях,
Я  хочу  танути  у  трунках  
І  розчинитися  в  медах.

Скупай  у  райдузі  над  нами,
У  водоспадах  освяти,
Розпести  в  житі  колосками,
Промінням  сонця  освіти.

Скупай  мене  у  теплій  ласці
І  так  чуттєво  обійми,
Щоб  почуватися,  як  в  казці,
А  душу  в  ніжність  загорни...      2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732213
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Lana P.

ВИ ЧУЛИ, ЯК ПЛАЧУТЬ ДОЩІ?. .

Ви  чули,  як  плачуть  дощі,
Як  скиглять  обірвані  струни,
Шукають  у  долі  фортуни,
Як  хиляться  слізні  хвощі?..

Вони  ще  диктують  вірші,
У  мряках  ховають  скрижалі,
Жбурляють  на  землю  печалі
З  таємних  куточків  душі.

Ви  чули  цей  трепетний  дзвін?
Луною  летить  стоголосся,
В  думках,  ніби  стигле  колосся.
Жадання  людських  перемін?..

Ви  чули  веселощів  спів,
Між  небом,  землею  єднання,
Буремних  надій  поривання
У  стогонах  босих  дощів?..              2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732214
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


НАДЕЖДА М.

Мрії…




Мрія  дає  нуль,  якщо  її  не  зробити  життям.  
Григір  Тютюнник
------------------------------------------------------

Уже  сіріє...  Ранок  загляда  в  вікно.
Обійняв  серпанок  річки  полотно.
І  пливе  по  річці  човник  без  весла.
Швидкоплинна  річка  десь  його  несла.

Це  пливе  самотність,  та  неблизький  шлях.
Гнітить  невідомість,  все  ж  поборе  страх.
Без  рідні,  без  роду;  вітер  в  парусах.
І  спішить  до  мрії  на  семи  вітрах.

Накривають  хвилі  часто  з  головою.
Знову  перемога  в  нього  у  двобою.
Виплива    з    безодні,  та  не  йде  до  дна.
Це  його  завзяття  на  плаву  трима.

Полоскали  зливи,  холод  заважав.
Досягне  все  ж  мрії,  бо  він  так  бажав...
Мрія    без  реальності  -  це  як  пустий  цвіт,
Як  безкрилий  птах,  не  пізнав  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732224
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Валентина Ланевич

Зустрічний хід. Домовились (Амелину) . Думав милий я слабка.

Домовились  
(Не  зовсім  якісний  переклад)

Он,  наверно,  рухнул  с  дуба,  
Он  вчера  сказал  мне:  "Люба!"
Я  же  тридцать  лет  –  как  Валя!  
И  прощу  теперь  едва  ли…

Шёл  вчера  домой  из  клуба,
Встретилась  (случайно!)  Люба,
Развели  там  трали-вали…
Нет,  такое  вы  видали?!..

А  теперь  вот  целый  день
Рядом  ходит,  словно  тень,
Поцелуем  целит  в  губы…
(Не  прощу  ему  я  "Любы"!)

Но  в  обед  нашёл  он  ключик:      
Приобнял...  Я  –  "тёплый  лучик!"
А  ещё  назвал  голубой…    
Я  ж  в  ответ  ему:  «Мій  любий…»

Зустрічний  хід.  

Думав  милий  я  слабка,
Що  подалі  від  гріха,
Любу  я  йому  прощу,
Проллю  сльози,  промовчу.

Любий  мій,  постережись,
Стану  в  бій  в  секунду,  в  мить.
Слово  ти,  я  два  в  отвіт,
Сам  готуй  собі  й  обід.

Сам  стелися,  спать  лягай,
Я  ж  піду  гуляти  в  гай.
Там  співають  солов’ї,
Нудь  у  грудях  щось  мені.

Серце  ніжністю  зайшлось,
Я  лосиха,  чи  ти  лось?
А  кохання  у  душі,
Відгуком,  ох,  солов’ї.

06.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732090
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017


КВолынский

Немає пророків в країні…

Немає  пророків  в  країні
Де  батьківське  слово  зросло…
Віками  страждали…  й  понині,
Народ  наш  вирощує  зло.

Засіли  керманичі  хижі:
Бо  правду  -    неправдою  б’ють!
Слова  промовляють  ворожі,
На  мову  помиями  ллють.

Відняли  вже  все  від  народу,
Куди  не  поглянь    –  скрізь  біда.
Лишається,  кинутись  в  воду,
З  високої  кручі  Дніпра.    

За  Волю,за  Правду…  Свободу
Піднявся  великий  народ,
Побігли  не  знаючи  броду,
Не  зміряли  величі  вод.

Кудись  розлетілись,  як  птахи,
В  тепліші,  в    багаті  краї,
Волочуть  нещастя  невдахи:
Без  дому,родини  й  сім’ї.  

І  там,  не  багата  в  них    Доля,
Кругом  наші  в  злиднях  живуть,
Опудалом  посеред  поля,
Не  мед,  а  гіркоту  там  п’ють.

Тяжка  на  чужині  дорога  –  
Колюча  босоніж  стерня.
Закралась,  і  в  мене  тривога
Печальну  співаю  щодня.  

Затягну  уночі  тужливу,
В  далекій  чужій  стороні
Про  долю…любов    нещасливу,
Що  мається  теж,  в  чужині.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728711
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 07.05.2017


КВолынский

Сон

Я  чувствую    прикосновение,
Твой  голос  слышу  по  весне,
Не  для  утех,  не  в  утешение
Тобой  любуюсь  я  во  сне.

Люблю  тебя  -  моё  видение,
Хоть  жизнь  с  тобою  не  грешна,
И  в  это  сладкое  мгновение
Моя  судьба  предрешена.

Мне  кажется,  что  твои  руки
Меня  ласкают,  как  трава.
Из  уст  чарующие  звуки  –  
Ты  шепчешь  страстные  слова  

А  губки,  в  тёплое  дыхание,
Целуют  сонные  глаза,
Ужасен  миг,  под  утро  раннее,
Твоя  дрожащая  слеза.

Мой  разум  стонет  -  догони,
Возьми  её,  она  твоя,
Но  ты  -  лишь  сон,  что  ж,  извини:
Чужая…    неуловимая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730702
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 07.05.2017


Богданочка

ВІТРИЛА

Я  знаю,  бачу,  ти  -  мов  корабель:
Пливеш  за  вітром,  хвилі  розсікаєш,
Шукаючи  незвіданих  земель
Зі  смаком  волі  кисень  поглинаєш.
Вітрила  досягають  синіх  хмар...
Ти  сам  собі  володар,  Бог  і  цар.

І  я  дивлюсь  на  тебе,  як  і  всі:
З  захопленням  милуючись  красою.
Та  скільки  ж  бо  відчудження  в  красі...
Морська  вода  так  схожа  зі  сльозою.
В  твоїх  світах  я  начебто  маяк,
Не  капітан,  і  навіть  не  моряк.

Ти  прагнеш  світла,  я  його  даю,
Так  непорушно  дивлячись  довкола,
Щоб  ти  не  заблукав  в  чужім  краю,
І  шлях  додому  не  забув  ніколи.
Таке  життя  для  тебе  -  саме  те...
Та  що  ж  мені  так  холодом  мете?

Напевно  ти  забув,  як  говорила,
Що  в  мене  теж  були  колись  вітрила...

                                                                             05.05.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732002
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 07.05.2017


МАЙДАН

НАЦГВАРДІЯ (4)

У  Нацгвардію  пішов,
та  й  не  помилився!
Побратимів  в  ній  знайшов  -
як  росою  вмився.

Нацгвардійських  козаків  
всі  добряче  знають.
На  дорозі  їх,  круки,
майже,  не  літають.

Бо  для  хлопців  цих  війна,
наче  як  потіха.
Ворогам,  завжди,  труна
схованка  від  лиха.

Як  веселі  козаки
тільки  де  з"являться,
там  до  вітру  і  вовки
виходить  бояться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732023
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Кадет

Не буду спешить

Наша  жизнь  –  суета,  бесконечная  гонка  по  кругу...
Все  спешат  как-нибудь  похитрей  приспособиться  к  ней…
И  хрипят,  второпях  подставляя  подножки  друг  другу,
В  переплётах  витрин  и  холодных  рекламных  огней…

И  прорваться  наверх,  как  и  прежде,  довольно  непросто,  -
Искушений  греховных  на  каждом  шагу  пруд  пруди…
И  нередко  мешают  уснуть  сонмы  всяких  вопросов
И,  увы,  не  спасают  ни  джин,  ни  тату  на  груди…

Каждый  день  убеждаюсь,  что  время  убогих  не  лечит,
Что  живёт  большинство  от  беспамятства  на  волосок…
Но  наивно  надеюсь  ещё  на  какие-то  встречи
На  краю,  где  лобзает  волна  раскалённый  песок…

Превратились  делишки  в  такие-сякие  заботы,
Ничего  не  поделать,  всему  есть  божественный  срок…
Но  ещё  прикоснуться  к  великим  искусствам  охота
И  кому-то  польстить  незатейливой  парочкой  строк…

И  покуда  есть  порох  в  обшарпанных  пороховницах,
И  пока  не  согнул  до  земли  груз  отчаянных  лет,
Постараюсь  запомнить  родные  прекрасные  лица
И,  пожалуй,  не  буду  спешить  покидать  этот  свет…

май  17  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732032
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017


ТАИСИЯ

МИР завоёван дорогой ценою (события подлинные) .

                   
Без    Деда    отмечаем  День    Победы.
Семья  встречает  праздник  со  слезами.
А  правнук  примеряет  орден  Деда.
И  знает  про  тот  жаркий  бой  с  врагами.

Семья  хранит  тех  подвигов  страницы.
Но  нет  героя-ветерана  с  нами.
Как  победитель  Дед  умел  гордиться:
«После  войны    жить  будем  королями!»
                                             *      *      *
Солдат  переправляли  через    Вислу…
Понтоны  перегружены  предельно.
А  в  небе  вражьи  «мессеры»    повисли…
По  переправе  бьют  весьма  прицельно.

Удалось  нашей  миномётной  роте
На  вражеском  плацдарме  закрепиться.
(Солдат  и  на  войне,    как  на  работе).
Приказ  последовал:  «Стоять  всем  насмерть!»
«И  до  последнего  снаряда  биться!»

Тот  жаркий  бой  солдату  снится  вечно.
У  миномёта  их  осталось  двое.
Снаряды  заряжали  бесконечно…
Ни  днём,  ни  ночью  не  было  покоя.

Но  миномёт  работал  безупречно.
За  минами  метались  словно  черти.
Казалось,  это  длится  бесконечно.
Не  замечали  время  в  круговерти.

И  вдруг  солдат  за  голову  схватился:
Потёк  ручей  –  и  липкий,  и  горячий.
Свалил  солдата    с  ног,    и  он  забылся…
А  на  войне  («как  на  войне»)  не  может  быть  иначе…
                                             *      *      *
Но  после  госпиталя  он  вернулся.
И  снова  воевал…с  осколком    в  шее.
В  Берлине,  в  День  Победы  –  улыбнулся.
Жизнь,  представлялось,  -  будет  веселее.

Однако,    жизнь  преподнесла  сюрпризы…
Фронтовикам  от  ран  пришлось  лечиться…
Сражаться  с  бюрократами  до  тризны…
Настало  время…с  жизнью  распроститься…

Над      умершими  головы  склоняют…
Мир  завоёван    дорогой  ценою.
Но  ветераны  не  подозревают.
Фашизм    живуч    -    он  снова  за  спиною.              5  мая  2017.
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731969
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Амелин

Домовились (Валентине Ланевич)

[b]Ой,  учора  була  люба  [/b]
Валентина  Ланевич
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731171)

[i]Ой,  учора  була  люба,
А  сьогодні  впала  з  дуба.
А  сьогодні  новий  день,
Б’ється  посуд  "дзень-дзелень".
..................................................
Остуди  цілунком  в  губи,
Упаду  тобі  на  груди.
Ув  обіймах  лад  знайдем,
Буду  теплим  промінцем.

30.04.17
 [/i]

[b]Домовились  [/b]
(Не  зовсім  якісний  переклад)

Он,  наверно,  рухнул  с  дуба,  
Он  вчера  сказал  мне:  "Люба!"
Я  же  тридцать  лет  –  как  Валя!  
И  прощу  теперь  едва  ли…

Шёл  вчера  домой  из  клуба,
Встретилась  (случайно!)  Люба,
Развели  там  трали-вали…
Нет,  такое  вы  видали?!..

А  теперь  вот  целый  день
Рядом  ходит,  словно  тень,
Поцелуем  целит  в  губы…
(Не  прощу  ему  я  "Любы"!)

Но  в  обед  нашёл  он  ключик:      
Приобнял...  Я  –  "тёплый  лучик!"
А  ещё  назвал  голубой…    
Я  ж  в  ответ  ему:  «Мій  любий…»


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731967
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017


archic

Морское

У  каждого  есть  своя  полоса,  
Судьбы  одинокой  линия,  
И  там  где  бессильны  вдруг  доктора  
Ты  просто  возьми  и  спаси  меня.  
Привычкой,  общением,  тишиной,  
Не  властной  над  нашей  памятью  
Опять  проиграешь  последний  бой  
Но  только  не  стоит  каяться!  
Возьми  мою  руку  –  неровный  пульс  
до  самого  сердца  гордого,  
Не  остановить  его  сотней  пуль  
Паря  над  туманным  городом.  
Останься.  Послушай  как  тихий  дождь  
Встречает  весну  прохладную  
От  томного  взгляда  по  телу  дрожь  
И  сотни  нелепых  радостей…  
У  каждого  моря  своя  душа  
Глубокая  и  безмерная  
Ты  просто  иди  за  мной  не  спеша  
И  будь  самой  долгой  верою…

04.05.2017    23:03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731940
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Ліна Ланська

ДЗЕРКАЛА

Дякую,  доле...  за  руку  вела,
Кинувши  на  поріг,
Дзеркала  тіні;  оті  дзеркала,
Наче  в  Петрівку  сніг.

Дякую,    доле  за  муки  оті.
Не  дорікаю,  ні.
Сходинки    у  Задзеркалля  круті,
Викликом  маячні.

Дякую,    доле  безладдю  бравад.
Сміх  -  то  цілитель  мій.
Вироком:  винна!..  допоки  жива,
Не  дорікай,  не  смій.

Дякую,  доле,  карай  -  не  віддам!
Жодної  із  образ,  -
Бранцям  не  вирватись  із  амальгам,
Там  зачекались  нас.

Дякую,  доле  прозрінню  в  пітьмі  -  
Зноситься  ржавий  німб.
Човгаєм  досі  сліпі  і  німі  -
Сходинка  перша  -  лімб.

Дякую,  доле  за  дощ  у  дощі,
Небо  -  моя  душа.
Срібна  поверхня  тьмяніє  й  тріщить  -
Часу  не  залиша...

29.04.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731418
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Ліна Ланська

СТРОКАТИЙ СВІТ

Строкатий  світ,  залишений  у  спадок,
Холодним  серцем  не  зігріти,  ні.
Горять  душі  невидимі  вогні  -
Незгасно  тліє  господа  лампада.

Запалить  тло,  зім"явши  болю  жмути,  -
Повільно  скресне  лиха  вічний  лід.
Шукають  вихід,  від  безсилля  злі,
Річки  й  моря  прадавньої  цикути

Безжально  нищать  світлого  оази  -
Втопити  і  замулити  живе!
Чи  хтось  оті  моря  перепливе?
Спаплюжені  ненавистю  образи,

Самі  собі  і  вироки  і  страти
Самі  собі  ще  й  найлютіший  кат.
Коли  весь  світ  строкатий  -  каземат,
Коли  прощення  у  полоні  грат  -
Тоді  й  душа  офірою  розплати

27.04.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731412
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Циганова Наталія

мне лишь…

Мне  -  лишь  глотать  глазами
всё,  что  прожито  кистью
там,  где  по  будням  -  заметь,
где  в  воскресенье  -  чисто.
Там,  где  рождались  блики
из-под  души  на  паперть
будто  ответ  на  крики
"Выньте-положьте!"
-  Нате!...

Просто  глазами  Бога
кто-то  увидел  чудо.
Мне  -  лишь  смотреть  и  трогать
масло.  
И  холст.  
И  -  буду,
чтобы  все  страхи  утро
вымыло  перламутром
там,  где  на  холст  уютно
вытекла  медью  турка.

Это  -  не  так  уж  мало.

...кофе  сварю,  пожалуй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731636
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017


Квітка))

Обіцяв

Розірви  на  шматки,  стане  легше,
Бо  без  тебе  я  й  так  половина.
Обіцяв  не  залишиш,  мій  верше,
Що  допоки  є  сонце  і  днина.

Обіцяв,  що  смарагдами  ночі,
Не  стьмянієш  в  обіймах  чужої.
І  кохані  у  рідності  очі,
Не  пролиють  сльозини  сумної.

А  тепер  лиш  пустоти  і  туга,
Оселились  в  мені,  чи  назавжди?
Не  витримує  сонце  наруги,
Темнотою  суцільною  ставши...

Розірви  на  шматки,  стане  легше,
Ніжним  вітром  для  тебе  завію...
Обіцяв,  не  покинеш,  мій  верше.
Я  без  тебе  цвісти  не  зумію...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731372
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Lana P.

ВІДПОЧИНЬ В МОЄМУ СЕРЦІ…

Відпочинь  в  моєму  серці,
Виліпи  там  цілий  світ
В  безконтрольному  озерці,
Ритмами  карбуй  привіт.

Там  є  спокій  і  бентежність,
Теплота  душевних  лір,
Почуттів  палких  безмежність,
В  його  щирість  лиш  повір.

Ти  дізнаєшся  багато
Дивовижжя,  що  без  меж...
Там  відчуєш  справжнє  свято
І  повіриш  в  себе  теж!                                                21.06.14      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731310
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Радченко

Куст сирени расцвёл у окна (акро)

[b]К[/b]уст  сирени  расцвёл  у  окна,
[b]У[/b]тро  раннее  мне  улыбается.
[b]С[/b]мотрят  сонно  сквозь  шторы  дома,
[b]Т[/b]енью  ночь  по  траве  расстилается.

[b]С[/b]ладкий  запах  сирени  вокруг
[b]И[/b]  черёмухи  запах  чуть  приторный.
[b]Р[/b]езким  кажется  шёпота  звук,
[b]Е[/b]сли  мир  тишиною  пропитанный.
[b]Н[/b]ежно-алый  густой  цвет  зари
[b]И[/b]нкрустирован  вычурно  золотом.

[b]Р[/b]азве  можно  свой  взгляд  отвести?
[b]А[/b]  в  душе  чувства  вдруг  —  ярким  сполохом.
[b]С[/b]олнце  щедро  рассыплет  лучи,
[b]Ц[/b]еркви  купол  в  лучах  искупается.
[b]В[/b]  этот  миг  мы  давай  помолчим...
[b]Ё[/b]лка  звонницы  лапой  касается.
[b]Л[/b]еса  кромка  темнеет  в  дали,

[b]У[/b]дивляет  синь  неба  бескрайняя.

[b]О[/b]блаков  проплывут  корабли,
[b]К[/b]то  же  знает,  где  гавань  их  тайная?
[b]Н[/b]евозможно  свой  взгляд  отвести!
[b]А[/b]х,  сирень  расцвела,  посмотри!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


OlgaSydoruk

За невидной (прозрачной) оградой

За  невидной(прозрачной)оградой
Белый  старец  и  херувим
Под  свечами  находят  усладу,
Почитая  заветный  псалтырь.
Лепестками  укрытая  паперть
И  зелёная  в  пояс  трава...
Воску  долу  слезинками  капать,
Пока  всхлипывает  душа.
Расцарапают  душу  тревоги,
Приоткрыв  потайную  дверь,..
Обозначив  пунктиром  дороги
На  любимую  параллель...
Расцарапают  душу  тревоги,
Не  закрыть  перед  ними  дверь.
Коротки  и  тернисты  дороги
На  любимую  параллель.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731367
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


OlgaSydoruk

Ночь выпивает тоску…

Тайна  сокрыта  горою.Ночь  выпивает  тоску...
В  пьяно  -жасминовом  зное  тропка  короче  ко  сну,..
Кажутся    близкими  дали:  белая  шапка  Кайлас,..
И  пиллигримов  скрижали  -  оммммм...  -  просветления  глас.
Пламенем  -  платья  монахов,  красными  -  когти  орлов,..
В  сотне  кругов  мимо  плахи  -  тысячи  тысяч  голов...
Зв'онки    красавиц  запястья  (из  серебра  с  бирюзой)  -
Вечною  магией  страсти  испепеляют  нугой.
Странник  дудук  пожалеет,сон  оборвётся  струной.
Блеск  серебра  потускнеет:  там  -  за  высокой  горой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731369
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


OlgaSydoruk

Подарю эти мысли воде…

Я  сегодня  на  грустной  волне  познавала,как  воют  от  скуки,..
Как  удары  по  левой  щеке  согревают  озябшие  руки!..
Почерневшие  вдруг  небеса  затеняют  опухшее  солнце...
Как  тоска  заползает  в  глаза,в  зеркала  и  квадратик  оконца...
Не  зови  меня!..Отпусти!..Над  душою  невинной  не  властвуй,..
Не  ускорив  навстречу  шаги,под  малиновым  звоном  причастий...
Я  сегодня  на  грустной  волне  укрываюсь  словами  от  муки...
Подарю  эти  мысли  воде,чтобы  помнила  струны  разлуки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731531
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Владимир Зозуля

Тебе, далёкая женщина

Угаснет  тихо  день  весенний…
И  ночь,  как  черная  вдова,
Придет  ко  мне…  и  лягут  тени
На  стены…  чувства…  и  слова.
Плеснётся  зыбко  темный  глянец
В  глазах,  как  мертвая  вода,
И,  испугавшись,  не  заглянет,
Любовь  в  них  больше  никогда…
И  всё  покажется  случайным,
Как  немота  и  легкий  бред,
А  ты  окажешься  печально
Далекой,  словно  звездный  свет…
Мы  будем  полностью  свободны:
Я  от  тебя…  ты  от  меня…
И  в  ночи  темноте  холодной  
Я  не  зажгу  тебе  огня.
От  близости  не  оробею,
И,  странной  нежностью  томим,
Остывших  пальцев  не  согрею
Тебе  дыханием  своим.
Не  вздрогну  в  поцелуя  ласке
От  наслажденья  вкусом  губ,
И,  побужденный,  алчный,  страстный,
Не  стану  неуклюже  груб…  
А  ты  не  скажешь:  нет…  не  надо  –
От  чувства  голосом  глухим.
И,  тень  смущенья  пряча  взглядом,  
Не  снимешь  платье…  и  чулки.
Не  отзовется  стоном  бездна,
И  ,  замыкая  в  темный  круг,  
Не  сдавят  душу  страстью  тесной
Объятья  наших  жадных  рук.
Не  будет  со-проникновений…  
Не  закружится  голова……..
…………………………….
……………………..
……….
А  будет  ночь…  и  лягут  тени…
На  стены…  чувства…  и  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731380
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Валентина Ланевич

Ой, учора була люба.

Ой,  учора  була  люба,
А  сьогодні  впала  з  дуба.
А  сьогодні  новий  день,
Б’ється  посуд  "дзень-дзелень".

А  вже  зранку  не  така,
Грайте,  хлопці,  гопака.
Закружляю  у  танку,
Ти  кохай  таку  й  сяку.

Коли  я  ніжно-ласкава,
Коли  я  гаряча  кава.
Коли  я  киплячий  кріп,
Якщо  ти  мене  розпік.

Остуди  цілунком  в  губи,
Упаду  тобі  на  груди.
Ув  обіймах  лад  знайдем,
Буду  теплим  промінцем.

30.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731171
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017


Ліна Ланська

СЬОГОДНІ

Слава  Богу,  сьогодні  настало,  а  вчора
Покотилось  під  ноги  роздягненим  "знову".
Зранку  п"ятниця  звала,  спокусливо-чорна:
Поспішай  на  розпродаж,  щоб  мати  обнову.

Пропонує  останнє  й  копійки  не  варте.
Залишаючи  голу-голісіньку  душу,  
Дарувати  на  спомин,  -  пакую  у  жарти  -
Не  забути  б  дочасно,  запхнути  у  мушлю.

Тим  обновам  немає  ні  назви,  ні  вжитку,
А  душі  повсякденного  попиту  треба.
Хоч  би  з  ніжності  мати  прозору  намітку
Хоч  би  з  тіні,  якщо  вже  не  маю  із  неба.

Вже  сьогодні  тупцює,  малюючи  обрій
Твого  усміху,  -  пензель  гарує  в  едеми,
Уникаючи  плахи,  пліток  та  історій...
Тільки  б  раю  торкнутись,  не  знаючи,  де  ми?
 
27.04.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731176
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017


Владимир Зозуля

Луиза… Магда. Лина Костенко. Перевод с украинского.



Старенька  жінко,  Магдо  чи  Луїзо!
Великий  світ,  холодні  в  нім  вітри.
У  нас  ще  й  досі  круппівське  залізо
виорюють  у  полі  трактори.

Ну,  як  там  вальси  –  чи  гримлять  у  Відні?
Як  доктор  Фауст  –  бореться  зі  злом?
У  нас  навіки  хлопці  наші  рідні
живуть  собі  у  рамочці  за  склом.

Я  не  скажу  ні  слова  тобі  злого.
Твій,  може,  теж  загинув  на  війні.
За  що  він  бився,  Магдо,  проти  кого?!
Він  не  кричить  "Хайль  Гітлер!"  на  стіні?
                                     .........
     
Луиза  или  Магда,  ты  стара  уж!
Огромен  мир,  и  холодны  ветра.
А  вот  у  нас,  железки  Круппа,  знаешь,
Еще  с  полей  вывозят  трактора.

Ну,  как  там  вальсы,  слышатся  ли  в  Вене?
Как  доктор  Фауст,  борется  ль  со  злом?
А  наши  парни  целым  поколеньем
Остались  в  черной  рамке  под  стеклом.

Нет,  не  скажу  тебе  я  злобно  правды.
Твой  муж  ведь  тоже  не  пришел  с  войны?
За  что?!  За  что  он  там  сражался,  Магда?!
Он  не  кричит  "Хайль  Гитлер"  со  стены?
                                     ........
это  не  на  что  не  претендующий  вольный  перевод.
как  говорится  на  скорую  руку.  для  чего?
только  что  на  Стихи.ру.  прочел  перевод  этого
ст-я  и  не  смог  удержатся.  
я  не  делаю  переводы,  это  первый,  случайный,
просто  мне  стало  жаль,  что  Лину  россияне  прочтут
в  таком  стихирском  переводе.
http://www.stihi.ru/2017/04/25/2696

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731137
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017


НАДЕЖДА М.

Квітка - Душа…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=51mlDyVCAz4    
[/youtube]

Коли  забракне  сонця  на  землі,
То  місяць  попрошу  я  освітити
Той  шлях  далекий,  що  лежить  в  імлі,
Від  темряви    в  дорозі  захистити.

Неблизький  і  незвіданий  цей  шлях.
Не  виняток,  що  стомляться  все  ж  ноги,
Ти,  вітре,  понеси  мене,  як  птах...
Чекатиму  твоєї  допомоги.

Якщо  намокнуть  крила  в  непогоду,
То  човником  по  річці  попливу.
Не    зможу  просто  втратити  нагоду,
Бо  мрією    цією  лиш  живу.

Цвіте  у  темнім  лісі  квітка  -  щастя.
Вона  дарує  щастя  раз  на  рік.
Надіюся,  упевнена,  удасться..
Воно  вже  близько,  десь  неподалік..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731170
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017


НАДЕЖДА М.

Когда печаль обнимет душу…

Музыка    и    исполнение    galina        bahteeva    
Музыкальный  сайт    http://www.chitalnya.ru/work/277142/
------------------------------------------------------------
Когда  печаль  обнимет  душу,
А  сердцу  больно  станет  вдруг,
Твой    голос  нежный  тогда  слышу.
Твоя  улыбка  лечит,  друг!

Твои  слова  -ручья  журчанье.
Тревожат  душу  столько  лет!
И  возвращается  сиянье,
Моей  звезды  потухший  свет.

Когда  вселялась  безнадёга,
Казалось,  жизнь  вдруг  отцвела,
Тогда  спасения  дорога
К  тебе  немедленно  вела.

И  сердце  билось  учащённо:
Вот  заалел  опять  рассвет.
Звезда  смотрела  удивлённо:
Что  ночь  прошла,  и  следа  нет.

И  лунный  свет  пролил  дорожку,
Она  от  бед  меня  спасла.
Уходит  грусть  вдаль  понемножку,
Ведь  столько  боли  принесла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236108
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 29.04.2017


Lana P.

МІСЯЧНА НІЧ

Розкинув  місяць  осяйне  намисто
До  берега,  що  ніжився  в  піску,
Позамітав  доріжку  чисто-чисто,
Щоб  засіяла  у  нічнім  танку.

Полинув  поміж  хмарами  невинно,
Ламаючи  тоненькі    промінці...
Всміхався  загадково  так,  дитинно,
Запалював  добірні  каганці.

Натхненно  розкидав  тепло  і  світло  
Для  непокірних  і  далеких  зір,
Щоби  життя  покращилось,  розквітло
Усім  вітрам  лихим  наперекір.

Стогнала  ніч  у  місячнім  полоні,
Шалені  хвилі  бились  об  причал,
Мережили  його  сліди  солоні,
Холодний  місяць  вічністю  мовчав...          15.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731020
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017


НАДЕЖДА М.

Відпусти…

Переспів  твору  Хуго  Іванова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
Я  задихаюсь  думкою  про  тебе,
мліє  мій  розум...  і  пливе  свідомість.
Мені  наплювати,  що  тепер  ти
в  чужих  обіймах  відшукав  відомість  ....

Поставити  б  крапку...  Ти  сказав  же  НІ!!!
Сказав  НЕ  БУЛО!!!  й  ніколи  НЕ  БУДЕ!!!
Три  постріли  в  (на)  темряву  перетворили  Світ...
У  нісенітницю  -  годинИ  повзучих  буднів  ...

Я  не  турбую  більше  твій  е-майл  ...
Стараюсь  душу  розчавить  рукою  ...
але  якщо  я  РАПТОМ...  виявлю  там  ,,,...  слід?
-
я  прилечу  на  крилах  за  тобою.
-----------------------------------------------

Вдихну  у  груди  глибоко  повітря,
До  іншої  на  волю  відпущу.
Хай  зміниться  життєва    вся  палітра.
Свою  любов  лиш  так  я  захищу.

На  це  мене  наштовхує  свідомість,
Хоч  розум  має  інші  тут  думки.
Мені  шепоче  тихо  про  даремність,
Бо      серце  дума  все  ж  тут  навпаки.

Та  слово  НІ,  як  цвях  у  саму  душу.
Хитнувсь  перед  очима  увесь  світ.
Та  відпустити  я  тебе  все  ж  мушу,
Хоч  йде  ще  боротьба  і  давить  гніт.

Ти  іншу  обнімаєш  і  голубиш,
Та  треба  з  цим  змиритись  й  далі  йти.
Насильно  милим,  знаю,  що  не  будеш.
Подумай  добре  і  його  прости...

Але  життя  таке  собі,  мінливе,
Не  виняток:  повернеться  назад.
Та  тільки  знай:  не  пробачай  зрадливе,
Бо  зрадити  зуміє  ще  не  раз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731090
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Хуго Иванов

я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…

я  Задыхаюсь...    
мыслью  О  ТеБе...
слабеет  разум...
и  плывёт  сознанье...

мне  наплевать  
что  Ты  теперь  уже....
в  чужих  объятьях...
обрела  признанье....

поставить  Точку...
Ты  сказала  НЕТ!!!
сказала    НЕ  БЫЛО!!!
и  никогда  НЕ  БУДЕТ!!!

три  выстрела...
...в  Тьму...  
превратили  Свет...

в  бессмыслицу...
часы  ползущих  буден...


я  больше  не  тревожу  твой  Е-мАйл...
пытаюсь  душу  раздавить  рукою...

но  если  ВДРУГ......
я  обнаружу  там...
,,,  ...

я  прилечу  на  крыльях...
за  тобою.


*****НАДЕЖДА  М  -  Переспів  -  я  Задыхаюсь…  мыслью  О  ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731092

*****svoje  -  переклад  -  я  Задыхаюсь…  мыслью  О  ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731088

*****Петро  Кожум'яка  -  переспів  -  я  Задыхаюсь…  мыслью  О  ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727733

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Валентина Курило

Дівчинко моя

Дівчинко  моя  -  моя  відрадо,
Бігаєш  по  травах    босоніж.
Серденько  малесеньке  навстіж,
Але  сум  в  дитячих  оченятах.

Мила  крихітко,  ти  пробуєш  літати,
Та  безжальний  цей  життєвий  вир…
Вір  в  чарівну  фею,  прошу  вір!
Доки  сваряться  до  крові  мама  й  тато.

Ти  навчалась  в  школі  янголят.
Ти  -  мій  талісман,    дороговказ!
Не  вмирай  від  болю  і  образ!
Хто  ж  пригріє  безпритульних  кошенят?

Все  життя  без  тебе  промайне
Сіро  і  буденно,  чорно-біло…
В  чудо  завжди  вірити  уміла.
Ти  терпи  і  не  кидай  мене.

І  не  дай  підступній  сивині,
Щоб    мене  з  тобою  розлучила.
Ти  і  я  –  одне  єдине  ціле.
Я  жива,  допоки  ти  в  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648847
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 29.04.2017


Валентина Курило

Крила

Музика  Віктора  Охріменка    (Віктор  Ох)

Чайкою  б  злетіти  і  в  небесну  вись!
І  шептати  «вниз  лиш  не  дивись»

Сонце  вже  лягло  на  небокрай.
Хвилі  гладять  стомлений  пісок.
Може  пекло  це,  а  може  –  рай.
Наче  шлях  відкрився  до  зірок.

Чайкою  б  злетіти  і  в  небесну  вись!
І  шептати  «вниз  лиш  не  дивись»

Хочеться,  як    Янголи  святі,
Крилами  змахнути  –  і  за  мить
Мчати  до  незвіданих  світів…
Ниє  серце,  мліє  і  болить.

Чайкою  б  злетіти  і  в  небесну  вись!
І  шептати  «вниз  лиш  не  дивись»

Але  доля  випала  така,
Так  безкрило  між  земних  довкіль  
Волі  все  жадати  крізь  віка
Й  відчувати  між  лопаток  біль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594950
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 29.04.2017


Іванюк Ірина

Пиши листи…


Пиши  листи...  На  яблуневім  цвіті.
Мій  вітер-листоноша  не  дріма!
Здіймуться  сторінками  у  повітрі,
понесуть  світом  прагнення-слова...

І  хто  же  зна?...  Впадуть  під  ноги  людям,
нечитані,  чужі,  порожні  сни?...
Чи,  може,  в  переддень  Покрови,  ранком,-
листом  барвистим  вернуться  вони.


28.04.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730986
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Ліна Ланська

НЕСПРАВЖНЄ

Розхристані  фіранки  б"ються  в  скло,
За  вітром  рвуться    душі  їх  безсилі.
Щось  десь  завмерло,  впало,  полягло?  -
Чиїсь  весільні  убрання  зносились.

Не  дочекались...час  майнув  і  зник.
Маленький  золотавий  і  грайливий  -
Краплина  сонця,  -  пензлик-чарівник
Розтанув  у  палких  обіймах  зливи.

Малює  їй  несправжні  почуття,
Веселці  сниться  горщик  довгожданий...
З  дірявим  дном,  якби  ж  то  їй  знаття,
Що  й  золото  не  всі  зціляє  рани.

Малюй  чарівний  пензель  неба  край,
Несправжній  край  у  буцімто,  картині.
Веселку  ніжну  пристрастю  карай!
Несправжня  вчора,  завтра,  але  нині

Рожевого  додай  і  фіолет
Налий  у  тишу  стомлену  і  рвану.
Віршовані  печалі  -  у  сонет,
На  самоті  смакуючи  нірвану,  -

Несправжня  ніч  по-справжньому  мине.

20.04.17.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730971
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


ТАИСИЯ

"Театр уж полон; ложи блещут".



Театром  увлекаюсь  с  детства.
Хочу  воспеть  его  в  стихах.
Успокоительное  средство
Нам  дарит  пылкий    Оффенбах,

Царит  живая  атмосфера.
«Театр  уж  полон;  ложи  блещут»
Там  добиваются  карьеры,
В  ком  сердце  «пламенно  трепещет».

Чарует  музыка  оркестра.
И  замирает  вдруг  дыханье.
Сидящий  рядом    -  сам  «маэстро»
Меня  пленил  своим    вниманьем.

Не  замечая  окруженья,
Я  в  чудном  мире  музыкальном.
В  последнем  акте  -  пробужденье.
Искусство  сплошь  покрыто  тайной.

В  антракте  явно  оживленье:
Знакомство  с  театральным  миром.
Живу    под    сильным    впечатленьем:
Театра    «Древняя  Пальмира».

*А.  С.  Пушкин.  «Евгений  Онегин».

28.  04.  2017.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730962
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Валентина Ланевич

Ти наповнюй мене коханням.

Ти  наповнюй  мене  життям,
Ти  наповнюй  мене  коханням.
Всю,  до  краплі,  себе  віддам,
Ти  -  надія  моя  остання.

Ти  -  душі  невгамовний  політ,
Серце  б’ється  в  шаленім  щемі.
Ти  вмістив  у  собі  весь  світ,
Зваба  -  ти  у  вершковім  кремі.

Світло  -  ти  у  полудну  ніч,
Хміль  в  крові,  що  несе  бажання.
Сон  тікає  від  мене  пріч,
Я  -  люблю,  -  те,  мов  заклинання.

27.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730866
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Олена Вишневська

Хочеться дихати (16+)

Хочеться  дихати,  дихати,  дихати,  диха…
Ніч  така:  зшита  з  мережива  див  і  надій.
Будь  мені  щастям  в  години  і  радості  й  лиха,
Хлібом  святим  –  натщесерце,  на  кінчиках  вій  –  

Сіллю,  вином…  Ким  завгодно:  чи  Богом,  чи  бісом!
Сковуй  мене  ланцюгами  від  ліній  ключиць
Міцно  по  вигинах  тіла,  від  нині  і  прісно,
Й  далі  за  контури  досі  незнаних  границь.

Місячне  сяйво  на  плечі.  Між  зоряних  станцій
Ми,  наче  сон,  монохромними  кадрами.  Лиш
Ніч  така:  хочеться  дихати  між  твоїх  пальців.  
Стань  моїм...  шепотом/криком  між  тишею  тиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730956
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Владимир Зозуля

Палёнка

Открылось  (летнее)  кафе,
С  названием  "У  Тонечки"
И  я  (в  пальтишке  и  шарфе)
Стою  у  грязной  стоечки.  

В  плену  хмельного  сплина  я,
Бесцветного  и  зяблого,  -
Палёный  разливной  коньяк,
Закусываю  яблоком.

И,  может,  это  потому,
В  кафешечке  под  клёнами,
Моя  тоска  под  стать  ему  –
Такая  же  палёная.

Она  пролилась  на  листок  –
Коротенькими  фразами,
По  весу  пятьдесят…  и  сто…
И  горькая  зараза  ведь.

А  я,  как  утка,  горлом  –  кряк,
Глотаю  это  творчество,
И  опалённый  тоже  так,
Что  жить  уже  не  хочется,

Гляжу  –  в  проеме  чердака,
Над  деревянной  лестницей,
Та  балка…  –  нет,  не  высока…
Как  раз,  чтобы  повеситься.
...
Надежда?..  Вера?..  Ни  шиша…
Мы  всё  прожили,  родина.
Осталась  ровно  два  гроша
От  той  купюры  сотенной…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730921
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Аяз Амир-ша

Река.

Тихо  плещется  река
Под  ковром  туманным.
Мы  с  тобой  в  руке  рука
В  этом  мире  странном.

Сядем  в  лодку  лишь  вдвоём
И  в  лучах  заката
Будто  в  сказку  уплывём,
Уплывём  куда-то.

Где  покой  и  тишина,
Слышен  шорох  каждый...
Любви  дивная  страна
Нас  свела  однажды.

................................

Берегов  не  видно  ныне-
Больно  далеки.
Мы  плывём  посередине
Жизненной  реки.

Жаль,поломано  весло,
Лодка  протекает
И  куда  нас  занесло
Бог  один  лишь  знает.

Наш  "ковчег"  ещё  плывёт
Волнам  вопреки...
А  любовь?Любовь  живёт!
Всё.Конец  строки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 27.04.2017


Lana P.

Я — ПРОСТО КРАПЛЯ…

Я  —  просто  крапля  на  долоні  світу,
Прозора,  чиста,  майже  невловима.
Хоча  маленька,  але  одержима!
Несу  надію,  сонечком  зігріту.

Прийшла  до  Вас  із  ласкою  і  миром,
З  любов'ю  у  веселці  кольоровій,
Вуста  Ваші  омию  світанкові,
Щоб  серце  Ваше  заспівало  щиро.

Я  —  просто  капля  на  долоні  долі,
Одна  із  крапель  бризків  океану.
В  душі  відкрию  неземну  нірвану,
Щоб  врятувати  почуття  схололі.              31/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730729
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Наташа Марос

І ПАННОЮ…

І  знову  -  нестримні  весни,
І  знову  -  з  душі  неспокій,
Мов  човен,  отой,  без  весел,
По  річці,  отій,  глибокій...

Лиш  вітер  шматує  серце,
І  сонце  холодним  диском
Скотилося,  мов  на  денце,  -
Тебе  вже  немає  близько...

Цей  світ  повернувся  раптом  -
Бездонна  небесна  прірва
Мою  проковтнула  втрату
Повірити  б,  та  не  вірю...

Сміятися  б,  а  не  плакать,
У  просинь  -  дивитись  вгору,
Вдягнути  б  красиве  плаття  -
І  панною  вийти  з  двору...

Чому  я  не  рада  світу,  
Чому  розлилося  синім...
Ці  весни  -  назустріч  літу,
Які  ж  вони  швидкоплинні...

               -          -          -

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Наташа Марос

НОЧНОЙ МИРАЖ…

Спокойной  ночи,  прошепчу,  погасли  свечи,
День  догорает  за  окном,  а  ночь  -  не  вечер,
Она,  шальная,  ослепит  и  сон  прогонит,
Закутав  холодом  в  своём  пустом  вагоне...

Где  только  шорохи  в  миру,  а  свет  не  виден,
Красиво  было  в  том  пиру,  зачем  обидел...
И  снова  тихо  отболел  уютный  вечер,
А  ты  сказал,  что  под  Луной  ничто  не  вечно...

И  счастье  молча  улетело  синей  птицей,
А  дни  обычные  за  мною  -  вереницей...
И  нет  свечей,  они  давным-давно  сгорели  -
Безумный  мир,  холодный  воск,  года-качели...

Где  никогда...  Нет,  никогда  уже  не  буду,
Поглощена  я  суетой  обычных  будней...
Поговорить  бы,  но...  до  боли,  одиноко,
Смывает  время  мои  годы  так  жестоко...

Ночной  мираж...  А  где-то  новые  метели
Ведут  мелодию,  что  с  нами  не  допели...
И  не  зажечь,  увы,  расплавленные  свечи,
Рыдает  ночь  всё  потому,  что  ночь  -  не  вечер...

                                   -              -              -



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729647
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 26.04.2017


archic

Безгрешные

Безгрешные  губы  шептали  напрасно  :  
Останьтесь  еще  на  день.  
Вы  стали  как  будто  бы  лентой  атласной  
За  мной  по  пятам  как  тень.  

Молитвы  на  старом  пустынном  погосте,  
Там  птицы  к  утру  поют  
О  том,  что  вы  были  непрошеной  гостьей  
Даруя  чужим  уют.  

Не  стоит  волнений  и  трепетных  писем  
Написанных  по  ночам,  
Мы  разные  выбрали  цели  и  выси,  
Ругаясь  по  мелочам.  

Запомнятся  лица  на  долгие  годы  
Заполнив  в  душе  пробел,  
Все  это  удавка  на  лоне  свободы  
Где  город  тобой  болел  

Родной  и  знакомый,  до  каждого  дома  
Брусчаткой  латая  след  
Крадется  безмолвием  сердца  -  истома,  
Но  вас  уже  больше  нет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729455
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Олекса Удайко

МУЗИКА ВЕСНИ

                                 [i]  Музика  –  це  жінка…  
                                                               [b]  Ріхард  Ваґнер  *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]                                                                  

[i][b][color="#035766"]«Шерше  ля  фам»  -  сказав  би  нам  француз.
І  з  ним  навряд  чи  варто  сперечатись:
Від  катаклізмів  і  сімейних  уз  
У  Неї  –  тайни.    І  до  них  –  печаті.    

Погоді  бути  –  ключ  трима  Вона,
Прогніваєш  –  січнева  завірюха:
До  серця  прислухається  весна  –
Вона  у  ньому  Божу  ласку  слуха.

Від  Неї  ми  залежимо  відтак,
Бо  ж  недарма  наймення  їй  жіноче…
Й    не  можемо  ми  жити  вже  онак:
Вона  творить  із  нами  все,  що  хоче!

І  кажуть,  що  в  весни  багато  примх,
Що  сьогоріч  –  не  бути  урожаю…
Ми  при  весні,  як  в  музиці!  Ми  при…
Вона  ж  співає  те,  що  забажає!

Й  сказав    би  Ваґнер:    «Музика  –  весна»…
Комусь    –  весна,  комусь  –  примхлива  осінь:
В  житті  буває  музика    сумна,  
Хоч  музики  весни  ми  в  Неї  просим.

Либонь,  не  заслужили  ми  кантат,
Не  варті  ми  й  одарених  симфоній:      
Довкола  душ  витає  атентат
Й  сумбур  цинічних  владних  какофоній.[/color][/b]

23.04.2017
________
*Відомий  не  лише  гарною  музикою,
   але  й  ніжним  ставленням  до  жінок.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Ліна Ланська

ВІДЧУЙ МЕНЕ

Відчуй  мене  і  клопоту  завдай
Отим  прокляттям,  що  і  камінь  сточать,
І  помислам  похмурим  і  пророчим
Про  те,  що  світ  закінчиться  і  край.

Відчуй  мене,  мов  шепіт  божевіль,
Що  в  шмаття  рве  приречене  НІКОЛИ.
Сльоза  вмиває  серця  суходоли,
Намарне  забуття  дарує    хміль.

Відчуй  мене,  мої  думки  -  щити.
Мечам  і  стрілам  їх  не  розтрощити,
Не  буде  вічно  кулями  дощити.
Відчуй  мене,  щоб  прірву  перейти.

Відчуй  мене,  як  зерня  проросте,
Проб"ється  в  спеку  серед  заметілі.
Тоді  і  ми,  дочасно  зубожілі,
Засіємо  знедолений  цей  степ.

Відчуй  мене...

24.04.17


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730270
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Ірина Кохан

Абрикоси цвітуть

Абрикоси,  диво  як  цвітуть!  
Наче  ще  ніколи  так  не  квітли!
В  передгрозну  сизу  каламуть
Встромлюють  лілейно-білі  мітли.
І  сніжать  від  поруху  вітрів,
І  фатою  стеляться  у  трави...
Знов  душа,  зірвавшись  з  якорів,
Поринає  у  квітучість  лави...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729073
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Валентина Ланевич

Хочу мужа золотого, щоб кохав без тями.

Розспівалася  пташина  на  сливі  в  садочку,
Вітер  бруньки  колихає,  хочу  сина  й  дочку.
Хочу  мужа  золотого,  щоб  кохав  без  тями,
Щоб  не  було  в  житті  нашім  ні  горбка,  ні  ями.

Щоб  у  дні,  як  вітер  свище,  гойдає  калину,
Обіймав  мене  любенько  що  малу  дитину.
Цілував  у  щічки  ніжно,  як  зійде  на  вечір,
Щоб  іти  за  ним  хотілось  аж  у  самий  безмір.

Щоби  нічка  проминала  у  млоснім  зітханні,
А  будили  нас  піснями  соловейки  ранні.
Хочу  мужа,  щоб  душею  до  душі  горнутись,
Якщо  є  такий  між  вами,  дайся  мені  чутись.

16.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729087
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Валентина Ланевич

Захова ніч зорі за хмарний сувій.

Щось  бубнить  телевізор  в  кімнаті  пустій,
Заглядає  мій  страх  за  відхилену  штору.
Заховала  ніч  зорі  за  хмарний  сувій,
Не  бажаю  я  долі  своєї  повтору.

Крутить  пам’ять  колеса  минулих  подій,
Де  змілілий  здобуток  -  лише  оригамі.
За  любов  у  душі  стало  лячно  самій,
Зло  штурмує  життя,  наче  берег  цунамі.

Клякне  хрипами  в  грудях  задавлений  крик
І  для  серця  тепла  ставить  він  перепони.
Хто  топтатись  по  душах  підковами  звик,
Не  спиняє  таких  ні  добро,  ні  прокльони.

20.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729555
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Валентина Ланевич

Неприспана моя душевна рана.

Неприспана  моя  душевна  рана,
Холодить  груди,  розриває  плоть.
Стіка  у  в’язку  грязь  болотну  прана,
Зняли  бо  небеса  на  дощ  оброть.

Промокнув  навскрізь  вартовий  в  дозорі,
Стискають  мокрі  руки  вірний  РПКа.
Погляд  в  імлу,  де  заховались  зорі,
Ворог  стріля  із  днища  рівчака.

І  кулі  падають,  свистять,  вдаряють
Об  розтолочену  дорожню  твердь.  
Вогнем  снаряди  тишу  розпікають
І  серце  повнять  клекотом  ущерть.  

22.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729942
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Олекса Удайко

ДРУЗЯМ

         [i]День  народження...  Хтось  пам’ятає,  а
         хтось  –  ні,  хтось  відмічає,  а  хтось  –  ні,
         хтось  вітає,  а  хтось  –  ні.  Той  день  випав  і  мені...
         Ці  слова  я  щиро  дарую  всім,  хто  був  і  є  по  різні
         боки  того  «сакраментального»  словосполучення.
         Адже  всі  ви  –  мої  друзі...  зі  своїми  настроями  і
         уподобаннями.  Та  особливо  вдячний  тим,  хто  
         не  пошкодував  для  мене  свого  літературного  
         слова.    Адже  слово    –  ідея,  думка…    Думаймо
         і  діймо  разом,  друзі![/i]
 [youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew  [/youtube]

[i][b][color="#b30b9a"]Черговий  рік  у  Лету  рухнув  –  
Чогось  нема,  чогось  шкода…
Та  не  живеться  в  півнапруги  –  
Душа,  як  завше,  молода.

Нехай  попереду  –  лиш  морок,  
І  тяжко  здійснить  зайвий  крок,
Коли  тобі  уже  не  сорок,
І  ти  далеко  не  пророк,

Там,  в  далині  іще  маячить  
Твоєї  зірки  дальній  світ...
Нехай  роки  у  вирій  крячуть  -
Не  гасне  в  серці  їй  одвіт!

Допоки  зірка  в  небі  світить,
Й  струмує  в  жилах  тепла  кров,
Твій  шлях  у  темряві  відмітять
Надія,  Віра  і  Любов.[/color][/b]

29.03.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 25.04.2017


Радченко

Не можна лет часу спинить

Сідає  сонце,  затихає  дня  хода,
Підсвічені  рожевим  знизу  білі  хмари.
Минуле  пише  на  скрижалях  мемуари.
Ледь  чутно  б'ється  в  береги  ріки  вода.

Вже  пада  в  трави  цвіт  і  абрикос,  й  вишЕнь,
Жовтіють  сонячно  малесенькі  кульбаби.
Закумкали  у  предвечір'ї  раннім  жаби,
Огорнуть  сутінки  уже  минулий  день.

Розхлюпав  вечір  понад  містом  синю  тишу,
Так  легко  й  ніжно  вітер  гілочки  колише
Й  мелодія  весни  в  моїй  душі  бринить.

Засіє  згодом  темне  небо  ніч  зірками.
Роки  складаються  із  днів,  стають  віками
Й  не  можна  лет  часу  земного  зупинить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730386
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Ірина Кохан

Я не була

Я  не  була  морфемою  життя.
Твого  життя.  Напевно  і  не  буду.
Холодний  дощ,  мов  квазікаяття,
Змива  потроху  із  душі  полуду

І  засинає  спомином  на  склі
Про  незабуте,  виплакане  вчора.
Інтрада  смерті  чується  в  імлі,
Вмирає  щемно  у  мені  покора.

Я  не  була.  Чи  ти  не  захотів...
Тепер  слова,немов  могильні  плити,
Німі  й  важкі.  То  схимники  степів.
Словами  душу  вбиту  не  зцілити.

Тепер  невпинно  потяги  мовчань
Із  пункту  "Ми"  до  станції  "Колишні"
Нестимуть  рештки  снів  і  сподівань
У  весни  ті,  де  білим  цвітом  вишні

Зустріла  нас  украдена  любов.
Пізнали  смак  отруйного  оршаду.
Я  не  була.  То  чи  воскресну  знов?
Розп'яттям  душ  сплатили  ми  за  зраду...
..............................................
Я  не  була.  Напевно  і  не  буду...

*Інтрада  -  невелика  інструментальна  п'єса,  що  виконує  функції  вступу  до   якоїсь  урочистої  церемонії.
*Оршад  -  напій  з  мигдалевого  молока.

22.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Lana P.

Я БУДУ…

Я  буду  з  тобою
І  влітку,  й  зимою,
Як  тепла  квітуча  весна,
Як  пісня,  як  казка,
Як  ніжності  ласка,
В  мелодіях  серця  струна.

Я  буду,  як  поле,
Багате,  роздоле,
Як  осінь,  в  літах  запашна,
Як  небо  широке,
Бездонне,  глибоке,
В  проміннях  його  осяйна.

Я  буду  літати,
Тебе  дивувати,
Де  сині  ліси  і  моря...
У  хвилях  бентежних,
Цілунках  безмежних,
Як  вічна  любові  зоря!                  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730155
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Lana P.

СНІГ

Такий  кумедний,  невловимий  мокрий  сніг,
Беззвучно  падав,  заплітався  біля  ніг…

Метеликами  осідав  на  вітах,
Здавалось,  що  весь  світ  розцвів  у  квітах.
Кружляв  танок  в  грайливій  заметілі
Сніжинками  з  небесної  артілі.
Розкидував  дбайливо  павутинки,
Заплутував  неходжені  стежинки.
То  лоскотав  зі  щемом  шию,  скроні,
То  лащився  до  теплої  долоні…
Пощипував  рум’яні  круглі  щічки,
Розлив  у  різних  напрямках  потічки.
Химерні  будував  двори,  хороми,
У  них  я  почувалась,  наче  вдома.
Припудрив  думку,  малював  уяви
Для  сміху,  мабуть,  чи  то  для  забави…

Нежданим  гостем  залетів  у  мої  сни
Посеред  теплої,  квітучої  весни.                                          25/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730232
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ліна Ланська

О, МУЗО !

Перша  спроба  написання  сонету  українською.
 
Виставлений  повторно.

О,  Музо,  не  покинь,  благаю  так  смиренно,
Яви  стрімким  пером  вірша  святу  красу,  -
Пегас  копитом  б"є  і  рветься  завчасу.
Натхнення  миті  дай,  вмовляю  повсякденно!

Занурившись  у  світ,  чужий  та  незбагненний
Тих  пестощів  жадань  (як  спрага  ця  пече);
Коханню  оди  шлю,  у  темряві  ночей
Палає  смолоскип,  як  взимку  цикламени.

Почув  би  Аполлон,  сміявся  б  до  світання.
Мелодію  душі  катренами  несу.
Небесна  ліро,  грай  і  вперше,  як  востаннє.

Хай  спопелить  жага,  шаленство  не  збагнути,
Соратник  по  перу,  чи  втримаєш  грозу,
Бо  жевріє  вогонь,    займисті  палить  трути?


10.05.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730334
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


НАДЕЖДА М.

Пам*ять. .

Щасливий  той,  хто  взнав  життя.
Воно  одне  і  неповторне.
Живем,  поки  серцебиття.
Воно  безцінне,  безкоштовне.

Йому  ніхто  не  склав  іще  ціни.
Воно  дароване  нам  Богом.
Буває,  не  цінуєм    життя  ми,
Та  з  часом  будем  за  порогом.

Так  хочеться  почути    голоси
Отих,  кого  уже  не  повернути.
Відчуєм  опік  гіркої  сльози...
Так  хочеться  хоч  раз  їх  пригорнути.

За  це    готові  все  віддать,  що  є,
Пройти  до  них  найважчими  шляхами,
Але  оце  більш  болю  завдає,
Бо  вже  ніколи  їм  не  бути    з  нами.

Та  пам"ять  береже  усе  старанно,
Ми  можем  доторкнутись  лише  в  ній
До  тих,  кого  все  ж  любим  сокровенно,
Але  зустріть  колись,  нема  надій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730081
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Радченко

Самотності коло

Була  б  твоя  воля,  то  щоб  ти  зробила?
Украла  б  його,  та  й  у  всіх  на  очах?
І  душу  від  болю  за  мить  би  зцілила
Й  забула  назавжди  самотності  страх?
Ти  б  з  ним  заховалась  в  кімнаті  без  вікон  —
Навіщо  вам  знати  чи  день,  чи  ще  ніч,
Що  нишком  тікає,  зміняючись  світлом,
В  тумани  ховаючи  спини  узбіч.
А  ти  в  цю  хвилину  його  почастуєш
Нектаром  густим  з  почуттів  і  бажань
Й  на  жаль    ти  його  цим  ніяк  не  здивуєш  —
Чіткіше  проступить  самотності  грань.
Украла?  Навіщо?  Була  б  твоя  воля...
Ти  двері  відчинеш  нарозтіж  сама
І  зімкнеться  знову  самотності  коло...
І  тиша  до  болю,  до  крику  німа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730301
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ліна Ланська

НЕ ТРЕБА СЛІВ


не  треба  слів  коли  душа  душі
гріхи  і  без  спокути  відпускає
немає  слів?  та  звісно,  що  немає
коли  бринить  мелодія:  лишись...

не  ноти  просять,  -  просить  нотний  стан
який  збирає  подихи  і  муки
передчуття  не  зустрічі  -  розлуки
почався  відлік  із  нуля  до  ста...

сім  різних  нот  у  відчаї  злились
і  мантру  поклоніння  народили
віднині  не  існує  в  світі  сили
щоби  зборов  її  хтось  і  колись

за  вітром  полетіла  навмання
не  приспана  колискою  до  ранку
зібгавши  ніч,  зминаючи  фіранку
душі  тієї  пестить  убрання
 
зітхаючи  у  суголоссі  див
народжується  ефемер  вустами
не  читаними  до  кінця  листами  -
не  треба  слів,  іди  до  мене,  йди

якщо  та  мить  осінена  хрестами
безликими  розділена  містами
то  може  недалеко  й  до  біди?
помовч,  якщо    не  знаєш,  не  суди.

15.04.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730105
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Амелин

Удача (Лит. пародия)

[b]ЗАКАЛЯЮСЬ[/b]
Рина  Сокол
(  http://nefabula.net/publication/poesia/lyrics/philosophical-lyrics/zakaljayus.html  )

Об  неудачу  
спотыкаюсь...
Я  очень  рада-  
закаляюсь.
Лишь  бы  не  сильно
было  больно,
а  так,  закалкою
довольна.
Перешагну
валун  огромный,
что  на  пути  
лежит  бездомный.
И  по  стеклу  
бутылок  битых,
в  песке  невидимо  
зарытых,
пройду  с  усилием,  
хромая,
и  не  замечу,  
что  босая...

С  подачи  Евгения  Вермута  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729577)
получилась  вот  такая  пародия:


[b]Удача  [/b]

Лежал  валун
совсем  бездомный.
Хотела  я  перешагнуть.
Схватил  за  ногу
вероломный!
Пришлось  домой
его  тянуть.
Терплю,
хотя  совсем  не  рада.
Ну,  ничего  себе,
кино!
Что  неудачи?
Вот  -  засада!
Не  закалялась  так  
давно...
Хотя...  оно  
почти  не  больно.
Мы  с  ним  уже  -
ну  как  родня...
Зато  какой  валун
довольный,
что  поселился  у  меня!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730250
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ліна Ланська

БЕЗСИЛА

Безсилою  люттю  наповнена  Ніч.
Шалено  зірки  запалила,
Бо    Вітру  віддатись  несила,
А  Місяць  скотився  мабуть  потойбіч?
Безсилою  люттю  наповнена  ніч.

Сузір"я  на  шмаття,  на  дірки,  ущент,  -
Згасаючі  зорі  -  під  ноги.
Засипали  стежку  й  пороги
І  падають,  падають  зливами  ще...
Сузір"я  на  шмаття,  на  дірки,  ущент.

Стомилася  байдики  бити  луна.
Мугиче  журливо  до  ранку,
Вдягнувши  чужу  вишиванку,
Розірвана  спалахом    срібним  струна.
Стомилася  байдики  бити  луна.

Та  знітилась  лють,  як  стиха  буревій,
За  вітром  луна  покотилась.
Голубилась,  потом  рясніла,
Зронивши  розбещену  спрагу  з-під  вій.
То  знітилась  лють,  як  стиха  буревій.

Безсила?..без  сили  кохати  не  смій!

Не  смій,  бо  кохання  -  одвічна  печаль.
Сповзає  з  вужем  із  чужого  плеча,  -
І  лащиться,  в  сни  заповзає  твої,
Щоб  пристрасть  лишити...  в  обіймах  повій.

І  знітилась  лють,  як  стиха  буревій.

12.04.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729816
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 23.04.2017


ТАИСИЯ

ПАРИ (хитрая загадка)

Под    солнцем  горячим  два  всадника  скачут.
Два  шага  назад,  шаг  вперёд.
Их  кони  с  трудом  понимают  задачу.
И    в  недоуменьи  народ

Измучились  люди,  а  также  и  кони
От  этой  нелепой  езды.
И  будь  на  их  месте  несчастная  пони,
И    ей  не  спастись  от  беды.

Весьма  удивляется  встречный  прохожий.
Вокруг  любопытный  народ.
Ну  что  за  причина?  На  пытку  похоже.
Ведь  всадников  скорость  влечёт.

Причина  завидная  –  денежный  выигрыш.
И  странное  это  пари:
«  Чья  лошадь  последней  приходит  на  финиш,
Тот  станет  лихой  фаворит».

Как  будто  внезапно  в  них  бесы  вселились.
Спасает  всех  мудрый  совет!
Пари  не  нарушив,  их  кони  взбесились  –
Пропал  моментально  их  след.

Порою  бывает:  глупейшие  споры
Внезапно  владеют  людьми.
Поможет  совет:    (ни  к  чему  разговоры)…
«Меняйтесь  скорей  лошадьми»!

21.  04.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729804
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Жанна Чайка

Новый день

В  туманной  дымке  новый  день,
умывшись,  сладкою  росою,
встает,  слагая  жизни  песнь,
зовет  вприпрыжку  за  собою.

Такой  беспечно-молодой.
Душа  полна  его  мечтами,
он  грезит  летом,  не  зимой,
и  хочет  поделиться  с  нами.

Рассыпал  солнечных  лучей
в  осеннем  небе,  понарошку.
Мальчишка  -  славный  чародей,
ловлю  любовь  его  в  ладошку.



13.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536580
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 23.04.2017


Жанна Чайка

Резвость дней…

Резвость  дней  бегущих  к  ночи  
изменить  не  сможешь  ты.
Как  зима  сменяет  осень  
растворяются  мечты,

отворяя  дверь  и  полог,  
открывая  наугад.
Пока  сил  ты  полон,  молод  -
не  считаешь  чисел  ряд.

Юность  тайной  грезит  бодро,
отметая  на  пути  
передряги.  Осторожно  
зрелость  входит.  У  черты

отмечает  все  зарницы...
Видит  кто  их  в  двадцать  лет?
Пролетают  годы-птицы,
оставляя  в  жизни  след...

*

Розовые  дали.  
Детские  мечты.
Как  вы  опоздали...  
Помню  я.  А  ты?


22.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729981
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Lyudasha

Любимая осень

Любимая  осень(  для  С***)

Покатилось  сонце,
Медленно  всё  тая.
И  на  уг  уж  птицы
Скоро  улетают.
Забросала  ива
Прудик  желтизною.
И  летит  красиво
Звёздочка  порою...
Скоро  ветки  сбросят
Свой  наряд  осенний.
Вихрем  вновь  закружит
Листопад  под  сенью...
Дождик  снова  будет
Литься  с  туч  массивных.
А  земля  забудет,
Как  нас  здесь  носило.
Первый  холод.Иней
На  траве  заметен.
Скоро  ждать  метелей
С  счастьем  будут  дети.
И  зима  наступит
Раньше  того  срока,
Календарь  что  сулит...
Но  не  выйдет  боком.
Тосковать,  наверно,  
Будем  мы  зимою,
Что  ушла  вдруг  осень.
И  слезу  не  скроем...

15.09.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125818
дата надходження 11.04.2009
дата закладки 20.04.2017


Lyudasha

Задыхаюсь, живя в полусонной Москве

Задыхаюсь,  живя  в  полусонной  Москве.
И  весна  моё  сердце  тревожит...
Ты  приходишь  ко  мне  только  ночью,  во  сне.
То,  что  я  не  с  тобой-меня  гложет!

Уничтожу  стихи  все,  что  не  о  тебе!
Не  хочу  вспоминать  я  о  прошлом!
Задыхаюсь,  живя  в  полусонной  Москве...
Ты  напомни  во  сне  о  хорошем!..

Разорву  в  клочья  нити,  сожгу  я  мосты-
По-другому  я  жить  не  умею!
Мне  нужна  лишь  семья:я,  сынишка  и  ты!
Задыхаюсь  я  здесь  и  дурею...

Ты  забудь  все  обиды,  прости,  что  не  так
У  нас  было,  а  ,  может,  и  будет...
Мелочь  жизни-всего  лишь  ничтожный  пустяк.
Будет  грех,  если  гнев  мой  разбудят!

Задыхаюсь,  живя  в  полусонной  Москве.
Все  уйдём  мы  отсюда  когда-то,
И  появимся  вновь  ниоткуда,  извне...
Я  живу...лишь  с  надеждой  на  правду.

11.03.2011
Москва

©  Copyright:  Людмила  Поклад,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11103155

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247249
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 20.04.2017


Lyudasha

Дикость

Убей  меня,  но  не  здесь!
Хочу  умирать  я  на  воле.
Коснуться  хочу  я  небес,
В  лесное  проникнуться  море...

Я  дочь  и  лугов  и  полей.
Дитя  я  гор,  небосвода!
Не  пустишь  меня-убей!
Нет  жизни  мне  без  свободы!

Есть  дикость  во  мне  внутри,
Снаружи  есть  ветер  и  воля!
Захочешь,  жизнь  забери!
Но  только  не  мою  долю!


весна  2011



©  Copyright:  Людмила  Поклад,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11112260981

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302322
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 20.04.2017


Лина Лу

ГУСЕНИЦА

Заползаю  гусеницей  в  кокон.
Здесь  тепло,  темно  и  боль  уходит.
Можно  быть  подружкой  даже  Локи,  -
Так  удобно  тем,  кто  не  угоден...

Ветру  здесь  не  растрепать  прическу.
Лак  последний  снова  сэкономив,
Блестками  помечу  перекрестки,  -
Там  который  год  печальный  гномик

Льёт  елей  в  угоду  Белоснежке.
В  окнах  свет,  за  дверью  на  лужайке
Целый  год  цветет  один  подснежник,
Услаждая  взор  своей  хозяйки,

Забывая,  что  живет  под  снегом.
Те  сугробы  толстым  шаром  пыли
Замело,  засыпало,  -  побегам
Не  подняться,  мимо  проходили

Шелкопряды...  ладно,  проползали.
Нитью  занавешивая  небо
И  от  мира,  всех,  кто  в  этом  зале
Ставнями  скрывая...  эка  небыль.

Разве  удивишь  кого,  сегодня?  -
Гномик,  Белоснежка,  лес,  избушка.
Нить  сплелась,  а  темень  преисподней
Гусенице  -  крест,  а  не  ловушка.

Крест,  судьба,  отмеченная  крапом.
Стольких  дней  унылых  вереницу
Не  спугнуть  могучим  Тора  храпом,
Не  вернуть  ну,  разве  возвратиться,

Разорвав  на  мелкие  частицы
Домик,  без  двери  и  без  окошка
И  взлететь?..  в  окно  весна  стучится,  -
Крылышки  расправив,  даже  мошке
Бесконечно  о  стекло  не  биться.

14.04.17.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729277
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017


OlgaSydoruk

Как молоко сбегает время…

Стучится  боль(тупая)  в  темя,
Глухая  к  просьбе  -  "попусти"...
За  каплей  капля  точит  кремень
И  разрывает...  на  куски...
Как  молоко  сбегает  время...
Негромко  -  тикают  часы...
На  покрывалах  (незабвенных)
Остались  метками  круги.
Они  -  из    крови(не  запястий)...
Они  -  из  крови(не  бедра)...
Они    -  из  тех  мгновений  счастья,
Где  страстны  тело  и  душа...
Не  поднимался  страх  по  вене,
Не  спотыкался    о  клубки...
Там  замирало  наше    время...
Неслышно    -  тикали  часы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729246
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 19.04.2017


OlgaSydoruk

В дымке дрожащего зноя…

В  дымке  дрожащего  зноя  суку  кобель  покрывал.
Ворон  сидел  на  заборе.Полоз  порог  огибал.
Тихо  горела  лампадка  строгому  лику  в  углу.
Скатерти  вышитой  складка  с  хрустом  прижалась  к  столу...
Тучи  теснились  над  полем.Дождь  ожидала  земля.
Пахло  ромашковым  морем.Мягко  стелилась  трава...
Пахло,как  в  детстве,когда  то,  -  серой  печною  золой,
Грушею  спелой  и  мятой,..ягодой  красной  лесной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729245
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Ліна Ланська

СМІЄШСЯ?

Смієшся?..  небачених  диво-оман
У  сивому  просторі,  Боже,
Мені  вже  не  трапиться,  схоже,
А  я  все  шукаю,  нехай  крадькома.

Спіткавши  затьмарене  глумом  буття,
Любов"ю  відбілію  прикрість,
Чекаючи  мить,  коли  ницість
Смиренно  впаде  у  глухе  забуття.

Смієшся?  Над  ким?  Над  собою  хоч  раз
Насмілься,  побачиш,  як  зблисне  
У  темряві  істинне...  звісно,
Його  нагота  варта  й  тисячі  фраз.

А  може  не  варта?  Осліпни  на  мить!
У  світлі  так  легко  згубитись.
Та  зайчика  сонцю  не  вбити,-
Цілуючи  леза,    грайливо  тремтить.

У  крапку  зіщулилась  Вічність,  коли
В  долонях  твоїх  опинилась.
З  тих  пір,  некерована  сила
Комаху  тримає  в  обіймах  смоли.

Смієшся?  Напевно  на  серці    -  весна,
Тож  скрипку  ладнає  без  тями,  -
Терзає  знесилено,  гами.
Розправити  б  душу?  -    безодня  тісна.

Смієшся?..
08.04.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728673
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 15.04.2017


ТАИСИЯ

Амбиции (женского рода)


Мужчины,  вы  глядите  в  оба!
Едва    освоив  роль    жены,
Амбициозная    особа  -
Ступает    на    тропу    войны.

В  семью  проник  опасный  вирус
И    если  сразу  не  пресечь,
Любовь,  как  старый  шумный  примус  -
Начнёт    коптить,  а  не  гореть.

Не  терпит  глупостей  природа.
Назрел    губительный  конфуз  -
Опасный  повод  для  развода…
Надёжным    должен  быть  союз!

Амбиции  оставьте  маме.
Она  привыкла  к  ним  давно.
С  любимым    можно    и    в  вигваме,
Как  на  Майами  всё  равно.

07.  04.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727682
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 15.04.2017


ТАИСИЯ

МОДНИЦА



Весна  в  апреле  хорошеет.
Всё  чаще  смотрится  в  трельяж.
Ведь  с  каждым  днём  она  взрослеет.
Наводит  яркий  макияж.

Красотка  –  модница  со  вкусом.
Меняет  каждый  день  наряд.
Приобрела  колье  и  бусы.
И    Кутюрье  капризам  рад.

Цвета  меняет,  как  перчатки.
То  белый,  жёлтый,  голубой…
На  луг  зелёный  в  беспорядке
Ромашки  сыплет,  зверобой.

Весной  видны  любви  приметы.
Начало  –  с  мартовских  котов.
Поэты  взяли  эстафету  –
В  стихах  прославили  любовь.

Пылают  страсти  жарче  в  мае.
Купаясь  в  солнечных  лучах,
Природа  ярче  расцветает.
Весна  танцует  при  свечах…

15.  03.  2015.  -  13.  04.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728653
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 15.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2017


Циганова Наталія

мы с тобою - почти соседи…

Посмотри,  в  абрикосы  Бог  щедро  вплетает  радость  -
сколько  хочешь  распутай  и  просто  себе  возьми.
Взрослый  мир,  созерцая  как  мячиком  скачет  градус,
снизойдёт  до  ребячливой,  звонкой,  большой  возни  ,
где  опять  нараспашку  объятия,  куртки,  окна.
Безоружные  души,  расплавленные  в  апрель,
создадут  тишину,  от  которой  все  войны  –  сдохнут.
Ты  вернёшься  конвертом  от  аиста  в  чью-то  дверь  –
разгонять  чьи-то  тучи  и  боль  синевой  глазёнок.

Небо  пули  отмолит  на  новую  тыщу  лет
на  дежурных  свечах  у  дежурных  своих  иконок,
ретушируя  мир  в  абрикосово-нежный  цвет,
столько  сотен  веков  не  меняющийся.

…намедни
я  разбилась  душой…
                     мы  с  тобою  –  почти  соседи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727884
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Олена Вишневська

Мені ніжність за Бога в Тобі

Мені  ніжність  за  Бога  в  Тобі,  бо  інакше  не  вмію,  
Хоч  гірчать  перехрестям  на  мапі  між  нами  стежки.
"Відречися!"  -  лукавить  самотність  улесливо  змієм,  
Я  ж  ударами  серця  до  Тебе  іду  навпрошки.

Пригорни.  Прожени.  Поверни.  Безкінечно  по  колу.
Не  впусти.  Не  тримай.  Упіймай.  Від  усіх  заховай.
Я  не  вірю  ні  в  кого,  крім  нас,  і  тим  паче  -  в  "ніколи".
Марно  з  часом  змагатися:  він  -  невблаганний  шахрай.

Він  летить,  зупиняється,  тягнеться  вічністю...  Годі!
Поза  грою  ми  -  речі  скидаємо  зайві  /і  страх/,  
Та  лягаємо  поруч,  
/бо  справжні  під  часом  не  ходять,  /
Й  засинаємо  разом
/з  цілунком  весни  на  губах/.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727137
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


@NN@

Уперше гриміло…

Тепло  сьогодні,  мов  літо  весну  обігнало.
Лежу  на  місточку,  горілиць,  у  небо  дивлюсь  -
Он  Лебідь  летить,  он  Віз,  а  за  обрій  упало  Орало,
Чи  Плуг  (  так  бабуня  мені  у  дитинстві  казала),
Я  вірила  їй  -  вона,-  так  багато  книжок  прочитала
Мені,  уважно  вслухалася  я  й  *мотала  на  вус*.

Та  ось  вже,  на  разі,  й  сама  я  в  розряді  бабусь..,
А  кладку  в  леваді  люблю  в    опівнічній  порі  -
Лежу  горілиць  і  на  зорі  квітневого  неба  дивлюсь,
Падаю  в  нього...  Зорі  не  зорі,  а  мов  ліхтарі
Обабіч  дороги,  підморгують  милі  знайомці  старі...
Слухаю  ніч,  і  всесвіт,  і  тишу    *мотаю  на  вус*.

Колись,  коли  справ  буде  менше,  я  час  зупиню,
Між  пальців  зорі  провію,  знайду  в  них  перлину,
З  усим  попрощаюсь,  покаюсь,  усіх  в  молитвах  пом’яну,
У  серці  -  серпневої  ночі  віконце  відчИню.
З  кладки,  легенько,  у  небо  -  таке  волошкове  -  полину..
...................................................................................
Так  тепло  сьогодні,  йшов  дощ  і  уперше  гриміло.



                                         *Я  иногда  ставлю  глагол  выше  существительного.
                                         .........................................................................
                                         Я,  она  раскинула  руки,  включая  Иисуса  и  Папу,
                                     -  Я  есть  Глагол.  Я  тот  кто  Я  есть.  Я  стану  тем,
                                         кем  стану.  Я  есть  Глагол!  Я  живое,  динамичное,
                                         вечно  активное  и  движущееся.  Я  Есть  Глагол  Бытия...*
                                                               Уильям  Пол  Янг    *Хижина*    Разговор  с  Богом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


НАДЕЖДА М.

Буває…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nmrgtqT4AXc  
[/youtube]


Бувають  люди,  наче  стіни..
Нічим  не  зможеш  їх  пробить.
Нащо  робити  з  них  руїни?
Нічим  не  зможеш  оживить.

У  них  свої  тверді  закони,
Глуха  душа  й  недобача.
У  них  на  все  є  заборони,
Якщо  не  так  -  навтікача.

Нащо  багаття  шевелити,
Тут  попіл  вітер  вже  розніс.
Вогонь,  чи  варто  знов  палити,
Коли    колючий  терен  зріс?

Хіба  наповниш  чимось  пустку?
Не  намагайтеся  -  дарма.
Не  піддавайтесь  тільки  смутку:
Не  буде  сонця,  де  пітьма.

Та  ми  усе  чогось  чекаєм:
І  знову  стукаєм  в  граніт,
Хоч  добре  ми    про  це  всі  знаєм:
Хіба  на  них  зійшовся  світ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727131
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Владимир Зозуля

Запах розовых лилий

Мне  от  Блока  в  бокале  аи
Чувства  странные  плыли.
И  Моне  мне  писал  о  любви  –  
Цвета  розовых  лилий.

То  ли  с  Данте,  а  может,  с  Золя,
Размышляя  о  Боге,
Средь  берез  вечерами  гулял
Я  по  звездной  дороге.

И,  как  будто,  запасы  полня,
До  наивного  просто,
Серебром  осыпались  в  меня
И  березы  и  звезды.

Но,  что  было  от  Бога  во  мне
И  от  звездного  ветра,
Не  жалея,  как  солнца  в  окне,
Я  раздаривал  щедро.

Я  так  жизнь  беззащитно  любил,
Так  беспомощно  верил,
Что  порой  выбивался  из  сил
В  неозначеной  мере…


Так  за  что  же  безбожно  кляня  –
Тяжело  и  устало,
Жизнь  меня  –  неземного  меня
Приземлила,  связала.

И  такому  земному  уже,
Так  цинично  и  метко,
На  последнем  судьбы  этаже
Уготовила  клетку?-

Где  в  душе  моей  только  одна
Птичья  мысль  –  о  свободе!  
Где  мешает  решётка  окна
Разогнаться  в  полёте.

Где  с  разбегу  о  сталь  головой,
Я  –  тоску  свою  вылив  –
Издаю  этот  стон  горловой
Цвета  розовых  лилий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727296
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Вячеслав Рындин

Кончится война

[i]«Ой  баю,  баю,  сын  мой,  Ян  мой  милый!
Когда  б  воеводу  татары  убили,
Татары  убили  или  волки  съели!
Ой  баю,  баю,  на  мягкой  постели».

Т.Г.  Шевченко  1841,  Петербург[/i]

[b]Пышут  свежестью  постели!
В  очень  долгие  года
Проводить  мальцов  успели
На  гремучие  поля…

На  дубовые  настилы
Цинк  поставили  с  плитой…
Наполняются  могилы
Окровавленной  слезой…

Караульный  песню  водит
Вдоль  забора…  Вдоль  стиха
Нервно  бродит  мненье:  «Скоро
Будет  мирная  весна!».[/b]

02.  12.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704227
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 04.04.2017


Ліна Ланська

ТЕБЕ НЕ ВІДДАМ

Біда  зусебіч,  ніби  хмара,    чорніша  за  смуток,  -
Тікаю  від  лиха  у  щойно  написані,  вірші.
Хоч  скільки  не  бий  мене  доле,  надією  суто,
Живуть,  що  було  і  що  буде,  -  чекання  не  згірші.

Нехай  розважається,  вдосталь  упившись  Лукавий,
Краплинами  крові,  що  згусли  опівніч  смолою.
Такий  сповідально-усміхнений,  ради  забави,
Затягне  у  вершу,    той  слід  віднесе  за  водою.

Тебе  не  віддам  на  поталу  нізащо,  мій  любий.
Клубочиться  лихо,  плекаючи  вкотре  надію
Забрати,  знесилити  й  кинути,  -  кличуть  суккуби
Манірно-улесливо...клич  той  за  вітром  розвію.

Нехай  хоч  помріють,  -  знедолено-зболені  хмари
Закриють  цей  світ  від  багаття,  яке  хоче  зжерти
І  наше  учора,  і  наше  сьогодні,  -  до  пари.
У  нього  для  нас  лиш  відмова    -    безчестя  омерти.

Омерти,  вендетти...  де  клани,  там  подихом  смерті
Розкришує  дихання  в  попіл  озвучення  згуби.
Слова  мої  може  банальні  до  біса,  й  затерті  -
Тебе  не  віддам  на  поталу  нізащо,  мій  любий...

02.04.17.
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727047
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Ярослав К.

Я есть, я живой!. .

                                                                                                                                                                                                     (посвящается  внуку)



Живу  я  в  животике,  звать  меня  Чудо.
Откуда  я  взялся?  Отвечу:  оттуда☝
Я  Божий  посланник,  подареный  свыше.
Быть  может,  малыш,  а  быть  может--малышка.

Когда  я  попал  на  УЗИ  в  телевизор,
Я  ножки  скрестил,  чтоб  остаться  сюрпризом.
Вообще-то,  врачи  говорят  как-то  странно:
"Его  ещё  нет..."    Кто  же  был  на  экране?!
Но  мама  моя  про  меня  точно  знает
И  нежно  меня  сквозь  животик  ласкает...

Я  много  умею,  я  многое  знаю,
Родные  уже  голоса  различаю.
Я  быстро  расту,  и  мне  всё  интересно,
И  маме  в  животик  стучу,  когда  тесно.

Мне  очень  приятно  церковное  пенье,
Мы  с  мамой  и  папой  пойдём  на  Успенье,
Быть  может,  родители  там  причастятся,
И  я  вместе  с  ними  для  полного  счастья.

Я  чувствую,  как  меня  любят  родные,
Как  мамочка  молится  на  Литургии,
Как  папочка  трудится,  как  устаёт  он,
Как  маме  без  папы  порой  одиноко...

Папуля,  не  езди  без  нас  на  рыбалку,
Ведь  мама  скучает,  мне  так  её  жалко...
Вот  вырасту  --  будем  рыбачить  все  вместе,
Ведь  рыбку  втроём-то  ловить  интересней...

Мамуля,  прости,  что  тошнит  тебя  часто,
Я  знаю,  родная,  что  это  ужасно...
Я  чувствую,  как  устают  твои  ножки...
Я  скоро  рожусь,  потерпи,  мам,  немножко...
Я  вас  зацелую,  засыплю  вопросами,
Я  тоже  хочу  стать  когда-то,  как  взрослые...

Папуля,  не  трогай  сегодня  компьютер,
Я  здесь,  я  живой,  хоть  не  очень  доступен...
Погладь  меня,  ласковым  словом  побалуй
Так  хочется  слушать  твой  голос  усталый...
Когда  ты  мамулю  целуешь  в  животик,
Мне  хочется  просто  мурлыкать,  как  котик...

Мамуля,  не  нужно  с  папулей  ругаться,
А  то  я  начну  сквозь  животик  бодаться...
Вот  вырасту  --  буду  мирить  вас  за  ручки,
Над  нашей  семьёй  разгонять  стану  тучки...

Папуля,  не  надо  грубить  нашей  маме,
Ведь  сердце  твоё  не  гранит  и  не  камень,
Оно  очень  доброе,  я-то  уж  знаю,
Со  мной  не  сфальшивишь,  я  всё  замечаю...

Тебе  улыбнусь  я,  а  это  --  мой  ключик,
Растаешь  в  ответ  мне,  папулик  колючий,
И  дрогнет  твоё  непростое  сердечко,
Обдаст  его  жаром,  как  будто  из  печки...
Ты  не  обделяй  нас,  папулечка,  лаской,
А  мы  будем  с  мамой  тебе  строить  глазки...

Я  буду  вам  в  радость,  вы  только  любите,
Вы  только  почаще  со  мной  говорите...
Я  буду  вам  счастьем  и  в  жизни  отрадой,
Любите,  как  я  вас!  Вот  всё,  что  мне  надо...


                                                                                                     23.08.2011  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727005
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 03.04.2017


archic

Бессонница

Приходила  к    тебе    бессонница
Растекаясь  по  венам  медленно
Бездыханная  как  покойница
Ночь    с  глазами  пустынно-медными

Замирали  часы  в  беззвучии
Этой  маленькой  темной  комнаты
Ваши  встречи  лишь  дело  случая
Наспех  шелковой  нитью  сотканы

В  жар  бросало  и  было  холодно
Тяжелы  стали  мысли  мутные
Уходила  неспешно  молодость
Запивая  часы  минутами

Город  звоном  трамвая  нервного
Был  разбужен  под  эхо  гулкое
Бой  проигран  был  31-го
Между  серыми  переулками....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726970
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 03.04.2017


ТАИСИЯ

Мужская забота



Не  приемлю    демонстрацию    любви
В  виде    пафосных  открыток  и  цветов.
И  порою  бездуховные  стихи
Вызывают  дуновенье  холодов.

Это  чувство  представляю  я  другим.
Мне  забота  мужа  выше  пышных  слов.
Я  ценю  любовь  как  скромный  пилигрим.
Дорог  мне  уют  и  запах  пирогов.

После  всех  нюансов  трудового  дня
Меня  радует  домашний  мягкий    плед.
Я  хочу,    чтоб  в  нём  упрятали  меня,
Исполняя  наш  супружеский    обет.

На  природе  нам  комфортно  быть  вдвоём.
Он  заботливо    «колдует»  у  костра.
Укрывает  меня  тщательно  плащом.
А  потом  предложит  суп  «из  топора».

Я  приветствую  заботливых  мужчин.
Это  качество  превыше  всех  ценю.
И  у  женщины  для  грусти  нет  причин.
Она  мужу    нежно  скажет:  «Ай  –  лав  –    ю»!

02.  04.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726961
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Lana P.

ЗАБУТИЙ НЕВІДОМИЙ ОСТРІВ

Відкритий  океанський  простір,
Сполоханий  бурхливими  вітрами,
Забутий  Невідомий  острів
З  розбитими  у  піні  берегами.

Там  павичі  навколо  самок
Розпушують  хвости,  як  опахала.
Для  них  цей  острів,  наче  замок,  --
Папуга  кольорова  закричала.

На  пальмах  мостяться  ліани,
Спивають  із  дерев  останні  соки.
Блудливо-неземні  тумани
Тривогу  стелять  і  неспокій.

Чи  вивчить  він  свої  глибини,
З  історії,  для  корисних  копалин?
Його  початок  --  зсередини...
Чи  зникне  від  наявності  прогалин?..          12.05.15  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726633
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Lana P.

НА ДОЛОНІ

На  долоні:  і  небо,  і  зорі,
Навіть  гори  в  духмяності  трав,
І  хмаринки  пливуть,  як  на  морі,
Наче  сніг  їх  усіх  шпаклював.

На  долоні  всміхається  сонце,
І  веселка  у  барвах  оправ...
На  долоні  —  у  Всесвіт  віконце,
Лиш  долоню  ти  вчасно  розправ!          2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726692
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Валентина Ланевич

Торкнулася невабом щоки солена змійка.

Чирикнув  щось  горобчик  на  кущику  калини,
Вітер  надув  палатку  і  шарудів  ввікні.
Вже  нили  від  утоми  гожі  солдатські  спини,
Нехитрую  вечерю  розкинули  на  пні.

В  куті  палахкотіла  по  мирному  буржуйка,
Лилась  розмова  щира  про  дім  та  про  сім’ю.
Торкнулася  невабом  щоки  солена  змійка,
Згадали  побратимів,  на  небі  що  в  строю.

І  накривала  нічка  темним  шатром  довкілля,
В  дозір  ставали  вої  що  духом  все  міцні.
Пліч  о  пліч,  поруч,  не  стрінеш  кращого  підспір’я,
Прикритий  тил  надійно,  то  сила  в  боротьбі.

31.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726657
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Квітка))

Напишу тебе страничку, всех моих к тебе /люблю/…

Напишу  тебе  страничку,  всех  моих  к  тебе  /люблю/...
Напишу,  отправлю  почтой  и  на  небо  посмотрю...
Там  остались  мы  с  тобою,  такой  чистый,  добрый  свет,
Но  закончилось  все  плохо,  нас  с  тобою  больше  нет...

Что  осталось,  то  сгорело...  ты  письмо  мое  прочтешь
И  наверное  со  злости,  и  его  в  конце  порвешь...
Я  была  такой  красивой,  только  так  с  тобой  была
И  всегда  я  улыбалась,  и  цвела,  цвела,  цвела...

Мое  сердце  было  нежным  ,  таким  юным  и  не  злым,
А  душа  не  знала  боли,  я  жила  тобой  одним...
Почему  я  поменялась...    выпал  первый,  первый  снег
Мы  тогда  зимой  расстались  и  расстались  мы  навек...

Я  взрослела  и  менялась,  а  в  глазах  моих  весь  мир.
А  ты  был...таким  остался  и  тогда  меня  пойми...
Что  я  только  лишь  хотела  все  миры  познать  с  тобой...
Ты  же  сделал  за  нас  выбор...  отпустил  меня  одной...

Еще  много  есть  ошибок  и    несказанных  всех  слов,
От  которых  убегаешь  мимолетнею  весной...
Я  тебя  больше  не  знаю  и  теперь  ты  мне  никто...
Почему  тогда  скучаю  и  еще  такой  родной...

Только  это  все  лишь  слабость,  от  избытка  былых  чувств...
И  пускай  теперь  я  плачу,  и  пускай  мне  больно,  пусть...
Напишу  тебе  страничку,  всех  моих  к  тебе  люблю...
На  свободу  отпуская,  я  на  небо  посмотрю...

Из  дневника  ...2008  ....    Не  обессудьте...  Это  просто  воспоминания...      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726649
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Квітка))

Світанку немає

Світанку  немає...  лиш  темна,  караюча  ніч.
Блукаю  так  довго  у  пошуках  світла  і  істин.
А  їх  все  немає...лиш  тільки  у  дотиках  пліч
Є  дика  зневіра,  бо  з  сонцем  вони  несумісні...

Світанку  немає...  лиш  долі  нічні  лабіринти,
У  відчаї  м/яти,  застигла  мені  на  вустах...
Я  прошу  надії,  ви  в  небо,  останні  полиньте,
Ще  може  у  чорнім,  знайдете  себе  на  вітрах...

Світанку  немає...  і  ніч  вже  поволі,  як  рідна,
Де  хвилі  обнімуть,  намоклий  у  жалях  пісок...
Не  муч,  мене  темна,  зречешся  від  істин,  негідна...
Віддай  нам  світанок...  чи  просто  тисни  на  гачок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726843
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


OlgaSydoruk

Это я…

Это  я  тебя  согрела,когда  летом  замерзал.  
И  была  такою  смелой,когда  демон  наступал.
Это  я    -  прогнала  тени...  И  моя  была  свеча.
Не  стояла  на  коленях,обнимала  я  тебя...
Это  я    -  огонь  тушила  своей  тонкою  рукой.
Это  я  -  тебя,мальчишка,уводила  за  собой.
Это  я    -  расцеловала  -  от  макушки  до  бедра!..
Я  тебя  любила  -    мало,но  любимым  назвала...
Я  в  горшочки  посадила  маргаритки  по  весне  ...
Не  забудь  -  мгновений  милых...Помни,помни  -  обо  мне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726760
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


AleksKr

Благая весть…

Благая  весть:  кто  против  Тьмы  восстал  –  
Воскрес,  отдав  себя  за  други,
Нет  большей  жертвы,  над  собой  подняв  хоругви
Любви  и  веры  –  смертью  смерть  поправ.

Очисти  скверну  льда  с  души  скорей,
Свет  Воскресенья  напитает  дали,  веси.
От  слов  простых  «Христос  Воскресе!»
Пусть  радостнее  будет  и  светлей.

Тепло  земле  от  пролесков-костров,
Поклоны  бьют  берёзы  вдоль  дороги,
И  небо  разговаривает  с  Богом
Церковным  звоном,  языком  колоколов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726754
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ліна Ланська

ПОГЛЯНЬ, СОКОЧЕ…

Поглянь,  сокоче  білокора  соками.
Сумує  Небокрай,  -  одним  одна,
Під  кленами  розлогими  й  високими,
Вчаїлась  недосвідчена  Весна.

Збирала  у  поділ  букети  пролісків,
На  райдужну  веселку  сніг  упав.
Відлунюють  пронизуючі  оплески,  -
Зима  на  шквал    овацій  не  скупа.

Тремтить  зеленокоса  упокорено,  -
На  віях  слізки,  кожушок  благий.
Немає  сукні  і  душа  оголена...
Не  стямилась,  -  розгнівались  боги.  

Та  гнів,  як  дим,  безслідною  оманою,
Проплив  і  зник,  безжально  -  затісна,
Тріщить  колиска,  годі  бути    гнаною,  -
Нестримно  повінь  розлива  Весна.

30.03.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726598
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Макієвська

Твій образ з потойбіччя

Щодень  і  щоночі  ,  з  вечора  і  до  рання,
Твій  образ  стає  перед  мої  очі,  коханий,
Зіткане  із  серпанку,  твоє  дивне  вбрання,
Ось,  ось  у  вітражах  Всесвіту  швидко  розтане.

Посмішка  на  блідих  вустах    доволі  сумна,
Ти  стоїш  десь  там,  між  паралельними  світами
І  між  нами  не  одна  вже  розквітла  весна
Й  не  одне  літо,  осінь,  зима...На  серці  шрами.

А  на  душі,  ще  не  загоїлися    рани,
Гірко  від  самоти...  А  ти?  Дивишся  з  висоти
Ванільного  неба  й  тобі  в  раю  так  прянно,
Мені    від  минулого    життя  нікуди    й  піти.

Тільки  й  залишилося  йти  у  Божі  храми,
Промовляти  під  образами    свої  молитви,
Витирати  сіль  відчаю    під  куполами,
Нести  свій  хрест  далі  важкий,  поки  не  зійдуть  шви.

А  ти?  Приходиш  маревом  з  потойбіччя  в  сни,
Бо  зв"зані  я  і  ти,  кріпко-накріпко    вузлами,
Дай  ще  мені  пожити  й    доленьку  доплести,
Закохатись  до  безтями,  кружляти    долами...

І  співати  сонети  разом  з  солов"ями
Й  гойдатися  на  перинах    в  обіймах  нірвани,
Писати  вірші    та  літати  між  зорями...
Мій  Янголе  пробач,    більше  не  хочу  омани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726582
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Нора2

…Мне б успеть…

Потерять  можно  только  лишь  жизнь,
в  остальном  -    всё  возможно  исправить.
Мотивируя  мастерски  мысль,
и  обиду  в  любовь  переплавить.

Мне  б  успеть  научиться  принЯть,
и  потомкам  своим  не  оставить:
долюбить,  допростить,  дострадать  -  
где  возможно  бы  точки  расставить.

Я  хочу  весь  свой  род  отмолить,
поминать  и  незнаемых  мною.
Чтобы  детям  моим  легче  жить  -  
не  караться  им  чьей-то  виною.

Дай  мне  Бог,  еще  время,  прошу,
чтоб  мечты  воплотились  в  реальность!
к  алтарю  я  свечу  подношу  –  
дабы  светлой  была  жизни  дальность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726544
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Нора2

Я стал предателем для них

Сегодня  я  слышал  противника  боль,
кого-то  огнём  зацепило…
Я  знаю  -    он  враг,  но  такая  же  кровь
течёт  в  его  раненых  жилах.

Родной  младший  брат  мой  -  он  там,  среди  них...
Стреляю  я,  стиснувши  зубы!
Сейчас  в  блиндаже  доцарапаю  стих  -
молится  о  нас  с  братом  буду...

Ведь  с  ним  у  нас  общие    -  мать  и  отец,
Фамилия,  адрес  и  детство...
Война...  ей  одной...  не  жалко  сердец,
досталась  она  нам  в  наследство!

Отец  был  осколком  от  "града"  убит,
в  тот  день  наш  район  обстреляли.
И  брат  мне  сказал  -  за  отца  отомстит,
за  тех,  кто  за  степь  свою  пали!

Тогда  я  ответил,  что  тоже  пойду  -
в  боях  защищать  Украину!
А  брат  закричал:  "Да  гори  ты  в  аду!"
и  флаг  родной  по'д  ноги  кинул...

Теперь  вот  воюем  по  разным  фронта'м,
предателем  брат  мой  считает.
А  я  за  страну  свою  душу  отдам  -  
 «Укропом»  пускай  называют!

Прошу  я  Господь!  За  обоих  молюсь,
такая  у  нас  вот  дорога...
За  мать,  что  осталась  там  -  очень  боюсь!
Коснусь  ли  родного  порога...

23.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725101
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Ярослав К.

Зима души

Месяц-март,  зима  с  весною  борется,
И  зима  никак  не  уступает...
Всё  морозит,  всё  не  успокоится,
И  снежок  никак  не  хочет  таять...

Застудили  холода  всю  землю,
Нет  тепла  на  голубой  планете...
Так  и  совесть  в  моём  сердце  дремлет,
Погрузившись  в  спячку  после  лета.

Оттепель  приходит  лишь  на  время,
Чуть  пригреет  --  холодает  снова...
И  замёрзнет,  чуть  проросши,  семя  --
Брошеное  Сеятелем  Слово.

Но  грядёт  тепло,  так  долго  жданное
И  Божественным  наполнит  душу  светом!..
Господи,  дай  час  на  покаяние,
Пусть  уйду  к  тебе  я  не  зимой,  а  летом...


                                                                                           31.03.2005  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726114
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Владимир Зозуля

Абонплата на коррупцию

с  1го  апреля  украинцы,  согласно  решения
НКРЭКУ,  помимо  платы    за  потребляемый  газ
будут  вносить  ежемесячную  плату  за  подключение
к  системе  газоснабжения.  Для  каждого  региона
будет  установлена  своя  абонплата.
.....................

Не  успели  вздохнуть  от  «электро»  и  –  раз!  
Нам  ввели  (смехота!)  АБОНПЛАТУ?  –  На  газ!..
…Что  за  вздор,  что  за  чушь,  что  за  грёбанный  миф?
А  за  что,  черт  возьми,  мы  вам  платим  тариф?..

Знаешь,  Вальцман,  а  может,  уж  сразу  вводить
Абонплату  за  то,  что  нам  хочется  жить?
Абонплату  за  воздух,  за  солнечный  свет,
И  за  то,  что  у  нас  уже  выхода  нет.

А  еще  бы  ввести,  до  скончанья  веков,
Абонплату  на  разум  в  стране  дураков,
Абонплату  за  то,  что  мы  в  ней  родились,
Абонплату  за  нашу  проклятую  жизнь.

Засыпая  мешки  всё  полней  и  полней
С  бедных  гоев  полушки  сдирает  еврей,
И  любовно  и  нежно  катая  в  горсти,
Размышляет:    чего  бы  еще  им  ввести?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726555
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017


OlgaSydoruk

Допьяна негой не дали упиться…

Д'опьяна  негой  не  дали  упиться
И  не  успела  поблагодарить.
Я  не  успела  тобой  насладиться!..
Некого  -  ни  упрекать,ни  винить...
Если  позволят,снова  приснишься?..  
А  позовёшь,за  тобою  пойду...
Горсточку  зёрен  кину  для  птицы,
И  у  калитки  цветы  напою...
Знаю,что  нежности  лучик  приветишь...
Знаю  -  захочешь  мгновенье  продлить...
Если  ты  солнце  в  объятиях  встретишь,
То  не  спеши,не  спеши  уходить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726462
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017


ТАИСИЯ

Ревность



Казалось  бы  –  грустить  не  надо.
В  семье  царит  любовь  и  лад.
Но  вдруг  ворвалась  туча  с  градом…
«Шерше    ля    фам»  -  и  в  сердце  яд.
 
В  такой  момент  –  попей  водички…
Рецепт    поистине    простой.
Спасёт  природа,  щебет  птички,
Общенье  с  лесом  и  с  рекой.

О  сокровенном    -    лес  расскажет.
Ведь  у  него  не  счесть  проблем.
Река  пейзажи  мне  покажет.
У  нас  с  ней  масса  общих  тем.

Зайду  в  тенистую  аллею.
Там  есть  заветная  скамья:
В  любви  признался  мне,  робея,
Итог:  счастливая    семья.

На  берегу  пруда  взгрустнётся.
Заплачет  ива  надо  мной.
Но    сердце  радостно  забьётся  –
Шаги  я  слышу  за  спиной.

Пусть  назначаются  свиданья.
Всю  нашу  жизнь,  как  в  первый  раз.
Любви  –    синхронное    дыханье
Спасёт  от  стресса  в  трудный  час.

30.03.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726429
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Макієвська

Ой, ходила дівчина бережком, бережком… (пісня)

[youtube]  http://www.playcast.ru/view/10047083/79c0f947aa6bdcb08a4bdb17eda76171e816d1c9pl[/youtube]
Ой,  ходила  дівчина  бережком,  бережком,
Зі  своїм  коханим  Іваном,  козаком,
Річечкою  бистрою  та  й  милувалися,
Познімали  сорочечки  й    купалися.

Плавали  вони  плавали    й  обіймалися,
А  потім    на  березі    цілувалися,
На  травах  шовкових  вони  та  й  качалися,
Пристрасно,  трепетно  й  ніжно  кохалися.

Допоки  сонце  за  обрій  та  й  не  присіло,
Тіло  від  гуркоту  сердець  тріпотіло
Та  й  тріпотіло,  немов  метелика  крила,
Поки  місяць  не  вдів  бриля  й  ніч  не  вкрила.

Світили  ясні  зорі  на  них    мерехтливо,
Вкривались  росою  їх  тіла  бурхливо,
А,  солов"ї  співали  їм  трелі  до  ранку,
Прощалися...  Козаку  в  похід  на  танку.

-Ой,  прощавай,  моя  люба  зоре  й  кохана,
Пора  мені  йти,    назустріч  з  ворогами,
Ти,  чекай  мене,  я  повернуся  вже  скоро
Й  тільки  з  перемогою,  поки  є  порох.

-  Ти  прощавай,  мій  милий  соколе  Іванку,
Я  чекатиму  тебе    з  ночі  й  до  ранку,
З  перемогою  до  мене  гідно  повернись,
Мій  коханий,  не  забарись,  не  забарись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726416
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Макієвська

Невидиме сплетіння доль

Змотаю    в  клубок  місячне  сяйво,  
А  в  другий,  сонячне  проміння,
Я  сплету  з  небокраю    яскраво,
Ніжної  шалі  павутиння.

Зв"яжу  своєї  долі    сплетіння
З  твоїм  таємничим  корінням,
Скрученим  путами  з  планетами
Невидимими  тенетами.

Додам  до  них  ниток  з  нічних  зірок,
Що  блискають  вгорі  неоном,
А  з  Венери,  магічний  волосок,  
Щоб  шаль  здалась  хамелеоном.

Накину  той  палантин  на  плечі
Й  полечу    до  тебе  надвечір,
Укриємось  чарівним  серпанком,
Щоб  кохатися    до  світанку.

Потім  забрати  в  свої  тенета
І  не  відпускати  більш  долю,
Кинути  їй  на  щастя  монету...
З"єднай  нас  Боже,  тебе  молю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726401
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Олена Вишневська

Колисанка (16+)

Я  –  кава  з  чіпким  ароматом  коханої  жінки:
Пригубиш,  полюбиш  /до  згуби/.  Мереживом  ночі
Вполюю,  зцілую,  чуття  замалюю  в  відтінки,  
Де  фарби  і  тіні  змішаються  в  трепетне:  «хочу»…

Надпий  і  впусти  павутиння  п’янкого  бажання
Блукати  по  тілу.  Та  падай  в  натягнуті  сіті
До  мене.  Відчуй,  як  під  шкірою  терпне  графіті
Продуманих  дотиків  наших  з  тобою  повстань.  Я

Буду  тобі  чорним  лісом  –  блукай  до  світанку;
Незайманим  цвітом  садів,  що  дозріє  у  вишні  –
Смакуй  і  рятуйся.  /Врятуй  мене!/  Згадуй  колишніх
Й  в  мені  забувай…  Загойдай.  Заримуй  в  колисанку

Ці  тіні  на  стелі  в  полоні  одної  октави,
Де  я  -  Nota  bene,  в  тобі  одізвуся…  Проллюся
Густим  ароматом  дурману  в  тенетах  спокуси,  
Бо  я  просто  жінка.  Твоя.  У  тональності  кави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726399
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017


НАДЕЖДА М.

Свято Теплого Олекси…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QyuG2dk1aMA[/youtube]
Олексій,  Олекса  теплий.
Яке  славне  це  ім"я!
Він  весну  красиву  клепле,
Відійшла  зима  сумна.
Олексій  -  води  потоки,
Зрушить  рибу  у  ставку.
Це  вже  звірів  перші  кроки,
Перші  квіти  в  квітнику.
Ніжна  пісенька  вівсянки,
Журавлів  знайомий  крик.
Дощові  пливуть  хмаринки.
Дощ  -  це  справжній  чарівник,  
Він  віщує  урожай
                                     і  рої  багаті,        
Бо  Олекса  робітник...
Славимо  це  свято!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726393
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Радченко

Теплий прийде Олексій

Сіє  дрібнесенько  дощ,
Сірого  кольору  ранок,
Сум  мокрих  вулиць  і  площ,
Вітру  збентежений  танок.
Вікна  ще  заспаних  хат
Краплями  всіяні  рясно,
Темних  тополь  довгий  ряд
Суму  збира  сиві  пасма.
Неба  ранкового  синь
Хмарами  вкуталась  щільно.
Теплий  прийде  Олексій  —
Сонцю  гуляти  дасть  вільно.
Й  знову  всміхнеться  весна,
Й  сонячний  зайчик  прокинеться.
Березня  пісня  сумна
Співом  пташиним  обірветься.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726374
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Радченко

Доба за добою

Доба  за  добою  трагічні  —
Донбас  передиху  не  зна.
Поранення  й  смерті  цинічні:
Для  когось  війна  —  крутизна.
Бо  круто  в  кредит  заганяти
Народ,  що  повірив  в  Майдан
Й  надію  людську  оскверняти,
А  Рада,  то  є  —  балаган,
В  якому  самі  скоморохи,
Що  вивчили  ролі  давно.
Немає  в  них  совісті  й  трохи,
Брехня  їм,  немов  би  багно,
І  душі,  й  серця  обліпило,
Байдужість  їм  застить  весь  світ.
Ніколи  їм  і  не  боліло,
Як  нам,  пересічним,  болить.
Так  круто,  коли  не    мільйони,
Мільярди  зелених  украв
І  знати,  що  їх  віп-персони
Ніякий  ще  суд  не  карав.
Себе  називають  панами
І  в  Раду  ведуть  паненят.
Вкраїна  умита  сльозами  ...
І  тужно  так  дзвони  дзвенять.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726308
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Ліна Ланська

ПЕРЕЛЕСНИК

Втопись  у  моїх  очах  -
Хоча  нас  нема  і  не  буде,
Допоки  хміль  не  прочах
Підступно-п"янкий.
Виспівує  синій  птах,  -
Розчулений  поглядом  будень
Розтане  в  передчуттях
Солодко-тремких.

Втопись  у  рожевім  сні,
Заграву  зрони  веселково,
Довірившись  бистрині,
Із  пекла  -  у    Рай.
Не  кидай  смутку  мені  -
Бо  коле  замулене  слово.
Сміюсь,  а    очі  сумні,
Чому?..  не  питай.

Втопись  і  лихе  забудь.
Народяться  в  лютому  весни.
Не  гайся,  час  не  марудь
Відлунням  зневір.
Окрайчик  щастя,  мабуть,
Безсило  зітханням  шелесне.
Пізнання  сіємо  -  жнуть
Людський  поговір.

Втопись,  не  спиняйся,  ні!..
Спали  мене,  мій  Перелесник!..
Щезають  ночі  і  дні
В  єднанні  облудних  зневір.
Росою  на  полині,
Як  зблисне  вогонь  перехресний,  -
Осяде  пилом  на  дні
Лукавий  "святенницький  клір".

29.03.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726268
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Ярослав К.

Чекаючи на справжнє кохання…

Невже  життя  таке  жорстоке?
Невже  кохання  в  нім  нема?
Невже  це  почуття  глибоке
Лиш  мрії  та  пусті  слова?

Чому  ми  живемо  на  світі?
Навіщо  серце  нам  дане?
Чи  не  для  того,  щоб  любити?
Без  почуття  життя  мине...

Мине  так  швидко  --  й  не  помітиш,
Як  скоро  ти  його  прожив...
І  ти  нарешті  зрозумієш,
Що  так  ніколи  й  не  любив...

Кохання  є!  Я  вірю  свято,
Вже  поруч  десь  воно  зі  мной.
Та  залишилося  чекати,
Коли  Господь  зведе  з  тобой...



                                                                       30.07.2000.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725871
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ярослав К.

Шлях до миру

                                                                                                                                                                                                                   "Не  нам,  Господи,  не  нам,  но
                                                                                                                                                                                                             имени  Твоему  даждь  славу..."
                                                                                                                                                                                                                                                                                       (Пс.  113:9)


                                                                                                                                                                                   "Якщо  ж  будете  ви  в  ненависті  жити,  
                                                                                                                                                               у  роздорах  сварячись,  то  й  самі  загинете,
                                                                                                                                                                             і  землю  батьків  своїх  і  дідів  втратите,
                                                                                                                                                                                 що  її  надбали  вони  трудом  великим."
                                                                                                                                                                                             (Св.  блгв.  князь  Ярослав  Мудрий)




Четвертий  рік  лунає:  "Слава!.."
З  екранів,  з  радіо,  з  газет,
Але,  епоха  Ярослава
Сьогодні,  наче  рарітет.

Тоді  його  прозвали  Мудрим
За  те,  що  Бога  прославляв.
Народ  був  щирим  і  могутнім,
Бо  Бога  іншого  не  знав.

Що  зараз  славимо  ми,  браття?
В  країни  розбрат  і  війна.
Прийшло  на  наш  народ  прокляття.
Чим  закінчиться  це,  хтозна?

Яку  ми  славимо  Вкраїну?
Таку,  якої  вже  нема?
З  Донбасом?  З  Кримом?  Чи  без  Криму?
Ту,  що  продали  крадькома?

За  що  нам  славити  країну?
Чи  добре  жити  в  ній  було?
Не  поважають  тут  людину,
Хоч  скільки  нас  вже  полягло...

Які  ж  сліпі  ми  та  уперті...
Киплять  звірячі  почуття...
Ми  "ворогам"  бажаєм  смерті,
А  варто  б...  кращого  життя!

Ті  "вороги"--  то  ж  наші  люди,
Обдурені,  такі  як  ми...
Разом  в  багнюці  ми  по  груди
Ніяк  не  вийдемо  з  пітьми...

Колись  ми  вже  кричали:  "Слава!..
Труду,  вождю,  КПСС..."
Змінили  гасла,  та  цікаво:
У  цьому  й  є  весь  наш  "прогрес"?

Ой,  схаменімось,  що  ж  ми  коїм?
Чи  не  в  примиренні  мета?
Навіщо  "слава"  та  героям?
Славімо  Господа  Христа!

"Не  сотвори  собі  кумира"--
Заповідь  Божа  навсякчас.
Як  важко  досягнути  мира,
Коли  кумири  різні  в  нас...

Одна  нам,  Господи,  дорога,
І  нам,  й  так  званим  "ворогам":
Насамперед,  шукаймо  Бога,
А  інше  все  додасться  нам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725535
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ярослав К.

Детский сон

Ничто  не  умилит  так  душу,
Не  тронет  струн  её  так  тонко,
Как,  затаив  дыханье,  слушать
Сопенье  спящего  ребёнка.

И,  пусть  ему  уже  за  двадцать,
Игрушки  в  прошлом  и  пелёнки,
Я  не  устану  наслаждаться
Дыханьем  спящего  ребёнка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725273
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Олена Вишневська

До тебе

А  я  все  частіше  з  ходи  переходжу  на  біг.
Позаду  автівки  підсвічують  фарами  відстань,  
В  якій  не  шукаю  вже  величі  праведних  істин,  
Бо  все,  чого  спрагло  бажала,  дозріло  в  тобі.


До  тебе  -  крізь  шум  магістральних  вечірніх  доріг,  
Думками  /навиліт/,  із  силою  шквального  вітру,  
Щоб  не  запізнитися...  /доки  безжально  не  витер
Імен  наших  Бог  зі  скрижалів.../  Чи  справді  б  він  зміг


Позбутися  нас  і  по  різних  крутих  берегах
Розвести,  без  жодного  шансу  бодай  випадково
Торкнутись  руки,  мов  захмарного  простору  птах,  
І  голосу  пити  в  буденних  звичайних  розмовах?


І  так  мимохідь  поза  мурами  вічних  границь
До  тебе  прийти,  як  сніги  переходять  у  повінь,  
Й,  немов  би  земля  навесні  голосних  блискавиць,  
Чекати  на  перше  причастя  своєї  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Валентина Ланевич

Чуєш, нічка як охкає сплеском води.

Чуєш,  нічка  як  охкає  сплеском  води,
Соловей  тишу  зморену  смиче.
Коханий,  Воїне  Світла,  Страж  ти  війни,
Серце  ласкою,  ніжністю  дише.

І  зорею  пливе  до  твоєї  зорі,
Смуток  стримує  в  грудях  щосили.
Небезпека  чигає,  стоїть  на  порі,
Ти  і  зло  навіч  сили  схрестили.

Твоя  сила  у  вірі  на  захист  добра,
За  свободу,  за  честь  і  на  славу.
Віра  в  тебе  на  кінчику  мого  пера,
Я  горджуся  тобою  по  праву.  

27.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725743
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Радченко

З днем народження, Олексо!

З  днем  народження,  Олексо!
Зичу  щастя  Вам  й  добра.
І  життя  широке  плесо
Слів  веселки  хай  збира.
Небайдуже  Ваше  серце
Не  дає  нам  збайдужіть
І  натхнення  хай  джерельце
Не  спиняючись  дзюрчить.
Дякую,  що  рідна  мова
Найцінніший  для  Вас  скарб,
Бо  вона  всьому  основа,
В  ній  відтінки  різних  барв.
Я,  Олексо,  Вам    бажаю  
І  здоров'я,  й  довгих  літ.
З  задоволенням  читаю
Ваші  вірші.  Ви  —  Піїт.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725879
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Владимир Зозуля

Отражение

Мы  бежали  так  быстро  куда-то  –
Так  легко  и  беспечно  –  
По  судьбе,  по  событиям,  датам,
По  разлукам  и  встречам,
Билось  сердце,  как  в  небе  звезда,
Так  светло  учащаясь,
Обещала  любовь:  -  навсегда!..
А  ушла,  не  прощаясь…
…  
И  теперь  просыпаемся  утром,
С  ощущеньем  усталости  –
В  наших  взглядах  колышется  мутно
Отражение  данности  –
Говорим,  просто  так,  для  приличия,
Пожеланья  ненужные,
И  слышны  в  них…  твоё  безразличие…
И  моё  равнодушие…

Мир  для  нас  по  январски  остыл,
Сердце  съёжилось…  сжалось…
От  шагреневой  кожи  –  желаний  и  сил  –
Ничего  не  осталось.
Ничего…  только  эхо  разомкнутых  рук…
Только  тень  силуэтов…
Ничего…  только  чувств,  угасающих,  звук,
Уносящийся  ветром…
Ничего…  только  жизнь...  только  смерть...
Только  то,  чем  мы  были...
Ничего…  только  странная  тяга  –    лететь  –
В  наших  сломанных  крыльях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725873
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Оксана Р.-Г.

Миттєве…

Ступаю  по  життю,  немов  по  лезу
Шліфованого  долею  меча,
А  хтось  таємний  тихо  з-за  плеча
Нашіптує  чудну  якусь  імпрезу  -

І  мозок  скавулить  стокляте  "мушу",
Й  чомусь  зрадливо  хилиться  плече...
А  доля  то  голубить,  то  пече,
Зміїним  ядом  пирскаючи  в  душу.

Та  всі  ми  перед  часом  безборонні,
Хоч  міряємо  святістю  літа...
І  наше  "треба"  -  суща  марнота,
Допоки  сріблом  відзимують  скроні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725731
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Ліна Ланська

СВІТ У ВІКНІ

Ти  наказав  мовчати!..  зітхнула,  -  мовчу.
Заборонив  дивитись,  -  помалу    осліпла.
Я  ті  молитви  зі  стін  німого  плачу,  -
Не  розібрала,  не  маючи  й  крихти  світла.

Ти  не  жорстокий,  -  байдужий,  -  щасливим  будь.
Хай  твоїх  бід  розіб"ється  остання  склянка.
Не  дорікай  мені  вкотре,  світ  цей  не  гудь,
Небу  і  княжа    донька  -  безлика  селянка.

Ти  не  для  мене,  для  неї  збивав  і  гріб
Ні,  не  плоти,  а  коліна,  де    весла  -  лікті.
Може,  якби  не  кохала  й  забула,  ти  б
Кидав,  якщо  не  калач,  то,  принаймні,  -  хліб...
Не  зачерствілі  шматки,  душею  зігріті.


Сльози  росу  розмивають  на  чистому  склі  -
Світ  у  твоєму  вікні  -  її  постать  в  імлі.
23.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725598
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017


OlgaSydoruk

Больше с огнём не играю…

Экспромт(от  лица  ЛГ)

Больше  с  огнём  не  играю...
Волю  -  в  кулак  соберу...
Где  и  когда  я  не  знаю  
Тот  кулачок  разожму...
Крохи  любви  сберегают,
Чтобы  её  возродить...
И  без  неё  выживают...
Только  хреново  так  жить...
Больше  с  огнём  не  играю...
Пепел  золы  -соберу...
Завтра  -  его  закопаю...
Или  -  в  слезах  утоплю...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725794
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


OlgaSydoruk

Чччччч…Говорите потише…

Экспромт

Чччччч...Говорите  потише  -
Эхо  уснуло  в  саду.
Веточку-люльку  колышет  -
Ветер  и  воет  в  дуду...
Сладко  на  листике  спится.
Снится  пурпурный  закат,..
Крылья  чудесной  жар-птицы,
Райские  кущи  у  врат...
Ччччч...Говорите  потише  -
Эхо  уснуло  в  саду...
Ветер  дыхание  слышит
И  завывает  в  дуду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725793
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


НАДЕЖДА М.

З Днем Народження, Олексо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sywPz444ahE  

[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAk70lPaPJI    
[/youtube]

У  цей  весняний  теплий  день,
Я  побажати  хочу  щастя.
Не  чути  ще  птахів  пісень,  
Хай  дощик  буде,  як  причастя.
Прийми  букет  із  теплих  слів,
Нехай  зігріють  добру  душу.
Хай  збудеться,  що  ти  хотів,
Бажаю  добродушно.
Любові,  радості,добра,
Хай  буде  повна  хата.
Берись  частіше  до  пера,
Про  суть  людську  писати.
За  дружбу  дякую  тобі,
За  те,  що  розумієш.
Не  піддавайсь  в  житті  журбі.
Я  знаю:  це  зумієш.
Удача  хай  крокує  вслід,
Візьми  її  за  руку.
Бажаю  довгих  іще  літ.
"Гризи"  іще  свою  науку.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725787
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


OlgaSydoruk

Хочешь - Вивальди сыграю?. .

Экспромт

Хочешь  -  Вивальди  сыграю?..  
Хочешь  -  сыграю    "Весну"?..
"Осень"  -  тоску  нагоняет...
Только  смычёк  отыщу...
Хочешь  -  стихи  почитаю?..
Хочешь  -  сама  сочиню?..
Если  душа  замерзает,
Можно  -  её  обниму?..
Хочешь  -  тебя  поцелую?..
Хочешь  -  за  руку  возьму?..
Хочешь  -  увидеть  нагую?..
Свечи  тогда  потушу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725669
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Олекса Удайко

СОКИ ЗЕМЛІ

         [i]Мироточать          дерева…        
         Будять  весну    віді  сну…
         Земля  несе  свою  первісність  
         природі  і  людству…      А  ми?..  
         Чим  ми  віддячуємо  своїй  матінці-землі?
         Про  це  і  не  тільки…  тут  –    
         у    моїх  віршованих  
         роздумах.  
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки  землі,  що  прокинулися  від  зимової  сплячки…
Наче  та  дівка,  що  йде  до  жаданого  шлюбу  –  вінця,
Зимонька  щедро  дарує  природі  щасливі    заначки  –
           їм  вже  не  видно  ні  зачину  пла́чу  землі,  
                                                             ні  кінця…  

Соком  земним  нам  берези  
рясні  мироточить…
Квилить  у  небі  веселиків  
збуджений  клин…    
Та  вся  планета  душею  
чомусь  кровоточить:
певно,  не  бачить    
в  безумстві  людей  
перемін.

Бо  нечестивці  ті  соки  земні  в  чужину  віджимають,
і  чужиніє  земля  –    чужим  цвітом  міняє  покров…
Соки  земні  десь  у  небі,  як  хмари-отари,  зникають,  
           сохне  на  ранах  землі    безневинно  розхлюпана  
                                                               кров.  

Соком  земним  нам  берези  
рясні  мироточить…
Квилить  у  небі  веселиків  
збуджений  клин...  
а  вся  планета  душею  
чомусь  кровоточить:
певно,  не  бачить  
в  безумстві  людей  
перемін.

Соки  землі…  Хто  за  первісність  «грішну»  землі  й  чим  
                                                       заплатить?                                              
Чи  потребує  –  й  чого  –  та  одвічна  колиска  –  земля?                                                                                                                                                  
Їй  надважливим  є  те,    щоб  її  не  засі́яли  плачем,
           щоб  не  буяла  бур’яном  її  життєдайна  
                                                                 рілля.[/color]  [/b]                                                                      
                             
25.03.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


OlgaSydoruk

Чтобы согреть охладевших гуру…

Шёлком  бедра  -  нежнейшие  руки,
Хоть  и  шершавые  их  бугорки...
Кровью  не  пишут  письма  от  скуки,
Кровью  слагают  стихи  о  любви...
Матрицей  мира,  время  разлуки,  
Множится  чувством,наверно,в  разы...
Кутают  тело  негою  муки,
Чтобы  согреть  охладевших  гуру.
Матрица  мира  -  живая  и  дышит.
Боль  выжимает  -  остатки  слезы...  
Это  она  -  вдохновенное    слышит,
Шлюзы  она  открывает  души!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725479
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Валентина Ланевич

Любов душу мою вчарувала, мов сон.

У  облозі  з  вогню  я  стою  серед  зір,
Нічка  пестить  мене,  що  кохаю,  повір.
Що  у  серці  ношу  медоносний  я  збір,
Первородне  зело,  дивовижний  факір.

Любов  душу  мою  вчарувала,  мов  сон,
Напоїла  теплом,  обладнала  там  схрон.
І  гніздечко  звила,  і  понесла  на  трон,
І  милує  її,  підійма  вище  крон.

Їй  летіти  ув  вись  тільки,  ти,  -  не  боронь,
Те  дарма,  що  літа,  сріблом  торкають  скронь.
Серце  черпа  жагу,  де  живильна  бездонь:
Твої  очі,  вуста,  ніжність  дужих  долонь.

24.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725370
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


@NN@

"Нерозсудлива щедрість творіння" (*Расточительность творения*)

Ви  бачили  світ,  що  навколо  лежить,  очима  любові?

У  гомоні  річки,  У  шелесті  вітру  в  кроні  дубовій,  
В  вечірньому  небі,  де  зорі  мов  стрази  палають,
В  польоті  лелеки,  що  відстань  додому  долає,
В  легеньких  хмаринках,  що  вітер  над  морем  розвісив,
В  буянні,  на  полум’я  схожім,    осіннього  лісу,
В  кружлянні  сніжинок,  що  в  біле  землицю  убрали,
У  краплях  дощу,  що  промінь  на  сім  кольорів  розіклали,
У  срібнім  звучанні  дзвінкого  дитячого  сміху,
У  щебеті  пташки  в  гніздечку,  захованім  в  стріху.
У  пролісках  синіх,  що  небом  лежать  на  галяві,
В  весільнім  танку  лебединім  на  дзеркалі  ставу,
В  цвітінні  троянди,  в  дозрілих  кетЯгах  калини,

Радійте  красі  -  це  Світ,  що  Господь  сотворив  для  людини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725350
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


ТАИСИЯ

Пожар любви



Весне  досталось  жалкое  наследство.
Разбитые  дороги…  и    дефолт…
У  «Золушки»  -    безрадостное  детство.
Но  юность  –  претендует  на    комфорт.

Весна  должна  усиленно  трудиться.
Чтоб  заказать  блистательный  наряд.
Природа    ей  поможет  опериться.
Красавица    возглавит    маскарад.

Проклюнулись  и  почки,  и  листочки.
Бутоны    пропитались  молоком.
Леса,  луга,  садовые  цветочки  -
Уже  готовятся  в  родильный  дом.

Лишь  только  солнце  радостно  проснётся,
Свои  лучи  пошлёт  во  все  края.
Природа  моментально  улыбнётся.
Откликнется  цветением  земля.

Любовь  способна  разбудить  принцессу.
Вдохнуть  Весне  любвеобильный  дар!
Весна  откроет  окна  и  завесы.
Зажжёт    в  сердцах  людей    любви    пожар.

24..03.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725319
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Тамара Шкіндер

Березнева гроза

Спалахнуло  небо  березневе.
Стрімко  розродилася  гроза.
Морок  ночі  плутався  в  деревах
Й  неухильно  до  землі  сповзав.

Ще  не  відійшовши  від  морозів,
Хриплим  голосом  озвався  грім,
Промайнув  відлунням  стоголосим
І  потонув  в  мареві  нічнім.

А  дерева,  наче  семистріли,
Стали  в  стрій  у  полум"ї  заграв.
Небо  ночі  з  вдаваним  прицілом
Ллє  дощем  з  невидимих  застав.

Березневим  запахом  озону
Повногрудо  дихає  земля.
Величчю  і  радістю  синхронно
Все  єство  по  вінця  наповня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725275
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


НАДЕЖДА М.

Тебя с надеждой буду ждать…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZRScZIq8waA[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f5GX67tb_0A[/youtube]


Продолжение  стиха    КВолынского

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111

Прости.

На  дальнем  рейде  горизонта,
Где  волны  лижут    облака,
Ревущая  ветром  Планета        
Зовёт  на  танец    моряка.
 
Зовёт  и  манит  даль  немая
Друзей  поверженных  мечтой,
И  ты  прости,  прости    родная,
Что  я  сегодня  не  с  тобой.

Что  наши  страсти  врознь  ночуют,
Как  разум  -  с  пьяным  мужиком…
Прости,  что  утром  не  целую
Тебя  ласкающим  стихом.
-----------------------------------

В  вечерний  час,  и  в  час  заката,
Смотрю  с  тоской  на  горизонт.
Ты  рядом  был  со  мной  когда-то.
Ты  помништь  тех  дождей  сезон?

Жаль,  дымкой  память  та  объята,
Когда    два  сердца  -  в  унисон.
Но  тех  времён  я  жду  возврата.
Неужто  был  тогда    лишь  сон?

Писал  стихи  ты  мне  о  море,
Но  был  ты  рядом,  мой  родной.
Но  разве  думала,  что  вскоре,
Ты  будешь  с  морем,  не  со  мной.

Но  я,  как  прежде  не  устану
Любить  и  верить,  понимать.
И  в  забытьё  любовь  не  канет.
Тебя  с  надеждой  буду  ждать...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725253
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ліна Ланська

МУРИ ДО НЕБА

Мури  до  неба  і  вище
Неба,  -  уламки  зневіри
Падають,падають...свище
Вітер  колючий  і  сірий.

Ллється  туман  сивочолий  -
Лихо  гвалтує  безлике.
Коло  дев"яте...одколи
Тягне  нестримано-дике?

Тягнеш,  -  навіщо?  Доволі!
Сльози  вже  висохли,  поки
Жмені  не  стримують  солі,  -
Брилою  зводяться  роки.

Б"ються  загублені  душі
Палять  сторінки  і  крила
Роки  спливають  байдужі,
Їх  зупинити  несила.

Мури  до  неба  крізь  Місяць  -
Тільки  окрайчик  і  видко.
Хто  там  збиває  і  місить
Щастя,  замішане  рідко?

Щастя  без  віри,  деінде  -
Перебродило  й  немає.
Доки  те  сонечко  зійде,
Очі  роса  виїдає.
16.03.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725252
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


НАДЕЖДА М.

Обійми мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]


Дякую  за  ідею  Макієвській  Наталії

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055


Обійми  мене  так,  як  ти  вмієш...
Ні!  Сильніше  мене  обійми.
Ти,  напевно,  мене  розумієш:
Й  тебе  хочу  обняти  крильми.

Поцілуй  мене  так,  щоб  відчула,
Чи    медові  у  тебе  вуста?
Щоб    слова  я  твої  не  забула:
Що  я  в  тебе  назавжди  одна.

Подивися  в  засмучені  очі,
Посміхнися    ти  так,  як  тоді,
Коли  мало  було  нам  і  ночі...
Чи  забув,  може,  ти  вже  ті  дні?

Обійми,  поцілуй,  посміхнися..
Чи  багато  для  серця  тепла?
Ти  в  коханні  моїм  розчинися...
Я  любила  тебе,  як  могла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Дідо Миколай

Манить додому мяти рідний запах.

Весняним  ранком,
я  ступав  до  хати,  

Виднілись  верби
на  краю  села.

Втомився  в  чужині,
я  ряст  топтати,

«Зозулька»  з  заробітків  привезла.

 

Йшов  навпростець
до  рідної  господи,

В  душі  дитинства
спогад  оживав.

З  болота  бусько
здійснював  обходи,

Мене  з  доріг  граційно
зустрічав.

 

Манить  додому  м’яти  рідний  запах,

Внизу  в  долині
став  мене  манить.

Гасав  малим  колись
тут  на  санчатах,

Той  спогад  кожну
кліточку  п’янить.

 

Так  хочу  соку
знов  з  беріз  напитись,

Так  повалятись  сильно
хочу  у  траві.

Я  так  спішу  бо  ж
хочу  не  спізнитись,

Моя  Волинь  в  мені
присутня  у  крові.

 

Тут  виріс  я…  тут
батькове  коріння,

Матуся  дяку  Богу  досі
ще  жива.

Ми  тут  жили  від
часу  сотворіння,

Тут  пращур  мій  в
могилі  спочива.

 

І  лише  тут  так  шпарить
соловейко,

Бо  Мавка  ще…    із  спогадів  жива.        

Маленька  птаха  мій
чарівниченько,

В  гаях  Волині  творить
ще    дива.

                                   Приспів:

Чарівні  звуки  ринули
з  дрімоти,

Озвалось  чудо  з
гаю,  красень  соловей.

Такі  скрипаль
узяти  лише  може  ноти,

Щоби    воздати  пісню  ніжно    так  з  грудей.


     Примітка:  Зозулька  -  вузькоколійка  Сарни  -  Зарічне

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717892
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 24.03.2017


Дідо Миколай

Божі пташенята

Летіли  буслоньки  до  хати,
Як  дітки  гелготіли.
На  крилах  несли  серенади,
Додому  прилетіли.

Вмивають  верби  водограєм,
Зростили  зелом  весну.
Довкруж  розсипали  розмаєм,
У  рідний  край  принесли.

Летіли  буслики  галділи,
Так  сонце  гріло  мило.
Берізки  соком  оп  ‘яніли,
В  гаю  заструменіло.

В  гніздечку  вивела  їх  мати,
І  з  вітром  гомоніли.
Щоденно  міряли  левади,
Вдягали  в  луг  бахіли.

Летіли  бусли  понад  гаєм,
Любов  несли  чудесну.
Зачарувався  небокраєм,
Стою  і  не  шелесну.
                         Приспів:
О,  бусли  -  буслики  ,  буслята,
Й  мене  візьміте  на  крилята.
В  душі  так  тепло  й  мило.
Візьміте  Божі  пташенята,
Так  в  небо  закортіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724199
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Дідо Миколай

Весна

                                   Весна
       На  муз.  Дубравіна  


                                   Весна
       На  муз.  Дубравіна  

1. В  Мелодіях  Орфея,                    
Весна  мазком  пастелі,
Довкруж  малює  настрій  у  душі.
З  покоїв  полудневих,
В  гаю  гуляють  феї,
Побігли  в  доли  проліски  в  парчі.

                               Приспів:
Зніме  шубу  снігову  земля,
Оживуть,  весну  відчують  поля.
Келих  сонячних  щедрот,
У  полях  спиває  радісно  рілля.  

2. Весною,  як  ведеться,
Зело  до  верху  пнеться.
Прокинулись  діброви  і  садки.
В  долоньках  скатертинки,
Пливуть    малі  хмаринки,
У  даль  спішать,  спішать  на  оглядки.

3. Ліси  лежать  до  краю,
Чека  земля    ратая,
Із  Раю  наче  вигулькнув  гайок.
Навкруг  все  оживає,
І  весноньку  стрічає,
В  душі  лежить,  як  в  хаті  образок.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719237
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 24.03.2017


OlgaSydoruk

Навеки - отныне…

Затронули  сердце,затронули  душу  -
Созвучия  терций,  объявшие  сушу...
Вчера  и  сегодня,вкусившим  полыни,
В  созвездии  Млечном,навеки  -  отныне
Меняют  на  берцы  -  пуанты  из  шёлка,
Прозрачную  пачку    -  на  тогу  из  волка!
Не  вырвите  сердце,не  трогайте  душу,
Созвучия  терций,  объявшие  сушу!..
Жестокое  слово  -  с  горчинкой  полыни  -
Вчера  и  сегодня...Навеки  -  отныне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725192
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Олена Вишневська

Відбитки ліній

[i][b]"…І  стукає  в  груди  серце,  неначе  об  землю  м’яч,  
і  де  б  я  тебе  не  стрінув  –  я  буду  тобі  чужим."[/b][/i]
                                                                                                         [b]Олексій  Бик[/b]

Скотилося  з  неба  сонце,
І  день  повернув  навспак,
Неначе  ніхто  ніколи
Не  бачив  його  сліди.
В  тенетах  кривих  ілюзій
Зник  безвісти  мій  літак
Між  тисяч  йому  подібних,
/Де  кожен  із  них  –  не  ти…/

Чи  зможеш  мені  простити?
Я  –  позаторішній  лист  
/Розхристаний  і  пожухлий/
В  одній  із  чужих  книжок,
Хоч  темні  відбитки  літер
На  тілі  моїм  сплелись
Тавром  перехресних  ліній
Твоїх  і  моїх  стежок.

Нікому  ніхто  не  винен
Ні  викрадених  зірок,
Ні  погляду  прямо  в  душу:
У  всього  свій  горизонт.
Із  кола  тривог    до  тебе
Ступаю  /рішуче/  крок  –  
І  котиться  в  руки  сонце,  
І  серце  іде  на  фронт.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725113
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


КВолынский

Прости.

На  дальнем  рейде  горизонта,
Где  волны  лижут    облака,
Ревущая  ветром  Планета        
Зовёт  на  танец    моряка.
 
Зовёт  и  манит  даль  немая
Друзей  поверженных  мечтой,
И  ты  прости,  прости    родная,
Что  я  сегодня  не  с  тобой.

Что  наши  страсти  врознь  ночуют,
Как  разум  -  с  пьяным  мужиком…
Прости,  что  утром  не  целую
Тебя  ласкающим  стихом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Ліна Ланська

БОЛЯТЬ МОЇ КРИЛА

Болять  мої  крила,  
Болять  мої  зламані  крила.
Кривава  розчахнута  рана
Так  ятрить  розбите  плече.
Терпіти  несила,
Бо  біль  піднімає  на  вила.
У  саван  оманою  вбрана,
Зневага  ядуча  тече.

Болить  за  спиною,
Як  серце,  розтерзане  мною.
У  відчай  від  туги,  не  впасти  б,
Бадиллям  не  стати  сухим.
Не  стати  журою
І  чорною  сонцю  дірою.
Не  стати  безсило-сріблястим
Прокляттям,  в  полоні  трухи.
 
Болять  мої  вірші.
Мої  недописані  вірші,
Чужою  зневагою  вмиті,
Як  осені  паморозь,  -  біль.
Хтось  пише  сильніші?
Отари  десь,  знаю,  ціліші,  -
Вовки  там  добріші  і  ситі
І  лине  весна  звідусіль.

Болять  мої  крила,
Болять  мої  зламані  крила.
Знесилено  втому  долаю,
Цілющим  зливаю  дощем.
Я  ще  не  злетіла?
Зозуля  колись  сокоріла,
Що  синього  птаха  не  маю.
Забула...шукатиму  ще.
23.03.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725085
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Lana P.

ЯСМИНУ ПАХОЩІ…

Ясмину  пахощі  сповили  вечір,
Моргали  зорі  рясно  крізь  шпарки.
Густа  пітьма,  до  масової  втечі,
В’язала  вправно  темні  килимки
Із  вовни  заблукалої  овечки,  —
Встеляла  ними  доли  і  стежки.
Тягнула  з  місяця  тугі  вервечки,
Натомість,  клеїла  йому  хмарки.
Орнаменти  плела  золоторунні  
До  перших  блисків  сонячних  вогнів...
Зайнявся  обрій  світлом  у  відлунні,  —
Рожевим  сяйвом  небокрай  розцвів.                  16/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724663
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Lana P.

ЯСМИНУ ПАХОЩІ…

Ясмину  пахощі  сповили  вечір,
Моргали  зорі  рясно  крізь  шпарки.
Густа  пітьма,  до  масової  втечі,
В’язала  вправно  темні  килимки
Із  вовни  заблукалої  овечки,  —
Встеляла  ними  доли  і  стежки.
Тягнула  з  місяця  тугі  вервечки,
Натомість,  клеїла  йому  хмарки.
Орнаменти  плела  золоторунні  
До  перших  блисків  сонячних  вогнів...
Зайнявся  обрій  світлом  у  відлунні,  —
Рожевим  сяйвом  небокрай  розцвів.                  16/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724663
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Lana P.

НА ХВИЛЯХ МРІЙ…

Колише  хвиля  човен  у  тремтінні,
Тумани  в  заводі  сплелись,
А  ми,  щасливі,  як  колись,
Пильнуєм  світлі  зорі  в  мерехтінні.

Вони  підморгують  згори  казково,
Пускають  в  душі  промінці,
Запалюють  в  них  каганці,
Освітлюють  бажання  поступово…

І  ми,  в  думках,  зринаєм  на  планети,
Згортаєм  простір,  мов  сувій,
І  летимо  на  хвилях  мрій
Зі  швидкістю  небесної  комети…

Заломлене  проміння  —  на  долонях,  
Нитки  фантазій  навкруги,
А  весла  в’яжуть  береги,
Гойдають  човен  творчого  безсоння…      3/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724662
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Радченко

Я більш ніколи

Чому  б  і  ні...  Хоч  поглядом  зустрітись
І  все  одно  не  дати  ради  почуттям.
І  знову  навіки  десь  загубитись,
І  не  хворіти,  як  раніше,  каяттям.

Хай  пам'ять  ще  один  зав'яже  вузлик
Й  від  мене  нишком  десь  подалі  захова.
А  під  ногами  снігу  тихий  хрускіт
І  вітер  злиже  з  вуст  моїх  чужі  слова.

Чому  б  і  ні...  Я  ненароком  озирнуся,
А  пам'ять  усміхнеться:  Знаю,  так  бува.
Я  більш  ніколи  у  "було"  не  загублюся  —
Узимку  не  розквітне  квітка  голуба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724884
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


ТАИСИЯ

Тайны мироздания



(Мысли  пророка  Космы  Этолийского    (1714-1779)

Человеку  неуютно    на  Земле.
Для  людей  не  стала  родиной  она.
Убеждаемся  за  много  долгих  лет.
Суша  –  только  для  животных  создана.

Для  людей  Земля    лишь  временный  приют.
Воздух  –  как  среда  для  птиц,  для  рыб  –  моря.
Человека  небеса  к  себе  зовут.
Там    семья,  и  дом,  и  родина  моя.

Царство  Небесное  вижу  надо  мной.
Только  там  есть  мир,  и  радость,  и  покой.
Потому  и  ходим  к  небу  головой.
Человек  здесь  пребывает  как  изгой.

Если  даже  станешь  на  Земле  царём,
Не  поселится  в  твоей  душе  покой.
Постоянно  будешь  жить  в  борьбе  со  злом.
Хоть  и  наделён  разумной  головой.

20.  03.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724575
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Валентина Ланевич

В саду, занедбанім війною.

В  саду,  занедбанім  війною,  молода  травиця
Крізь  лист  осінній  випусає  пагони  тендітні.
Повз  них  біжить  стежинка  сива,  де  стоїть  криниця,
Несе  із  далеку,  аж  із  балки,  вісті  невтішні.

Там  на  "лягуху"  вранці  оступивсь  солдат  знічев’я,
Коли  вставало  сонечко  в  змарнілім  за  ніч  небі.
Останнє  зарево  ховалось  у  дерев  верхів’я,
Молився  Богу  про  рятунок  при  єдиній  спробі.

І  всміхнулося  життя,  хоч  і  осколків  вився  рій,
Чіпавсь  що  оси  за  одіж  на  ногах,  він  -  уцілів.
І  побратимам  пообіцяв,  що  повернеться  в  стрій,
В  саду  тінистім,  його  весняний  цвіт  ще  не  відцвів.

20.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 22.03.2017


OlgaSydoruk

Свеча без огня не горит.

Свеча  без  огня  не  горит...
Свеча  без  огня  и  не  тлеет...
За  нежность  посмеет  корить
Лишь  тот,кто  любить  не  умеет.
И  боги  когда  то  уйдут!..
И  сердце,что  негой  болеет.
Истлеет  терзания  кнут,
И  пряник  не  вдруг  зачерствеет.
Забудут  свечу  зажигать,    
И  душу...  ничто  не  согреет.
И  некому  будет  сказать,  -  
Что  омуты  слёз  не  мелеют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Іванюк Ірина

Допоки дощ змиватиме сліди пісків


Допоки  дощ  змиватиме  сліди
пісків,  що  порозсипували  люди,-
ти  вітром  стань...  Обабіч  від  верби,
шукай  мене!...  Я  проросла  усюди...

Стеблом  легким,  тендітним  та  міцним,
як  ластівчині  крила,  небу  гожі...
Чи  помічав,  коли,-  ти  прилітав  сюди,-
як  ми  з  тобою,  вітре  любий,  схожі...

Торкнись  плеча  хоч  повівом  легким,
і  станемо  повітрям  в  пташих  грудях...
Шукай  мене  у  собі,  край  весни,
коріння  душ  зіллється,  наче  губи.

07.03.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722131
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Lana P.

ПЕРШИЙ ТАНЕЦЬ

Тремтіли  руки  в  першому  танку,
Таким  важким  здавалось  тіло…
Він  обіймав  її  несміло,
Ледь  пригорнувши  талію  тонку.

Неспита  музика  високих  нот,
Биття  гарячих  хвиль  в  легені…
У  танці  —  душі  полонені
В  ефектах  дискотечних  позолот.

Безсонна  ніч  бентежних  хвилювань…
Пливли  уяви  лебедині…
Весь  світ  для  двох!  Вони  —  єдині
У  дивнім  морі  спраглих  сподівань.            11/03/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724261
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Lana P.

СКІК-ПОСКІК, СКІК ТА ВЕРТЬ…

Скік-поскік,  скік-поскік,
Скачуть  разом  прямо  в  бік.

Скаче  сонце  на  калюжі  —
Там,  де  хвильки  небайдужі.
Скаче  чайка  на  крилі
І  горобчики  малі.  

Скік-поскік,  скік-поскік,
Скачуть  разом  прямо  в  бік.

Скачуть  кози  і  лошатка,
Кенгуру  і  мавпенятка,
І  хмаринки  на  коні
Поскакали  вдалині.

Скік-поскік,  скік-поскік,
Скачуть  разом  прямо  в  бік.

Скачуть  хлопчики  й  дівчатка,
Антилопи  і  ягнятка.
Навіть  слоник  пострибав,  
Бо  у  нього  безліч  справ.

Скік-поскік,  скік-поскік,
Скачуть  разом  прямо  в  бік.

Скачуть  рибки,  жабенятка,
Котик,  песик  і  зайчатка,
І  Настуся  й  павучок,
Ще  й  кумедний  світлячок.

Скік-поскік,  скік-поскік,
Скачуть  разом  прямо  в  бік...  
Скік-поскік,  скік  та  верть  —
Закрутилась  коловерть!                                                                        23/02/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724257
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Квітка))

Буває так, що рідні то чужі

Буває  так,  що  рідні  то  чужі,
Ніколи  й  не  були  й  не  є  близькими-
До  певної,  до  певної  межі,
Ілюзії  стають  на  них  хиткими.

Чого  то  так?  Ти  вилиєш  жалі,
Хоча  то  так,  відмітка-календарик.
Чого  насправді  душі  такі  злі?
Ховаються  за  маскою  поправок...

Все  буде  добре,  потиски  плеча
І  знову  таємниці  в  диких  нетрах.
Загубляться  в  тобі,  бо  на  мечах
Смішний  двобій  буденності  у  гетрах.
-----
Бо  боляче  і  важко  уявити.
Чого  то  так,  що  рідні  то  чужі...
Хоча  то  так...  Простіше  їх  простити...
І  вірити  до  певної  межі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724443
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 20.03.2017


НАДЕЖДА М.

Тебе я викреслю з думок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E[/youtube]



Те,  що  колись  було  безцінне,
Втрачає  з  часом  увесь  зміст.
І  почуття  уже  руїнне,
На  жовтий  тлінний  схоже  лист.

Не  треба  плакать,  убиватись
За  тим,  чого  не  зберегли.
Назад  не  варто  повертатись,
Бо  так  зробили,  як  могли.

Все,  що  було  перемололось,
Частинки  вітер  розкидав.
В  душі  в  цей  час  щось  надломилось,
Бо  ти  того  так  побажав.

Пройшло,  промчалось,  пролетіло.
Не  треба  більше  помилок.
На  щастя,  все  переболіло...
Тебе  я  викреслю  з  думок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724405
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 20.03.2017


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

Бува,  наткнешся  на  граніт,
Не  намагайсь  пробити  лобом.
Твердий  занадто  моноліт.
Тікай  від  нього  ти  прожогом.

                         ***
Коли  біжиш,  дивись  під  ноги,
Спіткнешся,  важко  буде  встать.
Не  думай  тут  про  допомогу.
В  той  час  усі  кудись  спішать.

                     ***
Не  тільки  звірі  нас  кусають,
Є  люди  з  ядом  в  язиці.
Вони    ні  за  що  покарають,
Дістануть  вас  до  дна  душі.
Та  час  тут  швидко  розбереться:
Для  чого  все  це  і  кому.
Назад  тому  все  повернеться,
Всі  непереливки  йому.

                         ***
Як  набереш  проміння  в  руки,
Пошли  тепло  в  серця  людей.
Врятуєш  ти  їх  від  розпуки,
Притисни  ніжно  до  грудей.

                           ***
Усі  в  гостях  ми  на  землі,
І  шляхом  йдем  усі  єдиним.
Ми  свого  щастя  ковалі,
Якщо  коваль  не  звір  -ЛЮДИНА!

                       ***
Прости  мене.  За  що?  Не  знаю...
Але  прошу  тебе,  прости.
На  тебе  я  не  нарікаю,
Хоч  знаю:  винуватий  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724076
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Квітка))

Спориші

Чекай  мене,  як  я  тебе,  чекай...
Де  спориші  пусті  і  попалені
Минуле  прошепоче,  пам'ятай,
Хвилини  ті,  болючі,  не  скінченні...

Бо  серце  не  загоєні  льоди,
Тобою  у  прийдешнім  сьогоденні...
Нехай  болять  утрачені  сліди,
Бо  спориші,  зелені,  нездійсненні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723883
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Салтан Николай

Не по твоїй, не по моїй вині

[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую  я  за  осінню  шалено,
Сумую…  полетіли  журавлі,
І  ти  підеш,  я  думаю,  напевно  -
Не  бережеш  любові  взагалі.

Крізь  стрІчки  слів  приховані  лиш  сльози  -
Не  по  твоїй,  не  по  моїй  вині.
Та  от  чому  тепер  ось  ці  морози
Картають  моє  серце  у  журбі?

А  ти  холодна!  Хоч  така  холодна,
Та  я  тобою  пристрасно  горів,
І  не  потрібна  мені  досі  жодна,
Бо  серцем  відпустити  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 19.03.2017


КВолынский

Бороздил…

Бороздил  я  по  просторам  -
Мамонта    носил.
Оказался  у  забора:
Нету  больше  сил.

Вижу,  баба  молодая,
Не  согретая  совсем.
Вот  судьбинушка  какая…
Не  расскажешь  всем.

Развелось  их  по  Рассеи,
Как  в  собаке  блох.
Хоть  не  мачо…гладиатор  –
Не  совсем  уж  лох.

Нас  дедулечек...  не  много…
Не  пройти…зовут!
Хоть  кривого,  хоть  слепого
Бабы  подметут.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723632
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Радченко

Две фотографии

Я  сквозь  время  смотрю  на  тебя  —
Чёрно-белые  две  фотографии
Жизни  нашей  мгновенья  хранят
В  нашей  общей  чуть-чуть  биографии.
Мы  такие  смешные  с  тобой,
Босоногие  и  загорелые.
Мы  друг  другу  не  стали  судьбой
И  мечты  не  сбылись  наши  "смелые".
Даже  в  снах  не  встречаемся  мы
И  навряд  ли  друг  друга  узнали  бы.
На  пороге  пришедшей  зимы
Никогда  мы  с  тобою  не  стали  бы.
А  детсадовский  наш  выпускной,
Разлучил  нас  с  тобой  опрометчиво.
Лопоухий  мальчишка  смешной
Светлой  грустью  пришёл  зимним  вечером.
Я  сквозь  время  смотрю  на  тебя  —
Нам  по  шесть!  Ах,  какие  мы  взрослые!
Дарит  встречи  однажды  судьба
Чуть  смешные,  по-детски  серьёзные.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723996
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Владимир Зозуля

Асфальтное "Люблю"

Весна  пришла,  весна  вернулась,
Огонь  невидимый  зажгла,
К  природе  возвращалась  юность
Сгорая  чувствами  дотла,

Звенела  музыкой  Вивальди
Капелей  мартовских  роса,
И  кто-то  мелом  на  асфальте
В  любви  признанье  написал…
...
О,  этот  жизни  зуд  под  кожей!  
Весна  манила  и  звала’,
Наверно,  ей  хотелось  тоже
Прикосновения,  тепла.

И  нежность  превращая  в  муку
По-женски  нагло  и  легко,
Она  брала  меня  за  руку
И…  уводила  далеко…

Туда,  где  первого  свиданья
Кружился  ландышевый  вальс…
Туда,  где  первого  признанья
Струился  теплый  свет  из  глаз…

И  где  восторженно  и  шало,
Чтоб  не  был  мир  так  сер  и  пуст,
Мальчишка  "Н"  –  инициалу,
Оставил  строчку  алых  чувств.

…Я  помню…  как  дрожа  всем  телом,
Тревожа  серость  душ  и  стен,
Кусочком  сердца  –  алым  мелом,
Писал  он  –  "Я  люблю  Вас,  Н."…

Ах,  юность…  помнишь,  горько  сладкий
Вкус  шоколадок  по  рублю?..  
Десятый  класс…  портфель…  тетрадки…
Весна…  и  чувство  –  Я  люблю!..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724161
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


AleksKr

Дела темны, но скоро - смута дня…

Дела  –  темны,  но  скоро  –  смута  дня
Предчувствуется  в  утреннем  тумане,
Утопия  надежд  в  нём  и  возня
Наива  ветра  перемен.  И  мне  не  странно
Что  ропот  листьев  –  то  не  более,  чем  гам.  
Они  привязаны  к  питающим  ветвям,  
И  полностью  в  руках  того,  кто  гонит  ветер.
Но  он  –  невидим,  за  деянья  –  не  ответит…
А  ропот  скатится  до  мата  непортебы.
В  плену  умы  у  снов  обманного  куража,
Здесь  всё  приземлено,  а  в  небе
Все  предпосылки  к  революции  назрели;
Поставят  к  стенке  сны,  меня  же
Вновь  депортирует  будильник  из  постели.
Сны  совести  родят  химеру  власти
В  истории,  и  в  ней  у  спящей  части  –  
Дела  темны.  Но  скоро  смута  дня.
Её  похмелье  жаждет  крови  и  огня,
Рассвет  сотрёт  мажорных  звёзд  сиянье,
А  митинг  солнечных  лучей  добавит  смуты  
И  истина  всплывёт,  что  буча  рани  –  
Лишь  продолженье  суток…
                                                                                                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724181
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


OlgaSydoruk

Кто накормит их с ладони?. .

Небо  тёмно-серым  цветом  накрывает  с  головой.
Серебристым  что-то  пишут  нити  молнии  кривой.
Пролетают  мимо  кони  -  кучевые  облака.
Кто  накормит  их  с  ладони?..  -  Только  Господа  рука!..
Столько  горьких  слёз  пролито,сколько  выпито  с  горой...
В  тёмно-сером  цвете  небо  дышит  в  унисон  со  мной...
Для  чего  все  эти  строки?..Воскрешения  пора?..
Или  просто  бродят  соки  синей  веной  без  конца?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723834
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Олекса Удайко

ВОНА

   [i]Так  сталося,  що  жінка  стала  чи  не  найціннішим  
   скарбом  безумного  і  суєтного  сьогодення.  Бо  хто  
   ж  як  не  вона  може  повернути  йому  риси  розумності  
   та  красу  буття  у  всіх  його  проявах?  Тут  вже  йшлося  
   про  це  у  моїх  віршах  і  творах  моїх  колег*.  Звертаючись  
   до  вічної  теми  сутності  людського  існування  на  Землі,  
   автор  пропонує  друзям  і  читачам  сайту  новий  доробок  
   як  "закваску"  до  нових  диспутів  на  цій  сторінці...  
   
   Доброго  вечора  та...  плідної,  щасливої  ночі!  
   В  супроводі  невмирущої  музики  Щопена...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона  –  та,  
                           що  як  треба  коня  на  скаку  угамує,
Вона  в  хату  палаючу  ввійде,  як  хата  горить.
Вона  –  та,  
                           що  ніколи  дарма  у  житті  не  сумує,
Коли  розпачі  рана  її  окупує  на  мить.

Вона  –  та,  
                           що  уміє  і  може  у  млості  кричати,
Коли  він  у  пещоті  зірве  невгамовний  той  крик,
Їй  не  треба  
                           покої  у  злоті  і  білі  палати  –
Їй  дорожчий  його  задовільно-впокорений  рик.

Вона  –  та,  
                           що  народить  як  треба  дітей  –  хоч  і  десять,
Лиш  би  він  їх  трудом  своїм  відданим  прогодував…
Вона  –  та,  
                           що  квітчає  у  ряст  його  приспані  весни,  
Аби  він  повирішував  тисячі  рідкісних  справ.

Вона  –  та,  
                           що  підніме  йому  до  висот  кундаліні**,
Аби  він  перестрибнув  нараз  двометровий  паркан.
Й  не  закрадеться  в  нього  
                                                                       ні  крапельки  підлої  ліні  –
Він  ділами  наповнить  накреслений  милою  план.

Вона  –  та,  
                           що  узимку  веселі  хори  хороводить,
Й  ніпочому  їм  люті  завії  й-морозна  зима.
Вона  піде  
                           за  ним,  коли  треба,  в  вогонь  і  у  воду,
Коли    іншого  шляху  в  подружньої  пари  нема.  

…Так  і  шествує  
                           в  світі  той  люд  погамований  парами,
Немов  нитка  і  голка,  що  все  надміцне  протика.
Та  чомусь  одне  
                           одного  й  долю  нерідко  ми  сваримо…

Видно,  суть  у  безбожного  люду  гріховна  така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно  з  індуїстським  вченням,  латентна  сила,  що  
     покоїться  в  куприку  людини,  звернута  в  спіраль.      [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Макієвська

Весняне


Прощаємось    ми  з  зимою,
Сонце  лиє  з  небес  промінці,
Пахне  навколо  весною,
Цвіркотять  у  кущах  горобці.

Схиля  голівки  до  землі,
Квітнуть  проліски,  такі  ніжні,
Впали  роси  на  них  в  імлі
Чи  то  сльози,  перлинно-сніжні?

Й  летять  із  вирію  птахи,
Покидаючи  чужі  краї,
Спішать  додому  на  дахи,
В  ліси,  в  сади,  в  зелені  гаї.

Стає  затишно  на  душі
Від  чистих  ароматів  весни,
Її  дзвінкої  метушні,
Від  тої  неземної  краси.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723497
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Ліна Ланська

ТРІШЕЧКИ ПТАХ

Хай  і  не  я,  і  не  ти  -
В  небо  і  з  неба...
Хай  і  не  нам  намалюється  Рай.
Подумки  раптом  злети!
Як  це  не  треба?  -
Крила  обшарпані  болем  не  обчухрай.

Глянь  в  Задзеркалля  мигцем  -
Біле  й  пухнасте
Пір"ячко  ніжить  збаюрений  шлях.
Бачиш  змарніло  лице?  -
Тільки  б  не  впасти,
Ангели  -  змучені  люди  і  трішечки  -  птах.

Трішечки...  іноді  він  -
Птаха  безкрила.
Душу  твою  береже  від  падінь.
Хочеться  дива  і  змін?
Де  ота  сила,
Що  піднімає  так  легко  у  височінь?

Як  подолати,  знаття  б!
Муки  навроки?
В  серці  твоєму,  розбитиму  вщент,
Віри  й  надії  тремтять
Стишені  кроки  :                                  
"Віруй,  надійся!"  -  любові  злитись  дощем.

Хай  і  не  я,  і  не  ти  -
Як  це  не  треба?  -
Крила  обшарпані  не  обчухрай.
Подумки  раптом  злети!
В  небо  і  з  неба...
Хай  і  не  нам  намалюється  Рай.
13.03.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723593
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


ТАИСИЯ

Цвела сирень

Места  –  знакомые  до  боли.
По  этой  тропке  шли  к  реке.
Цвела  сирень,  нас  только  двое,
Весна    -  в  душе,    рука  –  в  руке.

Сверкали  «зайчики»  на  ветке.
Пьянил  цветочный  аромат.
Я  –  босиком,  ты  нёс  баретки.
Меня  смущал  твой  нежный  взгляд.

Ты  мне  дарил  сирени  ветку.
Ты  рисовал  ночной  пейзаж.
Нёс  на  руках,  как  птичку  в  клетку.
Здесь  сохранился  наш  шалаш…

Твой  взгляд    по-прежнему      смущает.
Опять  зовёшь  меня  в  шалаш.
Вино  с  годами  лишь  крепчает.
Как  привлекает  наш  вояж!

15.  03.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723662
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


OlgaSydoruk

Там увидела себя.

Экспромт

Лишь  под  утро  ветер  ночи,  в  монотонности  дождя,
Затихал.Смежались  -  очи...Там  увидела  себя,
И  ромашковое  поле,и  лазурный  василёк.
Средь  ковылевого  моря    -  нежный  аленький  цветок...
Поцелуи  обжигали  моё  тело  без  огня.
Полыхала  в  полумраке  фиолетовым  душа.
Ветер  ночи  приласкался  и  затронул  завиток.
Только  губ  не  прикасался...Только  слов  сказать  не  мог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723664
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Олена Вишневська

…звуками падати в тишу…

Все  перемелеться,  невідворотне  відбудеться.
Нас  розіграють  уміло,  неначе  етюди.  Ця
Партія  ще  недописана:  нотами,  струнами,
Клавішами,  барабанами  в  серці  пульсує.  Ми

Все  обірвемо,  натиснемо  /рухи/  на  паузу.
Навіть  без  дотику,  чуєш,  зашкалює  градус  у
Першому  такті.  А  скільки  їх,  Боже,  відміряно?
Скільки  не  зібрано?  Скільки  даремно  намріяно?

Перетасуються  карти  в  колоді  –  ми  звуками
Будемо  падати  в  тишу  і  подихи  слухати.
Тільки  без  дотиків…  Тягнуться  пальці  до  музики.
Просто  зіграємо.  Слово  зав’яжемо  вузликом.

В  сутінках  небо  /приручене/  вляжеться    ковдрою,
Рухи  -  у  погляди.  Станемо  піснею  довгою.
Все  перемелеться.  Невідворотне  відбудеться.
Все,  що  насправді  не  сталось,  /в  мені/  не  забудеться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723489
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Радченко

Грак

Так  поважно  грак  крокує,
Не  боїться  він  людей.
Роздивляється,  пильнує,
Зустріча  новий  він  день.
З  гордо  витягнутим  дзьобом
Йде  по  стежці,  не  зверта.
Ось  крутнувсь  й  пішов  підскоком,
Ось  навприсядки  сіда.
Зупинився,  щоб  спочити,
Крила  широко  розкрив.
Вирішив:  пора  летіти  —
Марш  ранковий  завершив.
Ось  така  в  грака  забава:
Вранці  стежкою  гулять.
І  важливіша  є  справа:
Ще  б  навчитися  співать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723484
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Троянда Пустелі

метаморфоза

ти  –  метаморфоза  
у  нашому  вимірі
крихка  та  тонка
холодна
зваблива

розчиняєшся  у  спогадах
як  в  солоній  воді  
сльози
зливаєшся  воєдино
розтікаючись  струменями
током  по  шкірі
на  кінцевих  закінченнях
пальців
вій
вуст

ти  -  сніг
у  кришталевому  шарі
оманливий  та  несправжній
теплий
приємний

якого  хочеться  торкатися  
думками
словами
літерами
і  писати  про  нього  хокку
чи  рубаї
бо  прості  вірші  надто  прості
для  тебе

адже  ти  такий  складний
для  цього  світу
ти  його  метаморфоза


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723418
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Lana P.

КУЛЬБАБКА

Кульбабка  тримає  весь  світ  —
Піднесла  пухнасту  голівку.
І  кличе  її  зореліт
У  довгу  цікаву  мандрівку.          17/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723364
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Потусторонний

Вновь чудится весна…

Вновь  чудится    весна,  
пусть  в  марте  еле-еле  
ткёт  нежность  полотна  
из  солнечной  кудели.

Снег  обнажает  смерть,  
грязь  сцеживая  в  лужи.  
Ты  мёрзлому  не  верь,  
песнь  новую  послушай.

Мир  солнечных  часов
вспять  повернул  движенье,  
фортуны  колесо  
закрутит  к  возрожденью.

От  искорки  любви
вдруг  вспыхнут  жизни  свечи,  
вновь  птицам  гнёзда  вить,  
как  нежность  душу  лечит!

Пусть  трепетный  апрель
в  нас  вечно  будет  длиться  
и  в  зимнюю  метель  
уйдёт  весенней    птицей.

Однажды,    навсегда,
без  права  на  ошибку,  
как  талая  вода  
со  стылою  улыбкой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723370
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Катерина Дмитрецька

Весняно-закохане

У  сни  розвеснені  прийди,
Зігрій  вуста  палким  цілунком.
Зими  вже  губляться  сліди...
Потіш  мене  кохання  трунком.

У  коси  зорі  заплети,
Нехай  малює  ніч  графіті...
А  ми  одні  -  лиш  я  і  ти.
Весною  пахне  у  повітрі.

Зжени  тумани  з  моїх  вій,
Я  крізь  сніги  тебе  чекала.
Прошепочи:  "Навіки  твій..."
...Весна  крайнеба  запалала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723326
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Наташа Марос

СУЩИЙ ПУСТЯК…

О  чём  Вы  жалеете,  женщина  славная,
В  ненужных  морщинках  улыбку  тая,
Простите,  я  знаю:  не  в  праве,  не  в  праве  я
Расспрашивать  Вас,  дорогая  моя...

О  том,  как  любили,  когда  были  юною  -
От  счастья  блестели  глаза  на  ветру,
Душа  упивалась  горячим  безумием,
Бессонную  ночь  провожая  к  утру...

А,  может,  о  том,  сокровенно-таинственном,
Что  в  прошлые  дни  унесло  сквозняком,
Где  Вы  растворились  в  красивом,  единственном,
Кого  для  себя  нарекли  божеством...

По  ком  Вы  страдаете,  женщина  милая,
И  что  Ваши  сны  до  сих  пор  берегут?
Мелодией  старой,  где  болью:  "любила  я..."
Отравлены  шрамы,  что  бешено  жгут

Своим  одиночеством  после  полуночи...
С  тяжёлыми  веками  вновь  поутру  -
Не  скрыл  макияж,  да...  И  сколько  ни  умничай:
Навязчиво  ноет:  "...я  точно  умру..."

И  снова  болит  пустота  и  безумие,
А  ночь  за  окном  -  ей  не  стыдно  ничуть...,
Что  он  не  пришёл...  Он  -  с  пропавшим  сказуемым...
Вы  плачете:  "...той  же  монетой  плачу..."

О  чём  Вы  задумались,  мудрая  женщина,
Перчатки  и  шляпка...  и  дома  не  ждут,
Лишь  воспоминания,  временем  венчаны,
Слезу  утирая,  тепло  берегут...

Вы  каждое  утро  у  старого  зеркала,
Встречая  себя,  улыбались  грустя,
Платили  /по  полной/  за  жизнь  исковеркану,
За  слёзы,  за  вечность,  ...за  сущий  пустяк...

                       -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720451
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 13.03.2017


Наташа Марос

ЧИСТИЙ ЗОШИТ…

Ти  прочитав  і...  зсунувся  з  лиця,
Мов  хто  ножа  на  відстані  -  у  спину,
Бо  зрозумів,  що  сповідь  моя  ця
Мені  дорожча  за  мішки  бурштину...

Не  зглянулась,  упевнено-легка
/Це  вперше  за  пусті  десятки  років
Не  втримає  мене  твоя  рука/  -
Таких  ще  вільних  я  не  знала  кроків...

Гукав,  гукав,  а  потім  -  довго  біг
І,  жадібно  хапаючи  повітря,
Ти  розумів:  ніколи  не  беріг...
Ніколи...  А  сьогодні  -  я  не  вірю...

Закреслила,  розправилась,  пішла
Так  легко,  мов  у  весни  свої  сині,
Бо  досі  точно  я  перебрела
Затоптані  давно  стежки  полинні...

Хоч  і  просив:  "Давай  фатальний  вірш  -
В  останню  збірку,  мов  останню  крапку,
Почнем  спочатку...  зможу  я...  повір..."  -
Холодний  дощ  скотив  останню  краплю...

А  я...  купила  гострий  олівець
І  чистий  зошит  у  густу  клітину...  
Не  йди  за  мною,  не  проси,  кінець  -
Без  мене  пий  терпку  свою  провину...

Мелодія  пливе  -  стрічай  весну,
Нову,  живу,  нехай  не  буде  гірша...
Та  не  чекай,  бо  я  не  повернусь,
І  не  впущу  тебе  до  свого  вірша...

                 -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721949
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 13.03.2017


Наташа Марос

СУДАРЬ…

Вы  так  спокойны,  сударь,  безразличны,
Зайдя  в  свою  тенистую  аллею,
Безжалостно  расстались  с  нашим  личным,
Сегодня  я  об  этом  не  жалею...

Давно  забыла  запахи  сирени,
Пьянящие  меня  порой  ночною,
Сто  раз  огнём  облизаны  поленья
Чужой  любви,  горевшей  не  со  мною...

Нет,  не  со  мною,  сударь...  Вы  смогли  же
Листать  страницы  огненного  зноя...
Вам  до  меня,  как  мыслям  -  до  Парижа
И  оттого  не  знаете  покоя...

Я  приглашала  в  сказочную  осень,
А  Вы  стремились  -  в  солнечное  лето...
Вы  думали:  ещё...  потом  попросят,
Но  я  лишь  раз  шептала  Вам  об  этом...

Вы  отказались,  сударь,  -  Ваше  дело,
Я  помню  только:  опадали  листья,
Но  знайте:  всё  давно  уж  отболело
И  только  осень  иногда  приснится...

А  вот  -  зима...  Вам  холодно  и  зябко,
Вы,  сударь,  -  пленник  слов  своих  и  мнений  -
Не  к  тем  ногам  рассыпаны  охапки
Тяжёлых  веток  розовой  сирени...

                         -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 13.03.2017


Шон Маклех

Людські слова

                                               «Я  так  боюсь  людських  слів...»
                                                                                                 (Райнер  М.  Рільке)


Людські  слова
Падають  на  скляну  поверхню  
Кришталевих  дзеркал  людських  душ  -  
Розбивають
На  тисячі  скалок.
Людські  слова
Вони  іноді  кулями,
Іноді  оливними  гирями
Чи  круглими  гарматними  ядрами
Наповненими  палаючим  порохом.
Людські  слова
Іноді  гострим  лезом
Перукаря  божевільного
По  горлу  людської  долі,
Іноді  колючими  голками  їжаків-невдах,
Чи  єхидн  кволоступів,
Чи  зубами  рептилії  безногої  гнучкоспинної
Двозубої  та  лускатошкірої
В  п’яту  ахіллесову  буття  нашого.
Іноді  втекти  хочеться
Від  чорних  жахних  слів  людей,
Слухати  слова  старого  бороданя  явора,
Чи  мрійника  ясена,
Чи  клена  -  сміхотуна  рудого,
Слухати
Дерев  гомінких  слова,
Слова  крука-філософа
І  паяца  горобчика.
У  них  слова  кращі,
Мудріші  й  доречніші,
Зрозуміліші  й  добріші.
Нажаль...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 13.03.2017


Serg

На жаль…

Асоціативне    до
Шон    Маклех:  «Людські  слова»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465

               «Ну  що  б,  здавалося,  слова...
                 Слова  та  голос  -  більш  нічого.
                 А  серце  б'ється  -  ожива,  
                 Як  їх  почує!»
                                                 Т.  Шевченко*

Людські  слова...  
Прості  й  величні,
З  трибун,  чи  в  тихому  кутку,
Сміливі,  радісні,  скептичні,
Юнацькі  й  з  віком  ексцентричні,
Терпкі  і  з  присмаком  медку,  -
Усі  вони  -  багатство  мови,
Велике  дзеркало  віків
Із  відображенням  здоровим
Товстих  тлумачних  словників...

Та  хочу  чути  не  окремі
Веселки  кольору  слова,
Хай  навіть  у  гучній  поемі,
А  думку  зрілу!
От  дива,
Усі  навчились  говорити
Й  писати  рівно  у  рядки
Чому  ж  так  тяжко  в  світі  жити
Й  нема  думок-волошок  в  житі?
На  жаль,
Полова  й  будяки...

Одні  і  ті  ж  слова  повсюди
Використовують  повсяк,
Одні  і  ті  ж  навчені  люди
Щодня  в  макулатури  груди
Складають  пошесті  мертвяк,  
Усі  вони  -  то  брак  освіти,
Що  викликає  співчуття
Із  неможливістю  терпіти  
Провладний  суржик,  як  сміття...

Та  маю  щире  побажання
Ту  ахіллесову  п'яту
Перетворити  на  Кохання
У  римах  душ  людських!
Просту
Ідею  чути  гумор  клена
Й  старого  явора  слова
І  мрії  ясена  зелені,
По-філософськи  десь  шалені!
На  жаль,
Я  вірю  у  дива...

11.03.2017


*«НУ  ЩО  Б,  ЗДАВАЛОСЯ,  СЛОВА...»
Тарас  Шевченко.  Зібрання  творів:  
У  6  т.-К.,  2003.  -  Т.  2:  Поезія  1847-1861.  —  С.  94-95;  605-606

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722786
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 13.03.2017


Радченко

Немає незмінного

І  немає  нічого  незмінного:
Ні  теорій,  ані  аксіом,
Ані  кольору  сходу  кармінного
Чи  комети  з  блискучим  хвостом.
Почуття,  що  здаються  одвічними,
Можуть  раптом  розсипатись  в  прах,
Щоб  опісля  з  раптово-зустрічними
Перекреслить  розпуку  і  страх.
Все  минеться  і  все  перемелиться,
Та  не  зАвжди  чомусь  так  бува,
Бо  образа  туманами  стелиться
І  надію  з  дороги  збива.
І  не  має  нічого  незмінного  —
Через  час  воно  стане  нічим.
Ранок  кольору  темно-кармінного
Буде  ніжним  й  чомусь  мовчазним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723148
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Анфиса Нечаева

Хоче сонечко мені сказати…

Я  поцілунок  теплий  і  ніжний  відчула,
Це  ранкове  сонце  в  кімнату  мою  заглянуло.
Воно  в  щічки  мене  цілувало,
Мені  в  очі  воно  заглядало.
Хоче  сонечко  мені  сказати
-Годі  ніжитись,  пора  вставати.
Всі  пташки  вже  давно  повставали
І  вранішні  пісні  заспівали.
Я  у  відповідь  сонечку  хочу  сказати,
-Дай  но  ще  трішечки  мені    полежати,
Так  у  ліжечку  моєму  тепленько,
Та  і  вставати,  мабуть,  ще  раненько.
Сонечко  шию  мою  лоскотало,
Вперто  на  скронях  моїх  вигравало.
Потім  у  люстерко  моє  заглянуло,
Сотню  *зайчиків*  на  мене  жбурнуло.
Хоче  сонечко  мені  сказати
-Годі  лінитись,  треба  вставати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720410
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 12.03.2017


Квітка))

Скажи мені

Скажи  мені,  що  я  не  розгубила!  
Надії  всі  до  решти  із  долонь,
Твоїх  терпких...  скажи,  що  я  любила
І  дощ  оцей,  не  пристрасний  полон...

Такий  сумний,  пригірклий,  недоречний.
Скажи  мені,  що  все  це  забуття-
Не  вигода,  що  завтра  буде  гречним,
У  кольорі  веселки  світ  життя...

Скажи  мені...  невже  це  так  багато,
Яка  із  них  у  справжності  є  мить?
Надій  розбитих  невеселе  свято...
Скажи  мені...  чого  то  так  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723089
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Вишневська

білим спомином недопечалі

[i][b]"
Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи."[/b][/i]
                                                                 [b]  [i]    Гостя[/i][/b]




Ти  проший  мене  всю
Білим  спомином  недопечалі.
По  зів`ялій  траві  вітер  гонить  вчорашні  сліди
І  твої,  і  мої,  щоб  сховати  від  світу  найдалі
Несміливу  любов,  що  ятритиме  пам`ять  завжди.

І  допоки  ми  віримо  в  те,  що  себе  обдурили,  
Переправу  змінили  й  в  нікуди  наосліп  втекли,  
Забувай  мене,  чуєш?.../  щоденно...щоночі...щосили.../
Як  і  я  забуваю  в  холодних  обіймах  імли.

Бо  прийде  знову  завтра,  в  якому  нас  більше  немає,  -
Розсміється  /підступно/  в  обличчя  сльотавим  дощем.
Пам`ятай  мене  /зможеш?/  найбільшу  із  втрачених  таєн,  
Ту,  що  вирвала  з  серця  /по  собі/  мільйони  поем....

/04/03/2017/

[i]
З  вдячністю  Наталочці  за  мить  натхнення)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Владимир Зозуля

Исходя

Ах,  как  жаль  мне…  как  хочется  снова  вдохнуть
Этот  запах  весеннего  ветра  и  звёзд,
Эту  –  юного  чувства  –  волшебную  муть,
Этот  миг  скоротечных  восторгов  и  грёз.

Задохнувшись  от  счастья  бежать  по  траве,
Сквозь  просвет  листвяно'й  и  березовый  шум…
Ах,  как  хочется  снова  прижаться  к  тебе
И  не  чувствовать  где-то  внутри:  –  Исхожу…

Исхожу  из  всего,  тихо  так,  по  чуть-чуть.
Исхожу  из  себя,  каплей  водки  в  крови.
Исхожу  из  земной  невиновности  чувств.
Исхожу  из  презумпции  нашей  любви.

Исхожу  из  твоих  неразгаданных  снов.
Из  того,  что  забыто  и  станет  ничьим.
Из  ещё  не  озвученной  музыки  слов  
Исхожу,  как  исходит  огонь  из  свечи.

Исхожу  с  не  пролитых  и  про'литых  слёз.
Из  холодных  и  длинных  осенних  дождей.
Исхожу  из  рассыпавших  листья  берез,
В  высоту  планетарной  печали  своей.

Исхожу,  как  звучащий  серебряный  свет,
Той  звезды,  что  еще  не  угасла  в  груди.
Многоточием  –  этим  последним  –  на  нет
Исхожу…  
И  никак  не  могу  изойти.

 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723078
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Lana P.

ОШУКАНА

Цвіла  білим  пухом  тополя,
Як  вітер  торкав  її  стан.
Купалась  в  безмежжі  край  поля,
Здавалось,  життя  —  океан.

Вслухалась  до  кожного  звуку,
Що  вітер  на  вушко  шептав.
Кохання  ввірвалось  без  стуку
У  вигляді  сонцезаграв.

Не  знала,  що  вітер  жорстоко
Обскубає  листя  в  душі,
І  буде  вона  одиноко
Вкривати  німі  спориші.

Ошукана  вітром  тополя
Самотньо  стоїть  у  журбі.
Якби  ж  то  була  її  воля
Відраду  знайти  у  собі.                      12/04/16            
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722775
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Lana P.

ОСОКА

Тремтить  на  вітрі  осока.
У  неї  —  талія  тонка.
Відпочивала  цілу  зиму.
Сніжок  укутував  лозину,  
Оберігав  красиву  ніжку  —
Була  йому  за  білосніжку.

А  навесні  розтанув  сніг,  
Хоча  тримався  так,  як  міг.
Тоді  вітри,  неначе  оси,
Пошарпали  за  довгі  коси,
Поналітали  звідусюди,
Штовхали  в  спину  і  у  груди,

Хапали  за  високий  стан,
Що  аж  зірвався  ураган.
Шарілась,  гнулася  небога,  
В  душі  вселилася  тривога.
Здавалося,  настане  згуба  —
Навіть  вітрам  була  нелюба…

Та  поруч  статний  очерет
Під  ноги  кинув  свій  берет,
На  пишнокосу  задивився  —
В  болоті  мало  не  втопився.
По  личку  скрапували  сльози,  
Під  сонцем  танули  морози…

Весняне  бавилось  кохання  
Під  вітровієвим  зітханням.                        19/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722777
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Валентина Ланевич

Моя ти, матінко, моя ти, ненечко Вкраїно!

Моя  ти,  матінко,  моя  ти,  ненечко  Вкраїно!
Сльозою  гіркою  умивана  твоя  землиця.
Поклони  щирі  б’ю,  скрушно  припавши  на  коліно,
Молю  до  Бога,  щоби  трималась  у  душах  криця.

Безхатченко  недоїдки  вминає  на  фудкорті
Та  ще  й  надпите  пиво  має  на  царський  той  банкет.
Мільярдери  ж  наші  відпочивають  на  курорті,
Під  пальмами  Мальдівів  гучний  заказують  фуршет.

В  АТО  гремлять  гармати,  те  далеко,  не  почують,
Для  ніжних  їхніх  вух,  от,  звучить  Бетховена  сонет.
Компослуги  оплативши,  люди  гроши  рахують
І  тягнеться  рука,  щоб  із  ножен  витягнуть  багнет.

11.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722950
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


archic

Северное сияние

Лечи  меня  песнями  дальнего  севера
Обычными  письмами  и  ожиданием
Оно  ведь,  безмолвно  становится  верой  нам,
Когда  разрывает  по  шву  расстояние.

Весенними  днями.  Родными  и  близкими,
Друзьями  и  даже  простыми  прохожими
В  закате  багряными  тучами  низкими
Счастливыми  днями,  которые  прожиты

Простыми  улыбками,  гордыми  взглядами,
Волнительным  трепетом  в  миг  расставания
Минутами  горести  ,  только  бы  рядом  быть,
Когда  все  дороги  усыпаны  гравием

Бескрайним  простором  ночного  сияния
Оркестром  сердец  опустевшего  города.
На  улочке  каждой  шаги  –  как  послания,
Где  имя  твое  произносится  с  гордостью!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722839
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


@NN@

Душа рядками…

Рядки  тяглись  чумацькими  возами,
Разками  бурштинового  намиста,
Якісь  не  мали  ні  ваги,  ні  змісту,
А,  деякі,  вітрисько  геть  розхристав.

Одні  вплітали    чебреці  і  м’яту,
А  інші  розцвітали  яблунь  квітом,
Просвічували  зорями  між  віттям
І  жебоніли,  мов  струмок  за  містом.

І  ранили  зболіле  бідне  серце,
Мов  полум’ям  лизали  білі  руки,
Народжувались,  як  дитя  у  муках,
І  не  складались  в  голові  до  купи.

Зібрати  б  їх,  згребти  і  підпалити,
Мов  те  пожухле  листопадне  листя.
Та  вітер  душу  все-таки  розхристав
Й  слова  розсипав,  мов  разки  намиста.

Думки  тягнулися    з  душі  рядками...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722674
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Квітка))

Тебе розуміти…

Тебе  розуміти...  мій  мозок  повільно  скипає...
Я  все  намагаюсь  тебе  випивати  до  дна...
Так  тихо  ступати,  за  межі  твого  небокраю,
Як  нас  ще  немає...  тобою  мене  ще  нема...

Я  хочу  змагатись  із  часом  в  німих  перегонах,
Де  він  є,  як  спринтер,  а  я  лише  мрії  маля...
Малюєш  губами,  де  дотики  рівні  полону,
І  сонцем  здається  в  безмежності  кругла  земля.

І  як  розуміти...  мій  мозок  повільно  скипає...
Чи  буде  те  завтра,  чи  тільки  в  прекрасності  мить?
І  як  залишити?    всього  я  тебе  випиваю...
Мені  на  останок,  тобою  лиш  дуже  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722883
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Ліна Ланська

СКРИНЬКА ПАНДОРИ

Годі!  Терпіння  моє  невичерпне
Таки  скінчилось,  дверей  не  прикрию.
Хряпну  так  сильно,  як  тільки  зумію,
Руки  зомліли  і  серце  щось  терпне.

Я  біля  тебе  ходила  навшпиньках
Не  потривожити  б,  не  розбудити...
Ніби-то  й  виросли,  наче  ж  не  діти?  -
Тільки  Пандори  відкрилася  скринька.

Може  навмисне,  а  мо`випадково...
Хтось  зачепив,  -  у  вузеньку  щілинку
Лихо  протиснулось,  -  сіє  зернинку.
Скинула  скриня  прадавні  окови.

Все,  що  ховала,  межиочі  раптом
Кинула,  втомлена  і  збайдужіла,
І  оніміла,  від  муки  безсила,  -
Біль  розлетівся  жаским  ароматом.

Впав  на  пошерхлі  вуста  і  на  руки.
Сльози  скотились,  заплакали  весни.
Палить  вогонь  з  тих  очей,  перехресний?
І  віднімає  всі  шанси  у  злуки.

Мертвому  користі  -  нуль,  від  кадила.
Не  воскресити  минулого  -  втеча
Поневірянь,  стільки  бід  натворила  -
У  безнадії  тремтить  порожнеча:

Болем  щомиті  задуха  стискає,
Що  вже  насіялось  те  і  зростає.

06.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722614
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


ТАИСИЯ

Берёзовая роща

С  утра  пораньше  слышу  птичьи  трели.
Для  пробуждения  –  холодная  вода.
Держу  в  руках  тяжёлые  гантели.
От  зимней  спячки  не  осталось  и  следа.

Такой  режим  пришёлся  мне  по  нраву.
Весной  художник  должен  многое  успеть.
Семьёй  на  рощу  совершить  облаву.
Пора  в  рисунках  и  стихах  её  воспеть.

И  радость  встречи  вызывает  слёзы.
Берёзовая  роща  славится  вовек.
Между  собою  шепчутся  берёзы:
Замешан  в  этом  деле  добрый  человек.

09.03.  2017.

Рисунок  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722530
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


OlgaSydoruk

И не дрогнула даже рука…

Экспромт

Загоралась    святая  свеча,
И  душа  в  полутьме  не  кривила.
И  не  дрогнула  даже  рука  -
Не  толкнула  чудесная  сила...
Далеко  -  до  средины  грех'а.
От  средины  -  немного  уныло...
Эта  жизнь  -  по  реке  бытия...
По  реке  бытия  до  горнила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722528
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


OlgaSydoruk

Уходящее что-то заставило…

Замерзала  до  срока  река.
Никогда  раньше  срока  не  таяла.
Леденела  душа  без  тепла  -  
Уходящее  что-то  заставило...
Не  на  счастье  крестила  рука    -
Все  обьятья  и  слёзы(украдкой)...
Обронённые  наспех  слова
Разливались  божественно  сладко!
Я  сама  покидаю  тебя!..
Ненавистные  игры  -  без  правила...
Я  тебя  покидаю,любя...
А  река  -  раньше  срока  оттаяла...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722502
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ліна Ланська

ПОШУКИ

Укрившись  пилом  поколінь,
Збиваючи  до  крові  ноги,
Не  вибираючи  дороги,
Блукаємо  серед  видінь.

Живем,  
чи  думаєм,  що  так?
Замкнувши  дім,
закривши  очі,  
Шукаєм  записи  пророчі,
Неначе  сухарі  жебрак...

Могутній  бог,  
                     лихий  шакал?
Некрополь  день  і  ніч  вартує,
Померлих  поглядом  чатує,
Анубіса  лихий  оскал.

Десь  тут
розірваний  навпіл,
Старий  та  витертий  папірус,
Неначе  поглумився  вірус,  -
Уперто  пише  :
                     суходіл

Ділив  на  шмаття  легіон,  -
Або  вода  -    велінням    Нілу,
Чи  жадібний  та  знахабнілий,
Богів  величний  пантеон?

Шукаємо  старі  рядки.
Наскальні  стерті  ефемери
Ховають  таємниць  озера.
Байдужих  зір  німі  грядки
 
Тихцем  волають:  це  не  гра!
А  час  давно  забуте  витер,
Спалив  міста  в  пустелю    Ра,
Чи  інший  хто?..
                     котра  із  літер

Розкаже?..
                   кличем  навмання,
Мо`  Сфінкс  озватися  посміє?
Допоки  Цербер  лапи  миє,
Ізвечора  і  до  рання,

У  хвилях    Стіксу;    
                         спів  дріад
Заколисав  сповиті  душі    -
Серед  гробниць    
зотліли  ружі,
Поля  Іару  -  це    Дуат...

02.16.

Ред.09.03.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722500
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Олекса Удайко

HOMO FEMINIS

                                                     [i][b]
   Латинь...  Мова  релігії    і  науки.  Недарма    ж  Карл  Ліней
   запровадив  цю  мову  в  класифікацію  всього  живого  на
   Землі.  Вчений  найдосконаліше  творіння  природи  і  найвище  
   із  примат  ("сосунків")  нарік  як  Homo  sapiens,  що  означає  –  
   Людина  мудра.  Гострі  уми  якось,  жартома,  радянських  людей
   називали  [b]Homo  soveticus[/b].  В  розвиток  традиції  таких
   "жартівників",    європейців  я  іменую  як  Homo  civilicus,  північ-
   но-східних  сусідів  –  [b]Homo  debilicus  [/b](тут  переклад  зайвий),
   а      жіноцтво  наше,  вже  цілком  серйозно,  –  [b]Homo  femins[/b],  
   як  різновид  [b]Хомо[/b],  який,  за  Вайнінгером,  має  свої,  прита-
   манні  лише  жінці  риси...      На    відміну  від  нас,  хоч  і  мудрих,  але...  
   "неотесаних".            [/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE  [/youtube]

[i][b][color="#5e0470"]Ти  –  та,  
яку  нам  дав  Всевишній  Бог,
хоч  і  створив,  відомо,  для  Адама…
В  тобі  –
ключі  від  святості…  від  двох
                   чудес  Едема  й  золота  Пріама.  

Ти  –  та,  
котрою  усміхнеться  день,
як  та  майне  раз  променем  крізь  ночі…
В  тобі  –  
скрипковий  ключ  для  од,  пісень.
Твої  слова  –  
                   бальзам  душі  –  пророчі.

Ти  –  та,  
в  котрій  є  символи  життя:
в  твоєму  лоні  –  цілі  покоління…
В  тобі  
є  необорна  ярість  та,
               яка  леліє  лист,  стебло  й  коріння.

Ти  –  та...  
Як  талісман  для  перемог,
де  не  буває  відступів,  поразок…
Устами  жінки  промовляє  Бог.
В  тобі  –  
                   і  сон,  і  яв,  узяті  разом.

Та  ти  ще  та:  
не  стерпить  їй  відмов!
Твоя  жада́  –  що  Господу  молитва!
В  тобі  
                   життя  –  основа  всіх  основ,
                   весна  квітуча  й  життєдайне  літо...

Ти  –  та,  
в  руках  якої  тане  лід,
з  тобою  тепло  і  в  осіннім  герці.
Бо  в  то́бі  
є  надійні  ліки  від…  погибелі  –  
                       несеш  в  собі  безсмертя.  

Ти  –  та,  
з  котрою  не  бува  зими,
з  тобою  не  страшні  й  вали  льодові,  
Тобі,  
любове,  молимося  ми...
Ті,  хто  себе  
                       не  мислить  без  любові.[/color][/b]

8.03.2017

Рекомендую  cлухати  Шопена  -  гармонує  зі  сказаним[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ліна Ланська

БУРШТИНОВИЙ РАЙ

Не  знемагай,  не  поспішай  
Ввійти  у  сонячну  заграву.
В  кінці  тунелю,  кажуть,  -  Рай,
Який  шукаєм  безугаву.

Кипить  смолисто-дикий  мед,  -
Зібрав  у  пригорщі  минуле,
Ховаючи  в  прозорий  плед
Необережне  і  заснуле

Буття  -  миттєвості  полон.
Лишилась  поглядом  навпроти
Сльоза,  що  обіцяє  сон  -  
Увічнена  краса  скорботи.

Безцінна  низка  намистин
Ховає  сонця  краплі  теплі.
Спокусою  зове  бурштин
У  рай,  загублений  у  пеклі.

02.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722314
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Циганова Наталія

так, по мелочи…

Обещаний  простых  монетки
по  фонтанам  собрать/пройтись:
«Буду  в  каждой  весенней  клетке
ставить  галочку  добрых  птиц,
рассыпающих  щедро,  небо
разрывающее,  «курлы»».
Им  бы  –  к  дому  лететь.  
А  мне  бы
в  нём  достроить  ещё  углы
тишине…  и  её  осколкам.
Водрузить  поэтапно  на
пьедестал,  на  плечо,  на  полку
все  весенние  имена.
…тихо-тихо…  
потом  –  воздущно…
Что  я  птицам  смогу?...  века?...  –
так,  по  мелочи  –  просто  слушать…
…слушать  –  значит,  любить  пока…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722222
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Радченко

Тьомка

Час  біжить  і  вже  півроку
Виповнилось  правнучку.
Дзигиня,  маленький  клопіт  —
Не  лежиться  вже  йому.
Він  уміє  "розмовляти",
Сам  лягає  на  живіт,
Дуже  любить  танцювати
На  носочках,  як  джигіт.
Жартівливо  називаєм:
М'ячик  з  ножками  ти  наш.
Залюбки  в  футбол  він  грає  —
Є  у  Тьомки  справжній  м'яч.
Все  навкіл  йому  цікаво,
Все  куштує  він  на  смак.
Робить  він  спортивну  вправу—
Пальчик  ніжки  посмоктать.
Як  не  день,  то  щось  новеньке:
Ось  навчивсь  казать  "коя".
Час  біжить.  Біжить  швиденько  —
Правнучок  вивча  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722246
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Радченко

До болю соромно

Мені  до  болю  соромно  за  тих,
Хто  молодість  Вкраїни  убиває
І  "Слава  Україні"  для  піару  лиш  горлає,
Не  відчуваючи  який  тяжкий  то  гріх
Безжалісно  вбивати  і  калічити  дітей,
Чоловіків  на  плаху  смерті  віддавати.
Їм  байдуже,  що  плачуть  батько  й  мати
І  вдови  сИріт  пригортають  до  грудей,
Шепочуть:  "Долю  випало  таку  нам  мати,
Осиротіти  з-за  чиїхсь  дурних  ідей".

Мені  до  болю  соромно,  коли
У  шпиталях  вручають  ордена  й  медалі,
І  промовляють  гордо  речі  "величальні",
Самі  ж  ховаються  в  палацах  від  війни.
Дітей  подалі    з  України  відправляють,
Рахунки  у  офшорах  доларові  мають
І  знають  вже  куди  потрібно  їм  втекти,
Бо  віли  і  будинки  придбані  давно.
За  звичкою  ще  трохи  зелененьких  вкрадуть,
Хто  підійматиме  Донбас  з  руїн  їм  все  одно.

Їм  все  одно,  що  люди  їх  вже  проклинають,
Їм  все  одно,  бо  їм  Вкраїна  не  болить
І  материнські  сльози  їх  не  зачепляють  —
Не  їхнім  дітям  Україну  боронить,
Вони  і  української,  мабуть,  не  знають.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722083
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017


OlgaSydoruk

Когда воет неведомый зверь…

Экспромт

Когда  воет  неведомый  зверь
И  от  злости  срывает  калитку,
Нараспашку  -  дубовая  дверь...
Уворует  -  жемчужную  нитку...
Разливает  рассвет  акварель    
Разноцветными  неба  мазками...
Затихает  ночная  свирель  -
Обрывается  сон  со  слезами...
В  оголённости  нерв  обесточь,
Чтобы  сердце  совсем  не  болело!..
Бесконечная  пряная  ночь
Растворится  в  тумане  несмело.
Перевитая  змейкой  печаль...
(До  чего  же  она  надоела)...
Идиомы(бесстрастной)вуаль
Примеряет  душа  неумело...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722114
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Валентина Ланевич

Ти, тримайся, коханий, тримайся.

Щось  так  стиснулось  серце  моє,
Защеміло,  я  -  зранена  чайка.
Танки  ворога  б’ють  по  душі,  БМП,
Ти,  тримайся,  коханий,  тримайся.

Хай  гартується  воля  в  борні,
На  стезю  стану  поруч  з  тобою.
Кров  скипає  в  пекельнім  вогні,
Ти  завжди  будь  готовий  до  бою.

Втома  давить  на  дуже  плече,
Трем  сховай  ти  у  тілі  зболілім.
Збережи  себе,  попри  усе,
Та  лишайся  стійким  і  сміливим.

05.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721835
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Олена Вишневська

Ніч обеззброює

Що  ж  ти,  маленька,  тремтиш  і  ховаєшся  в  сни?
Ніч  обеззброює  криком  безумства  війни,  
Вистрелить  і  промахнеться,  не  вийти  з  кола:
Лапи  безсоння  тримають  тебе.  Довкола

Гинуть  секунди  в  безлюдному  натовпі.  Ти
Все  б  віддала,  щоб  до  ранку  живою  дійти.
Але  в  цю  мить  на  задвірках  хиткого  світу
Кутаєш  віру  в  полатану  болем  свиту.

Рівні  дороги  зірвалися  різко  в  пунктир  -
Вкотре  дочитуєш  /наче  напам`ять/  Псалтир...
Мов  ланцюгом  божевілля,  думки  сповиті,  
Але  сьогодні  відчула:  потрібно  жити.

Правда,  не  знаєш  навіщо,  не  бачиш  мети.
Пишеш  і  не  відправляєш  /свідомо?/  листи.
Просиш  у  Нього  так  свято,  як  тільки  діти
Вміють,  навчити  цей  світ  у  собі  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Ліна Ланська

НЕВДАХА

Усе  так  просто:  він,  вона,  вони.
Були  і  є,  як  сонце  із-за  даху,  -
Чиїсь  знайомі  і  чиїсь  сини,
Нестерпно  ігноруючі  невдаху.

Бо  він  -  не  ви,  і  навіть,  не  вона,  
Яка  і  вирок  вже  оголосила.
Не  випити  знущання,  як  вина,
Нестерпно  душу  рве  на  шмаття  сила

Байдужих  слів,  байдужих  і  чужих.
А  він  -  "невдаха"?  -  невідомий  геній!
Чому  тоді  так  муляє,  скажи,
Його  ім"я?..чи  кисень  у  легені

Вже  не  надходить?..ніби-то  живий,
Говорить,  ходить,  ще  там  щось  і  пише.
А  ви  ж  любили!..  Може  і  не  ви
Нектар  збирали?..  запилились  лишень.

Майнули  крилець  срібні  блискавки
І  пил  осипавсь  на  росу  у  трави.
А  він  торує  вже  без  вас  стежки,
Напившись  вдосталь  розпачу  отрави.

Усе  так  просто...  просто  не  збулось.
Дві  половинки  різних  недоспілих
Зелених  почуттів,  а  мо`здалось?
Невдах  немає,  -  зосліпу  наснили,
Що  він  впаде,  вже  падає...ось-ось...
.........................................................
На  мить  закам"янілий    -  не  зотлілий.
02.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


ТАИСИЯ

Мечты сбываются



Мечтали  о  Весне  зимой
С  особенным  волнением.
Она  нам  видится  порой
Божественным  явлением.

Её  карета    вся    в    цветах,
И  множество  встречающих.
Весна  с  румянцем  на  щеках.
Наряд,  -  всех  восхищающий.

Мечтатель,  стоп!  Притормози!
Она  пока  что  -    «Золушка».
Ботиночки  её    в    грязи.
Надежда  вся  на  солнышко.

А  солнца    луч    как  чародей
Возьмёт  природу  в  оборот.
Разбудит  принца  и    людей.
Принцесса  явится  в  народ.

04.  03.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721608
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Валентина Ланевич

Я не хочу писати про бій.

28.02.17  на  Світлодарській  дузі  загинув  23-ох  річний  боєць  54-ї  мобільної  бригади  "Крук",  Сергій  Мокренко,  родом  з  Волині.  В  цей  день  він  мав  отримати  орден  "За  мужність".

Я  не  хочу  писати  про  бій,
Про  війну,  що  калічить  життя  молодії.
Тільки  бути  мені  як  самій,
Бо  душа  почепила  сльозу  знов  на  вії.

Над  згорьованим  степом,  серпом,
На  зчорнілому  небі  красень-місяць  завис.
І  чіпля  пугач  ніч  ту  крилом,
Збита  з  дерева  гілка  і  розстріляний  лист.

І  розстріляне  тіло  бійця
Тихо  смертонька  горне  у  вічні  обійми.
В  Ім’я  Господа  Бога,  Отця,
Зупиніть  люди  кляті  ті  прийми.

Двадцять  третя  весна  розцвіла,
Щоб  любові  свічу  запалити  востаннє.
Зійшов  Ангел  з  Небес  і  душа
Білим  лебедем  ввись  полетіла  в  прощанні.
04.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721552
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


archic

Минуты

Они  остановились  прошлым  летом,
Нас  провожала  гордая  гроза
Проникновенной  песней  недопетой
И  отражением  в  чужих  уже  глазах.

Молчанием  заброшенной  квартиры
В  которой  отголоски  важных  слов.
Тобою  не  закрытые  гардины
Не  склеенное  счастье  серых  снов.

Обрезанные  крылья  –  это  просто,
Когда  с  обрыва  падаешь  на  дно,
Такое  безразличие  и  черствость
Едва  лишь  разбавляется  вином

Холодными,  но  летними  деньками,
Под  шепот  моря,  кружево  из  птиц
Хватая  воздух  нежными  руками
Не  чувствуя  ни  неба,  ни  границ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721660
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Радченко

И верить я хочу

Мелодию  непрошеной  тоски
Не  подбирай  к  моим  словам.
Прикосновение  твоей  руки  —
На  сердце,  где  уже  есть  шрам,
Вновь  оставляет  отпечаток,  след.
Я  не  могу  тебе  помочь,
Не  сможет  что-то  изменить  рассвет,
Когда  уже  уходит  ночь.
Не  будет  это  утро  мудреней,
А  будет  между  нами  пустота.
Я  думала,  что  грусти  ты  сильней
И  с  чистого  нам  не  начать  листа.
Разбрасывали  камни,  чтоб  собрать  —
Наивно  верить  в  чудеса.
Самим  себе  мы  научились  лгать
И  не  смотреть  глаза  в  глаза.
Не  подбирай  мелодию  к  словам  —
Я  лучше  просто  промолчу.
А,  может,  грусть  твоя  и  есть  обман
И  верить  в  это  я  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721392
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Салтан Николай

Тьма

[img]https://pp.userapi.com/c636627/v636627008/58efc/sEXCKNVclBY.jpg[/img]
Такий  холодний  вечір
І  руки  крижані.
Хтось  дихає  у  плечі
У  закутку  в  тіні.

То  хитра  і  ворожа
Нічна  морозна  тьма
Вривається  безбожно
У  серце,  як  чума.

Колотить  несвідомо,
Руками  в  груди  б’є
Що  мучать  аж  судоми.
(Ну  хто  така  ти  є?).

Так  холодно  сьогодні,
Що  ноги  ледве  йдуть.
Мов  пси  напівголодні
Вчепились  і  гризуть.

Немає  для  рятунку
Ні  сил  ні  каяття,
І  ніби  за  лаштунки
Іде  тепер  життя...

Тремтить  душа  надвечір,
Коліна  заодно.
Вже  в  сотий  раз  про  втечу
Ти  мрієш  все  одно.

Про  Африку,  Європу,
І  може  інший  світ,
Але  й  туди  галопом
Ця  тьма  тобі  услід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721386
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Ліна Ланська

ДОКИ



Сполохом  спокій  зім`яти?  -
Горнеться  смуток  до  тиші.
Душі,  як  впіймані  миші,  -
П`ятами    не  накивати.

Не  роздивитися  зорі,  -
Бо  оповиті  туманом.
Впоєне  млосним  дурманом,
Літо  заснуло  надворі.

Доки  гукала,  зомліла
Сніжна  хмаринка  лапата;
Впала,  -  голосить  лопата,
Плачуть  і  руки,  і  вила.

Нидіє  мерзле  в  Петрівку,
Як  розгрібаєм  до  ранку
В  горобині  вишиванку,  
Стежечки  чорні,  як  брівки.

Літа  не  буде  в  оселі,
Доки  не  вивчена  казка,
Доки  на  зрячих  -  пов`язка
І  павутиння  на  стелі.

Доки  сполохані  миші
Гризтимуть  все,  що  дістануть,
Душу  розтерзану  й  драну
Стулять  докупи  мудріші.

Сонце  колись  та  зігріє,
Смуток  розвіє  і  в  грудні.
Свиті  мережки  марудні
Шитимем,  доки  прозрієм.
14.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721322
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Izis

Твоє Сонечко (діточкам)

Зігріємо  Сонечко-крихітку,  взявши  в  свої  долоні,
Воно  так  втомлено  за  зиму.  Було  і  самотньо,  і  скрутно.
Струмки  по  землі  потечуть,  немов  наші  сльози  солоні,
Та  всі  проблеми  розтануть,  всім  стане  легше  відчутно.

Той,  хто  дарує  тепло,  завжди  його  сам  потребує  
В  долонях  Сонце  відродиться,  пташиною  спурхне  увись
Тому  що  ритм  наших  душ  навіть  всесвіт  відчує
Прогріє  Сонечко  землю  та  скаже  їй:  «Посміхнись!».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721307
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Lana P.

ТУМАННЕ

Перевернув  молочний  дзбан
Потужний  вітер-забіяка,
Крізь  непроціджений  туман
Сочилася  розкисла  мряка.

Від  крон  оголених  дерев,  
По  стегнах  потекли  струмочки.
А  вітру  безпробудний  рев
Проник  до  спідньої  сорочки.

Озону  бракло  у  сльоті,
Тяжіли  кроки  під  ступнею,
Скисало  небо  в  мокроті,
Зливалось  з  сонною  землею.

Рясне  збіговисько  краплин
Переливалось  філігранно,
У  розмаїтті  намистин
Дощем  снувалося  туманно.      10/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721241
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Lana P.

БДЖІЛКА ЖУЖА…

—  Жу-жу-жу-жу,  жу-жу-жу…
Таємницю  вам  скажу.
Жу-жу-жу-жу,  жу-жу-жу  —
Я  з  Настусею  дружу!
Жу-жу-жу-жу,  жу-жу-жу…
Всі  їй  квіти  покажу!

Працьовита  бджілка  Жужа
До  Настусі  небайдужа.
—  У  літневому  садочку
Назбираю  їй  медочку!  —
Бджілка  весело  літала
І  Настусю  розважала.              23/02/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721236
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Циганова Наталія

не хватает малого…

Нам  с  тобой  не  хватает  малого
от  прощения  до  прощай:
чтобы  небо  подшили  заново
тонкой  ниткой  летящих  стай
встрепенувшиеся  надежды  и
солнцем  высветленные  мечты:
будто  всё  может  быть  по-прежнему
порождённым  из  суеты
вешних  вод,  под  ногами  грешными
убегающих  прямо  в  май,
посылая  куда-то  к  лешему
все  измученные  «прощай»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Радченко

Точно знаю

Розгубили  фарби  мої  сни,
Тільки  й  залишились  чорна  й  біла.
Дочекатися  б  мені  весни,
Щоби  ручаями  гомоніла.
Шелестіла  листям  молодим,
По  землі  йдучи,  лишала  квіти,
Усміхалась  небом  голубим
І  навчила  б  знов  мене  радіти
Кожній  миті,  ніби  в  перший  раз.
І  речам  простим  й  давно  знайомим
Дивуватись  щиро  й  повсякчас,
Запахом  суничним  й  полиновим.
Й  точно  знаю  я,  що  сни  мої
Знову  стануть  різнокольоровими
І  до  ранку  будуть  тьохкать  солов'ї,
І  ріка  туманами  прозорими
Вранці  вкутається,  вкута  береги,
Верби  низько  до  води  нахиляться.
Шепотітимуть  про  щось  очерети,
Хмари  в  небі  ніжно-біло  спіняться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721091
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Радченко

Букет

Весняних  запахів  букет
Мені  приніс  у  подарунок  вітер,
А  ще  —  прошепотів  сонет,
Заголубіють  в  лісі  скоро  квіти.
Тендітні  проліски  ось-ось
Прокинуться.  До  поки  ж  можна  спати?
І  їм  це  зовсім  не  здалость,
Хоча  ще  вчора  сніг  кружляв  лапатий.
А  вже  сьогодні  —  благодать!
Всміхається  яскраво  сонце  з  ранку
Й  зимову  мляву  геть  прогнать
Прийшла  весна  в  рожевому  серпанку.
І  крізь  траву  торішню  вже
Проклюнутися  паростки  готові
І  квіти,  ніби  витвір  Фаберже,
Заголубіють  в  веснянім  вінкові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721051
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 03.03.2017


КВолынский

Де ж ти моя, пташко?

Де  ж  ти  моя,  пташко?
-  Полетіла  в  вирій,
Бо  жилося  важко
В  Україні  милій.

Десь,  за  синім  морем,
Є  земля  красива…
Та  не  з  твоїм  щастям  -
Доленька  зрадлива.

Там  не  в’єш    гніздечко:
Діточок    збавляєш,
З  раненим  сердечком
Мене  залишаєш.

Вже  й  не  любе    сонце,
І  вночі  не  спиться,
Вигляну  в  віконце  –  
Місяць  з  нас  сміється.

Він  напевно  знає,
Як  тобі  живеться  –  
Душу  розриває…
Кров  в  судинах  б’ється.

Пір’ячком  торішнім  
Вимостив  кубельце,
Під  романс  утішний
Виплакав  озерце.

Знов  весна  буяє,
Соловейком  ллється,
А  тебе  немає  -
Серце  з  жалю  рветься.

Може,  крук  поганий
По  дорозі  знищив,
Чи  Амур  лукавий
Серенаду  свище?

Молюся  за  тебе
Доленьку  благаю,
Із  крайсвіту,з  неба
Тебе  виглядаю.

Де  ж  ти  моя,  пташко,
Що  ж  ти  наробила?
Сама…живеш  тяжко,
Ще  й  мене  згубила.  

Дякую,  поєтам  -  Світлані  Імашевій  (Світла)  і  NN,  за  допомогу  при  створенні  вірша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


OlgaSydoruk

Это - вокзалы…

Есть  одно  место,где  запах  разлуки
Шлейфом  витает...Заломлены  -  руки...
Слёзы  печали  украдкой  родятся,
Но  откровенно  и  долго  струятся.
Это  -  вокзалы(перроны  причастий)...
Там  не  однажды  разделено  счастье!..
Не  затаившись,в  губы  целуют...
Сердце  большое  на  стёклах  рисуют.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720418
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 01.03.2017


OlgaSydoruk

Мабуть, пам"ятаєш…

Долоньки  -  на  плечах,цілунків  -  доріжки  
І  смак  полуниць  на  вустах...
Знов  серце  тріпоче  весняної  ночі,
Шукаючи  щастя  у  снах...
Наснилося  небо  -  червлене,глибоке,..
І  очі(кохані)  -  сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє  -  синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи  -  ні?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Елена Марс

Ти кажеш, що снилась тобі я

Ти  кажеш,    що  снилась  тобі  я...  
Всю  ніч  обіймав  уві  сні...  
Та,    зовсім  не  спалось  мені,  
В  безсонні  моїм  безнадійнім...  

І    я    у    твій    сон    полетіла
(  Буденням    знесилений    птах)
І    грілась    тобою,    в    думках,
В    обіймах    жаданого    тіла...

Горнулась    до    тебе,  мов  квітка,
Яка    так    шукає    тепла...
Нічна    прохолодна  імла
Була    мовчазним  моїм  свідком.

Я  грілась  тобою  до  ранку,
А    ти...  ти    так    солодко    спав
І    ніжно    мене    обіймав...
Твою...  назавжди...  до  останку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720963
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Ліна Ланська

Я ЙДУ НЕ ВІД ТЕБЕ

Я  йду  не  від  тебе,  від  себе  втікаю  -
Заплуталась  пташка  в  сильце.
Хотіла  злетіти,  дістатися  Раю.
Побачити,  хоч  би  мигцем...

Побачила  близько,  та  стіни  прозорі
Закрили  в  елізіум  вхід.
Мабуть  засліпило,  як  падали  зорі
Бо  йду,  знемагаючи...  від.

Спокута  за  мандри  на  небо,  до  строку  -
Повзучий  сузір"ями  снить.*
Не  варто  дивитись,  як  річку  глибоку,
Безтямно,  цілує  блакить.

Хотіла  злетіти,  дістатися  Раю?
Безкрилому  -  пекло  -  тандем.
Я  йду  не  від  тебе,  від  себе  втікаю,  -
Зносила  волосся  руде
Засмучена  Осінь...на  кригу  ступаю.

Тебе  вже  не  маю,  себе  вже  не  маю  -
З  нічого  і  буде  -  ніде.


*Змій  не  тільки  брав  участь  у  священному  акті  Створення  світу  -  у  деяких  народів  є  міфи,  згідно  з  якими  він  став  прабатьком  роду  людського.
01.03.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720968
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Олекса Удайко

ШАРУДІТЬ, ШЕРЛОКХОЛМСИКИ! ©©

         [i]В  сучасній  державі,  кажуть,  бракує    доктрин:  
         економічної,  воєнної,  безпекової,  освіти  тощо.
         Одна  з  них  (без-«бекова»!)  пропонується  тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
 [i][b]  –    [color="#e01010"]Шарудіть  шерлокхолмсики,    мізками,  
бо  зашерхлі  вже  звивини  мруть!
Та    скоцюблені  руки  з  безвізами
за  кордони  грабоване  
пруть!

«Нехай  думають  всі,  що  ми  думаєм,
на  добро  для  усіх  трудячись!  
Ми  ж  не  лисі  –  серцями  і  дупами
за  державницькі    крісла  
вп’ялись...

Бо,  як  бачите,  крісла  крислатенькі  –  
й  не  корови  нехай,  але    дояться…
І  хоч  ми  тут  руді  і  пархатенькі  –
нехай  христяться  нам  та  ще
й  моляться…

Існування  ж  бо  наше  оправдане
Привілейно-зарплатними…      кпинами,
А  ви,  змучені    й    нами  окрадені,  
ходіть  згорблені    гнучими  
спинами.

Не    родилися  ви  шерлокхолмсами  –
на  живому  ви  нас  не  впіймаєте…  
Вам  сузір’я  б  освоїти  в  космосі  –
на  землі  ж  ви  –  відверто  –  
зіхаєте».  

 –  Шарудіть  же  умом,  шерлокхолмсики,  
хоч  скоцюблені…    звивини…    жмуть!  
Скоро  правду  звичайну    у  хоспіси  
запроторить      зими    
каламуть!  [/color]
[/b]
27.02.2017

         [b]Примітка.  [/b]Як  антонім  "безпекова"  мною  використано  
неологізм  "безбекова",  котрий  автор  ризикнув  створити  від
слова  "бек",  що  означає  "захисник".  На  думку  автора,  право  
на  життя  у  такого  слова  є,  в  значенні  "беззахисний".  В  [b]рідній  [/b]
нам  [b]вражій  [/b]мові  є  такий,  часто  вживаний  афоризм:  "Жизнь  
наша  бекова".  За  твердженням  лінгвістів  одіома  близька  до
виразу  "а  нам  все  равно"  (Відома  пісенька  у  виконанні  Юрія
Нікуліна).  В  піку  російському  менталітету,  НАМ  НЕ  ВСЕ  РІВНО,  
хто  нас...  (далі  відсилаю  всіх,  хто  хоче  знати  продовження,  
до  російського  вікісловника).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 01.03.2017


Олекса Удайко

ВСМАК БИ (Котячі сни)

           Весна...  І  все  тут...  
           Жартівливе  вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось  твій  згляд    в  мені  тяжіє,
Що  тяжіє  й  коло  ніг…
І  таке  в  душі  жевріє,
Наче  Зевса  переміг!

То  ж  піду  я  в  поле  зранку,
Щоб…  зорати    переліг…
Засаджу  живцем  ділянку,
Щоб  у  землю  корінь  ліг…

Щось  корисне  є  охота
У  житті  цьому  зробить,
Бо  така  у  нас  робота,
Бо  така  прекрасна  мить….

Ще  з  самісінького  ранку
В  лапи  візьму  пилосос,
Щоб    думкам  моїм  –  «буянкам»,
Влаштувать…  посильний  крос».

…Отаке,  бува,  присниться
Березневому  коту,
Що  здивується  і  киця:
«Ну  й,  котяра!  Всмак  би…  ту!  [/color]  [/b]

01.03.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Ліна Ланська

ЧОМУ ТИ ХОЧЕШ ВБИТИ?

Чому  ти  хочеш  вбити?..не  мене
А  їх,  таких  бездушно-голосних.
Не  сплю,  я  котру  ніч  уже  не  сплю,
Прошу  у  неба  крихітку  жалю  -
Назавжди  відібрати  мої  сни.
Я  спатиму  без  них,  а  ніч  мине.

Не  буде  ж  без  кінця  цей  марш  "богинь"
Глумитися  над  зляканим  пташам?
Воно  цвірінькнуло,  та  поклик  захолов,
Бо  страх,  як  крига  сповиває  кров,
В  маленькім  тілі  ледь  жива  душа,
Комашкою  у  вирі  потрясінь.

Чому  ти  хочеш  вбити  їх  усіх?
По  колу  тіні  заплели  спіраль,
Як  реквієм  розбещених  химер.
Не  народившись,  подих  твій  завмер  -
Моє  гаряче  тіло,  як  скрижаль.
Петрогліфи  злиття  -  єдиний  гріх.
Чому  тепер  ти  хочеш  стерти  їх?

Мовчиш?  Мовчи  й  тоді,  коли  злиття
Нестерпне  і  легке,  до  забуття,  
Останню  із  химер,  яких  мільйон,
Перетворило  у  безсилий  клон.

Жива  вода  не  фарс,  не  водевіль.
Солодкий  мед  і  спаленілий  хміль
Заллють  ущерть,  пізнавши  майбуття...
Неупокорений  душею,  Вавилон
Покине  світ,  забравши  страх  і  біль.

Чому  ти  хочеш  вбити?..не  мене
А  їх*...

*Перечитуючи  М.Кундеру.
[img]http://svitppt.com.ua/images/61/60631/770/img6.jpg[/img]
28.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720886
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017


ТАИСИЯ

Февраль не сдаётся



Февраль  не  сдаётся  без  боя.
Ну  что  за  манера  такая?
Кому  по  душе  роль  изгоя?
Люцифер  был  изгнан  из  рая.

С  тех  пор  на  земле  правит  злоба.
Бушует  зловещая  ярость.
Пока  не  отступит    хвороба,
Не  знать  нам  спокойную  старость.

Уйти    по-хорошему  -  просим,
Природа  сполна  настрадалась.
Была  оголённая  осень.
Теперь  и  зима  заигралась.

Но  всё-же  в  природе  –  порядок!
Весна  усмиряет  все  страсти.
А  страны  приходят  в  упадок.
Когда  там  безумцы  у  власти.

28.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720853
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017


Владимир Зозуля

Лирический коллаж о вечном

                                                 .....

Там  вечность  смотрит  с  двух  сторон  –
Не  то  в  конце,  не  то  в  начале  –
На  перекрестке  двух  времён
У  места  скорби  и  печали…

                                                 ….


На  перекрестке  двух  дорог,
Где  жизнь  и  смерть  сошлись  навечно,
Судьба  преподаёт  урок
О  том  –  что  время  скоротечно…
В  определённости  рядов,
И  в  обозначенности  места,
Звучит  сентенция  крестов,
Пугая  логикой  железной…

                                                 …..

…  десять…  девять…  отсчет  уже  начат,
И  в  порыве,  печали,  пустом  –
Скоро  иволга  в  роще  заплачет,
Ива  в  поле  уронит  листок,
И  блеснув  чернотой  шелкопёрой,
Прилетит,  будто  ангел  с  небес,
Гость  незваный  –  кладбищенский  ворон,
И,  непрошеный,  сядет  на  крест…
                                                 
                                                 …..

Время  пусто,  фальшиво,  конечно,  
Нет  ни  дней,  ни  часов,  ни  минут…
Ничего  нет…  одна  только  вечность,
И  я  знаю  –  она  уже  тут…
Где-то    рядом…  круг  жизни  нарушен,
Смерть  уже  говорит…  говорит…
И  слова  проникают  снаружи.
И  слова  остаются  внутри…
                                                 
                                                 ..…

Смерть  и  Вечность.  Любовь  и  безбожность.
Память…  или  движение  вспять?
Это  всё  оказалось  так  сложно,
(Или  ложно?)  чтоб  –  в  жизни  –  понять,
Но  когда  всё  позёмной  тоскою
Оплетёт  черно-бурая  сыть  –
В  смерти  –  всё  это  станет  простою
Невозможностью  –  помнить…  любить…

                                                   …..

Знаешь…  я  ни  о  чём  не  жалею.
Слышишь?..    Я  никого  не  зову.
Это  ветер  гудит  по  аллеям.
Это  завертью  клонит  траву.
И  листвой  облетевшей  всё  дальше,
Слов  ненужность  несёт  в  пустоту.
Знаешь…  я  очищаюсь  от  фальши.
Слышишь…  я  не  надеюсь…  не  жду…

                                                     .....







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720785
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Циганова Наталія

обождать - и случится…

Всё  случится.  
И  левые  станут  правей  –
и  дома  закупорят  прилежно,
где  венки  посрывали  с  оглохших  дверей,
с  Рождеством  провожая  надежды.
Обождать  –  всё  случится.
И  небо  сольёт
все  ненужные  больше  молитвы
над  грядущим,  по  сути  –  вчерашним  новьём:
помоги  ты,  прости  ты,  иди  ты…
Упокоив  героями  совесть  и  стыд,
будет  в  стельку  история  пьяной,
крытой  минусом,  матом  и  снегом  навзрыд,
натурально  упавшим  багряно.
Как  на  хлеб  –  маслом  землю.
Рукой  пустяка
нас  из  ломтя  раскрошат  в  крупицы.
Может,  будет…  а,  может,  и  нет.
А  пока
обождать?...
…обождать  –  и  случится…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720679
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Амелин

Спасая сон (Лит. пародия)

[b]СПАСАЯ  НОЧЬ  [/b]
Ліна  Ланська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197

[i]А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.
Дрожащим  парусом  казалось  далеко
Сиянье  звезд  среди  воздушных  облаков,
Где  межпланетным  кораблем  был  мой  балкон
И  вся  Галактика  пыталась  нам  помочь.
.........................................................................
А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.

 [/i]

Пародия
[b]Спасая  сон[/b]  (Шуточное)


А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасаю  сон,
Чтоб  не  случился  острый  межпланетный  стресс.
Ведь  до  чего  у  нас  уже  дошёл  прогресс,
Опять  вверху  затеяли  какой-то  съезд,
Чем  был  всю  ночь  я  несказанно  удивлён.  

Вы  тоже  видели  летающий  балкон?
Ну,  тот,  что  пролетел  на  знак,  не  тормозя,
Межзвёздный  светофор  ему  мигал:  низ-з-з-я!..
И  что?  Ведь  у  него  особая  стезя,
И  светофоры  для  него  не  есть  закон.

Такой  парад  бывает  раз  в  сто  тысяч  лет!    
Вон  лоджия  дрожащим  парусом  летит,
А  следом  туалет  –  он,  как  метеорит!
И  ясно  вижу  –  гуманоид  в  нём  сидит,
А  хвост,  как  у  кометы!  оставляет  след…

Ему  пыталась  вся  Галактика  помочь…
И  даже  перекрыли  Млечный  Путь  на  треть…
В  воздушных  облаках  такая  круговерть!  
Теперь  хочу  я  до  конца  сон  досмотреть!
Как  хорошо,  что  кто-то  здесь  спасает  ночь.

А  я,  в  подушку  нос  уткнув,  спасаю  сон.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720598
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Амелин

Присовокупил (Лит. пародия)

[b]издалека  снежинка  держит  путь…  [/b]
автор:  Лерочка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718162

[i]издалека  снежинка  держит  путь,
чтоб  приземлиться  под  моим  окошком...
и  было  б  это  как-то  понарошку,
но  вдуматься,  какая  мысли  суть!

летела  льдинка  в  дальние  края,
где  таяла,  где  леденела  снова,
где  еле-еле,  где  без  останова,
и  про  полет  не  знал  ни  ты,  ни  я...

и  надо  же,  как  раз  в  тот  день  и  час,
когда  я  вышел  из  своей  берлоги,
она  упала  точно  мне  под  ноги!
что  это?  совпадение?  заказ?

а  может  проявленье  верхних  сил?
когда  Творец  вершит  все  судьбы  мира,
воссоздает  всю  жиз'нь  без  копира,
вот  он  снежинку  присовокупил!
.......................................................
 [/i]


Пародия
[b]Присовокупил    [/b]

Её  полёт  был  некий  феномен!  
Глубокой  мысли  суть!  Не  понарошку!
Вдоль  этажей  проторивши  дорожку    
Летел  подтаявшей  зимы  фрагмент!                          

В  какой-то  миг  мне  вспомнился  Ньютон,
Его  Закон...  Творец...  И  звуки  лиры...
И  грустный  полумрак  моей  квартиры,
И  то,  что  срок  зимы  уже  сочтён.

Разинув  рот  смотрел  я  на  полёт,                                
Упала  льдинка  точно  мне  под  ноги,    
Такое  счастье  выпадет  не  многим!..  
А  вдуматься...  то  аж  душа  поёт!

Ведь  это  проявленье  верхних  сил!
Нужны,  нужны  ещё    Творцу  поэты!
Как  воздуха  глоток!  Как  лучик  света!..
Ну,  а  зачем  Он...  мимо  запустил?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720597
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Радченко

За мотивами вірша А. Євтушенка

Мы  стареем  не  от  старости
Не  от  прожитых  годов.
Мы  стареем  от  усталости,
От  обид  и  от  грехов.

От  тоски  и  обреченности,
От  несбывшейся  любви,
От  житейской  безысходности,
Повседневной  суеты

От  забот,  что  только  множатся
От  проблем,  что  не  решаются
Мы  стареем  раньше  возраста
Ибо  души  иссушаются.

                                               А.Евтушенко

Ми  старіємо,  та  не  від  старості
І  прожИтих  нами  вже  років.
Ми  старіємо  від  втоми  й  слабкості,
Від  образ  старіємо  й  гріхів.

І  від  туги,  й  тОму,  що  приречені,
Від  кохання,  що  прийшло  і  не  збулось.
Суєтою  буднів  геть  знівечені  —
Стрітися  з  безвихіддю  все  ж  довелось.

Від  турбот,  що  множаться  без  ліку,
Від  проблем,  яким  і  рішення  нема.
Ми  старіємо  раніше  віку,
Бо  душа  зболіла  вже  напівжива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720061
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Lana P.

У ВАС ВІДЧУЛА ВЖЕ ВЕСНУ…

У  Вас  відчула  я  весну,
Вона  мелодію  співала,
Розкрила  душу  потайну,
І  я  вже  з  нею  розмовляла…

Бажання  солодко  пливли,
Просили  подиху  у  неба,
В  душі  сніги  перецвіли
І  щастя  більшого  не  треба!

У  Вас  відчула  я  весну,
Вона  обійми  простягала,
Плекала  пісню  чарівну,
Струною  серця  вигравала...

У  Вас  відчула  я  весну…      11/03/12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720155
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Ліна Ланська

ТА ЩО ТОЙ МОРОК?

Та  що  той  морок,  коли  в  серці  -  день,
Розбещений,  від  спеки  розімлілий,
Занурений  у  гульбище  натхнень
І  без  вина  від  спраги  ошалілий.

Та  що  той  морок?..  ватри  і  свічки
Запалим  і  зігрієм  одкровенням.
Коли  жага  наповнить  рівчачки,
Тоді  на  світ  з"являється  натхнення.

Зітхне  в  оковах  наймиліших  рук
І  тануть  шанси  у  гінця  скорботи.
Бажання    злету  стримує  клобук,
А  серце    чинить  неминучий  спротив.

То  що  той  морок,  як  буяння  душ
У  кольорах  червоних  і  зелених.
Нехай  нам  верби  і  не  родять  груш,  -
Нам  килим  стелють  на  осонні  клени.

У  бурштині  замріяна  печаль,  -
Комашка  сонцем  вічності  сповита.
Бринить  нестерпний  полиновий  жаль,  -
То  морок  ухиляється  від  мита.

Та  що  той  морок?  З  диму  пектораль...
14.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720230
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Радченко

Тет-а-тет

Земля  в  латках,  у  чорно-білих,
Зима  втрачає  неповторний  шарм.
І  на  щоках  й  вустах  поблідлих
Рум'янець  сліду  більш  не  залиша.
В  кишеню  дощ  зібрав  сніжинки
І  лісу  темно-сірий  силует
Видніється  чіткіш,  хустинки
Дерева  скинули  і  тет-а-тет
Шепочеться  з  зимою  вітер:
"Не  плач  і  усміхнися  мені  знов,
Не  все  минається  на  світі,  
Як  і  моя  одвічная  любов.
Весну  чекає  вітер  інший,
Такий  же  молодий,  як  і  вона.
І  сніг  оцей  назвуть  "торішній",
А  ти  на  вік  коханая  жона.
Час  прийде  й  ми  з  тобою  разом
Повернемося  знову  в  ці  краї.
І  в  серці  не  давай  образам
Ховатися.  Дивися,  ручаї
Дзюрчать  і  золоте  проміння
Так  щиро  й  щедро  сонце  розсипа.
Мороз  вночі,  як  відгоміння
Твоє,  все  легше  по  землі  ступа".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720220
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


archic

Между городами

В  каких  переулках  искать
 холодное  небо  сомнений
В  котором  ты  словно  без  тени  
шагаешь  за  мной  по  пятам?
И  чувствуешь  взгляд  и  дыхание
биение  сердца  чуткого
Теряю  все  чаще  сознание
от  этого  города  хрупкого
И  голоса  близкого  звонкого
что  песней  мотивами  нежными
Такого  родного  не  громкого
который  ласкает  так  бережно
От  взгляда  глубокого  томного
пьянящего,  необычайного
У  моря  соленого    Черного
что  часто  усыпано  чайками
Волнуемся  словно  без  повода
Вокзалы  без  имени  отчества
Но  ты  оставайся  на  проводе
Спасением  от  одиночества…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720214
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


ТАИСИЯ

Язык поэзии

Ваш  комплимент  меня  обезоружил.
Я  жажду  вновь  писать  для  Вас  стихи.
Такой  формат  общения  нам  нужен.
Порой  слова    -    любимые  духи.

В  стихах  Вам  приоткрою  свои  чувства.
И  поделюсь  заветною  мечтой.
Введу  в  свой  мир  изящного  искусства.
Умоемся  небесной  чистотой.

И    каждый  звук  Божественного  слова  
Волнует  нас  подобно  визави.
Мы  понимаем  нежность  с  полуслова.
Язык  поэзии    -    триумф    любви.

25.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720186
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Циганова Наталія

ЛАКРИМОЗА ОСЕНИ…

в  соавторстве  с  поэтом  Серго  Сокольником  

Разливается  красками  вечности  
отгоревший  огнем  листопад  
наших  встреч  календарной  беспечности...
И  уже  не  воротишь  назад  
это  диво  процесса  познания,  
что  на  жизни  разлито  холсте  
примитивом  картин  Пиросмани.  Я  
дорисовываю  в  темноте  
одиночество  ветренно-зимнее,  
словно  вдаль  уходящий  трамвай.  
И  подернута  савана  инеем  
память  сердца...

-  но  все  же  жива...
Не  случайных  случайностей  вестница  
не  щедра  на  покой.  Значит,  мы  
не  могли  в  этой  жизни  не  встретиться...
Взяв  сердца  друг  у  друга  взаймы,  
мы  совсем  не  учли:  все,  что  временно  -  
на  губах  постоянством  горчит.  
И  трамвай  на  холсте,  неуверенно  
зазвенев  в  посеревшей  ночи,  
растворится  в  предутреннем  мареве  
на  последнем  из  тысяч  колец  -  
в  листопаде,  сгорающем  в  зареве  
двух  рассыпанных  в  искры  сердец...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708009
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2017


КВолынский

* * *

Я  думал,  сердце  позабыло…
                     А.  Пушкин.

Я  думал,  сердце  позабыло
Способность    лёгкую  страдать,
Я  говорил:  тому,  что  было,
Уж  не  бывать!  Уж  не  бывать!
Прошли    восторги,  и  печали,
И  легковерные    мечты…
Но  вот  опять,  затрепетали
Пред    мощной  властью  красоты.

                   (переклад)  
Я  думав,  серце  призабуло
Як    вміє  лагідно    страждати,
Я  говорив:    що  все  відбулось,
Вже  не  бувати!  Вже  не  бувати!
Пройшли:  захоплення,    печалі
І  мрії,  з  легковірній  суєти…
Та  знов,  вони  затрепетали
При    сильній  владі  красоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715070
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 24.02.2017


КВолынский

* * *

                           Я  вас  любил.
                               А.  Пушкин

Я  вас  любил:    любовь    ещё  бать  может,  
В  душе  моей  угасла  не  совсем;
Но  пусть  она  вас  больше  не  тревожит;
Я  не  хочу  печалить  вас  ничем.
Я  вас  любил  безмовно,  безнадежно,
То  робостью,  то  ревностью  томим;
Я  вас  любил  так  искренно,  так  нежно,
Как  дай  вам  бог  любимой  быть    другим.

                               (переклад)

Я  вас  кохав:  кохання  ще  можливо
В  душі  моїй  не  згаслий  біль  і  щем;
Та  хай  воно  вас  зовсім  не  тривожить;
Не  хочу  я  печалить  вас  нічим.
Я  вас  кохав  безмовно,  безнадійно,
То  боязню,  то  ревністю    стомав;
Я  вас  кохав  так  щиро  і  так  ніжно,
Що  дай  вам  бог,  щоб  інший  так  кохав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715587
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 24.02.2017


Іванюк Ірина

Він зрадив тричі…

Він  зрадив  тричі...  Тричі  боягуз.
Та  хто  в  житті  ніколи  не  боявся?
Едем  із  боєм  завжди  діставався...
Упав  -  вставай!  Звільняй  шлях  від  спокус.

Ох,  Петре,  Петре...  Ноша  нелегка!
Тебе  судили  і  судити  будуть.
Чи  дума  хто,  що  і  його  розбудять...
ті  треті  півні?...  Рай  як  був  -  нема!

Він  тричі  падав,  тричі  помирав,-
щоб  більше  Симон  в  ньому  не  озвався...
Відтоді  -  Скеля,-  й  так  повік  зостався,
пізнавши  біль  розп"ятого  Христа!

23.02.2017р.

Апостол  Петро,  з  дитинства  і  до  зрілих  літ,  носив  ім"я  -  Симон.  Був  покликаний  Христом,  разом  з  іншими  одиннадцятьма  апостолами,  нести  у  світ  Слово  Боже...  Від  тоді  був  названий  самим    Спасителем  -  Петром,  що  означає  "скеля".  Христос  передбачив    Петрову  зраду...  "Доки  півень  проспіває,  ти  тричі  зречешся  мене..."
Так    сталось.  Та  пізніше,  апостол  усім  своїм    життям,  довів  вірність  Христовій  науці,-  переслідуваний  за  Боже  Слово,  був  розіп"ятий  на  хресті  (головою  вниз).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719830
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ліна Ланська

СЛОВО


Холодний  лід  і  крижана  вода
Не  заморозять,  як  байдуже  слово.
Злетіло  з  уст  і  усмішка    бліда
Зів"яла  вмить,  нехай  і  випадково,
Нехай  і  жарт,  який  не  зовсім  жарт.

Тремтячих  рук  не  відігріти  вже  -
Пропасниця  в  обіймах  лихоманки
Трясе,  як  грушу,  душу  стереже,  -
Простого  слова  дивні  витинанки.
Квітнева  ніч,  а  іній  -  в  дзеркалах.

Зігріти  важче  й  розтопити  сніг,
Коли  зневіра  віднімає  подих.
Беззвучність  сліз  кричить  лишень  у  сні,
Та  на  світанку  жодних  звуків,  жодних,
Бо  купа  справ,  а  слів  тих  не  злічить.

А  серце  коле  спомин  гіркоти,
А  душу  рве  усміхнена  байдужість,
Бо  я  вмираю,  та  не  бачиш  ти,  -
Хрести  так  часто  заплітають  ружі
На  цвинтарі  щоденного  буття.

Останнє  коло  кличе,  доки  лімб
Пройти  прийдеться,  хоч  би  не  запізно.
Предивний  світ,  змальований  Далі,
Спотворить  біль,  та  умовляю  слізно,
Укотре  Господа,  прости  й  пробач...

23.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719807
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Радченко

Почуттів прибій

Розсипала  ніч  зірки  на  небі,
Ніби  сіяла  зернята  мрій.
Затихала  річка  біля  греблі,
Коні  лугом  йшли  на  водопій.

Зупинялися  в  траві  високій,
Фиркали,  дивуючись  чомусь.
Над  землею  розливався  спокій,
Ліс  у  темні  шати  одягнувсь.

Пахла  ніжно  біла  матіола,
Засиділися  на  ганку  ми
І  здавалось  —  окрім  нас  навколо
Не  було  нікого  на  землі.

Лише  ми  і  ночі  тихий  подих,
Проростають  зерня  наших  мрій.
Й  сумнівів  у  тім  немає  жодних,
Тільки  плеще  почуттів  прибій.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719782
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Lana P.

ТИ РОЗКАЖИ…

Ти  розкажи  мені  про  осінь,
Про  золотистий  листопад,
Як  листя  зазирає  в  просинь
І  губить  блиск  очей-принад.

Ти  запроси  у  зиму  чисту,
Вуста  сніжинкою  торкни...
Усмішку  подаруй  іскристу
Неспитої  в  душі  снаги...

Весняну  намалюй  картину  —
Я  незабудкою  торкнусь,
В  пташинім  щебеті  прилину,
А  чи  метеликом  вернусь.

Нашепочи  мені  про  літо,
Де  щастя  мріє  у  вінку...
Душа  душею  обігріта  
Враз  закружляє  у  танку.

Полетимо,  де  збір  медовий
В  квіткових  пахощах  дібров...
Наш  світ  —  безмежно-винятковий,
Із  переплетених  основ.    2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719781
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Lana P.

ЗИМОВІ ВІТРАЖІ

Зимові  захололі  вітражі
В  промінчиках  нестерпного  чекання...
Через  шибки  видніють  міражі
Криштального  палацу  сподівання.

Немає  там  ні  чіткості,  межі,
І  мерзнуть  квіти  на  зеленім  вітті...
Напевно,  ми  з  тобою  не  чужі  —  
Не  розминулись  наші  долі  в  світі.    2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719779
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017


@NN@

Переклади. С. Я. Парнок . * Ось так в мені …*

Напіввесна  і  напівосінь!
І  в  каламуті  дертих  хмар
Пливе  замрійкувата  просинь.
Ліловий  ліс.  Волога  даль.

Прибита  вітром  в  придоріжжя
Руда  осіннього  листка.
Й,  немов  би,  холод  ходить  в  брижах
Напівзамерзлого  ставка.

Займеться  спека  цього  ж  неба?
Чи  в  листі  ось  оцих  дібров?
Й  зазеленіють  юні  стебла
У  сивині  торішніх  трав.

   С.  Парнок    1915.

Полувесна  и  полуосень!
В  прорыве  мутных  облаков
Плывет  задумчивая  просинь.
Во  влажных  далях  лес  лилов.

Прибита  ветром  к  придорожью
Листа  осеннего  руда.
И  точно  холод  ходит  дрожью
По  зябкой  тихости  пруда.

Но  вспыхнет  зной  не  в  этом  небе  ль?
В  листве  не  этих  ли  дубрав?
Уж  юный  зеленеет  стебель
В  сединах  прошлолетних  трав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719742
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Олекса Удайко

СВІЧІ ЗИМОВІ (Диптих)

             [i]Зимові  свічі  
             Тануть  й  краплями  сонця  
             Стікають  долу.
                                           [b]  Катерина  Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
           [i]  
                                           [b]

                     [b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні

Свічі-перевертні  плачуть  від  сонця,
ллють  крокодилові  сльози  ганьби…
Не  через  них  відчайдухи  ті  –  хлопці  –
ризикували  роками  судьби.

Тануть  й  сльозами  зволожують  землю
їхні  надії  на  інше  життя.
Бо  на  свій  лад  набуття  перемелють  –
му́ки  героїв  в  муку́  забуття!

Світ,  що  підступно  тїй  владі    дістався,
міряє  те...  на  свій  власний  полад.  
Плачуть  відтак  у  саду  Гетсиманськім,
хлопці,  що  склали  їй  цей  потентат.

В  небі    вартують  наш  сон  охоронці  –
чути  їх  звуки  і  подих  мольби…
Свічі-перевертні...  плачуть  від  сонця,
ллють  крокодилові  сльози  ганьби.

                               2.Свічі  пам’яті

Київ…Хрещатик…  
Майдан  Незалежності
Бруки…  Свічки…  І  знайомі  слова:
«Слава  Героям»...  
І  –  звуки  безмежності:
«житиме»,  «буде»...    
Бо  пам’ять  жива

про  молоді  думи  тих,  
що  попадали  в  брук  зледенілий  
в  лютневий  мороз.
Долі  тих  воїв...    
злодійськи  украдено
Темними  силами…  
Та  не  курйоз  –

в  камені  гріються  
світлими  свічами,
хлопці-молодці  –  
                                                   отерплі  серця…
Сотня  сміливців  
сказала  вже  світові,
Як  українці    стоять.  –  
До  кінця!

Свічі  досвітні  палають  
                                                                         в  віконницях    
в  кожному  місті....  
                                                           громаді.....  
                                                                                               селі...
Їхнє  тепло  запалало...  як  сонечко  –
тануть...  сльозами    
бурулі  
землі...[/color][/b][/b]

21.02.2017

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022302658
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2017


Олена Вишневська

Я не зумію втримати слова

[i][b]"Я  усміхнусь  тобі  крізь  сльози:  їдь!
Бо  профіль  вітру  вранішнього  строгий.
Твій  корабель  у  гавані  стоїть,
готовий  до  дороги."[/b][/i]
                 [i]Оксана  Пахльовська  [/i]



Я  не  зумію  втримати  слова.
Усі  втечуть  і  нІчого  сказати…
Вокзальним  шумом  тиша  вікова
Відкриє  нам  гіркий  рахунок  втрати…
 
Я  посміхнусь  крізь  сльози.  Пригорни…
Пробий  мене  очей  своїх  стрілою!
Та  в  кожного  давно  свої  човни,
І  ми  у  них  пливемо  за  водою…

А  профіль  вітру  гордий,  як  завжди,
Кепкує  -  знов  жене  тебе  в  дорогу.
І  що  йому  до  того,  що  сюди
Привело  нас  кохання  босоноге?

І  що  йому,  як  ближчого  нема
За  тебе?  /Далі  бавиться  в  Іуду…/
Він  холодом  за  душу  обійма
І  сковує  –    життя  завмерло  в  грудях…

А  ти  руки  торкнешся  мимохідь,
Немов  боїшся,  крикнуть  люди  :  «Злодій!».
Скажу  я  крізь  вуаль  печалі:  «Їдь…»
Здається,  зупинився  час  відтоді…

Мій  берег,  як  і  я,  тепер  пустий.
І  буря  вириває  з  серця    крила.
Але  щоб  повертався  знову  ти,
Зійду  зорею  на  твоїх  вітрилах.  


[i]якось[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Потусторонний

Двор.

Двор  приютил  останки  снега,
зимы  почившей  палый  цвет,
её  прощальный  силуэт.  
И  ледяную  зыбь  раздумий,  
и  ночь,  глотающую  сны.  
Мир,  ожидающий  весны,  
застыл  в  предчувствии  безумий
животворящих!  Смерти  нет!
Лишь  поклонение  Луне
да  мнема  Ноева  ковчега.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719532
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Жанна Чайка

Со мной.

Днем  запоздалым
под  утро  морозное
в  мир  появилась.
Ты  ждал  ли  меня?

Дело  за  малым,
метель  -  моя  крестная
в  звездах  искрилась.
Крепчала  зима.

Звонкою  трелью
в  душе  отозвалось  Здесь
Рода  дыханье
с  намеком  на  Рай.

Верю,  приемлю,
надеюсь  в  благую    весть.
Двери  у  тайны  -
твори  и  дерзай.

Слов  переливы
и  красок  жемчужины
в  ритмах  веселых
летят  за  мечтой.

Ясное  диво
тропою  натруженной
с  мыслями  к  дому,
как  прежде,  со  мной.

20/02/2017





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719392
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 22.02.2017


dikiy

Как страшно…

Как  страшно  и  больно  войти  в  глубину,
Спуститься  на  дно  молчаливого  \"Я\",
Достать  из  путин  виноватость-вину
И  ужас  расстрела  на  жизнь  поменять-
Всего  лишь,  дать  право  себе  на  полет
Всего  лишь,  дать  право  на  собственный  путь
Поверить,  что  свет  никогда  не  уйдет.
А  надо  лишь  -  двери  глубин  распахнуть  -
Дать  право  святое  себе  -  просто  \"Быть\".
Дать  право  другим  быть  в  добре  или  зле.
Небесный  мой  дом  (мне  его  не  забыть),
Тогда  утвердится  на  этой  земле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245292
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 22.02.2017


dikiy

Настроение

Я  жалость  убил  и  к  себе,  и  к  другим.
И  труп  закопал  в  пустыне  камней.
Я  пока  еще  жив,  а  покуда  жив
Все  что  имею  во  благо  мне.
А  когда  поутру  опускаясь  в  карман
Упрется  рука  в  дырявое  дно
Я  скажу  себе,  прокричу  к  небесам
Не  верь  слезам,  не  верь  слезам  
Москва  не  верит  уже  давно.
А  потом?    А  потом  ...
Насмотревшись  в  зеркало  на  дурака
Пойду  считать  ворон  над  Москвой
Надувать  пузыри  и  гонять  облака
И  любить  каждый  миг  своей  жизни  земной

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411869
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 22.02.2017


Радченко

Як і завжди, пишаємось Вітчизною

Чому  я  іноді  пишу  вірші    російською?
Тому,  що  росіянином  мій  батько  був.
І  в  нашій  хаті  мови,  мамина  з  батькІвською,
Злились  в  одну,  й  ніхто  своєї  не  забув.

Вплітались  мови  квітами  в  вінок  із  суржика:
Підлогу  полом  називали,  стелю  —    потолком.
Вже  й  батько  говорив:  "  Нап'юсь  води  із  кухлика",
Й  любив  куліш  і  український  борщ  із  часником.

Книжки  читали,  Гончара  і  Достоєвського,
Співали  про  "Рушник"  і  "Широка  страна  моя".
Бували  на  Хрещатику  й  проспекті  Нєвського,
Тому  й  пишу  вірші  свої  я  мовами  двома.

Не  знали,  що  російська  стане  зарубіжною
І  росіяни  з  "градами"  прийдуть  колись  в  Донбас.
А  ми,  як  і  завжди,  пишаємось  Вітчизною,
Бо  Україна  —  рідна  матінка  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719011
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Lana P.

ПЕЛЮСТКОВИЙ РОМАНС

Пелюстковий  романс,
Із  листочків  пасьянс,
Не  забути...

Як  життєвий  баланс,
Доленосним  був  шанс.
Як  вернути?

Пелюстковий  романс.
Як  же  бути  без  Вас,  
Чи  забути?

Поцілунок-аванс
Залишився  від  Вас
Чи  спокути?

Пелюстковий  романс...
Як  же  хочеться  Вас
Пригорнути…

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718848
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Ліна Ланська

ВЕСНА

У  душу  сліз  не  наливай  мені.
Дощем  весняним  злий  хмільну  жагу,
Щоби  спекотно  заплітались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,

І  падали  у  серце  навісні,
З  бентежних  снів  захекані  думки.
Скарбничку  суму  кинь  у  чужині,
Чи  зачини  її  на  всі  замки.

Ключі  згуби,  скрути  в  тугий  сувій
Сум"яття  душ,  від  болісних  прощань.
Сточила  ніч  в  безжальності  німій,
Надію...  залиши  останню  грань.

Не  дай  ступити  на  вузький  карниз,  -
Цвірінькає  квітнева  метушня,
Гойдає  пристрасно,  угору  -  вниз.

Щоб  не  сколола  ніг  суха  стерня  -
Багаттям  запалає  шалу  хмиз,
Згорить  у  попіл  сиза  туга  стум.

А  залишки  мережаних  зажур
Не  упізнає  і  столітній  сум  -
Дві  наші  тіні  виплетуть  ажур  -
Одвічного  злиття  стрімку  ясу.

Щоби  спекотно  хвилювались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,  -
У  душу  сліз  не  наливай  мені,
Зливай  дощем  хмільним  п"янку  жагу.

18.02.17.

[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Радченко

Это не я


В  снах  не  моих  наших  встреч  откровенность  —
Память  в  разлуке  с  тобою  опять.
Снегом  засыпана  первая  нежность  —
Я  научилась  без  боли  терять.

Это  не  я  о  тебе  вспоминаю  —
Память  моя  вспоминает  тебя.
Встречу  с  тобою  не  я  представляю,
Мимо  калитки  твоей  проходя.

Я  научилась  зачёркивать  "было",
Просто  не  верить  в  чужое  "потом".
...Только  в  душе  что-то  словно  остыло  —
Так  затихает  река  подо  льдом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718826
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 19.02.2017


dovgiy

СИНЯ ЛІЛЕЯ

До  читачів.
Нижченаведений  твір  публікувався  на  нашому  сайті.  На  жаль,  значно  пізніше  виявилося,  що  з  незрозумілих  для  Автора  причин,  з  нього  пропала  ціла    частина.  Я  змушений  був  вилучити  твір,  аби  виправити  досадну  помилку,  за  що  прошу  Вашого  пробачення.



 СИНЯ    ЛІЛЕЯ.
(Поема–казка)

ЗАСПІВ.

Ой,  над  гаєм,  над  зеленим,  зозуля  кувала!
Літа  нам  з  тобою,  мила,  довгі  віщувала.
Літа  довгі  та  щасливі,  стрічками  обвиті
І  цілющою  росою  в  ясні  ранки  миті.
В  нашій  долі,  моя  люба,  були  також  грози,
Пережили  свої  втрати,  пережили  сльози,
І  ми  дякуємо  Богу,що  і  це  далося,
Бо  життя  це  цінувати  ще  б  чи  і  вдалося?
Наші  невмирущі  мрії,  віра  в  кращу  долю,
Випускають  сльози  щастя  наче  птиць  –  на  волю!
Плачте  очі!  Плачте,  сині!  Тільки  не  ридайте!
Про  весну  в  живому  серці  вірно  пам’ятайте.
Бо  ж  вона  одна-єдина,  повік  неповторна.
Мине  вона,  мине  літо,  прийде  пора  чорна,
Коли  зима  непривітна  снігом  все  завіє,
І  не  знати:  чи  нам  радість  душу  обігріє!
Моя  зіронько  єдина!  Пташко  сизокрила!
Своїм  пісням  задушевним  дам  широкі  крила,
Щоб  понесли  межи  люди  пісню  цю  казкову
Про  любов  двох  молодяток,  про  нелегку  долю.
Ми  прожили  вже  чимало…  наші  скроні  сиві.
Та  стосунки  наші  досі  ніжні  та  красиві,
Бо  продовжує  кохання  нуртувати  кров’ю
І  твої  чарівні  очі  сяють  ще  любов’ю!
В  цей  зимовий  темний  вечір  сядемо  удома.
І  хоч  тіло  знемагає  о  цю  пору  втома,
Пригорнись  до  мене,  серце,  пригорнись,  мій  раю!
Зараз  я,  -  тобі,  кохана,  казку  проспіваю!

********
Молодими  поєднали  доленьки  свої.
Щастя  їм  пророкували  птиці  –солов’ї.
Почуття  в  серцях  гарячих  бурхало  вогнем,
Та  не  знали:  що  чекає  за  наступним  днем.
Стала  в’янути  кохана,  слабнути  щомить.
Вже  до  кого  не  звертались,  -  час  дарма  летить!
А  хвороба  ця,  підступна,  як  була,  так  є!
Вже  й  для  слабої  надії  місця  не  стає.
Відмовляють  в  неї  ноги,  пропадає  зір.
Кажуть  йому  добрі  люди:  Богу  ти  повір!
Тільки  в  нього  порятунок  від  біди  знайдеш,
Якщо  з  вірою  усерці  ти  до  Бога  йдеш.
Вірив!..  Всім,  що  мав,  -  ділився!  Серця  не  жалів.
Перед  образом  молився,  гіркі  сльози  лив.
Марно  краяв  собі  серце  у  отих  трудах:
Не  стає  дає  Господь  ходити  на  своїх  ногах.
Повертаючись  з  роботи,  на  коротку  мить,
Сів  на  лавочці  зупинки,  щоб  перепочить.
Зажурився,  сіромаха,  жалем  душу  рве.
Коли  чує:  тихий  голос  його  збоку  зве.
Дивиться,  а  біля  нього  сидить  старий  дід.
Борода,  -  жовтаво-біла,  на  обличчі  зблід,
Руки  трусяться,  одежа  зношена  й  брудна,
З  –під  бейсболки  на  всі  боки  в’ється  сивина.
Думав,  що  жебрак-пияка,  просить  свій  мідяк.
Простягає  йому  гривню,  не  бере  ніяк!
-  «Я  не  прошу!  Просто  бачу.Ти  такий  сумний!
Може,  чим  тобі  поможу,друже  молодий!»
-  Нащо  вам  моє  нещастя,  та  чужа  біда?!
-  «Розкажи!»
У  мене  хвора  жінка  молода!
Лиш  два  роки,  як  побрались.  Де  вже  не  возив!
Не  лікується  хвороба.  Падає  без  сил!
Вже  й  не  бачить  і  не  ходить…
Чим  розрадиш  ти?!
-  «Вір  мені,  -  старому,-  сину!  Їй  допомогти
Може  Синяя  Лілея.  Квітка  чарівна.
Тільки  ж  дуже  недосяжна  для  людей  вона!
Десь,  в  ущелині  таємній,  між  високих  гір,
Квітку  цю  охороняє  грізний  Терозвір!
Раз  в  сто  літ  вона  квітує.  Хто  її  торкне,
Про  недуги  враз  забуде!  Щастя  це  земне
Ти  ще  зможеш  повернути,  якщо  встигнеш  ти
Цю  чарівну  диво  –  квітку  в  хату  занести.»
-  А  ці  гори,  -  це  Карпати?
-  «Ні,  синочку,ні!
Гори    ці  -  Тибетом  звуться.  Далекі  вони!
Над  вершинами  панує  Терозвіра  шал.
Там  країна  є  буддистка:  Їй  ім’я  –  Непал.»
-  Чув,  дідусю,  таку  назву.  Тільки  як  мені
В  цю  країну  добиратись?  В  ці  -  нелегкі,  дні?
Це  ж  візьме,  мабуть,  багато  часу  та  грошей.
-  «Не  візьме!  Бери  із  жмені  камінець  оцей!»
Простягає  на  долоні  камінця  свого.
Ніби  хтось  уперто  й  довго  шліфував  його.
Всі  його  чотири  грані  –  різних  кольорів,
А  з  середини,  здавалось,  ніби  він  горів.
-  «Камінець  цей,  -  незвичайний.  Коли  прийдеш  в  дім,
Ти  вже  маєш  добре  знати,  що  таїться  в  нім.
Оця  грань,  -  дивись!  –  блакитна:  чорна  цятка  в  ній.
Як  почнеш  легенько  терти  по  руці  своїй,
Та  ще,  як  назвеш  те  місце,  куди  треба  йти,
То  крізь  час  і  перешкоди  вмить  перелетиш!
Друга  грань:  блідо  –рожева,  на  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  свою  руку  легенько  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  що  не  ховав!
Пам’ятай:  Лілею  Синю  ще  ніхто  не  мав!
Третя  грань  –це  колір  перлів  із  морського  дна.
Зробить  тебе  непомітним  між  людьми  вона.
Але  знай:  для  Терозвіра  це  –не  дивина!
Бо  в  могутності  чаклунства  рівних  він  не  знав!
Грань  четверта:  грань  багряна.  Сили  світу  в  ній.
На  короткий  час  ці  сили  у  руці  твоїй.
Ними  будеш  ти  бороти  недруга  свого.
Грань  четверта  допоможе  подолать  його.
Ще  раз  кажу:  ці  всі  сили,  -  на  коротку  мить.
Після  страшного  двобою  треба  все  спинить,
Бо,  якщо  їх  не  зупиниш,  то  загине  світ.
В  полум’ї,  в  потопі,  в  громі  з  незчисленних  бід!
Тоді  й  сам  загинеш  люто!  Отже,  -  не  спіши.
Зі  стихіями,  як  бачиш,  краще  не  гріши!»
Як  же  мені  їх  спинити?  Діду,розкажи!
Та  порадою  своєю  вчасно  поможи.
«Як  побачиш,  що  твій  недруг  похитнувся,  впав,
І  вогонь  із  його  пащі  бити  перестав,
Розтрощи  його  горою,  розітри  у  прах!
Аби  кожна  порошинка  відчувала  жах!
Потім,  грань  оцю,  багряну,притисни  до  скель
І  щодуху  крикни  силам:  АЛАМАХОЕЛЬ!
Крикнути  ти  маєш  тричі  слово  чарівне.
Воно  всі  стихійні  сили  в  норму  поверне.

Потім  йди  шукати  квітку.Пам’ятай  про  те,
Що  Лілея,  після  завтра,  вранці  розцвіте!
Терозвір  про  це  все  знає.  Буде  все  робить,
Аби  ти  не  зміг  Лілею  в  руки  захопить.
А  тепер  прощай,  небоже!  В  своє  щастя  вір!
Можеш  сміливо  рушати  до  далеких  гір.
Знайди,  аби  хто  доглянув  жіночку  твою.
А  я  піду…  Треба  плести  сіточку  свою…»
І  пропав!  Наче  примара  щойно  тут  була!
Дивні  сіті,  -  див  казкових,  -  мовою  плела…
Міг  би  чоловік  вважати,  що  казкам  кінець!
Та  в  долоні  м’яко  сяє  дивний  камінець.

*************
Читачу  мій  дорогий,  вибачай  мене!
Захопився  я  співати  про  життя  земне:
Про  чиїсь  лихі  недуги,  про  чужі  жалі…
А  у  тебе,  може  бути,  свої  немалі
Повиростали  проблеми,  як  з  дощу  гриби!
Що  поробиш!  Про  це  пишу,бо  і  сам  слабий.
Знаю:  лихо  невигойне,  те  –  що  в  мене  є.
Тільки  в  серці  дивна  мрія  весь  мій  вік  жиє:
Десь  є  дивовижна  квітка.  Ніжна…  чарівна…
Може,  і  мене  зцілила  б?  Тільки  де  вона?

********
Ще  пробачте,  любий  друже,  хочу  вам  сказать,
Що  забув  своїм  героям  імена  назвать.
Назвемо  його  Романом.  Хай  таким  живе,
Як  його  Наталка  мила  вже  пять  років  зве.

***********
Вона  вдома.  На  візочку,сидить  під  вікном.
Свого  Ромчика  чекає.  Буває,  як  сном
Затуманює  недуга  голову  її,
А  в  садочку,біля  хати,  плачуть  солов’ї.
«Ой  не  плачте,  ой  не  плачте,  пташечки  малі!
Не  кидайте  моє  серце  у  нові  жалі,
Не  ридайте  наді  мною,  на  нову  біду,
Як  мене  покине  милий,  –зовсім  пропаду!
Я  його  не  стану  клясти.  Хай  собі  іде!
Молодий  він.  Може,  щастя  з  іншою  знайде…
Ну,а  я  тоді…»  По  личку  сльози  потекли,
Та  незрячі  карі  очі  аж  вогнем  пекли!

**********
Камінець  в  руках  Романа  світлом  виграва,
А  упам’яті  зринають  мовлені  слова:
«Пам’ятай  ти,  любий  сину,  пам’ятай  про  те,
Рано  –вранці,  після  завтра,  квітка  розцвіте!»
Колись  треба  починати!  Чом  би  й  не  тепер?!
Тож,блакитною  гранню  руку  він  потер,
Лиш  шепнув  свою  адресу,  і  в  єдину  мить
Опинився  на  подвір’ї,  де  Наталка  спить.
Справді  діє!  Отже,  правда  все,  що  дід  казав!
Піду  швидше  я  до  Франі!  Хай  прийде  до  нас,
Та  подивиться  за  нею,  доки  я  вернусь,
(Хоч  на  серці  неспокійно  у  мене,  чомусь!)

*********
А  тепер  про  інше  мовить  підійшла  пора:
Франя  –це  його  Наталки  молодша  сестра.
Він  не  знає,  що  сестриця  страшна  відьма  є.
Це  вона  щораз  отруту  в  їжу  додає.
Варить  страшне  труту  –зілля,  коїть  ворожбу,
І  мостить  останнє  ложе,  для  сестри  –  в  гробу!
За  що,  скажіть,зненавидить  можна  когось  так,
Аж  чиєсь  життя  цінує  менш  ніж  за  п’ятак?!
Що  налило  чорнотою  всю  сестрину  кров?
Все  не  нове  під  Місяцем!  Це  вона  –  Любов!
Так!  Любов!  –  оте  щемливе,  ніжне  почуття,
Що  породжує  в  людині  спрагу  до  життя,
Що  всю  душу  піднімає  до  нових  висот!!!
А  трапляється,  штовхає  до  таких  щедрот,
Що  нічим  не  пояснити  тої  щедроти!
Ти  –  кохаєш?  Тоді  вірю:  зрозумієш  ти,
Чим  я  жив,  про  що  співаю  в  снах  та  наяву,
Чим  тепер,  в  роках  похилих,  сам  отак  живу.
Та,  на  жаль,  ще  й  так  буває,  що  ота  любов,
Як  засяде  в  чорну  душу,  як  гадюча  кров,
То  навколо  себе  сіє  страшне,  люте  зло…
Так  в  Наталки  із  Франею,  на  біду,  збулось.
Полюбили  дві  сестриці  хлопця  одного.
В  кожної  було  бажання  мати  лиш  його.
А  Роман  гризот  дівочих,  може,  і  не  знав,
І  Наталці  своє  серце  назавжди  віддав.
Ой,  ви  –ночі,  ясні  ночі  синьої  весни!
Як  горіли  щастям  очі,  як  цвіли  вони!
Спільні  мрії  –сподівання,  чисті  почуття,
Під  вітрилами  кохання  на  усе  життя!
Коли  Франя  побачила,  що  не  буде  з  ним,
Уся  ніжність  розвіялась,  як  осінній  дим!
Чорна  злість,  як  темна  нічка,  душу  облягла,
Запалила  чорну  свічку  заздрощів  і  зла.
В  день  весільний,  в  день  осінній  гарно  як  було!
На  Романовім  весіллі  гуляло  село.
Гості  жваво  танцювали,  веселились  в  дим
І  від  серця,  всі  бажали  щастя  молодим!
Та  не  всім  так  веселилось,  не  всім  так  пилось!
Нашій  чорній  героїні  діяти  прийшлось.
В  переддень  цього  весілля,  на  цвинтар  пішла:
На  могилі,  з  рідним  ім’ям,  зіллячко  знайшла…
Наварила  страшне  зілля  о  нічній  порі,
І  підлила  в  день  весілля  в  келишок  сестрі.

*****
-  Вибач,  Франю,  що  турбую!  Виручай  мене!
На  три  дні  я  відлучаюсь.  Поки  час  мине,
Потурбуйся  про  Наталку,  як  сестра,  доглянь!
Чи  я  можу  надіятись?  Скажи  мені,  Франь?
-  Давай!  –їдь!  Куди  я  дінусь,  все  ж  таки  рідня!
А  в  думках:  (  Не  дам  прожити  зайвого  півдня!
Доки  він  там  робить  справи,  я  теж  не  досплю:
Чим  міцнішої  отрути  в  серце  їй  наллю!)

*********
Вийшов  з  двору  на  дорогу,  камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  назву  проказав,
І  пропав  з  очей  безслідно,  ніби  й  не  було!
А  ми  також  залишимо,  разом  з  ним,  село.

***********
Коню  мій!  Пегас  крилатий!  З  собою  візьми,
Та  на  крилах  красномовства  до  зір  підніми!
Дай  нам  теж  магічну  силу  труднощі  здолати,
Щоб  історію  почату  вдало  розказати.

*********************
ТІБЕТ

(Частина  друга)

Захоплений  зненацька  виром  руху,
Нестримним  шалом  неба  та  зірок,
Роман  не  встиг  сховати  свою  руку,
Ледь  не  зробивши  помилковий  крок.
Він  опинився  на  краю  провалля:
Круті  вершини  піднялись  до  хмар,
Покрите  кригою  це  кам’яне  безладдя
Та  у  долоні  дідусевий  дар.
Кудиіти?  Як  рухатись  по  скелях
В  звичайному,щоденному  взутті?!
Обсіли  його  думи  невеселі:
З  подібним  не  стикався  у  житті.
Але  почало  вирувати  небо
Та  віхола  студена  замела…
Тож,  хоч-не  хоч,  а  рухатися  треба,
Доки  Лілея  ще  не  зацвіла.
А  холод  зліше  сковує  все  тіло!
Вже  дерев’яні  стали  пальці  рук…
Шукав  ногами  виступи  несміло,
Додаючи  тяжких  трудів  та  мук.
А  вже  коли  і  ноги  не  носили,
Коли  здалося,  що  всьому  кінець,
Згадав  Роман  про  чудодійні  сили,
Закладені  в  чарівний  камінець:
Чого  я  мучусь?!  Так  до  кінця  віку
Я  до  мети  своєї  не  дійду!
Допоможи-но,  друже,  чоловіку:
Перенеси  мене  у  Катманду!
Блакитним  ледь  потер  собі  об  руку
І  от  він  знов  серед  людей  стоїть.
А  люди  ці  сповідують  науку
Якій,  можливо,  тисячі  століть.
Все  їхнє  місто  на  гірських  терасах,
На  кожнім  кроці  пагоди  стоять.
Незвичні  люди  у  червоних  рясах,
Бритоголові,  в  дацанах  сидять.
І  в  кожному  із  храмів  сидить  ідол,
Що  зирить  навсібіч,  немов  біда:
Це  –  їхній  Бог!  Життя  основа  й  сила,
Вічно  живий  і  праведний  Будда!
Стоїть  Роман…  Замерз  він,  ще  й  голодний!
За  поспіхом  про  їжу  геть  забув.
Після  роботи,  в  день  перед  суботній,
Попав  сюди:  який  і  в  чому  був!
А  мешканці  снують  немов  мурахи,
Заглиблені  усебе,  мовчазні.
І  думає  Роман:  ну,як  сказати
Аби  хто  з  них  поїсти  дав  мені?!
Підходить  він  до  одного  з  монахів
І  просить  дати  їжі.  Той  мовчить,
Не  реагує  і  на  дотик  навіть,
Занурився  у  себе,  наче  спить.
Звертається  до  другого,  до  інших…
Одно  і  те  ж!  -  всі  наче  неживі!
Тоді  він  став  звертатися  до  піших
Які  несли  свій  крам  на  голові.
Один  із  перехожих  зняв  корзину
І  дав  йому  маленького  коржа.
(  Згадав  Роман  українську  хлібину!)
Слова  подяки  тому  проказав,
Приклав  до  серця  руку  і  вклонився,
І  хоч  той  мови  нашої  не  знав,
Все  зрозумів.  Іще  раз  зупинився
Та  за  собою,  знаками,  позвав.
Пішов  Роман  за  добрим  перехожим.
Через  двори:  то  вниз,  то  догори.
Прийшли  нарешті!  Щось  на  житло  схоже,
Ще  й  запона  спускається  згори.
Відсунувши  оцю  цупку  тканину,
В  помешкання  маленьке  увійшли.
Сиділи,  горблячись,  над  чимось,  дві  людини
І  зерна  зосереджено  товкли.
При  цьому  монотонне  щось  співали.
(  напевно,  гімни  для  свого  Будди!)
Побачивши  Романа,  повставали,
Вклонились  ґречно  і  пішли  кудись.
Тут  обернувся  знову  перехожий
І  до  Романа  руку  простягнув:
Торкнувся  до  чола  і  владний  голос
Ніби  десь  в  собі  наш  герой  почув.
Чув  не  слова,  не  звуки,  сама  думка
Була  Роману  ясна  і  проста
Та  він  не  бачив,  аби  трохи  рухались,
Мов  зліплені,  без  усмішки  вуста.
-  Чого  прийшов  на  землю  цю,  чужинцю?!!
Чого  шукаєш  умоїй  землі?!
Не  дам  тобі  забрати  диво-квітку!
Твоє  життя  загине  у  імлі,
В  бездонному  мішкові  кам’яному!
І  очі  засвітилися  вогнем.
Від  тих  очей  утемнім  домі  тому,
Все  стало  видно,  ніби  ясним  днем!
А  далі  сталось  зовсім  страхітливе:
Пропали  стіни,  занавіс  пропав
І  наш  Роман,  під  регіт  знавіснілий,
На  дно  провалля,  каменем,упав!
Ще  й  зверху  світ  закрила  важка  брила
І  впала  в  очі  повна  чорнота.
Дрібним  камінням  тяжко  привалило
Обидві  ноги,  низ  -  до  живота!..

********
Негарно  було  б  так  його  лишати.
Та  час  нам  повернутися  в  село.
Вам,  читачу,я  хочу  показати,
Як  все  в  той  час  насправді  відбулось.

**********
Пегасе  вірний,  розправляй-но,  крила,
Та  летимо  туди,  де  на  дворі
Наталку  нашу  чорна  злість  накрила
Страшної  відьми  –рідної  сестри!
************

АГОНІЯ
(частина  третя)

Наталка  спить.  А  Франя  їй,  тим  часом,
"Обід"  готує  -  вариво  страшне.
П'янку  отруту  змішує  із  квасом
Та  додає  ще  зілля  запашне
Аби  отруту  було  легше  пити...
Така  "турбота".  Що  вже  тут  казать?!
Я  так  хотів,  щоб  дать  Наталці  жити!
Але  не  можу.  Треба  викладать
Так,  як  було...
П’ятнадцята  година
Вже  промайнула  птахом  над  селом.
Обідати  зібралася  родина:
Дзвенить  вже  посуд,  всілись  за  столом,  
Наталку  з  двору  на  візку  привезли,
Та  посадили  в  хаті  на  диван.
Принесли  їжу,  а  вона  питає:
Де  її  милий,  де  її  Роман?
А  Франя  їй:  "Нема  твого  Романа!
Нема  й  не  буде!  Кинув  тебе  він!
У  нього  вже  здорова  є,  кохана.
Не  те,  що  ти!..  у  них  знайшовся  син,
Поки  ти    тут,  поволеньки,  здихаєш...
Твій  любий  Ромчик  не  втрачає  час.
Нову  дружину  пестить  та  кохає.
Йому  начхати  на  обох,  на  нас!"
--  Неправда!  Брешеш!  Він  мене  кохає!
Якщо  його  побіля  нас  нема,
Він  щось  шукає.  Він  весь  час  шукає,
Чим  би  мене  від  лиха  одірвать!
-  Ага,  одірве!  Лови  вітер  в  полі!
Не  відаєш,  що  робить  твій  "любий"!
Він  ,-  як  той  птах,  -  без  тебе  вже  на  волі!
Ти  вже  поїла?    Ось,  кваску  попий.
Хоча  б  ковток!  Приємно,  смачно  пахне!
-  Не  хочу  я  ні  їсти,  ані  пить!
Іди  від  мене!  Мені  чогось  страшно
І  попід  серцем  ниє  та  щемить!
-  Зараз  піду!  Та    тільки  після  того,
Як  ти  поп’єш,  коли  вже  не  їси.
Бо,  видно,  що  через  Романа  свого
Ти  скоро  Богу  душу  віддаси  !

Піднесла  чашку  запашного  зілля...
Сліпа  зробила  лиш  один  ковток...
На  спину  впала,  тяжко  захрипіла,
Обличчям  обернулася  в  куток,
В  агоніії  руками  потягнулась
І  стихла!..
Руки  звівши  догори,
Лукава  Франя  дико  вереснула
Над  тілом,  -  уже  мертвої,  -  сестри!

**********            
Померла  Наталка.  Невинна  померла!
Така  ціна  щастю  бува  між  людей.
Ненависть  сестри,  як  з  вулканного  жерла
Два  роки  лилася  із  чорних  грудей,
Аж  поки  не  вбила!
За  що?!
За  кохання!
За    те,  що  Роман    покохав  не  її.
Доклала  весь  хист,  всі  ворожі  старання,
Щоб  зовсім  не  стало  цієї  сім’ї.

Пегасе  мій  любий!  Пробач,  що  заплакав...
Збираймось  в  дорогу!  Нам  час  в  Катманду.
Там    друг  наш  Роман  у  халепу  потрапив
І  як  подолає  він  страшну  біду?
 
 
БИТВА

(частина  четверта)

Суцільна  темрява…  відчув,  що  руки  цілі.
Та  знизу  тіло  наче  у  лещатах:
Затиснуте  в  камінні  знавіснілім
Яке  іще  продовжує  зсипатись.
Чи  то  згори,  чи  збоку  –невідомо.
Жахливий  гуркіт  скелі  в  скалки  лущить!
Це  тяжка  брила  малі  піки  ломить,
Пил  кам’яний  у  горлі  подих  душить.
Згадав  Роман  про  камінця  свойого.
У  внутрішній  кишені  шарить:  є!
Дістав,  відкрив  у  себе  на  долоні,
А  камінець,  -  як  зірка  виграє!
Висвічують  усі  чотири  грані,
Про  що  казав  старенький  чарівник?
Хвилини  наші  зовсім  не  останні,
Тож  пригадаємо,  панове,  ми  про  них.

Бачив  Роман  грань  блакитну:  чорна  цятка  в  ній.
Як  проведе  цею  гранню  по  руці  своїй,
Та  назве  те  саме  місце,  куди  має  йти,
То  крізь  простір,  перешкоди  вмить  перелетить!
Друга  грань:  біло-рожева.  На  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  своє  тіло  чи  руку  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  де  не  ховав!
І  про  третю  грань,-  перлову,-  Роман  теж  згадав.
Зробить  вона  непомітним  власника  свого:
Не  побачать,  не  здолають  недруги  його.
Грань  багряна:  сили  світу  причаїлись  в  ній.
Саме  з  нею  Роман  має  розпочати  бій!
Тільки,пам’ятаєш,  друже,  лиш  коротку  мить
Має  він  в  руках  ці  сили!  Потім  зупинить
Треба  сили  ці  негайно!  Камінець  –  до  скель!
Прокричати  тричі  слово:  АЛАМАХОЕЛЬ!

*************
Вже  останній  промінь  сонця  десь  подався  пріч,
Над  тибетськими  горами  згущується  ніч.
Ясні  зорі,  дух  холодний  над  безладдям  гір,
І  літає  понад  ними  страшний  Терозвір!
Крила  шкіряні  розправив,  пазурі  розкрив,
Велетенські  ікла  й  зуби  об  граніт  гострив,
На  хвоста  надів  сталеві,  броньові  шипи,
А  із  пащі  при  диханні  –  полум’ям  пашить.
Не  примара,  не  уява  чи  жахливий  сон,
Терозвір  –  це  був  насправді  чарівник-дракон.
Міг  в  людей  перетворитись,  в  дику  звірину,
Міг  як  хоч  зачаклувати,  душу  не  одну
Він  спровадив  з  цього  світу  тільки  лиш  за  те,
Що  хтось  дав  людині  знати:  квітка  зацвіте
Тільки  один  раз  в  століття,  створить  диво  з  див:
Вилікує  навіть  того,  хто  вік  не  ходив,
В  кого  повсихали  ноги  наче  штурпаки,
Або  буде  мати  руки,  хоч  був  без  руки.
А  з’явилась  ця  лілея  зовсім  не  в  горах.
Ще  у  древньому  Єгипті,  у  його  садах
Боги  Всесвіту  зростили  для  добра  людей
Фараонам  доручили  подарунок  цей,
Щоби  ми  оздоровляли  слабих  та  дітей,
Щоб  лунали  пісні  щастя  із  людських  грудей!
Навіть  смерть  могла  прогнати  квітка  чарівна.
(Про  таке  ми  навіть  не  марим  у  казкових  снах!)
Але  взнав  про  диво-квітку  Вавилонський  цар.
Підіслав  чарівника,  викрав  Божий  дар…
Вже  давно  з  лиця  земного  щезнув  Вавилон,
А  Лілею  від  людини  стереже  дракон.

****************
От,  нарешті,  підійшли  ми…  та  настала  мить,
Коли  нашого  Романа  треба  вже  звільнить
Від  сорочки  кам’яної,  від  тої  пітьми
У  якій  свого  героя  залишили  ми.
Взяв  Роман  своє  спасіння:  камінець  ясний.
Блакитною  стороною  по  руці  провів,
Дав  наказ,  щоб  опинитись  знову  нагорі,
Коли  сонце  світ  осяє  у  вранішній  порі.
Так  і  сталось!  Роман  стоїть  високо  в  горах.
Навкруг  бескиди,  провалля,  шпилі  у  снігах.
Там,  де  був  він,  в  кам’яниці,  -  порядкує  звір:
Б’є  ускелі,  трощить  камінь  лютий  Терозвір.
От  Роман  потер  об  руку  перл  морського  дна
Аби  стати  невидимим  в  світлі  цього  дня.
Терозвір  його  не  бачить:  люто  б’є  граніт!
Іскри  із  каміння  креше  броньований  хвіст.
Багряницею  нарешті  провів  по  руці…
Враз  застигли  у  повітрі  дрібні  камінці,
Води  в  річках  зупинились,  вихор  в  горах  вщух,
І  над  світом  в  небо  знявся  велетенський  дух!
«Що  накажеш,  Повелитель?!»  –  з  неба  прогуло,
Аж  від  гуку  могутнього  світом  затрясло.
Блискавки  ввігнались  в  землю  іклами  змії,
Потекли  потоки  лави  по  гірській  землі,
Сонце  ясне  затяглося  чорнотою  зла
Знов  над  світом  в  раннім  ранці  чорна  ніч  лягла!
-  Вбий  мерщій  оцю  потвору!  В  порох  розітри!
Хай  той  порох  понад  морем  розвіють  вітри,
Нехай  в  кожній  порошинці  де  таїться  зло,
Буде  жити  жах  пекельний,  аби  так  взяло
Цього  хижого  дракона,  цього  чаклуна,
Щоб  своє  мистецтво  чорне  він  повік  не  знав!
«Як  наказуєш,  так  буде!»  -  гримнуло  від  зір.
Звився  в  небо  над  горами  лютий  Терозвір
І  дихнув  на  того  духа  полум’ям  чадним,
Аж  всі  гори  та  долини  вкрив  отруйний  дим!
Піднялися  в  небо  гори!  Пекла  видне  дно!
Діючим  вулканом  грізним  дихнуло  воно!
Вдарили  дракона  гори,  він  у  лаву  впав!
В  тому  клекоті  безодні  навіки  пропав!..
Тільки  з  цього  чаклунові  не  навік  біда,
Бо  з  безодні  пекельної  піднялась  вода,
Вгору  знявся  чад  сірчаний,  дощ  із  кислоти,
А  над  полем  битви  знову  злий  дракон  летить!
Знову  гори  піднялися!  Розпалась  пітьма!
Світло  вдарило  сліпуче,  вже  й  небес  нема!
Все  змішалось  воєдино:  світло,  жар  і  грім,
Вихору  удари  пружні,  струс  в  нутрі  земнім…
Піднялися  океани,  весь  оббігли  світ
І  почали  гинуть  люди  від  жахливих  бід.
Підхопило  і  Романа!  В  реві  понесло
І  далеко  від  Тибету  в  скелях  притисло…
Аж  Роман  прийшов  до  тями:  камінець  до  скель
І  щосили  крикнув  в  небо  –  АЛАМАХОЕЛЬ!
Коли  в  перший  раз  він  крикнув,  -  спинилась  вода!
Стали  всі  сліди  розрухи  в  світі  пропадать,
За  другим,  –ті  ж  самі  гори,  -  стали  як  були
І  гірські  великі  ріки  знову  потекли
У  своїх  правічних  руслах  поміж  берегів
До  впадіння  в  глибінь  синю  озер  і  морів;
А  за  третім  його  криком,  -  знов  засяяв  день
І  з  долонь  землі  злетіли  тисячі  пісень.
Славив  світ  цю  перемогу,  славив  радість  знов,
Та  складав  подяки  Богу,-  за  його  любов!

******************
Привітаємо  Романа!  Виграв  він  війну.
Та  знайти  йому  ще  треба  квітку  чарівну,
Бо,  -  дай,  Боже!  –  не  забути  з  радості  про  те,
Що  вже  завтра,-  рано-вранці,  квітка  розцвіте.

**********        

СИНЯ  ЛІЛЕЯ
(частина  п’ята)

Пригадаймо  знову  друзі  про  рожеву  грань:
Нумо,  друже  наш  Романе,  камінець  дістань,
Та  потри  ним  свою  руку,щоб  і  нам  пізнати,
Де  зумів  чаклун  проклятий  квітку  заховати.

**********
Потер  камінцем  він  руку:  ось  і  світ  печер.
Скарби  древні  та  закляті  бачить  він  тепер.
В  скринях  тих  печер  таємних  не  злічить  багатств,
Сяє  золото  та  срібло,  сяють  камінці,
Наче  всі  вони  зібрались  від  минулих  царств.
Так  і  просяться  в  прикраси  на  чиїйсь  руці,
Або  на  звабливу  шийку  чи  у  мочки  вух,
Щоб  від  захвату  красою  здавлювало  дух
В  наших  грудях  чоловічих…  ох,пробач,  читач!
Кому  що,  а  курці  –  просо!  Так  і  я!  –хоч  плач,
А  не  можу  себе  стримать,  коли  ці  жінки
Раптом  стають  перед  очі,  а  чи  у  думки…
Безліч  тих  скарбів  на  світі,  цінного  майна,
Та  не  видно,  щоб  десь  була  квітка  чарівна.
В  горах  теж  її  немає…  ліс  її  не  зна…
Тож  поглянув  Роман  в  море  –  до  самого  дна.
В  затонулому  корветі,  в  склянім  ковпаку
Він  побачив  свою  квітку.В  схованку  таку
Як  добратися  Роману,  чим  він  там  дихне,
Якщо  навіть  до  схованки  дивом  допірне?
Дивиться  герой  наш  далі.  Бачить  він  якраз
У  глибинах  того  моря  ходить  водолаз
Бо  виконує  роботу  в  темній  глибині.
«От  якби  оце  знаряддя  здобути  мені!»
Так  Роман  собі  подумав.  Камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  тільки  проказав
Місце  того  пароплава,  звідки  водолаз,
І  на  судні  опинився  в  цей  же  самий  раз!
Ось  він  бачить  акваланга,  два  баллона  є.
Тільки  хто  таке  знаряддя  просто  так  дає
Для  якогось  незнайомця?  А  часу  нема
На  прохання,  на  моління  до  кого  й  не  знать.
Не  роздумуючи  довго,  знов  взяв  камінця  
Та  потер    перловим  боком  нижче  від  ліктя.
Став  невидимим  для  інших.  До  знаряддя  йде,
Акваланг  та  два  баллони  у  людей  краде!
Натягнув  його  на  себе,  баллони  надів,
Під’єднав  до  маски  шланга  (з  муками  зумів!)
Знову  гранню  блакитною  об  руку  потер
І  ми  зараз  побачимо:  де  Роман  тепер.
****************        
Він  -  на  дні...  Корвет  розбитий  коралом  обріс.
На  корму  між  скель  зануривсь,  вгору  стримить  ніс.
Хоч  би  крапля  того  світла!  Звідки  в  нього  йти,
Щоб  чим  швидше  диво-квітку  в  корветі  знайти.
Тре  рожевим  собі  руку:  справді,  дивина!
Крізь  пітьму  Роман  побачив,  де  то  є  вона.
Став  поволі  пробиратись  крізь  зотлілий  люк,
Аж  відчув  як  по  баллону  передався  стук.
Озирнувся,  -  ненько  рідна!  -  стримати  не  зміг
Переляку  в  своїм  серці:  в’ється  восьминіг
Біля  нього  величезний,  дзьоб  -  як  у  орла,
Грізно  щупальця  розставив,  наче  два  крила,
Заступив  собою  вихід,  щоб  не  зміг  пройти
Щупальцем  шукає  ногу,  аби  відтягти!  
Тут  Роман  не  розгубився.  Камінець  дістав
І  для  чорної  потвори  непомітним  став:
Ледь  відсунувся  від  неї  в  одну  із  сторін
І  рукою  поряд  себе  став  шукати  він
Хоч  якої  оборони  від  морських  жахіть...
І  знайшов...  в  кутку  глухому  чийсь  кістяк  лежить,
А  між  кісток  якась  зброя  для  Романа  є!
От  Роман  для  себе  зброю  звідти  дістає.

А  потвора  в  своїй  люті  вже  не  знає  меж!
В  невеликий  отвір  люку  прагне  влізти  теж.
Смикає  Роман  руків’я,  з  піхов  клинка  рве
Та    немов  навік  зрослося  залізо  старе!
Час  гаяти  на  роздуми  вже  Роман  не  став:
Напружив  останні  сили,  спруту  він  загнав
Межи  очі  свою  зброю  з  піхвами  разом!..
І  звалилась  ця  потвора  додолу  мішком!
Взяв  Роман  чарівну  квітку,  блакитним  потер,
А  ми,  любий  читачу,  взнаємо  тепер
Що  там  діється  де  горе  людям  душі  рве,
Де  Романова  кохана  більше  не  живе.

**********                
Вже  на  подвір'ї,  на  столі  дощатім,
Накритим  новим,  клітчастим  рядном,
Стоїть  труна.  А  поряд  -  батько  й  мати...
В  труні  -  Наталка.    Мов  глибоким  сном
Забулася...  на  малую  хвилину
Тай  тихо  спить...  по  виду  -  як  жива!
Здавалось  свекру,  що  шепоче  сину
Якісь  сердечні  золоті  слова...
Але  мовчить  важким  мовчанням  смерті
Між  нею  й  світом  виросла  стіна.
Де  той  Роман?!  Що  він  долає  вперто?
Ніхто,  нічого  у  селі  не  знав.
Односельчанам  втрата  душі  крає:
Зійшлися  друзі  зо  всього  села.
Хтось  гірко  плаче,  хтось  лише  зітхає,
Хтось  згадує  яка  вона  була...
А  рідна  ненька  вже  життя  не  чує:
Все  гладить  ніжно  рученьку  дочки...
Лунає  упокійне  Алілуйя
І  догорають  у  руках  свічки.

**********  
Постав  Роман  на  власному  городі,
Стягає  з  себе  анквалазний  крам
І  чує:  це  ж  у  батьківській  господі
Лунає  горя  похоронний  гам.
Відкрити  диво-квіткку  поспішає,  
Та  не  вдається  скинути    те  скло!
Він  мучиться!  А  час  іде,  спливає
І  торжествує  невгамовне  зло.
І  знову  диво:  наш  старий  з'явився.
Взяв  в  руки  скарб,  тихенько  щось  шепнув,
Скляний  ковпак  над  квіткою  розкрився
І  квітку  він  Роману  простягнув.
А  квітка  ця  дух  літечка  відчула,
Та  ще  тепло  від  доброї  руки,
Наче  від  сну,  угору  потягнулась
І  стала  розправлять  свої  листки.
Поміж  листків  тих  пуп'янок  з'явився,
Немов  голівка  на  гнучкій  стрілі
 І  збільшуючись,  долі  похилився,
Мов  кланяючись  людям  до  землі.
А  далі  сталось,  таки  справді,  диво:
Звільнившись  від  полону  сили  зла
В  руках  Романа  трепетно  й  красиво
Синя  Лілея  миттю  розцвіла.
До  пальців  його  ніжно  пригорталась,
Як  цілувала  це  тепло  руки.
Випростувала,  вперто  розгортала
Свої  чарівні  сині  пелюстки.
І  пахощі  навкруг  такі  розлились,
Немов  присутні  були  у  раю!
 Відчули  люди  за  плечима  крила,
Наче  вернулись  в  молодість  свою.
В  серцях  ожили  всіх  надій  сузір'я,
Злетіли  мрії  як  весни  пісні...
Ступив  Роман  з-за  хати,  на  подвір'я,
Побачив  свою  милу...  у  труні!..

************        
Ще  мить  тому,  під  дією  Лілеї
Себе  піднесено,  бадьоро  почував
І  раптом  -  жах!  До  милої  своєї
Він  кинувся!  До  рук  її  припав
І  так  зайшовся  у  страшнім  риданні,
Аж  важко  було  бачити  його.
І  дивну  квітку  порухом  останнім
Він  притулив  Наталці  на  чоло.
І  бачать  всі:  порожевіли  щоки,
Здійнялись  груди  в  подиху  живім,                          
Розкрились  губи  в  посмішці  солодкій,
Піднялись  руки  та  пройшлись  по  нім,
А  потім  рвучко  підвелась  Наталка,
За  голову  Романа  обняла...
І  цілувала!!!    Пристрасно  і  палко.
Так,  як  колись  здоровою  була!
Розчулений,  в  щасливім  потрясінні,
Роман  Наталку  на  руках  підняв  
І  разом  з  нею  посеред  подвір'я
Перед  батьками  на  коліна  став  
І  попросив  обох  благословити
На  радістю  наповнене  життя.
І  плакали  навкруг  старі  і  діти
Від  подиву,  від  щастя  відчуття.
Їм  всі  бажали  довгих,  гарних  років
Прожити  в  парі  -  в  щасті  та  добрі!
Біля  криниці,  лиш  за  кілька  кроків,
Сичало  зло  на  батьківськім  дворі.
Там  причаїлась,  як  пекельне  лихо,
Сестриця  Франя...  для  усіх  чужа:
Скрадалась  непомітно...  тихо-тихо...
Ховаючи  у  рукаві  ножа.
Та  як  би  не  скрадалась  Франя  люта,
Плекаючи  лихі  свої  думки,
Старий  чарівник,  від  злих  пут  розкутий,
Синю  Лілею  взявши  до  руки,
Торкнувся  нею  до  руки  злочинки
І  в  ту  же  мить  відбулась  дія  чар:
Страшна  потвора  вилізла  із  жінки,
Піднеслась  вгору,  вище  сивих  хмар
І  впала  ниць!  Аж  на  гористім  боці
Лишилась  вирва  на  краю  села.
І  у  тій  вирві  вже  за  стільки  років
Жодна  травинка  ще  не  проросла!
Лиш  бачили:  плазує  там  гадюка.
А  Франя  щезла!  Наче  й  не  було!
Її  шукали,  кликали!  -  ні  звука!
У  здогадках  губилося  село,
Бо  про  відьмівство  Франине  не  знали
Лиш  бачили  її  сумний  фінал.
Мабуть,  це  все.  Вам  розповів,  що  знаю,
Хоч  може  бідно  змалював  Непал,
Бо  мій  Пегас  теж  прагнув  поспішати
Услід  подіям  добрим  і  лихим.
Приходить  час  мені  з  ним  розлучатись.
Хоч  за  цей  час  здружився  щиро  з  ним.
 
**********                      
Ще  про  Лілею...  і  її  не  стало.
Разом  із  нею  мов  розтанув  дід...
Та  від  Лілеї  у  селі  на  спадок
Таки  лишився  незгладимий  слід:
Всі,  хто  був  свідком  дивної  події,
Зазнали  гарних  та  казкових  змін.
Старі  батьки  за  мить  помолоділи,
Хто  слабував,  то  став  здоровим  він!..
                       
************                          
Роман...  Наталка...  ще  живуть  донині
У  нашому,  подільському  селі.
У  їхній,  у  закоханій  родині
Щебечуть  дітки  -  пташечки  малі.
Роман,  буває,  їздить  заробляти,
Наталка  вдома  раду  всім  дає.
І  часто  чути  з  чепурної  хати
Злітає  пісня,  що  в  душі  жиє.

2012  г.    --    05.02.2017  г.        
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718183
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Олекса Удайко

МАЮ ДУМКУ

       [i]  З  приводу  недавніх  подій  навколо
         ЕСП  -  "Еволюції  Сайту  Поезії"

[b][color="#077280"]                                    Більш  як  півроку  тому  було  
запроваджено  дискусію  поетів  навколо  наче  б  
то  важливої  теми  щодо  Еволюції  Сайту  Поезії,  
розпочатої  за  ініціативи  організаторів  сайту  та  
окремих  поетів.  Ідея  непогана.  Дійсно  покращу-
вати  роботу  сайту  можна  і  треба.  В  цій  дискусії  
я  брав  участь,  намагаючись  внести  свою  лепту  
в  боротьбу  з  засиллям  антиукраїнських  елементів  
на  сайті.  Це  можна  було  б  зробити  і  досить  легко,  
якби  до  того  прагнули  пани-організатори  сайту!  
Та  хура  з  місця  не  рухалась.  Натомість  виявилось,  
що  сторінка  перетворилась  на  баталії  далеко  не  
літературного  характеру.  Причиною  таких  чварів  
могло  між  іншим  послужити  прагнення  організаторів  
затії  запровадити  серед  членів  сайту  дещо  подібне  
до  совкового  «соціалістичного  змагання».  Мета  
такого  заходу  принаймні  мені  не  зрозуміла.  Перш  за  
все  тому,  що  ними  (організаторами)  не  подаються  
критерії,  за  якими  малось  оцінювати  твори  аматорів.  
А  судді  -  хто?..  Адже  для  того,  щоб  оцінити  той  чи  
інший  поетичний  твір,  треба,  меншою  мірою,    знати  
елементи  поетики,  особливості  художнього  творчості  
тощо.  Хто  з  нас,  аматорів,  може  об’єктивно  оцінити  
такі  елементи,  як:  характер,  ідею,  сюжет,  композицію  
твору,  його  римо-ритміку  та  й  тип  жанру  (елегія,  поема,  
сонет  тощо)…  Багато  хто  з  нас  не  володіє  достатньо  
художніми  прийомами  вираження  фабули,  ідеї  та  сюжету  
твору.    Далеко  не  всі  ще  володіють  граматикою  та  
елементарними  правилами  написання  художніх  творів.  

             Між  тим  невеличка  групка  "товаришів"  сайту  
разом  з  його  натхненником  паном  Юхницею  наполегливо  
провадять  крамольну,  на  мій  погляд,  думку  про  проведенні  
так  званих  літературних  конкурсів.  Ці  намагання  нічого,  
окрім  пустого  потрясання  повітря,  побудови  авантюрних  
прожектів  та  сіяння  ворожнечі  між  членами  нашого  здорового
дружнього  колективу,  на  моє  глибоке  переконання,  не  несуть.  
Вистачить  уже  нам  конфліктів,  які  стаються  між  вельми  
«великоповажними»  поетами  у  процесі  очних  зустрічей  чи  
після  них.  Слабкості  загальної  культури  та  емоціональні  
сплески  необґрунтованих  амбіцій  призводить  до  того,  що  
«закадичні»  друзі  стають  ворогами  і  цілком  пристойні  твори  
"шанованих"  раніше  друзів  брутально  ігноруються.  Натомість  
розвивається  корпоративні,  далекі  від  доброзичливості,
творчого  зростання  та  взаємодопомоги    стосунки.  

             Особисто  мені  хотілось  би,  аби  пропоноване  нашою  
колегою  «голосування  списком»  було  відмінено,  а  список,    
в  який  чомусь  і  кимось  включено  і  моє  ім’я,  за  висловом  
одного  з  «достойників»  сайту    представника  «чорних  сил»,  
було  ліквідовано.  А    якась  дискусія  щодо  «чорної  каси»,  
не  підтвердженої  документально,  окремих  членів  сайту  
просто  обурлива!
             
             Давайте  займемось,  якщо  ми  люди,  більш  корисними,  
конкретними  справами.  Наприклад,  матеріально  та  фізично
допоможемо  обмеженому  у  своїх  можливостях  інваліду
Петру  Пашковському  (псевдонім  «довгий»),  видати  першу  
збірочку  його  прекрасних  віршів.  Для  цього  не  треба  творення  
якихось  кас  чи  рахунків  у  стилі  "а  ля  Стасюк".  Достатньо  дати
певні  доручення  окремим  активістам  в  організації  публікації  за
телефоном,  а  потім  особисто  і  прозоро  компенсувати  кошти,  
потрачені  на  виготовлення  даної  книжки.  

Важлива,  на  мою  думку,  також  публікація  на  сайті  віршів  наших  
друзів,  які  відійшли  у  вічність.  

             Та  ще  скільки  добрих  справ  можна  зробити  громадою  
розумних,  цілком  здорових  (духом  і  тілом)  людей!

Об’єднуймось,  шануймося!  

З  нами  Бог[/color]![/b]
 [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718823
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Радченко

Июльский дождь

Потемнели  глаза  у  июля,
Тёмно-серыми  стали  и  грустными.
Тихий  вечер  тоской  захлестнуло,
Краски  броские  стали  вдруг  тусклыми.

Вечер  соткан  из  странной  тревоги,
Ожидания,  терпкой  печали.
Тени  сумерками  вдоль  дороги
Неожиданно  рано  упали.

Потемнели  глаза  у  июля  —
Капли  слёз  по  щекам  покатились.
Ветер  листьям  свои  поцелуи
Раздавал,  как  последнюю  милость.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718813
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


@NN@

Переклади з А. Ахматової ***

Переклади  з  А.  Ахматової  ***    
можливо  -  переспіви,  чи  за  мотивами...

Я  вже  навчилась  просто  й  мудро  жить,
Дивитись  в  небо  і  молитись  Богу,
І  довго-довго  в  сутінках  бродить,
Щоб  втомою  вгасить  свою  тривогу.

Коли    гуляє  вітер  в  лопушні,  
Й  горобина  злиняє  жовтувато,
Веселі  з  серця  дістаю  вірші
Про  тлін  життя  і  про  його  марноту.

Я  повертаюсь.  Кіт,  моїх  долонь,
Торкнувся  язичком  й  мурчить  приємно,
Й  яскравий  загоряється  вогонь
На  вишці  біля  озера,  де  темно.

Лиш  зрідка  тишу  переполосне
Лелеки  крик,  що  на  даху  ночує.
Вже  стуком  в  двері  не  злякать  мене,
Здається,  я  його  і  не  почую.

1912                                  А.Ахматова

Я  научилась  просто,  мудро  жить,
Смотреть  на  небо  и  молиться  богу,
И  долго  перед  вечером  бродить,
Чтоб  утомить  ненужную  тревогу.

Когда  шуршат  в  овраге  лопухи
И  никнет  гроздь  рябини  жёлто-красной,
Слагаю  я  весёлые  стихи
О  жизни  тленной,  тленной  и  прекрасной.

Я  возврашаюсь.  Лижет  мне  ладонь,
Пушистый  кот,  мурлыкает  умильней,
И  яркий  загорается  огонь
На  башенке  озерной  лесопильни.

Лишь  изредка  прорезывает  тишь
Крик  аиста,  слетевшего  на  крышу.
И  если  в  дверь  мою  ты  постучишь,
Мне  кажется,  я  даже  не  услышу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718803
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


НАДЕЖДА М.

Заблудилася весна… (для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SP6leDA3BtE[/youtube]


Заблудилася  весна:  збилася  з  доріг.
І  ступила  крадькома  в  зиму  на  поріг.
Приміря  наряди  з  білих  пелюсток,
Усміхнулась  до  зими:  проклада  місток.

А  зима  лютує:  сипе,  сипе  сніг
І  весни  заблудлої  замітає  слід.
Що  в  природі  твориться:  тут  такий  безлад!
А  весні  не  хочеться  повертать  назад...

Сонце  посміхнулось  -  взявсь  водою  сніг.
І  вода  вже  капає  із  тепленьких  стріх.
Боротьба  триває  двох  великих  сил...
Хто  ж  перемагає?    Сніг  все  притрусив...

--------------------------------------------------
Бажаю  вам,  мої  Друзі,  гарного  настрою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718717
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2017


НАДЕЖДА М.

Я ніколи не стану другою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У  природі  іде  все  по  колу.
Хто  зуміє  оце  зупинить?
Це  не  зможе  ніхто  і  ніколи
Проти  волі  природи    чинить.

Після  ночі  приходить  вже  ранок,
Що  вітає  новий  знову  день.
Тільки  іншою  я  вже  не  стану,
На  роки  постарію  лишень.

І  по-іншому  гляну  навколо,
Повні  груди  повітря  вдихну.
Щось  вже  пахне  не  так  матіола...
Чомусь  важко  тоді  я  зітхну.

Все  частіше  приходить  безсоння,
І  як  бджоли  рояться  думки.
І  хворіє  душа  в  міжсезоння:
Це  даються  взнаки  ці  роки.

Та  з  роками  душа  не  зчерствіє,
Своїх  друзів  не  кину  в  біді.
Один  погляд  -  і  я  зрозумію:
Чи  є  справжніми  друзі  мої...

Я    ніколи  не  стану  другою.
Буду  щастя,  як  інші  чекать...
Свої  болі  віршами  загою,
І  відчую  в  душі  благодать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


archic

В Ваших краях

В  Ваших  краях    очень  холодно  -  это  точно
Тучи  тяжелые,  режет  мороз  глаза
Ты  одеваешься  медленно  –  между  строчек
Я  разгоняюсь  –  ты  резко  по  тормозам.

Все  мы  не  против  чужих  городов  и  улиц
Только  вот  ближе  знакомые  адреса
Утром  в  прихожей  знакомая  пара  пуговиц
Все  что  оставила.  Дальше    пожалуй  сам

Дни  растекаются  в  долгих  вечерних  пробках
Этот  февраль,  как  предвестник  последних  бед
Все  что  серьезно  ,    запишется  наспех  в  скобках
В  жизни  друг  друга  оставив  незримый  след

За  тишиной  океаны  и  залпы  пушек,
До  небывалых  картин,  как    «Девятый  вал»
Нам  остается  безмолвие  серой  суши,
Ржавое  сердце  похожее  на  металл...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718570
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Макієвська

Весна сонцем сміється нам в обличчя

Весна  сонцем    сміється  нам  в  обличчя,
Заглядає  немов  в  люстерко  у  вічі,
Відзеркалюючи    в  них  протиріччя,
Як  на  картинах  художника  Да  Вінчі.

Підморгує  промінчиком  незвично,
Сніг  смутком  тане  на  душі,    хаотично,
Виглядає    ніби-то  прозаїчно,
Не  буває  все  на  цьому  світі  вічно.

А  зима  до  себе  в  полон  всіх  взяла,
Закрутила,  захурделила,  замела,
Заморозила...,хоч  душу  відвела,
Засніжила  ...  з  розуму    нас  вона  звела.

На  порозі    стоїть  весна  чарівна
І  вже  чується  здаля,  пісня  солов"я  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718576
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Ліна Ланська

ОТО Й УСЕ

не  крийся  холод  не  наздожене
коли  тепло  кладе  останній  шов
на  рваний  край  не  витікає  кров
зима  лишень  сніжинкою  майне

ото  й  усе

заглянь  у  серце  -  там  давно  весна
очиці  пролісків  з-під  снігу  глип
скресає  крига  видихнувши  скрип
вирує  кров  безжально-навісна

нудьгу  знесе

самотні  дні  розсипле  у  траву
на  ранок  сліз  незібраних  роса
зітхне  і  зникне  десь  у  небесах
щоб  розірвати  хмару  грозову

скляним  шосе

прокинеться  оновлена  земля
наповнить  соком  білокорих  краль
душі  твоєї  мовчазний  Грааль
бездонність  віддзеркалює  здаля

ото  й  усе.
15.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718688
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Ірина Кохан

Далеко до…

Іще  далеко  до  півонієвих  злив,
Ще  небо  спить  прихмарене  і  сиве,
Тремтливе  сонце  явір  прихистив
Своїм  гіллям.  І  річка  мерехтлива
Під  голубою  ковдрою  зі  скла
Хвилясті  сни  нашіптує  тихенько.
А  береги,  мов  два  міцних  крила,
М'якеньким  пухом  туляться  до  неньки.
Не  скоро  ще  геранієвий  цвіт
Своїм  причастям  випоїть  безмежжя.
Ще  за  вікном  сніжинок  переліт  -  
Зима  будує  біловерхі  вежі.
Далеко  до  весни  і  до  тепла...
Білява  панна  все  метіллю  плаче.
Намріялось,  що  брунька  до  чола
Торкнулася  розвеснена.  І  наче
Фіалок  солод  ніс  залоскотав,
Защебетали  радо  ластів'ята,
І  килими  скуйовджених  отав
Зеленим  ставом  пнуться  попід  хату.
Хтось  знову  простір  снігом  розкурив,
З-під  вій,  зігнавши  веснянкові  мрії.
Далеко  до  півонієвих  злив...
Ще  гуготять  над  вербами  завії.

     19.  01.  2015.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718620
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Іванюк Ірина

Біла готика шпилів точених

Біла  готика  шпилів  точених
тримає  небо,  упершись  мурами,
в  діл  зі  скла,  зі  скляними  скульптурами,
стариганом  склярем  вправно  вилитих...

Із  вологи,  що  ліс  нею  дихає,
з  чистих  чаш  атмосфери  єлейної...
Сон  мине,  літ  за  сто,  над  землею,
і  єлей  з-попід  стріх  знов  закапає...

Де  впаде  -  бути  диву  великому:
затріщить  сплав  прозорий,  розколеться...
А  з-під  нього  проллється,  покотиться,
сон-трави  березнева  симфонія.

16.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718599
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Олена Вишневська

Пройти б і не впасти

Пройти  /і  не  впасти/  по  колу  пекельних  мук,
А  впасти    -  то  так,  щоби  гордо  й  не  на  коліна.
І  хай  люди  в  спину  кричатимуть:  «Винна…Винна!»,
А  в  чому  вина?  Що  притишило  серце  стук,
І  млосно  у  грудях  лоскоче  весняна  повінь?

А  він  мені  небом  в  полоні  гірких  розлук,
А  він  мені  стелить  під  ноги  широке  поле.
Ступаю  по  ньому  –  і  вже  не  болить,  не  коле
Ні  день,  що  без  нього,  неначе  порожній  звук,
Ні  ніч,  де  без  нього  гойдає  печаль,  мов  човен.

А  я…  Що  мені?  Бодай  словом  торкатись  скронь
Його.  Бодай  вітром  вриватись  в  його  волосся,
І  ніжити  морем  солоним,  як  не  збулося,  
Чому  й  не  судилось.  Хіба  в  пелені  безсонь,
/Де  місяць  уповні  до  нього  пряде  дорогу./

Пройти  б.  І  не  впасти  б.  І  знову  хмільну  печаль
Гойдати  без  ліку,  немов  немовля  в  колисці.
Ховати  сльозу  кришталевим  зерном  в  намисті.
Для  нього  не  стати  би  вироком  –  femme  fatale…*
І  вдячною  бути  за  те,  що  любила,  Богу.  


*фр.  femme  fatale  (фам  фаталь)  <  femme  -  жінка  +  fatal  -  фатальний,  незворотній]  -  жінка,  зв'язок  з  якою  може  мати  рокові  наслідки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ГОДИ

Де  ти  крила  свої  залишив?
Вирвав  хто,  чи  віддав  на  поталу?
У  недолі  у  приймах  зухвалу
Ніч  шалену  на  друзки  кришив,  -
Де  ти  крила  свої  залишив?

На  спині  запеклась  у  смолу
Чи  то  кров,  чи  таврована  пам"ять?
Забинтована  в  зношене  рам"я
Чинить  спротив  любові,  не  злу.
Зло  чигає  і  тягне  в  імлу.  

Обіцяє  всевладдя  і  рай...
Тільки  де  ті  едеми,  -  у  пеклі?
Тіло  трусить  і  губи  зашерхлі,
Зупинися!..і  крила  шукай;
Сонце  темний  випалює  край.

Кажеш,  -  пір"ячка  вже  не  знайти...
Зарубцюються  рани  криваві,
У  пекельній  палаючій  лаві.
Згинуть  всі:  і  двоглаві  й  триглаві,
А  залізо  дістануть  з  води,
Загартоване,  -  злу  не  годи.
11.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718503
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


OlgaSydoruk

Съедает пламя дух поленьев…

Съедает  пламя  дух  поленьев...Канкан  -  объятием  теней...
Душа  согреется  мгновеньем  -  щемящим  маревом  свечей.
Душа  когда  то  возвратится(нетленной)в  свой  любимый  дом.
Но  не  однажды  ей  приснится  прикосновение  огнём!..
Мои  горячие  ладони  и  грешность  осени  моей...
И  как  исходит  дух  поленьев,..канкан  -  обьятием  теней...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718428
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Валентина Ланевич

Стелиться низько сивий дим з труби.

Стелиться  низько  сивий  дим  з  труби,
Іскра  летить  на  сніг  зруділий.
Сичить  поліно  підняте  з  води,
Пахне  листок  у  пічці  спрілий.

Солдат  замерзлі  руки  потира,
Скида  бушлат,  тепліють  пальці.
Вогонь  ласкає,  відпочить  пора,
Аж,  ось,  і  сон  -  ступа  назирці.

Й  торка  усмішка  втомлене  чоло,
Уява  любку  змалювала.
Тулилась  до  грудей  всьому  на  зло
Та  ніжно  в  губи  цілувала.

15.02.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718425
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА- ©©

           Явища  природи...  Як  вони  нам  нагадують  
           наше  життя!  Хочемо  ми  того  чи  ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Зимова  млява…  Хоч  тріщать  морози,
І  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  хуг  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютнів,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  немов  ті  добробати,
Що  на  амвон  доладність  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  свіжу,  вистраждану  суть.

Хоч  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  що  нам  не  вороги.

І  зникне  враз  тупа    контраверсійність*  
В  історії  природи  і  держав,

Бо    аватар**  –  не  схимник,  а  месія  –
Ланцюг  скує  для    міжсезонних  мляв![/color][/b]

15.02.2017

*Те,  що  неоднозначно  трактується.
**Боголюдина.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ліна Ланська

КРАПЕЛЬКИ РТУТНІ

Куди  ми,  до  півнів  удосвіт?
До  других,  а  може  й  до  третіх,
Шукати  незнайдене  досі,
Надривне,  в  нестримнім  фальцеті.

Чи  подих  завмер,  чи  відлуння

Злиття  у  полоні  екстазу,
Двох  іскорок,  певно,  флюїдних,
Удруге,  ушосте,  -    щоразу
Чужих,  у  оточенні  рідних,

І  в  свято,  а  що  вже  по  буднях?..

Куди  ми?..  баюри  й  прокльони
Навскіс  через  душу,    сльозами
Змиваємо  всі  перепони,
Зірки  попід  ноги  -  возами.

Небесні  виспівують  лютні.

Прелюдія  лащиться  млосно,
За  вушком  стікає  чеканням
І  скрапує,  -    сіллю,  чи  воском,
Не  перша,  навряд  чи  й  остання.
....................................................
Куди  ми?..    -  сміятись  на  кутні.

Дві  іскорки,  крапельки  ртутні...

13.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


ТАИСИЯ

Мороз - галантный кавалер



Зима  –  монаршая    особа.
Неограниченная  власть.
Морозу    -    тайная    зазноба.
Он  к  ней  испытывает  страсть.

В  азарте  -    бурю  приглашает,
Порой  -    обильный  снегопад.
Несётся  тройка,    как  шальная.
За  ней  –  весёлый  маскарад.

Мороз  ухаживал  красиво.
Живые  розы  в  витражах.
Его  объятья  –    страстной  силы.
Пылал  румянец  на  щеках.

Зима  кокетливо  флиртует.
Влечёт  галантный  кавалер.
Её    внезапно    поцелует  –
Как  сладок  съеденный  эклер.

Влюбился  он  вполне  серьёзно.
Не  жди,  что  вдруг  придёт  весна.
И  в  марте  может  быть  морозно.
«Влюблённым  стало  не  до  сна».

14.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718204
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Олекса Удайко

ВАЛЕНТИНУ ПІДГОРСЬКОМУ: ВЧЕНОМУ І ЛЮДИНІ = ©©

           [i]Вітаючи  всіх  Валентин  і  Валентинів,
           хотів  би  подати  на  суд  дорогої  мені
           спільноти  присвяту  моєму  директору,
           академіку  Національної  Академії  Наук
           Валентину  Степановичу  Підгорському,
           пліч-о-пліч  з  ким  мені  припало  робити
           спільну  справу  майже  півстоліття...  

[b][color="#db0d0d"]Прийшов  до  нас  ти  з  річечки  Осоти,
Вороніж  храми  свято  там  пасе…
Такий  стрункий  і  надто  вже  високий…
Життя  ж  любив  ти,  певно,  над  усе.

Відтак  науку  гриз,  немов  той  камінь,
Коли  ще  був  ти  Старший  лаборант,
Були  і  сили,  і    добротна  пам’ять,
Й  настирність    -  вірних    поступів  гарант.

Та  зараз  ти  –  Директор,  Академік,
Що  вже  немало  зважив  перемог  –
В  науці  ти,  відомо,–  як  ендемік,
Що  поборов  умів  рутинний  смог.  

І  в  тебе  є  жокея  та  умілість,  
Що  подолає  виїздку  й  конку́р,  
Коли    тобі,  на  добру  Божу  милість,  
Із  неба  впав  життя  рясний  L’Amour!  

Любить  життя,–  це  повсякчас  трудитись:  
Навчився  сам  –  друго́му  передай!  
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…  
І  щезне  зло  –  розквітне  сутий  рай!

То  ж  над  тобою  хай  рясніє  Сонце,
Хай  промине  недоленька  гірка!
В  зірковий  час  побудь  нам  охоронцем  –
Така  планида,  доля  вже  така![/color]
[/b]

07.02.2017

На  світлині:  ювіляр  з  дружиною,  донькою  
                                     та  зятем  (фото  автора).[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718177
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Lana P.

ВЗИМКУ…

Взимку  зайчик  на  горбочку
Вишивав  собі  сорочку
Із  білесеньких  сніжинок,
Сонцесяйних  намистинок  —
До  малят  піде  на  свято,
Рік  Новий  буде  стрічати!
Завітає  до  Яринки,
Принесе  їй  мандаринки,
Для  Івасика  —  санчата  —
Буде  щастя  повна  хата!
Привітає  і  Даринку,
Подарує  їй  морквинку,
Лялька  буде  для  Настусі,
Щоб  співала:  “  Гойда-дусі…”.                  11/01/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718091
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Lana P.

ПОГЛЯД ВЕЛИКОГО МІСЯЦЯ

Ясніє  небо  у  блакиті,
Мороз  пощіпує  думки.
Мудрує  для  дітей  казки
Великий  Місяць  в  жовтій  свиті.

Зламав  промінчик  золотистий,
Зробив  тоненький  писачок
І  сам,  неначе  світлячок,
Малює  простір  нам  іскристий.

Освітлює  нічну  пустелю,
Пускає  хмари  до  землі.
Вони  пливуть,  мов  кораблі,
Зірками  вмощує  оселю.

Крізь  сфери  і  прадавні  глиби,
Для  нього  зовсім  ми  чудні,
Ледь  просуваємось  на  дні,  —
Заокеанські  дивні  риби...                                      21/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718089
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Радченко

Снежная королева

Закружится  в  белом  танце  
Метель  —  зимы  королева
Иль  будет  всю  ночь  кататься
На  санках  ажурных  белых.
И  вдруг  среди  снежной  ночи
Завоет  она  волчицей,
Впервые,  быть  может,  захочет
Тоской  своей  поделиться.
Поведать,  как  ночью  длинной
Бывает  до  слёз  одиноко,  
Как  трудно  казаться  сильной,
Бесчувственной  быть  и  жестокой.  
Быть  гордою,  бессердечной,
Надменною  быть  и  злою.
А  хочется  быть  беспечной,
Счастливой,  не  ледяною.
Устав  в  белом  танце  кружиться,
В  сугробе  уснёт  королева:
Ей  Снежный  король  вдруг  приснится,
В  любви  признаваясь  несмело.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718158
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Кадет

Объятия проклятий

Я  помню  страну,  где  ещё  до  застоя
Дымились  заводы,  плодились  сады…
Но  вдруг  стало  скучно  и  время  лихое
Заставило  тронуться  стылые  льды…

С  тех  пор  и  поныне  дрейфую  на  льдине,
Куда  пру  не  знаю,    -  не  видно  ни  зги…
Кайфую  порой  в  сетевой  паутине,
Которая  всем  заплетает  мозги…

Развенчано  гуглом  немало  теорий,
Растут  как  грибы  на  фейсбуке  волхвы…
Хотелось  бы  верить  в  добро  априори,
Но  не  получилось  пока  что,  увы…

Когда-то  мой  день  начинался  с  объятий,
Плелись  вензеля  и  пеклись  кренделя…
А  нынче  ни  дня  не  прожить  без  проклятий
Всем  тем,  кто  безумно  стоит  у  руля…

февраль  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718197
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Радченко

В тиші давнішніх зажур

Зоряне  небо.  Мороз
Ходить  хрусткими  снігами
Десь  путівцем,  десь  стежками,
Полем,  узбіччям,  лісами...
Взявсь  не  на  жарт,  а  всерйоз.

Місячне  сяйво  розлито,
Тіні  сплелися  в  ажур.
Ніч  сіє  сніг,  мов  крізь  сито,
В  тиші  давнішніх  зажур.

Затишно  й  тепло  у  хаті:
Спогади  нитку  снують,
Час  непомітно  мій  тнуть
Й  сни  тихо-тихо  зовуть
Змерзлі  і  ніжно-зірчаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714645
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 12.02.2017


OlgaSydoruk

На рассвете…

На  рассвете  -  гаснут  звёзды...
Пламенеют  -  две  щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый  атлас(на  груди)...
На  рассвете  -  сны  пророки
(Не  пустые  миражи)...
На  рассвете,словно,соки
Оживают  витражи...
На  рассвете  сладко  дышит
Приоткрытый  алый  рот...
Позови...Она...  услышит...
Прикоснись!..Она  -  поймёт...
На  рассвете(piano  -  piano)
Льётся  музыка  души...
И  божественным  хораллам
Примеряются  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 12.02.2017


OlgaSydoruk

Километры откровений

Километры  откровений  прозвучали  до  меня...
Укороченные  метры  -  испытание  огня...
Прерываются  -  дыханием,забываются  -  слова...
Замирает(на  мгновение)обнажённая  душа.
Я  не  видела,но  знаю  -  в  поднебесье  чудеса...
Из  терновника(колючек)гнёзда  стаи  воронья.
У  Харона  с  мозолями(кровяными)  две  руки.
Двери(те)не  открывают  золочёные  ключи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714933
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 12.02.2017


Владимир Зозуля

Голуби детства

Будущее...  минувшее...
Всё,  как  водица,  в  проруби...
…Хлебные  крошки  кушают,
Тихо  воркуя,  голуби.
Весь  я  им  отдал  хлебушек,
Тот,  что  принес  за  пазухой,
Ну,  а  водички  нет  уже,
Кушайте,  птички,  насухо.
Я  им  считаю  пальчики,
Только  ведь  им  без  разницы.
Пятый  годочек  мальчику,
Под  ноги  с  горки  катится…
…Не  разлетайтесь  голуби
Вверх  на  четыре  стороны.
Не  разлетайтесь  голуби,
Не  налетайте  вороны.
Время  сегодня  тошное,
Словно  блевоты  кашица.    
Время  уходит  в  прошлое
Или  мне  это  кажется?
Что  ж  оно  так,  без  кОрысти,
Прожито,  да  не  нажито?
Было  ли  это,  Господи?
Что  же  там  будет  дальше  –  то?..
Голубю  бросишь  семечку,
Ворон  косится  взглядами.
Памяти  на  копеечку…
Что  ж  ты  скупишься,  клятая?
Что  ж  ты  не  делишь  поровну  –
Времени,  правду  голую?
Взрослое…  черным  –  ворону,
Детское…  белым  –  голубю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633430
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 12.02.2017


Ліна Ланська

БЕЗ НЕЇ…

Вона  розімліло  шукала  його  сліди
На  теплому  ліжку,  в  подушок  м"якій  пустелі.
Шукала  неспішно,  думки    смішні  й  невеселі,
Слова,  що  лишень  для  неї,  відколи...  куди?

Вона  ще  не  знала,  що  змелена  не  на  двох,
Ота  запашна,  шоколадно-пахуча  кава.
Всміхалась  крізь  сон,  а  усмішка  ніжно-лукава,
Просила  звабливо:"Цілуй..."  в  оковах  знемог.

А  він,  затискаючи  зойк,  невимовний  біль
Топив  у  потоках  вина,  вливаючи  тихо,
У  вени  пекельним  струмом,  нечуване  лихо,
Смакуючи  тіні,  які  повзуть  звідусіль.

А  він  через  ночі  і  дні  перейшовши,  геть
Ішов  назавжди  -  у  самотню  свою  оселю.
Міняючи  спраглу  постіль  на  ложе  із  хмелю,
Упившись  до  смерті,  без  неї,  одначе,  смерть...
30.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704420
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 12.02.2017


НАДЕЖДА М.

Літнє різнотрав*я…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aDAK8yJyytY
[/youtube]


Зіткало  літо  полотно,
Прослало  серед  степу.
Дивує  фарбами  воно...
А  на  душі  так  тепло!

Із  ситцю  дивний  килимок.
Тендітні,  ніжні  квіти.
О  скільки  він  приніс  думок,
Що  можуть  ще  зігріти!

Думки  мережені  мої!
Зберу,  щоб  не  згубити.
Вплету  у  них  слова  твої,
Любов"ю  оповиті.

Впаду  на  росяну  траву,
І  задивлюся  в  небо.
І  зрозумію,  що  живу,
Думками  лиш  про  тебе.

А  небо  тонкий,  ніжний  шовк,
І      ніжний  промінь  сонця,
Води  джерельної  ковток,
Росточок  у  долоньці.

Ось  з  чого  зіткані  думки!
Вдихаю  запах  квітів.
Мого  життя  це  сторінки...
Вони  для  мене  ліки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717585
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАБУДЬ

Не  забудь,  завтра  ранок  без  кави  -  не  ранок,
А  без  "Доброго  дня!"  мого  -  тільки  журба.
У  вітанні  заплуталось  тихе    сопрано,  -
Ніжних  слів  не  зронила  тремтяча  губа.

Не  зронивши  бентежно,  зітхання  у  подих,
Спаленіла,  небаченим  шквалом  сум"ять.
Не  спитала  від  щастя:  "З  якої  нагоди?"
Відчуваючи  лиш,  як  серця  торохтять.

Відучора  такого  непевного,  видно,
Не  лишилося  більше,  дві  тіні  і  все.
Світло  вимкнем  і  сутінню  спомин  знесе,
Бо  життя,  як  життя,  і  самотньому  зимно.

Не  забудь  попрощавшись,  -  зачиняться  двері
І  загубляться  десь  непотрібні  ключі.
Тиск  волатиме  мовчки  із  вен  і  артерій,
Біль  пекучий  марою  зітхне  уночі
І  розіпне  роз"ятрено,  нас  на  папері,  -
Хоч  до  скону  мовчи,  хоч  до  скону  кричи...


11.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Lana P.

СОРОМИТЬСЯ МОРЕ…

Соромиться  море…  Десь  там,  на  причалі,
Вихлюпує  гордо  таємні  жалі.
І  б’ються  об  берег  неспиті  печалі,
Швартуються  в  гавані  мрій  кораблі.

Розбурхані  хвилі  лупцюють  канати,
Вдаряються  в  судна,  зникають  на  мить,  
Юрбою  стараються  час  наздогнати,
А  море  на  них  так  сердито  кричить…

Чубаті  загострюють  в  галасі  вістря,
Атаками  в  наступ  ідуть  до  землі,
Аж  пил  водяний  вилітає  в  повітря  —
Заплющує  море  очиці  в  імлі.

Розмиті  пісками  в  обіймах  прибою,
У  жвавих  струмочках  відлуння  шумить,
Виходять  смиренно  з  життєвого  бою,
А  море  у  штилі  встидливо  мовчить.

Ховає  під  небом  натомлені  писки,
Ніяково  зирить  під  вигином  брів,
Розкидує  сонячно  західні  блиски,
Розгублене  серед  приблудних  вітрів…

Сумні  береги  розтасовують  води,
Рум’янцем  спалахує  обрій  надій,  
А  чайки  крикливі  ведуть  хороводи  —
Соромиться  море  нестриманих  дій.                                30/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717626
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Lana P.

МЕНІ ТЕБЕ НІКОЛИ НЕ ЗАБУТИ…

Мені  тебе  ніколи  не  забути,
Хоч  навіть  небо  дном  перевернути.
Ти  спробуй,  порахуй  усі  сніжинки
І  повизбируй  блискітки-зоринки,
Сплети  вінок  із  місячного  цвіту…
Хіба  сховаєш  від  усього  світу
Назавжди  сонце,  а  чи  небо  ясне?
Вони,  як  те  кохання,  що  не  гасне,
Ночами  пише  місячну  сонату
І  обережно  ходить  по  канату
У  романтично-модних  черевичках,
Вогонь  приховує  у  запальничках,
Щоб  запалати  сяйвами  зусюди…
А  ти  так  легко  постирав  етюди,
Накреслені  зустрічними  вітрами  —
Найкращими  пейзажними  майстрами.
Якби  ж  минуле  можна  повернути…
Та  і  тебе  не  вдасться  вже  забути.                              20/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717629
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Іванюк Ірина

Лягала мла туману на плече,


Лягала  мла  туману  на  плече,
казала  падати  разом  у  сиву  вічність...
Ну  а  на  ранок  знову  замете,-
день  заблука  у  власних  протиріччях...

Він  кликав  сонце  з  краю  сновидінь
і  про  весну  вірші  писав  струмками...
Ну  а  на  ранок  знову  заметіль,-
а  він  один  з  лякливими  птахами...

І  та́к  тулив  пернатих  до  грудей,
мовляв:  "Ще  трішки  мусим  зачекати..."
Ну  а  на  ранок  стрітенські  мости
взялись  майстри  із  срібних  вод  кувати...

Лягала  мла  туману  на  плече,
казала  падати  разом  в  шовки  перлові...
Ну  а  на  ранок  сонечко  зійде,
зігріє  світ  в  нескореній  любові.

11.02.2017р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717631
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Радченко

Місяць, багрянцем вкритий

Повільно,  ніби  нехотя,  з-за  лісу
Багрянцем  вкритий  місяць  виплива
І  за  собою  залиша  завісу,
Якою  землю  ніч  ураз  вкрива.
Він  піднімається  все  вище  й  вище,
Навколо  нього  світла  ореол.
Задивиться  на  давнє  кладовище,
Стає  терпкішим  запах  матіол.
А  місто  місячним  залито  сяйвом,
На  себе  вже  не  схоже,  мов  чуже
І  містицизму  відчуття  не  зайве  —
Страх  в  душу  заповза  слизьким  вужем.
Здається  тіні,  мов  живі  блукають,
Скриплять  напівсухі  старі  гілки.
І  сови  голосом  страшним  гукають
Біля  водоймищ,  там,  де  русалкИ.
Ніч  зорі  розсипала  щедро  з  жмені,
Мов  ворожила  над  усім  земним
І  цвіркунів  стихали  теревені,
І  місяць  непомітно  став  блідим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717659
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Богданочка

Мегера

Кучері  чорні  і  очі,  як  небо  нічне,
Ціла  галактика  в  них,  -  чарівні  та  лукаві.
Тіло  звабливе,  красиве,  а  серце  -  брудне...
Дні  твої  тонуть  у  віскі,  сигарах  та  каві.

Ти  прогуляла  кохання  й  шукаєш  нове.
Другий...  Четвертий...  Десятий...  Який  по  рахунку?
Що  за  людина  під  маскою  цноти  живе?
Що  за  отрута  в  твоєму,  мегеро,  цілунку?

Наче  гадюка  -  вповзаєш  у  іншу  сім'ю,
Грієшся  у  чоловіка  чужого  на  грудях.
Поки  нарешті  не  вчуєш  жадане  "  люблю  ",
Й  здобич  свою  не  покажеш  із  гордістю  людям.

Вас  так  багато,  у  кожної  -  доля  своя,
Вам  невідомі  ніякі  чесноти  й  границі...
Тільки  в  мужчин  захотіла  спитати  враз    я:
Чим  вас  так  ваблять  ці  хтиві,  дволикі  блудниці?

Ніжністю  рук?  А  чи  хитрістю  лагідних  слів?
Може  красою?  Та  знайте  -  вона  швидко  в'яне.
З  часом,  як  ниточка  рідна,  у  плетиво  снів
Те  повернеться,  що  вам  було  дійсно  кохане.

                                                                                                         10.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717443
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Богданочка

НЕ ЛЮБИВ…

В  мить,  коли  ти  так  просто  пішов
У  душі  наче  щось  обірвалось.
Наше  щастя  мені  лиш  ввижалось,  
І  не  стало  нічого,  немов...
Тільки  в  скронях,  як  музика,  -  кров.

Попід  зоряним  небом  -  пітьма,
І  відчинена  брама  тобою.
То  цей  біль  називав  ти  любов'ю?
Ох,  дарма  закохалась,  дарма...
Цього  трунку  напившись  сповна.

І,  упавши  на  землю,  як  сніг,
Порятунку  шукала  у  росах.
Розум  вперто  кричав  мені:  "  досить!  "
Він  того  зрозуміти  не  міг:
Я  не  чула  ні  серця,  ні  ніг...

Лиш  світанок,  як  диво  із  див,
Обійняв  ніжно-ніжно  за  плечі,
Мене  вирвавши  з  лап  порожнечі
"...  Він  даремно  тебе  відпустив.
Ти  любила,  а  він  не  любив.
Ти  любила,  
а  він  
НЕ  ЛЮБИВ."

                                                                                       11.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717656
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Олекса Удайко

У НЕБІЛЬ НЕ ГАЙНУ

                   [i]Спонтанно...  про  сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]

[i][b][color="#004970"]Геть  не  піду  я,  гримнувши  дверима,
З  образою  на  всіх  я  не  піду!
Мені  життя  реальне,  як  і  сниме,
Не  утворило  хиби  і  біду.

Був,  як  усі,  при  участі,  при  ділі,
Виконував  немало  важних  справ…
Хоч  мозолі  вже  –  на  мізка́х  і  тілі,
Ніколи  від  роботи  не  стогнав.

А  ви,  ображені  на  світ  і  Всесвіт,
Ідіть  всі  геть  з-перед  моїх  очей!
Що  ви  зробили,  щоб  наш  світ  воскреснув  –
Чи  світло  запалили  між  ночей?

Жалітись  хоч  на  щось  –  усі  ми  ладні,
Оправдуючи  цим  свою  немі́ч…
Чи  засвітили  темню,  бісу  владну,
Чи  запалили  жар  небесних  свіч?

Прокльони  слати  –  то  останнє  діло,
Жалітися  на  когось  –  марна  річ!
Що  ви  зробили,  щоб  серця  горіли,
Щоб  темність  щезла,  ранкові  навстріч?

То  ж  не  жалійтесь  ниці  ґалаґани*,
Не  злобуйте,  пусті  балакуни!
Погляньте,  як  боролися  титани  –
Вкраїнської  минувшини  сини!

Я    не  піду  в  нікуди  –  у  покуття,
Нехай  хоч  в  річці  Удай  потону…
Та  по  мені  ще  підуть  у  майбутнє,
Бо  жив,  бо  буду!..  В  небіль**  не  гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці  на  риболовецьких  снастях.
**Великий  камінь,  піщаник.  

31.01.2017.  

Світлина:  не  із  інтернету  –  зі  школи  життя...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Олекса Удайко

КОЛОРИТИ МИРОТОЧНОЇ ЖІНКИ

             [i][b]В[/b]  алентин  –  по-грецьки  сила,
             [b]А[/b]  тланти  –  наші  мужики!
             [b]Л[/b]  еліяти  усе  ж  просили
             [b]Є[/b]  лейну  святість  нам  жінки.
             [b]Н[/b]  ам  же  без  святості  не  жити:
             [b]Т[/b]  ака  планида,  кров  така!
             [b]І  [/b]  святість  ту  несе  по  світу
             [b]Н[/b]  адійна  жінчина  рука…
             [b]А[/b]  нам,  мужчинам,  треба  знати  –
             [b]М[/b]  инать  не  слід  своєї  хати!  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий  Ранок…  Доторк  сонцем  плоті,  
Глибокий  вдих  цнотливої  краси…
О  ранку!  Видих  молитов  і  млості  –
Свій  колорит  –  у  дійство  запроси…

Вдихни  у  жінку  непотайну  силу,
Щоб  та  відчула  розкоші  пещот,
Які  б  вона  відчула  –  не  просила,
Які  б  були  –  любові  приворот…

Нехай  квітують  манії-прилюди  
Благословенної  Всевишнім  гри  –
Флюїдо-мироточної  остуди…
Та  все  гірке  й  солоне  прибери!

І  хай  у  жатті  не  приндяться  обжинки  –
В  Любові  вічній  не  бува  кінця…
Між  кольорів  –  найкращий  колір  жінки
Той,  що  веде  із  темні  до  вінця…

Шануймо  ж  те,  що  любомудрим  Богом
Дано  нам,  грішним,  прісно,  на  віки...
Щоб  привселюдно  йти  –  не  перелогом,
Дорогу  ту  хай  вкажуть  маяки…

Вони  усі  в  небесному  велінні,
В  грайливім  плеску  чистої  води…  
Бо  в  нас  нема  дивнішого  створіння,
Як  жінки  мироточної  сліди!*[/color][/b]

______
*Тут  –  як  наслідок,  унаочнення.  

10.02.2017[/i]

Всяк,  кого  цікавлять  секрети  чоловічого  довголіття,
дослухайтесь  до  секретів  китайської  медицини  ТУТ:

[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ. (4- та 5-та частини)

         [i]В  заключних  двох  частинах  поданої  поеми  
         зображена  друга,  більш  плодотворна  поло-
         вина  життя  героя,  наповнена  несподіваними  
         колізіями,  що  характеризують  його  як  мужню  
         людину,  яка  не  боялась  бути  спаленим  на  вогні  
         "більшовицької  інквізиції".  Не  будучи  членом  
         партії,  він  був  у  гущі  подій  передвоєнного  та  
         післявоєнного  періоду  існування  СРСР,  не  раз  
         ризикуючи  своєю  свободою,  а  то  й  життям.  Але  
         вийшов  неушкодженим,  певно,  "родився  у  сорочці"...    
         Та,  певно,  ще  тому,  що  все  життя  творив  людям  
           добро  і  "безсмертя"...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]

[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ  ЗА  МІКРОБАМИ    

                                 1.
Є  три  царства  у  природі.
Розпізнать  неважко  –
Як  за  ясної  погоди
Сполохнути  пташку…
То  тварини  різнорідні  –
Фавна*  любе  стадо
Й  Флори**  особини  плідні  –
Порадій,  о  Ладо***!    
Серед  них  є  і  такі,  що
З  обома  у  дружбі  …
А  як  дощ,  буває,  хвища  –
У  людей  на  службі.
Хто  не  ласував  грибів,
Добрий  мій  козаче,
Що  ростуть  серед  дубів,
Той  не  жив  неначе…
В  цьому  царстві  є  й  такі,
Що  не  видно  оком:  
Їхні  гіфи****,  мов  нитки,  
Лиш  під  мікроскопом
Можна  бачити…  Та  враз
Явиться  їх  дія,
Як  з  поживою  матрац*****[/b]
_____
*Бог  тварин  у  грецькій  міфології
**Богиня  рослинного  царства,  там  же.
***Богиня  плодоріддя  у  древніх  слов’ян
****Клітини  у  мікроскопічних  грибів.
*****Лабораторний  посуд  з  поживним  середовищем.

[b]Спорами  засіять…
А  серед  одноклітинних
Є  ще  дроб’янко́ві…
Їхні  вади  вельми  дивні
Знать  –  обов’язково…  
З  неклітинних  царство  Vira
Добре  всім  відоме…
Бо  штовхнути  смерті  в  прірву
Може,  коли  вдома      
Появ  грипу,  як  заброди,
Переколошматить.
Й  не  розгудять  його  шкоди
Й  батько  ані  мати.
Є  й  такі  серед  мікробів,
Що  всім  царствам  шкодять.
В  них  підступна  є  утроба
Й  підлі  сайти  коду…

Отакі  то  є  звірюки,
Їхні  зримі  вади…
Як  до  них  докласти  руки  –
Не  дістануть  влади.
А  відтак  «ловці  мікробів»
Конче  нам  потрібні.
Тут  знання  їх,  хист  і  спроби
Стануть    принагідні.

                                   2.
В  науці  відомі  нам  різні  путі…
В  яку  із  них  рушить,  якою  іти?
Не  раз,  мабуть,  Віктор  собі  задавав
Питання  важливе…    Й  одвіту  не  мав.
Бо  йшов  у  науку  він  сам  –  корчувато,
Не  маючи  титулів,  звань  ані  хати…
Лише  за  плечима  практичний  багаж,
Бо  в  земській  лікарні  –  дванадцять  літ  стаж!
А  вік  свій  і  досвід  життєвий  –  під  сорок…
Хоч  вік  і  статечний,  попереду  ж  –  морок.  
Одне  лише  доктор  упевнено  знав:
Знайти  для  мікробів  побільше    управ…
Для  тих,  що  корисні  –    хай  люду  послужать,
Фатальні  ж  мікроби  не  мучать  хай  дуже:
Не  буде  в  житті  невигубних  хвороб  –
Загине  від  ліків  лукавий  мікроб!
Бо  відав:  і  хист  його,  й  досвід  в  пригоді
Ще  стануть  йому  на  новій  вже  роботі…
Та  про  нагороди  він  й  гадки  не  мав,
Думки  про  свій  успіх  він  в  серці  тримав.
Лише  б  не  завадили  побуту  мшиця
Й  адміністративного  нахилу  лиця…

                               3.
В  Києві  –  пітьма  мужів,
Що  Мінерві*  служать,
Та  один  лиш  з  них  уздрів
В  героєві  мужа,
Як  той  в  Харкові  лікбез
З  сангік’у**  наладив…
І  у  Санбакінститут
Вченого  принадив***  
______
*Богиня  науки  і  мистецтв  
   в  Римській  міфології.
**Санітарія  та  гігієна  –  стала  
       абревіатура  в  побуті  та  медицині.
***Йдеться  про  проф.М.П.  Нещадименка,
директора  Санітарно-бактеріологічного
інституту  в  Києві,  який  запросив  молодого      
 вченого  на  роботу  в  свій  інститут.
Тож  здійснилась  давня  мрія,
Мрія  заповітна  –  
Втілити  усе,  що  вмієш,
У  вогні  досвітні
Темряви,  що  панувала
В  царстві  дроб’янко́вих.

…Між    мікробів  є  немало
Тих,  що  чинять  шкоду.
Коклюш,  грип  і  малярія,
Лихоманка,  бруцельоз,
Сказ,  правець,  дизентерія,
Тиф,  чума,  туберкульоз…
Ці  хвороби  впали  в  очі
Мага  від  науки…
Хоч  й  до  іншого  охочий  –
Не  дійшли  ще  руки.
Серед  інших  до  дрібниці  
Вивчив  він  склерому*,
Що  попала  до  скарбниці
«Не  бажай  нікому»…
Головне,  що  людям  стало
З  вченим  ліпше  жити,
Бо  здобутими  знаннями
Й  лікарів  став  вчити**.
…Ще  б  багато  що  нового
Вчений  взнав  в  Санбаку***,
Та  його,  немолодого,
Ждали  вже  бурлаки…
Бо  родився  під  Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати  ж  за  сільцем
Може  лиш  сновида.[/b]
_______
*Хвороба  дихальних  шляхів  у  людей.
**Поряд  з  основною  роботою  в  Санбакінституті
       В.Г.Дроботько  читав  лекції  в  Інстиуті  вдоскона-
       лення  лікарів  (м.Київ).
***«Побутове»  скорочення  назви  Санітарно-
         бактеріологічного  інституту.

                             [b]      4.
 …Ось  уже  він  в  Заболотнім
Мікроінституті*  
 Розгорнув  свою  роботу
Вже  як  ledare**  тута.
Тут  проблеми  й  організми
Не  лише  медичні,
Погляд  через  іншу  призму  –
Вкрай  біологічну.
Й  наточив  «стрілець»  тут  стріли,
Взяв  у  руки  лука
І  давай  –  по  «вражим  цілям»  –
Влучно  й  вправно  стукать…
Перш  ніж  в  ворога  стріляти,
Та  не  промахнутись,
Треба  в  нього  добре  знати
Місце  зле  і  вутле,
Як  він  служить,  з  ким  він  дружить,
Всі  його  унади…
А  інак  –  зведеш  наругу    
Й  не  даси  їй  ради.[/b]
_____
*Інститут    мікробіології  та  епідеміології
   Ім..Д.К.Заболотного  ВУАН.
**Як  керівник  відділу  медичної  мікробіології
       у  цьому  інституті.

[b]То  ж  мисливець  перш  на  звіра  
Розставляє  сіті,
Та  такі  надійні  й  вірні,
Що  немає  в  світі…
«Снасті»  ті  в  руках  Дроботька  –
Методи  й  ідеї,  
Сам  створив  в  своїй  роботі  
Й  по  мікробах  «вклеїв».
Конкуренти  вітамінів,
Похідні  азолу,
Різнорідні  сульфаміди  –
Все  піддалось    зову
Вченого  за  кличем  долі,
Лікаря  –  за  фахом…
Обезболені  ним  болі  –
Йшли  хвороби  прахом!
Так,  червоний  стрептоцид
Й  бактеріофаги
В  Другу  світову  –  у  хід
Всім    смертям  у  змагу!  
Та  то  вже  було  пізніш,
Інша  ж  пря  наразі  –
Коні  –  як  у  спину  ніж  –
Від  «НЗ»  заразні…

                                                   5.
Фатальні  мікроби  нас  мучили  всюди…
Не  менше  ж  нас  мучать  фантоми  війни.
Війни,  що  була,  і  що  є,  і  що  буде,
Не  Бога  то  воля!  То  –  від  сатани.
Ота  Світова  в  тридцять  восьмому  році
Для  вченого  вже  почалася  тому,
Що  «ворог  підступний»  –  на  кожному  кроці,
І  кожен  мав  змогу  попасти  в  тюрму…

Принаймні,  так  думали  в  НКВС,
Бо  коней  падіж  вже  почався  процес…

І  щоб  розв’язати  таку  ось  проблему,
Покликали  вчених…  Очолив    Дроботько
Як  шеф  фахівців.  Та  були  і  дилеми…
Й  бригада  поринула  мужньо  в  роботу.
Робота  тяжка,  копітка  далебі…
Було  вже  досліджено  тисячі  проб,
Й  коли  перевірили  все  на  собі,
То  знайдений  був  винуватець-мікроб.
І  назва  йому  –  Stаchybótrys  altérnans,
Звичайний,  жалюгідний,  миршавий  гриб.
Й  вина  там  не  в  ньому  –  в  колгоспній  системі,
Що  рушила  силу  споріднення  триб*.
Бо  люди  окремо  від  їхніх  продуктів,
Продукти  окремо  від  праці  людей…
Що  можна  чекати  від  хибних  дедуктів
Та  від  утопічних,  злочинних  ідей?!
Та  праця  учених  внесла  свою  лепту  
Не  лише  в  науку  –  в  безпеку  людей:
Саджати  не  стали,  принаймні,  за  «это»  –  
Мікробу  не  вчепиш  «крамольних»  статей![/b]
______
*Проміжна  одиниця  між  родинами  та  родами
   в  систематиці  і  таксономії  живих  організмів.

                   [b]      6.
Як  не  дивно,  фахівцям,
Що  впіймали  «звіра»,
Якщо  вірить  папірцям,
Надана  довіра…
А  ще  згодом  у  столиці
Ордени  й  медалі  
Високодержавні  лиця
Їм  за  подвиг  да́ли…  

…Та  така  вже  вчених  доля  –
Ні́коли  їм  спати:
Повернувся  з  бою  поля  –
Готуй  нові  лати!
 Бо  в  мікробів  резистентність
До  найкращих  ліків
Виникає  повсякденно,
Чи  зима  чи  літо…
Та  Дроботько  передбачив  
Оту  домовину
Для  лікзасобів.    Й  означив
Новеньку  стежину.
Вкупі  з  Токіним  Борисом*
Мали  вони  види
Не  на  тебе,  дідьку  лисий,
Ні,  на  фітонциди**!
І  рослин  зручна  «аптека»
Враз  їм  піддалася.
Як  у  древнього  ацтека  –
Томагавк  і  ласо!  [/b]
_____
*Першовідкривач  **фітонцидів  –
   антибіотичних  речовин  із  рослин  –
   ленінградець  Б.П.Токін,  білорус
   за  походженням.

[b]І  один,  що  в  воїн  в  полі  –
Не  антибіотик  –
Фітонцид,  що  мав  прополіс,
Лікував  сухоти.
А  в  рослинах  звіробою  –
Жахи  страховинні  –
Іще  ті,  незламні  вої!
Не  лише  причини,
А  й  послід  хвороб  жорстоких,
Як  косою,  клали…
І  знання  про  них  глибокі  –
Незвідані  далі  –
Вилились  в  незнані  досі
Нові  препарати.
Їх  в  аптеці,  що  на  розі,
Просять  хворим  дати.
Отакі  то  в  нас  мисливці:
За  здоров’я  встали,
І  розумні,  і  сміливці,
І  –  міцніші  сталі!

                       7.
Було  б  дуже  дивно,  якби  зупинився
Учений  у  царстві  грибів  і  дроб’янок…
Бо  мозок  його  все  шукав  нові  ніші
 В  багатій  природі…  То  був  лише  ранок!
Бо  кликало  серце  у  ці́сарство  Vira,
Де  сфінкси  таємні  –  на  кожному  кроці,
 Й  істоти  мізерні,  страшніші  за  звіра,
Щоб  знати  в  лице  і  творити  пророцтва.
Він  спершу  знайомився  з  групою  фагів,
Які  пожирали  бактерій  клітини…
І  в  віруснім  царстві  став  істинним  магом,
Бо  фагів  зневолив  на  службу  людині:
Терпіли  від  них  і  бацили,  і  коки,
Як  від  фітонцидів  –  із  місця  ні  кроку!
Та  мікобактерії  й  паличка  Коха
Іще  завдавали  багато  мороки…

…Цікавили  вченого  землі  ще  орні,
На  котрих  буяли  і  жито  й  пшениця.
Та  віруси  дуже  були  вже  проворні!
То  треба  б  тим  вірусам  глянуть  у  лиця…
Й  пізнати  їх  тайни  учений  поклявся.
Маестро  інтриг  і  властитель  наук
Інтимами  вірусів  сильно  пройнявся  
І  він  працював,  не  жаліючи  рук…

…А  втім,  йому  рук  якурат…  не  хватало.
Бо  мав  вже  немало  цікавих  ідей,
На  той  час  вже  група  як  школи  зачало
Була  із  обізнаних  й  гарних  людей.
А  втім,  як  директор  Дроботько  наладив
Робочі  взаємини  із  Московцем*,
І  з  ним  Інститут  й  Україну  прославив,
Бо  вірусології  став  він  Отцем.  

                     8.
Лікарю  понад  усе  –
Клятва  Гіпократа:
Яку  користь  принесеш,
Так  тобі  й  заплатять…
А  ще  шкоди  не  чини,
Передай  свій  досвід,
Будь  які  були  б  чини,  
Правду  знати  –  досить…
Знайся  свій  лише  з  своїм,
Очі  не  викльовуй,
Як  було  б  не  гірко  їм,
Поступай  з  любов’ю…

…Треба  б  ще  немало  знать
Лікарських  повадок,
Та  ніхто  із  нас  не  свят.
Не  даси,  то  вкрадуть…
І  тому  був  наш  герой
Вкрай  не  таємничим:
Лікувати  ж  –  «геморой»  –
Хворих  було  нічим.
А  відтак  свої  знання  
Вчений  сіяв  всюди,
Щоб  були  –  не  маячня  –
Здоровіші  люди.
І  навчав  він  то  студентів,
То  гомеопатів,
Хоч  не  мав  ні  дивідендів,
Ні  чіпкої  плати.
Ескулапів  поважав,
Хто  б  де  не  учився…
І  в  народну  медицину
Начисто  влюбився.
І  його  в  країні  знали
В  ранзі  альтруїста,
Що  писав  свої  анали
Із  знанням  і  хистом.
…Та  не  все  в  житті  так  гладко  
І  не  все  так  просто:
Поміж  нас  є  людці  «гадкі»
Та  ще  й  безголосі…  
Якщо  й  мав  хтось  свою  думку  –
Відстоять  боявся:
Від  тюрми,  а  ще  від  сумки,
Мов,  не  зарікайся.

                                               9.
Йому  вже  не  вадила  побуту  мшиця,
Бо  мав  і  достаток,  і  сан,  і  хвалу,
Та  консервативного  ухилу  лиця  
Звели  на  Дроботька  блюзнірську  хулу…
Та  вчений  не  схибив…  Даремні  нападки  
Він  аргументовано  всі  відхилив,
Бо  впевнений  був,  що  теорій  нащадки  
Оцінять  його  у  майбутнє  прорив…
І  так  воно  й  сталось:  наук  дилетанти
Спливли  з  небосхилу,  як  тала  вода,
Відтак  наукових  канонів  атланти
Сказали  правдивості  поглядів  –  «Да»!  

Як  вчений  відкритий  любив  диспутантів  
І  зла  на  нападників  він  не  таїв,
Але  не  терпів  як  тупих  дилетантів,
Так  і  пілігримів  з  дрімучих  гаїв.  
Слова  його  точні,  розумні,  правдиві
Вростали  в  науку,  як  правда  в  граніт,
Постали  в  житті  і  діла  його  дивні,
А  з  ними  –  обряснений    правдою  світ.
Безпо́мильні  істини,  тверді  на  дотик,
Служили  як  жезл  для  невірних,  конвой…      
Поповнився  святістю  щедрий  кіотик,
А  вченого  праці  знайшли  аналой.  

                                     10.
…Була  вже  осінь,  та  рання  осінь,
Коли  зібрали  вже  картоплі́…
А  в  небі  світло  –  блакитна  просинь,
Хоч  серце  жити  так  щиро  просить,
Та  з  неба  впали  суми́  й  жалі.

Бо  добрий  лікар,  що  знав  Карпинську,
Пішов  до  неї  в  цей  світлий  день…*
Спустилось  небо  –  і  стало  низько,
Та  до  актриси  було  так  близько,
Аби  послухать  її  пісень…

Уже  так  склалось,  що  лихо  сталось
В  осінню  пору  для  них  обох…
В  життя  обох  їх  помилка  вкралась,
Та  на  останок  долі  з’єднались,
Хотів  так,  певно,  Всевишній  Бог.

Тепер  літають  два  голубочки
У  небі  синім,  мов  дві  зорі,
А  на  землі  їх  сини  і  дочки
Ростять  старанно  плоди  й  листочки,
Плодів  же  праці  –  не  владарі…  

Удень  –  робота,  та  думи  –  ніччю:
Кому  потрібна  робота  ця:
Гниє  держава  –  в  суспільстві  відчай…
Життя  коротке  –  наука    вічна,
Хай  вічна  слава  її  жрецям![/b]

______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську  і  В.Г.  Дробтька  хоронили
   в  один  день  –  12  вересня,  але  з  різницею  в  часі  45  років.
   Аспірант  1-го  року,  ваш  покірний  слуга  "со  товарищі",  ніс  
   труну  покійного.

                               [b]  V.  ЕПІЛОГ

Мені  –  до  цуґи  слово  «добродбай»…    
Але  чи  можна  дбати  лиш  про  суми
Грошей,  майна  й  всього,  що  –    через  край?  
А  що  вартують  в  кожного  з  нас  думи?..

І  як  тоді  із  тим,  що  не  в  ціні,
Й  ніколи  цін  в  житті  своїм  не  мало?..
Чим  виміряти  вічне  те  мені,
Що  річчю  здавна  бути  перестало?

…Було  немало  вже  людських  погонь,
Й  згоріло  в  них  уже  немало  судеб…  
Задля  кого  сміливці  йшли  в  огонь  
І  йти  у  нього  ще  довіку  будуть?..

Герой  наш  думав  перш  за  все  про  тих,
В  кому  жила  якась  тяжка  недуга,
Й  коли  не  мав  він  вирішень  простих,
Його  хапала  невблаганна  туга…

І  він  шукав,  шукав,  шукав,  шукав…
Шукав  і  думав  він  і  дні,  і  ночі,
Кидаючи  для  інших  сонми  справ,
Хто  про  кар’єру  дбати  був  охочий.

Його  займала  думка  лиш  про  те,
Життя  як  для  людей  зробити  кращим,
Їм  зілля  дати  –  вірне  і  просте,
Щоб  люд  не  кинути  напризволяще…  

Йому  ідея  не  давала  спати:
Як  люду  стати  в  світі  цім  безсмертним.
 І  на  вівтар  усе  поклав,  щоб  знати,
Що  є  найкращим  у  борні  зі  смертю…

То  ж  різні  «добродбаї»  є  в  житті…
І  як  їх  можна  між  собою  сплутать?!  
Одні  жирують,  інші  –  в  каятті…
Хіба  відмін  не  видно  в  їхній  суті?..  

Та  знаєм  певно:  в  ланці  пражних  днів,  
Що  квітнуть  по  рясній  землі,  ми  –  гості…
Суть  в  тім,  яким  вогнем  ти  тут  горів  
І  що  добавив  до  свого  погосту*.  

А  наш  герой  шукав  свій  еліксир
Від  старості,  недуг-хвороб  і  смерті,
Не  ждав,  як  та  лисиця,  легкий  сир,
В  умо́вій  праці  вчив  канони  тве́рді!  

Відтак  міцним  нам  мислиться  закон:  
Лиш  на  землі  воздвигнуті  опертя,  
Що  вистоять  в  доланні  перепон,  
Людині  чинять  і  її  безсмертя…[/b]
________
*Тут  –  товариство,  громада,  спільнота  [/color]

На  світлині:  В.Г.Дроботько  у  студентські  роки  
(приблизно,  1910-13  року);  "молодий"  герой
символізує  оте  безсмертя,  про  яке  він  дбав  все
своє  життя.  Музикальний  супровід  -  реквієм  
Вольфгана  Амадея  Мроцарта.

2003-2017  рр..[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Амелин

"Зимний" квадрат (По мотивам…)

На  это  стихотворение  нашей  уважаемой  Таисии

[b]Зимний  рисунок[/b]
автор:  ТАИСИЯ
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715302)

[i]Зимой  художник-график    торжествует!
Ведь  белый  лист  похож  на  белый  снег.
Простой    сюжет  он  с  радостью  рисует:
На  белом  фоне  -    серый    силуэт.

Зима  –  не  лето,  не  бушуют  страсти,
Зимой  суров  и  холоден  пейзаж…
Но,  если  поработать  на  контрасте,
То  «Зимний  лес»  украсит  вернисаж.

Так  виртуозно  мудрая  ворона
Пером  выводит  вензель  на  снегу.
И  паровоз,  пыхтящий  у  перрона,
Как  снежный    барс  преодолел  пургу.

Особый    шарм  в  рисунке  чёрно-  белом.
В  нём  благородство,  радость  и  печаль…
Художники  Саврасов  и  Поленов
Уносят  нас  в  заснеженную  даль.

30.  01  2017.

 [/i]
и  по  мотивам  некоторых  картин  известных  художников,  получилась  вот  такая  пародия

   [b]      "Зимний"  квадрат  (По  мотивам...)    [/b]

Зима  ‒  не  лето,  тут  такие  страсти!
Ведь  белый  снег  похож  на  белый  лист.
И  вот  уже  за  кисть  берётся  Мастер,.          
В  намереньях  своих  он  светел,  чист.  

Пришла  пора  ‒  и  снова  бунт  в  искусстве!
В  Супрематизме1  есть  особый  шарм.
Идеи  смысл  Художник  не  упустит...
Здесь  даже  не  подточит  нос  комар,                                

Как  выведет  он  белую  ворону,
Что  села  отдохнуть  на  белый  снег,
На  заднем  плане  белые  вагоны  
И  белый  паровоз  ‒  их  оберег.                                                      

Тут  главное,  пожалуй,  ‒  не  лениться,
Вложить  всю  душу!  А  не  "гнать  пургу"2.
Бенгальским  тигром  зимний  поезд  мчится!              
Прозрачный  вензель  заплетён  в  углу...    

Заснеженная  даль...  в  ней  ‒  благородство,
Такое  светлых  красок  торжество!  
С  Квадратом  Белым  нахожу  я  сходство,  
Хотя  здесь  больше,  здесь  есть  ‒  Мастерство!

Да  что  могли  Поленов  и  Саврасов
Изобразить...    Где  воздуха  глоток?!
Ведь  вижу  я,  как  всё  вокруг  прекрасно,
Когда  смотрю  с  дивана  в  потолок!

Наверное,  они  достигли  цели    
В  создании  живого  естества...
Зато,  такой  "художник"  ‒  как  Амелин,
Стишок  "наМалевал"...  для  баловства.


1  -  Супрематизм  -  (от  лат.  supremus  наивысший),  условное  наименование  направления  в  искусстве  авангардизма,  созданное  в  середине  1910  х  гг.    К.  С.  Малевичем.

2  -  Гнать  пургу.    Говорить,  писать  вздор,  ерунду,  что  л.  абсурдное;  вводить  в  заблуждение  кого  либо
(Большой  словарь  русских  поговорок)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717388
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Амелин

Творческая встреча (Лит. пародия)

Вот  на  эти  отрывки  из  стихотворения

[b]Зимний  пикник  [/b]
автор:  Єгорова  Олена  Михайлівна
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707047)

[i]В  казенном  саду,
У  склона  Альтанки,
В  кофейне  на  Киевской
Рядом,  что  здесь
Я  к  Музе  бреду,
Ищу  полустанки
С  открытой  той  вывеской  -
Творчества  честь!

Слетелись  не  зря
В  кого  дУши  грёзы,
Бессонность  бездонная
С  даром  небес…
В  разгар  декабря
Без  страха  -  морозы,
И  явь  монотонная
Сказки  чудес

Лон  зимний  пикник
Наполнил  пегасным,
Тем  взлетом  окрЫленным
Чудо  Коня,
...........................................
Ловлю  на  ходу
Тепло,  ясность  прозы,
С  той  редкостной  стЕзией,
Яркий  каскад…
...........................................

В  раздумьях  возник
Прекрасный  довольно
Тот  всплеск  весь  с  игривостью
Пламени,  -  речь…
Общения  шик,
Как  раньше  привольно,
С  такой  же  правдивостью
Творческих  встреч!
 [/i]

получилась  вот  такая  пародия
[b]  Творческая  встреча    [/b]

Однажды  в  студёную  зимнюю  пору*
Я  к  Музе  на  встречу  по  склону  бреду,    
Пускай  не  Парнасом  зовут  эту  гору,
Но  там  есть  Альтанка  в  казённом  саду.

В  сугробах  обочинных  снег  застывает,
Бессонность  бездонная,  даром  –  мороз.
Чу!  Цокот  копыт!  Глядь  –  меня  догоняет
Лошадка,  поэтов  везущая  воз!

«Куда  вы,  родные?»  –  К  Альтанке,  вестимо!
Все  взлётом  окрЫлены  Чудо  Коня!
–  А  ты  кто  такая?  Ступай  себе  мимо!
«Так...  я  ж  –  как  и  вы!  Подвезите  меня…»        

–  Ах  вот  оно  что!  –  И  давай  тОчить  лясы:                      
–  А  дАвненько  пишешь?  –  «Уж  годиков  шесть...»
–  Да  нЕужто?  –  молвит  старшой  громогласно  –
Тебя  мы  подвЕзти  сочли  бы  за  честь!

Я  тут  же  в  телегу  к  поэтам  как  вскОчу!  
Чтоб  стЕзю  свою  дальше  вместе  «топтать».
Лошадка  ж  стоит,  как  чего-то  бормочет,  
Но  что  она,  бедная,  может  сказать?..

–  Ну,  мёртвая!  –  Крикнул  ей  вОзница  басом.
И  тут  я  как  стала  стихи  им  читать!..              
Ой,  как  хорошо,  что  в  порыве  прекрасном
ПодфАртило  асов  Пера  повстречать!  

На  эту  картину  так  солнце  светило*,
Такой  светлых  красок  редчайший  накал!
И  так  всех  вокруг  удивительно-мило
Мороз  в  это  время  за  уши  щипал.


*Строки    Н.А.  Некрасова

(Идея  и  начало  пародии  принадлежат  Акимовой  Галине  -  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10207)







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717387
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Циганова Наталія

и падал снег…

И  падал  снег,  поверженный  циклоном,
над  миром  копошащихся  людей…
даруя  шанс  побыть  немножко  Богом,
гуляющим  неспешно  по  воде
речушки,  окончательно  застывшей.
След-в-след  писать  короткое  «я  есть»
по  абсолютно  выбеленной  крыше:
большому  небу  –  маленькая  весть.
Глядеть  на  горизонт  новорождённый  –
до  сотой  бессознательной  слезы
впорхнувшей  в  душу  девочки-мадонны.
Мороз?...  
мороз  –  таблеткой  под  язык
в  пути  от  ожидаемых  к  случайным.
Мне  повезло  –  я  просто  человек…

…и  закипел,  и  трижды  выстыл  чайник…
                   и  хорошо…
                           
                                 …и  тихо  падал  снег…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707252
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 10.02.2017


Циганова Наталія

остаться…

Горизонт  вдруг  окажется  близким-близким.
И,  тоску  расставания  в  ночь  плеснув,
мы  с  тобой  зазвучим  бестолковым  смыслом,  
бесконечно  похожие  на  весну,
где  ромашкам-дурашкам,  рождаясь  –  верить
до  последнего  самого  лепестка,
что  они  исполняют  рассветы…
Звери
в  нас  умолкнут.
Умрут  звери  в  нас  слегка,
как  в  бестселлере  громком…
…а  там  –  не  важно…
Задержав  расставание  хоть  на  миг,
осыпаясь  –  исполненным  не  быть  дважды…

…запечатав  рассвет  поцелуем  влажным,
друг  для  друга  остаться…
                                                 хотя  б  людьми…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712022
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 10.02.2017


Троянда Пустелі

Матадор

Давай  поставимо  крапку  у  цій  тяганині,
Розіб’ємо  всі  металеві  перила  моста,
Що  нас  поєднав  так  давно  і  духовно  донині.
Поставимо  крапку.  Ідея  до  болю  проста.

Ти  знову  не  чуєш  і  тицяєш  кому  огрядну.
Вона  майоріє  між  нами,  неначе  муле́та.
Із  нею  укупі  три  крапки  ти  ставиш  підрядні,
Що  шию  стискають,  немов  би  то  три  амулета.

Постав  же  бо  крапку.  Несила  це  все  побороти.
В  житті  ми  окремо.  Хоч  серце  моє  –  це  бунтар.
Ти  мій  матадор,  що  в  червоному  дражнить  навпроти.
Сховай  же  мулету,  щоб  я  не  завда́ла  удар.



Матадор  –  у  бою  биків:  тореадор,  що  наносить  шпагою  смертельний  удар  бику.
Мулета  –  шматок  яскраво-червоної  тканини,  якою  під  час  кориди  тореро  дражнить  бика.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717202
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Оксана Р.-Г.

Сьогодення…

Зачерствіло  серце  у  хаосі  бруду,
Скам'яніло  слово  в  белькотінні  рим
І  в  кривавий  морок  каркає  огуду...
І  чіпує  душі  у  безликий  грим.

Ну,  а  світ  жирує  у  бедламі  свята,
Феєрверить  п'яно  під  гучний  салют...
А  землиця  стогне,  горем  розіп'ята,
У  ярмі  конає  зубожілий  люд...

Та  відколи,  Боже,  кров  людська  -  водиця?
Упились  до  краю  небо  і  земля!..
Чи  ж  повік  стражденна  доля-удовиця
Сповила  під  серцем  байстрючат  кремля?..

І  ніхто  не  бачить...  І  ніхто  не  чує...
Оніміли  душі  на  розпутті  зла...
Тільки  ворон  кряче...  Та  кому  віщує?..
Сиротинна  пам'ять  терням  поросла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717083
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Радченко

Монолог вітру

Не  хочу  звикати...  Так  вітер
Шепоче:  "  Примарилось  все.
І  я  твої  сльози  знов  витер,
А  пам'ять  напише  есе,
Яке  ще  не  раз  сновидіння
Читатиме  пошепки  й  ти
Почуєш  дощів  сум  й  тужіння,
Й  почуєш  нудний  смак  сльоти.
Не  завжди  й  часу  удається
Зітерти  з  минулого  пил
Й  не  завжди  останній  сміється,
Щоб  знов  повернуть  силу  крил.
Не  хочеш  звикати?  Й  не  треба.
Й  сама  не  помітиш  колись:
Здивуєшся  ти  сині  неба
Й  задивишся  на  падолист".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717244
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Ліна Ланська

ЗИМОВА САГА

Із  рук  вислизає  вужем
Щось  схоже  на  пізнє  кохання.
Спливає  по  стрісі    благання  -
Зима  просльозилася  вже.

А  Березень  -  вічний  юнак,
У  очі  їй  знов  зазирає,
На  скельця  крижини  ламає.
Бушує  хмільний  одинак

У  пестощах  з  Мавкою  десь
На  ложі  із  пролісків  синіх.
Перлисто  виблискує  іній,
Та  вітер  мовчить,  ні  шелесь.

Заснув  на  ялині...носив
Сніги  і  дощі  -  заморився.
Затих  до  пори,  не  скорився,
Змітаючи  іній  з  коси.

Красуню  сріблясту  злетіть
Вмовляє,  так  лагідно  кличе...
Боги  поспішають  на  віче
В  останню  засніжену  мить,

Яку  не  затримати,  ні.
Не  встигнуть,  скінчилася  влада.
Вже  пишеться  нова  балада  -
В  ній  квіти  зійшли  весняні.

05.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717219
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Циганова Наталія

а загадывать - нечем…

День,  за  пару  понюх
догорающих  свечек,
раскупоривал  вечер
между  маковок  шлюх.
Им,  как  нам:  лишь  бы  встать
на  чужой,  но  фундамент…
в  не  источенный  камень…
вечность  –  капле  внимать.
Но…  по  войнам  салют.
И  не  стирана  скатерть:
из  боёв  –  да  на  паперть
(мол,  и  так  подметут).

Сбитых  –  тысячи  звёзд.
А  загадывать  –  нечем.
Всё  –  расплавлено  в  свечи…

…до  последней  из  грёз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717339
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Владимир Зозуля

Ночной вальс

…Ваш  взгляд  не  отвечал  –  ни  "да",  ни  "нет"…
Но  сердце  билось  громче  и  быстрей…
Уже  мне  не  казался  странным  свет
Неоновых  витрин  и  фонарей.
В  нём  стала  ночь  такой,  что  просто  –  ах!  –
Искрился  бело-голубым  кристалл  –
И  снег,  кружась,  черемухово  пах,
И  ландышево-нежно  опадал.
И  мне  казалось:  именно  для  нас  –
Для  рук…  для  губ…  и  Ваших  и  моих  –
Кружится  белоснежный  зимний  вальс,  
Тот  самый  -  белый  танец  для  двоих…
…  Вы  шли  одна…  немного  впереди  –
О,  этот  белый  танец  наших  зим!  –
Как  глупо  я  стеснялся  подойти…
Как  долго  не  решался  пригласить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717354
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


OlgaSydoruk

Моей нежности - ларь…

Экспромт

Между  сменами  лун,..
Под  велюрами  фетра,..
Среди  розовых  дюн,..
Меж  дыханием  ветра  -  
Серой  тучею  -  снег...
Белой  кручею  -  лёд...
Вместо  сумерек  -  свет...
Вместо  горечи  -  мёд...
После  пламени  -  жар...
И  ожогами  -  след...
Моей  нежности  -  ларь...
Не  для  тысячи  лет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Радченко

Ожеледиця

Після  сонячного  дня
Ніч  морозна  й  ожеледиця.
Біля  школи  метушня  —
Зранку  дітлахам  не  терпиться.
Довга  сковзанка  —  це  ж  клас!,
Вниз  летять  по  ній,  штовхаються.
Хтось  упав,  за  ним  одраз
Куча  немала  збирається.
Гомін  й  сміх,  й  не  чути  всім  —
Дзвоник  вже,  аж,  захлинається.
В  клас  зове,  та  тут  хоч  грім  —
Школа  раптом  відміняється.
Як  же  весело  на  ранці
Сковзанку  всю  пролетіть!
Біля  школи  гомін  вранці,
А  дзвінок  дзвенить  й  дзвенить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716633
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Циганова Наталія

а ти…

Рожевим  м’яким,  з  легким  присмаком  ночі,
твій  обрій  смакує  під  залишки  «Отче…»
Можливий  світанок  –  не  скоєний  злочин.
О…  скільки  нас  є  тут,  до  ранків  охочих.
А  ти  вся  така…  
вся  –  жіночна  занадто.
І  чхаєш  на  все:  на  кордони,  на  варти,
на  те,  що  відносно  когось  кожний  п’ятий
так  само  на  тебе  готовий  начхати.
А  ти  (від  вершин,  де  рубають  смереки  –
до  вибухів,  що  не  минають  лелеку)
запродана  з  нами  від  снігу  до  спеки.
Вся…
по  сантиметру…
від  неба  –  до  пекла.
А  ти…  
ти  –  звичайна…
звичайно,  не  вирій.
Колись,  поховавши  і  нас,  і  зневіру,
дощами  змиваючи  кров,  будеш  щиро
чекати  лелек,  зголоднілих  до  миру…
                                                             …колись…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716940
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Амелин

Зимний ералаш (Лит. пародии)

Как-то  так  вышло,  что  на  это  шуточное  стихотворение  Е.Вермута

[b]МЫСЛИ  ГОРОДА  [/b]
автор:  Евгений  ВЕРМУТ
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716264)

[i]Вот  и  пробрался  февраль  осторожно.
Город  застыл  в  ожидании  вьюг,
Смотрит  на  серое  небо  тревожно:
-  Вот  и  закончен  бесснежный  досуг…

Скоро  застонут  от  тяжести  крыши,
Улицы  молча  утонут  в  снегу.
В  парках  и  скверах  становится  тише,
Будто  бы  чуют  деревья  пургу.

Только  собаки  по-прежнему  лают
То  ли  на  оттепель,  то  ль  на  мороз,
Но,  даже  старая  клумба  считает,
Сколько  ей  дней  остается  до  роз.

Ох,  дотерпеть  бы,  последний,  ведь,  месяц.
Март  на  носу  и  весна  на  ногах.
Солнце  весеннее  не  перевесить,
Сгинут  сугробы  –  растает  и  страх.  [/i]

04.02.2017г.


Получилась  вот  такая  шуточная  пародия,  состоящая  как  бы  из  трёх  частей

[b]Зимний  ералаш  [/b]  
(Почти  пародии,  но  скорей  -  шутки!)

[b]Пёсьи  мысли  [/b]

Вот  и  февраль.  Море  снега  и  вьюга.
В  будках  собаки  сидят,  как  скворцы,
Что  прилетают  с  далёкого  юга                                          
И  заселяют  скворечен  дворцы.                                    

Правда,  собаки  и  воют  и  лают.
Что  тут  поделать?  –  таков  их  досуг.
Воют  с  тоски,  что  они  не  летают
И  не  узнают,  что  где-то  есть  юг.

Ну,  а  как  лают  они  на  погоду!
Лают  на  ветер,  на  снег,  на  мороз.
Да  и  на  то,  сколько  ходит  народу:
"Хоть  бы  один  –  лом  с  лопатой  принёс!

Клумбу  очистил;  под  деревом  малость..."
Как  им  без  дерева?  –  Жизни  тупик!"
Вот  и  считают  те  дни,  что  остались,
Выразив  лаем  душевный  свой  крик:

"Ох,  дотерпеть  бы,  последний,  ведь,  месяц!  
Вон  и  поэты  про  март  на  носу...                                                                                                    
Страх  же,  какие  есть  прелести  –  песня!  –
Скверы  и  парк...  И  деревья  в  лесу..."  
 
"У-у-у-у...."  –  
подпевал  ветер  псу...


[b]Мысли  Клумбы  [/b]

Старая  клумба,  лежу  я  под  снегом,
В  землю  корнями  вросла  глубоко.    
Всем  я  служу  здесь  каким-то  ковчегом,    
Честно  признаюсь,  что  мне  нелегко.    

Клубни  цветов,  червяки  и  букашки,
На  зиму  замерли,  спят  до  весны,
Ну  а  собак,  извините,  (какашки),
Ну  их!..  Под  снегом  они  не  видны...

Так  мне  зимой  хорошо  и  спокойно.
Нет  ни  людей,  ни  собак,  ни  котов...  
Правда,  есть  запах,  меня  недостойный,
От  перегноя...  Тут  даже  нет  слов!

Думаю,  я  –  вполне  светская  клумба,
Только  порою  мне  хочется  выть;
Мысль  разделяю  Патриса  Лумумбы:
Как  тяжело  независимой  быть!          

Скоро  же  март,  первый  месяц  весенний,  
Сразу  начнётся  такой  хоровод!  
Стану  для  бабушек  наших  –  мишенью!  
Каждая  что-то  в  меня  да  воткнёт.    

Радуй  потом  их...  
Ну,  что  за  народ?!  


[b]Мысли  Крыши  [/b]

Ну,  а  я  –  Крыша,  меня  вы  не  ждали?
Что  я  хочу  напоследок  сказать.
Есть  в  "чердаке"  моём  мыслей  детали,
Тут  их  такая  несметная  рать!

Клумба,  Собака,  Поэты  и  Город
Правильно  мыслят...  Да  что  говорить?..    
Если  зимою  на  мысли  есть  голод,                        
Я  раскручу  вам  ещё  одну  нить:        

Чтобы  закончилось  всё  только  смехом,
Чтобы  весной  по  потокам  не  плыть,
Чтобы  сосульки  не  падали  сверху,
Чтоб  в  "руководстве"  Зимой...была  прыть...  –

"Крыша"*  должна  хоть  немного  "варить"?  


(Крыша*  –  в  смысле  голова  (http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_synonims/68124/крыша)

Фото  из  окна  моего  балкона.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716801
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017


ТАИСИЯ

Жили были дед да баба


                     (Сказка)  

Зимой  в  селе  особенно  опасно  -
Оставить  без  присмотра  стариков.
Сугроб  заклинил  дверь,    и  стало  ясно:
Отрезал    он  их  от  воды  и  дров.

Мороз  крепчал,  и  дед  залез  на  печку.
Пока  в  ней  сохранилась  часть  тепла.
Но  бабка  умудрилась  сварить  гречку,
Оладий  аппетитных  напекла.

А  раньше  приходили  пионеры.
Охотно  помогали  старикам.
В  селе  остались  лишь  пенсионеры.
А  молодёжь  теперь  по  городам.  

Как  в  сказке,  вдруг  закончилась  разлука.
За  дверью  раздаются  голоса.
«Так  это  ж  наши  дорогие  внуки»!
Бывают  же  на  свете  чудеса!

Сугроб  расчистили  одним  моментом.
Несут    воды  и  ставят  самовар.
Бабуся  рассыпает  комплименты
Подарки    для  неё  как  божий  дар!

Сползает  дед  с  печи  довольно  ловко.
Проснулся  лежебока    -  старый  кот.
У  бабки    праздник  –    яркая  обновка.
Жизнь  обретает  новый  поворот.

Не  забывайте,  внуки,  стариков!
Конкретные  дела  -    важнее  слов!


06.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716599
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Радченко

Ранок інеєм вкутав дерева (акро)

[b]Р[/b]анок  інеєм  вкутав  дерева  —
[b]А[/b]мплуа  ось  таке  у  зими,
[b]Н[/b]аче  кинута  скрізь  перкалева
[b]О[/b]бік  стежок  тканина  —  сніги.
[b]К[/b]рижані  бурульки  бахромою

[b]І[/b]  прозорі  вони,  мов  кришталь.
[b]Н[/b]а  дахах  сніг  вмостився  чалмою
[b]Е[/b]льф  світанка  ховає  вуаль.
[b]Є[/b]  казкове  у  миті  цій  щось,
[b]М[/b]ерехтить  інійпад,  в  небі  синім

[b]В[/b]еличаво  Ярило  пройшовсь,
[b]К[/b]инув  променів  жмут  зі  всій  сили.
[b]У[/b]мережані  вікон  шибки
[b]Т[/b]ак  красиво,  ажурно  і  ніжно.
[b]А[/b]  на  снігові  чорні  круки
[b]В[/b]иход  в  "люди"  вже  роблять  неспішно.

[b]Д[/b]есь  знайшла  собі  місце  спочить
[b]Е[/b]кспресивна,  як  вітер,  завія.
[b]Р[/b]имам  це  найчудовіша  мить  —
[b]Е[/b]ксклюзивних  віршів  містерія.
[b]В[/b]же  чекають  нас  дві  філіжанки,  
[b]А[/b]  тоді  ми,  як  діти,  —  на  санки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716266
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Радченко

Примха січня

Далеко  за  північ.  А  дощ
Так  тихо  шкребеться  в  шибки.
В  думках  загубилося  щось...
Сухар  моїх  згадок  крихкий
І  поспіхом  пам'ять  збира
Всі  крихти  минулих  років,
Годинник  на  мить  завмира,
Немов  би  спочити  хотів.
І  стрілками  знов  шурхотить,
Безсонню  шепоче:"Засни.
Ось  глянь:  дощ  утік,  сніг  летить
Таким  снігопадом  рясним".
До  примхи  цієї  ніяк
Безсоння  не  звикне  моє
І  сумнівів  впертий  черв'як
В  душі  безупинно  снує.
Вже  й  ранок  бреде  крізь  сніги,
Збирає  ніч  збіжжя  в  торби.
Засніжені  сплять  береги
В  мережеві  білім  верби.
Засипав  навколо  все  сніг,
Слідів  ще  немає  ніде.
І  спать  черв'ячок  уже  ліг,
Світанку  обличчя  бліде,
Бо  сонце  не  має  ще  сил
Пройти  крізь  заставу  із  хмар.
Світліша  все  більш  небосхил
Й  сховалися  тіні  примар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711894
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 05.02.2017


Радченко

Пада сніг

Легко-легко  пада  сніг...
І  така  навколо  ніжність!
Вітер  відпочити  ліг  -
Непорушна  білосніжність.
Й  не  кусається  мороз,
Лиш  пощіпує  легенько.
А  зима,  як  віртуоз,
Ковдру  на  поля  гладеньку
Теплу-теплу  стелить  знов,
Щоб  озима  добре  спала.
Зайця  он  сліди,  як  шов,
Тільки  зроблений  недбало.
Сонце  визирне  з-за  хмар  —
Блискіток  розсипе  бісер.
Пада  сніг...  Пихтить  димар..
Погуляти  хоче  вітер...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707653
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 05.02.2017


Ліна Ланська

Я - ТАЛЫЙ СНЕГ

Я  -  талый  снег,  безумия  слеза.
К  земле,чтоб  силы  взять,  прижмусь  украдкой,
И  напою  невспаханные  грядки,
Чтоб  засухе  коварной  отказать.

Я  -  талый  снег,  туманности  сестра.
Какой  не  помню,  может  Андромеды?
Свой  свет  утратив,  все  смываю  беды.
Смеюсь  до  слез,  хотя  позавчера...

Стремительно  кружилась  у  ворот
Игривым  снегом  и  совсем  не  талым.
Ты  мне  казался    милым  и  усталым,
Но  Хронос  ввел  разлуки  в  оборот,

Рождение  души  и  смерти  час.
Когда  любовь,  растаяв  звонкой  льдинкой
И  износив  Адамовы  ботинки,
На  прочность  вновь  испытывает  нас,  -

Мы  пеплом  серым  головы  опять
Посыпав,  рвем  и  волосы,  и  души;
И  таем,  кровью  орошая  лужи,
Тела  и  дни,  чтоб  от  судьбы  сбежать.

Ныряем  в  омут  и  метаморфоз
Счастливых,  с  нетерпеньем,  ожидаем.
Маршрут  короткий,  жизни  угрожаем,  -
Она  сама:  проталины,  мороз
И  жаркий  лед,  когда  мы  молча  таем...
31.01.17.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Іванюк Ірина

Хто бачив степ зимою у вогні?


Хто  бачив  степ  зимою  у  вогні?
Кому  болять  глибокі  свіжі  рани...
А  хто  упав  серед  снігів  і  прани:
відкривши  груди,  молячись  Весні...

Міленіум  новий,  новітній  вік...
Та  ворон  двоголовий  б"є  у  шибу,-
приніс,  лихий,  зі  сходу  злу  новину...
Над  Переяславом  -  знамення  вогняні!

А  в  Фатімі  молилася  Вона...
Вручаючи  нам  перли  Божі  в  руки!
В  непевний  час  недолі  і  розрухи,
її  покров  -  невидима  Стіна!



03.02.2017р.

Прана  -  (санскрит:  प्राण,  prāṇa  —  дихання)  —  особливий  вид  життєвої  сили,  енергії,  який    пронизує  Всесвіт.
Прана  найдоступніша  через  дихання,  але  у  найбільшій  концентрації  вона  міститься  у  крові.

У  1917р.  Матір  Божа  з"явилася  у  Фатімі  напередодні  закінчення  1-ої  світової  війниі  ще  до  того,  як  комунізм  почав  існувати  як  політична  система.    Вона  залишила  настанову:"  Моліться  щоденно  на  Вервиці  й  Росія  навернеться!"

Переяслав  -  Саме  тут  відбулась  Переяславська  рада,  на  якій  Хмельницький  1654  року  підписав  угоду  про  об"єднання  України  з  Росією.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716153
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 05.02.2017


OlgaSydoruk

Это - неправда.

Туче  брюхатой  пора  разрешиться  -
Тужится  вьюга  за  толстым  стеклом.
Это  -  неправда...Это  -  лишь  снится:
Море  и  солнце(над  жёлтым  песком)...
Белый  подснежник  -  зимнее  время...
Всё  оживает  в  начертанный  срок.
Снежные  барсы  -  грозное  племя.
Шторы  завесив,ложись  на  бочок.
Шторы  завесив,лучу  не  пробиться...
Тужится  вьюга...Клочьями  -  пух...
Туче  брюхатой  пора  разрешиться...
Снова  приснился  замкнутый  круг...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716075
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ліна Ланська

БОЛЬШЕ НЕ ЛЮБЛЮ

Я  разве  нищенка,  чтоб  снизойти?..
На  паперти  с  протянутой  рукой,
Просить  не  стану  чувства  и  гроши.
Душа  моя,  замри  и  не  дыши,
Хотя  и  рановато  на  покой.
Скользит  упрек?..  не  стоит,  не  суди.

На  милостыню  медяки  коплю.
Кому-то  может  свечи  и  зажгут,
А  я  зеркальным  девам  в  темноте
Путь  осветить  смогу...хоть  и  не  те
Дороги    там,  что  в  рай  нас  уведут.
Ты  не  тревожься,  бОльше  не  люблю.

Спущусь  заиндевелой  мишурой,
Целуя  окна  и  твои  следы,  -
На  старой  раме  паутины  нить.
Душе  разбитой  верить  запретить,
Надеяться  и  ждать,    не  в  силах  ты,  -
У  новых  чувств,  похоже,  старый  крой.

Коплю  монеты,    в  старую  тетрадь
Пишу  смешные  грустные  стихи.
И  через  двести  лет  они  найдут
Тебя...гадалки  никогда  не  врут:
В  ладонь  легли  прозрачные  штрихи
Упали  на  века.  Души  не  трать,  -

Мне  милостыня  ни  к  чему,  раздать
Спеши  другим,  а  мне  -  напрасный  труд,  
Лишь  нищим  подаяние  суют.
28.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714884
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 03.02.2017


Ліна Ланська

А ТИ НЕ ВІР

А  ти  не  вір,  що  сили  молитов
Не  вистачить,  щоби  тебе  закрити,
Щоб  страху  розпороть  останній  шов.
Стечуть  мари  уявні  сталактити,
Хоч  гнів  пекельний  досі  не  схолов.

Не  вір,  що  сам...у  ангелів  давно
Ключі  від  серця,  що  б  там  не  казали.
Пір"їну  кине,  стукне  у  вікно
І  ось,  неначе  душі  причащали,
Твоя  недоля  -  чисте  полотно  -

Всі  біди  щезли.  Лати  і  щити  -
Стіною  стануть    на  порозі  страти.
Над  прірвою,  хоч  і  не  віриш  ти,
Лягли  мости,  тож  не  спіши  вмирати,
Той  міст  помалу  треба  перейти.

Не  вір,  що  день,  як  ніч.  Заволокло
Туманом  чорним,  ніби  сліпотою,  -
У  кіптяві  імли  -  немите  скло.
Та  смерть  веде  буття  до  аналою,  -
Зміїне  ще  ворушиться  кубло.

Сичить,  кусає,  рве  -  гніздо  Горгон
Готове  обернути  всіх  у  камінь.
Зловтішно  руки  потира  Харон,
А  я  стою  навколішки  у  храмі.
Молитвою  невидимий  хітон,
Творю,  -  
                         укрити  твою  долю...  
                                                                     Аmen!
01.02.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017


OlgaSydoruk

Зовсім не чуєш…

Експромт

Місяць  -  уповні...Яскраві  -зірки...
Дивне  мереживо  слів  (пік  застуди).
Чи  відшукаю  тебе  до  весни?..
Подих(чомусь)перехоплює  груди...
Тихо  гукаю  у  мареві  сну...
Зовсім  не  чуєш...Не  чуєш,не  чуєш...
Вже  не  блукаю  -  до  тебе  іду...
Може  -  відчуєш,відчуєш,відчуєш...
Мова  чарівна,що  співом  луна,
Мо  порятує  стражденне  серденько...
Знов  колисаночка  ллється  сумна:  
Щось  про  коточка  -сивая  ненька....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715865
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


OlgaSydoruk

Будто из страшного сна…

Город  промёрзших  туманов...
Город  невидим  во  мгле.
Мецо,басам  и  сопрано  -  
Ад  ожидания  "Че"!!!
Город,облитый  "дождями",..  
Город,сожжённый  до  тла...
Город,расстрелянный  вами,
Будто  из  страшного  сна!..
Город,засыпанный  пеплом...
Жизнь  в  нём  когда  то  была...
В  полночь  или  с  рассветом
Третья  начнётся  война?..
Помнишь  -  красивый    и  светлый...
Помнишь  -  любила  тебя...
Город    -  совсем  неприметный...
Город,растерзанный  зря...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715856
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ. 3. Intermezzo*

       [i]Герой  цього  твору  був  великим  патріотом  своє  малої  
       батьківщини.  Та  понад  усе,  певно,  любив  риболовлю.    
       А  риби  у  той  час  в  Удаї  було  багато.  Відтак  він  зі  своїм  
       приятелем  Фішером  (Fischer  -  з  німецької  -  рибалка),
       німцем  за  національністю,  пропадали  на    річці,  коли  
       Віктор  приїздив  на  відпочинок  у  рідне  село.  А  ще  був  
       закоханий  він  у...  народну  медицину.  Про  це  та  про  
       інше  у  третій,  короткій  частині  твору...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GGkkp5ewXCw[/youtube]

                                 1.
[color="#0a84a3"][b][i]Все  було…  Та  в  нагороду
Чи  то  Господу  в  угоду
Віктор  з  рідними  в  столиці,*
В  клініці  –  у  «робітниці»**…
Він  своїм  робітникам
Та  Гігеї***  вірно  служить…
А  не  тим  більшовикам  –
З  ними  він  давно  не  дружить…
Та  недовго  то  було,
Лиш  дрібок  малий  від  миті  –
Потягнуло  у  село,
Де  пупи  родин  зариті…  
Отаке-то…    intermezzo  
Сталося  в  житті  Дроботька,
Бо  для  нього  то  –  як  Мекка:
Серцю  мед  –    про  всіх  турбота.
Як  додому  повертався  
В  рідний  край!  Він  ним  хворів,
В  ньому  він,  як  син  кохався,
Хлопець  вірний…  з  Дігтярів.          [/b]

[b]Не  один  вже  переліг
З  другом  Фішером  зорали…
(Він  без  Удаю  не  міг!)
Й  пісню  з  ним  таку  співали:  

«Я    живу    уже  у    сонячній    столиці,
Квартиру    маю,    дачу    і    сім'ю.
Бракує    лиш    із    Удаю    водиці  –  
Терпку    сльозу    мого    дитинства    п'ю.
О    Боже    мій!    Візьми    усе    до    себе
Й    мою    гірку,    немов    полин,    печаль!
Мені    в    житті    нічого    більш    не    треба  –        
Дай    Удай    мій,    де  тиха,    рідна    даль...»

І  співали  без  заспіву  –
Мали  вже  такі  смаки,
Не  любили  лестить  криво…
А  заспів  там  був  такий:

«  Мій  Удаю,    твої    густі    заплави
І    в    солов'їнім    щебеті  гаї!
До    вас    я    лину    знов.  Не    для    забави  –  
Синівська    кров  свіжить  чуття  мої.
                                       
                                   2.
Пристрасть  друзів  –  риболовля…
 Бо  таких  ось  (!)  карасів  
Ні  Чортків,  ні  Теребовля,
Ні  Красилів,  ні  Борщів
Не  ловили  і  не  їли  –
Заявляю  я  це  сміло  –
Ну,  хіба  що  ще  Сула,
Що  для  Удаю  була
Як  для  сина  –  мати  рідна
Та  йому  –  по  рибі  –  гідна…

Ще  була  в  Дроботька  пристрасть  –
Росянисті  трави,
Що  росли  в  полях  імлистих,
В  Удаю  заплавах…
Лікарським  недремним  оком
Він  корисні  впізнавав
Та  цілющим  їхнім  соком
Хворих  вправно  лікував.
Про  найбільш  цілюще  зілля
Він  робив  нотатки,
Щоб  прихильникам  довкілля
Створювало…  свято.
Бо  немало  у    рослині
«Корисних  копалин»,
Що  потрібні  для  людини  –
Фітонциди****  мали…

Та  про  це,  читачу  милий,
Далі  в  творі  йдеться.
Вистачить  здоров’я  й  сили  –
Скінчим  intermezzo…[/b]

______
*На  той  час  столицею  України  був  Харків.
**4-та  робітнича  поліклініка  м.Харкова,  в
       якій  В.  Дроботько  працював  у  1925  році.
***Богиня  медицини  в  грецькій  міфології.  
****Антибіотичні  речовини  вищих  рослин.[/color]

Прмітки.  *Початок  поеми  тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672

На  світлині:  хата,  в  котрій  пройшло  дитинство
акад.В.Г.Дроботька,  2008  р.,  фото  автора[/i].[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715214
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 02.02.2017


НАДЕЖДА М.

Синичка…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B-hSNHprgyE[/youtube]

Синичка  задивилась  у  вікно.
Не  тішить  її  теж  похмурий  ранок.
Повільно  сніг  притрушує  зерно...
Чому  ж  це  ще  незайманий  сніданок?

Про  що  це  ти  задумалась,  маленька?
І  що  тебе  цим  ранком  так  гнітить?
Невже,  болить  твоє  мале  серденько?
Синичка  нашорошилась  й  мовчить..

Так  хочу  розгадати  цю  загадку,
Струсити  сніг  із  пір"ячка  й  зігріть.
Ввійти  в  довіру  і  прокласти  кладку,
Пройти  по  ній,  тебе  щоб  зрозуміть.

Зненацька  зграя  десь  взялась  пташина.
Сполохав  тишу  гвалт  і  цей  приліт.
І  синя  пташка  зникла,  як  хмарина...
А  я  усмішку  дарувала  вслід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715667
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


OlgaSydoruk

Чи наснилось, чи насправді…

Експромт

Безтурботний,тихий  -  спокій...
Ледь  хурделить  ізрання...
По  коліна  сніг  глибокий  -  
На  то  й  зимонька-зима...
На  лапаті(жовті)квіти    -
На  улюблені  мої
Дмуха  крізь  шпаринку  вітер,
Стука  хвірткою,сичить...
Притулився  щемним  сумом:
Щось  наспівує  з  жалю,..
Мов  рятуючи  від  глуму  
Душу  світлу(не  одну)...
Чи  наснилось,чи  насправді  -  
Хтось  легесенько  гука,  
Що  у  білій  вишиванці  
Чорних  хрестиків  нема...
Ой,ти  ж,Божечко,забула!..
Ой,ти  ж,Божечко,прости!..
Твоя  ласка,твоя  сила
І  удень,і  уночі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715341
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 01.02.2017


ТАИСИЯ

Зимний рисунок

Зимой  художник-график    торжествует!
Ведь  белый  лист  похож  на  белый  снег.
Простой    сюжет  он  с  радостью  рисует:
На  белом  фоне  -    серый    силуэт.

Зима  –  не  лето,  не  бушуют  страсти,
Зимой  суров  и  холоден  пейзаж…
Но,  если  поработать  на  контрасте,
То  «Зимний  лес»  украсит  вернисаж.

Так  виртуозно  мудрая  ворона
Пером  выводит  вензель  на  снегу.
И  паровоз,  пыхтящий  у  перрона,
Как  снежный    барс  преодолел  пургу.

Особый    шарм  в  рисунке  чёрно-  белом.
В  нём  благородство,  радость  и  печаль…
Художники  Саврасов  и  Поленов
Уносят  нас  в  заснеженную  даль.

30.  01  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715302
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 01.02.2017


Валентина Ланевич

У любих очах втоплюсь довіку.

У  любих  очах  втоплюсь  довіку,
Від  слів  хмільних  зласкавію  уся.
У  душі  душа,  в  тиші,  без  крику,
Вогонь  палить:"  Твоя.  На  все  твоя".

Тепло  із  серця  ллється  у  груди,
У  крові  ніжність  струменем  бринить.
Тіло  спізнало  шматочок  згуби,
Що  медом  в’їлася  й  у  сні  манить.

Ясна  свіча  палає  святістю,
Кидає  тінь  на  зім’яту  постіль.
Ще  раз  впиваюся  взаємністю,
ЇЇ  у  пам’яті  ти  полишив.

29.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715139
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Ірина Кохан

Крижані видіння

Зимовий  ранок,  візерунок  на  вікні.
Вдивляюсь  у  малюнки  ті  розмиті,
І  знову  в  пам'яті  з'являються  мені
Дитинства  незабутні  світлі  миті.

У  кожному  сплетінні  серебра
Я  впізнаю  щось  дуже  особливе
І  забуваю  все,  чого  нема,
Й  до  болю  пам'ятаю  все  щасливе.

Ось  постають  фігури  крижані
Тих,  кого  поряд  вже  давно  немає.
Здається,  що  усе  це  уві  сні
І  в  серці  тепла  музика  лунає.

Дзвенить  тихенько  срібна  павутинка,
Що  з'єднує  минуле  й  майбуття.
А  на  вікні  виблискують  сніжинки
І  раз  у  раз  бентежать  почуття.


Сьогодні  рівно  чотири  роки,  як  я  у  Клубі  Поезії.
Саме  цей  (  написаний  дуже  давно,  один  із  перших  моїх  творінь  )  вірш  був  дебютантом  на  цьому  сайті.  З  часом  я  його  видалила,  а  от  зараз  вирішила  все-таки  виставити  на  суд.  Ностальгія  так  би  мовити....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715172
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Рыбка

Сегодня мама мне приснилась …

Сегодня  мама  мне  приснилась,
Спросила:  «Доченька,  ты  как?  
Ты  плачешь?  Что  с  тобой  случилось?
Рука  болит?  Какой  пустяк…

Другую  боль  нести  сложней
И  вытерпишь,  коли  страдает  тело,
Но  лишь  бы  сердце  за  детей
Не  разрывалось,  не  болело.

Знай,  доченька,  всегда  я  рядом,
Не  бойся  выбрать  трудный  путь,
Коль  встретишься  в  пути  с  преградой,
Я  подскажу,  куда  шагнуть.

А  если  вдруг  Любовь  тебя  покинет,
Я  укажу  тебе  дорогу  к  ней,
С  собою  рядом  будешь  видеть  ты  отныне
Надёжных,  верных,  преданных  друзей…»

На  душу  капнуло  теплом,
Как  будто  мама  прикоснулась,
Прикрыв  заботливо  крылом.
И  я,  проснувшись,  улыбнулась…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715384
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ (1-ша і 2-га частини)

         [i]Як  і  обіцяв  у  своєму  "АНОНСІ",  доповідаю  про  
         виконану  з  дня  оголошення  тайм-ауту  роботу!  
         Написана    книга,  присвячена  50-річчю  пам’яті  
         мого  односельця  академіка  В.Г.Дроботька  під  
         назвою  "Відданість  науковій  істині"  (у  співавторстві  
         з  донькою  вченого,  об'ємом  270  сторінок  тексту
         (1.5  інт.,  4  А).  Книга  подана  до  друку,  вийде  у  в  ц.  р.  
       у  видавництві  "Наукова  думка".  В  додатку  серед  
       іншого  розміщена  і  моя  поема  з  анонсованою  тут  
       назвою.  Вона  містить  5  частин,  2  з  яких  викладено  
       мною  тут.  Далі  буде...  
       
     На  фото:  прижиттєвий  портрет  ученого,  роботи
       відомого  художника,  1957  рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог  [/b]

[b]Там,  де  Удай  з  Лисогором
Обнялися,  щоб  нести
Разом  тихі  води  в  море,
У  заплавах  квітнуть  трави,
Осока  й  очерети;
В  пагорбах,  що  зліва  й  справа,
Причаїлись  берести
І  берези  білокорі...
Хто  ж  те  знав,  що  білосніжність
Цих  красунь  впаде  ув  очі  
Раз  кмітливим  дігтярям,
Щоб  берез  цнотливу  ніжність
Підкорити  трударям:
У  степу  на  схилі  ночі  
Часто  чути  скрип  коліс;
То  скрипів  чумацький  віз,  
Везучи  із  Криму  сіль
До  вкраїнських  міст  і  сіл...
Так  було  не  ‘дне  століття  –  
І  за  миру,  й  в  лихоліття  
В  давнину,  але  не  нині  –
В  тім  краю,  де  Дігтярі  –    
Дивне  сельбище  в  долині  –
Причаїлось  при  горі*.[/b]
__________
*  Лиса  гора  розташована  на  правому  березі  Удаю
навпроти  гирла  Лисогору  неподалік  від  села  Лиски

[b]Удай  –  річка  невеличка,
Та  не  раз  від  ятагана
Татарина-бусурмана
Кров  текла  в  ній,  не  водиця...
Невеличка  річка  тая
Все  прожите  пам’ятає,
Пам’яттю  живе  й  донині  
(І  село  в  її  долині)  
Про  славетні  дні  народу,
Про  поборників  свободи...
.
Слава  в  пам’яті  ізтерта
Тих,  що  дбали  про  безсмертя
Не  лише  свого  народу,
Але  й  –  Богові  в  угоду  –  
На  здоров’я  тих  людей,
Що  жили  в  скорботний  день
Небезпечних  пандемій,
Включно  й  ти,  народе  мій!..

...Так  на  Удаї  жило
Звичайнісіньке  село  
Дігтярі  собі,  допоки
Не  упало  в  ревне  око
Одному  із  Галаганів,
Що  мав  вдачу  непогану
Відмивать  ту  славу  діда*,
Не  осталось  щоб  і  сліду
Від  ганьби  перед  народом
За  осквернену  свободу.
Й  ось  потомок  Галаган,  
Вже  поважний  в  мирі  пан
Ставить  замок  там  високий,
Що  й  донині  тішить  око...
Згодом  він  його  дарує
Губернатору  Полтави,
Там  губернськая  управа
Фахлікбез  організує...**

[b]ІІ.  Син  свого  роду[/b]
                                       1.
...  Та  й  навіщо  це  пишу  я?..
Бо  ж  мені  сказать  хотілось,
Що  в  селі  в  сім’ї  Дроботька,
Що  з  недужими  турботу
Мав***,  на  радість  народилось
Сірооке  дитинча...
Швидко  сплинув  райський  час  –  
Вже  нелегка  мить  гряде
(Жити  як  і  вчитись  де?),
Бо  опряга-смерть  забрала
Вітіного  батька...
Сина  ж    мати  згодом  слала
Вишкіл  здобувати
 В  гімназію,  що  в  Прилуках...  [/b]
__________
*Мова  йде  про  зраду  Прилуцького  полковника  
Гната  Галагана  Іванові  Мазепі  у  війні  з  Росією  у  
1709  році.  
**В  частині  Маєтку  Галагана  в  Дігтярях,  дарованому  
громаді  було  відкрито  ремісниче  училище,  яке  в  наш  
час  відоме  як  сільськогосподарський  ліцей.
***Григорій  Дроботько  –  батько  Віктора  –  працював  
фельдшером,  помер  від  Виразки  шлунку  у  1894  році.  

[b]Все  було  –  удачі  й  муки,
Не  жалівсь  нікому,
Що  вже  зуби  молодецькі
Набили  оскому
Від  письмен  латинських,  грецьких...    
[/b]
[b]                          2.
...Треті  півні  вже  пропіли.
Гімназист  при  свічі,
Пише  почерком  несмілим,
Стомлюючи  вічі,
Про  дівочий  ніжний  стан,
Ігри  і  кохання,
Як  невіглас  і  «профан»
Завдавав  страждання
Гімназійним  дівам,
І  як  автор  не  сприймав
Франтів  говірливих,
Інше  кредо  Віктор  мав:

«Той  індивід,  котрий  прилюдно
Кричить,  упевнений  в  собі,
Форсить,  як  правило,  усюди
Й  щасливий  у  своїй  судьбі...
То  у  такого,  вір,  і  мало
Немає  в  серці  ідеалу,.
Той  чоловік,  повір,  такий,
Хоч  показний,  але  пустий…»

«Гімназист»  –  сумна  поема,
Правда  про  гульвісу,
Автор  в  лоні  ж  у  богеми  –  
Це  вже    інша  пісня!
Пише  вірші  і  балади,
Ще  й  уміння  має
З  лицедійства,  бо  в  театрі
Різні  ролі  грає*  

Словом,  тішиться  дитина,  
Та  ще  й  інших  тішить
Всім  життям  своїм  людини,
Що  живе  –  не  грішить.
Так  і  став  би  він  поетом
Чи  артистом,  може,
Якби  серце  не  щеміло
При  останнім  ложі
Його  батька,  що  так  рано
Відійшов  у  Лету,
Чим  наніс  нестерпну  рану
Юному  поету…

                             3.
Й  ось  романтик-гімназист
В  Університеті:
Ескулапом  вже  був  зиск
Стати  –  не  поетом.[/b]
_________
*Як  свідчить  "Щоденник"  В.Г.Дроботька,  він  у  віці
до  9  років  брав  участь  у  дитячих  виставах,  що  
організовувались  у  маєтку    Галаганів.  За  деякими  
даними,    дещо  пізніше  він  виступав    як  актор  у  
народному  театрі  м.  Ромен    разом  із  відомою  
актрисою  землячкою  Г.П.  Затиркевич-Карпинською.

[b]Тут  науки  всі  конкретні  –  
Що  ближчі  до  діла:
Мають  інше  за  предмети  –  
Хворі  душу  й  тіло.
Взявся  Віктор  за  науку,
Як  до  всього  брався,
Бо  набив  і  серце  й  руку
На  тому,  чим  грався
У  дитинстві  вдома,
Де  були  і  гуси,  й  кури,
Й  звірі  невідомі…
Він  до  них  в  дні  теплі  літа,
Було,  тайно  крався.
А  тепер  –  о  боже-світе!  –
До  розтинів  вдався,  
Незважаючи  на  страхи,
Що  повинен  вмерти
Індивід-невдаха…
Та  невдовзі  гарт  для  серця
Став  йому  пригідний.
…Та  не  був  плеканцем  долі
Віктор  в  дні  побідні
Революції  за  волю…

                                             4.  
Вкраїнські  селяни  ще  п’ятого  року
Повстали  за  землю  –  земля  тут  нівроку.
Уже  й  дігтярівці  шикують  колони:
Виходь,  небайдужий,  в  ком  дух  не  холоне!
Крокують  селяни-повстанці…  Ідуть,
В  руках  транспаранти  й  хоругви  несуть.
«Пани-павуки!  Не  визискуйте  нас!
Земля  хай  –  селянам!»  –  волає  Тарас.
Попереду  Віктор  –  студент-першокурсник:
«Дай  землю  і  волю  нам,  пане-розпусник!»
…Зібралось  на  вигін  повстале  село…
А  той,  хто  не  вийшов,  тому  «повезло».
Бо  сотня  козача  руша  вже  з  Прилук,
Щоб  гасла  іх,  лозунги  вирвати  з  рук,
Повсталих  селян,  запроторить  за  грати:
Як  землю  ділити  –  ви  будете  знати!

…В  Прилуцькій  тюрмі  їм  і  темно,  і  пусто,
Хоч  люду  у  камерах  безліч.  Не  пустять
Туди  ані  матері,  ані  сестри,
Щоб  щось  побратимам  з  їди  принести.
В  тюрмі  часу  відлік:  години  –  роки,
Бо  час  зупинився  для  них,    і  руки
Ніхто  із  свободи  їм  вже  не  подасть,  
Бо  грати  завадять,  кайдани  і  власть.
Та  ось  змилостивися  раз  прокурор  –  
Пом’якшив  студенту  «суда  приговоръ»
Й  відправив  під  нагляд  властей  в  те  село,
Де  серце  юначе  раніше  цвіло*.
А  іншим  –  відсидка  в  тюрмі  до  весни,
Яка  у  Прилуки  прийшла  із  Десни,
Чи,  мо'  з  Петрограда,  де  світло  заграв
Вкраїнський  матрос  запалив  і…  програв...
Та  то  вже  є  пісня  про  інші  часи,
А  нам  –  повертатись  у  наш  час.  Проси,
Проси,  юний  Вікторе,  судну  управу,
Щоб  зняти  судимість  й  навчання  поправить…
Та  де  там?..  В  селі  він  відсидів  два  роки,
Перш  ніж  до  навчань  повернувся.  Уроки
З  наук  природничих  він  жадібно  «гриз»,
І  ректор  йому  в  нагороду  дав  приз…**

                           5.
Отже,    в  Університет
Віктор  враз  подався,
Як  отой  тупий  «запрет»
Прокурора  знявся.
…Два  роки  дались  в  знаки  –  
Треба  ж  доганяти,
Вчився  ж  Віктор  залюбки  –
Все  хотілось  знати.
І  поринув  знов  в  науку,
Та  ще  й  у  медичну,
І  дісталась  йому  му́ка
Взнати  гадку  вічну:
Чому  люди  так  завчасно,
Ненароком,  рано
Від  хвороб  серцевих  часто
В  болях  помирають.
І  студент  кмітливим  оком
Ворога  примітив:
Від  бактерій,  їхніх  соків  
Та  ще  від  токсинів
Поступово,  непомітно
Ста́ріють  судини.[/b]
_________  
*  Тут  прийшло  Віктору  перше  кохання.
**Впродовж  навчання  Віктор  виконав  добротну
наукову  роботу,  за  що  був  удостоєний  премії  та  
золотої  медалі  імені  М.І.Пирогова.
[b]
Так  Дроботьком-юнаком
Розпізнано  «прозу»,
Що  була,  між  тим,  вінком
Атеросклерозу…

               6.
Та  продовжити  навчання
Йому  не  припало  –  
Пригадалося  заслання,
Й  «дігтярівське  сало»*
За  бунти,  де  участь  Віктор
Мав  нагоду  братии,  
І  за  що  не  мав  він  світла  –
Кинутий  за  грати.
Ненадійним  об’явила  
Влада  того  мужа
Та  й  у  Бобрик**  відрядила  –  
Хай  лікарем  служить.

 І  хоч  Віктор  не  в  науці,  
А  лише  в  лікарні,
Йому  ж  світло  на  посту  цім,
Бо  ж  –  не  в  буцигарні.
За  роботу  ескулапа
Кметі***  благодіють:  
За  добро  добром  і  платять  –
Всім,  чим  тільки  вміють[/b]
____________
*Йде  мова  про  нагляд  поліції,  якому  був  підданий  бунтар.
**  Село  поблизу  м.  Ромен  –  повітового  центру  Полтавської  
 губернії  (нині  Сумської  області).
*  *Кміть  (діал.)  –  селянин.  
.
[b]А  все  більше  тим,  що  ці́ну
Ніколи  не  мало,
Й  не  під  силу  товстим  стінам:
Це  –  любов,  не  «сало»...

                                         7.
Пішло  б  все  на  краще,  аби  не  війна,
Бо  долю  народу  ламає  вона.  
Війна  світова,  та  за  тим  –  громадянська,
За  ними  в  форватері  –  влада  радянська...
І  скільки  ще  витрима  вражих  нашесть
Народ  український,  в  ком  слава  і  честь?!
І  скільки  ще  буде  і  кривд,  і  облуди
Для  довготерплячого  нашого  люду?!

...Одною  ніколи  не  ходить  біда:
Біда  за  бідою,  мов  тала  вода,
Туди  йде,  де  тонко,  де  топко,  де  низько,
З  війною  йде  й  пошестей  цілая  низка:
Чума,  тиф,  холера  і  голодомор  –
Мітла  по  засіках  холодних  комор...

Було  і  в  Ромні  так  в  двадцятому  годі,
Коли  малярія  з’явилась*.  В  пригоді
Тут  лікарьський  досвід  Дроботька  постав:
І  Ромен,  і  Сулу,  і  околичний  став
Обстежував  лікар  й  зловив  комара  –  
Рознощика  пошестей  тих  –  малярій.
Говорять,  і  досі    комар,  мов  мара,
В  Ромені  гуляє,  та,  видно,  без  дій,
Бо  лікар  Дроботько  знання  про  хворобу,  
Здобутий  ним  досвід  лишив  на  сторожі.
Гудуть  хай  комахи,  –  хоч  сотні,  хоч  рій,
Не  буде  в  країні  таких  пандемій!      

                 8.
Минають  дні,  минають  роки,  
А  Віктор  все  ще  у  Ромні  –  
Його  тримають  за  всі  боки
Діла,  які  –  не  звершить,  ні!
Слабким  бо  ж  місцем  в  цьому  місті
Була  на  той  час  медицина.
Як  задарма  віддать  костистій  
Свою  дочку  чи  сина?!
І  лікар  слав  свої  знання
У  люди  через  курси,  
Які  створив  не  навмання  –
Свідомо,  щоб  ресурси
Людські  Вкраїні  зберегти
Та  духом  преумножить,
Щоб  всі  –  і  він,  і  я,  і  ти  –  
Могли  недуг  знеможить.
Та  Віктор  тим  ще  переймавсь,  
Щоб  людність  об’єднати**,
Щоб  захистить  її  права
На  вулиці  і  в  хаті,[/b]

____________
*В  1920-21  роках  Віктором  Дроботьком  у  р.  Ромен  
і  околицях  виявлено  і  локалізовано  вогнище  малярії.  
**йдеться  про  участь  Віктора  в  роботі  громадських
     організацій  в  Ромнах  у  ці  роки.

[b]Щоб  люди  мали  хліб  і  сіль,
І  дещо  ще  й  в  стодолу,
Щоб  кожен  мав  у  серці  ціль
Служить    ідеї  й  столу.
І  він  свій  дух  рафінував  –  
Брав  участь  в  грі  театру,
А  почуття  він  римував
При  свічці  і  при  ватрі...
                                   
                                     9.
                                 «Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
                                 Хай  вічна  пам’ять  його  жрецям!»
                                         
                                                   З  газети  «Наше  слово»  м.Ромен    
                                                   від  1209.1921.    
                                                                     
Чи  був  герой  наш  таки  артистом  –  
Питання  спірне.  Напевно,  був.
Чому  ж  бо  в  нього  душа  пречиста,
І  звідки  в  нього  слова  –  намисто,
І  де  їх  лікар,  від  кого  чув.

Так  склалось  в  тії  буремні  роки:
У  місті-квітці,  що  звуть  Ромен,
Жреці  мистецтва  величним  кроком
Несли  пожертву,  несли,  нівроку
І  не  жаліли  своїх  рамен.

Кавалерідзе*,  Шкурат**  і  Ганна,
Що  –  Затиркевич.***  Ще  й  Хуторна.****
І  трупа  в  Ганни  і  дужа,  й  славна,
А  у  актриси  –  постава  гарна  
Талант  квітучий  –  наче  весна.

Чому  ж  Дроботьку  не  бути  з  тими,
Хто  до  народу  стоїть  лицем?
Хто  слово  правди  в  народ  нестиме,
Хто  скаже  сміло  його  й  правдиво
Не  обминувши  усобних  тем?

...Було  б  все  добре,  та  сталось  лихо  –  
Пішла  Карпинська    в  останній  день.*****
Пішла  у  Вічність...  І  стало  тихо...
І  стало  тихо,  бо  сталось  лихо  –  
Не  стало  чути  її  пісень.

А  що  ж  Дроботько,  наш  добрий  лікар,  
Не  зміг  злодійку-смерть  зупинить?
На  те  все  йшлося:  минулось  літо,
Настала  осінь  –  незримо  й  сліпо  –  
І  обірвалась  СРІБляна  нить.

Удень  –  робота,  тріумфи  –  ніччю:
Така  вже  доля,  уділ  митця!
Потухла  рампа,  погаснуть  свічі...
«Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
Хай  вічна  пам’ятть  його  жрецям»[/b]

_______
*І.П.  Кавалерідзе  (1887-1978)-  український  скульптор,  
кінорежир,  драматург,  організатор  і  режисер  театру  в  
Ромнах.
**  С.Й.Шкурат(1885-1971)  –  самодіяльний  актор  
Роменського  музично-драматичниноь  театру.
Заслужений  артист  РРСФР.  Знімався  у  багатьох
фільмах,  у  тому  числі  у  Фільмі  О.Довженка  "Земля".
***  Г.П.    Затиркевич-Карпинська(1855-1921)  відома  
українська    акторка,  співучасниця  театрального  
життя  М.Кропивницького,  М.Садовського,  
М.Саксаганського,  М.Заньковецької.  Уроженка    смт  Срібного  –
нині  мого  та  В.Г.Дроботька  районного  центру.
****  Є.О.Хуторна(1856-1980)  –  драматична  акторка  із  
трупи  М.Садовського,  що  разом  із  Г.Затиркевич-Карпинською  
вступила  до  Роменського  театру  у  1918  році.
*****Йдеться  про  смерть    Г.  Затиркевич-Карпинської  
12  вересня1921року.    
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Потусторонний

Мы оба смотрим в наш февраль.

Мороз  выводит  на  стекле  
резной,  причудливый  узор.  
Окно  в  колючем  феврале  
шальной  притягивает  взор.

За  ним  бескрайняя  зима,  
пуховый  саван  мёрзлых  крыш,  
в  забвенье  кроются  дома,  
но    ты    в  одном  из  них  не  спишь.

Тревожишь    взглядом  пустоту,  
бросая  отблеск    мыслей  в  ночь,  
а    сердца  раненного  стук  
никак    не  можешь  превозмочь.

Ты  так  ждала  когда  придёт  
в  сердца  желанная  весна,  
а  их  сковал  жестокий  лёд  
да  на  двоих  одна  вина.

И  вот  уже,  который  год  
мы    оба    смотрим  в  наш  февраль.  
Убийцы    счастья  своего,  
которых  искренне  не  жаль.

Проходят  памятные  дни  
сквозь  слёзы  выплаканных  лет.  
Глаза  по-прежнему  в  тени,  
но  почему  так  дорог  свет?

Он  был  мерцанием  свечи,  
что  нам  вложил  в  ладони  Бог.  
И  я  услышал,  как  кричит  
душа,  и  вынести  не  смог.

Разбил  застывшее  окно,  
впустил  слепящий  лунный  снег  
и  полетел  бы  в  небо,  но  
тебя  пока  в  том  небе  нет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715168
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Владимир Зозуля

Не прощаясь

Любовь  отрицает  предел  в  человеке,
Душа  отвергает  забвенье  могил;
Не  слушайте  слов  о  прощаньи  навеки,
Прошу  Вас,  не  верьте,  что  я  всё  забыл.
В  той  точке  –  отсчета  –  конце  и  начале,  
На  пересечении  света  и  тьмы,
Меж  смертью  и  жизнью,  у  бездны  печали,
Где  замкнуто  сердце  и  губы  нем’ы,
Когда  ожидания  миг  бесконечен
И  память,  застынув,  не  движется  вспять,
Пусть  тщетно,  пускай  не  надеясь  на  встречу,
Я  буду  Вас  помнить…
Я  буду  Вас  ждать…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714952
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Ліна Ланська

МІЙ АНГЕЛЕ, ОЗВИСЬ

Мій  Ангеле,  озвись.
Холодна  ніч,  проте
Тіснить  зимове  скерцо  менует,

Завіхолить  колись.
Зі  мною  щось  не  те,  -
Я  бачу  білосніжний  силует:

Неначе  два  крила.
Чия  то  тінь  лягла?
Бо,  ніби  й  замала
Для  крил  твоїх?

Озвись,  надію  дай...
Несила  вже,  пробач,
Терпіти  біль  розкраєних  сердець.

Нехай  іде,  нехай,
У  забуття  той  плач,  -
Весільний  одяг  приміряє  мрець.

За  віщо  муки  ті?
Чи  істини  прості
В  прозорій  наготі
Ще  й  досі  гріх?

Мій  Ангеле,  -  перо
Чекаю  і  молюсь,
Мене,  щоб  ласка  Божа    віднайшла.

Я  лиш  чиєсь  ребро,
Краплиною  жалю
Віншуй  прямий,  не  знайдений  ще,  шлях.

Чи  пекло  те  буття,
Чи  з  раю  вороття?
Нещире  каяття,  -
Снує  туман  зловтіх...

Дощитиме  і  сміх
Сльозою  на  поріг.
Тоді  на  нас  усіх
Не  стане  крил  твоїх,

Мій  Ангеле...
25.01.17.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714500
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017


@NN@

Зимові міражі…

Знов  сніг  іде.
               Така  крутіль    
                                                     безпечна  і  лапата.

Дерева,  люди,  виднокіл
                             пливуть,  мов  міражі  строкаті.

Кричить,  кружляючи  вгорі,
                                                           сполохане  вороння.

Зима  в  правах  своїх  .  
                                                           Та  зранку,  на  осонні,  
Проглянуть  латочки  чорнющі  на  воді.

Дзвенить  сріблястим  
                                                                       голосом  синичка.
І  це  не  мариться  мені.
                           Ось  пан-отець...  Співає  хор  ...
                                                                                           Капличка.
З  дахів  капіжать
                                                         грона  кришталів.

 Почулося  в  цім  гомоні
                                                                           Весни  стаккато.
Ще  Січень  на  дворі,
                               Тетянин  день
                                                         і  снігу  навкруги    багато.
Та  з’їли  всю  калину  снігурі.
                                           
                             Весна  взяла  вже
                                                                           Сонце  на  лопату.
                                                     
                                                     

               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714388
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 27.01.2017


OlgaSydoruk

И не вдруг…

Экспромт

И  не  вдруг  завыли  суки  на  неполную  луну  -
Еле  слышимые  звуки  испугали  тишину...
Кто  то  в  горе  окунался  -
(Там  и  сердце  разорвал)...
Кто  то  с  демоном  сражался  -  
(Долго  Господа  не  звал)...
Где  то  свечка  догорала  и  светился  фитилёк,..
Чуть  дрожащею  рукою  выводился  первый  слог...
Где  то  тени  удлинялись...
Где  то  солнышко  взошло...
Где  то  словом  умудрялись,
Чтобы  стало  так  тепло...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714557
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Микола Миколайович

Синичка, пташка не земна

Фюїть  –  фюїть,  махнула    вдаль.
Пустунчик  Арлекіно.
І  вже  в  гаю  малий  скрипаль,
Шукає  Буратіно.

Синичка,    пташка  неземна,
Моя  земна  таїна.
Невтомна  зранку  й  до  темна,
Малеча  жовто-синя.

Так  ніжно  й  легко  на  душі,
Красуня  осінила.
З  безвітря  пишуться  вірші,  
В  мене  з’явились  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714263
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ліна Ланська

СПАСАЯ НОЧЬ

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.
Дрожащим  парусом  казалось  далеко
Сиянье  звезд  среди  воздушных  облаков,
Где  межпланетным  кораблем  был  мой  балкон
И  вся  Галактика  пыталась  нам  помочь.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  лечила  тьму,
Лучами  солнца  исцеляла  и  влекла;
Ведь  я  той  искоркой  пылающей  была,
Сжигая  страстью,  уходила  в  зеркала,
А  возвращаясь,  выжигала  по  клейму.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  искала  след
Скользя  по  коже,  раскаленной  добела.
Корнями  в  душу,  незаметно,  проросла.
Июньским  утром  тридцать  первого  числа
В  шкафу  последний  обнаружила  скелет.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  сжигала  зло.
Из  паутины  километров  кружева
Плела  ночами,  неуемная,  едва
Спускалась  лестницей  сусальная  канва,
В  твою  любовь,  пока  еще  не  рассвело.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь...

24.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Радченко

Падає сонце в замет (акро)

[b]П[/b]адає  сонце  в  замет,
[b]А[/b]ркуш  снігів  чисто-білий.
[b]Д[/b]ень  завершає  сюжет,
[b]А[/b]брис  дерев  скрижанілий.
[b]Є[/b]  щось  від  казки  у  тім  —

[b]С[/b]онце  златаво-величне.
[b]О[/b]сь  і  лягла  на  сніг  тінь,
[b]Н[/b]авіть  у  ній  щось  магічне.
[b]Ц[/b]івкою  миті  крізь  час,
[b]Е[/b]льфи  весни  в  снах  чекають.

[b]В[/b]же  промінь  сонечка  згас,

[b]З[/b]вуки  вечірні  змовкають.
[b]А[/b]  подивися,  як  ніч
[b]М[/b]'яко,  мов  кішка  крадеться.
[b]Е[/b]кстра  чуття  —  віч-на  віч,
[b]Т[/b]ак  ожива  ніжність  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714200
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗУПИНИСЬ

Не  заповзай  у  душу
І  не  кажи:  прощай,  -
Ще  б"ється  серце  й  досі...
У  аритмії  в  борг,
Узяти  миті  мушу
Обіймами  плюща.
Квапливо,  в  безголоссі
Розпочинають  торг

Таємні  диво-сни.

Не  заповзай  у  вічність  -
Тебе  я  віднайду
Сьогодні,  чи  учора?..
Знов  паралельний  світ
Переливає  ніжність,
У  темну  ніч  оту.
Магічна  мандрагора
Прискорює  наш  свінг,

Такий  нестриманий.

Не  заповзай,  сльозою  -
Блискітка  на  плечі.
Льодяником  солодким,  
Мінливий  подих  мій.
Десь  аж  із  мезозою,
Гріх  вкотре    кленучи,  
Ідем  лічить  відсотки!  -
Не  зупинись,  не  смій

На  мене  гримати.

Прошу  тебе,  зумій
У  битві  душ  німій,
Уникнувши  стихій,
Не  зупинитись.
22.01.17.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714179
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗУПИНИСЬ

Не  заповзай  у  душу
І  не  кажи:  прощай,  -
Ще  б"ється  серце  й  досі...
У  аритмії  в  борг,
Узяти  миті  мушу
Обіймами  плюща.
Квапливо,  в  безголоссі
Розпочинають  торг

Таємні  диво-сни.

Не  заповзай  у  вічність  -
Тебе  я  віднайду
Сьогодні,  чи  учора?..
Знов  паралельний  світ
Переливає  ніжність,
У  темну  ніч  оту.
Магічна  мандрагора
Прискорює  наш  свінг,

Такий  нестриманий.

Не  заповзай,  сльозою  -
Блискітка  на  плечі.
Льодяником  солодким,  
Мінливий  подих  мій.
Десь  аж  із  мезозою,
Гріх  вкотре    кленучи,  
Ідем  лічить  відсотки!  -
Не  зупинись,  не  смій

На  мене  гримати.

Прошу  тебе,  зумій
У  битві  душ  німій,
Уникнувши  стихій,
Не  зупинитись.
22.01.17.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714179
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017


archic

Метель

Ушедшим  поездам  отсчета  нет
Мы  свяжемся  с  тобою  за  версту.
Иллюзия  общений  -    интернет
На  утро  ,  оставляет  пустоту…

Ушедшие  бессрочно  в  тишину,
Заполнят  одиночество  квартир.
Как  будто  отпускаю  на  войну,
В  которой  не  сражаются  за  мир.

Останешься  на  несколько  часов
А  может  быть  и  в  сердце  навсегда?
Осколками  знакомых  сердцу  снов
Где  брошены  родные  города.

Все  наши    не  забытые  слова,
На  кончике  твоих  красивых  губ,
Разносит  бестолковая  молва
Скрываясь  за  накидками  из  шуб.

Все  также  белоснежная  метель
Встречает  недостроенный  вокзал.
Безмолвие  непрожитых  недель
Смеется  в  твои  серые  глаза…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714073
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Радченко

Баба Ганна

                                                                                                                               
                           
                             Баба  Ганна  була  високою,  худорлявою,  навіть  в  свої  сімдесят  п’ять    не  сутулилася,  ходила  легко,  ніби  й  не  було  за  плечима  «торби»,  наповненої  всілякими    життєвими    негараздами,  втратами,  розпачем,  надією  і  безсонними  ночами.    У  неї  було  дев’ятеро  дітей,  з  яких  двоє  хлопчиків    з  однаковими  іменами,  Васильки,  які  помирали    тільки-но  їм  виповнювався  місяць,  засинали  і  не  прокидалися.    Шостого  хлопчика  теж  назвали  Васильком,бо  Ганна  не  вірила  прикметі,  що  не  можна      називати  дітей  іменами  померлих  раніше    братів  чи  сестер.  Так  і  вийшло,  третій  Василько  прожив  75  років.    Баба  Ганна    із  всіх  дітей  любила  найменшенького,  Володимира.  Вона  його  тільки  так  і  величала,  ніби  хотіла  підкреслити  його  особисте  місце  в  сім’ї.  Всі  інші  діти  росли,  ніби  трава  при  дорозі,    самі  по  собі.  Вони  розуміли,  що  матір  –  це  святе,  але  особливої  уваги  чи  прихильності  до  неї  не  відчували.  До  війни  старші  Валентин  і  Нюра  вже  мали  свої  сім’ї,  а  Ганна  стала  бабою.Онуки  для  неї  в  житті  нічого  не  значили,  вона  навіть  не  знала  їхніх  Днів  народжень,  а  імена  завжди  переплутувала.
           На  війну  разом  з  батьком  пішли  Вітька  і  Василь.    Борис,  Володимир  і  дочка  Шурка  всю  війну  були  разом  з  нею.  Як  і  всі  в  той  скрутний  час,  жили  нужденно,  але  Ганна  вмудрялася  діставати  їжу,  яку  ділила    так,  щоб  їй  і  Володимиру  діставалося  майже  все,  а  Борис  з  Шуркою  були  вічно  голодними.  А  ще  Ганна  старалася  зробити  заначку,  яку  ховала  під  подушку:чи  скориночку  хліба  чи  жменю  якоїсь  крупи,  чи  шматочок  цукру.  Вона  завжди  казала  самій  собі  або  знайомим:  «Якщо  виживу  я,  виживуть  і  діти».
                 Підростаючи,  Володимир    почав  розуміти,  що  він  не  такий,  як  інші,  бо  він  був  не  схожий  ні  на  батька,  ні  на  матір.  І  вже  після  війни,  коли  йому  виповнилося  сімнадцять,  сусідка  якось  йому  в  спину  промовила:  «Викапаний  Гришка…  викапаний».  Прийшовши  додому,  Володимир  прямо  з  порогу  запитав  у  матері:  «Це  правда?».  Ганна,  яка  поралася  біля  плити,  підійшла  до  сина,  довгим  поглядом  подивилася  в  очі  і              прошепотіла:  «Так.  З  Тихоном  ми  вже  давно  були  чужими,  а  тут  —  Гришка…  Дуже  прохав,  щоб  народила  сина…    А  Тихон  все  мені  простив,  бо  я  йому  простила  ще  більше…  А  Гришку  ти  повинен  пам'ятати,  він  частенько  приходив  погратися  з  тобою,завжди  приносив  гостинця,  а  мені  давав  грошей  чи  купляв  якусь  одежину.  А,  коли  ти  навчався  в  інститутові,  він  кожного  місяця  передавав  тобі  гроші  і  цукерки.  Тільки  один  раз  він  попрохав  мене,  щоб  я  йому  дозволила  все  тобі  розповісти.  Не  змогла  дозволити...  Та  і  навіщо?..Ти  дуже  на  нього  схожий  і  ім'я  тобі  Гришка  дав...».  З  того  часу  Володимир  непомітно  віддалився  від  матері,  хоча  вона  цього  не  помічала  чи  не  хотіла  помічати.
                 З  часом  всі  діти  поженилися  чи  вийшли  заміж,  онуків  у  баби  Ганни  було  аж    двадцять  п’ятеро    і  нікого  з  них  вона  не  любила,  частенько  називаючи  їх  покидьками  чи  спиногризами.    Років  через  сім  після  війни  Ганна  продала  свою  хатинку  і  почала  жити  то  в  одного,  то  в  другого  з  дітей.  Зятів  і  невісток  баба  Ганна  ненавиділа  і  для  кожного  знаходила  на  це  причину.  І  до  кого  б  вона  не  приїхала  «погостювати»,  її    від’їзду  починали  чекати  з  тієї  хвилини,  коли  вона  тільки-но    стане  на  поріг.  Найдовше  вона  могла  протриматися  у  Василя,  його  жінка  була          терплячою,  мовчки  вислуховувала  настанови  чи  прокльони    свекрухи,  бо  розуміла,  що  та  все  одно  колись  та  поїде  від  них  і  повернеться  років  через  п’ять.    А  одного  раз,  невістка  якось  поправляючи  подушку  на  бабиному  ліжкові,  знайшла  під  нею  вузлик  ,  в  якому  лежало  декілька  скоринок  цвілого  хліба  і    шматочок  ковбаси,  яку  вже  й  собака  не  їстиме.  Тетяна  показала  вузлик  чоловікові,  а  він  запитав  у  матері:  «  Чи  Ви  голодні?  Тетянка  ж    старається    приготувати  те,  що  Ви  любите!».  Баба  Ганна  піднялася  зі  стільця,  стала  навпроти  Василя  висока,  худа  і  раптом  промовила:  «  Я  ж  до  Володимира  збираюся  їхати…  завтра…  гостинчика  синочкові  повезу…».    Василь  дивився  на  неї  і  нічого  не  міг  сказати,  а  Тетяна  почала  шморигати  носом  і  витирати  несподівані  сльози.  Баба  Ганна  подивилася  на  невістку  з  презирством  і  прошипіла:    «Зміюка,  ще  й  скиглить,  ніби  не  винувата».  На  другий  день  бабу  Ганну  Василь      випроводжав  в  Дніпропетровськ,  до  найменшого,  Володимира.  Це  був  останній    бабин  Ганнин  приїзд.  Померла  вона  на  руках  у  старшої  доньки  Нюри,  в  якої  була  приписана.  


                                                                                                                                                                                                                                                                                       23.01.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714041
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


@NN@

Такий заповіт…

Розбрелися  у  світи  діти,
Срібний  іній  покрив  коси  неньки.
-  Та  хотіла  ж,  щоб  літо  -  літо,
А  воно  окрайчиком  маленьким.

У  долоні  взяла  дороги,
На  які  дітей  благословила,
-  Відпускала  з  дому  -  йдіть  з  Богом,
Слізьми  гірко  розлуку  гасила.

І  чекає  серед  зим  літа,
Бо  надія  в  серці  невмируща,
-  Поверніть  соколята  -  діти,  
Ненька  в  світі  для  вас  одна  суща.

Не  зібрати  діток  під  крила,
Бо  вже  є  в  них  свої  соколята.
І  старенька  чайкою  квилить,
-  Час-пора  в  інший  світ  відлітати.
................................................
Є  такий  заповіт  любі:
*Поважати  своїх  батька  й  неньку*.
Щоби  вас  діточки  не  забули,
Завертайте  додому  частенько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714014
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


OlgaSydoruk

Моя нежная тайна.

Прерывается  голос...Неожиданно  -  дрожь...  
Заживающей  ране  не  показывай  нож...
Под  хитонами  правды  неприкаянна    -  ложь...
Мою  нежную  тайну(без  конца)не  тревожь...
Ноют  старые  шрамы...Выносимая  -  боль...
Эта  нежная  тайна  -  из  юдолей  юдоль...
Не  обмолвись(случайно)...До  поры  не  тревожь:
Мою  нежную  тайну,моя  сладкая  дрожь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


OlgaSydoruk

В лабиринтах откровений…


Затеняя  чёрный  цвет  только  белой  акварелью,
В  морок  ночи  падал  снег  беспросветной  канителью...
Затуманивая  взгляд,замедляя  реку  вены,
Укрывая  путь  назад,исчезающий  мгновенно...
Незнакомый  человек(с  поседевшей  головою),
Вспоминал  минувший  век(почему  то  со  слезою).
Раны  все  разбередил  и  сонетом  бесконечным...
Всё  сквозь  душу  пропустил...И  тавром  осталось(вечным)...
Рассказал(не  утая)  -  где  он  жил  и  что  увидел,..
Что  прочувствовал,любя...И  когда  -  возненавидел...
И  колени  преклонив(пред  иконой  вдохновений),
Был  так  нежен,робок,мил  -  в  лабиринтах  откровений...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714021
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Іванюк Ірина

Відстані, що їх не зміряти днями

У  неї  очі  бувають  сині,
як  синява  неба  повік  незбагненна,
як  відстані,  що  їх  не  зміряти  днями,
днями,  які  мов  та  прірва  вогненна...

У  неї  очі  -  палкі  смолоскипи...
Світло  надії  на  краю  у  ночі,  
спалах  тепла  в  одиноку  годину,
відблиск  зорі,  що  народжує  спокій...

Очі  її  -  то  є  правда  жагуча.
Їм  не  злукавиш  -  чужий  сам  у  собі.
Правда,  як  біль  і  найвища  відрада,  
відповідь  в  ній  на  щоденне:  Як  бути?

Очі  її  -  то  бурштинова  осінь.
Велич  і  сум  гіркуватого  трунку...
Але  шукаєш  у  них  все  ж  пощади,
кроків  за  сто  від  свого  порятунку...

Очі  розлуки  -  блаженна  отрута!
Вмерши,-  водночас  воскреснеш  в  чеканні...
Відчай  і  сльози  -  вершина  спокути,  
радість  і  щастя  -  плоди  сподівання.

22.01.2017р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713973
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ліна Ланська

ВСЕ МИНАЄ

У  ненависть  душу  не  втопи.
Навіть  помста  -  то  холодна  страва.
Десь  палає  день  і  ніч  заграва,
В  ряд  стоять  засніжені  стовпи.

Зашморги  на  кожному  із  них.
Май  же  сили  у  лихім  двобої
Не  згубити  стріли  і  набої,
Не  вбачати  скрізь  лишень  чужих.

А  чи  знаєш?..  вороги  лихі
Посміхнуться  й  краплею  цикути
Вивірять,  не  згледишся,  -  закутий
У  плітки...незрячий  ще  й  глухий.

Не  спіши  зрікатись,  не  спіши.
Дасть  коріння  дерево  з  плодами.
Всім  під  сонцем  місце  -  бур"янами,
Зроду  звуть  цілющі  спориші.

Не  коси,  не  випали  ущент
Рідний  край,  з  якого  зла  недоля
Вирізала  шмат  святого  поля,
Розпинає  й  досі,  хто  там  ще?

У  ненависть  душу  не  втопи,
Бо  гряде  неділенька  кривава.
Гострить  меч  нечувана  розправа,  -
Знищим  тлю,  засіємо  степи.

Небо  десь  захмарене  й  сумне.
Фатум  неминучий  ніч  сідлає,
Розігнати  помисли  і  зграї,  -
Все  минає,  лихо  теж  мине.

23.01.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713962
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Микола Миколайович

Розквітне Русь моя святая

Як  ангелята  білокрилі…
При  владі  хали  свинорилі.
Неначе  в  Бога  херувими,  
Сидять  за  мурами  товстими.
Дві  тищі  років  ми  в  неволі…
Пора  проснутися  вже  долі.
Украйна  плаче…  бо  небога,
Плює  нам  в  вічі  власть  від  бога.
Убивці,  зайди…  лиходії,
Як  перед    досвідком  лютії.  

Зірки,  менори  і  сансари…
Всі  наші  символи  збайдали.
Щоби  ми  писнути  боялись,
Чужинцям  низько  поклонялись
Гієнно  -  змії  й  крокодили,
Своїх  святих  нам  насадили.
Ладімер...  Хельга,  а  Мотрони,
Подарували  нам...    масони.

Та  наше…  швидко  ми  повернем,
Місцями  прапор  перевернем.
Ой  вас…  чужинці  ж  полікуєм…
Лише  себе  індифікуєм.
Як  та  бомага,  що  з  бігборда,
Відійде  в  безвість  ваша  морда.
Немов  голубка  молодая…
Розквітне  Русь  моя  святая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713582
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017


НАДЕЖДА М.

Літній ранок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WCGzGl85CSg[/youtube].
Повільно  ніч  іде  на  спад.
Знов  сонце  небо  освятило.
На  небі    новий  йде  розклад:
Воно  вже  зорі  розгубило.

Земля  розкрила  ледь  повіки,
Із  квітів  випила  росу.
Роса  для  неї  -  справжні  ліки:
Вони  підтримують  красу.

Жахнулись  хмари  з  переляку.
Вогнем  зайнявся  горизонт.
Нема  ніякого  натяку,
Що  знов  здолає  землю  сон.

Прокинувсь  ліс;  проміння  грає.
Про  щось  шепочеться  листва.
Цей  літній  ранок  обіцяє,
Відчуть  земного  божества.

Промінчик  сонячний  торкнувся,
Мого  ще  сонного  лиця...
Це  просто  ти  мені  всміхнувся...
Та  казці  цій  нема  кінця....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713750
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ВИРВЕШСЯ

Не  вирвешся  відлунням  через  край.
Розхристане  нестримне  почуття
Упало  і  не  буде  вороття,  -
Стіна  углиб  і  вшир  -  перечекай,

Бо  обійти  не  сила  і  не    час.

Її  зруйнуєш  -  рухне  небозвід
І  боги  проклинатимуть    услід
Оте  незриме,  що  з"єднало  нас.

Стіну  століть  не  зміряти  повік.

Шукаю  шпарку,  щоб  пірнути  знов
В  солодкі  сни,  -    зачинене  вікно,
Приречений  годинник  втратив  лік:

Було-нема...нема,  але  ж  БУЛО!

На  березі  зруйнованих  видінь
Я  пам"ятаю,  коливалась  тінь,
Допоки  хвилі  розмивали  скло.

Дощило  і  дощило  -  день,  чи  рік?

Горів  вогонь  у  грубці  і  в  душі.
Сміялись  ми,  віднині  не  чужі,
І  заздрили  нам  боги  угорі.

Їм  теж  вчувався  долі  резонанс  -
Бриніли  ліри  ніжно-навісні,
Зіркові  зливи  падали  до  ніг
Отим  незримим,  що  з"єднало  нас.

17.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713762
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ліна Ланська

ДИВНІ РЕМАРКИ

З  ранку  до  ночі  -
Скрізь  її  очі.
Потяг  гуркоче,  
Листя  шепоче.
Долі  укотре  скорись.

Я  ж  не  чекаю
І  не  питаю,
Не  уникаю,  
Не  сповідаю.
Лінії  вже  розплелись...

Рими  регочуть,  
Що  вони  хочуть?
Камінь  не  сточать,
А  приурочать,  -
Може  й  наснишся  колись?

Двері  і  шпарки,
Туга  і  сварки,
Пташки  і  хмарки  -  
Дивні  ремарки,
Долею  в  зашморг  стяглись.

Хай  заблукаю,
Не  нарікаю,  
Не  проклинаю,  -
Душу  стискаю:
Надвоє  не  розірвись.

14.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713549
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ірина Кохан

Дихання міст

Люблю  слухати  дихання  
сонних  засніжених  міст,
Прохолодне  й  п'янке,
ні  на  що  більше  в  світі  не  схоже.
І  своїми  думками
ловити  думки  перехожих,
(Ніби  ноти  на  слух
впізнає  віртуоз-піаніст).

Пити  з  теплих  кав'ярень
м'яке  суголосся  розмов
І  безцільно  блукати,
зганяючи  сни  з  тротуарів.
Завмирати  від  подиву
(як  личать  соснам  ці  сарі!),
Що,  мов  янголи  білі,  
схилилися  для  молитов.

Крадькома,  наче  тать*,
зазирати  у  душі  вітрин,
Мовчазні  і  скляні,
від  морозу  в  легкім  татуажі.
Й  милуватися,  як
у  нічній  оксамитовій  сажі
Тонуть  стрічки  доріг,
одягнувшись  в  пухкий  палантин**.

Люблю  слухати  дихання
                   сонних  засніжених  міст...

*Тать  -  злодій.
**Палантин  -  хутряна  чи  оксамитова  накидка  у  вигляді  широкого  довгого  шарфа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Валентина Ланевич

Дається все те неспроста.

Сивина  накрила  скороні,
Набута  мудрість  -  помилки.
Не  всі  причини  втім  вагомі,
Не  в  кожен  крок  в  небі  зірки.

Та  жаль  тримати  без  потреби,
Бо  в  мовних  знаках  солі  суть.
Відчуті  серцем:  "а",  "і","щоби",
Нас  по  житті  вперед  ведуть.

І  відкривають  сокровенне,
Занурують  у  світ  пізнань.
Те,  що,  здається,  так  буденне
Стає  святим  в  часи  вигнань.

Любов,  турбота  і  повага,
І  вірність,  чесність,  доброта.
І  сила  волі,  і  наснага,
Дається  все  те  неспроста.

20.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713403
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Олекса Удайко

ЗЛУКА

             [i]  Злука,  як  і  подуга  –  предковічні  
               українські  слова,  які  набувають  
               сьогодні  особливого  звучання…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]

[i][b][color="#540996"]Не  слід  трудити  очі  нам  на  мапах,
Щоб  встановити  наші  рубежі….
Лиш  серцем  слід  відчути  нашу  матір,  
Відкинувши  всілякі  міражі….

Відчути    серцем  Єдність  і  Соборність
Людей  й  Земель    від  Сяну  і  по  Дон…
Це  українці  –  нація  незборна,
В  якої  інший,  ніж  тепер,  кордон…

Та  не  про  ті  тут  мовиться  кордони,
Не  той  піано  співаний  мінор…
Є  більш  важливі  в  світі  перепони,
Що  вадять  нам  зректись  своїх  комор…    

Я  не  кажу,  щоб…  зовсім  «хата  скраю»,
Та  в  українця  вже  такенна  суть:
Ми  зовні  ворога  свого  шукаєм,
А  нам  би  зір  свій  в  себе  повернуть!  

Та  недарма  ж  змістовне  слово  «ЗЛУКА»
Собі  узяв  у  вжиток  мій  народ!
Він    подолає    хо́дини  по  мукам
Без  трат  лихих,  та  й  зайвих  нагород!

І  буде  ще  у  нас  ота  подуга,
Що  так    бояться  наші  вороги…
Підстав  плече,  що  так  потрібне  другу,  –
І  це    доточить    нації  снаги![/color]
[/b]
21.01.2017

[b]Постскриптум  не  ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017


ТАИСИЯ

Моя философия



Человек  по-философски  научился  рассуждать.
В  результате  умноженья    дважды  два,  быть  может  –  пять!
И  его  стихи  чудесны,  интересно  изучать.
Но  бывают  так,  хоть  тресни,  невозможно  разгадать.

Все  житейские  дилеммы  он  умеет  искажать.
Но  придирчивая  совесть  будет  вечно  возражать.
Совесть  –  главная  персона,  хоть  зароешь  глубоко.
Но  с  годами,  вот  увидишь,  с  нею  будет  нелегко.

И  она  тебе  спокойно  –  философски  –  жить  не  даст.
На  тарелочке  с  каёмкой  все  идеи  преподаст.
Философский  образ  жизни  раскрывает  нам  глаза.
Совесть  –  более  реальна  –  нажимает  тормоза.

В  лес  идей  всю  жизнь  стремимся,  но  из  леса  выходя,
Ты  о  ближнем    позаботься!    А  иначе  жить  нельзя!

20.  01.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713397
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Валентина Ланевич

Ні, не плачу, я зовсім не плачу.

Ні,  не  плачу,  я  зовсім  не  плачу,
Лишень  серце  так  тисне,  щемить.
І  душа  зайшлась  криком  в  придачу,
В  ніч  туманну  до  тебе  спішить.

Тьмяні  зорі  блукають  в  пороші
Над  полотнами  змерзлих  доріг.
Давлять  плечі  невидимі  ноші,
Що  життя  наділило  в  забіг.  

А  душа  до  душі  пригорнулась:
-Обійми,-  і  палає  сама.
Як  на  все  закохалась,  незчулась,
Й  потерпаю,  чекаю,  твоя.

18.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712925
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Радченко

Запах груш

Який  солодкий,  ароматний  запах  груш!
Їх  на  шматочки  дрібно-дрібно  ріже  мама.
Троянд  червоних  на  подвір'ї  квітне  кущ
Й  розмова  нескінченно  ллється  поміж  нами.
Ось  мама  усміхнулася  й  навкіл  очей  
Зібралися  густі  морщинки  павутинням,
А  очі  голубі  з  відтіночком  ночей
Недоспаних,  сумних  й  важких,  немов  каміння.
Вдивляюсь  з  ніжністю  в  обличчя  дороге,
Так  хочеться  на  ньому  сум  осінній  стерти
Й  шкодую,  що  не  сказано  щось  головне.
А  пам'ять  свідок  невблаганний  й  дуже  впертий,
Веде  крізь  сни  у  рідний  дім  і  аромат
Грушевий  знов  знайомо  й  легко  огортає...
А  на  душі  ще  важче,  чим  було,  в  стократ
І  сон,  де  мама  ріже  груші,  геть  тікає.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Іванюк Ірина

У Вифлеємі, може, у Алєпо…


Колись,  давно...  
Чи  раптом  тільки  вчора?
У  Вифлеємі,  може,  у  Алєпо...
Чи  то  у  нас,  на  предковічнім  сході,
дітей,  подібно  Богові  убито.

Як,  царю  Іроде,  тобі  у  світі  йметься?
Живий,  хоч  мрець,  сконати  все  не  можеш...
Мабуть,  щиріше  маємо  молитись,
мабуть,  пильніш  робити  все,  що  в  змозі.

Щоб  не  приймати  смерть  на  руки,-  лоно
нам  дав  Господь  на  радість,    не  на  муки,-
то  ж  мусить  кожен  сам  в  собі  змінитись,
Йордан  надії  змиє  смак  розпуки!

17.01.2017р.

11  січня  -  день  святих  дітей,  убитих  у  Вифлеємі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712797
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Олена Вишневська

Я все більше мовчу…

Я  все  більше  мовчу…  
Знаєш,  тиша  моя  значно  більша  неволі  в  кайданах.
Красномовна  
І  так  безнадійно  вглядається  в  вікна  розбитих  світів.
Там  дощів  –    досхочу!
Пам’ять  з  аркушів  літніх  майструє  складні  орігамі,
Безумовно
Вважаючи  кращими  ліками  час.  А  для  нас  –  й  поготів.

Я  б  змогла  кілька  фраз,
/Навіть  цілу  виставу/  банально  про  те,  як  сумую.
Тільки  тиша…
Ця  тиша  мене  прихистила,  як  рвалися  сильні  вітри.
І  тому  в  сотий  раз
Я  «пробач»  і  «кохаю»  з  тобою,  як  завше,  римую.
Заколишу
Мовчанням  вітри  –  тільки  потім    зі  мною  без  слів  говори…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Олена Вишневська

Я все більше мовчу…

Я  все  більше  мовчу…  
Знаєш,  тиша  моя  значно  більша  неволі  в  кайданах.
Красномовна  
І  так  безнадійно  вглядається  в  вікна  розбитих  світів.
Там  дощів  –    досхочу!
Пам’ять  з  аркушів  літніх  майструє  складні  орігамі,
Безумовно
Вважаючи  кращими  ліками  час.  А  для  нас  –  й  поготів.

Я  б  змогла  кілька  фраз,
/Навіть  цілу  виставу/  банально  про  те,  як  сумую.
Тільки  тиша…
Ця  тиша  мене  прихистила,  як  рвалися  сильні  вітри.
І  тому  в  сотий  раз
Я  «пробач»  і  «кохаю»  з  тобою,  як  завше,  римую.
Заколишу
Мовчанням  вітри  –  тільки  потім    зі  мною  без  слів  говори…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Олена Вишневська

Я все більше мовчу…

Я  все  більше  мовчу…  
Знаєш,  тиша  моя  значно  більша  неволі  в  кайданах.
Красномовна  
І  так  безнадійно  вглядається  в  вікна  розбитих  світів.
Там  дощів  –    досхочу!
Пам’ять  з  аркушів  літніх  майструє  складні  орігамі,
Безумовно
Вважаючи  кращими  ліками  час.  А  для  нас  –  й  поготів.

Я  б  змогла  кілька  фраз,
/Навіть  цілу  виставу/  банально  про  те,  як  сумую.
Тільки  тиша…
Ця  тиша  мене  прихистила,  як  рвалися  сильні  вітри.
І  тому  в  сотий  раз
Я  «пробач»  і  «кохаю»  з  тобою,  як  завше,  римую.
Заколишу
Мовчанням  вітри  –  тільки  потім    зі  мною  без  слів  говори…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Можжевельника  запах  сладкий
От  горящих  лесов  летит.
Над  ребятами  стонут  солдатки,
Вдовий  плач  по  деревне  звенит.

Не  напрасно  молебны  служились,
О  дожде  тосковала  земля:
Красной  влагой  тепло  окропились
Затоптанные  поля.

Низко,  низко  небо  пустое,
И  голос  молящего  тих:
«Ранят  тело  твое  пресвятое,
Мечут  жребий  о  ризах  твоих».

               Липень  1914

Запах  ялівцю,солодка  хвиля,
Від  лісів  палаючих  летить.
І  над  хлопцями  солдатки  квилять,
Плач  вдовиний  над  селом  дзвенить.

Не  дарма  молебені  служились,
Сумувала  за  дощем  земля.
Тепло  краплями  червоними  кропились
Позатоптувані  вщент  поля.

Небо  нижчим  стало  й  опустіло
І  молитви  голос  тихий  оживе:
"Пресвятеє  ранять  твоє  тіло,
Жереб  кинувши  за  убрання  твоє".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712678
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Владимир Зозуля

Девчонке юности моей

Да…  поезд  тот  –  «Москва  –  Воронеж»
Ушёл,  дымок  завился  лишь…
Спеши-беги,  да  не  догонишь,
Кричи-зови,  не  возвратишь.
Ну,  что  ж,  не  надо  так  не  надо,
Как  будто  нет  других  грехов;
Чем  меньше  в  жизни  женских  взглядов,
Тем  больше  водки  и…  стихов.
Простите,  Оли,  Лены,  Тани,
НЕпредпочтительность  мою,
И  то,  что  чувственность  желаний
Всё  чаще  Музе  отдаю…

И  все  таки,  нет-нет,  а  вспомнишь,
Как  пахли  яблони  весной…
Свой  техникум  (сегодня  колледж)…
И  школу…  вечер  выпускной…
Где  вы,  Оксаны  и  Марины?..
А  Женя…(ах,  как  хороша!)
Так  сексапильна  и…  невинна
(Не  обломилось  ни  шиша)
Зато  соседская  Настёна
Была  чумною,  только  тронь,
Хоть  обливай  водой  студеной  
Не  потушить  её  огонь.
О,  наша  ветреная  юность
В  порыве  чувственном  своём!
Моя  мальчишеская  грубость…
И  нежность  девичья  её…
Ах,  как  всё  это  было  внове  –  
Неутолимо-горячо,
И  первый  поцелуй  до  крови…
И  шепот  губ  –  еще…  еще…
О,  как  мы  чувственность  хватали
Ладонями,  глазами,  ртом!
И  первой  страсти  испытали
Восторг...  и  детский  стыд  потом…
Потом…
А,  что  там  было  дальше?..
Ноктюрн?..
Соната?..  
Кто  поймёт?..
Потом  всё  больше  в  жизни  фальши…
Всё  меньше  в  чувстве  светлых  нот…
Бинарность  жизненного  круга  –
Случайность  или  суждено?
Увы,  тех  –  юных  лет  подруга,
Так  и  не  стала  мне  женой.
Нет,  я  нисколько  не  жалею,
И,  может,  только  лишь  чуть-чуть,
Как  клен  осенний  над  аллеей,
Я  над  прожитым  загрущу.
И  с  легкой  грезою  о  чем-то,
Сквозь  эту  золотую  грусть,
Вам,  юности  моей  девчонка,
Стихотвореньем  улыбнусь.
Я  знаю,  жизнь  неповторима,
Как  свет  угаснувшего  дня.
И  ныне  Вы  пройдете  мимо
И  не  узнаете  меня.
Сегодня  встретив  Вас,  я  тоже,
Наверно  бы,  не  поднял  глаз,
Но  все  же…  все  же,  все  же,  все  же
Я  не  хочу,  не  помнить  Вас.
И  вот…  пишу  на  прежний  адрес  –
Где  мы  когда  то  родили'сь,
Где  жили,  встретились…  расстались  –  
В  любовь,  в  надежду,  в  юность,  в  жизнь.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712710
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


s o v a

Іній думок

За  вікном  башта  Ейфеля,
Спляча  зима
І  намисто  хмаринок
Розмерзлого  міста.
Передчасність  світанку,
Графічна  імла
І  налякані  вогники
В  пригоршні,  звісно

Передпокій  у  свят,
Повідомлення  в  чаті,
Купа  зустрічей,
Плани...  
Чекатиму  вас.
І  червневі  черешні
У  снах,  де  ми  раптом,
Серед  вулиць
 Незнаних
 Нагадують  джаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712825
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Микола Миколайович

Не моя

Я  пишу  тобі  люба  вірші…
Їх  букетик  поставлю  у  воду.
Хай  частинка  живої  душі…
Твою  Леле  підкреслює  вроду.

Знову  й  знову  приходять  у  сни…
Заглядають  у  снах  мені  в  очки.
Ніжний  погляд  твоєї  весни…
Заплітає  ті  квіти  в  віночки.

Покладу  ці  рядки  на  пісні…
На  світанок  в  гаю  помережу.
Засвітились  досвітні  вогні…
Я  ж…  і  досі  собі  не  належу.

                           Приспів:
Спогад    лине  з  глибин  таїни,
Зачіпає  поранені  роки.
Наша  пісня  зірвалась  з  струни,
Ледве  чутно  віддалені  кроки…
То  мелодії  вирвані  строки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712149
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Радченко

Вірші, які нашіптує любов

Вірші,  які  нашіптує  любов,
Незбайдужіле  і  зболіле  серце,
Не  потребують  пишних  передмов,
Вони  —  душі  прозореє  джерельце.
В  них  —  почуттів  не  вигаданий  біль,
Розлука,  зустріч,  радість  і  тривога,
Живі  дощі  і  вітер,  й  заметіль,
Й  жива  до  хати  рідної  дорога.
І  біль,  і  гордість  за  Вкраїну  в  них
Злилися  в  почуття  безмежне  й  щире.
І,  як  співають  чорні  солов'ї,
Коли  в  душі  сумління  чорно-сіре,
Розкаже  нам  у  збірочці  своїй
Ланевич  Валентина,  поетеса,
Яка  живе  у  світі  зрад  і  мрій,
Надії  і  кохання.  Схлипи  плеса
ЇЇ  життя,  як  ехо,  у  віршах
Відлунням  дивним  лунко,  дзвінко  линуть.
За  нею  по  зелених  споришах
Біжу  її  стежками  часоплину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712146
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


НАДЕЖДА М.

Таке життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hc7ye6DYYB0[/youtube]
.
Спроба  продовжити  твір  Олекси  Удайка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104

Про  сім  життів  ми  згадуєм  нечасто.
Та  точно  знаєм,  що  дано  одне.
Ми  живемо,  а  це  вже  значить  щастя.
Чи  кожен  це  у  цім  житті  збагне?

І  живемо  усі  ми,  як  хто  може.
Хто  правдою,  а  дехто  просто  так.
З  надією,  що  бог  їм  допоможе
Прожити  все  своє  життя  усмак...

А  час  іде...  Не  виняток  -  спіткнешся.
Життя  не  пробачає  помилок.
І  вже  тоді,  коли  ти  озирнешся,
Побачиш,  що  ти  знехтував  урок...

А  що  любов?  Яке  в  житті  їй  місце?
В  житті  буває:  любимо  себе.
І  почуття    зачинять  в  серці  міцно.
Аж  поки  там    трава  не  зацвіте.

А  як  зоря,  що  так  й  не  засвітилась?
Блукатиме  по  небі  між  зірок.
А,  може,  край  сердечка  десь  вмостилась
У  тім  житті,  що  не  зробило  й  крок..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712261
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Лина Лу

ХУДОЖНИК

Рисуя  замки  на  песке,
И  звезды  на  плече  рисуя,
Ты  тянешь  время:  чет  нечет?

Зарубкою  на  косяке
Боюсь  остаться,  но  рискую,
Хоть  отдаю  себе  отчет:

Привычный  стиль  -  двойной  стандарт.
Уходишь  прочь?..  да  черт  с  тобою,
Пресыщен,  оголтел  и  нагл.

Адреналина  всплеск,  азарт,
Твои  прогулки  под  луною
И  предсказуемый  финал...

Вразрез  похабной  страсти,  взгляд  :
Звезду  ищу  -  гадать  на  счастье.
А  ты  когда  ее  искал?

Пересеченье  линий...  мат
Поставят  партии  и  страсти,
Осколком  бьющихся  зеркал.

Прикосновенья  острый  край
Клеймо  на  коже  выжигает.
Увял  изнеженный  цветок.

Художник,  роль  свою  играй,
Чужую  боль  в  кулак  сминая,  -
Последний  рвется  лепесток

И  нити  рвутся,  а  душа
В  залог,  на  кисти  и  узоры,
Осталась,  словно  легкий  бриз.

Рисуй,  рискуя  неспеша,
Как  все  бездарные  актеры,
Лишь  чей-то  утолить  каприз.
15.01.17.

Строки  навеяны  сценой  из  фильма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712266
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Микола Миколайович

…засівали двоє

Наче  в  полі  вої,
засівали  двоє.
Хлопці  насмоктались
на  хутір  добрались.
Гей,  кумо  Палажко,
наливайте  пляшку.
Мені  і  Петрові…
щоб  були  здорові.
Куме,  милий  літру…
й  холодцю  макітру.
Будем  міркувати
чи  іти  вам  з  хати.
Ми  ж  вам  не  чужії
в  адекватній  дії.
Ну…  ви  теж  кумиця,
файна  молодиця…
Бачу  ще  й  голодні
не  самі  ж  сьогодні.
Подруга…  як  пані  
в  кутку  на  дивані.
На  Петра,  як  лиса,
дивиться  Лариса.
Сидить,  як  та  казка
Пишна  наче  ласка.
Закотили  п’янку…
ой  було  ж  до  ранку.  
Витворяли…  впали
до  обіда  спали.
Розкрив  очі  Петя…
вже  година  третя.
Під  боком  корова…
й  зомлів  Казанова.
Боже  стидно  й  гидко
і  вікна  не  видко.
Ого  -  го  «телятко»…
було  ж  янголятко.
Тут,  сплошна  Розруха…
допився  Петруха.
Як  така  кобила…
була  ж  вчора  мила?
Протрезвів  в  хвилинку
і  злиняв  в  шпаринку.
У  тиші  німотній…
Чоловік  самотній.
Щоб  ти  згас  Микола…  
Й  фіртка  захолола.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712241
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Аяз Амир-ша

И  первый  гром  и  дождь  ночной
Среди  апреля,
И  абрикос  зацвел  хмельной
В  конце  недели.  

Все  так-же  точно  как  в  кино,
Все  повторилось,
Но  это  было  так  давно
И  часто  снилось.

Как  песню  ветер  пел  свою
Вишни  качались  
А  мы  в  беседке,как  в  раю
Всё  целовались.

Дорога  жизни-не  пряма
Есть  повороты,
И  перекрестков  кутерьма-
Судьбы  работа.

Мы  разошлись,всего  на  миг
И  доигрались.
Ну  где-же  ты,о  mon  ami
Мы  потерялись.

Беседка  старая  в  саду
Вся  покосилась,
Но  только  где  тебя  найду
Скажи  на  милость.

Красивых  много  на  пути
Искать  несложно,
Но  вот  такую-же  найти
Мне  невозможно.

Как  больно.Сколько  не  зови-
Ответа  нет,
О  C’est  la  vie-нашей  любви
Простой  сюжет.


16,04,2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575638
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 15.01.2017


Аяз Амир-ша

Молитва.

Как  долго  длится  маскарад,
Не  слуг  твоих,а  "патриотов",
Тебя  предавших-и  не  раз,
В  парче  воссевших  идиотов.
О  Боже!Господи,прости!
Исусе,Царю  мой  небесный!
Тебе  под  силу  лишь  спасти,
Сей  мир  чумной  и  многогрешный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576017
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 15.01.2017


Ліна Ланська

ОЙ, МАМО, ДЕ ТИ?

Ой,  мамо,  де  ти?  Біля  твого  тину
Вітри  на  шмаття  щось  благеньке  рвуть.
Чи  мою  душу,  вкутану  в  хустину,
Чи  твою  світлу,  незбагненну  суть?

Ой,  мамо,  де  ти?  Голосила  довго,
Писати  пісню  руки  не  здійму.
Ти  на  прийом  збиралась  аж  до  Бога,
І  я  тебе  вже  більш  не  обніму.

Ой,  мамо,  де  ти?  Видно,тобі  добре
У  тім  далекім  раю,  далебі...
А  я  збираю  у  намисто  горе,
Бо  щастя  все  забрала  ти  собі.

Ой,  мамо,  де  ти?  Може  ще  заглянеш
У  сни  мої,  щоб  руки  на  чоло
Мені  покласти?..  у  косу  срібляне
Сплести  волосся,  як  колись  було...


15.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712282
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Олекса Удайко

ЗМІЯ

[i]За  існуючим  повір'ям,  в  день  християнського  
свята    «Воздвиження  Хреста»      змії    впадають  у  
зимову  сплячку,  ховаючись  у  нори.  Такий  ось
образ  виплив  мені  обсіч!  Пісенька  стара,  та  
актуальна...  Бо  Дзідзьо  мені  допоміг...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Ba5RbR_igbQ[/youtube]

[i][b]В  світлі  дні  осінні
Коються  дива:
В  нори  на  зимівлю
Біс  гаддя  хова.

Цю  слизьку  потвору
В  себе  я  терплю
Та  в  осінню  пору
Мрію  не  таю:

Дай  Бог,  в  свою  нору
Чорт  візьме  й  мою!..[/b]

18.12.1996


[i]©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112092709038
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712114
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Валентина Ланевич

Скільки мовлено слів про кохання тобі.

Скільки  мовлено  слів  про  кохання  тобі,
Що  у  ночі  безсонні  у  тиші  писала.
Покриває  поземка  загублені  дні,
Вириваючи  миті,  де  в  небо  злітала.

Де  із  вуст  у  вуста  проливалася  млість,
І  кидала  тіла  в  чарівну  нескінченність.
Не  казала  собі,  що  очей  стережись,
Накривала  теплом  кароока  бездонність.

Й  знову  поклик  зривався  з  душі,  що  твоя,
Хоч  не  раз  і  не  два  те  казала  в  запалі.
До  останнього  видиху  в  грудях  -  твоя,
Хлюпа  ніжність  у  серці,  спрямована  в  далі.

28.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708955
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 15.01.2017


Валентина Ланевич

Чому не скажеш, що тобі болить.

Чому  не  скажеш,  що  тобі  болить,
Що  горне  смуток  до  твого  обличчя.
Відкладаєш  розмову  на  колись,
А  віхола  холодить  передпліччя.

Сніжинки  заповзають  за  комір,
Вбирають  світ  навколо  в  чисто-біле.
Життя  до  себе  заново  примір,
Позбудьсь  забарвленого  в  брудно-сіре.

Навстріч  болоню  теплу  простягни,
Нехай  сплітаються  у  замку  пальці.
Розсипли  сміх,  в  охапку  всю  згорни
І  закружляй  в  любовнім,  жаркім  танці.

30.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709307
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 15.01.2017


Валентина Ланевич

Як вмирає осінній листок.

Як  вмирає  осінній  листок,  що  укрив  його  сніг,
Так  самотня  душа  помирає  в  схололому  тілі.
Чи  то  присуд  такий,  чи  обставин  жахливих  то  збіг,
Що  очі  вологі  із  сумом  і  вуста  занімілі?

Тільки  серце  так  б’ється  шалено  від  згадки,  подій,
Де  у  щасті,  любові  хвилинно  години  збігали.
Ні,  не  вірю,  що  жив  у  тобі  тоді  схований  змій,
Коли  ми  розпашілі  обоє  утоми  не  знали.

Без  жалю  я  би  тисячі  раз  повторила  той  шлях,
Хай  там  що:  і  печаль,  і  розлука,  і  чекання,  і  лінч.
Стала  тінь  я  твоя,  по  твоїх  йду  неспинно  стопах
І  тепло  на  плечах  -  я,  як  у  небі  згаса  моя  ніч.

13.01.16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711936
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Амелин

В ОТВЕТ ПРОСИТСЯ ВОТ ЧТО (Акро - пародия)

Вот  в  этом  замечательном  АКРО
[b]ПРОСИТСЯ  В  ОКНО  МОЁ  ЗИМА  [/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711347

П/о  ту  сторону  стекла  воет  вьюга
Р/ыком  диким  довела  до  испуга.
О/творила  бы  ей  дверь,  приютила...
С/нежной  бурей  она  бьет  с  новой  силой!
И/збы  кутаются  в  снег,  словно  в  шубы
Т/юбетейками  снегов  крыты  трубы,
С/тонет  небо  и  земля  под  напором,
Я/вно  хочет  взять  буран  всех  измором.

В/ыйти  из  дому  сейчас  -  хуже  пытки,

О/бессилев,  не  дойдешь  до  калитки.
К/лубом  ломится  метель  в  дверь  без  спроса,
Н/алепив  снежков  полно  на  откосах.
О/пущу,  прижму  плотней    створки-ставни,

М/не  огонь  в  печи  метелей  забавней.
О/твоёванный  у  тьмы  остров  счастья,
Е/сть  очаг,  где  не  бушуют  ненастья.

З/аходи,  -  сказать  метели  -  не    просто
И/  зачем  менять  на  снег  счастья  остров?
М/не  не  плохо  наблюдать  со  светлицы,
А/  позёмка  пусть  извне  веселится.

ID:  711347  
автор:  Любов  Іванова


Кое-что  немного  развеселило,  в  том  числе  и  "тюбетейками  снегов  скрыты  трубы",  так  как  обычно  тюбетейки  это  больше  летний  головной  убор,  хотя  бывают  и  утеплённые,  в  том  числе  и  мехом,  но  "ухи"  от  сильного  мороза  они  не  спасают,  а  так  как  гости  из  тёплых  краёв  могут  приехать  
неожиданно,  то  


[b]В  ОТВЕТ  ПРОСИТСЯ  ВОТ  ЧТО[/b]

В/ьюга  воет  за  окном  –  как  шальная.

О/тморозить  запросто  все  "детали"...
Т/ьмище  снега  и  бессовестность  стужи,
В/ыйти  из  дому  сейчас  –  пытки  хуже.
Е/сли  ехать  в  гости  –  нужно  одеться,    
Т/олько  как  согреешь  душу  и  сердце?

П/о  ту  сторону  стекла  –  у  Любани,                                                                    
Р/аскраснелись  гости,  прямо  как  в  бане.
О/бессилены  стихами  и  чаем...  
С/частья  остров!  А  мороз  –  пусть  крепчает.
И/м  не  страшен  он…  да  что  тут  кумекать,  –  
Т/юбетейки  на  меху  у  узбеков,
С/ами  шили!..  Ведь  практичные  люди,
Я/сно  ж  было,  что  зима  не  забудет

В/  снега  хлопок  нарядить  всё  в  округе.
Ох  и  зверь  там!..  за  оконной  фрамугой.
Т/олько  у  узбеков  с  мехом  сандалии…  

Ч/то,  таких  вы  никогда  не  видали?                                                                                                
(Т/ак  ведь  и  трусы  у  них  тоже  с  мехом),
О/,  они  ж  знали,  куда  будут  ехать!


Извините  за  некоторые  подробности  –  холодно-с...  
Но  желаю  вам  не  мёрзнуть  и  поздравляю  с  (старым)  Новым  годом!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711856
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


НАДЕЖДА М.

Павучок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wha1dzkf5tY[/youtube]

Вмостивсь  на  гілці  Павучок.
Зручну  створив  хатинку.
Зібравши  ниточок  пучок,
Сплітає  павутинку.

Робота  надто  вже  складна,
Та  треба  постаратись.
Бо  нагодує  лиш  вона.
От  тільки  б  сил  набратись..

Плете  узори  доладу.
Ляга  слухняно  нитка.
Обід  смачненький  розкладу..
З  усього  цього  видко.

Розкинув  сіті  Павучок.
Чекає  лиш  хвилинку.
Але  навколо  лиш  мовчок...
Чекає  ще  годинку...

Узором  Мушка  милувалась.
Хотілось    доторкнутись.
Аж  поки  в  сіті  не  попалась.
Назад  -  не  повернутись...
-----------------------------------
Мораль  в  цій  байці  такова:
Не  вірте,  люди,  павукам:
Затягнуть  швидко  в  сіті.
Не  вірте  ще  слизьким  словам...
Бо  як  з  брехнею  жити?.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711669
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Ірина Кохан

Не звикай

Не  звикай  до  мене.  Я  мину.
Як  минають  весни  рік  за  роком.
На  вустах  лиш  присмак  полину,
На  очах  провогклу  заволоку

По  собі  залишу.  Відцвіту,
Мов  пожежі  айстрово-осінні.
Листопадну  пору  золоту
Змінять  сніжно-білі  заметілі.

Відчеканить  мудрістю  життя
Кожен  крок,  розпише  наші  ролі.
Чи  прийме  Всевишній  каяття?
Чи,  мов  зорі,  тлітимем  поволі?

Відречись,  благаю,  я  піду.
Озирнутись  навіть  не  посмію.
На  порозі  стишивши  ходу,
Настіж  двері  лишу  сніговію...

Не  звикай.  Бо  скорена  вітрам
Повернуся  птахою  до  неба...
Омини  душі  моєї  храм.
Я  боюся...  Звикнути  до  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Микола Миколайович

Де Русалки і Мавки в гаю

Подаруй,  мені  ранок,  як  панні,
Подаруй,  мені  юність  живу.
Коли  падають,  зорі  останні…
У  весняну  пору  грозову.

Поведи,  мене  в  гай  там  де  роси,
Де  Русалки,  і  Мавки  в  гаю.
Розчеши,  як    Лукаш  мої  коси…
Побуваєм  з  тобою  в  Раю.

Розбуди,  мене  досвідком  раннім,
Коли  зорі  п’ють  воду  в  ставу.
Й  роси  білі,  блаженні  в  осанні…
Умивають  траву  -  мураву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711812
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


НАДЕЖДА М.

До всесвітнього дня СПАСИБІ… (експромт) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WE7lbKTROPs

[/youtube]
Я  хочу  зараз  всім  сказать    СПАСИБІ
Усім,  хто  розумів  мене  весь  час.
І  знаю,  що  мій  правильний  був  вибір,
Коли  я  в  Друзі  вибирала  вас.

Я  вами,  любі,  завжди  дорожила,
І  намагалась  зрозуміти  вас.
І  часто  з  вами  по  житті  ходила,
Ділила    радість,  плакала  підчас,

Коли  читала  те,  що  ви  писали.
Раділа,  бо  зі  мною  поряд  йшли.
Але  життя  було,  що  відсівало
Отих,  що  спільну  мову  не  знайшли.

Але  таких  було  в  житті  лиш  жменька.
Бо  доля  дарувала    часто  тих,
Що    мали  теплі,  сонячні  серденька.
За  це  я  щиро  ДЯКУЮ  ВАМ    ВСІМ!.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711491
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017


НАДЕЖДА М.

До всесвітнього дня СПАСИБІ… (експромт) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WE7lbKTROPs

[/youtube]
Я  хочу  зараз  всім  сказать    СПАСИБІ
Усім,  хто  розумів  мене  весь  час.
І  знаю,  що  мій  правильний  був  вибір,
Коли  я  в  Друзі  вибирала  вас.

Я  вами,  любі,  завжди  дорожила,
І  намагалась  зрозуміти  вас.
І  часто  з  вами  по  житті  ходила,
Ділила    радість,  плакала  підчас,

Коли  читала  те,  що  ви  писали.
Раділа,  бо  зі  мною  поряд  йшли.
Але  життя  було,  що  відсівало
Отих,  що  спільну  мову  не  знайшли.

Але  таких  було  в  житті  лиш  жменька.
Бо  доля  дарувала    часто  тих,
Що    мали  теплі,  сонячні  серденька.
За  це  я  щиро  ДЯКУЮ  ВАМ    ВСІМ!.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711491
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Владимир Зозуля

Дорогой пилигримов

Далёко,  неукоротимо,  
И  обязательно  вперёд,
Ведёт  дорога  пилигрима,
И  он  идёт…  идёт…  идёт…

О,  эта  вечная  дорога,
Которой  суждено  идти
В  своём,  от  человека  к  Богу,
Неисповеданном  пути…

Я  часто  вижу  в  лунном  свете,
Как  безвозвратно,  там  и  тут,
Один…  за  ним  другой…  и  третий…
Они  идут…  идут…  идут…

Бесповоротно…  бесконечно…
Земное  племя  пришлецов,
Они  идут,  отсюда  в  вечность,
Как  будто  слышат  вечный  зов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711637
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Радченко

Зимняя дорога в лужах (акро)

Зимняя  дорога  в  тёмных  стылых  лужах,
И  заметно  оседает  серый  снег.
Мне  по  телефону  ты  сказал:  "Послушай,
Неожиданно  приснилось  вот  что  мне:
Я  с  тобой  иду  весенним  старым  садом,
Ягодного  запаха  у  ветра  вкус.
Даже  слов  мне  говорить  сейчас  не  надо,
Объясняя  нежность  так  знакомых  чувств.
Радость,  удивление,  полёта  лёгкость,
Ожиданием  я  каждый  миг  живу,
Где-то  прячется  в  душе  смешная  робость,
А  тебя  своей  судьбою  я  зову.
Вот  такой  мне  сон  под  Рождество  приснился.
Лгать  не  стану,  жаль,  что  эти  вот  слова,
Ухмыляясь  я  сказать  не  торопился...
Жизнь  прекрасна  и  любовь  всегда  права!"
А,  давай  мы  встретимся,  родной  с  тобою,
Хочешь,  стану  навсегда  твоей  судьбою?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711392
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ліна Ланська

КАРАЄШ?

Караєш,  праведний?  Карай  -
Мечі  блищать,  судити  час.
Карай  мене  одну,  бо  нас
Тепер  немає,  добивай.

Тепер  нема,  та  світ  тісний.
Холодні  очі,  -  злі  чутки,
Слідкують  ревно;  навпрошки
Біжать  прокляттями  у    сни.

Біжать,  а  ти  свій  вилий  гнів,
Бо  зроду  проклята  Ліліт.
"Нема  прощення,  замалі
Відлуння  серця",  -  жебонів...

Відлуння  серця  -  сльози  й  сміх.
Кривавий  місяць  голосив
В  обіймах  літньої  грози,
Забувши  все...забувши  всіх...

Забувши,  впоєний  за  мить,
Запивши  хмелем  коровай,
Який  самому  не  зліпить...
Караєш,  праведний?    Карай.

08.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711322
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


ТАИСИЯ

Белый снег

Природа  удивляет  совершенством.
Как  ослепительна  зимою  белизна!
С  горы  на  лыжах  –  редкое  блаженство!
Развить  мне  скорость  помогает  крутизна.

Мне  на  лыжне  привычно,  словно  белке.
Трамплин  сильнее  разжигает  аппетит.
Лечу  через  сугроб  я  как  в  тарелке.
И  кувыркаться  мне  никто  не  запретит.

Такой  азарт    во  мне  заложен  с  детства.
Наш  древний  город  был  холмами  окружён.
Располагалась  школа    по  соседству.
Друзья  меня  тогда  дразнили:  «чемпион».

Всегда  люблю  зиму  с  обильным  снегом.
Ведь  белый  снег  являет  чудо  из  чудес!
Он  закрома  наполнит  ценным  хлебом.
Под  белым  пледом  отдохнёт  могучий  лес.

10.  01.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711329
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


ТАИСИЯ

Белый снег

Природа  удивляет  совершенством.
Как  ослепительна  зимою  белизна!
С  горы  на  лыжах  –  редкое  блаженство!
Развить  мне  скорость  помогает  крутизна.

Мне  на  лыжне  привычно,  словно  белке.
Трамплин  сильнее  разжигает  аппетит.
Лечу  через  сугроб  я  как  в  тарелке.
И  кувыркаться  мне  никто  не  запретит.

Такой  азарт    во  мне  заложен  с  детства.
Наш  древний  город  был  холмами  окружён.
Располагалась  школа    по  соседству.
Друзья  меня  тогда  дразнили:  «чемпион».

Всегда  люблю  зиму  с  обильным  снегом.
Ведь  белый  снег  являет  чудо  из  чудес!
Он  закрома  наполнит  ценным  хлебом.
Под  белым  пледом  отдохнёт  могучий  лес.

10.  01.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711329
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


МАЙДАН

МОРОЗНОСОЛНЕЧНЫЙ ДЕНЁК

Морозносолнечный  денёк,
и  хочется  прижаться,
которой  даже  невдомёк,
как  будет  обнажаться.

Люблю  стриптиз  её  души,
что  некуда  и  деться,
чтоб  снова-снова  поспешить,
по-всякому,  раздеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711317
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ліна Ланська

Я НЕ СТУКАЮ

Я  не  стукаю,  просто  зайду...
На  столі  учорашня  газета,
Крихти  хліба  і  два  сірники.

У    господі  немає  ладу,
Тільки  тінь  мовчазного  естета
Та  і  ту  "підмели"  тайники.

Я  не  стукаю,  серце  гримить,
Як  старий-престарий  холодильник,
Що  до  скону  служити  бажав.

Десь  отут,  зачепилася  мить
За  беззвучний,  зловісно-всесильний,
Некерований  зібганий  жах.

Учепившись,  розкраяла  світ
На  "можливо"  і  вічне  -"ніколи,  -
Безнадії  стулила  сюжет.

Описала  чужий,  а  не  свій,
У  своєму  -  одні  частоколи
Та  і  ті  розхиталися  вже.

На  газеті  отут  напишу:
До  нестями,  ваганням  умита,
Не  сльозами,  їх  вилила  всі.

Я  піду,  а  тобі  залишу
Мою  душу,  у  вигляді  сита
І  кохання,  так  схоже  на  сіль...

09.01.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Лина Лу

ЭСКИЗНО

Она  красной  нитью  бежит  между  строк  -  
В  заснеженном  поле  -  рябиной.
А  я,  как  молитву  твержу,  как  урок:
"Та  нить  не  окажется  длинной..."

Душа,  словно  бездна,    глубин  не  сыскать.
Нить  огненной  мечется  стаей
И  рвется,  на  сердце  клеймо  выжигать,
Дни  серые  молча  листая.

Запуталась  в  мыслях,  зависла  петлей
И  в  сны  беспрепятственно  рвется.
Осталась  единственной,  хоть  и  пустой  -
Ведь  ниточка  сколько  не  вьется...

Плетемся  навстречу,  не  в  силах  уйти,
Кровавые  слезы  роняя.
Единственный  шанс  среди  ста  десяти,
Из  целого  -  только  восьмая.

Она  на  запястье  застынет  чертой
Те  шрамы  -    оковы  до  тризны.
Единственной,  огненной  и  роковой
Эскизно  и  без  укоризны.

10.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711271
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


archic

Новые

Эти  новые  лица  пугающи  и  бледны.  
Утопают  в  шарфах,  им  не  страшен  колючий  ворс  ,
Очень  часто  душевно  изранены  и  бедны  
Выпивают  себя,  превращаясь  в  холодный  морс.  

Не  дослушав  рассказ,  прерываются  и  бегут  
На  вокзалы  ушедших  вчера  еще  поездов.  
Что-то  давит  в  груди,  то  ли  это  затянут  жгут  ?
От  обид  и  признаний  на  станциях  городов.  

Отзвучали  мелодии  разных  житейских  драм,  
Все  по  новой,  ведь  год  начинается  неспроста.  
Заходите  и  в  мой  опустевший  к  морозам  храм  
Пока  там  тишина  и  не  заняты  вновь  места.  

Оставайтесь  в  заботах,  но  только  не  навсегда,  
Прорастая  в  сердцах  до  последнего  сплина  дней  ,
Обязательно  встретимся,  даже  через  года  
Когда  солнце  уставшее  будет  светить  сильней.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711114
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Любов Ігнатова

Мадонна українського села

Мадонно  українського  села,

Ґвалтована,  катована,  розп'ята,

Я  вірю  в  тебе.  Доторкнусь  чола,

Де  у  віночку  і  калина,  й  м'ята  —

Благослови!  Дай  сили  і  снаги

У  світ  нести  твоє  дитя  і  волю

Попри  дощі,  тумани  і  сніги,

Щоб  відшукати  оту  згубу  —  долю,

Що  до  Сибіру  прадідів  звела,

Які  посміли  не  скоритись  звіру...

Мадонно  українського  села,

Тебе  і  досі  ще  несуть  в  офіру...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


@NN@

Все б віддала…

Все  б  віддала,  лиш  би  Небо  схилилось  до  серця.
Все  б  віддала,  та  чи  маю  я  скарб  за  душею?
Трішки  печалі,    слізок  в  долонці  граминку...
Цього  достатньо?  Прихилиш  Фавор  Свій  до  мене?
Спокоєм  Вічність  хай  душу  мою  осіяє,
Тиша  блага  наповнить  думки  аж  по  вінця,
І  потече  по  судинах  любов  Твоя  світла,
Зносячи  греблі  старезні  мого  маловірства.
Так  би  хотіла,  щоб  Небо  влилося  в  душу
І  потекло  живою  водою  крізь  мене.  Так  ...
Так  би  хотілося  цього...  Та  визнати  мушу,
Ще  не  готова  вповні́  цю  втіху  прийняти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711105
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Олекса Удайко

ОДНЕ ЖИТТЯ

       [i]      Про  сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8  [/youtube]

[i][b][color="#870b87"]Одне  життя…  Та  хочеться  прожити
Його,  неначе  –  сім,  а  не  одне,
Бо  як  тоді    бажання  помирити,
Які  –  одне  поперед  іншим  жне
Не  «трин-траву»,  а    вруну  ту,  пшеницю,
Що  так  щедротно  стелять  щастя  шлях,
Коли  кругом  –  прості  та  милі  лиця,
Й  твоя  любові    зіронька  зійшла…  

Буває,  вдвох.  А  все  життя  –  у  роздріб…
І  по́гляди  –  навкіс,  не  в  паралель.
А  треба  б  –  щоб  разом  удвох  до  гробу,  
Одне  життя:  ти  ж  –  лада,  а  я  –  лель!  
І  процвітає  поміж  нас  безлюб’я,
Й  не  знаємо  –  для  чого  живемо…
А  треба  б  так,  як  вміють  це  голуб’я:
Лебедість  на  могилу  кладемо…

 Виною,  певно,  є  недосконалість,
З  якою  ми  у  мирі  повсякчас…
А  треба  б  тут...  нам  потрудитись  малість:
Любов  не  терпить  ледаря  гримас!
Любити  –  значить  повсякчас  трудитись:
Навчився  сам  –  друго́му  передай!
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…
І  щезне  зло,  й  розквітне  справжній  рай![/color][/b]

09.01.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ліна Ланська

ХОЛОДОМ СИПАЛА

Холодом  сипала  в  душу  лиха  заметіль.
Шкірили  зуби  опівночі  сірі  химери.
Із  Задзеркалля  заглянули  в  душу  гримери,  -
Більше  нізвідки  їм  взятися,  лишень  звідтіль.

Я  ж  не  людина,  сміється  яка  силоміць,
Їх  не  боюся,  хоч  інколи  плачу  до  ранку.
Від  макіяжу  залишиться  бруд,  наостанку
Гляну  у  дзеркало,  скільки  там  змучених  лиць?

Лишень  одне,  не    такі  вже  ви  й  сильні,  -  одне!
Очі  зелені  -  в  прозорому  сяйві  смарагди.
Холод  і  повінь  терпіли  і  терплять  заради,
Білого  Ангела...може  крилом  і  майне?

Що  це  я?  Може...Мій  Ангел  укриє  крилом,
Снігу  насипле,  збудує  мости-ефемери.
Хай  же  в  безодні  опиняться  всі  ті  химери,
Всі  ті  мости,  лиш  імла,  а  стежки  замело.

Холодом  сипала  в  душу  лиха  заметіль,
Ангели  знову  стелили  пухнасту  постіль.
08.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710930
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Макієвська

Вітання з Різдвом Христовим!

[img]http://bestgif.su/_ph/13/2/771943460.gif[/img]

Бажаю,  щоб  Коляда  щастя,  радість  і  мир  у  наш  дім  принесла,
Щоб  всіх  нас  осяяла  зірка  Різдв"яна́́  ,  що  на  небо  зійшла,
Щоб  співала,  соловейком  душа  і  лилася  молитва  свята
В  небеса  до  Христа...Щоб  закінчилась  скоріше  війна...  ота!
І  за  щедрим  столом  зібралась  вся  багатомільйонна  родина,
Нашої  неньки,  України  й  веселилась  кожна  людина,
Прославляючи  народження  Божого  сина!  Димилась  кутя
На  столі  й  солодкий  узвар  і  пухкі  пироги  ...  Гарне  життя!
І  щоб  мати,  яка  від  горя  посивіла,  обіймала  сина,
А  він  свою  дружину  й  доньку...  Щоб  про  всіх  дбала  Батьківщина,
Ми  віддаєм  їй  любов  свою  і  силу  й  кожного  дня  по  життю,
Бажаючи  миру,́  співаю  осанну,  народженню  Христу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710922
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Макієвська

Вітаю вас З Новим 2017 роком та Різдвом Христовим!

Бажаю    щасливих  і  радісних  днів  увесь  рік,
Наповненими  сонячними  ранками,
Теплими  вечорами  та  зоресяйними  ночами,
Нехай  зігріває  ваші  душі  Віра,  Надія  та  Любов!
Нехай  завжди  буде  ясне  і  мирне  небо  над  головою,
Нехай  окриляє  й  оберігає  вас  благословення  Бога!
Будьте  завжди  здорові!  Натхнення,  наснаги,  добробуту,  
Здійснення  бажань  та  мрій,  сповнення  надій!
Півник

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710920
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Циганова Наталія

…уйти…

Не  теперь…
не  сегодня  шипенье  январских  свечек
будет  резать  устойчивость  мыслей  и  тишины.
Так  свежи  ожидания  –  даже  крошиться  нечем.
И  рассветы,  сражённые  снами,  обречены
падать  пурпуром  на  этот  странно  застывший  город,
отражающий  жизнь  в  паутине  от  каблуков.
У  тебя  есть,  вполне  вероятно,  такой  же  повод
собираться  надеждами  в  маленький  снежный  ком…
собираться,  глупея  до  первой  большой  капели…
разливаться  на  реки  –  ни  капли  не  поумнев…
точно  так  же  тесниться  душой  на  краю  апреля…
и,  брезгливо  косясь  на  линяющий  в  слякоть  снег,
лишь  по  осени  выйти,  промокнув  ногами  в  письмах
необидчивых  скверов  ноябрьских…
когда-то  я…
я  устану  бороться  за  сотни  эрзацев  жизни,
утверждая  до  тысячной  смерти,  что  я  –  твоя,
в  спорах  с  каждым,  похожим  с  твоей  разноцветной  тенью,
столько  лет,  как  мелькающей  только  лишь  в  облаках…
…я  могла  бы  уйти,  вопреки  ненасытной  лени
отстояв  на  коленях,  набата  хлебнув  слегка,
на  твоё  повседневное  небо…
Подбрось  мне  осень  –
так  –  не  ясно  кто  плачет…  и  плачет  ли  хоть  бы  кто…

…и  однажды  уйти…
даже  если  остаться  просят…
чтобы  снегом  упасть  под  не  наше  давно  окно…



                                                               
                                                                     (папе.......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710938
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Владимир Зозуля

Упокой, Господи

Без  остатка  умножит  на  ноль  "НИКОГДА..."
Так  недолго  до  этого  ждать...
Сколько…  сколько  уже  нас  ушло  без  следа?..
Не  представить…  не  пересчитать...

Вновь  под  сводами  храма  –  "…во  веки  веков…"
Шелестит  словно  листья  осин…
Потревоженной  вечности  слышится  зов
И  пугаюсь  я  –  "Боже,  спаси!.."

Мы  уходим…  и  этого  не  написать,
В  строчки  ум  свой  и  сердце  вложив.
Мы  уходим…  и  смерть  не  вмещает  тетрадь,
А  стихи  не  вмещают  души…  

Под  суровую  фразу  –  "…  во  веки  веков…"
В  эту  серую  блёклость  чернил
Мне  не  втиснуть  рифмованной  строчкой  стихов
Всё,    что  ты  в  этом  мире  любил…

Стих  мой,  будто,  посмертная  маска...  ничто,
Будет  бело  и  девственно  чист,
Рассыпая  в  своём  междустрочье  пустом  -  
Белый  цвет...  белый  свет...  белый  гипс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637271
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 08.01.2017


НАДЕЖДА М.

Щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI  [/youtube]


Щастя  -  це  міцне  здоров'я  і  слабка  пам'ять.  
Ернест  Міллер  Хемінгуей
------------------------------------------
Ну  що  ми  знаємо  про  щастя?
До  кого  входить  воно  в  дім?
Воно,  немов  святе  причастя,
Так  необхідне  нам  усім.

Воно  приходить  непомітно,
Коли  ти  солодко  ще  спиш.
Комусь  всміхаєшся  привітно...
Когось  усмішкою  сліпиш.

Та  щастя  дуже  обережне,
Ступає  тихо,  мовчазне.
Йому  приходить  так  належно.
Воно  вас  хай  не  промине.

Воно  не  любить  крик  і  гамір,
Не  переносить  метушні.
І  має  завжди    гарний  намір:
Торкатись  доброї  душі.

Той  не  відчує    смаку  щастя,
Якщо  душа    його  черства.
І  за  життя  йому  не  вдасться
Відчути  запах  божества...
------------------------------------
МОЇ  ХОРОШІ,  ДОБРІ  ДРУЗІ!
У  хату  щастя  упустіть...
Оте,  що  буде  не  з  ілюзій,
А  справжнє  вмійте  заслужить...
-----------------------------------  
(Натисніть  на  картинки  -  вони  відкриються)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ірина Кохан

Вітання друзям!

Радіє  світ!  Святе  Різдво  Христове
Несе  нам  щастя.  Сипле  білий  сніг.
Шановні  друзі,  пані  та  панове,
Із  світлим  святом  вас  вітаю  всіх!

Бажаю  вам  лиш  радості  і  сміху,
Ріка  достатку  щоб  довік  текла.
Онуки  й  діти  хай  ростуть  на  втіху,
Любові  сім'ям,  щирості  й  тепла!

Нехай  здійсняться  заповітні  мрії!
Хай  небо  буде  мирним  і  ясним!
Вітаю  вас  я,  друзі  дорогії,
Всіх  із  Різдвом!!!  Родився  Божий  син!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710792
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ліна Ланська

ДИВА

Торкнись...  
гарячий  подих  розрива.
Здається,  я  іще  жива?
Дива?..  
           трапляються,  
                               дива.

Вогненні  стріли  із  грудей,
Наосліп,  кинуло  руде
Хлоп"я,
           що  крильцями,  -
                         пряде.

Торкнись,
Заплутав  ночі  тихий  вдих,
Коли  відмолювала  гріх,
Тікаючи
               з  обійм  
                               твоїх

І  повертаючись  назад,
Бо  в  лоні  спалахом  гроза  -
Квітучих  
             смолоскипів  
                                         сад

Росте.
Дев"ятий  нескінченний  вал,
Відкриє  
         вічності  портал;
                                   скандал

Налий
Не  відмовляючи,  ущерть.
Очікую  маленьку  смерть,
На  половину,  чи  на  чверть  
колись...
           дива
                     трапляються.

Торкнись.

06.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710776
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ліна Ланська

ХУСТИНА


Планиди  хустину  смугасту  -
(То  рай,  то  бездонна  печаль),
Закину  за  хмару  пухнасту,
Сузір"я  потішу  зрання.

До  скону,  до  смерті,  до  згину,
Щоб  зваблювать  сяйвом  кришталь,
Мережу  душі  скатертину,
Наосліп,  або  навмання.

Я  протяг  закрию  собою
Тремтячим  торканням  руки.
Хустину  лякаю  канвою,
Знесилена  страхом  вночі.

В  обіймах  німого  конвою,
Бентежно  товчуться    думки?
Живими  не  вийти  з  двобою,
У  себе  ввібравши  корчі,

Оті,  які  ламнуть  і  трощать.
Насильство,  лихий  поводир,
Заводить  у  хащі  і    хрипло
У  муках,  народжує  крик.

То  котиться  цвинтарем  проща  -
Відлуння,  швидке  на  суди.
А  наше  кохання  осліпло  -
Зітлівши,  упало  згори.  
...............................................

Сльозами  залиті  сліди.
Душа  моя,  переброди.

З  тобою  виходимо  з  гри  -
Хустину,  по  нитці  збери.

Ніколи,  що  жаль,  не  кажи,
У  вузлик  біду  зав"яжи...

По  небу  пливуть  міражі.

29.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710774
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


@NN@

Одвічне диво.

В  полум’ї  Любові  несказанної  породила  Діва  плід  Життя.
Сповила,  і  на  солому  в  ясельця,  мов  на  царське  ложе  понесла.
Поклонилась  до  землі  Рожденному,  цілувала  трепетно  в  чоло,  
Того,  що  не  вмістить  і  Вселенна,  без  Якого  б  й  Неба  не  було.
Пригортала,  -  навкруги  співали  Янголи,  Херувими  зріли  Небеса,
А  Зоря  зливала  світ  лампадово  на  долини  й  гори...  Чудеса
На  Землі  творились  при  народженні
                                                                                                   -    у  пустелі  виноградники  цвіли  -
Пастухам,  що  стерегли  отари,  Радість  Янголи  безплотні  принесли;
-  Народився  Спас,  Якого  ви  чекали,  вам  Його  пророки  прорекли...
І  Небесне  воїнство  співало;  "  Слава  в  вишніх  Богу,  а  на  землі  мир..."

Полум’ям  Любові  несказанної  в  серці  Діва  Радість  берегла,
І  давно,  для  нас  її  провіщену,  у  Святвечір  тиша  прийняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710610
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Валентина Ланевич

Не шукаю висот, де слова - не моє.

Не  шукаю  висот,  де  слова  -  не  моє,
В  кронах  вітер  шумить  -  долі  гіллячко  гне.
І  хурделить  зима    -  те  для  неї    -  своє,
А  на  серці  тепло,  бо  кохає  проте.

І  шугає  душа  в  стогін  бурі,  ув  вись,  
Що  негода    -  у  ній  ніжність  б’ється,  тремтить.
За  усіх,  хто  в  путі,  щиро  ти  помолись,
Хто  кордон  захища,  аби  в  мирі  нам  жить.

Хто  від  кулі  грудьми  боронить  нице  зло,
Що  по  нашій  землі  гаддям,  ген,  поповзло,
Що  на  сніжну  постіль  кладе  чорне  крило.
Бережи  їх,  Господь,  щоб  в  бою  їм  везло!

07.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710720
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

ЗИМОВА ПАЛІТРА

Зима  сховала  в  рукаві
Пухнасті  хмари  важкотілі,
Згорнула  в  ризи  снігові
Кудлато-білі  заметілі.

Повіяв  вітер  чепурний  —
Розкидав  угорі  зоринки,
Включив  ліхтарик  осяйний,  —
Заметушилися  сніжинки,

Посипались  з  пухових  хмар,
Розгойдані  у  танцях  вітру,
На  шиби  в  вигляді  примар,  —
Зимову  розлили  палітру.                          29/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710656
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

ШЕПІТ СНІГУ

Шепіт  снігу  лоскоче  нам  скроні,
Намагнічує  думку,  слова.
А  сніжинки  летять  на  долоні,
Що  аж  обертом  йде  голова.

Проникають  за  шию  і  вуха,
Щемно  сиплють  бентежну  любов,
Ти  замри  на  хвилинку,  послухай,
Як  пульсує  і  ніжиться  кров...

Шепіт  снігу  вигойдує  мрії,
Що  кружляють  в  далеких  світах,
Огортає  в  лелітки  надії,
Залишає  сліди  на  вустах.

Шепіт  снігу  приносить  нам  вісті
Від  найближчих,  коханих  людей.
І  малює  уяви  барвисті
У  снігах  призабутих  алей.                                  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710655
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ліна Ланська

КОМУСЬ

Корюсь...
Нехай  подумають  вітри  -
Боюсь,

Якщо  так  легше  спокушати  вісь  земну

Вві  сні.
Ім"я    із  пам"яті  зітри.
Мені

Необережній,    від  сьогодні,  не  до  сну.

Молюсь.
Щокою  мовчки,  до  щоки  
Тулюсь...

Та  не  моя  вина,  що    я,  а  не  вона

Отут.
Біжать  безжалісні    роки
Спокут.

Чолом  руйнована  у  відчаї,  стіна.

Хилюсь,
Коліна  обійнявши  знов.
Комусь

До  ніг  впаде  його  любов.

Прийшов?  -
Скитається  душа    марудно-затісна,
Зливає  муки  в  келихи  вина,  -  

За  нас!

Спинюсь
Наснитися  іще  не  раз,
Комусь...
06.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710597
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

БІЛИЙ КОРАБЕЛЬ

В  туманній,  сивій  далині
Блукає  білий  корабель,
І  хвилі  блиском  потайні
Голублять  до  своїх  земель.

Що  він  забув  у  тих  краях?
Що  бачив,  пропустив,  що  чув?
Як  довго  плавав  у  морях?
Чи  про  домівку  він  забув?

Ні,  не  забув,  бо  повернувсь
На  Батьківщину,  в  рідний  край,
Дорогу  пригадав...  Проснувсь
Тепер  в  душі  його  розмай.

І  люди  теж,  як  кораблі,
Шукають  рай,  що  у  світах...
Немає  місця  на  землі,
Щоб  розквітало  у  дивах.              22.08.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710286
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

В ОБІЙМАХ ТЕПЛИХ…

В  обіймах  теплих  літечка
Розквітну,  наче  квіточка,
Метеликом  прилинь.

Хлюпоче  жвава  річечка,
Звивається,  мов  стрічечка.
Вода,  як  неба  синь.

Пташки  злітають  парами,
Радіють  ген  під  хмарами,
Гойдаються  жита.

А  сонце  в’яже  промені...
Як  перевесло,  в  гомоні,
Біжать  кудись  літа…                                        16/06/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710283
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Микола Миколайович

Не зотліє

Дух  наш  у  тілі  вічний  незнищенний,
Геном,  в  віках  закалений,  з  горнил.  
Його  не  знищать  звірі  навіжені…
Нема  такої  сили  в  темних  сил.
Здавалось  хали  майже  затоптали,  
Та  проросли  ми  в  Бога  під  крилом.
Чужинці  нас  лишень  загартували,
Зв’язалиcь  ми  міцніше  ще  вузлом.
Бо  іскра  ми  від  Нашого  Світила,
Коли  ж  поблякли,  то  лише  на  мить.
Перемогти  нас  Сонячних  несила,
Як  неможливо  зовсім  погасить.
Ще  розгориться  полум’я  з  жарини,
Розправить  Фенікс  крила  свої  птах.  
Теплом  повіє  з  кожної  хмарини,
Розквітне  любо  в  долах  і  гаях.
Наш  жар  величний.  В  попіл  не  зотліє.
Нам  світить  промінь  сонячно  з  -  за  хмар.    
Вперед  брати  !  Хай  ворог  шаленіє.
Іскру  в  віках  леліє  нам…  Кобзар.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710270
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ліна Ланська

Я НЕ ХОЧУ

Я  не  хочу  в  ті  сни,  куди  ти  не  заходиш.  
Хай  там  рай  вочевидь,  я  не  хочу  в  ті  сни.  
Хай  там  вічна  любов  і  всевладдя  клейноди,  
Я  не  хочу  туди,  бо  без  тебе  вони.  

Я  не  хочу  розлук,  якщо  звінчані  душі.  
На  якийсь  кілометр  не  завезли  пальне.  
Там  мережаний  шлейф  сіре  небо  ворушить,  -  
Я  не  хочу  відлуння,  що  й  досі  кляне.  

Я  не  хочу  під  ноги  упасти  й  завмерти,  -  
Переступиш  поволі,  жорстокий  гінець.  
Що  було,  те  було  і  котячі  концерти  
Я  не  хочу  до  скону...  урвався  терпець.  

Я  не  хочу,  бо  сили  у  настрої  втопиш,  
Засмоливши  судини,  де  кров  -  стеарин.  
Трусонуть  невід"ємні,  істерик  синкопи,  
Я  не  хочу  снодійне  для  сірих  клітин.  

Я  не  хочу  роздати  на  фантики  душу,  
На  ганчір"я  порвати  благеньку  її.  
Захлинаючись,  звеш,  але  з  місця  не  зрушу,  
Я  не  хочу  недолі  збирать    врожаї.

Я  не  хочу,  не  хочу,  не  хочу...  не  треба  
Докоряти,  лякати  пекельним  ось-ось...  
На  твоєму  шляху  я  -  химера  Ереба,  
Хоч  просила,  просилась...та  не  довелось.
04.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.01.2017


Ліна Ланська

ПОЧИН

Нехай  би  приголубила  земля,
В  обійми  взявши,  затуливши  світ.
Розсипавши  сріблястий  божий  слід,  
Чумацький  Шлях  підморгує  здаля,  

Вночі.

Нехай  би  слово  раптом  проросло,
Як  в  полі  зерня,  в  серці  мимохіть.
Немає  сил,  поглянути  кортить
У  спогадання  замкнене  село  -

Ключі?                                                                                                                                                                    

Нехай  би  слався  дим,  а  не  туман,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
І  очі  виїдав,  і  краяв  знов,
Рвучи  учора  й    завтра,  стрімголов
Вертав  мені  дитинства  океан.

Гірчить.

Нехай  би  у  прозрінні,  Бога  суть
Журбою  в  повінь  серця  розлилась.
А  віра  у  віночки  заплелась
У  синій  льон,  з  якого  Мойри  тчуть

ПОЧИН...
04.01.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710241
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Оксана Р.-Г.

Не журися, козаченьку!

Заховався  місяченько  за  темнії  хмари...
Зажурився  козаченько:  ні  долі,  ні  пари...
Тяжко-важко  на  цім  світі  бідній  сиротині,
Ні  з  ким  серце  звеселити  при  гіркій  годині...

Хто  пригорне-пожаліє?..  Без  дому,  без  роду...
Чи  ж  хто  вірно  покохає  козацькую  вроду?
Хто  зласкавить  щирим  словом  серденько  козаче,
Зацілує,  приголубить,  у  парі  поплаче?..

Не  ховайся,  місяченьку,  виглянь  із-за  хмари!
Не  журися,  козаченьку,  не  будеш  без  пари!
Підростає  твоя  доля  -  карі  оченята,
Виглядає  господаря  біленькая  хата.

За  покірне  твоє  серце,  за  щиру  молитву,
За  сльозу  гірку  сирітську,  у  нужді  пролиту,
Зготував  Господь  для  тебе  доленьку  щасливу  -
Засівай  добром,  козаче,  і  правдою  ниву!

Не  журіться,  українці,  що  немає  долі,
Тільки  серце  не  топіте  в  заздрості-неволі!..
Напувайте  його  щедро  миром-добротою  -
І  Господь  вас  обдарує  милістю  святою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Гнев волка

Воин и дева

Когда  проникли  в  его  душу
Ее  коварные  желанья,  
Он  клятвы  все  свои  нарушил  
И  позабыл  все  обещанья.

Он  в  ножны  меч  вложил  навеки,
Оставил  подвиги  и  славу  
И  смирно  смежил  свои  веки  
На  ее  теплых  покрывалах.  

И  так,  в  любви  и  в  наслажденье,
В  неистовом  покорном  блуде,
Сто  лун,  в  невольном  возбужденье,  
Он  мял  ее  младые  груди.

Казалось,  властны  ее  чары,
Над  всем  его  могучим  станом
И  все  души  его  пожары  
Погасли,  в  блуде  непрестанном.

Но,  сотая  луна  минула.
Он  встал  с  постели,  облачился,
Снял  верный  меч  со  спинки  стула  
И  в  путь  геройств  и  битв  пустился.

О,  дева,  как  же  ты  прекрасна.
Пойми,  драконы  в  подземельях  
Не  празднуют  покой  напрасный  
В  своих  изнеженных  постелях.  

Ты  вся  во  мне,  в  моей  крови.
Любовь  к  тебе  прочнее  стали.
Пойми,  есть  время  для  любви
И  время  для  иных  баталий.  

Год  Деревянного  Козла  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710538
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Lana P.

В ТВОЇХ ОБІЙМАХ

В  твоїх  обіймах  цілий  світ  
І  сонечко  яскраве.
Скажи  мені:  "Люблю!",  "Привіт!"
У  вигляді  заграви.

Скажи,  що  крутиться  земля
В  небесному  просторі...
Там  місяць  казку  промовля,
Де  тихо  шепчуть  зорі,

Купаються  в  теплі  вітри,
Незвідані  планети…
Підозри,  сумніви  зітри,
І  полетять  сонети.

Ще  закружляють  наc  світи,
Коханням  оповиті.
Моєму  серцю  тільки  ти
Даруєш  щастя  миті!                          2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710140
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Богданочка

… зодягнена в любов…

Стікаючи  краплинками  роси
по  паростках  минулого,  змовкаю...
і  спогади  так  лагідно  плекаю
про  полум'ям  охоплені  часи,
коли  тобі  промовила:  "  Згораю"...

Босоніж,  і  зодягнена  в  любов
з  тобою  я  вогнем  своїм  ділилась,  
в  твоїх  обіймах  димом  розчинилась,
у  просторі  згубилася,  немов,
і  заново,  мій  любий,  народилась.

Якби  стежинка  знов  вела  туди,  
де,  окрім  нас,  не  було  більш  нікого...
Знайти  б  мені  омріяну  дорогу,
лишаючи  палаючі  сліди.
Я  там  би  й  залишилася,  їй-  Богу.

                                                                                             03.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710095
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Радченко

Смерть Козака

Тягнуть  Козака,  лишаючи  кривавий  слід  —
Познущалися  прокляті  каїни.
Бо  і  душі  їхні,  і  серця  —  суцільний  лід,
Їм  услід  летять  прокльонів  камені.
Та  байдужість,  мовби  панцир,  щільно  прикрива
Спини,  душі  і  серця  запроданців.
Захищаючи  не  знамо  що,  знов  убива
Брата  брат.  З  руки  чужих  годованців
Без  сумління,  легко  зброю,  з  радістю,  прийма,
Називаючись  "освободітєлєм".
Саме  їм,  як  рідна  матінка  така  війна  —
Смерть  й  розруха  після  тих  "спасітілєй".
Умирав  у  муках  Проводенко  Леонід  —
Сплюндрували  тіло  по-звірячому.
Тільки  душу  не  убили  і  її  відхід
Був  важким,  бо  серденьку  терплячому
Так  хотілось  вижити,  щоб  знову  рідний  край
Мирним  був,  багатим  й  не  заплаканим.
Вірило,  що  прийде  все  ж  війні  проклятій  край
І  поля  зачервоніють  маками
Там,  де  мінами  тепер  розорена  земля,
Там,  де  рідна    Козака  Михайлівка.
Журавлем  душа  у  небі  хай  його  кружля
Й  в'є  гніздечко  знов  під  дахом  ластівка.


Р.S.29  грудня  2016  року  був  закатований  бойовиками  командир  відділення  розвідки  №12  мотопіхотного  баталйону  72-ї  механізованої  бригади  Леонід  Проводенко,  позивний  Козак.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710029
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017


НАДЕЖДА М.

Зимовий вечір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SrH-L5ekMbI  [/youtube]
----------------------------------------------
Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Загнала  хуртовина  до  тепла.
Не  бійся,  це  нащо  тобі  зітхати?
То  просто  за  вікном  зима  цвіла.

Зігрію  я  твої  замерзлі  руки.
Присядь  зі  мною  поряд,    край  вікна.
Невже  це  від  зимової  розпуки
Цвіте  на  скронях  в  тебе  сивина?

Та  прийде  час  і  ти  помолодієш,
Прийдеш  з  теплом  до  мене  і  в  цвіту.
І  ти  тоді  мене  уже  зігрієш,
А  поки  що,  тебе  таким  люблю.

Пригрівся  у  теплі,  бачу  куняє...
Та  я  тобі  сказала  ще  не  все...
Повільно  за  вікном  уже  світає.
Чому  ж  це  сіль  пече  моє  лице?

Ще  хвилька  і  підеш  на  відпочинок,
А  ранок  посміхнеться  вже  мені.
Хай  сніг  не  замете  отих  стежинок,
Ти  не  залиш  мене  насамоті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710004
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Лина Лу

НА ДВОИХ

Из  двух  -  один  бокал,  одна  свеча,
Мелодии  непознанной  любви.

Волшебное  мгновенье  vis-à-vis,
Одну  из  двух  обид,  не  замечай.

К  щеке  рукою  нежно  прикоснись,  -
В  глазах  бездонных  -  болью  нагота.

Одной  из  двух,  слезою  залита,  -
Печали  дымка  убегает  ввысь.

Для  нас  двоих  -  случайный  разговор
И  недомолвок  зыбкие  пески

Растерянны,  волнующе-резки:
Словесных  алгоритмов  перебор.

Здесь  на  двоих,  одна  из  двух  всего,
Звучит  судьбой  натянутая  нить,

Нет  в  мире  сил  в  одно  объединить,  -
Есть  лишь  СЕЙЧАС  и...  больше  ничего.
02.01.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709841
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ТА

Я  пошепки  кричу  до  хрипоти,
Де  ти?
Розламані  повітряні  мости  -
Не  ти?
У  відповідь  мелодія  проста,
Не  та...

Я  знаю,  де  загублені  світи,
А  ти?
Укотре  попелищу  не  цвісти,
Де  ти?
Мої  тремтять  у  відчаї  вуста:
Не  та?

Я  не  скажу:  вертайся  і  прости,
А  ти?
З  образи  нове  щастя  не  сплести,  -
Де  ти?
Обіймами  гойдає  гіркота  -
Не  та.

Я  віднайду  слова,  щоб  зберегти,
А  ти?
У  кожного  початку  самоти  -
Не  ти.
Мелодію  б  забуту  віднайти,
Де  ти?..
02,01,17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710016
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ліна Ланська

ХОЛОДНА СТІНА

Крізь  холодну  стіну  не  дивлюсь  -
Бо  за  комином  виє  безум,
Чи  безодня  розверзлась  вночі?
Якщо  вийду,  -    в  біді  оселюсь,
Та  уперто  іду  по  лезу,
Миготіть,  доленосні  мечі.

Я  заплющусь,  якщо  і  горить,
Може  щезне  лихе  навіки,
Під  отим  полум"яним  дощем?  -
Стріли  знов  прилітають  згори,
І  нуртують  мої  повіки,
Щоб  побачити  -  безум  щез.

За  холодну  стіну  не  заходь,
Там  завмерло  чиєсь  прокляття,  -
Ворожив  опівночі  мольфар?
Залишив  нам  з  тобою  Господь
Дві  душі  -  палити  багаття,
Та  забув  загасити  ліхтар.

Той  вогонь  освітив  твої  сни,
В  них    розгублено  серце    плаче.
У  двобої  із  світлом  пітьма
Стане  димом,  а  щодо  стіни,
Розлетілася  в  друзки,  наче
Безталання  -    було  і  нема...

01.01.17.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709781
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Lana P.

НОВОРІЧНА НІЧ

Чаклунка  новорічна  ніч  у  полі
Стрічає  свіжий  ранок  на  роздоллі,
Натомість  —  ліхтарів  зірки  яскраві,
Там  місяць  сипле  погляди  ласкаві

На  чистий,  вільний  простір  горизонту,
Де  річечка  лишила  темний  контур
На  фоні  простирадла,  що  біліє,
Сріблястими  тонами  даленіє...

І  опадають  пелюстки  біляві
Із  неба,  де  хмаринки  кучеряві
Кидають  в  блисках  бісеринки  з  пуху,
І  Новий  Рік  летить  до  нас  щодуху

В  шаленості  хуткої  заметілі,
Що  кучугури  навіває  зрілі,
Щоб  ранок  завітав  до  нас  крилатий,
Був  новий  рік  на  урожай  багатий!                            2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709581
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 02.01.2017


Lana P.

НОВОРІЧНА НІЧ

Чаклунка  новорічна  ніч  у  полі
Стрічає  свіжий  ранок  на  роздоллі,
Натомість  —  ліхтарів  зірки  яскраві,
Там  місяць  сипле  погляди  ласкаві

На  чистий,  вільний  простір  горизонту,
Де  річечка  лишила  темний  контур
На  фоні  простирадла,  що  біліє,
Сріблястими  тонами  даленіє...

І  опадають  пелюстки  біляві
Із  неба,  де  хмаринки  кучеряві
Кидають  в  блисках  бісеринки  з  пуху,
І  Новий  Рік  летить  до  нас  щодуху

В  шаленості  хуткої  заметілі,
Що  кучугури  навіває  зрілі,
Щоб  ранок  завітав  до  нас  крилатий,
Був  новий  рік  на  урожай  багатий!                            2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709581
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Олекса Удайко

СТИНЬ*

[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло  –
стинь…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон  –
в  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон,
всмак…

Та  хурделиці,  хляки  в  природі  проходять
враз…
Як  надворі  заграє  весняна  погода  –
час…
Тож  природу  й  людину  спасе  амплітуда  –
ритм…
Бо  нема  перманенту  –  для  страдного  люду  –
битв…

І  піде  із  землі  зимова  холоднеча  –
стинь…
Теплота  переможе…  й  ту  злу  колотнечу!  –
Синь!  

На  блакитну  планету  не  пустим  зими
ми!!
Бо    утопимо  зиму  у  вічній  весні!
Ні  -
                   вій-
                                             ні!  
                                                                     Ні!![/color]![/color][/b]

31.12.2016
_________

*Від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
Фото  не  з  інтернету  -  моє:  ставок  
на  Дніприку,  поряд  з  моїм  домом...


[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Микола Миколайович

Любка

           Приспів:
Файна  дівка,  наче  птичка,
На  зівсюд  гарненька.  
Воду  пив  би  з  її  личка...
Ввечері  й  раненько,

                       *

Твої  вуста  терпка  криниця,
Цілунок  твій  вулкану  жар.
Моя  найбільша  таємниця,
Вина  цілющого  бокал.

                 Приспів:
Повногруда  і  цнотлива,
Наче  спіла  слива.
Ой  дівчино  чорнобрива,
Із  мойого  снива.

                       *

Коли  обнімеш  завмираю,
Втікає  серденько  до  п’ят.
Неначе  в  сні  пливу  до  раю,  
Як  в  нічку  тиху  зорепад.

               Приспів:
Світ  собою  затулила,
Для  мене  голубко.  
Коли  Овна  полюбила,
Моя  ніжна  любко.

                           *

Давно  живу  тобою,  дишу..
Кохання  ти  моє  оаз.
В  думках  своїх  тебе  колишу
В  оправі  ти  моїй  топаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709228
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


ТАИСИЯ

Ку - ка - ре - ку !



Всей  семьёй  построим  крепость
Мы  из  снега  во  дворе!
Новый  Год  встречать  –  нелепость
В  тесной  комнатной  жаре…

Вот  где  каждому  раздолье  -
С  кувырканьем    при  луне!
Романтичное    застолье
С  «  закусоном»  -  оливье!

Маскараду  -  будем  рады:
Во  главе  –  идёт  петух!
Безопасны  здесь  петарды.
Сказочный  витает    дух!

Ёлка  наша  натуральна.
Дед  ещё  её  сажал.
По  всем  признакам  –  морально
Заслужила  карнавал.

И  семейная  палатка  
Дивно  смотрится  в  снегу!
Как  медвежья    чудо-  хатка!
В  ней  комфортно  и  в  пургу!

Выдаёт  «микроволновка»
Блюда  в  собственном  соку!
Первый  тост    поднимем  ловко  -
Прокричим:  «Ку-ка-ре-ку»!

21.  12.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707797
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 31.12.2016


AleksKr

Чтобы дом был…


Чтобы  дом  был  полной  чашей,
А  в  нём  хозяйка,  что  всех  краше,
И  ребятни  десятка  два.
Пусть  чаша  ломится  стола,
Достаток  ваш  материальный
Чтоб  был  в  балансе  уникальном
С  духовностью,
И  в  доме  нитью  главной
Чтобы  царили  мир,  любовь,
Удача  чтобы  вновь  и  вновь
Не  только  в  праздник  посещала,
А  стены  дома  не  вмещали
Всю  теплоту  сердец  и  душ,
Что  будут  Вас  хранить  от  жизни  стуж!
                                                                                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709377
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ліна Ланська

БЕЗКРИЛОМУ

Не  йди,  прошу,  тебе,  не  йди...
Туман  оман,
За  срібним  відблиском  слюди,
Ховає  жаль.
Розшиєш  відчаю  жупан,
Думок  і  снів    вуаль,
Хрестами  крижаними  із  води.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  хрести  -
Дороговказ,
У  Вічність  шлях,  як  не  мости,
Без  каяття,
Не  оминути  всіх  образ;
Розлуки  відчуття
Сльозами  на  мої  впаде  персти.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  скрипаль
Заплакав  знов,
Бо  не  дістане  Пектораль  -
Небесний  диск,
Отих  загублених    підков,  -
Завчасний  долі  зблиск,
Уже  не  вкаже  виходу  з  проваль.

Не  йди,  прошу,  тебе  спинись
На  мить  одну.
Прости  знебожених  колись,
І  відпусти...
Розірвану  ущент  струну
Вінком  не    заплести  -
Злетиш,  безкрилий,  каменем...  униз.
25.12.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709272
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ліна Ланська

БЕЗКРИЛОМУ

Не  йди,  прошу,  тебе,  не  йди...
Туман  оман,
За  срібним  відблиском  слюди,
Ховає  жаль.
Розшиєш  відчаю  жупан,
Думок  і  снів    вуаль,
Хрестами  крижаними  із  води.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  хрести  -
Дороговказ,
У  Вічність  шлях,  як  не  мости,
Без  каяття,
Не  оминути  всіх  образ;
Розлуки  відчуття
Сльозами  на  мої  впаде  персти.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  скрипаль
Заплакав  знов,
Бо  не  дістане  Пектораль  -
Небесний  диск,
Отих  загублених    підков,  -
Завчасний  долі  зблиск,
Уже  не  вкаже  виходу  з  проваль.

Не  йди,  прошу,  тебе  спинись
На  мить  одну.
Прости  знебожених  колись,
І  відпусти...
Розірвану  ущент  струну
Вінком  не    заплести  -
Злетиш,  безкрилий,  каменем...  униз.
25.12.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709272
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Амелин

Основные инстинкты (Лит. пародии)

Под  этим  названием  объединил  две  пародии:

На
[b]И  хитрый  воробей,  и  ласточка  чумная...  [/b]
[i]Станислав  Ливинский
http://www.stihi.ru/2016/09/19/6363

И  хитрый  воробей,  и  ласточка  чумная,
и  липа  за  окном,  и  солнце-размазня,
и  небо,  и  земля  –  они  хоть  и  седьмая
вода  на  киселе,  но  всё  ж  таки  родня.

А  мы  с  тобой  живём  и  делаем  закладки,
перебирая  всё  в  уме  наискосок:
и  запах  кислых  щей  на  лестничной  площадке,
и  жвачкой  до  сих  пор  залепленный  глазок.

А  яркий  свет  в  конце?!  А  сдавленные  звуки?!
Мотай  скорей  на  ус,  заучивай  урок.
...........................................................................

Чего  ж  ты  хочешь  знать?  Откуда  эта  сила,
что  прибивает  пыль  и  нас  срывает  с  мест?!
Не  думай  ни  о  чём,  пусть  будет  всё,  как  было.
Пиши  свои  стихи,  пусть  будет  всё,  как  есть.  [/i]


Пародия
[b]По-соседски…  [/b]

Опять  дверной  глазок  мне  залепили  жвачкой,
и  спичечку  –  в  замок…  и  смылись  поскорей.
Соседка  у  меня  какая-то  маньячка,
но  тёртый  я  калач  и  хитрый  воробей.

Она  ж  с  недавних  пор  как  ласточка  чумная,
с  умом  наискосок  …  витает  в  облаках.  
Да  –  я  живу  один,  она  об  этом  знает,
наверно  потому,  "валяет  дурака".

Но  что  с  меня  возьмёшь,  я  холостяк  отпетый,
не  думая  о  ней,  мотаю  всё  на  ус.
Пишу  свои  стихи,  пишу  зимой  и  летом,
и  запаха  борща...  ни  капли  не  боюсь!

Но  чувствую  спиной:  не  вывезет  кривая,
не  выдержит  броня,  не  удержать  коня!..      
Соседка  у  меня  –  она  хоть  и  седьмая
вода  на  киселе,  но  всё  ж  таки  родня…  


И  на
[b]Скучен  взор  [/b]
[i]Щербина  Борода
http://www.stihi.ru/2016/11/15/3855

Белым-бело,  но  скучен  взор,
Природа  как  явила  милость.
Мороз  рисует  свой  узор  -
Печально  осень  удалилась.
............................................
И  под  задумчивой    луною  
Уснул  в  сугробе  небосвод.

Кот  у  окна  грустит  о  марте,
Снежинки  в  форточку  стучат.
А  ветер  пробует  в  азарте  -
Догнать  осенний  аромат...

Лучом  по  проводу  куда-то,
Вдогонку  жалуясь  судьбе,
Фонарь  мигнул  подслеповато,
Как  будто  узник  на  столбе.

 [/i]

Пародия  
[b]Узники  [/b]

Спит  небосвод,  а  мне  не  спится.
Фонарь  мигает  на  столбе.
Снежинки  стаей,  словно  птицы,  
Кружат  в  волшебном  серебре.

Белым-бело...  ну  как  в  больнице.
Нас  в  спальне  двое  –  я  и  кот.
Чтоб  мне  на  месте  провалиться  –
Он  как  и  я,  он  всё  поймёт...

Задумчив  взгляд  стал  у  котяры...
Он  лапой  форточку  открыл                  
И,  так  как  был  гуляка  старый,                  
О  марте  бедненький  завыл.

Войдя  в  азарт  исчез  куда-то                              
Мой  друг,  мой  верный  есаул*,
Мне  подмигнувши  воровато...
Но  я...  нечаянно  уснул.  


[i]*ЕСАУЛ  –  Войсковой  есаул  –  адъютант  при  наказном  атамане.  Офицерский  чин  у  казаков,  соответствующий  армейскому  капитану  (Словарь  иностранных  слов).
А  ещё  ЕСАУЛ  –  Форточный  есаул.  Жарг.  угол.  Вор,  проникающий  в  квартиру  через  форточку.  Максимов,  126  …  (Большой  словарь  русских  поговорок)

 [/i]  

Хороших  вам  Новогодних  праздников!                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709291
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Амелин

Старая знакомая

         С  этой  «барышней»  я  знаком  уже  довольно  давно.    Лет  семь  или  восемь,  а  может  быть  и  больше.
         Проживая  летом  на  даче,  которая  находится  в  живописном  месте  на  берегу  красавицы  Десны  и  одновременно  на  берегу  так  называемой    "старухи"  (старицы  или  старого  русла),  впадающей  неподалёку  в  саму  речку,  частенько  рано  поутру,  порой  ещё  затемно,  когда  ещё  только-только  умолкает  ночная  жизнь  со  всеми  её  шорохами,  вскриками,  чавканьями,  всплесками  и  прочими  звуками,  я  выхожу  на  берег  побросать  спиннинг,  полюбоваться  рассветом  и  встретить  восход  солнца.  Это  самые  прекрасные  минуты.    Люди  обычно  в  это  время  ещё  спят,  а  природа  полным  ходом  живёт  своей  жизнью,  в  которую  лучше  бы  человечество  и  не  вмешивалось,  причём  что-то  или  кто-то  просыпается,  а  кто-то,  наоборот,  отправляется  опочивать  восвояси,  чтобы  с  наступлением  темноты  вновь  заняться  своими  еженощными,  невидимыми  для  людского  глаза,  делами.  
         Так  вот,  насчёт  "барышни".  Это  –  серая  цапля.  Почти  каждое  утро,  когда  я  появлялся  на  неболь