A.Kar-Te: Вибране

НАДЕЖДА М.

Обійми мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2yKMTDt2qL8  [/youtube]


Дякую  за  ідею  Макієвській  Наталії

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055


Обійми  мене  так,  як  ти  вмієш...
Ні!  Сильніше  мене  обійми.
Ти,  напевно,  мене  розумієш:
Й  тебе  хочу  обняти  крильми.

Поцілуй  мене  так,  щоб  відчула,
Чи    медові  у  тебе  вуста?
Щоб    слова  я  твої  не  забула:
Що  я  в  тебе  назавжди  одна.

Подивися  в  засмучені  очі,
Посміхнися    ти  так,  як  тоді,
Коли  мало  було  нам  і  ночі...
Чи  забув,  може,  ти  вже  ті  дні?

Обійми,  поцілуй,  посміхнися..
Чи  багато  для  серця  тепла?
Ти  в  коханні  моїм  розчинися...
Я  любила  тебе,  як  могла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Дідо Миколай

Манить додому мяти рідний запах.

Весняним  ранком,
я  ступав  до  хати,  

Виднілись  верби
на  краю  села.

Втомився  в  чужині,
я  ряст  топтати,

«Зозулька»  з  заробітків  привезла.

 

Йшов  навпростець
до  рідної  господи,

В  душі  дитинства
спогад  оживав.

З  болота  бусько
здійснював  обходи,

Мене  з  доріг  граційно
зустрічав.

 

Манить  додому  м’яти  рідний  запах,

Внизу  в  долині
став  мене  манить.

Гасав  малим  колись
тут  на  санчатах,

Той  спогад  кожну
кліточку  п’янить.

 

Так  хочу  соку
знов  з  беріз  напитись,

Так  повалятись  сильно
хочу  у  траві.

Я  так  спішу  бо  ж
хочу  не  спізнитись,

Моя  Волинь  в  мені
присутня  у  крові.

 

Тут  виріс  я…  тут
батькове  коріння,

Матуся  дяку  Богу  досі
ще  жива.

Ми  тут  жили  від
часу  сотворіння,

Тут  пращур  мій  в
могилі  спочива.

 

І  лише  тут  так  шпарить
соловейко,

Бо  Мавка  ще…    із  спогадів  жива.        

Маленька  птаха  мій
чарівниченько,

В  гаях  Волині  творить
ще    дива.

                                   Приспів:

Чарівні  звуки  ринули
з  дрімоти,

Озвалось  чудо  з
гаю,  красень  соловей.

Такі  скрипаль
узяти  лише  може  ноти,

Щоби    воздати  пісню  ніжно    так  з  грудей.


     Примітка:  Зозулька  -  вузькоколійка  Сарни  -  Зарічне

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717892
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 24.03.2017


Дідо Миколай

Божі пташенята

Летіли  буслоньки  до  хати,
Як  дітки  гелготіли.
На  крилах  несли  серенади,
Додому  прилетіли.

Вмивають  верби  водограєм,
Зростили  зелом  весну.
Довкруж  розсипали  розмаєм,
У  рідний  край  принесли.

Летіли  буслики  галділи,
Так  сонце  гріло  мило.
Берізки  соком  оп  ‘яніли,
В  гаю  заструменіло.

В  гніздечку  вивела  їх  мати,
І  з  вітром  гомоніли.
Щоденно  міряли  левади,
Вдягали  в  луг  бахіли.

Летіли  бусли  понад  гаєм,
Любов  несли  чудесну.
Зачарувався  небокраєм,
Стою  і  не  шелесну.
                         Приспів:
О,  бусли  -  буслики  ,  буслята,
Й  мене  візьміте  на  крилята.
В  душі  так  тепло  й  мило.
Візьміте  Божі  пташенята,
Так  в  небо  закортіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724199
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Дідо Миколай

Весна

                                   Весна
       На  муз.  Дубравіна  


                                   Весна
       На  муз.  Дубравіна  

1. В  Мелодіях  Орфея,                    
Весна  мазком  пастелі,
Довкруж  малює  настрій  у  душі.
З  покоїв  полудневих,
В  гаю  гуляють  феї,
Побігли  в  доли  проліски  з  парчі.

                               Приспів:
Зніме  шубу  снігову  земля,
Оживуть,  весну  відчують  поля.
Келих  сонячних  щедрот,
У  полях  спиває  радісно  рілля.  

2. Весною,  як  ведеться,
Зело  до  верху  пнеться.
Прокинулись  діброви  і  садки.
В  долоньках  скатертинки,
Пливуть    малі  хмаринки,
У  даль  спішать,  спішать  на  оглядки.

3. Ліси  лежать  до  краю,
Чека  земля    ратая,
Із  Раю  наче  вигулькнув  гайок.
Навкруг  все  оживає,
І  весноньку  стрічає,
В  душі  лежить,  як  в  хаті  образок.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719237
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 24.03.2017


OlgaSydoruk

Навеки - отныне…

Затронули  сердце,затронули  душу  -
Созвучия  терций,  объявшие  сушу...
Вчера  и  сегодня,вкусившим  полыни,
В  созвездии  Млечном,навеки  -  отныне
Меняют  на  берцы  -  пуанты  из  шёлка,
Прозрачную  пачку    -  на  тогу  из  волка!
Не  вырвите  сердце,не  трогайте  душу,
Созвучия  терций,  объявшие  сушу!..
Жестокое  слово  -  с  горчинкой  полыни  -
Вчера  и  сегодня...Навеки  -  отныне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725192
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Олена Вишневська

Відбитки ліній

[i][b]"…І  стукає  в  груди  серце,  неначе  об  землю  м’яч,  
і  де  б  я  тебе  не  стрінув  –  я  буду  тобі  чужим."[/b][/i]
                                                                                                         [b]Олексій  Бик[/b]

Скотилося  з  неба  сонце,
І  день  повернув  навспак,
Неначе  ніхто  ніколи
Не  бачив  його  сліди.
В  тенетах  кривих  ілюзій
Зник  безвісти  мій  літак
Між  тисяч  йому  подібних,
/Де  кожен  із  них  –  не  ти…/

Чи  зможеш  мені  простити?
Я  –  позаторішній  лист  
/Розхристаний  і  пожухлий/
В  одній  із  чужих  книжок,
Хоч  темні  відбитки  літер
На  тілі  моїм  сплелись
Тавром  перехресних  ліній
Твоїх  і  моїх  стежок.

Нікому  ніхто  не  винен
Ні  викрадених  зірок,
Ні  погляду  прямо  в  душу:
У  всього  свій  горизонт.
Із  кола  тривог    до  тебе
Ступаю  /рішуче/  крок  –  
І  котиться  в  руки  сонце,  
І  серце  іде  на  фронт.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725113
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


КВолынский

Прости.

На  дальнем  рейде  горизонта,
Где  волны  лижут    облака,
Ревущая  ветром  Планета        
Зовёт  на  танец    моряка.
 
Зовёт  и  манит  даль  немая
Друзей  поверженных  мечтой,
И  ты  прости,  прости    родная,
Что  я  сегодня  не  с  тобой.

Что  наши  страсти  врознь  ночуют,
Как  разум  -  с  пьяным  мужиком…
Прости,  что  утром  не  целую
Тебя  ласкающим  стихом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Ліна Ланська

БОЛЯТЬ МОЇ КРИЛА

Болять  мої  крила,  
Болять  мої  зламані  крила.
Кривава  розчахнута  рана
Так  ятрить  розбите  плече.
Терпіти  несила,
Бо  біль  піднімає  на  вила.
У  саван  оманою  вбрана,
Зневага  ядуча  тече.

Болить  за  спиною,
Як  серце,  розтерзане  мною.
У  відчай  від  туги,  не  впасти  б,
Бадиллям  не  стати  сухим.
Не  стати  журою
І  чорною  сонцю  дірою.
Не  стати  безсило-сріблястим
Прокляттям,  в  полоні  трухи.
 
Болять  мої  вірші.
Мої  недописані  вірші,
Чужою  зневагою  вмиті,
Як  осені  паморозь,  -  біль.
Хтось  пише  сильніші?
Отари  десь,  знаю,  ціліші,  -
Вовки  там  добріші  і  ситі
І  лине  весна  звідусіль.

Болять  мої  крила,
Болять  мої  зламані  крила.
Знесилено  втому  долаю,
Цілющим  зливаю  дощем.
Я  ще  не  злетіла?
Зозуля  колись  сокоріла,
Що  синього  птаха  не  маю.
Забула...шукатиму  ще.
23.03.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725085
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Lana P.

ЯСМИНУ ПАХОЩІ…

Ясмину  пахощі  сповили  вечір,
Моргали  зорі  рясно  крізь  шпарки.
Густа  пітьма,  до  масової  втечі,
В’язала  вправно  темні  килимки
Із  вовни  заблукалої  овечки,  —
Встеляла  ними  доли  і  стежки.
Тягнула  з  місяця  тугі  вервечки,
Натомість,  клеїла  йому  хмарки.
Орнаменти  плела  золоторунні  
До  перших  блисків  сонячних  вогнів...
Зайнявся  обрій  світлом  у  відлунні,  —
Рожевим  сяйвом  небокрай  розцвів.                  16/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724663
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Lana P.

ЯСМИНУ ПАХОЩІ…

Ясмину  пахощі  сповили  вечір,
Моргали  зорі  рясно  крізь  шпарки.
Густа  пітьма,  до  масової  втечі,
В’язала  вправно  темні  килимки
Із  вовни  заблукалої  овечки,  —
Встеляла  ними  доли  і  стежки.
Тягнула  з  місяця  тугі  вервечки,
Натомість,  клеїла  йому  хмарки.
Орнаменти  плела  золоторунні  
До  перших  блисків  сонячних  вогнів...
Зайнявся  обрій  світлом  у  відлунні,  —
Рожевим  сяйвом  небокрай  розцвів.                  16/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724663
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Lana P.

НА ХВИЛЯХ МРІЙ…

Колише  хвиля  човен  у  тремтінні,
Тумани  в  заводі  сплелись,
А  ми,  щасливі,  як  колись,
Пильнуєм  світлі  зорі  в  мерехтінні.

Вони  підморгують  згори  казково,
Пускають  в  душі  промінці,
Запалюють  в  них  каганці,
Освітлюють  бажання  поступово…

І  ми,  в  думках,  зринаєм  на  планети,
Згортаєм  простір,  мов  сувій,
І  летимо  на  хвилях  мрій
Зі  швидкістю  небесної  комети…

Заломлене  проміння  —  на  долонях,  
Нитки  фантазій  навкруги,
А  весла  в’яжуть  береги,
Гойдають  човен  творчого  безсоння…      3/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724662
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Радченко

Я більш ніколи

Чому  б  і  ні...  Хоч  поглядом  зустрітись
І  все  одно  не  дати  ради  почуттям.
І  знову  навіки  десь  загубитись,
І  не  хворіти,  як  раніше,  каяттям.

Хай  пам'ять  ще  один  зав'яже  вузлик
Й  від  мене  нишком  десь  подалі  захова.
А  під  ногами  снігу  тихий  хрускіт
І  вітер  злиже  з  вуст  моїх  чужі  слова.

Чому  б  і  ні...  Я  ненароком  озирнуся,
А  пам'ять  усміхнеться:  Знаю,  так  бува.
Я  більш  ніколи  у  "було"  не  загублюся  —
Узимку  не  розквітне  квітка  голуба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724884
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


ТАИСИЯ

Тайны мироздания



(Мысли  пророка  Космы  Этолийского    (1714-1779)

Человеку  неуютно    на  Земле.
Для  людей  не  стала  родиной  она.
Убеждаемся  за  много  долгих  лет.
Суша  –  только  для  животных  создана.

Для  людей  Земля    лишь  временный  приют.
Воздух  –  как  среда  для  птиц,  для  рыб  –  моря.
Человека  небеса  к  себе  зовут.
Там    семья,  и  дом,  и  родина  моя.

Царство  Небесное  вижу  надо  мной.
Только  там  есть  мир,  и  радость,  и  покой.
Потому  и  ходим  к  небу  головой.
Человек  здесь  пребывает  как  изгой.

Если  даже  станешь  на  Земле  царём,
Не  поселится  в  твоей  душе  покой.
Постоянно  будешь  жить  в  борьбе  со  злом.
Хоть  и  наделён  разумной  головой.

20.  03.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724575
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Валентина Ланевич

В саду, занедбанім війною.

В  саду,  занедбанім  війною,  молода  травиця
Крізь  лист  осінній  випусає  пагони  тендітні.
Повз  них  біжить  стежинка  сива,  де  стоїть  криниця,
Несе  із  далеку,  аж  із  балки,  вісті  невтішні.

Там  на  "лягуху"  вранці  оступивсь  солдат  знічев’я,
Коли  вставало  сонечко  в  змарнілім  за  ніч  небі.
Останнє  зарево  ховалось  у  дерев  верхів’я,
Молився  Богу  про  рятунок  при  єдиній  спробі.

І  усміхнулося  життя,  хоч  осколків  вився  рій,
Чіплявся  осами  за  одіж  на  ногах,  він  вцілів.
І  побратимам  у  клятві  обіцяв  -  вернеться  в  стрій,
В  саду  тінистім,  його  весняний  цвіт  ще  не  відцвів.

20.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 22.03.2017


OlgaSydoruk

Свеча без огня не горит.

Свеча  без  огня  не  горит...
Свеча  без  огня  и  не  тлеет...
За  нежность  посмеет  корить
Лишь  тот,кто  любить  не  умеет.
И  боги  когда  то  уйдут!..
И  сердце,что  негой  болеет.
Истлеет  терзания  кнут,
И  пряник  не  вдруг  зачерствеет.
Забудут  свечу  зажигать,    
И  душу...  ничто  не  согреет.
И  некому  будет  сказать,  -  
Что  омуты  слёз  не  мелеют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Іванюк Ірина

Допоки дощ змиватиме сліди пісків


Допоки  дощ  змиватиме  сліди
пісків,  що  порозсипували  люди,-
ти  вітром  стань...  Обабіч  від  верби,
шукай  мене!...  Я  проросла  усюди...

Стеблом  легким,  тендітним  та  міцним,
як  ластівчині  крила,  небу  гожі...
Чи  помічав,  коли,-  ти  прилітав  сюди,-
як  ми  з  тобою,  вітре  любий,  схожі...

Торкнись  плеча  хоч  повівом  легким,
і  станемо  повітрям  в  пташих  грудях...
Шукай  мене  у  собі,  край  весни,
коріння  душ  зіллється,  наче  губи.

07.03.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722131
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Lana P.

ПЕРШИЙ ТАНЕЦЬ

Тремтіли  руки  в  першому  танку,
Таким  важким  здавалось  тіло…
Він  обіймав  її  несміло,
Ледь  пригорнувши  талію  тонку.

Неспита  музика  високих  нот,
Биття  гарячих  хвиль  в  легені…
У  танці  —  душі  полонені
В  ефектах  дискотечних  позолот.

Безсонна  ніч  бентежних  хвилювань…
Пливли  уяви  лебедині…
Весь  світ  для  двох!  Вони  —  єдині
У  дивнім  морі  спраглих  сподівань.            11/03/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724261
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Lana P.

СКІК ТА ВЕРТЬ…

Скік,  скік,  скік  та  скік  —  прямо,  вбік…

Скаче  сонце  на  калюжі  —
Там,  де  хвильки  небайдужі.
Скаче  чайка  на  крилі
І  горобчики  малі.  

Скік,  скік,  скік  та  скік  —  прямо,  вбік…

Скачуть  кози  і  лошатка,
Кенгуру  і  мавпенятка,
І  хмаринки  на  коні
Поскакали  вдалині.

Скік,  скік,  скік  та  скік  —  прямо,  вбік…

Скачуть  хлопчики  й  дівчатка,
Антилопи  і  ягнятка.
Навіть  слоник  пострибав,  
Бо  у  нього  безліч  справ.

Скік,  скік,  скік  та  скік  —  прямо,  вбік…  

Скачуть  рибки,  жабенятка,
Песик,  сонячні  зайчатка.
Скаче  Настя  й  павучок,
І  кумедний  світлячок.

Скік,  скік,  скік  та  скік  —  прямо,  вбік...  
Скік,  скік,  верть  та  верть,  скік  та  верть  —
Закрутилась  коловерть!                                                                        23/02/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724257
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Квітка))

Буває так, що рідні то чужі

Буває  так,  що  рідні  то  чужі,
Ніколи  й  не  були  й  не  є  близькими-
До  певної,  до  певної  межі,
Ілюзії  стають  на  них  хиткими.

Чого  то  так?  Ти  вилиєш  жалі,
Хоча  то  так,  відмітка-календарик.
Чого  насправді  душі  такі  злі?
Ховаються  за  маскою  поправок...

Все  буде  добре,  потиски  плеча
І  знову  таємниці  в  диких  нетрах.
Загубляться  в  тобі,  бо  на  мечах
Смішний  двобій  буденності  у  гетрах.
-----
Бо  боляче  і  важко  уявити.
Чого  то  так,  що  рідні  то  чужі...
Хоча  то  так...  Простіше  їх  простити...
І  вірити  до  певної  межі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724443
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 20.03.2017


НАДЕЖДА М.

Тебе я викреслю з думок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E[/youtube]



Те,  що  колись  було  безцінне,
Втрачає  з  часом  увесь  зміст.
І  почуття  уже  руїнне,
На  жовтий  тлінний  схоже  лист.

Не  треба  плакать,  убиватись
За  тим,  чого  не  зберегли.
Назад  не  варто  повертатись,
Бо  так  зробили,  як  могли.

Все,  що  було  перемололось,
Частинки  вітер  розкидав.
В  душі  в  цей  час  щось  надломилось,
Бо  ти  того  так  побажав.

Пройшло,  промчалось,  пролетіло.
Не  треба  більше  помилок.
На  щастя,  все  переболіло...
Тебе  я  викреслю  з  думок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724405
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 20.03.2017


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

Бува,  наткнешся  на  граніт,
Не  намагайсь  пробити  лобом.
Твердий  занадто  моноліт.
Тікай  від  нього  ти  прожогом.

                         ***
Коли  біжиш,  дивись  під  ноги,
Спіткнешся,  важко  буде  встать.
Не  думай  тут  про  допомогу.
В  той  час  усі  кудись  спішать.

                     ***
Не  тільки  звірі  нас  кусають,
Є  люди  з  ядом  в  язиці.
Вони    ні  за  що  покарають,
Дістануть  вас  до  дна  душі.
Та  час  тут  швидко  розбереться:
Для  чого  все  це  і  кому.
Назад  тому  все  повернеться,
Всі  непереливки  йому.

                         ***
Як  набереш  проміння  в  руки,
Пошли  тепло  в  серця  людей.
Врятуєш  ти  їх  від  розпуки,
Притисни  ніжно  до  грудей.

                           ***
Усі  в  гостях  ми  на  землі,
І  шляхом  йдем  усі  єдиним.
Ми  свого  щастя  ковалі,
Якщо  коваль  не  звір  -ЛЮДИНА!

                       ***
Прости  мене.  За  що?  Не  знаю...
Але  прошу  тебе,  прости.
На  тебе  я  не  нарікаю,
Хоч  знаю:  винуватий  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724076
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Квітка))

Спориші

Чекай  мене,  як  я  тебе,  чекай...
Де  спориші  пусті  і  попалені
Минуле  прошепоче,  пам'ятай,
Хвилини  ті,  болючі,  не  скінченні...

Бо  серце  не  загоєні  льоди,
Тобою  у  прийдешнім  сьогоденні...
Нехай  болять  утрачені  сліди,
Бо  спориші,  зелені,  нездійсненні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723883
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Салтан Николай

Не по твоїй, не по моїй вині

[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую  я  за  осінню  шалено,
Сумую…  полетіли  журавлі,
І  ти  підеш,  я  думаю,  напевно  -
Не  бережеш  любові  взагалі.

Крізь  стрІчки  слів  приховані  лиш  сльози  -
Не  по  твоїй,  не  по  моїй  вині.
Та  от  чому  тепер  ось  ці  морози
Картають  моє  серце  у  журбі?

А  ти  холодна!  Хоч  така  холодна,
Та  я  тобою  пристрасно  горів,
І  не  потрібна  мені  досі  жодна,
Бо  серцем  відпустити  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 19.03.2017


КВолынский

Бороздил…

Бороздил  я  по  просторам  -
Мамонта    носил.
Оказался  у  забора:
Нету  больше  сил.

Вижу,  баба  молодая,
Не  согретая  совсем.
Вот  судьбинушка  какая…
Не  расскажешь  всем.

Развелось  их  по  Рассеи,
Как  в  собаке  блох.
Хоть  не  мачо…гладиатор  –
Не  совсем  уж  лох.

Нас  дедулечек...  не  много…
Не  пройти…зовут!
Хоть  кривого,  хоть  слепого
Бабы  подметут.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723632
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Радченко

Две фотографии

Я  сквозь  время  смотрю  на  тебя  —
Чёрно-белые  две  фотографии
Жизни  нашей  мгновенья  хранят
В  нашей  общей  чуть-чуть  биографии.
Мы  такие  смешные  с  тобой,
Босоногие  и  загорелые.
Мы  друг  другу  не  стали  судьбой
И  мечты  не  сбылись  наши  "смелые".
Даже  в  снах  не  встречаемся  мы
И  навряд  ли  друг  друга  узнали  бы.
На  пороге  пришедшей  зимы
Никогда  мы  с  тобою  не  стали  бы.
А  детсадовский  наш  выпускной,
Разлучил  нас  с  тобой  опрометчиво.
Лопоухий  мальчишка  смешной
Светлой  грустью  пришёл  зимним  вечером.
Я  сквозь  время  смотрю  на  тебя  —
Нам  по  шесть!  Ах,  какие  мы  взрослые!
Дарит  встречи  однажды  судьба
Чуть  смешные,  по-детски  серьёзные.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723996
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Владимир Зозуля

Асфальтное "Люблю"

Весна  пришла,  весна  вернулась,
Огонь  невидимый  зажгла,
К  природе  возвращалась  юность
Сгорая  чувствами  дотла,

Звенела  музыкой  Вивальди
Капелей  мартовских  роса,
И  кто-то  мелом  на  асфальте
В  любви  признанье  написал…
...
О,  этот  жизни  зуд  под  кожей!  
Весна  манила  и  звала’,
Наверно,  ей  хотелось  тоже
Прикосновения,  тепла.

И  нежность  превращая  в  муку
По-женски  нагло  и  легко,
Она  брала  меня  за  руку
И…  уводила  далеко…

Туда,  где  первого  свиданья
Кружился  ландышевый  вальс…
Туда,  где  первого  признанья
Струился  теплый  свет  из  глаз…

И  где  восторженно  и  шало,
Чтоб  не  был  мир  так  сер  и  пуст,
Мальчишка  "Н"  –  инициалу,
Оставил  строчку  алых  чувств.

…Я  помню…  как  дрожа  всем  телом,
Тревожа  серость  душ  и  стен,
Кусочком  сердца  –  алым  мелом,
Писал  он  –  "Я  люблю  Вас,  Н."…

Ах,  юность…  помнишь,  горько  сладкий
Вкус  шоколадок  по  рублю?..  
Десятый  класс…  портфель…  тетрадки…
Весна…  и  чувство  –  Я  люблю!..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724161
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


AleksKr

Дела темны, но скоро - смута дня…

Дела  –  темны,  но  скоро  –  смута  дня
Предчувствуется  в  утреннем  тумане,
Утопия  надежд  в  нём  и  возня
Наива  ветра  перемен.  И  мне  не  странно
Что  ропот  листьев  –  то  не  более,  чем  гам.  
Они  привязаны  к  питающим  ветвям,  
И  полностью  в  руках  того,  кто  гонит  ветер.
Но  он  –  невидим,  за  деянья  –  не  ответит…
А  ропот  скатится  до  мата  непортебы.
В  плену  умы  у  снов  обманного  куража,
Здесь  всё  приземлено,  а  в  небе
Все  предпосылки  к  революции  назрели;
Поставят  к  стенке  сны,  меня  же
Вновь  депортирует  будильник  из  постели.
Сны  совести  родят  химеру  власти
В  истории,  и  в  ней  у  спящей  части  –  
Дела  темны.  Но  скоро  смута  дня.
Её  похмелье  жаждет  крови  и  огня,
Рассвет  сотрёт  мажорных  звёзд  сиянье,
А  митинг  солнечных  лучей  добавит  смуты  
И  истина  всплывёт,  что  буча  рани  –  
Лишь  продолженье  суток…
                                                                                                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724181
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


OlgaSydoruk

Кто накормит их с ладони?. .

Небо  тёмно-серым  цветом  накрывает  с  головой.
Серебристым  что-то  пишут  нити  молнии  кривой.
Пролетают  мимо  кони  -  кучевые  облака.
Кто  накормит  их  с  ладони?..  -  Только  Господа  рука!..
Столько  горьких  слёз  пролито,сколько  выпито  с  горой...
В  тёмно-сером  цвете  небо  дышит  в  унисон  со  мной...
Для  чего  все  эти  строки?..Воскрешения  пора?..
Или  просто  бродят  соки  синей  веной  без  конца?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723834
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Олекса Удайко

ВОНА

   [i]Так  сталося,  що  жінка  стала  чи  не  найціннішим  
   скарбом  безумного  і  суєтного  сьогодення.  Бо  хто  
   ж  як  не  вона  може  повернути  йому  риси  розумності  
   та  красу  буття  у  всіх  його  проявах?  Тут  вже  йшлося  
   про  це  у  моїх  віршах  і  творах  моїх  колег*.  Звертаючись  
   до  вічної  теми  сутності  людського  існування  на  Землі,  
   автор  пропонує  друзям  і  читачам  сайту  новий  доробок  
   як  "закваску"  до  нових  диспутів  на  цій  сторінці...  
   
   Доброго  вечора  та...  плідної,  щасливої  ночі!  
   В  супроводі  невмирущої  музики  Щопена...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона  –  та,  
                           що  як  треба  коня  на  скаку  угамує,
Вона  в  хату  палаючу  ввійде,  як  хата  горить.
Вона  –  та,  
                           що  ніколи  дарма  у  житті  не  сумує,
Коли  розпачі  рана  її  окупує  на  мить.

Вона  –  та,  
                           що  уміє  і  може  у  млості  кричати,
Коли  він  у  пещоті  зірве  невгамовний  той  крик,
Їй  не  треба  
                           покої  у  злоті  і  білі  палати  –
Їй  дорожчий  його  задовільно-впокорений  рик.

Вона  –  та,  
                           що  народить  як  треба  дітей  –  хоч  і  десять,
Лиш  би  він  їх  трудом  своїм  відданим  прогодував…
Вона  –  та,  
                           що  квітчає  у  ряст  його  приспані  весни,  
Аби  він  повирішував  тисячі  рідкісних  справ.

Вона  –  та,  
                           що  підніме  йому  до  висот  кундаліні**,
Аби  він  перестрибнув  нараз  двометровий  паркан.
Й  не  закрадеться  в  нього  
                                                                       ні  крапельки  підлої  ліні  –
Він  ділами  наповнить  накреслений  милою  план.

Вона  –  та,  
                           що  узимку  веселі  хори  хороводить,
Й  ніпочому  їм  люті  завії  й-морозна  зима.
Вона  піде  
                           за  ним,  коли  треба,  в  вогонь  і  у  воду,
Коли    іншого  шляху  в  подружньої  пари  нема.  

…Так  і  шествує  
                           в  світі  той  люд  погамований  парами,
Немов  нитка  і  голка,  що  все  надміцне  протика.
Та  чомусь  одне  
                           одного  й  долю  нерідко  ми  сваримо…

Видно,  суть  у  безбожного  люду  гріховна  така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно  з  індуїстським  вченням,  латентна  сила,  що  
     покоїться  в  куприку  людини,  звернута  в  спіраль.      [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Макієвська

Весняне


Прощаємось    ми  з  зимою,
Сонце  лиє  з  небес  промінці,
Пахне  навколо  весною,
Цвіркотять  у  кущах  горобці.

Схиля  голівки  до  землі,
Квітнуть  проліски,  такі  ніжні,
Впали  роси  на  них  в  імлі
Чи  то  сльози,  перлинно-сніжні?

Й  летять  із  вирію  птахи,
Покидаючи  чужі  краї,
Спішать  додому  на  дахи,
В  ліси,  в  сади,  в  зелені  гаї.

Стає  затишно  на  душі
Від  чистих  ароматів  весни,
Її  дзвінкої  метушні,
Від  тої  неземної  краси.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723497
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Ліна Ланська

ТРІШЕЧКИ ПТАХ

Хай  і  не  я,  і  не  ти  -
В  небо  і  з  неба...
Хай  і  не  нам  намалюється  Рай.
Подумки  раптом  злети!
Як  це  не  треба?  -
Крила  обшарпані  болем  не  обчухрай.

Глянь  в  Задзеркалля  мигцем  -
Біле  й  пухнасте
Пір"ячко  ніжить  збаюрений  шлях.
Бачиш  змарніло  лице?  -
Тільки  б  не  впасти,
Ангели  -  змучені  люди  і  трішечки  -  птах.

Трішечки...  іноді  він  -
Птаха  безкрила.
Душу  твою  береже  від  падінь.
Хочеться  дива  і  змін?
Де  ота  сила,
Що  піднімає  так  легко  у  височінь?

Як  подолати,  знаття  б!
Муки  навроки?
В  серці  твоєму,  розбитиму  вщент,
Віри  й  надії  тремтять
Стишені  кроки  :                                  
"Віруй,  надійся!"  -  любові  злитись  дощем.

Хай  і  не  я,  і  не  ти  -
Як  це  не  треба?  -
Крила  обшарпані  не  обчухрай.
Подумки  раптом  злети!
В  небо  і  з  неба...
Хай  і  не  нам  намалюється  Рай.
13.03.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723593
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


ТАИСИЯ

Цвела сирень

Места  –  знакомые  до  боли.
По  этой  тропке  шли  к  реке.
Цвела  сирень,  нас  только  двое,
Весна    -  в  душе,    рука  –  в  руке.

Сверкали  «зайчики»  на  ветке.
Пьянил  цветочный  аромат.
Я  –  босиком,  ты  нёс  баретки.
Меня  смущал  твой  нежный  взгляд.

Ты  мне  дарил  сирени  ветку.
Ты  рисовал  ночной  пейзаж.
Нёс  на  руках,  как  птичку  в  клетку.
Здесь  сохранился  наш  шалаш…

Твой  взгляд    по-прежнему      смущает.
Опять  зовёшь  меня  в  шалаш.
Вино  с  годами  лишь  крепчает.
Как  привлекает  наш  вояж!

15.  03.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723662
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


OlgaSydoruk

Там увидела себя.

Экспромт

Лишь  под  утро  ветер  ночи,  в  монотонности  дождя,
Затихал.Смежались  -  очи...Там  увидела  себя,
И  ромашковое  поле,и  лазурный  василёк.
Средь  ковылевого  моря    -  нежный  аленький  цветок...
Поцелуи  обжигали  моё  тело  без  огня.
Полыхала  в  полумраке  фиолетовым  душа.
Ветер  ночи  приласкался  и  затронул  завиток.
Только  губ  не  прикасался...Только  слов  сказать  не  мог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723664
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Олена Вишневська

…звуками падати в тишу…

Все  перемелеться,  невідворотне  відбудеться.
Нас  розіграють  уміло,  неначе  етюди.  Ця
Партія  ще  недописана:  нотами,  струнами,
Клавішами,  барабанами  в  серці  пульсує.  Ми

Все  обірвемо,  натиснемо  /рухи/  на  паузу.
Навіть  без  дотику,  чуєш,  зашкалює  градус  у
Першому  такті.  А  скільки  їх,  Боже,  відміряно?
Скільки  не  зібрано?  Скільки  даремно  намріяно?

Перетасуються  карти  в  колоді  –  ми  звуками
Будемо  падати  в  тишу  і  подихи  слухати.
Тільки  без  дотиків…  Тягнуться  пальці  до  музики.
Просто  зіграємо.  Слово  зав’яжемо  вузликом.

В  сутінках  небо  /приручене/  вляжеться    ковдрою,
Рухи  -  у  погляди.  Станемо  піснею  довгою.
Все  перемелеться.  Невідворотне  відбудеться.
Все,  що  насправді  не  сталось,  /в  мені/  не  забудеться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723489
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Радченко

Грак

Так  поважно  грак  крокує,
Не  боїться  він  людей.
Роздивляється,  пильнує,
Зустріча  новий  він  день.
З  гордо  витягнутим  дзьобом
Йде  по  стежці,  не  зверта.
Ось  крутнувсь  й  пішов  підскоком,
Ось  навприсядки  сіда.
Зупинився,  щоб  спочити,
Крила  широко  розкрив.
Вирішив:  пора  летіти  —
Марш  ранковий  завершив.
Ось  така  в  грака  забава:
Вранці  стежкою  гулять.
І  важливіша  є  справа:
Ще  б  навчитися  співать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723484
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Троянда Пустелі

метаморфоза

ти  –  метаморфоза  
у  нашому  вимірі
крихка  та  тонка
холодна
зваблива

розчиняєшся  у  спогадах
як  в  солоній  воді  
сльози
зливаєшся  воєдино
розтікаючись  струменями
током  по  шкірі
на  кінцевих  закінченнях
пальців
вій
вуст

ти  -  сніг
у  кришталевому  шарі
оманливий  та  несправжній
теплий
приємний

якого  хочеться  торкатися  
думками
словами
літерами
і  писати  про  нього  хокку
чи  рубаї
бо  прості  вірші  надто  прості
для  тебе

адже  ти  такий  складний
для  цього  світу
ти  його  метаморфоза


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723418
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Lana P.

КУЛЬБАБКА

Кульбабка  тримає  весь  світ  —
Піднесла  пухнасту  голівку.
І  кличе  її  зореліт
У  довгу  цікаву  мандрівку.          17/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723364
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Потусторонний

Вновь чудится весна…

Вновь  чудится    весна,  
пусть  в  марте  еле-еле  
ткёт  нежность  полотна  
из  солнечной  кудели.

Снег  обнажает  смерть,  
грязь,  сцеживая  в  лужи.  
Ты  мёрзлому  не  верь,  
песнь  новую  послушай.

Мир  солнечных  часов
вспять  повернул  движенье,  
фортуны  колесо  
закрутит  к  возрожденью.

От  искорки  любви
вдруг  вспыхнут  жизни  свечи,  
вновь  птицам  гнёзда  вить,  
как  нежность  душу  лечит!

Пусть  трепетный  апрель
в  нас  вечно  будет  длиться  
и  в  зимнюю  метель  
уйдёт  весенней    птицей.

Однажды,    навсегда,
без  права  на  ошибку,  
как  талая  вода  
со  стылою  улыбкой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723370
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Катерина Дмитрецька

Весняно-закохане

У  сни  розвеснені  прийди,
Зігрій  вуста  палким  цілунком.
Зими  вже  губляться  сліди...
Потіш  мене  кохання  трунком.

У  коси  зорі  заплети,
Нехай  малює  ніч  графіті...
А  ми  одні  -  лиш  я  і  ти.
Весною  пахне  у  повітрі.

Зжени  тумани  з  моїх  вій,
Я  крізь  сніги  тебе  чекала.
Прошепочи:  "Навіки  твій..."
...Весна  крайнеба  запалала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723326
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Наташа Марос

СУЩИЙ ПУСТЯК…

О  чём  Вы  жалеете,  женщина  славная,
В  ненужных  морщинках  улыбку  тая,
Простите,  я  знаю:  не  в  праве,  не  в  праве  я
Расспрашивать  Вас,  дорогая  моя...

О  том,  как  любили,  когда  были  юною  -
От  счастья  блестели  глаза  на  ветру,
Душа  упивалась  горячим  безумием,
Бессонную  ночь  провожая  к  утру...

А,  может,  о  том,  сокровенно-таинственном,
Что  в  прошлые  дни  унесло  сквозняком,
Где  Вы  растворились  в  красивом,  единственном,
Кого  для  себя  нарекли  божеством...

По  ком  Вы  страдаете,  женщина  милая,
И  что  Ваши  сны  до  сих  пор  берегут?
Мелодией  старой,  где  болью:  "любила  я..."
Отравлены  шрамы,  что  бешено  жгут

Своим  одиночеством  после  полуночи...
С  тяжёлыми  веками  вновь  поутру  -
Не  скрыл  макияж,  да...  И  сколько  ни  умничай:
Навязчиво  ноет:  "...я  точно  умру..."

И  снова  болит  пустота  и  безумие,
А  ночь  за  окном  -  ей  не  стыдно  ничуть...,
Что  он  не  пришёл...  Он  -  с  пропавшим  сказуемым...
Вы  плачете:  "...той  же  монетой  плачу..."

О  чём  Вы  задумались,  мудрая  женщина,
Перчатки  и  шляпка...  и  дома  не  ждут,
Лишь  воспоминания,  временем  венчаны,
Слезу  утирая,  тепло  берегут...

Вы  каждое  утро  у  старого  зеркала,
Встречая  себя,  улыбались  грустя,
Платили  /по  полной/  за  жизнь  исковеркану,
За  слёзы,  за  вечность,  ...за  сущий  пустяк...

                       -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720451
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 13.03.2017


Наташа Марос

ЧИСТИЙ ЗОШИТ…

Ти  прочитав  і...  зсунувся  з  лиця,
Мов  хто  ножа  на  відстані  -  у  спину,
Бо  зрозумів,  що  сповідь  моя  ця
Мені  дорожча  за  мішки  бурштину...

Не  зглянулась,  упевнено-легка
/Це  вперше  за  пусті  десятки  років
Не  втримає  мене  твоя  рука/  -
Таких  ще  вільних  я  не  знала  кроків...

Гукав,  гукав,  а  потім  -  довго  біг
І,  жадібно  хапаючи  повітря,
Ти  розумів:  ніколи  не  беріг...
Ніколи...  А  сьогодні  -  я  не  вірю...

Закреслила,  розправилась,  пішла
Так  легко,  мов  у  весни  свої  сині,
Бо  досі  точно  я  перебрела
Затоптані  давно  стежки  полинні...

Хоч  і  просив:  "Давай  фатальний  вірш  -
В  останню  збірку,  мов  останню  крапку,
Почнем  спочатку...  зможу  я...  повір..."  -
Холодний  дощ  скотив  останню  краплю...

А  я...  купила  гострий  олівець
І  чистий  зошит  у  густу  клітину...  
Не  йди  за  мною,  не  проси,  кінець  -
Без  мене  пий  терпку  свою  провину...

Мелодія  пливе  -  стрічай  весну,
Нову,  живу,  нехай  не  буде  гірша...
Та  не  чекай,  бо  я  не  повернусь,
І  не  впущу  тебе  до  свого  вірша...

                 -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721949
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 13.03.2017


Наташа Марос

СУДАРЬ…

Вы  так  спокойны,  сударь,  безразличны,
Зайдя  в  свою  тенистую  аллею,
Безжалостно  расстались  с  нашим  личным,
Сегодня  я  об  этом  не  жалею...

Давно  забыла  запахи  сирени,
Пьянящие  меня  порой  ночною,
Сто  раз  огнём  облизаны  поленья
Чужой  любви,  горевшей  не  со  мною...

Нет,  не  со  мною,  сударь...  Вы  смогли  же
Листать  страницы  огненного  зноя...
Вам  до  меня,  как  мыслям  -  до  Парижа
И  оттого  не  знаете  покоя...

Я  приглашала  в  сказочную  осень,
А  Вы  стремились  -  в  солнечное  лето...
Вы  думали:  ещё...  потом  попросят,
Но  я  лишь  раз  шептала  Вам  об  этом...

Вы  отказались,  сударь,  -  Ваше  дело,
Я  помню  только:  опадали  листья,
Но  знайте:  всё  давно  уж  отболело
И  только  осень  иногда  приснится...

А  вот  -  зима...  Вам  холодно  и  зябко,
Вы,  сударь,  -  пленник  слов  своих  и  мнений  -
Не  к  тем  ногам  рассыпаны  охапки
Тяжёлых  веток  розовой  сирени...

                         -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 13.03.2017


Шон Маклех

Людські слова

                                               «Я  так  боюсь  людських  слів...»
                                                                                                 (Райнер  М.  Рільке)


Людські  слова
Падають  на  скляну  поверхню  
Кришталевих  дзеркал  людських  душ  -  
Розбивають
На  тисячі  скалок.
Людські  слова
Вони  іноді  кулями,
Іноді  оливними  гирями
Чи  круглими  гарматними  ядрами
Наповненими  палаючим  порохом.
Людські  слова
Іноді  гострим  лезом
Перукаря  божевільного
По  горлу  людської  долі,
Іноді  колючими  голками  їжаків-невдах,
Чи  єхидн  кволоступів,
Чи  зубами  рептилії  безногої  гнучкоспинної
Двозубої  та  лускатошкірої
В  п’яту  ахіллесову  буття  нашого.
Іноді  втекти  хочеться
Від  чорних  жахних  слів  людей,
Слухати  слова  старого  бороданя  явора,
Чи  мрійника  ясена,
Чи  клена  -  сміхотуна  рудого,
Слухати
Дерев  гомінких  слова,
Слова  крука-філософа
І  паяца  горобчика.
У  них  слова  кращі,
Мудріші  й  доречніші,
Зрозуміліші  й  добріші.
Нажаль...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 13.03.2017


Serg

На жаль…

Асоціативне    до
Шон    Маклех:  «Людські  слова»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465

               «Ну  що  б,  здавалося,  слова...
                 Слова  та  голос  -  більш  нічого.
                 А  серце  б'ється  -  ожива,  
                 Як  їх  почує!»
                                                 Т.  Шевченко*

Людські  слова...  
Прості  й  величні,
З  трибун,  чи  в  тихому  кутку,
Сміливі,  радісні,  скептичні,
Юнацькі  й  з  віком  ексцентричні,
Терпкі  і  з  присмаком  медку,  -
Усі  вони  -  багатство  мови,
Велике  дзеркало  віків
Із  відображенням  здоровим
Товстих  тлумачних  словників...

Та  хочу  чути  не  окремі
Веселки  кольору  слова,
Хай  навіть  у  гучній  поемі,
А  думку  зрілу!
От  дива,
Усі  навчились  говорити
Й  писати  рівно  у  рядки
Чому  ж  так  тяжко  в  світі  жити
Й  нема  думок-волошок  в  житі?
На  жаль,
Полова  й  будяки...

Одні  і  ті  ж  слова  повсюди
Використовують  повсяк,
Одні  і  ті  ж  навчені  люди
Щодня  в  макулатури  груди
Складають  пошесті  мертвяк,  
Усі  вони  -  то  брак  освіти,
Що  викликає  співчуття
Із  неможливістю  терпіти  
Провладний  суржик,  як  сміття...

Та  маю  щире  побажання
Ту  ахіллесову  п'яту
Перетворити  на  Кохання
У  римах  душ  людських!
Просту
Ідею  чути  гумор  клена
Й  старого  явора  слова
І  мрії  ясена  зелені,
По-філософськи  десь  шалені!
На  жаль,
Я  вірю  у  дива...

11.03.2017


*«НУ  ЩО  Б,  ЗДАВАЛОСЯ,  СЛОВА...»
Тарас  Шевченко.  Зібрання  творів:  
У  6  т.-К.,  2003.  -  Т.  2:  Поезія  1847-1861.  —  С.  94-95;  605-606

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722786
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 13.03.2017


Радченко

Немає незмінного

І  немає  нічого  незмінного:
Ні  теорій,  ані  аксіом,
Ані  кольору  сходу  кармінного
Чи  комети  з  блискучим  хвостом.
Почуття,  що  здаються  одвічними,
Можуть  раптом  розсипатись  в  прах,
Щоб  опісля  з  раптово-зустрічними
Перекреслить  розпуку  і  страх.
Все  минеться  і  все  перемелиться,
Та  не  зАвжди  чомусь  так  бува,
Бо  образа  туманами  стелиться
І  надію  з  дороги  збива.
І  не  має  нічого  незмінного  —
Через  час  воно  стане  нічим.
Ранок  кольору  темно-кармінного
Буде  ніжним  й  чомусь  мовчазним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723148
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Анфиса Нечаева

Хоче сонечко мені сказати…

Я  поцілунок  теплий  і  ніжний  відчула,
Це  ранкове  сонце  в  кімнату  мою  заглянуло.
Воно  в  щічки  мене  цілувало,
Мені  в  очі  воно  заглядало.
Хоче  сонечко  мені  сказати
-Годі  ніжитись,  пора  вставати.
Всі  пташки  вже  давно  повставали
І  вранішні  пісні  заспівали.
Я  у  відповідь  сонечку  хочу  сказати,
-Дай  но  ще  трішечки  мені    полежати,
Так  у  ліжечку  моєму  тепленько,
Та  і  вставати,  мабуть,  ще  раненько.
Сонечко  шию  мою  лоскотало,
Вперто  на  скронях  моїх  вигравало.
Потім  у  люстерко  моє  заглянуло,
Сотню  *зайчиків*  на  мене  жбурнуло.
Хоче  сонечко  мені  сказати
-Годі  лінитись,  треба  вставати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720410
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 12.03.2017


Квітка))

Скажи мені

Скажи  мені,  що  я  не  розгубила!  
Надії  всі  до  решти  із  долонь,
Твоїх  терпких...  скажи,  що  я  любила
І  дощ  оцей,  не  пристрасний  полон...

Такий  сумний,  пригірклий,  недоречний.
Скажи  мені,  що  все  це  забуття-
Не  вигода,  що  завтра  буде  гречним,
У  кольорі  веселки  світ  життя...

Скажи  мені...  невже  це  так  багато,
Яка  із  них  у  справжності  є  мить?
Надій  розбитих  невеселе  свято...
Скажи  мені...  чого  то  так  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723089
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Вишневська

білим спомином недопечалі

[i][b]"
Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи."[/b][/i]
                                                                 [b]  [i]    Гостя[/i][/b]




Ти  проший  мене  всю
Білим  спомином  недопечалі.
По  зів`ялій  траві  вітер  гонить  вчорашні  сліди
І  твої,  і  мої,  щоб  сховати  від  світу  найдалі
Несміливу  любов,  що  ятритиме  пам`ять  завжди.

І  допоки  ми  віримо  в  те,  що  себе  обдурили,  
Переправу  змінили  й  в  нікуди  наосліп  втекли,  
Забувай  мене,  чуєш?.../  щоденно...щоночі...щосили.../
Як  і  я  забуваю  в  холодних  обіймах  імли.

Бо  прийде  знову  завтра,  в  якому  нас  більше  немає,  -
Розсміється  /підступно/  в  обличчя  сльотавим  дощем.
Пам`ятай  мене  /зможеш?/  найбільшу  із  втрачених  таєн,  
Ту,  що  вирвала  з  серця  /по  собі/  мільйони  поем....

/04/03/2017/

[i]
З  вдячністю  Наталочці  за  мить  натхнення)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Владимир Зозуля

Исходя

Ах,  как  жаль  мне…  как  хочется  снова  вдохнуть
Этот  запах  весеннего  ветра  и  звёзд,
Эту  –  юного  чувства  –  волшебную  муть,
Этот  миг  скоротечных  восторгов  и  грёз.

Задохнувшись  от  счастья  бежать  по  траве,
Сквозь  просвет  листвяно'й  и  березовый  шум…
Ах,  как  хочется  снова  прижаться  к  тебе
И  не  чувствовать  где-то  внутри:  –  Исхожу…

Исхожу  из  всего,  тихо  так,  по  чуть-чуть.
Исхожу  из  себя,  каплей  водки  в  крови.
Исхожу  из  земной  невиновности  чувств.
Исхожу  из  презумпции  нашей  любви.

Исхожу  из  твоих  неразгаданных  снов.
Из  того,  что  забыто  и  станет  ничьим.
Из  ещё  не  озвученной  музыки  слов  
Исхожу,  как  исходит  огонь  из  свечи.

Исхожу  с  не  пролитых  и  про'литых  слёз.
Из  холодных  и  длинных  осенних  дождей.
Исхожу  из  рассыпавших  листья  берез,
В  высоту  планетарной  печали  своей.

Исхожу,  как  звучащий  серебряный  свет,
От  звезды,  что  еще  не  угасла  в  груди.
Исхожу  от  тебя,  но,  как  будто,  вослед...
Исхожу…  и  никак  не  могу  изойти.

 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723078
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Lana P.

ОШУКАНА

Цвіла  білим  пухом  тополя,
Як  вітер  торкав  її  стан.
Купалась  в  безмежжі  край  поля,
Здавалось,  життя  —  океан.

Вслухалась  до  кожного  звуку,
Що  вітер  на  вушко  шептав.
Кохання  ввірвалось  без  стуку
У  вигляді  сонцезаграв.

Не  знала,  що  вітер  жорстоко
Обскубає  листя  в  душі,
І  буде  вона  одиноко
Вкривати  німі  спориші.

Ошукана  вітром  тополя
Самотньо  стоїть  у  журбі.
Якби  ж  то  була  її  воля
Відраду  знайти  у  собі.                      12/04/16            
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722775
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Lana P.

ОСОКА

Тремтить  на  вітрі  осока.
У  неї  —  талія  тонка.
Відпочивала  цілу  зиму.
Сніжок  укутував  лозину,  
Оберігав  красиву  ніжку  —
Була  йому  за  білосніжку.

А  навесні  розтанув  сніг,  
Хоча  тримався  так,  як  міг.
Тоді  вітри,  неначе  оси,
Пошарпали  за  довгі  коси,
Поналітали  звідусюди,
Штовхали  в  спину  і  у  груди,

Хапали  за  високий  стан,
Що  аж  зірвався  ураган.
Шарілась,  гнулася  небога,  
В  душі  вселилася  тривога.
Здавалося,  настане  згуба  —
Навіть  вітрам  була  нелюба…

Та  поруч  статний  очерет
Під  ноги  кинув  свій  берет,
На  пишнокосу  задивився  —
В  болоті  мало  не  втопився.
По  личку  скрапували  сльози,  
Під  сонцем  танули  морози…

Весняне  бавилось  кохання  
Під  вітровієвим  зітханням.                        19/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722777
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Валентина Ланевич

Моя ти, матінко, моя ти, ненечко Вкраїно!

Моя  ти,  матінко,  моя  ти,  ненечко  Вкраїно!
Сльозою  гіркою  умивана  твоя  землиця.
Поклони  щирі  б’ю,  скрушно  припавши  на  коліно,
Молю  до  Бога,  щоби  трималась  у  душах  криця.

Безхатченко  недоїдки  вминає  на  фудкорті
Та  ще  й  надпите  пиво  має  на  царський  той  банкет.
Мільярдери  ж  наші  відпочивають  на  курорті,
Під  пальмами  Мальдівів  гучний  заказують  фуршет.

В  АТО  гремлять  гармати,  те  далеко,  не  почують,
Для  ніжних  їхніх  вух,  от,  звучить  Бетховена  сонет.
Компослуги  оплативши,  люди  гроши  рахують
І  тягнеться  рука,  щоб  із  ножен  витягнуть  багнет.

11.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722950
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


archic

Северное сияние

Лечи  меня  песнями  дальнего  севера
Обычными  письмами  и  ожиданием
Оно  ведь,  безмолвно  становится  верой  нам,
Когда  разрывает  по  шву  расстояние.

Весенними  днями.  Родными  и  близкими,
Друзьями  и  даже  простыми  прохожими
В  закате  багряными  тучами  низкими
Счастливыми  днями,  которые  прожиты

Простыми  улыбками,  гордыми  взглядами,
Волнительным  трепетом  в  миг  расставания
Минутами  горести  ,  только  бы  рядом  быть,
Когда  все  дороги  усыпаны  гравием

Бескрайним  простором  ночного  сияния
Оркестром  сердец  опустевшего  города.
На  улочке  каждой  шаги  –  как  послания,
Где  имя  твое  произносится  с  гордостью!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722839
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


@NN@

Душа рядками…

Рядки  тяглись  чумацькими  возами,
Разками  бурштинового  намиста,
Якісь  не  мали  ні  ваги,  ні  змісту,
А,  деякі,  вітрисько  геть  розхристав.

Одні  вплітали    чебреці  і  м’яту,
А  інші  розцвітали  яблунь  квітом,
Просвічували  зорями  між  віттям
І  жебоніли,  мов  струмок  за  містом.

І  ранили  зболіле  бідне  серце,
Мов  полум’ям  лизали  білі  руки,
Народжувались,  як  дитя  у  муках,
І  не  складались  в  голові  до  купи.

Зібрати  б  їх,  згребти  і  підпалити,
Мов  те  пожухле  листопадне  листя.
Та  вітер  душу  все-таки  розхристав
Й  слова  розсипав,  мов  разки  намиста.

Думки  тягнулися    з  душі  рядками...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722674
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Квітка))

Тебе розуміти…

Тебе  розуміти...  мій  мозок  повільно  скипає...
Я  все  намагаюсь  тебе  випивати  до  дна...
Так  тихо  ступати,  за  межі  твого  небокраю,
Як  нас  ще  немає...  тобою  мене  ще  нема...

Я  хочу  змагатись  із  часом  в  німих  перегонах,
Де  він  є,  як  спринтер,  а  я  лише  мрії  маля...
Малюєш  губами,  де  дотики  рівні  полону,
І  сонцем  здається  в  безмежності  кругла  земля.

І  як  розуміти...  мій  мозок  повільно  скипає...
Чи  буде  те  завтра,  чи  тільки  в  прекрасності  мить?
І  як  залишити?    всього  я  тебе  випиваю...
Мені  на  останок,  тобою  лиш  дуже  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722883
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Ліна Ланська

СКРИНЬКА ПАНДОРИ

Годі!  Терпіння  моє  невичерпне
Таки  скінчилось,  дверей  не  прикрию.
Хряпну  так  сильно,  як  тільки  зумію,
Руки  зомліли  і  серце  щось  терпне.

Я  біля  тебе  ходила  навшпиньках
Не  потривожити  б,  не  розбудити...
Ніби-то  й  виросли,  наче  ж  не  діти?  -
Тільки  Пандори  відкрилася  скринька.

Може  навмисне,  а  мо`випадково...
Хтось  зачепив,  -  у  вузеньку  щілинку
Лихо  протиснулось,  -  сіє  зернинку.
Скинула  скриня  прадавні  окови.

Все,  що  ховала,  межиочі  раптом
Кинула,  втомлена  і  збайдужіла,
І  оніміла,  від  муки  безсила,  -
Біль  розлетівся  жаским  ароматом.

Впав  на  пошерхлі  вуста  і  на  руки.
Сльози  скотились,  заплакали  весни.
Палить  вогонь  з  тих  очей,  перехресний?
І  віднімає  всі  шанси  у  злуки.

Мертвому  користі  -  нуль,  від  кадила.
Не  воскресити  минулого  -  втеча
Поневірянь,  стільки  бід  натворила  -
У  безнадії  тремтить  порожнеча:

Болем  щомиті  задуха  стискає,
Що  вже  насіялось  те  і  зростає.

06.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722614
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


ТАИСИЯ

Берёзовая роща

С  утра  пораньше  слышу  птичьи  трели.
Для  пробуждения  –  холодная  вода.
Держу  в  руках  тяжёлые  гантели.
От  зимней  спячки  не  осталось  и  следа.

Такой  режим  пришёлся  мне  по  нраву.
Весной  художник  должен  многое  успеть.
Семьёй  на  рощу  совершить  облаву.
Пора  в  рисунках  и  стихах  её  воспеть.

И  радость  встречи  вызывает  слёзы.
Берёзовая  роща  славится  вовек.
Между  собою  шепчутся  берёзы:
Замешан  в  этом  деле  добрый  человек.

09.03.  2017.

Рисунок  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722530
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


OlgaSydoruk

И не дрогнула даже рука…

Экспромт

Загоралась    святая  свеча,
И  душа  в  полутьме  не  кривила.
И  не  дрогнула  даже  рука  -
Не  толкнула  чудесная  сила...
Далеко  -  до  средины  грех'а.
От  средины  -  немного  уныло...
Эта  жизнь  -  по  реке  бытия...
По  реке  бытия  до  горнила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722528
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


OlgaSydoruk

Уходящее что-то заставило…

Замерзала  до  срока  река.
Никогда  раньше  срока  не  таяла.
Леденела  душа  без  тепла  -  
Уходящее  что-то  заставило...
Не  на  счастье  крестила  рука    -
Все  обьятья  и  слёзы(украдкой)...
Обронённые  наспех  слова
Разливались  божественно  сладко!
Я  сама  покидаю  тебя!..
Ненавистные  игры  -  без  правила...
Я  тебя  покидаю,любя...
А  река  -  раньше  срока  оттаяла...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722502
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ліна Ланська

ПОШУКИ

Укрившись  пилом  поколінь,
Збиваючи  до  крові  ноги,
Не  вибираючи  дороги,
Блукаємо  серед  видінь.

Живем,  
чи  думаєм,  що  так?
Замкнувши  дім,
закривши  очі,  
Шукаєм  записи  пророчі,
Неначе  сухарі  жебрак...

Могутній  бог,  
                     лихий  шакал?
Некрополь  день  і  ніч  вартує,
Померлих  поглядом  чатує,
Анубіса  лихий  оскал.

Десь  тут
розірваний  навпіл,
Старий  та  витертий  папірус,
Неначе  поглумився  вірус,  -
Уперто  пише  :
                     суходіл

Ділив  на  шмаття  легіон,  -
Або  вода  -    велінням    Нілу,
Чи  жадібний  та  знахабнілий,
Богів  величний  пантеон?

Шукаємо  старі  рядки.
Наскальні  стерті  ефемери
Ховають  таємниць  озера.
Байдужих  зір  німі  грядки
 
Тихцем  волають:  це  не  гра!
А  час  давно  забуте  витер,
Спалив  міста  в  пустелю    Ра,
Чи  інший  хто?..
                     котра  із  літер

Розкаже?..
                   кличем  навмання,
Мо`  Сфінкс  озватися  посміє?
Допоки  Цербер  лапи  миє,
Ізвечора  і  до  рання,

У  хвилях    Стіксу;    
                         спів  дріад
Заколисав  сповиті  душі    -
Серед  гробниць    
зотліли  ружі,
Поля  Іару  -  це    Дуат...

02.16.

Ред.09.03.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722500
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Олекса Удайко

HOMO FEMINIS

                                                     [i][b]
   Латинь...  Мова  релігії    і  науки.  Недарма    ж  Карл  Ліней
   запровадив  цю  мову  в  класифікацію  всього  живого  на
   Землі.  Вчений  найдосконаліше  творіння  природи  і  найвище  
   із  примат  ("сосунків")  нарік  як  Homo  sapiens,  що  означає  –  
   Людина  мудра.  Гострі  уми  якось,  жартома,      радянських  
   людей  називали  [b]Homo  soveticus[/b].  В  розвиток  традиції  
   "жартівників",  я  європейців  іменував  Homo  civilicus,  північ-
   ного  сусіда  –  [b]Homo  debilicus  [/b](тут  переклад  зайвий),  а  
   жіноцтво  наше,  вже  цілком  серйозно,  –  [b]Homo  femins[/b],  
   як  різновид  [b]Хомо[/b],  який,  за  Вайнінгером,  маєсвої  риси...  
   На    відміну  від  нас,  хоч  і  мудрих,  але...  "неотесаних".            [/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE  [/youtube]

[i][b][color="#5e0470"]Ти  –  та,  
яку  нам  дав  Всевишній  Бог,
хоч  і  створив,  відомо,  для  Адама…
В  тобі  –
ключі  від  святості…  від  двох
                   чудес  Едема  й  золота  Пріама.  

Ти  –  та,  
котрою  усміхнеться  день,
як  та  майне  раз  променем  крізь  ночі…
В  тобі  –  
скрипковий  ключ  для  од,  пісень.
Твої  слова  –  
                   бальзам  душі  –  пророчі.

Ти  –  та,  
в  котрій  є  символи  життя:
в  твоєму  лоні  –  цілі  покоління…
В  тобі  
є  необорна  ярість  та,
               яка  леліє  лист,  стебло  й  коріння.

Ти  –  та...  
Як  талісман  для  перемог,
де  не  буває  відступів,  поразок…
Устами  жінки  промовляє  Бог.
В  тобі  –  
                   і  сон,  і  яв,  узяті  разом.

Та  ти  ще  та:  
не  стерпить  їй  відмов!
Твоя  жада́  –  що  Господу  молитва!
В  тобі  
                   життя  –  основа  всіх  основ,
                   весна  квітуча  й  життєдайне  літо...

Ти  –  та,  
в  руках  якої  тане  лід,
з  тобою  тепло  і  в  осіннім  герці.
Бо  в  то́бі  
є  надійні  ліки  від…  погибелі  –  
                       несеш  в  собі  безсмертя.  

Ти  –  та,  
з  котрою  не  бува  зими,
з  тобою  не  страшні  й  вали  льодові,  
Тобі,  
любове,  молимося  ми...
Ті,  хто  себе  
                       не  мислить  без  любові.[/color][/b]

8.03.2017

Рекомендую  cлухати  Шопена  -  гармонує  зі  сказаним[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ліна Ланська

БУРШТИНОВИЙ РАЙ

Не  знемагай,  не  поспішай  
Ввійти  у  сонячну  заграву.
В  кінці  тунелю,  кажуть,  -  Рай,
Який  шукаєм  безугаву.

Кипить  смолисто-дикий  мед,  -
Зібрав  у  пригорщі  минуле,
Ховаючи  в  прозорий  плед
Необережне  і  заснуле

Буття  -  миттєвості  полон.
Лишилась  поглядом  навпроти
Сльоза,  що  обіцяє  сон  -  
Увічнена  краса  скорботи.

Безцінна  низка  намистин
Ховає  сонця  краплі  теплі.
Спокусою  зове  бурштин
У  рай,  загублений  у  пеклі.

02.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722314
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Циганова Наталія

так, по мелочи…

Обещаний  простых  монетки
по  фонтанам  собрать/пройтись:
«Буду  в  каждой  весенней  клетке
ставить  галочку  добрых  птиц,
рассыпающих  щедро,  небо
разрывающее,  «курлы»».
Им  бы  –  к  дому  лететь.  
А  мне  бы
в  нём  достроить  ещё  углы
тишине…  и  её  осколкам.
Водрузить  поэтапно  на
пьедестал,  на  плечо,  на  полку
все  весенние  имена.
…тихо-тихо…  
потом  –  воздущно…
Что  я  птицам  смогу?...  века?...  –
так,  по  мелочи  –  просто  слушать…
…слушать  –  значит,  любить  пока…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722222
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Радченко

Тьомка

Час  біжить  і  вже  півроку
Виповнилось  правнучку.
Дзигиня,  маленький  клопіт  —
Не  лежиться  вже  йому.
Він  уміє  "розмовляти",
Сам  лягає  на  живіт,
Дуже  любить  танцювати
На  носочках,  як  джигіт.
Жартівливо  називаєм:
М'ячик  з  ножками  ти  наш.
Залюбки  в  футбол  він  грає  —
Є  у  Тьомки  справжній  м'яч.
Все  навкіл  йому  цікаво,
Все  куштує  він  на  смак.
Робить  він  спортивну  вправу—
Пальчик  ніжки  посмоктать.
Як  не  день,  то  щось  новеньке:
Ось  навчивсь  казать  "коя".
Час  біжить.  Біжить  швиденько  —
Правнучок  вивча  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722246
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Радченко

До болю соромно

Мені  до  болю  соромно  за  тих,
Хто  молодість  Вкраїни  убиває
І  "Слава  Україні"  для  піару  лиш  горлає,
Не  відчуваючи  який  тяжкий  то  гріх
Безжалісно  вбивати  і  калічити  дітей,
Чоловіків  на  плаху  смерті  віддавати.
Їм  байдуже,  що  плачуть  батько  й  мати
І  вдови  сИріт  пригортають  до  грудей,
Шепочуть:  "Долю  випало  таку  нам  мати,
Осиротіти  з-за  чиїхсь  дурних  ідей".

Мені  до  болю  соромно,  коли
У  шпиталях  вручають  ордена  й  медалі,
І  промовляють  гордо  речі  "величальні",
Самі  ж  ховаються  в  палацах  від  війни.
Дітей  подалі    з  України  відправляють,
Рахунки  у  офшорах  доларові  мають
І  знають  вже  куди  потрібно  їм  втекти,
Бо  віли  і  будинки  придбані  давно.
За  звичкою  ще  трохи  зелененьких  вкрадуть,
Хто  підійматиме  Донбас  з  руїн  їм  все  одно.

Їм  все  одно,  що  люди  їх  вже  проклинають,
Їм  все  одно,  бо  їм  Вкраїна  не  болить
І  материнські  сльози  їх  не  зачепляють  —
Не  їхнім  дітям  Україну  боронить,
Вони  і  української,  мабуть,  не  знають.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722083
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017


OlgaSydoruk

Когда воет неведомый зверь…

Экспромт

Когда  воет  неведомый  зверь
И  от  злости  срывает  калитку,
Нараспашку  -  дубовая  дверь...
Уворует  -  жемчужную  нитку...
Разливает  рассвет  акварель    
Разноцветными  неба  мазками...
Затихает  ночная  свирель  -
Обрывается  сон  со  слезами...
В  оголённости  нерв  обесточь,
Чтобы  сердце  совсем  не  болело!..
Бесконечная  пряная  ночь
Растворится  в  тумане  несмело.
Перевитая  змейкой  печаль...
(До  чего  же  она  надоела)...
Идиомы(бесстрастной)вуаль
Примеряет  душа  неумело...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722114
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Валентина Ланевич

Ти, тримайся, коханий, тримайся.

Вкотре  стиснулось  серце  моє,
Защеміло,  я  -  зранена  чайка.
Танки  ворога  б’ють  по  душі,  БМП,
Ти,  тримайся,  коханий,  тримайся.

Хай  гартується  воля  в  борні,
На  стезю  стану  поруч  з  тобою.
Кров  скипає  в  пекельнім  вогні,
Ти  завжди  будь  готовий  до  бою.

Втома  давить  на  дуже  плече,
Трем  сховай  ти  у  тілі  зболілім.
Збережи  себе,  попри  усе,
Та  лишайся  стійким  і  сміливим.

05.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721835
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Олена Вишневська

Ніч обеззброює

Що  ж  ти,  маленька,  тремтиш  і  ховаєшся  в  сни?
Ніч  обеззброює  криком  безумства  війни,  
Вистрелить  і  промахнеться,  не  вийти  з  кола:
Лапи  безсоння  тримають  тебе.  Довкола

Гинуть  секунди  в  безлюдному  натовпі.  Ти
Все  б  віддала,  щоб  до  ранку  живою  дійти.
Але  в  цю  мить  на  задвірках  хиткого  світу
Кутаєш  віру  в  полатану  болем  свиту.

Рівні  дороги  зірвалися  різко  в  пунктир  -
Вкотре  дочитуєш  /наче  напам`ять/  Псалтир...
Мов  ланцюгом  божевілля,  думки  сповиті,  
Але  сьогодні  відчула:  потрібно  жити.

Правда,  не  знаєш  навіщо,  не  бачиш  мети.
Пишеш  і  не  відправляєш  /свідомо?/  листи.
Просиш  у  Нього  так  свято,  як  тільки  діти
Вміють,  навчити  цей  світ  у  собі  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Ліна Ланська

НЕВДАХА

Усе  так  просто:  він,  вона,  вони.
Були  і  є,  як  сонце  із-за  даху,  -
Чиїсь  знайомі  і  чиїсь  сини,
Нестерпно  ігноруючі  невдаху.

Бо  він  -  не  ви,  і  навіть,  не  вона,  
Яка  і  вирок  вже  оголосила.
Не  випити  знущання,  як  вина,
Нестерпно  душу  рве  на  шмаття  сила

Байдужих  слів,  байдужих  і  чужих.
А  він  -  "невдаха"?  -  невідомий  геній!
Чому  тоді  так  муляє,  скажи,
Його  ім"я?..чи  кисень  у  легені

Вже  не  надходить?..ніби-то  живий,
Говорить,  ходить,  ще  там  щось  і  пише.
А  ви  ж  любили!..  Може  і  не  ви
Нектар  збирали?..  запилились  лишень.

Майнули  крилець  срібні  блискавки
І  пил  осипавсь  на  росу  у  трави.
А  він  торує  вже  без  вас  стежки,
Напившись  вдосталь  розпачу  отрави.

Усе  так  просто...  просто  не  збулось.
Дві  половинки  різних  недоспілих
Зелених  почуттів,  а  мо`здалось?
Невдах  немає,  -  зосліпу  наснили,
Що  він  впаде,  вже  падає...ось-ось...
.........................................................
На  мить  закам"янілий    -  не  зотлілий.
02.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


ТАИСИЯ

Мечты сбываются



Мечтали  о  Весне  зимой
С  особенным  волнением.
Она  нам  видится  порой
Божественным  явлением.

Её  карета    вся    в    цветах,
И  множество  встречающих.
Весна  с  румянцем  на  щеках.
Наряд,  -  всех  восхищающий.

Мечтатель,  стоп!  Притормози!
Она  пока  что  -    «Золушка».
Ботиночки  её    в    грязи.
Надежда  вся  на  солнышко.

А  солнца    луч    как  чародей
Возьмёт  природу  в  оборот.
Разбудит  принца  и    людей.
Принцесса  явится  в  народ.

04.  03.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721608
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Валентина Ланевич

Я не хочу писати про бій.

28.02.17  на  Світлодарській  дузі  загинув  23-ох  річний  боєць  54-ї  мобільної  бригади  "Крук",  Сергій  Мокренко,  родом  з  Волині.  В  цей  день  він  мав  отримати  орден  "За  мужність".

Я  не  хочу  писати  про  бій,
Про  війну,  що  калічить  життя  молодії.
Тільки  бути  мені  як  самій,
Бо  душа  почепила  сльозу  знов  на  вії.

Над  згорьованим  степом,  серпом,
На  зчорнілому  небі  красень-місяць  завис.
Скрикнув  пугач,  змахнувши  крилом,
Збита  з  дерева  гілка  і  розстріляний  лист.

І  розстріляне  тіло  бійця
Тихо  смертонька  горне  у  вічні  обійми.
В  Ім’я  Господа  Бога,  Отця,
Зупиніть  люди  кляті  ті  прийми.

Двадцять  третя  весна  розцвіла,
Щоб  любові  свічу  запалити  востаннє.
Зійшов  Ангел  з  Небес  і  душа
Білим  лебедем  ввись  полетіла  в  прощанні.
04.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721552
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


archic

Минуты

Они  остановились  прошлым  летом,
Нас  провожала  гордая  гроза
Проникновенной  песней  недопетой
И  отражением  в  чужих  уже  глазах.

Молчанием  заброшенной  квартиры
В  которой  отголоски  важных  слов.
Тобою  не  закрытые  гардины
Не  склеенное  счастье  серых  снов.

Обрезанные  крылья  –  это  просто,
Когда  с  обрыва  падаешь  на  дно,
Такое  безразличие  и  черствость
Едва  лишь  разбавляется  вином

Холодными,  но  летними  деньками,
Под  шепот  моря,  кружево  из  птиц
Хватая  воздух  нежными  руками
Не  чувствуя  ни  неба,  ни  границ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721660
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Радченко

И верить я хочу

Мелодию  непрошеной  тоски
Не  подбирай  к  моим  словам.
Прикосновение  твоей  руки  —
На  сердце,  где  уже  есть  шрам,
Вновь  оставляет  отпечаток,  след.
Я  не  могу  тебе  помочь,
Не  сможет  что-то  изменить  рассвет,
Когда  уже  уходит  ночь.
Не  будет  это  утро  мудреней,
А  будет  между  нами  пустота.
Я  думала,  что  грусти  ты  сильней
И  с  чистого  нам  не  начать  листа.
Разбрасывали  камни,  чтоб  собрать  —
Наивно  верить  в  чудеса.
Самим  себе  мы  научились  лгать
И  не  смотреть  глаза  в  глаза.
Не  подбирай  мелодию  к  словам  —
Я  лучше  просто  промолчу.
А,  может,  грусть  твоя  и  есть  обман
И  верить  в  это  я  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721392
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Салтан Николай

Тьма

[img]https://pp.userapi.com/c636627/v636627008/58efc/sEXCKNVclBY.jpg[/img]
Такий  холодний  вечір
І  руки  крижані.
Хтось  дихає  у  плечі
У  закутку  в  тіні.

То  хитра  і  ворожа
Нічна  морозна  тьма
Вривається  безбожно
У  серце,  як  чума.

Колотить  несвідомо,
Руками  в  груди  б’є
Що  мучать  аж  судоми.
(Ну  хто  така  ти  є?).

Так  холодно  сьогодні,
Що  ноги  ледве  йдуть.
Мов  пси  напівголодні
Вчепились  і  гризуть.

Немає  для  рятунку
Ні  сил  ні  каяття,
І  ніби  за  лаштунки
Іде  тепер  життя...

Тремтить  душа  надвечір,
Коліна  заодно.
Вже  в  сотий  раз  про  втечу
Ти  мрієш  все  одно.

Про  Африку,  Європу,
І  може  інший  світ,
Але  й  туди  галопом
Ця  тьма  тобі  услід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721386
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Ліна Ланська

ДОКИ



Сполохом  спокій  зім`яти?  -
Горнеться  смуток  до  тиші.
Душі,  як  впіймані  миші,  -
П`ятами    не  накивати.

Не  роздивитися  зорі,  -
Бо  оповиті  туманом.
Впоєне  млосним  дурманом,
Літо  заснуло  надворі.

Доки  гукала,  зомліла
Сніжна  хмаринка  лапата;
Впала,  -  голосить  лопата,
Плачуть  і  руки,  і  вила.

Нидіє  мерзле  в  Петрівку,
Як  розгрібаєм  до  ранку
В  горобині  вишиванку,  
Стежечки  чорні,  як  брівки.

Літа  не  буде  в  оселі,
Доки  не  вивчена  казка,
Доки  на  зрячих  -  пов`язка
І  павутиння  на  стелі.

Доки  сполохані  миші
Гризтимуть  все,  що  дістануть,
Душу  розтерзану  й  драну
Стулять  докупи  мудріші.

Сонце  колись  та  зігріє,
Смуток  розвіє  і  в  грудні.
Свиті  мережки  марудні
Шитимем,  доки  прозрієм.
14.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721322
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Izis

Твоє Сонечко (діточкам)

Зігріємо  Сонечко-крихітку,  взявши  в  свої  долоні,
Воно  так  втомлено  за  зиму.  Було  і  самотньо,  і  скрутно.
Струмки  по  землі  потечуть,  немов  наші  сльози  солоні,
Та  всі  проблеми  розтануть,  всім  стане  легше  відчутно.

Той,  хто  дарує  тепло,  завжди  його  сам  потребує  
В  долонях  Сонце  відродиться,  пташиною  спурхне  увись
Тому  що  ритм  наших  душ  навіть  всесвіт  відчує
Прогріє  Сонечко  землю  та  скаже  їй:  «Посміхнись!».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721307
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Lana P.

ТУМАННЕ

Перевернув  молочний  дзбан
Потужний  вітер-забіяка,
Крізь  непроціджений  туман
Сочилася  розкисла  мряка.

Від  крон  оголених  дерев,  
По  стегнах  потекли  струмочки.
А  вітру  безпробудний  рев
Проник  до  спідньої  сорочки.

Озону  бракло  у  сльоті,
Тяжіли  кроки  під  ступнею,
Скисало  небо  в  мокроті,
Зливалось  з  сонною  землею.

Рясне  збіговисько  краплин
Переливалось  філігранно,
У  розмаїтті  намистин
Дощем  снувалося  туманно.      10/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721241
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Lana P.

БДЖІЛКА ЖУЖА…

—  Жу-жу-жу-жу,  жу-жу-жу…
Таємницю  вам  скажу.
Жу-жу-жу-жу,  жу-жу-жу  —
Я  з  Настусею  дружу!
Жу-жу-жу-жу,  жу-жу-жу…
Всі  їй  квіти  покажу!

Працьовита  бджілка  Жужа
До  Настусі  небайдужа.
—  У  літневому  садочку
Назбираю  їй  медочку!  —
Бджілка  весело  літала
І  Настусю  розважала.              23/02/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721236
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Циганова Наталія

не хватает малого…

Нам  с  тобой  не  хватает  малого
от  прощения  до  прощай:
чтобы  небо  подшили  заново
тонкой  ниткой  летящих  стай
встрепенувшиеся  надежды  и
солнцем  высветленные  мечты:
будто  всё  может  быть  по-прежнему
порождённым  из  суеты
вешних  вод,  под  ногами  грешными
убегающих  прямо  в  май,
посылая  куда-то  к  лешему
все  измученные  «прощай»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Радченко

Точно знаю

Розгубили  фарби  мої  сни,
Тільки  й  залишились  чорна  й  біла.
Дочекатися  б  мені  весни,
Щоби  ручаями  гомоніла.
Шелестіла  листям  молодим,
По  землі  йдучи,  лишала  квіти,
Усміхалась  небом  голубим
І  навчила  б  знов  мене  радіти
Кожній  миті,  ніби  в  перший  раз.
І  речам  простим  й  давно  знайомим
Дивуватись  щиро  й  повсякчас,
Запахом  суничним  й  полиновим.
Й  точно  знаю  я,  що  сни  мої
Знову  стануть  різнокольоровими
І  до  ранку  будуть  тьохкать  солов'ї,
І  ріка  туманами  прозорими
Вранці  вкутається,  вкута  береги,
Верби  низько  до  води  нахиляться.
Шепотітимуть  про  щось  очерети,
Хмари  в  небі  ніжно-біло  спіняться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721091
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Радченко

Букет

Весняних  запахів  букет
Мені  приніс  у  подарунок  вітер,
А  ще  —  прошепотів  сонет,
Заголубіють  в  лісі  скоро  квіти.
Тендітні  проліски  ось-ось
Прокинуться.  До  поки  ж  можна  спати?
І  їм  це  зовсім  не  здалость,
Хоча  ще  вчора  сніг  кружляв  лапатий.
А  вже  сьогодні  —  благодать!
Всміхається  яскраво  сонце  з  ранку
Й  зимову  мляву  геть  прогнать
Прийшла  весна  в  рожевому  серпанку.
І  крізь  траву  торішню  вже
Проклюнутися  паростки  готові
І  квіти,  ніби  витвір  Фаберже,
Заголубіють  в  веснянім  вінкові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721051
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 03.03.2017


КВолынский

Де ж ти моя, пташко?

Де  ж  ти  моя,  пташко?
-  Полетіла  в  вирій,
Бо  жилося  важко
В  Україні  милій.

Десь,  за  синім  морем,
Є  земля  красива…
Та  не  з  твоїм  щастям  -
Доленька  зрадлива.

Там  не  в’єш    гніздечко:
Діточок    збавляєш,
З  раненим  сердечком
Мене  залишаєш.

Вже  й  не  любе    сонце,
І  вночі  не  спиться,
Вигляну  в  віконце  –  
Місяць  з  нас  сміється.

Він  напевно  знає,
Як  тобі  живеться  –  
Душу  розриває…
Кров  в  судинах  б’ється.

Пір’ячком  торішнім  
Вимостив  кубельце,
Під  романс  утішний
Виплакав  озерце.

Знов  весна  буяє,
Соловейком  ллється,
А  тебе  немає  -
Серце  з  жалю  рветься.

Може,  крук  поганий
По  дорозі  знищив,
Чи  Амур  лукавий
Серенаду  свище?

Молюся  за  тебе
Доленьку  благаю,
Із  крайсвіту,з  неба
Тебе  виглядаю.

Де  ж  ти  моя,  пташко,
Що  ж  ти  наробила?
Сама…живеш  тяжко,
Ще  й  мене  згубила.  

Дякую,  поєтам  -  Світлані  Імашевій  (Світла)  і  NN,  за  допомогу  при  створенні  вірша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


OlgaSydoruk

Это - вокзалы…

Есть  одно  место,где  запах  разлуки
Шлейфом  витает...Заломлены  -  руки...
Слёзы  печали  украдкой  родятся,
Но  откровенно  и  долго  струятся.
Это  -  вокзалы(перроны  причастий)...
Там  не  однажды  разделено  счастье!..
Не  затаившись,в  губы  целуют...
Сердце  большое  на  стёклах  рисуют.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720418
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 01.03.2017


OlgaSydoruk

Мабуть, пам"ятаєш…

Долоньки  -  на  плечах,цілунків  -  доріжки  
І  смак  полуниць  на  вустах...
Знов  серце  тріпоче  весняної  ночі,
Шукаючи  щастя  у  снах...
Наснилося  небо  -  червлене,глибоке,..
І  очі(кохані)  -  сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє  -  синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи  -  ні?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Елена Марс

Ти кажеш, що снилась тобі я

Ти  кажеш,    що  снилась  тобі  я...  
Всю  ніч  обіймав  уві  сні...  
Та,    зовсім  не  спалось  мені,  
В  безсонні  моїм  безнадійнім...  

І    я    у    твій    сон    полетіла
(  Буденням    знесилений    птах)
І    грілась    тобою,    в    думках,
В    обіймах    жаданого    тіла...

Горнулась    до    тебе,  мов  квітка,
Яка    так    шукає    тепла...
Нічна    прохолодна  імла
Була    мовчазним  моїм  свідком.

Я  грілась  тобою  до  ранку,
А    ти...  ти    так    солодко    спав
І    ніжно    мене    обіймав...
Твою...  назавжди...  до  останку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720963
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Ліна Ланська

Я ЙДУ НЕ ВІД ТЕБЕ

Я  йду  не  від  тебе,  від  себе  втікаю  -
Заплуталась  пташка  в  сильце.
Хотіла  злетіти,  дістатися  Раю.
Побачити,  хоч  би  мигцем...

Побачила  близько,  та  стіни  прозорі
Закрили  в  елізіум  вхід.
Мабуть  засліпило,  як  падали  зорі
Бо  йду,  знемагаючи...  від.

Спокута  за  мандри  на  небо,  до  строку  -
Повзучий  сузір"ями  снить.*
Не  варто  дивитись,  як  річку  глибоку,
Безтямно,  цілує  блакить.

Хотіла  злетіти,  дістатися  Раю?
Безкрилому  -  пекло  -  тандем.
Я  йду  не  від  тебе,  від  себе  втікаю,  -
Зносила  волосся  руде
Засмучена  Осінь...на  кригу  ступаю.

Тебе  вже  не  маю,  себе  вже  не  маю  -
З  нічого  і  буде  -  ніде.


*Змій  не  тільки  брав  участь  у  священному  акті  Створення  світу  -  у  деяких  народів  є  міфи,  згідно  з  якими  він  став  прабатьком  роду  людського.
01.03.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720968
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Олекса Удайко

ШАРУДІТЬ, ШЕРЛОКХОЛМСИКИ!

         [i]В  сучасній  державі,  кажуть,  бракує    доктрин:  
         економічної,  воєнної,  безпекової,  освіти  тощо.
         Одна  з  них  (без-«бекова»!)  пропонується  тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
 [i][b]  –    [color="#e01010"]Шарудіть  шерлокхолмсики,    мізками,  
бо  зашерхлі  вже  звивини  мруть!
Та    скоцюблені  руки  з  безвізами
за  кордони  грабоване  
пруть!

«Нехай  думають  всі,  що  ми  думаєм,
на  добро  для  усіх  трудячись!  
Ми  ж  не  лисі  –  серцями  і  дупами
за  державницькі    крісла  
вп’ялись...

Бо,  як  бачите,  крісла  крислатенькі  –  
й  не  корови  нехай,  але    дояться…
І  хоч  ми  тут  руді  і  пархатенькі  –
нехай  христяться  нам  та  ще
й  моляться…

Існування  ж  бо  наше  оправдане
Привілейно-зарплатними…      кпинами,
А  ви,  змучені    й    нами  окрадені,  
ходіть  згорблені    гнучими  
спинами.

Не    родилися  ви  шерлокхолмсами  –
на  живому  ви  нас  не  впіймаєте…  
Вам  сузір’я  б  освоїти  в  космосі  –
на  землі  ж  ви  –  відверто  –  
зіхаєте».  

 –  Шарудіть  же  умом,  шерлокхолмсики,  
хоч  скоцюблені…    звивини…    жмуть!  
Скоро  правду  звичайну    у  хоспілси
запроторить      зими    
каламуть!  [/color]
[/b]
27.02.2017

         [b]Примітка.  [/b]Як  антонім  "безпекова"  мною  використано  
неологізм  "безбекова",  котрий  автор  ризикнув  створити  від
слова  "бек",  що  означає  "захисник".  На  думку  автора,  право  
на  життя  у  такого  слова  є,  в  значенні  "беззахисний".  В  [b]рідній  [/b]
нам  [b]вражій  [/b]мові  є  такий,  часто  вживаний  афоризм:  "Жизнь  
наша  бекова".  За  твердженням  лінгвістів  одіома  близька  до
виразу  "а  нам  все  равно"  (Відома  пісенька  у  виконанні  Юрія
Нікуліна).  В  піку  російському  менталітету,  НАМ  НЕ  ВСЕ  РІВНО,  
хто  нас...  (далі  відсилаю  всіх,  хто  хоче  знати  продовження,  
до  російського  вікісловника).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 01.03.2017


Олекса Удайко

ВСМАК БИ (Котячі сни)

           Весна...  І  все  тут...  
           Жартівливе  вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось  твій  згляд    в  мені  тяжіє,
Що  тяжіє  й  коло  ніг…
І  таке  в  душі  жевріє,
Наче  Зевса  переміг!

То  ж  піду  я  в  поле  зранку,
Щоб…  зорати    переліг…
Засаджу  живцем  ділянку,
Щоб  у  землю  корінь  ліг…

Щось  корисне  є  охота
У  житті  цьому  зробить,
Бо  така  у  нас  робота,
Бо  така  прекрасна  мить….

Ще  з  самісінького  ранку
В  лапи  візьму  пилосос,
Щоб    думкам  моїм  –  «буянкам»,
Влаштувать…  посильний  крос».

…Отаке,  бува,  присниться
Березневому  коту,
Що  здивується  і  киця:
«Ну  й,  котяра!  Всмак  би…  ту!  [/color]  [/b]

01.03.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Ліна Ланська

ЧОМУ ТИ ХОЧЕШ ВБИТИ?

Чому  ти  хочеш  вбити?..не  мене
А  їх,  таких  бездушно-голосних.
Не  сплю,  я  котру  ніч  уже  не  сплю,
Прошу  у  неба  крихітку  жалю  -
Назавжди  відібрати  мої  сни.
Я  спатиму  без  них,  а  ніч  мине.

Не  буде  ж  без  кінця  цей  марш  "богинь"
Глумитися  над  зляканим  пташам?
Воно  цвірінькнуло,  та  поклик  захолов,
Бо  страх,  як  крига  сповиває  кров,
В  маленькім  тілі  ледь  жива  душа,
Комашкою  у  вирі  потрясінь.

Чому  ти  хочеш  вбити  їх  усіх?
По  колу  тіні  заплели  спіраль,
Як  реквієм  розбещених  химер.
Не  народившись,  подих  твій  завмер  -
Моє  гаряче  тіло,  як  скрижаль.
Петрогліфи  злиття  -  єдиний  гріх.
Чому  тепер  ти  хочеш  стерти  їх?

Мовчиш?  Мовчи  й  тоді,  коли  злиття
Нестерпне  і  легке,  до  забуття,  
Останню  із  химер,  яких  мільйон,
Перетворило  у  безсилий  клон.

Жива  вода  не  фарс,  не  водевіль.
Солодкий  мед  і  спаленілий  хміль
Заллють  ущерть,  пізнавши  майбуття...
Неупокорений  душею,  Вавилон
Покине  світ,  забравши  страх  і  біль.

Чому  ти  хочеш  вбити?..не  мене
А  їх*...

*Перечитуючи  М.Кундеру.
[img]http://svitppt.com.ua/images/61/60631/770/img6.jpg[/img]
28.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720886
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017


ТАИСИЯ

Февраль не сдаётся



Февраль  не  сдаётся  без  боя.
Ну  что  за  манера  такая?
Кому  по  душе  роль  изгоя?
Люцифер  был  изгнан  из  рая.

С  тех  пор  на  земле  правит  злоба.
Бушует  зловещая  ярость.
Пока  не  отступит    хвороба,
Не  знать  нам  спокойную  старость.

Уйти    по-хорошему  -  просим,
Природа  сполна  настрадалась.
Была  оголённая  осень.
Теперь  и  зима  заигралась.

Но  всё-же  в  природе  –  порядок!
Весна  усмиряет  все  страсти.
А  страны  приходят  в  упадок.
Когда  там  безумцы  у  власти.

28.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720853
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017


Владимир Зозуля

Лирический коллаж о вечном

                                                 .....

Там  вечность  смотрит  с  двух  сторон  –
Не  то  в  конце,  не  то  в  начале  –
На  перекрестке  двух  времён
У  места  скорби  и  печали…

                                                 ….


На  перекрестке  двух  дорог,
Где  жизнь  и  смерть  сошлись  навечно,
Судьба  преподаёт  урок
О  том  –  что  время  скоротечно…
В  определённости  рядов,
И  в  обозначенности  места,
Звучит  сентенция  крестов,
Пугая  логикой  железной…

                                                 …..

…  десять…  девять…  отсчет  уже  начат,
И  в  порыве,  печали,  пустом  –
Скоро  иволга  в  роще  заплачет,
Ива  в  поле  уронит  листок,
И  блеснув  чернотой  шелкопёрой,
Прилетит,  будто  ангел  с  небес,
Гость  незваный  –  кладбищенский  ворон,
И,  непрошеный,  сядет  на  крест…
                                                 
                                                 …..

Время  пусто,  фальшиво,  конечно,  
Нет  ни  дней,  ни  часов,  ни  минут…
Ничего  нет…  одна  только  вечность,
И  я  знаю  –  она  уже  тут…
Где-то    рядом…  круг  жизни  нарушен,
Смерть  уже  говорит…  говорит…
И  слова  проникают  снаружи.
И  слова  остаются  внутри…
                                                 
                                                 ..…

Смерть  и  Вечность.  Любовь  и  безбожность.
Память…  или  движение  вспять?
Это  всё  оказалось  так  сложно,
(Или  ложно?)  чтоб  –  в  жизни  –  понять,
Но  когда  всё  позёмной  тоскою
Оплетёт  черно-бурая  сыть  –
В  смерти  –  всё  это  станет  простою
Невозможностью  –  помнить…  любить…

                                                   …..

Знаешь…  я  ни  о  чём  не  жалею.
Слышишь?..    Я  никого  не  зову.
Это  ветер  гудит  по  аллеям.
Это  завертью  клонит  траву.
И  листвой  облетевшей  всё  дальше,
Слов  ненужность  несёт  в  пустоту.
Знаешь…  я  очищаюсь  от  фальши.
Слышишь…  я  не  надеюсь…  не  жду…

                                                     .....







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720785
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Циганова Наталія

обождать - и случится…

Всё  случится.  
И  левые  станут  правей  –
и  дома  закупорят  прилежно,
где  венки  посрывали  с  оглохших  дверей,
с  Рождеством  провожая  надежды.
Обождать  –  всё  случится.
И  небо  сольёт
все  ненужные  больше  молитвы
над  грядущим,  по  сути  –  вчерашним  новьём:
помоги  ты,  прости  ты,  иди  ты…
Упокоив  героями  совесть  и  стыд,
будет  в  стельку  история  пьяной,
крытой  минусом,  матом  и  снегом  навзрыд,
натурально  упавшим  багряно.
Как  на  хлеб  –  маслом  землю.
Рукой  пустяка
нас  из  ломтя  раскрошат  в  крупицы.
Может,  будет…  а,  может,  и  нет.
А  пока
обождать?...
…обождать  –  и  случится…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720679
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Амелин

Спасая сон (Лит. пародия)

[b]СПАСАЯ  НОЧЬ  [/b]
Ліна  Ланська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197

[i]А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.
Дрожащим  парусом  казалось  далеко
Сиянье  звезд  среди  воздушных  облаков,
Где  межпланетным  кораблем  был  мой  балкон
И  вся  Галактика  пыталась  нам  помочь.
.........................................................................
А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.

 [/i]

Пародия
[b]Спасая  сон[/b]  (Шуточное)


А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасаю  сон,
Чтоб  не  случился  острый  межпланетный  стресс.
Ведь  до  чего  у  нас  уже  дошёл  прогресс,
Опять  вверху  затеяли  какой-то  съезд,
Чем  был  всю  ночь  я  несказанно  удивлён.  

Вы  тоже  видели  летающий  балкон?
Ну,  тот,  что  пролетел  на  знак,  не  тормозя,
Межзвёздный  светофор  ему  мигал:  низ-з-з-я!..
И  что?  Ведь  у  него  особая  стезя,
И  светофоры  для  него  не  есть  закон.

Такой  парад  бывает  раз  в  сто  тысяч  лет!    
Вон  лоджия  дрожащим  парусом  летит,
А  следом  туалет  –  он,  как  метеорит!
И  ясно  вижу  –  гуманоид  в  нём  сидит,
А  хвост,  как  у  кометы!  оставляет  след…

Ему  пыталась  вся  Галактика  помочь…
И  даже  перекрыли  Млечный  Путь  на  треть…
В  воздушных  облаках  такая  круговерть!  
Теперь  хочу  я  до  конца  сон  досмотреть!
Как  хорошо,  что  кто-то  здесь  спасает  ночь.

А  я,  в  подушку  нос  уткнув,  спасаю  сон.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720598
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Амелин

Присовокупил (Лит. пародия)

[b]издалека  снежинка  держит  путь…  [/b]
автор:  Лерочка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718162

[i]издалека  снежинка  держит  путь,
чтоб  приземлиться  под  моим  окошком...
и  было  б  это  как-то  понарошку,
но  вдуматься,  какая  мысли  суть!

летела  льдинка  в  дальние  края,
где  таяла,  где  леденела  снова,
где  еле-еле,  где  без  останова,
и  про  полет  не  знал  ни  ты,  ни  я...

и  надо  же,  как  раз  в  тот  день  и  час,
когда  я  вышел  из  своей  берлоги,
она  упала  точно  мне  под  ноги!
что  это?  совпадение?  заказ?

а  может  проявленье  верхних  сил?
когда  Творец  вершит  все  судьбы  мира,
воссоздает  всю  жиз'нь  без  копира,
вот  он  снежинку  присовокупил!
.......................................................
 [/i]


Пародия
[b]Присовокупил    [/b]

Её  полёт  был  некий  феномен!  
Глубокой  мысли  суть!  Не  понарошку!
Вдоль  этажей  проторивши  дорожку    
Летел  подтаявшей  зимы  фрагмент!                          

В  какой-то  миг  мне  вспомнился  Ньютон,
Его  Закон...  Творец...  И  звуки  лиры...
И  грустный  полумрак  моей  квартиры,
И  то,  что  срок  зимы  уже  сочтён.

Разинув  рот  смотрел  я  на  полёт,                                
Упала  льдинка  точно  мне  под  ноги,    
Такое  счастье  выпадет  не  многим!..  
А  вдуматься...  то  аж  душа  поёт!

Ведь  это  проявленье  верхних  сил!
Нужны,  нужны  ещё    Творцу  поэты!
Как  воздуха  глоток!  Как  лучик  света!..
Ну,  а  зачем  Он...  мимо  запустил?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720597
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Радченко

За мотивами вірша А. Євтушенка

Мы  стареем  не  от  старости
Не  от  прожитых  годов.
Мы  стареем  от  усталости,
От  обид  и  от  грехов.

От  тоски  и  обреченности,
От  несбывшейся  любви,
От  житейской  безысходности,
Повседневной  суеты

От  забот,  что  только  множатся
От  проблем,  что  не  решаются
Мы  стареем  раньше  возраста
Ибо  души  иссушаются.

                                               А.Евтушенко

Ми  старіємо,  та  не  від  старості
І  прожИтих  нами  вже  років.
Ми  старіємо  від  втоми  й  слабкості,
Від  образ  старіємо  й  гріхів.

І  від  туги,  й  тОму,  що  приречені,
Від  кохання,  що  прийшло  і  не  збулось.
Суєтою  буднів  геть  знівечені  —
Стрітися  з  безвихіддю  все  ж  довелось.

Від  турбот,  що  множаться  без  ліку,
Від  проблем,  яким  і  рішення  нема.
Ми  старіємо  раніше  віку,
Бо  душа  зболіла  вже  напівжива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720061
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Lana P.

У ВАС ВІДЧУЛА ВЖЕ ВЕСНУ…

У  Вас  відчула  я  весну,
Вона  мелодію  співала,
Розкрила  душу  потайну,
І  я  вже  з  нею  розмовляла…

Бажання  солодко  пливли,
Просили  подиху  у  неба,
В  душі  сніги  перецвіли
І  щастя  більшого  не  треба!

У  Вас  відчула  я  весну,
Вона  обійми  простягала,
Плекала  пісню  чарівну,
Струною  серця  вигравала...

У  Вас  відчула  я  весну…      11/03/12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720155
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Ліна Ланська

ТА ЩО ТОЙ МОРОК?

Та  що  той  морок,  коли  в  серці  -  день,
Розбещений,  від  спеки  розімлілий,
Занурений  у  гульбище  натхнень
І  без  вина  від  спраги  ошалілий.

Та  що  той  морок?..  ватри  і  свічки
Запалим  і  зігрієм  одкровенням.
Коли  жага  наповнить  рівчачки,
Тоді  на  світ  з"являється  натхення.

Зітхне  в  оковах  наймиліших  рук
І  тануть  шанси  у  гінця  скорботи.
Бажання    злету  стримує  клобук,
А  серце    чинить  неминучий  спротив.

То  що  той  морок,  як  буяння  душ
У  кольорах  червоних  і  зелених.
Нехай  нам  верби  і  не  родять  груш,  -
Нам  килим  стелють  на  осонні  клени.

У  бурштині  замріяна  печаль,  -
Комашка  сонцем  вічності  сповита.
Бринить  нестерпний  полиновий  жаль,  -
То  морок  ухиляється  від  мита.

Та  що  той  морок?  З  диму  пектораль...
14.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720230
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Радченко

Тет-а-тет

Земля  в  латках,  у  чорно-білих,
Зима  втрачає  неповторний  шарм.
І  на  щоках  й  вустах  поблідлих
Рум'янець  сліду  більш  не  залиша.
В  кишеню  дощ  зібрав  сніжинки
І  лісу  темно-сірий  силует
Видніється  чіткіш,  хустинки
Дерева  скинули  і  тет-а-тет
Шепочеться  з  зимою  вітер:
"Не  плач  і  усміхнися  мені  знов,
Не  все  минається  на  світі,  
Як  і  моя  одвічная  любов.
Весну  чекає  вітер  інший,
Такий  же  молодий,  як  і  вона.
І  сніг  оцей  назвуть  "торішній",
А  ти  на  вік  коханая  жона.
Час  прийде  й  ми  з  тобою  разом
Повернемося  знову  в  ці  краї.
І  в  серці  не  давай  образам
Ховатися.  Дивися,  ручаї
Дзюрчать  і  золоте  проміння
Так  щиро  й  щедро  сонце  розсипа.
Мороз  вночі,  як  відгоміння
Твоє,  все  легше  по  землі  ступа".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720220
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


archic

Между городами

В  каких  переулках  искать
 холодное  небо  сомнений
В  котором  ты  словно  без  тени  
шагаешь  за  мной  по  пятам?
И  чувствуешь  взгляд  и  дыхание
биение  сердца  чуткого
Теряю  все  чаще  сознание
от  этого  города  хрупкого
И  голоса  близкого  звонкого
что  песней  мотивами  нежными
Такого  родного  не  громкого
который  ласкает  так  бережно
От  взгляда  глубокого  томного
пьянящего,  необычайного
У  моря  соленого    Черного
что  часто  усыпано  чайками
Волнуемся  словно  без  повода
Вокзалы  без  имени  отчества
Но  ты  оставайся  на  проводе
Спасением  от  одиночества…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720214
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


ТАИСИЯ

Язык поэзии

Ваш  комплимент  меня  обезоружил.
Я  жажду  вновь  писать  для  Вас  стихи.
Такой  формат  общения  нам  нужен.
Порой  слова    -    любимые  духи.

В  стихах  Вам  приоткрою  свои  чувства.
И  поделюсь  заветною  мечтой.
Введу  в  свой  мир  изящного  искусства.
Умоемся  небесной  чистотой.

И    каждый  звук  Божественного  слова  
Волнует  нас  подобно  визави.
Мы  понимаем  нежность  с  полуслова.
Язык  поэзии    -    триумф    любви.

25.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720186
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Циганова Наталія

ЛАКРИМОЗА ОСЕНИ…

в  соавторстве  с  поэтом  Серго  Сокольником  

Разливается  красками  вечности  
отгоревший  огнем  листопад  
наших  встреч  календарной  беспечности...
И  уже  не  воротишь  назад  
это  диво  процесса  познания,  
что  на  жизни  разлито  холсте  
примитивом  картин  Пиросмани.  Я  
дорисовываю  в  темноте  
одиночество  ветренно-зимнее,  
словно  вдаль  уходящий  трамвай.  
И  подернута  савана  инеем  
память  сердца...

-  но  все  же  жива...
Не  случайных  случайностей  вестница  
не  щедра  на  покой.  Значит,  мы  
не  могли  в  этой  жизни  не  встретиться...
Взяв  сердца  друг  у  друга  взаймы,  
мы  совсем  не  учли:  все,  что  временно  -  
на  губах  постоянством  горчит.  
И  трамвай  на  холсте,  неуверенно  
зазвенев  в  посеревшей  ночи,  
растворится  в  предутреннем  мареве  
на  последнем  из  тысяч  колец  -  
в  листопаде,  сгорающем  в  зареве  
двух  рассыпанных  в  искры  сердец...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708009
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.02.2017


Оксана Дністран

Як тобі?

Як  тобі  спиться  відтоді,
Як  не  приходжу  у  сни?
Хто  замість  мене  у  моді?  
Радує  смак  новизни?
Палко,  чи  ніжно  цілує?
Більш  не  саднить  на  душі?
Спогад  про  мене  лиш  всує
В  пам’яті  не  воруши.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719857
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


КВолынский

* * *

Я  думал,  сердце  позабыло…
                     А.  Пушкин.

Я  думал,  сердце  позабыло
Способность    лёгкую  страдать,
Я  говорил:  тому,  что  было,
Уж  не  бывать!  Уж  не  бывать!
Прошли    восторги,  и  печали,
И  легковерные    мечты…
Но  вот  опять,  затрепетали
Пред    мощной  властью  красоты.

                   (переклад)  
Я  думав,  серце  призабуло
Як    вміє  лагідно    страждати,
Я  говорив:    що  все  відбулось,
Вже  не  бувати!  Вже  не  бувати!
Пройшли:  захоплення,    печалі
І  мрії,  з  легковірній  суєти…
Та  знов,  вони  затрепетали
При    сильній  владі  красоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715070
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 24.02.2017


КВолынский

* * *

                           Я  вас  любил.
                               А.  Пушкин

Я  вас  любил:    любовь    ещё  бать  может,  
В  душе  моей  угасла  не  совсем;
Но  пусть  она  вас  больше  не  тревожит;
Я  не  хочу  печалить  вас  ничем.
Я  вас  любил  безмовно,  безнадежно,
То  робостью,  то  ревностью  томим;
Я  вас  любил  так  искренно,  так  нежно,
Как  дай  вам  бог  любимой  быть    другим.

                               (переклад)

Я  вас  кохав:  кохання  ще  можливо
В  душі  моїй  не  згаслий  біль  і  щем;
Та  хай  воно  вас  зовсім  не  тривожить;
Не  хочу  я  печалить  вас  нічим.
Я  вас  кохав  безмовно,  безнадійно,
То  боязню,  то  ревністю    стомав;
Я  вас  кохав  так  щиро  і  так  ніжно,
Що  дай  вам  бог,  щоб  інший  так  кохав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715587
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 24.02.2017


Іванюк Ірина

Він зрадив тричі…

Він  зрадив  тричі...  Тричі  боягуз.
Та  хто  в  житті  ніколи  не  боявся?
Едем  із  боєм  завжди  діставався...
Упав  -  вставай!  Звільняй  шлях  від  спокус.

Ох,  Петре,  Петре...  Ноша  нелегка!
Тебе  судили  і  судити  будуть.
Чи  дума  хто,  що  і  його  розбудять...
ті  треті  півні?...  Рай  як  був  -  нема!

Він  тричі  падав,  тричі  помирав,-
щоб  більше  Симон  в  ньому  не  озвався...
Відтоді  -  Скеля,-  й  так  повік  зостався,
пізнавши  біль  розп"ятого  Христа!

23.02.2017р.

Апостол  Петро,  з  дитинства  і  до  зрілих  літ,  носив  ім"я  -  Симон.  Був  покликаний  Христом,  разом  з  іншими  одиннадцятьма  апостолами,  нести  у  світ  Слово  Боже...  Від  тоді  був  названий  самим    Спасителем  -  Петром,  що  означає  "скеля".  Христос  передбачив    Петрову  зраду...  "Доки  півень  проспіває,  ти  тричі  зречешся  мене..."
Так    сталось.  Та  пізніше,  апостол  усім  своїм    життям,  довів  вірність  Христовій  науці,-  переслідуваний  за  Боже  Слово,  був  розіп"ятий  на  хресті  (головою  вниз).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719830
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ліна Ланська

СЛОВО


Холодний  лід  і  крижана  вода
Не  заморозять,  як  байдуже  слово.
Злетіло  з  уст  і  усмішка    бліда
Зів"яла  вмить,  нехай  і  випадково,
Нехай  і  жарт,  який  не  зовсім  жарт.

Тремтячих  рук  не  відігріти  вже  -
Пропасниця  в  обіймах  лихоманки
Трясе,  як  грушу,  душу  стереже,  -
Простого  слова  дивні  витинанки.
Квітнева  ніч,  а  іній  -  в  дзеркалах.

Зігріти  важче  й  розтопити  сніг,
Коли  зневіра  віднімає  подих.
Беззвучність  сліз  кричить  лишень  у  сні,
Та  на  світанку  жодних  звуків,  жодних,
Бо  купа  справ,  а  слів  тих  не  злічить.

А  серце  коле  спомин  гіркоти,
А  душу  рве  усміхнена  байдужість,
Бо  я  вмираю,  та  не  бачиш  ти,  -
Хрести  так  часто  заплітають  ружі
На  цвинтарі  щоденного  буття.

Останнє  коло  кличе,  доки  лімб
Пройти  прийдеться,  хоч  би  не  запізно.
Предивний  світ,  змальований  Далі,
Спотворить  біль,  та  умовляю  слізно,
Укотре  Господа,  прости  й  пробач...

23.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719807
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Радченко

Почуттів прибій

Розсипала  ніч  зірки  на  небі,
Ніби  сіяла  зернята  мрій.
Затихала  річка  біля  греблі,
Коні  лугом  йшли  на  водопій.

Зупинялися  в  траві  високій,
Фиркали,  дивуючись  чомусь.
Над  землею  розливався  спокій,
Ліс  у  темні  шати  одягнувсь.

Пахла  ніжно  біла  матіола,
Засиділися  на  ганку  ми
І  здавалось  —  окрім  нас  навколо
Не  було  нікого  на  землі.

Лише  ми  і  ночі  тихий  подих,
Проростають  зерня  наших  мрій.
Й  сумнівів  у  тім  немає  жодних,
Тільки  плеще  почуттів  прибій.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719782
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Lana P.

ТИ РОЗКАЖИ…

Ти  розкажи  мені  про  осінь,
Про  золотистий  листопад,
Як  листя  зазирає  в  просинь
І  губить  блиск  очей-принад.

Ти  запроси  у  зиму  чисту,
Вуста  сніжинкою  торкни...
Усмішку  подаруй  іскристу
Неспитої  в  душі  снаги...

Весняну  намалюй  картину  —
Я  незабудкою  торкнусь,
В  пташинім  щебеті  прилину,
А  чи  метеликом  вернусь.

Нашепочи  мені  про  літо,
Де  щастя  мріє  у  вінку...
Душа  душею  обігріта  
Враз  закружляє  у  танку.

Полетимо,  де  збір  медовий
В  квіткових  пахощах  дібров...
Наш  світ  —  безмежно-винятковий,
Із  переплетених  основ.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719781
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Lana P.

ЗИМОВІ ВІТРАЖІ

Зимові  захололі  вітражі
В  промінчиках  нестерпного  чекання...
Через  шибки  видніють  міражі
Криштального  палацу  сподівання.

Немає  там  ні  чіткості,  межі,
І  мерзнуть  квіти  на  зеленім  вітті...
Напевно,  ми  з  тобою  не  чужі  —  
Не  розминулись  наші  долі  в  світі.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719779
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017


@NN@

Переклади. С. Я. Парнок . * Ось так в мені …*

Напіввесна  і  напівосінь!
І  в  каламуті  дертих  хмар
Пливе  замрійкувата  просинь.
Ліловий  ліс.  Волога  даль.

Прибита  вітром  в  придоріжжя
Руда  осіннього  листка.
Й,  немов  би,  холод  ходить  в  брижах
Напівзамерзлого  ставка.

Займеться  спека  цього  ж  неба?
Чи  в  листі  ось  оцих  дібров?
Й  зазеленіють  юні  стебла
У  сивині  торішніх  трав.

   С.  Парнок    1915.

Полувесна  и  полуосень!
В  прорыве  мутных  облаков
Плывет  задумчивая  просинь.
Во  влажных  далях  лес  лилов.

Прибита  ветром  к  придорожью
Листа  осеннего  руда.
И  точно  холод  ходит  дрожью
По  зябкой  тихости  пруда.

Но  вспыхнет  зной  не  в  этом  небе  ль?
В  листве  не  этих  ли  дубрав?
Уж  юный  зеленеет  стебель
В  сединах  прошлолетних  трав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719742
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Олекса Удайко

СВІЧІ ЗИМОВІ (Диптих)

             [i]Зимові  свічі  
             Тануть  й  краплями  сонця  
             Стікають  долу.
                                           [b]  Катерина  Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
           [i]  
                                           [b]

                     [b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні

Свічі-перевертні  плачуть  від  сонця,
ллють  крокодилові  сльози  ганьби…
Не  через  них  відчайдухи  ті  –  хлопці  –
ризикували  роками  судьби.

Тануть  й  сльозами  зволожують  землю
їхні  надії  на  інше  життя.
Бо  на  свій  лад  набуття  перемелють  –
му́ки  героїв  в  муку́  забуття!

Світ,  що  підступно  тїй  владі    дістався,
міряє  те...  на  свій  власний  полад.  
Плачуть  відтак  у  саду  Гетсиманськім,
хлопці,  що  склали  їй  цей  потентат.

В  небі    вартують  наш  сон  охоронці  –
чути  їх  звуки  і  подих  мольби…
Свічі-перевертні...  плачуть  від  сонця,
ллють  крокодилові  сльози  ганьби.

                               2.Свічі  пам’яті

Київ…Хрещатик…  
Майдан  Незалежності
Бруки…  Свічки…  І  знайомі  слова:
«Слава  Героям»...  
І  –  звуки  безмежності:
«житиме»,  «буде»...    
Бо  пам’ять  жива

про  молоді  думи  тих,  
що  попадали  в  брук  зледенілий  
в  лютневий  мороз.
Долі  тих  воїв...    
злодійськи  украдено
Темними  силами…  
Та  не  курйоз  –

в  камені  гріються  
світлими  свічами,
хлопці-молодці  –  
                                                   отерплі  серця…
Сотня  сміливців  
сказала  вже  світові,
Як  українці    стоять.  –  
До  кінця!

Свічі  досвітні  палають  
                                                                         в  віконницях    
в  кожному  місті....  
                                                           громаді.....  
                                                                                               селі...
Їхнє  тепло  запалало...  як  сонечко  –
тануть...  сльозами    
бурулі  
землі...[/color][/b][/b]

21.02.2017

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022302658
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Оксана Дністран

Шляхи у осінь

Погріюся  в  юності  весен,
У  стогоні  хриплих  приваб,
Усмак  накуштуюсь  чудесним
Медовим  нектаром  кульбаб,
Бузками  надихаюсь  вдосвіт,
Ущерть  наберуся  снаги
І  вийду  прямісінько  в  осінь,
Розвіявши  чар  навкруги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718996
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Оксана Дністран

Третій рік Столітньої війни

Йшов  третій  рік  Столітньої  війни.
Вшановували  пам'ять  першокровну.
Лились  промови,  наче  чавуни,
З  розпеченої  домни.

Хтось  пік  майстерно  совість  і  уми,
Знамена  рвали  на  дрібні  емблеми,
Кричали  інші:  «Гірша  від  чуми
Гнила  система!»

Серця  палали,  кращі  рвались  в  бій.
Напалм  зі  слів  кидався  безоглядно.
Строчило  небо  далі  список  свій
Смертей  стократних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719513
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Олена Вишневська

Я не зумію втримати слова

[i][b]"Я  усміхнусь  тобі  крізь  сльози:  їдь!
Бо  профіль  вітру  вранішнього  строгий.
Твій  корабель  у  гавані  стоїть,
готовий  до  дороги."[/b][/i]
                 [i]Оксана  Пахльовська  [/i]



Я  не  зумію  втримати  слова.
Усі  втечуть  і  нІчого  сказати…
Вокзальним  шумом  тиша  вікова
Відкриє  нам  гіркий  рахунок  втрати…
 
Я  посміхнусь  крізь  сльози.  Пригорни…
Пробий  мене  очей  своїх  стрілою!
Та  в  кожного  давно  свої  човни,
І  ми  у  них  пливемо  за  водою…

А  профіль  вітру  гордий,  як  завжди,
Кепкує  -  знов  жене  тебе  в  дорогу.
І  що  йому  до  того,  що  сюди
Привело  нас  кохання  босоноге?

І  що  йому,  як  ближчого  нема
За  тебе?  /Далі  бавиться  в  Іуду…/
Він  холодом  за  душу  обійма
І  сковує  –    життя  завмерло  в  грудях…

А  ти  руки  торкнешся  мимохідь,
Немов  боїшся,  крикнуть  люди  :  «Злодій!».
Скажу  я  крізь  вуаль  печалі:  «Їдь…»
Здається,  зупинився  час  відтоді…

Мій  берег,  як  і  я,  тепер  пустий.
І  буря  вириває  з  серця    крила.
Але  щоб  повертався  знову  ти,
Зійду  зорею  на  твоїх  вітрилах.  


[i]якось[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Потусторонний

Двор.

Двор  приютил  останки  снега,
зимы  почившей  палый  цвет,
её  прощальный  силуэт.  
И  ледяную  зыбь  раздумий,  
и  ночь,  глотающую  сны.  
Мир,  ожидающий  весны,  
застыл  в  предчувствии  безумий
животворящих!  Смерти  нет!
Лишь  поклонение  Луне
да  мнема  Ноева  ковчега.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719532
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Жанна Чайка

Со мной.

Днем  запоздалым
под  утро  морозное
в  мир  появилась.
Ты  ждал  ли  меня?

Дело  за  малым,
метель  -  моя  крестная
в  звездах  искрилась.
Крепчала  зима.

Звонкою  трелью
в  душе  отозвалось  Здесь
Рода  дыханье
с  намеком  на  Рай.

Верю,  приемлю,
надеюсь  в  благую    весть.
Двери  у  тайны  -
твори  и  дерзай.

Слов  переливы
и  красок  жемчужины
в  ритмах  веселых
летят  за  мечтой.

Ясное  диво
тропою  натруженной
с  мыслями  к  дому,
как  прежде,  со  мной.

20/02/2017





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719392
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 22.02.2017


dikiy

Как страшно…

Как  страшно  и  больно  войти  в  глубину,
Спуститься  на  дно  молчаливого  \"Я\",
Достать  из  путин  виноватость-вину
И  ужас  расстрела  на  жизнь  поменять-
Всего  лишь,  дать  право  себе  на  полет
Всего  лишь,  дать  право  на  собственный  путь
Поверить,  что  свет  никогда  не  уйдет.
А  надо  лишь  -  двери  глубин  распахнуть  -
Дать  право  святое  себе  -  просто  \"Быть\".
Дать  право  другим  быть  в  добре  или  зле.
Небесный  мой  дом  (мне  его  не  забыть),
Тогда  утвердится  на  этой  земле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245292
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 22.02.2017


dikiy

Настроение

Я  жалость  убил  и  к  себе,  и  к  другим.
И  труп  закопал  в  пустыне  камней.
Я  пока  еще  жив,  а  покуда  жив
Все  что  имею  во  благо  мне.
А  когда  поутру  опускаясь  в  карман
Упрется  рука  в  дырявое  дно
Я  скажу  себе,  прокричу  к  небесам
Не  верь  слезам,  не  верь  слезам  
Москва  не  верит  уже  давно.
А  потом?    А  потом  ...
Насмотревшись  в  зеркало  на  дурака
Пойду  считать  ворон  над  Москвой
Надувать  пузыри  и  гонять  облака
И  любить  каждый  миг  своей  жизни  земной

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411869
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 22.02.2017


Радченко

Як і завжди, пишаємось Вітчизною

Чому  я  іноді  пишу  вірші    російською?
Тому,  що  росіянином  мій  батько  був.
І  в  нашій  хаті  мови,  мамина  з  батькІвською,
Злились  в  одну,  й  ніхто  своєї  не  забув.

Вплітались  мови  квітами  в  вінок  із  суржика:
Підлогу  полом  називали,  стелю  —    потолком.
Вже  й  батько  говорив:  "  Нап'юсь  води  із  кухлика",
Й  любив  куліш  і  український  борщ  із  часником.

Книжки  читали,  Гончара  і  Достоєвського,
Співали  про  "Рушник"  і  "Широка  страна  моя".
Бували  на  Хрещатику  й  проспекті  Нєвського,
Тому  й  пишу  вірші  свої  я  мовами  двома.

Не  знали,  що  російська  стане  зарубіжною
І  росіяни  з  "градами"  прийдуть  колись  в  Донбас.
А  ми,  як  і  завжди,  пишаємось  Вітчизною,
Бо  Україна  —  рідна  матінка  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719011
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Lana P.

ПЕЛЮСТКОВИЙ РОМАНС

Пелюстковий  романс,
Із  листочків  пасьянс,
Не  забути...

Як  життєвий  баланс,
Доленосним  був  шанс.
Як  вернути?

Пелюстковий  романс.
Як  же  бути  без  Вас,  
Чи  забути?

Поцілунок-аванс
Залишився  від  Вас
Чи  спокути?

Пелюстковий  романс...
Як  же  хочеться  Вас
Пригорнути…

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718848
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Ліна Ланська

ВЕСНА

У  душу  сліз  не  наливай  мені.
Дощем  весняним  злий  хмільну  жагу,
Щоби  спекотно  заплітались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,

І  падали  у  серце  навісні,
З  бентежних  снів  захекані  думки.
Скарбничку  суму  кинь  у  чужині,
Чи  зачини  її  на  всі  замки.

Ключі  згуби,  скрути  в  тугий  сувій
Сум"яття  душ,  від  болісних  прощань.
Сточила  ніч  в  безжальності  німій,
Надію...  залиши  останню  грань.

Не  дай  ступити  на  вузький  карниз,  -
Цвірінькає  квітнева  метушня,
Гойдає  пристрасно,  угору  -  вниз.

Щоб  не  сколола  ніг  суха  стерня  -
Багаттям  запалає  шалу  хмиз,
Згорить  у  попіл  сиза  туга  стум.

А  залишки  мережаних  зажур
Не  упізнає  і  столітній  сум  -
Дві  наші  тіні  виплетуть  ажур  -
Одвічного  злиття  стрімку  ясу.

Щоби  спекотно  хвилювались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,  -
У  душу  сліз  не  наливай  мені,
Зливай  дощем  хмільним  п"янку  жагу.

18.02.17.

[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Радченко

Это не я


В  снах  не  моих  наших  встреч  откровенность  —
Память  в  разлуке  с  тобою  опять.
Снегом  засыпана  первая  нежность  —
Я  научилась  без  боли  терять.

Это  не  я  о  тебе  вспоминаю  —
Память  моя  вспоминает  тебя.
Встречу  с  тобою  не  я  представляю,
Мимо  калитки  твоей  проходя.

Я  научилась  зачёркивать  "было",
Просто  не  верить  в  чужое  "потом".
...Только  в  душе  что-то  словно  остыло  —
Так  затихает  река  подо  льдом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718826
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 19.02.2017


dovgiy

СИНЯ ЛІЛЕЯ

До  читачів.
Нижченаведений  твір  публікувався  на  нашому  сайті.  На  жаль,  значно  пізніше  виявилося,  що  з  незрозумілих  для  Автора  причин,  з  нього  пропала  ціла    частина.  Я  змушений  був  вилучити  твір,  аби  виправити  досадну  помилку,  за  що  прошу  Вашого  пробачення.



 СИНЯ    ЛІЛЕЯ.
(Поема–казка)

ЗАСПІВ.

Ой,  над  гаєм,  над  зеленим,  зозуля  кувала!
Літа  нам  з  тобою,  мила,  довгі  віщувала.
Літа  довгі  та  щасливі,  стрічками  обвиті
І  цілющою  росою  в  ясні  ранки  миті.
В  нашій  долі,  моя  люба,  були  також  грози,
Пережили  свої  втрати,  пережили  сльози,
І  ми  дякуємо  Богу,що  і  це  далося,
Бо  життя  це  цінувати  ще  б  чи  і  вдалося?
Наші  невмирущі  мрії,  віра  в  кращу  долю,
Випускають  сльози  щастя  наче  птиць  –  на  волю!
Плачте  очі!  Плачте,  сині!  Тільки  не  ридайте!
Про  весну  в  живому  серці  вірно  пам’ятайте.
Бо  ж  вона  одна-єдина,  повік  неповторна.
Мине  вона,  мине  літо,  прийде  пора  чорна,
Коли  зима  непривітна  снігом  все  завіє,
І  не  знати:  чи  нам  радість  душу  обігріє!
Моя  зіронько  єдина!  Пташко  сизокрила!
Своїм  пісням  задушевним  дам  широкі  крила,
Щоб  понесли  межи  люди  пісню  цю  казкову
Про  любов  двох  молодяток,  про  нелегку  долю.
Ми  прожили  вже  чимало…  наші  скроні  сиві.
Та  стосунки  наші  досі  ніжні  та  красиві,
Бо  продовжує  кохання  нуртувати  кров’ю
І  твої  чарівні  очі  сяють  ще  любов’ю!
В  цей  зимовий  темний  вечір  сядемо  удома.
І  хоч  тіло  знемагає  о  цю  пору  втома,
Пригорнись  до  мене,  серце,  пригорнись,  мій  раю!
Зараз  я,  -  тобі,  кохана,  казку  проспіваю!

********
Молодими  поєднали  доленьки  свої.
Щастя  їм  пророкували  птиці  –солов’ї.
Почуття  в  серцях  гарячих  бурхало  вогнем,
Та  не  знали:  що  чекає  за  наступним  днем.
Стала  в’янути  кохана,  слабнути  щомить.
Вже  до  кого  не  звертались,  -  час  дарма  летить!
А  хвороба  ця,  підступна,  як  була,  так  є!
Вже  й  для  слабої  надії  місця  не  стає.
Відмовляють  в  неї  ноги,  пропадає  зір.
Кажуть  йому  добрі  люди:  Богу  ти  повір!
Тільки  в  нього  порятунок  від  біди  знайдеш,
Якщо  з  вірою  усерці  ти  до  Бога  йдеш.
Вірив!..  Всім,  що  мав,  -  ділився!  Серця  не  жалів.
Перед  образом  молився,  гіркі  сльози  лив.
Марно  краяв  собі  серце  у  отих  трудах:
Не  стає  дає  Господь  ходити  на  своїх  ногах.
Повертаючись  з  роботи,  на  коротку  мить,
Сів  на  лавочці  зупинки,  щоб  перепочить.
Зажурився,  сіромаха,  жалем  душу  рве.
Коли  чує:  тихий  голос  його  збоку  зве.
Дивиться,  а  біля  нього  сидить  старий  дід.
Борода,  -  жовтаво-біла,  на  обличчі  зблід,
Руки  трусяться,  одежа  зношена  й  брудна,
З  –під  бейсболки  на  всі  боки  в’ється  сивина.
Думав,  що  жебрак-пияка,  просить  свій  мідяк.
Простягає  йому  гривню,  не  бере  ніяк!
-  «Я  не  прошу!  Просто  бачу.Ти  такий  сумний!
Може,  чим  тобі  поможу,друже  молодий!»
-  Нащо  вам  моє  нещастя,  та  чужа  біда?!
-  «Розкажи!»
У  мене  хвора  жінка  молода!
Лиш  два  роки,  як  побрались.  Де  вже  не  возив!
Не  лікується  хвороба.  Падає  без  сил!
Вже  й  не  бачить  і  не  ходить…
Чим  розрадиш  ти?!
-  «Вір  мені,  -  старому,-  сину!  Їй  допомогти
Може  Синяя  Лілея.  Квітка  чарівна.
Тільки  ж  дуже  недосяжна  для  людей  вона!
Десь,  в  ущелині  таємній,  між  високих  гір,
Квітку  цю  охороняє  грізний  Терозвір!
Раз  в  сто  літ  вона  квітує.  Хто  її  торкне,
Про  недуги  враз  забуде!  Щастя  це  земне
Ти  ще  зможеш  повернути,  якщо  встигнеш  ти
Цю  чарівну  диво  –  квітку  в  хату  занести.»
-  А  ці  гори,  -  це  Карпати?
-  «Ні,  синочку,ні!
Гори    ці  -  Тибетом  звуться.  Далекі  вони!
Над  вершинами  панує  Терозвіра  шал.
Там  країна  є  буддистка:  Їй  ім’я  –  Непал.»
-  Чув,  дідусю,  таку  назву.  Тільки  як  мені
В  цю  країну  добиратись?  В  ці  -  нелегкі,  дні?
Це  ж  візьме,  мабуть,  багато  часу  та  грошей.
-  «Не  візьме!  Бери  із  жмені  камінець  оцей!»
Простягає  на  долоні  камінця  свого.
Ніби  хтось  уперто  й  довго  шліфував  його.
Всі  його  чотири  грані  –  різних  кольорів,
А  з  середини,  здавалось,  ніби  він  горів.
-  «Камінець  цей,  -  незвичайний.  Коли  прийдеш  в  дім,
Ти  вже  маєш  добре  знати,  що  таїться  в  нім.
Оця  грань,  -  дивись!  –  блакитна:  чорна  цятка  в  ній.
Як  почнеш  легенько  терти  по  руці  своїй,
Та  ще,  як  назвеш  те  місце,  куди  треба  йти,
То  крізь  час  і  перешкоди  вмить  перелетиш!
Друга  грань:  блідо  –рожева,  на  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  свою  руку  легенько  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  що  не  ховав!
Пам’ятай:  Лілею  Синю  ще  ніхто  не  мав!
Третя  грань  –це  колір  перлів  із  морського  дна.
Зробить  тебе  непомітним  між  людьми  вона.
Але  знай:  для  Терозвіра  це  –не  дивина!
Бо  в  могутності  чаклунства  рівних  він  не  знав!
Грань  четверта:  грань  багряна.  Сили  світу  в  ній.
На  короткий  час  ці  сили  у  руці  твоїй.
Ними  будеш  ти  бороти  недруга  свого.
Грань  четверта  допоможе  подолать  його.
Ще  раз  кажу:  ці  всі  сили,  -  на  коротку  мить.
Після  страшного  двобою  треба  все  спинить,
Бо,  якщо  їх  не  зупиниш,  то  загине  світ.
В  полум’ї,  в  потопі,  в  громі  з  незчисленних  бід!
Тоді  й  сам  загинеш  люто!  Отже,  -  не  спіши.
Зі  стихіями,  як  бачиш,  краще  не  гріши!»
Як  же  мені  їх  спинити?  Діду,розкажи!
Та  порадою  своєю  вчасно  поможи.
«Як  побачиш,  що  твій  недруг  похитнувся,  впав,
І  вогонь  із  його  пащі  бити  перестав,
Розтрощи  його  горою,  розітри  у  прах!
Аби  кожна  порошинка  відчувала  жах!
Потім,  грань  оцю,  багряну,притисни  до  скель
І  щодуху  крикни  силам:  АЛАМАХОЕЛЬ!
Крикнути  ти  маєш  тричі  слово  чарівне.
Воно  всі  стихійні  сили  в  норму  поверне.

Потім  йди  шукати  квітку.Пам’ятай  про  те,
Що  Лілея,  після  завтра,  вранці  розцвіте!
Терозвір  про  це  все  знає.  Буде  все  робить,
Аби  ти  не  зміг  Лілею  в  руки  захопить.
А  тепер  прощай,  небоже!  В  своє  щастя  вір!
Можеш  сміливо  рушати  до  далеких  гір.
Знайди,  аби  хто  доглянув  жіночку  твою.
А  я  піду…  Треба  плести  сіточку  свою…»
І  пропав!  Наче  примара  щойно  тут  була!
Дивні  сіті,  -  див  казкових,  -  мовою  плела…
Міг  би  чоловік  вважати,  що  казкам  кінець!
Та  в  долоні  м’яко  сяє  дивний  камінець.

*************
Читачу  мій  дорогий,  вибачай  мене!
Захопився  я  співати  про  життя  земне:
Про  чиїсь  лихі  недуги,  про  чужі  жалі…
А  у  тебе,  може  бути,  свої  немалі
Повиростали  проблеми,  як  з  дощу  гриби!
Що  поробиш!  Про  це  пишу,бо  і  сам  слабий.
Знаю:  лихо  невигойне,  те  –  що  в  мене  є.
Тільки  в  серці  дивна  мрія  весь  мій  вік  жиє:
Десь  є  дивовижна  квітка.  Ніжна…  чарівна…
Може,  і  мене  зцілила  б?  Тільки  де  вона?

********
Ще  пробачте,  любий  друже,  хочу  вам  сказать,
Що  забув  своїм  героям  імена  назвать.
Назвемо  його  Романом.  Хай  таким  живе,
Як  його  Наталка  мила  вже  пять  років  зве.

***********
Вона  вдома.  На  візочку,сидить  під  вікном.
Свого  Ромчика  чекає.  Буває,  як  сном
Затуманює  недуга  голову  її,
А  в  садочку,біля  хати,  плачуть  солов’ї.
«Ой  не  плачте,  ой  не  плачте,  пташечки  малі!
Не  кидайте  моє  серце  у  нові  жалі,
Не  ридайте  наді  мною,  на  нову  біду,
Як  мене  покине  милий,  –зовсім  пропаду!
Я  його  не  стану  клясти.  Хай  собі  іде!
Молодий  він.  Може,  щастя  з  іншою  знайде…
Ну,а  я  тоді…»  По  личку  сльози  потекли,
Та  незрячі  карі  очі  аж  вогнем  пекли!

**********
Камінець  в  руках  Романа  світлом  виграва,
А  упам’яті  зринають  мовлені  слова:
«Пам’ятай  ти,  любий  сину,  пам’ятай  про  те,
Рано  –вранці,  після  завтра,  квітка  розцвіте!»
Колись  треба  починати!  Чом  би  й  не  тепер?!
Тож,блакитною  гранню  руку  він  потер,
Лиш  шепнув  свою  адресу,  і  в  єдину  мить
Опинився  на  подвір’ї,  де  Наталка  спить.
Справді  діє!  Отже,  правда  все,  що  дід  казав!
Піду  швидше  я  до  Франі!  Хай  прийде  до  нас,
Та  подивиться  за  нею,  доки  я  вернусь,
(Хоч  на  серці  неспокійно  у  мене,  чомусь!)

*********
А  тепер  про  інше  мовить  підійшла  пора:
Франя  –це  його  Наталки  молодша  сестра.
Він  не  знає,  що  сестриця  страшна  відьма  є.
Це  вона  щораз  отруту  в  їжу  додає.
Варить  страшне  труту  –зілля,  коїть  ворожбу,
І  мостить  останнє  ложе,  для  сестри  –  в  гробу!
За  що,  скажіть,зненавидить  можна  когось  так,
Аж  чиєсь  життя  цінує  менш  ніж  за  п’ятак?!
Що  налило  чорнотою  всю  сестрину  кров?
Все  не  нове  під  Місяцем!  Це  вона  –  Любов!
Так!  Любов!  –  оте  щемливе,  ніжне  почуття,
Що  породжує  в  людині  спрагу  до  життя,
Що  всю  душу  піднімає  до  нових  висот!!!
А  трапляється,  штовхає  до  таких  щедрот,
Що  нічим  не  пояснити  тої  щедроти!
Ти  –  кохаєш?  Тоді  вірю:  зрозумієш  ти,
Чим  я  жив,  про  що  співаю  в  снах  та  наяву,
Чим  тепер,  в  роках  похилих,  сам  отак  живу.
Та,  на  жаль,  ще  й  так  буває,  що  ота  любов,
Як  засяде  в  чорну  душу,  як  гадюча  кров,
То  навколо  себе  сіє  страшне,  люте  зло…
Так  в  Наталки  із  Франею,  на  біду,  збулось.
Полюбили  дві  сестриці  хлопця  одного.
В  кожної  було  бажання  мати  лиш  його.
А  Роман  гризот  дівочих,  може,  і  не  знав,
І  Наталці  своє  серце  назавжди  віддав.
Ой,  ви  –ночі,  ясні  ночі  синьої  весни!
Як  горіли  щастям  очі,  як  цвіли  вони!
Спільні  мрії  –сподівання,  чисті  почуття,
Під  вітрилами  кохання  на  усе  життя!
Коли  Франя  побачила,  що  не  буде  з  ним,
Уся  ніжність  розвіялась,  як  осінній  дим!
Чорна  злість,  як  темна  нічка,  душу  облягла,
Запалила  чорну  свічку  заздрощів  і  зла.
В  день  весільний,  в  день  осінній  гарно  як  було!
На  Романовім  весіллі  гуляло  село.
Гості  жваво  танцювали,  веселились  в  дим
І  від  серця,  всі  бажали  щастя  молодим!
Та  не  всім  так  веселилось,  не  всім  так  пилось!
Нашій  чорній  героїні  діяти  прийшлось.
В  переддень  цього  весілля,  на  цвинтар  пішла:
На  могилі,  з  рідним  ім’ям,  зіллячко  знайшла…
Наварила  страшне  зілля  о  нічній  порі,
І  підлила  в  день  весілля  в  келишок  сестрі.

*****
-  Вибач,  Франю,  що  турбую!  Виручай  мене!
На  три  дні  я  відлучаюсь.  Поки  час  мине,
Потурбуйся  про  Наталку,  як  сестра,  доглянь!
Чи  я  можу  надіятись?  Скажи  мені,  Франь?
-  Давай!  –їдь!  Куди  я  дінусь,  все  ж  таки  рідня!
А  в  думках:  (  Не  дам  прожити  зайвого  півдня!
Доки  він  там  робить  справи,  я  теж  не  досплю:
Чим  міцнішої  отрути  в  серце  їй  наллю!)

*********
Вийшов  з  двору  на  дорогу,  камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  назву  проказав,
І  пропав  з  очей  безслідно,  ніби  й  не  було!
А  ми  також  залишимо,  разом  з  ним,  село.

***********
Коню  мій!  Пегас  крилатий!  З  собою  візьми,
Та  на  крилах  красномовства  до  зір  підніми!
Дай  нам  теж  магічну  силу  труднощі  здолати,
Щоб  історію  почату  вдало  розказати.

*********************
ТІБЕТ

(Частина  друга)

Захоплений  зненацька  виром  руху,
Нестримним  шалом  неба  та  зірок,
Роман  не  встиг  сховати  свою  руку,
Ледь  не  зробивши  помилковий  крок.
Він  опинився  на  краю  провалля:
Круті  вершини  піднялись  до  хмар,
Покрите  кригою  це  кам’яне  безладдя
Та  у  долоні  дідусевий  дар.
Кудиіти?  Як  рухатись  по  скелях
В  звичайному,щоденному  взутті?!
Обсіли  його  думи  невеселі:
З  подібним  не  стикався  у  житті.
Але  почало  вирувати  небо
Та  віхола  студена  замела…
Тож,  хоч-не  хоч,  а  рухатися  треба,
Доки  Лілея  ще  не  зацвіла.
А  холод  зліше  сковує  все  тіло!
Вже  дерев’яні  стали  пальці  рук…
Шукав  ногами  виступи  несміло,
Додаючи  тяжких  трудів  та  мук.
А  вже  коли  і  ноги  не  носили,
Коли  здалося,  що  всьому  кінець,
Згадав  Роман  про  чудодійні  сили,
Закладені  в  чарівний  камінець:
Чого  я  мучусь?!  Так  до  кінця  віку
Я  до  мети  своєї  не  дійду!
Допоможи-но,  друже,  чоловіку:
Перенеси  мене  у  Катманду!
Блакитним  ледь  потер  собі  об  руку
І  от  він  знов  серед  людей  стоїть.
А  люди  ці  сповідують  науку
Якій,  можливо,  тисячі  століть.
Все  їхнє  місто  на  гірських  терасах,
На  кожнім  кроці  пагоди  стоять.
Незвичні  люди  у  червоних  рясах,
Бритоголові,  в  дацанах  сидять.
І  в  кожному  із  храмів  сидить  ідол,
Що  зирить  навсібіч,  немов  біда:
Це  –  їхній  Бог!  Життя  основа  й  сила,
Вічно  живий  і  праведний  Будда!
Стоїть  Роман…  Замерз  він,  ще  й  голодний!
За  поспіхом  про  їжу  геть  забув.
Після  роботи,  в  день  перед  суботній,
Попав  сюди:  який  і  в  чому  був!
А  мешканці  снують  немов  мурахи,
Заглиблені  усебе,  мовчазні.
І  думає  Роман:  ну,як  сказати
Аби  хто  з  них  поїсти  дав  мені?!
Підходить  він  до  одного  з  монахів
І  просить  дати  їжі.  Той  мовчить,
Не  реагує  і  на  дотик  навіть,
Занурився  у  себе,  наче  спить.
Звертається  до  другого,  до  інших…
Одно  і  те  ж!  -  всі  наче  неживі!
Тоді  він  став  звертатися  до  піших
Які  несли  свій  крам  на  голові.
Один  із  перехожих  зняв  корзину
І  дав  йому  маленького  коржа.
(  Згадав  Роман  українську  хлібину!)
Слова  подяки  тому  проказав,
Приклав  до  серця  руку  і  вклонився,
І  хоч  той  мови  нашої  не  знав,
Все  зрозумів.  Іще  раз  зупинився
Та  за  собою,  знаками,  позвав.
Пішов  Роман  за  добрим  перехожим.
Через  двори:  то  вниз,  то  догори.
Прийшли  нарешті!  Щось  на  житло  схоже,
Ще  й  запона  спускається  згори.
Відсунувши  оцю  цупку  тканину,
В  помешкання  маленьке  увійшли.
Сиділи,  горблячись,  над  чимось,  дві  людини
І  зерна  зосереджено  товкли.
При  цьому  монотонне  щось  співали.
(  напевно,  гімни  для  свого  Будди!)
Побачивши  Романа,  повставали,
Вклонились  ґречно  і  пішли  кудись.
Тут  обернувся  знову  перехожий
І  до  Романа  руку  простягнув:
Торкнувся  до  чола  і  владний  голос
Ніби  десь  в  собі  наш  герой  почув.
Чув  не  слова,  не  звуки,  сама  думка
Була  Роману  ясна  і  проста
Та  він  не  бачив,  аби  трохи  рухались,
Мов  зліплені,  без  усмішки  вуста.
-  Чого  прийшов  на  землю  цю,  чужинцю?!!
Чого  шукаєш  умоїй  землі?!
Не  дам  тобі  забрати  диво-квітку!
Твоє  життя  загине  у  імлі,
В  бездонному  мішкові  кам’яному!
І  очі  засвітилися  вогнем.
Від  тих  очей  утемнім  домі  тому,
Все  стало  видно,  ніби  ясним  днем!
А  далі  сталось  зовсім  страхітливе:
Пропали  стіни,  занавіс  пропав
І  наш  Роман,  під  регіт  знавіснілий,
На  дно  провалля,  каменем,упав!
Ще  й  зверху  світ  закрила  важка  брила
І  впала  в  очі  повна  чорнота.
Дрібним  камінням  тяжко  привалило
Обидві  ноги,  низ  -  до  живота!..

********
Негарно  було  б  так  його  лишати.
Та  час  нам  повернутися  в  село.
Вам,  читачу,я  хочу  показати,
Як  все  в  той  час  насправді  відбулось.

**********
Пегасе  вірний,  розправляй-но,  крила,
Та  летимо  туди,  де  на  дворі
Наталку  нашу  чорна  злість  накрила
Страшної  відьми  –рідної  сестри!
************

АГОНІЯ
(частина  третя)

Наталка  спить.  А  Франя  їй,  тим  часом,
"Обід"  готує  -  вариво  страшне.
П'янку  отруту  змішує  із  квасом
Та  додає  ще  зілля  запашне
Аби  отруту  було  легше  пити...
Така  "турбота".  Що  вже  тут  казать?!
Я  так  хотів,  щоб  дать  Наталці  жити!
Але  не  можу.  Треба  викладать
Так,  як  було...
П’ятнадцята  година
Вже  промайнула  птахом  над  селом.
Обідати  зібралася  родина:
Дзвенить  вже  посуд,  всілись  за  столом,  
Наталку  з  двору  на  візку  привезли,
Та  посадили  в  хаті  на  диван.
Принесли  їжу,  а  вона  питає:
Де  її  милий,  де  її  Роман?
А  Франя  їй:  "Нема  твого  Романа!
Нема  й  не  буде!  Кинув  тебе  він!
У  нього  вже  здорова  є,  кохана.
Не  те,  що  ти!..  у  них  знайшовся  син,
Поки  ти    тут,  поволеньки,  здихаєш...
Твій  любий  Ромчик  не  втрачає  час.
Нову  дружину  пестить  та  кохає.
Йому  начхати  на  обох,  на  нас!"
--  Неправда!  Брешеш!  Він  мене  кохає!
Якщо  його  побіля  нас  нема,
Він  щось  шукає.  Він  весь  час  шукає,
Чим  би  мене  від  лиха  одірвать!
-  Ага,  одірве!  Лови  вітер  в  полі!
Не  відаєш,  що  робить  твій  "любий"!
Він  ,-  як  той  птах,  -  без  тебе  вже  на  волі!
Ти  вже  поїла?    Ось,  кваску  попий.
Хоча  б  ковток!  Приємно,  смачно  пахне!
-  Не  хочу  я  ні  їсти,  ані  пить!
Іди  від  мене!  Мені  чогось  страшно
І  попід  серцем  ниє  та  щемить!
-  Зараз  піду!  Та    тільки  після  того,
Як  ти  поп’єш,  коли  вже  не  їси.
Бо,  видно,  що  через  Романа  свого
Ти  скоро  Богу  душу  віддаси  !

Піднесла  чашку  запашного  зілля...
Сліпа  зробила  лиш  один  ковток...
На  спину  впала,  тяжко  захрипіла,
Обличчям  обернулася  в  куток,
В  агоніії  руками  потягнулась
І  стихла!..
Руки  звівши  догори,
Лукава  Франя  дико  вереснула
Над  тілом,  -  уже  мертвої,  -  сестри!

**********            
Померла  Наталка.  Невинна  померла!
Така  ціна  щастю  бува  між  людей.
Ненависть  сестри,  як  з  вулканного  жерла
Два  роки  лилася  із  чорних  грудей,
Аж  поки  не  вбила!
За  що?!
За  кохання!
За    те,  що  Роман    покохав  не  її.
Доклала  весь  хист,  всі  ворожі  старання,
Щоб  зовсім  не  стало  цієї  сім’ї.

Пегасе  мій  любий!  Пробач,  що  заплакав...
Збираймось  в  дорогу!  Нам  час  в  Катманду.
Там    друг  наш  Роман  у  халепу  потрапив
І  як  подолає  він  страшну  біду?
 
 
БИТВА

(частина  четверта)

Суцільна  темрява…  відчув,  що  руки  цілі.
Та  знизу  тіло  наче  у  лещатах:
Затиснуте  в  камінні  знавіснілім
Яке  іще  продовжує  зсипатись.
Чи  то  згори,  чи  збоку  –невідомо.
Жахливий  гуркіт  скелі  в  скалки  лущить!
Це  тяжка  брила  малі  піки  ломить,
Пил  кам’яний  у  горлі  подих  душить.
Згадав  Роман  про  камінця  свойого.
У  внутрішній  кишені  шарить:  є!
Дістав,  відкрив  у  себе  на  долоні,
А  камінець,  -  як  зірка  виграє!
Висвічують  усі  чотири  грані,
Про  що  казав  старенький  чарівник?
Хвилини  наші  зовсім  не  останні,
Тож  пригадаємо,  панове,  ми  про  них.

Бачив  Роман  грань  блакитну:  чорна  цятка  в  ній.
Як  проведе  цею  гранню  по  руці  своїй,
Та  назве  те  саме  місце,  куди  має  йти,
То  крізь  простір,  перешкоди  вмить  перелетить!
Друга  грань:  біло-рожева.  На  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  своє  тіло  чи  руку  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  де  не  ховав!
І  про  третю  грань,-  перлову,-  Роман  теж  згадав.
Зробить  вона  непомітним  власника  свого:
Не  побачать,  не  здолають  недруги  його.
Грань  багряна:  сили  світу  причаїлись  в  ній.
Саме  з  нею  Роман  має  розпочати  бій!
Тільки,пам’ятаєш,  друже,  лиш  коротку  мить
Має  він  в  руках  ці  сили!  Потім  зупинить
Треба  сили  ці  негайно!  Камінець  –  до  скель!
Прокричати  тричі  слово:  АЛАМАХОЕЛЬ!

*************
Вже  останній  промінь  сонця  десь  подався  пріч,
Над  тибетськими  горами  згущується  ніч.
Ясні  зорі,  дух  холодний  над  безладдям  гір,
І  літає  понад  ними  страшний  Терозвір!
Крила  шкіряні  розправив,  пазурі  розкрив,
Велетенські  ікла  й  зуби  об  граніт  гострив,
На  хвоста  надів  сталеві,  броньові  шипи,
А  із  пащі  при  диханні  –  полум’ям  пашить.
Не  примара,  не  уява  чи  жахливий  сон,
Терозвір  –  це  був  насправді  чарівник-дракон.
Міг  в  людей  перетворитись,  в  дику  звірину,
Міг  як  хоч  зачаклувати,  душу  не  одну
Він  спровадив  з  цього  світу  тільки  лиш  за  те,
Що  хтось  дав  людині  знати:  квітка  зацвіте
Тільки  один  раз  в  століття,  створить  диво  з  див:
Вилікує  навіть  того,  хто  вік  не  ходив,
В  кого  повсихали  ноги  наче  штурпаки,
Або  буде  мати  руки,  хоч  був  без  руки.
А  з’явилась  ця  лілея  зовсім  не  в  горах.
Ще  у  древньому  Єгипті,  у  його  садах
Боги  Всесвіту  зростили  для  добра  людей
Фараонам  доручили  подарунок  цей,
Щоби  ми  оздоровляли  слабих  та  дітей,
Щоб  лунали  пісні  щастя  із  людських  грудей!
Навіть  смерть  могла  прогнати  квітка  чарівна.
(Про  таке  ми  навіть  не  марим  у  казкових  снах!)
Але  взнав  про  диво-квітку  Вавилонський  цар.
Підіслав  чарівника,  викрав  Божий  дар…
Вже  давно  з  лиця  земного  щезнув  Вавилон,
А  Лілею  від  людини  стереже  дракон.

****************
От,  нарешті,  підійшли  ми…  та  настала  мить,
Коли  нашого  Романа  треба  вже  звільнить
Від  сорочки  кам’яної,  від  тої  пітьми
У  якій  свого  героя  залишили  ми.
Взяв  Роман  своє  спасіння:  камінець  ясний.
Блакитною  стороною  по  руці  провів,
Дав  наказ,  щоб  опинитись  знову  нагорі,
Коли  сонце  світ  осяє  у  вранішній  порі.
Так  і  сталось!  Роман  стоїть  високо  в  горах.
Навкруг  бескиди,  провалля,  шпилі  у  снігах.
Там,  де  був  він,  в  кам’яниці,  -  порядкує  звір:
Б’є  ускелі,  трощить  камінь  лютий  Терозвір.
От  Роман  потер  об  руку  перл  морського  дна
Аби  стати  невидимим  в  світлі  цього  дня.
Терозвір  його  не  бачить:  люто  б’є  граніт!
Іскри  із  каміння  креше  броньований  хвіст.
Багряницею  нарешті  провів  по  руці…
Враз  застигли  у  повітрі  дрібні  камінці,
Води  в  річках  зупинились,  вихор  в  горах  вщух,
І  над  світом  в  небо  знявся  велетенський  дух!
«Що  накажеш,  Повелитель?!»  –  з  неба  прогуло,
Аж  від  гуку  могутнього  світом  затрясло.
Блискавки  ввігнались  в  землю  іклами  змії,
Потекли  потоки  лави  по  гірській  землі,
Сонце  ясне  затяглося  чорнотою  зла
Знов  над  світом  в  раннім  ранці  чорна  ніч  лягла!
-  Вбий  мерщій  оцю  потвору!  В  порох  розітри!
Хай  той  порох  понад  морем  розвіють  вітри,
Нехай  в  кожній  порошинці  де  таїться  зло,
Буде  жити  жах  пекельний,  аби  так  взяло
Цього  хижого  дракона,  цього  чаклуна,
Щоб  своє  мистецтво  чорне  він  повік  не  знав!
«Як  наказуєш,  так  буде!»  -  гримнуло  від  зір.
Звився  в  небо  над  горами  лютий  Терозвір
І  дихнув  на  того  духа  полум’ям  чадним,
Аж  всі  гори  та  долини  вкрив  отруйний  дим!
Піднялися  в  небо  гори!  Пекла  видне  дно!
Діючим  вулканом  грізним  дихнуло  воно!
Вдарили  дракона  гори,  він  у  лаву  впав!
В  тому  клекоті  безодні  навіки  пропав!..
Тільки  з  цього  чаклунові  не  навік  біда,
Бо  з  безодні  пекельної  піднялась  вода,
Вгору  знявся  чад  сірчаний,  дощ  із  кислоти,
А  над  полем  битви  знову  злий  дракон  летить!
Знову  гори  піднялися!  Розпалась  пітьма!
Світло  вдарило  сліпуче,  вже  й  небес  нема!
Все  змішалось  воєдино:  світло,  жар  і  грім,
Вихору  удари  пружні,  струс  в  нутрі  земнім…
Піднялися  океани,  весь  оббігли  світ
І  почали  гинуть  люди  від  жахливих  бід.
Підхопило  і  Романа!  В  реві  понесло
І  далеко  від  Тибету  в  скелях  притисло…
Аж  Роман  прийшов  до  тями:  камінець  до  скель
І  щосили  крикнув  в  небо  –  АЛАМАХОЕЛЬ!
Коли  в  перший  раз  він  крикнув,  -  спинилась  вода!
Стали  всі  сліди  розрухи  в  світі  пропадать,
За  другим,  –ті  ж  самі  гори,  -  стали  як  були
І  гірські  великі  ріки  знову  потекли
У  своїх  правічних  руслах  поміж  берегів
До  впадіння  в  глибінь  синю  озер  і  морів;
А  за  третім  його  криком,  -  знов  засяяв  день
І  з  долонь  землі  злетіли  тисячі  пісень.
Славив  світ  цю  перемогу,  славив  радість  знов,
Та  складав  подяки  Богу,-  за  його  любов!

******************
Привітаємо  Романа!  Виграв  він  війну.
Та  знайти  йому  ще  треба  квітку  чарівну,
Бо,  -  дай,  Боже!  –  не  забути  з  радості  про  те,
Що  вже  завтра,-  рано-вранці,  квітка  розцвіте.

**********        

СИНЯ  ЛІЛЕЯ
(частина  п’ята)

Пригадаймо  знову  друзі  про  рожеву  грань:
Нумо,  друже  наш  Романе,  камінець  дістань,
Та  потри  ним  свою  руку,щоб  і  нам  пізнати,
Де  зумів  чаклун  проклятий  квітку  заховати.

**********
Потер  камінцем  він  руку:  ось  і  світ  печер.
Скарби  древні  та  закляті  бачить  він  тепер.
В  скринях  тих  печер  таємних  не  злічить  багатств,
Сяє  золото  та  срібло,  сяють  камінці,
Наче  всі  вони  зібрались  від  минулих  царств.
Так  і  просяться  в  прикраси  на  чиїйсь  руці,
Або  на  звабливу  шийку  чи  у  мочки  вух,
Щоб  від  захвату  красою  здавлювало  дух
В  наших  грудях  чоловічих…  ох,пробач,  читач!
Кому  що,  а  курці  –  просо!  Так  і  я!  –хоч  плач,
А  не  можу  себе  стримать,  коли  ці  жінки
Раптом  стають  перед  очі,  а  чи  у  думки…
Безліч  тих  скарбів  на  світі,  цінного  майна,
Та  не  видно,  щоб  десь  була  квітка  чарівна.
В  горах  теж  її  немає…  ліс  її  не  зна…
Тож  поглянув  Роман  в  море  –  до  самого  дна.
В  затонулому  корветі,  в  склянім  ковпаку
Він  побачив  свою  квітку.В  схованку  таку
Як  добратися  Роману,  чим  він  там  дихне,
Якщо  навіть  до  схованки  дивом  допірне?
Дивиться  герой  наш  далі.  Бачить  він  якраз
У  глибинах  того  моря  ходить  водолаз
Бо  виконує  роботу  в  темній  глибині.
«От  якби  оце  знаряддя  здобути  мені!»
Так  Роман  собі  подумав.  Камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  тільки  проказав
Місце  того  пароплава,  звідки  водолаз,
І  на  судні  опинився  в  цей  же  самий  раз!
Ось  він  бачить  акваланга,  два  баллона  є.
Тільки  хто  таке  знаряддя  просто  так  дає
Для  якогось  незнайомця?  А  часу  нема
На  прохання,  на  моління  до  кого  й  не  знать.
Не  роздумуючи  довго,  знов  взяв  камінця  
Та  потер    перловим  боком  нижче  від  ліктя.
Став  невидимим  для  інших.  До  знаряддя  йде,
Акваланг  та  два  баллони  у  людей  краде!
Натягнув  його  на  себе,  баллони  надів,
Під’єднав  до  маски  шланга  (з  муками  зумів!)
Знову  гранню  блакитною  об  руку  потер
І  ми  зараз  побачимо:  де  Роман  тепер.
****************        
Він  -  на  дні...  Корвет  розбитий  коралом  обріс.
На  корму  між  скель  зануривсь,  вгору  стримить  ніс.
Хоч  би  крапля  того  світла!  Звідки  в  нього  йти,
Щоб  чим  швидше  диво-квітку  в  корветі  знайти.
Тре  рожевим  собі  руку:  справді,  дивина!
Крізь  пітьму  Роман  побачив,  де  то  є  вона.
Став  поволі  пробиратись  крізь  зотлілий  люк,
Аж  відчув  як  по  баллону  передався  стук.
Озирнувся,  -  ненько  рідна!  -  стримати  не  зміг
Переляку  в  своїм  серці:  в’ється  восьминіг
Біля  нього  величезний,  дзьоб  -  як  у  орла,
Грізно  щупальця  розставив,  наче  два  крила,
Заступив  собою  вихід,  щоб  не  зміг  пройти
Щупальцем  шукає  ногу,  аби  відтягти!  
Тут  Роман  не  розгубився.  Камінець  дістав
І  для  чорної  потвори  непомітним  став:
Ледь  відсунувся  від  неї  в  одну  із  сторін
І  рукою  поряд  себе  став  шукати  він
Хоч  якої  оборони  від  морських  жахіть...
І  знайшов...  в  кутку  глухому  чийсь  кістяк  лежить,
А  між  кісток  якась  зброя  для  Романа  є!
От  Роман  для  себе  зброю  звідти  дістає.

А  потвора  в  своїй  люті  вже  не  знає  меж!
В  невеликий  отвір  люку  прагне  влізти  теж.
Смикає  Роман  руків’я,  з  піхов  клинка  рве
Та    немов  навік  зрослося  залізо  старе!
Час  гаяти  на  роздуми  вже  Роман  не  став:
Напружив  останні  сили,  спруту  він  загнав
Межи  очі  свою  зброю  з  піхвами  разом!..
І  звалилась  ця  потвора  додолу  мішком!
Взяв  Роман  чарівну  квітку,  блакитним  потер,
А  ми,  любий  читачу,  взнаємо  тепер
Що  там  діється  де  горе  людям  душі  рве,
Де  Романова  кохана  більше  не  живе.

**********                
Вже  на  подвір'ї,  на  столі  дощатім,
Накритим  новим,  клітчастим  рядном,
Стоїть  труна.  А  поряд  -  батько  й  мати...
В  труні  -  Наталка.    Мов  глибоким  сном
Забулася...  на  малую  хвилину
Тай  тихо  спить...  по  виду  -  як  жива!
Здавалось  свекру,  що  шепоче  сину
Якісь  сердечні  золоті  слова...
Але  мовчить  важким  мовчанням  смерті
Між  нею  й  світом  виросла  стіна.
Де  той  Роман?!  Що  він  долає  вперто?
Ніхто,  нічого  у  селі  не  знав.
Односельчанам  втрата  душі  крає:
Зійшлися  друзі  зо  всього  села.
Хтось  гірко  плаче,  хтось  лише  зітхає,
Хтось  згадує  яка  вона  була...
А  рідна  ненька  вже  життя  не  чує:
Все  гладить  ніжно  рученьку  дочки...
Лунає  упокійне  Алілуйя
І  догорають  у  руках  свічки.

**********  
Постав  Роман  на  власному  городі,
Стягає  з  себе  анквалазний  крам
І  чує:  це  ж  у  батьківській  господі
Лунає  горя  похоронний  гам.
Відкрити  диво-квіткку  поспішає,  
Та  не  вдається  скинути    те  скло!
Він  мучиться!  А  час  іде,  спливає
І  торжествує  невгамовне  зло.
І  знову  диво:  наш  старий  з'явився.
Взяв  в  руки  скарб,  тихенько  щось  шепнув,
Скляний  ковпак  над  квіткою  розкрився
І  квітку  він  Роману  простягнув.
А  квітка  ця  дух  літечка  відчула,
Та  ще  тепло  від  доброї  руки,
Наче  від  сну,  угору  потягнулась
І  стала  розправлять  свої  листки.
Поміж  листків  тих  пуп'янок  з'явився,
Немов  голівка  на  гнучкій  стрілі
 І  збільшуючись,  долі  похилився,
Мов  кланяючись  людям  до  землі.
А  далі  сталось,  таки  справді,  диво:
Звільнившись  від  полону  сили  зла
В  руках  Романа  трепетно  й  красиво
Синя  Лілея  миттю  розцвіла.
До  пальців  його  ніжно  пригорталась,
Як  цілувала  це  тепло  руки.
Випростувала,  вперто  розгортала
Свої  чарівні  сині  пелюстки.
І  пахощі  навкруг  такі  розлились,
Немов  присутні  були  у  раю!
 Відчули  люди  за  плечима  крила,
Наче  вернулись  в  молодість  свою.
В  серцях  ожили  всіх  надій  сузір'я,
Злетіли  мрії  як  весни  пісні...
Ступив  Роман  з-за  хати,  на  подвір'я,
Побачив  свою  милу...  у  труні!..

************        
Ще  мить  тому,  під  дією  Лілеї
Себе  піднесено,  бадьоро  почував
І  раптом  -  жах!  До  милої  своєї
Він  кинувся!  До  рук  її  припав
І  так  зайшовся  у  страшнім  риданні,
Аж  важко  було  бачити  його.
І  дивну  квітку  порухом  останнім
Він  притулив  Наталці  на  чоло.
І  бачать  всі:  порожевіли  щоки,
Здійнялись  груди  в  подиху  живім,                          
Розкрились  губи  в  посмішці  солодкій,
Піднялись  руки  та  пройшлись  по  нім,
А  потім  рвучко  підвелась  Наталка,
За  голову  Романа  обняла...
І  цілувала!!!    Пристрасно  і  палко.
Так,  як  колись  здоровою  була!
Розчулений,  в  щасливім  потрясінні,
Роман  Наталку  на  руках  підняв  
І  разом  з  нею  посеред  подвір'я
Перед  батьками  на  коліна  став  
І  попросив  обох  благословити
На  радістю  наповнене  життя.
І  плакали  навкруг  старі  і  діти
Від  подиву,  від  щастя  відчуття.
Їм  всі  бажали  довгих,  гарних  років
Прожити  в  парі  -  в  щасті  та  добрі!
Біля  криниці,  лиш  за  кілька  кроків,
Сичало  зло  на  батьківськім  дворі.
Там  причаїлась,  як  пекельне  лихо,
Сестриця  Франя...  для  усіх  чужа:
Скрадалась  непомітно...  тихо-тихо...
Ховаючи  у  рукаві  ножа.
Та  як  би  не  скрадалась  Франя  люта,
Плекаючи  лихі  свої  думки,
Старий  чарівник,  від  злих  пут  розкутий,
Синю  Лілею  взявши  до  руки,
Торкнувся  нею  до  руки  злочинки
І  в  ту  же  мить  відбулась  дія  чар:
Страшна  потвора  вилізла  із  жінки,
Піднеслась  вгору,  вище  сивих  хмар
І  впала  ниць!  Аж  на  гористім  боці
Лишилась  вирва  на  краю  села.
І  у  тій  вирві  вже  за  стільки  років
Жодна  травинка  ще  не  проросла!
Лиш  бачили:  плазує  там  гадюка.
А  Франя  щезла!  Наче  й  не  було!
Її  шукали,  кликали!  -  ні  звука!
У  здогадках  губилося  село,
Бо  про  відьмівство  Франине  не  знали
Лиш  бачили  її  сумний  фінал.
Мабуть,  це  все.  Вам  розповів,  що  знаю,
Хоч  може  бідно  змалював  Непал,
Бо  мій  Пегас  теж  прагнув  поспішати
Услід  подіям  добрим  і  лихим.
Приходить  час  мені  з  ним  розлучатись.
Хоч  за  цей  час  здружився  щиро  з  ним.
 
**********                      
Ще  про  Лілею...  і  її  не  стало.
Разом  із  нею  мов  розтанув  дід...
Та  від  Лілеї  у  селі  на  спадок
Таки  лишився  незгладимий  слід:
Всі,  хто  був  свідком  дивної  події,
Зазнали  гарних  та  казкових  змін.
Старі  батьки  за  мить  помолоділи,
Хто  слабував,  то  став  здоровим  він!..
                       
************                          
Роман...  Наталка...  ще  живуть  донині
У  нашому,  подільському  селі.
У  їхній,  у  закоханій  родині
Щебечуть  дітки  -  пташечки  малі.
Роман,  буває,  їздить  заробляти,
Наталка  вдома  раду  всім  дає.
І  часто  чути  з  чепурної  хати
Злітає  пісня,  що  в  душі  жиє.

2012  г.    --    05.02.2017  г.        
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718183
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Олекса Удайко

МАЮ ДУМКУ

       [i]  З  приводу  недавніх  подій  навколо
         ЕСП  -  "Еволюції  Сайту  Поезії"

[b][color="#077280"]                                    Більш  як  півроку  тому  було  
запроваджено  дискусію  поетів  навколо  наче  б  
то  важливої  теми  щодо  Еволюції  Сайту  Поезії,  
розпочатої  за  ініціативи  організаторів  сайту  та  
окремих  поетів.  Ідея  непогана.  Дійсно  покращу-
вати  роботу  сайту  можна  і  треба.  В  цій  дискусії  
я  брав  участь,  намагаючись  внести  свою  лепту  
в  боротьбу  з  засиллям  антиукраїнських  елементів  
на  сайті.  Це  можна  було  б  зробити  і  досить  легко,  
якби  до  того  прагнули  пани-організатори  сайту!  
Та  хура  з  місця  не  рухалась.  Натомість  виявилось,  
що  сторінка  перетворилась  на  баталії  далеко  не  
літературного  характеру.  Причиною  таких  чварів  
могло  між  іншим  послужити  прагнення  організаторів  
затії  запровадити  серед  членів  сайту  дещо  подібне  
до  совкового  «соціалістичного  змагання».  Мета  
такого  заходу  принаймні  мені  не  зрозуміла.  Перш  за  
все  тому,  що  ними  (організаторами)  не  подаються  
критерії,  за  якими  малось  оцінювати  твори  аматорів.  
А  судді  -  хто?..  Адже  для  того,  щоб  оцінити  той  чи  
інший  поетичний  твір,  треба,  меншою  мірою,    знати  
елементи  поетики,  особливості  художнього  творчості  
тощо.  Хто  з  нас,  аматорів,  може  об’єктивно  оцінити  
такі  елементи,  як:  характер,  ідею,  сюжет,  композицію  
твору,  його  римо-ритміку  та  й  тип  жанру  (елегія,  поема,  
сонет  тощо)…  Багато  хто  з  нас  не  володіє  достатньо  
художніми  прийомами  вираження  фабули,  ідеї  та  сюжету  
твору.    Далеко  не  всі  ще  володіють  граматикою  та  
елементарними  правилами  написання  художніх  творів.  

             Між  тим  невеличка  групка  "товаришів"  сайту  
разом  з  його  натхненником  паном  Юхницею  наполегливо  
провадять  крамольну,  на  мій  погляд,  думку  про  проведенні  
так  званих  літературних  конкурсів.  Ці  намагання  нічого,  
окрім  пустого  потрясання  повітря,  побудови  авантюрних  
прожектів  та  сіяння  ворожнечі  між  членами  нашого  здорового
дружнього  колективу,  на  моє  глибоке  переконання,  не  несуть.  
Вистачить  уже  нам  конфліктів,  які  стаються  між  вельми  
«великоповажними»  поетами  у  процесі  очних  зустрічей  чи  
після  них.  Слабкості  загальної  культури  та  емоціональні  
сплески  необґрунтованих  амбіцій  призводить  до  того,  що  
«закадичні»  друзі  стають  ворогами  і  цілком  пристойні  твори  
"шанованих"  раніше  друзів  брутально  ігноруються.  Натомість  
розвивається  корпоративні,  далекі  від  доброзичливості,
творчого  зростання  та  взаємодопомоги    стосунки.  

             Особисто  мені  хотілось  би,  аби  пропоноване  нашою  
колегою  «голосування  списком»  було  відмінено,  а  список,    
в  який  чомусь  і  кимось  включено  і  моє  ім’я,  за  висловом  
одного  з  «достойників»  сайту    представника  «чорних  сил»,  
було  ліквідовано.  А    якась  дискусія  щодо  «чорної  каси»,  
не  підтвердженої  документально,  окремих  членів  сайту  
просто  обурлива!
             
             Давайте  займемось,  якщо  ми  люди,  більш  корисними,  
конкретними  справами.  Наприклад,  матеріально  та  фізично
допоможемо  обмеженому  у  своїх  можливостях  інваліду
Петру  Пашковському  (псевдонім  «довгий»),  видати  першу  
збірочку  його  прекрасних  віршів.  Для  цього  не  треба  творення  
якихось  кас  чи  рахунків  у  стилі  "а  ля  Стасюк".  Достатньо  дати
певні  доручення  окремим  активістам  в  організації  публікації  за
телефоном,  а  потім  особисто  і  прозоро  компенсувати  кошти,  
потрачені  на  виготовлення  даної  книжки.  

Важлива,  на  мою  думку,  також  публікація  на  сайті  віршів  наших  
друзів,  які  відійшли  у  вічність.  

             Та  ще  скільки  добрих  справ  можна  зробити  громадою  
розумних,  цілком  здорових  (духом  і  тілом)  людей!

Об’єднуймось,  шануймося!  

З  нами  Бог[/color]![/b]
 [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718823
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Радченко

Июльский дождь

Потемнели  глаза  у  июля,
Тёмно-серыми  стали  и  грустными.
Тихий  вечер  тоской  захлестнуло,
Краски  броские  стали  вдруг  тусклыми.

Вечер  соткан  из  странной  тревоги,
Ожидания,  терпкой  печали.
Тени  сумерками  вдоль  дороги
Неожиданно  рано  упали.

Потемнели  глаза  у  июля  —
Капли  слёз  по  щекам  покатились.
Ветер  листьям  свои  поцелуи
Раздавал,  как  последнюю  милость.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718813
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


@NN@

Переклади з А. Ахматової ***

Переклади  з  А.  Ахматової  ***    
можливо  -  переспіви,  чи  за  мотивами...

Я  вже  навчилась  просто  й  мудро  жить,
Дивитись  в  небо  і  молитись  Богу,
І  довго-довго  в  сутінках  бродить,
Щоб  втомою  вгасить  свою  тривогу.

Коли    гуляє  вітер  в  лопушні,  
Й  горобина  злиняє  жовтувато,
Веселі  з  серця  дістаю  вірші
Про  тлін  життя  і  про  його  марноту.

Я  повертаюсь.  Кіт,  моїх  долонь,
Торкнувся  язичком  й  мурчить  приємно,
Й  яскравий  загоряється  вогонь
На  вишці  біля  озера,  де  темно.

Лиш  зрідка  тишу  переполосне
Лелеки  крик,  що  на  даху  ночує.
Вже  стуком  в  двері  не  злякать  мене,
Здається,  я  його  і  не  почую.

1912                                  А.Ахматова

Я  научилась  просто,  мудро  жить,
Смотреть  на  небо  и  молиться  богу,
И  долго  перед  вечером  бродить,
Чтоб  утомить  ненужную  тревогу.

Когда  шуршат  в  овраге  лопухи
И  никнет  гроздь  рябини  жёлто-красной,
Слагаю  я  весёлые  стихи
О  жизни  тленной,  тленной  и  прекрасной.

Я  возврашаюсь.  Лижет  мне  ладонь,
Пушистый  кот,  мурлыкает  умильней,
И  яркий  загорается  огонь
На  башенке  озерной  лесопильни.

Лишь  изредка  прорезывает  тишь
Крик  аиста,  слетевшего  на  крышу.
И  если  в  дверь  мою  ты  постучишь,
Мне  кажется,  я  даже  не  услышу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718803
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


НАДЕЖДА М.

Заблудилася весна… (для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SP6leDA3BtE[/youtube]


Заблудилася  весна:  збилася  з  доріг.
І  ступила  крадькома  в  зиму  на  поріг.
Приміря  наряди  з  білих  пелюсток,
Усміхнулась  до  зими:  проклада  місток.

А  зима  лютує:  сипе,  сипе  сніг
І  весни  заблудлої  замітає  слід.
Що  в  природі  твориться:  тут  такий  безлад!
А  весні  не  хочеться  повертать  назад...

Сонце  посміхнулось  -  взявсь  водою  сніг.
І  вода  вже  капає  із  тепленьких  стріх.
Боротьба  триває  двох  великих  сил...
Хто  ж  перемагає?    Сніг  все  притрусив...

--------------------------------------------------
Бажаю  вам,  мої  Друзі,  гарного  настрою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718717
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Оксана Дністран

Без трагедій

Я  билася  в  істериці  за  ним.
У  ноги  падала  зі  зламаним  крилом,
Він  з  подивом  якимось  крижаним
Дивився  на  мій  внутрішній  надлом.

Кричала,  що  без  нього  меркне  світ,
Хапала  руки,  знаючи  -  дарма,
У  райдужках  кришився  малахіт,
Здавалося  -  рятунку  вже  нема.

Він  посміхнувся:  «Викличу  таксі».
Я  піднялася  -  зболена,  чумна.
...Весною  пахло  терпко  звідусіль...
Отямилась:  «Трагедії  нема.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718429
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Оксана Дністран

Синичко-сестричко

Синичко-сестричко,
Прилинь  до  віконця,
Тобі  я  сніданок
Несу  у  долоньці  -
Насіння  і  крихти,
І  лакоме  сало,
У  відповідь  чую
Пташине:  «Як  мало!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718685
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Оксана Дністран

Нестерпно?

Нестерпно  буть  всесильним
Не  з  власного  бажання,
Коли  –  то  на  коліна,
То  приміряють  хрест,
І  босим  йти  по  річці,
Щоб  вмитись  на  світанні,
В  той  час,  як  ті,  що  поряд
Втрачають  віру  «без»?

Нестерпно  всіх  сповідать,
У  руки  дати  вудки,
Коли  бажалось  в  тиші
Рибалить  самому,
Чи  діві  ясноокій
У  коси  незабудки,
Влітати  благовісно,
А  треба  –  в  путь  німу?

Нестерпно  не  пізнати,
Яким  був  плід  гріховний,
Носить  одежі  білі
На  теренах  війни,
Приймати  поклоніння
Сліпе  і  безумовне,
Взріваючи  майбутнє,
Приходити  у  сни?

А  світ  лиш  з  некрологів
Дізнається:
«Був  Богом...»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718686
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


НАДЕЖДА М.

Я ніколи не стану другою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У  природі  іде  все  по  колу.
Хто  зуміє  оце  зупинить?
Це  не  зможе  ніхто  і  ніколи
Проти  волі  природи    чинить.

Після  ночі  приходить  вже  ранок,
Що  вітає  новий  знову  день.
Тільки  іншою  я  вже  не  стану,
На  роки  постарію  лишень.

І  по-іншому  гляну  навколо,
Повні  груди  повітря  вдихну.
Щось  вже  пахне  не  так  матіола...
Чомусь  важко  тоді  я  зітхну.

Все  частіше  приходить  безсоння,
І  як  бджоли  рояться  думки.
І  хворіє  душа  в  міжсезоння:
Це  даються  взнаки  ці  роки.

Та  з  роками  душа  не  зчерствіє,
Своїх  друзів  не  кину  в  біді.
Один  погляд  -  і  я  зрозумію:
Чи  є  справжніми  друзі  мої...

Я    ніколи  не  стану  другою.
Буду  щастя,  як  інші  чекать...
Свої  болі  віршами  загою,
І  відчую  в  душі  благодать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


archic

В Ваших краях

В  Ваших  краях    очень  холодно  -  это  точно
Тучи  тяжелые,  режет  мороз  глаза
Ты  одеваешься  медленно  –  между  строчек
Я  разгоняюсь  –  ты  резко  по  тормозам.

Все  мы  не  против  чужих  городов  и  улиц
Только  вот  ближе  знакомые  адреса
Утром  в  прихожей  знакомая  пара  пуговиц
Все  что  оставила.  Дальше    пожалуй  сам

Дни  растекаются  в  долгих  вечерних  пробках
Этот  февраль,  как  предвестник  последних  бед
Все  что  серьезно  ,    запишется  наспех  в  скобках
В  жизни  друг  друга  оставив  незримый  след

За  тишиной  океаны  и  залпы  пушек,
До  небывалых  картин,  как    «Девятый  вал»
Нам  остается  безмолвие  серой  суши,
Ржавое  сердце  похожее  на  металл...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718570
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Макієвська

Весна сонцем сміється нам в обличчя

Весна  сонцем    сміється  нам  в  обличчя,
Заглядає  немов  в  люстерко  у  вічі,
Відзеркалюючи    в  них  протиріччя,
Як  на  картинах  художника  Да  Вінчі.

Підморгує  промінчиком  незвично,
Сніг  смутком  тане  на  душі,    хаотично,
Виглядає    ніби-то  прозаїчно,
Не  буває  все  на  цьому  світі  вічно.

А  зима  до  себе  в  полон  всіх  взяла,
Закрутила,  захурделила,  замела,
Заморозила...,хоч  душу  відвела,
Засніжила  ...  з  розуму    нас  вона  звела.

На  порозі    стоїть  весна  чарівна
І  вже  чується  здаля,  пісня  солов"я  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718576
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Ліна Ланська

ОТО Й УСЕ

не  крийся  холод  не  наздожене
коли  тепло  кладе  останній  шов
на  рваний  край  не  витікає  кров
зима  лишень  сніжинкою  майне

ото  й  усе

заглянь  у  серце  -  там  давно  весна
очиці  пролісків  з-під  снігу  глип
скресає  крига  видихнувши  скрип
вирує  кров  безжально-навісна

нудьгу  знесе

самотні  дні  розсипле  у  траву
на  ранок  сліз  незібраних  роса
зітхне  і  зникне  десь  у  небесах
щоб  розірвати  хмару  грозову

скляним  шосе

прокинеться  оновлена  земля
наповнить  соком  білокорих  краль
душі  твоєї  мовчазний  Грааль
бездонність  віддзеркалює  здаля

ото  й  усе.
15.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718688
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Ірина Кохан

Далеко до…

Іще  далеко  до  півонієвих  злив,
Ще  небо  спить  прихмарене  і  сиве,
Тремтливе  сонце  явір  прихистив
Своїм  гіллям.  І  річка  мерехтлива
Під  голубою  ковдрою  зі  скла
Хвилясті  сни  нашіптує  тихенько.
А  береги,  мов  два  міцних  крила,
М'якеньким  пухом  туляться  до  неньки.
Не  скоро  ще  геранієвий  цвіт
Своїм  причастям  випоїть  безмежжя.
Ще  за  вікном  сніжинок  переліт  -  
Зима  будує  біловерхі  вежі.
Далеко  до  весни  і  до  тепла...
Білява  панна  все  метіллю  плаче.
Намріялось,  що  брунька  до  чола
Торкнулася  розвеснена.  І  наче
Фіалок  солод  ніс  залоскотав,
Защебетали  радо  ластів'ята,
І  килими  скуйовджених  отав
Зеленим  ставом  пнуться  попід  хату.
Хтось  знову  простір  снігом  розкурив,
З-під  вій,  зігнавши  веснянкові  мрії.
Далеко  до  півонієвих  злив...
Ще  гуготять  над  вербами  завії.

     19.  01.  2015.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718620
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Іванюк Ірина

Біла готика шпилів точених

Біла  готика  шпилів  точених
тримає  небо,  упершись  мурами,
в  діл  зі  скла,  зі  скляними  скульптурами,
стариганом  склярем  вправно  вилитих...

Із  вологи,  що  ліс  нею  дихає,
з  чистих  чаш  атмосфери  єлейної...
Сон  мине,  літ  за  сто,  над  землею,
і  єлей  з-попід  стріх  знов  закапає...

Де  впаде  -  бути  диву  великому:
затріщить  сплав  прозорий,  розколеться...
А  з-під  нього  проллється,  покотиться,
сон-трави  березнева  симфонія.

16.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718599
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Олена Вишневська

Пройти б і не впасти

Пройти  /і  не  впасти/  по  колу  пекельних  мук,
А  впасти    -  то  так,  щоби  гордо  й  не  на  коліна.
І  хай  люди  в  спину  кричатимуть:  «Винна…Винна!»,
А  в  чому  вина?  Що  притишило  серце  стук,
І  млосно  у  грудях  лоскоче  весняна  повінь?

А  він  мені  небом  в  полоні  гірких  розлук,
А  він  мені  стелить  під  ноги  широке  поле.
Ступаю  по  ньому  –  і  вже  не  болить,  не  коле
Ні  день,  що  без  нього,  неначе  порожній  звук,
Ні  ніч,  де  без  нього  гойдає  печаль,  мов  човен.

А  я…  Що  мені?  Бодай  словом  торкатись  скронь
Його.  Бодай  вітром  вриватись  в  його  волосся,
І  ніжити  морем  солоним,  як  не  збулося,  
Чому  й  не  судилось.  Хіба  в  пелені  безсонь,
/Де  місяць  уповні  до  нього  пряде  дорогу./

Пройти  б.  І  не  впасти  б.  І  знову  хмільну  печаль
Гойдати  без  ліку,  немов  немовля  в  колисці.
Ховати  сльозу  кришталевим  зерном  в  намисті.
Для  нього  не  стати  би  вироком  –  femme  fatale…*
І  вдячною  бути  за  те,  що  любила,  Богу.  


*фр.  femme  fatale  (фам  фаталь)  <  femme  -  жінка  +  fatal  -  фатальний,  незворотній]  -  жінка,  зв'язок  з  якою  може  мати  рокові  наслідки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ГОДИ

Де  ти  крила  свої  залишив?
Вирвав  хто,  чи  віддав  на  поталу?
У  недолі  у  приймах  зухвалу
Ніч  шалену  на  друзки  кришив,  -
Де  ти  крила  свої  залишив?

На  спині  запеклась  у  смолу
Чи  то  кров,  чи  таврована  пам"ять?
Забинтована  в  зношене  рам"я
Чинить  спротив  любові,  не  злу.
Зло  чигає  і  тягне  в  імлу.  

Обіцяє  всевладдя  і  рай...
Тільки  де  ті  едеми,  -  у  пеклі?
Тіло  трусить  і  губи  зашерхлі,
Зупинися!..і  крила  шукай;
Сонце  темний  випалює  край.

Кажеш,  -  пір"ячка  вже  не  знайти...
Зарубцюються  рани  криваві,
У  пекельній  палаючій  лаві.
Згинуть  всі:  і  двоглаві  й  триглаві,
А  залізо  дістануть  з  води,
Загартоване,  -  злу  не  годи.
11.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718503
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


OlgaSydoruk

Съедает пламя дух поленьев…

Съедает  пламя  дух  поленьев...Канкан  -  объятием  теней...
Душа  согреется  мгновеньем  -  щемящим  маревом  свечей.
Душа  когда  то  возвратится(нетленной)в  свой  любимый  дом.
Но  не  однажды  ей  приснится  прикосновение  огнём!..
Мои  горячие  ладони  и  грешность  осени  моей...
И  как  исходит  дух  поленьев,..канкан  -  обьятием  теней...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718428
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Валентина Ланевич

Стелиться низько сивий дим з труби.

Стелиться  низько  сивий  дим  з  труби,
Іскра  летить  на  сніг  зруділий.
Сичить  поліно  підняте  з  води,
Пахне  листок  у  пічці  спрілий.

Солдат  замерзлі  руки  потира,
Скида  бушлат,  тепліють  пальці.
Вогонь  ласкає,  відпочить  пора,
А,  ось,  і  сон  -  ступа  назирці.

Й  торка  усмішка  втомлене  чоло,
Уява  любку  змалювала.
Тулилась  до  грудей  всьому  на  зло,
Запоєм  в  губи  цілувала.

15.02.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718425
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА

           Явища  природи...  Як  вони  нам  нагадують  
           наше  життя!  Хочемо  ми  того  чи  ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Зимова  млява…  Хоч  тріщать  морози,
І  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  хуг  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютнів,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  немов  ті  добробати,
Що  на  амвон  доладність  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  свіжу,  вистраждану  суть.

Хоч  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  що  нам  не  вороги.

І  зникне  враз  тупа    контраверсійність*  
В  історії  природи  і  держав,

Бо    аватар**  –  не  схимник,  а  месія  –
Ланцюг  скує  для    міжсезонних  мляв![/color][/b]

15.02.2017

*Те,  що  неоднозначно  трактується.
**Боголюдина.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ліна Ланська

КРАПЕЛЬКИ РТУТНІ

Куди  ми,  до  півнів  удосвіт?
До  других,  а  може  й  до  третіх,
Шукати  незнайдене  досі,
Надривне,  в  нестримнім  фальцеті.

Чи  подих  завмер,  чи  відлуння

Злиття  у  полоні  екстазу,
Двох  іскорок,  певно,  флюїдних,
Удруге,  ушосте,  -    щоразу
Чужих,  у  оточенні  рідних,

І  в  свято,  а  що  вже  по  буднях?..

Куди  ми?..  баюри  й  прокльони
Навскіс  через  душу,    сльозами
Змиваємо  всі  перепони,
Зірки  попід  ноги  -  возами.

Небесні  виспівують  лютні.

Прелюдія  лащиться  млосно,
За  вушком  стікає  чеканням
І  скрапує,  -    сіллю,  чи  воском,
Не  перша,  навряд  чи  й  остання.
....................................................
Куди  ми?..    -  сміятись  на  кутні.

Дві  іскорки,  крапельки  ртутні...

13.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


ТАИСИЯ

Мороз - галантный кавалер



Зима  –  монаршая    особа.
Неограниченная  власть.
Морозу    -    тайная    зазноба.
Он  к  ней  испытывает  страсть.

В  азарте  -    бурю  приглашает,
Порой  -    обильный  снегопад.
Несётся  тройка,    как  шальная.
За  ней  –  весёлый  маскарад.

Мороз  ухаживал  красиво.
Живые  розы  в  витражах.
Его  объятья  –    страстной  силы.
Пылал  румянец  на  щеках.

Зима  кокетливо  флиртует.
Влечёт  галантный  кавалер.
Её    внезапно    поцелует  –
Как  сладок  съеденный  эклер.

Влюбился  он  вполне  серьёзно.
Не  жди,  что  вдруг  придёт  весна.
И  в  марте  может  быть  морозно.
«Влюблённым  стало  не  до  сна».

14.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718204
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Олекса Удайко

ВАЛЕНТИНУ ПІДГОРСЬКОМУ: ВЧЕНОМУ І ЛЮДИНІ

           [i]Вітаючи  всіх  Валентин  і  Валентинів,
           хотів  би  подати  на  суд  дорогої  мені
           спільноти  присвяту  моєму  директору,
           академіку  Національної  Академії  Наук
           Валентину  Степановичу  Підгорському,
           пліч-о-пліч  з  ким  мені  припало  робити
           спільну  справу  майже  півстоліття...  

[b][color="#db0d0d"]Прийшов  до  нас  ти  з  річечки  Осоти,
Вороніж  храми  свято  там  пасе…
Такий  стрункий  і  надто  вже  високий…
Життя  ж  любив  ти,  певно,  над  усе.

Відтак  науку  гриз,  немов  той  камінь,
Коли  ще  був  ти  Старший  лаборант,
Були  і  сили,  і    добротна  пам’ять,
Й  настирність    -  вірних    поступів  гарант.

Та  зараз  ти  –  Директор,  Академік,
Що  вже  немало  зважив  перемог  –
В  науці  ти,  відомо,–  як  ендемік,
Що  поборов  умів  рутинний  смог.  

І  в  тебе  є  жокея  та  умілість,  
Що  подолає  виїздку  й  конку́р,  
Коли    тобі,  на  добру  Божу  милість,  
Із  неба  впав  життя  рясний  L’Amour!  

Любить  життя,–  це  повсякчас  трудитись:  
Навчився  сам  –  друго́му  передай!  
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…  
І  щезне  зло  –  розквітне  сутий  рай!

То  ж  над  тобою  хай  рясніє  Сонце,
Хай  промине  недоленька  гірка!
В  зірковий  час  побудь  нам  охоронцем  –
Така  планида,  доля  вже  така![/color]
[/b]

07.02.2017

На  світлині:  ювіляр  з  дружиною,  донькою  
                                     та  зятем  (фото  автора).[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718177
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Lana P.

ВЗИМКУ…

Взимку  зайчик  на  горбочку
Вишивав  собі  сорочку
Із  білесеньких  сніжинок,
Сонцесяйних  намистинок  —
До  малят  піде  на  свято,
Рік  Новий  буде  стрічати!
Завітає  до  Яринки,
Принесе  їй  мандаринки,
Для  Івасика  —  санчата  —
Буде  щастя  повна  хата!
Привітає  і  Даринку,
Подарує  їй  морквинку,
Лялька  буде  для  Настусі,
Щоб  співала:  “  Гойда-дусі…”.                  11/01/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718091
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Lana P.

ПОГЛЯД ВЕЛИКОГО МІСЯЦЯ

Ясніє  небо  у  блакиті,
Мороз  пощіпує  думки.
Мудрує  для  дітей  казки
Великий  Місяць  в  жовтій  свиті.

Зламав  промінчик  золотистий,
Зробив  тоненький  писачок
І  сам,  неначе  світлячок,
Малює  простір  нам  іскристий.

Освітлює  нічну  пустелю,
Пускає  хмари  до  землі.
Вони  пливуть,  мов  кораблі,
Зірками  вмощує  оселю.

Крізь  сфери  і  прадавні  глиби,
Для  нього  зовсім  ми  чудні,
Ледь  просуваємось  на  дні,  —
Заокеанські  дивні  риби...                                      21/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718089
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Радченко

Снежная королева

Закружится  в  белом  танце  
Метель  —  зимы  королева
Иль  будет  всю  ночь  кататься
На  санках  ажурных  белых.
И  вдруг  среди  снежной  ночи
Завоет  она  волчицей,
Впервые,  быть  может,  захочет
Тоской  своей  поделиться.
Поведать,  как  ночью  длинной
Бывает  до  слёз  одиноко,  
Как  трудно  казаться  сильной,
Бесчувственной  быть  и  жестокой.  
Быть  гордою,  бессердечной,
Надменною  быть  и  злою.
А  хочется  быть  беспечной,
Счастливой,  не  ледяною.
Устав  в  белом  танце  кружиться,
В  сугробе  уснёт  королева:
Ей  Снежный  король  вдруг  приснится,
В  любви  признаваясь  несмело.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718158
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Кадет

Объятия проклятий

Я  помню  страну,  где  ещё  до  застоя
Дымились  заводы,  плодились  сады…
Но  вдруг  стало  скучно  и  время  лихое
Заставило  тронуться  стылые  льды…

С  тех  пор  и  поныне  дрейфую  на  льдине,
Куда  пру  не  знаю,    -  не  видно  ни  зги…
Кайфую  порой  в  сетевой  паутине,
Которая  всем  заплетает  мозги…

Развенчано  гуглом  немало  теорий,
Растут  как  грибы  на  фейсбуке  волхвы…
Хотелось  бы  верить  в  добро  априори,
Но  не  получилось  пока  что,  увы…

Когда-то  мой  день  начинался  с  объятий,
Плелись  вензеля  и  пеклись  кренделя…
А  нынче  ни  дня  не  прожить  без  проклятий
Всем  тем,  кто  безумно  стоит  у  руля…

февраль  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718197
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Радченко

В тиші давнішніх зажур

Зоряне  небо.  Мороз
Ходить  хрусткими  снігами
Десь  путівцем,  десь  стежками,
Полем,  узбіччям,  лісами...
Взявсь  не  на  жарт,  а  всерйоз.

Місячне  сяйво  розлито,
Тіні  сплелися  в  ажур.
Ніч  сіє  сніг,  мов  крізь  сито,
В  тиші  давнішніх  зажур.

Затишно  й  тепло  у  хаті:
Спогади  нитку  снують,
Час  непомітно  мій  тнуть
Й  сни  тихо-тихо  зовуть
Змерзлі  і  ніжно-зірчаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714645
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 12.02.2017


OlgaSydoruk

На рассвете…

На  рассвете  -  гаснут  звёзды...
Пламенеют  -  две  щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый  атлас(на  груди)...
На  рассвете  -  сны  пророки
(Не  пустые  миражи)...
На  рассвете,словно,соки
Оживают  витражи...
На  рассвете  сладко  дышит
Приоткрытый  алый  рот...
Позови...Она...  услышит...
Прикоснись!..Она  -  поймёт...
На  рассвете(piano  -  piano)
Льётся  музыка  души...
На  рассвете  -(прямо-прямо)
Примирения  следы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 12.02.2017


OlgaSydoruk

Километры откровений

Километры  откровений  прозвучали  до  меня...
Укороченные  метры  -  испытание  огня...
Прерываются  -  дыханием,забываются  -  слова...
Замирает(на  мгновение)обнажённая  душа.
Я  не  видела,но  знаю  -  в  поднебесье  чудеса...
Из  терновника(колючек)гнёзда  стаи  воронья.
У  Харона  с  мозолями(кровяными)  две  руки.
Двери(те)не  открывают  золочёные  ключи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714933
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 12.02.2017


Владимир Зозуля

Голуби детства

Будущее...  минувшее...
Всё,  как  водица,  в  проруби...
…Хлебные  крошки  кушают,
Тихо  воркуя,  голуби.
Весь  я  им  отдал  хлебушек,
Тот,  что  принес  за  пазухой,
Ну,  а  водички  нет  уже,
Кушайте,  птички,  насухо.
Я  им  считаю  пальчики,
Только  ведь  им  без  разницы.
Пятый  годочек  мальчику,
Под  ноги  с  горки  катится…
…Не  разлетайтесь  голуби
Вверх  на  четыре  стороны.
Не  разлетайтесь  голуби,
Не  налетайте  вороны.
Время  сегодня  тошное,
Словно  блевоты  кашица.    
Время  уходит  в  прошлое
Или  мне  это  кажется?
Что  ж  оно  так,  без  кОрысти,
Прожито,  да  не  нажито?
Было  ли  это,  Господи?
Что  же  там  будет  дальше  –  то?..
Голубю  бросишь  семечку,
Ворон  косится  взглядами.
Памяти  на  копеечку…
Что  ж  ты  скупишься,  клятая?
Что  ж  ты  не  делишь  поровну  –
Времени,  правду  голую?
Взрослое…  черным  –  ворону,
Детское…  белым  –  голубю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633430
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 12.02.2017


Ліна Ланська

БЕЗ НЕЇ…

Вона  розімліло  шукала  його  сліди
На  теплому  ліжку,  в  подушок  м"якій  пустелі.
Шукала  неспішно,  думки    смішні  й  невеселі,
Слова,  що  лишень  для  неї,  відколи...  куди?

Вона  ще  не  знала,  що  змелена  не  на  двох,
Ота  запашна,  шоколадно-пахуча  кава.
Всміхалась  крізь  сон,  а  усмішка  ніжно-лукава,
Просила  звабливо:"Цілуй..."  в  оковах  знемог.

А  він,  затискаючи  зойк,  невимовний  біль
Топив  у  потоках  вина,  вливаючи  тихо,
У  вени  пекельним  струмом,  нечуване  лихо,
Смакуючи  тіні,  які  повзуть  звідусіль.

А  він  через  ночі  і  дні  перейшовши,  геть
Ішов  назавжди  -  у  самотню  свою  оселю.
Міняючи  спраглу  постіль  на  ложе  із  хмелю,
Упившись  до  смерті,  без  неї,  одначе,  смерть...
30.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704420
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 12.02.2017


НАДЕЖДА М.

Літнє різнотрав*я…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aDAK8yJyytY
[/youtube]


Зіткало  літо  полотно,
Прослало  серед  степу.
Дивує  фарбами  воно...
А  на  душі  так  тепло!

Із  ситцю  дивний  килимок.
Тендітні,  ніжні  квіти.
О  скільки  він  приніс  думок,
Що  можуть  ще  зігріти!

Думки  мережені  мої!
Зберу,  щоб  не  згубити.
Вплету  у  них  слова  твої,
Любов"ю  оповиті.

Впаду  на  росяну  траву,
І  задивлюся  в  небо.
І  зрозумію,  що  живу,
Думками  лиш  про  тебе.

А  небо  тонкий,  ніжний  шовк,
І      ніжний  промінь  сонця,
Води  джерельної  ковток,
Росточок  у  долоньці.

Ось  з  чого  зіткані  думки!
Вдихаю  запах  квітів.
Мого  життя  це  сторінки...
Вони  для  мене  ліки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717585
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАБУДЬ

Не  забудь,  завтра  ранок  без  кави  -  не  ранок,
А  без  "Доброго  дня!"  мого  -  тільки  журба.
У  вітанні  заплуталось  тихе    сопрано,  -
Ніжних  слів  не  зронила  тремтяча  губа.

Не  зронивши  бентежно,  зітхання  у  подих,
Спаленіла,  небаченим  шквалом  сум"ять.
Не  спитала  від  щастя:  "З  якої  нагоди?"
Відчуваючи  лиш,  як  серця  торохтять.

Відучора  такого  непевного,  видно,
Не  лишилося  більше,  дві  тіні  і  все.
Світло  вимкнем  і  сутінню  спомин  знесе,
Бо  життя,  як  життя,  і  самотньому  зимно.

Не  забудь  попрощавшись,  -  зачиняться  двері
І  загубляться  десь  непотрібні  ключі.
Тиск  волатиме  мовчки  із  вен  і  артерій,
Біль  пекучий  марою  зітхне  уночі
І  розіпне  роз"ятрено,  нас  на  папері,  -
Хоч  до  скону  мовчи,  хоч  до  скону  кричи...


11.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Lana P.

СОРОМИТЬСЯ МОРЕ…

Соромиться  море…  Десь  там,  на  причалі,
Вихлюпує  гордо  таємні  жалі.
І  б’ються  об  берег  неспиті  печалі,
Швартуються  в  гавані  мрій  кораблі.

Розбурхані  хвилі  лупцюють  канати,
Вдаряються  в  судна,  зникають  на  мить,  
Юрбою  стараються  час  наздогнати,
А  море  на  них  так  сердито  кричить…

Чубаті  загострюють  в  галасі  вістря,
Атаками  в  наступ  ідуть  до  землі,
Аж  пил  водяний  вилітає  в  повітря  —
Заплющує  море  очиці  в  імлі.

Розмиті  пісками  в  обіймах  прибою,
У  жвавих  струмочках  відлуння  шумить,
Виходять  смиренно  з  життєвого  бою,
А  море  у  штилі  встидливо  мовчить.

Ховає  під  небом  натомлені  писки,
Ніяково  зирить  під  вигином  брів,
Розкидує  сонячно  західні  блиски,
Розгублене  серед  приблудних  вітрів…

Сумні  береги  розтасовують  води,
Рум’янцем  спалахує  обрій  надій,  
А  чайки  крикливі  ведуть  хороводи  —
Соромиться  море  нестриманих  дій.                                30/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717626
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Lana P.

МЕНІ ТЕБЕ НІКОЛИ НЕ ЗАБУТИ…

Мені  тебе  ніколи  не  забути,
Хоч  навіть  небо  дном  перевернути.
Ти  спробуй,  порахуй  усі  сніжинки
І  повизбируй  блискітки-зоринки,
Сплети  вінок  із  місячного  цвіту…
Хіба  сховаєш  від  усього  світу
Назавжди  сонце,  а  чи  небо  ясне?
Вони,  як  те  кохання,  що  не  гасне,
Ночами  пише  місячну  сонату
І  обережно  ходить  по  канату
У  романтично-модних  черевичках,
Вогонь  приховує  у  запальничках,
Щоб  запалати  сяйвами  зусюди…
А  ти  так  легко  постирав  етюди,
Накреслені  зустрічними  вітрами  —
Найкращими  пейзажними  майстрами.
Якби  ж  минуле  можна  повернути…
Та  і  тебе  не  вдасться  вже  забути.                              20/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717629
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Іванюк Ірина

Лягала мла туману на плече,


Лягала  мла  туману  на  плече,
казала  падати  разом  у  сиву  вічність...
Ну  а  на  ранок  знову  замете,-
день  заблука  у  власних  протиріччях...

Він  кликав  сонце  з  краю  сновидінь
і  про  весну  вірші  писав  струмками...
Ну  а  на  ранок  знову  заметіль,-
а  він  один  з  лякливими  птахами...

І  та́к  тулив  пернатих  до  грудей,
мовляв:  "Ще  трішки  мусим  зачекати..."
Ну  а  на  ранок  стрітенські  мости
взялись  майстри  із  срібних  вод  кувати...

Лягала  мла  туману  на  плече,
казала  падати  разом  в  шовки  перлові...
Ну  а  на  ранок  сонечко  зійде,
зігріє  світ  в  нескореній  любові.

11.02.2017р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717631
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Радченко

Місяць, багрянцем вкритий

Повільно,  ніби  нехотя,  з-за  лісу
Багрянцем  вкритий  місяць  виплива
І  за  собою  залиша  завісу,
Якою  землю  ніч  ураз  вкрива.
Він  піднімається  все  вище  й  вище,
Навколо  нього  світла  ореол.
Задивиться  на  давнє  кладовище,
Стає  терпкішим  запах  матіол.
А  місто  місячним  залито  сяйвом,
На  себе  вже  не  схоже,  мов  чуже
І  містицизму  відчуття  не  зайве  —
Страх  в  душу  заповза  слизьким  вужем.
Здається  тіні,  мов  живі  блукають,
Скриплять  напівсухі  старі  гілки.
І  сови  голосом  страшним  гукають
Біля  водоймищ,  там,  де  русалкИ.
Ніч  зорі  розсипала  щедро  з  жмені,
Мов  ворожила  над  усім  земним
І  цвіркунів  стихали  теревені,
І  місяць  непомітно  став  блідим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717659
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Богданочка

Мегера

Кучері  чорні  і  очі,  як  небо  нічне,
Ціла  галактика  в  них,  -  чарівні  та  лукаві.
Тіло  звабливе,  красиве,  а  серце  -  брудне...
Дні  твої  тонуть  у  віскі,  сигарах  та  каві.

Ти  прогуляла  кохання  й  шукаєш  нове.
Другий...  Четвертий...  Десятий...  Який  по  рахунку?
Що  за  людина  під  маскою  цноти  живе?
Що  за  отрута  в  твоєму,  мегеро,  цілунку?

Наче  гадюка  -  вповзаєш  у  іншу  сім'ю,
Грієшся  у  чоловіка  чужого  на  грудях.
Поки  нарешті  не  вчуєш  жадане  "  люблю  ",
Й  здобич  свою  не  покажеш  із  гордістю  людям.

Вас  так  багато,  у  кожної  -  доля  своя,
Вам  невідомі  ніякі  чесноти  й  границі...
Тільки  в  мужчин  захотіла  спитати  враз    я:
Чим  вас  так  ваблять  ці  хтиві,  дволикі  блудниці?

Ніжністю  рук?  А  чи  хитрістю  лагідних  слів?
Може  красою?  Та  знайте  -  вона  швидко  в'яне.
З  часом,  як  ниточка  рідна,  у  плетиво  снів
Те  повернеться,  що  вам  було  дійсно  кохане.

                                                                                                         10.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717443
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Богданочка

НЕ ЛЮБИВ…

В  мить,  коли  ти  так  просто  пішов
У  душі  наче  щось  обірвалось.
Наше  щастя  мені  лиш  ввижалось,  
І  не  стало  нічого,  немов...
Тільки  в  скронях,  як  музика,  -  кров.

Попід  зоряним  небом  -  пітьма,
І  відчинена  брама  тобою.
То  цей  біль  називав  ти  любов'ю?
Ох,  дарма  закохалась,  дарма...
Цього  трунку  напившись  сповна.

І,  упавши  на  землю,  як  сніг,
Порятунку  шукала  у  росах.
Розум  вперто  кричав  мені:  "  досить!  "
Він  того  зрозуміти  не  міг:
Я  не  чула  ні  серця,  ні  ніг...

Лиш  світанок,  як  диво  із  див,
Обійняв  ніжно-ніжно  за  плечі,
Мене  вирвавши  з  лап  порожнечі
"...  Він  даремно  тебе  відпустив.
Ти  любила,  а  він  не  любив.
Ти  любила,  
а  він  
НЕ  ЛЮБИВ."

                                                                                       11.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717656
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Олекса Удайко

У НЕБІЛЬ НЕ ГАЙНУ

                   [i]Спонтанно...  про  сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]

[i][b][color="#004970"]Геть  не  піду  я,  гримнувши  дверима,
З  образою  на  всіх  я  не  піду!
Мені  життя  реальне,  як  і  сниме,
Не  утворило  хиби  і  біду.

Був,  як  усі,  при  участі,  при  ділі,
Виконував  немало  важних  справ…
Хоч  мозолі  вже  –  на  мізка́х  і  тілі,
Ніколи  від  роботи  не  стогнав.

А  ви,  ображені  на  світ  і  Всесвіт,
Ідіть  всі  геть  з-перед  моїх  очей!
Що  ви  зробили,  щоб  наш  світ  воскреснув  –
Чи  світло  запалили  між  ночей?

Жалітись  хоч  на  щось  –  усі  ми  ладні,
Оправдуючи  цим  свою  немі́ч…
Чи  засвітили  темню,  бісу  владну,
Чи  запалили  жар  небесних  свіч?

Прокльони  слати  –  то  останнє  діло,
Жалітися  на  когось  –  марна  річ!
Що  ви  зробили,  щоб  серця  горіли,
Щоб  темність  щезла,  ранкові  навстріч?

То  ж  не  жалійтесь  ниці  ґалаґани*,
Не  злобуйте,  пусті  балакуни!
Погляньте,  як  боролися  титани  –
Вкраїнської  минувшини  сини!

Я    не  піду  в  нікуди  –  у  покуття,
Нехай  хоч  в  річці  Удай  потону…
Та  по  мені  ще  підуть  у  майбутнє,
Бо  жив,  бо  буду!..  В  небіль**  не  гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці  на  риболовецьких  снастях.
**Великий  камінь,  піщаник.  

31.01.2017.  

Світлина:  не  із  інтернету  –  зі  школи  життя...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Олекса Удайко

КОЛОРИТИ МИРОТОЧНОЇ ЖІНКИ

             [i][b]В[/b]  алентин  –  по-грецьки  сила,
             [b]А[/b]  тланти  –  наші  мужики!
             [b]Л[/b]  еліяти  усе  ж  просили
             [b]Є[/b]  лейну  святість  нам  жінки.
             [b]Н[/b]  ам  же  без  святості  не  жити:
             [b]Т[/b]  ака  планида,  кров  така!
             [b]І  [/b]  святість  ту  несе  по  світу
             [b]Н[/b]  адійна  жінчина  рука…
             [b]А[/b]  нам,  мужчинам,  треба  знати  –
             [b]М[/b]  инать  не  слід  своєї  хати!  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий  Ранок…  Доторк  сонцем  плоті,  
Глибокий  вдих  цнотливої  краси…
О  ранку!  Видих  молитов  і  млості  –
Свій  колорит  –  у  дійство  запроси…

Вдихни  у  жінку  непотайну  силу,
Щоб  та  відчула  розкоші  пещот,
Які  б  вона  відчула  –  не  просила,
Які  б  були  –  любові  приворот…

Нехай  квітують  манії-прилюди  
Благословенної  Всевишнім  гри  –
Флюїдо-мироточної  остуди…
Та  все  гірке  й  солоне  прибери!

І  хай  у  жатті  не  приндяться  обжинки  –
В  Любові  вічній  не  бува  кінця…
Між  кольорів  –  найкращий  колір  жінки
Той,  що  веде  із  темні  до  вінця…

Шануймо  ж  те,  що  любомудрим  Богом
Дано  нам,  грішним,  прісно,  на  віки...
Щоб  привселюдно  йти  –  не  перелогом,
Дорогу  ту  хай  вкажуть  маяки…

Вони  усі  в  небесному  велінні,
В  грайливім  плеску  чистої  води…  
Бо  в  нас  нема  дивнішого  створіння,
Як  жінки  мироточної  сліди!*[/color][/b]

______
*Тут  –  як  наслідок,  унаочнення.  

10.02.2017[/i]

Всяк,  кого  цікавлять  секрети  чоловічого  довголіття,
дослухайтесь  до  секретів  китайської  медицини  ТУТ:

[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ. (4- та 5-та частини)

         [i]В  заключних  двох  частинах  поданої  поеми  
         зображена  друга,  більш  плодотворна  поло-
         вина  життя  героя,  наповнена  несподіваними  
         колізіями,  що  характеризують  його  як  мужню  
         людину,  яка  не  боялась  бути  спаленим  на  вогні  
         "більшовицької  інквізиції".  Не  будучи  членом  
         партії,  він  був  у  гущі  подій  передвоєнного  та  
         післявоєнного  періоду  існування  СРСР,  не  раз  
         ризикуючи  своєю  свободою,  а  то  й  життям.  Але  
         вийшов  неушкодженим,  певно,  "родився  у  сорочці"...    
         Та,  певно,  ще  тому,  що  все  життя  творив  людям  
           добро  і  "безсмертя"...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]

[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ  ЗА  МІКРОБАМИ    

                                 1.
Є  три  царства  у  природі.
Розпізнать  неважко  –
Як  за  ясної  погоди
Сполохнути  пташку…
То  тварини  різнорідні  –
Фавна*  любе  стадо
Й  Флори**  особини  плідні  –
Порадій,  о  Ладо***!    
Серед  них  є  і  такі,  що
З  обома  у  дружбі  …
А  як  дощ,  буває,  хвища  –
У  людей  на  службі.
Хто  не  ласував  грибів,
Добрий  мій  козаче,
Що  ростуть  серед  дубів,
Той  не  жив  неначе…
В  цьому  царстві  є  й  такі,
Що  не  видно  оком:  
Їхні  гіфи****,  мов  нитки,  
Лиш  під  мікроскопом
Можна  бачити…  Та  враз
Явиться  їх  дія,
Як  з  поживою  матрац*****[/b]
_____
*Бог  тварин  у  грецькій  міфології
**Богиня  рослинного  царства,  там  же.
***Богиня  плодоріддя  у  древніх  слов’ян
****Клітини  у  мікроскопічних  грибів.
*****Лабораторний  посуд  з  поживним  середовищем.

[b]Спорами  засіять…
А  серед  одноклітинних
Є  ще  дроб’янко́ві…
Їхні  вади  вельми  дивні
Знать  –  обов’язково…  
З  неклітинних  царство  Vira
Добре  всім  відоме…
Бо  штовхнути  смерті  в  прірву
Може,  коли  вдома      
Появ  грипу,  як  заброди,
Переколошматить.
Й  не  розгудять  його  шкоди
Й  батько  ані  мати.
Є  й  такі  серед  мікробів,
Що  всім  царствам  шкодять.
В  них  підступна  є  утроба
Й  підлі  сайти  коду…

Отакі  то  є  звірюки,
Їхні  зримі  вади…
Як  до  них  докласти  руки  –
Не  дістануть  влади.
А  відтак  «ловці  мікробів»
Конче  нам  потрібні.
Тут  знання  їх,  хист  і  спроби
Стануть    принагідні.

                                   2.
В  науці  відомі  нам  різні  путі…
В  яку  із  них  рушить,  якою  іти?
Не  раз,  мабуть,  Віктор  собі  задавав
Питання  важливе…    Й  одвіту  не  мав.
Бо  йшов  у  науку  він  сам  –  корчувато,
Не  маючи  титулів,  звань  ані  хати…
Лише  за  плечима  практичний  багаж,
Бо  в  земській  лікарні  –  дванадцять  літ  стаж!
А  вік  свій  і  досвід  життєвий  –  під  сорок…
Хоч  вік  і  статечний,  попереду  ж  –  морок.  
Одне  лише  доктор  упевнено  знав:
Знайти  для  мікробів  побільше    управ…
Для  тих,  що  корисні  –    хай  люду  послужать,
Фатальні  ж  мікроби  не  мучать  хай  дуже:
Не  буде  в  житті  невигубних  хвороб  –
Загине  від  ліків  лукавий  мікроб!
Бо  відав:  і  хист  його,  й  досвід  в  пригоді
Ще  стануть  йому  на  новій  вже  роботі…
Та  про  нагороди  він  й  гадки  не  мав,
Думки  про  свій  успіх  він  в  серці  тримав.
Лише  б  не  завадили  побуту  мшиця
Й  адміністративного  нахилу  лиця…

                               3.
В  Києві  –  пітьма  мужів,
Що  Мінерві*  служать,
Та  один  лиш  з  них  уздрів
В  героєві  мужа,
Як  той  в  Харкові  лікбез
З  сангік’у**  наладив…
І  у  Санбакінститут
Вченого  принадив***  
______
*Богиня  науки  і  мистецтв  
   в  Римській  міфології.
**Санітарія  та  гігієна  –  стала  
       абревіатура  в  побуті  та  медицині.
***Йдеться  про  проф.М.П.  Нещадименка,
директора  Санітарно-бактеріологічного
інституту  в  Києві,  який  запросив  молодого      
 вченого  на  роботу  в  свій  інститут.
Тож  здійснилась  давня  мрія,
Мрія  заповітна  –  
Втілити  усе,  що  вмієш,
У  вогні  досвітні
Темряви,  що  панувала
В  царстві  дроб’янко́вих.

…Між    мікробів  є  немало
Тих,  що  чинять  шкоду.
Коклюш,  грип  і  малярія,
Лихоманка,  бруцельоз,
Сказ,  правець,  дизентерія,
Тиф,  чума,  туберкульоз…
Ці  хвороби  впали  в  очі
Мага  від  науки…
Хоч  й  до  іншого  охочий  –
Не  дійшли  ще  руки.
Серед  інших  до  дрібниці  
Вивчив  він  склерому*,
Що  попала  до  скарбниці
«Не  бажай  нікому»…
Головне,  що  людям  стало
З  вченим  ліпше  жити,
Бо  здобутими  знаннями
Й  лікарів  став  вчити**.
…Ще  б  багато  що  нового
Вчений  взнав  в  Санбаку***,
Та  його,  немолодого,
Ждали  вже  бурлаки…
Бо  родився  під  Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати  ж  за  сільцем
Може  лиш  сновида.[/b]
_______
*Хвороба  дихальних  шляхів  у  людей.
**Поряд  з  основною  роботою  в  Санбакінституті
       В.Г.Дроботько  читав  лекції  в  Інстиуті  вдоскона-
       лення  лікарів  (м.Київ).
***«Побутове»  скорочення  назви  Санітарно-
         бактеріологічного  інституту.

                             [b]      4.
 …Ось  уже  він  в  Заболотнім
Мікроінституті*  
 Розгорнув  свою  роботу
Вже  як  ledare**  тута.
Тут  проблеми  й  організми
Не  лише  медичні,
Погляд  через  іншу  призму  –
Вкрай  біологічну.
Й  наточив  «стрілець»  тут  стріли,
Взяв  у  руки  лука
І  давай  –  по  «вражим  цілям»  –
Влучно  й  вправно  стукать…
Перш  ніж  в  ворога  стріляти,
Та  не  промахнутись,
Треба  в  нього  добре  знати
Місце  зле  і  вутле,
Як  він  служить,  з  ким  він  дружить,
Всі  його  унади…
А  інак  –  зведеш  наругу    
Й  не  даси  їй  ради.[/b]
_____
*Інститут    мікробіології  та  епідеміології
   Ім..Д.К.Заболотного  ВУАН.
**Як  керівник  відділу  медичної  мікробіології
       у  цьому  інституті.

[b]То  ж  мисливець  перш  на  звіра  
Розставляє  сіті,
Та  такі  надійні  й  вірні,
Що  немає  в  світі…
«Снасті»  ті  в  руках  Дроботька  –
Методи  й  ідеї,  
Сам  створив  в  своїй  роботі  
Й  по  мікробах  «вклеїв».
Конкуренти  вітамінів,
Похідні  азолу,
Різнорідні  сульфаміди  –
Все  піддалось    зову
Вченого  за  кличем  долі,
Лікаря  –  за  фахом…
Обезболені  ним  болі  –
Йшли  хвороби  прахом!
Так,  червоний  стрептоцид
Й  бактеріофаги
В  Другу  світову  –  у  хід
Всім    смертям  у  змагу!  
Та  то  вже  було  пізніш,
Інша  ж  пря  наразі  –
Коні  –  як  у  спину  ніж  –
Від  «НЗ»  заразні…

                                                   5.
Фатальні  мікроби  нас  мучили  всюди…
Не  менше  ж  нас  мучать  фантоми  війни.
Війни,  що  була,  і  що  є,  і  що  буде,
Не  Бога  то  воля!  То  –  від  сатани.
Ота  Світова  в  тридцять  восьмому  році
Для  вченого  вже  почалася  тому,
Що  «ворог  підступний»  –  на  кожному  кроці,
І  кожен  мав  змогу  попасти  в  тюрму…

Принаймні,  так  думали  в  НКВС,
Бо  коней  падіж  вже  почався  процес…

І  щоб  розв’язати  таку  ось  проблему,
Покликали  вчених…  Очолив    Дроботько
Як  шеф  фахівців.  Та  були  і  дилеми…
Й  бригада  поринула  мужньо  в  роботу.
Робота  тяжка,  копітка  далебі…
Було  вже  досліджено  тисячі  проб,
Й  коли  перевірили  все  на  собі,
То  знайдений  був  винуватець-мікроб.
І  назва  йому  –  Stаchybótrys  altérnans,
Звичайний,  жалюгідний,  миршавий  гриб.
Й  вина  там  не  в  ньому  –  в  колгоспній  системі,
Що  рушила  силу  споріднення  триб*.
Бо  люди  окремо  від  їхніх  продуктів,
Продукти  окремо  від  праці  людей…
Що  можна  чекати  від  хибних  дедуктів
Та  від  утопічних,  злочинних  ідей?!
Та  праця  учених  внесла  свою  лепту  
Не  лише  в  науку  –  в  безпеку  людей:
Саджати  не  стали,  принаймні,  за  «это»  –  
Мікробу  не  вчепиш  «крамольних»  статей![/b]
______
*Проміжна  одиниця  між  родинами  та  родами
   в  систематиці  і  таксономії  живих  організмів.

                   [b]      6.
Як  не  дивно,  фахівцям,
Що  впіймали  «звіра»,
Якщо  вірить  папірцям,
Надана  довіра…
А  ще  згодом  у  столиці
Ордени  й  медалі  
Високодержавні  лиця
Їм  за  подвиг  да́ли…  

…Та  така  вже  вчених  доля  –
Ні́коли  їм  спати:
Повернувся  з  бою  поля  –
Готуй  нові  лати!
 Бо  в  мікробів  резистентність
До  найкращих  ліків
Виникає  повсякденно,
Чи  зима  чи  літо…
Та  Дроботько  передбачив  
Оту  домовину
Для  лікзасобів.    Й  означив
Новеньку  стежину.
Вкупі  з  Токіним  Борисом*
Мали  вони  види
Не  на  тебе,  дідьку  лисий,
Ні,  на  фітонциди**!
І  рослин  зручна  «аптека»
Враз  їм  піддалася.
Як  у  древнього  ацтека  –
Томагавк  і  ласо!  [/b]
_____
*Першовідкривач  **фітонцидів  –
   антибіотичних  речовин  із  рослин  –
   ленінградець  Б.П.Токін,  білорус
   за  походженням.

[b]І  один,  що  в  воїн  в  полі  –
Не  антибіотик  –
Фітонцид,  що  мав  прополіс,
Лікував  сухоти.
А  в  рослинах  звіробою  –
Жахи  страховинні  –
Іще  ті,  незламні  вої!
Не  лише  причини,
А  й  послід  хвороб  жорстоких,
Як  косою,  клали…
І  знання  про  них  глибокі  –
Незвідані  далі  –
Вилились  в  незнані  досі
Нові  препарати.
Їх  в  аптеці,  що  на  розі,
Просять  хворим  дати.
Отакі  то  в  нас  мисливці:
За  здоров’я  встали,
І  розумні,  і  сміливці,
І  –  міцніші  сталі!

                       7.
Було  б  дуже  дивно,  якби  зупинився
Учений  у  царстві  грибів  і  дроб’янок…
Бо  мозок  його  все  шукав  нові  ніші
 В  багатій  природі…  То  був  лише  ранок!
Бо  кликало  серце  у  ці́сарство  Vira,
Де  сфінкси  таємні  –  на  кожному  кроці,
 Й  істоти  мізерні,  страшніші  за  звіра,
Щоб  знати  в  лице  і  творити  пророцтва.
Він  спершу  знайомився  з  групою  фагів,
Які  пожирали  бактерій  клітини…
І  в  віруснім  царстві  став  істинним  магом,
Бо  фагів  зневолив  на  службу  людині:
Терпіли  від  них  і  бацили,  і  коки,
Як  від  фітонцидів  –  із  місця  ні  кроку!
Та  мікобактерії  й  паличка  Коха
Іще  завдавали  багато  мороки…

…Цікавили  вченого  землі  ще  орні,
На  котрих  буяли  і  жито  й  пшениця.
Та  віруси  дуже  були  вже  проворні!
То  треба  б  тим  вірусам  глянуть  у  лиця…
Й  пізнати  їх  тайни  учений  поклявся.
Маестро  інтриг  і  властитель  наук
Інтимами  вірусів  сильно  пройнявся  
І  він  працював,  не  жаліючи  рук…

…А  втім,  йому  рук  якурат…  не  хватало.
Бо  мав  вже  немало  цікавих  ідей,
На  той  час  вже  група  як  школи  зачало
Була  із  обізнаних  й  гарних  людей.
А  втім,  як  директор  Дроботько  наладив
Робочі  взаємини  із  Московцем*,
І  з  ним  Інститут  й  Україну  прославив,
Бо  вірусології  став  він  Отцем.  

                     8.
Лікарю  понад  усе  –
Клятва  Гіпократа:
Яку  користь  принесеш,
Так  тобі  й  заплатять…
А  ще  шкоди  не  чини,
Передай  свій  досвід,
Будь  які  були  б  чини,  
Правду  знати  –  досить…
Знайся  свій  лише  з  своїм,
Очі  не  викльовуй,
Як  було  б  не  гірко  їм,
Поступай  з  любов’ю…

…Треба  б  ще  немало  знать
Лікарських  повадок,
Та  ніхто  із  нас  не  свят.
Не  даси,  то  вкрадуть…
І  тому  був  наш  герой
Вкрай  не  таємничим:
Лікувати  ж  –  «геморой»  –
Хворих  було  нічим.
А  відтак  свої  знання  
Вчений  сіяв  всюди,
Щоб  були  –  не  маячня  –
Здоровіші  люди.
І  навчав  він  то  студентів,
То  гомеопатів,
Хоч  не  мав  ні  дивідендів,
Ні  чіпкої  плати.
Ескулапів  поважав,
Хто  б  де  не  учився…
І  в  народну  медицину
Начисто  влюбився.
І  його  в  країні  знали
В  ранзі  альтруїста,
Що  писав  свої  анали
Із  знанням  і  хистом.
…Та  не  все  в  житті  так  гладко  
І  не  все  так  просто:
Поміж  нас  є  людці  «гадкі»
Та  ще  й  безголосі…  
Якщо  й  мав  хтось  свою  думку  –
Відстоять  боявся:
Від  тюрми,  а  ще  від  сумки,
Мов,  не  зарікайся.

                                               9.
Йому  вже  не  вадила  побуту  мшиця,
Бо  мав  і  достаток,  і  сан,  і  хвалу,
Та  консервативного  ухилу  лиця  
Звели  на  Дроботька  блюзнірську  хулу…
Та  вчений  не  схибив…  Даремні  нападки  
Він  аргументовано  всі  відхилив,
Бо  впевнений  був,  що  теорій  нащадки  
Оцінять  його  у  майбутнє  прорив…
І  так  воно  й  сталось:  наук  дилетанти
Спливли  з  небосхилу,  як  тала  вода,
Відтак  наукових  канонів  атланти
Сказали  правдивості  поглядів  –  «Да»!  

Як  вчений  відкритий  любив  диспутантів  
І  зла  на  нападників  він  не  таїв,
Але  не  терпів  як  тупих  дилетантів,
Так  і  пілігримів  з  дрімучих  гаїв.  
Слова  його  точні,  розумні,  правдиві
Вростали  в  науку,  як  правда  в  граніт,
Постали  в  житті  і  діла  його  дивні,
А  з  ними  –  обряснений    правдою  світ.
Безпо́мильні  істини,  тверді  на  дотик,
Служили  як  жезл  для  невірних,  конвой…      
Поповнився  святістю  щедрий  кіотик,
А  вченого  праці  знайшли  аналой.  

                                     10.
…Була  вже  осінь,  та  рання  осінь,
Коли  зібрали  вже  картоплі́…
А  в  небі  світло  –  блакитна  просинь,
Хоч  серце  жити  так  щиро  просить,
Та  з  неба  впали  суми́  й  жалі.

Бо  добрий  лікар,  що  знав  Карпинську,
Пішов  до  неї  в  цей  світлий  день…*
Спустилось  небо  –  і  стало  низько,
Та  до  актриси  було  так  близько,
Аби  послухать  її  пісень…

Уже  так  склалось,  що  лихо  сталось
В  осінню  пору  для  них  обох…
В  життя  обох  їх  помилка  вкралась,
Та  на  останок  долі  з’єднались,
Хотів  так,  певно,  Всевишній  Бог.

Тепер  літають  два  голубочки
У  небі  синім,  мов  дві  зорі,
А  на  землі  їх  сини  і  дочки
Ростять  старанно  плоди  й  листочки,
Плодів  же  праці  –  не  владарі…  

Удень  –  робота,  та  думи  –  ніччю:
Кому  потрібна  робота  ця:
Гниє  держава  –  в  суспільстві  відчай…
Життя  коротке  –  наука    вічна,
Хай  вічна  слава  її  жрецям![/b]

______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську  і  В.Г.  Дробтька  хоронили
   в  один  день  –  12  вересня,  але  з  різницею  в  часі  45  років.
   Аспірант  1-го  року,  ваш  покірний  слуга  "со  товарищі",  ніс  
   труну  покійного.

                               [b]  V.  ЕПІЛОГ

Мені  –  до  цуґи  слово  «добродбай»…    
Але  чи  можна  дбати  лиш  про  суми
Грошей,  майна  й  всього,  що  –    через  край?  
А  що  вартують  в  кожного  з  нас  думи?..

І  як  тоді  із  тим,  що  не  в  ціні,
Й  ніколи  цін  в  житті  своїм  не  мало?..
Чим  виміряти  вічне  те  мені,
Що  річчю  здавна  бути  перестало?

…Було  немало  вже  людських  погонь,
Й  згоріло  в  них  уже  немало  судеб…  
Задля  кого  сміливці  йшли  в  огонь  
І  йти  у  нього  ще  довіку  будуть?..

Герой  наш  думав  перш  за  все  про  тих,
В  кому  жила  якась  тяжка  недуга,
Й  коли  не  мав  він  вирішень  простих,
Його  хапала  невблаганна  туга…

І  він  шукав,  шукав,  шукав,  шукав…
Шукав  і  думав  він  і  дні,  і  ночі,
Кидаючи  для  інших  сонми  справ,
Хто  про  кар’єру  дбати  був  охочий.

Його  займала  думка  лиш  про  те,
Життя  як  для  людей  зробити  кращим,
Їм  зілля  дати  –  вірне  і  просте,
Щоб  люд  не  кинути  напризволяще…  

Йому  ідея  не  давала  спати:
Як  люду  стати  в  світі  цім  безсмертним.
 І  на  вівтар  усе  поклав,  щоб  знати,
Що  є  найкращим  у  борні  зі  смертю…

То  ж  різні  «добродбаї»  є  в  житті…
І  як  їх  можна  між  собою  сплутать?!  
Одні  жирують,  інші  –  в  каятті…
Хіба  відмін  не  видно  в  їхній  суті?..  

Та  знаєм  певно:  в  ланці  пражних  днів,  
Що  квітнуть  по  рясній  землі,  ми  –  гості…
Суть  в  тім,  яким  вогнем  ти  тут  горів  
І  що  добавив  до  свого  погосту*.  

А  наш  герой  шукав  свій  еліксир
Від  старості,  недуг-хвороб  і  смерті,
Не  ждав,  як  та  лисиця,  легкий  сир,
В  умо́вій  праці  вчив  канони  тве́рді!  

Відтак  міцним  нам  мислиться  закон:  
Лиш  на  землі  воздвигнуті  опертя,  
Що  вистоять  в  доланні  перепон,  
Людині  чинять  і  її  безсмертя…[/b]
________
*Тут  –  товариство,  громада,  спільнота  [/color]

На  світлині:  В.Г.Дроботько  у  студентські  роки  
(приблизно,  1910-13  року);  "молодий"  герой
символізує  оте  безсмертя,  про  яке  він  дбав  все
своє  життя.  Музикальний  супровід  -  реквієм  
Вольфгана  Амадея  Мроцарта.

2003-2017  рр..[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Амелин

"Зимний" квадрат (По мотивам…)

На  это  стихотворение  нашей  уважаемой  Таисии

[b]Зимний  рисунок[/b]
автор:  ТАИСИЯ
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715302)

[i]Зимой  художник-график    торжествует!
Ведь  белый  лист  похож  на  белый  снег.
Простой    сюжет  он  с  радостью  рисует:
На  белом  фоне  -    серый    силуэт.

Зима  –  не  лето,  не  бушуют  страсти,
Зимой  суров  и  холоден  пейзаж…
Но,  если  поработать  на  контрасте,
То  «Зимний  лес»  украсит  вернисаж.

Так  виртуозно  мудрая  ворона
Пером  выводит  вензель  на  снегу.
И  паровоз,  пыхтящий  у  перрона,
Как  снежный    барс  преодолел  пургу.

Особый    шарм  в  рисунке  чёрно-  белом.
В  нём  благородство,  радость  и  печаль…
Художники  Саврасов  и  Поленов
Уносят  нас  в  заснеженную  даль.

30.  01  2017.

 [/i]
и  по  мотивам  некоторых  картин  известных  художников,  получилась  вот  такая  пародия

   [b]      "Зимний"  квадрат  (По  мотивам...)    [/b]

Зима  ‒  не  лето,  тут  такие  страсти!
Ведь  белый  снег  похож  на  белый  лист.
И  вот  уже  за  кисть  берётся  Мастер,.          
В  намереньях  своих  он  светел,  чист.  

Пришла  пора  ‒  и  снова  бунт  в  искусстве!
В  Супрематизме1  есть  особый  шарм.
Идеи  смысл  Художник  не  упустит...
Здесь  даже  не  подточит  нос  комар,                                

Как  выведет  он  белую  ворону,
Что  села  отдохнуть  на  белый  снег,
На  заднем  плане  белые  вагоны  
И  белый  паровоз  ‒  их  оберег.                                                      

Тут  главное,  пожалуй,  ‒  не  лениться,
Вложить  всю  душу!  А  не  "гнать  пургу"2.
Бенгальским  тигром  зимний  поезд  мчится!              
Прозрачный  вензель  заплетён  в  углу...    

Заснеженная  даль...  в  ней  ‒  благородство,
Такое  светлых  красок  торжество!  
С  Квадратом  Белым  нахожу  я  сходство,  
Хотя  здесь  больше,  здесь  есть  ‒  Мастерство!

Да  что  могли  Поленов  и  Саврасов
Изобразить...    Где  воздуха  глоток?!
Ведь  вижу  я,  как  всё  вокруг  прекрасно,
Когда  смотрю  с  дивана  в  потолок!

Наверное,  они  достигли  цели    
В  создании  живого  естества...
Зато,  такой  "художник"  ‒  как  Амелин,
Стишок  "наМалевал"...  для  баловства.


1  -  Супрематизм  -  (от  лат.  supremus  наивысший),  условное  наименование  направления  в  искусстве  авангардизма,  созданное  в  середине  1910  х  гг.    К.  С.  Малевичем.

2  -  Гнать  пургу.    Говорить,  писать  вздор,  ерунду,  что  л.  абсурдное;  вводить  в  заблуждение  кого  либо
(Большой  словарь  русских  поговорок)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717388
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Амелин

Творческая встреча (Лит. пародия)

Вот  на  эти  отрывки  из  стихотворения

[b]Зимний  пикник  [/b]
автор:  Єгорова  Олена  Михайлівна
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707047)

[i]В  казенном  саду,
У  склона  Альтанки,
В  кофейне  на  Киевской
Рядом,  что  здесь
Я  к  Музе  бреду,
Ищу  полустанки
С  открытой  той  вывеской  -
Творчества  честь!

Слетелись  не  зря
В  кого  дУши  грёзы,
Бессонность  бездонная
С  даром  небес…
В  разгар  декабря
Без  страха  -  морозы,
И  явь  монотонная
Сказки  чудес

Лон  зимний  пикник
Наполнил  пегасным,
Тем  взлетом  окрЫленным
Чудо  Коня,
...........................................
Ловлю  на  ходу
Тепло,  ясность  прозы,
С  той  редкостной  стЕзией,
Яркий  каскад…
...........................................

В  раздумьях  возник
Прекрасный  довольно
Тот  всплеск  весь  с  игривостью
Пламени,  -  речь…
Общения  шик,
Как  раньше  привольно,
С  такой  же  правдивостью
Творческих  встреч!
 [/i]

получилась  вот  такая  пародия
[b]  Творческая  встреча    [/b]

Однажды  в  студёную  зимнюю  пору*
Я  к  Музе  на  встречу  по  склону  бреду,    
Пускай  не  Парнасом  зовут  эту  гору,
Но  там  есть  Альтанка  в  казённом  саду.

В  сугробах  обочинных  снег  застывает,
Бессонность  бездонная,  даром  –  мороз.
Чу!  Цокот  копыт!  Глядь  –  меня  догоняет
Лошадка,  поэтов  везущая  воз!

«Куда  вы,  родные?»  –  К  Альтанке,  вестимо!
Все  взлётом  окрЫлены  Чудо  Коня!
–  А  ты  кто  такая?  Ступай  себе  мимо!
«Так...  я  ж  –  как  и  вы!  Подвезите  меня…»        

–  Ах  вот  оно  что!  –  И  давай  тОчить  лясы:                      
–  А  дАвненько  пишешь?  –  «Уж  годиков  шесть...»
–  Да  нЕужто?  –  молвит  старшой  громогласно  –
Тебя  мы  подвЕзти  сочли  бы  за  честь!

Я  тут  же  в  телегу  к  поэтам  как  вскОчу!  
Чтоб  стЕзю  свою  дальше  вместе  «топтать».
Лошадка  ж  стоит,  как  чего-то  бормочет,  
Но  что  она,  бедная,  может  сказать?..

–  Ну,  мёртвая!  –  Крикнул  ей  вОзница  басом.
И  тут  я  как  стала  стихи  им  читать!..              
Ой,  как  хорошо,  что  в  порыве  прекрасном
ПодфАртило  асов  Пера  повстречать!  

На  эту  картину  так  солнце  светило*,
Такой  светлых  красок  редчайший  накал!
И  так  всех  вокруг  удивительно-мило
Мороз  в  это  время  за  уши  щипал.


*Строки    Н.А.  Некрасова

(Идея  и  начало  пародии  принадлежат  Акимовой  Галине  -  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10207)







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717387
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Циганова Наталія

и падал снег…

И  падал  снег,  поверженный  циклоном,
над  миром  копошащихся  людей…
даруя  шанс  побыть  немножко  Богом,
гуляющим  неспешно  по  воде
речушки,  окончательно  застывшей.
След-в-след  писать  короткое  «я  есть»
по  абсолютно  выбеленной  крыше:
большому  небу  –  маленькая  весть.
Глядеть  на  горизонт  новорождённый  –
до  сотой  бессознательной  слезы
впорхнувшей  в  душу  девочки-мадонны.
Мороз?...  
мороз  –  таблеткой  под  язык
в  пути  от  ожидаемых  к  случайным.
Мне  повезло  –  я  просто  человек…

…и  закипел,  и  трижды  выстыл  чайник…
                   и  хорошо…
                           
                                 …и  тихо  падал  снег…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707252
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 10.02.2017


Циганова Наталія

остаться…

Горизонт  вдруг  окажется  близким-близким.
И,  тоску  расставания  в  ночь  плеснув,
мы  с  тобой  зазвучим  бестолковым  смыслом,  
бесконечно  похожие  на  весну,
где  ромашкам-дурашкам,  рождаясь  –  верить
до  последнего  самого  лепестка,
что  они  исполняют  рассветы…
Звери
в  нас  умолкнут.
Умрут  звери  в  нас  слегка,
как  в  бестселлере  громком…
…а  там  –  не  важно…
Задержав  расставание  хоть  на  миг,
осыпаясь  –  исполненным  не  быть  дважды…

…запечатав  рассвет  поцелуем  влажным,
друг  для  друга  остаться…
                                                 хотя  б  людьми…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712022
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 10.02.2017


Троянда Пустелі

Матадор

Давай  поставимо  крапку  у  цій  тяганині,
Розіб’ємо  всі  металеві  перила  моста,
Що  нас  поєднав  так  давно  і  духовно  донині.
Поставимо  крапку.  Ідея  до  болю  проста.

Ти  знову  не  чуєш  і  тицяєш  кому  огрядну.
Вона  майоріє  між  нами,  неначе  муле́та.
Із  нею  укупі  три  крапки  ти  ставиш  підрядні,
Що  шию  стискають,  немов  би  то  три  амулета.

Постав  же  бо  крапку.  Несила  це  все  побороти.
В  житті  ми  окремо.  Хоч  серце  моє  –  це  бунтар.
Ти  мій  матадор,  що  в  червоному  дражнить  навпроти.
Сховай  же  мулету,  щоб  я  не  завда́ла  удар.



Матадор  –  у  бою  биків:  тореадор,  що  наносить  шпагою  смертельний  удар  бику.
Мулета  –  шматок  яскраво-червоної  тканини,  якою  під  час  кориди  тореро  дражнить  бика.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717202
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Оксана Р.-Г.

Сьогодення…

Зачерствіло  серце  у  хаосі  бруду,
Скам'яніло  слово  в  белькотінні  рим
І  в  кривавий  морок  каркає  огуду...
І  чіпує  душі  у  безликий  грим.

Ну,  а  світ  жирує  у  бедламі  свята,
Феєрверить  п'яно  під  гучний  салют...
А  землиця  стогне,  горем  розіп'ята,
У  ярмі  конає  зубожілий  люд...

Та  відколи,  Боже,  кров  людська  -  водиця?
Упились  до  краю  небо  і  земля!..
Чи  ж  повік  стражденна  доля-удовиця
Сповила  під  серцем  байстрючат  кремля?..

І  ніхто  не  бачить...  І  ніхто  не  чує...
Оніміли  душі  на  розпутті  зла...
Тільки  ворон  кряче...  Та  кому  віщує?..
Сиротинна  пам'ять  терням  поросла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717083
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Радченко

Монолог вітру

Не  хочу  звикати...  Так  вітер
Шепоче:  "  Примарилось  все.
І  я  твої  сльози  знов  витер,
А  пам'ять  напише  есе,
Яке  ще  не  раз  сновидіння
Читатиме  пошепки  й  ти
Почуєш  дощів  сум  й  тужіння,
Й  почуєш  нудний  смак  сльоти.
Не  завжди  й  часу  удається
Зітерти  з  минулого  пил
Й  не  завжди  останній  сміється,
Щоб  знов  повернуть  силу  крил.
Не  хочеш  звикати?  Й  не  треба.
Й  сама  не  помітиш  колись:
Здивуєшся  ти  сині  неба
Й  задивишся  на  падолист".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717244
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Ліна Ланська

ЗИМОВА САГА

Із  рук  вислизає  вужем
Щось  схоже  на  пізнє  кохання.
Спливає  по  стрісі    благання  -
Зима  просльозилася  вже.

А  Березень  -  вічний  юнак,
У  очі  їй  знов  зазирає,
На  скельця  крижини  ламає.
Бушує  хмільний  одинак

У  пестощах  з  Мавкою  десь
На  ложі  із  пролісків  синіх.
Перлисто  виблискує  іній,
Та  вітер  мовчить,  ні  шелесь.

Заснув  на  ялині...носив
Сніги  і  дощі  -  заморився.
Затих  до  пори,  не  скорився,
Змітаючи  іній  з  коси.

Красуню  сріблясту  злетіть
Вмовляє,  так  лагідно  кличе...
Боги  поспішають  на  віче
В  останню  засніжену  мить,

Яку  не  затримати,  ні.
Не  встигнуть,  скінчилася  влада.
Вже  пишеться  нова  балада  -
В  ній  квіти  зійшли  весняні.

05.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717219
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Циганова Наталія

а загадывать - нечем…

День,  за  пару  понюх
догорающих  свечек,
раскупоривал  вечер
между  маковок  шлюх.
Им,  как  нам:  лишь  бы  встать
на  чужой,  но  фундамент…
в  не  источенный  камень…
вечность  –  капле  внимать.
Но…  по  войнам  салют.
И  не  стирана  скатерть:
из  боёв  –  да  на  паперть
(мол,  и  так  подметут).

Сбитых  –  тысячи  звёзд.
А  загадывать  –  нечем.
Всё  –  расплавлено  в  свечи…

…до  последней  из  грёз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717339
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Владимир Зозуля

Ночной вальс

…Ваш  взгляд  не  отвечал  –  ни  "да",  ни  "нет"…
Но  сердце  билось  громче  и  быстрей…
Уже  мне  не  казался  странным  свет
Неоновых  витрин  и  фонарей.
В  нём  стала  ночь  такой,  что  просто  –  ах!  –
Искрился  бело-голубым  кристалл  –
И  снег,  кружась,  черемухово  пах,
И  ландышево-нежно  опадал.
И  мне  казалось:  именно  для  нас  –
Для  рук…  для  губ…  и  Ваших  и  моих  –
Кружится  белоснежный  зимний  вальс,  
Тот  самый  -  белый  танец  для  двоих…
…  Вы  шли  одна…  немного  впереди  –
О,  этот  белый  танец  наших  зим!  –
Как  глупо  я  стеснялся  подойти…
Как  долго  не  решался  пригласить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717354
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


OlgaSydoruk

Моей нежности - ларь…

Экспромт

Между  сменами  лун,..
Под  велюрами  фетра,..
Среди  розовых  дюн,..
Меж  дыханием  ветра  -  
Серой  тучею  -  снег...
Белой  кручею  -  лёд...
Вместо  сумерек  -  свет...
Вместо  горечи  -  мёд...
После  пламени  -  жар...
И  ожогами  -  след...
Моей  нежности  -  ларь...
Не  для  тысячи  лет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Радченко

Ожеледиця

Після  сонячного  дня
Ніч  морозна  й  ожеледиця.
Біля  школи  метушня  —
Зранку  дітлахам  не  терпиться.
Довга  сковзанка  —  це  ж  клас!,
Вниз  летять  по  ній,  штовхаються.
Хтось  упав,  за  ним  одраз
Куча  немала  збирається.
Гомін  й  сміх,  й  не  чути  всім  —
Дзвоник  вже,  аж,  захлинається.
В  клас  зове,  та  тут  хоч  грім  —
Школа  раптом  відміняється.
Як  же  весело  на  ранці
Сковзанку  всю  пролетіть!
Біля  школи  гомін  вранці,
А  дзвінок  дзвенить  й  дзвенить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716633
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Циганова Наталія

а ти…

Рожевим  м’яким,  з  легким  присмаком  ночі,
твій  обрій  смакує  під  залишки  «Отче…»
Можливий  світанок  –  не  скоєний  злочин.
О…  скільки  нас  є  тут,  до  ранків  охочих.
А  ти  вся  така…  
вся  –  жіночна  занадто.
І  чхаєш  на  все:  на  кордони,  на  варти,
на  те,  що  відносно  когось  кожний  п’ятий
так  само  на  тебе  готовий  начхати.
А  ти  (від  вершин,  де  рубають  смереки  –
до  вибухів,  що  не  минають  лелеку)
запродана  з  нами  від  снігу  до  спеки.
Вся…
по  сантиметру…
від  неба  –  до  пекла.
А  ти…  
ти  –  звичайна…
звичайно,  не  вирій.
Колись,  поховавши  і  нас,  і  зневіру,
дощами  змиваючи  кров,  будеш  щиро
чекати  лелек,  зголоднілих  до  миру…
                                                             …колись…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716940
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Амелин

Зимний ералаш (Лит. пародии)

Как-то  так  вышло,  что  на  это  шуточное  стихотворение  Е.Вермута

[b]МЫСЛИ  ГОРОДА  [/b]
автор:  Евгений  ВЕРМУТ
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716264)

[i]Вот  и  пробрался  февраль  осторожно.
Город  застыл  в  ожидании  вьюг,
Смотрит  на  серое  небо  тревожно:
-  Вот  и  закончен  бесснежный  досуг…

Скоро  застонут  от  тяжести  крыши,
Улицы  молча  утонут  в  снегу.
В  парках  и  скверах  становится  тише,
Будто  бы  чуют  деревья  пургу.

Только  собаки  по-прежнему  лают
То  ли  на  оттепель,  то  ль  на  мороз,
Но,  даже  старая  клумба  считает,
Сколько  ей  дней  остается  до  роз.

Ох,  дотерпеть  бы,  последний,  ведь,  месяц.
Март  на  носу  и  весна  на  ногах.
Солнце  весеннее  не  перевесить,
Сгинут  сугробы  –  растает  и  страх.  [/i]

04.02.2017г.


Получилась  вот  такая  шуточная  пародия,  состоящая  как  бы  из  трёх  частей

[b]Зимний  ералаш  [/b]  
(Почти  пародии,  но  скорей  -  шутки!)

[b]Пёсьи  мысли  [/b]

Вот  и  февраль.  Море  снега  и  вьюга.
В  будках  собаки  сидят,  как  скворцы,
Что  прилетают  с  далёкого  юга                                          
И  заселяют  скворечен  дворцы.                                    

Правда,  собаки  и  воют  и  лают.
Что  тут  поделать?  –  таков  их  досуг.
Воют  с  тоски,  что  они  не  летают
И  не  узнают,  что  где-то  есть  юг.

Ну,  а  как  лают  они  на  погоду!
Лают  на  ветер,  на  снег,  на  мороз.
Да  и  на  то,  сколько  ходит  народу:
"Хоть  бы  один  –  лом  с  лопатой  принёс!

Клумбу  очистил;  под  деревом  малость..."
Как  им  без  дерева?  –  Жизни  тупик!"
Вот  и  считают  те  дни,  что  остались,
Выразив  лаем  душевный  свой  крик:

"Ох,  дотерпеть  бы,  последний,  ведь,  месяц!  
Вон  и  поэты  про  март  на  носу...                                                                                                    
Страх  же,  какие  есть  прелести  –  песня!  –
Скверы  и  парк...  И  деревья  в  лесу..."  
 
"У-у-у-у...."  –  
подпевал  ветер  псу...


[b]Мысли  Клумбы  [/b]

Старая  клумба,  лежу  я  под  снегом,
В  землю  корнями  вросла  глубоко.    
Всем  я  служу  здесь  каким-то  ковчегом,    
Честно  признаюсь,  что  мне  нелегко.    

Клубни  цветов,  червяки  и  букашки,
На  зиму  замерли,  спят  до  весны,
Ну  а  собак,  извините,  (какашки),
Ну  их!..  Под  снегом  они  не  видны...

Так  мне  зимой  хорошо  и  спокойно.
Нет  ни  людей,  ни  собак,  ни  котов...  
Правда,  есть  запах,  меня  недостойный,
От  перегноя...  Тут  даже  нет  слов!

Думаю,  я  –  вполне  светская  клумба,
Только  порою  мне  хочется  выть;
Мысль  разделяю  Патриса  Лумумбы:
Как  тяжело  независимой  быть!          

Скоро  же  март,  первый  месяц  весенний,  
Сразу  начнётся  такой  хоровод!  
Стану  для  бабушек  наших  –  мишенью!  
Каждая  что-то  в  меня  да  воткнёт.    

Радуй  потом  их...  
Ну,  что  за  народ?!  


[b]Мысли  Крыши  [/b]

Ну,  а  я  –  Крыша,  меня  вы  не  ждали?
Что  я  хочу  напоследок  сказать.
Есть  в  "чердаке"  моём  мыслей  детали,
Тут  их  такая  несметная  рать!

Клумба,  Собака,  Поэты  и  Город
Правильно  мыслят...  Да  что  говорить?..    
Если  зимою  на  мысли  есть  голод,                        
Я  раскручу  вам  ещё  одну  нить:        

Чтобы  закончилось  всё  только  смехом,
Чтобы  весной  по  потокам  не  плыть,
Чтобы  сосульки  не  падали  сверху,
Чтоб  в  "руководстве"  Зимой...была  прыть...  –

"Крыша"*  должна  хоть  немного  "варить"?  


(Крыша*  –  в  смысле  голова  (http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_synonims/68124/крыша)




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716801
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017


ТАИСИЯ

Жили были дед да баба


                     (Сказка)  

Зимой  в  селе  особенно  опасно  -
Оставить  без  присмотра  стариков.
Сугроб  заклинил  дверь,    и  стало  ясно:
Отрезал    он  их  от  воды  и  дров.

Мороз  крепчал,  и  дед  залез  на  печку.
Пока  в  ней  сохранилась  часть  тепла.
Но  бабка  умудрилась  сварить  гречку,
Оладий  аппетитных  напекла.

А  раньше  приходили  пионеры.
Охотно  помогали  старикам.
В  селе  остались  лишь  пенсионеры.
А  молодёжь  теперь  по  городам.  

Как  в  сказке,  вдруг  закончилась  разлука.
За  дверью  раздаются  голоса.
«Так  это  ж  наши  дорогие  внуки»!
Бывают  же  на  свете  чудеса!

Сугроб  расчистили  одним  моментом.
Несут    воды  и  ставят  самовар.
Бабуся  рассыпает  комплименты
Подарки    для  неё  как  божий  дар!

Сползает  дед  с  печи  довольно  ловко.
Проснулся  лежебока    -  старый  кот.
У  бабки    праздник  –    яркая  обновка.
Жизнь  обретает  новый  поворот.

Не  забывайте,  внуки,  стариков!
Конкретные  дела  -    важнее  слов!


06.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716599
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Радченко

Ранок інеєм вкутав дерева (акро)

[b]Р[/b]анок  інеєм  вкутав  дерева  —
[b]А[/b]мплуа  ось  таке  у  зими,
[b]Н[/b]аче  кинута  скрізь  перкалева
[b]О[/b]бік  стежок  тканина  —  сніги.
[b]К[/b]рижані  бурульки  бахромою

[b]І[/b]  прозорі  вони,  мов  кришталь.
[b]Н[/b]а  дахах  сніг  вмостився  чалмою
[b]Е[/b]льф  світанка  ховає  вуаль.
[b]Є[/b]  казкове  у  миті  цій  щось,
[b]М[/b]ерехтить  інійпад,  в  небі  синім

[b]В[/b]еличаво  Ярило  пройшовсь,
[b]К[/b]инув  променів  жмут  зі  всій  сили.
[b]У[/b]мережані  вікон  шибки
[b]Т[/b]ак  красиво,  ажурно  і  ніжно.
[b]А[/b]  на  снігові  чорні  круки
[b]В[/b]иход  в  "люди"  вже  роблять  неспішно.

[b]Д[/b]есь  знайшла  собі  місце  спочить
[b]Е[/b]кспресивна,  як  вітер,  завія.
[b]Р[/b]имам  це  найчудовіша  мить  —
[b]Е[/b]ксклюзивних  віршів  містерія.
[b]В[/b]же  чекають  нас  дві  філіжанки,  
[b]А[/b]  тоді  ми,  як  діти,  —  на  санки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716266
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Радченко

Примха січня

Далеко  за  північ.  А  дощ
Так  тихо  шкребеться  в  шибки.
В  думках  загубилося  щось...
Сухар  моїх  згадок  крихкий
І  поспіхом  пам'ять  збира
Всі  крихти  минулих  років,
Годинник  на  мить  завмира,
Немов  би  спочити  хотів.
І  стрілками  знов  шурхотить,
Безсонню  шепоче:"Засни.
Ось  глянь:  дощ  утік,  сніг  летить
Таким  снігопадом  рясним".
До  примхи  цієї  ніяк
Безсоння  не  звикне  моє
І  сумнівів  впертий  черв'як
В  душі  безупинно  снує.
Вже  й  ранок  бреде  крізь  сніги,
Збирає  ніч  збіжжя  в  торби.
Засніжені  сплять  береги
В  мережеві  білім  верби.
Засипав  навколо  все  сніг,
Слідів  ще  немає  ніде.
І  спать  черв'ячок  уже  ліг,
Світанку  обличчя  бліде,
Бо  сонце  не  має  ще  сил
Пройти  крізь  заставу  із  хмар.
Світліша  все  більш  небосхил
Й  сховалися  тіні  примар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711894
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 05.02.2017


Радченко

Пада сніг

Легко-легко  пада  сніг...
І  така  навколо  ніжність!
Вітер  відпочити  ліг  -
Непорушна  білосніжність.
Й  не  кусається  мороз,
Лиш  пощіпує  легенько.
А  зима,  як  віртуоз,
Ковдру  на  поля  гладеньку
Теплу-теплу  стелить  знов,
Щоб  озима  добре  спала.
Зайця  он  сліди,  як  шов,
Тільки  зроблений  недбало.
Сонце  визирне  з-за  хмар  —
Блискіток  розсипе  бісер.
Пада  сніг...  Пихтить  димар..
Погуляти  хоче  вітер...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707653
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 05.02.2017


Ліна Ланська

Я - ТАЛЫЙ СНЕГ

Я  -  талый  снег,  безумия  слеза.
К  земле,чтоб  силы  взять,  прижмусь  украдкой,
И  напою  невспаханные  грядки,
Чтоб  засухе  коварной  отказать.

Я  -  талый  снег,  туманности  сестра.
Какой  не  помню,  может  Андромеды?
Свой  свет  утратив,  все  смываю  беды.
Смеюсь  до  слез,  хотя  позавчера...

Стремительно  кружилась  у  ворот
Игривым  снегом  и  совсем  не  талым.
Ты  мне  казался    милым  и  усталым,
Но  Хронос  ввел  разлуки  в  оборот,

Рождение  души  и  смерти  час.
Когда  любовь,  растаяв  звонкой  льдинкой
И  износив  Адамовы  ботинки,
На  прочность  вновь  испытывает  нас,  -

Мы  пеплом  серым  головы  опять
Посыпав,  рвем  и  волосы,  и  души;
И  таем,  кровью  орошая  лужи,
Тела  и  дни,  чтоб  от  судьбы  сбежать.

Ныряем  в  омут  и  метаморфоз
Счастливых,  с  нетерпеньем,  ожидаем.
Маршрут  короткий,  жизни  угрожаем,  -
Она  сама:  проталины,  мороз
И  жаркий  лед,  когда  мы  молча  таем...
31.01.17.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Іванюк Ірина

Хто бачив степ зимою у вогні?


Хто  бачив  степ  зимою  у  вогні?
Кому  болять  глибокі  свіжі  рани...
А  хто  упав  серед  снігів  і  прани:
відкривши  груди,  молячись  Весні...

Міленіум  новий,  новітній  вік...
Та  ворон  двоголовий  б"є  у  шибу,-
приніс,  лихий,  зі  сходу  злу  новину...
Над  Переяславом  -  знамення  вогняні!

А  в  Фатімі  молилася  Вона...
Вручаючи  нам  перли  Божі  в  руки!
В  непевний  час  недолі  і  розрухи,
її  покров  -  невидима  Стіна!



03.02.2017р.

Прана  -  (санскрит:  प्राण,  prāṇa  —  дихання)  —  особливий  вид  життєвої  сили,  енергії,  який    пронизує  Всесвіт.
Прана  найдоступніша  через  дихання,  але  у  найбільшій  концентрації  вона  міститься  у  крові.

У  1917р.  Матір  Божа  з"явилася  у  Фатімі  напередодні  закінчення  1-ої  світової  війниі  ще  до  того,  як  комунізм  почав  існувати  як  політична  система.    Вона  залишила  настанову:"  Моліться  щоденно  на  Вервиці  й  Росія  навернеться!"

Переяслав  -  Саме  тут  відбулась  Переяславська  рада,  на  якій  Хмельницький  1654  року  підписав  угоду  про  об"єднання  України  з  Росією.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716153
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 05.02.2017


OlgaSydoruk

Это - неправда.

Туче  брюхатой  пора  разрешиться  -
Тужится  вьюга  за  толстым  стеклом.
Это  -  неправда...Это  -  лишь  снится:
Море  и  солнце(над  жёлтым  песком)...
Белый  подснежник  -  зимнее  время...
Всё  оживает  в  начертанный  срок.
Снежные  барсы  -  грозное  племя.
Шторы  завесив,ложись  на  бочок.
Шторы  завесив,лучу  не  пробиться...
Тужится  вьюга...Клочьями  -  пух...
Туче  брюхатой  пора  разрешиться...
Снова  приснился  замкнутый  круг...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716075
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ліна Ланська

БОЛЬШЕ НЕ ЛЮБЛЮ

Я  разве  нищенка,  чтоб  снизойти?..
На  паперти  с  протянутой  рукой,
Просить  не  стану  чувства  и  гроши.
Душа  моя,  замри  и  не  дыши,
Хотя  и  рановато  на  покой.
Скользит  упрек?..  не  стоит,  не  суди.

На  милостыню  медяки  коплю.
Кому-то  может  свечи  и  зажгут,
А  я  зеркальным  девам  в  темноте
Путь  осветить  смогу...хоть  и  не  те
Дороги    там,  что  в  рай  нас  уведут.
Ты  не  тревожься,  бОльше  не  люблю.

Спущусь  заиндевелой  мишурой,
Целуя  окна  и  твои  следы,  -
На  старой  раме  паутины  нить.
Душе  разбитой  верить  запретить,
Надеяться  и  ждать,    не  в  силах  ты,  -
У  новых  чувств,  похоже,  старый  крой.

Коплю  монеты,    в  старую  тетрадь
Пишу  смешные  грустные  стихи.
И  через  двести  лет  они  найдут
Тебя...гадалки  никогда  не  врут:
В  ладонь  легли  прозрачные  штрихи
Упали  на  века.  Души  не  трать,  -

Мне  милостыня  ни  к  чему,  раздать
Спеши  другим,  а  мне  -  напрасный  труд,  
Лишь  нищим  подаяние  суют.
28.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714884
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 03.02.2017


Ліна Ланська

А ТИ НЕ ВІР

А  ти  не  вір,  що  сили  молитов
Не  вистачить,  щоби  тебе  закрити,
Щоб  страху  розпороть  останній  шов.
Стечуть  мари  уявні  сталактити,
Хоч  гнів  пекельний  досі  не  схолов.

Не  вір,  що  сам...у  ангелів  давно
Ключі  від  серця,  що  б  там  не  казали.
Пір"їну  кине,  стукне  у  вікно
І  ось,  неначе  душі  причащали,
Твоя  недоля  -  чисте  полотно  -

Всі  біди  щезли.  Лати  і  щити  -
Стіною  стануть    на  порозі  страти.
Над  прірвою,  хоч  і  не  віриш  ти,
Лягли  мости,  тож  не  спіши  вмирати,
Той  міст  помалу  треба  перейти.

Не  вір,  що  день,  як  ніч.  Заволокло
Туманом  чорним,  ніби  сліпотою,  -
У  кіптяві  імли  -  немите  скло.
Та  смерть  веде  буття  до  аналою,  -
Зміїне  ще  ворушиться  кубло.

Сичить,  кусає,  рве  -  гніздо  Горгон
Готове  обернути  всіх  у  камінь.
Зловтішно  руки  потира  Харон,
А  я  стою  навколішки  у  храмі.
Молитвою  невидимий  хітон,
Творю,  -  
                         укрити  твою  долю...  
                                                                     Аmen!
01.02.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017


OlgaSydoruk

Зовсім не чуєш…

Експромт

Місяць  -  уповні...Яскраві  -зірки...
Дивне  мереживо  слів  (пік  застуди).
Чи  відшукаю  тебе  до  весни?..
Подих(чомусь)перехоплює  груди...
Тихо  гукаю  у  мареві  сну...
Зовсім  не  чуєш...Не  чуєш,не  чуєш...
Вже  не  блукаю  -  до  тебе  іду...
Може  -  відчуєш,відчуєш,відчуєш...
Мова  чарівна,що  співом  луна,
Мо  порятує  стражденне  серденько...
Знов  колисаночка  ллється  сумна:  
Щось  про  коточка  -сивая  ненька....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715865
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


OlgaSydoruk

Будто из страшного сна…

Город  промёрзших  туманов...
Город  невидим  во  мгле.
Мецо,басам  и  сопрано  -  
Ад  ожидания  "Че"!!!
Город,облитый  "дождями",..  
Город,сожжённый  до  тла...
Город,расстрелянный  вами,
Будто  из  страшного  сна!..
Город,засыпанный  пеплом...
Жизнь  в  нём  когда  то  была...
В  полночь  или  с  рассветом
Третья  начнётся  война?..
Помнишь  -  красивый    и  светлый...
Помнишь  -  любила  тебя...
Город    -  совсем  неприметный...
Город,растерзанный  зря...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715856
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ. 3. Intermezzo*

       [i]Герой  цього  твору  був  великим  патріотом  своє  малої  
       батьківщини.  Та  понад  усе,  певно,  любив  риболовлю.    
       А  риби  у  той  час  в  Удаї  було  багато.  Відтак  він  зі  своїм  
       приятелем  Фішером  (Fischer  -  з  німецької  -  рибалка),
       німцем  за  національністю,  пропадали  на    річці,  коли  
       Віктор  приїздив  на  відпочинок  у  рідне  село.  А  ще  був  
       закоханий  він  у...  народну  медицину.  Про  це  та  про  
       інше  у  третій,  короткій  частині  твору...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GGkkp5ewXCw[/youtube]

                                 1.
[color="#0a84a3"][b][i]Все  було…  Та  в  нагороду
Чи  то  Господу  в  угоду
Віктор  з  рідними  в  столиці,*
В  клініці  –  у  «робітниці»**…
Він  своїм  робітникам
Та  Гігеї***  вірно  служить…
А  не  тим  більшовикам  –
З  ними  він  давно  не  дружить…
Та  недовго  то  було,
Лиш  дрібок  малий  від  миті  –
Потягнуло  у  село,
Де  пупи  родин  зариті…  
Отаке-то…    intermezzo  
Сталося  в  житті  Дроботька,
Бо  для  нього  то  –  як  Мекка:
Серцю  мед  –    про  всіх  турбота.
Як  додому  повертався  
В  рідний  край!  Він  ним  хворів,
В  ньому  він,  як  син  кохався,
Хлопець  вірний…  з  Дігтярів.          [/b]

[b]Не  один  вже  переліг
З  другом  Фішером  зорали…
(Він  без  Удаю  не  міг!)
Й  пісню  з  ним  таку  співали:  

«Я    живу    уже  у    сонячній    столиці,
Квартиру    маю,    дачу    і    сім'ю.
Бракує    лиш    із    Удаю    водиці  –  
Терпку    сльозу    мого    дитинства    п'ю.
О    Боже    мій!    Візьми    усе    до    себе
Й    мою    гірку,    немов    полин,    печаль!
Мені    в    житті    нічого    більш    не    треба  –        
Дай    Удай    мій,    де  тиха,    рідна    даль...»

І  співали  без  заспіву  –
Мали  вже  такі  смаки,
Не  любили  лестить  криво…
А  заспів  там  був  такий:

«  Мій  Удаю,    твої    густі    заплави
І    в    солов'їнім    щебеті  гаї!
До    вас    я    лину    знов.  Не    для    забави  –  
Синівська    кров  свіжить  чуття  мої.
                                       
                                   2.
Пристрасть  друзів  –  риболовля…
 Бо  таких  ось  (!)  карасів  
Ні  Чортків,  ні  Теребовля,
Ні  Красилів,  ні  Борщів
Не  ловили  і  не  їли  –
Заявляю  я  це  сміло  –
Ну,  хіба  що  ще  Сула,
Що  для  Удаю  була
Як  для  сина  –  мати  рідна
Та  йому  –  по  рибі  –  гідна…

Ще  була  в  Дроботька  пристрасть  –
Росянисті  трави,
Що  росли  в  полях  імлистих,
В  Удаю  заплавах…
Лікарським  недремним  оком
Він  корисні  впізнавав
Та  цілющим  їхнім  соком
Хворих  вправно  лікував.
Про  найбільш  цілюще  зілля
Він  робив  нотатки,
Щоб  прихильникам  довкілля
Створювало…  свято.
Бо  немало  у    рослині
«Корисних  копалин»,
Що  потрібні  для  людини  –
Фітонциди****  мали…

Та  про  це,  читачу  милий,
Далі  в  творі  йдеться.
Вистачить  здоров’я  й  сили  –
Скінчим  intermezzo…[/b]

______
*На  той  час  столицею  України  був  Харків.
**4-та  робітнича  поліклініка  м.Харкова,  в
       якій  В.  Дроботько  працював  у  1925  році.
***Богиня  медицини  в  грецькій  міфології.  
****Антибіотичні  речовини  вищих  рослин.[/color]

Прмітки.  *Початок  поеми  тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672

На  світлині:  родинне  "кубло"  акад.В.Г.Дроботька,
2008  р.,  фото  автора[/i].[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715214
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 02.02.2017


НАДЕЖДА М.

Синичка…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B-hSNHprgyE[/youtube]

Синичка  задивилась  у  вікно.
Не  тішить  її  теж  похмурий  ранок.
Повільно  сніг  притрушує  зерно...
Чому  ж  це  ще  незайманий  сніданок?

Про  що  це  ти  задумалась,  маленька?
І  що  тебе  цим  ранком  так  гнітить?
Невже,  болить  твоє  мале  серденько?
Синичка  нашорошилась  й  мовчить..

Так  хочу  розгадати  цю  загадку,
Струсити  сніг  із  пір"ячка  й  зігріть.
Ввійти  в  довіру  і  прокласти  кладку,
Пройти  по  ній,  тебе  щоб  зрозуміть.

Зненацька  зграя  десь  взялась  пташина.
Сполохав  тишу  гвалт  і  цей  приліт.
І  синя  пташка  зникла,  як  хмарина...
А  я  усмішку  дарувала  вслід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715667
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


OlgaSydoruk

Чи наснилось, чи насправді…

Експромт

Безтурботний,тихий  -  спокій...
Ледь  хурделить  ізрання...
По  коліна  сніг  глибокий  -  
На  то  й  зимонька-зима...
На  лапаті(жовті)квіти    -
На  улюблені  мої
Дмуха  крізь  шпаринку  вітер,
Стука  хвірткою,сичить...
Притулився  щемним  сумом:
Щось  наспівує  з  жалю,..
Мов  рятуючи  від  глуму  
Душу  світлу(не  одну)...
Чи  наснилось,чи  насправді  -  
Хтось  легесенько  гука,  
Що  у  білій  вишиванці  
Чорних  хрестиків  нема...
Ой,ти  ж,Божечко,забула!..
Ой,ти  ж,Божечко,прости!..
Твоя  ласка,твоя  сила
І  удень,і  уночі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715341
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 01.02.2017


ТАИСИЯ

Зимний рисунок

Зимой  художник-график    торжествует!
Ведь  белый  лист  похож  на  белый  снег.
Простой    сюжет  он  с  радостью  рисует:
На  белом  фоне  -    серый    силуэт.

Зима  –  не  лето,  не  бушуют  страсти,
Зимой  суров  и  холоден  пейзаж…
Но,  если  поработать  на  контрасте,
То  «Зимний  лес»  украсит  вернисаж.

Так  виртуозно  мудрая  ворона
Пером  выводит  вензель  на  снегу.
И  паровоз,  пыхтящий  у  перрона,
Как  снежный    барс  преодолел  пургу.

Особый    шарм  в  рисунке  чёрно-  белом.
В  нём  благородство,  радость  и  печаль…
Художники  Саврасов  и  Поленов
Уносят  нас  в  заснеженную  даль.

30.  01  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715302
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 01.02.2017


Валентина Ланевич

У любих очах втоплюсь довіку.

У  любих  очах  втоплюсь  довіку,
Від  слів  хмільних  зласкавію  уся.
Душа  у  душі,  в  тиші,  без  крику,
Вогонь  палить:"  Твоя.  На  все  твоя".

Тепло  із  серця  ллється  у  груди,
У  крові  ніжність  струменем  бринить.
Тіло  спізнало  шматочок  згуби,
Медом  в’їлась  та  так,  у  сні  манить.

Ясна  свіча  палає  святістю,
Кидає  тінь  на  зім’яту  постіль.
Вкотре  впиваюся  взаємністю,
ЇЇ  у  пам’яті  ти  полишив.

29.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715139
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Ірина Кохан

Крижані видіння

Зимовий  ранок,  візерунок  на  вікні.
Вдивляюсь  у  малюнки  ті  розмиті,
І  знову  в  пам'яті  з'являються  мені
Дитинства  незабутні  світлі  миті.

У  кожному  сплетінні  серебра
Я  впізнаю  щось  дуже  особливе
І  забуваю  все,  чого  нема,
Й  до  болю  пам'ятаю  все  щасливе.

Ось  постають  фігури  крижані
Тих,  кого  поряд  вже  давно  немає.
Здається,  що  усе  це  уві  сні
І  в  серці  тепла  музика  лунає.

Дзвенить  тихенько  срібна  павутинка,
Що  з'єднує  минуле  й  майбуття.
А  на  вікні  виблискують  сніжинки
І  раз  у  раз  бентежать  почуття.


Сьогодні  рівно  чотири  роки,  як  я  у  Клубі  Поезії.
Саме  цей  (  написаний  дуже  давно,  один  із  перших  моїх  творінь  )  вірш  був  дебютантом  на  цьому  сайті.  З  часом  я  його  видалила,  а  от  зараз  вирішила  все-таки  виставити  на  суд.  Ностальгія  так  би  мовити....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715172
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Рыбка

Сегодня мама мне приснилась …

Сегодня  мама  мне  приснилась,
Спросила:  «Доченька,  ты  как?  
Ты  плачешь?  Что  с  тобой  случилось?
Рука  болит?  Какой  пустяк…

Другую  боль  нести  сложней
И  вытерпишь,  коли  страдает  тело,
Но  лишь  бы  сердце  за  детей
Не  разрывалось,  не  болело.

Знай,  доченька,  всегда  я  рядом,
Не  бойся  выбрать  трудный  путь,
Коль  встретишься  в  пути  с  преградой,
Я  подскажу,  куда  шагнуть.

А  если  вдруг  Любовь  тебя  покинет,
Я  укажу  тебе  дорогу  к  ней,
С  собою  рядом  будешь  видеть  ты  отныне
Надёжных,  верных,  преданных  друзей…»

На  душу  капнуло  теплом,
Как  будто  мама  прикоснулась,
Прикрыв  заботливо  крылом.
И  я,  проснувшись,  улыбнулась…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715384
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ (1-ша і 2-га частини)

         [i]Як  і  обіцяв  у  своєму  "АНОНСІ",  доповідаю  про  
         виконану  з  дня  оголошення  тайм-ауту  роботу!  
         Написана    книга,  присвячена  50-річчю  пам’яті  
         мого  односельця  академіка  В.Г.Дроботька  під  
         назвою  "Відданість  науковій  істині"  (у  співавторстві  
         з  донькою  вченого,  об'ємом  280  сторінок  тексту  
         (1.5  інт.,  4  А).  Книга  подана  до  публікації  у  в  ц.  р.  
       у  видавництві  "Наукова  думка".  В  додатку  серед  
       іншого  розміщена  оя  поема  з  анонсованою  тут  
       назвою.  Вона  містить  5  частин,  2  з  яких  викладено  
       мною  тут.  Далі  буде...  
       
     На  фото:  прижиттєвий  портрет  ученого,  роботи
       відомого  художника,  1950  рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог  [/b]

[b]Там,  де  Удай  з  Лисогором
Обнялися,  щоб  нести
Разом  тихі  води  в  море,
У  заплавах  квітнуть  трави,
Осока  й  очерети;
В  пагорбах,  що  зліва  й  справа,
Причаїлись  берести
І  берези  білокорі...
Хто  ж  те  знав,  що  білосніжність
Цих  красунь  впаде  ув  очі  
Раз  кмітливим  дігтярям,
Щоб  берез  цнотливу  ніжність
Підкорити  трударям:
У  степу  на  схилі  ночі  
Часто  чути  скрип  коліс;
То  скрипів  чумацький  віз,  
Везучи  із  Криму  сіль
До  вкраїнських  міст  і  сіл...
Так  було  не  ‘дне  століття  –  
І  за  миру,  й  в  лихоліття  
В  давнину,  але  не  нині  –
В  тім  краю,  де  Дігтярі  –    
Дивне  сельбище  в  долині  –
Причаїлось  при  горі*.[/b]
__________
*  Лиса  гора  розташована  на  правому  березі  Удаю
навпроти  гирла  Лисогору  неподалік  від  села  Лиски

[b]Удай  –  річка  невеличка,
Та  не  раз  від  ятагана
Татарина-бусурмана
Кров  текла  в  ній,  не  водиця...
Невеличка  річка  тая
Все  прожите  пам’ятає,
Пам’яттю  живе  й  донині  
(І  село  в  її  долині)  
Про  славетні  дні  народу,
Про  поборників  свободи...
.
Слава  в  пам’яті  ізтерта
Тих,  що  дбали  про  безсмертя
Не  лише  свого  народу,
Але  й  –  Богові  в  угоду  –  
На  здоров’я  тих  людей,
Що  жили  в  скорботний  день
Небезпечних  пандемій,
Включно  й  ти,  народе  мій!..

...Так  на  Удаї  жило
Звичайнісіньке  село  
Дігтярі  собі,  допоки
Не  упало  в  ревне  око
Одному  із  Галаганів,
Що  мав  вдачу  непогану
Відмивать  ту  славу  діда*,
Не  осталось  щоб  і  сліду
Від  ганьби  перед  народом
За  осквернену  свободу.
Й  ось  потомок  Галаган,  
Вже  поважний  в  мирі  пан
Ставить  замок  там  високий,
Що  й  донині  тішить  око...
Згодом  він  його  дарує
Губернатору  Полтави,
Там  губернськая  управа
Фахлікбез  організує...**

[b]ІІ.  Син  свого  роду[/b]
                                       1.
...  Та  й  навіщо  це  пишу  я?..
Бо  ж  мені  сказать  хотілось,
Що  в  селі  в  сім’ї  Дроботька,
Що  з  недужими  турботу
Мав***,  на  радість  народилось
Сірооке  дитинча...
Швидко  сплинув  райський  час  –  
Вже  нелегка  мить  гряде
(Жити  як  і  вчитись  де?),
Бо  опряга-смерть  забрала
Вітіного  батька...
Сина  ж    мати  згодом  слала
Вишкіл  здобувати
 В  гімназію,  що  в  Прилуках...  [/b]
__________
*Мова  йде  про  зраду  Прилуцького  полковника  
Гната  Галагана  Іванові  Мазепі  у  війні  з  Росією  у  
1709  році.  
**В  частині  Маєтку  Галагана  в  Дігтярях,  дарованому  
громаді  було  відкрито  ремісниче  училище,  яке  в  наш  
час  відоме  як  сільськогосподарський  ліцей.
***Григорій  Дроботько  –  батько  Віктора  –  працював  
фельдшером,  помер  від  Виразки  шлунку  у  1894  році.  

[b]Все  було  –  удачі  й  муки,
Не  жалівсь  нікому,
Що  вже  зуби  молодецькі
Набили  оскому
Від  письмен  латинських,  грецьких...    
[/b]
[b]                          2.
...Треті  півні  вже  пропіли.
Гімназист  при  свічі,
Пише  почерком  несмілим,
Стомлюючи  вічі,
Про  дівочий  ніжний  стан,
Ігри  і  кохання,
Як  невіглас  і  «профан»
Завдавав  страждання
Гімназійним  дівам,
І  як  автор  не  сприймав
Франтів  говірливих,
Інше  кредо  Віктор  мав:

«Той  індивід,  котрий  прилюдно
Кричить,  упевнений  в  собі,
Форсить,  як  правило,  усюди
Й  щасливий  у  своїй  судьбі...
То  у  такого,  вір,  і  мало
Немає  в  серці  ідеалу,.
Той  чоловік,  повір,  такий,
Хоч  показний,  але  пустий…»

«Гімназист»  –  сумна  поема,
Правда  про  гульвісу,
Автор  в  лоні  ж  у  богеми  –  
Це  вже    інша  пісня!
Пише  вірші  і  балади,
Ще  й  уміння  має
З  лицедійства,  бо  в  театрі
Різні  ролі  грає*  

Словом,  тішиться  дитина,  
Та  ще  й  інших  тішить
Всім  життям  своїм  людини,
Що  живе  –  не  грішить.
Так  і  став  би  він  поетом
Чи  артистом,  може,
Якби  серце  не  щеміло
При  останнім  ложі
Його  батька,  що  так  рано
Відійшов  у  Лету,
Чим  наніс  нестерпну  рану
Юному  поету…

                             3.
Й  ось  романтик-гімназист
В  Університеті:
Ескулапом  вже  був  зиск
Стати  –  не  поетом.[/b]
_________
*Як  свідчить  "Щоденник"  В.Г.Дроботька,  він  у  віці
до  9  років  брав  участь  у  дитячих  виставах,  що  
організовувались  у  маєтку    Галаганів.  За  деякими  
даними,    дещо  пізніше  він  виступав    як  актор  у  
народному  театрі  м.  Ромен    разом  із  відомою  
актрисою  землячкою  Г.П.  Затиркевич-Карпинською.

[b]Тут  науки  всі  конкретні  –  
Що  ближчі  до  діла:
Мають  інше  за  предмети  –  
Хворі  душу  й  тіло.
Взявся  Віктор  за  науку,
Як  до  всього  брався,
Бо  набив  і  серце  й  руку
На  тому,  чим  грався
У  дитинстві  вдома,
Де  були  і  гуси,  й  кури,
Й  звірі  невідомі…
Він  до  них  в  дні  теплі  літа,
Було,  тайно  крався.
А  тепер  –  о  боже-світе!  –
До  розтинів  вдався,  
Незважаючи  на  страхи,
Що  повинен  вмерти
Індивід-невдаха…
Та  невдовзі  гарт  для  серця
Став  йому  пригідний.
…Та  не  був  плеканцем  долі
Віктор  в  дні  побідні
Революції  за  волю…

                                             4.  
Вкраїнські  селяни  ще  п’ятого  року
Повстали  за  землю  –  земля  тут  нівроку.
Уже  й  дігтярівці  шикують  колони:
Виходь,  небайдужий,  в  ком  дух  не  холоне!
Крокують  селяни-повстанці…  Ідуть,
В  руках  транспаранти  й  хоругви  несуть.
«Пани-павуки!  Не  визискуйте  нас!
Земля  хай  –  селянам!»  –  волає  Тарас.
Попереду  Віктор  –  студент-першокурсник:
«Дай  землю  і  волю  нам,  пане-розпусник!»
…Зібралось  на  вигін  повстале  село…
А  той,  хто  не  вийшов,  тому  «повезло».
Бо  сотня  козача  руша  вже  з  Прилук,
Щоб  гасла  іх,  лозунги  вирвати  з  рук,
Повсталих  селян,  запроторить  за  грати:
Як  землю  ділити  –  ви  будете  знати!

…В  Прилуцькій  тюрмі  їм  і  темно,  і  пусто,
Хоч  люду  у  камерах  безліч.  Не  пустять
Туди  ані  матері,  ані  сестри,
Щоб  щось  побратимам  з  їди  принести.
В  тюрмі  часу  відлік:  години  –  роки,
Бо  час  зупинився  для  них,    і  руки
Ніхто  із  свободи  їм  вже  не  подасть,  
Бо  грати  завадять,  кайдани  і  власть.
Та  ось  змилостивися  раз  прокурор  –  
Пом’якшив  студенту  «суда  приговоръ»
Й  відправив  під  нагляд  властей  в  те  село,
Де  серце  юначе  раніше  цвіло*.
А  іншим  –  відсидка  в  тюрмі  до  весни,
Яка  у  Прилуки  прийшла  із  Десни,
Чи,  мо'  з  Петрограда,  де  світло  заграв
Вкраїнський  матрос  запалив  і…  програв...
Та  то  вже  є  пісня  про  інші  часи,
А  нам  –  повертатись  у  наш  час.  Проси,
Проси,  юний  Вікторе,  судну  управу,
Щоб  зняти  судимість  й  навчання  поправить…
Та  де  там?..  В  селі  він  відсидів  два  роки,
Перш  ніж  до  навчань  повернувся.  Уроки
З  наук  природничих  він  жадібно  «гриз»,
І  ректор  йому  в  нагороду  дав  приз…**

                           5.
Отже,    в  Університет
Віктор  враз  подався,
Як  отой  тупий  «запрет»
Прокурора  знявся.
…Два  роки  дались  в  знаки  –  
Треба  ж  доганяти,
Вчився  ж  Віктор  залюбки  –
Все  хотілось  знати.
І  поринув  знов  в  науку,
Та  ще  й  у  медичну,
І  дісталась  йому  му́ка
Взнати  гадку  вічну:
Чому  люди  так  завчасно,
Ненароком,  рано
Від  хвороб  серцевих  часто
В  болях  помирають.
І  студент  кмітливим  оком
Ворога  примітив:
Від  бактерій,  їхніх  соків  
Та  ще  від  токсинів
Поступово,  непомітно
Ста́ріють  судини.[/b]
_________  
*  Тут  прийшло  Віктору  перше  кохання.
**Впродовж  навчання  Віктор  виконав  добротну
наукову  роботу,  за  що  був  удостоєний  премії  та  
золотої  медалі  імені  М.І.Пирогова.
[b]
Так  Дроботьком-юнаком
Розпізнано  «прозу»,
Що  була,  між  тим,  вінком
Атеросклерозу…

               6.
Та  продовжити  навчання
Йому  не  припало  –  
Пригадалося  заслання,
Й  «дігтярівське  сало»*
За  бунти,  де  участь  Віктор
Мав  нагоду  братии,  
І  за  що  не  мав  він  світла  –
Кинутий  за  грати.
Ненадійним  об’явила  
Влада  того  мужа
Та  й  у  Бобрик**  відрядила  –  
Хай  лікарем  служить.

 І  хоч  Віктор  не  в  науці,  
А  лише  в  лікарні,
Йому  ж  світло  на  посту  цім,
Бо  ж  –  не  в  буцигарні.
За  роботу  ескулапа
Кметі***  благодіють:  
За  добро  добром  і  платять  –
Всім,  чим  тільки  вміють[/b]
____________
*Йде  мова  про  нагляд  поліції,  якому  був  підданий  бунтар.
**  Село  поблизу  м.  Ромен  –  повітового  центру  Полтавської  
 губернії  (нині  Сумської  області).
*  *Кміть  (діал.)  –  селянин.  
.
[b]А  все  більше  тим,  що  ці́ну
Ніколи  не  мало,
Й  не  під  силу  товстим  стінам:
Це  –  любов,  не  «сало»...

                                         7.
Пішло  б  все  на  краще,  аби  не  війна,
Бо  долю  народу  ламає  вона.  
Війна  світова,  та  за  тим  –  громадянська,
За  ними  в  форватері  –  влада  радянська...
І  скільки  ще  витрима  вражих  нашесть
Народ  український,  в  ком  слава  і  честь?!
І  скільки  ще  буде  і  кривд,  і  облуди
Для  довготерплячого  нашого  люду?!

...Одною  ніколи  не  ходить  біда:
Біда  за  бідою,  мов  тала  вода,
Туди  йде,  де  тонко,  де  топко,  де  низько,
З  війною  йде  й  пошестей  цілая  низка:
Чума,  тиф,  холера  і  голодомор  –
Мітла  по  засіках  холодних  комор...

Було  і  в  Ромні  так  в  двадцятому  годі,
Коли  малярія  з’явилась*.  В  пригоді
Тут  лікарьський  досвід  Дроботька  постав:
І  Ромен,  і  Сулу,  і  околичний  став
Обстежував  лікар  й  зловив  комара  –  
Рознощика  пошестей  тих  –  малярій.
Говорять,  і  досі    комар,  мов  мара,
В  Ромені  гуляє,  та,  видно,  без  дій,
Бо  лікар  Дроботько  знання  про  хворобу,  
Здобутий  ним  досвід  лишив  на  сторожі.
Гудуть  хай  комахи,  –  хоч  сотні,  хоч  рій,
Не  буде  в  країні  таких  пандемій!      

                 8.
Минають  дні,  минають  роки,  
А  Віктор  все  ще  у  Ромні  –  
Його  тримають  за  всі  боки
Діла,  які  –  не  звершить,  ні!
Слабким  бо  ж  місцем  в  цьому  місті
Була  на  той  час  медицина.
Як  задарма  віддать  костистій  
Свою  дочку  чи  сина?!
І  лікар  слав  свої  знання
У  люди  через  курси,  
Які  створив  не  навмання  –
Свідомо,  щоб  ресурси
Людські  Вкраїні  зберегти
Та  духом  преумножить,
Щоб  всі  –  і  він,  і  я,  і  ти  –  
Могли  недуг  знеможить.
Та  Віктор  тим  ще  переймавсь,  
Щоб  людність  об’єднати**,
Щоб  захистить  її  права
На  вулиці  і  в  хаті,[/b]

____________
*В  1920-21  роках  Віктором  Дроботьком  у  р.  Ромен  
і  околицях  виявлено  і  локалізовано  вогнище  малярії.  
**йдеться  про  участь  Віктора  в  роботі  громадських
     організацій  в  Ромнах  у  ці  роки.

[b]Щоб  люди  мали  хліб  і  сіль,
І  дещо  ще  й  в  стодолу,
Щоб  кожен  мав  у  серці  ціль
Служить    ідеї  й  столу.
І  він  свій  дух  рафінував  –  
Брав  участь  в  грі  театру,
А  почуття  він  римував
При  свічці  і  при  ватрі...
                                   
                                     9.
                                 «Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
                                 Хай  вічна  пам’ять  його  жрецям!»
                                         
                                                   З  газети  «Наше  слово»  м.Ромен    
                                                   від  1209.1921.    
                                                                     
Чи  був  герой  наш  таки  артистом  –  
Питання  спірне.  Напевно,  був.
Чому  ж  бо  в  нього  душа  пречиста,
І  звідки  в  нього  слова  –  намисто,
І  де  їх  лікар,  від  кого  чув.

Так  склалось  в  тії  буремні  роки:
У  місті-квітці,  що  звуть  Ромен,
Жреці  мистецтва  величним  кроком
Несли  пожертву,  несли,  нівроку
І  не  жаліли  своїх  рамен.

Кавалерідзе*,  Шкурат**  і  Ганна,
Що  –  Затиркевич.***  Ще  й  Хуторна.****
І  трупа  в  Ганни  і  дужа,  й  славна,
А  у  актриси  –  постава  гарна  
Талант  квітучий  –  наче  весна.

Чому  ж  Дроботьку  не  бути  з  тими,
Хто  до  народу  стоїть  лицем?
Хто  слово  правди  в  народ  нестиме,
Хто  скаже  сміло  його  й  правдиво
Не  обминувши  усобних  тем?

...Було  б  все  добре,  та  сталось  лихо  –  
Пішла  Карпинська    в  останній  день.*****
Пішла  у  Вічність...  І  стало  тихо...
І  стало  тихо,  бо  сталось  лихо  –  
Не  стало  чути  її  пісень.

А  що  ж  Дроботько,  наш  добрий  лікар,  
Не  зміг  злодійку-смерть  зупинить?
На  те  все  йшлося:  минулось  літо,
Настала  осінь  –  незримо  й  сліпо  –  
І  обірвалась  СРІБляна  нить.

Удень  –  робота,  тріумфи  –  ніччю:
Така  вже  доля,  уділ  митця!
Потухла  рампа,  погаснуть  свічі...
«Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
Хай  вічна  пам’ятть  його  жрецям»[/b]

_______
*І.П.  Кавалерідзе  (1887-1978)-  український  скульптор,  
кінорежир,  драматург,  організатор  і  режисер  театру  в  
Ромнах.
**  С.Й.Шкурат(1885-1971)  –  самодіяльний  актор  
Роменського  музично-драматичниноь  театру.
Заслужений  артист  РРСФР.  Знімався  у  багатьох
фільмах,  у  тому  числі  у  Фільмі  О.Довженка  "Земля".
***  Г.П.    Затиркевич-Карпинська(1855-1921)  відома  
українська    акторка,  співучасниця  театрального  
життя  М.Кропивницького,  М.Садовського,  
М.Саксаганського,  М.Заньковецької.  Уроженка    смт  Срібного  –
нині  мого  та  В.Г.Дроботька  районного  центру.
****  Є.О.Хуторна(1856-1980)  –  драматична  акторка  із  
трупи  М.Садовського,  що  разом  із  Г.Затиркевич-Карпинською  
вступила  до  Роменського  театру  у  1918  році.
*****Йдеться  про  смерть    Г.  Затиркевич-Карпинської  
12  вересня1921року.    
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Потусторонний

Мы оба смотрим в наш февраль.

Мороз  выводит  на  стекле  
резной,  причудливый  узор.  
Окно  в  колючем  феврале  
шальной  притягивает  взор.

За  ним  бескрайняя  зима,  
пуховый  саван  мёрзлых  крыш,  
в  забвенье  кроются  дома,  
но    ты    в  одном  из  них  не  спишь.

Тревожишь    взглядом  пустоту,  
бросая  отблеск    мыслей  в  ночь,  
а    сердца  раненного  стук  
никак    не  можешь  превозмочь.

Ты  так  ждала  когда  придёт  
в  сердца  желанная  весна,  
а  их  сковал  жестокий  лёд  
да  на  двоих  одна  вина.

И  вот  уже,  который  год  
мы    оба    смотрим  в  наш  февраль.  
Убийцы    счастья  своего,  
которых  искренне  не  жаль.

Проходят  памятные  дни  
сквозь  слёзы  выплаканных  лет.  
Глаза  по-прежнему  в  тени,  
но  почему  так  дорог  свет?

Он  был  мерцанием  свечи,  
что  нам  вложил  в  ладони  Бог.  
И  я  услышал,  как  кричит  
душа,  и  вынести  не  смог.

Разбил  застывшее  окно,  
впустил  слепящий  лунный  снег  
и  полетел  бы  в  небо,  но  
тебя  пока  в  том  небе  нет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715168
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Владимир Зозуля

Не прощаясь

Любовь  отрицает  предел  в  человеке,
Душа  отвергает  забвенье  могил;
Не  слушайте  слов  о  прощаньи  навеки,
Прошу  Вас,  не  верьте,  что  я  всё  забыл.
В  той  точке  –  отсчета  –  конце  и  начале,  
На  пересечении  света  и  тьмы,
Меж  смертью  и  жизнью,  у  бездны  печали,
Где  замкнуто  сердце  и  губы  нем’ы,
Когда  ожидания  миг  бесконечен
И  память,  застынув,  не  движется  вспять,
Пусть  тщетно,  пускай  не  надеясь  на  встречу,
Я  буду  Вас  помнить…
Я  буду  Вас  ждать…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714952
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Ліна Ланська

МІЙ АНГЕЛЕ, ОЗВИСЬ

Мій  Ангеле,  озвись.
Холодна  ніч,  проте
Тіснить  зимове  скерцо  менует,

Завіхолить  колись.
Зі  мною  щось  не  те,  -
Я  бачу  білосніжний  силует:

Неначе  два  крила.
Чия  то  тінь  лягла?
Бо,  ніби  й  замала
Для  крил  твоїх?

Озвись,  надію  дай...
Несила  вже,  пробач,
Терпіти  біль  розкраєних  сердець.

Нехай  іде,  нехай,
У  забуття  той  плач,  -
Весільний  одяг  приміряє  мрець.

За  віщо  муки  ті?
Чи  істини  прості
В  прозорій  наготі
Ще  й  досі  гріх?

Мій  Ангеле,  -  перо
Чекаю  і  молюсь,
Мене,  щоб  ласка  Божа    віднайшла.

Я  лиш  чиєсь  ребро,
Краплиною  жалю
Віншуй  прямий,  не  знайдений  ще,  шлях.

Чи  пекло  те  буття,
Чи  з  раю  вороття?
Нещире  каяття,  -
Снує  туман  зловтіх...

Дощитиме  і  сміх
Сльозою  на  поріг.
Тоді  на  нас  усіх
Не  стане  крил  твоїх,

Мій  Ангеле...
25.01.17.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714500
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017


@NN@

Зимові міражі…

Знов  сніг  іде.
               Така  крутіль    
                                                     безпечна  і  лапата.

Дерева,  люди,  виднокіл
                             пливуть,  мов  міражі  строкаті.

Кричить,  кружляючи  вгорі,
                                                           сполохане  вороння.

Зима  в  правах  своїх  .  
                                                           Та  зранку,  на  осонні,  
Проглянуть  латочки  чорнющі  на  воді.

Дзвенить  сріблястим  
                                                                       голосом  синичка.
І  це  не  мариться  мені.
                           Ось  пан-отець...  Співає  хор  ...
                                                                                           Капличка.
З  дахів  капіжать
                                                         грона  кришталів.

 Почулося  в  цім  гомоні
                                                                           Весни  стаккато.
Ще  Січень  на  дворі,
                               Тетянин  день
                                                         і  снігу  навкруги    багато.
Та  з’їли  всю  калину  снігурі.
                                           
                             Весна  взяла  вже
                                                                           Сонце  на  лопату.
                                                     
                                                     

               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714388
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 27.01.2017


OlgaSydoruk

И не вдруг…

Экспромт

И  не  вдруг  завыли  суки  на  неполную  луну  -
Еле  слышимые  звуки  испугали  тишину...
Кто  то  в  горе  окунался  -
(Там  и  сердце  разорвал)...
Кто  то  с  демоном  сражался  -  
(Долго  Господа  не  звал)...
Где  то  свечка  догорала  и  светился  фитилёк,..
Чуть  дрожащею  рукою  выводился  первый  слог...
Где  то  тени  удлинялись...
Где  то  солнышко  взошло...
Где  то  словом  умудрялись,
Чтобы  стало  так  тепло...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714557
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Микола Миколайович

Синичка, пташка не земна

Фюїть  –  фюїть,  махнула    вдаль.
Пустунчик  Арлекіно.
І  вже  в  гаю  малий  скрипаль,
Шукає  Буратіно.

Синичка,    пташка  неземна,
Моя  земна  таїна.
Невтомна  зранку  й  до  темна,
Малеча  жовто-синя.

Так  ніжно  й  легко  на  душі,
Красуня  осінила.
З  безвітря  пишуться  вірші,  
В  мене  з’явились  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714263
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ліна Ланська

СПАСАЯ НОЧЬ

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.
Дрожащим  парусом  казалось  далеко
Сиянье  звезд  среди  воздушных  облаков,
Где  межпланетным  кораблем  был  мой  балкон
И  вся  Галактика  пыталась  нам  помочь.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  лечила  тьму,
Лучами  солнца  исцеляла  и  влекла;
Ведь  я  той  искоркой  пылающей  была,
Сжигая  страстью,  уходила  в  зеркала,
А  возвращаясь,  выжигала  по  клейму.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  искала  след
Скользя  по  коже,  раскаленной  добела.
Корнями  в  душу,  незаметно,  проросла.
Июньским  утром  тридцать  первого  числа
В  шкафу  последний  обнаружила  скелет.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  сжигала  зло.
Из  паутины  километров  кружева
Плела  ночами,  неуемная,  едва
Спускалась  лестницей  сусальная  канва,
В  твою  любовь,  пока  еще  не  рассвело.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь...

24.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Радченко

Падає сонце в замет (акро)

[b]П[/b]адає  сонце  в  замет,
[b]А[/b]ркуш  снігів  чисто-білий.
[b]Д[/b]ень  завершає  сюжет,
[b]А[/b]брис  дерев  скрижанілий.
[b]Є[/b]  щось  від  казки  у  тім  —

[b]С[/b]онце  златаво-величне.
[b]О[/b]сь  і  лягла  на  сніг  тінь,
[b]Н[/b]авіть  у  ній  щось  магічне.
[b]Ц[/b]івкою  миті  крізь  час,
[b]Е[/b]льфи  весни  в  снах  чекають.

[b]В[/b]же  промінь  сонечка  згас,

[b]З[/b]вуки  вечірні  змовкають.
[b]А[/b]  подивися,  як  ніч
[b]М[/b]'яко,  мов  кішка  крадеться.
[b]Е[/b]кстра  чуття  —  віч-на  віч,
[b]Т[/b]ак  ожива  ніжність  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714200
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗУПИНИСЬ

Не  заповзай  у  душу
І  не  кажи:  прощай,  -
Ще  б"ється  серце  й  досі...
У  аритмії  в  борг,
Узяти  миті  мушу
Обіймами  плюща.
Квапливо,  в  безголоссі
Розпочинають  торг

Таємні  диво-сни.

Не  заповзай  у  вічність  -
Тебе  я  віднайду
Сьогодні,  чи  учора?..
Знов  паралельний  світ
Переливає  ніжність,
У  темну  ніч  оту.
Магічна  мандрагора
Прискорює  наш  свінг,

Такий  нестриманий.

Не  заповзай,  сльозою  -
Блискітка  на  плечі.
Льодяником  солодким,  
Мінливий  подих  мій.
Десь  аж  із  мезозою,
Гріх  вкотре    кленучи,  
Ідем  лічить  відсотки!  -
Не  зупинись,  не  смій

На  мене  гримати.

Прошу  тебе,  зумій
У  битві  душ  німій,
Уникнувши  стихій,
Не  зупинитись.
22.01.17.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714179
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗУПИНИСЬ

Не  заповзай  у  душу
І  не  кажи:  прощай,  -
Ще  б"ється  серце  й  досі...
У  аритмії  в  борг,
Узяти  миті  мушу
Обіймами  плюща.
Квапливо,  в  безголоссі
Розпочинають  торг

Таємні  диво-сни.

Не  заповзай  у  вічність  -
Тебе  я  віднайду
Сьогодні,  чи  учора?..
Знов  паралельний  світ
Переливає  ніжність,
У  темну  ніч  оту.
Магічна  мандрагора
Прискорює  наш  свінг,

Такий  нестриманий.

Не  заповзай,  сльозою  -
Блискітка  на  плечі.
Льодяником  солодким,  
Мінливий  подих  мій.
Десь  аж  із  мезозою,
Гріх  вкотре    кленучи,  
Ідем  лічить  відсотки!  -
Не  зупинись,  не  смій

На  мене  гримати.

Прошу  тебе,  зумій
У  битві  душ  німій,
Уникнувши  стихій,
Не  зупинитись.
22.01.17.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714179
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017


archic

Метель

Ушедшим  поездам  отсчета  нет
Мы  свяжемся  с  тобою  за  версту.
Иллюзия  общений  -    интернет
На  утро  ,  оставляет  пустоту…

Ушедшие  бессрочно  в  тишину,
Заполнят  одиночество  квартир.
Как  будто  отпускаю  на  войну,
В  которой  не  сражаются  за  мир.

Останешься  на  несколько  часов
А  может  быть  и  в  сердце  навсегда?
Осколками  знакомых  сердцу  снов
Где  брошены  родные  города.

Все  наши    не  забытые  слова,
На  кончике  твоих  красивых  губ,
Разносит  бестолковая  молва
Скрываясь  за  накидками  из  шуб.

Все  также  белоснежная  метель
Встречает  недостроенный  вокзал.
Безмолвие  непрожитых  недель
Смеется  в  твои  серые  глаза…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714073
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Радченко

Баба Ганна

                                                                                                                               
                           
                             Баба  Ганна  була  високою,  худорлявою,  навіть  в  свої  сімдесят  п’ять    не  сутулилася,  ходила  легко,  ніби  й  не  було  за  плечима  «торби»,  наповненої  всілякими    життєвими    негараздами,  втратами,  розпачем,  надією  і  безсонними  ночами.    У  неї  було  дев’ятеро  дітей,  з  яких  двоє  хлопчиків    з  однаковими  іменами,  Васильки,  які  помирали    тільки-но  їм  виповнювався  місяць,  засинали  і  не  прокидалися.    Шостого  хлопчика  теж  назвали  Васильком,бо  Ганна  не  вірила  прикметі,  що  не  можна      називати  дітей  іменами  померлих  раніше    братів  чи  сестер.  Так  і  вийшло,  третій  Василько  прожив  75  років.    Баба  Ганна    із  всіх  дітей  любила  найменшенького,  Володимира.  Вона  його  тільки  так  і  величала,  ніби  хотіла  підкреслити  його  особисте  місце  в  сім’ї.  Всі  інші  діти  росли,  ніби  трава  при  дорозі,    самі  по  собі.  Вони  розуміли,  що  матір  –  це  святе,  але  особливої  уваги  чи  прихильності  до  неї  не  відчували.  До  війни  старші  Валентин  і  Нюра  вже  мали  свої  сім’ї,  а  Ганна  стала  бабою.Онуки  для  неї  в  житті  нічого  не  значили,  вона  навіть  не  знала  їхніх  Днів  народжень,  а  імена  завжди  переплутувала.
           На  війну  разом  з  батьком  пішли  Вітька  і  Василь.    Борис,  Володимир  і  дочка  Шурка  всю  війну  були  разом  з  нею.  Як  і  всі  в  той  скрутний  час,  жили  нужденно,  але  Ганна  вмудрялася  діставати  їжу,  яку  ділила    так,  щоб  їй  і  Володимиру  діставалося  майже  все,  а  Борис  з  Шуркою  були  вічно  голодними.  А  ще  Ганна  старалася  зробити  заначку,  яку  ховала  під  подушку:чи  скориночку  хліба  чи  жменю  якоїсь  крупи,  чи  шматочок  цукру.  Вона  завжди  казала  самій  собі  або  знайомим:  «Якщо  виживу  я,  виживуть  і  діти».
                 Підростаючи,  Володимир    почав  розуміти,  що  він  не  такий,  як  інші,  бо  він  був  не  схожий  ні  на  батька,  ні  на  матір.  І  вже  після  війни,  коли  йому  виповнилося  сімнадцять,  сусідка  якось  йому  в  спину  промовила:  «Викапаний  Гришка…  викапаний».  Прийшовши  додому,  Володимир  прямо  з  порогу  запитав  у  матері:  «Це  правда?».  Ганна,  яка  поралася  біля  плити,  підійшла  до  сина,  довгим  поглядом  подивилася  в  очі  і              прошепотіла:  «Так.  З  Тихоном  ми  вже  давно  були  чужими,  а  тут  —  Гришка…  Дуже  прохав,  щоб  народила  сина…    А  Тихон  все  мені  простив,  бо  я  йому  простила  ще  більше…  А  Гришку  ти  повинен  пам'ятати,  він  частенько  приходив  погратися  з  тобою,завжди  приносив  гостинця,  а  мені  давав  грошей  чи  купляв  якусь  одежину.  А,  коли  ти  навчався  в  інститутові,  він  кожного  місяця  передавав  тобі  гроші  і  цукерки.  Тільки  один  раз  він  попрохав  мене,  щоб  я  йому  дозволила  все  тобі  розповісти.  Не  змогла  дозволити...  Та  і  навіщо?..Ти  дуже  на  нього  схожий  і  ім'я  тобі  Гришка  дав...».  З  того  часу  Володимир  непомітно  віддалився  від  матері,  хоча  вона  цього  не  помічала  чи  не  хотіла  помічати.
                 З  часом  всі  діти  поженилися  чи  вийшли  заміж,  онуків  у  баби  Ганни  було  аж    двадцять  п’ятеро    і  нікого  з  них  вона  не  любила,  частенько  називаючи  їх  покидьками  чи  спиногризами.    Років  через  сім  після  війни  Ганна  продала  свою  хатинку  і  почала  жити  то  в  одного,  то  в  другого  з  дітей.  Зятів  і  невісток  баба  Ганна  ненавиділа  і  для  кожного  знаходила  на  це  причину.  І  до  кого  б  вона  не  приїхала  «погостювати»,  її    від’їзду  починали  чекати  з  тієї  хвилини,  коли  вона  тільки-но    стане  на  поріг.  Найдовше  вона  могла  протриматися  у  Василя,  його  жінка  була          терплячою,  мовчки  вислуховувала  настанови  чи  прокльони    свекрухи,  бо  розуміла,  що  та  все  одно  колись  та  поїде  від  них  і  повернеться  років  через  п’ять.    А  одного  раз,  невістка  якось  поправляючи  подушку  на  бабиному  ліжкові,  знайшла  під  нею  вузлик  ,  в  якому  лежало  декілька  скоринок  цвілого  хліба  і    шматочок  ковбаси,  яку  вже  й  собака  не  їстиме.  Тетяна  показала  вузлик  чоловікові,  а  він  запитав  у  матері:  «  Чи  Ви  голодні?  Тетянка  ж    старається    приготувати  те,  що  Ви  любите!».  Баба  Ганна  піднялася  зі  стільця,  стала  навпроти  Василя  висока,  худа  і  раптом  промовила:  «  Я  ж  до  Володимира  збираюся  їхати…  завтра…  гостинчика  синочкові  повезу…».    Василь  дивився  на  неї  і  нічого  не  міг  сказати,  а  Тетяна  почала  шморигати  носом  і  витирати  несподівані  сльози.  Баба  Ганна  подивилася  на  невістку  з  презирством  і  прошипіла:    «Зміюка,  ще  й  скиглить,  ніби  не  винувата».  На  другий  день  бабу  Ганну  Василь      випроводжав  в  Дніпропетровськ,  до  найменшого,  Володимира.  Це  був  останній    бабин  Ганнин  приїзд.  Померла  вона  на  руках  у  старшої  доньки  Нюри,  в  якої  була  приписана.  


                                                                                                                                                                                                                                                                                       23.01.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714041
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


@NN@

Такий заповіт…

Розбрелися  у  світи  діти,
Срібний  іній  покрив  коси  неньки.
-  Та  хотіла  ж,  щоб  літо  -  літо,
А  воно  окрайчиком  маленьким.

У  долоні  взяла  дороги,
На  які  дітей  благословила,
-  Відпускала  з  дому  -  йдіть  з  Богом,
Слізьми  гірко  розлуку  гасила.

І  чекає  серед  зим  літа,
Бо  надія  в  серці  невмируща,
-  Поверніть  соколята  -  діти,  
Ненька  в  світі  для  вас  одна  суща.

Не  зібрати  діток  під  крила,
Бо  вже  є  в  них  свої  соколята.
І  старенька  чайкою  квилить,
-  Час-пора  в  інший  світ  відлітати.
................................................
Є  такий  заповіт  любі:
*Поважати  своїх  батька  й  неньку*.
Щоби  вас  діточки  не  забули,
Завертайте  додому  частенько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714014
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


OlgaSydoruk

Моя нежная тайна.

Прерывается  голос...Неожиданно  -  дрожь...  
Заживающей  ране  не  показывай  нож...
Под  хитонами  правды  неприкаянна    -  ложь...
Мою  нежную  тайну(без  конца)не  тревожь...
Ноют  старые  шрамы...Выносимая  -  боль...
Эта  нежная  тайна  -  из  юдолей  юдоль...
Не  обмолвись(случайно)...До  поры  не  тревожь:
Мою  нежную  тайну,моя  сладкая  дрожь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


OlgaSydoruk

В лабиринтах откровений…


Затеняя  чёрный  цвет  только  белой  акварелью,
В  морок  ночи  падал  снег  беспросветной  канителью...
Затуманивая  взгляд,замедляя  реку  вены,
Укрывая  путь  назад,исчезающий  мгновенно...
Незнакомый  человек(с  поседевшей  головою),
Вспоминал  минувший  век(почему  то  со  слезою).
Раны  все  разбередил  и  сонетом  бесконечным...
Всё  сквозь  душу  пропустил...И  тавром  осталось(вечным)...
Рассказал(не  утая)  -  где  он  жил  и  что  увидел,..
Что  прочувствовал,любя...И  когда  -  возненавидел...
И  колени  преклонив(пред  иконой  вдохновений),
Был  так  нежен,робок,мил  -  в  лабиринтах  откровений...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714021
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Іванюк Ірина

Відстані, що їх не зміряти днями

У  неї  очі  бувають  сині,
як  синява  неба  повік  незбагненна,
як  відстані,  що  їх  не  зміряти  днями,
днями,  які  мов  та  прірва  вогненна...

У  неї  очі  -  палкі  смолоскипи...
Світло  надії  на  краю  у  ночі,  
спалах  тепла  в  одиноку  годину,
відблиск  зорі,  що  народжує  спокій...

Очі  її  -  то  є  правда  жагуча.
Їм  не  злукавиш  -  чужий  сам  у  собі.
Правда,  як  біль  і  найвища  відрада,  
відповідь  в  ній  на  щоденне:  Як  бути?

Очі  її  -  то  бурштинова  осінь.
Велич  і  сум  гіркуватого  трунку...
Але  шукаєш  у  них  все  ж  пощади,
кроків  за  сто  від  свого  порятунку...

Очі  розлуки  -  блаженна  отрута!
Вмерши,-  водночас  воскреснеш  в  чеканні...
Відчай  і  сльози  -  вершина  спокути,  
радість  і  щастя  -  плоди  сподівання.

22.01.2017р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713973
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ліна Ланська

ВСЕ МИНАЄ

У  ненависть  душу  не  втопи.
Навіть  помста  -  то  холодна  страва.
Десь  палає  день  і  ніч  заграва,
В  ряд  стоять  засніжені  стовпи.

Зашморги  на  кожному  із  них.
Май  же  сили  у  лихім  двобої
Не  згубити  стріли  і  набої,
Не  вбачати  скрізь  лишень  чужих.

А  чи  знаєш?..  вороги  лихі
Посміхнуться  й  краплею  цикути
Вивірять,  не  згледишся,  -  закутий
У  плітки...незрячий  ще  й  глухий.

Не  спіши  зрікатись,  не  спіши.
Дасть  коріння  дерево  з  плодами.
Всім  під  сонцем  місце  -  бур"янами,
Зроду  звуть  цілющі  спориші.

Не  коси,  не  випали  ущент
Рідний  край,  з  якого  зла  недоля
Вирізала  шмат  святого  поля,
Розпинає  й  досі,  хто  там  ще?

У  ненависть  душу  не  втопи,
Бо  гряде  неділенька  кривава.
Гострить  меч  нечувана  розправа,  -
Знищим  тлю,  засіємо  степи.

Небо  десь  захмарене  й  сумне.
Фатум  неминучий  ніч  сідлає,
Розігнати  помисли  і  зграї,  -
Все  минає,  лихо  теж  мине.

23.01.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713962
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Микола Миколайович

Розквітне Русь моя святая

Як  ангелята  білокрилі…
При  владі  хали  свинорилі.
Неначе  в  Бога  херувими,  
Сидять  за  мурами  товстими.
Дві  тищі  років  ми  в  неволі…
Пора  проснутися  вже  долі.
Украйна  плаче…  бо  небога,
Плює  нам  в  вічі  власть  від  бога.
Убивці,  зайди…  лиходії,
Як  перед    досвідком  лютії.  

Зірки,  менори  і  сансари…
Всі  наші  символи  збайдали.
Щоби  ми  писнути  боялись,
Чужинцям  низько  поклонялись
Гієнно  -  змії  й  крокодили,
Своїх  святих  нам  насадили.
Ладімер...  Хельга,  а  Мотрони,
Подарували  нам...    масони.

Та  наше…  швидко  ми  повернем,
Місцями  прапор  перевернем.
Ой  вас…  чужинці  ж  полікуєм…
Лише  себе  індифікуєм.
Як  та  бомага,  що  з  бігборда,
Відійде  в  безвість  ваша  морда.
Немов  голубка  молодая…
Розквітне  Русь  моя  святая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713582
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017


НАДЕЖДА М.

Літній ранок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WCGzGl85CSg[/youtube].
Повільно  ніч  іде  на  спад.
Знов  сонце  небо  освятило.
На  небі    новий  йде  розклад:
Воно  вже  зорі  розгубило.

Земля  розкрила  ледь  повіки,
Із  квітів  випила  росу.
Роса  для  неї  -  справжні  ліки:
Вони  підтримують  красу.

Жахнулись  хмари  з  переляку.
Вогнем  зайнявся  горизонт.
Нема  ніякого  натяку,
Що  знов  здолає  землю  сон.

Прокинувсь  ліс;  проміння  грає.
Про  щось  шепочеться  листва.
Цей  літній  ранок  обіцяє,
Відчуть  земного  божества.

Промінчик  сонячний  торкнувся,
Мого  ще  сонного  лиця...
Це  просто  ти  мені  всміхнувся...
Та  казці  цій  нема  кінця....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713750
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ВИРВЕШСЯ

Не  вирвешся  відлунням  через  край.
Розхристане  нестримне  почуття
Упало  і  не  буде  вороття,  -
Стіна  углиб  і  вшир  -  перечекай,

Бо  обійти  не  сила  і  не    час.

Її  зруйнуєш  -  рухне  небозвід
І  боги  проклинатимуть    услід
Оте  незриме,  що  з"єднало  нас.

Стіну  століть  не  зміряти  повік.

Шукаю  шпарку,  щоб  пірнути  знов
В  солодкі  сни,  -    зачинене  вікно,
Приречений  годинник  втратив  лік:

Було-нема...нема,  але  ж  БУЛО!

На  березі  зруйнованих  видінь
Я  пам"ятаю,  коливалась  тінь,
Допоки  хвилі  розмивали  скло.

Дощило  і  дощило  -  день,  чи  рік?

Горів  вогонь  у  грубці  і  в  душі.
Сміялись  ми,  віднині  не  чужі,
І  заздрили  нам  боги  угорі.

Їм  теж  вчувався  долі  резонанс  -
Бриніли  ліри  ніжно-навісні,
Зіркові  зливи  падали  до  ніг
Отим  незримим,  що  з"єднало  нас.

17.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713762
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ліна Ланська

ДИВНІ РЕМАРКИ

З  ранку  до  ночі  -
Скрізь  її  очі.
Потяг  гуркоче,  
Листя  шепоче.
Долі  укотре  скорись.

Я  ж  не  чекаю
І  не  питаю,
Не  уникаю,  
Не  сповідаю.
Лінії  вже  розплелись...

Рими  регочуть,  
Що  вони  хочуть?
Камінь  не  сточать,
А  приурочать,  -
Може  й  наснишся  колись?

Двері  і  шпарки,
Туга  і  сварки,
Пташки  і  хмарки  -  
Дивні  ремарки,
Долею  в  зашморг  стяглись.

Хай  заблукаю,
Не  нарікаю,  
Не  проклинаю,  -
Душу  стискаю:
Надвоє  не  розірвись.

14.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713549
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ірина Кохан

Дихання міст

Люблю  слухати  дихання  
сонних  засніжених  міст,
Прохолодне  й  п'янке,
ні  на  що  більше  в  світі  не  схоже.
І  своїми  думками
ловити  думки  перехожих,
(Ніби  ноти  на  слух
впізнає  віртуоз-піаніст).

Пити  з  теплих  кав'ярень
м'яке  суголосся  розмов
І  безцільно  блукати,
зганяючи  сни  з  тротуарів.
Завмирати  від  подиву
(як  личать  соснам  ці  сарі!),
Що,  мов  янголи  білі,  
схилилися  для  молитов.

Крадькома,  наче  тать*,
зазирати  у  душі  вітрин,
Мовчазні  і  скляні,
від  морозу  в  легкім  татуажі.
Й  милуватися,  як
у  нічній  оксамитовій  сажі
Тонуть  стрічки  доріг,
одягнувшись  в  пухкий  палантин**.

Люблю  слухати  дихання
                   сонних  засніжених  міст...

*Тать  -  злодій.
**Палантин  -  хутряна  чи  оксамитова  накидка  у  вигляді  широкого  довгого  шарфа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Валентина Ланевич

Дається все те неспроста.

Сивина  накрила  скороні,
Набута  мудрість  -  помилки.
Не  всі  причини  втім  вагомі,
Не  в  кожен  крок  в  небі  зірки.

Та  жаль  тримати  без  потреби,
Бо  в  мовних  знаках  солі  суть.
Відчуті  серцем:  "а",  "і","щоби",
Нас  по  житті  вперед  ведуть.

І  відкривають  сокровенне,
Занурують  у  світ  пізнань.
Те,  що,  здається,  так  буденне
Стає  святим  в  часи  вигнань.

Любов,  турбота  і  повага,
І  вірність,  чесність,  доброта.
І  сила  волі,  і  наснага,
Дається  все  те  неспроста.

20.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713403
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Олекса Удайко

ЗЛУКА

             [i]  Злука,  як  і  подуга  –  предковічні  
               українські  слова,  які  набувають  
               сьогодні  особливого  звучання…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]

[i][b][color="#540996"]Не  слід  трудити  очі  нам  на  мапах,
Щоб  встановити  наші  рубежі….
Лиш  серцем  слід  відчути  нашу  матір,  
Відкинувши  всілякі  міражі….

Відчути    серцем  Єдність  і  Соборність
Людей  й  Земель    від  Сяну  і  по  Дон…
Це  українці  –  нація  незборна,
В  якої  інший,  ніж  тепер,  кордон…

Та  не  про  ті  тут  мовиться  кордони,
Не  той  піано  співаний  мінор…
Є  більш  важливі  в  світі  перепони,
Що  вадять  нам  зректись  своїх  комор…    

Я  не  кажу,  щоб…  зовсім  «хата  скраю»,
Та  в  українця  вже  такенна  суть:
Ми  зовні  ворога  свого  шукаєм,
А  нам  би  зір  свій  в  себе  повернуть!  

Та  недарма  ж  змістовне  слово  «ЗЛУКА»
Собі  узяв  у  вжиток  мій  народ!
Він    подолає    хо́дини  по  мукам
Без  трат  лихих,  та  й  зайвих  нагород!

І  буде  ще  у  нас  ота  подуга,
Що  так    бояться  наші  вороги…
Підстав  плече,  що  так  потрібне  другу,  –
І  це    доточить    нації  снаги![/color]
[/b]
21.01.2017

[b]Постскриптум  не  ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017


ТАИСИЯ

Моя философия



Человек  по-философски  научился  рассуждать.
В  результате  умноженья    дважды  два,  быть  может  –  пять!
И  его  стихи  чудесны,  интересно  изучать.
Но  бывают  так,  хоть  тресни,  невозможно  разгадать.

Все  житейские  дилеммы  он  умеет  искажать.
Но  придирчивая  совесть  будет  вечно  возражать.
Совесть  –  главная  персона,  хоть  зароешь  глубоко.
Но  с  годами,  вот  увидишь,  с  нею  будет  нелегко.

И  она  тебе  спокойно  –  философски  –  жить  не  даст.
На  тарелочке  с  каёмкой  все  идеи  преподаст.
Философский  образ  жизни  раскрывает  нам  глаза.
Совесть  –  более  реальна  –  нажимает  тормоза.

В  лес  идей  всю  жизнь  стремимся,  но  из  леса  выходя,
Ты  о  ближнем    позаботься!    А  иначе  жить  нельзя!

20.  01.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713397
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Валентина Ланевич

Ні, не плачу, я зовсім не плачу.

Ні,  не  плачу,  я  зовсім  не  плачу,
Лишень  серце  так  тисне,  щемить.
І  душа  зайшлась  криком  в  придачу,
В  ніч  туманну  до  тебе  спішить.

Тьмяні  зорі  блукають  в  пороші
Над  полотнами  змерзлих  доріг.
Давлять  плечі  невидимі  ноші,
Що  життя  наділило  в  забіг.  

А  душа  до  душі  пригорнулась:
-Обійми,-  і  палала  сама.
Як  на  все  закохалась,  незчулась,
Й  потерпаю,  чекаю,  твоя.

18.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712925
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Радченко

Запах груш

Який  солодкий,  ароматний  запах  груш!
Їх  на  шматочки  дрібно-дрібно  ріже  мама.
Троянд  червоних  на  подвір'ї  квітне  кущ
Й  розмова  нескінченно  ллється  поміж  нами.
Ось  мама  усміхнулася  й  навкіл  очей  
Зібралися  густі  морщинки  павутинням,
А  очі  голубі  з  відтіночком  ночей
Недоспаних,  сумних  й  важких,  немов  каміння.
Вдивляюсь  з  ніжністю  в  обличчя  дороге,
Так  хочеться  на  ньому  сум  осінній  стерти
Й  шкодую,  що  не  сказано  щось  головне.
А  пам'ять  свідок  невблаганний  й  дуже  впертий,
Веде  крізь  сни  у  рідний  дім  і  аромат
Грушевий  знов  знайомо  й  легко  огортає...
А  на  душі  ще  важче,  чим  було,  в  стократ
І  сон,  де  мама  ріже  груші,  геть  тікає.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Іванюк Ірина

У Вифлеємі, може, у Алєпо…


Колись,  давно...  
Чи  раптом  тільки  вчора?
У  Вифлеємі,  може,  у  Алєпо...
Чи  то  у  нас,  на  предковічнім  сході,
дітей,  подібно  Богові  убито.

Як,  царю  Іроде,  тобі  у  світі  йметься?
Живий,  хоч  мрець,  сконати  все  не  можеш...
Мабуть,  щиріше  маємо  молитись,
мабуть,  пильніш  робити  все,  що  в  змозі.

Щоб  не  приймати  смерть  на  руки,-  лоно
нам  дав  Господь  на  радість,    не  на  муки,-
то  ж  мусить  кожен  сам  в  собі  змінитись,
Йордан  надії  змиє  смак  розпуки!

17.01.2017р.

11  січня  -  день  святих  дітей,  убитих  у  Вифлеємі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712797
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Олена Вишневська

Я все більше мовчу…

Я  все  більше  мовчу…  
Знаєш,  тиша  моя  значно  більша  неволі  в  кайданах.
Красномовна  
І  так  безнадійно  вглядається  в  вікна  розбитих  світів.
Там  дощів  –    досхочу!
Пам’ять  з  аркушів  літніх  майструє  складні  орігамі,
Безумовно
Вважаючи  кращими  ліками  час.  А  для  нас  –  й  поготів.

Я  б  змогла  кілька  фраз,
/Навіть  цілу  виставу/  банально  про  те,  як  сумую.
Тільки  тиша…
Ця  тиша  мене  прихистила,  як  рвалися  сильні  вітри.
І  тому  в  сотий  раз
Я  «пробач»  і  «кохаю»  з  тобою,  як  завше,  римую.
Заколишу
Мовчанням  вітри  –  тільки  потім    зі  мною  без  слів  говори…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Олена Вишневська

Я все більше мовчу…

Я  все  більше  мовчу…  
Знаєш,  тиша  моя  значно  більша  неволі  в  кайданах.
Красномовна  
І  так  безнадійно  вглядається  в  вікна  розбитих  світів.
Там  дощів  –    досхочу!
Пам’ять  з  аркушів  літніх  майструє  складні  орігамі,
Безумовно
Вважаючи  кращими  ліками  час.  А  для  нас  –  й  поготів.

Я  б  змогла  кілька  фраз,
/Навіть  цілу  виставу/  банально  про  те,  як  сумую.
Тільки  тиша…
Ця  тиша  мене  прихистила,  як  рвалися  сильні  вітри.
І  тому  в  сотий  раз
Я  «пробач»  і  «кохаю»  з  тобою,  як  завше,  римую.
Заколишу
Мовчанням  вітри  –  тільки  потім    зі  мною  без  слів  говори…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Олена Вишневська

Я все більше мовчу…

Я  все  більше  мовчу…  
Знаєш,  тиша  моя  значно  більша  неволі  в  кайданах.
Красномовна  
І  так  безнадійно  вглядається  в  вікна  розбитих  світів.
Там  дощів  –    досхочу!
Пам’ять  з  аркушів  літніх  майструє  складні  орігамі,
Безумовно
Вважаючи  кращими  ліками  час.  А  для  нас  –  й  поготів.

Я  б  змогла  кілька  фраз,
/Навіть  цілу  виставу/  банально  про  те,  як  сумую.
Тільки  тиша…
Ця  тиша  мене  прихистила,  як  рвалися  сильні  вітри.
І  тому  в  сотий  раз
Я  «пробач»  і  «кохаю»  з  тобою,  як  завше,  римую.
Заколишу
Мовчанням  вітри  –  тільки  потім    зі  мною  без  слів  говори…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Можжевельника  запах  сладкий
От  горящих  лесов  летит.
Над  ребятами  стонут  солдатки,
Вдовий  плач  по  деревне  звенит.

Не  напрасно  молебны  служились,
О  дожде  тосковала  земля:
Красной  влагой  тепло  окропились
Затоптанные  поля.

Низко,  низко  небо  пустое,
И  голос  молящего  тих:
«Ранят  тело  твое  пресвятое,
Мечут  жребий  о  ризах  твоих».

               Липень  1914

Запах  ялівцю,солодка  хвиля,
Від  лісів  палаючих  летить.
І  над  хлопцями  солдатки  квилять,
Плач  вдовиний  над  селом  дзвенить.

Не  дарма  молебені  служились,
Сумувала  за  дощем  земля.
Тепло  краплями  червоними  кропились
Позатоптувані  вщент  поля.

Небо  нижчим  стало  й  опустіло
І  молитви  голос  тихий  оживе:
"Пресвятеє  ранять  твоє  тіло,
Жереб  кинувши  за  убрання  твоє".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712678
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Владимир Зозуля

Девчонке юности моей

Да…  поезд  тот  –  «Москва  –  Воронеж»
Ушёл,  дымок  завился  лишь…
Спеши-беги,  да  не  догонишь,
Кричи-зови,  не  возвратишь.
Ну,  что  ж,  не  надо  так  не  надо,
Как  будто  нет  других  грехов;
Чем  меньше  в  жизни  женских  взглядов,
Тем  больше  водки  и…  стихов.
Простите,  Оли,  Лены,  Тани,
НЕпредпочтительность  мою,
И  то,  что  чувственность  желаний
Всё  чаще  Музе  отдаю…

И  все  таки,  нет-нет,  а  вспомнишь,
Как  пахли  яблони  весной…
Свой  техникум  (сегодня  колледж)…
И  школу…  вечер  выпускной…
Где  вы,  Оксаны  и  Марины?..
А  Женя…(ах,  как  хороша!)
Так  сексапильна  и…  невинна
(Не  обломилось  ни  шиша)
Зато  соседская  Настёна
Была  чумною,  только  тронь,
Хоть  обливай  водой  студеной  
Не  потушить  её  огонь.
О,  наша  ветреная  юность
В  порыве  чувственном  своём!
Моя  мальчишеская  грубость…
И  нежность  девичья  её…
Ах,  как  всё  это  было  внове  –  
Неутолимо-горячо,
И  первый  поцелуй  до  крови…
И  шепот  губ  –  еще…  еще…
О,  как  мы  чувственность  хватали
Ладонями,  глазами,  ртом!
И  первой  страсти  испытали
Восторг...  и  детский  стыд  потом…
Потом…
А,  что  там  было  дальше?..
Ноктюрн?..
Соната?..  
Кто  поймёт?..
Потом  всё  больше  в  жизни  фальши…
Всё  меньше  в  чувстве  светлых  нот…
Бинарность  жизненного  круга  –
Случайность  или  суждено?
Увы,  тех  –  юных  лет  подруга,
Так  и  не  стала  мне  женой.
Нет,  я  нисколько  не  жалею,
И,  может,  только  лишь  чуть-чуть,
Как  клен  осенний  над  аллеей,
Я  над  прожитым  загрущу.
И  с  легкой  грезою  о  чем-то,
Сквозь  эту  золотую  грусть,
Вам,  юности  моей  девчонка,
Стихотвореньем  улыбнусь.
Я  знаю,  жизнь  неповторима,
Как  свет  угаснувшего  дня.
И  ныне  Вы  пройдете  мимо
И  не  узнаете  меня.
Сегодня  встретив  Вас,  я  тоже,
Наверно  бы,  не  поднял  глаз,
Но  все  же…  все  же,  все  же,  все  же
Я  не  хочу,  не  помнить  Вас.
И  вот…  пишу  на  прежний  адрес  –
Где  мы  когда  то  родили'сь,
Где  жили,  встретились…  расстались  –  
В  любовь,  в  надежду,  в  юность,  в  жизнь.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712710
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


s o v a

Іній думок

За  вікном  башта  Ейфеля,
Спляча  зима
І  намисто  хмаринок
Розмерзлого  міста.
Передчасність  світанку,
Графічна  імла
І  налякані  вогники
В  пригоршні,  звісно

Передпокій  у  свят,
Повідомлення  в  чаті,
Купа  зустрічей,
Плани...  
Чекатиму  вас.
І  червневі  черешні
У  снах,  де  ми  раптом,
Серед  вулиць
 Незнаних
 Нагадують  джаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712825
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Микола Миколайович

Не моя

Я  пишу  тобі  люба  вірші…
Їх  букетик  поставлю  у  воду.
Хай  частинка  живої  душі…
Твою  Леле  підкреслює  вроду.

Знову  й  знову  приходять  у  сни…
Заглядають  у  снах  мені  в  очки.
Ніжний  погляд  твоєї  весни…
Заплітає  ті  квіти  в  віночки.

Покладу  ці  рядки  на  пісні…
На  світанок  в  гаю  помережу.
Засвітились  досвітні  вогні…
Я  ж…  і  досі  собі  не  належу.

                           Приспів:
Спогад    лине  з  глибин  таїни,
Зачіпає  поранені  роки.
Наша  пісня  зірвалась  з  струни,
Ледве  чутно  віддалені  кроки…
То  мелодії  вирвані  строки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712149
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Радченко

Вірші, які нашіптує любов

Вірші,  які  нашіптує  любов,
Незбайдужіле  і  зболіле  серце,
Не  потребують  пишних  передмов,
Вони  —  душі  прозореє  джерельце.
В  них  —  почуттів  не  вигаданий  біль,
Розлука,  зустріч,  радість  і  тривога,
Живі  дощі  і  вітер,  й  заметіль,
Й  жива  до  хати  рідної  дорога.
І  біль,  і  гордість  за  Вкраїну  в  них
Злилися  в  почуття  безмежне  й  щире.
І,  як  співають  чорні  солов'ї,
Коли  в  душі  сумління  чорно-сіре,
Розкаже  нам  у  збірочці  своїй
Ланевич  Валентина,  поетеса,
Яка  живе  у  світі  зрад  і  мрій,
Надії  і  кохання.  Схлипи  плеса
ЇЇ  життя,  як  ехо,  у  віршах
Відлунням  дивним  лунко,  дзвінко  линуть.
За  нею  по  зелених  споришах
Біжу  її  стежками  часоплину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712146
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


НАДЕЖДА М.

Таке життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hc7ye6DYYB0[/youtube]
.
Спроба  продовжити  твір  Олекси  Удайка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104

Про  сім  життів  ми  згадуєм  нечасто.
Та  точно  знаєм,  що  дано  одне.
Ми  живемо,  а  це  вже  значить  щастя.
Чи  кожен  це  у  цім  житті  збагне?

І  живемо  усі  ми,  як  хто  може.
Хто  правдою,  а  дехто  просто  так.
З  надією,  що  бог  їм  допоможе
Прожити  все  своє  життя  усмак...

А  час  іде...  Не  виняток  -  спіткнешся.
Життя  не  пробачає  помилок.
І  вже  тоді,  коли  ти  озирнешся,
Побачиш,  що  ти  знехтував  урок...

А  що  любов?  Яке  в  житті  їй  місце?
В  житті  буває:  любимо  себе.
І  почуття    зачинять  в  серці  міцно.
Аж  поки  там    трава  не  зацвіте.

А  як  зоря,  що  так  й  не  засвітилась?
Блукатиме  по  небі  між  зірок.
А,  може,  край  сердечка  десь  вмостилась
У  тім  житті,  що  не  зробило  й  крок..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712261
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Лина Лу

ХУДОЖНИК

Рисуя  замки  на  песке,
И  звезды  на  плече  рисуя,
Ты  тянешь  время:  чет  нечет?

Зарубкою  на  косяке
Боюсь  остаться,  но  рискую,
Хоть  отдаю  себе  отчет:

Привычный  стиль  -  двойной  стандарт.
Уходишь  прочь?..  да  черт  с  тобою,
Пресыщен,  оголтел  и  нагл.

Адреналина  всплеск,  азарт,
Твои  прогулки  под  луною
И  предсказуемый  финал...

Вразрез  похабной  страсти,  взгляд  :
Звезду  ищу  -  гадать  на  счастье.
А  ты  когда  ее  искал?

Пересеченье  линий...  мат
Поставят  партии  и  страсти,
Осколком  бьющихся  зеркал.

Прикосновенья  острый  край
Клеймо  на  коже  выжигает.
Увял  изнеженный  цветок.

Художник,  роль  свою  играй,
Чужую  боль  в  кулак  сминая,  -
Последний  рвется  лепесток

И  нити  рвутся,  а  душа
В  залог,  на  кисти  и  узоры,
Осталась,  словно  легкий  бриз.

Рисуй,  рискуя  неспеша,
Как  все  бездарные  актеры,
Лишь  чей-то  утолить  каприз.
15.01.17.

Строки  навеяны  сценой  из  фильма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712266
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Микола Миколайович

…засівали двоє

Наче  в  полі  вої,
засівали  двоє.
Хлопці  насмоктались
на  хутір  добрались.
Гей,  кумо  Палажко,
наливайте  пляшку.
Мені  і  Петрові…
щоб  були  здорові.
Куме,  милий  літру…
й  холодцю  макітру.
Будем  міркувати
чи  іти  вам  з  хати.
Ми  ж  вам  не  чужії
в  адекватній  дії.
Ну…  ви  теж  кумиця,
файна  молодиця…
Бачу  ще  й  голодні
не  самі  ж  сьогодні.
Подруга…  як  пані  
в  кутку  на  дивані.
На  Петра,  як  лиса,
дивиться  Лариса.
Сидить,  як  та  казка
Пишна  наче  ласка.
Закотили  п’янку…
ой  було  ж  до  ранку.  
Витворяли…  впали
до  обіда  спали.
Розкрив  очі  Петя…
вже  година  третя.
Під  боком  корова…
й  зомлів  Казанова.
Боже  стидно  й  гидко
і  вікна  не  видко.
Ого  -  го  «телятко»…
було  ж  янголятко.
Тут,  сплошна  Розруха…
допився  Петруха.
Як  така  кобила…
була  ж  вчора  мила?
Протрезвів  в  хвилинку
і  злиняв  в  шпаринку.
У  тиші  німотній…
Чоловік  самотній.
Щоб  ти  згас  Микола…  
Й  фіртка  захолола.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712241
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Аяз Амир-ша

И  первый  гром  и  дождь  ночной
Среди  апреля,
И  абрикос  зацвел  хмельной
В  конце  недели.  

Все  так-же  точно  как  в  кино,
Все  повторилось,
Но  это  было  так  давно
И  часто  снилось.

Как  песню  ветер  пел  свою
Вишни  качались  
А  мы  в  беседке,как  в  раю
Всё  целовались.

Дорога  жизни-не  пряма
Есть  повороты,
И  перекрестков  кутерьма-
Судьбы  работа.

Мы  разошлись,всего  на  миг
И  доигрались.
Ну  где-же  ты,о  mon  ami
Мы  потерялись.

Беседка  старая  в  саду
Вся  покосилась,
Но  только  где  тебя  найду
Скажи  на  милость.

Красивых  много  на  пути
Искать  несложно,
Но  вот  такую-же  найти
Мне  невозможно.

Как  больно.Сколько  не  зови-
Ответа  нет,
О  C’est  la  vie-нашей  любви
Простой  сюжет.


16,04,2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575638
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 15.01.2017


Аяз Амир-ша

Молитва.

Как  долго  длится  маскарад,
Не  слуг  твоих,а  "патриотов",
Тебя  предавших-и  не  раз,
В  парче  воссевших  идиотов.
О  Боже!Господи,прости!
Исусе,Царю  мой  небесный!
Тебе  под  силу  лишь  спасти,
Сей  мир  чумной  и  многогрешный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576017
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 15.01.2017


Ліна Ланська

ОЙ, МАМО, ДЕ ТИ?

Ой,  мамо,  де  ти?  Біля  твого  тину
Вітри  на  шмаття  щось  благеньке  рвуть.
Чи  мою  душу,  вкутану  в  хустину,
Чи  твою  світлу,  незбагненну  суть?

Ой,  мамо,  де  ти?  Голосила  довго,
Писати  пісню  руки  не  здійму.
Ти  на  прийом  збиралась  аж  до  Бога,
І  я  тебе  вже  більш  не  обніму.

Ой,  мамо,  де  ти?  Видно,тобі  добре
У  тім  далекім  раю,  далебі...
А  я  збираю  у  намисто  горе,
Бо  щастя  все  забрала  ти  собі.

Ой,  мамо,  де  ти?  Може  ще  заглянеш
У  сни  мої,  щоб  руки  на  чоло
Мені  покласти?..  у  косу  срібляне
Сплести  волосся,  як  колись  було...


15.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712282
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Олекса Удайко

ЗМІЯ

[i]За  існуючим  повір'ям,  в  день  християнського  
свята    «Воздвиження  Хреста»      змії    впадають  у  
зимову  сплячку,  ховаючись  у  нори.  Такий  ось
образ  виплив  мені  обсіч!  Пісенька  стара,  та  
актуальна...  Бо  Дзідзьо  мені  допоміг...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Ba5RbR_igbQ[/youtube]

[i][b]В  світлі  дні  осінні
Коються  дива:
В  нори  на  зимівлю
Біс  гаддя  хова.

Цю  слизьку  потвору
В  себе  я  терплю
Та  в  осінню  пору
Мрію  не  таю:

Дай  Бог,  в  свою  нору
Чорт  візьме  й  мою!..[/b]

18.12.1996


[i]©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112092709038
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712114
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Валентина Ланевич

Скільки мовлено слів про кохання тобі.

Скільки  мовлено  слів  про  кохання  тобі,
Що  у  ночі  безсонні  у  тиші  писала.
Покриває  поземка  загублені  дні,
Вириваючи  миті,  де  в  небо  злітала.

Де  із  вуст  у  вуста  проливалася  млість,
І  кидала  тіла  в  чарівну  нескінченність.
Не  казала  собі,  що  очей  стережись,
Накривала  теплом  кароока  бездонність.

Й  знову  поклик  зривався  з  душі,  що  твоя,
Хоч  не  раз  і  не  два  те  казала  в  запалі.
До  останнього  видиху  в  грудях  -  твоя,
Хлюпа  ніжність  у  серці,  спрямована  в  далі.

28.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708955
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 15.01.2017


Валентина Ланевич

Чому не скажеш, що тобі болить.

Чому  не  скажеш,  що  тобі  болить,
Що  горне  смуток  до  твого  обличчя.
Відкладаєш  розмову  на  колись,
А  віхола  холодить  передпліччя.

Сніжинки  заповзають  за  комір,
Вбирають  світ  навколо  в  чисто-біле.
Життя  до  себе  заново  примір,
Позбудьсь  забарвленого  в  брудно-сіре.

Навстріч  болоню  теплу  простягни,
Нехай  сплітаються  у  замку  пальці.
Розсипли  сміх,  в  охапку  всю  згорни
І  закружляй  в  любовнім,  жаркім  танці.

30.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709307
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 15.01.2017


Валентина Ланевич

Як вмирає осінній листок.

Як  вмирає  осінній  листок,  що  укрив  його  сніг,
Так  самотня  душа  помирає  в  схололому  тілі.
Чи  то  присуд  такий,  чи  обставин  жахливих  то  збіг,
Що  очі  вологі  із  сумом  і  вуста  занімілі?

Тільки  серце  так  б’ється  шалено  від  згадки,  подій,
Де  у  щасті,  любові  хвилинно  години  збігали.
Ні,  не  вірю,  що  жив  у  тобі  тоді  схований  змій,
Коли  ми  розпашілі  обоє  утоми  не  знали.

Без  жалю  я  би  тисячі  раз  повторила  той  шлях,
Хай  там  що:  і  печаль,  і  розлука,  і  чекання,  і  лінч.
Стала  тінь  я  твоя,  по  твоїх  йду  неспинно  стопах
І  тепло  на  плечах  -  я,  як  у  небі  згаса  моя  ніч.

13.01.16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711936
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Амелин

В ОТВЕТ ПРОСИТСЯ ВОТ ЧТО (Акро - пародия)

Вот  в  этом  замечательном  АКРО
[b]ПРОСИТСЯ  В  ОКНО  МОЁ  ЗИМА  [/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711347

П/о  ту  сторону  стекла  воет  вьюга
Р/ыком  диким  довела  до  испуга.
О/творила  бы  ей  дверь,  приютила...
С/нежной  бурей  она  бьет  с  новой  силой!
И/збы  кутаются  в  снег,  словно  в  шубы
Т/юбетейками  снегов  крыты  трубы,
С/тонет  небо  и  земля  под  напором,
Я/вно  хочет  взять  буран  всех  измором.

В/ыйти  из  дому  сейчас  -  хуже  пытки,

О/бессилев,  не  дойдешь  до  калитки.
К/лубом  ломится  метель  в  дверь  без  спроса,
Н/алепив  снежков  полно  на  откосах.
О/пущу,  прижму  плотней    створки-ставни,

М/не  огонь  в  печи  метелей  забавней.
О/твоёванный  у  тьмы  остров  счастья,
Е/сть  очаг,  где  не  бушуют  ненастья.

З/аходи,  -  сказать  метели  -  не    просто
И/  зачем  менять  на  снег  счастья  остров?
М/не  не  плохо  наблюдать  со  светлицы,
А/  позёмка  пусть  извне  веселится.

ID:  711347  
автор:  Любов  Іванова


Кое-что  немного  развеселило,  в  том  числе  и  "тюбетейками  снегов  скрыты  трубы",  так  как  обычно  тюбетейки  это  больше  летний  головной  убор,  хотя  бывают  и  утеплённые,  в  том  числе  и  мехом,  но  "ухи"  от  сильного  мороза  они  не  спасают,  а  так  как  гости  из  тёплых  краёв  могут  приехать  
неожиданно,  то  


[b]В  ОТВЕТ  ПРОСИТСЯ  ВОТ  ЧТО[/b]

В/ьюга  воет  за  окном  –  как  шальная.

О/тморозить  запросто  все  "детали"...
Т/ьмище  снега  и  бессовестность  стужи,
В/ыйти  из  дому  сейчас  –  пытки  хуже.
Е/сли  ехать  в  гости  –  нужно  одеться,    
Т/олько  как  согреешь  душу  и  сердце?

П/о  ту  сторону  стекла  –  у  Любани,                                                                    
Р/аскраснелись  гости,  прямо  как  в  бане.
О/бессилены  стихами  и  чаем...  
С/частья  остров!  А  мороз  –  пусть  крепчает.
И/м  не  страшен  он…  да  что  тут  кумекать,  –  
Т/юбетейки  на  меху  у  узбеков,
С/ами  шили!..  Ведь  практичные  люди,
Я/сно  ж  было,  что  зима  не  забудет

В/  снега  хлопок  нарядить  всё  в  округе.
Ох  и  зверь  там!..  за  оконной  фрамугой.
Т/олько  у  узбеков  с  мехом  сандали…  

Ч/то,  таких  вы  никогда  не  видали?                                                                                                
(Т/ак  ведь  и  трусы  у  них  тоже  с  мехом),
О/,  они  ж  знали,  куда  будут  ехать!


Извините  за  некоторые  подробности  –  холодно-с...  
Но  желаю  вам  не  мёрзнуть  и  поздравляю  с  (старым)  Новым  годом!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711856
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


НАДЕЖДА М.

Павучок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wha1dzkf5tY[/youtube]

Вмостивсь  на  гілці  Павучок.
Зручну  створив  хатинку.
Зібравши  ниточок  пучок,
Сплітає  павутинку.

Робота  надто  вже  складна,
Та  треба  постаратись.
Бо  нагодує  лиш  вона.
От  тільки  б  сил  набратись..

Плете  узори  доладу.
Ляга  слухняно  нитка.
Обід  смачненький  розкладу..
З  усього  цього  видко.

Розкинув  сіті  Павучок.
Чекає  лиш  хвилинку.
Але  навколо  лиш  мовчок...
Чекає  ще  годинку...

Узором  Мушка  милувалась.
Хотілось    доторкнутись.
Аж  поки  в  сіті  не  попалась.
Назад  -  не  повернутись...
-----------------------------------
Мораль  в  цій  байці  такова:
Не  вірте,  люди,  павукам:
Затягнуть  швидко  в  сіті.
Не  вірте  ще  слизьким  словам...
Бо  як  з  брехнею  жити?.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711669
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Ірина Кохан

Не звикай

Не  звикай  до  мене.  Я  мину.
Як  минають  весни  рік  за  роком.
На  вустах  лиш  присмак  полину,
На  очах  провогклу  заволоку

По  собі  залишу.  Відцвіту,
Мов  пожежі  айстрово-осінні.
Листопадну  пору  золоту
Змінять  сніжно-білі  заметілі.

Відчеканить  мудрістю  життя
Кожен  крок,  розпише  наші  ролі.
Чи  прийме  Всевишній  каяття?
Чи,  мов  зорі,  тлітимем  поволі?

Відречись,  благаю,  я  піду.
Озирнутись  навіть  не  посмію.
На  порозі  стишивши  ходу,
Настіж  двері  лишу  сніговію...

Не  звикай.  Бо  скорена  вітрам
Повернуся  птахою  до  неба...
Омини  душі  моєї  храм.
Я  боюся...  Звикнути  до  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Микола Миколайович

Де Русалки і Мавки в гаю

Подаруй,  мені  ранок,  як  панні,
Подаруй,  мені  юність  живу.
Коли  падають,  зорі  останні…
У  весняну  пору  грозову.

Поведи,  мене  в  гай  там  де  роси,
Де  Русалки,  і  Мавки  в  гаю.
Розчеши,  як    Лукаш  мої  коси…
Побуваєм  з  тобою  в  Раю.

Розбуди,  мене  досвідком  раннім,
Коли  зорі  п’ють  воду  в  ставу.
Й  роси  білі,  блаженні  в  осанні…
Умивають  траву  -  мураву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711812
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


НАДЕЖДА М.

До всесвітнього дня СПАСИБІ… (експромт) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WE7lbKTROPs

[/youtube]
Я  хочу  зараз  всім  сказать    СПАСИБІ
Усім,  хто  розумів  мене  весь  час.
І  знаю,  що  мій  правильний  був  вибір,
Коли  я  в  Друзі  вибирала  вас.

Я  вами,  любі,  завжди  дорожила,
І  намагалась  зрозуміти  вас.
І  часто  з  вами  по  житті  ходила,
Ділила    радість,  плакала  підчас,

Коли  читала  те,  що  ви  писали.
Раділа,  бо  зі  мною  поряд  йшли.
Але  життя  було,  що  відсівало
Отих,  що  спільну  мову  не  знайшли.

Але  таких  було  в  житті  лиш  жменька.
Бо  доля  дарувала    часто  тих,
Що    мали  теплі,  сонячні  серденька.
За  це  я  щиро  ДЯКУЮ  ВАМ    ВСІМ!.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711491
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017


НАДЕЖДА М.

До всесвітнього дня СПАСИБІ… (експромт) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WE7lbKTROPs

[/youtube]
Я  хочу  зараз  всім  сказать    СПАСИБІ
Усім,  хто  розумів  мене  весь  час.
І  знаю,  що  мій  правильний  був  вибір,
Коли  я  в  Друзі  вибирала  вас.

Я  вами,  любі,  завжди  дорожила,
І  намагалась  зрозуміти  вас.
І  часто  з  вами  по  житті  ходила,
Ділила    радість,  плакала  підчас,

Коли  читала  те,  що  ви  писали.
Раділа,  бо  зі  мною  поряд  йшли.
Але  життя  було,  що  відсівало
Отих,  що  спільну  мову  не  знайшли.

Але  таких  було  в  житті  лиш  жменька.
Бо  доля  дарувала    часто  тих,
Що    мали  теплі,  сонячні  серденька.
За  це  я  щиро  ДЯКУЮ  ВАМ    ВСІМ!.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711491
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Владимир Зозуля

Дорогой пилигримов

Далёко,  неукоротимо,  
И  обязательно  вперёд,
Ведёт  дорога  пилигрима,
И  он  идёт…  идёт…  идёт…

О,  эта  вечная  дорога,
Которой  суждено  идти
В  своём,  от  человека  к  Богу,
Неисповеданном  пути…

Я  часто  вижу  в  лунном  свете,
Как  безвозвратно,  там  и  тут,
Один…  за  ним  другой…  и  третий…
Они  идут…  идут…  идут…

Бесповоротно…  бесконечно…
Земное  племя  пришлецов,
Они  идут,  отсюда  в  вечность,
Как  будто  слышат  вечный  зов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711637
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Радченко

Зимняя дорога в лужах (акро)

Зимняя  дорога  в  тёмных  стылых  лужах,
И  заметно  оседает  серый  снег.
Мне  по  телефону  ты  сказал:  "Послушай,
Неожиданно  приснилось  вот  что  мне:
Я  с  тобой  иду  весенним  старым  садом,
Ягодного  запаха  у  ветра  вкус.
Даже  слов  мне  говорить  сейчас  не  надо,
Объясняя  нежность  так  знакомых  чувств.
Радость,  удивление,  полёта  лёгкость,
Ожиданием  я  каждый  миг  живу,
Где-то  прячется  в  душе  смешная  робость,
А  тебя  своей  судьбою  я  зову.
Вот  такой  мне  сон  под  Рождество  приснился.
Лгать  не  стану,  жаль,  что  эти  вот  слова,
Ухмыляясь  я  сказать  не  торопился...
Жизнь  прекрасна  и  любовь  всегда  права!"
А,  давай  мы  встретимся,  родной  с  тобою,
Хочешь,  стану  навсегда  твоей  судьбою?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711392
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ліна Ланська

КАРАЄШ?

Караєш,  праведний?  Карай  -
Мечі  блищать,  судити  час.
Карай  мене  одну,  бо  нас
Тепер  немає,  добивай.

Тепер  нема,  та  світ  тісний.
Холодні  очі,  -  злі  чутки,
Слідкують  ревно;  навпрошки
Біжать  прокляттями  у    сни.

Біжать,  а  ти  свій  вилий  гнів,
Бо  зроду  проклята  Ліліт.
"Нема  прощення,  замалі
Відлуння  серця",  -  жебонів...

Відлуння  серця  -  сльози  й  сміх.
Кривавий  місяць  голосив
В  обіймах  літньої  грози,
Забувши  все...забувши  всіх...

Забувши,  впоєний  за  мить,
Запивши  хмелем  коровай,
Який  самому  не  зліпить...
Караєш,  праведний?    Карай.

08.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711322
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


ТАИСИЯ

Белый снег

Природа  удивляет  совершенством.
Как  ослепительна  зимою  белизна!
С  горы  на  лыжах  –  редкое  блаженство!
Развить  мне  скорость  помогает  крутизна.

Мне  на  лыжне  привычно,  словно  белке.
Трамплин  сильнее  разжигает  аппетит.
Лечу  через  сугроб  я  как  в  тарелке.
И  кувыркаться  мне  никто  не  запретит.

Такой  азарт    во  мне  заложен  с  детства.
Наш  древний  город  был  холмами  окружён.
Располагалась  школа    по  соседству.
Друзья  меня  тогда  дразнили:  «чемпион».

Всегда  люблю  зиму  с  обильным  снегом.
Ведь  белый  снег  являет  чудо  из  чудес!
Он  закрома  наполнит  ценным  хлебом.
Под  белым  пледом  отдохнёт  могучий  лес.

10.  01.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711329
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


ТАИСИЯ

Белый снег

Природа  удивляет  совершенством.
Как  ослепительна  зимою  белизна!
С  горы  на  лыжах  –  редкое  блаженство!
Развить  мне  скорость  помогает  крутизна.

Мне  на  лыжне  привычно,  словно  белке.
Трамплин  сильнее  разжигает  аппетит.
Лечу  через  сугроб  я  как  в  тарелке.
И  кувыркаться  мне  никто  не  запретит.

Такой  азарт    во  мне  заложен  с  детства.
Наш  древний  город  был  холмами  окружён.
Располагалась  школа    по  соседству.
Друзья  меня  тогда  дразнили:  «чемпион».

Всегда  люблю  зиму  с  обильным  снегом.
Ведь  белый  снег  являет  чудо  из  чудес!
Он  закрома  наполнит  ценным  хлебом.
Под  белым  пледом  отдохнёт  могучий  лес.

10.  01.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711329
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


МАЙДАН

МОРОЗНОСОЛНЕЧНЫЙ ДЕНЁК

Морозносолнечный  денёк,
и  хочется  прижаться,
которой  даже  невдомёк,
как  будет  обнажаться.

Люблю  стриптиз  её  души,
что  некуда  и  деться,
чтоб  снова-снова  поспешить,
по-всякому,  раздеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711317
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ліна Ланська

Я НЕ СТУКАЮ

Я  не  стукаю,  просто  зайду...
На  столі  учорашня  газета,
Крихти  хліба  і  два  сірники.

У    господі  немає  ладу,
Тільки  тінь  мовчазного  естета
Та  і  ту  "підмели"  тайники.

Я  не  стукаю,  серце  гримить,
Як  старий-престарий  холодильник,
Що  до  скону  служити  бажав.

Десь  отут,  зачепилася  мить
За  беззвучний,  зловісно-всесильний,
Некерований  зібганий  жах.

Учепившись,  розкраяла  світ
На  "можливо"  і  вічне  -"ніколи,  -
Безнадії  стулила  сюжет.

Описала  чужий,  а  не  свій,
У  своєму  -  одні  частоколи
Та  і  ті  розхиталися  вже.

На  газеті  отут  напишу:
До  нестями,  ваганням  умита,
Не  сльозами,  їх  вилила  всі.

Я  піду,  а  тобі  залишу
Мою  душу,  у  вигляді  сита
І  кохання,  так  схоже  на  сіль...

09.01.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Лина Лу

ЭСКИЗНО

Она  красной  нитью  бежит  между  строк  -  
В  заснеженном  поле  -  рябиной.
А  я,  как  молитву  твержу,  как  урок:
"Та  нить  не  окажется  длинной..."

Душа,  словно  бездна,    глубин  не  сыскать.
Нить  огненной  мечется  стаей
И  рвется,  на  сердце  клеймо  выжигать,
Дни  серые  молча  листая.

Запуталась  в  мыслях,  зависла  петлей
И  в  сны  беспрепятственно  рвется.
Осталась  единственной,  хоть  и  пустой  -
Ведь  ниточка  сколько  не  вьется...

Плетемся  навстречу,  не  в  силах  уйти,
Кровавые  слезы  роняя.
Единственный  шанс  среди  ста  десяти,
Из  целого  -  только  восьмая.

Она  на  запястье  застынет  чертой
Те  шрамы  -    оковы  до  тризны.
Единственной,  огненной  и  роковой
Эскизно  и  без  укоризны.

10.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711271
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


archic

Новые

Эти  новые  лица  пугающи  и  бледны.  
Утопают  в  шарфах,  им  не  страшен  колючий  ворс  ,
Очень  часто  душевно  изранены  и  бедны  
Выпивают  себя,  превращаясь  в  холодный  морс.  

Не  дослушав  рассказ,  прерываются  и  бегут  
На  вокзалы  ушедших  вчера  еще  поездов.  
Что-то  давит  в  груди,  то  ли  это  затянут  жгут  ?
От  обид  и  признаний  на  станциях  городов.  

Отзвучали  мелодии  разных  житейских  драм,  
Все  по  новой,  ведь  год  начинается  неспроста.  
Заходите  и  в  мой  опустевший  к  морозам  храм  
Пока  там  тишина  и  не  заняты  вновь  места.  

Оставайтесь  в  заботах,  но  только  не  навсегда,  
Прорастая  в  сердцах  до  последнего  сплина  дней  ,
Обязательно  встретимся,  даже  через  года  
Когда  солнце  уставшее  будет  светить  сильней.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711114
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Любов Ігнатова

Мадонна українського села

Мадонно  українського  села,

Ґвалтована,  катована,  розп'ята,

Я  вірю  в  тебе.  Доторкнусь  чола,

Де  у  віночку  і  калина,  й  м'ята  —

Благослови!  Дай  сили  і  снаги

У  світ  нести  твоє  дитя  і  волю

Попри  дощі,  тумани  і  сніги,

Щоб  відшукати  оту  згубу  —  долю,

Що  до  Сибіру  прадідів  звела,

Які  посміли  не  скоритись  звіру...

Мадонно  українського  села,

Тебе  і  досі  ще  несуть  в  офіру...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


@NN@

Все б віддала…

Все  б  віддала,  лиш  би  Небо  схилилось  до  серця.
Все  б  віддала,  та  чи  маю  я  скарб  за  душею?
Трішки  печалі,    слізок  в  долонці  граминку...
Цього  достатньо?  Прихилиш  Фавор  Свій  до  мене?
Спокоєм  Вічність  хай  душу  мою  осіяє,
Тиша  блага  наповнить  думки  аж  по  вінця,
І  потече  по  судинах  любов  Твоя  світла,
Зносячи  греблі  старезні  мого  маловірства.
Так  би  хотіла,  щоб  Небо  влилося  в  душу
І  потекло  живою  водою  крізь  мене.  Так  ...
Так  би  хотілося  цього...  Та  визнати  мушу,
Ще  не  готова  вповні́  цю  втіху  прийняти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711105
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Олекса Удайко

ОДНЕ ЖИТТЯ

       [i]      Про  сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8  [/youtube]

[i][b][color="#870b87"]Одне  життя…  Та  хочеться  прожити
Його,  неначе  –  сім,  а  не  одне,
Бо  як  тоді    бажання  помирити,
Які  –  одне  поперед  іншим  жне
Не  «трин-траву»,  а    вруну  ту,  пшеницю,
Що  так  щедротно  стелять  щастя  шлях,
Коли  кругом  –  прості  та  милі  лиця,
Й  твоя  любові    зіронька  зійшла…  

Буває,  вдвох.  А  все  життя  –  у  роздріб…
І  по́гляди  –  навкіс,  не  в  паралель.
А  треба  б  –  щоб  разом  удвох  до  гробу,  
Одне  життя:  ти  ж  –  лада,  а  я  –  лель!  
І  процвітає  поміж  нас  безлюб’я,
Й  не  знаємо  –  для  чого  живемо…
А  треба  б  так,  як  вміють  це  голуб’я:
Лебедість  на  могилу  кладемо…

 Виною,  певно,  є  недосконалість,
З  якою  ми  у  мирі  повсякчас…
А  треба  б  тут...  нам  потрудитись  малість:
Любов  не  терпить  ледаря  гримас!
Любити  –  значить  повсякчас  трудитись:
Навчився  сам  –  друго́му  передай!
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…
І  щезне  зло,  й  розквітне  справжній  рай![/color][/b]

09.01.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ліна Ланська

ХОЛОДОМ СИПАЛА

Холодом  сипала  в  душу  лиха  заметіль.
Шкірили  зуби  опівночі  сірі  химери.
Із  Задзеркалля  заглянули  в  душу  гримери,  -
Більше  нізвідки  їм  взятися,  лишень  звідтіль.

Я  ж  не  людина,  сміється  яка  силоміць,
Їх  не  боюся,  хоч  інколи  плачу  до  ранку.
Від  макіяжу  залишиться  бруд,  наостанку
Гляну  у  дзеркало,  скільки  там  змучених  лиць?

Лишень  одне,  не    такі  вже  ви  й  сильні,  -  одне!
Очі  зелені  -  в  прозорому  сяйві  смарагди.
Холод  і  повінь  терпіли  і  терплять  заради,
Білого  Ангела...може  крилом  і  майне?

Що  це  я?  Може...Мій  Ангел  укриє  крилом,
Снігу  насипле,  збудує  мости-ефемери.
Хай  же  в  безодні  опиняться  всі  ті  химери,
Всі  ті  мости,  лиш  імла,  а  стежки  замело.

Холодом  сипала  в  душу  лиха  заметіль,
Ангели  знову  стелили  пухнасту  постіль.
08.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710930
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Макієвська

Вітання з Різдвом Христовим!

[img]http://bestgif.su/_ph/13/2/771943460.gif[/img]

Бажаю,  щоб  Коляда  щастя,  радість  і  мир  у  наш  дім  принесла,
Щоб  всіх  нас  осяяла  зірка  Різдв"яна́́  ,  що  на  небо  зійшла,
Щоб  співала,  соловейком  душа  і  лилася  молитва  свята
В  небеса  до  Христа...Щоб  закінчилась  скоріше  війна...  ота!
І  за  щедрим  столом  зібралась  вся  багатомільйонна  родина,
Нашої  неньки,  України  й  веселилась  кожна  людина,
Прославляючи  народження  Божого  сина!  Димилась  кутя
На  столі  й  солодкий  узвар  і  пухкі  пироги  ...  Гарне  життя!
І  щоб  мати,  яка  від  горя  посивіла,  обіймала  сина,
А  він  свою  дружину  й  доньку...  Щоб  про  всіх  дбала  Батьківщина,
Ми  віддаєм  їй  любов  свою  і  силу  й  кожного  дня  по  життю,
Бажаючи  миру,́  співаю  осанну,  народженню  Христу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710922
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Макієвська

Вітаю вас З Новим 2017 роком та Різдвом Христовим!

Бажаю    щасливих  і  радісних  днів  увесь  рік,
Наповненими  сонячними  ранками,
Теплими  вечорами  та  зоресяйними  ночами,
Нехай  зігріває  ваші  душі  Віра,  Надія  та  Любов!
Нехай  завжди  буде  ясне  і  мирне  небо  над  головою,
Нехай  окриляє  й  оберігає  вас  благословення  Бога!
Будьте  завжди  здорові!  Натхнення,  наснаги,  добробуту,  
Здійснення  бажань  та  мрій,  сповнення  надій!
Півник

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710920
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Циганова Наталія

…уйти…

Не  теперь…
не  сегодня  шипенье  январских  свечек
будет  резать  устойчивость  мыслей  и  тишины.
Так  свежи  ожидания  –  даже  крошиться  нечем.
И  рассветы,  сражённые  снами,  обречены
падать  пурпуром  на  этот  странно  застывший  город,
отражающий  жизнь  в  паутине  от  каблуков.
У  тебя  есть,  вполне  вероятно,  такой  же  повод
собираться  надеждами  в  маленький  снежный  ком…
собираться,  глупея  до  первой  большой  капели…
разливаться  на  реки  –  ни  капли  не  поумнев…
точно  так  же  тесниться  душой  на  краю  апреля…
и,  брезгливо  косясь  на  линяющий  в  слякоть  снег,
лишь  по  осени  выйти,  промокнув  ногами  в  письмах
необидчивых  скверов  ноябрьских…
когда-то  я…
я  устану  бороться  за  сотни  эрзацев  жизни,
утверждая  до  тысячной  смерти,  что  я  –  твоя,
в  спорах  с  каждым,  похожим  с  твоей  разноцветной  тенью,
столько  лет,  как  мелькающей  только  лишь  в  облаках…
…я  могла  бы  уйти,  вопреки  ненасытной  лени
отстояв  на  коленях,  набата  хлебнув  слегка,
на  твоё  повседневное  небо…
Подбрось  мне  осень  –
так  –  не  ясно  кто  плачет…  и  плачет  ли  хоть  бы  кто…

…и  однажды  уйти…
даже  если  остаться  просят…
чтобы  снегом  упасть  под  не  наше  давно  окно…



                                                               
                                                                     (папе.......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710938
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Владимир Зозуля

Упокой, Господи

Без  остатка  умножит  на  ноль  "НИКОГДА..."
Так  недолго  до  этого  ждать...
Сколько…  сколько  уже  нас  ушло  без  следа?..
Не  представить…  не  пересчитать...

Вновь  под  сводами  храма  –  "…во  веки  веков…"
Шелестит  словно  листья  осин…
Потревоженной  вечности  слышится  зов
И  пугаюсь  я  –  "Боже,  спаси!.."

Мы  уходим…  и  этого  не  написать,
В  строчки  ум  свой  и  сердце  вложив.
Мы  уходим…  и  смерть  не  вмещает  тетрадь,
А  стихи  не  вмещают  души…  

Под  суровую  фразу  –  "…  во  веки  веков…"
В  эту  серую  блёклость  чернил
Мне  не  втиснуть  рифмованной  строчкой  стихов
Всё,    что  ты  в  этом  мире  любил…

Стих  мой,  будто,  посмертная  маска...  ничто,
Будет  бело  и  девственно  чист,
Рассыпая  в  своём  междустрочье  пустом  -  
Белый  цвет...  белый  свет...  белый  гипс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637271
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 08.01.2017


НАДЕЖДА М.

Щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI  [/youtube]


Щастя  -  це  міцне  здоров'я  і  слабка  пам'ять.  
Ернест  Міллер  Хемінгуей
------------------------------------------
Ну  що  ми  знаємо  про  щастя?
До  кого  входить  воно  в  дім?
Воно,  немов  святе  причастя,
Так  необхідне  нам  усім.

Воно  приходить  непомітно,
Коли  ти  солодко  ще  спиш.
Комусь  всміхаєшся  привітно...
Когось  усмішкою  сліпиш.

Та  щастя  дуже  обережне,
Ступає  тихо,  мовчазне.
Йому  приходить  так  належно.
Воно  вас  хай  не  промине.

Воно  не  любить  крик  і  гамір,
Не  переносить  метушні.
І  має  завжди    гарний  намір:
Торкатись  доброї  душі.

Той  не  відчує    смаку  щастя,
Якщо  душа    його  черства.
І  за  життя  йому  не  вдасться
Відчути  запах  божества...
------------------------------------
МОЇ  ХОРОШІ,  ДОБРІ  ДРУЗІ!
У  хату  щастя  упустіть...
Оте,  що  буде  не  з  ілюзій,
А  справжнє  вмійте  заслужить...
-----------------------------------  
(Натисніть  на  картинки  -  вони  відкриються)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ірина Кохан

Вітання друзям!

Радіє  світ!  Святе  Різдво  Христове
Несе  нам  щастя.  Сипле  білий  сніг.
Шановні  друзі,  пані  та  панове,
Із  світлим  святом  вас  вітаю  всіх!

Бажаю  вам  лиш  радості  і  сміху,
Ріка  достатку  щоб  довік  текла.
Онуки  й  діти  хай  ростуть  на  втіху,
Любові  сім'ям,  щирості  й  тепла!

Нехай  здійсняться  заповітні  мрії!
Хай  небо  буде  мирним  і  ясним!
Вітаю  вас  я,  друзі  дорогії,
Всіх  із  Різдвом!!!  Родився  Божий  син!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710792
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ліна Ланська

ДИВА

Торкнись...  
гарячий  подих  розрива.
Здається,  я  іще  жива?
Дива?..  
           трапляються,  
                               дива.

Вогненні  стріли  із  грудей,
Наосліп,  кинуло  руде
Хлоп"я,
           що  крильцями,  -
                         пряде.

Торкнись,
Заплутав  ночі  тихий  вдих,
Коли  відмолювала  гріх,
Тікаючи
               з  обійм  
                               твоїх

І  повертаючись  назад,
Бо  в  лоні  спалахом  гроза  -
Квітучих  
             смолоскипів  
                                         сад

Росте.
Дев"ятий  нескінченний  вал,
Відкриє  
         вічності  портал;
                                   скандал

Налий
Не  відмовляючи,  ущерть.
Очікую  маленьку  смерть,
На  половину,  чи  на  чверть  
колись...
           дива
                     трапляються.

Торкнись.

06.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710776
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ліна Ланська

ХУСТИНА


Планиди  хустину  смугасту  -
(То  рай,  то  бездонна  печаль),
Закину  за  хмару  пухнасту,
Сузір"я  потішу  зрання.

До  скону,  до  смерті,  до  згину,
Щоб  зваблювать  сяйвом  кришталь,
Мережу  душі  скатертину,
Наосліп,  або  навмання.

Я  протяг  закрию  собою
Тремтячим  торканням  руки.
Хустину  лякаю  канвою,
Знесилена  страхом  вночі.

В  обіймах  німого  конвою,
Бентежно  товчуться    думки?
Живими  не  вийти  з  двобою,
У  себе  ввібравши  корчі,

Оті,  які  ламнуть  і  трощать.
Насильство,  лихий  поводир,
Заводить  у  хащі  і    хрипло
У  муках,  народжує  крик.

То  котиться  цвинтарем  проща  -
Відлуння,  швидке  на  суди.
А  наше  кохання  осліпло  -
Зітлівши,  упало  згори.  
...............................................

Сльозами  залиті  сліди.
Душа  моя,  переброди.

З  тобою  виходимо  з  гри  -
Хустину,  по  нитці  збери.

Ніколи,  що  жаль,  не  кажи,
У  вузлик  біду  зав"яжи...

По  небу  пливуть  міражі.

29.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710774
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


@NN@

Одвічне диво.

В  полум’ї  Любові  несказанної  породила  Діва  плід  Життя.
Сповила,  і  на  солому  в  ясельця,  мов  на  царське  ложе  понесла.
Поклонилась  до  землі  Рожденному,  цілувала  трепетно  в  чоло,  
Того,  що  не  вмістить  і  Вселенна,  без  Якого  б  й  Неба  не  було.
Пригортала,  -  навкруги  співали  Янголи,  Херувими  зріли  Небеса,
А  Зоря  зливала  світ  лампадово  на  долини  й  гори...  Чудеса
На  Землі  творились  при  народженні
                                                                                                   -    у  пустелі  виноградники  цвіли  -
Пастухам,  що  стерегли  отари,  Радість  Янголи  безплотні  принесли;
-  Народився  Спас,  Якого  ви  чекали,  вам  Його  пророки  прорекли...
І  Небесне  воїнство  співало;  "  Слава  в  вишніх  Богу,  а  на  землі  мир..."

Полум’ям  Любові  несказанної  в  серці  Діва  Радість  берегла,
І  давно,  для  нас  її  провіщену,  у  Святвечір  тиша  прийняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710610
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Валентина Ланевич

Не шукаю висот, де слова - не моє.

Не  шукаю  висот,  де  слова  -  не  моє,
В  кронах  вітер  шумить  -  долі  гіллячко  гне.
І  хурделить  зима    -  те  для  неї    -  своє,
А  на  серці  тепло,  бо  кохає  проте.

І  шугає  душа  в  стогін  бурі,  ув  вись,  
Що  негода    -  у  ній  ніжність  б’ється,  тремтить.
За  усіх,  хто  в  путі,  щиро  ти  помолись,
Хто  кордон  захища,  аби  в  мирі  нам  жить.

Хто  від  кулі  грудьми  боронить  нице  зло,
Що  по  нашій  землі  гаддям,  ген,  поповзло,
Що  на  сніжну  постіль  кладе  чорне  крило.
Бережи  їх,  Господь,  щоб  в  бою  їм  везло!

07.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710720
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

ЗИМОВА ПАЛІТРА

Зима  сховала  в  рукаві
Пухнасті  хмари  важкотілі,
Згорнула  в  ризи  снігові
Кудлато-білі  заметілі.

Повіяв  вітер  чепурний  —
Розкидав  угорі  зоринки,
Включив  ліхтарик  осяйний,  —
Заметушилися  сніжинки,

Посипались  з  пухових  хмар,
Розгойдані  у  танцях  вітру,
На  шиби  в  вигляді  примар,  —
Зимову  розлили  палітру.                          29/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710656
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

ШЕПІТ СНІГУ

Шепіт  снігу  лоскоче  нам  скроні,
Намагнічує  думку,  слова.
А  сніжинки  летять  на  долоні,
Що  аж  обертом  йде  голова.

Проникають  за  шию  і  вуха,
Щемно  сиплють  бентежну  любов,
Ти  замри  на  хвилинку,  послухай,
Як  пульсує  і  ніжиться  кров...

Шепіт  снігу  вигойдує  мрії,
Що  кружляють  в  далеких  світах,
Огортає  в  лелітки  надії,
Залишає  сліди  на  вустах.

Шепіт  снігу  приносить  нам  вісті
Від  найближчих,  коханих  людей.
І  малює  уяви  барвисті
У  снігах  призабутих  алей.                                  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710655
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ліна Ланська

КОМУСЬ

Корюсь...
Нехай  подумають  вітри  -
Боюсь,

Якщо  так  легше  спокушати  вісь  земну

Вві  сні.
Ім"я    із  пам"яті  зітри.
Мені

Необережній,    від  сьогодні,  не  до  сну.

Молюсь.
Щокою  мовчки,  до  щоки  
Тулюсь...

Та  не  моя  вина,  що    я,  а  не  вона

Отут.
Біжать  безжалісні    роки
Спокут.

Чолом  руйнована  у  відчаї,  стіна.

Хилюсь,
Коліна  обійнявши  знов.
Комусь

До  ніг  впаде  його  любов.

Прийшов?  -
Скитається  душа    марудно-затісна,
Зливає  муки  в  келихи  вина,  -  

За  нас!

Спинюсь
Наснитися  іще  не  раз,
Комусь...
06.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710597
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

БІЛИЙ КОРАБЕЛЬ

В  туманній,  сивій  далині
Блукає  білий  корабель,
І  хвилі  блиском  потайні
Голублять  до  своїх  земель.

Що  він  забув  у  тих  краях?
Що  бачив,  пропустив,  що  чув?
Як  довго  плавав  у  морях?
Чи  про  домівку  він  забув?

Ні,  не  забув,  бо  повернувсь
На  Батьківщину,  в  рідний  край,
Дорогу  пригадав...  Проснувсь
Тепер  в  душі  його  розмай.

І  люди  теж,  як  кораблі,
Шукають  рай,  що  у  світах...
Немає  місця  на  землі,
Щоб  розквітало  у  дивах.              22.08.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710286
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

В ОБІЙМАХ ТЕПЛИХ…

В  обіймах  теплих  літечка
Розквітну,  наче  квіточка,
Метеликом  прилинь.

Хлюпоче  жвава  річечка,
Звивається,  мов  стрічечка.
Вода,  як  неба  синь.

Пташки  злітають  парами,
Радіють  ген  під  хмарами,
Гойдаються  жита.

А  сонце  в’яже  промені...
Як  перевесло,  в  гомоні,
Біжать  кудись  літа…                                        16/06/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710283
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Микола Миколайович

Не зотліє

Дух  наш  у  тілі  вічний  незнищенний,
Геном,  в  віках  закалений,  з  горнил.  
Його  не  знищать  звірі  навіжені…
Нема  такої  сили  в  темних  сил.
Здавалось  хали  майже  затоптали,  
Та  проросли  ми  в  Бога  під  крилом.
Чужинці  нас  лишень  загартували,
Зв’язалиcь  ми  міцніше  ще  вузлом.
Бо  іскра  ми  від  Нашого  Світила,
Коли  ж  поблякли,  то  лише  на  мить.
Перемогти  нас  Сонячних  несила,
Як  неможливо  зовсім  погасить.
Ще  розгориться  полум’я  з  жарини,
Розправить  Фенікс  крила  свої  птах.  
Теплом  повіє  з  кожної  хмарини,
Розквітне  любо  в  долах  і  гаях.
Наш  жар  величний.  В  попіл  не  зотліє.
Нам  світить  промінь  сонячно  з  -  за  хмар.    
Вперед  брати  !  Хай  ворог  шаленіє.
Іскру  в  віках  леліє  нам…  Кобзар.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710270
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ліна Ланська

Я НЕ ХОЧУ

Я  не  хочу  в  ті  сни,  куди  ти  не  заходиш.  
Хай  там  рай  вочевидь,  я  не  хочу  в  ті  сни.  
Хай  там  вічна  любов  і  всевладдя  клейноди,  
Я  не  хочу  туди,  бо  без  тебе  вони.  

Я  не  хочу  розлук,  якщо  звінчані  душі.  
На  якийсь  кілометр  не  завезли  пальне.  
Там  мережаний  шлейф  сіре  небо  ворушить,  -  
Я  не  хочу  відлуння,  що  й  досі  кляне.  

Я  не  хочу  під  ноги  упасти  й  завмерти,  -  
Переступиш  поволі,  жорстокий  гінець.  
Що  було,  те  було  і  котячі  концерти  
Я  не  хочу  до  скону...  урвався  терпець.  

Я  не  хочу,  бо  сили  у  настрої  втопиш,  
Засмоливши  судини,  де  кров  -  стеарин.  
Трусонуть  невід"ємні,  істерик  синкопи,  
Я  не  хочу  снодійне  для  сірих  клітин.  

Я  не  хочу  роздати  на  фантики  душу,  
На  ганчір"я  порвати  благеньку  її.  
Захлинаючись,  звеш,  але  з  місця  не  зрушу,  
Я  не  хочу  недолі  збирать    врожаї.

Я  не  хочу,  не  хочу,  не  хочу...  не  треба  
Докоряти,  лякати  пекельним  ось-ось...  
На  твоєму  шляху  я  -  химера  Ереба,  
Хоч  просила,  просилась...та  не  довелось.
04.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.01.2017


Ліна Ланська

ПОЧИН

Нехай  би  приголубила  земля,
В  обійми  взявши,  затуливши  світ.
Розсипавши  сріблястий  божий  слід,  
Чумацький  Шлях  підморгує  здаля,  

Вночі.

Нехай  би  слово  раптом  проросло,
Як  в  полі  зерня,  в  серці  мимохіть.
Немає  сил,  поглянути  кортить
У  спогадання  замкнене  село  -

Ключі?                                                                                                                                                                    

Нехай  би  слався  дим,  а  не  туман,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
І  очі  виїдав,  і  краяв  знов,
Рвучи  учора  й    завтра,  стрімголов
Вертав  мені  дитинства  океан.

Гірчить.

Нехай  би  у  прозрінні,  Бога  суть
Журбою  в  повінь  серця  розлилась.
А  віра  у  віночки  заплелась
У  синій  льон,  з  якого  Мойри  тчуть

ПОЧИН...
04.01.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710241
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Оксана Р.-Г.

Не журися, козаченьку!

Заховався  місяченько  за  темнії  хмари...
Зажурився  козаченько:  ні  долі,  ні  пари...
Тяжко-важко  на  цім  світі  бідній  сиротині,
Ні  з  ким  серце  звеселити  при  гіркій  годині...

Хто  пригорне-пожаліє?..  Без  дому,  без  роду...
Чи  ж  хто  вірно  покохає  козацькую  вроду?
Хто  зласкавить  щирим  словом  серденько  козаче,
Зацілує,  приголубить,  у  парі  поплаче?..

Не  ховайся,  місяченьку,  виглянь  із-за  хмари!
Не  журися,  козаченьку,  не  будеш  без  пари!
Підростає  твоя  доля  -  карі  оченята,
Виглядає  господаря  біленькая  хата.

За  покірне  твоє  серце,  за  щиру  молитву,
За  сльозу  гірку  сирітську,  у  нужді  пролиту,
Зготував  Господь  для  тебе  доленьку  щасливу  -
Засівай  добром,  козаче,  і  правдою  ниву!

Не  журіться,  українці,  що  немає  долі,
Тільки  серце  не  топіте  в  заздрості-неволі!..
Напувайте  його  щедро  миром-добротою  -
І  Господь  вас  обдарує  милістю  святою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Гнев волка

Воин и дева

Когда  проникли  в  его  душу
Ее  коварные  желанья,  
Он  клятвы  все  свои  нарушил  
И  позабыл  все  обещанья.

Он  в  ножны  меч  вложил  навеки,
Оставил  подвиги  и  славу  
И  смирно  смежил  свои  веки  
На  ее  теплых  покрывалах.  

И  так,  в  любви  и  в  наслажденье,
В  неистовом  покорном  блуде,
Сто  лун,  в  невольном  возбужденье,  
Он  мял  ее  младые  груди.

Казалось,  властны  ее  чары,
Над  всем  его  могучим  станом
И  все  души  его  пожары  
Погасли,  в  блуде  непрестанном.

Но,  сотая  луна  минула.
Он  встал  с  постели,  облачился,
Снял  верный  меч  со  спинки  стула  
И  в  путь  геройств  и  битв  пустился.

О,  дева,  как  же  ты  прекрасна.
Пойми,  драконы  в  подземельях  
Не  празднуют  покой  напрасный  
В  своих  изнеженных  постелях.  

Ты  вся  во  мне,  в  моей  крови.
Любовь  к  тебе  прочнее  стали.
Пойми,  есть  время  для  любви
И  время  для  иных  баталий.  

Год  Деревянного  Козла  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710538
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Lana P.

В ТВОЇХ ОБІЙМАХ

В  твоїх  обіймах  цілий  світ  
І  сонечко  яскраве.
Скажи  мені:  "Люблю!",  "Привіт!"
У  вигляді  заграви.

Скажи,  що  крутиться  земля
В  небесному  просторі...
Там  місяць  казку  промовля,
Де  тихо  шепчуть  зорі,

Купаються  в  теплі  вітри,
Незвідані  планети…
Підозри,  сумніви  зітри,
І  полетять  сонети.

Ще  закружляють  наc  світи,
Коханням  оповиті.
Моєму  серцю  тільки  ти
Даруєш  щастя  миті!                          2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710140
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Богданочка

… зодягнена в любов…

Стікаючи  краплинками  роси
по  паростках  минулого,  змовкаю...
і  спогади  так  лагідно  плекаю
про  полум'ям  охоплені  часи,
коли  тобі  промовила:  "  Згораю"...

Босоніж,  і  зодягнена  в  любов
з  тобою  я  вогнем  своїм  ділилась,  
в  твоїх  обіймах  димом  розчинилась,
у  просторі  згубилася,  немов,
і  заново,  мій  любий,  народилась.

Якби  стежинка  знов  вела  туди,  
де,  окрім  нас,  не  було  більш  нікого...
Знайти  б  мені  омріяну  дорогу,
лишаючи  палаючі  сліди.
Я  там  би  й  залишилася,  їй-  Богу.

                                                                                             03.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710095
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Радченко

Смерть Козака

Тягнуть  Козака,  лишаючи  кривавий  слід  —
Познущалися  прокляті  каїни.
Бо  і  душі  їхні,  і  серця  —  суцільний  лід,
Їм  услід  летять  прокльонів  камені.
Та  байдужість,  мовби  панцир,  щільно  прикрива
Спини,  душі  і  серця  запроданців.
Захищаючи  не  знамо  що,  знов  убива
Брата  брат.  З  руки  чужих  годованців
Без  сумління,  легко  зброю,  з  радістю,  прийма,
Називаючись  "освободітєлєм".
Саме  їм,  як  рідна  матінка  така  війна  —
Смерть  й  розруха  після  тих  "спасітілєй".
Умирав  у  муках  Проводенко  Леонід  —
Сплюндрували  тіло  по-звірячому.
Тільки  душу  не  убили  і  її  відхід
Був  важким,  бо  серденьку  терплячому
Так  хотілось  вижити,  щоб  знову  рідний  край
Мирним  був,  багатим  й  не  заплаканим.
Вірило,  що  прийде  все  ж  війні  проклятій  край
І  поля  зачервоніють  маками
Там,  де  мінами  тепер  розорена  земля,
Там,  де  рідна    Козака  Михайлівка.
Журавлем  душа  у  небі  хай  його  кружля
Й  в'є  гніздечко  знов  під  дахом  ластівка.


Р.S.29  грудня  2016  року  був  закатований  бойовиками  командир  відділення  розвідки  №12  мотопіхотного  баталйону  72-ї  механізованої  бригади  Леонід  Проводенко,  позивний  Козак.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710029
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017


НАДЕЖДА М.

Зимовий вечір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SrH-L5ekMbI  [/youtube]
----------------------------------------------
Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Загнала  хуртовина  до  тепла.
Не  бійся,  це  нащо  тобі  зітхати?
То  просто  за  вікном  зима  цвіла.

Зігрію  я  твої  замерзлі  руки.
Присядь  зі  мною  поряд,    край  вікна.
Невже  це  від  зимової  розпуки
Цвіте  на  скронях  в  тебе  сивина?

Та  прийде  час  і  ти  помолодієш,
Прийдеш  з  теплом  до  мене  і  в  цвіту.
І  ти  тоді  мене  уже  зігрієш,
А  поки  що,  тебе  таким  люблю.

Пригрівся  у  теплі,  бачу  куняє...
Та  я  тобі  сказала  ще  не  все...
Повільно  за  вікном  уже  світає.
Чому  ж  це  сіль  пече  моє  лице?

Ще  хвилька  і  підеш  на  відпочинок,
А  ранок  посміхнеться  вже  мені.
Хай  сніг  не  замете  отих  стежинок,
Ти  не  залиш  мене  насамоті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710004
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Лина Лу

НА ДВОИХ

Из  двух  -  один  бокал,  одна  свеча,
Мелодии  непознанной  любви.

Волшебное  мгновенье  vis-à-vis,
Одну  из  двух  обид,  не  замечай.

К  щеке  рукою  нежно  прикоснись,  -
В  глазах  бездонных  -  болью  нагота.

Одной  из  двух,  слезою  залита,  -
Печали  дымка  убегает  ввысь.

Для  нас  двоих  -  случайный  разговор
И  недомолвок  зыбкие  пески

Растерянны,  волнующе-резки:
Словесных  алгоритмов  перебор.

Здесь  на  двоих,  одна  из  двух  всего,
Звучит  судьбой  натянутая  нить,

Нет  в  мире  сил  в  одно  объединить,  -
Есть  лишь  СЕЙЧАС  и...  больше  ничего.
02.01.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709841
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ТА

Я  пошепки  кричу  до  хрипоти,
Де  ти?
Розламані  повітряні  мости  -
Не  ти?
У  відповідь  мелодія  проста,
Не  та...

Я  знаю,  де  загублені  світи,
А  ти?
Укотре  попелищу  не  цвісти,
Де  ти?
Мої  тремтять  у  відчаї  вуста:
Не  та?

Я  не  скажу:  вертайся  і  прости,
А  ти?
З  образи  нове  щастя  не  сплести,  -
Де  ти?
Обіймами  гойдає  гіркота  -
Не  та.

Я  віднайду  слова,  щоб  зберегти,
А  ти?
У  кожного  початку  самоти  -
Не  ти.
Мелодію  б  забуту  віднайти,
Де  ти?..
02,01,17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710016
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ліна Ланська

ХОЛОДНА СТІНА

Крізь  холодну  стіну  не  дивлюсь  -
Бо  за  комином  виє  безум,
Чи  безодня  розверзлась  вночі?
Якщо  вийду,  -    в  біді  оселюсь,
Та  уперто  іду  по  лезу,
Миготіть,  доленосні  мечі.

Я  заплющусь,  якщо  і  горить,
Може  щезне  лихе  навіки,
Під  отим  полум"яним  дощем?  -
Стріли  знов  прилітають  згори,
І  нуртують  мої  повіки,
Щоб  побачити  -  безум  щез.

За  холодну  стіну  не  заходь,
Там  завмерло  чиєсь  прокляття,  -
Ворожив  опівночі  мольфар?
Залишив  нам  з  тобою  Господь
Дві  душі  -  палити  багаття,
Та  забув  загасити  ліхтар.

Той  вогонь  освітив  твої  сни,
В  них    розгублено  серце    плаче.
У  двобої  із  світлом  пітьма
Стане  димом,  а  щодо  стіни,
Розлетілася  в  друзки,  наче
Безталання  -    було  і  нема...

01.01.17.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709781
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Lana P.

НОВОРІЧНА НІЧ

Чаклунка  новорічна  ніч  у  полі
Стрічає  свіжий  ранок  на  роздоллі,
Натомість  —  ліхтарів  зірки  яскраві,
Там  місяць  сипле  погляди  ласкаві

На  чистий,  вільний  простір  горизонту,
Де  річечка  лишила  темний  контур
На  фоні  простирадла,  що  біліє,
Сріблястими  тонами  даленіє...

І  опадають  пелюстки  біляві
Із  неба,  де  хмаринки  кучеряві
Кидають  в  блисках  бісеринки  з  пуху,
І  Новий  Рік  летить  до  нас  щодуху

В  шаленості  хуткої  заметілі,
Що  кучугури  навіває  зрілі,
Щоб  ранок  завітав  до  нас  крилатий,
Був  новий  рік  на  урожай  багатий!                            2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709581
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 02.01.2017


Lana P.

НОВОРІЧНА НІЧ

Чаклунка  новорічна  ніч  у  полі
Стрічає  свіжий  ранок  на  роздоллі,
Натомість  —  ліхтарів  зірки  яскраві,
Там  місяць  сипле  погляди  ласкаві

На  чистий,  вільний  простір  горизонту,
Де  річечка  лишила  темний  контур
На  фоні  простирадла,  що  біліє,
Сріблястими  тонами  даленіє...

І  опадають  пелюстки  біляві
Із  неба,  де  хмаринки  кучеряві
Кидають  в  блисках  бісеринки  з  пуху,
І  Новий  Рік  летить  до  нас  щодуху

В  шаленості  хуткої  заметілі,
Що  кучугури  навіває  зрілі,
Щоб  ранок  завітав  до  нас  крилатий,
Був  новий  рік  на  урожай  багатий!                            2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709581
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Олекса Удайко

СТИНЬ*

[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло  –
стинь…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон  –
в  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон,
всмак…

Та  хурделиці,  хляки  в  природі  проходять
враз…
Як  надворі  заграє  весняна  погода  –
час…
Тож  природу  й  людину  спасе  амплітуда  –
ритм…
Бо  нема  перманенту  –  для  страдного  люду  –
битв…

І  піде  із  землі  зимова  холоднеча  –
стинь…
Теплота  переможе…  й  ту  злу  колотнечу!  –
Синь!  

На  блакитну  планету  не  пустим  зими
ми!!
Бо    утопимо  зиму  у  вічній  весні!
Ні  -
                   вій-
                                             ні!  
                                                                     Ні!![/color]![/color][/b]

31.12.2016
_________

*Від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
Фото  не  з  інтернету  -  моє:  ставок  
на  Дніприку,  поряд  з  моїм  домом...


[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Микола Миколайович

Любка

           Приспів:
Файна  дівка,  наче  птичка,
На  зівсюд  гарненька.  
Воду  пив  би  з  її  личка...
Ввечері  й  раненько,

                       *

Твої  вуста  терпка  криниця,
Цілунок  твій  вулкану  жар.
Моя  найбільша  таємниця,
Вина  цілющого  бокал.

                 Приспів:
Повногруда  і  цнотлива,
Наче  спіла  слива.
Ой  дівчино  чорнобрива,
Із  мойого  снива.

                       *

Коли  обнімеш  завмираю,
Втікає  серденько  до  п’ят.
Неначе  в  сні  пливу  до  раю,  
Як  в  нічку  тиху  зорепад.

               Приспів:
Світ  собою  затулила,
Для  мене  голубко.  
Коли  Овна  полюбила,
Моя  ніжна  любко.

                           *

Давно  живу  тобою,  дишу..
Кохання  ти  моє  оаз.
В  думках  своїх  тебе  колишу
В  оправі  ти  моїй  топаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709228
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


ТАИСИЯ

Ку - ка - ре - ку !



Всей  семьёй  построим  крепость
Мы  из  снега  во  дворе!
Новый  Год  встречать  –  нелепость
В  тесной  комнатной  жаре…

Вот  где  каждому  раздолье  -
С  кувырканьем    при  луне!
Романтичное    застолье
С  «  закусоном»  -  оливье!

Маскараду  -  будем  рады:
Во  главе  –  идёт  петух!
Безопасны  здесь  петарды.
Сказочный  витает    дух!

Ёлка  наша  натуральна.
Дед  ещё  её  сажал.
По  всем  признакам  –  морально
Заслужила  карнавал.

И  семейная  палатка  
Дивно  смотрится  в  снегу!
Как  медвежья    чудо-  хатка!
В  ней  комфортно  и  в  пургу!

Выдаёт  «микроволновка»
Блюда  в  собственном  соку!
Первый  тост    поднимем  ловко  -
Прокричим:  «Ку-ка-ре-ку»!

21.  12.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707797
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 31.12.2016


AleksKr

Чтобы дом был…


Чтобы  дом  был  полной  чашей,
А  в  нём  хозяйка,  что  всех  краше,
И  ребятни  десятка  два.
Пусть  чаша  ломится  стола,
Достаток  ваш  материальный
Чтоб  был  в  балансе  уникальном
С  духовностью,
И  в  доме  нитью  главной
Чтобы  царили  мир,  любовь,
Удача  чтобы  вновь  и  вновь
Не  только  в  праздник  посещала,
А  стены  дома  не  вмещали
Всю  теплоту  сердец  и  душ,
Что  будут  Вас  хранить  от  жизни  стуж!
                                                                                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709377
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ліна Ланська

БЕЗКРИЛОМУ

Не  йди,  прошу,  тебе,  не  йди...
Туман  оман,
За  срібним  відблиском  слюди,
Ховає  жаль.
Розшиєш  відчаю  жупан,
Думок  і  снів    вуаль,
Хрестами  крижаними  із  води.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  хрести  -
Дороговказ,
У  Вічність  шлях,  як  не  мости,
Без  каяття,
Не  оминути  всіх  образ;
Розлуки  відчуття
Сльозами  на  мої  впаде  персти.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  скрипаль
Заплакав  знов,
Бо  не  дістане  Пектораль  -
Небесний  диск.
Отих  загублених    підков,  -
Завчасний  долі  зблиск,
Уже  не  вкаже  виходу  з  проваль.

Не  йди,  прошу,  тебе  спинись
На  мить  одну.
Прости  знебожених  колись,
І  відпусти...
Розірвану  ущент  струну
Вінком  не    заплести  -
Злетиш,  безкрилий,  каменем...  униз.
25.12.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709272
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ліна Ланська

БЕЗКРИЛОМУ

Не  йди,  прошу,  тебе,  не  йди...
Туман  оман,
За  срібним  відблиском  слюди,
Ховає  жаль.
Розшиєш  відчаю  жупан,
Думок  і  снів    вуаль,
Хрестами  крижаними  із  води.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  хрести  -
Дороговказ,
У  Вічність  шлях,  як  не  мости,
Без  каяття,
Не  оминути  всіх  образ;
Розлуки  відчуття
Сльозами  на  мої  впаде  персти.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  скрипаль
Заплакав  знов,
Бо  не  дістане  Пектораль  -
Небесний  диск.
Отих  загублених    підков,  -
Завчасний  долі  зблиск,
Уже  не  вкаже  виходу  з  проваль.

Не  йди,  прошу,  тебе  спинись
На  мить  одну.
Прости  знебожених  колись,
І  відпусти...
Розірвану  ущент  струну
Вінком  не    заплести  -
Злетиш,  безкрилий,  каменем...  униз.
25.12.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709272
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Амелин

Основные инстинкты (Лит. пародии)

Под  этим  названием  объединил  две  пародии:

На
[b]И  хитрый  воробей,  и  ласточка  чумная...  [/b]
[i]Станислав  Ливинский
http://www.stihi.ru/2016/09/19/6363

И  хитрый  воробей,  и  ласточка  чумная,
и  липа  за  окном,  и  солнце-размазня,
и  небо,  и  земля  –  они  хоть  и  седьмая
вода  на  киселе,  но  всё  ж  таки  родня.

А  мы  с  тобой  живём  и  делаем  закладки,
перебирая  всё  в  уме  наискосок:
и  запах  кислых  щей  на  лестничной  площадке,
и  жвачкой  до  сих  пор  залепленный  глазок.

А  яркий  свет  в  конце?!  А  сдавленные  звуки?!
Мотай  скорей  на  ус,  заучивай  урок.
...........................................................................

Чего  ж  ты  хочешь  знать?  Откуда  эта  сила,
что  прибивает  пыль  и  нас  срывает  с  мест?!
Не  думай  ни  о  чём,  пусть  будет  всё,  как  было.
Пиши  свои  стихи,  пусть  будет  всё,  как  есть.  [/i]


Пародия
[b]По-соседски…  [/b]

Опять  дверной  глазок  мне  залепили  жвачкой,
и  спичечку  –  в  замок…  и  смылись  поскорей.
Соседка  у  меня  какая-то  маньячка,
но  тёртый  я  калач  и  хитрый  воробей.

Она  ж  с  недавних  пор  как  ласточка  чумная,
с  умом  наискосок  …  витает  в  облаках.  
Да  –  я  живу  один,  она  об  этом  знает,
наверно  потому,  "валяет  дурака".

Но  что  с  меня  возьмёшь,  я  холостяк  отпетый,
не  думая  о  ней,  мотаю  всё  на  ус.
Пишу  свои  стихи,  пишу  зимой  и  летом,
и  запаха  борща...  ни  капли  не  боюсь!

Но  чувствую  спиной:  не  вывезет  кривая,
не  выдержит  броня,  не  удержать  коня!..      
Соседка  у  меня  –  она  хоть  и  седьмая
вода  на  киселе,  но  всё  ж  таки  родня…  


И  на
[b]Скучен  взор  [/b]
[i]Щербина  Борода
http://www.stihi.ru/2016/11/15/3855

Белым-бело,  но  скучен  взор,
Природа  как  явила  милость.
Мороз  рисует  свой  узор  -
Печально  осень  удалилась.
............................................
И  под  задумчивой    луною  
Уснул  в  сугробе  небосвод.

Кот  у  окна  грустит  о  марте,
Снежинки  в  форточку  стучат.
А  ветер  пробует  в  азарте  -
Догнать  осенний  аромат...

Лучом  по  проводу  куда-то,
Вдогонку  жалуясь  судьбе,
Фонарь  мигнул  подслеповато,
Как  будто  узник  на  столбе.

 [/i]

Пародия  
[b]Узники  [/b]

Спит  небосвод,  а  мне  не  спится.
Фонарь  мигает  на  столбе.
Снежинки  стаей,  словно  птицы,  
Кружат  в  волшебном  серебре.

Белым-бело...  ну  как  в  больнице.
Нас  в  спальне  двое  –  я  и  кот.
Чтоб  мне  на  месте  провалиться  –
Он  как  и  я,  он  всё  поймёт...

Задумчив  взгляд  стал  у  котяры...
Он  лапой  форточку  открыл                  
И,  так  как  был  гуляка  старый,                  
О  марте  бедненький  завыл.

Войдя  в  азарт  исчез  куда-то                              
Мой  друг,  мой  верный  есаул*,
Мне  подмигнувши  воровато...
Но  я...  нечаянно  уснул.  


[i]*ЕСАУЛ  –  Войсковой  есаул  –  адъютант  при  наказном  атамане.  Офицерский  чин  у  казаков,  соответствующий  армейскому  капитану  (Словарь  иностранных  слов).
А  ещё  ЕСАУЛ  –  Форточный  есаул.  Жарг.  угол.  Вор,  проникающий  в  квартиру  через  форточку.  Максимов,  126  …  (Большой  словарь  русских  поговорок)

 [/i]  

Хороших  вам  Новогодних  праздников!                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709291
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Амелин

Старая знакомая

         С  этой  «барышней»  я  знаком  уже  довольно  давно.    Лет  семь  или  восемь,  а  может  быть  и  больше.
         Проживая  летом  на  даче,  которая  находится  в  живописном  месте  на  берегу  красавицы  Десны  и  одновременно  на  берегу  так  называемой    "старухи"  (старицы  или  старого  русла),  впадающей  неподалёку  в  саму  речку,  частенько  рано  поутру,  порой  ещё  затемно,  когда  ещё  только-только  умолкает  ночная  жизнь  со  всеми  её  шорохами,  вскриками,  чавканьями,  всплесками  и  прочими  звуками,  я  выхожу  на  берег  побросать  спиннинг,  полюбоваться  рассветом  и  встретить  восход  солнца.  Это  самые  прекрасные  минуты.    Люди  обычно  в  это  время  ещё  спят,  а  природа  полным  ходом  живёт  своей  жизнью,  в  которую  лучше  бы  человечество  и  не  вмешивалось,  причём  что-то  или  кто-то  просыпается,  а  кто-то,  наоборот,  отправляется  опочивать  восвояси,  чтобы  с  наступлением  темноты  вновь  заняться  своими  еженощными,  невидимыми  для  людского  глаза,  делами.  
         Так  вот,  насчёт  "барышни".  Это  –  серая  цапля.  Почти  каждое  утро,  когда  я  появлялся  на  небольшом  пятачке  соединения  "старухи"  с  рекой,  серая  утренняя  красавица  уже  занималась  там  своим  промыслом,  ловя  мелкую  рыбёшку,  лягушек,  головастиков  и  прочие  "полуфабрикаты"  для  своего  пищевого  рациона.  Но  завидев  меня  обиженно  улетала.  Хотя  иногда  бывало,  что  я  её  опережал,  приходя  раньше  обычного.  Так  случилось  и  в  этот  раз.  Проснувшись  ещё  затемно,  собрался,  взяв  всё  необходимое,  и  вышел  на  берег.  Стою  себе  тихонечко  среди  небольших  кустиков,  слившись  своим  камуфлированным  костюмом  и  такого  же  цвета  панамой  с  береговой  растительностью.  Почти  никаких  движений,  никаких  звуков,  разве  только  комара  какого  прихлопну,  как  и  я,  страдающего  утренней  бессонницей.  Небо  только-только  начинает  сереть.  Смотрю  –  летит  "подруга"  предрассветная.  Но  я-то  её  вижу,  а  она  меня  –  нет.  И  самое  интересное,  –  что  летит-то  она  прямо  на  меня!  Не  знаю,  чем  я  ей  казался  в  тот  самый  момент  –  пеньком,  кочкой  или  ещё  чем-то,  или  она,  как  и  я,  тоже  не  до  конца  ещё  проснулась,  но  в  тот  миг  я  ясно  понял,  что  посадка  будет  произведена  прямо  мне  на  голову,  на  мою  любимую  зелёную  панаму.  Ещё  бы!  Такое  "умное"  –  удобное  –  место!  сухоё,  тёплое...  А  какой  обзор  с  него  хороший!  В  общем,  уже  и  ноги  свои  выставила...  И  если  бы  не  мой  окрик  в  тишине:
–  Ты  что?  Куда?!..  
Но  последнее  слово  было  уже,  скорее,  вдогонку...  Не  знаю,  видел  ли  ещё  кто-нибудь,  когда-нибудь,  такое  экстренное  торможение?!  Она...  на  какое-то  мгновение  остановилась  в  воздухе,  причём  почти  в  вертикальном  положении,  примерно  в  двух  или  трёх  метрах  от    меня,  растопырив  крылья,  как  веера,  даже  замахав  ими  в  обратную  сторону  от  неожиданности,  удивления,  возмущения  и  негодования.  Это  длилось  секунды  три.  Лицо  моё  аж  ветром  обдало!  Потом  резкий  разворот  и  –  прочь,  прочь,  прочь...  Матерясь,  наверное,  про  себя,  какими-то  своими  особыми  птичьими  ругательствами.  Думаю,  что  потом  она  ещё  долго  на  меня  "дулась",  вспоминая  свою  неудавшуюся  посадку  в  то  тихое  летнее  утро,  не  предвещавшее  никаких  особых  приключений.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709290
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Олекса Удайко

СМАКОЛИКИ

   [i]  …у  вас  –  і  глибина,  і  щирість,
       і  віри  шмат,  і  любові…
                                         [b]  Касьян  Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]

[b]                                                  [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке  ти  пишеш,  неначе  я  помер,
Але  живий,  ще  й  як  живий,  падлюка!
І  що  робить  дозволите  тепер…
Коли  любов  щоранку  в  серце  стука?

                                                 [color="#00a6ff"]2.[/color]
Я    вже  й  не  знаю,  де  коріння
(Копатись  в  генах  не  привик):
Твоє  веселиків  квиління
Чи  мій  гінця  побідний  рик?

                                                 [color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші  тілом,  та  міцніші  духом,
І  досвід  нам  у  всьому  помічник...
Той  має  сенс,  хто  ласку  Божу  слуха,
Єством  своїм  до  Господа  приник.

                                                 [color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна  фраза  -  як  зараза:
Вклеїть  так,  що  не  зітреш!
Пензель  влучний  богомаза  –
Повна  чаша,  срібна  креш…

                                                 [color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші  писав  він  лапідарно  –
Чи  поганенько,  а  чи  гарно:
Вже  був  такий  у  нього  хист  –
Поетом  став  лапідарист…

                                                 [color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми  з  мене  так  і  пруть!
Бо  побував  на  вулицях  Кийова...
О,  яка  мова!  –  О,  нетлінна  «жуть»  –
Гаркава,  
                                         змішана,  
                                                                                 хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116121709106  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Олекса Удайко

РАНОК РОЖЕВИЙ*

       [i]  …в    незайманій  тиші  по  вікнах  малює  світанок  
               рожеву  заграву    –    де  сонце  встає  в  таїні.
                                                                                               [b]Олена  Жежжжук  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]

[i][b][color="#0783a6"]День  похилився  
в  гулаво-диявольськім  танку  –
Вечір,    мов  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Ніч  віддала  свої  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  зоравши  –  
солодких  таїн  
переліг…  

Хай  скаженіє  
в  полях  снігова  королева,    
в  тебе  ж  у  ліжку  –  на  дотик  –  теплесенький  Кай...
Й  не  треба  тобі  вже  
                                                               ні  Півня,  
                                                                                             ні  Тигра,  
                                                                                                                             ні  Лева…
Грайся,  дударику,  
ніччю  і  римами….  
Грайсь!

Фуги,  кантати,  
симфонії  й  щебет  сопілки  –
музика  щастя  й  породжене  нею  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  працею  пчілки,
вірша  нового  –  
мов  матері  
любе  дитя  …

З  ними  поети  щасливі  
в  весну  повертають…
(Ранок  рожевий  й  мене  на  зорі  зустріча!..)

Ранку  рожевий,  я  заздрю  тепленькому  Каю  –  
гасне  у  променях  сонця  
блаженна  
свіча…[/color][/b]

28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба  довершити  думку,    означену  автором  у  вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477

[u]Фото  автора[/u]:  зимовий  ранок  із  вікна  власної  квартири.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Валентина Ланевич

Дивляюсь на спалахи нічні зірок.

Дивляюсь  на  спалахи  нічні  зірок,
Де  та,  котра  містком  єднає  душі?
Плете  кохання  чуттєвий  ланцюжок,
Серця  й  собі  не  в  змозі  буть  байдужі.

І  стежечка  в’юниться  десь  поміж  хмар,
Що  вітер  гонить  небом  без  перерви.
Гортає  погляд  настінний  календар,
Душа  горить  і  неспокійні  нерви.

І  ніжність  з  сумом  у  грудях  щемонить,
Повзе  по  тілу,  що  чека  любові.
-Живу  тобою,-  єство  моє  кричить,
Тужить,  скоряючись  німій  розмові.

26.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708687
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Другие  уводят  любимых,  —
Я  с  завистью  вслед  не  гляжу,  —
Одна  на  скамье  подсудимых
Я  скоро  полвека  сижу.
Вокруг  пререканья  и  давка
И  приторный  запах  чернил.
Такое  придумывал  Кафка
И  Чарли  изобразил.
И  в  тех  пререканиях  важных,
Как  в  цепких  объятиях  сна,
Все  три  поколенья  присяжных
Решили:  виновна  она.

Меняются  лица  конвоя,
В  инфаркте  шестой  прокурор…
А  где-то  темнеет  от  зноя
Огромный  небесный  простор,
И  полное  прелести  лето
Гуляет  на  том  берегу…
Я  это  блаженное  «где-то»
Представить  себе  не  могу.
Я  глохну  от  зычных  проклятий,
Я  ватник  сносила  дотла.
Неужто  я  всех  виноватей
На  этой  планете  была?

                                           _  *  _

Коханих  крадуть  тепер  інші,
Я  з  заздрістю  вслід  не  дивлюсь.
На  лаві  підсудних,  не  тижні,
Я  вже  півстоліття  томлюсь.
Навкіл  суперечки  і  тиснява,
Й  нудотний  там  запах  чорнил.
Таке  тільки  Кафка  вимислював
І  Чарлі  таке  зобразив.
Ось  там  в  суперечках  поважних,
Немов  міцно  сон  обніма,
Всі  три  покоління  присяжних
Вказали:  це  винна  вона.
Зміняються  лиця  конвою,
З  інфарктом  лежить  прокурор,
А  десь  там  від  спеки  канвою
Темніє  небесний  покров.
Красою  наповнене  літо,
На  березі  тім  вже  гуля...
Блаженне  "а  десь"  уявити
Не  можу  ніяк  собі  я.
Прокльони  гучні  й  слух  все  гірше,
Зносила  вщент  ватянку  я.
Невже  винувата  найбільше
На  цій  я  планеті  була?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708682
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ірина Кохан

В засніженім саду

Шовковим  сяйвом  стелиться  під  ноги
Чумацькй  шлях.  Я  знов  до  тебе  йду.
Крізь  океани  й  зоряні  дороги,
Де  ми  одні  в  засніженім  саду.

Де  червоніють  кетяги  калини
І  місяць  німбом  вилитий  вгорі.
Де  похололи  юності  стежини,
Де  жовтоокі  плачуть  ліхтарі.

Вже  засніжило  скроні.  Відболіло...
Вуста  гарячі  стали  вже  німі.
Не  розлюбили...Небо  сполотніло,
Не  дочекавшись  нашої  зорі.

І  знову  сяйво  стелиться  під  ноги,
У  юність  знов  до  тебе  я  іду.
Щоб  віднайти  загублені  дороги,
Якими  йшли  в  засніженім  саду...
                       
     2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708693
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ірина Кохан

Мефістофель чи янгол?

Аритмія  моїх  почуттів...
Мефістофель  чи  янгол  небесний
Хто  сьогодні  у  мені  воскресне
Від  агонії  зимних  вітрів?

Назбираю  золи  з  підвіконь,
Що  розсипали  зорі  згорілі.
Проживатиму  дні  чорно  -  білі,
Захлинаючись  в  вирі  безсонь.

Проводжатиму  потяги  в  ніч
І  чекатиму  їх  на  пероні...
То  мої  почуття  безборонні
Повертаються  долі  настріч.

Знову  ранок  розпустить  канву,
Запорошить  мою  безнадію.
Бути  янголом  я  не  зумію...
А  людиною  -  просто  живу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707794
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Lana P.

ТВОЇ ЦІЛУНКИ ПАХНУТЬ МЕДОМ…

Твої  цілунки  пахнуть  медом  —  
Такі  солодкі  і  цілющі.
Нас  місяць  накриває  пледом,
Де  ясні  зорі,  всевидющі,
Лягли  на  тіло  візерунком,
Торкнулись  серця  промінцями,
Влилися  в  душу  млосним  трунком
І  запалали  каганцями.
Те  сяйво  ллється  з  позолоти
І  проникає  так  глибинно...
В  думках  ти  підбираєш  ноти,
А  я  підспівую  невинно.
Мелодія  зриває  коди
І  проникає  всередину,
Їй  вже  немає  перешкоди,
Вона  нестримна  в  цю  хвилину...
В  твоїх  цілунках  —  смак  нектару,
Квіткові  пахощі  в  суцвітті.
Як  пережити  Божу  кару?..
Ти  —  наймиліший  в  цілім  світі!  

2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708664
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


НАДЕЖДА М.

Запах щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HUH41F3BfUY[/youtube]

Дякую  за  ідею  Оксані  Дністран
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708571
-------------------------------------------
До  себе  щастя  приміряла
Із  сонця  зіткане,  із  зір.
Оця  робота  забавляла.
Так  до  лиця  мені,  повір.

Вплету  у  коси  ранню  зірку,
У  серце  радість    упущу.
Сміятись  буду,  хоч  і  гірко.
Тебе  очима  засліплю.

Тебе  пробачу,  мій  невірний.
Із  сліз  корали  нанижу.
І  станеш  ти  мені  покірний.
Так  легко,  враз  заворожу.

І  ти  відчуєш  запах  щастя,
Коли  торкнешся  моїх  рук.
Я  точно  знаю:  це  удасться.
Мій  добрий,  дикуватий  друг..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708584
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ліна Ланська

ДЕЩИЦЯ РАЮ

Відчуваю  я  відчаю  подих.
Шелест  листя,  засмучені  зрони
Знавіснілої  срібної  крони,  -
Сніг  вирує  в  боргу  у  негоди.

Сніг  вирує,  сховавши  газони,
Облітаючи  теплу  й  духмяну,
Не  домівку,  ще  й  досі  незнану,
А  незрячі  й  безсилі  перони.

А  незрячі  й  самотні  вагони,
Наче  люд,  що  завмер  і  шукає
Раю  мить,  а  який  він  -  не  знає,
Тільки  в  Господа  -  манна  і  схрони.

Тільки  в  Господа  -  Раю  дещиця
Для  святенників...що  то  за  диво?
Відчуваю,    злітає  дражливо
Із  небес  вогняна  колісниця.

Із  небес,  затуманених  димом,
Від  розпалених  кров"ю  прокльонів
І  розірваних  болем  нейронів.
Чи  то  крики  над  спаленим  Римом?

Чи  то  крики  Лелечого  Краю
Спопеляють  вишневі  світання?
Доле,  доле...  спокута  остання,  -  
Та  дещиця  кривавого  "раю"?

Та  дещиця  -  таловин  баюри.
У  пекельному  грізному  шалі
Розляглися,  нахабні  й  бувалі
Від  купюр,  із  могил  -  амбразури.

Від  купюр  тих  і  лики  -  у  зграю.
Усміх  щириться  диким  оскалом,
За  срібляник  Іуди?..  зухвало
Розплітаються  і  зазіхають.

Розплітаються  коси  Горгони  -
То  вінчальні  убори  заброди.
Пень  трухлявий  і  чарка  -  клейноди,
В  павутинні  тремтять  терикони.

В  павутинні  сховались  лелітки,  -
Павуку  забажалось  поживи:
Вікові  заважають  приливи,
Обривати  взаємності  квітки?

Обривати  життя,  щоб  до  "раю"
Наші  душі  скоріше  дістались.
Краплі  крові  катам  п"єдестали
Уквітчають,  ось-ось...  відчуваю.

23.12.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708246
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Ліна Ланська

ФІАЛКИ АЇДА

За  віщо  караєш?  
Засніжене  листя  злітає.
Ховаєш  у  спомин  чимдалі
Мене,  як  дошкульні  печалі,
І  муки  ховаєш.

За  віщо  забута?
Імлою  увінчана  скрута.
Скляному  розбитися  серцю
Недовго...  втопитись  в  озерці
Хмільної  отрути?

За  віщо,  -  на  скалки?
Палають  в  багатті  цурпалки,  -
У  пеклі  банкет  до  світання:
Душа  на  розпал,  до  згорання,  -
Аїда  фіалки,

Чи  мітли?
Розквітли...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSDEwt1wXdBtNWmLfQriKQtzb7jE5baFGqt8HWLWPWoogWYn7xapw[/img]
24.12.24.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708198
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Радченко

Рік Півня зустрічаємо з надією (акро)

Рік    Півня  зустрічаємо  з  надією
І  з  Вірою,  Любов’ю,  сподіванням,  мрією.
Кружля  війна  над  Україною  шулікою,

Полює  ще  кого  зробить  калікою.
І,  може,  вдасться  вбити,  добавляючи
В  небесну  сотню  ще  одну  безглузду  смерть,
Немов    каміннями,    життям  жбурляючи,
Як  наче  відсіваючи  крізь  сито  дерть.

Залишить  ще  на  згадку  і  безбатченків,
Удів,  осиротілих  в  одночасся  мам  і  тат.
Смертельна  мить  чітких  не  має  графіків  —
Тому  й  болить  нам  непоправність  і  раптовість  втрат.
Рік    Півня  обіцяє  щирість  і  відвертість,
І  зміни  обіцяє,  й  потрясіння  теж.
Червоний  Півень  нам  покаже  свою  впертість,
А  ось  війна,  мабуть,  не  знатиме  ще  меж.
Єдине  є  у  всіх  на  Новий    рік  бажання,
Можливо,  й  не  здійснене  буде  ще  воно?
Оці  хай  згинуть  геть  і  біль,  і  страх,  й  страждання,

З  землі  хай  щезне  назавжди  війна  і  зло.

Нехай  у  році  Новому  все  буде  добре,
А  ми  не  пошкодуємо  для  цього  сил.
Дав  Бог  Вкраїні  серце  щире  і  хоробре
І  віримо,  що  буде  ясним  небосхил.
Є  ще  і  віра,  і  любов,  й  сердець  надія  —
Юдоль  земна,  хіба  ж  це  України  мрія?

Юдоль  —  місце,  де  страждають,  мучаться,  терплять  нестатки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708436
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


НАДЕЖДА М.

Фіалки…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PgOF7_aTgfU[/youtube]
Це  невеличкий  новорічний  подарунок
моїй  дорогій  дівчинці  Фіалці  з  нашого  сайту.
Будь  щасливою,  моя  ніжна  квіточка...
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6534
-----------------------------------------------------

Вірю  я  в  Дід  Мороза  ще  змалку.
Подарунки  чекала  не  раз.
Попросити  хотіла  фіалку,
Щоб  на  свято  була  для  прикрас.

Так  хотіла  весни,  не  морозів,
Назбирати  у  кошик  квіток.
Так  зробити  він  був  це    не  в  змозі.
(Про  це  знала  з  дитячих  казок)

Вже  давно  промайнуло  дитинство,
Та  все  ж  вірю  у  казку  оцю.
Збереглося  в  душі  це  таїнство,
Все  ж  чекаю  я  взимку  весну.

На  вікні  ніжна  квітка  розквітла,
Дуже  пахне,  хоч  в  неволі  зросла.
Мою  душу  наповнює  світлом.,.
Дуже  хочу,  щоб  завжди  цвіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708476
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Потусторонний

Проку мало от дурака.

Если  вдруг  не  хватает  слов,
а  сомнениям  нет  числа.
Да  от  го'рдиевых  узлов
ноша  жребия  тяжела.

Не  спеши  наполнять  стакан
укрощённым  огнём  души.
Проку  мало  от  дурака,
не  дано  ему  дел  вершить.

Собери  всё,  что  есть  в  кулак
и  направь  свою  веру  в  цель.
Водрузи  над  собою  флаг,
изменись,  наконец,  в  лице.  

Кто    нащупал  в  себе  себя,
сможет  выйти  из  тьмы  на  свет.
Справедлива  лишь  та  борьба,
от  которой  похмелья  нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707380
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Владимир Зозуля

Эстампы красоты

В  трепетном  восхищении  и  с  замиранием  сердца
склоняюсь  перед    гением  женского  портрета
 Владимиром  Боровиковским.

                             .....
Портреты…  женские  портреты…
Такие  разные  черты
В  единстве  вечной  красоты,
Рукой  художника,  воспетой.

То  девы  русской  красота,
Исконная,  вневременна'я,
Иконно  запечатленна'я
На  теле  и  в  душе  холста.

Она  глядит,  меняя  лик…
И  может,  истинно  (кто  знает?)
Нам  говорят  –  Она  спасает,
Даря  душе  прозренья  миг.

Так  пусть  Она  спасёт  и  нас.
Коснётся!  –  И  поднявши  веки
Заплачет  светом  мутный  глаз
Слепорожденного  калеки.

И  взглядом  волооко-синим
Прольётся  с  китежных  небес
Художественный  благовест
Мирогоро'дского  мессии…
...
В  тени'  высокого  искусства
Стоит  незримый  храм  Сакрала,
Где  созерцанье  идеала
Облагораживает  чувства.

Там  только  сердце,  как  пресвитер,
И  лишь  душа,  как  жрица  девства.
Почувствуйте  в  себе…  примите  –
Прекрасного  –  священнодейство.

Ведь  невозможное  возможно  –  
И  музыкант  услышит  ноты,
Возьмется  за  мольберт  художник,
Поэт  потянется  к  блокноту.

А  Тот,  Кто  вечен  и  всевластен,
В  порыве  творческом  и  славе
Незримо  встанет  рядом  с  вами
Благословляя  сопричастьем.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707867
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Владимир Зозуля

Черёмуха

На  кончиках  ресниц  и  коже  век
Случайных  чувств  и  слёз  колючий  лёд.
Над  головою  кружит  белый  снег…
А  на  душе  черёмуха  цветёт.
Январская  черёмуха  в  цвету…
Слетевшей  зимней  грёзы  белый  дым…
Чего  я  от  тебя  зимою  жду,
Весенний  цвет  любви  и  чистоты?
Зачем  ты  сердце  полнишь  до  краёв?
О  чём  ты  проливаешься  слезой?
О,  чувство  запоздалое  моё…
Не  улетай,  прошу  тебя,  постой.
Поднявшись  взглядом  в  высоту  твою,
Я  ниже  опускаться  не  хочу…
Под  снежною  черёмухой  стою,
А  почему-то  кажется  –  лечу…
Кружат  снежинки  –  лепестки  –  слова…
Легко  и  белокрыло  машет  жизнь.
В  полете  чувств  кружи’тся  голова…
Кружи  её,  черёмуха…  кружи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707374
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Владимир Зозуля

Сретение души

И  знать,  заведено  у  Бога  так  –  
Всему  есть  срок,  всему  свой  час  –
И  в  келье  схимника  убого  так,
А  в  церкви  золотится  Спас,
И  позолоченная  лестница
Ведет  на  золотой  амвон…
Но  только  вот  душа  не  крестится
На  золотой  оклад  икон.
Нет  ну’жды  в  золоченом  миге  ей,
Взлетать  под  сводом  золотым,
Ведь  у  неё  своя  религия,
Свой  храм  –  Любви  и  Красоты.
Иное  ей  предназначение,
Иной  канон,  иной  завет,
И  не  лампадное  свечение,
Не  эти  –  чад  и  тусклость,  нет,
Вселенское,  непостижимое
Ей  предназначено  давно…
Земная  искорка  души  моей,
Тебе  самой  светить  дано.
Ты  –  жизнь  со  свойствами  и  ликами.
Ты  –  кульминация  всего  –
Прикосновение  к  Великому
И  осознание  Его.
…….
Лампад  свечение  усталое.
А  в  церкви  пусто…  
Никого.
Мария…  
У  иконы  стала  Ты,
И  держишь  Сына  своего.
И  вновь  на  ровном  так  неровно  мне…
И  я,  не  веря  в  чудеса,
Смотрю-зову  в  Его  огромные,
Невозмутимые  глаза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708484
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Потусторонний

Бред.

 Бред...  Заборы,  затворы,  клетки.    
 Явь  свободой  стыда  беременна.    
 Растерявшиеся  кокетки,  
 начитавшиеся  Пелевина,  
 под  воздействием  ажитаций  
 разбросавшие  крошки  смысла…  
 Над  туманностью    аберраций  
 рефлективная  тень  нависла.  
 Убегающий  день  вчерашний  
 испускает  усталость    духа.  
 Едут  крыши,  умишки,  башни,  
 редкозубо  цветёт  разруха.
 На  пронзённую  страхом  спину  
 опускается  липкий  ужас.  
 Овердоза    адреналина  
 производит  туннели    уже.  
 Не  протиснуться  в  омут  свету.  
 Автономность  неадекватна.  
 Но  разумное,  бродит  где-то,  
 так  надеясь  войти  обратно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707044
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Циганова Наталія

…коли мандаринами пахли ялинки…

Не  літатимуть  мрії…  занадто  старі…
тільки  пішки…  і  тільки  –  за  рогом,
де  дивилось  дівча,  як  на  тлі  ліхтарів
біло  падали  залишки  року…
Це  було  чи  не?...
…байдуже.
Саме  тоді
мандаринами  пахли  ялинки.
І  було  якось  чхати  на  решту  подій
їй  і  ще  кілька  сотням  будинків
в  місті  «Т»…
там  ще  не  позичали  тоді
аромат  в  прозаїчного  джина
а  ні  хвоя,  а  ні  помаранчі  руді.

Скоро  грудня  останні  хвилини
заберуть  цілий  рік  в  обнульовану  вись…
знову  чисту…  від  краю  до  краю.
Я,  звичайно,  подумаю  вголос,  що  скрізь
мандаринами  пахли  ялинки  -  колись.
         ...а  про  себе,  
                             що  мрії  –  літають…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707003
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Радченко

Мовчазна засніжена ніч (акро)

Мовчазна,  засніжена  ніч,
Обрамлені  в  іній  дерева.
Вже  північ  притихла,  мов  сич,
Чаклунське  розплескує  мрево.
А  я  все  чекаю  на  сон...
Златавий,  замислений  місяць
На  небі  займає  свій  трон,
Аби  відпочивши,  скотитись

За  гору,  що  спить  в  далині.
А  тіні,  немов  павутинням
Сніг  вкрили  й  мороз  на  вікні
Накриє  шибки  взором  дивним.
І  пам'ять,як  пазли  склада,
Життя,  де  дитинства  безмежність.
Емоцій  сукупність  складна  —
Наповнює  душу  бентежність.
А  місяць  поблідшав  уже,

Невже  буде  скоро  світати?
І  серце  моє  збереже
Чарівного  спогаду  свято.
   

мрево  -  марево

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706974
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Ліна Ланська

ЩО ХОЧЕ ЖІНКА?

Від  подиху  твого  на  світ
З"явилось  невелике  диво  -
Із  мила  бульбашка  грайливо,
Без  крил,  -    зухвалий  пустоцвіт

Летить  -  милується  земля.

Ввібравши  в  себе  сяйво  сліз,
Веселки  олівцем  барвистим
Малює  погляд  променистий  -  
Свавільний  мариться  ескіз,
   
Що  наближається    здаля.

Прозора  бульбашка  згори,
Спаливши  тіло  й  душу  в  попіл,
Уже  давно  не  чинить  опір,
Тьмяніє...  долю  б  задобрить,

Бо  десь  з-за  хмар  регоче  Тор:

"Народжені  дощем  старим,
Вже  скільки  кульок  знавісніли  ?
А  ще  ж  недавно  миготіли,
Доки  стрілу  не  кинув  грім,

Діставши  мідний  коридор.

Проллється  золото  з  небес,
Краплинка  у  вікно  загляне
На  личко  ніжне  та  рум"яне,  -
Бажанню  потурає    Зевс.

І  що  ті  вежі?  -  лиш  декор.

Даная,  без  пересторог,
Од  відчаю  і  без  останку,
Зшиває  у  вуаль  світанки
Що  хоче  жінка,  -  хоче    Бог!

16.12.16.


Дана́я    —  у  давньогрецькій  міфології  дочка  Акрісія,  царя  Аргосу  і  Еврідіки  .  Згадана  в  «Іліаді»  (XIV  319).
Оскільки    Акрісію  було  передбачено,  що  він  буде  убитий  сином  своєї  дочки,  то  він  ув'язнив  Данаю  в  підземний  мідний  будинок  і  приставив  до  неї  служницю.  
Зевс,  полонений  красою  дівчини,  проник  до  неї  у  вигляді  золотого  дощу[3]  і  запліднив  її,  у  неї  народився  син  Персей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706970
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Микола Миколайович

Бєльмандо…безгрішне

Тобі  здалося  що  ти  Ісус?
Який  насправді  був  Пророком.
Ти  …  сучий  сину,  боягуз,
Який  себе  представив  Богом.

Моїй  Украйні  ти  ніхто…
Не  рівня  Птаху  земноводне.
Чужинець  ти  нам,  "фєнь...  мандо",
Расєї    ти…  -  Офшорний  злодій.

Довіру  нашу  ти  украв..
Береш  удома  нас  на  вили.
Брехнею…    ранок  завоняв,
Чужоїго    виплоддя    кобила.

Іди  собі  відкіль  прийшов,
Іди  собі…  іди  скоріше.
Щоби  ніхто  вже  не  знайшов,
Тебе  чуже  ...бо  ти  тут  лишнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706969
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Lana P.

Я ХОЧУ НА МОРЕ…

Я  хочу  на  море,
У  нашу  лагуну,
Де  небо  просторе,
Піймати  фортуну.

Гойдатись  на  хвилях,
Стрибати  щасливо,
Сховатись  у  милях,
Бо  там  все  можливо,

Де  сонце,  на  сході,
Торкає  водицю,
У  всій  своїй  вроді
Цілує  жар-птицю,

Шукати  корали,
Шаліти  у  диві,
Щоб  дні  воскресали
В  обіймах,  чутливі.

Нам  захід  колиску
Згаптує  на  нічку,
У  місячнім  лиску
Простелить  доріжку.

І  звук  той  жаданий  —
Мелодій  стихія...
Скажи,  мій  коханий,
Хіба  ж  це  не  мрія?        23.12.13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706919
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Lana P.

НА РОЗДОРІЖЖІ…

Цю  жінку  я  люблю.  Така  моя  печаль.
-Микола  Вінграновський-


Не  випікай  печальними  очима
Несказані  слова,  що  розлились,
Пірнали  поза  нашими  плечима,
Мовчанням  чистим  в  душі  пролились.

Не  тільки  страхом  неземна  любота
В  нутрі  вогнем  гніздиться  і  горить,  —
Уквітчана  взаємністю  турбота
Червоним  маком  густо  пломенить.

Нас  райдуга  єднає  в  колір  гами,
І  світить  ніжний  спомин,  як  колись.
Сплелися  кроки  нашими  шляхами,
На  роздоріжжі  долі  обнялись.            


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706916
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Lana P.

НА РОЗДОРІЖЖІ…

Цю  жінку  я  люблю.  Така  моя  печаль.
-Микола  Вінграновський-


Не  випікай  печальними  очима
Несказані  слова,  що  розлились,
Пірнали  поза  нашими  плечима,
Мовчанням  чистим  в  душі  пролились.

Не  тільки  страхом  неземна  любота
В  нутрі  вогнем  гніздиться  і  горить,  —
Уквітчана  взаємністю  турбота
Червоним  маком  густо  пломенить.

Нас  райдуга  єднає  в  колір  гами,
І  світить  ніжний  спомин,  як  колись.
Сплелися  кроки  нашими  шляхами,
На  роздоріжжі  долі  обнялись.            


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706916
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Амелин

Н-неужели…п-п-пародия-я-я… п. . ! (акро)

На  вот  это  стихотворение
[b]Неужели…продолжается  (акростих)  [/b]
автор:  Єгорова  Олена  Михайлівна  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702546

Галиной  Акимовой  была  написана    вот  такая  весёлая  пародия(акро):
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702978

[b]Неужели...пародия...  (акро)        [/b]

Не  знакомо  мне  похмелье,
Есть  серьезнее  дела.
Утром  рано  в  воскресенье
Жутко  трезвая  была.
Евтушенко  просмотрела...
Ладно  же,  мы  тож  могём!
И  стихи  писать  засела...
...  Позвонили  -  "Где  ты?  Ждём!"

Продолжалось  воскресенье  -
Алкоголь,  кальян,  друзья...
Рюмку  водки  (ту,  что  третья)
Опрокинула  я  зря...
Дальше  -  больше:  бренди,  виски...
И  последний  тост  в  стихах
Я  произносила  низко
...  под  столом  и  впопыхах...  

ID:  702978
автор:  Akimova


Решил  тоже  попробовать,  но  пришлось  немного  позаикаться,    из-за  того,  что  так  же  писал  этот  экспромт  впопыхах:

[b]Н-неужели...п-п-пародия-я-я...  п..!  (акро)  [/b]
(село  Попыхи,  где-то  в  р-не  "вокзала"...)

Н-неужели  не  п-приснилось?  
Н-неужели  ...  П-Попыхи?..
Е-сть  в  селе,  где  я  ро-дилась,
У-мники  ценить...  с-с-стихи.
Ж-ждут,  к-когда  я  к  ним  п-приеду,
Е-ду,  ед-у...  к  вам,  д-друзья!..
Л-лучшим  с-соусом  к-к  обеду
И  г-г-горчицей  буду  я.

П-прочитаю  в-вам  п-парод-дий...
По-пы-хи,  яд-рё-на  мать!
П-просто  сядем  на  п-природе...  
А-а-алкоголь  не  предлагать!
Раньше  к-как  я  приезжала?
О,  р-родные  Поп-пы-хи!
Д-дёрнем  "виски"  у  в-вокзала
И...д-давай  ч-читать  с-стихи!
Я  же  виж-у,  –  что  проз-рела...
Я  те-перь  как  о-стрый  нож!
Я  точу  пародий  с-стрелы...

Попыхи  бросает  в  дрожь!..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706862
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Амелин

Связующая нить (пародия-симбиоз)

Пародия  (симбиоз)
На  два  стихотворения
Кен    Шина    
(Конкурс  Пародий  Бонуфикс-6)
По  условиям  конкурса  можно  было  писать  пародию  сразу  на  два  стихотворения:


[b]Лысина[/b]
http://www.stihi.ru/2011/03/18/3760

Смотрю  вокруг  и  кудри    вижу,  
На  головах  у  мужиков.  
Их,  кучерявых,  ненавижу,
Похожих  так  на  ангелков...
....................................................  

Кудрявых,  зависть  одолела,
Ведь  их  формат  уже  не  тот.
Мыслишка  в  головах  засела:
«На  моду  не  жалеть  банкнот!»

Смотрю  вокруг  и  бритых  вижу!
Повсюду  лысины  блестят,
И  никого  не  ненавижу,
Мне  так  приятно  за  ребят!


[b]К  Луне  [/b]
http://www.stihi.ru/2011/04/04/4116

Парю  я  часто  в  грёзах  сладких,
Где  искушением  маня,
Отбросив  скромности  повадки,
Луна  уносит  вдаль  меня.
........................................................
А  я  б  хотел  всю  ночь  бродить,
Держа  связующую  нить,
Чтобы  душа  к  Луне  взлетела!
Взмахнув  крылом,  лечу,  поверь!
Я  здесь  уже,  открой  мне  дверь!



Пародия  (симбиоз)
[b]Связующая  нить  [/b]

Парю  я  часто  в  грёзах  сладких,
Где  светит  лысая  луна.
Смотрюсь  я  в  зеркало  украдкой…
А  ночью  мучаюсь  в  догадках:
Вон,  как  луна  удалена…
Но  есть  связующая  нить…
Да  что  тут  много  говорить!
Повсюду  лысины  блестят,
Как  шляпки  вылезших  маслят.
А  мой  формат  уже  не  тот…
Но  я  ж  не  круглый  идиот,
Ведь  выход  есть  из  положенья!
И  тут  ко  мне  пришло  решенье:
«На  моду  не  жалеть  банкнот!»

Проснусь,  к  цирюльнику  рвану,
Причёску  сделать…  «Под  Луну».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706861
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2016


Ліна Ланська

ДОТИК ДУШ

Та  що  той  час,    коли  намисто  з  нот
Спліта  душа,  -  невже  Він  буде  проти?
Пізнання  душ,  споріденості  дотик,
Симфонією  виллється    от-от.

Симфонією  -  дотики  примар,
Чи  душ  безсмертних,  в  просторі  забутих?
У  Вічності  позичивши  цикути,
Два  серця  -  лиш  відлуння  давніх  карм.

Два  серця  -  не  заручники  століть,
Не  розпач  пелюсток,  зів"ялих  рано;
Не  сяйво  зачароване  Мурано,
В  скляному  храмі  сплавом  голосить.

В  скляному  храмі  править  кракеллаж,  -
Вогненний  лід  бентежної  жоржини,
Мереживно  вціловує  щоднини.
Той  дотик  душ    -  увічнений  вітраж.
12.12.16.

Кракеллаж:техніка  дозволяє  створити  сітку  з  дрібних  тріщин  на  поверхні  виробу  зі  скла.  Для  цього  розпечений  предмет  занурюється  в  холодну  воду,  в  результаті  чого  утворюються  численні  неглибокі  тріщини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706364
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016


НАДЕЖДА М.

Зима … (для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PBQkOmW6BX4  
[/youtube]

Ліниво  падає  сніжок,
Мороз  так  боляче  кусає,
Та  це  не  привід  для  думок,
Що  холод  гратись  заважає.

Замерз  давно  уже  каток,
Покрилась  гірка  білим  снігом.
Повітря  свіжого  ковток,
І  лікування  дзвінким  сміхом.

Мороз  заліз  за  комірець.
Він  намагався  там  зігрітись.
Але    зірвався  тут  терпець:
Нащо  теплом  із  ним  ділитись.

Тупцюють  ніжки  по  снігу,
Мороз  підсилює  ще  вітер.
Любов  нестримну,  цю  жагу
Несуть  в  серцях  до  зими  діти.
 
Не  мерзнуть  ніжки  в  чобітках.
Пашать  рум"янцем  ніжні  щічки.
Деревам  тепло  у  платках...
Під  снігом  спить  спокійно  річка...

І  лине  сміх  то  тут,  то  там..
Зима  -  це  щастя  дітлахам..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706350
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Іванюк Ірина

Роздерто небо сотнями дірок…


Роздерто  небо  сотнями  дірок...
Ти  думав,-  ніч?  Ведуть  парад  планети?
А  на  столах  у  вдів  вогні  зірок!
Із  раю  скинутих  ударом  від  ракети.

Зірки...  Свічки!  Той  віск,  як  магма  лав.
Вулкани  Вельзевула  гатять  грізно!
Чому  не  сплять?  І  хто  їх  закликав?!
Чи  на  землі  на  мир  для  нас  запізно?

Агонія.  Безчестя.  Парадокс...
Чому  перевертні  живуть  на  кожнім  кроці?
Народе  мій!  Невивчений  урок...
Колотиме  багнетом  в  правім  боці!

12.12.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706122
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Олена Вишневська

Ідуть дощі з вівторка на четвер

Ідуть  дощі  з  вівторка  на  четвер  
/Безжальні  скрипалі/  по  мою  душу.
У  круговерті  буднів  все  щось  мушу.
А  зрештою  нікому.  Не  тепер.

Це  дивна  сила  магії  води:
В  мені  неначе  проростають  зерна!
І,  може,  не  в  манерах  то  модерну  -  
Ось  так  любити  /просто/  без  мети?

Та  я  люблю  Вас.  Зупинився  час.
Згубились  стрілки  в  колі  циферблату.
І  злегка  має  смак  солонуватий
Це  таїнство  незвіданих  причасть.

Вітри  гортають  смутку  календар,
І  кожна  нова  дата  –  то  розлука.
І,  Боже  мій,  яка  ж  то  серцю  мука
Пізнати  нам  із  хмелем  цей  нектар!

А  в  тім  жалю  немає  –  лиш  дощі
Ідуть  собі,  як  зодчі,  поміж  нами.
Є  тільки  ми,  розділені  містами,  
І  доторк  цей  до  рідної  душі…    



[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Ліна Ланська

ЧАСУ НЕМАЄ

Часу  нема  вже.  Так  коротко,  і  по  суті.
Вигадка  щезла,  як  зірка  німого  кіно.
Кадри  закинуті  й    пам"яттю    розіпнуті  -
Болем  сповзають  у  нурт,  на  самісіньке  дно.

Часу  нема  вже  -  сповільнені  всі  Біг  Бени.
Стиха,  невтішне  вистукує  щось  метроном.
Час  так  лихварно,  зумовив  відлік  шалений,
Відлік  буття,  чи    життя,  як  не  зветься  воно.

Часу  нема  вже    -  зітхання  та  й  ті    окличні.
Гномон  самотньою  одою  Ра  утіша.
Хоч  і  холодне  те  сонце,  -    вигляне  в  січні  -
Злузаний  ламаний  сонях  не    вартий  гроша.

Часу  нема  вже,  твій  подих  шукає  губи
Тільки  чужі,  а  моїм  лише  північ  німа.
Там  на  осонні  промінчик  листя  голубив,
Доки  нахабно  не  вплуталась  люта  зима.

Часу  нема...
06.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706076
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Ірина Кохан

Відпусти

Не  тримай.  Відпусти.  Хай  крильми  розтривожена  тиша
Проросте  цілим  лісом  із  досі  несказаних  слів.
Над  верхів'ям  густим  ненароком  мене  хтось  допише,
Мов  епіграф,  чиїхось  іще  непрожитих  життів.

І  змертвілим  листком  кружелятиме  далі  планета
Поміж  сотень  галактик,  між  тисяч  сліпих  ліхтарів.
На  зап'ястях  століть  пульсуватиме  вічна  вендета,
Спопеляючи  айсберг  моїх  мовчазних  почуттів.

Не  тримай.  Відпусти.  Струни  в  серці  давно  поржавіли.
Як  безжально  п'янить  ця  солодка  симфонія  тиш...
Коли  згасне  свіча  від  несказаних  слів  сполотнілих,
На  форзаці  душі  свій  автограф  на  згадку  залиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706034
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016


КВолынский

Кому складаємо вірші

Кому  складаємо    вірші,
Для  народу    чи  естетам,
Чиєї    торкнеться    душі
Перо  загострене  поетом?
Кого  поранить  сила  дум,
Що  пролилася  словом,
Неначе    електричний  струм
Проб’є    чоло,    свідомо.
Немало  зламано  мечів
Серед  письменної    кориди,
Одні,  вітають  солов’їв,
Хоч  в  філософії  по  груди,
Інші,  зваблювати  люблять,
Тай    б’ються  за  свої  думки,
І  шедеври    часто    гублять,
Прийнявши    дар  за  копійки.
Хто  спроможеться  творінням  –  
Думками,  щоб    вмістити    в  слові:
Пророчить,  розуму  ведінням,
Світитись  новизною  в  мові.
Чи  маєм  право,  в  даний  час,
Ламати  душі    і  свідомість
Ще  зовсім  не  готових  мас
Призвати:  проявити  совість.
Навіщо  пишемо  вірші,
Як  складеться  їхня  доля,
Чиї    зростатимуть    кущі  
Одиноко  серед  поля?
Які    залишаться  сліди
На  скам’янілих  скелях,
Чи  згинуть  в  глибині  води  –  
Дніпра  жорстоких  хвилях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704880
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Lana P.

СТРУНИ ЛЮТНІ

Кохання  простір  не  поруш  ніколи,
Щоб  почуття  не  охололи.
Наповніть  чаші  медом  і  водою,
Але  не  пийте  із  одної.  

Діліть  на  двох  один  шматок  хлібини  —
Не  їжте  разом  половини.
Співайте  радо,  веселіться  спільно,
Умійте  бути  і  роздільно,

Окремими,  як  віщі  струни  лютні,
Що  у  мелодіях  відчутні,
З  яких  переливаються  звучання
У  гармонійних  поєднаннях.                                                  22/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623248
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 11.12.2016


Валентина Ланевич

Як спускається сутінь з небесних висот.

Як  спускається  сутінь  з  небесних  висот
Й  б’ється  сірістю  вечір  в  кімнату  крізь  шибку,
Робить  пам’ять  уперто  різкий  поворот  -
У  очах  незнайомця  лукаву  усмішку.

Погляд  в  погляд,  раптово,  на  людях,  тихцем,
Що  відбився  прибоєм  гарячим  у  скронях.
Хоч,  здавалось,  тоді,  що  не  скоро  знайдем
Ми  слова,  що  сховають  обличчя  в  долонях.

І  в  обіймах  прокинеться  в  душах  екстаз,
І  вогнем  їх  напоїть,  гамуючи  спрагу.
Розговіють  тіла,  стрепенуться  нараз
І  любов  рознесе  по  крові  рівновагу.
11.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705977
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


НАДЕЖДА М.

Життєвий віз…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PCg5ilk9M5Q  

[/youtube]


Закреслюєм  в  житті  ми  часто  те,
За  чим  колись  так  будемо  жаліти,
А  новий  вітер  вряд  чи  принесе
Оте,  чому  ми  будем  так  радіти.

А  день  за  днем  стирають  всі  дрібниці.
І  пам"ять  упадає  в  забуття.
Та  часто  із  духовної  скарбниці
Дістанем  скарб,  що  вже  без  вороття.

І  кожну  ніч,    коли  чомусь  не  спиться,
Як  кара  виринає  кожен  крок.
І  добре  знаєш  ти,  що  це  не  сниться,
А  це  безсоння  -  плата,  як  урок...

До  ранку  розкладаєм  на  полицях
Оте,  що  проміняли  на  п"ятак.
І  все  смутніше  бачим  любі  лиця,
Які  тепер  потрібні  нам  отак.

А  за  вікном  світає  вже,  напевно...
Та  очі  ще  не  висохли  від  сліз.
І  чередою  дні  ідуть    даремно.
Життєвий  віз  скрипить    без  тих  коліс...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705920
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Циганова Наталія

Улыбайтесь, господа! Улыбайтесь…

В  темноте,  за  приоткрытой  кулисой,  
скуку  цедят  с  тишиной  люди-птицы,  
разбавляя  перетопленным  снегом.  

                   (рассыпая  окрыленное  эхо,  
                     умолкает  оркестровое  tutti)  

Жаль,  до  кончика  пера,  вашей  грусти,  
вдруг  упавшей  на  программок  страницы:  
вам  летать  -  и  никогда  не  разбиться...

Исполняется    -    романсово-гибло.
Тихим  голосом,  волнительно-сиплым
оступиться...  до  губительной  страсти...

Улыбайтесь,  господа!  
Улыбайтесь...          (с)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705972
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ліна Ланська

ОБІЙМИ ВЕЛЬЗЕВУЛА

Вона  вмивала  день  і  ночі  запинала.
Ти  її  очі  в  серці  бережеш.
А  я  тебе  знайшла,  хоча  і  не  шукала...
Знайшла  учора,  тільки  пізно  вже.

Вона  вплітала  в  сни  рожеві  громовиці,
Ти  душу  плавиш    в  тигелі  образ.
А  я  чола  торкаю  пучками  правиці  -
Молитву  кличу  в  поміч  раз-у-раз.

Вона  котила  біль,  як  колесо  на  гору,
Ти  вниз  згори  летиш,  нуртує  кров.
А  я  помалу  ллю  чи  бунт,  чи  упокору?  -
Допоки  всі  не  наламали  дров.

Вона  забула  сміх  і  плакати  забула  -
Ти  висушив  їй  душу  і  собі.
А  я?  Та  що  там  я?..  в  обіймах  Вельзевула
Співаю  соло...  двадцять  п"ять  в  добі.
11.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ліна Ланська

СКРЕСНИ

Скресни,  кригою  ставши,  пліт.
Скресни,  літо,  але  не  з  літ.
Скресни  й  дихати  дай  Землі,

Бігти  водою  живою  вслід.

Скресни,  -  душі  урозтіч  десь.
Скресни,    дихання  -  ні  шелесь.
Скресни,  слово  іскрить  якесь  -

Вчора  лампадою  -    пекло  днесь.

Скресни,  я  ж  бо  -  від  плоті  плоть.
Скресни,  колом  зійшлося  тло.
Скресни,  наче  і  не  було

Магми,  -  прозоре  плавиться  скло.

Скресни  й  стрілою  пройди  наскрізь.
Скресни,    безсило  в  мені  втопись.
Скресни,  крижини  в  одне  злились  -

Метеорити  розгойдують  вісь.

Скресни,  вмовляю,  задля...
Ковзають  руки...  гиля!
Зморено  стогне  Земля:
"Скресни,"  -  і  вкотре,  -  з  нуля...

10.12.16.





   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705822
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


ТАИСИЯ

Музыкальная полифония

Ни  у  кого  такого  нет  оркестра.
Завидую    способностям    зимы.
Его  аккорды  слышны  повсеместно:
На  всех  просторах  матушки  земли.

Тревожные,  торжественные  звуки
Сопровождают    град  и  снегопад.
Влюблённые  страдают  от  разлуки:
Все  рейсы  отменяются  подряд.

Узор  следов  рисует  нам    пороша.  
Прекрасная  охотничья  пора!
Пурга  принарядилась  в  юбку  "с  клёшем".
Всю  ночь  танцует  с  ветром  до  утра.

А    злая  буря  и  ревёт,  и  воет.
С  цепи  сорвалась  шустрая  метель.
Сам  чёрт  в  бедламе  этом    ногу  сломит.
Позёмка  с  бесом  крутят  карусель.

Ни  у  кого  такого  нет    оркестра,
Как  у  крутой  волшебницы  зимы.
Звучит  «Метель»*  -  творение  маэстро.
В  него    мы  все,  конечно,    влюблены.

*Романс  Георгия  Свиридова  
 По  повести  А.С.  Пушкина  «Метель».

10.12..2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705794
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


НАДЕЖДА М.

Поцілунок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EELro16J04s[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRvTCKG3OMg[/youtube]


Ніколи  не  цілуй,  якщо  не  любиш,
На  вітер  слів  красивих  не  кидай.
Бо  терпким  полином  ті  пахнуть  губи.
А  серце  це  відчує,  так  і  знай.

Як  важко    цілувати  на  прощання.
Втрачається  у  серці  теплота.
І  знаєш  добре  ти,  що  це    востаннє.
І  тіло  обіймає  мерзлота.

Немов  сніжинки  падають  на  тіло.
І  хоч  вуста  палали,  ніби  жар,
Але  душа  чомусь  усе  тремтіла.
Гнітив  оцей  останній  серця  дар.

Замерзлу  ніжність  гріли  твої  руки.
Дививсь  у  очі,  ніжно  поміхнувсь...
І  десь  далеко  я  почула    звуки:
Чекай  мене,  до  тебе  повернусь..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705780
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Валентина Ланевич

Косий дощ поливає розкислий асфальт.

Косий  дощ  поливає  розкислий  асфальт,
Кида  краплі  холодні  у  зблідле  обличчя.
Йду  неспішно,  в  душі  озивається  альт,
Розквітає  оаза,  що  часто  так  сниться.

Де  ласкає  твій  погляд,  торкає  мене,
Й  шаленіє  у  грудях  стривожене  серце.
Я  занурююсь  в  сон,  ніжність  тілом  тече
І  тремчу,  що  на  вітрі  тоненьке  стебельце.

Трепет  той  підіймає  дозріле  вино,
Ту  глибинну  любов,  що  розбурхує  сутність.
Я    -  твоя,  я    -  в  тобі,  не  сьогодні  -  давно,
Моє  дихання  -  ти  і  моя  ти  майбутність.
09.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705649
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Микола Миколайович

Фаберже

У  власті  в  нас  особий  погляд,
Створити  вміють    Аналог.
Коли  своїх  злочинці  ловлять,
І  відпускають…  під  залог.  

Пощо  їм  суд,  вони  ж  в  малині…                        
Під  покровительством  мінор.
Братки  свої  ж  бо  зозулині…                    
Завжди  знайдеться  коридор.            

Сидять  по  тюрмах  патріоти,
Де  ж  обездоленим  узять..?
Давно  всі  грошики  в  мерзоти,
Надійно  братики  сидять.

Тим  часом  в  Раді  жирні  свині,
Як  те  яєчко…  -  фаберже.
Закон  і  влада  на  чужині,
Їх  писки  жирні  береже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705630
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Потусторонний

Не стоит.

Когда-то  обращались  к  венерологу
больные  кабычегоневышлизмами.
Теперь  -  эффективнее  к  политологу,
на  вынос  торгующему    Отчизнами.

Сегодня  лечение  тела  совестью
надёжней  пиявок,  антибиотиков.
Намного  тревожнее  стали  новости,
зато  как  богаты  они  эротикой.

Пестрят  новостные  каналы  актами.
Не  то  половыми,  не  то  глобальными.
Всё  время  сношают  кого-то  фактами,
используя  факторы    аморальные.

Мир  лживо  подобен  чему-то  светлому.
За  ангелом  дьяволу  легче  спрятаться.
Не  стоит  ему  доверять  поэтому.
Особенно  если  вам  что-то  кажется...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705627
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ліна Ланська

ДЯКУЮ, ГОСПОДИ

Дякую,  Господи...знову
За  порятунком  сюди  -
Схованку  кинь  калинову,
Литиме  дощ  -  не  суди.

Дякую,  Господи,    вийняв
Душу,  -    одну  із  офір,
Порожньо,  сиплеться  скриня,
Хрипне  від  туги  клавір.

Дякую,  Господи,    де  ти,
Кінчик  чужого  пера?  -
Пензлик  чарівний  для  Леди,
Хай  вона  і  не  з  ребра.

Дякую,  Господи,  суму
Дай  лиш  мені,  а  йому  -
Сонця  у  мороці  глуму,
А  для  кохання  -  пітьму.

Дякую,  Господи,  знаю,
Ріжеш  мене  без  ножа.
Пеклом  той  рай  називаю,
Де,  без  любові,  чужа...

Дякую,  Господи,  муки
Тільки  мені  і  залиш.
Силоньки  дай  же  у  руки  -
Душу  сховати  у    вірш.

07.12.16.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705567
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Циганова Наталія

що ж… - по келиху вина…

З  лівої  руки  опівночі  
випито  шалену  ніч,  
де  цілує  смерть  коліно.  Чи  
ми  не  варті  протиріч  
між  добром  і  злом  заклятими?  
Друзки  ще  живих  сердець  
вічність  у  собі  ховатиме,  
як  останню  із  фортець,  
вірністю  лише  озброєну...
...що  ж...  -  по  келиху  вина...
Час  зупиниться  загоєний  -
і  не  мир,  і  не  війна...
і  не  віра,  і  не  докори...  -
загубивши  нас,  як  ритм...
...я  -  твоя...
в  твоєму  спокої...
Я.  
Остання  з  Маргарит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705539
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Радченко

Завірюха (акро)

Завірюха  снігом  в  вікна  цілу  ніч  жбурля,
А  під  ранок  раптом  стихла  —  спатоньки  лягла.
Всі  дороги  і  стежинки  снігом  занесло
І  тобі  мою  хатинку  не  знайти  було.
Річки  береги  високі  за  ніч  сніг  зрівняв,
Ювелір-мороз  шибки  мереживом  заткав.
Хочеться  мені,  щоб  швидше  стежку  ти  знайшов,
А  я  в  грубу,  щоб  зігрівся,  ще  підкину  дров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705490
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Радченко

Завірюха (акро)

Завірюха  снігом  в  вікна  цілу  ніч  жбурля,
А  під  ранок  раптом  стихла  —  спатоньки  лягла.
Всі  дороги  і  стежинки  снігом  занесло
І  тобі  мою  хатинку  не  знайти  було.
Річки  береги  високі  за  ніч  сніг  зрівняв,
Ювелір-мороз  шибки  мереживом  заткав.
Хочеться  мені,  щоб  швидше  стежку  ти  знайшов,
А  я  в  грубу,  щоб  зігрівся,  ще  підкину  дров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705490
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Lana P.

ГОЙДАДУСІ ДЛЯ НАСТУСІ (КОЛИСКОВА)

Года-гойда-гойдадусі,
Прийшла  киця  до  Настусі.
Мури-мури-мури-мур…
Ну,  а  котик  Леамур
Десь  пішов  ловити  миші.
Киця  Настеньку  колише…
Гойда-гойда-гойда-да…  
А-а-а-а-а-а-а…                                                              1/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705481
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Циганова Наталія

***

Часы  испили  время  "после  осени",  
роняя  сны  на  белые  снега,  
минутами  ступая  наугад  
с  проспавшими  рассветами  белесыми.  

Пока  мечты,  размытые  вопросами,  
несли  по  прелым  листьям  наш  фрегат,  
часы  испили  время  "после  осени",  
роняя  сны  на  белые  снега  

в  косой  аллее  с  юными  березами,  
коснувшимися  памяти  слегка.  
К  заснеженным  причалив  берегам,  
уже  без  "нас"  из  вдруг  мелькнувшей  просини  
часы  испили  время  "после  осени"...


                                     (конкурсное)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705458
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Ліна Ланська

ДИМОМ, ЯКБИ

Стану  навшпиньки,  -    найвища?
В  сніг  не  зарити  журби.
От,  якби  димом  вогнища,
Димом  злетіти  якби...

Снігом  під  ноги  і  вітром
Бігти  бігом  в  заметіль.
Дзвони,  засмучені  світом,
В  сполохи  б"ють  звідусіль.

Попелом  вкриють  голівку,  -
Рветься  пожежа  без  меж.
Падає  щось  на  долівку,
Вгору  зривається  теж.

Вгору  й  на  стіни,  помалу,
Плавом    відлуння  злоби.
От  би  її  на  поталу,
Димом  дотліла  якби.

07.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705420
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Олена Вишневська

як воно?

       [i]  З  вдячністю  за  емоційну  хвилю  неповторній  і  світлій  Людині...  [/i]

           [b]  [i]    "Як  воно  -  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
                       Коли  тиша  бездомним  кошам  по  стіні  шкребеться."[/i][/b]
                                                                                                                               [b]lucial[/b]

         

Як  воно:  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
В  слові  приховати  оголений  нерв…  А  він  тобі  не  озветься!
Погляд  виразний  підводити  так,  щоб  залишитись  назавжди
В  ньому,  бо  ти  до  судом  закохалась?…  і  в  цьому  вся  правда…

Бачити  одне  і  те  ж  саме  небо?  Бути  йому  Мадонною?
Можеш  –  йому  себе  всю  до  останнього,  але  не  станеш  іконою.
Пташкою  у  вікно  його  битися,  а  від  нього  –  щораз  як  на  плаху?
Ти  божевільна,  дівчинко!  Тобто,  точніше,  живеш  без  даху.

Що  тобі  до  його  сновидінь?  Інша  у  сутінках  сниться.
Тільки  весь  світ  запалився    в  бездонних  коханих  зіницях…
Більшого  б  і  не  просила:  знати,  що  в  нього  є  щастя.
Хай  і  болить,  що  далекий  тобі,  й  крутить  від  того  зап’ястя.

Нести  в  собі  невтоленну  жагу,  наче  носять  дитину  і
Знати,  що  ти  грішна  цим?..  Грішна  ним!  У  хвилинної  
Стрілки  просити:  «Спинись!  Далі  не  смій  рухатись!
Як  же  мені  без  нього  йти?  Як  тиснуть  в  душі  пута  ці!»

Як  воно  –  вітром  скуйовдженим  до  нього  лише  торкатися?
В  мареві  відчувати  те,  чому  так  й  не  судилось  статися?
Веснами  розквітати,    осінню  в  почуттях  топитися?...
Дихати  ним,  як  повітрям?  Пити  любов,  і  не  напитися?...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 09.12.2016


Олена Вишневська

…і випав сніг…

                                               [i]настроєве...
                                               ...без  претензій  на  вірш)[/i]


Морозний  вечір.  Малює  грудень.  Ані  душі.
І  білим  пензлем  на  вікнах  кадри,  як    вітражі.

По  тілу  –  льодом.  Під  шкіру  –  смутком  /твої  слова/…
«Що  буде  далі?»  -  тріпоче  птаха  /іще  жива/.

Мовчали  вголос.  Тепла  шукали  –    і  не  знайшли.
Та  ледь  відчутно  незримий  янгол  торкав  крильми.

Усе  минеться.  Любов  і  туга.  Печаль  і  сміх.
Розкрило  небо  свої  обійми  –  і  випав  сніг…  


/06.12.2016/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


НАДЕЖДА М.

Доля…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-51YEny2ZNA  
[/youtube]


Доля  може  дати  і  забрати.
Радістю  порадувать  нараз.
Іноді  у  піжмурки  погратись,
Залишити  з  носом  нас  підчас.

Як  же  нам  приймати  цю  сваволю?
Манни  з  неба  мовчки  почекать?
Може,    в  бій  вступити,  моя  доле,
Журавля  у  небі  упіймать?

Жаль,  вони  у  вирій  відлетіли.
Може,  про  синицю  тут  згадать?
Ось  такі  думки  тепер  обсіли.
Не  дай,  доле,  в  виборі  блукать..

Та  колеса  доля  крутить  швидко.
Не  дають  часу,  щоб  вибирать.
По  житті  потягнеться,  як  нитка..
Бережімо,  щоб  не  розірвать.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705021
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Ліна Ланська

ЛЕБЕДИНЕ ОЗЕРО

Навіщо  брехати  собі,
Коли  лиш  з  брехнею  і  в  люди,
Всі,    двадцять  чотири  в  добі?  -
Неправди  вітри  звідусюди.

Та  що  там,  коли  не  сама  -
Хустиною  рот  не  закрити.
Облуда  чекає  німа  -
Оділія  крила  йде  мити.

Кохатися  понад  усе,
Нехай  навіть  згине,  допоки
Снігами  любов  занесе...
Над  озером  люті  потоки.

Не  вір!  Подивись  на  крило,
Чорніше  від  чорного  знизу.
Ваніль  потемніла?..  -    пекло;
Закопчене?...  каже  від  хмизу.

Палили?  Яка  ж  то  орда,
Коли  ти  біленька  і  щира?
Душа  до  землі  припада,
Кохання  для  неї  -  офіра.

Розправити?..  та  все  одно,
Крила,  щоб  злетіти,  не  має.
На  двері  замки,  а    вікно?
Оділіє,  він  не  кохає.

Вчепився,  як  воша    в  кожух,
Любов  таки  клята,  -  незряча.
Нічого  не  бачить  навкруг  -
Забув,  що  лебідка  не  кряче.

Забув  же,  що    чорне  крило
У  ангела  -  вигнанця  з  Раю.
Отямиться,  що  з  ним  було?..
.........................................
Іди...я  тебе  відпускаю.

Те  озеро  й  досі  сумне,
А  плесо  -  замріяна    Лета.
Колись  же  прозріє  й  збагне...
Чекаю.  Навіки.  Одетта.
05.12.16.












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704992
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Олекса Удайко

ЖИТТЯ ВИРУЄ

                 ...якось  так  упало...      
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]                                                

[i][b][color="#5108c7"]Я  вдруге  вже  узяв  собі  тайм-аут,
Аби  щедрот  помножити  набір:
Водицю  п"ю  й  солодку  втіху  маю,
Вдихаючи  красу  Карпатських  гір...

Ще  й  не  зима,  хоч  Новий  рік  на  носі!
Кришталь  полів  й  смарагд  струнких  смерек
Милують  око.  Хоч  надворі  осінь,
Життя  вирує  вздовж  і  впоперек!

Жінки  ховають  личка  у  хустини,
Й  хода  у  них  задумлива,  м"яка...
Зустрічний  люд  вітає  їх  гостинно,
Й  до  серця  вдячно  тягнеться  рука.

Та  враз  розквітне  усміх  веселковий,
Як  блисне  погляд  жінки  крізь  вуаль!

...У  біле  наряджаються  раптово
Прихована  самотність  і  печаль...[/color]
[/i]
[i]...якось  так.  7.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Радченко

Сказка о черном кольце (за мотивами Ахматової)

Сказка  о  черном  кольце
1
Мне  от  бабушки-татарки
Были  редкостью  подарки;
И  зачем  я  крещена,
Горько  гневалась  она.
А  пред  смертью  подобрела
И  впервые  пожалела,
И  вздохнула:  «Ах,  года!
Вот  и  внучка  молода».
И,  простивши  нрав  мой  вздорный,
Завещала  перстень  черный.
Так  сказала:  «Он  по  ней,
С  ним  ей  будет  веселей».
2
Я  друзьям  моим  сказала:
«Горя  много,  счастья  мало»,  —
И  ушла,  закрыв  лицо;
Потеряла  я  кольцо.
И  друзья  мои  сказали:
«Мы  кольцо  везде  искали,
Возле  моря  на  песке
И  меж  сосен  на  лужке».
И,  догнав  меня  в  аллее,
Тот,  кто  был  других  смелее,
Уговаривал  меня
Подождать  до  склона  дня.
Я  совету  удивилась
И  на  друга  рассердилась,
Что  глаза  его  нежны:
«И  на  что  вы  мне  нужны?
Только  можете  смеяться,
Друг  пред  другом  похваляться
Да  цветы  сюда  носить».
Всем  велела  уходить.
3
И,  придя  в  свою  светлицу,
Застонала  хищной  птицей,
Повалилась  на  кровать
Сотый  раз  припоминать:
Как  за  ужином  сидела,
В  очи  темные  глядела,
Как  не  ела,  не  пила
У  дубового  стола,
Как  под  скатертью  узорной
Протянула  перстень  черный,
Как  взглянул  в  мое  лицо,
Встал  и  вышел  на  крыльцо.
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Не  придут  ко  мне  с  находкой!
Далеко  над  быстрой  лодкой
Заалели  небеса,
Забелели  паруса.

[b]Казка    про  чорне  кільце[/b]
                             1
Від  бабусі-татарки  так  рідко
Подарунки  бували  мені.
І  навіщо  хрещена?  Гірко
Вона  гнівалась  часто  тоді.
Перед  смертю  добрішою  стала,
Жалкувала  уперше  вона:
«Ой,  роки»,—і  зітхнувши,  сказала,  —
«Ось  й  онучка  уже  молода».
Мій  безглуздий  пробачивши  норов,
Чорний  перстень  у  спадок  дала.
Так  сказала:  «  Для  неї  він.  Й  знову
Веселішою  буде  вона».
                                 2
Тихо  друзям  моїм  я  сказала:
«Горе  всюди,  а  щастя  мало».
Геть  пішла  я,  закривши  лице  —
Загубила  я  чорне  кільце.
І  промовили  друзі  мої:
«Скрізь  шукали  той  перстень  всі  ми.
Біля  моря  на  жовтім  піску
Й  поміж  соснами,  там,  на  лужку».
Щоб  догнати,  алеєю  біг
Сміливіший  із  друзів  усіх,
Умовляв  ,  почекала  щоб  я
Зовсім  трішечки,  до  схилу  дня.
Здивувалась  пораді  його
Й  розсердилась  на  друга  свого
Лиш  за  те  —  ніжні  очі  які!:
«Ви  для  чого  потрібні  мені?
Тільки  й  можете  що  насміхатись,
Та  й  ще  в  колі  своїм  нахвалятись
І  носити    ще  квіти    сюди».
Всім  веліли  геть  звідси  іти.
                           3
І  в  світлицю  прийшовши  свою,
Птахом  хижим  від  болю  стогну.
Й  повалилась  на  ліжко  своє
В  сотий  раз  згадати  усе:
Як  вечерю  я  всю  просиділа,
В  темні  очі  дивилася  сміло.
Як  не  їла  і,  як  не  пила
Коло  темного  з  дубу  стола.
Під  настільник  візерунковий
Простягнула  йому  перстень  чорний.
Як  він  глянув  в  обличчя  моє,
Встав  і  вийшов  без  слів  на  крильце.
             ………………………………..
Не  прийдуть,  бо  не  знайдуть  вже,  ні!
Над  швидким  же  човном  в  далині
Червоніють  небеса
І  біліють  паруса  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704963
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Микола Миколайович

Її чари - дивний сміх

Я  нарешті  розібрався,
Чом  ступив  на  той  поріг.
Ось  чого  я  закохався…
Її  чари  дивний  сміх.

Білолиця  моя  згуба,
Ясне  сонечко  моє.
Катерино  дівко  люба,
Моє  серденько  стає.
Коли,  я  тебе  побачу,
У  душі  вишневий  цвіт.
Будоражиш  кров  гарячу,
Затуляєш  білий  світ.

Що  ж  зі  мною  поробила,
Чаклувала,  завела…
Дикий  норов  остудила,
З  ума  легеня  звела.
Впала  в  очі  впала  в  душу,
Остудила  наче  сніг.
Без  її  тепер  не  рушу,
Як  вкохатися  я  зміг..?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704956
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Іванюк Ірина

Візьми ключі, а сумніви залиш!


Яка  вона  тобі,-  січнева  ніч?...
Ота  ясна,  у  зорянім  намисті...
Впаде  з  вінця  блакитний  самоцвіт,-
заслін  прочинить  в  нове  та  колишнє.

Колись  мело,  злітався  роєм  сніг.
Ти  на  шибках  читав  непевні  знаки,
в  передчутті  незвіданих  доріг...
А  іній  малював  холодні  маки.


Злітався  рій...  В  душі,  як  дзвін,  гуло.
І  так  хотілось  сонця  у  долоні.
І  ти  знайшов.  Знайшов  в  собі  його,-
проміння  зігрівало  завжди  скроні...

Яка  вона  тобі,-  січнева  ніч?...
Володарю  вітрів!  Приборкав  долю?
Візьми  ключі,  а  сумніви  залиш!
Холодна  ніч  -  лиш  крок  в  тепла    безодню.

04.12.2016р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704923
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Потусторонний

Вот и всё…

Вот  и  всё.  Отмучилась  больная,  
победила  тягостная  хворь.  
Осень  догорела,  твёрдо  зная,
что  зима  приблизилась  в  упор.  

Свёрстаны  последние    страницы  
до  конца  исписанной  судьбы.  
С  осенью  пришла  пора  проститься,
все  её  привычки  позабыть.

Укрываясь  белым,  свежим,  чистым  
остывает  мёртвая    земля.  
Плачет  снег,    так  го'лоден,  неистов  
комьями  на  головы  валясь.  

Проступили  контуры  проталин  
тёмною,  осеннею  листвой.  
Словно  тело  мёртвое  достали,  
перед  тем  как  выкинуть  его.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704897
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016


Елена*

Подражание цыганским мотивам



Спой  мне,  цыган,    про  ночь  в  степи.
Спой  про  любовь,  без  обещаний.
Про  ковыли,  где  нет  тропы.
Про  серебро  луны  прощаний.

Пускай  басы  терзают  грудь,
Я  вскину  руки  к  звёздам,  ярким,
Махну  оборкой  над  костром
И  закричу  гортанно,  жарко.

А  ты  играй,  бросай  в  меня
Шальные  пламенные  взгляды.
Ворвутся  в    звуки  вздох  коня,
И  неумолчные  рулады.

Босые  ноги  всё  быстрей
Терзают  землю  в    танце,  страстном.
Ой,  нэ,  нанэ!  Так  будь  смелей,
Чтоб  струны  рвал  ты  ненапрасно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704307
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Олена Вишневська

Білим віршем

А  ти  у  мені,  наче  тисячі  /й  більше/  нот,  
Постійно  розігруєш  фуги,  сонати,  гами,
Розгойдуєш  маятник,  чиниш  переворот,  
Та  поруч,  насправді,  немає  тебе  ні  грама.

Далекий.  Чужий.  І  непізнаний.  Врешті  -  мій...
А  ти  мені  Пісня  пісень,  непроглядна  тиша,  
Усмішка  зненацька,  раптово  -  сльозою  з  вій,  
Хоч  інша  з  тобою  і  ти  нею  дишеш,  дишеш...

А  ти  відпустив  би,  як  небо  вчорашній  сніг,  
З  полону.  А  ти  би  тримав  мене  все  сильніше,  
Чекав  перехрестям  на  кожній  з  стрімких  доріг,  
Лягав  би  на  аркуш  /нехай  навіть  білим  віршем/.

Жага  невтоленна.  Спокуса.  Покута.  Я
Прикута  до  тебе  і  вільна  з  тобою.  Вільна...
Плекаю  любов,  наче  жінка  своє  маля.
Ношу  між  грудей  /наче  хрестик/  її  -  натільно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Олена Вишневська

Просто дихай зі мною словами

Я  тебе  смакувала  з  п’янкою  відвертістю  віршів:
У  дуелі  римованій  ми  перейшли  вже  на  ти.
Не  люби  їх  –  вервечками  рим  хай  милуються  інші.
Спробуй  справжню  мене  поміж  ком  і  рядків  віднайти.

Забавляйся  у  піжмурки.  Холодно.  Гаряче.  Спека.
Відчуваєш,  чим  ближче,  як  подихом  плавиться  лід?
Я  сьогодні  рішуча,  не  втримає  ремінь  безпеки!
Я  сьогодні  уперто  до  сонця  прямую  на  схід!

На  кордоні  заграви  в  чуттєвому  пломені  світла
Не  шукай  феєрверків  із  літер  й  кохання  без  меж.
Просто  дихай  зі  мною  словами  –  я  стану  повітрям!
І  не  вірші  –  мене  прочитай…  там,  де  «я  тебе  теж».  


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Циганова Наталія

когда он пил…

Когда  он  пил  –  азартно  ускорялся
стакан,  маршрутом    пол/столешня/рот.
Он  тёр  висок            опять  свободным  пальцем
без  имени  вчера,  сейчас  –  Джек  пот.
И  резал  душу  Джей  Би  Ленуара*
корявый  голос,  выпивший  войну…
и  геев,  и  идейного  угара,
и  верности,  и  гнева,  и  порнух…
Она  –  стояла  тихо,  воскрешая
зарю  надежд.

…и  затыкала  брешь
босая  мысль,  в  разбитом  сердце  шаря:
«Всё  было  б…  
         …слушай  он  хотя  бы  Смеш**…»      )))



*  -  ЛЕНУАР  ДЖЕЙ-БИ  -  американский  блюзовый  певец  и  
гитарист,  популярный  в  1950-х  годах;  автор  нескольких  
блюзовых  стандартов;  в  отличие  от  большинства  других  
авторов  блюзов  часто  писал  на  социально-политические  темы.  

**  -  Smash!!  —  российский  поп-дуэт,  существовавший  в  2000—
2006  годах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704387
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Микола Миколайович

Назарію Яремчуку

В  того  нелегкий  долі  рок,
Кого  нам  Бог  пришле  з  зірок.
Прийшов  до  світу,  як  Антей
Ти  український  соловей.
Ти  України  Фенікс  птах…
Ніс  пісню  нашу  по  світах.
Господь  тебе  благословляв
Щоб    ти  Вкраїну  прославляв.
Під    щемний  плач  гірських  трембіт
По  світу  ніс  вкраїнський  цвіт,
Згорів,  як  свічка,  спалахнув
І  знов    на  вік  в  землі  заснув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703958
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Валентина Ланевич

Одинокий бусел задививсь на воду.

Одинокий  бусел  задививсь  на  воду:
-Чи  то  я  причинний,  чи  не  маю  вроди?
Лист  спада  осінній  із  дерев  останній,
А  в  моєму  серці  думки  на  стенанні.

А  в  моєму  серці  гостя  -  студениця
Та  ще  осінь  денно  що  тая  сестриця.
Пір’я  напинає  вітер  сиворунний,
По  тілу  пускає  тік  жалюче-струмний.

І  душа  живая  тремтить  безголосо,
Сонячне  проміння  і  те  ляга  косо.
Біжить  вода  мимо  та  усе  без  ліку
І  життя  скупує  на  любов,  на  втіху.

01.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704089
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Валентина Ланевич

Тьмяний блиск ліхтаря розколихує ніч.

Тьмяний  блиск  ліхтаря  розколихує  ніч,
Миготять  у  танку  білокрилі  сніжинки.
Щось  не  можу  збагти  я  однісіньку  річ,
Те  кохання,  що  серце  вбирає  в  крижинки.

А  слова  жебонять  тепло-ніжним  струмком,  
З  вуст  течуть  солодаво-проникло  у  груди.
Підіймають  в  душі  нищівний  бурелом
І  -  вмовкають,  неначе  сторонні  приблуди.

Тиха  тихо  сльоза  з-під  припухлих  повік
Зачіпляється  краєм  тремтячої  вії.
А  єство  неприкаєне  в  крик,  що  по  вік
Прагне  блага  любові  без  штампу  повії.

01.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704069
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Ліна Ланська

ЖАБ"ЯЧА ШКІРКА

Ти  не  впізнав,  розплітаючи  коси,
Чий  на  лататті  тремтить  оксамит?
На  купині  он,    поранені    босі,
Ніжки  скривавлені  -  долі  візит.

Ніженьки  білі,  краплинки-слідочки  -
(Звуть  андромедою  квіточки  ті),
В  кущиках  вересу  шлейфом  дзвіночки,
Велич  небачена  -    у  простоті.

Ти  не  впізнав,  а  кохав  без  угаву,
Звав  королевою  серця  свого.
Хто  там  помітить  маленьку  кульгаву?
Тільки  вогонь  лихий,  тільки  вогонь...

Знає,  що  спалена  шкірка  відразу
Світ  знавіснілий  за  мить,  відбере.
Шкірка  мигтить  в  унісон  хризопразу,
Десь  серед  листя  трухлявих  дерев.

Сонцем  опоєний,  світиться  лотос,
Знічена  страднице,  вийди  з  жури.
Щось  загостилась...  допоки,  скорбото?
Для  катування  мечі  не  гостри.

Ти  не  впізнав,  хоч    уцілена  в  серце,
Двох  вас  навіки  з"єднала  стріла.
Плакали  очі,  -  прозоре  озерце
І  розлилось...  андромеда  цвіла.

Плакали  очі,  так  сумно  і  гірко,
Бо  не  кохають  нікчем  і  потвор.
Зноситься  з  часом,  розірвана  шкірка  -
Випробування  одвічний  декор.

30.11.16.[img]http://static.flora2000.ru/images/content/vyrashchivanie-andromedy2.jpg[/img]

Свою  літературну  назву  чагарник,  як  і  відоме  сузір'я,  отримав  на  честь  героїні  давньогрецького  міфу  про  Персея.  Андромеда  була  надзвичайно  красивою  жінкою,  і  рослина  отримала    свою  назву  цілком  заслужено:  його  ніжні  рожеві  квітки  витончено  спадають  до  низу,  створюючи  неймовірно  красиве  видовище.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703997
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Олена Вишневська

Мені б

А  я  безтурботно  /по  вітром  розбитих  калюжах/
Услід  за  тобою  біжу,  як  по  гострому  краю.
Останній  ліхтар  під  дощем  хитро  погляд  примружив,
Та  я  і  наосліп  до  тебе  стежки  пам'ятаю.

Мені  б  кілька  кроків  пройти  й  дотягнусь  вже  до  тебе  -
Тримай  мою  руку,  кидай  мені  в  груди  повітря!
Я  дихати  хочу  тобою,  як  ластівка  –    небом,
На  сонце  дивитися  поглядом  вільним,  без  фільтру...

Мені  б  за  годину  до  півночі  на  циферблаті
Зірвати  джек-пот  й  зупинити  безжалісні  стрілки,
Бо  часу  все  менше  у  нас,  і  не  хочу  я  знати,
Як  тягнуться  довго  самотні  німі  понеділки,

Як  холодно  в  спеку  без  тебе,  і  млосно  під  льодом,
Коли  наших  міст  кілометри  заплутаних  вулиць
Сплітають  з  розлук  павутину    і  топлять  під  воду
Вітрила  моїх  кораблів,  що  до  тебе  звернули.

Мені  б  зазирнути  ще  раз  листопадові  в  очі  
І  зливою  впасти,  по  краплі  в  тобі  розчинитись.
Допоки  нам  місяць  свої  колискові  шепоче,
Я  в  тебе  хотіла  б  любові  /без  правил/  навчитись.

І  доки  для  нас  розфарбовує  щастя  афіші
У  сонячні  фарби  /де  ніжність  цілунками  сходить/,
Я  стану  для  тебе  такою,    мов  знав  і  раніше,  
Бо  я  вже  /по  вінця/  твоя...  ще  відразу...  відтоді...  



[i]/колись-тепер/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 30.11.2016


ТАИСИЯ

Вспышка гнева


Гнев  рождается  внезапно.
Эта  сцена    так  фривольна.
Не  возьмёт  слова  обратно.
Не  умолкнет  добровольно.

С  громкой  бранью,  в  пылу  страсти,
Извергает    крик  вороний.
Дальше  –  больше.    Как  из  пасти
Искры    сыплются    драконьи.

От    неё  -    держись  подальше.
Жалит  больно  эта  злоба.
Столько  не  прикрытой  фальши.
Неприятная    особа.

Вспышка  гнева  -  не  от  Бога.
Избегайте  его,  люди!
Объявите  вмиг  тревогу:
Бес  явился  на  верблюде.

Вместо  гнева  –  пусть  улыбка
Освещает    ваши  лица.
Наша  жизнь  настолько  зыбка,
За  неё  нужно  молиться.  

21..11.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701997
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Шип Сергей

ЭДЕЛЬВЕЙС

Я  больше  не  верую  в  рай.
Отменён  туда  чартерный  рейс.
Но  я  слышал:  есть  облачный  край,
Где  цветёт  в  горах  эдельвейс.

Смехотворны  и  власть,  и  казна,
И  казённый  чиновника  фейс.
Лишь  любовь,  точно  воздух,  важна,
И  она  –  как  цветок  эдельвейс.

Но  я  больше  не  верую  в  ад.
Что  может  быть  жизни  страшней!
Обещаю  вернуться  назад,
Превратившись  в  цветок  эдельвейс.

Март,  2005

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703706
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Шип Сергей

ЭДЕЛЬВЕЙС

Я  больше  не  верую  в  рай.
Отменён  туда  чартерный  рейс.
Но  я  слышал:  есть  облачный  край,
Где  цветёт  в  горах  эдельвейс.

Смехотворны  и  власть,  и  казна,
И  казённый  чиновника  фейс.
Лишь  любовь,  точно  воздух,  важна,
И  она  –  как  цветок  эдельвейс.

Но  я  больше  не  верую  в  ад.
Что  может  быть  жизни  страшней!
Обещаю  вернуться  назад,
Превратившись  в  цветок  эдельвейс.

Март,  2005

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703706
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Вячеслав Рындин

Конец фильма

Вот  –  кинолента  заводская,
Синематограф  с  костылём,  
Проекционная  прямая
И  дядя  под  большим  плащом…
Где  человечки  побежали,
Там  расчехлён  кинетоскоп…
…и  –  целлулоид  набирает
Сцен  патронажных  типа:  СТОП!

Бежали,  бегали,  скакали,
Дремали,  тюльку  волокли,
Кричали,  пели,  глотку  драли
И  все  –  в  итоге:  Молодцы!!!

Вот  –  заключительная  сцена,
Кинематограф  бобылём
Напряг  свои  едины  вены,
Нетяглый  скрип  снимает  днём…
А  вечером  –  другие  темы…  
Футбол…  «Динамо»…  Перемены…
«Шахтёр»  (Донецк)  –  защитник  Рац    
Нам  гол  забил  –  
Коне…  фильма(ц)?!

30.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703867
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Ліна Ланська

ЗАКИНУ

Закину  у  ніч  печалі,  нехай  летять.
Закину  безжальних  мук  непроханий  стогін.
Закину  сумне  й  мовчазне    передчуття,
Закину  глумливий  сміх  і  докори  строгі.

Закину  дощі  тижневі  -  нудьгу  богів.
Закину  в  рожевий  сон    прощання  у  сквері.
Закину  похмурі  рики  жаских  могил,
Закину  магічний    ключ,  малюючи  двері.

Закину,  не  варте  свіч,    останнє    із  лез.
Закину  щити,  а  стріли  віддам  амурам.
Закину...  щербатий  Місяць  -  той  самий  Крез,  -  
Закину  мідяк  і  звабить    його  Зажура.

Закину  тихцем  і  в  срібне  сяйво    вберусь.
Закину  дзеркал  друзки,  -  до  ніг  твоїх  зорі.
Закину,  сховавши  в  серці  одну  якусь  -
Закину  -  у  щасті  щоб,  а  може,  і  в  горі...
30.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703866
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Олена Вишневська

Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…

Продайте,  будь  ласка,  квиток  у  ромашкове  поле…
Там  ніжність  ванільними  крихтами  ллють  пелюстки,
І  я,  босоногим  дівчам,  наганявшись  уволю,
Вертаюсь  в  будинок,  де  поруч  рояться  казки.

Любисткові  сни  розганяють  світанки  на  конях.
Під  стріхою  ластівки  щедро  звивають  міста.
Ліниво  муркоче  руде  кошеня  з  підвіконня,
І  сонячні  зайчики  ловлять  його  за  хвоста.

Там  руки  бабусі,  натруджені,  пахнуть  жнивами,
В  печі,  зашарілій,  тріскоче  розпечений  жар,
І  гріють  боки  паляниці…  Розігрують  гами
У  комині  протяги  –  й    линуть  птахами  до  хмар.

На  вікнах  хрумтять  накрохмалені  білі  фіранки,
І  долею  в’ються  по  стінах  з  ікон  рушники…
Вбирається  сад  яблуневий  в  рясні  вишиванки,
Де  в  гіллі  майструє  павук  із  ниток  гамаки.

Там  мама  /  я  знаю    такою  її,  –  молодою!/,
Не  відає  навіть  про  те,  що  стежками  зірок
Десь  ходить  вона  /та,  яку  не  назвали  війною!/…
Продайте,  будь  ласка,    в  ромашкове  поле  квиток…  



[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Твої твори читатиме міль

Ти  дивися  поєт  знаменитий…
В  холуях  ти  чимало    достиг.
Ти  бездара  тупий,  хамовитий
У  свинарнику  ситих  бариг.

Розірветься  терпіння  граната,
Бога  Нашого  досить  гнівить.
Відійде,  як  листок  чужа  влада,
Як  мара  на  зорі…    відлетить.

Тож  кому  ти  співатимеш  Оди,
В  позолоті  здаруєш  книжки?
Ти  не  матимеш  служка  роботи
У  підвал  запакують  в  мішки.

У  словах  моїх  правда,  як  будень,
У  рядках  твоїх  в  коконі  цвіль.
Мої  вірші  читатимуть    люди,
Твої  «твори»  читатиме    міль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703645
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Анфиса Нечаева

Дорога до батьків

І  знову  їду  з  міста  до  села,
До  рідної  оселі,  до  батьків.
Де  народилась  я  і  прожила
Свої  дитячі,  без  турбот,  роки.
Я  їду  до  стареньких  мами  й  тата,
Де  хата  сповнена  любові  і  тепла.
До  них  дорогу  нам  не  треба  забувати,
До  них  на  вік  моя  дорога  пролягла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694994
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Незабудка синьоока

Незабудка  синьоока,

Літня  хмарка  дощова.

Як  стеблинка,  невисока…

Незабудка  польова.

                           Приспів:

Зорі  нас  з  небес  вінчали,

Нам  псалми  свої  співали.

Скалки  сипали  до  ніг,

Поєднали  нас  на  вік.

 

Тобі  пташко  легкокрила

З  небес    променем
впаду.  

Все  тобі  дівчино  мила…

В  твої  ноги  покладу.

                         Приспів:
 

Ти,    як  яблучко  румяне

У  божественнім  саду.

Моє  сонечко  весняне…

Напій  спраглий  на  меду.

                             Приспів:

 

Чимось  впала  мені  в  душу,

Увійшла  до  мене    в  дім.

Я  тобою  квітко  дишу...

Бо  ти  в  серденьку  моїм.  

                           Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700664
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Багряна осінь на коні

Буяє  диво  вдалині,

У  засіках  діброви.

Багряна  осінь  на  коні,

В  одежах  пурпурових.

 

В  плащі,  як  витязь  із  казок,

Блищить  у  позолоті.

Полою  змах  і  є  мазок…

В  калині  чи  на  глоді.

 

Пішла  дібровою  у  яр,

Для  груші  зупинилась.

Труснула  дичок  на  таляр,

За  терен  зачепилась…

 

Все  далі  й  далі  навпрошки,

У  променях  любові.

Кладе  в  долини    і
стежки

Узори  кольорові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699498
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Сандармох

Забрали  душу,  гроші  й  хату,

Сплели  у  стійлі    постоли.

У  час  зневіри  і  розбрату,

Нас  тихо  в  рабство  завели.

 

Навже  даремні  Сандармохи,

І  жертви  тисяч  таборів.

Зітхання  досі…  й  епілоги,

Під    дикий  гогіт
лихварів.

 

Зотліли  кості  бандуристів,

Нема    уже  в  бандури
крил.

Спалили  кляті  юто  -  христи,

Та  ми  повстанем…    із
могил.

 

Реве  та  стогне  Дніпр  широкий,

Не  стих  в  порогах  чайки  крик.

Їх  думи  праведні  й  високі,

Вкраїну  будять  й  Материк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699305
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Душевна стужа

У  душі  буяє  стужа,
А  в  грудях  вогонь  пече.
Личко  гарне  наче  ружа,  
Пригорнись  в  моє  плече.

                   Приспів:
"Ой  не  край  не  край  козаче,
серденько  своє,
Не  лежить  бо  небораче,
до  твого  моє".


Ой,  чого  зі  мною  граєш,
Для  чого  ця  гра  уся.
Чом  мене  так  спокушаєш,
Чого  мучиш  Петруся.

                 Приспів:
"Ой  не  край  не  край  козаче,
серденько  своє,
Не  лежить  бо  небораче,
до  твого  моє".

Осінь  пізня  листя  косить,
Іней  в  гілочках  снує.
Зупинись  хіба  не  досить,
Серце  краяти  моє.

                 Приспів:
"Ой  не  край  не  край  козаче,
серденько  своє,
Не  лежить  бо  небораче,
до  твого  моє".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699173
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 30.11.2016


OlgaSydoruk

Не потекла моя река…

Экспромт

Явилась  ночь  ко  мне  без  сна...
Слова  упорно  лезли  в  душу.
Их  прогоняла  от  себя,
Чтобы  спокойствие  не  рушить...
Не  потекла  моя  река.
Ей  имена  не  подбирала.
Минорная  строка  -  пуста...
Чернилом  рук  не  измарала...
Запоминала  -  на  потом,
Когда  рассвет  забрезжит  серый.
Проснётся(нехотя)мой  дом
И  "с  добрым  утром"скажет  смело.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703689
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


ТАИСИЯ

Осенняя Фиеста


«  Знает  только  ночь  глубокая,  как  поладили  они.
Распрямись  ты,  рожь  высокая,  тайну  свято  сохрани!»
_____________________________________________

Жду  от  осени  ответ    я  -    чем  ты  можешь  удивить?
Неужели  только  летом  на  свидания  ходить?
Неужели  только  летом  можно  милого  любить?

Не  печалься,  красна  девица,    в  каждом  деле  свой  резон!
Рожь  уже  свезли  на  мельницу.  Осень  –  свадебный  сезон!

Осень  поздняя  поведала,  что  пришла  её  пора!
Свадьбу  пышную  затеяла,  И  сватов  уж  позвала!

Осень  всё  же  удивила  всех!    Натопила  жарко  печь.
Поспешила!  Ох,  поспешила!    Каравай  ржаной  испечь!

Объявил  жених    Фиесту!      Тайну    выдать  он  готов.
Под  венец  ведёт  невесту…Больше  дела  –  меньше  слов.

30.11.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703779
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Олекса Удайко

L'AMOUR

                 [i]  Навіяне…  співом  Мірей  Матьє  і  Шарля  Азнавура...  
                               І,  звичайно  ж,    "Есмеральдою"...                                                                                              
[youtube]https://youtu.be/bKAdlyDcas4[/youtube]
[b][color="#eb1212"]Нема  в  житті    речей…    украй  негарних,    
Як  коней…  без    вуздечки  й  без  сідла…
Та    вершники  є  вмілі...      Й  незугарні  –
Природа  їм  дарів  тих  не  дала.

Відтак    і  скачуть    кінники    на  охляп  –
Присішк*,  
                             черко́т*,  
                                                           зубе́л*,  
                                                                                     принуки  
                                                                                                                     без…                                                                        (
Губів  нема,  то  нічим  вже  і  в’йокнуть.  
Пройти  б  їздцю  гармонії  лікбез!                                                                    

Не  всім  дається  верхове  барокко,
Буває  недосяжним  їм  конку́р…
Та  кожному  впадає  те  у  око,
Що  відізветься  в  серці  
                                                                                 як  L’Amour.
                                           
                                                   *  *  *  
...Бо  серце  не  буває  вкрай  нештепним,
Воно  «L’Amour»  співає  навіть  в  тих,
Хто  з  виду  некрасивий,  недотепний,
Чий  мозок  самоти́ною  затих…  

І  враз  встає  в  жокея  та  умілість,
Що  подолає  виїздку  й  конку́р,
Коли  йому,  на  добру  Божу  милість,
На  долю  з  неба  спуститься  
                                                                                               L’Amour!  
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]

                                               *  *  *
…І  в  ніжності  ураз  потоне  хтивість,  
Впаде  до  ніг  неждана  висота,
Та  воля  у  їздця  навік    остигне  –
Раба  з  мужчини  робить  красота…[/color]
[/b]
29.11.2016
_________
*  Присішки  –  стремена,  черко́ти  –  шпори  на  чоботях,  
 зубе́ли  –  узда  («Скарбослов».  К.:  Бібл.  Українця.  2000)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


КВолынский

Крым.

Широкое  море,  высокие  горы  -
Радуют  сердце  эти  просторы.
Радуюсь  я  и  обилью:  людей,
Воздуха  чистого,  солнца  лучей.

Всё  здесь  мне  дорого:  лес  и  трава,
Сад  –  виноград  у  большого  села,
Стройные  ели,  хлеба  на  полях  –  
Всё  здесь  красивое  в  этих  краях.

Посмотришь:  налево  –  вершина    Ай-Петри,
К  низу,  направо  –  простор  голубой.
Как  не  любить  красоты  -  то  такой,      
Как  мне  прожить  без  тебя,  Крым  родной?        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684798
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 30.11.2016


s o v a

Балакучий вечір

Дахом  підперте  небо,
Пальцями  по  вікну
Пишуть  морози  леґо,
Партії  соло  круг.

Пошта.  Дзвінки.  Розмови.
Пошепки  тануть  дні.
Вечір.  Ліхтарні  брови
Снігом  прикритих  слів.

Зовсім  як  у  дитинстві:
Санки,  мороз,  зима.
Щемно.  І  осінь  бистра.
Хай  би  собі  була.

Під  шоколадом  ночі
Стелиться  снів  глазур,
П'янко  тонули  очі,
Певно  стріляв  Амур

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703655
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


OlgaSydoruk

Не хочешь этого?. .

Экспромт

А  я  тебя  не  прогоняю.Ты  сам  уходишь  от  меня  -  
Твоё  лицо  я  забываю...За  то  караю  лишь  себя.
И  никого  не  обвиняю  -  в  той  неизбежности  разлуки...
Зима  морозом  наступает.Метель  пугает  воем  суки.
Продлённый  час  -  воспоминаний.У  ожиданий  -    не  короче...
Наверно,время  иcпытаний...Не  хочешь  этого?..Не  хочешь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703607
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Вячеслав Рындин

ОН

[b]…об  уходящем  хулиганстве
Писал  блистающий  поэт.
Он  –  в  увлечённом  постоянстве
С  пером  носился  кроткий  век.
Он  –  возраст  осени  нетленной
Мудрил  в  наклонностях  берёз,
А  образ  имени  влюблённой
Мирволил  в  лунном  царстве  звёзд.  
Он  –  с  непокорною  отвагой
В  походке  жизни  заводной,
Слегка  испив  бодрящей  браги,
Считал  находку  роковой
В  странице  страсти  изречённой,
Где  алый  росчерк  снизошёл,
Ответив  разным  обречённым,
Что  в  хулиганстве  ОН  нашёл?![/b]

29.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703580
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Циганова Наталія

…я прощаю… прощай…

Расскажи,  мой  поэт,
о  других  городах,
разделивших  с  тобою  седины.
Опоздавший  рассвет  –
затянувшийся  взмах
на  затакте  к  остывшим  руинам.

Говори…  говори…
Ночь  –  дождями  пьяна
и  слепа  под  насурьмленным  небом,
где  не  слышат  молитв…
где  молитвам  –  цена
в  зеркалах,  перетянутых  крепом.

Ты  упрямо  искал
свой  последний  причал
до  конца…  до  дороги  обратно…
Обгоняя  печаль,
я  прощаю…  Прощай,
мой  поэт…  мой  рассвет…  моё  завтра…





                                       (все  умерли.  освистанный  занавес  падает.  режиссёру  
                                         бьют  морду,  вызвав  бурные  аплодисменты  труппы)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703551
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Лина Лу

УБИРАЙСЯ

Убирайся
Прошу,  не  скули  и  не  ной,
Завывая  под  утро  и  к  ночи.
Убирайся
И  дверь  за  собою  закрой  -
Забываю  тебя,  между  прочим.

Между  "этим"  
И  призрачным  бешеным  "тем",
Зависает  туман  паутины.
Болью  сети  
Изгонят  угрозу  дилемм,
Черно-белым  рисуя  картины.

Убирайся,
Меня  рисовать  без  лица,
Наугад,  засыпая  устало.
Убирайся    -
Душа  не  имеет  конца
И...  беда!..  не  имеет  начала.

Не  имеет.
А  память  бессрочный  лимит
Выдает,  чтоб  царапая  мышью,
Побольнее
Напомнить,  как  тихо  скулит
Твоя  тень,  разрывая  затишье.
20.11.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703262
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Циганова Наталія

привет…

И  утро,  ослепнув  от  полностью  чистой  страницы,  
без  слов  упадет  запятой  в  левом  верхнем  углу.  
Я  выпорхну  песней  оставшейся  на  зиму  птицы,  
отставшей  от  лета  и  так  благодарной  теплу,  
рожденному  громко  звенящей  по  рельсам  "пятеркой",  
в  пути  загрузившейся  заново  начатым  днем;  
желанием  вытянуть  руку  в  открытую  створку  
за  солнцем,  спустившимся  на  подоконник  -  лучом;  
заваренным  без  суеты,  на  двоих,  черным  кофе,  
штурмующим  пряно  тобой  не  досмотренный  сон...

Укутавшись  пледом,  читая  глазами  твой  профиль,  
дышать  тишиной,  очертившей  границу  времен,
где  нет  ничего:  ни  секунд,  ни  биения  сердца...
лишь  только  неровно  рассеяный  утренний    свет.
И  -  ждать,  растворив  где-то  в  памяти  мысли  о  бегстве,  
согретое  теплой  улыбкой...
родное  "привет"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Іванюк Ірина

Б"є дзвін. Не на вечірню…


-Мамо!...  Де  та  взялась  біда...
Зі  спалених  ланів  на  видноколі?...
Невже  тепер  дощі  -  скупа  сльоза?
Усохли  ріки?  В  полі  наші  коні...
Та  не  пасуться  вже,  так  дивно...  сплять.

-Батьку!...  Ослаб,  вже  зовсім  хворий,  мій  старий...
А  тут  запасів  збіжжя  на  долоню.
Що,  мамо,  кажете?  Б"є  дзвін?...
Не  на  вечірню!  А  на  смертну  долю!
Сьогодні  час  не  тільки  на  старих...

-Піду  у  поле  в  ніч:  я  не  слаба!
Як  пощастить,  -  знайду  зерна  скупого.
А  коли  ні...  Бур"ян,  хоч  ковила...
Буде  гостина  а  ні  чим  не  злою...
Якщо  не  вб"ють.  Щось  тисне...  голова.

.......................................................................

А  та  біда  страшніша  від  посух!
Ще  навіть  пекло  так  не  вигорало,
як  Україна  від  московських  рук,
що  замість  хліба  смертю  частували
дітей  малих...  О  світе  мій!  Не  знай  голодних  мук!

.......................................................................

Світало...
-Господи!  На  видноколі...  лан?...
Там  золота  святого...  Люди!  Люди...
Біжить...  Упала.  Знищена  земля
оазою  смертельної  полуди...
пропала  враз.  Та  і  села  -  нема!

26.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703222
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ліна Ланська

МЕЖА

Перегорни    образ  забуті  ноти,
Своїх  образ,  що  й  досі  не  зотліли.
Завіється  без  вітру  дим  гіркоти,
Коли  вогненні  раптом  вцілять  стріли  -

В  якесь  мале  пташа.

Перегорни  тих  днів  колючі  миті,
У  "Тарантеллі"  не  тупцюй  гарячій.
Безсонні  ночі,  відчаєм  умиті,  -
Отих  образ  відлуння  не  пробачить

Уразлива  душа.

Перегорни  Вселенський  нотний  простір
Акорд  останній  -  муки    піаніста.
Стели  свою  сліпуче-білим,  постіль,
Впиваючись  рапсодією  Ліста,

Ще    й  лиху  -  відкоша.
..........................................................................

Перегорни  образ  примарних  час,
Заплутався  в  віках"Мефісто-вальс".
Мелодією  відчай  прожени,
А  "Пастораль"  і  "Втіхи"  поверни,  -

То  -  безуму  межа.

27.11.16


За  мотивами  творів  Ф.  Ліста.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703213
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Олена Вишневська

Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина

Мамо,  погляньте,  у  шибку  тріпоче  пташина.
Це  вже  усьоме  нам  звістку  недобру  несе.
Тиждень  як  татка  не  стало...Я,  нене,  спочину...
Рідна,  все  добре.  Ні,  їсти  не  хочу.  Не  ссе

Звір  мої  соки.  Та  дивно  було  б...  Де  їм  взятись?
Легший  від  вітру  тепер  я:  лиш  очі  й  живіт.
Сили  немає  із  лавки  на  ноги  піднятись.
Хоч  би  дійти  (щоби  знали:  живий)  до  воріт...

Там,  на  дорозі,  я  певен,  таких  не  злічити:
З  крихтами  хліба  в  холодних,  мов  скельця,  очах.
Нащо  Ви,  нене,  впустили  у  дім  ворожбитів?
Чом  вже  півроку  я  бачу  Вас  тільки  у  снах?

Та  не  сьогодні...  Матусю,  яка  Ви  красива!
Світло  у  Ваших  обіймах  -  де  й  дівся  мій  страх.
Рідна,  пробачте,  спустошена  батьківська  нива
Голодом...  Нене,  куди  ж  це  відносить  нас  птах?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Богданочка

СВІЧКА ( пам'яті жертв голодомору )

Тиша,  мовчання  і  свічка  самотньо  горить,
Вицвілі  очі  бабусі  і  руки  тремтливі.
Погляд  понурий  в  вікно,  за  ним  небо  зорить,
Але  й  зірниці  сьогодні  незвично-журливі.

Спогади  б'ються  у  скло,  та  шкребуть,  мов  коти,
Гострими  кігтями  в  серце,  аж  холод  по  шкірі.
Паморозь  вкрила  в  кімнаті  чотири  кути,
Стіни  барвисті  змінили  свій  колір  на  сірий.

І  пролунали  слова  через  призму  пітьми:
"  Як  було  страшно  відомо  лиш  нам  й,  певно,  Богу.
Мертві  й  голодні  лежали  попід  ворітьми,
Гола  земля:  ні  травинки,  ні  жита,  нічого...

Мама  ховала  мене  від  сторонніх  очей,  
Щоб  не  виходила  в  двір,  бо  могли  і  убити.
Я  пам'ятаю  тремтіння  кістлявих  плечей,
Голос  її:  що  робити?..  Що  маю  робити?

Я  не  боялася  грому,  лишень  тих  людей,
Що  приходили  до  нашої  бідної  хати,
Позабиравши  пшеницю,  муку  і  курей
Далі  і  далі  метались  іще  щось  шукати.

Вимерлі  села,  лиш  сльози  -  куди  не  поглянь.
Думи  одні:  що  поїсти?  Знайти  б  хоч  билину...
Це  найстрашніші  роки,  ці  роки  зневірянь.
Лиш  би  вберіг  від  такого  Господь  вас,  дитино."

Руку  до  серця  приклала:  "  Болить  мене  тут.
Я  розумію,  всіляке  на  світі  буває.
Голоду  цього  страшного  прихована  суть:
То  не  природа  -  людина  людину  вбиває."

Свічка  згоріла,  лиш  віск  залишивсь  на  столі.
Молиться  бабця,  цілує  ікону  і  каже:
"  Душі  на  небі,  а  пам'ять  про  них  -  на  землі.
Кожну  брехню  час  колись  неодмінно  покаже."

                                                                                                 26.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


НАДЕЖДА М.

Чому?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk  
[/youtube]
У  меня  сегодня  много  дела:
Надо  память  до  конца  убить,
Надо,  чтоб  душа  окаменела,
Надо  снова  научиться  жить.
     А.  А  .Ахматова
-------------------------------
Так  хочеться  мені  одне  збагнути:
(Та  відповідь  собі  я  не  знайшла)
Чому  оте,  що  хочеться  забути,
Не  покриває  забуття  імла?

Та  як  навчитись  забувати,  Пам"ять?  
Стирати  надоїдливі  думки
Оті,  що  душу  часто  іще    краять,
Хоч  варті  дна  вже  мертвої  ріки?

Звертається  до  пам"яті  надія...
Слізьми  тут  наповняється  ріка...
Об  хвилі  розбивається  знов  мрія,
І  хмаркою  за  обрієм  зника.

А  вечір  прийде  й  знову,  ніби  бджоли,
Летять  думки  в  незвідані  світи.
Їх  погляд  проведе  до  видноколу.
О,  доле,  захисти    від      глухоти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703020
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Ліна Ланська

ПРУЧАЙСЯ

Безвиході  всміхається  мара:
"Пручаєшся?  Недовго...  із  тенет,
Куди  тобі?  Остання  із  монет,
Тридцята  сріблом,  сплатою  майне".
А  ти  вважав,  що  із    твого  ребра?

А  ти  вважав,  що  біле  для  весіль,
Для  стогону,  в  обіймах  досхочу?
Вона  клялась  щомиті,  до  плачу:
"З  тобою  навіть  пекло  по  плечу!
Вертатимусь  завжди  і  звідусіль."

Вертатимусь?..  колискою  мастил
Не  колихати,  зливою  впаде
Обіцяне  -  непевне  і  бліде,
На  мотузку  у  хащі...  де  він,  де?
Той  срібний  міст  -  без  поручнів  настил.

Той  срібний...  на  трухлявому  плоту
Ти  виснеш  тут,    на  кінчику  буття,
Гукаючи  примарне  забуття?
Без  білих  крил,  хіба  що  каяття
Біду  на  мить  затримає  оту.

Біду  на  мить,  таку  малу,  як  вдих.
Коса  наточена  і  шкіряться  ножі.
А  порятунок  -  просто  міражі...
Та    що  тут  скажеш,  коли  й  ті  чужі?

Та  що?..  пручайся!  Сміхом  за  поріг
Злетівши,  стрінеш  вкотре,  на  межі
Світів  "Було  і  Буде".  З  вітражів
Надією,  впаде  тобі  до  ніг

Спасіння,  -    віра  у  твоїй  душі.

Тьмяніє  срібло?  Не  корись  іржі!

Пручайся!  
25.11.16.

Золото  ваше  та  срібло  поіржавіло,  а  їхня  іржа  буде  свідчити  проти  вас...
Біблія.  Якова  5.3.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702999
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2016


ТАИСИЯ

ОХ !


Лесная  команда  работает  ловко.
Всю  осень  ведётся  к  зиме  подготовка.
Умеют  зверюшки    готовить  припасы.
По  норам  и  дуплам  упрятать  запасы.

Работа  лесная  совсем  незаметна.
Однако    всё  скрыто  от  глаз  и  от  ветра.
И  даже  медведю  уютно  в  берлоге:
Сосёт  свою  лапу  и  в  валенках  ноги.

Одна  стрекоза,  что  пропела  всё  лето,
Осталась  без  крова  –  разута,  раздета…

Приходит  мороз  и  всегда  слышит:  «ОХ»!
Всё  время  людей  застаёт  он  врасплох.

26.11.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702982
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Іванюк Ірина

Зламаю ключ… Минулого - нема!

Зламаю  ключ...  Минулого  -  нема!
Є  тільки  те,  що  думаю  і  знаю.
В  любові  лиш  стає  легка  хода!
Весь  світ  собі,  мов  вперше,  відкриваю...

І  ніжність  цю  у  струнах  скрипаля
над  травами,  вечірньою  порою...
Любов  святу  у  грудях  солов"я,
і  велич  крил  над  П"ятою  горою...

Цей  перший  сніг,  лапатий  і  смішний,
та  борсання  незграбне  у  заметах...
І  вітру  гул,  холодний  та  незлий,
мені  він  нагадав,  чомусь,  комету...

А  очі  ці!...  Улюблені,  ясні...
Що  треба  їм  крім  віри  і  любові?
Віддай  тепло,  так  просто,  від  душі...
І  кожен  день  Причастям  стане  в  тобі!

Тут  скрізь  любов!  У  кожному  листку,-
зелений  -  мир,  а  жовтий  -  сонце  в  слові...
Ну  як  її,  планету  цю  земну,  
не  помістити  в  думці,  серці,...  в  собі!




20.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701751
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Іванюк Ірина

Твоєї ніжності я більше не боюсь!


Твоєї  ніжності  я  більше  не  боюсь!
Хіба  лякається  прибою  біла  чайка?
Серед  пісків  отих  мене  лиш  не  забудь...
В  енігмі  снів  -  то  я  твоя  відгадка!

Я  більше  не  боюсь  сталевих  лез,
що  зопалу  у  зливу  слів  вкладаєш...
Мене  не  зраниш  ними,  не  зітнеш!
Ти  відчував,  як  люблячи  -  згораєш?

Я  не  боюсь  лишатися  сама,-
навчив  мене  нести  нелегку  ношу...
Моя  душа  -  не  зав"язь,  а  скала!
Що  в  зимку  їй  безпросвітна  пороша?

Я  -  вічна  ніжність,  ти  же  -  Чоловік...
І  наша  єдність  в  світі  незборима!
Любов  і  милість  -  прагнення  і  сила...
І  буде  так  допоки  світу  вік!

19.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701528
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Іванюк Ірина

Послухай осінь…

-Послухай  осінь,  сіру  та  вогку...
   -Її  графічність  -  статика  мовчання!
-Послухай  осінь,  диво-кам"яну...
   -В  ній  подих  снів  -  півкроку  до  вмирання!

Гравюр  похмурих  мовчазний  екстаз
поглинув  дух  очікуванням  смерті.
Зусиль  твоїх  не  видно  а  ні  раз...
Невже  не  знав?...  Дерева  ці  не  мертві!

Фантасмагорій  світ  -  невидимо-живий,
статичність  -  лиш  завіса  карнавалів!
Свій  дух  збуди  і  сірі  штори  скинь!
Там  в  тайні  дійств  вся  правда  воскресання...

Почуй  її:  не  мертва  -  тільки  спить!
Так  проситься  життям  тобі  у  груди...
Все,  що  боліло  -  враз  переболить!
Весна  твоя  зі  сну  її  пробудить.

Послухай  Осінь...


Фантасмагорія-  світлова  картина,  химерно-фантастичне  зображення,  одержуване  за  допомогою  оптичних  приладів.  Наприклад:  Гори  мріють,  наче  пишна  фантасмагорія  (І.Нечуй-Левицький).  Академічний  тлумачний  словник  української  мови  в  11  томах.  Том  10,  1970.-с.560

25.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702883
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Радченко

Міжсезоння

Сиплеться  сніг,  мов  крізь  решето
Густо.  Дрібненький,  колючий.
Вітер  стривоженим  шепотом
Падає,  котиться  з  кручі.
І  по  воді  ледь  зашерхлій,
Він  побіжить  шкопиртаючи,
А  по  доріжці  затертій
Осінь  іде,  сил  не  маючи.
Сонця  тепло  по  краплиночці
Тіло  її  покидає
І  в  тимчасовій  хатиночці
Холодом  ніч  огортає.
Ще  й  дошкуляє  безсоння:
Може  твоя    в  тім  провина?
Ось  і  прийшло  міжсезоння  —
Дивна  пора,  невловима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702848
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Циганова Наталія

среди заиндевевшей музыки…

Любить  ноябрь  -  от  осени  до  осени  -
за  неумело  скрытую  печаль  
дозревшими  рябиновыми  гроздьями.  
Озвучивая  сонный  календарь,  
с  рассветом  под  спешащими  прохожими  
подмерзшая  поскрипывает  хлябь.  
И  день  -  уже  приходит  подытоженным,  
когда  вздыхает  ветром  мой  ноябрь  
под  крыльями  не  перелетных  узников...

...минуту  взяв  у  времени  взаймы,  
застыть...
среди  заиндевевшей  музыки...
в  одном  коротком  шаге  от  зимы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702844
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Олена Вишневська

Зимно… на смак

Стримує  подих  годинник  самотнім  тік-так.
Зимно.  Здається,  веде  мене  стрілка  на  страту.
Я  відчуваю,  якою  ж  то  буде  на  смак
Вічність  без  тебе,  коли  я  сама  собі  катом,

Сонце  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  ніч…
Пусткою  встеляться  дні  у  холодні  постелі,
Та  не  мої  /аж  прозорі/  сховаються  пріч
Сни  і  підуть  караваном  в  арктичні  пустелі.  

Небо  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  біль,
Наче  люстерко,  /крихке/  розлетиться  на  друзки.
І  розіграють  химери  на  біс  водевіль,
Знімуть  вінок  й,  наче  мотанку,  душу  у  хустку

Запеленають.  Мовчи,  не  мовчи  –  з  пастки  крик
Вирветься    нишком  сполоханим  загнаним  звіром.
І  не  почує  ніхто…  /бо  Ніхто  уже  звик:
В  світі  без  тебе  ядучої  пустки  –  безміри…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


archic

Небо без …

Город  холодный  снова  не  с  нами
В  нем  потерял  тебя
Небо  без  Бога,  что  теперь  станет?
В  отзвуках  ноября.  

Выжжено  поле,  пепел  как  мглою
Стелит  вокруг  пастель.
В  душу  живую  острой  иглою,
Сели  с  тобой  на  мель.

Стали  пустыми  все  перезвоны
Мыслями  душит  ночь,
Путь  освещает  месяц  огромный
Только  идти  невмочь

В  каждой  молитве  сердце  и  небо
Колокола  к  утру
Просто  уходишь  босо  по  снегу,
Горестной  песней  струн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702820
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Радченко

Іще покукує зозуля

Засніжений  сонячний  ранок
І  ніжності  тиша  навкруг,
А  в  серці  звучать  так  органно
Зимові  мелодії  фуг.
Дерева  одягнені  в  іній,
Сховали  гілок  наготу,
Ажурне  мереживо  тіней
Дрімає  на  білім  снігу.
Як  гарно  крізь  тишу  уранці
Плі-о-пліч  з  тобою  іти.
Сплелись  наших  рук  ніжно  пальці,
З  любов'ю  всміхаєшся  ти
І  ми  розмовляєм  очима  —
Навіщо  в  цю  мить  нам  слова?
Днів  пройдених  рій  за  плечима  —
До  нього  нам  діла  нема.
Навіщо  вертати  в  минуле,
Коли  нам  так  гарно  в  цей  час?
Я  знаю:  весною  зозуля
Іще  покукує  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703182
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Валентина Ланевич

Я - людина, чи Всесвіту пил?

Запитую,  хто  я?  І?  Отож,
Я  -  людина,  чи  Всесвіту  пил?
Не  згасити  в  душі  всіх  пожеж,
Хоч  не  в  змозі  розправити  крил.

Трусить  ніч  канонади  луна,
Миготить  сатанинським  вогнем.
Стогін  в  крові  здіймає  війна,
Неміч  тіла  підперта  плечем.

І  стоять  Геркулеси  земні,
Одні  одним  підтримують  дух.
Тисне  серце,  вуста  в  німоті,
Рокіт  бою  в  світанні  лиш  вщух.

24.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702654
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 26.11.2016


s o v a

Острів, де ми

Щось  говорили  місяць  і  зорі,
Танули  з  ехом  вчорашні  рядки,
Кома  як  символ  тієї  свободи
Крапка  як  острів,  де  були  скарби.

Зашквар  іронії    перцем  зім'ятий,
В  квітах  ховаються  вечір  і  джаз,
Чаєм  зеленим  з  листочками  м'яти,
Десь  заворожує  саме  в  цей  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702819
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


НАДЕЖДА М.

Приймає осінь протиріччя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wGyXJu9exfg[/youtube]
Товпляться  на  вітрі  сніжинки
Оце  уже  не  листопад.
Малі  кружляють  балеринки.
Це  вітер  творить  цей  безлад.

Кидає  сніжки  у  обличчя,
На  віях  зірочки  блищать.
Приймає  осінь  протиріччя.
Тепер  не  час  їй  вибирать.

Іще  недавно  клен  гіллястий
Красою  барв  усіх  вражав.
Вже  посивів  і  став  стріблястим..
Хоч  він  того  ще  не  бажав.

Гілки  замерзлі,    наче  кістки,
В  надії    тягнуться  в  вікно.
Їх  врятувать  не  маю  хисту...
Думки  жевріють  всеодно...

Ось  сніг  засипав  по  коліна.
Замерзлі  віти    вже  мовчать.
І  засинають,  як  дитина.
У  сні  тихесенько  тремтять....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702644
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Ліна Ланська

ЦІЛУЙ МЕНІ РУКИ

Кошлаті  думки  і  розбещені  звуки
В  мелодіях  спрагло,  сповзають  униз.
Безсило  пручається  дивний  каприз:
Цілуй  мені  руки,  цілуй  мені  руки...

Цілуй  мені  руки  тремтячим  піано,
Солодкому  щему  віддасться  душа,
Зависне  на  мить  полохливим  пташам,
Зіллються  розхристано  меццо  й  сопрано.

Зіллються  в  одне,  голосним  і  не  дуже,
Легке  коливання  підкреслить  акцент:
Цілуй  мої  руки,  вуста  і  лице...
Осяяні  злетом,  а  інше  -  байдуже.
 
Кошлаті  думки  і  розбещені  звуки
В  мелодіях  спрагло  сповзають  униз.
Бажання  нестерпне  веде  на  карниз:
Цілуй  мені  руки,  цілуй  мені  руки...
20.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702601
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Троянда Пустелі

Тавро

Тавро  на  долоні
Чи  знак,  чи  відзнака
Неначе  від  долі
Крізь  роки  подяка

Відмічена  Сонцем
Цілована  Марсом
І  погляд  в  віконце
Ти  знову  прекрасна!

Тавро  на  зап'ясті
Цілунки  коханця
Минулі  напасті
Прокинуться  вранці

Троянда  в  Пустелі
Від  спраги  зачахне
Якщо  у  оселі
Коханням  не  пахне….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702573
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Циганова Наталія

между скрипками и радостью…

Дождем.  
Пройти  по  сумеркам  -  дождем.  
По  ноябрем  напившемуся  городу.  
По  слякоти.  
По  памяти.  
По  поводу  
неся  уют  под  рябеньким  зонтом  
куда-то...
Небеса  из  гнутых  спиц,  
обтянутых  кульбабкой  и  ромашками,  
по  осени  гуляют  вверх  тормашками  
за  клиньями  весну  догнавших  птиц...
Когда  по  горизонту  карамель  
растает  между  скрипками  и  радостью  -
я,  спотыкаясь  мыслями  на  малости,  
войду  в  тобой  распахнутую  дверь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702533
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Lana P.

ОСТРІВ РАВЛИКІВ

Острів  Равликів  існує,
Там  живе  їх  тьмуща-тьма.
Їх  водичка,  з  дна,  шліфує,
Хвилі  гонять  —  та  дарма!

На  камінні,  мов  присоси,  
Обліпили  острівець.
Вітровії-пилесоси
Не  дістануть  з  них  тілець.

Кольорові,  в  чорні  смужки
І  з  цятками  по  боках,
Повсідались  самотужки
У  лакованих  хатках.

Зі  скелястих  хмарочосів
Ллється  сяйво  по  ночах,
Виглядає  панцир-острів,
Як  суцільний  справжній  дах!        23/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702526
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Lana P.

КАЛЮЖНЕ МОРЕ

Осінь  дивом  огортає,
Хоч  природа  відживає…
Ось  листочок-гвинтокрил
Полетів  з  останніх  сил,
Приземлився  у  калюжі.
Ну,  а  хвильки  небайдужі
Понесли,  немов  сувій,
У  Калюжне  море  мрій.
 15/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702480
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Владимир Зозуля

Женщина, прости…

                                                       "Прощаюсь  и,  значит,  прощаю..."                  
                                                                                               Марина  Балабашкина.
                                 


                                   ...
Случайное  судеб  скрещенье…
Любви,  не  связующей,  нить…
Прощание…  или  прощенье?..
Проститься…  и,  значит,  простить…

Прощайте…  
И  я  Вас  прощаю  –
За  то,  что  так  больно  в  груди.
Прощайте…
И  я  освящаю
Суетное  Ваше  –  прости.
И  здесь,  на  перроне  вокзальном,
Где  Ваши  стихают  шаги,
Вослед,  провожая  глазами,
Я  Вам  отпускаю  грехи.
Прощаюсь…
Не  просто  и  лишь  бы…
А  на  перекрестье  дорог,
Навек  отпуская  Вас,  трижды
Крещу,  чтобы  ангел  помог.
Крещу…  отрывая  от  сердца…
Крещу…  отлучая  от  глаз…
Крещу…  чтобы  не  разреветься…
Крещу,  уходящего  Вас,
Чтоб  тем  рукотворным  крещеньем,
Незримое  что-то  свершив,
Прощание  стало  прощеньем  –  
Страдающей  женской  души.
Прощеньем...
И  ныне,  и  присно,
На  миг,  и  во  веки  веков,
Я,  душу  меж  пальцами  стиснув,
И  накрест,  воздев  высоко,  
Прощаю!
Обилье  и  малость.
Прощаю!
Радушье  и  злость.
Прощаю!
Всё  то  –  что  мечталось…
Прощаю!
Всё  –  что  не  сбылось…
Прощаю!
В  себе  и…  в  ребенке…
Прощаю!
Стараясь  забыть…
Прощаю!
Наспе'х  и  вдогонку…
Прощаю…
Не  в  силах  простить
За  то,  что  у  Вас  лишь  дымилась
Душа,  не  давая  огня.
За  то,  что  так  глупо  влюбилась…
А  Вы  не  любили  меня.
За  этот  Ваш  вздох  без  печали.
За  эти  глаза  без  стыда,
Когда  Вы  (соврав)  обещали,
Что  скоро  вернетесь  сюда.
За  то,  что  не  в  силах  унять  я
Взлетевшее  чувств  –  вороньё…
ПРОЩАЮ!..
…  и  пусть  Вам  проклятьем
Не  станет  прощенье  моё…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702352
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Любов Ігнатова

Пам'яті невинних

Дитя  замовкло...  ссе  порожні  груди...
Сльоза  солона  матері  пече...
—  Залиште  хоч  окраєць!..  Чи  ж  ви  —  люди?!
Та  відповідь  —  мороз  чужих  очей.

—  Не  плач,  Іванку,  вірю  —  будем  жити!
Вже  до  весни  —  рукою...  там  —  врожай...
Побачиш  колос,  сонечком  налитий!
Не  плач,  маленький,  серденько  не  край...


Дитя  заснуло.  Мати  пригорнулась
До  тільця,  де  ледь  жевріла  душа...
А  однією  із  сусідніх  вулиць
Печальний  Янгол  Смерті  поспішав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Владимир Зозуля

Во имя чего?

автор  Геннадий  Дорогов.


Опять  приготовлены  ложки
Черпнуть  из  большого  котла.
В  преддверии  новой  делёжки
В  испуге  Земля  замерла.

Чужие  и  местные  волки
Сцепились  и  подняли  гам,
Всё  чаще  прямою  наводкой
Стреляя  по  нашим  мозгам.

Восток  или  Запад?  Чего  там!
Одно  всё,  куда  ни  смотри.
Но  нам,  записным  патриотам,
Милее  свои  упыри.

Милее  их  чёрные  души,
Всему  потерявшие  счёт.
Все  те,  кто  нас  грабит  и  душит,
Кто  кровушку  нашу  сосёт.

Нездешнего  племени-роду,
Лишь  тучи  сгустятся  едва,
Они  обратятся  к  народу
И  нужные  скажут  слова.

Воткнут  нам  привычную  клизму
Под  лозунгом:  «враг  у  ворот».
Поднимут  «во  имя  отчизны»
Ограбленный  ими  народ.

Магнаты,  политики,  банки
И  вся  криминальная  знать
Нас  бросят  под  бомбы  и  танки
Чужое  добро  защищать.

Уже  всё  слышнее,  всё  ближе
Дыхание  новой  войны,
В  которой  я  «наших»  не  вижу
Ни  с  той,  ни  с  другой  стороны.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641381
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 20.11.2016


Владимир Зозуля

Зачем?

Строчки  цифр  на  гранитных  полосках…
Осознаешь…  и  жалости  шок.
Тридцать  семь…  и  ушёл  Маяковский.
Уже  в  тридцать  Есенин  ушёл.
Двадцать  семь  лишь…  и  Лермонтов  тоже.
Киселёв…  ведь  мальчишка  ещё.
Что-то  сердце  мне  жалостью  гложет,
Продолжая  безжалостный  счёт.
Коротка  жизнь  поэта  –  от  Бога,
Он  раб  божий,  но  больше  ничей...
Ты  –  кому  так  отпущено  много,
Ты  –  раб  времени,  денег,  вещей,
Ты  –  который  смеёшься  так  часто,
Эту  острую  чувствуешь  щемь?
Ты  –  которому  в  жизни  всё  ясно,
Вопрошаешь  у  Бога  –  зачем?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643485
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 20.11.2016


Ліна Ланська

УПОКОРЕНА ОСІНЬ

Там,  де  ти,  -  
заметіль  обіймають  сніги.
Упокорена  Осінь,  занедбаним  птахом,
Не  підніметься  більш,  хоч  з  якої  ноги,
Крижаніє  осоння,  зіщулене  страхом.

Там,  де  я,  -  
дощ  у  вічі  жбурляє  сльозу,
Припада  до  землі  вже  приречене  листя.
Здичавіло  плететься  у  снах  моїх  сум,
Зазираючи  злодієм  знов  у  обійстя.

Там,  де  ти  -  
вишиванки  у  горобини,
У  краплинах  червоних  засніжене  віття.
Не  засни  до  весни,  у  снігах  не  засни,
Виглядаючи  проліски  у  лихолітті.

Там,  де  я,  -
ще  у  іній  не  вбрались  сади,
Буркотливо  зігнувши  поламану  спину,
Одягається  ясен  у  светрик  рудий,
Щоб  закрити  росточок  -  єдиного  сина.
[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/09/25/9135.jpg[/img]

Там,  де  ти,  там  -  зима
І  мене  там  нема.
Насуває  пітьма,
І  не  танучий  досі,
Сивий  сніг  обійма,
Не  пита,  зокрема:"
"Чом  ти  й  досі  сама,
Коли  ніч  на  порозі?"
Запорошена  Осінь...

19.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701768
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Лина Лу

МЕЧТЫ

Момент  истины.

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]

                         В  1972  году  один  молодой  индус  написал  Джону  Леннону,  что  у  него  есть        мечта  совершить  кругосветное  путешествие,  но  нет  денег,  и  попросил  выслать  необходимую  сумму  денег.
Леннон  ответил:  «Занимайся  медитацией,  и  ты  сможешь  увидеть  весь  мир  в  своем  воображении».
В  1995  году  индус  все  же  отправился  в  кругосветное  путешествие.  Он  получил  необходимую  сумму,  продав  на  аукционе…  письмо  Леннона.
Мечтать  не  вредно,  вредно  не  мечтать!

                                       
Все  мы  чего-то  ждем.    Встречи,    любви,  зарплаты  ...  или  чуда.  Иногда  и  зарплата  к  чуду  приравнивается,  особенно,  если  случайно  бухгалтер  ошибся  и  выписал  больше  обычного,  на  сотню-другую.

Понимаю,  что    мыслить  меркантильными    категориями  до  ужаса  прозаично.  Ведь    не  хлебом  же  единым  жив  человек?  Да  и  жив  ли  он  вообще,  ожидающий  чуда  который  год?  Может    это  и  не  человек  вовсе,  а  видимость,  фантом  или    нанотехнологии  пришельцев?  Ну  где  вы  видели  живое  существо,  находящегося  в  режиме  ожидания  от  рождения  и  до  тризны?  Ему,  сердешному,  хоть  изредка    пищу  принимать  желательно.  Иначе,  вряд  ли    он  осуществит  репродуктивную  функцию,  дабы  человечество  не  вымерло,  как  динозавры,  миллионы  лет  назад.

А  что  великие  глаголят  ?  -    вкушение  или  предвкушение  ,  мечтать  или  не  мечтать,  быть  или  не  быть?..  или  все-таки    БИТЬ!    Но  умеренно.Так,слегонца...
Цицерон  говорил,  что  умеренность  -    уже  богатство.  За  что,  похоже,  и  был  казнен...  Не  пришлись  ко  двору  его  республиканские    замашки.  Хотя  Цицерон  и  оставил  блестящее  литературное  наследие,  некто  хотел  безграничной  власти...и  над  ним  в  том  числе.  Сенат  видать,  имел  собственное  представление  об  умеренности.
Вот-вот...мечтать  надо  осторожно,  мечты  ведь  сбываются.  Гляди  и  богатство  на  голову  может  однажды  свалиться,  да  только  не  прибило  бы  насмерть?  Да  и  какой  череп  сундук  с    золотом  выдержит,  особенно  если    полон  до  краев  благородным  и  не  очень,  металлом.

Или  батоном    по  той  же    башке...  Ослеплен  и  повержен.  Вот  что  краюха  хлеба,  способна  сделать  с  человеком,  голодным  и  страждущим.  Мечтатель  хренов!  Не  о  том  мечтать  надоть!    Мечтать  о  возвышенном,  как  Моцарт,  а  не  о  земном,  как  Сальери.  Так,  стоп!  

Эка  невидаль,  о  возвышенном  мечтать.  Ну  останешься    в  веках  и  памяти  народной,  ну  и  что?    В  карман  ту  память  не  положишь  и  на  хлебушек  -то  вряд  ли,    вместо  маслица...  А  земное    -    вкус  наслаждения...Ммммм...  И  на  зуб  попробуешь  и  погладишь.  Что?      Чревоугодие  -  грех  смертный?  Ну  так,  то  коли  угодно  ЧРЕВУ,  а  когда  душа  поет    -    чрево  покорно  ее  воле.    Духовное  выше  материального  испокон,  как  говорится.
Так,  а  это  что?

И  до  самой  высокой  мечты  дотягиваются,  опираясь  на  земное.
Джулиана  Вильсон.

Вишь,  что  умная  женщина  говорит?  ОПИРАЯСЬ  на  земное.  
Так  и  Сальери...опирался.  И  остались  в  памяти  потомков  оба.  Хотел  славы?  Вот  и  имеет.  Только  слава  разная.  Не  стоило  ему  путать  Божий  дар  с  яичницей...Не  стоило.  Лучше  бы  мечтал  о  возвышенном,  авось  Господь  и  поцеловал  бы  его  при  случае.  Так,  нет!  Всего  и  сразу,  в  одном  флаконе.

Но  почему  Вольфгангу?  Тот  вроде  и  не  просил,  вроде  и  не  нуждался...Жертва    чужих    мечт...не,  мечтов!  Ой...мечтаний,  кажись...вот  так  красивше.  
Мечтайте,  родимые  аккуратно,  чтоб  к  чужой  славе  через  Закулисье  не  ползти,  или  в  Зазеркалье  не  остаться,  зависнув  между  двух  миров.  Там  никакой  зарплаты  не  хватит,  чтоб  откупиться  и  вернуть  себе  исходный  облик,  хоть  приближенный  к  человеческому.
20.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701757
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


НАДЕЖДА М.

Пройдуть дощі, вітри і заметілі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mi9MSQQZSMQ[/youtube]


Пройдуть  дощі  в  холодні  дні  осінні,
І  заметіль  на  душу  упаде.
Прийде,  мабуть,  тоді  твоє  прозріння,
Та  час  жорстокий  все  вже  украде.

Залишаться  у  пам"яті  краплини,
Що  сон  колись  в  дарунок    принесе
Отих  далеких  спогадів  хвилини...
І  більш  нічого...Ось  тобі  і  все...  

Не  раз  згадаєш    пахощі  медові,
Якими  ти  колись  так  згордував.
У  спогадах  пройдуть  всі  дні  зимові,
Які  тепер  у  снах  лиш  смакував.

Пройдуть  дощі,  вітри  і  заметілі.
А  час  не  має  звички  почекать...
І  лиш  думки,  тепер  вже  пустотілі,
Ночами  не  дадуть  спокійно  спать..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701653
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Владимир Зозуля

In vino veritas…

Грешную  душу  обвил
Запах  мир'о  и  вина…
Истина  Божьей  любви
Соком  пьянящим  полна.

Мир  поменял  полюса...
В  сердце  слепое  прозрев  –
Вечность  раскрыла  глаза,
Время  закрыло  свой  зев...

Всюду  –  снаружи  –  внутри,
Нежно  распяв  на  кресте,
Истина  бога  творит,
Истина  божья  везде.

И  без  обеден  и  месс,
Пота,  кров'и  и  слез'ы,
В  небо  возносится  крест  
Прямо  из  винной  лозы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701641
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Циганова Наталія

Вступайте, соловьи…

Весна.  И  вход  –  по  плану,
текущему  из  крана,
открытого  на  небе
(а,  может  –  где  ещё).
За  праздниками  –  будни,
за  нелюдями  –  люди,
от  зрелища  –  до  хлеба…
На  выходе  –  расчёт

за  тыщи  крытых  матом
рассветов  и  закатов
(порою  –  и  не  крытых,
а  просто  –  голышом)…
за  светлые  идеи
в  карманах  у  халдеев,
стоящих  у  корыта
с  давно  набитым  ртом…

за  равную  надежду
талантам  и  невеждам…
за  цепь  с  крестом  на  шее
и  за  дерьмо  в  душе…
за  всё,  что  нами  движет
от  «я»  –  до  «ненавижу»
(за  то,  что  так  дешевле,
чем  злобу  –  да  взашей)…

за  то,  что  жить  охота
как  раз  в  конце  полёта
над  гнёздами  для  веры,
надежды  и  любви…
где  собирает  совесть
оконченную  повесть…
…собрать  –  всего  полдела…      –
вступайте,  соловьи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701618
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Lana P.

НІЧНЕ

Вечірню  сукню  одягнула  ніч.
Жасмин  парфуми  розілляв.
Бретельки  падали  додолу  з  пліч  —
Світанок  нічку  цілував.                                                  19/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701544
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Жанна Чайка

И счастья…

Зачем  зову  я  новый  день
с  оглядкою  на  ночь?
Пусть  растворится  в  небе  тень
и  сон  уходит  прочь

с  неясной  сказкой,  в  дальний  путь
под  марево  тумана,
и  даст  душе  здесь  отдохнуть,
от  гроз  и  от  обмана.

На  ясной  зорьке  в  нежный  час,
когда  в  лучах  рожденье
я  вижу  свет,  и  слышу  глас,
вновь,  преклонив  колени.

Благодарю  за  этот  миг
до  боли  сладко-звонкий.
Спешу  вперед  и  счастья  крик
ведет  в  душе  девчонку.

19.11.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701550
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Жанна Чайка

Все возможно.

Огромным  призрачным  ковшом
зачерпнут  жар  и  брошен.
Горит  огонь.  Сияют  в  нем,
там,  множество  горошин.

И  самый  близкий  глаз  Луны
сегодня,  словно  блюдо,
велик  и  странен  с  высоты,
в  следах  морей,  как  чудо

из  сказок,  призрачных  миров.
Далеко,  непонятно.
Наш  верный  спутник  быстрых  снов
взирает  в  ночь,  и  пятна

на  нем,  волнуют  ум  людей
извечно,  безнадежно...
Летят  мечты  во  тьме  ночей...
Для  дерзких  -  все  возможно.

17.11.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701549
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Циганова Наталія

пародь (проба пера)

"Хочу  тебя"  
Софи  Александрова

Хочу  тебя  сейчас.  
Чтоб  как  тогда,  ты  помнишь?  
Как  в  тот  раз,  сошлись  мы  в  танце  тел,
Слились  в  альянс.  

Чтоб  ты  ласкал  меня  своими  сильными  руками,  
И  пожирал  бездонными  глазами.
Что  видела  я  как  ты  смел.  
Хочу  чтоб  всю  меня  ты  съел.  

Я  помню,  что  ты  многое  умел  .  
И  заводил  меня  в  экстаз  
Так,  что  весь  дом  гремел.  
А  утром,  пересказывал  рассказ.  

И  знали  оба,    что  все  это  не  предел.  
Что  новый  день  нам  новый  темп  задаст.  
И  снова  с  похотью  на  декольте  глядел,  
И  платье  рвалось  сотню  раз.  


---------------------------------------------------
Хочу  тебя...  (пародь)

О,  как  ты  в  прошлый  раз  меня  хотел:
до  колик...  до  поломанной  кровати.  
Я  нервно  подшивала  декольте  
в  который  раз  разорванного  платья,  
пока  ты  заводил  меня  в  экстаз  
(хоть  собирался  завести  в  киношку)
и  сильными  руками  много  раз  
меня  сжирал  -  что  аж  крошились  крошки.  
Ты  ТАК  умел,  что  целый  дом  гремел...
теперь  гремит    кастрюля  с  голубцами.  
...сломалось  что-то  где-то  между  дел  -
и  мы  идем  на  фильму  про  цунами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701523
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Ліна Ланська

МАЛЕНЬКА, НЕ ПЛАЧ

Маленька,  не  плач,  
Просто  зоряне  сяйво  скінчилось
І  вилилась  туга  холодним  зимовим  дощем.
Маленька,  не  плач,
Що  ж  поробиш?..  згорьована  чимось,  -
Скотилась  краплинка  солона,  збирається  ще...

Маленька,  не  плач,
Не  цвітуть  у  снігах  хризантеми.
Вінка  зледенілого  в  річку  дивись,  не  закинь.
Маленька,  не  плач,
Певно,  десь  же  чекають  едеми,
Бо  начебто,    в  кожного  "янь"  є,    лишень  його,  "інь"?

Маленька,  не  плач,
Що  ті  сльози?..  відколи  змарніли,
У  саван  закутавшись  сірий,  покора  і  глум?
Маленька,  не  плач,
Він  же  й  досі  сумний  та  безсилий
І  топить  в  обіймах  немилих  вселенський  той  сум.

Маленька,  не  плач,
Полиново  коханню  сивіти.
На  світло  ішло,  а  тунель  довжиною  в  життя.
Маленька,  не  плач,
Не  судилося...  як  же  судити,
Оте  незбагненне,  якому  нема  вороття?

Маленька,  не  плач.
19.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701496
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Валентина Ланевич

Хмурить брови зима, у проталинах сніг.

Хмурить  брови  зима,  у  проталинах  сніг,
Сонце  пестить  його,  щоб  не  ліг  на  поріг.
І  струмочком  стрімким  сніг  донизу  побіг,
Там  горобчик  малий  вже  його  підстеріг.

На  крислатій  сосні  ж  ворон  чинно  сидів,
Дивить  він  з  висоти  -  чорний  крук  прилетів.
-  Ой,  ти,  круче  чорний,  із  яких  ти  світів,
Що  нового,  кажи,  у  дорозі  узрів?

-  Я  зі  сходу  прибув,  небо  там  у  вогні,
Обпалило  крило  чисто  всеньке  мені.
Пекло  вергає  сталь  там  і  вдень,  і  в  ночі,
Хлопці  мужньо  себе  віддають  боротьбі.

За  Вкраїну  стоять,  її  волю,  за  вас,
Щоби  вільно  жилось,  щоб  не  чули  ви  трас.
Тих,  що  кулі  свистять,  тріпотить  лиш  атлас  -
Жовто  синій  колор,  а  в  горі  Божий  глас.  

18.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701306
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Лина Лу

СТРАТЕГІЧНА ЗБРОЯ (жіночі сльози)

 Момент  истины.
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]
Чомусь  так  припекло  поплакати,  що  навіть  смішно  стало.  Ну  що  не  так?  На  перший  погляд,  все  добре.  Листопад  одміряє  день,  як  той  кравець,  котрому  скільки  краму  не  дай,  а  все  без  остачі.  Зима  надсилає  своїх  перших  гінців  -  білосніжні  візерунчасті  кружальця.Гордовито  виступаючи  в  ритмі  плавного  менуету,  падають  сніжинки  прямо  до  ніг  і  сірий  морок  розсіюється  мереживною  завісою,  хоч  і  без  грайливих  сонячних  зайчиків-пустунців,  що  додають  святкової  урочистості.  
Краса...  
Чому  ж  тоді  сльоза  жебракує  на  порозі,  чи  в  шибку  стукає?  Дощитиме  відчуваю,  дуже  скоро.  Так  солоно  дощитиме,  ніби  хмарки  пролітали  над  Мертвим  морем  і  випили  його  все  до  самісінького  дна,  а  сюди  пролитись  прийшли.  Хмарка  теж  жіночого  роду.  
Чи  то  криза  жанру?  Так  пишеться,  хоч  руки  зв"яжи  за  спиною,  але  й  зав"язані  руки  -  це  не  зав"язані  очі.  Можна  читати,  дивитись,  думати.  Ні,  тут  щось  інше.  
Може  криза  віку?  Так  яка  криза  у  35????  Та  риска  взагалі  застигла  на  цій  цифрі  до  скону,  бо  душа  молода  й  вічна.  Коли  мова  йде  про  вік,  жартую:  "У  бальзаківському  й  помру".  При  чому  маю  на  увазі,  найперше  значення  цього  вислову.  Бо  сучасні  жінки  розтягли  його  до  неймовірних  розмірів,  що  дає  невизначеність  кокетливого  зізнання.  
Хіба  що?..  

Одні  жінки  плачуть  тому,  що  не  отримали  чоловіка  своєї  мрії,  інші  -  тому  що  отримали  чоловіка  своєї  мрії.  
Аннета  Кольб  

Цікаво.  Я  замислилась.  Щось  таке  в  цьому  є.  
Ні...це  таки  інше.  Ага!  Інтернет  зник,  світ  закрив  браму  і  взагалі  потух...Та  ж  працює!  Ще  й  смикає  на  подвиги:  годі  скніти,  трудись,  твори.  Або  хоч  утни  щось...  
Таки  утну,  вже  ідеї  є.  Часу  лиш  обмаль,  бо  він  просто  нахабно  втікає,  а  це  вже  гнітить.  Бо  і  вбити  ж  може...  

Час  часто  вбиває  тих,  хто  намагається  вбити  його.  П'єр  Буаст

Кортить  же  втиснути  всі  крихітні  задумки  в  той  короткий  проміжок,  під  назвою  життя.  Нелегко,  але  спробувати  можна.  
З  чого  ж  почати?  
Почну  з  того,  що  відкладу  оте  ПОПЛАКАТИ  на  потім,  як  звільнюся  від  клопіт.  Спочатку,  жарт  для  затравки,  як  антидепресант  ковтну,  далі  для  релаксу  щось,  на  кшталт  "Лебедя"  К.  Сен-Санса  послухаю,  а  пізніше  можна  й  на  важкий  рок  перекинутись...Тонізуюче?  Ще  б  пак!  Тоді  прокинуться  всі,  досі  глибоко  сховані  ,таланти  десь  у  нетрях  невпевненості  та  лінощів.  Ну  якщо  й  не  прокинуться,  то  хоч  заворушаться.  
А  якщо  спатимуть  і  далі,  то  хоча  б  ту  крижану  солону  скелю  почну  підтоплювати  сльозами  сміху.  
Агов!  Сміємося  разом.  Допоки  ми  сміємось  над  собою,  ми  нездоланні.  А  потім  і  поплакати  можна...ну  так  для  очищення  душ,  якщо  не  своєї,то  хоч  чужої...

Коли  прекрасні  жіночі  очі  затуманюються  сльозами,  бачити  перестає  чоловік.  
Альбер  Турньє  

ОСЬ  ВОНО!
Відповідь  просто  перед  очима.  
Такий  собі  сміх  крізь  сльози.  Стратегічна  зброя  прекрасної  статі.  
18.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701301
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Олена Вишневська

простим олівцем

Ну  ось  –  відпустила….  А  ти  мені  снишся  безбожно!
Вриваєшся  в  простір  моїх  акварельних  картин.
Твори  на  полотнах  для  інших…  ти  ж  вільний  художник!
Чому  мої  пишеш  портрети?  Немає  ж  причин.

Ось  тут  напівтіні  наводиш  до  кольору  «досить!»,
Коли  вже  під  натиском  пензля  ще  штрих  –  і  за  край!
А  барви  які  у  палітрі  –  позаздрила  б  осінь!
Залишусь  –  зотлію,  а    втеча  –  занедбаний  рай…

І  я  крізь  вуаль  божевілля    -  твоя  до  останку,
До  надто  відвертого  «мій»  десь  на  зламі  світів.
Лиш  потім  не  клич  –  міражі  не  стрічають  світанки…
І  я  відпускаю…  А  ти?    Чи  зумів?..  Чи  посмів?..

Малюй,  як  завгодно,  та  серце  вже  кольору  неба.
Між  «хочу»  і  «треба»  давно  віднайшла  свій  акцент:
Відміряне  все  наперед  нам:  і  біль  цей  між  ребер,
І  ми  на  мольберті…    ескізно…    простим  олівцем.  



                                                                   [i]колись,  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Олена Вишневська

простим олівцем

Ну  ось  –  відпустила….  А  ти  мені  снишся  безбожно!
Вриваєшся  в  простір  моїх  акварельних  картин.
Твори  на  полотнах  для  інших…  ти  ж  вільний  художник!
Чому  мої  пишеш  портрети?  Немає  ж  причин.

Ось  тут  напівтіні  наводиш  до  кольору  «досить!»,
Коли  вже  під  натиском  пензля  ще  штрих  –  і  за  край!
А  барви  які  у  палітрі  –  позаздрила  б  осінь!
Залишусь  –  зотлію,  а    втеча  –  занедбаний  рай…

І  я  крізь  вуаль  божевілля    -  твоя  до  останку,
До  надто  відвертого  «мій»  десь  на  зламі  світів.
Лиш  потім  не  клич  –  міражі  не  стрічають  світанки…
І  я  відпускаю…  А  ти?    Чи  зумів?..  Чи  посмів?..

Малюй,  як  завгодно,  та  серце  вже  кольору  неба.
Між  «хочу»  і  «треба»  давно  віднайшла  свій  акцент:
Відміряне  все  наперед  нам:  і  біль  цей  між  ребер,
І  ми  на  мольберті…    ескізно…    простим  олівцем.  



                                                                   [i]колись,  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Вячеслав Рындин

Распутье

[i][b]Без  помех…
Без  преткновений
Тает  снег  –  в  бору  лесном
Плюс  без  всяких  снисхождений  
Крошит  мёрзлость  –  колуном  
Грязь  пинками  погоняет…
Хвойный  остров  оживает
В  дни  ненастной  суеты
До  морозов…  
До  зимы[/b]…[/i]

16.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701240
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Лина Лу

ВОЖДЕЛЕНИЕ

Вожделея,  до  дрожи  и  одури,
Забытья  всеблагое  мгновение,
Бьют  и  колют  угрюмые  лодыри,  -
Возмущение,  как  возмещение.

Платье  серой  заплатой  испорчено,  -
Злопыхательство  шутит  и  дразнится.
Приурочена,  пусть  и  отсрочена,
Вожделений  немых  несуразица.

Что?..  морщинит  судьба  притязанием?
Не  шелка  на  постели,  -  дерюгою
Истязания  льет  воздаянием,
Надругательство    давит  подпругою.

Вожделея  полеты  неистово,
Сотни  раз  бесконечно  наяривать,
Перебранкою  ночь  перелестывать,  -
В  вены  струйно  -    фальшивое  зарево.

Вожделение  в  ноги  с  повинною    -
Разве  столько  в  ладони  уместится?
"Счастье"  с  ног  свалит  горной  лавиною,
Когда  жажда  опять  заневестится.
17.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701146
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Циганова Наталія

***

Сверкал  горизонт,  до  рассвета  грозою  полный,  
большие  дубы  обнажив  до  нутра  осин.  
А  мы  не  смотрели.  
А  мы  -  создавали  войны  
от  первого  снега  до  вызревших  в  кровь  рябин.  
И  новое  утро  рядили  в  густую  вечность,  
чтоб  совести  тощей  не  видеть  его  глаза.  
Спустя  сотни  вер  -  положиться  хотя  б  на  вечер,  
на  свечи  да  на  рукотворные  образа.  
По  недругу  злоба  -  картечью  по  юным  душам,  
чьи  прячутся  страхи  в  родительскую  ладонь.  

...и  мчатся  на  поиски  мира  в  жару  и  стужу  
созревшие  жизни  для  вечно  голодных  войн...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686724
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 17.11.2016


archic

Настроение

Прочти  мое  настроение  
По  складкам  знакомых  губ.
Мы  встретились  в  день  затмения
Под  медные  песни  труб.

Узнай  мои  дни  и  отчество
Родных  переулков  гул,
Где  сжег  свое  одиночество
На  большее  не  рискнул

Но  свыкся  с  пустыми  окнами
Холодный  глотая  чай.
Мне  кажется  сердце  соткано
Из  гордости  птичьих  стай.

Смотри  на  меня  неистово!
Но  только  не  отпускай,
Неважно  где  суть  и  истина
И  заняты  ли  места

В  пустынных  трамваях  города
Звенящих  наперебой,
Звони  и  не  нужно  повода
Я  буду  всегда  с  тобой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701106
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Вячеслав Рындин

Душа…

[b]Душа  –  Велика…  Плоть  –  слаба…
Вертеться  хочет  между  ними
Любовь  прямыми  и  косыми
Топ-биссектрисами  угла…  

Как  снизошёл  небесный  веер
В  тот  час  движенье  произвёл  
И  на  ходу  упорство  встретил
От  дуновения  времён…

Ну…  Здравствуй  лунная  ферзя!
В  хоромах  царь  тебя  заждался!  
Как  ты  пришла  к  нему  вчера
Так  он  вчера  и  растерялся…    [/b]

17.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701103
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Ліна Ланська

НІЧНЕ

Лебеділа  часом  сумно  й  строго,
Поглинала  день  помалу,  ніч.
Десь  отам  неподалік,  за  рогом
Ріже  нетрі  срібночолий  клич.

Рветься  тихо  відчайдушно-кволе,
Ніби  пофарбована  габа
В  темно-синє,    -    зазоріле  поле,
Золотом  увінчана  журба.

Мить  майнула,  -  голосінням  розпач.
Щось  у  душу  впало,  чи  з  душі
Розлетілись  із  коханням  врозтіч
Долі  стоголосі  лемеші.

Врізались  у  пласт  нічного  суму.
Вкрала  сяйво  лез  густа  іржа,  -
Струм  гукає,  злиться...  щодо  струму,  -
Він  давно  їй  кинув  відкоша.

Синьоокий  неспокійний  красень,
Золотавий  чуб,  веснянок  рій
Розсипає,  наче  листя  ясен,
Сіється  злостиво,  як  пирій.

У  грози  у  наймах  не  навчився
Брати  тільки  крихту  на  розпал.
Скільки  б  день  із  ніччю  не  сварився,
Геліос  і  Нікта  правлять  бал  .

06.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701099
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


КВолынский

Остановись

Остановись,  прохожий,
Прохожий,  остановись;
Поклонись  могилам,
Могилам  поклонись.

Почитай  ушедших,
Ушедших  почитай;
Не  придай  забвенью,
Забвенью  не  придай.

Им  только  не  завидуй,
Не  завидуй  им:
Не  живой    умЕрший,    
УмЕрший  -    не  живой!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700568
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 17.11.2016


КВолынский

В глухом лесу…

В  глухом  лесу  -  
Зверином  царстве,
Стоедином    государстве,
Тот,  кто  правит  –  тот  и  прав…
Беспробудный  дикий  нрав!
Главный  тот,  в  кого  есть  сила.
Потому  всегда  и  смело,
Без  особенных  напастей,
Наслаждается  он  властью:
Одних  порвёт,  других  простит,
Тем  себя  и  веселит.
Горемыкин  мир  иной:
Зверь  бывалый  и  живой,
Постоянно  страхом  болен,
На  чеку  он  спит...  в  неволе
Слёзы  льются  по  ночам
Беспрерывно  тут  и  там.
То  гиены,  то  шакалы
Застращали  лес  бывалых:
Службу  Каину  несут  -  
Шерсть  несчастных  в  клочья  рвут  …
Точно,  псы  с  котами
Звери  мечутся  веками:
Так  и  жили  бы  всегда,
Не  пришла  бы  вновь  беда!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696497
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 17.11.2016


Потусторонний

Мизантропическое.

Люди,    вас  много    и  много  седин,
сбитых  костяшек  о  жёлтые  зубы.
Знаете,    люди  -  я  стал    нелюдим,
злобный,  сухой    и  отчаянно  грубый.

Было  не  так.  Я    когда-то  любил.
Слишком,  открытым,  трепещущим  сердцем.
Сколько  им  было  потрачено  сил,
чтобы  другие  могли  обогреться.

Я  отдавал  вам  по  капле  себя.
Вы  доброту  принимали  за  слабость.
Выбор  свободный  -    за  жребий  раба…
А  за  безумие  –  щедрость  и    храбрость.

Вы  осуждали  меня  по  своим,
Бесчеловечным,  лукавым    законам.
Стаей  субъект  неугодный    клеймим,
стая  завидует    белым  воронам.

Ваш  загнивающий,  пагубный  мир,  
не  переменится  долго,  покуда
в  душах  жлобов  не  растопится  жир.
Каплями    светлого,  доброго  чуда.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429767
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 17.11.2016


Денисова Елена

Ніч у місті

Серед  буденних  ритмів  денних  справ  
Нема  натхненню  вільному  пошани.  
А  в  річці  ночі  —  безліч  переправ  
До  поетично-темної  "нірвани"...  

Завмерло  місто.  Спить  у  "тихий  час".  
Мовчить  вода  у  сонному  фонтані.  
Новобудівлі  зведений  каркас  
Заснув,  і  спить  легка  стріла  на  крані...  

Дух  Ночі  —  тут,  літає  між  дерев,  
І  злегка  віти  подихом  колише,  
А  серед  айстр  —  осінніх  королев  —  
Він  розгубивсь:  ну  де  тут  красивіша?  

Здається:  світ  увесь  завмер  і  спить...  
Та  вже  світанок  неба  край  цілує.  
Стою,  вдивляючись  у  цю  казкову  мить,  
А,  може,  і  сама  в  цей  час  чаклую...  




                                                               28.08.16


Фото  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701046
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Денисова Елена

Зимові міражі

Знову  здається  нам,  
Що  цілий  світ  у  холоді.  
Знову  на  дні  душі  
Спогади  теплих  снів...  
Начебто  вчора  ще  
Віти  були  у  золоті,  
Ну,  а  сьогодні  в  них  
Вітру  тужливий  спів.  

Знову  у  місті  сум,  
Вулиці  в  сірість  втоплені.  
Знов  наповзає  сплін,  
В  небі  кричать  круки...  
Де  ж  ти,  моя  любов?  
Мрії  чеканням  втомлені.  
Тільки  кудись  летять  
Швидко  мої  роки...  

Річка  життя  тече,  
Ну,  а  душа,  як  в  юності  -  
Навіть  у  злий  мороз  
Серце  зими  не  зна.  
Не  розгубить  тепло  
Тільки  б  достало  мудрості,  
Бо  за  зимою  знов  
Прийде  до  нас  весна!  

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701052
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Анфиса Нечаева

Мамо, приходь у сни

Моя  мамо  рідненька
Ось  тебе  і  не  стало,
Це  тебе,дорогенька,
Янголи  забрали
Ти  у  світі  другому
Там  тобі,знаю,добре.
Розумію  все  мамо,
Та  чомусь  жаль  бере.
І  у  серце  до  мене
Біль  закрався,і  смуток,
Як  же  жити  без  тебе
І,  без  тебе  як  бути.
Хоть  тяжко  хворіла  ти,
Кожен  день  біль  борола,
Та  любові  до  життя
Не  втрачала  ніколи.
Ти  добра  всім  бажала
Зла,ніколи  нікому.
В  правді  жити  навчала
І  ніяк  по  другому.
Ти,  як  сонечко  в  небі,
Всіх  теплом  зігрівала.
І  любові  твоєї
Нам  усім  вистачало.
Мамо,мамо  рідненька
Серце  скуте  так  болем,
Вже  тебе  дорогенька
Не  побачу  ніколи.
Я  піду  до  могилки,
Упаду  ниць-заплачу,
Якщо  не  так  щось  було,
Мамо,мене  пробач  ти...
Іще,мамо,я  хочу,  
Щоб  приходила  в  сни  ти,
Дуже  тебе  благаю,
Буде  легше  так  жити.

                                                                                                                                               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700546
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 17.11.2016


НАДЕЖДА М.

Не смій…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs  

[/youtube]
За  твором    A.Kar-Te  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034

Дякую  за  ідею,  Олю.
-------------------------------------
Так,  зима  надворі  розкошує.
Біла  завірюха  за  вікном.
Але  знаю:  ти  мене  почуєш.
В  час  такий  зігрію  я  теплом.

Тільки  ти  зумій  мене  почути,
Я  далеко,  але  завжди  твій.
Те,  що  відбулось,  зумій  збагнути.
Та  не  покидай  про  зустріч  мрій.

На  вікні  троянди  білосніжні.
І  від  них  все  ж  запахом  війне.
Ти  торкнись  вустами  обережно
І  відчуй,  як  я  люблю  тебе.

Тільки  знай:  зима  це  не  надовго.
Завірюхам  теж  не  довго  буть.
Прошу:  не  залиш  мене  самого,
Хай  троянди  в  серці  розвітуть.

А  коли  проклюнеться  підсніжник,
І  весна  надасть  про  себе  знать,
Повернусь  до  тебе,  Моя  Ніжна.
Тож  не  смій  мене  ти  забувать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701061
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Амелин

Полёты во сне и наяву (Лит. пародия)

[b]То  ли  сон,  то  ли  явь[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696296
автор:  Елена*

Улетаю  в  неизвестное  –  куда.
Пред  собою  вижу  будто  провода.
Не  вперёд-назад  висят,  а  поперёк.
И  куда  же  повернуть?  Мне  невдомёк.
То  ли  влево.  То  ли  вправо.  Иль  сквозь  них
Продираться.  Кто  развешал?  Глупый  псих.
Электричества  боюсь  я,  как  огня.
И,  тем  более,  что  нет  здесь  фонаря.
Только  звёзды  кое-где  сквозь  вату  туч.
Ветер,  ветер,  докажи,  что  ты  могуч.
Принеси  мне,  на  ладонь,  одну,  мою.
Пусть  качнётся    и  шепнёт  мне  –  бай,  баю.
Я  проснусь,  вернусь  в  реальное  -  сюда.
За  окном  фонарь,  луна  и  провода.
А  в  руке  блестит  холодная  звезда…
................................................................


Пародия
[b]Полёты  во  сне  и  наяву  [/b]

Засиделась  у  окошка,  как  всегда,    
Улетая  в  неизвестное  –  куда.
За  окном  фонарь,  луна  и  провода...
...Ночь.  На  улице  звездой  блестит  фонарь,
Он  под  аркою  качается,  как  встарь,
Да  ещё  подмигивает  мне,  дикарь.
Не  похож  на  соплеменников  своих.  
Есть  ещё  один…  Но  этот  –  умный  псих,
Притворяется,  что  не  горит,  притих…
Ну,  а  может,  ветер  провод  оборвал,
Вон  какой  возле  аптеки  карнавал!
Ветер,  ветер,  докажи,  что  ты  могуч.
Ты  меня  оставь  в  покое  и  не  мучь,
Ты  такой  же  в  тёмном  царстве  светлый  луч,
Как  луна,  что  фонарём  глядит  из  туч…
Как  меня  достали  эти  фонари!
Я  не  доживу  до  утренней  зари.
Электричества  боюсь  я,  как  огня.
На  скаку  готова  оседлать  коня,
Чтобы  от  всего  от  этого  сбежать.  
"Бай,  баю..."  –  мурлычет  "сказка-благодать..."  
Вот  проснусь,  вернусь  в  реальное  –  сюда.
А  какой  сегодня  день?  Ах,  да  –  среда,
Я  ж  по  средам  отсыпаюсь  иногда.
О,  гори,  гори,  холодная  звезда!
Будешь  при  посадке  путь  мне  освещать...

Боже  мой!  –  Лечу...    А  где  моя  кровать?..        
ФонарИшко  скверный,  прекращай  моргать!



P.S.  В  пародии  использованы:  название  советского  художественного  фильма,  снятого  Романом  Балаяном,    отдельные  слова  из  стихотворения
А.  Блока  «Ночь,  улица,  фонарь,  аптека…»,  из  «Сказки  о  мёртвой  царевне»      А.  С.  Пушкина,  из  драмы    А.Н.  Островского  «Гроза»,  из  поэмы  Н.  Некрасова  «Мороз  красный  нос»,  из  передачи  «Спокойной  ночи,  малыши»,    из  песни  В.  Высоцкого  «Горная  лирическая»,  из  русского  романса  Петра  Булахова  на  слова  Владимира  Чуевского  «Гори,  гори,  моя  звезда»,  из  «Правил  пилотирования  летательных  аппаратов»,  а  также  некоторые  фразы  из  стихотворения  автора  оригинала  и  моего  сумасбродства.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701055
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Амелин

Как так? (Лит. пародия)

[b]  МУДРЫЙ  СОВЕТ  ДЛЯ…  [/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696836
автор:  Алекс  Бур

Мудрый  совет

Собак  я  уважал  всегда!
…………………………
Легко  способны  изменить
Вам  тёща  и  жена  и  дети…


[b]Как  так?  [/b]

Собак  я  уважал  всегда!
Пока  они  меня  не  покусали...
Казалось  бы,  какая  ерунда,
Но  у  одной  заметил...  три  медали!          

Хотела  получить  ещё...
И  не  медаль...    А  думаю,  что  орден.
И  то,  что  план  её  был  изощрён                                
Я  сразу  же  узрел  по  наглой  морде.  

Так  зверски  обошлась  со  мной.  
Порвав  штаны,  трусы...  дошла  до  кожи.
Но  был  и  плюс:  я  –  молнией  домой!
Заштопать  то,  что  мне  всего  дороже...

Примчался...  К  спальне  подхожу,
А  там…  –  ну  явно  кто-то  изменяет…          
Что  тут  гадать?  Понятно  и  ежу!
Кровать  скрипит  не  так,  как  дверь  входная.          

Я  вновь  зауважал  собак!  
Не  зря  "орденоносная"  цеплялась...  –  
Она  ж  так  подавала  тайный  знак!  
Вот  только  как  об  этом  догадалась?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701054
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Вячеслав Рындин

Затор

[b]Меридианы…  Параллели
На  перекрёстке  –  светофор
Даёт  сигнал,  пуржит  метели                    
Фазометрически  –  в  бугор…  
…затор  под  снегом  неподвижен
И  вдоль  бугра  снуёт  народ
(Возможно?!)  он  снежком  обижен,
Повален  с  ног  коварным  льдом…

Сыпнули  соль  –  по  тротуарам
Пошли  сограждане  –  пешком
Листают  прозу  –  мемуары
Напишут  авторы  –  потом
Живая  лирика  в  сложеньях                                    
Изложит  истины  итог:
Меридианы  +  Параллели  =
Переплетение  дорог…[/b]

17.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701045
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Lana P.

КОРАЛОВИЙ ОСТРІВ

На  світанку  сонце  осліпило  зорі  —
Світло,  наче  поїзд,  бігло  крізь  тунель.
Лоскотали  хвилі  промінці  на  морі,
Скинули  тумани  потайну  шинель.

Запрягав  у  бричку  місяць  хмари  сонні,
В  невідомі  далі  рогом  волочив.
Усміхнулось  небо  на  земній  долоні,
Обрій  у  водицю  голову  вмочив.

У  широкі  води  ми  неслись  на  шхуні,
Вітерець  в  дорозі  з  нами  розмовляв.
Кучеряві  хвилі  пінилися  рунні,
На  підводних  рифах  нас  чекав  привал.

Кольорове  царство  поманило  в  гості  —  
На  казковий  острів  мрій  і  сподівань.
Течія-підказка  понесла  у  простір,
Відкривала  двері  в  море  здивувань.

Чудодійний  острів  полонив  собою  —
Із  живих  коралів  з  косяками  риб…
Марився  щоночі  в  спогадах  прибою,
Думкою  пірнали  довго  ми  углиб.                  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700759
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Lana P.

САМІТНИЙ ОСТРІВ

Самітний  в  океані  острів  
Приймає  ванни  соляні.
Йому  рахують  хвилі  дні,
Вони  у  нього  часті  гості.

Кружляють  гнучко  хороводи,
Вклоняють  голови  до  ніг,  —
Чомусь  з  них  жодну  не  вберіг,  —
І  полетять  в  широкі  води.

Вітри  обдмухують  щосили  
І  навівають  бриз  у  сні.
Нитки  від  сонця,  навісні,  
Висушують  камінні  брили.

Стоїть  один,  без  сліз  і  муки,  —
Високий,  гордий,  мовчазний,
Далекий,  статний,  неземний,
І  не  грозять  йому  розлуки.                                      16/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701012
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Циганова Наталія

…коли ж…

Вона  надривно  плакала…
Як  жовтень,
з  птахами  відлітаючи  у  небо,
фарбуючи  усе  –  в  червоно-жовте…
Неначе  –  все…
запізно…
і  –  не  треба…
І  позики  в  життя  –  було  замало,
аби  запити  все  –  чого  не  було…

…а  я  –  стояла  мовчки…
Я  –  чекала…

...коли  ж  вона  доріже,  блін,  цибулю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701008
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


OlgaSydoruk

У родника, где нас венчали…

У  родника,где  нас  венчали,
(На  параллели  красоты)  
Глубоко  -  Озеро  Печали...
Короче  -  до  него  шаги...
У  каждой  жизни  есть  скрижали...
Неповторимые  -  одни...
И  -  Озеро(своё)Печали...
И  -  омуты(её)любви...
У  каждой  речки  есть  начало
И  -  окончание  пути...
В  широком  Озере  Печали
Невиноватых  -  не  найти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700951
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Ліна Ланська

БАЖАЛОСЬ - НА ВІКИ ВІЧНІ

Бажалось  -  на  віки  вічні  -
Маленька  оселя,  кава,
Затиснуті  змерзлі  руки
І  усмішка  нелукава.

І  усмішка  -  диво  в  часі,
Коли  вже  роки    і  зморшки.
Якщо  удвох,  хоч  на  пласі,
Ще  тисячу  літ  і...трошки.

Ще  тисячу  й  двісті  може,
Стрічати,  відкривши  двері,
Бажалось...  даремно  схоже.
Кохання  -  не  на  папері,

Кохання  -  не  штампи,    душу
Терзають  шипи,  а  ночі,
Із  пам"яті,  як  не  струшуй  -
Пекучі  сльози  -    пророчі.

Пекучі  сльози  зухвало
Безсонням  картають  гнаним.
Бажалось  же  зовсім  мало:
З  обіймів  твоїх  -  кайдани.

З  обіймів  терпких  жагучих,  
Не  впасти  у  перші  стрічні,
Хоч  Мойра  вже  нитки  сучить.
Бажалось  -  на  віки  вічні.

13.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700898
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016


ТАИСИЯ

Землеустроитель

*  Землеустроитель

Я  не  раз  и  не  два  вспоминала  в  стихах
О  своей  романтичной  профессии…
Фотосъёмка  велась  высоко  в  облаках…
Было  страшно.  Но  было  и  весело.

Небо  –  песня!    И  это  –  «родимый  наш  дом».
А  потом  –  дешифровка  на  местности.
По  полям  и  болотам  шагали  пешком.
Рисовали  на  планах  -    окрестности.

Мы  оставили  след.    Это  помнит  земля.
Такова  она,  наша  профессия…
Осушали    луга.      Орошали  поля…
 Было  трудно.    Но  было  и  весело.

Он  –  единственный    в    мире  с  названием  ГУЗ.
Обучают  здесь  этой  профессии.
Ещё  многие  помнят  Советский  Союз…
Была    молодость.    Дружба.    И    весело.
=============================

*  Землеустроитель    -    специалист  широкого    профиля:
   геодезист,  топограф,  картограф,  мелиоратор,    архитектор.

16.11.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700856
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Жанна Чайка

Ноябрь.

Ноябрь.  Алеет  ярко  роза,
душистой  прелести  полна,
и  отзвук  дальнего  мороза
ее  не  тронет.  Влюблена

она  в  тепло  и  воздух  жаркий.
У  тонкой  комки,  у  черты
игривой  осени  подарки
мы  ловим  снова,  я  и  ты.

Синеет  небо,  даль  трепещет,
и  пальмы  гнуться  на  ветру.
Встречаем  день,  он,  добрый,  вещий.
Проложен  путь  с  тобой  в  мечту.




16.11.2016
акварель  Жанна  Чайка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700821
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


s o v a

підглядання місяця . . або щось приховане

картата  сорочка,  закутані  ночі,
примарливий  обрій  мелодії  снів,
нічого  не  сказано,  погляд  лоскоче,
ті  двоє  у  мареннях  сонця  і  слів.

і  спогади,  спогади,  спогади...  мрії
таким  нерозбірливим  почерком  ми
когось  обіймали,  слова  шаруділи,
а  далі  зупинки  трамваю  весни.

колись  незрівнянна  стіна  міокарда
у  ритмі  вогнів  вулиць  і  павутинь
хиталась  від  вітру,  тікала  у  мандри,
а  потім...  додому  шукала  шляхи

кому  перехожі  нестримні,  не  схожі,
кому  погляд  часу  за  поспіхом  хмар
і  раптом...  чекатиме  сонце  на  сході,
картата  сорочка  з  обіймами  чар

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700801
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


OlgaSydoruk

Обжигаясь об огненно - алый…


Укрывала  Зима  одеялом  замерзающие    цветы...
Обжигаясь  об  огненно  -  алый,ледяные  стегала  слои...
Я  впервые  писала  сонеты...Гений  Грусти  опять  приходил...
А  душа  -  улетала  в  лето:поцелуями  полниться    сил...
В  полушаге  к  ажуру  карниза  узнавала  свои  следы...
Лишь  начало  Седьмого  Каприса  выжимало  остатки  слезы...
И  -  занозой  саднило  упрямо,и  -    волною(усталою)дна
Нескончаемо  нежно  ласкала,..капли  горечи  утая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700758
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Ліна Ланська

СКІЛЬКИ МИНУЛО?

Скільки  минуло?  Роки,  чи  хвилина?
Знову  біда    дощем.
Вічність,  невидима  та  швидкоплинна,
Не  налилась  ущерть.

Не  налилась  у  осінні  пейзажі    -  
Плин  павутинням  десь.
Сунуть  погрозливо  віхоли  вражі,
Листя  і  не  шелесь...

Листя  обірване  жовте  й  змокріле,
Зношене,  та  гілля,
Вітром  роздягнене  і  зледеніле,
Долю  не  нахиля.

Долю  не  грона  вінчають,  -  коралі
Скоро  засипле  сніг.
Стріхи  вберуться  в  замерзлі  кришталі.
Вдарить  мор  навідліг...
Каркають  ворони:  "Сірі  шпиталі..."
Скільки  минуло  снів?
15.11.16
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700730
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Циганова Наталія

День цвета совести…

Даль  светла,  будто  перед  причастием.
Перехвачена  новой  зарёй.
Расшумелось  ударами  частыми
под  прижатой  к  груди  пятернёй
от  надежды  на  день,  цвета  совести.
Он  –  придёт.
Он  вернёт  по  домам
и  любимых,  и  мирные  новости.
А  пока…

…а  пока  пополам
боль  и  вой  –  от  востока  до  запада  –
матерей,  переживших  детей.
А  живые  –  пропитаны  запахом:
лазаретов,  пожаров,  смертей,
ребятни,  онемевшей  от  ужаса,
городов  из  остывших  руин,
ожиданий,  усталости,  мужества  –
навсегда…  до  нутра…  до  седин…

Он  придёт  –  этот  день,  цвета  совести,
став  началом  для  новой  главы
недописанной  Господом  повести
«Память  –  павшим  и  слава  –  живым».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700704
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2016


Радченко

Шепоче ніч слова молитви

Вдивляючись  у  даль  давно  прожитих  літ,
По-іншому  своє  минуле  бачу.
Боюся  втратити  ледь  видний  мамин  слід  —
Для  неї  я  й  тепер  багато  значу.
Я  відчуваю  це  і  щиро  вірю  в  те,
Що  мама  день  за  днем  йде  поряд  й  бачить,
Як  дні  мої  летять  й  життя  в  минуле  йде,
Й  благословінням  кожний  крок  означить.
У  сни  приходить,  щоб  пораду  мені  дать
Чи  просто  посидіти  мовчки  поруч,
А  в  серці  розіллється  світла  благодать
Й  вини,  й  печалі  враз  ослабить  обруч.
Вини,  яка  прийшла  пізніш,  з  роками,
Незрозуміла  й  зрозуміла  водночас,
Печаль,  яка  малює  образ  мами,
Що  у  душі  моїй,  мов  зірочка  ,  не  згас.
Шепоче    тихо  ніч  слова  молитви
Й  повторює  їх  серце  знову  й  знов...
То  стогін  вітру,  то  дощу  я  чую  схлипи,
Бо  пам'яті  усе  болючіша  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700613
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Валентина Ланевич

Сипле сніг на моріжок.

Сипле  сніг  на  моріжок,
Застеля  доріжку.
Зачепився  за  сучок,
Одягнув  маніжку.
Стоять  сосни  обважнілі
В  пухких  сарафанах.
І  ялинки  білим-білі,
Діти  ж,  ген,  на  санах.
Обліпили  горобцями
Гірку  крутосхилу.
Хмари  в  небі  баранцями
Біжать  беззупину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700555
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Ліна Ланська

НІ, НЕ ЗГОРИШ

Ні,  не  згориш!..  від  чекання  розплати,
Я  запалаю  теж.
Що  там  чекати?  Кого  нам  чекати?
Темних  холодних  веж?

Ну,  якщо  й  так,  хай  присудять  до  страти
Наш,  неуявний  світ.
Встигнемо  подумки,  все  перебрати  -
Кожне  з  ста  тисяч  літ.

Мало  відпущено,  хоч  і  благали
Дива...та  див  нема.
Стіни  брудні,  неосвітлені  зали
І  у  душі  -  зима.

Може  камін  розпалити  востаннє?
Руки  дай  крижані,
Грітиму  ревно  сльозами  й  вустами,
Душу  довір  мені.

Я  віддаюся...  в  обіймах  багаття
Спалені  всі  мости.
Квіткою  білою  серед  латаття
Завтра  зійду,  а  ти...

Ні,  не  згориш,  від  чекання  розплати,
Лотосу  плесом  стань.
Що  там  чекати?  Кого  нам  чекати?
Миті  поневірянь

Зникнуть  у  просторі  "бути  -  не  бути?"  -
Янгола  два  крила.
Ночі  і  дні  лишень  мить  для  спокути  -
Вічність  надто  мала...
11.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700361
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Потусторонний

Осень, тебя я встретил…

Осень,  топлю  усталость
я  в  твоей  хвори  ломкой.  
Много  ли  нам  осталось?…
Что  там,  за  хрупкой  кромкой?  

Звон  тишины  кромешной…  
Или  осколки  рая.  
Падают    безутешно,  
листья  в  тебе  сгорая.  

Всё  отживёт…  ты  плачешь.  
Смотришь  в  глаза  с  тоскою:  
 -Я  не  могу  иначе,  
мне  не  бывать  другою.  

 -Брось,  ты  красива  нынче!  
Выглядишь  молодухой.  
Словно  девчонка  хнычешь.  
 -Осень,  не  падай  духом!  

Нам  ли  бояться  смерти
вечно  снующей  рядом?  
Осень,  тебя  я  встретил,  
значит  судьбе  так  надо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700295
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


НАДЕЖДА М.

Жовта хризантемка…

І  знову  дощ,  і  прохолода.
Та  осінь  ще  трима  права.
Ще  є  маленька  насолода:
Жовтенька  квітка    ще  жива.

Мала,  тендітна  хризантемка,
Що  ще  цвіте  попід  вікном.
Її  морозна  лихоманка
Не  вбила  ще  своїм  серпом.

Цвіте  на  зло  холодним  зливам,
Як  промінь  сонця  із-за  хмар.
Вона  живе,  вона  щаслива.
Їй  вітер  руки  не  зламав.

Єдина  радість  за  віконцем,
Струсивши  сніг,  і  знов  цвіте.
Лише  тому,  що  схожа    з  сонцем.
Подібне  сонцю  -  все  живе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700245
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


OlgaSydoruk

Верное слово - искусство…

Ветер  гудел  под  сурдинку...  Звук  растворялся  во  мгле...
Новорождённая  льдинка  таяла  на  щеке...
Осень  плела  паутинкой  длинные  шлейфы(себе)...
Белые  пелеринки  -  для  колыбели  Моне...
Небо  -  безбрежное  море...Тучи    -  его  корабли...
Избороздили  просторы  (на  параллели  Луны)...
Роли  насытили  чувством:  жаждой  вселенской  любви...
Верное  слово  -  искусство  и...оставляет  следы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695201
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 13.11.2016


archic

Гении

Гении  живы  в  памяти  
И  на  обложках  книг.
Словно  стою  на  паперти
Только  не  слышен  крик.

Рано  уходят  ,  выменяв
Жизни  короткий  срок
Смыты  дороги  ливнями
Между  забытых  строк

Ты  не  ищи  там  отчества
Просто  чужие  сны.
Так  тишины  не  хочется
Где-то  в  конце  весны…

Души  летят  за  птицами,
В  небе  рисуя  круг,
В  сердце,  врезаясь  лицами
Там,  где  был  лучший  друг.

Гении  живы  в  музыке,
Часто  через  года
В  каждом  стальное  мужество,
Гении  –  навсегда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700061
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Олена Вишневська

Ти пишеш мене

Ці  рими  із  тих,    що  втікають  крізь  сито  думок,  
Де  пальці  твої  пропікають  не  тіло,    а  глибше.  
У  плетиві  днів  під  сузір'ям  впольованих  риб  ще
Є  для  нас  місце  /і  купіль  в  колисці  зірок/.

Зухвалими  тінями  вірші  торкаються  пліч
Моїх.    Твої  вірші  вростаються  жаром  під  шкіру,  
Де  в  літері  кожній  мене  ти,  як  справжню  офіру,  
Приносиш  у  жертву  собі.    Наче  пісню  сторіч

Ти  пишеш  мене.    Я  клітинно  вбираю  перо
Чорнильним  цілунком  -  дощенту  згорають  кордони
Між  нами.  Збудуємо  стіни  свого  Вавилону  -  
І  тиша  розплавиться  в  слові  й  ввійде  під  ребро

Пустелею  ніжності.    Слухай  її,    не  читай.  
Вона  розповість,    як  в  душі  розливається  повінь
І  кожна  краплина  води  тобі  стане  за  сповідь
Мою...
 /Тільки  серця,    прошу,    мій  піїте,    не  край...  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


НАДЕЖДА М.

Картина "Осінь"…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk  
[/youtube]


За  вікном  картина:  пізня  осінь...
Задивилась  в  очі  я  її.
А  в  очах  легенька  сіра  просинь.
Чом  же  невеселі  і  слізні?

Поглядом  зустрілися  обоє.
Очі  в  очі  в  цей  осінній  час.
Чим  ми  схожі,  осене,  з  тобою?
Думала  про  це  я  і  не  раз..

Плачеш,  що  зриває  вітер  листя,
Що  пройшла  давно  твоя  краса?
Не  сумуй!  Душа  твоя  так  чиста,
Як  прозора    вранішня  роса.

Задивилась,  осене,  на  тебе...
Та  мені  й  така  ти  дорога.
Запросила  в  хату  я  до  себе...
Відчуваю:  осінь  догора...

Ти  для  мене  будеш,  як  картинка.
В  дорогу  оправу  обрамлю.
У  кімнаті  ти  прикрасиш  стінку,
Тільки  трохи  я  тебе  зміню.

Домалюю  білий  сад  вишневий.
Хай  співають  в  ньому  солов"ї.
Як  проллється  спів  їх  кришталевий...
Нагада  щасливі  дні  мої..







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700111
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Lana P.

ПОМІЖ ОСТРОВАМИ…

Вальсують  хвилі  поміж  островами.
Так  хочеться  побути  разом  з  Вами,
Купатися  у  шепотінні  вітру,
Розлити  в  гавані  морську  палітру,
Де  кораблі  торкаються  причалу.
Назустріч  хвилям  бігти  на  поталу,
Перемагати,  сонце  прихилити,
Промінням  сяяти  і  Вас  любити.            31/10/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699999
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Іванюк Ірина

Я зустріну тебе по весні


Я  зустріну  тебе  по  весні,
після  спек  і  нав"язаних  воєн,
і  увінчані  листям  кленовим,-
повінчаєм  простори  земні...

На  щитах  вічно  юних  Карпат
возведемо  смарагдове  місто.
Тільки  ми...  Тут  вітри  наче  сплять,
і  каміння  нашіптує  пісню...

В  наших  грудях  -  святі  вівтарі!
Час  утрачує  символи  влади.
Ми  -  Любов!  Я  в  тобі,  ти  -  в  мені...
...Біль  століть  -  пил  зірок  під  ногами.


12.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700033
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


OlgaSydoruk

Серое - в тренде…

Приторна  сладость  сандаловых  свечек...
Призрачен  свет  уходящей  любви...
Осени  утро  похоже  на  вечер...
Серое  -  в  тренде(в  предверии  зимы)...
Липкие  губы  -  от  красной  помады...
Словно  магнит  -  откровения  часы...
Словно  магнит  -  притяжение    взглядом:
У  одиночества(среди  толпы)...
Слышишь:  протяжное  "ля"  камертона?..
Звук  прорывается    -  из  темноты...
Первой  волной  укрывает  -  истома!..
Это  она    оставляет  круги!..
Пятую  реку  сковали  морозы...
Первую(вброд)проходили    мою...
Снились    -  колючие  (жёлтые)  розы...
Спелые  яблоки    -  в  нашем  саду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700091
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


НАДЕЖДА М.

Небо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fJu9pYK02ek  
[/youtube]


Ми    часто  задивляємось  у  небо.
І  заздримо  по-доброму  птахам.
Торкає  не  веселий  їхній  щебет
А  те,  що    не  злетіть  ніколи  нам.

Бездонне,  недосяжне  і  самотнє.
Лиш  мріями  ми  можемо  злетіть.
І  кличе  нас  далеке  і  могутнє,  
Про  таїну  непізнану  мовчить.

І  хай  проходять  роки  і  століття,
І  на  землі  все  зміниться  не  раз,
Та  в  радості,  і  в  бурі,  лихоліття,
Ти    вірним  залишаєшся  для  нас.

І  в  час,  коли  вдивляємось  у  небо,
Самотність  відчувається  в  душі.
Чому  так  часто  думаєм  про  тебе,
Та  як  знайти  до  таїн  все  ж  ключі?

Немало  вже  знайшли  у  тебе  спокій.
Нікого  ти  назад  не  повернеш.
Чому  ж  таке  красиве,  а  жорстоке?
Ніхто  того  ніколи  не  збагне...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699936
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Потусторонний

Люминесценция осени.

Люминесценция  осени.  Желто  -  оранжевый  спектр,  
языки  пламени,  пожирающие  органику.
Растление  безразличием  (закрытый    её      аспект)
через  эстетический  шок…  (кнут  прикинулся  пряником).

Она  развлекает,  отводит  от  смерти  пристальный  взгляд.
Препятствует  быстрому  погружению  в  неизбежность.
Осень  –  дофамин,  анестетик,  мягко  ведущий  всех  в    ад…
Трудно    её    не  любить.  Эту…  гиблую  нарко  нежность…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699875
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Ліна Ланська

І ХАЙ ТАМ ЩО

І  хай  там  що,  осінню  колисанку  
Для  золотих  зажурених  дібров,  
Співатиму  до  скону  й  наостанку  
На  вітер  кину  з  глумом:  "Не  зборов!  

Старезний  сивий  Сум,  не  надривайся",  
Я  до  світанку  нотою  проллюсь.  
Піщинкою  не  розчинюсь  у  часі,  
Той  час  руйнівний  переплаче  блюз.  

Тужливий  блюз  закоханої  Музи  
Когось  гукає,  доки  не  знайде,
Знесилено  впадають  Кулі  в  Лузи,  -
В  обіймах  Кия,  сіре  і  бліде,  

Їх  існування  розквітає  треком.  
Одна  хвилина  -  спалахом  екстаз...  
Надірреальне  відчував  Ель  Греко,  
Містичне  емоційно,  раз-у-раз,

Малюючи...  розмиті  довгі  й  сірі,  
Мого  чекання  тіні  і  страхи,  
Душі  моєї  недолугі  ліри.  
Прости  мені  усі  мої  гріхи...  

Прости  мені,  мій  Вчителю  сьогодні,  
Бо  завтра  я  укотре,  согрішу,  
Мелодію  згубивши  у  безодні,  
Віршам  закланну  душу  залишу.
11.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Lana P.

ГАВАЙСЬКІ ОСТРОВИ

Заморський  вечір  до  алеї
Схилив  яскраві  орхідеї
Гавайських  островів.

Вулкан  прикурював  сигару,
А  гори  додавали  жару,
Аж  обрій  помутнів.

Пісок  горнув  натхненні  хвилі,
Спивав  і  поглинав  у  силі,
І  вітер  шаленів.

Збивалися  чубаті  з  такту,
Бо  не  знаходили  контакту  —
Причал  застугонів.

Повітря  заповзало  в  груди…
Так  малювалися  етюди
Тутешніх  берегів.

Гойдались  тіні  дві  без  звуку  —
Приклав  художник  вміло  руку,
Ген  місяць  паленів…                                                    29/10/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699820
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Валентина Ланевич

Коли торкаєшся ножем холодним серця.

Не  полотнію,  не  стою  заціпеніло,
Коли  торкаєшся  ножем  холодним  серця.
Давно  вогнем  твоїм  всю  душу  обпалило,
Не  пручкаюсь  уже,  впіймавшись  в  сіті  сільця.

Чи  Божий  присуд  то,  чуттєвістю  вбачити,
У  калапсі  слів,  болем  розтерзану  стезю?
Нести  терпку  любов  у  грудях  й  не  питати,
Пощо  живеш  в  мені  ти  -  життєве  дежавю.

Збирати  пустоту  ночей  в  м’яту  подушку,
У  маренні  пірнати  під  милого  пахву.
Ловити  в  погляді  очей  зором  усмішку,
Ввібратись  тілом  у  ніжність  рук,  їх  теплоту.

10.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699759
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 12.11.2016


ТАИСИЯ

Счастье семейное


Счастье  семейное  –  роскошь  бесценная.
Им  награждается  пара  семейная
Та,  у  которой  хватило  терпения
Выдержать  явное  столпотворение…

Кипа  пелёнок  и  ночи  бессонные,
Манная  каша,  плита  закопченная…
Первые  навыки,  чтобы  не  плакали.
Чтобы    детишки  –  в  штанишки  не  какали.

Ну,  а  по  праздникам  –  шумно  и  весело.
Папа    им  книжки  читал,  мама  –  песенки.
Детки  от  радости  «  ушки  развесили».
Годы  считали  ступеньки  и  лесенки…

Молодость  на  руку    умным    родителям.
Время  считает  года  юбилеями.
Будем    гордиться,    и  быть  победителем
В  старости  лет  в  окруженье  семейном  мы.

Счастье  семейное  –  как  песнопение.
Жизнь  нам  даёт  испытание  временем.
Если  супругам  хватило  терпения,
Им  по  заслугам  -    лавровые  веники.

10.  11.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699739
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Олекса Удайко

СARCINOMA

     Збирав  гриби...  Майже  пусто...Та  натрапив  
     на  оте  дивне  дерево.  І      з  а  а  л  е  г  о  р  и  л  о...
[youtube]https://youtu.be/vmhF8QAiZjQ[/youtube]

[i][b][color="#610c96"]Картинка  раз  привиділась  пекуча:
Стояло  дерево,  а  в  ньому  –  біль,
А    в  ньому  двох  життів  шалена  буча…
І  в  очі  враз  сльози  упала    сіль.

Росло  собі…  природно  і  привільно.
Та  в  лісі  пролітав  поганий  гнус,
І  маючи  натуру  –  злу,  свавільну,–
Заразно-хижий  виконав  укус…    

І  стала  наростати  там  тканина,
Чужа,  та  все  ж…  рідненька  з  виду  мов,  –
Маскована  злоякісна  пухлина,
Що  зіпсувала  в  організмі  кров…

А  від  пухлини  вадкі  метастази
По  всьому  тілу  жаско  розлились,
Немов  черв’як,  немов  сліди  прокази,
Споганили  красу  і  тіла,  й  глиць.
___
...Я  тільки  два  шляхи  у  тому  бачу,
Як  зупинить  пухлинний  метастаз:
Державне  тіло  так  переіначить,
Щоб  не  було  в  країні  злих  проказ.

Про  інший  шлях  додуматись  не  тяжко  –  
Під  ніж  усе!  Та  чи  резонний  він?
Що  ми  залишимо  нащадкам  нашим?..
Пустих  жалів
                                               печальний  передзвін.    
[/color]  [/b]

10.11.2016

Світлина  автора.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699657
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Олена Вишневська

сонячний шмат) ) )

                                                                                       [i]Настроєве)))
                                                                                         без  претензій  на  вірш...[/i]


Осінь.  Дощить  і  нестерпно  бракує  тепла.
Кішка  клубочком  згорнулась  на  ковдрі  й  муркоче.
Сняться  їй  сонячні  ванни,  на  квітці  бджола,  
В  розпалі  літній  сезон  і  недоспані  ночі:
/Просто  кицюня  мишей  полювати  охоча,
Ніч  –  то  найкраща  для  ловів  у  неї  пора/.

Отже,  примружилась,  чує  –  пече  щось  у  бік
Так,  наче  голка  проколює  шубку  і  тіло.  
Очі  відкрила  ледь-ледь,  але  той  Хтось  утік,
Тільки  від  сонячних  зайчиків  все  зарясніло:
Скачуть  кімнатою,  дзвінко  сміються.  Уміло
Кішечка  лапкою  хвать  –    на  зайчат  в  акурат!

Але  впіймати  руденьких  то  справа  така
Зовсім  не  схожа  на  мишачі  лови,  і  Мурка
Сонцю  на  радість,  хоч  лапка  у  неї  й  м’яка,
Зайця  вхопити  не  встигла.  Розправилась  шкурка
Й  далі  стрибати,  допоки  не  збила  фігурку
З  верхніх  поличок.  Та  як  же  у  грі  цій  без  втрат?

Дивиться  боязко  зверху,  а  сонечко  лизь
Кішку  за  носа,  мовляв,  не  хвилюйся  –  все  ціле.
Мурка  зраділа,  зайчатко  –    за  вухо,  й  сплелись
Лапи  й  хвости  в  одну  кульку,  аж  доки  не  вмліли
І  розтягнулись  на  ліжку,  відновлюють  сили
Стомлена  кішка  й  зайчисько  /від  сонечка  шмат/.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699497
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Владимир Зозуля

В огне

Сама  в  себе  не  познается  вещь…
Тогда  зачем  страданье,  чувства,  мысли?..
И  почему,  чтобы  переосмыслить
Себя…  себя  же  нужно  сжечь?..
                                     ….
…Когда  своё  себе  уже  ненужно,  
То  пламени  не  жаль  его  отдать.
Когда  проклятье  наполняет  душу,
Тогда  огнём  нисходит  благодать.
И,  если  тьма  в  душе,  как  пустозвонь,
Как  немота,  как  непотребство  жизни,
И,  если  сам  себе  ты  ненавистен,
Дается  очищающий  огонь…
Не  каждый  тем  огнём  благословлён,
Но  каждый  без  него  навеки  проклят.
Сквозь  ужас  темноты  и  страха  вопли,
То  пламя,  будто  колокольный  звон…
                                       ….
Моя  Святая  Русь,  как  грешный  Рим,
Мы  в  пурпурной  парче  –  крови  и  скверны…
Я  буду  не  последним  и  не  первым,
Кто  об  огне  с  тобой  заговорил…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699670
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Ліна Ланська

БОГИНЯ

Наосліп  і  дощ,  і  вітер
Якби  тільки  день,  -  роками
Засніжені  гинуть  квіти

Хрестами  та  канчуками
Уквітчані  наші  долі.

Хоч  дихай  на  повні  груди,  -
Життя  одбіжить  поволі
Фрагментами  у  етюди,

Хвилинами  в  кілограми,
Або  в  безіменну  тугу...
На  скроні  впаде  снігами,
Накреслить  глибоку  смугу

В  міжбрів"ї  і  на  долоні
Натисне  тавром  пекуче,  -
Здригнеться  душа  в  полоні,
Срібляста  вуаль,  павуче,

Нещадні  прикриє  шрами.
Ну  майже,  бабине  літо
Мандрує  собі  віками,  -
Недоля  наосліп  слідом.

На  зношений  каптур  змінить
Намітку  осяйно-білу.

Видінням  -  богиня  з  піни
Зійшла,  -  завмирали  брили.

До  ніг  -  самоцвіти  й  перли,
Медово-сумні  бурштини.

До  неба  злітали  храми
Майнули  літа  й  завмерли,
Піски  занесли  руїни.

Богиня  прийшла  до  тями  -
У  мудрості  сни  глибинні.
Хрестами  та  канчуками
Прикраси...  колись  перлинні.

08.11.16.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699464
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Валентина Ланевич

День збирає думки в сповиток.

День  збирає  думки  в  сповиток,
Загортає  у  сутінь  споквола.
Та  не  ставить  натомість  крапок
Доки  втома  душі  не  зборола.

Залишається  безліч  чому,
Що  життя  підкидає,  мов  ребус.
Не  вдається  пройти  так  пряму,
Як  показує  карта,  чи  глобус.

Десь  спіткнешся  об  долі  поріг
І  поринеш  в  зрадливу  нірвану.
Тільки  вчасне:"Себе  переміг",  -
Згоїть  начисто  старую  рану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699364
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Олена Вишневська

штрихами по небу

пастельні  відтінки…  штрихами  по  небу…  дощ
змиває  зі  стелі  бліді  акварелі…  де  ти?
це  все,  що  хотіла  б  я  знати  насправді…  що  ж,
здається,  ми  знову  на  різних  кінцях  планети.

це  все,  що  потрібно,  а  більшого    знати  –  зась…
чужими  руками  долоні  твої  зігріті
так,  наче  ніколи  раніше  не  знали  нас
розквітлі  від  ніжності  в  стомлених  душах  квіти.

так,  наче  не  рвало  на  шмаття  у  грудях  світ,  
допоки  в  мені  танцювали  химерні    тіні  –  
непрохана  муза  й  байдужий  до  слів  піїт.
/незламна  приреченість  –  біль  паралельних  ліній…/

…  а  я,  божевільна,  здавалась  щодня  у  борг…
ще  вчора  потрібна,  сьогодні  з  тобою  –  квити.
все  добре,  все  добре…  насправді!  ти  ж  знаєш,  бо
я  просто  не  вмію,  крім  тебе,  когось    любити…  

                                                                       [i]  /колись,  2016/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Радченко

Відлуння тихе

Я  буду  сумувати...  Чуєш?
Підхопить  вітер  відповідь  мою:
"В  уяві  зустріч  нашу  ти  малюєш,
Яка  не  станеться  ніколи",  -  шепочу.
Збирає  вітер  листя  золотаве,
Жбурляє  граючись,  у  спини  нам.
Кохання  прошепоче:  "Аве,"
Розлуці,  що  назву  колись  твоїм  ім'ям.
Я  буду  сумувати...  Чуєш?
Над  нами  вічність  зоряна  пливе.
Розгубленність  ти  в  посмішку  маскуєш,
В  якій  і  біль,  і  розпач  з  літа  ще  живе.
Відлуння  тихе  чую:  Аве...",
Великими  ковтками  серце  смуток  п'є,
Який  гіркіший,  ніж  без  цукру  кава,
Бо  почуттів  розсипалось  пап'є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699214
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Ліна Ланська

ШУКАЮ ВИХІД

Шукаю  вихід...влізла  у  халепу.
Ну  де  була  у  той  час  голова?  -
Вдень  свічкою  те  сяйво,  серед  склепу...
Хоч  добре,  що  лишилася  жива.

Повзу  помалу,  позбивала  лікті.
Душа  не  безтілесна,  щось  бурчить,
А  навкруги  поламані  й  розбиті
Видіння  стогнуть  і  вода  шумить.

Шумить,  залити    вихід  обіцяє.
Якби  ж  то  знати,  пекло  там,  чи    Рай?
Якби  ж  та  стежка,  що  веде  до  Раю,
У  прірві  не  оплакувала  край.

Край,  чи  краєчок?  Скроплена  сльозами,
Земля  буріє  плямами  від  ран.
А  ми  із  надр    тих  тягнемо  возами,
Вчепившись  в  них  із  смертного  одра.

Навіщо?  Скільки  тій  людині  треба,
Щоб  без  вина  навіки  захмеліть,
Молитвою  звертаючись  до  неба
І  бути  вдячним  сім  тисячоліть?

Шукаю  вихід,  бо  питань  тих  сила,
А  вихід  он,  як  кінь  кульгавий  той,
Якого  куля  в  полі  підкосила,  -
Лассо  не  втримав  зоряний  Ковбой.

Чи  не  хотів,  бо  ми  незрячі  зроду.
На  ті  граблі  по  сто  разів  і...  в  лоб.
Щоб  остудитись,  літрами  ллєм  воду,
На  млин...  чужий,  не  мудрувати  щоб.
06.11.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699091
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Lana P.

КОРАБЛІ ІЗ ЛИСТЯ

Майструвала  осінь  кораблі  для  лету,
Щоб  ширяли  в  небі,  підіймались  ввись,
З  буйними  вітрами  віднайшли  планету…
А  вони  з  дощами  в  море  подались.                        6/11/16
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699062
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016


Ліна Ланська

ПТАШКА СІРА

Пташка  сіра  непомітна.
Крильця  вітром  розпушило.  
Задощило,  засніжило  -
Хмара  бурею  вагітна.

Хмара  бурею  вагітна
Не  розродиться...  пологи
Кинуть  віхолу  під  ноги.
Стогне  пташка  перелітна.

Стогне  пташка  перелітна.
Не  до  співу,  не  до  злету  -
Хтось  привіт  від  арбалету
Кинув,  а  стріла  привітна.

Кинув,  а  стріла  привітна
Мчить  в  обійми  ейфорії.
Хмара  суне...  для    повії,
Що  та  пташка  непомітна?
06.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698967
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Ольга Ашто

чб

Птахи  летіли…  Білі...  Чорний  чай  
Холонув  в  чашці.  Ніжні  поцілунки  -
Птахи  мої  тремтливі  ...  Вибачай…
В    нехитрі  чорно-білі  візерунки
Сплелися  мрії…  З  ними  так  завжди.  
Всім  треба  –  в  сім  відтінків  з  грой  на  альті.
/Так,  зараз!.../  Теж  не  віриш?  От  же  ж!  Йди!  
Як  білий  сніг  на  чорному  асфальті  
Лежиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698677
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Циганова Наталія

собраться бы…

Больное  небо  выплакало  к  вечеру
усталость,  ОРЗ  и  сотни  луж.
Повис  на  горизонта  поперечине
туман,  как  нарекание  на  чушь
синоптиков,  поверий  и  грядущего.
Ноябрь  стряхнёт  последнюю  листву  –
потрёпанное  старенькое  кружево  –
мне  под  ноги.
И  радости  живут,
копаясь  между  выцветшими  красками
так  виновато…
словно  старики,
пустую  тару  взявшие  меж  матами
в  пивнушке  из  протянутой  руки.

На  привокзальной,  серостью  измазаны,
вспорхнули  в  небо    -надцать  голубей.
Расклеившись  по  осени  –  собраться  бы…

…собраться  бы  за  красками…
                                                                               …к  тебе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698823
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Радченко

Змінилися тривоги

Моїх  віршів  насіння
Слабке,  тому  й  не  проросло.
Уже  пора  осіння
І  снігом  першим  занесло
Мої  стежки-дороги
І  довгий  ланцюжок  слідів.
Змінилися  тривоги
На  збайдужіння.  Й  холодів
Цупкі,  тривкі  обійми
Не  відпускають  і  ві  сні.
Невже  ніколи  крильми
Не  обійму  я  світ?
Віршів  збираю  зерня...
А  раптом  проросте?
Й  байдужості  хай  терня
Ніколи  не  цвіте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698804
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016


ТАИСИЯ

*Искра радости


Наклонная  плоскость  грозит  априори
Скатиться  в  пучину  житейского  моря.
Потребует    массу    нелёгких    усилий,
Чтоб  люди  до  берега  как-то  доплыли.

Другую  поверхность  старайся  избрать,
Где  мог  бы  ты  твёрдо  ногами  стоять.
А  если  идти,  то  надёжной  дорогой,
Она  привела  чтобы  к  царствию  Бога.

Чтоб  путь  освещал  тот  Божественный  свет,
Светлее  и  ярче  которого  нет.
Старайся    тот  свет  сохранить    и  разжечь!
Душевную  радость  обязан  сберечь!

*Искра  радости    -    Божественного  происхождения.
         «  В  этом  одном,  -  в    разгорании    этого    света      -
           единственный    великий    и    радостный    смысл
           жизни    каждого    человека.»

05.  11.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698780
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Любов Ігнатова

Я хочу бути деревом

Я  хочу  бути  деревом.  І  біль
З  плечей  струсити  листям  пожовтілим,
І  огортати  душу  білим-білим,
Коли  вальсує  сива  заметіль.

Прокинутися  вранці  навесні
І  зацвісти,  укотре,  без  вагання,
Леліяти  наївні  сподівання,
Що  соловей  співає  лиш  мені.

Я  хочу  бути  деревом.  А  ти
Зірвавши  плід,  по  осені  достиглий,
До  мене  принесеш  сокири  й  пили,
Щоб  в  дім  тепло  узимку  принести...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Валентина Ланевич

Чуєш, ненько, моя Україно?!

Чуєш,  ненько,  моя  Україно,
Сколихнули  простори  "курли"?!
Ключ  спізнілий  врізається  в  небо
І  летять,  і  летять  журавлі.

Скупий  промінь  черкнув  наостанок
По  підбитому  вітром  крилі.
Опустилась  пір’їнка  на  ганок,
Де  фугас  вирив  яму  в  дворі.

Скельця  битого  скла  на  підлозі,
Під  вікном  плачуть  мальви  в  журбі.
Йдуть  бійці  по  пустинній  дорозі,
Їх  гартується  воля  в  борні.

04.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698583
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Ліна Ланська

ТРИДЦЯТЬ ОБЛУД

Ти,
Димом  із  висоти,
Глянеш,  цілується  ніч  з  дощем.
Срібні  на  небо  летять  мости.
Десь  зазоріло?..  не  відвести
Полум"я  -  з  іскорки    -  сонмище.

Ти  -
Трепет,  сплетіння  рук.
Боляче  серцю,  шукає  мить,
Щоби  зітхнути...  злітає  крук,
Падають  краплі,  кривавий  брук  -
Цівкою  доленька  цебенить.

Я...
Власних  страхіть  мара.
Протистоянням    солодким  снам  -
Сюрреалізму  крута  гора,
Урвище  синє,  зійти  пора,
Лавою  -  ковзанка  неземна.

Я  -
Крихта  небес  -  до  ніг.
Просто  в  обійми,  часу  не  гай.
Перший  рожево-сліпучий  сніг
Вистудить  душу,  як  не  вберіг,  -
В  пригорщі  хутко  жагу  збирай.

Ти  -
З  ружі  мої  хрести.
Я  -
Неміч  твоїх  уяв...

................................................................

Тридцять  заздрих  облуд,
Блиском  срібла    іуд,
Просто  переплисти.
Щасти.

04.11.16.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698495
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Lana P.

ОСІННІЙ ЛИСТ

Фарбувався  лист,
Мов  руденький  лис,
І  піддерши  хвіст,
Полетів  у  ліс.                  3/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698468
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Радченко

О кинофильме "Таинственная страсть"

Казалось,  что  разлюбили,
Расстались  легко,  без  боли.
Билет  у  судьбы  купили  —
Хотелось  ненужной  воли,
Где  будут  они  свободны
От  плена  ошибок  глупых.
Привычек  низкие  своды  —
Надежды  лучи  так  скупы.
Расстались,  совсем  не  зная,
Что  это  не  расставанье.
В  разлуку  смешно  играя,
Он  ей  назначал  свиданье.
Тайком  целовались  в  ванной
У  общих  друзей  при  встрече.
И  ей  не  казалось  странным,
Что  связь  между  ними  крепче,  
Чем  та,  что  была  когда-то,
Чем  та,  что  казалась  скукой
И  взгляд,  скользя  виновато,
Обжёг  ей  плечо  и  руки.
И  клин  выбивали  клином,
И  лгали  себе  напрасно:
Писали  стихи  любимым
И  сердце  рвали  на  части.
Казалось,  что  разлюбили...
Расстались,  не  расставаясь.
И  странно  потом  дружили,
Друг  другу  в  любви  признаваясь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698376
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Владимир Зозуля

Случайность

Было  солнечно  и  ярко…
Порт  гудел…  кричали  чайки…
Проходя  приморским  парком,
Я  увидел  их  случайно.
И  не  то,  чтоб  эти  двое
Так  от  прочих  отличались,
Просто,  раньше,  мы  с  тобою
ТАК  ЖЕ…  за  руки  держались…
Время,  чувствуя  едва  ли,
Им  еще  того  не  надо,
Мальчик  с  девочкой  гуляли,
ТАК  ЖЕ,  как  и  мы  когда-то…
Мальчик  с  девочкой  любили,
И  в  любви  полете  первом
Ощущали  дрожь  надкрылий
ТАК  ЖЕ,  как  и  мы…  наверно…
Ветер  им  играл  на  скрипке
Тихую  сонату  –  осень…
Солнце  слало  им  улыбки…
Клён  на  них  листочки  бросил…
Я  уже  не  помню,  даже,
Много  это  или  мало,
Только  все  –  что  было  нашим,
Им  теперь  принадлежало.
Всё  –  деревья,  ветер,  осень,
Наше  небо…  наше  море…
Я  им  отдал  всё  –  что  просят,
Невозможно  было  спорить…
Бесполезно  ведь  перечить,
Чувством  жизнь  перекликая,
Коль  тебе  идет  навстречу
Юность,  светлая  такая…
                             ……………
                                       P.S.
…Но  пройдя,  ко  мне  так  близко,
Пара  быстро  отдалялась…
С  переполненного  диска  –
Жизни,  что-то  удалялось…
…Удаленный  безвозвратно
В  грусть-печаль  осенней  ивы,
Долго,  отрешённым  взглядом,
Я  смотрел  в  тот  мир  счастливый,
Где,  в  невероятной  дАли  –
Жизни  –  замкнутого  круга,
Мальчик  с  девочкой  гуляли,
Взявши  за  руки  друг  друга…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698566
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016


Вячеслав Рындин

Пейзаж любви

[b][i]Лазурно-синий  вечер
Твой  гибкий  стан  и  плечи
Тускнеющий  ландшафт  
Вино  и  брудершафт  
Прибрежный  бриз  умерен  
Приметен  в  лунном  рейде  
Кораблик  лунь  манящий  
К  прекрасности  твоей…    

Двухмачтовый  рангоут
Внушительный  шпангоут
Бегущий  такелаж  
И  весь  кораблик  наш
В  глазах  микроны-свечи
Зажжённый  стан  и  плечи
В  овациях  изяществ  
Вибрация  морей[/i]….[/b]

03.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698329
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Циганова Наталія

час…

Растерзан  миг.  
Разбит  свинцом  –  от  вечности  
до  тысячи  оживших  новостей.  
Родной!  Давай  построим  человечество  
из  мира,  колыбельных  и  детей.  
Из  выстиранной  простыни  и  ладана,  
штурмующего  низкий  потолок.  
Нам  очень  много,  непомерно  задано  
на  час,  когда  затеплится  восток.  
На  час  сотри  меня  из  книги  прошлого.  
Я  –  буду.  Ну,  как  минимум,  я  –  есть.  
Граница  между  святостью  и  пошлостью.  
Уроненная/поднятая  честь.  
Смотри  в  меня  желанием  не  собранным.  
Смотри,  пока  по  чашкам  стынет  чай.  
Пока  придёт,  единственно  не  проданный,  
рассвет,  родившись  в  войнах  невзначай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698316
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Lana P.

ГОЙДАЄ РІЧКА…

Гойдає  річка  в  позолоті
Чубатих  кленів  і  беріз.
Гуляють  тіні  на  болоті,
У  заводі,  де  верболіз
Схилився  до  води  в  зажурі.
Майстерний  вітер-вертоліт
Розвеселяє  дні  похмурі
І  манить  листячко  в  політ.
Високорослі  очерети
Грудьми  підперли  береги.
Малює  сонце  їх  портрети
І  хвилям  надає  снаги.
Злітають  мрії  табунами,
Туманом  вкрилися  літа.
Повстала  знову  поміж  нами
Пора  осіння  золота.                                            2/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698280
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Lana P.

ГОЙДАЄ РІЧКА…

Гойдає  річка  в  позолоті
Чубатих  кленів  і  беріз.
Гуляють  тіні  на  болоті,
У  заводі,  де  верболіз
Схилився  до  води  в  зажурі.
Майстерний  вітер-вертоліт
Розвеселяє  дні  похмурі
І  манить  листячко  в  політ.
Високорослі  очерети
Грудьми  підперли  береги.
Малює  сонце  їх  портрети
І  хвилям  надає  снаги.
Злітають  мрії  табунами,
Туманом  вкрилися  літа.
Повстала  знову  поміж  нами
Пора  осіння  золота.                                            2/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698280
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Lana P.

ГОЙДАЄ РІЧКА…

Гойдає  річка  в  позолоті
Чубатих  кленів  і  беріз.
Гуляють  тіні  на  болоті,
У  заводі,  де  верболіз
Схилився  до  води  в  зажурі.
Майстерний  вітер-вертоліт
Розвеселяє  дні  похмурі
І  манить  листячко  в  політ.
Високорослі  очерети
Грудьми  підперли  береги.
Малює  сонце  їх  портрети
І  хвилям  надає  снаги.
Злітають  мрії  табунами,
Туманом  вкрилися  літа.
Повстала  знову  поміж  нами
Пора  осіння  золота.                                            2/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698280
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Владимир Зозуля

Квази

Под  дождем  из  слёз  промокнув,
Вздохов  –  вЕтрами  застужен,
Словно  бомж  в  чужие  окна,
Он  заглядывает  в  души.

От  порога  до  порога
Ищет  радости  приюта
В  доме  жизни…  тихо,  робко
Постучавшись  в  душу  чью-то…

Только  отпирают  редко.
В  этом  доме,  не  иначе,
Как  несчастья  черной  меткой
Кто-то  души  обозначил.

Нехорошим  взглядом  сглазил,
Ограничил,  проклял,  запер,
Чтобы  стали  души  –  квази
Искусил  и  испохабил.

В  доме  жизни  стало  душно.
Окна  заперты  и  двери.
Задохнулись  квази-души
В  квази-жизни,  в  квази-вере.

Догорают  квази-свечи
Перед  квази-идеалом…

Настоящих  нас  все  меньше…
Отворенных  душ  так  мало…
А  вот  запертых  так  много,
Тех,  которым  Он  не  нужен…

Люди…  не  гоните  Бога…
Люди…  отворите  души…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698308
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Радченко

Вечности не изменить

Растворяется  время  во  времени,
В  тихой  грусти  ушедших  дней
И  отцов,  и  дедов  поколение
В  поколении  внуков,  детей.
И  цепочки  следов  обрываются
Даже  боли  не  ощутив,
В  чёрном  космосе  звёзды  теряются,
Звёздной  россыпью  удивив.
И  рассвет,  и  закат...  всё  по-старому  —
Это  вечности  не  изменить.
А  по  серому,  чёрному  мрамору
Жизни  вкраплена  тонкая  нить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698033
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Радченко

Вечности не изменить

Растворяется  время  во  времени,
В  тихой  грусти  ушедших  дней
И  отцов,  и  дедов  поколение
В  поколении  внуков,  детей.
И  цепочки  следов  обрываются
Даже  боли  не  ощутив,
В  чёрном  космосе  звёзды  теряются,
Звёздной  россыпью  удивив.
И  рассвет,  и  закат...  всё  по-старому  —
Это  вечности  не  изменить.
А  по  серому,  чёрному  мрамору
Жизни  вкраплена  тонкая  нить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698033
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Валентина Ланевич

Ніжним цвітом вишні веснилася хата.

Ніжним  цвітом  вишні  веснилася  хата,
Пишним  обладунком  яблуньок  в  саду.
І  дитячим  сміхом  повнилась  багата,
Хвилька  вздовж  болота  бігла  на  гряду.

Гляділо  латаття  сонечками  в  небо,
Килимком  зеленим  травичка  в  лужку.
І  було  на  серці  у  малечі  любо,
Усміхався  татко  пахощам  бузку.

І  клепались  коси  в  росянім  світанку,
Наливалось  жито  колосом  важким.
Спішивсь  Спас  з  дороги,  прикрасив  альтанку,
Упалим  листочком,  першим,  золотим.

І  маніжив  дощик  притихлу  діброву,
У  хмарах  зависнув  клинок  журавлів.
Загубив  кінь  в  полі  на  щастя  підкову,
Щоб  жити  всім  в  мирі  на  сотні  років.

01.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698023
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Ліна Ланська

А ТИ МЕНЕ ЗГАДУЙ

А  ти  мене  згадуй,  коли  я  піду  у  минуле.
У  світі,  розірванім  навпіл,  мелодій  нема.
Є  тільки  розхристане,  десь  у  літах  затонуле,
Однісіньке  слово,  глибоке,  як  прірва  сама.

А  ти  мене  згадуй    в  палких  і  нестримних  цілунках.
У  кутиках  вуст  не  моя  причаїлась  сльоза.
Моя  за  лаштунками  зіллям  зійде,  бо  чаклунка  -
Вночі  обіймає,  на  ранок  зі  сну  вислиза.

А  що  то  на  склі?  Може  осінь  дощами  лупцює?
А  може  затісно  бажанням  твоїм  у  душі?
Краплина  скотилась,  бо  пам"ять  і  досі  тупцює,
Ховаючи  зливу  у  ті  недолугі  вірші.

А  що  то  завмерло  і  крається,  і  калатає?
Минуле  -  минулому...стовпчик  розкаже  нулю:
Зима  відлетить,  як  ця  осінь  уже  відлітає,
І  я  відлечу,  не  посмівши  сказати  "люблю".  
02.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698115
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Лина Лу

СТИРАЮТСЯ ГРАНИ

Стираются  грани,  
Хотя  мы  с  тобою  все  те  же.
Не  думая,  раним,
Шипы  оставляя  повсюду.

Сорвать  подорожник  
Целительный  к  ране  -  все  реже.
Все  чаще  -  кокошник
На  куклу  и  плачемся  Вуду.

А  дров  наломали...
Не  счесть  елок-палок,  кто  больше?
Хоть  помним  едва  ли,
Обид  и  упреков  причины.

Прощали,  прощенье
Вымаливать  все-таки,  дольше.
Любви  воплощенье  -
Начало,  -  чего-то    кончина.

Стираются  грани,  
Хотя  мы  с  тобою  все  те  же.
Не  думая,  раним,
В  кредит,  разрывая  сосуды.

Не  стоят  усилий
Уколы  зонтом,  их  манежи
Снесут,  как  сносили
Овации  и  пересуды.

Стираются  грани,
Из  детской  площадки  арена  -
В  равнину  для  брани...
Невидимых  войн  авансцена

В  плену  истязаний;
Душа  кровоточит  и  ноет:
Из  всех  притязаний
Одно  лишь  -  спасение  Ноем.

На  волнах  житейских
Обглодана,  -    пир  у  пираньи.
Из  мифов  библейских
Явилась...  стираются  грани.
29.10.

В  Библии  рыбой  называются  все  животные,  обитающие  в  воде.
По  отношению  к  рыбе  Мишна  (Нидда,  51б),  толкуя  определение  Библии  в  Лев.,  11,  9,  говорит,  что  все  рыбы,  имеющие  чешую,  имеют  также  и  плавники.  С  другой  стороны,  рыба  с  плавниками,  если  не  имеет  чешуи,  признается  безусловно  нечистой.
Ибн-Эзра  полагает,  что  мясо  нечистых  животных  запрещено  потому,  что  оно  нечисто  и  вредно,  и  что  вместе  с  мясом  переходят  в  плоть  и  кровь  человека  хищные  черты  животного.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698003
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Оксана Р.-Г.

Відпусти!

Відпусти!..
Ми  так  довго  шукали  раю...
Ще  і  досі  горю-згораю...
Та  на  згарищі  -  тінь...  не  ти...

Не  мовчи!..
Нехай  слово  катує  болем,
Хай  шматує  серде́нько  кволе  -
Що  слова?..  Ти  мій  світ  згірчив!

І...  прости!..
Хай  не  лишиться  зла  між  нами!
Лиш  ридають  десь  полинами
Обгорілі  слова-листи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698076
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Циганова Наталія

***

Ну  вот  и  добрели  с  тобой  до  вечера.  
До  алой,  свежесрезанной  зари.  
До  грани,  где  сказать  друг  другу  нечего.  
Где  новости  (заранее  стары)
и  без  тебя  больную  старят  голову.  
Не  надо  бренди  в  кофе.  Лучше  –  так...  
на  выдохе...  не  чистого  –  а  голого:
без  тоста,  без  лимона.  
Как  пустяк  
глотнуть...  
и  повторить...  
и  так  –  до  донышка.  
Залить  истошный,  вымученный  "ах"...  
Присядет  у  сознания  на  корточках  
такой  большой,  такой  животный  страх.  
И  поползёт  от  седины  подкрашенной  
все  ниже,  ниже,  догоняя  кровь...

...туда,  где  лишь  вчера  осколком  "нашего"  
так  бестолково  маялась  любовь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Любов Ігнатова

Я колись промину

Я  колись  промину,  як  минає  осіннєє  листя,
Як  минають  сніги,  теплі  леготи  і  первоцвіт,
Як  мина  колискова  у  тихій  порожній  колисці,
Як  минають  зірки,  що  завершують  дивний  політ.

Я  колись  промину.  Що  залишу  на  згадку  про  себе?
Материнську  любов  у  якій  променіє  душа?
Вірші  —  бризки  думок,  подаровані  милістю    неба?
Росянисті  сліди  у  пухнастих  м'яких  споришах?

Я  колись  промину.  Все  минає  на  нашій  планеті.
Ви  не  плачте  за  мною,  а  краще  співайте  пісень,
Щоб  душа  моя  вічна  всміхалась  щасливо  на  злеті,
Щоб  летіла  не  в  ніч,  а  у  сонячний  лагідний  день...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Ліна Ланська

БІЛА ВОВЧИЦЯ

Дай  мені  руку,  я  кригу  розбила.
Б"ється  не  скло,  а  відчуження  лід.
Стільки  разів  я  опівночі  вила  -
Місяць  ховав  золотавий  свій  пліт.

Місяць  ховав,  щоб  мене  покарати,
Шкіру  в  білесеньку    шерсть  загорнув.
"Ти  не  пручайся,  вона  -  твої  лати..."-
Кинув  недбало  і  в  хмари  пірнув.

Кинув  недбало,  а  я  заблукала.  
Нетрі  холодні,  і  смерть  звідусіль.
"Місяцю,  виглянь!"-  допоки  гукала,
Втратила  голос  -  змарудила  сіль.

Втратила  голос    -  слізьми  обпалила,
Бога  молила,  якби  ж  то  знаття...
Як  не  просила,  гарчала,  тужила,  
Тільки  й  лишилось    -  на  Місяць  виття.

Тільки  й  лишилось,  як  квітка    вогненна,
В  сніг  упаде,  залишаючи  слід,
Кров"ю  спливу,  бо  любов  та  даремна...
Місяць  неповний  покличе      під    лід.

Дай  мені  руку...
31.10.16.

http://www.liveinternet.ru/community/5182841/post259071113/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697843
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


ТАИСИЯ

Хриплые песни

     

Помнит  история  этот  корабль.
Выстрел  «Авроры.    Месяц    ноябрь.
Господи,  смилуйся,  не  подведи!
Снова  маячит    ноябрь    впереди…

Снова  стоят  у  костров  часовые…
Сушат  портянки,  носки    шерстяные.
Будь  осторожен!  Товарищ  прохожий!
Очень  быть  может  –  влепят  по  роже…

Ты,  брат,  уже  ни  на  что  не  надейся…
Жизнь  ведь  копейка,    чуть  лучше  –  индейка.
Но  продержись  ты,  дружище,  хоть  тресни….
Чтоб  прохрипеть  недопетые  песни.

31.  10.  2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697819
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


OlgaSydoruk

Плетут мережкою слова…

Плетут  мережкою  слова,снимая  тесные  одежды...
Не  разрывается  лишь  та  -  узлами,связанная  прежде...
Стекают  капли  -  по  стеклу...Кривые,ровные  дорожки    -  
Соединяются  в  одну...И    -  параллели(понарошку)...
Назойливый  дождя  там-там    -  за  амбразурою  оконца...
Последним    -  золочённый  храм  целует  незаметно  солнце...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697803
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Радченко

Як боляче відчути самоту

Дощі.  Тьмяніє  осені  краса  —
У  чомусь  осінь  стала  схожа  на  жебрачку.
Щоденник  днів  минулих  знов  листа,  —
На  сторінках  лишаючи  сльозу-печатку.
"Минає  швидко  і  краса,  й  життя,  —
Сама  собі  вона  шепоче  тихо-тихо,—
Нема  ніколи  в  мене  майбуття
І  дощ  чомусь  тепер  сприймається,  як  лихо.
Як  боляче  відчути  самоту,  
Що  холодом  зимовим  заповзає  в  серце
І  літа  бабиного  пишноту,
Мов  перекреслює  дощу  нестримне  скерцо".
Та  зовсім  не  жартує  з  нею  дощ
І  скерцо  зміниться  нав'язливим  мінором.
Вже  чути  їй  човгикання  підошв  —
Зима  все  ближче  й  ближче  зі  своїм  дозором.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697766
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Владимир Зозуля

В откупное

Осень  жизнь  мою  итожит…
Скоро  полетит  душа
Журавлём  в  ладони  Божьи  
И  курлыча…  и  дрожа…
...
Проводи  прощально  взглядом…
Если  можешь,  помолись…
Но  не  плачь  за  ней,  не  надо.
Что  была  мне  эта  жизнь?

Я  у  жизни  на  постое
Погостил  и  был  таков,
И  ценю  всё  прожитое  
Только  в  пару  медяков.

Потому  прошу  я,  мне  ты  –
Этот  долг  моей  души  –
Те  две  медные  монеты
В  откупное  положи…

Водки  с  хлебом  на  стакане…
Да  свечи  не  пожалей...
И,  быть  может,  там  мне  станет
И  спокойней,  и  светлей.
.........

господа-товарищи,  
соболезнования  слать  не  обязательно,  
автор  еще  жив,  просто  хандрит...  скотина.:-))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697730
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016


Ліна Ланська

ОСТАННІЙ ВІЗИТ

Мережить  болем  день
І  ніч,  і  тихий  вечір.
Нема  тепла,  лиш  осінь  струменить,
Мов  та  лиха  мігрень,
Затисла  шию  й  плечі.
Щось  ниє  і  нестерпно  так  болить.

Я  в  розпачі,  пробач,
Залиш  осоння  миті.
Кривавий  дотик  спаленілих  вуст  -
Верхівок  кленів  плач.
Багрянцем  оповиті,
Предивні  крони  розсипають  муст.

А  кетяги  жарин
Обпалюють  нестримно
Горобини  святковий  оксамит.
Остання  з  намистин
Скотилася...  полинно
Гірчить    останній  осені  візит.

30.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697637
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016


OlgaSydoruk

Открыто ларчик откровений…

Экспромт

Открыто  ларчик  откровений...
Пылают  алым    -  две  щеки...
Ещё  одно...одно  мгновение  -  
Пойдут  солёные  дожди...
Взметнутся  -  мотыльки-ресницы...
И  вдруг    -  захочется  уйти:
По  незнакомой  половице...
Совсем  не  ведая  пути...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697600
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016


OlgaSydoruk

Нерв оголяется не сам…

Из  баламута(ожерелье)
Для  этой  Осени  -  к  лицу...
Чтоб  не  рассыпалось,наверно,
Суровой  ниткой  соберу...
Повсюду    -  Осени  следы...
Ворует  ветер  -  паутины,..
Не  замечая  горсть  слюды  -  
В  багете  жёлтом(у  витрины)...
Теснятся  тени  -  по  углам...
Не  укрываются  листвою...
Нерв  оголяется  не  сам...
Наедине  -  с  родной  душою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697577
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016


НАДЕЖДА М.

Ранкова насолода…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI  [/youtube]

Зелений  чай  -  ранкова  насолода.
Медового  шматочок  пирога...
Твій  поцілунок,  ніби  нагорода,
Як  оберіг,  від  зла  в  житті  втрима.

Із  сміхом  поринаєш  в  мої  коси,
А  я  торкаюсь  ніжно  губ  твоїх.
Вже  сонце  за  вікном  смакує  роси,
А  ти  іще  в  полоні  рук  моїх...

Тихенько  вітер  колихає  штори,
Потріскують  в  каміні  ще  дрова.
Дрімота  знов  повторює  узори,
Якими  оцей  ранок  розцвіта.

І  десь  далеко  плинуть  білі  хмари.
Яке  їм  діло,  що  схолонув  чай?
Мене  й  тебе  тут  зберігають  чари...
Лише  мене  міцніше  пригортай..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697527
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016


Жанна Чайка

Нашлось…

Молчишь  уставшая  душа?  
Ответа  нет  и  нет  вопроса.
Я  пробегусь  по  тропам  росным  
к  развилке.  Сяду,  не  спеша,

передохнуть,  слегка,  на  миг,
на  час,  и  думы  одолеют.
Летят  они,  как  в  танце  феи
путем  незримым.  Ветер  стих.

Как  пахнут  травы  и  цветы!
Мгновенье  сладостно  и  шатко.
Запечатлеть  в  своей  тетрадке
спешу  скорей  слова,  мечты.

Зачем-то  нужно,  знаю  я.
Душа  тихонько,  вновь  запела
и  поняла  -  нашлось  ей  дело
под  звездным  небом  ноября.


30.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697625
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Жанна Чайка

Нашлось…

Молчишь  уставшая  душа?  
Ответа  нет  и  нет  вопроса.
Я  пробегусь  по  тропам  росным  
к  развилке.  Сяду,  не  спеша,

передохнуть,  слегка,  на  миг,
на  час,  и  думы  одолеют.
Летят  они,  как  в  танце  феи
путем  незримым.  Ветер  стих.

Как  пахнут  травы  и  цветы!
Мгновенье  сладостно  и  шатко.
Запечатлеть  в  своей  тетрадке
спешу  скорей  слова,  мечты.

Зачем-то  нужно,  знаю  я.
Душа  тихонько,  вновь  запела
и  поняла  -  нашлось  ей  дело
под  звездным  небом  ноября.


30.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697625
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Лина Лу

РОДИТЬСЯ ВЕДЬМОЙ

Момент  истины
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d416/XRCTgvdmnh0.jpg[/img]


Ведьма  —  от  слова  «ведать».  Это  инквизиторы  извратили  слово  и  его  тайный  смысл  до  полного  непотребства.  А  мы  просто  ведаем  сокрытое.  Не  в  силу  божественных  откровений,  а  просто  —  есть  у  нас  такая  сила.  И  она  нам  дана  для  защиты  людей  и  на  их  пользу.  
(Галина  Гончарова.  Корни  зла  )  

Каково  оно,  ведьмой  родиться?  Не  обезбашенной,  без  царя  в  голове,  а  умной  ВЕДУНЬЕЙ.  Вот  глянет  на  тебя  и  все-все  о  тебе  узнает:  когда,  куда  и  с  кем?  

Ей  даже  на  твою  ладонь  смотреть  не  нужно.  А  что  там  узришь?  Черточки-линии?  Там  и  пояс  Венеры,  и  схождение-разобщение,  начало  -  конец...  
Линия  Сердца,  линия  Солнца  и  прочая,  прочая.  Ну  посмотрит,  ну  прочтет.Это  ж  ей  потом  еще  и  рассказывать  понадобится  любопытствующим.  
Ну  что  сказать,  ну  что  сказать?..  устроены  так  люди...хмм.  
А  вот  ежели  там  звезда  на  холме  Луны,  или  обман?  Хорошо  бы  зрения,  а  не  подлянка  нежданная...  С  предательством,  растратой  и  уроном.  Ну  ладно,  уронит  
кто  прямо  в  грязь  вместе  с  сумочкой  и  шпильками.Ну,коли  ножки  от  ушей,  гляди  личико  чистеньким  и  останется,  -  визитная  карточка  как-ни-как.  А  ежели  
душе  урон  будет  нанесен?  Ежели  из  Принцессы  и  назад  -  в  Золушки?  А  маникюр?  А  кожа  сливочно  -  душистая?  А  светский  треп  сменить  на  непонятное  
мычание,  состоящие  из  одних  междометий?  
Стресс  -  он  и  в  Африке  стресс,  не  только  в  диалоге,  да  еще  с  проФФФессором  околовсяческих  наук,  в  том  числе  и  хиромантии...  
А  там,  поди  и  мадам  Горгону  в  качестве  шефини  :"Химка  -  туда,  Химка  -  
сюда..."  плюс  нецензурные  афоризмы,  исключительно  в  целях  адаптации.  
Полный  комплект,так  сказать.  Нет,  такое  говорить  нельзя.  Так  можно,  невзначай,  душу-то  и  покалечить...Без  анестезии  правду  говорить  боязно.  Да  и  жалко  дуреху.  Плакать  начнет,в  истерике  биться.  

Да  только  и  ведьмы  умеют  плакать,  особенно,  когда  на  кострах  горят.  Больно  ведь!  Значит  и  чувствовать  могут  и  СОЧУВСТВОВАТЬ  ,  и  
СОПЕРЕЖИВАТЬ.  Хотя  потом  сами  же  и  отдуваются...  за  всех.  

"А  вы  думаете,  ведьма,  так  обязательно  на  метле?  И  с  таким  носом?  Нет.  Настоящие  ведьмы  красивые.  "  
(Антон  Семёнович  Макаренко.  Педагогическая  поэма  )  

Ведьме  еще  и  психологом  надо  быть,  и  дипломатом,  и  неотложную  помощь  уметь  вовремя  оказать,  искусственное  дыхание  сделать  рот  в  рот...во  
избежание,  так  сказать,  будущих  костров.  А  то  ведь,  случись  чего,  и  скажут:"  Листья  жгут,  листья  жгут..."  Какие  там  листья...  Проклятые  невежи,  готовы  от  
страха  и  собственной  глупости  весь  мир  сжечь,  лишь  бы  свою  никчемную  душонку  уберечь  от  возможности  увидеть  ее  в  истинном  свете.  

Вспомните,  на  том  балу,  окромя  Маргариты,  кого  только  нелегкая  не  принесла  и  причем  во  всей  своей  подлинной  красе.  А  светлейшая  королева  в  
туфельках  из  лепестков  роз  и  символом  королевской  власти  на  шее,  в  виде  медальона  с  изображением  пуделя  ,оставаясь  ведьмой,  сумела  
сохранить  светлые  человеческие  качества:  доброту  и  участие.  Работа  королевы  оказалась  нелёгкой,  но  она  с  честью  выдерживает  все  испытания,  так  
как  от  этого  зависит  судьба  Мастера.  А  ведь  ради  любви,  она  способна  на  всё.  
Ради  любви  и  смолчать  можно.Подарить  пару  мгновения  счастливого  неведения,  пару  иллюзорных  минут,  чтобы  владелица  ручки  почувствовала  себя  на  
седьмом  небе.Одеть  ей  очки  с  розовыми  стеклами  и  отправить  на  облако  -  загорать  да  с  небес  на  грешную  землю  поглядывать,  пока  время  не  истечет  и  весь  песок  не  просыплется...  
Судьбой  отмерянный  песок.  

Добро  есть  зло,  зло  есть  добро.  Летим,  вскочив  на  помело!  
Уильям  Шекспир.  Макбет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697495
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Любов Ігнатова

Я повернусь…

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо!
Обов'язково  повернусь!
В  осіннім  небі  журавлями
Безсоння  Вашого  торкнусь.

В  зимовій  тиші  до  порогу
Снігами  спрагло  припаду,
Молитимусь  за  Вас  до  Бога,
Щоб  Він  відвів  від  Вас  біду.

Вернуся  гомоном  весняним,
Струмком  до  серця  потечу  —
Воно  боліти  перестане.
А  Ви...запалите  свічу...

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо,
Віддайте  літечку  сльозу  —
Нехай  воно  понад  полями
Відсвітить  по  мені  грозу...

Я  повернусь...  Я  поруч  з  Вами,
Я  буду  жити  у  душі.
Я  —  попід  Вашими  ногами
Росою  вкриті  спориші,

Я  —сонця  промінь  на  світанні,
Кульбаби  сивина  в  траві,
Холодні  вранішні  тумани
І  трелі  рідних  солов'їв...

Я  повернусь.  Не  плачте,  мамо.
Торкнуся  вітром  верховіть,
Умию  ріднокрай  дощами...
А  Ви...  за  мене  доживіть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Радченко

Маленькі вишні

Кружляє  перший  сніг  все  сміливіше,
Та  ще  слабкий  —  він  зразу  ж  розтає.
Тремтять  від  холоду  маленькі  вишні,
Їм  відчай  й  страх  покою  не  дає:
Вони  не  знають  силу  злих  морозів
Й  не  чули,  як  регоче  буревій,
Й  не  відають,  що  вистояти  в  змозі
Під  вітром  в  заметілі  сніговій.
Життя,  воно  таке  різноманітне
Й  не  тільки  в  чорно-білих  кольорах.
Буває  райдужне  й  таке  привітне,
Що  й  не  розкажеш  в  декількох  словах.
А  по  весні  прийде  пора  цвітіння
Й  забудуться  зимові  холоди,
Ось  чому  треба  вчитись  їм  терпіння,
Щоб  радості  відчути  смак  тоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697399
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Валентина Ланевич

Зайшлася душа криком.

Зайшлася  душа  криком,  вслухаюся  до  тиші,
Калатає  серденько  болем  жаливи  в  шоці.
Зрадливою  гадючкою  печалі  бариші,
Бажалось  бути  любкою,  сказав  коротке:"Ні".

Мокра  сльоза  розтертая  рукою  по  щоці,
Узори  розпливаються  на  рушнику  в  куті.
У  житті  буває  різне  і  з  медом  калачі,
Якось  ходить  по  струночці  не  зручно  щось  мені.

Вповзе  вечір  у  кімнату,  заповнить  пустоту,
Стане  уперто  мишка  гризти  дірку  у  поду.
І  за  склом  віконним  дощик  пустує  достоту,
Він  змиє  усі  образи,  відбілить  гіркоту.

29.10.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697396
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


ТАИСИЯ

Нотная тетрадь или ночная серенада


Отныне  всё  в  прошлом.  Исчезли  надежды.
Уже  не  волнуется    сердце  моё…
И  я  не  хочу,  чтобы  нежные  чувства  
Опять  улетали  в  ночное  окно…
Но    всё    же,    она  распахнула  окошко.
Вздохнув  глубоко,      разложила  тетрадь…
На  свой  День  Рожденья  сыграю  немножко
О  том  позабытом…  Довольно  страдать.
И  вдруг  полились  эти  нежные  звуки...
Невольно  вернулись  все  чувства  назад.
Они  для  неё  –  это  муки  разлуки.
Они    не  исчезли.  Как  прежде  звучат.
Тетрадь  подарил    её  давний  поклонник.
Вручил  свой  «сердечный  и  тайный»  презент…
Пути  разбежались.  Теперь  он  полковник.
Уже  не  вернётся  счастливый  момент.
Но  вот  совпадение!    Приезжий  прохожий
При  звуках  симфонии  –  словно  ожил!
Узнал,  несомненно,    те  самые  ноты,
В    которые    душу    он  тайно    вложил!?
Не  чувствуя    страх,    по  пожарным  ступенькам
На  крышу  смельчак  моментально  проник.
Поёт    серенаду    уже  у  окошка…
Ещё  один  миг  –  Он  пред  Нею  возник…

29.  10.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697389
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Тамара Шкіндер

Допитливий син

Якось  син  питає  тата,  
Мудрі  ж  нині  діти.
-  Поясніть,  як  банк  від  банки
Можна  відрізнити.
Той  подумав  й  відповів:
-  Сину  мій  хороший,
Втям,  що  в  банках  у  нас  фіга,
А  у  банці  -гроші!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697365
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


OlgaSydoruk

Вечность не умаляет - мгновения…

Экспромт

Грусть  -  необъятна...
Поверхностны  -  боли...    
Реку  мою  не  минует  зима...
Нити,разорванные,априори,
Свяжет  узлами    -  родная  душа...
Вечность  не  умаляет    -  мгновения...
Вектор  пути  изменяет  -  судьба...
Страшные  все  -  палачей  откровения...
Пусть  не  дотянется  сердца  -    игла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697364
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Лина Лу

БЕССТЫЖАЯ ОСЕНЬ

Бесстыжая  Осень  одежду  до  нитки  снимает.
Раскованно  с  Ветром  целуясь,  плутовка  нагая    
В  янтарный  кувшин  волшебство  до  краев  наливая,

Зовет  за  собою,  дорогу  коврами  укрыв.

Бесстыжая  Осень  с  улыбкою  дерзкой  в  постели,
Украсила  кудри  косынкою,  из  канители
Сплела  паутину,  изящнее  нежных  камелий,

Чтоб  ластиться  к  Ветру,  ветвями  толкая  в  обрыв.

Бесстыжая  Осень,    сгорая  от  страсти  последней,
На  листьях  жемчужины  слез  оставляла  намедни,
Туман  уверяя,  законный  Дождя  он  наследник,

А  Ветер  всего  лишь,  греховной  утехи  порыв.

Бестыжая  Осень  небрежно,  покровы  сминая,
На  ложе  из  бархатцев  ждет,  будто  Зевса  Даная.
Хоть  участь  ее  решена,  да  и  доля  иная  -

Кострами  взорвется  под  Ветром  безумия  взрыв.
29.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697350
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Циганова Наталія

…значит, время…

Время  больше  не  капает  –  вынесли  со  штативами.
Серо-белый  халат  отчитался  кому-то:  «Всё…»
Как  же  всё?...  –
вот,  октябрь  расписался  в  окне  курсивом    и,
я  же  слышу,  каталка  по  холлу  скрипит  новьём…
Просто  холодно…
холодно  верить,  любить,  надеяться.
Значит,  время  признаться  –  «Устала…»  –  пустой  рукой?...

…и  уже  сбились  в  клин  все  мои  ветряные  мельницы,
отлетая  в  растопку…
             …согреть  для  меня  покой…



                                                             (конкурсное)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697293
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016


OlgaSydoruk

Посреди небес сатина…

От  заката  до  рассвета  льёт  холодный  свет  Луна...
Ярко-жёлтая  заплата  в  чёрном  пологе  -  одна...
Часом  -  маленькая  долька,часом  -  целый  апельсин:
Посреди  небес  сатина,над  холстинами  вершин...
Всю  печаль  она  колышет  -  на  своей  FМ  волне...
И  не  ровно  кто  то  дышит  по  её  вине(во  сне)...
Повезло:  я  слышу,слышу!..Уколола  -  в  сердце  мне...
От  того  -  и  вдохновение,потому  -  и  крылья...те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697260
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Валентина Ланевич

Ой, у полі-полі, полечку широкім.

Ой,  у  полі-полі,  полечку  широкім,
Квилила  там  чайка,  теребила  спокій.
Припадала  слізно  до  гнізда  пустого,
А  над  нею  крила  крука  молодого.

Тінню  нависають  зловіщо-низенько,
Чи  ж  то  смерть  кружляє,  матіночко-ненько?
Чом  вільному  волю  не  дано  пізнати?
Чом  у  щасті,  в  парі  не  можу  літати?

Чом  погляд  лякає  хижо-темне  око?
Зіщулилось  серце,  мерзне  одиноко.
Шугонула  вгору,  де  цупкії  кігті,
Небо  синє  стало  в  багрянім  батисті.

28.10.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697228
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Валентина Ланевич

Ми на своїй землі.

Жовтіє  лист,  горить,  так  сонячно-яскраво,
А  паморозь  сріблиться  на  траві  пожухлій.
Сумирний  клен  вслухається  у  грізне  чрево,
Сахається  сваволі  до  мольби  оглухлій.

Війна  зібрала  посаг  за  роки  чималий:
Руїни,  стогін,  кров,  каліцтво,  ницість  і  смерть.
Ворожий  поступ  підлістю  наскрізь  просяклий
Злістю  наповнили  терпіння  чашу  ущерть.

Ми  на  своїй  землі,  ми  вільні  й  дух  свободи
Тече  по  наших  венах,  тужіє  в  дужий  сплав.
Не  дочекаються  захланнії  заброди,
Щоб  на  коліна  перед  ними  народ  наш  став.

28.10.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697208
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Лина Лу

ОТ БОГА

Души  скрываешь  наготу?
По  блеску  злата  и  персту,
Тебя  я  вижу  за  версту,
Постой,  убогий.

Неверие,  как  хворь  и  гниль,
Не  сказка  это,  это  -  быль.
Спиралью  колется  ковыль.
В  степи  дороги

У  подорожника  в  долгу,
И  другу  друг  он  и  врагу.
Скажу  от  сердца,  не  солгу,
Обняв  пороги,

Обласкан  солнечным  лучом,
Изрезан  в  пыль  чужим  мечом
Кровавый  след,  укрой  плечо,
Хотя  б  немного...

Не  остановишь  на  бегу
Полет  шмеля  и  ветра  гул,
Но  за  руку  и  к  очагу
Веди  любого.

Души  не  спрятать  светлый  лик,  
Младенец  ты,  или  старик,
Убогим  подавать  привык,
Ведь  все  -  от    Бога...
15.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695026
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Владимир Зозуля

За зеркалами ночи

Свет,  распадаясь  во  мгле  –  голубым  и  зеленым
Льется,  как  млечность,  с  расколотой  лунной  тарелки
И  растекаясь  по  листьям  осеннего  клёна,
Жухнет…  дождится…  и  сыплется  моросью  мелкой…
Кличет  протяжно  маяк,  как  огромная  птица,
В  небо,  над  сказочным  городом  ночи,  взлетая…

Кто-то  уснул,  а  кому-то  вот  напрочь  не  спится,
Мысли  и  чувства  канву  представлений  сплетают.
Медленно  грезит  душа…  разум  действует  скоро
В  строки  слова,  как  в  лукошко  –  грибы,  собирая.
Кружится  птица  –  маяк…  дремлет  сказочный  город…
Кружатся  сны…  а  уже  бы  спуститься  пора  им.
Можно  зажмурить  глаза...  и  по-детски  поверить,
В  Белого  кролика…  в  Единорога…  и  даже
В  то,  что  откроются  за  полночь  окна  и  двери
В  доме  Усталых  Иллюзий,  и  Призрачной  Фальши.
В  Зло  и  Добро…  в  их  вселенскую  общую  сущность
Дьявола-Бога  с  духовно  дубленную  кожей…
НЕ  равнодушно  и  НЕ  сострадая,  НЕ  мучась,
Взять  и  поверить  воистину  глупо…  и  может,  –
В  зеркале  грез  отразятся  цветы  как  созвездья…
Лунные  бабочки  с  них  разлетятся  повсюду…  

Эй,  в  зазеркалье!  Ну,  сколько  аукать  –  что  здесь  я?
Где  вы,  Алиса…  и  снов  моих  –  детское  чудо?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697203
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Потусторонний

Де-факто.

Когда  просыпаются  тени  забытых  утрат  
и  солнечный  диск  возвращается  в  адово  лоно,  
сжимается  сердце  от  боли  в  объятьях  расплат  
рабов  покаянья.  Мы  сдали  свои  бастионы  

задаром.  Так,  словно  совсем  никому  и  никто  
нисколько  не  должен,  простая  риторика  ночи.
Де  юре,  как  птицы  де  факто  -  руины  авто  
и  лопнула  тишь,  и  вдогонку  беззвучно  хохочет.

Чего  тебе?  Ходишь  косыми  кругами  по  мне.  
Как  всплеск,  пока  мир  мой  повторно  не  выхвачен  криком.  
Никто,  никому…  Почему  так  качает  в  челне!?
С  каких  это  пор  наше  прошлое  может  окликнуть?

Первоисточник:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
Не  претендую  на  синхронность.
Возможны  некоторые  разночтения.  
Старался  максимально  приблизиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697169
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Ліна Ланська

ТОЙ КУТОЧОК



Той  куточок  у  темряві  жаху
Я  знайду,  забуваючи  втому,
Приведу  тебе  завтра  додому,
Розриваючи  зашморги  страху.

Той  куточок  із  суму  і  пилу,
Наче  шалик,  під  шиєю  душить.
Загортає  щільніше  і  сушить
Щось  всередині,  зборену  силу?

Той  куточок  -  лишень  авансцена
Для  уяви,  де  зайва  копійка  -
Твого  успіху  нова  лінійка.
Ти  не  вір,  то  -    облуда  шалена.

Той  куточок  безсилля  і  зради
Для  душі  так  нестерпно-жаданий,
Бо  на  схованку  схожі  омани,
Тільки  серцю  не  буде  розради.

Той  куточок,  сльозами  умитий,
Плаче  свічка  -    краплини  в  озерце.
У  жалобі  обпалене  серце,
Чорні  стелить  до  ніг  оксамити.

Той  куточок,  у  муках  без  краю,
Я  знайду,  забуваючи  втому,
Приведу  тебе  завтра  додому  -
Твою  душу  моя  зустрічає...

15.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697154
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


КВолынский

Грустный осенний вечер…

Грустный    осенний  вечер:  
Серо  –  туманный  лик.
Листья  срывает  ветер  –  
Жизни  прошедшей  крик.

Месяц  гуляет  садом,
Сторожит  мой  приют,
Звёзды  пасутся  рядом  –  
Дымку  сумерек  пьют.

Келья,  скамья,  лампада,
Томик  стихов  под  сон;
Большего,  и  не  надо,
Больше:  душе  урон.

Так  пробегает  время
Осенних    вечеров:
Умное,  доброе  семя
Сеется  со  стихов.

Терпит  клочок  бумаги
Зов  широкой  души,
Каплей  жаждущих,с  фляги,
Напоить  поспешу.
   
Грустный  осенний  вечер:
Серо  –  туманный  лик,
Мысли  разносит  ветер  –  
Души  одинокой  крик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 28.10.2016


КВолынский

Судьба.

Что  ж  влачишь  ты  меня  по  дороге,
В  виражах  не  кричишь:  «Придержись!»
Так  внезапно  срываешь  на  ноги,
С  каждым  днём  уменьшая  мне  жизнь.

Так  бесследно,  бесславно  роняла
В  тупике  мою  юную  плоть:
Она  с  детства  стихами  мечтала
Свой  народ    и    Волынь    воспевать.

Повела,  по  широким  просторам,
Будьто  лава,  сметала  следы,
Безмятежная    жизнь,  как  по  створам
Пронеслась  мимо  детской  мечты.  

Укрощал  я:  Днепра  перекаты,
Колымы  полудикую  гладь…
Средь  морей,  восхищали  закаты
И  с  восходом  встречал  благодать.

Среди  волн,  тосковал  за  любимой,
А  с  любимой    -  скучал  по  волнам,
Эта  связь,  как  болезнь,    не  лечима,  
Кем    то  свыше  дарована  нам.

Вот  и  жизни  венец,  прозябанье
Наполняет  тревогою  мысль:
Где  закончатся  наши  страданья,
В  чём  расплата  была,  был  ли  смысл?

Тридцать  лет  не  писались  сонеты,
Отдыхала  морская  душа;
Собирались  в  блокнотик  куплеты
И  на  суд  попросились,  спешат.
 
Не  даёт  мне  покоя  ограда  –  
Ожидает  последний  причал,
Среди  предков  крестового  сада
Догорит  капитана  свеча.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694513
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Лина Лу

МАЛУЮ ТОЛИКУ

Нет  сигарет  и  закончился  виски.
Кофе  горчит,  возмущаются  диски  -
Музыка,  ночь  и  холодные  серые  дни.

Нет  ничего,  даже  старые  книги
Кажутся  частью  какой-то  интриги.
Хочется  крикнуть:"...  не  я  это,  это  они..."

Нет  даже  их,    бесконечности  стоны
Вечность  сложила  в  пустые  вагоны,
Льют  через  край  пустоту  поезда  наших  душ.

Нет  ни  души,  темнота  амальгамы
Мрачно  зовет,  заключенная  в  рамы,
Тоном  загробным  уныло-бесстыжих  кликуш.

Нет  перемен,  а  застывшие  сети  -
Руки  дрожащие,  взявшие  плети,
Вновь  истязают,  похлеще  иных  власяниц.

Нет,  но  упорно,  рисуя  на  стенах
Солнечным  бликом,  зову  перемены  -
Малую  толику  нежности  из-под  ресниц...
27.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697053
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Вячеслав Рындин

Тёмный час…

[b]Тёмный  час…  
На  башне  серой
Стрелки  кверху  ноготком  
В  полночь  тщась  
Щелкают  вето
С  городского  домино…

Молодцом…
Шагают  стрелки…
Фонари…  Столбы…  Рассвет…
Всё  равно    
Ночные  кепки  
Не  напишут  свой  памфлет…

Где  перо
К  бумаге  чистой?!
Краевед…  Фальцет…  Брюнет
На  мосту
Певцов  басистых  
Исполняет  гранд-куплет![/b]

27.  10.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697009
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016


OlgaSydoruk

Когда уходят корабли…

Когда  уходят  корабли,
Пустеет  пристань  расставаний...
Свои  пароли  -  у  любви...
Свои  секреты  -  ожиданий...
Замысловатость  -  кратких  снов...
И    -  многозначность  расстояний...
Такая  нежность  -  в  звуках  слов...
Такая  сила  -  испытаний...
Неутолимая    -  печаль...
Она  одна  смежает  веки...
Совсем  не  радует  Грааль,
Когда  прощание  -  навеки...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696903
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 28.10.2016


НАДЕЖДА М.

Рано осінь скинула красу…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R3pYI-33bbk  [/youtube]

Рано  осінь  скинула  красу,
Одягла  прозоре  сіре  плаття.
Уплела  калину  у    косу.
Жаль,  погасло  листяне  багаття.

Пригортає  вітер  тонкий  стан,
Догодить  старається  щосили.
І  плете  мереживо  туман,
Голі  плечі  осінь,  щоб  прикрила..

І  дивують  руки  тут  митця.
Їй  намисто  груди    прикрашає,
І  разки  з  шипшини  до  лиця.
І  оця  краса  теж  спокушає...

А  навколо  тиша...і  дрімота...
Де-не-де  впаде  останній  лист...
І  загра  на  сонці  позолота...
Це  останні  кроки,  падолист..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696894
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Лина Лу

КОМПЛИМЕНТЫ

МОМЕНТ  ИСТИНЫ  [img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d415/ECkb2bBF4eE.jpg[/img]

Сколько  раз  мы  слышали  приятные  слова  в  свой  адрес?  Много  или  мало?  
Кто  может  ответить  на  поставленный  вопрос?  Комплиментов,  как  и  любви,  много  не  бывает.  Возражайте,  кто  не  согласен.  Однако,  что  именно  можно  считать  комплиментами,  и  какова  их  ценность?  
Умение  делать  комплименты  -  это  искусство  быть  желанным.  (Гарун  Агацарский  )

Я  никогда  всерьез  не  воспринимала  приятное  словоблудие  из  уст  сильной  половины  человечества.  Может  потому,  что  они  автоматически,  почти,  как  приветствие,  бросают  эти  слова,  дабы  казаться...  А  вот  БЫТЬ?..  Быть,  а  не  казаться...  
Тонкая  грань,  поди  разберись,  где  тут  злато-серебро,  а  где  медь-латунь?  А  как  хочется  поверить...  И  в  то  же  время,  как  страшно...  Смешно?  Отнюдь.  Ведь  такие  сладкоречивые  напевы  могут  подарить  крылья,  а  могут  и  на  карниз  толкнуть.  Голова  закружится  от  вибрации  самомнения.  Гляди,  хлипкая  нить,  связующая  мнимое  с  истинным,  возьми  да  и  порвись.  

Как  ты  красива!  Как  алый  мак  !  
Ну  и  что  тут  скажешь?  Не  торопитесь  счастливо  вздыхать.  
Масса  толкований  символичности  этого  недолго  цветущего,  цветка.

Мак,  значение  которого  неоднозначно,  может  олицетворять  Христианство.  Дело  в  том,  что  это  ярко  красное  растение  служит  образом  крови  Христовой.
Буддисты  считали,  что  маковая  головка  расцвела  после  того,  как  коснулись  земли  ресницы  засыпающего  Будды.  В  Персии  этот  цветок  считался  символом  радости  и  любви,  а  полевой  мак  -  страстного  желания,  интимной  связи  и  плотских  утех.  Китайцы  отождествляли  мак  с  успехом,  отдыхом,  уединением.  Позже  эти  цветы  стали  символом  продажных  женщин  и  публичных  домов.  
Весело?  То-то...Тут  важно,  кто  именно  сказал  тебе  эти  слова.  И  почему  именно  с  этим  цветком  сравнивают  твою  красоту?  Ох  непросто  все  в  этой  жизни!  А  комплименты  -  это  коварная  ловушка.  Такая  круговерть!  Не  ошибиться  бы,  кто  правду  глаголет,  а  кто  так...метет  языком,  аки  помелом.  
С  другой  стороны,  человек  от  души  пытается  помочь    поднять  самооценку  даме,  которую  он  искренне  считает  прекрасной.  Где  найти  верные  слова,  чтобы  не  казаться(!)  банальным,  или  пошлым,  навязчивым,  а  не  убедительным  в  своей  искренности?  
Женщина  никогда  не  простит  вам,  если  вы  видите  в  ней  ТОЛЬКО  женщину.  И  уж  тем  более,  если  вы  ее  в  ней  не  видите.  
Понимаю,  дорогие  наши  мужчины,  нелегко  вам  без  Ариадны.  Как  и  ей  без  клубка.  Все  мы  в  одной  упряжке,  называемой  жизнью.  
Нужно  быть  ПРЕДЕЛЬНО  внимательным  и  наблюдать,  насколько  приятно  женщине  сказанное  вами.  Ведь  то,  что  позволено  Юпитеру,  не  позволено  быку...И  самым  верным  будет...вовремя  остановиться.  
А  женщине  -  вовремя  подумать,  что  там  стоит  за  этими  сладкими  речами,  особенно,  когда  их  с  избытком?  

Николай  Фоменко  заметил:"Чтобы  дойти  до  источника,  надо  плыть  в  обратном  направлении".
Точно  и  лаконично!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696887
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Владимир Зозуля

В коме памяти

Через  систему  нацистских  концлагерей  прошло  свыше  18  млн.  человек,
 11  из  них  были  уничтожены.
НАЦИОНАЛИЗМ  ЭТО  НЕ  ДВИЖЕНИЕ  ЗА  НЕЗАВИСИМОСТЬ  
НАРОДА  И  СТРАНЫ.
НАЦИОНАЛИЗМ  ЭТО  ИДЕОЛОГИЯ  И  ПОЛИТИКА  НАПРАВЛЕННАЯ  
 НА  РАЗЖИГАНИЕ  НАЦИОНАЛЬНОЙ  ВРАЖДЫ.

Вы  помните,  как  это  всё  начиналось  в  Германии?..
 Помните?..

Память  умирает...  Память  в  коме...
Я  совру,  если  скажу,  что  нет.
Я  не  знал…  нет…  я  забыл  твой  номер…
Время  стёрло  с  кожи  темный  след.

Мне  уже,  наверное,  не  вспомнить,
Был  ли  я  вообще  с  тобой  знаком…
…  может  быть,  я  грел  твои  ладони…
…может…  гнал  по  снегу  босиком…

Нет,  не  я…  не  я  пустил  по  следу
Тех  несчастных,  что  хотели  жить,
Черную  овчарку-людоеда…

Просто  я  хочу…  хочу,  забыть
Цифры,  что  темнея,  проступают
Там  на  коже…  будто  на  листке…
Номер  –  твой...  стигмат…  и  боль  тупая
От  него  и  в  сердце  и  в  руке…

 …треблинки…  дахау…  бухенвальды…  
Сколько  было…  будут  ли  еще?..
Не  забыть.  Ведь  все,  забыв,  едва  ли,
Буду  я  в  беспамятстве  прощён…

Память  не  мертва  она  живая.
Так  живи  её  в  себе.  Живи!..
Как  нам  жить,  такое,  забывая?
Ведь  забыть  –  оставить  без  любви…

Если  помнишь,  кайся,  искупая…
Снова  и  опять…  и  вновь  и  вновь…
Умирая  в  них  и  воскресая,
Превращая  ненависть  в  любовь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646510
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 26.10.2016


Любов Ігнатова

Нічна жриця

Я  тебе  роздягну  
                                                         безпардонно,  нахабно  і  грубо,
Оближу  язиком,  
                                                         і  вдихну  неземний  аромат...
На  тобі  затанцюють  
                                                         мої,  такі  жадібні,  губи,
В  напівтемряві  ночі,  
                                                         у  спокої  тихих  кімнат.
Тільки  ти...  тільки  я...  
                                                           І  безмежна  у  рухах  свобода...
Я  забуду  усю  
                                                           сотню  тисяч  журнальних  порад...
Куштувати  тебе  —
                                                           то  така  неземна  насолода,
Мій  гіркий  і  солодкий...
                                                           маленький  грішок    —  шоколад...
       .              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Іванюк Ірина

Хто з нас впильнує Час…

Хто  з  нас  впильнує  Час  на  рубежі,
між  тим,  що  є  і  тим,  що  завтра  буде...
Тобі  віддам  всі  закутки  душі,
мій  Листопаде,  сип  же  звідусюди!...

Правдивим  золотом,  найвищих,  вічних  проб,
вкарбованих  у  листя  -  скарби  світу...
Повіє  вітер,-    шлях  зітре  назад,
щоб  Час  розбивсь  весною  білим  цвітом.

26.10.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696810
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


OlgaSydoruk

Когда наступит тайный вечер…

Когда  наступит  тайный  вечер,
Оставь  незапертую  дверь...
Хочу  -  лавандовые  свечи...
Из  шёлка    -  красную  постель...
Поставь  пластинку(из  винила)...  
Пускай  играет  клавесин...
Чтобы  желание  не  стыло,
Зажги  заранее  камин...
В  бокалы  -  сладкий  сок  малины...
Былинки  -  мятные...Полынь...  
Не  нужно  -  горечи(отныне)...
Не  нужно  -  кислых  мандарин...
К  тебе  дорогу  не  забыла...
Оставь  -  незапертую  дверь...
У  ночи  -  черные  чернила...
И  крылья  ворона  -  поверь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696714
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016


OlgaSydoruk

Во время белых хризантем…


Вернулась  тень  воспоминаний...
Ступает(дрожью)на  ковёр...
За  чашу,полную  признаний,
Пронзает  нежности  укол...
Не  задувают  рано  свечи,
Не  остужая  реки  вен...
Так  горячо  целуют  плечи
(Во  время  белых  хризантем)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Жанна Чайка

Позволь…

Позволь  мне  дверь  открыть,  где  свет.
Я  знаю,  там  безбрежность  лет,

там  истин  кружит  хоровод,
кто  сможет,  тот  туда  войдет.

Там  звуков  радостная  весть.
Такое  место  точно  есть.

Оно  являлось  в  быстрых  снах
и  прогоняло  тень,  и  страх.

Под  легким  ангельским  крылом
душа  находит  радость  в  нем.

Там  песнь  любви  на  всех  одна  -  
для  добрых  дел  навек  дана.


24.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696538
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Любов Ігнатова

Просто дощ за вікном…

Дякую  Оленці  Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378

Просто  дощ  за  вікном...просто  осінь  бринить
На  обірваних  вже  павутинках...
І  римується  з  сумом  оця  дощомить,
Застигає  в  графічних  картинках.

Просто  дощ  за  вікном...І  в  душі,  чомусь,  дощ
Тихо  грає  мінорні  мотиви.
І  дзеркалить  калюжно  бруківку  у  площ
Ця  осіння  замислена  злива.

Просто  дощ  за  вікном...  Силуети  людей
Розпливлись  у  хвостатих  краплинах...
І  танцюють  думки,  як  в  театрі  тіней,
На  старих  чорно-білих  світлинах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Лина Лу

ОДИНОЧЕСТВО

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d416/XRCTgvdmnh0.jpg[/img]
Невероятное  количество  произведений  посвящено  этой  теме,  иногда  кажется,  о  любви  меньше  пишут.  А  сколько  не  пишут?  От  этого  человек  не  становится  менее  одиноким.  Он  замыкается  в  себе,  ударяется  в  излишества,  ищет  любое  сообщество  себе  подобных  и  с  каждым  мгновением  ощущает  еще  большее  одиночество.  Мы  все  прочувствовали  это  в  той,  или  иной  мере.
Идет  дождь,  ночь,  не  видно  ни  зги...шум  дождя  и  ты.  Но  ведь  уже  не  одинок.  С  тобой    шум  и  дождь.
Вас  трое,  как  минимум.  И  ночь...Есть  возможность  подумать,  как  быть  дальше?  Мне  кажется,  подобное  состояние,  скорее  благо,  нежели  наоборот.  Только  тогда,  когда  человек  может  сосредоточиться,  он  может  МЫСЛИТЬ  ЗДРАВО.  
В  толпе  ненужных  людей,  мы  куда  более  одиноки,  так  как  и  думать  они  нам  не  дают  в  извечном  хаосе  движения  в  никуда.  Они  ведь  тоже  одиноки.  Броуновское  метание  налицо.  Остановить  его,  значит  остановить  любое  проявление  жизни.  И  мы  плутаем  по  лабиринтам,  в  которые  нас  бросает  жизнь,  самым  непредсказуемым  образом.  Вот  угол,  поворот,  сулящий  встречу  или  расставание.  Лучше  встречу?  Как  знать?  Иногда  она  лишь  клубок  испытаний  и  страданий,  а  мы  двумя  руками  хватаемся,  в  надежде  обрести.  Совершенно  не  догадываясь,  что  это    обретение  выльется  в  еще  большее  одиночество,  усилит  ощущение  собственной  никчемности  и  ненужности.
А  если  посмотреть  с  другой  стороны?
А  вдруг  -  это  и  не  встреча  с  нужным  тебе  человеком,  а  вдруг  это  способ  понять  себя.  Увидеть  себя  настоящим.  Только  эта  встреча  и  сможет  помочь  нам  прозреть  и  посмотреть  на  себя,  как  бы  со  стороны.  Увидеть  себя  чужими  глазами  сквозь  призму  собственных  ощущений.  Мне  иногда  кажется,  что  одиночество  у  некоторых  -  синоним  лени.  И  еще  страх.    Страшно  сделать  первый  шаг    к  мечте.  Сломать  привычные  стереотипы.  А  что  будет,  если  не  удастся?  Но  еще  страшнее,  что  будет,  если  все  получится?  Что  тогда?  А  тогда  нужно  делать  следующий  шаг...И  так  до  бесконечности.  Наверное  это  не  избавит  тебя  от  одиночества,  а  вот  думать  о  нем  будет  просто  некогда.
Почему  ты  одинок?  
Потому,  что  ты  УНИКАЛЕН!(Ганнибал)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696524
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Жанна Чайка

Эх…

Я  здесь.  Ты  слышишь,  путник  мой.
Остановись,  передохни.  
Пусть  льются  быстрые  стихи...
Не  успеваешь  за  строкой

следить,  и  открывать  в  ней  смысл?
Ты  просто  слушай.  Мудрость  в  них
запечатлела  яркий  миг
и  чья-та  пламенная  мысль,

чиста  и  светом  залита,
скользит  по  ниточке  к  душе,
шесть  тысяч  лет  почти,  уже...
Заснул.  Устал.  Эх,  суета...


24.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696498
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Вячеслав Рындин

Извини…

[i][b]…поцелуй  с  прохладцей  –  извини!
Исподволь  –  на  улице  такое…
…непростое  –  как  бы  –  золотое,  
Пребольшое,  но  –  без  теплоты  
Лист  кленовый,  лист  сухой  осины,
Лист  берёзы  –  в  роще  полевой  
Две  калины  сопрягли  все  жилы
Дабы  доиспить  нектар  –  живой
Не  утратит  собственное  имя
Поцелуй  –  до  будущей  весны
Как  всегда  –  превознесётся  ими
Над  листвой  –  родные  снегири…[/b]
[/i]
24.  10.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696440
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Владимир Зозуля

Октябрь… дождь…

Набухнув  влагой  тополь  гнется.
От  серых  капель  в  стеклах  дрожь.
Печалью  мутной  остается
В  моей  душе  осенний  дождь...

А  в  хмуром  небе  осень  кружит,
Свивает  времени  спираль...
И...  "ничего  уже  не  нужно"...  
И...  "никого  уже  не  жаль"…

Под  вечер  легче  расставанье.
И  жизни  тише  круговерть.
На  глаз  короче  расстоянье.
На  день  прожитый  ближе  смерть.

И  с  дрожью  мокрого  озноба
Роняя  листья  у  корней,  
Стоит  и  в  зиму  смотрит  тополь
У  края  осени  моей...

Остывшей  каплей  дождевою
Летит  осенняя  печаль...
А  тополь  горбится  спиною,
И  безнадежно  смотрит  вдаль…

В  нём  тяжесть  снежного  сугроба
И  холод  предстоящей  тьмы...
...
И  он..  и  я...
И  разом  оба...
Дрожим...  в  предчувствии  зимы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696681
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше

                                                                         [i]просто  дощ  за  вікном)  [/i]


Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Ні  менше.  Ні  більше.  
Промокли  до  нитки,  без  тебе  написані,    вірші.  
І  я,    мов  наївне  дівчисько,    /наосліп/  повсюди  [b][/b]
Шукаю  тебе,    а  натомість  -  чужі  мені  люди.  

Натомість  дощі  зазирають  в  оголені  вікна
Моєї  кімнати  /душі/.  Та  найгірше:  я  звикла
До  холоду,    й  мовчки  плетусь  під  дощі  манівцями  -  
У  них  розчиняюсь,  неначе  мене  олівцями

Пунктиром  поклали  на  аркуш.  Ні  менше.    Ні  більше.  
У  мене  без  тебе  в  печалі  народжені  вірші.  
Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Чужі  мені  люди.  
І  влучно  /навиліт/,  прострілені  тишею,    груди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Владимир Зозуля

Что с нами

Мир  крещен  водой  и  словом!
Но  в  Своей  любви  –  Спаситель  –
В  то  крещение  сурово
Не  нуждал,  а  звал  –  Придите!..
Чтоб  рождалось  во  вселенной
Слово  То  –  что  было  внове,
И  чтоб,  всяк  –  обремененный,
Сам  пришёл  на  зов  Любови…
                               …
…Князь  крестил,  любви  не  чая,
Не  миро́м  и  не  елеем,
А  кнутами  и  мечами
Не  любя,  и  не  жалея.

И  приемля,  как  немилость,
Ненавистное  крещенье,
Не  прощая,  Русь  крестилась
На  любовь  и  всепрощенье.  

Беспощадность  чувств  и…  жалость,
Святость  помыслов  и…  скверна…
Всё  скропилось,  и  смешалось
Неосмысленно,  неверно.

И  сейчас  в  воде  днепровской  
И  в  Заветном  Новом  слове  –  
Жизнь  со  смерти  отголоском  –
Привкус  ладана  и…  крови…
…..
Снова  волком  ветер  воет
Над  днепровским  побережьем…
Украина,  что  с  Тобою?..
Бездорожье?..  Безнаде́жье?..

Отчего  темна  так  Лавра?
Может  быть,  закрыты  ставни,
Иль  стекло  покрыла  мара
Вековою  пылью  давней?

Кто  нам,  в  пышном  облаченьи,
Но  без  Божия  покрова,
Так  провел  обряд  крещенья  –
Безнадежно,  бездуховно,
Что  и  мы,  и  наши  дети
Немощи  душевной  полны?

Не  о  том  ли  стонет  ветер
По  Днепру,  вздымая  волны…  
Не  о  том  ли  над  курганом,
Тужит-кружит  черный  ворон,
И  пророчит  неустанным
Черным  криком:  скоррро…  скоррро...

Господи  Христе!..  Неужто
НЕкрещеньем  Русь  больная?..
Столь  веков  спустя,  друг  дружку
Ненавидим,  убивая…

Роем  во  поле  могилы…
Вьюжим  вьюгу…  сеем  ветер…
Будто  зло  нас  окрестило
В  НЕлюбовь,  мечом  и  плетью.

Мы  убоги  и  несчастны...
Во  Христе?..  Иль  во  ничтоже?..
И  не  видим,  с  кем  сейчас  мы…
И  не  знаем,  где  Ты,  Боже…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694960
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Олекса Удайко

ЗБУДИ В МЕНІ ВІТЕР

           [i]Хотілось  щось  миролюбиве,  тихе,
           Та  знову  -  вітер,  буря!  Чи  не  тому,
           що  скоро    -  хуга?  Та  Бахові  фуги,
           певен,  вгамують  ті  хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]

[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди  в  мені  вітер,  
щоб  лінощі  витер,
щоб  в  степ  вільним  вихором  я  полетів,
щоб  всі  сухостої  –
старезні  устої  –
ущент  поламати…    Й  гілля  –  поготів.

Збуди  в  мені  бурю  –  
природу  я  збурю...
Щоб  сміття  дощенту  навіки  змести  –
в  нерівнім  двобої  
з  рутинним  собою
стежки  торувати  мені  до  мети…

Збуди  розум  світлий  –    
нема  того  цвіту,  
щоб  глянуть  на  землю  з  величних  висот,
не  кожну  стеблину,    
бодай  хоч  смітину,  
укмітить  на  мапі  небесних  щедрот…

Буди,  та  не  збурюй
серцевих    струн  хуру,  
щоб  ними  пороки  ворожі  простить,
злочинців  огріхи  
віддать  на  горіхи,  
щоб  не  поверталась  більш  пакісна  мить.

Збуди  в  мені  вітер!