A.Kar-Te: Вибране

OlgaSydoruk

Это лето – моя осень…

Это  лето  –  моя  осень…
Но  желание  любить…
Почему-то  в  рыжих  косах
Незаметна  в  белом  нить…
Это  лето  –  моя  осень…
Как  такую  сохранить?..
За  неё  у  Бога  просят
Не  карать,  а  пощадить!
Это  лето  –  моя  осень…
Словно  сон…  Не  повторить…
Паутинки  –  на  покосах…
В  рыжих  косах  –  та  же  нить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756155
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Таємно

А  ось  і  ніч  у  довгій  чорній  сукні,
І  зіроньки  в  ній  золотим  зерном.
І  місяць-свідок  серед  них  присутній.
Думки  мої-  негашене  вапно.

Я  знаю:  снюсь  тобі  на  видноколі,
І  голос,  ніби  музика  дощу.
А,  може,  й  не  побачимось  ніколи?
Усмішкою  у  сні  я  пригощу.

Чи  закохалась?  Можливо,  я  люблю...
Вже  двісті  двадцять  перейшли  межу.
Ночами  й  днями  за  тебе  лиш  молюсь.
Ім*я  таємно  в  серці  бережу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756126
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Потусторонний

Ты всегда забираешь любимых, осень.

Ты  всегда  забираешь  любимых,  осень.
Тускло  небо.  Сквозь  яркие    витражи
дух  телесный  настойчиво  ввысь  уносит
по  неясной  орбите,  длинною  в  жизнь.

Прямо  в  звездную  пыль    на  плечах  цугцвангов,
в  жерла    самых      свирепых    из  чёрных  дыр.
Под  грибными  дождями  гниют  останки
всех  мечтавших  спасти  твой  подлунный  мир.

Ты  напомни,  скажи,  как  дрожат  коленки,
что  осиновый  лист    на  крутом  юру,
если    смерть  припирает  косою  к  стенке,
а  потом,  не  спеша,  отступает  вдруг.

Неужели  твой  образ,  бездонно  рыжий,
с    сединой  паутинкою  первых  стуж
только  памятка,  тем,  кто  желает  выжить?
Что  ж,  коль  так,  прокляни,  остуди,  завьюжь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756148
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Елена Марс

В обіймах грудня

Я  вже,  в  душі,  смакую  грудень,  
Зими  малюючи  мотиви...
Хоча,  для  когось  це  не  диво,
Засніжені  холодні  будні.

А  я  малюю  сніг  лапатий
В  своїй  уяві,  так  дитинно...
Люблю  прихід  зими  картинний.
Вона  мені  дарує  свято.

...  І  сніг  пухкий  кружляти  буде  -
Маленьким  щастям  нiжно-білим,
Лише  для  мене  зрозумілим,
В  обіймах  пристрастного  грудня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756067
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Малиновская Марина

< Стихи и Ты… >


По  утрам  меня  будят  стихи
Поцелуем  Души  вдохновения…
Шелестят,  как  деревьев  верхи…
Окрылённой  Души  дуновение…

По  утрам  меня  будят  стихи…
Лучше  б  Ты  разбудил  меня  нежно!
Подарил  бы  мне  чай  и  духи,
И  любви  океан  свой  безбрежный!...


/  11.10.2017  /


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755784
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Квітка))

Так холодно й нестримано водночас

Так  холодно  й  нестримано  водночас,
Падуть  ці  сльози,  ти  мене  прости.
То  вітер  смутку  дико  заголосить,
Отримавши  непрошені  листи.

Падуть  краплини,    аркуші  із  долі,
Шматує  неминуче  каяття.
Минуле  заболить  і  так  поволі
Майне  перед  очима  все  життя.

Так  холодно  й  нестримано  водночас,
Паде  цей  дощ,  та  ти  мене  прости,
То  жаль  гіркий  розпустить  свої  коси,
Отримавши  непрошені  листи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755980
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 49

На  диете  с  воскресенья,
С  глаз  долой  халву,  варенье,
Оставляю  лишь  конфеты  
И  "по-киевски"  котлеты.
*
Я  шепчу  ему  на  ушко,
-Ты,  Серёж,  такая  душка!
Я  сапфиры  закажу,
И  за  это  -  ублажу!
*
Мы  на  празднике  с  Наташкой
Угощали  девок  бражкой.
А  под  вечер  пьяных  дам
Развозили  по  домам!
*
Танька-  лучшая  подружка
У  неё  квартира  двушка.
Отлежу  у  ней  бока.
А  с  женой  -  скандал  пока.
*
Две  бабёнки,  как  голубки
Соблазняя  мужиков.
Подтянули  выше  юбки
Намекая  на  любовь!
*
Парни  водку  пить  не  будут
Только  выпьют,  тянет  к  блуду!
Поедят  пускай  ухи.
Не  полезут  на  грехи!
*
Спит  миленок  на  полу,
Я  будить  не  стану!
Проходи,  Петро,  к  столу.
Тяпнем  по  стакану!
*
У  меня  полночи  стресс,
Вот  такой  у  нас  прогресс!
Этот  фаллос  из  секс-шопа
Десять  раз  уже  заштопан!
*
А  хозяйственным  быстрей,
И  от  блох  оно,  от  вшей.
Где  мой  Петька  их  набрался?
Вроде  ж  месяц,  как  купался!
*
"Муж  на  час"  ко  мне  явился,
Словно  раб  со  мной  трудился..
Все  повисло,  даже  ухи,
Я  ведь  баба  с  голодухи.
*
Милый  дома  не  ночует
В  роще  пни  в  сезон  корчует.
Кум  ко  мне  через  плетень,
Он  же  классный...  и  не  пень!
*
Мой  миленок  не  пикапер
И  уж  точно  не  альфонс.
Он  имеет  дом  и  катер,
И  еще  дровишек  воз!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755998
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Елена Марс

Ты крест мой грешный в бренной жизни

Ты  крест  мой  грешный  в  бренной  жизни,
Но  я  тот  крест  нести  готова...
Любить  тебя  хочу  до  тризны,
В  стихах  и  в  сердце  -  каждым  словом...

Пусть  Бог  простит  мою  не  святость
И  то,  что  я  иду  по  бритве...
Но  ты,  моя  земная  радость,
Всегда  во  мне  -  в  моей  молитве...

Во  мне  -  тем  чувством  самым  нежным,
В  крови  моей  горячей,  милый...  
Любовь  моя  к  тебе  -  безбрежна,
Как  рек  весенние  разливы...

...  Дари  мне  ласку  глаз  бездонных
И  рук  своих  прикосновенья...
...  Тобой  хочу  себя  наполнить,
В  момент  счастливого  забвенья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755989
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ліна Ланська

БЕАТРІЧЕ



Після  прочитаного:  "Ліричний  відступ"  Н.Баницької.

Знову  нидіє  небо  осіннє,
Бузини*  пожовтіло  гілля,
Сірий  дощ,  як  скажений,  здаля,  -
Чи  то  сльози  твої,  Беатріче?  -
Відучора  і  нині,
Сіллю  коло  дев"яте  встеля...

Десь  у  пеклі  замріяні  весни
Сполотніли,  -  стежина  оця
До  небесного  звала  вінця...
Тобі  німб,  моя  люба,  так  личить
Озирнуся  -  воскреснеш,  -
У  комедій  немає  кінця.

17.10.17.

*  Бузина  вважалась  у  народі  магічним  деревом.  У  Вальпургієву  ніч,  гілочку  її  одягали,  як  оберег  проти  чаклунства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755975
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Фантоми в соцмережі, мабуть, лихо

Вкривають  ревнощі  іржею  душу,
Ти  слухаєш  мене  й  не  чуєш.
І  що  тепер?  Мовчати  знову  мушу.
А  ти,  мов  океан,  бушуєш.

А  це  всього  лиш  друг  із  соцмережі,
Листівку  надіслав  і  вірші.
Слова  твої  дістали  вже  до  вежі,
Дедалі  з  гнівом  гірші  й  гірші.

Я  виключаю  геть  комп*ютер.  Тихо.
Дивлюсь  з  тобою  телевізор.  
Фантоми  в  соцмережі,  мабуть,  лихо.
Тебе  лікую,  як  провізор.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755930
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Вячеслав Рындин

Чем дальше осень…

сиротливые  туманы
компанейский  дождь
суетится  без  обмана                                      
корифейка  дрожь
пробирает  все  суставы
холодится  стать
остаётся  неустанно
человеку  ждать
продвижения  вселенных  
поворотов  вспять
шевелений  континентов  
непременно  в  пять
вновь  взойдёт  в  тумане  солнце
полетят  лучи
дождик  смоет  пыль  с  оконца
теремка  души…

18.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755924
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


НАДЕЖДА М.

Я так люблю її, до сліз…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NNAeYCZEREE[/youtube]

У  полі  осінь  зовсім  інша:
Ледь  диха  зорана  земля,
Якась  незвична  стоїть  тиша,
Листок  десь  візьметься,  кружля.

Туман  покотиться  клубками,
Облите  все,  як  молоком;
Ганяє  вітер  байраками,
Війне  десь  з  дач  гірким  димком.

О,  осінь  !  -  жінка  неповторна,
Якась  загадка  непроста.
Сказати  мало  -  неймовірна.
Солодкий  присмак  на  вустах...

Вона  барвиста,  норовиста,
Поки  краса  її  цвіте,
А  прийде  час  -  уже  безлиста,
Тоді    покірною  стає...

Стоїть,  замучена  дощами,
Ледь  диха,  дУмками  живе;
Не  спиться  їй,  як  нам,  ночами...
Ось-ось  зима  уже  прийде..

Та  я  люблю  її    такою:
Без  барв,  без  гонора,  каприз.
Із  уподобою  людською,
Я  так    люблю  її,  до  сліз.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755899
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Валентина Ланевич

Обволокує вечір сивою димкою густий туман.

Обволокує  вечір  сивою  димкою  густий  туман,
Цідить  крізь  листя  багряне  на  землю  парне  молоко.
Вітер  притих,  ані  шелесне,  берізку  впіймавши  за  стан,
Стелить  їм  світло  доріжку  тремтячу,  де  хатнє  вікно.

І  зірка  на  небі,  перша,  ледь  тьмяно  ясніє  угорі,
Раптом  зривається  та  зщезає  у  високій  траві.
Із  безвісти  місяць  вигулькує  і  висне  на  ліхтарі,
Душа  завмирає,  розхристана  стає  на  вівтарі.  

Ввібрала  в  себе  плач  знедолених,  покинутих,  забутих,
Матері  сердечний  крик  німий,  в  очах  благань  спокута.
Що  груди  рве  скорботою  через  гріхи  війни  проклятих
Та  надіється  щиро,  що  Господом  буде  почута.    

18.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755886
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ярослав К.

Слово поэзии

С  журчащим  ручьём  среди  горных  каскадов,
С  кристально-прозрачной  холодной  водицей,
С  летящими  брызгами  из  водопадов,
Которыми  так  хорошо  освежиться,

С  рассветным  лучом,  озаряющим  небо,
С  солёным  дыханием  бриза  морского,
И  с  корочкой  свежего  тёплого  хлеба
Сравнимо  душевной  поэзии  слово...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755818
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


OlgaSydoruk

Я больше не пою…

В  ночи  не  приходи…Уже  не  ожидаю…
Букеты  не  носи  малиновых  цветов…
Я  стала  забывать  длину  дороги  к  раю…
В  осенний  сон  тебе  не  приоткрою  дверь…
Я  больше  не  пою…Я  струны  оборвала…
И  дерево  надежд  срубила  до  корней…
Которое  сама  взрастила,  поливая…
Когда  навстречу  шла  средь  тысячи  свечей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755796
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Елена Марс

В ночку чудесную месяц купается в реченьке

В  ночку  чудесную  месяц  купается  в  реченьке.  
Звёзды  раскинули  в  небе  свои  кружева.
В  травушках  спелых  стрекочут  о  чём-то  кузнечики.
Ухает  где-то  в  дубравушке  тёмной  сова.

Ясень  столетний  стоит  одиноко  у  бережка,
Прячет  влюблённую  пару,  под  гущей  листвы...
Ах,  как  трепещет,  в  объятиях  милого,  девушка...
...  Ясеню  чувства  людские  давно  не  новы...

Много  таких  повидал  на  веку  своём  парочек,
Тихий  свидетель  свиданий  любовных  ночных.
Много  к  нему  прибегало  встревоженных,  плачущих...
...  Страсти  кипят  в  человеческих  душах  младых...

Знал  бы  -    какая  сложилась  у  каждого  долюшка,
Знал  бы  -  куда  их  забросила  жизнь,  опосля...
Сколько  испито  влюблёнными  счастья  и  горюшка?..
Скольких  в  себе  приютила  чужая  земля?..

Знает  одно,  этот  древний  старик  одинёшенький:
Жизнь  просыпается  -  с  солнечным  первым  лучом...
Заново  утречком  мир  зазвенит  суматошливый...
К  ночке  опять  приутихнет,  окутанный  сном.

Вновь  искупается  месяц  улыбчивый  в  реченьке.
Звёздочки  в  небе  раскинут  свои  кружева.
В  травушках  спелых  опять  застрекочут  кузнечики.
Ухнет  в  дубравушке,  крылья  расправив,  сова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755750
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


OlgaSydoruk

А за грушею (в стылом саду) …

И  не  жалуюсь,  и  не  ропщу…
Но  тоска  порой  укрывает  –  
По  осенней  дороге  иду...
Неизбежное  -  принимают…
По  осенней  дороге  иду…
Парашютиком  лист  опадает…
Никуда  я  уже  не  спешу…
Неприметное  -  умиляет…
Очень  грустное  в  осень  поют,
Укрывая,  лампадки  от  ветра…
На  кусочки  сердечко  порвут,
Согревая  душу  заветным…
Оглянуться  назад  …  -  не    хочу!  
Всё,  прошедшее,  обжигает…
А  за  грушею  (в  стылом  саду)
Паутинка  седая  летает…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755692
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


ТАИСИЯ

Времена года


                         Человек  уж  так  устроен  –
                           Всё  погодой    не  доволен…
                           Несмотря  на    непогоду  
                           Меня  тянет  на  природу.

Время  года  для  поэта  –
Кладезь  нового  сюжета.
Радость  черпаем  ведром.
Прогоняем  злой  синдром.

Увлечёт  меня  природа,
Словно  узника  свобода.
Впечатленье  будет  ярким.
И  в  мороз,  и    летом  жарким.

Если  вдруг  зажечь  удастся
В  том  пейзаже  лучик  ясный,
Иль  волшебная  картинка
Засверкает,  словно  льдинка…
Ты  –  на  грани  совершенства.
Это  чувство  –  верх  блаженства.

Осень  даст  секретный  ключик
Как  сберечь  тот  светлый  лучик,
Что  хранится  в  подземелье
После  летнего  веселья.

Оголённая  природа  
Вызывает  нервный  криз.
На  глазах  всего  народа
Демонстрирует    стриптиз.

Каждый    опыт  пригодится.
Наша  молодость  продлится.
Пусть  в  любое  время  года  
Удивляет  нас  природа.

16.10.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755689
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Квітка))

Нестримане слово

Нестримане  слово  ударить,
Хоч  завтра  цілує,  прости.
А  шрами  пекучі  зістарять,
Із  жалем  розкутим  на  ти.

Нестримане  слово  болюче,
Бо  вирветься  світом,  спіймай.
У  ціль  попаде  так  разюче,
Розіб'є  на  друзки  кришталь.

З  тендітного  серця,  признайся,
Зцілити  не  можеш,  слова,
Неначе  та  куля,  тримайся.
Ударили  знову,  трава...

Пожовкла  в  зневірі  поволі,
Зів'ялі  сади  із  душі...
Обломки  кришталю  до  болю,
Хоч  завтра  цілує  в  тиші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755677
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Янош Бусел

Осіннє…

                                                   [i]  [b]  [color="#b52222"]1917  -1918  роки…Становлення  УНР…
                                                         Безмежна  довіра  до  братньої  Росії…
                                                         Армія  ліквідується…  Лиш  одиниці,-
                                                         за  її    збереження…  Та    у  далеких
                                                         кремлівських  мрійників,-  зовсім  не
                                                         братерські    замашки…  Навпаки!...                  [/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1a237d"]Стою    під    кленом...Біле    павутиння
Пливе    в    блакиті    неба,    золотить
Розлогу    крону    сонячне    проміння.
Блакитне    й    жовте...Символічна    мить...
                                                                         
                                         Блакитне    й    жовте...Слово    б’є    в    літаври...
                                         Будь    насторожі,    милий    краю    мій...
                                         Блакитне    й    жовте...    Хижі    динозаври
                                         З    гнилої      Лопані*    ідуть    на    бій..

Питання  руба,-  чи  довічно    бути
Країні  жовто  –  синьою,чи  ні!..
Та  сил  нема…  Лиш  цвіт  оббили  Крути…
Впав  Київ…  Все  в  імперському  вогні…

                                         Червоним    загасили    жовто-синє
                                         Червоні    душі,    пики,    прапори...
                                         Брехня    та    кривда    ще    живі    й    понині,
                                         Бо    майже    вік    лились    на    нас    згори.  
                                                                       
А    зараз    осінь.  Світлочубі    клени
Купають    в    сині    листя    золоте,
Та    жовте    й    синє  -  це    ж    і    є    зелене,-
Живе,    безсмертне,    бо    воно  -  росте.

                                       Десятиліття  канули  "  у  лету!
                                       І  знов  війна,-  підступна,  "втихаря"...
                                       Інша  душа...Із  того  ж  кабінету
                                       На  Півдні  й  Сході  безлад  витворя...

Та  люд  не  той!..  Піднявся,сіромаха...
Весь  Світ  підняв...  За  нас  -  діла  й  слова!!.
Не    заржавіла    в    піхвах    зла  ,,домаха",-
Козацьким  корнем  нація    жива...

                                                   *PS.    Лопань  -  річка    у    Харкові.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755665
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Олена Жежук

І знову задивишся

Ніяк  не  наплачеться  осінь  –  
дощить  безупинно,
Мов  реквієм  листю,  
якому  вмирати  дано.
На  жаль…  та  краса  ця  не  вічна,  
зів'  яне  й  загине.  
Осиплються  й  зникнуть  пейзажі  
під  білим  сукном.

Красу  цю  відпустиш,  
хоч  перше  відтужиш,  відмолиш,
Бо  ти  нею  дихав,  і  жив,
 і  любив  як  умів.
Та  душу  красою  до  щему  
ніяк  не  наповниш  –
І  знову  задивишся  в  небо  -
в  калюжі  на  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755651
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Олена Жежук

… зі смерті у життя

Куди,        красо        оманлива,        осіння,
Зникаєш    надто    швидко    повсякдень?
Який    мольфар    в    час    свого    повеління
Посмів    тебе    позбавити    натхнень?

Куди    щедроти    ясних    днів    поділа,
Куди    пливеш,    сягнувши    всіх    вершин
Краси    своєї  ?    Тлінна    і      відцвіла
Летиш    зів’ялим    листям    в  часоплин.

Де    покровителі        краси    твоєї  ?
На    що        зрадливці    очі    відвели?
Як    плаче    мудрість    старості    своєї,
Вони    вже    іншим    возвели    хвали?

Оплакувать    дощем    –    то    марна    справа,
Як    горювать    від    зболених    образ.
Час    не    лікує    втрат.    Твоя    відправа    –    
Зима,    що    скорить    нас    усіх    не    раз.

В  лісах    оголених    красу    шукаю,
Мов    з    вічних    зір    вичитую    знання,
Серед    одвічних    істин    знов    блукаю,
Та    вічна    не    краса    й    не    надбання.

У    бляклості  й    понурості  вся    мудрість,
Із    золота    вчорашнього    -      гниття.
Як    сенс  людського  майбуття,    як    сутність    –
Це    з    «праху    в    прах»    -    зі    смерті    у    життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Малиновская Марина

< Ромашковый чай… >

 
Вечерний  чай  с  лекарственной  ромашкой
Бессоннице  твоей  не  даст  поблажку!
И  будет  сон  глубоким  и  спокойным,
А  утром  самочувствие  –  достойным!

С  простудой,  жаром  справится  ромашка…
Она  прекрасно  снимет  воспаления…
И  всем  микробам  станет  очень  страшно...
Как  для  желудка  хороша,  пищеварения!…

Чай  из  ромашки,  словно  солнца  свет,
И  нежный  вкус,  с  горчинкою  приятной….
Болезням  многим  скажет  она  "Нет",
И  то,  что  женская  трава  -  отрадно!

Ромашковый  чай  меня  лечит,  а  Ты?...
Подаришь  когда-нибудь  счастье,  цветы?...


/  16.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755648
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ярослав К.

Солдати

Свої  сльози  не  стримує  мати,
Підбадьорює  батько  синка.
Проводжають  селом  у  солдати,
Хрестить  мати  услід  юнака.

Захищай,  мій  синочку,  кордони
Та  виконуй  сумлінно  наказ,
Щоб  ніякі  ворожі  загони
Не  пролізли  таємно  до  нас.

Кілька  тижнів  пройшло,  може  місяць,
Шле  хлопчина  свій  перший  привіт,
Що  послали  його  до  столиці  -
Обминув  він  палаючий  Схід.

І  зітхнула  полегшенно  мати  -
Все  ж,  не  те,  що  десь  там,  на  війні...
Стали  з  батьком  спокійно  вже  спати
І  не  бачили  жахів  у  сні.

Якось  батько,  ввімкнувши  новини,
Бачить  раптом  обличчя  солдат,
Серед  них  упізнав  свого  сина,
Боронив  же  синок...  гей-парад!

І  попало  йому  помідором,
Став  червоним  його  камуфляж...
Ох,  який  же,  синочку,  це  сором,
Захисник  невідбувшийся  наш...

Стало  гірко  так  батьку  за  сина,
Як  каміння  на  серці  лягло,
Бо  в  селі  він  -  поважна  людина,
А  тепер  і  не  вийти  в  село...

                    *    *    *

Зарплатні  не  отримала  мати
Дуже  довго,  мабуть,  цілий  рік,
І  поїхала  правди  шукати,
Оббивати  столиці  поріг.

Перепони  здолала  всілякі,
Ось  і  він,  урядовий  квартал,
Та  зустріли  її...  автозаки,
І  синок  перед  нею  постав...

Ви  кого  захищаєте,  хлопці,
Від  батьків,  матерів  і  братів?
Обкрадаючих  вас  урядовців?
Хіба,  сину,  ти  цього  хотів?

Обступили  спецназівці  трона,
Крізь  приціл  споглядають  народ.
Наче  власна  його  охорона,
Заглядають  хазяїну  в  рот.

Дорогі  ж  мої  хлопці-солдати,
Розумію,  наказ  є  наказ,
Та  якщо  в  вас  в  руках  автомати,
Це  не  значить,  що  ви  є  спецназ.

Вам  наказують  обороняти
Не  народ,  а  отих  пацюків.
Тож,  не  сплутайте,  хлопці-солдати,
Дармоїдів  та  власних  батьків.

Всіх  на  небі  чекає  розплата,
Коли  ми  відійдемо  в  той  світ...

Не  псує  хай  нічого  вам  свята,
Відпочиньте  сьогодні,  як  слід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755407
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Ярослав К.

Туда, где скучают и ждут

Люблю  собираться  куда-то  в  дорогу,
Укладывать  вещи  в  дорожную  сумку,
Задумчиво-долго  стоять  у  порога,
Стараясь  картинку  запомнить  как  будто.

Всплывёт  обязательно  после  потеря,
Конечно,  забыл  или  то,  или  это...
Ну  что  ж,  обойдёмся,  хоть  я  и  не  верю,
Что  если  вернёшься  -  плохая  примета.

Люблю  наблюдать  из  окошка  природу  -
Для  нервов  порой  это  необходимо,
Смотреть,  как  меняется  быстро  погода
Из  тёплого  лета  в  холодную  зиму.

Люблю  пообедать  во  время  поездки  -
Какая-то  в  этом  особая  прелесть  -
В  пути  можно  кушать  не  то,  что  полезно,
А  то,  что  тебе  в  этот  миг  захотелось.

Люблю  накупить  для  любимых  подарков,
Порадовать  близких  приятным  сюрпризом,
Лишь  было  бы  только  в  дороге  нежарко,
Ведь  Киевский  торт  чересчур  уж  капризен.

Люблю  предвкушение  встречи  с  родными  -
Волнительной  дрожи  прекрасны  мгновенья,
Когда  после  долгой  разлуки  обнимут,
И  буду  взахлёб  щебетать  целый  день  я.

Так  здорово  ехать  туда,  где  скучают!
Тогда  и  границы  совсем  не  помеха!
Тогда  расстояния  не  замечаешь!
Лишь  были  бы  живы,  кому  мы  утеха...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755626
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Любов Іванова

ОСКОЛКИ РАЗБИТОЙ ЛЮБВИ

О-сень  пришла,  но  не  связана  с  ней  моя  грусть.
С-  ней  у  меня    очень  много    прекрасных  мгновений.
К-ак  ты  сказал?  Не  грусти,  я  однажды  вернусь??
О-сень,  прости  за  обилие  дум-откровений.
Л-есом  пройдусь,  мне  так  важно  побыть  здесь  одной
К-ажется,  здесь  моей  грусти-печали  уютно.
И-  вот  такой  леденяще-щемящей  ценой

Р-вет  на  куски    мое  сердце  тоска  поминутно.
А-  надо  мной  высь  украсила    день    бирюзой
З-вон  тишины  с  криком  стай  журавлей  вперемешку.
Б-оль,  уходи  вместе  с  горько-соленой  слезой
И-  подари  мне  судьба  не  печаль,  а  усмешку.
Т-ихо  вокруг,  только  я...  и  обилие  рифм
О-сень  всегда  для  стихов  наилучшее  время
Й-  на  листы  ляжет  слова  сердечного  ритм

Л-ишь  бы  ушло,  отступило  тревог  моих  бремя.
Ю-ность  ушла...  но  у  зрелости    чувства  сильней
Б-оль  тяжелее  от  каждой  сердечной  потери...
В-ремя,  постой...убивать  мне  надежду  не  смей
И-помоги...  пусть  терять,но  и  в  лучшее  верить  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Akimova

Незабутнє (пародія)

[i]Ми  зупинилися  точнісінько  у  дверях,  
Я  йшла  на  вихід  ти  ішов  на  вхід.  
І  як  буває  у  життєвих  каруселях  
Всесвіт  на  мить  сповільнює  свій  хід.  

Лише  на  мить  в  холодному  повітрі  
З’єднались  подихи  енергетичних  тіл  
І  в  гармонійній  мішаній  палітрі  
Сплелися  ниті  початкових  тіл.  

Тебе  не  бачила  і  тільки  відчувала.  
Ти  був  на  відстані  моїх  жіночих  рук.  
Здавалося  на  тебе  я  чекала  
Життям  робивши  лиш  для  тебе  рух…

Та  мить  назавжди  щось  в  мені  змінила.  
…………………………

автор  Вікторія  Скуратовська-Кравченко  ©
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755510
[/i]

           [b]  Незабутнє[b][/b][/b]

Зустрілись  ми  у  дверях,    пам’ятаю…
Ніхто  із  нас  не  бачив  знака  «Стій!»
Неначе  божевільних    два  трамваї
Назустріч  йшли  по  колії  одній.

Лише  на  мить  з’єдналися    тілами.
Точніш  –  лобами.    Та  яка  це  мить!
Аж    Всесвіт  весь  замиготів  зірками!
Ніколи  Всесвіт  так  не  миготить…

Не  бачила,  та  якось  розуміла,
Що  поруч    доля,  і  що  доля  –  ти.
Її    спіймать    навпомацки  хотіла,
Але  твої  розвіялись  сліди.

Ця  мить  шалена  щось  в  мені  зламала…
На  лобі  гуля,  на  очах  –  синці.
І  довго  чоловіка  я  шукала
З  прикметами  такими  ж  на  лиці.

Та  марно.    Не  спинити  каруселі.
Ти  мабуть  мав  тоді  з  собою  лід.
…Зустрілись  ми  точнісінько  у  дверях,
Ти  йшов  на  захід,  я  ішла  на  схід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755615
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


НАДЕЖДА М.

Не те сказать хотів мені…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8[/youtube]

Ще  вчора  настрій  був  поганий,
І  все  валилося    із  рук.
Один  дзвінок,  що  був  бажаний,
Прискорив  серця  мого  стук.

Ти  щось  казав,  а  я  мовчала,
Щось  про  осінні  довгі  дні.
А  я  всміхалася,  бо    знала:
Не  те  сказать  хотів  мені.

Та  раптом  стих..  Я  відчувала,
Моя  тут  черга  щось  сказать...
Я    швидко  тишу  обірвала:
Так  хочу  я  тебе  обнять.

За  мить  усе  тепер  змінилось:
Яка  чутлива  ти,  душа!
Твої  слова  ще  не  спізнились,
Любов  все  терпить,  ще  жива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755610
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Black Heart

Мінливе щастя

Видаляй  недоречні  зізнання
Нетактовно  мовчати  в  коханні.
На  порозі  мінливого  щастя
Згасло  світло....невчасно
І  вчасно.

Листопад,
Падолист
Промінь  сонця  на  мить
Небезпечно  тривожить  твій  дотик
Амплуа  мрій  ясних
У  думках  пролетить
Та  нехай  тільки  дивом  озветься

(6.11.16)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703352
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 16.10.2017


Black Heart

Пори року… (життя)

Якби  заснути  до  весни  або  до  літа
Ті  листопади  холодом  сповиті.
Сніги  очистять  землю  та  не  душу
Незвичний  дотик...зміна  дат  у  тижнях
І  хтось  малює  кожну  пору  року
Мистецтво  вічне,
А  життя  минає...
кожен  день  ...
потрохи...


©  Black  Heart

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688829
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 16.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А ти - повітря свіжий креатив

А  ти    -  повітря,  мій  свіжий  креатив.
І  як  без  тебе?  Я  не  уявляю.
Ти  барва  світу  і  акорд,  мотив,
І  як  метелик  у  душі  кружляєш.

Води  живої  -  сильний  водоспад,
Минулого  змиваєш  біль  і  рани.
І  в  магії  незлічених  принад
Щоразу  відкриваю  інші  грані.

А  я  землею  для  тебе  стану,
Любові  засіватимеш  насіння.
Кохання  щире  нам  Богом  дане,
І  щастям  проросте  міцне  коріння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755598
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Іванюк Ірина

Циклон над містом…

                                                                                   

                                                         Присвячую  мужній  і  світлій  Людині,  життя  якої  було  тим  "третім  валом"  -  Віталію  Стецулі

Циклон  над  містом...  Жовтень  стих  і  впав.
Розсипався  дотлілими  словами...
Любов  хіба  лишаєте  тут  з  нами,-
невидиму...  Нечутну  із  октав...

Як  горизонт,-  зникає,  що  не  крок...
Веде  нас  Пам"ять  битими  шляхами...
Побудьте  тут  хоч  шелестом  із  нами!
Теплом  святим  нескорених  уяв...

Але  -  циклон.  І  зав"язь  тіл-жоржин
зривається  неспинною  рукою...
Впильнуй  їх  там!  Нехай  живуть  з  Тобою.
Крайнеба...  Перейшовши  третій  вал.

14.10.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755595
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Циганова Наталія

за углом…

За  углом  безнадёжно-октябрьское  утро
неприкрытым  зевком  рвёт  права  и  свободы
между  малым  дитя  и  глобальным  уродом.
И  плюёт  на  года,  и  дрожит  над  минутой
за  углом  безнадёжно-октябрьское  утро,
заливаясь  дождём  под  зашторенным  сводом,
упиваясь  одним:  "Не  последнее,  вроде...".
До  крови  удивляясь:  "Настало,  как  будто...",
за  углом  безнадёжно-октябрьское  утро
осенит  по  себе  небеса  непогодой.
И  по  плану  пошлёт  в  вековую  утробу
безымянным  крестом  не  наставшее  чудо
за  углом  безнадёжно-октябрьское  утро...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755587
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Кофеманка

Не лукавь что ты не одинок…


Не  лукавь  что  ты  не  одинок,
Не  целуй  горячими  губами
                                                             жизнь  
                                                                                 в  
                                                                                 макушку,
               Не  с  того  ты  пламени
               Был  оставлен  чёрный  уголёк...

Вот  твоя  последняя  спина
Жизнь,  лишь  фантик
                                                   съедена  
                                                                         конфета
Обгорелый  бок  уронит  лето
В  призраки,  иллюзии  -  слова...

Не  лукавь  что  ты  не  одинок,
Душу  грешную  
                                                       пленило  
                                                                             не  то  
                                                                                           тело!
         Улица  как  люди  поредела,
         Путь,  увы  свой  предсказать  не  смог...

         Не  лукавь  что  ты  не  одинок!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755569
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Елена Марс

Познай моей любви безбрежность

Ты  слышишь  трели  птичек  ранних?..
Ты  слышишь...    как  они  поют?..
В  тех  трелях:  нежное  признанье...
Надежда...  вера...  обещанье...
Любовь  они  к  себе  зовут...

Паря  над  этим  светом  белым,
Несут  в  сей  мир  святую  блажь...
О,  как  прекрасны  их  распевы!..
Вот  так  и  я  бы  пела...  пела...
Пока  поёт  моя  душа  -

Строкой,  в  которой  ты  возвышен,
Любовью  скрасив  грешный  путь,
Войдя  в  мою  святую  нишу...
Молчи,  послушай...  Тише,  тише,
Чтоб  святость  эту  не  вспугнуть...

Светлеют  будто  наши  души,
Когда  они  полны  любви...
Ни  солнце  чувства  не  иссушит,
Ни  осень  не  убьёт,  ни  стужа,
Того,  что  трепетно  болит...

Пусть  боли  этой  неизбежность
Звучит,  как  песнь,  в  моих  словах...
Прими  мои  тепло  и  нежность,
Познай  моей  любви  безбрежность  -
И  в  этих  птичьих  голосах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755546
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


doktor

Уходящим родственникам и друзьям…. .

Рука  поддерживает  лоб,
В  глазах  туман  -  сезон  простраций.
Кресты  повсюду,  свежий  гроб,
Среди  кладбищенских  акаций.
Идти  не  хочется  домой,
Я  рядом  с  вечностью,  а  это,
Настраивает  лад  иной,
В  печали  Осень  здесь  -  не  лето.
Как  жаль,  отпущен  год  ещё
И  сколько  их  в  судьбе  осталось,
А  в  небе  кружит  вороньё,
Не  уж  то  всё,  что  мне  досталось,
Ходить  к  усопшим,  принося,
Еду  и  крепкие  напитки,  
Душа  рыдает,  как  дитя,
Терпеть  не  в  силах  этой  пытки.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755294
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Янош Бусел

Бабине літо…

                   [i][b][color="#ff0000"]Осінь...  [/color][/b][/i]

[i][b][color="#1c1c78"]Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...

Птах  цікавий...
Крутнувся...
В  путь...
Дві  ласкаві
Руки
Снують...

Вушка...Шепіт...
Клекоче  
Кров...
Спротив  гине...
Безволля...
Зов...

Руки...Ніжки...
Як  треба...
Рух...
Зустрічає...
Щоб  він  
Не  тух...

Нігті...Спина...
Чуттєвий  
Слід...
Обвилася...
Гарячий
Лід...

Трепет...  Миті...
Медовий
крик...
Щастя...Часу  
Згубили  
лік...

Паутинки....
Ми  вище...  
вдвох...
Немов  килим,
Вологий
Мох...

Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...
[/color][/b][/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755475
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


КВолынский

Так жесток этот мир

Так  жесток  этот  мир  -  
Проимперская  власть:
Прирождённый  вампир,
Ненасытная  пасть.
На  вершине...тиран
Окрылённый  войной,
Возведённый  на  трон
Раболепной  толпой.
Для  злодеев  -  кумир...
Обездоленным  -  вор!
И  чудовищний  пир,
Как  чума...Приговор!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755438
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ярослав К.

Случайные встречи

Случайные  встречи  бывают  нечасто,
Они  происходят,  когда  их  не  ждёшь,
Когда  ты  не  думаешь  даже  встречаться,
А  просто  куда-то  спокойно  идёшь...

Идёшь,  размышляешь  о  чём-то  привычно,
И  вдруг  пред  тобою...  родной  человек.
Возможно  вполне  -  незнакомы  вы  лично,
А  кажется,  знаешь  его  целый  век...

Но  что  удивительно  -  это  взаимно!
Ты  видишь  симпатию  в  этих  глазах,
Хоть  всё,  что  известно  -  одно  только  имя,
Что  ты  иногда  вспоминаешь  в  стихах...

Пусть  сердце  твоё  уж  давно  несвободно,
И  в  мыслях  твоих  запрещённого  нет,
Но  может  быть,  Господу  было  угодно
Послать  на  вопрос  твой  конкретный  ответ.

И  кто  его  знает,  не  этой  ли  встречей,
Которой,  конечно,  нарочно  не  ждёшь,
Господь  твою  душу  от  грусти  излечит
И  высушит  солнышко  слёз  твоих  дождь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755313
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 48

Поналезло  сено  в  трусья!
Шепчет  на  ушко  Петрусь:
-  Вынимай  скорей  Маруся.
Постараешься  -  женюсь!
*
Я  к  Петру  бегу  вприпрыжку
И  одну  лелею  мысль,
Ухватить  за  "кочерыжку"
Ну,  родименький,  держись!
*
В  сельском  клубе  дискотека,
Патефончик  принесли.
Ленка  с  негром  и  два  грека.
Ну  и  я,  как  пуп  Земли.
*
Два  солдата  в  камуфляже,
Мне  цветы  дарили  даже.
Я  в  долгу  не  оказалась
С  ними  вкусно  целовалась!
*
Всем  колхозом  били  Федьку
Так,  что  дал  бедняга,  крен!
Стырил  всю  на  поле  редьку.
Хоть  вези  на  рынок  хрен!
*
Было  очень  романтично
Прям,  моих  эмоций  шквал.
Только  очень  не  привычно.
Он  кальсоны  не  снимал!
*
У  меня  проблема  ,братцы
Хоть  кричи  мне  КАРАУЛ!!!
Через  час  начнутся  танцы,
А  супруг  мой  -  не  уснул.
*
Бабы  так  скакать  не  могут,
Как  скачу  я  краковьяк.
Подниму  повыше  ногу.
А  обратно...    ну  никак!
*
Слон  летал  вчера  по  спальне
Кум  ушел,  не  ждал  финал!
Приказал  -  держи  все  в  тайне
Чтобы  леший  не  узнал!
*
Сдал  посуду  Геродот,
И  цветы  домой  несет.
-  Что  ты  тащишь,олух  кроткий,
Лучше  взял  бы  бутыль  водки!
*
Я  их  раньше  насмотрелся
Этих  странных,  голых  баб.
Потому,  скорей  оделся,
Их  же  пять...совсем  ослаб.
*
Сказки  Вам  расскажем  эти
Мол,  Вы  лучшие  на  свете.
Но  не  верьте,  девки,  нам
Вы  ни  в  ночь,  ни  по  утрам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755484
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осенние метаморфозы

Осенние  метаморфозы  захлестнули.
По  мостовой  разбросан  бисер  дождевой,
И  клёны  наклонились,  будто  бы  сутулы,
А  тополь  умывается  седой  слезой.

Поднимет  ветер  кимоно  осин  усталых,
Встряхнёт  наряды  бело-красных  хризантем.
К  земле  опустит  он  цветов  одежды  вяло,
Подарит  ворох  самых  свежих  дерзких  тем.

На  миг  в  глазах  появится  дождя  грустинка.
Забыл,  быть  может,  солнечные  встречи  друг...
Под  ветром  прогибается  любви  тростинка,
Холодной  осени  дыхание  вокруг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755426
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


OlgaSydoruk

Осени полотна пишутся душой…

Краскою  пастельной  (краской  золотой)  -
Осени  полотна…Пишутся  душой…
В  минаретах  сердца  -  колокольный  звон...
Незаметный  выдох  -  неприметный  стон!
У  рябины  алой  ягоды  горчат…
Иней  укрывает  твой  любимый  сад…
В  осень  зародилось,время  поливать…
Только  не  решилась  с  чувствами  играть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Валентина Ланевич

Без тебе скнію я, плекаю долю.

Без  тебе  скнію  я,  плекаю  долю,
Мого  кохання  дар  палкий.
В  серцях  вимолюю  святу  Покрову,
Щоби  минув  цей  час  важкий.

Щоби  в  тобі,  моя  терпка  любове,
Відчути  смак  минулих  днів.
Дивитись  в  чисте  небо  бірюзове,
На  лавці  поруч  ти  присів.

Сльози  зціловуєш  зі  щік  гарячі,
Краплини  щастя,  що  з  душі.
Во  істинно,  жінки,  ми  є  терплячі,
Знесемо  злигодні  усі.

14.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755303
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Наташа Марос

НЕПОГОДА…

Видимо,  что-то  недодал,
Может  быть,  много  забрал...
Только  в  душе  непогода  -
Осени  вечный  скандал...
Серое  небо  упало
Мокрым  плащом  на  луга...
Как  же  я  долго  искала,
Как  же  упорно  ты  лгал...
Если  я  просто  все  тучи
В  пар  превращу  на    огне...
Думаю,  мой  самый  лучший,
Снова  приснишься  ты  мне...

           -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755396
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Akimova

Прованс

Там,  в  Провансе,  на  юге  Франции
Солнца  трепетные  лучи
По  особому  преломляются,
Не  мучительно  горячи.

Терракотой    и  нежной  охрою
Разливается  мягкий  свет.
И  умчавшеюся  эпохою
Бархатистый  оставлен  след.

Там  художника  сумасшедшего
Гениальность  хранит  земля,
В  желтизну  облаков  ушедшую
И  в  лавандовые  поля.

И  возносят  к  чему-то  высшему
Из  далёкого  далека
Над  кроватью  пастелью  выцветшей
Балки    старые    потолка.
………………….

Там  и  луны  другие  –  тёплые,
Не  одна  над  Арлем  луна.
Приезжают  в  Прованс  влюблённые.
Я  влюблённая,    но    одна...

Потому  и  гляжу  я  издали,
Потому  и  заказан  путь,
Потому  и  стихи  не  изданы.
Потому  всё...    когда-нибудь…

[i]2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755293
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Україно моя

Україно  моя,  хоч  страждала  від  болю,
Не  збороти  нікому    твій  вільності  дух,
Не  вчепити  гнітюче  ярмо  твоїй  долі,
Не  здолати  вкраїнської  нації  рух.

Бо  народ  твій  одвічний  сіяч(хоч  стражденний)
Веселкової  мови,  любові,  добра.
Бо  народ  з  пелюшок  вже  крилатий  у  генах,
Джерелом  його  духу  є  води  Дніпра.

Зазіхнула  потвора  на  землю  родючу,
На  державу,  на  сина,  на  матір  і  рід.
І  чекає  розплата  її  неминуча.
Будуть  жити  -  Вкраїна  і  гідний  нарід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755122
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


НАДЕЖДА М.

Коли тобі несуть образи…

Спроба  перекласти  життєвий  твір,  який
схвилював  мене  дуже.

     Автор  Булат  Окуджава

Мой  мальчик,  нанося  обиды,
о  чем  заботятся  враги?
Чтоб  ты  не  выполз  недобитый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  

Мой  мальчик,  но  –  верны  и  строги  -
о  чем  заботятся  друзья?
Чтоб  не  нашел  ты  к  ним  дороги,
свои  тревоги  пронося.  

И  все-таки,  людьми  ученый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  
еще  задолго  до  седин,
рванешь  рубаху  обреченно,
едва  останешься  один.  

И  вот  тогда-то,  одинокий,
как  в  зоне  вечной  мерзлоты,
поймешь,  что  все,  как  ты,  двуноги,
и  все  изранены,  как  ты.
-------------------------------------
Коли  тобі  несуть  образи,
Про  що  тут  мріють  вороги?
Якщо  не  вмер  ти    просто  зразу,  
Щоб  не  нарвавсь  на  кулаки.

А  що  тут  друзі  вірні,  чесні?
Про  що  турбуються  в  цей  час?
Щоб  не  прийшов  до  них  невчасно,
І  вигляд  твій  їх  не  потряс.

І  все-таки  людьми  навчений,
(На  їх  нарвавшись  кулаки)
Хоч    ще  далеко  сивина,
Рванеш  сорочку  нескорений:
Один  ти  в  світі  -  сирота.

І  ось  тоді-то  ти,  самотній,
Як  в  вічній  зоні  мерзлоти,
Ти  зрозумієш:  всі  двоногі,
Такі  ж  нещасні,  як  і  ти..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755120
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Троянда Пустелі

забуду?

скажи  мені,  що  ти  ніколи  не  любив
просто  скажи  і  можеш  іти  геть
зроблю  тоді  я  чай  собі  із  кропиви
і  вип'ю  залпом,  як  горілку,  вщерть

стану  весела,  жвава  і  хмільна́
може  забуду  руки  й  їх  обійми
і  поцілунки  (ніби  пив  до  дна)
по  саме  денце  пив  уста  покірні

може  забуду  все  це  крізь  роки...

(скоріше  аж  до  смерті  не  забуду
така  любов  буває  на  віки...
я  так  шукаю  погляд  твій  повсюди...)

забуду?...  ні...  ніколи...  

назавжди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755185
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ліна Ланська

БАЙДУЖЕ

Байдуже,  чи  вмерла,  чи  жива...
Що  тут  скарги,  коли  є  відмовка?  -
Я  -  такий!  І  я...  як  тятива,
Між  було  і  буде  -  нитка  з  шовку.

Полиском  зманіжених  видінь,
Марево  з  реальністю  єднаю.
Срібний  промінь  янь  в  обіймах    інь
На  порозі  знищеного  раю.

27.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755271
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАХОДЬ В МОЇ СНИ

Не  заходь  в  мої  сни,  бо  душа  спорожніла,
Тільки  протяг  регоче  і  свище,
Розриває  і  стелю  і  днище,
А  печаль  обіймає  примару  безсилу.

Як  ковчег  не  лаштуй,  а  по  спраглій  пустелі
Не  гойдатиме  хвиля  ніколи,
Без  води  і  весла...видноколи
Міражами  спливуть,  -  розгойдають  орелі,

Розсипаючи  райдуг  грайливе  :"а  може?"
Не  заходь  в  мої  сни,  зачиняю
Усі  шпарки  до  пекла  і  раю.
Спорожніла  душа  не  болить,  не  тривожить,

Кожну  мить  пам"ятаючи,  кожну...

19.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755270
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Владимир Зозуля

Спасибо, милая

Спасибо,  милая.  Любя,
И  благо,  не  за  что,  даря,
Ты  мне  отмерила  себя,
От  мая  и  до  января.
Оставив  мне,  без  всяких  мер,
Тем  благом,  что  вне  всяких  благ,
Воспоминаний  эфемер
И  след  помады  на  губах…
Прощанья  –  ласковая  боль.
Разлуки  –  длинная  печаль.
И  жаль  отыгранную  роль.
И  ничего  уже  не  жаль…
Спасибо,  милая.  Прости,
С  печали  глаз  слезу  утри,
В  сквозной  просвет  в  моей  груди  
Смотри,  любимая,  смотри:
Креста  знамением  твоим,
Слезами…  нет,    миро'м  икон,
В  короткой  вечности  любви  –
Мир  проклят  и  благословлён.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755206
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ol Udayko

РЯДОВИЙ РЕВОЛЮЦІЇ

[i]  …нарешті  маємо  своє  свято  –  Захисника  Вітчизни,  
   всупереч        імперським  бредням  «неділимої»    та  її  
   5-ї  колони  і  просто  ватників…  Це  Свято  завдячує  
   феномену  УПА-Майдан,    що  має  своїм  «тригером»      
   ворога,    зовнішнього  та  внутрішнього,  включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось  спитали  на  Майдані  
У  сивоусого  бійця,
Чого  стоїть  він  в  «калабані»,  
Кому  потрібна  вахта  ця…

«Свої  тут  маю  «квадро-метри»  
Й  заповнюю    своїм  єством,
Та  коли  треба  буде  вмерти,
Прийму  з  належним  торжеством!»

Й  тепер  стоїть  він…  Вже  в  граніті…
Чатує  від  руки  сваволь…
І  простяглись  від  нього  ниті
В  прийдешнє  світу…    Та  "уволь"  –

Йому  на  небі  вже  все  рівно,
Що  буде  в  нас,  та  не  однак
Нам,  сущим  тут  і  правовірним,
Куди  поверне  той  гопак,

Що  від  Майдану  має  владу  –
Гетьма́н  клейноди  й  булаву!
Чи  дасть  країні  гідну  раду,
Чи  не  послабить  тятиву,

Напнуту  на  стального  лука
Борні  супроти  тих  принад,
Що  владоможців  –  хижих  круків  
На  світ  пустив  зелений  гад.

За  тих,  що  в  небі,  ми  в  одвіті:
Щоб  не  даремно  полягли,  
Щоб  не  кляли  нас  наші  діти,
Щоб  спали  в  спокої  орли…

О  ти,  наш  орле  сивоусий,
Наш  революцій  рядовий!
Твоє  знамено  ми  не  впустим,  
Щоб  подвиг  твій  був  віковий.[/color]

ЗІ  СВЯТОМ  ВАС,  ДОРОГІ  СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ  –  АРМІЇ  НАШОї  І  ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО  БОРОНЯТЬ  НАС  ВІД      В  О  Р  О  Г  І  В!!!
   СЛАВА  УКРАЇНІ!      -    ГЕРОЯМ  СЛАВА!
[/b]
13.10.2017  

[b]На  світлині  автора[/b]  -  брат  і  сестра  із  Прилук,
учасники  Визвольної  Вітчизняної  Війни  (ВВВ)
проти  російсько-фашистських  окупантів.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Елена Марс

В расставание не верю

Не  сорняк  и  не  батрачка...
Для  тебя  я  -  королева!
Но  любви  своей  не  прячу,
Как  луга  не  прячут  клевер...

Как  луга  не  прячут  клевер  -  
Ты  не  прячешь  восхищенья...
И  звучит  во  мне  припевом:
Я  -  души  твоей  волненье...

Я  -  души  твоей  волненье,
Я,  в  руках  твоих,  -  гитара...
И  мои  стихотворенья,
Для  души  твоей,  -  подарок...

Для  души  твоей  -  подарок
Этих  чувств  весенних  звуки...
Не  тая  любви  пожара,
Я  твои  целую  руки...

Я  твои  целую  руки,
Как  река  целует  берег...
Не  убьёт  любовь  разлука.
В  расставание  не  верю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ярослав К.

Внутрішній ворог

Ой,  неспокійно  у  нашій  країні,
Ні,  не  на  Сході,  а  тут,  у  тилу...
Точаться  війни  підступні,  гібридні,
Наче  хто  візу  відкрив  сюди  злу.

Вибухи,  замахи,  вбивства,  теракти,
Безлад  і  хаос  -  суцільний  бардак,
Мов,  по  країні  повзе  катаракта...
Хто  ж  це  над  нами  знущається  так?

Кажуть,  що  то  все  північні  сусіди,
Слід  ФСБ,  руки-ноги  Кремля,
Може,  у  нас  в  СБУ  дармоїди,
Що  небезпеку  не  бачать  здаля?

Як  не  крути,  але  внутрішній  ворог
Значно  сильніший  за  всіх  ворогів.
Він  на  Печерських  ховається  горах,
Доки  терпець  наш  зірветься  на  гнів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755045
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


НАДЕЖДА М.

Спробуй на смак вітер…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]

Невже  здалося?  Плаче  вітер...
Крильми  до  вікон  припада.
Як  зрозуміти  його  витвір,
Чи  щось  болить?    Чому  журба?

А  дощ  за  вікнами  хлюпоче,
На  склі  осіння  он  сльоза...
А  серце  вітру  вірить  хоче,
Що  промине  і  це  -  гроза.

Осінні  грози  так  лякають,
Ніби,  віщують  знов  про  щось.
Нащо  тепер  все  ж  натякають?
Та  ні,  йому  це  так  здалось..

О  вітре,  вітре,  вільний  птах,
Нащо  зірвав  з  калини  листя?
Чому  ти  плачеш  у  дротах,
Нащо  на  них  ти  поселився?

Злетиш  і  падаєш  униз.
Чи  покидають  тебе  сили?
Ні-ні!  Це  зовсім  не  каприз:
Дощі  зросили  йому  крила.

Ти  ждеш  моєї  допомоги...
Та  чим  тобі  я  пособлю?
Відкинь,  прошу  тебе,  тривоги.
Не  завдавай  мені  жалю.

Ти  зупинись,  спочинь,  подумай:
Твої  забави  так  пусті.
У  мої  вікна  ти  не  стукай:
Поплач,  на  зірванім  листі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755023
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І де ж вогонь живий, той титанічний? (18+

Запалював  вогонь  грайливо  в  тілі,
Іскринками  під  шкіру  гостро  проникав.
І  восковою  свічкою  я  мліла,
А  ти  розжареною  плазмою  торкав.

І  пальців  ніжних  кінчики  тремтіли,
Цілунків    електричний  струм  наскрізь  проймав.
В  десятку  влучно  попадали  стріли,
А  ти  у  полум*я  одне  нас  двох  стинав.

І  де  ж  тепер  та  лава  вулканічна?
Що  все  горіло  до  нестями  на  шляху.
І  де  ж  вогонь  живий,  той  титанічний?
Перед  собою  бачу  ...лиш  стіну  глуху.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754985
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


OlgaSydoruk

Не смотри мои вещие сны…

Не  смотри  мои  вещие  сны…
Не  проси  разгадать…умоляю…
Не  бросайся  в  объятия  тоски,
Если  грустью  тебя  накрывает…
Не  пиши  в  бесконечность  стихи  –  
Их  ,наверное,  потеряют…
Если  помнишь  ещё    -  расскажи…
Время  есть…Но  вот  сколько  –  не  знаешь…
Мелким  бисером  сеют  дожди
На  ковёр  разноцветный  из  листьев…
На  огонь  и  на  пепел  любви…
И  моей  –  самой  грешной  и  чистой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754973
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


OlgaSydoruk

Дай мне время…

Дай  мне  время  -  и  забуду…
Дай  мне  время  –  и  прощу…
Под    холщовою  рубахой
Я  немного  унесу…
Эта  метка  на  запястье  –  
От  серебряной  струны…
Лоскуточек  яркий  страсти  –
С  поцелуями  стихи…
Только  след  оставлю  в  пашне…
И  словесное  клише…
Укажи  дорогу  счастья
Белой  скатертью  и  мне…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754964
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Любов Іванова

Я ЖЕ БЕЗ ТЕБЯ НЕ МОГУ

Я/хта  наших  чувств  получила  крен

Ж/аль,  что  прерван  курс  в  гавань  радости...  
Е/сли  дружит  шторм  с  ветром  перемен  -

Б/ьет  о  борт  волна  беспощадности.
Е/й  не  жаль  совсем  шхуну  наших  чувств,
З/а  борт  брошено  наше  прошлое,

Т/ам,  в  пучине  вод  растворилась  грусть,
Е/й  одной  легко  в  этом  крошеве.
Б/ьет  неистово,    бьет  и  бьет  волна!  -
Я/  молю  в  слезах  -  стань  спасителем!

Н/е  смогу  сберечь  я  любовь  одна,
Е/сли  будешь  ты  вольным  зрителем.

М/оре  гневное  перестань  штормить,
О/тступись  совсем  темень  колкая.
Г/орько  будет  нам,  коль  порвется  нить,
У/  сердец  она  очень  тонкая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754961
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Михайло Гончар

Ода динозаврам

Сто  сімдесять  мільйонів  років
Розкошували  динозаври!
Таблички  множення  не  знали,
Та  щоб  там  потім  не  казали,
А  на  землі  був  мир  і  спокій
Сто  сімдесять  мільйонів  років.

А  ми  з  своїми  бомбами
І  щелепами  з  пломбами,
Диктаторами-монстрами,
Законами  драконськими,
Гординею  безмірною,
Любов'ю  лицемірною
Спроможні  так,як  динозаври,
Довгенько  пожинати  лаври?!

Ми  гаспада,панове,мсьє,
Ми  сери,гери  всі  підряд,
Ми,точно  знаючи,що  Є
Дорівнює  ем  це  квадрат*,
Спроможемось  мільйони  років
Гарантувати  мир  і  спокій?

Набрали  в  рот  води  шамани,
Тривожно  бубни  бубонять,..
Ввійшли  пророки  у  нірвану,
Лише  хитаються  й  мовчать.

Мовчать  мольфари  й  бакалаври  -
Не  знають,як  сказати  вслух?
Те,що  вдалося  динозаврам,
Нам,як  міфічним  тим  кентаврам,
В  хаОсі  війн,злоби  й  розрух,
Революційних  завірюх
Не  зрозуміти  відчайдухам.
Лишилось  зняти  капелюха.

А  динозаври  не  пропали...
Не  всі  пропали,щоб  ви  знали.
Вони  на  протязі  віків
Перетворились  на  птахів!**

На  дужих  крилах  з  гострим  зором
Спостерігають  наш  бедлам...
Дивись  хоч  деколи  угору  -
Вони,здається,ніби  хворим,
Щось  підказати  хочуть  нам.

       *    E=mc2  формула  А.Ейнштейна  є  чи  не  найвідомішою    з  усіх  формул,
що  обумовлюють  її  зв'язком  з  атомною  зброєю.
Саме  ця  формула  є  символом  теорії  відносності.

**Останні  відкриття  скам'янілостей  та  нові  дослідницькі  методи
дали  змогу  палеонтологам  стверджувати,що  птахи  походять  від  наземних  м'ясоїдних  динозаврів  з  групи  тероподів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740465
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 13.10.2017


Михайло Гончар

Три хмаринки

Як  болить  голова!
Просто  тупо  болить  голова.
Чи  паскудні  слова,
Як  смердюча  мишва,
Розгризають  мої  капіляри,
Чи  людський  наговір
Наробив  в  серці  дір,
Може  хтось  напустив  темні  чари?
Поробили,наврочили,хто  -  невідомо.
Мабуть,в  когось  причина  для  цього  вагома.

Я  вмовляю  себе:"Все  мине  -
Свіжий  вітер  мій  біль  прожене,
Літній  дощик  гріхи  і  хвороби
Легко  змиє  із  першої  спроби."

І  крізь  арку  веселки,неначе  в  портал,
Увійду  в  інший  світ  по  "безвізу",
Де  не  важить  нічого  мерзенний  метал,
Де  ні  націй,ні  рас,ні  царів,ні  маркізів,
Ні  кордонів,ні  війн,ані  зла,
Тільки  світло  і  розум,як  світоч,пала!

Як  в  дитинстві,босоніж  по  росах,
Знов  набігаюсь  дзвінкоголосий
І  засну  на  медових  покосах.

А  проснусь,подивлюсь  -  наді  мною
Три  хмаринки  на  тлі  голубому:
Перша  схожа  на  тата,
Друга  схожа  на  брата,
Третя  -  мама,вдивляється  пильно  -
Підбадьорює:"Мужнім  будь,сину!"

А  на  соняху  бджілка  бринить:
"Будем  жить,
                   жить  та  жить!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741738
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.10.2017


Елена Марс

Подорожник

Я  не  стану  терпеть  унижения
И  вторую  щеку  не  подставлю.
И  не  жду  твоего  извинения.
Пустота    в  моём  сердце  усталом...

Пустота.  На  душе  не  тревожно  мне.
От  стихов  твоих  больше...  не  больно.
Мои  чувства  уже  подытожены.
Я  вполне  тем  итогом  довольна.

Пустота.  А  была  -  вдохновлённая!..
И  строкой...  будто  в  небо  взлетала!..
И  за  гранью...  мечтою  нескромною:
Для  тебя  мне  хотелось  быть  -  Галой!..

Я  в  тебе  разглядела  -  художника...
Ты  словами  рисуешь  -  картинно...
Только  стала  тебе...  подорожником...
Не  увидел  во  мне  ты...  рубина...

Не  увидел  ни  розу,  ни  лилию,
Осуждая  души  моей  песни...
Ты  не  принял  строки  изобилия,
Хоть  и  был,  иногда,  так  любезен...

Назвала  тебя  Музой  -  избранником,
Став  таланту  чужому...  прислугой...
Ты  -  кнутом  мне  ответил  -  не  пряником.
Ну,  за  что?!  За  какие  заслуги?!

За  души  моей  нежную  искренность  
Ты  мне  -  болью  щемящей...  подкожно...
Что  ж,  прости,  за  прощанья  изысканность...
Береги  себя...
..........................  Твой  подорожник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754921
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Як пір*я гарне розпуска павич

Як  пір*я  гарне  розпуска  павич,
Словами  мовиш  ти  розкішно.
Заплутався  у  тисячі  облич,
(А  мій  прогноз  -  тобі  невтішний).

Вчепився  ,  ніби  скотч.  Якийсь  реп*ях.
І  до  цукерок  точно  ласий.
Блукаєш  знов  у  флірті-відчуттях,
І  точиш,  точиш  баляндраси.

Ти  екстроверт,  вампір  сердець  жінок,
І  п*явкою  сосеш-лоскочеш.
Дістав  мене,  як  глист  до  печінок!
Ти  битою  між  очі...хочеш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754868
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Радченко

Для літа бабиного вальс

Яка  ж  краса  навкіл  нерукотворна  —
У  кожному  листочку  сонце  залишає  слід.
Прозора  ніжність  тиха,  неповторна,
В  туман  легкий  вдягається  усе  частіше  схід.
Можливо,  восени  в  такі  ось  дні
Приходить  несподіване,  терпке  кохання,
Щоб  перекреслити  думки  сумні
Й  болюче  довгих  вечорів  й  ночей  мовчання.
Помилкою,  можливо,  буде.  Що  ж...
Хіба  в  житті  ми  вперше  знову  помиляємось?
І  позолоту  й  ніжність  зітре  дощ,
Й  нехай  безсонню  потім  ще  не  раз  покаємось.
Можливо,  буде  це  востаннє  або  в  перший  раз,
Та  ніжність  в  нім  і  світла,  й  неповторна.
Прислухайтесь:  звучить  для  літа  бабиного  вальс...
А  навкруги  —  краса  нерукотворна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754859
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Елена Марс

Прощай

Я  всё  тебе  прощаю,  всё...
Обиды    -  ветер  унесёт...
И  то,  что  был...  почти  что  Богом...
Оборвана  к  тебе  дорога.

Ты  был  во  мне  -  дождя  струной  -
Печалью...  Музой  роковой!..
Сегодня  -  будто  день  прошедший,
Вчерашний  стих,  туманный  вечер...

Сегодня...  нет  тебя  во  мне.
Погас  тот  свет  в  моём  окне  -
В  окне  души  моей  ранимой...
Прощай,  проклятьем  не  казнимый!

Пусть  Ангел  твой  хранит  тебя...
Пусть  кто-то,  Дар  твой  излюбя,
Как  я  -  одарит  восхищеньем,
Души  теплом,  стихотвореньем...

Умей  ценить...  и  не  убей
Тот  Свет,  который  будет  -  в  Ней!..
Останься  -  в  Ней:  любовью,  Богом,
Открыв  к  своей  душе  дорогу...

...  А  я  прощаюсь.  Осознай.
Моё  осеннее  "Прощай"  
Растает  -  тенью,  болью,  светом!..
Растает  -  чувством...  безответным...

...  Мне  легче  стало...  Отпустило.
Ведь  я  простилась...  и  простила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754857
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Янош Бусел

Осінь…

                         [i][b]  [color="#d41717"]Листопад…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1d1d78"]Листя  п’ятипале
З  Клена  полетіло,
Тихо  вниз  упало
На  осіннє  Тіло…

Голе  тіло  Мами-
Думало  зігріти,-
Та  замало  Краму
Дарували  Діти…

Мама  спільну  мову
З  Жовтнем  уже  має,-
Осінь  про  Обнову
Весняну  подбає...  

Розповість  як  жити,
Як  Весни  діждатись…
Діток  народити...
В  пишне  Зело  вбратись!..

Листя  п’ятипале
З  Клена  полетіло,
Тихо  вниз  упало
Землю  не  зігріло…
[/color]
[/b]
[/i]





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754851
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Анфиса Нечаева

Піду вранці до криниці…


(навіяло)

Піду  вранці  до  криниці,
Наберу  я  там  водиці.
Повертатимусь  до  хати,
Мишка  буду  виглядати.
Може  мене  у  віконце
Та  й  побачить  моє  сонце.
Мої  щічки  червоненькі,
Оченята  голубенькі.
Брови  чорним  малювала
І  намисто  одягала.
Й  вишиваночку  сорочку
Ще  й  у  коси  синю  стрічку.
Я  іду  така  вродлива,
Я  іду  така  щаслива.
Може  вийде  моє  серце
Й  піднесе  мені  відерце.
На  віконця  поглядаю
Та  Мишка  у  них  немає...
Завтра  вранці  до  криниці
Знов  піду  я  по  водицю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754814
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Ol Udayko

ЩО ТО ЗА ЖІНКА

         [i]  емоції,  інколи  творять  зло,  
           але...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
             
[i][b][color="#470696"]Що  то  за  жінка,  котра    не    кричить,
Коли  на  неї  сонечко  звалилось?!
Така  неждана  і  щаслива  мить,
Немов  удруге  
                       в  світі  народилась.

Що  то  за  жінка?..    Милого  свого
Не  спонукає  інколи  кричати,
Щоб  серед  світу  грішного  сього  
З  нудьгою,  
                       що  насіла,  враз  кінчати?

І  що  за  чоловік?..    Невидиму  красу
По  стійності  не  вміє  цінувати
І  ранішню  незбирану  росу
Лінується  
                         до  скону  цілувати!

Що  то  за  ми,  що  
                         посеред  зими
Не  можемо  тій  даності  радіти,
Що  в  вирі  справ  не  ляжемо  кістьми,
Щоб  жити  вволю  
                         в  радості,  як  діти?

І  хай  весь  світ  іде  у  тар-та-ра-ри  –
Від  правди  нам  нема  куди  подітись!  –
Я  славитиму  той  нестямний  крик,
З  яким  нараз  
                         народжуються  діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Елена Марс

Падолист, на душі, падолист

У  дібровах  далеких  рідненьких,
Жовтим  листячком  вкрита  земля...
Я  ступаю  по  ньому  легенько  -
У  думках  своїх,  ніби  маля...

Сиротливі  берізки  і  клени
Огортає  мій  погляд  сумний...
Одиноко  на  серці  і  в  мене,
У  цей  день  невеселий  такий...

Ой,  ти  доленько,  доле  пташина,
Падолист,  на  душі,  падолист...
Заблукала  в  чужих  палестинах  -
Як  в  дібровах  блукала  колись...

Тільки  смуток  минулий  був  світлим,
А  сьогодні...  щемить  на  душі...
Перепалена  сонцем  і  вітром...
...  То  чому  ж  відчуваю  дощі?..

І  блукаю  в  осінніх  дібровах...
Ніби  там  мій  загублений  час...
Ой,  душа  ти  моя  паперова,
Ти  ж  минулих  часів  не  зреклась...

То  ж  і  рвешся  туди,  наче  птаха,
В  ті  близькі...  і  далекі  краї,  
Де  колись  я  в  домівку...  для  праху
Відлечу...  як  і  рідні  мої...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754765
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Владимир Зозуля

Я скучаю по тебе

В  воздухе,    росе,    траве,
В  голосе  осенней  птицы:
Я  скучаю  по  тебе…
Тянется  разлука…  длится…

Я  скучаю  по  тебе…
Только  на  пол  тона  ниже,
И  всё  глуше  и  слепе'й,  
Я  почти  тоскую,  слышишь.

Я  скучаю  по  тебе…
Но  не  как  по  солнцу  ветка.
Я  скучаю,  но  теперь
Срублено  и  беспросветно.

Неизбывная  печаль
Крупной  каплею  ложится,
Словно  мокрая  печать,
На  исчерканной  странице.

Я  скучаю  по  тебе…
Этих  слов  порыв  отчаян.
Не  строфу  мою,  рефрен,
А  судьбу  обозначает.

Я  скучаю  по  тебе…
И  пишу  опять  и  снова:
[b]Я  скучаю  по  тебе  -[i][/i][/b]
В  этой  строчке  каждым  словом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754804
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Валентина Ланевич

Гасне осінь пожовклим, упалим листком.

Гасне  осінь  пожовклим,  упалим  листком,
Оголює  сутність  живую  прийдешню.
По  сумирнім  садку  йду  споквола  прошком,
Чіпляється  погляд  за  тонку  черешню.

Прикривається  гіллям  та  дрібно  тремтить,
Вітер  шарпає  крону,  бач,  бо  не  йметься.
Шарудить  залюбки,  ніби  скиглить,  шумить,
По  хвилі  міняє  тональність,  сміється.

Чи  то  над  собою,  чи  над  тим,  що  навкруг,
Духмяніють  квіти  у  барвах  весняних.
Безневинно  біліє  мальований  круг,
Вертає  до  витоків,  Богом  нам  даних.

10.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754659
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Наташа Марос

МОЛЬФАРКА…

Повертайся  у  місячну  ніч  восени,
Коли  сяйво  зірок  затуманює  розум.
Позолотою  жовтня  хоч  раз  ризикни  -
Я  й  сама  все  частіше  схиляюсь  до  прози...

Перепишемо  разом  всі  ноти  й  слова,
Я...  мольфаркою  стану  і,  може,  позичиш
Мого  серця  вогонь  та,  допоки  жива,
Ти  ще  зможеш,  ти  зможеш,  ти  зможеш  пожити...

Я  не  хочу  втрачати,  не  хочу,  не  хо...
Поскладаємо  разом  чи  пазли,  чи  соти
І  закинем  подалі    амбітні  ІМХО...
Я  -  мольфарка  твоя...  без  боргів  і  відсотків...

                 -                  -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754684
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Голос твой

Ночною  флейтой  тишина  вокруг  объята,
Мобильный  телефон  молчит  давно.
И  чай  парит  с  горячим  вкусом  нежной  мяты,
А  на  стене  висит  "3  Д"  печать-панно.

Звонок  прорезался,  и  голос  оживает...
И  слышу,  слышу  его  снова  я.
В  полёте  звёздный  рой,  и  лунный  свет  мигает,  
И  лёгкая  ложится  кисея.

Своё  волненье  звонким  смехом  разбавляю,
А  в  чашке  мятный  чай  уже  остыл.
Возможно,  я  твоя  осенняя  забава,
Но  всё  же  голос  твой  мне  очень  мил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754707
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


OlgaSydoruk

Твоя правда – моё знамя…

Когда  в  небе  зажигают  
Голубые  фонари,
А  к  Морфею  уплывают
Золотые  корабли,..
Прочитай    -  мои  страницы…  
Полюби    -  мои  холсты…
Для  тебя  -  перо  жар-птицы!..
И  огонь  святой  свечи…
Мотылёк  летит  на  пламя,
Обжигается  крыло…
Твоя  правда  –  моё  знамя…
Остальное  –  всё  равно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754702
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


@NN@

Історія одного кохання

Двоє...  Назустріч,
                       стежкою  в  горах,
Навіть  не  знають,
                       що  стрінуться  скоро.
Двоє  стежиною  йдуть.
                       Він,  мов  мара,
Спускається  долу.
                       Він,  а  вона,
Мов  пташина  на  волі
                       пісню  співає
Й  на  плай  за  ожиною,
                     в  гори  високо  йде.
Двоє  зустрілись,  очі  у  очі,
                   і  защеміло  серце  дівоче,
Печаль  перейнявши  чужу.
                   Вже  й  проминула,
Та  наче  б  то  путами
                   хтось  обіплутав  межу.
Стій!  Куди  йдеш?
                   Мов  у  воду  опущенний,
Що  за  біда,  
                     чом  несеш  її  змучено,
Вниз  до  людей,
                     а  не  го́ри,  до  Бога?
Що  в  ній  такого?
                     Двоє  присіли  
На  стежці,  під  кручею,
                     і  розповів  чоловік  
Той  засмучений  
                     правду  свого  життя.
Довго  чи  скоро
                     ті  двоє  гутарили,
Тільки  над  горами
                     громи  ударили,
Дощик  полив  ,  мов  з  відра.
                     Двоє  знялись
Й  полетіли  стежиною,
                     вгору,  все  вгору,
Де  плай  той  ожиновий,
                     там  де  крислаті
Смереки  й  ялини
                     в  кронах  колишуть  буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


ТАИСИЯ

Мистер ИКС



                               Мне  не  грозит  осенняя  хандра,
                               Когда  есть    эта  древняя  игра…

К  нему  хожу  я  на  свидание.
Он  каждый  раз  навстречу  мне  идёт.
Шокируют    -  его  познания.
Мои  шаги    он  видит  наперёд.

Нам  интересно  быть    наедине.
Порой    просиживать  до  ночи.
Он  так  всегда  внимателен  ко  мне.
Тактичен,    вежлив,  между  прочим…

Я    увлекаюсь  шахматной  игрой.
Противник  сильный  в  интернете.
Встречаемся  за  шахматной  доской.
Но  не  бросаем  слов  на  ветер…

Надеюсь  на  победный  марафон.
Стремлюсь  осилить    комбинацию.
И  в  результате:  «White  won!»  *  (пардон!)
Не    удержать    мою    реакцию!

Однако,    «мат»  -  не  главный  результат.
Игра    влияет    на  здоровье.
Натренирован  мозг  как    аппарат,  -
Для  жизни    -    важное  условие!

*    White  won  -    мат.

09.  10.  2017.  (новый    вариант).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754499
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


OlgaSydoruk

Есть у памяти остров «Рай»…

Есть  у  памяти  остров  «Рай»…
Грунтовая,ведущая,в  «Пекло»…
Среди  осени  –  месяц  май…
И  ключи,улетающих,  в  лето…
И  пароль  -  потайных  замков…
И  ожоги  (со  шрамами  петли)…
Устрашающий  вечный  зов  -  
Есть  у  памяти  сердца…  где-то…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754478
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Наташа Марос

ПОЛОВИНА…

Я  забуваю  твої  очі,
А    серце  каже:  ще  зажди...
І  не  приходять  вже  щоночі
Оті  сніги,  твої  сліди...
Я  переходжу  від  розлуки
До  раю-щему  восени
І  забуваю  твої  руки  -
Такі  далекі  вже  вони...
Отак  візьму  -  і  все  покину
З  торішнім  листям,  де  трава,
Та  відчуваю:  половина
Твоя  в  мені...  іще  жива...

         -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754476
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 47

Не  спешите,  девки,  в  город,
Там  беда  сплошная,  голод!
Тут  -  лучок,  картофель,  редька
Все  нам  с  дач  притащит  Петька!
*
Под  подолом  пистолетик
Привязала  мама  Свете.
Мол,  стреляй,  кто    будет  лезть,
Береги  девичью  честь!!!
*
Грудь,  я  знаю,  маловата,
Подложу  ка  я  арбуз.
Реагируйте,  ребята,
Может  кто  войдет  во  вкус!
*
Поллитровка  нам  понятней
После  ней  в  любви  приятней.
Не  поймешь  -  то  кайф  от  водки
Или  правда  от  молодки!
*
Как  же  я  сопротивлялась!
Их  двенадцать,  я  -  одна!
Одному  лишь  не  поддалась,
Нас  застукала  жена!
*
Не  смешите  меня,  бабы.
Ни  при  чем  здесь  те  ухабы,
Ни  при  чем  подводы  тряска,
То  все  выпита  закваска!
*
Разговор  не  состоялся
Васька,  гад,  обеим  клялся.
Обе  встали,  дуры  в  блуде.
Как  делить-то  Ваську  будем?
*
Ничего  не  буду  делать,
От  работ  полно  проблем.
Наберу  в  карманы  мела,
Распишу  заборы  всем!
*
Сделала  я  татуаж
Лег  он  мне  на  попу  аж..
А  теперь  штаны  снимаю,
Коль  похвастаться  желаю.
*
На  диване  не  валяюсь
Ты,  Серега,  не  смеши!
Я  стихами  вдохновляюсь,
Хочешь  -  рядом  сядь,  пиши"!
*
Мне  сегодня  заявляли,
Как  смешны  мои  сандали.
Ну  и  что  в  них  не  по  моде?
Им  лет  двадцать  скоро  вроде.
*
Мой  дружок  из  МЧС
За  котом  на  дуб  залез!
Мы  его  с  подругой  Галей
С  того  дуба  еле  сняли!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754472
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Амелин

Стихо-Йога (Шуточная пародия)

Прочитал  шуточное  стихотворение  Евгения

[b]Мы  не  боги[/b]
Евгений  Вермут
http://lit-svoboda.ucoz.club

[i]Все  мы  пишем  понемногу,
И  неспешно,  и  взахлеб.
Мы  закидываем  ногу,
И  почесываем  лоб...
[/i]

и  на  первые  строки  получилась  такая
шуточная  пародия:


[b]Стихо-Йога  [/b]

Все  мы  пишем  понемногу.
Почему  бы  не  писать?
Нужно  лишь  закинуть  ногу
И  за  ухом  почесать.

А  потом  другой  ногою
Надавить  себе  на  лоб,
И  поверьте,  вам  такое    
Сразу  в  голову  придёт!

Так  заямбит-захореит...  –
Успевай  вставлять  в  тетрадь!
Выигрыш  –  как  в  лотерею!      
Мне  мой  друг  не  даст  соврать.                      

И  стихи  пойдут,  и  песни...
И  –  аплодисментов  шквал!
Но  не  вспомним  мы,  –  хоть  тресни!  –
Кто  методу  основал...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754497
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Селфі восени

Знімають    люди  селфі  на  смартфони
На  тлі  осінньої  арт-модної  краси,
Бо  осінь  пробігає  марафоном,
Коралом,  яшмою  фарбуючи  ліси.

Хітовий  помаранчево-лимонний,  
Цитриново-бериловий,  агат-гротеск.
Новинки  із  осіннього  салону,
Вбрання  дерев,  кущів  -  це  розмаїття  сплеск.

Залишаться  на  згадку  фотознімки,
Бо  згодом  естетична  осінь  стане  в  "ню".
І  вітражем  завершиться  мандрівка,
Як  спомин  пряного  осіннього  вогню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754467
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


КВолынский

Капитан

Не  причитай,  Судьба,  молитву:
Бояться  поздно...  среди  волн,
Когда  Нептун  затеял  битву  -
Роняя  ярость...  на  твой  чёлн;
Когда  свободная  стихия
Взорвалась  бешеным  рывком:
Вздымает  волны  голубые,  
Кидает  их  в  плавучий  дом.
Швыряет  щепкой  твою  веру
В  господство  преданных  друзей,
И  кто  измерит  эту  меру,
Кто  друг  тебе  –  среди  людей.
Уже  сломлён  твой  норов  гордый,
Вот-вот…  и  паника  придёт!  
И  ты  чутьём…звериной  мордой
Ревёшь,  но  не  сдаёшь  –  живьём
Свой  пост.  Твоё  –  предназначенье,-
Дойти  под  флагом  до  конца.
И  только  знанием,  терпеньем  –  
Почить  под  лаврами  венца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754464
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Любов Ігнатова

Я не вірю туману…

Я  не  вірю  туману...  А  ти?
Чи  тебе  не  лякає  омана?
Часом  є  відчуття,  що  світи
Інших  рас  поховались  в  туманах.

І  здається,  що  дихає  хтось
У  потилицю  холодом  люті...
Озираєшся  —  ні,  то  здалось...
Та  очима  ж  не  вбачити  суті.

А  душа,  як  маленьке  дитя,
Просто  хоче  торкнутися  світла...
І  тому-то  у  вирій  летять
Журавлі  наших  рим  нерозквітлих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 09.10.2017


Микола Верещака

Волошки

Вони  любові  ще  не  знали,
А  тільки  вперше  покохали  -
Серцями  чисті  -  він,  вона.
Сказав  він  їй  завітне  слово...
І  все  було  б  у  них  чудово,
Та  раптом  грізна  вість:  Війна!

Як  тяжко  сина  проводжати!  
Ридала  гірко  бідна  мати,  
Вплітала  в  коси  сивину.  
Дівчина  в  щоку  цілувала,  
Букет  волошок  дарувала:  
Зібрався  хлопець  на  війну...

Гвинтівку  хлопцеві  вручили,
Стріляти  навіть  не  навчили,
І  став  юнак  в  солдатський  стрій.
Невдовзі  роту  всю  зібрали  -
Прорив  ворожий  закривали,
Так  він  пішов  у  перший  бій.

Гарматний  рев  і  свист  металу  
Тривожну  тишу  розметали,  
Встеляв  дим  ниву  золоту.  
Тріщали  злісно  автомати,  
На  землю  падали  солдати  -
Боєць  спіткнувся  на  лету.

Пройнятий  весь  пекучим  болем,
Упав  боєць  на  житнє  поле,
Немов  підбитий  в  небі  птах.
І  чуло  тільки  стигле  жито
Останній  подих:  "жити...жити..."
На  нецілованих  вустах.

Лежав  солдат,  хлопчина  русий,  
Гірка  печаль,  юнак  безвусий,  
Пушок  легенький  на  губі.  
Над  ним  волошки  нахилились,  
В  німій  скорботі  задивились  
В  застиглі  очі  голубі.
25.11.05.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208750
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 09.10.2017


Микола Верещака

Калина

Стоїть  над  водою  червона  калина...
Віками  про  неї  складають  пісні,  -
Це  образ  твій  світлий,  моя  Україно,
Він  чистий  і  ніжний,  як  цвіт  навесні.

На  битву  за  волю  і  честь  Батьківщини  
Козак  воювати  далеко  іде,  
А  вдома  калина  і  мила  дівчина,  
Що  довго  і  вірно  коханого  жде.

У  січах  кривавих,  де  смерть  або  рани,
Звитяжці  кріпили  до  волі  жагу.
І  кров  їх  гаряча  горіла  багряно,
Мов  грона  калини,  на  білім  снігу.

Не  всі  із  походів  далеких  вертались  -
Життя  їх  забрали  жорстокі  бої,  
На  їхніх  могилах  калини  зростали,  
В  зажурі  схиляючи  віти  свої…

Калино,  калино,  квітуй  у  долині,
Пишайся  рум'яно  над  синню  води,
Ввібрала  ти  в  себе  красу  України
І  будеш  у  серці  народу  завжди.
24.06.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 09.10.2017


Микола Верещака

Літній ранок у селі

Я  до  зорі  сьогодні  встану
І  добре  косу  нагострю,
Піду  на  луг,  в  загінку  стану
Стрічати  вранішню  зорю.

Лягають  трави  у  покоси,
Росу  розбризкавши  рясну,
Лоскоче  холод  ноги  босі
І  проганяє  рештки  сну.

Вже  обрій  промені  багрянять
І  обіцяють  гарний  день,
А  по  селу  півні  горланять
Своїх  задирливих  пісень.

Жмутом  трави  я  витру  косу,
В  рядно  стареньке  натрясу
Трави  вчорашнього  покосу,  -
Корові  Лисці  понесу.

А  Лиска  вдячно  вже  готова
Мене  лизнути  по  щоці.
Недаром  кажуть,  що  в  корови
Все  молоко  на  язиці!

Із  хати  вийде  господиня,  -
Пора  корову  подоїть,
Але    збалувана  тварина
Ніяк  на  місці  не  встоїть.

Щоранку  хитрій  цій  лисиці
Хлібця  із  сіллю  треба  дать,
Лише  тоді  у  дно  дійниці
Молочні  струни  задзвенять.

Умиюсь  я  біля  криниці,
Сховаю  косу  й  наждака,
А  на  столі  вже  паляниця
І  глек  парного  молока.
13.07.07.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209231
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 09.10.2017


Д З В О Н А Р

ЧУДНІ ДУМКИ, . . А МОЖЕ ПРАВДА…

Всіх    грошей,    ти  не    заробиш,
Всіх    дівчат,  не    переводиш...
Та  й    горілку  всю  не  випєш,
Бо  в  житті  ти  просто  зникнеш.

То  ж  лови  щастя  хвилину,
Закохайся  у  дівчину...
Загуби  у  щасті  розум,
Не  ставай  в  коханні  в  позу...

І  забудь  хто  з  вас    неправий,..
Лиш  би  шлях  ваш  був  яскравий,
Бо  життя  таке    коротке,..
Не  міняй  його  на  "шмотки".

А  знайди  свій  шлях  єдиний
І  прямуй  по  нім  щоднини...
Будь  щасливий  і  коханий...
Й  стане  шлях  твій  бездоганним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754397
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Ліна Ланська

ЗА ВІЩО?

За  віщо,  Боже  кинув  нам  страждань
І  безнадії  величезний  жмут?
Дивлюсь  на  небо...  годі  вже  ридань,
Не  кидай  стріли,  не  сама  я  тут.

Гріхам  моїм  відпущення  даруй.

За  віщо  словом  мучиш,  як  тавром,
Печеш  і  розриваєш  на  шматки?
Про  що  я?  Про  діряве  те  цебро,
Що  звуть  душею  тисячі  віків.

В  те  решето  всього  і  не  зберу.

За  віщо  сивим  інеєм    печаль
На  коси  кинеш  серед  щастя  жнив?
Коханням  нащо  золоту  скрижаль
Руйнуєш,  відібравши  мої  сни?

Навіщо  дихати,  як  завтра  стріне  смерть?

За  віщо  палить  до  нестями  кров?
За  віщо...Господи?!..  "Я  чую,  не  гніви...
Дощу  краплина,  -  зернятку  -  відро,  
Опівніч  сяйво  -  посмішка  вдови.

А  там  і  сонця  вічна  круговерть.

Де  ненависть  -  любов  шукать  дарма,
А  без  розлук  і  зустрічей  нема.

Якщо  кохання  лити,  -  тільки  вщерть,
Тоді  й  Голгофа  -  Рай  і  лихо  -  геть.

Мій  промисел  -  прозрінь  твоїх  покров,  -
Не  знаєш  зла,  впізнати  як  добро?"

08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754375
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Іванюк Ірина

Люблю цю осінь на твоїх щоках


Люблю  цю  осінь  на  твоїх  щоках,
овіяну  минулого  вітрами...
У  ній  не  сум,  а  радше  ніжний  шарм,
у  ній  все  те,  чого  не  було  з  нами...

Люблю  цю  осінь,-  дощ  і  падолист,-
твоїм  очам  її  не  приховати...
В  них  не  печаль  -  незнаний  досі  хист,
що  робить  нас  не  листям,  а  птахами...

Люблю  цю  осінь!...  Вічний  монолог...
Розп"яттям  душ  розраджуєм  кохання!
У  ній  не  сум,-  чекання  вічне  двох...
Тай  і  на  двох  -  одне  навік  мовчання.

25.09.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754334
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Валентина Ланевич

Притихла злива з вітром зірваним листком.

Притихла  злива  з  вітром  зірваним  листком,
Осіннє  сонечко  пробилось  крізь  хмаринку.
Пахне  в  повітрі  айстрами  та  полином,
Струсила  яблунька  дощу  мені  краплинку.

Тремтить  холодною  сльозою  на  щоці
Предвісником  в  душі  раптової  печалі.
На  край  шляху  горять  багрянцем  спориші,
В  гаю  окрасились  осики  в  колір  сталі.

Та  передзвоном  ще  синичок  чулий  спів
З  висикої  верби  в  безкрає  небо  б’ється.
І  в  серці  озивається  тепла  посів,
Все,  що  живе,  оновленим  назад  вернеться.

09.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754318
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


OlgaSydoruk

Смотри в глаза…

Смотри  в  глаза…
Согрей  душой…  
Спаси  меня  -
Осенним  днём...
Скажи  слова  –
«Остыл  к  другой!»…
Оставь  её!..
Ты  только  мой…
Забудь  навек!..
И  навсегда…
Лишь  я  одна  -
Твоя  судьба…
Смотри  в  глаза…
Согрей  душой…
Иди  со  мной...
Одной  тропой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754284
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ol Udayko

ГРА БЕЗ ПРАВИЛ

           [i]…якось,  гортаючи  сторінки  осені…[/i]

[i][b][color="#076891"]Свою  концепцію  Він  так  настирно  тиснув,
Гнучи  Закон  і  Волю  мас  через  коліно,
Що  глузд  здоровий  в  нього  геть,  здається,  тріснув:
Оскал  душі  й  емоцій  
                                   грали  білопінно…  

Та  рукоблудство  Князя  тьми  не  знало  меж  –
Буяли  формули  приватні    й  алогізми…
О,  ескулапе  душ,  за  тим  пильнуй  і  стеж,
Щоб  не  здолали  нас    
                                 синдроми  атавізмів!  

Проти  хвороб  є    безліч  засобів,  порад,
Й  простіша  з  них  є  РАДИкальна  терапія  –
Якщо  не  допоможе  голос  Віч  і  Рад,
Згодяться...  
                                       вівісекція  
                                                                                 і  ектомія…  [/color][/b]
7.10.2017
________
Вівісекція  і  ектомія  -  хірургічні  терміни,
майже  синоніми,  що  означають  видалення;  
але  перший  -  стосовно  теплокровних,  
а  другий  і  Homo  sapiens,  включно.

Фото  -    власного  виробництва,  здійсненого
на  Кельнському  карнавалі  у  лютому  2009  р.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754280
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


НАДЕЖДА М.

Роки стікають краплями в долоні. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M[/youtube]

Мелодія  дощу    у  сірій  млі.
Чомусь  думки  тоді  приходять  сірі.
Он  зграя  прокричала    -  журавлі!
Я  проводжаю  поглядом  у  вирій.

А  дощ  оцей    листає  сторінки,
Роки  стікають  краплями  в  долоні.
Чомусь  стають  вразливіші  думки,
Частіше  я  тепер  у  них  в  полоні.

Меланхолію  створюють  роки,
Та  як    не  впустиш  ти  її  у  душу.
Оце  роки!  Даються  нам  взнаки.
Та  так  не  хочеться,  впускати  мушу.

Осінній  вітер  трохи  освіжив,
І  інша  вже  мелодія  лунає,
Він  інші    почуття  вже  розбудив,
Але  про  це  один  лиш  вітер  знає.

Що  не  пуста  й  незвірена  душа,
І  почуття    не  втрачені  з  роками.
і  думка  ця,    мене  тепер  втіша,
Осінніми  вривається  ночами..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754274
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Анфиса Нечаева

Я люблю тебе, Україно

Ти  в  небі  голубому
І  сонці  золотому.
Ти  в  чистому  озерці
І  в  моєму  ти  серці,
Моя  ти  Україно.
Люблю  тебе  безмірно.
Ти  в  щебеті  пташиному,
В  цвітінні  горобиновому.
В  народі  працьовитому,
В  колосочку  налитому.
Моя  ти  Україно,
Ти  моя  Батьківщина.
Ти  в  місяці  ясному
І  в  хлібі  запашному.
В  яблуках  червоненьких,
В  батьках  наших  стареньких,
Моя  ти  Україно.
Люблю  тебе  я  вірно.
Ти  в  кожному  листочку,
В  наших  синах  і  дочках.
Ти  у  внукові  моєму,
Ти  в  прапорі  твоєму.
Моя  ти  Україно,
Моя  ти  Батькывщина,



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716707
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.10.2017


Анфиса Нечаева

Мамо, я дуже за тобою сумую…

От  вже  й  друга  зима  минає,
Як  з  нами,  мамо,  тебе  немає.
Та  смуток  не  залишає  душі  моєї,
Так  не  вистачає,  мамо,  ласки  твоєї.
Не  вистачає  погляду  твого  ніжного,
Погляду    такого  близького  й  рідного.
Посмішки  твоєї,  мамо,  не  вистачає
І  у  серці  моєму  біль  ніяк  не  вщухає.
Так  пригорнутись  хочеться  дуже  до  тебе,
Розповісти  тобі  про  дітей,  про  себе.
Так  хочеться  тепло  твоє,  мамо,  відчути
І  про  всі  негаразди  з  тобою  забути...
Вже  друга  зима  без  тебе,  мамо,  минає...
Весна  прийде  і  пташки  заспівають,
Твоя  яблунька  вдруге  без  тебе
                                               вкриється  цвітом,
Своїм  цвітом  вона,  мамо,  від  тебе
                                               шле  привіт  нам...

   Мамо,  я  дуже  за  Тобою  сумую...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719505
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 08.10.2017


Елена Марс

Я стихами ту ночку отмечу

Зацелую  тебя...  Зацелую!..
Как  снежинка  в  ладонях  твоих  растворюсь...
Пусть  зима  нас  с  тобой  затанцует,
В  снегопаде  желанного  вечера...  Пусть
Перельётся  тот  сказочный  вечер  -
В  долгожданное  таинство  сказки  ночной..
Я  стихами  ту  ночку  отмечу  -
Как  в  руках  твоих  нежных  запела  струной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754256
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ярослав К.

Надежда

Не  стало  опоры,  не  стало  стены,
И  дети  голодные  плачут...
Теперь  мы  одни  -  никому  не  нужны  -
Решаем  "как  выжить"  задачу.

Так  сложно  всё  в  мире,  и  я  не  ждала
Такого  от  жизни  этапа:
Осталась  сама  и  детей  мал-мала,
А  я  им  и  мама,  и  папа.

Да,  знаю,  придётся  теперь  нелегко,
Мы  справимся,  как  же  иначе?
Пусть  рана  терзает  внутри  глубоко,
Я  боль  за  улыбкою  спрячу.

Работа,  заботам  не  видно  конца,
А  после  -  бессонные  ночи...
Растут  мои  дети,  не  зная  отца,
И  кажется,  жизнь  моя  -  в  клочья...

Бывает,  что  кажется,  нет  больше  сил
Тянуть  одиночества  лямку,
А  Божечка  свечку  мою  загасил...
Но...  младшенький  требует  мамку...

Иду,  мой  хороший,  иду,  мой  родной,
Не  бойся,  мамулечка  рядом...
"Побудь,  ну  пожалуйста,  просто  со  мной..."
Конечно,  моя  ты  отрада...

А  после,  как  только  они  засопят,
Зажжётся  тихонько  лампада,
И  верящий  в  чудо  усталый  мой  взгляд
С  иконы  встречается  взглядом...

О  Господи,  знаю,  уже  не  вернуть,
Не  будет,  конечно,  как  прежде,
Не  дай  только  мне  на  молитве  уснуть
И  ей,  моей  робкой  НАДЕЖДЕ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754254
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Іванюк Ірина

То ще не дощ. То тиха літораль…


То  ще  не  дощ.  То  тиха  літораль
на  скраєчку  сполоханого  літа...
Відгомонить.  І  ніде  правди  діти,-
убере  праліс  мідну  пектораль...

На  багряницю  накрапає  час,-
не  бійся  неминучості  утрати!
Нам  падолистом  треба  завтра  стати,
зів"ялим  листом  прощених  образ...

То  ще  не  дощ.  Фрагменти  теплих  днів...
Осінній  лінкруст  мощено  садами...
Той  шелест  крил,-  то  неба  оригамі.
Думок  ключі  -  звіщання  журавлів...

То  ще  не  дощ!  Дощі  -  чужа  межа.
Думок  холодних  ринви  і  калюжі...
Я  вириваю  їх  із  себе,  друже!
То  ще  не  дощ.  Не  краплі...  Не  слюда.

01.10.2017р.

Літораль  -  узбережна  зона  морського  дна,  що  осушується  під  час  відпливу.
Пектораль  -  хрест  з  благородного  металу  з  реліквіями,  що  його  носять  на  грудях  єпископи,  абати.
Лінкруст  -  рулонний  оздоблювальний  матеріал  з  рельєфно-візерунчастою  поверхнею,  яким  облицьовують  внутрішні  стіни  будинків,  вагонів,  кают.
Слюда  -  прозорий  мінерал  класу  силікатів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754223
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Любов Іванова

Чего мне грустно в этот вечер

Ч/адит  свеча,  зажженная  недавно,
Е/два  мерцают  блики  в  темноте.
Г/ашу  её...не  гасится.  Забавно.
О/гарок  счастья...  все,  как  ты  хотел.    

М/осты  горят,  когда    того  желают.
Н/о  я  молила:  "Погоди!  Не  жги!"
Е/ще  не  время.  И  любовь  былая,

Г/лотая  боль,  вернёт  свои  долги.  
Р/азвеет  ветер  пыль  и  тлен  сомнений,
У/йдет  тоска,  подспудная  печаль.
С/лова  наполнят  мир  стихотворений,
Т/еплом  укроют  душу,  словно  шаль.  
Н/е  спится  мне,  всё  мысли,  мысли,  думы  
О/стывший  день  скатился  на  закат.

В/от  так  всегда,  предночный  час  угрюмый-

Э/кран  событий  -  кадрами  богат.  
Т/айм-аут  взят  бесспорно  для  раздумий.
О/дна  мечта,  пока  с  тобой  мы  врозь  -
Т/риумф  любви,  феерия,Везувий.

В/едь  я  живу,  чтоб  это  все  сбылось.  
Е/два  луна  зажжет  на  небе    звезды,
Ч/адрой  укроет  сонный  город  ночь,
Е/ще  не  сплю...мне  нужен  свежий  воздух,
Р/аскрою  окна.  Прочь  кручина...прочь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754215
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Akimova

Моя песенка

Как  просто  во  мне  уживаются  два  амплуа  –
Я  шут,    я  гороховый  шут,
Я  смеюсь  наудачу.
И  тут  же  я  плачу,
И  тут  же  я  плачу,  иначе
Моя  бы  история  правдой,  увы,  не  была.

Давай  посмеёмся,
Давай  посмеёмся,  дружок!
Давай  оторвёмся  на  полную,
И  полихачим.
А  после  поплачем,
А  после  поплачем,  иначе
Уж  очень  смешон  будет  
Самый  последний  рывок.

А  в  жизни,  а  в  жизни
С  лихвой  окупается  всё.
И  слёзы  окупятся  смехом,
А  шутки  –  слезами.
И  как  разобраться
Где  горе,  где  счастье  моё,
Когда  всё  связалось
Тугими,  тугими  узлами.

Давай  посмеёмся,
Давай  посмеёмся,  дружок!
Давай  оторвёмся  на  полную,
И  полихачим.
А  после  поплачем,
А  после  поплачем,  иначе
Уж  очень  смешон  будет  
Самый  последний  рывок.

Однажды  для  каждой  гитары
Приходит  свой  час  –
И  рвётся  струна,
Осыпается  лак,
Рассыхается  дека.
Но  струн  и  гитар
В  мире  неисчерпаем  запас,
Как  смеха  и  слёз
У  рождённого  жить  человека.

Давай  посмеёмся,
Давай  посмеёмся,  дружок!
Давай  оторвёмся  на  полную,
И  полихачим.
А  после  поплачем,
А  после  поплачем,  иначе
Уж  очень  смешон  будет  
Самый  последний  рывок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741793
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 07.10.2017


Новоградець

Лебедина вірність.

Лине  в  темному  небі
Пара  білих  хмарин,
І  лечу  я  без  тебе
Над  водою  один.

Всі  думки  як  з  тобою
Зустрічали  зорю,  
Не  злетим  вже  ми  двоє  -
З  болем  себе  корю.

Я  дививсь,  як  щаслива,
Ти  по  небу  пливла,  
І  внизу,  під  обривом,
Не  помітив  ствола.

Гримнув  постріл  фатальний
В  тиші  сонних  боліт,
Обірвавши  безжально
Твій  граційний  політ.

І  сидів  я  безсило,
З  гірким  щемом  в  душі,
Де  ми  разом  носили
До  гнізда  комиші.

Де  ми  йшли  і  летіли,
І  пливли  по  воді,
Де  під  вербами  мило
Ми  сиділи  тоді.

Вкрив  все  морок  дрімучий,
Де  була  красота,
І  гнітила  разюче
Навкруги  пустота.

Пролітали,  змінялись
Дні  і  ночі  підряд,
А  думки  все  блукали,
Повертались  назад.

Долетіти  б  до  тебе,
Щоб  ти  поруч  була,  
Щоб  хмаринкою  в  небі
Ти  зі  мною  пливла.

І  незграбний  на  старті,
Бачать  плеса  боліт
Мій  нічого  не  вартий,
Одинокий  політ.

Підгинаються  крила,
Але  йду  в  висоту,
Де  востаннє  летіли,
Над  обривом  іду.

До  біліючих  в  небі
Одиноких  хмарин  -
Поскоріше  до  тебе  -
Підіймаюсь  один.

Зустрічай,  білокрила,
Я  вже  поруч,  дивись,
На  пір'їночки  білі
Я  вже  падаю  вниз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725092
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 07.10.2017


Валентина Ланевич

Твоє ім’я вином солодким з вуст.

Твоє  ім’я  вином  солодким  з  вуст
У  грудях  підіймає  жарку  бурю.
Маліє  відстань  нараз  дальніх  верст,
Попала  я  в  приціл  на  влучну  зброю.

Серце  калатає  шалом  гінким,
Котрий  кохання  здатне  лиш  здійняти.
Чому  цей  світ  стає  таким  тісним,
Чую  тебе,  мої  ти  вічні  грати.

Рветься  єство  знеможено  в  полон,
Твоїх  обіймів  жадібне  безцільно.
Зійти  з  тобою  на  чуттєвий  трон,
Люблю  тебе,  люблю  безтямно,  сильно.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754198
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Радченко

Уходила, чтоб вернуться

Я  уткнусь  в  плечо  закату,
Чтоб  поплакаться  тайком:
Растеряла  осень  злато...
Голову  укрыв  платком,
Уходила  без  оглядки  —
Вдруг  окликнет  ветер...  Вдруг!
Платье  старое  в  заплатках,
Не  согреть  замёрзших  рук.
Уходила,  чтоб  вернуться
И  взойти  опять  на  трон,
Нежно-нежно  улыбнуться
Лету  яркому  вдогон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754188
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Валентина Ланевич

Зі зневіри викрешуєм іскру зі сталі нову.

З  каламуті  думок  пробивається  щітке  чому,
Нашароване  часом,  з  відлунням  пекельного  Сходу.
Чом  утратили  силу  свою  ми  так  раптом  в  Криму
І  чому  винуватці  не  кажуть  всю  правду  народу?

Зі  зневіри  викрешуєм  іскру  зі  сталі  нову,  
Силу  волі  до  волі,  що  в  крові  бунтує  роками.
І  кромсає  нажива  нескорену  плоть  бо  живу,
Поливає  сміливців  гарячим  свинцем  та  вогнями.

Вбрані  хлопці  у  бронь,  бронь  у  них  в  грудях,  мужність  в  серцях,
Вахту  миру  в  день  і  у  ніч,  долаючи  втому,  несуть.
Гординя,  кулями  мічений  жовто  блакитний  стяг,
Із  ними  в  окопах,  бо  не  рабство,  а  свобода  їх  суть.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754180
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Елена Марс

Прощать - легко, коль ты того желаешь

Прощать  -  легко,  коль  ты  того  желаешь.
Владеть  своими  чувствами  учись.
Зачем  в  себе  носить  дурную  залежь,
Ту  грязь,  что  портит  душу,  портит  жизнь...

Зачем  твоей  душе  нужна  отрава?
И  так  наполнен  мир  её  чумой...
Коль  что-то  не  пришлось  тебе  по  нраву  -
Попробуй  не  разбрызгивать  слюной...

Попробуй  посмотреть  на  всё  иначе.
Не  трудно  сгладить  острые  углы.
И  Ангел  твой  на  радостях  заплачет,
Что  гнев  в  тебе  воинственный  остыл...

Попробуй  улыбнуться  раздраженью...
Оно  исчезнет...  прямо  на  глазах.
К  добру  перенаправь  свои  стремленья  -
Делами,  а  не  только  на  словах...

И  сам  ты  ощутишь  такую  лёгкость  -
Как  будто  над  землёю  воспарил!..
Она  ведь  так  глупа  -  людей  жестокость.
Людей  таких  затягивает  ил...

Стань  выше  зла  -  никчемного  болота,
Пока  не  засосало  и  тебя...
Возможно  и  тебя  прощает  кто-то,
Твой  мир  душевный  искренне  любя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753946
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Akimova

Я трепыхаюсь на крючке…

Я  трепыхаюсь  на  крючке
                                                         у  осени-рыбачки.
Я  пойманная.  Я  -  как  все.
Я  желтый  клён  во  всей  красе.
И  рифмы  к  осени  -  в  руке  -
                                                         доступны  и  прозрачны.

Как  фокусник  из  рукава
                                                         выдёргивает  ленты  -
Ошеломляет  листопад.
И  так  стихами  невпопад
Мы  платим  осени  сполна
                                                         пожизненную  ренту.

Приходит  первая  строка,
                                                         как  первый  лист  упавший.
За  ним  -  другой.  Печаль  легка...
Печалься  радостно,  пока
На  землю  не  сойдут  снега
                                                         печали  настоящей...

[i]Октябрь  2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754080
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Елена Марс

Ко мне не приходите за изысками

Ко  мне  не  приходите  за  изысками.
В  стихах  моих  -  иная  красота...
Душой  они  загадочной  пронизаны.
Ей  ближе  не  изыск,  а  простота.  

Все  чувства  -  нараспашку  -  оголённые.
Для  всех  открыт  души  моей  сосуд.
Не  клюйте  только,  будто  злые  вороны.
...  Ну,  чья  душа  сегодня  без  причуд?..

Ну,  чья  душа  сегодня  без  зазубринок?..
Святые  -  там,  над  нами,  в  небесах!..
А  в  душах  человеческих  -  не  убрано...
Безгрешные  мы  чаще  -  на  словах...

Ко  мне  не  приходите  за  изысками.
Искусственность  душе  моей  претит.
Ведь  даже  если  строчки  -  неказистые:
В  них  всё,  о  чём  душа  моя  болит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754064
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Оксана Р.-Г.

Не згуби у собі себе!

Не  згуби  у  собі  дитяти,
Зерен  щирості  не  згуби...
Не  дозволь  криленят  обтяти
Хижозубій  пащі  юрби!

Хай  рясніє  дитя-зернятко,
Добротою  мережить  світ!
Не  марнуйся  -  почни  спочатку
Борознити  спадок-завіт.

Не  згубися  у  дебрях  світу  -
Хай  жебрак  ти,  а  чи  цабе!..
Не  розтринькай  намарне  цвіту,
Не  згуби  у  собі...  себе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754063
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


ТАИСИЯ

Клуб здоровья


                                                             Я  потеряла  счёт  годам!
                                                             По  клубам  бегает  мадам!
                               (  Клуб  поэзии  и  живописи,  шахматный  клуб,  клуб    здоровья)

Я  посещаю  клуб  здоровья.
Это  не  просто  коллектив.
Здесь  отношения    -  с    любовью.
Царит  весёлый  позитив.

Мы  получаем  массу  знаний,
Как  нам  здоровье  сохранить.
Воде  –  особое  вниманье,
Чтоб  клеткам  жажду  утолить.

Напоют    эликсиром    жизни
И  с  витаминами  коктейль.
Живот  –  алоэ  успокоит,
Чтоб  была  чистая  постель…

Прибор    «Танита»  удивляет!
Тебе  раскроет  твой    секрет,
Что  в  организме  не  хватает
Помолодеть  на  много  лет…

А  если  лишнее  –  не  страшно.
Баланс  питания  усвой.
Исчезнет    жир  –  весьма  опасный…
Вернётся  радостный  настрой.

Зарядка  нам  приносит  бодрость.
И  радость  льётся  через  край.
Куда  девалась  наша  слабость?
Бег  увлекает  –  догоняй!
   
Наш  тренер*  всё  же  обгоняет.
Он    всеми    признанный  талант.
А  клуб  здоровья  процветает.
Не  зря  зовётся  –  «Авангард».

*Тренер  -  Он  же  -  консультант  здорового  образа  жизни.
   06.  10.    2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754054
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 46

Не  могу  признаться  Коле
С  кем  примяла  травку  в  поле!
Лучше  скрою  этот  стыд  -
Меньше  знает  –  крепче  спит.
*
Донесла  вчера  разведка
Муж  ночует  дома  редко…
Так  и  я  ему  под  стать
Буду  редко  ночевать!!
*
Мы  купили  попугая,
Знал  всего  лишь  10  слов:
Милка,  чудо,  кукла,  зая,
И  еще  шесть  матюков.
*
Собрались  мы  как-  то  в  баню.
Да  на  горе  взяли  Аню.
Первый  раз  деваха  мылась.
Чуть  в  тазу  не  утопилась.
*
А  у  клуба  фейерверк
Муж  орет  мне  "Руки  вверх!"
Я  с  испугу  по  тревоге..
Подняла  не  руки  -  ноги!!
*
Тили-тили,  трали-вали
Женихов  полно  у  Вали…
У  меня  –  один  Иван..
Да  и  тот  -  совсем  болван!
*
Не  ждала  совсем  подвоха,
Говорят,  что  неумёха…
Я  же    курсы  по  интиму
Посещаю  третью  зиму.
*
Мой  миленочек  брутальный
Только  жаль,  что  виртуальный.
А  не  то  бы  тот  амбал
Меня  в  клочья  изорвал.
*
Кто  в  чулане  копошится,
Аж  откос  дверей  крошится!
Там  кума  с  моим  Петром
Обкатали  сексодром!
*
Жили  были  две  подруги,
У  обеих  есть  заслуги.
И  у  тех  шоферских  пассий,
Наивысший  балл  на  трассе!
*
Ты  чего,  милок,  зазнался
Вспомни,  как  в  тепле  нуждался..
Говорил:  «Лишь  позови,
Обеспечу  ночь  любви»
*
Накормлю  я  Вас  блинами!!
Не  с  капустой,  а  с  грибами!
Для  свекрови  собрала
Мухоморов    два    ведра!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754039
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


OlgaSydoruk

Я целую твои руки!!!

Мне  тебя  напоминают  
Эти  поздние  цветы  -
Неизбежность  увядания  
Затенённой  красоты...
Твои  чувства  остывают:
Постепенно  -  до  ноля...
День  вчерашний  
Посыпают  серым  пеплом...  не  любя  ...
Я  целую  твои  губы...
Мятой  кажется  полынь...
Я  целую  твои  руки!!!
Ты  вчера  играла  Сплин...
Я  скучаю  за  тобою...
Возвратись  -  издалека
В  жизнь,бурлящую,  рекою...
Ты  -  смиренна  и  тиха...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754026
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


OlgaSydoruk

А за руку взял Аллах…

Ночью  я  позвала  Бога…
А  за  руку  взял  Аллах…
«Собираешься  в  дорогу?..
Чёрствый  хлеб,..не  кислый  квас…
Тяжкий  крест  и  веру  в  Бога...
И  не  более  -  про  запас»…
Погрозил  перстом  не  строго...
Мудрым  слыл  Аллах  седой…
И  открылось  сердце  Бога...
Бог  ответил:  «Я  с  тобой…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754015
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Ярослав К.

Стихи - слёзы души

Открыться  настежь  и  творить,  творить...
Эмоциям  давая  лишь  огранку,
В  стих  душу  изливая,  говорить
Без  страха,  без  остатка,  наизнанку...

Стеснение,  лукавство  -  кандалы,
Сомнения  -  тяжёлые  оковы.
Стихи  -  они  не  ради  похвалы,
И  чужды  лицемерства  наносного.

О  чём  попало  -  лучше  не  пиши,
Оно   не  стоит  и  дешёвой  прозы.
Стих  -  исповедь  для  искренней  души,
И  радостная  проповедь  сквозь  слёзы...


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753998
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Малиновская Марина

< Я не стану Тебя убеждать… >

Е.Л.

Я  не  стану  Тебя  убеждать,
Что  по  Духу  мы  близкие  люди…
Я  могу  отойти,  подождать,
Когда  сам  всё  поймёшь,  без  прелюдий…

Я  не  стану  Тебя  убеждать,
В  том,  что  я  хороша  для  Тебя…
Я  могу  отойти,  подождать,
Когда  Сердцем  увидишь,  любя…

Я  не  стану  Тебя  убеждать
Посмотреть  на  меня,  ещё  раз…
Я  согласна  Тебя  подождать,
Лишь  бы  счастье  открылось  для  нас!


/  06.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753971
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Як хочеться втекти із джунглів кам*яних

Як  хочеться  втекти  із  джунглів  кам*яних,
Із  лабіринту  темних  вулиць  міста,
Не  відчувать  бездушність  сіру  цегляну,  
А  пити  трунок  кришталево-чистий.

Бо  лиш  природа  розуміє  нас  обох,
Комфорт  найкращий  -  то  любові  острів.
Де  на  зеленім  полотні  ми  тільки  вдвох,
І  рай,  де  пісня  солов*я,  де  простір.

Ця  душ  спорідненість  не  кожному  дана.
Я  дихаю  тобою,  а  ти  -  мною.
І  хочу  дочекатись  радісного  дня,
Коли  втечемо  ранньою  весною.

Забудемо  промерзле  місто-лабіринт,
Де  ми  блукали  довго  поодинці.
Зігріє  сонце  і  небесний  гіацинт.
Мов  перли,  щастя  заблищить  в  росинці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753983
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Радченко

Чудное мгновение (внучке Ане)

Какая  нежность  —  головы  наклон,
Улыбка  губ  едва-едва  коснулась
И  в  танце  смысл  какой-то  затаён,  
Как  будто  ангелы  вам  улыбнулись.
Рука  в  руке  и  пальцы  сплетены,
Судьба  в  судьбе  внезапно  растворилась
И  чудное  мгновение,  где  вы
На  фото  этом  вдруг  остановились.
И  кажется  —  вокруг  нет  никого,
Два  сердца  бьются  в  унисон  движениям.
А  на  плече  рука  лежит  легко
И  не  нужны  слова  таким  мгновениям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754001
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Елена Марс

Прости меня, Восток мудрёный, сорри!

Восток,  а  ведь  у  нас  сегодня  праздник...
А  мне  вдруг  захотелось  прогуляться
У  моря...  Мне  с  ним  скоро  расставаться...
Гуляю  я  и  думаю  о  разном...

Но  мысли  не  о  празднике  и  море.
Они  моей  душе  совсем  чужие.
Я  так  и  не  привыкла...  Мамма  мия!  
Прости  меня,  Восток  мудрёный,  сорри!

Тебя  я  бесконечно  уважаю!..
В  тебе  произошло  моё  взросленье  -
Как  личности...  И  всё  же  устремленья  -
Туда,  где  сторона  моя  родная...

Скучаю,  ностальгирую...  Желаю
Тех  праздников,  которые  люблю  я,
Всего  того,  что  душу  так  волнует!..
Всем  этим  я,  наверное,  больная...

Прости  меня,  Восток!  Слиха*,  хороший!
Ничем  ты  мои  чувства  не  обидел,  
Пустынная,  чужая  мне  обитель,
Но  я  свою  Волынь  люблю  до  дрожи...

Волынь  свою  -  частичку  Украины.
В  ней  моря  нет,  но  там  озёр  красоты!..
Поймёт  мою  тоску  такой  же  кто-то,
Кто  также,  как  и  я,  её  покинул.

Слиха  -  прости  (иврит)
Фото  -  личное,    свежайшее,    сегодняшнее.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753887
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017


НАДЕЖДА М.

Красива жінка та, що любить…



В  житті  є  всього  одне  щастя:  любити  і  бути
любимим.
             Жорж  Санд
----------------------------------------
Красива  жінка  та,  що  любить.
Її  впізнаєш  серед  всіх.
В  усмішці  завжди  в  неї  губи,
І  загадковий,  ніжний    сміх.

Вона  несе  в  собі  загадку.
Хіба,  хто  може  розгадать?
Така  проста,  але  ж  солодка.
В  полон,  захоче,-  може  взять.

Кохана  жінка  -  справжнє  диво,
Що  випромінює  тепло.
Вона  тому  й  така  щаслива:
Добро  у  серці  проросло.

Прохожі  всі  її  помітять,
Хода  упевнена,  м"яка.
Хіба  її  хтось  звинуватить,
Що  серед  всіх  одна  така.

Її  відгадка  лиш  у  тому,
Що,  як  ніхто  змогла  любить.
Комусь  захочеться  й  самому,
Таку  у  серці  поселить..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753967
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Мне нравится быть тайною твоею (18+

Мне  нравится  быть  тайною  твоею,
Изюминкой  пикантной  в  сердце.
В  глазах  соблазном,  яркою  идеей,
Со  жгучим  для  гурмана  перцем.

Мне  нравится  быть  тайною  твоею,
Желанием  безумным  в  мыслях.
Луной  невинною,  игрой-затеей
И  солнцем  радости,  и  смыслом.

Мне  нравится  быть  тайною  твоею,
В  руках  искриться  по-бенгальски.
...Горю  в  любви  и  вовсе  не  жалею,
И  ласкам  отдаюсь  я  райским.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752586
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 05.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Коли зашарілось обличчя калини

Коли  зашарілось  обличчя  калини,
А  листя  бурштином  блищало,
Літали  удвох  у  ключі  журавлинім,
Кохання  у  цвіті  буяло.

Складали  із  шалу  букет-ікебану,
І  вохрою  сонце  сліпило,
І  в  юності  зорі  були  талісманом,
А  очі  навпроти  п*янили.

Стелив  місяць  сяйвом  медовим  дорогу,
І  серце  палало  багаттям.  
І  дні,  мов  свічадо  казкове  в  пролозі,
Лисніли  коштовним  лататтям.

Роки  промайнули,  неначе  година.
Горить  від  зірок  теплий  спогад.
І  знову  дозріла  червона  калина,
І  погляд  осінній  твій  поряд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753815
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Ліна Ланська

В ТІЙ СУКНІ

В  тій  сукні  твої  руки  гріли  сум,
Як  кошеня,  бездомне  і  голодне,
Збирали  краплі,  не  лишили  жодну,
Вплели  їх  у  розплетену  косу.

Гарячі  пальці  запалили  вхід.
У  жмені  тепер  полум"я  збираю.
Зманіжено-розбещеного  раю
Зоріє  втома  солодко,  услід.

В  тій  сукні  кожний  гудзик,  кожний  шов
Нестерпно  муляв,  туга  дошкуляла,
Допоки  сили  вже  терпіть  не  стало...
Ударив  грім  і  щедрий  дощ  пішов.

30.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753786
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Елена Марс

Вы моих не услышите мыслей

В  ваших  чувствах  -  всё  больше  печали,
Этой  странной  осенней  тоски  роковой.
"Замолчите"  -  вы  мне  не  сказали.
Это  мне  помолчать  захотелось  самой.

Помолчать,  ненавидя  молчанье,
Ненавидя  холодной  его  пустоты,
Где  звучит  неизбежность  прощанья,
Где  я  мысленно  к  вам  обращаюсь  на  "Ты".

Вы  моих  не  услышите  мыслей,
Обречённых  душой  на  молчания  плен.
Между  строчек  осенних  зависнув,  
Пусть  слова  остаются  навечно  во  мне.

Не  пролью  нерождённого  слова,
Где  лишь  смысл  так  похож  на  простое  "люблю".
Я  придумать  его  не  готова,
Я  и  вас  о  подарке  таком  не  молю.

...  Замолчать  вы  меня  не  просили.
Я  сама  почему-то  хочу  помолчать.
...  Сатанинская  в  осени  сила  -  
Убеждаюсь  я  в  этом  опять  и  опять.

Ненавижу  её  непогоду,
Где  к  надежде  тропу  никогда  не  найти.
Я  -  весенней,  я  -  майской  породы.
Мне  от  осени  вдруг  захотелось  уйти.

И  мои  молчаливые  мысли,
Где  интимно  я  к  вам  обращаюсь  на  "Ты",
Навсегда  в  междустрочьях  зависнут  -
В  непогоде  осенней  немой  пустоты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753779
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


OlgaSydoruk

Мы разные с тобой совсем…

Мы  разные  с  тобой  совсем...
Как  день  и  ночь,..как  свет  и  тень...
Летаю  -  где  -то  высоко...
Ты  -  приземлённо,милый...
И  ровно  дышишь  от  того...
И  не  теряешь  силы…
Ты  песню  нежную  мою
Как  будто  и  не  слышишь...
Рукою  сильной  колыбель
Тихонечко  колышешь…
Но  крепко  держит  нас  двоих
Всю  жизнь  в  одной  упряжке
Наверно,первая  любовь...
Слеза  -  на  промокашке...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753763
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


OlgaSydoruk

Небо касалось слов междустрочья…

Небо  касалось  слов  междустрочья
Звёздами  падшими,лунной  тропой...
Плюшевым  бархатом  (чёрным  навечно)  -
Ластика  осени  золотой...
Помнишь,как  падал  багряный  лист
На  маслянистость  фетра?..
На  авансцене  седой  артист  прятал  слезу  от  ветра?..
Плечи  невольно  согнули  дугой  снежно-колючие  вьюги?..
Чья  -то  душа  улетала  домой  под  Бранденбургские  фуги?..
Если  когда-  то  разлюбишь,то  -  уходи  без  обид...
Лишь  пуповину  разрубишь  -  прошлого  монолит...
Если  когда  -  то  разлюбишь,то  -  вспоминай(иногда)...
Если  ты  что-то  забудешь,то  -  покараешь  себя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753761
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


OlgaSydoruk

Расцвела моя сладкая вишня…

Расплескался  туман  молоком…
Расстелился  травой  серебристой…
Почему-то  казалась  седой
В  серых  сумерках  белая  вишня…
Меж  огнями  малиновых  астр
Осыпались  пушистые  листья…
Неожиданно,  в  осени  час,
Расцвела  моя  сладкая  вишня…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753753
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Валентина Ланевич

Ти поплач, моя осене, з теплим дощем.

Ти  поплач,  моя  осене,  з  теплим  дощем
Та  змий  з  душі  ввесь  осадок  життєвий.
Бачиш,  у  сірому  небі  рваним  ключем,
У  даль  летить  журавлів  клин  журливий.  

У  мокрій  мережці  лине  лячне  курли,
Дощ  поглинає  розпачливі  звуки.
Тремтячу  надію,  міць  у  крилах,  несли,
Бути  живими,  вернути  з  розлуки.

04.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753718
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Любов Іванова

ТИХО ЗА ОКНАМИ

Т-ам  на  цветастой,  атласной  гардиной
И-з-за  дубравушки  солнце  встает.
Х-олод  предутренний  лег  паутиной,
О-сень  на  ветках  узоры  плетет.

З-анавес  выткан  из  ниток  тумана,
А-лые  отблески    в  глади  витрин,

О-сень  одела,  достав  из  кармана,
К-расные  гроздья  на  ветки  рябин.
Н-еба  безбрежность,  уют  и  гармония.
А-нгелы  здесь  охраняют  покой.
М-ир  волшебства,  эйфория,  симфония
И-гры  затишья  с  опавшей  листвой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753715
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Владимир Зозуля

Лишь слова

Слово,  Вы  –  страдалец  и  мучитель.
Слово,  Вы  –  пролог  и  эпилог.
Замолчите,  слово!..  Помолчите...

Что    же  Вы  молчите,  как  назло?

Что  слова?  
Не  хорошо,  не  плохо.
Что  слова?
Не  дух,  не  естество.
То,  чего  у  жизни  слишком  много,
Никому  не  стоит  ничего.
В  наше  время,  в  мире  виртуальном,
Вместо  рук  –  слова  переплелись…

Что  слова?  
Они  ведь  так  банальны,
И  лишь  в  чувствах  не  банальна  жизнь.
Что  слова?
Они  порой  излишни,  
Или  недостаточны  подчас.  
Что  слова?
За  ними  разве  слышно
То,  что  к  Вам  я  чувствую  сейчас.
Что  слова?
Когда  не-постигаем
Смысл  произносимого  не-вслух.
Что  слова?
Когда  не  достигает
Чувства  и  ладони  сердца  стук.
Что  слова?
Когда  под  слоем  пыли,
Жизни  той  –  угасшая  звезда.
Что  слова?
Когда  мы  «жили-были…»
В  той  –  реальной  –  сказке…  где  то  там.
Что  слова?
Когда  мы  захотели
Виртуальной  сказки  –  слов  и  грёз.  

Что  слова?..
Они  дороже  денег.
Что  слова?..
Они  дешевле  слёз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753655
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Наташа Марос

НУ, А Я…

Я  хочу  разлюбить,  помоги,
Уходи,  но  оставь  мою  осень,
Мы  с  тобой  ни  друзья,  ни  враги  -
Потому  уходить  очень  просто...

Я  забыла...  забуду...  Потом
Поменяю  свои  занавески,
Уничтожу  улики...  Никто
Никогда  не  споёт  наши  песни...

Крепкий  кофе,  а  лучше  -  вино!
Захотелось  вот  выпить  /хоть  тресни/!
И  ушёл  ты  не  так  уж  давно,
Но...  теперь  нам  куда  интересней...

Можно  просто  тебе  позвонить
И  тихонько  поплакать  -  поверишь,
Потому  что  удерживал  нить,
Что  вязала  нас  крепко  и  верно...

И  зайдёшь  -  никому  не  понять
Почему  я  замки  не  сменила...
Ты  не  сможешь  оставить  меня...
Ну,  а  я...  Да,  всегда  я  любила...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Ліна Ланська

ВІН І ВОНА

Він  і  вона  -  у  поспіх  поспіль.
Жнива  зіщулились  -  дощі...
Вже  й  листопад  лаштує  постіль
Вкривайся,  Осене,  мерщій.

Він  і  вона  образ  відразу
Не  відчували,  не  могли,  -
У  світ  приходять  не  одразу
Оті:  НЕ  БУДЕ  і  БУЛИ...

Він  і  вона  -  у  різні  боки,
Бо  гордість,    -  мудрості  сестра,
З"явилась  першою,  допоки
Місили  глину  для  ребра.
01.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753402
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017


НАДЕЖДА М.

Коли настане ніч…


Уже  холодна  осінь  завітала,
Далекий  шлях  проліг  для  журавлів,
Лише  надія  крадькома  втішала,
Що  з"їсть  туман  несправедливий  гнів.

Розгладить  вітер  зморшки  в  синій  річці,
Корабликами  листя  попливе.
І  ти,  як  і  тоді,  по  добрій  звичці,
Захочеш  так  побачити  мене.

Коли  настане  ніч  й  тобі  не  спиться,
Як  завжди,  підійди  знов  до  вікна...
Ні-ні,  не  думай,  це  тобі  не  сниться,
Це  я  тебе  за  плечі  обняла.

Відчув  мій  подих  і  моє  зітхання?
І  побіжать    мурашки  по  спині.
І  зрозумієш  ти,  що  це  твоє  кохання
Прийшло  до  тебе  знову  з  далини.

Воно  тобі  шепоче:  Не  вбивай!
Хіба  душа  зробити  зможе  це?
Ти  забери  назад  своє  ПРОЩАЙ,
І  не  ламай  безжально  стебельце.

Хіба  в  житті  буває  так?  Не  часто...
Не  всі  це  зможуть  на  собі  відчуть..
І  повернись  у  край,  що  зветься  щастям.
Образи  хай  за  листям  попливуть...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753315
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Тамара Шкіндер

Я поранюсь об сни…

Я  поранюсь  об  сни,
Я  по  лезу  пройдусь  у  минуле.
Мить  і  вічність  зліатють  у  небо
По  сходинках  хмар.
Відштовхнусь  від  стіни,
Де  туманами  днів  потонулих
Оповиті  серця.
І  крил  не  сплалю,  як  Ікар.

У  молитві  святій
Я  до  неба  здійматиму  руки.
Позбираю  до  купи  архіви  болючих  утрат.
І  спалю  цей  сувій
Та  й  звільнюсь  від  пекельної  муки
Незбагненних  образ
І  від    гіркого  болю  зрад.

Я  очищусь  від  бід
І  не  стану  у  стрій  нещасливих.
Амагальма  світанків  переллється  у  сонячні  дні.
Кожен  день  лишить  слід
Веселкових  принад  переливом.
Те,  що  долею  звуть,
Всміхнеться  достойно  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753306
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Вячеслав Рындин

Во поле…

Во  поле  берёзонька  стояла…  
Во  поле  счастливою  была…  
С  кроною  зависшею  кудряво
Милка  хорошилась  –  иногда  
Запускала  ветви  как  девчонка  
К  ясеню  –  к  соседу  в  лунный  час
Направляла  светлые  ручонки…
Второпях  слезился  черноглаз…
_______
Мизерный  кустарник  всей  округи
Сбросил  лист  (хилеющий)  к  одру…
Ясень  и  Берёза  как  два  друга
В  поле  без  харизмы…
Но  в  строю!

02.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753307
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А жовтень прохолодою повіяв

А  жовтень  прохолодою  повіяв,
І  стіни  кам*яні  мовчать,  німі.
Ти  і  сьогодні  білий  парус-мрія.
Невидно  крізь  шибки  мутні  в  пітьмі.  

Ти  тільки  будь,  -  молюся  я  ночами,
А  вдень  у  круговерті  різних  справ
Бинтую  порожнечі  сірі  рани,
Самотності  виконую  устав.  

Хоч  холод  лізе,  лізе  крізь  шпарину,
Надія  в*ється  стрічкою  з  ключем,
А  оптимізм  старого  клавесина
Розвіює  мій  сум  і  тихий  щем.

І  знов  стою,  продовжую  канони.
Міняє  жовтень  уміло  градус.
І  дні  минають,  дмуть  уже  мусони,
Пливе  до  мене  твій  білий  парус.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753481
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Цілує серцем

З-під  віїв  сині  визирали  заметілі,
Сплітав  очима  ниті  макраме  буття.
Навпроти  інші  сірі  очі  захмеліли,  
І  гупало  м*ячем  живе  сердцебиття.

У  задумі  в  кутку  мовчало  піаніно.
Невже  акорд  прорізався?  Який  пасаж!
Торкнула  заметіль  оголені  коліна,
Тремтіло  тіло  -  розум  охопив  мандраж.

Хоч  клавіші  життя  портьєрою  прикриті,
Дуетом  лине  алегро  в  такті  звуків.
І  губ  предивний  свіжий  дотик  соковитий  
Цілує  серцем  жіночі  ніжні  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753344
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Елена Марс

Такой у осени обычай

С  утра  плечам  уже  прохладно...
Одеться  нужно  -  поприличней...
И  дождь,  вот-вот,  пойдёт  досадный  -
Такой  у  осени  обычай...

И  я  тоскую,  отчего-то,
О  чём-то  будничном  и  личном...
И  вновь  строка  в  моём  блокноте  
Про  грусть  становится  привычной...

Куда  сбежать  от  этой  грусти  -
Душа  моя  тихонько  хнычет?..
Как  жаль,  что  с  радостью  -  негусто
Бывает  осенью  обычно...

А  осень  -  ст..ва  в  рыжем  платье,
Плюёт  на  всякие  приличья...
Опять  душа  в  её  объятьях  -  
Такой  у  осени  обычай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753303
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


OlgaSydoruk

Ступая за временем-плугом…

Ступая  за  временем-плугом,
Строкой  проведу  борозду.
Встречая  сердечного  друга,
Лишь  словом  одним  обниму…
Я  крест  свой  несу  на  Голгофу!
И  душу,  наверно,  несу…
Сквозь  осень  мой  путь  заполошный  -
За  веру,..надежду,..тоску…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753291
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


OlgaSydoruk

Осторожно зажигают подвенечную свечу…

Осторожно  зажигают
Подвенечную  свечу.
В  темноте  не  примеряют
Белоснежную  фату…
У  огня  душа  сгорает,
Оставляя  фитилёк…
Свечка  капельками  тает…
Обжигает  -  ручеёк…
Моя  осень  вдохновляет…
Я  продлить  её  хочу…
Моя  осень  окрыляет…
Покоряю  высоту…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753286
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Олена Жежук

Осіннє…


Осінь  тамує  в  душі  моїй  справжню  відвертість,
Мрякою  сивих  дощів  умиває  печаль.
Шле  мені  літо  щодня  у  кленовім  конверті
Тепле  і  радісне,  сонцем  зігріте  «прощай».

Струни  строкатих  дощів  відголосять  цю  осінь,
Що  позолотить  думки  і  на  мокрий  асфальт
Зсипле  із  кленів,  мов  вічності  сни  безголосі,
Листя  пожовклого  сповідь  на  мертву  скрижаль.

Вранішня  паморозь  душу  стискає  в  обійми,
Тулиться  в  змерзлі  жоржини    неспита  любов.
Осінь  зухвало  всіх  споює  смутком  снодійним  –
Я  ж  у  полоні    п'янкої  краси  знов  і  знов.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Валентина Ланевич

Ой, любове моя, мій дурманочку.

Ой,  любове  моя,  мій  дурманочку,
Закружляла  мене,  понесла  в  небеса.
Встала  п’яна  тобою  ще  зраночку,
Вчарувала  кохання  хмільная  краса.

У  сон  приходиш  до  мене  щоночі,
Вітром  стиха  шепочеш  про  щось  за  вікном.
Йшла  би  я  за  тобою  світ  за  очі,
Устелила  б  дорогу  ллянним  полотном.

Вишиванку  під  ноги  би  кинула,
Від  розлуки  лихої,  щоб  нас  берегла.
Щоби  пісня  над  нами  лиш  линула
Та  дзвеніла  підкова  під  спів  солов’я.

01.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753209
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Любов Іванова

ПОЛЕТЕЛИ ПАУТИНКИ

П-огоди,  задержись  еще  малость
О-сень-фея,  красотка  в  парче.
Л-ето  красное  в  прошлом  осталось,
Е-ль  средь  рыжести  -  радость  очей.
Т-еплых  дней    нам  насыпь  на  ладошки,
Е-сть  они  у  тебя  в  закромах.
Л-истьев  ворох  тряхни  на  дорожки
И  -  прибавь  пестрых  красок  в  цветах.

П-оразвесь  лета  бабьего  сети,
А-ккуратно  сплетая  узор.
У-  поры  этой  много  столетий
Т-о,  что  нежностью  радует  взор.
И-деальность,  изящность  сплетений
Н-а  деревьях,  траве  и  кустах.
К-расоту  этой  сказки  осенней
И-злагают  поэты  в  стихах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753196
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Елена Марс

С надеждой не расстанусь никогда

С  надеждой  не  расстанусь  никогда.
Пускай  душа  хранит  тот  тайный  лучик,
Чтоб  сердце  согревалось  в  холода,
Когда  мне  мир  покажется  беззвучным...
   
Кощунство  -  убивать  свои  мечты,
Бросая  их  в  объятья  безнадежья...
Прошу  тебя:  храни  в  душе  и  ты,
Любви  своей  нечаянную  нежность...

Храни  свою  красивую  мечту,
Которой  упиваешься  ночами...
Не  дай  ей  окунуться  в  пустоту
Такого  безнадежного  молчанья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753125
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Елена Марс

С весной душа, до одури, похожа

В  душе  моей  не  станет  доминантой
Осенняя  дождливость  вечеров...
Хоть  осень  так  бесстыже  элегантна  -
Мне  чуждо  это  время  холодов...

Не  тех,  где  от  озноба  стынет  кожа,
А  тех,  в  которых  холодно  душе.
С  весной  душа,  до  одури,  похожа.
Ей  ближе  ощущение  надежд...

А  осень  не  подарит  мне  надежды.
В  ней  чувства  остужаются  порой...
А  мне  бы  пить  тепло  любви  и  нежность,
Похожие  с  отчаянной  весной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753123
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Радченко

І чогось до болю жаль

Плаче  осінь  тихо-тихо,
Розлива  навкіл  печаль,
Ніби  зовсім  близько  лихо
І  чогось  до  болю  жаль.
Й  несподівано  тривога
Так  підступно  огорта!
Вітер  листям  вперто  човга
І  шепоче:"Самота...".
Й  річка  плюскотить  тихіше,
Стихло  літо  гомінке.
Звідкілясь  прийшло  затишшя
Несподіване  й  стрімке
Вже  городи  зачорніли,
Збіжжя  зібране  з  ланів
І  ліси  геть  помарніли  —
Лист  багряний  потьмянів.
Все  минає.  Так  і  осінь
Відгуляє  свої  дні.
Літо  бабине  у  гості
Прийде  раптом  у  ві  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753203
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Валентина Ланевич

В обіймах осені бреду стежками.

В  обіймах  осені  бреду  стежками,
Опале  листя  під  ногами  шурхотить.
Ряснить  калина  красна  сережками
І  озивається  в  мені  любові  мить.

Ота  весна,  коли  були  щасливі,
Після  розлуки  довгої  з  тобою,  вдвох.
Лилось  кохання  у  зітхання  зливі,
Закарбувалося  в  душі  гаряче:"Ох".

І  погляд  ще,  зі  сміхом  у  куточках,
Так  милих  серцю,  з  іскрою,  твоїх  очей.
Жадання  зустрічі  тужать  в  рядочках,
До  тебе  линуть  із  недоспаних  ночей.

30.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753098
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017


Ol Udayko

ПОРА СУГОЛОСНА (90+)

           Якось  так...  про  малят  90+).

[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось  маля…    У  колізійних  муках…  
Бурхливо-зелене…  І  так  буйноквітно
Воно  у  серця  нам  настирливо  стука
Добром,  а  то  й  болем…  
                         натхненням  досвітнім…  

Й  кохаємо  ми  те  дитя  незбагнене…  
В  щоденних  турботах,  в  суєт  круговерті…
Й  здавалось  –  в  любові  до  нього  шаленій
Кохатимемо  дитинча…  
                         аж  до  смерті.

Та  ось  прошуміли...  і  спеки,  і  зливи,
І  стало  дитя  незалежним,  дорослим...
То  жінка…  ласкава,  шалено  зваблива,
А  стать  в  неї  статна,  
                           міцна,  плодоносна…

Ескізно  –  гітари  співучої  хвилі,
В  анфас  –  колоритні,  до  одуру,  перса,
У  профіль  –  долини  і  пагорби  милі…
Куди  антиподам  тим?..    
                             Нам,  неотесам!

В  ній  чуються    й  бачаться  віку  красоти,
Що  зваблюють  нас  у  своє  різнобарв’я…
Несе  вона  нам  незліченні  щедроти,
Чуття  надзвичайні  
                               і  дії  зугарні.

Чарує  всім  тілом  –  і  зверху  й  зі  споду…
Оділа  наряди,  розкинула  кросни
Плодів  і  подарря!
                                 Пора  суголосна  

Усім  молодим  і  не  дуже…    І  врода
У  неї  задумлива,  строга  та  горда!
Це  ти,  наша  юносте…  
                                   й  зрілосте!  
                                           Осінь…                                    
                                             [/b]
 [/color]
30.09.2017      
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017


ТАИСИЯ

Моя стихия


Опять  пришла  пора  грибная.
Лесной  пейзаж  –  моя  стихия.
Пока  что  осень  золотая  –
О  ней    спешу  писать  стихи    я.

В  лесу  знакомая  полянка  –
Свидетель  летних    приключений.
А  в  центре  –  скатерть-самобранка…
Нельзя    забыть  тех  ощущений!

Но  осень  вносит  коррективы.
Природа  знает  дело  туго.
И  эти  грустные  мотивы
Помогут  нам  понять  друг  друга…

Воспоминанья    сердце  ранят.
Порою  вызывают  слёзы…
В  любви  признался,  как  в  романе.
Об  этом    знают    лишь    берёзы…

Разлука  не  продлится  долго.
Мой  друг  прислал  мне  СМС  -  у.
Уходит  из  души  тревога.
С  лукошком  бродит  он  по  лесу.

30.  09.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753057
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗЛЮБИ МЕНЕ


Не  злюби  мене,  Осене  в  дощ
Не  злюби  мене,  рветься  ганчір"я.
На  розлогому  дереві  прощ
Залишилось  замащене  пір"я,  -
Може  Янгол  поранив  крило?

Не  злюби  мене  у  вітровій,
Не  злюби  захололу  до  строку,
І  спалити  туманом*  не  смій,
Серед    вбраної  в  роси  толоки,
Щось  багряне  з  краплинки  зійшло.**

Не  злюби  мене,  не  розлюби...
Що  ти  Осене,  втіхою  маниш
Серед  місячної  ворожби?
Не  залиш  мені  човен  і  сани***,    -
Завеснію,  як  кинеш  весло.
Час  -  крізь  пальці  стікає,  -  було...

*Туман  -  символ  пітьми  і  сум"ять.
**Краплина  крові  -  вічне  відродження.
***  Атрибути  смерті  в  міфології.

19.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753024
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Жанна Чайка

Простил.

Кофе.  Утро.  Складки  сна
по  углам  спешат  сокрыться.
Фильдеперсовые  лица
у  открытого  окна.

Марь  плывет,  небес  смятенье
с  переходами  на  явь.
Дремлет  старый  пономарь.
Новь.  Печать.  Уходят  тени.

Оглянуться  нет  уж  сил.
Откровенье  бродит  рядом.
Встреча.  Грусть.  Потеря  Сада.
Вех  поток.  Ушло.  Простил.


30.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753044
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Макієвська

Віри, Надії, Любові й Мудрості!

[img]http://gazeta.lviv.ua/wp-content/uploads/2016/09/15234173.jpg    [/img]
Я  так  хочу  Янголом  стати
І  увесь    божий  світ  обійняти,
Захистити  від  війн  і    від  бід
Нашу  країну  й  людський  земний  рід.

Щоб  прекрасна  планета  Земна,
Нашому  серцю  люба  й  дорога,
Не  кричала  більше  від  болю,
А  кохалась  у  нашій  любові!

У  веселці  й  луках  квіткових,
У  гаях  і  у  травах  шовкових,
У  вітрах,  у  шурхоті  листя,
У  дощах,  у  краплинах  барвистих....

У  природі,  де  мудрість  Бога
Закладена  нам  всім    здавна  сповна,
Чується  здаля  молитовна,
Мелодія    свята  й  неповторна...
Віри,  Надії,  Любові  й  Мудрості  всім  нам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753020
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Елена Марс

Глазами ты признался мне: люблю. Лина Костенко. Перевод.

Очима  ти  сказав  мені:  люблю.  
Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.  
Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю,  
несказане  лишилось  несказанним.

Життя  ішло,  минуло  той  перон.  
гукала  тиша  рупором  вокзальним.  
Багато  слів  написано  пером.  
Несказане  лишилось  несказанним.

Світали  ночі,  вечоріли  дні.  
Не  раз  хитнула  доля  терезами.  
Слова  як  сонце  сходили  в  мені.  
Несказане  лишилось  несказанним.

Перевод:

Глазами  ты  признался  мне:  люблю.
Тяжёлым  был  душе  такой  экзамен.
Как  тихий  звон,  подобный  хрусталю,
Осталась  несказанность  между  нами.

Жизнь  шла  и  миновала  тот  перрон.
А  тишь  кричала  рупором  вокзальным.
Как  много  слов  написано  пером.
Осталась  несказанность  между  нами.  

Сменялись  ночи  сумерками  дней.
Судьба  качала,  и  не  раз,  весами.
Слова  всходили  солнышком  во  мне.
Осталась  несказанность  между  нами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752983
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


НАДЕЖДА М.

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ

Три  складових  життя  у  кожнім  серці.
Це  -  наші  потаємні  почуття,
Як  оберіг  в  життєвій  круговерті..
Тримають  лиш  вони  серцебиття.

НАДІЯ,  ВІРА  І  ЛЮБОВ  -    нам  допоможуть.
У  скрутний  час  ми  молимось  до  них.
І  віримо,  надіємось,  що  зможуть
Підтримать  дух,  що  ніби  уже  зник.

Хай  в  кожнім  серці    не  зникають  ВІРА  І  НАДІЯ.
ЛЮБОВ  хай  окриляє  кожну  мить.
І  вірю,що    здійсняться    ваші  мрії,
Якщо  оці  жінки  у  вашім  серці  будуть  жить.
------------------------------------------
Вітаю  всіх  зі  святом  ВІРИ,  НАДІЇ,  ЛЮБОВІ.
Будьте  щасливими!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Циганова Наталія

самый последний камень

День  бестолковый  стрелка  вспорола  бивнем  -
высыпал  вечер  мелочными  часами.
Всё,  что  застряло  комом  -  на  почту  скинь  мне.
Всё,  что  не  влезет  -  под  ноги  выбрось  камнем  -
будет  подспорье  в  старости  строить  дамбу,
гладя  красавиц  трепетно  на  плакатах,
тихо  скуля:  вот  если  бы  кто  бы  дал  бы
берег  любой  -  с  обрывом  хоть,  хоть  покатый...
Счастье  гнездится  -  где-то,  как  пить  дать  с  краю
громких  событий,  тихо  укрывшись  пледом,
глядя  лениво,  как  в  очаге  сгорает
суетность  дней  -  годам  заплетает  дреды,
радуясь  сонно...
Впрочем,  не  надо  писем  -
к  осени  густо,  плотно  затихла  гавань  -
не  долетит,  над  гладью  как  гнус  повиснет
брошенный  в  спину  самый  последний  камень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752947
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Ярослав К.

Оловянный солдатик

Побоялась  сосны  златокудрая  осень,
Обошла  стороной,  не  задев  рукавом.
Оловянным  солдатиком  много  уж  вёсен
Охраняет  она  на  опушке  свой  дом.

А  меня  не  минула  кудесница-осень,
Заплела  в  седину  паутиночек  нить...
Дальше  в  лес  -  и  всё  больше  дровишек-вопросов,
Тех,  которых,  пожалуй,  и  не  объяснить...

Задрейфуешь  порой  уже  "на  автомате"
И  от  жизни  не  ждёшь  никаких  новостей...
Только  мысль  о  сосне  -  оловянном  солдате  -
Подстегнёт  иногда,  чтоб  не  плёлся  в  хвосте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752925
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Валентина Ланевич

Моя любове, віра незгасима.

Моя  любове,  віра  незгасима,
У  дні  пекельної  війни,  гори.
В  житті  безпутнім  будь  усе  вагома,
Душею  чуй  та  серцем  говори.

Щоби  у  осінь  твердою  ходою
Ступати  сміло  в  долі  перехрест.
За  горизонтом  Схід  дрижить  землею
Та  підіймає  хвилею  протест.

Сваволі  слід  кривавий,  ворожнечі,
Зриває  стогін  з  глибини  єства.
Хустками  чорними  вкриває  плечі,
До  сліз  війна  байдужа  і  черства.

Скриплю  зубами,  стиснутими  в  гніві,
Допоки  маємо  терпіти  зло.
Кується  воля  в  куль  гарячих  співі,
Щоб  мирним  стало  небо,  як  було.

29.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752911
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Lana P.

ШЕПОЧЕ ВІТЕР…

Шепоче  вітер  лірику  кохання
В  мелодіях  солодких  нектарин,
В  ефір  пускає  теплі  хвилювання,
І  набухає  голос  до  глибин…

Пронизані  цілунки  через  губи
Коктейль  смакують  —  ллється  через  край  —
Повільними  ковтками  в  рухах  румби,
Миттєвість  кожна  —  нескінченний  рай.

Відкриті  двері  істини,  любові
Підживлюють  вогонь  сердець-жарин.
Крізь  темно-сині  шати  вечорові
Всміхнувся  місяць,  наче  мандарин,

До  тих  зірок,  що  сяють  променисто
І  не  шкодують  світла  і  тепла.
Вогнем  бенгальським  зіронька  іскристо
У  спалахах  горіла  і  пішла

У  безвість  невідому  і  незнану,
Негаснучі  карбуючи  сліди,
Перевернула  Всесвіт  і  нірвану,
Лишилася  у  серці  назавжди.        28/09/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752902
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Lana P.

ОВЕС

Вилискує  на  сонечку  овес,
Ввібравши  колір  сонця  із  небес,
Зорить  смугастими  ланами.

Підковами  схилився  до  землі,
Гойдає  літній  простір  на  стеблі
І  пестить  душу  колосками.

Мережить  рясно  смужками  поля,
Врожаєм  утішається  земля  —
Уквітчена  гуде  джмелями.

Солодкі  трелі  жайвір  угорі
Виводить  лунко  рано  на  зорі  —
Блакить  підсилює  піснями.

А  ти  мовчиш  і  слухаєш  той  спів…
У  полі  навіть  вітер  захмелів
В  пахучих  травах  між  рядками.      27/07/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752898
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Елена Марс

… Как сладко в объятиях чувства быть пленным…


Из  множества  женщин  -  
цветочной  поляны,
Её  разглядел  он...  
И  стала  желанной
Её  лишь  любовь...
этой  странной  Елены...
...  Как  сладко  в  объятиях  
чувства  быть  пленным...

Елена  вошла  в  его  жизнь  -  
вдохновеньем...
Душа  перед  ней  пролилась  -  
откровеньем...  
Она  для  него  -  будто  
юность  вторая...
Он  с  ней...  о  сединах  
своих  забывает...
 
От  чувств,  так  похожих  
на  майскую  песню,
Он  птицей,  как  будто,  
парит  в  поднебесье...
Ночами  мечтает...  
Лишь  ею  наполнен,
В  минуты  какой-то  
блаженной  истомы...

Хоть  много  ему  
улыбается  женщин,
Кокеток  и  скромниц,  
желающих  встречи,
А  он  не  желает...  
Не  ищет  другую.
Он  любит  -  Елену  
свою  дорогую...

В  глазах,  цвета  моря,  
читается  тайна:
Спасибо  за  чувство  
любви...  не  случайной...
 "Люблю  тебя,  милая,  
лучик  мой  светлый..."  -
Читает  Елена  
во  взгляде  ответном...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752888
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


НАДЕЖДА М.

На струнах серця вміло грай. .

Бувають  нещасні  істоти,  у  яких  є  серце,  щоб  страждати,  але  немає  серця,  щоб  любити.
 Етьєн  Рей

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w
[/youtube]

Торкнись,  не  бійся,  словом  серця.
Відчув,  дзвенить  його  струна?
Бурхливий  ритм  розбудить  скерцо,
Неначе  знов  прийшла  весна.

Яка  таїться  сила  в  слові,
Які  приховані  дива!?
Такі  візьми  з  них  за  основу,
Щоб  в  серці  рана  зажила.

А  слів  багато:  ціла  злива,
Відтінки  різні,  вибирай!
Бринять  хай  ніжно,  не  фальшиво.
На  струнах  серця  вправно  грай.

Нехай  воно  відчує  радість,
Нехай  забуде  слово  БІЛЬ.
Не  покажи  у  них  убогість,
Хай  їх  почують  всі  довкіл.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752835
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Елена Марс

В душе у меня так молодо

В  душе  у  меня  так  молодо,
В  душе  у  тебя  так  зрело...
Мы  делимся  этим  золотом  -
Отчаянно-опьянело...

Мне  нравится  то  доверие,
С  которым  к  тебе  иду  я...
В  приятном  живу  преддверии
Желанного  поцелуя...

Испей  мои  чувства  голые!..
Любви  от  тебя  не  прячу.
Душа  моя  развесёлая
От  счастья  вот-вот  заплачет!..

В  тебе  растворяясь  мысленно,
Тобой  восхищаюсь,  милый!
...  Я  вновь  упиваюсь  высями
И  выси  мои  -  красивы!..

В  душе  у  меня  так  молодо!..
Давно  она  так  не  пела...
Дарю  тебе  это  золото  -
Бери  мои  чувства  смело...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745623
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 29.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Яка ж чаклунка мила жінка-осінь

Яка  ж  чаклунка  мила  жінка-осінь...
Малює  вміло  теплотою  фарб.
Чарівність  і  жіночність  -  дивний  спосіб,
Для  чоловіка  найдорожчий  скарб.

Яка  ж  чаклунка  люба  жінка-осінь...
Сорочку  вишиває  золотом.
І  хоч  сріблястий  бісер  у  волоссі,
Зігріє  полум*ям  у  холоді.

Яка  ж  чаклунка  мудра  жінка-осінь...
Вино  цілюще  -  її  гарний  стан.
Дружина  вірна,  лагідна  і  досі.
Лікує  душу  ніжністю  від  ран.

Яка  ж  чаклунка  тиха  жінка-осінь...
Їй  ягідне  намисто  до  лиця.
В  очах  любов,  небесна  сяє  просинь.
Жіночі  чари  -  загадка  Творця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752819
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 45

Замуж  не  спеши  подружка
Я  вот  вышла  в  сорок  пять
И  по  виду  -  не  старушка
И  успела  погулять!
*
Для  здоровья  всех  полезней
Наш  завклубом,  хоть  и  гном.
Он  избавит  от  болезней
За  единственный  прием.
*
Праздник  -  это  вам  не  будни!
В  праздник  пей  за  тостом  тост
Начинаем  пополудни
И  пока  не  синий  нос!
*
Я  рецепты  счастья  знаю
Только  вам  не  расскажу
Потому  то  щеголяю
Денно-нощно  в  неглежу!
*
Дождь  стучит...  По  барабану!!!
Я  Петра  раздену  спьяну...
Пусть  на  мой  большой  восторг
Подрастает  корешок!!
*
Барабашка  мой  дружок,
Лишь  стемнеет,  в  койку  скок!!
И  пока  не  рассветает,
Он  такооое  вытворяет!
*
Дружный  коллектив  змеиный
Верка,  Лорка  и  две  Нины.
Серпентарий,  не  отдел
Заходи,  лишь  тот,  кто  смел!
*
ЗмЕя  с  милым  запускали
Километров  пять  бежали!
Морды  поднятые  вверх...
Смотрим,  то    не  змей    а  стерх?
*
Запуск  свадебных  салютов
Продолжался  трое  суток
О  невесте  с  женихом
Позабыли  все  при  том!
*
Я  давно  тебя  просила
Слать  сватов  уже  пора.
А  ты  смылся,  вражья  сила
Выйду  замуж  за  Петра!
*
Трактор  есть  -  солярки  нету
Хоть  искал  ее  везде!!
Но  слыхал,  что  вроде  где-то
Трактор  ездит  на  воде!!
*
Не  пойду  сегодня  в  баню,
Не  до  бани  мне  сейчас...
Колька  мне  на  поле  брани
Повредил  плечо  и  глаз!
*
Дача  страшно  надоела
Всем!  А  мне  с  чего  бы  вдруг!?
Мне  ж  до  дачи  нету  дела..
Там  ишачит  мой  супруг!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752811
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


OlgaSydoruk

Я напишу всю правду лета …

Роман,  похожий  на  комету,
Несущуюся  в  пыл  страстей,  -
С  витиеватостью  сюжета  
И  лаконичностью  речей...
Под  мелким  бисером  секрета  -  
На  красной  холке  простыней...
Без  благодарственных  памфлетов  
И  эпилога  без  свечей...
Когда-нибудь  -  бестселлер  века...
И  очень-очень  дорогой...
Я  напишу  всю  правду  лета  
Своей  дрожащею  рукой..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752758
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


OlgaSydoruk

И я любила – кого хотела…

И  я  любила  –  кого  хотела…
Кого  хотела  –  мне  суждено…
Я  только  нежность  внутри  копила...
И  узнавала  её  в  лицо…
Хотела  –  чтобы  и  не  болело…
Хотела  –  чтобы  и  не  пекло…
И  я  казалась  такою  смелой…
И  притворялась,  что  всё  равно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752750
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Владимир Зозуля

Тиха украинская ночь

Как  там  писал  великий  Пушкин,
Не  в  силах  чувство  превозмочь  –
Тиха  укра'инская  ночь?..

Как  перед  выстрелом  из  пушки,
Тиха  укра'инская  ночь.
Той  тишью  злой,  предгрозовою,
Когда  к  несчастью  сердце  ноет,
Когда  не-можется  помочь.

И  с  болью  я  пишу  слова,
Приняв  нелегкое  наследство,
Не  доброй  волей  и  посредством,
А  принуждением  родства.

Украйна,  нэнька,  пожалей
Меня,  за  то,  что  так  нелепо
Тебя  люблю…  как  Кочубей,
И  в  то  же  время…  как  Мазепа.  

И  будто  проклятым  живу,
С  тех  пор,  как  кто-то,  не  по  праву,
Твоих  гетма'нов  булаву
Поднял  с  намереньем  лукавым.

Как  будто  это  мною  ты,
Забывшим  о  Богдана  -  слове,
Истерзана  до  нищеты
И  обворована  до  крови.

И  клятвопреступленья  вновь,
Узнала  страшную  расплату,
Где  жуткой  платою  не  злато,
Не  сребро,  а  живая  кровь.

Между  собой  твои  сыны,
Грудь  о’грудь  в  поле  насмерть  бьются,
И  вороны  над  ними  вьются  -  
Надежд  на  смерть  твою  полны.

И  с  уст  срываются  слова,
В  оттенке  чувства  темно  мерклом  -
О  том,  что  ты  еще  "нэ  вмэрла",
О  том,  что,  может  быть,  жива.

А  ты,  Украйна,  тяжко  спишь,
Сомкнув  в  душевной  муке  очи,
И  давит  в  хладном  мраке  ночи
Тревожная,  дурная  тишь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752803
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Наташа Марос

ВИПАДКОВА…

Я,  мабуть,  просто  гостя  випадкова,
Бо  щастя  обирає  не  мене...
Хоч  на  одвірки  вчеплена  підкова,
Та  я  боюся:  знову  обмине...
І  розчиняюсь  у  житейських  буднях,
Мені  немає  як,  нема  коли  -
Не  вмію  просто  жити,  просто  бути...
І  вже  не  часто,  а  таки  болить...
Та  хоч  із  літом  швидко  розпрощалась,
Його  не  виглядаю  більше,  ні...  -
Хай  служать  римі  ті  слова  "з  дощами",  
Бо  з  ними  мокро  й  холодно  мені...
Я  не  втрачаю  віри:  засвічуся,
Теплом  душі  зігрію  навкруги,
Скраєчку,  непомітно  примощуся
Й  любов'ю  об'єднаю  береги...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Твоє тепло поглинуло минуле

Твоє  тепло  поглинуло  минуле,
Затьмарились  імлою  риси.
Мовчала  з  жалібним  "ку-ку"  зозуля,
Блукала  в  кроні  кипариса.

Рожеві  мрії  збились  гострим  списом,
Незіграні  зостались  ролі.
Вода  холодна  хлюпала  на  мисі,
Смеркало  навкруги  поволі.

Несказані  слова  ятрили  душу,
Енергія  очей  спадала.
Схилилась  і  від  бурі  впала  груша,
Мов  те  кохання  на  поталу.

За  спиною  все  краще  залишилось,
Землі  не  чути  під  ногами,
Стомились,  мабуть,  і  душа,  і  тіло.
Те  літо  замело  снігами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752708
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


ТАИСИЯ

Так бывает…



У  супругов    так  бывает  –  пропадает  интерес.
И  на  этой  самой  почве  –    возникает  нервный  стресс.
Муж  фантазию  включает  –  намечается  процесс.
Он  хозяйке  объявляет:  в  кухне  скайп  включил  собес.

Мигом  всё  преобразилось:  первым    делом  –  маникюр.
На  плите  не  щи  с  картошкой,    а      столь  модный  –  барбекю.
Тут  жена  вдруг  сообщает:  будет    «дама  от  кутюр»…
Муж  побрился  торопливо,  отменяет  перекур.

Надел  новые    щиблеты    и  сменил  ночной  халат.
И  на  этот  важный  случай  –  на  столе  стоит  «Мускат».
На  обед  приходят  дети.  Всем  понравился  банкет!
Все  признали:    в  интернете  –  аппетитнее  обед!

27.  09.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752633
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


OlgaSydoruk

Лишь самый жёлтый - для коленкора…



В  сезон  дождей  билет  не  нужен...
Все  корабли  -  по  стылым  лужам...
Отсек  багажный  -  перегружен...
А  голос  мой  -  слегка  простужен...
Твоя  поддержка  -  моя  опора...
Лишь  самый  жёлтый  -  для  коленкора...
Дождём  солёным  -  в  тетрадку  метко...
Строкою  краткой  -  по  серым  клеткам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752585
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017


OlgaSydoruk

Ей нравился намного старше…

Изменённый

Ей  нравился  намного  старше  -
С  белесой  изморозью  в  волосах...
Сонет  из  кратких  фраз  на  завтрак
Неподражаем  натощак...
Его  душа  стремилась  в  Спарту,
Метаясь  у  сомнений  врат.
Её  -  выплясывала  сальсу…
Ему  мерещилось  –  не  так…
А,  познавая  рай  забвений,
(Тишайший  ад  своих  причуд),
Взлетала  стрекозой  не  тленной
С  янтарной  броши  в  нежность  рук…
Ей  нравился  намного  старше  -
С  чудесной  изморозью  в  волосах...
Сонет  из  нежности  -  на  завтрак...
И  привкус  соли  на  губах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752582
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Lana P.

ВІДІЙТИ…

Злітають  жовтосписані  листи
Із  айви.
На  кожному  написано:  "Прости,
Ми  —  зайві.
Пробач  нас,  мила  осене,  за  шум
І  тіні."
Так  тихо  падають…  Лишають  сум
В  сплетінні.
Всміхаються  крізь  сонце  у  світи,
Як  диво.
Важливо  так  в  усьому  відійти  —
Красиво.                                                                              6/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752452
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Lana P.

ОЙ, МЕТЕ, МЕТЕ, МЕТЕ…

Ой,  мете,  мете,  мете…
Та  не  сніг  лапатий,  
То  листів’я  золоте  
Падає,  кошлате…

Осипається  із  крон
В  осінньому  парку,
Прикрашає  собі  трон  —
Піднебесну  арку.

Ось  упав  вишневий  лист
Вустами  додолу,
Поцілунки  заплелись  —
Тішать  землю  кволу.

Подарує  їй  хоч  мить
В  доторках  таємних  —
До  зими  відшелестить
В  спогадах  приємних.            9/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752453
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Вячеслав Рындин

Камелёк в дровишках…

Камелёк  в  дровишках
Балует  дымок  
Огонёк  как  мышка
Хвостиком  дёрг-дёрг…
Глазками  стреляют
Искры  огоньки
Печку  согревают
Добрые  деньки
В  фазах  дня  охоче
Жаждут  скуку  сжечь
Маскарад  в  предночье  
Раздувает  печь!
_______
Улеглись  углишки  
В  жарком  топчане
Ловят  кайф  нервишки
В  дачном  метраже
Кофе  джин  сигара
Мысли  в  сентябре
Звуки  из  гитары
Улетят  к  тебе…

27.  09.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752508
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Ліна Ланська

НА НОВУ СТЕЖКУ…


На  нову  стежку,  чи  найтонший  лід,
Ступаю  обережно,  хоч  і  лячно.
А  з  неба  долу  зорі  необачні
До  ніг  скотились  не  мені    -  землі,

У  Шамбалу  ховаючись  за  мить.
Закрутять  у  спіраль  шляхи  незвичні,
Випалюючи  кола  концентричні.
Мішень  зітхає,  а  стріла    бринить.

Бо  думка-звабниця,  -  свідомості  дочка,
До  нутрощів  її  ,  як  заманеться,
Шалено  і  без  спросу,  добереться
І  навіть  Яма*  зірветься  з  гачка.

*Цар  пекла  в  індуїзмі

13.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752546
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


archic

Письма

Осень  встречает  нас  листьями  на  дорогах
Сотнями  новых  писем,  где  адреса  -
Старые  кроны  деревьев  и  у  порога
Холод  подвальный  и  новые  голоса.

Вы  погостите,  но  только  прошу  не  долго
Вновь  прорастаете  в  душу  куда-то  вглубь,
Больно  проститься  и  встречи  увы  без  толку
Срок  ожиданий  вонзается  прямо  в  грудь

Камерный  вечер  не  станет  для  нас  приютом
В  мягком  звучании  голоса  нет  надежд,
Нет  в  нем  тепла  и  привычного  всем  уюта
Раны  не  скроешь  за  атласом  всех  одежд

Белое  знамя,  как  парус  по  ветру  рваный,
В  шелесте  улиц  грохочет  пустой  трамвай
Город  тонул  в  этой  осени  словно  пьяный,
Тихо  скрываясь  за  клином  последних  стай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752484
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


OlgaSydoruk

Я рисовала корабли…




Я  рисовала  корабли
Со  слов  седого  капитана…
И  убегала  от  тоски
В  огонь  ожившего  вулкана…
Я  узнавала  маяки
И  берега  -  у  океанов…
И  обжигалась  о  пески
У  стен  оранжевых  барханов!..
Зачем  приснились  корабли?..
И  след,  остывший,  караванов?..
И  серебристые  виски...
Под  монотонный  звон  там-тамов?..
Ведь  осень  тихая  пришла…
Невольно  душу  оголила…
В  последний  раз,наверно,я
Себе  влюбиться  разрешила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752420
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Akimova

Целуемся в метро

Места    есть  на  планете,
Где  тихо  и  светло.
А  мы  с  тобой  как  дети,
Целуемся  в  метро.

Да,  кажется,    нелепо,
И,  видимо,    смешно    –
Два  взрослых  человека,
Знакомые  давно.

Художник-провокатор,
Отъявленный  Дали  –
Ползущий  эскалатор
На  глубине  земли.

И  добрый  сюр,  и  вечный,
И  щурится  хитро.
И  мы  с  тобой  беспечно
Целуемся  в  метро.

Захваченные  в  сети,
Зажатые  в  тиски,
Мы,  как  нигде  на  свете,
Безвыходно-близки.

Чужие  спины,  плечи,
И  каждый  –  о  себе.
И  вправду,  скрыться  легче
От  глаз  толпы  –  в  толпе.

Пускай  давно  не  ново,
Пускай  как  мир,  старо  –
Мы  снова,  снова,  снова
Целуемся  в  метро…

…Распахнутые  вены
Разъятой  пустоты.
И  мраморные  стены
С  прожилками  воды…

2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752417
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Lana P.

ЛЕТЮЧА ЗАВІЯ

То  осіння  летюча  завія
Розходилася  срібним  дощем,
Розкидала  листочки  з  плачем,
Позбирала  росинки  на  віях.

Пакувала  відібрані  блиски
У  тонкі  павутинні  мішки,
Засипала  тернові  стежки
І  писала  прощальні  записки.

Так  осіння  летюча  завія
Метушилась  у  свіжих  вітрах,
Розмітала  і  відчай,  і  страх  —
Чи  наступить  для  неї  спасіння?..              26/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752212
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Lana P.

ВЕРЕСНЕВА НІЧ

Вереснева  тепла  ніч  лукаво
Розпрощалась  сюркотом  парадів,
Феєрверком  пишних  зорепадів,
Огорнулась  в  темінь  величаво

І  пішла  назустріч  хлопцю-жовтню,
Гнана  пустотливими  вітрами…
Навздогін  летіло  листя  жовте,
У  думках  забутими  стежками.

У  яскравості  мела  завія  —
Зарум’янились  багряні  щічки,
Ще  й  тепер  дощами  жовтень  cіє,
Не  забув  обіймів  горе-нічки.                                15/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752214
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Наташа Марос

СКАТЕРТЬ…

Это  в  романсах  та  белая  скатерть,
Так  романтична,  вином  залита,
Словно  в  кино,  залюбляется  насмерть
Наша  душа...  а  потом  -  пустота...

В  тайных  мечтах  моё  белое  платье
Светится  ночью,  чтоб  ты  не  забыл  -
Не  приживутся  на  сердце  заплаты,
Если  бы  можно  вернуть,  да  кабы...

Но  исчезают  роскошные    ночи,
Дни  пролетают,  да  мимо  меня...
Белую  скатерть  я,  хочешь  не  хочешь,
Снова  стираю,  ни  в  чём  не  виня...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752396
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Любов Іванова

ЗАРОДИЛИ ГАРБУЗИ

Як  садила  гарбузи,
Чаклувала  трішки,
Все  казала:  «Ви  ростіть,
От  як  я  завбільшки!  

Добрий  селекціонер
З  мене  получився.
Як  гарбуз  -  то  за  центнер
В  полі  уродився!

Ой  ти  ж  лишенько  моє!!
Горе  сподіванки!
Як  просила,  так    і  є,
Гарбузи,  як  танки!!!

Я  ж  то    думала  –  продам
У  селі  дівчатам!
Аби  мали  сватачам
Що  вони  давати...

Та  кому  нав»яжеш  ти
Отаке  нещастя?!
-  Глянь,  мені    звалили  тин!!
Плаче  тітка  Настя.

Підійша    уже  й  пора
Збору  урожаю.
Всі  стягнули  по  дворах,
Та  горя  не  знають…

Та  і  я,  і  мій  мужик
Тоже  не  зівали!
Щоб  стягнути  гарбузи
Трактора  найняли!

Той  до  ночі  волочив
Прийшлось  вмикнуть  фари.
А  Петро  мій  торочив:
-  Оце  твої  чари!!.

А  тепер  у  нас  в  дворі
Страшенні  завали!!!
Гарбузи-богатирі
Увесь  двір  зайняли!

Мене  й  справді  зло  бере
Що  з  цим  всім  робити?
Може  хто  їх  забере
Згодні    й  заплатити!!

Щоб  на  той  рік  гарбузи
Були  в  межах  норми.
Чоловік  віддав  призив
Поміняти  форми!

Оце  ж  худну..  третій  день
Щоби  йому  трясця!
Та  не  впевнена,  лишень,
Чи  до  квітня  вдасться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752394
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Ярослав К.

Притча про бджолу та муху

Опинилася  бджілка  у  місті,
Чи  то  вітром  занесло,  чи  як...
Стала  місце  шукати,  де  сісти,
Хоч  один  би  зелений  будяк...

А  навколо  -  асфальт  та  каміння,
Слід  останнього  дерева  зник...
Не  лишалося  в  бджілки  терпіння.
...Бачить  раптом  -  звичайний  смітник.

Там  смерділо  й  було  дуже  гидко,
Та  відкрилося  диво  очам:
Крізь  багно  проросла  біла  квітка,
Давши  волю  своїм  пелюсткам.

Склала  бджілка  полегшено  крила,
Та  присіла  на  квітку  мерщій.
Вже  досхочу  і  їла,  і  пила,
І  спалося  так  солодко  їй...

Жартувала  з  комахами  доля,
Ой,  бешкетник  же  той  вітерець!
І  доправив  він  муху  до  поля,
Де  волошки  цвіли  і  чебрець...

Але  інше  шукала  та  муха,
Бо  не  звикла  до  квітів  вона.
І  добряче  напруживши  нюха,
Віднайшла  собі  купку  лайна.

Хоч  і  квітів  живих  парасоля
Заховати  хотіла  той  бруд,
Не  псувати  щоб  пахощів  поля,
Але  муха  уже  тут  як  тут.

                                   *      *      *
Є  навколо  і  в  нас  "люди-бджоли".
Куди  вітер  би  їх  не  заніс,
Не  пристануть  до  бруду  ніколи,
Свою  квітку  знаходячи  скрізь.

Але  є  і  такі  "люди-мухи"...
Хто  вони,  зрозуміло  й  коню:
На  плітки  лиш  розвішують  вуха,
А  лайно  -  то  і  все  в  них  меню...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752343
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А мрії цвіли в золотому світанку

А  мрії  цвіли  в  золотому  світанку.
Відчули  долоні  сплетіння  тепла.
Тихенько  виводила  пісню  вільшанка.
Їм  в  очі  дивились  небес  купола.

Торкнувся  цілунком  невинного  личка,
І  глянцем  рум*яним  вкрилися  щічки.
Котились  росинки  в  зеленій  травичці,
Цнотливо  схилялись    білі  порічки.

Те  перше  кохання,  той  погляд,  зіниці  -  
Усе  берегла  в  своїм  серці  вона,-
І  ту  кришталеву  водицю  в  криниці...
Загинув  той  хлопець:  забрала  війна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752323
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Елена Марс

Я счастлива

Я  счастлива,  что  мы  с  тобой  знакомы,
Что  Бог  для  нас  устроил  эту  встречу.
Мне  нравится,  что  я  тобой  влекома
И  то,  что  ты  бываешь  так  застенчив...
Мне  нравится  открытость  разговоров,
В  которых  узнаём  друг  друга  души.
И  даже  твой,  такой  ревнивый,  норов
Мне  нравится.  Ты  просто  самый  лучший
Из  всех,  кого  я  в  жизни  повстречала,
Из  всех,  кого  почти  что  позабыла.
Хотелось  бы,  и  в  счастье,  и  в  печали
Тебя  дополнить...  Если  б  стала  былью
Красивая  таинственная  сказка...
Мы  смело  в  эту  сказку  окунулись...
Рифмую  наши  чувства  словом  "ласка",
Которой  мы  с  тобой  соприкоснулись...
Пусть  ляжет  на  постель  и  в  этот  вечер
Вся  нежность,  нерастраченная  нами...
...Желанные  такие  наши  встречи
Запомнятся  и  этими  стихами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752115
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Ліна Ланська

БЕЗСИЛЛЯ


Цибаті  дерева  до  сонця,
Молитвою  -  із  підвіконня,
Змальовані  дуже  недбало,
Тяглися,  безсилі,  спросоння
Шукаючи  те,  що  вже  впало  -

Згорьоване  зірване  листя.
Оголені...  сором  на  люди
Хтось  виставив  -  віяння  свіжі.
А  завтра  закине  й  забуде,
Або  погризуть  його  миші,

Чи  жужмом  зібгають,  бо  розпач
Розкриє  так  широко  двері
І  очі  нарешті,  розплющить,
Щоб  стерти  той  біль  на  папері,
Хоч  писане  і  невмируще...

22.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752281
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Анфиса Нечаева

Промайнуло літечко

Промайнуло  літечко,
Осінь  на  порозі.
Опадає  листячко
Й  сохне  при  дорозі.
   Не  так  гріє  сонечко,
   Дні  стали  коротші.
   Дивлюсь  у  віконечко,
   Там  знов  іде  дощик.
Дощик  все  частіше
Приходить  у  гості,
І  все  холодніша
Становиться  осінь.
   Вже  сіріші  хмарки
   Небом  пробігають
   І  у  вирій  пташки
   Знову  відлітають.
В  квітнику  останні
Відцвітають  квіти...        
Сильне  є  бажання
Повернути  літо.


23.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752299
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Ol Udayko

СОХА І ПРИСІШКИ*

         [i]Дещо  рідкісно,  та  всмак,
         бо  в  житті  буває  й  так...[/i]

[i][b][color="#035a66"]Стояла  клуня…  Видавалась
Понад  безрадісним  багном…
А  в  ній  тихесенько  пишалась
Соха:  «  Я  велетень  –  не  гном:

Тримаю  на  своїх  раменах
Високий  і  надійний  дах!
Такого  дуба-суперемена
Вам  не  знайти  по  всіх  світах!»

«Було  б  це  правдою,  –  присішки  
Тихенько  мовили,  –  та  ми
Тримаєм  крокви-руки  нишком
На  плечах  сіх…  І  враз  кістьми

Поляжемо  із  ними  разом,
Коли  негода,  не  дай  Бог,
На  нас  нагряне,  ми  із  часом
Згниємо  разом…  Щоб  ти  всох!»  

Та  дуб-соха  не  вгамувався…
І  став  присішки  розпинать,  
Бо  владу  мав  і  не  вагався,
Бо  ще  хотів  й  Прем’єром  стать…

Поникли  долу  враз  присішки
З  собою  й  крокви  потягли…
І  тут  сосі  уже  не  смішки  –
І  дах,  і  клуня…  полягли.

Мораль  у  баєчки  проста:
Якщо  ти  дуб,  не  пнися  вгору  –
Ти  лиш  підпора  для  моста…

Сохою  стать  тому  упору,
Хто  для  присішків  є  опора
І  їм  під  стать  –  не  без  Христа![/color][/b]

25.09.2017
__________
*Соха  –  товстий    центральний  стовп  у  клуні  
чи  сараї,      що  служить  опорою    для    кроков,  
котрі  опираються  на  бокові  стовпчики–присішки.

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117092602893  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752234
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Циганова Наталія

помолчать…

Эта  осень  уже  на  сносях  
облаками,  размытыми  синью.  
Пару  стульев  к  окошку  придвинув,  
поглазеть,  помолчать  в  небеса.  
Громыхнёт  на  задворках  земли,  
раскурёжив  кинжалами  вечер,  
чётным  жизням  расписанный  в  нечет:  
не  убей,  и  в  ответ  -  не  умри.  
Что-то  скажут  когда-то  про  нас  
(  хоть  бы  нам  по  дороге  оглохнуть  )...
Да  свернут  между  прочим  в  полотна  
не  свои  берега  -  про  запас.  
И  они  -  не  начало  начал.  
Вечность  съест  -  и  добавки  попросит.

...остывая  и  слушая  осень,  
           помолчать...
                       помолчать...
                                   помолчать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752227
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Любов Іванова

СЕРДЕЧНАЯ ВСТРЕЧА

С-  колько  лет,  сколько  зим  пролетели  и  в  прошлое  канули  
Е-ле-еле  смогла,  стоя  здесь,  у  реки  сосчитать.  
Р-асплескались  года  и  истлели  в  бушующем  пламени  
Д-ень  за  днем    я  хочу,  я  пытаюсь  в  душе  воссоздать.  
Е-сли  жизнь  привела  нас  с  тобой  снова  к  памятной  пристани,  
Ч-то-то  значит  не  так,  в  лабиринтах  запутались  мы  
Н-у  а    коль  суждено,  все  былое  забудем    и...    выстоим,
А-  сейчас    мы  стоим,  взяв  у  прошлого  счастье  взаймы.
Я-хта  нашей  любви  столько  лет  дрейфовала  меж  скалами  

В-етры  гнали  ее,  а  бывало  ложили  на  борт...  
С-  наших  вольных  широт  мы  прибились  к  причалу  усталыми  
Т-ак  бывает  в  пути...  вот  такой-то  у  нас  поворот.  
Р-астеряли  давно  мы  обиды,  которые  гложили  
Е-сть  лишь  чувств  красота,  есть  любовь  и  желание  жить  
Ч-то  жалеть  о  былом?  А  хорошее  мы  подытожили.  
А-  важнее  всего  -  между  нами  не  прервана  нить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752204
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Вячеслав Рындин

Осень небесий

В  русском  поле  мотыльки
Шебаршатся  с  ветрищем  
В  дуновеньях  ковыли  
Стебельками  стелятся…

Утром  властвует  туман
Моросит  в  соцветия
Дождик…  Хмарь…  Трава  иван-
Чай  для  долголетия…

Час  осенний  склоном  мчит
В  полдень  угомонится
Безупречный  аппетит
Сам  к  вечере  клонится…

Вечер  в  искрах  мотыльки
У  костра  трепещутся  
Думки…  Мысли…  Косари  
Вновь  ушицей  делятся…
 
Ночь…  Звезда  Альдебаран…
Кто-то  Богу  молится…
Плот…  Двойной  катамаран
В  поднебесья  взносится…  

25.  09.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752171
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Париж…спокуса…

Летять  мрійні  звуки  ноктюрна  Шопена...
Париж...спокуса...романтичний  дух...
Слова  кохання...  обійми  у  рефрені,
І  шум  на  Гран-Пале  давно  вже  вщух.

Казковий  вечір...і  з  глінтвейном  келихи,
І  шепіт,  теплий  подих,  дві  свічі,
Вогонь  яскравий  блимає  метеликом.
Від  ночі-пристрасті  у  нас  ключі.

А  Ейфелева  вежа  зіркою  горить,
І  Сена  в*ється-марить  уві  сні.
Лиш  чути,  чути  двох  сердець  чарівний  ритм
Із  феєрверком  щастя  вдалині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752127
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


OlgaSydoruk

Только нежность оставлю себе…

Отпускаю  тебя,отпускаю:
В  беспризорную  благодать...
И  отчаяние  разливаю
У  мостов,где  пути  назад...
Не  скажу  тебе  больше  ни  слова  -
Захотела  бы  обнимать...
И  не  нужно,не  нужно  за  это
Никогда,никогда  укорять...
Отпускаю  -  гоню  навеки...
Отлучаю  себя  от  тебя  -  
От  любимого  человека...  
И  наверное,навсегда...
Отмыкаю  архивы  страсти...
Нахожу  на  тебя  досье...
Подожгу,разорвав  на  части...
Только  нежность  оставлю  себе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752093
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Lana P.

ВОДА МОРСЬКА — АКВАМАРИН

Вода  морська  —  аквамарин.
Танцює  небо  від  хмарин
В  обіймах  сонця,  що  на  дні  
Втопилося  у  вишині  —
Там,  де  тумани-киселі
І  гріє  простір  до  землі,
На  плесо  сипле  промінці,
У  блисках  сяють  камінці.
Пече  пісок,  немов  тавро.
Орла  загублене  перо
Лоскоче  хвилі  мандрівні.
Синіє  обрій  вдалині.
Кигичуть  чайки  голосні  —
Поширюють  свої  пісні,
Пожвавлюють  життя  рибин…
Із  недоторканих  глибин
Гуркоче  море,  наче  млин,
У  хвилях  меле  часоплин.    26/08/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752075
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Lana P.

ТАСІ-ТАСІ…

—Тасі-тасі,  тасенята,
Йдіть  до  мене,  каченята,—
Простягає  Настя  руки.
“Тасі-тасі”  линуть  звуки.
—  Буду  вас  я  рятувати!..
А  вони  давай  пірнати
З  головою  поміж  хвилі,  
І  такі  пухнасті,  милі…
Зкаламутили  водичку…
От  погану  мають  звичку!    19/09/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752073
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Радченко

Батьківський берег

Батьківський  берег...  Вертайте  до  нього...
Справи  лишайте  —  їм  ліку  нема.
Рідна  домівка  —  нема  більш  святого,
Навіть  ,  якщо  вітер  пустки  співа,
Ходить  кімнатами  в  тиші  самотній,
Легко  фіранки  колише  старі.
Час  завжди  буде  і  є  незворотній,
Тихо  гортаючи  календарі.
Батьківський  берег  —  від  нього  вам  плити,
Стане  для  вас  він  ріднішим  в  стократ.
І  всі  роки,  що  колись  в  нім  прожиті,
Казкою  будуть  вже  для  онучат.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751999
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


НАДЕЖДА М.

Ніжний смуток…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4

[/youtube]

Смуток  -  дуже  м"яке  і  приємне    слово.
Енн  Райс.

Котивсь  туман  клубками  річкою.
І  сум  осінній  поряд  плив.
Осінь  йде  вже  звичною  доріжкою.
Він  і    мою  душу  полонив..

Та  це  не  сум,  це  -  ніжний  смуток.
Благородний  із  усіх  щедрот.
Почуттів,  що  в  серці  цілий  жмуток.
Це  в  житті  вже  інший  поворот.

Іноді  бува  і  в  щасті  сумно.
Хочеться  поплакать  просто  так...
Довго  сумувати  нерозумно,
Бо  життя  прожити  треба  всмак.

Це  не  привід,  що  пройшло  кохання,
Що  короткі    й  непогожі  дні.
В  душу  не  пустіть  розчарування.
Хай    оце  залишиться  на  дні.

Смутком  треба  просто  керувати,
І  не  йти  на  поводку  в  душі.
Треба  просто  всьому  міру  знати,
Хоч  частенько  йдуть  в  душі  дощі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751968
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Валентина Ланевич

Вогонь в душі горить, а серце плаче.

Вогонь  в  душі  горить,  а  серце  плаче,
Манить  любов  собою  навмання.
Здалось  мені  укотре,  що,  неначе,
Торкнувсь  рукою  ти  мого  чола.

І  усміхнувся  щиро  так,  ласкаво,
Розвіяв  сумніви  тривоги  враз.
Заграли  іскорки  знов  пустопливо,
Порив  жаги  відбився  у  очах.

Здригнулося  єство,  відчувши  злуку,
Тепло  накрило  з  голови  до  ніг.
В  грудях  затиснула  солодку  муку,
Молилась,  щоби  Бог  тебе  беріг.

24.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751964
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Спасибі за натхнення

Мов  в  летаргії  спало  моє  тихе  слово,
І  дощ  сумлінно  вибивав  стакатто.
Від  лету  лебедя  прокинулось  раптово,
Життя  заграло  барвами  строкато.

Вдихнув  натхнення,  як  ковток  води  в  пустелі,
Влилося  в  душу  щастя  неймовірне.
І  світла  спектр  пробився  крізь  пітьму  тунелю,
Полинула  на  крилах  у  глиб  ефірний.

Лебідкою  літаю  між  хмарин  з  птахами,
І  міріади  слів-зірок  у  небі.
Думки  палахкотять  яскраво  світлячками.
Спасибі  за  натхнення,  любий  лебідь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751958
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Елена Марс

Как жаль, что с годами так портятся души

Бывают  моменты,  что  я  и  не  знаю:
Молчать,  засмеяться,  а  может  заплакать...
В  душе  иногда  -  непонятная  слякоть.
О,  как  непривычна  мне  слякоть  такая!..

В  такие  минуты  и  смех,  и  молчанье,  
И  мне,  и  кому-то  покажутся  злыми...
Ношу,  от  рождения,  светлое  имя,
А  в  сердце  порой  не  светло...  и  печально...  

Сбежать  бы  куда-то,  найдя  свою  нишу,
Чтоб  стихли  порывы  душевного  крика...
Того,  что  мне  чуждо,  того,  что  мне  дико  -
Не  видеть,  не  знать,  не  касаться,  не  слышать...
 
И  сделаться  тише,  и  стать  невидимкой,
Чтоб  все  позабыли,  что  я  существую.
Уйти  от  пустой  повседневности  сУет,
Растаять,  как  утра  туманная  дымка.

...  Как  жаль,  что  с  годами  так  портятся  души.
В  них  мало  чего  остаётся  из  детства...
Они  обретают  такое  "наследство",
С  которым  никто  не  становится  лучше.
   
Не  станет  душа  ни  светлее,  ни  чище.
Молись  -  не  молись  -  бесполезное  дело.
Коль  лучшее  что-то,  с  годами,  истлело,
Всё  то,  что  осталось  -  зола,  пепелище.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751944
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Олена Жежук

Іде душа…


Твоїх  бажань  бездонна  глибина,
Моїх  щедрот  невичерпане  небо.
У  тім  краю,  де  нас  іще    нема,
Шука  прихистку  вітер  поміж  стебел.

У    плетиві  зневіри  і  надій
Не  дорікне  печаль  торішнім  листям.
Сльозу  в  душі  не  витре  суховій,
Не  вцілить  в  смуток  блискавиця  вістрям.

Принишкла  у    затишші  далечінь,
Застиглі  хмари  дивляться  додолу.
В  лісах  правічних  затаїлась  тінь…  
Іде    душа…  сповідатися  полю.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751916
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Ліна Ланська

ЩЕПЛЕННЯ



Маленьке  дівча  із  сумними  очима
Заглянуло  в  двері  і  стиха,
Спитало,  з  якої  такої  причини,
Ми  щеплень  не  робим  від  лиха?

Я  аж  захлинулась:  від  лиха  вакцини
Ще  людство  не  має,  хоч  радо
Придумає,  як  же  підвищити  ціни,
Платню  ж  заробітну  -  за  грати,  -

Нехай  заночує,  подумає,  нащо
Тій  крихітці  лялька  і  ліки?
Чи  мами  немає,  чи  татко  ледащо?  -
Кружляє  зловісно  шуліка

Лякає  дитину,  бо  батько  на  сході
Шукає  рятунку  для  доньки.
Щоб  щічки  ясніли  і  сукня  по  моді,
І  лінію  щастя  в  долоньки.

Мала  зачекалась,  -    дзвінкам  не  до  неї...
Кіно  не  пояснює,  звідки
Оте  лихоліття  далеке  -  в  траншеї
Ховаються  злякані  дітки.

Засмучені  личка  і  пальчики  збиті
Вгризаються  з  жаху,  в  коріння,  -
Війни  нескінченної  зболені  миті,
Доросле  в  очах  розуміння.

Дівчатко  побачило  сіре  й  безлике
Життя,  без  прикрас  і  обмежень.
Дорослі  мовчать,  а  святенницькі  лики
Сховались    в  повітряних  вежах.

Страждання,  як  вірус,  -    безумці  допоки
Хворіють  на  злобу  і  ницість.
Безжальні  вивчає  малеча  уроки,
Шукаючи  край  плащаниці.

23.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751904
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Малиновская Марина

< Сон моих чувств… >


Мои  чувства  заснули,  но  видят  во  сне  Тебя…
И  желают  проснуться  скорей  от  твоих  поцелуев!
А  пока,  лишь  в  мирах  параллельных,  любя,
Мы  с  тобой  так  красиво  и  страстно  танцуем…

/  22.09.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751832
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Любов Іванова

ИЗВЕЧНАЯ МЕЛОДИЯ ЛЮБВИ

И-  вновь  ложится  волнами  на  сердце  
З-накомый  своим  трепетом  мотив  .  
В-  мир  таинства  всегда  открыта  дверца  
Е-два  у  сердца  чувственный  прилив.  
Ч-астоты  звуков,  нежная  тональность,  
Н-ередко  и  минорный  блюз  души.  
А-  как  иначе,  вот  она  -  реальность,  
Я-рчайшая...  а  мы  испить  спешим.  

М-инор,  мажор,    улыбки,  радость,  слёзы  
Е-стественно,  что  хочешь  может  быть...  
Л-ирические  нотки  в  строках  прозы  
О-днажды  помогают  к  небу  взмыть.  
Д-уше  и  сердцу  точно  не  прикажешь  
И-  не  страшит  нас  лестница  из  лет
Я-  знаю,  что  к  закату  жизни  даже  

Л-ишают  чувства  сна...вот  и  ответ....  
Ю-неем,  забываем  о    проблемах,  
Б-одримся  и  становимся  нежней.  
В-оспеты  чувства  страстные  в  поэмах,  
И-  ничего  не  может  быть  важней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751897
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


НАДЕЖДА М.

Очі і язик…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1FRhZZ4Wq4I[/youtube]

В  очах  -    душа.  Уважно  придивись.
Лише  вони  тобі  всю  скажуть  правду.
Нехай  вони  і  мружились  колись,
Та  в  цьому  мали  ніжності  принаду.

Вони  бувають  різними  підчас:
Сумні,  веселі,  навіть  мають  владу
Над  тими,  хто  полюбить  колись  нас,
А  іноді  висвітлюють  й  досаду,

Й  чекають  погляду  твоїх  очей,
Коли  в  душі    бояться  помилитись,
Бояться  так  недоспаних  ночей,
Не  хочуть  ненавидіти  навчитись.

А    ось  язик  не  завжди  правду  скаже.
Не  варто  довірятись  всім  словам.
Проте,  якщо  від  серця  слово  ляже,
То  вірте  ви  розумним  головам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751885
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Пульсують контури розмиті

Суцільна  дощова  стіна  взяла  в  полон,
Але  пульсують  контури  розмиті.
У  венах  стрімко  сунеться  якийсь  циклон,
Нагадує  про  світлі  дні  щомиті.

Тепер  лише  кохання  солод  уві  сні:
І  очі  зі  стрілою  Купідона,
І  поцілунки  губ  яскравістю  рясні,
А  у  вухах  слова  від  Цицерона.

Журливо,  темно,  бо  дощова  завіса,
Краплин  води  нейронова  чечітка.
В  краях  далеких  десь  заблукав  гульвіса.
Попало  серце  зжате  в  мокру  сітку.

Дощить,  а  парасолька  лиш  одна  в  юрбі,
Стікають  краплі  по  душі  в  печалі,
І  хоч  пульсують  контури  лиця  в  журбі,
Вівальді  чути  -  скрипку  пасторалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751829
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Михайло Гончар

Только бы успеть

Ну,вот  и  все  -  большой  привет!
На  семафоре  красный  свет.
И  поезд  дальше  не  идет.
Давай,на  выход  все  с  вещами!
А  там,вперед  за  горизонт
Короткими  шажками.

Чешите  грудь,маэстро,
                                     жуйте  ветошь,
Но  на  портрете  вашем  ретушь
В  начало  жизни  не  вернет.
Напейся,бей  в  колокола,
Но  глупость  юного  осла
Никто  не  выправит,увы!
Ведь,вы  во  многом  были  не  правы...

Что  можно  сделать?  -  Ничего!
Поставить,разве,Богу  свечку
Да  нервно  покурить  у  печки,
Да  крепко  выпить  со  всего.

И,все  же,если  суждено,
Хотелось  встретиться  бы  с  теми,
С  кем  песни  пел,решал  проблемы,
Кого  любил,с  кем  пил  вино;
Но  с  кем  не  виделись  давно,
Обнять  при  встрече  на  перроне,
На  пристани,аэродроме,
Друг  друга  словом  обогреть...
Успеть  бы,только  бы  успеть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742480
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 23.09.2017


Новоградець

Переведи мене через Майдан

       Переведіть  мене  через  майдан...
                                                                   (В.  Коротич)


Волошки  між  гіркого  полину
Про  очі  твої  сині  нагадають,
І  бачу  тебе  знову  крізь  війну,
І  спогад  знову  в  Київ  повертає.

Ще  був  живий  Серьожка  Нігоян
І  беркутня  свинцем  не  заряджала,
-  Переведи  мене  через  Майдан,  -
Ти  мене  несміливо  попрохала.

Вже  їхні  дні  відлічені  були
І  шини  вже  палаючі  диміли,
Ми  площу  неспокійну  перейшли,
Але  розстатись  так  і  не  зуміли.

Нам  все  відтоді  ділиться  на  двох,
І  чорні  дні  відміряні  війною,
Ти  навіть  в  непривабливий  окоп
Волошкою  заглянеш  голубою.

Я  вже  не  пригадаю  кожен  бій,
І  кожну  перемогу  і  невдачу,
А  тебе  в  сірій  курточці  твоїй,
На  фоні  диму  барикади  бачу.

Я  згадую  несмілий  голос,  там,
Під  грізний  шум  палаючої  ночі,
-  Переведи  мене  через  Майдан,  -
І  погляд  твій  чекаючий,  жіночий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751790
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Валентина Ланевич

Безмовна тиша лащиться до босих ніг.

Безмовна  тиша  лащиться  до  босих  ніг,
Задумою  злягає  на  обличчя.
Шмагає  душу  дощ,  попри  отой  батіг,
Любов  живе  вкорінено-живуча.

І  в  серці  закипає  клекотом  новим,
Торкається  грудей  ванільним  щемом.
І  осінь  мироточить  листям  золотим,
Вп’ємось  разом  ми  патоковим  ромом.  

Хмільні  обоє  поринем  у  водограй,
Кохання  зваба  пробіжить  тілами.
І  колисатиме  безмежжям  неба  край,
Пульсаціями  втіхи  поміж  нами.

22.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751756
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Ліна Ланська

ПАСЕРБИЦЯ



"Крихту  ніжності  -  краплю,  подих..."
За  спиною  шепоче  ліс,
Бо    душа  до  тебе  навскіс,
Через  хащі,  як  кров  забродить.

Десь  край  світу,  ліхтар  тьмяніє,
Небо  темне  сповзає  вниз.
Над  водоймищем  верболіз
Навісніє  жагою  й  ниє  .

Сьоме  небо  -  протиотрута,
А  четверте,  чи  шосте  є?
Крихту    візьмеш,  як  віддає,
Щоби  серце  перевернути?

Замовляти  бажання  варто,  -
Тремтячи,  надпити  з  лиця
Терпкі  любощі  манівця,
Тигель  душ,  розпечений  кратер.

Лава  вирветься  нездоланна,
Бо  маленька  богиня  тут.
Каламутить  нутро,  як  спрут,
Ще  не  вибрана,  а  вже  вбрана,  -  

Непокори  пасербиця  -
Королева  в  руках  митця?  -
"Я  злітаю,  чуєш,  Нірвано?"

21.09.17





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751745
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017


OlgaSydoruk

Когда невестилась весна…

Когда  невестилась  весна,
Впервые  полюбила…
Казалось:  будто  бы  вчера
Моя  свеча  -  светило…
И,  поднимаясь  на  Парнас,
С  таинственностью  знаков,
Остановилось  время  в  час
Цветения  красных  маков…
Глухою  была  тишина…
И  пристани  покоя…
Но  только,только  не  вчера,
Когда  огонь  рекою!..
За  нежность  душу  целовал…
Желая,  вдохновенно…
И  ей,наверное,шептал
О  страсти  сокровенно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751744
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осень бодрая стелет дорожку ковровую

Солнце  раннее  сливою  жёлтой  медовою
Смотрит  ясно  из  волн-облаков.
Осень  бодрая    стелет  дорожку  ковровую,
Разливая  напиток  богов.  

Пронесётся  стремительно  птицею  вольною
По  затихшему  саду  с  дождём.
Заиграет  звучно  светомузыкой  сольною,
Листья  красками  охры  зажжёт.

Медной  россыпью-пледом  на  землицу  приляжет,
Хризантем  раскроет  ресницы.
А  в  вечернюю  пору  сказок  листьям  расскажет,
И  приснится  рыжей  царицей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751687
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


макарчук

Гномик

Живёт  в  моём  сердце  гномик:
Монетки  твоих  улыбок
Кладёт  в  копилку  на  полке,
Грустит  от  твоих  ошибок.

Днём  хоть  чуть-чуть  он  дремлет,
А  вечером  очень  скучает.
На  что-то  надеется,  верит,
А  может  и  любит.  Кто  знает?

Тебя  он  не  судит  строго,
Не  просит  ни  слёз,  ни  жалости,
Он  просит  совсем  немного:
Приснись  мне  сегодня,  пожалуйста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751630
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2017


Аркадьевич

Кому на Руси жить хорошо?

В  Подтянутой  губернии  уезда  Терпигорева
Взглянув  на  морду  рыжую,  признали  мужики  -
Вот  этой  мордуленции,  лоснящейся  от  лености,
Живётся,  без  сомнения,  -  всех  лучше  на  Руси...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751650
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Аркадьевич

Не велика потеря…

-Не  плачь  и  не  расстраивайся  так!
Твой  соус,  если  честно,  не  шедевр.
Я  вот  лизнул  здесь  пару  раз  -  дурак.
Дрянь  редкая!  Не  зря  был  мой  маневр...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751651
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Михайло Гончар

СЕРПЕНЬ

   "Скоро  осень,за  окнами  август."
         И.ГОФФ      

Липень  захлипав  у  липах  зелених  -
Накнязювався  -  прощатися  час.
Серпень  з'явився  в  серпанках  рожевих
І  нерозлучний  з  ним  Яблучний  Спас.

Стрімко  відбулися  зустріч-прощання
І  на  престолі  молодший  вже  брат  -
Гримнув,поблискав,здув  хмари  останні
І  розпочався  концерт-зорепад.

Серпень  не  січень  -  на  сонце  багатий
Щедро  вдiляє  нам  світла  й  тепла.
Змії  холодні  і  ті  навіть  в  свята
Гріють  на  зиму  зміїні  тіла.

Дихає  спекою  місяць  гарячий.
Хтось  бараболі  копати  почав...
Скоро,ой,скоро  вже  осінь  заплаче,
Вітер  снігами  сипне  по  очах.

Сонечку  ясне,світи  непогасно  -
Без  фанатизму  -  хай  піє  кугут...
Ми  ж  пожалкуєм  за  літечком  красним,
Хай  тільки  зашпори  взимку  зайдуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745893
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 22.09.2017


Михайло Гончар

ОБЕРЕЖНО! - СЛОВО!

Від  багнета,ножа,чи  іржавого  цвяшка
Раптом  рану  дістанеш  під  скрегіт  зубовний  -
Все  мине,заживе  -  це  не  так  вже  і  страшно,..
Тільки  рана  від  слова  -    невиліковна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749134
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Михайло Гончар

ЗАВЕРЕСНІЛО…

"Засентябрило  за  окном..."
     (Небылова  Е.)

Завересніло  за  вікном,
Завересніло,
Війнула  осінь  холодком
Зніяковіло.

Яка  весна  у  нас  була  -
Оркестри  грали.  
А  скільки  літо  нам  тепла  
Подарувало!

Летять  журавлики,летять
Туди  де  літо.
Почнеться  скоро  листопад,
Як  завжди  в  світі.

Минула  молодість,немов
У  сні  солодкім,
Та  досі  ще  живе  любов
В  житті  короткім.

Завересніло  за  вікном,
Настала  осінь,
Душі  ж  наповненій  теплом,
Не  страшно  зовсім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751099
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Кофеманка

Навіщо сказала Люблю?

Вріжеться  лезом  твоє  стоголосе  мовчання,
В  спогад  вкарбується,в  душу  вразливу  мою,
Свічки  погаснуть,віском  впадуть  сподівання,
Нащо  під  музику  крапель  сказала  Люблю?

Я  у  безодні...Йду,  ще  свої  "сім"  кіл  аду,
Зникни  навіки!  Забудь  мій  подертий  поріг,
Ти  у  цілунках  приносив  по  краплі  яду.
Знищив  мене...Коханий,ти  переміг!

День  пережити,а  потім  вся  ніч  на  сповідь
Хто,  як  не  я,  заколише  у  собі  журбу?
Серце,ніколи  не  слухай,що  люди  говорять!
Звідки  їм  знати  твій  "розмір"  й  твою  "глибину"...

Вислизне  біль,і  причепиться  в  тихі  кроки,
Ти  забереш  разом  з  щастям  моїм  і  це...
Значить  такий  ти  для  мене  -  омріяний  спокій
Що  ж  ти  так  довго  приховував  своє  лице?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751625
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Ol Udayko

РОЗ ВИЛКОВА ІДИЛІЯ*

         [i]  Після  закінчення  XY  з’їзду  ТМУ  в  Одесі
           була  автобусна  екскурсія…  в  «Українську    
           Венецію»…  Мої  враження  і  роздуми…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DEpxa8JEbUw[/youtube]
       
[i][b][color="#035661"]Автобус  мчить…  Та  не  по  бездоріжжю,
А  трасою…  з  Одеси  на  Рені…
Але  чомусь  уїдла  думка  ріже  –
В  автобусі  не  затишно  мені.
Не  хочу  бачити  красоти  Півдня?..  
Так  ті  самі  мені  у  очі  йдуть…
Хоч  у  Одесі  запустили  півня,
У  нас  своя,  невідворотна  путь.

…Та  ось  і  Вилкове.  Тут  старовіри
Вже  знають  певно  слово  «патріот»,
Бо  в  душах    їх  уже  немає  «міра»,
Нема  й  Кремлем  обіцяних  щедрот.
Та  є,  «на  щастя»,  дула  автоматів,
Що  бережуть  «прихоплене»    добро  –
Довкіл  стоять...  розкішні  нові  «хатки»,
Та  «на  замку»  в  них  «слово-серебро»!

Все  ж  є  церкви…  І  труд  тут  непосильний,
І  дух  священства,  правди,  простоти…
І  люд  привітний,  вельми  богомільний,
Хоч  дещо  дивний,  Господи  прости!
А  в  лоні  річки  широченні  плеса  –
То  води  з  Альп  несе  святий  Дунай…
І  заздрить  їм,  напевно,  вся  Одеса,
Бо  мудрий  там  народ,  -мудріший  най…

…А  ми  туристи,  і  цього  нам  досить,
Бо  краєвиди  пестять  спраглий  зір,
Бо  старовірка  рибу  нам  приносить
Й  вино…  з  боліт,  а  не  високих  гір…
Сади  заплав  милують  наше  око,
І  святістю  приваблює  Дунай,
Де  українства  дух  витав  високий  –
Знай  наших  козаків,  народе!  Знай…

Та  недарма  стоїть  град  на  Роз-Вилці**,
Де  і  заплави  є  й  буяння  Роз!
Чи  довго  бути  нам  в  чужій  тарілці,
«Героями»  служить  не  од,  а  проз?..
Та  вже  пора  збиратися  в  дорогу  –
Усе  «хороше»  має  свій  кінець…
Прихопимо  з  собою  перемогу  –
Приречена  ж  Вкраїна  на…  вінець?!  

…Чекає  вже  автобус  на  узбіччі
Дороги,  що  веде  у  Царство    Роз!
Дороговказ  гукає  нас  одвічний
У  вир  спасенних,  богоданих  гроз!
[/color]
[/b]
21.09.2017
_________
*Раніше  опублікований  вірш  «Вилкове»
   автором  було  випадково  стерто,  відновлено
   по  пам’яті  та  дещо  доповнено,  відтак  подано
   під  новою  назвою.
**Вилкове  отримало  свою  назву  через  те,  що
   стоїть  на  "роз  вилці"  (тут  гра  слів)  Очаківського  
   та  Кілійського  русел  гирла  Дунаю.

   На  світлині  автора:  одна  із  старообрядницьких  
   церков  у  Вилковому.  [i]

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117092200216  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751614
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017


OlgaSydoruk

Ты больше не позволишь…

Ты  больше  не  позволишь…
Не  встретишься  со  мной…
И  душу  не  откроешь…
Не  велено  судьбой…
Тебе  не  одиноко
В  плаксивые  дожди?
Лишь  осенью  выс`око  
Взлетают  журавли!..
Карминовые  соки!..
Карминовые  сны!
А  белокурый  локон!
А  струны  тишины!!!
А  ты  и  не  узнаешь,
Не  встретившись    со  мной…  
Дорогою  не  ходишь  
По  старой  мостовой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751585
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


ТАИСИЯ

Пообщались от души…

Что-то  на  душе  тревожно.
Осень  плачет  каждый  день.
Ночь    крадётся  осторожно.
На  весь  двор  ложится  тень.

Сиротливый  вечер  в  хате.
И  кота  всё  нет  и  нет.
Дед  забрался  на  полати.
Бабка  влезла  в  интернет.

Вдруг  по  скайпу  –  громкий  вызов!
Кот  явился  –  хвост  трубой!
Дед  вскочил,  увидел  Лизу!
Дочка  машет    нам    рукой!

Долго  длились  разговоры…
Пообщались  от  души!
На  кота  одели    шорты  -
Всю  компанию  смешил!

21.09.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751578
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Кофеманка

Не буде нас. .

Не  кров,а  ніч  тече  по  моїх  венах,
Приспить  усі  емоції  в  мені,
Летять,  мов  кулі  зі  свинцю,  шалені
Години  й  безтілесні  дні..

І  рідні  руки  більше  не  напишуть..
Не  треба...Якось  це  переживу!
Вітри  часу  колись  два  крила  стишуть,
А  поки,все  здолаю  і  "знесу"..

І  хід  вагонів  по  сталевих  рейках,
На  хвилю  вимкне  гуркіт  голосів,
У  всьому  є  ця  клята  батарейка,
У  людях,у  коханні  і  в  "часів"..

Не  віримо  в  триклятому  двобої,
Що  нас  життя  розмаже  по  стіні..
Як  легко  вбити  серце  і  без  зброї.
Лиш  покохай,і  довірсь  чиїйсь  руці.

Не  вилікують  слово  й  диво-трави,
Ні  кава,ні  коньяк,ні  лікар  -  час.
В  одному,любий,був  колись  ти  правий
Ніколи  в  цім  житті  не  буде  Нас..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743081
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 21.09.2017


Кофеманка

Ей. .

О  чём  она  мечтает  в  тишине?
Ресницами  "тенит"  полоски  кожи
Такой  же  гость,не  узнанный  прохожий
Другая,и  за  это  родней  мне..

Её  пока  не  отыскали  годы
И  нет  в  душе  ни  рифов  ни  камней
Затопленных  волною  кораблей
И  мыслями  пока  живёт  в  свободе...

Невидима..Оставила  следы,
назад  по  ним  лишь  мысленно  вернётся,
А  после,только  эхо  остаётся
И  прочные  из  золота  мосты..

Внутри  Луна  отбрасывает  тени,
И  выбирает  новый  небосклон
Во  всех  мирах  сейчас  Армагеддон,
А  под  рукой  -  облупленные  стены..

Под  взором  звёзд  моя  душа  с  тобой,
Не  узнанная..Послана  в  удачу,
Не  видишь,но  я  тоже  плачу
Когда  печаль  твоя  стекает  со  слезой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743741
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 21.09.2017


Кофеманка

Лодочка плыви. .

Песком  сквозь  пальцы  "просевая"  душу,
Ты  яростно  любовь  к  себе  искал.
Мечты  о  том,что  станешь  моим  мужем,
И  лодочку  неволит  твой  причал.

Волна  под  нею  создана  из  песен,
Божественной  свободой  "пянена",
На  бортик  сядет  друг  мой  буревестник,
И  без  тебя  не  буду  я  одна..

И  тайный  океан  лизнёт  мне  ноги,
Испробует  вкус  боли  и  вины,
Для  ветра  я  не  буду  недотрогой,
Для  жизни  я  не  буду  лишь  взаймы..

Для  лодочки  моей  вся  гладь  -  дорога,
Она  плывёт  вжимаясь  и  скрепя.
Ты  так  искал  свою  судьбу  у  многих...
Я  трещины  латала  у  себя.

Прости  меня..Вина  другого  ищет,
И  время  гнёт  уставшего  гонца,
И  Цербер  мыслей  растерзает  пищу,
Живую..и  искавшего  ловца..

Свобода  мной  лишь  дышит  не  колдует,
И  в  одиночестве  мне  дано  две  руки,
Люблю  свободу  -  горькую,хмельную
И  шепчет  ветер  "Лодочка  плыви"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744354
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 21.09.2017


Вячеслав Рындин

Багрянец…

Багрянец  наступает  фронтом
Шагает  в  земли  желтизна  
Испуг  трепещет  в  горизонтах
Не  за  горами  зверь-зима…

Пыхтит  под  клином  журавлиным
Как  выжатый  лимон  земля
Не  прочь  залечь  в  пуху  перинном
Да  подпушить  свои  бока…

Во  сне  под  белым  одеялом
Рождает  жизнь  природы  друг
И  побежит  как  встарь  бывало
Зарной  юнец  на  новый  круг…

Откроет  круглые  зеркала
От  солнца  пустит  яркий  луч
И  будет  светлостей  не  мало
И  грянет  гром  из  чёрных  туч…

Проснулся  день  в  лесном  багрянце
Подкрасил  листья  желтизной
Как  царь  вскружил  бравурным  вальсом
Осенний  бал  перед  зимой…

21.  09.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751531
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Ліна Ланська

БАБИНЕ ЛІТО

Прокрий  вікно,  примхлива  ружа
Давно  зів"яла  без  дощу,
Спроквола,  протяги  впущу,
Бо  палить  спека  осоружна.

Без  каяття,  уже  й  не  плаче
Моя  розморена  печаль
Жнива  зарубку  на  скрижаль
Накреслили...БУЛИ!..неначе?

По  вінця  лито-перелито
Вже  тіло  душу  не  вміща,
Хоч  би  листочок  із  куща
Щоб  вітерцем  зажебоніти,  -
Вже  осінь,  -  небо  сповіща.
І  бабине,  останнє,  літо.

09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751495
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


OlgaSydoruk

Я поднимаю белый флаг…

Я  поднимаю  белый  флаг  
В  смятении  тревожном…
И  открываю  саркофаг
С  волнением…осторожно…
Я  примеряю  старый  фрак
(С  мурашками  на  коже)…
В  театре  осенью  аншлаг…
Заполненные  ложи…
Играют  роли  от  души,
Сорвав  аплодисменты…
Среди  мгновений  тишины  –
Мои  дивертисменты…
Так  близко–близко  высота…
К  которой  дотянуться…
Хоть  на  мгновение…иногда  -
От  счастья  захлебнуться…
То  -  меланхолии  сезон…
Лишь  примеряю  роли...
Под  колокольный  перезвон…
Не  более…Без  боли…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751475
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Наташа Марос

Я ЧУЮ ДОЩ…

Вночі  наснилися  сьогодні
Оті  нав'язливі  дощі,
Хоч  восени  вони  й  холодні,
Але  вже  точно  ніпочім...

Вони  цінуються  у  спеку
Ці  довгождані,  затяжні,
Що  влітку  десь  були  далеко  -
Вже  і  не  віриться  мені...

Недавно  ще  шукала  тінь  я
І  так  хотілося  тоді
Відчути  рук  туге  сплетіння
У  колах  щастя  по  воді...

Тепер  люблю  я  колір  сірий
Важкого  неба  восени  -
Птахи  збираються  у  вирій,
Та  не  беруть  мене  вони...

Вже  знаю,  дощ  оцей  краплистий,
Придавить  трави  до  землі
І  смутком  скотиться  по  листю...
Я  чую  дощ  -  не  треба  слів...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2017


Елена Марс

Пародия "Ненужный гений"

Стихи  Геннадия  Дегтярёва  "Стихов  ненужный  
гений"  

(Вчера  случайно  наткнулась  на  этот  стих  Геннадия,  правда  отредактированный,  на  нашем  сайте,  и  вспомнила  о  своей  давнишней  пародии.  Оригинал  того  времени  сохранён.  Ничего  личного.
Ссылка  на  отредактированное  стихо,  на  страничке  оригинала,  где  смысл  остался  тот  же)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751181


О,  мой  стихов  ненужный  гений,  
казалось,  к  ночи  ты  затих  
и  мне  не  шлёшь  своих  творений,  
и  душу  твой  не  мучит  стих...  
Ты  -  старый  друг  моих  бессонниц,  
сжигавший  сны  мои  в  огне,  
любимец  преданных  поклонниц,  
лишь  одному  не  нужен  мне...  
Ты  -  не  дитя  любви  и  света,  
и  создан  маять  и  терзать,  
ты  -  плеть  уставшего  поэта  
и  можешь  лишь  одно  -  стегать,  
лишить  покоя  в  одночасье  
и  света  разума  лишить,  
даря  взамен  душе  несчастье  
и  невозможность  жизнь  любить...  
Ты  -  тяжкий  вихрь  моих  сомнений,  
что  недоступен  для  других...  
О,  мой  стихов  ненужный  гений,  
зачем  ты  к  ночи  не  затих?...  

*************************

Пародия:

"О,  мой  стихов  ненужный  гений,"
(Пишу  конечно  о  себе)
В  себя  влюблённый,  без  сомнений,
В  слащавой,  страстной  похвальбе.
Конечно  лгу  я,  что  ненужный,
(И  как  себе  ненужным  быть?)
Порою  я  с  собой  не  дружен,
Когда  мне  трудно  стих  сложить.
В  ночах  бессонных  так  страдаю,
Чтоб  всех  поклонниц  удивлять,
Но  Муза  -  девка  боевая,  
Вот  любит  же  меня  стегать!
Я  спать  хочу  -  она,  как  ведьма,
Сидит  зловеще  на  плече
И  шепчет:  "Милый,  пишешь  бредни!
Зачем  ты  маешься,  зачем?
Коль  сам  себе  ты,  друг,  не  нужен,  
Себя  не  мучай  и  других!
А  может  просто  ты  простужен,
Поэтому  льёшь  сопли  в  стих?
Прими  таблетку  и  расслабься.
Уснёт  в  тебе  крутой  твой  пыл,
Чтоб  с  графоманией,  мой  братец,  
Твой  "гений"  больше  не  дружил."


31.03.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751337
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Елена Марс

Опять душа поёт стихом

Зачем-то  пишется  о  том,
О  чём  давно  уже  всё  сказано.
И  ночкой  тихой  черноглазою
Опять  душа  поёт  стихом...

Пока  поётся  -  пусть  поёт
Душа  моя,  такая  странная.
Перечить  в  этом  ей  не  стану  я,
Ведь  ей  молчанье  не  идёт.

Она  -  поэзией  жива...
Она    -  любовью  к  ней  наполнена,
Где  сущность  -  будто  струны.  Волнами
Ложится  музыка  в  слова...  

В  полёте  чувств,  душе  моей,
Границами  не  замороченной,  
Комфорт,  свобода  -  в  междустрочиях...
А  что  свободы  есть  главней?..

Неси  меня,  душа  моя,
В  миры  нагого  откровения...
Укрась  красивыми  мгновеньями
Шаги  земного  бытия...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751336
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Lana P.

ПОКЛІН

Ранкова  зірка  розцвіла,
Край  неба  тихо  рожевіє,
А  круглий  місяць  сонно  мліє  —
Блідий,  неначе  омела.
У  перших  шелестах  вітрів
З  дерев  здіймаються  вітрила,
На  воду  падають  безсило,
Пливуть  до  перших  острівців.

Там  їх  колише  очерет
Своєю  ніжною  рукою,
Вкриває  щільно  бородою,
Шепоче  казку  тет-а-тет.
Ген  вигляда  туман  з-під  брів
Густого  лісу  і  болота,
Цілує  річку  позолота
Від  сонцесяйних  ліхтарів.  

Хлюпочеться  німий  причал  —
Піймав  кишенями  свободу,
Тримає  в  грудях  прохолоду,
Стоїть,  неначе  п’єдестал,  
Чекає  в  часі  перемін…
Тремтять  оголені  верхів’я,
Зворушливо  летить  листів’я,  —
То  осінь  віддає  поклін.        15/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751335
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Lana P.

ТИ НЕ СЕРДИСЬ НА МЕНЕ…

Ти  не  сердись  на  мене,  осене-чаклунко,
Я  не  тримаю  зла  за  дощову  печаль.
З’явилась  ти  мені  Всевишнім  подарунком,
Хоча  за  літом  у  душі  сховався  жаль.

Я  не  ображу  тебе  словом  недоречним,
А  буду  слухати  мелодій  листопад...
З  попутними  вітрами  граєшся  безпечно
І  розкидаєшся  листками  невпопад.

Я  не  серджусь  на  тебе,  осене-блуднице,      
Вдихаю  з  сумом  прохолоду  дивних  мрій,
Прощаю  твій  туманний  погляд,  чарівнице,
В  думках  занурююсь  у  листопадний  рій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751334
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Ol Udayko

БЕРЕГИНІ

               [i]Неллі  Миколаївні  Ждановій,  
               професорові,  лауреату  премій,
               гарній  людині...
[/i]
[i][b][color="#8d0694"](до  75-річчя  від  дня  народження)

Я  не  дарую  Вам  святкову  оду  –  
Це  зробить  краще  Бодя  Мацелюх*.
Своїм  віршем  підкреслю  Вашу  вроду,
Щоб  стан  душі  ліричний  не  потух.

І  зичу  Вам  того,  що  найдорожче…
Надіюсь,  це  сподобається  й  Вам  –  
Душі,  де  є  недремні  тихі  прощі,
Де  місце  уготоване  Богам.

5.10.2007

(до  85-річчя  від  дня  народження)

Ви,  Неллі,  анітрохи    не  змінились  –
Така  ж  моторна,  світла  й  молода,  
Бо  з  Вами  Бог,  його  щедротна  милість,
Його  упевнена  по  Всесвіту  хода!

Відтак  мені  те  легко  побажати,
Що  зичить  Вам  наш  охоронець  –  Бог:
Багато  літ  ще  прикростей  не  знати…
Ступайте  з  ним  ще  сотню  літ  удвох!

20.09.2017[/color][/b][/i]
_________
*Наш  "придворний"  поет,  доктор  наук,
 професор,  член-кореспондент  НАНУ,
 член  Спілки  письменників  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751354
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Ol Udayko

ПРОМЕТЕЙ

             [i]  Іванові  Кириловичу  Курдишу*
               до  75-річчя  від  дня  народження
[/i]

[i][b][color="#068394"]Простий  хлопчина  з  милого  Полісся…
Пройшов  крізь  військо  й  університет.
Та  зараз  він  Афіною  вознісся  –
У  мікробіології  атлет!

На  службу  він  покликав  тих  мікробів,
Що  дбають  про  високі  врожаї…
Азотобактера  вдягнув  у  робу
Й  виполював  в  науці  кураї.

Та  не  змовкає  в  лірника  гітара  ,
Вона  співає  серцю  в  унісон:
Несе  життя  співця  святу  покару  –
Рівняння    щастя    Йванові  –  не  сон.

А  щастя  в  тім,  що  є  в  нього  дружина  –
Його  жаданий  сущий…  ідеал  –
І  учнів  вірних  бойова  дружина,
І  пороху  сухого  арсенал…

То  жити  має  він  ще  триста  років,
Вершить  життя  дієвий  інтеграл:
В  науці  він  повинен  стать  пророком
Й  створити  «Азогран»-імперіал.[/color]
[/b]
20.09.2017[/i]
_________
*Доктор  біологічних  наук,  професор,
   віце-президент  Товариства  мікробіологів
   України,  лауреат  премії  ім.Д.К.Заболотного.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751351
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


OlgaSydoruk

Я столько и любила…

Ты  помнишь  -  сколько  дней  в  году?..
Я  столько  и  любила...
Сто  тридцать  пять  часов  в  аду...
Про  них  -  не  позабыла...
Всё  было  так  давным  -давно...
Деревья  те  -  большие...
Стучатся  ветками  в  окно,
Как  будто  бы  чужие...
Ты  не  звони,и  не  пиши...
Приветом  не  отвечу...
Ключи  глазами  не  ищи
Под  вазою  с  секретом...
Пароль  сменила  на  замке...
И  запахи  -  для  кожи...
И  разлюбила  Шардоне...
И  ярко-рыжий  тоже...
За  чем  приходишь  ты  к  седой
И  нежностью  тревожишь?..
Переболела,дорогой,
Любовью  той  ...похоже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751324
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


OlgaSydoruk

Время душевных сомнений…

Время  рождения  идей  -
Время  душевных  сомнений...
Время  никчемных  людей  -
Время  с  ветрами  волнений...
Время  на  длани  богов  -
Время  с  вулканами  страсти...
Время  забвения  снов  -
Время  Морфея  у  власти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751313
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Радченко

Ніжність сплела павутинки

Сонячні  плями  розсипом
На  підвіконні  й  столі,
Сонячний  зайчик  лоскотом
Легко  по  лівій  щоці.
Не  відкриваючи  очі
Я  усміхаюсь  собі:
Запах  минулої  ночі  
Я  подарую  тобі.
В  нім  так  багато  відтінків  —
Кожен  з  них  щось  означа.
Ніжність  сплела  павутинки  —
Губи  торкнулись  плеча.
Пальці  сплітаються  тісно,
Б'ються  серця  в  унісон.
Жовто-коричневе  листя
Тихо  кружляє  за  склом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751310
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Ліна Ланська

КОМУ ВОНО?



Як  же  важко  сказати  правду.
Ну  й  кому  воно?..  якось  так,
Може  буде?  Чи  можна  зраду
Не  означити,  без  ознак?

Може  просто  утома  й  туга?
Щось  робити,  це  ж  скільки  сил!
Ну  нащо  вона,  -  та  наруга?
Скільки  Господа  не  проси,

Щоб  на  істинний  путь  без  болю,
Щоб  забулось,  -  як  не  було.
Ну  хіба  я  когось  неволю?  -
Ну  хіба  я  комусь  і...зло?

Що  не  так  у  моїй  господі?
Наперед  роздаю  -  адью!
Відучора  душа  не  в  моді,
Ниє  й  ниє...мою,  твою!

Якже  важко...  неправда  -  камінь
Тягне  й  тягне,  так  близько  дно.
Боже,  чом    саме  так  і  з  нами?  -
Не  пробачить,  я  знаю  ...amen!
Як  же  важко...Кому  воно?..

10.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751279
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Новоградець

Україні

Знову  скинуто  прапор  чужинний,
І  омріяний  з  болем  в  віках,
Над  тобою,  моя  Україно,
Жовто-синій  здіймається  стяг.

Ще  повітря  гірке  несвободи
Не  зігнали  на  Північ  вітри,
Та  ростком  вже  міцніючим  сходить
Покоління  нової  пори.

Під  ударом  ще  юного  війська
Вже  на  Схід  відступає  орда,
І  сміття  трьохвікове,  російське,
Уже  зносить  Дніпрова  вода.

Ти  близька,  як  ніколи,  до  цілі,
Недаремна  твоя  боротьба  -
На  страждальній  землі,  обгорілій,
Підіймаються  знову  хліба.

Знову  з  даху  лелека  злітає,
Над  полями  летить  вдалину,
Як  ніхто,  Україно,  ти  знаєш
Довгожданній  свободі  ціну.

Ще  кургани  в  степу  пам'ятають
Біля  себе  козацькі  шатри,
І  шумлять,  свою  пісню  співають,
Над  хрестами  повстанців  бори.

Ти  вернеш  свій  кордон,  неодмінно,
В  Севастополь  зайде  твій  солдат,
І  ніколи  ти  вже,  Україно,
Під  ярмо  не  вернешся  назад.

Зрита  танковим  поступом  тяжким,
Свої  рани  загоїть  земля,
І  зірве  в  твоїм  полі  ромашки,
На  зарослих  окопах  маля.

І  під  небом,  як  прапором  синім,
На  удачу  і  щастя  легка,
Білі  квіти  як  символ  підніме
Над  тобою  дитяча  рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741642
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 19.09.2017


НАДЕЖДА М.

Сльози осені…


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O1JXBABy0KE[/youtube]


Осінь  -  єдина  пора  року,
яка    вчить.
     Elchin      Safarl.

Ось  уже  і  перша  прохолода,
Освіжить    вчорашні    всі  думки.
І  нехай  в  осінню  насолоду,
Не  залишить  пам"ять  щось  взнаки.

Осінь  -  не  пора  розчарування,
Не  міняє  осінь  життя    зміст.
Не  збідніють  серця    поривання,
Не  зів"януть,  як  осінній  лист.

Лиш  на  мить,    одну  єдину  мить,
Серце  з  ритму  зіб"ється  і  плаче,
Або  просто  мовчки  защемить,
Сльози    серця,  щоб  ніхто  не  бачив.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751236
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Ярослав К.

Осенний гардероб

Осталась  горсточка  тепла,  буквально  -  крошки,
Как  всё  в  округе  переменит  гардероб,
Натянут  дамочки  длиннющие  сапожки,
И  по  колено  будет  им  любой  сугроб.

А  джентльмены  влезут  в  скучные  пальтишки,
И  станут  издали,  как  будто,  близнецы.
Ну,  может,  разве,  у  какого-то  парнишки
Увидишь  шарфика  цветастые  концы...

Мы  с  холодами  одеваемся  теплее,
А  у  природы,  словно,  всё  наоборот:
Помеж  деревьев  ветер  шастает  аллеей
И  с  них  последнюю  одежду  нагло  рвёт...

Но  им  не  жалко,  тут  понятно  всё  и  просто:
Кто  отдаёт  -  тому  воздастся  во  стократ,
И  вместо  выцветших,  поношенных  обносков
Пошьётся  новое,  по  мерке  в  аккурат...

...И  будут  ждать  свою  весну  коты  и  кошки,
На  подоконнике  выглядывать  в  окно,
Покуда  барышни  обуют  босоножки
И  с  кавалерами  в  костюмчиках  -  в  кино...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751235
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 44

Мой  миленок  вставил  зубы
Только  зря,  наверняка!
Ведь  теперь  свисают  губы
Ну  едва  не  до  пупка!
*
Новость  я  вчера  узнала,
Конкурс  в  городе  идет.
Кто  сожрет  полметра  сала
В    Гиннескнигу  попадет..
*
Мужика  нашла    в  Инете!
Все,  исполнилась  мечта!
Ты  в  гареме  будешь  третьим
Я  султанша  еще  та!!
*
Как  у  нашего  амбара
Стало  ярко  и  светло!!!
Приземлились  там  два  шара,
Неужели  НЛО?!
*
Кто  в  окошко  барабанит,
Скалкой,  а  не  просто  так!!
Блин!  Пришла  супруга  Вани!!
Ваня!!  Прячься  на  чердак!!
*
Не  тяни,  кума,  с  ответом
А  не  то  ощиплю  мех!!!
Мой  Петро  лишь  этим  летом,
К  тебе  бегал  на  ночлег?
*
Прихворнул  милок  немножко
И  помрет,  неровен  час...
Девки  зырятся  в  окошко
Типа,  как  же  он  без  нас!!
*
Неужели  показалось?
Я  проверю  еще  раз!
То,  что  вижу  я  -  не  шалость
Ванька    пропил  наш  матрас
*
Ох  уж  эти  заготовки!!!
Переполнен  погребок!
Только  вот  одной  морковки
Муж  две  тонны  приволок!!
*
Я  давно  тебя  просила
Ты  ж  не  муж,  а  солдафон!
Тебе  -  старая  мобила
Ну  а  мне  купи  айфон
*
Трактор  есть  -  солярки  нету
А  работ  -  невпроворот!!
Заказал  по  интернету
Привезут    аж  через  год!
*
Не  пойду  сегодня  в  баню
А  к  дружку  на  огонек!
Я  селедки  притараню
А  с  Сережки    пузырек!
*
Дача  страшно  надоела
Собран  в  осень  урожай!
Я  там  с  марта  пропыхтела,
Вот  до  марта  и  гудбай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751212
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Ярослав К.

Прикоснуться к искусству

Прикоснуться  к  искусству  -
Не  задеть,  не  вспугнуть
Обнажённые  чувства,
Откровения  суть,

Лёгким  шелестом  ветра,
Не  спеша,  не  дыша,
По  следам,  где  поэта
Прогулялась  душа...

Прикоснуться  к  искусству  -
Умиляться,  молчать,
Где  пропитана  грустью
Светлой  мысли  печать...

Если  холодно,  пусто,
И  не  в  радость  рассвет,
Прикоснуться  к  искусству  -
Это  лучший  рецепт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750996
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Амелин

Разобрался! (Лит. пародия)

[b]Распутье  [/b]
Геннадий  Дегтярёв
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750727

[i]…Я  вновь  на  распутье,  меж  двух  направлений,  
двояки  превратной  судьбы  пируэты…  
В  чём  суть  непонятных  моих  раздвоений,  
какие  нужны  мне  сегодня  ответы?

В  плену  у  вопросов  я  этих  извечных:
Что  ближе  мне  –  тьма  иль  сияние  света?
В  чём  смысл  расслоений  моих  бесконечных,
дилемма  хоть  как-то  решаема  эта?
........................................................................
…Всегда  я  меж  двух  разнородных  течений,
и  сущностям  разным  во  мне  не  ужиться,
я  вновь  раздираем  когтями  сомнений,
пытаюсь  собраться,  чтоб  вновь  раздвоиться…
 [/i]

Пародия
[b]Разобрался![/b]

Всю  жизнь  я  решал  непростую  дилемму:
"Что  ближе  мне  –  тьма  иль  сияние  света?"
С  годами  процесс  превратился  в  систему,    
но,  как  тут  ни  тужься,  не  видно  ответа.                          

Мне  с  детства  твердили,  что  нужно  учиться...    
Папан  и  маман...  да  и  прочие  люди...
Но  сущностям  разным  во  мне  не  ужиться:  
они  –  два  горба  в  одногорбом  верблюде!

Плывёт  мой  корабль*  по  пустыне  сомнений,
оазис  ища,  чтоб  напиться  в  нём  знаний,
чтоб  стал  вдруг  понятен  мне  смысл  расслоенией,
а  мозг  отдохнул  от  напрасных  терзаний…

Ого,  сказанул!..  Попытаюсь  собраться...    
Но  ясно  одно  –  сей  вопрос  нерешаем!      
Наш  мозг  постоянно  привык  раздвояться,    
ведь  он,  как  известно,  –  из  двух  полушарий...

*Верблюды  –  корабли  пустыни  (не  я  придумал)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751215
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Валентина Ланевич

Постукав вечір вітром у вікно.

Постукав  вечір  вітром  у  вікно
І  нічка  слідом  кинула  сірому.
Присіла  пустка  поруч  на  панно,
Чому  так  тяжко  у  житті  одному?

В  душу  лягли  минулого  сліди,
Твої  слова,  що  в’їлися  у  мозок.
Щоб  не  робила  -  всі  ведуть  туди,
Де  в  серці  залишився  теплий  сховок.

І  тілом  раптом  пробігає  струм,
І  в  жилах  б’ється  гаряченним  нервом.
Хлюпне  у  груди  тихий,  ніжний  сум
І  сутність  обійме  небесним  сяйвом.

18.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751155
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017


КВолынский

Правды нет…

Правды  нет  в  проблемном  Мире...
(Кто,  как  хочет,  так  и  врёт!)
Засверкает  в  злобном  хоре,
Побледнеет  –  тут  же  мрёт.

Вечер  правды  -  все  ликуют,
Пробудившись,  Боже  –  ложь!
Так  враги  её  смудруют
За  одну,  слепую,  ночь.

Знаю,    правда  за  тобою,  
Лишь  с  бумагами  на  суд:
Прокурор  –  тандем  с  судьею
Перекрутят  всё  на  блуд.

Так  презрительно    облитый,
Весь  обмяк,  правдивый  лик;
Власть  с  врагами  –  давно  свиты
Во  единый  пара  лик.

Посмотри,  наш  телевизор
Там,  везде,  сплошная  ложь,
Ядом  кормит  –  их  провизор
Нашу  удаль,  нашу  мощь;

Что  мы:  всё  обмолотили
И  бежим  быстрее  всех,
Ветеранов  обогрели  –  
Порождает  ярый  смех!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673670
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 18.09.2017


КВолынский

Їду

Їду  я  додому…
Серденько    співає,
Так  бурхливо  в  ньому
Щастя    оживає.

Там  де    перші    кроки,
І  слова,  і  сльози  –  
Найдорожчі  роки,
Сподівання  й  грози.

Наче  зрада  друга  -
Марно  не  минає,
Так  в  чужині  туга
Душу  розриває.

Їду  я  додому,
Спогадами  лину:
Послужив  чужому,
А  вмирати  –  кинув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674255
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 18.09.2017


НАДЕЖДА М.

Пішов, то йди. .

И  мира  нет  —  и  нет  нигде  врагов;
Страшусь  —  надеюсь,  стыну  и  пылаю;
В  пыли  влачусь  —  и  в  небесах  витаю;
Всем  в  мире  чужд  —  и  мир  обнять  готов.
Себе  постыл  —  и  всех  других  люблю;
Страданьем  —  жив;  со  смехом  я  —  рыдаю;

Ф.  Петрарка
--------------------------------------------------------------

Коли  пішов,  дивилась  довго  вслід.
Душа  не  знала:  плакать,  чи  радіти.
Була  весна,  та  раптом  випав  сніг..
Я  не  могла  оце  все  зрозуміти.

Квітучий  сад,  обсипаний  весь  снігом..
Яка  тут  антитеза*  відбулась!
Сумна  душа  зайшлася  раптом  сміхом,
Бо  каменя  з  душі  вже    позбулась.

Природа  швидко  у  той  час  рішила:
Цей  сніговій    раптово    розвела,
Зробить  по-своєму  за  мене  поспішила:
І  сонячне  проміння  пролила.

Покапав    сніг  тут  талою  водою,
Проміння  обсушило  пелюстки..
Пішов,  іди..  Не  плачу  за  тобою...
З  усміхом  витягаю  колючки.

Пішов,  то  йди,  не  озирайся.
Старанно  дощ  зітре  твої  сліди.
Спокійним  будь..  дрібниці,  постарайся..
В  моїм  житті  ти  -  прочерк  назавжди.

----------------------------------
Антитеза  -  контраст,  різке  протиставлення  понять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751107
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Радченко

У погляді твоїм осінній вечір (акро)

[b]У[/b]  погляді  твоїм  осінній  вечір,

[b]П[/b]ечаль  живе  у  погляді  твоїм.
[b]О[/b]сь  знов  старі  перебираєш  речі,
[b]Г[/b]овориш  щось  тихенько  сам  собі.
[b]Л[/b]укавиш  усміхаючись,  я  ж  бачу,
[b]Я[/b]к  душу  крають  сумнівів  ножі
[b]Д[/b]о  болю,  що  й  мені  болить  тим  паче
[b]І[/b]  я  не  можу  ради  дать  тобі.

[b]Т[/b]и  знов  передивляєшся  світлини,
[b]В[/b]  них  хочеш  відповідь  якусь  знайти.
[b]О[/b]двічне,  як  наш  світ:  Чому?  Сумними
[b]Ї[/b]ї  очима  знов  хворієш  ти.
[b]М[/b]абуть,  і  сам  ти  не  чекав,  що  знову

[b]О[/b]звуться  спогади  в  осінні  дні  —
[b]С[/b]он  приведе  на  вулицю  знайому
[b]І[/b]  підеш  ти  на  встріч  своїй  весні.
[b]Н[/b]азустріч  дівчинка  до  тебе  бігла,
[b]Н[/b]емов  і  не  було  минулих  літ
[b]І[/b]  квіткою  кохання  враз  розквітло,
[b]Й[/b]ому  всміхався  щиро  цілий  світ.

[b]"В[/b]се  залишилось  в  сні,  —  мені  сказав  ти  —
[b]Е[/b]моції  і  почуття  такі  живі!
[b]Ч[/b]ому  минуле  легко  може  вкрасти
[b]І[/b]  легко  повернути  все,  але  ві  сні?"
[b]Р[/b]евную  до  минулого  тебе?  Та,  ні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751087
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Квітка))

Лети, моя пташко, лети

Обернеться  туга  на  пташку
Лети  моя  пташко  лети.
І  дихати  вже  не  так  важко,
І  легше  вже  йти  до  мети.
.........
Лети  моя  пташко,  лети.
В  далекі  світи,  не  вертайся.
Бо  шлях  що  зтернів,  не  пройти
З  тобою  на  плечах,  зостанься.

В  тих  далях,  гірка,  назавжди.
Там  вільні  безкрайні  простори.
Пустині  з  жалів,  холоди,
Де  відчаю  лиш  осокори.

Знімілі  поля  з  недомов.
Хай  буде  той  світ  не  знайденним.
Навколо  лиш  сонце  й  любов
А  туга  терпка,  нездійсненна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750932
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Ольга Ашто

***

Будь  ты  дредноут,  крейсер,  да  хоть  эсминец.
Выстрелы,  бой  или  просто  -  закат  над  морем.
Это  не  десять  на  десять  -  в  тетрадке.  Sorry.
Это  по  коже,  да  что  там...  В  чаду  гостиниц
/Это,  когда  из  контекста  на  пару  суток/
Вдруг  понимаешь  -  становится  не  до  шуток:
Бой  -  он  идет,  продолжается,  ты  -  на  вахте.
Недосмотрел  -  и  ко  дну...  А  пока  на  яхте,
Ялике,  лодке,  корыте  -  держись,  не  кисни.
Ты  на  плаву,  потому  что  в  долгу  у  Жизни.
Дадена  даром,  авансом,  в  кредит,  не  важно.
Ты  -  капитан,  и,  скорее  всего,  отважный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751024
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Lana P.

ЯМАЙКА — ОСТРІВ-ЕДЕМ

Занурилось  сонце  в  нефритові  води,
Свічею  погасло  на  заході  дня.
Пурпурна  пітьма  планувала  угоди
З  ледачею  хвилею,  що  навмання,

Немов  корабель  у  Карибськім  басейні,
Насичена  бризом  тропічних  країв,
Кудись  мандрувала...  І,  наче  в  портвейні,
Купалися  мрії,  що  без  берегів.

На  музиці  реггі  мішались  коктейлі,
Настояні  на  екзотичних  квітках.
П'янкого  повітря  густі  акварелі
Нектар  розгойдали  на  сонних  вітрах.

Гора  Голуба  віднайшла  силуети
В  безодні  морській,  що  палала  вогнем.
Вечірня  імла  малювала  сюжети...
Ямайка  —  це  знайдений  острів-Едем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751029
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Янош Бусел

Літа вересневі…

                                                       [i][b][color="#bd2222"]Осінь...Золота...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#141d85"]Вже  вересень…  Похолодніли  ночі…
Поріг  цілує  осінь  золота…
Та  знаю  –  квітнуть  полудневі  очі
Та  вереснем    ціловані  уста…

Від  тебе  линуть    SMS    осінні,-  
Від  мене,-  цвіт  конвалії    в  листах…
У  вересні    злітає  в  небо  синє
Травневої  любові  білий  птах…

Він  ніжить  душу...  Він  бере  на  крила
І  підійма  до  жайвора  висот...
Несе  кудись...  Співає  всеньке  тіло...
Твоє  також...  Чуття  медових  сот...

Йому  б  годилось  в  вересні  -  у  вирій,-
Бо  гнітом  літ  притомлені  серця,-
Та  почуття  й  літа,-  чомусь  у  мирі,-
Цей  симбіоз  їм,  певно,  до  лиця…

Зелена  крапка...  Фейс  нам,-  рідна  хата...
Пульсує  знак  набору  хвилювань...
До  зір  підноситься  душа  крилата,-
В  ефір  пливе  сніп  казок  -  сподівань...

Бо  ніжні  перса  мліють  у  хвилини,
Ранкових  мрій  та  вечорових  тем…
А  вправні  руки  бачать  ту  стежину,
Котра  веде  ....до  дрейфу  у    Едем…[/color][/b][/i]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751056
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Akimova

Не отвечай

Закат.  Рассвет.  Стоишь  под  небесами.
Кто  ты?  Зачем?  Откуда?  Почему
Должны  искать  ответы  люди  сами?
А  тот,  кто  знает  –  некогда  ему.

То  свыше  глас,  то  голос  из-под  спуда
Таких  глубин,  где  полный  кавардак:
-  Кто  ты?  С  какою  целью  и  откуда?
Зачем  ты  нужен  вообще,  чудак?

Не  отвечай.
Ведь  ты  не  знаешь,  кто  ты.
Лишь  знаешь,    что  не  ангел    и  не  бес.

А  в  небе  слишком  много  позолоты  –
Безумная  безвкусица  небес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746357
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 18.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Душею скрипки граю лиш тобі

Душею  скрипки  граю  лиш  тобі,
І  ллється  музика  життя.
Спішиш  до  мене  сонцем  із  юрби,
Несеш  проміння  -  почуття.

І  кожної  торкаєшся  струни,
Бринить  мелодія  в  руках.
І  наяву,  і  в  чарівному  сні
Єдиний  ти  в  моїх  думках.

Не  обірви  сердечної  струни,
Бо  музика  звучить  для  двох.
Теплом  кохання  ніжно  огорни.
Любов  подарував  нам  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751045
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Елена Марс

Пусть следы оставят чувста

Я  бегу  к  тебе  навстречу  -
Каждым  словом,    каждой  строчкой.
Пусть  любовь  пылает  вечность    -
Нашим  тайным  огонёчком...

Пусть  следы  оставят  чувства  -
Откровенными  стихами...
И  когда  нам  станет  грустно  -
Эти  чувства  будут  с  нами:

В  каждом  слове,  в  каждой  строчке  -
Чем-то  светлым  и  бесценным,
Где  в  потоке  многоточий  -
Звук  сердец...  о  сокровенном...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751033
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Валентина Курило

О, пані Смерть

[quote]Пані  не  слухає,  келих  за  келихом  
Перехиляє  та  все  у  нутро,
Косу  закинула,  мугикає  пісеньку  –  їй  все  одно!
«Нетвереза  пані  Смерть»  Шон  Маклех[/quote]

О,  пані    Смерть,  Ви  знову  зовсім  п’яна.
Для  чого  Вам  текіла  чи  коньяк!?
Ви  ж,  начебто,  така  жорстока    панна.
Невже  до  смерті  не  звикнете  ніяк?

Дивіться,  панно,  скільки  в  світі  горя!
Людське  життя  в  жорнах  війни  і  зла.
Для  вас  тут  вистачить    і  смерті,  й  крові,  й  болю.
Цим  доля  щедро  землю  полила.

Тож,  пані  Смерть,  впивайтесь    до  нестями.
Для  чого  вам  те  бренді  чи  вино?
Людське  життя  крихке,  як  порцеляна.
Від  Вас  нам  вберегтися  не  дано.

Сказала  Смерть:  «Гордитися  тут  нічим
Жахи  ці  –  то  заслуга  не  моя.
Наприклад,  матір  –  стареньку  рідну  матір  -
Кийком  забили.  І  то  ж  була  не  я.

Чи,  може,  я  маленьке  немовлятко
Свою  кровинку    -  в  яму  вигрібну?
Це  ви  все,  люди,  така    «розумна»    раса
Не  можете  закінчити  війну!

Ви  ж  наробили  вже  знарядь  для  смерті,
Що  вистачить  і  для  наступних  рас.
А  час  спливає,  йде.  І  в  круговерті  
Сансари  він  працює  проти  вас.

Вже  план  по  смерті  виконано  вами
На  сотні    літ.  Самі  собі  кати»
Смерть  злісно  глипнула.  Не  очі  –  чорні  ями.
Сьорбнула  з  келиха  й  продовжила  плести:

«  Я    тут    нікому  більше  не  потрібна
Мене  відправлять    зовсім    в  інший      світ
Та  ще  й  клеймо    поставлять    відповідне
Мовляв,  «не  вміє…»  зіпсують  родовід.»

Ох,  пані,  пані,  серце  рвете  моє.
Бо  хтозна,  пані,  то  чия  вина.
Невже  ж  звичайної  ми  смерті    недостойні?
Налийте,  бармен,  і  мені  вина.  

Я  озирнулася  –  убивці,  генерали
Цим  бар  життя  заповнений  ущерть.
Від  їх  облич  так  моторошно  стало
Очима  їхніми  сміялась  нагла  смерть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750978
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Малиновская Марина

< Всё переменчиво во мне… >

Всё  переменчиво  во  мне,  как  и  в  Природе…
Ещё  вчера  себе  я  запрещала  думать  о  тебе!
Сегодня,  ты  у  мыслей  моих,  снова  в  моде,
За  нашу  встречу  благодарна  я  Судьбе!

Марина  ведь  с  латинского  –  Морская…
Вот  и  волнуюсь  от  своих  сердечных  чувств…
То  позову  тебя  стихом,  то  снова  отпускаю,
То  радостью  всплеснусь,  то  успокоит  грусть…

Но,  несмотря  на  перемены,  чувствую  Любовь…
С  ней  забываю  я  про  бренность  бытия…
Подует  ветерок,  и  новая  волна  пойдёт,  готовь!
Своё  сердечко,  чтобы  смог  принять  её  любя!...


/  17.09.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750965
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


doktor

Туда, где………

Так  трудно  пишутся  стихи.
Душа  как  -  будто  обветшала.
Всё  жду  проклятье  за  грехи,
Творцов  бесовского  Централа.
Как  жаль,  что  не  оставлен  след,
Не  выбито  на  камне  слово.
И  я  смешон,  на  склоне  лет,
Пытаюсь  обнадёжить  снова,
Себя  и  тех,  что  берегли
Надежд  хрусталь  кристально  чистый,
Кто  на  вершинах  жёг  огни,
Обозначая  путь  тернистый,
Туда,  где  царствие  добра,
Где  ждёт  обыденное  счастье,
Где  лета  вечного  пора,
С  покоем,  волей  в  одночасье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750949
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Елена Марс

Выходной наполнен счастьем

Выходной  наполнен  счастьем  
Неожиданно  -  приятным.
Наслаждаюсь  чёрной  страстью  -
Горьким  кофе  ароматным.

Выпиваю,  по  глоточку,
Убаюканная  -  утром.
И  слова  ложатся  в  строчки,
В  эти  тихие  минуты...

Хорошо  и  вдохновенно
На  душе  моей  усталой.
Не  пишу  о  сокровенном.
Я  о  нём  уже  писала...

Не  хочу  его  тревожить,
Этот  мир  необычайный...
Мне  всего  сейчас  дороже
Эта  сказочная  тайна...
 
Это  Ты,  души  сиянье,
К  этой  радости  причастен...
Только  Ты  -  в  моём  молчаньи
Расшифруешь  звуки  счастья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750946
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


НАДЕЖДА М.

Осінній мотив…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRXGLWi2qQI[/youtube]


Уплітає  осінь  в  коси
Кольоровий  лист,
і  сріблясті  сині  роси...
Має    тонкий  хист.

І  пісні  дзвінкоголосі,
З  літа  припасла,
Золотистий  хліба  колос:
Оберіг  внесла.

Ще  коралове  намисто..
Тишу  й  благодать.
І  пішла  врочисто  містом:
Щоб  всіх  здивувать.

І  притихла  вся  природа,
Десь  злетить  лиш  лист.
І  приємна  прохолода.
Все  в  однім  сплелись..

На  душі  приємний  спокій,
Що  іще  чекать?
У  такій  журбі  високій
Є  ще  й  благодать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750923
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Літає павутина примою в повітрі

Літає  павутина  примою  в  повітрі,
Нюанс  плете  любові  міражем.
І  ллється  бабиного  літечка  палітра,
Складає  візерунок  вітражем.

І  швидко  час  злітає,  мов  легка  пір*їна,
Вже  осінь  дефілює  у  вбранні.
Із  золотого  листя  встелена  перина,
А  я  сказать  не  можу  "так"  чи  "ні".

Червоної  калини  кетяги  дозріли,
І  як  туман  проникла  сивина.
І  де  блукав  до  цього  погляд  милий?
Очей  осінніх    скаже  глибина.

Сріблястою  душею  сплів  вінок  із  мирта,
Зелений  спалах  світла  від  стебла.
Роки  пройшли.  Від  іскри  запалала  скирта,
Додало  літо  бабине  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750909
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Наташа Марос

МАЛЬОВАНІ ВОНИ…

Я  до  ворожки  більше  -  ні  ногою!
Вона  сказала:  ми  давно  не  в  парі,
А  ми  ж  не  розлучалися  з  тобою
І  дні  минали  то  ясні,  то  хмарні...

Сказала,  що  є  інша...  недалеко...
Про  неї  мрієш,  в  снах  її  ти  бачиш,
А  як  мені  це  пережить,  ой,  леле,
І  чом  ті  карти  не  лягли  інакше...

Збирала  швидко,  мов  ламала  долю,
Знов  тасувала,  легко  розкидала
І  пошепки  тобі  давала  волю,
Мене,  хрестову,  зовсім  прибирала...

Ти  -  мій  король,  хоч  збоку  та,  червова,
Бо  карти  брешуть,  брешуть,  чуєш,  любий,  
Мальовані  вони...  Слова  -  полова...
Вона  -  чужа,  червова  -  твоя  згуба...

Ніхто  не  знав,  як  ворожить  ходила
І  що  мені  все  показали  карти...
Бринить  у  скронях  і  мовчать  несила,
Та  до  ворожки  не  піду...  не  варто...

                         -                -              -
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750837
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Ліна Ланська

В ОСІННІЙ СОН…

В  осінній  сон  заглянув  Листопад:
"Тук-тук,  ти  ще  не  спиш?
Я  поцілую  лиш..."
Короткий  сон  і  ніч  така  скупа.

До  Осені,  багрянцями  бентег,
Летів  кленовий  лист,
За  пазуху  скотивсь...
Лоскоче  сни  похмілля  золоте.

Оголеній  і  заспаній  уже,
Перина  та  м"яка  -
Обійми  вишняка,  -
Хмільною  хіттю  ночі  стереже.

Знічев"я,  в  сни  загляне  Листопад,
І  помахом  серпа,
Як  туга  проступа,
Розріже  смуток  спалахом  розрад:

Не  зрадь,  прошу,  не  зрадь...

16.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750835
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Любов Іванова

У ОСЕНИ ЯРКИЙ ОКРАС

У-зкая  тропинка  посредине  парка,  

О-зеро  и  ивы  над  водою  вряд.  
С-  наклоненных  веток  получилась  арка,
Е-ли,  как  невесты,  зеленью  пестрят.  
Н-а  земле  перина  пышная  из  листьев
И-  рябины  гроздья  словно  низки  бус.  

Я-годы  морошки  у  тропинки  лисьей,  
Р-ыжие,  как  солнце,  сладкие  на  вкус.  
К-расотой  пленяет  красок  разноцветье
И-  пьянящий  запах,  дивный  аромат...
И-  воспоминанья  о  недавнем  лете  

О-тошли,  теряясь  в  красоте,  назад.  
К-арнавал  цветастый  в  золотую  пору
Р-азметал  по  парку  листья  всех  цветов.  
А-  бродяга-ветер  прямо  к  косогору,  
С-мел  сугроб  из  листьев  для  зимовьих  снов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750811
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Ярослав К.

Цветут каштаны в сентябре

Какое  диво!  В  сентябре  цветут  каштаны!
На  голых  ветках  треугольников  каскад...
Неужто  осень  изменила  свои  планы
И  компенсирует  деревьям  листопад?

Так  странно  видеть  -  на  одних  висят  колючки,
А  на  других  -  вполне  весенние  цветы,
И  даже  солнце,  показавшись  из-за  тучки,
Глазами  клипает  от  этой  красоты...

Твердят,  конечно,  "не  к  добру  сейчас  всё  это...",
Как  будто  лезвием  по  сердцу  полоснут...
Но  я  не  верю,  у  меня  своя  примета:
Цветут  каштаны,  приближая  к  нам  весну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750696
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017


OlgaSydoruk

Если войдёшь в мою красную реку…

Хочешь  увидеть  две  нежные  тени?..
Хочешь  -  открою  свои  миражи?..
Можно  –  я  сяду  тебе  на  колени?..
Дальше  -  с  обрыва…вдвоём…с  высоты…
Если  войдёшь  в  мою  красную  р`еку,
Строки  за  точками  мыслей  понять...
Только  я  вену  не  дам  человеку
Не  научившемуся  отдавать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750775
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017


OlgaSydoruk

Напоследок Осень раздала долги

Напоследок  Осень  раздала  долги  -
Те,что  брала  летом  на  духи,чулки...
Платье  золотое  з'аперла  в  чулан...
Вечер  упокоил  старый  барабан...
И,не  разделяя,нежность  на  куски,
Отнесла  на  паперть  (в  новые  платки)  -
Белые  (с  узором),с  красною  каймой...
С  длинной,  бесконечной  чёрной  полосой...
На  прощание  Осень  кинула  -  "прости"...
Слово  не  расслышал  -  плакали  дожди...
Ветер  подогнал  любимой  шарабан
И  унёс  далёко  -  за  меридиан...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750725
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017


OlgaSydoruk

Моя душа утонет в dolce…

Моя  струна  уже  не  плачет...
Печали  вылила  давно...
И  если  даже  вдруг  захочет,
То  не  посмеет(ни  за  что)...
Свои  секреты  не  раскроет...
Не  стоит  ей  надокучать...
Когда  большого  не  достоен,
Не  стоит  в  малом  окрылять...
Моя  душа  не  плачет  больше...
И  Паваротти  "ля"  не  рвёт!..
Моя  душа  утонет  в  dolce,
Когда  весною  лёд  сойдёт...
Моя  душа  скучает  очень!..
В  ней  градус  -  тридцать  семь  и  два...
Когда  кого  -то  видеть  хочет,..
То  ожиданию  верна...
Она  случайно(между  строчек)
Свои  признания  нашла!..
Пронзая  дух  картечью  точек,
Внимала  -  Паваротти  "ля"!!!
Моя  душа  на  непорочность
Экзамен  главный  не  сдала...
Прикосновением  (на  прочность)
Струну  затронула  слегка...




dolce  -нежно,музыкальный  термин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750722
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Новоградець

Червоні маки

Знову  небо  безхмарне  над  степом
Креслить  ніжно  стрижами  весна,
Знову  бродять  у  лузі  лелеки
Де  гриміла  недавно  війна.

Вже  відбито  російські  атаки,
Вже  на  схід  розміновано  шлях,
І  цвітуть  над  окопами  маки
На  притихлих,  південних  полях.

Червоніють,  шумлять  пелюстками,
Над  травою  здіймаються  ввись,
Там  де  смерть  пронеслася  вогнями,
Там  де  кров  пролилася  колись.

Про  що  шепчетесь  в  полудень  сонний,
Що  вам  сниться  на  тихих  вітрах?
Ви  все  бачили,  квіти  червоні  -
Біль  і  відчай,  відвагу  і  страх.

Вам  бої  переможні  відомі,
І  розірваний  ворогом  фланг,
В  вашім  кольорі  -  полум'я  в  домі,
З  екіпажем  палаючий  танк.

Червоніє  в  пелюстках  багряних
Сніг  забарвлений  кров'ю  солдат,
Пролітаючий  трассер  фатальний
І  зі  спалахом  лігший  снаряд.

Всі  жахіття  пронісши  смерчами,
Відгриміла  і  стихла  війна,
І  покровом  лежить  над  полями,
Знову  мирно  дзвенить  тишина.

Лиш  на  вітрі  шумлять  пелюстками
Квіти-символ  палаючих  днів,
Квіти-пам'ять  про  тих,  хто  не  з  нами,
Хто  не  вийшов  з  смертельних  вогнів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704926
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 15.09.2017


Новоградець

Журавли.

В  небесах,  над  полоской  дорожной,
Над  просторами  сжатых  полей,
Надрываясь,  курлыча  тревожно,
К  югу  тянется  клин  журавлей.

Проплывают  махая  крылами,
Торопясь  продолжают  полёт,
Под  седыми  идут  облаками,
От  родных  удаляясь  болот.

Как  и  мы,  они  ведомы  тоже
На  пути  поднебесном  своём,
И  летят  предписанием  Божьим
И  своим  журавлиным  чутьём.

Зная  край  отведённому  сроку,
От  губительной  зимней  тоски
Свою  стаю  за  море  далёко,
Сохраняя,  ведут  вожаки.

Может  всё  в  перелёте  случиться,
Но  не  думая  даже  свернуть,
Машут  медленно  крыльями  птицы,
Продолжая  намеченый  путь.

И  застыв,  мы  глядим  пока  можем,
Как  уже  расстворяясь  в  дали,
Улетают  творения  Божьи,
Бессловесные  дети  земли.

Криком  ангельским,  трубным  курлычут,
Окликают  по  птичьи  с  высот,
Может  тоже  с  собою  нас  кличут,
Предвещая  нам  тоже  уход.

Уже  скоро  узорами  кружев
На  поверхность  питающих  вод,
Нарастая,  толстея  на  стуже,
Ляжет  крепкий  губительный  лёд.

Сдует  ветер  над  плёсом  туманы,
Разнесёт  и  развеет  как  дым,
Снег  закружит  осенним  бураном
По  полям  и  озёрам  пустым.

Всё  наступит  и  сбудется  к  сроку,
Божьих  тайн  никому  не  узнать,
Но  кружится  листва  над  осокой  -
Значит  время  уже  улетать.

И  быть  может  не  зря  пролетая,
Покидая  родные  леса,
Нам  трубит  журавлиная  стая
И  зовёт  нас  с  собой  в  небеса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705360
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 15.09.2017


Радченко

Святкує осінь

Святкує  осінь  —  літо  бабине,
Така  навколо  розкіш  сонячна,  ясна.
Кіт  грітися  вмостивсь  на  перекладині,
А  в  горобців  про  щось  розмова  голосна.
І  на  шкільному  спортмайданчику
Весь  день  і  крик,  і  сміх,  і  гупання  м'яча.
Жовтіє  листя  де-не  де  з  окрайчику  —
Це  сонце  з  осінню  загралося  в  квача.
І  жіночки  в  яскравих  сукнях  знову
Такі  усміхнені  і  ніжно-молоді,
А  всі  чоловіки  по-молодому
Вже  добавляють  впевненність  своїй  ході.
Святкує  осінь:  айстри  яскравіють,
Півонії  й  троянди  —  золота  пора  —
Біліють,  червоніють,  рожевіють,
Фарб  зачаровує  така  барвиста  гра.
Гуляє  літо  бабине,  гуляє...
Проміння  розсипа  навколо  золоте,
В  якім  печаль  осінню  заховає
Й  теплом  у  кожнім  серці  проросте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750673
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


OlgaSydoruk

Я ничего о нём не знаю…

Экспромт

Я  ничего  о  нём  не  знаю…
Не  суждено  и  рядом  быть…
Я  и  слова  не  подбираю
На  расстоянии  говорить…
Не  знаю  родинок  на  коже,
Ни  цвета  глаз,  ни  формы  губ…
Когда  целует,осторожен,
Мой  виртуальный  новый  друг?..
Ни  веры,ни  простых  привычек,
Ни  предпочтения  в  еде…
Ни  увлечений  –  без  кавычек…
Ни  тараканов  -  в  голове…
Я  ничего  о  нём  не  знаю…
И  не  смогла  бы  полюбить…
Тогда  зачем  не  подбираю
Слова  без  чувств,  чтоб  говорить?..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750650
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


КВолынский

Тобі…

Тобі    –    моя    кохана,
   Любов  свою  дарю
І  щастя,  так  незнане,
   З  тобою  розділю.

Немов  би  той  барвінок,
   Ти  –    зацвіла  в  душі…
Щоб  був  не  хмурим  ранок
   Тобі    пишу    вірші.

Краса!..  Не  намилуюсь
   Багаттям  неземним!
Коли  вже  розцілуюсь
   Із  космосом  твоїм?

Далека    –    недосяжна,
   Мов  зірочка  горить,    
Твоя  краса  безмежна
   В  очах  моїх  бринить.

Не  можу  відвернутись  –
   Магнітом  тягне  даль…
До  ранку  не  заснути,
   Така  в  мені  печаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750642
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осенний блюз

О-сень  пишет  ноты  блюза,
С-олнце  вышло  будто  Муза.
Е-ль  играет  тихо  гаммы,
Н-ежно  ветер  поёт  даме.
Н-а  деревьях  лист  багряный,
И  земля  в  ковре  румяном.
Й-ошта  отдыхает  рядом.

Б-люз  разносится  по  саду.
Л-ипа  ластится  листвою.
Ю-кка  с  раннею  слезою...
З-вуки  блюза  льют  волною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750637
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Амелин

Как это, ни при чём? (Лит. пародия)

[b]Плохое  воспитание[/b]
Лина  Клеина
http://www.stihi.ru/2017/08/28/4766

Висел  абажур  над  стеклянным  столом.
В  углу  разместился  диван.
Я  думала,  что  нужно  брать  напролом
Лишь  книгу  или  стакан.
.................................................................

Теперь  мне  известно,  что  брать  напролом
Сумею  не  только  стакан.
Здесь  стол  с  абажуром  совсем  не  при  чём,
Как  и  угловой  диван.  


Пародия
[b]Как  это,  ни  при  чём?    [/b]

–  Я  Стол!  Сколько  помню,  всю  жизнь  здесь  стою,
Уже  выбиваюсь  из  сил.
Боюсь  за  стеклянную  долю  свою,
До  трещин  уже  дожил!  

Стаканом  недавно  огрели  меня,
(Хозяйка  писала  стихи...)
Он  долго  стоял,  возмущённо  звеня,
За  что  мне  её  грехи?

–  Стакан  Я...  А  Стол  –  возмущается  зря,  
Ведь  брали  меня  на  пролом!      
Ворчит  тут,  "стеклянный",  ни  свет  ни  заря,  
На  будущий  раз  учтём.

Эй,  Книга  с  названием  "Дети  с  небес"*,
А  ты  что  лежишь  и  дрожишь?!  
Ты  в  жизни  имеешь  какой-нибудь  вес?                                          
(Кивает…)  Чего  ж  молчишь?..  

–  А  я  Абажур!  Над  Столом  я  завис,
И  сам  не  пойму  для  чего...
Боюсь,  что  сорваться  могу  камнем  вниз,      
А  тут  высота...  ого!..

Диван  вон  в  углу  тоже  что-то  скрипит,    
Его  возмущаться  черёд…                                                                        
Но,  батюшки,  кто  ж  напролом  так  храпит?!
Ну,  надо  ж…  Честной  народ!..

Хотя  среди  нас  Он  уже  старожил,  
У  каждого  есть  свой  лимит...  
...Ох!!  –  Он  же  хозяюшку  заворожил!  –
Она!  слава  Богу,  спит...  

*Эта  книга  —  одна  из  важнейших  среди  книг  о  воспитании  детей.  (https://www.kleo.ru/items/kids/knigi_po_vospitaniu_detei.shtml)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750638
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Akimova

Хочу не хочу (пародія)

[b]Як  Тя  я  кохаю[/b]
[i]автор:  Сергій  Прокопенко  [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750479

Ну...не  примружуй,  коханая  очі!  
Ти  ж  мене  любиш,  я  точно  це  знаю!  
Хочу  і  можу  хоч  кожної  ночі  
Ділом  довести  як  Тя  я  кохаю!  

Хочеш,  на  небі  зірву  тобі  квітку!  
Хочеш,  Грааль  для  Тебе́  розшукаю!  
Можу  і  хочу  і  взимку  і  влітку  
Ділом  доводить  як  Тя  я  кохаю!  

Не  закривай  моя  милая  душу!  
Нащо  Ти  зараз  глумливо  зітхаєш?  
Хочеш,  не  хочеш,  а  я  Тебе  змушу  
Ділом  довести  як  Ти  Мя  кохаєш!)))

   
     [b]Хочу  не  хочу...[/b]

Хочу  не  хочу,  а  Тя  я  кохаю.
Так  бо  дешевше  для  спільного  діла.
Вся  аж  здригаюсь,  лише  пригадаю
Як  Тя  колись  я  кохать  не  схотіла.

Як  ти  за  Мя  по  всій  хаті  ганявся,
Все  шкереберть  по  тій  хаті  літало…
Наче  скажений  в  коханні  Мя  клявся!
Вмовив  нарешті.    ...Та  меблів  не  стало.

Що  той  Грааль?  –  Розшукай  краще  ніжку.
Ніжку  стола,  на  якому  кохали.
Друзки  від  ліжка…  Нажахана  кішка
Досі  іще  не  виходить  з  підвалу…

З  тої  пори  Тя  кохання  доводжу
Як  піонер  я  –  негайно  і  вчасно.
Бо  кожна  втрачена  мить  зразу  може
Дорого  коштувать  в  цінах  сучасних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750632
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


НАДЕЖДА М.

Пролітали лебеді над хатою. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L_B50vEEqjc
 [/youtube]


Пролітали  лебеді  над  хатою,
Покружляли  над  нічним    селом,
І  розстали  хмаркою  крилатою..
Я  в  душі  відчула  якийсь  злом..

І      куди  ви,  милі?    Поверніться.
Вас  не  виглядають  там  й  не  ждуть.  
Я  кричала  вслід  їм:  Схаменіться...
Та  слова  мої  не  було  чуть.

І  чомусь  схотілось  мені  плакать,
Сльози  покотилися,  як  град.
Просто  сили  не  було  їх  втримать...
Сумував  зі  мною  й  листопад...
 
Хилитнувсь  гайок,  що  на  околиці,
Вітерцем  війнуло  і  в  лице...
Захисти  їх,  прошу,  Богородице,
Освітий  їм,  Місяць,  промінцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750551
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Ліна Ланська

ЦЕ - КРУТО!


 
Нехай  би  день  народивсь  удруге,
Нехай  би  ніч  заясніла...  наче
З  "Небес"  безжально  заглянув  Татчин
І  у  кватирку  закинув  тугу:

"Заплач!.."  заплачу...

Розбіглись  тіні  від  жалю  й  страху,
У  переляк  заглядають  зорі.
Одначе  двері  скриплять    надворі,
Чи  боги  гострять  мечі  для  плахи?

Як  хор...  у  хорі...

Нехай  би  спів  у  полон  ілюзій
Забрав  і  муки  твої,  і  смуток,
А  для  натхнення,  контрастно  суто,  -
Любові  кварту  печальній  Музі.

Щаслива  жінка  -  це  завжди  круто!

13.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750617
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


OlgaSydoruk

Слёзы вытирая, думала о нём…

Красным,вышивая,вёснам  рукава,
Осень  вспоминала,как  была  юна!..
И  нежна  словами,  и  остра  умом...
Необыкновенна  -  в  блеске  золотом!..
Сладостна  ночами(в  тёмном  пралине)...
Ч'удна  и  прелестна  (на  баск`ом  коне!)..
Слёзы  вытирая,думала  о  нём  -
Испытавшем  искрой,пламенем,огнём...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750588
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


OlgaSydoruk

И для чего те многоточия?. .

Зачем  писать,когда  не  хочешь?..
О  чём  молчать  и  не  скулить?..
И  позабыть  без  заморочек?..
И  не  посметь  разворошить?..
Куда  бежать  от  мыслей  срочных?..
Как  совесть  в  люльку  уложить?..
И  для  чего  те  многоточия?..
Чтобы  мгновение  продлить?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750585
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Микола Миколайович

Втопили легеня в пучині

Туман  над  гаєм  клубочився…

Свічками  хутір  засвітився.

В  траві  густій,  як  у  жарині…

Було  нам  тепло,  мов  в  хатині.

 

Обняв  і  світ  весь  потьмарився…

Як  плющ  навкруг  її  обвився.

Взяв  в  руки  груди  голубині…

Й  птахи  проснулися  в  долині.

 

Зацілував,  губами  впився…

Дурманом  мабуть  обкурився.

Як  павучок  у  павутині…

Спивав  той  трунок  по  краплині.

 

Неначе  вперше,  я  відкрився…

У    прірву  розум  покотився.

Тремтіло  тіло  у  богині…

Роса  скотилась  по  стежині.

                           
Приспів:

З  туману  досвідок  світився…

Навіки  твій,  я  залишився.

Оті    глибокі  очі  сині…

Втопили  легеня  в  пучині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714000
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 14.09.2017


Микола Миколайович

чуже здається раєм

О,  скільки  було  каяття,
І  знову  в  гріх  пірнаєм.
Ба,  не  сховаєш  почуття...
В  лавині  котять  гаєм.

На  перехресті  Божих  віх…
Кохання  все  шукаєм.
Простіть  святі  солодкий  гріх,
Що  спокою  не  маєм.

Навколо  світить  водограй,
Гірським  пливе  ручаєм.
Навкруг  осі  вишневий  май,
Допоки  ми  кохаєм.

Нелегке  маємо  життя,
В  дорозі  все  блукаєм.
І  завше  так…    до  забуття,
Зборонене  нам  раєм  .

А  серце  рветься  на  шматки,
Пливе  у  терни  плаєм.
Які  ж  блаженні  ті  ковтки...
В    душі  моїй  розмаєм.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714664
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 14.09.2017


MC_Yorick

На клавішах ночі

Знову  сонце  сяде  а  ти  не  зі  мною
І  новий  світанок  зустріну  з  журбою
Без  твоїх  очей  марево  ночей
Не  дає  мені  сну
Хоч  не  знаю  як  але  все  ж  я  скажу

ПРИСПІВ:

Такі  прості  слова
Зірвуться  з  моїх  вуст
Разом  із  теплого  вітру  тремтінням
Такі  прості  слова
Це  сон  чи  на  яву
І  наче  в  єдине  сплелись  наші  тіні
На  клавішах  ночі...  нам  зіграє...  хтось  дивний  блюз
Я  тобі  прошепочу  -  Я  ТЕБЕ  ЛЮБЛЮ

Знаєш  як  тремтять  у  долонях  долоні
Погляд  єдиний  і  серце  в  полоні
Бачить  навіть  місяць
Що  немає  місця
В  небі  моєму  для  інших  зірок
І  для  мене  щастя  назустріч  твій  крок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310228
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 14.09.2017


MC_Yorick

В УКРАЇНУ ЙДЕ ВЕСНА (текст пісні з аудіоваріантом)

Як  набрид  вже  клятий  холод
Все  замерзло  як  ніколи
І  ріка,  і  ліс,  і  поле
Крига  в  середині  нас
Українці,  рідний  люде
Доки  мерзнути  ми  будем
Сонце  йде  вже  від  усюди
В  Україну  йде  весна

І  на  ріках  скресне  крига
А  в  душі  прийде  відлига
І  мов  пролісок  проб'ється
Волі  нам  вогонь  у  серці
Віра  всі  зруйнує  стіни
Буде  віра  будуть  зміни
Це  -  найкраща  новинА
В  Україну  йде  весна


Запанує  всюди  знову
Солов`їна  рідна  мова
Зникнуть  біди  і  руїни
Знов  розквітне  Україна
Мир  і  в  селах  і  в  містах
І  усмішки  на  вустах
Тут  причина  є  одна
В  Україну  йде  весна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411099
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 14.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Махає осінь золотим крилом

Махає  осінь  золотим  крилом,
Листками  грає  і  думками.
І  так  майстерно,  мов  Еліза  Холл,
Свої  імпровізує  гами.

І  кличе  осінь  на  побачення,
І  звуки  блюзу  кантиленні.
Хоч  так  багато  нами  втрачено,
Високі  почуття  блаженні.

І  сумніви  змиває  теплий  дощ,
Мелодія  осіння  ніжна.
Кохання  зеленіє,  ніби  хвощ,
В  серця  ввійшло  давно  наріжно.  


(  Еліза  Холл  -  саксофоністка)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750512
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Елена Марс

Звуки безмолвия (стихи Владимира Зозули)

Дорогие  друзья,  по  просьбе  моего  друга,  В.Зозули,  
публикую  его  последние  стихи  на  нашем  сайте.  
Его  страничку  заблокировали  и  он  хотел  бы  
попрощаться  с  вами  таким  образом.
Исполняю  его  просьбу.  Надеюсь,  
что  меня  за  это  блокировать  
не  станут.

________________________________________

Дорогие  одноклубники,  я  не  люблю  прощаний,
но  не  хочется  уходить  молча  и  потому  я  не  говорю
Вам  -  прощайте,  я  говорю  -  до  свидания,  до  встречи
в  лучшие  времена,  до  которых  желаю  нам  всем  дожить.
Простите  кого  ненароком  обидел  и  не  поминайте  лихом.  
Всего  Вам  наилучшего  в  жизни!
Ваш  Владимир  Зозуля.

_________________________________________

Молчу...  молчу…
Мне  хочется  молчать…
Но  вдохновенно,  не  плоскоголово,
Не  так,  как  незажженная  свеча
Пред  образом  Несказанного  Слова…

В  безмолвие  я  руку  протяну.
Безмолвие  в  меня  протянет  руку.
Молчание  подарит  тишину,
И  в  этой  тишине  родятся  звуки.

Наполнится  пульсация  руки
Безмолвием  Высокого  Искусства,
Звучаньем  ненаписанной  строки,
Мольбой  не  исповеданного  чувства.

И  будет  исповедано  вовне
Великое  Молчание  –  звучаньем.
И  будет  исповедано  во  мне
Высокое  Звучание  –  молчаньем.

©  Copyright:  Владимир  Зозуля,  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749908
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Елена Марс

Ещё не проиграна жизнь до конца

Я  помню:  когда-то,  и  даже  не  раз,
Хотелось  мне  в  море  пойти  утопиться...
Смешно  вспоминать  те  моменты  сейчас,
Себя  возвращая  к  той  жизни  страницам.

Как  глупо  подумать  мне  было  тогда,  
Что  чёрное  -  белым  уже  не  закрасить.
Ушли...  растворились  в  душе  холода,
А  с  ними  растаяли  боль  и  ненастье...

Я  в  лучшее  веру  растила  в  себе  
Тихонько,  по  капле  её  накопляя...
И  к  Богу  порой  обращалась  в  мольбе,
Надеясь  на  то,  что  ему  не  чужая...

Не  знаю...  пришёл  ли  на  помощь  мне  Бог,
Услышав  души  моей  грешной  молитвы,
Но  я  благодарна  судьбе  за  урок,
В  котором  ещё  не  проиграна  битва...

Ещё  не  проиграна  жизнь  до  конца,
Ещё  наслаждаюсь  урывками  счастья,
В  себе,  наконец,  обретя  кузнеца,
Разбившего  путы  тоски  на  запястьях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750490
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Ольга Ашто

Спящий режим?

 Cпящий  режим.    Я  в  него  не  входила,  вроде…
Что  за  дела?  Тишина,  не  слыхать  ни  звука…
Хей,  пустота!  Что  ты  думаешь  о  природе
Лишних  вещей,    дефиците  чугунных  люков?
/Кто-то  крадет  регулярно/.  Зияют  дыры.
Вот  ты  откуда  приходишь  –  из  чрева  мира!
И  со  словами:  "Я  так,  ненадолго.  Честно!"  -
Распространяешься  лихо  и  повсеместно:
Вмиг  заполняешь  свободные  промежутки-
Годы,  кварталы,  декады,  недели,  сутки.
Враз  поглощаешь  квадратные  метры,  акры,
Ци  вытекает  в  тебя  из  сердечной  чакры…
Что  это?  Кварц!  Да  еще  –  повезло  –  зеленый.
…И  проступили  вокруг  -  зашумели  клены
Следом    –  хрущи  зазвенели  в  кленовых  ветках.
Не  в  этот  раз!  Просчиталась!  Adios,  детка!
Спящий  режим    –  из  него  убегаю  в  лето.
…Надпись  на  люке:  
.Конец  пустоте.  
.Vendetta.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750477
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Ліна Ланська

ЛИСТИ ЧИТАЮ


Листи  читаю  в  напівсні.
Ту  сагу,  певно,  пише  доля?
Бо  не  згорять  і  у  вогні,
Твої  слова,  -  я  не  дозволю.

Я  не  дозволю  із  образ
Сплітати  зашморг,  -  хмару  сіру
Я  сміхом  гнатиму  не  раз
І  нас  не  принесу  в  офіру.

В  офіру  спогад  не  віддам,  -
Солодких  снів  квітучі  весни.
Вирує  повінню  вода,  -
Найглибші  почуття  воскресли!

Воскресли  у  новому  сні.
Листи  читаю...не  мені...

09.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750493
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Lana P.

БУЗІ-БУЗІ…

Бузі-бузі,  бузі-бузі...
Кози  паслися  у  лузі,
А  маленькі  козенята
Розбивали  лобенята
У  змаганні  —  хто  сильніший,
Витривалий  і  прудкіший.
Бузі-бузі,  бузі-бузі...
Стало  гамірно  в  окрузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750462
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


OlgaSydoruk

Ностальгия и меланхолия

Ностальгия  и  меланхолия
Обнимали  душу  поэта...
И  жалели  его  и  холили...
Он  рожал  им  стихи  за  это...
Ностальгия  и  меланхолия
Прогоняли  тоску  от  света,
Не  давая  касаться  боли
И  мизинца  святого  лета...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750436
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


OlgaSydoruk

Солнечным бликом - прошедшие дни…

Утро  сменяет  жаркий  пол'удень...
Вечер  тен'ями  ступает  на  мост...
Алые-алые  розы  подспудно
Ночь  раскрывает  для  капелек  рос...
Кто-то  итожит  стервозные  будни,..
Сны  дежавю,умножая,всерьёз...
Падает  листик  в  прозрачные  студни,
Не  долетая  к  подножию  грёз...
Жёлтых  страничек  хрустящее  бремя
С  веточкой  вязи  на  дивном  фарси...
Взгляд  с  поволокой,пронзающий  время...
Солнечным  бликом  -  прошедшие  дни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750431
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


НАДЕЖДА М.

Кажуть: все мине…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U
[/youtube]


Кажуть:  все  мине...
Та  не  в  тому  суть.
Пам"ять  віднайде
І  не  дасть  забуть...
---------------------------------

Чом,  осене,  ти  потайки  заглядуєш  в  вікно,  
Ти  думаєш,  за  літом  я  страждаю?
Фужери  он    наповнені  вином...
Повір  мені:    журбу  не  запиваю.

То  просто  так,  на  випадок  гостей,
Яких  давно  у  гості    я  чекаю.
Від  них  давно  не  маю  я  вістей.
До  цього  я  потрохи  вже  звикаю.

Гарячий  чай  із  квітів  медоносних,
І  погляд  ледь  засмучений  на  мить.
І  все  в  житті  буває  ніби  просто:
Лиш  треба  нам  так  дуже  захотіть.

А    вечорами  входять    спогади.
І  часто  ті,  що  хочеться  забуть.
Я  озираю  пустку  німу,  поглядом,
Які  в  душі  моїй  іще  живуть..

Кого  отут  винити?  Тільки  пам"ять.
У  зговорі  з  душею,  от  і  все.
Вони  обидві  можуть  мене  краять.
Корекцію  тут  й  серце  не  внесе.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750425
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Троянда Пустелі

сумую…

Я  так  сьогодні  за  тобою  сумую,  що  ну…  
І  ниє,  як  завше  між  ребер  у  грудях  так  сильно
Ледь-ледь  і  дурницю  якусь  я  бездумно  утну
Яка  ж  моя  туга  велика,  сумна  і  всесильна

Я  так  за  тобою  сьогодні  сумую,  що  аж…
Хотіла  б  почути  твій  голос  хоч  раз  в  телефоні
От  де  віднайти  мені  ті́сний  на  серце  бандаж
Аби  воно  так  не  воліло  стрибнути  в  долоні

Поплисти  до  тебе,  злетіти  стрілою  увись
Прибігти  під  двері  твої,  ніби  змучений  цуцик
Прилинуть  хоч  трошки  до  тебе  й  хоча  би  кудись...
____

Як  важко  твої  поцілунки  нестримні  забути…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750413
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І сльози осінні котилися часом

З  печаллю  зітхала,  вдивляючись  в  небо,
Бо  думала:  осінь  внесе  корективи.
Не  хтілося  жінці  скоритись  Еребі,
А  хмари  зростали,  мов  левова  грива.  

І  плакали,  насупивши  брови  дощем,
Вповзали  тривожно  у  серце  матері.    
Душа  беззахисна,  болючий  тихий  щем...
Війна  пройшлася  й  залишилась  кратером.


Чекала  жінка  на  звісточку  від  сина.
Пішов  добровольцем  у  пекло  Донбасу,
Бо  він  патріот,  захисник  Батьківщини.
...І  сльози  осінні  котилися  часом.  


(Ереб  -  із  древньогрецької  міфлогії,  підземне  царство  мороку)    




         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750409
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Елена Марс

Тебе не чета эти души, летящие мимо

В.З.

Так  много  сегодня  земля  нарожала  поэтов  -
Тщеславных  умов,  бороздящих  поэзии  ниву...
Найти  бы,  в  том  ворохе  строк,  золотые  монеты,
Где  меньше  гламура,  любви  откровенно  -  фальшивой.

Ведь  я  никогда  не  смогу  от  той  фальши  заплакать,
Она  не  пленит,  не  заденет  тревожную  душу...  
Я,  сердце  забросив,  на  дно  красоты,  будто  якорь,
В  твоих  междустрочьях  купаюсь,  слезу  обнаружив...

Блуждаю  в  стихах,  не  тая  своего  восхищенья,
Не  вскользь,  пробегая  глазами,  а  сердцем  ранимым...
Ты  -  лучший  из  лучших  Философ,  Поэтище,  Гений,
Тебе  не  чета  эти  души,  летящие  мимо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750400
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Анфиса Нечаева

Спогади про дитинство

Для  нас  чудова  та  була  пора,
Коли  сніг  сипав  без  зупину.
Раділа  дуже  дітвора,
Нам  кращої  не  треба  було  днини.
Ми  цілий  день  готові
Були  на  вулиці  ганяти.
Ліпити  бабу  снігову,
З  гори  санчатами  з*їжджати.
І  по  льоду  могли  годинами
Гуртом  на  ковзанах  кататись,
Та  один  в  одного  сніжками
Із  задоволенням  кидатись.
А  в  кучугурах  прокладати
Тунелі  нам  було  цікаво.
Ми  полюбляли  там  ховатись,
Коли  додому  звали  мами.
Та,через  силу,  нас  замерзлих
Все  ж  забирали  мами  в  хату.
Добряче  мокрих  вже,  голодних,
Зігріти  щоб,  нагодувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715906
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 13.09.2017


OlgaSydoruk

Соком налитые ягоды рябины…

Соком  налит`ые  ягоды  рябины…
Красные  рубины  гроздьями  висят…
Завтра  босоножки  сменят  мокасины,
Как  у  манекена,  с  зонтиком  в  руках…
Тонкая  не  рвётся  нитка  паутины…
Чувствами  играет  пламенная  страсть
Не  у  манекена  (  из  большой  витрины)  -
С  розовой  помадой,  с  блеском  синих  глаз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750326
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017


OlgaSydoruk

Глаз, не открывая, принимать её…

«Оскарное»  небо  –  солнечные  дни…
Средь  колосьев  хлеба  –  маки,васильки…
Хор  многоголосный  прячется  в  траве…
Губы  –  на  запястьях...Губы  –  на  бедре…
До  чего  приятно  нежность  сотворить!
До  чего  приятно,  не  скупясь,  дарить!
И,  благословляя,  родники  за  всё,  
Глаз,  не  открывая,  ощущать  её…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750261
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


НАДЕЖДА М.

Чужина, ти чужина…

[youtube]https://youtu.be/y76UxEAvZOA[/youtube]    
Ранковий  холодок  пробіг  по  тілу,
В  моїй  країні  осінь  золота.
Ховаю    думку  я  свою  несмілу,
Що  все  частіше  з  серця  вирина..

Думки,  думки,  обсіли,  наче  діти.
Бракує    так  на  чужині    тепла.
Як  хочеться  додому  полетіти,
Та  мрія  це  зробить  лише  змогла.

Мої  батьки!  Пробачте  за  розлуку,
За  те,  що  я  далеко  вже  від  вас.
Моя  душа  стражає  так  від  смутку,
Та  вогник  ще  надії  не  погас.

На  старість  вас  зробила  сиротами,
Не  кидають  думки  про  це    й  на  час.
Так  хочеться    побути  поряд  з  вами...
Я    думала  про  це  уже  не  раз.

Свою  журбу  не  вимовлю  словами,
А  очі  ще  не  висохли  від  сліз.
А  поки  будуть  зустрічі  лиш  снами.
Оце  життя  мого  один  єдиний  зміст.
__________________________________-

Чужина  ти  ,  чужина  
                                                                   Сварлива  свекруха..
Чом  лишаєш  нас  ти  сна?                                                

                                                                   У    душі  розруха.
Тому  й  розповідь  сумна,
                                                                       Бо  така  житуха..
Не  кидайте,  добрі  люди
                                                                       Батьківщину  -  неньку:
Вона  зради  не  забуде:
                                                                       Заболить  серденько..
-----------------------------------------------------
Твір  написаний  на  основі  розповіді  моїх  друзів,
Які  побували  на  чужині...  
                                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750253
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Ліна Ланська

ЩЕ СКРАПУЄ…

Ще  скрапує  безмежністю  століть
Прозоре  марево,  наречене  душею.
Купається  в  надії,  що  жалі
Рожеві  вежі,  вкушені  іржею,
Відполірують  круговерть  уяв.

На  пальчиках  до  неба  дістає,
Забуте  і  розгублене  шукає.
Хмариною  укриється  моє
Зчудоване,  а  десь  за  рогом  Каїн
Нагадує,    -  сестрою  можу  й  я...

Не  каяття  гризе,  -  передчуття,
Як  розпинатиме  незмінне  кредо
Пилиночка  спірального  буття
Туманності,  нехай  не  Андромеди.
Штурмує  млин    одвічна  течія  -
Дві  тіні,  де  одна  із  них  -  моя.


04.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750312
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осінні "бермуди"

Потрапила  в  твої  "бермуди",
В  трикутник,  осені  капкан.
Хворію,  ніби  від  простуди,
А  може  це  лише  туман?

Не  видно,  тільки  вир  осінній,
Здається:  всюди  ти  один.
І  я  тону  в  очах  цих  синіх,
Несе  мене  бурхливий  плин.

Мабуть,  уже  не  врятувати,
Бо  зв*язані  морським  вузлом.
Зумів  мене  причарувати,
Хоч  осінь,  а  зігрів  теплом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750239
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Akimova

Крылья

Что  ваши  крылья?    Проели  всю  плешь  мне
Крылья,  моря,  корабли.
Кто-то  найдётся  отчаянно-нежный
И  оторвёт  от  земли.

Что  ваши  крылья?  –  Потрёпанный  образ
В  прочих  отсутствие  слов.
Кто-то  найдётся  и  пошлости  пропасть
Светом  зальёт  до  краёв.

Будет  неистовый  ветер  попутный  
Жадно  ласкать  паруса.
Будут  врываться  в  кромешные  будни
Ангельские  голоса.

Будет  он  Шелковым,  будет  он  Млечным,
Но  не  изменится  суть  -
Межгалактический,  межчеловечий
Сердцестремительный  путь.

В  заданных  контурах  книжки-раскраски,
В  контуре    ткущихся  дней
Что  наши  крылья?  –  Любимая  сказка
Взрослых  уставших  детей.


-------------------
[i]«59.Почти  в  каждом  3  стихе  встречаются  крылья.
 Они  бывают  у  ангелов,  у  мужчин,  у  женщин,  у  лошадей,
 у  собак  и  даже  у  ёжиков...  Увеличение  процента  
подобных  стихов  не  приветствуется  нами.»    (  Журнал  Окна)
[/i][url=""]http://www.stihi.ru/2010/01/21/621
[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749948
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Елена Марс

В Правде - Сила

Того,  кто  владеет  Словом,
За  Словом  в  карман  не  лезет  -  
Клевать  вороньё  готово,  
В  себе  пробуждая  бесов.

Рабы  беспросветной  ночи,
Халдеи  своих  безумий,
Смешны  вы  и  так  порочны,
В  своём  неразумном  глуме!

Нельзя  уничтожить  Слово,
Где  мысли  струятся  -  Светом,
Где  Правда  лежит  -  в  основе,  
На  чёрную  ложь    -  Ответом.

У  лжи  -  коротка  дорога:
В  конце  её  ждёт  -  могила.
А  Правда...  всплывёт  в  итоге,
Ведь  именно  в  Правде  -  Сила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750211
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Akimova

Я из тех …

Я  знаю    -      я  из  тех,    кто  виноват,
Кто  голову  в  песок  стыдливо  прячет,
Кто    тоже    хочет    мир  переиначить,
Но  –  шаг  вперёд  и  два  шага  назад.

О,  наше  братство  маленьких  людей,
Задумчиво  взирающих  на  небо,
Не  требующих  ни  вина,  ни  хлеба,
Ни  зрелищ,  ни  особенных  затей!

Да,  я  из  тех,  кто  тонким  лыком    шит.
Подстрочником.
И  между  строк  читает.
И  иногда  в  упор  не  замечает
Того,  что  на  поверхности  лежит.

Да,  я  из  тех,  кому  не  суждено
В  историю  без  удержу  ворваться,
И  на  скрижалях  века  расписаться
Ни  кровью,  ни  словами  не  дано.
Кто  окриком  застигнутый  давно:
 –  Посторонитесь,    ваша  хата  с  краю!

Кто  знает?  
Может  город  мой  такой  –
Цветуще-одурманенно-родной,
С  его  асфальтом,  пылью  и  травой  –
И  мирный  и  живой  лишь  потому,
Что  я  в  нём  незамеченно  живу,
И  мысленно  его  оберегаю.


Июль  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740510
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 11.09.2017


Циганова Наталія

птица

Там,  где  рвётся  мотив,  заплетающий  в  неба
продырявленный  невод  буквы  глупых  молитв,
прослезится  рассвет  неживыми  дождями
над  потухшими  нами.
Нерастраченный  цвет,
пережжённый  на  ночь,  будет  рядом  гнездиться
зверем  воющей  птицей,  век  мечтающей  -  прочь...
...прочь,  профукав  размен  дня  -  на  звёздную  крошку,
вея  в  траурной  мошке  и  черёмухе  -  тлен.
Ей  бы  что  не  пойми...
ей  бы  фениксом  сбыться:
от  опавшей  ресницы  -  до  обедней  хлебни.
Да  послать  горизонт  далеко  и  надолго.
Над  несклёванным  проком  крыть  бы  крыльями  фронт,
вширь  большой  и  бухой  водкой,  верой  и  кровью
да  остатками  воли  под  пожухлой  листвой.

...и  разломленный  крик  отлетающей  птицы
будет  с  болью  родниться,  чтобы  боль  -  покорить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750182
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Амелин

Полный кавардак!

Прочитав  вот  это  стихотворение  Акимовой  Галины

[b]Не  отвечай  [/b]
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746357)

Закат.  Рассвет.  Стоишь  под  небесами.
Кто  ты?  Зачем?  Откуда?  Почему
Должны  искать  ответы  люди  сами?
А  тот,  кто  знает  –  некогда  ему.
 
То  свыше  глас,  то  голос  из-под  спуда
Таких  глубин,  где  полный  кавардак:
-  Кто  ты?  С  какою  целью  и  откуда?
Зачем  ты  нужен  вообще,  чудак?

Не  отвечай.
Ведь  ты  не  знаешь,  кто  ты.
Лишь  знаешь,  что  не  ангел  и  не  бес.  

А  в  небе  слишком  много  позолоты  –  
Безумная  безвкусица  небес.  

ID:  746357
Рубрика:  Вірші,  Лірика


 у  меня  по  его  мотивам  и  по  мотивам  летней  рыбалки  в  этом  году  появился  вот  этот  шуточный  экспромт


[b]Полный  кавардак!  [/b]

Рассвет.  Закат.  Стою…(Какого  беса?)
Зачем  пришёл  я  с  удочкой  сюда?..
К  реке…  К  воде…  Ответы  –  "не  для  прессы…"
Ведь  здесь  нет  рыбы!  Лишь  одна  вода!..  

Вон  вылез  уж,  как  ангел  из-под  спуда,  
Уставился:  «зачем  ты  здесь,  чудак*?  
Ты  в  этом  месте  не  дождёшься  чуда…»  
И  вывернулся  в  долларовый  знак.

Потом  нырнул  
И  вынырнул  с  рыбёшкой:
«Возьми,  мол!  На!  Не  бойся!  Мелочь?  –  Да!»  

Какой  сюрприз!  Вот  это...  «неотложка»!
Ещё  б…  Но  сгинул.  –  
Первая  звезда…  

(*Чудак  –  в  смысле  рыбак  )

На  самом  деле  на  фото  этот  уж  уже  проглотил  рыбёшку,  которую  взял  у  меня  с  руки,  видно  по  утолщению  посередине.  Это  он  уже  вернулся,  чтобы  получить  следующую.  Хитрюга!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750155
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


OlgaSydoruk

Эта рыжая Осень (бесстыжая) ,

Эта  рыжая  Осень(бесстыжая),
Раздевая  себя  донага,
Шелестит  и  шуршит  с  укоризною:  
Я  сама,я  сама,я  сама...
Эта  рыжая  Осень  с  харизмою:  
Выбирая  мелодию  дня,
Истекает  водою  карнизами  -  
Свысока,свысока,свысока...
Блюзы  осени  саксофонами  
разрывают  небес  облака!..
И  уносятся  патефонами  
Всхлипы-хрипы  вчерашнего  дня...
Саксофоны  и  блюзы,и  рыжая  -  
Одно  целое  (для  меня)...
Эта  Осень  совсем  не  бесстыжая...  
И,наверно,такая,  как  ...я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750124
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


OlgaSydoruk

Вот так случилось, не иначе…

Переосмысленный

Вот  так  случилось,  не  иначе...
Слова  пролились  невзначай...
Ты  рад  услышать  -  я  не  плачу!..
У  неба  -  бирюзовый  край...
И  дверь  свою  не  запираю...
А  если  вдруг  -  так  суждено!..
Когда  чего-то  не  желают,
То  посылают  далеко!..
То  -  забывая,  отпускают!..
И  заметают  все  следы...
В  пылу  бредовом  поджигают
И  трёхполосные  мосты!..
Воздушных  замков  колоннады  -
На  растерзание  ветрам!..
Табу  -  возврату  за  награду...
Табу  -  и  лживым  звонарям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750122
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Станцюємо із осінню удвох

Станцюємо  із  осінню  удвох
Фокстрот  рясними  краплями  дощу.
Я  спрагла...в  серці  солов*їне  "тьох".
Тебе  одного  в  осінь  цю  впущу.

Із  трепетною  музикою  слів,
Як  листопада  зріле  конфетті,
Станцюємо  фонтаном  почуттів
В  натхненні  і  осінньому  бутті.

Мелодія  звучить  лише  для  нас...
Станцюємо  із  осінню  на  "біс".
Достатньо  нам  калинових  прикрас,
Бо  є  гармонія  -  кохання  зміст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750096
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


ANELI

Алгоритм судьбы

Нам  даются  осколки  из  разных  времен,
Ну,  а  мы  собираем  из  них  свою  жизнь.
И  с  рождения  каждый  из  нас  обречён
Продолжать  в  бесконечность  тянуть  эту  нить...
Забывая,что  было,  теряя  следы,
Растворяясь  в  потоке  бегущих  минут,
Мы  в  мгновеньях  встречаем  родные  черты,
И  в  конце  понимаем,что  души  -  не  лгут.
Что  внутри  где-то  есть  незнакомое  "Я",  
То,  которое  ищет  себя  в  темноте...
Ну,  а  вся  эта  жизнь  -  это  просто  игра,
Зарисовка  событий  на  чистом  листе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750075
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Lana P.

ЛІТО БАБИНЕ

Приголублена  полуднем  тиша
Ув  обіймах  снує  промінець.
Ось  і  джмелик  жоржину  колише,
Під  кущем  заховавсь  стрибунець  —

Справжній  коник,  лиш  тільки  маленький,
Загубив  свій  смичок  серед  трав,
Затремтів  його  голос  тихенький  —
Донедавна  на  скрипочці  грав.

Підігріте  повітря  так  кволо
Оксамитом  торкнуло  плече,
Павутинки  літають  навколо  —
Літо  бабине  посаги  тче…          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750071
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Lana P.

Я КАЛЮЖІ НЕ МИНАЮ…

Я  калюжі  не  минаю  —
Їх  ногами  розминаю,
Аж  біжать  із  них  доріжки.
Попливли  і  босоніжки
Кораблями  у  мандрівку,
Зачепилися  за  гілку.
Довелось  їх  виручати,
Ніжки  босі  гартувати.                      8/09/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750070
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Новоградець

Ромашки.

Шумить  вода  азовська,  голуба,
Об  берег  розбивається  прибоєм,
Недавно  ще  біліючі  хліба,
Не  зібрані,  горять  на  полі  бою.

А  поруч,  біля  стомлених  солдат,
Задимлені,  обпалені  війною,
Цвітуть  в  полях  ромашки  невпопад,
За  бруствером  біліючи  стіною.

Стоять  в  степу,  де  точаться  бої,
Вже  порохом  заплямлені  і  кров'ю,
І  пелюстки  обсмалені  свої
Здіймають  ввись,  до  неба  Приазов'я.

Не  раз  зім'яті  подихом  війни,
Під  танком  і  під  чоботом  бували,
Щоразу  підіймаються  вони,
Нескорені  атаками  навали.

І  мовчки,  біля  квітів  польових,
Сидять  бійці  в  окопах  після  бою,
Надіючись  залишитись  в  живих,
В  обойми  заганяючи  набої.

Ти  виживеш,  повернешся  солдат,
Для  тебе  підіймаються  з  любов'ю,
Цвітуть  на  полі  бою,  невпопад,
Ромашки  біля  моря,  в  Приазов'ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733953
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 11.09.2017


Ярослав К.

Осеннее

Каштаны  легонько  катаю  ногами,
Ища  для  них  лузы  в  опавшей  листве...
А  мысли,  как  мошки,  летают  кругами,
И  мало  им  места  в  моей  голове...

Футболю  каштаны,  да  всё  как-то  мимо,
Старею,  наверное  -  сбился  прицел...
Летят  мои  осени  неумолимо,
Похоже,  что  я  им  уже  надоел...

Мне  хочется  верить,  что  это  усталость...
Бывают  у  осени  трудные  дни,
Видать,  в  моей  осени  что-то  сломалось,
Но  осень  проходит  -  пройдут  и  они.

Да,  годы  мелькают  немного  сумбурно,
Но,  может  быть,  рано  смотреть  на  итог?
А  мошки  кружат,  словно  кольца  Сатурна...
Какой  же  сегодня  погожий  денёк!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750093
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Мне неизвестны планы Бога

Мне  неизвестны  планы  Бога:
И  сколько  лет  осталось  жизни?
И  какова  моя  дорога?
Какие  ждут  дела,  сюрпризы?

Но  знаю  точно,  прожила  я
По  совести,  и  мне  не  стыдно.
И  в  тишь,  и  в  бурю  плывёт  ладья
И  ангел  рядом,  не  обидно.

Однажды  выть  хотелось  волком,
И  даже  опускались  руки,
И  в  сердце,  будто  бы  иголки
Вонзались  и  терпела  муки.

За  годом  год  и  боль,  и  радость,
Ни  разу  не  упала  духом.
Мне  помогала  Божья  святость,
Делилась  хлеба  я  краюхой.

Мне  неизвестны  планы  Бога,
Но  каждый  день  ценю  всё  больше.
Не  важно    изобилье  рога,
Любимые  живут  пусть  дольше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750029
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Валентина Ланевич

Люблю, люблю, - ехом у серці.

-  Люблю,  люблю,  -  ехом  у  серці,
Ніжність  до  тебе,  там,  бринить.
Душі  відкриті  навстіж  дверці,
В  ній  бережу  я  кожну  мить.

Всі  зустрічі,  п’янкі  цілунки
І  мовлені  палкі  слова.
Я  не  складала  розрахунки,
Коханням,  люблячи,  жила.

Жила,  живу  тобою,  милий,
Єство  наповнює  клятьба.
Один  на  світі  ти,  єдиний,
Назустріч  тілом  рвусь  уся.

10.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750020
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Ol Udayko

ТРИНАДЦЯТЬ ЛІТ

                     [i]  Якось,  переглядаючи  
                       старі  файли...
[youtube]https://youtu.be/y-oBC32cX9E[/youtube]
[b][color="#60077d"]Тринадцять  літ…    
                                                             А  наче  –  все  життя:
Тринадцять  літ  
                                                             мольби,  сум’яття,  болю…
Здається,  це  безпрограшна  стаття  –
Тринадцять  літ  
                                                           не  виграного  бою…

Тринадцять  літ  
                                                           даремних  поривань
У  те  нове,  що  так  й  не  стало  явом?
Тринадцять    літ  
                                                           і  щастя,  і  страждань…
Тринадцять  літ...    
                                                           І  –  тлін,  о  Отче  авве!

Тринадцять  літ  –  
                                                         для  чого  все  було?..
Як  гроз  травневих  нагла  канонада!
Тринадцять  літ!..  
                                                         Гуло  і  відгуло…
Й  побідним  не  завершилось    парадом..  

Тринадцять  літ!..  
                                                       Й  не  стали  на  рушник,
Хоч,  певно,  і  мудрішими  постали…
Тринадцять  літ  –  
                                                     зірковий  час…  принишк,
Хоч  узи  ті  були  міцніші  сталі…

Тринадцять  літ…
                                                     Кому  ввести  в  вину?
Комусь  –  кредит,    але  комусь  –    рахунок...

Я  той  рядок  в  анкеті  промину
Й  візьму  собі...                                              
                                             Як  Божий  подарунок.[/color]
[/b]
28.07.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750011
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


OlgaSydoruk

Наверное, ты не услышал…

Наверное,ты  не  услышал...
Окликнула  тихо  тебя...
Взлетало  эхо  по  крышам
Повыше  -  куда  -то  туда...
А  может  -  ты  видеть  не  хочешь
Зелёного  цвета  глаза?..
Понравились  чёрные  очи
И  снежные  города?..
Наверно,ты  просто  не  помнишь...
Зачем  так  быстро  забыл?..
А  может  -  ты  больше  не  дышишь...
Тебе  не  хватает  сил?..
А  я  -  тебя  ожидаю...
Столбом  стою  у  окна...
И  перец,и  соль  укрываю
Платками  на  волосах...
А  ты  говорил,что  чудная...
Всё  в  жизни  -  не  просто  так,
Когда  я  "Шанель"  поменяла
На  красные  лютики,мак...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750005
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


OlgaSydoruk

Вот рецептик для счастья!. .

Восемь  литров  воды(без  солёной  слезы)...  
Пять  стаканов  из  сахара  "Здравствуй"...  
Три  стрелы  из  грозы  и  три  капли  с  гюрзы...  
Вот  рецептик  для  счастья!..
Каждый  день  -  натощак!  -  
На  ладонь,на  запястья,на  кожу!..
Пару  капель  -  на  хлеб,в  молоко!..  
Смаковать  -  от  души!..
В  одиночестве  -  тоже!..  
Как  закончится  -  сделать  ещё!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750004
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Радченко

Пізній вечір

Пізній  вечір.  Так  повільно
По  хмаринках,  мов  по  сходинках,
Повний  місяць  в  ніч  чорнильну
Піднімавсь  з  своєї  схованки.
Кольору  багрянцю  з  золотом
Одягнув  нову  сорочку
І  затишшя  дивним  спогадом
Обізвалося  з  куточку
У  душі,  де  заховалося
Оповите  смутком  ніжності.
Мама  світло  усміхалася
Із  світлини,  ніби  з  вічності.
І  згадалося,  як  мама
Нам  розповідала  всячину
Про  життя,в  якім  немало
Було  знайдено  і  втрачено.
Вечори  ті  рідні,  затишні
В  снах  навіки  залишилися,
Кольори  їх  ніжно-райдужні
Ні  на  краплю  не  змінилися.
Піднімавсь  з  своєї  схованки
Повний  місяць  в  ніч  чорнильну.
Я  в  минуле,  мов  по  сходинкам,
Йшла  крізь  спогади  повільно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749962
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Циганова Наталія

нам ли

Нам  ли  прятать  под  полог  осени  
революции  на  кострах,  
звёзд  /  монет  /  поколений  россыпи.  
Пересчитанные  до  ста,  
годы  выльются  кровью  под  ноги  
кем-то,  пьяным  большой  луной.  
Нам  ли  быть  у  подножья  "поздно"  и  
перемноженными  на  ноль,  
век  живя  -  дураками  высохнуть...
ТУЧИ  делают  небеса.  
Время  выйдет  -  не  значит  выдохнуть.  
Нам  не  знать  ли:  один  -  не  сам.  
Всё,  что  было  не  нам  поверено,  
всё,  что  не  было  -  переждём  
между  пеплом,  плывущим  временем,  
очарованные  огнём.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749907
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Жити хочу - це моя пора

Дні  злітають  тополиним  пухом.
І  здається,  ніби  не  жила.
А  невпинному  годинам  руху
Не  завадить  лукова  стріла.

Ось  вже  осінь  дихає  у  двері,
Рахуватиме  моїх  курчат.
Вірю,  що  життя  це  недаремне,
Хоч  душа  страждала  від  лещат.

Ніби  знищена  стара  система,
І  новий  країни  в  нас  каркас.
Незакінченість  сприяє  темі,
І  молюсь,  щоб  вогник  мій  не  згас.

Хочеться  любов  плекати,  ниву
Засівати  зернами  добра,
Щоб  зібрати  потім  гідне  жниво.
Жити  хочу  -  це  моя  пора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749875
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017


НАДЕЖДА М.

Почуй мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hZtkAx_PgFg
[/youtube]

Я  щось  сказать  тобі  хотіла..  
Що  знову  осінь  за  вікном.
Про  це  вона  прошепотіла,
Опалим,  в"ялим  вже  листом.

Іще  сказати  я  посміла,
Що  ночі  осені  сумні.
І  що  калина  вже  поспіла,
А    у  чеканні  довгі  дні.

Що  будуть  ще  дощі  і    зливи,
І  посивіє  листопад.
Ти,  осінь,  знаю,вередлива:
Мені  все  зробиш    невпопад.

Зіб"єш  з  шляху,  нагониш  хмари.
Вітри  ти  зможеш  зчарувать..
А  я    в  думках  слова  складала,
Важливе,    як  тут  відшукать?                              

Його  сказати  так  хотіла...  
Куди  ж  поділися  слова?
Та  так  сказати  й  не  зуміла.
Бувають  ось  такі  дива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749744
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Олена Жежук

Гірка насолода…

Ходити  по  колу  розбитих,  забутих  шляхів,
За  контуром  ліній  палає  моя  свобода!
Знайти  б  своє  місце  поміж  тих  небесних  птахів…
Та  піниться  в  келиху    й  кисне  гірка  насолода…

Занедбано  все!    Принишкли  слова  у  жалі́!
В  утраченім  небі  не  видно  дороги  до  трону.
Усоте  по  колу…  відплили  мої  кораблі…
В  тривимірнім  царстві  одна  поправляю  корону…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749818
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


OlgaSydoruk

Я когда-то и не знала…

Я  когда-то  и  не  знала,  что  солёная  слеза…
Я  когда-то  поднимала  тяжесть  сладкого  греха…
Я  когда-то  полюбила  каждой  клеточкой  души…  
Я  когда-то  опалила  трёхполосные  мосты…
Я  когда-то  (не  гуашью)  в  разноцветные  холсты  -
Как  не  больно  и  не  страшно  над  обрывами  судьбы…
Я  когда-то  не  смолчала  и  сегодня  закричу:
"Я  когда-то  не  отдала  свои  крылья  палачу!"
А  сегодня  –  вспоминаю,  догадавшись,почему…
Потому  что  -  я  другая…Потому  что  так  хочу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749727
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


OlgaSydoruk

Дощ періщив тихо-тихо…


Дощ  періщив  тихо-тихо…
Цілу  нічку,..  досхочу…
Спокусилася  на  втіху
В  яблуневому  садку…
Покотилось  соковите…
Загубилось  у  траві…
Вкоротила  собі  віку
Не  єдина  у  журбі…
А  я  мріяла  (на  щастя)…
Гучно  кликала  –  прийди…
На  хвилину…  до  причастя…
Стільки  яблук  у  траві…  
Десь  по  світу  ходить  лихо…
Мружить  очі,та  не  спить…
Смутком  дощ  періщить  тихо,
Затиняючи  блакить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749726
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Валентина Ланевич

В світанках сірих гаснуть сни.

Збігають  дні,  минають  ночі,
В  світанках  сірих  гаснуть  сни.
Вітер  жене  кудлаті  тучі,
Земля  розмокла  від  води.

І  квилить  осінь  журавлями,
Летять  у  вись  ті  навмання.
Збігає  час  поміж  словами,
Пече  у  серці  надбання.

Мережить  зморшки  на  обличчі,
У  погляд  зрілість  додає.
Що  не  збулося  -  на  узбіччі,
Життя  для  інших  роздає.

07.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749717
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Ярослав К.

Научиться бы жить

"Приидите  ко  Мне,  вси  труждающиеся  и  обремененные,  и  Аз  упокою  Вы"  (Мф,  11.28)
"И  говорит  ему:  друг!  Как  ты  вошёл  сюда  не  в  брачной  одежде?"  (Мф,  22.11)

Научиться  бы  жить,  не  сломав  и  былинки,
За  печали  добром  воздавая  сполна.
И  в  любимых  глазах  не  увидеть  соринки,
Лучше  думать,  как  вынуть  свои  два  бревна.

Научиться  бы  жить  без  сомнений  и  страха,
А  оружием  Веры  их  стрелы  ломать,
Не  жалеть  поделиться  последней  рубахой
И  в  преклонных  годах  почитать  свою  мать.

Научиться  бы  жить,  чтобы  помыслы  злые
Не  роились,  как  осы,  в  больной  голове,
Быть  готовым  к  коварству  лукавого  Змия,
Что  залёг,  притаившись  в  зелёной  траве.

Научиться  бы  жить,  избегая  соблазнов,
Чтоб  примером  дурным  для  кого-то  не  стать,
Не  бросаться  на  ветер  словами  напрасно,
Не  завидовать  ближним  и  не  осуждать.

Научиться  бы  жить,  не  горбатясь  под  ношей,
И  смиренно,  без  ропота  крест  свой  нести,
Не  сдаваться  и  думать  всегда  о  хорошем
На  тернистом,  ухабистом  жизни  пути.

Научиться  бы  жить,  невзирая  на  лица,
Не  стесняться  других  повести  за  собой,
Не  замалчивать  правду  и  не  возгордиться,
Благодарным  за  всё  быть  -  за  радость  и  боль.

Научиться  бы  жить  бескорыстно  и  просто,
И  любить  безусловно,  без  всяких  "за  что".
Не  томясь  ожиданием  встречи  с  погостом,
Быть  готовым  всегда,  в  пятьдесят  или  сто.

Научиться  бы  жить,  никого  не  обидев,
Никого  не  виня,  никого  не  браня,
Чтобы  Бог  хоть  в  "чуть-чуть  научившемся"  виде
Смог  когда-то  в  Свой  Дом  пригласить  и  меня.


На  фото:  Почаевская  Лавра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


ТАИСИЯ

Чертовщина

О    «принце  на  коне»    она  мечтает.
Или  о  капитане  «алых  парусов».
Того,  кто  рядом,  и  не  замечает:
Ни  взгляда  нежного,  ни  задушевных  слов.

А  рядом  ведь  заботливый  мужчина!
Данила  –  мастер  на  все  руки,    волевой.
Однако,  хороводит    чертовщина…
Ей  хочется,  чтоб  был  он  –  сказочный  герой!

«А  почему  бы  нет»?  –  Смекнул    Данила!
«Пойду  я  к  другу:  напрокат  возьму  коня!»
Смекалка  вмиг  его  преобразила:
Герой  –  как  на  картине  «  Три  богатыря»!

Жених  не  должен  трусить  перед    «дамой»!
Фантазия  твоя  пусть  льётся  через  край.
Сумеешь    соблазнить  «крутой  рекламой»,
Тебя  полюбят  всей  душой  –  ты  так  и  знай!

1.  04.  2015.  –  07.  09.  2017.  (Изменён)

                                                               
Рисунок  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749820
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


archic

Послесловие…

Теряются  близкие  ,  вырвав  из  сердца  кусок,
В  чужом  ожидании  меркнут  былые  картины,
Ты  помнишь  ту  лавку  стоящую  наискосок  ?
Те  сладкие  горы  такой  долгожданной  малины

Глаза  бирюзовые  будто  бы  волны  небес,
В  том  бархате  солнца  тонули  едва  прикасаясь
Тогда  все  имело  какой-то  особенный  вес,
Всегда  возвращались,  едва  оторвавшись  от  стаи

Все  блекнет  с  годами,  едва  оставляя  следы,
Разбитые  окна  пугают  своей  пустотою,
И  лица  знакомые  так  непривычно  бледны,
В  своем  необычном  ,  но  сложенном  жизнью,  устое…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749697
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


OlgaSydoruk

Осень ночью рядилась невестою

Осень  ночью  рядилась  невестою...
Жёлтой  охрой  закрасила  всю  седину...
И  казалась  такою,такою  прелестною
В  переспело-унылом  сливовом  саду...
Меж  деревьев  бродила,..меж  чуткими  душами..
Расплетая  веночек,  рыдала  дождём...
Потому  что  морщины  -  пути  неизвестности…
Обрывается  нить  судьбоносным  мечом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749630
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


OlgaSydoruk

Осень охру выбирает…

Осень  нежность  возрождает  лёгким  росчерком  пера...
Осень  чувства  обнуляет,прикасаясь  сгоряча...
Когда  дождик  подливает  капли  горького  вина  ...
Когда  ветер  лист  кидает  в  приоткрытый  рот  окна...
Когда  свечка  догорает  и  темно  в  твоей  душе,
Осень  охру  выбирает...И  рисует  подшофе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749627
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Циганова Наталія

а когда тишина

А  когда  тишина  на  блюдечке  -
то  звенит  тишина  не  дёшево,
от  бульваров  до  сельских  улочек
провожая  остатки  божьего,
упокоенного  на  почестях.
До  локтей,  от  зимы  до  осени,
где  кому  отмываться  дочиста?  -
чьё-то  "я"  молчаливо  носим  мы.
А  когда  тишина  под  знаменем  -
то  полна  под  завязку  памятью
по  однажды  надёжно  раненным,
чьим-то  "я"  уценённым  в  памятник.
И  когда  тишина  на  совести  -
то  носители  просто  умерли
вслед  за  мёртворождённой  новостью,
что  лишь  осенью  земли  -  бурые...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749714
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Життя не завжди гладить по голівці

Життя  не  завжди  гладить  по  голівці,
І  влітку  холодом  проймає  серце.
Жбурне  обличчям  прямо  по  бруківці,
А  інколи  буває  з  гірким  перцем.

Зламати  може,  ніби  вітер,  гілку.
Чи  спалить  полум*ям,  як  дім,  дощенту.
І  крутить  смутком  тихо  темну  плівку,
Переглядаю  зі  слізьми  фрагменти.

І  вити  вовком  хочеться  від  болю,
І  духом  майже  падаю  донизу,
Але  зібравши  міцно  силу  волі,
Звільняюся  від  пут  важкої  кризи.

Печаль  проходить,  і  усе  минає.
Життя  прекрасне  в  смузі  чорно-білій,
І  душу  сонце  промінцем  торкає.
Як  птах,  я  розправляю  знову  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749597
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


НАДЕЖДА М.

Святі слова

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uySNMYNk5TU[/youtube]

О  скільки  слів    у  душах  притаїлось!
Хто    зможе    ті  слова  порахувать?
А  чи  багато  в  серці  ворухнулось,
Щоб  слово  добре  це  комусь  сказать?

А  серце  переповнене  словами,
Та  ми  їх  так  старанно  бережем.
Тримаємо,  буває,  і  зубами,
І  все  чогось  в  житті  оцім  все  ждем.

Слова  хороші  просяться  на  волю,
Ні!  ми  оце  не  хочем  зрозуміть.
(Пишаємось,  милуємось    собою)
Вони  ж  в  неволі  так  не  хочуть  жить.

Та  іноді  буваєм  такі  щедрі:
Кидаємо  на  вітер  ці  слова,
Немов  вони    родилися  в  печері,
Тоді  від  них  іде  з-під  ніг  земля.

І  ми  не  знаєм,  де  від  них  подітись.
Яке  тут  перевтілення  у  слів!
І  як  із  ними    далі  в  світі  жити?
І  світ,  немов,  від  слів  тих  скам"янів.

Нехай  слова  не  квітнуть  павутинням,
Їх  не  тримать  від  сонця,  в  темноті.
І  хай  вони  не  будуть,  як  каміння,
А  будуть  йти  від  серця,  як  святі..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749456
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Lana P.

ДО ТЕБЕ ЛИНУ, МОЯ НЕНЕ…

До  тебе  лину,  моя  нене,
Моя  країно  дорога.
Стрічає  листячком  зеленим
Гаїв  поліських  сторона.
Моя  любов  —  в  гнізді  лелеки
На  рідній  батьківській  землі.    
Близький  мій  краю  і  далекий,
Лечу  до  тебе  на  крилі
Тієї  пісні,  що  журавка
Співає  діточкам  своїм.
Знайома  кожна  їй  канавка
На  полі  ріднім  і  святім.                      13/07/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749416
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Lana P.

ЧАТУЄ ОСІНЬ

Качок  каракулі  в  польоті
Муштрують  небо  вдалині,
А  їхні  крила  у  борні,
Як  іерогліфи  сумні,
Черкають  небо  в  позолоті.

Промінчик  зачепивсь  за  воду,
Малює  кінчиком  ескіз  —
Там,  де  розкішний  верболіз,
Посеред  вигнутих  беріз,
Із  плеса  п’є  небесну  вроду.

Чубаті  хвилі  у  сплетінні,
Від  потаємної  нудьги,
Розтасували  береги,
Панує  тиша  навкруги  —
Замовкли  стогони  чаїні.

Розводить  місяць  хмари  рогом,
Їх  розриває  на  шматки,
Повзуть  туманами  плітки,
Що  літо  взуло  чобітки…
Чатує  осінь  за  порогом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749414
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Вдивляюся у долі дзеркальце скупе, розмите.

Золоторуса  осене,  несеш  щедрі  дарунки,
Дощів  по  вінця,  повні  кошики  садовини.
Вплітаєш  у  зруділі  трави  бабині  ладунки,
Невабом  кинула  мені  у  коси  сивини.

Вдивляюся  у  долі  дзеркальце  скупе,  розмите,
Строкатими  стібками  помережані  роки.
Навстіж  серце  моє,  в  однім  куті,  для  всіх  відкрите,
Навпроти  -  душа  заклякла:  "В  любові  пригорни!"

І  припадає  щиро  до  Господнього  розп’яття,
В  молитві  просить  прощення,  покуту  за  гріхи.
У  прощенні  благає  миру  за  хмільне  причастя,
Щоб  у  терпимості  кохання  в  осінь  понести.

06.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749413
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Радченко

Вранці вийшло літо бабине

Вранці  вийшло  літо  бабине  з  туману,
Падав  пасмами  йому  туман  до  ніг.
Подарує  літо  казку  чи  оману,
Залишаючи  багряно-жовтий  слід.
Скільки  ж  тих  дощів  було,  а  вже  сумуємо,
Як  побачимо  у  небі  довгий  клин
І  в  уяві  ненароком  знов  малюємо
Райдужний  калейдоскоп  тих  літніх  днів,
Що  подарували  нам  з  тобою  зустріч,
Повернувши  в  юність  нас  лише  на  мить.
Та  себе  ми  відчували  так  незручно,
Бо  давно  в  серцях  той  спогад  не  щемить.
Незнайомий  чоловік  в  літах,  геть  сивий,
Щось  знайоме  поглядом  в  мені  шукав.
Я  розгубленність  ховала  що  є  сили
В  ледь  помітній  посмішці:  Ні,  не  впізнав!
Вже  й  пошкодувала,  що  його  окликнула  —
Помилилася  й  таке  в  житті  бува.
І  в  минуле  хвіртка  тихо-тихо  хлипнула...
Й  раптом  вслід  здивовані  його  слова:
Та  невже  це  ти,  колишня  однокласниця?
Вісім  років  парта  нам  на  двох  одна
Й  сорок  сім,  що    сивиною  густо  значаться...
Хлопчик  сіроокий  і  смішне  дівча...
На  дорогах  довгих  осінь  листопадами
Вкрила  густо  тих  минулих  днів  сліди.
Вранці  вийшло  із  туману  літо  бабине,
Плив  туман  до  річки,  щоб  попить  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749397
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Зачепилася тополя вершком за хмарину.

Зачепилася  тополя  вершком  за  хмарину,
Дрібно  листячко  тріпоче  у  лиху  годину.
Дужий  вітер  розігрався,  шарпає  небогу,
Нахиляє  стан  тоненький  на  в’юнку  дорогу.

Та  дорога    біжить  степом,  де  стоять  кургани,
Височіють  свідки  сиві  звитяжної  слави.
Калинонька  червоніє  стиглими  плодами,
Наливають  грона  кров’ю,  гірчать  полинами.

Стійко  бились  козаченьки  за  волю  народу
І  до  ніченьки  глухої,  і  до  сонця  сходу.  
Не  один  упав  убитий,  обійняв  земельку,
Віддавав  життя  із  честю  за  Вкраїну-неньку.

05.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749395
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Малиновская Марина

< Растопит ли моя Любовь твой лёд?… >


Растопит  ли  моя  Любовь  твой  лёд?...
С  тобой  мы  однозначно,  не  на  равных!
Моя  Душа  тебя  в  романтику  зовёт,
А  ты  закрылся,  как  на  окнах  ставни…

Когда  к  тебе  вдруг  появились  чувства,
Твой  мир  смогла  увидеть  в  лучшем  свете…
Таким,  как  Бог  тебя  создал  искусно,
Отнюдь  не  бабником,  как  написал  в  ответе!

Растопит  ли  моя  Любовь  твой  лёд?...
Покажет  время,  но  не  на  часах,  а  в  Сердце!
Душа  томится,  но  и  терпеливо  ждёт,
Когда  откроется  ей  в  счастье  дверца!


/  05.09.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749351
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


OlgaSydoruk

Я твои благословила все терновые пути…

Я  твои  благословила  все  терновые  пути...
Я  иконочку  зашила  в  твой  кармашек(на  груди)…
А  себе  –  продлила  острым  только  линию  любви…
Это  было  так  не  просто,  разжимая  кулаки…
Закусив  до  крови  губы,не  спросила  у  судьбы…
Пощадит  или  загубит  мои  нежные  холсты?..
Я  твои  благословила  все  терновые  пути  -
Штормовые  океаны…И  пустынные  пески…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749290
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Елена Марс

В двадцять п*ятий день весілля

Не  троянди,  не  піони...    поросло  між  ними  зілля,
Бо  мовчали  телефони...  в  двадцять  п*ятий  день  весілля.
Почуття,  мабуть,  погасли...  тому  й  світ  -  не  кольоровий...
Жаль,  не  пишеться  завчасу  доля...  мов  роман  книжковий...
 
Так,  в  житті  таке  буває:  десь  зникає  розуміння
І  серця  не  відчувають...  вже  ніякого  сп*яніння  ...
Кажуть:  душі  не  старіють,  як  кохання  ще  тріпоче,
Тільки  вже  воно  не  гріє...  В  онімілих  днях  і  ночах...

І  з*являються  руїни  -  в  місці  сонячного  храму...
Щось  блаженне  в  душах  гине,  відлітає...  ніби,  в  яму...
Запитань  -  ріка  бездонна...  Є  обох  у  цім  провина...
Жаль,  що  холод  не  сезонний,  як  узимку  хуртовина...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749278
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 42

Этим  летом  я  успела,
(Расскажу  на  ушко  вам,)
Нарастить  родного  тела
Лишних  двадцать  килограмм!
*
Кто  в  сенях  там  шебуршится  ?  
В  холод,  в  лютую  метель!
Вот  бесстыжий!!  Не  стучится!
Прет,  как  бык  ко  мне  в  постель!
*
Нам  зарплату  задержали  ...  
Чё  там    сразу  Ох!  да  Ах!
Пояса  чуть-чуть  зажали,
Хоть  не  лопнут  на  боках!
*
Под  окошком  куст  рябины  .
Прям  качался  весь  вчера.
Взгляд  у  мужа  ястребиный,
Вмиг  заметил  там  Петра!
*
Теща  в  гости  прикатила!
Я  ж  ей  зять,  а  не  холуй,
Где  ты  лето  прокутила,
Там,  родная,  и  зимуй!
*
Мой  милок  запропастился
Нет  уже  десятый  день,
Бражки  видимо  напился,
А  подняться  с  пола  лень.
*
Кум  зашел  на  огонек!
Нет  бы  ждал  в  терновнике!
А  супругу  невдомек,
То,  что  мы  любовники!!
*
Я  пропела  Вам  куплеты
И  не  страшно,  что  с  листа!
Приготовьте  мне  букеты
Как  ни  как,  а  я  -  звезда!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749271
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


НАДЕЖДА М.

Євшан - зілля.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvDRymbgefY[/youtube]


Скотилось  сонечко  за  гори,
Затих  пташиний  ніжний  спів.
У  снах  зникає  людське  горе...
Блаженний  рай  серед  степів.

Десь  запізніла  пташка  писне,
Летить  до  рідного  гнізда.
А  вітер  так,  ніби  навмисне,
З  дерев  вбрання  тайком    скида.

А  он  маленька  річка-стрічка.
Хлюпочуть  хвилечки    в  імлі.
Все  бачить  це,  хоч  й  темна,  нічка,
Не  можуть  буть  тут  сили  злі.

Цвіте  полин-євшан  пахучий,
Відчувши  присмак  на  вустах,
Згадаєш  край    ти  свій,  квітучий,
В  думках  летиш  туди,  як  птах.

Гірка  настоянка  із  зілля:
Полину,  м"яти,  чебрецю,
І  де  тут  з"явиться  знов  сила?
Хай  вип"є  лиш  настійку  цю.

І  знову  стелиться  дорога
Додому,  в  рідні  ті  місця.
Торкнеться  серця  так  тривога:
Заплачеш  ти  від  каяття.


.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749219
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Новоградець

Земля

Летить  по  колу,  крутиться  планета,
Невпинно  мчить  простором  льодяним,
І  на  орбіті  круглим  силуетом
Відблискує  промінням  голубим.

Зима  зміняє  літо  з  кожним  колом,
З  півобертом  за  днем  приходить  ніч,
І  не  злічити  з  точністю  ніколи
Відмотаних  у  Всесвіті  сторіч.

Летять  сусідки  поруч,  ледь  жевріють,
Планети  безнадійно  неживі,
А  ти,  Земля,  лісами  зеленієш
І  тонеш  в  океанській  синеві.

В  тобі  одній,  у  зоряній  безодні,
На  рідній,  на  єдиній  і  своїй
Біліє  сніг  на  Півночі  холодній
І  в  тропіках  хлюпочеться  прибій.

Лиш  ти  гудеш  постійними  штормами
В  ревучій,  сороковій  широті
І  ти  одна  над  стиглими  хлібами
Ганяєш  вітром  хвилі  золоті.

Для  нас  ти  обертаючись,  плането,
Відводиш  час  для  щастя  і  біди
І  нас  у  незатійливих  сюжетах
Ти  зводиш  двох  в  єдино  назавжди.

Ми  день  з  тобою  знову  зустрічаєм,
В  надії  що  сьогодні  пощастить,
А  поле  диким  маком  розцвітає
І  бір  сосновий  кронами  шумить.

З  тобою,  лиш  єдиною  на  світі,
Загублені  в  космічній  глушині,
Ми  по  своїй  проходимо  орбіті,
Кружляємо  у  Всесвіті  одні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Ліна Ланська

БЕЗСИЛИЙ КРУК ШУКАВ ПОЖИВИ

Безсилий  крук  шукав  поживи,
На  спаленій  ущент  землі?
За  чорним  димом  згуки  злі
Вітри  ловили  шолудиві

І  несли  вгору,  попід  край,
Важкої  від  біди,  царини.
Зотліла  пустка,  ні  жарини  -
Хоч  онімій,  хоч  проклинай.

Сичала  в  полудень    пітьма.
На  згарищі  хіба  що  відьма
Просила  захисту  у  міді:
Хоч  би  п"ятак...але  нема.

Нема,  розплющені  дроти
Вогнем  втомились  струменіти.
Кінець,  чи  сотворіння  світу?
Кого  гукати,  йти  куди?

Самотність  знаджує  журу,  -
На  пагорбі  гніздо  лелеки,
Та  клекіт  відлетів  далеко...
Життя  відбилося  від  рук.
Шукає  пару  білий  крук.

26.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749220
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


@NN@

Пейзажно-іронічний… з серії *Іронічні… *

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
І  гра  скінчилась  не  йому  на  користь.
Над  ставом  порудішав  очерет,
А  в  осоці,  немов  вітри  боролись.

Легенько  над  водою  органзу
Холодний  ранок,  вправно,  розстеляє,
У  небі  журавлиний  лине  сум
За  рідним  домом  і  за  милим  краєм.

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
Його  Партнерка  виграла  уміло.
Сумує  понад  ставом  очерет
І  верби  в  воду  коси  опустили.
..........................................................
Та  ця  Пора  ще  довго  буде  нас
Парсуною  своєю  дивувати.
Бо  вигравши  весь  *золотий  запас*
Не  стане  у  офшорах  зберігати.

02.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749164
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


@NN@

Філософсько-іронічний… з серії *Іронічні…*

Останню  гастроль  закінчує  Літо.
Ночі  синє  шатро...Небо  в  софітах...

Сивий  Чумах  їх  загасить  під  ранок,
Сцену  укутає  в  сизий  серпанок.

Хор  цвіркунів,  що  не  спав  до  півночі,
Речі  збере...  і  у    *літерний*  скоче.

Стрімка  рудовата  пані  Охрова
Сукню  вдягне,  рукавички  шовкові,

Тихо,  скрадаючись  вийде  на  сцену,
У  подругах  в  неї  міс  Мельпомена.

Хочеш-не-хочеш,  три  дії  з  антрактом
Будеш  дивитись...  Отак  перед  фактом

Часом  життя,  не  питаючи,  ставить.
Казати  не  хочу      *  балом  хто  править  *

31.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749160
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І знов для двох феєрія любові

Злітає  потихеньку  з  поля  неба,
Сідає  рій  зірок  на  підвіконня.
Окраєць  місяця,  ріжок  -  оздоба
Самотній  в  оксамитовім  бездонні.

Блукаючи  примарою  в  безсонні,
Я  теж  одна-однісінька  чекаю.
І  голову  схиляю,  ніби  сонях.
-  Прийди  скоріше,-  я  вночі  благаю.

Вогонь  свічі  палає  філігранню,
Обвітрений  заходиш,  бачу  погляд.
Шепочуть  губи  розсип  слів  кохання,
І  відчуваю  ніжний  подих  поряд.

І  знов  для  двох  феєрія  любові,
Міцних  обіймів  теплий  кашемір.
Не  обірватись  диво-ланцюгові,
Що  нас  єднає  досі  з  давніх  пір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749127
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


OlgaSydoruk

Пока не свернула за каменный храм…

Пока  не  свернула  за  каменный  храм,
За  тенью  чужою  иду  по  пятам…
А  после  -  она  догоняет  меня...
Рукой,  прикрывая,  от  ветра  глаза...
Нет  силы  ускорить  от  страха  шаги...
Не  ела,не  пила  в  далёком  пути...
Не  время  вопросы,спеша,задавать...
И  стала  вдруг  тень  на  шажок  отставать...
Колола  осока?..Болела  нога?..
Журчала  тихонько  по  камням  вода…
В  тумане  густом  растворилась  совсем...
Я  ставни  открыла,наверное,  в  семь…
Пропели  не  все  петухи  (до  зари)...
В  прозрачных  росинках  желтели  листки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749100
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ярослав К.

Исповедь

Блаженни  чистии  сердцем,  яко  тии  Бога  узрят...  (Мф.  5,  8)


...И  тогда  чёрно-белый  рассвет  обретёт  свои  краски,
А  далёкое  небо  опять  вспомнит  цвет  наших  глаз,
Мы  забросим  подальше  давно  надоевшие  маски,
Разъедавшие  медленно  щупальцами  метастаз.

И  тогда  ледники  наших  душ  потекут  ручейками,
Глубину  их  не  сможет  измерить  уже  эхолот,
Из  сердец,  из-за  пазух  огромные  вытряхнем  камни,
И  увидим,  что  Бог  нас  по-прежнему  любит  и  ждёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749078
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ліна Ланська

НЕ ВІДКРИЮ

Не  відкрию,  не  відкриюсь,
В  душу  не  впущу,
Зроду  не  скорюся  кию,
Скіпетру  й  мечу.

Не  засклити  порожнечу
Диханням  твоїм.
Може  хто  й  замислив  втечу,  -
Не  вини  її...

Замурую  вхід  і  вихід.
Десь  у  далині
До  вечірні,  дзвони  тихо:
Ще  не  лихо,
Ні.

У  біди  своє  причастя  -
Рани  посолить.
Може  розлюбити  вдасться,
Та  знаття  б,  коли?

За  світанки,  ніч  -  розплата,  -
Вік  не  калатай.
Краще  змучене  стакато
Серця,  хоч  і  страшнувато,
Аніж  німота.

01.09.17


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749062
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Янош Бусел

Світанок…

                           [i]  [b][color="#cf1414"]Про  головне...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#121263"]Ще  темно...Селена  в  вікні  
зацікавлено  дише...
Два  подихи...Спокій...
Рука,  іще  з  ночі  забута,-

На  ній...Усе  спить...
Подих  свіжий  фіранку  колише...
Дві  жаринки...В  напрузі...
Співає  в  цвіту  зелен  -  рута...

Пригорнулась...За  руку...
Тихенько  цілує  її...
Оксамитом  пропахла  
та  мужня  і  вміла  рука...

Ще  тісніше...Йому  
мабуть  сняться  ті  перші  гаї...
Килим  моху...  І  трепет...
І  пестощів  ніжних  ріка...

Відкрив  очі...  Обняв...
Шепнув  в  вушко  ті  милі  слова...  
Запалив  хтиві  мочки..  
Жар  -  дотики...Губи...  Доріжка...

Лід  гарячий  внизу...
Іде  кругом  з  того  голова....
Як  тоді...  На  моху...
Ростуть  крила  медові  у  ліжка...[/color][/b][/i]
 

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749054
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


OlgaSydoruk

Вчера я грёзы отпустила…

Вчера  я  грёзы  отпустила...
Сбежали  грёзы  налегке...
Оставив  кисточку,чернила
И  что-то  странное  в  чехле...
Не  вдруг  и  зеркало  разбилось,
В  котором  преломлялся    свет...
Изранив  трепетное    сердце
На  пару  длинных  (смутных)  лет...
Когда  я  грёзы  отпустила,
На  небе  юный  месяц  плыл...
Жара  на  ночку  затаилась,
Но  зарождался  страстный  пыл!..
Тогда  -  звучала    сарабанда...  
Звала  к  себе  виолончель...
Чтобы  к  струне  прижались  пальцы...
И  оголился    нежный  нерв...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749047
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Світла (Імашева Світлана)

Привіт заплаканій весні

                                                                                                         *******
                                                               А  ти  спинився  -  спершу  не  впізнала,
                                                               Туману-часу  вкритого  плащем:
                                                               Невже  тебе,  мій  спогаде,  кохала?
                                                               Невже  до  тебе  бігла  під  дощем?

                                                               Разючий  дощ  пролився,  мов  прозріння,
                                                               В  ту  молодість,  наївну  і  терпку...
                                                               І  не  було  небес  благословіння
                                                               З  тобою  пити  сонячну  жагу...

                                                               Та  ми  пили,  зелені,  не  зважали  -  
                                                               І  днем  отим  осяялось  життя...
                                                               Хоч  потім  так  боліло-розпинало,
                                                               Та  не  було  жалю  і  каяття.

                                                               Ти  так  змінився  -  навіть  не  впізнала,
                                                               Минула  сном  заплакана  весна.
                                                               Це  ж  за  тобою  Молодість  ридала,
                                                               Покинута,  наївна  і  сумна.

                                                               Тепер  душа  блаженствує,  спокійна;
                                                               Якісь  слова  говориш  ти  мені...
                                                               Усмішку  шлю  отому  божевіллю
                                                               І  свій  привіт  -  заплаканій  весні.
                                                                 

                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748944
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


НАДЕЖДА М.

Я вас люблю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M
[/youtube]

Не  бійтеся  ворогів,  бійтеся  друзів.
Зраджують  друзі,  а  не  вороги.

Джонні      Депп
-------------------------------------

З  чого  почать,  писати  про  незвичне?
Немало  тем  торкнулося  перо.
Писалося  про  різне  й  про  величне,
А  скільки  раз  писалось  про  добро!

І  про  любов,  про  ту,  що  окриляє,
Про  ту,  що  з  ніг  збива  без  каяття.
Оту,  що  тобі  крила  розправляє,  
І  ту,  що  викидають  на  сміття.

Про  все  потрохи  пишем,  нас  читають,
Буває,  хтось  ще    зронить  і  сльозу.
Але  чомусь  писать  ми  пропускаєм
Про  те,  що  нас  лишає  часто  сну.

Сміливості  отут  я  наберуся:
І  пару  слів  скажу  про  ворогів.
У  кожного  вони,  мабуть,  знайдуться.
Хто  ворогів  не  мав,  той,  мабуть,  і  не  жив.

Звертаюсь  я  до  вас,  МОЇ  НАЙКРАЩІ!
Я  вам  скажу..  Повірите?  Люблю.
Вас  ненавидіти  повинна??!    Та  нізащо!
За  вас  щоденно  Богу  я  молюсь.

Я  знаю,  що  вірніші  ви,  ніж  друзі.
Мене  не  покидаєте  й  на  мить.
Тому    я  і  щаслива  в  вашім  крузі...
Не  можу  ваш  талант  я    засудить.

Хто  б  я  була  без  вас,  МОЇ  ХОРОШІ?
Ви  темами  були  моїх  віршів!
І  зараз  стоїте  ви  на  сторожі...
Та  все  ж  люблю  вас.  Інших  нема  слів!
-----------------------------------------------------

Сумно  не  мати  друзів,  а  ще  сумніше  не  мати  ворогів..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748998
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


OlgaSydoruk

А я – не впускаю стужу…

А  я  –  не  впускаю  стужу
На  пламень  со  всех  дорог…
А  я  -  открываю  душу
Из  племени  «недотрог»!..
А  я  –  незабвенным  сандалом…
До  капельки  первой  кров`и…
А  я  –  совсем  не  устала
Бродить  парапетом  любви…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748984
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Елена Марс

Ломать - это сложно

А,  всё  таки,  если  подумать,  ломать  -  это  сложно.
Хотя  и  не  тайна,  что  строить  -  намного  сложней.
Ты  в  "камешек"  каждый  как  будто  вдыхаешь  надёжность...
Надеясь,  что  станет  опорой,  по  жизни,  твоей...

Защитой,  твердыней...  Плечом,  согревающим  в  холод.
Ты  строишь  -  на  вечность,  ведомый  Господней  рукой...
Так  много  упорства,  когда  и  годами  ты  молод,
Когда  и  годами  ты  юн,  а  не  только  душой.

Чуть  позже  азарта  всё  меньше  становится  в  венах.
Страшишься,  когда  понимаешь,  что  можно  сломать,
Всё  то,  что  ты  со́здал  ,  в  чём  видел  надёжную  стену,
А  новый  фундамент  сложнее  посторить  опять...

Вот  в  этом  и  есть  философия  жизненной  правды:
Ломать  -  нелегко,  ЕСЛИ  ТЫ  НЕ  УВЕРЕН  НИ  В  ЧЁМ!
Мечта  иногда...  не  такой  и  надёжный  соавтор...
И  новое  что-то  вполне  может  стать...  тупиком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748930
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Іванюк Ірина

Плекай думки, овіяні вітрами

Мовчи!................
Плекай  думки,  овіяні  вітрами,
серед  полови  зібрані  безсонням...
На  захист  стань  святилища-осоння,-
тобі  під  силу!  Змий  лихе  дощами...

На  прю  ставай  не  з  Батьком,  а  з  собою!
І,  день  у  день,  іди  за  Ним,  спинайся...
Двобій  світів  -  чувай!  -  незриме  в  тобі...
"Нехай  воскресне  Бог!..."  -  не  озирайся.

02.09.2017р.

Осоння  -  Відкрите,  незатінене  місце,  яке  освітлюється  та  обігрівається  сонцем.  Бік  будівлі,  освітлюваний  сонцем.

Пря  -  боротьба,  битва,  суперечка,  диспут.

"Нехай  воскресне  Бог"  -  перший  рядок  молитви-екзорцизму  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748927
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Валентина Ланевич

Лягаю спати, а думка лине з вітром.

Лягаю  спати,  а  думка  лине  з  вітром
У  степ  широкий,  перекоти-поля  край.
Де  за  Кобзаревим  вірним  "Заповітом"
Колосяться  хліба,  щоб  пікся  коровай.

Щоб  пахла  через  комин  суха  скоринка
І  лоскотала  ніздрі  солодом  м’ягким.
Зміїлась  стежка  лісом,  ген,  де  криївка,
Але  без  прикриття  курився  з  неї  дим.

Дим  стелиться  ж  на  Сході  їдкий  щоночі,
Твої,  Тарасе,  нині  згадую  слова.
Україна  вільна  та  вони  пророчі,
Кров’ю  окроплена  земля,  але  жива.

Жива  звитяжно  у  боротьбі  за  волю,
Бійці  гартують  свою  міцність  на  війні.
На  постріл    -  постріл,  згубити,  щоб  сваволю,
Щоб  в  мирі  зустрічати  ранки  у  вікні.

03.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748926
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Без тебе і з тобою

Без  тебе  плачу  я  струною,
І  пісня,  наче  темна  хмара
Далеко  лине  із  журбою.
Тебе  чекати  -  мені  кара.

Без  тебе  засихає  квітка,
Хоч  дощ  періщить,  як  з  відра.
Квартира,  мов  залізна  клітка.
Невже  це  долі  підла  гра?

Без  тебе  кам*яніє  серце,
Не  бачу  я  земні  принади.
Душа,  мов  висохле  озерце.
Чарівний  світ  не  має  зваби.

І  ось...з*явився,  ніби  сонце.
Твої  цілунки  –  буйноцвіт.
Всміхнулось  щастя  у  віконце,
Люблю  з  тобою  цілий  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748923
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Циганова Наталія

пусть - она…

Кто  ж  теперь  о  тебе  помолится,  
погорелец  мой,  по  утрам?  -
на  остывшей  твоей  околице  
милосердно  построю  храм
там,  где  падали  мысли  -  спелыми,  
не  надкушенные  людьми...
где  закаты  пропахли  елями,  
колкотерпкими  от  любви.  
Чёрно-белые  звуки  капают,  
убаюкивая  судьбу  -  
безымянную  и  покатую
неприкаянную  мольбу.  
Схороню  все  привычки  в  колокол  -  
не  забудутся  даже  ей,  
с  медно-рыжим  чертовским  сполохом
чёткой  чёлочки  до  бровей.  
Пусть  -  она...
         в  новых  стенах  вымолит  -  
что  не  вынесли  воробьи.  

Я  вчера  посадила  жимолость.  
Я  простила.  
Иди.  
Люби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748915
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Валентина Ланевич

На все нас провидіння поєднало.

На  все  нас  провидіння  поєднало,
Вінчало  розум,  душі  та  серця.
Здається,  що  життя  одного  мало,
Щоби  любов  пізнати  до  кінця.

Так  спрага  жаром  денно  сушить  губи,
Твоїх  цілунків  прагне,  бо  одна.
Хай  скаже  хтось,  що  я  впилась  облуди,
Тобою  марю,  милий,  п’ю  до  дна.

Єдиний  звіт  перед  Творцем  складаю,
Він  бачить,  знає,  як  люблю,  твоя.
Кохання  в  грудях  стиснула,  тримаю,
Аби  в  обіймах    вчути:"  Ти  -  моя!"  

02.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748903
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Ol Udayko

ФАНТОМИ ЛЮБОВІ

   [i]    ...осінній  настрій  у  любові,
але  ніяк  в  фантомах  болю.  

         

[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
       

[i][b][color="#058387"]Любов,  певно,  –  найвищий  дарунок,
Що  дається  людині  в  життя!..
І  вплітається  тернами  в  руни
Те  солодке  –  до  сліз  –  почуття…

І  купаються  люди  в  любові,
Не  чекаючи  в  ній  потрясінь  
Й  покладаючись  в  долі  на  Бога,
На  його  прецедент  воскресінь.

Та  буває  –  любов  покидає,
А  чи  губиться  в  купі  проблем…
Хто  того  не  відчув  і  не  знає,
Той  не  втратив  повік  свій  едем.

Та  таких,  певно,  в  світі  немає,
Хто  б  карався  без  втрати  кохань,    
Адже  любляче  серце  –  окраєць
Тяжких  мук,  і  терзань,  і  зітхань.

…Наші  сни,  мов  фантоми  любові,
Повертають  у    прядиво  крез*
І  ведуть,  як  рабів,  за  собою,
Без  порад,  і  залагоджень  без….    

То  ж  буває  –  фантом    під  ногами,
Обійдіть  ,    не  тусайте  його…
Мо’,  там  серце  чиєсь    й  оригамі  
Викресати  з  любові    вогонь…

Поторочі…  Примари…  Фантоми…
Як  же  бути  людині  без  них,  
Коли  любляче  серце  застогне
В  сподіванках  повторень  весни  ?..  

О,  фантоми!  Фантоми  любові  –
Хай  болючі,  та...    ніжні  чини**!
Бо      серця  у  кохань  не  дубові:
Не  засуджуй  –  своє  відчини!  [/color][/b]

2.09.2017
______
*    тут  як  символ  багатства;
**тут  -  дії.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


archic

Северной столице

Гранит  без  конца  холодный
Величественные  дома,
Характер  сурово-твердый,
Исписанные  тома

Истории  бесконечной,
Видавшей    имперский  час
Остался  бы  здесь  навечно
Но  кто  обвенчает  нас?

Промозглости  север  дальний
Под  серостью  старых  рам,
Как  будто  бы  сшит  из  стали,
Всевидящий  город  -  храм.

Брусчаткою  вековою  
И  песней  ночных  мостов
Проникся  к  тебе  душою
Теряясь  среди  зонтов.

Вернусь  в    ледяную  стужу,
Не  будь  же  ко  мне  так  строг
Ты  южную  спас  мне  душу,
Сквозь  сотни  чужих  дорог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748849
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


OlgaSydoruk

Не назустріч мої кроки…

Не  назустріч  мої  кроки…
Не  з  тобою  -  прірва-ніч…
Не  скуштуєш  того  соку
Ти  ніколи  віч-на-віч…
Не  твоє,  напевно,щастя  –
Моє  серце  –  не  твоє…
Правду  кажуть  на  причасті…
А  несказане  –  пусте…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748841
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Мелодия осени

М-елодии  дивной  осени
Е-два  проникают  звуки.
Л-етают  ласточки  в  просини,
О-ткрыты  небесные  руки.
Д-еревья  оделись  в  багрянец
И  золота  лучший  наряд.
Я-вились  на  медленный  танец,  

О-сыпится  листьями  сад.
С-олист  ветерок  заиграет,
Е-ловый  закружится  лес.
Н-октюрн  волшебством  обладает,
И  дождик  прольётся  с  небес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748837
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Ліна Ланська

ОСІНЬ


Обійми  мене  синій  туман,
Заплітаючи  коси  не  сосен,
А  мої,  хоч  мене  ще  нема,
Тільки  крапелька  стукає:  осінь...

Обійми,  розливаючи  тінь.
Спеленіло  бентежно  осоння,
Розсипаючи  шепіт  мигтінь.
Я  ж  бо  поряд,  хоча  і  стороння.

Обійми,  не  надовго  прийду,
Поки  серпень  зневажний,  плаче,
Поки  сонце  не  стишить  ходу,
Заблукавши  у  любощах,  наче...

29.08.17





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748828
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


OlgaSydoruk

Сивим димом ніч гірчить…

Гілку  м"ятки,горобини  
І  листочок  полину
Ти  у  сни  завжди  приносиш  –  
Полум"яні  восени…
Ще  чекаю…І  приходиш…
Обіймаєш  і  тремтиш,
Наче  вперше…Чи  в  останнє...
Не  спинити  тую  мить...
Твої  губоньки  солодкі,
Як  той  спасовий  медок…
Шаленію,як  голубиш…  
А  до  прірви  –  лише  крок…
Двом  туман  біленьке  стелить…
Сивим  димом  ніч  гірчить…
Відкриваю  очі,леле…
Чомусь  серденько  щемить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748794
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


@NN@

Жартівливо-іронічне … з серії *Іронічні…*

Серпнева  спека  в  вересневу  літеплінь
Перетекла,  мов  котик  мружить  очі.
Ще  Вересню  в  права  вступати  лінь,
Він  би  на  морі  десь  побув  охоче.

Та  поспішає  Осінь  -  бестія  руда,
До  рук  хуткіш  перебирає  віжки,
Така  вертлява  ставна  молода,
Демонстративно  взула  босоніжки.

Нехай,  іде...  Це  перші  кроки  навісні,
А  далі,  Пані,  треба  взуть  галоші.
Тепло  вам  буде  снитись...  уві  сні,
Ви  неситесь  до  білої  пороші.
.........................................................
Я  чимось  схожа  на  оцю  Руду  -
Сама  усьому  хочу  раду  дати,
Іще  коней  спиняю  на...  ходу,
Іще  скалу-(знання)  берусь  *лупати*.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748758
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


OlgaSydoruk

Если помнишь мои глаза…

Я  одна  коротаю  вечер...
Сиплый  голос  поёт  о  любви...
Я,наверно,горячая  свечка  -
Обжигаются  мотыльки...
Опускаются  наземь  туманы,
Разливаясь  парным  молоком...
Доливая  р`осы  в  стаканы:
Для  двоих  (на  сейчас  и  потом)...
Я  росой  напою  и  душу!..
Столько  силы  дыханьем  отдам!..
Если  слёзы  мои  осушишь...
Если  впустишь  за  верою  в  храм...
Если  только  узнаешь  голос...
Если  помнишь  мои  глаза...
Золотистый,поспевший  колос
И  лазуревые  небеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748756
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

Пока не подожгли свечу…

Пока  не  подожгли  свечу,
Наверное,  не  знали  -
Как  самый  лёгкий  ветерок
С  тем  пламенем  играет...
У  тени  -  длинная  рука...
Несмелого  пугает....
А  белый-белый  мотылёк
В  нём  заживо  сгорает..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748754
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Циганова Наталія

было-не было…

Было-не  было  счастье  болью,  
зыбью  -  явь,  пробужденье  -  сном.  
Ярких  радостей  поголовье  
уместилось  бы  под  зонтом,  
время  -  писанная  зануда  -
удивилось  до  пары  фраз    
и,  недавно  случившись,  чудо  
вдруг  потопало  в  первый  класс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748719
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Олена Жежук

Ну ось і здрастуй…

Ну  ось  і    здрастуй...  Моя  люба  осінь.
Так  несміливо  стукаєш  в  вікно.
Яка  ж  ти  юна…    зеленоволоса,
З  дощем  на  віях,  з  вітром  заодно.

Зажди…    хвилинку…  Я  тебе  змалюю
У  світлі  щастя,  радості  й    краси.
Барвисті  думи,  розкіш  золотую,
Легку  печаль  листочком  до  коси.

Ти  літ  моїх  нестримних  позолота,
Любов,  утіха,  радість  і  журба…
І  спраглої  душі  найвища  нота,
Неспитих  дум  надія  голуба.

В  тобі  сховаю  душу  поза  часом,
В  роздоллі  мрій,  в  блаженстві  почуттів.
Тобою  вражена...    ділитимуся  щастям
В  картинах,  у  віршах,  а  то  й  без  слів…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


НАДЕЖДА М.

Осінній сум

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mFu_iDrGCx0
[/youtube]

Осінній  сум...З  чим  можна  порівняти?
Чому  душа  сумує    і  болить?
Кому  вона  все  може  розказати,
З  ким  може  біль  осінній  поділить?

За  літом  ти  сумуєш,  добре  знаю.
Невже  у  тебе  мало  так  тепла?
Та  я  тобі  тут,  душе,  нагадаю:
Його  ти  ще  від  літа  берегла.

Осінній  сум...  він  ніжний  і  тендітний.
За  це  тебе  не  буду  я  винить.
Душевний  смуток  осені  подібний,
Промінчиком  зажури  струменить.

Нудьга  осіння  котить  берегами
Тієї  річки,  що    зовуть  життя.
І  кожен  з  нас  своїми  йде  шляхами,
Та  хай  іржею  не  заб"ються  почуття.

Я  дякую,  душе  моя,    за  те,
Що  можеш  ти  радіти  й  сумувати.
Ти  взнала  у  житті  оте  святе,
Що  можна  просто  щастям  називати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748679
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Світла осінь

Вже  минула  літа  теплота,
І  танцює  вальс  невпинна  осінь.
Не  зважає  дама  на  літа,
Липою  всміхнулась  жовтокоса.

Світла  осінь  поки  без  дощів.
Видно  в  небі  чисту-чисту  просинь.
Листя  в  позолоті  у  кущів  -    
Осені  багряний  щедрий  розсип.

Яблука  рум*яні  у  садках,
Грона  розпустила  горобина,
І  строкаті  квіти  у  рядках...
Зашарілись  ягідки  шипшини.

Осінь  ліс  чарує,  луг  і  гай.
Листя  шелестить  від  пісні  вітру.
Радісний  і  милий  серцю  край
Одягнувся  в  осені  палітру.


(  Фото  моєї  липи.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748546
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Радченко

Хризантеми

За  вікном  пейзаж  осінній,
А  в  душі  —  весна.
Я  ловлю  твій  погляд  синій,
Шепочу  слова:  
"Дай  нам,  Боже...Дай  нам,  Боже...
Осінь  перейти
І  нехай  нас  не  тривожать
Болей  холоди.
Наша  осінь  непомітно
До  зими  іде.
Де  весна  і  де  вже  літо?
Листя  золоте
Наших  днів  збирає  вітер
І  жбурля  в  "було".
Хризантеми  пізні  квіти
В  пелюстках  тепло
Зберегли  і  так  яскраво
Квітнуть  восени.
Дні  біжать  за  обрій  жваво
І  вертають  в  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748551
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

Вот и повеяло запахом осени…

Вот  и  повеяло  запахом  осени...
Грушею  сладкою(сушенной)до  черноты...
Листик  смородины  станет  красивой  закладкою...
И  вдохновением,если  когда  -  то  найду…
Что  -то  такое  в  той  осени  есть  невозвратное  -
Грустное  очень,..как  сон  на  снегу…
Но  почему-то  такое,такое  приятное…
Словом  одним  передать  не  могу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748536
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

На тридцать первой секунде ночи…

На  тридцать  первой  секунде  ночи
Покинул  сон...  Открылись  очи...
Забилось  сердце  в  тревоге  птахой
И  вырывалось  с  объятий  страха...
Слеза  катилась  тропой  приметной
Под  ретро  –блюз…Вивальди  «Лето»...
На  тридцать  первой  секунде...света...
Спасибо,Господи,за  это…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748537
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Ліна Ланська

* * *


Думаєш,  вчепишся  в  небо,  як  стане
Десь  голосити  принишкле  пташа?
Виросте,  дасть  і  не  раз,  відкоша.
Не  поспішай  злу  співати  осанну,  -
Влучить  самотність  -  безлика  лівша,

Кине  з  кадила    ядучого  диму,    -                    
Бо  не  горіти,  як  спалена  вже.
Може  надію  коли  й  запряжеш,
Не  хомута  накидаючи,  -  схиму?
Довго  не  мнись,  -  божевілля  ірже.

Випусти  марення  на  пасовисько,
Сонячні  леза  затиснуть  туман.
Скривджене  зерня  зійде  крадькома,
Лагідне  небо  нахилиться    близько,
Кине  веселку  -  заплаче  пітьма:
"Щезни  навіки  заброда  німа..."

25.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748541
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Serg

Надворі - літо, в серці – осінь.


Надворі  -  літо,  в  серці  -  осінь,
Моя  оспівана  печаль,
Журбу  несе  і  тихо  просить
Сумну  накинути  вуаль,
А  сірі  хмари  давлять  в  груди,  
Хміліє  вечір,  наче  сон,
Химера    блискавки  причудно
Малює  образ  за  вікном...

Навіщо  вітер  свище  в  полі
Й  гне  цвіт  кохання  до  землі?
Чому?,  -  питаю  я  у  долі,
Така  незвична  біль  мені?..
А  думка  римою  співає
Без  зайвих  хитрощів  й  потуг
І  знов  лірично  осідає
На  білий  світ  із  рівних  смуг...

Невже  ця  мить  в  мені  настала,  -
Кохання  й  вічної  журби?
Не  розчинилась,  не  пропала
У  повсякденності  юрби?
І  надихає  відчувати
Прекрасних  дум  величну  суть,
Щоб  мати  право  написати
Картини,  що  в  мені  живуть...

Так  хочу  вірити  у  чудо,
Не  можу  серце  зупинить,
Кохає,  вилітає  з  грудей
Бажає  птахою  злетіть!
Та  я  давно  вже  це  умію...
Скидаю  сумніви  у  піч...
Хай  Віра  наші  душі  гріє
І  в  світлий  день  і  в  темну  ніч!

31.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748520
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Валентина Ланевич

Тільки життя дається раз прожити.

Відпочивають  ластівки  на  сонці,
Вмостившись  чинно  на  підвішених  дротах.
Стукоче  дятел  на  малій  сосниці,
Закукурікали  аж  півні  на  плотах.

І  відізвались  здалека  сороки,
Скречокуть  у  вільсі  густій  навперебій.
Пастух  на  стадо  гейкає  з  толоки,
У  кожного  із  них  своя,  умовна  ціль.

Тільки  життя  дається  раз  прожити,
Якої  б  не  досяг  в  польоті  висоти.
Не  сип  з  руки  ти  бруду  до  криниці,
Котра  дала  напитись  чистої  води.  

31.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748504
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

Сегодня ночью голос звал…

Изменённый

Сегодня  ночью  голос  звал...
И  я  его  узнала...
Дорогу  взглядом  указал...
Босая  побежала...
По  полю  бесконечно  шли...
Потом  -  оврагом  старым...
За  поворотом  (у  сосны)
Нечаянно  устала...
Дрожали  оба...От  росы...
Среди  колосьев  смятых
Следы  оставили  свои…
Там  сладко  пахло  мятой...
А  с  первым  солнечным  лучом
В  бреду  проснулось  эхо...
И  окликало  за  плечом  -
"Ты  где  ?..Ты  где  ?..Ты  -  где  -то?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748487
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

Касание лунною дорожкой

Изменённый

Касание  лунною  дорожкой  -
Подкожный  трепет  мотылька...
Изгибы  тела  дикой  кошки  -
В  горячем  пламени  огня...
Волна  -  желанного  цунами...
Глаза  -  за  шторами  ресниц...
У  чувств  свои,наверно,гаммы,
Когда  -  не  ведают  границ...
Для  них  запреты  неуместны  -
Они  вдвоём(на  ложе  сна)...
Тогда  и  таинство  прелестно,
Когда  бурлящая  река...
Когда  искусанные  губы
Распробуют  сладчайший  мёд,
Горчинка  нежного  пачули
С  височной  вены  упорхнёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748485
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 01.09.2017


КВолынский

Дочери

Кем  же  ты  будешь,  малютка,
Что  тебя  ждёт  впереди?
Жизнь,  превращённая  в  шутку,
Прервана  вздохом  судьи;
Может  -  счастливые  годы,
Может  –  военные  дни,
Кем  же  ты  будешь,  малютка,
Что  тебя  ждет  впереди?


Осенью  поздней,  в  ненастье,
Ты  рождена  –  и  живи.
Только  семейною  честью
В  жизни  своей  дорожи.
Знай,  что  в  тебе  моё  счастье!
Знай,  что  ты  -  сила  Любви!
Осенью  поздней,  в  ненастье,
Ты  рождена  -  и  живи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671810
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 01.09.2017


КВолынский

Ожидание.

Изнежилась  в  поле  берёзка
В  ночной  тишине,  сладким  сном…
Травой  зарастает  дорожка  -  
Тоскою  щемит  за  окном.

И...больно,  как  ноет  печёнка,-  
Разлука  терзает  тайком...
Грустит  и  печалится  жёнка
За  милым,  своим  моряком.

А  ветер  тихонько,  устало,
Верхушку  качает  крылом.
Забава?..  Забавы  здесь  мало  –  
То  жизнь  просыпалась  кругом.

И  этой,  осенней  порою
Господство  его  велико:
Развеет  туман  над  водою,
И  плач  разнесёт  далеко.

Прохладою  тянет  ночною…
Всех  будит  рассвет  не  спеша.
Не  сохнет  слеза  над  щекою  -
Так  горько  рыдает  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748481
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Олена Жежук

І знову синьо-синьо…

За  обрієм  вечірній  промінь  зник,  
Що  цілував  рожеві  роси  в  травах…
І  стеле  ніч    з  перлинами    рушник,  
У  синій  смуток  кутає    заграви.

Сховалися  несказані  слова
В  крилату  пісню  на  твоїм  зеніті.
А  синій  смуток  плечі  укрива
Найкрасномовнішим  мовчанням  в  світі…

Згасає  вечір…  Тихне  радість…  сум.
Та  стільки  неба,  стільки  неба  з  нами!
На  струнах  вітру  сни  вечірніх  дум
Сплітаються    з  вечірніми  піснями…

Чому  ж  так  сумно  в  цю  щасливу  мить?
Чому  так  синьо-синьо  пахнуть  трави?
Тому  що  у  серцях  наших  звучить
Роздолля  мрій  осінньої  уяви…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748178
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Радченко

Не треба слів, мені і так все зрозуміло (акро)

[b]Н[/b]е  треба  слів,  мені  і  так  все  зрозуміло.
[b]Е[/b]спресо  твій  нетронутим  холоне.

[b]Т[/b]и    погляд  свій  відводиш  вперто  і  невміло,
[b]Р[/b]ука  твоя  у  скартетині  тоне.
[b]Е[/b]клер  на  дві  я  розломила  половинки,
[b]Б[/b]ананів  ніжний  запах  й  апельсинів.
[b]А[/b]  в  фреші  плавають,  вмираючи,  крижинки.

[b]С[/b]умують  на  стіні  дві  тіні  дивні.
[b]Л[/b]аскавий  вітер  трога  голубу  фіранку
[b]І[/b]  з  столу  здув  серветку  ненароком,
[b]Ві[/b]н  кофе  куштував    з  твоєї  філіжанки,

[b]М[/b]ожливо,  частувався  він  і  соком.
[b]Е[/b]кстерном  я  здаю  екзамен  розставання,  
[b]Н[/b]е  вивчений  квиток  мені  дістався
[b]І[/b]  над  невмінням  обірвать  твоє  мовчання

[b]І  [/b]врятувати  зараз,  в  мить  оцю,  кохання

[b]Т[/b]ак  боляче  мій  сумнів  знов  втішався.
[b]А[/b]  ти  дивився  у  вікно,  про  час  забувши.
[b]К[/b]ого  чи  що  побачить  так  хотілось?

[b]В[/b]же,  мабуть,  викреслив  ти  наші  дні  минувші,
[b]С[/b]ьогодні  зрозуміла  я  —  наснилось.
[b]Е[/b]легія  кохання  обірвалась  нишком,

[b]З[/b]вучить  в  серцях  мелодія  розлуки.
[b]Р[/b]анкове  сонце  кутається  в  хмари  трішки,
[b]О[/b]брамлені  рожевим  хмар  перуки.
[b]З[/b]атих,  приліг  на  підвіконня  тепле  вітер,
[b]У[/b]крало  спокій  мій  твоє  мовчання.
[b]М[/b]алюють  спогади  все  те,  що  час  не  витер
[b]І[/b]  ще  не  народилися  питання.
[b]Л[/b]укавить  серце  і  само  себе  вмовляє:
[b]О[/b]сь  ще  хвилинка...  й  сонечко  засяє.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748434
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Девятый вал

Поднялся  ночью  шторм  на  тёмном  море,
Неистово  ревел,  крушил,  ломал.
Кипели  волны  на  таком  просторе.
Корабль  в  могучем  шквале  выживал.

Погибло  много  моряков  в  пучине.
Мужчин  осталось  пятеро  всего.
Вцепились  за  обломки  мачты  длинной,
В  воде  спасали  друга  своего.

Девятый  вал  -  волна  из  бездны  ада,
Стеною    грозно,  бурно  надвигалась.
Стремительно,  сильнее  водопада,
Но,  веря  в  Бога,  моряки,  держались.

Проник  луч  солнца  в  синие  глубины  -
То  вспыхнул  ярко  в  темноте  рассвет.
На  гребне  яростной  морской  пучины.
Остался  золотистый  его  след.



По  картине  художника  И.  К.  Айвазовского  "Девятый  вал".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748446
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


ТАИСИЯ

Осень - свадебный сезон

Я  внешне  не  подам  и  виду…
Купаюсь  в  бесшабашном  счастье.
Внутри  же  чувствую  обиду  -
Крадётся  осень…и  ненастье…

О,  как  же    избежать      разлуки?
Душа  моя  к  ней  не  готова…
Всё  лето  мы  не  знали  скуки  –
Мы  увлеклись!    Но  жизнь  сурова!

Не    в  силах  нам  с  тобой  расстаться!
Мы  друг  без  друга  жить  не  сможем.
Есть  выход  –  браком  сочетаться!
И  в  этом  осень  нам  поможет!

Ведь  осень  –  свадебный  сезон!
Рецепт  поистине  –  пустяк!
Не  хочешь  быть  как  Робинзон?  
Пора  забыть,    что    холостяк.

30.  08.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748437
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Закрывает лето знойную страницу

Ароматом  ягод  баловало  лето,
И  морской  волною  охлаждало.
Пролетело  мигом,  будто  бы  кометой,
Солнцем  ясным  и  дождём  дышало.

Большеглазые  цикады  стрекотали,
Крыльями  шуршал  в  траве  кузнечик.
Луговой  ромашкой,  маком  звали  дали,
И  бежали  мы  с  тобой  на  встречу.

Захотелось  лето  задержать  на  время,
Наслаждаться  сказкою  фруктовой.
Любоваться  солнца  яркой  диадемой,
Зеленью  полей,  лугов  ковровой.

И  встречать  с  тобою  нежные  рассветы,
И  смотреть  на  тихие  закаты...
До  чего  ж  прекрасным  было  наше  лето!
Стали  мы  его  тепла  фанаты.

Закрывает  лето  знойную  страницу,
Вот  и  осень  лисья  на  подходе.
Я  беру  изысканной  любви  частицу.
Что  же  ждёт  на  новом  повороте?

Красками  тепла  наполнит  осень  листья,
Рыжая  изюминка  в  природе,
Давних  чувств  души  умелая  стилистка.
Вдохновенье  наше  -  в  позолоте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748215
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Радченко

Горіховий Спас

Хліб  печуть  сьогодні,  в  Спас,
Пироги  з  родзинками.
Журавлям  у  вирій  час,
Ластівки  краплинками
У  високім  небі  вже
Слідом  зазбиралися.
Спас  Горіховий  іще
Хлібний  називається.
Заверша  Успенський  піст
Хлібний  Спас,  Горіховий.
В  ньому  особливий  зміст  —
Поле  вродить  житніє.
Буде  взимку  хліб  і  квас
І  родинний  затишок.
Літо  завершає  Спас
І  тепла  вже  залишок,
Бо  і  ранок,  та  і  ніч
Віють  прохолодою.
Літо  й  осінь  пліч-опліч
Йдуть  ходою  гордою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748259
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


НАДЕЖДА М.

Осінь для двох. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]


Не  сумуй  так,  вітре,  в  полі:
Літо  догора?
Налітаєшся    вдоволі:
Осінь  це  -  пора,

Коли  інший  цвіт  навколо,
І  пройде  жара.
Сонце  гріє,  але  кволо.
Прийде  ще  й  хандра.

Що  тобі?  Не  піддавайся,
Не  складай  ти  крил.
У  польоті  залишайся,
Скільки  хватить  сил.

Тільки  людям,  їм  складніше:
Дай  душі  тепла.
Одне  слово  найніжніше,
Цю  хандру  здола.

І  всміхнеться  радо  серце:
Осінь  -  не  зима.
І  думки  зігріє  сонце:
Скоро  все  ж    весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748279
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Ліна Ланська

НЕ…



У  лицемірстві  НЕ  втопись,
Хоч  і  мілка  та  ополонка,
Та  лід  крихкий,  так  тонко-тонко,
Що  крок,  то  -  хрусь!..впадеш  кудись.
У  лицемірстві  НЕ  втопись.

У  сни    прочинений  тунель,
Вогонь  в  кінці  немилосердний
Та    крига  в  серці...  Де  ті  Герди,
Як  вийти  їм  із    підземель?
У  сни    прочинений  тунель.

Удосвіта    й  меди  гірчать,
Якщо  застукає  прозріння,
І  день,  як  ніч,  колись  і  нині,  -
Душа  згорає,  як  свіча...
Удосвіта  й  меди  гірчать.

Усі  слова,  НЕ  просто  так.
Всі  зустрічі  -  серцям  домівка.
І  вірші  наші  -  кіноплівка:
За  кадром,  фрагментарно,  -  знак!
Надійна  почуттям  криївка.
Усі  слова  -  НЕ  просто  так.

У  лицемірстві  НЕ  втопись.
НЕ  королева,  -  покоївка,
Слова  -  безсилля  облямівка,  -
У  порожнечі  власний  зиск...

Засліплює  всевладдя  блиск?
У  лицемірстві  НЕ  втопись.


13.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748339
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


OlgaSydoruk

А мне никто, никто не нужен…

Ещё  не  время  зимней  стужи…
Грядёт  осенняя  пора…
А  мне  никто,  никто  не  нужен…
Лишь  те  -  манящие  глаза…
А  мне  приснилось  –льдинки  в  лужах…
И  в  ртутном  инее  трава…
И  голос  бархатный  -  простужен…
Охрипшим  эхом  с  далека…
Я  флиртовала…Ну  и  что  же…
Ничто  не  значат  те  слова  -
Ведь  мне  никто,никто  не  нужен…
Но  я  не  сплю,когда  она…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748341
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А між нами кілометри

Чорноока  нічка  розпустила  коси,
Місяць  тихим  смутком  зазирає  в  душі.
А  між  нами  кілометри,  хмарочоси.
Океан  бездонний  і  не  видно  суші.

Лиш  тебе  я  наче  років  сто  чекала.
Пагони  любові  протяглись  магнітом.
Це  кохання,  ніби  опера  з  Ла  Скали.
Зірка  щастя,  астероїд  Геракліта.

А  до  зустрічі  вже  часу  небагато.
Навіть  світ  увесь  принишк  давно  в  чеканні.
Перейдемо  знову  вулканічне  плато.
Ніжно  стеблами  сплетемося  в  жаданні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748361
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Елена Марс

Минає іще одне літо

Минає  іще  одне  літо,
Іде  із  життя  назавжди.
Летить,  без  зупину,  мов  вітер,
За  обрій,  в  незнані  світи...

-  Куди  поспішаєш,  утіхо?
А,  зрештою,  йти  тобі  час.
Залиш  мені  -  спомином  тихим  -
Найкраще,  що  було  у  нас:

Світанки,  де  серце  натхненно
Про  мрії  співало  пісні,
Про  всі  почуття  сокровенні,    
Які  народились  в  мені.

Щоб  гріли  мене  у  години,
Де  знову  відчується  щем,
В  моїх  потаємних  глибинах,
Як  осінь  заплаче  дощем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748365
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Кохання наше - то земне багатство

Твоє  кохання  -  діамант  коштовний.
Прозорий  "  чистої  води"  карат.
Алмаз  душі  із  сонячної  штольні,
Яскрава,  світла  арія  з  кантат.

Німію  від  гарячої  любові,
І  від  обіймів  тану,  ніби  сніг.
Дивлюся  в  очі  рідні  волошкові.
Казковий  сильний  мій  єдиноріг.

Палає  у  моїй  душі  багаття.
І  розумію  все  із  півтонів.
Кохання  наше  -  то  земне  багатство,
Тепло,  що  зігріває  і  без  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747585
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Валентина Ланевич

Душею чистою горнусь до тебе враз.

Вслухаюся  у  осінь,  у  журавки  крик,
Що  у  високім  небі  поглинають  хмари.
П’янить  беззахистно  спокуси  базелік,
Серцем  своїм  ввібратися  у  твої  чари.

Відкинути  на  все  черговий  падолист,
В  любові  оксамиту  викупати  тіло.  
За  дальнім  рогом  зачекає  букеніст,
Сонце  яснить,  кохай,  доки  не  зсутеніло.

Кохай,  жадання  б’ється  в  стрілки  стук,  у  час,
Отим  тремтінням  лона  звабливим  кінечно.
Душею  чистою  горнусь  до  тебе  враз,
Твою  відчувши,  я  твоя  беззастережно.

23.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747560
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Ol Udayko

СЛОВО

               [i]Всім,  хто  словом  
               творить  правду  і  
               добро  на  землі...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]

[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить  –
Живе  дивовиськами  й  повним  животом…  
Й  не  йде  у  голову:    еллін  ти,  чи  ти  арій  –
Миліше…  гратися  біля  ТВ  з    котом…

І  тільки  десь  один  
із  кільканадцять  тисяч,  
Що  має  інтерес  до  словникових  крипт,
Завити  може  враз  на  зо́рі  чи  на  місяць,  
Коли  душа    у  нього  словом  заболить.

Відтак  отой  один  із  
кільканадцять  тисяч
Шукає  і  знаходить  слово  рідне  те,
Аби  на  чільне  місце  у  душі  повісить
Як  талісман,  як  символ  віри,  як  святе…

А  що,  як  ненька  
Україна  в  небезпеці,
Й  один  хоча  б  із  кільканадцять  –  не  в  борні?..
Нехай  ваш  словотвір  звершить  мажори  з  терцій  –  
І  той  один  в  бою  вже,  на  баскім  коні!

Й  хоча  б  одно  
велике  та  заснуле  серце,
Розчавлене    лихим  тромбозом    сьогодень,  
На  кардіографі  від  слова  стрепенеться,
Додай  йому...  аудиторію  й  пісень…

…Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить,
Не  клеїть  вчинкам  і  чуттям  своїм  окрас…
Та  слово  те,  буває,  пестить…  А  то  –  вдарить...
І  шкереберть  –  в  тартарари  –  іконостас![/color][/color][/b]

25.08.2017[/i]  
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Потусторонний

Уходит лето.

В  который  раз,  бросая  нас,  
уходит  лето.  
Уже  осенняя  видна  
в  дождях  вендетта.

Как  будто  не  было  его.  
Оно  приснилось.  
Уходит  лето  на  погост  
зиме  на  милость.

Оставив  яркий,  тёплый  след  
воспоминанья.  
Как  много  кануло  тех  лет
с  обрыва  камнем.  

Лежат,  покоятся  на  дне,  
покрывшись  илом.  
В  нездешней,  сказочной  стране  
с  названьем  «было».

Опять  скрипит  на  вираже  
виток  спирали.  
-Эй,  лето,  помнишь,  как  уже  
здесь    умирали?!  

Как  обескровленные  мы  
ползли  сквозь  зиму.
А  смерть  на  кончике  зимы  
шагнула  мимо…  

Оставив  тёплые  сердца  
весенним  ласкам.
Ты  воскресаешь  без  конца  
добром  из  сказки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747727
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Радченко

За вікном шепоче дощ (акро)

[b]З[/b]а  вікном  шепоче  дощ,
[b]А[/b]  про  що,  не  зрозуміло.

[b]В[/b]ін  по  вулиці  біг  вздовж
[b]І[/b]  швиденько,  і  сміливо.
[b]К[/b]раплі  бісером  на  склі
[b]Н[/b]авмання  зібрались  в  низку.
"[b]О[/b]сінь,  —  ти  сказав  мені,  —
[b]М[/b]оже,  ще    не  так  і  близько.

[b]Ш[/b]елестить  зелений  лист  —
[b]Е[/b]пізод  серпнево-літній.
[b]П[/b]одивись  на  дальній  ліс  —
[b]О[/b]дяг  ще  зелено-світлий.
[b]Ч[/b]ом  повірила  дощу?
[b]Е[/b]й,  не  треба  сумувати.

[b]Д[/b]иким  медом  пригощу..."
[b]О[/b]світило  сонце  хати  —
[b]Щ[/b]езли  хмари  волохаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747530
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Eva1904

Знаешь мама, как больно…

знаешь  мама,  как  больно  мне  было  стоять...  
там  в  конце  коридора  затравленной  мышью  в  углу...  
и  смотреть  в  пустоту,  когда  надо  бы  только  кричать!  
когда  надо  бы  выйти  за  дверь  в  эту  тёмную  мглу...

когда  сердце  за  миг  мне  сдавило  десяток  пластин
из  тугого  метала,  как  в  камеру  село  оно...
ведь  уже  никогда  не  забыть  мне  до  самых  седин,  
как  тогда  все  прекрасное  молча  упало  на  дно...  

я,  конечно,  сумела...  конечно,  смогла  оправдать
я  так  сильно  боролась  за  эту  "нормальность"  семьи...  
только,  знаешь,  одно,  ты,  наверно,  не  сможешь  понять,
что  теперь  мы  по  жизни,  как  будто  напротив  стоим.  

я  осталась  жива  и,  ты,  знаешь,  спасибо  скажу,  
что  я  знаю  насколько  по  жизни  могу  быть  сильна!  
я  ведь  этому  миру  так  много  любви  покажу,
у  меня,  понимаешь,  большая  в  душе  глубина...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747680
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Потусторонний

Для кого стихи искусство? (одной женщине поэту)

Для    кого    стихи    искусство?
Вновь    на    раны    сыплешь    соль.
Без    стихов        на    сердце    пусто,
со    стихами    в    сердце    боль.
Хочет    вновь    освободиться
отягчённая    душа.
Слёзы    вымыли    ресницы,
продолжая  орошать,
всё  вокруг  дождём  солёным.
Сладко  съёжилось  в  груди
счастье  ёжиком  влюблённым,
будто  море  впереди.
Вновь    останутся    разводы,
вновь    бумага    стерпит    всё.
Потому,    что    от    природы    
вдохновение    твоё.
Потому,    что    органична
эта    сладостная    боль.
и    ужасно    прозаична
ваша  женская  юдоль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747628
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Lana P.

ЗАНІЖЕНА ОСІНЬ

Пустотлива,  заніжена  осінь
Від  літневих  видінь  зорепаду,
Віддалася  вітрам,  не  назовсім,
Відшукала  в  спокусі  розраду.

Притулялась  до  сонячних  ласок,
А  вони  —  що  не  день,  то  скупіші,
Начіпляла  оранжевих  масок,
Та  не  стала  від  цього  мудріша.

Хоч  красива,  але  ненадійна  —
З  вітровієм  кричить  стоголоссям…
Її  влада  —  коротка,  рушійна...
Золотим  заштормила  волоссям.            8/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747379
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Владимир Зозуля

Осень и море

Ах,  осень-осень,  чувство-чувство  –
Еще  горя,  еще  любя  –
Как  переполнено,  как  пусто
Предощущение  тебя.

Под  ветра  стон  и  крики  чаек,
Сквозь  неба  хмурый  окоём,
Во  всём,  на  всём  предощущаю
Уже  проклятие  твоё.

О,  жизнь  и  смерть,  о,  море-море!
Шипит  волна,  гремит  прибой,
И,  то  ли  плача,  то  ли  споря,
Кружатся  чайки  над  тобой…

Взлететь  бы  также,  в  крике  вылив  
Всё,  чем  душа  и  жизнь  полна,
Превозмогая  узость  крыльев
И  ветра  стылые  тона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747495
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Достойны розы сонм апофеоз

Дамасской  розы  был  родиной  Восток,
Благоухала  цветов  царица,
Однажды  из  Персии  взяла  росток,
А  в  Афродиты  -  красоты  частицу.

"Улыбкою  природы"  звали  розу,
"  Царицей  лета",  "  славой  цветников".
Росла  давно  в  садах  царя  Мидаса
Из  сотнею  махровых  лепестков.

С  шипами,  будто  недоступна  дева,
Роскошна,  ароматна  и  нежна.
В  мозаике  Помпеи  королева.
Гармония  в  цветке  воплощена.

С  тех  пор  нам  дарит  роза  безмятежность,
Пленяет  цветом  ярких  красок,
Сердца  и  души  привлекает  нежность,
О  ней  немало  легенд  и  сказок.

Стихи  Ахматовой  и  Блока,  Фета
И  Мандельштама,  Северянина.
В  их  строках  столько  солнечного  света  
И  розы  лепестков  дыхания.

Всегда  я  восхищаюсь  красотою
И  утончённостью  душистых  роз,
Великолепием  и  чистотою.
Достойны  розы  сонм  апофеоз.




(Фото  моих  роз.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747373
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2017


Малиновская Марина

< Мысли о тебе дают мне силу…>

Е.Л.

Мысли  о  тебе  дают  мне  силу,
Радость,  вдохновение  и  трепет…
Я,  как  птица,  снова  воспарила,
И  уже  Амур  стрелою  в  Сердце  метит!

Все  твои  послания  мне  кратки,
Но  я  вижу  в  них  заботу  и  тепло…
«Жду»  тебя  «всегда»  я  без  остатка,
В  день  «любой»  с  твоим  письмом  светло!

Мысли  о  тебе  дают  мне  силу,
Как  незримая  поддержка  от  твоей  Души…
Я  тебя  бы  кротко  попросила:
Мне  почаще,  милый  друг,  пиши!


/  17.08.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747318
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Іванюк Ірина

Тисяча років без сну


Тисяча  років  без  сну,-
поміж  малим  і  великим,  
серед  мовчання  і  крику,-
перед  стіною  з  дощу...

Тисяча  років  без  крил,-
поміж  убогістю  й  дивом,
серед  війни,  серед  миру,-
перед  каскадом  вершин...

Тисяча  років  один,-
міряєш  дні,  мов  пустельник,
як  безпритульний  в  оселі,-
перед  всевладдям  причин...

Тисяча...  Раз  -  і  вже  пил!
Крила  згубив,-  хто  в  тім  винен?
Чи  за  плечем...  правим?...  лівим?...
Серце  -  єдине  з  мірил!

21.08.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747307
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


OlgaSydoruk

Ветер в травах заблудился…

Ветер  в  травах  заблудился…Пахнут  мятою  стога…
В  тёплых  сумерках  кармином  еле  плещется  река…
Чуть  припудренным  зефиром  облака  спустились  с  гор,
В  буйных  зарослях  крапивы  из  цикад  звенящий  хор…
Улетает  завтра  лето  за  седьмую  параллель…
В  чемоданы  собирает  голосистую  свирель,
Занавеску  из  тумана,серебристую  струну,
Окончание  романа  и  амурчика  стрелу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747311
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


ТАИСИЯ

Ах, лето!

                       Славен  отдых  на  природе:
                               Во    саду  ли,    в  огороде!

Кто  –  на  море,  кто  –  на  дачу…
Мы  ж    облегчили  задачу:
Взяв  палатки,  рюкзаки.
Живописно  –  у  реки…

Все  на  выдумки  богаты.
Все  спортивные  ребята.
Всем  по  нраву  бег  трусцой.
Всем  по  нраву  Виктор    Цой.

Предки  всё  предусмотрели.
Даже  детские  качели.
Учат    плавать  –  высшим  классом.
Стилем  –  Баттерфляй  и  брассом.

Оказались  все  при  деле.
Незаметно  загорели.
Кто-то  травит  анекдот.
У  меня  уже  клюёт!

Но  пришла  пора  обедать.
Все  спешим    ухи  отведать.
А  ушица  –  не  простая!
Называется  «тройная»!

Повар  опытный  –  мой  брат.
Чуем    запах-  аромат!
На  весёлую  полянку
Постилаем    «самобранку».

Быстро  взяли  плошки,  ложки.
Каждому    по    поварёшке.
Как    «Демьянова»  уха!
Что  таить!    Кто  без  греха?

Все  от  радости  зарделись.
Аппетиты  разгорелись…

Но  когда  взошла    Луна,
Воцарилась  тишина…

22.  08.  2017    .    Картинка  автора  –  (новоиспечённая).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747290
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Ліна Ланська

ЯК ЗАСНЕ

Як  літо  засне,
Перекинеться  з  неба  місток
У  осінь,  зливаючи  сяйво.
На  мить  спалахне,
Запаливши  ясне,
І  спрагло-безжальне,  невтомне  єство...
Уславленям  -  Господи  аве!  -

Підступне  прозріння.

Якщо  вже  засне,
За  хмаринкою  сходи  знайду,
Гукаючи  Єдинорога.
Мине  не  мене,
Безтілесно-  сумне...
Так  видно  судилось    мені  на  роду,
В  любові  торкнутися  Бога.

І  прісно  і  нині.


18.08.17


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747245
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Радченко

Про одне двома мовами

Я  такая,  как  все

Я  такая,  как  все,  только  чётче
Ощущаю  я  запахи  чувств,
Слышу  звуки  вокруг  я  чуть  звонче,
Ветра  знаю  изысканный  вкус.
Потому  и  кажусь  людям  странной,
Если  вдруг  улыбнусь  невпопад,
Без  причины  могу  быть  печальной
И  с  собой  я  бываю  вразлад.
Иногда  меня  не  понимают:
Для  чего  сочиняю  стихи?
Просто  главного  люди  не  знают  —
В  них  и  боль,  в  них  и  радость  души.
Я  не  знаю  зачем  и  откуда
Зазвучит  вдруг  симфония  слов,
Для  меня  это  больше,  чем  чудо  —
Так  приходит  однажды  любовь.
Мир  раскрашен  совсем  по-другому:
Ярче  стали  и  чётче  цвета
И  подступят  комком  чувства  к  горлу  —
Объясненья  им  нет  никогда.
Ничего  нет  во  мне  необычного,
Я  не  знаю  зачем  вновь  и  вновь
Вдруг  симфония  слов  в  мир  привычный  мой
Так  придёт,  как  приходит  любовь.


         Я  така,  як  всі

Я  така,  як  всі,  лишЕ  чіткіше  
Відчуваю  запах  почуттів,
Звуки  чую  я  довкіл  дзвінкіше,
Вишуканий  знаю  смак  вітрів.
Недоречно  усміхнувшись,  часом
Дивною  здаюся  людям  я
І  сумую  без  причини  часто,
І  розлад  в  душі  моїй  бува.
Інколи,  дивуючись  питають:
Нащо  я  й  кому  пишу  вірші?
Головного  люди  і  не  знають  —
В  них  і  біль,  і  радощі  душі.
Я  й  сама  не  знаю,  як  крізь  тишу
Знов  симфонію  я  чую  слів.
І  для  мене  диво  це  найбільше,
Так  кохання    змінює  наш  світ:
Кольори  довкіл  стають  інакші  —
Їх  яскравість    все  чіткіше  проступа.
Комом  в  горлі  почуття  неначе
І  ніколи  їм  пояснень  не  бува.
У  мені  незвичного  чогось  немає,
Я  не  знаю,  як  й  навіщо  знову  й  знов
Слів  симфонія  мій  дивосвіт  міняє  —
Так  до  нас  приходить  в  серденько  любов.

P.S.  В  одному  з  коментарів  до  віршів  за  мотивами  А.  Ахматової.  мене  запитали  чи  зможу  я  перекласти  свої  вірші.  Наважилася  —  подаю  на  ваш  розсуд.  Оригінал  на  російській.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747237
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Давно вже здобули ми Незалежність

Давно  вже  здобули  ми  Незалежність.
Чи  вільно  дихає  грудьми  країна?
Чи  те  збулося  щастя,  що  хотілось?
Чому  ще  гірко  плаче  Україна?

Земля  родюча,  широкії  лани...
А  серце  розривається  від  болю,
На  полі  бою  загинули  сини.  
То  де  ж  та  правда  в  світі  і  де  воля?

І  ще  біда  всередині  країни.
Зажерлись  можновладці  вже  по  вінця.  
І  не  болить  їм  доля  України.
Коли  ж  відповідатимуть  злочинці?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747228
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


НАДЕЖДА М.

Як страшно в друзях помилятись

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HcbMyClVSqY[/youtube]

Бува  в  житті  все  шкереберть,
Життя  спитає  надто  строго,
Тебе  затягне  в  круговерть..
Та  як  знайти  оту  дорогу,

Що  тебе  виведе  з  пітьми,
Зупинить  вчасно  біля  прірви,
Влаштує  зустріч  із  людьми,
Що  доброта  в  серцях  безміри?

Я  їх  не  зраджу,  не  продам,
Не  відвернусь  в  лиху  годину.
А  те,  що  маю,  все  віддам.
Не  сумніватимусь  й  хвилину.

О,  Боже  Праведний,  врятуй,
Не  дай  в  житті  цього  боятись:
(Мої  слова,  прошу,  почуй,)
Як  страшно  в  друзях  помилятись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747166
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А може це мені лише здалося?

Ти  сонце  золотаве  із  промінням,
Що  лагідно  торкається  обличчя.
Я  чую  твоє  тихе  шепотіння.
На  зустріч  радісну  кохання  кличе.

Твої  вуста  зливаються  з  моїми,
Мов  річка,  що  впадає  в  тепле  море.
І  ніжно  поцілунками  п*янкими
Вже  нічка  розсипає  ясні  зорі.

І  знову  пестиш  водоспад  волосся,  
В  душі,  як  Морзе,  стукає  ``люблю``.
А  може,  це  мені  лише  здалося?  
Вночі  наснилось...  Сплю  я,  досі  сплю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747157
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Ліна Ланська

ЩО ТИ ЗАМИСЛИВ?

Що  ти  замислив,  серпню?
Літо  -  під  корінь  і  день!
Це  ж  бо    нечувано!  Де
Крапель  останній  дзенькіт,

Дощиком  на  потемнілий  кущ?

Що  ти  ховаєш  нині,  -
Гостриш  опівночі  серп?
Час  налякавсь  і  затерп,  -
Скоро  дощі  осінні.

Спекою  ранки  буди,  не  лущ.

Що  ти  залишиш  завтра?  -
Кинеш  осонню  мигтінь,
Грозами  на  видноті
Промені  будеш  патрать?

Чи  зажадаєш  надпити  пущ?
Не  нахваляйся,  очі  розплющ:

Зливи  з  гір  стоголосі
І  чорнобривці  босі
Вимокнуть,  п"яні  у  хлющ...
Скоро  вже  осінь.

Що  ти  замислив,  серпню?

21.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747048
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017


НАДЕЖДА М.

Життя дарує дві п*ятірки - 55

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZJRMfFTdyf8[/youtube]


Спішать  роки,  неначе  коні,
Хіба  повернеш    їх  назад?
Не  можна  втримать  й  на  припоні...
Та  це  іще  не  листопад.

Це  літа  теплого  лиш  днина,
А  осінь  ще  не  почалась.
Найкращих  років,  як  лавина,
У  нагороду  ще  далась.

Удача  й  щастя  будуть  поруч.
Тримай  міцніш,  не  відпускай.
Минуть  невдачі  у  цю  пору.
Дорогу  праведну  шукай.

Нехай  дорога  віри  й  правди
Не  покидає  ні  на  мить.
Прямим  і  чесним  будь  ти  завжди,
Нехай  удача  не  сп"янить.

А  що  життя?  Лиш  почалося,
У  серці  вогник  хай  горить.
Завжди  в  коханні,  щоб  жилося,
А  зірка  в  небі  хай  зорить...

А  зараз  маєш  дві  п*ятірки  -55.
Нелегкий    шлях  в  житті  пройшов.
І  хай  щастить  тобі  без  мірки.
Про  те,  що  мріяв,  щоб  знайшов!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747046
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Ліна Ланська

НЕПРИРУЧЕНА


Неприручена  птаха  вирвалась
Із  прокляття  сивих  сторіч.
Стогне  прірва  там  увсібіч
І  безсоння,  і  пам"ять  брилами.

Здичавіле,  надбите  відчаєм,
Жовтодзьобе  серце  тремтить,
Чи  обніме  його  блакить,
Бо  й  пітьма  не  буває  вічною?

Як  усі...  павутину  визбира
Серед  ненависті  і  чвар,
Сколихне  чарівний  ліхтар
За  чужими  дверима  й  призьбами.

Неприручена  сяйвом  виллється
В  порожнечу,  денця  дістать.
Розпинаючи    нотний  стан,
Рахуватиме  не  до  ста,
До  тих  пір,  поки  хмелем  піниться.

Неприручена,  неспроста,  
І  бешкетниця,  і  невільниця.

17.08.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747045
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Елена Марс

О чувствах своих говори


От  прежней  меня,  от  той  юной  души  беззаботной,
Остались  мелодии  вёсен...  как  звон  ручейка...
Такая  воздушная  майского  сердца  природа,
Что  я  и  сейчас  на  мечты  и  надежды  легка...

Я  знаю...  ты  любишь  во  мне  эту  музыку  мая...
Чтоб  вечно  звучала  -  о  чувствах  своих  говори...
Я  счастьем  своим  упиваюсь,  хотя  понимаю,
Что  в  душу  когда-то...  мороз  принесут  снегири...

А  он  непременно  придёт...  тот  убийственный  холод
И  с  ветром,  на  пару,  захочется  в  голос  завыть...
Но  я  не  хочу,  чтоб  ушёл  из  меня  этот  голод,
Души  моей  голод:  любить  тебя,  милый,  любить...

Отложим  разлуку  -  подальше,  в  какой  нибудь  ящик,
И  волны  морские  попросим  припрятать  ключи.
Мне  нравятся  чувства  весны  моей  юной  звенящей,
Которые  смог  ты  -  любовью  к  себе  приручить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747104
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017


Владимир Зозуля

Оглянуться в себя

Сердце  –  камень…  а  все  ж  не  гранит.
Осыпается,  фразы  роняя…
Слезной  крошкой  о  ком  то  скорбит.
Пылью  чувства  за  что  то  пеняет.

Мама,  милая,  где  ты  сейчас?
Почему  Бог  судил  так  сурово?–
В  вековой  недоступности  глаз!
В  роковой  невозможности  слова!

Не  отправишь  туда  письмецо
И  звонком  заказным  не  позвонишь.
Только  вздрогнешь  душой  и  лицо
Неожиданно  спрячешь  в  ладони.

Оглянешься  в  себя...  позовёшь...
И  пред  памятью,  вставшей  напротив,
Что-то  горько  и  поздно  поймёшь,
Но,  увы…  ничего  не  воротишь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747043
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017


НАДЕЖДА М.

Літо вже догора…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t-t0uLiEKA[/youtube]

Озирнися  навколо:  літо  вже  догора...
Відцвіла  матіола;  жаль,  пройшла  ця  пора.
Непомітно  старіє,  пролягла  сивина,
Та  триматись  уміє,  й  ця  краса  -  дивина.

Від  роботи  втомилось,  скільки  зроблено  справ.
Та  тепер  ось  скорилось:  відпочинок  настав.
Уже  ранки  холодні,  сонце  світить  не  так.
Що  поробиш  тепер:  збережу  літа  смак.

Підставляю  долоні:    припасу  ще  тепла.
Упущу  теплий  промінь,  зникне  хай  сіра  мла.
Збережу,  як  зумію,  пронесу  до  весни.
В  серці  маю  надію:  будуть  дні  ще  ясні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747041
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Сладкая с горчинкой

Поспели  жёлтые  черешни:
Упругий  вид  и  сладкий  вкус.
Какая  солнечная  нежность!
Рукой  легонько  прикоснусь.

С  горчинкой  ягоды  немножко.
Играют  спелые  бока.
В  моей  ладони  тонконожка
И  плод  светящийся  слегка.

О  жёлтая  черешня,  диво!
И  хоть  горчинка  в  сладости,
Как  ты,  и  я  жизнелюбива,
Рассвет  встречаю  с  радостью.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747012
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017


Ліна Ланська

НЕ МОВЧИ…

Не  мовчи.  Як  вода  у  піски,
Плюскотить  наша  пам"ять.
Світ  настільки  тісний,    -
Безпритульному    в  сни,
Стежку  вкажуть  боги,  отже,  -  там  я.

Зайвих  слів,  не  тремти,  не  зроню,
Хіба  вкину  в  криницю,
Вже  замерзлому  дню
Хоч  жарину  вогню,
Відірвавши  від  сонця  дещицю.

Не  пиши,  що  слова  без  імен.
Безіменним  востаннє,
Доторкнися  рамен.
Розпаливши  одвічно-німе,  
Не  зникай,  залишись  сподіванням.

17.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746985
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ol Udayko

СМЕРКАННЯ

                       Тобі,  кохання...

[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]                                                                                    
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За  синім  лісом  догорає  день,  
Майбутній  сум  ховаючи  за  обрій...
А  ми  співали  кращу  із  пісень,
Що  злинула,  
                                     немов  орлан  хоробрий,

У  круговерті  пражнього  життя,
Коли  веселки  райдужили  мрії
Й  не  лаштували  шлях  до  забуття  –
В  зеніті  сонце  
                       пестило  надії.

…Вечірній  промінь  ліг  на  ковилу,  
Цілуючи  усмак  вечірні  роси…  
Здолати  б  нам  ту  відстань  немалу,
Кінець  її  
                       сховавши  у  покоси!

Та,  певно,  так  хотілося  богам,
Щоб  лук  веселки  впився  в  неба  просинь...
Стихає  лісу  літній  шум  і  гам  -
За  обрій  кличе  
                       невгамовна  осінь...

 Й  до  чого  тут  намолені  слова?..  
Мовчання  –  красномовніше  від  ночі:  
Вже  іншим  пахне  скошена  трава,
Смеркання  
                       застеляє  сни  пророчі.[/color][/color][/b]

19.08.2017
__________
*Картинка  власного  виробництва.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


OlgaSydoruk

Странные люди

Странные  люди  лирику  пишут  
И  различают  цвета  у  души.
Странные  люди  лирикой  дышат,
Тайные  знаки,вонзая,в  стихи.
Мне  в  середине  тепло  между  ними.
Белые  шрамы  -  совсем  не  болят,
Но  мироточат  все  давние  раны.
Камнем  прозрачным  -  слезинки  блестят...
Чёрною  ночью  время  раскрыться  
Лилии  белой  -  банальный  уют.
От  ожидания  чуда  -  не  спится
И  менестрели  -  сладко  поют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726570
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 20.08.2017


Шип Сергей

Не от мира сего


                       Вечным  детям  –  поэтам

Всё  справедливо  вроде  бы:
Под  звуки  «тра-ля-ля»  –
Святой  или  юродивый  –
Живёшь  не  быта  для.

Шагаешь  ты  с  котомкою,
Несёшь  нехитрый  скарб.
Общаешься  с  потомками
И  веришь  в  вечный  март.

Попутчики-приятели
Всё  норовят  предать.
Толкают  непонятливо
В  прокрустову  кровать.

А  ты  идёшь  с  котомкою,
Несёшь  нехитрый  скарб.
Остался  ты  ребёнком  и  –
Стал  мудрый  как  Декарт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746967
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Потусторонний

Не говори…

Не  говори,  молчи  со  мной.
Назло  накапливай  обиду.
Будь  некрасивою  для  виду
и  будто  даже  не  родной.

Кляни,  из  памяти  гони
совместно  прожитые  годы...
Опять  зависят  от  погоды
твои  критические  дни.

Он  не  опасен,  этот  гнев.  
Необоснованные  бури
лишь    пена  выкипевшей  дури
с  покоем    в  самой  глубине.

Там  нерушимый,  крепкий  мир.
Построен  нашими  руками.
Не  разрушается  фундамент
дворца  с    любовью  и  детьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746954
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


макарчук

Коханка

Легко  любити  героя:
Він  порішає  проблеми,
В  нього  начищена  зброя,
Берці,  беретик  зелений.

Певне  б  пройшов  кінопроби,
Був  головним  –  не  масовкой.
Раптом  спіткає  хвороба  –
Це  не  герой,  а  підробка.

Сонечком  стала  у  небі,
Святом  шаленим  кохання.
Проза  життя  –  не  до  тебе  –
Це  до  дружини  питання.

Скажеш:  „Навіщо  ти  здався
Хворий?”  До  жінки  він  піде
Скалки  збирати  від  щастя  –
Знову  щось  клеїти,  шити.

Склеєне  щастя  не  ціле.
Що  ж...  А  ти  вийдеш  на  лови:
–  Леле!  –  здивуєшся  щиро:
Зникли  десь  справжні  герої!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746887
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Томаров Сергей

Натюрморт

Рассвет  божественный  ее  румянил  щеки,
Роса  холодная  стекала  по  груди...
Они  без  устали  прошли  насквозь  пороки,
Но  солнца  луч  к  бесстыдству  доступ  преградил.

Напившись  допьяна  девичьего  соблазна,
По  венам  кровь  шальным  азартом  пролилась
И  для  любви  пустой,  в  убранстве  безобразном,
На  свет  в  желании  родиться  отреклась.

Еще  звенят,  срывая  страсти  с  тела,  трели
И  сняв  запрет,  сердечный  клапан  бьет  рекорд...
Однако  чувства  в  ритме  времени  густели,
Созрев  к  утру,  под  стоном  жгучим,  на  аборт.
В  траве  два  обнаженных  тела  -  натюрморт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742241
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 20.08.2017


Томаров Сергей

Любил?

Любил  ли  я  когда-нибудь  так  сильно?
Любил  ли  я  иль  вовсе  не  любил...
Жил  полноводной  жизнью  и  обильной,
И  каждый  день  свой  искренне  ценил.

Я  день  ценил  и  каждую  минуту.
Собрал  в  гирлянду  два  десятка  звезд...
Возможно  был  мошенником  и  плутом,
Но  без  излишеств  и  душою  прост.

Был  без  излишеств?..  Кто  же  ставил  меру?
Ведь  мог  часами  петь  и  танцевать...
Под  скучный  дождь  бродить...  бродить  по  скверу
И  целовать,  и  целовать,  и  целовать...

Любил  ли  я  когда-нибудь  так  сильно?
Вчера  не  мог  я  так  ее  любить...
Ведь  то  что  было,  было  так  пассивно...
А  я  мечтал  чтоб  в  море  синем  плыть
И  каждый  миг,  чтоб  заново  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746852
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Томаров Сергей

Дикая осень

Лес  засыпан  листвой  по  пояс,
Облака  закоптили  высь...
Под  слезой  хрипнет  птичий  голос,
Запах  терпкий  бельмом  повис.

Ветер  ветви  трощит  сухие,
Пересуды  зверья  не  в  счет...
И  ползут  страхи,  в  глушь,  густые,
Забивая  испуги  в  рот.

Не  мольбой  и  не  воем  с  криком,
Не  вернуть  лесу  теплых  дней.
И  летит  осень  с  воплем  диким,
Рассыпая  сезон  дождей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746847
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Валентина Ланевич

Прихилюся на груди до тебе.

Прихилюся  на  груди  до  тебе,
Як  ти,  милий?  Щось  сумно  мені...
В  крузі  ти  побратимів,  далебі?..
Не    минають  години  скрутні.

Огризаються  зайди  у  люті,
Поливають  окопи  свинцем.
І  надії  до  думки  прикуті:
-  Прийде  час,  ми  у  мирі  заснем.

Так  обіймемось  ніжно  обоє,
Струмуватиме  ласка  між  нас.
Буду  слухати  серце  твоє  я,
Ти  моє,  той  вогонь,  що  не  згас.

Той  вогонь,  що  сильніший  за  стужу,
Що  розхристані  душі  дійма.
Що  відкине  навалу  ворожу,
Він  любов,  що  єднає  серця.

19.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746875
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


МАЙДАН

ПОРЯДОК

Всегда  надейся  на  себя,
когда  у  многих  разум  спит,
храни  порядок,  он  тебя
от  всех  безумий  сохранит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746868
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Моє обличчя не під мікроскопом

Моє  обличчя  не  під  мікроскопом,
Дивлюсь  у  дзеркало  я  в  спальні.
Здається,  час  промчавсь,  як  кінь,  галопом,
А  зміни  стались  кардинальні.

І  зморшками  пописане  обличчя,
Мов  водотоком  рік  на  мапі.
Відкарбувались,  мабуть,  протиріччя,
На  певному  з  життя  етапі.

І  вже  чотири  роки,  як  бабуня.
На  жаль,  не  стану  молодою,
Але  онука  каже,  що  красуня,
І  добре  їй  завжди  зі  мною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745760
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Жанна Чайка

Из слов таинственность глядит…


Из  слов  таинственность  глядит
и  манит  странным,  и  приятным,
ослабевает  запах  мятный
под  яркой  звездностью  софит.

Наполнен  воздух  сладким  сном
и  откровенными  стихами,
и  мост  сплетает  между  нами
седая  вечность...  Полон  дом

за  занавесками  из  тьмы
сокрытых  тайн,  мечтаний,  сказок...
Сгустила  ночь  палитру  красок
в  незримой  нише  тишины.

Забытых  строк  течет  река
и  омывает  нежно  душу...
Не  поддаюсь,  опять,  искусу,
но  трудно...  Так  любовь  близка

иль  притяжение  в  сердцах...
Бурлит  волнение  и  чувства,
сплелись  мечтанья  и  искусство,
остановился  ход  в  часах.

И  создается  новый  мир,
летят  любовные  сонеты,
стирая  грань  меж  тьмой  и  светом,
внимая  звукам  страстных  лир.



15.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746863
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Любов Іванова

ВЕТЕР ТАНЦУЕТ ФОКСТРОТ

В/еселится  заверть  у  крылечка,
Е/й  в  балете  только  и  плясать.
Т/ихо-тихо  догорает  свечка,
Е/ле-еле  греет  окон  гладь..
Р/аскрутилась    буря  и  вприсядку,

Т/о  взлетит,  а  то  к  земле  прильнет,
А/  затем,  как  будто  по  порядку
Н/ачинает  веткам  пересчет.
Ц/епонет    в  полете  угол  крыши,
У/щипнет  березку  за  кору
Е/й  же  Богу,  буйством  так  и  дышит
Т/опотун  вихрястый  поутру.

Ф/ееричен  ,  ловок  и  галантен,
О/блетает    мили  и  версты.
К/апризун,  имеет  свой  характер,
С/иганет  в  один  момент  в  кусты.
Т/рижды  дунув,  все  про  все  в  моменте,
Р/азметает  на  своем  пути.
О/тдохнув  на    знатном  постаменте,
Т/ак  и  есть  -  гулена  во  плоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746840
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ліна Ланська

НЕ СТАНЬ НА КРАЄЧОК




Не  стань  на  краєчок  образи,  -
Сповзає  сльозою  той  край
І  падає,  падає,  падає  дощ.
Презирство  не  зросить  оази,
Що  завтра?  -  гадай,  не  гадай,
Прокльони,  чи  зреченя  прощ?

Чи  мотлохом  вкриєш  досаду,
Як  мотлох  останній  покров?
Потворності  не  обирати  убір.
Шляхетність  і  ницість  де  Сада,  
У  єдності  правлячих  змов.
Прокляття  -  молитва  зневір.

Не  стань  на  краєчок,  послухай,
Як  сповідь  складає  луна,  -
Маленького  серця  безодня;
Як  виллються  муки  і  туга,  -
Зусилля  того  чаклуна
Врятують  тебе...  
                                             відсьогодні,
Не  стань  на  краєчок,  хто  зна,
Де  мілко,  а  де    -  глибина.

13.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746816
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


OlgaSydoruk

Мой любимый, красной нити на запястье не вяжи…

Мой  любимый,красной  нити
На  запястье  не  вяжи…
Мой  любимый,  дни  ненастья
Остаются  позади…
Мой  любимый,птицу  грустью
В  тесной  клетке  не  томи…
Крылья  счастья  не  подрезав,
На  свободу  отпусти…
Мой  любимый,всё  готово  –
И  пюпитры,и  холсты…
От  единственного  слова  –
Затвердевшие  соски…
Мой  любимый,вдохновение  –
Наслаждение…Не  взыщи…
Откровению  –  мгновение…
И  –  песочные  часы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746809
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Жанна Чайка

Я здесь.

Я  здесь.  Ты  знаешь.  Налегке.
Усталость  меряю  шагами,
собрав  потери  в  узелке,
оставив  их  в  прошедшей  драме.

Я  не  жалею.  Так  должно́,
записано  в  чудесной  книге.
Открыто  в  светлое  окно.
Играет  лето.  В  ярком  блике

сверкают  новые  мечты
и  разноцветные  картинки.
Средь  дней  и  моря  суеты
найдет  любовь  свои  тропинки.


19.08.2017









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746851
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Елена Марс

Твой голос

Твой  голос  влюблённый,  таинственный  голос,
Проник  в  мою  душу  невидимым  светом...
Так  долго  душа  с  искушеньем  боролась,
И  всё  же  сломалась...  попрала  запреты.

Мне  хочется  слышать  тебя  бесконечно,
Купаясь  в  твоём  баритоне  -  как  в  шёлке.
Пока  ты  душе  моей  даришь  сердечность  -
Она  о  любви  никогда  не  умолкнет...

Дари  этот  свет  мне...  его  принимая  -
Я  будто  бы  пробую  счастья  напиток...
Тепло  моего  лучезарного  мая
Тебе  возвращу  я,  и  даже  с  избытком.

Ласкай  мои  клетки  своим  баритоном,
Чтоб  негой    разлился  по  венам  горячим,
Чтоб  бились  сердца  и  тогда  унисоном,
Когда  о  несбыточном  вместе  заплачем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746758
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Ще тепла вистачає…

                                                                                             Вітання  усім  добрим  людям  зі  Святом  Преображення  Господнього  -  Яблучним  Спасом.  Дай,  Боже,  многії  і  щасливії  літа.
                                                                                                     ****************

                                                     А  роки  полягли  у  достиглих  пшеничних  покосах,
                                                     
                                                     Хоч  душа  не  відчула  літ  поспішних  легкої  ваги,

                                                     Та  заплуталась  осінь  у  грайливо  розпущених  косах,

                                                     Ще  тепла  вистачає  і  бентежному  серцю  -  снаги.

                                                     Лине  пам'ять  легка  на  осяяний  берег  дитинства,

                                                     Де  ромашки  цвітуть,  де  мій  тато  живе  молодий,

                                                     Де  зоріє  калина  у  разках  дорогого  намиста,

                                                     Де  написаний  віршик  найперший  простий.

                                                     Проростаю  в  життя  -  у  турботах,в  думках  проростаю:

                                                     І  живу,  і  люблю,  і  спішу  цілоденно  кудись,

                                                     І  дітей-пташеняток  на  хвилях  казок  колисаю,

                                                     Тільки  в  парі  з  тобою  не  піду,  як  колись.

                                                     Разом  з  літечком  стиглим  у  серпня  долину  простую:

                                                     Духом  пряно-медовим  заколисує  Яблучний  Спас...

                                                     І  налиті  плоди  літо  долі  дарує:

                                                     І  снаги,  і  натхнення,  і  надії  запас.

                                                       Знов  світанок  умитий  цілує  натомлену  землю,

                                                       Серпень  вересню-брату  правицю  ясну  подає...

                                                       Всю  палітру  життя,  як  Всевишнього  правду,  приємлю,

                                                       Б'ється  ритмами  Світу  збентежене  серце  моє.

                                                     

                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746764
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Lana P.

СУХИМ ЛИСТІВ’ЯМ…

Сухим  листів’ям  спалені  світанки
Відшурхотіли  під  ногами  восени.
Нас  зігрівали  з  чаєм  філіжанки
Посеред  довгої  холодної  зими.

А  душу  гріли  спогади  весняні,
Квіткові  миті  і  цілунки  запашні…
Як  макові  пелюстя,  полум’яні,
Злетіли  вдалеч  безтурботні  теплі  дні,

Заплетені  в  осіннім  павутинні,  
Вдягнули  обрій  у  рожеву  пелену…
Заметушились  зграї  журавлині,
В  надіях  повернутись  у  п'янку  весну.        9/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746740
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Lana P.

РАНКОВО-ОСІННЄ

Туман  клубочиться  у  травах,
Ґелгочуть  гуси  на  забавах  —
Збираються  в  політ.

Враз  вітер  зачепивсь  за  гілку,
Для  себе  змайстрував  сопілку,
Сховався  в  живопліт.

Тихенький  звук  його  мелодій,
Ще  недописаних  рапсодій
Злітав,  як  моноліт.

Упав  листок  пером  з  вербиці
І  приземлився  на  водиці,
Неначе  вертоліт.

Отак  в  шалених  темпах  плину
Листком  і  я  до  тебе  лину
По  роздоріжжю  літ.                              10/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746739
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Чекаю, що покличеш знову

Тендітні  вії  додолу  опускаю,
У  подумках  з  тобою  я  лечу.
Мені  до  болю  тебе  не  вистачає,
Я,  ніби  полум*я  свічі,  тремчу.

Чекаю,  що  покличеш  знову  ти  мене.
І  без  вагань  я  швидко  прибіжу
Кохання  ,  мов  іскринка,  до  душі  торкне.
І  перейду  вже  будь-яку  межу.

І  не  страшні  в  житті  мені  дев*ятий  вал,
Цунамі  і  торнадо  на  шляху.
Якою  б  темінь  не  була,  чи  сильний  шквал,
Прийду!  І  полум*ям  згорю  в  гріху.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746747
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ярослав К.

Качели

Тайком  выбирается  ночь  из  подвалов  и  щелей,
И  через  один  начинают  гореть  фонари...
Семейная  пара  сменила  детей  на  качелях,
В  компании  звёзд  обсуждая  своё  до  зари.

Размеренным  скрежетом  трётся  металл  по  металлу,
Давно  проложила  петля  по  оси  колею,
А  пара  друг  с  другом  толкует  о  чём-то  устало,
Стремясь  отстоять  точку  зрения,  каждый  -  свою.

Видать,  разногласий  полно,  навалились  их  груды...
И  спорят,  то  тише,  то  громче,  срываясь  на  крик...
Взлетают  качели  в  пределах  своей  амплитуды,
То  резче,  то  глуше  в  ночном  безмятежьи  их  скрип...

Лишь  видно  в  потёмках,  как  оба  махают  руками,
Эмоции  время  от  времени  прут  через  край...
Шлифуют  друг  другу  углы,  как  точильные  камни  -
Без  долгой  огранки  в  семье  не  построится  рай.

Утихли  дебаты,  замолкли  охрипшие  глотки...
Июльская  ночь  прошмыгнула  обратно  в  подвал...
Уснули  супруги  в  одной  и  единственной  лодке,
Не  смог  опрокинуть  её  и  стотысячный  вал.

В  обнимочку  дружно  уйдут  они  с  детской  площадки,
Их  сонные  лица  взбодрит  освежающий  душ...
В  семье  не  бывает  всегда  всё  спокойно  и  гладко,
Качели  нас  учат  держать  равновесие  душ...


                                                                                                   Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746331
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ярослав К.

Воздушное

Улететь  к  небесам,  будто  в  сказке,  на  брызгах  фонтана...
Интересно  понять,  из  чего  состоят  облака?..
То  ли  взбитые  сливки,  а,  может  быть  даже,  сметана...
Сладкоежка  я,  так  что  понравится,  наверняка...

Подержаться  за  солнце,  глаза  прикрывая  ладошкой,
Посмотреть,  как  оно  освещает  краюшку  луны,
Тайну  тайн  приоткрыть,  пусть  не  всю,  ну,  хотя  бы,  немножко,
Заглянув  на  мгновенье  с  обратной  её  стороны...

Поздороваться  с  каждой  парящей  вдоль  радуги  птицей,
Ухватить  налету  отслужившую  небу  звезду...
Загадать  сокровенное...  Верю,  должно  оно  сбыться,
Что  вернусь  я  и  счастье  своё  непременно  найду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746734
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Олена Жежук

Синій смуток

Цей  літній  вечір,  синій  сум  і  ми
Вдивляємось  у  клаптик  свого  неба...
Не  треба  слів…    у  ночі  під  крильми,
Беру  цей  клаптик  і  горнусь  до  тебе.

В  мені  твоїх  тривог  серцебиття,
За  обрієм  освячуються  мрії…
[i]Нема  обмежень  в  справжніх  почуттях!
Та  є  надія  навіть  в  безнадії  ![/i]

Бредуть  стежки  таємні  поміж  трав,
Навзрид  сюркочуть  коники  у  тиші.
А  пізній  промінь  до  останніх  барв
У  наших  душах  синій  сум  колише.

Не  треба  слів…  оголеній    душі,
В  яку  на  дно  сховався  літній  вечір.
Так  зцілюються  мовчки…  на  межі,
Так    синій  смуток  огортає  плечі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Янош Бусел

Вибух.

                                         [i]  [b]  [color="#181340"]  Майдани...  Зійшлись  Правда
                                               і  Кривда...  Там  все  ясно,-
                                               по  той  бік  ВОНИ,  по  цей  бік,-  
                                               МИ...  А  як  поза  Майданами?...
                                               Буває  як  тут...  А  ми  ж,-  люди!..[/color][/b][/i]

[i][b][color="#a3102d"]Гримнув    вибух...    Роз'їхались    стіни...
Рами  -  в    друзки,    посипалось    скло....
Це    було    вже    ніщо    для    людини,
Бо    людини  -  уже    не    було...

Було    рване,    спотворене    тіло,
Була    швидко    густіюча    кров,
Було    серце,    котре    ще    тремтіло,-
Його    перший    удар    не    зборов...

Було    серце,    котре    ще    тремтіло,
Живий  мозок  ще  правди  шукав...
-  Він  не  наш!..  І  загинув  по  ділу,-
Хтів  в  судах  добиватися  прав!..

Скасував    всі    борги    оцей    гуркіт,
Вгамував    комусь    Каїнів    зуд,
Але    з    Божим    судом    грає    в    жмурки
Цей    страшний    і    неправедний  суд.

Закурликала    мідь    сумовито,
На    труну    перша    глина    лягла...
Слідство...Пошуки...Справу    закрито,-
Певно,    є    більш    важливі    діла...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746682
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Ліна Ланська

ІДИ, ДОПОКИ НІЧ



Пішов?  Іди,  іди,  допоки  ніч
Кохання  не  накинула  на  очі,
Від  сміху  захлинаючись  до  сліз.
Летять  не  зорі  -  голови  із  пліч.
Летять  у  безвість  всі  слова  пророчі,
Які  ти  ніс  мені,  ще  вчора  ніс.

Збиває  з  толку  невідомий  шлях,
Який  здавався  стежкою,  не  більше?  -
Повстав  стіною,  обрій  затулив.
Пішов?  Куди?  Ридає  тут  земля.  
Стихій  відлуння  колихає  тиша,  -
Прокляття  не  народжують  молитв.

Лоскоче  легіт,  у  обіймах  снів
Смаглява  ніч,  дощами  капризує,  -
Твої  сліди  змиває  у  грозу.
Вони  ще  десь  отам  -  удалині.
Пішов?  Іди...Марнуєш  роки  всує.
Тебе  стрічати  завтра  не  мені?

Мені...ось  тільки  нищечком,  сльозу
Зітру...  іди,  допоки  ніч,  допоки
Нуртує  кров,  не  затихають  кроки
Не  від,  а  до...  вертаєшся,  чи  ні?

Бо  стежка  та  давно  у  бур"яні,
Коротка  ніч,  а  світ  такий  широкий,
І  ми  дві  крапки  серед  метушні,  -
Дві  тіні  на  невидимій  стіні.

22.07.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746692
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Ol Udayko

СНОВИДЕЦЬ

   [i]    Нам  26,  і  ми  –  дорослі…
[/i][youtube]https://youtu.be/4e4l63ovG_k[/youtube]
[i][color="#8d0899"][b]Був  сон:  примарилось  мені  –
Я  гірко  плакав…
Неначе  то  було  не  в  сні…
Дощ  капав…  капав…

А  в  краплях  тих  гіркоти  сіль  –
Мої  то  сльози:
Чом  нас  тусають  звідусіль  
Усі,  хто  може?

Чому  «пасує»  усім  нам
Гіркоти  трунок?
Чому  готуємо  синам  
Горби  і  труни?

…А  ми  з  тобою  під  мостом,
Мій  милий  друже,
Душею  й  серцем  із  постом,
Бо  любим  дуже

Одну…  красиву…  молоду
Вкраїну-неньку.
Ще  погарцюєм  по  мосту,
Бо  нас  –  не  жменька!

І  припасуємо  слова:
«Побій,  побіда»…
Нехай  ідея  не  нова  –
Хай  зна  сусіда,

Що  діждемось  параду  ми
На  Красній  площі,
Бо  вийде  весь  народ  з  пітьми  –
Й  не  буде  прощі!

То  сон…  Наснилося  мені…
А  сни  є  віщі...[/b][/color]

27.08.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746691
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Катя Желева

Подруга - осень…

Осенних  листьев  черная  вуаль,
Сползает  на  глаза  последних  тёплых  дней…
Мне  осень,  как  и  жизнь,  поверь,  ничуть  не  жаль,
Но  только  без  неё  всё  станет  холодней…

Ах,  молодость  –  мечты,  что  все  пути  открыты…
И  мой  конец,  казался  мне,  далёк…
Но  волки  жрать  хотят,  а  зайцы  все  убиты
И  от  любви  остался  уголёк…

Небесный  шелк  угрюмо  ниспадает,
И  звёзды  кажутся  мне  мельче,  чем  песок…
Пусть  в  бесконечность  парус  неба  улетает,
Но  на  земле…  здесь  всё  имеет  срок!

Пусть  я  -  поэт…  но  этим  только  хуже…
Поэт  скитается  и  ищет  везде  суть…
Когда  другие  девушки  разыскивают  мужа,
Я  голову  ломаю,  где  жизни  моей  путь…

Я  не  боюсь,  что  прожито  полжизни…
Что  вымыт  пол  от  ягоды  зари…
Но  мокрый  дождь  садится  словно  слизни,
И  осень  сыпет  листья  у  двери…

Подруга  осень!  Ты  как  я    -  не  бесконечна…
Тебя  зима  загубит,  засосёт…
Но  и  зима,  поверь  мне,  быстротечна…
И  снова  встреча!  Встреча  через  год!...

Мы  к  горю  встретимся…  а  может  быть  и  к  счастью…
И  я  увижу  мокрых  листьев  дрожь…
И  я  влюблюсь  в  тебя,  с  губительною  страстью,
Но  молодость,  наверно,  не  вернёшь!...

2002  год

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144199
дата надходження 04.09.2009
дата закладки 18.08.2017


Eva1904

А я быть и вправду могу безоружной…

а  я  быть  и  вправду  могу  безоружной...  
с  тобою  обнявшись,  укрыться  уютом.
быть  самой  желанной  и  истинно  нужной,  
твоим  зимним  садом,  твоим  абсолютом...

и  мне  не  нужна  эта  гордая  свита  
из  тех,  кто  души  никогда  не  коснется.  
сердца  очень  часто  бывают  разбиты,  
любовь,  все  равно,  непременно,  вернётся!

а  я  ведь  и  вправду  другая  -  живая!
ты  словно  в  цветок,  в  меня  влагу  вливаешь...
история  ждёт  непременно  иная,  
а  радость  придёт,  когда  не  ожидаешь.

тебе  по  пути  со  мной,  преданный,  нежный...  
да  светлой  и  длинною  будет  дорога  
до  трепета,  дрожи,  родной,  безмятежный
нас  много  хорошего  ждёт...  очень  много...

А.В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745086
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Eva1904

А вам встречались искренние люди?

а  вам  встречались  искренние  люди,
что  смотрят  так  на  вас,  как  будто  дети,
которые,  как  яблочко  на  блюде  
готовы  поделиться  всем  на  свете...

которые  честны  с  собой  и  близким,
похожие  на  вишенку  на  торте
не  огорчают  вас  поступком  низким
и  с  ними  все  понятно,  словно  в  спорте

когда  не  прячут  истинных  эмоций
не  носят  маски,  лживые  одежды
когда  вам  с  ними  хватит  пары  порций,
чтоб  охмелеть  от  веры  и  надежды...

а  вам  встречались  искрении  очи
их  взгляд  похож  на  ласковое  море
так  коротки  в  объятьях  дни  и  ночи,
что  хочется  для  них  свернуть  и  горы

я  вам  желаю  их  встречать  почаще,
да  искренне  потом  теплом  делиться
и  с  ними  будет  жизнь  намного  слаще,
лишь  главное,  ни  в  ком  не  ошибиться...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745255
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Eva1904

Он, наверное, просто гей:) !

Подожди  ты,  не  торопись...  
Не  звони  ему,  не  звони!  
Я  прошу  тебя  эй,  окстись!  
Что  тебе  его  -  извини?!

Подожди,  не  спеши  писать
Эти  тысячи  эсэмэс  
Он  не  должен,  ты  слышишь,  знать,
Что  он  твой  персональный  стресс.

Прекрати  эти  слёзы,  мать!
Сырость  бестолку  разводить.  
Нужно,  милая,  перестать  
Жадно  эту  обиду  пить.

Подожди,  прошу,  остывай...
Не  оправдывай,  не  лечи,  
Что  он  твой  долгожданный  рай,
Не  помогут  тут  и  врачи.

Отпусти  его  с  Богом,  знай,  
Пусть  уходит,  да  поскорей  
Он  тебя  не  достоин,  зай!
Он,  наверное,  просто  гей;)

А.В.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745087
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Eva1904

Разожми наконец-то пальцы…

разожми  наконец-то  пальцы...
я  скажу  тебе,  друг,  спасибо
мы  с  тобою,  как  постояльцы,
не  способные  на  прогибы...

мы  с  тобою  как  те  соседи,
по  коммуне  у  дяди  Фимы.
на  ковре  у  нас  три  медведя
и  мы  старчески  нелюдимы

разожми  наконец-то  руку,
отпусти  меня  восвояси
знаю,  боязно  ждать  разлуку
ту,  с  которой  ты  не  согласен

разожми  умоляю...больно
от  тебя  покраснела  кожа
и  с  нее,  и  с  меня  довольно
так  подолгу  никто  не  сможет...

хуже  яда  мне  -  поцелуи  
и  не  гладь  меня  против  шерсти.
одного  никак  не  пойму  я,
как  любовь  стала  хуже  смерти...

А.В.    #AnnVishtak  #Annaslittlepoetry

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746627
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Вот и скошены летние травы

Вот  и  скошены  летние  травы,
Завершился  давно  сенокос.
Нет  в  помине  зелёной  муравы,
Солнцем  радует  точный  прогноз.

Воздух,  ветер,  солнце  лучистое
Осушили  хрупкие  стебли.
Превратили  в  сено  душистое.
Так  недолго  тонкие  млели.

Уложили  в  стога  овсяницы
И  люцерну,  клевер,  осоку.
Аромат  разнесли  полевицы,
Тмин,  горошек,  лютики  к  сроку.

Вот  уткнусь  я  в  сено  пахучее
И  почувствую  запах  лугов.
Ведь  родная  природа  нетленна,
Жизни  нашей  основа  основ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746607
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Радченко

Запахи

Ты    же    помнишь    запах    нашей    встречи    —
Зимне-мандариновый    с    ванилью    фреш.
Улыбнулся    уходящий    вечер:
И    не    думайте,    что    это    просто    блеф.
Вы    ещё    не    знаете    и    сами    —
День    рождения    сегодня    у    любви.
Пусть    кружит    сейчас    зима    снегами,
Но    сердца    живут    предчувствием    весны.
Будут    запахи    любви    иные:
И    ромашки,    и    полыни    и    грозы.
Дни,  как  пазлы,    радужно-цветные
Тихо  будут      падать    на    ладонь    судьбы.
Вот    разлуки    запах    —    вязкий,    стойкий:
Чёрный  кофе  долго  ,    грустно    остывал.
У    печали    запах    —    терпко-горький,
Вдруг    на    кромке    счастья    иней    проступал.
И,  когда  грустилось,    запах    первой    встречи
Чётче  проявлялся  и  меня  спасал    —
Обнимал    знакомо,    ласково    за    плечи    —    
Запаху    разлуки    нежность    добавлял.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746603
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Сергій Прокопенко

Солов'ї

В  ранкових  сутінках  співають  солов’ї
Про  що  співають?  Ну  звичайно  ж  про  кохання!
Коли  ж  іще  про  це  співать,  якщо  не  на  світанні?
У  їх  піснях  усе  про  пестощі  твої
І  про  мої  напівсвідомі  привітання...
І  про  слова,  і  про  все  те,  що  скажем  ми  без  слів!
І  про  солодкі  й  радісні  зітхання,
Про  аромат  і  смак  таких  жаданних  тіл!
Про  невблаганність  тих  магічних  сил,
Що  нам  дарують  вранішні  бажання!!!
Про  все,  що  станеться  от-от,  їх  соромливий  спів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746589
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Валентина Ланевич

Коли настане ніч, а я сама.

Прийду  на  прощу,  мовчки  примощуся
На  край  постелі,  де  дрижить  стіна.
Ти  знаєш,  я,  буває,  таки  злюся,
Коли  настане  ніч,  а  я  сама.

І  серце  стисне  зойк  хотінь  нестримний,
Де  шепіт  вуст  гарячих,  що  твоя.
Заполонить  єство  інстинкт  тваринний
Й  не  треба  слів  -  говорять  почуття.

Спадуть  окови  сорому  безгрішні,
У  втіх  земних  божественна  краса.
Дух  торжества  твого  торкнеться  спальні
І  щезне...На  війні  ти...  Я  ж  одна...

17.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746561
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017


КВолынский

Дивный миг

Чудесной  встречи  -  дивный    миг
Произошедших  откровений…
С  каким  порывом,  с  упоеньем,
Красу  небесную  постиг.

Тобой  любуясь,  наслаждался  -
Как  божество  боготворил…
И,  сколько  ночью  было  сил  -
Живой  природой  упивался.

Как  ты  мила,умна...  Красива!
Не  дрогнув,  бросилась  ко  мне.
И  наяву,  как  в  страстном  сне,
Мы  чувства  вышили  курсивом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746596
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Елена Марс

Развеяна по ветру тайна

О,  чувства,  вы  так  безотчётно
С  ума  мою  сущность  свели...
Предательски...  и  увлечённо
Ступает  душа...  на  угли...

И  тает,  как  воск,  моё  тело
Под  силой  ласкающих  слов...
...  Совсем  от  тебя  опьянела
В  объятьях  шальных  вечеров!..

Не  трогая  кожу  руками,
Лишь  взглядом  тревожа  меня,
Владеешь  -  души  рычагами...
И  телом...  так  сладко  пленя...

Развеяна  по  ветру  тайна...
Казни  меня,  милый,  казни,
За  то,  что  так  слепо,  случайно
Зажгла  этой  страсти  огни!..

Горим  в  этом  пламени  оба,  
Зачем-то...  сгореть  торопясь...
...  Не  плакали  б  чувства...  у  гроба,
Когда  нас  убьёт  эта  страсть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746545
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Янош Бусел

Тирло…

                                           [i][b]  [color="#ff0000"]    Тирло:  1.  Місце  для  відпочинку  
                                                                               худоби...
                                                                       2.  Вибите,  витолочене  
                                                                               кимось  місце…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#141459"]Жаркий  полудень...Череду  тихо
Пастухи  вниз  до  річки  ведуть,-
Там  місцина,  котра  знає  лихо,-
Тирлом  табір  скотини  зовуть...
 
Корівки  йдуть  туди  подрімати,-
Котрась  стоячки  жуйку  жує,
Інша  вже  уляглася  поспати,-
Мале  тулиться  -  спать  не  дає...

Ні  травинки  на  тирлі,  ні  квітки,
Сліди  ратиць,  засохлі  коржі,
Кущі  стоптані,-  нічії  дітки,
Що  живуть  на  останній  межі…

Це  в  селі,-  в  місті  тирла  немає,
Заявляє  сліпий  оптиміст,-
В  місті  тирло  в  віках  процвітає
На  задвірках  та  вулицях  міст…

Пастухом  тут  є  кожний  “водило”,
А  худобою  –  його  авто…
Не  коржі  тут-  Чорнобиль  із  пилу
Заглядає  у  кожний  куток…

Бо  двори  та  газони,-  куди  там
Тому  тирлу,-  це  вже  танкодром…
Онкології  платим  ми  мито,
Та  все  ж  топчем,-  бездум’я  синдром…

Топчем  квітку…  Травинку…  Дитину,-
Плід  безжальних  та  диких  створінь,-
І  свою…  І  чужу…  Ми  людину  
Вже  спотворили,-  ряд  поколінь…

Що  ж  держава?..  Мовчить  сіромаха…
Танкодроми?..  Створили,-  й  живіть…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746524
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Квітка))

прийдешня тиша

прийдешня  тиша  щирим  одкровенням,  
так  глибоко  під  шкіру,  не  зітреш...
а  я  така,  що  стала  мов  хрещенням,
тобі  на  жаль,  бо  біль  не  надіп/єш...

дивись  дивись  у  спраглі  мої  очі,
що  хочуть  небо,  але  не  твоє...
чого  то  так,  спитають  стиглі  ночі,
а  серце  марить  щастям,  нічиє...

твоя  скажи,  а  тиша  полум/яна,
ще  глибше  по-  під  шкіру,  не  твоя...
бо  я  його,  кохана  не  бажана,
а  ти  є  мій,  бо  доля  нічия...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746535
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Семён Кацыв

Который час ?


Который  час  ?  –  Начало  лета  !
Цвета  солнца  сияет  циферблат
И  море  давно  уже  нагрето
И  всё  красней  становится  закат…

Который  час  ?  –  Без  семи  уж  осень  !
По  крышам  быстро  тикают  дожди…
И  мы  у  осени  седой  той  просим
Ты  свои  краски    жизни  подари…

Который  час  ?  –  Полночная  зима  !
И  только  ёлке  приукрашенной  не  спится
Вся  убрана  в  цветные  кружева
И  стрелки  на  часах  как  будто  спицы…

Который  час  ?  –  Секунда  и…  Весна  !!!
Цветы  и  небо  тянутся  друг  к  другу
Пришла…  пришла  любви  пора
И  снова  жизнь  бежит  себе  по  кругу  !

©  Семён  Кацыв.      17.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746469
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Ми різні з Вами

Ми  різні  з  Вами...Небо  і  земля,
Холодний  місяць  і  гаряче  сонце.
Мелодії  старого  скрипаля
Примарою  лягають  у  долоньці.

Ми  різні  з  Вами...Літо  і  зима,
Як  тиха  осінь  і  весна  квітуча.
Ніщо  й  ніхто  нас  разом  не  трима.
Згори  дощить,  внизу  -  глибока  круча.

Ми  різні  з  Вами  -  відчуваю  я,
Бо  в  день  квітневий  срібний  сніг  щезає.                                                                                  
Мелодії  не  чути  скрипаля...
Чому  ж  іще  сльоза  не  висихає?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746450
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Наташа Марос

ПОРУЧИК…

(по  мотивам  известного  анек...,  простите...)

Вдова  капитана,  он  часто  был  в  плаваньях,
Седая  совсем,  одинока,  умна...
Она-то  уж  точно,  знавала  о  гаванях
И  тоже  частенько  была  не  одна...

И  вот,  заскучав  от  избытка  роскошества,
Решила,  под  старость,  хоть  что-то  продать...
Однажды,  уставшая  от  одиночества,
Подумала:  лишняя  в  спальне  кровать...

Зачем  она  ей,  велика  и  просторная,
На  ножках  резных  вовсе  уж  ни  к  чему...
Увы...  ведь  когда-то  была-то  проворная  -
"Продам,  не  жалея,  и  быть  по  сему!

И  этот  диванчик,  весь  в  бархатных  складочках,
Он  лишний  в  прихожке  -  на  нём  не  поспать..."
На  краюшек  сев,  улыбнулась  загадочно:
"И  муж...  иногда...  здесь  любил  отдыхать..."

...Оценщик  пришёл  к  ней  и  без  промедления  -
На  службе  такой  он  и  знал  всех  вокруг  -
Конечно  же,  помня  старушечьи  рвения,
Изменчивость  их...  Но  подумал:  а  вдруг?...

Красива  доселе,  приветливо  встретила,
Без  сахара  чай  -  не  лимон  с  коньяком...
"Приступим,  сударыня,  Вы  же  заметили,
Я  с  Вашим  желаньем,  почти  что,  знаком..."

"Да,  я  бы  хотела,  чуть-чуть,  так,  по-скромному  -
Ведь  всё  уже  срок  свой  давно  отжило  -
Совсем  не  скучает  по  взгляду  по  томному...
Так  пусть  не  кричит  о  далёком  былом!"

И  вот,  семеня  уж  шажочками  мелкими,
Не  может  никак  что-то  выбрать  она  -
На  что  ни  посмотрит:  с  такими  проделками
Всё  связано  здесь...  И  кровать  уж  нужна...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
"Вы  определитесь,  а  то  ведь  уйду  я
И  снова  останетесь  в  старых  вещах..."

"Простите,  но  мне  не  забыть  поцелуя
И  этот  диван,  и,  конечно  же...,  шкаф..."

"Продайте  хоть  люстру  одну...  дорогую  -
Она  ж  не  ружьё  на  ковре,  не  гарпун..."

"О,  нет!..  Ни  за  что  я!..  Ни  ту,  ни  другую...
Поручик...,  простите...,  такой  был  шалун..."

                 -          -          -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670613
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 16.08.2017


Xariton

#Повеситься в Небе

музыка  и  исполнение  Ворон  2002  
слова-Харитон



1)На  губах  -  привкус  Лета,  
а  в  глазах  -  тает  Холод  
И  Вопрос  –  без  Ответа,  
как  оборванный  Провод  

ПРИПЕВ:  
Подорваться  на  Слове,  задохнуться  без  Веры,  
улететь,  где  нас  –  Двое  и  повеситься  в  Небе  

2)На  висках  моих  –  Проседь,  
у  крыла  клинит  Лопасть  
А  я  прыгаю  в  Осень.  
Два  шага  …Дальше  -  Пропасть  

ПРИПЕВ:  
Есть  финал  у  историй:  шах  и  мат  Королеве.  
Как  тебе  эти  двое,  что  повесятся  в  небе?  


3)Посади  на  мне  Маки  
и  построй  рядом  Город  
Философские  знаки-  
для  Любви  –  сильный  Довод  

Чтоб  
Подорваться  на  Слове,  
воскресить  в  себе  Зверя.  

Я  виновен?  -  виновен!  
И,  как  ты,  суеверен.  



(*после  правки)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96783
дата надходження 09.10.2008
дата закладки 16.08.2017


Xariton

А я целую небеса

Небеса  за  ресничками-шторками... 
В  их  зеницах  -таинственный  мир  
Катастрофа  Любви -  губки  тонкие  
так  бессовестно  лижут  пломбир ... 

Томно  дышит  вулканом  курносая,  
чей  без  жару  горяч  язычок  
Жаль,  что  поздно,  спросить  у  Амосова  : 
"  почему  к ней  так  сердце  влечёт?  " 


Припев  : 
А  я  целую  небеса 
Её  секретного  ID   (Айди) 
На  мне  потертая  джинса 
И  сердце  рваное  в  груди 
___ 

Синева  за  ресничками-шторками  ... 
Губ  касания  -  учат  летать! 
Отчего  же  так  страшно  и  горько  мне  
Небеса  эти  вдруг  потерять? 

Мне  уже  не  подскажет  Ахматова,  
рифму  лучшую  к  слову  "любовь" 
Мы  играем  на  вылет  не  в  шахматы,  
пробиваясь  в  амурный   плей-офф...  

Припев: 
А  я  целую  небеса 
Её  секретного  ID   (Айди) 
На  мне  потертая  джинса 
И  сердце  рваное  в  груди 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746397
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Володимир Верста

Нічні страждання… Душі…

І.

Розбились  кришталеві  всі  міста.
Зімкнулись  металеві  ці  уста.
Все  закружляло  в  хаотичнім  ритмі.
І  знову,  
Закінчилось  у  примарній  битві.
Сни  поміняли  всі  свої  сюжети.
Слова,  
Вже  розмінялись  на  золоті  монети.
А  ніч,  на  скрипці  починає  грати.
Свою  різку  мелодію  –
Вогнем  передавати.
І,  від  цієї  мелодії  різкої...

ІІ.

...Душа  вже  починала  вся  здригатись.
І  на  маленькі  часточки  від  болю.
Вона  вже  починала  розлітатись.
Все  рухалось  і  далі  в  тому  темпі.
Смичок  і  струни  були  вже  відверті.
Здавалося  не  витримає  цього  болю...

ІІІ.

...Аж  тут  прекрасний  ранок,
Прийшов  її  на  допомогу.
І  полетіли  пелюстки  Троянд.
У  хаотичному  потоці  урагану...
...Розчиняючи  в  собі  тишу…

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  29.08.13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446113
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 16.08.2017


Володимир Верста

Калліопа

Моя  принцесо,  слів  моїх  богине.
Володарко  граційної  краси.
Тобою  марю  і  до  тебе  лину,
Міняючи  епохи  та  часи.

Незримо  в  бій,  затоптану  долину.
Мене  з  собою  вітром  пронеси
Дорогою,  крізь  простір  часоплину.
Всі  спогади  примарно  воскреси.

Даруй  знання  забутих  вже  імперій.
Та  покажи  у  відблиску  меча
Ті  сокровення  схованих  містерій.

Що  тліють  як  остання  ця  свіча,
Згоряє  словом  сіро  на  папері,
І  осідає  на  моїх  плечах.

Калліо́па  —  в  давньогрецькій  міфології  найстарша  серед  дев'яти  муз;  первісно  богиня  співів,  згодом  покровителька  епічної  поезії  й  науки.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746250
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Lana P.

ВУРИ, ВУРИ…

—  Вури,  вури,  вури,  вури,  —
Позбігались  сиві  кури,  —
Ко-ко,  ко-ко…  “Куд-ку-дах!..”  —
Півень  вискочив  на  дах:
“Я  вам  пісню  заспіваю,
Довшу,  ніж  зозуля  в  гаю.
Ку-ку,  ку-ку,  ку-ку-рік…”
І  упав  на  правий  бік.
От  сміялись  з  нього  кури:
“Вури,  вури,  шабатури…”      22/06/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746394
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Lana P.

КЕПКУЄ ЛІТО…

Кепкує  літо  з  нас  чи  з  нами?
То  хмари  розведе  дощами,  
А  то  дотла  горить  у  спеці  —
У  нього  стільки  шарму,  спецій
У  травах  і  вінках  квіткових.
У  босоніжках  кольорових
Перекликається  з  вітрами
І  пестить  поле  колосками,
Фарбує  довгі  дні  у  ночі,
Дарує  промені  урочі,
Нова  щоб  засвітилась  днина.
І  лине  музика  бджолина
Веселкою  на  схід  чи  захід  —
То  літо  посилає  закид
До  осені  в  прощальні  миті.
А  ми,  уявами  сповиті,  
В  стерні  знаходимо  зажуру,
Бо  знаєм  літечка  натуру  —
Сховатись  в  росах  на  світанні,
У  прохолодному  тумані
Гайнути  в  небо  —  та  з  розгону,
Аж  до  наступного  сезону.                    16/08/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746393
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Циганова Наталія

и утро оденется в пошло-красный…

Вопросы  в  рулонах  полос  вечерних  
поклеены  наспех  на  окна-двери  
вчера  лишь  людьми,  а  сегодня  -  чернью,  
когда  пожалели  желать  и  верить.  
Когда  пара  мутных  дорог  и  вёсен  
судьбу  раскололи  до  горизонта.  
С  Никто  -  никогда  ничего  не  спросишь.  
Никто  -  никогда  и  нигде  не  тонет.  
И  утро  оденется  в  пошло-красный,  
когда  через  стенку  проснётся  Каин,  
укрытый  по  жизни  дерьмом  и  властью,  
сползая  с  постели  на  поле  брани.  
Потасканной  смуте  давно  за  тридцать  -
всего-то  осталось  остыть  в  подполе,  
жирея  вконец  одичавшей  птицей  
на  честном,  на  честно  убитом  слове.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746360
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Ждала тебя, зажгла любви я две свечи

С  утра  мне  прошептала  нежная  листва
О  том,  что  любишь  лишь  одну  меня.
И  летний  дождь  чеканил  эти  же  слова,
В  рефрене  вторя:  "Ты  ему  нужна.

Нужна,  как  семицветье  радуги  -  дуги,
Как  бусинки  прозрачные  росы,
И  как  родник  средь  зарослей  биом  -  тайги..."
...-Тик-так,  -  стучали  в  комнате  часы.

Ждала  тебя,  зажгла  любви  я  две  свечи.
Стекал  тихонько  белый  стеарин....
Приди,  мой  милый,  и  на  ушко  прошепчи:
"  Люблю..."  Скажу:"  Ты  -  лучший  из  мужчин".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746300
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Іванюк Ірина

Де вітер небом снить!


Шуми,  тополе,  вітру  будь  покірна,-
не  випалити  пройдені  мости...
І  хоч  би  як,  та  знати:  долі  вірна!
І,  хоч  би  що,-  не  зв"яжуть  і  чорти!

Твій  шлях  -  то  простір.  Бачиш  понад  хмари...
Але  від  того,  часом,  прикро  так!
Душею  завжди  поруч  із  птахами,
а  стан  прикутий...  Серце  -  реп"яхам!

Та  ти  шуми!  Радій,  що  захід  скоро,-
не  випалити  кров,  хоч  і  кипить...
Чи  спеки  чад,  чи  зим  зсивілий  морок,-
а  ти  все  вверх,  де  вітер  небом  снить!

15.08.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746277
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Ліна Ланська

СПАЛАХ

Мої  ніким  несплачені  борги
Ти  залишаєш,  нащо  залишаєш
Моїй  душі  і    совісті?..ваги
"Було  -  нема",  -  у  муках  причащають.

Під  ліхтарями  зграйки  комашні
Свою  загибель  стрінуть  мимоволі.
Вони  летять  згоріти  у  вогні,
У  пошуках  солодкої  неволі.

Приречені  вони,  Ти  їх  прирік,
Як  і  мене...ми  всі  ляльки  для  неба.
Моїх  гріхів  численних  перелік
Мені  лиши,  а  їх  за  що???  Не  треба.

Не  опали,  нехай  збирають  пил,
Їм  сонце  -  бог,  а  полум"я  -  ікона.
Не  забирай  життя,  з  останніх  сил
Молюсь  за  них...Почуй  мене,  Мадонно!

Скажи  Йому,  -  скарай  мене,  -  без  крил,
Однак  впаду,  злечу  лишень  по  скону...
А  їх  оборони,  нема  ж  мірил:
З  гріха,  у  світ  приходим,  чи  з  любові?
Душі  однак,  в  лахмітті,  чи  в  обнові,
Там,  де  голгофи,  там  і    вавилони.

Життя  -  коротка  мить,  така  мала,
Як  спалах  душ    у  пошуках  тепла.


09.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746276
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Валентина Ланевич

Свічею тану в гаснучій зорі.

Свічею  тану  в  гаснучій  зорі,
У  вечір,  в  той,  що  нічка  не  зборола.
Палахкотить  душа  -  не  на  порі,
Щоб  згинути,  хоча  вчастую  квола.  

В  твої  обійми  лине  без  мети,
В  любові  лиш  одна  мета  -  кохання.
Сердець  свічадо  прагне  зберегти,
Чому  тоді,  те  в  долі  покарання?

Караюсь  тілом  в  погляді  очей,
Котрі  зовуть  відчути  ласки  злуку.
Схлипами  туги  в  досвітку  ночей,
Коли  безсоння  простягає  руку.

Караюся,  збігають  в  осінь  дні,
Рум’яні  яблука  чекають  Спаса.
Свічею  тану  в  гулкій  тишині,
Поклич...По  шклі  піду  до  тебе  -  боса.

15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746267
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Владимир Зозуля

Анатомия любви

Любовь  наш  код.  Во  тьме  веков
Она  не  знает  чувств  и  слов,
Но  в  проявленьи  естества,
Она  –  и  чувства  и  слова…



–  Любимая…  сгорев,  звезда,  
В  Ничто  упала…  в  Никогда…
И  всё  вокруг  накрыла  тень,
От  Никогда  –  Ничто  –  Нигде.

Любимая…  во  тьме  звезда  
Любви  угасла  навсегда.
Её  прервался  алый  свет.
Того,  что  было  больше  нет.

Нет  ни  надежды,  ни  огня,
И  нет  тебя…  и  нет  меня…
Есть  только  Тишина…  и  тьма
Её  –  нема’,  нема’,  НЕМА’!

Любимая…  звук  –  это  бредь,
Безмолвие  разлила  смерть,
И  только  вечности  часы
Я  слышу…  сквозь  безмолвья  зыбь  –

Мгновенья  падают  в  века,
Молчанья  нота  высока!..
Любовь  иллюзией  была,
Она  умолкла,  умерла,

Ее  развеялся  туман,
Реальность  –  смерть,  
Любовь  –  обман.
Зови  её,  иль  не  зови,
За  гранью  смерти  нет  любви.

Бессильно  жизни  божество,
И  мне  не  слышен  зов  его…


–  Любимый...  вне  –  слова  пусты,
Я  –  этот  зов,  я  –  это  ты,
Вовне  напрасно  не  смотри,
Я  не  снаружи,  я  внутри.

Я  –  божий  глас,  я  –  божья  дщерь,
Меня  услышь,  в  меня  поверь,
И  этой  верою  храня,
Спаси  себя…  спаси  меня…

Любимый  мой,  не  отрекись!
Из  жизни  в  смерть,
Из  смерти  в  жизнь,
Прольется  тьма,  угаснет  свет,
Но  чувству  ты  не  скажешь  –  нет.

Любимый  мой,  не  отрекись!
Из  тьмы  на  свет,
Из  бездны  ввысь,
Летят  и  падают  слова,
Любовь  зовёт!  Она  жива!

Мольбою  губ,  стенаньем  рук,
Я  разрываю  смерти  круг,
Я  –  Свет,  Я  –  Воздух,  Я  –  Вода,
Любимый  мой,  ты  слышишь?!

–  Да!



Да…  жизнь…  она  наш  общий  дом,
Где  мы  рождаемся,  живём…
И  умираем…  чтоб  опять
Рождаться,  чувствовать,  желать…

Но  дом  не  может  быть  без  стен,
Любовь…  она  всегда,  везде,
Как  вечный  камень,  как  стена,
Краеуго’льна!
Основна’!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746308
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Янош Бусел

На ганку…

                                                 [i]    [b]    [color="#ff0000"]  Із  циклу  ВЕСНА  НАДІЇ...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#130f4f"]Сиджу  на  ганку...  Та  який  там  ганок,-  
Один  приступець  в  хату,  де  зростав,-
Ще  теплий...Ніч...  Думки  ідуть  у  танок...
Відпустка...  Рік-  як  я  тут  не  бував...  

У  тім  краю,  де  Волга  котить  води,-
Таких  ночей,  повірте,  не  бува...
Це  наші,  рідні,  чудеса  природи,-
В  душі  співають  Гоголя  слова...

Бездонне  небо,-  зорям  -    нема  краю,-
Весь  вік  дивись,-  потонуть  очі  в  них...
Яскрава  та,-  глузливо  так  мигає,-
Проїздив  ту,  що  знав  іще  з  малих!..

Думки...  Думки...  А  місяць,-  на  півнеба!..
Залив  довкілля...  А  на  ньому  брат
Підняв  на  вилах  брата...Ні!..  Це  Геба
Мене  підняла!..  Біль  від  тих  трійчат!!.

Десь  гавкнув  пес...  Цвіркун...  Дівочі  співи...
Спізнились!..  Все  затихло...  Спить  село...
Дивлюсь  у  Всесвіт...  Загадкові  зливи
Світів  безмежних...  Сну  як  не  було...  

Сиджу  на  ганку...  Та  який  там  ганок,-  
Один  приступець  в  хату,  де  зростав,-
Ще  теплий...Ніч...  Думки  ідуть  у  танок...
Відпустка...  Рік-  як  я  тут  не  бував...  
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746079
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Оксана Р.-Г.

Врятуй мене від пут недолюбові!

Спаси  мене  від  пут  недолюбові,
Врятуй  від  сіробуднів  самоти;
Мої  шляхи-стежиночки  тернові
Промінчиком  надії  освіти!

У  темені  розпуки  і  зневіри
Зрони  єлейну  крапельку  тепла,
Щоб  залатала  серцерани-діри
І  щирою  сльозиною  стекла.

Врятуй  мене  від  пут  недолюбові,
Від  ланцюгів  байдужості  спаси  -
Нехай  розквітнуть  котики  вербові
Щедротами  небесної  роси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746239
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Анатольевич

Любочці Ігнатовій. На "Білий вірш"

Прочитав  "Білий  вірш"  і  чомусь  ця  моя  мелодія,  яку  я  почав  писати  (це  перша  частина)  видалась  співзвучною  з  Любиним  твором.  Можливо  я  не  правий.  Ваша  думка?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740753
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 15.08.2017


Ліна Ланська

СЕРПНЕВА НІЧ



Серпнева  ніч  молилася  й  молила,
Хай  спека  не  розбурхує  уяв.
Слона  із  мухи?  Де  ти  його  взяв?
У  Спасівку  тих  мух,  кусючих,  -  сила.

Одна  вчорашній  день  шукає  й    досі,
Дзижчить  тоді,  коли  бринять  дроти.
В  мовчання  утопив  би  і  затих,  -
Та  струмом  розриває  безголосся

Обвуглена  зоря  -  під  ноги...  друга,  -
Портал  відкривсь,  -  метеоритний  дощ
Відчудження  і  безнадії  прощ.
Який  вже  день  дзвенить  така  напруга?

На  мед  і  шершні,  -  з  медом  тільки  бджоли.
Серпнева  ніч  -  притулок  комашні,
Думки  розкудлані,  такі  смішні.
Ніколи,  прошу,  не  кажи,  ніколи...

15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746201
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Бурштинові сни хвилюють щоночі (18 +

Бурштинові  сни  хвилюють  щоночі,
Бо  світло  мені  від  кохання.
Я  бачу  твої  небеснії  очі,
Що  повні  любові  й  бажання.

Цілуєш  мене,  і  пестиш  так  ніжно
Руками,  як  теплим  промінням.
Проймаєш  легенько    тіло  наскрізно,
І  я  завмираю  в  видінні.

Збираєш  блискучі  зорі  із  неба,
Приносиш  мені  в  подарунок.
Неначе  Сатурн,  а  я  твоя  Феба,
І  спільний  у  нас  візерунок.

Бурштинові  сни  хвилюють,  як  сонце,
Що  світлом  малює  картини.
Ми  знов  тет-а-тет  у  безмежнім  просторі,
Єдині,  бо  дві  половини.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746136
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ol Udayko

Дзиґлик (загадка) *

   [i]  Не  той,  що  співає,  але…
     на  якому  сидять  (підказка).[/i]
[youtube]https://youtu.be/6ICc5tTjksg[/youtube]
[i][b][color="#8b0c9e"]Залишилось  вам  вгадати,
що  за  пташечка  то  є…
Кліть  –  домівка,  та  не  грати,
не  співає,  та  клює!

Раз  співати  він  не  може  –
слухачем  німим  стає…
На  ньому  сидить  вельможа  –
деспот,  “слави”  кутюр’є.

Та  не  бути  вже  на  троні
й  не  носить  царя  корон…
Не  дістатися  Європи  –

Тута,  бач,  не  ті  канони…
Дзиґлик  –  трон  для  чорта…  Опа  –
жди  шикарних  похорон![/color][/b]

16.02.  2015
________
*  Табуретка,  тут  -  трон  диктатора  (без  спинки).[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745403
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ol Udayko

ТРУСОК

[youtube]https://youtu.be/5WxKk3wUZvI
[/youtube]
[i][b][color="#045b75"]Коли  рубали  лісоруби  ліс,
У  різні  боки  розлітався…  трусок.
Він,  капосний,  у  лісовоз  проліз,
Що  той  везти  до  пилорами  мусив…

Із  брусів,  дощок  –  напівфабрикат  –
Вантажник  формував  крислаті  "грузи"  ,
Туди  ж  забрався,  мов  би  напрокат,
Й  велично  примостився  містер  трусок.

Везли  як  лаги  й  кріплення  до  шахт  –
Усе,  що  мало  вид  і  цінність  бруса…
Й  туди  залізла  й  бігла,  мов  лоша,
Містерія,  що  хтось  назвав  «утрусок».

Усе  тверде  полегле  на  стовпах  –
Хай  дерево,  бетон  –  що  й  не  відкусиш…
А  трусок  вже  скотиною  пропах:
Лиш  на  підстилку  нам  придатний  трусок.  

Та  трусок  зараз  там,  і  трусок  сям  –  
На  теренах,  де  «зеленню»  спокусять…    
Ми  ж  дулі  роздаємо  «горобцям»,  
То  й  «маємо,  що  маємо»  –  утрусок.  
           
                                 ___  •  ___
Мораль?..  
Одна  –  як  пуп  на  череві,
Як  у  Богдана  чи  Мамая  вуса:
Себе  несеш  як  дерево,
А  –  трусок…[/color][/b]

14.08.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746133
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Радченко

Атабор

                                                                                           

                 Літо  так  швидко  ,  ніби  м’ячик,  котилося  від  весни  до  осені.  Ось  вже    і  серпень    пройшов  по-ловину  свого  шляху:  на  городі  сушилося  бадилля    —  картопля  була  вже  зібрана;    рядки  помідорів  і  перцю,  гіркого  і  солодкого,  були  розмальовані  білою,жовтою,  червоною,  рожевою,  зеленою  фарбами.Чітко  відчувалося  —  осінь  вже    зовсім  поруч,  бо  на  вишнях  з’явилося  жовте  листя,  яке  непомітно  обривав    вітер,  кидаючи  його  в  траву.    Ось  саме  зараз,  збираючи  врожай,  мені  згадується,  як  молодший  онучок  Вітя  вчився  розмовляти.  Кожного  дня  в  його  лексиконі    з’являлися  нові  слова,  які  іноді  були  нам  зовсім  незрозумілими.Ось  так  було  й  зі  словом    «атабор».  Віті  було  півтора  року    коли  він  вперше  сказав:«Дай  атабор».Наташа,молодша  донечка,дивилася  на  синочка  і  не  могла  зрозуміти,  що  ж  хоче  її  дитина.Малого  попрохали  показати  атабор  і  він  радісно  вказав  пальчиком  на  помидори,які  лежали  в  відрі.  Ми  переглянулися,всміхнулися  очима  і  почали  розказувати  Віті,  що  треба    казати:по-ми-дор.  Звичайно,  зразу  ж  нічого  не  вийшло.  Характер  онучка  ми  вже  вивчили,якщо  він  не  хоче  щось  робити  чи  повторювати,  то  марно  його  про  це  просити.  Залишилося  набратися  терпіння  і  чекати  влучного  мо-менту.  Через  пару  тижнів  Наташа  з  дітворою,  Аньою  і  Вітьою,  знову  приїхали  до  нас  в  гості.  Віті  показували  помидор  і  запитували:що  це?    А  він  впевнено  і  чітко  відповідав:  атабор.Через  деякий  час  Наташа  почала  збиратися  додому,  ми  вийшли  за  двір,  щоб  провести  донечку  з  дітлахами  і  я  раптом  промовила:  «А  Вітя  не  поїде  додому,  поки  не  скаже:  помидор»,  —  і  підморгнула  донечці.  А  треба  сказати,що  Вітя  —  дуже  домашня  дитина.  І  гіршого  для  нього  не  було,  як    залишитися  без  причини  в  діда  і  баби.  Ні  іграшки,  ні  цукерки  не  допомагали.  Вітя  дивився  на  нас  і  розумів,  що  це  не  жарт.  Декілька  разів  його  по  черзі  прохали  повторити:помидор,  але  в  відповідь  була    тиша.Не  хотілося,  щоб  малий  розплакався,  але  і  відступати  теж  не  було  куди.  Час  йшов,  ми  стояли  серед  вулиці  і  чекали  дива.  Я,  бачучи,що  треба  шукати  якийсь  вихід  з  цієї  ситуації,сказала:«Так,Наташа,тобі  ніколи,нехай  Вітя  залишається  у  нас    і  ми  обов’язково  завтра  будемо  помидор  називати  помидором”.  Повернулася  до  Віті  і  раптом,  він  чітко,  з  першого  разу  викрикнув:  по-ми-дор!    і    задоволено  всміхнувся.  Ще  декілька  разів  ми  повторили  з  ним    слово  «помидор»  і  Вітя  нетерпляче,махаючи  нам  рукою,  поїхав  додому.Правда,  ще  не  раз  само  собою  говорилося  «ата…»,  але  зразу  ж  онучок  виправляв  свою  помилку.  
                             А  ще  слово  «біленький»  Вітя  чомусь  довго  говорив  «бівенький».  І,коли  ми  йому  робили  зауваження,  він  здивовано  говорив:  «Я  ж  і  кажу  —  бівенький».  Допоміг    правильно  промовляти  важке  слово  випадок.  Одного  разу  Наташа  з  Вітьою  стояли  на  автобусній  зупинці,  а  її  знайома  Аня  почала  розмовляти  з  малим.  Ось  проїхала  біла  легковушка  ,Вітя  уважно  дивився  їй  вслід,  а  Аня    запитала:  «Вітя,  а    якого  кольору  машина?».  Він  і  відповів:  «Бівенька».Аня  здивовано  промовила:  «Бівенька?».  Вітя  розгублено  і  здивовано  повторив:  «Я  ж  і  кажу  —  бі-вень-ка».  Але  Аня  перепитала:«Бівень-ка?».І  так  декілька  разів.  І  ось,  онук  не  витримав  того,  що  така  доросла  тьотя,  а  не  може  правильно  говорити  таке  легке  слово,  чітко  і  роздратовано  сказав:  «Бі-лень-ка!».  Аня  всміхнулася  і  сказала:  «Ну  ось,  і  я  ж  кажу  —  бі-лень-ка».Так  несподівано  ще  одне  слово  Вітя  став  говорити  правильно.
                           А  старшу  сестричку  Аню,  він  довго  називав  Авою.  Чому?    Можливо  йому  так  подобалося  її  називати.Непомітно,з  часом,  слово  Ава  кудись  зникло  і  Вітя  почав  називати  сестричку  Анею.
                         Цілий  вечір  ми  з  чоловіком  згадуємо  знову  і  знову,  як  найменшенький  онучок  вчився  правильно  говорити  слова.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

                                                                                                                                                                                                                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746118
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Олена Жежук

Спокусливо-ягідний вірш

Чорна  горобина  –  ягоди  терпкі,
А  у  мене  ніжки  гарні  та  стрункі.
З  стиглої  малини    п'ють  мої  вуста
Красу  світу  білого  у  мої    літа.
 
Я  з  чорничок    виберу  блиск  ясних  зіниць,  
Щоби  причаровувать  зранку  й  до  зірниць.
З  шипшини  колючої    рум'янець  для  щік,
Щоби  не  проходив  повз  жоден  чоловік.

На  свою  голівоньку  висушила  й    глід,
Маю  ще  мороку:  плента  слідом  дід.
Маслом  обліпиховим  рученьки  натру  
Схожа  на  Венеру  я    чи  Клеопатру?

Полуницю  стиглую    їм  на  повен  рот,
Кажуть,  помагає  то  зробить  приворот.
Журавлину  кислую    їм  й  чекаю  зиск    -
В  півсела  кавалерів  не  спадає  тиск.

Дясять    жмень  смородини  на  обід  нарву,
Ще  й  підправлю  соком  тим  правую  брову.
З  винограду,  вишеньок  -    на  вечерю  сік,
Щоб  краси  шаленої  не  втратить  повік  .

По  брусницю  дрібную  подамся  в  ліси,
Наберусь,  мов  Мавка,  там    дивної  краси.
От  спокуса!  З'їла    ще  вовчих  ягідок,
Діє  то,  мов  магія  –  знов  іде    дідок.

Ожину,  шовковицю,  кизил,  ялівець
Боюся  вже  й  ласувать    –  не  згубить  сердець.
Спробую  калиноньку,  що  в  саду  росте,
Щоби  люди  бачили  й  серце  золоте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746114
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Валентина Ланевич

Як же мені не любити, як же не кохати.

Як  же  мені  не  любити,  як  же  не  кохати,
Як  ті  птахи,  роки  в  вирій,  відлітають  з  хати.
Відлітають  беззупину,  не  лягають  спати,
Погукати  б,  щоб  вернули,  їх  не  упрохати.

Розпорошені  блукають  десь  в  листі  жовтявім,
Чи  у  кетязі  калини  милуються  в  ставі?
Чи  в  топольки  при  дорозі  питають  про  долю:
-  Чи  бачила  козаченьків,  що  гартують  волю?

Що  спішать  до  бою  стати  за  честь  України,
Бо  приніс  їй  ворог  клятий  вогонь  та  руїни.
І  роки  свої  згубили  у  бою,  у  криці,
Роки  ж  мої,  зозулята,  покритки  безлиці.

Тиняєтесь  безневинно  між  люддю  німії,
Пуповиною  зв’язали  вас  слова  палкії.
В  тих  словах  надія  плаче,  обійма  жагуче:
-  Що  призначено  по  роду,  прийде  неминуче.

14.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746105
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


ТАИСИЯ

Азарт

Мы  всей  семьёй  спешим  в  поход…
Как  тот  отважный  Дон  Кихот…
Рассвет  встречаем  у  реки…
Вчера  собрали  рюкзаки.

Все  пробудились  очень  дружно.
Ещё  темно…Мы  –  на  ногах…
Нас  уговаривать  не  нужно.
Звучит  в  душе  Шопен  и  Бах!

Семья  талантами  богата!
Природа  служит  маяком.
Погода  манит  -    хоть  куда-то…
Лишь  бы  побегать  босиком…

Приятен  этот  тёплый  дождик…
Расположились  у  реки…
Один  –  поэт,  другой  художник.
А  мама  с  папой  –  рыбаки.

У  каждого  своя  работа.
Она    -    достойна  Фаберже.
Мой  брат  -  с  мольбертом,  я  -    с  блокнотом.
А  предки    -  с      удой,    в  неглиже…

У  мамы  -  "натянулась  леска"!
Когда  клюёт  –  не  нужно  слов…
Варить  уху  –  всем  интересно!
Мы    бросились    спасать    улов!!!


14.08.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746085
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Радченко

Проба пера. Частушки

Не  вставляй  в  колёса  палки  
И  не  плюй  в  колодец  зря.
Не  играй  с  судьбою  в  прятки  —
Не  рискуй  доить  козла.

Не  пускает  меня  батя
Ночью  позднею  гулять.
Спрятал  он  мои  все  платья  —
Мне  ж  в  бикини  благодать.

Не  трещи  —  мешаешь  слушать
Вздохи-ахи  за  стеной.
Вот  какой  забавный  случай:
Кто  же  там  с  твоей  женой?
                                                               
Как    хочешь    это  назови,
Я  называю  это  смелостью:                                                                                                      
С  соседом  позу  "визави"
Учили  в  полной  трезвости.

Мясо  мне  не  лезет  в  глотку,
Муж  вчера  мне  заявил.
Вспомнил  вдруг,  что  почти  сотку
За  полкило  отвалил.

А  он  с  букетом  к  ней  опять  —
Умеет  Катьку  ублажать:
Ромашки  любит  полевые
И  игры  любит  ролевые.
                                                                                                     
Как  на  путь,  на  запасной,
Где  пусты  вагончики
Дура  я,  пошла  с  тобой  —
Гном  живёт  в  животике.

На  осле,  да  на  верблюде
Зять  приехал  к  тёте  Люде.
Что-то  ей  пролепетал  
И  калым  натурой  дал.

На  Ямайке  пили  ром,
Заедали  салом.
Отдых  подарил  профком,
Муж    добавил  налом.
                                     
В  гамаке  лежали  долго,
Дама  я,  а  он  —  Валет.
О  своём  забыл  он  долге
И  не  мил  был  мне  уж  свет.
Я  его  поцеловала
Да  не  просто  так  —  в  засос.
А  когда  я  долг  искала,
Он  кричал  от  страха  "SOS".
                                   

Все  частушки  про  любовь,
Про  интим  и  позы.
Зашумела  сразу  кровь  —
Это  ведь  не  грёзы.
На  гармошке  кум  играл,
Улыбался  глупо.
Танцевать  меня  позвал,
Целовал  прям  в  губы.
С  кумом  я  была  игрива
И,конечно,  ему  дам
Водки,  сала,  даже  пива
И  сметаночки  стакан.
Разольётся  наша  речка  —
Постою  на  берегу.
Кум  жалеет,что  осечка,
Но  другого  я  люблю.
                                               


Как  построил  Ванька  мост
Там,  где  речка  быстрая,
Майна-вира,  что  за  чорт—
Вдоль  реки  мост  выстроил.

Я  летел  на  самолёте
К  милой  весь  в  предверии.
После  ям  воздушных  что-то
Стал  я  в  недоверии.

Наступил  медовый  Спас  —
Рукавички  про  запас
Я  связала  Ванечке.
Выпил  он  медовый  квас,
А  потом  интим  у  нас
Был  на  сеновальчике.
                                 
Как  построил  Ванька  "мост"  —
Жёрдочки  да  палочки,
Там  где  речку  ходят    вброд
Девочки  и  мальчики.

Я  летел  на  самолёте,
Делал  в  небе  виражи:
Стюардессе  круглопопой
Сердце,  руку  предложил.

Наступил  медовый  Спас  —
С  маком  пироги  у  нас.
Собран  в  поле  урожай  —
До  утра  народ  гуляй!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746067
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Мне бы чуточку бриза из моря

Раскалённый  песок,  словно  в  плавке  металл...
Мне  бы  чуточку  бриза  из  моря.
Достаю  из  шкатулки  бианко  -  коралл
Тот,  что  мил  для  печального  взора.

Из  морской  глубины  для  души  доставал,  
И  привёз  мне  весною  в  подарок.
Опустел  без  тебя  многолюдный  причал.
Одиноко...(  без  всяких  ремарок).

И  горячий,  и  жгучий  всё  так  же  песок,
Мне  бы  чуточку  бриза  из  моря
И  волны  бирюзовой  всего  лишь  приток.
Я  дождусь  своего  коммодора.


(Бианко-  коралл,  это  коралл  белого  цвета.  Коммодор  -  воинское  звание  офицерского  состава  военно-морских  сил  в  различных  странах.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746012
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Ліна Ланська

ВБЕРУСЬ У СІРЕ



Вберусь  у  сіре,  -  наймодніше  збіжжя
Прикрашу  не  рожево-голубим,  -
Червоним,  полум"яним!  -  для  заміжжя
Із  настроєм,  -  втомилась  від  журби.

Вогненний  вихор  заплету  у  коси,
І  бісики  у  погляді  втоплю.
Чого  іще  душа  сьогодні  просить?
Себе  любити?  Звісно,  що  люблю!

Як  не  себе,  кого  ж  мені,  сердешній,
Морозивом  у  спеку  пригостить?
Обсипались  і  вишні,  і  черешні,  -
В  уламках  вежі,  Господи  прости!

Дощить?  Дощить!..  від  сміху  без  угаву.
Кришталь  розбився,  на  підборах  пил.
Та  якось  віднайду  собі  забаву,
Взуття  ж  бо  зшите  на  один  копил.

У  Попелюшки  знову  роздоріжжя:
Знущання,  кпини,  сукня  із  образ:
"Сім  раз  відміряй",    ще  сім  раз?!..  відріжу
Один  разочок,  тільки  один  раз!

Скляні,  на  щастя!..  розбиваю  капці,
У  них  незручно  танцювать  канкан.
Червоні  шпильки,  матері  їх  трясця!
Шокують  схиму...  voila!..  charmant.

Послухала,  поплакала  та  й  годі,
Бо  налякаю  Музу  і  любов.
Якщо  борги  не  сплачувати  вроді,
Вони  відвернуться,  або...або!

Вберусь  у  сіре!

14.08.17






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746017
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Сергій Прокопенко

Незламність

Ми  всі  жаліємось  на  прикрості  життя,
Та  робимо  самі  невірні  кроки.
І  не  сприймаючи  всі  складнощі  уроку,
Не  хочем  помічать  корисності  биття.

Але,  життєва  мудра  незворушність
На  нас  не  сипле  щастя  із  відра,
І  досить  часто,  демонструючи  бездушність,  
Нас  переконує  в  незламності  добра!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745984
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Сергій Прокопенко

Вона позаздрить

На  синій  оксамит  нічних  небес
Зоря  зійшла  чарі́вна  і  мінлива  -
Венера,  як  і  Ти,  неви́мовно  вродлива!
І  як  і  Ти  –  найліпше  із  чудес!

Але  й  вона  позаздрить  і  заплаче!
Бо  в  світлі  місячнім  п’янких,  як  мед,  ночей,
Сліпому,  навіть,  не  можливо  не  побачить
Всі  барви  цих  палких  і  пристрасних  очей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745986
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Радченко

Звичайна дитина

                                                                                             
                           Андрійко,  середній  онучок,  з  самого  малечку    ріс  акуратистом:  найменша  плямочка  на  одязі,  брудні  ручки  чи    ніжки,  обличчя  визивали  у  нього  жах,  зразу  ж  починалася  істерика,  яка  закінчувалася    після  вмивання  чи  перевдягання,  які  не  завжди  проходили  спокійно.  Ми  всі  спочатку  дивувалися,  а    потім  вже  хвилювалися,бо  бувають  же  різні  фобії  —  невже  це  на  все  життя?    Ми  розказували  Андрійкові,  що  бруд  —  це  не  назавжди,придумували  якісь  історії  чи  казки  з  щасливим  кінцем,  але  все  було  марно.  А  ось  Анюта  була  звичайною  дитиною:  бігала  в  одязі  з  плямами,  брудні  ручки  чи  ніжки  її  не  лякали,  а  навпаки  —  вона,  усміхаючись  показувала  розчепирені  пальчики  чи  плями  на  одязі  і  промовляла:  «Фу-у-у!».  Андрійко  грався  залюбки  з  іншими  дітками,  але    не  дозволяв,  щоб  хтось  до  нього  доторкнувся  брудними  руками.  Коли  онучатам  виповнилося  по  три  роки,  вони  вже  самостійно  бігали  на  шкільне  подвір’я,  яке  знаходиться  за  нашим  парканом.  На  ігровій    площадці  завжди  було  гамірно  і  весело.  Біля  дітей  завжди  залишалася  «чергова»  мама  чи  бабуся.    Меньші  дітлахи  годинами  вовтузилися  в  піску,  додому  ми  їх  приводили  замурзаними  і  втомленими.  І  ось  одного  дня,  Аня  і  Андрійко  прибігли  додому  не  дочекавшись,  коли  ми  їх  заберемо.  Вони  забігли  в  двір  з  ніг  до  голови  в  пилюці  і  піску,  голосно  сміючись,  з  такими  щасливими  і  хитрими  обличчями,  наввипередки  викрикуючи:  «Подивіться,  подивіться…».  А  ми  вже  й  самі  здивовано  дивилися  на  Андрійка.  Він  був  такий  брудний  і  такий  щасливий!  А  головне  –  не  плакав,  а  всміхався.  Ми  роздивлялися  онучка,  цілували  брудні  щічки,  пальчики,  долоні  і  теж  всміхалися.  Мами  вже  приготували  чистий  одяг  і  повели  дітей  купатися.  Незабаром  ми  сіли  вечеряти  і  ось  саме  тоді  запитали  Андрійка:  «А  тобі  не  було  страшно  тому,  що  ти  був  такий  брудний?».  Андрійко,  всміхаючись  відповів:  «А  чого?  Аня  була  така  сама  брудна  і  не  плакала».  Ми  всі  полегшено  зітхнули:  «Слава  Богу,  наша  дитина  не  хвора,  а  така,  як  і  всі  дітлахи  -  звичайна.  Просто  для  цього  потрібен  був  час».    З  того  дня  у  моєї  старшої    донечки  прибавилося  роботи  —  Андрійко  забруднювався  швидше  за  інших  і  отримував  від  цього  особливе    задоволення.
                                                                                                                                                                                                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745960
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Вячеслав Алексеев

Оглянуться, вспомнить… (Зарисовки)

Огромные  гвозди  поддавались  нехотя,  с  таким  скрипом  и  скрежетом,  что  рот  стянуло  оскоминой,  знобливые  мурашки  поползли  по  спине,  и  меня  невольно  передернуло.  Федя,  сосед,  невысокий  крепыш  лет  за  шестьдесят,  с  усилием  налегал  на  большой  гвоздодер.  
Этот  Федя  в  далеком  нашем  детстве  был  для  нас  дядей  Федей,  жена  его  –  тетей  Раей.  Но  время  утоптало,  утрамбовало  в  общем-то  теперь  небольшую  разницу  лет:  приезжая  через  года  и  ненадолго,  мы  уже  не  удивлялись,  что  как-то  плавно  и  незаметно  стали  они  просто  Федей  и  Раей.  Тем  более  что  у  Феди  совсем  не  вязалась  его  внешность  с  его  возрастом,  да  и  на  обличье  не  он  от  нас  отдалялся,  а  мы  все  ближе  подступали  к  нему.
Наконец,  с  помощью  топора,  гвоздодера  и  всяких  там  волшебных  слов  был  вытащен  последний  гвоздь.
Дверь  открылась  на  удивление  легко  и  бесшумно,  как  и  тогда,  когда  она  открывалась  по  многим  десяткам  раз  на  дню,  впуская  и  выпуская  многочисленную  семью,  да  родичей,  да  друзей-знакомых.  
Много  людей  сюда  ходило:  к  бабушке  –  старушки-соседки  на  посиделки  почитай  каждый  день,  да  еще  раз  –  ближе  к  вечеру,  когда  их  дочки,  невестки  или  внучата  бежали  навстречу  возвращавшемуся  с  пастьбы  стаду;  к  родителям  –  знакомые  да  родственники  то  в  гости,  то  по  делам,  но  чаще  всего  «за  стаканчиком»:  дом-то  в  центре  села  стоит,  близехонько  от  магазинов,  как  говорится,  дислокация  выгоднейшая  для  поддержания  знакомства.  К  слову  сказать,  в  те  времена  народ  не  приучен  был  еще  пить  «из  горла»,  все  по-культурному,  из  стаканов,  да  чтоб  и  на  закусочку  что-ничто  было.  Родители  наши  были  хозяевами  приветливыми  и  радушными,  иногда,  правда,  во  вред  себе  даже  чересчур  деликатными:  подолгу  терпели  и  не  могли  выпроводить  разговорившегося  гостя.  Прибыток  от  этого  хоть  небольшой,  но  был:  бутылка-то  пустая  -  12  копеек,  а  буханка  хлеба  –  16  стоили.  Все  бедной  матери  приходилось  считать  да  выгадывать:  орава  в  четверо  детей  да  бабушка    безграмотная,  всю  жизнь  то  кухарка,  то  нянька  надомная,  без  пенсии,  да  сын  старший,  мужнин,  не  родной.  И  все  на  одну  зарплату  отцову.  А  ее-то,  учительской,  кот  наплакал.  Не  ей  одной,  а  почитай  всем  соседям,  а  может,  и  всему  селу  несладко  тогда  приходилось:  время  было  такое,  голодное,  и  жили  все  одинаково  плохо.  
К  братьям  же  –  их  четверо,  так  к    троим,  старшим,  -  и  причин  не  перечислить  для  прихода  в  гости,  и  друзей-приятелей  -  тоже.
Да,  много  людей  сюда  ходило.  Но  вот  уже  несколько  лет  –  пусто.  Никого.  Некому  ходить.  И  не  к  кому.  Ворота  и  калитка  нарасхлябь;  двор  запущен  (а  какой  был  здесь  зеленый  ковер  с  ранней  весны  до  поздней  осени  из  упруго-мягкой  травушки-спорыша,  любовно  выпестованный  и  прополотый  бабушкой  во  многие  дни  и  часы  сидения  на  маленькой  табуреточке!  Грех  обутым  по  нему  было  пройтись);  садик,  коему  за  тридцать  лет,  расхристан  напрочь,  –  что  не  унесли,  то  поломали:  и  яблоньки,  и  несколько  вишенок,  и  сливы,  и  пару  тутовых  деревьев  (шелковиц)  и…  да  что  там  сердце  рвать!
Усадьба,  вроде  бы  и  небольшая  по  сельским  степным  понятиям,  -  соток  двадцать,  не  больше,  но  огород,  палисадник,  садик,  довольно  просторный  двор  –  все  было  честь  по  чести.  Не  сказать,  что  все  идеально:  где  царство  женское,  мамино  –  грядки  там,  цветники  –  глаз  радует  и  душу  греет;  постройки  же  разные  –  отцова  вотчина  –  как  говорится,  в  рабочем  состоянии,  и  чего  не  отнять,  –  без  костылей-подпорок,  это  уж  точно.  Правда,  на  свежий  взгляд,  и  там  подделать,  и  там  прибить,  и  там  подправить  надо  было  бы.  И  занимались  мы  этим  с  удовольствием  каждый  наш  приезд  в  отпуск  и  раздельно,  и  вместе.  
И  даже  в  тот  печальный  приезд,  когда  не  бывает  уважительных  причин  не  приехать,  ожидая  девятый  день  после  смерти  нашей  мамы,  достроили  мы,  все  братья,  а  точнее,  построили  (как  у  нас  говорят,  вылили  из  шлака)  большой  гараж-мастерскую.  Построили  быстро,  ударными  темпами,  и  было  это  вроде  памятника  маме,  ее  делам.  Фундамент  они  вдвоем  с  отцом  заливать  начали,  ее  последнее  земное  дело  мы  и  закончили.  
Не  надо  угадывать  наши  с  братом  чувства,  когда  увидели  мы  в  этот  приезд  гараж,  сараи,  коровник  (да-да!  и  скотина  когда-то  здесь  водилась!)  –  одни  стены.  Видать,  потрудились  разлюбезные  соседи  превелико:  ни  крыш,  ни  дверей-окон  –  все  с  любовью  и  старанием  разобрано  и  к  себе  перенесено.  И  то:  зачем  же  добру  пропадать,  если  хозяев  нет,  и  наследники  глаз  не  кажут?  А  что  когда-то  говорили:  -  «Не  ты  клал,  не  тебе  и  брать»…  -    так  это  ж  давно  говорили…  Вон  сколько  другие  взяли.  И  не  в  деревенских,  а  в  ку-у-да  больших  размерах.  А  это  –  тьфу!  
Дом,  правда,  то  ли  совести  не  хватило  рушить,  то  ли  времени.  Отцов  дом.  Его  руками  отстроенный.  Давно,  почти  сразу  после  войны.  По  новомодным,  невиданным  здесь  среди  глинобитных  мазанок  под  камышовыми  да  соломенными  крышами  меркам.  И  способом  тогда  невиданным,  заграничным,  из  Австрии  привезенным,  и  материалом.  
Это  сейчас  все  просто  и  даже  скучно:  шлакоблочный,  шлаконаливной,  из  шлакового  кирпича…  А  тогда…  И  пол  не  глиняный,  кизяком  мазанный  да  песочком  посыпанный,  а  деревянный,  крашеный,  и  крыша  –  шифер.  Зеваки  из  других  деревень  приезжали.  А  окна!  О-огромные!  Смотришь  теперь  на  эту  «агромадину»  и  щемяще-грустно  усмехаешься:  окошки.  Уцелели  до  сих  пор.  И  стекла  почти  все.  И  двери  на  месте.
Не  хватает  только  самой  малости  в  доме:  один  шкаф  остался  да  стол  обшарпанный.  Остальному  же  не  дали  пропасть  сердобольные  соседи:  ни  одежи-обуви,  ни  посуды-мебели,  ни  тебе  телевизоров-холодильников  –  все  к  себе  приспосабливали  помаленьку,  пока  одному,  самому  совестливому,  невмочь  стало.  И  заколотил  он  входную  дверь  могучими  гвоздями-двухсоткой  по  всему  периметру,  чтобы  хоть  так  оправдаться  перед  всё  не  едущими  наследниками.  И  где  их  носит?!
А  носит  их  уже  много  лет  служба  государева,  армейская,  по  всей  стране,  по  всему  свету.  
Раньше-то  народ  деревенский  (и  не  только  деревенский)  на  цыпочки  вставал,  чтобы  военного  разглядеть  получше,  с  любовью  разглядеть,  с  почтением.  А  военные  плечи  прямили,  в  форме  ходили,  формой  гордились…  С  охотой  на  службу  многие  шли,  только  вот  не  всех  брали.  Да  и  то  сказать:  не  только  ведь  за  «спасибо»  служили…  Ну  это  так,  к  слову.
Отец-то,  как  и  всякий  родитель,  счастья  детям  желал,  как  лучше  хотел.  Вот  и  воспитывал  он  сынов  своих  на  военный  лад,  поскольку  сам  из  служивых  был  и,  похоже,  счастливей  жизни,  чем  военная,  не  знал.  А  сыновьям-то  что:  с  батиной  шеи  побыстрее  слезть,  дать  ему  вздохнуть  свободнее.  Детей-то  -    у-у!  -  а  кормилец  один.  
И  полетели  годы  курсантские,  офицерские,  места  заполярные,  дальневосточные.  Всякие.  В  основном,  таежные  всё  места.  А  иногда  и  джунгли  какие-никакие.  Служба.  Долг.
И  за  всем  этим  промелькнула  военная  жизнь  курьерским  ночным  поездом:  поезда  уж  нет,  а  в  глазах  пунктиром  желтые  полосы,  а  в  ушах  –  сбоистый  перестук  колес.
Э,  нет,  это  не  колесный  перестук  в  ушах,  а  собственного  сердца  стук.  И  не  дает  он  вздохнуть  свободно,  сдавливает  как-то.  Это  ж  надо  –  после  стольких  лет  в  юность  попасть,  одновременно  быть  и  малышом  пятилетним,  и  пацаненком  постарше,  и  любовь  первую  свою  вспомнить…  Тут  не  только  заволнуешься…
…Лето,  жара  несусветная.  В  домах  ставни  закрыты,  шторы  задернуты  (вентиляторы  –  что  вы!  -  не  слышали  даже  об  этом),  взрослые  –  на  работе  и  дома  -  сидят  в  прохладном  полумраке,  на  улице  появляются  только  по  крайней  нужде.  А  нам,  пяти-шестилетним,    хоть  бы  что.  В  одних  трусах  по  колено  купаемся  в  придорожной  пыли,  боремся-деремся,  то  шутя,  а  то  и  взаправду.  Играем,  в  общем.  Брату  и  трех  нет  еще.  Голый.  Ползал-ползал  с  нами  рядом,  выполз  на  дорогу,  ямки  в  песке  роет.  Мы  ничего  не  видим.    Вдруг  крик,  суматоха,  много  взрослых.  На  руках  у  чужого  дядьки  мой  брат,  уцепился  в  него,  молчит,  рука  в  крови.  Я  ору:  мое  ухо  в  руке  моего  отца,  а  другой  рукой  он  уже  раза  три  врезал  мне  пониже  спины.  
А  это  просто  возчик  на  солнцепеке  задремал,  умные  лошади,  неслышно  ступая  по  пыльной  дороге,  обошли  брата  с  двух  сторон,  а  телега  проехала  над  ним,  слегка  зацепив  чем-то  острым.  Царапинка  на  память.  И  ему,  и  мне.  
…  Мне  одиннадцать.  Хочу  понять,  но  не  понимается:  из  далекого  пыльного  села,  откуда  практически  никуда  и  не  выезжал  до  сих  пор,  меня  посылают  за  70  километров  в  Город  забрать  9-летнего  брата  из  больницы.  На  перекладных,  то  бишь  попутках.  Съездил,  забрал.  Бог  судья  родителям,  но  своих  детей  в  такую  даль  я  бы  не  послал.  А  может  быть,  мы,  сельские,    в  этом  возрасте  уже  были  самостоятельными?
…Мне  пятнадцать.  Самому  младшему  братишке  чуть  больше  двух.  Сидит  на  берегу  речки,  смотрит,  как  мы  купаемся.  Ныряю,  натыкаюсь  на  толстую  арматурину.  Попытки  за  две-три  вытаскиваю  ее,  выныриваю,  не  глядя,  бросаю  на  берег,  конечно,  не  в  ту  сторону,  где  сидит  брат…  Парализованный  от  страха,  чуть  не  тону:  железяка  со  свистом  врезается  в  берег  сантиметрах  в  десяти  от  него  -    «они  пошли  пройтись»…  Эта  картина  долго  портила  мне  настроение.  Да  и  сейчас  не  по  себе.
...  Мне  семнадцатый.  Осень.  Грязь  непролазная,  лужи  –  моря.  Иногда  и  до  метра  глубиной.  Вечер,  холодно.  Стою  почти  по  пояс  мокрый  посреди  одного  из  таких  «морей».  Метрах  в  десяти  от  меня  на  берегу  столпились  бывшие  друзья-приятели  и  бросают  в  меня  камни:  «Не  ходи  в  наш  краёк  на  свидания  к  нашим  девушкам».    Страшно,  но  хожу…
Удивительно:  по  сравнению  с  прожитым  так  мало  здесь  жил  и  так  много  памяти.  И  какой  яркой.  А  все  потому,  что  слова  «первый»,  «впервые»  были  нормой  почти  каждый  день.  Почти  как  в  чьем-то  полузабытом  стихотворении:
Пускай  не  раз  мы  любим  и  любимы  
И  повторяем  громкие  слова,
Но  первая  любовь  неповторима,
Прислушайся,  она  в  тебе  жива…
Это  не  только  о  девушке,  я  думаю.  Это  и  о  тех  местах,  где  она  тебя  настигла,  твоя  первая  любовь…
Верно  говорят,  что  память  жестока.  Не  перед  кем  притворяться  и  не  от  кого  прятаться.  Ты  и  твоя  совесть.  Ты  и  твоя  память.  Один  на  один.  Все.  А  это  не  только  лирика…
Черствость  черно-белой  бескомпромиссной  юности.  Стыдно  за  себя,  а  прощения  не  попросить.  Только  могилкам  милым  поклониться  да  поплакать.  Слез  нет.  Одна  тоска.  Кому  грубил,  кого  не  слушал,  к  кому  не  прислушивался…    
А  меня  мать  любила,  по-моему,  больше  всех.  И  прощала  мне  больше,  чем  любому  из  братьев.  Перед  другими  мне  стыдиться  нечего  –  не  хуже  них  был.  Плохого  мало  кому  сделал.  Так,  по  мелочам.  Но  то,  что  не  видел,  не  слышал,  а  главное  –  не  чувствовал  мать,  это  горше  всего.  Это  ведь  самое  страшное  –  не  быть  друзьями  со  своими  родителями,  со  своими  детьми…    Тогда  только  одно:  чужое  думает  о  чужом…  
Да,  наконец,  сбылись  надежды  Федора-соседа:  приехали  наследники.  Ходят  по  двору,  в  окна  заглядывают,  а  внутрь  попасть  не  могут.
-  Федя,  сосед,  помоги  дверь  открыть,  пожалуйста.
А  у  Феди  уж  и  гвоздодер  наготове,  и  клещи,  и  топор.
-  С  удовольствием,  ребята.  С  приездом.
Пыхтели-пыхтели  –  открыли.  Дверь  нараспашку,  а  входить  братьям  каждому  не  по  себе:  юность  внутри,  годы  прожитые,  память  незаросшая  и  незарастающая  –  все  дорогое,  далекое,  к  которому  душа  тянется,  да  дотронуться  нельзя.  Прежде  хочется  руки  вымыть  да  душу  очистить  от  серо-будничного,  обыденного.  Юность-то  -  светлое  у  каждого,  чистое.
А  входить  надо:  сколько  времени  в  родном  доме  не  были,  сколько  стен  родных  не  видели,  запахами  детства  сколько  не  дышали?
Запахи  остались,  правда,  слабенькие.  Стены  тоже  остались,  такие  же  родные.  Глаза  закроешь  –  домой  приехали,  к  себе.  И  диван  с  зеркалами  на  месте,  и  радиола  в  углу  с  «Голосом  Америки»  шипящим,  и  телевизор  «Березка»,  в  который  раз  не  работающий,  –  в  другом.  И  отец  радостный,  и  мать  счастливая,  и  бабушка  у  порога  на  табуретке,  как  в  гостях,  и  братья,  погоны  трогающие,  подарки  ждущие…
Так  бы  и  не  открывал  глаза,  не  выходил  из  времени  того,  но  тоска  огромная,  душу  вынимающая,  дыхание  перехватывающая,  забирает-захлестывает,  слезы  вот-вот  из-под  век  зажмуренных…
И  открываешь  глаза,  в  потолок  глядя,  слезу  сглатывая  и  вздыхая  громко,  со  всхлипом.  А  потолок-то  чистый  почти,  даже  паутины  мало.  И  пол  крашеный  не  истоптан.  Крепок  еще.  Только  вот  на  полу  фотографии  разбросанные…    Ходили  по  ним  равнодушные  люди  –  память  то  для  них  чужая.  А  братьям  как  больно  смотреть  на  это:  вот  оно,  детство,  вот  они,  родители,  вот  она,  память…    Эх,  люди…
Одно  это,  фотографии,  в  наследство  свое  и  взяли  они.  Можно  было  бы  –  и  дом  со  двором  перенесли  бы.  Да  куда?  В  свои  квартиры  с  детьми  и  внуками?  В  чужую,  никогда  не  станущую  родной  даль?  Не  прилепится,  не  приклеится.
И  стоят  они  в  доме  родном,  наследники.  И  наследуют  только  память.  Взять-то  больше  нечего.  Да  и  не  нужно.  Не  годится  все  это  в  той  жизни  их,  далекой,  городской,  чужой  по  духу  дому  этому.
И  вот  стоят  они,  наследники,  гордость  отцова,  его  мечту  осуществившие,  его  надежды  оправдавшие.  И  почему-то  не  радостно  им  от  этого:  как  те  деревья,  что  с  корнями  вырыли,  да  так  и  бросили.  Корни  есть,  да  земля  далеко.
Чего  наследники?  Духа?  Памяти?…
Январь  2001  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580787
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.08.2017


archic

Солнечные зайчики

Солнечные  зайчики  умирают  на  моих  ладонях  ,  их  больше  нет  ,они  растворяются  в  закате,  тонут  в  море  ,  оставляя  едва  уловимые  следы  на  воде.  А  утром,  все  будет  заново,  они  возродятся  из  пепла,  появятся  на  горизонте,  только  вот  тебя  не  будет  рядом.  Будет  тишина,  изредка  пролетающие  чайки,  недопитое  вино,  облака,  шум  прибоя.  Обжигающий  горячий  ветер,  станет  невыносим,  воздух  расплавит  последние  надежды,  и  насупит  будничная  суета.  Лето  жара,  июль,  август,  вереница  ярких  красочных  дней,  кадры,  остановки  и  передышки,  бег  который  постоянно  замедляется  ходом  часов,  новое  лето,  и  зайчики,  солнечные,  только  уже  такие  жестокие,испепеляющие  дотла,  остатки  израненного  и  больного  сердца....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647291
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 13.08.2017


archic

Неумолимо

Неумолимо  бегут  часы  -
Лето  за  ними  большая  спешка,
Лучшее  брошено  на  весы
Словно  поставлено  все  на  решку.

Море  далекое  глубоко
Прячет  сомнения  и  тревоги,
Письма  читаются  так  легко
Но  почему  же  вы  в  них  так  строги?

Будущность  пишет  свои  стихи
Рваные  строки  души  суровой
Сотканы  вы  из  больших  стихий
Без  поражений,  как  князь  Суворов.

Помнится  ревности  пустота
Необоснованно  и  жестоко,
Непокоренная  высота,
Часто  бросает  опять  к  истокам.

Первые  встречи,  по  телу  дрожь,
Сердце  срывается  будто  в  пропасть,
Вы  подарили  цветок  и  нож,
Трепет  скрывая  и  даже  робость.

Неумолимо  бегут  года,
Перевернулось  все  так  нежданно,
В  разные  брошены  города,
Просто  жестокая  жизни  данность…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745939
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Валентина Ланевич

Подорож від минулого до примарного майбутнього.

     Галина  зручно  вмостилася  біля  вікна  у  кріслі  автобуса  Любешів-Луцьк.  Вона  любила    сидіти  саме  біля  вікна  та  спостерігати  за  краєвидами,  що,  хоч  були  давно  знайомими  їй  із  дитинства,  та  однаково  хвилювали  уяву.  Згадувались  розповіді  бабусі  про  невеличке  містечко  Любешів,  яке  притулилося  одним  своїм  боком  до  річки  Стохід,  котра  несла  тихі  води  у  річку  Прип’ять  і  бігло  чепурними  будиночками  з  господарськими  приміщеннями  до  старовинного  парку,  де  колись  стояв  замок  Чарнецького.  Кам’яні  ворота  у  в’їзд  до  нього  і  донині  стоять  на  сторожі  спокою  столітніх  дерев,  а  доріжка,  що  веде  через  співучий  тінистий  парк,  виводить  до  колишнього  монастиря  капуцинів,  де  розміщений  відділ  МВС,  як  прояв  не  так  давно  минулої  радянщини,  що  намагалась  стерти  з  пам’яті  людей  історію  їхнього  краю,  насадивши  свою,  сатанинську  ідеологію.  От  і  польский  костел  у  самому  центрі  містечка,  що  височів  на  десятки  кілометрів  і  був  дороговказом  мандрівникам,  при  якому  свого  часу  учився  Тадеуш  Костюшко,  у  1969році,  за  вказівкою  з  верхів,  зірвали.  Кощунство,  що  болить  своїм  варваством  й  понині,  бо  та  місцина  так  і  залишилась  нічим  не  забудованою.
     По  обличчі  жінки  пробігла  тінь  жалю,  а  автобус  повагом  набирав  швидкість,  просуваючись  бічною  вулицею  у  напрямку  траси,  що  вела  із  Луцька  і  поєднувала  захід  України  із  Білоруссю,  зокрема  зі  старовинним  Пінськом,  який  з  1939року,  розчерком  московського  пера,  після  анексії  цих  земель,  відійшов  до  Білорусі,  хоч  етнічно  належав  до  земель  Київського  князівства.
     А  за  вікном  автобуса,  з  його  правого  боку,  уже  виднілося  польське  кладовище,  приведене  до  ладу  поляками  після  розпаду  СРСР.  У  дитинстві  Галина  із  подружками,  так,  як  кладовище  розташоване  на  краю  Любешова,  забігали  туди,  у  бузкові  зарості,  справляти  свою  дитячу  нужду.  Діти  якось  і  не  думали,  що  вони  роблять  абсолютно  недопустимі  речі.  
       Скрушно  хитнувши  сивіючою  головою,  Галя  перевела  погляд  наліво  до  будівлі  із  вибитими  шибами,  де  гуляв,  завиваючи  вітер.  Ні,  це  не  були  свідки  старовини,  це  були  наглядні  руїни  сучасних  людських  душ.  Це  стояли  голі  стіни  добудованого  у  1990  році  переробного  молокозаводу,  готового  у  той  час  прийняти  відповідне  обладнання  та  розпочати  роботу  із  виробництва  кисло-молочних  продуктів.  Та  не  діждались  краяни  побачити  завод  діючим.  З  тої  пори  так  і  стоїть  пусткою.  А,  може,  те  обладнання  і  було  завезене  та  тільки  на  папері.  Он,  примудрились  же  провести  паперову  залізнодорожну  вітку  протяжністю  у  75  кілометрів  від  Камінь-Каширського  до  самісінького  Любешова  і  нічого  собі,  усе  те  дійство  десь  валяється  на  владних  полицях,  притрушене  пилом.  Отаке  то  воно  життя,  той,  хто  по-правді  живе,  виживає,  а  інший,  роздобувши  гроші  нечесно,  жирує.
       Молодиця  витерла  долонню  рясний  піт  із  чола,  прикрила  повіками  очі,  і    
 заглибилась  у  саму  себе.  Чи  ж  то  так  вона  уявляла  колись  дівчиною  своє  заміжжя?  Гадалось,  створить  сім’ю  із  коханим  чоловіком,  народить  дітей  і  стане  найщасливішою  у  світі  жінкою-матір’ю.  Є,  правда,  нині  і  чоловік  та  двоє  доньок,  уже  дорослі,  мають  власні  сім’ї,  он,  їде  до  Луцька  до  них  на  гостину.  А  сама?  Виходила  начебто  заміж  по-любові.  Хату  побудували  разом  із  чоловіком,  стоїть  що  та  писанка  на  заздрість  зловтісі,  а  щастя  десь  поділось  із  прожитими  роками  під  спільним  дахом.  У  чоловіка  коханок,  як  сміття  у  тому  відерку,  перебирає  ними  і  сам  такий  гордий  з  того,  а  на  неї,  свою  законну  дружину  і  не  гляне.  Куди  те  родинне  тепло  зі  щирим  дитячим  сміхом  поділось,  геть  невтямки  Галині.  Адже  була  йому,  Сидорові,  гарною  жінкою,  чесною  і  господинею  доброю,  усе,  до  чого  не  прикладе  своїх  рук,  горіло  під  ними  і  дітей  виховала  достойно,  добрими  та  чуйними.
       Терпка  сльоза  забриніла  на  вії  і  обрамленого  світлим,  жовтявим  волоссям,  миловидного  обличчя  торкнулася  глибинна  туга  за  змарнованими  роками,  а  погляд  безцільно  заблукав  довкіллям.
         Вздовж  дороги  зміїлись  окопи  другої  світової  війни  Сарнинсько-Ковельського  укріпрайонів,  вигулькували,  покриті  падолистом  пащі  кам’яниць,  дотів.  А    кілометрів  зо  двадцять  убік  від  траси,  у  лісах,  куди  вона  ще  дівчинкою  бігала  з  подружками  за  грибами  та  чорницями,  ще  й  дотепер  збереглись  окопи  ще  першої  світової  війни  та  вириті  солдатами  бліндажні  ями.
         Придорожні  дерева  то  відбігали  десь  трішки  убік  від  автобуса,  то  наближались  до  нього  зовсім  близько  і  простягували  до  неї,  Галини,  як  їй  здавалось,  свої  віти-руки,  ніби  пропонували  свої  безмовні  обійми,  щоб  забрати  собі  та  віддати  через  коріння  її  страждання  землі  і  послати  із  неба,  через  крони,  котрі  торкалися  висі,  Господню  благодать.  А  автобус  із  розміреною  швидкістю,  шурхаючись  колесами  шин  об  розігрітий  асфальт,  простував  далі  до  своєї  кінечної  мети,  зупинки.
         Жінка  стиха  зітхнула,  зручніше  вмостилась  у  кріслі  автобуса  і  усміхнулась,  пригадуючи  радісні  личка  онуків  та  приколисана  монотонністю  навколишніх  звуків,  відгородившись  від  примарного  майбутнього,  поринула  у  короткочасний,  спокійний  сон.

13.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745906
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Наташа Марос

СКАЗКА…

Приснился  ненавязчиво  портрет  -
Вот  бантики  и  складочки,  вот  бусы.
Теперь  осталось  красочно  сюжет
Оформить  и,  я  думаю:  всё  будет!..

Немножечко,  совсем  чуть-чуть,  в  конце
Мне  надо,  не  размешивая  краски,
Затушевать  румянец  на  лице
И  подвести  по-новой  мои  глазки!..

Смотрю,  любуюсь,  как  же  хороша,
Придуманная  сказка  в  одночасье...
И  пусть  не  отпускает  ни  на  шаг
Меня,  тебя...  И  нас...  не  рвёт  на  части...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745922
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Ліна Ланська

ЗБИРАВСЯ СНІГ


Збирався  сніг...  мені  здавалось,  -  літо.
Тополі  у  весільному  вбранні,
І  квіти  скрізь,  такі  яскраві  квіти
Серед  дощів  всміхалися  мені.

Збирався  лютий,  звісно  що  не  місяць,
А  холод,  скрижаніло,  цілував,
Допоки  душу  біль  і  сумнів  місять.
Таке  буває  іноді,  бува...

Збирався  сніг  завчасно,  захурделив
Нахабний,  долу  нахилив  кущі  .
Тріпочуть  крильця,  змучений  метелик,
Гукає  сонце,  -  тільки  лід  тріщить.

Збирався  політати,  у  пухнасте
Упасти  ліжко,  -  на  листочку  он.
Тепер  же,  молить,  хоч  би  не  пропасти,
Бо  для  біди  немає  перепон.


11.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745885
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Олена Вишневська

тихше…

[i]У  кожному  мовчанні  своя  істерика
/Рінат  Валліулін/[/i]


Гупає  в  скронях  сонце.  Під  серцем  -  тиша.
Плаче  надривно  скрипка,  як  немовля.
Тихше,  маленька,  тихше,  бо  ти  сильніша
З  кожною  тишею,  що  на  тобі  -  петля.

Душить  і  душить  змій  мовчазних  істерик,  
Жадібно  пестить  пальці,  як  материк
Лиже  солоне  море.  І  на  папері
Вкотре  німіє  без  пунктуацій  крик.

Що  тобі,  леле?  Правди  шукаєш?  Тісно
Їй  у  полоні  тіней,  химер  і  зла.
Падають  зорі  сяйвом  примарних  істин.
Падають  зорі.  А  долетять  -  зола.

Все,  що  минуло,  також  впаде  за  обрій:
Дотики  слів,  усмішка  і  порух  вій...
Мабуть,  в  цей  час  любити  -  уже  хоробрість.
Тихше,  маленька.  Тихше...  Бо  він  -  не  твій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Олена Вишневська

тихше…

[i]У  кожному  мовчанні  своя  істерика
/Рінат  Валліулін/[/i]


Гупає  в  скронях  сонце.  Під  серцем  -  тиша.
Плаче  надривно  скрипка,  як  немовля.
Тихше,  маленька,  тихше,  бо  ти  сильніша
З  кожною  тишею,  що  на  тобі  -  петля.

Душить  і  душить  змій  мовчазних  істерик,  
Жадібно  пестить  пальці,  як  материк
Лиже  солоне  море.  І  на  папері
Вкотре  німіє  без  пунктуацій  крик.

Що  тобі,  леле?  Правди  шукаєш?  Тісно
Їй  у  полоні  тіней,  химер  і  зла.
Падають  зорі  сяйвом  примарних  істин.
Падають  зорі.  А  долетять  -  зола.

Все,  що  минуло,  також  впаде  за  обрій:
Дотики  слів,  усмішка  і  порух  вій...
Мабуть,  в  цей  час  любити  -  уже  хоробрість.
Тихше,  маленька.  Тихше...  Бо  він  -  не  твій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Радченко

КА - КА –ЛЮ – ЗА

                 Це  слово  ми  завжди  промовляємо  з  усмішкою,  бо  зразу  ж          
 мимоволі  в  думках  повертаємося  в  літо    двотисячного    року.  Старшим  онучатам  ,  Ані  і  Андрійкові,  скоро  повинно  було  виповнитися  по  чотири  роки,  вони  були  вже  «дорослими».  Аня    дуже  просилася  сходити  до  продуктового  кіоску  самостійно  і  ми  вирішили,  що  вже  можна  їй  дозволити  зробити  так,  як  вона  хоче.    А  треба  було  купити  консервовану  кукурудзу,  яку  онучата  дуже  полюбляли.  Дали  пакет,  гроші,  декілька  разів  заставили  Аню  повторити  слово  кукурудза,  провели  інструктаж,  як  потрібно  правильно  перейти  дорогу  і    те,  що  додому  треба  повертатися  зразу  ж,  тільки-но  вона  скупиться.
               З  гордо  піднятою  головою  Анюта  вийшла  за  хвіртку  і  пішла        
 знайомою  стежиною.  Звичайно,  ніхто  й  не  збирався  залишати  її  без  догляду.  Через  хвилину  я  вже  йшла,ховаючись  за  деревами,  позаду  Анюти.  Вона  йшла  не  озираючись,  щасливо  посміхаючись,  підстрибуючи,  крутячи  пустим  пакетом  .  Ось  і  дорога,  яку  треба  було  перейти  без  допомоги  мами  чи  бабусі.  Я  з  замираючим  серцем  дивилася,  як    онучечка  подивилась  вліво,  вправо,  почекала  поки  проїде  декілька  машин,  а  потім  впевнено  пішла  до  кіоску.  Продавчиня,  тітка  Шура,  побачила  її,  а  потім  мене,  я  їй  показувала,  щоб  вона  мовчала.  Аня  стала  навшпиньки,  заглядаючи  в  вітрину  і    нічого  не  сказавши  продавчині,  почала  ходити  понад  кіоском,  заклавши  рученята  за  спину.  Вона  весь  час  повторюва-ла:  «Ка-ка-лю-за…ка-ка-лю-за…ка-ка-лю-за…»  Пройшло  хвилин  десять,  моє  терпіння  вже  закінчувалося,  а  коли  Анюта  почала  озиратися,  ніби  чекала  допомоги,  не  втрималася  і  побігла  через  дорогу.  На  мене  дивили-ся  розгублені  і  щасливі  оченята,  а  губи  шепотіли  одне  ж  і  те:  «Ка-ка-лю-за…».    Я  присіла  перед    онучечкою  і  запитала:"  Аня,  ти  забула  за  чим  прийшла?."Ні,  я  не  побачила  ка-ка-лю-зу",  —  прошепотіла  вона  і  пригорнулася    до  мене.  Я  підняла  Анюту  і  показала  їй,  де  на  вітрині  стоїть  кукурудза.  Боже,  скільки  було  радості!  Аня  радісно  і  схвильовано  простягнула  долоню  з  грошима  в  віконечко  кіоску  і  гордо,  голосно  сказала:  «Ка-ка-лю-зу».  
                   Додому  ми  йшли  весело  посміхаючись,  взявшись  за  руки.  Аня  декілька  разів  піднімала  голову  і  щасливо  промовляла:  «  Я  сама                      
скупилася».  Все  сімейство  вже  хвилювалося,  але  побачивши  нас,  всі  полегшено  зітхнули.  Такої  смачної  какалюзи  ми  більше  ніколи  їли.
                                                                                                                                                                                                                                                                                       
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745848
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Ярослав К.

Уходят поэты

Так  больно!..  Как  будто  лишаешься  зуба:
Забросив  стихи,  обломав  карандаш,
Уходит  поэт  незаметно  из  Клуба,
Оставив  читателям  весь  свой  багаж...

Уходят  поэты  из  Белого  списка,
Стихами  которых,  быть  может,  дышал...
Куда  и  зачем?  Далеко  или  близко?
Тоскует  по  вам,  уходящим,  душа...

Уходят  поэты...  Приходят  другие...
И  память  стирает  уже  имена...
Нахлынет,  бывает,  порой,  ностальгия,
Пытаешься  чьи-то  стихи  вспоминать...

Уходят  поэты...  Приходят  иные,
Конечно,  уже  привыкаешь  и  к  ним,
И  новые  авторы  -  будто  родные,
Но  ищешь  забытый  давно  псевдоним...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745844
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Потусторонний

Кто к мнению чужому нетерпим.

Кто  к  мнению  чужому  нетерпим,
тот  не  признает  самозаблужденья.
Невежество  -  коварное  затменье,
дающее    основы    преступить.

У  Бога,  горсть  ума  не  попросив,
своё  не  замечающий  уродство,
играет  с  отраженьем  в  благородство
и  тешит  сам  себя,  что  он  красив.

Любая  ложь  всегда  опасна  тем,
что  разрушает  скрепы  с  внешним  миром.
Всесильность    иллюзорного  кумира
базируется  лишь  на  пустоте.

Нелёгок  да  извилист  путь  наверх.
Седлающих  пленённые  твердыни,
изводит    ненасытная    гордыня
частично  узурпируя  успех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745836
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Новоградець

Светка.

Обижаешься  -  вижу  по  взгляду,
Что  не  вышло  с  тобой  погулять,
Вот  вернусь  -  и  всё  будет  как  надо,
А  пока  -  всё  по  кругу  опять.

Снова  мчится  навстречу  разметка,
Рубят  воздух  на  взлёте  винты,
И  я  знаю  -  стоишь  моя  Светка,
Смотришь  в  небо  задумчиво  ты.

С  сожаленьем  глядишь,  провожая,
Как  летим  уходя  от  земли,
Как  на  курс  с  поворота  легая,
Расстворяемся  точкой  вдали.

И  машиной  вороча  крылатой,
На  мгновение  вспомню  игру,
Как  глядела  ты  Светка  когда-то
Как  гоняли  мы  мяч  по  двору.

Без  ума  от  футбольной  девчёнки,
Как  был  рад  что  тебя  подцепил,
Женский  фокус  не  вычислив  тонкий,
И  не  поняв  что  пойманым  был.

Не  забытый,  но  прощен  тот  случай  -
Я  не  раз  доказал  что  я  горд  -
И  с  тобой,  всё  такой  же  везучей,
Улетает,  уходит  наш  борт.

Как  тогда  -  вечерком  на  скамейке  -
Не  уйдёшь  от  тебя  налегке  -
Примостившись  портретной  наклейкой,
Ты  летишь  на  приборной  доске.

Над  притихшим,  ночным  океаном,
Над  седыми  торосами  льдов,
Пролетаешь  и  смотришь  упрямо,
И  ревнуешь  -  поклясться  готов.

Промелькнёт  стюардэсса  проворно,
Улыбнётся  игриво,  коза,
И  сигналом  с  панели  контрольной
Ты  округлишь  большие  глаза.

Не  волнуйся,  прикольная  Светка,
Не  рискнул  бы  тебя  огорчать  -
Ты  сюда,  далеко  за  пол-света,
На  метёлке  смогла  бы  домчать.

Только  здесь,  на  борту,  всё  серьёзно,
Строгим  курсом  отмечен  полёт,
И  в  бездонном  пространстве  морозном
Одиноко  плывёт  самолёт.

Гонят  лопасти  воздух  разрежен,
Стынет  шлейфом  белеющий  дым,
Над  полярным,  чужим  побережьем,
Над  далёкой  Канадой  летим.

Мы  летим  с  тобой  вместе,  подруга,
Как  бы  ты  далеко  не  была,
Нам  в  полёте  никак  друг  без  друга,
Мы  с  тобой  как  два  парных  крыла.

И  ветра  турбулентные,  дуя,
Атмосферой  ломясь  напролом,
Треплют  нас,  но  всё  так  же  лечу  я,
Поднят  в  небо  надёжным  крылом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721507
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 12.08.2017


Новоградець

Сосновий бір

На  пагорбах  синіх,  в  околицях  міста,
Під  першими  крапками  зір,
Шумить  верховіттям  і  пахне  смолисто
В  дитинстві  посаджений  бір.

Давно,  школярами,  ми  прямо  з  уроків,
На  зораних  схилах  ріки,
Садили  невміло  в  ямки  неглибокі
Тоненькі  соснові  ростки.

Пройшло  півстоліття,  і  крони  розкішно
Здіймають  зелений  наряд,
І  вітер  вечірній  гойдає  тодішній,
Мій  третій  від  берега  ряд.

Колишуться  сосни,  гілками  махають,
Скриплять  вже  могутні  стволи,
І  хочеться  вірить  -  також  пам'ятають
Як  зовсім  маленькі  були.

Росли  ми,  міцніли,  і  з  нами  зростали,
Тягнулись  до  сонця  вони,
Земля  їх  живила,  дощі  поливали
І  сніг  покривав  до  весни.

Тепер  вже  дорослі,  ховають  під  хвою
Від  спеки  річні  береги,
І  в  полудень  літній  милують  красою
І  співом  пташок  навкруги.

Ніщо  їм  негода,  вже  в  землю  з  роками
Глибоко  корінням  врослись,
Лиш  в  пам'яті  нашій  залишились  з  нами
Маленькими  зовсім  колись.

І  бором  могутнім  зростає  на  згадку,
Міцнішає  з  плином  років,
Колишня  тоненька,  дитяча  посадка,
Колючі  рядки  їжачків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742753
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 12.08.2017


КВолынский

Очі мої очі. 45 +

Очі    мої    очі  –
Шаловливі    діти,
З  ранку  і  до  ночі
Не  знаю  де  дітись;

Де  б  не  очутився  -
Роздівають  жінку,
С  ким  тільки  не  бився  –
Підкладають  свинку.

Своя…  відвернеться,
А  вони  -  стріляють:
В  пазусі  товчуться,
На  спідницю  лають.

Ходить  народ  чемний
На  «Квадрат»  висячий…
Ми  ж  –  трикутник    чорний
І  вулкан    гарячий.


Що  жінкам  присниться  –
Все  вони  тримали:
Дрин  на  колісниці,
Дві  клешні  з  кігтями.


Що  вони  творили,
Не  сказіть  словами  –
Ледь  живих  пускали
До  рідної  мами.      


Вже  козак  весь  сивий
І  гусар  –  ніякій;
Дві  красиві  сливи
Жінок  манять  всяких.


Зовсім  подуріли
Дві  скажені  фари,
На  трикутник  чорний
Просять  окуляри,


Що  вони  там  бачать,
Що  воно  там  зяє?
Як  вулкан  гарячий
Щедро  пригощає.


Горе  мені  горе,
Що  мені  робити?
Полечу  за  море
Гріх  мій  заморити.


Ой,  куди  ж  Ви,  діду?
Онучата    -  плачуть.
Що  казати  буду,-
Що  до  них  вже  скачуть?


Там,  всі  загоріли,
Без  намиста  ходять  –  
Очі  озвіріли,
Мене  з  глузду  зводять.

Там  трикутник,  білий,
В  золотій  оправі,
Як    маяк  лучистий,
Мої  очі  бавить.

Очі  мої  очі,
Лихо  мені  з  вами.
Як  дожить  до  ночі,
Що  би  ми  поспали.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675715
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 12.08.2017


Ol Udayko

БЕЗДОЩІВ’Я

       [i]Антициклон  Люцифер...  І  ми...
       Роздуми,  навіяні  спекою...[/i]
[youtube]https://youtu.be/uOIHHMnI_Ig[/youtube]
     
[i][color="#87077c"][b]Сонце...  Спека...  Жар...
Серце  –  самовар.
Мозок  мліє,  спить  –
Неймовірна  мить!                                        
Продих...  Небо....  Штиль...  
Степ…  Жара…  Ковил…
Мольби...  Клич  до  зір...
Горячі  рекорд  –
Шкалить  реохорд.
Сонця  й  моря  змаг  –
Мозок  геть  засмаг.
Думки  підла  лінь  –
Птиць  сумна  квилінь.
Гріх...  Відсутність  прощ  –
Не  приходить  дощ...
Певно,  знає  Бог,
Де,  коли…  І  –  ох,
З  ким  і  як  були.
Долі  як  лягли…
То  й  держіть  одвіт
Прісно,  збіса  літ!

…вітерець  дихнув  –
Шле  вологу    ув
Спраглі  ним  поля
Волохом  здаля.
Знають  те  волхви,
Чим  багаті  ви  –
Златом  чи  сріблом,
Злом,    а  чи  добром.
Посилають  вам
Мудрість  з  ветхих  літ…
Вдячні  ми  волхвам
За  такий  привіт
Від  своїх  дідів,
Що  давно  пішли,
Лишивши  удів,
Хоч  були  
                                 орли…

Предки  знали    гріх,
В  них  й  ґедзунок  прощ…
Хмари…  Краплі…  Грім…
Блискавиця…  дощ…[/b][/color]

11.08.2017[/i]
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745729
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Циганова Наталія

***

Где-то  есть  городок,
не  воюющий  с  миром
ни  за  акр,  ни  за  милю.
В  храм  затёртый  порог  -
без  протянутых  рук
и  не  заперты  двери,  
за  которыми  верят
потому,  что  не  врут.
Все  дороги  верны
и  возможны,  и  людны.
В  стариковские  будни
даже  сны  влюблены.
Нет  ничейных  детей.
Нет  могил  безымянных
юным,  смелым  и  рьяным.
...на  вопрос  "это  где?"
все  ответы  давно
до  немого  охрипли
и  затасканы  рифмой  
под  случайным  окном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745744
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Ліна Ланська

ЗЕМЛЯ



На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню?
На  далекій  орбіті  конвалії  пестили  весни.

Тільки  ніч  навкруги...  
Тільки  тіні  я  ті  не  спиню,
Під  нещадною  зливою    айсберги  повінню  скресли.

Вирували  моря,
Із  безодні  вставали  хребти.
Перекинулись  плеса,  дощем  покотились  у  прірву.

День  фату  приміряв,  -
На  вінок  хоч  би  жмут,  нагребти,
Бо  засніжені  квіти  стихія  віднайде  і  зірве.

На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню.
У  малесеньких  дзвоників  нове  імення,    сніжинки,  -

На  мої  береги...
Видно,  так  забажали  боги.
Скільки  сліз  не  зроню,
Застигають,  -    недолі  ужинки.
 
08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745706
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Валентина Ланевич

Як же мені в світі жити.

Як  же  мені  в  світі  жити,
Щоби  не  тужити.
Спраглі  губи  хочуть  пити,
З  тобою  б  ожити.

Із  тобою  би  ожити,
Впустить  тепло  в  груди.
Те  бо  людям  не  судити,
Зацілуй  до  згуби.

Зацілуй,  піддамсь  охоче,
Хай  тіло  хміліє.
У  серденьку  щось  лоскоче,
В  небі  ж  місяць  мріє.

Мріє  в  небі  місяченько,
Вітер  серп  колише.
Як  же  в  парі  буть  любенько,
Душа  вогнем  дише.

11.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745696
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


OlgaSydoruk

Эти реки сбегают на юг и на север…

Обновлённый!

Эти  реки  сбегают  на  юг  и  на  север...
Суждено  по  течению  плыть  в  парусах...
Паруса  подбирают  под  розовый  клевер
И  разлитый  на  небе  ленивый  закат...
Корабли  из  туманов  выходят  седыми  -
В  каплях  крохотных  сладостного  молока.
В  сказке  реки  -  молочные,но  проходные...
Лишь  кисельные  в  сказках  у  рек  берега...
В  моей  сказке  -  век'ами  с  богами  дружили...
В  моей  сказке  -  счастливчик  нежданный  гонец...
И  голов  никогда  никому  не  рубили...
Были  рыжими  все  (с  властелином  колец)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745692
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Лю

Кто скажет мне, какая есть молитва

Наверно  я  к  себе  была  сурова,  
Не  думала,  что  буду  как  палач,    
К  жестокому  убийству  не  была  готова,
Сейчас  я  слышу  с  того  мира  плачь.

Безжалостно,  все  вырвала  страницы,  
Моим  редактором  недавно  был  огонь,  
Душевной  ярости  здесь  не  было  границы,
И  я  не  слушала  тупую  в  сердце  боль.

Кто  скажет  мне,  какая  есть  молитва,  
Чтоб  рукописи  с  пепла  воскресить,  
На  сердце  у  меня  сегодня  битва,  
Как  я  могла  живые  души  погубить?!

Лю…
10.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745645
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Лю

Влюбилась я

Влюбилась  я.  
Да!  Да!  Вы  не  ослышались,  влюбилась,
И  мои  мысли  часто  лишь  о  нем.  
Как  малолетка  в  нем  я  растворилась,  
Когда  наедине  мы  были  лишь  вдвоем.


И  злюсь,  и  радуюсь  одновременно,  что  мне  пришлось  впустить  в  свое  сердце  необычную  на  первый  взгляд  любовь.  Любовь  к  Питеру.  Он  охмурил  мою  наивную  душу  как  малолетку  и  влюбил  в  себя  как  хулиган.  Он  поцеловал  мою  душу  и  при  этом  подарил  мне  незабываемое  и  необычное  чувство  полета  в  неизвестность.  Он  позволил  мне  засыпать  в  самом  центре  своего  сердца  окутывая  меня  белой  ночь.  Я  узнала  вкус  свободы  в  нем,  отбросив  все  свои  тревоги  я  отдалась  ему  не  задумываясь.  Его  теплый  прием  восхитил,  а  сейчас  зовет  к  себе  обратно  манящим  соблазном.  Я  не  там,  но  уже  и  не  здесь.  Его  непредсказуемый  характер  души,  напоминает  мне  мое  переменчивое  настроение.  Когда  он  плачет  -  идет  дождь,  когда  он  хмурится  -  становится  облачно,  когда  он  злиться,  то  ветер  разгуливает  как  господин  по  своим  владениям.  Но  если  у  него  на  душе  тепло,  то  солнце  согревает  всех.  Как  мы  с  ним  похожи.  Он  до  сих  пор  не  отпускает  и  держит  меня  в  своих  крепких  объятиях  и  каждый  день  будоражит  во  мне  воспоминания  о  нашей  с  ним  встрече.    И  понимаю,  что  я  не  одна    у  него,  но  все  равно,  как  влюбленная  женщина,  считаю  себя  его  фавориткой.

Лю...
08.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745647
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Циганова Наталія

Надюша

Стригли  закаты  по  маковки  тыщи  храмов,  
в  ноги  Надюше  бросая  седой  трофей:
тки,  мол,  родная,  по  век  из  любви  и  хлама
всю  широту  от  души  -  в  ширину  тропе.
Битым  стеклом  разрешился  осипший  голос,
эхом  связавший  сегодня  и  горизонт:
жди,  мол,  Надюша,  что  раз  у  тебя  не  голо  -
кто-то  притащит  и  тыл  и  себя,  и  фронт.
Примет.
Чего  уж  ей  нынче  рубить  от  прежде:
век  -  обязует.

А  ей  бы  за  тонной  штор
перестареть  -  и  случиться  опять  надеждой,
тряпкой  сметая  в  ладошку  не  нужный  спор.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745598
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


ТАИСИЯ

Курортный городок

На  морском  побережье
Размещён  городок.
Где  бывала  я  прежде.
Райский  здесь  уголок.

Прижились  кипарисы,
Привлекая  гостей.
Приезжают  актрисы-
Отмечать  юбилей.

Легендарные  тайны
Край  веками  хранит.
Но  туристам  случайным  
Их  открыть  не  спешит…

Я  рисую  пейзажи.
Мне  подвластно  перо…
Привлекают  и  пляжи…
Я  –  как  тот  Фигаро.

Успеваю  повсюду.
То  я  тут,  то  я  там.
Здесь  соседствует  чудо
И  божественный  храм.

Массу  встреч    и  волнений
Дарит  дивный  курорт.
Водопад  впечатлений
Вызывает  восторг.

Рисунок  автора.

10.  08.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745504
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017


Ліна Ланська

НІЧИЯ

Вкотре  безжальний  вирок:  
"Доню,  мені  пора..."
Знову  одна  в  квартирі,  -
Дівчинці  -  півтора.

Ключ  -  найлютіший  ворог.
Крапелька  на  щоці
Висохне  зовсім  скоро...
Зошити  й  олівці

Втіха  отій  малечі.
Стіни  -  її  мольберт.
Сонце  втече  надвечір,
Страхи  почнуть  концерт.

Книжку  в  обіймах  стисне,  -
Рік  ,  як  торішній  сніг...
"Сонце,  я    не  зумисне,
Просто  обставин  збіг."

Мамині    руки  стерпли,  -
Душу  трима  кулак.
Пнеться  мала  запекло:
"Літеру  звати  як?

Хай  не  мовчать,  говорять,
Що-небудь  лопотять..."
Очі  -  бурхливе  море,
Їй  відсьогодні,  п"ять.

Книги  відтоді,  з  нею.
Замок  -  старий  диван,  -
Шерлок  і  Дульсінея,
Борджіа,  Ватикан.

Що  їй  той  ключ,  ті  двері,
Як  уява  уяв
Виллється  на  папері?
Зло?..  добро?  -  НІЧИЯ!

10.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745495
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017


Наташа Марос

ЗАЛИШАЙСЯ…

То  нічого,  що  ти  далеко
І  не  страшно,  що  ти  чужий,
Світ  -  навиворіт,  це  нелегко,
А  чи  легко  тобі,  скажи...

Я  вже  бачила  цвіт  на  вишнях  -
Обривала  п'янкі  плоди,
Відпускала  своїх  колишніх
Може,  поруч  і  ти  ходив...

Все  блукав,  щоб  мене  зустріти,
Повернути,  зректи,  спасти,
Донести  незів'ялі  квіти...
Як  могла  я  не  знать,  де  ти?..

Розминулися  ми  у  часі,
Аж  планети  зійшли  з  орбіт,
Заморожені  вишні  в  чашці
Обережно  даю  тобі...

Відігрій  у  своїх  долонях
Соковиті,  тугі,  смачні,
То  для  мене  вони  холодні  -
Вишні,  зірвані  повесні...

Я  забуду  в  твоєму  світі
Все,  розгублене  поміж  трав  -
Залишайся  в  моєму  літі,
Бо  весну  мою...  він  забрав...

                     -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017


Циганова Наталія

по кукушке…

Замычали  часы,  идя  на  убой.
И  впору
помянуть  кукушонка,  лето  и  много  лет,  
шашлыком  заедая  порох  боёв  за  слово
и  за  личность  и  за  её  же  в  туда  рассвет.
Рьяно  ухнет  звонарь  по  новенькой  чайной  рынде,  
уморив  самогонным  духом  зарю  и  сов
там,  где  раньше  любили.
Нынче  и  присно  мы  где
громко  думаем  ближе  к  ночи  осипшим  псом.

Как  же  люто  пылает  август  звездой  и  кем-то.
Кем-то  очень  живым,  плюющим  на  всех  собак,  
на  словесные  войны  в  целом  и  их  фрагменты...

...пожалевшим  кукушку  честно  за  просто  так.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745460
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017


OlgaSydoruk

Ты прости, что не всё забыла…

Ты  прости,что  не  всё  забыла…
И  не  кажется  –  не  люблю…
А  прошедшее  отпустила
За  страдания  полосу…
Не  печалюсь  и  не  стенаю,
Но  караю  себя  и  корю,
Что  мечтаю,  как  обнимаю
Ни  в  бреду,ни  во  сне  –  наяву…
Ты  прости  меня  –  не  просила
Больше  ночи  одной  у  судьбы…
И  впервые  те  звёзды  остыли,
Когда  вниз  улетали  одни…
Ты  прости  меня,что  не  милые
Ни  слова,ни  ромашки  твои…
Только  сердце  они  покорили…
Как  когда-то,  когда-то  и  ты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745429
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017


Янош Бусел

Весняне…

                                 [i]  [b]  [color="#ff0000"]    Кохання…Що
                                         тут  казати...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#1b941f"]Нарешті…Торшер...    І  ми  -  двоє
Серцями    зв’язались...  Весна
Посіяла  в  душах  кохання,-
Дозріле,  ніжніше  вина.

Він  плечі    мої  обнімає
Цілунками  палить,  снує
Руками  те  плетиво  ніжне,
Котре    слово  НІ  не  дає

Сказати..Щось  котить  донизу,
У  повені  тоне  душа..
Я  тану.  А  він  лише  хмизу
Підкидує..  Волі  лиша...

Весняний  посів...  Дружні  сходи...
Ці  руки...І  губи...Цей  зов!..
Жар  дотиків...Пестощів  коди...
У  скронях  -  розбурхана  кров!..

Нарешті…Збулося...  Одні  ми...
Серцями    зв’язались...  Весна...
Чуттями  поєднані  тими,
Котрим  ні  кінця,  а  ні  дна!!.  
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745378
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017


@NN@

…заримовані гами…

                                                                         ...  і  пахне  хлібом  з  печі
                                                                           серпневий  пізній  вечір...
                                                                                             (Валентина  Савелюк)

Вдень  так  спекотно  -  до  знемоги,
А  вечори  несуть  відраду.
Cурмить  ще  літо  перемогу,
Та  ніч  хвилини  в  нього  краде,

Складає  у  чорнющу  тайстру.
Хоч  серпень  тільки  розпочався,
Та  квітнуть  білосніжно  айстри
(у  вересні  в  них  обмаль  часу).

Цикади  дзвінко  стоголосять,
Не  переслухаєш  до  ранку.
Та  знає  літо  -  скоро  осінь
Наллє  дощів  по  вінця  в  склянку.

Ще  вдень  спекотно  -  до  безтями,
А  вечорами  так  розкішно.
Ще  сонце  сипле  бурштинами,
Години  тягнуться    неспішно...

Ще  дні  наповнені  медами,
В  повітрі  пахне  теплим  хлібом.
Розучують  цикади  гами,
Для  них  зими  не  буде  ніби...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745367
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Олена Жежук

Світанок без сонця

Заберіть  цю  печаль,  
що  в  зіницях  затьмарює  світ.
Моє  зірване  сонце    
скотилось  до  ніг  в  попелище.
Бо  програла  усе,  
а  лишився  лиш  так…  пустоцвіт.
Як  земля  ця  пече  -    
підіймаюсь  до  трав…    і  не  вище.

Це  межа,  це  рубіж,  
це  кінець  безнадійних  вирів...
Та  лише  б  не  отямитись  
в  світі  розколотім  в  друзки.
Мій  притулок  десь  тут,  
серед  мертвих  оцих  берегів.
Мені  б  трішечки  неба,  
щоб  сонцю  не  буть  серед  пустки.

Та  мій  берег  горить,  
тут  я  жриця  спокути    й  краси…
Цей  світанок  без  сонця  -  
і  час  мій  жертовний  спливає…
Ніч  застигла  чи  ні  ?  
Як  вогонь,  як  цю  грань  загасить!?
Моє  зірване  сонце  
мене  у  долонях  тримає…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Ліна Ланська

У РИТМІ ТАНГО

Сполохи  синьо-зелені....  у  ритмі  танго.
Музика  нині  чуттєвості  пише  гімн.
Кинеш  мене  додолу,  стрімким  бумерангом,  -
Я  повертаюсь  зухвалості    навздогін.

Я  повертаюсь  в  обійми  вихром  вогненним
І  розпашілою,  -  кожною  із  клітин.
Ніч  розливає  спокусу,    поклик  сирени  -
Кров  знахабніла,  пекельних  просить  жарин.

Кров  знахабніла,  безвільну  сутність  обпікши,
Випалить  наскрізь  душу  пізнанням  глибин.
Сполохи  синьо-зелені  збуджують  тишу,
Мить  зупиняє    огнистого  танцю  плин.

Мить  зупиняє  силою  спалах  енергій,
Дихаєм  важко,  танго  вчаровує  нас.
Тіло  до  тіла  лине,  -  каденсія  верхи,
Не  сарабанду  сідлаєм,  навіть  не  вальс.

Не  сарабанду,  -  в  обіймах  зваби  надлишки.
Погляд  бентежить,    щось  обіцяє  traspie  *.
Танго  жадання  -  рулетка,  ставки  і    фішки...              
Пристрасні  руки  твої,  мій  маестро-круп"є.

Сполохи  синьо-зелені....  у  ритмі  танго.


*  спотикання  -  елемент  танго.
08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745326
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Валентина Ланевич

Я торкаюся до тебе ніжністю.

Я  торкаюся  до  тебе  ніжністю,
Серцем  чулим  своїм,  живим.
Відгукнися  в  мені  спорідненістю,
Шлях  до  того  є  не  простим.

Тужать  очі  втомою  в  блиску  смертнім,
В  здичавілім  вої  війни.
Сльози  ллються  з  сумом  за  другом  кревним,
Чи  ж  були  вороги  людьми?

Не  вовчиці  їх  породили,  мати,
Цілували  в  тім’я  малі.
Боже  милий!  Опір  зла,  дай,  скарати!
Волі,  дай,  на  рідній  землі!

08.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745263
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Июльские персики

Июльские  персики  -  солнца  подарок.
Вкусить  мне  так  хочется  эти  плоды.
И  каждый  красавец  и  сочен,  и  ярок,
Их  лето  пригрело,  омыли  дожди.

Душисты,  румяны  с  бархатной  кожицей.
Варенье  из  мякоти,  джемы  и  сок.
Возможно,  я  стану  даже  художницей,
Ведь  словом  ложится  мой  первый  мазок.

Картина  словесная,  чтоб  впечатляла,
Как  Клода  Моне,  Серова  искусство.
Меня  не  судите,  я  просто  мечтала,
И  охватило  фантазии  буйство.

(  Речь  идёт  о  картинах  Клода  Моне  "  Персики"  и  Валентина  Серова  "  Девочка  с  персиками".)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745176
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Новоградець

Журавлята.

Злітають  несміло  з  гнізда  журавлята,
Тріпочуть  кумедно  крильми  на  льоту,
Все  вище  і  вище  над  білим  лататтям
Летять  пташенята,  ідуть  ввисоту.

Тримаючись  поруч  із  мамою-птахом,
Над  озером  синім  невміло  летять,
Здивовано  зверху,  з  тремтінням  і  страхом,
На  світ  оченята  пташині  глядять.

Не  бійтесь,  сміліше,  вперед  журавлята,
Потужніше  помах,  скоріш  від  землі,
І  линуть  у  небо  сестричка  і  братик,
Невпевнені  в  крилах,  смішні  журавлі.

Спокійно,  відмінно,  пташина  малеча,
Повище  над  лісом,  тримайте  політ,
Вам  сумнів  не  личить,  і  страх  не  до  речі,
Ви  діти  крилаті  поліських  боліт.

І  крилами  птахи  махають  завзято,
Вже  сосни  позаду,  узлісся  і  луг,
Захоплені  небом,  летять  журавлята,
Над  білим  лататтям  закінчують  круг.

З  почином  вас,  птахи,  сідайте  малеча,
Спочиньте  на  сонці  серпневого  дня,
Вже  скоро  надовго  летіть  вам  з  гніздечка,
Незграбна  і  мила,  пташина  рідня.

Заморські  озера  і  вражень  багато
Чекають  вас,  милі,  в  далекій  землі,
Літайте,  міцнійте,  створіння  крилаті,
Бо  ви  пташенята,  і  ви  журавлі.

Вас  приймуть  гостинно  заморські  діброви,
Та  снитись  вам  буде,  птахи  молоді,
Як  там  на  Поліссі,  в  заплавах  Дніпрових,
Біліє  латаття  на  синій  воді.

В  обпалених  сонцем,  тропічних  широтах
Вам  рідним  не  буде  небачений  світ,
Вам  згадкою  будуть  незграбні  польоти
Над  плесами  рідних,  далеких  боліт.

Вам  буде  до  болю  кортіти,  малечі,
Скоріше    на  крила  зірватися  враз,
Щоб  знову  на  Північ,  до  рідних  гніздечок,
Летіти  додому  в  призначений  час.

І  вам  на  догоду,  на  радість  пташину,
До  сонця  поверне  земля  материк,
Щоб  в  небі  веснянім  як  пісня  пролинув,
Над  озером  рідним,  ваш  радісний  крик.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716950
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.08.2017


Ol Udayko

СЕРПНЕВЕ СОНЦЕ

                   [i]Світлій  пам’яті  В.П.Поліщука,  
                   завідувача  кафедри  вірусології
                   КНУ  ім.Тараса  Шевченка,  доктора
                   біологічних  наук  професора  та
                   гарної  Л  Ю  Д  И  Н  И...  *[/i]

[i][b]Його  планида  впала  у  ранкові  роси
Квітучих  трав  в  заплавах  Ірпеня…
Йому  з  медунки  щастя  назбирали  оси,
Й  не  гаяв  він  життя…    Й  не  відкладав  на  осінь
Нагальних  справ,  працюючи    щодня…

Пора  осінння  все  ж  підкралась  непомітно,
З  собою  прихопивши  купу  справ…
Й  сія́ли  дні  йому  успішні  і  привітні,
І  він  пішов  уперто,  вспак  -  супроти  вітру,  
Й  свою  заплаву  глибоко  орав.

Йому  лягли  до  ніг  терени  України  
Й  отруєна  Чорнобилем  земля…
Його  знання  торкнулись  кожної  родини,
Його  турботу  відчувала  вся  країна,
Антарктика  вітала  з  корабля  .

Серпневе  сонце,  чом  палило  ти  жорстоко
Усе,  що  й  так  палаючи  горить?
Вже  не  такі  й  були  у  нього  довгі  роки,
Щоб  доставляти  світові  якусь  мороку!
Чому  ж  укоротилась  світла  мить?
   
Бо  був  би  крок  у  космос    –  в  царство  бога  Феба**,
Якби  дочасно  в  сонці  не  згорів...
Його  взяло  до  себе  неосяжне  Небо,
Мабуть,  так  треба  Їй  –  його  зорі́.[/b]

О7.08.2017
_________
*Інформація  про  кончину  професора  В.П.Поліщука:
                           http://virology.com.ua/?p=1716

**Аполло́н,  Феб  (осяйний)  —  один  із  олімпійських  богів,  покровитель  музики,  віщування  і  лікування.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745182
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Сергій Прокопенко

Зозуля кувала

Зозуля  кувала,  роки  рахувала  -
Пташкам  обіцянок  не  жаль!
Й  мені  обіцяла  зозуля  немало,  
Та  інша  у  мене  печаль...

Як  курява  в'ється,  водичкою  ллється
Усе,  що  нам  небо  дало...
І  часто  стається,  що  щастям  здається,
Оте?  що  несчастям  було!

Зозуля  кувала,  роки  додавала  -
Сто  літ  обіцяла  цей  раз.
Ніж  вік  дарувати,  то  краще  б  сказала,
Де  щастя  сховалось  від  нас....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745068
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

СПОВІДЬ МАВКИ

                                                                                       *************
                                                                   Коханий,  поцілуй:  горить  в  жаданні  тіло,
                                                                   Та  подих  затамуй:  з  тобою  вже  не  я  -  
                                                                   Фантом  чи  тінь  моя.  Минуле  -  відболіло,
                                                                   Лиш  спомин  по  мені  -  ця  Мавка  лісова.

                                                                   Коханий,  поведу  тебе  на  попелище
                                                                   По  місячній  стезі,  між  сонмами  смерек:
                                                                   Там  подруги  мої  гучні  заводять  грища
                                                                   І  Перелесник  в'є  таночок-оберег.

                                                                   Коханий,  зупинись,  поглянь  в  зелені  очі:
                                                                   В  них  міниться  оте,  що  загубив  колись.
                                                                   А  дорікати  -  ні  -  не  буду  і  не  хочу,
                                                                   І  не  спитаю,  чом    дві  долі  не  сплелись...

                                                                   Коханий,  пригадай    останню  ніч  весняну:
                                                                   Так    розтинали  грудь  піснями  солов'ї...
                                                                   Були  ми  -  як  одне,  ти  звав  мене  -  кохана,
                                                                   Жагуча  нічка  та,  ті  пестощі  твої...

                                                                 Зів'яли  квіти  снів    на  зім'ятій  постелі...
                                                                 Ти  більше  не  прийшов,  чекала  марно  я...
                                                                 Ходім,  коханий,  в  ліс:  там  подруги  веселі
                                                                 Танки  гучні  ведуть...  Там  Мавка  -  не  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744955
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Валентина Ланевич

Ми ж купались у ніжності двоє.

Я  милуюся  ніччю  з  тобою,
Зорепадом  між  скошених  трав.
Світлячки  захопились  гульбою,
Місяць  в  річку  невабом  упав.

І  шумів  в  очереті  вітрисько,
Ляснув  карп  по  воді  і  завмер.
Скрикнув  пугач  десь  злякано  близько,
Полетів,  в  темінь  убраний,  сквер.

А  столітні  дерева  дрімали,
Кільцювали  поважно  роки.
Все,  що  бачили  і,  що  зазнали,
Те  у  кроні  в  прийдешнє  несли.    

Ми  ж  купались  у  ніжності  двоє,
В  обопільнім  пориві  сердець.
Нас  гойдало  кохання  в  каное
І  плело  в  наших  душах  вінець.

07.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Охраняйте с аркебузой

Муза  явно  не  обуза,
И  не  водная  медуза.
Улыбаться  надо  Музе,
Чтобы  не  было  конфуза.
Долькой  угостить  арбуза,
Почесать  слегка  ей  пузо.
Чтобы  крепче  были  узы,
Охраняйте  с  аркебузой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745057
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Ліна Ланська

СОРОКА

Ти  чуєш,  не  тремчу,    а  сокочу.
Втомилась  тінь  у  полудень  шукати.
До  вечора  за  ріг  сховалась  хати,
Допоки  призьбу  й  вікна  поперчу.

Зберу  полин  з  волошками  в  букет,
Червоним  підведу  біленьку  свитку.
Хизується  моя  домівка  влітку,
Сховавшись  піл  солом"яний  кашкет.

Зозуля  щось  кує,  мабуть  сто  літ?
Сорока  хтиво  з  гілки  поглядає,
Чи  маю  я  намисто?  -  звісно,  маю!  -
Розсипались  коралі  по  землі...

У  вишнях  руки,  усмішка  й  спориш.
Шукай  скарби,  як  знайдуться,  пліткарко!
Так  солодко,  хоч  до  нестями  жарко,
Збирай  ті  вишні...тільки  дві  залиш.


03.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745052
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Ліна Ланська

БЕЗЖАЛЬНА МИТЬ

Безжальна  мить  прощального  плачу.
У  квітах  коси  сяють  не  мої.
Мої  за  спину,  ніби  дві  змії
Сховались,  -  завтра  мо`і  вкорочу?

Це  все-таки,  не  вік...

На  нитку  кульку  прив"яжу:  лети!
Цілуйся,  доки  балощі  кортять,
І  регочи  щасливо,  як  дитя
До  сліз,  до  вереску,  до  хрипоти,  -

На  що  вже  Бог  прирік.

Безжальна  мить  здощілого  "було".
Закуте  сизим  холодом  -  "нема".
Тьмяніє  без  вина  кришталь  і  скло,
Під  шаром  пилу  сивіє  дарма.

І  що?  Анічичирк...

Безжальна  мить  прощального  плачу.
Розписані  давно  і  наперед
Корона  й  хрест,  -  то  дасть,  то  забере...
Не  нарікаю,  подумки  кричу:

"Я  тут!  Неподалік..."

Серед  лихих  шулік.
Свою  стежину  впертістю  топчу,
Спаливши,  знову  запалю  свічу,
Щоб  віск  сльозами  стік.

Бездомна  мить,  розірвана  навпіл,  
Вчепилась  дивом,  у  земний  поділ.
Чумацький  Шлях  скидає  зливу  стріл.
Ця  мить,  лиш  перше  з  дев"яти  тих  кіл...

31.07.17




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745042
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Lana P.

ТИ — МІЙ ПОЛІТ…

У  небі  почуваюся,  як  вдома,
Збираю  пил  на  зоряних  полях
І  струшую  на  землю,  коли  втома,
Щоб  освітити  ним  до  тебе  шлях.

І  тільки  ти  мої  муштруєш  крила  —
До  них  не  долітав  ще  жоден  птах.
У  душу  ллється  незбагненна  сила... 
Ти  —  мій  політ,  надійний  серця  дах.           2/08/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744969
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


OlgaSydoruk

Ты на левом стоишь берегу…

Ты  на  левом  стоишь  берегу…
Издалёка  теперь  наблюдаешь...
Как  ромашки  с  букета,в  лугу,
В  белоснежный  веночек  сплетаю…
Ты  не  видишь,как  смотрят  глаза…
И  словами  не  трогаешь  душу…
Укрощённая  страсти  река
Берега  никогда  не  разрушит!
Не  надолго  приходишь  во  сне!..
А  уходишь  -  под  стон  на  рассвете…
И  одну  оставляешь  в  огне!..
Обжигая  касанием  плети...
Прорастаю  полынью  седой…
Красным  маком  и  розою  алой…
Берег  правый  -  остался  за  мной…
Берег  левый  –  далёкий  и  малый…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745005
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Lana P.

КИЦЯ І ЛІТНЯ НІЧ

Розболілись  в  киці  плічка,
Бо  спекотна  літня  нічка.
Сумували  оченята  —
Хочуть  ранок  обійняти,
Що  сховаася  у  тумані  —
Сіроокому  жупані,
В  росянистому  віночку,
У  сонливому  садочку.

Під  сяйливими  зірками
Мріють  хмари  табунами,
Чабанує  місяченько
Їхні  долі  височенько.
А  по  шибі,  у  сплетінні,
Виноградні  лізуть  тіні,
Тягнуть  постать  волохату,
Наганяють  страх  у  хату.

Дочекатись  їй  несила
Перших  променів  Ярила,
Щоб  ясне  сіяло  сонце
Крізь  захмарене  віконце.
Муркотіла  киця  в  ліжку,
Потрусила  сонну  ніжку
І  раділа  дню  новому,
Проганяла  ніч  і  втому.        1/08/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744968
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


НАДЕЖДА М.

Доброта…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U

[/youtube]
Якщо  вас  хтось  образив  ненароком,
Не  варто  тут  трагедію  чинить.
Згадайте  те,  що  буде  вам  уроком:
І  вас  колись  зуміли  теж    простить.

Усі  ми  люди,  всі  ми  помилялись.
Натура  сильна    пробачає    гріх.
До  помсти  тут  ніколи  не  схилялась.
Слабка  душа  лиш  викликає  сміх.

Згадали  ви,  як  стало  тоді  легко,
Як  радість  знов  до  серця  увійшла,
А  всі  образи  відійшли  далеко,
Вже  серце  не  гризе,  не  дошкуля?

По-новому  захочеться  знов  жити,
Радіти  тому,  що  не  помічав.
І  радий  будеш  вогник  запалити,
Який  з  тих  пір  тихенько  погасав.

Хай    вашу  душу  не  розточить  шашіль,
А  сумніви  ніколи  не  гризуть.
Хай  болі  назавжди  покинуть  наші,
А  з  ними  й  всі  проблеми  відійдуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744957
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Ol Udayko

БРОДИЛА МАВКА

     ...природа  породила  мавок  та  русалок.
           А  вони  –  слова...  в  унісон  природі...  
[youtube]https://youtu.be/upbca8cQgKc[/youtube]
[b][i][color="#450b9c"]Бродила  мавка    в  сніжному  саду,
Немов  ЙОГО,  торішнього,  шукала  …  
Колишній  сніг  не  скрашує  ходу  –
Говорить  в  небо  мовою  шакала…

То  ж  не  ходи  в  морозом  стиглий  сад.
Коли    ЙОМУ    повідтинала  крила…
І  не  моли  –  ні  лісовий  посад                
Не  допоможе,  ні  нове  вітрило!

Вогні  очей  –  то  змога  при  життю,
Вві  сні,  що    в  смерті,  ніц  вони  не  значать:
Дай  волю  лиш  покуті,  каяттю  –  
Для  чого  зілля?!  Хай  серця  поплачуть!

Моліться  ж  
в  ту  свою  останню  мить,                
Щоб  в  ніч  на  місяць  жалібно  не  вити  –  
Нехай  сад  сніжно  вами  відшумить  –  
В  житті...  без  крил  
ніч-ч-ого  не  змінити!

[/color][/i][/b]
06.08.2017
_________
*Як  ремейк  твору:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744930
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Ліна Ланська

І ЩО ТА ПІВНІЧ?

І  що  та  північ?  -  стрілок  двох  злиття,  -
Без  страху,  без  жалю,  без  каяття.

Одна  за  одною,  щоденно  рік  у  рік...
Той  біг  життям  Господь  чомусь  нарік.

Торкнулись  і  завмерли,  доки  мить
Шаленства  у  обіймах  відлетить.

І  ми  з  тобою    стрілок  тих  раби,  -
Заручники  зухвалої  доби.

06.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744928
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Владимир Зозуля

Угол жизни

                                             «Я  с  детства  не  любил  овал,
                                                 я  с  детства  угол  рисовал»
                                 .....
Нет…  ничто  меня  не  излечит  –
С  каждым  вздохом  я  угловатей.
Богомол  я  –  земной  кузнечик
С  безответной  мольбой  во  взгляде.

И  ничто  во  мне  не  избудет
Направленье  векторной  стрелки  
В  угловатость  проклятых  будней,
В  угловатость  обманов  мелких,

В  угловатость  форм  и  движений,
В  угловатость,  что  выпирает,
Вне  возможности  продолженья
Угловатенько  умирает.

Чувства-крылья  ненужно  виснут,
Выворачиваясь  наружу,
В  угловатость  нескладных  мыслей,
В  угловатость  слов  неуклюжих.

В  угловатость  порывов,  жестов…
Ну,  куда  от  тебя  мне  деться,
Угловатость  Несовершенства,
Угловатость  ума  и  сердца?..

Если  Бог,  как  круг,  бесконечен
В  совершенстве  овально-вечном,
Я  -  гранично  очеловечен
В  угловатости  быстротечной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744917
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Олена Жежук

Мені пора…

                                                 [i]      Не  виглядай,  як  хмари  розійшлись,  
                                                     Бо  не  твоя...  твоя  була  колись.
                                                                                                               Ліна  Ланська[/i]

Мені  пора…  А  ти  не  маєш  крил.
Змітаю  сніг  /  і  де  в  цю  пору  взявся?/
Заварюю  міцний  дев'ятисил  -  
До  рани…  потерпи,  не  озивайся.

Я  ще  прийду  у  наш    холодний  сад
В  часи  дощів,  вітрів  і  сніговіїв.
Допоки  розцвіте..,  а  втім,  назад
Не  повернуся!    Не  плекай  надії.

Хіба  лиш  в  снах,  з  очей  зелених  «блись»,
Незрима  Мавка  зникне  берегами.
Та  не  твоя…  твоя  була  колись,
Тепер  замкнуте  небо  ланцюгами.

Мені  пора…  за  обрієм  жеврить.
Не  вий  на  зорі,  сам  зализуй  рани.
В  мені    наш  сад  зів'ялий  теж  болить...
І  під  крильми  ще  кровоточать  шрами.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Ліна Ланська

УЖЕ?

Не  пишеться,  не  пишеться  і  край.
Розлитого  до  краплі,  не  зберу.
Не  вистачить  моїх  маленьких  рук,
Хоча  щодня  кажу  собі:  "Збирай..."

Збирай  у  літо  грози  і  полин,  -
Духмяний  смуток  подиху  залиш.
Маленьке  зерня  ще  народить  книш
Серед  негоди,  заздрощів,  хули.

Не  пишеться,  бо  соковитий  муст,
Хоч  і  не  гроно,  ще  ж  і  не  вино.
А  Муза  крапель  сонячних  давно
Вже  зачекалась,  до  тремтіння  вуст,

Безсиллям  душу  ріже,  як  ножем.
Хмільного  в  спеку  скільки  не  налий,
Однак  той  дзбан,  як  не  крути,  -  малий.

А  десь  же  зеленіше,  бо  чуже.
Колись  було,  -  тоді,  як  ми  були...  
Діряве  небо  дощ  не  вбереже.
Не  пишеться,  чи  пишеться  уже?

01.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744912
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Владимир Зозуля

"Шерше ля фам"

                                                                 "посвящается  моей  жене"

Как  много  в  жизни  делаем  мы  зря…
Как    медленно  и  трудно  мы  взрослеем…
И  удрученно  в  прошлое  смотря
О  многом  запоздало  сожалеем…
Эх…  если  б  воля  в  том  была  моя
И  время  воротить  достало  б  сил
За  многое  раскаялся  бы  я…
За  многое  прощенья  попросил...  
И  зная  жизни  новую  ценУ
Я  б  Вас  нашел…  моя  –  «ля  фам  шерше».
Я  б  Вам  живую  подарил  весну
(а  не  поделку  из  папье-маше).
Я  был  бы  к  Вам  внимателен  и  мил…
Я  б  слушал  Ваши  легкие  шаги…
Я  б  по-другому  Вас  сейчас  любил…
Я  б  написал  Вам  о  любви  стихи…
Я  б  приносил  цветы  Вам  просто  так…
Я  был  бы  с  Вами  каждый  час  и  миг…
Я  б  в  Вас  опять  влюблялся,  как  дурак…
Я  рисовал  бы  Ваш  прекрасный  лик…
Я  был  бы  трезв,  без  теней  на  щеках…
Я  б  даже  не  взглянул  на  прочих  дам…
Я  б  Вас  одну  носил  бы  на  руках…
Я  б  Вам  вернул  всё  то,  что  должен  Вам…
...Эх…  ка́бы,    ка́бы…  осень  на  дворе…
Летят  листочки  сожалений  разных…
А  в  памяти  моей  –  календаре
Так  много  серых…  и  так  мало  красных.
Близка  зима…  уж  первый  снег  кружи́т,
Не  заметая  в  осени  следа.
Калиновая  ягода  –  души,
Ты  горькая…  и  поздняя  всегда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564662
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.08.2017


Янош Бусел

Не заламуй руки…

                                         [i]  [b][color="#bf1515"]  С.  Єсєнін.
                                             Переклад  на
                                             українську...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#191b7d"]Не  заламуй  руки  –  знесені  мости,
Мені  інша  мила,  а  зовсім  не  ти.

Інші  стежки  ловлять  шурхіт  підошов-
Я  не  тебе  бачу,  не  до  тебе  йшов.

Серцю  вже  всерівно  -  не  твоє  воно.
Просто  ...закортіло  глянути  в  вікно.
[/color][/b][/i]
                                 [i]  [b]    [color="#69133b"]  Оригінал.

Не  криви  улыбку,  руки  теребя,
Я  люблю  другую,  только  не  тебя.

Ты  сама  ведь  знаешь,  знаешь  хорошо-
Не  тебя  я  вижу,  не  к  тебе  пришёл.

Проходил  я  мимо,  сердцу  всё  равно-
Просто  захотелось  заглянуть  в  окно.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744785
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Аяз Амир-ша

Старушка.

Опрятного  вида  седая  старушка
Над  мусорным  баком  склонилась.
Неужели  последняя  в  жизни  "кормушка"?
Неужели  вот  так-то  она  опустилась?

Но-нет!  -  рядом  с  нею  собаки...
Кольцом  окружили  все  с  мусором  баки.
Щенки,кобели  и  брюхатые  суки
С  надеждой  взирали  на  женские  руки.

Для  них  подбирала  из  бака  объедки
И  тихо  шептала:-Вы  все  мои  детки.
Давала  и  сукам,и  псам,и  щенкам..
И  слёзы  катились  ручьём  по  щекам.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713869
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 05.08.2017


Аяз Амир-ша

Злива.

Набрякло  і  сказало  сиве  небо:
-Я  зараз  вас  прополощу!
Просити  урожаю,люди,треба,
А  ви  все  просите  дощу?

І  небо  впало  і  розбилось.
Загуркотіло,затряслось,
На  дрібні  краплі  розлетілось
І  цілим  морем  розлилось.
                                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 05.08.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2017


Новоградець

Не нам розквітнули каштани…

Не  нам  розквітнули  каштани
Післявоєнної  весни,
Без  нас  травнева  ніч  настане,
Ми  не  вернулися  з  війни.

Вирує  море  бурунами,
Б'ють  тихо  краплі  по  хлібам,
Подруги  наші  йдуть  не  з  нами,
Все  не  для  нас,  і  все  не  нам.

Для  нас  тюльпани  на  граніті,
І  розцвітає  в  полі  мак,
Нам  небеса  навстіж  відкриті,
Нам  все  небесне  -  просто  так!

Тоді  весною,  в  рік  кривавий,
Коли  горів  зі  Сходу  шлях,
Нас  прийняли  в  обійми  трави,
Ми  залишилися  в  полях.

І  вже  знайомими  стежками,
Росистим  лугом  не  пройти,
І  тільки  вас,  під  небесами,
Безмовно  бачим  з  висоти.

Ми  з  вами  радість  розділяли,
І  ваші  болі  у  свій  час,
І  поруч  з  вами  пролітали,
Коли  сумні,  ви  йшли  без  нас.

Тепер  не  нам  цвітуть  каштани  -
Ми  полягли  у  тій  війні,
І  лиш  пташиними  клинами
Летим  над  вами  навесні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743243
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 05.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

СОН

                                                                                                       ************
                                                                           Ця  володарка-ніч  шепотіла  крізь  тишу  верлібрами  -  
                                                                           Із  непам'яті    в  сни  попливли  осяйні  міражі:
                                                                           Я  вбирала  тебе,  як  вологу,  глибинними  фібрами,
                                                                           Неповторність  жаги  -  між  реальністю  й  сном  на  межі...

                                                                           І  відкинула  ніч  запинало  холодне  свідомості:
                                                                           Ти  долиною  йшов  десь  туди,  де  синіла  імла.
                                                                           Білі  квіти  в  руках,  а  душа  -  в  чарівній  невагомості,
                                                                           Я  дивилась  услід,  а  покликать  тебе  не  могла.

                                                                           Билось  серце  тоді,  трепетало  так  болісно-солодко,
                                                                           Твої  очі  зоріли  мені  крізь  феєрію  снів...
                                                                           Це    кохання  було?  Ця  ілюзія  щастя  -  і  голоду?
                                                                           Океан,  що  топив,  що  не  знає  межі  й  берегів.

                                                                           А  володарка-ніч    шепотіла  крізь  тишу  верлібрами...
                                                                           Білі  квіти  зів'ялі  -  о  диво!  -  лишились  мені.
                                                                           Я  вбирала  тебе,  як  вологу,  глибинними  фібрами...
                                                                           Ти  -  єдиний,  котрого  я  бачила  тільки  вві  сні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744705
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Ответ (вдохновила песня Ю. Визбора "Ты у меня одна")

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xP7noHL7NCM[/youtube]  
                                                                                                                   
                                                                                                                     Ты  у  меня  одна
                                                                                                                     Словно  в  году  -  весна,
                                                                                                                     Словно  в  ночи  -  луна,
                                                                                                                     Словно  в  степи  -  сосна...
                                                                                                                                                             Ю.Визбор

                                                                                                       *****************
                                                                         Ты  говорил:  -  одна...
                                                                         Счастья  прибой  -  волна,
                                                                         Кружится  голова:
                                                                         Ласки  твои,  слова...
                                                                         Тот  незабвенный  день:
                                                                         Май  нам  дарил  сирень,
                                                                         И  ускользала  тень
                                                                         Под  голубую  сень...
                                                                                       
                                                                                       О  королева-ночь,
                                                                                       Можешь  ведь  нам  помочь:
                                                                                       Счастье  нам  напророчь...
                                                                                       Вот  он  уходит  прочь.
                                                                                       Доля  его  зовет
                                                                                       Снова  за  горизонт  -  
                                                                                       Брезжит  едва  луна,
                                                                                       Рвется  в  душе  струна.

                                                                             Слышишь,  тебя  зову
                                                                             Снами  -  и  наяву,
                                                                             Под  голубой  звездой
                                                                             Я  говорю  с  тобой:
                                                                             Знаешь,  ведь  ты  -  один
                                                                             С  юности  -  до  седин,
                                                                             Верный  и  добрый  маг,
                                                                             Жизни  моей  маяк.

                                                                                             Честь  для  тебя  -  не  звук,
                                                                                             Самый  надежный  друг,
                                                                                             Кров  от  житейских  стуж  -  
                                                                                             Мой  и  отец,  и  муж.
                                                                                             Память  про  сказку-ночь  -  
                                                                                             Наша  с  тобою  дочь.
                                                                                             Греет  и  светит  вновь
                                                                                             Счастья  звезда  -  любовь...
                                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744808
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Троянда Пустелі

Поетична ринва

поетична  ринва  зціджує  дощ  
із  моїх  думок
і  напоює  ними  сухий  грунт
в  мені  раптово  виникає  зневоднення
та  спустошення
а  все  навколо  потопає
у  воді
у  сенсі
занурюючись  у  потаємні  закутки  
мозкових  звивин
у  голові  в  невдахи
в  моїй



П.с.  фото  моє

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744789
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Квітка))

час в рюкзаку

а  час  в  рюкзаку  за  плечима,
увесь  майже  вийшов  на  мрії.
реальності  мало,  застинеш,
неначе  той  мармур  з  надії...

крізь  пальці  нещадно  весь  витік,
твій  час  що  піском  безневинним.
нікому  нічого...лиш  миті,
тримають  докупи  невпинно...

лиш  краплі  солоні  проллються...
ти  знову  рюкзак  свій  шукаєш...
а  там  порожнеча,  сміються,
роки  що  назад  не  вертають...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744848
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


НАДЕЖДА М.

Круговерть життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]

Коли  життя  закрутить  в  круговерті,
Не  піддавайсь  душевній  суєті.
Відверті    тут  поради  слухай  серця,
Вони  не  підведуть  в  передчутті.

Хай  хвиля  враз  накриє  з  головою,
А  ти  не  смій  здаватися,  пливи.
Бо  цілі  досягнеш  лиш  боротьбою,
Найменшу  із  надій  тримай,  лови.

До  берега  дістатися  нелегко,
Бо  вітер    б"є  щосили  у  лице.
Борися  поки  день,  іще  не  смеркло,
Хоч  руки  налились  твої  свинцем.

Вдихни  повітря  та  на  повні  груди.
Не  треба  поспішать,  перепочинь.
Нехай  ще  сили  трохи  тут  прибуде.
Яка  краса  життя,  як  моря  синь...

Не  раз  каміння  з  берега  кидали,
Та  все-таки,  уже  ти  на  землі.
(Хоч  збити  тебе  з  курсу  так  бажали)
Втрачали  свою  силу  сили  злі.
------------------------------------------------      
(  Образ  зібраний)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Олена Жежук

Ти в серце впустиш… (60 +) )

Як  сутінки  огорнуть  твій  світанок,
Дощів  завісу  вип'є  суховій,
Як  сірим  смутком  ляже  на  твій  ґанок
Печаль  років  …    то  пригадай  Її.

Хоч  для  любові  пізня  вже  година,
І  серце  мудрістю  наповнилося  вщент,  
В  зіницях  тлілих  зблисне:  «Ти  єдина!»
І  під  грудьми    так  млосно  запече,

Й  торкнеться  сонця    –    Її  дивосвіту...
Бо  сонцесяйності  не  зупинить  рокам.
Напнуті  ще  вітрила  пізньоцвіту,
Дурманом  вишня  спогад  обпіка.

І  щоб  відпити  хмелю  того  дива,
Відчути  щастя,  простір,  висоту!
П'янкого  трунку,  божевілля  зливу!  
Ти  в  серце  впустиш…  Осінь  золоту.


Ремейк  ....      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Така вже доля

Така  вже  доля  у  цих  двох:
Життя  й  любов  йшли  різними  стежками.
Давно  все  вкрив  зелений  мох,
Шляхи  земні  розмилися  дощами.

Країни  розділяли  їх,
Несказані  слова  терзали  душу,
Запорошив,  неначе  сніг,
Від  холоду  сховались,  ніби  в  мушлю.

Здавалось  буде  завжди  так,
Але  Всевишньому  згори  видніше.
Зі  смутком  прилетів  той  птах,
Сказав  -  таки  коханій  найцінніше.

Чому  зі  смутком,  болем  він?
Бо  втрачено  було  немало  часу.
І  охопив  серденько  сплін,
І  згасли  сили  раптом  передчасно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744790
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Валентина Ланевич

Ой, ромашки, ромашки, ромашечки.

Ой,  ромашки,  ромашки,  ромашечки,
Квітнуть  в  лузі  за  тихим  селом.
Вітром  гнані  хлюпочуться  хвилечки,
В  ставі  їх  розглядають  бочком.

І  вербичка  до  них  нахилилася,
Одиноко  стоїть  на  горбку.
Ніч  кохання  чарівна  приснилася,
Ті  б  зітхання  відчуть  на  яву.

Позабутись,  що  в  доленьки  крайняя,
Відволожити  душу  й  вуста.
Впала  з  неба  росиця  лиш  ранняя,
А  ще  пісня  гучна  солов’я.  

А  ромашки  цвітуть,  обіймаються,
Усміхаються  сонечком  всім.
Тим,  хто  у  парі  і  тим,  хто  мається,
Серцем  милим,  таким  золотим.

04.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744748
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Ліна Ланська

ІЗ КІПТЯВИ

Плекала  Ніч  думку  -  помститись.
Не  вбитись  би,  -  вбити,  відбити...
У  Дим  закохалася,  -  Світло
Сховала  в  кишеню,  а  звідти,
Із  кіптяви,  -    Ружа    розквітла.

На  денці  душі  зледеніло,
Чи  скельце,  чи  зерня  без  діла,
Лежало  сто  літ  і  два  роки.
Просилось  на  волю,  просило
Удосвіта  хвильку,  допоки

Жагою  опоєна,  скаче
Потвора  розбещена,  наче,
Без  клепки  і  совісті  зовсім.
Подумаєш,  скельце  заплаче!  -
В  теплі  запітніло,  не  в  льосі,

А  Дим  пустотливо-грайливий,
За  вітром  майне  і  немає.
Розлючена  Ніч  скаженіє,
Шукає,  гвалтує,  ховає,
Що  вхопить,  така  веремія!

Від  ревнощів  розум  -  в  тартари,  -
Закинула  Зорі  за  хмари.
Сама  від  безсилля  осліпла,
Бо  Дим  п"є  із  іншої  чари,  -
Із  кіптяви,  -    Ружа  розквітла.


28.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744735
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


OlgaSydoruk

Свет исчезает в окнах…

Изменённый!

Свет  исчезает  в  окнах  друг  за  дружкой...
В  пустые  чашки  -  капли  звонкие  воды...
Вивальди  "Лето"  -  обволакивает  грустью,
Воспоминанием  объяснения  в  любви...
Смолкает  -  разговор...
Всё  -  тише,тише...
Тускнеет  нимб  у  бледных  фонарей...
Ночь  чёрной  кошкой  опускается  на  крыши...
Целует  лоб  Его  Величество  Морфей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744702
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


OlgaSydoruk

А в тот июль…

Изменённый!  Ностальгия!

А  в  тот  июль,в  экватор  лета,  -  
Жара  и  пекло:  два  в  одном...
Глаза,уставшие,от  света…
Вода  плюс  девять  пахнет  льдом!..
И  обжигает,как  медуза...
Мы  убегаем  от  волны...
Диета  южная  -  арбузы...
Шезлонги  пляжные  -  пусты...
Сон  беспокойный  -  до  обеда...
"Прибоя  волны  холодныыыы..."  -
Кричали  чайки  от  рассвета…
В  экватор  лета…В  пик  жары…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744695
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


ТАИСИЯ

Я не хочу забывать!

     

Ты    ушёл  из  жизни    рано,  мой  любимый  ветеран…
Я  сегодня  вспоминаю  наш  начавшийся  роман.

Как  приехав  из  столицы  в    этот  тихий    городок,
Повстречала    2-х  военных:  «  с  чемоданом  кто  б  помог»!

Ты  ухаживал  красиво,  вместе  с  другом  приходил
И  всегда  цветов  охапки  (не  садовых)  приносил.
Колокольчики,  ромашки  в  диком  виде  собирал
И  тайком  мою  веранду  утром  рано  наряжал.

Мы  грибов  насобирали  и  делили  пополам:
Сыроежку  мне  прибавил    незаметно  –  «  стыд  и  срам!»
На  охоте  мог  распутать  чудом    заячьи  следы…
Мы  с  тобой  не  оставались    очень  долго  без  еды.

Куропатки,  как  жаркое,    безусловно,    хороши.
Мы  свежатиной    питались,  прямо  скажем,  от  души.
Я  в  палатке  ночевала  –  голодна  до  «  коликов»…
Ты  принёс    на    удивленье    жареного  кролика.

На  рыбалке  мне  нежданно,  очень  крупно  повезло.
У  меня  был    клёв  удачный,  а  тебе  всё  не  везло.
Но  зато  была  ушица  с  пылу,    с  жару    -    хороша!
Да  и    «жаренка»    отменна:  лещ,  карась  и  3  ерша!

Мы  работали  вдвоём    в  научной  экспедиции.
Нет  конца  моим  рассказам    –    добрые    традиции.


9.  05.  2014.  –  03.08.  2017.  (изменён)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744628
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Олександр Самір

люблю. . люблю. .

Любовь  моя  ты  -  это  время
Что  птицей  нежности  летит
В  объятьях  снов,    надежды  семя
Что    вечно  тянет,  как  магнит

За  неба  край,  за  горизонты
Прохлада  в  зной,  что  оживит
Ты  как  весенние  экспромты
Как  осень  тайны,  что  хранит

В  моих  руках,  ты  это  счастье
Судьбу  за  все  благодарю
Закрою  сердце  от  ненастья
Твое  своим,..  люблю..люблю..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744577
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Ліна Ланська

А ТИ Б МЕНЕ КЛИКАВ

Нехай  би  світили  не  зорі,  
Хоча  б  ліхтарі  у  імлі.
Нехай  би  тонули  у  морі
Не  тіні,  -  піщинки  малі,

А  ти  б  мене  кликав  опівночі.

Нехай  би  ту  тінь  обійнявши,
У  хвилях  печалі  втопив.
Нехай  би  сьогодні  і  завше
З  любові  в"язали  снопи,
 

А  ти  б  мене  кликав  опівночі.

Нехай  би    причастя  любові
Єднало  навік  міражі.
Нехай  би    віночки  тернові
Спіткали  безчестя  чужі,

А  я  почекаю  у  Вічності.

А  ти  б  мене  кликав,
А  я  б  почекала...
Нехай  би  велика
У  ніч  на  Купала,
Чи  ватра,    чи  квітка  
Розквітла.
У  хвилях  здіймалась
До  світла,
А  ти  б  мене  кликав.

10.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744556
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


ANELI

Август, лето…

У  августа  есть  странные  привычки-
Играть  дождями  в  солнечные  дни;
И  в  изумруд  раскрашивая  речки,
По  вечерам  в  полях  сжигать  костры.
И  каждый  лист  еще  зеленых  веток,
И  каждая  травинка-колосок  -
Еще  наивно  верят  в  это  Лето,
И  август  дарим  им  последний  вздох...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744546
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


OlgaSydoruk

Мои мелодии с секретом

Мои  мелодии  с  секретом:
К  ним  теноровые  ключи…
Сюжет  последнего  сонета  –
До  кромки  пропасти  во  ржи…
Произнесённые  обеты
(За  все  прощённые  грехи)  –
В  глубоком  омуте  у  лета…
В  той  самой  пропасти  во  ржи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744527
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Читай душі моєї чистий лист.

Ти  будь  ведучий,  я  буду  ведома,
В  жіночій  долі  істина  проста.
Цнотливо-ніжною  в  світлиці  вдома
Чекатиму  тебе,  я  -  доброта.

Я  -  твоя  жінка:  мила,  люба,  вірна,
Вберусь  у  сукню,  виріз  -  декольте.
Розкішна  зачіска  і  я  чарівна,
Кохай!  Що  є  між  нами,  те  святе!

Твоя  царівна  я,  ти  -  повелитель!
До  твоїх  ніг  спадає  мій  батист.
Крилом  накриє  нас  Ангел-Хранитель,
Читай  душі  моєї  чистий  лист!

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744536
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Коли в серці твоїм оселяється сум.

Коли  в  серці  твоїм  оселяється  сум,
Огортає  тривогою  збуджену  душу.
Тіло  раптом  пронизує  холоду  струм,
Не  впускай  у  думки  неприкаєну  скруту.

Усміхнися  до  сонця  в  новім  теплім  дні,
Вітру  навстріч  підстав  у  обійми  обличчя.
Прожени  геть  проблеми,  оті,  навісні,
Нехай  лихо  само  у  куті  чистім  злиться.

Вийди  в  степ,  чи  у  поле,  у  гай,  що  шумить,
І  єством  злийся  з  ними,  відчуй  благодаття.  
Віддай  морю,  чи  горам,  усе,  що  болить,
І  вогонь  запали,  як  жертовне  багаття.

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744509
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Янош Бусел

Літо 1959.

                             [i]  [b]  [color="#ff0000"]  Вірш  із  циклу  „Весна  надії  .”
                                   Перша  відпустка…  Як  я  хотів
                                   відвідати  село!..  Пройтись    на  
                                   очах  у  вчителів…  Сходити  в
                                   кіно  в  сільський  клуб,  по  вулиці...
                                   Уже  в    людському  вбранні.  Ой!..[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0f0f73"]Буяє    лiто.    Гримлять    колеса.
Я    у    вiдпустку    їду    в    село...
Зостались    там    десь    днiпровськi    плеса,
Вогнi    будови,    добро    i    зло.

В    батькiвськiм    домi    не    був    бiльш    року.
Усяк    бувало  -  та    слав    листи,
Що    всього    досить,    життя  -  нiвроку,
Що    я    засмаглий  -  до    чорноти.

I    ось    я    дома.    Костюмчик  -  новий,
Сорочка    й    туфлi  -  усе    як    слiд.
А    ,,Бiломор''    той,    що    вiз    з    будови
Смакує    батько    й    Петро  -  сусiд.

Димок    пахучий    пливе    пiд    стелю,
Чарка    туманить    свiжiсть    думок...
Стає    палацом    низька    оселя,
В    нiй    само    щастя    карбує    крок.

Лиш    мати    бачить    мозолiв    грона  -
I    з    них    будує    правди    мости.
Я    ж    знаю  -  взимку  -  житло    як    зона,
Звiдки    не    вийти,    бо    в    чiм    iти?

А    поруч    ходить    Вона,    єдина,
Котра    давно    вже    хвилює    кров...
Ой,    мамо,    мамо  -  для    твого    сина
Була    тюрмою    одна    з    будов.

Димок    пахучий    пливе    пiд    стелю,
Чарка    туманить    свiжiсть    думок.
Дитинством    пахне    низька    оселя,
В'ється    розмови    тихий    струмок...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744346
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


OlgaSydoruk

На большой виоле прежние сыграют…


На  большой  виоле  прежние  сыграют,
Отдавая  душу  пламени  огня!..
Усмирив  желание,страстью  остывают…
Как  большие  реки  –  среди  гор  песка…
Бархатные  звуки  –  сладкие(когда-то)!
Бархатные  звуки  -  томные  слова…
Есть  на  свете  где-то  бесконечный  кратер…
И  одно  дыхание  -  длинная  строка…
Солнце  разрывает  пелену  тумана,
Прожигая  светом  ночи  паранджу…
Айсберг  убегает  в  воды  океана…
Время  испытает  не  одну  судьбу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744359
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


Олена Вишневська

На відстані дотику

[i]"...я  не  сам  і  ти  також  не  будеш  сама
бо  на  мені  твій  мед  і  в  мені  твоє  жало"
                                                                               /Ю.  Іздрик/[/i]



Я  так  довго  наосліп  ішла…  і  нарешті  -  стіна,  
Пробиваю  вікно  /хоч  би  й  так,  як  зачинені  двері/.
Я  сьогодні  залишила  тут  всі  свої  імена  –
Щоб  знайти  /за  вікном/  твоє  місто  між  тисяч  імперій.

Під  ногами  розкришений  світ  амальгами  дзеркал.
Він  усотує  кожен  мій  крок,  хоч  би  де  не  ступала.
Що  роблю  я  під  зоряним  сяйвом  нічних  покривал?
І  чому  кораблів  твоїх  манить  так  місячний  спалах?

Все  ж  довкола  фальшиве:  від  світла  й  до  слів  на  вустах.
Та  мені  все  одно:  ти  отрути  налив  до  Граалю...
Я  –  на  відстані  дотику  /наче  впольований  птах/,  
Бо  твій  мед  на  мені…  і  в  мені...  а  в  мені  –  твоє  жало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744338
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


ТАИСИЯ

Кое-как


Неуютно    нынче    летом
Даже    лирикам-  поэтам!
Я    мечтала    -  с  ним    в    объятья!
Сшила    свадебное    платье.

А    оно  меня  не  слышит.
Ливень  сносит  даже  крыши.
За  штурвалом  грозный  ветер.
Жертву  он  себе  приметил.

Вдруг  торнадо  налетает  –
Моментально  с  ног  сшибает.
А  деревья  с  корнем  рвутся.
Люди  в  панике  несутся…

Всё    «не  так»  в  природе  стало.
Лето  красное  устало…
Человек  попал  впросак,
Оптимизм  его  иссяк.
Доживает  кое-как.
Это  явно  –  Божий  знак!

Ведь  одних  благополучий  
Не  бывает  –  это  факт!
Пусть  побольше  будет  лучше!
А  поменьше  –  «кое-как»!

01.08.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744331
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


Наташа Марос

А ТОЛКУ…

Я,  словно  дура,  искала  Амура,
Стрелы  ловила,  и  в  гости  звала...
После  бессонницы,  свечку  задула,
В  небе  далёком  -  звезду  подожгла,
К  жизни  вернулась  я,  даже  курила,
И,  в  одиночку,  пила  допьяна,
Прошлое  болями  заговорила,
Видимо,  пролито  мало  вина...
             .........................
Я,  может  быть,  глупо  выгляжу,
Конечно  же,  не  пила  -
Тебя  я  из  сердца  выгнала,
А  толку?  В  душе  -  зола...
     
             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744330
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


@NN@

Що відділяє день від ночі

                             За  епіграф;    можливо  хтось  скаже
                                                                                         -  пафосно,
                                                                       та  вчора  лиш  ці  слова
                                                                       стугоніли  у  скронях...


Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужка  вечорова.
Чому  душа  болить,  а  очі
Слізьми  стікають  знову  й  знову.

Десь  там,  на  сході,  геть  під  корінь
Цвіт  українського  народу
Вирубує  *  всесвітній  злодій*,
І  кров  смакує,  наче  воду.

І  залишає  в  полі  чистім,
Найкращих,  хто  обрав  свободу,
(не  тих,  хто  мов  потрухле  листя)
-  Синів  Вкраїнського  Народу.

Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужечка  ранкова.
Болить  серденько,  плачуть  очі,
Та  відродиться  Край  мій  знову.

Засяє  сонце  над  степами,
Перекувавши  біль  на  Славу,
Хай  нам  не  вірять...  Бог  же  з  нами.
Ми  відбудуємо  Державу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744299
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


Ol Udayko

ЛІТНЯ ВТОМА

[i]  ...жара  літня  в  унісон  душевній  мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна  втома…  Від  кагалу  міста,  
суєти,
від  тарабарщини  і  хтивих  витребеньок  влади...  
Вдихнути  тиші  аромат  –  не  мовну  канонаду…  
Так  хочеться  втопитися  у  вирві  
самоти!

Пройтися  раз  по  росяній,  нескошеній  
траві,  
зануритись  в  вечірню  млу,  в  туманах  накупатись,
озонового  меду  із  пелюсток  наковтатись  
і  погойдатись  на  стрункій,  як  лезо,  
тятиві…

Відчути  теплоту  і  смак  колиханих  
дібров,  
на  мокрих  луках  побродити  відчайдушно  босим,
на  відстані  душі  відчути  неминучу  осінь,
з  пеньків  зустрічних  тупо  наколоти  
дров…  

А  з  тих  бажань,  що  докучали  ласій  плоті  
вчора,  
побудувати  в  зруб    цнотливу  хатку  лісника,
бо  благодать  жадань  пустих  холодна  і  хистка  –
не  манять  ілюзорні  води  Стиру  і  
Печори…

Світанками  ж  чекатиму  в  колибі  у  гості
мавку,
Що  принесе  з  собою  чари  й  лісу  аромат,
Відкине  дров  у  ватру  і  підстелить  з  м'яти  мат.
Своїм  теплом  зігріє  вже  давно  схололу  
лавку…

Та  що  це  я?  Розмріявся  й  піддався  супокою!
Пшениця  жде,  а  ще...  удосвіта  іти  на  сою…[/color][/b]

1.08.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


Квітка))

как давно мы с тобою, ни больше, ни меньше, лишь остров…

как  давно  мы  с  тобою,  ни  больше  ни  меньше,  лишь  остров...
изрезанных  линий,  что  делят,  наш  остров  на  два...
что  неровные  грани  израненных  болью  так...остро...
ты  тихо  ступай...  в  неизбежности  грянет  война...

и  остров  повержен...  сожалением  грустные  волны,
так  шумно  прибоем,  ненастьем  приходят  в  сердца...
что  в  сомнениях  горьких  штормами,  любовью,  ты  вспомни...
а  что  остается  у  трещин  -  идти  до  конца...

ведь  назад  невозможно,  мы  были  не  больше,  лишь  остров,
испещренных  линий,  у  гордости  просим  ответ...
одиночества  грани  в  потерях  все  впились  так  остро...
прибой,  он  затихнет...  услышим  размытое  нет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743941
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 01.08.2017


Радченко

Репетиция прихода осени (акро)

[b]Р[/b]епетиция  прихода  осени  —
[b]Е[/b]сть  в  мелодии  дождя  и  грусть,  и  боль.
[b]П[/b]латье  летнее  в  цветастой  россыпи
[b]И[/b]  меж  туч  цвет  неба  ярко-голубой.
[b]Т[/b]ихой  поступью  шли  сенокосами
[b]И[/b]  короче  стали  летние  деньки;
[b]Ц[/b]вета  янтаря  поля  полосками,
[b]И[/b]  вдоль  них  синеют  густо  васильки;
[b]Я[/b]блоками  пахнет  до  оскомины,

[b]П[/b]ахнет  грушами,  как  будто  мёд  разлит.
[b]Р[/b]азве  мы  с  тобою  не  запомнили  —
[b]И[/b]злучением  в  душе  любовь  скользит.
[b]Х[/b]мурится,  грустит  июль  в  преддверии  —
[b]О[/b]сень  где-то  рядом,  ветер  разболтал.
[b]Д[/b]аже  наши  сны  уже  поверили...
[b]А[/b]вгуст  точно  знает  —  лета  он  финал.

[b]О[/b]сень  в  чувства  принесёт  смятение  —
[b]С[/b]ерой  грустью  щедро  напоив  сердца.
[b]Е[/b]й  не  верь  и  не  дари  смирение  —
[b]Н[/b]ас  навек  объединили  два  кольца.
[b]И[/b]  не  раз  день  летний  станет  у  крыльца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744268
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


НАДЕЖДА М.

Мало треба так…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WdB7236qOaY    
[/youtube]

Дощ  почався  якось  несподівано,
Краплями  ударив  по  шибках.
Прокотивсь  потоками  розгнівано,
По,  нагрітих  сонцем,  жолобках.

В  поведінці  цій  він  був  так  певний
Знав,  що  зачекалися  дощу,
Полюбляють  стан  оцей  плачевний.
За  любов  старанно  пригощу.

По  землі,  порепаній  від  спраги,
Потекли,  радіючи,  струмки.
Мріяли  так  довго  про  розваги...
Іноді  збуваються  й  думки.

Жебонять  струмочки,  спотикаючись.
До  вподоби  їм  сьогодні  гра.
З  камінцями,  по  дорозі  граючись,
Річечка  маленька  вже  текла.

Довго  я  дивилась  на  цю  зливу,
В  голову  приходили  думки:
Мало  треба  так,  щоб  буть  щасливим.
Ось,  наприклад,  так,  як  ці  струмки...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744211
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Ліна Ланська

Я НЕ ПРИЙДУ


Ти  не  чекай  мене,  я  не  прийду,
Хоч  не  забути  і  не  оминути,  -
Останні  миті  гіркої  спокути,
Гарячими  сльозами  -  
                                                         по  льоду.

Я  не  збираюсь,  навіть  уночі,
Коли  в  безсонні  знемагає  туга,
Зневіри  бог  та  демонів  наруга
Давно  мені  залишили  ключі.

Відкриті  двері...  
                                 ти  чекаєш  десь,
Спаливши  в  попіл  ноти  та  бемолі.
Віск  скрапує  під  полум"ям  неволі,
Поки  озерцем  виллється  увесь.

Зухвалості  я  забуваю  мить.
Здавалось,  заметіль  -  
                                   цвіт  яблуневий,
Січнева  ніч,  палка,  ніби  травнева,
Тріпоче  серце  і  жнивами  снить.

Не  хочу  йти,  сповита  страхом  знов.
І  не  прийду,  не  клич  зболілу  душу.
Я  так  далеко,  та  сказати  мушу,
Кохання  те  -  в  темницю...  
                                                 без  розмов!

Не  виглядай,  як  хмари  розійшлись,  -
Сріблясте  лезо  ріже  шов  останній
Моїх  надій.  Облудні  сподівання,
Бо  не  твоя...  
                       твоя  була  колись.

11.02.2015.
ред.  29.07.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744223
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


НАДЕЖДА М.

Душа мінлива, як погода

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zHe21-Uqi8g  [/youtube]

У  природі  все  непередбачене:
Навіть  влітку  випадає  сніг.
Те,  що  у  душі  було  щось  втрачене,
З  часом  викликає    просто  сміх.

Бо  душа  мінлива,  як  погода:
Іноді  ллє  сльози  без  причин.
Мабуть,  це  для  неї  насолода,
Розвести  мокву  цю  ні  за  чим.

А  коли  дощі  ідуть  стіною,
І  тремтить  від  грому  вся  земля,
Тут    її  побачу  я  другою:
Свої  плечі  раптом  розправля.

І  чомусь  їй  хочеться  радіти,
Розуміти,  що  проходить  все,
Що  дано  один  раз  лише  жити,
А  невдачі  просто  пронесе.

Має  у  мені  права  безмежні,
Ось  на  поводку  у  неї  йду.
Іноді  дратує  ця  залежність.
Вихід  тут  шукаю...  І  знайду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743934
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 31.07.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2017


ANELI

Что может быть прекрасней тишины…

Что  может  быть  прекрасней  тишины?..
Когда  горят  в  чернилах  неба  звезды.
И  ты  едва  касаешься  Земли...
И  делишь  Вечность  только  с  этой  ночью.
Дыханье  ветра,  взмах  крыла  совы...
И  аромат  лавандового  рая.
Что  может  быть  прекрасней  тишины,
Которой  в  мире  бесконечно  мало..?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744150
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...
Чомусь  так  важко  в  грудях...мабуть  втома...
Ще  видихають  хати  в  небо  дим,
Хоч  від  зими  давно  у  них  оскома.

Весна...  весна?  Невже  я  дожила?
Невже  мороз  сховався  у  барлозі?
Я  вірила,  я  мріяла,  змогла...
Ліси  синіють  в  пролісків  облозі.

А  я  дощу  так  прагну,  як  тебе...
Та  тільки  дощ  на  цілу  вічність  ближче.
Катую  свою  душу  і  себе...
А  може,  то  не  втома,  а  вітрище?

То  він  мені  вдихнути  не  дає  —
Збиває  подих  і  тривожить  душу,
І  розвіває  все  життя  моє...
А  край  дороги  зацвітає  груша...

А  там  і  перший  грім,  і  солов'ї,
І  келихи  тюльпанів,  як  граалі...
Ну  що  ж  на  груди  тисне  так  мої?..
Напевно,  то  сніжинки  нерозталі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.07.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Проникновенна пламени жара

Приятный    нежный,  лёгкий  поцелуй,
Как  бабочки  прикосновение.
Прошу  тебя:  не  надо,  не  тоскуй,
Мне  дорого  с  тобой  общение.

И  встречи  под  светящейся  луной,
Волнующие  трепетом  в  ночи
Важны  мне,  несомненно,  дорогой.
Мелодией  одной  вдвоём  звучим.

Ну  разве  может  кто  -  то  помешать
Сердцам  гореть  искринками  костра,
К  тебе  прижаться  и  теплом  дышать...
Проникновенна  пламени  жара.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743875
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Кізка

Не  із  глини,  я  жива,
Роги  -  це  моя  краса,
І  білява  голова.
Шерсть  шовковая  звиса.
"  Ме,  ме,  ме",  -  гукаю  я.
Сонце  в  очі  зазира.
Літом  весело  щодня,
Їм  травичку  задарма.
Дам  я  діткам  молока,
Бо  смачна  кругом  трава.
Вип*ю  воду  із  струмка
І  творитиму  дива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743888
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Новоградець

Хмаринки

Летять  хмаринки  тихо  вдалину,
По  небу  пропливають  без  упину,
Одна  наздоганяючи  одну,  
Міняючись  грайливо  щохвилини.

Куди,  хмаринки,  разом  біжите,
З  яких  країв  несетесь,  легкокрилі,
І  як  у  вас  дізнатися  про  те,
Від  чого  ви,  пухнасті,  побіліли?

Мовчать  хмаринки  в  синій  висоті,
Не  хочуть  ні  про  що  розповідати,
Їм  на  смішні  запитання  оті,
Звисока,  краще  мудро  промовчати.

Летять  вони  по  справах  непростих,
Їм  діла  до  бездільників  немає,
Вони,  хмаринки,  зовсім  не  із  тих
Хто  просто  так  по  небу  пролітає.

На  зимніх  плесах  знову  журавлі
Нудьгують  в  засихаючих  озерах,
І  в  спраглій,  вже  потрісканій  землі,
Шукають  воду,  бродять  в  полі  зебри.

Ніхто  їм,  крім  хмаринок  з  висоти,
Води  не  принесе  із  океанів,
Вони  спішать  скоріш  допомогти,
Вони  як  порятунок  в  день  останній.

Підхоплені  то  бризом,  то  смерчем,
По  небу,  до  відміченого  краю,
Промчать  хмаринки,  випадуть  дощем,
І  знову  з  моря  шлях  розпочинають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743901
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Новоградець

Дикий Мак

Пронеслось  лихолетье,
Стихли  выстрелы  враз.
Шрамом  землю  отметив,
Грозный  пламень  угас.

Бродит  аист  полями
Отгремевшей  войны
И  лежат  под  камнями,  
Спят  в  тиши  пацаны.

Друг  споткнувшийся  рядом,
В  перекрёстном  огне,
И  сожжённый  снарядом
В  полыхнувшей  броне.

Спят  друзья  незнакомы,
Спят  мужья  и  сыны,
В  опустевшем  их  доме
Их  шаги  не  слышны.
́
Только  в  луге  как  память,
С  первой  майской  травой,
Вспыхнет  кровью  и  пламям
Дикий  мак  полевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701050
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 30.07.2017


КВолынский

В ночь, . .

В  ночь,  налил  бокал  вина…
Враз…представилась  она.
Выпил  залпом  -  вижу  дно…
Ох,  ужасное  оно!
 
Нету  счёта  грешных  дней,
Нет  уж  тайны  больше  в  ней,
Всё  разгадано…Тоска!
Между  кольтом  у  виска.

Крутишь,  вертишь  барабан,
Как  штурвалом  капитан,
Вдруг,  проснётся  обалдуй
Под  названием..."  Привет".
 






                                   

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722226
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 30.07.2017


КВолынский

Зачем Вы душу приоткрыли,

Зачем  Вы  душу  приоткрыли,
Впустив,  погреться  у  огня,
Давно  остывшего,  согрели  -  
Надеждой  дразните  меня.

Теперь,  душа  любви  желает:
Страдать  и  мучиться  в  огне,
Как  снег  весною  вера  тает,
Что  Вы  нуждаетесь  во  мне.

Уже  пленён    мой  разум  пылкий,
Прикрытый  тайной  нежных  чувств,
А  вид  потерянный  и  жалкий,
Как  ветром  обнесённый  куст.

В  чужой  стране,  средь  гор  высоких,
Мне  не  построить  к  сердцу  мост,
И  голосок  приятный,  звонкий,
Уж  не  услышать  с  ваших  уст.

Вас  греет  солнышко  Востока
И  Палестинская  Звезда,
А  я  –  заброшенный  далёко,
Страданьям  отдан  навсегда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720080
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 30.07.2017


Янош Бусел

Хутір…

                   [i][b]    [color="#bd1e1e"]Сліди  Столипінських  хуторів...
                       Потім  -  Совіти...  Сльози...Розор...
                       Дивлюсь...  Мораторій  на  землю...
                       Що  буде  з  вишневими  селами?..[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#17821d"]Попiд    лicом    клаптi    поля,
Сурiпкою    вкритi,
Трохи    далi  -  на    роздоллi  -
Волошки    у    житi.

На    узлiссi  -  кущ    кропиви,
Здичавiлi    рожi  -
Там,    де    яблука    та    сливи
Зрiли    в    загорожi.

Там,    де    дiм    стояв    та    клуня
Галушки    Свирида,  -
Ще    Столипiнське    вiдлуння,
Справа    його    дiда.

Як    там    збiжжя    наливалось,
Пахли    гречка    й    динi!
А    в    невiсток    появлялось
Щорiк    по    дитинi...

Та    прийшли    в    шкiрянках    люди,
З    мiста,    знать,    привiтнi,
В    хатi    нишпорять    повсюди,
Риються    в    дровiтнi.

Пiдрубали    рiд    Галушки  -
Працював    не    в    мiру  -
Посадовили    в    теплушки
Й    гайда    до    Сибiру...
             
Попiд    лiсом    клаптi    поля,
Потом    не    политi,
Де    кляне    сирiтську    долю
Перепел    у    житi...    [/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744044
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Валентина Ланевич

У вогні горівши, боїться і прози.

Кидаєш  погляд,  місяцю  холодний,
У  ніч,  закохану  в  палаючі  зірки.
Вдивляєшся  у  океан  бездонний
Сивого  Всесвіту,  в  поглинуті  віки.

Доріжку  світла  тчеш  мрійливо-ніжну,
По  небі  в  хвилечках  між  хмар  собі  пливеш.
Полонив  душеньку,  ту,  з  роду  грішну,
У  льодяні  обійми  маниш  та  зовеш.

Стискає  туга  щемна  плачем  серце,
Пісню  виспівує  смутную  крізь  сльози.
Мало  б  спокій,  коли  було  би  мертве,
У  вогні  горівши,  боїться  і  прози.

30.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744010
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Наташа Марос

ПОУТРУ…

Очень  страшно,  когда  поутру
Просыпаешься  и  понимаешь,
Что  растаял,  как  сахар  в  жару,
Тихий  шёпот  ушедшего  мая...
Я  не  знала,  что  утро  больней
Ожиданий,  что  длятся  годами
В  предвкушении  снова  пьянеть,
Но  уходит  тепло  между  нами...
Всё  прошло  -  ни  забыть,  ни  вернуть  -
То  ли  сладкое,  то  ли  с  горчинкой
Чувство  давнее,  помня  вину,
Затерялось  случайной  песчинкой...

           -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743986
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


НАДЕЖДА М.

Айстри - квіти кохання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oe8l5ShOEb4
[/youtube]
В  склянці  кришталевій  на  вікні
Сонце  полоска  своє  проміння,
Зайчиком  відбилось  на  стіні.
Захопило  це  мене  видіння.

У  воді  хлюпочуться  квітки,
По  кімнаті  пахощі  літають.
Айстри  одягли  свої  хустки,
Кольорами  всі  мене  вражають.

Десь  я  відчувала  такий  стан.
Мабуть,  щастя  має  такий  запах.
І  пронісся  дивний  ураган:
Радості  відчула  дивний  спалах.

Плакала  й  сміялась:  все  в  однім,
Бо  душа  радіти    ще  уміє.
Хай  цей  привід  буде  все  ж  чудним,
То  цьому  радіти  все  ж  посміє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744036
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Ліна Ланська

ТИ В МЕНЕ ПРОРІС

Ти  в  мене  проріс...Хто  дав  право,
Нахабно  засіяти  вихор?
Ну  звідки  медове  те  лихо,
Безжально-пекуче  і  жваве?

Ти  в  мене  проріс,  опівночі
Гукаєш,  -  навіщо,  не  знаю...
Маленький  червінчик  шукаю,
Безцінний!  -  клену,  позаочі.

Ти  в  мене  проріс  не  бажанням,
Не  шалом  сплетіння  і  муки.
Безкрилий,  німий  і  безрукий,
Хворобою  звешся,  насланням?

Ти  в  мене  проріс...Злами  -  зломи  
Дверцята  порталів  відкрили,
У  душу  зіпхнувши,  впівсили,
Дитинства  безхмарного  спомин.

29.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744027
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Циганова Наталія

вот теперь…

Вот  теперь  будем  мы  искалеченным  небом  смыслом
хриплой  виолончелью  баюкать  святую  страсть,  
удивляя  возможных  до  первой,  до  трезвой  мысли...
и  не  только  возможных  -  и  каждого  беса  мать...
Вот  теперь  наблюдать,  как  по  сдутого  шара  телу
бестолковая  стрелка,  чтоб  даром  не  лился  дождь,
загремит  на  закат,  устремляясь  стандартно  влево,
вызывая  по  номеру  каждого  часа  дрожь.
Вот  теперь  на  трамвай,  закольцованный  на  привычке  -
развенчать  хоть  упрёком,  хоть  верой,  хоть  кровью,  что
неземная  любовь  без  конечной  -  не  станет  притчей:
не  весна  с  годом  выпуска  -  было,  мол,  и  прошло.
Вот  теперь,  разорвавшись  остывшим  гнездом  и  птицей,
вшить  мобильными  трелями  где-то  под  печень  нить...
дегустируя  ноль,  уместившийся  под  ресницы
вот  теперь...
...вот  теперь  просто  б  жить  себе  и  любить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743890
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017


Жанна Чайка

Вечер…

Вечер.  Снов  струится  дым,
нереальность  у  порога.
Звездность  старый  палантин
опустила...  Недотрогой

тень  течет  между  стволов
тонких  сосен,  пальм,  строений.
Пахнет  мятой...  Птицелов
вышел  в  поиск...  Складки  лени

опустились  на  постель,
занавесившись  мечтами.
Лишь  души  несмело  трель
отзывается  стихами.


28.07.2017







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743859
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Witer

Я тебе відшукаю

Сьогодні    із  само́го  ранку  неспокійно  на  душі
Якихось  перемін  піднесено  чекаю
Та  звісно,  що  наро́дяться  вірші
А  ще  –  тебе  я  відшукаю!

Ти  придивись,  я  тут,  я  поруч  є
Я  вітер  –  перешкод  мені  немає
А  ось  і  ти  –  кохання  не  просте
Привіт!  Тебе  вітаю!

От  зараз  я  торкнусь  тебе  –  відчуй
За  руку  я  тебе  тримаю
Зі  мною  ра́зом  потанцюй
Навколо  в  танці  закружляю

Я  розтривожу  тишу  навкруги
Всі  хмари  розжену  –  хай  сонце  сяє
Піді́йму  хвилі  на  воді
Кущі,  дерева  й  квіти  захитаю

Ти  йдеш,  я  біля  тво́їх  ніг
Пісок  гарячий  розкидаю
Я  близько,  та  далеко  в  вишині
Милуюся  тобою,  споглядаю

Плечей  твоїх  торкнуся  –  обійму
Як  друг  –  та  з  усією  чистотою
Тепло  відчую  тво́їх  рук
Та  заберу  його  з  собою

Твоє́  волосся  враз  розворошу́
Ним  буду  бавитись  немов  дитина
Як  шовк  дорогоцінний  в  нього  я  пірну
Природи  дивовижне  павутиння

У  тво́ї  очі  безсоромно  загляну
Хоч  маю  силу  –  перед  ними  не  встоя́ти
В  них  бачу  я  глибінь  морську
В  картинах  тво́ї  очі  можна  малювати

Я  буду  із  тобою  ніч  та  день
Я  вітер  –я  ніколи  не  зникаю
Тобі  бажаю  щастя  та  благословень
Бо  я  тебе́  кохаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743803
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Янош Бусел

Два подихи…

                                 [i][b]    [color="#b81a1a"]  Життя…  Людина…[/color][/b][/i]

[b][b][color="#1a2382"]Два  подихи,-  в  один!..  І  дотики  набуті…
Палкі…Тепла  роса…Ти  шепчеш  ті  слова…
Довіку  б  бути  в  цій  хвилюючій  покуті…
А  ти  -  все  далі  йдеш  …Піднята  голова  -

І  жилочка  тремтить…Прозора  ніч  -  чаклунка!..  
Цілунки!..  Лід  вогню…Оті!!!  Твої…І  сил  
Немає  вже  нести  шал  вогняного  трунку!..
Вже  вітерець…Від  них…Чуттєвих  наших  крил…

Чумацький  віз  пливе…  На  голі  плечі  -  зорі…
Селена  промінь  ллє…Шаліють  цвіркуни…
А  двох  уже  несе  палке  солодке  море…
Десь  є  щасливіші?..  Та  звісно!..Це  –  вони!!.
[/color][/b][i][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743854
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Жанна Чайка

Сон….

В  отраженьях  вижу  краски.
Как  размыт  сюжет...
Исковерканы  подсказки.
Затуманен  свет.

Отрицанье  бродит  всюду,
прогибая  дол.
Привыкают  к  грусти  люди...
Правит  произвол.

Достучаться  есть  надежда
здесь  -  сейчас  -  потом...
Бал  ведет  порок  невежда.
В  зазеркалье  дом.

Сон  сметает  явь  надменно,
марево  плывет...
За  порогом  перемены,
умному  -  в  зачет.

24.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743852
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


НАДЕЖДА М.

Ніжніше ніжного (за твором…)

За  твором  Крилатої  А  знаєш...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663

Хоч  ти  далеко,  як  нічна  зоря,  
Як  неба  синь  –  рукою  не  вхопити,
На  трон  тебе  возношу,  мов  царя.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

Години  перелилися  у  дні.
А  дні  в  роки́  –  нічого  не  зробити,
Між  нами  мур.  Прийди  хоча  б  у  сні.
А,  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

На  наше  завтра  дзьоб  наставив  крук.
Любові  панцир  час  уже  розбити.
Та  я  не  можу  молот  взять  до  рук.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.
--------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8bwANUUlP0A  [/youtube]

Десь  лине  музика  сумна,
Неначе  ніжний  витвір  серця.
Яка  чуттів  тут  глибина!
Чому  ж  так  серце  гучно  б"ється?

Невже,  весь  час  ти  мною  жив,
Хіба  не  втрачена  надія?
Маленький  вогник  засвітив,
Зумів  звільнить  від  ностальгії.

Чому  ж    мелодія  так  крає,
Тривожить  душу  аж  до  дна?
А  ти  все  слухаєш  й  зітхаєш..
Це    твого  серця  таїна!

Повільно  все  кругом  стихає,
До  сну  іде    твоя    душа.
І  біль  повільно  вже  вщухає,
Бо  й  в  сні  ця  музика  втіша.
-------------------------------------
Любочці  від  Надії..  Хай  у  вас  все
буде  добре...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743847
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Крилата

А ЗНАЄШ…

Хоч  ти  далеко,  як  нічна  зоря,  
Як  неба  синь  –    рукою  не  вхопити,
На  трон  тебе  возношу,  мов  царя.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

Години  перелилися  у  дні.
А  дні  в  роки́  –  нічого  не  зробити,
Між  нами  мур.    Прийди  хоча  б  у  сні.
А,  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

На  наше  завтра  дзьоб  наставив  крук.
Любові  панцир  час  уже  розбити.
Та  я  не  можу  молот  взять  до  рук.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Ліна Ланська

ПЕРЕХРЕСТЯ ЛЮБОВІ

У  зіницях  -  вогненні  хрести
То  не  я  і  звичайно,    не  ти,
То  безмежного  Всесвіту  стріли
Нас  з  тобою  і  занапастили.

Щоби  в  засуху  зерням  зійти,
Може  в  душу  помалу  врости?
Боже,  дай  мені  віри  і  сили,
Щоб  за  руки  узявшись,  ступили

Не  на  кладку  хистку,  на  мости.
Не  печалі  ,  -  кохання  нести,
Хай  нам  скоряться  прірви!..  бриніло

Перехрестя,  любові    мірило,
У  зіницях,  -  вогненні  хрести.

"Не  віддам,  захисти  і  прости,
Чи  почути  мене  Ти  устиг?.."

Відгриміло  і  в  ніч  зазоріло.

19.07



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743838
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Ol Udayko

КРАПЛИНИ БЕЗВІКУ

     ...музика  в  унісон  ритмам  душі
               п    р    и    с    н    и    л    а    с    ь...
[youtube]https://youtu.be/ufySzCCBoaA
[/youtube]

[i][b][color="#8906a3"]Тілесну  ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  я  впущу  –
нехай  несуть  тебе  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  в  тобі  бушує  неугавний  Гелій,
хай  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе,  добрий,  милий,  невичерпний  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  безвіку  мої  усі  –  для  тебе:
тобі  віллю  свій  древній  генотип
і  прихилю  до  тебе  зорепади  неба  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color]  [/b]

28.07.2017


©  Copyright:  свидетельство  о  
публикации  №117072801397  

28.07.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743770
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Циганова Наталія

100 страниц

Самым  белым  листком  отрывалось  утро  -
значит  есть,  всё  же,  белорождённый  цвет,
не  убитый  жарой,  по  январски  хрупкий...
...и  не  жаль  же  кому-то  писать  рассвет
в  убегающих  рельсах  на  дно  июля?,
чёркать  небо  носами  железных  птиц?...

...не  спросив:  а  хочу  ли  я,  а  могу  ли  
написать  снова  начисто  100  страниц?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743767
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


OlgaSydoruk

Я не твоя уже, наверно…

Я  не  твоя  уже,наверно  -
Я  не  скучаю  за  тобой…
И  не  люблю  тебя  безмерно
Своей  простреленной  душой…
Темнеет  горизонт  и  север…
И  клевер  красный  -  за  рекой…
Изящно  вырезанный  веер,
За  чем–то  снова  под  рукой…
Я  не  твоя  уже,  наверно!
Не  умиляет  комплимент…
Но  надеваю  белоснежный…
На  тот  –  торжественный  момент…
И  осторожно  повторяю
Слова,забытые,тогда…
И...  может  снова  обретаю…
Или  -  теряю  навсегда?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743670
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Ліна Ланська

ПРИПНУТИ

Припнути  мрії?  -  трісне  ремінець.
Думки  припнути,  нащо  тоді  жити?
Тож  і  веде  до  ранку  під  вінець
Благословення,  зорями  розшите,

Думки  і  мрії  -  два  моїх  крила.

Припнути  ночі?  -  спрага  вип"є  дні.
Припнути  сонце,  кригою  здолає
Безодня  зла...  нащо  вона  мені?
Немає  світла  і  мене  немає.

Тебе  нема?  -  і  Вічність  замала.


25.07.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743635
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Потусторонний

Брошен.

Брошен,  не  нужен,  отсутствует  ужин,  
завтрак  вчерашний  прокис.  
Мир  однокомнатный  скомкан  и  сужен,  
но  обратился  в  эскиз  
правды,  открытой  ещё  для  кого-то.  
Жизни  остаток  давя,  
стало  засасывать  гнилью  болото  
жалкую  участь  червя.
Там,  где  разорваны  тонкие  связи  –  
грубость,  пороки  и  грязь.  
Скопище  злой,  одноклеточной  мрази  
липнет,  слюной  пузырясь.
К  людям,  истерзанным  скверной  падений,  
Бог  так  сурово  не  мил.
Выплакал  душу    поэзией  гений  
и  надорвавшийся    пил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743623
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Іванюк Ірина

Чаша, що не б"ється

Смакуй  плин  радощів  із  Чаші,  що  не  б"ється,
і  не  тьм"яніє  з  кожним  рухом  часу...
Для  чого  в  тріщинах,  надбитий,  з  глини  глечик?
Надщерблені,  із  фарфору,  образи...

Навіщо  обважнілих  гір  полиці,
закиданих  друзками  серед  бруду...
То  все,  як  тінь  містична  духу  "вуду",-
і  не  дарма,  що  так  тривожно  досі  спиться  ...

Сниться...  Чи  сняться  едельвейсові  вершини
і  чи  збираєш  там  до  торби  хмари?
Біліють  серед  трав  ромен-отари...
В  зеніті  сонця  Чаша  пломениться.

25.07.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743548
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Валентина Ланевич

Дрімле згублений час у пожовклім листку.

Дрімле  згублений  час  у  пожовклім  листку,
Що  безжально  зірвав  дужий  вітер.
Старий  пес  примостивсь  на  твердім  килимку,
Час  об  нього  свої  ноги  витер.

Із  незрячих  очей  покотилась  сльоза,
Теплий  сум  обійняв  кволе  серце.
Щебетала  круг  нього  мала  дітвора,
Те  згадалось,  і  сміху  відерце.

За  водою  з  ріки  десь  побігли  роки
І  не  стало  любові,  так,  просто.
Вірний  пес  все  чекає  на  ласку  з  руки,
Сліпим  зрячий  стає  в  житті  часто.

26.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743572
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Янош Бусел

Сирітка…

                                             [i]    [b]  [color="#ff0000"]  Три  їх  було  в  селі...  
                                                     Сталінська  школа...
                                                     Ленінська  школа...
                                                     Березівська  школа...[/color][/b][/i]


[i][b][color="#19107d"]Зайду  -  гляну...  Березівка...  Школа  -  руїна,
Півстоліття  сюди  не  ступала  нога...
Було  три  їх  в  селі,-  та  настала  година
Однієї...  Вона    вже  не  всім  дорога...

Дві  зламали,-  а  третя  зосталась  гибіти
Довгі  роки,  травмуючи  душі  й  серця,-  
Підросли  і  роз'їхались  ті  сільські  діти,-
Кому  домом  була  кам'яниця  оця...

Тут  мужніли...  Учились...  У  юність  ступили...
Перші  теплі  чуття...Перші  дотики...Шал...
Пусті  вікна...  Заходжу...  В  душі  затремтіли
Давні  спогади...  Класи...І  печі,-  внавал...

Ось  учительська...  Клас,  де  ми  гризли  науку...
Рештки  парти...  Сміття...Стеля  чорна,  гнила...
Жаль  ожив...Бо  тут  вперше  я  дівчини  руку
В  свою  взяв,-  та  забрала...Втікла..  Дітвора!..

Ось  чотири  гвіздки,-  Карли  -  Марли  висіли...
І  свої...  І  чужі...Вже  на  смітнику  всі...
Бо  отой  комунізм,-  сон  рябої  кобили,-
Наші  ниви  готові  під  новий  посів!.

Я  пробрався  уламками...Вийшов...Все  квітне...
Ці  занедбані  рожі...  Спориш...  Бур'яни...
Вже  стежини  нема,-  це  подвір'я  бездітне...
А  була  ж!..  Широченька...Вмирають  вони...  

Я  наваживсь...  Березівка...Школа  -  руїна,
Півстоліття  сюди  не  ступала  нога...
Було  три  їх    селі,-  та  настала  година.
Коли  стала  одна,-  вже  не  всім  дорога...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743569
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Олена Вишневська

Опіки снів

                       [i]сумбурний  НЕвірш[/i]
 

Ваба  моя  –  
опіки  снів  на  долонях.
Згуба  моя    –
небо  дощами  навскіс.
Сивий  туман  –
тінню  прощань  вздовж  перону.
Вічний  обман    
змієм  підшкірно  проліз.

Можеш?  Іди…  
/серце  –  краплинами  ртуті./
Хочеш?  Вертай…
/сповідь  для  інших  облиш./
Падає  дощ  –  
час  для  обіймів  покути.
Сковує  біль
Тишею  спомини…
Т-ш-ш-ш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743547
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Ліна Ланська

НЕМА ПРОРОКА

Ти  вбив  її...за  що  її  ти  вбив?
За  що  глумився,  розпинав  і  мучив?
Подер  у  шмаття,  як  старі  онучі,  -
Діряве  впало  щось  біля  верби.

Лежала,  бо  зіп"ятись  хоч  на  мить,
Вже  не  могла,  спасінням  звала  тишу.
За  стовбур  відчайдушно  учепившись,
Вже  й  не  молилась,  чула  як  бринить

Не  нота,  не  мелодії  лади,  -
Бринить  шматочок...  ще  помалу,  дихав
Спіткавши  кару,  ухопивши  лиха
Без  сили,  без  надії,  без  води.

Гострили  леза  навчені  кати,  -
Останні  дві  хвилини.  Вже  до  страти
Ведуть.  Беріть,  хоч  нічого    віддати.
І  серед  них  я  бачу...Боже,  ти!..

Ти  вбив  її...за  що    її  ти  вбив?
Твоїх  страждань  мірилом  їй  не  бути.
Вже  напилась  і  меду,  і  спокути
Вплелась  у  креп  жалобної  габи.

Нема  пророка  у  моїм  краю.
Хто  встиг,  той  нашу  долю  і  вінчає,
З  добром,  чи  злом,  як  карта  випадає.
Спішить  судити...Хто?  Кого?  Чию

Ламає  душу,  кривдить,  розбиває?
Я  не  боюсь,  давно  вже  не  боюсь,
Молитвою  й  сльозами  поділюсь.
Нема  пророка  у  моєму  краї.

23.07.17


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743544
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Ol Udayko

ПАСOДОБЛЬ І ЛАМБАДА

       [i]…асоціації  життя  і…  смерті,  любови    і…  щастя…
[youtube]https://youtu.be/tqLh6rQqkoA  [/youtube]
[b][color="#076fb5"]Корида…  Музика…  Тореро*…    Крок…
Постава  горда,  стан  –  немов  у  Прокла**.
Ні,  їхня  єдність  –  зовсім  не  порок!..
Усі  стихії  світу  
                                       Емпедокла***

Від  сліз,  від  страху,  горя  і  біди:
Хто  серцем  слаб  –    такому    не  туди!

Торкання,  жести,  рит...  Частіше,  глибше…
Проникнення.    І  –  о,  цілець-удар
У  саме  серце.    Й  ледве-ледве  дише
Плаща  –  партнерші    
                                       мокрий  пеньюар…

Іще  удар  –  і  жертва  у  дорозі.
Протистояти  прі  вона  уже  не  в  змозі…

І  пасодобль,  як  істина  тореро,
Б’є  точно,  наче  громова  стріла,
Стихають  музики…    бикові  реви:  
Плащ  переміг  –  
                                 в  нім  тога  ожила.        

Й  які  б  не  поставали  в  танцях  пози,
Нема  злиттю  ніякої  загрози…
[youtube]https://youtu.be/psjDHbmvnZc[/youtube]

                                               ***
А  що  ламбада?..  Та  в  своєму  шансі,  
І    шанс  той  їй  дарує  пасодобль…
Вона,  як  в’юн  в  розсолі,  в  еротанці
Жіночих  клубів****  –  
                                       тіл  єднання,    доль…

Подвійний  крок  –  і  ти  в  легкому  трансі  –
На    хвилях  щастя  –  в  ніжному  сеансі…

І  скільки  не  "клубися"  –  не  до  втоми:
У  ритмах  танцю  –    жодних  «неподобств»!
Ні  крапки,  лише  інтервали-коми  –
Ламбаду  надихає  
                                             Па        -        
                                             со        -      
                                             до        -
                                           бль!

                     Принадність  танцю…  
                             Колоритні  ПА…
                                 І    музика  
                                   прозора,
                                   не  сліпа[/color]!

                                 Від  автора:

Питання,  певно,  не  тільки  в  римі
Чи  в  ритмі  тіла  –  як  серця  стук…
Красоти  танців  й  так  добре  зримі,
Та  чи  вписався  слів  милозвук?..  

То  ж,  милі  друзі,  танцюймо  разом:
У  ритмі  й  римах  –  всі  як  один.
І  прийдуть  учні  –  нехай  всім  класом  –
У  дні,  не  дай  Бог,  тяжких  годин…

Сприйміть  слова  ці  як  післяслово  –
Хай  квітне  словом  вкраїнська  мова!  

[/b]
25.07.1017  
_______
*Шпага  матадора.
**Про́кл  Діадо́х  —  давньогрецький  філософ-неоплатонік,
засновник  вчення  про  тріадність.
***  Емпедокл  —  давньогрецький  філософ,  поет,  автор  
теорії  єдності    чотирьох  «стихій»  (вогонь,  землю,  повітря  
і  воду)  як  «кореня  усіх  речей»  та  Любові  і  Розбрату  як  
рушійних  сил  дії  цих  «коренів».
****Сідниці…

Примітка.  Слова  -  з  душі,  ілюстрації  із    інтернету...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743542
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Олена Вишневська

коли на “Zero” ставлять стрілки циферблатів…

[i]
Вновь  холода  
Коснулись  незаметно…  
Пусть  я  еще  храню  твое  тепло…  
Пойми…  я  –  остров…  он  живет  –  планетно…  
Он  исчезает….  
Как  пробъет  ZERO  …[/i]  
[i][b]/Гостя  "Меня  уводят…Волки…"/[/b][/i]


Довкола  стіни…  знову  стіни  і…  вода
Лоскоче  лезом  крижаним  мене  за  п’яти.
Це  як  над  прірвою  на  пальчиках  хода,  
Коли  на  “Zero”  ставлять  стрілки  циферблатів…

З’їдає  “нуль”  кордони…  падають  міста…
Розлито  масло  під  колесами  трамваю…
Не  Маргарита  я...  і  точно  не  свята,  
Та  чую…  як  вовки  збираються  у  зграю.

І  я  –  до  них  /коли  позбавлена  крила/
Крізь  пекло  тіней  /де  згоріла  моя  птаха/.
Там  є  жива  вода…  із  лона  джерела,  
Куди  ступали  тільки  лапи  сіромахи…

І  кличе  воля  до  вогненних  берегів
Моє  нутро…  Вода  збудила  в  мені  звіра…
Я  чую  вовка...  десь  на  зламі  двох  світів…
І  він  чекає  на  мою  земну  офіру…

Там  в  павутині  недоторканих  шляхів
Знайду  його…  за  диким  відблиском  в  зіницях…
Довкола  стіни  –  просто  забавка  богів.
Я  вже  у  зграї.../перероджена  вовчиця/!


[i]/сто  років  тому)))/[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558513

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743528
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


гостя

Меня уводят…Волки…


Вновь    холода
Коснулись  незаметно…
Пусть  я  еще  храню  твое  тепло…
Пойми…  я  –  остров…  он  живет    –  планетно…
Он  исчезает….  
   Как  пробъет    ZERO  …

Пойми…  я  –  остров…
Окруженный  морем…
Вокруг  меня  на  сотни  миль    -  вода…
Из  всех  возможных  в  мире  траекторий
Сегодня  мне  
   достались  –  холода…

Я  только  –  остров…  
Слишком  голубой…
Но  может  статься  –  по  волнам  бегущий…
Вой  моих  братьев  слышу  за  спиной…
И  я  –  пойду!..    на  глас…  
   меня  зовущий…

На  горизонте  –
Лишь  одна  вода…
Но  Ветры  Гор  -  сегодня  ими  дышу!…
Те  ветры…  что  уносят    –  в  никуда…  
Они  -    зовут!..  
   и  я  их    голос  -  слышу…

Там  –  слишком  чисто…  
Я  вхожу  –  в  Сезам…
Куда  не  долетают  кривотолки…
По  необжитым  каменным  стезям
Меня  уводят  волки…    
   волки!..  Волки!!!

Я  –  убегаю…    
И  мои  глаза
Горят  иным…  уже  –  нездешним  светом…
И  полнолунья  –  эта  бирюза!..
Остановлюсь  я  лишь  –
   перед  рассветом…

Здесь  душат  стены…
Я  хочу  туда,
Где  снег  искрится    -    хлопьями  из  ваты…
Сегодня  жгут  мне  спину  –  Города!..
Я  приземляюсь  
   на  четыре…  ЛАПЫ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558513
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 26.07.2017


Циганова Наталія

я - останусь…

Обнимая  за  плечи  мир  -  
просто  тихо  дышать  в  ключицу.  
Мы  -  зачитанные  до  дыр  -  
на  пустой  странице,  
состоящие  из  минут,  
удивительно  горько-сладких.  
...я  -  останусь...
Останусь  тут  
той  одной  лампадкой,  
самой  светочной  из  покров  
между  сотен  сгоревших  свечек,  
от  когда-то  упавших  снов  -
до  когда-то  встречи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743536
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


OlgaSydoruk

Так странно…

Так  жадно  -  первое  касание…
И  сладок  первый  поцелуй…  -
До  помутнения  сознания!
Удачно  целился  Амур.
Так  странно  -  грустные  сонеты
Звучат  от  третьего  лица…
В  конце  июля(грешным  летом)
Разлилась  красная  река…
(Не  только  красные  чернила)…
Жасмином  дышат  небеса…
Мой  Ангелочек  сизокрылый
Про  нежность  шепчет  без  конца…
Так  странно  -  грустные  сонеты
Звучат  от  третьего  лица…
Не  обижай  её  за  это…
Герой  –  не  ты…Любовь  –  не  та…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743421
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


@NN@

Лиш на хвильку примружу очі…

На  трішки,  на  завсім  трішки,  лише  на  хвильку  примружу  очі,
а  потому  погляну  в  небо,  де  засяють  на  фоні  ночі,
зорі,  поцілунки  Надії,  що  притишують  завірюхи,
гамують  в  душі  буревії,  діток  Ха́осу  і  Розрухи,
що  їх  спричинив  мій  вибір  -  свободи  -  в  прапрадавнім  минулім,
а  тепер  осколками  доля,  між  світів,  мов  риби  поснулих,  
пливе  у  незвідані  далі,  так  статечно  і  так  неспішно,
з  життя  мого  круговерті...  в  ній  сміюся  і  плачу  невтішно,
і  чекаю,    колись  зірвуся  від  припону  біля  порогу,
покладу  у  мішок  заплічний  білі  крила  -  дарунок  Бога,
поспішу,  бо  чекає  Вічність,  у  місцях  де  поспіх  відсутній...
ще  годинник  хвилини  лічить,  та  вже  дме  вітерець  попутній...

Лиш  на  хвильку  примружу  очі...          
                                                                                                                   а  потому  погляну  в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743420
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Радченко

Біль затихає

Час  лікує...і  біль  затихає,
Залишаючи  світлу  печаль.
Відчай  серце  вже  навпіл  не  крає
Й  розпрямлятися  легше  плечам.
Я  навчилась  без  сліз  слово  "МАМА"
Промовляти  і  вголос,  й  в  душі,
Бо  я  часу  достатньо  вже  мала  —
Мамі  реквієм  пам'ять  й  вірші.
Менш  болить,  а  скучаю  все  більше,  
Бо  мого  поля  видно  вже  край.
Через  поле  життя  йду  все  тихше,
Залишаючи  світлу  печаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743386
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Малиновская Марина

< Как удивительны порой бывают совпадения! >


Как  удивительны  порой  бывают  совпадения!
Встречая  тех,  кого  не  ждал,  но  так  хотел,
Миг  этот,  словно  мыслью  новой,  озарение,
В  пространстве,  словно  плод  на  дереве,  созрел!

Наверное,  устраивают  Ангелы  нам  встречи,
За  нами  наблюдая  рядом,  с  высоты  небес…
Всё  зная  о  желаньях  наших,  зажигают  свечи,
Чтоб  легче  было  встретиться  тебе  и  мне…

Как  удивительны  порой  бывают  совпадения!
Что  кажется  случайным  –  не  случайность…
Есть  в  каждой  встрече  почерк  провидения,
Для  нас  останется  он  нераскрытой  тайной!


/  02.03.2013г.  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743272
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Владимир Зозуля

Под музыку Шопена

Внимаю…  обездоленно  внимаю
Фортепиано  нисходящим  звукам…
Как  нищий  подаянье  принимаю,  
Испы’туя  отверженности  муку…

И  с  упоеньем  и  восторгом  грустным,
Тяну  ладонь  души  самозабвенно,
Надеясь,  что  ее  наполнит  чувством
Божественная  музыка  Шопена.

Блаженствую…  блаженствую  и  мучусь  –
На  ощупь  –  как  слепой  лучами  солнца,  
И  жду,  когда  неслышимая  сущность  –
Той  музыки,  души  моей  коснется.

И  я  пойму  –  куда  стремился  слепо.
Осмыслю  –  кто  я,  что  я...  и  откуда
Вся  эта  жизнь,  весь  этот  мир  –  земля  и  небо,
И  этой  музыки  –  немыслимое  чудо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743400
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Циганова Наталія

запульсирует горизонт

Запульсирует  горизонт
вскрытой  веной  дорог  и  рельсов,
обнажая  вчерашний  фронт
и  похмелье,  и  серый  цельсий.
Срегулирует  сонно  высь
перекрёстки  для  белых  судеб,
чёрных  пятен,  цветастых  брызг.
Что-то  будет...
конечно,  будет.
Будет  грязный  пустой  вокзал:
только  я  и  три  тонны  боли.
Ты  -  однажды  меня  позвал.
Мы  -  возможно,  не  много  стоим...

В  самом  тёмном  своём  углу
умирать  безгортанным  зверем
бесконечно  куда-то  вглубь...

...уезжай...
           уезжай  скорее...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743359
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Радченко

Ніч на Купала

В  ніч  Купальську  дівчата  вінки
В  річку  сонну  в  надії  кидали,
Що  з  сватами  прийдуть  парубки,
Бо  не  марно  ж  цвіт  в  лісі  шукали.
Й  не  важливо:  знайшли,  а  чи  ні  —
Ніч  Купальська  розпалює  ватру.
Жить  не  хоче  ніхто  в  однині,
Кожен  щастя  своє  хоче  мати.
Хороводи  і  сміх,  і  пісні  —
Ось  така  вона  ніч  на  Купала.
Все  недобре  згорало  в  вогні,
А  вода  вроду  й  міць  дарувала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743352
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Радченко

Кохання душу має

Мені  так  боляче  від  тебе  йти...
І  повертатися  так  боляче!
Я  знову  намагаюся  знайти
Тебе  в  тобі.  А  серце  тонуче
У  вирі  сумнівів  можливо  ще
Спасти,  підставивши  долоні  мрії  —
Кохання  не  приймає  лестощів,
Коли  втомилося  вже  від  довіри.
Не  можна  нехтувати  без  кінця
Терпінням,  бо  й  кохання  душу  має
Й  образи  біль,  немов  від  камінця,
Із  кожним  разом  довше  відчуває.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743343
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Жанна Чайка

Отголосок Рая…

Жизнь  -  такая  малость,
миг,  а  может,  час.
Каждому  досталась
его  ноша...  Нас

разделяют  годы,  
страны,  берега.
Утекают  воды
дни  летят  в  бегах...

Задан  ритм.  Как-будто
нужный  и  простой.
Завтра  будет  утро,
а  пока,  постой,

отдышись,  послушай
песенный  мотив.
Открываю  душу  -
мир  хорош,  красив.

Из  чудес  и  красок,
звуков,  и  любви.
Под  вуалью  сказок
ты  мечты,  зови.

Воплотятся,  знаю,
в  капельках  росы.
Отголосок  Рая
в  сердце  унеси.


24.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743331
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


OlgaSydoruk

Мне не найти чернил обманных

Изменённый  -время  всё  расставляет  по  своим  местам!

Мои  слова  не  филигранны  -
Из  пелены  тумана  сна...
Мне  не  найти  чернил  обманных
В  росинках,капельках  дождя...
Мои  слова  -  из  междуречья...
Поток  воздушный  -  в  океан...
Картины  света,пламя,свечка,
И...  нулевой  меридиан...
В  моих  словах  -  осанна  жизни
И  Аллилуйя  (для  любви)...
Мои  слова  -  они  капризны:
(Из  снов  тумана,где  дожди)...
Мои  слова  -  гонимы  мыслью
На  растерзание  колесниц...
Из  них  -мои    портреты  кистью...
Для  незнакомцев  -  столько  лиц...
Мои  слова  тогда  нетленны,
Когда  выигрывают  бой...
Добавят  вкус  любви  блаженной...
К  палитре  неба  -  голубой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743313
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


OlgaSydoruk

Спасибо, Господи, за вздох…

Спасибо,Господи,за  вздох...
Спасибо,Господи,за  выдох...
За  день  спокойствия,тревог...
За  настроение  -  спасибо...
За  лучик  света  -  на  заре...
За  месяц  лодочкой  на  небе...
За  вдохновение  душе  -
Спасибо,Господи,тебе...
Дай,Бог,  любить  и  ненавидеть...
Дай,Бог,  сочувствовать  живым...
Дай,Бог,  калеку  не  обидеть...
Дай,Бог,  не  быть  слепцом  глухим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743310
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017


НАДЕЖДА М.

Один лиш Бог у нас суддя

Прекрасний  світ  у  його  барвах.
Не  всім  дано  його  відчуть.
Блукаєм  часто  у  зигзагах:
Бажаєм  вибрать  вірну  путь.

В  житті  не  так-то  усе  просто:
Комусь  пробачиш  ти  за  все,
Не  пробача  життя  лиш  часто:
І  кривдник  відповідь  несе.

Нехай  не  зараз  буде,  потім,
Час  не  сховає,  не  зітре.
Те,  що  топтав  колись  твій  чобіт,
Не  буде,  ніби  вже  старе.

Ми  ходим  в  церкву  на  прощення,
Та  знову  робим  помилки.
Не  буде  тій  душі  спасіння,
Хто  робить  підлість  потайки..

Бо  Бог  все  бачить  і  все  чує.
Один  Він  здатен  всіх  судить.
Він  справедливість  гарантує...
Хай  не  діждемось  ми  цю  мить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743278
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


ТАИСИЯ

Пей до дна!


Жарким    летом    ранним    утром    босиком    бегу    к    реке.
Там    романтик    ждёт    рассвета,    держит  лилии    в    руке.
Его  лодка    притаилась    в    камышах    невдалеке.
Предвкушаем    чудный    отдых    на    «гавайском»  островке.

День    сулит    нам    массу    зрелищ    с    провиантом    в    рюкзаке.
Сладкий    сон    всем    обеспечен    в    жаркий    полдень    в    гамаке.
Мы    с    природой    породнились    и    давно    уже    на      «ты».
Там    на    острове    сокровищ    не    стесняйся    наготы.

Примут    нас    в    свои    объятья    шелковистые    кусты.
В  пылкой  страсти    расцветают    любопытные    цветы.
Только    летом,  только    летом    насладишься    ты    сполна.
Только    летом    только    летом    хочется    сойти    с    ума.

Эту    щедрую    природу    с    наслажденьем    пей    до    дна!
Ты  увидишь    в    небе    звёзды,  а    потом    взойдёт      луна…
Свет    Божественного    чуда    с    головы    до    ног    пронзит.
И  вопрос    о    вере    в    Бога    пред    тобой    уж    не    стоит…

24.  07.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743281
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Жанна Чайка

Братьям и сестрам по перу…

Отточен  слог  и  мысль  ясна,
приправлена,  слегка,  узором,
в  движенье  легком  вьется  скоро
на  нежных  крыльях  мотылька.

В  таких  стихах  любви  печать
и  трепет...  Так  поймут  поэты.
Они  умеют  петь  сонеты
и  в  глубь  смотреть,  и  полетать.

Совсем  не  грех  найти  ответ,
иль  помечтать,  чуть-чуть,  с  оглядкой,
доверить  миру,  иль  тетрадке,
творить,  друзья,  на  стыке  лет.  

24.07.2017

♥  размышлялки  по  прочтению  множества  стишей  собратьев  по  перу  на  разных  сайтах...  ничего  личного  -  просто  взгляд  со  стороны...

p.s.
к  чему,  на  грех  -  корежить  слово?
не  надо....  право...ну,  зачем?
коль  скучно...много  рядом  стен,
там  упражняться  можно  клёво  :)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743265
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Ліна Ланська

НЕБО СКРІЗЬ


Не  втопи  у  печалі  весну,
Бо  тоді  її  зватимуть  осінь.
Не  сльозами  тікати  зі  сну...
Як  дощитимуть  косі,  -
В  їх  обійми  сховайся  на  мить.

Не  згоріти  ущент,
А  горіти.
Димом  станемо  ще  й  
Угорі  ти
На  обпалені  крила  дивись  -
Нас  вогонь  піднімає  увись.
Як  злетіти?  -  за  руки  взялись
Небо  скрізь,  небо  скрізь,  небо  скрізь...

Не  закутай  самотність  в  думки,
Бо  забудеш,  де  світло  шукати.
Рудогривий  розважить-таки,
Безнадію  до  страти,
Поведе,  тільки  б  меч  нагострить.

Почекай,  уночі,
А  не  вранці
Вхоплять  тугу  корчі.
В  лихоманці,  -
Зорі  в  ноги  впадуть,  не  спіткнись,
Сяйвом  місячним  не  обернись.
Дві  душі  в  один  спалах  зійшлись,  -
Небо  скрізь,  небо  скрізь,  небо  скрізь.

18.07.17









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743261
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Cap

Прощай. .

Прощай,  любимая,  прощай!
Не  будет  нашей  встречи…
Закончим,  не  построив  рай  –  
Любви  потушим  свечи.

Пусть  лучше  стихнет  боль  в  груди,
Чем  мучить  сердце  раной…
Блестело  счастье  впереди
Обрывисто  и  рвано.

Уж  слишком  поздно  встретились
Горящих  глаз  сияния,
Не  проросли  и  не  сбылись
Душевные  желания.

Зачем,  так  мучиться  вдали  –  
Топить  слезами  очи
И,  чтобы    руки  не  смогли
Тебя  обнять  за  плечи.

Прощай,  любимая,  прощай!
Цвети  чудесной    Розой.
В  тебе  течет  любимый  май,
Во  мне  –  ноябрь,  промозглый.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736489
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 24.07.2017


Ліна Ланська

НІЧ НАЙТАЄМНІША ДОСВІТ

Ніч  найтаємніша    досвіт,  -
Сумом  затягує  світ.
Вистрибом  -  промені  косі,  -
Скаче  палкий  Горицвіт*.
В  літо  оманливе  осінь
Зве,  залишаючи  слід.

Пестить  шаленим  цілунком.
Подих  -  духмяний  парфум:
"Разом  з  росою  той  сум
Вип"єм  до  денця,  чаклунко?"
Гупає  солодко  й  лунко
В  скронях  неприспаний  струм...

Ніч  найтаємніша  досвіт.
Мстився  лихий  пантеон.
Ревнощі  пив  Аполлон,  -
Плакали  ніженьки  босі...
...........................................

Може  Голгофа  і  досі,
Кидає  докір  з  ікон?
Ружі,  чи  кров  при  дорозі?
Сни  у  сльозах  -    анемон.

Ніч  найтаємніша  досвіт...

21.07.2017.

За  одним  з  міфів  Адоніса,якого  щиро  кохала  Афродіта,  вбив  з  ревнощів  Аполлон.  Коли  вона  знайшла  вбитого,то  його  кров  перетворила  на  червоні  троянди,а  сльози  на  анемони...анемони  ВПЕРШЕ  розквітли  на  Голгофі  після  страти  Ісуса  Христа.  Адоніса  ще  звуть  Горицвітом*.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743250
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Наташа Марос

ФИБРЫ ДУШИ…

Так  хочу...  ну,  и  что  тут  плохого,
Посмотреть,  почитать,  полистать  -
Ничего  мне  не  надо  другого,
Я  хочу  в  облаках  повитать...

И  расправила  крылья,  и  вышла,
В  чисто  поле,  где  рожь  да  ковыль,
Взаперти,  с  интернетом,  не  вышло
Получить,  что  хотела,  увы...

Ну,  а  здесь  -  точно  музыка  слова
Зазвучала  -  хоть  пой,  хоть  пляши  -
Небо,  солнце...  и  воля...  И  словно
Открываются  фибры  души...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743199
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


OlgaSydoruk

И сегодня ласковый вечер

И  сегодня  ласковый  вечер  -
Все  небесные  свечи  горят…
До  чего  же  приятная  встреча,
Когда  хочешь  душою  обнять…
И  сегодня  ласковый  вечер!!!
И  сегодня  об  этом  звонят
С  колокольни  высокой  –далече…
Словно  кличут  туда  и  манят…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743196
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Радченко

Здравствуйте!

Здравствуйте,  мальчики!  Здравствуйте,  девочки!
Вот  мы  и  встретились  —  годы  спешат.
Где  же  косички  и  яркие  ленточки  —
Хочется  в  детство  назад  убежать.
Там,  где  мы  все  непоседы  смешные,
Там,  где  казалась  нам  долгою  жизнь,
Там,  где  мы  встретились  с  вами  впервые
И  навсегда  научились  дружить.
Первый  звонок  —  мы  уже  первоклашки,
Белые  фартучки,  воротнички.
В  классики  игры,  в  "замри"  и  в  пятнашки,
В  первых  тетрадках  не  буквы  —  крючки.
Первые  радости,  первые  слёзы,
Первых  записок  признанья  в  любви,
Первых  свиданий  смешная  серьёзность
И  восьмилетки  мы  выпускники.
Сорок  семь  лет...  Мы  уже  все  седые.
Бабушки,  дедушки,  но  пусть  на  миг
В  детство  вернёмся  и  в  дни  молодые,
Вспомним  ушедших  и  выпьем  за  них.
Мы  улыбаемся  снова  друг  другу:
Вот  мы  и  встретились  —  годы  спешат.
Жизнь  продолжается,  мчится  по  кругу  —
Внуки  теперь  в  нашу  школу  бежат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743172
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Ліна Ланська

НЕМА ЧАСУ


Нема  часу...  куди  подівся  час?
Учора  ще  ловили  світлі  миті,
А  очі  сині,  як  волошки  в  житі,
З  небес  дивились  лагідно  на  нас.

Згубився  час,  чи  хтось  його  украв?
Запхнув  у  безвість,  -  пісню  колискову
Співати  десь!..  а  нас  довіку  знову
Цвіт  папороті  покликом  заграв,

Розводитиме,  доки  осяйне
Багаття,  за  хвилину  спопеливши,  
В  обійми  кине,  -    спалахом  у  тиші...

І  знов,  укотре,  птахом  промайне
Той  час,  що  іменується  життям,
Без  обіцянок  і  без  каяття.

22.07.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743135
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Циганова Наталія

зимним августом…

Утро  вызрело  -  потому  что...
Через  форточку  голубям
раскрошив  от  небес  горбушку
я  признаюсь,  что  до  тебя
было  даже  уже  не  сложно  -  
было  просто  уже  никак.
Мой  нечаянный,  мой  возможный,
мой  надёжно  любимый  враг,
разделивший  меня  небрежно
на  "не  верю"  и  на  "а  вдруг".
Мой  дрейфующий,  мой  безбрежный,
самый  мой  ненадёжный  друг,
с  ночи  вырубивший  из  чащи
мой  девятый  кошачий  дом,
чтобы  я  умирала  чаще...
чтобы  снова  рождалась  сном,
разбавляя  густые  будни...
чтобы  ты  запустил  в  окно
зимним  августом  пополудни
беспричинный  мой  выходной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743121
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 23.07.2017


OlgaSydoruk

Не в те ты двери постучалась…

Ничего  личного

Не  в  те  ты  двери  постучалась…
Не  те  -  открылись  для  тебя…
Не  те  надежды  окрыляла
Твоя  наивная  душа...
Ты  не  тому  пообещала…
Неверной  потому  слыла…
Не  те  ты  губы  целовала...
Не  те  -  зелёные  глаза…
Ты  не  тому  детей  рожала…
Не  с  тем  и  ласковой  была…
Молитвою  не  умилялась    -
Не  все  запомнила  слова…
Свеча  в  руках  твоих  рыдала…
И  ты  тихонько  (за  себя)…
Потом,наверно,забывала,
Как  больно  слева(иногда)…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743095
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 23.07.2017


Іванюк Ірина

Я знаю магію високої трави!


Я  знаю  магію  високої  трави!
У  замовлянні  -  код  вогню  Сіону...
Дивися!  Месу  править  всеборонну
правічне  сонце,  вийшовши  з  води!

Не  вистига,  не  гасне  горизонт!
Так  чом  же  сум  незмінний  твій  поплічник?
Хай  буде  дощ!...  Змиває  млу  сторічну...
І  запах  пороху  з  озону  давніх  площ...

І  -  прощ!..........................................
Забутих  світом,  але  незабутніх,-
у  затінку  суєтності  тривог...
Ну  хто  підніме  сонце,  як  не  Бог,
випалюючи  корені  цикути.

22.07.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743071
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 23.07.2017


Радченко

Соняхи пишно цвітуть

Сутінок  ніжні  обійми.
Дівчинка  й  хлопчик  за  руки
В  вечір  крізь  сутінки  йдуть.
Тайна  якась  поміж  ними...
І  засинають  вже  луки,
Соняхи  пишно  цвітуть.
Сонце  сховалось  за  гору,
Тільки  останній  промінчик
В  хмарці  біленькій  заснув.
В  річку  у  воду  прозору
З  берега  пада  камінчик  —
Він  непомітно  сковзнув.
Дівчинка  й  хлопчик  всміхнулись  —
Стрівся  із  поглядом  погляд.
Пальці  сплелися  щільніш.
Раптом,  без  слів,  пригорнулись,
Так  би  життя  усе  поряд  —
Миті  немає  миліш.
Ніч  украшає  зірками
Небо  липневе  так  рясно!
Й  місяць  поважно  пливе.
"Ой  обіцяла  ж  я  мамі,
Що  повернуся  я  вчасно...
Вже  зачекалась  мене".
Дівчинка  й  хлопчик  повільно,
Ніби  час  можна  спинити,
Берегом  заспаним  йдуть.
Ніч  розлилася  чорнильно,
Верби  полощуть  віти,
Річкою  зорі  пливуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742948
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Іванюк Ірина

Щось серед стін не пишуться вірші…


Щоденність-меч.  Вирубує,  стина,
маленький  світ  в  загруднім  океані,
і  крила  підтина  твоїй  нірвані...
Та  як  же  воїн,-  зрікшись  від  меча?

Щось  серед  стін  не  пишуться  вірші...
Під  натиском  душа  -  лишень  фактура!
Та,  щоб  зродилась  з  крихт  література,-
гостри  й  гостри  усе  нові  мечі.

2107.2017р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742963
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Ol Udayko

СВИНАРКА І ПАСТУХ

         ..[i].згадую,  як  нас  дурили
               тими  простими  професіями.
               І  зараз  дурять!  Та  -  солодко.    [/i]
 [youtube]https://youtu.be/1Fn2JfoUVY0[/youtube]
[i][b][color="#068c96"]Cвинарка…  доглядає  милі  свині,
Пасе  овець  потомствений  пастух...
Та  чи  тварини,  в  суті,  в  тім  повинні,
Щоб  у  прогресу  вогник  не  потух?

Бо  на  конюшні  є  довічний  конюх  –
Пасе  ж  бо  Він  свинарок  й  пастухів,
Він  не  такий,  як  ті!..  Штукар  –  не  «олух»:
Він  знає  всмак,  що  хоче  й  що  хотів.    

Тримати  у  покорі  всю  конюшню,
Щоб,  не  дай  Бог,  не  відняли    «без  віз».
Щоб  ні  пастух,  ані  свинарка  Нюша
Ані  мур-мур,  як  в  душі  їхні  вліз.

Не  вліз,  а    стрибнув!  Як  у  гурт  –  бульдозер,
Як  той  Омелько  голий  з  лопухів...
Не  ясно  лиш,  чия  та  карта  –  козир,
Бульдозерист  той  звідки  –  поготів.[/color]

[/b]
21.07.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742965
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Олена Вишневська

недописаний злочин

Ти  також  відчув,  як  прогіркли  слова  на  вустах
Несказані  вчасно?...  А  ті,  що  їх  краще  б  не  чути,  
Отрутою  впали  на  денце  душі...  в  тих  садах
Троянди  накинули  траурний  саван  цикути.

Зі  стрілок  годинника  скрапує  смуток…  тік-так…
І  падає  небо  у  чашу  розбиту…  Не  дихай…
Затримай  у  грудях  тепло  хоч  на  ще  один  такт  –
І  з  видихом  сонце  моє  відпускай…  тихо…  тихо…

А  я  відшукаю  пустелі  забутих  світів,  
В  яких  навіть  вітер  ім`я  твоє  не  прошепоче.
У  жмені  ховатиму  зорі  /несказаних  слів/,  
Надкушені  яблука…  наш  недописаний  злочин…


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742936
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Наташа Марос

АЛЕ МИМО…

Я  чула  як  тишу  рвуть  кроки  твої  серед  ночі
І  як,  віддаляючись  швидко,  вони  затихають,
Замовкли  сусіди,  завжди  говорити  охочі,
І  час  провалився  у  вічність,  а  я  не  звикаю...

Вмикаю  симфонію  Ліста,  бо  не  до  естради,
Заварюю  чай,  який  є,  так...  аби  не  зелений...
Розсипались  вірші  мої,  наче  зайві  поради,
Аби  ж  дописати...  читаю,  а  там  -  не  про  мене...

Чужі  незнайомі  думки  і  бажання  відверті
Блукають...  Немає  у  віршах  отих  навіть  рими,
Зникають  нахабні  слова  у  німій  круговерті,
Вслухаюсь  у  звуки...  чи  кроки  твої...  але  мимо...

                                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742858
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Янош Бусел

Зустрілись. .

                                       [i]    [b]  [color="#ff0000"]  Про  вічне...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#16821b"]Зустрілись..  Заглянув  у  очі..
В  них  ніч..Таємниця..  Та  я
Відчув,-  душа  ніжності  хоче,-  
Її,-  та  давно  вже  й  моя!..

Торкнулися  руки,-  здригнулась,
Сполохано  руки  сплела..
В  очах  іскра  щастя  метнулась,-
І  погляду  не  відвела...

Ці  очі!..  Душа  -  у  безодні..
Ці  губи!.  Душа  ледь  жива..
Цілунки..  Не  ті,  великодні,-
З  цих  -  кругом  іде  голова!..

Притислись..  Серця  б'ють  у  скроні,
Вологий  язик  нігу  п'є...
Цілую  ці  ніжні  долоні,
Жаринки  ці,-  щастя  моє!..

Тремтить..  Я  від  пестощів  тану!..
Здригнулася...  Стогін!..  У  рай!!.
Кровиночко!..  Ніжна!..  Жадана!..
Щаслива!..Кохання...  Розмай!!.
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742524
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 20.07.2017


Ліна Ланська

ЩО ТА КРАПЛЯ?

Що  та  кр