A.Kar-Te: Избранное

Жанна Чайка

Напомнив то, что мы забыли…

Не  отвечаю  на  упрек
и  продолжаю  жизни  праздник,
а  ветер  -  призрачный  проказник
толкает  в  спину.    У  дорог

разбросан  вех  веселый  ворох
и  окончаньям  нет  следа.
Бегут  вприпрыжку  поезда,
моргает  ламп  короткий  сполох.

Усталый  путник  -  отдохни.
Летят  тире  и  точек  строки.
Боишься  быть  ты  одиноким,
считаешь  ночи,  звуки,  дни.

Но  у  порога  за  чертой
ждет  откровенье  -  знаешь  точно
и,  смысл,  прочитанный  подстрочно
ты  открываешь  в  долгий  зной,

чтоб  детский  смех  услышать,  вновь,
взглянув  в  вуали  звездной  пыли,
напомнив  то,  что  мы  забыли  -
рожденье,  счастье  и  любовь.


26.04.2015




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577269
дата поступления 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Циганова Наталія

Встав на ноги где–то между шишек…

Встав  на  ноги  где–то  между  шишек,
Топали  наивно  нагишом
Без  кричащих  подлости  штанишек
В  мир,  зачем–то  созданный  Творцом.
Яркой  птичьей  стайке  из  детишек
Всё  казалось  плёвым  пустяком.
Смеха  под  ресницами  излишек
С  губ  срывался  чистым  серебром.
Громкими  птенцами  из–под  крыши
Грёзы  заплетали  языком,
Глядя  на  настенные  афиши
Будущего  в  платьице  рябом.
   _  _  _  _  _  _  _  _  _  _  _  _  _  _  _  _  _  _  _
Да.  Года  разворотили  нишу,
Где  мечты  –  костром,..  а  двери  –  лбом,...
С  некогда  в  цветах,  теперь  поникшей,
В  честь  надежд  наклеенной  афишей.
Под  дождями  –  скомкано  застывшей…
…Глупости.  Подкрасим.  Иль  облом?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577042
дата поступления 25.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Нам  свежесть  слов  и  чувства  простоту
Терять  не  то  ль,  что  живописцу  -  зренье
Или  актёру  -  голос  и  движенье,
А  женщине  прекрасной  -  красоту?

Но  не  пытайся  для  себя  хранить
Тебе  дарованное  небесами:
Осуждены  -  и  это  знаем  сами  -
Мы  расточать,  а  не  копить.

Иди  один  и  исцеляй  слепых,
Чтобы  узнать  в  тяжёлый  час  сомненья
Учеников  злорадное  глумленье
И  равнодушие  толпы.

             _  *_

Нам  свіжість  слів  і  повсякденність  почуттів
Втрачать  не  те,  що  зір  втрачати  живописцю
Або  актору  голос  й  рухів  всю  барвистість,
А  жіночці  прекрасній  красоту?  А  в  тім  -

Не  намагайся  лиш  для  себе  приховать
Тобі  дароване  самими  небесами:
Засуджені  -  і  знаємо  про  це  ми  самі  -
Розтринькувати,  тільки  не  збирать.

Ось  тому  ти  іди  один,  зціляй  сліпих
Для  того,  щоб  пізнать  в  час  нелегкий  вагання
Злорадне  учнів  над  тобою  кепкування
Й  мовчання  збайдужілої  юрби

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577041
дата поступления 25.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Lu57

ПРОСТИ МЕНЕ

Прости  мене,  за  невимовний  щем,
Народжений    із  туги  безголосся...
Приборкати  його,  ніби  вдалося,
Та  душу  знов,  дошкульно  так  пече...

Прости  мене,  за  той  холодний  дощ,
Який  упав  з  моїх  долонь  на  ганок.
У  сірий  день  перетікає  ранок,
Туманом  піднімаючись  із  площ...

Прости  мене,  за  втому  та  печаль,
Прості  слова,  не  вишуканість,  знаю...
Я  мабуть,  вірну  ноту  не  вгадаю?
Тому  скло  не  дзвенить,  бо  не  кришталь.

Прости  мене,  що  через  прірву  хрест,
Не  перекинуть,  хай  і  завеликий.
Нема  у  долі  пам"яті  та  віку...
Та  є...  прозріння  -  кара  від  небес...
24.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576939
дата поступления 25.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Циганова Наталія

Я расчесала душу в кровь…

                                                       (повторно  печатаю)

Я  расчесала  душу  в  кровь
Ненужными  поступками,  не  взвешенными  мыслями.
Ни  мозга  кич,  ни  пульса  дробь
Не  в  состоянии  зуд  успокоить.  Непосильно  им.

И  как  последствие  –  нарыв.
Глубокий.  Отвратительный.  Созревший.  И  болезненный.
В  оцепенении,  вот  –    будет  взрыв.
И  изнываю  от  беспомощности,  бесполезности,

Что  не  могу  помочь  своей  душе.
Лишь  за  руку  её  держу  в  её  немой  агонии.
Слабеет  пульс  в  её  руке.
А  ей  ТАК  хочется  оставить  след  в  истории.

С  тоской  болезни  кризис  жду.
Вино  душе  –  наркоз.  Бумага  ей  –  антибиотики.
Дефибриллятор  подключу  –
Работу  (это  классика…  сейчас  не  до  экзотики).

Нарыв  со  временем  прорвёт.
Таких  глубоких  было  мало.  Каждый  помню.
Его  же  место  пустота  займёт.
И  я  пока  не  знаю,  чем  её  заполню…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576909
дата поступления 25.04.2015
дата закладки 26.04.2015


OlgaSydoruk

Сегодня ночью голос звал…

Сегодня  ночью  голос  звал...
И  я  его  узнала...
И  не  одевшись,..за  тобой  -  босая  побежала...
Мы  долго  -  долго  полем  шли...
Потом  -  оврагом  старым...
За  поворотом    -  у  горы...
В  трёх  соснах    -  заплутали...
Дрожали  оба...От  росы?..
И  сладко  целовались...
И,  обнимаясь,  под  луной,..о  нежности  шептались...
А  с  первым  солнечным  лучом  в  бреду  проснулось  эхо...
И  кликало  тебя,..меня  :"Ну  где  ты?..Где  ты?..Где  ты?.."


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576898
дата поступления 25.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Lana P.

Пазли кохання

Падають  хвилі    на  берег  рядками,
Він  і  Вона  заплелися  руками.
У  поцілунку  зливаються  душі
В  обіймах  моря,  у  танцях  на  суші.
Ноги  заплутались  в  лагідній  піні,
Сонце  малює  їх  схрещені  тіні.
Пазли  кохання  складаються  вміло,
Трепетом  в’ється  знеможене  тіло,
Дихання  бризом  поповнює  сили  
Там,  де  недавно  вітри  голосили...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576819
дата поступления 24.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Радченко

Отпускает любовь

Отпускает  любовь:  "Уходи...
Только  ты  иногда  вспоминай,
Как  спасались  вдвоём  от  беды,
Когда  ветер  шептал  нам:  "Прощай".
Я  твердила  тебе:  "Всё  пройдёт,
Только  память  оставит  свой  след
И  растает  сомнения  лёд
Через  день...  или  тысячу  лет.
И  когда-то  дочурке  своей
Скажешь  тихо:  "Родная,  не  плачь.
Отпускает  любовь  -  не  жалей,
Уходи  без  оглядки  сейчас.
Знаю  точно  -  всё  это  пройдёт,  
Только  память  оставит  свой  след.
И  растает  сомнения  лёд
Через  день...  или  тысячу  лет".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576774
дата поступления 24.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Lu57

ЖАЛІСТЬ

Чому  скипають  сльози  ?..ніби  любить...
Щоднини,  щогодини  стеле  ряст,
Під  ноги,  килим  квітів,  акі  князь;
Та  тільки  марно  час  зі  мною  губить.

Ні  поруху,  ні  погляду  ...тримаюсь.
Зависла  тут,  дивлюся  у  вікно,
Відкрий  його...мені  вже  все  одно,
Серед  птахів  я,  подумки,  сховаюсь...

Які  страшні  слова,  "повинен","мушу"...
У  чорно  -  білій  гамі,  увесь  світ,
І  не  важливо,  скільки  довгих  літ
В  чеканні  поклику...та  я  не  зрушу.

Впаду  і  край,  якщо  злетять  прокляття,
Вчеплюсь  у  віру,  як  мотузка  в  хрест,
Розвіюсь  в  дим,  але  серед  небес...
Не  можеш  рай,  хоч  пекла  дай  багаття,

Але  не  муч,  бо  жалість  ,  як  тортури,
Всі  почуття  звели  вже  нанівець.
Я  навіть  бачу,  ось  же  він  -  кінець,
Сумної,  без  кохання  партитури...
24.04.2015



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576690
дата поступления 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015


Кадет

По бездорожью…

Вот  говорят,  что  мы  от  них  отстали,
Не  по  плечу  нам  никакой  прогресс…
Но  есть,  пожалуй,  спорные  детали
И  я  к  ним  проявляю  интерес…

Их  антураж  для  нас  недосягаем,
Они  живут  в  сиянии  огней…
А  мы  всё  по  старинке  запрягаем
Своих  изголодавшихся  коней…

Им  не  понять,  как  всё  у  нас  сурово,
И  не  слыхать,  как  тут  у  нас  кряхтят…
А  ихние  капризные  коровы
У  нас  телиться  на  фиг  не  хотят…

Они  там  обоснованно  считают,
Что  мы  –  лохи  и  всё  у  нас  –  туфта…
А  мы  на  раз  пробоины  латаем
В  рычащих  и  грохочущих  лифтах…

Они  нам  «парят»  окна  от  «Rehau»,
Но  те  у  нас  не  «катят»  всё  одно,  -
Бывает  разве  круче  ноу-хау,
Чем  холодильник,  встроенный  в  окно?…  

Мы  здорово  во  всём  поднаторели
И  не  боимся  ихних  ГМО…
Они  же  все  реально  зажирели,  -
Ни  в  жись  не  сдать  им  нормы  ГТО…

Пускай  не  так  светло  у  нас  в  подъезде
И  во  дворе  всё  то  же  ё-моё…
Зато  мы  на  любом  партийном  съезде
Навёрстываем  планов  громадьё…

И  пусть  быстрее  мчится  ихний  поезд,
Пусть  там  комфортней  даже  старикам…
Зато  мы  их  легко  заткнём  за  пояс
По  бездорожью,  танкам  и  стихам!

апрель  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576923
дата поступления 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015


OlgaSydoruk

До стона: "Не могу"…

Экспромт


Мы  говорим  весна  -  в  душе  звучит  любовь...
Высокой  нотой  "ми"  так    будоражит  кровь!..
А  нотой  "до"  она  -  истоком  для  любви...
А  нотой  грустной  "си"    -  кружляет  по  оси...
А  с  нотой  "ля"  -  опять...так  хочется  обнять...
А  с  нотой  громкой  "фа"  -  твой  лоб  поцеловать...
А  с  нотой  "ре"  -  в  глаза...
А  с  нотой  "соль"  -  в  щеку...
И  губы  целовать...
До  стона:  "Не  могу"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576543
дата поступления 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015


OlgaSydoruk

Я напишу тебе стихи под старой - старой липой…

Мне  хорошо  с  тобой  вдвоём    под  старой-старой  липой...
Приятно  время  коротать  и  на  часы,..не  глядя,..
Не  осторожничать  в  словах,..с  тобою,вместе,рядом...
Я  напишу  тебе  стихи  о  том,..что  шепчут  камыши...
И  про  синицу  в  кулаке,..которая  ручная...
О  горизонте  вдалеке  -  история  иная...
О  золотистых  куполах,..что  на  пригорке,..выше...
И  о  красавце  звонаре(  все  девки  по  нём  сохнут)...
А  он...Он,  словно,..не  в  себе...Волна  его  другая...
Его  мелодии  звучат...И  не  дают  покоя...
Его  мелодии  -  сильны...  И  высоко  взлетают!..
И  долетают  до  небес...С  седою  головою...
А  может  небо  вниз  летит,..чтобы  её  услышать?..
И  возвращается  назад...И  просветлённо  дышит?..
И  чудеса  они  творят  -  слезами  умиления...
И  чудеса  от  них  с  душой!..И  всех  грехов  прощение!..
Я  напишу  тебе  стихи  под  старой  -  старой  липой...
Ты  только  их  прочти,..прочти...
Я  не  услышу  всхлипы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576656
дата поступления 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015


Потусторонний

Я должен.

Сбегу  ли  я,  как  крыса  с  корабля?
Туда,  где  обретение  упорно.
В  мой  след,    осиротевшая  Земля
Уронит    нерастраченные  зёрна.

Заколосится  новый  урожай.
Под  тем  же  небом,  ветреным  и  строгим.
Другая  беспокойная  душа
Изранится  о  камни  и  дороги.

Всё  повторится?  Явственно  не  так!
С  поправкой  на  иную  субъективность.
И  будет  этот  трогательный    знак
Поддерживать  мою  неповторимость.

Покажется  вдруг  искренне:  ещё,
Есть  повод  час  не  тратить  на  пустое.
Я  должен  быть    в  прекрасном  воплощён.
Я  должен  быть  великого  достоин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576779
дата поступления 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015


s o v a

апрельское. согретое

рассыпается  цвет  абрикосовый
вместо  пятниц  и  вместо  смятения
у  раскрытых  небес  непричесанных
на  палитре  из  перерождения

и  скандальные  строки  не  вспомнятся
и  обнимут  другие  без  скромности
пролетевшим  пером  из  подробностей
согревая  присутствие  бодростью

безымянные.  парные.  сложные.
с  чередой  безграничного  берега
из  крестового  хода  тревожного
возвращаются  взмахами  веера


рассыпается  цвет  абрикосовый
вместо  пятниц  и  вместо  смятения
у  раскрытых  небес  непричесанных
на  палитре  из  перерождения

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576769
дата поступления 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015


OlgaSydoruk

Я что то не смогла понять?. .

Экспромт


Я  что  то  не  смогла  понять?..
И  в  сердце  не  впустила?..
Я  не  смогла  слова  принять...
А  были  так  красивы...
И  от  того  мне  свет  не  мил...
А  согревают  -    ночи...
Неведомое  тянет  мысль  назад...
Высокой  самой  нотой...
И  доминантою  звучат...  
Больной  души    пороки...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576526
дата поступления 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015


Циганова Наталія

Ну чего ты, право?…

Ну  чего  ты,  право?...  будет…  будет…
Не  пересеклись…  Подумать  –  новость?...
Просто  ты  не  та  –  кому  на  блюде
Подаёт  себя  Фортуна  в  совесть.
Говоришь,  она  вне  расписаний?
Ну,  так  общий  курс  у  направлений?!...
Пусть  пока  без  точечных  касаний…
…но  уже  в  соседней  параллели…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576496
дата поступления 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015


Циганова Наталія

Люблю пустой горизонт…

Люблю  пустой  горизонт.
Как  новый  тетради  лист.
Как  антивоенный  фронт,
Своею  границей  чист.

С  зарёй  один–на–один.
По  вечеру.  По  утр́у.
И  солнца  румяный  блин
Ему  всегда  по  нутру.

Люблю  пустой  горизонт.
Хлебнув  простора  глоток,
Сцепил  иголкой  озон
С  собой  на  т́учек  стежок.

И  птицей    -  мысли  полёт,
Что  ты  есть  –  просто  глаза.
Смотри,  как  мирно  живёт
С  землёй  небес  бирюза…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576442
дата поступления 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015


ТАИСИЯ

Стакан воды.


Лежит  «романтик»  на  песке…
Звенит  в  ушах,  стучит  в  висок.
Уже  глаза  его  в  тоске.
Испить  воды  б  ему  глоток!

Ему  мерещится  оазис…
Клочок  записки  в  кулаке…
Неверно  вычислен  им  базис,
Который  вёл  его  к  реке…

Стакан  воды.  Как  много  значит
Когда  ты  немощен,  больной.
Когда  прикован  ты  к  кровати
А  жажда  жжёт,-  хоть  волком    вой…

Стакан  воды  в  мозгу  витает…
А  с  ним  и  вороны  кружат…
Но  он  –  мираж…недосягаем…
Глотку  воды  безумец  рад.

Больному  встать  уже  невмочь.
Стакан  воды  б  ему  испить…
Но  долго  не  приходит  дочь,
Чтобы  больного  напоить…

Друзья,  родные  и  коллеги!
Ответим  совести  своей!
Кого  ты  бросил  на  дороге?
Стакан  воды  налей  скорей!

Как  много  значит  фраза  эта!*
Для  жаждущих  она  –  спасение!
Устами  скромного  поэта  –
«Изменим  к  людям  отношение»!

*Стакан  воды.

22.  04.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576361
дата поступления 22.04.2015
дата закладки 23.04.2015


Lu57

БАНАЛЬНІСТЬ


Банальних  слів  відлуння,  трепет  мрій,
Високому  -  поклони...  сум"яття?..
Ніщо  не  вічне,  лише  мить  -    життя,
Записане  у  Біблії  старій...

Там  "невмируща"  пам"ять  спочива...
Банальних  слів,  чорнилами  -  рядки.
Може,  віршовані,  плела  вінки,
Колись  давно,  як  ще  була  жива...

Рука  тремтіла,  падала  гроза,
Слова  не  всі  -    надірваний  листок..
Хтось  кинув  старий  зошит  у  куток,
Банально...  тільки  котиться  сльоза...
22.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576355
дата поступления 22.04.2015
дата закладки 23.04.2015


Вячеслав Рындин

"Сторонники морали…"

[b]Сторонники  морали,
Сподвижники  идей
Советуются  с  нами
Резистором  вестей…

Виток  сопротивлений,
Диодных  трасс  мосток
Виляет  направленьем
Транзисторных  частот…

Несутся  колебанья
В  воздушные  края,
Где  Души  Первомая
Вистуют  праздник  Дня…

Карминные  хожденья
По  трассам  бытия
Вздымают  в  дуновенья
Глобальное:  «Ура…»!!![/b]

22.  04.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576335
дата поступления 22.04.2015
дата закладки 23.04.2015


OlgaSydoruk

Позабудь его навсегда…

Чудеса  творит  слово  -  "да"...
А  страшит  меня  слово  -  "нет"...
Слово    "нет"  -  запрет  на  всё...
Позабудь  его  навсегда...
Позабудь  и  слово  -  "где  то"...
И  будь  рядышком  всегда...
На  вопросы  дай  мне  ответы...
Приласкай  взглядом  и  обними...
Слушай  сердцем...
Оно  не  обманет...
Злости  камешки  оброни...
Не  построишь  из  них  плотину...
Тяжелы  они  для  души...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576270
дата поступления 22.04.2015
дата закладки 23.04.2015


OlgaSydoruk

И цвета губ твоих они…

Тебя  я  повстречал  весной...
С  цветами  шла  одна  домой...
С  букетом  ландышей  в  руках...
С  грустинкой  нежною  в  глазах...
А  летом    -  маки  зацвели...
И  цвета  губ  твоих  они...
Я  в  первый  раз  их  целовал...
Свидетель  -  Бог...Я  умирал...
Я  ни  о  чём  так  не  мечтал...
Я  так  хотел  услышать  -"Да"...
Что  любишь  ты,..как  я  -  тебя...
А  маки  -  с  кровью  лепестки...
А  маки  -  словно  мотыльки...
А  ветер  -  ветер  опьянел...
Со  мною  вместе  захмелел...
Он  локоном  твоим  играл...
Я    -  платье  с  плечиков  снимал...
Вокруг  -  цветочный  карнавал...
Я  королеву  выбирал...
Луна  со  свитою  из  звёзд...
Десятком  самых  ярких...
На  троне  восседала  грёз...
Туман  с  росой  стелился  одеялом...
У  ног  -  холодной  пеленой...
И  только  на  рассвете  -  приветом  ласковых  лучей...
Уставшей  от  моих  речей...
И  по  губам,..краснее  маков...
И  по  глазам,..с  вопроса  знаком...
Ты  "Да"  -  сказала  мне  в  ответ...
Той  фразой,..обранённой,..перечеркнула  слово"нет"...
Призналась  мне  в  любви  на  ложе  красных  маков!..
Запомнил  запахи  его!..
А  помнишь  ты:  где  поле  наших  маков?..
А  помнишь  ты,..как  повторяла  "да"  -  сто  раз?..
А  может  -  много  больше...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576244
дата поступления 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015


Циганова Наталія

Проверила б подпругу – …

Вот  в́овремя  проверила  б  подпругу  –
Глядишь,  и  удержалась  бы  в  седле.
Хоть,  собственно,  нельзя  назвать  недугом
Скольженье  пятой  точки  по  земле.
А  так…  проверка  –  аль  ещё  упруга?...
Всё  прочее  –  так...  рябью  по  воде.
Какая,  право,  глупость  –  выть  белугой…
Большое  эхо  –  маленькой  беде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576236
дата поступления 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015


НАДЕЖДА М.

Пам"ятай мене, не забувай…

Пролетіли  лебеді  над  полем.
Прокричали  над  моїм  селом.
Пронеслося  в  пам"яті  все  з  болем.
Так  торкнулось  болісно  крилом.

І  рядки  лягають  знов  про  тебе.
Цей    рожевий  яблуневий  світ.
Знову  я  торкаюсь  ніжних  стебел,
Тільки  б  вітер  не  збивав  їх  цвіт.

Все  частіше  в  сни  приходиш,  любий.
Фарбами  веселка  розцвіла.
І  сумує  вечір  сивочубий,
Бо  чола  торкнулась  сива  мла.

А  на  ранок  морозець  ударив.
Ледь  торкнув  рожевий  дивоцвіт.
Може,  так  цвітінню  він  позаздрив,
Що  цвіте  у  серці  стільки  літ...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576255
дата поступления 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015


OlgaSydoruk

Всё было так…Ей Богу!. .

Моя  любовь  была  сильна!..
Сворачивала  горы!..
И  силу  подарила  мне!..
С  улыбкой  в  тёплом  взоре...
И  краски  пламенной  -  ведро...
Чтобы  на  всё  хватило...
Она  нежна  была,как  цвет...
И  нежность  разделила....
Хотела  половинить  грусть...
До  капельки    излила...
Она  верна  была  себе...
Словам  и  одеяниям...
Отмерила    мне  метр  с  плеча...
И  этим  удивила...
Потом      добавила  ещё...
И  что  то  говорила...
Не  жадиной  она  была...
Она  щедра  на  милость...
И  верить  любящим  глазам...
Стучаться  в  сердца  двери...
И    оставаться  сам  на  сам...
На  тех  души  качелях...
Она  мне  веру  от  себя...
Рот  в  рот  в  четверг  вдохнула...
Смотрела  лишь  глаза  в  глаза...
Ни  разу  не  сморгнула...
Любовь  была    светла  моя...
Как  лист  бумаги  белой...
Небес  посланница  она...
И  воплощение  в  теле...
Отращивали  крылья    ей...
Совсем  не  больно  было...
А  больно    было  ей  тогда,..
Когда  их  подрезали...
За  терпеливость    не  медаль...
Ей  радость  в  грудь  вонзали!..
Такой  любовь  была  всегда...
Всё  было  так...Ей  Богу!..
Осталась  прежней,..как  тогда...
Немного  подостыла...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576067
дата поступления 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015


Дід Миколай

Неначе випив меду трунок

Кладу  рядочки  в  візерунок,
Струмочком  ллються  із  душі.
Неначе  випив  меду  трунок,
Не  спиться,  Муза  на  плечі…

О  Боже,  як  же  їх  забути,
Терпкі  цілунки  губ  твоїх.
Сором’язливо,  від  розпути,
Ховав  нас  втомлений  горіх…

Здрімаю  трішки,  відпочину.
Краплинки  поту  на  чолі.
І  знову  в  юнь  свою  порину,
Бо  ще  тримаюсь  у  сідлі…

Зігнувся  Місяць  у  підкову,
Збалдів  лукавий  від  утіх.
Підняла  нічка    чорні  брови,
Й  в  яри  понесла  юний  гріх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576170
дата поступления 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015


Циганова Наталія

Весеннего хлебнув непостоянства…

Весеннего  хлебнув  непостоянства,
Объевшись  в  настроениях  фермат,
Стою  в  подшитом  сыростью  убранстве
На  полдороги  в  майский  ректорат.
Ни  утра.  Ни  земли.  Ни  ощущений.
Ни  знаю.  Ни  возможно.  Ни  вчера.
Апатии  холодные  колени
Поставили  на  спину  два  тавра.
Желания  продуло  сквозняками
Возможностей  в  распахнутых  годах.
Обстриженными  криво  волосами
Лежат  мечты  в  моих  босых  ногах.
И  пусть  лежат.  Никто  на  них  не  взглянет...
Ни  в  зависть.  Ни  на  радость.  Ни  на  вздох.
Душа  слезой  под  сердцем  замерзает...
...надгробие  уже/ещё  эпох…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576058
дата поступления 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015


Вячеслав Рындин

"Колючки…"

[b]Колючки  между  нами
Сгнивающий  компост
Вонючими  блинами
Шибает  гнусно  в  нос
Текучки  с  временами
Ушедшими  в  года
Дымятся  фитильками
Суждения:  ПОРА…
[/b]
21.  04.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576015
дата поступления 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015


Lu57

ТІ ОЧІ


Ті  очі,  я  вже  бачила  колись,
Такі  сумні  ще  й  докором  горять.
Чи  віщі  сни  і    досі  не  збулись,
Надією  у  серці  майорять?

Із  пам"яті  не  викинути...збіг?
Переплелось  мереживо  думок.
На  перехресті  двох  наших  доріг
Останній  я  роблю,  назустріч,  крок...

Ті  очі...  та  невже,  моя  вина?
Серед  світів  згубився  долі  шлях...
Невидима,  здіймається  стіна
Між  нами...  душу  поглинає  страх.

Де  завинила?  Через  сім  століть
Пророцтва  тіні  аж  тепер  зійшлись..
Ти  пам"ятаєш  ту  єдину  мить,
Коли  в  одну,  дві  постаті  злились?

Злились  назавжди...  знали  -  бо,  знайти
Знов  доведеться,  що  те  майбуття,
Якщо  прожить  -  не  поле  перейти,
Одне  на  двох  омріяне  життя?

Ті  очі...  вже  ні  відчаю,  ні  миль,
Коли  душа  впізнала  і  тремтить,
Хоч  тоне  у  буремнім  шквалі  хвиль,
Та  відчайдушним  човником  летить...
20.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575998
дата поступления 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015


OlgaSydoruk

А мне бы поговорить…

Экспромт


А  мне  бы  поговорить...  
С  тобой  про  то,..про  это...
Про  осень  и  весну,..и  то,..что  было  летом...
С  тобою  по  душам,..ключей  не  подбирая...
Секреты    -  пополам,..мои,твои      -  из  мая...
Открытия  в  мечтах,..затёртые  планетой...
Про  грех,и  стон,и  плач...
Что  были,..были  летом...
А  я  умею,знаешь,..а  я  -  храню  секреты...
Ещё  печаль  стираю,..задавненную,..где  то...
А  я  -  согреть  сумею...И  время  не  заметишь...
Услышу  громкий  смех,..как  звонкую  монету...
Ты  только  мне  поверь,..как  верят  слову  дети...
И  я  тебе  поверю...Открою  все  секреты...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575856
дата поступления 20.04.2015
дата закладки 22.04.2015


miss Blues

Восторгом радости…

Травинкой  первой,  нежной  умиляюсь,
Взгляд  наполняю  синевой  Небес.
Молюсь,  люблю,  пишу  и  снова  каюсь,
Что  жил  в  моей  душе  когда-то  бес.

Раскрыло  солнце  рыжие  ресницы!
Восторгом  радости  -  пичуги  пенье.
И  жизни  новой  чистые  страницы
Заполню  строками  стихотворения...

***

Лечу  на  встречу  Солнцу  и  Судьбе.
Любовью  покоряю  океаны...
Я  убегаю  от  беды,  к  Тебе.
Туда,  где  снова  расцвели  тюльпаны...

Их  алым  всполохам  на  изумруде  трав
Я  радуюсь,  как  в  детстве  первоцветам...
Бог  мой,  Ты  оказался  прав  -
В  душе  замёрзшей  поселилось  лето.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575982
дата поступления 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015


Кадет

Панихида по погоде

Сколько  всяких  примет  и  пословиц  гуляет  в  народе,
Только  лето  застряло  у  хитрых  туземцев  в  гостях…
И  совсем  не  пора  голосить  панихиду  погоде,
А  выходит,  что  это  сегодня  совсем  не  пустяк…

За  окном  тошнотворно  дождит  и  в  душе  непогода,
И  тоска  от  пейзажей,  исполненных  в  карандаше,…
А,  когда  не  на  шутку  рассердится  матерь  –  природа,
То  становится  ближе  спасительный  рай  в  шалаше…  

Оголённым  кустам  и  деревьям  всё  более  стыдно,
Но  весна  не  жалеет  нарядов  на  их  дефиле…
И  приходится  честно  признаться,  что  очень  обидно,
Коль  на  старости  лет  интересней  иной  туалет…

Осерчал  откровенно  пастух  поднебесной  отары
И  плюют  облака  свысока  на  земной  натюрморт…
Не  случайно  порвалась  струна  задушевной  гитары
И  пока  не  получится  звонкий  финальный  аккорд…

апрель  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575917
дата поступления 20.04.2015
дата закладки 21.04.2015


Вячеслав Рындин

Виражи весенние…

[b]На  бледнеющем  горбочке,
Из-под  тлеющей  стерни,
Вдоль  ложбинок,  в  гребнях  кочки
Ни  амёбы,  ни  грибы,
А  волнистые  листочки
Одуванчиков  –  цветы
Полыхают  в  одиночку
Словно  солнца  фонари…
В  освещаемом  лесочке,
На  зелёненьком  лугу
Рой  берёзок  гибкой  строчкой
Вышивает  виражи…
Лировидности  спирали,
Промеж  амплитудных  драм,
Хохолят  в  универсале
Воробьиный  гамммм…[/b]

20.  04.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575820
дата поступления 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015


Lu57

ОГОНЬ И ЛЁД

Я  осмелев,  по  льду  скользнула...босиком.
Влюбленный  в  радугу,  он  рассыпал  лучи.
И  обжигаясь,  сорванным  листком,
В  огонь  упала,  закалять  мечи...

Дыханьем  пламенным  тянулся,  как  во  сне.
Согреть  божился  мне,  от  холода  закрыв.
Я,  растворившись  каплею  в  вине,
Безумию  дала  аккредитив...

А  лед  сиял,  прозрачной    синей  чистотой.
Сплел  сеть  и  радугу  в  нее,  почти  поймал.
И  способ  отыскал  такой  простой,  -  
Сонетами  слух  радуг  услаждал.

Союз  сердец  благословили  небеса,
Я,  наконец,  нашла  свой  Лунный  мост  в  ночи...
Проступками  рожденная  слеза,
В  отчаянье,  летела  на  мечи...
20.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575755
дата поступления 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015


Вячеслав Рындин

"Светит солнышко…"

[b]Светит  солнышко  –
С  рассветом
Предлагает  людям  лето
Бутербродный  полицвет,
Бублик  к  чаю  и  омлет…
Вилка,  с  волочащим  плугом,  
Насладительное  чудо
Льнёт  под  солнышко  –  в  обед
Суп  –  Окрошка  –  Винегрет…
Расцветают  в  аргументах,
В  незаметных  дивидендах
Полимерные  края,
Пестициды  бытия…  
Витамины  –  ж!  –  компоненты
Настоящих  сортиментов,
Тихо  мнутся  в  генных  снах,
В  неиспорченных  горах
Дремлет  солнышко  –  в  закате
Думы  мыслит  о  десанте
На  исконные  поля  
Бог  РА  –  вбросил  семена…  [/b]

20.  04.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575754
дата поступления 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015


OlgaSydoruk

На то она пылает…

Пока  свеча  горит...
И  пламенем  пылает...
И  угол  не  коптит...
Лишь  воском  обжигает...
Пока  душа  с  тобой...
И  толще  нить  канатов...
Попутный  ветер  -  твой...
Свечу  не  задувает...
Он  хлещет  по  щекам...
А  парус  -  на  лохмотья...
А  где  то  есть    -  покой...
И  берег  счастья  где  то...
Но  только  не  для  нас?..
Для  нас  одно    -  ненастье...
И  выдох,..вдох  -  борьба...
Они,наверно,счастье...
Мышиная  возня...    
Закончится...Я  знаю...
Успеть  бы  всё  сказать...
Глоточек  первый  сделать...
На  то  свеча  горит...
На  то  она  пылает...
На  то  и  воск  плывет...
Так  больно  обжигает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575747
дата поступления 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015


Богданочка

Мудрість матері

Пам'ятаєш,  матусю,  маленькою  я
випадково  між  вулиць  згубилась,
і  самотньо,  неначе  оте  ластів'я,
кудись  мчала  й  довкола  дивилась.

Налякалась  ...  Усюди  обличчя  чужі,
відсторонені  й  зовсім  байдужі.
Хто  це?  Люди,  а  чи  -  міражі?
Й  під  ногами  калюжі,  калюжі...

-  Мамо!  Мамо!  -  плекала  надію,
а  сльозинка  котилась  щокою...
Ще  й  сьогодні  я,  мамо,  радію,  
пригадавши,  як  ніжно  рукою

ти  мене  пригорнула  до  себе,
неслухняне,  рідненьке  дитя...
Я  і  досі  тулюся  до  тебе,
ти  -  підтримка  моя  все  життя!

Як  гублюсь  на  життєвій  дорозі,
і  на  серці  сніги,  холоднеча.
У  матусі  стаю  на  порозі,
мов  розгублена,  бідна  малеча.  

Матері,  матері  наші  милі...
Світлий  погляд,  натруджені  руки.
Наче  янголи  ті  білокрилі,
захищаєте  нас  від  розпуки.

Трішки  й  ми  почали  вже  сивіти,
ваших  внуків  проводим  до  школи,
та  для  вас,  все  одно,  ми  -  як  діти,  
не  старієм  ніколи-ніколи.  

Кожне  слово,  обійми,  порада  -
все  безцінне,  рідненька  матусю.
Мудрість  матері  -  наче  лампада,
в  її  світлі  я  жити  учуся.

                                                                                     19.04.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575609
дата поступления 19.04.2015
дата закладки 20.04.2015


Богданочка

Просим Миру


Україно,  моя  рідна  ненько,
знову  тліє  скорбота  в  очах.
Розкроїлося  навпіл  серденько,
і  поріс  чемерицею  шлях.

Як  втомила  тебе  круговерть:
знову  й  знову  виборювать  волю.
Але  сили  -  не  випиті  вщерть,  
і  ми  вкотре  куєм  собі  долю.

Наймужніші,  хоробрі  серця,
захищають  в  боях  Батьківщину.
А  ми  просим  уклінно  Творця:
не  покинути  їх  в  цю  годину.

Любий  Боже,  твої  ми  раби,
свої  погляди  горнем  до  неба:
Україну  врятуй  від  журби!
Просим  Миру...  а  більше  не  треба.

І  щодня  тисячі  молитов
світлим  димом  між  хмари  летять.
А  запалені  свічі  з  церков
сяйвом  віри  для  нас  мерехтять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575606
дата поступления 19.04.2015
дата закладки 20.04.2015


Lu57

РАССВЕТОМ…

Ты  в  мою  дверь  рассветом  постучал,
Не  задержался,  преступив  порог.
Глубоким  взглядом  в  сердце  рисовал,
Слова:  "Иди  ко  мне...  сейчас...  я  -  Бог".

Шла,  ослепленная,  на  поводу  страстей,
Глаза  в  глаза,  вокруг  туман  и  дым,
Душе  шепнув:  "Он  здесь,  не  опустей..."
Лишь  небо  показалось  грозовым.

Клубились  облака,  и  таял  свет,
А  ведь  ,  казалось,  алая  заря...
Еще  недавно    думала,  -    рассвет,
Разбившись,  сердце  прошептало:  "Зря..."
19.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575565
дата поступления 19.04.2015
дата закладки 20.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.04.2015


OlgaSydoruk

Он память молил не стирать…

Пред  троном  всевышних  богов...
Один  -  сиротой  на  коленях...
Он  память  молил  не  стирать...
Чтоб  с  ней  повстречаться  опять...
Не  смеет  навек  позабыть...
Он  тёрпкий    запах    герани...
Как  колокол  утром  звонит...
И  синее  небо  с  дождями...
Весну,..когда  всё  оживает...
И  ласточек,..к  гнёздам  летящих...
Что  крыльями  землю  чиркают...
И  сны,..уводящие  в  счастье...
А  боль  -    на  кончиках  пальцев...
Лишь  слёзы  излиться  -  ручьями...
Ничто  не  менять  полюсами...
Просил  он  оставить  память...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575388
дата поступления 18.04.2015
дата закладки 20.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.04.2015


Валентина Ланевич

Пила запоєм жар я.

В  молитві  все  післань  чекала,  моє  кохання,
З’явився  ти,  якось  неждано,  у  дні  зітхання.
Сяйнув  очима,  розсипав  тихий  сміх  спокволо
Та  втрапив  в  моє  серце,  що  раптом  аж  вкололо.

Притиснув  до  грудей  так  міцно  -  пропав  мій  спокій,
Слідом,  куди  ступала,  твій  погляд  кароокий.
Похмурість  днів  осінніх  тепле  накрило  світло,
Пестощі  рук  гарячих  що  ніжнеє  монисто.  

Пила  запоєм  жар  я  -  на  крилах  мрій  летіла,
Любила  вперше  сміло  від  ласки  розімліла.
Збігав  час  непомітно  між  почуттів  киплячих,
Гуляв  вітрець  веселий  серед  садів  квітучих.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575292
дата поступления 18.04.2015
дата закладки 20.04.2015


Lu57

ПЕЧАЛЬНОЙ НОТОЙ

Печальной  нотой  тающего  дня,
Мелодия  прощания  звучит.
И  в  отблесках  угасшего  огня,
Улыбка  на  губах  моих  горчит.

Упало  солнце  в  синий  океан,
Свершая  ежедневный  ритуал,
Хитон  отдав  -  серебряный  туман...
Я  ночь  гоню,  ты  сниться  перестал...

Печальной  нотой  сказочный  мираж,
Казался...Поманил,  мелькнув  исчез...
А  сердце,  совершив  крутой  вираж,
Согрело  не  тебя,  -  нательный  крест...
18.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575290
дата поступления 18.04.2015
дата закладки 20.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.04.2015


Олекса Удайко

СЛОВЕСНА СКРУТА

[i][b][color="#700707"]Красивості  не  пишуться,
А  будь-що-будь  –  не  хочу:
Хотілось  би  насититься  –  
Втопить  в  диви́нах  очі;

Себе  ж  в  вогні  розплавити,
А  серце  –  у  коханні,
Охлялі  дні  розправити,
Немов  бажання  ранні…

А  ніч  сліпу,  докучливу
Провчити…  за  нескромність,
Бо  душу  вкрай  замучила
У  піст  свята  скоромність.

Красивості  не  пишуться,
А  будь-що-будь  –  не  буду  
Нехай  жага  потішиться,
Та  не  тура́ти  ж  блуду!  

Словесний  блуд  немислимий
Тим  більш  –  його  покута.
Не  зголоднію  мислю  я,
Як  та  словесна  скрута!..[/color][/b]

18.04.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
дата поступления 17.04.2015
дата закладки 20.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.04.2015


ANELI

не несите цветы…

На  погосты  Любви  не  несите  цветов,
Отгоревшим  кострам  искры  больше  не  снятся...
В  нашем  мире  ,  по  сути,  до  боли  простом
Очень  сложно  порой  настоящим  остаться.
Время  раны  не  лечит-  оставьте  сей  миф!
Навсегда  остаются  лишь  тени    былого...
И  быть  может,  минутный  душевный  порыв
В  сотни  раз  сто́ит  больше  всего  золотого.
Нет  границ  у  Любви,  срока  годности-  нет,
Ей  подвластна  упавшая  по́д  ноги  вечность.
Только  есть  один  маленький,  все  же,  секрет-
У  предательства  тоже  ,увы,  бесконечность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575156
дата поступления 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015


Вячеслав Рындин

Лезвие…

[b]лезвие…лезвие…лезвие
действие…действие…действие
кромкою…кромкою…кромкою
БОЛЬ
шествия…шествия…шествия
следствия…следствия…следствия
сводкою…сводкою…сводкою
ВНОВЬ
бедствует…бедствует…бедствует
веская…светская…детская
белая…чёрная…всякая
БРОВЬ
парится…варится…жарится
валится…пятится…катится
каплею…струйкою…речкою
КРОВЬ…[/b]

17.  04.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575089
дата поступления 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015


Lu57

ПРИКОСНОВЕНИЕ ДУШИ


Коснусь  лучом,  во  сне,  твоей  щеки,
Скользну,  тихонько,  каплей  на  виски.
Росою  умываю  лепестки,
Цветов  в  окне...воздушны  и  легки,
Ласкают  сладким  ароматом  ночь.

Негромкой  музыкою,  все  же,  разбужу,
"Остановись,  мгновение,"  -  скажу.
Дыханье,  замирая,  задержу,
И  нашей  встречи  сказку  предскажу;
Тоску,  чтобы,  однажды,  превозмочь...

Не  уходи,  прощаться  не  спеши,
Я  стану  твоим  эхом...разреши,
Врачуя,  исцеленье  совершить,
Прикосновеньем  жаждущей  души?
Прошу,  последнее  "прости..."отсрочь...
17.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575014
дата поступления 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Протёртый  коврик  под  иконой,
В  прохладной  комнате  темно,
И  густо  плющ  тёмно-зелёный
Завил  широкое  окно.

От  роз  струится  запах  сладкий,
Трещит  лампадка,  чуть  горя.
Пестро  расписаны  укладки
Рукой  любовной  кустаря.

И  у  окна  белеют  пяльцы...
Твой  профиль  тонок  и  жесток.
Ты  зацелованные  пальцы
Брезгливо  прячешь  под  платок.

А  сердцу  стало  страшно  биться,
Такая  в  нём  теперь  тоска...
И  в  косах  спутанных  таится
Чуть  слышный  запах  табака.

               _  *  _

Під  образом  протертий  килимочок,
В  кімнаті  прохолодній  темнота.
І  густо  плющ  зелений,  як  в"юночок,
Заплів  все  скло  широкого  вікна.

В  солодкім  запасі  троянд  кімната,
Лампадка  тріскотить,  мов  догора.
Розписані  укладки  стін  строкато
Рукою  люблячою  кустаря.

А  ось  біля  вікна  біліють  п"яльці...
Жорсткий  у  тебе  профіль  і  тонкий.
І  заціловані  ховаєш  пальці
Завжди  гидливо  під  хустину  ти.

А  серцю  стало  зовсім  страшно  биться,
Бо  зараз  відчуває  мить  сумну.
І  в  косах  сплутаних  твоїх  таїться
Тонкий,  ледь  чутний  запах  тютюну.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575008
дата поступления 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015


Вячеслав Рындин

Лето впереди…

[b]В  квартире  сорок  восемь  скрывает  горе  осень,
А  в  доме  тридцать  три  –  последствия  зимы      
В  общественных  местах  играют  «Времена…»,
Флиртуя  в  ля-миноре  с  ажурностью  стиха…      
Активы  –  лейб-гармоний  созвучностью  мелодий
В  пикантной  новизне  примкнули  по  весне  
К  динамике  историй  подлунных  траекторий,
Блистая  по  дуге  –  в  реальной  частоте![/b]

10.  04.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573444
дата поступления 10.04.2015
дата закладки 16.04.2015


archic

Переулки

Считали  украдкой  птиц,
Бросая  мечты  с  обрыва.
Как  камни  летели  ниц,
Слова  в  тишине  с  надрывом.

Осколком  вонзаясь  в  грудь,
И  даже  не  много  глубже,
Теряя  простую  суть.
Озябшие  словно  в  стужу.

Забытый  баркас,причал,
Уставшие  и  чужие,
Твой  город  в  ладонях  мал,
И  губы  теперь  немые.

Дописан  последний  акт.
Его  ли  мы  были  частью?
Когда  то  все  было  в  такт,
Смеялись  в  глаза  ненастью.

Последнего  сна  "привет".
Пугающим  был  и  гулким,
Такой  ледяной  рассвет,
Знакомого  переулка….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574698
дата поступления 15.04.2015
дата закладки 16.04.2015


Lana P.

Залишуся піснею…

Залишуся  піснею  в  небі
Тоді,  як  не  стане  мене.
Почуєш  мій  спів,  при  потребі,
Мелодія  душу  торкне.

Складуться  слова  у  куплети,
Їх  хмари  нестимуть  у  ввись.
Ще  будуть  падіння  і  злети,
Але  вже  не  ті,  що  колись...

Полине  із  сурмами  вітру
Той  спів  у  куточки  землі.
Я  сльози  усмішкою  витру-
Нехай  не  тривожать  жалі.

Співатиму  щиро,  для  Бога-
Там  хором  керують  святі.
Нелегка,  тернова  дорога
Судилася  в  цьому  житті.                                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574881
дата поступления 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015


Lu57

И ЧТО ТЫ…


И  что  ты  снова  следом,  так  навязчиво?
Дышать  не  смею,  позволенья  нет...
На  грань  реального,  в  миры  скользящего,
Меня  уводит  твой  пустой  сонет.

В  нем    -  ничего,  ни  с  кем...желаний  марево
Струится,  словно  серая  вуаль.
Сквозь  дым  обиды,  зреет  гнева  зарево,
А  вдруг  рванет?  Поверь,  тебя  мне  жаль.

Ну  что  ты  хочешь,  подержаться  за  руки?
Или  у  памяти  опять  возьмешь  взаймы,
Слова  избитые?..  ночами  жаркими,
Украденными  как-то,  у  зимы...

Найди  свой  путь,  восторженной  молитвою,
Его  cпроси,  чтобы  узнать,  как  жить.
А  желчь  твоя,  ведь  НА  СЕБЯ  излитая,
Уйдет  в  песок,  как  в  небо  миражи.
16.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574874
дата поступления 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


Вячеслав Рындин

Окунул перо в чернилку…

[i][b]Окунул  перо  в  чернилку…
_______
…с  оперением  гуся
Остриё  вошло  в  блондинку…
Вглубь  чернильного  дворца
Углубились  мои  мысли,
Чистой  радости  рывки
Торопились,  словно  листья,
В  рай  не  черканной  весны…
_______
Обалдев  в  уединеньях,
Поиспив  чудной  среды,
Перл  терзал  стихосложенье
О  несбыточной  любви[/b]…[/i]
 
16.  04.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574821
дата поступления 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


Валентина Ланевич

Свіча воскова палахкотіла на столі.

Свіча  воскова  палахкотіла  на  столі,
Сипали  зорі  з  неба  ясні  самоцвіти.
Моя  долоня  була  в  твоїй  дужій  руці,
А  місячик  заплутавсь  в  ясеневі  віти.

Тебе  чекала,  любий,  здригалась  від  дзвінка,
Шалено  билось  в  ніжнім  приступі  серденько.
Вготована  всякому  цільова  висота,
Твоя  -  славити  слово  -  Україно,  ненько!  

І  я  чекав  на  нашу  зустріч,  моя  мила,
В’явно  до  грудей  в  обіймах  теплих  пригортав.
Злились  нараз  тіла  й  вуста  жага  скріпила,
Податні  душі  вогонь  кохання  колисав.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574837
дата поступления 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


Lu57

ТЕНИ

Тени  проснулись  и  шепчутся,  будто  бы,  рядом,
Кто-то  темнее,    а  кто-то  страшнее  и  злей...
Может,  мне  ссоры  их  слушать  совсем  и  не  надо,
Только  гудят  они,  словно  пчелиный  улей.

Та  примеряет,  как  платье,  невидимый  саван,
Эта  грозит  свечи  в  полночь  опять  затушить,
Третья...четвертая...слева  жужжит,  ноет  справа;
Толику  нежности  дай,  чтобы  их  заглушить.

Пусть  все  от  зависти  меркнут  и  тают,  как  дымка,
Твой  теплый    взгляд  смотрит,  сладкою  мукой  томим...
Тени  сжимаются  в  ноль,  шапкою-невидимкой,
Видимо,  дразнят  меня...  шорох  неуловим.

Тени  и  призраки...снова  вы?..  адские  муки,
Что  же  неймется,  зачем  угрожаете  мне?
Слушайте,  флейты  волшебной,  забытые  звуки
И  уходите,  растаяв    туманом  в  окне...
15.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574736
дата поступления 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


OlgaSydoruk

Чтобы в прологе - хорошо…

Экспромт


Ещё  ты  влюбишься  не  раз...
И  будет  больно,..как  в  тот  раз...
Когда  летела  мотыльком  к  свече  на  пламя...
Та  бабочка...белым-бела...
А  угольком  -  упали  крылья,..умерла  ...
Мечтать  о  лучших  временах...
О  страсти  в  осени,..ветрах...
Хоть  будет  всё  совсем  не  так,..
Как  в  тех  туманных  миражах...
Роман  -  не  сказка...В  нём  -  экстаз...
И  драма  в  нём,..и  жизни  -    прах...
И  след  оставит  глубоко...
Так  больно  душеньке,..темно...
Но  хочется  писать  вдвоём...
Глава-  моя,..глава  -  его...
О  жарком  лете  за  окном,..
О  страстной  неге    -  ночью,..днём...
Прикосновениях  к  душе...
Она    в  прологе  -  в  неглиже...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574794
дата поступления 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


OlgaSydoruk

Когда наступит осень - я узнаю…

Когда  наступит  осень  -  я  узнаю:как  сильно  ты  меня  любил...
Со  мной  пойдёшь,..или  останешься  в  том  мае?..
Где  всё  красиво,..пОлно  сил...
И  грустной  пеленой  не  застилают  глаза  слезинки  не  дождей...
О,Боже,мой!..Ещё  июль  пылает!..
И  я  недолюбила,..и  ты  -  недолюбил...
Не  сплетена  морщинок  сетка  кудесником  желаний  и  страстей...
Свежи  и  чувства,..жаворОнком    душа  -    в  зефире  облаков...
Огонь  горяч  на  расстоянии,..и  ветер  искры  не  у  нас  крадёт...
Когда  наступит  осень  -я  узнаю...
Почувствую  ли  холод  от  руки...и  лёд?..
Ты  обещал:    что  всё  останется,..как  в  мае...
И  будет  так  же  нам  тепло...
И  не  тоскует  и  не  плачет  сердце...
Не  доктор  времечко  моё...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574824
дата поступления 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.04.2015


Кадет

Концы с концами

Слава  богу,  пора  разговляться,  -
Как-никак,  а  закончился  пост…
Но  пришлось  призадуматься,  братцы,
Ведь  вопрос  кулинарный  не  прост…

От  тоски  загибается  «Цептер»,
В  холодильнике  только  грибок…
По  карману  из  кучи  рецептов
Разве  что  из  го…(ой!)  из  пшена  колобок…

Кишки  марши  играют  конкретно,
Нагло  требуют,  падлы,  икры…
Но  икра,  говорят,  это  -  вредно,  -
От  неё  помирают  свекры…

Вянет  листик  капустный  в  корзине…
Посадить  что  ль  в  горшок  артишок?
Ведь  от  бешеных  цен  в  магазине
Мне  (х)ана-филактический  шок…

Нет  давно  натурального  чаю,
Заварю-ка,  пожалуй,  пыльцы…
И  немного  ещё  поскучаю,
И  отброшу  с  концами  концы…

апрель  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574635
дата поступления 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015


ТАИСИЯ

Если женщина любит…



Если  женщина  любит  –  к  ней  вопросы  излишни.
Её  щёки  пылают,  а  глаза    словно  вишни.
Недостатки  мужчины,  если  даже  заметит,
Никогда  не  осудит  и  с  улыбкою  встретит.

Остроумную  шутку  звонким  смехом  воспримет.
И  восторженным  взглядом    непременно  окинет.
Философскую  сказочку  и  весёлую  муть  -
Примет  с  должным  вниманием,  не  вникая  в  их  суть.

Если  вдруг  ваше  слово  каждый  раз  раздражает,
Призадумайтесь,  друг  мой,  что  сие  означает!?
И  когда  всё  не  эдак  ей,  и    когда  всё  не  так,  -
Это  значит,  дружище,  что  попал  ты  впросак!

Если  женщина  любит  –  догадаешься  сразу.
Не  дари  безделушки  и  хрустальную  вазу…
Пригласи  на  свидание  –  улыбкой  ответит!
Подари  при  свечАх  ей  –  романтический  вечер…

Если  женщина  любит,  то  захочет  быть  рядом.
Не  страшны  ей  ни  вЕтры,  ни  дождИ  даже  с  градом.
Если  женщина  любит  –    есть  ли  чувство  прекрасней!?
Если    это    взаимно  –  ты  нашёл  свое  счастье!

13.  04.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574296
дата поступления 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.04.2015


Lu57

НЕСТРОЙНЫЕ РИТМЫ

Ночи  стена  разделяет  на  части  миры...
Падает  дождь  где-то,  огненный  метеоритный.
Даже  на  донышке...Черной-пречерной  дыры,
Слышу  далекого  сердца,  нестройные  ритмы...

Будто  по  клавишам,  пальцы  дрожащей  руки,
Имя  печатая,  пишут  и,  тут  же,  стирают.
Темные  волны  забвенья,  холодной  реки,
Все  угрожают,  без  устали,  все  угрожают...

Стук,  перебои...и  вновь  в  позывных    -  тишина...
Может,  отчаянье  и  безнадежность  зависли?..
Кажется  глупостью,  нежного  сердца  струна,
И  прогоняет  ненужные,будто  бы,  мысли?..

Странные  звуки...мне  душу  опять  бередят,
Падают  в  облаке  чистым  и  светлым  сияньем.
Пусть  и  нестройные...каждый  так  сладок  и  свят,
В  точку  сжимаются  мили  земных  расстояний...
12.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574023
дата поступления 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Lana P.

Пісня гір

Білі  шапки  вдягнули  гори,
Посеред  літа  там-  сніги.
Струмки  пустилися  в  біги,
Енергію  вливають  в  море.

Цілують  небо  їх  вершини-
Таке  просторе,  осяйне.
Сам  вітер  хмароньки  жене,
А  пісня  лине  з  полонини.

Вона  підсилює  трембіту,
Настояна  із  диких  трав,
У  колоритності  заграв
Летить  і  шириться  по  світу.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574221
дата поступления 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Lana P.

Малі вівці

-У  травичці  малі  вівці?..
-Це  ж  кульбабки  на  голівці
Ввібралися  у  білий  пух...
Таких  кумедних  відчайдух
Ой,  нелегко  позбирати-
Спробуй  вітер  наздогнати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574108
дата поступления 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Олекса Удайко

СОНЕЧКО РАДІЄ НА ВЕЛИКДЕНЬ*

[youtube]https://youtu.be/ekrsy5zUeBA[/youtube]
[i][b][color="#910000"]У  пам’яті  ще  дні  мого  дитинства…
Коли  все  ще  попереду  було…
Та  вже  зустрів  те  неймовірне  дійство,
Котрому  дивувалось  все  село!
Було  те  диво  дивне  на  Великдень…
Будив  нас  ранок  і...  церковний  дзвін,
Мені  здавався  надто  він  великим,
Що  не  вміщався  навіть  в  серці  він…
Дідусь  мій,  перш  ніж  куштувати  паску,
Так  щиросердно  і...  за  всіх  моливсь.
А  ми  малі  були…  Й    велику  ласку
Хотіли  б  мати  зараз  –  не  колись.
Бо  в  нас  іще  були  пусті  кишені,
Як  паска  на  святковому  столі**,
Ми,  малюки,    наївні  і  невчені,
Відчули  Божу  ласку  на  чолі:
То  сонечко  ласкаве  і  привітне,
Що  вигравало  крізь  вишневий  цвіт,
Разом  з  весною  і  святами  світло
Так  щедро  слало  ласку  на  весь  світ.
                                                       
А  зараз  що?..  Як  глянув  у  віконце
(Вікно  зі  спальні  дивиться  на  схід),
Побачив  я,  немов  в  дитинстві,  сонце,
Що  починало  по  землі  свій  хід…
Та  не  раділо  чомусь  те  світило
Й  не  дарувало  посмішку  воно…
Пред  ним  ми  чимось,  певно,  завинили,
Затьмарили  небесне  в  світ  вікно!
То,  може,  я,  а,  може,  й  інші  люди
Не  так,  як  треба,  в  Бозі  живемо?
І  промені  не  ті  у  сонця  будим?
Не  ті  цеглини  в  дім  свій  кладемо?

Та  є  ще  час!  О,  люди  добрі,  каймось!
Є  час  –  себе  і  вимір  свій  збагнуть…
А  ні  –  життя  свого  ми  відрікаймось,
Щоб  ощадить  планети  вірну  путь[/color].
[/b]
12.04.  2015
_________
*[color="#160091"][color="#000dff"]Пригадав  ритуал,  що  існував  у  родині,
   коли  після  "всенощної"  освячену  паску
   їли  лише  після  колективної  молитви.  
   А  потім  виходили  дивитися  на  сонце,
   котре  (нам  здавалось,  а  може  так  і  було),
   переливалось  усіма  кольорами  райдуги,
   радіючи  Великодню  і  Воскресінню  Божому.
**Часто  у  паски,  випеченої  у  домашній
   печі  утворювались  пустоти,  які  бабуся
   пояснювала  (певно,  жартома)  тим,  що
   там  “ночував  Бог”.    А...  може  так  і  було?  [/color][/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573924
дата поступления 12.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Lu57

НЕ ОШИБИСЬ

Не  ошибись,  когда  увидишь  солнца  луч,
Быть  может,  просто  туч
Прореха    не  зашита?
Не  ошибись,  обман  так  сладостен  и  жгуч,
И,  как  песок  зыбуч...
Один  лишь  шаг  -  душа  разбита...

Не  ошибись,  когда  желанный  хлынет  дождь,
В  ладони  соберешь,
Остатки  мутной  влаги...
Не  ошибись,  молитвой  отсекая  ложь,
Утрату    не  найдешь?..
Ну  что  ж...  и  боль,  порой,  во  благо...
11.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573888
дата поступления 12.04.2015
дата закладки 14.04.2015


OlgaSydoruk

Интуитивно…

Экспромт



Интуитивно,..с  полузакрытыми  глазами...
Мы  к  Озеру  Любви  маршруты  выбираем  сами...
Минуя  Озеро  Печали  и  горы  с  острыми  углами  боли...
Под  утро,..с  первыми  лучами,..сквозь  молока  туманы,которые  обманы...
Между  горячими  плывём  кисельными  брегами...
Той  бесконечною  рекой  любви,..рекой  прощения,..рекою  понимания...
Притоками  поддержки,..и  ручейком  чистосердечного  признания...
Длинною  в  жизнь...
И  на  плоту  -  наш  дом  с  тобой...
Под  тёплым  солнцем  и  таинственной  луной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574058
дата поступления 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015


НАДЕЖДА М.

Шматочок неба у стакані…

Шматочок  неба  у  стакані.
Фіалки  вбрали  неба  цвіт.
І  ллються  пахощі  духмяні.
Листочки  -  справжній  малахіт.

Втопився  сонячний  промінчик,
Упав  на  дно  живій  воді.
Та  не  лежав  там,  як  камінчик,
Пірнав  в  воді  і  так  радів.

То  відбивався  від  стакана,
Скакав,  як  зайчик  по  стіні.
Немов  дитя,  був  неслухняним.
Це  так  подобалось  мені.

Раділи  й  квіти  цій  забаві.
Здалось,  всміхалися  вони.
А  під  вікном  їм  заздрив  явір:
Не  відчував  він  ще  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573918
дата поступления 12.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Богданочка

Почуття

Любове  моя,  
ну  куди  ти  мене  забирав?
Що  це  за  вимір?  
що  то  за  диво-планета?
хто  виплітає  там  
ніжно-солодкі  тенета?
зілля  пахучо-хмільне  
хто  там  варить  із  трав?

Тільки  торкнулась  
рукою  твоєї  щоки  -  
цілунок  гарячий  лишив  
на  моєму  зап'ястку.
І  все:  полетіла  
метеликом  в  пастку,
стрибнула  у  гирло  
нестримно-швидкої  ріки.

Хвилі  казкові  
накрили  мене  з  головою...
Де  я  була?  
моє  сонце  кохане,  скажи...
Знову  мене  у  мотузки  
зі  слів  пов'яжи.
Просто  поклич  -  
я  усюди  піду  за  тобою.

В  край,  де  панує  
одне  забуття,
ти  на  руках  мене,  
янголе  мій,  віднеси...
В  чудо-країну  зі  щастя,  
кохання  й  краси.
Там,  де  ми  слуги...  
Господарі  нам  -  почуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574105
дата поступления 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015


OlgaSydoruk

Не ты, . . но так похоже…

Не  ты,..но  так  похоже  обнимает  небо  на  закате...
И  солнца  лучик  обжигает  поцелуйчиком  висок...
Признания  чистосердечные    срывает  с    губ  дрожащих    ветер...  
Несёт  куда  то  их..
Я  не  узнаю  боль  твою,..которая  живёт  в  сердечке...
О  ней  не  вспоминаешь  и  молчишь...
Ты  не  узнаешь  горечь  слёз  моих...
Их  осушил  мгновенно  тот  коварный  ветер...
"Ты  опоздала..."  -  тихо  шепчет  он...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574186
дата поступления 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Lu57

ПОСМІШКА


В  усміхнених  очах  -    глибокий  сум...
Десь  падає    вода  на  дно,
Не  сяє  в  темряві  вікно?..
То  чиєсь  серце,  знову,  -  на  засув...

У  посмішки,  чомусь,  -  роздум  століть,
Чи  відчай,  знову  на  поріг,
Як    хрест  -  перетин  двох  доріг?..
Цикутою    так    солодко...  гірчить...

Сльози  нема,  лиш  вимучений  сміх...
Не  прийме  жалощів  душа.
Вона    десь...  в  глибині    вірша...
Спокутує  свій  незбагненний  гріх...
10.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573817
дата поступления 12.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Lu57

МОЖЕ, ТИ ЧУЄШ?. .

Може  ти  чуєш,  то  -  вітер  у  шибку,
Щось  принесе,  чи  спеку,    чи  хмари?
Краще  прогнав  би  набридлі  примари,
Змієм  в  повітря...    вчепившись  за  нитку,
Знову  і  знову...сміються  глумливо.
Знають,  сховатись  від  себе  не  можна...
Кожний  веде    війну  свою...  кожний,
У  недовірі,  тремтить  полохливо...
Ночі,  як  роки,  устелять  думками...
Подих  лякливо    в  солоній  знемозі,
Тисне  сльоза,  що  впаде  на  порозі,
Між  тими...  вхідними,  чуєш?..  дзвінками...
09.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573469
дата поступления 10.04.2015
дата закладки 12.04.2015


Любов Ігнатова

Сьогодні (четвер)

Сьогодні  Він  митиме  ноги  
Всім  учням  Своїм...та  Юді...  
Змиватиме  пил  дороги,  
Утому  і  пересуди....  

І  хліб,  і  вино  -востаннє...  
Сьогодні  і  тут...назавше...  
А  завтра  -Його  заклання...  
І  смерть...во  спасіння  наше...  

Сьогодні  -сад  Гетсимані...
Молитва...до  кровопоту...  
І  прОщення,  і  прощання...  
Щоб  завтра  йти  на  Голготу...

Терновий  вінок...і  цвЯхи...  
І  хрест  -як  щабЕль  останній...  
І  темінь  над  битим  шлЯхом...  
І  нОвих  надій  світання...  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573225
дата поступления 09.04.2015
дата закладки 10.04.2015


Lu57

У СОНЦІ ВТОПИТИСЬ…

У  сонці  втопитись...
                                   згоріти  за  мить,
Щоб      спалахом,  
               сонячний  трепетний    зайчик,
Тебе  віднайшов...
                                         поцілунками,  наче,
Торкнув,  через  неба,  
                                       осяйну  блакить...  

У  сонці  втопитись,  
                               жагу  вгамувать.
На  свічці  маленьким  вогнем  спалахнути,
Щовечора...  
                             Я    не  шукаю  спокути,  -
Розірвану  душу,  вже  не  розірвать...

У  сонці  втопитись...
                                                   у  світлі    жила  б...
Хмаринкою  линуть,    
                                     дощем,  щоб  упасти,
Навіщо  було  моє  серце  украсти?
Тобі  не  потрібне...
                                           сама  віддала  б....
09.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573093
дата поступления 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015


Валентина Ланевич

Гойда вітер, гойда дужий тонкую тополю.

Гойда  вітер,  гойда  дужий  тонкую  тополю,
Гне  додолу  стан  пригожий,  чинить  їй  сваволю.
Огортає  її  вечір  у  сутінки  сірі,
Не  зважає,  бо  байдуже,  на  слова  несмілі.

Чом  ти,  доле,  так  лукавиш  -  дала  мені  вроду
Та  не  бачила  я  щастя  на  віку  ще  зроду.
В  зірнім  небі  ні  хмаринки  -  вмиваюсь  сльотою,
Не  зігріє  місяченько,  лиш  манить  красою.

Та  краса  його  холодна  не  дійме  серденька,
Та  врятує  від  падіння  рідная  земелька.
Міцно  корені  пустила  я  у  піщаницю
І  у  кволості  споглядній  маю  в  душі  крицю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573018
дата поступления 08.04.2015
дата закладки 09.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.04.2015


НАДЕЖДА М.

Чому сльоза жіноча спокуша?

І  все  на  світі  треба  пережити,
І  кожен  фініш  —  це,  по  суті,  старт,
І  наперед  не  треба  ворожити,
І  за  минулим  плакати  не  варто.

Л.  Костенко.

_______________________________
Чому  так  довго  плаче  сіре  небо,
Невже,  то  -  гріх  чиїхось  блудних    душ?
Яким  наразі  трапилась  потреба,
Покаятись  й  поплакати  чимдуж.
А  вітер  розгулявся,  все  жартує.
Гіркі  сльозинки  кидає    у  скло..
Хіба  він  біль,  чи  смуток  той  відчує,
Що  душі  грішні    болем  обпекло?
Чомусь  вночі  частіше  ллються  сльози.
І  темінь  не  поможе,  хоч  кричи.
Лише  луною  пронесуться  грози,
Як  відчай,  як  спасіння    для  душі.
Жіночі  сльози,  то  не  жінки  неміч.  
А  ознака  того,  що  є  душа,
Що  тонша  за  найтонший  невід,
Тому  сльоза  жіноча  спокуша...

.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572939
дата поступления 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015


Вячеслав Рындин

"Овсянка… Сэр…"

Овсянка…  Сэр!
_______
Мир  помидоров,
Цукатов,  рыбных  ассорти…
Любой  размер
Надменных  взоров
На  кухне  жирной  маеты…
Холодный  хрен
В  горячий  студень
Несётся  в  полдень  до  еды…
Вельможный  член
Какой-то  думы
Нажрался  сытной  скукоты…
Не  зная  мер,
Краёв  не  видя,
Народный  праведник  в  пути
Спинозил  нерв
Бездонной  пирой
У  незамеченной  черты…
_______
Лубянка…  Дверь…

08.  04.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572851
дата поступления 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015


Lu57

ПОСЛЕДНИЕ

По  мотивам  новеллы  О.В.Лиль  -  Адана  "Пытка  надеждой"

Последняя  ночь  перед  пыткой...молись...
А  завтра,  с  зарею  последней,
Последние:    небо...  дыхание...жизнь...
И  все...  Только  сумрак...  Намедни,

На  душу  упал  сатанинским  плащом.
Сжимая  так  нежно,    в  объятьях,
Рисует  узоры  на  коже  мечом...
Кромсая  последнее  платье...

Но,  кажется,  руки  устали  уже,
Палач  замерев,  в  исступленье,
Зовет  хриплым  голосом:"Где  ты,  Роже?"
Оставив  страдальцу  мгновенье  -  

Последнюю  ночь...    До  утра  -    ничего,
Совсем  ничего...и  одежды...
Когда  на  костер,  гласит  приговор,
Последняя  только  -  надежда

На  чудо...на  Господа..."Боже,  явись,-
Смотрю  в  свою  душу  и  внемлю,-
Скажи  мне,  быть  может,  возможно  спастись?
Лучом  озари  эту  землю..."

И  чудо  свершилось...забыты  ключи...
Замок  не  закрыт  и  задвижка...
Ползет,  выбираясь  к  свету,  в  ночи,
От  ужаса  сжавшись  в  ледышку.
 
И  вот,  наконец,  льется  светом  Луна,
А  воздух  пьянит  и  туманит...
Последние    -  взгляд  и  свеча  из  окна...
Господь...  Он  один  не  обманет.

Поднялся  с  колен,  только  шаг,и  врата,
И  воля...но  тенью  из  ада,
Палач  у  двери,  а  она...заперта...
Ну  вот...  за  надежду  -  награда...
07.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572827
дата поступления 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.04.2015


Дід Миколай

Підніми мене тату на руки

Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  снах,  як  молитву  шепчу…
Повиростали  діти  й  онуки,
Хоч  на  хвильку  в  дитинство  втечу.
                                           Пр.
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

На  руках  твоїх  хочу  літати,
Як  пір’їнка  мала  на  вітру...
Диво  спробую,  -  вітер  впіймати,
Пташенятком  малим  на  льоту.
                                               Пр.
Ой,  як  хочу  ж  я  небо  дістати,
Опинитись  в  Чумацькім  шляху…
Щоб  тебе  там  за  шию  обняти,  
І  змінити  цю  долю  лиху.
                                             Пр.
Як  багато  не  встиг  я  сказати,
Усе  коні  спиняв  на  скаку…
Лише  зараз  відчув  біль  утрати
На  своїм,  посивілім  віку.
                                           Пр.                                                    
Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  вічність  до  тебе  кричу…
Перейми  мої  болі  і  муки,
Я  ж  щоночі  до  тебе  лечу.
                                           Пр.  
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата поступления 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015


Lana P.

Число 7

Щоб  зрозуміло  було  всім,
Магічним  стало  число  сім.
Сім  діб  у  тижні  Бог  велів,
Спинив  потоп  через  сім  днів.
Мелодію  із  семи  нот
Кинув  веселкою  з  висот-
Сім  гармонійних  кольорів
На  сім  стійких  материків.
Число  духовне  і  святе
В  сім  чудес  світу  приведе.
Творець  надав  нам  цифру  сім:
На  щастя,  на  удачу  всім!                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572692
дата поступления 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015


Амелин

Мысли, мысли… (Шутки)

(Конкурс  Пародий  10-я  Шутка  на  шутку)

Оригинал:
"Мусорное  ведро"
Ляпис  Бородавкин

[i]    (роли)
 Стою  под  мойкой-  ли  в  прихожей,
 В  быту  ненужное  ведро.
 И  пусть  я  мусорное,  всё  же,
 В  моём  нутре  одно  добро.
 Добро  ненужное  вам  больше,
 Свой  век  отжившее  вполне,
 Как  я  само,  и  ценно  столь  же,
 И  потому  оно  во  мне.  
 [/i]

©  Copyright:  Ляпис  Бородавкин,  2014
 Свидетельство  о  публикации  №114110608661


«Переполненность  чувств»  
           (мысли  ведра)

Ведро  немало  повидало  
За  свой  не  очень  длинный  век.
Всю  жизнь  под  мойкой  простояло,
Но  с  ним  общался  Человек!

И  музыканты,  и  поэты…
Да  разве  лишь  они  одни?
Такие  видело  сюжеты...
Какие  это  были  дни!

Почто  не  требовать  добавки?..
А  кто  бы  недоумевал?
Да  ведь  ему  сам  Бородавкин
Порой  вниманье  уделял!

Но  всё  же  вертится  мыслишка,
И  давит  гордость  от  того…
Да  так,  что  вмиг  слетает  крышка,  –    
На  Конкурс  вынесли  Его!  

Давно  мечтало  о  свободе!      
Какое  чудо!  Бес  в  ребро!
А  что  нутро?  –  Не  против,  вроде…
Тут  аж  подпрыгнуло  ведро!..

   
«Непростое  ведро»

Я  –  ведро!  Но  не  простое...
Рассуждал  так  унитаз.    
Каждый  день  встречал  такое!  
Но  закрытым  был  показ.
Слышал  –  как  вода  журчала,
Щекоча  моё  нутро...
Водка  встречи  назначала,
Как  отжившее  добро.
Как  порой  ко  мне  спешили!..
Будто  бы  в  последний  раз!
Все  подряд  меня  смешили,
Хорошо,  что  я  без  глаз!



(4-й  Авторский  Конкурс  пародий)
Никто  ко  мне  не  равнодушен  
(http://www.stihi.ru/2015/02/19/392)
Екатерина  Турикова
Из  оригинала:

[i]Никто  ко  мне  не  равнодушен.
Любой  испытывает  страсть.
Влеченью  странному  послушен,  
Мечтает  соблазнить,  украсть...      

Ни  мода,  ни  года  не  властны
Над  грозной,  хищной  красотой.
............................................
 [/i]

©  Copyright:  Екатерина  Турикова,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115021900392


Заячье
(шутка)

Никто  ко  мне  не  равнодушен  –  
Об  этом  думаю  я  всласть.
Ах,  как  мои  прелестны  уши!    
Тут  можно  запросто  упасть.

Ни  мода,  ни  года  не  властны
Над  заячьей  моей  красой…
Лишь  Он  поймёт,  как  я  прекрасна.
–  Ну,  где  ж  ты  бегаешь,  косой?



(29-й  Беспородистый  Конкурс  пародий)
Из  оригинала:

У  зимы  открылись  воды
Косолаповский

[i]У  зимы  открылись  воды,
Снег  сбегает  в  ручейки.
Принимают  будто  роды,
Вновь  весенние  деньки…
……………….......................  
Возвещает  март,  как  прежде,
Что  любви  пришла  пора.
Дарит    счастье  и  надежду
Вновь  рождённая  весна...
 [/i]

©  Copyright:  Косолаповский,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115030100925


Какая  малость…
(шутка,  в  конкурсе  не  участвовала)

Не  привык  я  к  полумерам
И  скажу  вам  напрямик:
Да!  работал  акушером,            
Но  уже  почти  отвык.

Правда,  в  образах  осталось,
Лезет  в  голову  порой.
Только  то  –  такая  малость!  
С  вновь  родившейся  весной...


Весеннего  вам  настроения!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572858
дата поступления 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015


МАЙДАН

ВИЗНАННЯ

В  розстрільних  списках  ДНР,
я  з  давніх  пір,  мій  любий  друже,
але  з  тій  миті  до  тепер,
мене  бентежить  це  не  дуже.

Не  марнувать  щоб  зайвих  слів,
і  спокій  дать  тендітній  Музі,
кажу  -  визнання  ворогів,
втішає  більше  ніж  від  друзів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572717
дата поступления 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015


OlgaSydoruk

Совсем немного, чтоб быть счастливой…

Экспромт


Рука  на  пульсе    -  не  тише  стуки?..
Осталось  пару  деньков  разлуки...
Ворвёшься  ветром,..накроешь    штормом...
Не  будет  страшно,..не  будет  больно...
И  взгляд  подарит  опять  надежду...
За  ожидание...мне  бонус  -  нежность...
Совсем  немного,чтоб  быть  счастливой...
Лишь  крест  нетяжкий...и  лучик  света...
В  глазах  любимых,..бездонных,близких...
В  уроках  ласки  -  знакомый  трепет...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572539
дата поступления 06.04.2015
дата закладки 08.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.04.2015


Потусторонний

Настоящее.

Настоящее  -  это  жизнь.
А  ушедшее  -  бездна,  смерть.
Всё,  что  в  будущем  –  миражи,
оживающие  на  треть.

В  настоящем  -  ошибок  тьма.
В  прошлом  –  те,  что  нельзя  забыть.
Можно  будущее  сломать
независимо  от  судьбы.

Нынче  –  вечно  не  как  всегда.  
Всё  вчерашнее  –  кормит  тлен.
Бредит    завтрашняя  беда
суеверием    перемен.  

Угадать,  просчитать,  найти...
Бог  поможет,  подскажет,  даст?
Мы  божественные,  почти.
Созидательные    подчас.

Ждём  нечаянных  вех  планид.
Всё  надеемся.  На  кого?
Всепрощающие    на  вид.
Почитающие  Гюго.

Каждый  смертный  решает    сам.
Как  тащить  по  земле  юдоль.
Отражается  в    небесах,
наша  жизнь,  поперёк  и  вдоль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572565
дата поступления 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015


Олекса Удайко

ТИХИЙ ХУТІР

                                         [i]Куди  йдемо,  братове?..
                                         Благовіщення...[/i]

[b][i][color="#ff5900"]О,  як  обрид  скрипучий  галас  вулиць,
Дзеленькіт  рейок  –  гільйоти́н  метро!..
До  тиші  з  болем  мрійно  я  приту́люсь:
Шукаю  спокій  і  сюжети  про...

Сільську  ідилію,  де  солов’ї  і  жаби
Хорали  в  ніч  на  всі  лади  ведуть...
Там  заспівав  натхненно  з  ними  й  я  би,
Аби  той  спів  проклав  до  раю  путь…

Аби  в  гармонії  народжувались  діти,
Аби  складалась  солодкість  пісень…
Аби  було  де  душам  бідним  дітись,
Аби  був  мед  в  житті  –  і  ніч,  і  день!

Відтак  і  мрію…  щось  про…  тихий  хутір,
Де  –  пчілки  лиш  та  вільні  козаки́…
Де  б  не  чували,  що  воно  є  “путін”,
Де  все  було  б  стеменно  навпаки.

А  ще...  щоб  нас  турботливо  коза́чки
Чекали  з  поля  у  вечірній  млі…
Щоб  у  душі  були  святі  заначки
Про  рід  людський,  відродження  Землі.

І  вірю  я,  що  там,  де  тихий  хутір,
Козачка  Та...  чекає  вже  й  мене…
Нехай  звучить  оте  занадто  круто,
Та  участь  та  героя  не  мине.

Бо  знаю  певно,  що  комусь  в  пригоді
Я  стану  ще,  хоча…  уже  –  роки́…
Неда́рма  ж  бо  козацької  породи
Й  родився  в  плавнях  Удаю-ріки![/color][/b]

07.04.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572552
дата поступления 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015


Любов Ігнатова

Веснокрилиться

Ще  пів  неба  співає  сонячно,  
А  пів  неба  вже  хмарокрилиться;  
Із-за  обрію  мряка  войлочна  
Вогко  диха  вітрам  в  потилицю...  

І  хова  зірочки  калюжниця  
Старотрав'ю  в  торішню  бороду...  
І,    неначе  Зими  прислужниця,  
Віддається  Веснянка  Холоду...  

А  назавтра,  дощами  вмитая,  
І,  як  фенікс  зі  смерті  зроджена,  
Ніжне  тіло  прикривши  свитою,  
Розпочне  своє  нОве  сходження...  

І  садами  пройде  квітневими,
І  посяде  на  трон  царицею...  
Черевичками  кришталевими  
Грім  розбудить  із  Блискавицею...  

...Хай  Зима  в  навісній  агонії  
Холодить  ще  вітрам  потилиці,  
Та  проклюнулися  півонії...  
І  пів  неба  вже  веснокрилиться....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572410
дата поступления 06.04.2015
дата закладки 07.04.2015


Lu57

Я НЕ ХОЧУ ТЕБЯ ТЕРЯТЬ…

Я  не  хочу  тебя  терять...  дождем  рыдает  ночь...
И    капли  застывают  на  лету...  
Я  не  хочу  тебя  терять,  мне  память  обесточь
Заклятием,  -    заполни  пустоту...

Я  не  хочу  тебя  терять...  вуалью  на  плечо,
Роняет  небо    облачность  потерь...
Я  не  хочу  тебя  терять,  побудь  со  мной    еще...
Потом  уйдешь,  я  не  держу,  поверь...

Я  не  хочу  тебя  терять,  но  ветер  в  парусах,
И  нетерпеним  вскипает  в  венах  кровь...
Я  не  хочу  тебя  терять...  прощание  в  глазах...
Ты  еще  здесь,  но  рвешься  из  оков...
06.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572338
дата поступления 06.04.2015
дата закладки 07.04.2015


Lu57

ПРОЩАНИЕ С ЗИМОЙ…

Снежные  хлопья    в  траву  уронив,
Небо  прощалось  с  зимой...
Где-то  в  метели  исчезли  огни,
День  закатился  земной.

Страхом  изрезаны  полночь  и  тьма,
Слез  -  ледяные  цветы...
Видно,  Марена  ваяла  сама,
Выудив  из  пустоты...

Чей-то  зареванный  прерванный  сплин,
Сдобрив  обильно,тоской,
Может  быть,  комом  слепив  первый  блин,
Выбросит  утром    росой...

А  может,  снежным  заносам  в  укор,
Зеленью  листьев  в  ночи...
Жарким  дыханием  -  стеклам  -    узор,
Мелких  проталин  -  лучи...
04.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572095
дата поступления 05.04.2015
дата закладки 06.04.2015


Рыбка

СОЛНЕЧНЫЕ ЗАЙЧИКИ (песенка)

Солнечные  зайчики  прыгают  по  лужицам,
Белые  и  жёлтые  -  искорками  кружатся,
Синие,  зелёные  -  блестят  и  кувыркаются,
Огоньками  -  красные  горят,  переливаются.

Припев:
Солнечные  зайчики!
Солнечные  зайчики!
С  бантиками  -  девочки,
И  в  штанишках  -  мальчики.
Солнечные  зайчики  -
Яркие,  заметные!
Солнечные  зайчики
Такие  разноцветные!

Солнечные  зайчики  прыгают  в  витринах,
По  зеркалам  и  стёклам,  скачут  по  машинам,
А  шустрых  ярко-рыжих,  на  солнышко  похожих,
Увидеть  можно  даже  на  очках  прохожих.

Припев

Солнечные  зайчики  в  капельках  смеются.
Откуда  эти  зайчики  всё-таки  берутся?
В  лужицах  танцуют  весёлые  круги,
Спрыгивают  зайчики  с  радуги-дуги!

Припев

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572472
дата поступления 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015


Lana P.

Свавільне весілля

Танцює  Ніч  на  згарищі  з  вугілля,
В  гущавині  погукують  сичі,
Зірки  розкинули  свої  мечі-
Іде  гульба  свавільного  весілля.

Строкатий  Місяць  огорнувсь  серпанком
І  понад  хмарами  собі  пливе-
Він  наречену  у  світи  зове
Уже  над  самим  неминучим  ранком.

Вона  ж  знялась  над  попелом  угору
І  полетіла  з  ним  у  небокрай,
Бо  з  милим  чудиться  усюди  рай,
Відчула  в  Місяці  стійку  опору.

Ось  так  скінчилося  нічне  весілля,
Медовий  місяць-  аж  на  цілий  день!
Лилося  сяйво  з  сонячних  кишень,
Йому  лишилось  світло  на  похмілля...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572047
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 06.04.2015


Валентина Ланевич

Стримую у серці сум з любов’ю - все навпіл.

Стримую  у  серці  сум  з  любов’ю  -  все  навпіл,
Спливає  гулко  час  повільною  ходою.
Народ  терплячий  наш  та  упертий,  яки  віл  -
Не  дозволить  глуму  над  рідною  землею.

Збіговисько  собак  вгризається  у  святість,
Чайкою  раненою  набат  з  дзвіниць  між  хмар.
Розбурхує  по  крові  козаків  завзятість,
Нащадками  вспадкований  отой  Божий  дар.

Відродимося  з  попелу  феніксом  й  зелом
Увінчаємося,  і    розцвіте  калина.
Зберемося  вільні,  дружно,  за  одним  столом,
Славити  будем  матір,  ім’я  їй  -  Вкраїна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572043
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 06.04.2015


OlgaSydoruk

І доти сили старчить милуватись…

Експромт


До  тебе  буду  поспішати,..як    на  велике  свято...
В  обійми  твої  упаду,..як  дівчинка  до  тата...
Твої  гарячії  вуста  відчую,..як  доросла...
Прошепочу  таємне  щось,..хай  крига  в  серці  скресне...
Кохання  річка  розіллється    -  повною  водою...
Без  перешкод  ми    разом  попливемо  з  течією...
І  доти  сили  старчить  милуватись  -  допоки  сонце  встане,..
А  ми  -(  утомлені)...захочемо  поспати...  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572040
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 06.04.2015


OlgaSydoruk

Твой образ между небом и землёй…

Дожди  смывают  мысли  и  дороги...
И  все  пути  назад  к  тебе...
Лишь  ты  пред  ними  -  недотрога...
И  образ  твой...он  несмываемый  нигде...
Он  то  снегами  припорошен,..то  знаки  дивные,..то  губ  печать  на  нём...
Но  только  не  сегодня  одиночество,..спеши  на  старенький  перрон...
Твой  образ  между  небом  и  землёй,..под  неизведанные  звуки  космоса...
Танцует  обнажённый  предо  мной...Сон  убегает  в  переулки  прошлого...
Листая  дни  календаря  назад...В  котором  листики  желтее  осени...
И  ароматом  ландыша  пьянят...И  перемешаны  -    с  табачной  крошкою...
Сон  убегает  в  ночь  слепую,  позабытую...И  ты  тревожной  мыслью  по  пятам  за  ним...
В  ту  кассу  №5  за  синеньким  билетиком,..чтоб  повстречаться  с  ней...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572008
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 06.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 04.04.2015


Lana P.

Весна

Ворони  каркають-весна!
Тепло  відчуте  сповіщають,
Махають  крилами  літають,
Проснулась  сонна  бузина.

Біжить  так  весело  струмок,
Наввипередки  у  змаганні,
Берегові  змиває  грані
У  цьому  спорті  він-  знаток!

Танцює  соло  журавель
Навколо  милої  журавки,
Він  переміряв  всі  канавки,
Прилинув  із  чужих  земель.

Зраділи  навіть  горобці-
В  кущах  цвірінькають  невпинно...
Весна  ж  не  в  силі  тихоплинно
Пройти  зимові  манівці.                                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571702
дата поступления 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015


Lana P.

Я розцвіла в Вашім саду…

Я  розцвіла  в  Вашім  саду
Весною,  наче  квітка  рання.
На  радість,  а  чи  на  біду
Ввірвалося  палке  кохання.

Вітри  колискою  були,
Гойдали  сонно  спраглі  віти.
Вуста  пелюстям  розцвіли
І  усміхнулись  всьому  світу.

П’янили  пахощі  садок,
Тремтіли  ніжно  гілля-руки.
Вливавсь  нектар  ковток-в-ковток
Від  зустрічі  аж  до  розлуки...                                                                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571805
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015


Lu57

МГНОВЕНИЕ…ЛЮБВИ…

https://www.youtube.com/watch?v=zotRnVeBVjA&list=RDlm8KBjN5KvQ&index=4

Он  где-то  падает  дождем,  умыв  траву...
Один  раз  в  год,  сойдя  на  нашу  Землю,
Зовет  ее...  Любовью  -  стрЕлы  -  тетиву...
И  боги,  в  этот  день,    призыву  внемлют...

Дорожкой  лунною  сбегая...только  миг,
Двоим  дарует  небо  в  этой  жизни.  
Любимый  взгляд  -  в  осколки  душу,  рвется  крик...
Стенания,  молитвы  в  укоризне...  

Но  это  завтра...А  теперь  бегут,  дрожа,
В  преддверии  услады  им  неймется...
Седьмое  небо...уплывает  не  спеша...
Здесь  смотрят  сердцем...ищут  дно  колодца...

Глаза  в  глаза...безумной  страсти  длится  бег,
Испарину  слизнув,  тропою  к  морю...
Такой  любви,  ЗЕМНОЙ,  не  знает    человек...
А  может  кто  и  знал?..не  стану  спорить...
02.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571666
дата поступления 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015


Любов Ігнатова

На мої долоні ляже вірш…

Дощ  звучить    за  вікнами  дзвіночком  -
То  весна  кує  тепла  мечі...  
Хочеться  згорнутися  клубочком,  
Муркотіти    на  твоїм  плечі...

Заховатись  від  думок  і  світу
В  затишку  твоїх  надійних  рук,  
І  на  ноти  веснянОго  вітру  
Твого  серця  заспівати  стук...  

Пригорнутись,  ніби  на  прощання,  
До  тремтіння,  щоб  відчути  щем...  
Споглядати  як  прийдЕ  світання  
Вмите  до  рум'яності  дощем...

Щоб  душа  позбУлась  обладунків...  
В  неї  ж  крила,  Янгола  незгірш....
...ПелюсткАми  ніжних  поцілунків  
На  мої  долоні  ляже  вірш...  

ПІСЛЯМОВА.  
Нам  на  сьогодні  сніг  передають...
Весна  холодна,  мабуть  в  тому  й  суть,
Що  захотілось  крапельки  тепла,
Тому  цей  віршик  Муза  принесла...
Він  не  найкращий  з-поміж  інших  рим,
Та  якось  стало  мені  добре  з  ним...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571821
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015


Кадет

Наизнанку заживу…

У  власти  сплошные  барыги,
Мутит  электронная  ложь…
В  житейской  замызганной  книге
Интриги  на  ломаный  грош…

Уныло  листаю  странички,
Хоть  ясен  до  боли  сюжет…
Не  радуют  птички-синички,
Пугает  дырявый  бюджет…  

Латаю  слезами  одежды,
Всего  один  шаг  до  греха…
И  нет  ни  малейшей  надежды
Спастись  от  услуг  ЖКХ…

Пожалуй,  начну  наизнанку
Житуху,  чуток  обождя…
В  ближайший  четверг  спозаранку
И,  -  зуб  даю,  -    после  дождя…

апрель  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571933
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015


OlgaSydoruk

Сегодня - снег с дождём…

Экспромт  

Вчера  был  дождь  со  снегом...
Сегодня  -  снег  с  дождём...
Зима  накрыла  землю  опять  своим  пологом...
Надолго?..Знает  только  Он...
Ну  пусть  сегодня  пометёт,..пусть  напоследок  погуляет!..
А  завтра  из  -за  тучи  солнышко  блеснёт,..и  все  её  следы  растают...
Зима  не  знает  слова  "настроение"...
У  ней  все  чувства  подморожены  ледком...
И  чужды  ароматы  ей  весенние...
И  охи,вздохи  за  окном...
Кудеснице  узорчатых  рисунков  и  ледяных  оков...
Ей  не  понятен  шелест  губ  и  трепет  снов...
Дрожа,сползает  стрелка  у  души  барометра...
Магнитом  тянет  в  самый  дол...
Пусть  завтра  будет  утро  ясное,..сегодня  -  снег  с  дождём...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571649
дата поступления 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015


OlgaSydoruk

Я засмотрелась на Серёжу…

Экспромт

После  прочтения  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533303


Я  засмотрелась  на  Серёжу...
Но  имя  я  подставила  другое...
И  всё  сошлось,..с  душевной  дрожью...
Но  разве  может  быть  такое?..
То  было  всё  в  двадцатом  веке...
Мы      молоды  -  птенцы...
Со  взгляда  первого  влюбились...
И  вместе  постигали  все  азы  любви...
Мечтали  об  одном  и  том  же...
Признания  в  любви  звучали    в  унисон...
Быт  захудалый  превращали    в  сказку...
Над  озером  обиды  строили  мосты...
Морщинки  злости  в  нём  руками  гладили...
И  превращали  в  нежный,гладкий  шёлк...
И  нам  хотелось  жить,..как  в  сказке...
И  строить  для  себя  не  из  песка  дворцы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571492
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015


Дід Миколай

П. ци.

Сонце  світить  та  не  гріє…
На  Донбасі  обрій  тліє.
Ворон  чорний  в  небі  кряче,
Україна  гірко  плаче.

То  не  ворон  то  іуди,
Позліталися  зівсюди.
Сучі  діти  –  козопаси,
Показились  від  прокази.

Моя  Ненько,  Мати  бідна,
Що  війна  для  жида,  рідна?
Дітки  Яг.е  підер.сти.
Научились  в  мами  красти…

Що  узяти  із  повії,
Ради  вигоди  все  в  дії.
Богообрана  братва,
Розпяла  навіть  Христа.

Побродила  з  Моїсеєм…
І  прикрилися  євреєм.
Та  де  правду  тую  діти,
Бачим,  Каїнові  діти.

Що  масковскій  Мордихей,
Що  наш  Вальцман,  не  єврей.
Як  ти  кіньми  не  крути,
Підлі  вихідці  з  Орди.

Що  їм  кров  людська  водиця,
Можна  вмитись  і  напиться.
Їхня  ненависть  сліпа.
То  ж  даруйте  й  є  хуцпа…

ТочИть  ножики  криві,
Генетично  в  них,  в  крові.
Все  скупили  й  розпродали,
Іудейські  феодали.

Синагоги  і  мінори…
Повилазили  умори…
Доки  нам  не  стнули  шию,
Гнати  мусимо  Месію.

І  сектантів    заодно,
Подамо  їм  у  рядно.
Щоб  іудам  не  тужити,
Будуть  й  в  пеклі  їм  служити.

Біля  хати,  біля  тину,
Ще  посадимо  калину.  
Розцвітуть  гаї  і  луки,
Наче  сон  забудем  муки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571556
дата поступления 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 03.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 03.04.2015


OlgaSydoruk

Смолкает разговор…

Экспромт

Смолкает  разговор...Всё  тише,..глуше...
Тускнеет  нимб  у  бледных  фонарей...
Ночь  не  спеша,..ползком,..как  кошка  чёрная  спускается  на  крыши...
И  одеялом  с  головою  накрывает  нежных  снов...
И  меркнет  свет  в  окошках  друг  за  дружкой...
В  пустые  чашки  звоном    -  капельки  воды...
Звучание  Вивальди  -  сладкой  грустью...
Дуэт  скрипичный  объясняется  в  любви...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571433
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015


Lu57

БЕЛЫЙ АГАТ


Я  вчера  набрела  на  заброшенный  дом...
Старый  дом,  стекла  выбиты,  дверь  без  замка...
Паутиною  драпри...совсем  незнаком...
Только  тянется  прошлое  издалека...

Вижу  белые  ставни,  как  кадры  в  кино,
Промелькнули  забытые  чьи-то  глаза...
Солнце  зайчиком  резвым  заглянет  в  окно,
Память,  кажется  помнит  еще...голоса...

Кружевные  салфетки,  свеча...  и  камин...
Запах  нежный  жасмина,  плывет  аромат...
На  столе  запотевший  хрустальный  кувшин,
Наливает  вино...Кто?..  на  пальце  -  агат...

Белоснежный...сверкает  "морозный  узор"...
Серебра  филигрань  заплетает  в  острог.
Душу  камня  вложил  Он  в  твой  пламенный  взор,
А  священный  Грааль    -  из  агата  цветок...

Заклиная  хранить,  отгоняя  беду,
Защищая  собой,  выдворяя  напасть.
Ты  не  знал,  что  тебя,  я  ведь  снова  найду...
Даже  если  придется  мне  в  небо  упасть...

На  пороге  стою...шорох  тихий  листвы...
Ветер  под  ноги  бросил  не  дождь  -  водопад...
Крошки  хлеба,  как  камень,  уже...не  черствы...
А  в  углу,  -  наклонюсь...Боже,  белый...  агат...
01.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571334
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 02.04.2015


Валентина Ланевич

Купались в розкоші злиття обоє.

Притишив  вечір  враз  гамірне  місто,
В  брудних  калюжах  відблиски  вогнів.
Життя  наповнюється  новим  змістом,
Його  збудить  в  мені  бо  ти  зумів.

Перебираю  в  пам’яті  всі  стрічі,
Що  самописець  в  серце  вкарбував.
Збігає  час  -  вони  ж  миліші  вдвічі,
Так  ніжно  в  ньому  ти  мене  кохав.

Ти  -  моя  жінка,  -  шепотів  на  вушко
І  пестив  груди,  міцно  цілував.
Гарячий  подих  відчувала  низько,
Гортанний  крик  з  грудей  ти  виривав.

Купались  в  розкоші  злиття  обоє,
Тремтіла  лань  в  мені,  ти  -  сніжний  барс.
Прийшов  непроханим,  дикий  розбоє,
Але  сильніш  тебе  -  любові  жар.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571303
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015


Потусторонний

Диалог.

Тебя    я    забуду,    прости.
Как    сердце    порой    забывают.
Случайно,    в    последнем    трамвае,
зажав    в    отогретой    горсти.
Как    старый,    знакомый    мотив
сорвутся    слова:    «Есть    другая».
Так    гулко    звенит    мостовая
под    шелестом    плачущих    ив.
В    меня    свои    чувства    швырни,
слезами    надежду        смывая.
Пусть    полость    в    душе    раневая
поможет    себя    обрести...

Ты    можешь    меня    позабыть,    
опять    мимолётно    увлёкшись.
Я    стану    берёзкой    поблёкшей
у    стоптанной    жизнью    тропы.
Мужчины    на    чувства    скупы,
а    женщины    жертвуют    кожей,
ну    что    же    ты    медлишь,    ну,    что    же,
ласкающий    взгляд    из    толпы?
Как    часто    сердечно    глупы,
прозренье    нашедшие    позже.
Всю  жизнь  одиночество  гложет,
когда  ты  обманщик    судьбы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571382
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015


Олекса Удайко

ЧУТТЯ ВІКУ НЕ МАЮТЬ

                                                               [i]  NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти  питаєшся,  скільки  мені?
Не  питай,  бо  я  й  сам  не  знаю.
Пробудись  у  моєму  вогні,
Доторкнись  до  раю!

Станеш  танути  –  тихо  скажи:
Поведу  у  едем  пещо́ти.
На  краєчку  тієї  межі
Що  робитимеш?..  що  ти?

Від  розбурхань  твоїх  у  мені
Стане  серце  нараз  слухняним,
Й  колорит  мій,  неначе  у  сні,
І  міцним,  і  духмяним…

Й  злетимо  ми  напевно  увись
У  нові…  на  кону…  висоти:
Ти  дозволь…  допусти…  і  дивись:
Своїм  серцем  усотуй!

Чи  спитаєшся,  скільки  мені
Коли  звідаєш  раю?  –
На  баскому  (не  вечір!)  коні
Чуття  віку  не  мають…[/color][/i][/b]

[i]1.04.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 02.04.2015


Катя Желева

/гамма/

Переношенная  свобода…
До  абсурда  паршивый  лоск…
Обнесённые  лентой  годы,
Приготовленные  под  снос…

Бесполезные  прятки  с  тенью…
Поминутный  осенний  страх,
В  двадцать  пятое  нарожденье,
Ищет  правду  в  моих  глазах…

Изощрённые  до  разврата,
Сны,  налитые  в  грани  сот,
Забирают  себе  обратно
Свои  выводы  чистых  вод…

Сгустки  ночи  в  тумане  кислом
Протыкаю  веретеном…
Не  луна  в  облаках  повисла,
А  заснувший  горбатый  гном…

И  погрязшие  в  мирном  хламе
Рубят  воздух  в  который  раз,
Обвиняя  в  циничной  гамме
Нарисованный  мной  экстаз…



8  ноября  2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220845
дата поступления 08.11.2010
дата закладки 01.04.2015


Катя Желева

Воину славянских небес…

Я  знаю,  в  тебе  живёт  гений
И  воин  славянских  небес,
Ступивший  в  страну  отчуждений
Безумнейшей  из  поэтесс.

Твой  лик,  почитаемый  стаей,
Очерченный  угольком
Целую,  как  кошка  лакает
Украденное  молоко.

Твои  антикварные  строки  –
Ручьи  полнолунных  путей,
Нетленная  вера  пророка,
Лекало  огня  в  темноте.

Сибирского  ветра  простуда
В  крови  моей  дерзкой  живёт,
Плетёт  небывалое  чудо
Объятий  моих  приворот.

На  поле  страны  отчуждений
Надломлена  выкриков  рать,
В  бессмысленной  битве  сомнений,
Где  каждый  хотел  проиграть…



31  октября  2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219247
дата поступления 31.10.2010
дата закладки 01.04.2015


ТАИСИЯ

Чертовщина

О  принце  на  коне  она  мечтает.
Или  о  капитане  «алых  парусов».
Того,  кто  рядом,  и  не  замечает:
Ни  взгляда  нежного,  ни  задушевных  слов.

А  рядом  ведь  заботливый  мужчина!
Данила  –  мастер  на  все  руки,    волевой.
Однако    хороводит  чертовщина…
Ей  хочется,  чтоб  был  он  –  сказочный  герой!

«А  почему  бы  нет»?  –  Смекнул  Данила!
«Пойду  я  к  другу:  напрокат  возьму  коня!»
Она  была    красивая    кобыла!
"Геройский  вид  мой  удивил  даже  меня"!

Жених  не  должен  трусить  перед    «дамой»!
Фантазию  свою  смелее  предлагай!
Ты  обольсти  её  яркой  рекламой…
И  в  «шалаше»  она  тебе  устроит  рай…

1.  04.  2015.

                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571217
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Lu57

ПО КРУГУ (Ты простился…)

Ты  простился  на  час,  не  на  год.
Я,  вздохнув,  удержать  не  смогла...
Лишь  мелодии  грустный  мотив  отзвучал...
Я  стояла  одна  у  ворот,
Это  было  когда-то...ушла,
За  тобою  она,  словно  тень...  ты  не  знал...

За  тобою  она  по  следам,
Перепутав  ,  наверно,  миры...
Бьется  бабочкой  в  полночь,  целуя  стекло...
Только  я  ей  тебя  не  отдам,
Даже  падая  в  пропасть  с  горы....
Пусть    с  тех  пор  океаны  воды  утекло...

За  окном  снова  тенью  рука...
Дотянуться...  коснуться,  смотри...
Ледяными  губами  не  скажет:"Прости..."
Раз  любовь  ее  так  велика,
Если  хочешь,  ей  дверь  отвори,
У  свечи,  на  мгновенье,  согреться  впусти...

Ты  простился  на  час,  не  на  год...
Уходил,  чтобы  нить  разорвать,
Из  обрывков  ее  паутину  сплести...
Только  время  по  кругу  плывет,
И  мне  снова  приходится  ждать,
Чтоб  тебя,  как  и  раньше,от  бед  увести...
01.04.2015.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571211
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Богданочка

Запах хвої

Як  гляну  у  вікно  я  ненароком,
То  усміхнусь,  забувши  про  усе:
Розкішною  перлиною  barroco
Гірську  красу  до  хати  занесе.

Просочені  могутністю  Карпати,
Як  вартові,  пильнують  виднокрай.
А  в  далині,  у  попелястих  латах,
Тримає  небо  скеля-самурай.

Сапфірово-смарагдові  ялини
У  гущі  лісовій  стоять  у  ряд.
Цей  запах  хвої,  ніби  щохвилини
Із  вітром  залітає  у  мій  сад.

Де,  зморені  морозами,  дерева
Домівки  затуляють  від  вітрів.
Яка  ж  краса  довкола  березнева!
А  ти  мене,  як  Мавку,  тут  зустрів...

А  я  в  саду  з  тобою  цілувалась
Під  шурхіт  присоромленої  груші.
Любов  до  нас  тихесенько  підкралась,
і  світлом  огорнула  юні  душі.

                                                                                               1.04.15.

На  фото  зображені  Скелі  Довбуша.  Минулого  року  ми  з  чоловіком  їздили  туди  на  прогулянку.  Чудові  спогади  на  все  життя.  Яка  ж  наша  Україна  красива!
                                                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571152
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Потусторонний

Они.

Они    уходят.  Мёртвых    больше.
Гораздо    больше,    чем    живых.
А  мир  оставленный  -  такой    же,
Не  опрокинулся    без    них.

В  нём    всё    туманно,    как    и    прежде.
В  нём,    как    в    любые    времена,
Плодами    гениев,    невежды
Обогащаются    сполна.

В  нём    справедливо    только    небо,
А    справедливость    -    не    в    цене.
В  нём  толпы  нищих    просят    хлеба,
Престол    готовится  к    войне.

Плетутся    липкие    интриги
В  косицы  грязи    на    крови.
Господь,  пошли  на  хлябь  вериги,
Свою  суровость  прояви!

Лишь    на    любимые    могилы,
Зачем-то    просится    душа.
Живые    -    мелочны    и    лживы,
Материальным    дорожат.

А    у    лежащих*    –    всё        иначе.
Не    беспокоит    их    уют.
Пока    живой,    ты    что-то    значишь,
Потом    могилку    не    найдут.    

*  лежащие  -  то  же,  что  и  покойники.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571133
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


OlgaSydoruk

Моя душа, мабуть, щаслива…

Лоскоче  солодко  лиш  пісенька  журлива...
Але  журба  не  подруга  весні...
Моя  душа  весною  не  співа  сумні  мотиви...
Хоча  приємно  притулятися  до  них...
Моя  душа  багато  бачила  і  відчувала...
Спокусливе  і  довгеє  життя...
Вона  кохала  і  кохала...
Без  нього  світ  не  любий,..всеньке  -  маячня...
Моя  душа  -  то  дівчина  вразлива...
У  платтячку  в  червоні  маки  із  голубеньким  комірцем...
Вона  закохана  в  життя,..вона  -  мрійлива...
Тому  зелені  очі  в  неї,..як  трава  ...
Моя  душа,мабуть,щаслива,що  маю  час  на  посиденьки    тет-а-тет...
На  щирії  слова  лиш  одізветься  моя  мила...
Ви,людоньки,не  кидайте  у  неї    камінцем...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571132
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.04.2015


НАДЕЖДА М.

Мої думки…

Віталій  Назарук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571041

Летять  думки,  як  зграя  птахів,
Бо  кожна  думка  на  крилі,
Думки  святі  і  думи  -  страхи,
У  вік,  коли  старі  й  малі...
------------------------------------------------------
Коли  дощі    ідуть  безперестанку,
А  вітер    б"ється  крилами  в  вікно,
Не  сплять  думки...  Тривожні  в  лихоманку.
Хоч  сон  під  вікнами  тупцює  вже  давно.

Летять  туди,    де  радо  їх  стрічають,
Де  в  ніч  таку    не  спиться  ще  комусь.
І  їх,  немов  птахів    там  приручають.
Я  за  політ  щасливий  їх  молюсь

Далека,  небезпечна  ця  дорога.
Та  мрія    вище  хмар  уже  летить.
Але  в  душі  ще  теплиться  тривога:
На  цей  раз,  може,  мрію  зупинить?

Роки  ідуть,  а  ми  уже  старієм.
І  час  життя  не  можемо    спинить.  
А,  може,  у  долонях  стиснуть  мрії
І  просто,  і  спокійно  собі  жить?

Думки  приборкать,  хоч  вони  крилаті...
А  ви  все  летите,  забули  про  тривоги.
Долаючи  важкі  залізні  грати....
Щасливої,    легкої  вам  дороги....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571102
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Віталій Назарук

ПОЛІТ ДУМОК

Летять  думки,  як  зграя  птахів,
Бо  кожна  думка  на  крилі,
Думки  святі  і  думи  -  страхи,
У  вік,  коли  старі  й  малі…

І  мах  крильми  удаль  відносить,
Ти  бачиш  мрії  наяву,
А  доля  іншого  вже  просить,
Щоб  мрію  здІйснити  нову.

Так  все  життя,  так  рік  за  роком,
Від  маленьку  до  старших  літ,
Думки,  думки…  Ви  так  високо…
Візьміть  мене  у  свій  політ!

Щоб  я  також  злетів  високо,
Щоб  з  висоти  побачив  світ,
Бо  в  синім  небі  лише  сокіл,
В  моїх  думках  лишає  слід…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571041
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.04.2015


Lana P.

Нам солодко…

Зелені  туї  снують  тіні,
Очима  зирають  у  вись,
Промінням  в  гори  понеслись-
Так  задивились  в  далі  сині.

Повітря  проникає  в  ніздрі,
Лоскоче  дихання,  тремтить.
У  подисі  завмерла  мить.
Нам  солодко,  хоча  ми-  різні.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571047
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Lana P.

Справжнє кохання

Не  маю  я  на  Вас  образ,  

Хоча  подумалось  не  раз:  

Були  не  завжди  ми  праві,  

Перли  розсипали  в  траві...  

Хоч  першими  чоловіки  

Над  суперечками  віки  

Встають,  боронячи  грудьми  

Своє  кохання  між  людьми,  

Оберігають  від  образ,  

Бо  справжнє  нам  дано  лиш  раз.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571046
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Вячеслав Рындин

Нажмите кнопку "Пуск"

[b]Нажмите  кнопку  «ПУСК»!  
Прислушайтесь  –  к  процессам
Призубился  конфуз
Орального  эксцесса…  
*
Мотает  нервы  флюс…
Сто  матов  –  в  перегруз
Вне  сказочных  сверлений
Больших  и  малых  душ!
*
В  соке  берёзы  купаются  нравы.  
Травы  ничтожны  в  бинарной  среде.
Царь-человек  целый  век  на  природе
Режет  по  кожице  ножичком  след…[/b]
                                                                   ([i]я+ты[/i]………)

31.  03.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570894
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


НАДЕЖДА М.

Весна надворі… задощилось…

Весні  початок...  Задощилось.
Фарбує  обрій  промінець.
На  небо  сонечко  скотилось.
Значить  життю  ще  не  вінець.

Земля  ще  сонна...  Тихо  диха.
Спокійно  вії  підняла.
Віщує  все:  не  буде  лиха.
Дощ  гарний  день  благословля.

Від  хати  тягнеться  стежинка.
Ледь  пробивається  трава.
Але  чому  ж  гірка  сльозинка
З  очей  твоїх  ось  попливла?

Ти  подивись  на  чисте  небо!
Зітри  непрохану  сльозу.
Не  плач,  хороший.  Чув?  Не  треба...
Чи,  може,  просто  це  зі  сну?

Ти  не  сумуй,  що  нема  рясту,
І  сад  вишневий    не  цвіте.
Іде  весна!  І  все  прекрасно!
Наступна  теж  весна  прийде.

Знайди  в  собі    бажання,  сили,
Щоб  новий  світ  собі  відкрить.
Думки,  щоб  душу  не  гнітили!
Нове  життя  ще  майорить.

Люби,  твори,  не  сумнівайся.
Ти  довго  ще  товктимеш  ряст!
Новому  дню  завжди  всміхайся.
Твоя  зоря  лиш  зайнялась..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570888
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Любов Ігнатова

Вітер б'ється грудьми у шибку…

Вітер  б'ється  грудьми  у  шибку,  
Як  сліпий  заблукалий  птах  -
Чи  то  неба  йому  невидко,  
Чи  то  втратив  на  волю  шлях?..  

Розлітається  снігопір'я,  
Припада  до  брудних  узбіч  -
Покрива  наготу  ганчір'ям  
Ця  зазИмлена  весноніч...  

Виє  вовком  і  стогне  хрипко,  
Плаче  слізно  -чи  їй  болить?..  
...Каніфолить  смичок  для  скрипки  
Опівнічна  незрима  мить:  

Завтра  знову  концерти    зранку  -
Дежавю  навісних  погод...  
І  осінні  руді  останки  
Де-не-де  ведуть  хоровод...  

І  маленьке-в-мені-дівчисько,  
Загорнувшись  у  ковдру  мрій,  
Все  шепоче:  "Весна  вже  близько!..  "
Ніжно  -пролісковій  зорі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570882
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015


Радченко

А весни серце біллю крається

А  на  теплого  Олексія
Ніч  крупу  білу  сіє  й  сіє
Й  торохтить  по  вікну  докучливо:
«За  зимою  ви  раптом  не  скучили?».
Вітер  дмухає  несамовито,
Гуготить  в  димарях  сердито
І  ламає  гілля  він  граючись,
Крутить-вертить  всю  ніч  не  спиняючись.
Усміхнулась  весна  нам  несміло.
Повернутись  зима  захотіла  -
Хазяйнує,  собою  пишається,
А  весни  серце  біллю  крається:
У  лісах  уже  проліски  сині,
Чи  зимі  у  цей  час  до  гордині?
Всеодно  усміхнеться  нам  сонечко
І  весна  загляне  в  віконечко.
Сніг  розтане,  трава  підніметься
І  похмурий  настрій  теж  змінеться.
І  розкриє  весна  обійми  –
Господинею  прийде,  не  в  прийми.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570841
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Lu57

ТЫ, КОТОРОМУ…


Ты,  которому  Бог  дал  талант  и  стать,
Ум  и  яркие  краски  души...
Не  гневи  Его  спешкой  перелистать,
Все    ушедшее...  стой,  не  спеши...

Ты,  которому,  дал  Он,  гореть  огнем,  -
Испытание    плахой,  мечом
Все  снесешь...затем,  полночь,  дивным    цветком,
Озаришь,  расцветая  еще...

Ты,  которому,  тайный  указан    путь,
Самоцветов  льешь  дивный    витраж...
И  ладонью,  сиянье  Луны    зачерпнуть,
Не  забудь...хоть  и  тает    мираж...

Ты,  которому  явится  свет  в  ночи,
Начертав  на  скрижалях  веков,  -
На  засов  душу,  в  клетку,  но  трепещи,-
Она  вырвется  вновь,  из  оков...
30.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570796
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


OlgaSydoruk

Чому слова твої, як білі голуби?. .

Чому  слова  твої,як  білі  голуби?..
Чому  їх  хочеться  усі  в  душі  сховати?..
Чому  слова  твої  всі  милії  мені?..
І  найсолодші  в  пам"яті  карбую,..вслухаючись,як  у  пророчі...із  -за  грат...
Із  найтепліших  -  мереживо  затійливе  зплітаю,..щоби  колись  зігрітись  в  самоті...
Чомусь  слова  твої  палкіші  навесні...
Ти  знаєш  це...Я    -  ні...
А  очі  -  загадковіші,..у  ніжній  поволоці...
Сьогодні  ти  мені  усе  розкажеш  уночі?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570830
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


OlgaSydoruk

Немає слів в них заскорузлих…

Ти  знаєш,милий,чом  люблю  твої  казки?..
Бо  в  них  -  жага  кохання,..бо  в  них  -  жага  життя...
В  них  полум"я  гарячого  зізнання,..і  світлая  твоя  душа...
І  ніжні  доторки  до  неба...В  них  розчинився  поміж  слів  своїх...
Там  завжди  місце  ти  знаходиш  поруч  і  для  мене...
Немає  слів  в  них    заскорузлих      -  "біда"  і  "самота"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570829
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Так  отлетают  тёмные  души…
-  Я  буду  бредить,  а  ты  не  слушай.

Зашёл  ты  нечаянно,  ненароком  –
Ты  никаким  ведь  не  связан  сроком,

Побудь  же  со  мною  теперь  подольше.
Помнишь,  мы  были  с  тобою  в  Польше?

Первое  утро  в  Варшаве…  Кто  ты?
Ты  уж  другой  или  третий?  –  «Сотый!».

-  А  голос  совсем  такой,  как  прежде.
Знаешь,  я  годы  жила  в  надежде,

Что  ты  вернёшься,  и  вот  –  не  рада.
Мне  ничего  на  земле  не  надо,

Ни  громов  Гомера,  ни  Дантова  дива.
Скоро  я  выйду  на  берег  счастливый:

И  Троя  не  пала,  и  жив  Эабани,
И  всё  потонуло  в  душистом  тумане.

Я  б  задремала  под  ивой  зелёной,
Да  нет  мне  покоя  от  этого  звона.

Что  он?  –  то  с  гор  возвращается  стадо?
Только  в  лицо  не  дохнула  прохлада.

Или  идёт  священник  с  дарами?
А  звёзды  на  небе,  а  ночь  над  горами…

Или  сзывают  народ  на  вече?  –
«Нет,  это  твой  последний  вечер!».


_  *  _


Темні  отак  відлітають  душі.
-    Марити  буду,  затулиш  уші.

Зненацька  зайшов  ти,  так,  ненароком  –
Не  зв'язаний  ти  ніяким  строком.

Побудь  же  зі  мною  тепер  подовше.
Згадуєш,  як  ми  були  у  Польщі?

Перший  наш  ранок  в  Варшаві…  Хто  ти?
ДрУгий  ти  вже,  а  чи  третій?  –  «Сотий!»

-  А  в    голосі  зовсім  незримі  зміни.
Знаєш,  роки  я  жила  в  надії

Стрітися  знов.  Та  марно,  як  видно  –
Тільки  нічого  вже  не  потрібно,

Ні  громів  Гомера,  ні  Дантова  дива.
Скоро  я  вийду  на  берег  щасливий:

І  Троя  встояла  й  живий  Еобані,
І  все  потонуло  в  духмянім  тумані.

Я  б  задрімала  де  зелень  іви,
Як  би  спокійніше  ті  дзвони  дзвонили.

Що  дзвін?  –  це  стадо    з  гір  котиться  звично?
Лиш  прохолода  не  диха  в  обличчя.

Може,  священник    іде  з  дарами?
А  зіроньки  в  небі,  а  ніч  над  горами…

Чи  то  скликають  народ  на  віче?  –
«Ні,  твій  останній  вечір  кличе!».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570822
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Lana P.

Твої цілунки

Твої  цілунки  пахнуть  медом:
Такі  солодкі  і  цілющі.
Нас  Місяць  накриває  пледом,
Де  ясні  зорі,  всевидющі,
Лягли  на  тіло  візерунком,
Торкнулись  серця  промінцями,
Влилися  в  душу  п’янким  трунком
І  запалали  каганцями.
Те  сяйво  ллється  з  позолоти
І  проникає  так  глибинно...
Ти  підбираєш  в  думках  ноти,
А  я  підспівую  невинно.
Мелодія  зриває  коди
І  проникає  всередину,
Їй  вже  немає  перешкоди,
Вона  нестримна  в  цю  хвилину...
В  твоїх  цілунках-  смак  нектару,
Квіткових  пахощів,  в  суцвітті.
Як  пережити  Божу  кару?..
Ти-  наймиліший  в  цілім  світі!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570744
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Lana P.

Сказали Ви…

Сказали  Ви,  що  не  побачите  мене-
Нема  бажань,  розмили  зливи.
Життя  у  хвилях  швидкоплинно  промайне
Так,  як  від  берега  відливи.

Здавалося,  щасливими  удвох  були,
Нам  зорі  вічністю  моргали.
Скажіть  мені,  чи  почуття  давно  пройшли,
Чи  від  душі  мене  кохали?

Я  зрозумію  без  пояснень  і  вагань.
Не  буде  ні  прощань,  ні  драми.
Коли  нема  на  зустріч  в  думці  сподівань-
Пустеля  стане  поміж  нами.                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570741
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Lana P.

Світи, світи, ясна зоря!. .

Світи,  світи,  ясна  зоря,
Жагучим  самоцвітом
Там,  де  розлилися  моря
І  гори  снують  світом.

Там,  де  скеляста  булава
До  сонечка  всміхнеться,
Там,  де  прокинулась  трава,  
Що  сонною  зоветься.

Сіяй,  сіяй,  світла  зоря,
Розсип  своє  проміння,
Даруй  життєві  якоря,
Посій  в  душі  сумління.

Щоб  воно  в  совість  проросло
У  кожної  людини,
Пустило  радощів  зело
Від  кожної  зернини.

Нехай  щебечуть  солов’ї,
Купаються  у  хмарах,
Серця  в  пустелях,  кочові,
Єднаються  у  парах.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570649
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015


OlgaSydoruk

Я всі казки твої люблю…

Експромт


Тримай  в  обіймах,любий,..і  казочку  отую  розкажи...
Де  всеньки  зорі  -  очі  гарнії  дівочі...
А  співи  солов"їв    -    то  їхні  голоси...
Як  верба  тулиться  до  старого  дубочка,..  затишніше  їй  лише  з    ним...
І  як  по  воду  10  раз  по  колу,..аби  очима  стрітися  з  єдиним...
Які  цілунки  навесні  солодкі,..далекі  від  полину  гіркоти...
І  всі  доріженьки  до  серця  коротеньки,..як  ночі  з  миленьким  моїм...
А  я  за  тую  казку  поцілую...У  вустоньки  коханії  мої...
Ти  шепочи  тихесенько,..почую...
Я  всі  казки  твої  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570638
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015


OlgaSydoruk

Ніколи не зрадливі…

Експромт


Ти  усміхнешся  квітневим  промінцем...
Гайнеш  миттєвим  дощиком  в  садочку...
До  ніг  торішню    квіточку  жбурнеш  легеньким  вітерцем...
І  ненароком  щось    на  вушко  ніжне  прошепочеш...
Я  відчуваю:  так    можеш  тільки  ти...
Даруєш  милість  не  за  красиві  очі...
Ті  охоронці  долі    -  охоронці  і  усіх  моїх  пісень...
Ніколи  не  зрадливі,..навіть  в  темні  -темні  ночі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570591
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015


Любов Ігнатова

Я купила весну на ниточці…

-Продається  весна  на  ниточці!  
Ось  купіть  собі,  люба  жіночко!  
У  квітчастій  блакитній  свиточці  
І  легесенька,  як  пір'їночка...  
Лиш  погляньте:    повітрянокульково  
Рветься  в  небо,  немов  неприв'язана!  
Тільки  вітер  ще  коле  бурульково...  
Тільки  казка  її  нерозказана...  

Я  б  купила...  Та  ,майже,  розтрачено  
Все,  що  мала  душа  замріяна:  
І  сльозинки  з-під  вій  освячені,  
І  дитинство  ,  любов'ю  сіяне...  
Тільки  гудзик  в  чотири  дірочки  
У  кишені  лежить  самітником  
І  маленька  яскрава  зірочка,  
Що  дощем  подарована  -лІтником...  

-Ну,  беріть!  Не  вагайтесь!  Дешево!  
Ні  грошЕй  не  потрібно,  ні  золота!  
Тільки  снів  осяйне  мереживо...  
Тільки  іскри  з-під  долі  -молота...  

-Тільки  сни,  щоб  весну  окрилити?!  
Тільки  іскри,  щоб  дать  їй  волечку?!  
...І  за  мить,  разом  з  чеком  вибитим,  
Я  веснянку  тримала  -сонечко...  

І  змахнула  веснянка  крилами...  
Пересіяла  хмари  ситечком...  
...І  лягла  на  папір  чорнилами  
Перерізана  мною  ниточка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Lu57

ШУТКА БОГА


Я  по  капле  в  ладонь  собирала  слезу,
Не  уймется  никак...тихо  плачет  душа...
Среди  всех,  мне  известных,  нелепых  безумств,
Он  мне  это  послал,  подтолкнул...не  спеша...

Он  смеется,  наверное,  глядя  с  высот,
Словно  муху  в  варенье  и  мошку  в  смолу,
Окунул  и  оставил  одну...  без  забот,
Пьет  вино,  ухмыляясь,  услышав  хулу...

Приговор  -  к  исполненью,  готова  петля,
Добровольно  шагну,  даже  не  оглянусь...
В  голос  твой  окунусь,  словно  в  море,  земля,
Солью,  в  трепетных  нотах  его,  растворюсь...

Будоражит...  волнует  твой  бархатный  тембр,
И  волшебною  флейтою,  к  пропасти...шаг...
Обещая,  уводит  в  заоблачный  рем...
На  краю  удержаться...где  свет  и  где  мрак?..

Я  по  капле  в  ладонь  собираю  слезу,
Мне  б  оглохнуть,  не  слышать,  забыть  и  уйти...
Взгляд,  с  надеждою  искренней  ищет  лазурь...
Он  хохочет:"Твой  крест...  что  ж...тебе  и  нести..."
30.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570512
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


НАДЕЖДА М.

І знов чекай наступної весни…

Летять  в  ефір  знайомі  мені  звуки.
І  серденько  підвищує  удар.
На  відстані  вчуваю  теплі  руки.
Твої  слова  лилися,  як  нектар.
Так  хочеться  злетіти  білим  птахом
У  край,  де  можна  в  травах  заблукать.
Лише  одним,  одним  єдиним  змахом
У  край  моєї  мрії  завітать.
І  просто  посидіть  на  підвіконні.
Із  рук  твоїх  клюватиму  крихти.
А  потім  ти  візьмеш  мене  в  долоні...
От  тільки  чи  впізнаєш  мене  ти?
Ти  пильно  подивись  в  зелені  очі.
До  серця  білу  пташку  пригорни...
Нам  мало  залишилось..  до  півночі.
І  знов  чекай  наступної  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570497
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Lana P.

Скелясті гори

Гірські  хребти.  Пташині  злети.
Застиглі  в  вічності  сніги.
Колючі  з  кактусів  букети
Не  в’януть  навіть  від  жаги.

Гучні  струмки  і  водоспади
Вмивають  гори  до  долин.
Там  манять  золоті  принади
До  самих  кінчиків  вершин.

Шляхи  витають  серпантинно,
Кружляють  змійками  між  скель,
А  серце  плаче  так  дитинно
Серед  чужих  диво-  земель.

Солодкий  вітер  віє  мрії
І  проникає  у  нутро,
Під  крилами  орла  видніє
Розп’яте  туєве  шатро.

Із  річки  сіються  піщинки,
У  горах-  шахти,  та  проте,
Як  важко  віднайти  перлинки...
Не  все,  що  сяє-  золоте.                                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570478
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Радченко

І зовсім скоро північ прошепоче казку (акро)

[b]І[/b]  зовсім  скоро  північ  прошепоче  казку  –

[b]З[/b]  далекого  дитинства  принесе  привіт.
[b]О[/b]горне  ніжністю:  «  У  новий  день  ,  будь  ласка,
[b]В[/b]війди  й  не  оглядайся  у  минулість  літ».
[b]С[/b]ліди  мої  пісок  часу  заносить  вперто
[b]І[/b]  крізь  туман  років  розглЕдіть  важко  вже
[b]М[/b]ого  життя  якісь  сумні  й  смішні  фрагменти,

[b]С[/b]вавілля  пам'яті  чомусь  бува  без  меж.
[b]К[/b]оли  їй  хочеться  –  вона  забути  може  –
[b]О[/b]бірве  легко    ниточку  між  «є»  й  «було».
[b]Р[/b]аз-по-  раз    пам'ять  серденько  моє  тривоже  –
[b]О[/b]манливе    і  бажане  її  тепло.

[b]П[/b]риходить    північ,  щоб  зірвать  в  календарі
[b]І[/b]ще  один  листочок,  бо  завжди  так  буде.
[b]В[/b]же  тьмяно  плямами  жовтіють  ліхтарі,
[b]Н[/b]е  спиться  вітру  –  гонить  хмари  він  в  нікуди.
[b]І[/b]  вже    очікувані  розбрелися  сни,
[b]Ч[/b]омусь  до  когось  підкрадається  безсоння.

[b]П[/b]рисниться  літо  чи  задумливість  зими,
[b]Р[/b]іка  життя  то  тихоплинна,  то  бездонна.
[b]О[/b]двічна  таємниця  наших  сновидінь,
[b]Ш[b]кода,  що  ми  не  зАвжди  здатні  зрозуміти
[b]Е[/b]лементарну  річ:  то  наших  вчинків  тінь  -
[b]П[/b]рожити  ще  раз  в  сні,  та  тільки  не  змінити.
[b][b]О[/b]сь  ще  одне:  передбачати  вміють  щось
[b]Ч[/b]и  просто  підказати  нам  якусь  подію.
[b]Е[/b]кспромти  снів  згадати  не  завжди  вдалось  –

[b]К[/b]артаю  іноді  себе  та  не  жалію.
[b]А[/b]  північ  зовсім  скоро  прийде  в  дім  мій  знов,
[b]З[/b]ітхне,  присяде  поруч,  тихо  прошепоче:
«[b]К[/b]азками  про  життя  я  намалюю  сон,
[b]У[/b]  нім  домалювати  зможеш,  що  захочеш».  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570457
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Ольга Ашто

Марту

Тревожно  и  сумрачно  мне:  
Тревожно-творожистый  снег  
Ложится  на  черные  ветки.
                                                             Промозгло...
                                                                                             Тревожно...  
«Нельзя  так!»,  —  твержу,  что  во  сне.
/Творение,  тварь  -  человек?../
Пишу  на  бумажной  салфетке
                                                               Курсивом:  
                                                                                           «А  можно?
Опять  /  несмотря...  вопреки.../
Поверить,  поведать,  понять,
Суметь,  совладать,  не    сломаться,
                                                                 Не  сдаться?..."  
                                                                                                     Ответом
Мне  ветер  холодный  с  реки,
Слова  позапрошлые  с  «ять»
И  колокол...  боем  на  святцы.
                                                                   Ожить?..  
                                                                                             Этим  летом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570414
дата поступления 29.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Дід Миколай

Свої виплакали очі

Гуси  –  лебеді  летять
В  небі  голосно  кричать.
Гулі  гуси  –  лебедята,
Вас  чекають  мама  й  тато.
                                 Пр.
Зачекались  своїх  діток,
Зачекалися  сиріток.
Довгі  ночі  і  досвітки,
Наші  болі,  як  лелітки.
Кожен  ранок  вже  давно,
Виглядають  у  вікно…
                                   
А  вони  усе  літають,
Про  батьків  своїх  не  дбають
Діти-дітоньки,  малята,
Ви  не  вдячні    соколята.
                                     Пр.
Від  світанку  і  до  ночі,
Ми    проплакали  вже  очі.
Що  ж  ви  їли,  як  ви  спали,
Чи  подушечку  вам  слали..?
                                     Пр.
Доки  ще    цвіте    моріг.
Прилітайте    на    поріг,
Бо  вже    йде  пора  зоріє,
Любов  наша  не  зігріє.
                                     Пр.
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570347
дата поступления 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.03.2015


НАДЕЖДА М.

На День народження Олексі…

Горить,  палає  квітка  щастя.
Для  тебе  в  лісі  розцвіла.
Нехай  її  зірвати  вдасться.
Для  тебе    там  давно  зросла.
Зумій    свій  страх  перебороти.
Пройди  тернисті  всі  шляхи.
Не  бійся  страшної  темнОти.
До  щастя  впевнено  іди.
Коли  зірвеш  чарівну  квітку,
Як  талісман  свій  збережи.
Нехай  вона  твій  шлях  осяє.
Удача  буде  у  житті.
Нехай  любов  благословляє,
Щоб  з  нею  йшов  ти  по  путі.
І  щоб  жилося,  ніби  в  казці,
Щоб  поряд  віра  і  любов.
Вони  пройдуть  в  одній  упряжці.
І  щоб  незгоди  всі  зборов...
Будь  щасливим!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570296
дата поступления 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015


OlgaSydoruk

Из озера лесного вышла в сумерках богиня…

Из  озера  лесного  вышла  в  сумерках  богиня...
Сверкало  тело  дивной  белизной...
Той  белизною  мраморной  из  Византии...
Лик  Боттичелли    отражался  под  луной...
И  разливалось  пение  менестрелей...
Студёная  вода  студила  страстный  пыл...
Прекрасные  глаза...Изящные  движения  тела...
Неужто    девушка  была  лишь    миражом?..
Дрожащая  рука  всё  по  холсту  водила...
Пьянил  знакомый    запах  мускусный  волос...
Тот  силуэт  таинственный  был  из  другого    мира...
Из  давних,..посеребренных    веков...
Рыдал  впервые,как  мальчишка...
К  огню  согреться  не    пришла    её  душа...
И  тюбика  в    малиновом  пурпуре  не  хватило...
Чтобы  закончить  страсти  полотно...
Красавица  собрала  волосы  резинкой...
Надела  джинсы  и  футболку  с  надписью  "Good  bye"...
Наушники  -  на  голову...И  на  Харлее  с  ветром...
Летело  эхом  -  "love,..his  love"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569954
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 29.03.2015


Lu57

ВОПЛОЩЕНИЕ

Утраченное  отпусти  и  слез  не  лей...  вздохни,
Последний  лист,  прочитанный  давно.
Чернила,  с  солью  пополам,  в  бокал  чуток  плесни,
И  разливай  по  строкам,  как  вино...

"Ну  было  и  прошло...зачем,  на  части  рвется  плоть?
Застыла...в  лед  сверкающий,  душа...
Зеленый  призрак  здесь...  плывет,  качаясь...уколоть
Себя  хочу...  забыться...не  дыша...

Взываю,  и  молюсь,  где  твои,    Лета,  берега?
Рождает  дивный  образ  вновь  абсент...
Искрится  нежный  свет  и  не  дрожит  уже  рука,
Лишь  имя  позабытое...Винсент..."

Утраченное  отпусти  и  слез  не  лей...  вздохни,
Последний  лист,  прочитанный  давно.
Чернила,  с  солью  пополам,  в  бокал  чуток  плесни,
И  разливай  по  строкам,  как  вино...
29.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570214
дата поступления 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015


Салтан Николай

Жовтий іній

[img]https://pp.vk.me/c625724/v625724008/ef5/FmmrkGKAzLM.jpg[/img]
Пожовтіли  зелені  каштани,
Поріділа  вже  пишна  трава,
На  столі  лежать  аркуші  рвані,
Там  для  тебе  писав  я  слова.

Підбирав,  сортував,  видаляв  їх,
Тільки  правильних  я  не  знайшов.
Може  в  мене  замало  уяви,
Щоб  мою  пояснити  любов.

Підійти  я  ж  до  тебе  не  смію,
А  не  те  щоб  сказати:    Люблю!
Може  й  ця  затята  бездія
І  накликала  нашу  біду.

Лиш  просебе  тебе  запитаю:
Чи  ти  любиш  мене  чи  ні?
Та  надію  мою  відбирають
Твої  очі  уже  крижані.

На  дерева  осів  жовтий  іній,
Облетить  він  з  осіннім  дощем...
Ти  щасливою  будеш  із  іншим,
Ну  а  я  сумніваюсь,  що  теж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522671
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 29.03.2015


Амелин

Памяти Высоцкого

В  бобинах,  на  виниле,  на  кассетах
Гремел  охрипший  голос  по  стране.
Не  думали  в  высоких  кабинетах
В  какой  народной  будет  он  цене.

Где  вы  все  те,  кто  жить  ему  мешали?
Куда-то  тихо-тихо  уползли…
А  он  один  застыл  на  пьедестале,
Вместив  в  себя  шестую  часть  земли.

И  даже  в  бронзе  рвёт  и  рвёт  канаты
До  боли,  до  крови,  до  хрипоты…
Сквозь  тот  тупик  июльской  чёрной  даты,
Когда  вдруг  стали  чётными  цветы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395554
дата поступления 26.01.2013
дата закладки 29.03.2015


Lana P.

У сейфі Вашої душі

У  сейфі  Вашої  душі
Лишились  мої  документи:
Ще  не  дописані  вірші,
Із  серця  вирвані  фрагменти.  

Ви  не  вникали  до  кінця  
В  мої  думки  і  побажання,
У  ролі  знатного  митця
Змінили  коди  зберігання.

В  Вашій  душі  лежить  архів
Таємних  спогадів,  признання,
Захований  ще  з  тих  часів...
Як  вирвати  з  душі  кохання?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570178
дата поступления 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015


Дід Миколай

еФеМ

Танцює  дощ  в  долині  під  еФеМ...          
І  з  хмар  кошлатих  бризкає  потрохи.
Звучить  весняна  музика,  як  щем,
Несе  луною  тьохкання  і  охи…

Земля  зеленим  вкрилася  плащем...
Лежить  в  долині  п’яна  від  вологи.
Неначе  казка  впала  міражем
З  небес  веселка  прямо  нам  під  ноги.

Весна  малює  барви  олівцем...
Наводить  фарби  пензликом  потрохи.
Все  далі  й  далі  в  гори  манівцем,
Поміж  яруги,  доли  і  розлоги...

Умили  личко  проліски  дощем...
Зявилось  чудо…  з  іншої  епохи.
Біля  черемхи  сіли  під  кущем
В  мої  вірші  вкладають  монологи.

Зібрав  свої  і  їхні  у  гарем...
Відшліфував  рядочками  у  строфи.
В  гаю  відкрились  двері  у  Едем,
Принесли  з  Раю  Янголи  і  Боги…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570105
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 29.03.2015


Lana P.

Я закохалась в Синевір!

Я  закохалась  в  Синевір,
У  чисту  і  глибинну  воду.
А  ти  мені  більше  не  вір,
Я  там  пізнала  його  вроду.

В  Карпати  привела  любов
До  краю  і  до  батьківщини.
Трембітою  заграла  кров,
Раділа  подивом  дитини.

Таких  озер  більше  нема
І  гір  в  зеленому  убранні...
Карпатська  рута  розцвіла
Вогненним  сяйвом  на  світанні.

Я  закохалась  в  Синевір,
Цей  спогад  збережу  у  серці.
В  останнє  ти  мені  повір:
Там  таїна  на  дні  в  озерці.

Я  закохалась  в  Синевір...                                Травень  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570096
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.03.2015


OlgaSydoruk

Тільки серце нехай не стане…


Дякую  за  натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569710



Поверни  мені  мою  душу...
Я  страждати  більше  не  мушу...
Забери  із  собою  печалі...
Загорни  їх  у  світлії  шалі...
І  благаю,і  прошу  тебе...
Поверни  всі  ключи  від  неба...
Забери  із  собою  горе...
За  високі,далекії  гори...
Залиши  лише  віру  і  мрію...
Я  за  це  -  пригорну  тебе  щиро...
Поцілую  у  губи  гарячі...
Тільки  серце  нехай  не  плаче...
Поцілую  тебе  востаннє...
Тільки  серце  нехай  не  стане...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569953
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


Lu57

ТЕЧЕНИЕ РУТИННЫХ ДНЕЙ

Течение  рутинных  дней,  из  ничего,  рождает  скорбь...
И  радость  беспричинную,  и  свет,  и  вздох...
Томление  земных  минут,  внесет,    внезапно,  приговор,
Величию,  не  вняв,  и  посох...вдруг..."усох".

Течение  рутинных  дней...    безлунного  пространства  гладь...  
Так  хочется  коснуться  звезд...здесь  и  сейчас.
Да  только  крылья  отнял  Он,    ползать  велев,  а  не  летать...
Кто  бы  еще  услышал  сей,  в  пустыне,  глас?..

Течение  рутинных  дней...у  мудрости  в  гостях,  испить,
Нам  некогда...в  тумане  тают  фонари...
Крупицу  истины  -  зерно,  с  алмаза  блеском,  не  сравнить  -  
Пылится  под  ногами...  ясный  свет  зари.

Течение  рутинных  дней...  будто  объевшись  белены,
Берем  чужое,  как  свое,  чтобы  отнять...
И  превращая  в  звон  монет,  мы  забываем,  что  должны,
На  ненависть    и  зло,  любовью  отвечать...
28.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569943
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


Lana P.

Весняний дощ

Весняний    дощ-  капіжна  мряка.
Це  ж  він  бешкетник,  забіяка,
Закрив  нам  сонечко  ласкаве,
Грайливе,  світле,  величаве,
Що  так  всміхалося  додолу
На  землю  ще  холодну,  кволу.
Тупцюють  круки  і  ворони,
Напнули  темні  капюшони,
Задеркувато  покружляли
І  всіх  пташок  порозганяли.
Поналітали  на  газони-
Для  них  немає  заборони.
Кричать  хрипливо  табунами
І  топчуть  месиво  ногами.
-Гей,  розлітайтесь,  чорні  птахи,
Навіщо  шкодите,  невдахи?..
Шикуйте  свої  міцні  крила,
Доки  вас  хмара  не  накрила.
Після  дощу  ми  вийдем  з  хати,
То  ж  будем  сонечко  стрічати!          14.03.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569924
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


Богданочка

Це не вірш

Часом  я  -  мов  не  я,
а  всього  лиш  якась  амеба.
Не  чужа,  й  не  своя,
Не  з  землі,  і  не  з  неба.

Ані  птах,  ні  черв'як.
Не  нещасна,  і  не  щаслива.
Все  okay,  але  все  ніяк,
Не  забута.  Та  не  важлива.

У  руці  моїй  -  не  перо,
дерев'яна  робоча  сапа.
Це  мій  шлях?  Чи  моє  тавро?
Шкандибаю,  неначе  шкапа...

Не  мовчу,  але  не  кричу.
Мов  іду,  але  не  тікаю.
Не  повзу,  але  не  лечу.
Маю  все.  Але  що  я  маю?..

Це  не  вірш,  але  що  тоді?
Часом  хочеться  вовком  вити...
Мов  пливеш  у  чужій  воді.
Щось  не  так.  
Але  що  змінити?


                                                                                               28.03.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569900
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


Вячеслав Рындин

"Картина ясная…"

[b][i]Картина  ясная  –  рябина  красная
В  рубине  сочности  со  снегирём  
Зимою  злачная  к  весне  прекрасная
Слеза  коньячная  –  под  мужичком[/i]…[/b]

27.  03.  15  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569777
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015


OlgaSydoruk

Я присягаюсь…

Мій  сад  весняний,  ніжний  сад!..
На  вітах  в  котрий  раз  бруньки  набубнявіли...
Тремтиш  (як  вперше)  в  передчутті  незнаних  насолод!..
Вдягаєшся  у  білосніжні  шати  нареченої  у  теплі  днини...
А  потім  ...без  вагання  скинеш    платтячко  своє...
До  долу  без  жалю  пелЮсточки  жбурнеш      безкрилі...
Я  присягаюсь  пам"ятати  яблуневий  аромат...
І  шепіт  листячка  в  саду...І    голубенькі  неба  очі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569665
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


OlgaSydoruk

Волошки в житі, . . маки, маки…

Волошки  в  житі,..маки,маки...
Це  сонячного  літечка  ознаки...
І  луки  скошені  із  запахом  трави,..короткі  ночі,..нескінченні  дні...
Прозорі,тихії  світанки,..із  зорями  на  ганку...
Із  мріями  на  віях,  з  надіями  на  крилах...
З  печатками  кохання  на  тілі  розпашілім...Від  милого  -  на  милій...
Ой,літечко,ти  літо!..
Ой,житечко,ти  жито!..
Ой,маки  і  волошки,..цілуночків  доріжки!..
Не  втомлюються  ніжки  до  літечка  добігти!..
І  літечко  вітати,..і  спокою  не  знати  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569667
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Олекса Удайко

В МОЄМУ ЛАНІ ВЖЕ ОБЖИНОК

                       [i]  Собі...  коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]

[b][i][color="#5c0404"]В  моєму  лані  вже  обжинок,
Зоря  вечірня  зайнялась…
Чи  довго  ще  топтать  стежину,
Де  квітне  тихо  буйний  ряст?..

Чи  вдасться  ще  любить,  творити?
Чи  принесе  творіння  “сласть”?  
Чи  Музині  дорослі  діти
Доглянуть  сад,  де  квітне  ряст?

Чи  стане  пороху  і  хисту
Тих  діток  викупать  в  росі
Та  в  небо  –  світле,  не  імлисте  –
Послать  нащадкам  на  засів?..

Всі  обзиви  у  Божій  волі:
Він  знає  все:  що…  де…  коли…
Та  так  хотілось,  щоб  у  долі
Не  сталось  прикрої  імли…

Нехай  та  істина  життєва
Ще  довго  осяває  путь…
А  як  кончина,  то  –  миттєва,
Щоб  без  турбот  для  всіх  заснуть.

І  все  ж,  найперше…  що  б  хотілось  –
Життям  попасти  в  трібну  масть,
Щоб  і  душа,  і  грішне  тіло
Не  толочили  да́рма  ряст![/color][/i][/b]

27.03.2015
________
На  світлині:  з  братом  Василем  
(ліворуч)  на  могилах  батьків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


OlgaSydoruk

И обновлённых чувств волнения …

Экспромты


Весна  подарит  настроение...
Цветочный  запах  от  кутюр...
И  обновлённых  чувств  волнения  
Из  памяти  весь  вынесут  ненужный  сор...


Мне  сон  приснился,что  я  маленькая  птичка...
Не  помню  только  из  каких  краёв...
Парю  с    орлами    в  солнечном  зените,..не  устаю...
И    крылья  не  болят  совсем...
На  землю  с  солнцем  опускаюсь...
На  поле    -    пару  зёрнышек  склевать...
И  ангелы  -хранители(  орлы  )мой  сон  оберегают...
А  силы  возвращает    родниковая  холодная  вода...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569416
дата поступления 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015


Валентина Ланевич

У поволоці ночі золотої.

Тулюсь  щокою  до  щоки  шорсткої,
Легеньким  вітром  груди  обійму.
У  поволоці  ночі  золотої
Я  знов  відчую,  що  тебе  люблю.

Вдихаю  терпкий  піт,  втираю  сльози,
Солоність  губ  твоїх  в  душі  лишу.
Об  духу  твердь  череп’ям  барбароси,
Разом  з  тобою  я  в  однім  строю.

Пливе  туманом  дим  за  видноколом,
Чіпляється  за  місяця  ріжок.
У  скруту  віра  є  надійним  тилом,
Чого  немає  ні  один  божок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569396
дата поступления 25.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Lana P.

Знаєш, Сонце!. .

Знаєш,  Сонце,  я  вірю  у  світло,
Бо  воно  переможе  пітьму.
Глянь,  ось  небо  безхмарно  розквітло,
Всім  єством  вже  відчуло  весну.

Свіжі  пахощі  талого  снігу
Пробирають  до  самих  легень.
Вітерець  від  легенького  бігу
Від  квіткових    хмелів    одкровень.

Знаєш,  Сонце,  я  вірю  у  весну,
Вона  вселить  енергій  витки,
Перев’яже  своїм  перевеслом,
Надихне  на  мрійливі  стежки.

Щоб  ніколи  на  них  не  згубитись,
Щоб  знайти  свій  оновлений  шлях
І  душею  природі  коритись,
Щоб  розквітнути  у  почуттях.

Знаєш,  Сонце,  я  вірю  в  прозріння
У  висотах  палких,  осяйних,
Бо  воно,  наче  Боже  насіння
Сіє  мудрість  у  душах  людських.

Знаєш,  Сонце,  я  вірю  в  кохання,
Що  курличе,  немов  журавлі.
Посміхнеться  в  обіймах  світання,
Нас    тримає  на  любій  Землі.      

Знаєш,  Сонце!..                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569566
дата поступления 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Любов Ігнатова

Квіти….

Квіти  вмирають  стоячи  -
Мовчки...  таємно...  боляче...  
Сиплять  пелюстям  -душами,  
Сірість  навкруг  затрушують...
Завтра  їх  просто  викинуть  
(В  зіткану  безвість  митями  )...
...
Тільки  з  небес  залатаних  
В  скрипко  -дощах  заплаканих  
Їм  зазвучить  адажіо  -
Щиро...  розбито...  наживо...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата поступления 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


МАЙДАН

ХІРУРГ

Любую  зраду,  як  пухлину,
що  може  раковою  стать,
заради  донечки  і  сина,
негайно  треба  видалять!

Потрібно  діяти  рішуче,
на  балачки  не  гаять  час!
Воно,  для  декого,  болюче,
але  хірург  врятує  вас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569318
дата поступления 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


МАЙДАН

ПРОХАННЯ

Молюся  Богові  за  сина,
щоб  у  житті  не  мав  хворіть.
Моє  прохання  це  єдине,
лише  за  це  душа  болить.

Нічого  більшого  не  треба,
бо  бачу  світло  у  пітьмі,
тому  вдивляючись  у  небо,
я  віддаю  останні  дні.

Останні  дні,  останні  роки,
а  може,  Вічність  в  мене  є.
Ми  просто  люди  -  не  Пророки,
нам  тільки  зрада  все  псує.

Ми  прості  люди,  та  не  дуже...
Чому  ідемо  на  війну?
Тому  так  треба,  любий  друже,
та  не  відкрию  новину,

що  хлопці  всякі  народжались  -
хто  меценат,  хто  навпаки,
в  камірники,  хто  в  цирк  подАлись,
але  буле  ще  й  козаки!!!

Козацький  дух  не  переможен.
І  на  каміннях  він  зросте.
Як  прийде  ворог,  майже  кожен,
із  кізяка,  КОЗАК  будЕ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569311
дата поступления 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


OlgaSydoruk

Усюди - люди, люди, люди…

Експромт  



Ніжніші  люди  на  селі,..бо  на  долонях  -    мо  -зо  -  лі...
Бо  з  першим  промінцем  встають,..і  воду  чисту  із  криниці    п"ють...
А  на  селі  -  як  на  селі...Городи,свині,корови...
Короткі  ночі,..довгі  дні...З  печі  хлібини  запашні...
Солодкі  з  маком  пироги...І  люди  -  вічні  трударі...
А  місто    -  як  мурашник  той...Гуде  машинами,..юрбою...
Біжать  і  поспішають  люди...  
Усюди  -  люди,люди,люди...
І  хтось  -  за  хлібом,..хтось  -  за  медом,..
А  хтось  за  тим,..що  навіть  і  не  треба...
І  хтось  мугикакє  під  ніс,..хтось  -    схлипує  від  горя,..
І  захлинається  від  щастя  хтось...





Бегом  пробежкой  по  стихам  до  завтрака  с  зефиром,..
И  кофе  растворимым  с  молоком,  и  сырником  с  малиной...
А  солнце  слепит  за  окном,..двором  гоняет  листик    ветер...
А  я  -  витаю  в  облаках,..и    никого  не  слышу...
Я  слушаю  себя,..и  льются  мысли-песни  из  эфира...
И  воплощаются  в  слова,..которые  люблю  и  для  меня  красивы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569269
дата поступления 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


OlgaSydoruk

Стоїть тополя край дороги…


Експромт


Стоїть  тополя  край  дороги...
Одна  єдина,..в  самоті...
І  журиться  верба  за  неї...
Ніхто  не  ллє  під  кореня  води...
Ніхто  під  нею  не  цілує,..в  обіймах    не  стиска...
Вітри    куйовдять    пух  біленький,..крадуть  по  ночах  і  по  днях...
А  у  верби    -  гамІрно..Усі  пташки  навколишні  -  на  ній!..
Від  перших  пролісків  -    до  осені...  пташиний  спів!..
І  миє,миє  свої  коси(такі  зелені)  у  пруткій  воді...
І  смуток  відпускає  далеко  утекти,..
Коли  зима  приходить,..стихає  в  річеньці  вода...
Коли  не  миє  коси,..коли  усе  навкруги  засина...
Тепло  дарує  божий  день,..
Чуттєвість  -  темні  ночі...
І  лагідно,і  світло    на  душі    від  спогадів  жіночих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569266
дата поступления 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


Lu57

ТАК, НЕБРЕЖНО…



Так,    на  части...небрежно...словами
Разделяешь    сознание...  полно!
Не  надейся,  не  думай...довольно,
Ничего,  давно,  нет  между  нами...

Рассыпая  вновь,  пыль  поколений,
Зацепилась  ладонью  за  створку,
Клапан  виснет  -  души  отговорки,
Вырывается  пламя  затмений...

Так,  небрежно,  кровавые  раны,
Словно  розы,сплетая  венками,
Присыпая  их  солью  -  слезами,
Украшаешь  ванильным  обманом  -

Сладкой  ложью...сойдет,  пусть  глотает...
Угощаешь,  -    приправа  из  лести;
Не  заметит...растает  на  месте...
Вот  уже,  посмотри,  исчезает...

Так,  небрежно,  серебряной  нитью,
И  мосты  и  дороги  сшиваешь,
Потоптавшись,  швырнув,  поднимаешь,
Добивая...  с  несказаннай  прытью...

Так,  небрежно...
22.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569058
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015


Lu57

РАЙ



Я,  как  несмышленыш,  внимаю  опять  пустословью,
Но  где-то,  в  душе,  гневом  в  кольца  свернулась  змея...
Совсем  не  хочу  от  тебя  то,что  кличешь...любовью,
Уж  больно,  она  мне  напомнила  крик  воронья.

Терплю  безустанно,  однако,  недолго  и  вскоре,
Рвану,  как  Везувий,сметая,  сжигая...боюсь,
Что  пламенем  сжечь  захочу  я  и  сушу,  и  море,
Когда,  ослепленная,  все  же  от  гнева  взорвусь...

Забытые  строки  молитвы,  прискорбно  взывают,
Последние  крохи  ума,  отыскать  в  закромах...
Разрушить  легко,  только  тенью  опять  угрожая,
Добро  не  построишь,  душою  поверженной    в  прах...

Плетусь  заунывно,  как  мантру,  шепчу:  "Избавленья...
От  глупости,  Господи...просто...убогим,  подай...
А  мне,  умоляю,  лишь  толику,  каплю...терпенья...
Еще  просветленья...нам  всем...Просветления    Рай..."
24.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569224
дата поступления 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


Валентина Ланевич

Ой, якби ж бо я, мій милий, та й літати вміла.

Ой,  якби  ж  бо  я,  мій  милий,  та  й  літати  вміла,
Горличкою  би  сизою  до  тебе  спішила.
Розрізала  б    хмари  в  небі  крилами-руками,
Цілувала  б  вуста  твої  спраглими  губами.

Припадала  б  до  серденька,  що  б’ється  в  напрузі,
Чорним  круком  посвист  кулі  там  в’ється  в  окрузі.
Зцілувала  б  з  очей  втому,  щоб  дивились  зірко,
Відігріла  б  теплом  душу,  щоб  трималась  стійко.

До  грудей  твоїх  схилилась,  випила  б  знемогу,
Щоби  використав  розум  всю  пересторогу.
Щоби  зайдам  чужорідним  було  місця  мало,
На  землі  нашій  негоже  їм  вестись  зухвало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569164
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015


s o v a

цветы нынче в моде?

виски́  благородно,
пленительно  скрытно
подкрашены  резвой
серебряной  нитью,
под  взглядом  смеющимся
дней  скороходов
портреты  на  фоне  
загадок  природы

ничто  не  утеряно
и  не  забыто,
и  клён  прочитает
с  рассветом  молитву.
теряя  в  загадках
усталость  и  страхи,
апрель  небосвода,
тобою  пропах  он

разлита  в  бокалы
полночная  дымка,
под  дольку  лимонного
лунного  сна,
ещё  бы  немного
поспорить  о  бликах,
танцующих    волнах,
в  разделе  "весна"

и  может  быть  полночь
сегодня  не  в  форме,
и  кто-то  пытался  
учить  ча-ча-ча,
по  нотам  вздыхают
гудки  пароходов
и  тает  какао
под  пеной  листа

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569162
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


OlgaSydoruk

За тенью своей иду по пятам…

После  прочтения  полились  строки,..и  совсем  не  след  в  след...
Спасибо  за  вдохновение  и  чудесные  стихи
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525879


За  тенью  своей  иду  по  пятам...
Потом  вдруг  она  догоняет  меня...
Не  спросит:  куда    так  спешу,..и  что  так  влечёт...
Что  душу  тревожит,..и  что  так  печёт...
Не  время  замедлить  глухие  шаги...
Не  спросит:  что  ела,..что  пила  в  пути...
За  кем  повторяла  простые  слова...
Слова  о  весне,..об  ушедшей  любви...
О  солнце  горячем  ,..о  нежной  руке...
Не  время  вопросы  спеша  задавать...
И  стала  вдруг  тень  от  меня  отставать...
В  тумане  она  растворилась  совсем...
До  дома  дошла  я,  наверное,  в  семь...
Не  пели  ещё  петухи  без  меня...
Росою  напилась  лишь  только  трава...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569012
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


Predslav

Всадники.

 Два  всадника  скачут  вдоль  чёрной  стены.
 В  доспехи  тяжёлые  облечены.
 Два  всадника  скачут,  угрюмо  молчат,
 На  каждом  из  них  роковая  печать.
 Их  ветры  терзают,  беснуется  мгла,
 Дорога  для  них  без  конца  пролегла.
 Один  вдруг  споткнулся,  тот  час  же  другой  –
 Летят  по  грязи,  нету  слов  меж  собой.
 Глядят  друг  на  друга,  как  будто  враги,
 Нет  солнца  и  звёзд,  и  не  видно  ни  зги…
 В  руках  одного  факел  дымно-густой,
 А  у  другого  горит  чуть  живой.
 Не  съедутся  вместе.  Вдоль  длинной  стены
 Их  путь  разделённый  на  две  стороны.
 И  так  бесконечен  их  тягостный  путь,  -
 Нет  времени  им,  хоть  на  миг  отдохнуть.
 Два  всадника  скачут:  Терпенье  и  Боль,
 И  чем-то  похожи  они  меж  собой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525879
дата поступления 25.09.2014
дата закладки 24.03.2015


OlgaSydoruk

И на распятье - тоже…

Экспромт

Беруши  в  уши,..чтоб  слов  не  слышать,..что  в  гневе  брошены,..в  сердцах...
Ожёг  на  коже,..и  на  распятье  -  тоже...
В  порыве  страстном  -  не  время  дух  испепелять...
Клубком  напраслин    в  дол,..с  горы  признаний...  и  откровений  твоих  в  ночи...
В  пылу  стенаний...Как  вороньё,  кружили  стаей,..  над  жертвой  падшей...
Когда  то    другом...  самым  дорогим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568785
дата поступления 23.03.2015
дата закладки 24.03.2015


НАДЕЖДА М.

Я відчуваю світло у твоїх очах…

Коли  слова  звучать,  як  музика,
Від  подиву  і  вітер  завмира.
Немає  більшого  спокусника,
Бо  слово  до  мурашок  пробира.

Я  поринаю  в  ці  акорди,  сподіваюсь,
І  зовсім  іншим  бачу  тепер  світ.
(  А  іноді  я  все  ж  таки  вагаюсь)
Але  ж    слова,  як  ніжний  вишень  цвіт.

Буває  сумніви  заляжуть  ненароком:
Чи  вірити  потоку  пишних  фраз?
Снують  думки:  не  стали  б,  щоб  уроком.
Чи,  може,  вони  просто  для  прикрас?

І  в  пам"яті  зринають  твої  руки.
Вони  не  мають  серця  і  очей.
Та  здатні  випромінювати  звуки,
Коли  вони  торкаються  плечей.

Я  в  очі  подивлюсь  тобі  уважно...
Яка  у  них  осяйна  глибина!
Слова  і  руки  все  уважно  зважу.
Яка  тут  дивина....  І  сумнів  обмина.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568978
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


Ірина Кохан

Вербиця…

В  залитій  сонцем,  замережаній  долині
Над  плесом  кришталевого  ставка
Стоїть  вербиця  в  малахітовій  свитині
Часом  зажурна,  часом  гомінка.

Дрімає  мавка  пишнокоса,  зріють  роси,
Ажурним  сяйвом  ополіскує  туман,
В  гіллі  загрався  вітер  стоголосий,
Збирає  місяченько  срібняки  в  казан.

Ранкове  прядиво  спускається  на  воду,
Промінчик-першачок  спива  нектар.
Вербиченька  милується  на  вроду,
Й  жене  світанок  геть  нічних  примар.

18.03.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568878
дата поступления 23.03.2015
дата закладки 24.03.2015


вчитель

Руки

Найбільший  дар  у  нашому  житті  –
Це  руки  до  роботи  беручкі.
Не  злодія,  не  руйнача  і  не  хабарника  –  творця,
Діла  їх  йдуть  від  чистого  серця.

                                         Руки  дитини  –  це  компас  життя,
                                         Дії  їх  постійно  ведуть  до  пізнання.
                                         Цілеспрямованість  плюс  праця  -  це  шлях  до  обдарованості,
                                         Руки  дитини  –  безмежжя  духовності.

Наймиліші  руки  любої  мами,
Снуються  думкою  турботи  до  нестями.
Над  долею  твоєю  омофором  простяглися,
Оберегом  вічним  переплелися.

                                         Тендітні  руки  музиканта  до  фальші  нетерпимі.
                                         Космічності  звуки  чують  дивні,мов  купина,  неопалимі…
                                         Красу  творять  співці  чуттєвості,  снаги…
                                         У  безмір  вічності    незмінно  дивляться  вони.

Руки  селянина-орача  невсипущі  до  праці,
Роботою  горді  у  своєму  щасті!
Із  землею  трударі  розмовляють,  душу  ріллі  читають,
Піклуванням  повсякчасним  Годувальницю  огортають.

                                         Будівника-зодчого  руки  незвичайні  –
                                         З  каміння  купи  зводять  величні  храми,
                                         Де  Бога  Слово  чують,  ангели  урочисто  співають  -
                                         Життя  і  світ  чудесний  прославляють.

Тож  для  праці  створена  Людина!
Дані  руки  їй,  щоб  вік  не  лінуватись:
Встигнути  найбільше  сотворити
Слід    все  життя  уперто  намагатись!


На  картині:  Роден  РУКА  БОГА  Ваяет  из  глины  человека  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508909
дата поступления 02.07.2014
дата закладки 23.03.2015


OlgaSydoruk

На тридцать первой секунде ночи…



Экспромт





На  тридцать  первой  секунде  ночи...покинул  сон...
Открыла  очи...
Забилось  сердце...в  тревоге  птицей...
Слеза  скатилась...росинкой  чистой...
По  щёчке  нежной,..тропой  приметной...
И  макраме  из  чувств  -  узлами  грусти...
Под  ретро-блюз...Вивальди"Лето"...
На  тридцать  первой  секунде...света...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568763
дата поступления 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Lu57

ТИ ХТО?


Ти  йдеш  мені  услід,  навіщо?  Хто  ти?
Забутим  спрагу,  вже  не  вгамувать...
Ми  -  лиш  у  Всесвіті  загублені,  істоти...
Прощатися  прийшов,  а  мо`  прощать?..

Ти  хто?..  ніяк  і  з  ким?..  заплутав  стежку,
Засипав  попелом,  що  вилучив  з  коси...
Зрубав  її,  на  двері,як  мережку,-
Щастя  манити...що  ж,  нехай  висить...

Зотліла  пам"ять...лише  твої  кроки,
Як  шум  дощу,  як  тихий  метроном...
Замріяна  душа  бере  уроки,
Серед  тире,  багатослів"я,  ком...

Сміятись  хочеться  до  сліз...  дарує  
Небесна  кухня  загадковий  тест...
Ти  хто?  Не  знаю,  та  якщо  почуєш,
Скажи,  нащо  цей...  ВІЧНИЙ...в  серці  хрест?..
23.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568753
дата поступления 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015


OlgaSydoruk

Отрезок ночи…


Экспромт

Отрезок  ночи...Кусочек  суши...
Мой  берег  счастья...  поёт  о  грусти...
Ветрах  горячих,..что  с  моря  страсти...
О  сладкой  неге...И  без  напасти...
Спокойном  штиле,..с  волною  тёплой...
Привете  нежном    -  с  глубин  пучины...
О  чём  молчали  -  в  затмении  ночи...
Слова  с  прибоем  -    дуэт  не  очень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568556
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015


OlgaSydoruk

В обыденности круговерти…

Экспромт


Ты  -    в  акварелях  ярких  дня...
Ты  -  в  пазлах  трепетности  ночи...
Ты    -  наваждение  моё...
В    квадрате  чёрном  -    тамагочи...
В  обыденности  круговерти  -  моя  отрада,..боль  и  соль...
И  с  Музой  (сумасшедшей)    заодно,наверно...
Я  -  испытание  обычное    твоё...
Узнать  бы:  кто  такое  напророчил?..
Кто  захотел  так  пошутить  со  мной?..
Соединив  гуашь  и  акварель  на  середине  ночи...
Рассвет  картиной  насмешив...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568509
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Lu57

Я В БЕШЕНСТВЕ


Я  в  бешенстве...
             гнев  мой,  ты  можешь  в  ладонь  зачерпнуть...
Не  стоит  испытывать  
                         прочность  и  гибкость  терпенья...
У  мягкости  тоже  заложен  лимит,
                                                                                 а  крепленья,
Не  выдержат  натиск,  
                                   и  могут,  однажды,  рвануть...

Я  в  бешенстве...
                   думай,  просила,  когда-либо?..
                                                                                       впредь,
Стирая  все  грани...
                               заранее,  лакмусным  тестом,
Не  лучше  ли,  разума  факт
                                                           обналичить  на  месте?
Признаться  открыто?...
                                             сложнее,  охоты  на  ведьм...

Я  в  бешенстве...
               дом    на  замок  не  закрою,поверь,
Однажды  поймешь,
                                   заблуждение  коршуном    кружит...
Себя  на  куски  -  так  легко...
                                                     но  петлею  из  кружев,
Окажется  чья-то,  
                             вуалью  прикрытая  дверь...
22.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568547
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Кадет

Инкарнация хромосом

Инкарнация    –  хитрая  штука
В  поддавки  не  играет  с  людьми…
И  покуда  бессильна  наука
Объяснить  заморочки  любви…

Наши  младшие  сёстры  и  братья
Уступают  числом  хромосом,
Но  в  разгадку  загадки  зачатья
Авуар  их  конкретно  весом…

Мы,  конечно,  не  кошки-собаки
И  слабы  против  всяких  потех…
Но  для  нас  однополые  браки  –
Генетически  пагубный  грех!

Не  силён  я  в  научных  понятьях,
Хоть  питаюсь  не  только  овсом…
Заприметил  в  сердечных  объятьях
Инкарнацию  х-хромосом…

март  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568717
дата поступления 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Олекса Удайко

МИЛА МОЯ ЛУНКО (Муз. В. Оха)

                                                       [b][i]NNnn[/i][/b]

[b][i][color="#ff00e1"]Мила,  не  журися..  мене  поцілуй,
серце  зашкарубле  й  мене  зачаруй…
Жайвори  у  висі  долі  нам  прядуть,  
в  щастя  прокладають  путь.
         
       Приспів:

       Хай  жайвір  співає,  
       заклично  співає…  
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я    до  тебе  йду.
       Та  пташина  пісня..
       моє  серце  крає,    
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я  тебе  знайду.

Ми  пройдем,  кохана,  стежину  одну
Й  зустрінемо    нашу    єдину  весну.
Вже  серця̀  радіють,  в  пере́дсмаку    мруть,
спільну  долю  нашу  ждуть…
         
Мила  моя  лунко,  мій  безцінний  скарб:
красне  твоє  личко  –  в  моїм  серці  карб  –
стан  манливий  дуже,  наче  та  верба.
Ти    –  як  та  моя  судьба.[/color][/i]
[/b]

22.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568499
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Балабашкина Марина

К…

К...

Так  и  живём:
Такие  разные,  -
Кто  -  Божий  сын,
Кто  -  Божий  пасынок;

Попу́  -  женой,  
Христу  -  невестою;
Распятость  путая  
С  раскрестием.

Кто  сыну  -  мать,  
Кто  -  сынородица.
В  прах,  что  
Не  плавится,  не  топится,

Тоской,  как  мощи  -
Переплавлены.
Кровь  и  вино
Водой  разбавлены.  

Кто  -  свят,  
Кто  -  свет,  живём  и  маемся,
По  свету  божьему
Скитаемся:

Кто  -  в  ризе,  кто  -
В  монашьем  ру́бище.
[i]И  ты  живи,
Меня  не  любящий.
[/i]

22,  Март,  2015


[i]Дневниковое:

"Мне  бы  хватило  одного  слова,
чтобы  передать  всё,  что  я  чувствую,
одного  Бога,  чтобы  уверовать,
одной  жизни,  чтобы  спокойно  умереть,
одной  смерти,  чтобы  спокойно  жить...
Но  мне  мало  одной  любви,  чтобы  полюбить.
И  -  соответственно  -  мало  одной  нелюбви,  чтобы  разлюбить..."


[/i]

...

Раз  есть  уста,  безмолвие  -  порок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568494
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.03.2015


Потусторонний

Что ты делаешь с собой, милая? (одному из поэтов сайта посвящается)

Что  ты  делаешь  с  собой,  милая?
Появляешься  в  толпе  голая.
И  не  жжет  ступней  земля  стылая,
И  не  чувствуешь  спиной  холода.

Что  с  душой  твоей,  ещё  девичьей?
Почему  хрипишь  как  зверь  раненый?
Не  хочу  об  этом  я  сплетничать…
Видно  с  проседью      душа,  раннею.

Раздираема  внутри  чувствами,
Ты  стоишь  в  толпе  немой  белая.
Только  кости  на  руках  хрустнули,
Да  позёмка  по  земле  серая.

Вряд  ли  хочется  тебе  жалости.
Вряд  ли  хочется  тебе  сытости,
Не  хватает  лишь  одной  малости,
В  своих  собственных  глазах  вырасти.

Кожу  нежную  сдирать,  корчиться,
До  небес  гореть  костром    жертвенным.
Жизнь  по-разному  у  всех  кончится,
Ты    решила  умереть  медленно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109078
дата поступления 24.12.2008
дата закладки 22.03.2015


Потусторонний

Может всё это просто грезится? (на правах сказки)

Остаётся  любимой  Родина.
Даже  если  кому-то  продана.
Даже  если  её,  как    мачеху
Силы  нет,  никакой  терпеть.
Гонит  из  дому  к  лесу  тёмному,
Затаённому,  неуёмному,
А  оттуда  когтистым  пальчиком
Манит,  странный  такой,  медведь.

Не  рычит,  не  сверкает  зенками.
Не  пугает  берлог  застенками.
Видно  хитрый,  сибирский  телепень
Замышляет  коварный  чин.
Может  всё  это  просто  грезится?
Оказался  медведь  –  медведицей.
И  в  её  симпатичном  черепе
Для  агрессии    нет  причин?

А  куда  тут  деваться    пасынку,
Если  выгнала  мамка  с  мазанки
Лишь  за  то,  что  ему  представилось
Сохранить  свой  язык  и  род?
Возвращаться?  Она  же  хищница!
Долетит,  добежит,  отыщется...
Только...  та,  что  уже  оставила
Слишком  низко  и  больно  бьёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568363
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015


OlgaSydoruk

Не всякий огонь нужно снова зажечь…

Не  всякий  огонь  нужно  снова  зажечь...
Любви  уходящей  -  оставить  потухшим...
Белугой  негоже  от  горя  реветь...
И  пепел  на  голову  сыпать...
И  шёпот  весны,..дыхание  тепла,..всё  первое  таинства  полно...
И  всё  повторится!..На  то  и  весна!..Волшебная  года  страница...
Окрашен    в  смущение    рассвет  у  любви...
И  для  заката  -    смущения  гуаши...
Так  сладок  в  объятиях    сна  поцелуй,..ведь  было,..всё    было  когда  то!..
Калёным  железом  не  выжечь  его...
Ночными  ветрами  надёжно  закутан...
И  нежной  была  у  них  пелена...
Всё  знали  о  стонах  и  всхлипах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568324
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015


tatapoli

AVE, MAРІЯ

                   AVE,  MARIJA!
         "Як  Мати,  як  Діва
         Свята  і  Небесна,
         Хто  вірить  –  Воскресне!"  
                                   AVE,  MAРІЯ!
           Єдина  надія!
           Земна  і  прекрасна,
           як  сонечко  ясне.
Народжена  у  день  земного  рівнодення,
ти  маєш  Пресвяте,  Благословенне  ймення.
Ти  –  звична  з  ним,    встаєш,  і  спати  знов  лягаєш.
А  в  День  сьогоднішній  –  Весну    розпочинаєш.          
         AVE,  MARIJA!
         "Як  Мати,  як  Діва
         Свята  і  Небесна,
         Хто  вірить  –  Воскресне!"  
                                 AVE,  MAРІЯ!
         Єдина  надія!
         Земна  і  прекрасна,
         як  сонечко  ясне!
Так  сталось,  цього  дня  ще  маєм  одне  свято.
Я  рада  в  День  Поезії  тебе  вітати!
Прихильними  хай  будуть,  до  тебе  Небеса!
В  душі  панують  муза  й  мир,  кохання  й  краса!
         AVE,  MARIJA!
         "Як  Мати,  як  Діва
         Свята  і  Небесна,
         Хто  вірить  –  Воскресне!"  
                 AVE,  MAРІЯ!
         Єдина  надія!
           Земна  і  прекрасна,
         як  сонечко  ясне!






         
         



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568310
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Lu57

УЗНАЮ…


Мы,  помнишь,  пытались  зарю  поутру  догонять?
Срываясь,  бежали  смеялись  до  колик,  до  дрожи.
Казалось,  вот-вот...  только  миг  уходящего  дня,
Ее  укрывал...ненадолго...шагреневой  кожей...

Ночная  прохлада  горячего  тела  вулкан,
Успеть  не  могла  остудить...  жар  -  пылающей  лавой,
Лилась  через  край  наша  радость,  факир  полупьян...
Мурлыкал  не  мантры...  Есенина,  вроде,"Забаву"?..

Мелькали  мгновенья,  чудные,  как  кадры  кино,
Храню    драгоценные,  в  памяти  долгой  сюжеты.
Узнаю  его  среди  тысяч,  узреть  не  дано...
Узнаю...мелодию,  сложенных  вместе,  сонетов...
21.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568306
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.03.2015


desert rose

Простуда

Увы,  больна  я  не  тобой.  Простуда.
И  голова  болит,  как  с  перепоя.
А  вирус  налетел  из  ниоткуда,
Увы,  я  так  больна,  но  не  тобою.

Я  так  больна  и  голос  онемел,
Охрип  и  кажется  совсем  чужим.
Меня  проклятый  вирус  одолел,
Лимон  хотя  бы  в  чай  мне  положи.

___

Увы,  больна  тобою  безвозвратно.
Прикрытием  является  простуда.
И  знал  бы  ты,  как  этому  я  рада,
Что  чувства  выплывают  ниоткуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568248
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015


OlgaSydoruk

Зачем так мучаю свою ЛГ?. .

Экспромт

Зачем  так  мучаю  свою  ЛГ?..
Её  душой  ранимою  играю?..
Дарю  ей  ласку,нежность  протеже?..
А  через  строчку  все  надежды  отнимаю?..
И  в  стужу,и  в  метели  февраля,..где  колкие  ветра  стучатся  в  окна...
Она  -  простоволосая,босая  и...одна...пред  зеркалами  мутными  высматривает  осень...
О  мае  призрачном  голосит  до  утра,..у  неба  серого  вымаливая  тёплый  лучик  солнца...
Ну  как  же  может  быть  моя  ЛГ  одна,..
Когда  витают  запахи  весны  ,..и  ввысь  мелодией  любви  возносят?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568143
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Олекса Удайко

МОЄЇ НАЦІЇ ВИСОТИ

           [i]Вже  рік  Майдану...  Та  його  значення  для  людства
           не  таке,  щоб  забути.  Був  весняний  Кельн-2014-го...
           А  в  душі  -  лише  він,  Майдан!  Всупереч  всьому,  
           що  було  потім...
[/i]
[i][b][color="#941212"]І  знову  Кельн...  На  цей  раз  вже  весняний...
Як  контрастує  він  з  моїм  кублом  –
Освячено-знеможеним  Майданом,
З  розчавленим,  в  ланці  закутим  злом...

Там  попіл,  згарь,  сплюндровані  красоти...
Тут  –  надмір,  лоск,  німецький  педантизм!
Та  там...  моєї  нації  висоти...
Все  там  –  ове́ршки  осяйні...  і  низ.

...Так,  знову  –  Кельн!  Узбіч  –  рожевість  са́кур...
Біжить  шосе  захопленням  навстріч,
Бо  ждуть  мене  меди,  нектари,  сахарь...
А  там  –  життя...  і  дяка  всіх  сторіч!

То  вже  нічим  борця  зі  злом  не  звабить  –
Фанатів  Батьківщини  не  збагнуть!
Коли  твій  край  вождям  драконів  вадить,
Коли  твій  край  -  уярмлена  майбуть.[/color][/b]

12.04.2014,  Кельн[/i]

На  світлині:  автор  з  зятем  та  внуком  пересікають
границю  між  Німеччиною  та  Польщею  на  паромі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568249
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Богданочка

Коли сповниться мрія…

Ти  вже  тут,  наша  люба  омріяна  Весно...
Глянь:  земля  -  мов  розплющила  очі,
Ріки,  гори,  озера,  поля  -  все  воскресло!
Всюди  барви  рясніють  урочі.

Але  що  нам  та  дивна  краса?..  Що  нам  квіти?
Кожна  з  них  із  багряним  відтінком.
Милуватись  як  нам,  скажи?  Як  радіти,
Коли  небо  смутне  над  зарінком?...  

Віддали  ми  б  усю  цю  палітру  дібров,
Весь  весняний  зелений  розмай,
Щоб  стежки  і  дороги  не  мила  нам  кров,
Щоби  мир  повернувся  в  наш  край!

Коли  сповниться  мрія  і  згине  війна,-
Будуть  проліски  нас  потішати.
Та  наразі  із  присмаком  туги  весна,
І  в  тернині,  на  жаль,  її  шати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568054
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Lu57

ДВОЕ ПОД ДОЖДЕМ

Разорвано  небо  вновь,  огненным  божьим  мечом,
Разбиты  сосуды,  хранящие  лунные  слезы...
Меня  укрываешь  от  ветра,  промокшим  плащом,
Так  странно,  дождем  быть  застигнутой,а  не  морозом...

Февральские  тучи,  хранящие  снег  в  закромах,
Растаяли  видимо,  в  пламени    адском,  вулкана,
Роняют  потоки  воды...В  занесенных  полях  -
Проталина  черная...страшная  рваная  рана...

Нигде..никого...на  пустынном    шоссе  я  и  ты...
Заглохла  машина,  бензина  опять  не  хватило,
Бушует  гроза,  заливает  водою  мосты...
Вдвоем  под  дождем...нам  погода  опять  изменила...

Случайная  встреча...  небрежной  рукою  пасьянс,
КлотО  разбросала,  из  звезд  ожерелье  сложила...
Стеной  ледяною  вода...Тор  грохочет...романс...
Судьба  разводила,  однажды,  судьба  разводила...
18.03.2015.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568051
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015


OlgaSydoruk

Ты сбилась с курса…

С  благодарностью  за  вдохновение
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567133


Ты  сбилась  с  курса...А  так  искала...Тот  уголочек      своей  мечты...
Где  только  двое...    В  блаженном    мае...Не  на  обочине...души...
И  карта  была...Над  ней  склонялась...Водила  пальчиком...  в  крови...
Но  вдруг  упала...А  ты  не  знала...Что  силы  хватит...    на  полпути?..
Весна  играла...в  далёком  мае...оркестром  жизни...И  с  высоты!..
И  пели  птицы,..цвели  тюльпаны...И  рядом  были...И  вместе  вы...
А  ты  упала,..ты  не  поднялась...  Ты  вне  игры...Ты  не  смогла...
Не  долетали  ...до  мая  всхлипы...о  помощи...из  февраля...
Кружилось  счастье...  в  блаженном  мае...и  для  него,..и  для  тебя...
Оркестр  наяривал,..что  волос  дыбом...  Весна  играла...  от  души!..
Ты  сбилась  с  курса...А  так  искала...Тот  уголочек...своей  мечты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568030
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.03.2015


Любов Ігнатова

Не спали мене, небо…

на  твір:  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567938
автор  Наталія  Циганова.  

Не  спали  мене,  небо...
Ні,  не  птаха,  не  зірка  я...  
І  святіший  хто  -небудь  -
То  перлина  і  є  твоя...
Та  дозволь  хоча  б  краєм,
Хоч  по  хмарах  пройти  мені...
Просто  я  догораю
У  холоднім  чужім  вогні...

Не  карай  мене,  небо,
За  зухвалість  мою  таку...
Ні,  без  прав  я  на  тебе...
Та  щастить  же  і  жебраку...
Так  подай  мені  милість...
Не  на  довго...  хоча  б  на  мить...
І  болюча  безкрилість
У  обійми  твої  злетить...

А  тоді  -хоч  у  прірву...
Хоч  у  темінь  болотних  вод...
Обіцяю,  я  вирву
Із  душі  твій  секретний  код...
Не  ховай  мене  ,небо  ,
Не  цурайся  колючих  сліз...
Дай  торкнутись  до  тебе...
А  тоді...  можна  впасти  вниз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568009
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015


s o v a

глубокий вдох и речитатив мыслей

 

обнимая  меня  с  весною,
невозможность,  
тревожность,
...
верить,
что  чудачка  была  бы  мною,
если  взгляд  отвести
порою

крепдешин  полосатых  улиц,
разрисованною  вуалью,
переливы  огней  в  простудах,
с  теплым  чаем  и  белой  шалью

и  взлетая  под  облаками
верить  в  чудо,  что  каждой  строчкой...
невесомый,  
бодрящий
новый
каждый  день,  
добрый,  
самый

срочно!


и  в  прочитанных  многословных,
передразнивая  постскриптум,
там  о  нас  не  шепнут  ни  слова,
переигрывая  под  скрипку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568042
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015


Олекса Удайко

РЕКВИЕМ МОРЮ* (муз. В. Оха)

   [b][i]Ялта  зелено-багряна…
Хмурятся  тучками  дни…
Желто-лилово  платаны
Стелют  ландшафт  не  одни.  [b](2  раза)[/b]

[u]Припев:
[/u]
Море  неистово  волны
Шквалом  бросает    о    брег…
Где  же  вы,  дни  мои,  полны  
Тайних  желаний  и  нег?..[b](2  раза)[/b]

Радуетесь  ли  со  мною?
Прочь  ли  пускаетесь  вскачь?
Я    вам  чудес  не  усрою    –
Я  не  бродячий  циркач…[b](2  раза)[/b]

[u]Припев.
[/u]
Вам  бы  с  зимою    уладить,
Да  усмирить  холода!
Реквием  морю  –  рулады  
Свищет  морская  вода…[b](2  раза)[/b]

[u]Припев.
[/u]
Волны    волнуйтеся  в  море,
Бейте    и    дале,      как  встарь…
Я  ж  покидаю  вас  с  горя  –
Счастья  унылый  кустарь![b](2  раза)[/b]

[u]Припев.
[/u]
Верю  я,    явится  лето…
Зов  его  слышу  давно…
Сердце  лучит  дивным  светом:
Тайну  раскроет  оно…[b](2  раза)[/b]

[/i]
[/b]
__________
*Несколько  "урезананный"  вариант,
   опубликованного  ранее:
   http://www.stihi.ru/2013/10/28/5870

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113102805870  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567724
дата поступления 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015


Радченко

Подарує усмішку мені весна (акро)

[b]П[/b]одарує  усмішку  мені  весна,
[b]О[/b]біймаючи  руками  тепло-ніжними.
[b]Д[/b]о  душі  торкнеться  лагідно  вона,
[b]А[/b]  душа  розквітне  почуттями  різними.
[b]Р[/b]адість  і  очікування,  і  любов  
[b]У[/b]  душі  після  зими  знов  оживають.
[b]Є[/b]    в  цей  час  таке  бажання:  стрімголов

[b]У[/b]  весняний  вир.  Й  нехай  не  заважають
[b]С[/b]ерцю  молодість  згадати  й  як  колись
[b]М[/b]рії  божевільні  і  смішні  хай  збудуться.
[b]І[/b]  тривоги  зникнуть,  як  туман,  кудись,
[b]Ш[/b]антажі  образи  легко,  враз,  забудуться.
[b]К[/b]ожна  мить  зворушлива  і  чарівна,
[b]У[/b]свідомлюю:  як  гарно  жить  щасливою.

[b]М[/b]оже,  я  тривожусь  і  боюсь  дарма
[b]Е[/b]моційних  почуттів  й  стаю  лінивою?
[b]Н[/b]е  наважуюсь    повірить  почуттям
[b]І[/b]  сумління  є,  і  страшно  помилитися.

[b]В[/b]же  немало  я  пройшла  доріг  життям.
[b]Е[/b]х,  як  хочеться  в  весні  на  мить  спинитися!
[b]С[/b]ерце  б'ється  радісно:  не  вір  літам,
[b]Н[/b]ад  землею  неба  синь  хлюпочеться.
[b]А[/b]  весна  із  березнем  шепочеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567707
дата поступления 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015


Юлія Солнцева

Напишу твое имя молитвой

Напишу  твое  имя  молитвой
Из  заглавных  букв  алфавита.
Прочитаю  неспешным  ритмом,
Чтобы  снилась  тебе  dolce  vita.

Все,  что  в  прошлом  -  то  mea  culpa
Для  остывших  газетных  строчек.
Так  бывает,  но  только  утро
Забирает  остатки  ночи.

Все,  что  было,  -  все  ad  meliorem
И  не  будем  грустить,  пожалуй.
А  вокруг  ведь  людей  миллионы,
Каждый  шел  со  своим  пожаром.

Мы  начнем  на  листах  a  novo,
Отступая  шаг  для  абзаца.
Так  и  будет:  за  словом  -  слово,
Мы  находим  всему  эрзацы.

На  прощание  carpe  diem
Дописать,  чтобы  не  забылось.
Это  было  случайным  взрывом,
Это  счастье  со  мной  случилось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567699
дата поступления 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015


Валентина Ланевич

Б’ється думка, зіткана з бажань.

Б’ється  думка,  зіткана  з  бажань,
таких  шоколадно-карамельних  
та  натикається  на  бар’єр  обставин,
чужою  рукою  розставлений,  
де  ми  -  пішаки  на  дошці  шахматній,  
де  лиш  два  кольори:  чорний  і  білий,  
а  проміж  ними  інші  -  в  душі:
стиснуті,  задавлені,  защемлені  і  крихкі,
мов  весняні,  молоді,  тендітні  пагінці,  
які  тягнуться  до  сонця,  до  тепла
та  зрадливе  воно,  з  вітром  морозним,
що  рекошетить  їх,  а  вони  уперто
шукають  виходу,  щоб  жити  і  нести  в  собі,
з  глибини  серця  збурену,
на  поверхню  підняту,
чисту  і  тому  вразливу,  любов
та  огортати  нею  світ  на  почуття  змілілий
і  бути  отим  висотним  маяком,  
котрий  освітлює  шлях  кораблям,
що  навпомацки  шукають  пристань
у  штормову  непогоду  та  у  чорноті  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567674
дата поступления 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Ива

А  я  росла  в  узорной  тишине,
В  прохладной  детской  молодого  века.
И  не  был  мил  мне  голос  человека,  
А  голос  ветра  был  понятен  мне.
Я  лопухи  любила  и  крапиву,
Но  больше  всех  серебряную  иву.
И,  благодарная,  она  жила
Со  мной  всю  жизнь,  плакучими  ветвями
Бессонницу  овеивала  снами.
И  -  странно!  -  я  её  пережила.
Там  пень  торчит,  чужими  голосами
Другие  ивы  что-то  говорят
Под  нашими,  под  теми  небесами.
И  я  молчу...  Как  будто  умер  брат.

Іва

Я  в  тИші  візерУнковій  росла,
В  дитячій  світлій  нОвого  століття.
Я  зрозуміла  зразу  голос  вітра,
Людський  же  полюбити  не  змогла.
Я  лопухи  любила  і  кропИву,
Та  більш  за  все  одну  сріблясту  іву.
І  вдячною  за  це  вона  жила
Зі  мною  і  плакучими  гілками
Безсоння  час  овіювала  снами.
І  дивно-  я!  -  її  пережила.
Там  пень  стирчить,  чужими  голосами
Говорять  інші  іви  й  дотепер
Під  нашими,  під  тими  небесами.
І  я  мовчу....Неначе  брат  помер.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567647
дата поступления 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015


OlgaSydoruk

Не в тому річ…

Це    -  не  про  мене...Це  страждає  моя  ЛГ


Тікати,тікати,тікати  -  від  тебе...
Благати,благати,благати  -  небо...
Щоб  ти  -  не  тримав,щоб  ти  -  відпустив...
Щоб  небо  почуло,..щоб  лагідним  було...
Чи  то  гормону  щастя  у  крові  замало?..
Чи  то  протиотрути  келішок  тримала?..
Не  хочу  бачити  тебе,..не  хочу  чути...
Не  дозволяю  при  побаченні  у  сні  поцілувати...
Не  в  тому  річ,..що  роки  пролягли,як  ті  рови  глибокі...
Не  в  тому,..що  не  хочу    рахувати    разом  кроки...
Думки  про  тебе  не  турбують,..обміліли...
Не  в  тому  річ,що  дні  жорстокі,..кволі...
Не  в  тому,..що    скроні  трішечки  збіліли...
Не  в  тому  річ,..що  хочу  собі  волі...
А  в  тому,..що  за  тебе  серце  не  боліє...
Бо  сонечко  твоє  холодне  і  не  гріє...
А  в  тому  річ,..що  більше...    не  кохаю...
А  в  тому,..  що  навіки  відпускаю...
А  в  тому,..що  кохання  крила  має...
Пташиною    від  холоду  у  вирій    відлітає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567593
дата поступления 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015


Lu57

Я НЕ ЗНАЮ


Я  не  знаю,  как  долог  мой  путь,
Я  забыла  вчерашнюю  ночь...
Мне  бы  сесть...хоть  чуток  отдохнуть,
Только  ты  мне  не  хочешь  помочь.

Я  не  знаю,  зачем  по  пятам,
Ходишь  снова  и  снова  зовешь,
Ведь  уплачено  всё,  по  долгам,
Возвращаю,  но  ты    не  берешь...

Я  не  знаю,  куда  мне  идти?
Вдруг  в  туманность,  упав,  заблужусь...
Подкручу  души  жалкий  фитиль,
Зажигая,  быть  может,  зажгусь...

Я  не  знаю,  сгорела  ль  дотла,
Оставляя  следы  от  комет?..
Может,  я  твоей  раньше  была?
Только  пеплом  усыпан  мой  след...
17.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567381
дата поступления 17.03.2015
дата закладки 18.03.2015


OlgaSydoruk

О, мавки, мавки…

Экспромт

Ручьи  запели  о  весне  и  солнце...
О"  Море  радости"...  по  камешкам  журчали  птичек  звонче...
К  нему  стремились  из  долин  и  гор  высоких...
Минуя"  Озеро  печали",..что  глубоко...
Простоволосые  где  мавки  хороводят  на  лужочке...
Своими  косами  льняными  оплетая  всех  прохожих  светлой  ночкой  ...
Пленяя  сладкой  речью,..белоснежным  телом...
Расцвёвшим  папоротником,..  и  колдовством  умелым...
О,мавки,мавки,..девушки  лесные!..
Вам"  Озеро  моей  печали"  стало  милым...
Там  столько  слёз  пролилось...    и  невольно...
На  бережочке  с  вами  и  не  больно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567615
дата поступления 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015


doktor

Судьба………

-------Судьба.
Окружающие  меня  люди  думают,  что  профессия  врача  –  это  белый  халат,  шапочка,  чистые  руки,  благородный  труд  на  благо  общества,  от  которого  получаешь  моральное  удовлетворение,  а  если  получил  элитную  специальность,  то  и  материальное,  Напрочь,  забывая  или  не  зная  о  рисках,  опасностях,  постоянном  психологическом  прессинге,  которому  подвергаются  доктора,  на  протяжении    медицинской  деятельности  в  течение  всей  своей  трудовой  деятельности.  Наверняка  на  приёмах  вы  сталкивались  с  опытными,  возрастными  невропатологами  и  психиатрами.  Не  возникала  ли  крамольная  мысль,  по  выходе  из  кабинета  –  «…  он  же  сам  больной,  с  такими  тяжкими  «  прибабахами»,  как  ему  доверяют  лечить  больных».  Красивая  женщина  удивится,  сползая  с  гинекологического  кресла,  глядя  в  совершенно  пустые  и  безразличные,  к  её  прелестям,  глаза  гинеколога  -  мужчины.  Такой  же  эффект  произведёт  женщина  -  уролог  на  мужчину,  после  осмотра  с  обязательным  пальцевым  исследованием  предстательной  железы.  Алкоголизм  прозекторов,  фельдшеров,  санитарок  морга    достигает  практически  100  %.  Смертность  анестезиологов  в  возрасте  до  50  лет  достигает  50  %.  Заболеваемость  стоматологов,  медсестёр,  работников  станций  переливания  крови,  оперирующих  хирургов  гепатитами  «С»,  «В»,  «ВИЧ»  более  50  %.  Эбола,  отбирающая  жизни  инфекционистов  и  эпидемиологов,  при  контакте  с  ней,  практически  в  100  %  случаев  у  заболевших.  Обычный  грипп,  подрывающий  здоровье  ежегодно  практикующим  врачам  поликлиник.  Сколько  медиков  пострадало  от  ревнивых  мужей  и  жён,  наркоманов  требующих  дозу,  пациентов  недовольных  лечением,  родственников  умерших  пациентов,  обвиняющих  докторов  в  непрофессионализме,  требующих,  по  суду,  материальных  компенсаций,  лишения  диплома  и  прочее,  и  прочее,  и  прочее…….
Осенью  2005  года,  жена  попросила  меня  осмотреть  сына  своей  подруги  и  сослуживицы  Алёны  и  если  возможно,  помочь.  Мальчик  Серёжа,  15  лет,  явился  ко  мне  в  кабинет  ЛФК,  где  я  занимался  реабилитацией  травматологических  больных,  с  матерью.  Во  время  осмотра,  вырисовался  диагноз,  мне  показалось,  что  он  очевиден.  Из  анамнеза  стало  известно,  что  после  удара  ногой  в  грудную  клетку,  мальчик  занимался  каратэ,  появились  боли,  которые  преследовали  его  в  течение  всех  суток.  Я  попросил  мать  сделать  рентгеновский  снимок  грудной  клетки  и  затем  прийти  на  приём.  Но  мать,  при  поддержке  моей  жены,  убедили  меня  сделать  пробный  массаж,  с  элементами  мануальной  терапии,  для  облегчения  состояния  юноши  и  снятия,  хотя  бы  частично  болей.  Обычно,  манипуляций,  без  обследования  ,  я  не  провожу,  но  чего  не  сделаешь  ради  любимых  женщин  –  я  согласился.  После  массажа  Серёже  стало  легче,  договорились  встретиться  через  5  дней,  после  проведения  рентгенобследования.  Мать,  жена  и  Сергей  –  явились  ко  мне  в  кабинет  уже  через  2  дня,  с  возобновившимися  у  ребенка  болями  и  без  снимков.  После  недолгих  уговоров,  я  снова  сделал  ему  массаж,  облегчив  состояние  и  снова  настоятельно  порекомендовал  провести  обследование  в  рентгенкабинете.  Через  несколько  дней  жена,  придя  домой  после  работы,  ошарашила  меня  новостью,  крайне  для  меня  неприятной:
----Сегодня  Алёна  уволилась  с  работы  и    с  Серёжей  уехала  в  Москву,  я  их  проводила  на  вокзал.  На  мой  вопрос:
----Сделали  ли  они  снимки,  ответ  был  утвердительный:
----  Да,  сделали,  возможно,      это  и  послужило  причиной  внезапного  увольнения  Алёны  и  их  отъезда  в  клинику  Склифосовского.  Я  обеспокоился,  что-то  пошло  не  так,  как  должно  было  бы  быть.  Ты  расспросила  её  ,  что  случилось,  почему  так  срочно:
----Да,  попыталась,  но  она  ничего  не  сказала  конкретного.  Едем  дообследоваться.  Из  Москвы  позвоню.  Сколько  раз  давал  себе  клятву  не  делать  никаких  манипуляций,  без  обследования    и  столько  же  раз  её  нарушал,  при  обращении  родственников  и  знакомых.  Кошки  скребли  на  душе,  но  особой  вины  за  собой  я  не  чувствовал,  понимая  ,  что  два  щадящих  массажа  с  перерывом  в  два  дня  нанести  большого  ущерба  здоровью  юноши  не  могли.  За  работой  летели  дни  ,  недели.  Алёна  не  звонила.  У  нас  её  московского  номера  телефона  не  было.  Тогда,  я  с  женой,  решили  навестить  мужа  Алёны  и  расспросить  всё  подробно,  уж  он  наверняка  был  в  курсе  событий.  Но  придя  к  нему  на  квартиру,  обнаружили,  что  его  нет  дома.  От  соседей  узнали  -  он  в  Москве.  В  неведении  прошли  несколько  месяцев.  Ежедневная  суета,  напряжённый  график  ночных  дежурств,  отвлекли  от  грустных  мыслей  ,  посещавших  меня  вечерами,  после  работы.  Наконец  позвонила  Алёна.  Сообщила,  что  ,  по  приезде  из  Москвы,  всё  расскажет,  но  чтобы  мы  готовились  к  худшему.  ………..
Когда  я  вошёл  к  Сергею  в  комнату,  меня  опытного  и  видавшего  виды  врача,  охватил  ужас.  На  улице  +  35.  Жара.  Середина  Августа.  Он  лежал  голый  на  простыни,  с  лицом  землистого  цвета,  тело  раздула  водянка,  из-под  спины  сочилась  гнойно  -  кровянистая  жидкость,  похожая  на  мясные  помои.  Облысевший,  после  облучения  череп,  со  вздутыми  подкожными  венами,  худое  измождённое  лицо,  было  похоже  на  восковую  маску.  В  комнате  стоял  невыносимый  запах  разлагающегося  тела.  Этот  запах  я  помнил  ещё  в  бытность  моей  практики  на  кафедре  судебной  медицины.  Никакие  освежители  воздуха  не  способны  перебить  в  такую  жару  этот  смрад.  Единственным  местом,  оставшимся  относительно  здоровым,  как  при  первой  нашей  встрече  –  это  были  глаза.  Они,  по  прежнему,  излучали  тепло,  доброту,  юношескую  чистоту  помыслов,  при  совершенном  спокойствии,  что  в  такой  ситуации  было  выше  моего  понимания.  Я  глядел  на  него,  потухшими  глазами,  так  и  не  выдавив  из  себя  банальную  в  таких  случаях  фразу  «  Как  дела?».  Он  заговорил  первым:
----Вот  видите  ,  Виталий  Михайлович,  что  со  мной  сделали  московские  эскулапы,  хотя  нет  не  они  –  это  со  мной  сделала  болезнь.  Не  хочеться  умирать,  но  придётся.  Для  меня,  самое  неприятное  –  расстроится  мама.  Я  был  восхищён  его  самообладанием,  сразу  подумалось,  а  смог  бы  ли  я  так  держаться  в  этом  ужасе:  ни  намёка  на  раздирающую  тело  боль,  ни  отчаяния,  ни  страха  в  его  глазах  я  не  увидел,  но  там  присутствовали  доброта,  беспокойство  о  близких  и  какая-то  торжественность  во  взгляде,  он  уже  стоял  у  Ворот  Рая.  Позовите  пожалуйста  маму,  поддержите  её,  когда  меня  не  станет.  Эти  его  последние  слова,  по  прошествии  уже  10  лет,  в  периоды  осенне-зимнего  сплина  иногда  подкатывают  комом  напоминания,  бренности  нашего  пребывания  на  Земле.  Я  вышел  из  комнаты,  после  меня  вошли  мать,  отец,  родственники  и  его  одноклассники,  он  перешёл  тогда  в  11  класс  средней  школы  №  8.  Через  день  состоялись  похороны,  я  с  женой  только  подошли  к  гробу,  попрощались  и  сразу  же  ушли.  Прошло  3  месяца.  Эти  ужасные  события,  собственно,  как  и  всё  случившееся  в  жизни  ранее  отошли  чуть  дальше  от  повседневной  суеты,  их  яркость  и  трагичность  ослабевала.  Так  устроен  человек,  его  сознание  старается  оставлять  в  памяти  всё  положительное  и  отодвигать  ,  как  можно  дальше  плохое,  если  бы  было  иначе,  накаливающиеся  неприятности,  нас  убивали  бы  до  срока  отведенного  нам  Богом……….
Была  пятница.  Приём  затянулся.  Я  вышел  из  поликлиники,  позже  обычного.  Чтобы  сократить  расстояние  до  троллейбусной  остановки,  пошёл  между  домами,  хотя  знал,  что  это  опасно.  Меж  -  домовые  проезды,  тротуары  освещались  плохо,  но  выпал  лёгкй  снежок  и  видимость  ,  за  счёт  его  свежей  белизны  была  достаточной.  Проходя  во  втором  ряду  пятиэтажек,  мимо  детской  площадки,  услышал  за  спиной  сильный  хлопок,  от  неожиданности  вздрогнул,  рядом  содрогнулось  дерево.  На  меня  с  веток  посыпался  пушистый  белый  снег.  Второй  хлопок  раздался  ближе,  вывел  меня  из  ступора,  почти  одновременно  я  услышал  звонкий  удар  о  железо  стойки  турникета  и  режущий  слух  звук,  срекошетившей  пули,  за  ним  последовал  звон  разбитого  стекла,  на  балконе  первого  этажа  дома  напротив.  Мысль,  стреляют  в  меня,  заставила  упасть,  но  на  белом  фоне  выпавшего  снега,  я  был  чётко  виден  в  чёрной  дублёнке  и  брюках.  Сразу  вспомнил,  что  взял  из  поликлиники  халат  для  стирки,  достал  его  з  пакета  и  укрылся  –  какая  никакая,  но  маскировка.  В  таких  обстоятельствах  мозг  лихорадочно  работает    на  выживание.  Я  пополз,  укрываясь  за  железными  бортами  песочницы,  к  ближайшему  дому  и  спрятался  за  угол,  стал  выжидать.  Наступившая  тишина  настораживала,  но  по  прошествии  20  минут,  пришло  некоторое  успокоение,  но  всё  же,  из  осторожности,  я  на  четвереньках  решил  продвигаться  вдоль  стены  дома  к  спасительной  остановке,  где  стояли  люди……Уже  дома  на  вопросы  жены:
-----Как  дела?  Почему  ты  такой  бледный?  Что-то  случилось?  Ответил:
Всё  нормально.  Был  трудный  день,  немного  устал.  О  приключении  решил  не  рассказывать.  Зачем  тревожить  близкого  человека.  Ведь  я  не  знал  толком,  стреляли  ли  в  меня,  если  в  меня  ,  то  почему.  Я  за  собой  вины  ,  за  которую  возможно  было  мстить,  да  ещё  таким  способом,  не  чувствовал.  И  мне  вообще  казалось  ,  что  это  произошло  не  со  мной,  а  с  кем  –  то  другим,  который  возможно  находился  рядом.  Все  вопросы  отпали  сами  собой  через  два  дня,  когда  жена,  придя  с  работы,  с  нескрываемой  тревогой,  рассказала  историю,  конец  которой  я  уже  знал:
-----Ты  знаешь,  что  мне  рассказала  Алёна  вчера  на  работе?  Не  знаешь,  так  слушай.  Когда  она  с  Серёжей  прибыли  в  Москву  и  ,  через  знакомых  отца,  положили  его  в  клинику  Склифосовского,  приехал  её  муж,  с  деньгами  на  лечение.  Диагноз  поставили  страшный:  «  Саркома  Юинга  с  прорастанием  в  правое  лёгкое  ,  рёбра  и  позвоночник.  В  беседе  с  нами,  лечащий  врач,  обронил  фразу,  что  виноват  в  возникновении  и  развитии  заболевания  ты,  т.к.  провёл  два  массажа  без  рентгенологического  обследования.  Врач  видимо  был  заполитизирован,  отношения  с  Украиной  ,  с  приходом  к  власти  Ющенко,  резко  испортились.  Она  тут  же  взяла  книгу  по  онкологии  и  прочла  всё,  что  касается  сарком,  выяснила,  что  от  двух  массажей  заболевание  возникнуть  не  могло,  да  ещё  прорасти  лёгкое  рёбра  и  позвоночник  муж  к  тому  времени  уже  уехал  и  рассказать  ему  об  этом  она  не  успела.    Но  эта  фраза  запала  в  сознание  Серёжиному  отцу,  он  искал  виновных.  Три  дня  тому  назад  меняя  постельное  бельё,  она  в  шкафу  под  стопкой  простыней  обнаружила  пистолет.  Такие,  она  видела  в  фильмах  о  войне.  Её  чувствительный  нос  сразу  определил  –  из  пистолета  стреляли.  Когда  она  обратилась  с  вопросом  к  мужу,  он  понёс  что-то  невнятное:
----Мне  дал  пистолет  на  сохранение  товарищ,  у  него  неприятности  с  милицией.  Это  пистолет  наградной,  его  покойного  отца.
----  Но  ты  знаешь,  что  из  него  стреляли,  от  него  разит  пороховыми  газами.  Муж  на  это  спокойно  ответил:
-----Завтра  верну  его  владельцу.  Но  что-то  в  словах  мужа  было  такое,  что  заставило  усомниться  в  правдивости  его  признания.  Он  юлил,  а  потому,  она  решилась  рассказать  эту  историю  мне.  Тут  в  разговор  включился  я  и  рассказал  жене  о  моём  приключении  в  пятницу,  после  приёма  в  поликлинике,  когда  я  возвращался  домой.
---Так  это  он  гад  в  тебя  стрелял.  Ну,  сволочь,  а  я  ему  Мишенька,  Мишенька,  я  тебе  соболезную,  а  он  за  нашими  спинами  задумал  такое.  
----Думаю  это  он,  наверняка.  Мы  сейчас  же  поедем  и  проверим.
----Ты  сошёл  с  ума,  а  если  он  выстрелит  в  тебя  в  квартире,  с  2-3  метров,  то,    наверняка,  уже  не  промахнётся.
-----При  Алёне  и  тебе  не  посмеет,  а  если  посмеет,  ему  придётся  убивать  и  вас  или  идти  надолго  в  тюрьму.
-----Знаешь,  меня  такое  не  устраивает,  надеяться  на  разум  идиота,  который  уже  совершил  преступление.  Нет,  нет  и  нет.
----Тогда  слушай,  войдёшь  в  квартиру  первой.  Алёне  расскажешь  мою  историю,  возьмёте  пистолет,  она  знает,  где  он  его  прячет  и  откроете  мне  дверь.  Эту  историю  необходимо  завершить  сегодня  же,  иначе  она  может  иметь  печальное  продолжение.  Я  взял  с  книжной  полки  учебник  по  онкологии  и  мы  пошли  на  квартиру  к  Алёне.  ………
Когда  меня  впустили,  я  сразу  взял  из  рук  Алёны  пистолет  «ТТ»,  1954  года  выпуска,  достал  обойму,  в  ней  не  хватало  двух  патронов.  Значит  стрелял  он,  а  может  его  товарищ,  я  по  -  прежнему  был  на  стороне  подлеца,  ох  уж  эта  моя  профессия,  предполагающая  всепрощение  и  всеоправдание.  Подойдя  к  отцу  Сергея  ,  я  начал:
-----Миша,  ты  решил  меня  убить,  из-за  одной  фразы  врача  негодяя,  который  нарушил  все  каноны  деонтологии  и  клятвы  Гиппократа.  Он  молчал.  Значит  всё  -  таки  ты.  Вот  книга,  почитай,  просветись  и  не  ищи  врагов,  где  их  нет.  Это  удел  необразованных  и  недалёких  людей,  а  ты  ведь,  на  сколько  мне  известно,  при  2-х  высших.  После  этой  назидательной  тирады,  я  с  женой  покинули  квартиру…..
Эпилог.
Прошло  10  лет.  Алёна  родила  двоих  мальчиков,  один  из  которых  был  копией  Серёжи.  Я  написал  посмертное  стихотворение  этому  мужественному  ребёнку,  последние  4  строки  выбиты  на  его  гранитной  стеле.  Мы  дружим  семьями,  но  встречаемся  редко,  между  нами,  как  это  не  печально  -  покойник,  а  это  не  сближает…….

……………И  жизни  миг,  что  прожил  ты,
                                       Он  благородней,  чище  многих.
                           Не  воплощённые  мечты,
                                           Так  и  остались  на  пороге,
                       Пороге  в  вечность,  где  они,
                                         Так  и  останутся  мечтами,
                     Их  ночью  звёздные  огни,
                                           Будут  всегда  светить  над  нами……  С.  Л.
05.03.2015  г.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564374
дата поступления 05.03.2015
дата закладки 18.03.2015


OlgaSydoruk

Диалог на расстоянии…

"Я  зашиваю  раны...грустью"  Dema
Экспромт

Я  зашиваю  раны  грустью...
Я  посыпаю  шрамы  пеплом...
Бальзам  для  них  -  мои  печали...
Мои  печали  о  минувшем...
Когда  ты  рядом  птичкой  пела,..моя  хорошая,родная...
Когда  мне  солнышком  сияла,..лишь  согревала,..не  сжигала...
Я  вспоминаю  наше  время  с  грустью...
Я  вспоминаю  наше  время  с  болью...
С  таблеткой  мятной  валидола...
С  незаменимой  горькой  солью...
Скорей  бы  образ  твой  стал...  мутным...
И  канули  бы    в  лету  все  воспоминания...
Мои  печали  -    о  прошедшем...
Твои  о  нежности  приветы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567274
дата поступления 17.03.2015
дата закладки 18.03.2015


OlgaSydoruk

Хочу весны!. .

Экспромт

Вдохновило  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565847


А  снегопады  по  весне...Кому  нужны  они?..  Не  знаю...
Хочу  весны!..Душа  в  огне!..Мой  Ангел!..Жажду  поцелуев  мая!..  
Хочу  серебрянной  росы,..хочу  коктейль  молочного  тумана!..
Из  жёлтых    одуванчиков  венок    сплести...И  свечку  белую  каштана...
В  берёзовых  серёжках  щеголять!..И  вволю  сока  из  неё  напиться  ...
И    аромат    черёмухи  вдыхать...Вьюночком    за  тобою  виться...





Экспромты!..Сердцу  милые  экспромты!..
За  них  вы  только  не  судите  строго!..
Не  станут  яблоком  раздора...И  чёрной  кошкой  на  дороге...
И  блеск  медали  не  закроют,..чужую  славу  не  отнимут...
Они,..как  молнии  -  мгновенны...
Но  не  сразят  -  а  лишь  согреют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567215
дата поступления 17.03.2015
дата закладки 18.03.2015


Rid

Музыка.

Мой  ангел,  умножающий  печаль,
Я  чувствую  ты  где-то  рядом.
Весна,  а  ты  мне  по  ночам  
Всё  посылаешь  снегопады...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565847
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 18.03.2015


Вячеслав Рындин

"Невероятно…"

Невероятно  солнечные  птицы
Летят  с  востока  в  западную  даль…
Неоднократно  хочется  молиться
Меридианам  параллельных  стран…
*
Небезобразны  и  невозмутимы  
Скопленья  гор  –  в  ландшафте  полюсов
Рельеф-покров  –  биоценоз  единый
В  ядре  гидрографических  пластов!
*
Пусть  –  необъятен  шаровой  фундамент
Географически  –  клубок  мудрён…
Плетясь  раскруткой  в  голубой  орнамент,
Вершит  надстройки  в  небесах  –  шнурком…
*
С  белком  всесильным  –  во  дворах  дорожки
С  асфальтом  чёрным  –  на  плацу  штрихом
Рисуют  боги  производность  точки
В  дискретностях  породы  –  Род  –  перстом!
*
Вдоль  автострады  –  серые  берёзки…
Страдальные  отростки  в  пыльном  зле
Усердно  чешут  грязные  причёски,
Готовясь  воскреситься  –  по  весне!
*
Майдан  колышет  детскую  коляску.
В  коляске  слышен  нежный  голосок.
Гласистый  унисон  народа  в  ласках
Возвысит  до  небес  родильный  дом!!!

17.  03.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567339
дата поступления 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015


OlgaSydoruk

Небо тихе - небо спляче…

Небо  тихе  -  небо  спляче...
Нібито  і  не  ледаче...
Небо  з  жаром  і  гаряче...
Небо  ніжне  і  співоче...
Воно  має  свої  очі...
Обіймає,..диха  в  груди...
І  потилицю  не  студить...
Небо  кольору  ожини...
Небо  кольору  волошки...
Небо  кольору  калини...
Колір  -  яблучок  на  Спаса  -  має  небо  про  запас...
Небо  синє,синє,синє...
Безкінечне  кудись  плине...
Небо  з  місяцем,..з  зірками...
З  золотими  промінцями...
Небо  плаче  і  сумує  -небо  чорне,небо  сіре...
Небо  сердиться,..і  мліє...
У  прозору  далечінь  магістраль  шляхетних  мрій...
Там  ангелики  шепочуть,..їх  хмариночки  лоскочуть...
Кара  Божа  їх  минає...Навпіл  небо  розриває!..
Землю  грішну  налякає...
Ураганом,буревієм,штормом,зливою...  і  суховієм!..
Чи  надовго?..Я  не  знаю...
За  зневіру...За  зневагу...До  святого  неповагу...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567062
дата поступления 16.03.2015
дата закладки 17.03.2015


Олекса Удайко

ЖИТТЄВІ ЙОДЛІ

       [i]Інколи  буває…  такий  стан  душі  що…
       хочеться  музики…  високої,  незвичної…
       Такої,  яка  раптом…  приведе  вас  в  альпійські  луки
       Тіролі,  де  квітують  едельвейси…  де  чується  аромат
       цнотливої  природи  в  унісон  співу  баранчиків*  душі...  

[b][color="#751c1c"]У  світлу  рань  душа  співає  йодлем**
під  пригравання  шалу  віщих  снів,
Та  мить  стає  –  немов  хорти  голодні,
коли  змовкає  той  чарівний  спів…

Навколо  тебе  колорит  альпійський,
а  в  тілі  сонми  незвитяжних  сил:
під  стать  любі  рекорди  олімпійські…
немов  би  ось…  гектар  трави  скосив…  

І  музика  душі  в  далекій  висі
сягає  раптом  у  казковий  край,
де  жайвір  в  небі  непорушно  висне
і  прочиняє  двері...  в  сущий  рай…

Від  тих  шалених  духу  варіацій
спирає  подих…  лоскотлива  мить  –
душі  і  тілу  хочеться  вібрацій,
знов  народитись  хочеться…  І  –  жить!

Життя  і  є  та  музика  чарівна…
І  хто  ввібрав  її  у  свою  суть,
той  буде  цар,  а  як  вона  –  царівна:
вам  вічним  сном  ще  довго  не  заснуть[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула  (рос.).
**Спосіб  виконання  пісні,  поширений  в  Тіролі
       та  інших  провінціях  і  країнах  Західної  Європи.[/i]

[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата поступления 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015


Lu57

ЗАМИРАЯ…

Замирая,  опять  твое    имя,  во    сне  повторю,
Сладким  отзвуком  сказки  и  шелестом  нежным  крон...
Как  и  прежде,  встречаем  с  тобой...не  вместе...зарю,
Отдавая  ей  дань  минувших  и  пришлых  времен...

Улетая,  ищу    поднебесье  чужих    миров,
Прикоснусь  на  мгновенье  к  твоим  забытым  следам...
Пробегусь  по  траве,  и  догнав,  один  из  ветров,
Укрывая  тебя,  ему  ни  за  что  не  отдам...

Ты  ведь  слышишь?  Ничто  никогда,  не  придет  из  вне,
Просто  так...Яркий  луч,освещает  пути,  в  ночи,
Станет  призрачной  дымкой,  туман  расстояний...  мне
Станет  музыкой  наших  встреч...только  ты  ...не  молчи...
15.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567046
дата поступления 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Lu57

ЗА ГРАНЬЮ

За  гранью  -  пополам  душа...  и  там  и  здесь...
Запутываясь  снова    в  сети  слова...
За  гранью...с  крыльев,  ветром,  перышками  -  весть.
Острог  разбит...утеряны    оковы...

За  гранью...по  минутам  вздох...предел...лимит...
И  времени  короткое  дыханье,
Дрожит  рука...или  уже  Земля  дрожит?
Встречая  нетерпение...за  гранью...
.
Затерян,  к  берегам,  намеченный  маршрут
Cледы  мои  засыпаны  песками.
За  гранью...в  омуты  желания  влекут,
Сжимая  сердце  сладкими  тисками.

Заброшен  нами,    монохромный  серый  мир,
Лучом,я    разрисую  его  ярко...
Тоску  затертую,  изношену  до  дыр  -  
В  огонь...    дотла  и  в  пепел...пламя  жарко...
16.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567025
дата поступления 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Ірина Лівобережна

Квітне мати-й-мачуха

Я  так  давно  тебе  не  бачила…
Своїм  торканням  золотим
Збудили  квіти  мати-й-мачухи
Мене  у  березні  від  снів.

З  такою  сонячною  втіхою
Згадалось  рук  твоїх  тепло.
І  я  прокинулась  –  усміхнена,
Немов  зими  і  не  було.

З  такою  щирою  довірою
В  весну  покликали  мене.
Мій  любий  легеню!  Я  вірую  –
В  твоє  кохання  осяйне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567144
дата поступления 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Потусторонний

Осколки.

Разломана  жизнь  на  осколки,
а  сложишь  их  вместе  –  рутина,
завистников  злых  кривотолки,
да  трещинки,  как  паутина.

Разложишь  её  на  этапы
и  станет  тщеславие  мукой.
В  ночь  душу  возьмётся  царапать
непереносимой  наукой.

Я  лучше  смешаю  обломки,
в  каком-то  родном  беспорядке.
Порежусь  об  острые  кромки,
умоюсь  солёным  и  сладким.

Случайно  знакомые  рифмы
сольются,  как  сердце  хотело.
Наука,  бери  логарифмы,
считай  по  слогам  децибелы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567110
дата поступления 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Радченко

Летять птахи

 Летять    птахи    високим  небом,  синім,
Із  вирію  летять  за  покликом  душі.
Додому,  в  рідний  край,  а    крила  сильні
Несуть  їх  крізь  негоду,  вітер  і  дощі.

Курличуть  голосно,  щоб  всі  почули:
З  дороги  дальньої  стрічайте,  люди,  нас.
За  довгий  час  домівку  не  забули,
Ми  по  весні  повернемось  іще  не  раз.

Я  довгим  поглядом  їх  проводжаю
І  витираю  несподівану  сльозу,
Бо  ще  одну  весну  в  житті  стрічаю
І  в  серці  радість  світлу,  лагідну  несу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566964
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Потусторонний

Человеческие дрязги.

Человеческие    дрязги
издают    греховный    смрад.
Не    жалеет    Дьявол    краски,
коль    Господь    в    душе    распят.

Злоба    мучится  угрозой,
как    натужившийся  лук.
Задавались    вы    вопросом:
Отчего    всё    это,    вдруг?

Почему    в    хитросплетеньях
гуманоидных      болот,
интенсивность    погруженья
имитирует    полёт?

И  за  что  богоподобный
тайно  любит      Сатану?
Держит  ангела  голодным
в  самом  дьявольском  плену.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566949
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015


OlgaSydoruk

Тобі напишу я останнього листа…

Експромт


Тобі  напишу  я  останнього  листа...
А  в  ньому  -  про  життя  і  про  природу...
Природу  -  жінки,..насолоду,..й  каяття...
Про  вдачу,..про  тужливу  днину  нині...
Про  весну  з  мріями  надій,..із  серця,..із  недосяжної  глибини...
Про  літню  спеку  днів  в  коханні...
Про  осінь  -  на  стерні  бажань...
І  проліски  -  в  зимових  сподіваннях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566877
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015


OlgaSydoruk

А та "гречка" руки мала…

У  дорозі,  при  гаєчку    -  перший  раз  стрибнули  в  "гречку"...
День  -  холодний,"гречка"  -  спіла,..і  гаряча,..така  мила  ...
Тіло  з  неї  запашіло...
Сіло  сонце  -  знову  "гречка",..  на  горбочку,у  лісочку...
І  занурились  з  краєчку...
А  та  "гречка"  руки  мала...Міцно  -  міцно  притискала...І  солодко  так  вмовляла...
Все  на  вушко  шепотіла...Від  себе  не  відпускала...
На  шматочки  серце  скубла,..а  бажання    -  об"єднала...
Як  ту"  гречку"  їм  минати  -  не  казала,певно,мати...
Щоби  ніччю  дихать  вільно,..спала  совість,..  щоб  не  гризла...
Щоби  цілі  ноги  були,..очі  -  вгору,..не  додолу...
Дай  їм  розум,..дай  їм  сили...Щохвилини...Щогодини...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566856
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Валентина Ланевич

Я б писала тобі щохвилини листа.

Я  б  писала  тобі  щохвилини  листа,
Укладала  б  у  нього  і  серце,  і  душу.
Та  триматися  мушу  я  строго  поста
І,  як  треба,  спокою  твого  не  порушу.

Милий,  спи,  зацілую  в  жаданому  сні,
Віддаси  мені  кіптяви  вугіль  із  тіла.
Я  в  уяві  з  грудей  твоїх  вирву  усі,
Всі  турботи,  щоб  втома  й  тривога  не  їла.

Примощуся  тихенько,  аби  -  не  чутно,
Спи,  коханий,  ти  вже  не  укритий  вітрами.
Я  теплом  своїм  вкрила  тебе  і  панно
Не  відгонить,  аж,  ген,  вогняними  вратами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566766
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Олекса Удайко

ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА (Жарт) *

                                                   [color="#ff0099"][b][i]Останньому  диктатору  планети...[/i][/b][/color]
[color="#ff8c00"][/color]
[i][b][color="#1100ff"]1-й  москвич:[/b]

-  Говорят,  Ленин  в  Мавзолее  озабоченно  ворочается    и  гадает:  
   "Подвинут,  не  подвинут..."))

[b][color="#1100ff"]2-й  москвич:[/color][/b]

-  Ага!  Еще  говорят,  что  Кабаева  родила...  от  Кадырова,  
   пока  Путин  с  инсультом  умер  в  бункере  в  Твери  от  рака?

[color="#1100ff"][b]1-й  москвич,  переходить  на  ламану  українську:[/b][/color][/b]
[/color]
-  Хааааа!  От  инсульта?  Раком?  Так  кращє!..

[b][color="#ff4400"][color="#ff8c00"]2-й  москвич,  окселентуючи  першому[/color]:[/color][/b]

-  Таки  краще...  В  мавзолей!    І  в  такій  позі!

[b][color="#ff8c00"]1-й  москвич:[/color][/b]

-  Ага…  чтоб  всі  бачили...  яке  воно  г..но…

[b][color="#ff8c00"]2-й  москвич[/color]:[/b]

-  Отож,  довів  таки  Нєдєлимую…  до  інфаркту…

[b][color="#ff8c00"]1-й  москвич:[/color][/b]

-  Земля  їм  пухом…  Обом…[/i][/color]

14.03.2015
________

*[b]А  тут  уже  не  жарти  (з  3-ї  хвилини):[/b]

http://www.facebook.com/l.php?u=http%3A%2F%2Fpatrioty.org.ua%2Fputina-blokuvali-siloviki-pochavsya-perevorot-geydar-dzhemal-video%2F&h=IAQHGgcKE

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566580
дата поступления 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015


Lu57

ОТЧАЯНЬЕ

У  отчаянья  музыки  нет,  и  мелодия  не  слышна,
У  отчаянья  звук,  словно  струн  разорванных,  стон...
Замирает  огонь  в  душе  ,  хоть  и  теплится,  но  седина
Укрывает  метелью,  неспешно,  верхушки  крон...

Разливается  боль  от  дождей,    леденящих,    сырых    ветров,
Хоть    невидим,  искромсан,  похоже,  одежд  подол...
С  кем  хлеба  преломить?..  где  найдутся...  надежный  очаг  и    кров,
Пусть  и  крыша,  лишь,  купол  неба,    травы  буйные    -  стол?..

Но,отчаянье,  выплеснув    вдруг,    оставляя  укромным    углам...
Непролитую  горечь,  собирая  в  ладонь,
Я  развею  ее,  и  с  дымом,    семи  полуночным  ветрам,
Отдаю,  зажигая  в  душе  извечный  огонь...
15.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566792
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015


Кадет

Непокой

Усердием  невежд
Затеян  новый  бой…
Коррекции  надежд
Грозит  системный  сбой…

Под  барабанный  треш
Хвост  не  торчит  трубой…
На  гальке  цвета  беж
Шумит  чужой  прибой…

Венчается  пасьянс
Печальной  мастью  треф…
Угробил  мезальянс
Пустопорожний  блеф…

Не  залатаешь  брешь
Закатанной  губой…
Коллекция  одежд
Не  светит  нам  с  тобой…

Душа  горит  в  огне
И  мается  тоской…
Не  видно  в  новом  дне
Отрады  никакой…  

Нет  истины  в  вине
И  в  сердце  непокой…
Не  выжить  мне  в  стране
С  протянутой  рукой...

март  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566795
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015


s o v a

оказалось…

оказалось,  весна  -  это  дожди,
закаты,  рассветы  
и  небольшие  конверты
от  тебя  с  записками...

оказалось,  что  тишина  коридора
дожидается  твоих  шагов
из  командировки
вместе  со  мной...

очередь  в  десять  или  семь  дней,
небо  укутано  туманом  нежности,
танго  улиц  на  светофорах,
и  кордебалет  звонков


оказалось,  это  важно  
с  тобой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566588
дата поступления 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015


НАДЕЖДА М.

Природа змінює палітру…

Прийшла  весна,  яку  чекали.
У  серці  взимку  ще  цвіла.
Вона  багато  обіцяла,
А  що  вона  нам  принесла?

Я  чую  тріскання  бруньок.
І  тихий-тихий  шепіт  вітру.
Прорізавсь  стиха  спів  пташок.
Природа  змінює  палітру.

Шепочуть  збуджені  гілки,
Повітря  пахне  вже  весною,
Але  так  хочеться  втекти,
Аби  поринуть  з  головою

У  край  свободи  й  чистоти.
Де  злоба  й  ненависть  відсутні.
ВІдчути    радість  доброти,
Де  правда  й  дружба  всемогутні.

Та  де  для  цього  взяти  сили?
Як  біль  страждань  перемогти?
І  щоб  не  чуть,  як  знавеснілі
Наш  край  плюндрують  вороги.

До  кого  б  душу  прихилити,
Щоб  утекти  від  цих  думок?
Допоки  людям  сльози  лити
Від    цих  жорстоких  помилок?..














--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566388
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Олекса Удайко

НАРКОЗ КОХАННЯ*

[youtube]https://youtu.be/kmqcee2lNow[/youtube]
                                                                     [b][i]NNnn[/i][/b]

[i][b]Щасливе  кохання  –  коштовна  оздоба,
Та  в  кожної  доля,  мов    сукня,  своя:  
В  одно́го  –  до  гроба,  а  в  іншого  –  злоба,  
Щасливими  бути  стараються  о́ба:  
Витримує  все  наша  грішна  земля!

Коли  ж  сонце  встане  –  ніч  темна  розтане,
День  Божий  стрічаєш,  бува,  не  один...  
Радієш  світанню  –  природи  вітанню:
Спочинеш  на  мить  від  палкого  кохання  
Й  наповнить  по  вінця  тебе  ендорфін.

                           Приспів:

             Наркотик  кохання  –
             Щасливе  зітхання.
             Цілунки  таємні  –  
             Немов  дикий  мед…
             Палкі  феромони    
             Дарунок    Помони…
             Кохання  взаємне  –  
             Душі  й  тіла  злет!

Та  так  ще  буває,  що  й  третій  витає  
На  крилах  почвари,  немов  чорний  птах!
В  двобої  фатальнім  презможе  вітальне,
І  скуток  для  чорних  в  двобої  –  летальний:
Кохання  не  легко  пове́тгнути  в  прах…

Побідний  наркотик,  відчутний  на  дотик,  
Вгамує,  мов  лікар,  нав’язливий  біль...
Хоч  з  виду  –  як  котик,  та  щедрий  –  як  ско́тень**,
Всесильний,  як  правда,  кохання    наркотик
Галеру  ворожу  посадить  на  кіль.[/b]

13.03.2015
________
*Наркотик  кохання  —  окситоцин  (є  в  аптечці  автора).
**Скотень  -  (слов.)  багатій,  від  «скотниця»  -  казна.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566345
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Вячеслав Рындин

Субмарина…

Субмарина…  Суп  Марины…
Разом  –  быстрая  еда!
Карантин  щит  –  медицины
Меч  –  в  писаниях  врача…
*
Фил  и  Фоб  –  в  один  приход,
Съели  общий  бутерброд…
Хлебной  крошкой  подавились…
Вот  –  теперь  болит  живот!
*
Весь  аргентум  в  Аргентине
Добывают  ары  в  глине,
А  укроп  по  Украине  –  
Засевают  в  глинозём…
*
Черноплодная  –  черника  
Лечит  язвы  –  при  гастрите
Очерняет  в  кутеже  
Бледноликое  –  Бизе…
*
Кадры  –  клипа…  Кадры  –  быта…
При  общественном  житье:
К  президентам  у  корыта
Фиг...-  в  протянутой  руке…
*
Как  энергетик  –  выскажусь  текстильно:
Плетись  по  телу  булочная  гладь!
Расходы  хлеба  к  единице  нервов
Опять  оскалили  ядрёну  хвать…

13.  03.  15  -  пятница

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566324
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Lu57

ДАЖЕ, КОГДА МЫ МОЛЧИМ


Даже,  когда  мы  молчим,
Сладкого  сна  берегов,  не  найти...
Мнимых  обид,  чувства  потерь...
Даже,  когда  мы  молчим,
Тусклою  нитью,  мелкая  сеть,  патин
Вскроет  замок  и  тайную  дверь...

Даже,  когда  мы  молчим,
Вдруг  приоткроет...и  скрип  огласит,
Радость...  зальет  жажды  ковчег...
Даже,  когда  мы  молчим,
Мысленно,  страсти  щитом,  оградит,
Выдав  разлуке,  безвременный  чек...

Даже,  когда  мы  молчим,
Мы  существуем,  и  вместе,  и  врозь...
Но  в  унисон...  и,  в  порядке  вещей...
Даже,  когда  мы  молчим,
Пламенем  беды  сжигая,  отбрось...
Я  -    твоя      россыпь,  горящих  лучей....
Ты  -  бесконечный...  Серебряный  Мост...
12.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566264
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Жанна Чайка

Дней ушедших. .

Дней  ушедших  отраженье
в  снах  увижу  я.
Грусть  коснется  легкой  тенью.
Унесет  заря

в  дымке,  в  мареве  тумана
прежние  черты.
Только  в  сердце  слышу:  "Мама!
Ты  ли  это?  Ты."

Улыбаешься  родная,
тихо  льется  речь.
Обещаешь  в  песнях  мая
прилететь.  Беречь

просишь,  вновь.  Снег  улетает.
Белою  тропой
ты  идешь...  Виденье  тает
следом  за  мечтой...


13.03.2015



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566245
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Lana P.

Багатолике кохання

Щоб  виконати  людську  важливу  роль,
Багатолике  кохання  віднайде  пароль
До  самих  кінчиків  із  середини
Переплете  дві  найрідніші  половини.

До  ступеню  найвищого  екстазу,
Почують  вуха  не  одну  солодку  фразу.
Внутрішній  світ  засяє  кольорово,
Пурпурна  магія  проникне  загадково.

Вторгнеться  в  душу  незбагненна  сила,
Коханню  подарує  найміцніші  крила,
Щоб  доторкнутись    сонця,  гомоніти,
Ширяти  понад  хмарами,  життю  радіти.

Можливо  з’явиться  колись  повторне,
Своєю  ласкою,  принадами    огорне...
Але  воно  не  буде  сокровенним,
Бо  лишень  раз  в  житті  кохання  є  священним.
**************************************
А  ще  в  кінцевому  рахунку,
Кохання  це-  без  розрахунку.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566202
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Жанна Чайка

Весенних слов неосторожность…

Весенних  слов  неосторожность
беспечно  тронула  чело.
Витает  грез  вуаль,  вновь  можно
найти  желанное,  свое,

давно  забытое  в  уснувшем,
холодном  воздухе  зимы.
Несется  трель,  пронзая  души,
и  окрыляет  счастье  дни.

Как  хорошо  вспорхнуть  случайно
и  прикоснуться  невзначай.
В  твоих  очах,  увидев  тайну,
открыть  тихонько  дверцу  в  Рай.


12.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566177
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Клеопатра

Уже  целовала  Антония  мёртвые  губы,
Уже  на  коленях  пред  Августом  слёзы  лила...
И  предали  слуги.  Грохочут  победные  трубы
Под  римским  орлом  и  вечерняя  стелется  мгла.
И  входит  последний  пленённый  её  красотою,
Высокий  и  статный,  и  шепчет  в  смятении  он:
"Тебя  -  как  рабыню...в  триумфе  пошлёт  пред  собою..."
Но  шеи  лебяжьей  всё  так  же  спокоен  наклон.

А  завтра  детей  закуют.  О,  как  мало  осталось
Ей  дела  на  свете  -  ещё  с  мужиком  пошутить
И  чёрную  змейку,  как  будто  прощальную  жалость,
На  смуглую  грудь  равнодушной  рукой  положить.



Клеопатра

І  вже  цілувала  Антонія  мертвії  губи,
Й  навколішки  вже  перед  Августом  сльози  лила...
І  зрадили  слуги.  Гримлять  переможнії  труби
Під  римським  орлом  і  вечірняя  стелиться  мла.
І  входить  останній,  її  полоненний  красою,
Високий  і  статний  й  шепоче  розгубленно  їй:
"Пошле,  як  рабу,  він  у  звитязі  перед  собою..."
Та  ще  лебединої  шиї  спокійний  нахил.

А  завтра  дітей  закують.  Ой,  як  мало  лишилось
Їй  справ  -  усміхнутись  ще  раз  жартома  мужику
Й  рукою  байдужою,  наче    прощальную  милість,
Покласти  на  груди  смуглявії  чорну  змію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566172
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Олекса Удайко

НОСТАЛЬГІЙНЕ

                                         [i]  Ностальгії  совковій...
                                               [/i]
 
[b][i][color="#5800bd"]Мало  кануло  в  Лету  ще  часу,
Коли  дітьми  неначе  були,
Та  збудились  від  сну  біомаси,
І  в  нудьзі  постаріли  гримаси,
Потрухлявіли  зборів  столи…

...Де  ти,  наша  Наташа  Вітренко
І  при-МАР-ний,  як  вій,  писарчук*?
Виповзайте  на  сонце  скоренько,
У  Кремлі  вас  вітатимуть,  сук!  

А  де  ще́  отой  пастор  cовковий  –
Всім  відомий  “кумир”-губошльоп?..
Мо’,  збирає  на  пам’ятник  новий,
Щоб  об  нього  розбити  свій  лоб?

А  відомий  гонитель  історій  –
Горезвісний  поет…  і  мороз?
Проектує  новий  крематорій
Для  буремних  теорій  і  проз?

Ну,  а  той  “гречкосій”  –  Порновецький,
Що  махнув  назавжди  за  кордон?
Студіює  пісні  половецькі
Чи  шизоїдний  пестить  синдром?

Холуї,  що  мостирили  Хаму
До  штиблетів  заморські  шнурки  –  
Де  вони?..  Продали  ж  бо,  як  маму,
Україну  імперські  совки…  

…Ще  б  хотілось  згадати  немало
Українських  “героїв”  ганьби,
Що  вплітали  за  дві  щоки  сало,
Та  були  у  Кремля  як  раби…

То  ж,  як  класик  сказав,  те  ми  й  маєм
(та    не  чують  поденки  вини!),
Що  ніяк  не  йменується  раєм:
В  Україні  –  гієна  війни![/color][/i][/b]

[i]11.03.2015
_________
*Прес-секретар  і  закулісний  друг  очільниці  ПСПУ.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565746
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 13.03.2015


doktor

К 50 -ти летию открытия Фонтанской школы № 106. 1962 - 2012 г. г.

И  я  учился  здесь,  в  те  молодые  годы,
Ахматовский  Фонтан  имел  пристойный  вид.
На  берегу  морском,  обласканный  природой,
Не  знал  он  ни  дворцов,  ни  взрощенных  элит.
Скромнее  были  мы,  но  в  простоте  достойных,  
Присутствовало  то,  чего  сегодня  нет.
Встают  картины  лет,  счастливых  и  спокойных,  
В  них  на  вопрос  судьбы,  мог  каждый  дать  ответ.
Как  грустно  -  пятьдесят,  как  время  беспощадно
И  не  остановить  поток  суетных  дней.
Но  молодость  в  душе  живёт  в  нас,  что  отрадно,
Мы  помним  всех  друзей  и  всех  учителей.
И  будет  60  и    100  и  200,  300-ста
И  многие  уйдут,  но  лишь  тебе  стоять.
Под  небом  голубым,  всегда  прозрачно  -  чистом,
А  в  аттестатах  штамп  и  школьная  печать......



Анна  Андреевна  Ахматова(  урождённая  Горенко),  родилась  в  пригороде,  а  сейчас,  самом  фешенебельном  районе  г.  Одессы  в  скромном  домике  в  Хрустальном  переулке,  на  12  станции  Фонтанской  дороги  в  1889  г.,  умерла  в  селе  Комарово,  Ленинградской  области  в  1966  году,  в  ужасных  условиях  нищеты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566113
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Ольга Гордзій

***

що  може  бути  в  житті  веселіше,  ніж  усмішка  доні,
що  може  бути  у  світі  ніжніше,
ніж  у  руці  її  теплі,  маленькі  долоні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566121
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Балабашкина Марина

Мужу… на тему С любимыми не расставайтесь…

Верю  ли  я  в  Бога?  -
Я  верю,  что  создана  из  твоего  ребра!

С  любовью.

...

Муж  мой  -  стол.
Муж  мой  -  стул.
Муж  мой  -  лист.  И  перо.
И  -  окно  в  пустоту,
На  вокзал,  на  перрон,
На  огни  фонарей,
На  вагон  без  дверей,
На  вагон  без  людей,
На  -  никто  и  нигде;

На  меня  без  пальто,
Уходящую  в  темь,
На  меня  -  без  него,  -
Одинокую  тень...

Муж  мой  -  крик.
Муж  мой  -  зов.
Звон  -  охрустлый  -  стекла.
Стук  -  карнизный  -  шагов.
Взмах  руки.  И  крыла.

Будто  -  я  для  него  
Целым  миром  была!

...

А  сейчас  он  молчит,
Глядя  в  тёмную  даль,  
Будто  в  этой  ночи
Я  осталась  всегда:

На  пустынный  вокзал,
На  огни  вдалеке,
И  катится  слеза
По  горячей  щеке.

Никогда!  Никогда!  
Ни  потом,  ни  тогда!

Я  -  твой  стол.
Я  -  твой  стул.
Я  -  твой  лист.  И  перо.
И  -  окно  в  пустоту,
На  вокзал,  на  перрон...
Я  -  твой  тихий  приют
И  спокойный  причал.  
Я  всегда  была  тут.
Это  ты  улетал.

...

Ночь  беззвёздна,  сквозна.
Сквозь  осколки  времён,
Кто-то  смотрит  на  нас
В  ветровое  стекло...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566071
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Lu57

МЕРЕЖИВО ДУМОК



Мереживо  думок,розшите  муліне,
Таємних  сподівань...
За  кожне,із  бажань,
Надією  нірван,
Крізь  шостий  океан,
Пронизливо  кричить:"  Задарма  не...мине..."

Мереживо  думок,  в  оточенні  габи,
Хай  на  короткий  строк,
Під  наглядом  зірок.
Не  розплетеш  за  раз...
У  лабіринті  фраз
Нечуваної,  досі,  пристрасті  -    раби...

Мереживо  думок  у  коси  заплелось,
Навіки  -  у  вузли,
Що,начебто,сповзли,
Але  не  розірвать,
Богів  не  здивувать...
Єднання  двох  сердець,  як  повінь...  розлилось...
11.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566068
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


НАДЕЖДА М.

Журавлі…

Враз  розступилось  синє  небо.
Летять  додому  журавлі.
Із  плачем  змішаний  їх  щебет.
Я  бачу  помах  крил  в  імлі.

Стискає  груди  щира  радість.
І  сльози  котяться  з  очей.
Це  не  душі  моєї  слабкість,
Не  біль    недоспаних  ночей.  

Це  зовсім  інші    мої  сльози:
У  рідний  край  летять  птахи.
І  буть  спокійним  тут  невзмозі:
Далекий  край,  важкі  шляхи.

Для  них  звичайні  перельоти.
Спішать  додому,  в  рідний  край.
Та  вже  позаду  їх  турботи:
Стрічає  рідний  небокрай.

Вітає  гіллям  сонний  явір.
Хмарки  услід  птахам  пливуть.
А  в  мене  виникло    в  уяві:
Убиті  в  їх  серцях  живуть...

І  так  спішать  вони  додому,
Де  їх  чекають  матері.
Забудьте  геть  про  тяжку  втому,
Покваптесь,  милі  журавлі...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566005
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Вячеслав Рындин

"У дуба пала…"

У  дуба  пала  ветка  клёна…  
_______
У  кромки  леса  с  сединой,  
Из  интереса  непростого,
Бледнится  Серый  –  не  косой
Босым  примчался  в  низкотравье,
Белёсым  –  дёрнувши  чубком,  
Он  поклонился  близкой  Даме:  
Берёзке  русской…  Под  дубком  
Ушедших  дней  пласты  растений:
Несложной  тягости  миры
Продлили  вехи  сновидений,
Поднялись  к  творчеству  –  в  холсты
Направил  серобранец  кисти
И  взгляда  мощного  напор
Исполнил  одеяньям  мысли
Весенне-сказочный  узор…
_______
Бодрится  роль:  живая  крона
Стремится  в  корень  слова  –  кровь
Уже  играет  в  теле  –  вновь  
Листорождение  гормона…  

12.  03.  15
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566035
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


OlgaSydoruk

Тихі, несмілі, в мінорі…

Експромт
Дякую  за  натхнення  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565960


Мріі,закохані  в  зорі  -    зранечку  були  ще...  босі...
Тихі,несмілі,в  мінорі...
З  блиском  в  очах  -  медоносних...
Трави  шовкові  -  волосся...Вітер  розплутував  смуток...
Здмухував  мріі  печалі,..з  громом  далеко  відносив...
Небо  схилялось  в  утомі,..мріі  в  цілунки  сплітались...
Зорі,коханіі,зорі...не  повертайте  печалі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565971
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 12.03.2015


OlgaSydoruk

Ой, Марічко, сонце моє…

Продовження    "А  мамка  наказала..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563442

Ой,Марічко,сонце  моє,..не  кажи  дурниці!..
Ти  -  моя  чарівна  квітка,..я  -  твій  любчик  милий!...
Мамка  твоя    -  чи  не  була  молодичкою    ніколи?..
Чи  не  була  найсолодша    грушка  -  дичка  ...в  полі?..
Від  цілунків  іі  щічки  теж  палахкотіли...
І  в  обіймах  помирала,..воскресала  знову...
І  водичку  кришталеву  пила  із  криниці...
Із  криниці  -  де  кохання  ...  Чисті  сльози  білі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565964
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Lana P.

Чеше вітер…

Чеше  вітер  вербі  коси
До  самого  долу,
А  сороки,  мов  матроси,
Бігають  по  колу:
Хто  тепер  кого  поборе-
Крилами  махають,
То  зринають    в  небо-море,
А  то  присідають.
А  верба,  наче  не  чує
Їхні  скрекотіння,
З  нею  вітер  бешкетує-
Буде  потепління.                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565959
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Потусторонний

На что похожа ранняя весна?

На  что  похожа  ранняя  весна?
На  осени  раздумье.  Перед  снегом,
природа  замешательства  полна,
никак  не  обустроится  с  ночлегом.

Весною,  одурманенная    сном,
всё  так  же,    на  бегу,  теряя  время,
пытается  объездить    метроном.
Нечаянно  нащупывая    стремя.
 
Как  холод  ноября  неумолим!
Настырностью  дождей  и  снежных  крошек.
Вот  так  и  в  марте  мается  вдали
июнь,  неотразимый,  темнокожий.

Опять  наступит  лето  на  дворе,
повиснет  над  зимою  антиподом.
Вновь  отгорит,  прокиснет  в  сентябре,
закрыв  печаль  дождливым  небосводом.

Когда-нибудь  сомкнётся  этот  круг.
Сожмутся  в  обруч  линии  спирали.
И  будет  о  погоде  недосуг
ни  плакать,  ни  ехидно  зубоскалить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565911
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Любов Ігнатова

ВЕСНА

Це  вже  весна...  Розумієте,  люди,  -  ВЕСНА!!!  
Та,  що  нарощує  в  душах  троянди  і  крила;  
Та,    що  торкає  солодким  бажанням  у  снах;
Та,  що  фарбує  в  червоне  безбарвні  вітрила...  

Гей!  Це  ж  -ВЕСНА!!!    Розумієте  -все  оживе!  
Знову  співатиме  птаство,  літатимуть  бджоли...  
Значить,  ми  всі  починаємо  коло  нове...  
Значить,  у  нас  заборонене  слово  "НІКОЛИ!  "

Чуєш:    ВЕСНА!!!    Значить,  час  відкривати  себе!  
Душу  провітрити,  щоб  не  було  в  ній  застою...  
Клин  журавлів  розірвав  синю  тишу  небес...  
Руку  -но  дай  -полетімо  за  ними  з  тобою!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565876
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Новогодняя  баллада

И  месяц,  скучая  в  облачной  мгле,
Бросил  в  горницу  тусклый  взор.
Там  шесть  приборов  стоят  на  столе,
И  один  только  пуст  прибор.

Это  муж  мой,  и  я,  и  друзья  мои
Встречаем  новый  год.
Отчего  мои  пальцы  словно  в  крови
И  вино,  как  отрава,  жжёт?

Хозяин,  поднявши  полный  стакан,
Был  важен  и  недвижим:
«Я  пью  за  землю  родных  полян,
В  которой  мы  все  лежим!»

А  друг,  поглядевши  в  лицо  моё
И  вспомнив  Бог  весть  о  чём,
Воскликнул:  «  А  я  за  песни  её,
В  которых  мы  все  живём!»  

Но  третий,  не  знавший  ничего,
Когда  он  покинул  свет,
Мыслям  моим  в  ответ
Промолвил:  «Мы  выпить  должны  за  того,
Кого  ещё  с  нами  нет».

Новорічна  балада

І  місяць,  нудьгуючи  в  хмарній  імлі,
В  горницю  кинув    погляд  тьмяний.
Там  шість  приборів  стоять  на  столі
І  тільки  пустий  з  них  один.

Це  мій  чоловік,  я  і  друзі  мої
Стрічаємо  рік  новий.
Чому  ж  мої  пальці  неначе  в  крові
І  ніби  отрута  в  вині.

Господар  вже  повний  келих  підняв,
Недвижно  й  поважно    сів:
«Я  п'ю  за  землю  рідних  галяв,
В  якій  лежимо    ми  всі».

А  друг  подивився  в  обличчя  мені,
Згадавши    Бог    знає  що
І  вигукнув:  «  Я  -  за  її  пісні,
В  яких  ми  усі  живемо».

Та  третій,  що  навіть  зовсім  й  не  знав,
Як  світ  покинув  й  коли,
В  відповідь  на  думки:
«За  того  повинні  ми  випить,  -  сказав  –
Кого  ще  не  знаємо  ми».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565773
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015


Балабашкина Марина

Пустая теплота…

К...

Жизнь  с  чистого  листа  начать  нельзя:
Он  тает,
Как  снег,  едва  прикрывший  боль  и  грязь  -
Местами,

Под  взглядом  проникающим  лучей
Глаз  тёплых;
И  всё,  что  смёрзлось  некогда  в  душе
И  смолкло,

И  всё,  что  похоронено,  и  так...  -
Лежит  
Без  толку,

Поднимет  из  забвенья  теплота,
Как  сор,  
И  только...


11,  Март,  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565770
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015


Валентина Ланевич

Гори, моя ватро…

Гори  моя,  ватро,  вогнем  у  душі,
Дорогу  в  майбутнє  осяйно  світи!
Палає  кохання  і  вдень,  і  в  ночі,
У  серці  моєму  так  тепло,  там  ти.

У  голосі  ніжність:  ти  ж  вишня  моя:
Дозріла,  солодка,  спізнав  тебе  я.
Від  слів  отих  млію,  думок  метушня
Ураз  припинилась  -  зорею  зійшла.

І  з  місяцем  в  парі  у  даль  попливла,
Щоб  тихо  торкнутися  твого  плеча.
На  вушко  сказати:  твоя  я  свіча,
Зустрілись  обоє  бо  ми  неспроста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565718
дата поступления 10.03.2015
дата закладки 11.03.2015


Вячеслав Рындин

* * *

На  славянские  просторы,  
Чрез  луга,  ланы  и  горы,        
Вдоль  ручьёв,  полей  и  рощ,
В  день  весенний,  в  ночь  и  в  дождь
Птицы  –  обостривши  взоры,        
Оценив  –  лесные  боры…                  
Дружной  армией  летят                            
В  серо-сельский  палисад…    
         
…на  столбах  и  на  сараях,
На  былинных  сеновалах,
По  традиции  пород,
Построение  ведёт
Блиц  –  миграции  весенней,
С  интродукцией  житейной,  
В  клюве  аиста  –  с  высот
Жизнь  в  пелёночках  –  несёт!!!  

10.  03.  15  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565627
дата поступления 10.03.2015
дата закладки 11.03.2015


OlgaSydoruk

Попід берегом, в тіньочку…

Попід  берегом,в  тіньочку,як  сороки  на  гілках,  повсідалися  дівчата  і  ..."полощуть  язика"...
Про  кохання,про  цілунки,про  обійми  та  життя...
Тихо  -  тихо  плине  річка,..і  прозора  в  ній  вода...
В  теплій  воді  плещуть  ніжки,..загорілі  до  колін...
А  на  личику  -  усмішки,..скоро  вечір,..гурт  -  на  млин...
А  там  -  хлопці,..там  музики,..там  в  обіймах  ніжна  мить!..
Довга  літня  ніч  зізнання!..Замала  для  нього  ніч!..
Шаленіє  в  нім  кохання!..Брак  лиш  часу  для  нього...
Не  бракує  слів  кохання,..брак  лиш  подиху  для  них!..
Ой,ви  миліі,дівчата!..Є  і    час  в  житті    на  сум!..
І  на    -  радість,і  на  -  щастя,на  -  кохання,і  на  -  біль...
Сплине  швидко,як  та  хвилька,..біля  рідних  берегів...
Як  та  темна  літня  нічка,..як  сполохана  пташина,..від  чужого  камінця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565566
дата поступления 10.03.2015
дата закладки 11.03.2015


Lu57

УСТАЛОСТЬ (ВСЕ НАДОЕЛО)

Все  надоело...мокрые  крыши...
Ноют...  слеза  -  обман,  без  стыда...
Кто,  задыхаясь,  кто-то  не  дышит,
В  лед  превратившись,та  же  вода...
Все  надоело...в  рутинном  беге,
Падает  в  ноги  вчерашний  день.
Солнце  скатилось,  в  медленной  неге...
Вход  обозначив,  именем  "Тень"...
Все  надоело...умные  речи,
Что  пустословью  оды  твердят...
Как  там  назавтра?  Да  ведь  не  легче,
Жди  и  похлеще...пусть  говорят...
Все  надоело...лжи  беспределы.
В  сговоре  тайном  даже  друзья...
Где  же  колчан  и  острые  стрелы,
Выстрелом  метким  в  цели?...нельзя?..
Все  надоело...бойня  с  улыбкой,
Мягким  на  ощупь,станет  бетон...
Чьи-то  просчеты...глупость...  ошибки...
Вечных    агоний  -  надрывный  стон...
Все  надоело,  мало  и  мало...
Рвутся  из  рук,  скользим  в  западню...
От  безысходности  души  устали,
Даже  своих  предавших...огню...

09.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565426
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Lana P.

Засмаглі ніжки…

Засмаглі  ніжки
У  ласках  хвилі
Снують  доріжки
Берегу  милі.
Дарує  море
Радість  приливу,
Душею  горне
Трепіт  відливу.
У  мерехтінні-
Струнка  постава.
Вінчають  тіні
Ходу  в  загравах.
Сліди  піщані
Ковтають  воду,
У  сюркотанні
П’ють  насолоду.
Злизує  піна
Їхні  відбитки
Аж  по  коліна,
По  самі  литки...
Іспанський  танець
Кружляє  вміло
Вітер-  коханець
Й  гаряче  тіло.        9.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536562
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 10.03.2015


OlgaSydoruk

Яка доля - така пісня…

Яка  мати  -  такі  діти...
Який  батько  -  такий  син...
Як  насіння  -  такі    квіти..
Яка  вдача  -  такий  вік...
Буде  слово  -  будуть  вірші...
Буде  настрій  -  буде  спів...
Яка  доля  -  така  пісня...
Яке  щастя  -  така  мить...
Чомусь  серденьку  миліше,..коли  з  нього  сум  тече...
Чомусь  серденько  тріпоче,..коли  слізонька  пече...
Лине  пісенька  журлива,..коли  серденько  болить...
Плаче  ніжна  "солов"іна"...Присмак  полину  у  ній...
Коли  вітри  ізі  сходу...Як  з  пустелі  -  суховій...
За  коханим  сльози  ллються,..груди  розпач  розрива...
Як  там  хлопці  наші  б"ютья?..На  них  ворог  наступа...
Всьому  є  свій  час  на  світі  -  і  на  радість,і  на  біль...
Хай  почує  світ  веселу  пісню  з  наших  берегів!..
Як  сам  вмієш  -  так  покажеш...
Як  покажеш  -  так  навчиш...
Мовчки  осторонь  стояти  -  як  пташині  не  співати...
Вибач,вибач,солов"іна  за  тужливу  пісню  днини...
За  думки  гіркі  по  ночах,..і  за  виплакані  очі...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565308
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


МАЙДАН

НАЦГВАРДІЯ (1)

Ворог  бачить,  ворог  чує  -
порятунку  не  знайде,
де  Нацгвардія  крокує,
де  Нацгвардія  іде!

Честь  і  слава,  міць  і  сила,
і  пишається  народ,
що  Нацгвардію  родила,
в  ній  боєць  і  патріот,

Стоїть  стійко  на  сторожі
за  батьків,  братів,  сестер.
Всякі  подумки  ворожі,
розіб"ються  відтепер.

Нерушимиї  кордони,
не  порушний  є  Закон,
де  Нацгвардії  шеврони,
де  Нацгвардії  погон!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565072
дата поступления 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015


tatapoli

КОХАЙТЕ НАС, ЧОЛОВІКИ

Нудьгує  Таня  на  дивані,
смакують  їй  млинці  гречані,
бо  ж  запашні  та  ще  й  рум’яні,
на  ній  самій  вони…    ростуть.
                   Та,  Боже  ж  мій,  у  чому  суть?
                   Булої  вроди  не  вернуть,
                   у  кожної  життя  своє.
                   Любіть  Ви  нас,  які  ми  є!
Нудьгує  Маня  на  кан́апі,
смакує    соте  канап́е,
мабуть  не  бачить  їй  Ан́апи,
проте,  не  журиться  за  те.
                   Та,  Боже  ж  мій,  у  чому  суть?
                   Булої  вроди  не  вернуть,
                   у  кожної  життя  своє.
                   Любіть  Ви  нас,  які  ми  є!
А  як  такі  –  не  до  вподоби,
ведіть,    на  лоно    нас  природи,
займатись  спортом  разом  з  Вами,
скидати  зайві  кілограми.
                 Тоді  полюбите,  мабуть?!
                 Та,  Боже  ж  мій,  у  чому  суть?
                 Живіть!  Любіть!  Як  Бог  дає,
                 кохайте  нас,  які  ми  є!    
         
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565033
дата поступления 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015


V. Zolin

восьмое марта

жизнь  без  душевного  огня  
проходит  в  суетной  заботе  
и  просьбу  "выйдешь  за  меня?!"  
ты  слышишь  только  на  работе  

мечтаний  тщетных  звездопад  
рассыпался  по  жизни  карте  
придумал  же  какой-то  гад  
восьмое  марта  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564994
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Потусторонний

Воскресить мы пытались любовь.

Ты  любила  гулять  под    дождём.
Помнишь,  вместе  бродили  апрелем,
вспоминали    как  были  вдвоём
божеством  на  измятой    постели?

Нам  тогда  не  хватило  чуть-чуть
дотянуться  руками  до  рая.
Помнишь,  как  мы  пытались  вернуть
наше  прошлое,  в  чувства  играя?

Ты  не  верила  сладким  словам,
я  не  видел  зовущего  взгляда.
Всё  пытался  тебя  целовать,
спотыкаясь  о  шёпот:    «Не  надо!».

Но  казалось,  терпенье…  и  вновь
Мир  оденется  в  яркие  краски.
Воскресить  мы  пытались  любовь,
свято  веря  придуманной  сказке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564948
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Валентина Ланевич

Кричу, благаю, гукаю до усіх святих.

Кричу,  благаю,  гукаю  до  усіх  святих,
Бажаю,  ні,  неземного  -  простого  раю.
Щоб  любі  руки  обіймали  мене  -  не  штик,
Жіноча  слабкість  те    -  себе  нею  картаю.

Ловлю  теплий  промінчик  сонця  на  обличчі,
Вдивляюсь,  ніжно  ласкаю  поглядом  твоє.
На  нім  суворість,  відбитком  -  тривожні  вісті,
Стискають  серце  та  крають  навпіл,  надвоє.

Іще  один  вантаж  "200"  у  журавлинім  ключі
Блідою  тінню  небом  летить  у  безсмертя.
Здригаються  плечі,  від  напруги  тремтячі,
Плаче  без  сліз  і  повниться  злістю  осердя.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564804
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


OlgaSydoruk

Ты знаешь - кто сестра печали?. .

Ты  знаешь  -  кто  сестра  печали?..
Я  всё  терзаюсь,..знать  хочу...
Сестра  печали  -  грусть  конечно...
Хоть  разный  корень...И  разная  одёжка  по  плечу...
Но  одинакова  для  них  граница...
Когда      солёные  ручьи  вот-  вот  прольются,..когда  в  смятении  душа!..
Когда  осенний  лист  спадает,..когда  следы    метелью  заметает!..
Печаль  и  грусть  потерь  не  умаляет!..И  рядышком  всегда...
Их  прячут  в  сердце    -  глубже,..чтоб  сохранить...  от  самого  себя...
Сестра  печали  -  грусть,..запомни...И  слёзок  поровну  у  них...
Но  у  печали  с  грустью  так  бывает:что  на  двоих    -  одна  слеза...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564800
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Радченко

А вранці вітер лагідно

На  фоні  неба  синього
Мереживо  гілок.
Стає  зима  безсилою  -
Останній  робить  крок.

А  сонце  усміхається
Ясніше  з  кожним  днем,
Навколо  все  міняється  -
Весна  так  легко  йде!

П"янить  повітря  запахом,  
Як  молодим  вином.
Весна  -  в  душі,  мов  спалахом
І  мрії,  і  любов.

І  холодно,  й  незатишно
Учора  ще  було,
А  вранці  вітер  лагідно
Шепнув:  "  Тепло  прийшло".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564697
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


OlgaSydoruk

Коли слова з душі пророчі…

Експромт

І  не  питають  -  чи  ти  в  змозі,..чи  ти  -  бажаєш,..чи  маєш  час...
Думки  -  володарі,..вони  -  тривожать...
І  завжди  лиш  зелений  колір    для  них  (на  світлофорі  з  назвою  -"життя")...
Вони  зігріють,..і  обіймуть...
Часами  солодко  від  них,..в  них  -  цілий  світ,..і  іх    -  досхочу...
І  очі  не  заплющуй  ти  на  них...
І  серце  -  слухай,..замочок  в  ньому  -  відчини...
Коли  слова  з  душі  пророчі  -  не  замикай  іх!..На  людський  суд  іх  відпусти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564675
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


OlgaSydoruk

Там лишь на цыпочках, . . и не дыша…

Экспромт    После  прочтения  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564603



В  бархатных  недрах  души  скрытые  есть  уголочки...
Место  -  для  счастья,..место  -  для  боли...
Для  завершающей  -  жирной  точки...
Там  лишь  на  цыпочках,..и  не  дыша...
Чтоб  не  тревожить  сомнением...
Только  не  спи  так  сладко,  душа...Нежная,..в  умилении...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564635
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Балабашкина Марина

Лотова жена.


...

Неискупимые  грехи,
Ведь  Бог,  ты  знаешь,  неподкупен,
Уже  слагаются  в  стихи
Неискупимые;  как  глупо,
Едва  от  сердца  отлегло
Молчанье  -  грустью  чёрной,  снова
Просить  прощения  у  слов
За  совершённое  безмолвье.

О,  непокорные  слова,
Неумолимые,  как  камни,
Сегодня    я  ещё  жива,
А  завтра  буду  жить  стихами,
А  после  -  будут  лишь  они;
Я,  потому  прощенья,  -  снова,
За  миг  недолгий  тишины  -
Просить  у  вечности  готова.

...

Дни  забываются,  как  сны  -
В  окно  посмотришь  на  рассвете...
Из  одеяний  расписных
Дни  вырастают,  словно  дети,
И  вот,  одетые  уже
В  монахов  серые  наряды,
Они  вершат  в  моей  душе
Забытой  близости  обряды:

Я  причащаюсь,  вновь  и  вновь,
Своею  собственною  кровью,
Своею  плотью  -  в    храме  слов,  -
В  его  малюсеньком  притворе,
Взирая  издали  на  тех,
Кто  крови  божьей  удостоен,
Как  смотрит,  прячась  в  темноте,
Раб  -  на  хозяйское  застолье.

...

Не  плоть  от  плоти  -  миг  и  век:
Один  -  слепой,  другой  -  безглазый,
Они  смиреннее  калек
Пред  -  чёрной  вечности  -  проказой;
Один  -  немой,  другой  -  поэт,
Они,  по-своему,  безгласны
В  невыразимой  пустоте,
И  -  одинаково  -  несчастны.

И,  постигая  пустоты
Непостижимость,  век  за  веком,
Уходят  строки  и  холсты,
И  -  человек  за  человеком,
В  миры  иные  -  без  прикрас,
Обременённые  молчаньем,
Не  обвиняя,  не  молясь,
Не  извиняясь  на  прощанье.

...

И  я  боюсь  -  вот  так...  уйти:
К  былым  страданьям  охладелой;
Не  оглянувшись,  не  застыв
Женою  Лота  -  камнем  белым,  -
Надгробным,  в  миг  один  не  став,
Чтоб  вечно,  вечно,  вечно,  вечно,
И  дольше  вечности  стоять,
Храня  свой  облик  человечий;

Не  искупив  своих  грехов,
Земель  бескрайних  не  постигнув,
Не  умолив  надменных  слов,
В  глухую  ночь  бесследно  сгинуть,
Оставив  чувство  пустоты!  -
О,  нет,  не  скорби  и  не  горя!  -
Ни  где-нибудь,  а  здесь,  внутри,  -
В  своём  малюсеньком  притворе...

"Где  причащалась,  вновь  и  вновь,
Своею  собственною  кровью..."



6,  Март,  2015



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564630
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Lu57

В БАРХАТНЫХ НЕДРАХ ДУШИ


В  бархатных  недрах  души,
Прячутся    идолы  мифов,
Слепо  мечтая,  на  рифы
Броситься,  взрыв  пережить...
В  бархатных  недрах  души,
Трепетом  полны  признанья,
Не  замечая  стенанья,
Сердце,  в  осколки,  крушить...
В  бархатных  недрах  души,
В  пыль  превращаем  запреты,
Слышим,  подолгу,  сонеты  -  
Листьями  ветер  шуршит...
В  бархатных  недрах  души
Тают,  как  облако,  тени,
Станут  одним,  из  видений,
Глупого  сна...  миражи...
В  бархатных  недрах  души
Стынет,  украдкою,  ярость,
Столько  уже  ей  досталось...
Дай...не  разбей...разреши...
В  бархатных  недрах  души,
Грешные  мысли,  гурьбою,
Смоют  сомненья  прибоем...
Не  укоряй...не  спеши...
05.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564603
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Жанна Чайка

Всходила полная Луна…

Всходила  полная  Луна
огромным  желтым  пятаком,
зовя  с  собой  вуаль  из  сна,
стучась  сомненьем  в  старый  дом,

разлив  неясность  под  окном,
ждала  ответов  и  осанн.
И  мысли  мчались  кувырком,
собрав  в  ладонь  обрывки  ран.

Томилось  сердце  за  чертой.
Душа  звала  к  высотам  звезд.
И  миг  умчался,  как  чужой,
сорвавши  с  уст  немой  вопрос.



6.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564629
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Потусторонний

Весеннее.

Опять  весна    прогнала  зимний  сон.        
Зима-беглянка  спряталась  на  крышах.        
В  её  сосульках    грустный  перезвон        
Всё  отдалённей,  трепетней  и  тише.        

Бегут  с  весёлой  песней  ручейки.        
Тепло  их  тел  холодный  снег  ласкает.    
Вкушают  жизнь  острее  мужики,        
Фривольней    тембр      в    мяуканье    и    лае.

Пора    невинной,  юной    красоты,        
Когда  собой  любуется  природа,        
А  мысли    и    желания    просты.        
И    вводят  в  искушенье  год  от  года.        

Конечно,  все  в  природе  благодать.      
Но  зимние,  завьюженные  дали,        
Немного  жалко  в  лето  провожать.        
Отрада  блёкнет  в  светлом  без  печали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564623
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


miss Blues

Садам цвести!

Тревожным  маленьким  комочком
Проснулась  почка,-  жизнь  без  сна!
Успеет  клейким  стать  листочком...
         В  Е  С  Н  А!

Растёт  трава  и  зеленеет,
Встречает  утренний  рассвет.
Жизнь  первозданная  не  тлеет!
         ЖИЗНЬ  -  СВЕТ!

Садам  цвести!  Не  требуй  много.
Жизнь  предоставит  сто  дорог,
Но  всех  важней  одна  дорога,
         ТУДА,  где  БОГ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564343
дата поступления 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015


Кадет

Беременная весна

Пока  вставать  реально  неохота
И  зимний  сплин  ещё  не  побеждён…
Но  смылся  февралюга  за  ворота
Весенним  освежающим  дождём…

Ещё,  пожалуй,  далеко  до  лета,
Но  можно  прятать  шубы  и  шарфы,  -
Пускай  теперь  в  них  парятся  скелеты,
Закравшиеся  в  пыльные  шкафы…

Берут  неумолимо  птичьи  стаи
Полярные  широты  на  прицел,
А  под  окном,  почти  не  умолкая,
Визжит  кошачий  мартовский  концерт…

Свалили  в  лес  сороки  да  синички,
Вступают  в  раж  вороны  да  грачи…
На  розовых  заглюченных  страничках
Куражатся  поэты-хохмачи…

Рассвет  по  небесам  картины  пишет…
Эх,  до  чего  ж  красиво  –  мать  честна!..
И  мужикам  реально  сносит  крыши
Беременная  травами  весна!!!

март  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564181
дата поступления 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Ксенія Косач

Я потихоньку привыкала без тебя

Я  потихоньку  привыкала  без  тебя,
Почти  привыкла…  Вдруг  ты  появился…
И  сердце  трепетало  вновь  любя,
И  день  как-будто  светом  озарился…

В  душе  порхали  бабочки  гурьбой,
Легко  вдруг  стало  –  ты  был  снова  рядом,
Я  наслаждалась  встречею  с  тобой,
Как  высшей  мне  дарованной  наградой…

Но  то  был  миг…Судьба  опять  внесла
Твоей  рукой  капризы  коррективы…
Душа  внутри  как  -    будто  умерла  –
Безропотной,  несчастной,  нерадивой…

И  вдох  за  вдохом  я  вбираю  вновь
Энергий  ток  живых  моих  пристрастий,
Как  запах  мне  подаренных  цветов,
Что  ты  принес  из  долгих  дальних  странствий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564142
дата поступления 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Юрий СЛАЩЕВ

Весна (или если б не было войны…)

Звонко  зуммер  врывается  в  сон…
Позвонил  старый  друг  поутру  -
предложил  шашлыков  «под-озон»;
по  «пять  капель»  добавить  к  нутру.
Ничего,  что  сегодня  четверг?  -
Удивляясь,  спросил  у  него,
он  конечно,  идею  отверг,
извини  мол,  пустяк,  баловство.

Зажужжал  словно  улей  мой  дом,
(не  забыть  бы,  мангал  и  «пивцо»!!!)
Я  летаю  весенним  дроздом,
свежий  воздух  ласкает  лицо.
Не  могу  надышаться,  никак,
притянул  запах  дыма  с  костра.
Спит  в  сторонке  заядлый  рыбак,
спит  надводная    гладь  серебра.

Не  жалею,  как  начался  день:
мы  «в  загуле»  -  весной  веселей.
Заманил,  прописал  «бюллетень»  -
в  небе  синем  косяк  журавлей.
Свой  этюдник  раскрыть  поспешил,
рисовал  шашлыки  и  родню.
Будто  подвиг  в  тот  день  совершил  -
с  удовольствием  мазал  «мазню».

Жить  с  природой  в  согласии  –  фарт,
если  люди  в  свой  край  влюблены.
Пробуждает  сознание  март  -
только  б,  не  было  горя,  войны…


Юрий  СЛАЩЕВ  ©  04.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564170
дата поступления 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Валентина Ланевич

Занурюю руки у сонце.

Занурюю  руки  у  сонце,
Уся  проникаю  у  тебе.
І  б’ється  шалено  так  серце,
Любов  пропускаю  крізь  себе.

Воркує  твій  голос  здалеку,
В  уяві  ти  поруч  зі  мною.
Розкриємо  ласк  картотеку,
Пройдемо  тією  ж  стопою.

Тепло  ллється  в  кожному  слові,
Весною  лягає  на  душу.
Міцніє  в  духовнім  остові,
Із  тіла  викурює  стужу.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564158
дата поступления 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015


miss Blues

Как эфемерна жизнь…


Как  эфемерна  жизнь  на  рубеже,  
На  острие,  последнем  перепутье...
И  мечется  душа  как  шарик  ртути,
Сидишь,  как  будто  на  живом  еже...

И  тупо  продолжаешь  строить  планы!
Ну,  сколько  можно  это  вытворять?
На  карте  -  мировые  океаны,
Которые  не  стоит  покорять!

Попробуй,  покори  свою  гордыню
И  культивируй  супер-альтруизм:
Друзьям  вези  из  Самарканда  дыню,
А  умозаключениям  -  софизм...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564114
дата поступления 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Дід Миколай

Щоби устала Воля із могил.

І  знову  й  знов  коліньми,  я  схилюся,
Звертаючись,  до  вищих  вже  світил.
Не  вірю  в  Бога,  але  все  ж  молюся…
До  всіх  земних  і  надприродних  сил.

Надія  тліє  вже  та  все  ж  борюся,
Хоча  спалив,  немаю  вже  тих  крил.
Вкраду  в  чужого,  Бога  і  здіймуся…
Візьму  вогню  з  божественних  горнил.

Щоби  жила  Вкраїнонька  –  Матуся,
Гукну  щоб  встала,  Воля  із  могил.
Лише  тоді,  на  Землю  повернуся…
Впаду  їй  в  груди  солодко,  як  пил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564013
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Вячеслав Рындин

Утро весеннее

Куранты  звучат.  Соседи  гремят.
Дискант…
По-детски  шумят  скопленья  ребят.
Десант…
Кто  –  в  школу…  Кто  –  в  сад…  Рабочий  расклад.
Всегда…
Грачи  прилетят.  Поселятся  в  парк.
Весна…
Дождинки  струят.  Пылинки  пылят.
Савант…
Заводы  молчат.  В  науке  –  антракт.
Талант…
Народы  скрипят.  Пороги  дымят.
Обман…
Коровы  кричат.  Фазаны  мычат.
Туман…                  

 03.  03.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563927
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


OlgaSydoruk

Давай помовчимо…

Давай  помовчимо  -  не  час...Ще  сонце  не  вставало...
Тумани  не  згортали    килими...Ще  нічку  обіймає  прохолода  ...
Наснилось  щастячко  мені...Примарилось  -    палке  кохання...
А  мріі  -  ті  не  ожили...Не  обережна  я  була  з  думками...
Щаслива  доля    -  не  мені?..Слова  кохання  -  не  для  мене?..
Не  вірю!..Не  повинно  так!..Я  буду  мріяти...    ночами...
Доріжку  щастячко  знайде,..прихилиться  і  доля  ніжно...
І  разом  будем  -  я  і  ти,..і  килимочок  той  -  напам"ять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563918
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Любов Ігнатова

Хочеш?

А,  хочеш,  я  буду  твоєю  веснянкою  -
Розвітреноніжною,  сонячноквітною?..  
Звучатиму  сміхом,  або  колисанкою?..  
Чи  пташкою  стану,  до  неба  привітною?..  

А,  хочеш,  сніжинкою  стану  останньою  -
Впаду  на  долоні  п'янкою  краплиною?  
У  вікна  зорею  світитиму  ранньою...  
У  каві  корицею  стану  -жариною...  

Чи,  хочеш,  я  квіткою  стану  підсніжною,  
Тією,  що  з  дійсністю  бореться  сірою?  
Чи  стежкою  стану  длятебепідніжною...  
...Не  зрань  мене  тільки  своєю  невірою...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


ТАИСИЯ

"Слон и Моська"


(  Реальная  история).

У  меня  в  квартире  мышка,  -
Симпатичная  малышка.
Не  смотрите,  что  мала,  –
Исключительно  умна.

Вместе  с  ней  выходим  в  свет,-
Посещаем  интернет.
Оказались  в  чистом  поле.
Здесь  для  творчества  раздолье.

Мы  открыли  сайт  «эдем»!
У  нас  творческий  тандем!
Вы  стихи  писать  хотите?  –
В  «клуб  поэзии»  зайдите!

Мы  участвуем  в  сраженье!
В  дружной  шахматной  семье.
Получаем  наслажденье:
Здесь  всегда  мы  на  коне!

Привлекает  дух  сраженья!
Мышка  держится  в  седле.
Ход  конём  -    в  одно  мгновенье
Проникает  в  дефиле!

«Моська»  -  храбрая  на  диво!
Оседлала  вдруг…слона!
Повела  себя  строптиво…
Но  –  отважна  и  умна…

Только  вдруг  в  пылу  сраженья,
В  тот  решающий  момент,  -
Приключилось  «представленье»!
Как  крутой    дивертисмент!

«Моська»  вдруг  …слона  теряет!
Выпадает  из  седла!
Этот  случай  нас  пугает!
Торопливость  подвела…

Но  азарта  не  теряем!
Снова    в  бой  идти  спешим!
В  грозной  схватке  побеждаем!
Веселимся  от  души!

«Слон  и  Моська  –  в  интернете!»
Ей  рекламу  создаю…
Уважают  мышку  в  свете!
Я  её  –  БЛАГОДАРЮ!

03.  03.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563992
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


s o v a

если вы передумаете

то  ли  дело  прощаться  с  прошлым:
было-не  было-не  ищи...
пролетарский  почетный  пошлый
звук  отключен  и  не  взыщи

слезы  тихо,  динамик  громче,
мы  не  помним  ненужных  слов
трафаретные,  пойте  звонче,
чтобы  мысли  молчали  в  тон
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563830
дата поступления 02.03.2015
дата закладки 03.03.2015


Владимир Зозуля

Какой восход!

Восхода  первый  луч  во  тьме  горит,
Как  таинства  мистерия  святая…
На  ложе  горизонта  бог  зари
Подол  бесстыдно  ночи  задирает.
Зигзагом  свет…  как  чувства  острый  спазм…
И  пронизав  от  края  и  до  края,
Рождается  божественный  оргазм,
Теплом  и  светом  оплодотворяя…
И  будто  плоть  трепещет  неба  –  высь,
И  льются  чувства  яркие  повсюду.
О,  наслажденья  миг,  остановись!
Продли,  лучась,  своё  живое  чудо.
Я  от  любви  богов  схожу  с  ума,
От  красоты  такой  хочу  кричать  я,
Когда  в  объятьях  света  бьется  тьма
В  экстазе  -  непорочного  зачатья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560084
дата поступления 16.02.2015
дата закладки 01.03.2015


OlgaSydoruk

Чорнобривці - оберіг, чорнобривці -символ…

Експромт

Дякую  за  натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563129

Чорнобривці  -  оберіг,чорнобривці  -символ...
Пройдеш  світу  ти  -  ой  -йой,..знайдеш  -  в  Украіні...
"Не  духмяний  світ  без  них"  -  мати  так  казала  ...
Поливала  і  співала  -  пісеньку  чудненьку...
І  кохання  прививала  до  краіни-неньки...
Плакала,коли  саджала  -  в  рівніі  рядочки...
І  сльозами  поливала,..не  з  староі  бочки...
Думу  -  думоньку  гадала,..кулачки  стискала...
На  коліночках  земельку  ніжно-ніжно  гріла...
І  просила  щастя  -долі  для  свого  синочка...
І  для  доні,..що  далеко...не  в  краіні  милій...
Чи  побачить,чи  почує  -  голосок  рідненький?..
Чи  пригорне  до  серденька  -  пташенят  маленьких?..
Чорнобривці,чорнобривці  -  виростайте,любі...
Наймиліші  ви    із    квітів,..перші  і  останні...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563149
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015


Віталій Назарук

ЧОРНОБРИВЦІ ЗА ВІКНОМ

Сміються  чорнобривці  за  вікном,
Колись  в  рядочки  сіяла  їх  мама
І  квітничок,  неначе  полотно,
Гаптує  душу  вишиту  вітрами.
А  чорнобривці,  мов  вишневий  цвіт,
Нагадують    про  роки,  що  минули,
Зелений  виноград  –  невипите  вино,
І  усмішка,  що  вже  давно  заснула.
Оці  два  кольори,  що  хату  бережуть,
Нагадують  мені  долоні  мами,
До  них  немов  до  рук  губами  притулюсь,
Згадаю  усмішку  принесену  вітрами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563129
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015


НАДЕЖДА М.

Хміліє світ від матіоли…

Жовтогарячі,  наче  сонце,
Так  любі  серцю  квіточки.
Дивлюсь  на  них  я  крізь  віконце.
Ласкають  погляд  зірочки,

Що  розквітають  рано  вранці.
Не  люблять  довго  спать  квітки.
А  он,  неначе  новобранці,
Чубаті  півники  стрункі.

А  під  вікном  поважні  мальви,
Як  чиста  згадка  про  любов.
Чомусь  хвилюють  оці  барви.
В  минуле  лину  знов  і  знов.

Хміліє  світ  від  матіоли.
Роса  на  землю  опада.
Який  чарівний  світ  навколо..
Надію  в  серці  окриля.

Зроблю  букет  з  чарівних  квітів.
Запахне  в  хаті  дивоцвіт.
Всі  зможуть  болі  заніміти.
І  зовсім  іншим  стане  світ.

І  зможу  я  тоді  збагнути,:
Яке  прекрасне  це  життя!
Що  турбувало  -    все  забути.
Вловить  хороше  відчуття..






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563422
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


Lu57

МЕРЕЖИВО

У  мереживо  слів  почуття  заплітав,    
Забував...  поцілунком  втішати...
А  десь  дощ  з  підвіконня,  за  вітром  злітав,
Щоб  пелюстки  троянд  прикрашати.

На  мереживо,  стразами,  -    краплі  сльози,
Загравав  ніжно,  щемно  торкався...
Я  мовчанням  втішалась,  проси  -    не  -  проси,
Закотивсь  десь  клубок,  розірвався...

Що  ті  сльози,  коли  душу  знову  навпіл,
Навіть  серце  не  хоче  прощати...
На    мереживо,  глянь,  -  безкінечність  із  кіл,
Як  закінчиться,  можна...  почати...
01.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563414
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


Валентина Ланевич

Збігла ніч в затуманений ранок.

Збігла  ніч  в  затуманений  ранок
І  світанок  прокравсь  до  вікна.
Принеси  ж  мені  гарний  вістунок,
Я  ж  без  милого  маюсь  одна.

День  чи  час  промина  самотою,
Всі  думки,  всі  до  нього  біжать.  
Напилась  з  ним  хмільного  настою,
Хоч  й  не  знаю,  йому  чи  під  стать.

Милувались,  минали  години
І  розлука  забрала  його.
Ми  ж  бо  діти  звитяги  -  русини,  
Гідність  муляє  всяке  ярмо.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563348
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


OlgaSydoruk

Ушла средь ночи, не попрощавшись…

В  последний  день  она  смирилась  со  своим  уходом...
На  пятки  наступал  сезон  другой...
Не  лютовала    -  держался  стойко  градус  плюсовой...
Ушла  без  ропота  с  подмосток  со  своею  свитой...
Была  тиха,..и  даже    трепетно-нежна,и  этим  так  похожа  на  весну...
С  дождём  пол-утра  обнималась,..шепталась  с  ветром  о  прошедших  днях...
И  бредила    морозом,..снегопадом,..и    тучей  тёмной  в    небесах!..
Ушла  средь  ночи,..  не  попрощавшись,..туда  -  где  заждались...
Лишь  плакал  дождь  за  ней  холодными  слезами...И  маленькая  девочка  одна...
Лило  до  вечера,..как  из  ведра...Хотя  -  земля  насытилась  снегами...
Срывался    ветер  вслед...и  страшно  выл...
В  сарае  на  крюке  (наверно  позабыла)  сани,..и  лыжи  старые  -  в  углу...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563345
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


Богданочка

Мрії про літо

Я  іду  по  дорозі,
минаю  набридлі  калюжі,
а  вони  під  ногами  
неначе  старий  шоколад.
Перехожі,  навзаєм  мені,  
прохолодно-байдужі
вибирають  найменшу  
баюру  якось  наугад.

Це  повітря  липке  від  
нестерпної  сірої  мряки,
а  краплини  зависли,  
здається,  уже  у  легенях.
Заховався  під  куртку  
мою  вітерець-забіяка,
викрадає  тепло  і  виносить  
назовні  у  жменях.

Як  набридла  зима  і  така  
непривітна  негода...
Де  ти  ходиш,  скажи,  
наше  любе  омріяне  літо?
Навістіж  я  відчиню  у  
подвір'ї  для  тебе  ворота
і  поставлю  у  вазу  букет  
щойно  нарваних  квітів.

Ну,  а  ти  подаруєш  мені
золотих  зайченяток.
Неземні  візерунки  вони
намалюють  на  стелі...
І  барвистих  метеликів
зграя,  напевне  з  десяток,
віртуозну  лезгінку
станцують  довкола  оселі.

А  в  саду,  як  в  раю  -
зеленіє,  мов  з  замші,  трава.
Понад  нею  кружляють,  
забувши  про  спеку,  джмелі.  
Підкотивши  жовтаво-гарячі
тонкі  рукава
ніжне  сонце  зимові  
тривоги  змете  із  землі.

І  розмріялась  я  попід  
синьою  ковдрою  хмар:
полетіла  у  поле,  а  потім
на  річку,  -  думками...
Кругом  паморозь  біла,
неначе  той  дим  від  сигар,
все  плелася    за  мною  
додому  крутими  стежками.

                                                                           28.02.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563288
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015


miss Blues

Греби!


Откуда  этот  глупый  страх?
Не  за  себя  же,  не  за  шкуру!
Вы  видели  такую  дуру…
«Мир  этот  ожидает  крах!»

Какая  невидаль,  послушай!
Бессмертен,  разве,  человек…
Проснись!  Тут  ХХ1  век…
И  этот  век  погубит  души.

Страх  не  даёт  расти  Любви.
Он  разрушает  веру  в  Бога.
«Ты  просто  хочешь  слишком  много!»  -
Ответит  вечный  визави…

Любить,  надеяться  и  верить,
Торжествовать  приход  весны
И  видеть  радостные  сны…
Всё  это  -  «слишком»?  Чем  измерить

Потерю  радости  в  душе...
Есть  Истина  и  в  Бога  вера  -
Не  потопляема  галера!
Греби!  И  к  дьяволу  клише...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563371
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


OlgaSydoruk

Мои слова…

После  прочтения  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563142

Вязало  вязью  подсознание,вплетая  в  чувственный  узор,
Твои  случайные  слова,..мои  признания,..
Последний  задушевный  разговор...
Без  отдыха,без  чая  сладкого  с  вареньем,..под  звуки  Верди,..до  утра...
Поэма  получилась  о  любви,..и  вдохновенная...
Где  правда  -  всё!..И  где  любовь  была  жива...  




После  прочтения    
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936

Она  ушла...И  все  цветы  с  окна  с  собой  забрала...
В  охапку...С  корнем  ,вырвав  их...
И  ветром  штору  обрывало...
И  в  доме  воцарилась  гробовая  тишина...
Не  слышно  запахов  обеда,..приборы  -  не  звенят...
Кусочек  сыра  на  столе,..краюшка  хлеба...
Записка  -  "не  ищи,и  не  звони...Я  навсегда  ушла..."
А  он  метался,..и  тревога  душу  рвала...
Ну  почему,..что  вдруг  пошло  не  так?..
Она  -  наивная,..такая  -  близкая,родная...
Как  -  без  неё?..Она  -  как    будет  без  меня?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563184
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015


Любов Ігнатова

Вона пішла …

Вона  пішла  ...не  грюкнувши  дверима  ...
Скандал  не  влаштувавши  ...просто  так  ...
Знизавши  по-дитячому  плечима.  ..
Зваривши  кави  ще  на  двох  ...про  всяк  ...
       
І  задзвеніла  тишею  кімната,
Осиротіла  без  тоненьких  рук  ...
Лиш  кави  такі  щЕмні  аромати 
Впліталися  в  самотній  серця  стук  ...
       
І  вікна  ...о,  які  самотні  вікна
Заплакали  непроханим  дощем  ...
А  вчора  ще  буяли  сонцеквітнем  ...
Сміялися  вони  ...учора  ще  ...
       
Сепійний  світ  угвинчується  в  мІзки
На  вістрі  думки  і  слабких  надій  ...
І  зникли  звуки  й  відчуттів  обрізки
В  нашаруванні  зламаних  подій  ...

Холоне  кава  гірко  -  непотрібна  ...
Зібгався  час  у  зморшку  на  чолі...
Ну  от  і  все...Остання  крапка  срібна  -
Від  щастя  ключ  у  кухні  на  столі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936
дата поступления 07.01.2014
дата закладки 28.02.2015


Ксенія Косач

Писало вязью подсознанье

Писало  вязью  подсознанье
Моей  немеркнущей  любви,
Шептало  тихо  «Позови…
И  напиши  Ему  признанья»

И  сердце  вторило  вослед:
«Ведь  ты  же  любишь,  не  молчи,
И  громко  миру  прокричи:
«Важней  Его  на  свете  нет!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563142
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015


Олекса Удайко

НА СМЕРТЬ БОРИСА НЕМЦОВА*

[b][color="#b80909"]Им  не  хватило  Новодворской…
За  ней  ушел  Борис  Немцов!
Убит!  Так  нагло,  по-воровски.
А  кто  за  ним?..  Спросите  псов!

Убит!..  Они  боятся  правды,
Как  сатана  чумной  –  креста!
Убит  коварно,  подло,  крадясь  –
Метода  борова  проста!

Диктатору  ты  неугоден  –  
Стоишь  за  правду  –  получай!
И  так  в  России  год  за  годом    –
Таков  у  банды  обыча́й!

На  черносотенцах  держалась
В  империи  любая  власть:
Крови́  невиданную  алость
Псари-подонки  хлещут  всласть!

Опричники  слылú  при  Грозном,
Охранка  –  блудника  Петра!
Екатерининские  розги...  
Сексоты  Нового  царя!

...Но  хватит  нам  лукавить  миру:
Придет,  Вол  Дырь,  и  твой  черед  –  
Диктаторы  Рассеи,  в  “ирий”!..  –  
Грядет  
                             возмездие,    
                                                                           урод!  [/color]
 [/b]
[i]28.02.2015
___________
*Опубліковано  на  СТИХИ.РУ  та  на  ФБ
   http://www.stihi.ru/2015/02/28/6927

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022806927  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563199
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015


Балабашкина Марина

Не прохожая - проходимка…

[i]"В  этом  мире  я  только  прохожий,
Ты  махни  мне  веселой  рукой..."
(С.А.  Есенин.)[/i]

...

Солнце  брызжет  -  змеёй  стоглавой  -
Золотистый  шипящий  яд.
Из  реки  -  голубой  отравы  -
Изумрудный  напился  сад.

(Как  беспутная  Пенелопа,
Нагишом  -  к  жениху),  бреду
По  цветущим  прохладным  тропам,
По  горячим  пескам,  по  льду:

Из  небесного  эмпирея  -
В  бесконечный,  пустой  аид,
(Никого  не  виня,  не  грея
Взглядом  мёртвым  кариатид...)

Не  прохожая  -  проходимка:
Ниже  голову  наклонив,  
(Будто  смертная  Эвридика  -
На  пиру  у  бессмертных  нимф...)

Каждый  шаг  мой  исполнен  боли.
Дрожь  агонии  -  по  лицу.
Ты  махни  мне  рукой  весёлой.
Видишь,  время  идёт  к  концу?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563128
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015


Потусторонний

Предателям…

Несмываема    нечисть    предательств.
Как    распятие    -  крест      навсегда.
Здесь    смягчающих    нет    обстоятельств,
даже  если  вмешалась    беда.

Кто    единожды    предал    –    Иуда!
Догнивать      этой    твари    в    аду!
Как    же    их    распознаешь,    покуда
отношения    были    в    ладу?

Вероломны,  душою  убоги,
прячут  подлость    за  словом:      «Друзья».
Видно    дремлют    в    их    душах    пороки,
если    сразу    почуять    нельзя.

Протащили    сквозь    долгие    годы,
вместе    с    дружбой,  а  дружбою,  ли!!??
Все  ухватки    гадючьей    породы,
злой    удар    со    спины    нанесли.

Видно  шёл  я  неправильным  галсом,
не  своею,  чужою  тропой.
Лучше    б    сам    среди    них    оказался
и...    покончил,    не    медля,    с    собой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562930
дата поступления 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015


miss Blues

"Поцелуй змеи"



       Они  стояли  на  берегу  изумрудно-бирюзового  океана  в  полный  штиль.  Первые  лучи  только  что  проснувшегося  светила  коснулись  поверхности  пока  едва  видимых,  но  уже  набирающих  силу,  волн…  Океан  вдруг  ожил  и  заволновался,  переливаясь  всеми  оттенками  зелёного…

Оголённые  мускулистые  торсы  косарей  медленно  приближались,  словно  в  ритмичном  танце  –  беззвучно  и  неотвратимо…
Капельки  пота  стекали  тонкими  струйками  расплавленного  золота  по  их  бронзовым  телам.  Они  двигались  навстречу  друг  другу  с  четырёх  сторон  света,  оставляя  каждый  за  собой    ровный,  длинный  тёмно-зелёный  след,  втоптанной  в  землю  волны…
Когда  они  сошлись,  то  оказались  в  центре  огромного,  вселенского  креста,  как  будто  только  что  вытесанного  из  природного  малахита.

В  том  месте,  где  они  встретились,  в  самом  центре,  сидела  кроткая  диковинная  птица.  Они  спугнули  её,  сами  того  не  желая,  и  она  улетела,  оставив  одиноко  лежать  в  клочке  не  скошенной  травы  совсем  маленькое,  крохотное  яйцо…
Косари  не  заметили  его  и  раздавили,-  слишком  мало,  чтобы  почувствовать…  Утерев  пот  и,  перекинув  косы  через  плечо,  они  радостные  возвращались  проторенной  ими  же  дорогой  назад.

Они  стояли  на  голой,  выжженной  солнцем  земле.  Скошенная  трава  так  быстро  увяла  и    пожелтела,  превратившись  в  солому,  которую  развеял  налетевший  ниоткуда  ветер.
В  том  самом  месте,  где  совсем  недавно  сидела  маленькая  птица,  теперь,  свернувшись  в  неподвижное,  мраморно-холодное  кольцо,  лежала  огромная  серая  змея,  кусающая  свой  хвост…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562840
дата поступления 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015


miss Blues

Вселенская грусть


Ком  в  горле,-  такая  вселенская  грусть...

Излечит  ли  душу  весна  от  унынья  отравы?

Прошу  о  Любви  и  о  мире:  ну,  Господи,  пусть,

На  шрамах  земли  прорастут  изумрудные  травы,

И  птицы  вернутся  из  самых  диковинных  стран,

В  гнездовья  свои,  где  когда-то  птенцами,

Чириканьем  тихим  людей  исцеляли  от  ран...

Как  ран  этих  много!  Всё  люди  разрушили  сами.

Ком  в  горле...  и  вечна  Вселенская  грусть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562825
дата поступления 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015


ТАИСИЯ

МЕТАМОРФОЗЫ.


Хороша    в  своём  убранстве
Раскрасавица    -  зима!
Снова  в  дерзком  хулиганстве
Обвиняется  она!

Замела  пути  -  дороги  –
Не  проехать,  не  пройти!  
Но  не  будем  слишком  строги…
Снег  удастся  разгрести…

Но  зима  опять  резвится  –
Растопила  все  снега.
Не  весна,  чтоб  так  храбриться…
Утопает  в  грязь  нога.

Вдруг  ударили  морозы…
Льдом  покрылось  всё  вокруг…
Эти  все  метаморфозы
Довели  прохожий  люд…

За  такое  хулиганство
Решено  её  судить…
Чтобы  честное  гражданство
В  магазин  могло  сходить.

И  решила  вся  округа  –
Проживанье  запретить!
Убирайся-ка,  подруга!
Мы  тебе  не  будем  мстить!

08.  02.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558139
дата поступления 08.02.2015
дата закладки 26.02.2015


ТАИСИЯ

Я повстречала раннюю весну !

Подснежники  в  заснеженном  лесу
На  солнышке  проклюнулись  внезапно.
Увидела  волшебную  красу!
Но  как  же,  я  без  них  вернусь  обратно?

Я  повстречала  раннюю  весну!

Сейчас  сорву  букетик  маленький.
В  восторге  будет  вся  моя  семья!
И,  как  и  тот  «цветочек  аленький»,
Всех  удивит  «фантазия»  моя!

Да  тут  их  целая  плантация!
Зима  передаёт  весне  права…
И  скоро  зацветёт  акация,
Сирень!  Уже  кружится  голова…

Обрадуется  внучек  Ванечка!
Меня  встречают  с  папой  у  ворот…
Бабуля  ему  вместо  пряничка
Даёт  цветок,  а  он  разинул  рот…

Я  повстречала  раннюю  весну!

20.  02.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561385
дата поступления 21.02.2015
дата закладки 26.02.2015


OlgaSydoruk

Я всё прекрасное люблю…

Первая  строка  -  слова  комментария  Леонида  Исакова
Экспромт

Я  всё  прекрасное  люблю...
И  всё  красивое  -  приму...
Прозрачный    зонтик    -  от  дождя...
Воздушный  шарфик  -  от  тебя...
Цветы,признания  в  любви...
Но  лишь  от  сердца,..от  души...
Для  них  местечко    отыщу...
В  сердечко    -  слева  поселю...
И  пустят  корни  глубоко...
Не  больно  будет  мне  -  тепло...
Светло  и  трепетно  в  душе...
А  по  весне  взойдут    ростки  -  необычайной  красоты...
И  на  рассаду  их  раздам,..от  сердца,..от  души  -    всем  вам...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562656
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Lu57

КЛЮЧ

Після  перегляду  фільму  "Ключ"реж.Т.Брасс.

Ти  десь...  поринувши  у  інший  світ...
Хоча  так  близько,  навіть  доторкнусь...
Ми  поряд  двадцять,  найсолодших,  літ...
В  очах  твоїх  ,  засліплений,  втоплюсь...
Тремчу...Від  погляду  того  -  у  піт...
Лоскоче  подих    ружі  аромат...
Твого  волосся,  шкіри...  Цілий  світ
Уявний?..  хай...  реалій  дублікат.
Поблажливо  всміхнулась,  -    чар-вино...
Стрункої  ніжки  в  сукні  не  знайти
Душа  моя  спаплюжена  давно,
Та  й  досі  хочеться  в  твої  світи...
Мої  літа...  це  вирок  назавжди,
Оскарженню  не  підлягає...  щем
Шматує  душу...  Більше    не  ходи,
Хоч  до  ворожки,  щоб  напитись  вщерть...  
Якогось  зілля,  що  цвіте  вночі,
І  повертає  молодість  у  мить...
Чи  на  коліна  падай,  чи  кричи,
Та  тільки  вітер  листям  шелестить...
Вже  сил  немає,  спалює  жага,
Прошу  у  Бога:  "Забери,  не  муч..."
ЇЇ  байдужість  -  слід  від  батога...
Сховаю  муки  від  очей...  на  ключ.
І  "ненароком"загублю...знайдеш
За  день,  чи  два...  в  душі  пеклО  -    писав...
Як  жевріє,  відчуєш  і  прийдеш,
Останній  раз...  "Кохаю...  не  сказав..."
26.02.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562646
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


ТАИСИЯ

День лентяя.

 
Я  так  устала  от  забот!
Их  ежедневно  «полон  рот».
Решила  «день  лентяя»  объявить!
Один  денёк    без  суеты  пожить…

Полдня  проспала,  как  сурок…
На  завтрак  –  кофе  и  сырок…
Придвинула  к  дивану  стол.
Смотрю  по  «телеку»  футбол.

Без  умыванья  –  обойдусь.
Зарядку  делать  я    ленюсь.
Посуду  мыть  –  не  тороплюсь,-
Испортить  маникюр  боюсь.

Весь  день  смотрю  я  на  экран.
К  обеду  рушится  мой  план.
Купить  бы  овощей  и  хлеба,
Чтоб  не  остаться  без  обеда…

Сегодня  долго  борщ  варю.
Я  «день  лентяя»  отменю…
Вот  подготовлюсь  пару  дней  –
Наверно  стану  я  умней!

И  всё-таки  увлёк  меня  футбол!
Блистательный  забили  «наши»  гол!


*  23  декабря  –  Всемирный  День  лентяя.

27.  02.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562645
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


tatapoli

НА ЖАЛЬ…

Переконати    календар  нас  хоче,
хоч  сніг  зійшов  й  морозу  вже  нема,
у  тім,  що  пр́авить,  правда,  не  охоче
та  все  ж  –  зима,  і  ще    поки    зима…    
А  день  свій  час  вже  забир́а  у  н́очі,
Весна,  ж  бо,  йде,  нарешті    вже  –  весна…
Чому  ж  так  часто  плачуть  наші  очі?
Війна,  ж  бо,  йде,  на  жаль,  іде  війна...  



 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562533
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Кадет

Пустота

На  деревьях  проклюнулись  почки,
Воздух  полнится  новой  весной…
Но  доселе  родные  куточки
Раскурочены  дикой  войной…

Рвутся  судьбы  людские  на  клочья,
Не  спешит  зашабашиться  смерть…
Черепки  от  разбитых  горшочков
Вряд  ли  склеить  получится  впредь…

В  том  краю,  где  гуляли  по-русски,
Где  шахтёр  добывал  антрацит,
Вдруг  пропали  мозги  и  мотузки…
И  возник  доброты  дефицит…

Нашу  чисто-конкретную  дружбу
Растоптал  неуклюжий  медведь…
А  наивные  горе-спецслужбы
Замутили  охоту  на  ведьм…

Всё  предельно  печально,  ребята,  -
Не  спасёт  этот  мир  красота…  
И  звенит  колокольным  набатом
Одичалой  души  пустота…

февраль  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562644
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


НАДЕЖДА М.

Натруджений думками дріма вечір…

Натруджений  думками    дріма  вечір.
Він  свідком  є  усіх  людських  проблем.
Лягають  на  його  старечі  плечі,
А  він  до  них  проймається  жалем.

Пливуть  туманом  ці  жалі  і  болі,
А  вітер  прибива  їх  до  землі.
І  тануть  понад  річкою  поволі,
Краплинками  спадають  на  ріллі.

І  падають  на  квіти  живі  роси.
Це  сльози  безпорадні  матерів.
Від  смутку  посивіли  рано  коси,
Бо  все  чекають    із  війни  синів...

Та  хто  загоїть  зможе  оці  рани,
Які  до  серця  ліки  прикладать?
Наповнені  жалем  пливуть  тумани...
Кому  про  ці  страждання  розказать?

На  землю  тихо  нічка  опустилась.
Торкнулася  крилом  людські  серця.
У  кожного  у  хаті  примостилась.
І  заспокоїть  враз  чаклунка  всіх  оця...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562551
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


s o v a

доторкнутись на мить …

доторкнутись  на  мить  ...
твій  погляд
через  сотні  хвилин
говорить
розлітаються  сни
намистом
між  думок,  між  світанків
бистрих

у  звичайних  доречних
дзвінких
променистих  живих
чарівних
у  долонях  твої
парфуми
що  вплітаються
в  серце  струмом

доторкнутись  на  мить...
весна  все
забавляється  над
Парнасом
у  повітрі  місць
невагомих
феєричність  чекає
вдома

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562461
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015


OlgaSydoruk

Экспромт

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562350


Это  просто  зима  уходит...Ну  и  славно  -  морозам  конец...
На  санях  за  собою  увозит  почерневший  снежок  -  леденец...
Гололёд  оставляет  на  вечер,..а  с  утра  сменит  с  крыши  -  капель...
И  весна  в  ожидании  встречи,..хочешь  верить  ,..не  хочешь  -  не  верь...
Грусть-тоска  по  весне  -  испарится...
Снегом  талым  сквозь  землю  уйдёт...
И  без  туч  снеговых  лучу  солнца  в  наслаждение  обнять  горячо...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562370
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Вячеслав Рындин

Капель и нос

[b]Овчинка  дней  поди  холодных
Раскрыла  темя  февраля…
Барашки  шерсти  –  льдинок  водных
Раз  шлёпнутой  поры  –  метла  
Ведёт  допрос  страстей  виконта,
Об  отступлениях  –  вопрос:  
Насколько  мокрый  плинтус  фронта,
Елико  ль  стаял  зимний  форс?!
Ответ  повис  в  числе  подробно
В  календаре  двузначном  –  чёс…
Шерстинкой  ладности  природной
Лохматит  грешным  –  вешний  нос![/b]

25.  02.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562405
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Радченко

А минуле до себе зове

Як  багато  думок,  а  в  душі  -  пустота,
Чистий  аркуш,  як  докір  болючий.
Календар  дуже  швидко  листки  днів  горта,
В  серці  холод  гніздиться  колючий.
Знову  й  знову  листи  перечитую  я,
Не  отримаєш  ти  їх  ніколи,
Бо  затихли  давно  у  душі  почуття  -
Їм  набридло  чекати  в  неволі.
Я  зітхаю  полегшенно  -  час  лікував,
Вже  й  забулося,  як  було  гірко.
Пам"ятаю,  як  казку  мені  малював
Й  дарував  не  одну  з  неба  зірку.
Я  не  знаю,  в  яких  заблукав  ти  краях,
Де  притулок  знайшла  твоя  доля.
Може,  випаде  зустріч  раптова  у  снах,
Та  не  наша  у  тім  буде  воля.
Бо  не  завжди    буває,  як  хочемо  ми  -
Обійти  свою  долю,  то  марне.
А  минуле  до  себе  зове  через  сни,
У  яких  все  давно  антикварне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562214
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Любов Ігнатова

Я досі вірю в те, чого нема…

Я  досі  вірю  в  те,  чого  нема...  
Все  намагаюсь  осягнути  вічність...  
Ховає  свої  щупальця  пітьма  
У  місяцем  розчинену  північність...  

Стаю  потроху  "річчю  -у-собі  "
(Пробачте,  Канте,  за  таку  зухвалість  )...
На  крила  почорнілих  голубів  
Наклеюю  думок  недосконалість...  

Під  абажуром  заховались  сни  -
Червоні  маки  посеред  ромашок...  
Напередодні  балу  у  весни  
Малюю  сніг  мазочками  "гуашок  "...

У  музиці  нестало  півтонів  -
Бемоль  з  дієзом  зрадили  палітру...  
І  попелом  легесеньким  злетів  
Останній  вірш,  написаний  для  Вітру...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562078
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Любов Ігнатова

Вірш, написаний за чашкою чаю

Зелений  чай,  ватрушка  на  сніданок,  
У  вікна  -неймовірний  сонцесяй,  
Лиш  де-не-де  шифоновий  серпанок  
Спустив  на  луки  обважнілий  край.  

Загрався  кіт  -розсипав  муркотИнки,  
Тепер  танцюють  штори  пірует...  
І,  нанизавши  плани  на  хвилинки,  
Годинник  метрономить  часолет...  

В  родзинках  сну  ще  солодИться  думка,  
Хоча  буденність  вже  гризе,  як  міль...
І  ранок  поруч  потихеньку  хрумка  
Корицю  ночі  і  зірок  ваніль...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562317
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Валентина Ланевич

Вслухаюся у терпку тишу.

Вслухаюся  у  терпку,  нестерпно  гулку  тишу
І  скарбом  безцінним  мовчазний  телефон  в  руці.
Уповаю,  шепчу  Вседержцю  молитву  щиру:
Господи,  оберігай  ти  його,  -  тривожні  дні.

Нехай  надія  всечасно  гріє  чуле  серце,
Зором  охоплений  миттєвим  він  увесь  в  мені.
Печатка  пам’яті  -  то  Адамове  реберце,
Два  тіла  злиті:  моє  й  твоє  -  в  екстазі,  шальні.

В  обіймах,  конвульсійно  здригаюся  востаннє,
Розморена  теплом  ласкавих  рук  притихла  сню.
Обпік  вуста  гарячим  поцілунком  прощання:
Кохаю,  Господи,  оберігай,  -  молю,  молю!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562289
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Радченко

Это просто зима уходит

За  улыбкой  растерянность  прячу
И  вины  твоей,  знай,  в  этом  нет.
Иногда  без  причины  я  плачу
И  ищу  непотерянный  след,
Не  пытаюсь  с  бессонницей  спорить
И  читаю  Ахматову  вслух,
Не  боюсь  что  могу  что-то  вспомнить
Иль  нечаянно  перечеркнуть.
Да  и  зеркало  врёт,  я  уверенна,  -
Как  девчонка  легка  на  подъём.
Вдруг  тайком  платье  летнее  меряла  -
Улыбалась  весь  день  я  потом.
Боже  мой,  что  со  мной  происходит?
Пахнет  грусть  талым  снегом.  К  чему?
Это  просто  зима  прочь  уходит,
Ну  а  ветер  привёл  к  нам  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562350
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Вячеслав Рындин

Опять она несётся стройно…

[i]Вечерней  зорьки  дымка  в  ряске  
Сидит  затаенно  и  ждёт    
В  пруду  –  шумком  пенящей  встряски
Большой  по  дальности  –  хлопок…

Шлепок  –  не  выстрел  трёхлинейки,
Не  браконьерский    сдвиг  курок…
Вдоль  воздыхающей  постельки
Грядёт  утиной  пары  –  вздох…  

Когда  взлетит?  Туман  не  знает…
Суть  ведает  –  природы  Бог!
Весенне-бравые  повадки
Дают  команду  ей:  На  взлёт!
[/i]
23.  02.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561818
дата поступления 23.02.2015
дата закладки 24.02.2015


Lu57

ЛУНА…


Луна,  пекторалью  в  ночи...
Рукою  заброшена  скифа,
С  укором,  немая,  молчит.
Под  утро  ,  рискуя  -    на  рифы...

Вздыхая,  небрежно,  черпнет
Ладонью...  туманом  белесым
Упьется...  и  оземь    прольет...  
Слезами  в  траву...  скажем...росы...

Отступит,  так  медленно,  прочь
Рожок  оставляя,  латунный...
Упрятав,  надолго  ли?..  дочь...
Запутав,  дорожкою  лунной,

Сорвав  по  пути  якоря,
За  ветром  угнаться  пыталась.
Сверкнув,  восходила  заря...
Сияла...недолго...срываясь...
23.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562071
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015


OlgaSydoruk

Тебя я стала забывать…

Спасибо  за  вдохновение
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230475

Экспромт

Тебя  я  стала  забывать...
Твой  образ  меркнет  с  закрытыми  глазами...
Ты  где  то  очень  далеко,..и  бесконечность  знак  рисует  между  нами...
И  не  зовёшь  прийти,..и  стоны  не  доносит  ветер...
Застыли,замерли  слова  в  тягучем(  со  сгущённым    молоком)  тумане...
А  столько  было  клятв  и  обещаний!..Они  росли  горой  до  Солнца,до  Луны!..
В  тот  миг  ты  пальцы  скрещенные  за  спиной  держал!..
Слова  другими  небесами  все  летали...
Незабываемы  лишь  губы,..поцелуи...
И  страсть  объятий,и  нежность  прикасаний...
Их  не  хватает  очень...Так  холодно  без  них...
И  так  печально,..когда  весной  целует  лучик  солнца...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562085
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015


OlgaSydoruk

Нема спокою серцю навесні…

Нема  спокою  серцю  навесні...
Щось  незбагненне  коіться,..із  року  в  рік  тривожить...
Мабуть  -  то  розгалужуються  капіляри    у  ві  сні...
А  рими  з  ранечку  -  самі  собою  линуть...
Із  кров"ю  перемішуються  -  в  тісто,..і  обпекають    із  скарбнички  серця  чистотою!..
Дзвенять  струмками    із  висот  небесних  обереги  світла,..не  переможні  у  двобоі!..
З  душі  намул  зими    змивають  ...
І  крає  серце  -    благодать  Господня!..Кохання  паростки  -    такі  крихкі,..тендітні...
Де  сили  і  наснаги,Боже,юності  узяти,..щоб  розквітало  почуття  і  передчасно  не  зів"яло    недозрілим  листям?..
Щоби  бажання  жити  і  творити  в  час  не  легкий  не  зникало?..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561824
дата поступления 23.02.2015
дата закладки 24.02.2015


OlgaSydoruk

Оттенки серого в моей палитре…

Конец  зимы...И  все  оттенки  серого  избиты...
Их  сколько?..Ровно  пятьдесят?..Я  насчитала  больше  -  50+3...
Три      -  пуповиной  были  оповиты...Три  -    пеленою  застилали  взгляд...
Сорвал  их  ветер    на  рассвете!..
Распутал  таинства  клубок  и    незаметно  всем  унёс!..
Пускай  летят!..Я  соберу  весеннюю  палитру...
Где  зелени  оттенки,..  синего  -  любимого,..как  глазки  у  неё!..
Цвета  весны  -  так  дороги  для  сердца,..такие  тёплые  и  нежные  они...
Весенних  дней  срываются  легко  календаря  странички...
Шальные  мысли  уносит  странник-ветер  в  лето  всех  времён...
Не  растерять  бы  чувства  по  пути  -  не  все  слова  в  стихи  излиты...
Оттенки  серого    -  вернутся  сами,..когда  наступит  время  перемен...
И  приплюсую  новые    зимой...в  её  палитру...
Долги  -    все      нужно  честно  отдавать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561741
дата поступления 23.02.2015
дата закладки 24.02.2015


Это_я_Алечка

23 ФЕВРАЛЯ!

Не  бывает  забытых  имен,  
Не  забудутся  подвиги  дедов...
Мы  слепыми  котятами  днём
Ищем  сумрачно  древние  Веды

Ищем  в  блюдечке  вкус  молока,
В  перекисшей  от  лжи  простокваши,
И  с  нелегкой  коварной  руки,
Варим  новой  истории  кашу...

Всё  топорно  -  навар  с  топора
Кисло  тянет  ржавеющей  кровью
Не  спешит  к  Магометам  Гора
Обмануться  запретной  любовью.

Славу,  доблесть  советских  солдат,
Победивших  в  войне  над  фашизмом
Ни  слова  не  возьмут,  ни  снаряд  -
Это  Слава  и  Доблесть  Отчизны!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561805
дата поступления 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Валентина Ланевич

Душа в живому тілі хоче жити.

Душа  в  живому  тілі  хоче  жити
Й  нести  в  собі  не  терпкий  сум  та  біль.
Їй  про  любов  з  тобою  б  говорити,
Сліди  ж  твої  ховає  заметіль.

Вслухаюся  у  круговерть  свинцеву,
О,  Господи,  то  за  гріхи  вина?
А  ті,  хто  носить  усмішку  лукаву,
Їм  благодать  за  що  є?  Дивина...

І  знов  ловлю  себе  на  впертій  думці:
Ні,  змиритись  не  готова  -  сліпа.
Хай  стану  у  когорту,  де  безумці,
Я  вірю  -  щастям  править  новизна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560742
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Салтан Николай

Краплинки весни

[img]https://pp.vk.me/c624317/v624317008/1cf0b/LiLMW4rjK-Y.jpg[/img]
Затріщали  лютневі  морози,
Снігу  всипало  –  важко  іти.
Злісний  вітер  навіяв  погрози
І  у  душу  мені  гіркоти.

Та  не  стану  коритися  долі,
Крізь  негоду  до  тебе  піду.
Зачерпну  повні  пригорщі  волі
І  в  кишені  любов  покладу.

Бо  як  згину  я  по́серед  поля,
Як  останній  відважний  солдат,
Ти  знайдеш  на  тім  місці  тополю,
Ніби  серця  мого  сурогат.

Та  впізнаєш  мене  не  відразу
(Очі  часом  підводять  людей),
Але  любляче  серце  ні  разу
Не  залишилось  в  тобі  тверде.

Заіскрилися  ніжності  чари
І  усмі́шка  пливла,  мов  човни.
Та  насправді  вони  так  кричали:
Твої  очі  -  краплинки  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560888
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Вячеслав Рындин

Зависть на горизонте…

[i]…по    картине    Яцека  Йерки  (Ковальский)    «  ZAZDROŚĆ»[/i]


[b]…на  зависть  –  капает  вода
Течёт  живая  мнёт  бока
Подточен  крана  водоход
Горячим  моет  льдинок  сход
Разит  стальной  водопровод
Теченьем  рвёт  соседям  грот  
И  рушит  темечко  когда
На  Душу  капает  –  весна…
[/b]
18.  02.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560780
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


OlgaSydoruk

Но только правду…

От  лица  ЛГ


Ты  вспомни  запах  молока  с  ванилью,..заваренного  кофе  по-турецки,..горячий  поцелуй...
И  медленную  музыку  в  кафешке,(как  талисман)..и  дождь  осенний  за  окном...
Кто  для  тебя  -  подруга  дней  ненастных,..жена,любовница,попутчица  на  пару  лет?..
Скажи  в  глаза,..я  не  обижусь...Но  только  правду...
Жизнь  сохрани,..не  утопи  во  лжи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560886
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


OlgaSydoruk

Война закончится когда то…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560768


Война  закончится  когда  то...
И  канонады  отгремят...
Не  все  придут  домой  солдаты...
Могил  без  имени    -  не  сосчитать...
Блуждать  улыбкам  шире  горизонта  не  скоро  суждено  во  снах...
Оскал  войны  -  незабываемый,ребята...
От  боли  ком  колючий  -  не  унять...
В  изнеможении  и  небеса,..и  выдохлись,..повисли  низко  -  низко...
И  в  цвете  серо    -пепельном  они  с  войны  в  тревожных  снах...
Война  закончится  когда  то...Но  не  для  всех!..
С  врагом    так  долго  воевать  мальчишкам,..во  сне,..сильней  сжимая  автомат...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560816
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Кадет

Оскал

В  конце  концов  закончится  война…
Счастливчики  воротятся  по  хатам…
За  остальных  и  молча,  и  до  дна…
И  сказки  обездоленным  ребятам…

Забрезжит  свет  в  залатанном  окне,
Мечи  перекуются  на  орала…
И  те,  кто  отсидятся  в  стороне,
Поднимут  виртуальные  забрала…

И  обелиск  воздвигнут  на  холме
Очередной  несбывшейся  надежде…
И  будут  даты  ковырять  в  уме…
Но  будет  всё  не  так  уже,  как  прежде…

Отмельтешит  былых  страстей  накал,
Забудутся  кровавые  ошибки…
Но  будет  долго  мертвенный  оскал
Коробить  наши  робкие  улыбки…

февраль  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560768
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


OlgaSydoruk

Совсем не важно…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560330


В  какое  время  года  к  нам  любовь  нечаянно  нагрянет...
Какое  слово  ключевое  весь  мир  перевернёт...
И  что  в  подоле  принесёт  -  совсем  не  важно...
Ты  будешь  рад  опавшему    листочку,..и  веточке  сирени,..  снежинке  на  губах!..
Когда  любовь  обнимет  трепетную    душу  -  родятся  нежности    слова...
Душа  твоя  от  счастья  встрепенётся,..и  улетит  до  самых...до  седьмых...
Ты  только  позови  -  и  с  полпути  вернётся...
А  небеса  -  терпимы,..подождут...Укроют  тёплою  волной...
Благословят  на  счастье  в  жизни,..и  поцелуют  на  прощание  в  глаза...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560582
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


OlgaSydoruk

Они в сердцах живее всех живых…

Не  умирают  настоящие  герои...
Их  смерти  делают    народ  сильней...
И  до  сих  пор  болят,  пекут  незаживаемые  раны  ...
Они  в  сердцах  живее  всех  живых...
И  благородство  душ  их  вызывает  восхищение...
Их  имена  пронзят  века...
За  подвиг  жизни  -  низкий  им  поклон  и  уважение...Презрение  -  тирану...
Его  дорога  жизни  -  в  ад...
Наверно,жребий  выпадает  избранным  прослыть  героем...
И  только  настоящий  человек  посмеет  жизнь  свою  отдать  ради  других...
Не  умирают  настоящие  герои...
Благодарите  матерей  за  них...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560569
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Любов Ігнатова

Камея….

Коли  за  обрії  спадає  знову  ніч  
І  місяць  прикрашає  душу  неба,  
Створи  мене  із  тисячі  облич  -
Такою,  як  захочеш  ти...  Як  треба...  

І  оживи!..  Лиш  помахом  пера...  
Чи  світлом  серця...  Може,  поцілунком?..  
Я  -просто  Єва...  із  твого  ребра...  
Я  -поєднання  снів  твоїх  і  думки...  

Створи  мене!  Вітрам  наперекір!  
Мечем  створи  чи  обладунком  долі!  
Щоби  печалі  гнилозубий  звір  
Сам  захлинувся  у  своїй  крамолі!...  
***
...Зима  за  вікнами...  І  в  душу  пада  сніг...  
Я  -на  долоні....З  каменю  камея...  
Вдихни  життя  в  творіння  рук  своїх  -
Колись  же  оживала  Галатея!...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Валентина Ланевич

Єство роздягну до нитки.

Я  буду,  любий,  твоїм  оберегом,
Ти  ж  бо  тільки  не  рань  мою  душу,
Щоби  серце  не  укривалось  смогом,  -
Слово  дане  своє  не  порушу.

Я  -  поет,  єство  роздягну  до  нитки
Та  у  шмаття  я  кутаю  тіло.
Себе  віддам  до  останньої  крихти:
Цілуй,  бери,  відверто  і  зріло.

Щоби  зімліла  упала  безсило
Тобі  на  руки:дужі,  ласкаві.
Вдивлятимусь  у  вічі  безвідривно,
Милуватимусь  твоїй  поставі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560463
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Олекса Удайко

ТРІОЛІ ДОЛІ. Муз. Анатольевича

[b][i][color="#f50c0c"]Велетам  ефіру  
Бог  ладнає  ліру,
А  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах  –  
принесе  в  офіру  
він  буденність    сіру,
тугу  розплескає  на  семи  вітрах.

Злигодні  й  турботи,  
мов  старі  чобóти,  
скину  і  безжально  відішлю  в  архів...
Мов  тріолі  долі,  
всі  гіркі  юдолі
я  вплету  у  пісню,  в  мій  небесний  спів.

Приспані  бемолі  –  
мов  душа  в  неволі,
Та  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах.
Всі  земні  юдолі,
мов  тріолі  долі,  
піснею  розвіє  в  неомірний  прах…[/color][/i]
[/b]
18.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560542
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Дід Миколай

Стою удома наче уві сні

Назустріч  стежка  бігла  від  садка,
Струмочком  в  ноги  ніжно  дзюркотіла.
Дощами  з  стріхи  плакала  зима.
Немов  прощатись  з  нами  не  хотіла.

Багряне  диво  блимнуло  навстіж.
Снігур.  Як  м’ячик  з  вишеньки  скотився.
Стряхнув  крильми  ото  вже  нетерпіж.
Напроти  мене  в  блюдечці  умився.

Живе  давно  у  мами  вже  привик,
Не  вперше  гостя  з  двору  зустрічає.
Крутнув  хвостом  й  сховався  чарівник.
Із  –  за  оріха  шмуйлик  виглядає.

Зробилось  тепло  й  радісно  мені,
Ступив  в  затишок  тихо  до  калини.
Стою  удома  наче,  я  у  сні:
"Як  мало  треба,  Боже  для,  людини".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560383
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Lu57

Я ЛЮБВИ ТВОЕЙ…


Я  любви  твоей  не  жду...  
                                                   и  рассрочек...
Где-то  там,  с  тобой  другая,  
                                                                           до  утра...
Я  спокойно  сплю  все  ночи,  
Не  отыщешь  в  междустрочьях,
Мои  слезы,  каплей...
                                                         с  кончика  пера.

Я  любви  твоей  не  жду,  
                                                           вновь  загружен,
В  полуночных  посиделках...  
                                                         не  со  мной.
И,  сплетая  мысли  кружев,
Понимаю,  мне  не  нужен,  
Ворох  лжи...  даю  бессрочный  
                                                                           выходной...

Я  любви  твоей  не  жду,  
                                                             ты,  скучая,
Закружишься  в  вихре  страстном,
                                                                             может  быть...
Ничего  не  обещаю,
И  обиды  все  прощая,
Ухожу,  пока  ты  можешь
                                                                         отпустить...
16.02.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560347
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Олекса Удайко

Дзиґлик (загадка) *

             [i]  Той,  що  не  співає…[/i]

[b][color="#a80000"]…Залишилось  вам  вгадати,
що  за  пташечка  то  є…
Кліть    –    домівка,  та  не  грати,
не  співає,  та  клює!

Раз  співати  він  не  може  –  
слухачем  німим  стає…
На  ньому  сидить  вельможа  –
д’явол,  “слави”  кутюр’є.  

Та  не  бути  вже  на  троні
й  не  носить  царя  корон…  
Не  дістатися  Європи  –

Тута,  бач,  не  ті  канони…                                                                                                                                            
Дзиґлик    –  трон  для  чорта…  Опа!  –
жди    шикарних  похорон!

[/color]
[/b]
[i]16.02.  2015
________
*  Табуретка,    стільчик  без  спинки
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560316
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015


desert rose

Жаль…

Корю  себя  за  то,  что  первой  нарушила  общее  (наше)  молчание…  
ведь  твое  молчание  громогласнее  любых  слов.  
И  я  уже  не  питаю  иллюзий  о  твоей  участи  к  моей  судьбе…  
ты  просто  был  чертовски  добр  и  снисходителен,  
поэтому  проявлял  интерес.  
Но  он  был  слишком  поверхностным.  
Теперь  я  понимаю  это.  Твое  равнодушие  расставило  все  точки  над  ё.

Немного  жалею,  что  вновь  открыла  душу  постороннему  человеку.  
И  где-то  от  этого  покалывает  внутри.  
Но  я  просто  не  умею  по-другому…  

Или  все,  или  ничего.  

Как  часто  в  моей  жизни  всплывали  эти  строки  
и  решали  многое  на  нитке  судьбы.  
А  она  все  крутиться  и  крутиться  в  бережных  руках  Клото.  
Надеюсь,  еще  долго  будет  так  же  крутиться  
и  вытесывать  причудливые  фигуры  в  моей  жизни…

А  ты…  так  и  остался  таинственным  странником  
чужих  берегов,  
который  мог  бы  быть  мне  так  близок.  
Но  не  разрешил  этого.  

Жаль…




Клото    -    в  греческой  мифологии  "пряха";  старшая  из  сестер  мойр,  богинь  судьбы.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560361
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015


s o v a

розмальована ніч

знов  залишитись  на  хвилину
одну  мільйонну  разом  з  тим,
хто  невагомість  перекинув
легенько  кольором  вітрил...

під  паперовими  словами,
під  білим  аркушем  із  хмар,
відчути  дотики  омани
в  стрімких  обіймах  із  примар

десь  між  рядків,  у  нитках  неба,
клубком  наповнених  думок,
не  варто  сумніватись:  "треба?"...
зміст  заплітається  в  рядок

і  знову  зайві  треті-восьмі,
і  знов  кудись,  де  ще  не  час,
у  скриньці  "спам"  чекає  осінь,
партер  броньовано  для  нас

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560422
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Олекса Удайко

КРИШТАЛІ СЕРЦЯ

                                                                                 [b]  [color="#eb2121"]П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Ю
                                                                                                         всім      закоханим[/color][/b]

[i]                  Принципи  камашастри  (взамоєвідношень  між  чоловічим
     і  жіночим  чинниками  –  інь  і  янь)  як  одного  із  взірців  до-
     релігійної  духовної  культури  хвилювали  не  одно  покоління
     людей...  Чи  не  найголовнішим  принципом  камашастри  є  
     взаємопроникнення,  обмін  між    Інь  і  Янь  у  людей  різної  статі  
     як  джерело  прогресу,  отримання        задоволення  від  життя...  
           Сю  "тендітну"  тему  автором  нещодавно*  було  піднято  
     у  вірші,  що  перекликається  з  думкою  іншого  автора,  ключові  
     слова  якого  наведено  нижче.  Щоправда,  є  і  інші  погляди  
     на  цю,  здавалося  б,  добре  зрозумілу  проблему**.  
      Ризикуючи  знову  попасти  під  обстріл  "важкої  артилерії"  
     моїх  опонентів,  в  цей  святковий  для  даної  теми  день,  подаю  
     новий  варіант  вірша,  написаний  уже  у  новому,  5-стопному  ямбі.    
       
                                   Отдай  мне  капельку  души,
                                   Отдай!  И  ты  не  пожалеешь.
                                                                   Лариса  Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай  мені  хоч  крихітку  тепла  –                      
Я  відігріюсь  в  нім…  Нехай  зомлію,
Та  не  згорю,  як  ніч  моя,  дотла…
Лиш  засвічусь  від  іскорки  надії.

Віддай  свої  гіркоти  від  журби:
У  вирі  почуттів  я  їх  покраю  
І  в  гріб  навічно  покладу!    Аби    
Був  спокій  і  любов...    Заради  раю.  

Віддай  негоди  і  безхмарні    дні…  
А  ще  панянку-ніжність  у  додачу  –
Й  прокинешся...  немов  в  казковім  сні:
Я  всім  життям  своїм...  тобі  віддячу!

Віддай  любов,  та  вірність  не  поруш!  
Змурую  у  собі...  гранітну  пристань...
І  вирощу...  стокільканадцять    руж,
В  тобі  ж  відкрию...  безугавну  пристрасть.

...Та  ряст  топтати  радше  не  спіши:  
Піти  у  вічність  –  злим  навкір  –  успієш...    
Віддай...  кришталі  серця  і  душі!
Віддай!..  І  ти  не  пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01.  2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015


Это_я_Алечка

Мысли вслух…

Опять  рыдают  самолёты  моторным  воем  над  домами
И  небо,  сывороткой  мутной,  свернулось  в  лужах  под  ногами.
Хрипит  душа,  виски  сжимает  тревогой  каждый  божий  день
И  отрешенно  переходит  из  обреченности  в  мигрэ́нь…

                                                                   [b]    ***[/b]

Воюем.  Каждый  день  на  фронте.  С  собой  воюем  и  с  другими
Самоуверенно  и  дерзко  вооружившись,  но  нагими...
Пред  Божьим  праведным  Судом  равнее  равных  пан  и  нищий
Весь  срок  земной  к  Нему  идем  и  мимоходом  правды  ищем.




https://www.youtube.com/watch?v=iVIwFnYH2GE



https://www.youtube.com/watch?v=mdOoQoGvr-U#t=108









На  фото:  "Женщина-мыслитель",  скульптура    Санкт-Петербург

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557077
дата поступления 04.02.2015
дата закладки 15.02.2015


Lana P.

А де ж моя валентинка?. .

Здивувалася  хмаринка:
-  А  де  ж  моя  валентинка?..
Думала,  що  вітру  люба...
Він  смикнув  її  за  чуба
І  посипались  сніжинки
Людям,  наче  валентинки,
Візерунчастим  признанням,
Заіскрилися  коханням.                                                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559687
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015


OlgaSydoruk

Ты не поверишь сам себе…

Наступит  день,когда  уйдут  желания...
И  пустота  заполонит  все  уголочки  трепетной    души...  
Уйдут  куда  то  далеко...Откуда  нет  им  возвращения...
Другие  чувствовать  всё  будут  глубоко...
Оставят  по  себе    -  воспоминания,..и  ностальгию,..и  что  то  очень  ценное  ещё...
Без  них  труднее      утром  ранним  просыпаться...
Ты  не  поверишь  сам  себе...
И  солнышко  встречать,..и  ветру  незнакомому  распахивать  окно...
Ты  позабудешь  отражению  улыбаться,..не  огорчат  и  новые  тропиночки  за  ночь    морщин...
Уйдут  желания,..покинут  страсти...Их  было  столько  -  сколько  лет...
И  в  чтении  найдешь  отраду,утешение...То  удовольствие  -  задаром  и  для  всех!..
Мир  восстановится  в  душе,..вернется  и  спокойствие,..и  не  умрет  желание  жить!..
Когда  то  все  уйдут  желания...Их  унесут  года...
Своим  я  не  позволю  отправиться  в  далекий  путь...Останутся  со  мною  до  конца...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559655
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015


Lu57

МОВ КЛАПТИК ЩАСТЯ

Мов  клаптик  щастя,  посмішка  зрання,
Скипає  кава,  круасан  гарячий,
Коли  уже  душа    надміру  плаче,
А  погляд  щось  шукає  навмання...

Холодним  снігом  в  серці  заметіль,
Воно  болить,  порожнє,  як  бляшанка
Бо  віддало  тобі  все,  до  останку,
Собі  лишивши  той  пекучий  біль...

Де  порятунок,  кличу,  вісник  мрій?
Заплющу  очі,  чую  водоспади,
Змивають  залишки  гіркої  зради,
ЇЇ  в  сльозі  втопивши  дощовій...

Мов  клаптик  щастя,  руки  на  плечі,
В  полоні  ніжності  журливі  ноти,
Душі  твоєї  довгожданий  дотик,
Уявний  спалах  полум"я  свічі...
09.02.2015.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559831
дата поступления 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015


OlgaSydoruk

А я останусь прежней, . . как и ты…

Мне  говорили,что  желания  уходят...
Не  верю!..Странно  слышать...Только  не  мои!..
Пусть  остаются  до  конца,..терзают,мучают,..тревожат...
Без  них  не  интересна  жизнь,..  скучна...
Тускнеют  все  цвета...Все  мимо,..не  касаясь...
И  нет  в  душе  весны,..и  горизонты  далеки...
А  я  не  верю,..слышите?...Не  верю!..У  голубого  неба  не  отнимут  синевы...
Непотопляем    мыс  надежды...На  тех  же  координатах  счастья  маяки...
И  лучики  горячие  у  солнца,..и  теплота  твоей  ладони,..и  в  озере  моей  печали  столько  же  воды...
И  земляничный  привкус  поцелуев  не  смеют  с  губ  твоих  сорвать  лета!..
Пускай  желания  уходят...А  я  останусь  прежней,..как  и  ты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559653
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015


desert rose

І знову снишся…

І  знову  снишся…  вкотре  входиш  в  сон.
Твої  обійми  рідні  й  так  потрібні.
А  на  яву  бракує  знов  розмов
Отих,  де  ми  з  тобою  щирі  й  рівні.

Я  знову  сплю  і  мрію  про  слова,
Що  ти  ніколи  досі  не  промовив.
Від  них  у  мене  б  кругом  голова,
Хоча  для  інших  може  й  пустомови…

Я  знову  сплю.  Й  так  боляче  у  грудях.
Що  все  це  нездійсненне  у  реалі.
Але  той  сон  у  котре  по  полудні
Розвіється…

Чи  снитимешся  далі?...




Happy  Valentin’s  Dream!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559671
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015


Потусторонний

На войне как на войне.

На  войне  как  на  войне
подлость  ценится  вдвойне,
кровожадность,  вероломство
и  «дешёвое»  потомство.

На  войне,  как  на  дрожжах
пухнет,  бродит  дикий  страх.
Трупы  множатся  и  горе.
Всё  ужасно    априори.

На  войне,  как  в  том  аду,
в  топку  грешников  кладут.
А  из  праведников  варят
оскотинившихся  тварей.

На  войне,  как  в  страшном  сне,
что  не  плавает  –  на  дне.
Выживание  –  искусство,
убивающее  чувства.

На  войне,  как  у  людей,
состязание    идей.
Под  напором    пропаганды
даже  камни  девиантны.

На  войне  как  на  войне
победитель  на  коне.
Остальным  –  дышать  навозом
да  коситься  в  спину  грозно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559684
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015


OlgaSydoruk

Реальная история…

Те  мелочи  -  такими  важными  бывают,..без  слов  о  многом  говорят...
Забота,благодарность  окрыляет...
И  дорого  стоит  нежное  прикосновение  к  душе...
Обыкновенный  серый  день  зимы,..и  слякоть  под  ногами...
Мороза  нет,..но  струйка  пара  изо  рта...
Мы  под  руку  с  тобой  идем,..и  быстрыми  шагами,..мне  холодно  без  шапки,..и  замерзла  я...
И  вдруг  в  сторонке  -  женщина  с  цветами...К  ней  ноги  сами  понесли...
Примулы  цвета    радуги  и  три  горшочка  цикламенов...
Я  белый  выбрала,..а  взгляд  и  фиолетовый  к  себе  манил...
"И  что  там  думать,..красивые,..ты  хочешь?..  Покупаем  два..."
И  женщина  невольно  улыбнулась,..помолодела  на  десяток  лет...
А  я  еще  сильней  к  тебе  прижалась,..когда  под  руку  дальше  мы  пошли...
И  тоже  улыбалась,..не  видела  себя  со  стороны...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559360
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Богданочка

Ніч відрадою стала…

                                                                                           Джерело  мого  натхнення:  
                                                                             "  Сон  з  коханою  "  автор  Сокольник
                                                         http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559046

Ніч  відрадою  стала
у  марудності  днів...
Мов  вінок  виплітала  
із  намріяних  снів.
В  них  усе,  що  минуло  -
відродилось  в  цей  час.
Почуття,  що  поснули,
знов  осяяли  нас...
Ми  з  тобою,  як  діти
в  дивну  казку  втекли,
де  зірниці-софіти
небо  в  срібло  вдягли,
де  траву  колихає
в  темноті  вітерець,
і  цвіркун  нам  співає
в  резонансі  сердець...
Де  ми  разом  з  тобою
пальці  ніжно  сплели,
призабуті  журбою
спокій  свій  віднайшли...
Наше  вкрадене  щастя,
мов  окраєць,  в  руках.
Як  спокута  й  причастя,
нам  даровані...в  снах...

                                                                                                                 13.02.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559292
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Вячеслав Рындин

"Держите ложки…"

[b]Держите  ложки  –  Господа!!!      
_______
Похоже  –  да,  а  может  –  нет?!      
Коль  –  скоро  станется  обед,  
Поставьте  плошки  для  борща.
Для  восхищений  –  в  красный  цвет
Добавьте  дельный  аргумент
Сметаны  белой  –  широта
Украсит  плоскости  –  борта…
А  у  борта  –  блеснёт  чеснок
Как  тот  привязанный  венок
К  домашней  водочке  –  позволь
Принять  с  лихвой…  святой…  настой…
_______
Слюна  не  катится  в  тарелку,  
Она  велит:  Наоборот…                                      
Сложеньям  вкуса  в    переделках
Лететь  друг  дружкой  –  прямо!  –  в  рот…[/b]

13.  02.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559409
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


ТАИСИЯ

ТАЙНЫЙ ЗНАК.


Ушёл  из  жизни  он  с  улыбкой.
Вернуть  любимого  –  утрачен  шанс.
Разлука  стала  роковой  ошибкой.
Оборвана  струна  -  не  спет  романс…

Он  обещал  прислать  ей  тайный  знак,
Чтоб  успокоить  раненую  душу.
Когда  на  небе    воцарится  мрак,  –
Луч  света  темноту  нарушит.

Сквозь  сон  приходит  озарение
И  радость  снова  льётся  через  край:
Хоть  на  короткое  мгновение
Увидела  она  цветущий  рай…

С  тех  пор  в  её  душе  царит  покой
Включилась  связь  влечения  сердец.
Общаются  два  мира  меж  собой.
Об  этом  позаботился  Творец!

Ещё  при  жизни  верные  сердца
Между  собой  должны  договориться,
Чтоб  вечерами  ожидать  гонца…
Мелькнёт  сквозь  мрак  далёкая  зарница.

И  тот,  кто  терпеливо  будет  ждать
Сигнал  из  параллельных  нам  миров,  -
Не  будет  в  одиночестве  страдать.
Ранимая  душа  воспрянет  вновь.

13.    02.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559424
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Кадет

Символика гортензий

Я  рос,  когда  всем  было  недосуг,
Когда  вовсю  резвились  паровозы…
Когда  ещё  не  клали  в  колбасу
Отходов  производства  целлюлозы...

Когда  стучали  лихо  в  домино
И  тихо  на  соседа  по  подъезду…
Когда  из  кружки  пиво  и  вино
Под  лозунгом  к  очередному  съезду…

Когда  кругом  одно  двойное  дно
И  только  настоящие  морозы…
И  валенки  на  танцы  и  в  кино,
И  лирика  в  тисках  суровой  прозы…

Когда  до  темноты  гоняли  мяч
И  вышивали  крестиком  салфетки…
Когда  невесте  на  руку  -  калач,
А  в  Новый  год  -  стишок  на  табуретке…

Учил  нас  дидактический  букварь
Искоренять  мещанские  привычки…
А  бабушки  слезились  на  алтарь,
На  всякий  случай  запасая  спички…

По  кругу  время  вертят  годы  вскачь,
Поистрепался  прейскурант  претензий…
Никак  не  получается,  хоть  плачь,
Расшифровать  символику  гортензий…

февраль  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559389
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


OlgaSydoruk

Лизал огонь странички со стихами…

Лизал  огонь  странички  со  стихами...
Они  сгорали,как  в  костре  опавшие  ,отжившие    осенние  листы...
Их    отдали  огню  в  отчаянии,  дрожащими  руками...
А  как  страдали  сердцем,..как  душой  любили  долго  их...
Слова,как  на  голгофу  шли  от  первой  до  последней  строчки...
Огня  атака  яростней  и  горячее  оказалась,..и  сильнее,чем  они...
Дожди  осенние  не  помогли  слезами,..и  ураганы,и  метели...нет,..не  помогли...
За  несколько  мгновений  все  слова  сгорели,..и  в  пепел  превратились,..с  дымом  в  небеса  ушли...
И  только  губы  помнили,..как  поцелуи  смаковали,..как  трепетно  они  звучали  поутру...
А  что  осталось?..Пустота  в  душе  осталась,..и  сумерки,..  и  стали  милыми  они...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558635
дата поступления 10.02.2015
дата закладки 13.02.2015


OlgaSydoruk

Рождается талант - находится поклонник…

Рождается  талант  -  находится  поклонник...
Творит  талант  по  зову  сердца  чудо  для  тебя...
Не  занимать  и  вдохновения  таланту,..все  откровения    на  кончике  пера...
В  тугой  их  узелочек  переплетет  судьба  не  понарошку...
Один  и  тот  же    интерес,..и  хлеб,..вода...
Таланты  не  жалеют  сердца,..и  душу  приоткроют  без  стыда...
И  в  страсти  пламени  сгорят  самозабвенно...Биение  сердец  пульсирует  в  веках...
Поклонники  за  истину  им  рукоплещут...Талант  -  он,  как  на  небе,  яркая  звезда...
Находят  их  поклонники,как  звезды,астрономы...
Виват  талантам!..Восторг  и  трепет  вызывает  красота...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559170
дата поступления 12.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Валентина Ланевич

Хвилює спомин раптом душу.

Хвилює  спомин  раптом  душу,
Вдихаю  запах  твого    тіла.
Тепло  руки  забрало  стужу,
Свічею  я  палахкотіла.

Вслухалася  у  стукіт  серця,
Свого  в  твоє  переливала.
І  розтікалася  живиця,
Тебе  в  собі  я  пізнавала.

Здавлює  щем  тривоги  груди:
Я  виживу,  я  вернусь,  чекай.
В  часи  непевності  та  скрути,
Боже,  милого  оберігай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558547
дата поступления 09.02.2015
дата закладки 11.02.2015


boroda171

17 глоточков коньяка

Ты  заметил,  старик,  не  пишу  я  давно…
И  чужих  –  не  читаю  творений.
Есть  причины.  Одна  из  них  –  это  вино,
Ничего  лучше  нет  для  забвений!

Моё  сердце  война  разорвала  в  клочки…
Не  до  лирики  тут,  не  до  блюза.
Захмелев,  лишь  бессильно  свои  кулачки
Всё  сжимает  субтильная  Муза…

А  вторая  причина  –  в  коротких  волнах
Виртуальный  побег  от  реалий,
Где  багровое  небо  корёжит  размах
Безобразных  славянских  баталий…

Впрочем,  что  это  я?  Как  всегда,  не  о  том…
Разве  можно  –  сегодня!  –  про  это?
В  кои  веки  решил  пообщаться  с  братком,
С  днём  рожденья  поздравить  поэта!

Вы  не  ждите  напрасно  в  эфире  меня,
Мои  дальние  корреспонденты!
В  глушь  подамся,  камин  разожгу,  у  огня
Сяду  пить,  бормоча  комплименты.

Можно  долго  смотреть,  как  играет  огонь.
Волшебство!  Я  его  не  нарушу…
Согревает  коньяк  в  моей  рюмке  ладонь,
Греют  воспоминания  душу.

Не  забуду  я,  друг,  твой  апрельский  вояж,
Разговоры,  шашлык  на  пригорке.
Ах,  шедевр!  –  Окунёвки  прелестен  пейзаж,  –
Милый  север…  Я  в  диком  восторге!  

Тумблер  –  щёлк,  и  негромко  в  ночной  тишине
Заиграет  маэстро  Бон  Джови…
И  в  потемках  –  вдвоём  мы!  –  почудится  мне,
Ведь  с  тобою  мы,  брат,  одной  крови!

За  тебя,  дорогой,  и  за  твой  юбилей!
Когда  гости  там  схлынут  гурьбою,
Приглуши  телевизор,  вновь  стопку  налей,
И  я  мысленно  чокнусь  с  тобою!

Помолчим,  улыбнёмся  друг  другу  опять,
Стихнут  бури,  дружище,  я  знаю!
И  смогу  тебя  снова  за  плечи  обнять,
А  сейчас  –  я  всем  сердцем  желаю,  –

Не  болей,  старина,  не  хандри,  не  грусти,
Мудрый  возраст  –  расцвет  для  поэтов!
Ещё  множество  планов  зажато  в  горсти,
Строгих  рифм  и  смешных  пируэтов…

Философские  строки,  лихой  оборот
Пусть  рождают  восторгов  лавины,
А  тропа,  брат,  народная  не  зарастёт,  –
На  твои  любоваться  картины!

Кисти  мастера  всех  восхитит  полотно,
Где  навеет  сюжет  тебе  внучек…
И  замрёт,  заглянув  мимоходом  в  окно,
В  изумлении  солнечный  лучик!

Помню,  я  был  в  гостях  и  портрет  повидал,  –
Недоступный  широкому  кругу…
Ну-ка,  рюмки  поднимем  за  оригинал,
За  твою  боевую  подругу!

Пусть,  брат,  будет  дальнейший  твой  жизненный  путь
Только  радостями  насыщаться!
Хорошо,  если  б  смог  и  ко  мне  завернуть,
Чтоб,  как  встарь,  –  посидеть,  пообщаться…

Берегу  я  давно  уже,  Юра,  коньяк  –
Настоящий  армянский,  замечу…
Жаль,  вот  –  целых  два  года  с  тобой  ну  никак
Мы  не  сделаем  новую  встречу!

Будь  здоров,  дорогой!  Коль  в  бутылке  чуток,  –
Значит,  вот  и  конец  монолога…
За  твои  шестьдесят!  –  мой  последний  глоток.
С  уважением  –  некто  Серёга…

10  февраля  2015  -  Кадету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558676
дата поступления 10.02.2015
дата закладки 11.02.2015


корозлик

люби мене

не  відпускай  мене...  ніколи!  удержи...
нехай  нам  вітер  долі  допоможе,
очікувань  нехай  підсушить  сльози,
а  ти  мене,  мов  вперше,  полюби;
до  ранку  пести  тіло  моє  й  душу,
цілунками  ритмуй  серцебиття...
тобі  віддала,  в  полон,  я  життя,
тобі  роками  вірно  й  мовчки  служу…
люби  мене  на  скільки  стане  сил!
нарешті,  милий,  я  у  супокої  -
із  небом,  тебе  виграла  в  двобої...
люби  мене,  ніхто  як  не  любив…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558160
дата поступления 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


s o v a

плечом к плечу

и  нескладная,  и  простывшая,
вероятней  всего,  не  пившая,
мысль  чудная,  мечтой  подбитая,
рюмкой  шотов  на  вздох  прочитана.
златокудрые  пески  времени,
так  же  ветрены  и  без  племени,
так  же  песни  читают  с  нотами,
обнимая  за  душу  строками


так  врывается  снег  под  утро,
оставляя  всем  снам  минуты
и  по  клавишам  дня  и  ночи
не  спеша  дарит  между  прочим
то  возможность  вернуться  морем
среди  неба,  огней,  просторов,
то  неспешно  зажечь  свечу,  
помолившись...  плечом  к  плечу


перекрёстки,  огни,  туманы,
не  гони  меня,  в  этой  манне,
мой  Ремарк  тишины  романов
я  совсем  не  читала  Манна...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558229
дата поступления 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


OlgaSydoruk

На карте нет его совсем…

После  прочтения...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557195


Тот  город  вырос    в  подсознании,..свежо  его  дыхание    под  темным  небом  всех  воспоминаний!..
В  нем  мелочь  каждая  на  месте,..  что  то  значит...Он  полон  испытаний!..
И  заслужить  там  проживание    -  награда...Входной  билет,..джекпот  ...  там  не  пройдет...
И    честь  взамен  не  просят,..и  жизнь  не  просят  отдавать  взамен...
Не  каждому  приходится  и  жребий  бросить...
Там  нет  кривых    дорог,..и  раскуроченных  асфальтов,..и  зазеркалья  амальгама  там  живая...
Мосты  там  радугой  сияют  и  берега  все  постоянны,..там  воздух  сладок...
И  ничего  не  ставится  на  кон...
И  нет  там  судеб  искалеченных  и  душ  печальных,..и  виноватых  и  обиженных    не  встретишь  ...
Название  его  известно      -"  Город  грез"...На  старой  карте  полушарий    он  стерт  от  лишних  прикасаний  ...
И  потому  грустят    и  плачут  по  ночам...
А  ветер  все  мечты  уносит  за  далекий  горизонт...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557681
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 07.02.2015


Борисовна

ПАЛЬТО

             

                 Выросла  я  в  небольшом  провинциальном  городке  на  Одесщине,  и  ,  хотя  все  жили  тогда  в  общей    могучей  стране,  догадывалась,  о  существовании    неких    негласных  пограничных  пределов.    Для  меня,  к  примеру,  такой  заграницей    в  ту  пору  была  Молдавия,  -  вроде  бы  и  рядом,  но  посещение  ее  было  событием  планетарного  масштаба,  -  притягательным,  вожделенным.  И  повод  посетить  ее  подвернулся  неожиданно.  В  Молдавию  перевели  служить  дядю  Толю,  мужа  младшей  сестры  отца.  Мечта  сразу  обрела  реальные  черты.  "Мы  едем  к  Клавке,  -  сказал  папа.  -  И  ты  с  нами!"  -  это  уже  было  обещано  мне.                                                                                                          Воинская  часть  размещалась  в  красивейшем  месте  -  на  зеленых  склонах,  прямо    над    Днестром.  Там  я  увидела  веселые  голубые  хатки  с  ухоженными  подворьями,  стройные  ряды  садов  и  виноградников,  каруцы*,  запряженные  кудлатыми  лошаденками  и  рыжими  осликами,  важно  пересекающими  проезжую  дорогу  несметными  полчищами  гусей,  чумазую  детвору,  уже  в  раннем  возрасте  знающими  иностранный  язык  -  молдавский!    Мне  было  10  лет.  Меня  удивляло  все!  
                     В  воскресенье  мы  с  папой  посетили  районный  центр  -  Дубоссары,  где  купили    чудесное  демисезонное  пальтишко  -  зеленое,  легкое,  с  круглым  воротничком    и  -  к  моей  радости  -  несколькими  карманами!    Много  позднее,  оказавшись  жительницей  этой  удивительной  маленькой  страны,  я  убедилась,  что  Молдавия  всегда  славилась  умением  создавать  для  детей  прекрасную  одежду,  за  что  моя  подруга  даже  величала  ее  "чадолюбивой",  поскольку  подарки  всем  знакомым  малышам  всегда  привозились  из  этой  республики.  
                   Лето  заканчивалось,  и  я  с  нетерпением  ждала  наступления  осени,  чтобы  удивить  подружек  в  школе  своей  обновкой  -  зеленым  пальто  -  не  обычной  детской  теплой  одежкой,  а  настоящим  произведением  швейного  искусства    из  столичного  Дома  моделей!    Осень,  однако,  выдалась  короткой  -  пальто  я  надела  всего  несколько  раз,  резко  наступившие  холода    заставили  сменить  легкое  пальтишко  на  теплую  одежду.  
                   Наша  старая  школа  не  вмещала  всех  учащихся,  занятия  проходили  в  две  смены,  и  районное  начальство    распорядилось  начальные  классы  переселить  в  пустовавшее  днем  здание  местной  вечерней  школы.  Как  же  там  оказалось  замечательно  -  просторно,  светло,  парты  высокие,  что  позволяло    прекрасно  прятаться  за  ними  во  время  перемен!  На  большом  перерыве  в  школу  привозили  бесплатное  молоко,  хватало  всем,  за  ним  не  приходилось  тесниться  в    прежнем  школьном  буфете.  Перемену  даже  можно  было  иногда    затянуть  минут  на  десять,  чтобы  успели  позавтракать  все.  Отдельной  планетой  существовали  мы  в  этом  здании!    А  еще  рядом  со  школьной  площадкой  рос  молодой  сад.  Плодоносящих  деревьев,  однако,  там  было  мало,  но  горькая  лесная  черешня,  груша-дичка,  пушистые  клены  так  радовали  свежей  зеленью  с  приходом  весеннего  тепла!  
               Никогда  не  забыть  мне  самого  необычного  события    той  весны!  День  был  ярок  не  только  от  умытого  весенним  дождем  солнца,  но  и  от  ошеломляющего  известия  по  радио:  Человек  в  космосе!  Наш!  Советский!  И  зовут  его  так  звучно  и  просто  -  Юрий  Гагарин!  
                     Ликованию  нашему  не  было  предела!  Уроки  были  сорваны,  и  никто  никого  за  это  не  распекал!  Мы  бесились  в  школьном  саду,  орали  так,  что  наверное    и    в    высоком    космосе  было  слышно:    Гагарин!  Ура!      Домой  я  вернулась  поздно,  -  расхристанные  косички,  надорванное  крыло    форменного  передника,  замызганный  от  подбрасывания  вверх  и  шлепанья  во  влажную  траву  портфель.  Мама,  успевшая  к  этому  часу  прийти  с  работы,  тоже  была  в  хорошем  настроении  и  совсем  не  сердилась  на  растрепу  дочку.
                 Утром,  отправляясь  в  школу,  вдруг  обнаружилась  пропажа  пальто.  Нового!  Зеленого!  Заграничного!  Размазывая  слезы  по  щекам,  я  вспомнила,  что  накануне,прыгая  от  восторга,  разгоряченная  и  возбужденная,  я  оставила    его  на  суку  в  саду!  В  три  прыжка  я  примчалась  в  школьный  сад,  хотя  нередко  опаздывала  в  школу  из-за  рассеянности  и  всевозможных  неотложных  событий,  происходивших  в    пути.  К  моей  радости  пальто  спокойно  дожидалось  меня  на  ветке.  Я  сняла  его,  отяжелевшее  от  утренней  росы,  и  с  замершим,  успокоенным  сердцем  прижала  к  лицу.  
                   Восторг  вчерашнего  события  был  сильнее  искушения  прибрать  к  рукам  детское  пальтишко,  хотя  через  школьный  сад  по  широкой  тропе  проходили  сотни  людей,  сокращая  путь    после  рабочего  дня.  Скорей  всего,  его  никто  и  не  заметил  на  дереве  в  тот  день.
                   Посещая  спустя  годы  небольшой  украинский  городок,  я  прохожу  по  улицам  детства.  В  старом  здании  вечерней  школы  разместился  офис  какого-то  местного  предпринимателя,  школьный  сад  безжалостно  вырублен  в  пользу  невзрачной  постройки  службы  энергосбыта,  детские  пальто  и  другая  одежда  перестали  считаться  дефицитом,  но  верится,  что  прогрессом  управляют  Юрки,  рожденные  в  том  знаменательном  году!

*  каруца  -  молд.  -  крестьянская  телега.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557912
дата поступления 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015


НАДЕЖДА М.

Подари мне Аленький цветочек…

Подари  мне  Аленький  цветочек.
На  полях  из  сказок  отыщи.
Напиши  стихами  пару  строчек,
Сделай  праздник  для  моей  души.

Знаю,  что  зима  с  холодной  вьюгой,
И  цветы  под  снегом  еще  спят.
Им  тепло  под  белоснежной  шубой...
Но  цветочек  мой  я  буду  ждать.

Если  серце  теплится  любовью,
Пусть  в  душе  зардеется  весна.
Пусть  снежинки  потекут  водою,
Разбуди  цветочек  ото  сна.

А  когда  услышишь  птичек  трели,
Ты  сорви  и  спрячь    возле  души.
Не  страшны  тогда  ему  метели
Краткий  путь  ты  к  сердцу  отыщи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557901
дата поступления 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015


Олекса Удайко

ЖІНКА НЕЗЕМНОЇ КРАСОТИ

                 [i]Невдовзі  християнське  свято
                 Святого  Валентина!  Кожен  зараз  
                 в  роздумах  -  що  подарувати  в  день
                 з  а  к  о  х  а  н  и  х...  Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]

[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка  йде  неквапним,  тихим  кроком…
Їй  би  ще  воліти  і  цвісти…  
І  спитав  Я,  наче  ненароком:
     –    Що  б  хотіла  мати  в  сей  день  ти?    
 Он  дивись,    бурує  п’яний  вітер,  
мов  гультяй  невгавний  –  Дон  Кіхот…
Він  тебе  доставить  на  край  світу
до  нових,  незвіданих  висот!

     –    А  мені  не  треба  світ  казковий,
дай  хоч  той,  реальний…  Та  навік!
Щоб  утішив  ранок  смерековий
й  вечір…  теплий,    щирий,  без  доріг.
Там  могла  б  я…  серцем  посміхнутись
у  одвіт…  на  усмішку  твою…
і  до  тебе…  ніжно…  пригорнутись,
щоб  тебе  кохати…  Я  молю.  

   –    Подаруй  освідчення  в  коханні,
щоб  умить…  піднятись…  в  небеса…
і  повідай…  всі  свої  страждання…
і  земні…    приборкай    чудеса.

   –    Ти  ж  даруй    мені  цупку  основу,
щоб  здійснити  сонми  тайних  мрій:
чоловіче  непорушне  Слово  –
без  колізій…  пафосних  затій.  
І  лелій  мені  присвяти…  Та  –  не  прозу      
звичного,    буденного  життя.
Теплі  дні  –  не  зимові  морози,
чистоту  думок,  а  не  сміття!

Подаруй  мені  блаженство  тиші,
лоскіт  світла…  прохолодну  тінь,
гру  прибою,  що  розколе  хвищу    
об    грайливу…  побережну  рінь.
Хай  дарунком  буде  шепіт  вітру  –
Леготу,    що  в  полі  шелестить
колосками  й  волошковим    цвітом.        
 І  яси…  
                             небесної…      
                                                                         блакить.
                                   
Ніччю  прихили    зіркове  небо,          
щоб  щасливим…  падало…  дощем.
Я  прилину  росами…  до  тебе
В  ранок  наш,    де  серць  медовий  щем.  
                                       ______              
 …Небо  і  земля,    підвладні  року*  –    
 тішаться…  в  обіймах…  два  світи…
По  землі…    іде…  неквапним  кроком        
Жінка…  Неземної…  Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля,  судьба.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 07.02.2015


Дід Миколай

Зима


Ще  вчора  сіру  стежку  замело,
Зима  послала  в  полі  скатертинку.
Хтось  в  ополонці  виправ  полотно
І  змалював  у  Господа  картинку.

О  боже  мій,  яка  краса,
Мене  сьогодні  вранці  чарувала.
Нам  дарували  чудо  –  небеса,
Сердечко  в  грудях  дяку  калатало.

Дарунок  цей  із  царства  запорош,
Гілки  вишневі  пальцями  хапали.
Вдягали  білий,  білий  макінтош
З  хмаринок  білих  настрій  нам  черпали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557584
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 07.02.2015


Потусторонний

Небесное.

Облака  по  небу  пробегают,
времени  листая  календарь.
По  судьбы  неведомому    краю,
пронося  небесную  печаль.

Прячут  солнце  в  призрачные  формы,
создавая  царство  из  теней.
Для  людей  не  вписываясь  в  нормы
чистой  откровенностью  своей.

Можно  долго,  тихо  любоваться,
постигая  мыслей  круговерть.
Верить  в  заблужденья  святотатца,
бренным  подперев  земную  твердь.

Только  мне  всё  чаще  небо  снится…
Будто  бы  я  в  чём-то  виноват,
вглядываясь  в  памятные  лица
так  и  не  вернувшихся    назад.

Может  это  маетные  души
завершают  прерванный  полёт?
Ветер  поднебесья  плавно  кружит
горестно  –  печальный  хоровод.

Почему-то    хочется    скорее
к  ним  на  встречу  вырваться  из  пут.
Может    потому,  что  не    умеем
мы    ценить  потерянных    минут.

Или  от  чего-то  разучились
понимать,  что  жизнь  у  нас  одна?
В  ней  мечты    о    серый    быт    разбились,
да    изнанка    грязная    видна.

Может    потому,    что  уничтожен
путь,    ведущий    к    Богу    злым    быльём?
Кажется  судьба  тяжёлой  ношей
лишь  когда  святое  предаём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557430
дата поступления 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015


OlgaSydoruk

Когда устанет ангел сизокрылый…

Когда  устанет  ангел  сизокрылый  от  суеты  мирских  забот  и  на  минутку  сложит  крылья...
Беда  случится,..мимо  не  пройдет...
Тот  рок  судьбы  -  неумолимый...И  каждый  шаг  неосторожный,..каждый  вздох  он  стережет...
На  самом  главном  перекрестке  жизни:  где  две  дороги  -  светлая  одна,..другая  тьма  и  мрак...
Исполни  миссию  свою  ты  до  конца,бесценный  ангел  милый...
И  сбереги  любимых  сердцу,..дорогих...
Померкнет  свет  в  глазах,..и  ни  кусочка  голубого  неба  им  не  увидеть  без  тебя...
Смерч  смертный  унесет  с  собой  родную  душу,..
А  ветер  разметает  пепел,..не  оставит  и  следа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557382
дата поступления 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015


Кадет

Мёртвая точка

Лоскутный  мир  разорван  на  кусочки,  -
Не  уберечь  больших  и  малышей…
Им  по  мозгам  стучат  и  днём,  и  ночью
Заливистые  трели  калашей…

Мой  разум  правят  СМИ  опасной  бритвой,  -
Мол,  не  напрасно  гибнут  пацаны…
А  я  боюсь,  что  никакой  молитвой
Не  искупить  нам  дефицит  вины…

Простите  мне  шальные  многоточья,  -
Что  делать,  коли,  так  сильны  вруны?..
Каким  ещё  умом  нам  склеить  клочья  
Досель  не  оперившейся  страны?…

Не  поздно  никогда  призвать  к  ответу
Того,  кто  крутит  маховик  войны,
И  кто  с  артиллерийского  лафета
Шлёт  по  домам  подарки  сатаны…

Но  время-сволочь  не  даёт  отсрочки
И  не  врачует  раны  ни  шиша…
И  тупо  зависает  в  мёртвой  точке
Вконец  изнемождённая  душа…

февраль  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556927
дата поступления 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015


miss Blues

Гениям… ответ

Дмитрий  Быков

Родина-мать  изменила  стране.  Надо  привлечь  ее  так  или  этак.  Душно  ей,  видишь  ли,  в  тяжкой  броне.  Жалко  ей,  видишь  ли,  собственных  деток.  Самое  время  нашла  изменить,  в  прошлом  апреле  спасая  Украйну:  стала  фашистам  в  посольство  звонить,  слыша  в  маршрутке  военную  тайну!  Флеминга  Яна  достойный  сюжет  —  ехала  там,  услыхала  случайно…  Наших  солдат  в  «Новороссии»  нет,  это  и  есть  наша  главная  тайна.  Что  же  ты  делаешь,  Родина-мать!  Время  сажать  тебя,  честное  слово:  ты  же  должна  семерых  поднимать  и  одного,  между  прочим,  грудного,  —  вырастить  честно,  в  покорстве  святом,  гордо  корябая  ложкой  по  днищу,  чтобы  по  первому  зову  потом  всех  их  отдать  на  кровавую  пищу.  Что  ты  себе  позволяешь,  страна,  в  будущем  скором  политкаторжанка?  Это  не  игрища  —  это  война.  Ты  хоть  подумай,  кого  тебе  жалко!  Моду  взяла  —  состраданье  к  сынам…  Ты  их  укладывай  в  землю  слоями!  Ты  говоришь  —  пожалела  славян?  Это  хохлы,  а  они  не  славяне.

***

Алла  Войцеховская

Ты  гениален,  Димочка,  спору  нет,  но  как  и  все,  понимаешь,  не  идеален.
Главное  в  жизни  гениев  сытный  обед  или  маска  "творца"  а-ля  Вуди  Ален?

А  "детки"  сегодня  сидят  по  домам,-  тёмных  подвалов,  конечно,  на  всех  не  хватило.  
Когда-нибудь  видел  глаза  умирающих  мам?  В  них  слёзы  Любви,  а  это  великая  сила...

Ты  прав,  "это  не  игрища  -  это  война"!  Всё  как  всегда  -  воюют  Америка  и  Россия.
Знаешь,  а  русским  хохлам  нужна  тишина.  Они  не  славяне?  Но  ведь  и  ты  не  Мессия...


"Ты  хоть  подумай,  кого  тебе  жалко"  Если  детей,  их  тут  заживо  кинули  в  топку...
Мне  уже  шестьдесят,  и  зовут  меня  Алькой,  я  пишу,  и  все  чувства  сложены  в  стопку.

Как  бомбят  и  из  градов  стреляют,  гады!  А  в  заложниках  бабушки,  женщины,  дети...
Только  разве  об  этом  гении  знают...  Кто-то  всё-таки  должен  за  это  ответить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556582
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Это_я_Алечка

СКРЯБИН. ПОСЛЕДНЕЕ ИНТЕРВЬЮ

https://www.youtube.com/watch?v=Edyvz_Xccfs

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556697
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


tatapoli

ДАРЕМНІЇ СЛОВА (Л. О. Рубальська)

https://www.youtube.com/watch?v=YfswqL1W9pU&spfreload=10

         "Напрасные    слова"

Плесните  колдовства  в  хрустальный  мрак  бокала.
В  расплавленных  свечах  мерцают  зеркала,
Напрасные  слова  -  я  выдохну  устало.
Уже  погас  очаг,  ты  новый  не  зажгла.

Напрасные  слова  -  виньетка  ложной  сути.
Напрасные  слова  нетрудно  говорю.
Напрасные  слова  -  уж  вы  не  обессудьте.
Напрасные  слова.  Я  скоро  догорю.

У  вашего  крыльца  не  вздрогнет  колокольчик,
Не  спутает  следов  мой  торопливый  шаг.
Вы  первый  миг  конца  понять  мне  не  позвольте,
Судьбу  напрасных  слов  не  торопясь  решать.

Придумайте  сюжет  о  нежности  и  лете,
Где  смятая  трава  и  пламя  васильков.
Рассыпанным  драже  закатятся  в  столетье
Напрасные  слова,  напрасная  любовь.

         [img]http://i016.radikal.ru/1502/04/2776e3458196.jpg[/img]

       "Даремнії    слова"

Даремнії  слова  –  неправди  знак  по  суті.  
Даремнії  слова  неважко  говорить.
Даремнії  слова  –  ви  їх  не  перес́удіть.
Даремнії  слова.  Я  маю  догоріть.

Хлюпніть  у  келих  чар,  примарний  світ  кришталю.
Вже  свічі  мерехтять  розталі  в  дзеркалах.
Між  нами  згас  вогонь  -  даремних  слів  не  стало.
А  новий  -  запалить  ти  так  і  не  змогла.

Дзвіночок  у  воріт  не  буде  вам  бриніти,
І  не  запл́ута  слід  мій  крок,  що  так  спішить.
Ви  першу  мить  кінця  не  дайте  зрозуміти,
Даремних    долю    слів  не  поспіхом  вершить.

Придумайте  сюжет  про  теплу  ніжність    літа,
Де  зім’ята  трава  і  сяйво  волошко́́́́ве.
Розсипаним  драже  закотяться  в  століття
Даремнії  слова,  даремная  любов.




.



















 





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556551
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


s o v a

никовойный портрет)

блюз  январских  дождей,
перекрёсток  желаний,
мы  давно  пили  эль,
под  седые  туманы...

городские  цветы  
и  романсы  по  встречным,
год  считали  за  три
путешествия  к  млечным
звездам  времени  года
вероятности  мнимой,
под  аккорды  дороги...
крохой  нежной  и  милой

джаз  полночных  разлук,-
зимний  повод  остаться,
без  подсказок  числу
в  миллион  комбинаций,
троеточие  слов-
это  было  однажды,
не  считая  часов,
из  героев  бумажных



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556522
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Ірина Лівобережна

В дождь

Длинной  щёткою  -  дождь  по  лужам.
Опускается  темнота.
Ты  мне  -  нужен.  Сегодня  -  нужен.
За  завесой  готова  ждать
Дождевой.  Небосвод  сереет...
Ярче  -  лампочек  огоньки.
Я  болею.  Всегда  болею,
Без  касаний  твоей  руки.
Без  горячего  поцелуя,
Без  объятий  твоих  тепла.
Приходи.  Терпеливо  жду  я.
Ведь  всю  жизнь  я  тебя  ждала́.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556171
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Lu57

ОТРАЖЕНИЕ

После  прочтения  стихов"Потустороннее"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265109  
                                                 Автор  Потусторонний.

Посмотреть  в  отраженную  суть
Мне  бы  тоже  хотелось,
Открывая,  глубины  глубин...
Замерев,  осторожно  вздохнуть,
Осознав  свою  зрелость,
Собирая  фрагменты  картин...

Тех,  невидимых  мне,  почему,
Ведь  они  существуют?..
Обесточив  познаний  рывок,
Отражение  чье,  не  пойму?
Только  память  рисует,
Извлекая  из  боли  урок.

Присмотрюсь,  время  падает  вниз,
Заливая  потоком,
Прошлых  дней  череду,  не  догнать.
Чей  коварный,  гадаю,  каприз?
И  стою,  одиноко...
Божий  умысел?..  дать  или  взять?...
31.01.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556160
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Потусторонний

Потустороннее.

Я  смотрю  в  отражённую  суть,
глядя  прямо  в  себя  с  расстояния.
Мне  бы  в  омут  фантазий  нырнуть,
расширяя  границы  сознания.

Знаю  я,  пребывание  там,
это  нечто,  за  гранью  обычного.
Упаду,  прикоснувшись  к  рукам,
 там,  за  зеркалом,  в  ауру  личного.

В  ощущениях    нет    глубины,
существуют  лишь  мысли  и  странности.
Что  -  то  очень  похоже  на  сны,
но  лишённое    глупой  бездарности..

Лабиринтами  сотканный  путь,
манит  добрым  свеченьем  -  знамением.
Невозможно  в  него  не  шагнуть,
Как  нельзя  задержать  вдохновение.

Время  там  не    идёт  по  пятам,
цепи  жизни  доверив  Спасителю.
По  ту  сторону  выстроен  храм.
Но,  не  каждый  достоин  обители.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265109
дата поступления 14.06.2011
дата закладки 01.02.2015


Амелин

На могиле Сергея Есенина

На  барельефе  он  –  Сергей  Есенин,
застывший  в  белокаменьи  Поэт.
Но  видится  в  росе,  в  берёзках,  в  сене…
А  здесь  –  как  будто  бы  в  снега  одет.

Наверное,  его  в  России  ждали,
как  ждут  зачем-то  в  полумраке  свет.
Стихи  вдруг  так  по  жизни  зашагали,
как  не  шагали  около  ста  лет!

Душою  оттолкнувшись  от  Рязани,
он  пел  про  край  берёзовых  надежд,
но  сам  –  не  одолел  всех  испытаний,
не  одолел  чинуш  всех  и  невежд.

Назвавшись  и  гулякой  и  повесой,
порою  хулиган  и  баламут,
пронёсся  он  по  городам  и  весям,
а  здесь  обрёл  последний  свой  приют.

На  постаменте  скромные  две  даты:
рожденья  дата,  рядом  –  дата-смерть.
Вот  только  режет  душу  –  «двадцать  пятый!»,
когда  Поэту  ДАЛИ  умереть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388259
дата поступления 28.12.2012
дата закладки 01.02.2015


Амелин

Живым и павшим

Мне  сегодня  опять  не  спится:
окунаясь  в  тот  страшный  год,
вижу,  как  с  похоронок  лица              
проплывают  за  взводом  взвод.  

Сорок  первый  и  сорок  пятый…
Между  ними  -  огромный  срок!                
Смог  воскреснуть  Христос  распятый,
а  из  тех  так  никто  не  смог…                                  

Все  они    в  той  войне  остались,
кто-то  с  датой,  но  больше  -  без…
И  как  мы  внизу  "окопались"  
наблюдают  теперь  с  небес.                                        

Вы  простите  нас,  если  можно,
что  мы  жить  здесь  без  вас  должны,  
развернуть  никак  невозможно
переправу  назад,  с  войны.                                      

Но  в  ответ  я  слышу  молчанье…
Словно  в  горле  застрял  комок!                                          
В  дальнем  эхе  -  баб  причитанья                          
и  тяжёлый  нам  всем  упрёк.

Так  давайте  помянем  павших,
чтоб  они  позволяли  жить
здесь,  где  осень  листвой  опавшей
вновь  безбожно  начнёт  кружить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344908
дата поступления 19.06.2012
дата закладки 01.02.2015


OlgaSydoruk

Вы свечечку зажгите

Туда  весь  смотрит  мир,  дыхание  затаив,..где  человек  ничто,..живая  лишь  мишень...
Лампадку  зажигают  и  свечечку  в  окне,..и  плачут,..проклинают,..и  стонут  в  тишине...
Кто  завтра  будет  целью,..какой  микрорайон,..какой  троллейбус,поезд,..какой  перрон,вагон?..
Маршрутку,школу,..детский  сад  стереть  легко  с  земли...
И  с  матюком  отправить  в  ад,..не  чувствовать  вины...
Вы  свечечку  зажгите,..молитесь  небесам,..чтоб  мимо  ураганы,..снаряды,..и  не  к  вам...
Чтоб  в  поле  разорвались,..в  овраге  и  в  лесу...Ни  в  городе,..в  поселке,..чтоб  жизнь  не  унесли...
А  хочется  так  мира,..чтоб  только  тишина,..чтоб  жить  не  страшно  было,..чтоб  сгинула  война...
Вы  свечечку  зажгите,..молитесь  до  утра,..в  недобрый  час  крепитесь,..и  Бог  услышит  нас...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554676
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 01.02.2015


OlgaSydoruk

Ну зачем вы нужны человеку?. .

Ах,слова,..какие  слова...Вы  родились,  когда  был  мороз...
И  людей  водой  поливали...И  так  холодно  было,и  жарко  от  слез...
Не  могла  их  согреть,защитить...Ничего  для  них  сделать  совсем  не    могла...
Только  сердцем    рядом      стучать...И  глазами  испепелять...
Лед  растаял...От  слез  он  растаял...И  от  крика  пошел  ледоход...
Поменялась  и  группа  крови,..и  аорты    на  части  порвались...
И  сбегало  сердце    куда  то,..и    на  место  душа  возвращала...
Сколько  падали  ниц,..но  вставали...не  от  этого  умирали...
И  ручьями  слова  разливались,..со  слезами  они  пронзали...
И  там  пеплом  себя  посыпали...

Ах,слова,слова,слова...
Ну  зачем  вы  нужны  человеку?..
И  без  них  можно  все  сказать  -  когда  смотришь  глаза  в  глаза...
И  совсем  не  отводишь  взгляд...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554851
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 01.02.2015


melasskayak

О любви (несколько слов, банально)

Где  чаша

         полнится  пределом

                         любви  исконной


там  дотла

           сгореть  нельзя

                       огни  Вселенной

                                     горят  моментом

                                                     без  конца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555495
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 01.02.2015


melasskayak

зорями в небо

Падають  зорями  в  небо
тепло-казкові  слова...
Сонячні  очі  потреби.
Сяюча  вічність  в  обох.
Колом  розмови,  що  грає,  
ллється  думками  любов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551876
дата поступления 15.01.2015
дата закладки 01.02.2015


melasskayak

про пір'я

Я  на  небі  пір'я  назбираю,
і  навчусь  літати  у  птахів.
Прилечу  сказати,  що  кохаю.
Ти  згадаєш,  як  колись  любив.

Я  на  небі  хмари  розмалюю
у  твої  улюблені  дощі.
Прилечу  сказати,  що  шкодую  -
залишу  крило  в  твоїй  руці.

Я  у  неба  дозволу  попрошу  -
розпущу  за  ніч  друге  крило.
В  світанкових  росах  ноги  зрошу,
повернуся  вранішнім  теплом.

Я  за  вітром  ночі  довгі  йтиму,
він  мене  до  тебе  приведе.
І  сльозами  очі  тобі  вмию,
ти  крило  зламаєш.  І  підеш.

Я  у  неба  дозволу  попрошу
і  розвію  пір'я  -  буде  сніг.
Сніг  іде,  я  більше  не  приходжу,
а  наша  любов?  То  просто  збіг.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551554
дата поступления 14.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Дід Миколай

Свіча жалоби у вікні

Біжать  роки  летять  епохи,
А  людство  тоне  у  крові.
Не  стало  легше  їм  нітрохи,
Іуди  визріли  нові.

Хтось  важко  гнеться  і  працює
У  поті  лоба  день  при  дні.
Воно  ж  накрало  і    раює,
Пощо  їм  ваші  мозолі…                                                

Насильство  підлість  і  гармати,
Свіча  жалоби  у  вікні.
Вкраїнці  мусять  помирати,
За  їхні  статки  на  війні.

З  іуди  роблять  знов  святого
І    гірко  стало  від  ганьби.
Життя  не  вартує  нічого,
При  владі  вихідці  з  Орди.

А  нам  ще  хочеться  любити,
Але  не  має    вороття.
Не  можем  далі  ми  так  жити,
Згубила  нечисть  нам  життя.

Хіба  ми  можемо  скоритись?
Терпіти  досить  цих  нікчем.
Пора  вже  браття  їм  помститись,
Хай  захлинеться  враг  плачем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556175
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


OlgaSydoruk

Свобода превыше всего…

Свобода  превыше  всего...Особенный  воздух  её...
Дороже  всего  лишь  она...И  жизнь  за  нее  отдают  ...Такая  её  цена...
И  право  на  это  имеет...Так  было,так  будет  всегда...
Забудешь      свободу  -    станешь  рабом...И  в  каторгу  жизнь  превратится...



Кто  знает  вкус  свободы  и  воздухом  ее  дышал  -  тот  ею  дорожит,..
И  не  подарит,не  продаст,..не  поменяет  ни  на  что...
Сражаться  будет  из  последних  сил,..зубами  землю  рвать  и  дух  свободы  защищать...
И  дорогое  самое    -  он  жизнь  свою  не  пожалеет,..положит  он  её    на  плаху  ,..но  с  мечом  ...
И  мертвый  будет  он  свободен,..клеймо  раба  не  для  него...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556192
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


Олекса Удайко

ГЕЙ, ВСТАЄ СОНЕЧКО РАНЕНЬКО

             [i]  Буває  ж  таке!  Приснилась  пісня…
               Слова  і  музика…  Записав  слова…
               А  музику  не  встиг…  Пропала…              [/i]          

[b][i][color="#ff00d9"]Гей,  вста-а́-є…  Гей,  встає
сонечко    раненько…
Закохав    мя….  Закохав
Козак  молоденький…
Гей,  у  того  козака
Та  й  вуса  чорненькі,
Ще  й  у  того  гультяя
Нема  батька  й  неньки…

             П  Р  И  С  П  І  В:

             Та  як  гляну  на  коза́ка  –  
             серденько  заниє,
             А  в  гайочку  молодому  
             соловей  запіє…
             Скажи  ж  мені,  моя  ненько,
             Що  маю  робити:
             Чи  в  ставочку  утопитись,
             Чи  його  любити?

Нема  в  нього  батька  й  неньки
Та  й  своєї  хати.
Як  же  маю  я  такого
Цілий    вік  кохати?
Піду,  мабуть,  в  бережечок
Піду  та  й  втоплюся,
Чим  в  козака-гультяя
Бе́з  толку  влюблюся…[/color][/i][/b]

16.05.2014…  9-та  ранку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556110
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


НАДЕЖДА М.

Кожна крапля дощу - це, як сльози…

Кожна  крапля  дощу  -  це,  як  сльози
За  убитих  в  нещаднім  бою.
За  болючі,  нестямні    загрози
У  війні  за  Вітчизну  свою.

За  найкращих,  сміливих,  відважних,
Молодих,  що  не  взнали  життя.
Кулі  в  серце  від    братків  продажних.
Зупинили  їх  серцебиття.

Скільки  їх  полягло  на  цім  полі.
Закінчився  життєвий  їх  шлях.
Зажурились  над  ними  тополі...
А  по  шкірі  мурашки...  Це  жах!

Тихо  крапає  дощ  по  обличчях.
Це  природа  не  має  вже  сил...
Не  потрібні  тепер  їм  рушниці.
Відійшов  на  спочинок  чийсь  син.

Дощ  змиває  роз*ятрені  рани.
Хто  ж  це  їм  допоможе  в  цю  мить?
Виглядають,  чекають  їх  мами...
Недалеко  он  знову  гримить..

Тільки  ворони  крячуть  у  полі.
О,  який  же  жорстокий  цей  світ!!!
Не  хотіли  такої  ми  долі...
Скоротили    безжально  так  вік!










-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556028
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


Lu57

КАССАНДРА


Там  гучні  лунають  дзвони,
Гіменея  славлять  знов.
Сиплють  золотом  ікони,
Із  усміхнених  церков.

Бо  зійшла,  щоб  освітити,
Небо  вранішня  зоря,
Молодих  благословити,
Доньку  самого  царя!
Пелюстки  троянди  килим
Укривають,
               тінь  тремтить...
У  повітрі,  срібним  пилом,
Промінь  сонця  мерехтить.
Наречена  у  чеканні...
Блиск  смарагдових  очей,
Переповнена  коханням,
Від  омріяних  ночей...
Бачить  посмішки  та  заздрість,
В  серці  смутком
                         жалить  щось...
"Ми  з  любов"ю,  навіть  старість,
Стрінемо..."
                               Все  уляглось.

Засміялась,  
                     завтра  в  мандри,
В  любощах  і  день,  і  ніч...
А  в  кутку  -  сестра  Кассандра,
Просить  слова,
                                                 віч-на-віч...

"Що  вона  там  знову  хоче,
Так  набридла,  не  піду!
Чом  відводить  раптом  очі,
Накликає  знов  біду?

Я  кохана    і  щаслива,
Хай  там  що!.."  
                         Та  всупереч,
Долі,  бавиться  грайливо...
Повернулась  
                                         і    на...  меч...
30.01.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555935
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Дід Миколай

Ви ж у кориті свині…

В  поріг  кацапа  не  пускай.
Не  виженеш  із  хати.
Подалі  виплодка  тримай.  
Бо  будеш  годувати.

ЖидА  цурайся  бо  лихе.  
І  з  тіла  витягне  судини.
Ти  не  дивися,  що  мале.
Бо  ікла  там  звірині.

Та  є  в  «дитяток»  цих  одне.
Куди  ту  правду  діти.
Від  них  обох  Ордою  тхне.
То  й  не  дають  нам  жити.

Чимало  маєм  росіян.
Й  євреїв  в  Україні.
Та  з  ними  ділимо  Майдан.
Й  куточок  у  хатині.                          

Вам  не  чета  паскуди  злі.
Вони  Вкраїни  діти.
А  ви  іудо  –  москалі.
Тож  в  пеклі  вам  горіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555711
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015


НАДЕЖДА М.

Як віртуозно плаче скрипка…

Як  ніжно  звідкись  лине  голос  скрипки..
Звучить  така  мелодія  сумна.
А  дощ  в  цей  час  тихенько  стука  в  шибки,
Співзвучна  цій  погоді  і  струна.

Як  гарно,  віртуозно  скрипка  плаче!
Хто  міг  так  розтривожить  скрипаля?
А  музика  відтворює  терпляче,
І  спокій  мій  порушує  здаля...

Здалося,  що  запахла  матіола,
Рожевий  цвіт  всю  землю  застеля.
Прокинулась  весна..  Цвіте  навколо,
Побачила  на  квіточці  джмеля.

Все  більше  розвивалася  уява.
А  звуки  все  торкалися  душі.
Яка  сумна,  але  яка  ласкава
Підсилює  зажуру  цих  дощів.

Дует  дощу  і  скрипки  дивовижний.
А  їх  іще  підсилюють  струмки.
Красивий,  дивовижний,  граціозний,
Що  в  серці  схвилював  мої  думки..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555791
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Lu57

СЕБЕ ОТВЕТЬ

Ты  что-то  ищешь,  мечется  душа,
Выискивая  среди  будней  нечто.
Остановись,  подумай  не  спеша,
Руками  обнимая  бесконечность,  
Не  просто  говори,  себе  ответь,
Чего  ты  хочешь?..  Центром  мирозданья
Ты  вряд  ли  станешь...  высоко  взлететь,
Раздвинув  косность  мнимую    сознанья?
Пытаться  можно,  кто  бы  запретил?
И  чушью  пичкая,  себе  в  угоду,
Подумай,  кто  ты  есть  и  кем  ты  был,
И  что    дает  подобная  свобода?
Глобальные  проблемы  разрешить?
Лишь  росчерком  пера,  удастся,  вряд  ли.
Жонглируя  словами,  довершить
Надуманные    истины?.  в  реале
Иначе  все...    что    сделал  ты,  скажи?
Словам  придай    весомости  немного...
Мир  превратил  в  цветные  витражи,
Хотя  бы  свой  мирок,  хоть  у  порога?..
27.01.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555804
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Lana P.

Конюшинове поле

Конюшинове  поле,
Гул  джмелів.
Там  стерня  ноги  коле
Від  жалів...
Усміхаються  квіти,
Пахне  мед.
І  встеляє  привіти
Диво-  плед.
Ось  метелик  крилатий
Захмелів,
Він  нектаром  багатий-
Ледь  злетів.
Манять  щастям  пунктири
Крізь  листки,
Хто  знайде  аж  чотири
Пелюстки.                                                                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555884
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Артура Преварская

Жестокий век, жестокие сердца…

[b]После  прочтения  стихотворения  Натальи  Цигановой  «Поперхнулися  вічністю»[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555298

Жестокий  век,  жестокие  сердца*,
И  время  безымянных,
В  себе  убивших  искру  от  Отца.
Незаживимы  раны

Невинных  душ,  что  канули,  моля,
На  новом  поле  брани.
За  все  века  пресытилась  земля
Кровавослезной  данью.

Не  хватит  ли?!  История  дана
Не  повторять  уроки,
Но  Фениксом  возрождена  война,
Иссекши  кровотоки

И  обагрив  грехом  и  стоном  твердь,
Смеется  гордо,  дико.
В  глазах,  на  лицах  проступает  смерть
Кричащим  молча  ликом.

Когда  оружья  громок  разговор,
То  Музы  умолкают.
Под  выстрелов  и  взрывов  ярый  спор
Молитва  с  губ  слетает...

____________________________
*  [i]А.С.Пушкин  «Скупой  рыцарь».[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555689
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015


OlgaSydoruk

Какой жестокий век…


После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555689


Какой  жестокий  век,..такие  и  сердца...
Не  до  любви  и  нежностей  телячьих,..и  не  до    сантиментов...
Как  выжить  в  мясорубке  дней  -  вот  в  чем  вопрос  насущных  дней...
Как  сохранить  себя,детей,..и  верность  сохранить  себе  самим,..
И  не  отречься  идеалов  всех  своих  позавчерашних,..
И  не  бояться  сапога  чужого,..и  на  колени  не  упасть  пред  ним?..
Молитва...С  нею  уповают  каждый  день...И  с  ней  прощаются...И  с  нею  к  Господу  взлетают...
И  просят  только  мира...Чтобы  вернул  покой...И  больше  ничего  не  просят...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555912
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


НАДЕЖДА М.

Про любов написати неважко…

Про  любов  написати  неважко.
Значно  важче  про  це  нам  сказать.
Кожен  з  нас  відчував,    як  це  тяжко
Пару  слів  для  коханих  зв"язать.

Ми  чомусь  боїмося  це  слово,
Десь  ховаєм  далеко  в  душі.
І  не  скажем  його  принципово,
Бо  засудять  нас  люди  чужі.

Посміються,  позаздрять,  уколять.
Слово  ж,  знаєте,  може  убить.
І  собі  ще  багато  дозволять,
Бо  в  житті  не  узнали  цю  мить.

Є  і  інші:  це  слово  голублять.
Ці  слова  не  запруть  у  архів.
І  водою  й  слізьми  не  розбавлять.
Не  шукатимуть  зради  шляхів.

Не  боюсь  я  писать  про  кохання,
Хоч  давно  в  мене  вік  вже  не  той.
Я  живу,  значить  є  хвилювання.
А    любити  -важка  дуже  роль...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555627
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Ірина Кохан

Хіба винна зима?

Хіба  винна  зима,що  не  ти
Грієш  мої  схололі  долоні?
Хіба  винна  вона,що  світи
Поміж  нас  в  крижаному  полоні?

Чуєш,вітер  безжальний  ущух?
Не  чіпає  скрипучих  віконниць.
І  поземкою  стелиться  пух,
Сповиваючи  простір  околиць.

Не  спинити  вже  часу  забіг,
Не  зцілитися  подихом  неба.
Коли  вибілить  спогади  сніг,
Моє  серце  тримати  не  треба.

Відпусти.  Бо  не  винна  зима,
Що  поблідли  у  хмарах  софіти.
Може  інший  зуміє  сповна
Мою  душу  холодну  зігріти.

11.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555660
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015


V. Zolin

На сердце грусти…


...  на  сердце  грусти  пастораль  
и  понедельник  
и  ускользающий  январь  
почти  отшельник      

вот-вот  растает  в  горизонт  
вселенской  тризны  
без  верных  знаков  без  имён  
и  вечной  жизни  
 
нахлынет  суетный  февраль  
как  есть  беспечен  
метельный  фраер  снежный  враль  
гадает  встречу...  


   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554900
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 28.01.2015


tatapoli

ЛИШ НАДІЯ ВТІША

Ну,  що  тобі  треба,  капризна  зима?
Морозом  не  бавиш  і  снігу  нема.
Світлини  на  вікнах  стікають  слізьми,
і  сирістю  наче  просякли  всі  дні!
В  небесному  клоччі  світила  чортма…
І  подих  димарний  не  лине    до    хмар,
а  згірклий,  скуйовджений    дахом  повзе.
Так  хочеться  в  небо,  а  понад    усе!
Ліниво  потріскує,  хмизиться  піч,
без  тяги...  й  розмова  не  йде,  певна  річ.
Що  зміниться  все,  лиш  надія  втіша,
бо  хоче  так  спокою  грішна  душа!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554153
дата поступления 24.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Олекса Удайко

ОФІРИ

       [i]  Боги  Русі  не  беруть  жертви  людські  ані  животини,
         єдине  —  плоди,  овочі,  квіти  і  зерна,  молодо  і  суру  питну,
         на  травах  настояну,  і  мед;  ніколи  —  живу  птицю  ані  рибу.
         І  це  варяги  еланські  Богам  дають  жертву  іншу  і  страшну  
         чоловічу.  А  ми  того  не  маємо  діяти,  бо  єсьми  Дажбові  внуки...  
                                                                                                                                 (Велесова  Книга).[/i]
[i][b][color="#ff0000"][color="#6b0a0a"]За  все  приходиться  платить:
За  нелюбов,  за  втрату  віри…
Та  чи  потрібні  нам  офіри  
В  зіркову  для  неправди  мить?

То,  певно,  так  вже  хоче  Бог,
Щоб  світ  побув  у  стані  вдиху…
Коли  ж  знайде  з  розпуки  вихід,[color="#9c0606"][/color]
Зітхне  невимушено:  “Ох!”.

Що  ж,  так  судилося  вже  люду:
В  часи  затемнення  й  облуди,
Любові  втрати  і  зневіри,

Де  панував  над  глуздом  гріх,
Що  одурманював  усіх,
Здобути  правду  за  офіри.[/color][/color][/b]

25.01.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554464
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Олекса Удайко

ДВІ ЛІНІЇ ДОЛІ

[b][i]Я  [color="#9e0505"]кінчиком  пальчика  –
в  пристрасті  сонній,    
за  межами  стулених
вій,  в  супокої  –
дві  лінії  щастя  
шукаю  в  долоні,
з  притлумленим  диханням  
таїнство  кою.  

Тихесенько,  трепетно  
никну  в  зап’ясті  
і  ніжно,    поволі,  
поверх    передпліччя  
осиковим  ли́стом    
втикаюсь  у  щастя,
що  в  серденьку  мріє,    
де  істина  вічна...  

І  –  сонми  мурашок  
по  стерплому  тілу,  
нечутний  мій  видих      
завмер  на  хвилину…
Не  сплячі  чуття,  
немов  птах,  прилетіли
і  в  ямочках  щічок  
дві  долі  молили…

Я  світлом  займуся,  
мов  клен  на  осонні,  
торкнуся  губ  милих
неспішно,  поволі...
й  шепну  їй  на  ушко:
"  Люблю  тебе,  сонну!"
Дві  лінії  щастя  –  
дві  лінії  долі.[/color][/b]

13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата поступления 13.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Lana P.

Світло кохання

Якщо  зібрати  всі  світила-
В  них  неабияка  є  сила:
Місячне  сяйво,  зір  проміння,
Свічок,  лампадок  мерехтіння,
І  навіть  сонце  так  не  сяє,
Так,    як  кохання  освітляє...                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555177
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Вячеслав Рындин

Губы алые…брови чёрные…

[b]
В  полноте  лесных  просторов
Роща  буйно  шелестит…
В  ней  –  ветвистость  рослым  хором
Утверждает  общий  вид,
Управляет  основаньем,
Боронит  сюжета  нить,
Предлагает  магистрально
Вглубь  заехать,  что  манит…
Там  –  природа  –  волостная,
Ось  губернии  –  уезд!
Стёжка  вьётся  проходная,
Больно  хочется  присесть…
Подустав  с  дороги  –  путник
Сбавил  мощности  натуг
И,  присев  на  куст  багульник,
Вволю  жаждал  отдохнуть…
[/b]
27.  01.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555284
дата поступления 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015


ТАИСИЯ

МОЛОДОЖЁНЫ.


Оформили  с  тобой  мы  отношения!
Об  этом  ты  мечтала  много  лет.
Заядлый  холостяк  поддался  искушению
И  принял  сей  торжественный  обет…

От  нас  двоих  зависит  много.
Мы  нашу  жизнь  начнём  с  нуля.
Моя  желанная  ты,  «недотрога»,
Ведь  ты  и  я  -  теперь  одна  семья!

Родители  мне  дали  воспитание.
Два  ВУЗа    подготовили  вполне.
Мы  можем  главное  внимание
Сосредоточить  на  своей  семье.

Хоть  ты  -  учительница    в  школе,
Но  я,  поверь,  уже  не  ученик.
И  к  замечаниям  в  резком  тоне,
И    к  наставлениям  я  не  привык.

Опять  мне  эти  твои  слёзы!
Тебя  я  упрекаю  неспроста.
Оставь  свои  метаморфозы.
Начнём  всё  с  чистого  листа!

С  тобою  жить  мы  можем  дружно.
И  с  каждым  днём  я  убеждаюсь  вновь.
Перевоспитывать  меня    не  нужно.
В  семье  важнее  ласка  и  любовь!

27.  01.  2015.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555131
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Малиновская Марина

< Я посмотрела на тебя издалека… >

Я  посмотрела  на  тебя  издалека  сегодня,
Когда  ты  утром  на  работу  шёл,  меня  опередив…
Интеллигентность  не  была  в  тебе  исходной,
Такое  ощущение  попало  в  мой  душевный  объектив…

Во  рту  цигарка,  мрачная,  помятая  одежда,
Ботинки  грязноваты,  непонятная  походка…
Померкла  вновь  моя  упрямая  надежда,
Что  зазвучат  в  тебе  Любви,  Души  и  Сердца  нотки…

Возможно,  не  права,  что  внешность  критикую,
Но  знаю,  что  внутри  есть,  то  снаружи…
Я  поняла,  могу  ждать  очень  долго  и  впустую  
Весны  в  тебе,  когда  всё  время  вьюжит…

Я  посмотрела  на  тебя  издалека  сегодня,
Когда  ты  утром  на  работу  шёл,  меня  опередив…
Подумала  невольно,  хорошо,  что  я  свободна,
И  на  тебя  не  навожу  сердечный  объектив!


/  22.01.2015  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555117
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Валентина Ланевич

Так біль глибинно тисне груди.

Так  біль  глибинно  тисне  груди
І  серце  щемом  вповні  налива.
І  стогне  кров  в  путах  облуди,
Що  жалить  душу,  мов  би  кропива.

І  тихо  падають  сніжинки,
Затиснутий  кулак  на  все,  навік.
В  застиглім  погляді  крижинки
І  матерів  німий,  розпачний  крик.

Руки  заломлені,  тремтячі
До  Господа  з  мольбою  піднялись.
Ми  -  нарід  -  істинно  терплячі
Та  гнівом  праведним  перейнялись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555101
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Вячеслав Рындин

На дурняк…

[b]…остолоп  и  охламон    
Вскрыли  белый  самогон…  
_______
Выясняли:  кто  –  тупей
Кто  –  глупее  кто  –  дурней…
Разыгравшись  в  унисон,
Неотёсанный  шаблон
Всё  расставил  по  местам,
По  сусекам,  по  дворам
В  ход  посунулись  тупицы,  
Недоумки  и  глупцы,                              
Массы  ж  двинул  в  небылицы
Дух  пошаговой  еды…            
Стол  –  на  шару,  на  дурняк
Вызвал  в  совести  –  столбняк…
_______
В  подсознаньях  мысли  хваткой
Разложился  уксус  сладкий…[/b]

27.  01.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555058
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015


НАДЕЖДА М.

Тільки ворогам це не збагнуть…

Згадую  у  полі  білі  маки,
І  рожеві,  ніби  сонця  схід.
Колихає  вітер  жовті  злаки.
Біля  річки  червоніє  глід.

Сонях  заглядає  до  віконця,
М"ята  обважніла  від  роси,
А  тепленький  промінець  від  сонця,
Як  вінець  ранкової  краси.

Гладить  листя  ніжний  теплий    вітер..
Хвильки,  чимсь  збентежені,  пливуть.
Чарівний  увесь  природи  витвір,
Тільки  ворогам  це  не  збагнуть.

Чобітьми  тупцюють  по  природі.
Крові  й  сліз  течуть  уже  річки.
Ви  давно  вже  прокляті  в  народі,
І  життєві  всі  ваші  стежки..

Зупиніться!  Подивіться  в  небо.
Є  у  вас  родини  і  батьки...
Нащо  руйнівна  війна  вам  треба?
Не  пробачать  вам  всього  й  віки..

Тихо  плине  вечір  понад  ставом,
Опускає  крила,  щоб  спочить..
По  якому,ви  скажіть  це  праву,
Сплюндрували  цю  красу  за  мить?








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554853
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 28.01.2015


НАДЕЖДА М.

Обвітрені, розхристані думки…

Обвітрені,  розхристані  думки.
Чому  не  маю  влади  я  над  вами?
Ви  лините  вночі,  немов  птахи.
Літаєте  із  вільними  вітрами.

Спішіть  туди,    де  з  радістю  приймуть.
Де  вас  вже  заморилися  чекати.
З  відкритим  серцем  ніжно  обіймуть.
Скажіть  йому:  як    можу  я  кохати.

Як  діти  неслухняні  ви  мої.
Та  я  вам  пробачаю,  бо  я  мати.
Розсійте  негаразди    всі  свої,
Та  швидше  повертайтеся  до  хати.

Як  тільки  десь  розсіються  зірки,
І  місяць  задрімає  після  ночі,
І  зникнуть  непомітно  ці  казки,
Півільно  закриватимуться  очі,

Летіть  назад,  до  мене,  залюбки
Я  вас  прийму  ...  Мої  ви  знов  до  ночі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555045
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Потусторонний

Если правда победить не смогла.

Если  правда  победить  не  смогла,
то  в  сознании  сгущается  мрак.
Честь  и  совесть,  закусив  удила,
ищут  в  сумрачном  зачатки  добра.

Если  правда  победить  не  смогла,
в  ход  пускают  лицемерную  ложь.
Видно  плохи  у  людишек  дела,
если  честный  на  себя  не  похож.

Если  правда  победить  не  смогла,
ей  сочиться  под  скалой  родником.
И  подмоченная    рухнет    скала.
И  покатится  враньё  кувырком.

Если  правда  победить  не  смогла,
свято  место  занимает  подлог.
Не  родится    добродетель      из  зла.
Не  подарит    душу  дьяволу  Бог.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554814
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015


Это_я_Алечка

Праздник веселья

http://ok.ru/video/28967176770

В    Ocean  Plaza  и  в    Алладине
Праздник  веселья  –  сверкают  витрины…
Сеть  АТБ  и  Рошен    -  расширяются
Значит,  война  эта  всех  не  касается?

Значит,  война  для  кого-то  кормилица?
Прямо  из  «градов»  на  них  манна  сыплется?
Я  –  Волноваха  и  Я  –  Мариуполь  –
Промо  за  гривны,  а  может,  за    рубль?

Рвется  земля  из-под  тяжести  треков  –
В  охласе  ищет  лицо  человека
С  взглядом  разумным,  по  Образу  скроенном,
В  нечеловеческом  крике:  «О,  горе  нам!»

Тают  последние  искры  надежды,
Те,  что  питали  силушку  прежде…
Ложь  выдается  за  правду  удачно
Стоимость  сделки  –  покойников  пачки…

Вот,  теперь  можно  просить  подкрепления:
Сеять  разруху,  беду  и  смятение…
Кто  не  поверит,  что  сами  себя
Люди  бомбили  по  разу  три  дня?!

Как  в  ТРЦ  –  правда  вся  на  витрине.
Рады-радёшеньки    клерки  в  кабмине:
Всё  прокатило  опять  на  ура  -
Жизнями  сшита  в  бюджете  дыра.

Снова  премьер  поменяет  колёса,
Тысяч  за  сорок,  не  жалко  для  босса…
Главное,  школы  закрыть  и  больницы  –
Тянут  и  тянут  бюджет  по  крупицам…

Есть  Магелланы  ТЦ  и  Блокбастеры,
Те,  что  нам  жизни  собою  украсили…
Нелюди  прячут  детей  от  бомбежек,
Люди  в  ТЦ  покупают  одежки…

«Денег  хватает  на  всё  у  Людей»
Так  нам  с  трибуны  сказал  лицедей…
Ой,  извините,  Гарант  и  Держатель  
Это  в  России  –  коварный  каратель…

Праздник  веселья  –  сверкают  витрины…
Жизнь  разделилась  на  две  Украины…

https://www.youtube.com/watch?v=sTbRfkSOYi0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554715
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015


@NN@

На *Сьогодні* *бузина* бо в Києві *дядько*

                                               Не  судіть  строго
                                                                     -  проба  пера.

Наче  це  й  не  новина  -
*На  городі  бузина,
а  в  Києві  дядько*.
Тільки  дивно  все  тепер.
*дядько*,  *бузину*  припер,
І  з  *Сьогодні*  *бузина*
нам  рече  про  [b]лнр[/b].
І  мовчить  сліпий  народ,
Заглядає  *дядьку*  в  рот,
Бо  той  *дядько*  вам,  -  не  ХТО.
-  олігархушка  Ринат.
.................................................
Щось  змінилось  друзі  -  НІ,
Судячи  по  *бузині*
Розростається  *зараза*,
Пліснявою  на  ла.ні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554001
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Олекса Удайко

«ОЙ НЕ П’ЮТЬСЯ ПИВА-МЕДИ»

         [i]    Ой  не  п’ються  пива-меди,
           Не  п’ється  вода,
           Прилучилась  з  чумаченьком
           У  степу  біда.
                                         Тарас  Шевченко
[/i]

[b][i]"Ой  не  п’ються  пива-меди,
Не  п’ється  вода,
Прилучилась  з  чумаченьком
У  степу  біда".

…То  ж  безбатченки-хозари
Б’ють  ганебно  в  ціль  –
Крадуть  сонце,  і  товари,
І  життя…  І  сіль…

Так  було  нам  споконвіку  –
І  тепер  ось  знов:
Вже  новітні  злі  ординці
П’ють  гарячу  кров!

То  було  під  Іловайськом,  
А  тепер  вже  скрізь  –
Луплять    “гради”    й  міномети…
Прямо  і  навкіс.

Гинуть  наші  козаченьки  –
Поросль  молода.
Тане,  тане  військо  наше,
Як  гірка  вода.

І  ніко́му  наче  й  діла  
До  того  нема…
Немов  в  світі  запаніла  
Вікова    зима.

”Згинуть  наші  воріженьки…”
Але  не  самі.
Допоможемо  всім  світом  –  
Жити  ж  не  в  пітьмі!

Запряжіть  сталевих  коней  –
Сурми  кличуть  нас!
Будем  гнати  воріженьків  
В  Рашу  й  на  Кавказ.

І  задушимо  дракона
На  його  землі,
Суд  учинимо  ми  правий
В    ВОВчому  Кремлі.

Ой  не  п’ються  пива-меди,
Поки  є  біда…

…Та  над  нами  уже  сходить
Побідна  звізда.  [/i][/b]

[i]23.01.  2015
Кельн,  ФРН[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553989
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


OlgaSydoruk

Благословили нежность небеса…

Я  нежность  в  сердце    сохраню  и  пронесу  годами...
И    поделюсь  с  друзьями...Врагу  ни  капельки    не  дам...
Его  волной  презрения  одарю...Накрою  с  головой...
И  буду  не  одна  в  порыве  страстном...Чувствую  и  знаю...
И  только  нежность  пропишу  в  элиту  чувств  стихом...
Ей  там  блистать  и  согревать  сердца  чужие...
Благословили  нежность  небеса  все  шрамы  заживлять  и  обезболивать  душе  ...
Ну  а  любовь  -  излечит  все...Кто  любит  -  знает...То  дар  богов...Для  жизни...Для  людей!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553985
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Кадет

Скорлупа пересечений

Пересеклись  мы  взглядами  в  метро
И  я  заметил  тщетность  увлечений…
И  захотелось  заглянуть  в  бистро,
И  закусить  отчаянье  печеньем…

А  за  окном  навстречу  пацану  
Шагал  старик  с  дырявою  авоськой…
Один  шагал  практически  по  дну,
Другой  был  обезбашенный  как  Моська…

Ему  казалось,  что  зелёный  свет
Реально  озарил  земную    сказку...
Но  «Ламборджини»  улетел  в  кювет,
Минуя  инвалидную  коляску…

А  на  земле  остался  рваный  след
Без  никаких  загадочных  значений…
И  неизвестно,  сколько  хрупких  лет
Нам  биться  в  скорлупе  пересечений…

январь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553729
дата поступления 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015


Малиновская Марина

< Пока я жду прихода новой пятницы… >

Пока  я  жду  прихода  новой  пятницы,
Не  замечаю,  что  проходит  жизнь  моя…
Как  время  не  на  то,  порою,  тратится,
В  игре  с  судьбой  неравенство,  ничья?!...

Вновь  задаюсь  одним  и  тем  вопросом:
Зачем  живу,  и  верен  ли  мой  Путь?!...
На  карте  жизни  предо  мной  разбросан
Тот  жемчуг  мудрости,  в  котором  суть…

Осталось  лишь  найти  и  осознать!
Что  ж,  ставлю  пред  собою  сверхзадачу!
Идя  по  жизни,  смысл  бытия  познать,  
И  приручить  Любовь,  Здоровье  и  Удачу!

Пока  я  жду  прихода  новой  пятницы,
Проходит  жизнь  моя,  но  я  её  замечу!
Как  и  то  время,  что  неверно  тратится,
Чтобы  успеть,  пока  ещё  не  вечер…


/  20.01.2015г.  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553385
дата поступления 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


s o v a

небо пенка от латте



шумно  выдыхают  крыши,
следом  снег  весною  дышит  
небо  с  пенкой  от  латте,
галки  птиц,  зима  3D

троеточье  тротуаров
твист  заторов,  рёв  Сamaro
мост  разучивает  льдины
не  кряхтеть  своей  рутиной

танго,  вальс,  мазурка,  сальса,
кружит  снег  по  лужам  в  слаксах,
и  почтовые  клиенты
пишут  письма,  в  спаме  -  Bentley

а  в  геральдике  просторов
тянет  сердце  меня  в  горы,
где  с  глинтвейном  мысли  вместе
забывают  о  прогрессе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553436
дата поступления 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


OlgaSydoruk

И на частичку счастья это так похоже…

Далекие,чужие...Глаза  кофейные  и  нежно  -  голубые,..зеленые  и  серые,..и  цвета  черной  ночи...
Но  дороги  их  все  приветы,..и    с  ними  день,раскрашенный,лишь  в    акварели  солнечного  цвета...
От  них  приносит  ветер    жар  сердец...Божественную  трепетность    в  слова  слагают  чувства...
На  коже  след  оставит  изморозь  от  свежести  чужих  стихов...Подарит  добрый  ангел  маленькие  розы...
И  поцелуй,и    кофе  в  чашечке  глоток...И  сердце  целое...И  половинку  тоже...
И  на  частичку  счастья  это  так  похоже...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553255
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Lana P.

Буду сонцем ( Жарт)

Настя  чоловіку  шепотіла:
-Як  не  буду  поруч  твого  тіла,
То  буду  сонцем  в  стиглому  зерні,
Чи  вітром  перемоги  у  борні,
Сіяти  діамантом  на  снігу,
Ловити,  ланню,  зорі  на  бігу,
Збирати  повні  пригорщі  дощу,
Тобі  усі  земні  гріхи  прощу...
Оберігатиму  твоє  ім*я,
Де  б  ти  не  був-  навколо  буду  я.
Лиш  пустелею,  о  ні,    не  буду
І  тебе  ніколи  не  забуду...
Вислухав  Мефод  її  старання,
Відрубав  дружині  без  вагання:
-Так,  у  тебе  наміри  високі,
Краще  подаруй  для  мене  спокій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553230
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Lu57

СЕБЯ СЧИТАЯ


Себя  считая  мудрецом,
Зачем  казнишь  и  распинаешь?
Теперь  мучительным    концом,
Изгнав  из  Рая,  угрожаешь...
Коль  ты  мудрец?..  Поверишь,  нет?..
Если  очерчена  дорога,
С  пути  не  сбиться!..  Столько  лет
Без  веры,  а  ведь  все  -  от      Бога...  
Ты  скажешь,  мысли  не  мои...
Ну  что  ж,  чужие  проявились...
Словесные  давно  бои,
Иссякли,  просто  прекратились...
С  твоим  не  хочет  совпадать,
Все,  что  отличное...  не  ново!
Глупостью  разум  величать...
Так,  значит,  глупо,  право  слово?..
И  вера  -  глупость,  и  душа...
Но  глупость  -  мудрость  наизнанку,
Те  молятся,  эти  грешат...
Отняв  ,  последнюю  буханку...
Себя  считая  мудрецом,
Других  любовью  укоряя,
Предстанешь  перед  ней  истцом,
Со  временем...  не  отрицая.
18.01.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553187
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Вячеслав Рындин

Ратоборство

[b]Кол  осиновый  –  остро  точенный,
В  слёзах  моченых  вестовой
В  стуже  мореный,  обесточенный
Столб  просроченный  –  без  опор    
Мор  бесславия  в  тихой  заводи
Чёрной  рябости  перебор…
Истязание  Православия  –  
Состязание  для  штыков
В  поле  выжженном  –  окровавлено
Труп  падения  –  в  мир  без  слов
Для  прощания  –  обезглавлено
Здравомыслие  тупиков![/b]

20.  01.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553143
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Дід Миколай

Спіть мої малята

Із  –  за  хмарки
сонечко,
Загляда  в
віконечко.
Чи  проснулись  з
нічки,
Лесики  й  Марічки.
 
Досить  вам  вже
спатки,
Пора  уставатки.
Вийдіть  у
садочок,
Підем  на
ставочок.
 
На  ставку  малята,
Ялинка  патлата.
Дід  Мороз  у
клунок,
Вам  поклав
дарунок.
 
І  з  нагоди  свята,
Ви  беріть
санчата.
Грайте  любі  в
сніжки,
Діда  Білосніжки.
 
Граються
внучатка,
Лісові  звірята.
Навкруги  казково,
Світить
загадково.
 
Та  вже  скоро
спатки,
Тож  пора  до
хатки.
Блимнула  лампада,
Вже  вам  нічка  рада.
 
Спіть  мої  малята,
І  в  ставку  зайчата.
Зорі  -  ночі  чати,
Будуть  колихати.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548233
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Валентина Ланевич

Загублена у просторовому безмежжі.

Загублена  у  просторовому  безмежжі,
блукаю  нетрями  нестримності  думок,
що  борсаються  у  тенетах  відчуттів,
впиваючись  кліщем  у  мозок.
Дріботить  біла  ворона,
гирями  життєвими  обвішана,
мов  персиками  перестиглими,
а  ті  павучать  свідомість,
а  вона  тупцяє,  балансує  на  отій,
невидимій  звичному  окові  межі,
котра  тримає  єство  в  постійній  напрузі,
бо  не  вміє  пристосовуватись
і,  якщо  вже  роздіває  душу,
то,  до  останньої  маленької  закарлючки,
виколупаної  із  самих  глибин  півсвідомості.
Бувало,  нераз  особняком  тиняється  межи  людьми,
з  печаттю  незв’ясованого  сум’яття,
що  тривожить  серце,  розпираючи  собою  груди.
Брязкає  об  землю  лещатами  амбітності,
які  тримають  на  короткому  повідку,
скубаючи,  лоскочучи  собою  нерви.
Не  поглинай!  Горнуся  до  тебе,
спасенним  теплом  наповнившись.
Маячить  пізнання  поміж  нами,
сторінками  незайманими  тріпочучи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553320
дата поступления 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


desert rose

Було б…

Прирікаю  себе  повсякчас  на  смуток  і  тугу.
Не  можу  сказати  важливого  бли́зькому  й  другу.
Замикаю  своє  передсердя.  Стороннім  там  зась!
Була  би  удома  самбука.  Таки  б  напилась!

Важливе  вирішую  похапцем…  без  медитацій.
Давно  не  чекаю  від  рідних  (несправжніх)  овацій.
Щось  пи́шу,  печу,  вишиваю…  даремно  й  дарма.
Натхнення  та  іскри  у  діях  давно  вже  нема.

Сумую  за  чимсь  нездійсне́нним,  чужими  дощами.
Не  бачу  підтримки  ба  навіть  у  рідної  мами.
Кохаю  свої  недолугі  думки  та  фантазії.
Й  чекаю  на  вдалу  чи  може  разючу  оказію…

Багато  пишу́…  а  як  мало  в  словах  цих  є  смислу.
Людина  розумна.  Що  зробиш?  Віршами  я  мислю.
_________

Як  хочеться  просто  любові  й  потрібною  стати!
Я  серце  відкрию…  Було  б  перед  ким  відкривати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553197
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Радченко

Как две капли

На  отца,  как  две  капли  похожа,
Говорили  мне  это  всегда.
Улыбалась  мне  мама:  "Ну  что  же,
Не  такая  уж  это  беда".

Только  я  почему-то,  не  знаю,
Так  хотела  похожею  быть
На  красивую  женщину,  Маму,
У  неё  я  училась  как  жить.

И,  когда  первый  раз  колыбельную
Дочке  пела,  подумала  вдруг:
"Я  на  маму  похожа,  наверное,
А  другие  пускай  мне  не  врут

Потому,  что  теперь  точно  знаю,  
Как  две  капли  похожи  мы  с  ней".
И  всё  чаще  с  улыбкой  мечтаю,
Как  себя  вижу  в  дочке  своей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553132
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015


Олександр Ковальчук

Серце вийшло у ефір

Відомо  із  давніх  літ,
В  серцях  розтопивши  лід,
Ніжна  мов  яблунь  цвіт
Врода  врятує  світ.

Тумани  рожевих  мрій
Натхненно  покличуть  в  бій
Безліч  нових  надій.
Щастю  без  меж  радій!

Досягши  в  житті  мети,
Не  спалюй  старі  мости.
Друзям  гріхи  прости.
Долі  вклонившись  ти,

Кохання  зустрінеш  знов.
Не  слухай  чужих  розмов
Голосу  серця  вір
Вийшло  воно  в  ефір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553119
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015


НАДЕЖДА М.

Пусть станет другом враг в объятьях…

Я  побеждаю  своих  врагов  тем,  что  превращаю  их  в  друзей.

Линкольн  А
------------------------------------------------------
Дамоклов  меч  над  головою:
Проклятье  кинуто  тобою.
Прощать  ли  можна  те  слова,
В  порыве  гнева    на  устах...

Греховних  слов  течет  река,
Пусть  остановит  их  рука,
Когда  подашь  врагу    с  улыбкой.
Не  посчитай  свой  шаг  ошибкой.

Возьми  его  к  себе  в  друзья,
И  по-другому  здесь  нельзя.
А  в  ситуации  будь  гибким,
Простить  сумей  его  ошибки.

Ведь,  проще  все  ему  простить,
Чем    слов  проклятья  получить.
Расставит  время  все  на  место...
Не  пожалей  такого  жеста.

Вода  и  время  точат  камень.
Слова  наладят  пониманье.
Зажги  свечу,  вместо  проклятья,
Пусть  станет  другом  враг  в  объятьях...

___________________________
Эти  слова  не  касаются  политических  врагов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553113
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015


Ірина Кохан

Далеко до півонієвих злив…

Іще  далеко  до  півонієвих  злив,
Ще  небо  спить  прихмарене  і  сиве,
Тремтливе  сонце  явір  прихистив
Своїм  гіллям.  І  річка  мерехтлива
Під  голубою  ковдрою  зі  скла
Хвилясті  сни  нашіптує  тихенько.
А  береги,мов  два  міцних  крила,
М’якеньким  пухом  туляться  до  неньки.
Не  скоро  ще  геранієвий  цвіт
Своїм  причастям  випоїть  безмежжя.
Ще  за  вікном  сніжинок  переліт  –
Зима  будує  біловерхі  вежі.
Далеко  до  весни  і  до  тепла…
Білява  панна  все  метіллю  плаче.
Намріялось,що  брунька  до  чола
Торкнулася  розвеснена.  І  наче,
Фіалок  солод  ніс  залоскотав,
Защебетали  радо  ластів’ята,
І  килими  скуйовджених    отав
Зеленим  ставом  пнуться  попід  хату.  
Хтось  знову  простір  снігом  розкурив,
З-під  вій  зігнавши  веснянкові  мрії.
Далеко  до  півонієвих  злив…
Ще  гуготять  над  вербами  завії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552988
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 20.01.2015


Кадет

Птичьи заморочки

Начиналось,  как  водится  всюду,  весьма  тривиально,
Впрочем,  кто  его  знает,  быть  может,  вполне  не  шутя…
Над  родительским  домом  кружил  белый  аист  реально
И  однажды  влюблённым  в  капусту  подкинул  дитя…

Повезло,  как  не  всем,  подрастать  между  мамой  и  папой,
Постигая  житуху  на  перьях  и  карандашах…
И  начальные  буквы  царапал  как  курица  лапой,
Птичий  двор  от  меня  мог  буквально  стоять  на  ушах…

Пас  гусей  и  стрелял  вороньё  -  воробьёв  из  рогатки,  
Петушился  в  забавах  подобных  себе  пацанят…
И  про  «синюю  птицу»  мечтательно  строил  догадки,
И  совсем  не  случайно  считать  научился  цыплят…  

А  потом  закружило  реально-конкретно-воочью…  
И  не  только  погоны  пришлось  поносить  на  плечах…
А  однажды  кисельно-густой  соловьиною  ночью
Утонул  безнадёжно  в  бездонных  девичьих  очах…

В  жарких  странах  порой  утешался  кашасой  с  текилой,
Слышал  крик  журавлей  вдалеке  от  родных  берегов…
И  почти  разгадал  хитрый  смысл  таинственной  силы
Византийских  двуглавых  орлов  и  куриных  богов…

А,  случалось,  известная  жидкость  стреляла  в  макушку,
Или  вдруг  невзначай  на  ребро  становился  вопрос…
И  тогда  мог  спокойно  послать  на  три  буквы  кукушку,
И  заморской  жар-птице  безжалостно  выщипать  хвост…

Помалёху  избавился  от  болевых  ощущений
И  летать  перестал,  и  скакал,  закусив  удила…
И,  спасая  однажды  от  жажды  саму  птицу  феникс,
Вдруг  почувствовал  прикосновенье  чьего-то  крыла…

В  общем,  в  жизни  встречались  весьма  экзотичные  птички…
И  клевали,  и  пели,  бывало,  что  только  держись…
Но,  когда  по  весне  вдруг  затинькают  где-то  синички,
То,  кажись,  несмотря  ни  на  что,  продолжается  жизнь!

январь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553085
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015


корозлик

щаслива!

Щаслива  тoбою...  яка  ж  я  щаслива!
я  в  іншому  вимірі  й  інших  тонах
і  доля  моя,  імпульсивна  й  зрадлива,
нарешті  спокійна  у  твоїх  руках;

й  такі  тепер  милі  і  свіжі  світанки,
такі  запашні  круасани  і  чай,
й  щебечу,  мов  птаха  та,  безперестанку,
і  поряд  шлюпочу,  немов  водограй;

так  легко  вдихається  й  віриться  в  щастя
й  так  хочеться  пити  з  тобою  життя!
о,  моє  любове,  мій  соколе  ясний,
як  довго  i  важкo  до  тебе  я  шла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552879
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітаю Всіх зі СВЯТОМ ВОДОХРЕЩЕННЯ…

Рано  встану,  помолюся  Богу,
Надіп"ю  священної  води.
Попрошу,  щоб  освятив  дорогу,
Щоб  на  ній  не  знали  ми  біди.
Щоб  здоров"я  дав  усій  сім"ї,
І  для  друзів.    Щоб  не  знать  тривоги.
Щоб  скінчились  війни  на  Землі.
Хай    живі  повернуться  солдати,
Ті,  що  захищають  рідний  край.
Я  не  попрошу  в  Тебе  багато,
ПрОшу  :  про  заблудших  пам"ятай.
І  пробач  усім    на  землі  грішним,
Посели  у  серце  їм  добро.
Подаруй  для  них  слова  утішні.
І  зніми  із  душ  таких  тавро.
Може,  від  Твого  Благословення,
Лід  розтане  у  серцях  глухих.
І  знайдуть  в  житті  своїм  спасіння.
І  прозріють  від    Чарівних  слів  Твоїх...
Поведи  за  руку  всіх  живущих
І  водою  всіх  нас  окропи.
Страждучим,  болящим  і  скорбящим
Віру  у  життя    знов  поверни...
Тільки  ТИ  ОДИН  прощати  можеш,
Попрошу  ще  й  за  свої  гріхи.
Будь  до  мене  милостивим,  БОЖЕ,
Якщо  нагрішила,  то  прости...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552833
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]Катрусі
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Віддай...  І  тим  себе  зігрієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Радченко

Но не забыла

Грустили  глупо  мои  сны,
Мои  капризы  и  причуды.
Терялись  в  омуте  зимы...
Я  их  спасать  теперь  не  буду.

Я  стала  на  печаль  сильней,
Я  стала  на  любовь  мудрее.
Ключ  потеряла  от  дверей  -
От  прошлого,  сказать  вернее.

Сомнения  оставив  там
И  боль  обид  необъяснимых,
Сильнее  стала  на  обман...
Но  не  забыла  глаз  любимых.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552559
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


OlgaSydoruk

Чтоб скорее было так…

Столько  снов  перевидала  -  черно  -белых  и  цветных...
А  сегодня  -  самый  сладкий  ...Мне  приснилось  -  путин  сдох!!!
Я  на  небе  оказалась...там  -  где  счастье  раздают...И  там  тоже  отмечали...И  не  жалко..и  не  грех!..
А  внизу  все  пировали,..радость  лилась  через  край...
Вот  бы  вещим  оказался,..чтобы  в  ящик  он  сыграл!..
Мир  на  землю  опустился...Возвратились  все  домой...
По  окопам  бы  не  мерзли,..не  копали  блиндажи...И  рассудок  возвратился  в  помутневшие  умы...
Блокпосты  бы  поснимали  и  призывов  никаких...
Зацвели  весною  вишни...И  не  минные  поля...
Колосилась  бы  пшеница...Возродились  города....
Я  молюсь,и  я  мечтаю,..чтоб  скорее  было  так!..Чтоб  закончилась  война,..за  грехи  чтоб  путин  сдох!!!
Было  чтобы  все  в  реале  -  и  не  сон,..и  не  мираж...Кто  за  это  отвечает?..Где  же  правда,..где  она?..
Будет  суд  ,..и  справедливый,..по  заслугам,..не  минёт...
Я  за  это  днем  и  ночью...Как  и  вы,..и  целый  свет...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552575
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


НАДЕЖДА М.

Женские слёзы…

Я  смотрю  на  испуганных  птиц,
Закружились  снежинки,  как  стая.
На  секунду  коснулись  ресниц,
Побежали  водой,  вмиг  расстаяв.

По  щеке  покатились  слезой..
Неужели  причина  есть    плакать?
Пусть  задет  тут  твой  нерв  болевой,
Не  старайся  слезу  свою  прятать..

Если    это  устала  душа
От  холодной  назойливой  вьюги,
Научись  просто  глубже  дышать.
Вот  увидишь:  излечит  недуги.

Может,  кто-то  забыл  в  кутерьме,
Как  ты  долго  его  ожидаешь,
Помолись  за  него  в  тишине...
Обещай,  что  его  ты  прощаешь.

Посмотри,  как  плывут  облака,
На  свету,  как  снежинки  сверкают.
И  душа  облегчится  слегка.
Незаметно  обиды  расстают.

Облегченье..  Как  камень  с  души.
Только,  что  ж  заставляет  нас  плакать?
Почему  так  бывает:  спешим
Наши  слёзы  от  глаз  людских  прятать?







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552567
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


OlgaSydoruk

Подарок от каких богов?. .

С  каких  небес  накроет  счастье  быть  любимой?..Кто  дарит  избранным  счастливый  тот  билет?..
Мне  повезло...  Один  я  на  двоих  словила!..И  удержу  его!..
За  что  такая  милость  быть  счастливой,..и  рядом  быть  с  тобою  много  лет?..
И  получать  взаимность  поцелуем,..и  нежность  взглядом  подтверждать,и  доверять  себя  тебе?..
Конечно,в  жизни  всякое  бывает  !..Но...те  слова  -  мой  "милый,".."дорогой",.."любимый"...не  надоело  повторять!..
И  слабой  быть,..и  не  бояться  сглаза,..за  сильное  плечо  твое  благодарить  судьбу...
С  каких  небес  свалилось  счастье  на  меня  такое?..Подарок  от  каких  богов?..
С  каких  небес  всех  накрывает  счастье  быть  любимой?..Скажу  вам  по  секрету...что  с    седьмых...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552243
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 18.01.2015


OlgaSydoruk

И все свершится на рассвете…

Я  буду  о  тебе  молиться  -  ты  только  в  спину  не  дыши,..  и  дырки  в  ней  глазами  не  сверли  насквозь...
Ты  ниц  пади  и  не  жалей  колен,..и    лоб  разбей!..
А  вдруг  кроваво  -  красные  зарницы  потушат  пламя  у  свечи?..
Проси  пощады  у  Него,..проси  грехов  прощения!..Ты  повторяй  слова  за  мной  потише  ветра...Не  кричи!..
Пока  еще  не  пробил  час  и  время  есть!...Услышит  Боженька  вибрацию  сердец...
И  все  свершится  на  рассвете...Ты  низко  -низко  поклонись  сейчас  ...Усерднее  молись...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552242
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Радченко

Почему

Мы  смешные,  наивные  люди
И  боимся  с  тобой  понимать:
Время  нас  никогда  не  рассудит,
Да  и  прошлому  трудно  солгать.

Верим  в  то,  что  нас  время  излечит
И  отступит  незванная  боль.
Почему  же  грустят  твои  плечи?
Почему  мне  так  скучно  с  тобой?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552290
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Ірина Кохан

Ні, я не плачу…

Ні,я  не  плачу...То  лиш  краплі  неба.
Відбиток  щастя,спомин  про  любов,
Лиш  дві  зими  і  дві  весни  без  тебе...
Та  вже  в  туманах  відчай  захолов.

На  роздоріжжях,збілених  зимою
Блукають  тіні.  Спалені  мости...
Січнева  хуга  сніжною  золою
Гаряче  серце  студить  з  висоти.

Не  дописали  повість...Поміж  нами
Крилом  зчорнілим  звилися  круки.
Журливо  квилить  темна  вись  вітрами,
І  рве  з  душі  кохання  сторінки....


14.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552212
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Lana P.

Шепіт снігу

Шепіт  снігу  лоскоче  нам  скроні,
Намагнічує  думки,  слова,
А  сніжинки  летять  на  долоні,
Що  аж  кругом  іде  голова.

Проникають  за  шию  і  вуха,
Щемно  сиплять  бентежну  любов,
Ти  замри  на  хвилинку,  послухай,
Як  пульсує  і  ніжиться  кров...

Шепіт  снігу  намащує  мрії,
Що  кружляють  в  високих  світах,
Посипає  у  блисках  надії,
Залишає  сліди  на  вустах.

Шепіт  снігу  приносить  нам  вісті
Від  найближчих,  коханих  людей.
І  малює  уяви  барвисті
У  снігах  призабутих  алей.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552179
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Радченко

Времени мельница

Времени  вечная  мельница  -
Стонут  её  жернова.
Радость  и  боль  перемелятся,
Нужно  ли  помнить  слова?

В  спину  со  злобою  брошены,
Пусть  не  поранят  души.
Пусть  занесёт  след  порошею  
И  не  прощать  не  спеши.

Знай,  превращаются  в  прощлое
Снег  и  дожди,  и  печаль,
Помним  мы  чаще  хорошее,
"Жаль"-  говорим  невзначай.

Прошлого  след  чуть  запутанный
Ищем  зачем-то  всегда.
Богом  так  мир  наш  задуманный  -
Времени  льётся  вода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552109
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 17.01.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 17.01.2015


Малиновская Марина

< Ты вновь ко мне крадёшься незаметно… >

Ты  вновь  ко  мне  крадёшься  незаметно…    
Как  хищник,  что  увидел  лань  издалека…  
Звонишь,  со  мною  говоря  приветно,
И  речь  твоя  волнительна,  легка…

Я  знаю  тебя  слишком  долго,  хорошо,
Чтоб  не  попасть  опять  в  твою  ловушку!
Поэтому,  мой  милый  друг,  всё  решено:
Спать  будешь  ты,  увы,  на  раскладушке…

Ты  вновь  ко  мне  крадёшься  незаметно…  
На  мягких  лапах,  поступью  неслышной…
Я  буду  говорить  с  тобой  приветно,
Но  сдаться  в  плен  будет  излишним…

Я  подарю  тебе  улыбку  и  надежду!
Оставлю  след  в  Душе  и,  обронив  платок,
Дождусь,  когда  порою  тёплой,  вешней
Распустится  твоей  Любви  цветок!

/  09.01.2015г.  /  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552022
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


Дід Миколай

Не загубися в метушні

Хай  обійдуть  тебе  тривоги,
Хай  світить  небо  без  війни,
На  ниві  гладкої  дороги
В  тилу  надійної  стіни.

Сімя  хай  буде  тобі  святом,
Радій  життю  і  веселись.
Для  щастя  треба  небагато
Та  звісно  гроші  щоб  велись.

Нехай  обходять  тебе  зради,
Не  загубися  в  метушні.
Цінує  хай  сімя  й  громада
Й  стрічає  вогник  у  вікні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552020
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


OlgaSydoruk

По ошибке, наверно, ко мне забрела…

Ни  о  чем  не  жалею,не  плачу  -  все  равно  не  вернуть  ничего...
Благодарна  судьбе  за  удачу  и  за  многое  счастье,..  и  горе  мое...
И  за  музу  прекрасную  чью  то...По  ошибке,наверно,  ко  мне  забрела...
Посидела  сначала  минутку...
Рассмотрела  вокруг  -  показалось  уютно,..до  сих  пор  никуда  не  ушла...
И  внезапно  меня  окрыляет...и  не  часто(спасибо)тревожит  в  ночи..
Но  а  если  -  то  звезды  считаю...
Звёзды  те  -ловят  звук  поцелуев    с  Земли...
Не  ищу  я  слова  по  сусекам,..только  те,что  срываются  с  губ...
Только  честно  и  все  без  обмана,..без  не  нужных    эмоций  своих...
Не  нужны    для  безумных  голов  кирпичи,..хотя  крепкое  слово  не  лишне...
И  разумное  слово  повергнет    титанов,..ну  а  нежное  -  всех  излечит...
Ни  о  чем  не  жалею,не  плачу  -  все  равно  не  вернуть  ничего...
Тороплюсь  за  те  горизонты  -  где  судьба  не  обманет  меня...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552002
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


Макієвська

Художниця Зима

Розплескала    на  полотні,  зимову  казку,  художниця  Зима,
Потекли  кольори,  змішалися  чи  дощі,  чи  сльози  її...
Мабуть  задумалася...Про  своє  жіноче,  інтимне  крадькома...
Й  забула,  що  вже  не  осінь,  і  ще  не  весна...Чекають  малі...  

Коли  прокинеться  від  сну    Снігова  королева  й  зникне  пітьма,
Коли  візьме  пензлика  й  розмалює  сріблом  простори  земні,
Вдягне  кожушки  й  шапки  на  оголені  ліси...  Дмухне  жартома
На  села  і  міста.  Замете  ...Завиють  вітругани  німі.

А  вона,  розсипле  мушлі    й  кришталь  навкруги  ,  красою  обійма,
Теплом  війне  в  душі,  в  такі  зимові  дні,  казкові  й  чарівні..
Спустимось  на  санчатах  і  ми  зі  сніжної  гори,    хто  зна,  хто  зна...
Чекаємо,  ось  заморозить    ягоди  калинові,  рясні.

Прокидайся  Зима,  не  спи,  холодом  неземним  обігрій,  пройма,
Поцілуй  інеєм  вуста,  крила  Ангелика  розправ  на  склі,
Щоб  раділа  дітвора  сніжкам,  сніговикам...  Відкрийтесь  небеса!
Хай  шубу  льодяну  вдягне  ріка  і  сонце  засяє    в  імлі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551959
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


Богданочка

Кульбабка

                                                           "Я  так  люблю  між  пахощів  хмільних
                                                           Ловити  слухом  ніжний  трепет  листу,
                                                           Вдивлятися,  як  порухом  весни
                                                           Гойдає  гілка  крапельку  сріблисту...  
                                                           Мов  кіт  чудний,  завмерти  у  кущах,
                                                           Ловити  спрагло  наспіви  пташині...
                                                           Я  так  люблю  блукати  у  думках,
                                                           Заплутатись,  як  сонце,  в  павутині..."
                                                                         
                                                                           Наталя  Данилюк  (  kulbabka  )
                                                                                                     "  Я  так  люблю..."



У  квітучім  підніжжі  чарівних  
смарагдових  гір,
де  грайливо  дзюрчить  
бірюзово-срібляста  ріка,
Небосхил  покривають  хмарини,  
як  білий  зефір,  -
Там  торкнулась  до  сонця  
тендітна  жіноча  рука.

Там  кульбабка  розквітла  
погожого  світлого  дня,
й  несміливо  поглянула  вперше  
на  цей  білий  світ;
Первоцвіти  схилялись  до  неї,  
мов  добра  рідня,
а  краплинки  натхнення  
котились  з  ялинових  віт.

Закохалась  кульбабка  у  
кожен  зелений  листок,
в  кожне  дерево,  квітку,  
в  яскраві  небесні  зірниці;
в  шепотіння  ріки,  подих  вітру,  
в  каміння  й  пісок,
в  терпкість  м'яти,  в  духмяну  
пахучість  пшениці...

І  на  зло  буревіям,  
холодним  потокам  на  зло,
диво-квітка  міцніше  хапалась  
за  твердість  землі.
Все  сильнішим  ставало  
таланту  могутнє  стебло,
негаразди  ж  топились,  
як  в  морі  старі  кораблі.

Ніжні,  світлі,  прекрасні  
сердешні  вірші
білим  пухом  летіли  по
різних  кутках  України...
І  турботно  торкались  прихованих
струн  у  душі,
рідну  мову  свою  величали,
як  спів  солов'їний.

Затамовую  подих,  читаючи
кожне  словечко,
і  смакую  вірші,  мов  солодкий  
нектаровий  плід.
Від  краси  завмирає,  і  знову
тріпоче  сердечко...
Твої  вірші,  Наталю,  дарують
душевний  політ...

Хай  Господь  нагородить  тебе
за  усі  ці  старання!
Хай  омиє  зі  щастя  й  здоров'я
криштальним  дощем!
Щоб  на  крилах  у  Музи  стрічала
ти  нові  світання,
І  далеко-далеко  
блистіли  кристали  
віршів-діадем...

                                                                                             14.01.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551603
дата поступления 14.01.2015
дата закладки 15.01.2015


Lana P.

В зап’ясті осені

В  зап’ясті  осені  сховався  лист  останній,
Прилип  до  тіла  і  моторошно  тремтить.
Присипав  пудрою  терпкий  морозець  ранній,
Ще  й  досі  його  кволе  серденько  болить.

Болить  і  просить  порятунку,  допомоги,
Щоб  врятуватись  від  холодної  зими.
Бо  грудень  цементує  вже  давно  дороги,
І  повезе  його  на  конях  із  саньми

З  рудою  кралею  у  довжелезну  зиму.
Не  буде  там  йому  ні  ласки,  ні  тепла,
Зустріне  він  там  холод,    заметіль  незриму,
Спаплюжить  його  злісна  паночка  до  тла.

В  зап’ясті  осені  сховався  лист  останній,
Вона  ж  безпомічно  хилилась  на  вітрах...
Не  дочекавшись  допомоги  на  світанні,
Посивів  у  зажурі  і  зовсім  зачах...

12.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551583
дата поступления 14.01.2015
дата закладки 15.01.2015


корозлик

дай долоні твої

Дай  долоні  твої  -  в  них  сховаюсь  наві́ки
від  нещасть  всіх  і  бід,  від  самої  себе,
поцілунком  печать  ти  постав  на  повіки...
ну,  а  вітер  нехай  по  лісах  рознесе
все,  що  було  без  тебе  прожите...  наза́вжди
залиши́тись  я  хочу  в  долонях...  
зігрій
диханням  своїм  ти  мене!..  знаєш,  майже,
сама  я  сплела  тебе  з  своїх  мрій...
із  чорнобривців  і  навіть  романку,
з  барвінку  і,  небом  навіяних,  снів,
з  туману  й  роси,  гірського  світанку,
з  високих  смерек  і  безмежних  степів...

Дай  долоні  твої  -  в  них  сховаюсь  навіки,
з  них  питиму  долю,  немов  з  джерела,
поцілунком  печать  постав  на  повіки,

щоб  кохала  тебе...
                                     лиш  тебе...
                                                     все  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551712
дата поступления 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015


V. Zolin

Пирожок_130115

пришли  к  евсею  в  гости  черти  
 
открыла  им  евсея  мать  
 
ошиблись  мы  сказали  черти  
 
и  ну  бежать  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551368
дата поступления 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015


OlgaSydoruk

И рядом не она совсем была…

Мне  Муза  сон  навеяла  полуденный...Шептала  мне  простые,милые  слова...
Ласкала  перышком  со  своего  крыла  лицо  и  руки,..и  целовала  впадинку  яремную  -  ну  надо  же  -  нашла...
И  острым  кончиком    чертила  знаки  на  запястьях,в  какой  то  путь  все  выпроваживала    за  собой...
Увлекшись...больно  уколола...В  объятиях  сильных  удержал  Морфей...
Она  мелодию  на  ушко  напевала  -  на  колыбельную  похожая  была...
И  чисто,высоко  она  звучала,..в  страну  далекую,волшебную  вела...
Где  небо  цвета  голубой  лазури,..зефир  и  вату  сладкую  напоминают  кучевые  облака...
А  ветер  теплый  с  ароматом  чайной  розы  и  ванили...И  лето  теплое  всегда...
Где  нежно  к  сердцу  прижимают,..когда  целуют  -  то  век  не  прикрывают,а  смотрят  глаза  в  глаза...
Судьба  там  добавляет  акварели,..кому  наскучила  немного  жизнь,..заходится  там  сердце  от  любви...
Там  знают  все  волшебные  слова...Они  звенят  весеннею  капелью...
Мне  на  прощание  Муза  парочку  шепнула...Когда  проснусь  -  я  вспомню  их?..
Ой,мамочка,какой  мне  сон  сегодня  Муза  подарила!..Я  буду  вспоминать  оставшуюся  жизнь...
Мне  снилось,что  я  маленькой  совсем  была...И  за  руку  совсем  не  Муза  гладила,ласкала...
И  рядом  не  она  совсем  была...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550380
дата поступления 10.01.2015
дата закладки 13.01.2015


OlgaSydoruk

Зачем для Осени те летние секреты?. .

Совсем  не  о  личном,..просто  в  миноре...



Зачем  для  Осени  те  летние  секреты?..
Держите  и  храните  при  себе,подальше  от  потухших  глаз...
Она  все  знает  и  мудра,..она  была  когда  то  жарким,знойным  Летом...
И  все  познала,..  что  смогла...
Не  хочет  больше  слышать,  повторять...Она  устала...
Не  хочет  душу  мучить  и  дождями  плакать,..судьбу  ей  надоело  искушать!..
И  ослабели  незаметно    чувств  волнительных  обеты  ...
И  неизведанное  что  то  отменяет  с  силой  страстный  взгляд...
Ну  что  такое,..что  такое  это?..Где  справедливость?..И  кто  в  этом  виноват?..
Что  по  другому  чувствуешь  и  очущаешь  в  осени,..совсем  не  так,..как  летом...
И  краски  меркнут,вкус  меняется  на  360...Но  все  равно  так  хочется  летать!..
И  горечь  в  сладость  не  изменишь,..хоть  повторяй,как  мантру,что"  в  порядке  все"...  сто  тридцать  раз  подряд...
И  не  волнуют  в  Осень  летние  секреты...И  не  пугает  больше  тишина...
И  удивляешься      -    как  быстро  пролетело  Лето,  и  как  давно  была  Весна...
Куда  и  любопытство  подевалось,..в  какие  дальние  края  осенним    ветром  унесло?..
Совсем  не  наказание  все  это!..  Такая  жизнь,..и  это  правило  ее...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550276
дата поступления 10.01.2015
дата закладки 13.01.2015


OlgaSydoruk

Счастливым улыбаться не трудно никогда…

На  Рождество  Луна  огромною  была  и  фонарем  светила  ярким  -  ярким...
Ловила  жадным  взглядом  теплоту  Земли...
Смотрела,как  дымок  над  крышей  стелется  и  вьется,..
Запоминала  все  и  удивлялась  простоте  людей...    
Как  мать  целует  розовые  пяточки  младенца,..
Вдыхает  нежный  аромат  душистого  затылочка  и  тихо  подпевает  ай  -  лю-  ли...
К  груди  своей  так  нежно  прижимает,волчком  пугает  сереньким,чтобы  скорее  засыпал...
И  замирает  в  умилении  ее  сердечко,..трепещет  птичкой  маленькой,когда  целует  кулачки...
Сама  вся  светится  от  счастья  ,..молитву  шепчут  губы  -  здоровья  просит  и  долгих  лет...
Не  будет  в  них  печали,горя  и  ненастья...Она  на  все  готова  для  него...
И  улыбается,    и  верит,..что  будет  все,..и  не  изменит  ничего  судьба...
И  светятся  уставшие  глаза  от  счастья  -  счастливым  улыбаться  не  трудно  никогда...
И  льется  колыбельная  земная,..запоминает  все  ее  слова  далекая  Луна...
И  слышно  лю  -ли,лю  -ли,лю  -ли...баю,..от  неги  замирает  высоко  холодная  звезда...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549788
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Потусторонний

Как не противен человек…

Так  много  нечисти  вокруг,
сквозь  комья  грязи,
опарыш,  плод  брутальных  мух
по  душам  лазит.

Но  выгрызает  только  плоть
из  помышлений.
Приноровившееся  зло
ест  червь  сомнений.

Душа  наивна  и    чиста,  
она  –  ребёнок.
С  глазами  ясными    Христа,
как  на  иконах.

Он,  сотворивший  Белый  Свет,
не  знал,  что  будет?
Земля    похожа  на  клозет.
Её    паскудят.

Живые,  жадные    тела
едят  и  гадят.
Среди  скалдырных  столько  зла…
Чего  за-ради?

Вскормить    растущий  аппетит,
подкинуть    градус.
Неосмотрительное:    «Сыт!»
Роняет  статус.

Обжорство    требует  набор
любой  ценою.
В  итоге:    мразь,  подлец  и  вор,
а  сердце  ноет.

Он,  сотворивший  Белый  Свет,
уверен  тоже.
Как  не  противен  человек,
в  душе  -  хороший..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551041
дата поступления 12.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Потусторонний

Осень – это… (не лето)

Золотятся  листья  под  ногами
ржавыми  осколками  весны.
Осень  –  это  тлеющее  пламя
в  мертвенном  сиянии  Луны.

Недоокрылённые    надежды,
павшие    на    жертвенник  зимы.
Осень  -  это  сдержанное:    «между»
светлым  и  традициями    тьмы.

В  радужном,  нарядном  хороводе
затаилась  медленная    смерть.
Осень  –  это  памятник    природе
на  который    горестно  смотреть.

Странная  пора  для  депрессивных,
те́рпящих  душевный  мазохизм.
Осень  -    потрясающе    красива
в  танцах    меланхолий  и    харизм.

                                 ***

Про    осень  нет  конкретного  ответа.
Но  налицо  все  атрибуты    тризны.
Быть  может    -это  похороны  лета?
Хотя  скорее  -    похороны  жизни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535312
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 13.01.2015


@NN@

Різдвяні віншування*

***
Справи  облиш,  вечір  цей  не  для  справ,
В  небі  вечірньому  Зірка  зійшла.
Кожен  промінчик  торкається  серця,
І  понад  Світом  *Осанна*  несеться.
У  Назареті,  вже  дві  тисячі  літ,  як
Хлопчик  маленький  родився  на  світ.
Ангели  Божі  співали  про  чудо
І  пастухи  ті  дива  не  забудуть,
Бо  у  печері-кошарі  на  сіні
Місце  єдине  знайшлось  для  Мессії.
І  спеленавши,  поклавши  у  ясла,
Діва  Марія  -  Зіронька  Ясна,
-  *Люляй,  дитятко*,  схилившись  співала,
Долю  щасливу  для  Сина  благала...
*Христос  родився,
Бог  воплотився,
Ангели  співають,
Царіє  вітають...*                                                                07.01.  2015

*  *  *
Прихилилось  Небо  до  Землі...
 
Щастя  нам  кують  небесні  ковалі,  
У  Різдвяну  ніч,  щоб  кожний  з  нас  отримав  
Пару  білих  крил,  які  напнуться  за  плечима,  
Мов  вітрила  чудо-кораблів,  

Небо  прихиливши  до  Землі...                                    06.01.2014

[b]Різдвяна  саґа…[/b]

́́Прозора  тиша  полонила  сад...
Лягла  на  віття  срібними  льодами..
Оповила  Дитятко  на  руках  у  Мами...  
Налаштувала  на  мінорний  лад  
Хори  дзвіночків  з  диво-голосами,  
Щоби  рознесли  Вість  по  всій  землі  
[b]-  Христос  родився![/b]  -  порадійте  з  нами...  
Янгелики  в  перинку  білий  пух  
Набили,  щоб  було  Йому  тепліше,  
І  вітер  люлечку  легесенько  колише...  
Ще  спить  Дитя...  
Ще  не  розвиднілось  на  світ...  
Ще  тиша  бродить  білими  снігами...  
Та  вже  Зоря,  із  диво-амальгами,  
Розли́ла  невечірнє  сяйво  над  полями,  
На  радість  нам.  
Поколядуйте  Господу    із  нами.                                                  05.01.2014

***
Різдвяна  ніч.
Зоря  зійшла  на  небо.
Під  нею,  в  ясельцях,  Дитя  сповите.                      07.01.2013

***
Серце,  мов  дзвін,
Радість  прийшла,
В  небі  вечірньому  зірка  зійшла.
Сяйво  навкруг,
Все  стихло  й  чекає,  -
В  убогій  стаєнці  Марія  рождає,
Нашу  надію  і
Наше  спасіння.
Двері  до  раю,  в  життя  воскресіння.                      07.01.2012

***
Серце  палає  від  полиску  свіч.
Тиха  радість  вирує  в  Різдвяну  ніч.
     [b]Христос  народився![/b]
Ангельські  хори  -  [b]*Славімо  Його*,[/b]
     Співають  нам  з  гори.                                            06.01.2011

***
Різдвяна  зірка  
           у  небі  з'явилась.
Маленьке  Дитятко
           в  печері  вродилось.
Ми  з  вами  це  диво  
           з  дитинства  знаєм.
[b]*Христос  народився,*  [/b]-
           зі  Святом  вітаєм.                                            07.01.2010

***
Ще  зовсім  трішки
             і  народиться  Христос.
І  зірка  засія  над  Вифлиємом.
Вам  скаже,  незначимий  хтось,
       що  це  неправда,
             неможливо  це  під  небом.
Не  вірте.
       Серце  ваше  відчиніть
               назустріч  Божій  благодаті.
Любіть,  любіть,
               надійтесь  і  любіть,
На  повну  силу,  на  яку  ви  здатні.
Він  недаремно  двері  неба
                                   відчинив
І  серце  ваше  
                       недаремно  відчинилось,
Щоб  у  одну  незриму  мить  -
               [b]*  Христос  рождається*,[/b]
Над  світом  прокотилось.                                      Святвечір.  2009

***
Ангел  Божий
           най  прийде  до  вас
У  вечірній,
           у  Різдвяний  час.
Хай  бажання  ваші
           візьме  й  понесе
До  Господніх  ніжок,
           най  усе,
Що  в  молитвах  ваших
           так  бринить,
Виповниться  в  тую  ж
           саму  мить.
Хай  Господь  дає  вам
           більше  сил.
Довгих  літ  вам  
           і  щасливих  зим.                                            06.01.2008

***
Попросіть  у  Господа,
Щось  значиме  дуже...

Серце  ваше  хай  до  ближніх
Буде  не  байдуже...

Зглянеться  Господь,
Побачивши  таємне...

І  прохання  ваше  буде  недаремне.                            Святвечір.  2007

***
Бажаю  в  Різдво  -  любові  і  віри
(по  суті  ми  з  вами  в  душі  маловіри).
Бажаю  добра,  здоров'я,  достатку
(хоч  наше  життя  задає  нам  загадки).
Бажаю  вам  миру  у  серці  і  в  домі.
Не  вірте  в  погане,  вірте  Богу  одному.                        07.01.2006.

***
Сутінки  в  кімнаті,
Попід  образами  ходять  світлі  тіні.
Полум'я  лампадки.
Пироги  на  сіні.
І  кутя  смачненька  в  полив'янім  горщику.
Зірочка  різдвяна  у  сріблястім  дощику.
За  столом  зібралась  вся  моя  родина
І  нині  живуща  й  та,  що  в  світлих  тінях.
Тихії  молитви  і  щирі  колядки,
І  тріпоче  полум'я  старої  лампадки,
Розганяє  сутінки.
Радість  в  душу  лине.
У  Різдво  повита  Україна  нині.                              Святвечір.  2005

***
Янгелики  в  крильця  білі
                 загорнули  диво.
Невечірня  зоря  ясна
               світ  заполонила.
У  кошарі,  серед  тварі,
           дитятко  вродилось.
Бог  Предвічний  з  милосердя
             дарував  нам  Сина.                                          07.01.2004

***
Хай  ангел  торкнеться  вас  ніжно  крилом,
І  серце  зігріє  Різдвяним  теплом,
Хай  щастя  дарує  маленький  Ісус,
В  житті  щоб  не  було  горя  й  спокус.
Душа  хай  співає  окрилена  вірою,
Добро  вам  воздасться  великою  мірою.
Найліпше  бажайте  сьогодні  людям
І  ва́ших  бажань  Господь  не  забуде.                        06.01.2003

***
Зіронька  вечірня  небо  запалила.
Діва  Марія  Дитятко  вродила.
На  сіні  пахучім  в  печері-стайні,
А  з  неба  Ангелики  співали  [b]*Осанна*[/b].
Малі  пастушки  зібрались  до  купки  -
Там  Бог  народився.  Біла  голубка,
Крила  над  Ним,мов  шатро  розпростерла,
Небо  прихилила,  сіяє  печера.                                      Святвечір.2002

***
Святвечір.  Зоря  палає.
В  саду,  у  печері  Марія  рожає,
Бо  в  цілому  світі  для  Неї  й  Дитини,
Немає  оселі,  немає  хатини.
А  ви  відчиніть  своє  серце  сьогодні,
Відкиньте  зневіру,  думи  холодні,
Затепліть  у  серці  маленьку  лампадку,
Малому  Ісусику  буде  там  хатка.
Зоря  невечірня  осяє  світлицю,
Різдвяною  радістю  сповняться  лиця.                    Передвечір  Різдва  2001

***
З  Різдвом  святим  тебе  вітаю,
мій  рідний  український  краю.
Від  гір  карпатських  і  до  буйних
                 чорноморських  хвиль.
хай  буде  мир  тобі
                 і  хліб.  і  сіль,
і  все,  чим  український  дім  багатий,
хай  буде  щастя  в  кожній  хаті.
І  хай  ростуть  здоровими  сини,
щоб  не  було  злиго́днів  і  війни,
і  щоб  не  плакала  ні  жодна  мати.
Хай  буде  радості  багато.
Різдва  щасливого  бажаю,  тобі,
мій  любий  український  краю.
Над  кручами  Славути  й  на  Волині,
в  степах  таврійських,
й  там,  де  води  моря  сині,
в  горах  Карпат  і  у  полтавській  хаті,
хай  береже  нас  Бог  і  Бажа  Мати.                                07.01.2000


Кожен  рік,  на  Святвечір,  я  пишу  віншування
і  розсилаю  їх  СМС-ками  друзям  і  знайомим,
маю  надію  і  вам  вони  теж  сподобаються.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409134
дата поступления 15.03.2013
дата закладки 13.01.2015


Валентина Ланевич

У підніжжя гори…

У  підніжжя  гори  росла  квітка  мала,
Карооко  дивилась  на  дюжую  велич,  
У  захопленні  щирім  молилась,  цвіла
І  здавалося  їй,  що  захищена  справді
Від  сонця,  від  бурі  й  грози,
Що  ніколи  не  будуть  їй  страшні  вітри.
Та  гора  гордовито  дивилась  на  неї  з  гори,
Що  їй  було  до  того,  що  діється,  там,  внизу,
У  тієї  малечі,  котра  дихання  легке  своє
Вплела  в  стогін  шумний  її,  розчинилася  у  ньому,
У  неспокої  прагла  серцем  серце  відчути,
Щоб  позбутись  тривог,  теплотою  упившись.
Прагла,  Господи,  чом  душа  її  все  ще  спрагла,
Ще  блукає  в  просторах  незримих  земних
І  розкритий  бутон  її  -  тіло,  що  розтоплений  віск
В  злеті  стогне:  візьми,  пригорни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550661
дата поступления 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015


Ірина Кохан

Старий дідусь з дитячими очима…

Згасає  ніч  у  зорянім  намисті,
Кидає  сонце  перші  промінці.
Гаряче  серце,руки  мозолИсті,
Скупа  сльоза  на  зморщеній  щоці.

Старий  дідусь  з  дитячими  очима
Збілілі  скроні,мов  грудневий  сніг,
Вітри  життя  шугають  за  плечима,
І  лиш  самотність  тулиться  до  ніг.

Відлітувало  літо...Й  на  долонях
Не  полічити  зморшок-павутин,
Його  роки,немов  дозрілий  сонях,
Зерном  налитим  хиляться  за  тин.

Відвесняніла  юність  скороплинно,
Червоні  маки  вицвіли  в  душі.
Золотокоса  осінь  журавлинно
З  глибин  очей  все  ллє    рясні  дощі.

І  все  частіше  протяги  зухвалі
Перемітають  вигини  доріг.
В  його  усмішці  крапельки  печалі...
Спішить  годинник  -  щастя  оберіг.

Старий  дідусь  вдивляється  тужливо,
Як  завірюха  білить  за  вікном.
Зимовий  простір  дихає  сонливо....
Гірчить  самотність  в  серці  полином....


4.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550706
дата поступления 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015


НАДЕЖДА М.

Скажу за все тебе СПАСИБО…

Сказать  за  все  тебе  спасибо,
Так  это  просто  ничего.
Сказать  так  хочется  красиво
Словами    сердца    моего.

За  день  и  ночь  я  благодарна,
За  то,  что  рядом  был  всегда.
Казалось    жизнь  порой  коварна,
Тебя  уводит  навсегда.

Когда  от  жажды  изнывала,
Ты  подавал  глоток  воды,
Когда  тебя  не  понимала,
Ты  не  спешил  сжигать  мосты.

За  твое  сердце  золотое,
За  теплоту  и  нежность  рук.
За  все  с  тобою  прожитое,
За  теплоту  от  слов  вокруг.

За  радость,  грусть  и  откровенье,
За    жизнь  нелегкую  вдвоем,
За  вкус  Любви  и  наслажденье,
За  то,  что  рядом  мы  идем..
-----------------------------
Поздравляю  всех  с  Днем  БЛАГОДАРНОСТИ.
Спасибо,  мои  Друзья,  за  поддержку  и
Понимание..






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550594
дата поступления 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015


Ірина Кохан

Навіки…

Навіки,  назавжди,  міцно
Врослася  батьківська  земля
Глибоко  у  серце…
Моя  земля…  моя    колиска…
Мій  оберіг…
Нікому  її  не  вирвати,
Не  витруїти  звідти…
Бо  квітне  й  квітне  небом  барвінковим,
Шумить,шепоче    хвилями  Інгульця,
Вербовими  косами.
Співає  маминою  піснею,
Соловейком  тьохкає…
А  пахне  як!  Медами,
М’ятою  і  чебрецями,липою,
Дзвенить  колоссям  нив  дозрілих,золотих,
І  припадає  теплими  росами  до  ніг…
Стрічає  вишиванками  полів,
Срібними  ранками,
Нагідковими  зорями,
Соняшниковими  очима…

Із  зернини  зростала  я  тут…
Пагінцем  тягнулася  до  сонця,
До  неба  барвінкового…
Не  вирвати,  не  витруїти….
Навіки…

27.12.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550106
дата поступления 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


Кадет

ЗЛОБОДНЕВКИ (15+)

Битва  с  пузом,  увы,  отрицательна…
И  не  смыть  его,  блин,  в  туалет…
Чтобы  жрать  перестать  окончательно,
Прикуплю  себе  бронежилет…

*****  

Когда  ещё  в  ненавистном  угаре
Глаза  нам  открывали  голоса,
Товарищ  старший  лейтенант  Гагарин
Великолепно  съездил  в  небеса…

*****  

Арестовать  грозит  министров
Наш  генеральный  прокурор,
Но  ради  Пасхи  бескорыстно
Готов  отсрочить  приговор…

*****  

Пенсионер  с  политиком
Как-то  случайно  встретились…
Ну,  куда  тебе  с  аналитикой
Против  моей  конкретики…

*****  

Оно  конечно  больно,  палки-ёлки,  
Когда  сдирают  шкуру  или  скальп…
Но  голым  задом  по  железной  тёрке,  –
Пожалуй,  будет  круче  всяких  Альп…

*****  

Крепчает  аутизм  на  планете,
Держава  тупо  катится  ко  дну…
Войною  искалеченные  дети
Уже  совсем  не  верят  в  тишину…

*****

Старикам  завсегда  тяжко  в  гору,
Хоть  совсем  не  тяжёл  кошелёк…
А  держава  рубает  опору
Табуреточкой  из-под  ног…

*****  

Завис  я  на  очередном  вопросе,  -  
Да,  что  же  это  деется  в  стране,  -
У  нас  в  апреле  вроде  бы  –  не  осень,
А  яблоки  попадали  в  цене…

*****  

Какие  омерзительные  штучки
Являет  миру  карный  наш  процесс,  -
Безропотно  протягивает  ручки
В  наручники  начальник  МЧС…

*****  

Когда-то  поэтов  держали  за  яйца,
Сажали  в  острог  на  заре…
А  нынче,  чего  ж  вы  скрываетесь,  братцы?
Свобода  ж,  кажись,  на  дворе…

*****  

Какой-то  гад  нас…ал  у  нас  в  подъезде,
Мы  вычисляли,  кто  же  виноват?
Но  нам  сказали  на  партийном  съезде,
Что  это  тоже  сделал  Путин  –гад…

*****  

Только  очень  скромные  поэты
Скрытно  навещают  «Клуб»  родной…
До  чего  ж  печально  видеть  это...
Не  с  кем  даже  тяпнуть  по  одной…

*****

Не  сумели  страну  обустроити,
Шоколад  залепил  лад  в  умах…
Неужели  заморские  роялти
Устранят  нам  бедлам  в  головах?...

*****  

Канули  в  Лету,  пожалуй,  избушки  на  курьих  ножках,
Не  впечатляют  нынче  и  на  колёсах  избушки
Уже  можно  встретить  избушки  и  на  воздушной  подушке…
Но  больше  всего  актуальны  избушки  на  звёздных  дорожках…  

*****  

Наш  мир  карикатурен  словно  чат
И  так  чреват  напрягами  извилин…  
Вчерашних  двух  десятков  память  чтят,
А  триста  пятьдесят  уже  забыли…

*****  

Пожалуй,  мало  что  есть  в  мире  слаще,
Чем  сопли  распускать  по  дням  пропащим…
Но,  если  ты  –  мужчина  настоящий,
То  –  будь  своим  соплям  –  душеприказчик…

*****  

Мы  все  мечтаем  о  свободе  слова,
Нередко  поминая  чью-то  мать…
И  потому  -  отнюдь  не  всяко  слово
Свободою  достойно  обладать…

*****  

Не  люблю,  когда  с  пеной  у  рта
Мне  пытаются  истину  впарить…
Полагаю,  -  она  так  чиста,
Что  не  выйдет  её  запиарить…

*****  

В  конце  концов  меня  загонят  в  угол,
Но  есть  там  утешение  одно:
Я  так  умён,  что  отдыхает  «Гугл»…
Всё  остальное,  в  принципе,…  не  важно…

*****  

Нам  рапортуют:  с  самого  утра
500  машин  в  столице  чистят  снег!
А  мне  плевать  на  эти  рапорта,
Мне  бы  домой  добраться  без  помех…

*****  

Была  ничуть  не  мягче  обстановка,
Житуха  тоже  гнула  нас  в  дугу…
Но  автомат  с  шипучей  газировкой
Стоял  на  каждом  городском  углу…

*****  

Отощав  на  гречневой  крупе,
Заварили  евроэпопею…
Но  в  такое  вляпались  жопэ́,
Что,  пожалуй,  вряд  ли  есть  жопе́е…

*****

Товарищам  партийный  пиетет
Подсказывал  классический  сюжет…
А  наш,  блин,    «камикадзовый  квартет»
Сверстал  нам  драматический  бюджет…

*****

Без  загадки  женщина,  увы,
Как  кусочек  приторной  халвы…
И  она  таит  в  себе  интригу
Словно  недочитанная  книга…

январь  15  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550033
дата поступления 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


Ірина Кохан

Ми, мов лебеді білі…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470298


Давай  слухати  ніч  
під  розливистий  гугіт  зими,
У  зав'юженім  небі  ,
давай  розфарбуємо  зорі.
Ми,мов  лебеді  білі,
змахнемо  кохання  крильми,
І  полинем  у  казку,
де  щастя  дріма  в  мельхіорі.

Давай  вкриємо  плечі
хмаринно-пухнастим  сукном,
З  крижаного  бокалу
розіп'ємо  зоряний  трунок,
У  цитринному  плетиві
місяць  зійде  за  вікном,
Розіллється  теплом  на  вустах
твій  палкий  поцілунок.

Давай  вірити  в  сни
і  у  янголів,що  з  висоти
У  засніжену  ніч
поєднали  навік  наші  долі.
Лебединою  піснею  
зІрвемо  сплячі  світи...
Нехай  стелить  зима
гобелени  шовкові  поволі...


02.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549860
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Олекса Удайко

ЧУТТЄВО І ТРІШЕЧКИ ЖАРТОМА

                                           [i]    …і  блукає  у  пошуках  рим  
                                               не  почуте  «люблю».
                                                                         [b]Оленка  Зелена

[color="#ff0000"]
Шалений  біг…  Нестримні  маси…
Коловорот  чумних  епох…
Й  Орфей  гостює  час  від  часу  
В  гаремах  душ,  де  –  дремний  бог…
У  нього  доля  –  мов  би  наша:
Нараз  жирує,  то  худить…
Як    калапеця  –  гарна  каша,
Як  неотесана  блакить.
І  ось  вистукує  епіграф,
Снують  метафори…    І  враз  –  
Впадає  Ліра  із  пюпітром
В  несамовитий  нот  екстаз…
А  той  скрипковий  ключ  –  наївний,  
Немов  скажений,    ллє  і  ллє…
Небесну  музику  чарівну,
Що  і  не  втямиш,    де  ти  є…
Чи  то  в    концертній  світлій  залі,
Де  чари  ті  щасливлять  мить,
Чи  у  чуттів  земних  вуалі,
Де  темна  ніч  чарівність  снить…
І  в  неземних  гортанних  звуках
Блукає  чарівне    “ЛЮБЛЮ”…
Шукає  рим  і  з  небом  злуку!
Неначе  плуг  свою  ріллю…
І  вже  вони  усі  у  небі…
Душа  вже  зм’якла…  Випав  ключ…
Він  їй  тепер  уже  не  треба  –
Її  пошарпану  не  муч!
Та  ось  зникає  вже  наснага…
Чуття  метафор,  твердих  рим…
Пошліть  Орфею  мить  розваги:
Нехай  Неаполь  чи  то  Рим…  

…І    ось  Орфей  вернувсь  з  відпустки
І  знову  взяв  до  рук  штурвал…
Його  ми  просим  часто-густо:
“О,  дай  дихнуть,  спини  свій  шал!”

…Та    рими  враз  вірші  знаходять,
Бо  Ліра  знову  тішить  муз,
Немов  поета  –  пишна  врода  
Неперевершених  Марусь..[/color][/b]

08.01.2015
Кельн,ФРН


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549815
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


TatyanaMir

Зоря Різдва

[b](слова,  музика,  виконання  -  Тетяна  Мирошниченко)                                  1
[/b]
Тиха  ніч,  ніжна  ніч  свята
Срібним  сяйвом  усіх  огорта.
Сповістила  найперша  зоря,                          
Що  родилось  у  яслах  дитя.                    

Ніч  надії,ніч  віри,  чудес,
Ніч  єднання  землі  і  небес,
Обіймає  любов’ю  усе,
Бо  спасіння  Господь  нам  несе.
                                 Пр:
Гори,  гори  світло  зорі,
Христос  родився  на  Землі.
Він  всі  гріхи  наші  покрив,
Серця  любов’ю  запалив.
Гори,  гори,світло  зорі,
Це  Сонце  родилося  на  Землі.
Гори,гори,зоря  Різдва,
Віри,надії  лунайте  слова.
                                   2
То  казкова  вечірня  пора,
Коли  світить  Різдвяна  зоря,
Пісня  ангелів  лине  згори
І  волхви  принесли  вже  дари.                                    
                                 
Я  Месії  дари  принесу
Серця  золото,  ладан  –  хвалу,
і  як  смирну  до  ніг  покладу
всю  любов  свою  і  доброту.
                                   Пр:
                                   3                  
В  срібно-  зоряну  ясну  ніч
З  року  в  рік  вже  десятки  сторіч
По  землі  ступає  Різдво.
Христос  народився,  славімо  Його!

                                   Пр:
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549085
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 08.01.2015


TatyanaMir

Свет любви

[b](слова,  музыка.  ,  исполнение  -  Татьяна  Мирошниченко)
[/b]
Странник  я  на  этой  земле.
Ты  -  любви  чистой  родник.
Я  -  рисунок  дождя  на  стекле,
Вечность-Ты,  я-всего  лишь  миг.

Отблеск  вечного  света  –  взор,
Образ  благости  -  Твоя  суть.
В  тесноте  Ты  даёшь  простор,
В  темноте  освещаешь  путь.
                                 Пр:
Рукоплещут  пусть  реки,  моря
И  ликует,  сияя  заря.
Поют  славу  горы  ему,
Свет  любви  пусть  рассеет  тьму.

Веселятся  пускай  небеса,                            
Торжествуя,  поёт  вся  земля.
Наполняя  любовью  сердца,
Славят  имя  Бога-Творца.
                                   2
Утоляешь  Ты  жажду  земли,  
Одеваешь  цветами  луга.
Исчисляешь  все  наши  дни.
День  один  пред  тобою  века.
 
Нам  постичь  никому  не  дано
Мира  истину,  тайны  Его,                                
Невозможно  постичь  до  конца
Всеобъемлющего  Творца.
                               Пр:  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549307
дата поступления 06.01.2015
дата закладки 08.01.2015


TatyanaMir

Обнажённая душа (притча)

Девушка,  всем  сердцем  чтившая  Творца,
убелённого  сединами  спросила  мудреца:
-  Я  много  делаю  добра,
и  ближнему  я  не  жалею  серебра,
улыбки,  ласкового  слова.
Я  всем  всегда  помочь  готова.
Взамен  -  насмешки  горькие,  открытая  вражда.
Скажи,  мудрец,  как  жить  тогда?
Старик  красавицу  улыбкой  привечал
 и  ей  спокойно  отвечал:
-  А  ты  разденься  донага
и  так  пройдись  по  городу  одна.
-  Да  Вы,  видать,  сошли  с  ума!
Да  разве  это  мыслимо?!
Так  ведь  ходить  совсем  негоже,
и  надругаться  каждый  может.
-  Боишься  тело  ты  красивое  открыть,
строго  тебя  будут  судить.
Так  почему  по  миру  ходишь,  ангел  мой,
ты  с  обнажённою  душой?
Она  распахнута,  как  дверь,
и  входят  все  туда,  кому  не  лень.
И  в  добродетелях  твоих,
как  в  зеркале  все  видят  отражение  грехов  своих.
Тут  же  пытаются  унизить,  оскорбить,
чтоб  только  ты  была  похожая  на  них.
-  Но,  что  же  делать  мне  скажи,
и  путь  мне  верный  укажи.
-  Пойдём  я  покажу  тебе  свой  сад,
где  обитает  лилий  аромат.
Я  поливаю  много  лет  эти  цветы,
они  растут  без  спешки  и  без  суеты.
И  даже,  если  б  я  прогнал  свой  сон,
я  б  не  увидел  то,  как  распускается  бутон.
Свидетелем  я  не  был  тайны  той,
зато  потом  я  наслаждаюсь  их  роскошной  красотой.
Видал  я  много,  детка,  на  своём  веку,
скажу:  подобна  будь  прекрасному  цветку!
Всем  раскрывать  своё  сердечко  не  спеши.
Сначала,  кто  достоин  твоим  другом  быть  реши:
кто  поливает  твою  душу,  как  цветок  водой,
иль  тот,  кто  обрывает  лепестки  и  топчет  их  ногой?
                                                             *  *  *

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487430
дата поступления 22.03.2014
дата закладки 08.01.2015


Сергій Ранковий

**** Троянда і шипшина ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Обнажённая  душа  (притча)"  АВТОР:  TatyanaMir

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487430

*****************************************************

Троянда  невеличка  у  садку  росла,
Любила  сонце,  мов  людська  душа,
Зрання  вмивалась  чистою  росою,
І  розпускалася  тендітною  красою.

Та  не  любили  квітку  цю  жуки,
Все  намагались  з’їсти  пелюстки,
Тоді  вона  звернулась  до  шипшини:
Бо  ж  та  стара,  пройшла  вогонь  і  біди.

-  Скажи,  шипшино,  в  чим  моя  біда,
Чому  ненависна  їм  пелюстків  краса?
Шипшина  гордо  підняла  шипи:  
-  А  ти  сама  зірви  червоні  пелюстки!

-  Але  ж  як  так?  Для  чого  ж  я  цвіту?
І  сонце  не  побачить  ту  красу!
-  Тоді  сховай  їх  у  тугий  бутон,
І  колючками  увінчай  такий  фасон.  

-  А  у  ночі,  коли  жуки  всі  сплять,
Цвіти  червоним  і  розвіюй  аромат.
Троянда  мовчки  затягла  бутон,
І  умостилася  на  свій  колючий  трон.

Минули  дні  і  літо  відійшло,
Купчасті  хмари  з  півдня  принесло,
Холодні  ночі  й  крижані  вітри,
А  бідна  квіточка  розкрила  пелюстки.

Не  знала  бідна  сонця  і  тепла,
Лиш  зорям  плакала,  що  мається  душа,
-  Чому  тебе  послухала,  шипшино,
Сама  від  себе  відреклась  безвинно!

Хай  краще  б  з‘їли  всю  мене  до  тла,
Але  б  не  зрадила  я  сонця  і  тепла!
За  то  тепер  страждаю  у  ночі,
Що  проміняла  цвіт  на  колючки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549754
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Ірина Лівобережна

Колючим снегом

Колючим  снегом  замело...
Колючим  снегом...
Но  пробивается  тепло
Весны  побегом.
Как  солнца  тоненькая  нить,
Даёт  надежду
Твоё  желанье  -  защитить
В  объятьях  нежных.

В  глубины  прячется  тоска,
Глаза  сияют,
И  розовеют  облака,
Сугробы  тают...
Когда  сквозь  стужу  и  метель  -
Надежды  лучик
Дарует  солнечный  ручей
В  снегах  колючих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549717
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


OlgaSydoruk

Там сердце замирает поневоле…

Легко,свободно  дышится  в  Карпатах!..И  тянет  так  всегда  туда  хоть  на  денек,на  два...
Там  горы  рвутся  в  небеса,..а  воздух  чист  до  боли  головной...
Там  дух  величия  природы  прописан  миллионы  лет...
Там  ручеек  бежит  с  вершин  в  долину,..звенит  прозрачным  хрусталем  его  не  хитростный  мотив...
И  водопад  шумит  многоголосием  пучины,..и  ветер  на  вершинах  властвует  шальной...
Там    сердце  замирает  поневоле,..и  ком  у  горла,..и  в  коленях  дрожь,..
Когда  поднимешься  на  самую    вершину,..а  на  ладони  целый  мир  ...И  до  чего  же  он  хорош!..
Весна  там  опьяняет,..и  сжигает  в  страсти  лето,..багрянец  осени    -  тот  завораживает  взгляд...
Там  Рождество  особенно!..Там  звезды  ярче  светят!..Колядки  по  другому    там  звучат!..
Там  дух  свободы  с  молоком  по  венам  бродит,..там  ценности  одни  едины  -  семья  и  Бог  в  душе  ...
Нет  места  краше  на  планете!..Не  ищите!..Роднее  их,наверно,  нет!..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549653
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


archic

Звезды…

Звезды  рассыпал  месяц,
ПО  небу  темно-синему,
Нас  разбросало  песнями,
Утром  холодным  в  инее.

Ветрено  и  непрошено,
Снег  по  стеклу    узорами,
Вместе  казалось  брошены,
Между  пустыми  вздорами.

Станции  стали  присказкой,
Старых  билетов  памятки.
Где  потерялись  призраки,
Тех,  кто  у  церкви  каялся?

Стерлись  слова  и  линии,
Стали  на  миг  похожими.
Тайны  уносят  зимние,
Вслед  за  собой  прохожие.

Будто  бы  нас  и  не  было,
В  шепоте  дивных  странников,
Вновь  заметает  набело,
Веру  сердец  израненных.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549633
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Лю

Скрипка

Звучала    скрипка  тихо  вечерами,
О  том,  как  молодость  ее  прошла,
А  струны,  как  душа,  все  рвались,
Когда  касались  с  трепетом  смычка.

Играет  скрипка,  будто  плачет  птица,
Бежит  прощальная  в  глазах  слеза,
Трепещет  сердце,  на  губах  молитва,
О  том,  что  не  вернуть  назад  года.

Болит  душа,  что  нет  уже  надежды,
В  воспоминаниях  окрылена  она,
Ведь  за  спиной  года  все  молодые,  
А  жизнь  не  знает  повернуть  назад.

Парит  смычок,  а  струны  скрипки  плачут,  
И  кружит  ветром  осени  листва,  
А  жизнь  идет  на  спад  и  свечи  гаснут,
Всю  тяжесть  лет  покрыла  седина.

Бегут  года  и  жизнь  вся  угасает,
Взлетает  скрипка  тихо  в  небеса,
В  последний  путь  мелодия  играет,
Дрожит  душа  на  кончике  смычка.

Лю…
07.01.2015






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549618
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Сергій Ранковий

**** Тонкою ниттю тягнеться життя **** (пісня)

Тонкою  ниттю  тягнеться  життя
Крізь  темні  ночі  і  холодні  зими,
Дитячою  зорею  небеса
Палаючи  відроджують  надію.

Благаю,  час  не  поспішай,
Не  рви  останнє  жовте  листя,
Дай  повернусь  у  рідний  край,
Де  всі  шляхи  мої  зійшлися.
Де  зорі  подають  у  гай,
В  ставку  збираючи  намисто,
І  вітер  шепче:  Пригадай
Колись  загублене  дитинство.

Тонкою  ниттю  тягнеться  життя
Крізь  темні  ночі  і  холодні  зими,
Дитячою  зорею  небеса
Палаючи  відроджують  надію.

Без  спину  мчить  моє  життя,
І  час  безжально  невблаганний,
А  серце  просить  вороття
У  світ  дитинства  бездоганний.
Де  за  столом  уся  рідня
Зібралась  у  різдвяний  вечір,
І  Батьківська  свята  рука
Волосся  моє  ніжно  чеше.

Тонкою  ниттю  тягнеться  життя
Крізь  темні  ночі  і  холодні  зими,
Дитячою  зорею  небеса
Палаючи  відроджують  надію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549593
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Дід Миколай

Тануть чоколядки

Рік  старий  тікає
Кізонька  ступає.
Із  доріг  у  хату,
Прямо  на  поріг.
Згляньтесь  мої  дітки,
Прихистіть  сирітку,
Втомлена  з  дороги,
Збилася  із  ніг.

Взуйте  із  полички  
В  білі  черевички.
В  білому  халаті,
Світла  наче  сніг.
Кізочка  -  лебідка,
Вам  віддячить  влітку.
Влітку    її  личко,
Висохне  від  сліз.

Зимонька  крупою
Всіялаcь  густою.
Мяла  з  конопельок,
Сріблений  кужіль.
Разом  з  Колядою,
Виткала  сувою.
Он  який  розкішний,
Пледовий  текстиль…

Забирайте  кізку,
Нехай  витре  слізку.
Пора  вже  гулятки,
Висох  в  неї  ніс.
Вділи  рукавички?
Застебніть  гудзИчки.
На  дворі  й  синички,
Поховались  в  ліс.

В  хижці  годівнички,
Всипте  їм  пшенички.
Досить  вже  ховатись,
Кличте  на  узвіз.
З  дому  на  левадки,  
Йдіть  колядуватки.
Тануть  чоколядки,
Кізоньки  сюрприз.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549573
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Это_я_Алечка

Отпустите Сумрачных на волю!

Отпустите  Сумрачных  на  волю!
Так  не  честно  -  гений  взаперти.
Злободневок,  явки  и  пароли,
Не  держи  в    подполье,  отпусти!

Линчевать  талантливое  слово  -
Подло  и  коварно  во  сто  крат!
Расплодили  карликов  и  гномов
В  поисках:  "А,  кто  же  виноват?!"

Раскормилось  псевдофарисейство
На  свидомых  жиденьких  харчах:
Кто  с  чубриной,  кто-то  крутит  пейсы...
Скачут  беспробудно  и  кричат!

Отпустите  Сумрачное  слово!
Не  позорьтесь,  словно  вы  "гарант".
Злободневность  -  всех  основ  основа  -
Честность  мысли,  слово  и  талант!




Очень  не  люблю,  когда  меня  незаконно  и  нагло  притесняют,  но  когда  это  делают  с  моими  друзьями...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549589
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


@NN@

Сучасна українська колядка

Заховала  промахи  зима,
Сніжно-білу  постелила  скатертину.  
Ось  вже  й  дочекались  ми  Різдва,  
І  колядки  під  Зорю  у  небо  линуть.
І  радіє  снігу  дітвора,
Їм  печаль  мою  сьогодні  не  збагнути;
-  Нам  же,  тих,  хто  край  наш  захища,
Не  дай  Боже  в  суєті  мирській  забути.
Тож  прошу  Тебе,  Святе  Дитя,
Подаруй  Вкраїні  -  миру,  щастя,  волі,
А  зима  хай  снігом  заміта,
Навіть  пам’ять  про  гіркі  часи    недолі.


ХРИСТОС  НАРОДИВСЯ!  СЛАВІМО  ЙОГО!
Вітаю  всіх  вас  з  Різдвом  Христовим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549376
дата поступления 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Lu57

Я СЛЫШУ

После  прочтения  стихотворения  "Крик"Н.Цыгановой.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549078

Я  слышу…  не  ветер  гудит  в  проводах…
Я  слышу,  как  стонет  и  плачет  надрывно…
Душа  чья-то  рвется  наружу...  в  стихах...
Зовет…  умоляет…  тоскливо…  призывно…
Я  слышу,  как  ветви  шуршат  за  окном,
С  метелью  в  обнимку,  и  с  ветром  играя…
Внезапно,  разрезав  ночь  острым  клинком,
Крик  вырвался,  резко  упав,  замирая…
И,  прерванной  нотой,  всплакнула  струна,
По  капле  мелодия  вдаль  уплывает…
Повенчана  с  криком  в  снегах  тишина…
Звенит  и  рыдает…  звенит  и  рыдает…
05.01.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549112
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Любов Ігнатова

Кошенятко

Зима  із  рукава  все  трусить  сніг,  
Співає  вітер  у  дротах  колядки...  
А  я  прийду  на  змерзлий  твій  поріг  
Малесеньким  пухнастим  кошенятком...  

Поглянеш  в  очі  -у  душі  кольне:  
Впізнаєш  в  них  щось  рідне,  незбагненне...  
І  забереш  до  рук  своїх  мене  
В  тепло  безмежне  і  таке  приємне...  

Я  пригорнусь  до  тебе,  до  грудей,  
Замуркочу  тихенько  диво  -казку,  
Щоб  ніжністю  тендітних  орхідей  
В  тобі  затріпотіла  моя  ласка...  

А  вранці  розчинюсь,  неначе  сон,  
В  твоїх  думках,  твоїй  душі  і  мріях....  
І  тільки  млостю  витканий  вельОн  
Сніжинкою  залишиться  на  віях...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Богданочка

Недоля

Ну,  і  хто  ти  така,  щоб  дивитись  ось  так
мені  в  очі...  із  дзеркала...  Чуєш?
Ти  б  мене  в  метушні  продала  за  п'ятак,
Як  стерв'ятник,  на  слабкість  чатуєш.

Скільки  знаю  тебе,  очі  прагнуть  гріха,
те  ж  шепочуть  малинові  губи...
Я  ж  до  поклику  твого  залишусь  глуха.
Не  штовхнеш  у  обійми    до  згуби...

Ти  питаєш  мене:  ну  для  чого  я  тут?
Щоб  довіку  блукати  по  колу?
Я  шукатиму  завжди  отой  "  п'ятий  кут  ",
Давлять  стіни  тіснії  довкола...

Ти  питаєш  мене:  де  поділася  та,
що  жилА  для  своєї  утіхи?
Так  стікають  дощем  мої  юні  літа,
як  бурульки  весною  із  стріхи...

Ну,  а  я  відповім,  що  така  моя  роль,
і  мені  до  смаку  її  грати.
"Жінка"  звати  мене,  нагадати  дозволь,
ну  а  друге  ім'я  моє  "Мати".

Я  не  зло  й  не  добро,  я  не  пекло  й  не  рай,
Народити  -  на  те  Божа  воля.
Я  у  дітях  живу,  ти  про  це  пам'ятай,
а  все  інше  для  мене  -  недоля.

І  я  знаю,  що  ти...  не  відступиш  ніяк...
Та,  що  волі  і  кисню  замало...
Все  шепочеш,  бунтуєш...  Завжди  буде  так,
одне  серце  нас  двох  поєднало.

                                                             5.01.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549124
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Это_я_Алечка

накануне Рождества

накануне  Рождества
снег  посыпался  лапатый
сзади  год,  как  лист  измятый
размываются  слова
снегом...
в  кляксах  новая  глава  -
веха...

накануне  Рождества
искры  звёзд  равняют  мысли    
привкус  крови  в  горле  кислый
на  краю  у  кромки  рва
пятна
тёмные  проплешин...
злая  сказка  -
ведьмы,  леший
и  горящие  дома...

накануне  Рождества
загадаю  тихим  небо
в  нимбах  ангельского  ретро
и  в  осколках  булава
занесенная  над  миром
мерином,  
как  вьюга  сивым...
лето...  море...  острова...
тишина,  покой  и  радость
дождь  смывает  кровь  и  гадость
с  Институтской  мостовой...
возвращаются  домой  
люди...
значит,  будет  всё  ОК!
Будет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549151
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


OlgaSydoruk

І Бог почує, . . зглянеться із неба…

Вітаю  всіх  з  Різдвом  Христовим!..
Нехай  дарує  спокій  зболеним,стривоженим  і  збуреним  серцям!..
Нехай  панує  мир  в  моій    краіні  і  усіх  оселях!..Не  знає  горя  ні  одна  сім"я!..
Нехай  і  мрія  буде  для  усіх  єдина  -то    мрія  процвітання  і  добра!..
Нехай  не  згасне  зіронька  надіі...На  небосхилі  та  зіронька  свята!..
Нехай  не  згине  мова  солов"іна,..і  світ  тамує  подих,..коли  вона  звучить  !..
Нехай  колядки    серденько  милують,..нехай  співають  з  насолодою  прадавні  і  нові,і  щедрі  будуть  хазяі!..
І  Бог  почує,..зглянеться  із  неба...І  милосердним  буде  навіки!..
Я  всім  бажаю  на  Різдво  багато  щастя,радості,  любові,..тепла  і  ніжності  в  душі...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549067
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015


OlgaSydoruk

Она не дым!

Ни  шагу,слова  без  любви...Она  вокруг  всего  -  всего!..
Она  нежна,..она  хрупка,..она  сильна  ,..всегда  права!..
Она  во  всем!Она  не  дым!С  ней  старый  станет  молодым!..
Она  согреет,..не  сожжет...Она  растопит  в  сердце  лед!..
Она  поднимет  к  небесам!..Она  подарит  счастье  нам!..
Она  несет  собой  надежду,..и  только  с  ней  во  всем  успех!..  
О  ней  душа  поет  беззвучно  аллилуйя  ...
Она  жива  -  пока  дышу!..
Умрет  она...  когда  померкнет  свет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548972
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітання зі святами для Оксанки ( Корозлик) …

Горить  тихо  свічка,  пломінець  палає.
Ніч  стулила  вічки,  а  я  все  благаю:
Поможи,  Мій  Боже,  добрій  оцій  жінці,
Щоб  Любов  наповнилася  аж  по  самі  вінця.

Щоб  здоров"я  й  щастя  були  повна  хата,
Щоб  ти,  Оксаночко,  була  всим  багата.
Щоб  збулися  мрії,  що  лягли  на  душу.
За  все  поважаю:  я  признатись  мушу.

Хай  в  далекім  краї,  не  болить  серденько.
Знай:  тебе  чекають  рідні  твої,  ненька.
Не  сумуй:  так  сталось,  так  повинно  бути.
Тільки  Україну,  не  дай  Бог,  забути.

А  коли  на  серці  тобі  буде  важко,
Ти  згадай  берізки,  польові  ромашки.
Полетить  до  тебе  вітер  рідний  з  поля...
Нехай  ніжним  цвітом  цвіте  твоя  доля...

Вітаю  зі  сятами  тебе,  МОЯ  РІДНА!!






--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548951
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015


Ірина Лівобережна

Снова снег

Снова  снег.  Удивительно  белый  -
Среди  серой  промозглости  улиц...
Как  касанья,  ложится  несмело...
...Снова  в  вечности  мы  -  разминулись...

Тёплый  вечер  и  белое  утро...
Тёмный  ангел...  Снежинка  слепая...
Упаду  незаметно  как  будто,
Под  колёсами  жизни  растаю...

Иль  судьбою,  в  круженье  странном  -
На  окно  я  твоё  взлетаю!
Ты  проснёшься  -  унылой  ранью.
Белым  снегом  я  засверкаю.
05.01.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548927
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015


НАДЕЖДА М.

Нащо серця забаганку бережу, лелію?

Знову  крутить  заметіль.
Рання  ще  пора.
Затамую  свою  біль.
Може,  то  все  гра?

Скільки  літ  ішла  до  тебе,
Але  тільки  в  сні.
Може,  серцю  тепла  треба
В  ночі  крижані?

Де  взялась  оця  біда,
Що  вселилась  в  душу?
Хоч  надія  тут  бліда,  
Та  терпіти  мушу.

Може,  гріх  того  любити,
Хто  про  це  не  знає.
Чим  ти  зміг  так  осліпити?
Іще  рік  минає...

Чашка  чаю  спозаранку,
Дочитаю  мрії.
Нащо  серця  забаганку
Бережу,  лелію?..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548924
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015


Дід Миколай

Ще є робота дома

Ідіть  сини  мої  ідіть,
Ідіть  мої  солдати.
Додому  Волю  принесіть,
Чекає  Батько  й  Мати.

На  нашій  втомленій  землі,
Гостинців  дайте  з  Граду.
Щоби  почули  у  Кремлі,
І  з  переду  і  з  заду.

Ідіть  солдатики,  ідіть.
Нехай  не  візьме  втома.
Свою  голівоньку  верніть
Бо  є  робота  дома.

Сидять,  як  когути  жиди
В  Донбасі  й  на  Волині.
Зажрались  зовсім  вже  с.оти,
Розпаслися,  як  свині.

Проснулись  Умань  і  Лубни,
Запалено  лампаду.
Тож  хай  подавляться  вони,
Камінням  із  Арбату..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548865
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 05.01.2015


Валентина Ланевич

Коли думки про тебе щохвилини.

Не  сердся,  не  сприймай  того  в  багнет,
Що  я  дзвоню  без  всякої  причини.
Стриманності  слабне  імунитет,
Коли  думки  про  тебе  щохвилини.

І  усмішка  сягає  зір  очей,
Воркує  слово  тихо  біля  вушка.
Притихнув  ночі  званий  казначей,
Стоїть  осиротіло  пуста  чашка.

І  вабить  доторк  губ  твоїх  м’яких,
Тепло  долонь  так  гріє  змерзлу  душу.
Немало  перейшло  вже  днів  німих,
Позбутись  їх  у  серці  своїм  мушу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548878
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015


Дід Миколай

З Різдвом Води, що Водоскрес.

Вітаю  всіх  з  величним  святом.
Різдвом  Води,  що  Водоскрес,
Богині  Дани,  Водосвяття,
До  нас  спустилося  з  небес.

З  тих  пір  де  пращури  далекі,
Жерці  сповідники  волхви,
Що  відлетіли,  як  лелеки,
Богам  співати  молитви.

Стрічали  Сонечко  –  ДаждьБога,
Пиляли  ТризУбець  –  Трійник.
Єднали  Данине  й  Сварога,
Згасивши  в  купелі  свічник.

У  глек  водицю  набирали
На  єдинінні  трьох  річок.
На  дно  травицю  в  нього  клали,
А  в  ній  калиноньки  пучок.

Той  глечик  ставили  за  двері,
Щоб  в  нім  купалися  зірки.
Мочили  ніжки  свої  бджоли
В  досвіткУ  вмилися  дівки.

Із  васильків  сухих  кропилом,
Господар  змочував  кути.
Найменший  крейдою  дбайливо,
За  Батьком  похапцем  водив.

Птахів  поїли  і  худобу,
Святили  їжу  на  столі.
Навкруг  справляли  всім  шанобу,
Були  ж  бо  добрі  всі  й  не  злі.

...Христа  придумали  євреї,
Лиху  отруту  з  омели.
Та  не  в  усіх  на  шиї  шлеї,
Убити  віру  не  змогли...

Її  убити  неможливо,
Вона  блукає  наче  птах.
Допоки  в  небі  турботливо,
ДаждьБог  нам  світить  в  небесах.

Вітаєм  з  днем  Богині  Дани.
Не  треба  нам  чужих  чудес.
Чужа  релігія  кайдани.
З  Різдвом  Води,  що  Водоскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548584
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015


OlgaSydoruk

Среди зимы приснился день весенний …

Среди  зимы  приснился  день  весенний  ...И  было  все,как  наяву...  
Сидела  на  качели,..и  было  мне  спокойно,..и  не  было  мне  дела  ни  до  чего  вокруг...
А  зеленела  первая  трава,..и  одуванчики-  солдатики  стояли,..
Все  в  желтых,одинаковых  мундирах  ...в  стройный  ряд...
Не  укусила  чуть  меня  пчела,..за  то,что  ей    пирожного  кусок  не  отломила  ...
А  ласточки  летали  над    землей,..над  самой  -самой,..и  крыльями  ее  касались    не  боясь,..
Как  будто  что  то  там  лишь  им  известное  искали...И  дождь  с  грозой  накликали,наверное,они!..
И  капли  первые  тяжелые,как  бусинки  прозрачные,  с  небес  срывались...И  с  крыш  по  желобам  текла  вода  рекой!..
А  детвора  под  первый  дождь  весны  неслась  гурьбой...Со  смехом  звонким  дождику  объятия  раскрывала!..
Светились  конопушки  милые  под  радугой  -дугой!..
У  неба  дождика  еще  -еще  просили...И  небо  не  жалело,..щедро  дождь  все  лил  и  лил...
И  подставляли  под  него  пустые  ведра,и  притащили  ржавое  корыто,и    бочку  прикатили  пацаны...
Девчонки  вынесли  под  дождь  горшки    с  поникшими  цветами...Они  поили  их  водой  с  самих  небес!..
И  даже  пару  капель  на  меня  упало...И  улыбалась  я  всему,..
И  нечего  мне  было  делать,..я  только  наблюдала  мир  чудес  вокруг!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548534
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Махов Илья

ШАНС

Переулки  пусты.  Город  вычурен  и  бумажен.
Дождь  на  каждом  окне  оставляет  витой  автограф.
Словно  ртуть  льётся  ночь  из  замочных  скважин
под  графитовым  потолком.
Где-то  в  клинике  мерно  пикает  кардиограф,
наклонившись  тихо  к  стальной  кровати,
где  полгода  кто-то  дышит  на  аппарате
и  в  глубокой  коме,
но  хуже  ком
не  почувствовать  кожу,  что  стянута  и  тонка,
не  промокнуть  в  ливень,  не  вздрагивать  от  звонка
и  лежать  здесь  беспомощным  и  нагим.

На  другом  конце  разлинованного  мирка
В  огоньках  и  размером  с  настольный  глобус,
кто-то  под  вечер  садится  не  в  свой  автобус
и  случайно  видит  её  с  другим.
Ту,  которая  говорила,  что  он  любим,
Что  всегда  будет  помнить,  как  неустанно
он  катал  на  спине  и  за  руку  её  держал;
но  становится  всё  искажённо  вокруг  и  рвано.
Повторяя  изгиб  скорпионьих  жал,
за  окном  раскачиваются  строй-краны.
Приливает  кровь,  ему  кажется  вдруг,  что  он
опрокинутый  вниз  со  скалы  высокой,
Будто  колокол,  но  с  отломленным  языком,
Словно  лампа,  от  которой  остался  цоколь.
И  два  шага  от  радости  -  до  курка,
Полмгновенья  от  веры  -  до  отрицаний.
Он  не  знает,  не  знает,  что  люди  глупы,  пока
любовь  дирижирует  их  сердцами.
Что  четырнадцать  миллиардов  простых  сапог
и  вращают  всю  эту  земную  глыбу,
что  на  ней  верна  сложнейшая  из  дорог,
что  у  жизни  один  синоним,  и  это  -  "выбор".
И  кто  бы  себя  не  мнил  здесь  каким  героем  
Время  лежит  на  шее  у  каждого,  как  удав
Обвивая  всё  больше,  но  мир  этот  так  устроен,
что  вперёд  не  пройти,  чего-нибудь  не  отдав:
последних  пятьсот  -  за  билет  на  ночной  сеанс,
монохромную  жизнь  -  за  горстку  цветных  историй.
И  если  кому-то  внезапно  даётся  шанс,
Может,  где-то  сходят  с  назначенных  траекторий
и  идут  ко  дну  чьи-то  белые  корабли.

Он  сидит  в  салоне  ни  жив  ни  мёртв.
И  обшивка  шипит  под  обстрелом  капель.

Падает  вниз  катетер  на  той  стороне  земли,
и  босые  ноги  встают  на  холодный  кафель.


©  Copyright:  Илья  Махов,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115010309008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548516
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Любов Ігнатова

Відлига

Люблю  відлигу:    небо  акварельне,  
Напівпрозорі  хмарки,  дзвін  струмків...  
Душа  бринить,  співає  акапельно,  
І  настрій  враз  метеликом  злетів!..  

Я  човника  зроблю  із  мрій  крилатих,  
А  замість  ростри  -посмішка  моя;  
І  хай  пливе,  щоб  друзям  дарувати  
Солодкий  спомин  -  співи  солов'я!..  

І  поцілую  вітрове  стокрилля,  
Щоб  знов  побачить  кучеряві  сни...  
Хтось  думає,  що  це  -зими  безсилля?  
Відлига  -  репетиція  весни!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548459
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015


tatapoli

А СНІГ ІДЕ…

Крихка    і  ніжна,  невагома
сніжинка  мила  на  чоло  
упала    вмить,  як  вийшла  з  дому,
і  враз  від  серця  відлягло.
Цей  перший  сніг  –  сама  невинність...
у  Рік  Новий  надіюсь  знов,
тебе    зустріть,  на  Божу  милість,
бо  сподіваюсь  на  любов.
У  Ніч  Різдвяну,  чарівничу
тебе  у  дзеркалі    побачу…
Надіюсь.  Щастя  тобі  зичу.
А  сніг  іде…        І  я  вже  плачу…  
І  кришталеві    по  щоці
сніжинки  котяться  слізьми.
Чи  винний  сніг,  чи  винні  ми…
Що    це,    не  знаємо  самі…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548501
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


ТАИСИЯ

ЖЕНСКОЕ СЧАСТЬЕ.


Она    верна  лишь  одному  мужчине.
Которого  так  нежно  полюбила…
Какое  счастье  быть  в  его  плену  поныне!
Благословлял  всегда  их  солнечный  Ярила.

Явился  ей  на  «  белом  скакуне!»
А  может  просто  на  велосипеде…
С  большим  букетом,  как-то  по  весне.
От  зависти  аж  замерли  соседи…

Жизнь  протекала  в  атмосфере  сказки,
Которую  они  вдвоём  нарисовали…
Природа  им  дарила  свои  краски…
Под  «Вальс  цветов»  красиво  танцевали…

Того  огня  ей  хватит  до  конца…
Об  этом  позаботился    Ярила.
Он  посылает  своего  небесного  гонца…
Она  живёт,  не  опуская  крылья!

Она  верна  лишь    одному  мужчине.


03.  01.  2015.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548400
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Радченко

Между двух тысячелетий

Между  двух  тысячелетий  -  Я:
Снов  моих  и  мыслей  бесконечность,
Прошлое  моё  и  седина,
И  уставшая  до  боли  нежность.

Между  двух  тысячелетий  -  Боль
И  потерь  моих  необъяснимость,
В  чёрных  одеяниях  любовь,
Непрощение  -  сердец  ленивость.

Между  двух  тысячелетий  -  Мы,
Нашей  совести  охрипший  голос,
Памяти  беспамятство  вины,
На  коленях  сгорбленная  гордость.

Между  двух  тысячелетий  -  Миг,
Первое,  последнее  дыхание.
Божьей  матери  печальный  лик,
Сына  Божьего  всепонимание.

                                                                   2000  г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548398
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


НАДЕЖДА М.

Любов без метушні…

Всю  ніч  мете  надворі  завірюха.
Закидані  дерева  і  шляхи.
А  я  люблю  зимову  пісню  слухать,
Коли  у  сон  потонуть  всі  хати.

І  вітер  неспокійний,  завиває.
Йому  бракує,  мабуть,  теплоти.
А  пам"ять  жовтий  зошит  все  гортає...
Так  хочеться  узнать,  де  зараз  ти.

Сніжинки  закрутились,  ніби  мухи.
Підсліпуватий  блимає  ліхтар.
Я    намагаюсь  тиші  голос  слухать.
Он  ряд  ялинок,  ніби  ряд  примар.  

Знайомий  голос  чую  в  заметілі.
Я  знаю:  це-  фантастика  одна.
Мої  думки  знялися  й  полетіли.
Уява  розгулялася  моя.

Душа  моя  радіє,  хоч  ти  витвір.
Та  все  ще  придивляюся  в  вікно.
Та  ні,  то  все  регоче  вітер.
Як  жаль,  що  я  не  можу  пить  вино..

Коли  думки  над  мною  верховодять,
То  як  же  довподоби  це  мені.
Вони  мене  у  світ    щасливий  вводять,
Де  світ  чудес:  любов  без  метушні...



















-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548373
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Дід Миколай

З любовю до України

Щоби  відчулось  серденьку  привітно,
Аби  свобідно  дихалось  грудьми.
Тримай  себе  достойно  і  привільно,
Нехай  розтануть  залишки  зими.

Сховай  гординю  й  заздрощі  в  закуток.
Нехай  назавжди  спішаться  вони.
Лелій  в  житті  до  гробу  цей  здобуток
Й  в  очах  засвітить  пролісок  весни.

Люби  Вкраїну  віддано  і  щиро,
Всміхайся,  крізь  життя  її  твори.
Добро  твори,  направо  і  наліво.
Тобі  колись  повернуться  дари.

Ще  пам’ятай,  що  ми  синок  удома,
Коли  плюють  лице  не  підставляй.
Не  та  у  наших  генах  хромосома,
Під  зад  паскуді  синку  надавай.

Щоб  не  забуть  свою  козачу  вдачу...
Хай  пам’ятають  підлі  вороги.
З  піховОк  виймем  шаблю  на  роздачу
Щоб  не  лишить  за  ними  й  потрухи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548299
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015


@NN@

Здавалось, - такого не може бути…

                                                   Хай  буде  той  навік  проклятий,  
                                                           Хто  батька  й  край  свій  забува!
                                                                       (Володимир  Сосюра)


Здавалось,  -  такого  не  може  бути,
Двадцять  перше  століття...  і  що  -  війна.
В  Україні  знову  часи  лихопуття,
Серце  навпіл  -  сльозами  умилась  вона.
.....................................................................
Її  хлопці  знову  лягають  в  ріллю,
Бо  Ірод  забув,  що  ми  Божі  діти,
І  будем  до  скону  за  землю  свою
Стояти,  і  нас  не  збороти,  не  вбити.
...............................................................
По  венах  тече  у  нас  кров  -  не  водиця,
Ми  вмієм  боротись  і  сіяти  хліб.
І  палко,  всім  серцем,  до  Бога  молиться,  
Хоч  ми  й  трударі,  та  козацький  наш  рід.
........................................................................
Знайте  свої  і  чужинські  Іуди,
Господь  вас  навік  зайклеймив,  як  таких,
Не  буде  вам  щастя  і  долі  не  буде,
Ви  струхли  давно  в  утробах  своїх.
............................................................................
Небо  Вкраїни  -  волошками  синіми,
І  хліб  золотий  нам  уродить  земля,
Маки  в  житах  -  то  пам’ять  про  Сина,  
Що  Мати  за  волю  і  мир  віддала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548266
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Жанна Чайка

Как быстро…

Как  быстро  прошлый  год  прошел...
В  нем  были  радости  и  дали,
и  в  чем-то  чуточка  печали,
зачетов  ряд,  и  быстрый  гол,

влетевший  резво  и  беспечно
из  окончаний  в  первый  ряд,
забитый,  правда  наугад...
Ну,  а  триумф  не  длится  вечно.  

Мой  друг  -  летят  куда-то  дни,
и  снег  сменяется  дождями,
и  что-то,  снова  будет  с  нами
в  году  грядущем.  До  весны

еще  есть  время,  до  мечты
и  откровений,  грез  летящих,
чтоб  сотворить  вопрос  кричащий
на  тонкой  ленте  бересты,

и  загадать  желанье  в  ночь,
и  проследить  за  исполненьем,
не  позабыв,  о  главной  цели,
и  том,  кто  может  нам  помочь.


2/01/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548191
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Ліоліна

У хвилях морських

Утомив  мене  Фрейд  своїм  Зігмундом,
І  Акоста  –  своїм  Уріелем.
Я  б  мечем  зі  сріблястого  вісмуту
Відрубала  б  минуле.  В  пустелі
Я  б  знайшла  десь  віддалений  прихисток,
Щоби  я  –  і  пісків  хвилювання,
Щоб  без  вишень  і  яблунь  би  пелюсток,
Без  над  озером  щоби  світання.
Може,  море?  На  скелях  я  б  вивчила
Всі  закони  припливів  –  відпливів.
Я  була  б  непомітна.  Помічена
Тільки  морем  у  стані  поживи.
І  тоді  вітер  буйний,  посвистував
Би  свої  серенади  над  морем.
Наді  мною  завжди  тоді  висіли  б
Мовчазні  й  незворушнії  гори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466426
дата поступления 16.12.2013
дата закладки 02.01.2015


OlgaSydoruk

Так падал снег…

После  прочтения"  И  снег  падёт..."
автор:  Циганова  Наталія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547990
Совсем  не  след  в  след...

И  снег  падет...И  будет  падать  очень  долго...
И  все  укроет  белой  -  белой  пеленой...
И  заметет  метель  твои  следы,..и  душу  заморозит...И  не  успею  я  запомнить  образ  твой!..
Не  будешь  ночью  сниться  ты,..покой  тревожить,..не  будешь  звать  прийти...А  я  ,наверно,буду  ждать...
Прозрение  не  наступит  даже  по  весне,когда  бегут  ручьи  в  моря,где  волны  шепчут  нежно...
Седой  песок  сквозь  пальцы  просею  сотни  раз...Таким  он  будет  колким,..как  разбитое  стекло...
И  буду  замки  строить...Волна  -  их  обнимать  и    жадно  слизывать,..просить  еще,..  манить  в  зеленую  пучину...
Безмолвие    пустоты  обнимет  душу,..приголубит...Беззвучием  своим  заглушит  радостный  прибой  ...
Не  вспомню  ничего...Ни  образ  твой,..ни  голос,..и  не  имя!..
Так  замела  метель  следы...Так  падал  снег...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548058
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 02.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітання з Новим роком…

Тихенько,  непомітно  Новий  рік
Спупив  з  надією  на  кожен  наш  поріг.
Повільно  він  рахує  кожен  час.
Я  вірю,  що  з  добром  прийшов  до  нас.
Дозволь  сказати  пару  тобі  слів:
Хай  все  здійсниться  те,  що  ти  хотів,
Щоб  серця  вогник  вітер  не  згасив.
Нехай  дорога  стелиться  пряма.
Надія  в  серці  теплиться  свята.
Любов  цвіте,  зігріта  у  теплі.
Усі  слова  найкращі  лиш  тобі.
Хай  серденько  дивує  добротою,
А  вчинки  й  твої  помисли  -  красою.
Я  дякую  за  радість  спілкування.
Прийми  від  мене  щирі  побажання.
З  Новим  роком!  З  новим  щастям!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547900
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Дід Миколай

Рік Новий надворі


Доріжка  в  ноги  стелеться,
Звивається  в’юном.
Засніжила  хурделиця,
Сріблястим  полотном.

Чуби  замерзлі  явори,
Схилили  угорі.
Дуби  неначе  банери,
Вдяглися  в  кептарі.

Повисли  над  ялинкою,
Сніжинки  зірочки.
І  білою  перлинкою,
Покрили  гілочки.

У  гілОчках  блискочуть,
Висять  як  ліхтарі.  
І  світять  і  лоскочуть,
Рік  Новий  надворі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547850
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Любов Ігнатова

Напівсонне…

Зимове  небо  сяє  Оріоном, 
Конячками  розбіглися  хмаркИ, 
І  сни  казкові  кольоровим  гроном 
Нанизують  на  ниточку  зірки... 

Дрімає  котик  місячним  клубочком,
У  нього  поміж  лапок  грайлик  спить...
Груднева  ніч  морОзяним  дзвіночком
Вже  відміряє  опівнічну  мить...

Віддам  тривогу  вітру  у  долоні  - 
Нехай  розвіє  безвісти  її...
Вже,  майже,  у  дрімОти  у  полоні 
Слова  у  вірші  заплету  свої.. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Любов Ігнатова

Замерзлий вірш…

Цей  день  сніжить...  То  замерзають  сльози, 
Складається  у  перемети  сум  ...
 Кому  вони  потрібні,  ці  морози?
Чому  в  їх  скрипі  відчуваю  глум? 

Не  зрозуміло:  пада  сніг,  чи  зорі...
Ступаю  по  землі,  чи  вже  лечу? 
Лише  бурульки  -чисті  і  прозорі  -
В  них  бачу  і  причастя,  і  свічу... 
       
Мете,  курИть,  зриває  хмари  з  неба, 
Жбурляє  в  мене,  опіка  лице... 
Чому  у  грудня  виникла  потреба 
Сповити  бірюзу  важким  свинцем?

Замерзлі  пальці  колючіють  болем...
Та  у  душІ-  на  зиму  холодніш  ...
Жене  вітрисько  перекотиполем
Оцей  колючий  і  схололий  вірш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


OlgaSydoruk

Вы только не забудьте ими смаковать!. .

Слова  звучат  на  разных  языках...Их  миллионы...
Не  нужно  все  запоминать!..
Просейте  через  душу  сотню  самых  человечных...
И  будете  счастливы!..
Они  проверены  веками...И  канут  в  вечность...
И  будут  там    фанфарами  звучать  опять!..
Они  все  про  любовь,они  про  нежность,..они  о  доброте  души...
Вы  только  не  забудьте  ими  смаковать!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547537
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


НАДЕЖДА М.

МОЇМ ЛЮБИМ ДРУЗЯМ САЙТУ…

Добігає  кінця  старий  рік.
Хай  не  всі  в  нас  збулися  надії.
Новий  рік  ось  ступа  на  поріг.
Хай  здійсняться  нездійснені  мрії.

Хай  нам  радість,  всім  мир  принесе.
І  щоб  очі  від  сліз  не  блищали.
Хай  здійсниться  омріяне  все.
Щоб  багатші,  щасливими  стали,

Я    спілкуюся  з  вами  давно.
І  радію  я  завжди  таланту,
Тим  кому  від  природи  дано.
Хай  щастить  моїм  друзям  із  сайту.

Я  вітаю  найкращих    з  усіх,
Тих,  хто  знає  ціну  справжній  дружбі.
Хай  лунає  в  житті  вашім  сміх.
Щиро  дякую  Ніні,  Ользі  і  Любі,  Таісії.

Не  забула  про  Іру,  Валюшу,
Про  Віталіка,  Федора,Сергія,  Петра,
Олексу,  Надійку,  Оленку,
Наталку,  Світланку,  Оксанку.

Всіх,  хто  в  білому  списку  у  мене.
Навіть  тих,  хто  чита  безіменно.
І  Юхниці    за    сайт  моя  дяка,
Хай  добро  не  проходить  повз  вас.

І  Олегу  від  серця  подяка,
Що  змогли  згуртувати  всіх  нас.
З  Новим  роком,  ДРУЗІ!  З  НОВИМ  ЩАСТЯМ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547738
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Ірина Кохан

Новорічне…

Нарешті  стихла  стомлено  хуртеча,
Клубочать  піну  люльки  димарів.
Заходить  в  дім  передсвятковий  вечір,
Між  змерзлих  кленів  місяць  ліхтарів.

Тріскоче  хмиз  у  комині….О,диво!
Хто  ж  то  по  шибці  так  помалював?
У  колі  друзів  я  така  щаслива,
У  круговерті  сміху  і  забав!

Аромить  лісом  гостя  пухокоса  –  
 Струнка  ялинка  в  сукні  золотій.
А  за  вікном  на  білому  підносі
Іскряться  й  тануть  зорі-конфеті.

Ніч  новорічна  стукає  у  двері!
Куранти  б’ють  дванадцяту.  На  сніг
З  гірлянд  стікають  сяйні  акварелі,
Магічна  казка  почала  розбіг….

Шампанять  святом  ,дзенькають  бокали,
Від  феєрверків  небо  розцвіло!
Вогні  бенгальські  радо  запалали,
Стрічає  Рік  Новий  моє  село!!!

                                             9.12.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547637
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


OlgaSydoruk

Не боги лепят те горшки

На  новый  год  все  смотрят  лишь  с  надеждой...И  верят  лучшим  будет,не  таким...
И  год  овцы  пусть  принесет  всем  много  -  много  счастья,..а  не  малюсенький  клочок  шерстиночки    овцы...
Чтобы  хватило  и  надолго,..и  не  было  в  душе  гостей  -  ненастных  дней!..
И  чтоб  чужое  не  дразнило  счастье,..его  не  думалось  занять  хоть  на  часок...
Чтоб  путь  по  жизни  был  не  трудным,не  тяжелым,..чтобы  хотелось  жить...
Чтобы    щедры  вы  были  только  на  добро!..  
Чтоб  рядом  было  сильное  плечо,..и  руки  чтобы  обнимали...И  душенька    была  отзывчива,мила...
Чтобы    любимая  была  и  дорогая,..не  по  другому...только  так!..
Не  боги  лепят  те  горшки,..не  боги  обжигают...А  мы  хозяева  своей  судьбы!..
И  жизнь    идет,  спешит  по  нашим  бизнес  -  планам...По  нашим  картам  у  судьбы...
И  мы  все  счастье  только  выбираем...Обыкновенным  счастьем    дорожим!..
И  новогодний  тост  я  предлагаю:"  За  человечность!"..От  души!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547524
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


Богданочка

Подивися, маленьке дитятко, в віконечко…

Подивися,  маленьке  дитятко,  в  віконечко:
заховалось  за  білими  хмарками  сонечко,
Снігова  Королева  завзято  кружляє  в  саду,
Я  у  неї  тихенько  сніжинок  дві  жмені  вкраду!

Прийшов  час  прикрашати  зелену  ялинку,
Хай  блистить,  мов  царівна,  вона  у  будинку!
Вже  достатньо  гірляндам  у  шафі  ховатись,
нашій  гості  із  лісу  потрібно  у  шати  вдягатись!

Бери  кульки  барвисті  у  свої  маленькі  долоні...
А  ця  зірка-верхівка  сидітиме  зверху,  на  троні.
Вона  має  торкатись  на  самому  небі  сузір'я,
Це  бабусі  колись  розповіли  прадавнє  повір'я.

Онде  білка  стрибає  на  тій  помаранчевій  кулі,
Вона  нам  проспіває  про  свої  пригоди  минулі.
А  на  жовтій,  дивись,  як  красиво  танцює  лисиця!
А  на  синій,  поглянь,  так  здивовано  глипає  птиця!

Фіолетова,  -  диво!  -  цілісінька  у  візерунках,
А  рожева  вся  в  блискітках,  мов  в  обладунках,
І  гірлянди  пухнасті  на  нашій  ялинці,  як  сніг,
Ну,  а  янгол  крилатий  у  хвої,  немов  оберіг.

Враз  наповнилась  сміхом  дитячим  кімната!
Засвітилась  ялинка!  Прийшло  до  нас  свято!
"  Як  зе  гально..."  говорить  картаво  малятко,
Аплодує,  сміється,  стриба,  як  зайчатко...

А  хурделиця  проситься  в  хату,  стукоче  у  шибу,
Намела  за  вікном  білосніжну  велику  колибу,
Хоче  нас  налякати,  бешкетна,  а  нам  все  одно!
Виглядаєм  Снігуроньку  й  Діда  Мороза  в  вікно...


                                                                                 30.12.14.


P.S.        Дорогі  поети  і  читачі,  щиро  вітаю  вас  з  прийдешнім  Новим  Роком!  Бажаю  усім  щастя,  міцного  здоров'я,  здійснення  усіх  мрій!  І  хай  2015  рік  принесе  з  собою  МИР!  Дякую  за  ваше  душевне  тепло  і  увагу!  Зі  святом!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547485
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


Амелин

В объятиях Морфея. (Лит. пародии)

Сначала  оригинал:
РОЗЫ,  ГРОЗЫ…

Под  шум  дождя  и  рокот  грома
во  сне  на  миг  вернулось  лето.
Один  король,  давно  знакомый,
явился  в  образе  валета.

Был  поцелуй  и  были  розы,
была  приятною  беседа.
Шептала  под  окном  берёза  –  
мол,  рано  праздновать  победу.

Шла  голова  от  вальса  кругом    
он  превосходным  был  ведущим.
Мы  с  удовольствием  друг  другу
гадали  на  кофейной  гуще.

За  гранью  сна  гроза  шумела,
ночные  разгоняя  грёзы.
Король  исчез,  понятно  дело.
А  вслед  за  ним  исчезли  розы.
11.2014

ID:  545250
 Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші  
 автор:  Галина_Литовченко


Пародия:

«Творческие  муки»

Под  шум  дождя  сидела  дома,
на  картах  целый  день  гадала.
О,  боже  мой!  Как  всё  знакомо!..  
Но  столько  нового  узнала!  

Уснула.  Сплю.  Что  будет  дальше?
Такое  мне  давно  не  снилось.
Я  это  говорю  без  фальши  –  
чуть  сердце  не  остановилось.

Приснилась  мне  метаморфоза:
король  –  валет...  И  небо  в  клочья...  
И  говорящая  берёза,  
и  роз  букет...  пропахших  ночью.  

За  гранью  сна  гроза  шумела...
а  я  в  тетрадь  –  про  вальса  звуки...
Так  славно  выспаться  сумела!
Ох,  эти…  «творческие  муки!..».


Оригинал:
ВОЛШЕБНЫЙ  СОН

Мне  снится  девушка,  а  я  ей  улыбаюсь.
Мне  снится  девушка,  я  ей  цветы  дарю.
Мне  снится  девушка,  а  я  не  просыпаюсь    –
Что  будет  дальше,  я  сначала  посмотрю.

Она  мне  снится  хитровато-шаловливой.
Она  мне  снится  до  бесстыдности  давно.
Она  мне  снится  очень  стройной  и  красивой,
Хоть  точно  помню,  что  не  пил  я  с  ней  вино.

Мне  эта  девушка  по  нраву,  я  ей  тоже.
Мне  эта  девушка  укажет  к  счастью  путь.
Мне  эта  девушка  настолько  всех  дороже,
Что  пробудиться  я  боюсь  когда-нибудь.

Я  позаботился  немного  и  об  этом    –
Движений  резких  я  не  делаю  во  сне,
Но  опасаюсь  только  утреннего  света
И...  чтоб  жена  не  захрапела  в  тишине.

 04.02.2012г.

ID:  311823
Рубрика:  Вірші,  Жартівливі  вірші
автор:  Евгений  ВЕРМУТ


Пародия  -  продолжение:

Сон…  в  спину.  

Я  дальше  сплю  и  вижу  сон  волшебный  дальше...
Уже  мы  выпили  вина  на  брудершафт...  
И  между  нами  нет  той  хитроватой  фальши,
Которая  была  лишь  полчаса  назад.

А  дальше  –  больше.  Слышу:  музыка  играет.
Я  эту  даму  пригласил  потанцевать.
И  даже  вижу,  что  она  не  возражает...
Да  как  во  сне  Моём  мне  можно  возражать?!

Ведь  там  я,  ух  какой!  –  и  стройный!  и  красивый!
Тем  более  цветы  ей  сразу  преподнёс!
Я  молод,  свеж  и  хитровато-шаловливый,
Со  стороны  посмотришь  –  просто  Пёс-Барбос!..

..Очнулся  оттого  –  что  «зарядили»  скалкой!..
 Жена  с  утра  огрела...  прямо  по  спине...
–  За  что?  –  кричу!
Подушку,  говорит,  ласкал  я,  
И  как-то  нежно  называл  её  во  сне...


Поздравляю  вас  с  наступающим  Новым  Годом!  Хорошего  вам  новогоднего  настроения!  А  кто  уснёт  в  новогоднюю  ночь,  тем  –  хороших  сновидений!  Счастья,  здоровья,  мира  и  творческих  успехов  в  новом  году!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547495
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


Lu57

ЯК ТИ ЖИВЕШ?




Як  ти  живеш,  занурившись  у  велич
Своїх  амбітних  планів  та  ідей?..
Десь  у  душі  малюєш,  як  Малевич…
Суть  темну…тільки…  зовсім  не  людей…
Як    ти  живеш?..  мої  давно  вже  ноги
Твої  стежки  не  торували…  ні…
Не  оббивали  також  і  пороги,
Хоч  так…  бажалось…  іноді,  мені…
Як  ти  живеш?..чи  може  марнослів`я
З  думок  мене  прогнало  назавжди?
Чи  дихать  важко?..  бо  високогір`я...
А  ти  –  своїх  амбіцій  –  поводир?
Як  ти  живеш?..з  нелюбою…за  хмари
Свій  тоскний  погляд  кинеш  уночі…
Бо  вже  розвіялись  омани  чари…
То  як  живеш?..і  …знову  ти…  мовчиш…
28.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547357
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


Радченко

Холодная тоска (акро)

[b]З[/b]има.  Холодная  тоска.
[b]И[/b]  скучен  зимний  день.
[b]М[/b]ороз.  Так  низко  облака.
[b]А[/b]  в  сны  спешит  апрель.

[b]Х[/b]русталь  сосулек,  бахрома,
[b]О[/b]сыпан  серебром.
[b]Л[/b]етят  снежинки,  кутерьма,
[b]О[/b]ни  сплошным  ковром
[b]Д[/b]ороги,  реки  и  поля
[b]Н[/b]акроют  так  легко!  
[b]А[/b]  возле  дома  тополя  -
[b]Я  [/b]вижу  их  в  окно.

[b]Т[/b]емнеет  рано.  Вечера
[b]О[/b]бвенчаны  с  тоской.
[b]С[/b]кажи,  любимый,  лишь  вчера
[b]К[/b]азалась  жизнь  другой.
[b]А[/b]х,  эта  грусть,  пришедшая  зимой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547385
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


Вячеслав Рындин

Прилипли к веточкам снежинки…

[i][b]Прилипли  к  веточкам  снежинки…
По  телу  липкий  холодок  
То  прыг,  то  скок  –  замёрзлой  вилкой
Кольнул    растения  –  обжёг
Древесно-мускусные  кроны,
Игольно-хвойный  расколбас    
Вознёс  метлой  лесные  стоны
И  звоны  грянули  –  тотчас
Мороз  бывалый  из  двустволки
Двоякий  выстрел  произвёл:
Один  –  за  праздничные  ёлки,
Другой  –  за  Новогодний  стол!!![/b]
 [/i]
29.  12.  14
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547339
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


OlgaSydoruk

В ту ночь волшебную позволено им все!. .

Зима  вступила  в  царство  холода  помпезно!..И  выпал  снег,..и  держится  мороз!..
Без  рукавичек  могут  пальчики  замерзнуть,..и  побелеет  нос...
И  со  снежинок  на  ветвях  деревьев  кто  то  ночью  кружево  плетет  усердно...
Что  удивляется  в  округе  маленький  народ...
Он  верит  в  сказки,  в  чудеса  ...Всегда  в  хорошем  настроении...
От  предвкушения  праздника,подарков  горят  и  светятся  теплом    у  них  глаза!..
И  дни  считают,и  часы,..когда  наступит  ночь  без  сна,единственная  ночь  в  году    сюрпризов...
Когда  кружится  будут  под  нарядной  елкой,..и  будут  петь,рассказывать  стихи  до  самого  утра...
И  будут  хлопать  им  в  ладоши,..просить  их  повторить  "еще"...
И  будут  все  желать  друг  другу  только  счастья  и  здоровья,..все  пожелания  будут  так  щедры  и  от  души!..
Никто  не  будет  гнать  их  в  теплые  постельки...В  ту  ночь  волшебную  позволено  им  все!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547292
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


OlgaSydoruk

В каком краю живет метель такая

Спасибо  за  вдохновение

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547031

Вы  слышали  хоть  раз  один  -  как  скрипка  стонет,изнывает  в  той  "Метели"?...
Затягивает  в    чувственный  водоворот?..
И  в  ней  не  воет  волком,не  плачет  голосом  ребенка,..  свирелью  не  зовет...
Маэстро  на  века  благословил  ее  страдать  от  страсти,..от  нежности  звучания  заставил  он  рыдать...
В  каком  краю  живет  метель  такая,что  не  метет  сугробы...
Так  вкрадчиво  и  бережно,и  осторожно  в  душах  разгребает  их?..
Сдирает  с  ран  душевных  корки,..не  больно  вовсе,..  сладко  скрипка  стонет  и  поет...
Метель  без  жалости  бросает  душу  в  страсти  пламя,..и  топит  ею  самый  твердый  лед...
И  поднимает    к  небесам,срывает  звезды,и  снова  вниз  бросает,и  заметает  за  собою  все  следы...
В  каком  краю  метет  печальная  метель  такая?..С  которой  так  уютно  и  тепло  среди  зимы?..
Мне  повезло    -  я  адрес  знаю,..и  если  потеряюсь    и  холодно  мне  станет-  в  ней  себя  всегда  найду...
Ее  мотивы  подпеваю...О,Боже,как  мне  хорошо!...Мне  с  нею  просто  хорошо!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547263
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


НАДЕЖДА М.

Казка для Паші на Новий рік… ( для дітей)

Слухай,  Пашо!  Розповім    я  казку.
Там  далеко,  де  живе  Зима,
І  пройти  туди  так  буде  важко:
Хуртовина    шлях  весь  замела.

Там  серед  ялинок,  пишних  сосен
В  крижаній  печері,  як  кришталь.
Там  ніколи  не  буває  осінь.
Дід  Мороз  живе    в  таку  ось    даль.

Лише  раз  на  рік  буває  в  місті
Дід  Мороз  із  торбою  в  руках.
Він  приносить  завжди  добрі  вісті,
Подарунки  дітям  на  святах.

Ти  чекай.  До  тебе  теж  він  прийде,
У  вікно  он  стука.    Чуєш  ти?  
Ти  відчиниш  двері  обережно.
І  дозволиш  ти  йому  зайти.


Те,  про  що  ти  мріяв  принесе:
І  рожевий  є  у  нього  коник,
Паравозик  і  машинка  -  все.
І  цукерки,  олівці  і  дзвоник.

Все  давно  для  діток  припасе.
З  рукава  він  випустить  сніжинки.
Усю  землю  снігом  замете...
Будь  щасливою,  Моя  Дитинко.

Побажа  здоров"я  і  піде,
Бо  чекають  інші  його  дітки.
Він  у  радість  стежку  прокладе.
У  очах  спалахують  лелітки...

Мій  Хороший!  Новий  Рік  іде!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547293
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


Олекса Удайко

Я ЗУСТРІНУ ТЕБЕ

                       [i]  Всім,  кого  стрічають[/i]

[b][i]Я  зустріну  тебе,  златогривий….
Бач,    сіяння  моє  розлилось…
Ти  зі  мною  так  будеш  щасливий.
Що  відчуєш  в  душі  тайну  млость.

Ми  розквітнемо  в  світлі  Едему,
Попливемо    в  кораблику  мрій…
То    ж  до  пристані  хутко  підемо
Та    в  розбурхане  море  –  скорій.

Ти  проникнеш  в  мої  лабіринти
І  розвідаєш  фібри  душі…  
Та  про  наші  і  спурти,  і  спринти  ,
Я  прошу,  нікому  не  скажи.

А    в  Едемі  співці-менестрелі
Нам  співатимуть  райські  пісні,
Залоскочуть  серця    їхні  трелі  ,  
Й  зацвітуть  наші  долі    рясні…  

І  природа  відвертим  екстазом
На  чуття  молоді  відповість:  
Ми  прийдемо  до  посвіту  ра́зом,
Як  смиренним  ченцям  –  благовіст!  [/i]
[/b]

29.12.  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547279
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


s o v a

ветер в глаза

ну,  вот,    
перегорело,-  
не  беда!

из  гаммы  нот  
и  солнечных  сплетений
ворвался  вдох  
и  что-то  в  смысле:
...  "ерунда"  
под  ритмы  сердца  
музыки
весенней

и  утром  красный  апельсин  в  окно  зайдет,
и  реверс  утреннего  изверга  рингтона,
сегодня  встретила  тебя,  под  Новый  год,
и  мне  казалось,  буду  чем-то  окрылённой

нет,  по  сценарию  не  так...
возможно,  удивлюсь  немного,
потом  попробую  узнать
как  у  тебя  ...  
галактика,  включай  тревогу!

я  так  люблю  твои  глаза
...  ну,  да...  забыла  это...  странно
в  прошедшем  времени  нельзя,
а  вот  случилось  в  постоянном

из  гаммы  слов,  касаний,  взглядов,
снег  разлетался  под  крылом,
ты  береги  себя...  так  надо...
снег  разлетался  ...  за  углом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547238
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


НАДЕЖДА М.

С Новым годом, ПАША! ( 3 годика) . (Стих для детей)

Дед  Мороз  пришел  к  тебе  из  сказки.
Долго,  долго  по  морозу  шел.
Покраснели  нос,  и  щеки,  глазки,
Но  твой  дом  он  все-таки  нашел.
Постучал  в  окно  к  тебе  тихонько:
"Паша!  Поскорее  открывай!"
С  Новым  Годом  всех  поздравит  громко...
А  потом  подарки  получай.
Ты  мечтал  о  Розовой  Лошадке.
Любишь  пластилин,  карандаши..
Пожелает  ещё  жизни  сладкой.
Что  еще  ты  хочешь  -  напиши...
А  теперь  пойду  к  другим  я  деткам..
Ждут  еще  другие  малыши.
Притрушу  снежинками  я  ветки.
Всех  ребят  люблю  я  от  души...
С  Новым  Годом,  с  новым  счастьем...
ДЕд  Мороз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547148
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014


natalux

Я – жінка, я – життя, я - чиясь мати

Я  –  жінка,  я  –  життя,  я  -  чиясь  мати
Мій  хлопчику,  синочку,  мій  Герою
Звання  і  титули  –  та  краще  б  їх  не  мати!
Не  залишай  лиш    матері  старої
Нехай  весь  світ  кричить  про  мене  –  зрада!
Нехай!  Я  розумію  і  мовчу.
А  ти…  Ти  просиш    не  ставати  на  заваді
І  йдеш  назустріч  залізному  дощу.
Мій  хлопчику,  живи  й  життя  продовжуй.
Ти  чуєш?  Плаче  ненароджене  дитя.
Не  слухаєш..  Повірив  в  волю  божу.  
Повинен  боронить  чужі  життя.
А  інша  мати…  Та,  що  народила
Тих  виродків  і  правлячих  потвор,
Чому  ти  їх  відразу  не  втопила?
Не  здогадалася  зробити  ти  аборт?
Мій  хлопчику,  молюся  я  Аллаху,  
Ісусу,  Будді,  Сва́рогу  і  Ра
І  Божій  Матері,  причетним  всім  до  жаху
Пора  закінчити  війну!  Давно  пора!
Я  –  жінка,  я  –  життя,  я  –  чиясь  мати.
О,  Боги,  бережіть  життя,  шепчу.
Та  поки  правлять  світом  психопати,
За  іншу  матір  пла́́чу  і  плачу́́
 
 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547048
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014


natalux

Я не готова к осени, пойми

Я  не  готова  к  осени,  пойми.
Как  стрекоза  из  байки  у  Крылова,
Я  рада  лету,  я  к  нему  готова.
Но  время  забавляется  людьми.
И  осень  вдруг  по  коже  полоснула
Дождем  осенним,  залила  мечты,
Разворошила  пожелтевшие  листы
Тех  писем.  Холодом  могильным  сводит  скулы.
Одно  спасенье.  Вечер.  Чашка    чая.
Твои  глаза  уставшие  за  день.
И  тишина.  И  чувств  безмолвных  тень
Окутывает,  нежно  согревая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547045
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014


OlgaSydoruk

Ти тільки не кажи…

Ти  тільки  не  кажи,що  не  потрібніі  слова,..що  всі  до  одного  полова,..що  найважніші  не  вони!..
А  щось  таке  є  гонорове...
Слова    на  світі  є  такі  -  вони,як  ліки  для  душі,..коли  вона  розхристана  і  боса  по  стерні...
І  з  уст  тоді  злетають  ніжності  слова  поодинокі...І  гоять  душу,і  милують  неі...
Іх  промовляли  міліарди  раз...І  вперше  іх  промовив  також  ти  колись...
Хіба  не  пам"ятаєш?..
Не  перший  ними  ти  пробачення  просив...І  не  останній  також  ти  благати  будеш...
Чомусь  так  солодко  від  них...І  завше  іх  чекають!..І  Богу  дякую  за  них  тобі!..
Вони  такою  щирістю  на  світ  увесь  тихесенько  з  душі  голосять!..
Ти  тільки  не  кажи  "полова"  на  слова,..благаю  -  не  кажи!..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547016
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014


OlgaSydoruk

И это все не понаслышке знают…

Спасибо  за  вдохновение  ...экспромт
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546886

"Вернулась  осень  в  декабре"  автор:  Ірина  Лівобережна


Вернулась  осень  в  декабре  -  что  может  быть  чудесней!..
Растаял  в  редких  лужах  лед,..и  с  неба  не  колючая  крупа  в  лицо...
И  так  тепло  от  взгляда  твоего,  а  голос  твой    -  как  песня...
Прикосновения  твоей  руки  так  много  обещают...
Мои  шаги  к  тебе  навстречу  так  легки  -легки...и  я  спешу,..на  бег  срываюсь...
Душа  моя  грехов  твоих  еще  не  знает...Ты  не  пугай  ее,..а  обними  покрепче...  
И  удержи  подольше  поцелуем...На  ушко  что  то  нежное  шепчи..."Будь  щедрым  с  ней!"    -  глазами  умоляю  в  тишине  ночи...
Не  долго  осени  пылать  своею  страстью  в  декабре...Она  уйдет...Оставит  по  себе  печаль...
И    это  все  не  понаслышке  знают...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547014
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014


archic

Одессе

Неспешно  бульварное  время,
И  воздух  морской  очень  жгуч,
Прощаемся  снова  не  с  теми,
Под  южными  сводами  туч.

Брусчатку  шагами  измерив,
Дойдя  до  белёсых  колонн,
К  причалам,  считая  потери,
Не  ведая  быль  или  сон…

Слезятся  глаза  в  перерывах,
У  гордого  утра  свой  нрав,
Как    чайки  сорвавшись  с  обрыва.
Декабрь  по-прежнему  прав.

Среди  фонарей  одиноких,
Спешили  на  гаснущий  свет,
В  пути  забывая  все  сроки,
Рисуя  зимы  силуэт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546696
дата поступления 26.12.2014
дата закладки 28.12.2014


Дід Миколай

Побратиму і другу І. Славгородському у вічну память.

Вже  душа  його  в  зорях  античних,
Там  де  душі  померлих  мовчать.
Та  не  втримають  дух  галактичні,
Він  не  піде  у  Рай  спочивать.  

За  любов  Батьківщині  шанують,
Поважають  небесні  мужі.
Патріотам  й  всевишні  слугують,
Коли  велич  бушує  з  душі.

Не  шукатиме  він  там  спочинку,
Доки  рана  Враїні  болить.
Не  впокоїться  там  і  хвилинку
Тож  нехай  тут  сволота  не  спить.

Він  любив,  так  любив  Україну,
Із  козацького  краю  Антей.
У  боях  за  свободу  загинув
З  Січеслава  донецький  єврей.

Не  чекайте  бандити  спокою,
Воздамо  вам  паскуди  борги.
Не  багато  лишилось  впокоїм,
Вже  всміхнулись  Вкраїні  Боги!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546895
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 28.12.2014


OlgaSydoruk

Она бывает голубая

Мне  очень  жаль,что  праздник  на  пороге,..а  продолжается  война...
Мне  жаль  -  что  гибнут  люди,..и  мерзнут  дети  по  подвалам,  и  голодают  старики...
Что  каждый  день  среди  зимы  их  поливает  Градом...
Не  пахнет  мандаринами  и  нету  елочки  у  них!..
Что  льется  кровь,..и  красная  она  такая,..и  голубой  ни  капли  там  не  пролилось!..
Она  бывает  голубая...Не  верьте  никому,что  это  ложь!..
Война  была!..Забыли...сколько  было  горя!..И  что?..Урок  не  извлекли?...
Мне  страшно  -  мир  с  ума  в  натуре  сходит!..
Мне  страшно  то,что  колобродит  раша    внутри  моей  страны,а  карлик  у  руля  и  жажда  власти    выела  мозги!..
И  страшно  мне  совсем  не  за  себя!..
Мы  в  центре  мира,..но    на  обочине  у  жизни,..и  на  предельной  скорости  наш  поезд  мчится  в  нищету...
Не  хочется  терять  и  то,что  мы  сейчас  имеем...
Я  так    хочу,  я  так  мечтаю,чтоб  у  детей  моих  и  внуков  была  счастливая  судьба!..
Чтоб  Новый  Год  подарок  преподнес  и  самый  главный  -  чтобы  закончилась  война!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546817
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 28.12.2014


Кадет

Нифига…

Дел  набрякло  выше  крыши
И  хлопот  невпроворот…
Se  la  vie,  -  на  ладан  дышит
Доходяга  -  старый  год…

Год  безжалостно-кровавый
И  коварный  как  пурга…
Год,  в  котором  все  непра́вы
Оказались…  нифига…

Но  и  в  этой  безнадёге
Светит  парочка  забав,
Если  встретит  на  пороге
Та,  которая  my  love...

Навестят  сынок  с  невесткой
Сердобольных  стариков,
Очутится  на  повестке
Новый  год  без  дураков…

Отчеканит  с  табуретки,
Внучек  дедовский  стишок…
Промокну  слезу  салфеткой
Да  махну  на  посошок…

декабрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546924
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 28.12.2014


Вячеслав Рындин

Мёртвый мираж

[b][i]Под  солнцем  странствует  романтик
С  голландским  флагом  –  прямиком
Идёт  двухмачтовый  кораблик
По  курсу  –  грузным  тоннажём
Гремит  его  стальная  пушка,
Каюта  с  окнами  дрожит,
Клокочет  вогнутая  кружка,
Пол  литра  рома  в  рот  летит…
При  шторме  грозным  ветрогоном
Оторван  парус  корабля,
Страдает  видом  утомлённым…
Его  фискальная  душа
Свисает  чайкой  альбатросом
Над  привиденьем  пустяка…
Кидают  шапки  лейб-матросы
На  гвоздик  бухты  маяка!
Вираж  простой  –  не  удручённый…
Убитый  горем  экипаж
Не  может  жить  во  тьме  бездонной…
Он  в  объективе  –  лишь  –  мираж![/i][/b]
 
26.  12.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546613
дата поступления 26.12.2014
дата закладки 27.12.2014


OlgaSydoruk

А я для всех желаю…

А  я  для  всех  желаю,  чтоб  в  Новый  год    к  вам  в  дом  принес    достаток  Дед  Мороз!..
Чтоб  вы  могли  себе  купить  не  только  молоко  и  хлеб,..а  что  захочется,..не  только  в  праздник!..
И  чтоб  здоровье  вас  не  подводило,..не  появлялись  новые  болячки!..
Чтоб  настроение  было  не  унылым,..не  хмуры  дни,..
И  не  хотелось,  как  медведям,  до  весны  сосать  в  своей  берлоге  лапу  в  спячке...
Чтоб  солнечным  вы  радовались  дням,..чтоб  слезы  капали  от  взглядов  лишь  на  солнечное  небо  при  морозе...
И  батареи  в  доме  были  теплыми  у  вас    и  свет  не  отключали,..чтоб  при  свечах  играли  только  на  гитаре...
И  согревали  теплые  слова  родных  и  близких,..и  ненаглядных  и  любимых  тоже!..
Чтоб  елка  украшала  каждый  дом  и  до  весны  стояла!..Чтобы  под  ней  звучал  задорный  детский  смех!..
Чтоб  ножки  детские  спешили  к  ней  что  мочи  каждым  добрым    утром  и  что  то  там  искали!..
Чтоб  счастья  было  всем  не  понемножку...А  столько,сколько  бы  душа  просила  и  желала!..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546590
дата поступления 26.12.2014
дата закладки 27.12.2014


Lu57

ЗЛОСТЬ


Злость…
                 Беспомощности  мера…
Укрощая,  задыхаясь…
В  Лету  канули  манеры…
Но  прощаясь,  не  прощают…
Злость…
                     Рванет  и  стынет  в  жилах,
Крови  ток…уже  замедлен…
Так  недолго  до  могилы…
Гнев  наружу…  надоедлив…
Злость…
                 А  были  ли  причины?..
Неуступчивость  и  кротость…
Женщина  или  мужчина?
То  ли  ярость,    
                   то  ли  робость?
То  ли  слабость…
                   то  ли  гордость…
 А  скорее  –  непокорность…
                                                                               злость?..
25.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546424
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Lana P.

Я Вам нічого не скажу…

Я  Вам  нічого  не  скажу,
Бо  іноді  і  слів  немає.
Душа,  мов  пташка  завмирає
Від  Ваших  дій  і  куражу.

Летять  в  безодню  почуття,
Колючих  слів  метеорити.
Кохання  вже  не  воскресити-
Живіть  тепер  своїм  життям.

Так  чим  же  Вам  допоможу?..
Змінити  щось  я  вже  не  в  силі...
Про  вас  думки  ще  й  досі  милі...
Як  побороти  цю  межу?..

Я  Вам  нічим  не  відповім,
Хоч  вогник  у  душі  палає...
Той,  хто  кохав,  то  мабуть  знає,
Та  що  тут  скажеш?..  Річ  у  тім...

...що  моє  серденько  страждає...

       31/10/14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546416
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


OlgaSydoruk

А я хочу…

После  прочтения  -  экспромт
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539037
Напиток…ОГНЕННЫХ  сонетов…
автор:  Агидель


А  я  хочу  тебя  любить...
Я  так  хочу  к  тебе  прижаться...
Я  так  хочу  губами  твоей  щеки  касаться...
В  глаза  твои  бездонные  смотреть,..ловить  слова,..их  смаковать,..и  повторять  их,повторять...
И  все  твои  желания  исполнять,как  джин  волшебной  лампы!..
И  кто  мне  может  запретить?..
Не  писан  тот  закон,чтоб  запретить  тебя  любить!..
Я  буду  солнышком  твоим...Я  буду  ласковой,как  теплый  ветер...
Я  буду  ангелом  твоим...И  самой  нежной  на  планете...  
Я  буду  так  любить,..как  не  любил  никто  на  белом  свете!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546495
дата поступления 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Сергій Ранковий

**** В ожидании любви ****

Ты  молчалива  и  грустна,
Хотя  все  делаешь  иначе,
Ты  ночью  плачешь,  а  сутра
Улыбкой  прячешься  в  гримасе.

Ты  не  из  тех,  кто  телом  блещет,
Хотя  хотелось  бы  того,
Скорее  ты  из  тех,  кто  верит,
Что  все  изменится  ещё.

Ты  ждешь  любви,  как    вереск  лета,
Хотя  устала  вечно  ждать,
Ты  коротаешь  зимний  вечер
Стихами  пачкая  тетрадь.

Ты  душу  лечишь  теплым  чаем
И  сериалом  о  любви,
Но,  так  устала,  так  устала
Жить  в  одиночестве  души.

Ты  много  думаешь  о  жизни,
Хотя  запуталась  совсем,
Твои  уста  горят  в  молитве,
Сжигая  порох  вечных  тем.

Бегут  года  твои  нещадно,
Кинжалам  раня  твою  плоть,
А  ты  все  ждешь,  все  ждешь  бесстрашно,
Когда  любовь  тебя  найдет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546364
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


miss Blues

Благость…

На  зелёной  лужайке  в  удобном  кресле  сидит  красивая  девушка.  Она  подобрала  ноги  «под  себя»  и  прикрыла  их  мягким  пледом.  Закрыв  глаза  солнцезащитными  очками,  она  настойчиво  подставляет  лицо  осенним  лучам  нежного  октябрьского  солнца.  
Девушка  перебирает  чётки-бусинки  своего  браслетика  на  запястье,  и,  кажется,  что  она  молится…
Тонкая  шелковистая  паутинка  попадает  ей  на  лицо,  и  она,  не  открывая  глаз,  улыбается  такому  неожиданному  прикосновению…  
Маленькие  пёстрые  птички  порхают  в  золоте  пока  ещё  не  опавшей  листвы,  играя  и  весело  пересвистываясь.
Запоздавшие  стрекозы  кружат  над  чистыми  лужицами,  отражая  синее  небо  в  своих  полупрозрачных  крылышках…
Стоят  последние  тёплые  деньки,  душа  наслаждается  великолепием  золотой  осени…  
Пройдет  зима,  за  ней  -  весна  и  однажды,  тёплым  радостным  летом,  на  этот  свет  появится  ещё  одна  жизнь,  о  зарождении  которой,  чутко  прислушиваясь  к  себе,  молодая  красивая  женщина  в  кресле,  только-только  начинает  догадываться…  Благость...  Божья  благодать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546509
дата поступления 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Радченко

Телеграма

Дощ  по-справжньому  осінній
В  грудні  -  вже  й  не  дивина.
У  природі  зміни  дивні  -
Не  спішить  до  нас  Зима.
Сонце  вигляне  з-за  хмарки,
Усміхнеться:  так  бува.
Грається  Зима  в  мовчанки
Й  невідомо  де  блука.
А  онук  питає  знову:
"Щось  наплутав  календар?
Так  мені  ж  пошив  обнову,
Шапку  міхову,  шапкар.
А  Зима,  немов  забула  -
Зовсім  скоро  Новий  рік".
Потерпи,  удень  я  чула
Шепіт  вітру  звіддалік:
"Телеграма,  ось,  читайте:
Дуже  забарилась  я.
Скоро  буду,  зустрічайте.
Підпис  вензелем  -  Зима".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546444
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


ТАИСИЯ

Семейный праздник.

СЕМЕЙНЫЙ      ПРАЗДНИК.

Мы  сами  создаём  сценарий  новогодний
И  сказку  пригласим    к  себе  домой.
Пускай  семья  побудет  один  день  голодной…
Тогда  наш  «стол»  покажется  заморскою  едой.

Пусть  вся  семья  нарядится,  как  в  сказке.
Где  каждый  узнаваемый  герой.
Пусть  мама  будет  в  королевской  маске…
А  папа    -  Дед  Мороз  с  мешком  и  бородой.

Брат  приготовил  всем  секретные  подарки.
Сестра  осилит  вкусный  торт  «Наполеон».
Бенгальские  огни  сверкают  ярко.
Петарды  испытаем,  выйдя  на  балкон.

Всё  шло  по  плану  –  весело,  игриво.
Пока…волшебный  сон  не  уложил  детей  в  кровать!
И  только  мама  с  папой  нежно  и  красиво
Под  музыку  остались  танцевать…

25.  12.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546363
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.12.2014


Lu57

А ЧУВСТВЕННОСТЬ ДАРУЕТ ЖИЗНЬ

А  чувственность  дарует  жизнь…
И  может  быть...  любовь?..
Коснись  ее…  его  коснись…
Прольешься  каплей  вновь…
Чья  –то  душа…  взлетев  на  миг..
Просто  полет…  игра..
А  через  месяц  горький  крик…
И  страшное:  «Пора…»
Ведь    чувственность  восполнить  боль
Не  может,  не  ропщи…
Забвенье  не  уходит  в  ноль…
Взлетая,    трепещи…
Нирвану,  повторив  виток,
Свободой  обнести?..
Он  маленький…  совсем…чуток…
Не  дали  подрасти…
А  чувственность  дарует  жизнь…
Инстинкта  –  яркий  свет!
И  локти  начинаем  грызть…
Улёт…  а  больше…  нет…
А    чувственности…смутный  след…
Которая…  дарует…  жизнь…
24.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546351
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


OlgaSydoruk

Жесток двадцать первый век…

Ничего  личного

Болею,болею,болею...Болеет  не  тело  -  душа...
Не  смею,не  смею,не  смею...я  снова  вернуться  туда...
Где  нежность,..одна  только  нежность...Холодное  сердце  ты  ею  проймешь...
До  боли  сердечной,до  дрожи  в  губах,..до  слез...
Болею,болею,болею...Украл  мою  нежность  один  человек...
Она  за  порогом  двадцатого  века...  Душа    сирота  без  нее...
Все  есть  в  двадцать  первом  веке...Я  мысленно  в  прошлый  бегу...
Мне  старая  нежность  нужна  позарез...Мне  жизнь  совсем  не  мила  без  нее!...
И  есть  человек  в  новом  веке...  Болеет,болеет  душа...
Жесток  двадцать  первый  век...Вот  мне  бы  вернуться  назад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546341
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


OlgaSydoruk

Силки для нежности и ласки…

Силки  для  нежности  и  ласки  плетет  годами  сердце  и  душа...
Терпения    хватает  сердцу,..талантлива  душа...  
По  капле  собирают  ласку    и  ловят    нежные  слова...
Доверху  заполняют  сердца  закрома...
Невольно  что  то  потеряют...
Тогда  и  сердце  ноет,..горюет  с  ним  душа...
От  нежности  и  каменное  сердце  станет  мягким,золотым...
Душа...    та  тоже  жаждет  ласки...Светлеет  от  нее  она...
Так  дороги  слова  -  простые,человечные,..прикосновения  теплых  рук...
Желанней  нет  на  свете  слов  сердечных,..когда  с  тобою  рядом    преданный,..  любимый  друг...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546333
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


desert rose

…даль…

знать,  что  мы  на  одной  территории      
грустно
разбежаться  и  с  разбегу  в  море  бы    
глупо
одолжить  на  три  дня  свое  сердце  
пусто
собирать  второпях  его  сколки    
хрупко

понимать,  что  ты  где-то  рядом  
больно
вспоминать  все  беседы  наши  
печаль
ты  опять  улетаешь  туда,  где  
вольно
самолет  уплетает  туч  десерт  
даль…  даль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546315
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


OlgaSydoruk

Им угощение только кисленьким…

В  моем  саду  всю  зиму  алеет  ярким  пятнышком    любимый  кустик  барбариса...
И  ни  одной  его  я  ветки  не  сорву!..
Пусть  украшает  сад  зимой  -  такой  несчастный,голый,лысый,..
Раздетый  от  листвы  торжественно  -  нарядной,..от  холода  зимы  дрожит  он  на  ветру...
А  барбарис!..Единственный  красавец!..Он  взгляд  через  окно  манит!..
Как  на  корриде  красный  цвет!..Прикован  взгляд!..И  невозможно  оторвать!..
А  птички  все  вокруг,..как  гости  дорогие...
Им  угощение  только  кисленьким...  До  вечера,..и  с  самого  утра...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546064
дата поступления 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014


Ірина Кохан

Сніжинки (дитяче)

-  Куди  ж  ви  поспішаєте,
малесенькі  сніжинки?
-  До  Петрика  і  Владика,
до  Йванка  і  Даринки.
А  також  завітаємо
до  Наточки  й  Галинки,
Усюди  повстеляємо
м'якенькі  килими.

-Чи  ж  ви  не  змерзли,крихітні?
Де  ваші  рукавички?
-  Та  ні.  Ми  ковдри  стелимо
для  кволої  травички,
І  поміж  хаток  ставимо
пухнастенькі  копички,
Ми  ж  грайлики-веселики
морозної  зими.

-  Коли  ж  ви  спочиваєте,
красунечки  біленькі?
-  Тоді,як  заіскріє  ліс,
і  поле,й  місто  всеньке.
Тоді  як  погукають  нас
татусь  Мороз  і  ненька,
Полинемо  дивитися
льодяникові  сни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546212
дата поступления 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014


Ірина Кохан

День зимовий, мов свічка згасав…

День  зимовий,мов  свічка  згасав
В  позахмар'ї  солодкої  вати,
Рум'янів  у  полоні  заграв
І  м'якенько  стелився  у  хати.

Бахромою  звисав  із  дахів,
Розливався  ялинкам  на  плечі.
Із  небесно-глибоких  льохів
Вийшов  сизий  змережений  вечір.

Накрохмалені  крила  підвів,
Щедро  зорі  засіяв  крупою
І  над  шапками  сніжних  снопів
Вишив  місяць  медовий  каймою.

По  стежках  морозцем  зарипів,
Розкошлатив  посріблені  брови,
І,струсивши  сніжок  з  рукавів,
Шугонув  у  безлисті  діброви.

                                     15.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546205
дата поступления 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014


OlgaSydoruk

Скажіть чому?. .

Скажіть  чому?..Чому,скажіть,війна?..Чому  війна  крокує  по  моій  краіні?..
Чому  у  ніч?..У  тиху  украінську  ніч...не  чути  співів  солов"іних?..
Чом  матері?..Чом  сиві  в  сорок  років  матері  всю  нічку  на  колінах  моляться  за  сина?..
Чому  сини?..Сини!..Єдиніі  сини?..Кохані  гинуть...За  гріхи  тяжкі?..О,  Боже  мій!..Якіі?..
Чому  поля?..Квітучіі  поля!..Ізриті  мінами  стоять  під  снігом  кольору  калини?..
А  коси  рвуть  на  собі  матері?..  Рвуть  коси...  і  голосять  з  літа  і  донині?..
Чому  та  смерть?..Чом  не  життя?..За  що  така  нещасна  доля  для  краіни?..
Ну  що  за  гріх?..Хто  пам"ятає?..За  які  такі  провини?..
Скажіть  мені!..О,Боженько!..Мені  одній  скажіть!..Навколішках  всі  матері  питають  безупинно!..
Чи  то  людина?..Чи  людина  то?..Що  ту  війну  плекає  і  боронить,як  малу  дитину?..
Коли  кінець?..Кінець  коли  війні?..Коли  матуся  пригорне  і  зацілує  сина?..
І  що  робити?..Ну  що  робити,..щоб  незалежна  була  Украіна?..
Скажіть  мені!..Мені  одній  скажіть!..І  більше  не  кажіть  нічого!..Брехні  не  треба,..не  кажіть!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546055
дата поступления 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014


Жанна Чайка

откроет Двери…

За  чей  ты  грех  страдаешь  тут?
Его,  ее,  эх  знать  бы...  Боже,
тогда  быть  может  осторожен
и  шаг  и  день.  От  странных  пут.

В  лучах  и  свете  отраженном
найдешь  лицо  свое  и  час.
И  отзовется  с  неба  глас
для  одобренья.    Миллионы

бессмертных  звезд  сочтут  за  честь
принять  и  тонко  прикоснуться
к  сердцам  в  любви.  В  ладонях-блюдцах
бесценный  дар  -  благая  весть,


искрясь  и  трепетно  звеня,
обнимет  в  чистом  одеянье
в  горячий  полдень  или  в  рани,
приняв  в  Единое.    Маня,

к  отрогам  дальним  и  весомым,
и  откровенность  подарив,
откроет  Двери  в  Царство  Див,
приняв,  Души  осколки  в  Доме.



 24.12.14




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546072
дата поступления 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014


Валентина Ланевич

Жіноче щастя.

     З  гучномовця  прозвучав  розмірений,  беземоційний  голос:
     Станція  "Дніпро",  слідуюча  -  "Гідропарк",  -  і  сніп  сонячного  проміння  полоснув  по  вікнах  вогона,  який  вирвався  в  лабед  чорного  тунелю,  заграв  теплими  відблисками  по  обличчях  пасажирів.
     Клавдія  відчула,  як  несподіваний  острах  холодним  вужем  заповзає  за  пазуху,  холодком  торкається  її  розпашілих,  пожадних  до  чоловічої  ласки,  грудей,  як  йойкнуло,  щемно  занило  серце,  а  душа,  сповнена  теплих  сподівань,  враз  стрепенулась  та  жінка  подумки  проказала  собі:
     -Вже  запізно  відступати  назад,  що  надумала  -  те  нехай  збувається.
     Гідропарк  зустрів  її  тихим  погойдуванням  прив’язаних  край  берега  човнів.  Дніпровські  хвилі  з  легеньким  плюскотом  вдарялися  об  їх  боки  і,  відхлинувши,  бігли,  ген,  аж  у  плакучі  верби,  що  тісним  колом  хороводили  біля  пологих  з  жовтим,  зігрітим  палючим  літнім  сонцем,  піщаних  пляжів,  а  то  завмирали,  вдаряючись  у  тредь  крутих  берегів.
     Протоптана  тисячами  ніг  між  деревами  стежка,  де  захлиналось  веселим  щебетом  птаство,  вивела  Клавдію  прямо  до  піщано-золотистого,  що  кишів  відпочивальниками,  раю.  Знайшла  й  собі  між  ними  місце,  повільно  розділась  та  підійшла  до  краю  води.
     Спочатку  несміло  занурила  в  воду  по  черзі  пальці  ніг,  полоскотала  секунду  собі  нерви,  а  потім  швидко  зайшла  у  воду  майже  по  саму  шию.  Під  водою  торкнулася  руками  округлих  своїх  грудей,  посунула  їх  до  низу,  поклала  на  ще  по-дівочому  тугі  стегна  і  легким  порухом  пересунула  на  живіт,  що,  чомусь,  так  по-зрадницькому,  враз  пройнявся  млістю  і  Клавдія,  розмашисто  розсуваючи  руками  воду,  швидко  попливла  вздовж  берега.
     Вода  забирала  на  себе  втому  жінки  і  тій  здалось,  що  й  не  було  отого  невдалого  заміжжя,  яке  полишило  тільки  неприємну  згадку  та  вкинуті  у  безвість  прожиті  роки.  Одна  потіха  тепер  у  неї  -  її  донька  та  й  та  має  власну  сім’ю  і  живе  окремо  від  неї.
     За  думками  й  не  зчулась,  що  поруч  неї  пливе  незнайомець  та  той  вивів  її  з  задуми  окликом:
     -Мила  русалонько,  а  чи  можна  з  вами  познайомитись?
     -А  не  боїтесь,  що  зачарую?  -  відповіла  зі  сміхом,  підтримавши  й  собі  веселу  гру  слів.
     Невдовзі,  вийшовши  на  берег,  вони  розговорились,  роззнайомились,  бо  якось  відразу  припали  один  одному  до  вподоби.
     Андрій  також  був  розлучений  і  йому  давно  кортіло  зустріти  жінку  з  якою  було  би  приємно  коротати  довгі  зимові  вечори  і  милуватись  рясними  літніми  зорями.
     Через  місяць  вони  побрались  і  Клавдія  переїхала  жити  до  Андрія,  в  його  київську  однокімнатку.  
     Два  місяці  він  буквально  засипав  її  квітами.  Та  одного  вечора  затримався,  прийшов  напідпитку.  Клавдія,  що  вже  нажилась  з  пияком  до  несхочу,  нестрималась,  зробила  Андрієві  зауваження.  Той  весь  збілів  і  кинувся  у  ванну  кімнату.  У  куті  лежав  старий  шланг,  недавно  його  замінили  в  пральній  машині  на  новий.  
     Випитий  алкоголь  підігрівав  дії  і  Андрій,  нетямлячи  себе  від  люті,  схопив  шланг  у  руки  і  давай  шмагати  ним  Клавдію  куди  непопадя.
     Злякана  жінка  насилу  окриком  зупинила  того.  На  другий  день  зібрала  свої  речі  та  повернулась  назад  до  себе,  на  село.
     Андрій  ще  декілька  разів  приїжджав  до  Клавдії,  перепрошував  та  та  навідріз  відмовилась  від  нього.
     Минув  час.  Осінній  короткий  день  добігав  до  вечора,  довгі  косі  тіні  лягали  на  подвір’я.  Клавдія  вийшла  з  клуні,  з  мисочкою  зерна  у  руках:
     Ципа-ципа,  ципа,  мої  любі,  мої  попелясто-зозулясті,  -  ласкаво  прикликала  курей  і  ті  бігли  з  усіх  коротких  ніжок,  поспішали  до  господині  веселою  зграйкою  та  похапцем  клювали  зерно,  а  поміж  ними,  випнувши  груди  та  гордовито  піднявши  голову,  велично  походжав,  сокочучи,  чорно-гарячо-пірчастий  півень.
     Клавдія  дивилась  на  свою  курячу  команду,  а  в  голову  закралась  думка:
     На  другий  рік  треба  знову  їхати  до  Гідропарку.  Треба  їхати,  має  ж  десь  бути  і  її  жіноче  щастя...

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545881
дата поступления 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


НАДЕЖДА М.

Коли нудьга вповзе зрадливо в душу…

Коли  нудьга  вповзе  зрадливо  в  душу,
І  я  не  знатиму,  що  з  цим  мені  робить,
Та  вихід    я  знайти  із  цього  мушу,
Бо  як  в  такому  стані  мені  жить?

Поплакать,  як  дитина,  щоб  жаліли?
Та  сльози  уже  висохли  давно.
Мої  думки,  хіба  ви  збайдужіли,
Чому  удвох  тепер  ми  мовчимо?

Невже  розчарування  знову  в  друзях?
Чи,  може,  солоденьким  підсластить,
Щоб  серце  пораділо  знову  в  грудях?
Не  раз  бувало.  Знаю  як  зробить...

Ти  не  кивай,  що  дощ  надворі  знову,
Що  сонце  заховалось  за  блакить.
З  тобою  вдвох  відновимо  розмову.
Пройде  тоді,  що  в  кожного  болить...

Наллю  для  настрою  велику  чашку  чаю.
Вмощусь  з  котом  край  світлого  вікна.
Отак    собі  я  настрій  повертаю.
І  музика  звучить..  Хандра  мина...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545784
дата поступления 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


OlgaSydoruk

Когда Луна в окошко смотрит…

Экспромт,..как  ответ  на  комментарий  -  для  Lu57

Когда  Луна  в  окошко  смотрит  -  нам  не  уснуть,..не  спит  душа...
Луна  сонатой  лунной  блещет,..мелодия  её  нежна...
И  звуки  бесконечно  льются...И  замирает  тишина...
И  раскрываются  души  заветные  секреты...
И  еле  -еле  шелестит  листва...
Подслушать  звёзды  всё  стремятся,..и  подсмотреть  до  мелочей...
Не  надоест  им  удивляться,..и  фонарям  подмигивать  в  ночи..
Нет  сна  до  самого    рассвета  -  пока  соната  лунная  звучит...
Пока  признания        любви  не  спеты  -  землянам  не  уснуть,..поверьте  -  не  уснуть...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545837
дата поступления 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


OlgaSydoruk

Я грусть в ней рисовала - совсем не перышком пера…

После  прочтения

Есть  стихи,на  которые  невольно  откликаешься...

После  прочтения

"Моя  осень"  Автор  Любовь  Вишневецкая
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535613

Я  не  забуду  осень,в  которой  я  себя  нашла...
Я  грусть  в  ней  рисовала  -  совсем  не  перышком  пера...
Печали  было  в  ней  совсем  немало...Она  меня  не  обошла...
Я  краски  с  ветром  выбирала...А  холст  дарили  небеса...
И  солнце  было  там,..светило...  и  не  спешило  убегать  в  алеющий  закат...
Мне  вдохновения  лишь  до  зимы  хватило...И  в  этом  был  никто  не  виноват...
Картина  совершенной  получилась...
А  холст  не  красками,..а  чувствами  блистал...
Я  душу  на  него  излила...До  самого,..до  дна...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545857
дата поступления 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


Жанна Чайка

Я в ожиданье….

Я  в  ожиданье  цель  найду,
примерю    чудо-одеянье,
и  подойду,  опять  к  окну,
ее  раскрашу  утром  ранним.

Приветлив  свет  и  яркость  грез.
Понять  их  смысл  пытаюсь.  Ладно
течет  строка...  В  букете  роз
шмель  поселился  шоколадный.

Полет  его  пойму  навряд  -
толь  за  нектаром  толь  за  мухой.
Избитых  дел  закончен  ряд  -
пора  расстаться  с  дамой-скукой,

и  дать  лететь  ему.  Туда,
где  слаще,  жарче  и  вкуснее.
На  розе  чистая  роса  -
подарок  скромный  доброй  феи.


21.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545657
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


miss Blues

По мотивам любимой сказки…


Монолог  Дамы,  сестры  Щелкунчика,  в  Хрустальном  зале  Марципанового  Замка...

"О  посуде..."

В  зале  Хрустальном  много  посуды,  оставим  все  домыслы  и  пересуды…
Можно  пылиться  серебряной  вазой,  всех  веселить  нужно  чашечке  стразой…
В  особом  почёте  хрустальный  бокал,  на  бис  иногда  исполняет  вокал…
Надменно  сияет  золотом  кубок,  не  помнит  он  вкуса  вина,  сладких  губок…
В  фарфоровом  блюде  сияет  луна,  лишь  по  ночам  в  обиходе  она...
Гордится  своей  родословной  фужер,  он  то  ли  пан  то  ли  гер,  или  сэр...
Сервизы  гремят:  скоро  праздники!  ждёте?  Бокалы,  «богему»,  тут  вы  найдёте…
Но  должен  быть  кто-то  и  глиняной  плошкой  и  деревянной  столовою  ложкой.  
Обычной  кастрюлей,  где  варятся  щи,  замены  им  нет,  ищи-не  ищи...

***

Песенка  Кристофа  Захариуса

–  Гм,  гм!  Эге!  Вот  так  штука!
Вы  напали  на  след  Кракатука,
В  золочёном,  красивом  кафтанчике,
С  плотным  ядрышком  в  тайном  карманчике.
Если  только    его  разгрызёте,-
Красоту  Пирлипатхен  вернёте.
Хватит,  милая  девочка,  мук,
Вот  он  -  крепкий  орех  -  Кракатук!

***

Монолог  Щелкунчика

Не  завидуйте,  серые  мыши!
Я    изломан,  изранен  в  борьбе.
А  проблем  у  меня  -  выше  крыши...
Вот  тату:  "Нету  счастья  в  судьбе"
Выбил  Фриц  мне  передние  зубы,
Положил  за  стекло  помирать.
Сжав  до  кровушки  детские  губы,
Продолжает  со  мною  играть
Только  смелая  девочка  ...  Боже!
Заговорщики  лезут  опять...
Ей  придётся  сегодня,  похоже,
Своре  платья  свои  отдавать.
Сгрызли  все  марципаны,  конфеты,
Утащили    под  пол  и  порог...
У  мышей  есть  "свои"  Интернеты,
У  Щелкунчика  есть  только  Бог...
Эта  девочка  -  ангел-хранитель,
Не  боится,  представьте,    мышей!
А  Щелкунчик  -  всегда  победитель!
Злобной  зависти,  серости  всей!

***

Монолог  ещё  одной  Дамы,  прирождённой  принцессы...


Сдуйте  сахарную  пудру  с  марципановых  колонн,
И  сварите  не  сиропчик,  а  какой-нибудь  бульон...
И  увидите  как  тут  же,  растирая  карамель,
Вам  добавят  незаметно  "для  здоровья"  каломель.
Не  хотите  "сладкой  ртути"?  Так  красива,  так  черна...
И  направлена,  по  сути,  на  "сведение"  она...
Язв  душевных  и  телесных,-  заживут  как  на  мышах!
Главное,  не  совершите  самый  важный  в  жизни  шаг...
Сладкой  жизни  карамельку  растирайте  в  вечной  ступке,
Леденцом  застынет  совесть,  а  хорошие  поступки...
Превратятся  в  крошево...
Ну,  всего  хорошего!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545579
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


Олександр Ковальчук

Декабрила зима слезою

ЗалУжив  аллеи  в  парке,
ДекабрИла  зима  слезою.
А  дворник  скользил  под  аркой,
Выстилая  следы  золою.

Печаль  на  душе  рекою
Разлилась  без  конца,  без  края.
Сердца  затопив  тоскою
Загрустили,  любви  не  зная.

Морозы,  пленяя  льдами,
Заморозят  былые  чувства.
Любовь,  заметет  снегами,
Не  прощает  зима  распутства.

Залужив  –  производная  от  лужи  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545306
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


НАДЕЖДА М.

Можливо, в когось є думки?

Весною  пишний  цвіт  калини,
А  влітку  ягоди  гіркі.
Коли  надворі  хуртовина,
Які  плоди  тоді  смачні..

Колючий  терен  розцвітає.
Як  в  молоці  його  квітки!
Та  ось  і  зрілість  наступає.
Смакуєм  ми  гіркі  плоди.

Чи  і  в  рослин  є  своя  доля,
Дарує  кожному  своє?
А,  може,  це  чиясь  сваволя,
І  не  порушить,  бо    святе?

Людське  життя  до  цього  схоже:
Весною  всі,  як  пишний  сад,
А  прийде    старість,  кожен  зможе,
Отримать  те,  хоч  і  не  рад.

Одні  цвітуть,  як  сад  весною,
Збирають  ягоди  смачні.
А  інші,  що  кривить  душею,
Чомусь  плоди  їдять  гіркі.

І  що  ти  можеш  тут  зробити,
Хіба  це  все  за  помилки?
А  як  тоді  без  них  прожити?
Можливо,  в  когось  є  думки?






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545270
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

           Сероглазый  король

Слава  тебе,  безысходная  боль!
Умер  вчера  сероглазый  король.

Вечер  осенний  был  душен  и  ал,
Муж  мой,  вернувшись,  спокойно  сказал:

"Знаешь,  с  охоты  его  принесли,
Тело  у  старого  дуба  нашли.

Жаль  королеву.  Такой  молодой!..
За  ночь  одну  она  стала  седой".

Трубку  свою  на  камине  нашёл
И  на  работу  ночную  ушёл.

Дочку  мою  я  сейчас  разбужу,
В  серые  глазки  её  погляжу.

А  за  окном  шелестят  тополя:
"Нет  на  земле  твоего  короля..."


           Сіроокий  король

Боле  моя,  тобі  слава  тепер!
Вчора  король  сіроокий  помер.

Вечір  рожевий,  задушний  стояв,
Мій  чоловік  так  спокійно  сказав:

"Знаєш,  з  охоти  його  принесли,
Тіло  під  дубом  величним  знайшли.

Був  молодим!..  Королеву  шкода,
За  ніч  одну  посивіла  вона".

Люльку  свою  на  каміні  знайшов
І  на  роботу  він  на  ніч  пішов.

Я  розбуджу  сірооку  доньку,
В  очі  її  подивлюсь  в  мить  гірку.

А  за  вікном  тихий  шелест  тополь:
"Землю  покинув  навік  твій  король..."




                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545216
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Дід Миколай

…нехай щебечуть карасі

Проснулись  в  річці  карасі,
Щебечуть  в  стрісі  горобці.
Біжать  зайчата,  сіроманці
По  подаруночки  уранці.

За  гаєм  сонечко  встає
В  промінні  соло  виграє.
Дідусь  щасливий  Миколай
Для  вас  зробив  сьогодні  рай.

Поклав  в  подушку  дітворі
І  під  ялиночку  в  дворі...
Чекає  Тропік  і  Гольфстрім,
Дарунок  дам,  я  вам  усім!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545210
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Валентина Ланевич

Хмурить день сердито сивочолі брови.

Хмурить  день  сердито  сивочолі  брови,
Опускає  смутні  очі  на  карниз  дахів.
Куйовдить  вітрисько  небесні  покрови,
Кида  краплі  слізні  в  дуба,  щоб  не  гомонів.

Скоцюрбилось  листя,  тремтить,  -  не  вмирає,
Тримається  міцно  серцевиною  гілля.
В  знекровленім  тілі  силу  волі  має,
В  боротьбі  його  потреба  до  жаги  життя.

Щемить  душу  сага  в  туманних  просторах,
Упадок  щетинить  тлустий  стрижень  вівтарів.
Гірко  спочивати  на  тернистих  лаврах,
Скрипить  перо  безперервно  в  руках  митарів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544874
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


МАЙДАН

ТР АКТ

Взяла  осень  на  поруки,
меж  полей,  побитый  тракт.
В  колее  глухие  звуки
разухабились  не  в  такт.

Поменять  бы  ходовую,
и  полями  напрямик,
между  минами,  рискуя
не  успеть  в  последний  миг...

Не  гони  лихие  мысли,
не  держи  себя  в  узде,
чтоб  поводья  не  обвисли
на  глубокой  борозде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544932
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Lu57

Я ВСЕ СМОГУ


Я  все  смогу…я  одолею  страхи…
Им  не  сломить  меня,  не  запугать…
А  где-то  без  меча  рыдает  плаха,
Когда  готовятся  кресты…  распять…
Из  неба,  помню,  огненные  стрелы,
Упав  внезапно,  подожгли  траву,
Тогда  уже  бояться  я  не  смела…
Я  просто  ощущала,  что  живу…
Смогу  я  все…  и  пусть  души  кусочек,
Дрожит,    кровь  незаметно  леденя,
Все  страхи  закрываю  многоточьем…
Оно  –  моя  надежная  броня…
Я  все  смогу…  и  солнечные  струны
Заставлю  петь,  мелодией  звеня…
А  ночью,  убегу  дорожкой  лунной,
К  тому,  кто  жить  не  сможет  без  меня...
18.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544881
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Жанна Чайка

Пройдем легко…

На  завершающей  черте,
убрав  ненужные  преграды,
пройдем  легко  по  жизни  рядом,
внимая  сердцу  и  мечте.

Открыв  запретов  ложный  шелк,
исполним  давние  заветы,
не  укоряя  песне  спетой,
поняв  и  смысл,  и  ясный  толк.

Из  звуков  вязь  сплетая,  здесь,
и  в  упоенье  облекая,
открыв  в  надежде  дверцу  Рая,
сметая  дней  незримых  спесь.


19.12.14


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544951
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Дід Миколай

Ради тебе, я крила спалю.

Упіймаю  на  прузі  хмаринку,
Синьоокій  вітрилко  напну.
Увіллю  свого  серця  частинку
Й  на  небесному  струзі  помчу.

Де  берізки  втомились  чекати,
По  стежині  назустріч  біжать.
Задурманені  в  пахощах  м’яти.
Сиві  клени  в  дворі  гомонять.

Кажуть  досить  по  світу  блукати  
Йди  до  хати,  ступай  на  поріг.
Глянь  на  лавці  зажурена  мати,
Виглядає  тебе  із  доріг…

Прихилила  голівку  до  тину
Посивіла  голубка  в  літах.
Не  одну  прогляділа  вже  днину,
Біль  розлуки  в  глибоких  очах.

Як  колись  до  її  усміхнуся,                                  
Обніму,  до  грудей  притулю.                                                              
Лиш  не  плач  моя  рідна  матусе,
Ради  тебе,  я  крила  спалю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544954
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Олекса Удайко

ЧУТТЯ РОКІВ НЕ РАХУЮТЬ

                                                                 [i]Собі[/i]

[b][i]Чуття  років  не  вміють  рахувати…
Коли  любов  –  у  віку  інша  грань:
Що  –  до,  що  –  після,  мусимо  те  знати  
 У  ту  щасливу,  тиху,  світлу  рань…

Бо  тіло  просинається  вже  іншим,
І  серце  враз  слухнянішим  стає…  
Й  розлуки  смак  здається  дещо  гіршим,
Й  шанують  стрічі  торжество  своє.

І  коли  любиш  –  не  стогни,  не  кайся:
Чуття  святе  не  кожному  дано.
Отримав  рай,  то  не  барись,  а  райся  –  
В  поти́к*  і  байд  опариться  воно.[/i][/b]

18.12.  2014
__________
*Потика  -  нерасторопный  (рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544789
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


OlgaSydoruk

Только слышу запах сирени …

Одинокая  ветка  сирени  -  фраза  моей  любимой  песни...
О  лица  ЛГ


За  окном    зима  устоялась,..греют  землю  сугробы  по  пояс...
В  переходе  подземном  (цветочном)  мне  впервые  сирень  повстречалась...
Чудо  было  двойное  -  ведь  праздник,..Николай  их  охапку  сорвал...
Где  нашел  средь  зимы    -и  не  помнит,..столько  было  всего...
Только  слышу  запах  сирени  -  о  тебе  всегда  вспоминаю...
Как  принес  для  тебя  букетик...Фиолетовый,..нежный  самый...
Как  дарил  для  тебя  весну!..И  впервые  сказал  -  обожаю!..
Фиолетом  глаза  пронзала!..И  с  твоими  она  сливалась...
Ну  а  запах,..а  запах  какой!..Как  весной,..настоящей  самой...
Когда  воздух  чист  и  свеж!..И  любовь  будоражит,манит...И  преград  нет,..запретов  нет!..
Целовал  я  твои  колени,..и  шептал  небесам  "спасибо",..столько  было  счастливых  грез...
Столько  было  всего  без  меры...
И  в  объятиях  сжимал  до  боли,..  запах  терпкий  с  ладони  губами  ловил...
Поневоле  ты  мне  отвечала...Виновата  сирень  -  пьянила...
Столько  лет  прошло,..слезы  градом  -если  вижу  сирень...И  не  стыдно...
И  не  прячусь,..  и  не  жалею...Ты  со  мной  всегда,..обнимаю...От  тебя  до  сих  пор  без  ума...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544875
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


НАДЕЖДА М.

Всі чекають зранку Чудотворця…

Тільки  ранок  став  на  зміну  ночі,
І  сніжком  присипав  шлях  до  хат.
Усі  вікна  тут  розкрили  очі:
Вогники  в  хатах  усіх  горять.

Всі  чекають  зранку  Чудотворця.
В  кожного  бажання  своє  є.
Він    прохання  викона  від  серця.
Всі  зусилля  з  радістю  вкладе.

Є  у  мене  теж  своє  бажання:
Хочу  я  здоров"я  всій  рідні.
Хай  ще  не  цурається  кохання,
Подаруй  щасливі  мені  дні.

Хай  до  друзів  поспішить  удача.
Благодать  поселиться  в  їх  дім.
Хай  по  жилах  кров  тече  гаряча,
Якщо  хтось  до  всього  збайдужів.

Мирного  прошу  для  всіх  я  неба,  
Бо  ми  всі  не  хочемо  війни.
А  для  щастя    небагато  й  треба.
Чудотворцю!  Від  біди  врятуй  і  збереже...
-------------------------------------
Вітаю  зі  святом  всіх  МОЇХ  ДРУЗІВ  сайту...
Щастя  Вам  та  удачі  в  житті...






--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544863
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Ррррреволюція

всё не в такт (шутка)

много  лет  утекло  с  тех  пор,
соломинкой  держала  осень  
то  безумное,  как  "Кагор"-
терпко-сладкое  многоточие...

говорил  всё  не  в  такт,  не  то,
а  глазами  вопил:"хочу!"...
подравняться  не  смог  никто
вровень  тёртому  калачу

говорила  глаза  в  глаза  -
и  несла,  как  известно,  чушь
(находилась  же,  что  сказать!),
но  в  глаза  мне  попала  тушь...

слёзы  вовремя  (как  всегда)
утопили  в  себе  твой  смех
..............................................
у  тебя  я  такая  -  одна,
ты  (по-прежнему)  -  не  для  всех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544702
дата поступления 18.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Кадет

Похмелье перемен

Мы  все  (почти)  хотели  перемен
И  Цою  аплодировали  стоя…
И  наступил  критический  момент,
Когда  мы  проломили  сплин  застоя…
 
И  понеслось  лихое  время  вскачь,
И  полилась  рекою  Coca-Cola,
Как  на  дрожжах  расцвёл  повсюду  срач
И  разгулялась  по  миру  крамола…

Под  сурдо-перестроечный  галдёж
Закончились  гранёные  стаканы...
И  возвратились  в  моду  брюки  клёш,
А  из  трущоб  сбежали  тараканы…

Но  вдруг  заколосился  интернет
И  по  ушам  ударили  рингтоны…
Однако,  милый  сердцу  силуэт
Исчез  с  остекленелого  балкона…

И  началось  похмелье  перемен
На  рубеже  всеобщего  облома…
А  каждый  третий  получил  домен
Взамен  внезапно  рухнувшего  дома…

декабрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544820
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Lu57

Я ДАЖЕ ДУМАТЬ НЕ ХОЧУ

Ну  почему?..  я  даже  думать  не  хочу…  
Как  мантру,  твое  имя  повторяю…
Пронзив    опять  пространство,  мысленно  лечу,
Но  позывные  по  пути  теряю…
Я  даже  думать  не  хочу…  ну,  как  ты  там?..
А  время…не  сжимается…застыло…
Молиться?..  Но  кому?..  Скажи,  каким  богам?..
И  почему  мне,  кажется,  все…  было…
Что  будет,  думать  не  хочу...  пройду  их  все…
Все  семь,  а  может  больше?..  крУги  ада…
Пусть  даже  в  собственной  я  захлебнусь  слезе…
Я  даже  думать  не  хочу…  оно  мне  надо?
Где  ты  теперь?..  Я  даже  думать  не  хочу,
С  кем  звезды  до  полуночи  считаешь…
Одна  в  ночи,  который  раз…  зажгу  свечу…
И  память  –  на  засов:  «  Все!..  забываешь…»
Я  даже  думать...
18.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544667
дата поступления 18.12.2014
дата закладки 18.12.2014


tatapoli

ГІТАРУ В РУКИ, ПАНОВЕ!

Зірвані,  скручені  нерви  натянуті  струнами,
і  медіаторним  пульсом    клекочуть  серця,
як  перед  штурмом,    затишшя,  уже  не  завадить  нам
шляхом  іти  переможним  до  лавру  вінця.

                   Свій  мир,  пильнуй,  даремно  не  марнуй  життя!
                   Від  нас  усіх  залежить  наше  майбуття!

Змучені,  спраглі  від  спротиву  вітру  і  штормами,
стали  щільнішими  наші,  панове,  ряди,
світ  запалився,  і  ми  вже  не  будемо  першими,
тільки  вперед,  бо  назад  вже  нема  куди  йти!

                   Свій  мир,  пильнуй,  даремно  не  марнуй  життя!
                   Від  нас  усіх  залежить  наше  майбуття!

Знищені,  страчені  ті,  що  до  нас  ішли  тернами,
в  жерлі  борні  залишилися  їхні  серця,
шлях  нам  і  зараз  не  буде  усипаний  перлами,
але  повинні  його  ми  пройти  до  кінця!

                   Свій  мир,  пильнуй,  даремно  не  марнуй  життя!
                   Від  нас  усіх  залежить  наше  майбуття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379072
дата поступления 20.11.2012
дата закладки 18.12.2014


Амелин

Аистёнок

Осень.    Аисты  в  стаю  слетелись,  
предстоял  им  тяжёлый  полёт.
Облетали  птенцов.    Присмотрелись…
Кто  вожак…    Кто  их  вдаль  поведёт…
Но  один  –  не  взлетел...    Не  поднялся…
Неокрепшим  махал  он  крылом…
Он  –  не  смог,  не  сумел…  Он  остался
на  земле  одиноким  пятном.
Стая  долго  над  малым  кружила,
всё  пыталась  поднять.…    Всё  звала…  
В  небе  была  –  огромная  сила!  
Но  сильней  оказалась  земля…
–  Подождите!  Куда  вы  собрались?!
По  траве  он  несётся  бегом…
Только  птицы  уже  попрощались
и  построились  за  вожаком…
А  их  звуки,  как  неба  осколки,    
долетели  до  края  земли,      
и  пронзительно,  словно  иголки,
в  неокрепшее  сердце  вошли.
И  внизу  в  исступлении  диком  
раздался  одиночества  крик:
в  целом  мире  -  безумно  великом!  -  
птичьей  боли  отчаянья  миг.
Очень  быстро  пятно  уменьшалось,
взмах,  другой  –  и  не  видно  уже…
На  земле  белой  точкой  казалось  
на  предельном  для  глаз  рубеже.
И  теперь  он  –  один  на  планете,
на  которой  и  жизнь  есть,  и  смерть,
но,  как  птиц  неразумные  дети,      
в  облака  всё  пытался  взлететь.  
Его  крылья  за  воздух  цеплялись,  
он  за  кругом  опять  делал  круг,
пока  силы  ещё  оставались…
Стая,  молча,  летела  на  юг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341042
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 18.12.2014


Амелин

Штрафники

Идут  дорогой  пыльной  штрафники  –  
остатки  от  штрафного  батальона…
Они,  по-прежнему,  все  должники...
Не  зря  с  утра  так  каркала  ворона...

Бой  начался  со  скрежета  зубов,
ну  а  потом  уже  –  пошла  лавина!
Но  через  пару  с  нескольким  часов
их  оставалась  где-то  половина…

Потом  ещё  атака  и  ещё…
А  за  спиной  –  свои  же  пулемёты.  
-  За  что  ж  вы,  братцы,  так  вот,  ё-моё?!..
И…    поперхнулся  от  кровавой  рвоты.  

Да  будь  он  проклят  тот  укрепрайон!
Ещё  «Ура»  кричать  не  доставало…
В  ушах  стоит  один  кромешный  звон,
но  отступать  команд  –  не  поступало.

Комбат  как  никогда  сегодня  груб,    
а  особист  всё  чиркает  в  блокноте…
И  матюги,  сорвавшись  с  чьих-то  губ,
передавались  шёпотом  в  пехоте…

Не  выполнил  «задачи»  батальон…
На  их  могиле  стёрлись  цифры  в  дате…  
Но  не  увидел  даже  почтальон,  –  
что  кто-то  «смертью  храбрых  пал"  в  штрафбате…

Омыты  кровью  стрелки  на  часах,
как  в  батальонной  пожелтевшей  карте  -    
её  клочки  нашли  потом  в  столах
в  каком-то  сентябре,  а  может  в  марте…                                                                                  

Шагали  по  дорогам  штрафники,
судьбу  свою  со  сводками  сверяя.
Шли  роты,  батальоны  и  полки,
за  кромку  жизни…  Жизнь  была  такая…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336100
дата поступления 09.05.2012
дата закладки 18.12.2014


Lana P.

Наш Острів

Давай  віднайдемо  Наш  Острів
На  лоні  гарячого  тіла.
Вино  роззіллється  без  тостів
Тому,  що  я  так  захотіла.

Обоє  відчуємо  кратер,
Ввійдемо  у  жерло  вулкану.
Несеться  по  морю  наш  катер,
Заглиблює  мить  у  нірвану...

Чекає  нас  там  насолода,
Бурхливо-  народжені  хвилі,
У  серці-  розп’ята  свобода,
Миттєвий  спочинок  у  штилі.

Давай  віднайдемо  Наш  Острів,
Де  море  розлитої  волі,
Він  буде,  як  знаковий  простір,
Як  рай,  що  в  обіймах  у  долі.                                      14.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544510
дата поступления 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014


OlgaSydoruk

Когда нежданно пропадает свет…

Свидания    время  было    час  -  на  это  время  свет  погас...По  вторникам  такое  счастье  привалило...
И  мне  подсвечник    со  свечой  напомнил  вечер  тот  далекий...Особенный  он  был,..не  стерла  память    до  сих  пор...
Подумать  страшно  -  промчалось  столько  лет,..все  было  в  прошлом  веке...
А,кажется,что  ...  в  позапрошлый  вечер...
И  так  же  отключили  свет...Луна  мне  так  же  подмигнула,..на  что  то  намекнула...
И  ветер  разгулялся  за  окном...Завыл,..как  блудный,шелудивый  пес...
В    соседнем  доме  желтизной  огни  мерцали...Казалось,что  вот-вот  потухнут...А  окна  темные  полны  были  печали...  
Тянулось  время  грустью  бесконечной...Как  все  похоже...Все  это  было...И  снова  повторилось...
И  сколько  раз  со  мной  судьба  шутила...В  тот  вечер  благостной  была...
Я  помню...  Шелли(ротвейлерша  умнейшая  моя)настойчиво  в  тепло  просилась,что  исцарапала  всю  дверь...
Лизала  руки  мне,чтоб  сильно  не  ругала,хвостом-  обрубком  все  виляла,..влюбленным  взглядом  мне  в  глаза  смотрела,..
И  преданность  из  них  сквозила  человечьих  глаз...
И  со  свечой  я  выбрала  уютный  уголок,  ..и  там  я  грезила,..мечтала...
Свечу  пододвигала  ближе,..читать  пыталась,..и  трогала  рукой  оплывший  воск...
И  также  пальчик  мне  обжег  тот  еле-  еле  огонек,..когда  свечой  я  крест    от  мрака  темноты  чертила...
А  ты    пришел,..принес    в  душе  своей  незримый  свет...
Сейчас  другие  думы,  а  надежды    -    те  же,..жизнь  поменялась,..  дом  иной,..и  пляшут  блики  на  других  стенах,..
Им  этот  потолок  давно  родной...И  ты  со  мной...О  чем  мечталось  -    сбылось...
Но  только  при  свечах  я  чаще  вспоминаю,чем  мечтаю,..когда  нежданно  пропадает  свет...
Что  происходит  при  свечах  в  душе  у  вас?...Мне  интересно  знать...Вас  согревает  огонек  свечи?..
И  вам  приятно  вспоминать?..














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544490
дата поступления 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014


Ррррреволюція

ни ми, ни ля…

невозможно    тощая  грань
между  призрачным  и  настоящим
изнутри  голос  гложет:"встань!
ради  будущего  и  павших,
ради  тех,  кто  спасал  твой  мир,
грязь  и  снег  топтал  до  Берлина...
разбуди  голос  спящих  лир,
ну  хотя  бы  наполовину  
встряхнись!  
от  зла  и  преступности  детских  казней
оглянись  вокруг,  оглянись!
безразличность  всего  ужасней...
равнодушие,  как  дурман,
как  речевки  на  тсн...
безобразный  на  вкус  обман
в  этом  времени  перемен..."

лира  глохнет:  ни  ми,  ни  ля
даже  строчку  шаблонных  фраз
трудно  выдавить  и  себя,
каждый  звук,  как  в  последний  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544487
дата поступления 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Хуго

моИ объятИя… раскроют твой талант… (иитимная лирика)

моИ  объятИя...
раскроют  твой  талант....
любить..
без  скромности....
ужимок  
и  стеснений...
отдавшись  чувствам...
и  моим  рукам...
прожить  в  реале
сказку  сновидений.

когда  и  мысль...
и  тело....
за  одно...
а  мы  с  тобою...
в  сладостном  сплетеньи...
откроем  мир...
непознанных  ещё...
прикосновений...
и  проникновений....

мы  погрузИмся  в  сказочный  Эдем....
где  ангелами
будут  мои  руки....

и  ты  забыв
про  скромности  удел...
творить...  
любви  и  страсти....  
будешь  звуки...

и  поддаваясь  зову  ...
ты  сама...
ко  мне  прижмёшься
с  силой  неземною...

чтобы  друг  друга  ...
осушить  до  дна...

и  насладиться  ....
сказочной  росою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339530
дата поступления 24.05.2012
дата закладки 17.12.2014


Богданочка

" моИ обьятИя…" переспів на твір автора Хуго

Оригінал:


моИ  объятИя...
раскроют  твой  талант....
любить..
без  скромности....
ужимок  
и  стеснений...
отдавшись  чувствам...
и  моим  рукам...
прожить  в  реале
сказку  сновидений.

когда  и  мысль...
и  тело....
за  одно...
а  мы  с  тобою...
в  сладостном  сплетеньи...
откроем  мир...
непознанных  ещё...
прикосновений...
и  проникновений....

мы  погрузИмся  в  сказочный  Эдем....
где  ангелами
будут  мои  руки....

и  ты  забыв
про  скромности  удел...
творить...  
любви  и  страсти....  
будешь  звуки...

и  поддаваясь  зову  ...
ты  сама...
ко  мне  прижмёшься
с  силой  неземною...

чтобы  друг  друга  ...
осушить  до  дна...

и  насладиться  ....
сказочной  росою...




Переспів:



мої  обійми...
розкриють  твій  талант...
кохати...
усім  нутром...
без  сорому...
горіти  у  руках...
віддавшись  почуттям...
переживати...
усе,  що  бачила...
в  казкових  снах...  

коли  й  думки...
і  тіло...
в  унісон...
а  ми  з  тобою...
у  солодкій  втомі...
плоди  зриваємо...
нектарних  грон...
із  почуттів...
і  відчуттів...
раніше  невідомих...

і  ми  поринемо  в  казковий  Рай...
де  янголами
будуть  мої  руки...
себе  мені  без  скромності  віддай...
любові  хочу  чути
грішні  звуки...

йдучи  на  заклик...
ти  сама...
пригОрнешся  до  мене,
як  востаннє...
ми  вип'єм  нашу  пристрасть
аж  до  дна...
сповна  сп'янівши...
від  роси  кохання...

                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544282
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Радченко

Ах, как одиноко

Ах,  как  одиноко  желтеет  окно
В  кромешной  морозной  ночи!
Ведь  так  не  должно  быть:  я  слышу  одно,
Как  сердце  безмолвно  кричит.

Я  чувствую  грусти  дыхание,  боль
Сроднилась  с  душой  навсегда.
И  прошлое  странно  своей  пустотой,
И  сгустком  живым  темнота

За  окнами  бродит  и  так,  ни  о  чём,
Бормочет  всю  ночь  напролёт.
Мы  в  памяти  ищем  кого-то,  зовём
И  верим,  что  нас  кто-то  ждёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544277
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Вячеслав Рындин

Царьград

 
[b]Высь-город  –  столица-икона,
«Царьград»  во  владеньях  Земли,
Славяно-Арийским  задором
Рулит  на  просторах  Руси…
 
Широко  шагающим  ходом,
С  размахом  крещёной  Души
Идёт  размножение  Рода                        
Четы  православной  страны…
 
Высоко  вздымающим  взором
Ведутся  молитвы  снутри…
Поётся  молебен  народом
Всевышнему  –  с  просьбой:  Спаси!!!
 
Мой  город  –  царица  Европы…
Там  –  Рюрика  сокол  в  степи
Парит  молодцом  небосвода
На  крыльях  славянской  любви…
 [/b]
16.  12.  14  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544236
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


desert rose

Будинок біля озера

 Мені  здається,  що  ми  з  тобою  герої  кіно  «Будинок  біля  озера»  -  
 знаходимося  в  одному  місці,  але  у  різний  час.  
 Залишаємо  одне  одному  послання  під  дощатою  підлогою,  
 цілуючи  при  цьому  листки  паперу.  
   
 І  відбитки  наших  губ  перетворюються  на  прекрасних  метеликів,  
 що  снують  туди-сюди  у  цій  сірій  будівлі  часу.  
 І  простір  здається  нічим  іншим,  як  вокзалом  чекання  потягів  із  повідомленнями  
 з  минулого-майбутнього-теперішнього  
 на  крилах  яскравих  метеликів.
   
 А  як  ти  думаєш,  що  таке  взагалі  час  для  того,  хто  чекає?  
 Мабуть,  це  важезна  петля,  що  закидає  зашморг  на  годинники.  
 Це  розмінна  монета  планет,  яка  насправді  для  них  нічого  не  варта.  
 Адже  що  значить  час  у  космічно-безкінечному  просторі?..  
   
 А  для  звичайної  людини,  чекання  –  це  біль  зіниць,  
 які  невтомно  дивляться  у  даль.  
 Це  страх  та  відчай  одинокості…  
 і  невимовно  солодкі  секунди  при  наближенні  листа.  
   
 Ось  він  у  твоїх  руках.  
   
 Він  пахне  солодким  цілунком  адресанта  та  твоїми  сльозами  стомлених  зіниць.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544213
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


НАДЕЖДА М.

Ті ж проблеми будуть вже смішні…

Немає  дна  у  глибини  страждань
отих  сердець,  що  їх  не  долюбили...  
Світлана  Моренець.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
-----------------------------------------------------------------------
Вітер  колихає  голе    гілля.
А  чи  варто  тому  сумувать,
Що  зима  й  безсонячне  довкілля?
Як  в  руках  себе  отут  тримать?

Що  розлука  -  боляче,  це  знаю.
Море  сліз  заповнюють  річки.
Але  те,  що  вже  дійшли  до  краю,
Перестаньте  пестить  ці  думки.

Ця  невдача  раз  один  карає,
Ми  ж  хворієм  нею  все  життя.
І  чомусь  про  те  ми  забуваєм,
Що  пішло  -  немає  вороття.

Не  забудьте  про  жіночу  гордість.
Голову  повище  підійміть!
Нащо  тут  показувати  слабість?
Мудрість  і  свій  розум  увімкніть...

Хай  позаздрить  той,  хто  вас  покинув.
Пожалкує,  що  зробив,сто  раз.
Тільки  не  кляніть  оту  хвилину,
Що  була  щасливою  для  вас.

Знаю,    що  нелегко,  буде  важко.
Будуть  іще  сонячними  дні.
Іншим  подаруєте  ви  ласку.
Ті  ж  проблеми  будуть  вже  смішні...

_________________________________
Дякую  Світлані  за  ідею!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544210
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Ірина Кохан

Сержантські погони

Скоро  ніч  підійме  чорні  крила,
Просом  зорі  вимережать  млу.
Знов  матуся  плаче  посивіла,
Їй  старенькій  знову  не  до  сну.

В  хустку  неба  сльози  загортає,
Очі  зводить  у  бездонну  вись.
Може  там  синочка  упізнає?
Він  між  хмарок,мабуть,забаривсь...

І  тамує  подих  безутішна,
Коли  вітер  хвірткою  скрипить,
Чи  коли  гіллям  похила  вишня
Роздирає  виболілу  мить.

Він  пішов  усміхнений  у  осінь.
Двадцять  п'ять.  Ще  майже  і  не  жив...
Як  дощила  та  холодна  просинь!
Коли  впав  журавлик  серед  нив...

Ріже  тишу  серце  передзвоном,
Тане  свічка  між  старих  долонь.
На  столі  сержантські  два  погони...
...й  безкінечність  маминих  безсонь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544268
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Ольга Ашто

Озимое

Песни  осени  –  галки  да  вороны,
Краски  осени    -  охра  да  медь  -
На  четыре  развеялись    стороны.
И  надежд    не  осталось  успеть
До  зимы,  до  морозов.  Полночные
Бьют  Куранты  -  прицельно,  в    упор.
Не  стихают    бои  /не  заочные/  -
За  «исконное-русское»    спор.
Перекраивать  взялся    Историю  
/Откромсать,  подогнать,    подлатать/  -
Император    «Всея  Территории»  -
На  соседние    зарится  –  тать.
Забытье…  Время  темное...    Ливнями,
Точно  розгами,    хлещет  нутро.
Мы  с  тобою    холодными-зимними  
Будем  жаться  друг  к  другу.    Зеро…
Пустота  выедает  холодная:  
Все  к  нулю  –  за  бортом  и  внутри.
Люди  гибнут  хорошие…  Вводная
Этой  осени  подлой…  
                                                             ...Смотри:
Зерна  истины    Пустопорожнее
Прорастают  насквозь  –  тесно  в  ряд.
Слышишь?  «Знищити  разом  не  можна    їх!
Та  й  нас  теж!»    -  Люди  так  говорят.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537659
дата поступления 18.11.2014
дата закладки 17.12.2014


Res

Воздух

Спросите  себя,  чем  мяуканье
отличается  от  любви  -
кошачьей  походкой,  звуками,
уклончивым  «с'est  la  vie»?

Нет-нет,  не  о  том  было  сказано,
что  блаженные  да  узрят,
там  ангелы,  здесь  –  спецназовцы
и  мертвый  солдат  у  врат.

Земля  с  Марса  просто  горошина,  
спят  солдаты  лицом  в  зенит,
и  боль,  проходя  сквозь  прошлое
навылет,  всю  ночь  саднит.  

Рвёт  кожу  земли  артиллерия  
(по  живому  на  смерть  пошли),
любовь  –  это  земледелие,
любовь  –  это  от  земли.

Не  хлебом  единым,  не  зрелищем,
на  Земле  всё  одно  -  на  ней
пока  человек  не  зверь  ещё,
нет  в  мире  чужих  смертей.

И  что  уж  тут  спрашивать  -  колокол
как  всегда  звонит  по  тебе.
Любовь  –  это  значит  волоком,
любовь  –  это  на  себе.

Конечная,  но  безграничная
геометрия  у  Земли,
нам  взгляд  бы  полёта  птичьего  -
не  стали  б  её  делить.

И  сможет  любая  буфетчица
написать,  коль  бес  повелит,
историю  человечества
по  датам  могильных  плит.

У  нас  ведь  теперь  все  гражданские  
по  солдатам  считают  дни.
Любовь  хоть  и  дело  дамское,
но  смерти  оно  сродни.

И  кто-то  твердит,  обезумевши:
«Нераспятых  нету  в  раю».
Какое  же  дело  умершим,
что  были  они  в  строю?

Трещит  полотно  православное  
разорвавшихся  дней  и  дат,
и  мы  потеряли  главное  -  
так  павший  в  бою  солдат,  

как  свет,  что  прошёл  меж  лампадами
нигде  не  найдя  покой,
схватился  за  воздух,  падая,
и  держит  его  рукой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517564
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.12.2014


OlgaSydoruk

Воображение спасает от всего

После  прочтения  "ВЫДУМАННЫЙ  "  автор:  Lu57,..но  не  след  в  след...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544006


Воображение  спасает  от  всего,..растает    одиночество  в  полете  мысли,..
Фантазия  подарит  все,что  пожелаешь  для  того,..кто  ею    обладает,..и  кто  над  нею  властелин...
Весь  мир  падет  тогда  к  ногам  твоим...
И  счастлив  тот,кто  с  ней  на  ты,..не  отмахнется  никогда,..и  не  жалеет    время  помечтать  и  не  ленится  поразмыслить  ...
Мир  видят  по  другому    те,..  и  чудеса  в  том  мире  есть,..душа  там  красками  рисует  и  радугой  играет...
Летает    в  неизведанных  мирах,    увиденное  душу  восхищением      переполняет...
Греха  уныния  не  ведает  совсем,..и  ложь  святая  не  тревожит,..печалью  сердце  не  болеет  только  там,..
Где  любят  помечтать...Мечты  отнять  никто  не  смеет...
Таких  и  больше  любит  жизнь,..и  не  проходит  мимо,не  насмехается  над  ними...
Их  сам  Господь  в  макушку  пару  раз  поцеловал...
Они  все    сердцем  чувствуют  и  все  мечты  через  него  пересевают...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544208
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Lana P.

Вода камінь підмиває

Вода  камінь  підмиває  
Не  днями-  роками,
Так  життя  і  пропливає  
Поміж  валунами.
Котиться  й  не  знає  впину,
Жебонить  струмками.
Мов  вода,  до  тебе  лину
Мріями,  думками...                                  14.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544119
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Ольга Ашто

до среды

Иллюзии?    Да…  Ничего  настоящего  нет.
Надуманный  мир  из  попыток  испытывать  чувства.
Заснуть  на  орбите  одной  из  далеких  планет,
Замерзнуть,  застыть,    замереть  ….  Мимикрии  искусство  -
Прикинуться  снегом,    кристаллами  мерзлой  воды
Засыпать  дома,  полустанки,  пути  и  дороги.
Не  таять,  не  думать,  лежать-не  дышать    до  среды,
Позволить  слепить  из  себя…    И  растаять  в  итоге,
Чтоб  стечь  между  пальцев  водой  в  мировой  океан,
И  снова  –  без  мыслей,  без  слов  -    в  одиночестве  строгом.
Я  кем-то  нечаянно–глупо  зачем-то  был  зван.
На  чай  ли?  На  час  ли?  На  век?  Человеком  ли,  Богом?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544092
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014


s o v a

перфоманс входящих

вчера  опять  была  командировка,
огни,  вокзалы,  рейсы,  тишина,
и  коридор  прощаний  без  упрёков,
у  абонента  новая  волна

из  свежих  дней  и  очерков  "что  было",
в  охапке  модных  песен  и  картин,
с  характером  нордического  дива
и  шепотом  заснеженных  вершин

и  где-то  незабудковое  небо,
и  кто-то  улыбался  далеко,
и  сны  под  sms-ки  "уже  еду"...
а  впрочем,  звёзды  с  нами  высоко

касания  щеки,  такой  колючей,
у  коридора  кончились  слова,
черничный  чай.  и  летом  пахнет  будто.
тепло  с  тобой.  декабрь.  минус  два

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544089
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014


@NN@

Дороги…

Дороги,  які  обираємо  ми,
Не  завжди  бувають  наші...
...........................................................
Дороги,  якими  ти  йшла  колись,
Давно  загубилися  в  часі,
А  справ  твоїх  шальки,  то  вгору,  то  вниз,
Хитають  терезів  чаші.

І  щоб  не  робила,  куди  б  не  йшла,
Рахує  твої  Хтось  кроки.
І  добре,  якщо  ти  в  душі  несла
Любові  зерна  крізь  роки.

Повір,  бо  там,  на  останній  межі,
Хтось  гляне  в  очі  й  спитає,
-  Ти  сповнена  Духа,  чи  він  зубожів,
А  серце,  мов  вовча  зграя?

Дороги,  якими  ти  йдеш  тепер,
Не  стали  для  тебе  легкими,
Та  вірує  серце  і  дух  твій  не  вмер,
І  Ангел  завжди  за  плечима.
..............................................................
Дороги,  які  обирають  тебе,
Стають  назавжди  твоїми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544088
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014


dikiy

Серый цвет

   Между  черным  и  белым  
Есть  еще  серый  цвет.
Это  что-то  несмелое,  
Что-то  ни  "да",  ни  "нет".
Но  если  сломать  ребристость  
Заезженной  простоты,
В  сером  всплывет  серебристость  -
Начало  иной  полноты.
В  нем  мир  и  покой,  и  единство  -
Единство  всего  во  всем.
И  серый  уже  не  серый,  
А  синее  на  золотом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544014
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


OlgaSydoruk

На каменной ограде…

Для  Артуры,  после  прочтения  "На  каменной  ограде  распускаются  цветы…"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543103



На  каменной  ограде  распускаются  волшебной  ночью  раз  в  году  цветы  необычайной  красоты...
И  кто  их  посадил,..когда,..зачем  -  никто  не  помнит  и  не    знает...
Цветут  они  лишь  время  темноты,..и  аромат  у  них  тоски,..им  всю  округу    опьяняет...
Но  к  ним  не  подходи...печаль  твоею  станет,..ужалит  в  сердце,..душу  ранит...
И  поливают  их  дожди,..на  лепесточках,  на  рассвете,  солнца  лучики  играют...  При  ярком  свете  сразу  исчезают...
И  пчелы  мимо  пролетают,..тот    аромат  их  так  пугает!..
В  букет  их  не  осмелится  никто  сорвать,..хотя  он  вечность  может  простоять...
Но  глаз  не  будет  радовать  и  вдохновлять...На  лепестках  и  на  судьбу  не  сможешь  погадать...
Не  греет  каменное  сердце,..не  посылает  нежный  взгляд,..не  балует  и  душу  -  никогда  не  приласкает...
И  горечь  даже  в  сказке  сладкой  не  бывает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543942
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


Олександр Ковальчук

Ніч відступає

Небо  сіріє.  Зіркову  отару
Місяць  поволі  веде  у  кошару.  
Жевріє  обрій,  стрічає  світанок  
Тоне  в  серпанку  омріяний  ранок.  
Ніч  відступає,  скінчилось  безсоння.  
Перший  промінчик  торкнувсь  підвіконня.  
Сонячний  зайчик  стрибнув  на  подушку.  
Щічку  погладив  й  шепоче  на  вушко:  
«День  подарує  відверті  зізнання  
Серце  та  душу  відкрий  для  кохання!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543921
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


doktor

С надеждой на Весну…. .

Боюсь,  сподобится  ль  Весна,  
Меня  принять  в  свои  объятья.
На  мир  примерит  ли  Луна,  
Свои  серебрянные  платья,
Увижу  ль  журавлиный  клин,  
Услышу  ль  говор  их  далёкий
И  излечу  ли  зимний  сплин,  
Войдут  ли  свежих  сил  потоки,
В  заиндевевший  организм
И  жить  захочется  ль,  до  боли.
Негативизм  в  позитивизм,  
Вдруг  обратиться  мимо  воли
И  обновлённым  я  войду,
Вершить  своё  предназначенье,
Ко  мне  не  в  чуждую  среду,  
Где  правит  мысль,  а  увлеченья,  
Как  дополнение  к  делам,
Моё  организуют  хобби,
Надеюсь  буду  тут  и  там,  
Обласкан  вдоволь  женским  лобби.........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542259
дата поступления 08.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Богданочка

Як тут бути щасливою, тату?…

Не  свари...  не  свари  мене,  тату...
Краще  випий  зі  мною  вина.
Тільки  келих,  до  самого  дна...
Бачиш,  я  тут...  бреду  по  канату.

Бачиш,  я  тут  воюю  з  собою.
Сотні  дум,  наче  вихор,  кружляють...
Такий  галас,  нестримні,  зчиняють...
Я...  чи  я...  вийду  вбитою  з  бою?

Пам'ятаєш,  ти  вчив  мене,  тату,
на  цім  світі  любити  людей...
Бо  добро  у  душі  -  привілей...
А  добру,  бачиш,  руки  відтято...

Ти  показував  небо  в  зірках,
Всі  сузір'я  на  ньому,  й  планети,
За  хвоста  я  хапала  комету,
Бо  не  знала  про  війни  і  страх...

Це  наївне  дитинство...  невинне.
Бачиш  все  у  рожевих  відтінках...
На  казкових  лишилось  сторінках...
Бо  хороше  усе  -  швидкоплинне...

Ну  куди  все  поділося,  тату?
Мені  очі  недавно  розкрило  життя...
Тату,  вмить  зупиняється  серця  биття!
Ми  за  що  даємо  таку  плату?

Бо  людина  -  неначе  комаха  мала,
А  життя  -  це  всього  лише  мить...
Батьку,  серце  у  грудях  щемить...
Адже  мрії,  в  долонях,  шматочками  скла.

То  ж  не  рІки...то  сльози  усюди!
Їх  війна  принесла  із  собою...
Тату,  плачу  у  парі  з  вербою...
Ну  для  чого  на  цій  Землі  люди?

Хто  ми  є?..  Та  і  що  нам  під  силу?..
Мабуть,  мало  у  світі  добра...
Я  шукала  не  те,  що  знайшла...
І  цей  світ  розумію  насилу...            

Як  тут  бути  щасливою,  тату?...
Більш  не  бачу  у  небі  комету  хвостату....


                                               14.12.14.                                                                                                                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543607
дата поступления 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Валентина Ланевич

Приспані жіночі сподівання.

Там,  за  межею,  за  тією,
що  переступає  поріг
внутрішньої  чутливості,
в  середині  сутності
б’ється  гаряче  серце:
Тук-тук,  -  гомоном  в  зиму,
в  оту  невидиму  заметіль,
що  кружляє  навколо
та  викликає  потяг  до  тепла.  
А  ти  розсипаєш  іронічний  сміх,
сиплеш  ним  перед  іншими,  
мов  карамельками  духмяними
і  він  осідло  зазирає  в  душу
та  лупцює  спину  зіщулену
бравадними  словами.
Ціпенію,  роками  придавлена,
життям  не  раз  насаджена  на  палю
та  волею  провидіння
знята  з  розп’яття  гріховного,
з  материнської  утроби  вспадкованого,
щоб  нову  ношу  хрестову
покласти  на  плечі  тремтячі,
приспані  жіночі  сподівання,
котрі  їжакують  свідомість,
розпалюючи  собою  тіло,
бо  ж  кожна  жінка,  зрештою,
прагне  одного  -  бути
єдиною  і  неповторною,
пізнавши  звичайного,
чисто  жіночого  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543587
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Ірина Кохан

В засніженім саду…

Шовковим  сяйвом  стелиться  під  ноги
Чумацький  шлях.  Я  знов  до  тебе  йду.
Крізь  океани  й  зоряні  дороги,
Де  ми  одні  в  засніженім  саду.

Де  червоніють  кетяги  калини
І  місяць  німбом  вилитий  вгорі.
Де  похололи  юності  стежини,
Де  жовтоокі  плачуть  ліхтарі.

Вже  засніжило  скроні.  Відболіло...
Вуста  гарячі  стали  вже  німі.
Не  розлюбили...Небо  сполотніло,
Не  дочекавшись  нашої  зорі.

І  знову  сяйво  стелиться  під  ноги,
У  юність  знов  до  тебе  я  іду.
Щоб  віднайти  загублені  дороги,
Якими  йшли  в  засніженім  саду...

13.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543561
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


OlgaSydoruk

И в фаворе лишь те, кто видит цель…

После  прочтения
"Плани.  Правила.  Розміреність"    автор:  С.І.М.ка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543080



Жизнь  часто  нарушает  наши  планы,а  правила  ее  мы  рушим  сами,..
Размеренность  тогда  совсем  на  заднем  плане...
И  в  фаворе  лишь  те,кто  видит  цель...
Те  все  спешат  успеть,..схватить  за  бороду  успех,..за  хвост  удачу...
Не  дать  ей  ускользнуть  и    не  попасть  впросак,..и  не  смотреть  на  сдачу...
На  старте  не  ударить  в  грязь  лицом  и  не  пропасть  за  просто  так,..не  потерять  и  совесть,и  душу  не  продать...
Когда  есть  цель  -спокойствия  ни  днем,  ни  ночью  не  видать...
На  кон  поставлена  награда  из  наград  -  успех,...удача  вовсе  и  не  грех...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543550
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


OlgaSydoruk

И нет на них налета от греха…

Сильнее  нежности  и  ласки  нет  в  этом  мире  ничего,..
И  наяву,и  в  снах  та  парочка  повыше  рангом  даже  страсти...
И  нет  на  них  налета  от  греха...
Снимают  боль    и  лечат  сердца  раны  без  огласки,..и  нескончаем  их  родник,его  теплом  живет  душа...
И  чудеса  творят,..хоть  волшебства  в  них  нет  ни  капли,..по  своей  сути  они  сами  волшебство...
И  каждый  может  нежность  из  души  своей  излить  безбрежно,..расщедриться  на  ласку...
И  самый  черствый  сможет    удивить...
Но  благодарность  вы  за  них  не  ждите,..и  не  надейтесь    получить...
И  у  кого    еще  алтарь  души  свободен  -  тот  может  нежность,ласку    для  поклонения  на  вечность  положить,..
Чтобы  про  них  не  забывать,..в  молитве  помнить...
И  как  награду    счастье,..на  сдачу  радость  получать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543548
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Олекса Удайко

СНІЖНІСТЬ

 
                                                       [i]Колір  змінила  на  зиму  земля
                                                       Враз  Снігова  королева…
                                                                                                             [b]  Віталій  Назарук      [/b]
                                                       
                                                       Танок  цей  сріблястий  Кружляє…  -  
                                                       Спинися  -  молю!…  
                                                       Цілункам  холодним  твоїм  
                                                       я  коритися  мушу…
                                                                                                                               [b]  Гостя[/b]

[b]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися  ,  молю  я,  стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  що  в  серці  жевріє…

Сріблястість    довкола  усе  холодить
та  віти  квітчає  у    бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль…  не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить  холодна  зима,
чуття  мої    вкутує  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі,  мабуть,  вже  нема:
неволить  в  полон  мене  Сніжність…

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  губи…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже  доводить  до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,  не  тільки,  не  лише…

О,    де  вже  той  холод  –  лиш  поклику  гук:  
пірнаю  срібляно  під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув  знеможений  сук,
і  впав  отрухлявлений  стовбур!

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!..
І  гріє  добром  грішні  душі.

О,  Боже,  спини  оту  срібність    на  мить,
життя  ж  бо  ми  любимо  дуже![/b]
[/i]
12.12.  2014

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543478
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Потусторонний

Похоронка.

Письмо  в  руках  чуть  тронуло  дыханье,
согретое  слабеющим  огнём.
Упавшая  слеза  воспоминанья,
прижавшись  к  строчкам,  плакала  о  нём.

Здесь  каждой  запятой  и  каждой  точке,
она  молилась  :  Родненький,  вернись!
Разводы  малевали  на  листочке
такую  же  бессмысленную  жизнь.

Убитую,  терзаемую    прошлым.
Над  комьями  кладбищенской  земли
невыносимо    думать  о  хорошем,
которое,  увы,    не  сберегли.

Вернись!  Как  справедливая  награда.
Вернись!  Как  возвращается  рассвет.
Шептала  на  коленях  мать  солдата,
не  веря,  что  сыночка    больше  нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543430
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Lu57

В НОВОГОДНЮЮ НОЧЬ


Ожидай,  я  к  ногам  твоим  вдруг,    упаду,
В  Новогоднюю  ночь  мишурою  блестящей…
Ослеплю,  увлеку  волшебством,  заведу…
Ты  узнаешь  меня,  наконец,  настоящей…

Я  смеяться  тебя  от  души  научу,
В  Новогоднюю  ночь,  рассыпая  смешинки…
В  дверь  твою,  ровно  в  полночь,  жди,  я  постучусь,
Белоснежной,  нарядной  воздушной  снежинкой…

Я  игристым  шампанским  в  фужеры  прольюсь
В  Новогоднюю  ночь…  праздничным  фейерверком,
Разноцветными  звездами  в  небе  взорвусь…
И  застыну  узором,  изысканным,  редким…

Когда  жаркое  пламя  целует  свечу,
В  Новогоднюю  ночь  твою  душу  согрею…
Обниму  и  с  тобой  к  облакам  улечу…
И  забыть  эту  ночь  ты  уже  не  сумеешь…
10.12.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543388
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Кадет

Злободневки (14+)

И  всё-таки,  товарищ,  не  спеши
Погибнуть  под  обломками  души…

*****  

Однако,  глупо,  как  ни  гоношись,
Тем  более  с  претензиями  к  Богу,
Скорбить  о  девальвации  души,
На  красный  свет  переходя  дорогу…

*****  

Не  спорю,  что  порою  зла  любовь,  -
Загадочна  она  как  оригами…
И  не  напрасно  столько  мудрых  лбов
Украшено  ветвистыми  рогами…

*****  

По  жизни  вроде,  как  не  слыл  уродом,
По  мере  сил  нести  стараюсь  свет…
И  я  бы  всех  поздравил  с  Новым  годом,
Но  перестал  здороваться  сосед…

*****  

На  помойку  меч  и  латы,  -
Задружили  с  Кубой  Штаты…

*****  

Отлюстрирова́нные  невежды
За  навар  грызутся  у  котла…
Словно  сор  народные  надежды
Выметает  «новая  метла»…

*****

Ах,  какие  у  тебя  гаджеты!
...ну  и  гад  же  ты!

*****

Сегодня  чуть  не  каждый  славы  жаждет,
А  совесть  не  найдёт  в  душе  приют…
А  от  того,  какой  у  тебя  гаджет,
Зависит  -  вознесут,  иль  заплюют…

*****

Умею  обращаться  с  автоматом
И  крепким  словом  врезать  от  души…
Но,  боже  мой,  каким  ужасным  матом
Общаются  сегодня  малыши…

*****

Коль  не  умеешь  виртуозно  врать,
Политиком  тебе,  увы,  не  стать…

*****

Мы  в  детстве  робко  резали  лягушек,
Наивно  расширяя  кругозор…
Теперь  забыли  вкус  печных  ватрушек,
Но  правду-матку  режем  до  сих  пор…


декабрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543325
дата поступления 12.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Lana P.

Глибиною очей…

Глибиною  очей  Ви  мене  освіжили,
Розгорілась  іскра  від  кресала,
В  моїм  серці  вогнем  запалала,
Підігрілася  кров,  що  пульсує  у  жилах..

Глибиною  очей  Ви  мене  просвітили
І  проникли  рентгеном  крізь  груди
У  єство-  полонили  усюди,
Додали  мені  мужності,  ніжності,  сили.

Глибиною  очей  Ви  заглянули  в  душу,
В  ній  розкидали  світле  проміння,
І  настало  раптове  прозріння...
Погляд  Ваш  придержу,  навіть  в  думці  не  зрушу!        7.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543282
дата поступления 12.12.2014
дата закладки 12.12.2014


Lu57

Я ЗНАЮ, СОГРЕШИЛА…

Я  знаю,  согрешила…  не  вини,
И  душу  не  отдай  на  поруганье…
Наказана  ошибками…  они  –  
Мое  смиренье  и  мое  страданье…

Я  знаю,  согрешила,  не  бери
Грех  на  душу,  и  гнев  свой  усмиряя,
Но      прошлое…  огнем  пускай  горит,
Обиды  все  из  сердца  выдворяя…

Я  знаю,  согрешила,  не  забудь,
Простить  меня,  ведь  ты  великодушен…
Но  почему,  так  снова  ноет  грудь?..
Ты  мне  уже  как  будто  и  не  нужен…

Я  знаю,  согрешила…  дай  уйти…
Мои  следы  снегами  засыпает…
Не  дай  мне  без  тебя  с  ума  сойти…
Бездомно  сердце,  а    душа  босая…
11.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543238
дата поступления 12.12.2014
дата закладки 12.12.2014


Радченко

Давай притворимся

Давай  притворимся  чужими,  
Когда  нам  вдруг  выпадет  встреча.
Немыми,  слепыми,глухими...
Быть  может,  нам  будет  так  легче?
И  память,  и  сердце,  быть  может,
Сумеют  найти  в  себе  силы
К  себе  быть  немножечко  строже...
Но,  что  же  так  больно,  мой  милый?!
Любви  нашей,  памяти  больно,
Как  лезвием,  вдруг,  по-живому
С  размаху,  с  досадой,  невольно,
Как-будто  нельзя  по-другому.
Давай  притворимся.  Не  веришь,
Что  я  научусь  притворяться?
И,  если  меня  вдруг  ты  встретишь,
Глазами  не  смей  улыбаться.
Так  трудно  глазам  не  ответить,
Так  трудно  и  больно,  любимый.
Давай  притворимся,  как  дети,
Играя  в  игру  "Стать  чужими".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543127
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 12.12.2014


Олекса Удайко

Полиновий рай (муз. Віктора Оха)

                   Море...  Гра  прибою,
                   Полинових  трав  …
                   Там,  де  ми  з  тобою,  –
                   Сяєво  заграв…
                   Літо,  щедре  літо,
                   Це  ж  твої  плоди!..
                   В  душу  клично  світиш:
                   «Йди  до  мене,  йди!»

                           Приспів:

                           Полинове  поле...
                           Ой,  духмяне  поле!  -    
                           Полиновий  рай.
                           Полинове  поле,  
                           Життєдайне  поле,
                           Дай  росиці,  дай!

                   В  небі  –  сині  хвилі,
                   Плескіт  літніх  гроз,
                   Недосяжні  милі
                   Полинових  рос…
                   А  в  душі  –  трембіти:
                   «Грай,    гуцулко,  грай  –
                   В  серце  звабно  мітить
                   Полиновий  рай!»

                           Приспів.

                   Відпалають  грози,
                   Стихне  водограй,
                   Спадуть  ранні  роси  –  
                   Полиновий  рай…
                   Та  в  пам’яті  герцем
                   Зринуть  полини  –  
                   Там,  де  твоє  серце  
                   Рай  цей  полонив.

                           Приспів.

                   10.07.2013,  Крим,  
                   Лебедині  острови

                                             Пісня  подається  вдруге  у  зв'язку  з  тим,
                                             що  двома  авторами  створено  два  різні
                                             варіанти  музики.  Тексти  та  назва  пісні  
                                             також  різняться  між  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460200
дата поступления 13.11.2013
дата закладки 11.12.2014


V. Zolin

Предновогоднее

домик  из  пепла  
бурого  пепла  

я  в  нём  живу  
на  окраине  ветра  

туча  за  тучей  
лыбит  в  окошко  

ржавым  мечом  
отрубили  мне  бошку  

будние  будни  
совести  скрипы  

снова  корабль  
налетел  мой  на  рифы  

вижу  –  не  вижу  
верю  –  не  верю  

финиш  судьбы  
за  незапертой  дверью  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543091
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


МАЙДАН

ТЕРМИНАТОР

Я  пока  не  супер  стар,
не  подвластно  время,
и  легко  держу  удар  
в  челюсти  и  темя.

Не  побьёт  меня  маразм,
если  ломик  даже,
попаду  не  в  бровь,  а  в  глаз,
никогда  не  мажу.

Заряжаюсь  от  друзей,
от  врагов...  тем  боле!!!
Батальон  мой  Моисей
водит  в  чистом  поле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543067
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


OlgaSydoruk

И все от кутюрье Зимы. .

А  город  поутру  проснулся  и  сам  себя  он  не  узнал...
Снег  падал  ночь,кружился  и  землю  белым  одеялом    укрывал...
Разлапистые  ветки  ели  в  парке  в  поклоне  опустились  до  земли...
А  на  верхушках  -  белоснежные  береты,шапки...И  все  от    кутюрье  -  Зимы...
Скрипели  и  стонали    старые  качели    от    навалившей  тяжести  из  снега,от  зимней  стужи  и  тоски...
Прохожий  не  спешил,шел  осторожно,..еле  -еле,..а  больше  в  парке  было  ни  души...
Творец  был  в  добром  духе  с  ночи,..и  щедрой  горстью  сыпал  первый  снег...
К  обеду  он  устал  немножко,..снежинки  тоже,..  и  вяло  станцевали  менуэт...
И  полонез  у  них  не  получился,и  пассакалья,..не  удался  на  первый  выход  в  свет  и  вальс...
Лишь  хоровод    без  устали  кружился,..и  любовался  с  окон  им  народ...
И  только  к  вечеру  сердитый  ветер  появился  и    тучку  снежную  унес  в  поля,за  лес...
Заснул  и  город,..  ночью  снился  снег  детишкам,..и  ангелочков  слышен  был  хрустальный  перезвон...
И  был    во  сне  тот  первый  снег  такой  пушистый  ,..на  солнце  он  сверкал  ...
И  таял  на  губах,ресницах,..своей  холодной  нежностью  для  сердца  радость  обещал...
Прохожим  он  дарил  улыбку...И  вырос    первый  снеговик,и  крепость  для  игры...
Довольны  были  и  девчонки,и  мальчишки...Зима  пришла,..  и  выпал  первый  снег...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543056
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


inki

часы

Если  тебе  вечно  не  хватает  времени,
значит,  ты  часы

из  правил  последних  времен


Гениального  человека  можно  любить  только  гениально.Поэтому,  она  не
искала  с  ним  встреч  в  обыденном  мире.  Он  для  свершенного,  а  ей  как  
ни  плакалось  иногда  колючими  ночами,  хотелось  чего  то  необычного.

В  застенках  реальности  всегда  упираешься  коленками  до  обморочных
синяков,  если  нет  метлы  мысли  о  встрече  на  каком  нибудь
последнем  поезде  желаний.  Потому  что  все  трамваи  уже  давно  стали  кораблями.

Каждое  утро  оно  просыпалась  с  молитвой  одинокого  волка,  находящего
в  солидате  не  отороченность  пустоты  на  эмоции  сути,  а  повод  вгрызаться  в  асфальт,
позволяя  ростками  нежных  минут  выходить  на  свет  без  потерь  и  страха,  что  по  ним
проведут  танк  на  веревочке.

Молитва  состояла  из  пяти  данов.  Которые  когда  то  были  просто  словами,  пока  в  них  не
вплавился  воск  любви  и  вереск  поздней  осени,  когда  облетевшие  листья  уносят  на  покой  под
белый  балдахин  зимы  новую  добычу  неслучившегося  в  сезон  хамсина.

Я  в  этом  городе  одна...

Матюгальник  телевизора  молчал  уже  десятый  год.  Новости  на  выбор  выдавались  по  первому  требованию.
Любой  президент  мог  стать  на  соседской  кухне  посудомойкой,  памятуя  великого  Ленина  о  кухарках.
Тихая  месть  обладателей  алюминиевых  кастрюль  за  кромки  покусанных  губ  на  ветру,  складыва
лась  в  банку  из  под  вечно  паленого  Нескафе,  которое  она  прожигала  прогой  вроде  фотошопа,
скачанной  на  халявнике  Яндекса.

Время  уходит  не  в  седину,  время  уходит  в  звезды,  подумала  она  и  отправила  в  бегущую
строку  объявление  в  раздел  "Аренда".

"обменяю  уставшую  религию  на  совесть.С  доплатой.  Плохо  рифмованными  стихами.  Торг,  ну  как  всегда.
Уместен.  Да  и  тортик  ,  тоже.:-)"

Финальный  смайл,  отраженный  от  одиннадцатой  запятой  первой  страницы  романа,  всегда  немного  напоминал
последнее  письмо.  Последнее  до  начала  новой  Эры.
Там  было  что  то  про  улыбку  кривой  Луны  и  маленькая  картинка.  Улыбка  не  стала  романом.  
Улыбка  стала  судьбой.

Сколько  раз  ты  можешь  упасть,  что  бы  не  свернуть  с  дороги,  по  которой  никто  никогда  не  
ходил.

Принтер  YE3D,  появившийся  на  свет  от  внебрачной  связи  седьмой  ОС  "Doors@"и  банкомата,
по  четвергам  печатал  только  монетки,  напоминавшие  серебро  изворотливой  чешуи  форели.
Она  завела  это  правило  в  память  о  теплом  детстве,  юркающем  среди  рыбных  дней  советского
союза.  Когда  он  приходил  по  четвергам  и  всех  кормил  рыбой.  Без  всяких  заповедей  и  нагорий,
в  столовках  общепита  ,  где  в  нагрузку  к  фосфору,  можно  было  получить  пару  взглядов  одинокой
буфетчицы  с  маленьким  сынишкой  на  пятидневке,и  расслабиться  на  собственные  неудачи.
Когда  она  вертела  кристалл  слева  на  юг,  время  убегало  назад.  За  день  можно  было  отмотать
у  сознания  несколько  лет.  Но  никто  не  был  ей  настолько  близок,  чтобы  заметить  разительные
перемены  в  ее  лице  и  даже  манере  говорить.

Именно  в  эти  рыбные  четверги  лихорадило  финансовое  чудовище  Нового  Света,  тень  от  которого,
покрыло  уже  почти  треть  воды.
"
Она  не  догадывалась,  что  эти  лихорадки  были  плановыми  работами  последнего  "Ни".  Так  она  
называла  людей  ,  которых  никто,  никогда,  нигде  не  встречал  и  не  видел.
Встреченные  были  неинтересны  обреченностью  трехмерного  пространства  и  решенным  уравнением
Шредингера.
Ученые,  мучившие  кота  веками,вместе  с  остатками  науки  или  псевдонауки,  если  правильно
на  это  посмотреть,никогда  бы  не  догадались  до  простой  мудрости  Алисы  из  вечной  страны  чудес.
Которая  определяла  свое  я  только  по  признаку  сердечной  суры,  принимающей  то,  что  нравится.
Сегодня  я  буду  тем,  что  мне  нравится  больше  всего.
Ни  один  ученый,  не  догадался  погладить  измученного  иглами  миллионов  сознаний  кота.Она  сделала
это,  и  своровала  у  него  навсегда  чеширскую  улыбку.  И  подарила  в  осеннем  письме  Кэроллу.  Чтобы  оставить
ее  вечной.

В  стакане  утреннего  молока  плавала  Луна.  Если  ее  выпить,  помешивая  время  по  часовой  стрелке,
можно  снизить  уровень  моря  до  трех  прошедших  дней.  Коллективные  игры  с  минутами  всегда
начинались  с  острого  желания  поменять  мир  вместе  с  новостями.  Или  по  очереди.  Утром  мир,  вечером,  новости.

С  осеннённого  первыми  заморозками  тополя,  ставшего  за  ночь  лимонным,  упал  доллар.
Прямо  ей  в  ноги.  Орел  выпорхнул  и  уронил  тринадцать  стрел.  Они  легли  зигзагом,  напоминающим
кардиограмму  неврастеника.  Опять  их  бог  напился,  подумала  она  и  подняла  бумажку.
Сквозная  дыра,  оставшаяся  от  орла  ,  просвечивала  настоящий  ситец  неба.  Цвета  глаз  годовалого
ребенка,  впервые  сумевшего  пойти.  Такое  небо  бывает  только  в  России,  подумала  она,  потому  что  там,
листьям  раньше  радовались  больше  чем  бумаге.  Раньше.  В  этом  раньше  она  каждый  день  строила
новые  домики,  наивно  пробуя  изменить  цвет  заката,  чтобы  Маленький  принц  однажды  все  таки  
вернулся.  Стульчик  для  него  она  всегда  держала  в  прихожей.  

Иногда  она  писала  на  стекле  письма  последнему  Ни.  Фломастерами  или  пудрой,  помадой  или  
витражными  красками.  И  всегда  это  было  только  одно  слово.

Она  вывела  на  запотевшем  стекле  Да.Потом  слева  добавила  знак  компанейской  консолидации  К  и  о
вверху,а  в  середине  нарисовала  палочку,  с  которой  ходят  инвалиды.  Ручка  у  которой  только  
с  одной  стороны  параллелила  горизонт.  
Потом  она  покрутила  часики  на  руках,  сначала  стрелки,  потом  завод.  И  не  поставила  знак  вопроса.

Потому  что  есть  вопросы,  которые  задаются  не  для  ответов.  А  для  встреч.И  тихой  мысли.
Я  все  равно  рядом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453909
дата поступления 11.10.2013
дата закладки 11.12.2014


Lu57

ГДЕ ГРАНЬ?

Где  грань,  воображения  и  сна?
Придумывая,  в  отблесках  сознанья,
Границы  мира  –  лиш  формат  окна…
В  них  не  найти  секреты  мирозданья…

Где  грань,  необходимость  и  каприз?
Быть  может,избалованности  вехи,
Или  души  растерзанной  абрис,
И  безнадега?..  тут  уж  не  до  смеха…

Где  грань,  сердец  страдания  и  боль?
Мучение  выматывает…    гложет…
Но,  поминутно,  в  раны  –  только  соль…
И  кто    услышит?  Да  и  кто  поможет?..

Где  грань,  между  мгновеньем,  там  и  здесь?
Когда  решаемое  не  решаем…
Того,  что  было  –  нет,  а  может…  есть?..
Вновь  начинаем,  или  завершаем?
Где  грань?..
10.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543038
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


НАДЕЖДА М.

Праздники зимы…

Радость  теплится  в  сердце:
Все  мы  ждем  Рождество,
Что,  как  нежное  скерцо,
Принесет    волшебство.

Снежный,  светлый,  морозный
День,  как  чистый  листок.
Как  танцор  виртуозный
Снег  кружит  ветерок.

Праздник  дарит  улыбки,
Встречи  верных  друзей.
Всем  прощаем  ошибки:
Добротою    сильней.

Как  морозная  свежесть
Мысль  о  счастье  в  душе.
И  о  мире,  как  прежде,
Наяву,  не  во  сне.

Конфетти  и  игрушки,
Детский  радостный  смех.
Огоньки  и  хлопушки
Пусть  порадуют  всех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543020
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Lana P.

На морі життя…

Я  знову  на  морі.    Цілуюся  з  вітром-
На  вушко  шепоче  найкращі  слова,
Такі,  що  аж  кругом  іде  голова...
То  враз  замовкає,  то  крутиться  вихром.

Обласкує  плечі,  запрошує  чемно
На  яхту  кохання  з  просторих  галер,
Неначе  галантний,  палкий  кавалер,
Розгойдує  вечір  натхненно,  приємно.

Насичені  бризом,  мандруємо  разом.
За  обрій  пірнають  пливучі  хмарки,
Освітлюють  шлях  нам  яскраві  зірки
У  подорож  довгу,  з  серцевим  наказом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542711
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Сергій Ранковий

**** Ненаглядная моя **** (песня)

Пусть  тревожны  наши  дни
И  порой  опасные,
Но  устал  я  без  любви
Дни  встречать  ненастные.

Мне  бы  стоит  попросить
У  любви  прощения,
Что  так  долго  я  бродил
В  сумраке  прозрения.

[color="#0022ff"]Припев:
Ненаглядная  моя,
Ласковая,  нежная,
Где  ты  солнышко  мое
Светлое,  безгрешное.

Где  ты  радость  моих  дней,
Верная  соратница,
Мне  б  обнять  тебя  скорей,
Жизни  моей  странница.[/color]

Пусть  холодная  зима
Сердце  мне  тревожила,
Но  душа  моя  всегда
Летний  лучик  помнила.

Мне  б  колено  преклонить
Пред  тобою,  ясная,
И  любовь  твою  испить
Звездочка  прекрасная.

[color="#0022ff"]Припев:[/color]

Пусть  не  легок  путь  домой
И  судьба  с  изъянами,
Но  вернусь  я  в  летний  зной
Облаками  пьяными.

Мне  бы  только  знать  одно
От  тебя,  родимая,
Сохранила  ли  любовь
Наша  вишня  зимняя.

[color="#0022ff"]Припев:[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542750
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Радченко

І здалося, що зима

Легковажний  перший  сніг
Не  затримався  надовго:
Вдень  прийшов,  вночі  утік  -
Мокру  залишив  дорогу,
Темні  плями  на  дахах
І  мереживо  проталин,
Сонце  в  синіх  небесах  -
Кольори  весни  заграли.
І  здалося,  що  зима
Помінялася  місцями
Із  весною  й  не  прийшла,
Заблукала  десь  лісами.
Вітер  зимоньку  шукав,
Щоб  вказати  їй  дорогу.
Ось  і  знову  сніг  упав  -
Віриться,  що  це  надовго.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542907
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Вячеслав Рындин

Последний фраер

[b]Я  приду  к  тебе  мёрзлым  тип-фраером,
Кристаллическим  вип-бобылём
Остужу  «домостенные»  камеры,
Охлажу  «серостальный»  бетон…
 
Овладев  битермической  крепостью,
Водружу  победителя  флаг
Над  усердно  чернеющей  серостью…
…иже  сделаю  к  выходу  шаг…
 
Я  лечу  –  по  искрящей  поверхности
В    трубогибо-астральный  проём…
Дымоход,  как  гарант  достоверности,
Шебаршит  уходящим  огнём…[/b]
 
10.  12.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542768
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 10.12.2014


МАЙДАН

ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ

В  день  святого  Миколая,
хай  Душа  твоя  співая
рідну  пісню  солов"їну,
за  єдину  Україну,
де  у  злагоді  і  мирі,
українці  живуть  щирі,
і  добробут  в  їхній  хаті
не  крадуть  сусіди  кляті.
Хлопці  завжди  насторожі,
де  є  подумки  ворожі.
Зграю  нищили  огидну
за  батьківську  землю  рідну.
Та  навчались  на  відмінно,
і  раділа  Украіна
за  доньок    і  за  синів,
що  долають  ворогів!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542832
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 10.12.2014


Ірина Кохан

Коханка……

Кольорові  будинки  і  скельця  надламаних  мрій,
Недопитою  кавою  рясно  зволожені  ранки.
Засинає  надія  в  холодній  долоні  твоїй,
Коли  йдеш  манівцями  додому  від  Музи-коханки.

А  вона  жартівливо  щоразу  сміється  услід,
Мов  крізь  пальці  пісок,розтікається  ніч  невагома.
Знову  тиша  глуха,замість  чаю-розпечений  лід,
Між  порожніх  вокзалів-забутої  слави  оскома.

В  павутинному  светрі  пилюкою  диха  рояль.
Навпіл  серце  від  болю,його  вже  нічим  не  зцілити.
Знов  підеш  до  коханки,та  їй  тебе  зовсім  не  жаль,
Її  тіла    жадає  злий  геній,навмисно  дволикий.

Манускрипти  дописані,ноти  загублені.Дощ.
Кольорові  будинки  вже  блимають  сірістю  вікон.
Полохливо  біжать  твої  мрії  по  вигинах  площ,
Ти  її  полоненим  лишишся  назавжди....навіки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526101
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 10.12.2014


Ірина Кохан

Вже з мандаринним присмаком сузір’я…

З-за  хмарки  зиркнув  місяця  ріжок,
Вже  з  мандаринним  присмаком  сузір’я.
І  щедро  ллється  срібло  в  келишок,
Святковий  настрій  мчить  до  нас  з  узгір’я!

Перлинні  хмари  помахами  вій
Прядуть  ялинкам  сукні-пелерини.
І,мов  у  рясі  ніжно-золотій,
Блищать  морозно  втоптані  стежини.

На  арфі  ночі  янголи  вгорі
Перебирають  струни  променисті.
І  розсипають  з  неба  янтарі,
Дзвенять  в  душі  дитинства  миті  чисті!


28.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542674
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 10.12.2014


НАДЕЖДА М.

Живи любов…

Скрипить  приємно  під  ногами  морозець.
Сніжинки  пролітають  тихо  -  тихо.
І  лине  музика  закоханих  сердець.
Живи  любов...  Не  умирай,  а  дихай.

А  вітер  хай  розносить  світу  ці  дива.
Як  ніжно  цей  мотив  тремтить  в  повітрі.
Як  музика  тендітна  скрипаля.
Відтінки    неймовірні  у  палітрі.

І  той,  хто  любить,  здатен  це  відчути,
Бо  музика  таких  сердець    у  всіх    одна.
І  навіть,  хто  в  любові  був  забутий,
Торкнеться    до  душі  оця  струна.

Примусить  просльозитись  чуйне  серце.
Ці  сльози  не  безсилля  буде  знак.
Це  просто  розхвилює  тонке  скерцо,
Не  маючих  в  душі  черствих  ознак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542528
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


OlgaSydoruk

Под Новый год подарки ждет и маленький, и взрослый…

Под  Новый  год  подарки  ждет  и  маленький,и  взрослый,здоровый  и  больной,счастливый  и  не  очень,..
Домашний  хитрый  кот  и  голосистая  дворняга,..тихоня  домовой...
Скупым  не  слыл  тот  Дед  Мороз  ни  в  прошлый,позапрошлый  год...
А  в  этот  превзошел  себя,..еще  смекалку  проявил...Подарки  разложил  под  елочку  с  мешка  и  с  облегчением  вздохнул...
Он  выбился  совсем  из  сил...Их  еле  -еле  дотащил,..тянул,на  санках  вез,..и  где  то  нес  наперевес...
А  как  он  счастлив  был,..когда  увидел  радость  тысяч  глаз,..что  всем  он  угодил!..
Обрадовались  детки  шоколадкам,карамелькам,..сосульки  сладкие,прозрачные  -те  вызвали  восторг!..
Кристаллам  звонкого  речного  льда  со  вкусом  яблока  ,клубники  и  малины,..и  кофе  со  сгущенным  молоком,..
За  мандаринами  в  мешке  не  видно  было  дна!..
Для  взрослых  долго  выбирал:чтоб  смысл  подарок  нес,..и  нужен  был,приятен,..и  радость    целый  год  дарил,..
Чтоб  нЕ  был    секонд  -хенд  из  чьих  то  снов...
В  мешке  лежало  счастье  на  самом    -  самом  дне:  таланты  и  успех,..удача  и  здоровье,..
И  чудные  мгновения,..средь  них  и  вдохновение,..для  каждого  свое...
А  для  кота  принес  он  мягенький  пушок...
И  корм  любимый    -  с  рыбкой  вкусной(большой  -большой  мешок  на  целый  длинный  год)...
А  для  дворняги  голосистой  в  подарок  -  поводок,на  нем  и  адрес  написал,..придумал  имя  сам...
И  титул  у  нее  теперь  другой  -  хозяйский  пес...И  будет  предан  в  благодарность  он,..недаром  косточку  глодать,..
С  детишками  играть,..  не  лаять  сдуру    и  не  выть,..  по  делу  гавкать,..охранять...
Подушечка  пуховая(конечно  из  снежка)зефиром  пахла  нежно,..для  малыша  -домовичка...
Чтоб  сладко  ночью  спал,не  прятал  ничего  и  ставней  не  стучал  в  окно,..и  сказкой  страшной  не  пугал...
И  гребешочек  костяной,чтоб  волосы  ему  чесать,как  струны  пальцами  перебирать  и  ублажать...
И  барабанчик,..чтоб    ритм  весной  держать  дождю,..чтоб  было  слышно  по  ночам,
Как  почки  лопают    у    вишен  и  у  слив  в  саду...
И  не  забыл  и  снег,и  лед,..мороз,чтоб  нос  щипал...И  про  снежинок  не  забыл  -им  хороводы,вальсы  приберег...
Какой  же  Новый  год  без  них!..Без  смеха,радости,игры!..
Нет  места  в  этот  праздник  ни  для  грусти,..нет  места  для  обиды,  для  тоски!..
Их  забывают  и  прощают...Здоровья  ,счастья  всем  желают!..
Родным  и  близким,и  знакомым,..прохожим,..вовсе  незнакомым...
И  с  чистого  листа  по  новой  жить  все  начинают!..Начну  и  я!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542555
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Богданочка

Райдужні вогні

В  передчутті  святкової  забави
Я  хутко  мчу  додому  по  снігу.
Покинувши  усі  рутинні  справи,
Наспівую  щедрівки  на  бігу.

Перина  з  діамантів  під  ногами,
І  тисячі  світил  -  у  небесах...
Довкола  снігові  стоять  вігвами,
і  в'ється  серпантином  шлях.

У  вікна  зазираю,  мов  малеча,
що  цілий  рік  чекає  Коляду.
Ну  що  мені  колюча  холоднеча?
Я  з  нею  в  товаристві  йду!

Ну  що  мені  той  вітер  і  сніжинки,
Котрі  летять  у  вічі  зусібіч?
В  повітрі  пахне  хвоєю  ялинки,
А  незабаром  Новорічна  Ніч!

Гірлянди,  подарунки,  феєрверки,
І  райдужні  стрічки  усюди!
Яскраві  кульки,  лампочки,  цукерки...
В  очікуванні  дива  люди!

Ба  може  й  я  зустріну  на  шляху
Снігурку  й  Дідуся  Мороза?
Так  он  він!..  На  сусідському  даху!
А  олені  йому  пильнують  воза.

А  там  пакунки,  іграшки,  листи...
Там  солодощі  і  прикраси...
Лиш  у  дитинство  не  спалім  мости!
Душа  в  нас  непідвладна  часу!

По  кризі  фігуристкою  катаюсь,
Кружляю...  Хоч  без  ковзанів.
До  перехожих  радісно  всміхаюсь,
Поміж  чарівних  райдужних  вогнів...

                                                                   8.12.14.
                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542517
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


s o v a

невсеравно

когда  врывалась  тишина
и  ночь  терялась  в  нотном  сплине
казался  необъятным  взмах
того,  кого  зовут  павлиньим

мы  в  траектории  из  слов
так  смело  разучили  табы
сбивая  колкости  шипов
вприпрыжку  новым  снегопадам

и  растворяясь  в  облаках
под  росчерк  музыки  и  стали
встречались  в  новых  городах
где  перламутровые  дали

и  только  незаметный  вдох
и  мы  опять  едва  знакомы
и  ночь  пила  горячий  грог
и  сны  не  встретили  нас  дома

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542422
дата поступления 08.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Вячеслав Рындин

У порога зимы

[i]
Мушка  дышала  дыханьем  вздыхающим…
Ручки  сложила  в  лохматую  грудь.
Глазки  накрыла  пыльцой  присыпающей.
Рядом  храпел  отдыхающий  друг…
*
Душки  небесные  белыми  хлопьями,
Видом  не  видано  –  в  мёрзлую  падь
Падают  колкие,  сыплются  ломкие,
Слыхом  не  слыхано  –  могут  сплясать…
*
Плюшки  зернистые  с  жареным  бортиком
Смак  прикупили  в  печных  жерновах
И,  затаившись  под  сказочным  сортиком,
Дух  испустили  в  приличных  домах…
*
Мушка  вздыхает  напруженным  носиком…
Руки  порвали    проталинный  плед.
Глазоньки  мечутся  в  связности  с  ротиком,
Жадно  кусая  «подградусный»  бред…[/i]
 
14.  11.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536815
дата поступления 14.11.2014
дата закладки 08.12.2014


Кадет

Хатор

Рисовал  озорные  цветочки,
Лунный  профиль  и  Землю  анфас…
На  весьма  неуклюжие  строчки
Разбазарил  словарный  запас…

Не  терзают  немые  укоры
И  не  режут  губу  удила,
В  погребальную  свиту  Хаторы
Не  торопят  земные  дела…

Не  рождается  истина  в  спорах
И  я  этому  искренне  рад…
По  старинке  держу  сухим  порох
И  во  многом  другом  ретроград…

Нынче  в  моде  иные  картинки,
Но  надеюсь  увидеть  не  раз,
Как  в  морозово-розовой  дымке
Зажигается  солнечный  глаз…

декабрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542253
дата поступления 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014


Lu57

ВЗРОСЛЕНИЕ

После  прочтения  "Мысль.  Дело.  Образ  дела."  Samar  Obrin.
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541725                                          

Робкий  лепет…и  в  пьяном  угаре:
«Я  желал…  она  нет…  и  вот?..»
Ной  искал,  каждой  твари  –  по  паре…
Безбилетных  собрав  на  борт…

Он  желал,  но  заведомо,  в  битве,
Был  повержен,  не  начав  игру…
Повторял  про  себя,  как  молитву:
«Соберу…  из  ребра…к  ребру…»

Ной  спасал…  и  они  так  хотели,
Быть  однажды…  вместе,  не  врозь…
Только  души  свои  проглядели,
Что-то,  видно,  в  них  не  срослось…

Преломить  хлеб  –  святое  ведь    дело…
Отыскав  Его  след  в  пути…
И  к  вину  причастившись  несмело,
Он  хотел…  но  к  кому  идти?

Впредь  душе,  не  найти  прощения,
Падшим  ангелом  не  взлететь?..
Понимания  ждал…  очищения,
В  стремлении  трудном…  взрослеть…
06.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541912
дата поступления 06.12.2014
дата закладки 07.12.2014


inki

вместо письма

моря  все  так  же  ёрзают  над  небом...
как  будто  нет  впомине  войн  и  революций

очки  наган  и  тела  кобура
богини  нарождаются  из  пены
крови
материнской
чтобы  найти  взгляд  укротителя
и  добровольно  поломать  себя  как  ветку  сирени
даже  и  ненужной...
любовь  осознанное
 остальное  блеф
все  пьяные  рулады  ненадолго
она  работа
каждый  день
до  выпота  металла  на  крыльях  самолетов
спешащих  к..
мы  брызги  времени
в  езде  натруженных  колес  у  пароходов
что  значит  капля
в  русле  Волги  под  винтом  мотора...
гримасса  боли  скрип  металла
и  без  потерь  здесь  не  подняться  ни  упасть
но  
там  иное

очки  наган  и  зависть
на  плечи  падающей  шали
где  слабость  уже  есть
он
подарил  ей  
моря  чёрного  бокал
стихи
и  кованную  розу...
которая  на  утро  расцвела..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538700
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 06.12.2014


ТАИСИЯ

ПРИНЦЕССА



Мне  нравятся  свидания  зимой.
Ты  можешь  нарядиться  как  принцесса.
Так  в  сказке  хочется  побыть  порой!
Внезапно  принц    появится  из  леса…

Об  этом  я  любимому  сказала.
Он  пригласил  меня  на  ледяной  каток…
(Но  на  коньках  я  вовсе  не  стояла!)
Пообещала!  Встретились  мы  в  срок.

Мне  стыдно  было  другу  отказать…
Я  волновалась,  потеряв  контроль…
Но  вдруг  тут  стала  музыка  звучать…
Я  оживилась,  вспомнив  свою  роль…

Он  бережно  ухаживал  за  мной.
Коньки  на  мои  ножки  примерял.
Мне  было  так  приятно,  Боже  мой!
Так  нежно  их  никто  не  обнимал!

В  обнимку  он  на  лёд  меня  завлёк.
И  ни  на  шаг  меня  не  покидал.
Под  музыку  кружили  мы  вальсок…
Меня  он  бережно  везде  сопровождал…

Друзья!  Не  стоит  унывать!
Когда  впервые  вышли  на  каток,
Позвольте  нежно  вас  обнять…
Мужчине  вы  доверьтесь  –  он  знаток!

06.  12.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541868
дата поступления 06.12.2014
дата закладки 06.12.2014


OlgaSydoruk

Кто не любил - тот много потерял

Спасибо  за  вдохновение  Надежде  М.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503885



И  это  правда!..Кто  не  любил  -  тот  много  потерял,..и  не  познал  и  не  вкусил,..ни  разу  в  небе  не  летал,..
И  как  безумный  не  мечтал...и  в  злобе    задыхался...
Всем  было  сладко  от  любви,..от  горечи  лишь  он  плевался...
Не  спал  от  зависти  в  ночи,и  мучился,..  и  ни  за  что  терзался,..и  на  кого  то,не  зная  сам,  все  обижался  от  души...
Но  утром  солнечным  одним  -  весь  мир  перевернулся...
То  было  чудо  из  чудес,..О,небеса!..Кто  клялся  в  вечной  нелюбви  и  так  ее  боялся...влюбился  сам!..
И  раз  и  навсегда!..В  душе  от  счастья  улыбался...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541842
дата поступления 06.12.2014
дата закладки 06.12.2014


OlgaSydoruk

Такого не было давно -давно

После  прочтения    "СНЕГ  В  ИЕРУСАЛИМЕ"    автор:  дассад

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541153



В  Иерусалиме  выпал  снег  вчера  и  в  Хайфе  тоже...
Такого  не  было  давно  -давно,..не  помню  на  своем  веку  совсем...
Не  видели  седые  старожилы,..подзабыли  может?..
И  город  погрузился  в  полусон,..и  распри  приумолкли  ,..может  навсегда?..
Но  к  той  Стене  народ  плывет  рекой,..и  слышен  шум  от  шороха  одежд,..
И  гул  немой  стоит,..молитва  с  губ  срывается  такая  разная,..  мечта  одна...
А  снег  принес  восторг  и  мне,  как  будто  в  первый  раз,..совсем  как  в  детстве  загорелись  и  глаза...
Я  даже  пробовал  на  вкус  ,как  и  тогда...не  горький,не  соленый,и  не  сладкий...Снег    -    вода!..
И  у  тебя  он  тот  же...Ты  играешь  в  снЕжки  и  катаешься  на  деревянных  старых  санках...
И  замерзает,и  краснеет  носик  твой,..а  рукавичка  превратилась  в  льдышку,..
Течет  (совсем  и  не  от  холода)  слезинка...милая  моя...
Я  согреваю  мысленно  твои  ладошки,..целую  пальчики,..и  каждый  день  молюсь,..
Чтоб  ты  решилась  наконец  то  холод  поменять  на  зной  и  солнце!..А  ты  молчишь...
Наш  снег  совсем  не  вечный    в  древнем  городе...И  от  стенаний    снег  растает  завтра...
И  будет  много  грязи,..но  смоет  все    вода...
И  будет  снова  солнце,..вернется  зной  и  распри...но  без  тебя  не  греет,не  пугает  и  не  радует  ничто....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541726
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014


OlgaSydoruk

А на складе забытых вещей

А  на  складе  забытых  вещей...я  искала,..что  нужно  для  всех!..Догадались  уже?..
Я  искала  немножечко  счастья,..потерялось  мое,..видел  кто?..
А  на  складе  ряды,все  ряды...Гвалт  стоит  посреди  тишины...
Все  цепляет  там  взгляд,..но  не  трогает,..нет...
И  там  полки  ломились  с  ненастьем,..потерялось,..кому  то  свезло!..
Даже  тут    оно  не  нужнО?..Даже  всуе  о  нем  нету  сил  вспоминать!..
И  в  печенке  сидело,..достало,..комом  в  горле  першило  и  костью  мешало...И  куда  уж  там  -  забирать?..
Там  и  зависть  была,проглядела  глаза,..искусала  все  губы  себе  до  крови,..
Даже  локтя  зубами  достала  она...
В  уголочке  смешок  затерялся,..от  души  сам  себе  улыбался,..
Строил  рожицы  милые  рожам,..хоть  и  было  так  делать  негоже...
Хохотал  до  упаду  ,  без  толку...Так  просился  с  собою    забрать!..
Распрощаться  с  навязчивой  дурью  мечтал,..не  хотел  он  там  умирать...
А  ухмылки  ехидно  язвили,..никогда  ничего  не  просили,..высоко,кособоко  сидели...
И  язвили,..глазели,глазели...
Ну  а  счастье  мое,как  несчастье  -  запылилось  совсем,распылилось...
Непривычно  ему  -испугалось,..даже  сильно,не  чуть    -заикалось,..а  при  встрече  вдруг...разрыдалось...
И  от  счастья  в  душе  расплескалось...
И  его  была  только  лишь  горстка,..мне  хватило  и  малости  -  столько...
Но  запомни  себе,..узелок  завяжи!..То  что  ты  потерял  далеко  -не  найти,..
И  по  разу  второму  в  рекУ  не  войдешь,..нету  счастья,когда  ты  чужое  крадешь...
А  свое  не  теряй,..потерял  -отыщи...И  прощения  ты  не  забудь,..попроси...
Подбери  и  отмой,..обними,обогрей,..будет  в  радость  тебе  до  конца  твоих  дней...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541635
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014


Потусторонний

Ночь станет утром…

День  станет  ночью,  если  днём
Гуляет  смерть  по  трупам  улиц.
Свистят  осколки,  мины,  пули
И  гибнут  люди  под  огнём.

Жизнь  между  взрывами  –  кошмар,
Прилипший  к  телу  морок  яви.
Который  рвёт,    калечит,  правит.
В  который  катится  душа.

Тупая,    подлая  война,
Лукавый    выплеск  лицедейства.
Она  фальшива  и  злодейства,
Как  всё  недоброе  полна.

Всё  что  искусственно,  увы
Стремится  к  быстрому  распаду.
Насильно  согнанные  в  стадо
Не  поднимают  головы.

Ночь  станет  утром,  если  к  ней
Придёт  желание  рассвета.
Пусть  будет  мёртвое  согрето.
Как  снег,  отдавшийся  весне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541513
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


OlgaSydoruk

Пусть для него не будет места

Пусть  жизнь    спешит,но  только    мимо  не  проходит  и  будет  мне  мила  та  суета  из  самых  из  сует...
Пусть  все  волнует  и  тревожит,..и  даже  больно  очень  будет,..
Но  только  безразличие  подальше  держится...и  даже  близко  не  подходит...
Пусть  для  него  не  будет  места  никогда  и  в  захудалом  переулочке  души...
И  не  обнимет  никогда,..не  заморозит  душу...и  от  него  не  убежать,..
И  даже  не  взлететь,не  отогреться  и  вовек...  
Пусть  встретится  на  жизненном  пути  и  грех  -  и  от  него  когда  нибудь  ты  вымолишь,..  отмоешь  душу...
Попросишь  на  коленях  ты  у  Господа..."Прости...За  все,..за  всех!"..
Прощения  в  безразличии  и  не  проси  ,..и  не  надейся,  не  найти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541506
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 05.12.2014


Олександр Ковальчук

Любим опять

Зная,  что  жизнь  не  вечна,
Порою  живем  беспечно.
Теряя  при  этом  много,
Часто  идем  не  в  ногу.

Рубим  с  плеча,  с  размаху.
Бросая  сердца  на  плаху,
Казним  мы  свои  же  души.
Глохнут  от  криков  уши.

Слепнут  глаза  от  крови.
На  ощупь  дорогу  ловим.
Не  зная  пути  иного,
Любим  опять  другого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541354
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Lu57

ТЫ ПРИШЕЛ


Ты  пришел…  после  стольких  дней
Неизбежности…
Я  застыла,  услышав  шаги.
Среди  ночи,  тусклих  огней
И  без  нежности…
Слово  молвить  мне…  помоги…

Ты  пришел,  угадав  заранее,
Что  не  отпущу…
Слишком  много  бессонных  ночей...
Неожиданность  расставаний…
Уже  не  ропщу,
Сожалею…  больше  не  с  ней?..

Ты  пришел…  ко  мне  опустошенный,
В  сердце  нет  тепла…
Изваяньем  застыл  и  молчишь
Понимаешь  это,  быть…  брошенной?..
Кажется,  жила?..
Но  однажды  сосулькой  с  крыш…
Ты  пришел…
04.12.3014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541358
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Дід Миколай

Даруй нам усмішку свою.

Не  шкодуй  за  своїми  літами,
Ну  і  що,  що  удаль  подались.
Не  повернеш  вчорашніх  думками
Не  турбуйся  за  них  зупинись.

Не  ятри  своє  серце  в  опішні,
За  помилку  покайся  в  гріхах.
Лише  Боги  на  небі  безгрішні
В  цьому  світі,  ми  лише  в  гостях.

І  нехай  тебе  Янгол  боронить,
Неземних  хай  подасть  тобі  благ.
Коли  треба  хай  хмари  розгоне,
Витре  сльози  в  журливих  очах.

Коли  раптом  зустріне  негода,
Коли  гірко  тобі    на  краю.
Хай  зігріє  тебе  прохолода,
Як  дитятко  маленьке  в  Раю.

Хай  твоя    нерозтрачена  врода
Нам  в  долоньки  збирає  росу.
Як  криниця  із  гір  повновода,
Напуває  весняну  красу..!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541362
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


desert rose

…волна…

Прибрежная    волна    вздымается    над    нами.
Заходит    в    закоулки,    причалы    и    дома.
Несется    напролом.    Она    и    есть    цунами.
Вокруг    немало    волн.    Но    здесь    она    одна.

Вот    так    и    я    несусь    и    разбиваюсь    в    скалах
Разрухой    и    хаосом,    любовью    и    тоской.
Среди    людей    потока    я    общее    искала...
Но    среди    них    все    так    же    остаться    мне    одной

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541369
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Макієвська

Так хочеться щастя, ніжності, любові…

Я  слухаю,  як  завиває  вітер,  по  шибкам  б'ючи  білими  сніжинками,
Як  його  морозне  дихання    проникає  повз  віконні  шпаринки,
Бачу,  як  заглядає  місяць  через  скло,  висвітлюючи  змальовані  квіти,
Художником  морозом...такі  кумедні,  немов  він  намалював  їх  дитячою  рукою...
А  місяць,  своїм  сяйвом,  вже  малює  срібну  доріжку  посеред  кімнати,
Легенько  простує  повз  візерунки  тюлі,  падаючи  на  ковдру  зім'яту...
Висвітлює  картини  ,  розташовані  на  стіні  ,  а  в  кутку  образИ.
Папужка  серед  ночі,  захотів  їсти,  шурхотить  зерном,  бо  місяць  йому  світить...
Я  не  сплю,  на  місячне  сяйво  дивлюсь...Твоя  рука  ніжно  обіймає  мою,
Друга  піднімає  груди...Притискаються  до  них  твої  губи...
Дихання  вітру  відчуваю  вже  на  вустах,  а  потім  вже  здіймається  ураган...
Несе  нас  обох  до  інших  планет,  до  паралельних  світів,  де  немає  війни...
А  є  тільки  я  і  ти...Де  місячне  сяйво  вже  не  над  нами  ,  а  в  низині,  під  ногами...
Де  тільки  подушки-хмаринки,  гойдають  нас...  між  іншими  світами,
Так  легко,  пушинками  лоскоче,  піднімається,  гуркоче,  клекотить  і  замовкає...
Ми  вже  на  порозі...Сну...Зникає  шум  вітру,  місячне  сяйво...
Ми  по  за  цим  світом  розчинились,  як  сніжинки  розтанули...у  обіймах  Морфея.
Завтра  буде  інше  життя,  нове,  щасливе,  з  ніжністю  і  коханням  на  вустах,
Знову  осяйне  місяць  нас  і  зашумить  вітер  за  вікном...все  буде  не  просто  так...
Бо  мені  так  хочеться...Я  хочу    кружляти  й  гойдатися,  як  дитя...на  перинах  неба...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541333
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


OlgaSydoruk

Мне нравится

Мне  нравится  быть  рядышком  с  тобой,..пить  воду  из  твоей  ладошки,..пустые  разговоры  под  луной...
И  обниматься,провожая  солнце,  утомленное  к  себе  домой...
И  замерзать  глубокой  осенью,зимой,  ..чтобы  потом  от  нежности  твоей  согреться...
Мне  нравится  и  голос  твой,и  смех,..и  озорной,как  у  мальчишки,..и  взгляд  так  много  говорящий...
И  влажные  твои  со  мной  глаза,..и  запах  жизни  твой,..таланта,..и  ласковые,  редкие  слова,..
Когда  бросаешь  их  в  лицо,как  будто  с  барского  плеча,..стесняясь  их,  как  будто...
И  смелая  рука,скользящая  по  телу,..морщинки  в  уголочках  рта,..и  ненасытность,..нежность  без  предела...
И  даже  наша  та  игра,где  только  ты  мой  властелин,..а  я  рабыня  всех  твоих  желаний  и  прикосновений,..
И  что  при  встрече  мысли  нас  одни  волнуют  и  тревожат...
Мне  нравится  мечтать,..тихонечко  поплакать,..и  не  стесняться  слез,когда  ты  их  не  видишь...
И  провожая  за  порог,тебя  перекрестить  рукой  дрожащей...
Молитву  про  себя  прочесть,..поцеловать,..и  лишний  раз  к  тебе  прижаться,..
Дотла  не  позволять  себе  сгореть  от  страсти...
Мне  нравится  прощать  тот  хмурый  взгляд,что  иногда  из  под  ресниц  твоих  прорвется...
Мне  нравится  ,что  между  нами  все  по  настоящему,..и  не  игра,..а  жизнь...совсем  не  понарошку...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541186
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


НАДЕЖДА М.

Сміятися і плакать - значить жити…

Буває  часто  плачем  без  причини.
Ніхто  тебе  в  цей  час  не  ображав.
І  співчуття  захочем,  як  дитина.
Так  хочеться,  щоб  хтось  про  це  узнав.

Солоні  сльози  ллються  безупинно,
Як  важко  нам  тоді  їх  зупинить.
А,  може,  так  в  житті  і  буть  повинно,
Коли  згадаєш  неповторну  мить.

А  музика  як  часто  душу  крає.
Ти  слухаєш,  відчуєш  щось  своє.
Не  думаєш  тоді,  що  все  минає.
І  навіть  те,  що  є  тобі  святе..

Душа  людська  -  чутка  частинка  тіла,
Що  часто  править  нами  у  житті.
А  то  буває  раптом  захотіла
Радіти  найпростішій  доброті.

Сміятися    і  плакать  -    значить    жити.
Узнати    смак  нелегкого  буття.
Знаходить  друзів,пробачать  уміти.
Любити    й  берегти  це  почуття..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541094
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Lana P.

Мороз і Вітер

У  біленькому  жупанку
Малював  Мороз  на  ґанку
В  візерунках  вишиванку.

Подружився  з  Вітром  дужим,
До  пейзажів  небайдужим:
-Працю  швидко  надолужим!

Ну-мо,  друже,  малювати,
Всіх  на  світі  дивувати-
Закуємо  Зиму  в  лати!

Розгорнули  свої  клунки,
Розмотали  всі  пакунки,
Пензлики  і  обладунки...

Та  історія-  гіркава,
Бо  недовго  йшла  забава,
Що  здавалась  величава..

Посварилися  в  напрузі,
Стали  ворогами  друзі,
Вітер  зникнув  десь  у  лузі.

Аж  тут  Сонечко  розквітло,
Усміхнулося  привітно
І  так  стало  тепло,  світло.

Враз  Відлига  завітала,
Візерунки  позмивала
І  Мороз  ущент  прогнала.

Не  сварились  б  наші  друзі-
Не  здолати  б  їх  подрузі:
Ні  у  радощах,  ні  в  тузі...

В  дружбі-  наша  міць  і  сила,
Дружба  нам  дарує  крила,
Підіймає  на  вітрила!

То  ж  навчімось  дорожити,
Уступати,  а  не  злити
І  з  любов’ю  в  мирі  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540982
дата поступления 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Богданочка

Почуй мене, любий…

Почуй  мене,  любий,  
ти  просто  мене  почуй...
Не  можна  кохати  в  нОчі  
одні  лиш  зорі!
Не  варто  лише  за  перли  
любити  море!
Відчуй  мене,  милий,  
ти  просто  мене  відчуй...

Коли  твої  очі  холодні,  
як  вранішній  лід,
і  погляд,  як  іній  по  серцю...  
Стерплю!
Бо  холод  криштальний  
я  також  люблю!
А  слів  гіркоту  перетворю  
терпінням  у  мід...

Коли  відгородишся  вперто  
стіною  мовчання,
Яку  не  пробити  нічим...  
яка    кам'яна...
Побудь  на  одинці  
з  собою  сповна!
А  я  полікуюсь  бальзамом  
німого  чекання...

Я  зморшки  твої,  ледь  помітні,  
зцілую  губами...
Натруджені  руки,  ти  знай,  
наймиліші  навіки!
А  шрами  оті  прикрашають,  
повір,  чоловіка...
...Твої  ж  дорікання  горою  
стоять  поміж  нами...

Я  молЮ,  не  шукай...  не  шукай  
у  мені  ідеалу!
Бо  людей  бездоганних,  
повір,  не  існує...
А  хто  любить,  той  своє  
кохання  цінує.
Доріканням  хижацьким  мене  
не  кидай  на  поталу!

Вас  Господь  створив  з  глини,  
а  нас  -  із  ребра...
Та  душа  в  жінок  
також  є!...
Про  що  мріяв  ти  -  
все  твоє!
Все  що  мала...  і  серце,  і  душу  
тобі  віддала.....

                                                                               3.12.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541139
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Радченко

Жизнь

Мне  весна  уверенность  дарила,

Лето  бесшабашность  подарило  мне,

Осень  -  бабьим  летом  удивила

И  за  руку  тихо  повела  к  зиме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540858
дата поступления 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Олекса Удайко

ФАНТАСМАГОРИИ. 3. Лунная песнь

               [i]  ...Не  лучше  ль  ждать  блаженной  ночи,
                       Чтоб  поискать...  в  дупле...  огниво?..
                                                                                     
                                                                                         [b][i]  Фантасмагории.  Ч.1.Римма
                                                                                               (в  том  же  исполнении...)    

"С  небес  спустилось  солнце  над  рекою,
Звеня  лучом  на  скошенном  лугу,
И  покатилось  хоженой  тропою,
Застряв  на  миг  на  правом  берегу."*

Казалось,  время  вдруг  остановилось,
И  ночь  желанная  уснула  на  пути.
А  тело  все  в  предстрастии  томилось,  
И  было  уж  невмочь  страдания  нести.

"Светило  спряталось...  
                                                                     И  в