A.Kar-Te: Избранное

Валентина Ланевич

Хмурить день сердито сивочолі брови.

Хмурить  день  сердито  сивочолі  брови,
Опускає  смутні  очі  на  карниз  дахів.
Куйовдить  вітрисько  небесні  покрови,
Кида  краплі  слізні  в  дуба,  щоб  не  гомонів.

Скоцюрбилось  листя,  тремтить,  -  не  вмирає,
Тримається  міцно  серцевиною  гілля.
В  знекровленім  тілі  силу  волі  має,
В  боротьбі  його  потреба  до  жаги  життя.

Щемить  душу  сага  в  туманних  просторах,
Упадок  щетинить  тлустий  стрижень  вівтарів.
Мулько  спочивати  на  тернистих  лаврах,
Скрипить  перо  безперервно  в  руках  митарів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544874
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


АЛІК

ТР АКТ

Взяла  осень  на  поруки,
меж  полей,  побитый  тракт.
В  колее  глухие  звуки
разухабились  не  в  такт.

Поменять  бы  ходовую,
и  полями  напрямик,
между  минами,  рискуя
не  успеть  в  последний  миг...

Не  гони  лихие  мысли,
не  держи  себя  в  узде,
чтоб  поводья  не  обвисли
на  глубокой  борозде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544932
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Lu57

Я ВСЕ СМОГУ


Я  все  смогу…я  одолею  страхи…
Им  не  сломить  меня,  не  запугать…
А  где-то  без  меча  рыдает  плаха,
Когда  готовятся  кресты…  распять…
Из  неба,  помню,  огненные  стрелы,
Упав  внезапно,  подожгли  траву,
Тогда  уже  бояться  я  не  смела…
Я  просто  ощущала,  что  живу…
Смогу  я  все…  и  пусть  души  кусочек,
Дрожит,    кровь  незаметно  леденя,
Все  страхи  закрываю  многоточьем…
Оно  –  моя  надежная  броня…
Я  все  смогу…  и  солнечные  струны
Заставлю  петь,  мелодией  звеня…
А  ночью,  убегу  дорожкой  лунной,
К  тому,  кто  жить  не  сможет  без  меня...
18.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544881
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Жанна Чайка

Пройдем легко…

На  завершающей  черте,
убрав  ненужные  преграды,
пройдем  легко  по  жизни  рядом,
внимая  сердцу  и  мечте.

Открыв  запретов  ложный  шелк,
исполним  давние  заветы,
не  укоряя  песне  спетой,
поняв  и  смысл,  и  ясный  толк.

Из  звуков  вязь  сплетая,  здесь,
и  в  упоенье  облекая,
открыв  в  надежде  дверцу  Рая,
сметая  дней  незримых  спесь.


19.12.14


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544951
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Дід Миколай

Ради тебе, я крила спалю.

Упіймаю  на  прузі  хмаринку,
Синьоокій  вітрилко  напну.
Увіллю  свого  серця  частинку
Й  на  небесному  струзі  помчу.

Де  берізки  втомились  чекати,
По  стежині  назустріч  біжать.
Задурманені  в  пахощах  м’яти.
Сиві  клени  в  дворі  гомонять.

Кажуть  досить  по  світу  блукати  
Йди  до  хати,  ступай  на  поріг.
Глянь  на  лавці  зажурена  мати,
Виглядає  тебе  із  доріг…

Прихилила  голівку  до  тину
Посивіла  голубка  в  літах.
Не  одну  прогляділа  вже  днину,
Біль  розлуки  в  глибоких  очах.

Як  колись  до  її  усміхнуся,                                  
Обніму,  до  грудей  притулю.                                                              
Лиш  не  плач  моя  рідна  матусе,
Ради  тебе,  я  крила  спалю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544954
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Олекса Удайко

ЧУТТЯ РОКІВ НЕ РАХУЮТЬ

[b][i]Чуття  років  не  вміють  рахувати…
Коли  любов  –  у  віку  інша  грань:
Що  –  до,  що  –  після,  мусимо  те  знати  
 У  ту  щасливу,  тиху,  світлу  рань…

Бо  тіло  просинається  вже  іншим,
І  серце  враз  слухнянішим  стає…  
Й  розлуки  смак  здається  дещо  гіршим,
Й  шанують  стрічі  торжество  своє.

І  коли  любиш  –  не  стогни,  не  кайся:
Чуття  святе  не  кожному  дано.
Отримав  рай,  то  не  барись,  а  райся  –  
В  поти́к*  і  байд  опариться  воно.[/i][/b]

18.12.  2014
__________
*Потика  -  нерасторопный  (рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544789
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


OlgaSydoruk

Только слышу запах сирени …

Одинокая  ветка  сирени  -  фраза  моей  любимой  песни...
О  лица  ЛГ


За  окном    зима  устоялась,..греют  землю  сугробы  по  пояс...
В  переходе  подземном  (цветочном)  мне  впервые  сирень  повстречалась...
Чудо  было  двойное  -  ведь  праздник,..Николай  их  охапку  сорвал...
Где  нашел  средь  зимы    -и  не  помнит,..столько  было  всего...
Только  слышу  запах  сирени  -  о  тебе  всегда  вспоминаю...
Как  принес  для  тебя  букетик...Фиолетовый,..нежный  самый...
Как  дарил  для  тебя  весну!..И  впервые  сказал  -  обожаю!..
Фиолетом  глаза  пронзала!..И  с  твоими  она  сливалась...
Ну  а  запах,..а  запах  какой!..Как  весной,..настоящей  самой...
Когда  воздух  чист  и  свеж!..И  любовь  будоражит,манит...И  преград  нет,..запретов  нет!..
Целовал  я  твои  колени,..и  шептал  небесам  "спасибо",..столько  было  счастливых  грез...
Столько  было  всего  без  меры...
И  в  объятиях  сжимал  до  боли,..  запах  терпкий  с  ладони  губами  ловил...
Поневоле  ты  мне  отвечала...Виновата  сирень  -  пьянила...
Столько  лет  прошло,..слезы  градом  -если  вижу  сирень...И  не  стыдно...
И  не  прячусь,..  и  не  жалею...Ты  со  мной  всегда,..обнимаю...От  тебя  до  сих  пор  без  ума...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544875
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


НАДЕЖДА М.

Всі чекають зранку Чудотворця…

Тільки  ранок  став  на  зміну  ночі,
І  сніжком  присипав  шлях  до  хат.
Усі  вікна  тут  розкрили  очі:
Вогники  в  хатах  усіх  горять.

Всі  чекають  зранку  Чудотворця.
В  кожного  бажання  своє  є.
Він    прохання  викона  від  серця.
Всі  зусилля  з  радістю  вкладе.

Є  у  мене  теж  своє  бажання:
Хочу  я  здоров"я  всій  рідні.
Хай  ще  не  цурається  кохання,
Подаруй  щасливі  мені  дні.

Хай  до  друзів  поспішить  удача.
Благодать  поселиться  в  їх  дім.
Хай  по  жилах  кров  тече  гаряча,
Якщо  хтось  до  всього  збайдужів.

Мирного  прошу  для  всіх  я  неба,  
Бо  ми  всі  не  хочемо  війни.
А  для  щастя    небагато  й  треба.
Чудотворцю!  Від  біди  врятуй  і  збереже...
-------------------------------------
Вітаю  зі  святом  всіх  МОЇХ  ДРУЗІВ  сайту...
Щастя  Вам  та  удачі  в  житті...






--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544863
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Ррррреволюція

всё не в такт (шутка)

много  лет  утекло  с  тех  пор,
соломинкой  держала  осень  
то  безумное,  как  "Кагор"-
терпко-сладкое  многоточие...

говорил  всё  не  в  такт,  не  то,
а  глазами  вопил:"хочу!"...
подравняться  не  смог  никто
вровень  тёртому  калачу

говорила  глаза  в  глаза  -
и  несла,  как  известно,  чушь
(находилась  же,  что  сказать!),
но  в  глаза  мне  попала  тушь...

слёзы  вовремя  (как  всегда)
утопили  в  себе  твой  смех
..............................................
у  тебя  я  такая  -  одна,
ты  (по-прежнему)  -  не  для  всех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544702
дата поступления 18.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Кадет

Похмелье перемен

Мы  все  (почти)  хотели  перемен
И  Цою  аплодировали  стоя…
И  наступил  критический  момент,
Когда  мы  проломили  сплин  застоя…
 
И  понеслось  лихое  время  вскачь,
И  полилась  рекою  Coca-Cola,
Как  на  дрожжах  расцвёл  повсюду  срач
И  разгулялась  по  миру  крамола…

Под  сурдо-перестроечный  галдёж
Исчезли  вдруг  гранёные  стаканы...
И  возвратились  в  моду  брюки  клёш,
А  из  трущоб  сбежали  тараканы…

Но  вдруг  заколосился  интернет
И  по  ушам  ударили  рингтоны…
Однако,  милый  сердцу  силуэт
Исчез  с  остекленелого  балкона…

И  началось  похмелье  перемен
На  рубеже  всеобщего  облома…
А  каждый  третий  получил  домен
Взамен  внезапно  рухнувшего  дома…

декабрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544820
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Lu57

Я ДАЖЕ ДУМАТЬ НЕ ХОЧУ


Ну  почему?..  я  даже  думать  не  хочу…  
Как  мантру,  твое  имя  повторяю…
Пронзив    опять  пространство,  мысленно  лечу,
Но  позывные  по  пути  теряю…
Я  даже  думать  не  хочу…  ну,  как  ты  там?..
А  время…не  сжимается…застыло…
Молиться?..  Но  кому?..  Скажи,  каким  богам?..
И  почему  мне,  кажется,  все…  было…
Что  будет,  думать  не  хочу...  пройду  их  все…
Все  семь,  а  может  больше?..  крУги  ада…
Пусть  даже  в  собственной  я  захлебнусь  слезе…
Я  даже  думать  не  хочу…  оно  мне  надо?
Где  ты  теперь?..  Я  даже  думать  не  хочу,
С  кем  звезды  до  полуночи  считаешь…
Одна  в  ночи,  который  раз…  зажгу  свечу…
И  память  –  на  засов:  «  Все!..  забываешь…»
Я  даже  думать...
18.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544667
дата поступления 18.12.2014
дата закладки 18.12.2014


tatapoli

ГІТАРУ В РУКИ, ПАНОВЕ!

Зірвані,  скручені  нерви  натянуті  струнами,
і  медіаторним  пульсом    клекочуть  серця,
як  перед  штурмом,    затишшя,  уже  не  завадить  нам
шляхом  іти  переможним  до  лавру  вінця.

                   Свій  мир,  пильнуй,  даремно  не  марнуй  життя!
                   Від  нас  усіх  залежить  наше  майбуття!

Змучені,  спраглі  від  спротиву  вітру  і  штормами,
стали  щільнішими  наші,  панове,  ряди,
світ  запалився,  і  ми  вже  не  будемо  першими,
тільки  вперед,  бо  назад  вже  нема  куди  йти!

                   Свій  мир,  пильнуй,  даремно  не  марнуй  життя!
                   Від  нас  усіх  залежить  наше  майбуття!

Знищені,  страчені  ті,  що  до  нас  ішли  тернами,
в  жерлі  борні  залишилися  їхні  серця,
шлях  нам  і  зараз  не  буде  усипаний  перлами,
але  повинні  його  ми  пройти  до  кінця!

                   Свій  мир,  пильнуй,  даремно  не  марнуй  життя!
                   Від  нас  усіх  залежить  наше  майбуття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379072
дата поступления 20.11.2012
дата закладки 18.12.2014


Амелин

Аистёнок

Осень.    Аисты  в  стаю  слетелись,  
предстоял  им  тяжёлый  полёт.
Облетали  птенцов.    Присмотрелись…
Кто  вожак…    Кто  их  вдаль  поведёт…
Но  один  –  не  взлетел...    Не  поднялся…
Неокрепшим  махал  он  крылом…
Он  –  не  смог,  не  сумел…  Он  остался
на  земле  одиноким  пятном.
Стая  долго  над  малым  кружила,
всё  пыталась  поднять.…    Всё  звала…  
В  небе  была  –  огромная  сила!  
Но  сильней  оказалась  земля…
–  Подождите!  Куда  вы  собрались?!
По  траве  он  несётся  бегом…
Только  птицы  уже  попрощались
и  построились  за  вожаком…
А  их  звуки,  как  неба  осколки,    
долетели  до  края  земли,      
и  пронзительно,  словно  иголки,
в  неокрепшее  сердце  вошли.
И  внизу  в  исступлении  диком  
раздался  одиночества  крик:
в  целом  мире  -  безумно  великом!  -  
птичьей  боли  отчаянья  миг.
Очень  быстро  пятно  уменьшалось,
взмах,  другой  –  и  не  видно  уже…
На  земле  белой  точкой  казалось  
на  предельном  для  глаз  рубеже.
И  теперь  он  –  один  на  планете,
на  которой  и  жизнь  есть,  и  смерть,
но,  как  птиц  неразумные  дети,      
в  облака  всё  пытался  взлететь.  
Его  крылья  за  воздух  цеплялись,  
он  за  кругом  опять  делал  круг,
пока  силы  ещё  оставались…
Стая,  молча,  летела  на  юг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341042
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 18.12.2014


Амелин

Штрафники

Идут  дорогой  пыльной  штрафники  –  
остатки  от  штрафного  батальона…
Они,  по-прежнему,  все  должники  –  
не  прорванной  осталась  оборона…  

Бой  начался  со  скрежета  зубов,
ну  а  потом  уже  –  пошла  лавина!
Но  через  пару  с  нескольким  часов
их  оставалась  где-то  половина…

Потом  ещё  атака  и  ещё…
А  за  спиной  –  свои  же  пулемёты.  
-  За  что  ж  вы,  братцы,  так  вот,  ё-моё?!..
И…    поперхнулся  от  кровавой  рвоты.  

Да  будь  он  проклят  тот  укрепрайон!
Ещё  «Ура»  кричать  не  доставало…
В  ушах  стоит  один  кромешный  звон,
но  отступать  команд  –  не  поступало.

Комбат  как  никогда  сегодня  груб,    
а  особист  всё  чиркает  в  блокноте…
И  матюги,  сорвавшись  с  чьих-то  губ,
передавались  шёпотом  в  пехоте…

Не  выполнил  «задачи»  батальон…
На  их  могиле  стёрлись  цифры  в  дате…  
Но  не  увидел  даже  почтальон,  -
что  кто-то  «смертью  храбрых  пал"  в  штрафбате…

Омыты  кровью  стрелки  на  часах,
как  в  батальонной  пожелтевшей  карте  -    
её  клочки  нашли  потом  в  столах
в  каком-то  сентябре,  а  может  в  марте…                                                                                  

Шагали  по  дорогам  штрафники,
судьбу  свою  со  сводками  сверяя.
Шли  роты,  батальоны  и  полки,
за  кромку  жизни…  Жизнь  была  такая…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336100
дата поступления 09.05.2012
дата закладки 18.12.2014


Lana P.

Наш Острів

Давай  віднайдемо  Наш  Острів
На  лоні  гарячого  тіла.
Вино  роззіллється  без  тостів
Тому,  що  я  так  захотіла.

Обоє  відчуємо  кратер,
Ввійдемо  у  жерло  вулкану.
Несеться  по  морю  наш  катер,
Заглиблює  мить  у  нірвану...

Чекає  нас  там  насолода,
Бурхливо-  народжені  хвилі,
У  серці-  розп’ята  свобода,
Миттєвий  спочинок  у  штилі.

Давай  віднайдемо  Наш  Острів,
Де  море  розлитої  волі,
Він  буде,  як  знаковий  простір,
Як  рай,  що  в  обіймах  у  долі.                                      14.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544510
дата поступления 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014


OlgaSydoruk

Когда нежданно пропадает свет…

Свидания    время  было    час  -  на  это  время  свет  погас...По  вторникам  такое  счастье  привалило...
И  мне  подсвечник    со  свечой  напомнил  вечер  тот  далекий...Особенный  он  был,..не  стерла  память    до  сих  пор...
Подумать  страшно  -  промчалось  столько  лет,..все  было  в  прошлом  веке...
А,кажется,что  ...  в  позапрошлый  вечер...
И  так  же  отключили  свет...Луна  мне  так  же  подмигнула,..на  что  то  намекнула...
И  ветер  разгулялся  за  окном...Завыл,..как  блудный,шелудивый  пес...
В    соседнем  доме  желтизной  огни  мерцали...Казалось,что  вот-вот  потухнут...А  окна  темные  полны  были  печали...  
Тянулось  время  грустью  бесконечной...Как  все  похоже...Все  это  было...И  снова  повторилось...
И  сколько  раз  со  мной  судьба  шутила...В  тот  вечер  благостной  была...
Я  помню...  Шелли(ротвейлерша  умнейшая  моя)настойчиво  в  тепло  просилась,что  исцарапала  всю  дверь...
Лизала  руки  мне,чтоб  сильно  не  ругала,хвостом-  обрубком  все  виляла,..влюбленным  взглядом  мне  в  глаза  смотрела,..
И  преданность  из  них  сквозила  человечьих  глаз...
И  со  свечой  я  выбрала  уютный  уголок,  ..и  там  я  грезила,..мечтала...
Свечу  пододвигала  ближе,..читать  пыталась,..и  трогала  рукой  оплывший  воск...
И  также  пальчик  мне  обжег  тот  еле-  еле  огонек,..когда  свечой  я  крест    от  мрака  темноты  чертила...
А  ты    пришел,..принес    в  душе  своей  незримый  свет...
Сейчас  другие  думы,  а  надежды    -    те  же,..жизнь  поменялась,..  дом  иной,..и  пляшут  блики  на  других  стенах,..
Им  этот  потолок  давно  родной...И  ты  со  мной...О  чем  мечталось  -    сбылось...
Но  только  при  свечах  я  чаще  вспоминаю,чем  мечтаю,..когда  нежданно  пропадает  свет...
Что  происходит  при  свечах  в  душе  у  вас?...Мне  интересно  знать...Вас  согревает  огонек  свечи?..
И  вам  приятно  вспоминать?..














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544490
дата поступления 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014


Ррррреволюція

ни ми, ни ля…

невозможно    тощая  грань
между  призрачным  и  настоящим
изнутри  голос  гложет:"встань!
ради  будущего  и  павших,
ради  тех,  кто  спасал  твой  мир,
грязь  и  снег  топтал  до  Берлина...
разбуди  голос  спящих  лир,
ну  хотя  бы  наполовину  
встряхнись!  
от  зла  и  преступности  детских  казней
оглянись  вокруг,  оглянись!
безразличность  всего  ужасней...
равнодушие,  как  дурман,
как  речевки  на  тсн...
безобразный  на  вкус  обман
в  этом  времени  перемен..."

лира  глохнет:  ни  ми,  ни  ля
даже  строчку  шаблонных  фраз
трудно  выдавить  и  себя,
каждый  звук,  как  в  последний  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544487
дата поступления 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Хуго

моИ объятИя… раскроют твой талант… (иитимная лирика)

моИ  объятИя...
раскроют  твой  талант....
любить..
без  скромности....
ужимок  
и  стеснений...
отдавшись  чувствам...
и  моим  рукам...
прожить  в  реале
сказку  сновидений.

когда  и  мысль...
и  тело....
за  одно...
а  мы  с  тобою...
в  сладостном  сплетеньи...
откроем  мир...
непознанных  ещё...
прикосновений...
и  проникновений....

мы  погрузИмся  в  сказочный  Эдем....
где  ангелами
будут  мои  руки....

и  ты  забыв
про  скромности  удел...
творить...  
любви  и  страсти....  
будешь  звуки...

и  поддаваясь  зову  ...
ты  сама...
ко  мне  прижмёшься
с  силой  неземною...

чтобы  друг  друга  ...
осушить  до  дна...

и  насладиться  ....
сказочной  росою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339530
дата поступления 24.05.2012
дата закладки 17.12.2014


Богданочка

" моИ обьятИя…" переспів на твір автора Хуго

Оригінал:


моИ  объятИя...
раскроют  твой  талант....
любить..
без  скромности....
ужимок  
и  стеснений...
отдавшись  чувствам...
и  моим  рукам...
прожить  в  реале
сказку  сновидений.

когда  и  мысль...
и  тело....
за  одно...
а  мы  с  тобою...
в  сладостном  сплетеньи...
откроем  мир...
непознанных  ещё...
прикосновений...
и  проникновений....

мы  погрузИмся  в  сказочный  Эдем....
где  ангелами
будут  мои  руки....

и  ты  забыв
про  скромности  удел...
творить...  
любви  и  страсти....  
будешь  звуки...

и  поддаваясь  зову  ...
ты  сама...
ко  мне  прижмёшься
с  силой  неземною...

чтобы  друг  друга  ...
осушить  до  дна...

и  насладиться  ....
сказочной  росою...




Переспів:



мої  обійми...
розкриють  твій  талант...
кохати...
усім  нутром...
без  сорому...
горіти  у  руках...
віддавшись  почуттям...
переживати...
усе,  що  бачила...
в  казкових  снах...  

коли  й  думки...
і  тіло...
в  унісон...
а  ми  з  тобою...
у  солодкій  втомі...
плоди  зриваємо...
нектарних  грон...
із  почуттів...
і  відчуттів...
раніше  невідомих...

і  ми  поринемо  в  казковий  Рай...
де  янголами
будуть  мої  руки...
себе  мені  без  скромності  віддай...
любові  хочу  чути
грішні  звуки...

йдучи  на  заклик...
ти  сама...
пригОрнешся  до  мене,
як  востаннє...
ми  вип'єм  нашу  пристрасть
аж  до  дна...
сповна  сп'янівши...
від  роси  кохання...

                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544282
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Радченко

Ах, как одиноко

Ах,  как  одиноко  желтеет  окно
В  кромешной  морозной  ночи!
Ведь  так  не  должно  быть:  я  слышу  одно,
Как  сердце  безмолвно  кричит.

Я  чувствую  грусти  дыхание,  боль
Сроднилась  с  душой  навсегда.
И  прошлое  странно  своей  пустотой,
И  сгустком  живым  темнота

За  окнами  бродит  и  так,  ни  о  чём,
Бормочет  всю  ночь  напролёт.
Мы  в  памяти  ищем  кого-то,  зовём
И  верим,  что  нас  кто-то  ждёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544277
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Вячеслав Рындин

Царьград


 
[b]Высь-город  –  столица-икона,
«Царьград»  во  владеньях  Земли,
Славяно-Арийским  задором
Рулит  на  просторах  Руси…
 
Широко  шагающим  ходом,
С  размахом  крещёной  Души
Идёт  размножение  Рода                        
Четы  православной  страны…
 
Высоко  вздымающим  взором
Ведутся  молитвы  снутри…
Поётся  молебен  народом
Всевышнему  –  с  просьбой:  Спаси!!!
 
Мой  город  –  царица  Европы…
Там  –  Рюрика  сокол  в  степи
Парит  молодцом  небосвода
На  крыльях  славянской  любви…
 [/b]
16.  12.  14  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544236
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


desert rose

Будинок у озера

 Мені  здається,  що  ми  з  тобою  герої  кіно  «Будинок  у  озера»  -  
 знаходимося  в  одному  місці,  але  у  різний  час.  
 Залишаємо  одне  одному  послання  під  дощатою  підлогою,  
 цілуючи  при  цьому  листки  паперу.  
   
 І  відбитки  наших  губ  перетворюються  на  прекрасних  метеликів,  
 що  снують  туди-сюди  у  цій  сірій  будівлі  часу.  
 І  простір  здається  нічим  іншим,  як  вокзалом  чекання  потягів  із  повідомленнями  
 з  минулого-майбутнього-теперішнього  
 на  крилах  яскравих  метеликів.
   
 А  як  ти  думаєш,  що  таке  взагалі  час  для  того,  хто  чекає?  
 Мабуть,  це  важезна  петля,  що  закидає  зашморг  на  годинники.  
 Це  розмінна  монета  планет,  яка  насправді  для  них  нічого  не  варта.  
 Адже  що  значить  час  у  космічно-безкінечному  просторі?..  
   
 А  для  звичайної  людини,  чекання  –  це  біль  зіниць,  
 які  невтомно  дивляться  у  даль.  
 Це  страх  та  відчай  одинокості…  
 і  невимовно  солодкі  секунди  при  наближенні  листа.  
   
 Ось  він  у  твоїх  руках.  
   
 Він  пахне  солодким  цілунком  адресанта  та  твоїми  сльозами  стомлених  зіниць.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544213
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


НАДЕЖДА М.

Ті ж проблеми будуть вже смішні…

Немає  дна  у  глибини  страждань
отих  сердець,  що  їх  не  долюбили...  
Світлана  Моренець.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
-----------------------------------------------------------------------
Вітер  колихає  голе    гілля.
А  чи  варто  тому  сумувать,
Що  зима  й  безсонячне  довкілля?
Як  в  руках  себе  отут  тримать?

Що  розлука  -  боляче,  це  знаю.
Море  сліз  заповнюють  річки.
Але  те,  що  вже  дійшли  до  краю,
Перестаньте  пестить  ці  думки.

Ця  невдача  раз  один  карає,
Ми  ж  хворієм  нею  все  життя.
І  чомусь  про  те  ми  забуваєм,
Що  пішло  -  немає  вороття.

Не  забудьте  про  жіночу  гордість.
Голову  повище  підійміть!
Нащо  тут  показувати  слабість?
Мудрість  і  свій  розум  увімкніть...

Хай  позаздрить  той,  хто  вас  покинув.
Пожалкує,  що  зробив,сто  раз.
Тільки  не  кляніть  оту  хвилину,
Що  була  щасливою  для  вас.

Знаю,    що  нелегко,  буде  важко.
Будуть  іще  сонячними  дні.
Іншим  подаруєте  ви  ласку.
Ті  ж  проблеми  будуть  вже  смішні...

_________________________________
Дякую  Світлані  за  ідею!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544210
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Ірина Кохан

Сержантські погони

Скоро  ніч  підійме  чорні  крила,
Просом  зорі  вимережать  млу.
Знов  матуся  плаче  посивіла,
Їй  саренькій  знову  не  до  сну.

В  хустку  неба  сльози  загортає,
Очі  зводить  у  бездонну  вись.
Може  там  синочка  упізнає?
Він  між  хмарок,мабуть,забаривсь...

І  тамує  подих  безутішна,
Коли  вітер  хвірткою  скрипить,
Чи  коли  гіллям  похила  вишня
Роздирає  виболілу  мить.

Він  пішов  усміхнений  у  осінь.
Двадцять  п'ять.  Ще  майже  і  не  жив...
Як  дощила  та  холодна  просинь!
Коли  впав  журавлик  серед  нив...

Ріже  тишу  серце  передзвоном,
Тане  свічка  між  старих  долонь.
На  столі  сержантські  два  погони...
...й  безкінечність  маминих  безсонь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544268
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Ольга Ашто

Озимое

Песни  осени  –  галки  да  вороны,
Краски  осени    -  охра  да  медь  -
На  четыре  развеялись    стороны.
И  надежд    не  осталось  успеть
До  зимы,  до  морозов.  Полночные
Бьют  Куранты  -  прицельно,  в    упор.
Не  стихают    бои  /не  заочные/  -
За  «исконное-русское»    спор.
Перекраивать  взялся    Историю  
/Откромсать,  подогнать,    подлатать/  -
Император    «Всея  Территории»  -
На  соседние    зарится  –  тать.
Забытье…  Время  темное...    Ливнями,
Точно  розгами,    хлещет  нутро.
Мы  с  тобою    холодными-зимними  
Будем  жаться  друг  к  другу.    Зеро…
Пустота  выедает  холодная:  
Все  к  нулю  –  за  бортом  и  внутри.
Люди  гибнут  хорошие…  Вводная
Этой  осени  подлой…  Смотри:
Зерна  истины    Пустопорожнее
Прорастают  насквозь  –  тесно  в  ряд.
Слышишь?  «Знищити  разом  не  можна    їх!
Та  й  нас  теж!»    -  Люди  так  говорят.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537659
дата поступления 18.11.2014
дата закладки 17.12.2014


Res

Воздух

Спросите  себя,  чем  мяуканье
отличается  от  любви  -
кошачьей  походкой,  звуками,
уклончивым  «с'est  la  vie»?

Нет-нет,  не  о  том  было  сказано,
что  блаженные  да  узрят,
там  ангелы,  здесь  –  спецназовцы
и  мертвый  солдат  у  врат.

Земля  с  Марса  просто  горошина,  
спят  солдаты  лицом  в  зенит,
и  боль,  проходя  сквозь  прошлое
навылет,  всю  ночь  саднит.  

Рвёт  кожу  земли  артиллерия  
(по  живому  на  смерть  пошли),
любовь  –  это  земледелие,
любовь  –  это  от  земли.

Не  хлебом  единым,  не  зрелищем,
на  Земле  всё  одно  -  на  ней
пока  человек  не  зверь  ещё,
нет  в  мире  чужих  смертей.

И  что  уж  тут  спрашивать  -  колокол
как  всегда  звонит  по  тебе.
Любовь  –  это  значит  волоком,
любовь  –  это  на  себе.

Конечная,  но  безграничная
геометрия  у  Земли,
нам  взгляд  бы  полёта  птичьего  -
не  стали  б  её  делить.

И  сможет  любая  буфетчица
написать,  коль  бес  повелит,
историю  человечества
по  датам  могильных  плит.

У  нас  ведь  теперь  все  гражданские  
по  солдатам  считают  дни.
Любовь  хоть  и  дело  дамское,
но  смерти  оно  сродни.

И  кто-то  твердит,  обезумевши:
«Нераспятых  нету  в  раю».
Какое  же  дело  умершим,
что  были  они  в  строю?

Трещит  полотно  православное  
разорвавшихся  дней  и  дат,
и  мы  потеряли  главное  -  
так  павший  в  бою  солдат,  

как  свет,  что  прошёл  меж  лампадами
нигде  не  найдя  покой,
схватился  за  воздух,  падая,
и  держит  его  рукой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517564
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.12.2014


OlgaSydoruk

Воображение спасает от всего

После  прочтения  "ВЫДУМАННЫЙ  "  автор:  Lu57,..но  не  след  в  след...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544006


Воображение  спасает  от  всего,..растает    одиночество  в  полете  мысли,..
Фантазия  подарит  все,что  пожелаешь  для  того,..кто  ею    обладает,..и  кто  над  нею  властелин...
Весь  мир  падет  тогда  к  ногам  твоим...
И  счастлив  тот,кто  с  ней  на  ты,..не  отмахнется  никогда,..и  не  жалеет    время  помечтать  и  не  ленится  поразмыслить  ...
Мир  видят  по  другому    те,..  и  чудеса  в  том  мире  есть,..душа  там  красками  рисует  и  радугой  играет...
Летает    в  неизведанных  мирах,    увиденное  душу  восхищением      переполняет...
Греха  уныния  не  ведает  совсем,..и  ложь  святая  не  тревожит,..печалью  сердце  не  болеет  только  там,..
Где  любят  помечтать...Мечты  отнять  никто  не  смеет...
Таких  и  больше  любит  жизнь,..и  не  проходит  мимо,не  насмехается  над  ними...
Их  сам  Господь  в  макушку  пару  раз  поцеловал...
Они  все    сердцем  чувствуют  и  все  мечты  через  него  пересевают...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544208
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Lana P.

Вода камінь підмиває

Вода  камінь  підмиває  
Не  днями-  роками,
Так  життя  і  пропливає  
Поміж  валунами.
Котиться  й  не  знає  впину,
Жебонить  струмками.
Мов  вода,  до  тебе  лину
Мріями,  думками...                                  14.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544119
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Ольга Ашто

до среды

Иллюзии?    Да…  Ничего  настоящего  нет.
Надуманный  мир  из  попыток  испытывать  чувства.
Заснуть  на  орбите  одной  из  далеких  планет,
Замерзнуть,  застыть,    замереть  ….  Мимикрии  искусство  -
Прикинуться  снегом,    кристаллами  мерзлой  воды
Засыпать  дома,  полустанки,  пути  и  дороги.
Не  таять,  не  думать,  лежать-не  дышать    до  среды,
Позволить  слепить  из  себя…    И  растаять  в  итоге,
Чтоб  стечь  между  пальцев  водой  в  мировой  океан,
И  снова  –  без  мыслей,  без  слов  -    в  одиночестве  строгом.
Я  кем-то  нечаянно–глупо  зачем-то  был  зван.
На  чай  ли?  На  час  ли?  На  век?  Человеком  ли,  Богом?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544092
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014


s o v a

перфоманс входящих

вчера  опять  была  командировка,
огни,  вокзалы,  рейсы,  тишина,
и  коридор  прощаний  без  упрёков,
у  абонента  новая  волна

из  свежих  дней  и  очерков  "что  было",
в  охапке  модных  песен  и  картин,
с  характером  нордического  дива
и  шепотом  заснеженных  вершин

и  где-то  незабудковое  небо,
и  кто-то  улыбался  далеко,
и  сны  под  sms-ки  "уже  еду"...
а  впрочем,  звёзды  с  нами  высоко

касания  щеки,  такой  колючей,
у  коридора  кончились  слова,
черничный  чай.  и  летом  пахнет  будто.
тепло  с  тобой.  декабрь.  минус  два

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544089
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014


@NN@

Дороги…

Дороги,  які  обираємо  ми,
Не  завжди  бувають  наші...
...........................................................
Дороги,  якими  ти  йшла  колись,
Давно  загубилися  в  часі,
А  діл  твоїх  шальки,  то  вгору,  то  вниз,
Хитають  терезів  чаші.

І  щоб  не  робила,  куди  б  не  йшла,
Рахує  твої  Хтось  кроки.
І  добре,  якщо  ти  в  душі  несла
Любові  зерна  крізь  роки.

Повір,  бо  там,  на  останній  межі,
Хтось  гляне  в  очі  й  спитає,
-  Ти  сповнена  Духа,  чи  він  зубожів,
А  серце,  мов  вовча  зграя.

Дороги,якими  ти  йдеш  тепер,
Не  стали  для  тебе  легкими,
Та  вірує  серце  і  дух  твій  не  вмер,
І  Ангел  завжди  за  плечима.
..............................................................
Дороги,  які  обирають  тебе,
Стають  назавжди  твоїми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544088
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014


dikiy

Серый цвет

   Между  черным  и  белым  
Есть  еще  серый  цвет.
Это  что-то  несмелое,  
Что-то  ни  "да",  ни  "нет".
Но  если  сломать  ребристость  
Заезженной  простоты,
В  сером  всплывет  серебристость  -
Начало  иной  полноты.
В  нем  мир  и  покой,  и  единство  -
Единство  всего  во  всем.
И  серый  уже  не  серый,  
А  синее  на  золотом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544014
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


OlgaSydoruk

На каменной ограде…

Для  Артуры,  после  прочтения  "На  каменной  ограде  распускаются  цветы…"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543103



На  каменной  ограде  распускаются  волшебной  ночью  раз  в  году  цветы  необычайной  красоты...
И  кто  их  посадил,..когда,..зачем  -  никто  не  помнит  и  не    знает...
Цветут  они  лишь  время  темноты,..и  аромат  у  них  тоски,..им  всю  округу    опьяняет...
Но  к  ним  не  подходи...печаль  твоею  станет,..ужалит  в  сердце,..душу  ранит...
И  поливают  их  дожди,..на  лепесточках,  на  рассвете,  солнца  лучики  играют...  При  ярком  свете  сразу  исчезают...
И  пчелы  мимо  пролетают,..тот    аромат  их  так  пугает!..
В  букет  их  не  осмелится  никто  сорвать,..хотя  он  вечность  может  простоять...
Но  глаз  не  будет  радовать  и  вдохновлять...На  лепестках  и  на  судьбу  не  сможешь  погадать...
Не  греет  каменное  сердце,..не  посылает  нежный  взгляд,..не  балует  и  душу  -  никогда  не  приласкает...
И  горечь  даже  в  сказке  сладкой  не  бывает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543942
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


Олександр Ковальчук

Ніч відступає

Небо  сіріє.  Зіркову  отару
Місяць  поволі  веде  у  кошару.  
Жевріє  обрій,  стрічає  світанок  
Тоне  в  серпанку  омріяний  ранок.  
Ніч  відступає,  скінчилось  безсоння.  
Перший  промінчик  торкнувсь  підвіконня.  
Сонячний  зайчик  стрибнув  на  подушку.  
Щічку  погладив  й  шепоче  на  вушко:  
«День  подарує  відверті  зізнання  
Серце  та  душу  відкрий  для  кохання!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543921
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


doktor

С надеждой на Весну…. .

Боюсь,  сподобится  ль  Весна,  
Меня  принять  в  свои  объятья.
На  мир  примерит  ли  Луна,  
Свои  серебрянные  платья,
Увижу  ль  журавлиный  клин,  
Услышу  ль  говор  их  далёкий
И  излечу  ли  зимний  сплин,  
Войдут  ли  свежих  сил  потоки,
В  заиндевевший  организм
И  жить  захочется  ль,  до  боли.
Негативизм  в  позитивизм,  
Вдруг  обратиться  мимо  воли
И  обновлённым  я  войду,
Вершить  своё  предназначенье,
Ко  мне  не  в  чуждую  среду,  
Где  правит  мысль,  а  увлеченья,  
Как  дополнение  к  делам,
Моё  организуют  хобби,
Надеюсь  буду  тут  и  там,  
Обласкан  вдоволь  женским  лобби.........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542259
дата поступления 08.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Богданочка

Як тут бути щасливою, тату?…

Не  свари...  не  свари  мене,  тату...
Краще  випий  зі  мною  вина.
Тільки  келих,  до  самого  дна...
Бачиш,  я  тут...  бреду  по  канату.

Бачиш,  я  тут  воюю  з  собою.
Сотні  дум,  наче  вихор,  кружляють...
Такий  галас,  нестримні,  зчиняють...
Я...  чи  я...  вийду  вбитою  з  бою?

Пам'ятаєш,  ти  вчив  мене,  тату,
на  цім  світі  любити  людей...
Бо  добро  у  душі  -  привілей...
А  добру,  бачиш,  руки  відтято...

Ти  показував  небо  в  зірках,
Всі  сузір'я  на  ньому,  й  планети,
За  хвоста  я  лапала  комету,
Бо  не  знала  про  війни  і  страх...

Це  наївне  дитинство...  невинне.
Бачиш  все  у  рожевих  відтінках...
На  казкових  лишилось  сторінках...
Бо  хороше  усе  -  швидкоплинне...

Ну  куди  все  поділося,  тату?
Мені  очі  недавно  розкрило  життя...
Тату,  в  мить  зупиняється  серця  биття!
Ми  за  що  даємо  таку  плату?

Бо  людина  -  неначе  комаха  мала,
А  життя  -  це  всього  лише  мить...
Батьку,  серце  у  грудях  щемить...
Адже  мрії,  в  долонях,  шматочками  скла.

То  ж  не  рІки...то  сльози  усюди!
Їх  війна  принесла  із  собою...
Тату,  плачу  у  парі  з  вербою...
Ну  для  чого  на  цій  Землі  люди?

Хто  ми  є?..  Та  і  що  нам  під  силу?..
Мабуть,  мало  у  світі  добра...
Я  шукала  не  те,  що  знайшла...
І  цей  світ  розумію  насилу...            

Як  тут  бути  щасливою,  тату?...
Більш  не  бачу  у  небі  комету  хвостату....


                                               14.12.14.                                                                                                                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543607
дата поступления 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Валентина Ланевич

Приспані жіночі сподівання.

Там,  за  межею,  за  тією,
що  переступає  поріг
внутрішньої  чутливості,
в  середині  сутності
б’ється  гаряче  серце:
Тук-тук,  -  гомоном  в  зиму,
в  оту  невидиму  заметіль,
що  кружляє  навколо
та  викликає  потяг  до  тепла.  
А  ти  розсипаєш  іронічний  сміх,
сиплеш  ним  перед  іншими,  
мов  карамельками  духмяними
і  він  осідло  зазирає  в  душу
та  лупцює  спину  зіщулену
бравадними  словами.
Ціпенію,  роками  придавлена,
життям  не  раз  насаджена  на  палю
та  волею  провидіння
знята  з  розп’яття  гріховного,
з  материнської  утроби  вспадкованого,
щоб  нову  ношу  хрестову
покласти  на  плечі  тремтячі,
приспані  жіночі  сподівання,
котрі  їжакують  свідомість,
розпалюючи  собою  тіло,
бо  ж  кожна  жінка,  зрештою,
прагне  одного  -  бути
єдиною  і  неповторною,
пізнавши  звичайного,
чисто  жіночого  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543587
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Ірина Кохан

В засніженім саду…

Шовковим  сяйвом  стелиться  під  ноги
Чумацький  шлях.  Я  знов  до  тебе  йду.
Крізь  океани  й  зоряні  дороги,
Де  ми  одні  в  засніженім  саду.

Де  червоніють  кетяги  калини
І  місяць  німбом  вилитий  вгорі.
Де  похололи  юності  стежини,
Де  жовтоокі  плачуть  ліхтарі.

Вже  засніжило  скроні.  Відболіло...
Вуста  гарячі  стали  вже  німі.
Не  розлюбили...Небо  сполотніло,
Не  дочекавшись  нашої  зорі.

І  знову  сяйво  стелиться  під  ноги,
У  юність  знов  до  тебе  я  іду.
Щоб  віднайти  загублені  дороги,
Якими  йшли  в  засніженім  саду...

13.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543561
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


OlgaSydoruk

И в фаворе лишь те, кто видит цель…

После  прочтения
"Плани.  Правила.  Розміреність"    автор:  С.І.М.ка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543080



Жизнь  часто  нарушает  наши  планы,а  правила  ее  мы  рушим  сами,..
Размеренность  тогда  совсем  на  заднем  плане...
И  в  фаворе  лишь  те,кто  видит  цель...
Те  все  спешат  успеть,..схватить  за  бороду  успех,..за  хвост  удачу...
Не  дать  ей  ускользнуть  и    не  попасть  впросак,..и  не  смотреть  на  сдачу...
На  старте  не  ударить  в  грязь  лицом  и  не  пропасть  за  просто  так,..не  потерять  и  совесть,и  душу  не  продать...
Когда  есть  цель  -спокойствия  ни  днем,  ни  ночью  не  видать...
На  кон  поставлена  награда  из  наград  -  успех,...удача  вовсе  и  не  грех...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543550
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


OlgaSydoruk

И нет на них налета от греха…

Сильнее  нежности  и  ласки  нет  в  этом  мире  ничего,..
И  наяву,и  в  снах  та  парочка  повыше  рангом  даже  страсти...
И  нет  на  них  налета  от  греха...
Снимают  боль    и  лечат  сердца  раны  без  огласки,..и  нескончаем  их  родник,его  теплом  живет  душа...
И  чудеса  творят,..хоть  волшебства  в  них  нет  ни  капли,..по  своей  сути  они  сами  волшебство...
И  каждый  может  нежность  из  души  своей  излить  безбрежно,..расщедриться  на  ласку...
И  самый  черствый  сможет    удивить...
Но  благодарность  вы  за  них  не  ждите,..и  не  надейтесь    получить...
И  у  кого    еще  алтарь  души  свободен  -  тот  может  нежность,ласку    для  поклонения  на  вечность  положить,..
Чтобы  про  них  не  забывать,..в  молитве  помнить...
И  как  награду    счастье,..на  сдачу  радость  получать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543548
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Олекса Удайко

СНІЖНІСТЬ

 
                                                       [i]Колір  змінила  на  зиму  земля
                                                       Враз  Снігова  королева…
                                                                                                             [b]  Віталій  Назарук      [/b]
                                                       
                                                       Танок  цей  сріблястий  Кружляє…  -  
                                                       Спинися  -  молю!…  
                                                       Цілункам  холодним  твоїм  
                                                       я  коритися  мушу…
                                                                                                                               [b]  Гостя[/b]

[b]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися  ,  молю  я,  стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  що  в  серці  жевріє…

Сріблястість    довкола  усе  холодить
та  віти  квітчає  у    бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль…  не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить  холодна  зима,
чуття  мої    вкутує  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі,  мабуть,  вже  нема:
неволить  в  полон  мене  Сніжність…

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  губи…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже  доводить  до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,  не  тільки,  не  лише…

О,    де  вже  той  холод  –  лиш  поклику  гук:  
пірнаю  срібляно  під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув  знеможений  сук,
і  впав  отрухлявлений  стовбур!

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!..
І  гріє…  гріхом  грішні  душі.

О,  Боже,  спини  оту  срібність    на  мить,
життя  ж  бо  ми  любимо  дуже![/b]
[/i]
12.12.  2014

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543478
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Потусторонний

Похоронка.

Письмо  в  руках  чуть  тронуло  дыханье,
согретое  слабеющим  огнём.
Упавшая  слеза  воспоминанья,
прижавшись  к  строчкам,  плакала  о  нём.

Здесь  каждой  запятой  и  каждой  точке,
она  молилась  :  Родненький,  вернись!
Разводы  малевали  на  листочке
такую  же  бессмысленную  жизнь.

Убитую,  терзаемую    прошлым.
Над  комьями  кладбищенской  земли
невыносимо    думать  о  хорошем,
которое,  увы,    не  сберегли.

Вернись!  Как  справедливая  награда.
Вернись!  Как  возвращается  рассвет.
Шептала  на  коленях  мать  солдата,
не  веря,  что  сыночка    больше  нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543430
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Lu57

В НОВОГОДНЮЮ НОЧЬ


Ожидай,  я  к  ногам  твоим  вдруг,    упаду,
В  Новогоднюю  ночь  мишурою  блестящей…
Ослеплю,  увлеку  волшебством,  заведу…
Ты  узнаешь  меня,  наконец,  настоящей…

Я  смеяться  тебя  от  души  научу,
В  Новогоднюю  ночь,  рассыпая  смешинки…
В  дверь  твою,  ровно  в  полночь,  жди,  я  постучусь,
Белоснежной,  нарядной  воздушной  снежинкой…

Я  игристым  шампанским  в  фужеры  прольюсь
В  Новогоднюю  ночь…  праздничным  фейерверком,
Разноцветными  звездами  в  небе  взорвусь…
И  застыну  узором,  изысканным,  редким…

Когда  жаркое  пламя  целует  свечу,
В  Новогоднюю  ночь  твою  душу  согрею…
Обниму  и  с  тобой  к  облакам  улечу…
И  забыть  эту  ночь  ты  уже  не  сумеешь…
10.12.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543388
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Кадет

Злободневки

На  помойку  меч  и  латы,  -
Задружили  с  Кубой  Штаты…

*****  

Отлюстрирова́нные  невежды
За  навар  грызутся  у  котла…
Словно  сор  народные  надежды
Выметает  «новая  метла»…

*****

Ах,  какие  у  тебя  гаджеты!
...ну  и  гад  же  ты!

*****

Сегодня  чуть  не  каждый  славы  жаждет,
А  совесть  не  найдёт  в  душе  приют…
А  от  того,  какой  у  тебя  гаджет,
Зависит  -  вознесут,  иль  заплюют…

*****

Умею  обращаться  с  автоматом
И  крепким  словом  врезать  от  души…
Но,  боже  мой,  каким  ужасным  матом
Общаются  сегодня  малыши…

*****

Коль  не  умеешь  виртуозно  врать,
Политиком  тебе,  увы,  не  стать…

*****

Мы  в  детстве  робко  резали  лягушек,
Наивно  расширяя  кругозор…
Теперь  забыли  вкус  печных  ватрушек,
Но  правду-матку  режем  до  сих  пор…


декабрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543325
дата поступления 12.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Lana P.

Глибиною очей…

Глибиною  очей  Ви  мене  освіжили,
Розгорілась  іскра  від  кресала,
В  моїм  серці  вогнем  запалала,
Підігрілася  кров,  що  пульсує  у  жилах..

Глибиною  очей  Ви  мене  просвітили
І  проникли  рентгеном  крізь  груди
У  єство-  полонили  усюди,
Додали  мені  мужності,  ніжності,  сили.

Глибиною  очей  Ви  заглянули  в  душу,
В  ній  розкидали  світле  проміння,
І  настало  раптове  прозріння...
Погляд  Ваш  придержу,  навіть  в  думці  не  зрушу!        7.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543282
дата поступления 12.12.2014
дата закладки 12.12.2014


Lu57

Я ЗНАЮ, СОГРЕШИЛА…

Я  знаю,  согрешила…  не  вини,
И  душу  не  отдай  на  поруганье…
Наказана  ошибками…  они  –  
Мое  смиренье  и  мое  страданье…

Я  знаю,  согрешила,  не  бери
Грех  на  душу,  и  гнев  свой  усмиряя,
Но      прошлое…  огнем  пускай  горит,
Обиды  все  из  сердца  выдворяя…

Я  знаю,  согрешила,  не  забудь,
Простить  меня,  ведь  ты  великодушен…
Но  почему,  так  снова  ноет  грудь?..
Ты  мне  уже  как  будто  и  не  нужен…

Я  знаю,  согрешила…  дай  уйти…
Мои  следы  снегами  засыпает…
Не  дай  мне  без  тебя  с  ума  сойти…
Бездомно  сердце,  а    душа  босая…
11.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543238
дата поступления 12.12.2014
дата закладки 12.12.2014


Радченко

Давай притворимся

Давай  притворимся  чужими,  
Когда  нам  вдруг  выпадет  встреча.
Немыми,  слепыми,глухими...
Быть  может,  нам  будет  так  легче?
И  память,  и  сердце,  быть  может,
Сумеют  найти  в  себе  силы
К  себе  быть  немножечко  строже...
Но,  что  же  так  больно,  мой  милый?!
Любви  нашей,  памяти  больно,
Как  лезвием,  вдруг,  по-живому
С  размаху,  с  досадой,  невольно,
Как-будто  нельзя  по-другому.
Давай  притворимся.  Не  веришь,
Что  я  научусь  притворяться?
И,  если  меня  вдруг  ты  встретишь,
Глазами  не  смей  улыбаться.
Так  трудно  глазам  не  ответить,
Так  трудно  и  больно,  любимый.
Давай  притворимся,  как  дети,
Играя  в  игру  "Стать  чужими".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543127
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 12.12.2014


Олекса Удайко

Полиновий рай (муз. Віктора Оха)

                   Море...  Гра  прибою,
                   Полинових  трав  …
                   Там,  де  ми  з  тобою,  –
                   Сяєво  заграв…
                   Літо,  щедре  літо,
                   Це  ж  твої  плоди!..
                   В  душу  клично  світиш:
                   «Йди  до  мене,  йди!»

                           Приспів:

                           Полинове  поле...
                           Ой,  духмяне  поле!  -    
                           Полиновий  рай.
                           Полинове  поле,  
                           Життєдайне  поле,
                           Дай  росиці,  дай!

                   В  небі  –  сині  хвилі,
                   Плескіт  літніх  гроз,
                   Недосяжні  милі
                   Полинових  рос…
                   А  в  душі  –  трембіти:
                   «Грай,    гуцулко,  грай  –
                   В  серце  звабно  мітить
                   Полиновий  рай!»

                           Приспів.

                   Відпалають  грози,
                   Стихне  водограй,
                   Спадуть  ранні  роси  –  
                   Полиновий  рай…
                   Та  в  пам’яті  герцем
                   Зринуть  полини  –  
                   Там,  де  твоє  серце  
                   Рай  цей  полонив.

                           Приспів.

                   10.07.2013,  Крим,  
                   Лебедині  острови

                                             Пісня  подається  вдруге  у  зв'язку  з  тим,
                                             що  двома  авторами  створено  два  різні
                                             варіанти  музики.  Тексти  та  назва  пісні  
                                             також  різняться  між  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460200
дата поступления 13.11.2013
дата закладки 11.12.2014


V. Zolin

Предновогоднее

домик  из  пепла  
бурого  пепла  

я  в  нём  живу  
на  окраине  ветра  

туча  за  тучей  
лыбит  в  окошко  

ржавым  мечом  
отрубили  мне  бошку  

будние  будни  
совести  скрипы  

снова  корабль  
налетел  мой  на  рифы  

вижу  –  не  вижу  
верю  –  не  верю  

финиш  судьбы  
за  незапертой  дверью  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543091
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


АЛІК

ТЕРМИНАТОР

Я  пока  не  супер  стар,
не  подвластно  время,
и  легко  держу  удар  
в  челюсти  и  темя.

Не  побьёт  меня  маразм,
если  ломик  даже,
попаду  не  в  бровь,  а  в  глаз,
никогда  не  мажу.

Заряжаюсь  от  друзей,
от  врагов...  тем  боле!!!
Батальон  мой  Моисей
водит  в  чистом  поле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543067
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


OlgaSydoruk

И все от кутюрье Зимы. .

А  город  поутру  проснулся  и  сам  себя  он  не  узнал...
Снег  падал  ночь,кружился  и  землю  белым  одеялом    укрывал...
Разлапистые  ветки  ели  в  парке  в  поклоне  опустились  до  земли...
А  на  верхушках  -  белоснежные  береты,шапки...И  все  от    кутюрье  -  Зимы...
Скрипели  и  стонали    старые  качели    от    навалившей  тяжести  из  снега,от  зимней  стужи  и  тоски...
Прохожий  не  спешил,шел  осторожно,..еле  -еле,..а  больше  в  парке  было  ни  души...
Творец  был  в  добром  духе  с  ночи,..и  щедрой  горстью  сыпал  первый  снег...
К  обеду  он  устал  немножко,..снежинки  тоже,..  и  вяло  станцевали  менуэт...
И  полонез  у  них  не  получился,и  пассакалья,..не  удался  на  первый  выход  в  свет  и  вальс...
Лишь  хоровод    без  устали  кружился,..и  любовался  с  окон  им  народ...
И  только  к  вечеру  сердитый  ветер  появился  и    тучку  снежную  унес  в  поля,за  лес...
Заснул  и  город,..  ночью  снился  снег  детишкам,..и  ангелочков  слышен  был  хрустальный  перезвон...
И  был    во  сне  тот  первый  снег  такой  пушистый  ,..на  солнце  он  сверкал  ...
И  таял  на  губах,ресницах,..своей  холодной  нежностью  для  сердца  радость  обещал...
Прохожим  он  дарил  улыбку...И  вырос    первый  снеговик,и  крепость  для  игры...
Довольны  были  и  девчонки,и  мальчишки...Зима  пришла,..  и  выпал  первый  снег...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543056
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


inki

часы

Если  тебе  вечно  не  хватает  времени,
значит,  ты  часы

из  правил  последних  времен


Гениального  человека  можно  любить  только  гениально.Поэтому,  она  не
искала  с  ним  встреч  в  обыденном  мире.  Он  для  свершенного,  а  ей  как  
ни  плакалось  иногда  колючими  ночами,  хотелось  чего  то  необычного.

В  застенках  реальности  всегда  упираешься  коленками  до  обморочных
синяков,  если  нет  метлы  мысли  о  встрече  на  каком  нибудь
последнем  поезде  желаний.  Потому  что  все  трамваи  уже  давно  стали  кораблями.

Каждое  утро  оно  просыпалась  с  молитвой  одинокого  волка,  находящего
в  солидате  не  отороченность  пустоты  на  эмоции  сути,  а  повод  вгрызаться  в  асфальт,
позволяя  ростками  нежных  минут  выходить  на  свет  без  потерь  и  страха,  что  по  ним
проведут  танк  на  веревочке.

Молитва  состояла  из  пяти  данов.  Которые  когда  то  были  просто  словами,  пока  в  них  не
вплавился  воск  любви  и  вереск  поздней  осени,  когда  облетевшие  листья  уносят  на  покой  под
белый  балдахин  зимы  новую  добычу  неслучившегося  в  сезон  хамсина.

Я  в  этом  городе  одна...

Матюгальник  телевизора  молчал  уже  десятый  год.  Новости  на  выбор  выдавались  по  первому  требованию.
Любой  президент  мог  стать  на  соседской  кухне  посудомойкой,  памятуя  великого  Ленина  о  кухарках.
Тихая  месть  обладателей  алюминиевых  кастрюль  за  кромки  покусанных  губ  на  ветру,  складыва
лась  в  банку  из  под  вечно  паленого  Нескафе,  которое  она  прожигала  прогой  вроде  фотошопа,
скачанной  на  халявнике  Яндекса.

Время  уходит  не  в  седину,  время  уходит  в  звезды,  подумала  она  и  отправила  в  бегущую
строку  объявление  в  раздел  "Аренда".

"обменяю  уставшую  религию  на  совесть.С  доплатой.  Плохо  рифмованными  стихами.  Торг,  ну  как  всегда.
Уместен.  Да  и  тортик  ,  тоже.:-)"

Финальный  смайл,  отраженный  от  одиннадцатой  запятой  первой  страницы  романа,  всегда  немного  напоминал
последнее  письмо.  Последнее  до  начала  новой  Эры.
Там  было  что  то  про  улыбку  кривой  Луны  и  маленькая  картинка.  Улыбка  не  стала  романом.  
Улыбка  стала  судьбой.

Сколько  раз  ты  можешь  упасть,  что  бы  не  свернуть  с  дороги,  по  которой  никто  никогда  не  
ходил.

Принтер  YE3D,  появившийся  на  свет  от  внебрачной  связи  седьмой  ОС  "Doors@"и  банкомата,
по  четвергам  печатал  только  монетки,  напоминавшие  серебро  изворотливой  чешуи  форели.
Она  завела  это  правило  в  память  о  теплом  детстве,  юркающем  среди  рыбных  дней  советского
союза.  Когда  он  приходил  по  четвергам  и  всех  кормил  рыбой.  Без  всяких  заповедей  и  нагорий,
в  столовках  общепита  ,  где  в  нагрузку  к  фосфору,  можно  было  получить  пару  взглядов  одинокой
буфетчицы  с  маленьким  сынишкой  на  пятидневке,и  расслабиться  на  собственные  неудачи.
Когда  она  вертела  кристалл  слева  на  юг,  время  убегало  назад.  За  день  можно  было  отмотать
у  сознания  несколько  лет.  Но  никто  не  был  ей  настолько  близок,  чтобы  заметить  разительные
перемены  в  ее  лице  и  даже  манере  говорить.

Именно  в  эти  рыбные  четверги  лихорадило  финансовое  чудовище  Нового  Света,  тень  от  которого,
покрыло  уже  почти  треть  воды.
"
Она  не  догадывалась,  что  эти  лихорадки  были  плановыми  работами  последнего  "Ни".  Так  она  
называла  людей  ,  которых  никто,  никогда,  нигде  не  встречал  и  не  видел.
Встреченные  были  неинтересны  обреченностью  трехмерного  пространства  и  решенным  уравнением
Шредингера.
Ученые,  мучившие  кота  веками,вместе  с  остатками  науки  или  псевдонауки,  если  правильно
на  это  посмотреть,никогда  бы  не  догадались  до  простой  мудрости  Алисы  из  вечной  страны  чудес.
Которая  определяла  свое  я  только  по  признаку  сердечной  суры,  принимающей  то,  что  нравится.
Сегодня  я  буду  тем,  что  мне  нравится  больше  всего.
Ни  один  ученый,  не  догадался  погладить  измученного  иглами  миллионов  сознаний  кота.Она  сделала
это,  и  своровала  у  него  навсегда  чеширскую  улыбку.  И  подарила  в  осеннем  письме  Кэроллу.  Чтобы  оставить
ее  вечной.

В  стакане  утреннего  молока  плавала  Луна.  Если  ее  выпить,  помешивая  время  по  часовой  стрелке,
можно  снизить  уровень  моря  до  трех  прошедших  дней.  Коллективные  игры  с  минутами  всегда
начинались  с  острого  желания  поменять  мир  вместе  с  новостями.  Или  по  очереди.  Утром  мир,  вечером,  новости.

С  осеннённого  первыми  заморозками  тополя,  ставшего  за  ночь  лимонным,  упал  доллар.
Прямо  ей  в  ноги.  Орел  выпорхнул  и  уронил  тринадцать  стрел.  Они  легли  зигзагом,  напоминающим
кардиограмму  неврастеника.  Опять  их  бог  напился,  подумала  она  и  подняла  бумажку.
Сквозная  дыра,  оставшаяся  от  орла  ,  просвечивала  настоящий  ситец  неба.  Цвета  глаз  годовалого
ребенка,  впервые  сумевшего  пойти.  Такое  небо  бывает  только  в  России,  подумала  она,  потому  что  там,
листьям  раньше  радовались  больше  чем  бумаге.  Раньше.  В  этом  раньше  она  каждый  день  строила
новые  домики,  наивно  пробуя  изменить  цвет  заката,  чтобы  Маленький  принц  однажды  все  таки  
вернулся.  Стульчик  для  него  она  всегда  держала  в  прихожей.  

Иногда  она  писала  на  стекле  письма  последнему  Ни.  Фломастерами  или  пудрой,  помадой  или  
витражными  красками.  И  всегда  это  было  только  одно  слово.

Она  вывела  на  запотевшем  стекле  Да.Потом  слева  добавила  знак  компанейской  консолидации  К  и  о
вверху,а  в  середине  нарисовала  палочку,  с  которой  ходят  инвалиды.  Ручка  у  которой  только  
с  одной  стороны  параллелила  горизонт.  
Потом  она  покрутила  часики  на  руках,  сначала  стрелки,  потом  завод.  И  не  поставила  знак  вопроса.

Потому  что  есть  вопросы,  которые  задаются  не  для  ответов.  А  для  встреч.И  тихой  мысли.
Я  все  равно  рядом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453909
дата поступления 11.10.2013
дата закладки 11.12.2014


Lu57

ГДЕ ГРАНЬ?

Где  грань,  воображения  и  сна?
Придумывая,  в  отблесках  сознанья,
Границы  мира  –  лиш  формат  окна…
В  них  не  найти  секреты  мирозданья…

Где  грань,  необходимость  и  каприз?
Быть  может,избалованности  вехи,
Или  души  растерзанной  абрис,
И  безнадега?..  тут  уж  не  до  смеха…

Где  грань,  сердец  страдания  и  боль?
Мучение  выматывает…    гложет…
Но,  поминутно,  в  раны  –  только  соль…
И  кто    услышит?  Да  и  кто  поможет?..

Где  грань,  между  мгновеньем,  там  и  здесь?
Когда  решаемое  не  решаем…
Того,  что  было  –  нет,  а  может…  есть?..
Вновь  начинаем,  или  завершаем?
Где  грань?..
10.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543038
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


НАДЕЖДА М.

Праздники зимы…

Радость  теплится  в  сердце:
Все  мы  ждем  Рождество,
Что,  как  нежное  скерцо,
Принесет    волшебство.

Снежный,  светлый,  морозный
День,  как  чистый  листок.
Как  танцор  виртуозный
Снег  кружит  ветерок.

Праздник  дарит  улыбки,
Встречи  верных  друзей.
Всем  прощаем  ошибки:
Добротою    сильней.

Как  морозная  свежесть
Мысль  о  счастье  в  душе.
И  о  мире,  как  прежде,
Наяву,  не  во  сне.

Конфетти  и  игрушки,
Детский  радостный  смех.
Огоньки  и  хлопушки
Пусть  порадуют  всех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543020
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Lana P.

На морі життя…

Я  знову  на  морі.    Цілуюся  з  вітром-
На  вушко  шепоче  найкращі  слова,
Такі,  що  аж  кругом  іде  голова...
То  враз  замовкає,  то  крутиться  вихром.

Обласкує  плечі,  запрошує  чемно
На  яхту  кохання  з  просторих  галер,
Неначе  галантний,  палкий  кавалер,
Розгойдує  вечір  натхненно,  приємно.

Насичені  бризом,  мандруємо  разом.
За  обрій  пірнають  пливучі  хмарки,
Освітлюють  шлях  нам  яскраві  зірки
У  подорож  довгу,  з  серцевим  наказом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542711
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Сергій Ранковий

**** Ненаглядная моя **** (песня)

Пусть  тревожны  наши  дни
И  порой  опасные,
Но  устал  я  без  любви
Дни  встречать  ненастные.

Мне  бы  стоит  попросить
У  любви  прощения,
Что  так  долго  я  бродил
В  сумраке  прозрения.

[color="#0022ff"]Припев:
Ненаглядная  моя,
Ласковая,  нежная,
Где  ты  солнышко  мое
Светло,  безгрешное.

Где  ты  радость  моих  дней,
Верная  соратница,
Мне  б  обнять  тебя  скорей,
Жизни  моей  странница.[/color]

Пусть  холодная  зима
Сердце  мне  тревожила,
Но  душа  моя  всегда
Летний  лучик  помнила.

Мне  б  колено  преклонить
Пред  тобою,  ясная,
И  любовь  твою  испить
Звездочка  прекрасная.

[color="#0022ff"]Припев:[/color]

Пусть  не  легок  путь  домой
И  судьба  с  изъянами,
Но  вернусь  я  в  летний  зной
Облаками  пьяными.

Мне  бы  только  знать  одно
От  тебя,  родимая,
Сохранила  ли  любовь
Наша  вишня  зимняя.

[color="#0022ff"]Припев:[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542750
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Радченко

І здалося, що зима

Легковажний  перший  сніг
Не  затримався  надовго:
Вдень  прийшов,  вночі  утік  -
Мокру  залишив  дорогу,
Темні  плями  на  дахах
І  мереживо  проталин,
Сонце  в  синіх  небесах  -
Кольори  весни  заграли.
І  здалося,  що  зима
Помінялася  місцями
Із  весною  й  не  прийшла,
Заблукала  десь  лісами.
Вітер  зимоньку  шукав,
Щоб  вказати  їй  дорогу.
Ось  і  знову  сніг  упав  -
Віриться,  що  це  надовго.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542907
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Вячеслав Рындин

Последний фраер

[b]Я  приду  к  тебе  мёрзлым  тип-фраером,
Кристаллическим  вип-бобылём
Остужу  «домостенные»  камеры,
Охлажу  «серостальный»  бетон…
 
Овладев  битермической  крепостью,
Водружу  победителя  флаг
Над  усердно  чернеющей  серостью…
…иже  сделаю  к  выходу  шаг…
 
Я  лечу  –  по  искрящей  поверхности
В    трубогибо-астральный  проём…
Дымоход,  как  гарант  достоверности,
Шебаршит  уходящим  огнём…[/b]
 
10.  12.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542768
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 10.12.2014


АЛІК

ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ

В  день  святого  Миколая,
хай  Душа  твоя  співая
рідну  пісню  солов"їну,
за  єдину  Україну,
де  у  злагоді  і  мирі,
українці  живуть  щирі,
і  добробут  в  їхній  хаті
не  крадуть  сусіди  кляті.
Хлопці  завжди  насторожі,
де  є  подумки  ворожі.
Зграю  нищили  огидну
за  батьківську  землю  рідну.
Та  навчались  на  відмінно,
і  раділа  Украіна
за  доньок    і  за  синів,
що  долають  ворогів!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542832
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 10.12.2014


Ірина Кохан

Коханка……

Кольорові  будинки  і  скельця  надламаних  мрій,
Недопитою  кавою  рясно  зволожені  ранки.
Засинає  надія  в  холодній  долоні  твоїй,
Коли  йдеш  манівцями  додому  від  Музи-коханки.

А  вона  жартівливо  щоразу  сміється  услід,
Мов  крізь  пальці  пісок,розтікається  ніч  невагома.
Знову  тиша  глуха,замість  чаю-розпечений  лід,
Між  порожніх  вокзалів-забутої  слави  оскома.

В  павутинному  светрі  пилюкою  диха  рояль.
Навпіл  серце  від  болю,його  вже  нічим  не  зцілити.
Знов  підеш  до  коханки,та  їй  тебе  зовсім  не  жаль,
Її  тіла    жадає  злий  геній,навмисно  дволикий.

Манускрипти  дописані,ноти  загублені.Дощ.
Кольорові  будинки  вже  блимають  сірістю  вікон.
Полохливо  біжать  твої  мрії  по  вигинах  площ,
Ти  її  полоненим  лишишся  назавжди....навіки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526101
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 10.12.2014


Ірина Кохан

Вже з мандаринним присмаком сузір’я…

З-за  хмарки  зиркнув  місяця  ріжок,
Вже  з  мандаринним  присмаком  сузір’я.
І  щедро  ллється  срібло  в  келишок,
Святковий  настрій  мчить  до  нас  з  узгір’я!

Перлинні  хмари  помахами  вій
Прядуть  ялинкам  сукні-пелерини.
І,мов  у  рясі  ніжно-золотій,
Блищать  морозно  втоптані  стежини.

На  арфі  ночі  янголи  вгорі
Перебирають  струни  променисті.
І  розсипають  з  неба  янтарі,
Дзвенять  в  душі  дитинства  миті  чисті!


28.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542674
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 10.12.2014


НАДЕЖДА М.

Живи любов…

Скрипить  приємно  під  ногами  морозець.
Сніжинки  пролітають  тихо  -  тихо.
І  лине  музика  закоханих  сердець.
Живи  любов...  Не  умирай,  а  дихай.

А  вітер  хай  розносить  світу  ці  дива.
Як  ніжно  цей  мотив  тремтить  в  повітрі.
Як  музика  тендітна  скрипаля.
Відтінки    неймовірні  у  палітрі.

І  той,  хто  любить,  здатен  це  відчути,
Бо  музика  таких  сердець    у  всіх    одна.
І  навіть,  хто  в  любові  був  забутий,
Торкнеться    до  душі  оця  струна.

Примусить  просльозитись  чуйне  серце.
Ці  сльози  не  безсилля  буде  знак.
Це  просто  розхвилює  тонке  скерцо,
Не  маючих  в  душі  черствих  ознак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542528
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


OlgaSydoruk

Под Новый год подарки ждет и маленький, и взрослый…

Под  Новый  год  подарки  ждет  и  маленький,и  взрослый,здоровый  и  больной,счастливый  и  не  очень,..
Домашний  хитрый  кот  и  голосистая  дворняга,..тихоня  домовой...
Скупым  не  слыл  тот  Дед  Мороз  ни  в  прошлый,позапрошлый  год...
А  в  этот  превзошел  себя,..еще  смекалку  проявил...Подарки  разложил  под  елочку  с  мешка  и  с  облегчением  вздохнул...
Он  выбился  совсем  из  сил...Их  еле  -еле  дотащил,..тянул,на  санках  вез,..и  где  то  нес  наперевес...
А  как  он  счастлив  был,..когда  увидел  радость  тысяч  глаз,..что  всем  он  угодил!..
Обрадовались  детки  шоколадкам,карамелькам,..сосульки  сладкие,прозрачные  -те  вызвали  восторг!..
Кристаллам  звонкого  речного  льда  со  вкусом  яблока  ,клубники  и  малины,..и  кофе  со  сгущенным  молоком,..
За  мандаринами  в  мешке  не  видно  было  дна!..
Для  взрослых  долго  выбирал:чтоб  смысл  подарок  нес,..и  нужен  был,приятен,..и  радость    целый  год  дарил,..
Чтоб  нЕ  был    секонд  -хенд  из  чьих  то  снов...
В  мешке  лежало  счастье  на  самом    -  самом  дне:  таланты  и  успех,..удача  и  здоровье,..
И  чудные  мгновения,..средь  них  и  вдохновение,..для  каждого  свое...
А  для  кота  принес  он  мягенький  пушок...
И  корм  любимый    -  с  рыбкой  вкусной(большой  -большой  мешок  на  целый  длинный  год)...
А  для  дворняги  голосистой  в  подарок  -  поводок,на  нем  и  адрес  написал,..придумал  имя  сам...
И  титул  у  нее  теперь  другой  -  хозяйский  пес...И  будет  предан  в  благодарность  он,..недаром  косточку  глодать,..
С  детишками  играть,..  не  лаять  сдуру    и  не  выть,..  по  делу  гавкать,..охранять...
Подушечка  пуховая(конечно  из  снежка)зефиром  пахла  нежно,..для  малыша  -домовичка...
Чтоб  сладко  ночью  спал,не  прятал  ничего  и  ставней  не  стучал  в  окно,..и  сказкой  страшной  не  пугал...
И  гребешочек  костяной,чтоб  волосы  ему  чесать,как  струны  пальцами  перебирать  и  ублажать...
И  барабанчик,..чтоб    ритм  весной  держать  дождю,..чтоб  было  слышно  по  ночам,
Как  почки  лопают    у    вишен  и  у  слив  в  саду...
И  не  забыл  и  снег,и  лед,..мороз,чтоб  нос  щипал...И  про  снежинок  не  забыл  -им  хороводы,вальсы  приберег...
Какой  же  Новый  год  без  них!..Без  смеха,радости,игры!..
Нет  места  в  этот  праздник  ни  для  грусти,..нет  места  для  обиды,  для  тоски!..
Их  забывают  и  прощают...Здоровья  ,счастья  всем  желают!..
Родным  и  близким,и  знакомым,..прохожим,..вовсе  незнакомым...
И  с  чистого  листа  по  новой  жить  все  начинают!..Начну  и  я!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542555
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Богданочка

Райдужні вогні

В  передчутті  святкової  забави
Я  хутко  мчу  додому  по  снігу.
Покинувши  усі  рутинні  справи,
Наспівую  щедрівки  на  бігу.

Перина  з  діамантів  під  ногами,
І  тисячі  світил  -  у  небесах...
Довкола  снігові  стоять  вігвами,
і  в'ється  серпантином  шлях.

У  вікна  зазираю,  мов  малеча,
що  цілий  рік  чекає  Коляду.
Ну  що  мені  колюча  холоднеча?
Я  з  нею  в  товаристві  йду!

Ну  що  мені  той  вітер  і  сніжинки,
Котрі  летять  у  вічі  зусібіч?
В  повітрі  пахне  хвоєю  ялинки,
А  незабаром  Новорічна  Ніч!

Гірлянди,  подарунки,  феєрверки,
І  райдужні  стрічки  усюди!
Яскраві  кульки,  лампочки,  цукерки...
В  очікуванні  дива  люди!

Ба  може  й  я  зустріну  на  шляху
Снігурку  й  Дідуся  Мороза?
Так  он  він!..  На  сусідському  даху!
А  олені  йому  пильнують  воза.

А  там  пакунки,  іграшки,  листи...
Там  солодощі  і  прикраси...
Лиш  у  дитинство  не  спалім  мости!
Душа  в  нас  непідвладна  часу!

По  кризі  фігуристкою  катаюсь,
Кружляю...  Хоч  без  ковзанів.
До  перехожих  радісно  всміхаюсь,
Поміж  чарівних  райдужних  вогнів...

                                                                   8.12.14.
                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542517
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


s o v a

невсеравно

когда  врывалась  тишина
и  ночь  терялась  в  нотном  сплине
казался  необъятным  взмах
того,  кого  зовут  павлиньим

мы  в  траектории  из  слов
так  смело  разучили  табы
сбивая  колкости  шипов
вприпрыжку  новым  снегопадам

и  растворяясь  в  облаках
под  росчерк  музыки  и  стали
встречались  в  новых  городах
где  перламутровые  дали

и  только  незаметный  вдох
и  мы  опять  едва  знакомы
и  ночь  пила  горячий  грог
и  сны  не  встретили  нас  дома

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542422
дата поступления 08.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Вячеслав Рындин

У порога зимы

[i]
Мушка  дышала  дыханьем  вздыхающим…
Ручки  сложила  в  лохматую  грудь.
Глазки  накрыла  пыльцой  присыпающей.
Рядом  храпел  отдыхающий  друг…
*
Душки  небесные  белыми  хлопьями,
Видом  не  видано  –  в  мёрзлую  падь
Падают  колкие,  сыплются  ломкие,
Слыхом  не  слыхано  –  могут  сплясать…
*
Плюшки  зернистые  с  жареным  бортиком
Смак  прикупили  в  печных  жерновах
И,  затаившись  под  сказочным  сортиком,
Дух  испустили  в  приличных  домах…
*
Мушка  вздыхает  напруженным  носиком…
Руки  порвали    проталинный  плед.
Глазоньки  мечутся  в  связности  с  ротиком,
Жадно  кусая  «подградусный»  бред…[/i]
 
14.  11.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536815
дата поступления 14.11.2014
дата закладки 08.12.2014


Кадет

Хатор

Рисовал  озорные  цветочки,
Лунный  профиль  и  Землю  анфас…
На  весьма  неуклюжие  строчки
Разбазарил  словарный  запас…

Не  терзают  немые  укоры
И  не  режут  губу  удила,
В  погребальную  свиту  Хаторы
Не  торопят  земные  дела…

Не  рождается  истина  в  спорах
И  я  этому  искренне  рад…
По  старинке  держу  сухим  порох
И  во  многом  другом  ретроград…

Нынче  в  моде  иные  картинки,
Но  надеюсь  увидеть  не  раз,
Как  в  морозово-розовой  дымке
Зажигается  солнечный  глаз…

декабрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542253
дата поступления 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014


Lu57

ВЗРОСЛЕНИЕ

После  прочтения  "Мысль.  Дело.  Образ  дела."  Samar  Obrin.
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541725                                          

Робкий  лепет…и  в  пьяном  угаре:
«Я  желал…  она  нет…  и  вот?..»
Ной  искал,  каждой  твари  –  по  паре…
Безбилетных  собрав  на  борт…

Он  желал,  но  заведомо  битву,
Проиграв,  и  не  начав  игру…
Повторял  про  себя,  как  молитву:
«Соберу…  из  ребра…к  ребру…»

Ной  спасал…  и  они  так  хотели,
Быть  однажды…  вместе,  не  врозь…
Только  души  свои  проглядели,
Что-то,  видно,  в  них  не  срослось…

Преломить  хлеб  –  святое  ведь    дело…
Отыскав  Его  след  в  пути…
И  к  вину  причастившись  несмело,
Он  хотел…  но  к  кому  идти?

Впредь  душе,  не  найти  прощения,
Падшим  ангелом  не  взлететь?..
Понимания  ждал…  очищения…
В  стремлении  трудном…  взрослеть…
06.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541912
дата поступления 06.12.2014
дата закладки 07.12.2014


inki

вместо письма

моря  все  так  же  ёрзают  над  небом...
как  будто  нет  впомине  войн  и  революций

очки  наган  и  тела  кобура
богини  нарождаются  из  пены
крови
материнской
чтобы  найти  взгляд  укротителя
и  добровольно  поломать  себя  как  ветку  сирени
даже  и  ненужной...
любовь  осознанное
 остальное  блеф
все  пьяные  рулады  ненадолго
она  работа
каждый  день
до  выпота  металла  на  крыльях  самолетов
спешащих  к..
мы  брызги  времени
в  езде  натруженных  колес  у  пароходов
что  значит  капля
в  русле  Волги  под  винтом  мотора...
гримасса  боли  скрип  металла
и  без  потерь  здесь  не  подняться  ни  упасть
но  
там  иное

очки  наган  и  зависть
на  плечи  падающей  шали
где  слабость  уже  есть
он
подарил  ей  
моря  чёрного  бокал
стихи
и  кованную  розу...
которая  на  утро  расцвела..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538700
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 06.12.2014


ТАИСИЯ

ПРИНЦЕССА



Мне  нравятся  свидания  зимой.
Ты  можешь  нарядиться  как  принцесса.
Так  в  сказке  хочется  побыть  порой!
Внезапно  принц    появится  из  леса…

Об  этом  я  любимому  сказала.
Он  пригласил  меня  на  ледяной  каток…
(Но  на  коньках  я  вовсе  не  стояла!)
Пообещала!  Встретились  мы  в  срок.

Мне  стыдно  было  другу  отказать…
Я  волновалась,  потеряв  контроль…
Но  вдруг  тут  стала  музыка  звучать…
Я  оживилась,  вспомнив  свою  роль…

Он  бережно  ухаживал  за  мной.
Коньки  на  мои  ножки  примерял.
Мне  было  так  приятно,  Боже  мой!
Так  нежно  их  никто  не  обнимал!

В  обнимку  он  на  лёд  меня  завлёк.
И  ни  на  шаг  меня  не  покидал.
Под  музыку  кружили  мы  вальсок…
Меня  он  бережно  везде  сопровождал…

Друзья!  Не  стоит  унывать!
Когда  впервые  вышли  на  каток,
Позвольте  нежно  вас  обнять…
Мужчине  вы  доверьтесь  –  он  знаток!

06.  12.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541868
дата поступления 06.12.2014
дата закладки 06.12.2014


OlgaSydoruk

Кто не любил - тот много потерял

Спасибо  за  вдохновение  Надежде  М.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503885



И  это  правда!..Кто  не  любил  -  тот  много  потерял,..и  не  познал  и  не  вкусил,..ни  разу  в  небе  не  летал,..
И  как  безумный  не  мечтал...и  в  злобе    задыхался...
Всем  было  сладко  от  любви,..от  горечи  лишь  он  плевался...
Не  спал  от  зависти  в  ночи,и  мучился,..  и  ни  за  что  терзался,..и  на  кого  то,не  зная  сам,  все  обижался  от  души...
Но  утром  солнечным  одним  -  весь  мир  перевернулся...
То  было  чудо  из  чудес,..О,небеса!..Кто  клялся  в  вечной  нелюбви  и  так  ее  боялся...влюбился  сам!..
И  раз  и  навсегда!..В  душе  от  счастья  улыбался...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541842
дата поступления 06.12.2014
дата закладки 06.12.2014


OlgaSydoruk

Такого не было давно -давно

После  прочтения    "СНЕГ  В  ИЕРУСАЛИМЕ"    автор:  дассад

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541153



В  Иерусалиме  выпал  снег  вчера  и  в  Хайфе  тоже...
Такого  не  было  давно  -давно,..не  помню  на  своем  веку  совсем...
Не  видели  седые  старожилы,..подзабыли  может?..
И  город  погрузился  в  полусон,..и  распри  приумолкли  ,..может  навсегда?..
Но  к  той  Стене  народ  плывет  рекой,..и  слышен  шум  от  шороха  одежд,..
И  гул  немой  стоит,..молитва  с  губ  срывается  такая  разная,..  мечта  одна...
А  снег  принес  восторг  и  мне,  как  будто  в  первый  раз,..совсем  как  в  детстве  загорелись  и  глаза...
Я  даже  пробовал  на  вкус  ,как  и  тогда...не  горький,не  соленый,и  не  сладкий...Снег    -    вода!..
И  у  тебя  он  тот  же...Ты  играешь  в  снЕжки  и  катаешься  на  деревянных  старых  санках...
И  замерзает,и  краснеет  носик  твой,..а  рукавичка  превратилась  в  льдышку,..
Течет  (совсем  и  не  от  холода)  слезинка...милая  моя...
Я  согреваю  мысленно  твои  ладошки,..целую  пальчики,..и  каждый  день  молюсь,..
Чтоб  ты  решилась  наконец  то  холод  поменять  на  зной  и  солнце!..А  ты  молчишь...
Наш  снег  совсем  не  вечный    в  древнем  городе...И  от  стенаний    снег  растает  завтра...
И  будет  много  грязи,..но  смоет  все    вода...
И  будет  снова  солнце,..вернется  зной  и  распри...но  без  тебя  не  греет,не  пугает  и  не  радует  ничто....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541726
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014


OlgaSydoruk

А на складе забытых вещей

А  на  складе  забытых  вещей...я  искала,..что  нужно  для  всех!..Догадались  уже?..
Я  искала  немножечко  счастья,..потерялось  мое,..видел  кто?..
А  на  складе  ряды,все  ряды...Гвалт  стоит  посреди  тишины...
Все  цепляет  там  взгляд,..но  не  трогает,..нет...
И  там  полки  ломились  с  ненастьем,..потерялось,..кому  то  свезло!..
Даже  тут    оно  не  нужнО?..Даже  всуе  о  нем  нету  сил  вспоминать!..
И  в  печенке  сидело,..достало,..комом  в  горле  першило  и  костью  мешало...И  куда  уж  там  -  забирать?..
Там  и  зависть  была,проглядела  глаза,..искусала  все  губы  себе  до  крови,..
Даже  локтя  зубами  достала  она...
В  уголочке  смешок  затерялся,..от  души  сам  себе  улыбался,..
Строил  рожицы  милые  рожам,..хоть  и  было  так  делать  негоже...
Хохотал  до  упаду  ,  без  толку...Так  просился  с  собою    забрать!..
Распрощаться  с  навязчивой  дурью  мечтал,..не  хотел  он  там  умирать...
А  ухмылки  ехидно  язвили,..никогда  ничего  не  просили,..высоко,кособоко  сидели...
И  язвили,..глазели,глазели...
Ну  а  счастье  мое,как  несчастье  -  запылилось  совсем,распылилось...
Непривычно  ему  -испугалось,..даже  сильно,не  чуть    -заикалось,..а  при  встрече  вдруг...разрыдалось...
И  от  счастья  в  душе  расплескалось...
И  его  была  только  лишь  горстка,..мне  хватило  и  малости  -  столько...
Но  запомни  себе,..узелок  завяжи!..То  что  ты  потерял  далеко  -не  найти,..
И  по  разу  второму  в  рекУ  не  войдешь,..нету  счастья,когда  ты  чужое  крадешь...
А  свое  не  теряй,..потерял  -отыщи...И  прощения  ты  не  забудь,..попроси...
Подбери  и  отмой,..обними,обогрей,..будет  в  радость  тебе  до  конца  твоих  дней...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541635
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014


Потусторонний

Ночь станет утром…

День  станет  ночью,  если  днём
Гуляет  смерть  по  трупам  улиц.
Свистят  осколки,  мины,  пули
И  гибнут  люди  под  огнём.

Жизнь  между  взрывами  –  кошмар,
Прилипший  к  телу  морок  яви.
Который  рвёт,    калечит,  правит.
В  который  катится  душа.

Тупая,    подлая  война,
Лукавый    выплеск  лицедейства.
Она  фальшива  и  злодейства,
Как  всё  недоброе  полна.

Всё  что  искусственно,  увы
Стремится  к  быстрому  распаду.
Насильно  согнанные  в  стадо
Не  поднимают  головы.

Ночь  станет  утром,  если  к  ней
Придёт  желание  рассвета.
Пусть  будет  мёртвое  согрето.
Как  снег,  отдавшийся  весне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541513
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


OlgaSydoruk

Пусть для него не будет места

Пусть  жизнь    спешит,но  только    мимо  не  проходит  и  будет  мне  мила  та  суета  из  самых  из  сует...
Пусть  все  волнует  и  тревожит,..и  даже  больно  очень  будет,..
Но  только  безразличие  подальше  держится...и  даже  близко  не  подходит...
Пусть  для  него  не  будет  места  никогда  и  в  захудалом  переулочке  души...
И  не  обнимет  никогда,..не  заморозит  душу...и  от  него  не  убежать,..
И  даже  не  взлететь,не  отогреться  и  вовек...  
Пусть  встретится  на  жизненном  пути  и  грех  -  и  от  него  когда  нибудь  ты  вымолишь,..  отмоешь  душу...
Попросишь  на  коленях  ты  у  Господа..."Прости...За  все,..за  всех!"..
Прощения  в  безразличии  и  не  проси  ,..и  не  надейся,  не  найти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541506
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 05.12.2014


Олександр Ковальчук

Любим опять

Зная,  что  жизнь  не  вечна,
Порою  живем  беспечно.
Теряя  при  этом  много,
Часто  идем  не  в  ногу.

Рубим  с  плеча,  с  размаху.
Бросая  сердца  на  плаху,
Казним  мы  свои  же  души.
Глохнут  от  криков  уши.

Слепнут  глаза  от  крови.
На  ощупь  дорогу  ловим.
Не  зная  пути  иного,
Любим  опять  другого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541354
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Lu57

ТЫ ПРИШЕЛ


Ты  пришел…  после  стольких  дней
Неизбежности…
Я  застыла,  услышав  шаги.
Среди  ночи,  тусклих  огней
И  без  нежности…
Слово  молвить  мне…  помоги…

Ты  пришел,  угадав  заранее,
Что  не  отпущу…
Слишком  много  бессонных  ночей...
Неожиданность  расставаний…
Уже  не  ропщу,
Сожалею…  больше  не  с  ней?..

Ты  пришел…  ко  мне  опустошенный,
В  сердце  нет  тепла…
Изваяньем  застыл  и  молчишь
Понимаешь  это,  быть…  брошенной?..
Кажется,  жила?..
Но  однажды  сосулькой  с  крыш…
Ты  пришел…
04.12.3014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541358
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Дід Миколай

Даруй нам усмішку свою.

Не  шкодуй  за  своїми  літами,
Ну  і  що,  що  удаль  подались.
Не  повернеш  вчорашніх  думками
Не  турбуйся  за  них  зупинись.

Не  ятри  своє  серце  в  опішні,
За  помилку  покайся  в  гріхах.
Лише  Боги  на  небі  безгрішні
В  цьому  світі,  ми  лише  в  гостях.

І  нехай  тебе  Янгол  боронить,
Неземних  хай  подасть  тобі  благ.
Коли  треба  хай  хмари  розгоне,
Витре  сльози  в  журливих  очах.

Коли  раптом  зустріне  негода,
Коли  гірко  тобі    на  краю.
Хай  зігріє  тебе  прохолода,
Як  дитятко  маленьке  в  Раю.

Хай  твоя    нерозтрачена  врода
Нам  в  долоньки  збирає  росу.
Як  криниця  із  гір  повновода,
Напуває  весняну  красу..!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541362
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


desert rose

…волна…

Прибрежная    волна    вздымается    над    нами.
Заходит    в    закоулки,    причалы    и    дома.
Несется    напролом.    Она    и    есть    цунами.
Вокруг    немало    волн.    Но    здесь    она    одна.

Вот    так    и    я    несусь    и    разбиваюсь    в    скалах
Разрухой    и    хаосом,    любовью    и    тоской.
Среди    людей    потока    я    общее    искала...
Но    среди    них    все    так    же    остаться    мне    одной

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541369
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Макієвська

Так хочеться щастя, ніжності, любові…

Я  слухаю,  як  завиває  вітер,  по  шибкам  б'ючи  білими  сніжинками,
Як  його  морозне  дихання    проникає  повз  віконні  шпаринки,
Бачу,  як  заглядає  місяць  через  скло,  висвітлюючи  змальовані  квіти,
Художником  морозом...такі  кумедні,  немов  він  намалював  їх  дитячою  рукою...
А  місяць,  своїм  сяйвом,  вже  малює  срібну  доріжку  посеред  кімнати,
Легенько  простує  повз  візерунки  тюлі,  падаючи  на  ковдру  зім'яту...
Висвітлює  картини  ,  розташовані  на  стіні  ,  а  в  кутку  образИ.
Папужка  серед  ночі,  захотів  їсти,  шурхотить  зерном,  бо  місяць  йому  світить...
Я  не  сплю,  на  місячне  сяйво  дивлюсь...Твоя  рука  ніжно  обіймає  мою,
Друга  піднімає  груди...Притискаються  до  них  твої  губи...
Дихання  вітру  відчуваю  вже  на  вустах,  а  потім  вже  здіймається  ураган...
Несе  нас  обох  до  інших  планет,  до  паралельних  світів,  де  немає  війни...
А  є  тільки  я  і  ти...Де  місячне  сяйво  вже  не  над  нами  ,  а  в  низині,  під  ногами...
Де  тільки  подушки-хмаринки,  гойдають  нас...  між  іншими  світами,
Так  легко,  пушинками  лоскоче,  піднімається,  гуркоче,  клекотить  і  замовкає...
Ми  вже  на  порозі...Сну...Зникає  шум  вітру,  місячне  сяйво...
Ми  по  за  цим  світом  розчинились,  як  сніжинки  розтанули...у  обіймах  Морфея.
Завтра  буде  інше  життя,  нове,  щасливе,  з  ніжністю  і  коханням  на  вустах,
Знову  осяйне  місяць  нас  і  зашумить  вітер  за  вікном...все  буде  не  просто  так...
Бо  мені  так  хочеться...Я  хочу    кружляти  й  гойдатися,  як  дитя...на  перинах  неба...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541333
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


OlgaSydoruk

Мне нравится

Мне  нравится  быть  рядышком  с  тобой,..пить  воду  из  твоей  ладошки,..пустые  разговоры  под  луной...
И  обниматься,провожая  солнце,  утомленное  к  себе  домой...
И  замерзать  глубокой  осенью,зимой,  ..чтобы  потом  от  нежности  твоей  согреться...
Мне  нравится  и  голос  твой,и  смех,..и  озорной,как  у  мальчишки,..и  взгляд  так  много  говорящий...
И  влажные  твои  со  мной  глаза,..и  запах  жизни  твой,..таланта,..и  ласковые,  редкие  слова,..
Когда  бросаешь  их  в  лицо,как  будто  с  барского  плеча,..стесняясь  их,  как  будто  неумело...
И  смелая  рука,скользящая  по  телу,..морщинки  в  уголочках  рта,..и  ненасытность,..нежность  без  предела...
И  даже  наша  та  игра,где  только  ты  мой  властелин,..а  я  рабыня  всех  твоих  желаний  и  прикосновений,..
И  что  при  встрече  мысли  нас  одни  волнуют  и  тревожат...
Мне  нравится  мечтать,..тихонечко  поплакать,..и  не  стесняться  слез,когда  ты  их  не  видишь...
И  провожая  за  порог,тебя  перекрестить  рукой  дрожащей...
Молитву,неумело,про  себя  прочесть,..поцеловать,..и  лишний  раз  к  тебе  прижаться,..
Дотла  не  позволять  себе  сгореть  от  страсти...
Мне  нравится  прощать  тот  хмурый  взгляд,что  иногда  из  под  ресниц  твоих  прорвется...
Мне  нравится  ,что  между  нами  все  по  настоящему,..и  не  игра,..а  жизнь...совсем  не  понарошку...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541186
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


НАДЕЖДА М.

Сміятися і плакать - значить жити…

Буває  часто  плачем  без  причини.
Ніхто  тебе  в  цей  час  не  ображав.
І  співчуття  захочем,  як  дитина.
Так  хочеться,  щоб  хтось  про  це  узнав.

Солоні  сльози  ллються  безупинно,
Як  важко  нам  тоді  їх  зупинить.
А,  може,  так  в  житті  і  буть  повинно,
Коли  згадаєш  неповторну  мить.

А  музика  як  часто  душу  крає.
Ти  слухаєш,  відчуєш  щось  своє.
Не  думаєш  тоді,  що  все  минає.
І  навіть  те,  що  є  тобі  святе..

Душа  людська  -  чутка  частинка  тіла,
Що  часто  править  нами  у  житті.
А  то  буває  раптом  захотіла
Радіти  найпростішій  доброті.

Сміятися    і  плакать  -    значить    жити.
Узнати    смак  нелегкого  буття.
Знаходить  друзів,пробачать  уміти.
Любити    й  берегти  це  почуття..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541094
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Lana P.

Мороз і Вітер

У  біленькому  жупанку
Малював  Мороз  на  ґанку
В  візерунках  вишиванку.

Подружився  з  Вітром  дужим,
До  пейзажів  небайдужим:
-Працю  швидко  надолужим!

Ну-мо,  друже,  малювати,
Всіх  на  світі  дивувати-
Закуємо  Зиму  в  лати!

Розгорнули  свої  клунки,
Розмотали  всі  пакунки,
Пензлики  і  обладунки...

Та  історія-  гіркава,
Бо  недовго  йшла  забава,
Що  здавалась  величава..

Посварилися  в  напрузі,
Стали  ворогами  друзі,
Вітер  зникнув  десь  у  лузі.

Аж  тут  Сонечко  розквітло,
Усміхнулося  привітно
І  так  стало  тепло,  світло.

Враз  Відлига  завітала,
Візерунки  позмивала
І  Мороз  ущент  прогнала.

Не  сварились  б  наші  друзі-
Не  здолати  б  їх  подрузі:
Ні  у  радощах,  ні  в  тузі...

В  дружбі-  наша  міць  і  сила,
Дружба  нам  дарує  крила,
Підіймає  на  вітрила!

То  ж  навчімось  дорожити,
Уступати,  а  не  злити
І  з  любов’ю  в  мирі  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540982
дата поступления 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Богданочка

Почуй мене, любий…

Почуй  мене,  любий,  
ти  просто  мене  почуй...
Не  можна  кохати  в  нОчі  
одні  лиш  зорі!
Не  варто  лише  за  перли  
любити  море!
Відчуй  мене,  милий,  
ти  просто  мене  відчуй...

Коли  твої  очі  холодні,  
як  вранішній  лід,
і  погляд,  як  іній  по  серцю...  
Стерплю!
Бо  холод  криштальний  
я  також  люблю!
А  слів  гіркоту  перетворю  
терпінням  у  мід...

Коли  відгородишся  вперто  
стіною  мовчання,
Яку  не  пробити  нічим...  
яка    кам'яна...
Побудь  на  одинці  
з  собою  сповна!
А  я  полікуюсь  бальзамом  
німого  чекання...

Я  зморшки  твої,  ледь  помітні,  
зцілую  губами...
Натруджені  руки,  ти  знай,  
наймиліші  навіки!
А  шрами  оті  прикрашають,  
повір,  чоловіка...
...Твої  ж  дорікання  горою  
стоять  поміж  нами...

Я  молЮ,  не  шукай...  не  шукай  
у  мені  ідеалу!
Бо  людей  бездоганних,  
повір,  не  існує...
А  хто  любить,  той  своє  
кохання  цінує.
Доріканням  хижацьким  мене  
не  кидай  на  поталу!

Вас  Господь  створив  з  глини,  
а  нас  -  із  ребра...
Та  душа  в  жінок  
також  є!...
Про  що  мріяв  ти  -  
все  твоє!
Все  що  мала...  і  серце,  і  душу  
тобі  віддала.....

                                                                               3.12.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541139
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Радченко

Жизнь

Мне  весна  уверенность  дарила,

Лето  бесшабашность  подарило  мне,

Осень  -  бабьим  летом  удивила

И  за  руку  тихо  повела  к  зиме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540858
дата поступления 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Олекса Удайко

ФАНТАСМАГОРИИ. 3. Лунная песнь

               [i]  ...Не  лучше  ль  ждать  блаженной  ночи,
                       Чтоб  поискать...  в  дупле...  огниво?..
                                                                                     
                                                                                         [b][i]  Фантасмагории.  Ч.1.Римма
                                                                                               (в  том  же  исполнении...)    

"С  небес  спустилось  солнце  над  рекою,
Звеня  лучом  на  скошенном  лугу,
И  покатилось  хоженой  тропою,
Застряв  на  миг  на  правом  берегу."*

Казалось,  время  вдруг  остановилось,
И  ночь  желанная  уснула  на  пути.
А  тело  все  в  предстрастии  томилось,  
И  было  уж  невмочь  страдания  нести.

"Светило  спряталось...  
                                                                     И  в  звездной  неге
Река  уснула.  Стал  безмолвным  лес.
И,  словно  серебристо-белый  лебедь,
Спустился  месяц  молодой  с  небес".*

Отравой  сладкою  безумно  обуянный,
Свой  взор  в  ночную  мглу  желанием  вперя,
Стал  жертвою  –  в  охоте  –  ожиданья.
Как  долог  этот  миг,  то  знают  егеря!

И  миг  настал.  И  фея  вдруг  явилась
Русалкой  белой  у  ночной  реки,
На  твердь  сухую  пышно  опустилась,
Подмяв  дыханным  телом  плавники.

Затем  она  истомно  потянулась
И,  отплывя  подальше  от  реки,
В  траву  благоуханну  окунулась,
Раскинув  вяло  ноги-плавники.

И  предвкушая  морфий  сладострастья,
Безумный  месяц  фее  подарил
Слова  любви,  мгновенья  счастья
И  лунным  светом  фею  озарил.

И,  гладя  трепетное  рыбье  тело,
Русалку  месяц  нежно  так  ласкал
И  взором  лунным  следовал  по  телу  –  
Он  что-то  сокровенное  искал...

И  фея  вдруг  всем  телом  подалась,
Плавник  откинув  в  сторону  лениво,
Любовнику  решительно  далась
Искать  в  дупле  заветное  огниво[/i].[/b]

[i]15.12.1993,  7.3.1994;
Киев  –  Трускавец
_______________
*Из  стихотворения  А.Фета.

[youtube]http://youtu.be/lTki9Kbk-2M[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541076
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


OlgaSydoruk

Я не забуду запах счастья…

Я  не  забуду  запах  счастья...Приятней  запах  лишь  младенца,  и  оба  вместе  дарят  лишь  блаженство...
И  знаю  счастья  вкус,..не  знаю  только    с  чем  его  сравнить...
Прикосновение  тоже  знаю...  И  от  него      кружится  голова,и  грезить  начинаешь  вслух  не  иногда...
И  только  взгляд  глаза  в  глаза  на  землю  возвращает,..глоток  воды  холодной  отрезвляет...
А  сердце...замирает,и  ритм  особенный  в  запале  отбивает,..
И    радость,  и  печаль...  на  половинки  равные  лишь    отмеряет,..и  нежность  никогда  не  забывает  разделить...
Когда  заботы,хлопоты  не  в  тягость,..и  все  в  руках  горит,приносит  радость...и  нет  в  глазах  тоски...
И  родственные  души  друг  друга  только  греют...Душа  от  счастья  не  болеет,..а  расцветает,молодеет...
И  скука    в  ее  тиши  не  колобродит...
И  в  счастье  вдохновение  приходит,..таланты  ищут  и  всегда  находят...





Я  відчуваю  запах  щастя...Він  ніжний,  не  мінливий...І  знаю  я  його  на  смак...
Дай,Боже,щоб  ніколи  не  забути...І  пристрасть  ,щоб  не  зникла  до  самого  кінця...
А  щастя...то,коли  коханий  поруч,..на  небі  місяць  світить,жодноі  хмарини...
Якщо  журба  ...тоді  наполовину,..а  серця  ритм  один,і  подих  вільний...
І  рідні  дві  душі  (  колись  )у  вирій  також  разом  щоб  летіли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540731
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


НАДЕЖДА М.

Нащо нам з тобою ту весну чекати?

Я  чекаю  знов,  що  прийде  весна,
Бо  забути  тебе  я  безсилий.

Віталій  Назарук.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540681
------------------------------------

Ось  уже  і  осінь,  любий,  пролетіла.
З  журавлиним  криком  зникла  в  нікуди.
Перепрілим  листям  щось  прошепотіла.
І  дощами  змила  всі  свої  сліди.

Це    для  нас  цвіла  листям  кольоровим.
Килимок  стелила  нам  до  самих  ніг.
Тільки  заважав  нам  запах  полиновий,
Що    тремтів    в  повітрі,  хоч  надворі  сніг.

Не  закрию    двері...  Стану  на  порозі.
Може,  день  зимовий  звістку  принесе?
Заспокойся,  серце.    Чом  же  ти  в  тривозі?
Думаю,  що  взимку  нам  ще  повезе.

Щастя  не  буває,  любий,  по  сезону.
Нащо  нам  з  тобою  ту  весну  чекать?
Не  смакуй  весною  калину  червону.
Пригуби    зимою...Неймовірний  смак!

----------------------------------
Щасливої  Вам  ЗИМИ,  мої  любі  читачі!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540720
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


Амелин

Что там, впереди? (Лит. пародия)

Из  оригинала:

«А  ты  крестила  мою  спину…  И  ждала…»

«...Ты  растекалась  бурной  речкой  подо  мной,
Впивалась  в  тело  моё  ласковыми  звёздами.
Мы  были  пламенем,  цунами,  были  грозами
И  самой  мирной,  самой  правильной  войной.

Но  догорали  свечи  тонкие  дотла,
И  стрелки  -  стрелами  опять  неслись  к  прощанию.
Я  уходил  в  свою  семью  официальную,
А  ты  крестила  мою  спину...  И  ждала...

Мы  понимали,  что  нельзя  так  поступать....»

Ноябрь,  2014

ID:  540656
 Рубрика:  Вірші,  Лірика
 дата  надходження:  01.12.2014  11:46:58
©  дата  внесення  змiн:  01.12.2014  11:46:58
 автор:  Андрей  Кривцун


Пародия:

(С  моими  извинениями  автору)

                                                                                                   
                                                                 [i]  Эпиграф

                                                                 «Люблю  стихи,  в  которых  –  бой!
                                                                   С  собой,  с  другими,  со  вселенной.
                                                                   Не  всё  на  этом  свете  тленно,  –
                                                                   В  бою  рождается  любовь.»

                                                                   ID:  540655  
                                                                   дата  надходження:  01.12.2014  11:39:06
                                                                   автор:  Шип  Сергей
                                                                   [/i]

Сегодня  предстоял  мне  очень  трудный  бой:
Я  уходил  в  свою  семью  официальную,
С  официальной  чтобы  встретиться  женой,
Предвидя  эту  сцену,  может  быть,  финальную...  

А  ты  крестила  мою  спину...  И  ждала...
Мы  были  пламенем,  цунами,  были  грозами.
Спиной  я  чувствовал,  что  в  гневе  ждёт  жена,  
И  не  помогут  дома  мне  конфеты  с  розами.

Ты  растекалась  бурной  речкой  подо  мной,
Крутыми  берегами  я  тебя  укутывал.
Ну  а  жена  –  пойдёт  неправильной  войной,
Как  самурай,  вот  только  с  Зевса  атрибутами.          

Мы  понимали,  что  нельзя  так  поступать,
И  стрелки  –  стрелами  опять  неслись  к  прощанию.
Но  вот  решил  я  всё  стихами  описать,
Пускай  останется...,  ну,  вроде,  завещания...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540696
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


@NN@

Сьогодні сніг лягав…

Ще  трішки  попечалюсь...  і  покину.
Бо  вже  навколо  біла  заметіль.
Я  народилась  на  початку  днини,
Але  в  кінці  страждань  і  лихоліть.
Тоді  ще  булочки,  такі  кукурудзя́ні,
Давали  для  дітей,  чи  на  *пайок*...
Згадалися  колядки  в  дні  Різдвяні,
У  тітки  Ганни,  що  жила  через  садок.
Сніги  біліли,  наче  простирадла,
А  ми  легкі,  по  насту,  навпростець...
Вона,  бездітна,  нас  завжди  чекала
З  гостинцями  у  сінях...  Каганець,
Немов  різдвяна  зіронька  світився...
І  двері  у  світлицю,  -  бачу,  мов  тепер,
На  покуті,  під  рушниками  світлі  лиця...
І  дід  Петро,  живий  ще  був,  не  вмер...
....................................................................

Сьогодні  сніг  лягав  рівненько  й  ніжно,  
Немов  не  падав,  підіймався  з  долу...
Чомусь  згадалась  хата  і  стодола...
Хурделя  в  пам’яті,  геть  біло...сніжна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540596
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


OlgaSydoruk

И нежность отпустила я свою туда

Закат  порадовал  оттенком  старой  меди...  Его  он  щедро  расплескал...
Так  жадно  солнце  с  землею    обнималось,что  позолоту  растеряло...И  в  осень  зиму  возвратила...
И  нежность  отпустила  я  свою  туда,совсем  не  навсегда,..  страсть  повидать...
Без  нежности    душа  осталась  совсем,  как...  сирота  ...
Дорога  к  озеру  печали  позабылась,..и  не  найти  дорогу  к  перекрестку  двух  миров,..
К  тебе.  ..твой  омут  глубиною    чувств  без  нежности  не  манит...И  взгляд  -  глаза  в  глаза...совсем  не  тот...
И  шепот  изменился(его  я  не  узнала),..и  даже  чашку  с  молоком  я  с  перепугу  обронила,..
И  громким  показался    ветра  свист  сквозь  щель  окна!..
И  нежность  я  позвать  назад  решила...И  мне,..и  ей,..в  той  осени,  зимой,..и    холодно  так  было...
Со  страстью  нежность    повстречалась(она    мне  все  до  мелочи  последней  рассказала),..
Та  быстро  приласкала,..не  согрела,..и  пропала...
И  нежность  с  радостью  вернулась,..и  снова  в  сердце  примостилась...
И  делится  своим  теплом  и  душу  греет...Ну  надо  же  -  не  разучилась...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540544
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


Ірина Кохан

Зимове

Здіймає  сині  крила  вечір,
Ледь-ледь  торкається  землі.
М'яким  пером,немов  лелечим
Розтане  скоро  вдалині.

Йому  на  зміну  ніч  патлата
Зіллється  щедрістю  зірок.
Із  сяйва  місяця  соната
Вплететься  в  небо,мов  вінок.

Захрумкотить  морозним  духом
Груднева  ніч...  І  мимохіть
Пройдеться  тихо  білим  смухом
Поміж  соснових  верховіть.

Під  ялівцем  розхутряніє,
Легеньким  вітром  зашумить.
Опустить  срібні  свої  вії
Зимова  ніч  -  казкова  мить.

5.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540549
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


Ірина Кохан

Зі мною осінь попрощалася…

Зі  мною  осінь  попрощалася  сльозами...
У  філіжанці  стигне  м'ятний  чай.
І  до  вікна  вже  тулиться  вустами
Зимова  ніч.  Шепоче:"  зустрічай".

Як  скороплинно  осінь  відгоріла
Рясним  багаттям  визрілих  шипшин.
Сріблястий  іній  стелить  мавка  біла,
Крильми  холодить  землю  з  височин.

Лоскоче  вітер  вогке  підвіконня,
Мовчить  зоря  у  темряві  німій.
Духмяний  чай,прощальна  мить,безсоння...
Осіння  казка  згорнута  в  сувій...

30.11.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540542
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


Богданочка

Бути невільною

Ти  навчив  мене  бути  невільною.
І  в  неволі  щасливою.  Диво...
Була  з  духом  твоїм  нероздільною.
Так  любила  тебе...  хворобливо.

Наче  пташка  з  країни  засліплених,
добровільно  зачинена  в  грати.
Металевим  коханням  їх  скріплював...
Та  хіба  ж  я  хотіла  тікати?...

Ти  навчив  мене  в'янути  мовчки...
Коли  з  коренем  вирвав  з  землі.
Лиш  надії  пожовклі  листочки
ледь  тримались  на  темнім  стеблі.

Лились  правди  холодної  грОзи,
я  тонула  в  калюжах  прозріння.
Вже  забута  тобою  в  дорозі,
полишала  лиш  болю  насіння...

Ти  навчив  мене  тихо  скугліти,
як  оте  цуценя  в  пустім  полі.
Або  вмерти,  або  -  здичавіти...
загубивши  себе  в  власній  долі.

Заглядаючи  людям  у  душі,
все  шукала  того,  хто...  не  ти.
Хто  не  був  би  до  мене  байдужим,
хто  зумів  би  любов  вберегти...

Ти  навчив  мене  бути  обачною...
Скуштувала  я  вдосталь  полИну.
Може,  навіть,  колись  буду  вдячною...
за  той  ніж...  що  так  боляче...  в  спину....

                                                                   15.09.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523660
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 30.11.2014


s o v a

Чайки плакали над морем

Дышит  небо,  
Тени  в  плясках
По  брущатке
Ветер  в  тряске

Керамическая  
тонкость,  
Необъятность  -  
Это  просто...

Чайки  плакали
Над  морем,  
Сонце  плавало
В  Босфоре

Атлетическая  
гибкость
По  волнам
Следы  софитов

И  теперь  
Слова  не  вместе
Героически
Гротескны

А  трамвай
читает  мысли,  
Не  спешит  домой,  
все  чисто...  

Meerhaba,  
Hello,  
See  layter  ...  
Улетает
осень
шлейфов  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540061
дата поступления 28.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Kulagina

В плену иллюзий

Живём  в  плену  иллюзий
Спасенье  ищем  в  них
И  ранимся  осколками
Их  истиной  разбив.
Но  правда  ранит  тоже,
Кромсая  душу  в  кровь
И  строим  мы  иллюзии
И  раним  сердце  вновь.
Так  где  же  золотую  
Середину  отыскать?
Всего  лишь  стать  терпимей
Сочувствовать,  прощать
И  шаг  навстречу  сделать
Гордыней  не  грешить
И  быть  великодушней.
А  в  целом  –  чутко  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147736
дата поступления 30.09.2009
дата закладки 30.11.2014


Lana P.

Прощання Осені…

Так  блискавично  розметались  стріли.
Їх  блудні  тіні  впали  на  поля,
Мідним  багрянцем  вкрилася  земля,
Край  берега  берези  зашуміли...

Шуміли  так,  неначе  рвались  груди,
Це  Осінь  кидала  свої  жалі...
Її  давно  лишили  журавлі
Відлунням,  в  коливаннях  амплітуди.

Почулося  небесне  громихання,
Грізні  акорди  залились  слізьми,
Струмками  попливли  серед  пітьми...
Здійснилося  для  Осені  прохання...

А  може,  це  було  її  зітхання
За  тим  теплом,  що  зникло  в  нікуди,
Залистопадило  свої  сліди?..
Хто-зна...    Для  неї    все  було  востаннє...                        23.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540330
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 30.11.2014


morozovlit

Хулиганистое, но о серьёзном

Поётся  бодро  и  весело  та-та-та-та..та-та-та-та...  та-та-та-та...та-та-та  только  последние  две  строки  читаются  медленно  и  отчётливо.

Нам  ни  дня  нельзя  без  стресса,
Хоть  сегодня  выходной  -
Снова  залпы  с  ПМС-а,
Пулемёты  со  Второй*.

Откровенно  надоело
Повышать  адреналин
Уворачиваясь  телом
Под  осколками  от  мин.

Просвистела  пуля-дура
И  пустил  её  -  дурак.
Снова  самокрутки  курим
И  дела  у  нас  -  "Табак".

И  не  пашем  и  не  сеем
В  окружении?  В  плену?
Мы  вдвоём  с  зелёным  змее
Погутарим  про  войну.

Змей  -  он  умный,  он  расскажет,
Он  же  дока  и  знаток.
Змей  обмотан  патронташем
Тычет  дуло  мне  в  висок.

Перегаром  дышит  близко
И  шипит  паскудно  он  -
Потому  что  пьём  не  виски,
А  обычный  самогон.

Лишь  под  утро  всё  утихло,
Змей  зелёный  сполз  на  стул,
Где  ещё  три  раза  шикнул,  
Матюкнулся  и  уснул.

Да  и  я  уснул  на  стуле
В  стол  упершись  головой.
И  во  сне  свистели  пули
И  гремел  далёкий  бой.

29.  11.  14  г.  

г.  Дебальцево.
*
*  ПМС  -  Путевые  Дорожные  Мастерские,  и  Вторая  -  пос  Октябрьский  -  микрорайон  города  Дебальцево

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540373
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Ррррреволюція

Уходила Осень

Воздухом    морозным,    терпким,    острым
Захлебнулась    Осень    уходя,
Ветренным    движением    внезапным
Сбила    с    веток    отблески    огня,

Закружила,    разметая    листья,
В    быстром    вальсе    серые    дожди,
Каплями    тяжелыми    роняла
Слезы    безутешные    свои.

Отливая    золотом    и    медью,
Рассекая    серебром    дождей
И    ветров    холодных    жесткой    плетью...
Уходила    Осень    от    людей.́



2007г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536625
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Макієвська

СНІГ…Лиш би ворог збіг

Запорошив  все  навколо  білий  сніг,  сніг,сніг...
Липнуть  сніжинки  до  лиця,  до  долонь,  до  ніг,
Не  видно  ні  будинків,  ні  машин,  ні  доріг,
Лиш  лине  звідусіль  дитячий  щасливий  сміх...

Закутала  зима  в  свій  ангорський  пуховик,
Так  тепло  і  затишно...Чай  і  мамин  пиріг
З  вишнями...Такий  смачний...Промайнув  літа  лик,
Метеликів    яснокрилий  політ,  час  пробіг...

Та  в  серці  моїм,  бій  битви  до  кінця  не  стих,  
На  колись  медових  вустах  німий  тільки  крик!..
Як  там  наші  захисники  ?  В  душі  щем  і  гріх,
Що  ми  в  теплі...А  на  них"  гради"  летять  згори...

Тримайтеся,  ми  держимо  за  вас  кулаки,
Молимося,  щоб  ви  всі  вернулися    живі,
На  вас  чекають  діти  й  стривожені  батьки,
Обійми  коханих  і  ці  серця  не  черстві.

Сніжинки  спадають  мерзлим  квітом  до  землі,
Радіють  тому  дійству  дорослі  і    малі,
Чекають,  що  ,  ось  скоро  прийдуть  чарівники
Й  зникнуть  наші  вороги,  як  ті  сніговики...
Боже    допоможи!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540446
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Lu57

Я ПОКЛОНЮСЬ



Я  поклонюсь  воде  твоих  прозрачных  глаз…
Не  утонуть  бы…  вдоволь  напиться…
Я  поклонюсь,  но  только  в  этот  раз,
Уж  постараюсь…  не  влюбиться…
Я  поклонюсь  листве,  затерянной  в  снегах…
Не  выстудить  бы  вновь  сердце  стужей…
Я  поклонюсь  мелодии  в  стихах,
Испепеляющей,  мне  душу…
Я  поклонюсь  огням,  сжигающим  дотла,
Мысли  очищающим  от  скверны…
Я  поклонюсь  любви,  что  не  ушла…
Нечаянной  и  эфемерной…
30.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540380
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Радченко

Холода

Зимний  вечер.  Зябнут  плечи.
Всё  прошло.
Время  боль  твою  излечит.
Вот  и  всё.
Догорели  ярко  свечи.
Навсегда.
Зябнут  плечи.  Зимний  вечер.
Холода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540089
дата поступления 28.11.2014
дата закладки 29.11.2014


Lu57

ГРЕХ

То  ли  всхлип  вновь,  то  ли  горький  смех…
Небо  гневается…  мечет  стрелы…
Мне  желать  тебя  …  я  знаю  –  грех…
Мысль  непрошенная…  улетела…

То  ли  каюсь,  то  ли  жду  утех?
Поздно  так…  Почему  же  не  спится?..  
Укрывает  мысленный  мой  грех,
Ночь  с  улыбкой…  и  слезы  –    ресницам…

То  ли  сети  опять  без  помех,
Небеса  плетут  вместе  с  судьбою…
На  ладонь  знаю,  каждый  наш  грех…
Нитью  упадет  кружевною…

То  ли  счастье  из  заплат  -  прорех,
Как  лед,  колотый  солнцем,    на  луже?..
Завязать  узелок,  разве  грех?
Чтобы  в  памяти…  спрятать    поглубже…

То  ли  вниз  душа  моя,то  ль  –    вверх…
Мечется,  не  находя  покоя…
Пью    тебя,  мой  самый  сладкий  грех,
Как  вино,  изысканно  -  хмельное…
28.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540116
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


Радченко

Бездушия боюсь

Не  вру,  мне  не  страшна  усталость  тела  -
Души  усталость  мне  всего  страшней,
Когда  до  слёз  всё  в  жизни  надоело,
Покоя  хочется  душе  моей.

Уставшая  душа  заляжет  в  спячку  -
Не  дозовусь  её,  не  докричусь.
А  без  души  я  ничего  не  значу  -
Холодного  бездушия  боюсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540172
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


Радченко

Детство уходит

Девочка  плачет.  Что  с  ней  происходит?
Может  быть,  детство  сегодня  уходит?
Смотрит  в  окошко  печально  она,
Грустью  неясной  улыбка  полна.

Девочка  плачет.  Но  где  же  ответ,
Что  изменилось  в  четырнадцать  лет?
Детство  уходит,  его  не  догнать,
Даже  слезами  нельзя  удержать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540166
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


OlgaSydoruk

Законы у Вселенной для всех одни

Упавшую  с  небес  в  траву  пожухлую,  я  птицу  подниму,  а  суеверие  -  отброшу...
Ее  в    ладошках  обниму,..своим  дыханием  согрею...И  этим  жизнь  в  нее  вдохну...
И  напою    водой,..и  затрепещет      сердце,..от  страха  задрожит  она...
Расправлю  крылья  бедолаге,..поглажу  по  головке  нежно,..
И  дам  ей  пару  зернышек  пшеницы  и  крошки  хлеба  со  своего  стола...
Очнется  так  внезапно,встрепенется...И  в  миг  один(откуда  силы  взялись)упорхнет...И  вовсе  не  туда,где  солнце  всходит...
И  хоть  милее  больше  птицам  не  закат...рассвет...А  полетит  она  на  юг...
Куда  и  перелетные  все  держат  путь  и  по  звезде(  той  самой  яркой)дорогу  так  чудесно  помнят  и  находят...
А  может  там  последний  для  души  у  них  приют?..Совсем  не  клетка  золотая...
А  может  там  всему  начало...И  чувства  там  рождаются  и  счастья  бьет  родник?..
И  есть  любовь  у  птиц,..и  преданность  друг  другу...И  поцелуем  нежность  проявляют  ,..и  ласки  жаждут,как  и  люди?.
Добром  лишь  отвечают  на  чужого      сердца  доброту...
Сторицей  возвращается  она  ,наверное,тоже  к  ним  всегда...
Законы  у  Вселенной  для  всех  одни...  И  жизнь  у  каждого  одна...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540229
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


ТАИСИЯ

ТРАМПЛИН.



Хожу  на  лыжах  снежною  зимой.
Любуюсь  я  в  лесу  его  убранством.
Удобную  лыжню  здесь  проложил  друг  мой.
В  сугробах    утопает  белое  пространство.

Спускаюсь  плавно  я  с  горы  крутой.
Восторг  переполняет  мою  душу!
Ты  позаботился,  любимый  мой:
Трамплин  мне  «подготовил»  –  я  не  трушу!

Под  снежной  пеленой  скрывает  тайну  лес.
Лишь  только  по  следам  её  увидишь…
Как  много  в  нём  невидимых  чудес…
Внимательно  разглядывай    поближе…

В  заснеженных  кустах  укрылись  куропатки…
А  ночью  заяц  бегал  по  пороше  прытко…
Охотник  знает  эти  его  «игры  в  прятки»…
Схитрил,  трусишка,  -  «сделал  скидку»…

Лес  интересно  изучать  в  любое  время  года.
Зимою  можно  много  нового  узнать.
Друзья,  пусть  не  пугает  вас  любая  «непогода».
Попробуйте  на  лыжах  нас  догнать!

29.  11.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540213
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


miss Blues

Люди и птицы

Осенью  Анна  выходит  на  тропки  окрестных  лесов,  совсем  одна,  с  длинными  палками  в  руках,  похожими  чем-то  на  обычные  лыжные...  На  опавшей  листве  скользко.

"Нордик-вок"  -  новый  вид  спортивных  занятий  для  пожилых  европейцев,  желающих  жить  дольше...

Сколько  это  "дольше",  вечность?

Уже  шестьдесят...  официальная  старость...

Но  ей  пока  ещё  важно,  как  она  выглядит  со  стороны,  хотя  печать  возраста  на  её  милом  лице  уже  просматривается  "невооружённым  глазом".

Анна  выбирает  свой  маршрут  по  узеньким  тропкам,  где  на  пути  почти  не  встречаются  люди,  где  царствует  тишина  и  покой  старого  осеннего  леса;  она  останавливается,  вдыхает  ароматы  опавших  дубовых  листьев,  протягивает  руку  к  колючим  кустам  ежевики,  за  терпкой  перезревшей  ягодкой.
А  рыжие  белки  снуют  под  ногами,  отыскивая  орешки  и  жёлуди,  их  тут  так  много,  прямо  под  ковром  из  опавшей  листвы...
Но  Анна  ждёт  своей  главной  встречи.  Хрипловатый  крик  этой  птицы  она  узнает  сразу!  Удивительно,  но  теперь  у  них  становятся  похожими  и  голоса...
Эта  птица  всегда  встречает  её  на  верхушке  самого  высокого  ясеня,  потом  спускается  на  ветви  пониже,  чтобы  можно  было  лучше  её  рассмотреть  -  и  такое  удивительное  кофейно-шоколадное  оперение  и  бирюзовые  подкрылки...

Когда-то  вот  так  же,  как  эта  прекрасная  птица,  с  наслаждением  и  радостью,  она  демонстрировала  своё  "оперение"  -  распускала  густые  каштановые  волосы  и  улыбалась,  покоряя  мужские  сердца  своими  лучезарными  бирюзово-синими  глазами...

Анна  точно  знает,  что  когда-то  была  птицей,  вот  почему  она  понимает  этот  её  птичий  язык...

-  Мы  здесь  чужие,  но  нам  здесь  хорошо...

Сегодня  птица  немногословна.
 
Анна  идёт  по  самому  краешку  обрыва,  останавливается  в  том  месте,  где  тропка  сужается  до  ширины  стопы,  отбрасывает  в  сторону  палки  и  широко-широко  раскрывает  руки,  как  будто  хочет  обнять  Вселенную...

-  Знаешь,  Синекрылая,  когда-нибудь  я  снова  буду  летать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540211
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


НАДЕЖДА М.

Ще дрімає сонний ранок…

Ще  дрімає  сонний  ранок.
Темінь  за  вікном.
До  землі  приліг  серпанок.
Спить  міцним  ще  сном.
Лиш  далеко  десь  відлуння
Грому,  що  лякав.
А  на  небі  повнолуння...
Дощ    вже  перестав.
Заспокоїлась  природа,
Тиша  навкруги.
Це  побачить  -  насолода,
Біль  перемогти.
Пронеслась    луна  по  річці,
Як  слова  твої.
Ніби  грім  пробіг  на  бричці,
Утопивсь  в  воді.
А  за  лісом  так  шварнуло...
Освятився  ліс.
Чомусь  в  серці  знов  кольнуло...
Та  не  треба  сліз.
Зазирнуло  сонце  в  шпарку.
Пахне  вітерцем..
Прожену  з  душі  я  хмарку
З  проливним  дощем.







 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540181
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


Амелин

И жить хорошо! (Евгению Вермуту)

Но  сначала  оригинал:

ПОРА  ПОЭТА

Снова  дождь  целый  день  моросит,
По  утрам  просыпаюсь  едва.
И  туман  над  домами  висит,
И  в  тумане  моя  голова.

Мне  ее  бы  к  подушке  прижать
И  в  кровати  до  лета  прожить.
Никуда  не  пытаюсь  бежать,
Никуда  не  стараюсь  спешить.

А  зима  впереди,  как  назло,
Не  украсит  отнюдь  бытия.
Говорят,  будто  мне  повезло,
Что  родился  не  в  Арктике  я.

Вновь  от  снега  всю  зиму  страдать,
Укрываться  и  кутаться  мне.
Ну,  зачем  же  ему  выпадать,
Если  таять  потом  по  весне.

Я  с  опаской  в  окошко  гляжу
На  унылых  людей  и  дома.
Прогуляться?  Пожалуй,  схожу.
Хорошо,  что  еще  не  зима.

Ухожу  от  тепла  и  ковра,
Одеваю  лениво  пальто.
Благодатна  поэтов  пора  –
Вот  и  я  сочинил  кое-что.

26.11.2014г.

ID:  539797
Рубрика:  Вірші,  Пейзажна  лірика
автор:  Евгений  ВЕРМУТ

Пародия:

И  жить  хорошо!

В  календарь  посмотрел  –  не  зима.
Значит,  осень.  Раз  так,  то  –  творить!
Прогуляться?  –  В  тумане  дома...
Не  пойду...  А  куда  мне  спешить?

Голова  на  подушке  лежит.
Да  и  дождь  моросит  целый  день.
Только  время  куда-то  бежит,
Но  вокруг  –  лишь  одна  дребедень.

Ведь  родился  не  в  Арктике  я...
(И  придёт  же  такое  на  ум).
Не  дай  Бог!  Тьфу,  тьфу,  тьфу...  Вам,  друзья,
Не  мешает  на  улице  шум?
                     
Вот  проснётся  моя  голова...
 –  Голова!  Не  пора  ли  вставать?
Тут  чуток  опускаю  слова...
Нет!  Они  все  –  про  родину-мать...        

«Благодатна  поэтов  пора!..»  
Это  сам  я  сейчас  сочинил?
Поглядев  на  узоры  ковра,
Догадался  –  во  сне  настрочил.

«Вновь  от  снега  всю  зиму  страдать...»
Правда,  мне  подсказала  душа,
Кое-что...  я  способен  создать!
Как  же,  всё-таки,  жизнь  хороша...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539984
дата поступления 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Lana P.

Останній журиться листок…

Останній  журиться  листок-
Йому  б  іще  води  ковток
Напитись  з  неба.

Утримати  своє  життя,
На  дереві  для  майбуття,
Бо  в  нім-  потреба.

Та  вітер  гонить,  стугонить...
Листку  б-  у  сонячну  блакить,
Вже  ж  не  додолу...

Всупроти  волі  шугане...
Скоро  зима  його  прийме
На  землю  голу.                                                            22.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539905
дата поступления 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Дід Миколай

Та ще, попереду бій!

Почуйте  мене  благаю.
Бодай  ваш  терпіж  згорів!
Не  йтимуть  раби  до  раю  -
Не  прийме  їх  Божий  гнів.

Прошу  тебе,  Матінко  Божа.
Звернися  до  них  з  небес.
Можливо  твій  клич  поможе,
Щоб  в  вірі  їх  дух  воскрес.

Щоби  вони  знов  згадали,
Чиїх  вони  є  батьків  -
Відкрили  тугі  портали
З  прийдешніх  колись  віків...

І  прийде  майбУття  світле
З  моїх  неосяжних  мрій:
Вкраїна  моя  розквітне.
Та  ще    попереду  бій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539877
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Дід Миколай

голодомор

         О,    милий,  
                                                     ти  іще  жива?
         Не  мор  тебе  не  знищив,
                                                     а  ні  холод?
       В  пекельних  муках,
                                                     наче  та  вдова,
       Пережила  приниження  і  голод.


       Розверзлись  хмари
                                                   й  сатанинський  жах,
       Давив  тебе
                                                   кістлявими  руками.
       Аж  Янголи
                                                   маліли  в  небесах
       І  плакали  нещасні,
                                                   до  нестями…


Тож  Бог  за  все
                                       віддячить  ворогам,
Поставить  свічку
                                       страхо  –  людоморам.
Воздасть  іудам
                                       –  жидомоскалям
У  пеклі  місце
                                       бидлу  і  потворам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539846
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Lu57

Я НЕНАВИЖУ



Я  ненавижу  боль  потерь,
Надуманных    утрат  и  скорби…
Кто  навсегда  закроет  дверь
Для  пришлых  бед  и  глупых  фобий?..

Я  ненавижу  страха  тень,
Мне  б  в  слабости  не  захлебнуться,
Когда  смешались  ночь  и  день,
И  просто  хочется  проснуться…            

Я  ненавижу  пустоту,
В  словах  и  мыслях…  отраженье  
Души,  укрывшей  наготу,  
Для    дьявольского  искушенья…              

Я  ненавижу…  посмотрю  –  
Глаза  закрою,  чтоб  не  видеть…
Не  слушай  то,  что  говорю…
Я  ненавижу…  ненавидеть...
27.11.2024.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539810
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014


Вячеслав Рындин

В мешке…

[b]Падали  снежинки…  На  смешной  картинке  
В  чудесах  улыбки  нежный  голосок
В  ночь  колдует  дымки  морозца  в  пушинке…
Днём  манком  привадит  новостей  приход…

Коробец  скульптурный  –  в  голубой  ужимке,  
Из  глухой  ложбинки  –  юркий  ветерок
Вечерком  предзимним  в  скоростной  посылке
Нам  прислал  скольженьем  вещевой  мешок…

…а  в  мешке:  печенья,  вкусные  варенья,
Для  людей  свершенья  –  божья  благодать,
Сотворив  веселья,  сладкие  мгновенья,
Обвивает  миром  всю  земную  гладь![/b]

27.  11.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539772
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014


НАДЕЖДА М.

Я люблю дивитись на тумани…

Ой,  мої  тумани,  мої  долі,
Вас  ніколи  з  берега  не  гнав...
Віталій  Назарук.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539787

--------------------------------

Я  люблю  дивитись  на  тумани,
Що  пливуть  хмарками  по  землі.
А  навколо  непроглядно  -  тьм"яно.
Ніби  молоко  скрізь  розлили.

Крізь  імлу    тихенько  плине  річка.
Вітер  з  очеретом  розмовля.
А    струнка  берізка,  наче  свічка,
Дівчину  нагадує  здаля.

Все  в  природі  розкошує  вранці,
Як  освятять  землю  промінці..
А  в  туману  зникнуть  зовсім  шанси:
Всю  красу  купати  в  молоці.

І  побачу  іншу  я  картинку:
Небо  червоніє,  ніби  мак.
Вітер  колихає  павутинку,
Нас  вона  не  втримає  ніяк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539860
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014


Радченко

Полночь сказку рассказала

Намела  сугробы  память
В  свете  лунного  луча.
Ладан  сладко,  тонко  пахнет,
Догорит  вот-вот  свеча.

Звонко  тикает  будильник,
Разрывая  тишину,
На  стене  уснул  светильник,
Ставня  спрятала  луну.

Полночь  сказку  рассказала  -
Волшебства  вуаль  легка.
Оказалось  ночи  мало...
А  кругом  снега-снега...

Прикорнул  рассвет  в  сугробе
Средь  морозной  маеты.
Прогоню  свои  тревоги  -
За  собой  сожгу  мосты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539754
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014


Радченко

Сіра ностальгія

Після  бабиного  літа
Прийде  сіра  ностальгія.
Вредний,  злий,  холодний  вітер
Поламав  тоненьке  гілля.

Нахилилось  небо  низько:    
Може,  так  землі  тепліше?
Жухлі  трави,  клапті  листя
Сніг  притрушує  хутчіше.

І  в  душі  ті  ж  самі  зміни:
Ностальгії  тихе  соло.
Ноти  в  нім  незвичні,  дивні
Серце  до  сльози  вкололи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539746
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014


Дід Миколай

Я в тебе вірю Україно

Біль  давить  груди  до  незмоги
В  серденьку  тіпає  пташа.
На  волю  проситься  небога,
Зболіле  тіло  спустоша.

Злягла  печаль  осіннім  смутком,
Холодним  подихом  в  душі.
У  злобі  тішиться  здобутком,
Лягла  іржею  на  душі.

Звели,  чужинці  Україну,
Зцідили  соки  з  поколінь.
В  тернах  розп’яли  сиротину,
Лишили  з  Раю  сіру  тінь…

Щоб  серце  більше  не  боліло
З  віків  не  ниділа  душа,
Чужинцям  вирию  могилу
Й  чохла  одягнУ  на  ножа.

Я  в  тебе  вір’ю  Україно,
Мине  пора  лихих  годин.
Бо  ти  не  впала  на  коліна
Й  сягнеш,  незвіданих  вершин!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539690
дата поступления 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014


s o v a

сороки судачат о мыслях иначе

снег  прошел,  
мы  кажется  мечтали,
холода  согреть...
немая  блажь

небо  за  графитовой
печатью
дымом  сигарет
...
какой  купаж

видимо,  не  стоит
удивляться,
снег  прошел,
пора  менять  
фасон

рейсы,  поезда,
пора  прощаться
лирика
не  трогает
тайком

и  ещё  хотя  бы
улыбнуться
хочется
в  ответ  пустым  
словам

и  ещё
так  много  ...
ты  же  в  курсе
левый  берег  с  правым
пополам


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539592
дата поступления 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Lana P.

Небо, небо…

Небо,  небо,  верни  мені  мрію
Полетіти  високо  в  світи.
Молитовно  плекаю  надію,
Тільки  хмарами  не  відлети.

Небо,  небо,  даруй  мені  крила.
Я  не  птаха,  та  хочу  в  політ.
Якщо  пісня  моя  Богу  мила,
Я  зустріну  там  свій  зореліт.

Обережно  візьму  на  долоні,
Притулю  до  гарячих  грудей,
Збережу  на  небесному  лоні,
Порозсіюю  серед  людей.

Хай  дарують  усмішки  іскринки,
Позапалюють  душі,  серця.
І  розтануть  в  куточках  крижинки-
Світло  те...  від  самого  Отця!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539514
дата поступления 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Радченко

Дождливое утро

Плачет  утро,  хмурится,
Слёзы  горько  льёт.
Без  зонта  по  улицам,  
Шлёпая  бредёт

Вымокло  и  ниточки
Нет  сухой  на  нём.
С  головой  поникшею
Утро  входит  в  дом.

Грустью  наливается
В  доме  тишина,
Новый  день  рождается
В  капельках  дождя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539550
дата поступления 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Радченко

Всё не ново

Кот  дремлет  на  крылечке
И  гомон  птиц  всё  тише,
Упало  солнце  в  речку,
Скользнув  по  кромке  крыши.

И  за  рекой  далёкой
Закат  пожаром  вспыхнул,
У  дома  клён  высокий
По-стариковски  всхлипнул.

Конечно,  всё  не  ново,
Конечно,  всё  извечно:
День  догорел  и  снова
Кот  дремлет  на  крылечке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539549
дата поступления 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Валентина Ланевич

Медяника скуштувавши…

Човгається  під  ногами,  
перемішаний  з  посипною  сіллю
та  тротуарним  сірим  брудом,  
перший    пухнастий  сніжок.
М’ягкий  світанок  огортає  мене,  
розсуваю  собою  зблідлу  темінь,
а  білі  сніжинки  тихо  лягають  на  плечі,  
зволожують  чоло.
Цокочуть  мої  чобітки  підборами  
так  зовсім  близько  від  тебе,
юркаю  в  чорноту  переходу  
і  повертаю,  ген,  у  інший  бік,
а  думка,  обхоплює  серце,  
рве  його  з  грудей  та  несе  до  тебе,
лягає  на  твій  підвіконник  з  пучком  світла,  
проситься  в  прийми,
незбагненнісню  обвішана,  
мов  сірома  торбами  з  заплатами.
В  нове  б  йому  вдягтися  та  зась  самому,  
от  і  нудить  світом,
толочить  біле  з  чорним,  
товчеться  в  ньому,  пробуксовуючи,
а  життя  здіймає  галас,  
кричить  пробі,  а  потім  леститься,
переповнюється  пестощами,  
в  них  рятунку  шукаючи
і  захмеліле  притихає,  
медяника  скуштувавши,  тобою  поданого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539478
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Дід Миколай

Сестричці

Добра  тобі  моя  сестричко,
Любові  й  літ  до  забуття.
Нехай  посмішка  квітне  з  личка
Й  не  покидають  почуття.

Сім’ї  твоїй  лише  в  прибуток
Хай  ранок  завтра  принесе.
Нехай  обійде  душу  смуток,
Тривоги  вітер  віднесе.

Хай  Янгол  божий  ясночолий,
Боронить  долю  від  біди.
Вчорашні  болі  і  тривоги
Хай  обминуть  твої  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539452
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Lu57

ОНИ ТОЛПОЮ…

Они  толпою  в  дверь  и  в  душу  заодно…
Не  прошены,  не  званы  и  досадны…
И  в  памяти,  как  кадры  старого  кино,
Фрагменты  фраз…  настойчиво,  надсадно…

Они  толпою  здесь    и  кругом  голова,
Вопят,  без  устали,  мой  мир  разрушив…
И  кажется  порой,  что  жив  едва  -  едва,
И  даже  умереть  уже…  не  струшу…

Они  толпою  в  ночь,  когда  на  сердце  –  мрак,
И  в  панцирь  льдом  закован,  словно  в  латы…
Их    вырвать  хочется,  как  из  земли  сорняк…
В  преддверии  заслуженной  расплаты…

Они  толпою  в  сон,  с  ухмылкой…  не  проснусь…
В  сетях  опять  у  сладкого  безумства…
Как  путник  страждущий,  и  я  тот  час  упьюсь
Хмельной  отравой,  «  низменные»  чувства…

Они  толпою  в  дверь…все  так  же  норовят,
В  прах  превращая  веру...  идеалы
Мечом  разят  уже...  и  плахою  грозят….
Сраженье  проиграв,  я  падаю  устало...
16.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537247
дата поступления 16.11.2014
дата закладки 25.11.2014


OlgaSydoruk

Без стука в сердца дверь…

После  прочтения"ОНИ  ТОЛПОЮ..."
Для  Lu57

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537247

Они  толпой,..и  зАполночь,..все  разом,..и  без  стука  в  сердца  дверь...
И  в  душу  сразу  проникают...Ту  битву  выиграют  без  потерь(в  который  раз),..я  точно  знаю...
А  на  рассвете  лишь  стихают,..и  тают,  как  туман...Следы  все  в  воздухе  вокруг  меня  витают...
Сомнение  позабудут  унести  с  собой...В  толпе  оно  не  нужно,..растерзает...
И  напоследок,  кто  то  из  толпы,  родной,    пошлет  своею  легкою  рукой  мне  луч  надежды...
Им  приобнимет,..зацелует    вновь,..и  в  ласке  той    все  до  одной  обиды  вдруг  исчезнут...
А  уходя...не  хлопнет  дверь...Оставит    светлую  печаль,..еще    добавит  в  сердце  на  каплю  больше...  нежность...
И  наконец  тот  сладкий  сон...Такой  желанный  после  всех  тревог,..и  неизбежный...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537279
дата поступления 16.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Радченко

Как печально к вечерней звонят

У  церквушки  с  крестом  потемневшем
Неожиданно  остановлюсь.
Вот  уже  зазвонили  к  вечерней,
Тишина  расплескала  звон-грусть.

Поднимусь  по  ступенькам  несмело,
Постою  у  раскрытых  дверей.
У  старушки  в  косыночке  белой
Я  куплю  желтоватых  свечей.

И  войду  в  полумрак  чуть  тревожный,
Под  иконами  свечи  горят.
Я  сегодня  пришла  к  тебе,  Боже!
Как  призывно  к  вечерней  звонят...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539351
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Вячеслав Рындин

В преддверии…

[b]
Аккумулятор  сел…  Остыли  батареи…
Вазомоторят  гневы!!!  Вестибулярный  Крен
Расстроил  блок  систем,  коробит  оси-схемы,
Без  сварочной  артели  брыкается  –  затем…
Сомнительное  дело:  Крушительное  кредо
С  виляющим  концом  форсирует  синдром…[/b]
 
25.  11.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539405
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


OlgaSydoruk

Мне не хватало пару пазлов…

Мне  не  хватало  пару  пазлов,чтобы  картина  ожила...
И  где  их  только  потеряла?..В  прошедшей  осени  нашла...
В  ту  ночь  урывками  мне  спалось,..не  сон  -  мучение  одно...
С  неимоверною  усталостью  все  обнималась...Она  никак  не  отпускала...
Но  с  небывалой  легкостью  и  нетерпением  стремилась  в  те  места...
Лишь  там  открылось  море  откровений,..и  всплеск  восторгов  удивил,..
И  слезы  умиления  были,..и  было  счастье,..и  милым,долгожданным  был    души  порыв!..
И  в  дни  осенние  все  было(я  вспомнила  и  разглядела),..и  солнце  было  уже  низко,..не  обжигало,не  палило...
И  ночь  темнее,чем  обычно...
Тот  день  запомнился  коротким,..последним  ,..главным  пазлом  стал...
С  рассветом  разгулялся    ветер  и  листья  в  миг  все  оборвал...
Снежинки  первые  упали...Перину  кто  то  в  небе  на  закате  так  усердно  выбивал  ...
И  пух  кружился  и  летал...И  смех  звенел,..и  душу  он  манил  и  нежно  звал...(Так  только  Он  один  умел)...
И  на  дворе  зима,..а  на  заборе  снегири,..синички  в  ряд  уселись      на  деревьях,..а  может  воробьи?..
И  снег  ложится  покрывалом  бело  -серым  на  листочки  и  на  крошки  хлеба  ...
От  поздней  осени    -  ни  звука,ни  следа...
И  пазл  последний  стал  на  место...Картина  показалась  -  это  жизнь  моя...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539432
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Олекса Удайко

КРАПЛІ СМОЛИ

         [i]Окрім  33-го  ще  був  і  голодомор  47-го…

[b]Не  зажмурюйте    очі  на  дійсність…
Ви  тоді  ще,  мабуть,  й  не  жили,
а  у  нас  мозолі  від  тих  істин
ще  печуть,  немов  краплі    смоли.

…Може,  ви  у  болоті  ховались,
коли  ваші  горіли  хати́,
а  чинянки*  під  клунею  рвались,
й  не  було  куди  дітям  втекти?..

Знали  ви,  як  жаду́  ми  плекали
про  хлібці  із  муки  жолудів,
як  бруньки,  мов  цукати,  зривали  
із  дерев…  рученята  худі?

Може,  чули,  як  діти  у  сте́рнях
видлубали  з  землі  колоски,
а  на  них  чатувала  вже  че́рва**,
щоб  здобутки  додати  до  скирт?

А  чи  знали,  що  двісті  лиш  грамів
важив  в  полі  тяжкий  трудодень,
й  як  хотілося  їсти  ночами,
Бо  без  хліба,  бувало,  –  весь  день?!

Може,  вам  ненароком  відомо,
що  сиділи  батьки  у  тюрмі
за  мішок  бур’яну  для  худоби,
щоб  не  пухнули  з  голоду  ми?..

Чи  чекали  ви  жадібно  вісті
із  копалень  нудних  Воркути
Й  як  гіркими  вмивалися  слі′зьми
від  батькІв  довгождані  листи?..  

Як  цього  ви  в  житті  не  пізнали,
Й  через  душу  воно  не  пройшло,
І  серця  тим  вогнем  не  палали  –
Ви  не  знаєте,  що  таке  –  ЗЛО…[/b]

25.11.2014
_________    
*Бомби  [/i]
**Об'їзчиками  звали  тих  сторожів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Радченко

А что ответить ей


Без  спроса  в  дом  бессонница  войдёт,
Присядет  рядом  и  погладит  плечи
И  скажет:  "Что-то  затянулся  вечер...".
Посмотрит  пристально  в  глаза,  вздохнёт.

Я  промолчу.  А  что  ответить  ей?
Она  без  слов  давно  всё  понимает,
Но  только  и  она,  увы,  не  знает:
Кто  прав  из  нас,  а  кто  из  нас  мудрей.

Луна  в  полнеба.  Бисеринки  звёзд
Рассыпаны  так  густо,  торопливо.
Часы,  как  никогда,  сейчас  ленивы
И  полночь  -  долгожданный,  поздний  гость.

А  одноногий  старенький  фонарь
В  окно  заглядывает  по-привычке.
Белеет  недочитанная  книжка  -
Неинтересен  больше  мне  финал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539225
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 25.11.2014


АЛІК

ЗНЕВІРА

Де  живе  зневіра,
там  людей  нема.
Дурнувата  ліра
бринькає  дарма.

Так  цього  бажає
хитромудрий  біс,
що  квиток  до  Раю,
наче,  він  приніс.

Правда  цього  чорта,
як  п"ятак  проста  -
була  б  товста  морда,
а  Душа  пуста.

Де  у  мишеловці
гречка,  а  не  сир,
лізуть  в  урядовці  
тисячи  пронир.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539211
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Кадет

Первый след

Совсем  недавно  летний  звездопад
Рвал  наши  страсти  низменные  в  клочья…
И  вот  уже  заснежен  голый  сад
Не  виртуально,  а  вполне  воочью…

И  вот  уже  ложится  первый  след
На  первый  снег  несмело  и  не  очень…
И  возникает  смутный  силуэт
В  просветах  меж  досадных  многоточий…

ноябрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539069
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 24.11.2014


Дід Миколай

Любій доні

Щоби  в  душі  не
сутеніло,
Даремно  серденько
не  край.

Живи  дитино
довгощиро,
Умій  любити  і
прощай.

Нехай  здійсняться
твої  мрії,
Думки  щасливі  й
чарівні.

Стражденно  -
зболені  надії
З  весною  
з’вляться  в  вікні.

Зворушать  болі
занімілі,
Збуяють  випитим
вином.

Й  тепло  дурманом
на  застіллі,
Помножать  пісню
за  селом.

В  здоровім  тілі
дух  здоровий
Хай  здійме  смуток
на  крило.

В  обіймах
сонячних,  обнові
З  душі  засяють
джерелом.

І  віднесе  лихі
події,
Ласкавий  промінь
в  небокрай.

Щасливі  збудуться
надії
І  повернуть,
струмочком  в  Май!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539035
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


Макієвська

В твоїх обіймах…

Мені  затишно  та  безпечно  в  твоїх  обіймах,
Таких  ніжних,  сильних,  як  кремінь,  доволі  надійних.
Струменить  гаряча  кров,  розливаються  хвилі,
Ллється  тепло  із  твоїх  нетр,  обволікає  тіло...

Розтікається  лавою  по  кожній  клітині,
Жаром  пронизує  кожний  атом,  що  тіло  мліє...
Піднімає  ввись  і  несе  поміж  хмаринами,
А  потім  зринається  до  безодні  паринами...

Десь  шурхотить  між  чужих  ніг,  скинутий  одяг  чийсь,
Шугає  вітер,  грається  ним,  хоч    по  вуха  зарийсь...
Гола  осінь  витанцьовує  на  ньому  чарльстон,
А,  дощ  ритмічно  й  нахабно  тупотить  їй  в  унісон.

Щось  неймовірне  переповнює  мою  душу,
Лоскоче,  сміється,  плаче  все  більш,  звучніш  і  дужче...
Тільки  пелена  із  туману  навіює  сон,
Хилить  безсилу  до  дужих  грудей,  бере  в  свій  полон.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536665
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 23.11.2014


Леся Shmigelska

Жінка з осені



Слова  -  Леся  Шмигельська
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

                                 

Я  забуду  цей  день,  він  такий,  як  і  тисяча  інших,  
Тільки  вітер  сильніш  і  побільше  на  жменьку  образ,  
І  стрімчасті  думки,  що  по  клаптях  зібралися  віршем,  
Я  забуду  тепер,  хоч  до  них  повернуся  не  раз.  
Полохливим  зайчам  заховалося  сонце  за  обрій,  
Загубивши  надвечір  свій  слід  у  призахідній  млі.  
І  у  сутінках  тих  мені  затишно,  гарно  і  добре,  
Я  радію  зіркам,  наче  матері  діти  малі.  

Не  важливо  мені,  що  цей  день  називатиму  «завтра»,  
А  за  декілька  літ  я  казатиму  навіть  «колись…».  
Невідомий  сюжет  і  ніким  не  розгаданий  автор,  
І  на  гребені  днів  безумовна  межа  бісектрис.  
Кожен  любить  своє,  але  я  закохався  у  осінь,  
В  міріади  хмарин  і  гранатове  листя  в  саду.  
Жінка  з  осені  йде,  оглядаючи  пізні  покоси,  
По  стежках  золотих  я  за  нею  росою  піду...  

Жінка  з  осені…  Ні!  Бо  ця  жінка,  здається,  із  дива,  
Із  замерзлих  краплин,  що  торкаються  смутком  лиця.  
І  жагуча,  як  мить,  як  Мадонна,  безмежно  вродлива,  
І  співають  вітри  серенади  її  без  кінця.  
А  писати  про  сум  і  про  осінь  з  дощами  не  треба?  
Як  не  чутиму  їх,  то  не  буде,  здається,  й  мене.  
Я  пірну  в  листовій,  пригортаючи  осінь  до  себе,  
І  у  зливах  рясних  тихим  жалем  замру  заодне...  

Я  складаю  слова  з  осенілого  жовтого  листя,  
Неслухняні  рядки  по  землі  пише  вітер-школяр.  
Перестиглі  сади  і  осінні  тумани  пречисті,  
І  пречисті  думки  у  полоні  незвіданих  чар.  
Чи  забуду  цей  день?  А  хіба  він,  як  тисячі  інших?  
Чистим  зором  очей  я  торкаюся  синіх  небес  
І  блакитних  дощів,  наливаючи  чашу  по  вінця,  
Торжествую  за  день,  що  із  темної  ночі  воскрес...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538331
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 23.11.2014


ТАИСИЯ

ПЕРСОНА НОН ГРАТА.



Беда!  Когда  душа  остыла…
Её  так  трудно  отогреть!
А  тут  ещё  пурга  завыла…
В  берлогу  прячется  медведь…

И  тут  как  тут  хандра  приходит…
Без  приглашенья,  невзначай…
Бесцеремонно    колобродит…
Без  разрешенья  разливает  чай…

А  летом  нам  тепла  хватало!
Хандра  не  смела  близко  подойти.
Эта  персона    всех  уже  достала!
Поэту  с  ней  идти  не  по  пути.

Друзья!  Хандра  на  всё  способна.
Любую  душу  может  отравить.
Она    хитра,  коварна,  злобна.
Не  против  даже  водочки  подлить…

Как  с  ней  бороться  –  знаю  точно:
Друзья  помогут!  Щёлкни  интернет…
Хоть  это  будет  выглядеть  заочно,
Но  успокоит  душу    дружеский  привет!

23.  11.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538942
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


Радченко

Какая же малость

Давно  не  писалось,
Давно  не  прощалось...
А,  может,  давно  не  жилось?
А,  может  быть,  просто
Мне  всё  показалось.
Зачем  принимать  всё  всерьёз?
Я  знаю,  ты  спросишь:
"Кому  улыбалась?".
Ответить  тебе  не  смогу.
Подумаю  только:
Какая  же  малость
Цепочка  следов  на  снегу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538941
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


НАДЕЖДА М.

Нехай у відповідь ні звуку…

Коли  відчуєш,  що  у  серці
Маленький  пагінець  розцвів.
Оркестр  заграв  казкове  скерцо,
Ліричну  музику  без  слів,
Відкинь  думки  свої  безжальні,
Любов-  безпомічне  дитя.
Не  убивай  його  повально.
І  не  лишай  серцебиття.
Нехай  у  відповідь  ні  звуку,
Бо  замість  серця  камінець,  
Не  опускай  із  сумом  руки,
Твоїй  любові  не  кінець..
Коли  спіткнешся  об  бездушність,
Ти  не  хвилюйся...  Це  не  край.
Не  всі  любити  мають  здатність..
Проси:  Любове,  не  вмирай...









--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538922
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


Lu57

Я НАД ПРОПАСТЬЮ


Я  над  пропастью,  ветер  в  спину…
И  ни  деревца,  лиш  земля…
Может  быть  соскользну  и  скину,
Боль  свою,  все  начав  с  нуля?..
До  тебя  мне  не  дотянуться,
Переправы  не  отыскать,
Ни  моста…  ни  просто  проснуться,
Чтоб  хотя  бы  протестовать…
Ветер  злобно  вперед  толкает,
Небо  под  ноги  уронив,
От  земли  листком  отрывает,
Чуть  шагну,  впереди  обрыв…
Пустота    облаком  туманным,
Налилась…  и  не  видно  дна…
Только  эхо  тоской  незванной…
Отражает  вновь  глубина…
Я  над  пропастью,  ветер  в  спину…
И  ни  деревца,  лиш  земля…
Может  быть  соскользну  и  скину,
Боль  свою,  все  начав  с  нуля?..
20.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538857
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


Lu57

МЫ ВСЕ СОШЛИ С УМА…


Мы  все  сошли  с  ума…  Кто  от  любви,  кто  без…
Как  в  лабиринте  одиночества,  укрыться?..
Так  хочется  взлететь,  судьбе  наперерез,
Пусть  и  без  крыльев,  только  б  не  разбиться…

Мы  все  сошли  с  ума,  упали  небеса,
И  спутали  сознание  надолго…
Мы  почему-то  врозь…  и  каждый  снова  сам…
Не  склеить  сердца  битого,  осколки…

Мы  все  сошли  с  ума,  хотя  и  не  смешно…
Улыбками  обиду  укрываем…
А  в  памяти  плывут,  как  кадры  из  кино,
Мгновенья,  о  которых…  забываем…

Мы  все  сошли  с  ума…  «  танцуем  у  шеста»,
И  душу  без  любви  на  растерзанье…
Спасение  дано  нам  в  образе  Христа,
Стеною  гордость  снова….  к  покаянью…

Мы  все  сошли  с  ума…  не  с  тою  и  не  с  тем…
А  мысленно…  мы  разве  расставались?
И  Минотавр  убит,  и  лабиринт  –  Эдем…
Лишь  с  призраками  попусту…  сражались…
21.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538633
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Олекса Удайко

ПЕРШИЙ СНІГ

   [i]  Холодно.  Перший  сніг  
     вкрив  ще  не  змерзлу  землю,[/i]
                                                           [i][b]Патара  Бачія

Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушно…  Аж  до  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...

Ну,  а  нам  своє  робить  –
Покуняємо  ще  мить!

           Приспів.[/b]

 22.11.2014      [/i]
[youtube]http://youtu.be/qXk0KmzO_Co[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538684
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


НАДЕЖДА М.

Ви відчували щастя запах?

Ви  відчували  щастя  запах?
Це  -  цвіт  рожевий  у  саду.
Це-  сонця  вранішнього  спалах,
Як  краплі  теплого  дощу.

Це,  як  цвітіння  матіоли,
Як  від  жасміну  хмільний  світ,
Чи  голос  ніжний  баркароли,
Чи  ледь  тужливий  звук  трембіт...

А,  може,  щастя  -  це  з  тобою
За  руки,  взявшись,  поряд  йти.
В  житті  не  знатися  з  журбою.
Не  відчувати  самоти...

Тоді  я  в  щасті  буду  жити,
Як  поруч  буде  вся  рідня.
Цьому  не  можна  не  радіти...
Про  щастя  думка  ось  моя.

Коли  в  сім"ї  нема  нещастя.
Навколо  диха  позитив.
Ось  це,  мабуть,  найбільше  щастя.
І  це  його    простий  мотив!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538697
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Радченко

Не торопи, судьба

Не  торопи,  судьба!  Ведь  бабье  лето
Ещё  за  поворотом,  а  сейчас
Стоит  в  зените  вечер  яркий,  летний,
Последний  луч  заката  не  угас.

И  на  тепло  ещё  так  щедро  лето,
И  не  заплакано  моё  окно.
Едва  заметны  осени  приметы
И  жаловаться  зеркалу  грешно.

Не  торопи  меня.  Ещё  немного...
Навстречу  лету  бабьему  пойду.
Уляжется  предверия  тревога
И  бабье  лето  нам  я  подарю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538717
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Макієвська

УКРАЇНІ

Ми  боремося  за  Україну,  ми  боремося  за  краще  майбуття,
Чекаючи  вісті  з  фронту  щогодинно,  молимося  за  синів  життя,  
Стукотять  їх  хоробрі  серця  без  упину,  іде  за  свободу  війна,
Росія  перетворює  все  у  руїну,  нема  ні  краплі  каяття.
 
Не  страшні  нам  ні  холод,  ні  голод,  ми  пройшли  це  в  33-тьому  й  нація  жива,
Тримаючи  в  руках  смерті  молот,  нас  хочуть  знищити  та  сил  в  них  нема,
Б`ються  побратими,  кожний  з  них  патріот,  з  ними  ми  єдині,  кров  одна,
Скільки  у  них  чеснот,  а  у  нас  турбот,  впишуть  в  історію  їх  імена...  

Чорніють  спалені  ниви,  села  і  міста,  стоять  незібрані  поля...
Ми  в  горі  теж  єдині.  Де  той  страх?  Тільки  б  не  було  москальського  ярма,
Височіє  над  Україною  Тарас,  гетьман  наш,    "  Скоро  прийде  воля  
І  краща  доля  буде  у  вас  ,  нехай  сплине  трохи  час..."-  він  нам  промовля.

Ми  виборемо  його  і  нашу  мрію,  ми  вимолимо  у  небесах,
Ми  здійснимо  все,  що  він  воліє,    відбудуємо  ті  села  і  міста,
Дамо  нове  життя  Україні,  щоб  забриніло  щастя  в  її  очах,
Щоб  у  нашому  родинному  колі  запанував  мир  і  любов  свята.    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538723
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Богданочка

" Не буває святих "

Пам'ятаю,  мій  милий,
мій  Янголе  Чорний,
твої  крила  розлогі,
і  їх  невгасимий  вогонь...
і  кохання,  мов  райдужне
світло,  з  долонь...
Ну  а  потім...  свій  плач...
пам'ятаю,  мінорний...

Не  забуду  слова...
їхній  звук,  як  удар  батогом:
"Це  не  зрада,  кохана,
це  слабкість  хвилинна..."
Як  отрута,  маскована  в
суміш  медово-бурштинну,
Терпкий  запах  жіночих  духів
димом  вився  кругом.

Струмки  сліз  і  це  довге
прокляте  мовчання...
Наче  грім  у  посуху  почув  ти:
"  Все  буде  гаразд...  "
Та  зраджена  жінка  маскує
образу  за  ніжністю  фраз...
За  усмІшкою  важко  почути
принишкле  гарчання...

То  ж  дивися,  мій  Янгол,
дивися  своїми  очима...
Як  в  обіймах  чужих
розквітає  розтоптана  квітка.
Білі  крила  красуються
в  Нього  он  там...  за  плечима...
Чуєш,  милий,  ну  як  тобі
бути  у  якості  свідка?

Ти  ж  казав,  що  збудуєш
для  мене  фортецю,
І  нікого  не  впустиш
у  наш  неповторний  куточок.
А,  натомість,  мені  в  подарунок  -
паперу  шматочок?
Знай,  мій  майстре,
ти  сам  влаштував  мені  втечу...

Я  не  з  тих,  хто  підставить
щоку  для  удару...
Я  із  того  підземного
царства,  що  й  ти.
І  це  ж  твої  слова:
"  Не  буває  святих"...
То  ж  прийми  це  неначе  урок,
не  як  кару.

В  кожній  Єві  є  тінь
від  Ліліт,  зрозумій...
І  коли  забираєш  від
серця  жіночого  ключ,
Дублікат  зробим  ми,
по  потребі,  собі  власноруч,
Й  подаруєм  тому,
хто  не  плюне  у  храм  наших  мрій.

Я  тобі  не  бажаю  ні  зла,
ні  хвороби,  ні  болю...
Будь  щасливим  з  тією,
котра...  твоя  слабкість  хвилинна...
Я  ж  бо  далі  без  тебе,
мій  Янгол,  блукати  повинна.
Більше  нам  не  судилось
ділити  на  двох  одну  долю...




Вірш  не  автобіографічний.  На  його  написання  мене  надихнула  пісня  рок-групи  Rammstein.

                                                                 8.11.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537248
дата поступления 16.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Богданочка

Просто інші

Ми  -  не  ви.  Ми  не  гірші  за  вас,  і  не  кращі.
Просто  інші.  А  вам  не  збагнути:
без  натхнення  свого  ми  довіку  пропащі,
і  слова,  як  отруйні  токсини  цикути,
нас  калічать...  

Ми  -  скитальці  по  творчих  світах,  ми  приблуди,
Тілом  -  тут,  а  думками...  десь  там...
Ми  такі  народились...  Це  дар!  Хай  так  буде!
і  дуальність  душі,  прошу,  вибачте  нам...
це  не  лічать...

Бо  буденність  висмоктує  кров,  як  вампір...
Ми  рятуємось  так!  Так  живЕмо!
Наші  рими  -  гостріші  за  лезо    рапір...
Ми  із  ними  небес  досягнемо,
хай  у  снах...

Ви  не  любите  нашу  захмарність,  земні...
Хоч  і  ми  -    тільки  в  мріях  -    літаєм.
Чуєм  спів  дивних  Муз,  котрі  з  вами  -  німі...
Ми  так  само  невільні!...  Та  знаєм,
що  душа  людська  -  птах........

                                                                                       20.11.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538375
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Lu57

ПОЛОНЯНКА



Що  сталось?  Стільки  ворогів  одразу!..
І  всі  на  шмаття  розривають  знов..
Безсоння…  відчуваю  вже  відразу…
Та  невідомість…  хто  б  їх  поборов?

У  шибку  стукає  гілка  щоночі,
Бавиться  з  вітром?..  проситься  в  тепло?
А  я  не  хочу…  я  УЖЕ  не  хочу,
Щоб  мої  сни  снігами  замело…

У  невідомості  я  наостанку,
Прошу:  «  Хоч  крихту  кинь,  не  заважай…
Я  вже  твоя,  відколи,  полонянка…
Надії  назавжди  мене  віддай…

Нехай  карає…  манить,  віднімає,
Але  допоки  жевріє…  за  мить,
Іскорка  вогнищем  уже  палає…
В  душі,  що,  завмираючи  тремтить.

Схилю  покірно  голову  для  страти,
І  навіть,якщо  більше  не  засну,
Я  всі  борги  зумію  вам  віддати,
Бо  в  серці  втаємничую  весну…

І  визнаю…  що  з  ночі  до  світанку,
Розхристана,  розіпнута  душа  –  
Мого  бажання  –  вічна  полонянка;
Твого  –    лишень,  невільниця  чужа…»
20.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538327
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Радченко

Твоя память

Твоя  память  -  мой  двойник.
У  неё  -  моё  лицо.
Каждый  шаг  и  каждый  миг
Помнит,  словно  бы  назло.

У  неё  -  мои  глаза
И  в  улыбке  та  же  грусть.
Память,  ты  не  будь,  как  я,
Позабывчивее  будь.

Нам  с  начала  не  начать  -
Прошлое  не  зачеркнуть.
Сколько  можно  вспоминать,
Об  одном  прошу:  забудь

Всё,  что  я  хочу  забыть.
Пусть  утихнет  наша  боль.
Знаешь,  память,  трудно  жить
С  памятью  такой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538484
дата поступления 21.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Амелин

Как пишутся стихи (Лит. пародии)

(с  моими  извинениями  авторам  оригиналов)

Мгновения  творчества      

Цитата:

«Вже  місяць  жовте  пузо  оголив.
Над  чорним  лісом  ним  почав  світити.»

Крилата  «Надходить  ніч»
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535441)

Оригинал:

Луна  устала.  Обнажила  попу…***

Луна  устала.  Обнажила  попу,
И  этот  свет  –  покруче  фонаря.
Я  –  крепко  пьющий.  Но  талант  не  пропил.
Шо,  сомневаетесь?  Вы  это,  право,  зря.

Найду  гнездо  и  поцелую  птичку.
Она  потерпит  –  я  пустяк  из  зол
Я  в  aqua  vitae  обращу  наличку  –  
Что  делать?  Доллар  скачет,  как  козёл.

А  в  небе  звёзд…  Сосчитаны  минуты,
Как  в  «Гамлете»  –  а  вот  он,  и  ответ:
Какие  сны…  Я  оторвался  круто  –  
Мы  с  девой  танцевали  менуэт.

ID:  535476
автор:  golod00x

Пародия:

Шо,  сомневаетесь?  

Смотрю  на  небо:  шо  там,  в  их  конторе?  
Мерцают  звёзды:  три,  четыре,  пять…
Сегодня  –  больше…  Мыслю  априори:
Не  всё  –  от  фонаря…  Что  тут  сказать?

Как  в  «Гамлете»…  сосчитаны  минуты:
Один  вопрос  и  лишь  один  ответ!
И  круче  не  придумано  валюты,
Чем  с  aqua  vitae…  девы  менуэт.

Луна  разделась  и  плывёт  над  лесом…
Неуж-то  да?  –  Видна  уже  на  треть!
«Вже  роздивилась  пузо  поетеса…»,
Пустяк!  Я  –  со  спины  смог  рассмотреть…
(См.  название)


А  дальше  вдохновило  вот  это  стихотворение:

Вдохновение...

Не  живется  поэту  в  безветрие,
День  за  днем,  как  от  станции  к  станции.
Вдохновение  -  капля  бессмертия,
А  потом  пустота  и  прострация...

Я  ищу  где-то  там  под  подошвами,
Я  выискиваю  между  крышами,
И  боюсь  зацепиться  за  прошлое,
Отодрать  лишь  недавно  поджившее...

...Я  иду.  Пахнет  в  парке  опятами,
И  Покрова  трезвонит  над  городом.
Ивы  красятся  желтыми  прядями,
Словно  проседь  посеялась  в  бороды...

Пахнет  небо  луной  вислоухою,
И  свечой,  и  вином,  и  забвением...
Я  ложусь  в  кучу  листьев
И  нюхаю...
Это  пахнет  мое  вдохновение...

ID:  532271
 Рубрика:  Вірші,  Лірика  
 автор:  Юлія  Холод


И  вот,  что  вышло:

Итоги  творчества

Этот  нюх  у  меня  от  рождения,
Я  ложусь  в  кучу  листьев
И  нюхаю...
Ну,  когда  же  придёт  вдохновение?..  
Правда,  тут  поезда  часто  ухают...    

А  ещё...  мне  мешают  прохожие,
У  нас  здесь,  рядом  с  лесом,  есть  станция.  
Хотя,  если  денёчки  погожие,
Возвращаюсь  пешком  –  не  дистанция...

Но  тогда  мне  мешает  безветрие,  
Да  и  ветер,  длиной  меж  вокзалами,
Ведь  уже  превратился  в  бессмертие    
Этот  запах,  повисший  над  шпалами.    

Описать  бы  словами  крылатыми
Как  несутся  железные  лошади!..
Я  иду.  Где-то  пахнет  опятами...
Ну  а  что  у  меня  под  подошвами?..

Но  сегодня...  (смеюсь  себе  в  бороду)  
«Бес  в  ребро!»  И  такая  мелодия...
Я  как  поезд  летел  прямо  к  городу...
Но  опять...  получилась  пародия.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538479
дата поступления 21.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Радченко

И не исчезнем ты и я

А  знаешь,  без  меня  и  без  тебя
Всё  так  же  будет  снег  кружиться,
Лист  жёлтый  на  ладонь  ложиться
И  по  утрам  туман  клубиться,
И  прозвучит  мелодия  дождя.

Закаты  и  рассветы  не  умрут
И  будет  счастье,  будут  слёзы,
И  будут  радуги  и  грозы,
И  без  шипов  не  будут  розы,
Разлуки  и  любовь  свой  путь  найдут.

И  по  законам  вечным  бытия
И  вечность  будет,  и  мгновенье,
И  будет  ложь,  и  откровенье,
И  внуки  будут  продолженьем  -
И  в  прошлом  не  исчезнем  ты  и  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538200
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Радченко

Зачерпнёт - вода расплещется

Звёздный  ковш  Большой  Медведицы
Низко-низко  над  рекой.
Зачерпнёт  -  вода  расплещется
По  траве,  по  голубой.

Упадут  в  траву  росинками
Капельки  речной  воды.
Утром  босиком,  тропинками,
Я  к  реке  пойду.  А  ты?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538279
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


OlgaSydoruk

Не терзай свою душу, не рви ее, милая, в клочья!. .

Для  Lu57

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537685


Не  терзай  свою  душу,не  рви  ее,милая,в  клочья!..Пожалей  и  себя!..
Отпусти  хоть  на  час,хоть  на  день  на  свободу,в  полет...не  навечно!..
И  то  озеро  светлой  печали  она  не  минЕт...
Окунется  в  него  (и  не  раз)  с  упоением,..и  достанет  ладошкою  дна...
Станет  легче  ей  в  миг  тот...  тысячекратно...
И  оставит  обиду    под  камнем  зеленым  ,замшелым...Под  каким...  позабудет  сама...
Слезы  выльются  теплым,соленым  ручьем,..все  до  капли...
Озарение  наступит,..придет  и  прощение  пОд  руку  с  ним...
И  тревожною,мелкою  рябью  колыхнЕтся    по  озеру  эхо  обиды,..с  голубою  волною  уйдет  в  никуда...
А  душа  оживет,..встрепенется  от  мысли  о  счастье,...  и  дорогу  к  тебе  по  пути  серебристому  в  небе  найдет!..
Не  терзай  и  не  рви  никогда  ее,милая,в  клочья,..на  части...Отпускай  иногда  полетать!...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537716
дата поступления 18.11.2014
дата закладки 20.11.2014


OlgaSydoruk

И был ничей…

После  прочтения  "Опускаю  ладони  в  ручей"…  АВТОР:  Весенняя

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538194




Среди  подснежников,в  лесу,где  зиму  леший  спал  -  проснулся  первым  ручеек  ...и  быстро  побежал...
Стремился  убежать  -  куда  совсем  не  знал,..и  был  ничей,..откуда  сам  -  он  так  и  не  узнал...
Петлял  он  долго  между  скал,..журчал  все  громче  и  сильней,..стремился  за  мостОк...
Где  тысячи  таких  ручьев  сливаются  в  поток...
Он  так  спешил,..и  уставал,..и  к  вечеру  стихал...И  что  его  за  поворотом  ждет  -  он  никогда  не  знал...
И  встречного  с  ладони  он  всегда  поИл,..и  никому  не  отказал,..ладошку(  с  листик  земляники)столько  раз  и  гладил,  и  ласкал...
За  пальчики  держался,..мизинчик  -целовал,..со  звонким  смехом  только  радость  он  дарил,..чужую  познавал...
И  все  бежал,бежал,бежал...И  путь  далек,..и  срок  его  не  короток,не  мал...
Весна  и  лето  с  осенью...Еще  и  Николай...    те  10  дней  зимы  от  сердца  подарил...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538277
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


OlgaSydoruk

Так заведено тысячи лет

После  прочтения  "За  закатом  придёт  рассвет"
автор:  Квiтка

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537740

Так  заведено  тысячи  лет  -  за  закатом    приходит  рассвет...
Ночи  мрак...он  не  дОлог,..нет!..Хоть  и  соткан  из  сотни  бед...
Дышит    смерть  и  в  затылок  не  раз...Пустотой  медитирует    глаз...
И  рождает  испуг    -  стынет  кровь...Не  открестишься  от  него...
Ну  а  жизнь  ...так  беспечна,хрупка...Пляшет  дерзко  на  грани,у  смерти  клинка...И  с    ухмылкой  довольно  плюет  ей  в  лицо!..
И  сквозь  тьму  проникает    туда...где  светло!..
Где  есть  горе,беда,..каждый  день  там  борьба,..и  страдание,  боль...
Реже  радость  и  смех,..костью  в  горле  успех...И  любовь  для  утех,..и  забыто  -  что  грех...
Там  всегда  будет    жизнь,..правда  место  найдет,..все  получит  сполна  суета  из  сует...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538118
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Кадет

Заткнусь!

Годы  виснут  на  плечах  коромыслом,
Жизнь  по  темени  стучит  кулаком…
И  не  вижу  ни  малейшего  смысла
Тягомотину  трепать  языком…

Ни  одной  в  башке  порядочной  мысли,  -
Сплошь  пошлятина  да  пакостный  бред…
Или  так  бывает  пусто,  хоть  свистни,
Что  спросонку,  что  под  ночь,  что  в  обед…

Тут  корячится  логический  вывод,  -
Что  пришла  пора  заткнуться  совсем…
Не  глаголить  ни  всерьёз,  ни  игриво
И  не  трогать  замороченных  тем…

Есть,  однако,  заковыка-нюансик,  -
Подрастает  у  меня  нынче  внук…
И,  семейный  искушая  балансик,
Начинает  издавать  первый  звук…

И  такая  вот  придумалась  штука,  -
А  куда  я,  чёрт  возьми,  тороплюсь?
Научу-ка  разговаривать  внука
И  тогда  вполне  пристойно  заткнусь…

ноябрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538261
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


АЛІК

ВОЗНЯ

Все  рождены  для  испытаний!
Шестёрка,  прима  или  босс,
проходят  множество  заданий,
решая  каждый  свой  вопрос...

Кто  гордым  был,  тот  стал  калекой.
Трепло,  теперь  уже  немой.
Кто  оставался  человеком,
ему  не  нужен  путь  земной.

Душа  уходит  за  пределы
мышиной  радостной  возни.
Не  надо  сильным  быть  и  смелым,
где  чужаков  нет,  ни  родни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533732
дата поступления 31.10.2014
дата закладки 20.11.2014


ТАИСИЯ

РАССТАВАНИЕ. (из цикла "В волшебном царстве")

Всё  длиннее  становятся  ночи.
Всё  пронзительней  дуют  ветра.
Сообщу  Вам,  друзья,  между  прочим,
Нам  домой  возвращаться  пора.

Дни  становятся  явно  короче.
Днём  по-прежнему  солнце  печёт.
И  никто  расставаться  не  хочет.
Жизнь  у  всех  в  прежнем  русле  течёт.

Не  пройдут  наши  встречи  напрасно.
В  нашей    памяти  нет  шелухи.
Мы  познали,  как  море  прекрасно.
При  свечах  мы  читали  стихи.

Завершается  наше  свидание.
Мы  богатый  собрали  багаж.
В  заключительный  день  на  прощание
Демонстрируем  свой  вернисаж.

Разъезжаемся  в  разные  страны,
Оставляя  частичку  души...
Чтоб  на  будущий  год  строить  планы,
Адреса  всех  друзей  запиши...


(послесловие)
Мы  стремимся  в  "  волшебное  царство",
Отправляясь  за  "тридевять  земель!"...
Предлагаю  всем  отличное  лекарство:
"Мир  волшебный"  -  рядом  с  нами!  Ты  проверь!!!

19.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538021
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Валентина Ланевич

На мить твоєю себе в’явила.

Переплелися  два  світи,  злились  в  єдине  ціле,
У  одном  із  них  ти  мій,  в  іншім  -  далекий  та  чужий.
По  черзі  сіють  тривогу  в  серце  моє  вразливе:
Любов,  турбота,  тепло,  а  ще  печаль  тримає  стрій.
 
Не  раз  душі  казала,  що  ти  не  смій,  на  вік  знімій,
Змирись,  що  доля  так  пожартувала  над  тобою.
Новому  дню  і  сонечку,  осені,  небу  радій,
Кохання  ж  відзивається  однаково  луною.

Шмагають  розум  потоки  протиріччя  почуттів,
А  я  горнулася  б  до  тебе  тілом,  щоб  до  тіла.
Хапаюсь,  мов  за  соломинку,  за  крихти  відчуттів
І  завмираю  -  на  мить  твоєю  себе  в’явила.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537970
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Радченко

А солнце падало

А  солнце  падало  в  "потом"...
А  солнце  падало  в  "сегодня"...
День  умирал,  а  за  окном
Играл  листвою  ветер-сводня.

Шептал  о  чём-то,  разносил
По  городу  чужие  сплетни,
А  солнце  из  последних  сил
Ещё  держалось.  А  намедни  -  

Всё  было  так  же:день,  закат
И  солнце  падало  куда-то,
И  оглянуться  хочется  назад,
В  календаре  зачёркивая  дату.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538031
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Радченко

Деревянный домик

Деревянный  дом  с  резными  ставнями
Долго  жил,  дарил  своё  тепло,
Половицами  скрипел  он  старыми,
В  нём  жилось  уютно  и  легко.

По-привычке  вечерами  долгими
У  окошка  пьёт  старушка  чай  -
Меж  кирпичными  домами  новыми,
Жить  остался  домик  невзначай.

Словно  оглянувшись  на  мгновение,
Он  из  прошлого  шагнул  на  миг.
Ставни  распахнув,  дом  с  удивлением
Смотрит  в  незнакомый,  шумный  мир.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538011
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Олекса Удайко

ФАНТАСМАГОРИИ. 2. Римма

                   [i]Інакомислі  читають...  
                   Закритими  очима...[/i]

[i][b]О,  поэтическое  имя!
Весь  пыл  души  ему  дарю,
Его  в  стихах  воссоздаю
И  восхищаюсь  только  им  я,
Других  имен  не  признаю!
И  всем  нутром  осознаю,
Что  красота  стиха  не  в  рифме,
А  в  героине  –  диве  Римме...

Стройна,  пластична,  будто  лань,  –  
Природы  щедрой  изваянье.
Она  судьбы  счастливой  дань,
Очей  моих  очарованье.
И  для  скульптур  седого  Рима,
Пожалуй,  не  было  натуры,
Изящней,  красочней  фигуры
Неповторимой  дивы  Риммы.

И  взгляд  ее  очей  раскосых
С  прищуром  тонким  и  лукавым,
Ресницы  –  свежие  покосы,
И  волос  –  пахнущие  травы,
И  лепестки  тюльпана  –  губы,
Не  целовавшие  помады,
И  профиль  носа,  жемчуг-зубы
Под  стать  чертам  богинь  Эллады;
Лицо  естественно,  без  грима...
Такая  наша  дива  Римма!

А  ножки,  ножки!  Что  за  чудо!..
О  них  рассказывать  не  буду:
Я  не  хотел  бы  тешить  тех,
Кто  ищет  сладость  в  наготе.
Но  лишь  скажу  вам  по  секрету,
Что  ими  сам  я  был  пленен,
И,  созерцая  ножки  эти,
Был  страстью  буйной  опьянен...

Мне  хочется  подняться  выше.
Но  как  пройти  мимо  пупка
Или  волшебного  цветка?..
Не  оступиться  б.  Тихо,  тише...

Там  сказка  дивная  –  огниво!
"Там  чудеса,  там  леший  бродит,
Русалка  на  ветвях  сидит..."
И  дивный  месяц  небосводу
Там  злато-серебро  дарит...
Но  кто  посмеет  взять  огниво
Легко,  свободно,  без  прелюда,
Не  жди,  вандал!  Не  будет  чуда!..

(Чтоб  впрок  пошел  для  вас  прелюд,
Закончить  надо  этот  труд!)

...Под  одеянием  нагрудным
Девичьи,  жаждущие  груди:
Как  перст,  торчащие  соски  –  
Щедры  Ваятеля  мазки!
А  шея!..  С  матовым  загаром,
Длинна!..  Ну,  как  у  лебедей.
И  говорят  о  ней  недаром:
"Не  видел  я  таких...  людей!"

Но  полно!  Стих  писать  –  нет  мочи!
(Нужно  ль  кому  такое  чтиво?!)
Не  лучше  ль  ждать  блаженной  ночи,
Чтоб  поискать...  в  дупле...  огниво?..[/b]

7.10.1988,  Ялта[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537914
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Олекса Удайко

ФАНТАСМАГОРИИ. 1. О ночь!

                                               [i]Важкі  часи  настали...
                                               Та  інколи  хочеться  в  ніч...
                                               Щось  із  раннього  Удайка...
                                               Інакомислі....  заплющили  очі...[/i]

[b][i]Сегодня  ночью  снова  мне  приснилась:
Ласкал  я  шею,  груди,  млостный  стан;
Ты,  помню  я,  несказанно  смутилась,
Как  будто  все  нежданно  получилось,
Затем...  сознанием  ко  мне  ты...  воротилась  –  
Твой  поцелуй...  застыл  в  моих  устах...

И  дверь  открытую  ты  молча  притворила...
Притворства  не  было...  в  речах  моих!
Слова  любви...  там  чудеса  творили...
А  сердце...  так  неистово...  как  в  танце  ...колотилось,
И  кровь....  мечом  ударила  по  жилам...

...Я  видел  благодать  в  глазах  твоих!

Но  первый  отсвет  утренней  зари
Рассеял  сладости  ночных  видений...
О  ночь!...  Прошу!..  Еще  мне  подари
Чарующую  прелесть...  сновидений!
Пока  родник  души  питает  добрый  гений,
Пока  звезда  любви  еще  горит.[/i]
[/b]
[i]30.09.1987,  Крым
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537913
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Валентина Ланевич

Зеленіє поле під шелест діброви.

Зеленіє  поле  під  шелест  діброви,
У  житнії  сходи  падають  листки.
На  столітнім  дубі  воронячі  схови
І  більчата  тягнуть  у  дупло  гриби.

Милується  осінь  тихими  садами,
Схимницею  стала  калина  в  журі.
Обмежився  вітер  обіймами-снами,
Не  лишив  по  собі  хоч  слова  скупі.

Припадає  в  балці  до  гілок  тополі,
Обпіка  цілунком  -  серденько  терпи.
За  обрій  скотилось  сонечко  поволі,
Кутаються  в  вечір  деннії  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537776
дата поступления 18.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Lana P.

Крилом метелика…

Крилом  метелика  осінній  лист
Затанцював  прощальне  коло.
У  нього  був  закалений  ще  хист
Під  кленом  закружляти  соло.

Він  ніс  у  грудях  сонячну  любов  
І  не  здавався  до  упаду...
Мороз  із  вітром  зупинили  кров
В  тугих  обіймах  листопаду.

Відлетимо  листками  й  ми  у  світ,
Покинемо  родинний  корінь,
У  перший  і  останній  свій  політ...
А  чи  залишим  [u]світлий[/u]  промінь?..      16.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537450
дата поступления 17.11.2014
дата закладки 18.11.2014


Lana P.

Місячна ніч

Розкинув  місяць  осяйне  намисто
До  берега,  що  ніжився  в  піску,
Позамітав  доріжку  чисто-чисто,
Щоб  засіяла  у  нічнім  танку.

Полинув  поміж  хмарами  невинно,
Ламаючи  тоненькі    промінці...
Всміхався  загадково  так  ,  дитинно,
Запалював  добірні  кагінці.

Натхненно  розкидав  тепло  і  світло  
Для  непокірних  і  далеких  зір,
Щоб  іх  життя  покращилось,  розквітло
Усім  шальним  вітрам  наперекір.
*********************************
Стогнала  ніч  у  місячнім  полоні,
У  хвилях  розгойдалися  причали.
На  них  лишилися  сліди  солоні-
Холодні  зорі  вічністю  мовчали...      15.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537437
дата поступления 17.11.2014
дата закладки 18.11.2014


Потусторонний

Осень в Ялте.

Там  где  кедры  плаксиво  роняют
на  поляну  колючую    грусть,
в  октябре,  нарядившемся  маем,
я  из  осени  к  вёснам    вернусь.

Утопая  в  цветении  сада,
вдохновенном  жужжании  пчёл,
забываешь,  что  осень  в  засаде
деловито  готовит    «котёл».

И  пока  зеленеют  лужайки,
обрамляя  весенний  узор.
Осень  листьев  деревья  лишает,
трансформируя  сущее  в  сор.

Пригорюнился,  плачет    в  сторонке
златовласый,  могучий  платан.
Дарит  ветру  листы  –  похоронки
да    целует  туманы  в  уста.

Осень  в  Ялте  -  царица  контрастов.
Ускользающий    лик  октября
здесь  дарует    весенние  краски.
Как  надежду…  Жестоко  и    зря.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537540
дата поступления 17.11.2014
дата закладки 18.11.2014


Lana P.

Смак кохання

Люмінесцентне  місячне  проміння
Відбило  у  пітьми  стежину.
Покрилось  блисками  каміння
У  колір  справжнього  бурштину.

Метеликами  закружляли  зорі
В  гучному  клубі  дискотеки.
Розвеселилась  ніч  на  морі
Після  полуденної  спеки.

В  потужних  хвилях,  музика  прибою
У  шалі  ноти  підбирала.
Затанцювали  й  ми  з  тобою-
В  обіймах  хвиля  цілувала...

Нам  пальми  помахали  віяла́ми
До  зустрічі,  як  на  прощання.
В  танку,  з  засмаглими  вітрами,
Проник  у  душу  смак  кохання.                1.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537117
дата поступления 15.11.2014
дата закладки 16.11.2014


ТАИСИЯ

ЗА ГРИБАМИ. (Окончание)


Мы  были  очарованы  прогулкой  в  лес!
Но,  Боже!  Нас  попутал  бес...
Назад  избрали  "покороче"  путь...
Возможно,  проводник  решил  рискнуть...

Спускаемся  с  обрыва  вниз  -
Манёвр  наш  вызывает  "нервный  криз"...
Подруга  подаёт  отчаянный  пример...
Её  сопровождает  осторожный  кавалер...

Мои  подошвы  тоже  не  подводят:
Порой  скользят  -  опору  твёрдую  находят...
"Мой  рыцарь"    постоянно  начеку!
"Коня  он  остановит  наскоку"!

С  высокой  кручи  вышли  на  тропинку.
Нам  невдомёк,куда  она  ведёт.
Это  была  опасная  "разминка"...
Насчёт  грибов-нам  удивительно  везёт!

Наш  проводник,  поняв  свою  ошибку,
Пытался  нас  с  тропинки  повернуть:
Сквозь  дебри  пробираемся  довольно  шибко,
Но  вдруг  обрыв  нам  преграждает  путь...

Мы  наблюдаем  грустную  картину:
По  лесу  мы  блуждаем  три  часа!
"  Сусанин"  нас  завлёк  в  дремучую  "трясину"...
.......................................................
Но  всё  ж  наполнились  грибами  туеса!

Шагаем  из  последних  сил,  в  поту...
Сквозь  дебри  уж  не  в  мочь  продолжить  путь.
Мы  снова  возвратились  на  тропу  -
Пускай  выводит  хоть  куда-  нибудь...

Тропинка,  обогнув  обрывы  и  овраги,
Вдруг  круто  изменила  свой  маршрут...
И  мы,  бездомные  бродяги,
Вновь  обрели  утраченный  уют..

Придя  в  себя  под  тёплым  душем,
Мы  наслаждались  ароматом  вареных    грибов...
Мы  их  нажарим  ...и  посушим...
Грибник  на  все  лишения  готов!

15.  11.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537111
дата поступления 15.11.2014
дата закладки 16.11.2014


ТАИСИЯ

ЗА ГРИБАМИ.

(  Из  цикла  "В  волшебном  царстве".)

Лежу  на  солнечной  поляне.
Вокруг  сосновый  лес  шумит.
Расположились,  как  цыгане.
Костёр  поблизости  дымит.

А  рядом  скатерть-самобранка
Имеет  аппетитный  вид.
Зовёт  нас  к  завтраку  "цыганка".
Чай  на  костре  уже  кипит.

Друзья  -  в  разведке  за  грибами.
Погожий  выдался  денёк!
Сосёнки  стройными  рядами
Создали  живописный  уголок.

Опять  ложусь  "на  боковую".
Сквозь  ветви  сосен  мчатся  облака.
Костёр  трещит  напропалую.
Картошечка  печётся  в  угольках.

Вернулись  грибники  с  дарами  леса.
Накрыли  "стол"  на  солнечной  поляне.
Нам  позавидует  капризная  принцесса:
Картошечку  не  запекут  так  в  ресторане!

Мужчины  увлеклись  беседой  у  костра.
Советуют  после  обеда  нам  поспать.
Моя  подруга  создала  подобие  шатра,
Из  мягких  игл  сосновых  у  меня  кровать.

Мы  были  очарованы  прогулкой  в  лес!
Но  дальше?!  Нас  попутал  бес...
Назад  избрали  "покороче"  путь...
И  натерпелись  страхов  -  жуть!!!

(Продолжение  следует.)

14.11.  2014.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536821
дата поступления 14.11.2014
дата закладки 14.11.2014


miss Blues

Где был я…


Всё  золото  мира  лежит  под  ногами,  не  медь,
Вселенские  блюзы  дождя  заглушают  рыданья...
Наверное,  всё-таки  лучше  писать  или  петь,
Чем  просто  у  Бога  просить  за  грехи  оправданья.
Лететь  и  в  полёте  достичь  небывалых  высот,
Где  руки  любимых  обнимут  как  ангелов  крылья...
И  каплей  янтарного  мёда  излиться  из  сот,
И  осенью  тёплой  туда  возвратиться,  где  был  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536471
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 14.11.2014


Олекса Удайко

ВТОРОЕ РОЖДЕНЬЕ

                                         Щось  із  старої  мушлі...

[b][i]Я  бреду  по  озябшему  лесу,
Обветшалой  и  грустной  листве
И  любви  недопетую  песню
Пою  молча,  не  внемля  молве.

Вот  и  речка.  Два  берега  сонных...
Ты  на  том,  я  –  на  сем  берегу.
Там  вода  –  цвет  очей  твоих  томных,
В  своей  памяти  их  берегу.

И  два  берега  те  –  наши  судьбы  –  
Сплетены  рукотворным  мостом.
Им  в  горячем  объятьи  уснуть  бы
До  весны  воскрешающим  сном!

Впереди  еще  стужи  и  вьюги,
Лед  скует  воды  тайную  гладь,
И  зима  для  тоски,  для  подруги
Возведет  небывалую  гать.

И  уснут...  и  дубравы,  и  веси.
И  зима,  сон  творя  без  конца
И  вторя  колыбельную  песню,
Убаюкает  наши  сердца...

                                 *
...В  зимней  дреме  весны  пробужденье
Я  предвижу.  И  –    в  сердце  ношу
Любви  старой  второе  рожденье!..
Хоть  тебе  я  о  нем  не  скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 14.11.2014


OlgaSydoruk

Такие миленькие ножки

Стихи  есть  легкие  и  воздушные,..но  в  душе  оставляют  след...
И  хочется  самой  пробежаться  по  ним  легким  ветром  мыслей...
Только  строго  не  судите,..не  обязательно  они    след  в  след...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536562


Такие  миленькие  ножки...Ну  что  за  прелесть!..
Как  у  газели  стройные  и  быстрые  они!...
А  взгляд...глубокий,..и  с  поволокой  осторожной  лани,..и    карие  такие  же  они...
А  кожа  загорелая...  сияет  цветом  меди...И  капельки  воды  морской  на  ней    так  солоны...
А  губы  алые,..как  маки  ,..одурманят...такие  пряно-сладкие  на  вкус...
Но  не  твоя  красавица!..И  убегает...
Ты  вслед  ей  руки  не  тяни!..И  взглядом  не  мани!..
Те  миленькие  ножки  спешат  к  Нему,..других  дорог  не  замечают...
Любуйся  только  ими  и  смотри...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536667
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 14.11.2014


Олекса Удайко

ПОГАДКИ ГОРОДНИКУ або НЕСПОДІВАНІ АФОРИ*

                   [b][i]*  *  *
                   Критикуй  себе  часом  так,  
                   щоб  іншим  вже…
                   й  сказати  було  ніʹчого!

                   *  *  *
                     Коли  говориш  про  іншого
                     за  його  відсутності    і    червонієш  –
                     ще  не  все  втрачено…
                     Але  краще  –  зблідни!
                     
                     *  *  *
                     А  бур’янець  у  своєму  городі  вимачкуй,
                     перш  ніж  лихомовити  про  нього  в  іншому.
                     Далебі,  краще  буде  обом  –  
                   тобі  й…    горóдові.  

                     *  *  *
                     І  ще!  Камінці  у  своєму  горóді  позбирай,
                     та  назад  не  кидай:  поклади  краще  у
                     фундамент  храму,  який  збудуєш  
                     в  своїй  душі  і…  оселі!!
                       
                     *  *  *  
                     Буває,  що  легше  знайти  величність
                     у  чужому,  ніж  розгледіти  в  своєму…
                     (читай:  чоловікові,  жінці)[/b][/i]
                 _____________
               [i]    *Це  так,  з  принципу  –  бий  свій  свого,
                     щоб  чужий  і  духу  боявся!  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535846
дата поступления 09.11.2014
дата закладки 13.11.2014


Олекса Удайко

Осенний этюд

[i]              Їдучи  в  рідний  Чернігів...

Зеленые  охапки  сосен,
Берез  бесстыжья  белизна...
Округой  овладела  осень  –  
Пора  покоя,  время  сна.

...Неугомонным  сон  не  в  пору:
Бурлит  и  мозг,  и  дух,  и  кровь...
С  осенней  спячкой  смело  споря,
Апрель  пророчит  нам  любовь!

10.11.1987
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536374
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014


@NN@

Осіння меланхолія

Білий,  холодний  на  дотик,  іній  на  травах,
Свіжістю  ранку  обпік    теплі  долоні  мої.
Кутаю  плечі  у  сум,  поспішаю  у  справах;
Думка  тривожить  -  чом  восени  мовчать  солов’ї.
Ще  не  зима    -  листо́пад  заступає  на  варту,
Бавиться  сонцем  удень,  морозом  лякає  вночі.
Тихо  згасає  осіння  зажурена  ватра,
Гасять  її  невблаганні,  сірі  пройди-дощі.
Сум  огортає  туманом,  втомлені  плечі  ,
-  Осене,  як  ти  могла  зрадить  так  легко  мені,
Чом  розставання  з  тобою  схожі  на  вечір,
А  сподівання,  -  буде  наступна,  схожі  на  дні.
Білий,  холодний  на  дотик,  іній  на  травах,
Свіжістю  ранку  обпік    теплі  долоні  мої.
В  спогади  світло  вплітається  осінь  яскрава,
-  Прийде  зима,    снігом  впадуть  дощі  затяжні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536099
дата поступления 10.11.2014
дата закладки 11.11.2014


Любов Ігнатова

Кожному своє …

У  кожного  своя  винагорода- 
Хтось  п'є  шампань  із  кубка  золотого, 
Хтось  із  копитця  хлеще  чорну  воду 
І  вже  ніколи  не  стає  на  ноги...

У  кожного  свої  прерогативи:
Блакитне  небо  -  чи  в'язке  болото, 
Дивитись  вдаль  і  бачить  перспективи 
Чи  озирнутись  ,  як  дружина  Лота... 

У  нас  є  вибір  :  чи  вівця  у  стаді
Чи  вільна   птаха  -  сильний  боривітер  ,
Паяцем  буть  смішним  на  маскараді, 
Чи  душу  свою  щирістю  зігріти... 

Щомиті  доля  нас   екзаменує... 
І  кожному  своє:   чи  дно-чи  масло:
Чи  потонути  ,склавши  лапки,  всує, 
А  чи  горіти,  щоб  життя  не  згасло... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536016
дата поступления 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Lu57

ЦЯ НІЧ…

Ця  ніч  полинова  -  духмяна  
Тебе  на  поріг  привела…
Свідомість  манила  дурманом…
У  коси  цілунки  вплела…

Ця  ніч  солодко  -  незбагненна,
Росою  неспішно  вкрива…
А  пестощів  сила-силенна,
Із  лютого  кине  в  жнива…

Ця  ніч  зорепадом  і  смутком
Осяє,щоб  знов  відлетіть…
Із  присмаком    гіркого  трунку
Відлуння,  щоночі,    бринить…
09.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535816
дата поступления 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014


Lana P.

Прийду…

[i]Прийду,  як  засяють  бажання,
Коли  місяць  уповні  зійде.
Порушу  у  тиші  мовчання,
Як  душа  у  душі  розцвіте.

Я  прийду  через  сотню  вже  літ,
Все  погане,  як  сон,  промайне.
     Запрошу  у  стрімкий  зореліт.
Чи  впізнаєш,  насправді,  мене?..[/i]

10.04.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535702
дата поступления 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014


OlgaSydoruk

А потом все опять по знакомому кругу пойдет…

После  прочтения    "Листопад  не  спеша…"автор:  majra

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535227




Листопад  грусть  несет,мокрый  снег,первый  лед...
Заметет    та  метель  желтый  лист  под  сугроб...И  без  жалости  подомнет...
А  весна,как  придет,  лед  растопит  в  сердцах...
Все  вокруг  оживет,..будет  плакать,  рыдать,..солнце  жадно  ловить  и  его  обнимать...
От  желаний  любить  будет  все  изнывать!..
Когда  лето  наступит  -  все  вокруг  зацветет,..время  жить  и  любить,..и  страдать  от  любви,..от  нее  умирать...
А  потом  воскрешать,..и  мечтать,..и  летать,..прогонять  ...И  опять  ожидать...
Будет  радость  и  смех,..будут  слезы  и  грусть,..будет  грех!..Ну  и  пусть!...
А  потом  листопад...И  слова  невпопад,..и  опять  ветер,  дождь,..и    туман,и  глинтвейн...
Будет  дрожь,..будут  листья  летать...И  колючей  крупой  будет  кто  то  бросать...
Кто  то  будет  тебя  ледяной  обнимать,..и  губами  холодными  что  то  шептать...
Ты  замерзнешь,..захочешь  уйти  на  покой...И  наступит  зима...Сон  придет  непростой...
И  с  тобою  душа,без  сомнений,на  время  замрет...
А  потом  все  опять  по  знакомому  кругу  пойдет...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535529
дата поступления 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014


Lu57

УБЕРЕГИ ЕГО, ГОСПОДЬ…



Убереги  его,  Господь,  убереги…
И  уведи  от  бед,    чтобы  враги
Все,  в  одночасье,  сгинули,  услышь!..
Дай  знак,  благослови,  что  ж  Ты  молчишь?..

Убереги  его,  Господь,  снова  молю,
Я  боль  сама…  по  капле  утолю…
И  остудив  пылающий  огонь,
На  лоб  горящий  положу  ладонь…

Убереги  его,  Господь,  тает  свеча…
Чтоб  не  погиб  от  пули  и  меча…
Страданий  водопад  останови,
Скажи  ему,  пожалуйста:  «Живи…»

«Убереги  его,  Господь,  и  заслони…»  –  
Колени  пред  иконой,  преклонив,
Молитвою  от  дьявольской  игры,
Спасти  прошу:  «  Вновь  чудо  сотвори…»
08.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535516
дата поступления 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014


Радченко

Не лукавствуй

Не  спасай  меня  от  себя  -
Не  лукавствуй.
Переулок  мой  обходя,
Не  во  власти
Отпустить  любовь  ты  свою
Прочь,  на  волю.
Знаешь,  я  до  сих  пор  храню
Письма.  Помню
Первой  встречи  улыбку,  взгляд,
Шёпот:  Здравствуй.
И  не  надо  меня  спасать  -  
Не  лукавствуй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535495
дата поступления 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014


Lu57

НАД ОЗЕРОМ МОЕЙ ПЕЧАЛИ

После  прочтения  одноименного  стихотворения  О.Сидорук

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535327


Над  озером  моей  печали
Плывет  луна…
И  вспомнится  теперь,  едва  ли,  
Как  мы  в  ее  лучах  узнали,
Испив  до  дна,

Былой  любви  хмельной    напиток…
Венок  из  роз,
Признаний  нежных  длинный  свиток,
Два  тела,  травами  увитых,
Вдали  от  гроз…

Над  озером  моей  печали  -                                                                                
Седой  туман…
То,  что  нашли,  вдруг  потеряли,
А  может  быть,  не  там  искали,-
Страстей  вулкан

Нас  ослепил,  вскружил  и  бросил
Прямо  в  листву…
Упав,  не  слышали  мы  осень,
И  не  задумывались  вовсе,
Что  тетиву

Она  над  нами  натянула  …
Летит  стрела…
Кольцо  объятий  разомкнула,
Не  промахнулась,  яд  метнула…
И  развела…
07.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535384
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 08.11.2014


OlgaSydoruk

Над озером моей печали

Над  озером  моей    печали  всегда  найду  прореху  в  синих  облаках,..
А  на  закате  оно  ловит  раскаленный  шар,величиною  с  медный  таз...
В  том  озере  моей  печали  такая  теплая  всегда  вода,..но  глубоко,..не  видно    берега  напротив,..не  достать  и  дна...
Я  знаю  место  мелкое  одно(секретное,..мое),..куда  впадает  и  ручей  из  грез,..и  по  нему  дорогу  узнаю...
Ручей  журчит,как  каблучок  от  башмачка  из  хрусталя  ,..и  манит  за  собой,и  медленно  течет...
И  подхожу  туда  я  с  радостью  в  душе,..без  камешек  в  карманах...Из  дырочек  все  выпали  они  давно...
Там  круг  не  расплывется  вширь,..и  не  поскачет  камень...Уйдет  на  самое...  на  дно...
Но  радость  я  ладошкой  расплещу  в  воде,..и  всю  до  капельки  отдам,..
Потом  еще  себе  сама  найду,..и  разделю  ее  опять  напополам...
Источник  радости  храню  в  себе,..и  бьет  она  ключом  безбрежным,..и  утоляет  самую  глубокую  печаль...
И  станет  озеро  и  непечальным  ...  грустно  -нежным...
И  сколько  захочу  ему  тепла  и  радости  своей  отдам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535327
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 08.11.2014


Амелин

Ах, эта осень… Ох, этот клён… Ах, эта трава… (Пародии)

Видения

Вот  на  это  стихотворение  

Ах,  эта  осень...

Ах,  эта  осень...  Ярко-желтый  клен,
Меня  осыпал  золотом  сусальным,
Мне  на  секунду  показалось,  что  влюблен,
На  миг,  что  стал  поэтом  гениальным.

Видений  закружился  хоровод,
Как  светлячки  вокруг  паяльной  лампы,
Спустились  музы  с  поэтических  высот,
Запев  нестройным  хором  дифирамбы.

Но  листья  опустились  на  траву,
Ослабив  рифм  тугую  тетиву.

ID:  531207
 Рубрика:  Вірші,  Іронічнівірші
 дата  надходження:  20.10.2014  12:53:13
©  дата  внесеннязмiн:  20.10.2014  12:53:13
 автор:  SAKHO

Получилась  вот  такая  пародия:

Ох,  этот  клён…

Я  помню  чудное  мгновенье:
Передо  мной  явился  клён!
Забилось  сердце  в  упоенье  –  
Стал  я  в  поэзии  силён.

Осыпан  золотом  сусальным,
Как  этот  ярко-жёлтый  клён,
Я  –  кучерявый,  сексуальный
И  так  по-болдински  влюблён!

Летят  на  свет  паяльной  лампы
Видения,  –  как  светлячки!
Запели  музы  дифирамбы…
Нестройным  хором.  (Вот  сачки!..)

Взяв  лампу,  сразу  попытался
С  огнём  все  чувства  передать.
Вплотную  к  клёну  подобрался,
Долил  бензин  и...  стал  читать!  
   
Вмиг  понял  клён,  –  что  гениален
Я  как  Поэт!..  
                                             Секунд  за  пять...
С  него  все  листья  вдруг  опали.  
Вот  это  да!  Что  тут  сказать?

Ослабив  рифмы  тетиву,
Я  чуть  не  грохнулся  в  траву!


Ну,  а  дальше,  как  говорится,  Остапа  понесло…
И  следующее  сочинение  скорее  пародия  на  предыдущую,  но  с  элементами  оригинала.

Ах,  эта  трава...

Я  помню  чудное  мгновенье:
Передо  мной  явился  клён!
Забилось  сердце  в  упоенье  –  
Стал  я  в  поэзию  влюблён.

Осыпан  золотом  сусальным,
Как  этот  ярко-жёлтый  клён,
Я  –  кучерявый,  сексуальный,
И  как  А.С.  в  стихах  силён!  

Ах,  эта  осень...  Кот  учёный
Вдруг  вижу  –  по  цепи  идёт…
И  я,  виденьем  увлечённый,
Среди  невиданных  высот!

Где  чудеса,  где  леший  бродит,
Русалка  на  ветвях  сидит...
Ох,  как  она  меня  заводит…,
Как  с  клёна  на  меня  глядит!..

Но  ветер  дальше  гонит  волны...
И  тут  какой-то  дядька  полный,
Быть  может,  даже  царь  морской,
На  брег  песчаный  и  пустой

Выводит  витязей  прекрасных,
Их  где-то  тридцать!  –  вижу  ясно.
Через  леса,  через  моря
Кричат  мне  что-то  про  царя...

Знать,  выборы  у  них  настали...
Или  меня  на  трон  свой  звали?..
Но  ступа  с  Бабою  Ягой
Как  даст  мне  костяной  ногой!

Лечу  на  свет  паяльной  лампы...
Как  светлячок…(Чуть  не  сгорел!)
Поют  мне  музы  дифирамбы...
Кощей  кричит:
–  Ты  что,  сдурел?!*

Но,  чу!  Какой  здесь  смысл  сакральный?
Шумят  все  хором…,  аж  вспотел!..
Побыв  секунду  гениальным,    
Я  мигом  понял  –  что  влетел…

Ослабив  рифмы  тетиву,
Я  прекратил  курить  «траву»...

*    –  К.Б.  этой  фразой  подразумевал:  «Ты  же  не  бессмертный!»

P.S.  К  авторам  данный  текст  никакого  отношения  не  имеет,  всё  это  только  ради  шутки.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535534
дата поступления 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014


miss Blues

Он точно знает…

Янтарным  цветом  листопад  рисует.
Рыдает  осень,  грустная  пора...
О  чувствах  говорить  пришла  пора.
Он  точно  знает,  чем  сейчас  рискует.
Вкус  ежевики  на  губах,  неуловимый,
Букетом  старого  игристого  вина...
Он  точно  знает,  в  чём  его  вина,
И  почему  я  не  зову  его  "любимый"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535140
дата поступления 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014


Валентина Ланевич

У мовчанні німім ми сплітаємо руки.

У  мовчанні  німім  ми  сплітаємо  руки,
Долоня  в  долоні  -  б’ється  струмінь  тепла.
Душі  спраглі  так  прагнуть  до  вічної  злуки,
Лязгають  долі  осколки  битого  скла.

Й  не  питай,  чому  сум  застеляє  повіки,
Коли  місяць  у  хмарах  по  небі  пливе.
Не  спіши,  не  шукай  від  сердечності  ліки,
Бо  зів’яне  воно,  як  лишити  одне.

То  ж  неволь,  свою  ніжність  уклавши  у  пучки,
В  конвульсіях  млості  тіло  має  нужду.
Вимітай  по  сусіках  останні  заначки,
Солод  весь  я  тобі  на  вуста  покладу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534952
дата поступления 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


Валентина Ланевич

Думки мої, думки…

                                                               Думи  мої,  думи,
                                                               Лихо  мені  з  вами.
                                                               Нащо  стали  на  папері
                                                               Сумними  рядками.
                                                               Т.  Г.  Шевченко

Думки  мої,  думки,  вражії  ви  діти.
Товчетесь,  чубитесь  в  голові,
зчиняєте  поміж  себе  лемент,
мов  ті  гуси  на  леваді.
А  згодом  розбігаєтесь  кудись,
чіпляєтесь  за  вершечок  тополі,
що  височіє  навпроти  вікна
і  разом  з  нею  тягнетесь  вгору.
Ховаєтесь  у  листячку  зріділому,
осінню  відзначеному,  
вітром  підбитому,
дощем  умиваному,
літом  бабиним  увінчаним
і  притьмом  вертаєте  назад,
щоб  не  питаючись,  
ох,  ці  вже  сльози  жіночі,
зволожити  ними  очі,
душу  розтривожити.
І  немає  їй  жаданого,  тихого  спокою,
хоч  як  не  намагається  його  віднайти.
Колінчить  душа  перед  долею,
а  та,  осоружна,  підіймає  на  кпини.
Приласкає,  пригорне,  надію  вселяючи,
а  потім  відцурається,  відштовхне  нараз
і  покотиться  душа  непотребом  до  межі,
перечепиться  через  край  прірви
і  висить  над  нею  сиротою  зубожілою,
а  я  все  молюсь.
Уже  не  протестую,  не  запитую  у  Господа
защо  випробовує,  за  власним  велінням,
зіславши  чисту  любов  з  Небес,
де  він  -  мій,  а  я  -  його
і  на  наших  головах  Божий  перс
та  між  нами  розбіжностей  стіна  і  серце,  
мов  у  темницю  безпросвітну  заточене
і  горить  у  вогні,  і  страждає,
а  я  б  цілувала  б  його  -  коханого,
цілувала  б  і  плакала,  плакала  б  від  щастя.

жовтень  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534923
дата поступления 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


miss Blues

Открытки…

Я  давно  не  храню  открытки,
Я  их  рву,  иногда  сминаю...
Перечитывать...  хуже  пытки.
"Забиваю  на  всё",  забываю...
***
Прилетел  запоздалый  зяблик
И  уселся  на  голой  ветке...
Странных  мыслей  бумажный  кораблик
Сел  на  мель.  Апельсинами  в  сетке
На  шоссе  зажигаются  фары...
Блики  -  тени,  какие-то  свитки,
Не  найдёте  безумнее  пары  -
Рвёт  она,  а  он  шлёт  ей  открытки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534920
дата поступления 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


Ірина Кохан

Як же ти прокравсь у мої сни?

Як  же  ти  прокравсь  у  мої  сни?
Хто  ключі  тобі  від  них  полишив?
Коли  дощ  у  шибу  бив  рясний,
Я  благала  щиро  ув  узвишшя

Не  сплітати  наших  вже  доріг,
Хай  ця  осінь  стане  нам  чужою.
Мов  метелик  зранений,до  ніг
Впав  листок,напоєний  імлою.

Хто    ж  тобі  дорогу  підказав?
Може  вітер,схимник  споконвічний,
Що  блукає  між  зів'ялих  трав...
З  верховіть  спива  осінній  відчай.

Чи  осики  трепетом  легким
Про  шляхи  до  мене  шепотіли?
З  димарів  кошлатить  брови  дим.
Знову  сходить  ранок  сполотнілий

І  сльозиться  краплями  роси,
Наче  плачуть  неба  сині  очі....
Як  же  ти  прокравсь  у  мої  сни?
Хто  тобі  про  мене  напророчив?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534252
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


НАДЕЖДА М.

Пока думала гадала…

Солнце  скрылось  за  рекою.
Царство  темноты.
Как  идти  теперь  тропою?
Что  же  нет  луны?
Побежала  в  лес  дорожка,
Скрылась  за  кустом.
Вот  крадется  месяц  кошкой
По  саду  тайком.
Из  лучей  соткал  дорожку,
Бросил  средь  реки.
Ночь  ступила  своей  ножкой.
Как  же  здесь  пройти?
Я  не  вижу  здесь  обочин.
Глубока  река...
Я  -    царица,  между  прочим.
И  дрожит  слегка.
Пока  думала  гадала,
Месяц  свет  украл.
Но  она  все  понимала  :
Лишь  на  день  сбежал...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534193
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Олекса Удайко

ЛИСТОПАД-СЕПАРАТИСТ

                 [i]  В  перші  дні  незвичайного
                   листопада  хочеться  чогось
                   солоденького  або  веселого...
                   Щоб  сказати:  "Все  гаразд!"
[/i]
[b][i]Вже  з  неба  суне  листопад…
Наш  вередій,  чука́ло*  вад:    
Не  хце**  ні  літа,  ні  зими!
Він  –  хананóк***,  як  дехто  ми…

Скидає  з  себе  жовтий  лист  –  
Свій  камуфляж.    С-с-с-епаратист!
Пожухлий  клин  іде  під  косу  –  
Бере  кермо…  провладна  осінь!

Та  поміж  хмари  де-не-де
Яскраву  сукню  ще  пряде
Привітне  сонце  в  нагороду
За  толерантність  всій  природі,

Що  береже  від  скону  люд.
Він  терпить  утиск  з  відусюд:
І  від  негод,  що  зносим  ми,
І  від  потомної  зими...

О,  незбагненний  ли-сто-пад!
Він  так  приходить…  не  у  лад!
Та  не  кажіть,  що  ми  не  раді
Цьому  дивнóму  листопаду…

Дасть  Бог,  хоч  він  відсепарує,  –
Нехай  та  роль  йому  пасує,  –
Від  чуйних  тих,  хто  вже  не  чує,
Хоч  неумисне,  та  не  всує.  

Отак  крокує  по  планеті,  –
Добро,  хоч  пішки,  не  в  ракеті,  –
Немов  коштовний  аметист,
Наш  листопад-сепаратист![/i][/b]

02.11.2014
___________
*Джерело.
**Хоче  (пол.)
**Баловень  (рус.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534201
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


V. Zolin

когда судьбе вконец…

когда  судьбе  вконец  не  рад,
 
ищи  случайный  детский  взгляд...  
 
печаль  уйдёт  сама  собой,  
 
но  не  случайно  -  
 
Ангел  твой!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534154
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


desert rose

Я вважала…

Я  вважала,  що  неможливо  когось  втратити,  насправді  ні  разу  його  не  маючи.  
Але  я  втратила  тебе.
Хоча  ні  разу  до  тебе  не  торкалася.

Я  вважала,  що  неможливо  покохати  чиїсь  очі,  знаючи  лише  їх  колір.  
Але  я  покохала.  
Хоча  їх  погляд  ні  разу  не  спинявся  на  мені.

Я  вважала,  що  неможливо  залікувати  чиїсь  рани,  не  торкаючись  до  них  зеленкою.  
Але  я  залікувала.  
Хоча  мої  доторки  сняться  тобі  лиш  під  ранок.

Я  вважала,  що  неможливо  втратити  себе  поміж  інших.  
Проте  я  втрачала.  
А  ти  мене  неодмінно  знаходив.

Втім  я  чітко  вважала,  що  можливо  з’єднати  наші  сонця  докупи,  
не  спричинивши  глобального  вибуху.  
Але  ти  унеможливив  це.  
Ти  сказав,  що  воно  в  нас  одне,  лише  спить  у  різних  місцях.

Вибух    відміняється.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534039
дата поступления 01.11.2014
дата закладки 02.11.2014


OlgaSydoruk

И смеет только вольный ветер

И  как  обычно  Осень  излилась  дождями,не  забывала  радовать  погожим,теплым  днем...
А  уходя...она  багрянец  потушила,..и  желтый    мольфарка  не  забыла,..забрала  с  собой...
На  голых  ветках  оставила  алеть  калину...И  ослепляет  зрелой  красотой!..
Попробуйте  и  раскусите  -  обманет  горечь  сладостью  своей...
Калина  в  душах  наших  талисманом  стала,и  оберегом-  ожерельем  в  них  вошла...
Ломать  калину,ветки  гнуть,  чужими  сапогами  ягоды  топтать  в  своем  саду  я  не  позволю!..
Их  смеет  только  вольный  ветер  потревожить,..нечаянно  сломать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534125
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Lu57

ТЫ СНОВА ЗА СПИНОЙ


Ты  снова  за  спиной  стоишь,
Отсутствуя…
Касаешься  затылка,  плеч…
Ты  обнимаешь  и  молчишь…
Предчувствую
Укол,  карающий,  как  меч…

Ты  снова  рядом,  я  дрожу
В  безмолвии,
Считая,  с  ужасом,  шаги…
Давно  я  счеты  не  свожу…
Наполнена
Сознаньем,  мы  теперь  враги…

Ты,  снова  иссекая  плоть,
Так  яростно…
Жить  не  даешь  и  умереть…
Где  силы  взять  мне  побороть,
Безжалостно,
Тебя,  любовь,  
                                             преодолеть….
Ты  снова  за  спиной…
01.11.2014.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534098
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Lu57

Я МЕЖДУ МОЛОТОМ И НАКОВАЛЬНЕЙ


Я  между  молотом  и  наковальней…
Исход  один…
Участь  предрешена…  я  жду…
Что  может  быть  страшнее  и  печальней?
Лишь  карабин,
Мишень…  затвор…прицел…войду…

Я  между  Сциллой  и  Харибдой  снова…
Не  проскочить…
Звездой  сгоревшей  упаду…
Но  может,  эхо,  замирая,  словом
И  омрачить…
Прощанья  миг,  когда  уйду…

Я  между  двух  огней,  не  дотянуться…
Глоток  испить…
А  жребий  брошен…  выбирать…
Как  не  обжечься,  только  прикоснуться?
И  как  не  быть?
И  не  казаться…просто…  стать?..
02.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534130
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


s o v a

демократию в мысли

бегут  светофоры,  ныряют  огни,
шумят  придорожные  ветры,
в  касании  сна,  захмелевшем  на  миг,
какой-то  лимерик  проспектов.

и  знаю,  что  сотый,  что  будет  еще
какого-то  праздника  шалость,
и  губы  искусаны,  тонкий  расчет-
секунда  -  как  тела  усталость

негромкий  декабрь,  из  окна  -  фонари,
прописаны  точки  и  письма...
разбрасывать  листья,  не  спать  до  зари,
заслушавшись  музыкой  Листа

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301117
дата поступления 20.12.2011
дата закладки 01.11.2014


OlgaSydoruk

А кто бы не мечтал

А  кто  бы  не  мечтал,чтобы  любовь  была  всегда  жива!..Одна  единая,..навеки!..
И  длинным,бесконечным  было  лето,..и  короткою  зима...
И  чтобы  горе  позабыло  путь  к  порогу  дома,..чтобы  беда  не  постучала  в  дверь,..
Не  билась  птицей  растревоженной  в  окно!..
Чтоб  трепетное  сердце  не  страдало  от  жестокой  боли,..
Чтоб  душу  попусту  не  рвали  ,не  терзали  на  куски,..
Чтоб  даже  невзначай  словами  падшими  не  обижали,..голодным  взглядом  в  краску  не  вгоняли,..
И  завистью  не  обжигали,..чтобы  не  пекло?..
Чтобы  печаль  сменяла  радость...И  слезы  только  от  нее  лились...
Чтоб  мелочей  тех  было  много  больше,..что  составляют,украшают,продлевают  нашу  жизнь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533972
дата поступления 01.11.2014
дата закладки 01.11.2014


НАДЕЖДА М.

Черты ложатся так несмело…

Стекают  капельки  дождя.
Все  так  же  осень  тихо  плачет.
Так  плакать  может  лишь  дитя,
Что  слезы  горькие  не  прячет.
Прилип  к  окошку  желтый  лист,
Хочу  погладить  я  рукою.
Вдруг  слышу  осени  каприз:
Согрей  его  своей    щекою.
Горячий  чай  в  моей  руке,
Летает  в  доме  запах  мяты.
А  там  в  холодном  ручейке,
Другие  листья,  но  измяты.
Горячий  чай...  Окно  вспотело.
Рисую  образ  на  стекле.
Черты  ложатся  так  несмело...
Точь  точь,  как    видела  во  сне.
И  вот  глаза  твои  смеются,
В  ответ  смеюсь  тебе  и  я.
Быть  может,  мне  пора  проснуться,
Понять:  ты  -  выдумка  моя?..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533680
дата поступления 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Lu57

И ОПЯТЬ


И  опять,  я  заживо  сгораю…
Полыхаю,  таю,  как  свеча…
И  от  шороха  вновь  замираю,
Ожидая  тихий  поворот  ключа…

И  опять,  шаги  проходят  мимо,
Где-то  скрип,  звонок,  негромкий  смех…
Только  ветер  все  неутомимо,
Рыщет  в  поисках  безудержных  утех…

И  опять,  меня  ты  не  услышишь,
За  решеткою  своей  души…
Сигаретный  дым,  которым  дышишь  –  
Пепел  сердца  моего  и  миражи…
30.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533708
дата поступления 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Lana P.

Ой, дубе…

Ой,  дубе  зелений,
В  глибокому  жовтні.
Листочки  вощені
Чомусь  ще  не  жовті.

Вже  інші,  край  річки,
Укриті  румянцем,
Розквітли  їх  щічки
Кумедним  багрянцем.

Чи  ти  закохався  
У  пізнюю  розу
І  не  побоявся
Нічного  морозу?..

Вона  ж,  любий  друже,
Пелюстя  скидає.
Шаріється  дуже,
Бо  міцно  кохає.

Чарується  світом
Та  дама  квіткова,
Милується  цвітом
І  постать  дубова.

Багатство,  мій  милий,  
В  палкому  коханні,
Любов  дає  силу
У  протистоянні.

Послухав  дубочок
І  засуєтився...
На  ранок  чубочок
Червонцями  вкрився...          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533755
дата поступления 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Lu57

ТВОИ СТИХИ


Настольной  книгой  все  твои  стихи,
Передо  мной…  и  в  памяти  хранимы…
Немыслимые…  сладкие…  грехи…
Саднят  ещё…  ну,  как  же  мы  ранимы…

В  стихах  твоих    запутаны  следы,
И  листьями  усыпаны  надежды…
Построить  легче  новые  мосты,
Чем  сердцу  сбросить  зимние  одежды…

В  стихах  расплавится  не  только  лед…
Небо  упав,  обнимется  с  землею…
Когда  прервав  нечаянно  полет,
Звезда  взорвется  страстью  роковою…
31.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533766
дата поступления 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Вячеслав Рындин

Три звёздочки в конце октября

[i]…у  апломба  вздулась  пломба.
На  кореньях  зуб  дрожит.
Донимают  боли  в  горле.
Сверлозубие  –  грозит!
_______
С  неба  звёздочки  упали
Прямо  в  кухоньку  на  стол…
Расслабленье  –  номиналом
В  сто  рублей  –  хрустальный  звон
Полноводит  стол  с  закуской,
При  лимончике  резном
Льёт  коньячные  речушки
И  становится  хитом…
_______
…в  почках  бродят  соли  воблы,
Диспансерен  аппетит…
Без  амбиций  –  в  позе  кобры
Настроение  –  шипит…[/i]

31.  10.  14
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533658
дата поступления 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Олекса Удайко

В ТОБІ, ВИНО, ВСЯ ВЛАДА

                                                                   [i]NNnn
[/i]
[b][i]Що  я,  бокал?..  Лише  кришталь  і  спрага,
Пустий,  холодний,  одинокий  звук.
Та  повен  я  бажання...  і  наснаги
Відчути  рай  –  вина  закличний  гук!

І  ось  тебе...  повільно...    поглинаю:
Так  свято...  з  дзвоном...  десь  із  висоти
Повни́ш  мене...  від  денця...  і  до  краю...
І  вже  ущерть...  по  самі  вінця  –  Ти!  

І  вже  в  мені...  ти  граєш  кольорами,
Тамуючи  і  спраглість,  і  жагу,
І  вже  немає  святості  між  нами  –  
Помножуєш...  бажання  на  снагу!

...Хай  я  –  бокал!  З  тобою  ж  я  –  не  спрага,
І  не  мінорний,  одинокий  звук  –  
Симфонія  і  здійснення,  і  прагнень,
І  дотик...  ніжних  губ,  ланіт  і  рук...

Чарівність  я  твою  не  розплескаю,
Аби,  вакханко*,  в  герці  шаленіть!
Я  донесу  її...  до  неземного  раю,
Де  нас  з'єднає  сластолюбна  мить...

І  буде  там  блаженство...  і  відрада:
І  хміль  вина...  й  бокалів  блиск  і  звук...
Хай  я  –  бокал,  в  тобі  ж,  вино,  –  вся  влада,
Бо  ти  в  мені...  римуєш  серця  стук![/i][/b]

17.08.14
__________
*В  грецькій  міфології  Вакх  –  Бог  вина;
«вакханка»  —  жінка,  нестримна  у  
 проявах  своєї  пристрасті.  

На  світлині:  Никанор  Тютрюмов,  "Отдых  вакханки".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата поступления 17.08.2014
дата закладки 31.10.2014


Lu57

ПАВУТИНКОЮ


Павутинкою  сріблястою
Вітром  гнана  …
До  твого  волосся  доторкнулась...
Щоб  занурившись,  не  впасти
Та  оману
Пить  без  болю,  як  спіткнулась…

Павутинкою    заплутаюсь…
І  зітхаю…
Цілувала  нишком,  пригорнулась…
Серце  –стрімко  вниз…  дослухаюсь  –  
Чи  вщухає,
Шелест  вітру?..  озирнулась…

Павутинкою  прозорою
Вуста…  тихо…
Лоскочу,  жартуючи,  не  знімай…
І  розлукою  суворою,
Або  лихом,
Не  карай,  коханий,  не  карай…
14.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530130
дата поступления 15.10.2014
дата закладки 31.10.2014


s o v a

из черновиков

Вокзал.  Черемушки.  Пробелы  после  детства,
куда-то  мчится  Рождество  в  немых  огнях.
Морозный  вечер  декабря  -  причины  следствий,
в  ладони  зимние  две  капельки  меня.
Червонный  вечер  пролетая  над  посадкой,
шаги  приглушит  незаметно,  не  для  нас
и  песней  нежной  златокудро  без  оглядки,
коснется  неба  глубины  любимых  глаз...
Пусть  эта  радуга  его  бродячей  жизни,
вприпрыжку  с  радостью  и  чашечкой  лате
меня  чарует  неизвестностью  капризов,
бесшумной  графики  под  музыку  сhantе  le  ...
                                                                                                                         blues

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299604
дата поступления 12.12.2011
дата закладки 31.10.2014


Ірина Кохан

Прийди в мою осінь…


Прийди  в  мою  осінь,  прийди.
Крізь  крила  небесно-прозорі,
Де  зніжено  снять  в  мельхіорі
Ще  літом  солодким  сади.
Де  чути  розмови  вітрів
І  глянцем  виблискує  річка,
Де  поля  жовтавого  стрічка
Вплітається  в  товщу  лісів.

Відчуй  мою  осінь  в  душі,
Як  тяжко  зітхає  багрянець
Й  мереживом  сірим  із  п’ялець
Хлюпочуть  холодні  дощі.
Як  лельом-полельом  дуби
Вдягають  навощені  свитки
І  соняхів  гаснуть  лелітки…
Прийди  в  мою  осінь,  прийди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533573
дата поступления 30.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Lana P.

Кленові квіти

Кленові  квіти-  кольору  бурштину,  в  жовтні  ,
Темніє  здалеку  коричнева  кора,
Сприяли  саме  цьому  сонцежари  жовті.
Крізь  соковиті  груди  золота  пора
Відбилася  у  танцях  бабиного  літа.
Хоч  на  коротку  мить  вернулося  тепло,
Та  павутинкою  душа  була  cповита
Усім  лихим  незгодам  і  вітрам  назло.
Коли  останній  лист  закружить  в  падолисті,
Покине  його  тіло,  відлетить  крильми-
Поселяться  у  клені    спогади  барвисті,
Утеплять  його  душу  в  відгуках  зими.

 30.10.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533529
дата поступления 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014


Жанна Чайка

Было и прошло.

Далеко-далёко  зоренька  встает,
там  в  краю  зеленом  миленький  живет.
Песни  шаловливы  с  уст  его  летят
и  кудрявы  ивы  ветвями  манят.

С  ветром  говорливым  разговор  ведут.
Вспоминают  юность  и  весну  зовут.
Открываю  снова  для  нее  окно.
Как  давно  все  было.  Было  и  прошло.
 *
На  траве  сверкают  капельки  росы.
Пальмы  веерами  вычурной  красы
машут  беспокойно  в  синеве  небес,
за  спиной  оставив,  сосен,  темный  лес.


29.10.14



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533330
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 30.10.2014


Богданочка

Непритомна

Непритомна...
на  хмарах  пливу  у  небесній  блакиті...
в  п'янкому  полоні  чарівної  миті...
тобою  зігріта,  забута  Землею...
і  тілом  довіку  твоя,  і  душею...

Непритомна...
пір'їною  з  неба  додолу  лечу...
від  подиху  вітру  тихенько  тремчу...
метеликів  зграя  кружля  наді  мною...
твій  голос  шепоче  мені...  тишиною...

Непритомна...
шукаю  у  рідних  руках  насолоду...
злітаю  до  хмар...  і  пірнаю  у  воду...
в  озера  смарагдові  твоїх  очей...
де  сяйво  палає  від  тисяч  свічей...

Непритомну...
вертаєш  словами  кохання  до  тями...
і  пристрасть...  новими  росте  пагінцями...
за  руку...  міцніше,  коханий,  тримай...
ми  знову  з  тобою  поринемо...  в  рай....

                                                                         29.10.14.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533409
дата поступления 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014


desert rose

Мабуть…

Мабуть  прийду  до  тебе  колись  в  снах,
В  речах  давно  нами  забутих,  у  спогАдках,
В  пожовклих  нерозквітлих  пелюстках,
Й  крилом  на  коміру  червоної  помади.

Мабуть  не  повернуся  більше  в  дні,
Коли  назустріч  ми  летіли,  як  «ікари».
А  ти  скажи  мені,  скажи  мені!
Чому  тоді  не  оминули  неба  кари?..

Мабуть  прийду  до  тебе  у  віках
СтатУї  бронзою,  запиленою  сумом.
А  ти  згадаєш,  що  була  така,
Що  відспівала  з  болем  свою  пісню  сурми…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533378
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 30.10.2014


Вячеслав Рындин

Ищу я…

[b]
Ищу  я  образы  в  трактире…
_______
Ищу  под  галькой  мостовой,
Ищу  в  стреляющей  мортире,
Ищу  на  свалке  городской,
Ищу,  где  нет  любви  в  помине,
Ищу  в  камине  под  золой,
Ищу  в  некрашеном  сортире,
Ищу,  когда  иду  с  кумой,
Ищу  в  причудливом  капризе,
Ищу  в  желании  седьмом,
Ищу  в  виляющем  пунктире,
Ищу,  когда  ползу  домой,
Ищу  пока  желанье  в  силе,
Ищу  в  шеренге  строевой,
До  сей  поры  –  ищу!  –  поныне…
_______
Пока  не  встречусь  я  с  зимой!
 [/b]
30.  10.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533471
дата поступления 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014


Lu57

ТЫ ВРАЖДОВАЛ…



Ты  враждовал
И  наслаждался…
Не  отрицай,  мне  ли,  не  знать…
Ты  распинал
И  упивался…
Величием  своим  опять…
Ты  вырывал
И  не  споткнулся,
Незыблем  слишком  твой  апломб…
Ты  миновал,
Не  оглянулся…
Все  –  пыль  и  прах  у  твоих  стоп…
29.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533473
дата поступления 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014


НАДЕЖДА М.

Літаєм часто ми у мріях…

Літаєм  часто  ми  у  мріях.
Летим  за  тридев"ять  земель.
Вмостившись  зручно  на  завіях,
І  чом  тобі  не  корабель?
Зимова  ніч  така  холодна.
І  б"є  в  лице,  піріщить  сніг.
Своїй  ти  мрії  лиш  підвладний.
Яку  ти  в  серці  так  беріг.
Та  лиш  одна  тривожить  думка:
А  чи  надовго  заметіль?
Якщо  ж  скінчиться  ця  чаклунка,
Хто  допоможе  і  звідкіль?
З-за  хмари  виглянуло  сонце..
Проміння  лине  звідусіль...
Але  дістатись  треба  конче.
Нехай  не  згасне  оця  ціль.
Ну  що  ж!  Тепер  по  бездоріжжю,
Слизькій  дорозі  навпростець.
Та  ні,  не  сльози  по  обличчю,
І  не  урвався  ще  терпець.
А,  може,  й  ти  ідеш  назустріч,
І  перетнуться  вже  шляхи?
А  перешкод  в  дорозі  безліч...
От  полетіть  би,  як  птахи...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533488
дата поступления 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014


OlgaSydoruk

Друзей мы сами выбираем

Тональность  дней,что  проживаем  -  выбираем  сами...
Мы  в  них  звучим,..как  пожелаем,как  хотим...
Друзей  мы  тоже  сами  выбираем,..как  через  сито,через  душу  их  пересеваем,..
И  только  настоящими  мы  дорожим...
А  незнакомцев...их  так  много,..все  проходящие,..и  на  одно  лицо...
У  каждого  из  нас  своя  дорога...
Считаю,что  и  в  этом  -  так  крупно  в  жизни  повезло!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533512
дата поступления 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014


Кадет

Вжик вероятности…

Сонный  город  уткнулся  в  подушки  простуженным  носом,  
Догорает  листва  и  остатки  домашних  огней…  
Сыпанул  в  небеса  Миротворец  хрустального  проса
И  прервал  череду  неурядиц  и  пасмурных  дней…

Пригляделся  –  на  Млечном  Пути  куролесят  кометы,
А  на  грешной  Земле  продолжается  скрежет  и  вжик…  
И  опять  потянуло  в  далёкое  жаркое  лето…
На  заброшенный  пляж  у  скелета  забытой  баржи́…

Упокоился  дух  в  равновесии  тени  и  света
И  крепка,  несмотря  ни  на  что,  пуповина  Луны…
И,  пока  не  подброшена  в  воздух  слепая  монета,
Вероятно,  вполне  трансцендентно  число  сатаны…

Не  маячит  мужик,  что  напротив  курил  на  балконе,  -
Может,  просто  хворает,  а  может,  «свалил»  в  Геленджик…
Ну,  а  ежели  топит  хворобу  в  зелёном  флаконе,  -
Велика  вероятность,  что  выйдет  какой-нибудь  вжик…

октябрь  10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533433
дата поступления 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014


НАДЕЖДА М.

Нехай душа надію десь почує…

«Три  речі  даровані  нам,  щоб  пом'якшити  гіркоту  життя:  
сміх,  сон  і  надія.  »М.  Дамбровський
-----------------------------------------
У  світі  часто  ненависть  керує.
Де  люди  забувають    доброту.
Нехай  душа  надію  десь  почує,
Нехай  мізерну  вчує  красоту.
і  ми  повинні  вміти  сподіватись,
Що  десь  добро  прозріє  в  темноті.
Захочеться  у  вічі  злу  сміятись,
Сказати:  НІ!    Життєвій  гіркоті.
У  світі  цім  жорстокім,  безпощаднім,
Навчитися  так  треба  щедроті.
Уміть  прощать,  хоч  декому  це  складно.
Віддать  в  житті  повагу  простоті.
Прогнати  відчай,  що  руйнує  плани.
І  мріяти  про    веселкові  дні.
І  не  страшні  життєві  урагани,
А  всі  проблеми  будуть  нескладні.
Ненависть,  злість  і  заздрощі,  пихатість,  
Любити  лиш  себе  -  ось  в  чім  біда.
І  ще  життя  безмірна  полосатість.
Та  все  ми  терпим,  бо  таке  життя...




:






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533242
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Олекса Удайко

ОСТАННЯ МИТЬ

[youtube]http://youtu.be/cxkK0BHl9Sc[/youtube]

[b][i]Осінній  ліс.  Велична  тиша.  Спокій.
Скидає  шати  ліс...  і  засина...
Хмаринки  десь  пливуть  у  даль,  за  обрій,
Повільно  вечір  землю  обійма...

П'янке  повітря  подих  переймає,
Напруга  в  нім  тужавіє,  бринить,
Самотнім  людям  віру  повертає  -
Багато  втрат,  але  ще  буде  мить!

У  спраглих  двох  якась  шалена  сила
В  цей  тихий  вечір  душу  окриля.
Буває,  серцю  навіть  спрага  мила:
Вони  не  йдуть  -  летять  до  джерела.

І  ось  вони  з  цілющої  криниці
Краплинами  студену  воду  п'ють.
А  їх  серця,  немов  об  крицю  криця,
І  крешуть,  і  співають,  і  гудуть...

Зустрілись  погляди...  в  очах  -  сльозини.
Промовчав  він,  вона  сказала  "так".
Опале  листя...  сніг...  мете  стежину,  -
Вона  мовчить,  а  він  чекає  "так".

...Роки,  як  мрії,  відлітають  в  осінь,
А  двоє  у  ваганні:  "так"  чи  "ні"...
О!  Ця  остання  мить...  осіння  просинь,
Останній  клич....  ключа  в  далечині![/i][/b]

25.12.2001  
_________
Заувага:  наша  інтерпретація  вірша  В.Ісакіу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528978
дата поступления 10.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Дід Миколай

Мамина доля

                                                                                                                                                                   Все  в  мене  Шевченкове:
                                                                                                                                           І  вірші  і  хата  й  згорьовано  доля…
                                                                                                                                                               Софія  Миронівна  Годунок.


Ой  вийду,  я  на  лужок,
Сяду  на  ставочку.
Опишу,  я  свою  долю,
На  білім  листочку.
Доля  моя  нещаслива,
Доле  моя,  доле!
Ти  ж  такая  широкая,
Як  весняне  поле.
Сини  мої  соколята,
Було  ж  бо  вас  троє.
Залишився  однесенький;
У  земельці  двоє.
Зосталися  сирітками
Внученятка  милі.
А  тепер  вони  дорослі,  
Порядні,  вродливі.
Є  у  них  вже  свої  сімї,
Син  і  дочки.
А  бабуся  хустинкою,  
Витирає  очки…
Внучки  подружились,
Дітки  народились.
Бабуся  радіє,
Душа  молодіє!
А  ще  Бабця  просить
У  Господа  Бога,  
Щоб  кожна  дитинка
В  них  була  здорова.
Щоб  були  здорові
І  щоб  були  живі.
Внуки  і  правнучки
В  світі  цім  щасливі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533098
дата поступления 28.10.2014
дата закладки 29.10.2014


OlgaSydoruk

Ніщо у цьому світі вічним не буває

Після  прочитання  "Нічого  в  світі  вічним  не  буває..."  автор:  A.Kar-Te  

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431527



Ніщо  у  цьому  світі  вічним  не  буває...Але  в  нікуди  й  не  зникає...
Зірки  на  небі  найвеличніші  загасають,..  і  слід  по  собі  світлом  залишають...
Кохання  найпалкіше  часом  завмирає,..і  кожного  таке  дивує  і  лякає,що  найсолодше  теж  кінець  свій  має...  
Коли  зникає  раптом  сум,то  щастям  сяють  очі,..і  сльози  висихають,і  лунає  сміх  досхочу...
Пташки  із  холодами  в  вирій  відлітають,..але  додому  шлях  ніяк  не  забувають...
І  Боже  світлий  день  на  темну  ніченьку  міняє,..і  навіть  зло  вночі  утомлене  стихає  і  дрімає...
Нікого  не  шматує,  не  дратує,  і  не  спокушає...І  найстрашніше  з  часом  горе  відступає...
Одна  надія  лише  сталою  буває,..і  завжди  поруч,..нікуди  не  зникає...
Вона  остання  навіть  помирає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533122
дата поступления 28.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Lu57

ЗАЧЕМ ВОПРОСЫ?



Зачем  вопросы?..  застывая  вновь,
Мелькают  строки  бессловесно…
Не  уверяй,  прошу,  не  прекословь…
Слова  и  мысли  –  бестелесны…

Скользнув  небрежно  снова  в  пустоту,
И  разделив  на  «до»  и  «после»…
Невиданные    образы    бредут…
Кругами  замыкают…  «возле»…

Зачем?..  Когда?..  Вот  если  бы  успеть
В  безумии  не    потеряться?..
Листом,  оторванным  не  полететь,
И  в  пламени  не  оказаться…

То  острие,  то  тонкий  всюду  лед…
Рискуя,  душу  обнажаем…
Ведь    глубина  на  мелководье  ждет…
Вообразив,  изображаем…

Зачем  вопросы,  коль  ответов  нет?
Упав  надумано,    незримо,
Хмельной  сплетая,  мысленно,    сюжет…
Мгновения  неповторимы…

27.10.2024.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532879
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 28.10.2014


Дід Миколай

Софія Миронівна

Вже  8  десятків
за  плечима  маю
Про  своє  дитинство,
я  все  пам’ятаю.
Не  було  в  що  взутись  
не  було,  що  вдіти,
А  про  смак  цукерок  
годі  говорити.
За  сім  верств  до  школи  
пішечки  ходила,
Свою  рідну  мову  
з  охотою  вчила.
Йшов  сусід  з  синами  
на  фронт  воювати
Щоб  рідну  Вкраїну  
ворогу  не  дати.
Кожен  день  сусідка  
для  воріт  стояла,
Синів  й  чоловіка  
з  фронту  виглядала.
Виглядала  рідних  
з  ранку  і  до  ночі
Виплакала  бідна  
свої  карі  очі.
Серденько  дитяче  
все  те  розуміло
За  сусідку  тітку  
кожен  день  боліло.
В  сорок  сьомім  році  
голод  скуштували
Щоб  такого  лиха  
ніколи  не  знали.
Лободу  зелену,  
їли  жолудь  з  дуба.
Кропиву  варили  
бо  не  мали  хліба.
Вже  мій  старший  
внучок  іде  в  депутати
Щоб  нашу  Вкраїну  
кращу  збудувати.  

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531376
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 28.10.2014


Вячеслав Рындин

Гайморит предзимний

По  аллейке…  По  бульвару  
С  благородностью  –  по  нраву
Внеземного  бытия,                          
Кочемарит  здешний  «Я»…
______
Он  –  весной  шагает  зрело
В  сушу,  в  море,  в  океан…
По  ночам  гуляет  смело,
Поутру  –  сырой  туман
Ловко  стелет  камышами,
Где  лягушки  языками
Уплетают  комара
В  схеме  блюд  –  люля-кебаб…
Но  –  к  зиме…  да  с  холодами
Он  теснится  меж  снегами
Да  согреться  норовит…
…докучает  гайморит!
_______
Над  шалфеем…  Над  ромашкой,
В  позе  сгорбленной  барашки,
С  фейком  бледного  лица  
Хрипло  дышит  местный  «я»…

28.  10.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533055
дата поступления 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014


Любов Ігнатова

Дощ (для тих, кому не вистачає літа )

У  землю  небо  блискавицями  вростає,
Корінням  космосу  -до  глибини  душі...  
Вусатий  дощ  бреде  з-за  небокраю  
У  старовиннім  сірім  кунтуші°;

І  сипле  із  кишень  навкруг  кришталь  краплинний  
Під  ноги  квітів,  у  волосся  трав;    
І  шепіт  його  звабний,  дуже  дивний  
Вплітається  у  музику  заграв...  

Ступає  тихо  по  стежках,  де  стигне  літо,  
Під  барабанний  дріб  розтерзаних  небес,  
І  зачіпає  капелюхом  віти  
Берізок  білих  -лісових  принцес.  

На  павутинні  між  кущів  -дрібне  намисто,  
Його  збирають  лагідні  вітри;  
І  заховався  зайчик  попід  листом  
З  гостинцями,  що  ніс  для  дітвори...

А  я  перед  вікном  з  чернеткою  і  чаєм  
Записую  штрихи  для  музики  без  слів...
І  ми  з  дощем  до  вечора  гортаєм  
Старий  альбом  зі  спогадів  і  снів....


°різновид  верхнього  одягу  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531336
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 28.10.2014


Любов Ігнатова

Дощ для двох

Цей  дощ  -  для  двох  ,  а  я  у  нім  сама...  
В  душі  капіжить  -нащо  парасоля?..  
Під  ноги  пада  осінь,  і  зима  
Давно  вже  майорить  на  видноколі...  

Хмаріє  небо  -і  йому  болить  
Безликий  сум,  що  завиває  вітром...  
І  осідає  білосніжна  мить  
На  вигорілу  вщент  життя  палітру...  

Цей  дощ  -для  двох...тоді  злочинці  ми,  
Бо  порізну  збираємо  краплини...  
Вже  відлунали  пристрасні  громи....  
Вже  відлетіли  в  літо  павутини...  

Сивіє  іній  у  моїй  душі...  
ТумАниться  давно  забута  рима...  
Ведмедиця  в  захмарному  ковші  
Ніяк,  напевно,  сліз  моїх  не  втрима....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата поступления 22.10.2014
дата закладки 28.10.2014


Любов Ігнатова

Моє безсоння

Вже  гойдає  небо  на  долонях  
Розсипи  перлинових  зірок...  
В  шибку  зазира  моє  безсоння,
Сни  змотавши  у  тугий  клубок...  

Відчиню  кватирку  -хай  заходить...
Колючіє  морозцем  ця  ніч  ;
І  вітрисько  водить  хороводи  ,
Розсипає  осінь  врізнобіч...  

Вип'єм  чаю  із  моїм  безсонням  -
Хай  зігріє  душу  і  слова...  
Запульсує  тихо  в  моїх  скронях  
Пісня  ночі  давня,  вікова;

Безліч  нерозпізнаних  галактик...  
Безліч  нерозтрачених  питань...  
І  паперу  невеликий  клаптик  -
Пристань  моїх  мрій  і  сподівань...  

І  безсоння  зазира  у  вічі  
Поглядом  довірливого  пса  :
Йти  у  холод  вже  страшніше  вдвічі-
З  тЕмінню  зустрітись  сам  на  сам...  

Не  жену:  удвох  нам  веселіше...
Хай    мене  за  руку  потрима...  
І  сплететься  у  новому  вірші  
Я,  моє  безсоння  і  зима...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532946
дата поступления 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014


Kulagina

Если хочешь верить

Если  хочешь  верить  –  верь!
Когда  любишь  –  плен  обмана  сладок!
Не  бывает  обретений  без  потерь.
Верь  всецело  –  без  сомнений,  без  догадок…

А  уйдёт  любовь  –  и  ты  прозреешь
И  освободишься  от  дурмана,
Обретёшь  свободу  и  покой
Вместо  плена  зыбкого  обмана…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147735
дата поступления 30.09.2009
дата закладки 27.10.2014


Kulagina

Играет жизнь полутонами

Играет  жизнь  полутонами
И,  вроде,  всё  предельно  просто,
Но  нет  ответов  однозначных
На  очевидные  вопросы.

И  белый  цвет  неоднозначен  –
В  нём  семь  цветов,  переливаясь,
Слились  в  один  искристо-белый,
Друг  друга  смело  дополняя.

Играет  жизнь  полутонами,
Кураж  интригой  возрождает,
За  место  лучшее  под  солнцем
Дерзать,  бороться  заставляет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147687
дата поступления 30.09.2009
дата закладки 27.10.2014


OlgaSydoruk

Про встречи

После  прочтения      Вечера,  когда  ты  с  ней…  автор:  Виталий  Мамай
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532711


Вы  оба  вместе  ,как  подростки,..  ждете,не  дождетесь  встречи,..и  счет  идет  часам  ...
И  нет  милее,долгожданней  ничего  на  свете,..когда  известен  день,и  час,и  место  встречи...
От  нетерпения  и  кошки  на  душе    скребут  не  раз,..так  хочется  упасть  в  объятия,..и  "здравствуй"    тихо  прошептать...
В  Его  руках  ты  умираешь,..и  не  один  десяток  раз  ты  снова  воскресаешь...И  до  одной  вершины  жизни  покоряешь...
Когда  ты  с  ним  ...неважно  вовсе:  день  ли,..  вечер...Те  сутки  на  двоих...они  так  быстротечны...
При  расставаниях  время  взглядом  замедляешь,..отчаявшись  и  стрелку  часовую  обрываешь...
Живешь  и  тешишься  воспоминанием  уже  потом...И  снова  встречу  ждешь,..мечтаешь...
Все  по  спирали  повторяется    опять...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532857
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014


Виталий Мамай

Вечера, когда ты с ней…

Нет  вечеров  тоскливей  и  длинней,  
Когда  ты  ждешь...  Но  также,  между  прочим,  
Есть  вечера,  в  которые  ты  с  ней.  
И  эти  вечера  всегда  короче.  

Есть  вечера,  которым  нет  ни  дна,  
Нет  ни  финала,  ни  конца,  ни  края..  
Есть  вечера,  в  которых  есть  она  
И  свечи,  кои,  тускло  догорая,  

Вам  возвещают,  что  пора...  Пора.  
Что  время  снова,  как  и  прежде,  в  силе...  
Что  кончилась  любовная  игра,  
А  вы  о  чем-то  так  и  не  спросили  

Друг  друга.  Ворох  смятых  простыней.  
И  свят,  и  в  то  же  время  так  порочен  
Ваш  шепот...  Вечера,  когда  ты  с  ней...  
И  эти  вечера  всегда  короче.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532711
дата поступления 26.10.2014
дата закладки 27.10.2014


Lana P.

Колихала вода зорі…

Колихала  вода  зорі,
Що  втопилися  у  морі,
Виблискують,  як  зіниці,
Із  глибокої  криниці.

У  хвилястому  сувої
Серед  пісні  голосної,
Їм  так  хочеться  до  неба-
Мабуть,  в  тому  є  потреба.

Як  же  звідти  їх  дістати,
Щоб  красу  не  розплескати,
Повернути  їх  до  хати?..
Хто  це  може  розгадати?..

Відгукнулись  хвилі  сині,
У  гучному    хлюпотінні:
-Це  ж  в  нічному  мерехтінні
Розгойдались  зірок...  тіні...              17.10.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532692
дата поступления 26.10.2014
дата закладки 27.10.2014


Lu57

УЖЕ СОТНИ ЛЕТ

После  прочтения  стихов  Артуры  Преварской  "Уже  сотни  лет  холода"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532581#com2292353



Уже  сотни  лет...лед...
Сверкает…не  тает…
                                           вокруг  оси…
Уже  сотни  лет…  ждет
Загадочно  бездна…
                                         звезд…  не  гаси...
Догорит…
                     не  сожги…
                                               сбереги,
Сохрани,  
                         не  урони
Память  о  человеке...

Уже  сотни  лет…вот,
К  берегам  река    
                                     все      течением…
Уже  сотни  лет…льет
Серый  дождь…  
                                 дрожь,  холод…  
                                                         мучение..
Не  забудь…
                                     там  мой    след,  
                                                       где    и  свет…
Удержи…  
                         пусть  миражи  –
Память  о  человеке…

Уже  сотни  лет  –  плен…
Не  кандалы  –  золы    
                                   ты  пораскинь…
Уже  сотни  лет…  тлен..
Сквозь  пальцы
                                       руки
                                             золотом  –  пески…
Все  ушло
                         без  следа…
                                                 а  вода
Здесь  росой,
                                     а  там  слезой  –  
Память  о  человеке...

26.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532756
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014


Артура Преварская

Уже сотни лет холода…

Уже  сотни  лет  холода,
В  тучах  так  редки  просветы.
Гаснет  немая  звезда,
Падая  в  сердце  планеты.

И  тысячи  лет  дожди
Смывают  с  лица  Земли
Память  о  человеке…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532581
дата поступления 26.10.2014
дата закладки 27.10.2014


@NN@

Не спиться…

Я  зіроньку  кожну  впізнаю  в  обличчя,
А  з  місяцем  срібним  стрічаюсь  давно,
Тому-то  ночами  мені  і  не  спиться,
Порталом  у  світ  я  обрала    вікно.

І  тільки-но  вечір  лягає  на  місто,
Густа  пелена  огорта  ліхтарі,
Я  крила  вдягаю,  в  кімнаті  затісно,
На  мене  чекають,  десь  там,  угорі.  

Мої  походеньки  світами  до  ранку,
Ніч  темна  ласкаво  сховає  між  зір,
А  з  першим  промінчиком  сонця,  мов  бранка,  
Встелюся  туманом  на  плечі  землі.

Я  зіроньку  кожну  знаю  в  обличчя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532773
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014


Потусторонний

Сине-жёлтая осень.

Осень  всполохи  неба  тушит
о  листву.
Сине-жёлтое  нынче  в  лужах
рандеву.
Если  спрячется,  вмиг  не  сыщешь
верный  ход.
Где  он,  призрачный  город  Китеж
не  живёт?
Дождь  несут  городам  и  весям
облака.
Солнце,  изредка  ноги  свесив,
мнёт  бока.
В    общем,  всё  как  всегда,  но  что-то
здесь  не    в  масть.
Вдруг  осмелился  гадкий    кто-то
мир  украсть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532698
дата поступления 26.10.2014
дата закладки 27.10.2014


miss Blues

Осень жизни… диптих

***
Замерзают  отчаянно  кончики  пальцев,
Шерстяные  носки  не  согреют  ступни…
Жизнь,  прошу,  за  Любовь…  не  распни…
Лучше  вырви  из  рук  моих  тонкие  пяльцы.  
 
Мне  не  вышить,  похоже,  прекрасный  узор
Чистой  гладью,  стежком  или  маленьким  крестиком…
Не  Вселенской  Любовью,-  «тычинкой  и  пестиком»-
Вечной  тайной  души,  в  ней  -  грехи  и  позор…

Осень  жизни  пришла,  зеркала  разбиваются…
Тлеют  угли,  в  остывшей  от  боли,  душе…
Я  давно  разлюбила  и  даже  простила,  уже…
Но  забыть  не  могу  то,  что  не  забывается…  

***

Исчезают  в  тумане  развалины  древнего  замка,
Пахнут  осенью  листья  под  самым  печальным  дождём...
Стали  чувства  иными...  и  всё  же  ещё  подождём,-
О  судьбе  говорит  с  фотографией  свадебной  рамка...
Как  природа  честна  и  свободна,  чиста  и  прекрасна!
Для  Любви  неземной  подготовила  главную  роль.
Осень  жизни,  ты  в  царство  покоя  пароль  
И  надежда  на  Бога,  что  прожита  жизнь  не  напрасно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532391
дата поступления 25.10.2014
дата закладки 26.10.2014


@NN@

Політ над …

Холодно...  А  тиша...  аж  бринить.
І  прозорість  ранку  надихає
Написати  пісню  про  блакить
Неба,  що  струмить  безкрайо.
Про  холодний  дощ,  що  вчора  йшов,
А  назавтра  снігом  ляже  білим.
Про  життя  -  основу  із  основ...
...................................................
І  торкнутись  помислом  несміло
Всесвіту,  і  в  нім  завмерти,
Відчуваючи,  -  крізь  душу  йдуть  світи,
Таємниці  відкриваючи  відверто.
Увійти  в  них,  розчинитися,  врости,  
Причаститись  зір,  відчуть  свободу,
Час  відкинуть,  не  потрібен  там  він,  ні...
...................................................................
І  від  тиші  й  ранку  пити  прохолоду.

І,  дасть  Бог,  напишуться  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532649
дата поступления 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014


OlgaSydoruk

В подвале дома одного

В  подвале  дома  одного,где  скинут  всякий  хлам,в  качалке-кресле  старого  страдает  куколка  Элизабет  с  фарфоровым  лицом...
И  локоны  давно  не  чесаны,свисают  до  полА,..и  пылью  припорошена,от  холода  дрожит  совсем  нагА...
Беззвучно  плачет  брошенка  и  день  и  ночь,..погас  и  блеск  в  глазах,..  и  поменяли  они  цвет...
Сквозняк  хозяином  гуляет  по  щелям,..поет  по  вечерам  один  и  тот  мотив  сверчок...
Заботливый  лишь    паучок  все    паутинку  тянет,вьет,..  в  подарок  шапочку    и  шаль    на  плечики,укрыть,  он  скоро  скинет  ей...
Забыта  и  покинута,..любимою  была...И  спать  укладывали  с  колыбельной,на  бочок,..и  целовали  алый  ротик,белый  лоб...
На  ушко  ей  одной  шептали  девичий  секрет  так  много  лет...
Подруга  куклы  выросла  сама,..вдруг  позабыла  для  нее  все  нежные  слова...
И  появился  тот,другой,..и  обнимаются  они  всегда  вечернею  порой...
И  все  слова  любви,прикосновения  лишь  для  него...За  что  такое  наказание  для  друга  старого  дано?...
И  не  поймет  та  кукла  с  человеческой  душой:  за  что  прогнали  с  сердца  вон  и  с  глаз  долой?..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532594
дата поступления 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014


Lu57

БЕЗУМСТВО


Безумство  желаний  –  метания…
Ветер…дождь…ночь…
Касаний  очарование…
Сомнения…прошлое…прочь…
Безумство  творит  вдохновение…
Руки  твои  –  инструмент…
Агония  предвкушения…
Полета  ярчайший  момент…
Безумство  плетет  страсти  кружева
Губами  «люблю»  на  спине…
Пока  наших  душ    повесть  жива,
Пылаем  в  безумном  огне…
Безумство  –  затерянный  где-то  рай  –  
Наш  с  тобой  сладостный  плен…
На  струнах  души  нежно  играй,
А  все  остальное  –  тлен…
Безумство  –  однажды  мне  разлюбить,
В  серой  исчезнув  толпе…
Не  думать,  не  верить  и  не  повторить,
Слова  восхищенья  тебе…
Безумство  –  война  потерянных  душ,
А  зрячих  глаз  –  слепота…
Безумство  –  истерики  злобных  кликуш,
И  слышащих  –  глухота…
Безумство  –  из  холода  высечь  искру,
Чужие  сердца  отогреть?  –  
Гармонию  чувств,  превращая  в  игру
И  не  желая  прозреть…
Безумство  –  уйти,  ничего  не  сказав,
Надежду  вдруг  уронив…
Поклоны…вновь    истово    бьем  образам…
Надо  было  хранить…
29.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532343
дата поступления 25.10.2014
дата закладки 26.10.2014


Богданочка

" І я тебе… теж… "

Білим-білим  снігом  притрусило  квіти.
Холодом  скувало,  наче  ланцюгами.
Де  ж  поділось  сонце,  що  би  їх  зігріти?
Промінцями  світла...  Чи  просто  словами...

Білим-білим  снігом  притрусило  душу.
Серце  замерзає  без  твого  тепла.
Цей  мороз  розлуки  я  стерпіти  мушу,
бо  теплом  кохання  я  тебе  вдягла.

Ніжним-ніжним  сонцем  ляжуть  твої  руки
на  тендітні  плечі...  З  них  мені  зметеш
цей  тягар  холодний  гіркої  розлуки.
"  Я  тебе...  "  промовиш...
                                                                     "  І  я  тебе...  теж..."


                                                                                                                   24.10.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532292
дата поступления 24.10.2014
дата закладки 26.10.2014


НАДЕЖДА М.

З першим снігом вітаю, мій Друже…

З  першим  снігом  вітаю,  мій  Друже!
Не  хвилюйся:  це  ще  не  зима.
Хоч  крижинки  скували  калюжі,
Турбуватись  причини  нема.
Це  зима  зазирнула  на  хвильку,
Подивилась  на  нас  крадькома.
Змайстрювала  з  води  карамельку,
І  за  дружбу  дала  жартома.
Заспокоївшись,  в  тім,  що  побачила.
Сипонула  ще  сніг  з  рукава.
І,  немов,  попросила  пробачення,
Що  занадто  цікава  була,
Полетіла,  бо  тут  іще  осінь,
Та  у  серці  цвіте  вже  весна.
І  нехай  ще  садки  безголосі,
Не  спіши  поселитись,  зима..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532150
дата поступления 24.10.2014
дата закладки 26.10.2014


Lu57

Я НЕ ТАЮ ОБИД

Я  не  таю  обид,  не  помню  зло,
Груз  неподъёмный  мне  не  удержать…
Стучусь,  закрыта  дверь,  не  повезло…
Не  слышат?  Не  желают  открывать?..

Щеколда  –  недоверие,  а  сейф  –  
Чужие  души…  горечью  полны…
Визитной  карточкой  –  всему  и  всем…
На  одиночество,  обречены…

Я  не  таю  обид,  хочу  понять,
Коль  в  мантии,  ты  –    высший  судия?
Когда  решил,  что  право  есть  решать,
Переписать  законы  бытия?..

Мне  иногда    вас  хочется  обнять,
И  молча,  закопав  топор  войны,
По  капле  души  светом  наполнять…
И  удалить    остатки  белены…

Я  не  таю  обид,  жизнь  коротка…
Попусту  тратить,  как-то  не  с  руки…
Ведь  мы,  по  сути,  только  берега,
Неуправляемой…  судьбы-реки…
23.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532092
дата поступления 24.10.2014
дата закладки 26.10.2014


Ірина Лівобережна

Исчезнуть…

Поверь,  он  стОит  
         каждой
                 прОлитой
                         слезы…
Он  для  меня  –  
           и  кара,
                 и  награда…
Прости  меня
           за  мой  
                   немой  призыв…
Судьба!
           Не  отбирай  его!
                   Не  надо…
Я  за  него
           готова  
                   всё  отдать…
Хоть  знаю  –
           ничего
                   ему  не  надо…
Исчезнуть,
           чтоб  страданье
                   оборвать…
И  от  страданья
           встать
                   живой
                         оградой…
Он  мне  не  верит…
           Знаю  –  почему…
Он  ходит
           по  краям
                   земного  ада…
Но  что  мне  рай?
           Ему  там  одномУ
                   так  холодно…
На  дно
           земное
                   падать…
Над  ним  развеюсь,
           чтобы  заслонить
                     от  порчи,          
                         от  хулЫ,
                               от  камнепадов…
Не  упрекай,
           что  вместе
                   быть  могли…
Судьба,
           молю,  храни
                   его  лампаду!
Не  дай  погаснуть
           этому  костру!
Так  бережно
           у  сердца
                   согревая…
А  слёзы…
           Незаметно  я
                   сотру…
Вот  прикоснусь…
           и  Облачком
                   растаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532005
дата поступления 23.10.2014
дата закладки 26.10.2014


trio-mi

) ) ) )

[color="#000dff"][i][b]и  причёска  стала  глаже..
и  косметики  чуть  меньше..
не  коротким  уже  платье..
и  улыбка  жёстче,резче..

музыка  уже  не  громко
и  блины  уже  вкуснее
стало  как  то..сердцу  больше
не  таким  как  раньше,злее..

может..выросла  и  старше
стало  вдруг  мировоззренье
и  не  радует  программка
на  концерты  езжу  реже

и  уже  милее  дома
и  гостей  всё  хочешь  меньше..
как  то  проще  и  спокойно
отношусь  к  другим..забвенье???[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509348
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 26.10.2014


Кадет

Сталкер

Ты  убежище  ищешь  для  дико  уставшей  души,
Но  не  веришь  в  уюты  приютов  и  райские  кущи…
И  подолгу  глядишь  по  утрам  на  кофейную  гущу,  
А  ночами  кусаешь  подушку  и  карандаши?...

А,  пойдём,  я  тебе  покажу  параллельный  мирок,
Где  на  всякие  бздыки  находится  альтернатива,
Где  не  тянут  за  хвост  никого  состязаться  строптиво
И  никто  не  спешит  понапрасну  нажать  на  курок…

Только  в  очередь  надобно  встать  для  начала…  за  пивом…

февраль  10
+  октябрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531998
дата поступления 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Дід Миколай

У Хмуреня рубін

Скраєчку  гаю  диво  виглядає
Там  бересклетик  плащик  одягає.
Як  той  рубін  у  Хмуреня  яскравий,
Горить  вогнем  в  ограненій  оправі.

Тепла  клубочок  в  грудях  прокотився
І  я  на  хвильку  раптом  зашарівся.
В  душі  відкрилась  щілка  потайна
Неначе  хтось  налив  мені  вина..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531494
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Вячеслав Рындин

Петя…

[b]
Повернись  к  зиме  хвостом…
_______
По  весне  –  бойцовским  клювом,
Свежевымытым  пером,
Поведеньем  неуклюжим
Встрепенись  в  округе  –  вновь
Новь  увидишь,  ухмыльнёшься,
Нервно  дёрнешь  каблучком
И  за  курицей  метнёшься…
 
Петю  выбрали  бойцом…
_______
Всей  округе  выстлан  ужин,
Во  дворе  с  большим  крыльцом
Гранд-курятник  перегружен…
Промеж  лужиц,  вдоль  колон
Видным  модником  –  в  носочках
Барражирует  барон
Неоплаченной  рассрочки…[/b]
 
20.  10.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531214
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Олекса Удайко

КРАСУНЕ, ЖІНКО ТИ МОЯ!

       [i]Вірш  "Кохаю  серцем"  був  випадково
       видалений.  Той  же,  але  доповнений    
       змінами,    я  подаю  під  новою  назвою.  
       Музикальний  супровід  -  на  вибір...[/i]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HC22yuTd_Wo[/youtube]

                                                         
[i][b]                                                                              MD

Красуне,  жінко,  ти  –  моя!
Тебе  доторкуюсь  устами...
Й  леліять  вирію  не  стану
До  спину  подиху...  Бо  я

Живу,  кохана,  лиш  тобою...
Бо  в  кожному  твоєму  кроці    
Пізнàю  ввіч,  що  ти  на  боці
Моєму...  Ти  –  моя  до  болю.

Бо  мрії  всі  –  твоєї  масті...
Купаюсь  я  в  твоєму  щасті,
Життя  мого  моя  ти  просинь!..

Красуне,  жінко  ти  моя  –      
Моя  примхлива,  ніжна  осінь!
Люблю
               тебе
                         безтямно  
                                             я…[/b]

 20,10.  2014[/i]
[youtube]http://youtu.be/AGIBa4HwNoI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531358
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Валентина Ланевич

Так, здавалось, би просто…

Так,  здавалось,  би  просто  -  просто  кохати,  
пробачати  кохаючи  -  чисто  людське  то  призначення
та  мовчання  у  слухавку  -  короткі  гудки.  
Чи  те,  що  між  нами  не  має  вже  значення?  
Заглядаю  у  осінь.  Розгортаю  руками  листовицю.  
Хай  за  вітром  летить,  а,  натомість,  настане  та  мить,  
коли  зрілість,  зумовлена  часом,  
винагородить  терпіння,  віру  й  надію.  
Не  кажи,  що  не  смію  торкнутися  твого  плеча  
і  не  треба  тоді  каяття  -  я  зумію  тебе  зрозуміти.  
Просто  візьми  -  пригорни  до  грудей,  просто  -  цілуй.  
А  слова  -  то  лиш  букви  рядком  на  папері,  
а  моєї  душі  навстіж  відкритії  двері.  
Он,  дивись,  сонячний  зайчик  підстрибує  на  підвіконні.  
Правда,  рудо-жовто-червоний  горить  краєвид,  
що  аж  серденько  мліє  й  болить  
та  не  стали  ще  прахом  самі  ми  й  воно  
просить,  благає,  кричить,  щоб  убивча  любов,  
що,  як  прокляття,  у  прийдешньому  -  стала  спасінням.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531478
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Lu57

ЧТО - ТО НЕ СПИТСЯ…


Что-то  не  спится  мне  до  полуночи…
Мыслями  –  разбег…
Сердце  трепещет,  желанием  точит…
Заполнив,  ковчег…

Жарким  томлением  изнемогая,
Мается  душа…
Робким  касанием  тебя  узнает,
Снова…не  дыша…

Где,  ты,  не  вижу?..а    звезды  мерцают,
Гаснут,  отлюбив…
Только  ко  мне  ты  все  ближе…  встречаю…
Неземной  мотив…

И  перышком-словом,  как  паутиной,
Трону,  не  таясь…
От  боли  укрыв,  на  плечи  накину
Я...  медленный  вальс...

Страстно  молитвою  вновь  изгоняю…
Пришлые  грехи…
Стремится  душа  к  твоей…  ожидая…
Новые  стихи…
19.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531289
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Богданочка

Сповідь послухай!….

Ти  мене  звАла,  і  ось,  я  до  тебе  прийшла...
Моя  царівно,  одягнена  в  чорне  пальто.
Подихом  вітру  зітреш  мені  втому  з  чола,
Моя  розрадо  велична...  А  я  тобі  -  хто?

Чом  запросила  мене  погуляти  в  саду,
Гілкою  яблуні  стукнувши  в  шибку  вікна?
Часу  безцінного  жменьку  у  тебе  вкраду,
Сповідь  послухай!  Кому  ж  бо?...  Коли  я  -  одна.

Сяду  під  яблуню,  дивлячись  в  зоряні  очі.
Візьму  в  долоні  пожовклі  листочки  з  землі.
Все,  що  захочу,  спитаю  у  Темної  Ночі,
Відповідь  гілля  малюють  на  мокрому  склі.

Там  візерунки.  А,  може,  й  окремі  слова...
Тільки  на  мові,  яка  вже  давно  загубилась.
Вітер  так  само  мені  щось  завзято  співа...
Мчала  на  приспів...  Та  так  необачно  спізнилась!..

Що  ж...  Не  судилося.  Я  не  сумую.  О,  ні!..
Ще  погостюю  у  тебе,  моя  господине...
Тільки  під  ранок  розчинюсь  у  дивному  сні.
Може  у  ньому  Прозріння  до  мене  прилине...

                                                                                             20.10.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531134
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


НАДЕЖДА М.

Вже осінь відгуляла своє свято…

Вже  осінь  відгуляла  своє  свято...
Строкаті  поміняла  кольори.
А  до  зими  не  так  уже  й  багато,
Яка  натче  нам  інші  килими.
Як  зміни  відбуваються  в  природі,
Так  настрої  міняються  в  душі.
Вони  бувають  дзеркалом  погоди,
Та  настрою  не  треба  доброті.
Ось  осінь  нас  до  суму  повертає.
Так  хочеться  поплакати  душі.
Та  часто  сум  кудись  біжить,  зникає,
Бо  чую  твої  кроки  у  тиші.
Фіалками  так  пахне  наше  щастя,
Усмішка  випромінює  тепло.
А  руки  ці  гарячі,  ніжна  ласка...
Ні  з  ким  отак  ніколи  не  було.
Ось  знову  моросить  холодний  дощик.
Твоя  мене  рятує  теплота.
І  рук  твоїх  приємний  ніжний    дотик.
І  жаром  запашілися  вуста.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531286
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


OlgaSydoruk

Надежды и печали

Для    A.Kar-Te
poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436100



Надежды  сами  и  без  колокольных  звонов    ввысь  тебя  возносят...
Печали  низко  пригибают  без  крестов...
Надежды  изливать  те  нежности    слова  потоком  бесконечным  просят...
В  печали  замолкаешь,..ниспадаешь,..порой  и  глубоко  душой...
Надежды  просыпаются  с  рассветом,..печали  место    -  пламенный  закат...
Надежда  теплится  зимой,в  расцвете  летом,..печальна  осень  завсегда,..  когда  и  ты,  как  перст,..одна...
Надежда  и  печаль,как  две  подруги...Нет  жизни  друг  без  друга...
Печаль  свой  устремляет  взгляд  к  надежде,..и  та  порой  ей  дарит  свет  безбрежный...
И  светлою  становится  печаль,..такою  сердцу  дорогой...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531195
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Махов Илья

ПРИВИВКА ОТ ЛЮБВИ

Поставьте  мне  прививку  от  любви,
достаточно  с  меня  её  феерий.
Поставьте  мне  прививку  от  любви  -  
я  заплачу́...  ещё  одной  потерей.
Поставьте  мне  прививку  от  любви,
я  много  пробовал:  стихи,  поездки,  время,
от  самой  обсуждаемой  среди
           неотступающих  
                                           глобальных  эпидемий;
от  ревности  и  вынужденной  лжи;
от  тех,  кто  в  памяти  моей,  как  монолиты.
Вот  от  чего
                                     все,
                                                 кем  я  пережит,
как  ни  стараюсь,  мной  не  пережиты;
и  сердце  ими  полное  до  дна,
вручённое,  едва  ли  кто-то  вспомнит.
Его  как  топиарий  ставят  на  
зашторенный  немытый  подоконник.

Но  кажется,  что  в  шёпоте  ветвей
как  пальцем  щёлкнуть  –  завтра  же  забыться,
не  думать  ни  о  чём  и  класть  в  глинтвейн
завёрнутую  в  трубочки  корицу;
читать  афиши,  возвращаться  по
до  этого  не  хоженым  дорогам,
когда  троллейбусы  пустые  по  депо
разъехались  в  изяществе  двурогом.

На  кухне  ночевать,
                                                       с  самим  собой
беседовать  до  умопомраченья,
и  что-то  отзывается  порой,
как  эхо  из  пустого  помещенья.
Не  вслушивайся  в  звук  тебя  грубей:
ни  ночью  –  в  дождь,  ни  утром  –  в  кофемолку,
корми  в  мороз  на  сквере  голубей
и  как  всегда  на  площади  подолгу
рассматривай  шершавые  холсты,
закованных  людей  в  резные  рамы…
но  в  каждой  улице  мне  видятся  обманы
и  ты!  
             и  ты!  
                           и  ты!  
                                           и  ты!  
                                                           и  ты!
Спасаюсь  незнакомыми  людьми  –  
не  так  боюсь  в  безвременье  упасть  я,
как  не  забыть  глаза  чудные  и
в  следах  прививок  белые  запястья.
Бессмысленны  усилия  твои:
Вакцины  нет,
                                         и  я  не  прекословлю,
поняв  одно:  привиться  от  любви
возможно  лишь  обманутой  любовью.


©  Copyright:  Илья  Махов,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114102008669

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531283
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Ірина Лівобережна

Опять туманы

Опять  туманы  нА  душу  легли...
В  осеннем  парке  холодно  и  сыро.
Ковром  лежат,  прибиты  до  земли,
Листки,  что  раньше  
                 так  резвились  живо

На  ветках,  от  любого  ветерка...
Их  солнце  грело  и  дожди  ласкали.
И  в  лужах  отражения  слегка
Колеблются...  
                 средь  золотой  печали...

Размытые,  дрожат  полутона...
Деревьев  свечи  призрачны  немного.
И  завершает  осень  письмена
Листами-фразами,  
                 прилипшими  к  дорогам...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530428
дата поступления 16.10.2014
дата закладки 19.10.2014


OlgaSydoruk

Сама придумала Тебя

Тебя  я  не  вчера  совсем  забыла,..твои  дороги  старалась,как  могла,  десятыми  окольными  путями  обходила...
Ну  почему  опять  за  мной  Ты  тенью  неразлучной  бродишь?..
И  мысли  все  мои  вокруг  Тебя,..как  хороводы  ими  водишь?..
И  снова  на  закате  облака  в  зефир  ванильный  превратились  нежный...
И  снова  вечер  дарит  сладкую  надежду...
И  многоточие  журавлиных  тех  ключей  сама  я  в  теноровые  рисую...
Тональности  для  дней  сама  ищу,..и  чаще  в  том  любимом  ре-миноре  выбираю...
Ну  почему  Ты  дверцу  в  домик  счастья  нараспашку  открываешь?..
Ну  а  потом    легко  и  незаметно  ключик  от  блаженства  забираешь?..
За  что  Ты  мучаешь  меня  своим  случайным,нежным  взглядом?..И  остываешь,как  холодная  звезда,..что  далеко...
Ты  остаешься  рядом...
А  я  тебя  придумала  сама...Сама  свидания  назначаю,..сама  и  тени  выбираю...
Сама  и  мучаю  себя  Твоими  нежными  словами...


От  лица  ЛГ


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530986
дата поступления 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Семён Кацыв

ЗМЕЯ.


Для  детей  и  взрослых...  (нажмите  на  картинку,  пожалуйста)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530947
дата поступления 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014


ANELI

Наброски октября

В  который  раз  с  небес  струятся  слезы,
И  разбиваясь  брызгами  в  траву,
Последний  теплый  день  бросают  в  осень,
И  душат  грустью  неба  синеву.

В  который  раз  срывает  ветер  листья
И  по  уставшим  улицам  кружит,
Покорно  людям  по́д  ноги  ложится
На  тротуар,  переставая  жить.

А  в  зеркалах  промокшего  асфальта
Плывут  игриво  тучи,  облака,
И  исчезают  в  омуте  заката
Продрогшего  седого  октября.

В  который  раз  взрывает  город  осень
Безумством  красок,  убивая  жизнь,
И  лишь  рябин  нескромно  красных  грозди
Ей  не  дано  собою  покорить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530930
дата поступления 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Олекса Удайко

ВЕЛИЧНІШ ЗА ЛЮБОВ

       [i]Любовь  и  жизнь  -  одно!
                                               Николай  Гумилев[/i]

[b][i]  Зустрічать  піду,    де  ми  розстались,
Щоб  відчуть  кохання  щасну  мить.
Лиш  подумай:  що  іще  зосталось,
Чим  ще  можем  на  цім  світі  жить?

Дім  –  робота  –  діти  –  магазини:
Бісів  круг  і  суєта  суєт!..
А  ще  будуть...  осені  і  зими,
Ще  вони  напишуть  свій  сонет.

Лиш  кохання  вирве  нас  із  круга,
Лиш  воно  зігріє  душу  й  кров!
Що  миліше  за  близького  друга?
Що  сильніш,  величніш  за  любов?!

...Зустрічать  піду,  де  ми  розстались,
Щоб  не  рвать  між  нами  срібну  нить...
Так  багато  в  нас  іще  зосталось,
Що  нам  варто  на  цім  світі  жить![/i][/b]

[i]26.09.  2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525924
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 19.10.2014


Олекса Удайко

ЧОМУ МОВЧИШ?

             [i]Молчишь...  
             давно  забыты  те  слова…  [/i]
                                                   [b]    Lu57[/b]

[youtube]http://youtu.be/2mPrpMffPUw[/youtube]

[i][b]Чом  мовчиш?..  
Що?  Не  можеш  
забути    образи?..
Я  ж  тебе  виплекав  
і  відпустив,
щоб  за  морем  
із  іншими  
гралася
ти,  
а  тебе  ж  я  
не  зрадив  
ні  разу...

І  тоді,  коли  ти  
називала  мене
хитрим  зайцем,  
то  дурнем,  
то  підлим,  –
я  подумав  тоді  вже,  
що  щастя  мине,
що  твоєї    любові  
не  гідний,  –

і    тоді,  коли  ти  
у  якусь  маячню
упадала,  для  нас  
не-
           до-
                     стой-  
                                       ну,
що,  коли  ти  
поїдеш,  я  знову  почну
звати  інших  
до  нашого  
столу;


і  тоді,  коли  я  
поринав...  
в  забуття  –
від  страждань,  
від  «невинної»  
зради…
І  було  в  моїм  серці  
нестерпне  життя,
що  не  міг
я  вже  дать  
собі  ради.    


…Не  мовчи,  
не  бунтуй,  
а  лічи
дні  розлуки  
до  нашої  стрічі...
І  розрай  нас  обох!..  
І  очисть..
від  облуди...  
невидящі  
вічі.

Не  мовчи!..[/b]

[/i]





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529071
дата поступления 10.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Lu57

МНЕ БЫ…



Мне  бы  в  душе  у  тебя  поселиться,
Тайком…
Стать  утешеньем  и  сладкою  мукой…
И  укрывая,  однажды  разлиться  
Ручьём…
Животворящим  спасеньем  от  скуки…

Мне  бы  к  тебе,  забираясь  под  кожу,
Встречай…
Стать  настоящей,  не  инородной…
Быть  неотъемлемой…пусть  и  попозже…
Скучай…
Любимой,  подругой  …  да,  кем  угодно…

Мне  бы  с  тобой  одним  воздухом  просто
Дышать…
Быть  в  унисон…и  на  разных  орбитах,
Слушая  мыслей  безмолвную  поступь
Лишать,
Напрочь  терзаний  и  боли  кредита…
18.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530908
дата поступления 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Lana P.

Зустрічі, розлуки…

Зустрічі,  розлуки
І  нестерпні  муки
Повернулись  вдаль.
Побіліли  скроні,
На  ніжні  долоні
Падає  печаль.
Макові  пелюстки-
Жовто-  білі  хустки
Накрила  вуаль.                                10.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530898
дата поступления 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014


V. Zolin

что им…

что  им  боль  и  страх  
 
мира  балаган  
 
если  в  головах  
 
чувства  океан

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530866
дата поступления 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014


desert rose

Демониця

Нещодавно  в  мене  з’явилося  непереборне  бажання  
зняти  з  себе  шкіру  
-й  оновитися-

А  все  тому,  що  десь  на  спині  так  несамовито  болить,  
ніби  щось  прорізується  крізь  шкіру  назустріч  сонцю  
-чи  місяцю-

І  все  частіше  в  мене  почало  пересихати  у  роті,  
ніби  водотоки  позабивало  осіннім  листям  
-і  недопалками-

Проте  руки  мої  заніміли  в  районі  плеча,  
що  я  ніяк  не  могла  дотягнутися  до  спини  і  намацати  –  
що  там  
-за  холера-

Але  однієї  ночі  я  скрутилася  клубком  
-змії-
і  вгледіла  свою  спину  –  
там  пробивалися  назовні  темні  чорні  крила,  
на  вістрях  яких  були  шпичаки,  
що  прорізувалися  крізь  шкіру  боляче,  але  нестримно.  

Потому  я  відчула,  що  в  моєму  роті  проростає  
зелений  мох  
і  обплітає  моє  піднебіння  гущавиною.  

І  враз  до  мене  дійшло,  
що  я  непорушна  стат́уя,  
з  крилами  демона  і  обрубаними  руками,  
ніби  натяком  на  Венеру,  але  глузливістю  з  неї.  

Я  непорушна  самотня  демониця.  А  все  ще  думала,  що  я  жива…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529822
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Радченко

І люди, як птахи

Заплуталося  павутиння
В  безлистих,  сухих  гілочках,
Кружляє  у  небі  осіннім
Самотній,  розгублений  птах.

Так  сумно  йому  й  одиноко  -
Все  ближче  і  ближче  зима.
Розлука  буває  жорстока,
Від  неї  спасіння  нема:

У  теплі  краї  подалися
За  звичкою  друзі  його,
А  він,  як  завжди,  залишився
Чекати  весіннє  тепло.

І  люди  на  птАхів  так  схожі  -
Шукають  тепла  в  чужині.
А  потім  повернуться..,  може,
Та  будуть  і  вдома  чужі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529800
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


OlgaSydoruk

Она способна и на большее

После  прочтения  стиха  A.Kar-Te  "Есть  в  доме  все"
 poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363392



Есть  в  доме  чаша  полная  всего,чего  душа  желает...
Но  только  вот  для  счастья    не  хватает    одного  -    Его...
Не  мило  ничего!..И  меркнет  свет,..и  все  желания  пропадают,..и  руки  опускаются,..нет  силы  ни  на  что!..
Когда  лишь  только  голос  и  шаги  его  услышу...Преображаюсь,расцветаю  ,..и  сама  себя  не  узнаю!..
Румянец  появляется,глаз  загорается,..сверкает!..
И  грудь  вздымается,и  сердца  стук,наверное,сможет  Он  услышать  далеко...
И  на  такие  чудеса  способна  лишь  любовь  к  Нему  моя...
Она  способна  и  на  большее,..кто  любит  -  знает...И  потому  все  ценят,берегут  ее...


От  лица  ЛГ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529811
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Вячеслав Рындин

Диета лирика-поэта

[b]Потихоньку…  Помаленьку…  Послезавтра…  Поутру…
_______  
Отварю  яйцо  –  вкрутую  без  скорлупок  –  не  солю
Донельзя  –  кусну  впустую  пищу  просто  –  неземную  
В  искушеньях  –  пощадя  газ  и  тленья  –  от  угля
У  меня  ваще  –  озноба  портит  нервы  –  не  спрося
Разрешенья  –  в  ходе  дня  возбуждённый  слог  –  икота
Столь  лирическим  апломбом  разрешит  в  строках  молву:
_______
Чаепитье  с  бергамотом  изобилует  красу!
[/b]
14.  10.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529841
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Амелин

Осеннее

       Вдохновило  вот  это  стихотворение  Галины  (Ganna)  -  «Хлоп!  Орех  каштана…»
(ID:  525389),  начало  которого  привожу:

«Хлоп!  Орех  каштана  грохнулся  о  землю,
выпав  из  коробочки  с  шипами,
и  ещё  -  почти  на  голову,  прицельно,
только  очутился  под  ногами...»

А  кто  не  видел  ворон,  которые  разбивают  грецкие  орехи  об  асфальт,  бросая  их  сверху?

Осеннее

Хлоп!  Орех  каштана  грохнулся  о  землю...
Хлоп!  И  грецкий  тоже...  Только  об  асфальт...
И  вороны  эти...  Как  же  бьют  прицельно...
Мне  достался  твёрдый...,  прямо  как  базальт...

Хлоп!  Попали  снова...  Прямо  по  макушке...
Эй!  Вы  что  там,  сверху?!  (Зонтик  что  ль  раскрыть?)
Да  тут,  в  парке  нашем  –  не  ходи  к  кукушке,
Накукует...,  как  же!  –  Как  тут  дальше  жить?!

Только  отчего-то  стало  веселее  –  
Это  ж  просто  осень  дарит  так  стихи!..
Сколько  там  осталось  до  конца  аллеи?..
Отпускаю  Жёлтой  все  её  грехи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525519
дата поступления 24.09.2014
дата закладки 14.10.2014


Амелин

И так бывает… (Любови Вишневецкой)

Сначала  оригинал  (без  крайних  строк)

[i]  Возлюбленному.

Твоею  хочешь  –  буду!  
Раскрась  мои  рассветы.
Пусть  скажут  дружно  люди,
Ты  лучше  всех  на  свете!

Дари  свои  объятья
Всей  нежностью  и  силой.
Скажи:  -  Какое  платье!
Что  нет  в  других  красивей…

Почувствую  заботу,
Когда  нарежешь  хлеба.
Ну,  разве  то  работа,
Достать  звезду  мне  с  неба?

Когда  ругаться  стану  –
Скажи,  как  любишь  сильно,
Что  днем  и  ночью  таешь,
Что  всему  свету  видно.

Хочу  я  быть  твоею  -
Тепло  зимой  и  летом.
О  прошлом  лишь  жалею  -
Судьбу  бы  раньше  встретить!

Пусть  не  коснется  зависть
Садов  цветущих  веток.
Пускай  приносит  аист
В  наш  дом  красивых  деток.

Мой  голубь  сизокрылый,
Хочу  жить  настоящим.
..................................


22.05.2014  г.
ID:  524683
Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання
дата  надходження:  20.09.2014  18:13:53
©  дата  внесення  змiн:  20.09.2014  18:13:53
автор:  Любовь  Вишневецкая

   [/i]


И  так  бывает...  (Слова  и  мысли).  Шутка  (С  моими  извинениями  автору  оригинала):

Твоею,  хочешь  –  буду!  
Раскрась  мои  рассветы.
(Побить,  что-ли,  посуду?  –  
Зачем  ты  был  у  Светы?)

Дари  свои  объятья
Всей  нежностью  и  силой,
(Звонила  тебе  Катя,
Получишь!..  мой  красивый…)

Да  разве  то  работа  –  
Достать  звезду  мне  с  неба?..
У  аистов  –  забота...
А  ты...  (сходи  за  хлебом...).

Когда  ругаться  стану  –
Скажи,  как  сильно  любишь,
(Я,  может,  пе-ре-стану...,
А  то  себя  погубишь!).

Хочу  я  быть  твоею  –  
Тепло  зимой  и  летом,
(Ну  как  от  батареи...)
Что  ты  сказал...  об  Этом?

Ты  что,  мой  голубь  милый?
(Ох,  эти  Катьки,  Светки...)  –  
Да  ты,  мой  сизокрылый...
(Упал  наверно  с  ветки!)

Что??..  «Голубем»  назвАла?..
А  деток  «Аист»,  значит?..
(Все  перья  б  общипала!)
Мой...  ненаглядный  мачо!..

(А  как  же  с  ним  иначе?..)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525288
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 14.10.2014


OlgaSydoruk

А може


Після  прочитання  "Гадаю  на  кофейной  гуще"    Lu57"poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529560


Тріпоче  серденько  тихенько  від  самОго  рАння,..тому  що  повернулося  моє  палке  кохання...
Воно  блукало  десь,..і  щастя  іншого  шукало,..мабуть,замерзло,..а  може  заблукало?..
Прігріло  сонечко  -  воно  прозріло...Шукати  щастя  іншого  не  стало  сили,..коли  воно  близесенько,..не  світ  за  очі...
Душа  тремтить  в  бажаннях,..і  сяють  зорі  в  очах...
А  я  чекала,..так  чекала!..На  каві  навіть  встигла...і  не  раз  один  гадала...
Вона  мені  нічого  не  сказала,..надію,..крихітку  малесеньку  від  неі  чорна  кава  не  подарувала...
А  може  рученьки  моі  тремтіли,..так  бажали  щастя  прочитати?..
А  може  в  серці  нема  місця    віри  для  такоі  правди?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529677
дата поступления 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Lu57

КАКОЕ УТРО! (к Нему)

Какое  утро!  Господи,  за  что?
Всех,  кто  мне  мил,  позвал  Ты  в  гости  …
Обычно,  все  не  те…  и  говорят…  не  то…
А  Ты,  от  скуки,  лишь  бросаешь  кости…
Вдруг  сжалился,  и  на  душу  бальзам
Пролился  дланью  щедрою  твоей…
Наверно,  тихо  Ты  захаживаешь  к  нам?..
Излить  в  нужное  русло  поскорей
Воли,  Твоей  –    немедленный  указ...
Обжалованию  не  подлежит…
И  среди  суеты  мирской,  здесь  и  сейчас
Непонимающих,  незрячих  просветить…
11.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529746
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Lana P.

Ви- моє море

Ви-  моє  море  звабооке,
Таке  безкрайнє  і  глибоке,
Різноманітне,  філігранне,
Бурхливе,  лагідне,  жадане.

Я-пісня  вітру  і  надії,
Гойдаю  в  хвилях  наші  мрії,
Перебираю  їх  думками,
Голублю  ніжними  словами.

Торкаю  душу,  під  водою,
Щоб  поєдналася  зі  мною
І  відчуваю  кожен  дотик...
Ви-  мого  серця  вічний  поклик!      10.10.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529077
дата поступления 10.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Lu57

ТАНЦУЮТ ТЕНИ


Танцуют  тени  на  стене  сейчас,
Под  музыку  безумных  слов  и  грез,
Танцуют  то  ли  танго,  то  ли  вальс…
Не  замечая  падающих  звезд…

Танцуют  тени…замирая  в  такт,
Сливаются,  чтоб  снова  разойтись…
Движенья  выбирая  наугад,
То  вниз  так  медленно,  то  вихрем  ввысь…

Танцуют  тени  в  отблесках  свечи,
Сюрреализм…  фрагменты  бытия…
Рождение  видения  в  ночи,
Где  в  главной  роли  –  ты…    а  может…я?
09.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529464
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 14.10.2014


@NN@

Що мені дощ…

Що  мені  дощ  -  вода  із  неба...
Знову  завісу  напнув  над  містом.
Вмощуся  в  крісло,  бо  є  потреба,
Сьогодні  знову  послухать  Ліста.

Розчи́ню  вікна,  впущу  вологу,
Заповню  простір  дощем  холодним.
Волинка  слізно  тягне  жалобу,
І  я  із  нею,  наразі,  згодна.

Що  мені  дощ  -  вода,  тай  тільки...
Усі  печалі  зійдуть    снігами...
Слухати  Ліста...  Читати    Рільке...
Затишно  в  крісло  вмощусь  з  ногами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478819
дата поступления 11.02.2014
дата закладки 13.10.2014


@NN@

ПРО ДОЩ…

Люблю  мелодію  дощу,
Його  дзвінке  стокато...
Осінній,  літній,  весняний...
Чи  в  полі  стрів...  загнав  у  хату...
Затих,  замріявся,  ущух,
А  чи  зове  гуляти...
Радію  й  досі,  мов  дитя...
Й  під  шум  дощу  люблю  поспати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454452
дата поступления 14.10.2013
дата закладки 13.10.2014


Дід Миколай

Пізня осінь

Трава  пожухла  наче  клоччя
На  листі    голому  лежить.
Замовкло  птаство  потороча
В  гаю  діброва  наче  спить.

Спізніла  квіточка  осоту,  
Така  беззахисна  й  мала.
Пробилась  крізь  сумну  дрімоту
І  блиском  сонця  зацвіла.

О,  Боже  мій,  яке  ж  це  диво
У  гай  ступило  через  край.
Очима  дивиться  цнотливо,
Дарує    Осені    розмай  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529398
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014


OlgaSydoruk

Но в жизни все еще быть может

После  прочтения  стиха"не  до…"  автор  Gocman  
poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431662




Завянут  и  замерзнут  неподаренные  розы,как    на  морозе,..от  холода  твоей  руки...
И  не  обрадуют  того,  кто  всех  дороже...И  больше  не  прижмешься  к  родному  телу  ты...
И  недосказанное  не  продолжишь,..потерян    всякий  смысл...
Не  вспомнишь    недопетые  куплеты,..и  это  даже  не  дано,..не  сможешь  ты...
И  не  досмотришь  сон,..разорванный  внезапно...Ты  не  узнаешь:  где  -  начало,где  -  конец...
Недолюбил,..но  так  хотелось  и  мечталось,..искал,..на  это  силы,чувства  все  ушли,..
Но  что  то  главное  ты  упустил,..  и  нить  связующая  судеб  потерялась...Но  в  жизни    может  все  еще  и  быть!...  
Пока  тревожит  сон  весна,..пока  тебя  волнует  запах  розы..,и  восхищают  звезды,..и  солнца  радуют  лучи...
Пока  хоть  искорка  одна  любви  жива  и  горяча...  Пока  часы  песочные  твои  в  руках  у  Господа  целы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529390
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014


НАДЕЖДА М.

Чому буває так, ніхто не знає…

Ви  бачили,  як  вранці  сходить  сонце,
Торкається  проміннями  землі?
Спалахує  вогнем  на  горизонті,
Повільно  пробігає  по  ріллі.    
Вже  зорана  земля  імлою  вкрита,
Парує,  ніби  чай,  що  на  столі.
Замріялася...  Кава  недопита...
Заграло  ось  проміння  на  вікні.
Та  осінь  налаштована  на  зиму.
Не  гріють    зовсім  промені  ясні.
Заглянули  уважно  у  люстерце,
Пробігли,  ніби  зайчик,  по  стіні.
Торкнулися  легенько  мого  серця,
І  посмішку,  мов  кинули  мені.
Подія  відбувається  незримо.
Хто  зможе  цей  випадок  пояснить?
Ось  цукор  розчинивсь  давно  у  чашці,
І  кава,  звісно,  має  інший  смак.
Чом  пелюстки  зів"яли  у  ромашки...
Нащо  усе  буває  оце  так?
Чому  любов  буває  і  проходить,
Яку  тримали  міцно  у  руках?
А  в  серце  тихо  входить  прохолода,
А  потім  лиш  являється  у  снах?
Кохання  непомітно  відпускаєм,
Вже  руки  не  тримаєм  міцно  так...
Чому  буває  так,  ніхто  не  знає:
Знялося  й  полетіло,  ніби  птах..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529387
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014


Lu57

ТАК ВЕДЬ?. .

Добавлен  файл  к  стихам,представленным  ранее.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525457

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529344
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014


Дід Миколай

Горличенька сива

Із  Святом  Вас  Бабулю  мила,
Стрічайте  ми  біля  воріт.
Щоб  доля  -  доленька  носила,
Принесли  зорі  із  орбіт.

Сини  вітають,  доця  щиро,
А  також  зять  і  невістки.
Нехай  Вам  правнучків  сузір’я,
Несуть  у  крильцях  ластівки.

Бабуль  -  дружино  моя  щира,
Мій  від  негоди  живопліт.
Ти  сорок  років  все  терпіла
Це  ж,  як  терпіти  стільки  літ…

Рідня  велика  і  щаслива,
Дай  Боже  всім  таку  сім’ю.
Ти  наша  горличенька  сива,
Ми  за  тобою,  як  в  Раю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529311
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014


OlgaSydoruk

Тот счастлив в жизни

Тот  счастлив  в  жизни,..кто  напрочь  зависти  лишен,..его  она  не  гложет,не  съедает...
И  ядом  зависти  свою,..чужую  кровь  и  жизнь  не  отравляет...
И  кто  душою  чуткой  наделен,..и  красота  его  волнует,..чужая  боль  тревожит...
Кто  не  жалеет  доброты,..и  меры  для  нее  не  знает...
Имеет  кожу  нормальной  толщины,..и  замерзает  от  мороза  ,..и  обжигается  от  жара,..
Но  чувства  остаются  тонкими  у  них!..У  толстокожих  такие  не  бывают!..
Тепла  всегда  его  рука,..а  сердцем  мягким  и  горячим,отзывчивым  он    обладает...
Лица  другого  не  имеет,..и  масок  он  не  носит  и  не  примеряет!..
Такие  люди  рядом  есть,..чужой  успех  за  свой  воспринимают...
Они  друзьями  верными    слывут,..незаменимыми  ,желанными,..а  значит  и  счастливыми  всегда    бывают!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528812
дата поступления 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014


Lu57

Я ТЕБЕ НЕ ПИШУ…

Стихи  были  представлены  ранее
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523568

Мелодия  родилась  после  комментария  автора  сайта  АКМ

((((Очень  мелодичный  блюз!

Было  бы  сказано...Вот  что  получилось...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528746
дата поступления 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014


Радченко

Летних дней не воротишь назад

А  у  осени  не  было  выбора  -
Закружил  золотой  листопад.
Стало  лето  и  снами,  и  небылью  -
Летних  дней  не  воротишь  назад.

Не  спасёшься  от  ливня  настырного,
Не  закроешь  пред  осенью  дверь.
У  неё  просто  не  было  выбора,
Ты  не  ссорься,  пожалуйста,  с  ней.

И  за  грусть  вечеров  не  ругай  её,
За  бессонницу  не  проклинай.
Будет  грустно  -  прочти  письмецо  моё:
Я  люблю  тебя,  ты  это  знай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528550
дата поступления 08.10.2014
дата закладки 09.10.2014


Радченко

Одинокое и ненужное

Бабье  лето  всю  ночь  промаялось,
Собираясь  в  дорогу  дальнюю.
А  под  утро  горько  расплакалось,
Ветер  пел  ему  песню  прощальную.

Потемнее  одело  платье,
Без  зонта,  с  головой  непокрытою
Побрело...  А  на  сердце  -  камень
И  душа,  как  собака  побитая.

А  глаза  -  не  смотрели  б,  не  видели,
Как  темнеют  трава  и  листья.
Дождь  руками  холодными,  липкими
Обнимал.  Исчезали  мысли.

И  брело  оно  прочь  из  города
Одинокое  и  ненужное.
А  навстречу  несла  нелёгкая
Октября  потемневшее  кружево.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528741
дата поступления 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014


OlgaSydoruk

Чому

Чому  мені  отой  квапливий  цьомчик  насипав  нескінченну  міру  жару?..
Чому  відкрив  у  серці  віконце  болю,..жалю?..
Чому  лиш  голос  твій  щомиті  чути  хочу,..щоби  лунав  у  темряві  ночей...
Щоб  поспішав  назустріч  із  далека,..щоб  усмішкою  ніжною  до  себе  пригортав...
Без  тебе  все  не  те,..не  так  і  сонце  світить,..і  вітер  захолодний,..нема  смаку  життя...
Чомусь  не  відчуваю  більше  крил,..повір,були  раніше...невже  на  них  у  вирій  відлетів?..
Повернешся,..я  вірю,знаю...Відчуєш  мою  пристрасть  з  тих  краів...
А  я  на  тебе  одного  чекаю,..і  час  пливе,..як  та  вода...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528387
дата поступления 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Lu57

ТИ НЕ ПОКЛИКАВ

Ти  не  покликав,  а  вона  чекала…
Давно  осліпнувши  від  сліз…
І  до  схід  сонця  подумки  збирала
Слова,  що  вітер  їй  приніс…

Шукала  відповідь…чому  не  чуєш?
Стежки  топтала  навмання…
Гадала  рунами,  чи  ти  існуєш?
Молилась  ніч…  та  до  рання…

Солоні  сльози  –    перлами  на  трави,
Росою  вранці  мерехтять…
Кохання  –  біль  їй,  а  йому  –  забава…
І  не  віддати  …  не  віднять…

Та  ось…нарешті…  сяйво  промайнуло,
До  місяця  –    срібна    струна…
Пішла  до  нього…  тінню  промайнула…
На  той  місточок...із  вікна…

07.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528351
дата поступления 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Lu57

ДОКОЛЕ?

   ТЕБЕ,  Т.
Я,  как  выжженная  пустыня,
Ни  слезы,  ни  желаний,  ни  боли…
Где-то  падает  дождь,  умывая  траву…
И  поникшим  цветком,  отныне,
Вопрошаю  безмолвно:  «Доколе?..»
Неужель  не  напиться,  напрасно  живу?..

Трещины  на  губах…и  солью
Превращаясь  в  кристаллы…жжение…
Вытравляя  по  капле,  на  сердце  клеймо…
Захлебнувшись  болью:  «Доколе?..»
Так  сурово  Твое  решение…
Только  память  настойчиво  –  новым  письмом…

Догорает  свеча…неволя…
Слеза  воска  –  рекою  застынет…
Ледяной  крошкой  вены  наполнить  стремясь,
Изваяньем  стыну:    «Доколе?..»
Льёшь  напиток  из  горькой  полыни...
Где  хмельное  вино,  чтобы  пить,  не  стыдясь?..
04.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528215
дата поступления 06.10.2014
дата закладки 07.10.2014


V. Zolin

в нашей жизни

в  этой  жизни,  где  так  сложно,  
 
без  души  и  
 
в  лоб...  
 
самым  стойким  и  надёжным  

оказался  
 
столб  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528279
дата поступления 06.10.2014
дата закладки 07.10.2014


ANELI

Ночью

Выйдешь  ночью  за  порог-
Звездный  купол  над  тобою,
Словно  сказочный  цветок,
Расцветает  над  Землею.
Напевает  песнь  сверчок
В  спящем  царстве  вишен  сада,
И  бодрящая  прохлада
Стелит  по  плечам  платок...
Ветер  путает  траву,
Шепчут  листьями  березы...
А  под  утро  тонут  звезды
В  неба  море  синеву...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528321
дата поступления 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


НАДЕЖДА М.

Ось наступний паперовий аркуш…

Падає  повільно  жовте  листя.
Ох,  як  схоже  на  мої  листи!
В  них  писала,  щоб  ти  не  журився.
Жодного  про  них  не  взнаєш  ти.
Я  з  тобою  подумки  бувала.
Гладила  заплакане  лице.
Жаль,  одного  тільки  я  не  знала:
Кому  сум  ти  дарував  оцей.
Я  торкалась  ніжною  душею,
І  такі  знаходила  слова,
Що  літати  зміг  би  над  землею..
А    від  щастя-  кругом  голова...
Лист  за  листом  відлітав  у  безвість,
Вітер  ці  листи    безжально  рвав.
Так  хотілось  хоч  би  на  миттєвість,
Хоч  би  на  хвилинку    моїм  став.
Осінь  розкидає  жовте  листя,
Мжичка  прибиває  до  землі.
Думка  моя  ніжна,  біла,  чиста
Тане  у  осінній  сірій  млі.
Ось  наступний  паперовий  аркуш
Покладу  на  край  мого  вікна.
Ще  приклею  на  листівці  марку,
А  адресу  добре  вітер  зна...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528180
дата поступления 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014


Lu57

Я СКУЧАЮ

   Стихи  родились  в  ответ  на  песню  С.  Трофимова  "Я  скучаю  по  тебе".
                                       
День  на  день  похож,  в  рутинном  беге
Даже  перемен  не  замечаю…
Нашей  жизни  альфы  и  омеги
Не  заменят  мне  тебя,  скучаю…
Я  скучаю,  утонув  в  молчанье,
И  тогда,  когда  ты  «недоступен»…
Редкое  беззлобное  ворчанье,
Нежность  обязательно  искупит…
Если  нет  тебя,  не  отличаю,
То  ли  ночь,  то  ли  унылый  вечер…
Я  скучаю  по  тебе,  скучаю…
Расскажу,    быть  может,  станет  легче…
Упиваюсь  музыкальной  фразой…
Что-то  о  тебе  она  вещает…
Наслаждаясь,  понимаю  сразу,
Как  отчаянно  я  по  тебе  скучаю…
05.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528136
дата поступления 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014


OlgaSydoruk

Не хочется, . . так жалко с осенью прощаться

А  осень  листьями  опавшими  все  наслаждается,..  шуршит,  играет,..и  бабье  лето    догорает...
В  ней  прописалась  ностальгия  навсегда,..и  каждый  адрес  ее  знает...
Не  хочется,..так  жалко  с  осенью  прощаться,..не  надоела  и  дождей  ее  плаксивость...
Привыкла  и  к  улыбке  солнечной  ее    нечастой,..скромной...  из  за  хмурых  дней,..
Но  милой  и  приветливой  такой...
И  к  ненадежному  теплу  -из  за  ветров  изменчивых,капризных...
Покроет  краски  осени  зима  в  тот  белоснежный  цвет,который  ослепляет,..
Ее  единственный,любимый  аж  до  дрожи,..других  не  знает...
И  в  ней  не  будет  места  золоту,багрянцу...Они  для  осени,..где  в  страсти  все  пылает,изнывает  и  сгорает...
Теряет  листья  сонный  сад,..в  нем  ягоды  калины  и  рябины  лишь  алеют...
И  не  тревожит  поутру,  не  будит  пение  птиц,..трещат  одни  сороки  и  орехи  делят...
А  чернобривцы  все  цветут,..и  запах  терпкий  дарят  лета...
И  день  осенний    на  коне  в  закат  галопом  скачет,..  и  укрывает  томным  одеялом    ночь...
И  стынет  воздух  поутру,..туманы    загустели,..падают  на    землю,..  гладят  и  ласкают...
Пугают  холодом  зимы,..и  сон  спокойный  навевают...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527949
дата поступления 05.10.2014
дата закладки 06.10.2014


Lu57

ДВЕРЬ



За  дверью  –  нечто…неизведанно…
Там  свет  и  тень,  и  запахи,  и  пыль
Других  миров…сознаньем  преданных,
Где  бурей  чувства    укрощают  штиль…

Чьи-то  шаги…  скрипяще  -  томные
Движенья,  старые,  как  этот  свет…
Уединение  укромное…
Познанье  истин,  зря  прожитых  лет…

Нирвана  та  –  ада  преддверие…
Самообмана  шелковая  нить…
Отчаяние…  недоверие…
В  таком  простом  желании  –  любить…

И  смотрит  дверь  немым  свидетелем,
Тепло  их  тел  горячих,  ощутив…
Начало  и  конец…отметили…
В  освобожденье  плавится  порыв…

…внезапным  ветром  дверь  распахнута,
Сомнений  муки,  щупальцами  страх…
Короткой  сказкою  обмануты…
Душа  –  в  осколки…  ключ  –  в  дверях…
04.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527777
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014


Ірина Лівобережна

Олексі (Вже відлунало літо…)

(державною,  як  просив!)

Вже  відлунало  літо  у  дібровах…
Вже  жовтень  тче  сорочку  золоту…
Та  зорі  іще  сяють  вечорові.
І  вІтри  вербам  в  коси  заплетуть
Оту  єдину,  трепетну  зірницю,
Що  ти,  коханий,  влітку  дарував…
А  осінь,  диво-кликана  жар-птиця,
Летить…  летить  листками  поміж  трав…
Поміж  кущів  кида  розкішне  пір’я…
Дощів  перлини  губить  на  льоту…
Прийди,  любове,  до  мого  подвір’я!
Я  зірку  ту  у  коси  заплету!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527762
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014


Валентина Ланевич

Ти не зникай лиш…

Защо  я  так  безтямно,  ніжно  тебе  кохаю?
Марно  себе  питала  те  і  не  один  бо  раз.
Отак  би  примостилась  на  ліжку,  десь  із  скраю,
Дивилася  би  невідривно  та,  щоб  без  образ.

Знизну  плечима,  а  теплий  погляд  в  твої  очі,
У  тій  криничній  глибині  втопилась  би  навік.
І  вкотре  милують  зір  творіння  рук  пригожі
І  байдуже,  я  витерплю  і  усмішку  зловтіх.

Ти  не  зникай  лиш,  чуєш,  з  мого  життя  ніколи,
В  осінню  ніч  буди  мене  зі  сну,  серце  тривож.
Щоб  в  душах  наших  все  квітли  пізні  матіоли,
Щоб  тіла,  як  то  уперше,  дика  проймала  дрож.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527757
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014


Тетяна Луківська

Я ж навіщось іду…

«…я    ж    тут    не    просто    собі,    я    ж    навіщось»  (Катка).


Я  ж  навіщось  іду  серед  тисячі  днів.
Ну,  навіщось  скресаю  щоночі.
І  чомусь  у  безмежжі  серед  безлічі  слів
Я  навіщось  твої  чути  хочу.
Я  навіщось  обіруч  тримаю    дарма
Наше    щастя,  яке  вже  не  з  нами.
І  навіщось  в  душі    вистилає  зима
Із  чужої  печаль    мелодрами.
Я  навіщось  отут,  в  сокровенні    жалю,
Винувато  чекаю  пробачень…
Паленіють  долоні,  а  я  долю  молю,
Головних  не  впустити    означень.
Я  ж  навіщось  іду  серед  тисячі  днів…
Серед  тисячі…і    до  одного
Викладаю  в  рядки  з  переможених  слів,
Бо  навіщось  моя  це  дорога.
Я  навіщось  твої  все  чекаю  слова.
До  небесних    вслухаюсь  акордів.
Саме  тут    я    душею    відкриваю  дива,
Не  з  чужих  бо  реклам  із    біг-бордів…
То  ж  ,  навіщось  я  тут,  в  перехресті  доріг,
Все  думки  запрягаю  в  погоню.
Кажуть,  знов  переміг!  Хтось  любов  переміг…
У  кулак  я,  навіщось,  долоню…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата поступления 25.01.2013
дата закладки 05.10.2014


Олекса Удайко

НАВІЩО*

                                                                                             [b][i]Т.  Л.
             Я  навіщось  обіруч  тримаю  дарма  
             Наше  щастя,  яке  вже  не  з  нами.
                                                               
                                                                             Тетяна  Луківська[/i][/b]
[youtube]http://youtu.be/i9VMH79PPwU[/youtube]

[i]…Той  сумнів  –  хоч  зрідка  –    приходить  до  нас:
Для  чого  живе́мо,  кому  ми  потрібні?..
А  в  космосі  зорі…  й    спливає  наш  час,
А  ми  до  тих  зір…  Ой,  як,  люди,  подібні…

Ось  там  десь  далеко  мигнула  зоря…
А  та  –  он,  дивись!  –  ненароком  упала…
То  й  люди,  неначе  той  світ  ліхтаря,
Блукають  вночі  на  Івана  Купали,

Шукаючи  квітку…  Єдину…  Лиш  ту,
Що  їм  принесе  ще  небачене  щастя!
(Ой,  що  це  я,  людоньки,  вам  тут  плету  –  
У  вас  забираю  увагу  і  час  я?)

А    щастя  те  поряд  –  іди,  доторкнись,
Розкривши  навстріч  свою  теплу  долоню!..
На  щастя  своє…    як  на  Бога…  молись…
Шукай  своє  щастя  в  собі,  а  не  зовні…

Та    в  світі,    що  маєш,    побільше    залиш,
Собі    ж  не  жадай,  не  бери  забагато…
Подбай  і  про  інших…  Не  подумки  лиш…
І  стане  тепліше,    світліше  у  хаті.

Душею  своєю…  і    хлібом…    ділись  –
Від  того    лиш  станеш  багатшим…
А  скрута  нагряне  –  тобі  те  колись
Сторицею…    вернеться…    братом!

5.10.14
____________[/i]
*Навіяне  прекрасним  віршем  Тані  Луківської,
   яка  сьогодні  відмічає  свій  День  народження:
   http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527857
дата поступления 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014


НАДЕЖДА М.

Вітаю всіх з днем посмішки…

Дарували  посмішку  ви  людям?
Бачили  ви  радість  в  їх  очах?
По  оцій  щедроті  людей  судять.
Значно  більше,  ніж  по  їх  речах.
Той,  хто  має  добре,  щире  серце,
Хто,  не  звик  тримати  в  серці  зло,
Усмішка  його,  як  промінь  сонця.
І  мені  з  такими    повезло.
Коли  сонце  вранішнє  голубить,
Очі  закриваю  і  сміюсь.
Ніби  ніжно  ти  цілуєш  губи...
Промінець  цей  втратити  боюсь.
А  коли  до  хати    вечір  входить,
Сонечко  лягає,  щоб  спочить,
І  тоді  бажання  верховодить:
Сонечко  своє  мерщій  зустріть..
Кинутись  в  його  палкі  обійми.
Провести  рукою  по  щоці.
І  йому  сказати:  ти-надійний.
Ти  -  краплинка  щастя  у  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527754
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014


s o v a

занудливый сов

Давай,  перепутаем  даты,  
пропустим  граммульку  Бейлиз,
напишем  по  статусам  баста!
и  этот  январь  наш  каприз!  

Давай,  кашемир  воскресенья
смотаем  кусочком  Луны,
простуженный  чай  примирений
пропустим  под  шепот  струны.

А  искорки  снежно-чудесных
огней  перламутровых  слов,
сегодня  на  стеклах  развесим
для  очень  занудливых  сов!

Давай,  будет  радуга  песен
лететь  незаметно  для  всех
и  в  городе  тихом  и  тесном
огнями  бросаться  на  снег

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303890
дата поступления 03.01.2012
дата закладки 04.10.2014


doktor

Человеку.

Не  совершенен  человек,
Ему  всё  мало,  он  всё  стонет.
То  удлинить  ему  бы  век,
То  хочет  посидеть  на  троне.
Что  есть  всё  вынь,  подай,  полож,
Так  непомерна  тяга  к  слугам,
Он  правду  заменив  на  ложь,
Клонится  к  Дьявола  услугам.
Ужели  Бог  мог  сотворить,
Для  жизни  это  квазичудо?
В  его  понятьи  -  слово  «жить»,
В  пределах  сытости  и  блуда.
Эксперимент  сошёл  на  нет,
Не  расцвела  при  нём  планета,
Но  сколько  катастроф  и  бед
Потоков  тьмы  в  потоках  света.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527496
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Дід Миколай

Хахлам і прочим

Не  козаки  ви,  голопузі
Ви  гречкосії  в  личаках.
Які  ви  в  правді  мені  друзі,
Коли  вона  вам  в  дикий  жах.

Зніміть  нещаснії  окови,
Кайдани  ржаві  на  руках.
Душа  так  проситься  обнови
І  язва  просить  у  рубцях...

Навчітесь  правду  не  боятись,
Порвіть  хахла  гнилого  в  прах.
Пора  вкраїнцям  шануватись
Щоб  дать  чужинцям  по  зубах.

Не  маєм  права  віддавати  
Щоб  поважали  в  небесах
Вкраїну  треба  захищати…
Бо  геть  змаліємо  в  очах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527464
дата поступления 02.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Lu57

ПОСЛЕВКУСИЕ


Послевкусие  поцелуя  –  
Огненною  стрелой…
Не  ревную  я,  не  ревную,
Я  болею  тобой…
Как  смертельным  меня  недугом,
Поразил  и  поверг…
И  по  кругу,  снова  по  кругу,
Рецидива  разбег…
Лихорадит,  как  будто  сорок…
Не  остыть,  не  уснуть…
Среди  тысячи  отговорок,
Вновь  слезу  не  смахнуть…
Послевкусие…соль  и  пряность,
В  нежности  утонув…
Наслаждение…  жажда…  радость…
Задыхаясь,  стону…
02.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527465
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Lu57

Я РАЗВЕ ПРОСИЛА?

Я  разве  просила?  Зачем  Ты  позвал?..
Зачем,  душу  в  крошево  превращая,
Любовью,  меня  не  спросив,  наказал
И  болью  щемящею,  укрощая?..
Я  разве  просила  серебряный  дождь?
Безмолвные  стоны…  пальцев  касанья…
Ты  знаешь  ответ,  и,надеюсь,  поймешь,
Полночные  слезы  от  струн    звучанья…
Я  разве  просила  запутанный  след,
Тропою  нехоженой  вкось  и  вкриво…
Я  знаю,  ты  слышишь…  каков  же  ответ?
Плетусь,  спотыкаясь…где?..  У  обрыва…
01.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527576
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Валентина Ланевич

Чахне горобина - голову схилила.

Чахне  горобина  -  голову  схилила,
У  зсірілім  небі  журавлів  ключі.
Січе  дощ  неспинно  обважнілі  крила,
Вітер  злий  вганяє  в  пір’я  пазурі.

Потерпає  серце  від  тужного  зойку,
Роздира  на  шмаття  болісне  "курли".
Я  на  них  дивлюся,  нагадую  чайку,
Що  шука  прихистку,  коло  -  вир  з  води.

Простягаю  руки  -  занурюю  в  осінь,
Одягла  намисто  з  ягідок  журби.
А  душа  свавільна  до  тебе  голосить,
Де  би  не  ступав  ти  -  проситься  туди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527579
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Жанна Чайка

Убежало лето…

Убежало  лето.
Осень  на  дворе.
Песни,  вроде  спеты.
Небо  на  заре

в  полосе  тумана,
в  серых  облаках.
На  окошке  рано  -  
все  стекло  в  слезах.

А  горячий  полдень
дразнит  календарь.
Осень-Кошка  бродит,
открывая  ларь

с  разными  дарами,
для  меня,  тебя...
Лист  горит,  как  пламя,
в  свете  октября...

3.10.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527582
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Жанна Чайка

На заре открою…

На  заре  открою  я  свою  тетрадь.
Новый  лист  так  светел,  чист.  Прекрасна  гладь

под  строкой  неспешной...  Карандаш  в  руке.
Проведу  безбрежно  нить...  На  волоске

ощущенье  блага  и  мечта  зовет...
День  несет  ответы...  Знаю  наперед

это,  то,  другое...  Надо  ли  мне  так?
Лучше  жить  в  покое.  Не  слыхать:"  Мастак

в  дальнем  и  весомом".    Откровенье  дня
приближает  к  Дому,  обогнав  меня...

Cреди  троп  и  граней  вижу  звездный  блеск...
Замечаю  знаки  -  всплески  быстрых  рек  

из  событий,  точек,  красок  и  миров...
Крест  несу,  однажды,  избежав  оков...


3.10.14



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527591
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Lu57

НЕ РОЗУМІЮ…


Не  розумію…бачиш…не  мене…
Та  ось  я,  ось…торкнись  мене,  хоч  словом…
Смуток  за  вітром  пташкою  майне,
Бурхливо  кров  озветься    вічним  «знову»…

Не  розумію…звідки  такий  страх?
Не  марення  я  зовсім,  не  омана…
Не  розминешся  подумки  та  в  снах?
Боїшся,  завтра  день  новий    настане?

Не  розумію…я  ж  бо  не  прошу…
Чимсь  поступитись,  або  щось  віддати…
Хіба    переступила  я  межу,
Чуже  примушуючи,  сповідати?

Не  розумію…присмак  гіркоти
Залишиться  цілунком  мигдалевим…
Ми  майже  поряд…та  далеко  ти…
Дві  різні  долі  –  грані  кришталеві…

03.10.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527687
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014


OlgaSydoruk

Лише з коханими

Лише  з  коханими  всміхається  нам  доля  по  святах  і  буднях...
І  сонечко  в  долонях  тільки  всі  закохані  тримають...
І  небо  найбездоннішим  буває  тільки  для  коханих,..і  хмари  зіроньки  для  них  ніколи  не  ховають...
Для  них  всі  роси  найтепліші  зранку,..і  всі  пташині  співи-обіцянки...
І  дощик  для  закоханих  не  плаче,..а  тихесенько  сумує...
І  холод  не  страшний  -  кохання  обігріє...
Слова  кохання...вони  таки  бажані,..як  той  бальзам,що  гоіть  найстрашніші    рани...
Вони  злетають  з  вуст  і  ніжно  душу  огортають,..і  зачаровують,..підступними  ніколи  не  бувають...
Вервечку  іх  лише  солодкі  поцілунки  розривають...Медовими  на  смак  лише  з  коханими  вони  існують...
В  червоний  колір  вуста  малюєм  лише  для  коханих...У  справжньому  коханні  і  зради  ніколи  не  жартують...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527723
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Олекса Удайко

БЛАГОДАТНІ СНИ

[i][b]До  чого  сняться  милі  сни?
До  чого  в  сні  приходять  милі?
Чи  то  –  до  скорої  весни?
Чи  то  шаліють  дужі  сили?

Як  не    було  б...  Від  того  сну,
Від  усмішок  у  сні  до  болю,
Візьмеш  вершину  не  одну,
Бо  вже  готовий  йти  до  бою!

А  нам  же  є  з  ким  йти  на  чин,
Так  вже  накреслено  судьбою  –
З  російським  “братом”  на  почин!  
Та  інколи  й  з  самим  собою…

В  цей  святень-день  мої  вуста
Благають  так  Святу  Пречисту,
Щоб  в  день  народження  Христа
Було  у  краї  нашім  чисто!

За  ту  знаменну  благодать
Ми  будемо  молити  Бога!
Ми  найдорожче  можем  дать,
Аби  очистив  Він  дорогу!

В  цей  день  належало  б  згадати
Слова  Тарасові  не  злі:
“І  буде  син,  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі!”[/b]

21.09.2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524803
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 04.10.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВИ СЛАДОСТЬ

                                                           [i]Всем,  кто  любил...[/i]

[b][i]Во  все  века  любови  сладость,
Как  страсть  к  соитию  –  о  стыд,
В  мгновенье  ока  разбивалась
О  горечь  мелочных  обид.

Придирки,  брань,  косые  взгляды
И  колкость  лживых,  грубых  слов  –
Что  вам  еще,  злодеи,  надо,
Чтоб  сжечь  невинную  любовь?..

Что  ж,  наслаждайтеся  злословьем,
Кичитесь  жесткостью  гримас!..
Они  ваш  образ  –  безусловно!  –
И  лик  людской  погубят  в  вас.

Слова  обидные  все  рушат,
И  злость  любовь  испепелит!..
О  пепелище!  Спрячь  получше
Следы  безумства  и  обид!

На  диком  камне,  на  опале
Взойдут  цветы  и  травы  вновь,
И  как  Исток  –  всему  начало  
Созреет  Вечная  Любовь![/i]
[/b]
7.08.2001,
Табачное  (Крым)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527484
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Олекса Удайко

ПРОШЕД ВОДУ АКИ СУШУ

[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]

     [i]Я  ненавижу  ваших  мертвых.  Всех  сразу.  Даже  молодых.
     Я  ненавижу  ваши  слезы.  И  ваших  матерей  седых.
     Я  проклинаю  вас  навеки  за  ваши  подлые  дела,
     За  то,что  Родина  когда-то  у  нас  одна  на  всех  была!
     Вы  не  славяне,  вы  -  холопы!  Зверьё,  отъявленная  мразь!
     Под  польской  плетью  "незалежность"  у  вас,  как  видно,  завелась.
     Она  зудит  у  вас  под  кожей,  зовёт  в  неведомую  даль,
     Туда,  куда  вас  вел  Бандера,  и  вся  эсэсовская  шваль.
     О,  вы  -  панове,"западенцы"!  И  вам  претит  наш  русский  дух.
     О,  как  немецкие  словечки  ласкают  вам  ваш  нежный  слух!
     Хотите  жрать  и  улыбаться,  убийцы  женщин  и  детей?!
     Хотите,  гады,  размножаться,  плодя  породистых  чертей?!
     Коричневой  чумы  отродье,  вам  от  суда  не  убежать,
     Вам  в  Новороссии  придется  в  могилах  общих  полежать!
     Я  ненавижу  даже  мертвых!  Я  ненавижу  вас,  живых,
     И  ваших  жен.  И  ваших  братьев.  И  ваших  матерей  седых.

                                                                                                         Алеся  Пономарева[/i]

                                                                         *  *  *
       Такий,  з  призволення  сказати,  твір  було  опубліковано  вчора
на  титульній  сторінці  нашого  клубу.    Для  чого  –  відомо  лише
організаторам  сайту!  В  кожному  разі  хотілось  сказати  свою  
думку-відповідь.  Звичайно,  мовою  оригіналу.

                                                                       [b]  *  *  *  [/b]
[i][b]Мне  жаль  Вас,  милая  Алеся!  Вы  –  жертва  Путина  письма,
Что  на  Донбассе  куралесит…  Как  кот,  напакостил  весьма!
Но  Вы,  младая  поэтеса,  ужель  не  можете  читать,
Чтоб  донести  градàм  и  весям,  что  есть  добро  и  кто  есть  тать.

Историю,  что  Вас  постарше,  понять,  видать,  Вам  не  дано,
Но  кто  и  чем  поля  нам  пашет,  увидьте,  выглянув  в  окно!
Кто  звал  вас,  танки,  смерчи,  грады?  И  чьи  войска  воюют  здесь,
Рассказывать  уж  Вам  не  надо!  Воочью  убедитесь  днесь…

Прошед  воду́    и  яко  сушу,  и  три  жестокие  войны,
Народ  не  хочет  больше  слушать  об  искуплении  вины!
Вина,  как  видно,  уж  не  наша…  Ваш  “милостивый”  государь
И  необузданная  раша  свершили  в  спину  нам  удар.

Вы  –  чудь,  моксель  иль  угро-меря,  а  мы  –  майдановский  народ.
Нас  по  достоинствам  уж  мерят,  а  вами  правит  ваш  урод!
И  видно  –  вас  снедает  зависть,  что  вы  не  можете  нести
Славян  и  руссов  гордо  знамя.  Вам  лишь  овец  в  тайге  пасти!

И  нет  вам  дел  до  наших  братьев,  до  матерей,  сестер,  их  слез…
Вам  следует  домой  убраться...  и  прихватить  с  собою  воз.
Не  то,  мы  сами  грузом  двести  отправим  вас  восвояси́…
Читайте  хором  ваши  “Вести”...  Из  Украины  ж  –  гой  еси!
[/b]
30.09.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата поступления 29.09.2014
дата закладки 04.10.2014


Богданочка

Пристрасть

Срібним  місячним  пилом
покрилися  стіни  у  спальні,
і  казкова  мозаїка  враз
змалювалась  на  стелі.
Було  тихо  довкола,  і  тільки
фужери  криштальні
несподівано  й  дзвінко
лунали,  як  грім  у  пустелі.

І  малинові  губи  грайливо
напій  скуштували,
і  нектАровий  відблиск  на  них  
залишився  миттєво...
Твої  очі-смарагди  солодкий
полон  віщували,
тонка  ніжка  фужера  тремтіла
між  пальців  чуттєво.

Врівноважено-чемний  сьогодні,
мов  той  джентельмЕн.
Тільки  погляд  лукавий
так  кличе,  так  манить  на  дно...
Ну  а  я,  як  не  леді...
втікачка  із  диких  племен,
поцілунок  дарую,  як
пристрасті  перше  зерно.

Я  по  атласній  шкірі  із  
зЕрнят    посію  стежину...
І  від  вушка  по  шиї  ось  так
неквапливо  мандрую...
Твоїх  вуст,  підкоривши
нарешті,  найвищу  вершину,
їхню  палкість  і  ніжність
повільно,  тихенько  зцілую...

І  зімкнеться  довкола
із  рук  твоїх  рідне  кільце...
Я  залИшусь  у  ньому
сьогодні  до  самого  ранку.
Так  п'янить  мене,  любий,
оте  дивовижне  слівце...
І  "Кохаю"  летить  в  темну  ніч
вітерцем  крізь  фіранку...

І  ми  хочем  забути,
що  всюди  володарем  час.
Ми  удвох  тут  назАвжди,
довіку...  єдині...
Золотистим  туманом
пробралося  сонце  до  нас.
Заблистіли  фужери,
покинуті  на  скатертині...

                                                             1.10.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527275
дата поступления 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014


Lu57

ЗЛО


Где-то    тихо  затаилось  зло…
Режущее  души  на  куски…
В  этой  жизни  не  всегда  везло?
В  следующей  –  руки  коротки…
 
Что  ты  ищешь,  темной  ночи  суть?
Может,  исцеления  в  любви?
Возрожденным  хочется  уснуть?    –
Вырви  сердце,  в  клочья  разорви…
 
Зависти  напиться  торопясь,
Захлебнуться  можешь  невзначай…
Истребляя,  Богу  не  молясь,
Ожидай,  вернувшись  –    сосчитай…
 
Затаилось  зло,  сплетая  нить…
Лунный  свет  –  в  котомку,  за  плечо,
Не  спеши  пока  похоронить…
Луч  надежды  теплится  еще…
22.09.2014.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527041
дата поступления 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014


Дід Миколай

У долину приніс ювелір

Горять  з  гаю  чертоги  огнисто,
Ще  несуть  бджоли  в  вулик  пергу.
Соковите  червоне  намисто,
Ледь  тримає  дозрілу  вагу.

Бурштиново-багряна  майстриня,
Осінь  пізня  спустилася  з  гір.
Із  діброви  неначе  богиня
В  обладунках  засліплює  зір.

Вітер  в  лузі  калину  колише,
Дражнить  лебеді  білі  в  ставку.
Моє  серденько  в  солоді  дише,
Тріпотить  наче  рибка  в  садку.

Стеле  Мавка  в  раю  скатертину,
Сипле  долами  яшму  й  сапфір.
Їй  з  високих  стежин  серпантину
У  долину  приніс    ювелір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527003
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014


АЛІК

СЕКРЕТ АТЛАНТИДЫ

Пойду  я  в  бой  за  Атлантиду,
хоть  жить  при  ней  не  довелось,
но  за  неё  глотну  обиду,
в  надежде,  выплывет,авось...

Она  безумно  будоражит
довольно  хрупкие  умы,
и  за  неё,  когда  прикажут,
мы  станем  ангелами  тьмы.

Пока  живой,  приличный  с  виду,
но  беспредельный  баблочёс,
вечножива  и  Атлантида,
откуда  б  хер  её  не  нёс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526962
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014


Валентина Ланевич

Йдемо стежкою в вічність.

Плече  до  плеча  -  йдемо  стежкою  в  вічність,
А  осінь  каймує,  знай,  золотить  скатертину.
Пусте  вбачати  в  лабіринті  логічність,
Де  страх  невідомості  так  штовхає  у  спину.  

Шлях  пригод  вготований  долею,  певно,
У  магнітних  полярностях  пошук    щастя  вести.
Вгамувати  не  сила  потяг,  де  кревно,
До  тремтіння  в  колінах  бажання  єдине  -  ти.

В  немилість  впадати,  де  в’язь  пуповинна
Вкривається  потом  та  ниє  в  тривожному  сні.
І  в  обійми  штовхає  вервечка  струмна,
У  зові  кохання  рвучи  всі  замки  навісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527122
дата поступления 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014


Lu57

ТЫ ПРОСТО НЕ ПОНЯЛ


Ты  просто  не  понял…мне  ветер  в  спину,
Упасть  не  боюсь,  поделиться  хотела…
Краюхою  хлеба…укрыться  холстиной
От  проницательных  глаз  не  посмела…

Ты  просто  не  понял,  краски  сгущая…
Серое  облако,  ставшее  тучей,
Невольно  грозою    волны  стращая,
Уводишь  от  берега…  душу  не  мучай…

Ты  просто  не  понял…поступью  легкой
Приблизилась  тихо,  просто…случайно…
Бусины-мысли  не  ниткой  –  тоскою,
Непрочно  нанизаны…необычайны…

Ты  просто  не  понял,  ответы  не  жду…
А  может  и  жду,  но  тебе  не  под  силу,
Закрыв  дверь  на  ключ…  ничего,  я  уйду,
С  собой  унесу  то,  что  чуть  не  вручила…

Ты  просто  не  понял…
30.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527152
дата поступления 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014


ANELI

Метаморфозы

Года  идут...  и  грусть  вселилась  в  душу...
Совсем  не  от  того,  что  много  лет.
Все  просто  -  каждый  год  собою  рушит
Привычной  жизни  сотканный  сюжет...

Я  привыкаю  к  маскам  безразличья,
Не  удивляют  больше  чудеса...
И  все  сильнее  тянет  извиниться
За  все  обиды  именно  в  глаза.

Года  идут...  Знакомые  уходят.
И  как  не  горько  это  сознавать,
А  в  поминальный  список  больше  входит
Друзей,    которых  страшно  потерять...

И  дни,  как  листья,  сорванные  с  веток...
И  в  жизни  -  осень  ,  а  в  душе  -  дожди...
И  по-другому  ждешь  теперь  рассветов,
И  почему-  то  жалко  рвать  цветы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527051
дата поступления 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014


s o v a

погодный реверс

вероятности  встреч  и  регламент  прощаний,
елисеевский  дом  и  Тверская  опять,
троеточие  дней  в  перекрестках  желаний,
репродукция  снов  в  череде  "не  понять",

если  контуры  губ  в  согревающих  сплинах
ненадолго  заставят  забыть  обо  всём,
ничего,  что  сентябрь  заморочено-длинный,  
он  ни  слова  не  скажет  сорокам  о  нем

после  стольких  советов,  желаний,  прогнозов,
окультуренных,  нужных,  восторженных  "нет"
острота,  череда,  нетипичность  курьезов  
силуэтом  эскиза  на  фоне  тех  лет.

если  мы  в  акварели  прорисованы  тенью  
на  звучащей  палитре  в  просторах  огней,
надо  смело  забыть  о  значении  мнений
если...  
                     важно  услышать  себя  в  тишине

может  снова  случится  чудо  и  ворвется
уставший  он,  

лабиринты  стального  круга
разорвутся  под  звучный  "Ом!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526959
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Lu57

ЧТО БЫ ТЫ ТАМ НЕ ГОВОРИЛ

Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Все  твои  слова  –  мне…
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Обидою  память  не  смыть…  
Что  бы  ты  там    не  говорил,  
В  осени  жарком  огне,
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Не  сможешь  меня  позабыть…

Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Листья  –  в  последний  путь…
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
И    все  -  таки  было…вспомни…
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Не  вернуть,  не  повернуть…
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
А  жизни  –  штрих-код  –  в  ладони…

Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Зачем?..  невозможно…
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
В  глаза  смотреть  избегая,
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Только  ведь,  не  поможет…
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Я  сердцем  тебя  читаю…

Что  бы  ты  там    не  говорил,  
А  стон  его  –    ноты…
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Даже  рассвет  теперь  мрачный…
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
О  сетях  приворота…
Что  бы  ты  там  не  говорил,  
Душа  твоя  тоже  плачет…
30.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526943
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


miss Blues

Увяли ирисы…

Увяли  ирисы  и  отцвела  сирень,
И  поседел  до  срока  одуванчик…
Не  скачет  солнечный  весёлый  «зайчик»,
Легла  на  зеркало  непрошеная  тень…
И  паутинкою  морщинки  у  брови,
На  сердце  -  нежной  грусти  дуновенье…
И  зеркало  не  возвратит  мгновенье,
И  время  не  излечит  от  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526848
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


НАДЕЖДА М.

Что же ты мечты волнуешь…

Что  мечты  мои  волнует
На  привольной  ложе  сна?
На  лицо  и  грудь  мне  дует
Нежным  воздухом  весна.

             Н.  М.  Языков.

----------------------------------
И,  быть  может,  в  ночь  такую
Ты  лежишь,  как  я,  без  сна.
За  окном  весна  ликует,
В  тучах  плещется  луна.
И  твой  взор  к  окну  прикован.
Скоро  розовый  рассвет.
С  тобой  мысли.  Я  взволнован.
Хорошо,  что  сна  все  нет.
Глубоко  души  волненье.
Как  коснуться  мне  рукой?
Или  прочь  уйди,  виденье,
И  мне  душу  успокой.
Что  же  ты  мечты  волнуешь
Белизной  груди  своей.
Их  луна  лучом  целует.
Это  знать,  мне  всё  больней.
Только  сон  всего  милее.
Он  не  может  долго  ждать..
И  рассвет  уже  аллеет.
Закрывает  очи..  Спать..






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526862
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


OlgaSydoruk

Наверное, все же есть от Бога имена

Наверное,все  же  есть  от    Бога  имена  на  этом  свете...
Он  сам  своих  любимиц  ими  метит...
И  нежность  дарит  им  свою,..и  ласку,..и  щедрость,мудрость  от  души  своей  им  посылает  без  огласки...
За  руку  их  ведет  по  жизни,..здоровьем,силой  наделяет...
И  только  дарит  лучшее,..а  ничего  не  отнимает...
И  не  толкает  в  спину  их  попутным  ветром,..у  них  горит  огнем  душа,..потухших  рядом  -зажигают!..
И  с  ними  каждому  приятно,интересно,..а  жизнь  лишь  с  ними  -  песня!..
И  все  они  умеют,знают,..и  словом  не  обидят,..случайно  пальцем  не  ударят...
Недаром  имена  от  Бога  носят,..они  собою  до  небес  их  преподносят...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526866
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Валентина Ланевич

Часи хазарів пиляться сивиною.

Не  звикла  поклони  бити,  щоб  до  крові
І  не  тримати  зла,  хоч  і  на  зло,  у  рукаві.
Хіба  в  коханні  стелю  слова  шовкові,
Так  то  святе,  як:  діти,  внуки,  батько,  матері.

Ще  любов  до  України  я  плекаю,
До  краю  свого  рідного,  стражденної  землі.
Стискаю  біль  у  серці  та  потерпаю,
Не  ті,  не  ті  у  поле  ниньки  йдуть  плугатарі.    

Чи  заздрість  і  захланність,  чи  чванькуватість
Заступають  розум  -  дієві,  в  пусі,  діячі.
Не  навчена  -  не  одна,  під  стіл  ховатись,
Потрібні  цвяхи  нові  у  розхитані  стільці.

Часи  хазарів  пиляться  сивиною,
Османів  кнут  давно  в  залах  з  історії  затих.
Не  варто  квапно  лізти  на  купу  гною,
Щоби  з  таких  висот  показувати  справжній  хист.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526925
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Валентина Ланевич

Чом розмиті сліди твої завше такі милі?

Ой,  піду  до  саду-саду  та  й  до  молодого,
А  там  яблучка  червоні  одне  до  одного.
Вітер  гіллячко  гойдає    -  трусить  їх  донизу,
Щоб  не  згаснув  вогонь  в  мені  -  підкиньте  бо  хмизу.

Вже  не  дише  сонце  жаром  понад  небосхилом,
У  підвалах  стоять  бочки  для  капусти  з  кмином.
Похилили  голівоньки  соняхи  в  городі,
Не  прикажеш  душі  й  серцю  -  поболіли  й  годі.

В’ється  стежка,  петляючи,  на  підгірок  пнеться,
Їй  же  навстріч  мала  річка  у  долину  рветься.
Верба  віти  розпустила  -  підмітає  воду,
Загубила  та  й  не  знайду  я  до  щастя  коду.

Вже  й  діброва  не  весела,  хоч  убралась  в  шати,
В  жовто-бурі,  червоняві,  що  і  не  спізнати.
А  під  кронами  лисички,  сироїжки  й  білі,
Чом  розмиті  сліди  твої  завше  такі  милі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526061
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Валентина Ланевич

Просто жінка.

     Призахідне  сонце  червінцем  виглядало  з-за  віття  дерев,  бісиками  пускало  уже  притухлі  блискітки,  що  ковзали  по  зруділому  листі  та  губились  у  сутінках,  котрі  мостились  по  кутках  і  повільно  підступали  до  неї.  А  вона  стояла  непорушно,  ніби  вклякла  на  одному  місці  і  тільки  думки  снувались  в  голові,  не  хотіли  відпускати  її,  і  вона  наштовшувалась  на  них,  мов  на  вістря  списа,  який  штрикав,  шматував  їй  свідомість  одним  єдиним  запитанням:
     Хто  вона  сама?  Для  чого  живе  на  цій  стражденній  землі?  Кажуть,  кожна  людина  має  виконати  тут  свою  певну  місію  то  яка  ж  її?  Посадити  дерево?  Посадила.  Її  сосонки  з  берізками  шумлять  уже  молодим  ліском.  Збудувати  дім?  Ну,  власного  з  онадцятьма  гектарами  землі  не  придбала  та  до  будівництва  помешкань  для  інших  таки  приложила  і  свої  руки.  Народити,  виростити,  виховати  дітей?  Дяка  Господу,  виросли  її  діти  не  черствими  в  душах,  на  втіху  їй,  на  радість.  
     І  вона  тішиться,  дивлячись  на  дітей,  спостерігаючи,  як  ті  чим  раз  стають  все  дорослішими  і  материнське  серце  огортає  тепло,  правда,  завжди  трішки  замішане  на  тривозі.  Діти  ж  таки  і  вона  просить  Всевишнього  дарувати  їм  щасливу  долю.
     А  собі?  Чи  то  не  так  просила,  чи  не  ті  слова  казала,  що  так  душа  її  постійно  мається:  то  в  огні  горить,  то  льодом,  холодом  раптом  вкривається  і  обласкана  з  усибіч  отими  тінями,  що  й  нині  ото  підступають  до  неї,  кладуть  свої  сірі  пасма  їй  на  плечі,  стискають  обценьками  груди,  завмирає,  вклякаючи,  і  тільки  німий  зойк  у  вічність:
     Господи!  Дай  мені  сили!  І  маленька  зірочка  раптом  виринає  ген-ген,  там,  у  звечорілому  небі.  Хмарки  набігають  на  неї  та  вона  виборсується  з  їхнього  полону  і  світить  чим  раз  ясніше  і  вона  розуміє,  що  завжди  буде  чекати  на  цю  зірочку,  бо  це  і  є  її  вимріяна  зоря.
       Обличчя  освітлює  усмішка  і  мрія  знову  виборсується  з  обіймів  тіней,  долає  простір  і  опиняється  у  його  обіймах.  Покірно,  з  трепетом,  кладе  голову  йому  на  груди  і  видихає  оте  зачаєне,  виплекане:
     Мій  коханий,  жаданий,  любове  моя,  -  і  вуста  припадають  до  його  вуст,    а  його  руки  повільно  опускаються  їй  на  стегна  і  її  тіло  здригається,  подається  назустріч  його  ніжному  потискові,  що  сколихує  собою,  наповнює  солодом,  наливає  теплом  соски,  що  так  прагнуть  його  цілунків.  Танок  кохання  охоплює  їх,  обволокує  пристрастю  і  з  глибини  їхньої  сутності  виривається  одностайний  крик  єднання.  
     Вона  просто  жінка.  Чи  не  в  цьому  її  покликання?  Бути  підтримкою  не  лишень  дітям,  а  й  ділити  свою  любов  навпіл,  порівну  віддаючи  її  як  дітям,  так  і  коханій  людині,  без  якої  її  й  самої  вже  немає  і  щоб  не  трапилось  у  житті  вистояти  -  заради  любові,  заради  кохання,  дарованого  їй  провидінням.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526653
дата поступления 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Кадет

На распутье осени

Тучки  заморо́сили,  птички  отгундосили
И  гурьбой  отчалили  в  тёплые  края…
Чё-то  мне  не  весело  на  распутье  осени
И  отнюдь  не  радует  хмурая  заря…

Город  панораму  мне  залепил  рекламою,
Друг  о  дружку  зонтиком  шкрябает  народ…
А  в  селе  по-прежнему  пахнет  мелодрамою
И  под  ветром  ёжится  голый  огород…  

А  за  огородами  речка  манит  бродами,
Лес  не  налюбуется  зеркалом  воды…
В  туесок  бы  термосок  чаю  с  бутербродами
Да  свалить  бы,  втихаря,  прочь  от  ерунды…

Ежели  не  спорится,  хватит  хорохориться…
Жарким  зноем  то́мленый  отдыхает  взгляд…
Успокоится  душа  где-то  за  околицей
И  вернётся  в  горницу  посчитать  цыплят…

сентябрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525250
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Радченко

Каждое мгновение неповторимо

Бабье  лето  в  осень  ворвалОсь:  
Тучи  прочь  куда-то  разбежались
И  унылая  исчезла  жалость
Дней  промокших.  Стылая  усталость
В  утреннем  тумане  затерялась  -
Лето  бабье  в  осень  ворвалОсь.

Листьев  позолота  стала  ярче  -
Солнце  прикоснулось  к  каждому  листку.
Воздух  стал  прозрачнее  и  мягче,
Растворив  в  себе  осеннюю  тоску.

Праздника  присутствие  так  ощутимо,
Словно  бы  сбылась  ещё  одна  мечта.
Каждое  мгновение  неповторимо,
Очищает  душу  эта  красота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526582
дата поступления 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Олекса Удайко

НЕ ВОСКРЕШАЙ

             [i]Не  пробуждай  воспоминаний
             Минувших  дней,  минувших  дней,
             Не  возродишь  былых  желаний
             В  душе  моей,  в  душе  моей.
                                                                     Ф.Тютчев[/i]

[b][i]Прервав  чреду  святых  мечтаний,
Не  воскрешай  минувших  дней,
Не  пробуждай  былых  желаний
В  душе  измученной  моей!

И  не  являй  мне  сновиденья,
Где  жизнь  –  одна  лишь  благодать,
Огромным  счастьем  упоенье.
От  грез  ночных  –  ни  взять,  ни  дать!

Сердец  былое  излученье
Сожгло  связующую  нить,
Пришло  досадное  прозренье:
Минувшего  –  не  возвратить!

Нет,  не  вернуть  того,  что  было,
Не  начать  пройденный  раз  путь:
Что  в  воду  пало,  то  уплыло  –  
Реки  теченье  не  вернуть!

И  лунный  свет  воспоминаний
Не  озарит  рассудок  мой.
Не  пробуждай  былых  желаний,
Душе  уставшей  дай  покой!
[/b]
07.08.1987[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526498
дата поступления 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014


OlgaSydoruk

Не нанималась видеть сны

Не  нанималась  видеть  сны  -  но  вижу...В  них  ветер  в  застеколье  что  то  ищет...
И  он  колышет  сон,  и  гладит,..обещает...А  дождь  стучит  по  крыше,..и  ветру  потакает...
В  них  не  хожу  -  парю,..летаю  ...И  поезда  все  взглядом  провожаю...
И  дни,часы  опять  считаю,как  и  прежде...Мечтами  дальше  я  живу,..с  надеждой...
И  снова  страсть  вернулась  семимильными  шагами,..уселась  рядом  в  нетерпении,в  ожидании...
И  снова  струны  у  души    с  печалью  распрощались,..звучит  мелодия  знакомая,..давно  родная...
И  струны  сильно  так  натянуты,..звучат,..не  рвутся...И  нет  звучанию  конца,ни  края...
В  тех  снах  и  солнце  светит  ярче  и  не  обжигает...И  куст  калины  горькой  сладостью  своею  манит...
Ты  только  рядом  и  не  покидаешь,..и  меткими  словами,как  молнией,сражаешь  ...
Как  острой  саблей  ни  за  что  не  ранят...С  недавних  пор  ты  стал  так  осторожен...
Поранился  ты  острыми  осколками  судьбы,..от  этого  ты  стал  так  нежен...
А  босиком  по  мостику  ты  памяти  своей  промчался,..ты  что  то  там  нашел,..и  понял,..  мигом  возвратился...
И  тот,кто  опускает  ночью  небо  все  над  нами...имеет  и  гонцов,чтоб  сон  такой  мой  стерегли  и  охраняли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525997
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 28.09.2014


корозлик

якщо б уміла я читать думки

якщо  б  уміла  я  читать  думки,
то  серце  сльози  б  так  не  заливали,
моїх  питань  глибокії  ставки,
без  сумнівів,  давно  вже  б  повсихали
і,  птахою,  у  небо,  понеслась
давно  б  душа,  назустріч  своїй  долі,
і,  на  шляху,  печалі  перелаз
не  зупиняв  би  пориви  любові...
якщо  б  уміла  я  читать  думки!
твої  думки...
                                 шалений  вітер  в  полі  
не  навівав  би  сумніви  в  рядки
питанням  -  чи  кохана  я  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526453
дата поступления 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014


НАДЕЖДА М.

Від думок душа, наче посивіла…

Думи  вечорові,
Думи  –  і  ні  слова,
Думи  від  кохання,
Думи  від  любові
До  Вкраїни-неньки,
До  святої  мови...
Не  дають  заснути
Думи  вечорові.

Олекса  Удайко

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602

------------------------------------------------------------
Від  думок  душа,  наче  посивіла.
Відпущу  думки  -  птиці  білокрилі..
Хай  летять  з  пташками  у  далекий  вирій.
Я    вам  дуже    вдячна,  бо  були  так  щирі.
Берегтиму  зараз  те,  що  в  мене  є,
Бо  одну  лиш  долю  Бог  усім  дає.
Нащо  щось  хотіти,  крім  того,  що  дав?
То  чому  ж  все  ж    думаєш:  більше  обіцяв.
І  тоді  пливеш  ти  в  вирії  думок.
І  тебе  закручує  у  надій  клубок.
Знаєш,  що  фантастика,  знаєш,  що  пусте.
Та  таємно  віриш,  що  думки  -  святе.
Думи  вечорові,  ночі,  що  без  сну...
Як  же  жить  без  вас?  Мабуть,  не  пущу...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524689
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014


OlgaSydoruk

Помогут слезы

Не  удалось  собрать  печали  все  в  котомку,..и  унести  куда  нибудь,  и  с  глаз  долой,..чтоб  сжечь...
И  потому  не  сможешь  раны  все  свои  белесым,мягким  пеплом  ты  посыпать,
Не  сможешь  залечить  их...Нет!..Помогут  только  слезы!..
Помогут  слезы  выдернуть  занозу  с  сердца,которая  закостенела  и  саднит...
Как  наждаком  колючим  чешет,гладит  рану...И  ноет,ноет...Все  от  нее  болит...
Помогут  только  слезы!..Смоют  паутину  от  обиды  давней,она  родною  стала  и  привычною  такой...
С  души  рыдания  сорвут  истрепанное  платье,..останется  и  беззащитною,и  скромною,..одной...
Перезагрузишь,обновишь  и  освежишь  слезами  чувства,..И  будешь  плакать,пока  не  скатится  тяжелый  камень    и  с  души...
От  легкости  захочется  не  петь,а  почему  то  со  слезами  улыбаться...
И  слезы  радости  не  прячем  вовсе,не  ищем  для  себя  укромные  углы...
Они    без  слов  умеют  успокоить,..  отмоют  душу  до  первой  белизны...
И  даже  смогут  напоить  пустыню,..о  ней    Господь  когда  то  и  не  вспомнил,..наверное,..позабыл!..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524684
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Ірина Кохан

Сонячне

Осінній  день,а  небо,мов  бузок!
Привітно  так  всміхається  до  мене.
Бурштинокрапель  сонячних  разок
Пірнає  в  липи  листячко  зелене.

Невпинні  зграї  теплих  потічків
Чимдуж  біжать  на  заспані  левади,
Де  гарбузовий  килим  розімлів,
Напившись  літа  сонцелимонаду.

Де  жовтобокі  груші  у  траву
Все  хилять  віти,просяться  у  руки.
Одну  духмянку  все-таки  зірву...
І  поведу  тепло  осіннє  в  луки.

Впліта  стежина  жваво  в  сухостій
Зігріті  сонцем,вигорілі  коси.
Дріма  ставок  у  рамці  золотій,
А  по  діброві  вітер  стоголосий

Перебирає  струни,мов  кобзар,
В  бузкове  небо  встромлюючи  крила.
Селом  розносить  яблучний  узвар
Осінній  день  на  сонячних  вітрилах.  

                     9.  09.  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524637
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014


корозлик

зашарілася осінь

зашарілася  осінь  багряно  -  
скида  останні  шати  падолист,
прикрива  наготу  лиш  туманом
й  курликанням  тривожить  ясну  вись;
шукає  в  ли́сті  рими  розмаїті,
вірші  виводить  в  зораній  ріллі
й  берізкам  заплітає  в  коси  віти
із  вечора  до  самої  зорі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524674
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014


Олекса Удайко

КАЛАПЕЦЯ (Тетраптих) *

               

[b][i]1.  У  природі

Вже  не  Літо,  ще  й  не  Осінь,
Не  мороз,  а  холодно…
Де-не-де    небесна  просинь,
А  безодня  –  наче  дно!

Кажуть,  все  іде  у  зиму:
І  дерева…  і  трава…
Назбирав  грибів  корзину  –
І  зимі  тій  –  “трин-трава”…

Та  не  хочеться  у  Зиму,
Ще  б  хоч  мент  політувàть!
В  бак  залив  ущерть    бензину  –
І  з  коханою  –    на  ять!  

…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша  !  Із  життя!
Та  у  небі  ворон  в’ється…
Час  від  часу  вік  пита…

17.09.14

2.  У  суспільстві

А  що  діється  в  суспільстві?
Наче  мир,  але  –  війна…
Щось  не  видно  обопільства  –
Смертю  щириться  вона!

На  границі,  та  й  у  центрі  –
Скрізь  нещадна  мнялиця:
Там  –  за  прихожан  у  церкві,
Тут  –  за  сонячні  місця…

Партії,  особи,  блоки:
Хто  –  із  вилами,    хто  –  без...
Та  народу  це  –  морока:
Треба  б  вичерпний  лікбез!
                                                                                               
…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша…  й  без    вина!
Мир  уклав  з  безПутним  Петя:
Наче  мир…    Але  ж  -  війна!

Та  на  часі  вже  Обама:**
Що  ж  гарантії  –  брехня?
Їх  мета  –  зіткнуть  лобами,
Щоб  локально!..    От  чухня!

…Калапеця,  калапеця  –
Гарна  каша,  та  гірка!
Рве  на  сóбі  чуба  Петя:
Мономашка***    не  легка![/i][/b]

19.09.14
_______
*Далі    буде…
**Президент  США.
***Шапка  Мономаха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524548
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014


OlgaSydoruk

Про руки

После  прочтения    …Как  много  помнят  -  наши  руки  ...автор:  Helen  Birets  (Изюмка)

Когда  ты  брал  меня  за  руки  -ты  каждый  пальчик  нежно  целовал...Не  замечал  царапинок  и  мелких  ссадин...
В  мороз  и  холод    своим  дыханием  отогревал...
Когда  прощаться  мы  с  тобою  будем  -  все  скажут  руки  за  меня...
Они  всю  нежность  сердца  выльют,..слова  совсем  нужны  не  будут...
Они  в  тиски  тебя  обнимут,..не  сможешь  силой  их  разжать...
Но  ослабеют,больно  станет,..  не  смогут  долго  так  держать...  
И  задрожат  той  мелкой  дрожью,..опустятся,как  у  подбитой  птицы  два  крыла...
Ладошки  будут  помнить  поцелуя  трепетность  и  нежность,..гореть  желанием  всегда...
И  не  забудут,как  ты  их  голубил,..и  каждым  пальчиком  играл...
Ты  помнить  будешь  эти  руки,..их  красивее,ласковее  нет...
Ты  будешь  проклинать  все  дни  разлуки,жалеть,что  выскользнули  вдруг...
И  только  мои  руки  третьим  глазом  станут,..тебя  из  тысячи  узнают  и  отнимут  у  судьбы!..
Без  слов  к  себе  опять  заманят!..Но  в  этот,тот  последний  раз  ,покрепче  их  держи...Не  отпусти!..
Для  одного  тебя  горячими  они  лишь  будут,забудешь    холод  сердца  в  их  объятиях  ты...
Те  руки  помнят  многое  и  могут,..и  устают,как  и  у  всех...
Для    одного  тебя  они  останутся    всегда  легки!..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524468
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Ірина Лівобережна

В сквере у метро

Вагон  метро  полупустой...
Дорожка  сквера...  Тишина...
И  может,  лучше,  что  "отбой".
И  даже  лучше,  что  одна...

Здесь  тихо  клёны  шелестят
Ещё  зелёною  листвой...
Пичуги  весело  галдят.
Ветвей  колышется  прибой...

В  полоске  солнца  на  траве
Пускай  купается  душа...
Одна.  Свободно  в  голове.
И  просто  хочется  дышать...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524212
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 19.09.2014


ТАИСИЯ

ВОЛШЕБНИК,



Я  оставляю  городской  уют
Ради  глоточка  воздуха  морского.  
Писать  стихи  друзья  зовут
Вдали  от  «  шума  городского».

У  ног  моих  игривая  волна.
Заботы  исчезают,  как  туман.
Душа    смирением  полна.
С  Волшебником  затеяла  роман.

Его  владеньям    нет    конца  и  края.
Здесь  размещён  огромный  вернисаж.
В  горах    стихи  восторженно  читаю  я.
Волшебник  мой  –  обворожительный  пейзаж…

19.  09.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524373
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Богданочка

… до тебе в обійми…

Знаю,  ти  зараз  один  у  порожній  кімнаті,
лічиш  яскраві  зірниці  за  стінкою  скла,
слухаєш  музику  стрілок  на  циферблаті,
марно  вишукуєш  в  простинях  білих  тепла...

Ми  із  тобою  на  відстані  синього  неба,
кожен  в  своєму  куточку  з  мережива  мрій.
Та,  щоб  зустрітись,  летіти  далеко  не  треба...
Очі  заплющ  на  секунду...  й  ти  -  мій...

Я  вітерцем  прослизну  через  ситець  фіранки,
з  ніжністю  феї  до  тіла  твого  пригорнуся...  
Грайливо  розвію  печалі  похмурі  останки,
Вустами  гарячими  вуст  так  блаженно  торкнуся...

Можем  відчути,  як  серце  у  грудях  тріпоче,
б'ється  шалено  у  ритмі  гарячого  танцю...
Розум  відносить  людину,  куди  вона  хоче...
Бажань  і  фантазій  своїх  ми  всього  лишень  бранці...

Знаєш,  я  зараз  одна  у  порожній  кімнаті,
але  в  уяві  ми  разом,  бо  я  так  бажаю.
Люди  не  птахи,  та  люди,  насправді,  крилаті...
Кожної  ночі  до  тебе  в  обійми  літаю...

                                                                                             16.09.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523931
дата поступления 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Олекса Удайко

ЙШОВ ПОЕТ*

 
                                                             [i]    В.О.[/i]

[b][i]Йшов  поет  –  принижений  і  голий,
Йшов  туди,  де  світлих  днів  нема,
Де  –  пітьма,  пустеля,  хвища,  холод,
Де  –  щодень…  і  круглий  рік  –  зима.

Йшов,  додолу  кинувши  похмуро
Прагнення,  і  думи,  і  слова…
Погляд  падав  до  землі  понуро,
Де  –  пожухле  листя…  й  трин-трава.

Йшов  і  думав  щось  він  про  лопату:
«Трапиться,  можливо,  на  путі,
Щоб  поглибше  долю  закопати,
Що  до  згину  мучила  в  житті?»

Та  нараз    зустрілась  інша  «Доля»  ,
Й  залунав  її  звитяжний  «клич»,
Що  збудив  його  і  мертве  поле…
А  у  лісі  –    «пугу-пугу»  –  сич  …

Що  «пугикав»  сич  у  ту  годину,
Що  пророчив  птаха  віщий  лет?..  
Та  в  душі  –  така  буянь  лавина,
Що  птахів  не  слухався  поет.

Обізнав  Судьбу  свою:  руками
Ухопив  її  спасенну  длань
Й  тішився  не  днями,  а  роками  –  
Хай  то  вечір,  чи  то  світла  рань.

Підвелись  і  прагнення,  і  думи,
І  знайшлись  піднесені  слова,
Погляд  сліп**  –  опрічний  і
                                               бездумний.
Зеленіло  листя…  Й  –  трин-трава-а-а!!!

Й  полились  у  світ  веселі  ноти,
Зашуміло  прядиво  пісень,
Ожили  і  книги,  і  блокноти  –  
Спаленів  ясою  новий  день.

Доля  ж  розпізнала  щире  серце,
Щедру  вдачу,  котрі  мав  поет,
Та  й  крутила  ним,  немов  люстерцем,
Вправленим  у  злато  і  грезет.

І  казали  люди:  «Знай,  поете,
Доля  з  поля  –  то  недоля.  Зась!  
Не  твори  балади  і  сонети  –
«Граються  тобою  –  ними  грайсь!»***

Та  для  нього  Доля  –  найдорожче…
Хоч  знайшов  він  те,  чого  нема:
Доля  та  –  мов  полиск  на  дорозі,  
Марево,  що  створює  сама.

…Йшов  поет  і  думав  про  лопату…

[/b][/i]
06.08.07
________
*О.  Удайко.  На  відстані:  поезії,  пісні.    К.:
ЗАТ  «Віпол»,  2007.    94  с.
**Сліпи  -  очі  (Б.  Грінченко).
***Вираз  із  вірша  І.Козаченка.

Подяка:  НАДЕЖДЕ  М.  за  картинку.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Lu57

КОЛИ ТИ ПЕСТИШ


Коли  ти  пестиш  мене  словом,
Здається,  я  –  метеорит,
Який  розбився  випадково,
Не  знаючи,  що  він  –  граніт…
Коли  ти  пестиш  мене  словом,
Туманом  сонце  накрива…
А  я  дивуюсь  знову  й  знову…
Яка  п‘янка…полин-трава…
Коли  ти  пестиш  мене  словом,
Шаріюсь  мовчки  і  тремчу…
Лякаюсь  мого  серця  змови,
З  тобою...  ним  же  заплачу…
Коли  ти  пестиш  мене  словом,
Палаю,  ніби  у  вогні…
Молюсь,  щоб  ти,  хоч  випадково,
Дощем    з`явився  уві  сні…
Коли  ти  пестиш  мене  словом…
14.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523960
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Lu57

А Я НЕ ПЛАЧУ


А  я  не  плачу,  що  ті  сльози?
Десь  знову  падають  дощі…
За  вітром  відлітають  грози,
Вкотре  принизивши  кущі…
Нехай…то  невелика  справа,
Слабкому  дати  відкоша…
Розвіється  в  попіл  заграва,
А  може,то  чиясь  душа?
А  я  не  плачу,хто  почує,
І  так  життя  таке  сумне…
Ноти  в  мелодію  гуртую,
Не  плачу  більше…все  мине…
А  я  не  плачу…скрипка  плаче…
Чи  хтось  терзає  саксофон?..
І  рими  кволі  та  ледачі…
Не  до  вподоби…просто  –  фон…
А  я  не  плачу!..
17.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523983
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Любов Ігнатова

Нічний етюд

Вже  зорі  водять  хороводи  
Під  флейту  місячних  музик;  
Сріблястий  промінь  ліг  на  воду,  
Де  вечір  так  раптово  зник.  

Бентежить  душу  крик  совиний,  
Що  темінь    розріза  ножем;  
І  Осінь  в  заспаній  жоржині  
Готує  світанковий  джем...  

Гойдає  вітер  павутинку  -
Романси  грає  вочевидь;  
Пливуть  з-за  обрію  хмаринки  -
В  них  дощенятко  казку  снить...  

У  попелі  турбот  вчорашніх  
То  тут,  то  там  жаринки  дум;  
І  у  пантофельках  домашніх  
Блукає  росянистий  сум...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524006
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


АЛІК

ГДЕ ТЫ…

Где  ты  чувствами  задела,
и  попал  я  в  переплёт,
время  быстро  пролетело,
только  памяти  налёт,

синей  птицею  над  нами
продолжается  кружить,
чтоб  могли  мы  даже  снами
снова  чувства  пережить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524058
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Жанна Чайка

Горячий ветер дул в лицо…

Горячий  ветер  дул  в  лицо
соленой  влажностью  пленяя.
Намек  о  воле  в  рамках  Рая
витал  над  кронами...  Давно

забыли  сказку  эту  люди...
Лишь  Откровенье  на  листах
который  век  зовет  и  будит,
и  колокольный  звон  в  мечтах

рождает  новые  Творенья...
Глядит  Святой  со  стен...  Опять
скользят  по  Храму  молча  тени
и  тают  в  свете...  Время  вспять

мгновенно,  жесткою  спиралью
на  миг  отбросит...  Жив  ли  лик?
Сквозь  витражи  слежу  за  далью...
Душа  в  раздумьях...  Жизни  пик.


17.09.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524062
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


ANELI

Во имя…

Любить  страну  умеет  всякий,
Но  правда,  чаще  на  словах.
Рубаху  с  вышивкой  и  прапор,
А  так  же  ленты  в  головах.
Но  ведь  страна  не  только  гимном
Должна  быть  всем  нам  дорога!
Страна-  народ  под  небом  мирным,
И  мир  без  мнимого  врага!
Страну  делили,  делят,  будут
Еще  делить  ни  век  один.
А  кто-  то  просто  ''бабки''  срубит
Под  исполняющийся  гимн.
Да,  встали,  вроде  бы  ,  с  коленей,
И  даже  тянется  носок,
Но  небосвод  сих  привилегий,
Увы,  заоблочно  высок!
Сгорит  трава,  увянут  судьбы,
И  среди  тысячей  могил
Всем  немила,поверьте,  будет
Страна,  убит  в  которой  СЫН!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523588
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Валентина Ланевич

Для твоєї душі заборона я.

Підкорив  ти  мене  непідкорену,
Долі  в  степ  упаду  нерозораний.
Пестить  вітер  ривком  геть  заніжено,
Пустоцвітом  цвіту  всеньке  літечко.
Кропить  дощик,  гей-гей,  не  питається,
Чом  на  світі  оцім  без  розмаю  я.
Хмарки  в  небі  біжать  білокрилії
І  думки  мої  всі  білі  лілії.
Піднімусь  та  піду,  там,  де  хвилечки,
Де  мана  -  синь  очей  -  що  дві  зірочки,
Що  ясніють  теплом  в  темінь  ніченьки,
Запаливши  в  мені  аж  дві  свічечки.
Одна  в  серці  горить  неприкаєнно,
Інша  душу  хранить,  що  все  мається.
Осінь  знову  пряде  літо  бабине,
Розпускає  кужіль  в  зиму  вкраплений.
І  живу  й  не  живу  відсторонена,
Для  твоєї  душі  заборона  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523790
дата поступления 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014


корозлик

якщо б бyв мiй…

молилась  би,  розніженa,  на  тебе,
тобі  читала  б,  на  ніч,  свої  мрії,
до  тебе  прихиляла  б  чарку  неба,
щоб  сон  солодкий  проливавсь  на  вії...
до  ранку  цілувала  б  твої  руки,
за  те,  що  мене  пестять  і  леліють,
й  твого  дихання  наймиліші  звуки
в  мені,  щоночі,  римами  рясніли  б...
тобі,  себе,  віддала  б  до  краплини,
й  назвала  б  cина  іменем  твоїм,
кохала  б  до  нестями  й  безупинно,
до  самого  останнього  із  днів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523803
дата поступления 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Кадет

Вокруг смеха

Мы  жили,  в  общем,  курам  на  потеху,
На  подвиги  нас  гнал  курантов  бой…
И  только  передача  «Вокруг  смеха»
Учила,  как  смеяться  над  собой…

Промчались  годы,  стёрлися  доспехи…
Сам  стал  теперь  козою-дерезой…
И  раньше  в  цирке  было  не  до  смеха,
А  уж  теперь  и  вовсе  ой-ё-ёй…

Теперь  мне,  как  без  «ширки»  наркоману,
Как  без  аплодисментов  подлецу,  -
Мне  от  восторга  смех  не  по  карману,
А  без  причины  вроде  не  к  лицу…

сентябрь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523609
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Лю

Я не люблю его…

Я  не  люблю  его,  но  как-то  с  ним  уютно,  
Легко  дышать  и  даже  помолчать,  
Быть  с  ним  собой  совсем  не  трудно,  
И  так  приятно  его  просто  ждать.  

Я  не  люблю  его,  но  как-то  с  ним  комфортно,  
Без  маски  на  лице  с  ним  просто  быть,  
Дурачиться,  как  в  юности  подросток,  
И  про  года  свои  совсем  забыть.  

Я  не  люблю  его,  мне  как-то  с  ним  приятно,  
Часами  слушать,  ни  о  чем  болтать,  
И  как  безумные,  играть  азартно,  
И  только  для  него  стихи  писать.  

Я  не  люблю  его,  но  как-то  с  ним  так  сладко,  
И  вместе  время  на  досуге  проводить,  
Где  наши  души  видятся  украдкой,  
А  после  встречи  хочется  так  жить.  

Я  не  люблю  его,  но  как-то  с  ним  тепло  мне,  
И  про  заботы  жизни  хочется  забыть,  
Не  знаю  я  какие  у  судьбы  причуды,  
Но  с  ним  так  часто  хочется  мне  быть.  

Лю...  
13.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523563
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Lana P.

Осінь з пір’ячком пливе…

Каламутить  гуся  воду
У  маленькому  ставку.
Приховала  верба  вроду
В  прибережному  садку.

Забарилась  гуска  в  рясці,
Не  збагнула,    як  маля,
Опинилося  у  пастці
В  крутім  вирі,    під  гіллям.

Аж  здригнулась  і  злетіла
Рятувати  дитинча,
Крилами  залопотіла-
Розбігалась  саранча...

Ось,  воно-    гусятко  миле...
Так  зраділа,  що    живе...
Заспокойся,  стрімка  хвиле,
Осінь  з  пір’ячком  пливе...                        4.09.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523539
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Потусторонний

Солдатам.

Когда-нибудь    придёт,  измотанный,  усталый.
Чудовищной  ценой  проштрафившийся  мир.
И  будет  нам  его  молчанья  слишком  мало:
Кто  в  срок  не  подошёл,  тот    позабыт  людьми.

Эх,  радовались  бы,  да  только  станет  поздно.
Убитых  не  поднять  и  не  заштопать  душ.
Уронит    на  гробы  прощальный    дождик    слёзы,
Запрячется  в  бровях  нахмурившихся  луж.

Бабахнут  небеса,  раскатисто,  сурово.
Отмеченный    войной  -    не  терпит  лживых  поз.
Кому-то  побеждать,  кому  лишиться  крова.    
Исчезла    навсегда  боязнь  Донецких  гроз.  *

Она  -  из  под  земли,  шахтёрская  отвага.
Подъёму  на  гора    подобен  лишь  рассвет.
Спустившимся  туда  -  до  дьявола  пол    шага..
Всего  один  рывок    в  туманность  Андромед.

Спасибо,  мужики,  что  верите  в  святое!
Стоите    на  пути  коричневой  чумы.
Наверно  говорить  Вам  этого  не  стоит:
Кто  побывал  в  земле,  тот  не  боится  тьмы.

Хочу  Вас  попросить:  Щадить  безумных  братьев.
Пригнали  на  убой  славянских  пацанов.
Пусть  души  породнит  Донецкое  распятье,
Пусть  покарает  всех  подонков  и  лгунов.

Однажды  заживут  осколочные  раны,
Останется  почёт  и  тихий  звон  наград.
Вас  будут  называть  за  подвиг:    ветераны.
И    приглашать  возглавить  праздничный    парад.

Запрячется  в  душе  болезненный  осадок.
Как  мертвенный  жетон    распавшейся    войны.
Там  выбито,  что  Вы  -  геройские  солдаты,
А  в  мракобесье  века  Вашей  нет  вины.



*  Попадал  в  грозу  в  Донецкой  степи
 в  Тельмановском  районе.  Безопасней  и  комфортней
   всего  было  просто  лежать  под  дождём.  
Быть  под  обстрелом  "Града"  -  это  жесть,  
не  умещающаяся  в  моей  головешке.  
"Катюшей"  гордился.  Накрыть  площадь  
за  короткий  промежуток  времени  -
 это  сильно.  Она  же  по  фашистам  лупасила.
 Даже  в  страшном  сне  не  мог  себе  представить,
 что  "Катюша"  (Читай  СРЗО  Град)  будет  "работать"
по  своим  и  тем  более  мирным.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523558
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Lu57

А НЕЛЮБИМЫХ НЕ ЗОВУТ…

А  нелюбимых  не  зовут
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523089
                                                                                                     
автор:  OlgaSydoruk

(после  прочитанного)

А  нелюбимых  не  зовут,  во  сне…
Не  повторяют  имя  днем  и  ночью
Воспоминания  наедине,
Наших  стихов  восполнят  многоточье…
А  нелюбимым  песен  не  поют,
В  которых,  надрываясь,  сердце  плачет…
И  вожделенный,  находя  приют,
Душе  ущербной  оставляют  сдачу…
У  нелюбимых  слово  –  пустота…
Не  наполняется  глубоким  смыслом,
Желания  не  вызовет…летать…
И  ждать  минуты  встреч,  считая  числа…
Ушедших  дней,  тоскливых,  будто  дым…
Где  нелюбимым  просто  нету  места…
Не  вспомнить…    и  не  стать  уже  другим,
А  то,  что  есть,  давно  не  интересно…
От    нелюбимых  спрятаться  хотят,
Жестокостью  по  капле  убивая,
Крохами  встреч…  иллюзии  сулят…
Адский  костер  и  пепел…  вместо  рая…
А  нелюбимых  не  зовут,  во  сне…
Не  повторяют  имя  днем  и  ночью
Воспоминания  наедине,
В  стихах…однажды…станут  многоточьем…
13.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523166
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 15.09.2014


OlgaSydoruk

Его я ностальгией назову

Пойду  я  в  сад  и  соберу  осеннюю  малину...Такая  сладкая  и  спелая,..зовет  и  манит  -  значит  время  подошло...
И  веточки  не  колются  ее,..и  крапива  не  жалит,..все  прошло...
На  летнюю  внимания  не  обращала,..и  взгляд  не  падал  на  нее,..и  маленькой  была,..и  вкус  не  тот  привычный...
Мечтала  об  осенней,..как  тогда...
Блестят  в  малиновых  кустах  от  солнца  седые  паутинки...
Их  лето  собирает,прячет,..задумало  на  память  сохранить...
И  только  ветер  их  втихаря  все  по  одной  ворует  и  за  собой  несет  за  облака...
Мне  кинул  с  барского  плеча  одну  лишь  серебринку,..еще  для  счастья  нежный  оторвал  пушок...
Вплетать  себе  в  косу  не  буду,..чужое    не  нужно  подбирать...
Смахну  с  лица    тот  неожиданный  подарок,..  и  с  Богом  отпущу  летать...
Пушок  словила  же  сама  на  счастье,..его  и  не  подумаю  я  прогонять...
Свои  морщинки-  паутинки  до  одной  все  берегу  и  знаю,..  и  новым  удивлюсь  опять...
Секрет  от  них  я  давний  помню...Я  просто  оглянусь  назад  и  улыбнусь...
Открою  солнцу  для  поцелуя  нежного  лицо...Мудрее    времени  нет  ничего!..
Вернусь  я  в  дом,сварю  варенье  из  малины...Его  я  ностальгией  назову...
И  жадничать  не  буду,..всем  кто  попробовать  захочет...зову  всех  в  гости  и  вечерком  под  музыку  Вивальди  угощу...
И  будет  согревать  и  мучить  лето,осень...Царапать  паутинка  и  колоть  пушок,..и  удивлять  и  восхищать  Вивальди...
То,что  захочешь...Но  разное,..  что  было  да  прошло...



























адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523450
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Потусторонний

Мысли.

Ночью,  когда  замолкает  шум,
слишком  отчётливо  бьётся  сердце.
Всякие  мысли  идут  на  ум
и  от  себя  никуда  не  деться.

Мысли  имеют  над  нами  власть.
Часто  являются  ниоткуда,
а  наигравшись  душою  всласть,
вовремя  лечатся,  как  простуда.

Мысли  порой  проникают  в  сон.
Корчатся  в  нём  искажённым  смыслом.
Мысли  роятся    со  всех  сторон…
Если,  конечно  же  -  это  мысли.

Мысленно  можно  постигнуть  всё!
Нет  для  фантазий  земных  пределов.
Мысль  –  это  то,  что  всегда  спасёт
тех,  кому    думать  не  надоело.

Мысли  способны  развеять  страх
и  растревожить  немую    совесть.
Мысль  отражает  себя  в  словах,
если  не  выродилась    в  условность.

Мысль  –  это  то  чем  живут  глаза,
Переплетая  со  смыслом  чувства.
Что  позволяет  душе  сказать,
всё,  что  болит,  языком  искусства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390001
дата поступления 05.01.2013
дата закладки 14.09.2014


Потусторонний

Вырвалось…

Знаешь,  осталось…  И  где-то  болит,
стоит  лишь  вспомнить  твой  взгляд  с  поволокой.
Но  переполнены    реки  обид,
в  них  мы  по-прежнему    так  одиноки.

Надо    ли    пробовать    что-то  спасти,
крепко  вцепившись  в  надежду  и  веру?
Не  удержать  это  чувство  в  горсти…
Вырвется  в  небо  и  станет…  химерой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418562
дата поступления 15.04.2013
дата закладки 14.09.2014


Любов Ігнатова

Художники, поети, музиканти…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780


Художники,  поети,  музиканти  -
Дорослі  діти  з  непростим  життям  ,
Володарі  й  заручники  таланту,
Пронизані  навіки  почуттям...

Багато  з  них  ламається  душею,
Ще  більше  -губляться  у  пошуку  грошЕй...
А  Муза...Хто  рахується  із  нею,
Коли  довкола  стільки  нелюдЕй...

Та  є  такі,  що  зберегли  світлинку
І  не  втоптали  свій  талант  у  бруд!
Вони  щораз  дають  себе  частинку,
Коли  виносять  витвір  свій  на  суд...

Художники,  поети,  музиканти....
Без  них  цей  світ  давно  б  уже  помер....
Вони  красу  тримають,  як  атланти,
На  рівні  світлості  душі  й  небесних  сфер...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523203
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Lana P.

Лелеча осінь

Перешепнувся  серпень  з  вереснем  таємно:
День  вкоротили,  охолола  ніч,
Рясні  дощі  пострушували  з  пліч,
А  ще  недавно  гралось  сонечко  приємно.

З  відра  розлили  фарбу-  зачепили  боком...
Де  зелень,  там  багрянець  вже  розцвів,
Притих  пташиний  і  цикадів  спів...
І  так  кумедно  стало,  коли  кинеш  оком

На  цю  лелечу  осінь,  в  невимовну  днину...
Складає  листя  там  твоє  ім'я,
І  ніжиться  у  пахощах  земля,
Торкає  серцем  дальню  пісню  журавлину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523245
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Олекса Удайко

ДЕЩО ПРО СЛАВУ*

               [i]    Тебе  моя  дорога  не  по  нраву.  
                   Своих  сынов  против  моих  в  войну?  
                   Так  мы  имеем  кровь  с  тобой  одну!..  
                   Весь  грех  твой  у  тебя  отнимет  славу.[/i]
                                                           [b]  [i]Людмила  Дзвонок

У  Путі  слави  не  було  ніколи:
Ославив  він  себе  як  КГБіст!
Йому  б  в  психушці...  діставати  вколи,
А  він  підсів  прогресові  на  хвіст...
 
Й  тиранить  світ  спадковою  шизою,
Відомо,  більш  як  кільканадцять  літ!..
Мо',  хто  в  мороз  потомною**  зимою
Пхне,  як  Распутіна  колись,  під  лід?!

Він  славу  топельця́  "снискал"  по  праву,
Бо  ж  нелюдям  не  місце  на  землі!
Потопить  він  в  крові  й  свою  державу...  
Те  знають  вже  й  дорослі,  і  малі!  [/i][/b]

11.09.14
_______
*Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523317
**Грядущий  (рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523331
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Ірина Лівобережна

Он говорил мне

Он  говорил  мне  –  я  не  всесильный…
Хочешь  –  подругою,  только  не  милою…
Он  говорил  мне,  так  говорил  он,
Но  незаметно  счастье  дарил  он…

Счастье  –  в  мечтаниях,  счастье  –  в  видениях,
В  ласковых,  нежных  прикосновениях,
В  полу-лобзаниях,  полу-касаниях,
Вдруг  –  осязаниях,  странных  признаниях…

Чувствам  покорная,  и  терпеливая,
Утром  однажды  проснулась  счастливою!
Только  б  не  сглазить,  не  выйти  из  круга!
Ветра,  и  света,  и  солнца  –  подруга!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523360
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Ірина Лівобережна

Ти казав

Ти  казав  –  не  рипайся…  Простіше…
Я  ж  у  мріях  в  небо!  На  крило!
Я  –  у  квіти!  В  запахи!  У  вірші!
Я  –  не  вірю!  –  що  усе  БУЛО!

Я  тебе  у  ніжність  закурличу…
Чебрецями  постіль  застелю…
У  зіркові  пестощі  покличу.
Все  віддам  до  краплі,  без  жалЮ…

Я  з  тобою  –  трепетна,  жадана,
Сміх  твій  –  на  поверхні  промінці!
Ти  –  моє  намріяне  кохання...
Ти  –  моя  синиця  у  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523362
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


НАДЕЖДА М.

Я верю: будет такой час…

Поверь,  что  встретимся  мы  снова,  –
Пусть  через  многие  века!  –
Хоть  будут  прочные  оковы,
Хоть  встреча  будет  нелегка.

       Олекса  Удайко

----------------------------------
Мечты  питают  наши  души.
Порой  мечтою  мы  живем.
Хоть  часто  жизнь  их  больно  рушит,
К  другой  упорно  мы  идем.
Не  покидают  нас  надежды,
Увидеть  розовые  сны,
Цветущих  вишен  белоснежных
Среди  заснеженой  зимы.
Увидеть  ласточки  зимою,
Что  так  поют  на  проводах.
И  снова  встретиться  с  тобою,
Что  не  сказала,  все  сказать.
А,  может,  просто  улыбнуться,
Смотреть  в  глаза  и  помолчать.
К  душе  лишь  взглядом  прикоснуться
И  тихо-  тихо  закричать.
Что  б  ты  услышал  боль  разлуки.
И  вспомнил  ту  весну  зимой.
Пускай  разбудят  тебя  звуки,
Чтоб  ты  прозрел,  ведь  был  слепой.
И  пусть  реальности  не  вижу,
Я  от  мечты  не  отступлю.
И  верю  я:  она  все  ближе.
Терпенью  я  благодарю.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523371
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Ірина Кохан

Не знаю я…

Не  знаю  я,  не  знаю  й  досі
За  що  люблю  ту  німфу-осінь.
Чом  серце  рветься  в  височінь,
Коли  крізь  хмари  бачу  просинь.

Не  знаю  я  чом  плачу  щиро,
Коли  птахи  летять  у  вирій.
Ляга  на  душу  смутку  тінь.
Зникають  крила  в  пряжі  сивій.

Не  знаю  я  чому  жоржини
Так  зливно  в  вечір  тихоплинний
Свої  шовкові  сльози  ллють,
Схиливши  голови  дитинно.

Не  знаю  я,  не  знаю  й  досі
Чом  так  журливо  у  колоссі
Вітри  пожухлі  струни  рвуть,
Коли  приходить  німфа-осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523416
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Lu57

НАВЧИ

Після  прочитаного  "А  може  ні..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523340



Навчи  мене  кохатися  під  зорями…
Що  падають  на  коси  уночі…
Десь  у  лісах,  а  може  понад  горами
Дощем  впади,  кохатися  навчи…
Навчи  мене,  в  обіймах  твоїх  пташкою,
Згорнувши  крила,  в  захваті  тремтіть…
Напророкуй,  любов  мені  ромашкою,
Сплітаючись,  щоб  я  могла  злетіть…
Навчи  мене  тим  незрівняним  пестощам,
Які  зазнавши,  зламаним  стеблом,
До  ніг  схилюсь…не  потребую  лестощів,
Ти  тільки  зігрівай  мене  теплом…
Навчи  мене  кохатися  у  відчаї…
Вуста  мої  сльозою  обпечи…
І  душу  мою  захисти…  за  звичаєм,
Нехай  пручається…навчи  мене,  навчи…
!4.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523349
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


гостя

А може…ні……. .

Навчи  мене  кохатися
Під  зорями...
В  оцих  садах  земних...  а  якщо  ні...
Згорю  метеоритом  над  просторами
В  оцьому  неймовірному
 Вогні...

Всього  мені  відмір
Земною  міркою...
Коли  ітиму  по  твоїх  слідах...
Як  ні...  запам'ятаєш  мене  зіркою...
Що  падала  з  небес
 В  твоїх  садах...

Навчи  мене  над  дикими
Просторами...
В  оцій  долині  сліз...  а  може...ні...
Це  я  тебе  кохатиму  між  зорями...
І  я  ж  тебе  спалю  
 В  цьому  вогні...

І  пронесу  над  дивними  
Долинами...
Ти  відривай  лиш  ноги  від  землі...
Полинами...  малинами...  калинами...
До  смерті  зачарую...
 Може...ні...

Це  ти  мені  заграєш
Диво-скрипкою
Мелодію...  як  чудо  із  чудес...
Як  ні...  запам'ятаєш  мене  Зіркою...
Що  падала  в  Сади  твої
 З  Небес................

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523340
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Lu57

ОСЛІПНУВШИ ВІД СЛІЗ…

                                                           Т.
Осліпнувши  від  сліз,  чи  від  любові,
У  день  погожий  бачить  буревій…
І  на  якій  ти  не  звертайся  мові,
Не  чує…сльози  перлами  з-під  вій…
Бажання  закотилось  за  самотність,
Спровадило  надію  в  небуття…
На  світ  явило  серцю  незворотність,
Реалії  прийдешнього  життя…
Не  плач,  мине…ми  всі  в  пазурах  долі,
Чи  досхочу  хоч  хтось  із  нас  напивсь?
Отямся,  заспокойся  і  поволі
Довкола  пильно  знову  озирнись…
Десь  сонце  сходить,  десь  сідає  в  море..
Дощить  тижнями,  розірвав  мости,
Хтось  п‘є  любов,  а  хтось  плекає  горе…
Та  тільки  ти  прости  себе,  прости…
І  відпусти  свій  біль  і  свій  неспокій,
Крила  розправ,  злітай  і  не  барись…
Десь  там  у  сутності  Його  високій,
Твоє…найкраще…скоро  вже…змирись…
13.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523322
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Богданочка

Магія миті…

                                                                                                                     Джерела  мого  натхнення:
                                               http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
                                               http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479



Місяць-маестро  маревом
мовчки  милується...
Мужність  мужчини,
мрійливість  мадемуазель...
Маслом  миттєвості
милий  малюнок  малюється...
Майстром  магічно  милується
Маргарита  -  модель...
Музика  мрій  маскувала
мінливість  майбутнього,
Морок  минулого  мирно,
манірно  мовчав.
Милі  мандрують  мостами
моря  могутнього...
Магія  миті  -  мольберт...
Мужчина  майстерно  модель  малював......

                                                                                                                       12.09.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523119
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Лавинюкова Тетяна

Про можливості української мови (публікація)

[i]Недавно  знайшла  це  в  інтернеті.  Я  не  знаю,  хто  автор  (редакція  моя).  Хочу  поділитися  з  колегами  по  перу.  Цікаво  ж!
[/i]  [img]http://www.vinnitsa.info/images/mod_news/2011-09-01mov.jpg[/img]
ОПОВІДАННЯ  ПРО  УКРАЇНСЬКУ  МОВУ
Було  це  давно,  ще  за  старої  Австрії,  в  далекому  1916  році.
У  купе  першого  класу  швидкого  поїзда  Львів-Відень  їхали  англієць,  німець,  італієць.  Четвертим  був  відомий  львівський  юрист  Богдан  Костів.  Балачки  велися  навколо  різних  тем.  Нарешті  заговорили  про  мови  -  чия  краща,  чия  багатша  і  котрій  з  них  належить  світове  майбутнє.  Звісно,  кожен  почав  вихваляти  свою  мову.  Першим  заговорив  англієць:
-  Англія  -  це  країна  великих  завойовників  і  мореходів,  які  славу  англійської  мови  рознесли  по  всьому  світі.  Англійська  мова  -  мова  Шекспіра,    Байрона,    Діккенса  та  інших  великих  літераторів  та  вчених.  Отже,  англійській  мові  належить  світове  майбутнє.
-  Ні  в  якім  разі.  -  гордовито  заявив  німець.  -  Німецька  мова  -  це  мова  двох  великих  імперій  Німеччини  і  Австрії,  які  займають  пів  Європи.  Це  мова  філософії,  техніки,  армії,  медицини,  мова  Шиллера,  Гегеля,  Канта,  Вагнера,  Гейне.  І  тому,  безперечно,  німецька  мова  має  світове  значення.
 Італієць  усміхнувся  і  тихо  промовив:
-  Панове,'  ви  обидва  помиляєтеся.  Італійська  мова  -  це  мова  сонячної  Італії,  мова  музики  і  кохання,  а  про  кохання  мріє  кожен.  Мелодійною  італійською  мовою  написані  кращі  твори  епохи  відродження,  твори  Данте,    Боккаччо,  Петрарки,    лібрето  знаменитих  опер  Верді,  Пучіні,  Россіні,  Доніцетті  та  інших  великих  італійців.  Тому  італійській  мові  належить  бути  провідною  в  світі.
 Українець  довго  думав,  нарешті  промовив:
-  Я  не  вірю  в  світову  мову.  Хто  домагався  цього,  потім  був  гірко  розчарований.  Йдеться  про  те,  яке  місце  відводиться  моїй  українській  мові  поміж  інших    народів.  Я  також  міг  би  сказати,  що  моя  рідна  мова  -  це  мова  незрівнянного  сміхотворця  Котляревського,  мова  геніального  поета  Тараса  Шевченка.  До  пророчих  звучань  Шевченкової  поезії  досі  ніхто  у  світі  не  піднявся.  Це  лірична  мова  кращої  з  кращих  поетес  світу  -  Лесі  Українки,  мова  нашого  філософа  і  мислителя  Івана  Франка,  який  вільно  володів  14  мовами,  в  тому  числі  нахваленими  тут,    проте  рідною,  а  отже,  найбільш  дорогою,  вважав  -  українську.  Нашою  мовою  звучать  понад  300  тисяч  народних  пісень,  тобто  більше,  як  у  вас  всіх  разом  узятих  ...  Я  можу  назвати  ще  багато  славних  імен  свого  народу,  проте  вашим  шляхом    я  не  піду.  Ви  ж  по  суті  нічого  не  сказали  про  багатство  й  можливості  ваших  мов.  Чи  могли  би  ви,  скажімо,  своєю  мовою  написати  невелике  оповідання,  в  якому  б  усі  слова  починалися  з  однакової  букви?
-  Ні,  ні,  ні!  Це  неможливо,  -  відповіли  англієць,  німець,  італієць.
-  От  вашими  мовами  це  неможливо,  а  нашою  це  зовсім  просто.  Назвіть  якусь  букву,  -    звернувся  він  до  німця.
-  Хай  буде  буква  "П",  -  сказав  той.
-  Добре.  Оповідання  буде  називатись

ПЕРШИЙ  ПОЦІЛУНОК

Популярному  перемишльському  поету  Павлу  Петровичу  Подільчаку  прийшло  поштою  приємне  повідомлення:
"Приїздіть,  Павле  Петровичу,  -  писав  поважний  правитель  Підгорецького  повіту  Полікарп  Пантелеймонович  Паскевич,  -  погостюєте,  повеселитесь".
 Павло  Петрович  поспішив,  прибувши  першим  поїздом.  Підгорецький  палац  Паскевичів  привітно  прийняв  приїжджого  поета.  Потім  під'їхали  поважні  персони  -  приятелі  Паскевичів...  Посадили  Павла  Петровича  поряд  панночки  -  премилої  Поліни  Полікарпівни.
Поговорили  про  політику,  погоду.  Павло  Петрович  прочитав  підібрані  пречудові  поезії.  Поліна  Полікарпівна  пограла  прекрасні  полонези  Понятовського,  прелюдії  Пуччіні.  Поспівали  пісень,  потанцювали  падеспань,  польку.  
Прийшла  пора  -  попросили  пообідати.  Поставили  повні  підноси  пляшок:  портвейну,  плиски,  пшеничної,  підігрітого  пуншу,  пива.    Принесли  печені  поросята,  приправлені  перцем,  півники,  пахучі  паляниці,  печінковий  паштет,  пухкі  пампушки  під  печеричною  підливою,  пироги,  підсмажені  пляцки.  Потім  подали  пресолодкі  пряники,  персикове  повидло,  помаранчі,  повні  порцелянові  полумиски  полуниць,  порічок.
 Почувши  приємну  повноту,  Павло  Петрович  подумав  про  панночку.  Поліна  Полікарпівна  попросила  прогулятись  по  Підгорецькому  парку,  помилуватись  природою,  послухати  пташині  переспіви.  Пропозиція  повністю  підійшла  прихмілілому  поету.
 Походили,  погуляли  ...  Порослий  папороттю  прадавній  парк  подарував  приємну  прохолоду.  Повітря  п'янило  принадними  пахощами.
Побродивши  по  парку,  пара  присіла  під  порослим  плющем  платаном.
Посиділи,  помріяли,  позітхали,  пошепталися,  пригорнулися.  Почувся  перший  поцілунок:  прощай,  парубоче  привілля,  пора  поетові  приймакувати.


В  купе  зааплодували,  і  всі  визнали:  милозвучна,  багата  українська  мова  буде  жити  вічно  поміж  інших  мов  світу.
Зазнайкуватий  німець  ніяк  не  міг  визнати  свого  програшу.
 –  Ну,  а  коли  б  я  назвав  іншу  букву?  -  заявив  він  –  Ну,  наприклад,  букву  "С".  Я  своєю  мовою  можу  створити  не  лише  оповідання,  а  навіть  вірш,  де  всі  слова  починаються  на  "С",    до  того  ж  будуть  передавати  стан  природи,  наприклад,  свист  зимового    вітру  в  саду.  Якщо  ваша  ласка,  прошу  послухати.

САМОТНІЙ  САД.
Сипле,  стелить  сад  самотній
Сірий  смуток,  срібний  сніг.
Сумно  стогне  сонний  струмінь
Серце  слуха  скорбний  сміх.
Серед  саду  страх  сіріє.
Сад  -  солодкий  спокій  спить.
Сонно  сиплються  сніжинки.
Струмінь  стомлено  сичить.
Стихли  струни,  стихли  співи,
Срібні  співи  серенад,
Срібно  стеляться  сніжинки  -
Спить  самотній  сад.

-  Геніально!  Незрівнянно!  -  вигукнули  англієць  та  італієць.  Потім  усі  замовкли.  Говорити  не  було  потреби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
дата поступления 09.09.2014
дата закладки 14.09.2014


OlgaSydoruk

А нелюбимых не зовут

О,Боже,почему  же  раньше  я  не  знала,не  видела  и  не  могла  понять,..
Что  счастье  мое  близко  -близко  рядом,..не  надо  было  далеко  и  долго  так  искать...
Моя  душа  от  тех  внезапных  чувств  проснулась,..как  аленький  цветочек  расцвела...
И  возмутилась,удивилась,..зачем  была  слепа...
Мне  твое  имя  свыше  Боже  напророчил,..тебя,когда  в  бреду  металась,одного  звала,ждала...
А  нелюбимых  не  зовут,не  кличут,..про  них  не  помнят  никогда...
В  росе  вечерней  утопали    до  одной  ресницы,..вот  от  нее  была,наверное,слепа...
И  вечер  волосатым  зверем  приходил,как  прежде...И  убаюкивал,манил  и  звал  с  собой  неведомо  куда...
Я  пряталась  в  твоих  объятиях,защищала    нежность,..
С  надеждою  летела  в  пропасть,..тебя  чтоб  только  отыскать...
Ты  столько  раз...и  не  смотрел,ты  обжигал  тем  взглядом,ресницы  тоже  кланялись  не  раз...
Была  я  холодна,    не  замечала  шелест  губ  и  не  ловила  взгляды,..боялась  душу  вновь  для  боли  открывать...
Три  слова  произнес...Они  паролем  стали...И  все  былое  в  миг  один  пошло  в  разнос!..
Я  прошлое  все  с  миром  отпущу,не  буду  вспоминать...
Три  слова  -Я  ЛЮБЛЮ  ТЕБЯ  -готовься  слышать  каждый  день  и  час!..С  тобой  я  не  расстанусь  больше  никогда!..
И  эту  клятву  не  нарушу!..
Ты  только    не  забудь  их  повторять  и  для  меня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523089
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Олекса Удайко

О ВРЕМЯ! О ВОСПОМИНАНЬЯ!

[b][i]О  время!  О  воспоминанья!
Ушедших  дней  вы  мой  итог!
Счастливый  миг  в  любви  признанья,
О,  если  б  я  озвучить  мог!..

Я  вижу  глаз  
Хрусталь  сиянный,
Каскад  каштановых  волос
И  слышу  глас  –    
Родной  гортанный,  
Меня  волнующий  до  слез.

Я  знаю:  ты  душой  свободна
И  помнишь  все  еще  меня!
Зачем  тогда  б  тебе  угодно
Лететь  ко  мне  к  исходу  дня,

Являясь  в  сны  такой  красивой,
Такой  желанной,  неземной?..
С  какой  недюжинною  силой
Во  мне  вдруг  ожил  образ  твой!

О!  Как  мечтал  тебя  я  встретить!
Теперь  я  этого  боюсь,
Но  на  тебя  при  лунном  свете
До  исступления  молюсь...

Так  не  стучись  неугомонно
В  мою  распахнутую  дверь!
В  закон  вселенной  непреклонный
Как  жизнь  нетленную  поверь!

Поверь,  что  встретимся  мы  снова,  –
Пусть  через  многие  века!  –
Хоть  будут  прочные  оковы,
Хоть  встреча  будет  нелегка.

От  сна  очнусь  и  я,  поверив,
Что  быть  нам  в  жизни  неземной,
Что  звездный  путь  во  тьме  отмерен,
Чтоб  в  Вечность  плыть  нам,  как  домой.

И,  встретившись  с  тобой,  восстанем
И  так  усердно,  как  и  встарь,
В  чертог  любви  навек  поставим
Мы  верности  святой  алтарь.

Сейчас  же  наш  удел  на  свете  –
Наш  тяжкий,  непомерный  крест!
Не  уставай,  неси!  Ведь  где-то
Конец  дороги  все  же  есть!..

...О  время!  О  воспоминанья
В  забвенье  канувших  дорог!
Тот  дивный  миг  в  любви  признанья,
О,  если  б  вспять  вернуть  я  мог![/i][/b]

14.04.2001

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523067
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Олекса Удайко

ЛЮБИШЬ - НЕ ЛЮБИШЬ*

[b][i]Быть  
в  сем  мире  грешном,  
ох,  как  сложно,
ибо  боли  
избежать  нельзя:
больно,  
что  не  любишь,  
хоть  и  можно,
больно,  
           когда  
                 любишь,  
                               но  
                                     нельзя...[/i]
[/b]
________
Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523047

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523064
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Lu57

Я ВПАЛА В ТІНЬ

Я  впала  в  тінь,заплуталась  в  тенетах,
Уяви  власної  та  шелесту  вітрів,
Прошу:  «Покинь,  ти  з  іншої  планети»,
Крилом  торкнувся,  словом  обігрів…
Я  впала  в  тінь,  немає  світла  досі,
Шукаю    неохоче  забуття…
Несхожі  душі,  хоч      і  безголосі,
Безумства  прагнуть  ,  спалаху  злиття…  
Я  впала  в  тінь,  чи  стала  тою  тінню,
Що  розчинилась  у  твоїх  очах,
Пронизана,  невидимим  промінням,
Яке  дарує  пристрасті  свіча…
Я  впала  в  тінь…
13.08.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517283
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 12.09.2014


Шон Маклех

Серед квітів

           «Сліпо  блукає  в  траві
               і  видихає  свій  хміль
               устами  нових  квітів…»
                                         (Р.  М.  Рільке)

Я  любив  серед  квітів
Думати  про  вічне,
Дивуватися  необачно,
Що  були  колись  ліси  без  квітів,  
Без  пташиного  співу,  
Без  кольорів  і  дзижчання  джмелів,
Без  веселого  гомону:
Мовчазні  ліси  таємниці,
Моторошні  ліси  почвар.
Я  любив  серед  квітів
Усвідомлювати  себе  блукальцем
У  нескінченні  світи  радості.
Але  нині  серед  квітів
Лежать  мертві
І  дивляться  у  саме  небо
Поглядом  вічного  докору…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522987
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Lu57

ТАК ДОЛГО Я ТЕБЯ ИСКАЛА…


Так  долго  я  тебя  искала,
Среди  обмана  и  невзгод,
Писала  ни  о  чем,  считала,
Мне  показалось…  нет,  не  тот…
Остались  лишь  обрывки  фразы
Случайно  в  памяти,  ищу…
Ты  рядом  был,  а  я  не  сразу
Тебя  узнала,  не  прощу…
В  пустых  словах  я  заблудилась,
И  потеряв  ориентир,
Чуть  –  чуть  надежды  не  лишилась…
Но  оказался  тесным  мир…
И  завершить  решив,  скитанья,
Чья  бесприютная  душа,
Уговорила  на  признанья?
А  я-то,  я-то?..  Хороша…
Ведь  в  сердце  эхом  отзывались,
Напевы  нежные  давно…
Я  поняла,  хоть  удивлялась…
Что  все  уже…  предрешено…
Так  долго  я  тебя  искала,
Не  отмолить  вовек  грехи…
Раскаяньем,  что  не  узнала,
Упали  новые  стихи…
12.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523038
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Lana P.

Не калина…

Не  калина,  ой  то  не  калина
У  червоні  коралі  вдяглась,
То  нелюба  козаку  дівчина
У  далекі  шляхи  подалась.

Подалася  у  пошуках  долі,
Забриніли  очиці  в  сльозах,
Наче  ягідка,  кинута  в  полі,
Затремтіла  одна  на  вітрах.

На  вітрах  поривань  і  розпуки,
Нездійснених  бажань,  самоти.
Поклик  серця  протягував  руки
І  запрошував  в  нові  світи.

У  світи,  де  немає  страждання,
Загадковістю  дух  полонить,
Де  ніколи  не  зрадить  кохання,
Кожна  нота  душевно  бринить.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522851
дата поступления 11.09.2014
дата закладки 12.09.2014


ANELI

другая осень…

Снова  осень,  снова  тучи,
И  привычный  листопад...
Снова  дождь  с  небесной  кручи
Упадет  в  пожухлый  сад.
Птичий  клин  разрежет  небо
Снова  серою  стрелой,
И  в  душе  обыкновенно
Грусть  подружится  со  мной.
Все  обычно,  снова,  снова..
Все,как  много  лет  подряд,
Только  лишь  война  у  дома...
И  уж  слишком  частый  град...
И  по  лету  не  грустится,
Пусть  оно  себе  идет,
В  памяти  оставив  лица
Тех,кто  больше  не  живет.
Снова  осень...  мы  другие.
Мы,  как  листья  на  ветру  :
Лишь  порыв-  и  все  чужие,
Жертвой  одному  костру...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523018
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


desert rose

Повітряна куля

Мене  вколола  колючість  твоїх  шипшинових  слів.
Та  я  сплела  з  них  терновий  вінок  і  одягла  його  на  чоло.
Ти  не  думай,  я  не  страждальниця.  Це  не  правда.  Вдаю  таку.
Проте  десь  всередині  шлункові  соки  омивають  кислотою  солодкі  сни.
Від  цього  різко  болить  печінка  і  колючки  пронизують  легені.
Я  ледве  дихаю.
Але  вдаю,  що  можу  з  легкістю  надути  повітряну  кулю  у  формі  риби,  
яка  пливтиме  по  течії  через  скупчення  повітряних  мас,  
що  випадатимуть  униз  дощами  і  зрошуватимуть  ті  колючки,  
з  яких  ростимуть  твої  слова.

Якщо  захочеш  забрати  їх  назад,  
то  відпусти  повітряну  рибу  у  вільне  плавання  
берегами  дощових  хмар.
Подалі  від  твоїх  слів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523006
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Любов Ігнатова

Щоденник невідомої поетки

Щоденник  невідомої  поетки  -
Барвисті  пелюстки,  хмаринки,  став,  
Листочки,  паперовії  серветки  
І  вітер,  той,  що  душу  лоскотав.  

Лишаючи  невидимі  помітки,  
Щоразу  перечитуючи  сни,  
На  небо  нашива  дощів  лелітки,  
Чи  прикрашає  сонечком  Ясним.  

Закохана  у  осінь  яснооку,  
Збирає  стиглих  віршів  зорепад  
У  тім  саду,  де  вересневим  соком  
Налився  кучерявий  виноград...  

І  занотує  серцем  у  щоденник  
Північний  шепіт  споловілих  трав,  
І  щось  оте,  незнано-потаємне,  
Від  чого  смуток,  як  туман,  розтав....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522997
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


natalux

Усе було

Усе  було…  Усе  було    й    до  нас.
У  когось  ніч  вже  плакала  дощами.
І  до  тортур,  до  цих  страшних  образ
Вже  прирікали  підлими  словами.

І  хтось  улітку  мерз  в  самотині,
Бо  під  пекучим  серцем  –  заметілі.
Хтось  душу  програвав  у  цій  війні.
Хтось,  як  і  ми,  уже  не  бачив  цілі.

Усе  було…  Усе  було  й  до  нас.
Усе  було  і  все  не  раз  ще  буде.
Чому  ж  болить  так,  наче  перший  раз,
Так,  наче  ми  з  тобою  перші  люди?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522985
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Дід Миколай

Зорі колихали

Не  зогледівся,  скоро  вже  й  зима,
Роки  –  журли  із  осені  втікають.
Вже  під  крилом  курлики  журавля.
Все  вище  й  вище  вдалеч  піднімають.

Так  якось  швидко,  наче  й  не  прожив,
Здається  вчора  бігав  ще  хлопчиськом.
Дівчат  красивих  «козами»  дразнив,
Писав  «науку»  в  зошиті  огризком.

Гусей  пас  сірих  зграю  за  селом,
Крутив  хвости  коровам  круторогим.
В  сусідський      залазив  вечірком,
Вів  дружню  мову  з  буслем  одиноким.

І  так  любив  заплави  для  ріки,
Ми  там  в’юни  в  болоті  витягали.
А  потім  вечір...  в  білі  рушники,
Коли  відмиють,    Мами  одягали.

Світився  Місяць  ясний  за  вікном.
З  братами  ми  у  ліжку  засинали
Під  колискову  пісню,  за  Стиром
До  ранку,  срібні  зорі  колихали...

Ой,  як  давно  те  вранішнє  було,
Бувало  всяк,  затишно  і  журливо.
Та  часом,  так  нам  хочеться  в  тепло,
Хоча  роки  вернути  не  можливо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522931
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Lu57

ЛАРЕЦ

Ты  еще  не  знаешь  и  не  ждешь,
Ларчик,  уготовленный  судьбой,
Получить  который  невтерпёж;
Скоро  на  порог  доставят  твой…
В  том  ларце,  невидимом  другим,
Собран  вдохновений  аромат…
А  желаний  тайны,  белый  дым,
Может  обратиться,  в  звездопад…
Ларчик  открывая,  не  спеши…
Можно    душу  невзначай  обжечь…
Ей  одной  крутые  виражи  –  
Воплощенье  снов…  грядущих  встреч…
Сладким  дым  покажется,  пьянит…
Приготовься…  медленно  вкушай…
Каждый  вдох  прозрением  манит,
Искушеньем  тоже…  искушай…
Испытанием  коварства  не  унять,
Здесь  и  магия  и  приворот…
А  хмельной  любовью  наполнять,
Сколько  существует  небосвод,
Полости  пустых  сердец  и  душ…
И  тела  к  томленью  возвращать…
Кто-то  скажет:  «Боже,  ну  и  чушь…»
Но  в  сомненьях  будет  ожидать…
Тайны  чудодейственный  ларец,
Принесет…  встречая  озаренье,
Ты  узнаешь,  иногда  конец  –  
Лишь  начало…
                                       и  благословенье…
11.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522939
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Ірина Лівобережна

Мастер и Маргарита (по мотивам)

В  полу-подвальчик  твой  ворваться  птицей  страстной!
Обнять  –  и  больше  никогда  не  отпускать!
И  пусть  идут  дожди,  пусть  сны  мои  напрасны  –
Я  больше  не  хочу  таиться  и  молчать!

Хочу  скорей  к  тебе!  К  старинным  абажурам…
Где  сочность  губ  твоих  и  глаз  твоих  прибой…
Ты  помнишь?  На  Тверской  мы  под  стрелой  амура…
Мимозы  яркий  след  на  серой  мостовой…

И  разговор  немой…  Там  души  говорили…
Меня  к  тебе  тянуло  в  сладкий  плен…
О,  сколько  нового  мы  для  себя  открыли!
Покатость  плеч,  и  линии  колен…

Тогда  была  весна…  Уже  бродяга-осень…
Уж  холодно…  Мир  су́етный  притих…
Но  я  к  ногам  твоим  опять  готова  бросить
И  жизнь,  и  ворох  листьев  золотых…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gqou468pD2w[/youtube]

))))
[i]Она  -  походкой  лёгкой  по  Тверской,
В  руках  её  -  нет,  ну  совсем  не  розы!
Взгляд  одинокий,  пылкий,  колдовской,
И  жуткие,  ужасные  мимозы!
Как  зачарованный  в  глазах  её  тону,
И  почему  -  и  сам  не  понимаю,
Осознаю  -  люблю  её  одну.
И  просто  погибаю...  пропадаю...[/i]
)))
Это  был  экспромт,  но  я  не  хочу  его  переделывать...  Потому  что  с  него  родилось  всё,  что  выше...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522881
дата поступления 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014


корозлик

сльозинка

сльозинкою  у  човники  долонь
впаду...  
               зігрій,  без  тебе  так  замерзла!
відчути  хочу  внутрішній  вогонь
душі  твоєї,  стук  шалений  серця...
твій  подих  навіває  дивні  сни...
пробач,  я  так  стомилася  з  дороги!
прошу  лиш  -  на  долонях  пронеси
усе  життя,  крізь  відчай  і  тривоги...
а  якщо  ні...
               то  просто  відпусти..
я,  на  зорі,  в  одне  зіллюсь  з  росою
і  долі  мене  висушать  вітри,
раз  не  судилось  бути  нам  з  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521877
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 11.09.2014


корозлик

і вовік-віків…

чекатиму  на  тебе  все  життя...
і  восени,  коли  шалений  вітер
куйовдить  чуба  клену  й  розпліта
берізки  і  верби  тендітні  віти;

і  взимку,  коли  сніг,  немов  пилок,
вивалюється  з  вулика  -  із  неба,
а  по  слідам  небесних  тіл  й  зірок
приводять  во́лхви  нас  до  Віфлеєма;

чекатиму  тебе  як  осяйні,́
розбуджені  лелеками,  бажання
назустріч  виступатимуть  весні
із  першим  пролісковим  привітанням;

і  влітку,  після  ранніх  сінокосів,
увінчана  вінцем  із  колосків,
допоки  не  прийшов  осінній  ост,
чекатиму  я...  
                         і    вові́к-віків...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521310
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Дід Миколай

До шлюбу

В  велику  річку  –  повінь  ,  із  ніжного  потічка  ,
Хай  розіллються  щиро  ,  всі  Ваші  почуття  .
Для  Вас  сьогодні  дітки  ,  розстелеться  доріжка  :
Хай  вимостить  Небесний  ,  широку  у  життя  .

 Нехай  він  Вас  надійно  ,  підтримує  в  дорозі  ,
Нехай  в  дорогу  дальню  ,  Він  Вас  благословля    .
Коли-ж  Ви  десь  спіткнетесь  ,  чи  будете  не  в  змозі  ,
Веде  хай  Віра  щира  ,  Вас  далі  в  майбуття  .

 Нехай  Надія  також  ,  за  Вами  поруч  ходить  ,
У  горі  та  стражданнях  ,  Любов  не  покида  ,
А  Щастя  як  дитину  ,  нехай  за  руку  водить  ,
Душа  від  зради  й  муки  ,  ніколи  не  стражда  .

 А  ще  бажаєм  діток  ,  в  житті    як  повелося  ,
Недоленька  –  нужденна  нехай  їх  обмина  .
Налиймо  чарки  повні  ,  бо  так  завжди  велося  ,
Хай  Доля  їх  щаслива  ,  до  себе  прихиля  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354144
дата поступления 31.07.2012
дата закладки 11.09.2014


Дід Миколай

З днем народження діти

 Золотоцвітом  піниться  земля,
Загусла  в  п’яних  гронах  урожаю.
Аромохмелем  світиться  здаля,
Медовим  спасом  в  душу  заглядає.

Замовкла  птаства  арія  в  гаю,
Перед  польотом  крила  розправляє.
В  парчу  холодну,  в  розсип  з  камею,
Первістка  Осінь  в  тиші  одягає.

В  цю  пору  Бог  святих  благословляв,
Коли  вчергове  виглянув  із  Раю.
Хто  народився  дивом  здарував,
Купав  щасливців  в  струнах  водограю.

Отож  ділітесь  чим  вас  наділив,
Щоби  добро  збуяло  в  вашім  слові.
Щоб  не  селився  в  душу  вашу  гнів,
Щоби  серденько  прагнуло  любові.

Холодним  дивом  зваблена  краса
Хай,  як  в  долині,  в  душах  заіскриться.
Туман  в  долині  чистий,  як  сльоза,
Нехай  вам  довго,  й  довго  клубочиться.

                       Щиро  Невісточці  та  Зятю.    Батько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522799
дата поступления 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014


НАДЕЖДА М.

И улыбка слетела с трудом…

Серебрятся  осенние  росы
На  привялой  от  солнца  траве.
Только  вечнозеленые  сосны
Не  грустят  о  тепле  в  сентябре.
Я  иду  по  пустынному  саду.
Ветер  ласково  гладит  лицо.
И  зачем  тебе,  ветер,  я  надо?
Мне  б  поплакать.  Утешь  хоть  словцом.
От  чего  же  глаза    всё  ж  слезятся?
Может,  ветер  во  всем  виноват?
Знаю,  осень  не  повод  расстаться...
Только  что  же  так  пуст  этот  сад?
На  скамейке  цветы  кем-то  брошены,
Укрывает    от  глаз  листопад.
Что  же  ноги,  как  будто  подкошены,
Побрели    с  этих  мест  наугад.
Кто  же  там  у  беседки  ближайшей?
Смех  счастливый  напомнил  о  том,
Что  и  мы  были  счастливы  раньше.
И  улыбка  слетела  с  трудом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522761
дата поступления 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014


OlgaSydoruk

Про Это

Пусть  время  пожалеет  и  отодвинет  срок  подальше,пусть  не  будет  близко...
Но  все  равно  наступит  мой  черед  ,  как  и  для  всех  из  нас...
Но  хочется  уйти  во  сне,не  попрощавшись,по  -английски...
На  самом  интересном  месте  пусть  закончится  для  тела  и  души,и  мысли  жизненный  полет...
Не  нужно  вовсе  утешений!..Я  жить  хочу,не  собираюсь  умирать!..Но  всем  придется  расставаться...
И  хочется  уйти  без  боли,стонов,сожалений,когда  наступит  тот  последний  жизни  час...
И  не  зовите,не  кричите  -  не  откликнусь  и  не  оглянусь,чтоб  не  хотеть  вернуться...
И  шаг  последний  за  порог  ,и  вздох  останется  за  мной,..сама  решение  буду  принимать  и  действовать  сама,..
Хотя  все  предначертано  нам  свыше  с  самого  начала  до  конца...
Но  только,знаете,чтобы  уйти  красиво  тоже  нужно  заслужить  благословение...
Про  это  не  хотим  мы  говорить,взгляд  в  сторону  отводим,но  если  не  права...
То  киньте  камень  вон  туда  -в  мой    огород  ,что  за  углом,..
И  он  во  всю  еще  цветет,..  и  не  видать  ни  одного  засохшего  листка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522541
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Lu57

ОСІННЯ ЛЮБОВ


Вже  одягає  осінь  перли
Із  світанкової    роси…
Та  з  пам‘яті  ми  ще  не  стерли  
Кохання  нашого  ікси…
Гарячим  полуднем  палає
Очікування  кожна  мить…
І  лише  осінь  почуває,
Як  завмираючи,  болить
Кожний  листочок  золотавий,
Який  не  впав  іще,  тремтить…
Багрянець  розлива  кривавий…
То  кров  по  краплі  цебенить…
То  наша  кров…палка,  гаряча,
Вирує  невгамовно  ще…
Душа  сміється,  серце  плаче,
Наповнене  любов‘ю  вщерть…
Нехай  сріблясте  павутиння
Мереживом  чоло  вкрива,
Буяє  пристрасті  цвітіння  –  
Бажання  нашого  жнива…
Вже  одягає  осінь  перли…
Бурштин  смарагди  відтіснив...
Допоки  почуття  не  вмерли,
Ми  зоряні  малюєм  сни…
10.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522592
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Lu57

НАДУМАНЫ, НЕ ПРОШЕНЫ…


Надуманы,  не  прошены  
Твои    слова  жестокие…
Мой  светлый  мир  нечаянно
Разбили,  не  спросив.
И  слезы,  как  горошины,
Упали  одинокие…
Обидою  случайною
Вдруг  сердце  поразив…
Горячие,  соленые,
Не  удержать,  все  катятся
И  на  губах  истерзанных
Кровавые  следы…
Ночь  впереди  бессонная,
И  до  утра  мне  маяться…
Что  ж  буду  впредь  посдержанней,
Подальше  от  беды…
Из  ничего,  запутанно,
Чужие  мысли  вырвались…
Неверия  отравою
Убить  обречены…
И  на  душе  так  муторно,
Наружу  тут  же  выбрались
Сомнения  оравою…
Кому  они  нужны?  
Надуманы,  не  прошены  
Твои    слова  жестокие…
Защитная  реакция?
Бездушия  разы?
Что  было,  подытожено,
Незримыми  уроками…
Утеряна  квитанция,
Доверия…  азы…
10.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522725
дата поступления 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Олекса Удайко

МИЛІ БОЯГУЗКИ

       [i]  Я  до  тебе,  наче  боягузка,
         Притулюсь  і  вже  не  відпущу![/i]
                                     [b]  [i]Кульбабка

Нам  побільше  б  милих  боягузок!
Небо  стало  б  менше  грозовим...
Ми  б  негоду  обернули  в  трусок
Й  зажили  б  життям  своїм,  земним!

А  то,  бачте,  зайди-мухомори
Залили  коралом  поле  й  ліс.
Полонять  і  землю  нашу  й  море…
В  дýші  грішні  враз  вселився  біс.

Ще  й  ченці  канони  каламезять  –
Чортове  приймають  за  своє,
Алергічну  провокують  нежить…
Бог  все  ж  антидоти  подає!

Скоро  вже  на  небо  сонце  звалить  
І  розіб'є  хмари  грозові!
Боягузки!  Ми,  мужчини,  з  вами  –
Ви  нас  лиш  настирно  позовіть!

Ми  розправим  дані  вами  крила
Та  й  покажем  шуї*  нашу  креп  –
Від  негод  і  громовиць  прикриєм,
Бо  ж  муруєм  гаспидові  склеп!
 
Нам  побільше  б  милих  боягузок!..[/i][/b]

11.09.2014

________
*Haвoлoч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522727
дата поступления 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014


АЛІК

БАБУЛЬКА ВНУЧЕКУ

Бабулю  ждут  в  Аду,
что  продалась  за  гречку.
На  лоб  дадут  звезду,
под  зад  поставят  свечку.

ПродАла  бюллетень  
за  двести-триста  гривень,
теперь  у  всех  мигрень,
от  слёз  пролился  ливень.

За  гречку  лупит  Град,
и  Смерч  от  гречки  лечит,
но  нет  пути  назад,
от  этого  не  легче...

Как  старая  карга
подставила  внучонка,
так  будет  недолга
ей  свечка  от  чертёнка!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522232
дата поступления 08.09.2014
дата закладки 09.09.2014


Дід Миколай

Коханий

Сховай  мене  в  обіймах  своїх  щирих
У  нетрі  ласки  тіло  віднеси.
Зніми  з  його  окови  збайдужілі,
Пропащу  душу  в  ніжність  загорни.

Наповни  келих  трунком  здичавілим,
Своїм  терпким  і  встояним  вином.
Щоб  ми  з  тобою  разом  захмеліли,
Щоб  нас  свобода  пестила  крилом…

Вдягала  нічка  верби  у  сутани,
Втікав  розсудок  спалахом  свічі.
Сховала  розум  в  пелену  нірвани,
Нам  дарувала  блага  неземні.

В  гаю  сичі  раптово  захмеліли,
Струмок  в  долині  наче  пересох.
Заледве  зорі  в  небі  мерехтіли,
Лише  для  нас.
                                             Для  нас  лише,  удвох!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522047
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Валентина Ланевич

Не розплескайте…

Лежить  собака  та  чинно  ловить  бліх,
Мені  би  у  житті  таку  важку  роботу.
Поруч  бабулька,  чи  ж  то  її  огріх?
Торгує  всячиною  з  власного  городу.

Гаркавить  ворон  на  дубі  вічне  "кру",
Криком  навіює  у  серці  смертну  тугу.
Хмарки  зхмурніли,  але  нема  дощу,
Сідає  красне  сонечко  мені  на  руку.

Несу  у  теплих  долонях  Божий  дар,
Візьміть  собі  по  крихті  недруги  і  друзі.
З  народження  Всевишній  любов  нам  дав,
Не  розплескайте  бо  -  стане  у  поміч  в  скруті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522200
дата поступления 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014


АЛІК

КОЛЬЦЕВАЯ

Прощай,  прощай,  моя  красотка!
В  депо  отправился  трамвай...
Свалил  рогатый  тихо,  кротко,
но  ты  его  не  забывай.

Но  вспоминай  всегда  без  грусти.
Суровой  нежностью  своей,
любовь  грехи  его  отпустит,
обнУлив  счётчик  грешных  дней.

И  на  конечной  остановке,
где  потерялся  он  с  тобой,
подняв  Стоп-кран  трамвая  ловко,
тряхнёт  опять  по  кольцевой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519906
дата поступления 27.08.2014
дата закладки 07.09.2014


АЛІК

БРАТИ

Загинув  він  за  Україну,
іншОї  долі  не  знайшлось,
бо  рідний  брат  стріля  у  спину,
невже,  це  справді  відбулось?

Одної  матері  ті  діти,
неначе,  різнії  батьки?
Один  пішов  в  лихі  бандити,
щоб  грабувати  залюбки,

А  другий,  наче  навіжений,
віддав  життя,  бо  Патріот.
Не  розуміє  люд  скажений
де  є  толпа,  а  де  народ.

У  Вічній  Пам"яті  подяка.
У  Боже  Царство  ті  ідуть,
хто  не  загинув  як  собака,
яку  нащадки  проклянуть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521825
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Ррррреволюція

война во власти…

https://www.youtube.com/watch?v=VBA5wqzaByU

война  во  власти.  против  всех.  
за  деньги.

и  прозревают  потихоньку  люди.

и  сиротеют  матери  и  дети.


а  в  ордена  осыпется  герундий
на  груди  гомополых  генералов...

и  студит  сердце  беспринципной  явью:
за  что  боролись?!

короти`т  Руслану  в  предвыборности  -
УНИАН  на  шее,

над  головой  и  в  ранах  дробной  солью...

от  крови  даже  реки  порыжели

им  стыдно.  прикрываются  листвою
опавшей  только-только,  еле-еле...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521344
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Кадет

Ядрёна вошь

Растворились  белые,  перепились  красные…
Жёлтые,  зелёные  шастают  гурьбой…
На  дворе,  в  который  раз,  времена  опасные,  -
Развлекается  народ  рыночной  борьбой…

Задолбали  левые,  за…мутили  правые,
Не  прожить  на  пенсию,  как  ни  извернись…
Снова  обещают  мне  фарисеи  бравые,  -
Потерпи,  браток,  чуток…    будет  –  за…шибись!

Я,  пожалуй,  соглашусь,  господа-товарищи,
Что  герои  первые  пали  не  за  грош…
Но  с  какого  мне,  пардон,  снова  во  влагалище?
Ради  ожирения,  типа,  новых  рож?

Новые  свидомые  поспешают  тариться,
Ведь,  не  каждый  впишется  в  поворот  крутой…
Ни  стыда,  ни  совести,  главное  –  пиариться…
И  бросают  пацанов  тупо  на  убой…

Я  от  этой  суеты  закошу  под  дурочку,
Завяжу  мечтать  да  пить,  горевать-тужить…
Побегу  на  выборы,  брошу  голос  в  урночку
И  с  кристальной  совестью  перестану  жить…

Вы,  конечно,  скажете  –  это,  мол,  неправильно,  -
Надобно  корячиться  до  последних  жил…
Приведёте  мне  в  пример  Ельцина  да  Сталина…
Только,  кто  из  них  правей?  -  я  бы  вас  спросил…

И  вообще,  о  чём  «базар»  нынче  разгорается?
Нету  справедливости,  миром  правит  ложь…
На  гитаре  мне  теперь  что-то  не  играется…
Вот  такие,  брат,  дела…  эх,  ядрёна  вошь…

сентябрь  14  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521743
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Lu57

КОМУ-ТО СЛЕЗЫ…

Кому-то  слезы,  а  кому  тоску…
Осенние  навеяли  туманы…
А  мне  в  ночи  –    желания  искус
И  губы,  исцеляющие  раны…
Дыханье  жаркое…сейчас  найдет…
Ресницы,  вновь  усыпанные  солью…
В  который  раз,  пообещав  полет…
Одарит,  нетерпенья,  сладкой  болью…
Я  от  смущения  едва  дышу…
И  только  твое  имя  повторяю…
В  испарине  бессилия  дрожу…
В  реальность  возвращаться  не  желая…
04.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521306
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Lu57

УШЕДШАЯ ЛЮБОВЬ

Ушедшая  любовь  —  осенний  сад,  
Тепло  лучей  и  зимнее  дыханье
Сознание,  что  нет  пути  назад,
И  в  сердце  —  тень  воспоминаний.

Дым  осенних  костров,  будто  сон  уплывает,
И  от  золота  крон  лишь  кучка  золы  осталась.
Память  что-то  хранит,  а  что-то  теряет,
Об  ушедшей  любви  вспоминая  самую  малость.
Как  серый  дым,  под  небом  голубым
Растаяла  мелодия  любви…

Ушедшая  любовь  —  сплошной  туман
И  облако,  плывущее  за  ветром,
Надежда,  пережившая  обман,
Как  кадр  из  фильма  в  стиле  ретро.

Дым  осенних  костров,  будто  сон  уплывает,
И  от  золота  крон  лишь  кучка  золы  осталась.
Память  что-то  хранит,  а  что-то  теряет,
Об  ушедшей  любви  вспоминая  самую  малость.
Как  серый  дым,  под  небом  голубым
Растаяла  мелодия  любви...
2009.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521275
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Валентина Ланевич

У купелі душі висот неземних.

В  цілунку  медовім  зімкнулись  вуста,
Віщуючи  тим  блаженства  забаву.
Єднання  двох  тіл  стогін  млості  зрива,
Гонить  по  венах  солодку  отраву.

У  такті  ритмічності  рухів  твоїх,
Аж  запашілись  в  гойданні  леліти.
У  купелі  душі  висот  неземних,
В  серці  гармонія  співу  трембіти...

Примарилось,  бач,  і  усмішка  тепла,
Пустуючи,  геть  єство  полонила.
Обірвана  ранком  кохання  струна
На  квітку  осінню  слід  свій  зронила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520987
дата поступления 02.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Lu57

ЗОЛОТОЙ ДОЖДЬ

Стихи  были  представлены  ранее.
На  этой  страничке  песня(добавлен  файл)
                                       ТЕБЕ,В.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520519
02.09.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521049
дата поступления 02.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Lu57

ЗАГАДКА – ЖЕНЩИНА

Загадка  –  женщина…
Вовек  не  разгадать.
Притягивая,  тайною  манит…
Колдуньей  вечером,
Чья  -  то  жена  и  мать
Наутро…  свой  очаг  хранит…
Окутав  облаком
Изысканных  духов,
Проходит,  оставляя  легкий  шлейф…
И  тянет  волоком…
Обманчивых  стихов…
С  реальностью  переплетая  блеф…
Думал,  постиг,  познал…
Вопросов  больше  нет…
Но  вновь  –  вираж…  охотничий  азарт…
Когда,  взмахнув  крылом,
Не  оставляя  след,
Уйдет,  взлетая,  косность  разорвав…
Загадка  –  женщина…
Ну,  кто  ее  поймет?
Сегодня  –  штиль,  а  завтра…  оглушит…
С  коварством  венчана,
Вновь  убегая,  ждет…
Найдешь  ответ  на  донышке  души…
Туманом  падая,
Ресницами  взмахнув,
Трепещет,  обещая…  утешая…
Мечтой,  отрадою,
Единственной…  прильнув…
Извечной  тайною  вновь  искушая…
29.08.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520875
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Lana P.

Oсінь настала

Срібний  туман  підійнявся  над  плесом,
В  мандри  до  лісу  подався  колесом,
Берег  сховав  з  горизонту,  навпроти,
Зникли  за  обрієм  чайки-  пілоти.

Котиться  хвилями  і  без  упину,
Кинув  на  озеро  сиву  ряднину.
Розлігся,  ніжиться  понад  водою,
Гуси  ґелгочуть,  в  повітрі,  юрбою.

Губляться  качечки  в  зеленій  рясці,
Туляться  лебеді,  наче  у  казці,
Мліють  в  тумані  їх  серденька  вірні,
В  парах  закоханих  –  душі  покірні.

Заскреготала  сухенька  вербиця,
Пішла  кругами  під  нею  водиця,
Це  ж  сіра  чапля  так  в  небо  зірвалась,
Сучок  на  дереві  аж  розхитала...

І  полетіла,  розправивши  крила,
Мабуть  у  них  причаїлася  сила,
В  край,  де  весною  зозуля  кувала,
Всім  сповістити,  що  осінь  настала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520836
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Lana P.

Букет

Букет  з  семих  троянд  і  одна-  штучна,
Він  їй  подарував,  сказавши  влучно:
Нехай    живе  палке  кохання  з  нами,
Доки  остання  квітка  не  зів'яне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520750
дата поступления 31.08.2014
дата закладки 02.09.2014


Валентина Ланевич

Навішали зірок на небі зодчі.

Мій  милий,  хороший  мій,  коханий,  -
Лягають  на  душу  надії  слова.
Край  тополі  місяченько  рваний
В  гості  до  себе  ніченьку  приклика.


Мені  б  побачити  тебе  в  вісні,
Щоби  душа  хмеліла,  вкотре,  враз.
Рахує  розум  любові  похідні,
Що  в  серці  прижились  не  на  показ.

Погляд  очей  ясних  зринає  з  ночі,
Розсовує  лещата  самоти.
Навішали  зірок  на  небі  зодчі,
Мені  б  єдину  -  власну  вберегти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520834
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


s o v a

да, наверно хотела спросить…

пробежаться  по  клавишам  нотным,
пролистать  глубину  облаков,
и  мотив...  ре-минор,  *ля...  городный...
составителю!  шум  чердаков

озверевший  янтарный  напиток,
подстаканник  и  надо  к  семи.
обними  мою  голову...  с  Климтом
мы  вчера  говорили  про  Рим
___
снова  хочется  полной  грудью
ощутить  запах.  снова  ночь.
вот  спрошу  тебя  завтра:  будем?
понедельникам  вредно,  впрочем

прогони  меня  дым  прогресса,
не  читай  мне  рассказов  сон,
если  вдруг  между  строк...компрессы!
скрипка,  вальс  и  вечерний  звон  

___

и  веревочка  слов  в  молитвах,
и  еще  было.  надо.  вздох.
перекрестишь,  растаяв  в  ивах,
день  рассыпался  как  песок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520917
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Ірина Лівобережна

Тихо закончился август

Тихо  закончился  август,
Будто  прошёл  выходной…
Неба  зовущего  парус
Тёмной  накрыт  пеленой…

Где  ты?  Лишь  шум  долетает
С  площади  полу-пустой…
Голос  струится,  и  тает…
Милый,  знакомый,  родной…

Ты  не  забыл…  Потревожил…
Счастье  –  в  обычных  вещах…
Нить  Ариадны  проложим,
Трепет  в  словах  передав…

Это  мгновенье  касанья
Память  навек  сохранит…
Я  –  не  прошу  о  свиданьи,
Ты  –  обещаешь  звонить…

Голос  струится,  и  тает…
Будто  живая  вода…
Так  оно  в  жизни  -  бывает  -
Порознь  –  и  навсегда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520742
дата поступления 31.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Лю

Я в плен хочу

Я  в  плен  хочу  неведомых  обьятий,
Прикосновенья  жгучих  твоих  губ,
Волнующих  для  встречи  ожиданий,
И  ласковых  скольжений  твоих  рук.  

Хочу  губами  нежно  прикоснуться,
К  твоей  небритой  с  щетиной  щеке,
С  тобою  бесшабашно  окунуться,
В  невольное  безумство  в  полусне.  

Как  дерзко  хочется  твою  одежду,
Сорвать  с  тебя  и  телом  завладеть,  
И  взбудоражить  страстью  твою  душу,  
С  интригою  желанной  стать  тебе.  

Хочу  разжечь  горячее  дыханье,
Пускай  весь  мир  перевернется  дном,
Почувствовать  от  рук  твоих  касанье,
Хочу  тобой  напиться  как  вином.  

Лю...
31.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520723
дата поступления 31.08.2014
дата закладки 31.08.2014


Lu57

МЫ ЧТО-ТО ИЩЕМ

Мы  что-то  ищем  между  строк,
Давно  уроненное  в  Лету...
"Не  извлекаемый  урок,"-
Вопят  столетьями  поэты...
Мы  что-то  ищем  между  строк,
Конец,  а  может  быть  начало?..
"Но  вновь  неумолимый  рок,"  -  
Душа  отчаянно  кричала...
Мы  что-то  ищем  между  строк,
И,  клятвенно  даем  обеты,
Отпущенный  мотаем  срок,
Поправ  бесценные  советы.
Мы  что-то  ищем  между  строк
И  о  возвышенном  мечтаем...
Молитвою  укрыв  порок,
А  жизнь  по  капле  утекает...
Мы  что-то  ищем  между  строк,
Прозрения  или  прощенья?
На  перекрёкстке  двух  дорог,
Креста  увидев  воплощенье...
Мы  что-то  ищем  между  строк,
О  незабвенном  забывая...
Плутая  среди  лжи  и  склок...
Мы  что-то  ищем...  что?  Не  знаем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503321
дата поступления 05.06.2014
дата закладки 31.08.2014


Амелин

Продолжение стихов об авторучке Паркер (Григорию Подольскому)

Сначала  оригинал:

Стихи  об  авторучке  Паркер

Прогуливаясь  как-то  в  парке
И  думая  о  чем-то  личном,    
В  траве  нашел  я  ручку  "Паркер",
Что,  в  общем,  не  совсем  типично...

Остолбенев  в  буквальном  смысле
От  допущений  и  догадок,    
Галопом  скачущие  мысли
Я  начал  приводить  в  порядок.    

Взяв  за  у.е.  -  бутылку  водки
И  подсчитав  процент  износа,
Прикинул  стоимость  находки
С  учетом  рыночного  спроса.

Решил  несложную  задачу
И  получилось...  Это  ж  надо!!
Еще  останется  на  сдачу
Почти  две  плитки  шоколада.

Для  Веры?..  Ляльки?..  Или    Риммы?..
(Ну,  Ляльке  никуда  не  деться).
Тут  мне  подумалось  про  имидж,    
Присущий    "паркеровладельцу".

Он  (имидж)  требует  в  придачу
Гламурный  галстук  от  "Армани,
На  крайний  случай  -  от  "Версаче"
Платочек  шёлковый  в  кармане...

И  как  сказать  жене  любимой,
Уставшей  после  стирки,  варки,
Что  не  при  чем  здесь  Лялька  с  Риммой,    
И  что  в  траве  нашел  я  "Паркер".

И  на  фиг,  говоря  культурно,    
Мне  ручка,  галстуки,  платочки?..
...И,  выкинув  находку  в  урну,    
Пошел  я,  не  спеша,  к  пивбочке.

ID:  288756
Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
дата  надходження:  26.10.2011  14:24:35
©  дата  внесення  змiн:  26.10.2011  14:24:35
автор:  Григорий  Подольский


Продолжение:

Я  «полирнулся»  после  водки
У  милой  и  родной  пивбочки,
И  снова  вспомнил  о  находке,
Где  выкинул  –  не  помню  точно.

Остолбенев  –  буквально    сразу
От  допущений  всевозможных,  
Я  будто  был  подвержен  сглазу
В  тот  самый  миг.  Что  делать,  боже?!

Но  начал  приводить  в  порядок
Галопом  скачущие  мысли:
Ведь  это  просто  где-то  рядом,
Ведь  метров  сто  в  буквальном  смысле!

И  на  фиг,  говоря  культурно,
Вообще  я  выкинул  находку?
А  если  вдруг  убрали  урну?!
А  как  домой  мне  после  водки?

И  что  скажу  жене  любимой?..
А  вдруг  там  Римма  вместе  с  Лялькой?..
А  я  явился  весь  в  «дымину»…
А  с  ней  попробуй,  поскандаль-ка...

И  я,  забыв  про  всё  на  свете,
(Какой  уже  тут  к  чёрту  имидж!)
Полез  искать  по  урнам  этим,
А  там  -  чего  только  не  выймешь!

Нашёл  я  галстук  от  «Версаче»,  
А  также  галстук  от  «Армани»,
Платочек  шёлковый  в  придачу,
И  ещё  много  всякой  «дряни»…

...Чуть  не  забыл,  –  там  был  и  «Паркер»,
Что,  в  общем-то,  вполне  логично…
Вот  как  гулять  полезно  в  парке,
И  думается  там  отлично!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336590
дата поступления 11.05.2012
дата закладки 31.08.2014


Lu57

ЗОЛОТОЙ ДОЖДЬ


Обнимет  ночь  взглядом  нескромным
Мой  спящий  силуэт…
Рисует  сон  опять  проворно  
Нечеткий  твой  портрет…
Рукой  подушку  обнимая,
Меня  во  сне  …  искал…
От  предвкушенья  замирая,
Вдыхала  я  сандал…
Внезапно  лунное  свеченье?..
Упало  на  кровать…
В  душе  рождая  искушенье
Подняться  и  взлетать…
А  за  окном  дождем  осенним
Роняла  слезы  ночь…
Не  помню  сладостней  мгновений,
Их  удержать  не  прочь…
Золотым  ливнем  проливаясь,
Светился  дождь  во  сне  …
Руками  нежно  прикасаясь,
Ты  улыбался  мне…  
Неистов  был,  но  осторожен…
Дождь…целовал  стекло…
Мне  снился  запах  твоей  кожи...
Как  это  быть  могло…
25.08.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520519
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 31.08.2014


Lu57

РЕВНОЩІ

Після  прочитання  вірша  "СТРАХ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496815
Автор:  HellenKa  

Ревнощі  знов  змією  жалять,
Життя  скорочуючи  мить,
Несамовита  плоті  хіть
З  бажанням  вкупі  душу  спалять…
На  друзки  серце,  ніби  склянка,
Знов  день,  як  ніч,  навкруг  пітьма…
Примари…страх,  що  знов  сама…
Жахіття  стережуть  до  ранку…
"Він  там…він  з  нею,  або  з  ними…
А  я  пішла  у  забуття…
Назад  не  буде  вороття"…
Терзаю  до  нестями  рими…
Навіщо  Бог  наслав  ці  муки?
По  краплі  витікає  кров…
Ці  ревнощі…оця  любов…
Хвилини  вічності-розлуки…
Не  вгамувати  поривання
І  прагнень...  полум‘ям  горіть…
Щось  збудувать?..спершу  розбить,
Стіну  вигадок  без  вагання…
31.08.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520628
дата поступления 31.08.2014
дата закладки 31.08.2014


HellenKa

СТРАХ

Страх

За  однойменною  новелою  С.  Цвейга

Щось  груди  стиснуло  і  страх  поповз  змією.
Паралізовані  думки,  зніміле  тіло...
Вона  відчула-  стежить  хтось  за  нею.
Коли  виходила  одна  з  його  квартири.
Він  -  піаніст...  Талановитий,  юний...
Вона  -  заможна,  статна,  мила  пані:  
впливовий  чоловік,  багатий  дім..
Двоє  дітей  ..  Життя,  мов  на  екрані.


І  все  здавалось  добре,  гармонійно...
Щасливий  шлюб,  взаємні  почуття...
Здійснились  задуми  усі  її  і  мрії,
але  одноманітним  стало  це  життя.
І  ось,  в  той  час,  коли  нестримно  гостро
вона  хотіла    будь-яких  життєвих  змін.  
Коли  безвихідь-  хоч  у  воду  з  мосту!
Їй  на  шляху  раптово  стрівся  він.
Так  дивно..  Зрозуміти  дуже  важко
їй  свій  шалений,  пристрасний  порив..
А  серце  тріпотіло,  ніби  пташка,
коли  він  зустрічі  із  нею  попросив.
Здавалось,  він  -  нічого  особливого,
не  зачепив  таємних  серця  струн...  
Але  відмовити  чомусь  не  сила  їй.
Як  катастрофа:  повінь  чи  тайфун...
„Що  коїться  зі  мною???  Божевілля....
Не  я  це!  Не  зі  мною!!!  Неможливо!”
Думки  такі  на  душу,  мов    каміння!
Таке  важке:  одній  нести  несила.
А  потім  -  страх:  а  раптом  все  таємне
відкриється?  І  сором,  і  зневага...
За  слабкість,  за  поступливість,  нікчемність..
Чим  обернеться  отака  розвага???


Вона  ішла  та  раптом  оступилась.  
На  зустріч  -  дівчина  красива  й  молода.
Погрожувала,  кляла  і  сварилась.
Щоб  не  ступала  тут  її  нога.
Неначе  в  вакуумі  чула  всі  образи...
Мовляв,  чого  тобі????  Невдосталь?  Це  ж  каприз!!!
Є  чоловік.  Не  бідний-  це  одразу
кидається  у  вічі.  Згори  вниз  
поглянула    із  гідністю,  так  стримано.
Хоч  все  в  середині  кипіло  і  гуло:
„Ви  хто?  Це  помилка  .  Дайте  пройти  мені!”
Та  це  не  просто  так  усе  було..
Вульгарна  дівчина  кричала:  „Як  не  соромно
приманювати  юнаків  на  гроші???”
Що  в  неї  з  піаністом  тим  любов  була!
А  тут  з'явилась  краля  нехороша.
Віддала  все  і  гаманець,  і  золото.
Втекти  б,  забути  і  сховатися  мерщій!!!
Під  землю  б  провалитися  від  сорому!!!
А  страх  звивається,  немов  отруйний    змій...
Потім  дзвінки.  І  знову  гроші  і  прикраси.
Усе  несла,  щоб  спокій  віднайти!
Щоб  чоловік  коханий  не  дізнався!
Щоб  найдороже  не  згубити,  зберегти.
Себе  картала:  ну  чому??  Навіщо???
Так  оступилася,  піддалася  спокусі...
А  страх  все  підкрадався  ближче  й  ближче...
І  день,  і  ніч  -  усе  життя  в  напрузі.
Нервові  зриви.  Паніка.  На  грані.
Хотіла  розказати,  повинитись...
Та  сором  і  огида  не  давали
покаятися  перед  чоловіком.
Ловила  погляди  його  повні  підозри.
Відмовчувалась  на  усі  питання.
А  страх  не  відпускав.  Душу  морозив.
Просочився  в  щоденне  існування.
Здригалася  від  кожного  дзвінка.
Тремтіла  без  причини,  мов  від  вітру.
Цей  страх  -  її  покара  ось  така.
Замкнулася,  сховалася  від  світу.
І  сни  тривожні,  моторошні  злі.
Такі,  що  легше  зовсім  їй  не  спати!
В  собі  ховала  страхи  всі  свої,
хоча  уже  стомилася  мовчати.
Якби  ж  могла  вона  вернути  час  назад!!!
Уже  б  ніколи  того  не  вчинила...
Та  пізно!!!  Не  змінити  вже  ніяк
того,  про  що  вже  щиро  так  жаліла..


А  правда  втім  відома  вже  давно...
Оцей  шантаж  -  це    чоловіка  задум.
Він  зрозумів  одразу,  що  було..
І  теж  злякався.  Розум  втратив  зразу.
Найняв  людей,  щоб  залякати  жінку.
За  нею  стежив.  Все  про  неї  знає.
І  лиш  чекав:  розкаже  неодмінно!!!
А  він  пробачить,  коли  час  настане.
Вона  мовчала.  Страх  зростав  у  ньому:
що  закохається  вона  й  піде  віразу.
Так  не  хотілось  залишатися  одному,
що  був  готовий  він  пробачити  образи.
Але  чекав,  коли  прийде  сама.
Мучились  двоє.  І  боялись  двоє.
Не  втримався.  Усе  їй  розказав.
Закінчилась  їхня  сумна  історія.

Пробачили,  забули  біль
і  страх  назавжди.
І  зберегла  сім'ю  нехай  гірка,  а  правда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496815
дата поступления 04.05.2014
дата закладки 31.08.2014


НАДЕЖДА М.

Згасає день останній літній…

Згасає  день  останній  літній.
На  п"яти  осінь  наступа.
І  ніжний  сум  в  душі  присутній,
І  невідомість  обійма.
Чого  чекать  від  тебе,  осінь?
Дощі  холодні  проливні,
Сади  безлисті,  безголосі,
Чи,  може,  сонячні  ще  дні?
І,  як  раніше,  ти  зі  мною.
Чомусь  ми  тільки  мовчазні,
Бо  осінь  ніжною  струною
Нам  нагадала  літні  дні.
Чому  вона  у  нас  не  спросить,
Нащо  ми  порізно  були?
Лише  мелодія  доносить
Акорди  осені  сумні..
Та  ні,  мій  любий,  я  не  плачу.
То  вітер  стогне  у  гіллі.
Це    його  витівка  дитяча...
То  сльози  осені  на  склі...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520633
дата поступления 31.08.2014
дата закладки 31.08.2014


корозлик

заздрість

заздрю  всьому  світу  біля  тебе,
кожному,  на  шля́ху,  камінцю
і  дощинці  кожній,  що  із  неба
впа́де  й  поласкає  по  лицю,

вранішній  росяній  заздрю  тиші,
що  прилягне  поряд  кожен  день,
вітру,  що  вві  сні  тебе  колише,
й  цвіркуну,  що  наспіва  пісень,

кожній  заздрю,  на  тобі,  пилинці,
ненароком  що  змахнеш  на  діл,
заздрю  шраму  на  твоїм  мізинці
і  хлібині,  що  ділив  навпіл,

шепотінню,  в  слід  тобі,  дерев,
шерехтінню,  під  ногами,  сте́бел,
хвилюванню  хмарок-каравел...

заздрю  світу,  що  навколо  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520570
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 31.08.2014


Богданочка

Віддзеркалення

 Ти,  мов  фея  казкова,
на  мить  прилітаєш  у  гості...
Своїм  шармом,  як  шлейфом,
довкола  усе  огортаєш.
Розмовляєм  з  тобою  
до  втоми,  дрімОти,  до  млості,
і  коктейлем  з  емоцій
невпинно  мене  пригощаєш.

Коли  очі  заплющу,
то  бачу  тебе,  моя  люба...
Дивовижну  красуню
із  поглядом  дикої  мавки.
Моя  пристрасть,  жага,
рятівниця,  й  подекуди,  згуба,
що  мій  час  випиває
із  впертістю  чорної  п'явки.  

Непокірне  дитя
мого  настрою  і  сьогодення...
То  бунтуєш  ображено,
то  безпорадно  ридаєш.
Вислуховуєш  сповідь  мою,
всі  тяжкі  одкровення,
у  найважчі  хвилини  мене
до  грудей  пригортаєш.

Хоч  сама  така  різна,
немов  дві  істоти  в  одній.
Твої  крила  фарбуються  
барвами  хамелеона...
Ти  часОм  замовкаєш  
печально  в  тривозі  німій,
мов  богиня  підземного  царства,
мов  та  Персефона.

Ну  а  іноді  сяєш  теплом,
виграваєш  на  арфі,
ми  співаємо  разом  про
радість  життя  на  Землі.
І  стають  золотисто-медовими
крил  ніжних  барви,
і  я  пещусь  під  сонцем,
і  гріюсь  в  натхнення  теплі.

Ти  буваєш  святою,
як  діва,  безгрішно-цнотлива,
й  безсоромно-звабливою,
наче  схмеліла  блудниця.
То  чекаєш  наївно
повік  нездійсненного  дива,
чи,  стомившись,  говориш,
що  вірити  в  диво  -  дурниця...

Часом  сильна  і  вперта,
а  часом  налякана  й  тиха...
Ми  з  тобою  так  схожі,
ти  наче  моє  віддзеркалення.
Ти  нашіптуєш  рими
на  вушко  нав'язливо,  стиха...
Моя  Музо,  царівна  моя,
дивне  марення...

Я  вклоняюсь  тобі,
рятівнице  від  сирості  буднів,
за  уміння  витягувать  з  прірви
нездійснених  мрій...
За  уміння  шукати  людей
у  куточку  безлюднім,
за  уміння  в  роздвоєнім  серці
спинити  двобій...

                                                                               30.08.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520498
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 31.08.2014


Дід Миколай

Краса з Раю проситься

Хмелю  випила  блакить,
як  дитина  мається.
В  верболозах  мерехтить,
В  незабудках  бавиться.

Ой,  яка  дзвінка  краса,
Зелен  –  лугом  точиться.
Впали  квітом  небеса,
І  в  долині  моляться.

Сутність  навколо  бринить,
По  долині  котиться.
Прямо  в  серце  цибенить.
І  до  Раю  проситься!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520352
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 31.08.2014


Дід Миколай

Осінь жовтоброва

Осінь  золотиста,  
Одягла  намисто.
Розпустила  косу.
Над  селом  і  містом.

Сонечко  втомилось,
Біля  річки  вмилось.
Вже  лягає  спатки
Для  моєї  хатки.

Багряніють  доли
Ми  йдемо  до  школи.
А  назустріч  трави,
Жовто  величаві.

Небеса  прозорі,
Як  у  казці  зорі.
Як  Матусі  дочки,
Заглядають  в  очки.

В  квіточках  віоли
Не  рояться  бджоли.
Вже  прийшла  з  діброви,
Осінь  жовтоброва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520392
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 31.08.2014


Салтан Николай

Маленька куля

[img]https://pp.vk.me/c619121/v619121008/1586a/zn8hQcka0EI.jpg[/img]
Коли  закінчиться  війна  і  грім  гармат  не  буде  чутно,
Я  значить  вижив,  я  зумів  прорватись  там,  де  було  скрутно.
І  я  не  здався    ворогам,  ні  смерті,  іродам,  нікому,
Там  сотні  друзів  полягло,  моє    життя  -  дарунок  Бога.

Для  Вас  закінчилась  війна,  я  ж  до  цих  пір  не  можу  спати,
І  як  в  дитинстві,  як  колись,  мене  втішає  лише  мати.
Кохання  в  мене  вже  нема  -  не  діждалась  чи  не  хотіла,
Коли  вернувся  я  живий,  на  мене  й  глянути  не  сміла.

Та  я  ж  не  винен,  що  мені  все  тіло  гради  шматували,
Не  винен  я,  бо  ми  усі  є  просто  люди,  не  титани.
І  навіть  куля  та  мала  життя  велике  відбирала,
А  люди  в  величі  своїй  забули,  що  його  так  мало.

Ну  що  принесла  ця  війна:  розруху,  смерть,  моє  каліцтво?
Лиш  з  фотокарток  впізнаю    свого  дитинства  рідне  місто.
Та  краще  б  я  тоді  помер  і  став  навіки  вже  героєм,
Чим  проклинати  день  за  днем  оту  війну  пропахлу  горем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520312
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 30.08.2014


Кадет

Конь в пальто

Белые  да  красные,  синие,  зелёные…
Суетимся-мечемся,  аж  рябит  в  глазах…
Что  же  мы  такие  все…  неудовлетворённые?..
Неужели  не  видать  света  в  образах?

Жизнь  была  убогая  и  не  верил  в  Бога  я,
Но,  по  кругу  бегая,  видел  кое-что…
И  теперича  сужу  всех  не  очень  строго  я,
Потому,  как  здорово  поистёр  пальто…

Наплевать,  какой  запас  есть  ещё  по  времени,
Сколько  ещё  рыпаться  да  копытом  бить…
Но,  покуда  бытие  «бьёт  ключом  по  темени»,
Надобно  ответственно  близких  долюбить…

август  14


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520397
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 30.08.2014


Ліоліна

Герой четырех строчек

(иронично-шутливое)

Я  думала,  -  ты,  любимый,  -
Герой  моего  романа.
Тебя  обожать  ревниво  
Казалось  мне  мало.  Мало!

Тебе  я  хотела  небо
Все  звездами  сплошь  засеять,
Идти  за  тобою  слепо,
Судьбе  возражать  не  смея.

Но  писан  был  так  коряво
Роман  наш.  Кривою  ручкой.
И  где-то  меж  строк  застряло:
«Зачем  нам  друг  друга  мучить?»

Ты  был,  отрицать  не  стану,
Признанию  быть  не  лишним,  -
Героем,  но  не  романа,  -  
Всего  лишь  четверостишья…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520323
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Ррррреволюція

Разные-разные…

По  разные  стороны  баррикады
Смеемся  и  плачем.
Укоры,  поборы,  расплаты  в  награду.
Галопом  рысачьим
К  беде  ли?  К  удаче?

А,  что  будет  дальше?
Разбитые  чашки  заплатаны  клеем.
Себя  наказали?  Себя  пожалели?
Разложены  банки  с  вареньем  на  даче.
К  зиме,  очевидно,
А  может,  к  удаче?

На  сладкое  –  мухи,
Они  же  и  в  гное...
Отложены  яйца  из  сладкого  горя.
Начало  разрухи  -  старушьей  прорухи:
Улыбчивы  мины  -
Опущены  руки

По  разные  стороны  баррикад:
С  одной  –  победитель,
С  другой  –  просто  гад,
Подонок,  вредитель,
Но  счастлив  и  рад.
Какие  же  все  одинаково  разные!
По  разные  стороны  баррикад.



ID:  214979
Рубрика:  Стихи,  
дата  поступления:  08.10.2010  13:54:55
©  дата  последних  исправлений:  08.10.2010  13:54:55
автор:  Это_я_Алечка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520259
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Ррррреволюція

не сравню…

Я  не  сравню  тебя,  поющая  струна,
Ни  с  петлею,  ни  с  каменным  острогом,
Ты  не  прощение  мое  и  не  вина,
Ты  –  истина,  сокрытая  во  многом.
Во  многом  том,  что  не  могла  понять,
Пока  не  зазвучал  твой  голос  нежный,
Открывший  мне  такую  благодать,
Такую  радость,  что  не  знала  прежде.
Я  мучилась  –  ты  пела  мне  любовь,
Я  злилась  –  ты  молила  о  пощаде,
Сиянием  небесных  куполов,
Была  моей  единственной  отрадой!

Живи  во  мне,  поющая  струна,
Моим  ребенком,  счастьем,  панацеей.
Пусть  тонкая,  пускай  всего  одна,
Но  я  с  тобой  и  лучше,  и  сильнее.



ID:  197140
Рубрика:  Стихи,  Очерк
дата  поступления:  22.06.2010  14:21:32
©  дата  последних  исправлений:  22.06.2010  14:21:32
автор:  Это_я_Алечка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520258
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Олекса Удайко

ЗАЦЕЛУЮ ТЕБЯ*

П  а  р  о  д  і  й  н  о,      с  п  і  в  у  ч  е    

         [i]и  находяся  в  опьяненьи  ....
         [u]такой  зовущей  простотой[/u]....
         губами  пробовать  колени.....
         лаская  грудь  твою  рукой...

         от  пальчиков  на  стройной  ножке.....
         нежней  чем  в  песне  соловьи
         смывая  языком  дорожки....
         с  малышки....
                                                                   Ху!  Ого![/i]

[i][b]Зацелую  тебя,  детородную,
свою  плоть  утолю  я  голодную…
Как  же  так?..  без  тебя  я  все  маялся,
а  теперь  вдохновенно    играюся…

Ох,  какая  же  ты,  моя  сладкая!
Без  тебя  моя  жизнь  была  гадкая!
Когда  мне  почему-то  взгруснулося,
Моя  плоть  ненароком  проснулася….

И  теперь  я  тобой...  наслаждаюся  –  
Виртуальностью...  [i]  п[/i]лена  не  маюся:
Утолил  свою  плоть  я  голодную…
Рад,  что  встретил  тебя,  детородную![/i][/b]

10.08.2014
_______
*Даруйте    автору    деякі  "фізіологізми"
   та  мову  викладу.  Цьому  виною  є
   пародійний  стиль  твору  та
   "ху...  ого"    матеріалу...
   І  ще...  дещо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520220
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


корозлик

там, де ти…

Де  ти  живеш  -  там  все  не  так:
там  голосніші  солов'ї,
там  яскравіше  цвіте  мак,
нарциси  пахнуть  навесні,

невтомні  пчілки  п'ють  нектар
і  в  кожнім  деревці  душа,
там  все  не  так  -  там  справжній  рай,
та  там,  на  жаль,  мене  нема.

Могутній  ліс  кругом,  степи,
лунає  пісня  десь  здаля,
травинки  у  святій  росі,
на  полі  видно  косаря,

там  груші,  яблука,  мов  мед,
з-під  дуба  вибива  вода,
там  все  не  так  -  там  все  чудне,
та  там,  на  жаль,  мене  нема.

П'янкий  там  сіна  аромат,
навіює  там  місяць  сни,
купаються  хатки  в  садках,
в  озерці  плавають  птахи,

скоріше  сонечко  встає,
багато  щирості  й  тепла.
Там  все  не  так  -  бо  ти  там  є,
та  там,  на  жаль,  мене  нема...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520295
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


корозлик

чекай мене…

чекай  мене  у  літній  водевіль,
коли  в  вінки  сплітаються  надії
й  мережані  тривожать  серце  мрії,
а  в  небі  -  сонця  золотий  кужіль;

чекай  мене,  коли  надворі  сльота
і  вітер  зазирає  у  шибки,
притулок  намагаючись  знайти
біля  печі  -  втекти  з  голгофи;

чекай  мене,  коли  мороз  скрипить
і  понапудрюють  дерева  білим  щоки,
і  пензлі  то  готичні,  то  барокко
міня  зима,щоб  карбувати  мить;

чекай  мене,  коли  весняні  рими
у  засіках  землі  бентежать  денце,
коли  громи  виводять  жваве  скерцо
й  курличуть  невгамовні  пілігрими;

чекай  мене  у  полі,  край  села,
зриваючи  в  букет  дзвінці  й  фіалки,
я  квіти  польові  люблю  із  малку.
чекай  мене  -  допоки  не  прийшла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520067
дата поступления 28.08.2014
дата закладки 29.08.2014


корозлик

засинає вона…

засинає    вона...    
                     ніч    тривожна    й    жорстока...
випиває    до    дна
                     чарку    снів,    одиноко,
і    на    неї    чека,
                     за    межею    світанку,
знов    безжалісний    сум    -
                     бо    його    в'на    коханка...
а    їй    хочеться    з    вуст
                     починать,    твоїх,    ранок
і    сльозинки-росу
                     не    ховать    більше    в    травах,
і    в    зіницях    твоїх,
                     на    самісінькім    денці,
затаїть    від    усіх,
                     сумом    змучене,    серце...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519567
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Ррррреволюція

Дождливый август, это к холодам…

Дождливый  август,  это  к  холодам.
Не  слезы  -  дождь  пророчествует  слабость...
И  сколько  там  ещё  чего  осталось?
И  кто  чего  отмерял  в  жизни  нам?
Не  знаем.
Просто  тянется  рука  в  пространство,
Да  -  игра  воображения
Соприкоснуться  в  пятом  измерении  -
Не  святотатство  -  свой  отдельный  храм
Необъяснимой  близости  души,
Родства,  в  каком  неведомо  колене...
Лоза,  впиваясь  в  побережье  Рейна
«Либфраумильха»  струйками  бежит...
                                 Куда  не  знает.
                 Может  быть  к  младенцу,
             Тянущемуся  розовой  губой
                             И  жаждой  жизни  
                     очень  близко  к  сердцу...
         Предвосхищая  радость  и  покой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520004
дата поступления 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014


Ррррреволюція

Театр теней

Было  нечисто,  но  то,  что  сейчас…
Словом  простым  называется  –  грязь.
Мерзкие  лица,  под  масками  скрытые  –
Вышли  из  грязи  и  стали  элитою.

Так  и  живем,  утопая  в  навозе,
Неофашизм  испытав  в  полной  дозе.
Страшно?  Конечно,  за  судьбы  детей,
Скалит  клыки  обезумевший  зверь,

Лжет,  извивается,  льстится  и  гадит…
Так  у  него  называется  –  ладить,
Так  они  жаждут  договориться…
Маски  отброшены…  Боже,  где  лица?!

Пусто  под  масками  –  биошаблоны!
Вылезла  серость  из  ветхого  схрона  -
Стая  отпетых  приспособленцев,
Но,  не  надолго,  чувствую  сердцем.

Ждали  годами  звездного  часа,
Вирусность  общества,  словом,  зараза.
Значит,  отыщется    и  антивирус
На  адаптацию  в  холод  и  в  сырость.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519992
дата поступления 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014


miss Blues

Нежность…


***


Луна  засыпает…  короткие,  нежные  ночи…
Ночная  фиалка  едва  приоткроет  соцветья…
С  целующих  губ  улетят  мотыльки-междометья,
И  чистые  летние  росы  -  слезами,  на  милые  очи…


***

Звёзды  кажутся  намного  ближе,  

Верным  псом  прибой  ноги  лижет…

Возвращаешься  в  город  детства...

Мальчик  жил  с  тобой  по  соседству,

Целовавший  белых-белых  голубей…  

Он  знал  -  не  будет  неба  голубей,

Изумруднее  трав,  жемчужнее  рос…

И  нежности  души  без  тихих  слёз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519790
дата поступления 27.08.2014
дата закладки 27.08.2014


OlgaSydoruk

Мечтаю об одной лишь алой розе

Мне  надоели  хризантемы...Всегда  дарил  мне  только  их...
Мечтаю  об  одной  лишь  алой  розе...Пускай  с  повявшими  листками  и  с  мороза...
И  с  капельками  бусинками    ледяной  росы...
Я  приняла  б,поранившись  шипами,..от  радости  бы  не  заметив  их...
Ты  б  руки    к  сердцу  прижимал  и  целовал,..смотрел  с  сочувствием,влюбленными  глазами...
Слова  бы  нежные,желанные  звучали  бы,..звенели  ,  падая  на  пол,как  колокольчики,..те  бусинки  росы...
Я  б  розу  оживила,воскресила...Она  бы  снова  ароматной  стала,..свежей  ,как  в  саду...  
Секрет  я  знаю...Она  бы  слышала  о  чем  я  говорю,..и  видела,как  обнимаю,..оттаяла  б...
И  подарила  б  напоследок  наслаждение  и  красоту...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519778
дата поступления 27.08.2014
дата закладки 27.08.2014


Олекса Удайко

КОМИЗ ЖИТТЯ

       [i]Стихли  сурми,  тихо  день  спада
       З  небосхилу,  наче  лист  вербовий,
       Де  ти  є  –  єдина  жінка  та  –  
       З  життєдайним  вогнищем  Любові?*[/i]
                                           
                                                       [b][i]

Три  жінки  у  житті  є,
Яким  вклоняюсь  знов:
То  Віра  і  Надія,
А  ще  –  моя  Любов…  

Та  часто  так  буває  –
В  душі  –  немов  зима:
Самотність  серце  крає,
Бо  там  когось  нема!

Хоч  вже  кона  Надія,
Розтане  десь  Любов,
Візьму  я  в  серце  Віру  –
Кохатиму  я  знов!

Ні  ночі    без  кохання,
Ні  дня  баз  каяття!
Від  рання  до  смеркання...
Такий  комиз  життя![/i][/b]

27.08.2014
_________
*Слова  автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519775
дата поступления 27.08.2014
дата закладки 27.08.2014


Дід Миколай

Моя душа.

Моя  душа  у  небі  птаха,
Як  Боривітер  на  крилі.
То  Еверест  то  гірка  плаха,
Ласкавий  промінь  у  пітьмі.

Моя  незвідана  бродяга,
Мої  невилиті  жалі.
Свята  заложниця  у  блага,
Розпята  радість  у  гіллі.

Мій  дикий  розпач  і  відвага,
Рубці  в  долонях  й  мозолі.
У  полі  дикім  чиста  сага,
Морщин  здобуток  на  чолі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519768
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014


Дід Миколай

День народження на Припасаху

Пора  червлена  ,  осінь  мила,
Вдягла  багрянець  на  дворі.
Хмільну  медуницю  зварила,
Нас  пригощає  на  дворі.

Трудяга,  бджілонька  комаха,
Спекла  із  яблучок  пиріг.
Як  господиня  Припасаха,
Несе  в  подолі  на  поріг.

Прийшла    дарунок  передати,
В  такий  терпкий  і  трудний  час.
Із  Днем  народження  вітати,
Спішить  також  грушевий  Спас.

Щоб  повернулась  правда  в  світі,
Тепло  світилося  в  очах.
Веселка  дарить  вам  блакиті,
Щоб  освітить  терновий  шлях.

Майбуть  ви  в  Бога  заслужили,
Зболіла  ніжність  у  душі.
Я  ж  Вам,  щоб  довго  ще  любили,
Тепло  дарую  у  вірші.

   Поету  –  другу
         БОРОДІ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519465
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


уляна задарма

…із загубленого щоденника ( старо…давнє)

...У  лісі  -  панують  Дракони...
Тумани  -  бредуть  по  стежках...
Чомусь  тільки  чорні  ворони  
сідають  на  хмизовий  дах...

Чугайстри  про  мене  забули,
коли  покидали  -  цей  ліс,
І  теплі  дерева  поснули  
під  стук  листопадових  сліз...

Я  марно  чекаю  світанку-
не  з"явиться  в  яблуках  кінь,
лиш  гратимуть  сосни  в  мовчанку
під  голок  суху  шурхотінь...

І  марно  з  торішнього  листя
паЛЮ  я  багаття  -  щоніч  ...
Зійди  мені  Сонцем...З"явися!...
Лиш  ворон  у  небі  -"...Поклич!..."


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519432
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Ірина Лівобережна

Мої дракони

На  вірш  Улянки...  ))))
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519432

Ах,  яке  чарівне  забуття!
І  довкола  сосни  -  як  колони...
Я  -  іще  замріяне  дитя...
Поряд  -  зачаровані  дракони...

Мій  -  до  гілочок  -  прадавній  ліс,
Птахи,  звірі,  всі  -  мені  підвладні.
Накажу  я  сонцю  -  усміхнись!
І  -теплом  -  всі  прОмені  нещадні...

Сіється  –  проміння  золоте
Діамантами  роса  на  лИсті…
Лицарю,  я  тут!  І  серце  жде!
Із  імли  ранкової  –  з’явися!

Трепетним  метеликом  душа
Полетить  навстріч,  в  твої  долоні!
…Тільки  листя  шепіт  –  в  споришах.
Винувато  глипають  дракони…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519441
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Ірина Лівобережна

Я не умею

Я  не  умею  милый,  не  умею
Из  бани  –  сразу  прыгать  в  полынью…
Скажи,  что  не  вишу  петлёй  на  шее…
О  нет,  не  надо  сразу  -  про  семью!...

Пройду  путём  из  черно-белых  клавиш,
В  них  –  отзвуками  –  острые  края…
Пообещай  –  мелодию  оставишь
Во  мне.  То  будет  музыка  –  моя.

Она  цветным  –  ворвётся  в  чёрно-белый!
Всё  распахнёт,  откроет,  возбудит!
Перевернёт  так  истово  и  смело!
И  нежностью  забытой  победит

Тот  иней,  что  на  сердце  не  согретом…
Но  где  ты?  Где?  Твой  смутен  силуэт…
Я  пред  тобой  распахнуто-раздета,
А  ты  -  так  возмутительно  одет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519433
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Дід Миколай

густар

З    роси    багряної    полуди,
Стрибнув    промінчик  у  вікно.
Єлеєм    тьохнуло    у  груди,
Розлившись    хмелем,як  вино.

Злетіла    музика  угору,
Заграла  скрипка  -  контрабас.
Черпав  Густар  із  медозбору,
Нову  мелодію  щораз.

Зорів  багряною  габою,
Кленове  листя  золотив,
Розводив  солодом  левкою,
В  діброві  фарбу  із  олив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519503
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Дід Миколай

Усе для тебе Королево.

В  гаю  ялинки  пави  -  кралі,
Рум’янком  пещені  панни.
Навкруг  розсипали  коралі,
Принесли  в  осінь  чаклуни.

До    ставу  збіглися  лілеї,
Як    німфи  білі  на  воді.
Вмокають  сутінки  в  камеї,
Як  свічі  світять  золоті.

Усе  для  тебе  Королево,
Нехай  звучить  чудесний  джаз.
Здарує  щиро  і  чуттєво,
Коханець  осені  Пегас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519577
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 26.08.2014


корозлик

черешня

вона  завмерла  по  дорозі  в  осінь,
засмучено  схилившись  до  землі,
й,  здавалось,  що  гілля  тихенько  просить
краплину  сонця...  і  слова  прості  -
клейкі  сльозинки  падали  додолу,
і  навіть  вітер  їх  не  розумів  -
шмагаючи  стан  ніжний,  пурпуровий,
здирав  кору
і  бив,
і  шаленів...
прийшла  зима,  прикрила  ніжно  рани...
а,  навесні,  коли  розтанув  сніг,
вона  воскресла,  ввінчана  бруньками,
гілля  підняла,  мов  би  у  політ
збиралась...  й  усміхалась  світу,
мов  тільки  що  народжене  дитя,
і  вірила  безмежно  в  своє  літо,
нескорена,  закохана  в  життя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519623
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Олекса Удайко

В БЕЗОДНІ

[i][b]Я  знов    жорстоко  кинутий  в  безодню
Мечем  неправди  й  пристрастю  наруг…  
О,  де  ти,  вірний  і  далекий  друг?
Чому  мовчиш,  коли  –  у  преісподню?

Коли  –  не  плач,  а  безголосий  крик;
Коли    щомиті  –  підлості  і  зрада...
Коли  до  слова  відбира  язик?..
Чому  мовчиш,  коли    зі  мною…  правда?

О,  ця  жорстока,  ница  німота́!
О,  ця  солодка  покритка  –  свобода!
Чому  ночами  сниться  пісня  та́,
Якій  наймення  –  щастям  насолода?..

Рожевий  сон  і  сотні  тисяч  мрев  –  
За  всі  тортури!  –  нагорода  тиха…

…  А  там,  за  морем  –  безпорадний  рев…
Мовчання…    І  –  ґвалтованої  втіхи…[/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519542
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Валентина Ланевич

Моя ти Музо…

Моя  ти  Музо,  в  огнянім  убранні,
Тебе  зректись  не  сила,  цвіте  мій.
Зринаєш  знову  у  думках  плеканні,
Стають  слова  рядками  в  рівний  стрій.

Дяка  тобі  -  очищення  сльозою,
Що  жмутком  літер  падає  із  вій.
Без  тебе  йшла  би  я  життям  слабкою,
Де  квітнуть  маки,  був  би  там  пирій.

В  зневіри  поприщі  не  дай  зачахти,
Роз’ятрюй  серце,  душу  ти  неволь.
Нові  вірші  нестимуть  світла  вахти,
Тепло  кохання    -  позивний  пароль.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519507
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


корозлик

не забувай

не  забувай  мене...  ніколи  і  ніде.  
які  б  шляхи  між  нами  не  лежали,
які  б  важкі  питання  не  стояли  -  
не  забувай!  як  не  забула  я  тебе...

не  забувай  мене  у  ті  нічні  години,
коли  благаєш  милості  від  сну,
по́тайки  коли  зітреш  сльозу,
що  бог  не  дав  нам  знати  ім'я  сина;

не  забувай  мене  ні  в  спеку,  ані  в  дощ  -
здаля  відчую  я  твою  опору,
й  звертаючи  свій  погляд  кудись  вгору,
відбуду  я  за  тебе  безліч  прощ;

й  коли-небудь,  як  стане  на  те  час,
як  виграю  тебе,  з  життям,  в  двобої,
я  зможу  постарітись  із  тобою,
й  благословлять  за  те,  що  нас  ти  спас.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519515
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


desert rose

Україна заходить у осінь

У  цій  частині  світу  сумно  і  надто  лячно.
Небесні  залізні  птахи  падають,  ніби  зірки.
За  будь-яку  ласку  люди  не  надто  і  вдячні,
А  іншого,  менш  сильного,  зацьковують  залюбки.

У  цій  країні  козацтва  пшениця  не  стигне.
Поля  переорані  орком  й  засіяні  «градом».
І  Бог  на  поміч  ніяк  до  стражденних  не  встигне.
Тому  молодецькі  вуста  захлинаються  «ядом».

В  цій  частині  країни  сонце  сходить  завчасно
Від  куряви  та  від  вибухів,  що  вітер  розносить.
А  той,  хто  у  всьому  винен,  коли  він  заплатить?..
І  в  цім  незнанні  Україна  заходить  у  осінь…

22.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519397
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


Ррррреволюція

Он так хотел принимать парады!

https://www.youtube.com/watch?v=-1jvCCdsq0E&feature=youtu.be

Он  так  хотел  принимать  парады!
Мечтал  упрямо  с  самого  детства.
Лицом  отёкший  –  с  глазами  панды…
Были  бы  цели  -  найдутся  средства.

Историй  много,  и  он  в  ней  будет  –
Войдет  кровавым,  но  диктофоном
И  шоколадным  молдавским  бонзой  –
Полуеврейским    полубароном.

Ох,  как  хотелось  принять  парадец,
Стоять  в  трибуне  над  Мавзолеем!

...И  так    неплохо,  кудрявый  агнец,
Тут  не  Россия  и  ты  –  не  Ленин.

Тебе  бы  плакать  –  просить  пощады
За  всё,  что  сделал  во  имя  власти,
А  ты  визжишь  во  всю  ширь  громады
И  закипаешь  фальшивой  страстью.

И,  знаешь,  милый,  совсем  не  жалко
Страны  подорванной,  как  на  мине…
Як  кажуть  люди:  "  Тугое  сало
Бывает  если,  худые  свиньи…"



Господи!  Я  прекрасно  понимаю,  что  "каждый  народ  достоин  своего  правителя",  но  сколько  же  можно  терпеть  всё  это  свинство?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519329
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 25.08.2014


Дід Миколай

Матінко - Матусю…

Лечу  додому  наче  птаха,
До  свого  рідного  гнізда.
Лелека  Мамин  нетіпаха,
З  гніздечка  з  сумом  вигляда.

Біжить  стежинонька  до  хати,
До  мого  рідного  села.
Прийшла  бурлаку  виглядати,
Бо  ж  рідна  Матінка  сліпа.

В  скорботі  виплакала  очі,
В  чеканні  виїли  жалі.
Які  ж  були  ті  довгі  ночі,
Коли  впряглись  на  чолі.

Один  я  в  неї  залишився,
Встрічай  Матусю  блукача.
В  дорозі  я  не  загубився,
Стрічай  Матусенько  курча.

Матусю  Матінко  рідненька,
Прошу  голубонько  не  плач.
Моя  ти  горличко  сивенька,
Своєму  синові  пробач.  

Впаду  в  затруджені  долоні,
Всім  серцем  ніжно  притулю.
Їй  витру  слізоньки  солоні,
І  в  Бога  сили  помолю.

Не  плач  Матусенько,  всміхнися,
Нехай  пригорнеться  пташа.
В  коліна  синку  притулися,
Нехай  зігріється  душа.

Я  вже  додому  повернувся,
Несу  розраду  на  крилі.
Щоб  ти  не  плакала  Матусю,
Печаль  віднесли  журавлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498225
дата поступления 11.05.2014
дата закладки 24.08.2014


Дід Миколай

Як іудею без війни.

Нікчемне  нице  і  лукаве,
Кривавий  виплодок  пітьми.
До  трону  вилізло  плюгаве,
З  німої  волі  Сатани.

По  злій  іронії  природи,
В  відхожій  вирите  свиньми.
Ну,  як  кацапам  без  уродів.
Як  іудею  без  війни…

Коли  ж  згібіє  плем’я  суче,
Орда  хазарська  від  чуми.
Гей,  заметіть  вітри  колючі,
Щоб  загубились  і  сліди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519162
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Lana P.

Так пахне свіжістю вода…

Так  пахне  свіжістю  вода,
Прозоре  сяйво-  аж  до  денця,
Пульсує  з  самого  джерельця,
Молюсків,  рибок  в  ній  орда.

Їхнє  життя-  у  метушні,
З  природою  вони  в  балансі,
А  рухи,  в  кожному  нюансі,
Малюють  радість  у  будні.

Пестливо  скачуть  промінці,
У  блисках  світять  просто  в  душу,
Єднаючи  і  воду  й  сушу,
В  веселках  зирять  камінці.

У  водорослях-  теж  життя,
Вони,  мов  сад,    на  дні  Планети,
Гойдають  давні  очерети
І  повертають  їм  буття.

Ото  ж  прийди,  прийди  сюди!
Відчуй  тут  спокій  і  натхнення,
Прийми  як  дар,  благословення,
Ковток  джерельної  води.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519110
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Lana P.

Миротворча мрія

Б’ються  хвилі  між  собою,
Наче  подуріли,
А  вітри  біжать  юрбою,
Розкидають  стріли.
Аж  до  саменьких  куточків
Пробирає  в  щемі,
Безліч  дощових  візочків-
У  хмарнім  гаремі.
Неможливо  зупинити  
Природню  стихію,
А  так  хочеться  здійснити  
Миротворчу  мрію!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519302
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Lu57

ВСЕ О НЕМ…

Капля  катится  по  щеке,
То  ли  пота...  то  ли  слеза?..
Губы  жаркие  по  руке…
А  душа  моя    –  к  небесам!
Капля  падает  тихо  вниз,
Ей  неведом  конечный  путь…
Очертив  нежных  плеч  абрис,
И  не  выдохнуть,  не  вздохнуть…
Солью  станет  на  языке,
И  растаяв,  вспыхнет  огнем…
Вновь  мои  мысли  налегке…
Но  о  нем  они…все    –    о  нем…
23.08.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519117
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Валентина Ланевич

Господи! Дай нам сили!

Господи!  Дай  мені  гожі  ти  сили!
Боже!  Пошли  їх  нам,  грішним,  усім!
Встане  скоро  бо  і  прадід  з  могили,
Посвист  кулі  гарячий  в’ється  над  ним.

На  неозорім,  у  кіптяві,  полі,
Дощ  омива  безіменні  хрести.
Розум  мутніє  від  запаху  крові,
Господи  наш,  убієнних  прости.

Матері  сльози  в  невимовнім  горі,
Чорні    хустки.  а  ще  смуток  в  очах.
Смерть  на  воїв  чатує  у  дозорі.
Ділить  на  двоє  колірності  стяг...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519103
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Ррррреволюція

Объективно для всех патриотов

Українське  ТВ  говорить  людською  мовою.

Текст  вірша  буде  пізніше.

https://www.youtube.com/watch?v=z4OIRVF3c30

Уважаемые  и  дорогие  мои  одноклубники!  Все!

Уверенна,  что  мы  сумеем  преодолеть  все  противоречия,
возникшие,  как  в  нашем  маленьком  сообществе,  так  и  во  всей  нашей  большой  стране.  

Нам  нечего  делить,  согласитесь:  земли  много  -  на  всех  хватит,  было  бы  кому  её  обработать;  интернет  пространство  -  безмерно;  творчество  -  не  имеет  границ.

Не  скрою,  очень  неприятно  осознавать  факт  того,  что  люди  (мои  одноклубники)  внесшие  меня  в  свои  черные  списки,  приходят  на  мои  ОТКРЫТЫЕ  АБСОЛЮТНО  ДЛЯ  ВСЕХ  страницы  выразить  свою  точку  зрения  (не  важно  какую)  и  снова  прячутся  за  пресловутыми  черными  списками...

Делаю  для  себя  следующие  выводы:

-  если  бы  Вы,  уважаемые  мои,  меня  презирали,  то  избегали  бы    любого  общения  со  мной;
-  Вы,  что,  боитесь  меня?!  С  чего  бы  это?

Как-то,  это  всё    не  комильфо,  не  находите?

Искать  точки  соприкосновения  и  единения,  совершенно  не  означает  того,  что  кто-то,  кого-то  будет  "наклонять"  и  "выдавливать"  в  сторону  своих  предпочтений.

[u]Разумные[/u]  люди  всегда  могут  найти  разумный  компромисс,  если  это  конечно,  не  противоречит  каким-то  очень  личным  и  очень  меркантильным  целям  и  задачам.

В  стране  творятся  страшные,  уму  не  постижимые  вещи.  

Естественно,  каждый  из  нас  (в  силу  огромного  количества  причин)  имеет  свой  взгляд  на  происходящее  и  свою  оценку.

И  никто  из  нас  не  может  быть  уверен  в  своей  правоте  на  100%.

Но  это  не  дает  никому  из  нас  права  терять  человеческое  достоинство,  скатываться  к  личностным  оскорблениям,  передергивать  слова  сказанные  оппонентом...  да  и,  опускаться  до  банальной  пошлости  и  гнусности.

Поверьте,  уважаемые  "острословы",  так  себя  вести  может  каждый  из  нас,  но  есть  какие-то  внутренние  ограничения,  которые  не  позволяют  многим,  опускаться  "ниже  плинтуса"  с  чувством  "глубокого  удовлетворения"  и  видом  непреодолимого  превосходства.

Как  минимум,  это  выглядит  смешно,  а  если  и  цепляет,  то  не  особенно.

Давайте  постараемся  быть  теми,  кем  родились  -  людьми,  прежде  всего.

Искренне  надеюсь  на  то,  что  кровопролитие  на  Украине  будет  остановлено.  

Очень  жаль,  что  многих  уже  никогда  не  вернуть  назад,  к  жизни.

И  эта  боль,  этот  траур  останется  в  наших  сердцах  навсегда.  

Это  будут  ещё  очень  долго  помнить  наши  потомки.  

Это  войдет  в  историю  Украины,  как  холокост  и  голодомор...

Мы  даже  не  отдаем  себе  отчета  в  том,  свидетелями,  участниками  и  жертвами  какой  страшной  страницы  в  истории  нашей  страны  мы  стали.

[u]Всем[/u]  большое  спасибо  за  дискуссию  под  видеоматериалом.


С  уважением  и  любовью.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519104
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014


Кадет

Дежавю

Я  не  сторонник  всяческих  гаджетов,
По  мере  сил  душою  не  кривлю,
Вот  только  от  сегодняшних  сюжетов
Впадаю  натурально  в  дежавю…

Ещё  не  стёрлись  в  памяти  моменты,
Когда  вдруг  пропадала  колбаса,
Когда  под  звон  ура-аплодисментов
Чужие  нам  глушили  голоса…

Мы  всем  селом  ловили  диверсантов
И  истребляли  вражеский  десант…
И  лучше  всяких  антидепрессантов
Гнал  самогон  наш  местный  коммерсант…

Опять  нам  поставляют  по  ленд-лизу
Заморскую  жратву  и  барахло…
И  большинство  почувствовало  снизу,
Что  снова  не  на  шутку  припекло…

Меня  коробят  фронтовые  сводки
И  прочая  онлайновая  муть…
И  мне  реально  не  хватает  водки
Очередных  героев  помянуть…

Я  вроде  не  объелся  шоколадом  
И  слышу,  как  вокруг  трещат  чубы…
А  дежавю  мне  вылечат  парадом
В  разгар  братоубийственной  чумы…

август  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519056
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014


Валентина Ланевич

Обійму твою душу.

Ривком  відчаю  розірвана  сорочка,
Пальцями,  нігтями  впиваюсь  у  груди.
Ось  воно  -  серце!  
Тріпочеться  в  долонях  -  живе.
Візьми  його!  Візьми  мій  біль!
На  кристальному  теплі  кохання  замішаний,
Духом  бунтівним,  блудливим  підбитий.
Пригорни!  Занурюсь  в  тебе,  як  в  пісню,
Глибоко,  в  саму  серцевину  сутності  твоєї,
Гармонійність  духовності  вбираючи  -  зцілюсь,
В  блажестві  зміст  існування  свого  відчувши.
Без  нього  мертвію!  
Суха  гілка  на  дереві  зеленому,  вітрами  заштопана.
Пливу!  В  людській  штовханині  загублена,
Обперезана  звідусіль  її  енергетичністю,
Зникаю  у  ній,  втрачаюсь  -  мене  вже  нема...
Одна  тілесна  оболонка...Як  же  холодно...
Сонце  -  це  ти!  Я  тут  -  стою  перед  тобою!
Спали  мою  душу  оголену!  Віднайди  мене!
Впусти  в  своє  серце!
Розіллюсь  у  ньому  річкою  бурхливою,  повноводною,
Хвилею  ласки  небесної  обійму  його,
Обійму  твою  душу,  тебе  самого!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518993
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 23.08.2014


Хуго

ПОБУДЬ ещё немножечко…. Чужой…. .

я  смог  себя  
от  рабства  защитить...
поклявшись...себе  
клятвою  простою....
просить  не  буду...  
верить  
и  любить
и  обрету  свободу  
над  собою

и  очень  долго  
в  этом  мне  везло
я  даже  стал  лечить...
 чужую  Юность
пока  не  разглядел  Твоё  Лицо...
и  в  пепел  превратилась  
моя  мудрость...

...........................................

я  так  устал  ...от  холода  зимы.....
проник  он  в  сердце....
и  поранил  Душу...
и  наше  Ты...  уже  звучит  как  Вы....
и  только  боль....
в  словах...  течёт  наружу

мы  встретиться  должны  
чтобы  Любовь  спасти....
почувствовать  её...  прикосновенье....
как  дань...
 себя...  
мы  будем    ей  нести
расплавив  серость...
в  сказочных  мгновеньях.

..............................................

 я  задыхаюсь  без  любви...
как  в  штиль  на  море  паруса....
и  от  сжигающей  тоски.....
меня  спасут  твои  глаза...

вот  фотография  твоя...
мой  мир  мечты  на  ней  очерчен...
пока  ты  ждёшь....
 обнять  меня...
я  Несгибаем....  
и  Бессмертен.  

...................................................


Я  знаю  наша  встреча  состоится...
и  после  адаптации  зрачков...
мы  сможем  вдруг...  
опять  разговориться...
войдя  в  реальность....
из  страны  стихов.                                

мы  придумаем  вместе  ...
фантазии  счастья...
а  касаньем  проверим...  
безумные  сны...
и  заполним  любовью  
остатки  пространства...
между  нашими  Я  
растворёнными  в  МЫ

мы  узнаем  как  пахнут
зовущие  губы...
как  желанье  сочится
из  глаз  ...
как  из  ран...
мы...
сегодня...
...  и  вечность....
с  тобою  забудем...
и  вселенная  будет
завидовать  нам.


...................................................

побудь  ещё  немножечко  ....чужой....
дай  пережить...  Затменье....  Нетерпенья.
твоё  прикосновение....  
рукой....
и  вечность....  
превращается...  
в  мгновенье.

..................................................

Ты  столько  раз  дарила  мне  Себя.....
свою  улыбку  ласку  и  надежду.....
а  я  как  в  первый  раз....  хочу  Тебя.
и  Голод....  
по  Тебе....
сильней  чем  прежде.

..................................................

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334080
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 22.08.2014


Ррррреволюція

Свора

Свора  разнузданных  псов  бездумных…
Павлов  давно  изучил    рефлексы.
Вот,  маякуют  теперь  безродным:
То  all  inclusive,  то  в  лизинг  Lexus…

Маются,  льют  кипятком  хозяину,
Крутят  хвостом  и  собачатся  в  стаях,
В  глотки  таких  же,  на  зов  хазарина,
Рьяно  вцепиться  готовы  с  лаем.

Ждали  одних,  а  пришли  другие…
Вместо  костей  –  батоги  и  колья.
Прятались  добрыми,  стали  злыми  -
Жаждут  смертей  и  невинной  крови.

Всё    оправдалось  им,  даже  дети  –
Детские  трупики  и  сиро`ты…
Солнце,  как  прежде:  и  жжет,  и  светит
Только  мечта  умерла  в  полете.





[i]фото  из  инета[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518940
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


s o v a

утренний...

четверг.  пропущен  кофе.  утро.
у  октября  простужен  ...  кстати,  но...
скользит  листва.  каблук  со  стуком.
случайным  взглядом  он...  как  же  давно!

слова  немы.  обрывки  ветра...  слепо...
бессонница  тихо  в  кашне,  в  перчатках.
обнять.  укутаться.  побыть  нелепой,
любимой,  сбывшейся  мечтою  сладкой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152445
дата поступления 29.10.2009
дата закладки 22.08.2014


s o v a

у хвилях терцій

своїх  думок  таку  нестримну  перспективу
залиш  у  повені  ранкових  парадигм
ще  ялинкових  подарунків,  як  жарину,
нових  акордів,  ніжних  фарб  зими  та  сигм  

у  стратосферах  хмарочосів  трохи  рими
шумлять,  розхитують  небачені  шляхи
і  по  книжкових,  непочутих  і  незримих
сюжетах  впевненості,  віри  і  жаги

за  цими  кроками,  за  па,  у  хвилях  терцій,
в  поривах  вітру,  розкуйовджених  словах,
таке  просте,  таке  чарівне  твоє  серце,
але  найкраще...  як  буває  вільний  птах

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306102
дата поступления 12.01.2012
дата закладки 22.08.2014


Ірина Лівобережна

В последние дни августа…

[img]http://s00.yaplakal.com/pics/pics_original/4/5/8/956854.jpg[/img]

Утро,  по  прохладности  -  осеннее...
В  кронах  желтой  кисточкой  прошлась
Та  пора,  с  предчувствием  забвения,
Что  дождливый  навевает  вальс...

Астры,  тонко-звёздные  прелестницы,
Греют  пожелтевшую  траву...
Да,  ещё  тепло...  Но  я  предвестием
Остыванья  близкого  живу...

Вдруг  -  откуда?  -  трелью  соловьиною
Утра  разбудило  тишину?
Будто  ношу  лет  стряхнули,  скинули,
Мне  вернув  ушедшую  весну!

Будто  всплеск  черёмух  белым  маревом
И  круженье  -  в  сумерках  аллей...
Что,  певец  весны,  тебя  заставило
Юность  пробудить  среди  ветвей?

Может,  то  обман  цветущей  веточки?
Иль  тоска  о  трепетном,  былом?

Ангелом,  за  руку  с  мамой,  девочка
С  глиняным  заливистым  свистком!

Милая,  весёлая,  пригожая,
Нежной  трелью  наполняет  сад!
И  улыбкой  -  светятся  прохожие,
И  теплеет  мимолётный  взгляд...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518715
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Lana P.

Небесні фантазії

Ой,  який  на  небі  жах!..
Скакав  місяць  по  ямах,
Поламав  своє  колесо  
І  шубовснувся  у  плесо.
Аж  підстрибнули  зірки
І  зірвались  навпрошки
Рятувати  місяченька-
Покалічили  личенька...
Не  добрались  до  води,
Розбрелися,  хто  куди...
У  стрімкому  мерехтінні
Залишили  свої  тіні...                                20.07.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518825
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Олекса Удайко

НЕБЕСНА ФЕЄРІЯ

[youtube]http://youtu.be/TqPjE4u3-JQ[/youtube]
[i]Мені  дав  Бог  
поглянути  на  тебе,
і  враз    старе...  
пішло  у  шкереберть...
Де  ми  пливли,  
там  гоготало  небо...
А  ми  крильми    
торкалися  небес.

І  музика  за  хмарами  
так  довго  нам  звучала,
відтак  з  розгону
упадала  в  сон...
Немов  в  п'янку
із  ройбушем*  піалу...
В  душі  дзвенів
Срібляно    камертон...

І  хмари    враз
розвіювались…  
Завше
відтоді  пломінь    
серце  попелить  …
Благим  думкам  
нічого  не  сказавши,
Так  захотілось…
                 жити!
                         жити!
                                 жить!!![/i]
22.08.2014
_________
*Сорт  чаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518818
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


НАДЕЖДА М.

На весну осінь дуже схожа…

Дихнула  перша  прохолода.
Нехай  остудить  ті  думки,
Що  осінь  -  це  лише  негода.
Що  дасть  себе  вона  взнаки.
Та    що  там  буде,  я  не  знаю,
А  поки  щастя  ловлю  мить:
Хороший  вечір,    чашка  чаю.
І  ніжна  музика  звучить.
Для  мене  це  маленьке  свято.
Та  що  для  себе  ще  бажать?
Та  забаганок  небагато...
Жаль,  скоро  листям  опадать.
Я  відчуваю  запах  диму.
Смачні  із  медом  пиріжки.
І  невидиму  павутину,
Що  так  й  не  втримала  зв"язки..
На  весну  осінь  дуже  схожа.
Доріжки  листям  зацвітуть.
І  сумувати  тут  негоже...
Хоч  на  душі  коти  шкребуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518862
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


miss Blues

Я просто уеду…

Столько  зноя,  жары  и  палящего  солнца...
Вдруг,  откуда-то  дождь,  очищающий,  сильный.
И  на  сетке  москитной  в  открытом  оконце
Странный  след  от  руки  обозначился,  пыльный.

Кто-то  трогал  ладонью,  вот  линия  жизни...
Просто  так  прикоснулся,  а  может  молился?
На  пути  оказавшись  бессмысленном,  к  тризне...
От  войны  убегая,  он  здесь  очутился.

И  оставил  "ладошку",  как  чёрную  метку,
В  этой  комнатке  затхлой,  на  месяц  -  в  аренду...
Бог  очистил  мне  душу  сегодня,  как  сетку.
Не  осталось  в  ней  страха.  Я  просто  уеду...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518713
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Дід Миколай

Ой Боже, як тебе любив.

Надворі  в  гаю  тихо  сутеніло...
Вже  Місяць  в  хмарах  свічку  запалив.
По  ставу  легінь    зважено  і  сміло,
До  лілей  білих  човником  поплив…

А  ми  у  вербах  вхмелені  кохались.
Ой,  як  тебе  ж  я  щиро  цілував.
Аж  хмарки  в  небі  томлено  зітхали,
Червлений  Місяць  в  човні  смакував…

Побігли  зорі  стрімко  до  кошари,
То  промінь  в  доли  досвідок  розлив.
Украв  ряденце  в  в  томленої  Мари,
Перину  в  хмарах  зорям  розстелив..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518757
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014


Дід Миколай

Ніколи ми не станем на коліна.

Моя  прадавня,  бідна  Україно,
В  віках  стражденна    батьківська  земля.
Люблю  тебе  всім  серцем  до  загину,
Як    мати  любить  в  горі  немовля.

Тебе  віками  нищили  і  рвали,
Синів  найкращих  гнали  у  Сибір.
Собачі  діти  вдома  ґвалтували,
Щоб  ти  жила  біді  наперекір.

Схилю  в  зажурі  голову  й  заплачу,
Сльоза  скупая  котиться  з  очей.
Змахну  її  рукою  нетерплячу.
Нехай  в  Москві  не  тішиться  пігмей.

Збіжить  лиха,  прокотиться  година,
Розплата  гряне,  громом  перед  ним.
Ми  ж  ні  за  що,  не  станем  на  коліна.
І  не  впадем  в  ході  ні  перед  ким!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518519
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014


Олекса Удайко

СУМНІВИ

[b][i]Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви...
Чом  ви  лінчуєте  сон
та  поміж  нами  –  украй  нерозумними  –  
чужості  сієте  клон?

Може,  тому    що  ніяк  не  нагріємо
місця  свого  у  житті,
тóму,  що  нам  зі  святими  і  грішними
випало  в  човні  пливти?

Може,  тому  що  рабів  нерішучими
робить  нужденне  життя?
Чи,  мо',  тому  що  з  успішними  учнями
бореться  нице  сміття?

...Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви
крають  кохані  серця...
Сумніви  злії,  не  будьте  безумними  –  
душі  жадають  вінця!

Сумніви  наші  вже  стали  нестерпними  –  
в  серці  невимовний  біль.
Плинуть  роки  неспокійними  серпнями,
плаче  омріяна  ціль.

21.08.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014


АЛІК

ФОРМА И СОДЕРЖАНИЕ

Не  люблю  я  в  наготе,
женщин  склонных  к  полноте.
И  иную  крайность  тоже  -
на  шкелет  когда  похожа.
Шириной  должна  и  ростом
согласовываться  с  ГОСТом.
Ведь  от  пят  и  до  ушей,
только  форма  суть  вещей,
т.е.,  лично  для  меня,
содержание  -  ХЕРНЯ!!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518489
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.08.2014


Ірина Лівобережна

У моря

Тёплый
     прибой
                 волной
Чайки  -  над  домом...
Разные
     мы  с  тобой.
Просто  -
     едва  знакомы...

Взгляд,
     как  ожог
                 песка...
Мыслью  -  по  телу...
Как
     сказать  тебе,
Как?
Что  тебя
                 хотела?

Жаркая
     дышит
                 ночь,
Я  одна  -  на  пляже...
Волны
     уносят  прочь
То,  что  ты  -
     не  скажешь...

Капли
     горят
                 на  мне
От  тоски
     пьянящей...
Тонет
     в  твоём  вине
Холодок
                 хрустящий....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518199
дата поступления 19.08.2014
дата закладки 20.08.2014


ANELI

…в розовом цвете…

У  меня  настроение  ''в  розовом'',
Хоть  и  розовый  цвет  не  люблю.
Надоело  вдруг  быть  серьезною,
Захотелось  садов  в  цвету,
Соловьиных  бы  песен  в  сумерках,
И  огромнейшую  Луну,
Над  Землею  висящей  бубликом
Чуть  надкушенным  по  краю́.
И  стихи  о  любви  вполголоса,
В  ароматах  садовых  роз...
И  закат...вот  такой  же  розовый!
И  по-  летнему  ''розовый''  дождь....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518374
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014


Вячеслав Рындин

Рейс в туннель…

[b]Зоны  и  Резоны…  Звоны…  Стоны…  Зовы
Зуммеры  криптоны    –  у  трезвучных  мест
Бледные  погоны…  Люди  и  вагоны
Тянут  эшелоны…  Млеет  «Красный  крест»,
 
Подсчитав  уроны,  разгрузив  перроны  –
Бурные  поклоны…  Духовой  оркестр
Отыграл  мажоры…  Слёзные  курсоры
Отпустили  Души  –  на  последний  рейс
 
Встали  легионы  и  подняли  волны
В  буйностях  волнений  –  пушечный  рефлекс
Как  процесс  не  новый  –  убивает  кроны
И  чернит  газоны,  где  кресты  –  окрест…[/b]
 
03.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508993
дата поступления 03.07.2014
дата закладки 20.08.2014


Дід Миколай

Доморощеним типу Коломойського.

З  талмуда  вилізла  істота,
Валялась  міллю  там  давно.
Чекала  сутінків  з  болота,
Із  ночі  влізла  у  вікно.

Няпяло  шидло  вишиванку,
Скривило  виплодок  губу.
Дивися  молиться  вже  з  ганку,
Приход  купило  й  попадю.

Куди  не  кинь  злодійкуваті,
В  яку  б  не  глянув  глибину.
Прозорі  кролики  вушаті,
Лушпарять  ненависть  й  брехню.

Усе  вже  вкрали  і  шурують,
Вже  не  бояться  напряму.
Думки  і  подихи  курують,
Зміта  їх  божик  у  пітьму...

Щоб  в  Бога  істину  вмикнути,
Втопили  правди  джерело.
Підлоту,  зло,  війну  і  смути,
Вознести  слугам  в  ремесло.

Живеться  внукам  Соломона,
Здається  б  тішилось  дитя.
Але  для  «повного»  в  Мамона,
Ще  б  мало  бути  «опертя».

Отож  купують  батальйони.
Глянь  «Правий  сектор»  у  кутку.
Будують  цуки  Вавілони,
Ба,  бриліантик  в  ноготку.

Слиш!  Доморощена  зараза.
Не  дома  ти  тут,  тормозни!
Уже  зявилася  ВІДРАЗА.
Дивися  бадло  не  ригни..!

Р.С.    Ви  вже  осмерділи
 і  українцям  і  євреям…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518310
дата поступления 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Lana P.

І слухала…

Коли  листя  кружляло  восени,
Солодкі  танцювало  сни,
На  небі  відкрилась  просінь-
Я  слухала  осінь.

У  панцирі  завмерла  омела,
Коли  зима  сніги  мела
В  холодну  далич,  незриму-
Я  слухала  зиму.

Коли  яскраве  літечко  прийшло,
Вальсами  квітів  намело,
Душі  сонечком  зігріто-
Я  слухала  літо.

Коли  вогонь  наших  сердець  не  згас,
Тоді  весна  прийшла  до  нас.
В  тобі  відчула  я  себе
І  слухала  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518157
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Валентина Ланевич

Край шляху стою…

Припадаю  до  спечених  губ  твоїх  пташкою,
Журавкою  сполоханою,  сизокрилою.
Душею  рубці  життя  цілую  пропащою,
Тулю  тишу  до  тиші,  в’яжу  павутиною.

Припадаю  до  ніг  геть  збитими  колінами
Та  діймаю  пилюку  дорожню  зі  змінами.
Боже,  благослови,  благодатними  рунами,
Край  шляху  стою  я  зі  старими  руїнами.

До  душі  припадаю  ланцами  скандальності,
Єством  із  покуття  з  петель  міцних  зірваними.
Молю,  щоб  не  було  між  нами  тривіальності,
Щоб  зігрівав  ти  серце  ночами  холодними.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518255
дата поступления 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Лю

Хозяйка чувствам…. им же я раба

Клялась  себе  я  быть  хозяйкой  чувствам,
Одеть  на  сердце  прочною  броню,
Судьба  меня  толкала  по  безумствам,
А  я  уверена  была,  что  устою.

Судьба  играла  на  душевных  нотах,
И  нежность  собирала  для  меня,
Я  наслаждалась  тем,  что  я  свободна,
Но  чувства  расползались  как  змея.

Страсть  разгоралась,  я  не  понимала,
Какую  шутку  выбрала  судьба,
В  любви  я  постепенно  задыхалась,
Что  чувствам  оказалась  я  раба.

Лю...
18.08.2014г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518140
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Валентина Ланевич

В млі туманній зоріє світанок.

В  млі  туманній  зоріє  багрово  світанок,
Взяв  останній  акорд  соловейко  й  притих.
Косу  клепче  косар  на  дожинки  в  останок,
Вимальовує  в  небі  літак  димний  штрих.

Журно  віти  схилила  оголені  вишня,
Шарудить  внизу  листям  опалим  їжак.
Підкрадається  стиха  вже  осінь-лисиця,
На  траві  поруділій  лишає  свій  знак.

Над  селом  все  кружляють  в  скорботі  лелеки,
В  час  прощання  данина  -  то  шана  землі.
Проводжають  їх  в  вирій  тинів  переплети,
Кудкудахтають  кури,  скупавшись  в  золі.

Навпіл  луг  розділила  зміючкою  річка,
Хлюпаються  хвильки  помежи  берегів.
На  крутім  обриві  зростає  там  вербичка
Й  гадки  немає,  що  в  обіймах  ворогів.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518069
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


НАДЕЖДА М.

Здесь не исправит всё улыбка…

Кто  в  жизни  с  вас  не  ошибался,
Тот  не  узнает  эту  боль.
Как  безразличным  оставаться,
Как  овладеть  самим  собой?
Как  отличить  врага  от  друга,
Поверить  в  искренность  друзей?
Куда  больнее,  чем  недуга
Сбивает  с  ног  их  фальш  речей.
И  ты  не  знаешь,  куда  деться.
Зачем  казнит  так  больно  жизнь?
И  как  от  лжи  такой  отвлечься?
Как    равнодушье  сохранить?
Мы  часто  делаем  ошибки,
Но  как  же  быть  нам  все  ж  умней?
Здесь  не  исправит  всё  улыбка.
Хороших  больше  все  ж  людей...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518015
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


НАДЕЖДА М.

Ні! За літом я не плачу…

Осінь  -  це  не  тільки  сльота,  проливні  дощі.
На  душі  ледь  -  ледь    гіркота,  новий  стан  душі.
Ні!  За  літом  я  не  плачу.  Крапельки  води
Позбираю  у  долоні    осені  сліди.
В  серце  рветься  рання  осінь  дивними  думками,
Що  приносить  теплий  вітер  довгими  ночами.
Ще  веселкою  заграють  скошені  поля.
Ще  почую  голос  любий,  що  летить  здаля.
Не  впущу  я  осінь  ранню  у  своє  життя.
Я  не  вірю  в  відцвітання    мого  почуття.
Все  ж,  ніхто  не  запитає:  чом  болить  душа?
Мабуть,  все-таки  у  осінь  літо  вируша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517797
дата поступления 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014


boroda171

В мушкетерских горах

В  горах  Принс-Чарльз  я  на  хребте  Атоса,
Обозревая  снежные  моря,
Поймал  тот  кадр,  –  равнину  серебря,
Завесилась  красавица  заря
Хребтами  Арамиса  и  Портоса.

Мороз  и  ветер…  Видятся  с  откоса
Лишь  гордых  гор  безмолвные  гряды,
Веками  нерастаявшей  слюды,
Величие  природы  –  снег  да  льды,
Два  цвета  –  белый  с  синью  купороса.

Мечта  сбылась!  И  больше  нет  вопроса  –
Увидеть  край  суровый  наяву!
Быть  может,  скоро  в  вечность  поплыву,
Но  прежде  –  новый  айсберг  назову
Я  именем  Любви…  моей,  курносой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517863
дата поступления 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Лю

Моя свобода носит его имя

Я  прогибаюсь  тихо  под  изменчивый  мир,
Пытаюсь  молча  из  пороками  смириться,
Я  не  свободна,  чтоб  без  слов  уйти,  
Но  я  в  душе  как  одинокая  волчица.  

                                                 Заложница  того  чего  я  жду,    
                                                 В  плену  судьбы  я  для  себя  рабыня,
                                                 Мне  хочется  кричать,  а  я  молчу,  
                                                 Моя  свобода  носит  его  имя.  

                                                                                                           Лю...
                                                                                                           13.08.2014г.  
(стих  написан  по  картинке)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517715
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Олекса Удайко

ДЕНЬ І НІЧ

[b][i]Як  гарно,  Боже,  що  є  ніч,
де  можна  дню  закрити  очі,
і  все  на  мить  тікає  пріч…
Ах!  Як  люблю  я  темні  ночі!

Та  не  втекти  від  літніх  днин,
Від  повсякдення  сьогодення,
Його  жахних  –  не  раз  –  хвилин
невідворотного  будення…

Бо  лиш  удень  кується  ніч  –
щаслива  ніч  чи  одинока…
Нехай  жахне  тікає  пріч,
Хай  запанує  мир  і  спокій![/i][/b]

16.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517658
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Балабашкина Марина

По кому?


...

А  нынче  всяк  горазд  звонить  в  колокола,
За  языки  -  в  пылу  кровавом  -  дерзко  дёргать,
Чтобы  -  под  плитами  могильными  -  земля
Вздымалась;  корчилась,  выплёвывая  мёртвых...

(В  чаду  похмельном  ли,  в  мистическом  бреду,
В  -  веселья  буйного  ль  -  безумии  жестоком,
То  -  на  войну,  то  -  на  гульбу...)  Но,  на  беду  -
Мир  только  глохнет  в  этом  шуме  колокольном.

В  углу  пылится  Богородицы  икона.
И  пахнет  воском  перетопленным  в  дому'...
[i](А  раньше,  слово  -  
По  округе  сонной  -  звоном!  -
И  только  ёкнет  тихо  сердце  -  
По  кому?..)
[/i]


16,  Август,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517645
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Abba Васнеценко

Він ні руський, ні вкраїнець

Він  ні  руський,  ні  вкраїнець.
Він  –  бандерівець  злочинець!
Хай  збирає  всі  прилади
Та  прямує  до  Канади,

Або  рулить  у  Європу  
Із  Америкою  скопом.
Там  діаспора  чекає
Підлу  та  продажну  зграю.

Там  встановлюйте  порядки
Ваших  націвських  героїв,
Там  паплюжте  ветеранів
Ен-ел-пі-шевською  зброєю.

Бо  нацист  –  напівлюдина.
Геть  із  неньки  України!  

Годі,  їх  терпіть  облуди,
Годі,  слухати  наклепи,
Годі,  підстелять  іудам
Під  брехню  слов'янські  степи!    

Годі  класти  під  заклання
Східний  південь  України!
Годі  підмінять  знання  нам,
Та  Героїв  Батьківщини!

Ви  нічого  не  доб’єтесь,
Тільки  самознищування,
Бо  Господь  пильнує  втретє  
Ваше  «господарювання».

Так,  нацист  –  напівлюдина.
Геть  із  неньки  України!

Вірш  написано  з  урахуванням  ст.34,36  та  68  Конституції  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517630
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


natalux

Свята простота

Святая  простота  –  така  біда!
Вона  служила  всім  земним  тиранам
Хоча  й  цитує  Біблію  з  Кораном  –  
Це  найстрашніша  й  наймогутніша  орда!

Пухлину  видалити  можна,  а  її…
Святая  простота,  як  метастази,
Немає  більш  живучої  зарази,
Бо  діти  в  неї  вічні  холуї.

Вона  послужливо  спалила  Яна  Гуса.
Джордано  Бруно  -    теж  її  робота.
Кричала  «хайль»,  лизала  фюреру    чобо́ти,
Ця  пошесть  також  стратила  Ісуса.

Вона  писала  Сталіну  доноси.
І  все  це  по  ідейним  міркуванням.
Сьогодні  Україну  на  заклання
Двоглавому  орлу  в  жертву    приносить.

Не  дай  же,    Боже,  святості  такої,
Коли  ікони  пишуться  із  ката,
Коли  думок  у  мозку  небагато,
Коли  сама  вона  не  відає,  що  коїть.

По  легенді    чеський  учений-патріот  Ян  Гус,  який  боровся  за  визволення  свого  народу,  був  зведений  католицьким  церковним  собором  на  вогнище  як  небезпечний  єретик,  ворог  істинної  церкви.  Стоячи  на  багатті,  мученик  помітив  стареньку,  яка,  цілком  впевнена,  що  робить  добру  справу,  принесла  свій  оберемок  хмизу  для  вогнища.  «Про  sanc-ta  simplicitas  [санкта  симплицитас]»,  -  з  гіркою  посмішкою  вигукнув  Гус:  за  щастя  старої  жінки  він  боровся,  вона  ж  з  найкращими  намірами  служила  його  мучителям.  Ці  слова  застосовуються  до  всіх  простодушних,  наївних  людей,  які  в  своєму  невігластві  не  відають,  що  творять.  «Вікіпедія»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517544
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Олекса Удайко

І літо знов цвіло у росах

[b][i]Вона  прийшла  –  
близька...  жадана...
Неначе  доля,
Богом  дана...
І...  
цілий  день
аж  до  смеркання
пісні,  як  сон,    
обом  вилися,
мов  жайвір  у
блакитній  висі…
І...
сонце  так
привітно  гріло,
й  приливом  сил
буяло  тіло...
Душа  росла,
немов  на  дріжджах.
Була  ж  раніш
гірка,  несвіжа,
неначе  пліснява  
в  кутку...
Хто  міг  терпіть
її  таку?!

...Були  мотиви  –  
«Долі  клич»*!  
Та  іншої
ти  їй  не  зич!..
І...  
хвиля  так
тіла  «ласкала»,
І...  
«Думи»  знов
нові  плекала.
І...
молоді  –  не  «вечорові»**  –  
від  спілкування...
від    любові...
Любові  вічної,
Як  світ...
І...  
сонце  –  знов!  –  
посеред  віт...
І...  
літо  знов
цвіло  у  росах,
по  камінцях  
ходило  босе.
І...  
любим  був  
невгавний  шторм,
для  чайок  –  з  рук  –  
жаданий  корм...
І...  
знову  гув
небесний  дзвін...    
Куди  подівся
обсіч  він?..
Невже  літав  
десь  за  моря
відчути  гук  
Календаря?..

Цвіте  земля,
шумлять  моря…
Для  них:  що  день,
що  ніч  –  зоря!
Й...  
вируює  хіть  
вже  безліч  днів...
Та  в  світі  ви
нараз  одні...

Нехай  людей
любов  єдна,
І...  
пийте  чашу
всю!  До  дна!
...Десятки,  ти-
сячі  кохань
пошли  їм,  Боже,
В  тиху  рань!

І..
хай  у  небі
жайвір  в'ється...
А  серце  в  грудях
клично  б'ється...  [/i][/b]
______
*)\"Долі  клич\"  (2005);  **)\"Думи  вечорові\"  
(в  роботі)  –  збірки  віршів  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517436
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


boroda171

Маятник

Холодком  потянуло  с  полей…
Это  кончилось  лето,  и  скоро
В  небе  синий  экран  монитора
Перечертит  курсор  журавлей.

Здравствуй,  осень!  В  дорогу  пора,
Вновь  дремать  под  колес  перестуки.
Радость  встречи  и  горечь  разлуки
Наколдуют  туманы  с  утра.

Защемило  вдруг  сердце  слегка
Дикой  смесью  веселья  и  грусти,
С  напускною  бравадой  отпустит
В  путь,  прижавшись,  родная  щека.

Осень,  свежей  прохладой  пьяня,
Подмигнет  мне  по-свойски,  хитрюга,
Снова  маятник  северо-юга
Закачает  по  рельсам  меня…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517445
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


s o v a

…И надпись в уголке визитки…

а  моё  утро  было  сонным,
проспавшим  молодым  вином,
небес  молочно-  монотонных,
неведомо-воздушным  днем

продрогший  переулок  в  зимах,
перчатки  тонким  полотном,
кому-то  встречному  почином
и  новой  песней  напролом

у  расписаний  есть  обычай  -
они  теряются  легко!
и  так  плутают  все  привычки!
под  звёздным  небом  высоко

не  признавая  расстояний,
по  детски  хочется  шутить,
читать  спросонок  Мандельштама,
на  завтрак  кофе  заварить...

а  на  визитках  -  правда  прозы,
и  Вам  я  вымокнуть  не  дам,
Январь,  пишите,  смейтесь  тоже!
и  пистолетом  хвост,  да-да!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305849
дата поступления 11.01.2012
дата закладки 15.08.2014


Дід Миколай

Не буду я ні тліти ні гибіти.

Сходив  немало  в  долі  по  світах,
Тримав  жар  птицю  часом  у  долонях.
Життя  лишало  шрами  на  руках,
І  сивиною  вишило  на  скронях.

Ой  як  ще  хочу  жити  і  любить,
Зібрати  внукам  зорі  із  орбіти.
Допоки  можу  ворога  зустріть
Не  будуя,  ні  тліти  ні  гибіти.

Й  нехай  мої  згорьовані  слова,
Зупинять  зло  опльованого  літа.
Ще  буде  ранок,  скінчаться  «жнива»,
Бо  ж  мною,  буде  випита  цикута!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517341
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


AKM

Очарованье

Очарования  полна  душа
И  сладострастье  взгляд  твой  опьяняет
Ты  затихаешь  нежностью  дыша
Блаженства  миг  над  ночью  проплывает

Прикосновеньем  к  чуду  назовем
Полет  над  бездной  и  вершиной  жизни
Хотя  потом  наверно  проклянем
Ведь  на  пути  твоем  я  просто  лишний

Но  за  забвенье,  тишину,  покой,
Вулкан  страстей,  шторм  чувств  и  бурю  ласки
Останься  в  памяти  моей  такой
Чтобы  со  временем  не  меркли  краски

Давай  вдвоем  тихонько  помолчим
Пусть  наша  встреча  и  случайна.
Как  жаль,  что  мы  так  мало  чтим
Все  то,  о  чем  мечтаем  тайно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517280
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


@NN@

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ*

[b]Молитва  за  воскресіння  України[/b]

Господи  Ісусе  Христе,  Сину  Божий,  що  стерпів  і  вмер  за  нас  на  хресті  й  третього  дня  воскрес  із  мертвих  у  великій  славі,  зглянься  на  нашу  Матір  Україну  і  подай  їй  Свою  могутню  руку.  Ти  бачиш,  Ісусе  Солодкий,  як  терпить  і  страждає  наша  дорога  Вітчизна,  на  хресті  розп'ята,  Пилатами  осуджена  й  в  могилу  ворогами  нашими  погребена.  Вислухай  щирі  молитви  синів  і  дочок  України  і  воскреси  її,  як  воскресив  Лазаря  із  гробу  у  Віфанії,  щоб  Ім’я  Твоє  було  прославлене  нині  і  завжди  і  навіки  вічні.    Амінь.

[b]Молитва  за  волю  Українського  народу[/b]

Всемогутній  Боже  і  Творче  Світів,  Ти  створив  небо  і  землю  і  свобідних  птахів,  що  любуються  і  радіють  своєю  волею  і  свободою,  яка  підлягає  тільки  Твоїй  Всемогутній  Волі:  Ти  знаєш,  Господи,  що  свобода  це  найвищий  скарб  людини  й  народу,  що  всяка  неволя  є  найстрашнішим  терпінням.  Змилосердься  ж  Господи  над  Українським  народом,  що  терпить  поневолення  на  широких  землях  своїх,  зітри  кривду  і  неправду,  що  неволить  його,  і  дай  йому  Преподобний,  зажити  вольним  життям,  щоб  нікому  не  служив  окрім  Тебе,  і  щоб  вільно  прославляв  Ім’я  Твоє.    Амінь.

[b]*  ці  молитви  були  взяті  із  молитовника  виданого  в  1939  році,
 його  зберегли  діти  репресованих.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464541
дата поступления 06.12.2013
дата закладки 14.08.2014


Ірина Лівобережна

Беженка…

Как  страшно  душу  окунуть  в  войну...
Как  больно  сердцу  от  желанья  -  выжить.

Последний  раз  по  дому  оглянусь...
Я  ухожу,  мой  дом...  Не  будь  обижен...

Сбираю  в  узелок  нехитрый  «скарб»,
Родное  покидая  со  слезами...

А  окна,  двери,  люстра  свысокА,
Отчаянными  молят  голосАми!

На  белые  полоски  простынь  рву...
Второй  большой  кусок  -  держать  как  знамя...

И  не  скрывая  слёз  уже  реву  -
О,  Боже,  Боже,  что  же  будет  с  нами?

Ну,  не  тоскуй  мой  уголок,  не  трусь...
Держись,  покуда  можешь  ты  держаться...

Надежду  грею  в  сердце,  что  вернусь...
Пообещай  нетронутым  дождаться...

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x-Ot-mTveTE[/youtube]
[b]Письмо  бойца  национальной  гвардии  Украины  
жителю  Славянска,  покинувшему  свой  дом  во  время  АТО[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517135
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Ірина Лівобережна

Держи меня над пропастью

Держи  меня  над  пропастью!  Держи!
Не  оставляй  -  в  порыве  малодушья...
Не  верь  прокравшейся  холодной  лжи,
Что  ты  уже  ни  капельки  не  нужен...

Ты  стал  спасеньем.  Розовым  стеклом.
Через  тебя  мир  видится  яснее.
Мои  тревоги  -  обними  крылом!
О  большем  даже  думать  я  не  смею...

В  сей  час  печальный,  милый,  не  оставь!
Со  мною  будь  -  поддержкой  и  опорой.
Чуть-чуть  светлее  проступает  явь
От  наших  -  до  рассвета  -  разговоров...

Не  покидай,  молю!  Не  уходи!
Останься  -  вопреки  словам  досужим.
Ты  -  мой  маяк  на  жизненном  пути.
Свети!  
     Твой  свет  -  в  тумане  -  греет  душу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517150
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Lana P.

Ти приїхав…

Ти  приїхав...
І  радість,  і  сльози-  роздільні,
Розмішалися  вщент  почуття.
Ми-  заручники  долі  невільні,
В  переправах  надій  у  буття.

Ти  приїхав...
Чи  може  щось  бути  ще  краще?
Щоки  знову  палають,  горять...
Все  погане  хай  знине,  пропаще,-
Милі  вустонька  так  гомонять...

Ти  приїхав...
І  стало  затишно  в  оселі.
Лине  тіло,  душа  в  небокрай!
Доля  править  життям  каруселі...      
А  від’їхати-  не  поспішай!                                          13.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517245
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Олекса Удайко

Ніжні паростки любові

[b][i]Знов  лютуєш,  люба?..  І  чого...
Так  кумедно  надуваєш    губи?
Чом  не  чуєш  серця  ти  мого?
То  ж  нараз    зведеш  його  до  згуби...

Злість  твоя,  незрозуміла  лють
Спалять  ніжні  паростки  любові...
Ангели  у  небі  сльози  ллють
І  дивуються-дивуються  тобою.

Я  тебе  кохаю  до  нестям!
Ту  любов  не  вбити  вже  брехнею.
Я  довів  це  всім  своїм  життям,
Ти  ж  завжди  ховалася  за  нею.

І  нехай  зрадіє  дивина,
Як  умить  розстануся  з  тобою,  –
Не  моя  –  твоя  у  тім  вина,
Що  любов  вінчається  з  журбою...[/i]
[/b]
07.07.07

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517162
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


miss Blues

Созрели яблоки…

Созрели  яблоки,  из  сот  янтарный  мёд
Стекает  сладкой  ароматной  каплей...
Грань  красоты  тонка,  хрупка  как  лёд,
И  август  притаился  белой  цаплей  -
Стоит  на  тонкой  ножке...  Скоро  осень.
Колоколов  печальный,  дивный  звон,
И  лёгких  облаков  почти  седая  просинь,
И  тайный  сердца  стук,  -  молитвы  камертон...
Созрели  яблоки,  янтарной  каплей  мёд..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517152
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Валентина Ланевич

Люби мене, люби…

Люби  мене!  Cолодкий  стогін,
Рветься  з  грудей  у  горобину  ніч.
Соски  налиті  ласки  просять,
Бажаю  лиш  тебе  -  у  цьому  річ.

Люби  мене!  Постіль  зім’ята,
Ворочаюсь  без  сну  з  боку  на  бік.
Слова  твої  -  пахуча  м’ята,
Низ  живота  пройма  зрадлива  хіть.

Люби  мене!  Гаряче  тіло,
В  мані  жаги:  здригається,  тремтить.
Що  мулько  в  серці  -  відболіло,
Люби  мене,  люби!  Душа  кричить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517174
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Enola

Мама, знаешь…



Край  замаран  войной,  что  грязью...
Я  все  ночи  молюсь  и  дни:
"Хрупкой  нитью  мобильной  связи,
Добрый  Отче,  соедини,

с  теми,  кто  за  чертою  ада,
с  теми,  кто  испытал  огонь..."
Сердце  бредит  отцовским  садом,
рвется  в  тишь,  где  семья  и  дом.

Мама,  знаешь,  вот  этим  летом,
когда  первый  гремел  обстрел,
вспышкой  взрывов  рассвет  расцветив,  -  
каждый  заново  повзрослел...

Мама,  знаешь,  я  верю,  стоит
потерпеть  -  все  пройдет,  как  сон.
И,  на  отчем  пороге  стоя,  
поцелую  твою  ладонь.  

12  августа  2014  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516941
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Дід Миколай

Люби й кохай.

А  роки  впевнено  втікають.
Все  дужче  чутно  клавесин.
Змарнілі  в  ирій  відлітають,
Несе  удалеч  часоплин.

Нема  антракту  на  цій  сцені.
Не  можна  занавіс  закрить.
Ба,  на  підході  до  арени,
Час  не  можливо  зупинить.

Твори  тепер  і  будь  щасливий.
Відкинь  тривогу  й  суєту.
Люби  кохай  щоб  буть  любимим
У  холод  спеку  і  сльоту.

Й  щасливим  будеш  спозаранку
І  зможеш  зіроньки  черпать.
Знайдеш  у    подолі  серпанку,
Й  душа  відчує  благодать!

                         Єлені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517102
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Lana P.

Ви чули, як плачуть дощі?. .

Ви  чули,  як  плачуть  дощі,
Як  скиглять  обірвані  струни,
Шукають  у  долі  фортуни,
Як  хиляться  слізні  хвощі?..

Вони  ще  диктують  вірші,
У  мряках  розкидують  жалі,
Жбурляють  на  землю  печалі
Від  самих  куточків  душі.

Ви  чули  їх  трепетний  дзвін?
Луною  летить  стоголосся,
У  думках,  мов  стигле  колосся.
Жадання  людських  перемін?..

Ви  чули  їх  радісний  спів,
Між  небом,  землею  єднання?..
Буремних  надій  поривання
У  стогонах  босих  дощів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517011
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Lana P.

У Серпня знову дискотека…

У  Серпня  знову  дискотека-
Скаче  спека.
Сонце  розкидало  жаринки-
Ні  хмаринки.
Тріщить  земля  в  температурі-
Прагне  бурі
Напитись  спраглими  вустами-
До  нестями.
Ковтати  дощ  у  зубожінні-
Жебонінні.
Сама  у  пошуках  озону-
Без  кордону,
Бо  спрагле  тіло  загоріло-
Заніміло.
Всім  серцем  тягнеться  у  просінь-
Скоро  осінь.
Ось  хмара  появилась  сива-
Буде  злива.
В  запалі  танці-  без  вороття...
Так  йде  життя.                                                                                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517008
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Вячеслав Рындин

Всухую боле не могу…

[b]Рисуйся  воздух  в  атмосфере…
_______
Сей  день  по-летнему  дунул
Капель  морскую  в  дальномере
Я  вижу  сгорбленной  в  жару
На  горизонте  зной  всухую  
Мне  треплет  нервы  ни  хочу
Терпеть  безветрие  в  любую
Вторгаюсь  капельку  приму  
Любое  с  виду  обещанье
Любого  типа  мокроту
Я  внутрь  заглатывал  вслепую…
_______
Зазор  в  зубах  держал  чеку…[/b]

13.  08.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516958
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Дід Миколай

Обївся пігмей дурману.

Що  ж  ти  знову  подонок  надумав?
Десь  об’ївся  пігмей  дурману.
Виліз  падло  вчергове  із  чума
Щоби  знов  розпочати  війну…

Вчора  звечора  вбитому,  в  хату
У  вікно,  наше  злодій  вночі
Знову  кидаєш  сука  гранату.
Щоб  зігріти  для  мертвих  харчі?

Ні  паскуді,  бо  вирве  нам  жили.
В  хату  бидла  не  можна  пущать
Бо  не  виведем  потім  бацили
З  закомірника  вкраде  печать…

Приготовив  бля..  гуманітарку
Міротворєц.  Попробуй  не  взять…
Суч  відал  он  Європу  за  шкварку,
Наче  тещу  обкурений  зять.

Це  ж  яка  кацапюра  скотина,
Зупини  його  Боже  скарай.
Тебе  просить  моя  Україна,
У  молитвах  святий  Миколай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516984
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Дід Миколай

Героям воїнам Слава!

Ти  був  герой  й  залишишся  в  строю,
Вкраїна  мужніх  завжди  шанувала,
Коли  за  неї  гинули  в  бою
Й  через  віки  століть,  не  забувала!

В  сирітській  хаті  плаче  дітвора,
Той  плач  дитячий  серденько  проймає.
Сліпая  смерть,  найкращих  обира
Щоб  нам  жилось,  найперших  забирає.

Втікали  орди,  вечір  догоряв.
Плювались  кров’ю  Путінські  бандити.
Недарма  синку  голову  поклав.
Не  буде  степ  від  сорому  горіти.

І  буде  ранок  знову  у  гаю.
І  будем  ми  любити  й  сумувати.
І  ти  радіти  будеш  у  Раю.
І  соловейко  буде  нам  співати.

   Памяті  чоловіка  Тетяни  Чорновіл
                   Миколи  Березового

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516986
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Lana P.

Нагадає про Вас…

Нагадає  про  Вас  вітер  в  лузі,
Кращі  ноти  візьме  на  підбір,
А  серденько  підхопить  у  тузі
Ту,  глибинну  струну,  що  у  бір
Прокладає  тернову  стежину
Поміж  сосен  зелених,  мохів
І  встеляє  квіткову  ряднину
У  конваліях  рідних  гаїв.
Нагадає  і  блиск  місяченька,
Що  запалює  в  небі  стожар,
Вас  розбудить  вночі,  здаличенька,
Кине  зорі  до  ніг,  що  між  хмар
Заблукали  у  пошуках  сонця
І  грайливо  цвітуть  ввишині,
Заглядають  у  Ваші  віконця.
Пестять  личко,  співають  пісні,
Нагадає  про  Вас  осінь  спрагла,
Золотистих  листків  океан,
Бо  кохання,  неначе  та  магма,
Коли  в  серці  критерій-  вулкан.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516657
дата поступления 10.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Ірина Лівобережна

Предчувствие грозы

[img]http://www.neizvestniy-geniy.ru/images/works/photo/2012/01/522130_1.gif[/img]

Предчувствие  грозы.
Порывы  ветра  -  клавиш
Касаются  листвы...
Меня  ты  не  оставишь?

А  клавиш  бег  -  быстрей,
А  небосвод  -  всё  ниже,
Дрожанием  ветвей  
Моя  тревога  дышит...

Вползают  облака
Клочками  серой  ваты.
По  нервам  бьёт  раскат!
И  молния  -  расплатой!

Посыпалось!  Влилось!
Чувствительно  накрыло!
Холодный  этот  дождь  -
Как  равнодушьем,  милый...

В  душе  к  тебе  -  призыв!
Мне  непременно  надо  -
Предчувствие  грозы
Сменить  сияньем  радуг!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516904
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Амелин

Ночной прохожий (Олександру Крутий)


Из  оригинала:

Ночной  поэт

«Я  играю  на  чувствах  людей
И  рифмуя  слова  за  словами
В  темноте  непроглядных  ночей
Я  бросаю  в  них  с  крыши  стихами».

ID:  512519
Рубрика:  Вірші,  Громадянська  лірика
дата  надходження:  20.07.2014  18:31:39
автор:  Олександр  Крутій

Пародия.

Ночной  прохожий

Возвращался  вчера  я  домой,
Ночь  была  непроглядной  и  тёмной.
Боже  мой!  Что  случилось  со  мной?
Протираю  глаза,  удивлённый  –  

Получил  я  стихом  по  башке!
 –  Эй,  на  крыше!  Вы  что,  в  самом  деле?!
Хорошо,  не  цветами  в  горшке!..
Ну,  поэты...,  совсем  обалдели...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516910
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Потусторонний

Когда…

Когда  нет  дружбы  и  любви,
одна  холёность  остаётся.
Вот  с  этим  счастьем  и  живи
на  Солнце.

Как  часто  зыбкою  стезёй
ведёт  слепящая  гордыня.
Пренебрежение  душой  -
к  вершине?

Какие  новые  друзья
из  сердца  вытеснили  старых?
Так  малодушничать  нельзя…
Без  кары.

Тревожно  в  мире  подлецов,
где  обаятельнее  -  черти.
Какое  честное  лицо
у  смерти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420131
дата поступления 22.04.2013
дата закладки 10.08.2014


Потусторонний

Как-то раз…

Как-то    раз    я    решил    написать    стих.
Просто    взял    и    прикрикнул    нутру:    «Фас!»
А    нутро    пробурчало:    «Ты    что,    псих!?
Всё    от    Бога,    проси,    может    быть    даст!»

Я    не    гордый,    взмолил:    «Ты    пошли    мне,
хоть    бы        каплю,    хоть    горсть    золотых    слов.»
Бог    с    небес    прогремел:    «Мне    сейчас    не…
до    тебя,    опасаюсь    за    жизнь    пчёл!»    

-Я    пчела,    я    не    трутень,    вот    мой    мёд.
Не    горчит    и    не    клеится    как    лесть.
Растворяет    в    холодных    сердцах    лёд
и    наверное    можно    его    есть.

-Так    лети    себе    с    Богом,  добро  сей.
Что    ещё    тебе    нужно,    тогда,  сын!?
У  тебя  уже  есть  на  земле  цель,
только  камень  с  души  (на  людей)  вынь.

-Ничего    мне    не    надо,    я…    сам,    сам!
И    спасибо    Тебе,    что    люблю    жизнь.
Я    сегодня    пойду,    помолюсь    в    храм
лишь    за    здравие...    пчёл,    что    летят    ввысь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435122
дата поступления 03.07.2013
дата закладки 10.08.2014


Амелин

Стихи о непонятном кризисе (Григорию Подольскому)

Но  сначала  оригинал:

 Стихи  о  девушке  Марине

 Борясь    упорно    с    кризисом    душевным,
 переходящим    плавно    в    возрастной,
 сбегаю    от    действительности    нервной
 я    в    мир    любви,    понятный    и    простой.

 Звоню    хорошей    девушке    Марине-
 вот    скоро    месяц,    как    я    с    ней    знаком.
 Марина    любит    слушать    Паганини
 и    обожает    барбадосский    ром.    

 Марина    входит    с    неприступным    видом,
 столь    подходящим    ей    при    свете    дня,
 и    сразу    же    незримые    флюиды
 пронизывают    полностью    меня.

 Марина    пахнет    пряными    духами,    
 и,    скинув    с    плеч    песцовое    манто,
 рассказывает    мне,    как    эти        хамы
 к    ней    пристают        в    трамвае    и    метро...

 Мы        слушаем    скрипичные    каприсы,    
 Марина,  не  спеша,  смакует    ром,    
 И    отступает    мой    душевный    кризис,
 не    говоря    уже    о    возрастном...

ID:  404061
 Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
 дата  надходження:  25.02.2013  12:09:12
©  дата  внесення  змiн:  25.02.2013  12:09:12
 автор:  Григорий  Подольский


Стихи  о  непонятном  кризисе

Уж  год  прошёл,  но  кризис  мой  душевный,
Переходящий  плавно  в  возрастной,  
Он  может  превратиться  в  кризис  нервный
В  действительности  этой  не  простой.

Как  я  уже  устал  от  Паганини!
(И  ром  таскать  домой  по  выходным!)
Ведь  переехавшей  ко  мне  Марине
Всё  трын-трава  –  как  с  белых  яблонь  дым.

Она  не  ездит  больше  на  трамвае  –  
Я  кое-что  покруче    приобрёл…
Когда?  –  Да  сразу  в  прошлогоднем  мае,
Когда  вдруг  под  венец  её  повёл.  

Она  ж  приятно  пахла  так  духами!
Ну  а  манто  –  так  то,  вообще  писец!  
Скрипичные  каприсы  между  нами
Звучали  стройной  музыкой  сердец!  

Теперь  узрел  незримые  флюиды  –  
Ведь  мир  любви  понятный  и  простой  –
Она  ведь  на  меня  имела  виды!  
Или  всё  это  –  кризис  возрастной??..


Писец  –  это  такой  пушной  зверёк,  а  не  плохое  слово,  
просто  написано  с  ошибкой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405446
дата поступления 02.03.2013
дата закладки 10.08.2014


Олекса Удайко

СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ, ТА НЕ ВПІЙМАВ

               "Світ  ловив  мене,  та  не  впіймав"-
                 Сказав  Сковорода,  обнявши  глобус.
                 "Біжи  за  мною,  не  лови  ти  ґав"-  
                 Сказала  ти,  спішучи  на  автобус...
               
                 Біжимо  разом  вже  десятки  літ
                 По  ниві,  де  квітують  рясно  квіти.
                 Нехай  не  він  нас  -  ми  впіймаєм  світ,
                 Що  нам  в  дорозі  зореносно  світить.  

                 10.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516645
дата поступления 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014


Дід Миколай

З Майдану виросте цунамі!

Розпять,  спалить!
                           -  «Вищать  обранці"
З  печерських  пагорбів  облудь.
Й  паршиві  платні  голодранці,
Дрова  на  вогнище  несуть.

Мізки  засрали  їм  чужинці,
Нещасним  витерли  соплі.
Вєлікарусскія  ординці,  
Вищать  від  радості  в  Кремлі.

Кому  ж  ви  служите  засранці?
Давно  на  вас  обранці  сцуть.
І  вас  придурків  в  дикім  танці,
Теж  на  Майдані  розіпнуть.

Зміняли  гідність  на  гостинці,
Сліпі  поснули  в  міражі.
Тому  ви  також,  як  злочинці
Бо  ж  обкурились  анаші.

З  Майдану  виросте  цунамі,
Вбієнних  пам'ять  підніме.
І  буде  чисто  в  нашім  храмі,
Народна  хвиля  вас  змете!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516584
дата поступления 09.08.2014
дата закладки 10.08.2014


Ірина Червінська-Мандич

Як ніж у масло, входиш ти у мене

Як  ніж  у  масло,  входиш  ти  у  мене,
І  турбулентність  у  свідомості
Нарощує  свою  шкалу.  Ой,  леле!
Не  вистою!  Не  вистою.  Не  ті
Слова  ти  розсипаєш  перед  очі,
А  знаків  ще  нема  на  віражах...
Притормози!  Бо  вже  і  дні  шепочуть,
Що  заночуєш  у  моїх  садах.
Ой,  леле!  Не  зостанешся.  І  постіль
Ні  складки  після  тебе  не  дізна.
Лише  ковток  -  хіба  же  цього  досить,
Щоб  ти  мене  до  рисочки  пізнав?

26.06.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516569
дата поступления 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014


desert rose

Географія

Наша  з  тобою  географія  набила  собі  гулю  на  лобі
і  на  глобусі  з’явилася  нова  гора
Вона  вся  вкрита  бузковою  кригою  і  пахне  сніжними  конваліями,
адже  у  мені  такого  кольору  смуток  і  такого  запаху  мої  сльози

Наше  з  тобою  географічне  положення  настільки  полярне
що  північне  сяйво  розлетілося  по  всій  атмосфері
І  тепер  замість  озону  в  ній  молочні  краплі  суму

Наші  з  тобою  часові  пояси  настільки  різняться  в  годинах
що,  коли  в  мене  сходить  сонце,  у  тебе  воно  заходить
І  здається,  що  насправді  це  два  різних  сонця
а  ми  з  тобою  на  різних  планетах

Я  сумна  самотня  Троянда,  давно  не  полита  нічиїми  ласкавими  руками
і  не  зрошена  теплими  стрімкими  дощами

А  ти  –  Маленький  Принц,  котрий  блукає  по  своїй  планеті
та  шукає  себе  поміж  хвиль  океану  
та  прихистку  в  інших  троянд,  егоїстичних  та  самозакоханих,
але  неодмінно  красивіших,  ніж  я

Наша  з  тобою  географія  не  дозволяє  нам  бути  одночасно  в  одному  місці  разом
адже  тоді  б  всі  цифрові  годинники  оскаженіли
а  піщані  повтікали  б  на  прибережну  полосу
і  час  би  зупинився  для  всіх  довкола

Ми  не  можемо  так  ризикувати

Осідлай  скоріше  Морфеєвого  змія  та  прийди  до  мене  уві  сні
саме  тоді,  коли  будеш  дивитися  на  захід  свого  сонця

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516403
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Олекса Удайко

ПІСОК І ВІТЕР

[b][i]Піски,  бархани,  дюни  невсипущі:  
То  там,  то  тут  –  ганяють  їх  вітри…
Схоронять  їх  від  вітрової  гри
Лиш  трави  вперті,  висохлі,  колючі.

Та  грають  людством  долі  невгавущі
Попри  жадань,  гармонії  попри:
Пісок  сипучий  юної  пори
Лопатить  вічність  –  сила  невмируща!  

І  прийде  мить,  коли  піщана  падь
(Розтрушуй  час,  а  чи  ретельно  гладь!)
Сховає  й  світлі,  й  темні  дні  у  морок…    

Й  не  спинять  ні  нектари,  ні  меди,
Мистецька  гра  акторів  і  акторок
Приречених  побути  і  піти.[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516378
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Богданочка

Не чутно…

Прокинулась  серпневого  світанку,
Грайливе  сонце  пестило  вуста.
Міцної  кави  випивши  на  ганку,
Скотилася  по  тілу  гіркота.

Срібляста  чашка  враз  засумувала,
Покинули  її  на  підвіконні...
Мене  також  печаль  поцілувала,
Проснулися  усі  тривоги  сонні.

Не  чутно  у  вітальні  любих  кроків,
Лиш  кошеня  муркоче  біля  ніг.
Не  стримую  уже  я  сліз  потоки,
Підкралася  розпука  на  поріг.

Прогнулися  тужливо  мої  плечі
Під  тягарем  болючої  розлуки.
Вже  не  прогнати  сонцю  холоднечі,
Мене  зігріють  тільки  Його  руки

Та  як  картати  ці  тривожні  дні?
Коли  так  мало  залишилось  сили...
Замовкли  навіть  тіні  на  стіні,
зі  мною  у  самотності  застигли.

Заснуло  кошеня  в  гнітючій  тиші,
Котились  сльози  краплями  роси.
До  зустрічі  лічитиму  я  тижні,
і  чутиму  нечутні  голоси...

                                                                     8.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516361
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Вячеслав Рындин

"По пути…"

[b][i]По  пути…
_______
По  земле,  по  дороге
Мчится  скорая  весть  о  любви…
Мотыльки-чудаки,  маттиолы
В  середине  путейской  травы
Вольнодумные  –  пышные  рощи,
Сотни  лет  как  наезженный  строй,
Направляют  житейские  вожжи
На  сближение  (лично!)  с  тобой
Я  везу  –  голубые  фиалки
В  красно-белом  –  гламурно  в  пылу
Извещают  считалки-ромашки,
Что  в  пути  –  дураком…
_______
Не  умру[/i]…][/b]
 
08.  08.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516306
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


НАДЕЖДА М.

Тільки у людини повороту з осені нема…

У  природі  зміни  помічаю.
Тиша  насторожує  мене.
Літо,  але  лист  уже  злітає.
Значить,  осінь  все  ж  не  промине.
У  любові  теж  буває  осінь,
Коли    поцілунків  смак  забув.
А  душа  не  знає  уже  млості.
І  в  собі  ти  осінь  теж  відчув.
Притаїлась  осінь  за  віконцем.
Ти  сумуєш  за  вчорашнім  днем.
Лиш  надія  теплиться  на  донці:
Може,  тимчасово  й  все  пройде?
Тільки  у  природі  все  по  колу:
Літо,  осінь,  потім    йде  зима.  
Тільки  у  людини  вже  ніколи
Повороту  з  осені  нема.
Старість  не  повернеться  в  дитинство.
В  мами  на  руках  не  будеш  спать.
Роки  позбирай  по  намистинці.
І  зумій  до  всього  вже  звикать..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516281
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


desert rose

Мені говорили…

Мені  говорили,  що  ти  всотуєш  мед,  як  трутень.
Насправді  ж  ти  працелюбний  солдат,  
що  продукує  ті  соти.

Мені  говорили,  що  ти  п’єш  горілку,  
ніби  не  бачиш  байкальського  дна  гранчастої  чарки.
Насправді  ж  ти  час  від  часу  запиваєш  свої  проблеми.  
Почни  з  ними  боротися.  
Ти  їх  побореш.  
Ти  гарний  солдат.

Мені  говорили,  що  ти  збиваєшся  повсякчас  з  манівців  
і  втрачаєш  себе.
Насправді  ж  ти,  як  ніхто  інший,  знаєш  
де  ти  і  хто  ти.  
І  насправді  бачиш  користь  в  своєму  існуванні,  
адже  ти  вмілий  солдат.

Мені  говорили,  що  ти  затятий  холостяк  
і  не  шукаєш  постійних  стосунків.
Насправді  ж  ти  ніжний  та  чуйний,  
а  також  вірний  та  люблячий.  
Просто  тебе  не  знайшла  ще  та,  
котрій  буде  потрібен  такий  працелюбний,  
гарний  та  вмілий  солдат  кохання,

як  ТИ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516202
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Lana P.

Лоскоче хвилька…

Лоскоче  хвилька  пір’ячко  качати,
Промінчик  зачепився  за  чубок,
Розбіглись  білі  хмароньки  із  вати,
Смикнули  надвечірній  поплавок.

Літневий  став,  уквітчаний  лататтям,
Край  берега  у  рясці  жаботить...
Вже  вечір  розпалив  сонце-багаття,
Здавалося,  за  обрієм,    згорить...

Та  не  згоряє,  бореться  з  пітьмою.
Хто  ж  буде  переможцем:  день,  чи  ніч?
Цикадів  співи  котяться  луною,
А  місяць  трусить  зіроньки  із  пліч.

Дрімають  верби  в  люльці  з  очеретів,
Гойдає  вітер  коси  осоки,
А  коники,  оркестрами  кларнетів,
Мелодії  виводять  залюбки.          5.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516145
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Lana P.

Крізь гілки вербові…

Крізь  гілки  вербові  виглядує  просінь,
Очищенням  з  неба  говорить,  що  осінь
Золотить  мережку  на  вітах,  травиці
І  пахне  духмяно  повітря  землиці.

Виглядує  голуб  голубку  у  лісі,
Залишили  гніздонька  ластівки  в  стрісі.
Вони  аж  весною  вернуться  додому,
Пунктиром  дорогу  звели  невідому  .

У  відблисках  леза-окрайцями  нива,
Плуг  землю  розкраяв-  в  тумані  аж  сива.
У  свіжих  розрізах  тупцюють  ворони,
Давно  вже  немає  для  них  заборони.

Літає  мережкою  бабине  літо,
Омите  у  росах  і  сонцем  зігріте.
Душа  так  і  проситься  з  ним  полетіти...
Зустріти  коханого  і  порадіти.                                                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516153
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Богданочка

Тишина

ПОлудень.  Час  перетнув  день  екватором.
Гаряче  повітря  на  груди  камінням  лягло.
А  небо,  схотівши  побути  актором-аматором,
саван  із  хмар  темно-синіх  на  себе  вдягло.

Сонце  сховалось  в  кишені  і  ,мабуть,  заснуло,
зморене  довгим  блуканням  по  видноколу.
Понад  лісом,  на  сході,  так  дивовижно  блиснуло...
Це  панянка-гроза  блискавиці  скидає  з  подолу.

І  від  грому  її  каблуків  затрусилась  земля.
Схаменувшись,  пташки  поховалися  десь  по  кутках.
Від  обіймів  спекотнього  вітру  хитнулось  гілля,
потонула  дорога  в  пилюці  й  зелених  листках.

Тишина...  Мов  живі  всі  покинули  світ.
Горобці  не  співають,  собаки  лякливо  мовчать.
Тільки  яструб  самотньо  продовжує  в  хмарах  політ,
мов  бажаючи  сонце...  не  зливу...  у  небі  стрічать...




                                                     На  фото  дивовижна  картина  "  Тишина  ",
                                                     художник  Ісаак  Левітан,  1898  р.  

                                                                           7.08.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516136
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


miss Blues

Там окажешься ты…


"...если  наша  Земля  -  ад  какой-то  другой  планеты..."      
                                                                                                                                               Олдос  Хаксли  


Знаешь,  наша  Земля  это  сад.
И  цветенье  его  прекрасно!
Землю  Бог  сотворил  не  напрасно...
И  ребёнок  плодам  его  рад!

Значит,  наша  Земля  это  сад!

Может,  наша  Земля  это  ад,  
Если  войны  идут  непрерывно,
Детки  малые  в  плаче  надрывном,
В  подземельях  холодных  сидят.

Значит  наша  Земля  это  ад...

Кто  ты  есть,  устроитель  дорог?
Два  пути  у  тебя  -  выбирай!
На  Земле  будет  ад  или  рай?
Там  окажешься  ты,  видит  Бог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516038
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


OlgaSydoruk

Про мальчишек и про кошку

У  соседской  серой  в  черную  полоску  кошки  родились  две  дочки  кошечки  и  два  сыночка  -два  кота...
Так  малы  еще  те  серые,несчастные  комочки...
В  маленьком  лукошке  копошатся  и  мяукают,..так  жалобно  пищат...
Кошка  Нявка  исхудала,голодна,дрожит...От  детишек  не  отходит  и  корзинку  сторожит...
Ребятишкам  жалко  кошку,..молочка  ей  в  блюдце  принесли...
Кошка  им  о  ноги  трется,..в  удовольствие  мурчит...
Налакалась  молока,..сил  набралась  враз...И  шипит  на  всех  кормильцев,..
Хвост  трубой,..спина  дугой,..вот-  вот  лапой  царапнет!..  Нападет,..как    даст!..
Защищает  мать  котят!..В  руки  взять  их  не  дает,..подминает  под  себя,..
Лижет  от  загривка  аж  до  самого  хвоста!..
Замерли  мальчишки  ,..смотрят...Ведь  обидеть  не  хотят!..
Пожалеть  хотят,..погладить...Кошка  не  дает!..Как  та  львица  наступает,..миг...  и  царапнет!..
Убежали  те  мальчишки...Ну,ту  кошку,..ерунда!..
Есть  дела  поинтересней!..Вот  футбол...Вот  это  -  да!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515958
дата поступления 06.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Олекса Удайко

ОРІЯНОЧКА

                                     [b]  [i]NNnn

Не  затишно,  не  затишно
В  моєму  курені,
Не  затишно,  не  затишно
Від  дум  тяжких  мені.

То  вітряно,  то  морозно,
І  не  вщухає  сніг.
В  душі  вечірні  мороки
Кладуть  свій  сум  до  ніг.

А  в  серці  пусто  й  гулко,
Хоч  закричи:  "Ау-у!".
І  відгукнеться  лунко:
"Ау-у!..  Ау-у!..  Ау-у!.."

Та  ось  з'вилась  зіронька,
Вечірняя  зоря
І  засвітила  віроньку
В  душі  моїй  здаля.

За  нею  друга,  третя,
Четверта,  п'ята  вряд...
І  вже  вирує  в  небі
Святковий  зорепад.

А  там,  в  небесній  далі
Готують  свій  наряд
Синкліти*  й  стихіалі*
З  невтілених  монад.

І  стало  раптом  затишно
В  моєму  курені    
Чарівні  струни  в  закутках
Заспівують  пісні!..

Та  зірка  –  оріяночка,
Що  Ладою  зовуть.
Вона  неначе  лялечка,
Вона  і  там,  і  тут.

І  в  серці,  і  в  уяві
Сьогодні  й  на  віки,
У  княжеській  поставі
І  в  помасі  руки.

...О  Боже!  Дай  нам  жити!
Дай  нам  любить,  творить!
Нехай  у  нас  щомиті
Зоря-душа  горить!

І  хай  зігріє    пломінь
Усе  навколо  нас,
Хай  життєдайний  промінь
Засвітить  в  нас  Парнас!

Хай  плине  час  рікою!
Хай  множаться  діла!
Cпасибі,  зірко  мóя,
За  те,  що  ти  дала…

Дала  натхнення  й  силу,
І  Віру  в  дану  мить,
Що  світ  навколо  милий,
Що  варто  в  світі  жить.[/i]
[/b]

30.12.1995  
_________
*Міріади  невтілених  душ  –  монад.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516026
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


НАДЕЖДА М.

Ви відчули: пахне рання осінь…

Ви  відчули:  пахне  рання  осінь,
Що  повітря  має  інший  смак?
І  пташки,  неначе  безголосі.
Занімів,  колись  гучний  байрак..
Вся  природа,  ніби  замовкає.
Мабуть,  щось  очікує  вона.
І  осінній  сум,  мов  огортає.
Що  чекати  осінню?  Хто  зна?
Ранки  перламутрові,  прозорі.
Це,  звичайно,  дуже  я  люблю.
І  поля  квіткові  неозорі
У  душі  надовго  збережу.
Та  коли  пташки  полинуть  в  вирій,
І  заплаче  небо,  як  завжди,
Обійми  мене  міцніше,  милий,
І  печаль  у  серці  пережди.
Швидко  це  пройде...  не  бійся.
Осінню  ранима  так  душа.
Витри  мої  сльози  і  засмійся...
Ось  уже  і  смуток  покида..







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516054
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Валентина Ланевич

Чужая - не та.

Так  хотілось  коханою  бути,
Розчинитись  в  обіймах  твоїх,  у  очах.
Ти  ж  букет  простягнув  із  цикути
Та  і  той,  з  плином  часу,  тихенько  зачах.

Серце  вмиє  сльозою  спочинок,
Як  із  неба  вечірняя  зірка  впаде.
Як  уміла,  вела  поєдинок,
Присуд  долі  -  одна  -    чорноти    резюме.

Запеклася  в  душі  сіль  прощання,
Ворожбиткою  спека  дістала  вуста.
Прийняла  би  любе  покаяння
Та  для  тебе  я  стала  чужая  -  не  та.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516147
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Анатольевич

Немотивированное (Ответ Евгению Вермуту и Амелину)

Мотивы  мотивами…  (Евгению  Вермуту)

Сначала    оригинал:

ПО    МОТИВАМ…

Летел        я        в        жизнь,        теряя        ускоренье,
С        одной        надеждою,        застывшей        на        лице        -
"Благослови        меня,        Господь,        на        приземленье
В        каком-нибудь        лягушкином        дворце".
Введут        меня        к        пупыристой        царевне,
Такой        простой,        с        сиянием        в        очах
И        с        торжеством,        согласно        сказке        древней,
Нас        обвенчают,        тут        же,        при        свечах.
Она        сама        движением        небрежным
Сорвет        с        себя        святые        покрова
И        лапкою        обняв        холодно-нежной,
Мне        о        любви        проквакает        слова.
Сплетемся        мы,        друг        другом        насыщаясь,
А        утром        я,        собравшись        в        дальний        путь,
Вернусь        домой,        подружке        завещая
Метать        икру        в        болотистую        муть.
 
1997г.

ID:    130482
Рубрика:    Вірші,    Вірші,    що    не    увійшли    до    рубрики
дата    надходження:    19.05.2009    04:54:24
©    дата    внесення    змiн:    19.05.2009    04:54:24
автор:    Евгений    ВЕРМУТ


МОТИВЫ    МОТИВАМИ…
(письмо    царевны    через    несколько    лет)

Я    выполнила    Ваше    завещанье:
Метнула    я    икру    в    болотистую    муть.
А    что    там    с    Вами    мы    болтали    на    прощанье,
Забудьте    напрочь…    Да    не    в    этом    суть.
Ведь    Вы    одним    движением    небрежным
Перевернули    жизнь    всю    во    дворце.
Теперь    я    не    могу    жить    так,    как    прежде
И    у    меня    вопрос    к    Вам    есть    в    конце:
Хочу    я    знать,    а    что    мне    им    ответить?
(Покрылась    краской    зелень    на    лице…)
Ведь    ушлые    пупыристые    дети                                                                                                
Проквакали    все    уши    об    отце!..

ID:  342273
Рубрика:  Вірші  ,  Жартівливі  вірші
дата  надходження:  06.06.2012  17:09:06
©  дата  внесення  змiн:  06.06.2012  17:11:16
автор:  Амелин


Немотивированное

Я  скажу  тебе,  Серёж:
"До  чего  ж  твой  стих  хорош!
Животы  нам  надорвёшь!
Правда,  сразу  не  поймёшь-
где  тут  правда,  а  где  ложь?
Ведь  по  сути  -  хошь,  не  хошь  -
подрастает  молодёжь!
Бьётся  в  голове  юнца
мысль  про  предка!  Про  отца!
Малый,  хоть  пупыристый  -
удался  задиристый!
Всё  кричит:"Не  верю!  Нет!
В  этот  ваш  эксперимент!
Дрянь  эксперименты,
если  алименты
присылают  без  конца
от  фантомного  отца!
Я  же  знать  его  хочу!
Я  об  этом  всем  кричу!
Так  что  вам  с  Евгением
(сказочником  -  гением)
нужно  дело  исправлять
и  завалы  разгребать!
Дать  Лягушке  Жабу-мужа,
(их  сроднит  навеки  лужа!)
разбудить  Евгения,
(сделав  ускорение),
на  ошибки  указать
и  отправить  снова  спать,
чтобы  он  в  счастливом  сне
взял  жену  под  стать  себе!
Вообще  ж,  едрёна  мать,
нужно  сказки  выбирать,
чтоб,  читая  перед  сном,
не  набредить  о  таком!


08.06.2012  -  12:43   insolito:
 Сказка  ложь,  да  в  ней  намек
Жил-был  добрый  паренек
Службу  у  царя  служил
Да  однажды  в  лес  сходил
Среди  леса,  на  болоте,
(Не  красавица,  что  ждете),
А  болотная  зверушка
Проживала…да…лягушка…
Кожа  гладкой  не  была,
Но  умом  своим  взяла
Власть  в  трясине  и  на  речке,
А  при  встрече  и  сердечко
Паренька,  что  проходил…
(Под  влиянием  светил,
Солнца  красного  на  небе,
Луч  ударил  в  темя).  Не  был
С  ним  в  тот  час  никто  другой
В  общем.  Друг  наш  дорогой
С  перепугу  или  с  дуру
Соблазнился  на  фигуру.
И  лягушка  в  час  приятный
За  жену  ему,  (занятно)
Стала  вроде.  Вышел  срок
Ей  родить.  А  паренек
Испугался  стать  папашей
Время  шло.  С  годами  старше
Детки  стали.  Что  сказать…
Стали  маму  вопрошать:
Где,  мол,  наш  любимый  папа
И  куда  свои  он  лапы
Поволок,  в  какую  даль?
Маму  бедную  нам  жаль…
Сказка  говорится  складно,
Ну,  а  жизнь  –  да,  будь  неладна,
С  ней  чертовкой,  как  же  быть?
Вроде  хочется  любить,
А  последствия  любви
Скрыть  нельзя.  Теперь  смотри,
Как  в  болоте  грязноватом
Скачут  дети-  лягушата…

Tакой  експромт  от  меня!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342593
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.08.2014


Богданочка

Зацілую тебе на світанку

Хочеш...  
зроблю  твій  світанок  іще  яскравішим?
З  першим  промінням  тебе  поцілую  у  губи...
ПрошепОчу  тобі:  "  Прокидайся...  я  поруч...  любий..."
Що  може  бути  більш  гарним,  і  ще  більш  ніжнішим?..

Хочеш...
я  буду  твоєю  м'ягкою  периною?
Теплою,  рідною,  світлою...  просто  тебе  накрию...
Вустами  -  струмками  зацілую  тебе,  омию...
І  сонце  спекотнє  прикрию  собою  -  хмариною.

Хочеш...
руками  мене  обійми,  як  ти  вмієш,  коханий...
і  я  заспіваю  так  дзвінко,  як  той  соловей...
не  впАду...  тримаюсь  так  міцно...  завзято  плечей...
і  твОї  долоні  у  мОїм  волоссі,  як  в  шати,  убрані...

І  твОї  долоні  дарують  приємне  тепло...
І  ти,  наче  кішка,  сметанки  напившись,  муркочеш...
Якби  розбудила  тебе,  то  так  би  було...
Зацілую  тебе  на  світанку...
                                                                                           хочеш?

                                                                                                                           6.08.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515783
дата поступления 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Богданочка

Паралельні береги


Я  знаю,  що  я  глуха...
чи  просто  НЕ  ХОЧУ  чути...
Втікаючи  від  пастуха
прозріння  не  досягнути.

Я  знаю,  -  сиджу  на  піску.
А  ти  завжди  прагнеш  вище...
Й  не  зрушити  "  на  ручніку",
Й  на  ватрі  зі  знань  -  попелище...            

І  я  рада  б  вчитись,  але...
ти  кажеш,  що  чорне  -  це  біле.
Коло  знань  тут  замкнуло  "реле",
адже  саме  тут  -  наболіле...

Ти  кажеш  мені:"  Вовки  
насправді  лишень  овечки."
Заплутались  мої  думки...
Хіба  ЦЕ  до  щастя  "вуздечки"?

Адже  вовк...  він  навіки  звір.
І  в  кровІ  його  -  вполювати...    
Коли  впустиш  його  у  двір,
він  ГОСПОДАРЕМ  зАйде  до  хати.    

І  яка  тут  є  "вища  мета"?
Про  нас  влада  і  тут  не  дбає.
Ну  а  там  нам"  прищемлять  хвоста",
панахида  за  нами  там  грає...    

Я  нікого  не  хочу  судити.
Я  лиш  жінка,  що  прагне  миру...
Та  щоб  волю  свою  відродити,
наш  народ  бере  в  руки  "сокиру".

Це  початок...  або  кінець...    
Час  розсудить,  де  правда  бУла.
А  сьогодні  суддя  -  свинець...
його  запах  тут  смерть  вдихнула.

Я  не  вірю  уже  нікому...
Ні  тобі,  ані  власним  вухам.
Бо  я  ставлю  всього  лиш  кому,
а  хотіла  би  крапку...  Послухай...

береги  у  нас  -  паралельні,
але  річка  у  нас  ОДНА...
Будьмо  рідні...  і  дні  пекельні
нам  замінить  квітуча  весна.        


                                                                               5.08.14.                                                                
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515770
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Ірина Лівобережна

НОЧЬ

В  траву.  Цикадою  звенящей
Тихонько  опустился  день...
Деревьев  сладостные  чащи
Зовут  прохладою  везде...

Цветы  головки  опускают.
Сереет  дальний  горизонт...
И  ночь  степенно  открывает
Огромный  сине-черный  зонт...

*****************
Позови  меня  
     в  эту  ночь!
Без  раздумий  
     к  тебе  приду...
Рук  твоих  
     благотворный  дождь
Смоет
     пыльный
             налёт  в  саду...

Губ  моих
     задрожит  листва...
Вспыхнут
     бабочки  -
             взлёт  ресниц...
Шелест  ветра  -
     твои  слова...
Душ  полёт  -
     как  круженье  птиц...

[i]P.S.  Я  понимаю,  что  это  РАЗНЫЕ  стихи...  
Но  они  родились  вместе,  один  за  другим.  
Я  не  хочу  их  разделять...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515750
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Дід Миколай

Здоровля бажаю земляче і щастя під ноги кладу.

В  діброви  волинського  краю
Де  вітер  голубить  росу.
Де  часточка  рідного  раю,                                                
Привіт  тобі  віршем  несу.

Хай  наші  льони  світлоокі,                                            
Засвітять  в  сердечку  розмай.                                                                    
А  сині    озера  глибокі,
Здарують  в  душі  водограй.

Хай  хмари  на  сході  розгонять,
Зупинять  пекучу  грозу.
Довкружжя  осонням  напоять  
І  витруть  Вкраїні  сльозу.

Тобі  ж  я  мій  друже  бажаю,
Здоровя  і  віри  вкінець,
Хай  біситься  ворог,  я  знаю,
Прийде  динозавру  капець.

Веселки  збиратимуть  роси,
Заграє  цвіркун  по  ночах.
Вже  Мавки  розчісують  коси  
У  наших  привітних  лісах.

                                                   В.  Назаруку  до  дня  народження.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515714
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Ірина Лівобережна

Белая роза

Она  такая  белая…  нагая…
Кристально-белой  чистоты  в  ней  смесь…
Мой  милый,  я,  конечно,  не  такая.
Во  мне  оттенков  много  разных  есть…

Прости,  когда  бываю  я  занозой…
Ведь  мне  так  далеко  до  чистоты!
Отдельных  лепестков  –  коснулись  грозы…
И  что-то  –  болью  –  приглушил  здесь  ты…

Рассвет  наш  первый  –  кончики  раскрасил!
Голубизной  туманы  там  вплелись…
Мой  мир  –  он  не  всегда  был  чист  и  ясен.
Ведь  безупречной  не  бывает  жизнь.

Любимый,  не  близка  я  к  идеалу!
Но  –  пристальней  на  розу  посмотри.
Её  краса  сильнее  засияла,
Твоим  теплом  согретая  внутри…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515674
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


s o v a

горизонт в белом, но это доступно

нет  ответов,  только  снег,
которого  так  давно  не  было  слышно
трюфельный  вечер  горчит,
кто  ему  не  угодил  непонятно...

а  в  паузах  ночей
маленьким  колокольчиком  
напоминания
звонко  так,  заливисто.
лю...

твои  пальцы  пахнут
мандаринами,
едва  касаясь  моих  губ,
обжигают  страстью
и  сводят  с  ума

фабрики  и  пароходы
не  сравнятся
с  этой  наполненностью
 


___
наверно  оно  было  вечно,  
как  и  ты,  как  и  я.
вспомнилось

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308161
дата поступления 21.01.2012
дата закладки 05.08.2014


Амелин

Мотивы мотивами… (Евгению Вермуту)

Сначала  оригинал:

ПО  МОТИВАМ…

Летел    я    в    жизнь,    теряя    ускоренье,
С    одной    надеждою,    застывшей    на    лице    -
"Благослови    меня,    Господь,    на    приземленье
В    каком-нибудь    лягушкином    дворце".
Введут    меня    к    пупыристой    царевне,
Такой    простой,    с    сиянием    в    очах
И    с    торжеством,    согласно    сказке    древней,
Нас    обвенчают,    тут    же,    при    свечах.
Она    сама    движением    небрежным
Сорвет    с    себя    святые    покрова
И    лапкою    обняв    холодно-нежной,
Мне    о    любви    проквакает    слова.
Сплетемся    мы,    друг    другом    насыщаясь,
А    утром    я,    собравшись    в    дальний    путь,
Вернусь    домой,    подружке    завещая
Метать    икру    в    болотистую    муть.
 
1997г.

ID:  130482
Рубрика:  Вірші,  Вірші,  що  не  увійшли  до  рубрики
дата  надходження:  19.05.2009  04:54:24
©  дата  внесення  змiн:  19.05.2009  04:54:24
автор:  Евгений  ВЕРМУТ


МОТИВЫ  МОТИВАМИ…
(письмо  царевны  через  несколько  лет)

Я  выполнила  Ваше  завещанье:
Метнула  я  икру  в  болотистую  муть.
А  что  там  с  Вами  мы  болтали  на  прощанье,
Забудьте  напрочь…  Да  не  в  этом  суть.
Ведь  Вы  одним  движением  небрежным
Перевернули  жизнь  всю  во  дворце.
Теперь  я  не  могу  жить  так,  как  прежде
И  у  меня  вопрос  к  Вам  есть  в  конце:
Хочу  я  знать,  а  что  мне  им  ответить?
(Покрылась  краской  зелень  на  лице…)
Ведь  ушлые  пупыристые  дети                                                
Проквакали  все  уши  об  отце!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342273
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 05.08.2014


Вячеслав Рындин

Снаряд бронебойный…

[b]…как  рванул  –  мортирой  скверной
Выжег  грудь,  помял  бока…
Разлетелись  в  бойне  серной
Ноги…  Руки…    Голова
Рассуждения  лишилась
В  стрёме  –  мозг  и  часть  ума
На  броне  огнём  крутилась
И  шипела  как  змея
Ядовитая…  Кривая
И  прямая  как  дуга
В  ломе  танка  воздыхала
Убиенная  –  война…
 [/b]
05.  08.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515611
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Ірина Лівобережна

Любовь без страховки

На  клип  Аллы  Пугачевой  [b]«Нас  бьют  -  мы  летаем!»[/b]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IyUQEQoPy-8[/youtube]

«…Кто  крыльев  лишился  –
Боится  влюбляться,
Но  должен  над  страхом
Потери  подняться…»
       А.  Пугачева

Травили,  душили  огнём  на  Майдане.
Но  мы  поднимались,  сквозь  пули  и  раны…
Нас  с  митингов  гнали,  нас  битами  били,
Но  мы  –  поднимались.  Сквозь  слёзы  –  любили.
Не  бойтесь  летать!  Сила  крыльев  –  в  полёте!
Не  бойтесь  любить!  Больно  падать  на  взлёте,
Гораздо  больнее  в  неверье  свалиться,
И,  крылья  сложив,  о  бездушность  разбиться!
Воюют  солдаты,  рискуют  пилоты,
Чтоб  нашу  свободу  не  сбили  в  полёте!
Надежда  –  горька,  но  пусть  всё  же  не  тает!
За  павших  за  всех  –  миллионы  взлетают!
И  всё  понимая,  что  жизнью  рискуют,
Страну  –  не  сменяют  на  чью-то  другую!

И  ты,  что  в  неверье  готова  свалиться,
Люби  до  конца!  Даже  с  страхом  -  разбиться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515431
дата поступления 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014


НАДЕЖДА М.

Рвуться десь іще снаряди…

Літній  степ,  буяють  трави.
Морем  ковила.
Хмари  тонуть  у  загравах.
Важка  ніч  була.
Буйним  цвітом  різнотрав"я,
Дивний  Божий  світ.
А  в  душі  тремтить  невіра:
Воїн,  ніби  спить.
Молодий,  високий  ростом.
В  тридцять  сивий  чуб?
Заплатив  безцінним  коштом,
Склав,  що  душегуб.
Рвуться  десь  іще  снаряди,
(Та  міцний  вже  сон.)
Це  безчинствують  іуди...
Дзвонить  телефон...
І  усмішка  така  мила
На  його  вустах.
Хто  ж  поверне  тепер  сина?
Душа  терпне...  страх.
Вітер  грався  із  волоссям,
Потім  занімів.
Ворухнувся?!..  Ні,  здалося...
Все...  Немає  слів...



















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515423
дата поступления 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Богданочка

Танець у пилюці

     Коли  ти  стомився...  стомилась  душею...
                               Коли  тобі  важко...  ти  хочеш  втекти
                 Від  злості,  тривоги  або  марноти...
Ти  просто  шукай  до  натхнення  алею...  

Крокуй  по  ній  сміло,  іди  по  ній  гордо...
                 І  скоро  побачиш  чарівний  той  сад,
                               Де  квіти  таланту  посаджені  в  ряд...
                                           З  яких  ти  малюєш  віршів  натюрморти...

                                           Між  ними  танцюєш  віддушини  "па"...
                               І  кисень  вдихаєш  на  повні  легені
                   І  радість  черпаєш,  і  спокій  у  жмені...
Тут  муза  на  арфі  тобі  виграва!

Прекрасні  тут  квіти...  Хоча  й  повно  пилу...
                 На  ніжні  пелЮстки  той  бруд  осідає,
                             Навмисне  паплюжить  усе,  набридає...
                                           Ти  думаєш:  йти...  чи  зостатись  на  силу?..

                                           Бо  пил  так  дратує...  Та  що  з  ним  робити?
                                 Здуваєш...  а  вітер  приносить  новий...
                       Години  летять,  а  ти  -  вартовий...
А  час  надто  цінний...  а  нам  би  творити...

А  ти  -  просто  танцюй!  У  польоті  натхнення!
             А  ти  пил  ігноруй...  він  розвіється  сам...
                         Лють  під  силу  розвіяти  тільки  вітрам...
                                 Розфарбуй  своїм  танцем  сумне  сіродення...
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515326
дата поступления 03.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Ірина Лівобережна

Ты меня нарисовал

Ты  меня  нарисовал…  
Нет,  не  кистью.  Просто  сердцем…
Эта  девочка  из  детства,  
Приобня́тая  едва…

Эта  женщина  в  дверя́х,  
Что  с  тоскою  ждёт  кого-то…
Разве  в  том  [i]твоя[/i]  забота,
Что  летает  только  в  снах?...

Одинокая  душа.  
Не  поющая  пичуга…
Прикоснулись  мы  друг  к  другу,
Не  свершив  последний  шаг…

Не  решившись  полюбить…
Святость  веры  не  приня́ть  нам…
Я  осталась  приобня́той…
Ты  с  тех  пор  забросил  кисть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515305
дата поступления 03.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Балабашкина Марина

Фонарь под окном.

...

Фонарь,  как  глаз  слепого...  
-  Мутью  белой  
Подёрнут,  
Зло  таращится  во  тьму,
Как  чёртов  сумасшедший,
Что  в  одну
Лишь  смотрит  точку,  
Вздрагивая  телом
От  каждого  касания;  ему
Присутствие  моё  невыносимо  -
И,  кажется,  мгновение  ещё,
И  он,  
 /Впери'в  
     В  меня  
     Свой  глаз/,  
Застынет  -
И  зол,  
 И  глуп,  
   И  слеп,
     И  восхищён...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515208
дата поступления 03.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Ірина Лівобережна

У лесной сторожки

Прибегу  я  первыми  ро́сами,
Над  рекою  ещё  туман…
Холодит  трава  ноги  бо́сые,
Влага  –  иглами  –  в  хрупкий  стан…
Но  надеждой  дым  над  сторожкою,
Там  цветы  цветут  не  горькИ,
Ждёт  меня,  поджидает  хороший  мой,
Клевер,  кашка  и  васильки…
Упаду  с  порога  в  объятия,
Запах  твой  я  вдохну,  бирюк*,
Тёплый  стан  твой  сквозь  тонкость  платья,
И  кольцо  этих  сильных  рук…
Ты  возьмёшь  меня  молча  на  руки,
Зацелуешь  так  горячо!
В  наше  место  из  шкур  и  «папороти»
Унесёшь,  дверь  открыв  плечом…
Эти  страстные  встречи  ранние!
Знает  «папороть»,  да  ветла,
Как  я  бегаю  на  свидания,
И  как  нежность  твоя  мила...
Как  я  прячу  потом  от  тятеньки
Губ  припухлость,  румяность  щёк...
Мой  любимый  отшельник  сладенький…
Как  в  душе  моей  горячо…

       *Бирюк  1.  Волк-одиночка  2.  Замкнутый,  нелюдимый  человек
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515179
дата поступления 03.08.2014
дата закладки 04.08.2014


НАДЕЖДА М.

Мотылек свечи взметнулся…

Мотылек  свечи  взметнулся...
Лег  на  потолок.
Всколыхнулся,  оглянулся,
Пробежал  меж  строк.
Заглянул  в  мою  тетрадку,
пожелтевший  лист.
Разгадать  хотел  загадку:
Что  такое  жизнь?
Распахнул  сердитый  ветер
Сонное  окно.
И  ворвался  поздний  вечер:
Стало  вдруг  темно.
Мотылек,  расправив  крылья,
Выпорхнул  легко.
Не  подвластно  здесь  усилье:
Не  вернет  никто...
Недоволен  он  неволей,
Ведь  рожден  летать.
Только  он  обижен  долей:
Птицей  все  ж  не  стать.





 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515064
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014


Ірина Лівобережна

до осені ще так далеко…

...до  осені...  ще  так  далеко...
...як  до  вчорашньої  весни...
коли  потягнуться  лелеки,
та  зачорніють  полини...
стоїть  «жара»...  насправді  пекло
...там  каска...  там  бронежилет..
...і  пити  хочеться  нестерпно
...та  не  змовкає  кулемет...
і  розриваються  снаряди...
у  вухах  свист,  вогонь  в  очах
чужинці  поливають  "градом",
для  відступу  закритий  шлях...
для  наступу  -  тако́ж  закритий...
туди  не  можна...  там  кордон...
поранені  волають  "пити"!
і  розрядився  телефон...
і  мама  в  безнадії  плаче...
і  не  літають  літаки...

...це  літо  чорне,  та  гаряче
тече  з  ворожої  руки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515024
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014


Олекса Удайко

НЕ ТЛІЙ ЛАМПАДНО

                                                               [b][i]  NNnn[/i][/b]

             [i]В  эту  ночь  я  буду  лампадой
             В  нежных  твоих  руках…
             Не  разбей,  не  дыши,  не  падай
             На  каменных  ступенях…

             …Я  буду  пылать  иконней  –
             Не  ты  ли  меня  зажег?
                                         [b]  М.  Волошин

Не  тлій  ти  мені  лампадно  –
Іконно  у  серці  палай!
Не  я  там,  на  сходах  падав,
А  ти  там  зі  мною  пила

Нектар  запізнілих  весен,
Отруту  сумуючих  зим...
О,  як  без  сталевих  весел
Пливти  за  маршрутом  твоїм?

І  як  осягнути  мозком
Нестримність  твоїх  орбіт,
Як  зрозуміти  –  бозна  –  
Бурхливість  твоїх  планід,

Де  люто  ревуть  буревії,
Й  вирує  стобальний  шторм,
Тремтять  діамантами  вії
Від  твоїх  неосяжних  норм!

І  враз  замовка  моє  серце
Від  здобутків  любові  й  втрат.
...Надривно  виспівує  скерцо
Під  скрипіння  до  раю  врат![/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514995
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014


Олекса Удайко

РЯТІВНІ ПРИТЧІ. ТРИПТИХ

                                                           [b]  [i]NNnn[/i][/b]
                 [i]Людина  народжується  не  тоді,  
                 коли  з'являється  на  світ  –
                 коли  віднаходить  свою  систему  
                 координат  у  цьому  світі…  
                                                                       Ол.  Удайко[/i]

[b]1.  Зеленка
[/b]
Буває  так,  що  дитині  хочеться  розваги,  екстриму…
Вона    бере  самокат,  стрибає  на  одній  нозі,
Опираючись  нею  об  асфальтову  дорогу  
І  їде…  І  їй  здається,  що  швидшого,  комфортнішого  
Транспорту  у  світі  не  існує…  Летить,  не  бачачи
Дороги  перед  собою…  Та…  Ой,  оказія  –
Падіння,  рана,  біль,  плач…  Мабуть,  більшого
Болю  в  житті  наче  й  не  трапляється…  Тут  
Несподівано,  але  вчасно  на  допомогу  
Приходить…    Зеленка  –  
Проста  і  доступна  речовина  –
Барвник  –  діамантовий  зелений!
Умочив  квачика,  змастив  ранку  –
І  знову  –  на  залізного  коня…
Здавалося  б…  дріб’язок,    
А  яка    у  ньому  сила!
ЗЕЛЕНКА…

[b]2.  Нашатир[/b]

Буває,  що  вже  доросла  людина  ненароком…
Впадає  в  паморок…  Від  неочікуваної  події…
Смерть  близьких…  Переляк…  Нарешті…
Несподівана…  нерозділена…  любов…
Страх…  розпач…безнадія…світ  немилий…
Сидиш  на  якійсь  проміжній  станції  життя
І  чекаєш,  коли  настане…    очікувана  смерть.
Та  ось  “неочікувана  “  людина  підходить,
Справляється  про  твій  стан  і  виймає
З  сумочки…  нашатирний  спирт…  
Звичайнісінький  гідроксид  амонію.
Одна-дві  інтенсивні  "затяжки"  і…
О  Боже!  Паморок  проходить…
Знову  живеш…    Радієш…
Немов  нічого  й  не  було…
Тверезість,  ясність  розуму
…І  перспектив!
НАШАТИР…

[b]3.  Ґумка[/b]

Все  буває  в  дорослому  житті…  Таке  інколи  наробиш,
Що  й  собака  не  перескочить…    Таке,  що…
Ні  людям,  ні  собі…  Прикро…  Бридко…
На  душі,  в  серці…  Бр…А  мозок?  Той,  клятий,
Інколи  так  розгуляється,  що…
Хоч  в  “дурку”…    Галопіридол!    
Електрошок!  ..  Гамівна  сорочка!..
Та  трапляється  раптом…    людина…
Проста-простісінька,  як  правда…
Дає  тобі  саме  те,  що  треба…  
Засіб  від  всіх  негараздів…
Витираєш    все  із  пам’яті…  
Немов  застарілий  файл.
Немов  пляму  бруду…
І  знову  живеш!  
Радієш!
Твориш...
ҐУМКА…

31.07.14
_____________
*Примітка:  *З  днем  народження,  NNnn!
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514801
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Ірина Лівобережна

Облако на ниточке

По  песку,  
       по  плиточке,
И  не  страшен  зной!
Облако
       на  ниточке
Я  ношу  с  собой!

Прикрывает
       бережно
От  любых  кручин!
В  нём  -
       моя  уверенность,
Средство  от  морщин!

Улыбаюсь
       радостно,
Так  легко  лететь!
Потому,
       что  радуга
В  этом  мире  есть!

Пусть  со  мною
       нАдолго  :
Верная  рука,
В  поднебесье  -
       радуга!
Сны,  и  облака!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514806
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Ррррреволюція

Хорошо, хорошо…

Хорошо.  Хорошо,  что  ты  есть.
Просто  будь.  Просто  будь  и  всё.
Как  луга,  как  моря,  как  лес…
Рядом  ты,  и  меня  несёт
В  никуда,  
И    диспетчер  немее  рыб,
Голосящих  дорогу  морским  конькам.
Сквозь  пучину  над  миром  сияет  нимб,
Под  резьбою  узлами  легла  пенька.
Ну,  и  что?  Ну  и  что  с  того,
Что  зияет  оврагами  пустота,
Что  война  начинается,  как  монгол
Не  кумысом,  а  с  блеющего  скота…
Что  теперь?  Отрекаться  и  забывать?
Никогда  я  себе  не  прощу  тебя…
Упирается  в  душу  безродно  знать,
Выжигать  знаки  дьявола  без  огня…

Хорошо,  хорошо,  что  ты  есть.
Просто  будь,  просто  будь  и  всё.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514844
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Радченко

Перші звісточки

Непомітно  йде  до  осені
Днів  спекотних  череда.
Пахнуть  сонцем  трави  скошені,
З  кожним  днем  пізніш  світа.

Листя  жовтого  краплиночки
Вже  з"явилися  в  садку.
Осені  це  перші  звісточки  -
Їх  лишила  нашвидку.

Айстри  змішані  з  майорами  -
Ніжно-чарівний  дует.
Золотистими  узорами
Літній  зміниться  сюжет.

І  здивує  осінь  казкою,
Смуток  розіллє  терпкий.
Дощ  відстукає  морзянкою:
ЧОму  час  такий  стрімкий?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514835
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


ТАИСИЯ

КРУИЗ

Ему-таки  пришлось  жениться,  -
Сбылись  потуги  многих  лет!
Сегодня  некогда  побриться,
В  поход  готовит  драндулет…

Забыты  вредные  привычки,
Он  преподносит  мне  сюрприз:
«Родная,  собирай  вещички,
Мы  отправляемся  в  «круиз»!

Я  вызубрила  все  манеры,
Принарядилась  –  образцом,  -
С  таким  супругом  -  кавалером
Нельзя  ударить  в  грязь  лицом!

Достала  новые  серёжки,
Надела  платье  от  кутюр,
На  тонких  шпильках  босоножки
И  бесподобный  маникюр…

Деньжат  достала  из  заначки,-
Но,  Боже  мой,  какой  пассаж!
Мой  благоверный  грузит  в  тачку
Ружьё…  палатку…патронташ…


Июль  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514825
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


miss Blues

Пусть яблоки зреют…

Вот  август  явился  венцом  самых  знойных  деньков.
Чужая  постель,  холодящие  внутренность  звуки...
Губами  сухими  молюсь,  расцепил  бы  мне  кто-нибудь  руки!
Хочу  возвратиться  в  мой,  маленький  самый,  альков...

Верните  тот  мир,  где  смеялись  под  окнами  дети,
А  звук  фейерверков  был  только  похож  на  обстрел...
Нет  большего  горя  на  свете  и  нет  ядовитее  стрел,
Чем  стрелы  войны,  на  уставшей  от  боли  планете.

Пусть  яблоки  зреют  и  падают  "громко"  на  дах,
Пусть,  только  не  мины,  не  эти  смертельные  "грады"...
А  яблочкам  зрелым  на  Спас  будут  бабушки  рады...
И  слёзы  просохнут  в  уставших  от  жизни  глазах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514794
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Ррррреволюція

Эх, достоинство…

Эх,  достоинство!  Слово  спущено
По  течению,  за  излучиной,
За  водой  ушло  соломинкою
И  бревном  растёт  и  былиною.

Эх,  достоинство,  честь  и  гордый  взгляд!
Поросли  быльем  сотню  лет  назад.
Правит  миром  ложь  да  с  интригою  -
Набекрень  мозги  да  со  сдвигами.
 
Жалит  жалостью  злобным  лепетом,
Им  плевать  на  то,  что  есть  дети  там.
Им  плевать  на  всё,  только  б  куш  велик  -
Сало  не  впервой  лить  за  воротник.

 
Но  придет  пора  -  слово  вспомнится
И  достоинством  успокоится,
Будет  гордым  взгляд,  честью  подвиги.
Мир  пойдет  на  лад,  змий  -  за  облаки.



[i][b]Честь[/b]  —  комплексное  этическое  и  социальное  понятие,  связанное  с  оценкой  таких  качеств  личности,  как  верность,  справедливость,  правдивость,  благородство,  [b]достоинство[/b].[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514738
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 01.08.2014


Enola

Под "Градом"

Палят,  с  ума  сводя,  в  мой  город  залпы.
Надежда  и  отчаянье  сплелись.
Сыны  страны,  цвет  нации...  ребята
в  очередном  сражении  сошлись.

Дрожит  земля  в  окопа  хрупкой  раме,
стрекочет  автомат,  свистит  снаряд.
И  каждый  возвратиться  хочет  к  маме,
и  молится  о  каждом  в  церкви  мать.

Мой  город  стих,  прислушиваясь  к  бою,  
как  маленький  испуганный  зверек.
Сынок  соседки  плачет  за  стеною,
гудит  в  июльском  небе  самолет.

Горят  перед  иконами  лампадки,
в  жилищах  наших,  в  душах  Свет  хранят.
Пусть  в  городе  оставшимся  не  сладко,
"Порядок!"  -  в  трубку  близким  говорят.

Мы  выдержим,  мы  выживем,  я  знаю  -  
я  верю!  -  мир  вернется  к  нам  опять.
...Но  долго  не  о  грозах  в  юном  мае
нам  будет  слово  "Град"  напоминать.

30-31  июля  2014



Пережив  "черный  понедельник"  21  июля,  Дзержинск  оживает.  Вопреки  тому,  что  происходит  вокруг.  ДНРовцы  сожгли  исполком  вместе  со  своими  вояками,  люди  выпрыгивали  из  окон.  Сожгли  только  потому,  что  в  исполкоме  находились  несколько  человек  нацгвардейцев.  Фото  будут  в  фотоальбоме  чуть  позже.    

В  городе  стоит  нацгвардия.  Страшные  "каратели",  которых  мы  все  так  боялись,  из  которых  сделали  зверей,  помогают  нам,  чем  могут.  Если  к  ним  подойти  и  попытаться  заговорить,  они  даже  не  едят  нас  живьем.  Простые  ребята.  Очень  молодые.  Очень  красивые.  Просто  солдаты,  которые  выполняют  приказы.  Вранье  всё  это  -  то,  что  они  бьют  по  жилым  кварталам.  Идет  война,  и  случается  вякое.  И  мы  в  них  верим.  

На  снимке  -  жители  дома  по  ул.  Римского-Корсакова,  14,  г.  Дзержинск.  В  прошлую  субботу,  26  июля,  ополченцы  со  стороны  Горловки  ударили  "Градом"  по  жилому  кварталу  Дзержинска.  Пострадала  школа,  жилые  дома,  газопровод.  Но  больше  всего  досталось  этому  дому.  Жители  в  один  голос  кричали:  "Когда  мы  ходили  на  референдум,  мы  не  знали,  что  будет  такая  бойня!  Зачем  нужна  такая  республика,  "защитники"  которой  стреляют  в  нас  "Градом"?!"

В  этом  доме  ранило  женщину,  осколки  перебили  вену  на  запясте  и  распороли  руку.  Диспетчер  "скорой"  сказала  не  морочить  ей  голову,  мол,  с  током  крови  все  выйдет  (!!!),  а  туда,  куда  снаряд  попал,  медики  (!!!!)  не  поедут  (!!!!!!!!!!!!).  Сын  тети  Саши  (это  моя  подруга,  бухгалтер  одного  из  предприятий  моего  шефа)  позвонил  в  п.  Ленинское,  на  окраине  которого  стоит  нацгвардия.  Это  было  в  разгар  боя.  Мужики  прибежали  к  военным.  Те  отправили  на  помощь  единственного  военврача  домой  к  пострадавшей.  Оказали  помощь,  перевязали  руку.  Вот  они,  убийцы.  Вот  они,  "каратели".  

С  субботы  удары  со  стороны  Горловки  продолжаются.  Ополчение  продолжает  бить  по  жилым  кварталам.  Мы  все  засыпаем  и  просыпаемся  под  звуки  палящих  танковых  пушек  и  "Градов".  Машины  смерти  развернуты  линейкой  в  сторону  Дзержинска  и  палят.  Нацгвардия  стоит  на  окраине  Дзержинска  и  собой,  как  щитом,  по  всем  направлениям  прикрывает  город.  Но  все-таки  снаряды  долетают,  и  калечат  людей,  и  рушат  все.  От  того,  ЧТО  мы  увидели  собственными  глазами,  ехала  крыша.  

Они.  Они  выросли  в  этом  горде.  Ходили  тут  в  школу.  Жрали,  пили,  спали,  рожали.  И  теперь  они  стреляют  в  свой  город.  За  несколько  сот  баксов  суточных  стреляют  в  нас  "Градом".  

В  Енакиево  сейчас  моя  семья.  Мама,  папа  и  младшая  сестра.  Я  в  Дзержинске.  Связи  почти  нет,  и  самое  страшное  это  слышать:  "Напрямок  перевантажений".  Мы  все  уже  знаем,  о  чем  говорит  этот  мехнический  голос.  Он  говорит  о  том,  что  там  (на  окраине  или  уже  у  них???)  идет  бой.  

На  нас  -  на  каждом  -  лежит  ответственность.  Все  эти  беды  мы  навлекли  на  себя  сами,  своими  руками.  Я  горжусь  тем,  что  никто  из  моих  близких  не  ходил  на  референдум,  и  не  подписал  себе  смертный  приговор.  Только  вот  за  нас  это  сделали  другие.

Все  вчерашние  сторонники  ДНР  (я  не  имею  в  виду  простых  обывателей,  которые  верещат  от  страха,  начитавших  х...ни  в  инете,  что  нацгвардия  их  убивает.  Я  имею  в  виду  тех  тварей,  которые  в  комиссиях  на  14  участках  в  Дзержинске  проводили  свой  референдум)  теперь  вереницей  тянутся  в  СБУ,  сотрудники  этой  структуры  работают  сейчас  по  ситуации  в  Дзержинске.  Верите  -  пишут  даже  о  том,  кто  анекдоты  про  Яроша,  Порошенко,  Ляшко  и  Яценюка  рассказывал.  Сдают  тех,  с  кем  вчера  стояли,  приклад  к  прикладу.  Сдают  их  семьи.  Естественно,  "воронки"  к  женщинам    не  приезжают.  Распускаются  слухи  о  том,  что  "пропадают  люди".  Во-первых,  продолжают  идти  в  ополчение,  потому  что  денег  теперь  платят  гораздо  больше.  Во-вторых,  мародеры  и  грабители.  В-третьих,  бегство  из  города  -  в  одиночку,  без  детей  и  жен  (это  уже  другой  вопрос  -  о  том,  чего  сейчас  стоит  патриотизм  и  некоторые  мужики  вообще).  Камер  пыток,  подвалов  для  допросов  и  прочей  чепухи  у  нас  нет.  Есть  беседы,  протоколы  допросов,  насколько  я  знаю,  но  того,  чем  нас  пугали,  и  близко  не  происходит.  И  возмущаться  тем,  что  за  измену  Родине  преследуют  по  Закону  Украины  (а  мы  все  живем  в  Украине),  не  стоит.  Это  глупо.  Знали,  на  что  шли.

А  тем  временем,  пока  пишу  этот  пост,  я,  прислушиваясь  к  очередному  залпу  "Града"  на  окраине,  удивляюсь  тому,  как  мало  мы  были  готовы  к  войне.  Как  мало  мы  почему-то  верили  в  то,  что  террористов  реально  будут  гнать  отсюда,  как  помойных  псов.  Как  жарко  мы  ругались  в  интернетах.  А  на  деле,  теперь,  оказалось,  что  ад,  в  котором  мы  живем,  не  дает  возможности  и  времени  для  ругани.  Исключения  есть,  и  они  описаны  выше.

Все,  кто  стоял  и  стоит  за  республику,  ответьте,  вам  совершенно  наплевать,  что  будет  с  нами?  ЭТО  ТОГО  СТОИЛО???

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514607
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 01.08.2014


Ірина Лівобережна

От истинной украинки

Пойми  -  я  не  могу  тебя  любить!
Хоть  мой  язык  был  от  рожденья  русским.
Но  я  другой  сумела  изучить,
Мир  засиял!  И  перестал  быть  узким.

Да,  было.  Восхищалась  я  Москвой.
Близки́  твоих  поэтов  были  лиры...
И  люди,  что  взлелеяны  тобой,
Они  же  были  все  -  мои  кумиры!

Они  играли,  пели,  берегли,
И  за  меня  когда-то  воевали...
Но  вот  -  "оттяпали"  кусок  земли,
А  веру  в  дружбу  -  просто  растоптали!

Пойми!  Нельзя  насильно  полюбить!
Нельзя  -  под  маской  -  всматриваться  в  лица!
Ведь  можно  было  сердце  мне  открыть,
А  не  сокрыто,  подло  в  Крым  ломиться!

Могла  б  я  обожать  твои  поля,
Твоя  бескрайность  недоступна  глАзу!
Но  ты  врала,  что  тут  ТВОЯ  земля,
Травила  прессой,  и  пугала  газом!

О,  я  не  совершила  ничего,
Чем  испугать  могла  твоих  сограждан!
Но  вдруг  они,  ну  все,  до  одного,
Искали  зло  в  моём  поступке  каждом!

А  дальше  -  горше.  Ты  своих  солдат
Заставила  -  стрелять,  и  ненавидеть!
И  вместо  слова  в  руки  -  автомат
Дала́  -  и  танки  -  на  мою  погибель!

И  топчут  веру,  проливают  кровь,
Пытают  и  выкручивают  руки!
Через  войну  ты  мне  несёшь  любовь?
За  что  ты  обрекла  меня  на  муки?  

Я  лишь  своим  умом  хотела  жить!
А  ты  -  не  отпускала,  поучала...
Не  защитить  хотела  -  разделить!
И  -  уничтожить  вольности  свичадо*!

Я  -  не  могу  любить  тебя,  прости.
Люблю  я  Украину  с  небом  синим!!!
Пойми.  Поверь.  И  с  миром  -  отпусти.
Я  НЕ  МОГУ  ЛЮБИТЬ  ТЕБЯ,  РОССИЯ!!!



*Свичадо  -  зеркало,  отражение,  светильник

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Yp2J_vU6kDQ[/youtube]

Вот  если  уж  нелюбовь,  так  нелюбовь...  Насильно  мил  не  будешь!  ))))))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514591
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Валентина Ланевич

Життєвий шлях однолюбки.

     Поїзд,  розсікаючи  собою  темінь  ночі  та  полишаючи  позад  себе  посвист  вітру,  стрімко  рухався  зі  сходу  на  захід.
     Ольга,  вслухаючись  у  тихий,  монотонний  стук  коліс,  полегшено  зітхнула.  Весь  кошмар  війни  почав  відпускати  і  думки,  як  то  буває  в  дорозі,  коли  час  ніби  зупиняється,  повільно  занурювали  її  в  закапелки  пам’яті,  у  таку  далеку  тепер,  щасливу  та  безтурботну  юність,  коли  вона,  закінчивши  гірничий  технікум,  була  направлена  на  практику  в  інше  місто,  вперше  полишивши  стіни  рідної  домівки.
     Зграйка  молодих  дівчат-практиканток,  весело  перемовляючись  між  собою,  дійшла  до  прохідної  заводу  і  раптом  Оля  скрикнула,  вхопилась  обома  руками  за  живіт,  що  полоснув  її  біллю  і  майже  переламалась  навпіл  та  біль  не  відпускав.  Вахтерша  викликала  швидку  допомогу.  Та  не  забарилась.  У  лікарні,  молодий  хірург,  оглядаючи  пацієнтку,  швидко  поставив  діагноз  і  сказав:
   Треба  негайно  оперувати,  з  апендицитом  жарти  короткі.
   Як  оперувати?    -  злякано  перепитала  Ольга,  -  а  мама,  а  тато?  Вони  ж  нічого  не  знають.  Без  них  не  дозволю.
     Лікар  тільки  усміхнувся  та  той  дівчачий  лемент:
     Мама  з  татом  приїдуть  до  тебе  трішки  пізніше,  а  зараз  нам  пора  в  операційну.
     Після  зробленого  сестричкою  укола  страх  минув  і  Оля  повільно  поринала  у  сон  та  ще  встигла  почути  розмову  двох  лікарів:
     Дивись,  -  сказав  анастазіолог  хірургові,  показуючи  очима  на  її  налиті  соком  груди,  що  оклуглими  горбиками  випирали  з-під  простирадла,  -  мабуть  ще  незаймана.
     А  далі  морок  сну  накрив  її  своїм  крилом.  Прокинулась  уже  у  палаті.  Все  тіло  нило,  ноги  відмовлялись  іти  самі  і  хіруг,  підхопивши  Олю  попід  руки  та  незважаючи  на  говір  сестричок,  що  тут  же  звернули  на  них  обох  увагу,  повів  ту  коридором,  а  вона  повисла  на  ньому  грушею.  Ноги,  чомусь,  не  слухались  та  поступово  все-таки  почали  набирати  стійкості.      Молодий  організм  швидко  відновляв  утрачені  після  операції  сили.  Незабаром  її  вже  виписували  з  лікарні.  Мама  принесла  армянський  коньяк  та  баночку  ікри,  сказала  передати  лікареві.
     Оля  заглянула  в  кабінет  хірурга,  він  виявився  порожнім.  Недовго  думаючи,  приховала  гостинці  між  своїй  речей,  а  коли  мама  поїхала  додому,  пригостила  ними  дівчат  по  кімнаті.
     А  на  другий  ранок,  скрипнувши  під  час  зупинки  гальмами,  біля  дверей  гуртожитку  зупинилась  швидка  і  незабаром,  перед  розширеними  від  подиву  Оліними  очима,  у  прорізі  кімнатних  дверей  з’явився  величезний  букет  троянд,  а  за  тим  і  сам  власник  ціїє  чарівної  розкоші.  Ним  був  лікар-хірург.
     Від  приємної  несподіванки  Оля  тільки  й  змогла,  що  проказати:
     А  ми  коньяк  з  дівчатами  уже  випили  і  ікру  встигли  з’їсти.
     Як  так?  Без  мене?  -  прийшла  і  Петрова  черга  поставити  не  зовсім  логічне  запитання  та  він  швидко  опанував  себе  -  хіруг  таки  і  далі  між  ними  заточилась  жвава,  невимушена  розмова.
     По  місячних  відвідинах  своїє  колишньої  пацієнтки,  Петро,  не  зовсім  говорячи  їй  правду,  привів  Олю  до  своїх  батьків  на  оглядини.  Ті  сказали  йому,  що  вони  не  пара.  Аналогічної  думки  були  і  Олині  батьки  та  хвилюючі,  солодкі  почуття  уже  вирували  у  тих  в  серцях  і  вимагали  продовження  відносин  між  ними.
     У  день  весілля  приїхав  її  колишній  хлопець.  Він  був  у  розпачі,  викрикав    в  адрес  Олі  образливі  слова,  намагаючись  завадити  їхньому  шлюбові  та  між  трьома  мусить  один  бути  лишнім,  ним  він  і  став.
     Через  півтора  року  у  щасливого  подружжя  народилась  донечка,  але  Ольга,  клопочучись  дитиною,  стала,  звичайно,  менше  уваги  приділяти  чоловікові  і  той,  якоїсь  миті,  віддалився  від  неї  та  вона  ще  не  відчувала  біди,  що  нависла  над  нею,  раділа  кожному  новому  дневі.  Подвоєна  любов  до  донечки  та  чоловіка  переповнювала  її  душу  теплом.
       Якось  на  обід  чоловік  приїхав  зі  своєю  напарницею-медсестрою.  Ользі  це  не  здалось  дивним  -  працюють  же  разом.  Згодом  такі  візити  почастішали,  жінки,  наче  б  то,  заприятелювали.
       У  країні  відбувалася  перебудова  з  усіма  її  витікаючими  наслідками,  зі  зникненням  з  полиць  магазинів  найнеобхівніших  в  щоденному  побуті  речей.
       З  чергової  відпустки  Марія  привезла  Ользі  нову  джинсову  спідничку,  яка  була  саме  на  неї  і  Ольга  не  відмовилась  від  подарунка,  носила  спідничку  із  задоволенням  для  себе  та  в  той  же  час  з  нею  стали  відбуватись  дивні  речі.  Ласки  чоловіка,  якого  вона  кохала  усім  серцем,  більше  не  хвилювали  її,  а,  навпаки,  ніби  якась  невидима  сила  відштовхувала  її  від  нього,  чинячи  цим  супротив  фізичній  близкості.
       Невдовзі  Ольга  з  Петром  розлучилась,  повернулась  до  батьків,  де  почула  ультимативний  вердикт:
       Розлучилась  -  займайся  вихованням  дитини  і  ніяких  більше  чоловіків,  а  ні  -  живи,  як  знаєш  сама.
       Ольга  підкорилась  долі  і  не  тому,  що  не  мала  іншого  вибору.  Ні.  Просто  вона  продовжувала  кохати  колишнього  чоловіка,  колишнього,  бо  той,  через  рік  після  розірвання  їхнього  шлюбу,  одружився  вдруге  -  на  своїй  медсестрій,  тій  самій,  що  подарувала  джинсовку.
     Оля,  мов  навіжена,  накинулась  на  навчання.  Закінчила  один  інститут  заочно,  другий  і  нікого  з  чоловіків  поряд,  тільки  її  донечка,  її  та  його  спільна  кровинка.  І  тільки  стіни  її  кімнати,  коли  залишалась  наодинці  з  собою  чули,  як  з  горла  цієї  сильної  з  вигляду  жінки,  інколи  виривався  відчайдушний  придушений  стогін.  Розпач  від  безглуздої  утрати  коханого,  якого  продовжувала  любити  понад  усе  підносив  її  руки  до  голови  і  вона  розчепіреними  пальцями  хваталась  за  волосся,  похитувалась  з  доку  на  бік,  а  з  горла  уже  рвався  на  волю,  вивільняючи  увесь  внутрішній  біль,  протяжний  звірячий  рик.  По  хвилі,  схлипуючи,  розмазуючи  по  обличчі  долонями  сльози,  притихала.  І  так,  спустошена  душею,  дивлячись  невидющими  очима  поперед  себе,  сиділа  деякий  час  мовчки.  Похвилі  вставала,  вмивалась  холодною  водою,  і  знову  ставала  тією  завжди  спокійною,  урівноваженою  жінкою,  якою  звикли  бачити  її  близькі  та  знайомі  люди.
     Роки  невблаганно  полишали  свої  сліди,  відзивались  віковими  болячками  та  серце,  душа  і  тіло,  як  і  раніше,  належали  йому  одному,  Петрові,  такому  рідному  і  водночас  такому  далекому.
     Востаннє  здригнувшись,  поїзд  зупинився  на  кінцевій  станції  свого  призначення.  За  вікном,  розсіюючи  темряву,  сонячне  проміння  впускало  до  вагону  теплий  ранок.  Ольга,  проганяючи  від  себе  спогади,  усміхнулась  новому  дню  і  ступила  на  приступку  вагона,  назустріч  невідомості,  а  в  голові  промайнула  думка:
       Якби  мені  знову  запропонували  прожити  життя  заново,  я  б  не  стала  нічого  у  ньому  змінювати  і  знову  до  кінця  пройшла  би  той  самий,  сповнений  і  болі,  і  відчуття  всепоглинаючиго  кохання  та  безмежної  любові  нелегкий  життєвий  шлях  однолюбки.
       
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514577
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Lana P.

Горить достигле житнє поле…

Горить  достигле  житнє  поле...
Чи  про  такі  ми  мріяли  жнива?..
О,  доле,  зглянься,  наша  доле,
Москалія  народ  наш  убива.

Чому  війна  у  нас  на  Сході,
Замість  дощу  пролита  людська  кров?..
Чом  зраджували  при  нагоді?..
Чому  ходили  до  чужих  церков?..

А  ще  тому,  що  не  єдині.
Схід  свято  вірив  братії  з  Русі
І  зрадив  рідній  Україні,
А  клятий  Кремль  зтинає  на  косі.

Війну  нелегко  зупинити,
І  сила  перемоги  не  проста...
Єднайтесь,  землю  захистити!..
Болить  душа...    Вогнем  горять  жита...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514564
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Lana P.

Очі в очі

Очі  в  очі,
Губи-в  губи,
Білі  ночі-
Колір  згуби.
Серце  з  серцем  
Пульс  вчащає,
Через  скельце
День  сіяє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514565
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Олекса Удайко

ЛЕВИЦЯ І ТИГР*

                       [b]  [i]NNnn  [/i]  [/b]

Ти  спиш  –  мов  дитиночка:
Губами  прицмокуєш,
І  вогка  ще  спиночка,
Мов  в  купіль  умочена.

У  снах  посміхаєшся
Картинам  із  юності...
Мені  ж  позіхається  –
Чи  стане  ще  мужності?

І  йду  я  до  ванної
Із  думами  скромними  –
Уславить  осанною
Жагу  твою  стомлену...

Та  знов  повертаюся
У  тепле  ще  ложе  я  –
Без  тебе  я  маюся,
Без  тебе  не  можу  я...

31.07.2014

________
*Назва  та  ж,  та...  не  баєчка:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514568
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


@NN@

Переклади з А. Ахматової ***

Я  знала,  я  снюсь  тобі,
Тому  не  могла  заснуть.
Сліпий  ліхтар  голубів
Мені  освітлював  путь.

Царицин  ти  сад  узрів,
Різьблений  білий  палац,  
Мереживом  тин  чорнів
На  ганки  тіні  складав.

Ти  йшов,  не  відав  шляху,
І  думав  *Скоріш  би  знайти,
Ту,  що  не  знає  страху,*  -
Поки  не  прокинувся  ти.

А  сторож  червоних  воріт,
Озвався  до  тебе  *Куди?*
Кришивсь  під  ногами  лід
І  лякала  темінь  води.

*Це  озеро,  -  думав  ти,_
На  озерї  є  острівець...*
Та  раптом  із  темноти
Заблимав  блідий  каганець.

В  жорстокім  світлі  пісного  дня,
Прокинувшись,  ти  застогнав
І  вперше,  моїм  ім'ям,
Мене  ти  уголос  назвав.

А.Ахматова                1915

Я  знала,  я  снюсь  тебе,
Оттого  не  могла  заснуть.
Мутный  фонарь  голубел
И  мне  указывал  путь.

Ты  видел  царицын  сад,
Затейливый  белый  дворец
И  черный  узор  оград
У  каменных  гулких  крылец.

Ты  шел  не  зная  пути,  
И  думал:  *Скорей  бы,  скорей,
О,  только  б  ее  найти,
Не  проснуться  до  встречи  с  ней*

А  сторож  у  красных  ворот
Окликнул  тебя  *Куда?*
Хрустел  и  ломался  лед,
Под  ногой  чернела  вода.

*Это  озеро,  -  думал  ты,  -
На  озере  есть  островок...*
И  вдруг  из  темноты
Поглядел  голубой  огонек.

В  жестоком  свете  скудного  дня
Проснувшись,  ты  застонал
И  в  первый  раз  меня
По  имени  громко  назвал.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426131
дата поступления 20.05.2013
дата закладки 31.07.2014


@NN@

Стиглі яблука примарились… ледь прозорі.

Стиглі  яблука  примарились,  
Ледь  прозорі...  пахнуть  медом.

Ми  з  тобою  знову  сваримось,
Ділим  землю  по-під  небом.

Я  не  звикла  підкорятися  -
Простір  крилами  заповню...

Звикла,    до  зірок    здійматися,
-  Гартувати  дух  у  полум'ї...

Десь  витати  в  інших  вимірах  -
Ледь  землі  крилом  черкнувши...

Та  готова  все  це  вимінять
На  морську  велику  мушлю...

Щоб  далекий  шум  прибою,
Накотивсь  на  берег  хвилями...

Щоби  десь,  могли  з  тобою,
Знов  зустрітись  ми  щасливими.

Стиглі  яблука  примарились,  
Ледь  прозорі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493318
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 30.07.2014


@NN@

Повертаюсь

[b]Господи,  спаси  і  сохрани.
Ангелів  пошли  на  допомогу.
Я  ж  бо  Твій,  хоч  і  заблудлий  син,
Та  додому  віднайшов    дорогу.
Повертаюсь,  тільки  не  відкинь...
Прихилю  коліна  -  не  відмовся...
Чорнота  не  вабить,  вабить  синь
Неба.  
           Ти  чекаєш?!
                                               Ось  я...  ось  я.[b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата поступления 03.09.2013
дата закладки 30.07.2014


Олекса Удайко

Яка в кохань безкрая сила!

                                         [b]  [i]NNnn

Яка  в  кохань  безкрая  сила!  –  
Долає  версти  раз  у  раз,
Неначе  чайка  білокрила,
Летить  сюди  в  липневий  час.  

І  ось  вона  вже  знову  поряд  –  
Така  далека  і...  близька,
Немов  ласкава  хвиля  з  моря,
Немов  простірності  ріка.

Над  нами  в  небі  чайка  квилить,
Несе  неспокій...  і  любов,
А  серце  дум  лоскоче  хвилю,
В  далекій  юності  немов...

30.07.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514378
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014


АЛІК

ШИШ

Ночь  темна  перед  рассветом,
не  видать  ни  зги...
Просыпаюсь  я  поэтом,
как  не  с  той  ноги.

Руки,  ноги  пока  целы
голова  не  в  счёт.
Воевать  на  свете  белом
мне  пока  везёт.

За  цевьё  берусь  я  нежно,
обниму  приклад.
Здравствуй,  здравствуй,  ад  кромешный,
как  тебе  я  рад.

Только  в  пламени  пожаров
чистится  Душа.
Не  бывает  ведь  на  шару
счастья  ни  шиша....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514375
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Валентина Ланевич

І томлюсь і молюсь…

Кукурікає  півень  в  осонні,
Вітер  смачних  струсив  мені  груш.
Задивилась  в  колодяжні  очі  бездонні,
Заковтнула  наживку  життя  -  гіркий  куш.

Перестрибує  з  гілки  на  гілку,
Зве  синичка  до  себе  пташат.
Сльоза  кляксою  мокрою  в’їлась  в  сторінку,
Серце  просить:  коханий,  не  став  же  ти  мат.

Я,  здригаючись  капелярами,
Тягнуся  до  твого  в  тривозі.
Обіймаюсь  теплом,  милуючись  чарами,
І  томлюсь  і  молюсь  в  боязкім  незнанні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514343
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


OlgaSydoruk

Оставайся человеком

А  жизнь...она  совсем  короткая  такая...
И  не  успеешь  оглянуться  -  дни  уходят,..как  вода  в  реке  течет...
И  жалко  так  бывает,..и  хочется    в  то  прошлое  вернуться...
Но  нет  дороги  той  назад,..она  только  вперед...
Во  все  ты  времена,особенно  тяжелые,лихие,как  сейчас,..не  вешай  нос,..и  оставайся  человеком...
Тебе  воздастся  по  заслугам,по  делам  совсем  не  тут,..а  ...там...
А  здесь  ты  будь  женой  любимой,..и  красивой    женщиной,..
Заботливой  и  доброй  матерью  в  сердцах  для  близких  и  любимых...
И  добрых  качеств  тех  до  самого  конца  не  растеряй,..а  только  приумножь  побольше  ,..по  крупице  собирай...
Про  юмор  тоже  помни,..понимай...Не  бойся  над  собою  посмеяться  от  души...
И  шутку  в  адрес  свой  без  злобы  принимай...
Учись  по  жизни  в  людях  разбираться,..намерений  благих  не  избегай...
Со  щедрыми  душой  и  добрыми  делами,..справедливыми      -  дружи,..живи...
А  тех,кто  словом  воду  в  ступе  той  толчет,..да  из  пустого  все  в  порожнее  переливает,..
И  обещаниями  лишь  живет  и  кормит,..и  больше  ничего  не  сделал  сам,..  
Тех  обходи  десятою  дорогой,..гони  из  дома  своего  и  больше  не  впускай...
И  планы  те,что  для  себя  в  начале  жизни  ты  наметил  ...
Исполни!..Не  жалея  сил,..во  что  бы  то  ни  стало,..одолей...
Про  душу  не  забудь!..И  очищай,..тот  ближе  к  сердцу  способ  выбирай...
Слова  лишь  подбирай,которые  важны...
Привычки  вредные  забудь  и  отпусти...
Поверь,без  них  совсем  не  плохо  жить,..другие  радости  и  увлечения  ищи...
И  оставайся  сам  собой  до  самого  конца,..спеши,..  чтоб  все  успеть...
Не  поддавайся  лживым  обещаниям  и  лести  сладкой  не  внимай,..
Живи  своим  умом,умей  прощать  и  благодарным  быть  умей...
Надейся  только  на  себя  и  помощи  за  так  не  жди...
И  прозы  жизни  не  пугайся,..совсем  не  интересно  без  забот  со  временем  идти...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514318
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Салтан Николай

Усе забудеться

[img]https://pp.vk.me/c619621/v619621008/13e9e/mYFdv3zyxoc.jpg[/img]
Закрию  очі  і  не  віриться:
Твої  вуста  ціловані  вже  ним.
Не  визнаю!  Але  у  дійсності  -
Ти  все  життя  хворітимеш  одним.

В  поривах    хибної  могутності
Я  підривав  всі  зведені  мости,
І  не  важливо,  що  посутності,
Лише  з  тобою  розпочав  цвісти.

Тепер  я  став  затятим  мрійником
І  у  житті  щось  значать  небеса,
Але  ніколи  вже  не  змінюся
І  моя  вірність,  зовсім  не  роса.

Бо  не  розвіється  туманами
І  не  промиється  потоком  злив,
Ти  стала  ближча  некоханою,
Тому  для  мене  ще  існує  «ми».

Нехай  думки  стають  поганими,
Нехай  мій  біль  нікого  не  пече,
Ти  знаєш,  а  мені  однаково  -
Я  підкладу  не  раз  своє  плече…

Одного  дня  усе  забудеться
І  твої    очі  кольору  весни,
І  навіть  та  безлюдна  вулиця...
Але  не  присмак  підлої  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514407
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Дід Миколай

Надєжді.

Зорі  сипались  долу  намистом,  
Місяць  красень  із  гаю  зорів.    
Осипав  тебе  перлами,  хистом,
Щойно  вроджену  з  волі  Богів.          

Твою  долю  злеліяв  в  долонях,
Світлу  свічу  тобі  запалив.
Талану  привіз  з  лугу  на  конях  
І  барвінком  постіль  застелив.
                               
Щоб  в  хвилини  прийдешного  смутку,
Коли  жалить  бува  кропива.
Ти  з  подушки  виймала  в  закутку
Й  дарувала  нам  в  віршах  дива.

Щоб  чарунився  вечір  любистком,
Прохолодою  чистих  струмків.
Птахи  Божого,  вивільги  свистом
Хай  лягає  на  аркуш  твій  спів.


                               Співцю  художнього  слова  
                       Надєжді.  До  дня  народження.  
               Вибач,  що  спізнився  розгільдяй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514316
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Lana P.

Фарбами серця…

Пожовкла  вишня  на  чуприні…
І  літа,  наче  зовсім,  не  було...
Повисли  хмари  у  перині,
Полуднє  сонце  ще  снує  тепло,

Торочить  з  літа  тонкі  нитки,
Малює  візерунки  у  теплі,
І  одягає  в  свої  свитки...
Заметушились  білки  у  дуплі-

Приносять  їжу  рудокосі,
Поповнюють  запаси  чималі,
Щоб  щедро  пригостити  осінь...
Вже  в  небі  згуртувались  журавлі...

Мабуть,  готуються  в  дорогу,
В  далекі  і  чужі  теплокраї,
В  своїх  піснях  таять  тривогу,
Їхнє  відлуння  котиться  в  гаї...

Там  ностальгія  в  кожній  ноті
Глибинно  озивається  в  душі...
Запис  не  ручкою  в  блокноті...
Фарбами  серця  пишуться  вірші.          29.07.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514351
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014


НАДЕЖДА М.

Было с тобою легко. .

Хмурый  осенний  вечер.
Холод  ползет  под  пальто.
Шалью  укутала  плечи...
Дождь,  словно  чрез  решето.
Ветер  играет  в  прятки,
Капли  бросает  в  лицо.
Думаю:  все  впорядке,
Грустно,  все  это  не  то.
Спрячу  под  зонтиком  слёзы,
Пусть  не  увидет  никто.
Теплые  дни  по  прогнозам...
Что-то  грущу  всеравно.
Осень  во  всем  виновата.
Может,  я  с  нею  родство?
Может,  за  лето  расплата?
Было  ж  судьбы  баловство..
Просто  тебя  не  хватает.
Было  с  тобою  легко..
Только  мечта  согревает,
Как  дорогое  вино..








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514210
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Ірина Лівобережна

Мой чёрный лебедь

Ты  -  чёрный  лебедь  сердца  моего…
Вечерняя  загадочная  тайна…
Средь  отраженных  звёзд,  по  воле  волн,
Ты  с  грацией  скользишь  необычайной…
 
Изгиб  спины.  Ленивый  всплеск  крыла.
Игривый  взгляд,  и  томная  небрежность…
Но  я  твоей  возлюбленной  была.
Я  скрытую  твою  узнала  нежность

И  страсть  –  в  твоих  объятиях  тепла,
И  всю  отдачу  до  конца,  до  края!
Да,  я  твоей,  единственной  была!
И  на  других  –  десятки  –  не  сменяю!

Пусть  сторонится  робко  молодняк  :
«Какой-то  очень  тёмный,  не  похожий…»
Пусть  сам  ты  ускользаешь  от  меня
При  свете.  Знаю  –  сердце  болью  гложет…

Едва  вуалью  опадает  ночь,
Я  в  камышах  от  страсти  замираю…
Опять  –  приду  к  тебе!  Сомненья  –  прочь!
Опять  с  тобой  –  кружением  по  краю!

Мой  милый,  распахни  свою  тюрьму!
Не  прячь  тоску  за  взглядом  опустелым!
Я  прикасалась  к  сердцу  твоему.
И  знаю  –  ты  внутри  кристально-белый…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514333
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Ірина Лівобережна

Вишня

Я  потягну  за  ниточку  дощу,
В  весну  минулу  потягнуся  листям...
В  забутий  легіт  пам"ять  допущу,
Магічним  змахом  опущу  куліси.

Ти  благодатним  сонячним  дощем
Весняним  днем  на  спрагле  листя  падав,
І  ніжних  крапель  незабутній  щем
Душі  тоді  торкнувся  -  зорепадом...

В  бутонах  зріло  квІту  відчуття,
Ось-ось  збиралась  вибухнути  -  білим!
Була  -  твоя!  -  уся,  без  вороття!
Ти  був  для  мене  ніби  світом  цілим!

Володарем  моїх  і  снів,  і  дум,
Ти  дарував  примари  кольорові,
І,  заколисана,  під  вітру  шум,
Я  забувала  сутінки  зимові...
Промінням  сонця  йшло  твоє  тепло.
Моя  весна  -  злітала  і  кружляла!

...Минуло  дивне  сяйво.  Відбуло.
Серпневий  дощ  тепер  нас  розділяє...
Зірвало  вітром  білосніжний  квіт.
В  минуле  -  вЕсни  відійшли  колишні...
Ти  залишив  на  згадку  -  той  політ.
Примарні  мрії.  І  сережки  -  вишні.

************
За  нить  дождя  незримо  потяну.
И  в  прошлое  -  раскроются  кулисы.  
Где  в  светлую,  безумную  весну
Под  дождь  весенний  -  
                       подставляла  листья!

А  он  -  тревоги  каплями  смывал,
Поил  надеждой,  и  будил  бутоны.
Так  нежен  был  
                       внезапный  капель  шквал!
И  -  солнце  золотистою  короной

Из  туч  -  надежду  посылало  мне,
Что  я  вошла  в  весну!  
                       Что  я  -  любима!
Весна!  Весна!  Живи!  Растаял  снег!
Дари  цветы  влюблённым  и  любимым!

...За  занавеской  летнего  дождя
Весны  безумство  отошло.  Не  слышно.
И  белый  цвет  забрал  ты,  уходя.
Но  -  алым  на  ветвях  -  
                       серёжки-вишни.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514203
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Олекса Удайко

SPE SALVI*

                                                       [i]НАДЕЖДЕ  М**.

             Когда  все  дороги  заходят  в  тупик,  
             когда  разрушены  все  иллюзии,  когда  
             ни  один  луч  не  блеснет  на  горизонте,
             и  тогда  в  глубине  души  каждого  человека  
             остается  проблеск...  Надежды.

                                       Делия  Стейнберг  Гусман[/i]

[b][i]Однажды  утром  вдруг  ко  мне  явилась,–
Как  бы  со  странствий  дальних  воротилась,–
Звезда  Надежд...  Певец  ее  мятежный
Ее  так  долго  ждал.  
И  голос  нежный
Умолкшей  Музы  жаждой  слова  изнывал  –  
Перо  поэта  как-то  притупилось.

…Теперь  я  сызнова  живу,  радея
Живительному  пульсу  перемен...
О  Боже  мой!  Скажи  мне,  где  я?
Неужто  ты,  моя  о...  чудо-фея,
Раздвинула  простор,  теснину  стен,
Где  ярким  заревом  пылает  новый  День?

В  тот  День  мне  стоило  родиться  вновь!
Очистив  душу  от  тоски  и  скверны,
Избавившись  влекущих  вспять  оков,
Избрать  себе  тот  путь  едино-верный,
Чтоб  след  поэта,  труд  его  –  хотя  бы  в  меру  –
Сберечь  средь  нег,  мгновений  и  веков...[/i]
 [/b][/b][/i]
28.07.2014
_________
*Spe  Salvi  (лат.)  –  Спасены  в  надежде.  Вторая  
из  энциклик  (первая  -  спасение  в  Любови)  
Папы  Бенедикта  XVI.  Понятие  взято  из  Библии:  
«Ибо  мы  спасены  в  надежде.  Надежда  же,  когда  
видит,  не  есть  надежда;  ибо  если  кто  видит,  то  
чего  ему  и  надеяться?  Но  когда  надеемся  того,  
чего  не  видим,  тогда  ожидаем  в  терпении.»  
(Рим.  8:24).
**У  цьому  місяці  відсвяткувала  свій  день  
народження  (ДНр)  одна  із  поеток  нашого  
клубу  -  НАДЕЖНА  М.  Хто  не  вгавив,  той  
поздоровив  вчасно.  Я  вгавив,  та  після  ДНр  -  
можна,  хоч  цілий  рік!  Відтак  -  їй  моя  присвята!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514033
дата поступления 28.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Вячеслав Рындин

Немезида

[b]Точка  смерти  –  Немезида*
Беспощадности  –  звезда,  
Как  невиданная  сила,
Злится,  мчится  –  в  никуда
Иссекает  свои  жала,
Ковыряет  как  чума
Межпланетное  забрало,  
Разорвав  его,  сюда
Стелет  красное  орало,
Опахалом  поведя,
Напахавшись,  прошептало:
Берегись  меня!  Земля  
Миллионы  лет  не  знала
И  не  ведала  когда  –  
Прилетит  босая  кара
И  предъявит  –  по  счетам?![/b]

*-  [i]двойник  Солнца  –  красный  карлик  с  периодом  обращения
         вокруг  нашего  светила  26  миллионов  лет[/i]

28.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514003
дата поступления 28.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Ірина Лівобережна

Фантазія на тему "Nun ist es Zeit, daß ich mit Verstand" Генріха Гейне

[i]Іноді,  коли  читаєш  якийсь  твір,  раптом  знаходиш  там  своє,  глибинне…  [/i]

Генріх  Гейне  (переклад  О.К.  Толстого):

[i]Довольно!  Пора  мне  забыть  этот  вздор!
Пора  мне  вернуться  к  рассудку!
Довольно  с  тобой,  как  искусный  актёр,
Я  драму  разыгрывал  в  шутку!

Расписаны  были  кулисы  пестро,
Я  так  декламировал  страстно.
И  мантии  блеск,  и  на  шляпе  перо,
И  чувства  —  всё  было  прекрасно.

Но  вот,  хоть  уж  сбросил  я  это  тряпьё,
Хоть  нет  театрального  хламу,
Доселе  болит  ещё  сердце  моё,
Как  будто  играю  я  драму!

И  что  я  поддельною  болью  считал,
То  боль  оказалась  живая,  —
О,  боже!  Я,  раненый  насмерть,  играл,
Гладиатора  смерть  представляя![/i]

[b]А  тепер  -  моя  вільна  фантазія  :  [/b]

О,  я  так  щиро  грала  п'єсу!
Такий  трагічний  був  фінал!
Ти  називав  мене  «принцеса»,
І  гарно  так  підігравав!

А  я  під  стелею  літала,
Троянди  кидали  до  ніг!
Шалено  публіка  гукала,
Що  шал  кохання  -  то  не  гріх!

Ліпила  я  розбите  серце
Зі  слів,  і  полум'яних  фраз,
І  тануло  в  очей  озерцях
Усе,  що  не  торкалось  нас...

Та  вже  акорди  відлунали,
А  в  серці  -  справжній  біль  ятрить,
Бо  те,  що  грою  я  вважала,  -
Мого  життя  трагічна  мить…

******************
Как  я  играла  в  этой  драме!
Как  роль  моя  была  легка,
В  ней  чувства  лёгкими  волнами
Парили  выше  потолка!

Как  расписала  я  кулисы!
Как  радостно  вздыхал  партер!
Какая  страстная  актриса!
Какой  галантный  кавалер!

Не  знал  никто,  что  я  играла,
И  фальши  не  было  на  грамм!
Я  -  будто  вправду  умирала,
И  вправду  сердце  -  пополам!

Ты  наблюдал  всё,  улыбаясь…
А  боль    -  она  пришла  сама.
Я  незаметно  -  заигралась…
О,  синих  глаз  твоих  тюрьма!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513766
дата поступления 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014


Олександр Яворський

Прокляття бабці Лесі ;)

Якось  у  дитинстві  мій  велосипед
Потрапив  зі  мною  в  страшне  ДТП.
На  швидкості  десь  кілометрів  під  десять
В  годину  збив  бабцю,  яку  звали  Леся.
Мабуть,  таки  сильним  був  велоудар  -  
Упала  бабуся  аж  н[b]а[/b]  тротуар.
На  неї  упав  також  зверху  мій  ровер,
І  я  був  на  бабцю  упасти  готовий.
Та  милував  Бог,  я  упав  з  нею  поряд,  
Почув  як  уста  її  злісно  говорять:
"Абис  ти,  немите  дитя  сатани,
Наклав  неодмінно  собі  у  штани!"
Злякався,  зізнаюсь,  нечасто  буває,
Коли  тебе  бабці  отак  проклинають.
Заскочив  на  ровера,  “вибачте”  крикнув,
Із  місця  пригоди  утік  швидше  вітру...

Минули  роки,  де  мій  ровер  не  знаю,
Зате  бабцю  Лесю  з  тих  пір  споминаю.
Говорять  кого  бабця  Леся  прокл[b]я[/b]ла,
Того  неминуче  та  доля  спіткала.
А  я  вже  втомився  ховатись  від  долі,
То  в  хащах,  то  в  гущах,  то  в  нетрях,  то  в  полі.
Та  вирішив  все  ж  нехай  буде,  що  буде,
Можливо  та  доля  мине  чи  забуде,
Не  жити  ж  постійно  мені  у  страху!
Та  знов  бабця  Леся  на  моїм  шляху
Зустрілась  на  цвинтарі,  ще  й  проти  ночі
І  голосно  крикнула,  глянувши  в  очі:
"О,  виросло,  вмилось  дитя  сатани!"
Прокляття  збулося.  Наклав  у  штани…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509224
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Дід Миколай

Не вернутися вже звідтіля.

Для  потічка  калина  червленна  ,
напувала  у  жменьках  джмеля.
Спаленіла  неначе  жарина,
обнімає  гілками  маля.

В  росах  ранніх  умилась  стежина,
як  ошпарена  бігла  в  поля.
Зустрічати  єдиного  сина,
виглядала  з  доріг  чаєня.

У  зажурі  батьківська  хатина
під  осінні  плачі  журавля.
Головою  схилилась  до  тина,
перед  блудним  здійнявши  бриля.

Де  поділася  буйна  чуприна
вже  на  скронях  в  обох  сивина.
Вкрала  вічність  буденна  рутина,
десь  понесла  в  світи  навмання.

Колись  міцна  єдина  родина,
полетіла  кудись  в  небуття.
Розкидала  проклята  чужина
не  повернеться  вже  звідтіля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513583
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Ірина Лівобережна

На стихотворение СЕСТРА АНЕСТЕЗИИ.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513613

Я  не  пророк,  увы,  и  не  мессия.
Я  просто  вижу  –  гибнут  пацаны…
О,  мальчики  вчерашние,  родные,
Мужчинами  вернётесь  вы  с  войны.
В  дурмане  боли,  выстрелов,  и  пла́ча,
Познаете  значенье  слова  «смерть».
Ведь  ценишь  жизнь  по-новому,  иначе,
Когда  готов  от  пули  умереть…
О,  да,  война  –  сестра  анестезии.
О  многом  заставляет  забывать.
И  притупляет  боли  наживные.
И  проявляет  ярко  слово  «мать».
По-новому,  так  яро,  заставляет
Взглянуть  на  дружбу,  преданность  и  быт.
И  горько  мне  за  тех,  кто  в  землю  ляжет,
И  пусть  никто  не  будет  позабыт!

Давай,  мой  друг,  мы  за  победу  выпьем!
Она  в  сердцах,  и  в  воздухе  слышна!
Дай  Бог,  всё  это  пережить,  и  выжить!
За  жизнь,  браток!  Будь  проклята  война!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513661
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Любов Ігнатова

Без п'яти осінь…

На  годиннику  -вже  осінь  без  п'яти;  
Вже  легкі  злітають  павутинки  
У  безмежні  і  чужі  світи,  
Де  дитинства  жЕвріють  стежинки...  

Допивають  ранки  біль  думок  
У  жоржинах  дощового  літа,  
Де  рясніють  вишивки  зірок  ,  
Де  земля  ще  сонячно  -зігріта...  

Вже  потроху  з  вишні  капотять  
Теплі  дні  в  листковій  позолоті....  
На  годиннику  -вже  вересень  за  п'ять,    
А  мені  ще  в  осінь  неохота...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512500
дата поступления 20.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Любов Ігнатова

Моїй племінниці…

В  душі  твоїй  гроза...  Та  це  минеться  -
Пройдуть  дощі  сльозинками  з-під  вій;  
І  знову  забринить  веселка  в  серці  
На  семиструнні  волошкових  мрій...  

Життя  без  бурь  не  можна  пережити  -
То  тут,  то  там  здіймаються  вітри...  
Та  після  зливи  -  яскравіші  квіти!  
Не  плач  ,Веснянко,  сум  з  лиця  зітри!  

Тобі  болить...  Я  з  цим  знайома  болем...  
Та  знаєш:    хто  живе  -той  відчува;
Бо  гірше  стать  сухим  покотиполем  -
Кому  потрібна  вИжухла  трава?...  

В  душі  твоїй  гроза?  Радій  озону  -
Очистяться  думки  і  почуття!  
Жени  подалі  заздрісну  ворону  
І  викидай  з  минулого  сміття!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512725
дата поступления 21.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Любов Ігнатова

Поговори зі мною…

Не  дай  моїй  мушлі  закритися  знову,  
Не  дай  потонути  у  світі  ілюзій  -
Почни  щиросердну  і  дружню  розмову  
Про  пташку,  про  квітку,  калину  у  лузі  .

Давай  ми  з  тобою  про  все  поговорим:  
Про  місяць  і  зорі,  метелика  крила,  
Про  тепле  і  лагідно  -сонячне  море,  
Про  Грея,  Ассоль  і  червоні  вітрила...  

Давай  вип'єм  кави  під  музику  слова,  
А,  хочеш,-  скуштуєм  солодкої  вати?  
Я,  навіть,  про  біль  говорити  готова...  
Ти  тільки  не  дай  мені  знов  замовчати...  

Не  дай  мені  в  себе  сховатися  знову....  
Не  дай  відректися  надовго  від  віршів...  
Ти  ж  знаєш:    страшним  є  несказане  слово,  
Та  Муза,  розп'ята  мовчанням,  -  ще  гірше...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


НАДЕЖДА М.

Только чаще теперь вспоминаю…

Словно  лентой  дорога  вдаль  вьется.
Томным  взглядом  по  ней  пробегу.
Что  же,  сердце  моё,  ты  так  бьешься?
Ты  же  знаешь,    его  я  всё  жду.
Ветер  пыль  завертел  на  дорожке.
Всколыхнулась  сухая  трава.
Это  осень  взгрустнула  немножко...
Полетела,  вскружилась      листва.
Нежным  взглядом  ее  провожаю.
Все  темнее  теперь  небеса.
Только  чаще  теперь  вспоминаю
Твои  милые  сердцу  глаза.
Так  встревожило  листья  паденье.
Как  красив  был    осенний  полет!
Так  природа  внесла  измененье.
Это    сердце,  конечно,  поймет.
И  невольно  слеза  покатилась.
Не  о  том,  что  прошло,  я  грущу.
Нет,  я  с  милым  совсем  не  простилась.
Терпеливо  я  все  его  жду.
И  пусть  скоро  зима  все  ж  нагрянет,
И  дорожку  метель  заметет,
Только  вера  меня  не  оставит:
Мимо  счастье  моё  не  пройдет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513641
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Ірина Лівобережна

Шоколад

В  солодкому  завжди́  свої  принади…
Глибинний  смак,  а  чи  легкі  вершки…
Та  так  ти  в’ївся  в  душу  шоколадом…
Іду  як  
     наркоманка,
                 навпрошки…

Без  тебе  навіть  дня  прожить  –  не  можу!
Торкну́тися  –  щоки,́  а  чи  руки…
О,  не  зникай!  Свій  образ  підсолоджуй!
Словами,  
     що  солодкі,
                 та  гіркі…

В  твоїх  обіймах  шоколадно  тану…
Від  губ  гарячих  солодко  пливу…
Твій  неповторний,  ніжний  смак,  коханий,
Ввижається
     вночі,
                 та  наяву….

Коли  мене  не  пестиш  довго  –  гіркну…
Біліє  на  поверхні  сивина…
У  розпачі  не  відшукати  мірку,
Коли  я  буду
     випита
                 до  дна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513581
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


НАДЕЖДА М.

Що сказать, як прийдете від іншої? ( за твором Олени Іськової) .

За  твором  Олени  Іськової
"Ви  сьогодні  підете  до  іншої"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
__________________________________________--
Що  сказать,  як  прийдете    від  іншої?
Як  же  стримать  себе,  не  питать?
Хіба  є  що  на  світі  страшніше,
Аніж  зраду  любові  зазнать?..
Сірий  вечір  зайшов  до  кімнати.
А  душа  ледь  від  смутку  жива.
Може,  треба  було  наздогнати?
Та  не  знаю:  чи  буду    права  ?
Мабуть,  треба  було  ублагати,
І  знайти  всі  потрібні  слова.
Нащо  іншій  його  віддавати,
Коли  маєш  на  нього  права?
Піднімається  ранок  повільно,
Але  рішення  так  і  нема.
Попри  все  прислухаюсь  я  пильно:
А  навколо  лиш  тиша  німа...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513541
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 26.07.2014


ТАИСИЯ

"ПОЛЁТ ШМЕЛЯ. "


Мохнатый  шмель  кружится  над  цветком.
Хочу  его  нарисовать  в  альбом…
Ведь  он  прославился  давно:
В  романсе,  в  опере,  в  кино.

На  пляже  белый  клевер  как  елей,
Душистым  ароматом  привлекал  шмелей.
Я  любовалась  им  –  невинное  создание…
Не  обращает  на  меня  внимания…

Мне  нравится…      купание…  в  реке…
И    танцы…      на  траве  …    и  на  песке…
Внезапно  боль  меня  пронзила!
Наверно  на  шмеля  я    наступила!

Ну,  ты  наглец,  предатель  и  злодей!
Морочишь  всех  доверчивых  людей!
Теперь  всё  расскажу,  каков  ваш  род!
Пусть  знает  правду  о  тебе  народ!

Твой  прадед  в  сказку  Пушкина  попал…
С  самим  царём  Салтаном  пировал…
Там  Римский  Корсаков  его  заметил!
«Полёт  шмеля»  увековечил!

Потом  коварный  разложил  пасьянс…
Никита  Михалков  исполнил  о  тебе  романс.

Теперь  ты  мне  вкатил  большую  дозу  яда…
Чтоб  я  в  стихах  прославила  такое  чадо?!


26.07.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513625
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


гостя

Десь…на межі…

Не  відкидай  моє  Люблю  так  гордо…
Воно  нічого  навзамін  не  просить…
До  ніг  твоїх  впаде  німим  акордом…
Розіб’ється    об  твоє  тихе….  Досить…
Своїм  чуттям  не  в  змозі    ради  дати…
Ми  діти  сонця…  і  сакральних  схем…
Ти  чуєш…на  межі  вісімдесятих
Для  нас  так  щемно  грає  BONEY–M…

Прости…  як  ненароком  обпечу
Я  твої  дивні  лінії  долонь…
Пекельним    вітром  в  дім  твій  прилечу…
І  спопелю  його…  Бо    я  –ВОГОНЬ…
Прийми  ту  чашу…  що  подам  напитись…
Із  рук  моїх…  як  все  змете  журба…
До  ніг  твоїх    струмком  гірським  пролитись
Дозволь  мені…  тому…  що  я  –ВОДА…

Коли  не  зможеш  в  мандрах  зупинитись…
Покинеш  дім  свій…  і  своє  ім’я
Забудеш…  зможеш  ти  насолодитись  
Плодами  з  гір  моїх…  бо  я  –  ЗЕМЛЯ…
Лише  не  відкидай  оте  Люблю…
Чекаючи  на  день  страшного  суду…
……..Я  сотні  літ  любитиму  тебе……
…….десь  на  межі  невинності  і  блуду……


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512938
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 25.07.2014


гостя

Це…просто Біль…

Це  просто  біль…  від  того…  що  зима
Накриє  снігом  найцінніші  квіти…
Це  просто  біль…  від  того…  що    нема
Шляхів  простих…  а  ми  –  лиш  тільки  діти…
А  ми  з  тобою  –  просто  два  світи…
Ще  простягаєм  так  невміло  руки…
Ще  мої  груди  нині  пестиш  ти…
Та  понад  нами  вже  кружляють  КРУКИ…  
     
Це  просто  біль  від  того…  що  тепла
Нестерпно  мало  у  твоєму…  досить…
А  чи  від  того…  що  моя  весна  
Не  переможе  цю  багряну  ОСІНЬ…                                                                                        
Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Непройдені…  непрощені…  невмиті…
А  ще  від  того…  що  твої  вітри
Зметуть  стежки  над  прірвою  у  житі…

Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Летять  собі…  а  ми  такі  безсилі…
Та  все  ще…  незбагненно  молоді…
Нестерпно  юні…  і  до  сліз  красиві…
Це  просто  біль…  від  того…  що  нема…
І    знаю  я…  ніколи  вже  не  буде…
Нестерпний  біль…  від  того…  що  ЗИМА…
А  ми  з  тобою  –  лиш…  звичайні  люди…

……і…..не  спинити………………………….
……і……не  перейти……………………………
…….летять……………Світи…………………..







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513368
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Олекса Удайко

ТУМАННІСТЬ АНДРОМЕДИ

                                                 [b][i]NNnn[/i][/b]

       [i]Бо  знаю  я,  у  те  я  твердо  вірю:
       Як  ми  земний  звікуємо  свій  вік,
       Полину  я  в  ясне  сузір’я  Ліри,
       А  ти  помчиш  у  протилежний  бік.[/i]                                              
                                     [b][i]Дмитро  Паламарчук          

Згоріло...  Все....  Вже  сум  бентежить  груди.
І  серце  ятрить...  І  клекоче  біль...
«Тебе  нема,  і,  певно,  вже  не  буде»  –    
Луна  жорстока  правда  ізвідтіль.

...Там  буйним  цвітом  квітнуть  цикламени,
Там  ми  земний  завершуємо  біг...
Хай  фініш  наш  –  туманність  Андромеди,
Та  ти  помчиш  у  Овеновий  бік.

І  саме  там,  в  космічному  осонні,  –  
Не  в  віковічно-цвинтарній  імлі,  –  
Знайду  тебе  живу...  святу...  іконну,
Яку  кохав  і  пестив  на  землі.[/i][/b]

[i]25.09.08  -  25.07.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Богданочка

Мисливець

Коли  сутінки  сірим  туманом  на  землю  лягають,
І  на  троні  небеснім  з'являється  місяць-король...
Й  милі  дами,  зірниці,  коштовними  перлами  сяють,
і  влаштовують  бали  на  темних  верхівках  тополь

Покидає  свій  замок  вампір  в  чоловічій  подобі,
Одягнувшись  у  мантію  шарму,  харизми,  краси,
Мов  алмаз  пурпуровий,  в  своїй  неповторній  оздобі,
Наче  дивне  творіння,  омите  в  краплинах  роси...

Під  покровом  вечірнього  міста  ,  вдихаючи  спокій,
Він  крокує  асфальтом,  шукаючи  здобич  невинну.
Як  в  пантери,  -  беззвучні,  граційні  і  впевнені  кроки...
Він  іде...  відчуваючи  спрагу  прадавню  нестримну.

Серед  сотні  звичайних  шукає  дочку  Афродіти
Замасковану  лаву  під  виглядом    річки  простої.
В  ніжнім  погляді  дами  палають  бажання  софіти,
А  із  мрій  потаємних  давно  вже  міцніють  настої.

Трішки  злякані  очі...  тремтіння  тендітного  тіла...
І,  прихований  одягом,  шкіри  блідий  оксамит.
І  оманливим  льодом  вампіра  лишень  розігріла...
Одним  поглядом  свОїм  мисливець  пробив  її  щит.

І  заплуталась  мила  в  тенетах  нектАрових  слів,
Не  побачила  демонських  крил  за  спиною  мужчини.
І  грайливо,  в  обійми,  хижак  свою  здобич  обплів.
З  поцілунків  вели  в  його  замок  таємний  стежини.

Тільки  зорі  дивились  на  їх  дивовижний  тандем,
Де  вампір  випивав  усю  ніжність  із  дами  до  дна.
А,  взамін,  на  руках  відносив  її  просто  в  Едем...
Що  залишиться  там  сподівалась  наївно  вона.

Але  ранок  раптово  спалив  сподівання  мости...
Вполював  свою  здобич  мисливець,  отримав  трофей.
Замість  кави  у  ліжко  сказав,  їй  потрібно  іти...
Не  світилось  тепло  в  глибині  його  гарних  очей.

І,  по  правилах  гри,  прийшов  час  для  його  відпочинку.
Його  справжні  кохані  -  самотність,  свобода  й  життя.
І  немає,  насправді,  причин  у  холодному  вчинку...
Просто  він  є  вампір...  і  заснули  в  душі  почуття.

                                                                                       24.07.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513357
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Ірина Лівобережна

В твоей ладони

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
[i]По  мотивам...  ))))))[/i]

Я  капелькой
Испуганно-дрожащею
В  ладонь  твою  –  с  прибрежного  куста…
В  сиянии
Не  называй  пропащею!
Испей  меня,  пока  ещё  чиста!

Переливаясь
Искрами  манящими,
И  утолить  –  желаний  не  тая,
Я  называюсь
Просто  настоящею!
Возьми  меня,  пока  ещё  –  твоя!

Глубин  во  мне  -
С  неистовою  силою
Всех  рек,  и  океанов  всех  прибой!
Не  называй
Губительно-бессильною!
Познай  меня,  пока  ещё  –  с  тобой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513250
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014


desert rose

У прокуреній кімнаті витає дим…

У  прокуреній  кімнаті  витає  дим…  
від  твоїх  сигарет…  
від  випарів  поту  наших  тіл.
Крізь  відкриту  фіранку  ледь  проникає  п’янке  повітря…  
і  вогкість  вранішніх  вулиць…  
і  голос  перекрикувань  самотніх  людей.
А  ми  лежимо  у  цій  задушливій  задимленій  труні…  
і  нагадуємо  двох  фараонів,  
муміфікованих  одним  на  двох  простирадлом…  

Однією  сигаретою  на  двох  
ми  розкурюємо  ладан  наших  минулих  стосунків,
і  спалюємо  їхній  спомин  на  вогнищі  уламків  думок,  
як  інквізиція  спалила  б  мене  отаку  оголену…
і  розпатлану  
в  самому  лише  твоєму  потові  і  промоклому  простирадлі…

Ми  граємо  у  міста  лише  задля  того,  
аби  здоланий  зробив  переможцю  каву  в  постіль.
Насправді  ж  я  махлюю,  
бо  називаю  ті  міста,  в  яких  мріється  побувати  з  тобою…  
Тому  перші  і  останні  літери  зникають  з  їхніх  назв,  
ніби  скромність  і  виваженість  вчорашнього  вечора…

Розкрию  тобі  страшенну  таємницю.  
Мені  подобається  бути  здоланою  тобою…  
у  ліжку  і  в  цій  географічній  грі…  
Адже  лише  своєю  покірністю  я  можу  засвідчити  те,  
що  терплю  весь  цей  бруд  і  прокуреність  твоєї  кімнати,  
і  гірку  та  несмачну  каву  лише  задля  того,  
аби  принести  її  для  тебе  в  ліжко  
і  зробити  її  своїми  руками  якомога  смачнішою,
з  додаванням  терпкого  післянічного  поту  
та  дрібки  цинамону  з  цнотою  в  моєму  серці…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513227
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Ррррреволюція

А у нас тишина (экспромт)

[i][b]Непотребство  и  злость,  запах  крови  свинцовой  и  гари.

Ужас  стынет  в  крови  и  в  безжизненных  юных  глазах...

             Это  нелюди  смертью  торгуют  -  не  божие  твари!

             И  томится  от  третьей  войны  мир  бедой  на  сносях...


А  у  нас  тишина,  слава  Богу...  Стрекочут  цикады,

Смолянистая  ночь  пахнет  моря  парным  молоком...

             Из  щелей  и  из  нор  лезут  в  гору  продажние  гады,

             Чтобы  выписать  новый,  в  угоду  бесчинства,  закон.  


Скоро  осень  уже,  а  за  ней  и  зима  с  холодами...

Будет  новый  майдан,  но  уже  за  родное  -  своё.

             Не  покинь  нас,  Господь!  Оставайся,  прошу  тебя,  с  нами!

             Ты  послушай,  как  дивно  сегодня  цикада    поёт...[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513160
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


tatapoli

РОМАШКИ ЗАСТИГЛИ…

Про  любов  писати  -  геть  не  до  снаѓи,
і  питать  про  неї  у  цвіту  ромашки,
як  тол́очуть  квіти  кляті  вороги,
а    коханих  наших  -  шматують  розтяжки.
У  житті,  так  кажуть,  кожному  -  свій  вік,
і  не  має  сенсу  -  питатись  в  зозулі,
а  міг  би  стати  батьком  кожен  чоловік,
та,  нар́азі,  стали  на  зав́аді  кулі.
І  вкриває  землю  кров'ю  маків  цвіт,
вітерець  пол́оха  душі,  що  не  встигли
до  кінця  пізнати  й  полюбити  світ,
на  тілах  полеглих    ромашки  застигли...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513129
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 24.07.2014


НАДЕЖДА М.

Чому дощі нагадують про тебе?


----
Коли  дощам  нема  кінця  і  краю,
І  місяць  сумно  дивиться  в  вікно,
У  час  такий  про  тебе  я  згадаю.
І  все  перед  очима,  як  кіно.
Чому  дощі  нагадують  про  тебе?
І  пам"ять    тих  часів    знов  ожива..
Та  сумніви  беруть:  нащо  це  треба?
Але  любов    живе  -  перемага.!
Дощі  змивають,  що  було,  повільно,
Та  миті  дорогі  іще  живуть.
І  в  спогадах  з"являються  невільно,
І  тихо  по  житті  моїм  пливуть..
Пройшли  роки...  Не  згадую  розлуку.
Та  гіркота,  а  серце  ще  болить...
Так  хочеться  відчуть  твої  ласкаві  руки.
Слабенький  вогник  в  серці  ще  горить.
Жіноча  гордість...  Як  було  простити?
Чому  ж    тепер  відшукую  слова...
Якими  хочу  так  тебе  просити:
Не  забувай  любов...Вона  іще  жива...
Дощ  відшумів...Крадеться  тихо  ранок.
Дощем  до  блиску  вимите  вікно..
Мої  думки  сховалися  в  серпанок,
Та  незабаром  прийдуть  всеодно...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512842
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ МОЯ

       [i]Де  ти  зараз,  що  з  тобою?  
       Заблукала  ,  рідна,  де?
       Серце  рветься  вже  до  бою  –  
       за  величне…  і  святе![/i]
                                   [b][i]О.  Удайко                            

Я  славлю  ту  благословенну  мить,
Коли  зустрів,  відчув  тебе  я  вперше:
Вогненними  очима  променить
Жага  до  дій,  жертовності    і  звершень.

В  моїх  словах  вбачала  ти  туман,
Коли  я  присягався  на  кохання…
Хто  любить  –  не  сповідує  обман:
В  любові  сенс  життя,  а  не  в  обмані.

Любов  моя!  Мені  ти  не    клялась,
Не  зарікалась,  не  давала  слова.
Тобі  прощати  нічого…  й  не  час,
Не  варт  й  мені  просить  прощення  знову.

Блюзнірствуй  же,  свавілля,  лихослов,
І  зводь  з  ума,  і  насилай  нещастя!!!
Випробування  витрима  любов  –
До  болю!    Від  розлуки!  До  причастя!

Любов  моя!  Про  гіркоту  розлук
Не  споминай!  Будь  ніжною  зі  мною!
Від  уст  твоїх,  очей,  ланіт  і  рук
Хай  буде  тепло  й  лютою  зимою!..

Ти  добра,  чуйна  і  не  терпиш  зла,
Оазис  мій,  криниця  невичерпна!
Тебе  не  тішить  –  плавать  без  весла,
Не  прославляти  –  каятись  до  смерті.
 
Любов  моя!  На  тебе  без  надій
Свої  я  покладаю  сподівання…
Покличеш  же  –  життя  і  спокій  свій
Віддам  тобі!  До  краю!  Без  вагання![/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014


НАДЕЖДА М.

Згадай мене, коли настане осінь…

Згадай  мене,  коли  настане  осінь,
Коли    дощі  ще  смутку  додадуть...
Коли  пташки  замовкнуть  безголосі...
Згадай  мене...  Прошу  я:  не  забудь...

Згадай  мене,  коли  журба  на  серці,
Безрадісними  будуть  твої  дні.
Себе  побачиш  іншим  у  люстерці..
Відкинь,  прошу,  свої  думки  сумні..

Згадай  мене,  коли  на  очах  сльози...
Ти  плачеш:  відлітають  журавлі..
Не  вір  тоді,  отим  сумним  прогнозам,
І  стримай  свої  сльози  і  жалі.

Згадай  мене,  як  радість  все  ж  нагряне,
(Прийде  до  тебе    ще  щасливий  день),
Коли  душа  наповнеться  піснями,
Відчуєш,  що  далеко  я  лишень.

Та  знай  одне:  що  ти  у  моїм  серці.
Чомусь  не  перетнулися  шляхи.
Хоч  іноді  згадай    у  круговерті...
Як  жаль,  що  розлетілись,  як  птахи..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513019
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Lana P.

Ніч і Дощ

Ніч  мальвою  стулила  пишні  губи...
На  небі:  а  ні  місяця,  ні  зір...
Лиш  вітер  темну  хмарку  приголубив
І  щось  у  вухо  їй  прошепотів...

Шарілась  чорнокоса  у  обіймах,
У  радощах  розправила  крило,
Пролилася  у  нотах  мелодійних,
Хмаринки,  наче  й  справді,  не  було...

Край  неба  розчахнувся  половинно
У  гуркоті  метальних  блискавиць,
Вмивалась  нічка  дощиком,  невинно,
На  ложі  лісу  з  запашних  суниць.

Здригалася  всім  тілом  так  натхненно,
Відчула  серцем  доторки  і  щем,
Без  бою  віддалася,  сокровенно,
Лишилась  наодинці  із  дощем...                                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513077
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Вячеслав Рындин

Конституционно…

[b]Иду…  Спотыкаюсь  и  падаю…
Встаю  отрешённо  –  дышу
Кессонно  –  задумчиво  с  жадностью
Глотаю  желтки  –  на  ходу

Авоську  яиц  ногтем  клацал…  и
Подумал  про  жизнь  скорлупу…
Ведь  –  миг  зарожденья  разбацали,
Придали  явленье  огню…

Скворчит  сковородка  яичная…
Белок  прилипает  к  сальцу…
Прости  –  Беловодье  цикличное,
За  гарь  в  поднебесном  саду![/b]

23.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513027
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Дід Миколай

Ще поспівайте Аллілуя…

В  чужинськім  мареві  полуди,
Гадюки  й  ворона  гібрид.
Чужинське  воїнство  від  юди
З  печери  вилізло  на  світ.

Балділи  Гетьмани  в  дуеті.
Углиб  Майдану  спів  несло.
Сьогодні  їх  на  парапеті
В  захмарья  чуть  не  понесло.

Ще  б  пак.  Їх  виборці  іуди,
Що  «без  політики»  живуть.  
Принесли  «шапку»  їм  на  блюді,
Тепер  на  нас  вони  плюють.

Зіграли  в  зло  пітьми  сполуки,
Коли  над  Площами  гуло.
Тепер  втирають  тихо  руки,
Укравши  в  заводі  весло.

Нема  вкраїнців  в  тому  стаді.
Жидівське  зомбі  -  помело.
В  пітьмі  зплодились  біснуваті,
Тому  зарази  й  прибуло.

Не  можу  більше  я  мовчати,
Давно  печалі  душу  рвуть.
В  нас,  не  збудуєте  Пархати.
Ще  є  вкраїнці.  Не  дадуть!

                       Сором  обливає  серце,  коли  українські    і  Мер  співають  в  унісон  аллілуя  разом  із  збіговиськом  заблуд,  які  ніколи  не  брали  і  не  візьмуть  в  руки  зброю  щоб  захистити  рідний  край.  Зате  ця  нечисть  проголосувала  саме  так  ,  як  їм  "аполітичним"  була  дана  вказівка.  Ось  чиї  в  нас  жидопрезиденти  і  юдомери.  Гідність  маю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512969
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Ірина Лівобережна

Золотая женщина

В  обречённость  последней  осени
Окунуться  ты  не  спеши...
ДУши  суетность  мира  сбросили,
Под  ногами  былое  шуршит,
Золотыми  монетками  падая
Из  дрожащих  от  ветра  осин...
Предрассветной  порой  листопадной
Сквозь  туманы  бредёшь  один...

И  родные  черты  мерещатся
Средь  берёзовых  желтых  кос...
Не  сберёг  дорогую  женщину,
Свет  очей  и  разлив  волос...
Сердце  преданное  и  верное
Разменял  на  послушность  тел.
Золотую  ты  предал  женщину,
И  покаяться  не  успел...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512977
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Кадет

Стоны валторны

Разгулялась  беда  за  прогнившим  порогом
И  безумием  диким  плюётся  война…
А  ночами  бессонными  манят  дороги
В  те  края,  где  доселе  звенит  тишина…      

Где  ещё  не  похерены  стоны  валторны
Под  лоснящейся  мордой  чумацкой  луны…
А  на  берег  без  устали  катятся  волны
И  баюкают  нежно  рыбачьи  челны…

Только  вряд  ли  и  там  успокоится  сердце,
Если  мысли  суровой  тревоги  полны…
И  друг  в  друга  вгрызаются  единоверцы
На  обочине  брошенной  Богом  страны…

июль  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512927
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


V. Zolin

Он - …

он  возраст  свой  и  взгляд  
не  прячет,  
 
он  прогибаться  
не  привык,  
 
не  метросексуал,  не  мачо,
 
он  просто-напросто  -    
мужик  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512565
дата поступления 20.07.2014
дата закладки 21.07.2014


Сергій Ранковий

**** Твое имя ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Просто  имя  моё  назови"  АВТОР:  A.Kar-Te

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511839

**************************************************

Среди  алой  кленовой  листвы
Ты  стоишь,  опираясь  на  клен,
На  ресничках  слезинки  видны  -
Это  дождик,  в  тебя  он  влюблен.

Вдалеке  загорался  рассвет,
В  водной  глади  пылают  огни.
Птицы  белой  крылатый  привет  -
Нашей  зрелой,  но  вечной  любви.

Подбирать  нам  не  нужно  слова,
Много  больше  -  души  тепло,
И  цветок  луговой  слегка,
Нежно  тронет  твое  плечо.

Закружат  над  водой  стрижи,
Разрезая  туманный  след,
Вот  и  кончились  теплые  дни,
Твое  имя  -  священный  свет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512625
дата поступления 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014


Ірина Лівобережна

На встречной волне

Вновь  волной  колышет  травы  ветер…
Где-то  ты  сегодня  -  не  со  мной…
Мой  –  один-единственный  на  свете…
До  морщинки,  до  слезинки  –  мой.

Под  каким  ты  небом  обитаешь?
След  хранит  твой  –  бережно  –  земля?
И  в  душе  по  прежнему  святая
Вера,  и  любовь  твоя  -  царят?

Знаю  –  боль  разлуки  не  измерять,
Все  твои  проблемы  -  не  решить.
Но  смогу  разрозненность  материй
Нежностью  безбрежною  прошить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512369
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 20.07.2014


НАДЕЖДА М.

А голос тихо растворялся…

Казалось  утро  очень  хмурым.
И  был  неласковым  прибой.
Во  мгле  растаяла  фигура...
И  будто  смыло  все  волной.
И  что-то  вслед  кричали  чайки.
Бросались  в  волны  с  головой.
И  в  это  миг  мы  понимали:
Что  так  наказаны  судьбой...
Ну  подожди,  услышь,  останься
На  зло  разлучнице  судьбе...
А  голос  тихо  растворялся  
У  вновь,  нахлынувшей  волне...
Спокойно  волны  гладят  берег.
Ушла  на  дно  морская  мгла.
Лишь  доносилось  морем  эхо:
Не  плачь...  Горит  еще  звезда...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512283
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Lana P.

Притягую…

Притягую  твої  думки,
Неначе  струни  на  цимбалах,
Читаю  серцем  залюбки,
Народжується  сонця  спалах...

І  так  горить  своїм  єством
До  самих  крапок  з-середини,
А  мрії  золотим  шитвом
Пірнають  в  пам’яті  хвилини,

Де  ми  зустрілися  колись
І  дарували  сонця  миті,
Як  долі  наші  заплелись
І  розгубилися  у  житі.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512324
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Ірина Лівобережна

Ты не сумел

Ты  появился...
Не  сказал  двух  слов...
И  взглядом  тёплым  ты  не  удосужил...

И  поняла
Что  опустел  мой  дом...
Что  рук  тепло  тебе  уже  не  нужно...

Что  я  напрасно
Собиралась  ждать,
До  встречи  дни  слезинками  считая...

Да,  мой  удел  -
В  туманностях  блуждать...
Пожухлых  листьев  росчерки  листая...

Ты  не  сумел
Спасти  мою  весну,
Что  так  наивно  почки  пробудила...

Не  захотел.
Как  будто  утонул
В  холодном  свете  тусклого  светила...

Не  прикоснусь...
Не  позову  я  вновь...
Твою  печаль-кручину  не  нарушу...

Не  зацветает
Поздняя  любовь
Когда  уходят,  закрывая  душу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512257
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Потусторонний

Правда, ты кому-нибудь нужна!?

Правда,  ты  кому-нибудь  нужна!?
В  этом  распадающемся  мире,
мирные  дома  -    фигурки  в  тире,  
по  которым  катится  война.

Эра  потребления  –  как  есть
явно  демонстрирует  жестокость.
Ей  в  ответ  -  отчаянная  стойкость,  
временами    схожая  на  месть.

Судьбы  искалеченных  людей
молох  разделил  на  два  отрезка.
Как  мясник,  размашисто  и  резко.
Без  поддельной    жалости  к  еде.

Никуда  не  годный    режиссёр,  
под  диктовку  хамского  госдепа,  
услаждает  вкусы  ширпотреба,
вымогая  деньги  за  позор.

Истина  оболгана,  в  крови,
рвётся  птицей  раненой  из  плена
моря  извращения  и  тлена
к  островкам  оставшейся  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512304
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Ррррреволюція

бумеранг жизни - танго смерти


[b]"Я  не  знаю,  зачем  
и  кому  это  нужно,
Кто  послал  их  на  смерть  
недрожавшей  рукой..."[/b]
[i]  А.  Н.  Вертинский[/i]


каждый  получит  своё  -  бумерангом:
каждое  слово,  проклятье  и  боль...
грехопадения  страстное  танго
изображает  на  сцене  Ассоль...

желтые  волосы,  газовый  шарфик
синим  колечком  дыхание  спер...
ангел  небесный  играет  на  арфе
долбит  отбойником  недра  шахтер...

падают,  падают,  падают  звёзды
на  плащаницы  печерских  святых
падают  с  неба  железные  птицы,
душами  плачена  алчность-блицкриг...

старый  суфлёр  все  сценарии  спутал:
верность  Ассоль  продаётся  на  бис...
и  разразилась  вселенская  смута
в  ханжеских  лицах  бездарных  кулис...






[color="#6e2a2a"][i]фото  из  инета[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512218
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Олекса Удайко

О ТИ, МОЯ ЛЕЛЕКО

                   [i]І  ти  мені  не  ти...  І  я  -  не  ліпша...
                   Скриплять  слова  оскомою  "чужі".
                                                           [b]Оленка  Зелена

Знайоме…  Все...  До  цяточки...  До  болю*.
Пройшли  разом,  та  –  не  одні  світи.
Ніхто  не  винен.  ..  Не  святі…  Обоє:
І  "я  -  не  я"  і  "ти  мені  не  ти!"

Та  від  журби  –  лише  одна  дорога,
Яка  привести  може  врешті  в  рай…
Не  заважай  іти,  моя  пересторого!
Не  край  душі  моєї!  Тугу  –  край!

І  хоч  іти  по  ній  бува  нелегко:
Старі  вериги  знать  дають  своє,
Тяжкі  ланці  –  о  ти,  моя  лелеко,  –
Впиваються  у  серденько  твоє...

Хай  ціль  оця  наразі  й  недосяжна,  
Та  не  вертай  з  шляху  на  манівці:
Є  Cонце  –  зірка,  певно,  вельми  важна,
В  її  промінні  плавляться  ланці...

Можливо,  й  Місяць**  у  пригоді  стане,
Покаже  Сонцю**  всю  таємну  суть...
І  рай  небесний  на  землі  настане,
Щасливі  пари  квіти  принесуть!...

…Й  настане  день,  коли  між  ними  діти,  
Як  солов'ята,  будуть  щебетать...

І  прийде  мить,  що  нікуди  їм  дітись:  
Така  судьба…  Такий  у  неї  тать…

18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


Радченко

Скільки потрібно смертей

Скільки  потрібно  смертей,
Щоб  зачинилися  двері
В  пекло  війни.  В  чім  критерій
Звірів  з  обличчям  людей?

Як  вурдалаки,  п"ють  кров,
Душать,  вбивають,калічать
І  на  шляху  своїм  нищать
Віру,  надію,  любов.

Скільки  потрібно  ще  сліз,
Болю  і  відчаю,  й  страху?
Рідну  Вкраїну  на  плаху
Жадібність  тягне  і  злість.

Господи,  де  ж  та  межа?
Чорних  сердець  збайдужіння  -
Це  помилок  відгоміння
І  політична  іржа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512105
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


traven`

Перестарались.

Перестарались  слуги  и  опричники  царя,
Расшибли  лоб,  и  тупость  трещину  дала.
И  прямо  в  пекло,  невзначай,
Они  подумали,  что  это  рай,
А  это  зеркало,
Где  их  нутро
Раскрыло  царское  лицо…

Амстердам  –  Куала-Лумпур.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512083
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.07.2014


Ірина Лівобережна

17 июля. Черный день

Как  страшно  созерцать  обломки  эти.
Там  были  даже  маленькие  дети...
И  так  цинично,  так  спокойно  даже
Снимали  видео  мои  "сограждане"...
Так  радовались  :  "Посмотри-ка!  Сбили!"
Не  люди.  Нелюди!  Дебилы!
И  чей  там  самолёт  -  какая  разница?
Погибли  люди  -  ну  чему  там  радоваться?
И  вот  за  них  -  идут  на  бой  солдаты?
Эх,  не  давайте  в  руки  автомат  мне...

http://112.ua/avarii-chp/utochneno-kolichestvo-pogibshih-v-katastrofe-boeing-298-chelovek-89460.html

https://www.youtube.com/watch?v=3lB5MYVOCLk

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512062
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


Лю

Шалунишка ветер

Прохладный  ветер  дует  мне  в  лицо,  
В  нем  много  свежести  и  нежного  порыва,  
Он  оголенное  целует  мне  плечо,  
На  ушко  шепчет  что-то  очень  мило.

То  в  необузданном  и  легком  вираже,  
Как  шалунишка  с  волосом  играет,
То  очень  нежно  ноги  гладит  мне,  
Из  наглостью  мне  платье  поднимает.

Как  в  юности  краснеет  мне  лицо,  
Смущаюсь  словно  юная  девчонка,
А  ветер  хулиганит  все  равно,  
Сползает  тихо  по  моих    ручонках.
 
То  обнимая  кружит  платье  мне,  
Лучами  солнца  меня  сверху  осыпает,  
Я  улыбаюсь  так  застенчиво  в  душе,
А  он  в  своих  объятиях  ласкает.

Иду,  а  ветер  дышит  мне  в  лицо,  
Прохладой  мое  тело  возбуждает,
Как  будто  сеет  мне  в    душе  покой,  
И  с  шалостью    домой  сопровождает.

                                                                                     Лю…
                                                                             17.07.2014  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511947
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Любов Ігнатова

Літо

Бурштиново  -медовим  абрикосом 
Липневий  день  упав  мені  до  ніг;
А  десь  далеко  жовтоока  осінь 
Вплітає  хризантеми  в  оберіг... 
       
Збирають  сонце  працьовиті  бджоли, 
Наповнюють  по  вінця  стільники; 
І  бачить  сни  незвично  тиха  школа
Про  вересень,  про  учнів  і  книжки... 
       
У  прохолоді  річки  тане  спека, 
Малюючи  небесні  вітражі; 
І  походжає  повагом  лелека
По  щойноскошеній  ромашковій  межі... 
       
Цілують  хмарки  перші  ластів'ята,* 
Давно  вже  відзвеніли  пшеницІ...
Моїм  селом  від  хати  і  до  хати 
Блукає  літо  з  дощиком  в  руці... 
       

*  як  правило,  ластівки  мають  два  виводки  за  літо. 
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Ірина Лівобережна

Прощание…

Кружатся  «вертолётики»  у  клёна…
И  снова  –  в  старом  парке  тишина…
Огонь  рябины…  Алое  –  в  зелёном
Горит  в  глазах…    А  на  душе  –  война…
Война  меж  тем,  
         что  в  сердце  пышет  пламя,
Тебя  –  мне  не  коснуться,  не  простить,
Разлука  снова  встала  между  нами…
И  так  хочу  –  тебя  –  не  отпустить!
Не  отпустить!  
           Но  боль  моя    -  не  властна…
Ты  сам  решил,  и  я  здесь  –  ни  при  чём…
И  скоро  осень  –  жёлтое…  на  красном…
И  журавли  печаль  замкнут  ключом…
И  зарыдают  песнею  осенней  
Дожди  над  опустевшею  землёй…
Ну,  что  же,  плачь…  
         В  слезах  –  моё  спасенье…
Позволь  обнять,  пока  ещё  –  со  мной…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511855
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Ірина Лівобережна

Пожалуйста, вернись

Они  уходят...  Некого  винить.
Кому-то  в  жизни  надо  уходить...
В  поход.  Иль  в  горы.  В  море.  В  тишину...
Сейчас  они  уходят  -  на  войну.

Тут  ни  к  чему  кричать,  и  причитать!
И  говорит  она  -  я  буду  ждать.
В  мороз,  и  зной,  
         плевать,  что  дождь  идёт!
Она  -  с  тобой.
         Она  покорно  ждёт.

Бегут  минуты.  Пробегут  года.
Ей  от  себя
         не  деться  никуда.
И  будет  день  её  
         и  пуст,  и  глух,
Все  чувства  просто
         обратятся  в  слух.

Не  пропустить  -  единый,  тот,  звонок!
О,  пусть  вернётся  только!    Видит  Бог,
Им  на  веку  написано  -  страдать...
Тех,  кто  ушёл  -  ведь  кто-то
         должен  ждать!!!

И  хоть  в  её  квартире  -  тишина,
В  душе,  и  в  голове,  идёт  война.
И  чувств  фантом  опять  к  нему  летит  :
Обнять.  Спасать!  Коснуться...  Защитить...
Прикрыть  собой,  пред  пулей  встав  стеной!
С  врагом  бороться,  с  голодом!  С  войной!!!
В  отчаяньи,  в  неверьи  -  поддержать!
Так,  как  она  -  никто  не  может  ждать!

Самоотдаче  этой  -  поклонись.
Не  надо  слов.  Пожалуйста,  вернись!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mxsiB7QFYJI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511861
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17