A.Kar-Te: Избранное

Ррррреволюція

Горошины

Я  ничего  не  забыла  -
Злая  и  память  хорошая.
Я  на  гвоздях  посидела  -
Ты  постоишь  на  горошинах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643282
дата поступления 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016


OlgaSydoruk

В параллельные миры кто то сжёг мои мосты…

Экспромт

В  параллельные  миры  кто  то  сжёг  мои  мосты...
Разорвал  мои  холсты,Караваджо  и  Луи...
Затонули  корабли  на  подходе  в  их  порты...
И  не  бросить  якоря  возле  башен  маяка...
Мне  остался  -  шелест  неги,шёпот  ночи,тишины...
Под  весенние  капели  -  половицами  шаги...
В  помутневшей  акварели  -  запах  плесени,тоски...
А  за  шторой  амальгамы    -  ненаглядный  блеск  свечи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642739
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Лина Ланская

Я ЗАБЛУКАЛА

Я  заблукала,  зайшла  ненадовго
В  цей  паралельний  світ.
Може  зійшла  з  орбіт,
Впала,коли  добиралась  до  Бога?

Впала,  прокинулась,  хто  я  не  знаю
Кличуть  на  ймення...мене?
Може  той  сон  промайне  -
Я  ж  таки  йду  кудись,  щось  та  шукаю?

Я  ж  таки  сонячний  вітер  ловила,
Крила  втопила  в  росу,
Бо  розганяла  грозу  -
Щогли  поламані,  в  шмаття  -  вітрила...

Щогли  поламані  у  бригантини.
Звідки  летить  корабель?
Диво  з  далеких  земель  -
Інших  світів    лиш  фрагменти  картини.

Інших  світів  я  чомусь  не  впізнала,
Хоч  тільки  хвилька  буття  -
Наше  недовге  життя.
Я  тебе  кличу,  бо  я  заблукала...
10.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642682
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Лина Ланская

ХОЛОД

Холод  з  душі  заморозив  до  смерті
Стиглих  бажань  відчуття.
Кава,  цигарка  -  життя...
Стіни  давно  від  безсилля  обдерті.

Ніч  безпросвітна,  задимлене  небо
Хмарами  відчаю...  стій,
Далі  ступати  не  смій
І  не  кажи  йому:  треба...не  треба!

Десь  ще  хлюпочеться  чайник  з  водою,
Може  без  цукру,  але
Випий,  не  буде  так  зле,
Випий  без  мене,  в  думках  я  з  тобою.

Чашку  порожню  відсунь    -  розіб"ється,
Руки  тремтячі  зігрій.
Тінню  несправджених  мрій
Доля  повернеться  і  усміхнеться.  
09.02.2016.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642574
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


OlgaSydoruk

Шнуровали тугие берцы…

Шнуровали  тугие  берцы  -
(В  камуфляж  наряжали  судьбу)...
Не  закрыв    амбразуру  сердца,
Не  спросив  советов  Гуру...
Посыпали  на  раны  пеплом,
Не  отмыв  прозрачным  дождём...
Уносились  песчинки  ветром,
Окровавленным  миражом...
Подносили  горькую(с  перцем),
Стороной  обходя  полынью...
Заходилось  пламенем  сердце,
Подливая  огня  куражу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642482
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


desert rose

Дай спалити усе дощенту

Дай  спалити  усе  дощенту,  усе  дотла;
Відірвати  розтріпані  нитки  з  спідниці;
Відпустити  самотнього  птаха  у  небеса,
Хай  нарешті  зустріне  не  в  клітці  зірницю.

Дай  усе  розтрощити…  пожовкли  мої  сніги;
Водогони  давно  позатикані  листям  й  журбою.
І  твої  підлі  бре́хні  мені  ж  бо  не  до  снаги.
Відриваю  намоклі  листки  рукописні    з  тобою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642418
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


ТАИСИЯ

ДОБРАЯ ФЕЯ



(Ко  дню  рождения    Сына)

Пока  ещё  в  лесу  снега  лежат,  как  на  картинке,
Моя  семья    предпочитает  выходной  –  на  лыжах,  по  старинке.
===============================================

Не  хотим  мы  с  тобой  расставаться,
Белоснежная  фея  –  зима!
Мы  согласны  в  снегу  искупаться.
Нас  чарует  твоя  кутерьма.

Нам  огромный  сугроб    -  не  помеха.
Бездорожье  с  восторгом  манит.
Спуск  с  горы  –  веселит  всех  до  смеха,
Когда  брат  совершает  «кульбит»!

Попадаем  в  пучину  стихии,
Устремившись  в  заснеженный  лес,
Ведь  не  всякий,  а  только  «лихие»
Проявляют  к  нему  интерес…

Белки  любят  играть    в  догонялки.
Удивляет  завидная  прыть…
Не  боятся  они  «ёлки  –  палки»-
Лишь  у  мамы  орех  попросить!

Наш  отец  –  следопыт  и  охотник.
По  следам  вычисляет  трофей.
Все  кусты,  как  семейный  курятник,
Куропатки    в  них  спят  без  затей!

А  зайчишка  скакал  по  пороше…
Но  потом  вдруг  с  дороги  свернул.
Сделал  «скидку»  -  хитрец  он  хороший!
И  в  сугробе  так  сладко  уснул…

Ничего  нет  азартней  прогулки!
Лес  суровую  тайну  хранит!
Но  не  против    сыграть  с  нами  в  жмурки…
Звонкий  смех  и  его  веселит!

10.  02.  2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642684
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Лина Ланская

РОЗХРИСТАНЕ НЕБО

Розхристане  небо  вмивалось  ,
Заплющивши  втомлені  очі.
Збиралось  у  гості...збиралось.

Колись  до  кохання  охочі,
Напоєні  щедро,  здавалось,
Солодким,  ті  губи  жіночі.

Розірваним  клаптем  хмарини
Спітніле  чоло  просушили,
А  сльозі  помили  вітрини.

Розбились  і  спеку  розмили,
Шипіли,  сичали  жарини.
Чи  злились  на  небо,  чи  злили?..
06.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642023
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016


ТАИСИЯ

ПОСЛЕДНИЙ ШТРИХ

Хотелось    мне    в    стихах    поставить    точку.
А    на    рисунок    нанести    последний  штрих…
Но  вдруг    друзья  мне  катят    с    пивом    бочку.
А    к  пиву    прилагается    морской    балык.

Но  раз  у  нас  пошла    такая    «пьянка»,
То    давай    режь,  дружок,  последний  огурец!
Ещё    в    загашнике    у    нас  буханка…
И    это    значит  -    есть    баран    среди  овец…

Мы  посидим  с  тобой,  мой  друг,  напАру!
Нам  есть  что  выпить,  мы  найдём,  чем  закусить…
А  кошки  заскребут    -  возьмём    гитару!
И  пусть  она  не  даст  нам  загрустить!

08.  02.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642274
дата поступления 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016


s o v a

безстрокові повідомлення

зачаровані  ліхтарі
серед  ночей  
і  зорепадів
дні  лоскочуть,
не  знають  правил
і  щоразу  
гойдають
сни

і  десь  пошепки,
може,  й  ні,
переказуючи
світанкам,
примовляють
до  малих  ранок,
що  загояться
до  весни

і  повільно  
танцють  
взимку,
перепрошуючи  образи,
не  відводячи  погляд
з  часом,
неймовірно,
чуттєво,
разом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641555
дата поступления 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Кадет

Перебор

Захотелось  встряхнуть  повседневную  муть
И  на  пузе  ослабить  подпругу...
И  в  Европу  галопом  на  шару  махнуть,
Сбацать  рэп  и  сплясать  бугу-вугу…

А  пока  отложили  в  сторонку  дела,  
Перекинуться  сели  в  картишки…
Наплевали,  что  дома  детей  мал  мала,
Что  не  читаны  умные  книжки…

Но  совсем  не  на  шутку  сложилась  игра,
Поднялись  неожиданно  ставки…  
Не  выходит  никак  вистовать  на  ура,  -
С  каждой  взяткой  всё  туже  удавки…

Туз  краплёный  надёжно  упрятан  в  рукав,
Но  в  заначке  червивая  дама…
А  шестёрки  с  валетами,  сворки  порвав,
Рвутся  к  власти,  как  нищие  к  храму…

Правят  балом  покуда  ещё  короли
И  на  прикуп  надеется  джокер…
Но  кому-то  на  гору  допишут  нули…
А  очко,  как  известно,  -  не  покер…

И  колоду  месить  надоело  крупье,
Да  и  канцлеру  щас  не  до  блефа…
А  Марусины  слёзы  блестят  на  копье,  -
Как  ни  кинь,  получается  трефа…

Появилось  довольно  густое  амбре
В  суете  неприкаянных  буден…
Остаётся  признаться,  что  в  этой  игре
Победителей  нет  и  не  будет…

«То,  что  пусто  теперь,  не  про  то  разговор»,  -
Пел  Владимир  Семёныч  Высоцкий…
Вот  и  в  нашем  очке,  брат,  опять  перебор…
И  опять  на  галушки  да  клёцки…

февраль  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641665
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Владимир Зозуля

Отболевшее

Расслоившись  на  черное  с  белым,
(Но  по  чувствам,  а  не  по  цветам)
Что-то  в  сердце  опять  отболело
Разделенное  напополам.

Так  простудно  прошло…  между  прочим,
Без  треморов-дрожаний  руки,
Без  хронично-больных    многоточий    
Надоедливо  лезших  в  стихи.

Отболело  до  времени,  спехом,
Высыпаясь  из  рук  на  бегу.
Отболело  калиновым  эхом
Раскатившись  в  январском  снегу.

Отболело,  как  целое  в  частном,
Как  ненужное  в  общей  судьбе.
Отболело,  похоже,  напрасно,
(Неужели  напрасно?..)  к  тебе…

Отболело  далёко,  да  с  гаком,
Из  усталой  души  уходя.
Отболело,  так  и  не  заплакав,
Не  рассыпавшись  каплей  дождя.

Отболело,  как  светлое,  ночью,
В  темноте,  не  оставив  следа,
Так  недолго  для  жизни…  а  впрочем,
Для  любви  навсегда…  навсегда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631138
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 04.02.2016


Владимир Зозуля

Благодарю тебя

Что  ж,  потеря  небольшая,
В  жизни  горе  не  беда…
Я  как  будто  уезжаю...
Далеко…  и  навсегда.
Ты  печалится  не  будешь?
Память  сеть,  да  в  дырах  сплошь,
Не  заметишь,  как  забудешь,
А  забудешь,  не  вернешь.
Запираю  сердца  двери,
И  на  стол  кладу  ключи,
Ты  за  мной,  приметам  веря,
На  дорожку  помолчи.
Расставанье  мне  не  мило
Одиночеством  в  пути…
Ухожу…  и  всё,  что  было,
Оставляю  позади…
Ухожу…  по  светлым  лужам,
Шаг  мой  лёгок,  след  мой  чист…

Ну,  скажи,  кому  он  нужен
По  весне  осенний  лист?
Нет  для  чувства  вечных  истин,
Но  ровесник  октябрю,
Я  тебе,  осенний  листик,
На  прощание  дарю.
Я  дарю…  а  ты  не  рада,
Ни  листку,  ни  октябрю…
Нет,  не  плачь,  любовь,  не  надо.  
Улыбнись…  БЛАГОДАРЮ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640859
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016


OlgaSydoruk

Молодость - минное поле!. .

Дайте  глоток  свободы  с  молодостью  испить!
Завтра  денёк  погожий,чтобы  туда  уплыть...
Молодости(корвету)  -  алые  паруса!..
Время  её  -золотое!
Бремя  её  -мечта!
Молодость  -  вдохновенна,  молодость  -красота!..
Молодость  -  откровенна  и  на  подъём  легка!..
Молодость  -  минное  поле!..
Молодость  -  высота!..
Молодость  длится  и  более,
Если  душа  молода!..
Мне  бы  одну  минуту,чтоб  заглянуть  туда...
Мне  бы  одну  секунду,чтобы  услышать  "да"...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641215
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Оксана Р.-Г.

Чи сльози висохнуть колись?

Така  гірка  твоя  сльоза,
Така  крихка  твоя  надія...
І  віра  слабшає-марніє  -
Бринить  сльозою  в  небеса.

Але  порепана  душа
Ще  прагне  крихточку  любові!
І  хай  шляхи  полин-тернові,
І  серденько,  немов  пташа,

Тріпоче-б'ється!..  Та  на  мить
Надія  віру  воскресила,
А  віра  ця  -  велика  сила!
І  вже  сльоза  не  так  гірчить...

Чи  сльози  висохнуть  колись?..
Просякло  й  небо  кров'ю-болем...
О,  де  ж  ти,  де,  зрадлива  доле?  -
До  хати  рідної  вернись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641115
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Lu57

ЗАВЕРНУСЬ В ОДЕЯЛО

Завернусь  в  одеяло,  мне  зябко
Обними  меня  и  отогрей.
Пару  строчек  из  старой  тетрадки
Мне  прочти...  где  Ассоль,  там  и  Грей.

А  еще  о  глазах  моих  грустных,
О  губах,  горячее  вина.
И  печаль  потихоньку  отпустит,
И  зимою  наступит  весна.

Повтори    эту  песню  о  главном,
Что  еще  есть  важнее  любви?
Станет  танец  стремительно-плавным,
Или  страстным,  как  ни  назови.

Что  еще  сердце  вымолить  просит?
У  судьбы  на  краю,  подожди.
Поздний  август    еще  ведь  не  осень,
Знать  и  слезы  пока  не  дожди...
03.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641107
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Lana P.

ПІД СНІГОМ…

Під  снігом  дихає  весна,
В  легенях  тане  її  свіжість,
Вона  дарує  світлу  ніжність,
І  лине  пісня  чарівна
У  щебеті  пташиних  зграй,
Переливає  серце  звуки,
Зникають  задушевні  муки
В  п’янких  мелодіях  дзюрчань.
Вона  ковтає  білий  сніг  —
Набухнув  голос  у  природи,
Морозу  поламала  коди.
А  ось,  з’явився,  мов  батіг,
Крізь  шпарку  виглянув  до  ніг
Стійкий,  ще  стулений  підсніжник,
Неначе  справжній  гірськолижник,
У  білій  шапочці,  як  сніг.                                                        3/02/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641070
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Lana P.

ВЕЛИЧЧЯ ВЕСНИ

У  лютий  забрела  весна,
Замалювала  його  вроду,
Скресала  крига  мовчазна,
Перетворилася  на  воду
І  потекла  живим  струмком,
Задзюркотіла  веселково,
В  душі  повіяло  теплом…
Назавжди,  а  чи  тимчасово?  —
Шарівсь  лютневий  календар,
Бо  переплутав  дні  у  році.
Весна  ж  сушила  тротуар,
Будила  зілля  на  толоці.  
Попрацювала,  як  могла,
Всміхалась  сонечком  в  обличчя,
Тепло  душевне  зберегла,
Знайшла  у  лютому  величчя.        3/02/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641027
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Это_я_Алечка

шуточка

[i][color="#783f3f"]Что  ни  шах,  то  тянет  в  мат[/color][/i]


Мы  теперь  играем  в  шахматы...
Раньше,    в  шашки-вышибала.
А    еще  умею  картами
Щелкнуть  по  носу  нахала.

Е4.    Ходят  белые.
Все  смешалось:  кони  с  пешками…
Что  же  я  тут,  братцы,  делаю?
Отчего  с  уходом  мешкаю?

Что-то  есть  в  моём  сопернике,
Как  магнитом  тянет  в  спарринги.
Каждый  раз,  до  понедельников  -
То  враждуем,  то  –  напарники

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641002
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Есенинский

Личный Каин

Вверх,  по  лестнице  вдохновения
В  атмосферу  терпких  свиданий
Отправляется  за  прощением
Еженощно  мой  личный  Каин

Там  он  тешится,  там  он  мается,
Кровоточит  дождями-строчками
То  шокирует,  то  стесняется
Многоточия  лечит  точками

И  в  раю  кофеиновой  нежности
Обернувшись  мехами  бессонницы
На  бескрайних  равнинах  грешности
Он  хозяин  музы  –  невольницы

То  ругает  ее,  то  восторгается
То  разденет,  то  сам  разденется
По  утрам  казнить  собирается
Ну  а  вечером  снова  женится

Вниз  по  лестнице  вдохновения,
Убегая  от  терпких  свиданий
Вновь  спускается  без  прощения
Каждым  утром  мой  личный  Каин…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640467
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Анатольевич

Околиця. На слова Олександра Печори.


Я  з  дитинства  ходив  на  околицю  –
відкривати  природи  красу.
Починалася  тут  моя  вольниця.
Мрії-думи  сюди  я  несу.

Спомин  давній  лоскоче  і  колеться.
Тут  же  юність  буяла  моя!
Приманила  до  себе  околиця.
Повінь  мрій  пам’ятатиму  я.

Приспів:
Що  судилося  –  перемелеться.
Обганятиме  мрія  мету.
Що  минулося  –  вже  не  повернеться,      (2
а  перейде  у  пам’ять  святу.                                    рази)

Рідне  місто  молодшає-твориться.
Вже  не  стріну  старих  яворів.
Подалася  за  обрій  околиця,  
та  рояться  тут  мрії  мої.    

Перемріється  тут,  перемолиться.
Будуть  радощі  ще  і  жалі.
Давні  друзі  мої  за  околицю
відлітають,  немов  журавлі.

Приспів.

Ой  ти  доленько,  сизая  горлице,
ще  воркуй  мені,  не  відлітай.
У  задумі  ходжу  по  околиці:
це  ж  отут  колись  був  мені  рай.

Заховалось  за  обрієм  сонечко.
Гостювала  синиця  в  руці.
Сизим  птахом  іду  за  околицю,
і  сльозина  бринить  на  щоці.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
дата поступления 23.10.2015
дата закладки 03.02.2016


Вячеслав Рындин

Мчится полем вещий сон…

В  небесах  резвился  птицей…  Серой  масти  першерон
На  бегах  императрицы  высек  искру  и  огонь
Изабелловой  царице,  в  царстве  внеземной  станицы,
Превратил  лазурный  град  в  заострённый  палисад…

Пр.:  [i]Длинноногий  жеребёнок  поднимает  пыль  столбом.
               Километров  двести  сорок  мчится  полем  вещий  сон…
               Разгоняет  злые  мысли,  разлучает  пустыри
               С  примитивом  бренной  жизни  вдоль  петляющей  версты…[/i]

Рысаки  цыганской  крови,  лошадь  масти  вороной
По  степи  без  прений  вволю  тянут  воз  судьбы  иной,
Чад  сжигаемого  жира,  шерсть  без  краски  огневой
На  ярме  кибитки  мира  –  к  грани  падуги  морской…

Длинный  путь  пикантной  доли,  остро-возбуждённый  взгляд
При  волнующемся  море,  при  тоннажных  кораблях,
Табунок  каурой  страсти,  масти  славной  –  в  багаже
Отправляют  (порто-франко)  до  французской  –  сель  франсе…

02.  02.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640641
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Радченко

Голос твой живой

               
Так  хочется  тебе,  родная,  позвонить,
Услышать  голос  твой  немножко  сонный
И  прошептать:  я  не  хотела  разбудить,
Послушай,  мама,  черновик  мой  новый.

Так  хочется,  как  прежде,  в  полуночный  час
Услышать  твой  «вердикт»,  добро  стиху  давая.                                                                                                                                                                                                                    
Как  жаль,  что  не  могу  услышать  я  сейчас:
Вот    видишь,  получилось,  спать  ложись,  родная.                                                                              
                                                                                                         
Ну,  а  теперь  привычный  номер  стал  чужим,
Тебя  так  неожиданно  забрала  вечность.
В  душе  моей  остался  голос  твой  живым,
И  взгляд  родной,  и  понимающая  нежность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640921
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Радченко

Зимовий ранок

Ще  додивляється  сни
Сонце,  бо  вчора  втомилося.
Важко  йому  в  дні  зими  -
Хмари  так  щільно  стулилися,
Що  промінцям  геть  тонким
Сили  нема  розштовхати
Ватяну  товщу  хмарин,
Щоб  по  землі  погуляти.
Снігом  пробігтись,  щоб    слід
Всипали  рясно  іскриночки.
Нишком  лизнувши  скло-лід,
Ніжні  залишить  скориночки.
Сонечко  ясно  всміхаючись,
В  хмарах  знайде  враз  прогалинку
І  промінці  не  вагаючись
В  ліс  побіжать  на  галявинку.
З  вітром  полями  широкими
Навперегін:  хто  скоріше?,
Бігти  снігами  глибокими
В  синій  морозяній  тиші.
Сонечку  днями  зимовими
Мало  часу  випадає.
Сниться  йому  -  веснянковими
Днями  воно  знов  гуляє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640915
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


НАДЕЖДА М.

Уважно слухаю твій голос…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ayv-NmHTwsA[/youtube]

Уважно  слухаю  твій  голос.
Не  чую,  що  там  кажеш  ти...
Неначе,  розцвітає  лотос...
Боюся  дух  перевести.    

Про  щось  питав,  та  я    не  чула.
Думками    поряд  вже  була.
Чомусь  про  все  в  цей  час  забула.
Лиш  голос  слухати  могла.

У  заметілі  слів  ласкавих,
Затихли  навіть  солов"ї.
І  тихо  -  тихо  сад  вишневий
Скидав  на  землю  пелюстки.

Звучить  мелодія  далека,
А  як  торкається  душі!
Долає  відстані  так  легко,
І  розчиняється  в  тиші.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640853
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Лина Ланская

ВІХОЛА

А  я  кружляла  Віхолою  знову,
Тобі  на  скроні  сипала  сніги,
Поки  свої  забудеш  береги,
В  шаленстві  танцю  розпізнавши  змову.

За  вушком  цілувала  без  упину,
Вустам  солоний  наливала  піт,
Як  це  робила  триста  тисяч  літ  -
Собою  прикривала  твою  спину.

Від  стріл  Амура?  Ні,  біди  причастя.
У  холод  зігрівала,  як  могла,
Поки  мене  не  вцілила  стріла,
Даруючи  п"янке  пекуче  щастя.

Злітала  стрімко,    Віхолою  звали,
Коли  то  в  холод  кидала,то  в  жар.
Тебе  шукала,  як  скарби  корсар,
Жагою  привороти    виливала.

У  спеку  прохолодними  дощами
Твій  біль  змивала,  доторком  руки
Я  проганяла  муки,  і  роки
Розтанули,  розвіялись  вітрами.

І  знову,  як  колись,  у  сніжно-білім,
Нестримнім  танці  Віхола,  поглянь,
Згадай,  ким  був  колись  і  НИМ  же  стань,
Скоряючись  пророчиці  Сибіллі.
03.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640827
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Лиза Муромская

Бабочки

Все  твои  ссадинки,  родинки,  трещинки  выучить,  вызубрить  наперечёт  не  удаётся…  Секунды  орешками  щёлкает  тошный  февраль.  Горячо  в  кончиках  пальцев,  в  углах  осязания,  в  лопнувшей  коже  на  нижней  губе.

Нет  нам  горения  в  март  без  сгорания  —  нагорожу  оправданий  себе.  Всё  это  ломтики,  глупости,  тонкости  —  я  никогда  не  писала  стихов.  Дорисовать  сокровенное  стонами  —  дело  нехитрое,  но  не  любовь.

Всё  отвратительно:  прошлое  в  бантиках,  паника,  устрицы,  вечный  покой,  дни  по  мотивам  ядрёного  фанфика.  Дёргай  за  нити,  иллюзий  не  строй.

Всё  это  было:  и  страсть,  и  доверие…  я  не  хочу  от  тебя  ни  на  дюйм.

Как  тебе  там,  одиноко  за  дверью,  а?..

Я  вспоминаю  удушливый  трюм  тонущей  яхты  своей  безысходности.
Я  в  твоей  комнате,  я  —  мотылёк.
Всё  предсказуемо:  и  в  очерёдности  взлётов-падений  выходит  мой  срок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640640
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

Я буду для тебя везде, во всём…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506286

Ты  будешь  видеть  и  чувствовать  меня  повсюду  и  во  всем...
Ты  только  помни  обо  мне,  не  забывай,что  было  между  нами...
Ты  мое  имя,  как  молитву  повторяй...
Ты  в  холод  вспоминая,  от  жара  изнывай,..
А  в  летний  зной,как  в  стужу  не  замерзни...
Ты  только  позови,  к  тебе  я  эхом  прилечу...
Я  буду  тем  глотком  воды,  что  путника  в  пустыне  напоит...
Я  буду  для  тебя  тем  маяком,  чей  свет  так  жадно  ловят  моряки...
Я  буду  той  тропинкой,  что  так  обрадует  тебя,  когда  заблудишься  в  лесу...  
Я  буду  огоньком  в  степи,  что  безнадёгу  к  дому  приведет...
Я  буду  сладкой  земляникой,  синичкою  в  руке  и  трелью  соловья  в  ночи...
Я  буду    летним    ветром,  каждым  добрым  утром  и  длинным  бесконечным  днем...
Я  буду  тем  туманом  с  молоком,..  лунною  дорожкой,..  утренней  росой...
Я  буду  пахнуть  свежим  ветром,  спелым  яблоком,травою  скошенных  лугов..
Я  буду  тёплым  ливнем  и  радугой  после  дождя...
Я  для  тебя  не  буду  штормом,..  я  буду  легкой  гладью  моря,  бездонной  синевой  озер...
Я  буду  глиною,  такой  податливой  и  мягкой...что  хочешь  из  меня  лепи...
Могу  я  быть  и  теплым  воском  для  твоей  свечи...
Я  для  тебя  не  буду  огорчением,..  Я  буду  только  радостью  и  вдохновением,
Я  буду  гордостью  твоей...  Мой  голос  будет  тембром  скрипки  Страдивари...
Ты  в  унисон,  маэстро,  с  ним  звучи...  Я  буду  для  тебя  единой  верой,
Добрым  ангелом  надежды,..  единственной  любовью  пусть  буду  тоже  только  для  тебя!..

Мы  снова    вместе...  Где  то  очень  далеко...
А  на  столе  -    горбушка  хлеба,..  стакан  вина  и  молока...
Я    говорю,..ты  слушаешь  меня,..и  все  мои  желания  возможны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639458
дата поступления 29.01.2016
дата закладки 02.02.2016


Лина Ланская

НЕ ВИБАЧИТЬ ГОСПОДЬ

Не  вибачить    Господь  дурних  образ,
Що  я  -  в  разки  намиста,  як  забрало,
Колись  мені  всього  було  замало,
Бажалось  нездійсненного  не  раз.

Не  вибачить  Господь  солодких  снів,
Хмаринкою  за  Місяцем  тужила.
Коротку  зустріч    серцем  ворожила,
Минуле  спопеляючи  в  огні.

Не  вибачить  Господь  мені  тебе,
Мої  думки,  без  сумніву,  гріховні,
Відпущенням  зсередини  і  зовні.
Хіба  майбутнє  щось  та  й  розгребе.

Не  вибачить  Господь?  Нехай  і  так.
Молитимусь,  шептатиму  до  скону
Твоє  ім"я...  як  ту  святу  ікону,
У  відчаї,  обожнює  жебрак.
02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640679
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

Мне этот сон совсем не нужен…

Мне  этот  сон  совсем  не  нужен:
Где  я  одна  готовлю  ужин...
К  средине  дня  приходит  вечер...
Не  зажигает  радость  свечи...
Тревожный  стук  (чужих  вокзалов)...
Вагонный    хвост  -  похож  на  жало...
А  дождь    -  навязчивый  ...и  ветер...
И  звук  его  -  плаксивый(плетью)...
Где  я  бегу,бегу  по  лужам...
Но  я  забыла,что  мне  нужно...
Что  потеряла(безвозвратно)...
Ключи  к  душе?..
Мне  не  понятно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640161
дата поступления 31.01.2016
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

В декоре снов…

Экспромт

В  декоре  снов  -  корицы  запах
И  цикламены(на  окне)...
Фиалки,орхидеи,мята,
Столетник,коланхое  и  т.  д...
Скользящий  лучик(по  паркету),
Паркуром(зайчик)на  стене...
И  губы(красные),и  веки...
И  ретро  -  блюз  (от  ноты  "ре")...
Февральский  плюс  -  в  горячность  ночи...
Звучащий  шорох  покрывал...  
Крупицы  боли,дольче  сочность,
У  плахи  очередь,  пароль...
Спроси  у  Осени  и  Лета:
В  снах  этих  есть  для  страха  пядь?..
Лишь  крыльев  шелест,эхом  эхо...
Предвосхищения  мандраж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640598
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Лина Ланская

РІО - РІТА

[img]http://club.foto.ru/gallery/images/photo/2008/02/11/1040526.jpg[/img]

Я  знову  вдаю,  що  тебе  не  існує
І  якось  помалу  живу.
Збираю  в  букети  траву  -
Холодної  ночі,  хай  перезимує

В  теплі  на  осонні,  хоч  трохи  зігріта.
Цілунком  торкнись  дощовим  -
Своє  не  здається  чужим.
Свічки  догоряють,  фокстрот  "Ріо-Ріта"  

Звучить  до  світанку  і  десь  у  мережі
Хтось  слухає,  каву  п"ючи.
Самотньо,  один  уночі
Будує  укотре  піщанії  вежі.

Я  вигляд  роблю,  що  забула  навіки
Весела,  грайлива...  повір,
Душа  -  старовинний  клавір,
А  сльози  давно  уже  вилились  в  ріки.

Чому  мені  сумно,  кохання  не  знала?
Ще  вчора,  у  Леті  на  дні,
Шукала  тебе  уві  сні,
Та  мабуть  недовго,  забувши,  шукала...

Я  знову  вдаю,  що  тебе  не  існує
І  якось  помалу  живу.
Сльота  розірвала  канву  -
Мережкою  пам"ять  ночами  гаптує.

02.02.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640571
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Радченко

От печали и грусти спасусь

Всё,  что  было  иль  не  было...пусть
Зачеркну  я  улыбкой  сомнения.
От  печали  и  грусти  спасусь,  
Спрячусь  я  за  чужими  мне  тенями.
И  второе  нелепое  "Я"
Пусть  уходит.  Зачем  мне  пророчества?
Но  запомню  чужие  слова:
Не  прощай  ты  любви  одиночества
Даже,  если  тебя  проклянёт
И  осудит  безжалостно  прошлое  -
Ветер  памяти  грусть  украдёт
И  обид  чувство  глупое,  ложное.


                                                                       1997г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640564
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Радченко

Туман обиды

Туман  обиды  и  тоски
Руками  липкими  обнимет.
У  прошлого  шаги  легки  -
Я  это  понимаю  ныне.

Но  оглянуться  побоюсь
И  страх  не  выдам  даже  взглядом.
Зачем  мне  память,  боль  и  грусть  -
Тебя  не  ощущаю  рядом.


                                                           1996г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640562
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Лю

Мені не жаль…

Вирує  час,  а  літо  вже  спливає,  
Весна  у  невідомість  теж  пішла,  
Мені  не  жаль,  що  осінь  підступає,  
А  тільки  жаль,  що  прийде  і  зима.

Змішалось  все,  і  праведне  і  грішне,  
Як  важко  знести  все  це  у  житті,  
Мені  не  жаль,  що  правда  дуже  гіркне,  
А  тільки  жаль,  що  знаю  смак  брехні.  

У  павутинні  слів  ховається  надія,  
Світ  став  жорстокий  у  погожі  дні,  
Мені  не  жаль,  що  загубилась  мрія,  
А  тільки  жаль,  що  кличу  ще  її.
 
Невпинно  все  зникає  у  минуле,  
Бо  час  безжалісно  вперед  іде,  
Мені  не  жаль,  що  молодість  тікає,  
А  тільки  жаль,  що  старість  теж  піде.  

Тривоги  ранять,  бо  душа  не  знає,  
Що  там  чекає  ближче  до  зими,  
Мені  не  жаль,  що  все  в  житті  минає,
А  тільки  жаль,  що  це  життя  одне.
 
Лю...  01.02.2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640445
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Радченко

Улыбаюсь тебе невпопад

Подо  льдом  стынет  в  речке  вода,
Замерзают  и  сердце,  и  руки.
Знаю  -  эта  зима,  как  беда,
Будут  долгими  наши  разлуки.

Закружит  за  окном  снегопад
И  метель  заметёт  все  дорожки.
Улыбаюсь  тебе  невпопад...  -
Рассыпается  счастье  на  крошки.

И  глаза  твои  так  холодны!  -
Незнакомые  мне  и  чужие.
И  живёт  во  мне  чувство  вины,
Но  глаза  почему-то  сухие...


                                                           2004г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640340
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Валентина Ланевич

Моя любове, мій порочний світе.

Моя  любове,  мій  порочний  світе,
У  частій  тузі  за  тобою  гину  я.
Схиляюсь  небесам,  Боги,  простіть,  вже  -
Кохання  -  вагома  частка  мого  буття.

Вдивляюся  в  смарагди  красні  ночі,
Що  сторожать  із  Господом  його  життя.
Бо  ж  у  війни  безтямно-хижі  очі,
Молюсь  за  нього  ревно,  щоб  вберіг,  щодня.

Рахую  миті,  що  злились  у  вічність,
Тамуючи  тривоги  із  теплом  навпіл.
Збираю  в  серці,  склеюю  стоїчність,
Щоб  все  перебороти  вистачило  сил.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640300
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Кадет

Скулит февраль

Январь  достойно  завершил  поход,
Досёрбано  «Шампанское»  под  шпроты…
Нетерпеливый  високосный  год  
Упрямо  набирает  обороты…

Покуда  за  окном  скулит  февраль
И  воет  неприкаянная  вьюга,
Но  день  длинней,  а  с  ним  и  календарь,
И  чаще  улыбаемся  друг  другу…

Весёлых  красок  жаждет  мутный  глаз,
Оскоминой  пугает  чёрный  кофе…
А  молнии  мне  нравятся  анфас
Гораздо  больше,  чем  морозы  в  профиль…

Чу,  встрепенулся  робкий  лепесток
Под  снежной  прохудившейся  вуалью…
И  верится  -  проклюнет  и  марток
Подснежником  проталину  граалью…

февраль  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640337
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Словно  тяжким  огромным  молотом
Раздробили  слабую  грудь.
Откупиться  бы  ярким  золотом,  -
Только  раз,  только  раз  вдохнуть!
Приподняться  бы  над  подушками,  
Снова  видеть  широкий  пруд,
Снова  видеть,  как  над  верхушками
Сизых  елей  тучи  плывут.
Всё  приму  я:  боль  и  отчаянье,  
Даже  жалости  остриё.
Только  пыльный  свой  плащ  раскаянья
Не  клади  на  лицо  моё!

               _  *  _

Мов  важким  і  великим  молотом
Роздробили  слабіючу  грудь.
Відкупиться  б  яскравим  золотом,  -
Тільки  раз,  тільки  раз  вдихнуть!
Над  подушками  б  підвестися  -
Бачить  ставу  широкий  клин
І,  як  хмари  пливуть,  дивиться,
Понад  кронами  сизих  ялин.
Все  прийму:  біль  і  відчай  невимовний,
Навіть  вістря  твого  жалю.
Тільки  плащ  каяття  свій  запилений
Не  клади  на  обличчя,  молю!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639344
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Оленка Зелена

Сонячний заєць) ) )

[i]Блукаючи  неперевіршеними  стежками  Романа  Скиби,
 теплим  клубочком
 десь  над  сонячним  сплетінням
 прокидається  дитинство...[/i]



Сонячним    зайцем  постукав  у  шибку  день,
Скочив  на  стіл  і  побіг  доганяти  кішку
Чорну.  Сьогодні  для  нього  вона  мішень:
Буде  ловити  за  лапки  /й  за  хвостик…  трішки/.  

Кішка  сховається  в  шафі  й  ані  телень,
Тобто  й  не  муркне.  У  неї  свої  проблеми:
Настрій  грайливий  розбила  вночі  мігрень.
Кажуть  у  кішок  буває  /  «іскряться  клеми»*  /.

Зайцю  ж  пасивність  така  ну  ніяк  не  в  смак:
Він  бо    те  знає,  що  в  чорній  є  стільки  сонця:
Чорне  –  то  ж  біле!  Як  біле?  А  так  –  навзнак.  
Заєць  кицюні  смішинки  несе  в  долоньці,

Тобто  у  лапках,  пробачте.    В  шпаринку  блись  –  
Киця  висовує  боязко  з  шафи  носа,  
І  вже  обоє  в  м’якенький  клубок  сплелись.
/Тільки  з  вікна  горобці    поглядають  скоса…/

Добре,  на  небі  в  той  час  не  було  хмарин,
Не  заважали  зайчиську  дражнити  «шкірку».
Киця  наїлась  смішинок,  а  разом  з  тим
Зайця  лизнула  у  щічку.    Він    шусть  –  і  в  нірку!    


*технічна  освіта  дається  взнаки  )))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639499
дата поступления 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Амелин

Из рассказа неизвестного поэта 19 века (Лит. пародия)

Из  оригинала:

На  третьей  остановке  от  тебя
Константин  Комаров88
 
"На  третьей  остановке  от  тебя
я  был  с  автобуса  за  безбилетность  ссажен
и  вышел  в  мир,  беспомощно  грубя
всем  встречным,  ну  а  ты  осталась  с  Сашей,
иль  с  Колей  ли,  а  чёрт  их  разберёт:
все  на  одно  лицо,  и  то  -  рябое.
Я  сплю  и  твёрдо  знаю  наперёд,
что  завтра  за  углом  столкнусь  с  тобою
......................................................
и  извинюсь,  а  ты  пойдёшь  за  хлебом:
без  хлеба  жить  сложней,  чем  без  меня."

©  Copyright:  Константин  Комаров88,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022005513  


Пародия  

Из  рассказа  неизвестного  поэта  19  века

За  хлебом  как-то  раз  поехал  я,
у  нас  в  то  время  с  хлебом  было  плохо,
век  девятнадцатый...  (моя  эпоха),  
короче,  полная  галиматья*...
На  третьей  остановке  от  себя  -
за  безбилетность  с  экипажа  ссажен,
и,  думая  о  смысле  бытия,
вдруг  с  Пушкиным  я  пересёкся  Сашей,
иль  с  Дельвигом...  а  чёрт  их  разберёт,
хотя...  возможно,  то  был  Кюхельбекер...  
но  если  бы  не  этот  "переплёт"...
то  я  поэтом  бы  не  стал  вовеки!

*  из  франц.  galimatias  "неразбериха"  (парижский  студенческий  жаргон)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639062
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Амелин

Из рассказа неизвестного поэта 19 века (Лит. пародия)

Из  оригинала:

На  третьей  остановке  от  тебя
Константин  Комаров88
 
"На  третьей  остановке  от  тебя
я  был  с  автобуса  за  безбилетность  ссажен
и  вышел  в  мир,  беспомощно  грубя
всем  встречным,  ну  а  ты  осталась  с  Сашей,
иль  с  Колей  ли,  а  чёрт  их  разберёт:
все  на  одно  лицо,  и  то  -  рябое.
Я  сплю  и  твёрдо  знаю  наперёд,
что  завтра  за  углом  столкнусь  с  тобою
......................................................
и  извинюсь,  а  ты  пойдёшь  за  хлебом:
без  хлеба  жить  сложней,  чем  без  меня."

©  Copyright:  Константин  Комаров88,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022005513  


Пародия  

Из  рассказа  неизвестного  поэта  19  века

За  хлебом  как-то  раз  поехал  я,
у  нас  в  то  время  с  хлебом  было  плохо,
век  девятнадцатый...  (моя  эпоха),  
короче,  полная  галиматья*...
На  третьей  остановке  от  себя  -
за  безбилетность  с  экипажа  ссажен,
и,  думая  о  смысле  бытия,
вдруг  с  Пушкиным  я  пересёкся  Сашей,
иль  с  Дельвигом...  а  чёрт  их  разберёт,
хотя...  возможно,  то  был  Кюхельбекер...  
но  если  бы  не  этот  "переплёт"...
то  я  поэтом  бы  не  стал  вовеки!

*  из  франц.  galimatias  "неразбериха"  (парижский  студенческий  жаргон)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639062
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016


OlgaSydoruk

Я одна коротаю вечер…

Я  одна  коротаю  вечер...  
Сиплый  голос  поёт  о  любви...
Я,наверно,горячая  свечка...
Обжигаются    мотыльки...
Опускаются  наземь  туманы,
Разливаясь  парным    молоком...
Доливая    росы  в  стаканы:
(Для  двоих:  на  сейчас  и  потом)...
Я  росой  напою  и  душу!..
Я  ей  силы  дыханьем  отдам!..
Если  слёзы  её  осушишь...
Если  впустишь  нагую  в  храм...
Если  только  услышишь  голос...
Если  вспомнишь  её  глаза...
Золотисто  -прозрачный  колос...
И  лазуревые  небеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638860
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Lana P.

ШЕПОЧЕ МОРЕ

Шепоче  море  лірику  кохання,
Гойдають  хвилі  надвечірній  сум,
П’янкого  вітру  хтиві  поривання
Відволікають  від  прийдешніх  дум.

Здіймає  сонце  західні  знамена,
Черкають  хвилю  дзьобом  промінці.
На  воду  стрімко  падають  рамена
Крізь  темінь,  що  була  у  кулаці.

Вода  ковтає  спрагле  узбережжя,
Висмикує  запінений  чубок,
Напоює  берегове  безмежжя
І  ковзає  хвилясто  під  пісок.

Далекий  обрій  вже  примружив  очі,
Дрейфує,  мов  ледача  течія.
На  небі  місяць  виглянув  пророчий,  —
Малює  зорями  твоє  ім’я,

Яке  теплом  відчутне  в  піднебессі,  —
Горить  вогнем  яскравим,  без  вагань,
Сіяє  відображенням  на  плесі
У  блисках  сокровенних  сподівань.

Ласкають  обрій  стомлені  тумани,
Закутують  у  пелену  мовчань.
А  роздуми,  у  хмарах  караванних,
Летять  на  крилах  чайкових  ячань.      25/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638634
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Лина Ланская

ЗЛИШСЯ…

Злишся  чому  на  весь  світ?
Стільки  наметено  снігу...
Злишся,  бо  кришиться  крига
Там,  де  учора  був  лід.

Злишся,  а  кава  давно
Не  запашна,  бо  остигла.
Поодинокими  стигми
Тінями  вкрили  вікно.

Злишся,  розлючено  рвеш,
Ще  не  написані  досі,
Віршів  рядки  безголосі,
Віри  нікому  не  ймеш.

Злишся,  а  я  усміхнусь,
Ти  -    капризуля,  дитино,
Нівечиш  гнівом  хвилини,
Я  ж  бо  тебе  не  боюсь.

Злишся,  а  болю  луна
Вже  досягає  порогу,
Стиха  молитвою  Богу,
Чи  заспокоїть  вона?

Злишся  -    на  себе  мабуть?
Стільки  розвінчано  міфів  -
Думаєш  схожий  на  грифа?
Просто  мінливий,  як  ртуть...
25.01.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638625
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Радченко

Вечер морозный в конце января

Вечер,  скользящий  взглядом  по  окнам,
Шёл  по  колено  в  снегу,  наугад.
Станет  снежинкой  он  в  прошлом  далёком
И  никогда  не  вернётся  назад.
Вечер  как  вечер:  морозный,  январский,
Но  почему  расставаться  с  ним  жаль?
Что-то  в  нём  есть  не  от  жизни,  от  сказки,
Неуловима  снежинок  печаль.
Что-то  от  детства:  восторг,  удивленье  -
Смех  колокольчиков  ветер  принёс.
Как  дежавю...  и  всего  лишь  мгновенье,
И  не  сдержать  уже  нежности  слёз.
Память  поспешно  ведёт  меня  в  детство  -
Мама  улыбкой  встречает  меня.
Вот  и  дано  мне  душой  отогреться
В  вечер  морозный  в  конце  января.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638738
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Олекса Удайко

БІЛІ ОДЕЖІ

           ...і  так  буває,  коли  ніч  засинає...

[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]

[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В  білі  одежі  убралась  природа,
В  ковдру  сріблясту  сховались  поля  –
Бісер  ошатний  в  зими  нині  в  моді,  
Свято  стрічає  стражденна  земля…    

Рік,  що  прийшов,  свою  юність  в  кожуха  
Сором’язливо  надовго  сховав,
Та  не  горює,  бо  Господа  слуха  –
Білі  одежі  на  свято  придбав.

Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Біло-криштальна  божественна  суть…

Білі  одежі  сповідують  люди,
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –
За  чорноту  лиходіїв  засудить:
Має  панівне  правління  своє…  

Біла  пора  гряде  нашій  планеті  –
Амфору  в  руки  узяв  Водолій!
Білі  одежі  лаштують  поети  
На  його  сріберно-райдужний  крій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Lana P.

ЧОМУСЬ ВІДЛИЗІ Я РАДІЮ…

Чомусь  відлизі  я  радію,  
А  не  морозам-хижакам.
Вона  дарує  нам  надію,
Несе  весну  назустріч  нам

У  довгожданих  потепліннях
Свіжо-розтоплених  снігів,
Як  сонцелагідне  проміння
Що  у  проталинах  слідів.

І  тануть  в  пахощах  бажання,
Переливають  у  душі
Вітрам  таємні  коливання
У  ненаписані  вірші.                            24/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638602
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Лина Ланская

ТОБІ ХОЛОДНО?

Тобі  холодно?  Тобі  боляче?
Звідки  сум?
Може,  поряд  присяду  на  мить?

Твою  тугу  у  сяйві  сонячнім
Та  сльозу
Я  вустами  збираю...  втопить.

Тебе  марення  крає  розпачем  -
В  серці  -  шип,
Від  троянди,  чи  Вуду  ляльок,

Не  забудь  одного    лиш  -  поруч  я,
Не  тужи,
Я  твій  щит  від  отруйних  шпильок.

Тобі  тугою  в  ночі  виллються,
Голоси,
Доки  тінню  відлуння  оті.

Біди  хай  сльозами  умиються,
Попроси
Щастю  -пряник,  а  лиху  -  батіг.

Тобі  холодно?  Тобі  боляче?
Звідки  сум?
Може  поряд  присяду  на  мить?

Тіні  знову  збираться  в  коло,чи
У  грозу?
Мечем  вогненним  пролетить

Твоя  туга  й  біди  -  химерами,
Та  якби,
Я  руками  торкнулась  чола...

Ланцюг  не  керує  галерами,
А  раби.
Хоч  недовго  пливуть    без  весла.
25.01.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638427
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 26.01.2016


s o v a

зміна тарифного підключення

щоденні  кави-брейки  і  розмови,
лапатий  сніг  кружляє  за  вікном,
чаріність  у  січневому  просторі,
в  обіймах,  серед  натовпу  умов

мороз  писав  у  вікнах  поцілунки,
за  посмішками:  може,  будеш  чай?
і  тестовий  режим  "такі  стосунки",
змінив  пакет  "я  вдома.зустрічай"

можливо,  сни  кружляли  в  оберемках,
в  полоні  у  полину  і  розмов,
можливо,  математика  так  вперто
чогось  не  розуміє  із  умов

а  посмішки  безпечно  озирались,
розгорнуто  трималися  рядки,
вони  нестримно  згадували  ранок,
де  пошепки,  навшпиньках,  я  і  ти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638397
дата поступления 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016


OlgaSydoruk

Пару капелек печали

Экспромт

Пару  капелек  печали  я  оставлю  для  тебя:
От  макушки  до  сандалий,..и  кусочек  серый  льда...
Эти  чистые  страницы,эти  запахи  любви...
Когда  станет  очень  больно,ты  мне  красным  напиши!..
Когда  станет  тебе  страшно,в  чёрный  бисер  наряжай
Крылья  белой-белой  птицы...На  закате    -  вылетай...
Если  только  ты  захочешь...
Если  только  вспомнишь  ты...
Я  открою  двери    -  ночи...
Я  верну  тебе  ключи...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638190
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


НАДЕЖДА М.

То Любов із підбитим крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=md4zX9bLeTg[/youtube]

Біла  пташка  літає  над  морем.
Чимсь  схвильована,  гірко  кигиче.
Не  спіткало  її  якесь  горе?
Когось  бідна  пташина    все  кличе...

То  не  пташка  літа  білокрила,
То  Любов  із  підбитим  крилом.
Їй  літати  з  одним,  нема  сили.
У  душі  невимовний  надлом.

В  однім  серці  була  поселилась.
Так  хотіла  щасливою  стать,
Але    гірко  вона  помилилась:
Марно  ласки  в  цім  серці  чекать.

Полетіла  із  жалем,  зітхнувши.
Де  шукати  ій  нове  тепло?
Може,  все  таки  ще  повернутись,
Бо  від  серця  уже  відлягло?

А  надворі  мороз  припікає,
Чом  жорстокий  оцей  білий  світ?
А  Любов  усе  вихід  шукає...
Отаких  так  багато  сиріт..
-------------------------------------------
Події  у  творі  не  стосуються  автора.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638183
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


tatapoli

БРОВАРИ

Бровари,  Бровари,  чомусь    місто  так  звуть,
Десь-то,  в  ньому  ще  є  пивоварні,  мабу́ть.
Бровари,  Бровари  –  тихі  сквери  й  двори,
гарних  вулиць  розмай  за  любої  пори.
         Не  віриш?  –  Прогуляємось  по  Київській,
         її  пройти  –  не  вистачить  і  дня.
         А  може  краще  –  в  гості,  на  Розвилочці,
         де  був  мій  дім,  жила  моя  рідня.
Пам'ятається  все,  де  родився  і  жив,
де  кохання  своє  саме  перше  зустрів.  
Бровари,  Бровари  –  місто  добрих  людей,
де  привітно  завжди  зустрічають  гостей.
         А  хочеш,  завітаєм  в  Чилентано  ми,
         а  може  забажаєш  –  в  Термінал,
         і  там,  і  тут  буде́мо  сито-п’яними,
         хіба,  що  спорожніє  капітал.
Бровари,  Бровари  –  серцю  милі  місця,
через  вирій  років  теплом  гріють  серця.
Рідне  місто  –  повік,  славний  край  трударів,
не  забуде,  хто  раз  побував,  Броварів!
         Вас  замилують  вулиць  протилежності,  
         бо  кожна  з  них  не  пошкодує  чар.
         А  я  люблю  Бульвар  свій  –  Незалежності,
         бо  там  моя  сім’я  і  мій  причал!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638100
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Lu57

ВСТРЕЧА С ПРОШЛЫМ

Все  призрачнее  с  каждым  годом.
Перешагнув  через  века,
Опять  принес  беды  восходы,
Опять  дрожит  моя  рука.

Ему  давно  тысячелетья,
Вручили  посох,  вот  -  тропа,
Застывшая,  как  междометье,
Обрывом    первого  столпа.

Но  как  бы  взгляд  не  отводила,
И  не  стояла  на  своем...
"Я  никогда  Вас  не  любила,
И  мы  друг  друга  не  поймем,

К  чему  опять  эта  ухмылка?
Я  двери  Вам  не  отворю"...
Деревья  те,  давно  опилки,
А  я  по-прежнему  горю.

Вы  мне  -  никто,  так  мошка  бьётся,
Желанный  увидав  фонарь.
Мне  чашу  горькую  придется
Опять  излить  на  свой  алтарь.
 26.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638073
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Олекса Удайко

ЛЬОДИ, ЛЬОДИ…

   [i]Щось  холодно  стало...  на  сайті.  Чи  то  сніг...  
   очі  запорошив?  Чи  льоди...  в  серцях?  Про
   це  тут...  І  не  тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]

[i][b][color="#280da3"]Льоди,  
                   льоди,  
                                       льоди,    
                                                             льоди...
І  в  серці...  І  в  природі:  
там  –  не  сиди,  
туди  –  не    йди…
Неcпокій  –  
                                   в  насолоді…  

Та  під  льодами  спить...  
                                                               вода:  
покоїться  стиxія  –
несе  
               неспокій  
                                           тим  льодам,
Серця  зашерxлі  гріє...

І  прийде  час  –  
льоди  спливуть,
Мов  сил  життя  вигнанці:
Така  вона,  небесна  суть,  –
Живі  
                 про-ту-бе-ран-ці…

В  підмогу  нам  –  
одна  з  планет,
що  світить  спозаранку*,
Її  супутник  і  корнет**...  
І  не  з’їдять  
                               нас  пранці!!!

В  зими  
                   ламка  
                                       морозна  
                                                                   креш  –
впадеш...  
                           під  тиском  року!  
Ти  ж,  Україно,  не  помреш  –
У  Всесвіт  –
                                 вірні  –
                                                         кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться  про  планету  Сонячної  системи  –  
Юпітер  –  загадку  та  берегиню  нашого  життя...
**Супутик  Юпітра  -  Європа,  відкритий  Галілеєм,  
містить  багато  води,  яка  замерзає,  але  під  товщею  
льоду  хлюпоче.  В  ній,  ймовірно,  існує  життя.  Є  думка,
що  ця  планета  дала  початок  всьому  живому  на  Землі.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


НАДЕЖДА М.

Повіривши в Любов цю превелику…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns  
[/youtube]

Я  маю  в  серці  те,  що  не  вмирає...

Леся  Українка.
------------------------------------------    

Як  добре  мати    в  серці  те,  що  не  вмирає,
Тоді  цвіте  любов  на  зло    вітрам.
І  тих,  хто  втратив  вже  надію,  зігріває.
Хай  вічним  буде  цей  Любові  храм.

Нехай    він  буде  повноводним,  ніби  річка.
Притягують  барвисті  береги..
Ніколи  не  розтане,  ніби  тонка  свічка,
Як  доля  дарувала  -  збережи...

Вона  не  зна  ніколи  злості  і  вагання,
Не  зрадить,  не  покине  в  важкий  час.
Коли  ми  в  розпачі,  дарує  сподівання,
Без  зайвих  пустих  слів  і  без  прикрас.

І  хай  рокам  не  знаєм  ми  давно  вже  ліку,
І  скільки  вже  пройшло  холодних  зим,
Повіривши    в  Любов  цю  превелику,
Ти  вічно  серцем  будеш  молодим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637982
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


OlgaSydoruk

Снится первый зимний сон…

Протыкают  ветви  тучи(в  небо  рвутся  тополя)...
Белым  пухом  снег  кружится...
На  озёрах  лёд(до  дна)...
Листик  жёлтый  припорошен...
Снится  первый  зимний  сон...
Тёплый-тёплый,светлый  очень...
Улетает  птицей  стон...
О  тебе  строку  сплетаю,о  тебе  страницы  рву...
О  тебе  опять  мечтаю,о  тебе  опять  грущу...
И  зову,зову(немая)...
И  кричу(до  хрипоты)!..
А  у  розы(алой-алой)засыхают  лепестки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637938
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Амелин

Порой переходя на личности (лит. пародии)

С  моими  извинениями  авторам  оригиналов


Из  оригинала:

Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой...
Роман  Кручининъ

"Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой,
ведро  чернил  и  уйму  лет  потратив,
чтоб  всё  сказать,  мне  надо:  полтетради,
простой  в  делах  и  карандаш  простой.

...Ан  нет,  не  всё  словами  передашь...
я  битый  час  сидел  какого  чёрта?.."

©  Copyright:  Роман  Кручининъ,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113060808235
       

Пародия  
Простое    желание    

Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой...
я  ж  битый  час  сидел  какого  чёрта?  –  
стихов  своих  немые  натюрморты                  
рассматривал  как  выстрел  холостой.

Простой  в  делах...  вся  извелась  душа...
чтоб  всё  сказать,  мне  надо:  полтетради,
полстула,  полстола  и,  бога  ради,
всего  полдня  и  полкарандаша...  


Из  того  же  оригинала:

Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой...
Роман  Кручининъ

"Писал  бы  и  писал,  как  Лев  Толстой,
ведро  чернил  и  уйму  лет  потратив,
.............................................................
...Ан  нет,  не  всё  словами  передашь...
я  битый  час  сидел  какого  чёрта?  –  
лишь  этот  стих,  и  то  вот  так  Х  зачёркнут,
и  как  -  то  так  V  разломлен  карандаш."


Пародия
Дописался

Макал  в  чернила  карандаш  простой,        
извёл  уже  примерно  полтетради,
вдруг  кто-то  по  плечу  похлопал  сзади,
я  обомлел:  неужто  Лев  Толстой?!
               
...Ан  нет,  не  всё  словами  передашь...
Стоял  Толстой  и  разводил  руками,
не  мог  он  просто  обойтись  словами:
«Роман  Кручининъ,  милостивецъ  нашъ!..»

Милостивец  -  человек,  оказывающий  милости;  благодетель.


Из  оригинала:
Пристрелите  меня...
Михаил  Гуськов

 "...................................
 Это  дружеская  услуга,
 Так  назначено  по  судьбе,
 Пристрели  ты  меня,  подруга,
 Если  я  изменю  тебе.
 
 Не  хочу  изменять  присяге,
 А  для  вас  и  присяга  –  блажь,
 Пристрелите  меня,  собаки,
 Никогда  я  не  буду  ваш.
 
 Мне  важнее  душа,  чем  тело,
 И  прошу  я  лишь  одного,
 Пристрелите  меня  за  дело,
 Если  стоит  оно  того…"
 
 20150619
 
©  Copyright:  Михаил  Гуськов,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115062000107


Пародия
Веская  причина

У  дверей  скучал  участковый,
Пресса  слухам  свой  ход  дала:                  
"Пристрелить  хотели  Гуськова!"
Вот  такие,  братцы,  дела...
 
От  Мартынова  пули  –  холод...  
Не  промазать  сумел  Дантес...    
Но  Гуськова?!..    Какой  здесь  повод?
Масть  у  карты,  чей  интерес?!
 
Изменял  присяге?  Подруге?..
За  какие  Его  грехи?..  
Только  слухи  ползли  в  округе:      
"Как  бы  это  не  за  стихи..."
 
Участковый  внёс  в  дело  ясность,                                    
Круг  лица  сменив  на  овал:
"Сам  Гуськов  –  поэт  не  опасный,
Но  Пегаса  вусмерть  загнал!.."    


Из  оригинала:
Химера
Александр  Савостьянов

"Назло  врагам  небесный  свод
Руками  я  поднял  могучими…
Смешалось  всё…
И  кровь…
И  пот…
Проснись  скорей,  коль  сны  замучили!

Вся  наша  жизнь,  как  будто  сон…
А  сон  не  есть  вещь  достоверная.
Химерой  сущей  пахнет  он,
Пустых  надежд  природой  скверною!

А  если  время  истекло,
Не  поразив  воображения,
Само  себя  вновь  превзошло,
Решив  проблему,  пробуждение…
........................................................"

©  Copyright:  Александр  Савостьянов,  2011
Свидетельство  о  публикации  №111082301994  


Пародия
Пробуждение

                                           Атланты  держат  небо...                            
                                                                   А.  Городницкий

Спал  Савостьянов  Александр...            
Вот  только  сны  замучили:
Небесный  свод  он,  как  атлант,
Держал,  следя  за  тучами...            

Сказали:  смена  подойдёт...              
А  время  –  не  озвучили...

Химерой  сущей  пахнет  сон,        
Сюжета  нить  раскручена...                
Проблемою  обременён  –  
Болят  локтей  "уключины".    
         
Он  ждал,  что  смена  подойдёт...
Но  –  время  не  озвучили!..    

Закрыть  хотели    Эрмитаж,
Толпа  –  открыть  канючила…
Да  так,  что  он  проснулся  аж,
Воспользовавшись  случаем.  
                       
Подумал:  смена  подошла…  
Тут  –  лучше  не  озвучивать...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637906
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


OlgaSydoruk

Для Кики!

Моей  внучке  сегодня  два  года!
Стих  родился  мимолётно,после  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637425

С  утра  приходит  внучка:с  коляскою  и  с  мишкой,
С  "Федорой"(детской  книжкой)и  с  куклою  под  мышкой...
Целует  меня  в  щёчку  и  мажет  кремом  ручки,
И  мажет,мажет  личико,не  забывает  ножки...
А  пахнет  таким  сладким:душистым,пряно-мятным...  
Мой  зайчик,мой  цветочек,..от  солнца  ободочек...
А  прыгает  мой  зайчик,как  стопудовый  слоник!..
А,складывая  пальчик,чего  то  хмурит  лобик!..
Камилочка,Камила!..  -Слогами  повторяю!..
Она  упрямо:Кики  ...И  этим  умиляет...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637476
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Єлена Дорофієвська

Моїм дітям

Вони  приходять  вранці,  ще  заспані  та  босі,
В  руках  тримають  сни  легкі  -  дитячі,  стоголосі

У  небі  ледь  жевріють  зірок  нічні  примари,  
А  діти  вже  прокинулись  і  сонце  зустрічають.

Скидають  покривала  -  стрибатимуть  на  ліжку
Я  прикидаюся,  що  сплю,  та  усміхаюсь  нишком

Мої  ласкаві  пташки  проникли  у  майбутнє,
Засвідчивши  життя  моє  -  в  мені,  із  першим  рухом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637425
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Вячеслав Рындин

Был и не жил…

[b]Где  ты  не  был  –  море,  острова…  
Плещутся  в  коралловой  водице,
Где  ты  не  жил  –  люди,  господа
В  аксельбантах  трудятся  –  в  столицах,
Где  бунтуют  –  будни,  беднота,
Бледнолицый  тип  земских  полиций
Арестует  мысли  и  года
Закуют  тебя  в  ярме  темницы?![/b]

21.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637457
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


НАДЕЖДА М.

Друзі, я вас всіх обіймаю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=McssROoJ9sk  [/youtube]

"В  кожній  людині  сонце,  тільки
дозвольте  йому  світити"  (Сократ)

------------------------------------

Тільки  ранок  настане,  посіріє  навколо,
Пригорнуся  до  тебе  і  тихенько  скажу:
Я  люблю  тебе,  любий,    як  нікого  й  ніколи,
Цю  любов,  як  дарунок,  я  її  бережу.

Я  тебе  обіймаю,  це  для  мене  приємно.
Відчуваю,  що  сонце  в  твоїм  серці  живе.
Знаю  точно,  що  любов    в  нас  з  тобою  взаємна,
Тож  гармонію  й  щастя  у  житті  надає.

Обіймаю  і  друзів  тих,  хто  близько  й  далеко.
Я  вас  всіх  поважаю  і  за  вірність  люблю.
Хай  живеться  і  любиться  у  житті  вам  всім  легко.
Свою  ніжність,  повагу  вам  в  серця  переллю.

Я  вас  всіх  обнімаю,  знаю  дружбі  ціну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637453
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.01.2016


Каминский ДА

Зимнее ожидание

Зимнее  ожидание.  
Моя  попытка  представить    в  рифмованном  виде  белый
стих  Елена*,  ID  620217,    Клуб  Поэзии  Днипро.

И  сыпал  снег.  А  я  в  окно  смотрела.
Истома?  Бред!  Я  Вас  ждала.  Ещё  надежда  тлела.
Томилась  грудь.  И  зеркало  вздыхало  –  
Седая  прядь.  Кольцом  на  лбу.  В  мои  года?    Не  мало.

Тик-так,  тик-так.  Тянуло  нервы  время.
Но  всё  не  так.  Мела  метель.  А  эти  думы  –  бремя.
Бросал  в  стекло  ледышки  грубый  ветер.
Всё  как  назло.  Надежды  нет.  Уж  поздний  стылый  вечер.

Но  вдруг  звонок.  Пощёчиной  пунцовой  –  
Букет  цветов.  Из-под  пальто.  И  свитера-обновы.
Вдвоём  и  ночь.  Вино  в  хрусталь  бокалов.
Сомненья  прочь.  Ведь  Вы  пришли.  И  всё  на  место  встало.

Оригинал.  Зимнее  ожидание  (белый  стих)

И  сыпал  снег.
А  я  в  окно  смотрела.
Грустил  мой  взгляд.
Я  Вас  ждала.

Томилась  грудь.
И  зеркало  вздыхало.
Седая  прядь
Кольцом  на  лбу.

Тик-так,  тик-так.
Тянуло  нервы  время.
Миг  остывал.
Метель  мела.

Бросал  в  стекло
Ледышки  грубый  ветер.
Последний  вздох.
Надежды  нет.

И  вдруг,  звонок,
Пощёчиной  пунцовой.
Ветвь  хризантем,
Согретой  под  пальто.

Вдвоём  и  ночь.
Вино  в  хрусталь  бокалов.
Я  Вас  ждала.
И  вы  пришли.

Автор:    Елена*,  ID  620217,
Клуб  поэзии  Днипро

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633555
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Кадет

Чёрта лысого

Мир  скатился  в  стекло  и  пластик,
Редко  дерево  под  рукой…
Разгулялись  шальные  страсти,
Не  найти  душе  упокой…

Где  когда-то  скоблила  раму
Мать  мозолистою  рукой,
Сплошь  развесистая  реклама
И  соблазны  бурлят  рекой…

И  поэтам  всё  по-приколу,  -
Что  корябать,  что  голосить…
И  претензии  к  протоколу
Можно  в  принципе  опустить…

Не  спасут  ни  семья,  ни  школа,
Коль  удачу  ставить  на  кон…
Не  выходит  спесь  без  укола,
А  канючить  –  грех  у  икон…

Не  прожечь  убогих  глаголом…
Высечь  разве  что  да  простить…
Чёрта  лысого  с  ангелом  голым
Только  Богу  дано  скрестить…

январь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637672
дата поступления 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Амелин

Ужасть!!! (Литературно-медицинская пародия-шутка)

Вдохновило  вот  это
Из  оригинала:

Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц

«Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц,
Глаза-предохранители  пусты  –  
Перегорели  осенью.  Сомкнулись.
Но  не  успели  до  конца  остыть.

Свидетели  моей  печали  немы,
Как  я  сама,  то  –  луны  фонарей.
Дань  моде  отдаю  –  борюсь  с  системой,
Шагаю  каждый  день  в  толпе  людей.
………………………………………….
………………………………………….
Храню  в  крови  четыре  литра  тайны,
Но  тишина  разносит  на  куски…
И  вены  замыкаются  трамвайным
Кольцом  на  лучевой  моей  руки.

А  счастье  что?  Оно  –  пустая  гильза,
И  этикет  потерь  его  нелеп.
………………………………………….»

ID:  631773
Рубрика:  Вірші,  Міська  (урбаністична)  поезія
дата  надходження:  27.12.2015  13:33:25
©  дата  внесення  змiн:  27.12.2015  13:33:25
автор:  Мила  Машнова


                                         Ужасть!!!

Сквозь  сырость  молчаливых  серых  улиц,  
среди  скользящих  мимо  кислых  лиц,
которые,  проснувшись  –  не  проснулись,
в  одну  из  местных  городских  больниц,  
напоминая  чем-то  Дон  Кихота,
но  сохранив  при  этом  здравый  смысл,
электрик-окулист  брёл  на  работу,  
он  очень  узкий  был  специалист.
Глаза-предохранители  лечил  он  –
какой-то  проводок  внутри  менял,
при  этом  слыл  невиданным  светилом,  
как  практик  и  большой  оригинал.
Навстречу,  по  кривым  путям  трамвайным,    
как  Санчо  Панса...  выпятив  живот,    
профессии  оберегая  тайну,    
хирург-пожарный  заспанный  идёт...  
Сошлись  на  перекрёстке,  постояли,  
систему  медицины  обсудив...                          
поговорили  о  медперсонале…
о  том,  что  Главный  многих  сократил…
Вздохнули  с  сожаленьем...  Покурили...          
Ещё  вопросов  обсудили  ряд:
о  том,  что  где-то  вновь  установили,
что  луны  фонарей  не  зря  горят...
что  растолстел  кондитер-диетолог,
а  вот  другой  коллега  –  похудел!  –
таксист-лихач  нерво-сексо-патолог...
...генетик-археолог  –  не  у  дел  ....  
Зачем…  патологоанатом-повар    
на  днях  четыре  литра  крови  спёр...
Как  ходит,  под  трамвай  замаскирован,
порой...  лор-контролёр...  (ну  и  хитёр!)  
Что  счастья  нету,  лишь  пустая  гильза...
что  этикет  потерь  его  нелеп...    
Что  пародистам  –  нужно  ставить  клизму,
чтоб  в  голову  не  лез  им  всякий  бред!..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637466
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Амелин

Ужасть!!! (Литературно-медицинская пародия-шутка)

Вдохновило  вот  это
Из  оригинала:

Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц

«Я  вдавлена  молчаньем  в  сырость  улиц,
Глаза-предохранители  пусты  –  
Перегорели  осенью.  Сомкнулись.
Но  не  успели  до  конца  остыть.

Свидетели  моей  печали  немы,
Как  я  сама,  то  –  луны  фонарей.
Дань  моде  отдаю  –  борюсь  с  системой,
Шагаю  каждый  день  в  толпе  людей.
………………………………………….
………………………………………….
Храню  в  крови  четыре  литра  тайны,
Но  тишина  разносит  на  куски…
И  вены  замыкаются  трамвайным
Кольцом  на  лучевой  моей  руки.

А  счастье  что?  Оно  –  пустая  гильза,
И  этикет  потерь  его  нелеп.
………………………………………….»

ID:  631773
Рубрика:  Вірші,  Міська  (урбаністична)  поезія
дата  надходження:  27.12.2015  13:33:25
©  дата  внесення  змiн:  27.12.2015  13:33:25
автор:  Мила  Машнова


                                         Ужасть!!!

Сквозь  сырость  молчаливых  серых  улиц,  
среди  скользящих  мимо  кислых  лиц,
которые,  проснувшись  –  не  проснулись,
в  одну  из  местных  городских  больниц,  
напоминая  чем-то  Дон  Кихота,
но  сохранив  при  этом  здравый  смысл,
электрик-окулист  брёл  на  работу,  
он  очень  узкий  был  специалист.
Глаза-предохранители  лечил  он  –
какой-то  проводок  внутри  менял,
при  этом  слыл  невиданным  светилом,  
как  практик  и  большой  оригинал.
Навстречу,  по  кривым  путям  трамвайным,    
как  Санчо  Панса...  выпятив  живот,    
профессии  оберегая  тайну,    
хирург-пожарный  заспанный  идёт...  
Сошлись  на  перекрёстке,  постояли,  
систему  медицины  обсудив...                          
поговорили  о  медперсонале…
о  том,  что  Главный  многих  сократил…
Вздохнули  с  сожаленьем...  Покурили...          
Ещё  вопросов  обсудили  ряд:
о  том,  что  где-то  вновь  установили,
что  луны  фонарей  не  зря  горят...
что  растолстел  кондитер-диетолог,
а  вот  другой  коллега  –  похудел!  –
таксист-лихач  нерво-сексо-патолог...
...генетик-археолог  –  не  у  дел  ....  
Зачем…  патологоанатом-повар    
на  днях  четыре  литра  крови  спёр...
Как  ходит,  под  трамвай  замаскирован,
порой...  лор-контролёр...  (ну  и  хитёр!)  
Что  счастья  нету,  лишь  пустая  гильза...
что  этикет  потерь  его  нелеп...    
Что  пародистам  –  нужно  ставить  клизму,
чтоб  в  голову  не  лез  им  всякий  бред!..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637466
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Вячеслав Рындин

Чудо зимы

[i]Самое  доброе,  тёплое,  нежное,                
Яркое  солнце  в  чалме  мерзлоты…
Лоно  природы  над  горкой  медвежьею
С  ветками  ломкими,  местной  сосны  
Белки  с  хвостами,  ушами  пушистыми
Трансы,  орехи,  отряд  грызуны
Будто  цунами,  рывками  поспешными
В  рвениях  жизни,  местами  следы
Мятого  снега,  скорлупки  движения
Быстрого,  светлого  часа  ходьбы
Нам  бы  хватило  для  изготовления
Славного  чуда  из  сказки  зимы![/i]

20.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637219
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Вячеслав Рындин

Чудо зимы

[i]Самое  доброе,  тёплое,  нежное,                
Яркое  солнце  в  чалме  мерзлоты…
Лоно  природы  над  горкой  медвежьею
С  ветками  ломкими,  местной  сосны  
Белки  с  хвостами,  ушами  пушистыми
Трансы,  орехи,  отряд  грызуны
Будто  цунами,  рывками  поспешными
В  рвениях  жизни,  местами  следы
Мятого  снега,  скорлупки  движения
Быстрого,  светлого  часа  ходьбы
Нам  бы  хватило  для  изготовления
Славного  чуда  из  сказки  зимы![/i]

20.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637219
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Lana P.

ЦУНАМІ І МІФ-ОСТРІВ

Відходили  води  неміряним  кроком
Від  берега  стрімко.  І  ось,  ненароком,  —
Оголене  дно,  тишина  перед  гулом…
Постала  стіна  —  море  воду  втягнуло.

Понурий  вітрище  крутив  гребні  хвилям  
У  серпоподібних  манерах,  зусиллях.
На  острів  вичісував  їх  гребінцями,
Викидував  з  ревом  на  сушу  кінцями.

Тумани  з  водою  змішалися  п’яні,
Губилися  долі  в  гарячім  цунамі.
Енергія  моря,  в  огненних  опалах,
Втопила  весь  острів  і  гнівно  гарчала.

Пройшло  кілька  днів  від  стихійного  лиха.
Негода  вщухала  повільно...    Затихла.
Міф-острів  прийняв  нелегкий  поєдинок,  —
На  дні  океану  знайшов  відпочинок.                                  19/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637150
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


tatapoli

УМЧАЛОСЬ СЧАСТЬЕ

Струной    прощальной    лето  отзвенело,  
И  взмыло  ввысь  ключом    по  кромке  неба,
А  с    ним,  наверно,  счастье  улетело,
И  был  ты  рядом,  и  как  будто  –  не  был.

       Опять  придёшь,  но  мне  не  станет    лучше,
       И,  ты  меня  расспросами  не  мучай,
       Умчалось  счастье  на  осенней  туче,
       Вернуть  его  –  не  наш,  пожалуй,  случай.

Шалунья  осень  разбросала  краски,
Позолотила  листья  на  деревьях,
Ты,  даже  не  рассказывай  мне  сказки,
В  твою  любовь  я  больше  не    поверю.

       Опять  придёшь,  но  мне  не  станет    лучше,
       И,  ты  меня  расспросами  не  мучай,
       Умчалось  счастье  на  осенней  туче,
       Вернуть  его  –  не  наш,  пожалуй,  случай.
 
Нелегок  путь  у  журавлиной    стаи,
А  ей  бы  –  ветер  под  крыло,  да    сильный,
Ты,  не  грусти,  что  ближе  мы  не  стали,
Пройдёт  любовь,  и  всё  забудешь,  милый.

       Опять  придёшь,  но  мне  не  станет    лучше,
       И,  ты  меня  расспросами  не  мучай,
       Умчалось  счастье  на  осенней  туче,
       Вернуть  его  –  не  наш,  пожалуй,  случай.
         
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637141
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Радченко

Нещаслива і закохана жінка

       Мабуть,  не  дарма  нам  в  житті  випадають  в  дорозі  зустрічі,  бо  зовсім  незнайомій  людині  можна  розповісти  те,  що  й  згадувати  важко,  а  іноді  і  не  варто.    Але,  ховаючи  в  собі  такі  спогади  і  сумніви,  все  одно  від  них  не  зможеш  ні  заховатись,  ні  втекти  і  самі  по  собі  вони  не  зникнуть,  не  загубляться  в  минулому.    А  ось  в  дорозі,  майже  незнайомій  людині  розповів,  вислухав  пораду    і  не  важливо,  того  ти  чекав  чи  ні,  на  душі  стає  легше.  І  відповідь  на  докучливі  спогади  і  сумніви  проростає  в  зболілому  серці  раптово,  як  пролісок  ранньої  весни  в  лісі,  пробиваючись  до  сонця  крізь  холодну  землю  і  залишки  снігу.  
         Потяг,  в  якому  я  їхала  додому  після  зданої  в  технікумі  сесії,  повільно  спинився,  зупинка  була  короткою,  всього  п'ять  хвилин.  На  пероні  стояла  жіночка,  яка  швидко  підійшла  до  потягу,  піднялася  до  вагону  і  пішла  шукати  собі  місце.  Я  сиділа  біля  вікна,  поруч  зі  мною  –  бабуся  років  60-65.  Напроти  нас  лавка  була  порожньою,  ось  на  неї  і  сіла  нова  пасажир-ка.  Невелику  валізу  і  пакет  з  мандаринами  поставила  біля  ніг  і  задивилася  в  вікно.  Невеличке  місто  швидко  загубилося  в  далечині,  навіть  його  вогнів  вже  не  було  видно.  В  вікна  потягу  заглядувала  темна  ніч,  накрапав  дрібний,  метушливий  дощ.  Поступово  в  вагоні  почали  затихати  розмови,  а  нова  пасажирка,  Катя,  як  з'ясувалося  пізніше,  так  і  сиділа,  як  закам'яніла,  дивлячись  кудись    далеко-далеко  крізь  ніч  і  дощ.  Я  нишком  роздивлялася  її  обличчя.  Не  красуня,  але  на  неї  хотілося  дивитися  і  дивитися.  Немолода,  років  під  п'ятдесят,  але  це  можна  було  зрозуміти  згодом,  а  зараз  я  бачила  перед  собою  закохану  і  нещасливу  жіночку.  Коротка  завивка,  волосся  кольору    стиглої    пшениці,  очі  сині,  як  волошки,  на  щоках  розсипалося  ледь  помітне  ластовиння,  губи  підкрашені  світло-рожевою  помадою.  На  обличчі  вже  з'явилися  зморшки,  але  це  було  так  природньо,  що  вони  їй  личили  і  не  додавали  зайвих  років.    На  її  обличчі  відображалися  всі  почуття,  які  зараз  захопили  її  в  полон.  Міміка  обличчя  весь  час  змінювалася:  очі  і  губи,  то  всміхалися,  то  здавалось,  що  вони  ось-ось  заплачуть.
       Карпівна,  моя  сусідка,  дрімала,  але  незабаром    з'ясувалося,  що  це  так  тільки  здавалося.  Пройшло    хвилин  сорок  нашого  мовчання.  Раптом  Карпівна  відкрила  очі,  довгим  поглядом  подивилася  на    Катю  і  запитала:  «Додому…  чи  з  дому?».  Катя,  ,  не  повертаючи  голови  тихо  прошелестіла  сухими  губами:  «Додому…».    В  її  голосі  звучала  музика  кохання    і  відчаю  така  тиха,  ледве  вловима  і  зрозуміла  не  всім.  Дощ  вперто  стукав  в  вікна,  заколисуючи  пасажирів.  До  кінечної  зупинки  залишилось  їхати  майже  годину.  Карпівна,  почекавши  декілька  хвилин,  якось  несподівано  сказала:  «Розказуй».  Колеса  потягу  зразу  ж  почали  повторювати:  роз-ка-зуй,  роз-ка-зуй,  роз-ка-зуй…    Катя  повільно  повернула  голову,  подивилася  на  Карпівну,  зітхнула  і  почала  розповідати.
         Все  своє  життя  вона  прожила  в  малесенькому  селі,  там  виросла,  вийшла  заміж,  народила  діточок  і  стала  чотири  рази  бабусею.  З  десяти  років  вона  допомогала  мамі  на  фермі,  а  потім,  після  закінчення  семиріч-ки,  в  п'ятнадцять  років,  і  сама  стала  дояркою.  Закінчила  заочно  сільгосптехнікум,  а  після  війни  –  інститут,  отримала  професію  зоотехніка.  Заміж  вийшла  рано,  їй  ще  не  виповнилося    і  сімнадцяти  років.  Весілля  відгуляли  за  день  до  початку  війни.  Михайло,  чоловік,  був  старшим  на  десять  років,  але  вона  цієї  різниці  не  помічала,  бо  їхнє  кохання  було  взаємним.  Михайло  був  ніжним,  терплячим,  підтримував  і  допомогав  Катрусі  і  вдома,  і  на  фермі.  Він  пішов  на  війну  в  сорок  третьому,  влітку,  а    в  грудні  сорок  четвертого  прийшов  додому  на  одній  нозі.  Син  і  донечка  народилися  через  рік  після  війни.Сергійго  був  старшим  від  Тетянки  рівно  на  одинадцять  місяців.  Після  закінчення  вишу  Катю  поставили  керувати  фермою.  Багато  часу  забирала  робота,  але  чоловік  не  давав  їй  впадати  в  відчай.  Майже  всі  домашні  справи  лягли  на  його  руки  і  плечі.  Час  біг,  діти  виросли,  вивчилися.  Син  став    інженером,  оженився  і  поїхав  жити  до  Києва,  там  проживали  батьки  його  Настусі.  Дідусеві  і  бабусі  через  три  роки  після  одруження  вони  подарували  близнюків:  Дмитрика  і  Славка.  Тетянка,  дитячий  лікар,  теж  не  повернулася  в  село,  а  поїхала    до  Дніпропетровська,  де  зустріла  свого  Миколу.  І  дочка  з  зятем  порадували  батьків  близнюками:  Соіфйкою  і  Соломійкою.
         Катя,  а  тепер  вже  Олексіївна,  в  позаминулому  ,  1974  році,  відзначила  свій  солідний  ювілей  –    своє  50-річчя.  Голова  колгоспу    урочисто  вручив  їй  подарунок  -  путівку  до  санаторія  в  Ялту.  Для  Каті    це  була  така  несподівка,  що  вона  й  подякувати  не  змогла,  а  чомусь  раптом  розплакалася.Їхати  треба  було  через  три  дні.  Вперше  за  своє  життя  Олексіївна  їхала  відпочивати  в  справжній  санаторій.  Збирали  її  усім  селом:  хто  приніс  нову  спідницю  чи  сукню,  хто  –  шматочок  сала  чи  варення.  А  були  й  такі,  що  приносили  на  дорогу  грошей,  які  ніколи  зайвими  не  бувають.  Михайло  був  радий  за  дружину,  допомогав  збиратися,    заспокоював  її  і  обіцяв,  що  він  з  усіма  домашніми  справами  впорається.
           В  Ялті  Катя  пробула  всього  вісім  днів,  на  дев'ятий    день  почала  поспіхом  збиратися  додому,  бо  від  куми  прийшла  телеграма,  в  якій  було  написано:    Михайло  важкохворий  приїзжай.  Їхала  з  важким  серцем  і  передчуттям  чогось  непоправного.  Добралася  до  села  пізно  ввечері  попуткою.  Хатні  двері  були  зачинені  на  ніч  зсередини,  довелося  довго  стукати  і  в  вікно,  і  в  двері.  Нарешті  двері  відчинилися  й  на  порозі  стала  двоюрідна  сестра  Валентина.  Зніяковіла,  відступилася  в  сіни,  пропускаючи  Катю  в  хату.  Катя  зразу  й  не  розгледіла,  що  Валя  була  одягнена  в  її  халат,  з-  під  якого  виглядала  довга  шовкова  нічна  сорочка.  Михайло  сидів  за  столом,  тримаючи  в  руці  чашку  з  молоком.  Він  був    розгублений  і  збентежений  раптовим  приїздом    дружини  з  курорту.  Катя  поставила  валізу    і  мовчки  вибігла  з  хати,  до  куми.  Кума  вже  її  чекала  біля    своєї  хвіртки.  «Ти  ж  написала,  що  Михайло  важкохворий»,  -сказала  Катя.  «  А  що?  Ні?  –  відповіла  Лариса  –  Валька  приїхала  в  той  же  вечір,  як  тебе  випровадили  в  Ялту.  Відчувала  себе  господинею,  нікого  не  соромилася,  не  ховалася.    І    Михайло  вів  себе  так,  ніби  нічого  не  сталося».  Ночувала  Катя  в  куми.  Заснути  так  і  не  змогла,  а  вранці  прийшов  Михайло.  З  порогу    зразу  ж,  поспішаючи,  сказав:  «Катя,  набридло  нам  ховатися.  У  нас  з  Валею  підростають  два  сини,  одному  –  дванадцять,  другому  –  десять  Валіза  з  твоїми  речами  стоїть  в  сінях».  Обернувся  і  швидко,  ніби  тікаючи,  вискочив  з  хати.  Катя  дивилися    з  вікна  чоловікові  вслід  і  не  могла  зрозуміти,  як  це  сталося,  що  вона  навіть  нічого  не  помічала.  Катя  пішла  жити  в  стару  батьківську  хатину.  Через  рік  вона  знову  поїхала  відпочивати  в  той  же  санаторій,  де  познайомилася  з  Василем,  вдівцем.  Вона  йому  сподобалася  з  першого  погляду,  та  й  Катя  несподівано  для  себе  самої  потягнулася  серцем  до  нього.  Він  був  такий  передбачливий,  ніжний,  надійний.  Вони  вечорами  довго    гуляли,  ходили  в  кінотеатр,  їздили  на  екскурсії.  Більш  серйозних  відношень  у  них  не  сталося,  бо  Катя  не  була  готова    так  швидко  змінювати  своє  життя.  Проводжаючи  Катю  на  потяг,  Василь  сказав:  «Виходь  за  мене  заміж,  буду  чекати  твого  листа».  
         Катя  їхала  додому,  а  в  душі    вирували  почуття  і  сумніви.  Вона  весь  час  порівнювала  Василя  з  Михайлом  :  а  раптом  Василь  тільки  здається  таким  лагідним  і  надійним?  Михайло    ж  всі  тридцять  три  роки  їхнього  подружнього  життя  теж  був  таким,  можливо,  ще  й  кращим.  А  вийшло  таке…  І  як  я  скажу  Михайлу  про  розлучення?
         Катя    важко  зітхнула  і  замовкла.  Карпівна,  потягнулася  до  неї,  взяла  її  руки  в  свої  і    запитала:  «А  що  ти  втрачаєш?»  «Михайлика»  -
 прошепотіла  Катя.  «Оце  так,  та  ти  ж  і  так  його  втратила»  ,  -  здивовано  прошепотіла  бабуся  .  «Та  ні,  Карпівна,  це  він  себе  втратив»  -  тихо  сказала  Катя  і,  відвернувшись  від  нас,  знову  почала  дивитися  в  вікно.
         Я  була  здивована,  а  в  чомусь  і  обурена,  не  розуміючи  Олексіївну.      Але  ж  мені  було  тільки  дев'ятнадцять  і  я  ще  не  знала  життя,  не  знала,  що  кохання  буває  різним  і  навіть  ось  таким:  терплячим,  безоглядним  і  одне  на  все  життя.  Я  знову  дивилася  на  закохану  і  таку  нещасливу  жіночку,  яка  їхала  додому  з  надією  в  те,  що  її  Михайлик  одного  дня  знайде  сам  себе.
         Ось  і  остання  зупинка.  Потяг  зупинився.  Катя  всміхнулася  Карпівні  і  легко,  дівочою  ходою,пішла  по    вагону.  Карпівна  перехристила  її  в  спину  і  прошепотіла:  «  Доля…  Шляхи  господні  несповідимі».
                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637132
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Дід Миколай

Водохреща в Гідропарку

Як  у  полі  громовиця,
дзвоном  вдарила  дзвінниця.  
Вгорі    янголи  співали,
снігом  білим  засівали…
Із  небес    святая  сила,
розпростерла  в  небі  крила.
Люди  Божі  без  остраху
йшли  до  річки,  як  мурахи
щоби    тіло  охрестити
і  гріхи  свої  омити.
Горить  тіло    воскресає,
благодаттю  огортає.
То  вода  свята  струмує…
Душа  Божа  колядує!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637080
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


tatapoli

СИМВОЛ ВІРИ

Таке  життя  –  сльозою  вмите,
і  без  просвіту.  Тліє  серце…
Душа  болить,  журбою  вкрита,
за  що  мені,  мій  Боже,  все  це?
Чому  терплю  багато  років,
не  розірву  злощасне  коло,
хіба  ще  мало  цих  уроків,
щоб  обернутися  навколо.
Відчути  світ  інакше  –  втішним,
нам  даний  Богом  всім,  як  є  ми  -
і  праведним,  святим  і  грішним,
за  що  ми  й  душу  віддаємо
на  Суд  Йому.  Та  то  тоді  вже...
А  зараз  як?  Не  має  міри,
дізнатись  щоби,  та  скільки  ще?!
...корюсь,  спаса  хай  Символ  віри!


                   [img]http://s019.radikal.ru/i602/1601/2a/05ea377b1cb4.jpg[/img]

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637015
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Радченко

Побажання

Відлига  на  Хрещення  -  до  урожаю,
В  цей  денья  я  добра  усім  людям  бажаю
І  мирної  тиші,  а  не  перемир"я,
Хай  щастя  заходить  у  кожне  подвір"я.


Так  хочеться  щиро,  щоб  все  уладналось,
Щоб  тільки  хороше  в  житті  відбувалось.
Хай  душі  заблудші  й  серця  схаменуться
Й  живими  сини  і  батьки  повернуться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636949
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


OlgaSydoruk

А я хочу:

Экспромт

А  я  хочу:на  санках  Кая
Со  Снежной  Королевой  плыть...
А  я  хочу:зимою  мая...
И  шелест  листьев  ощутить...
А  я  хочу:на  Джомолунгму...
На  четвереньках,но  долезть!..
И  спеть(оттуда)  жаворОнком...
И  принести  благую  весть...
Ещё  хочу  зимою  в  прорубь...
И  окунуться  с  головой...
Чтобы  спокойно  спал  мой  город...
Чтобы  слова  текли  рекой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637074
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Лина Ланская

НЕ ПОТУШИТИ

Прокляттями  молитву  може,  звеш?
Не  знаю,  у  душі,  неначе  в  прірві...
Пив  лихослів"я,  навіть  шепіт    креш,
Убивчий  шепіт  той  -  дитя  зневіри.

Нехай  по  краплі  лестощі  проллють,
Уяві  хворій  стане  одкровенням,
Що  істинно  велике,  навіть  лють,
Несе  в  собі  прекрасного  знамення.

Нехай  сто  храмів  вибудує  цар,
У  золоті  усі  сьогодні  кози.
Малого  серця  відчайдушний  жар
Не  потушити  ні  сльозам,  ні  росам.

19.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637057
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Вячеслав Рындин

Красный нос зимы хрустальной…

[i][b]Красный  нос  зимы  хрустальной
Между  щёчками  –  казист
Запустил  в  проём  термальный
Зим  морозных  –  куплетист...
Ни  артист,  ни  славы  –  личность
Веб-любитель  повздыхать,
Нос  растёр  и  экзотично
Взялся  Душу  согревать![/b]
[/i]
19.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636933
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


tatapoli

1.

Ізнову  Січень  починає  Новий    Рік,
Його  стрічаємо  під  бій  курантів,
І  доля  циферблатних  музикантів  –
Розпочинати  нам  нового  року  лік.

Ніщо  ніяк  не  змінить  ліку  торжество,
Багатий  січень  на  свята  й  гулянки,
То  -  Старий  Рік,    то  -  Василя  й  Маланки,
А  перед  ними  –  Святий  Вечір  та  Різдво,

Й  ця  кутя,  що  з  маком,  медом  -  та  до  смаку́…
Узвар,  варенички,  м’ясце,  ковбаски,
Не  витримати  цього  можуть  па́ски,  
Завиєш  під  столом,  і  звалишся  в  кутку…

Хіба,  що  Водохреща  задасть  спи́ну?
Й  гарцює  Лютий  –  ублажає    зиму!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636887
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Lu57

ДОЛИНА ИСТИННОЙ БЕДНОСТИ (ПАДИ НА КОЛЕНИ)

СЕДЬМАЯ  ДОЛИНА,ПОСЛЕДНЯЯ

Пади  на  колени...у  личного  в  рабстве
Затеряны  годы  и  дни.
Пади  на  колени,  помазан  на  царство,
Сжигая  былого  огни.

Пади  на  колени,  источник  не  видим,
Пить  камфоры  сладостный  жар.
Пади  на  колени,  под  сенью  обитель,
Священный  хранит  ее  лавр.

Пади  на  колени,  путь  ломаных  линий
С  ладони  уже  не  стереть,
Пади  на  колени,  прозренье  морщинит
Причастного  таинства  -  Смерть...

Пади  на  колени,  покоясь  в  мученьях,
Живя,  не  изведав  любви.
Пади  на  колени,  истоками  тленье
И  казнь...На  коленях...живи.
19.01.2016.

Те,  что    взмывают    в    небеса    единения    и    достигают    моря
Совершенной  Истины,  почитают  град  сей  -  а  он  есть  стоянка  жизни
в    Боге    -    крайней    стоянкой  для  причастного  тайнам  и  конечной
отчизной  для  любящих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636928
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


OlgaSydoruk

Я умею:

Я  умею:  струнами  до  нерва...
Я  умею:словом    удивлять...
Просыпаться(если  нужно)  первой...
И  овечек  перед  сном  считать!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636863
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016


OlgaSydoruk

За мгновение одно…

Экспромт

Белоснежное  панно  раму  шире  раздвигало...
Время  медленно  текло...
Стрелки  нехотя  толкало...
Время  медленно  текло...
Стрелки  в  завтра  убегали...За  мгновение  одно...
За  мгновение  -  по  спирали...
За  мгновение  одно  -  пролистали  все  страницы...
Накормили  снегирей...Напоили  их  водицей...
За  мгновение  одно  -  согревали  и  карали...
Белоснежное  панно  хлопья  снега  укрывали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636823
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

В  комнате  моей  живет  красивая
Медленная  черная  змея;
Как  и  я,  такая  же  ленивая
И  холодная,  как  я.

Вечером  слагаю  сказки  чудные
На  ковре  у  красного  огня,
А  она  глазами  изумрудными
Равнодушно  смотрит  на  меня.

Ночью  слышат  стонущие  жалобы
Мертвые,  немые  образа...
Я  иного,  верно,  пожелала  бы,
Если  б  не  змеиные  глаза.

Только  утром  снова  я,  покорная,
Таю,  словно  тонкая  свеча...
И  тогда  сползает  лента  черная
С  низко  обнаженного  плеча.

                   _  *  _

У  моїй  кімнаточці  живе  красива
Чорна  непоспішлива  змія.
Як  і  я,  вона  така  ж  лінива
І  холодна,  як  і  я.

Ввечері  казки  складаю  повні  дива
Я  на  кИлимі  біля  червоного  вогню,
А  вона  в  мій  бік,  немов  смарагд,  очима
Дивиться,  байдужість  в  них  ловлю.

Слухають  вночі,  як  стогнуть  нарікання,
Образи  і  мертві,  і  німі.
Іншими,  мабуть,  були  б  бажання,
Як  би  не  зміїні  очі  ті.

Тільки  вранці  я  покірна,  як  і  вчора,
Тану,  як  тонесенька  свіча...
І  тоді  сповзає  стрічка  чорна
З  майже  голого  мого  плеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636505
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


OlgaSydoruk

Унесите на те острова…

Унесите  на  те  острова  (цвета  радуги),паруса!..
Куда  звёзды  летят  всегда!..
Где  зимою  живёт  весна!..
Обретая  инь  и  янь!..
И  где  золото  круглых  бань!..
Где  лишь  белая  полоса
Притяжением  светлого  дня...
Где  пожертвуют(  для  любви)...
И  не  спросят:откуда  ты?..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636312
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


OlgaSydoruk

Не нужно строчек за поля…

Тремоло-дрожь  в  коленях,
Срывающий  голос  фальцет...
Первый(с  седьмой  параллели)  
Мне  дочитает  сонет?..
Не  нужно  только  слов  на  ветер...
Не  нужно  строчек  за  поля...
Такой  холодный  этот  вечер...
Такая  белая  земля...
Куда  девались  тени  крыльев
Из  отражений  в  зеркалах?..
Продолжит  он  мотивы  грусти
И  скажет  тёплые  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636302
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабусі Соні №8…квіти біля хати

Посіяла  мати
Квіти  біля  хати.
Щоб  було  де  бджілкам
Медочок  збирати.
Бджілки  прилетіли,
На  квіточки  сіли,
Набрали  медочку  –
Понесли  синочку.  
Сонечко  гаряче
За  обрій  сідає,
А  мати  в  гостину
Синочка  чекає.
«Приїзджай  частіше,
Синочку  до  хати,
Бо  можеш  матусі  
В  живих  не  застати».
Приїхав  синочок
Тай  став  біля  тину:
Виносять  із  хати
Нову  домовину.
Матінка  синочка
Так  довго  чекала:
Прощального  слова
Йому  не  сказала…  
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636328
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


ТАИСИЯ

Жизнь должна " бить ключом"

Я  б  умчалась  за  Ним  на  века  -
Столь  утрата  моя  велика!
С    головой    окунаюсь  в  дела.
Пребываю  в  своём  амплуа…

Интернет  собирает  друзей.
Среди  них  и  мои    сыновья…
И  становится    сразу    теплей.
Снова    вместе  вся  наша  семья.

Но  порою  приходит  хандра.
Собираю  походный  рюкзак.
Это  значит  –  в  дорогу  пора!
Вы  поверьте,  всё  в  наших  руках.

В  жизни  каждого  много  тревог.
Тосковать  и    грустить    есть    о    чём!
Но  Господь  мне  поверить  помог  –  
Жизнь  до  смерти  должна  "бить  ключом".

И  журчащим  бежать  ручейком.




17.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636440
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


НАДЕЖДА М.

З Днем народження, Оксанко Корозлик….


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PHuG8wOcMKE  [/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JaCbYIxzm4Y          
[/youtube]



Пролісок  пробивсь  крізь  товщу  снігу.
Подививсь  навколо...  ще  зима.
Дуже  схоже  щось  так  на  відлигу,
Тільки  от  весни  іще  нема.

Сумно  стало  тільки  на  хвилинку...
Я  ж  родився,  нащо  тут  журба?
Те,  що  навкруги  ще    не  травинки,
Це  для  зим,  ми  знаєм,  не  біда.

А  на  небі    світить  ясне  сонечко.
Хмарки,  ніби  лілії  цвітуть.
А  батьки  радіють  своїй  донечці.
Хай  щасливим  буде  життя  путь.  

А  удача  ллється  через  вінця.
Радість  і  добробут  б"ють  ключем.
Дай,  Господь,  здоров"я  милій  жінці.
Тій,  що  ми  Оксаною  зовем.

Хай  здійсниться  те,  про  що  ти  мріяла.
Легко,  щоб    по  світу  крокувать.
Доброту,  щоб    ласку  людям  сіяла.
Друзів,  котрі  люблять,  пам"ятать...





 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636423
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Кадет

Взор на двор

Было  время,  -  весьма  не  хитёр  был  уклад,
И  лежали  дрова  на  дворе…
И  естественно  был  не  так  пристален  взгляд
В  загогулины  в  календаре…

Был  гораздо  пышней  и  смешней  снегопад,
Приходила  зима  в  октябре…
И  слова  приходили,  порой  невпопад…
И  так  сладко  спалось  на  заре…

Время  съело  огрызки  событий  и  дат…
Не  признаться  в  любви  на  коре…
Безнадёжно,  увы,  пламенеет  закат,
Как  сырые  дрова  на  костре…

И  всё  чаще  теперь  обращается  взор
В  те  края,  где  трава  на  дворе…
Где  петух  поутру,  взгромоздясь  на  забор,
Исполняет  осанну  заре…

январь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636426
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Олекса Удайко

ЯК ТАМ… НА СЬОМОМУ?

   [i]Уявив  себе...  таким  собі  мартівським  Бегемотом.  І  пофантазував  
   "маненько"...  А  тема  моіx  "безвинниx"  фантазый    дещо  xвилююча.
   Вітак,  вставляючи  вірша,  зле  розклеівся  і  загубив  (назавше!)  
   свою  фабулу...  фантазію  прийшлось  відновлювати  по  пам'яті.  
   Боюсь,      що  саме  вузлові  моменти  вірша  таки  розгубив...  
   по  дорозі.  Відтак  маю  проxання:  а)  вибачити;  
   б)  доповнити...
   Xто  чим  може...  [/i]
 [youtube]https://youtu.be/asoDIJup0Uw[/youtube]

[i][b][color="#02b87b"]Як  там…  на  сьомому?..
Як  там?..
Дійсність    чи  спомини  –
Такти?..

Я  про  наркотики,
Звісно...
Ті,  що  від  дотиків  –
Тісно.

Квазі-наркотики?..  
Квазі…
Капосні  котики  –  
В  пазли…

Дивні  наркотики!    
Xочеться…
В  шалі  співдотику
Мочаться…

Ранок.  У  мороці…
Мало…
Сонце  -  у  торопі…  
Встало…

Ранок  надворі?  Десь
Дівся…
Го́ло  в  коморі?  Та  –
Біс  з  ним!..[/color]
[/b]
16.01.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636360
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Любовь  покоряет  обманно,
Напевом  простым,  неискусным.
Ещё  так  недавно  -  странно
Ты  не  был  седым  и  грустным.

И  когда  она  улыбалась,
В  садах  твоих,  в  доме,  в  поле,
Повсюду  тебе  казалось,
Что  вольный  ты  и  на  воле.

Был  светел  ты,  взятый  ею
И  пивший  её  отравы.
Ведь  звёзды  были  крупнее,
Ведь  пахли  иначе  травы
Осенние  травы.

                 _  *  _

Любов  підкоря  ілюзійно,
Наспівом  простим,  неумілим.
Ще  зовсім  недавно  -  дивно
Не  був  ти  сумним  і  сивим.

Й  коли  вона  знов  усміхалась
В  садках  твоїх,  хаті  й  полі,
Тобі  скрізь  чомусь  здавалось,
Що  вільний  ти  і  на  волі.

Ти,  нею  взятий,  світлішав,
Отрути  її  пив  радше.
Були  ж  бо  зірки  крупніші
І  трави  пахли  інакше,
Як  осінню  завше.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636261
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016


Потусторонний

Зимний вечер.

Лабиринты  пустеющих  улиц.
Мысли,  в  общем-то,  и  ни  о  чём.
Город,  мученически  ссутулясь,  
Умолял  не  идти  за  врачом.

Зимний  вечер      унылым    паяцем,
С  угольками  погашенных  глаз,
Издевательски,    злобно    кривлялся,
Находя  в  этом  новый  экстаз.

Соблазнительным  было  лишь  небо.
Чем  бездоннее  -  яростней  страсть.
Как  же  тёмные  страхи  нелепы,
Как  же  хочется  в  нежность  упасть.

Нарушать  все  запреты,  границы.
Их  так    много  на  грешной  Земле.
Обречённостью  млечной  клубиться
И  мечтой  растворяться  во  мгле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636183
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016


OlgaSydoruk

Я только слова пишу…

Экспромт

Когда  зажигаю  свечу,
То  прячется  в  угол  страх...
Я  только  слова  пишу...
И  не  такие,чтоб  "ах"!..
Я  просто  пишу  стихи!..  
И  не  вникаю  в  "ямб"!..
И  не  держу  "хорей"!..
И  не  хочу  дифирамб!..
Я  просто  дышу  в  словах!..
Вяжу  их  узлами  и  цепью!..
Узорами  на  песках!..
Ударом  по  телу  плетью!..
Касаниями  души...
И  поцелуем  французским...
О  жизни  и  о  любви(под  соусом  сладко  -  грустным)...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635948
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016


OlgaSydoruk

И для чего те многоточия?. .

Экспромт

О  чем  писать,когда  не  хочешь?..
О  чём  молчать  и  слёз  не  лить?..
Что  забывать  без  заморочек?..
И  что  не  сметь  разворошить?..
Куда  бежать  от  мыслей  срочных?..
Как  уложить,когда  не  спит?..
И  для  чего  те  многоточия?..
Чтоб  вечность  помнить?..
Чтобы  жить?..
А  можно:  я  к  тебе  приду?..
А  можно:  только  обниму?..
А  можно:  все  ответы  в  среду?..
И  никуда  я  не  уйду?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635949
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабці Соні №7…котичок сіренький

У  бабусі  аж  два  гусі
По  двору  ходили,
На  пташиній  своїй  мові
Про  щось  говорили.

Півник,як  господар,  
По  садочку  ходить,
Своїх  курок  -  чубатурок
По  садочку  водить.

Курочка  рябенька  
Вдалася  на  вроду.
Своїх  курчат
                             малесеньких
Водить  по  городу.

А  ще  живе  у  бабусі
Котичок  сіренький.
Він  такий  хитрющий,
Як  правнук  маленький.

Бабуленька  така  рада,
Є  з  ким  говорити.
Свою  душу  наболілу
Є  кому  відкрити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636063
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Лина Ланская

А ХОЧЕШ ФІЛІЖАНКУ КАВИ?

А  хочеш  філіжанку  кави?
Завмерло  серце  просить...віски...
Як  лити,  до  якої  риски,
А  може  Мері,ту  криваву?

Ковточок  бренді  золотавий
Налий  один  і  близько-близько
Сідай  отут...  розсипав  бризки
На  сніг  дивись,  мороз  лукавий.

А  нам  так  солодко,  заграва
Здіймається  в  душі  і  тисне
Твій  погляд  до  намиста  низки
Торкнувся,  влаштував  облаву.

Здалось  жнива,  буяють  трави.
Січневий    Місяць  срібним  диском
Нас  засліпив  зимовим  блиском  -
Бажання  знову  балом  править...
15.01.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636049
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Радченко

На серці так важко

І  ніби  нічого  не  сталося:
Он,  сонце  за  гору  тіка
І  небо  у  річці  купається,
Та  й  ниточка  стежки  тонка
В  траві  заховалась  нескошеній,
Мабуть,  утомилась  за  день?
В  полон  мене  візьмуть  непрошені
Думки,  які  сипе  із  жмень
Життя,  що  не  може  без  сумнівів
Прожити  й  мені  не  дає  -
І  в  душу  вже  хмари  насунули,
Й  на  серці  так  важко  стає.
Та  де  ж  воно  те  перемирення?
А  в  відповідь  -  відчай:  війна...
Допоки  ж  пусті  слухать  скімлення,
В  яких  правди  й  краплі  нема?
Дивлюсь  на  онука  дорослого  -
Та  тільки  б  було  все  гаразд.
В  молитвах  до  неба  високого
Звертаюсь  за  день  я  не  раз.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636086
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Lana P.

СЛЬОЗИ ВЕЧОРА

Сльози  вечора  скрапують  в  росах  —
Їх  до  ранку  голубить  земля,
Наче  рідне  своє  немовля,
Заколисує  в  ранніх  покосах.

А  вони  срібночолим  світанком
Помандрують  у  сонцесвіти,
За  собою  не  лишать  сліди,
Оповившись  прозорим  серпанком.

Ними  живиться  мати-природа,
П'є  настій,  що  у  пахощах  трав,
Які  місяць  вночі  обіймав,  —
І  донині  цвіте  її  врода.                                              14/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635902
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Lana P.

СЛЬОЗИ ВЕЧОРА

Сльози  вечора  скрапують  в  росах  —
Їх  до  ранку  голубить  земля,
Наче  рідне  своє  немовля,
Заколисує  в  ранніх  покосах.

А  вони  срібночолим  світанком
Помандрують  у  сонцесвіти,
За  собою  не  лишать  сліди,
Оповившись  прозорим  серпанком.

Ними  живиться  мати-природа,
П'є  настій,  що  у  пахощах  трав,
Які  місяць  вночі  обіймав,  —
І  донині  цвіте  її  врода.                                              14/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635902
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Lana P.

СЛЬОЗИ ВЕЧОРА

Сльози  вечора  скрапують  в  росах  —
Їх  до  ранку  голубить  земля,
Наче  рідне  своє  немовля,
Заколисує  в  ранніх  покосах.

А  вони  срібночолим  світанком
Помандрують  у  сонцесвіти,
За  собою  не  лишать  сліди,
Оповившись  прозорим  серпанком.

Ними  живиться  мати-природа,
П'є  настій,  що  у  пахощах  трав,
Які  місяць  вночі  обіймав,  —
І  донині  цвіте  її  врода.                                              14/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635902
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Шип Сергей

Собой заполнить пустоту…

Собой  заполнить  пустоту  
И  многоточьем  сделать  точку.  
В  прыжке  осилить  высоту,  
Найти  единую  цепочку,  
Что  свяжет  тысячи  идей  
И  смысл  вдохнет  в  рубцы  и  раны.  
Стать  человеком  средь  людей,  
Среди  титанов  стать  титаном.  
И,  покидая  Вечный  Бой,  
Шагнуть  за  край  мирских  законов.  
Непобежденным  пустотой,  
А  значит  –  Истиной  спасенным.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635834
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016


OlgaSydoruk

Моя река течёт от лета…

Экспромт

Моя  река  течёт  от  лета...
Из  века  прошлого(признанием  грёз)...
Прохладой  берегов  сокрыта  где  то...
Её  причалы  -  место  встреч  и  слёз...
Моя  река  -  горячая,как  пламя...
Над  нею  тает  самый  твёрдый  лёд...
Она  с  конца  в  своё  начало  
Приветы  парусами  шлёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635799
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Дід Миколай

Щедрик - Чарівник

Із  засніжених      доріг,  
Прийшо  свято  на  поріг.
З  неба    Щедрик  -  чарівник,
Сипле    перли  на  рушник.  
Сріблом    піниться  земля,
Застелив    яри  й  поля.
Через  гори  і  долини
Линуть  співи  янголині.
Подарунки  у  пакунках,
Принесла  зима  –  Чаклунка.
Щедрик  в  хаті    й  на  дворі,
Несе  радість  дітворі.
За  щедрівки  від  Чаклунки,
Мають  дітки  подарунки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635757
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


OlgaSydoruk

Её таинственный берилл…

Экспромт

Ты  слышишь  колокол  тиши,
Дарующий  тревогам  штиль?..
Он,словно,из  самой  души:
Её  таинственный  берилл...
Он  -  вены  рек...
Он  -  их  исток...
Незаменимый  поводырь
Слепцов  неведомых  дорог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635742
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


НАДЕЖДА М.

Дивляться на мене сірі очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgjBkHbUbTA  [/youtube]


Дивляться  на  мене  сірі  очі.
Ні,  вони  не  схожі  на  туман.
Як  світанок,  що  родився  з  ночі.
І  такі  не  схожі  на  обман.

Щирі,  із  іскринкою  печалі.
Тихо  випромінюють  тепло.
Відчуваю:  ллються  ніжні  чари...
Із  душі  відразу  відлягло.

Милі,  неповторні,  незабутні.
Як  боялась  вас  було  підчас.
Та  бувають  вогники  відсутні,
Так  боюсь  розчарування  в  вас.

Я  їх  упізнаю  серед    інших.
Доброта  душевна  без  прикрас.
Дорогих  і  трохи,  знаю,  грішних,
Але  так  потрібних  повсякчас...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635729
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Вячеслав Рындин

В бреге бухта серая…

[b]В  бреге  бухта  серая  серый  гриф  домов
Каравеллы  серые  серых  парусов
Наважденья  серые  серый  звон  гудков
Волокутся  серые  в  серый  фон  крестов…[/b]
_______
[i][b]В  небе  нега  белая  белых  облаков
Корабелы  белые  белых  берегов
Чайки  крылья  белые  с  белых  островов
Уплывают  белые  в  белый  путь  веков…[/b]
[/i]
14.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635753
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


OlgaSydoruk

Разметался завиток на подушке белой…

Если  счастлив  человек,забывает  бурю...
Ремесло  любимой  век    -  тяжкое  в  натуре...
Делят  истину  в  ломтях,а  не  в  крохах(  свыше)...
В  Шамбале,наверно,снег  -  с  лепесточков  вишен...
Разметался  завиток  на  подушке  белой...
Ржаво  -рыжий  колосок  для  букета  -  спелый...
Тень  сиреневая  век  -  от  небес  лазури...  
Розы  белые  -зиме...Алые  -  июлю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635496
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Это_я_Алечка

Вот, как-то так

[color="#72489c"][i]...Солнце  уходит  за  горизонт,
  чтобы  завтра  родится  снова...[/i][/color]


Вот,  как-то  так  –  звездою  о  песок
И  тихо  тлеть  в  солёной  кромке  моря,
И  жизни  чудодейственной  ласс`о
Хранить  в  шкатулке  мира  и  покоя…

Вот,  как-то  так:  с  расчетом  –  наугад
Спешить  всю  жизнь,  ломить  потяжелее,
Чтобы  мечты  неистовый  наряд
Воочию  узреть,  да  поскорее…

Вот,  как-то  так:  «терпи  и  всё  пройдет»…
И  терпит  всё,  и  новое  приходит,
Впечатывать  неизгладимый  код
В  блестящий  лик  бороздками  пародий.

Вот,  как-то  так,  и  силы  нет  вдохнуть
Во  весь  объём,  срывая  диафрагму,
Лежит  в  солёной  пене  под  дождём
Таким  чужим  ей,  меленьким  и  гадким.

Вот,  как-то  так,  и  вроде:  ты  –  не  ты
В  нелепости  рефлексов  и  желаний  –
Не  клеится  реальность  и  мечты,
Как  ни  крути  сундук  воспоминаний.

Вот,  как-то  так…  и  падает  звезда,
Шипит  от  злости  в  сизой  кромке  пены,
А  ледяная  талая  вода
Нашептывает  что-то  о  нетленном…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635434
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Макієвська

Я б до тебе…Я б для тебе…

Я    злетіла  б  до  тебе    співочою  пташкою
Та  не  виросли  в  мене    пташинії  крила,
Я    повзла  б  до  тебе  маленькою  мурашкою
Та  на  шляху  мене    буревієм    накрило.

Можливо    полетіла  б  легкою  пір"їною
Та  не  піднімають  мене  злі  вітровії,
Можливо  б    квітковою  пелюсткою    хмІльною
Та    в  терновім  вінку  пелюстки  восковії  .

Я  б  піднялася    в  вирій,  кульбабкою  милою
Та  сльози  до  землі  як  пушинку  прибили,
Я      дістала  б  високою  морською  хвилею
Та  зима  й  мороз  її́  в  лід    перетворили  .

Можливо      я  потекла  б  річечкою  дзвінкою
Та  каченяток    мені  треба    доглядати,
Можливо  б    торкнулась  душі,  піснею  палкою
Та  голос  потрібно  у  вогні  гартувати.

Я  вже  танцююча  сніжинка  на  твоїх  віях,
Ти  цього  навіть  аж  ніяк    не  уявляєш,
Я  тану  цілунком  на  вустах  в  танках-завіях...
Для  тебе  я  чаклунка,  фея...Що    бажаєш?

Можливо  Янгол...  В  твоїх  чи  своїх  фантазіях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Лина Ланская

ЗНАЄШ

Знаєш,    я  так  не  вмію  -
Сказаному  не  вірить,
Холодом  обігріти,  а  у  вогні  втопить.
Мріяти?..я  не  смію,
Різати,  потім  мірять,
Як  там  болить,  не  дуже?  Може  і  не  болить?

Знаєш,  чужа  до  скону.
Тільки  мені  від  того
Сонця  і  влітку  мало  -  видно  сліпа  навік.
Хочеш,  щоб  по  закону?
Тільки  усе  від  Нього,
А  якщо  воля  Божа,  то  на  життя  -  відлік.

Знаєш,  руде  волосся
Вже  у  снігах,  не  сяє.
В  чорному  оксамиті  погляд  твій  заблукав.
Може  лишень  здалося,                                      
Тільки  не  докоряю  -
Хтось  на  окремі  ноти  нашу  любов  розклав.
12.01.2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635296
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Богданочка

Вітер

Вже  нічого  не  буде  так  само,  як  було  раніше,
Що  би  ми  не  робили,  які  б  не  казали  слова.
Вітер  в  грудях  моїх  завиває  усе  жалібніше,
І  емоцій  натягнута  вкрай  у  душі  тятива.

Що  сплило  по  воді,  те  шукати  вже  сенсу  немає.
Що  горіло  в  огні,  те  не  стане  ніколи  цілим.
Моїм  внутрішнім  криком  мене  на  шматки  розриває...
Розчиняюсь  у  хмарах  сріблястих,  мов  скурений  дим.

...і  лечу,  і  кружляю...  над  світом  змарніла  примара.
Та  співаю  пісні  про  спаплюжену  Квітку-Любов.
Доглядала  її...  А  вона  -  це  спасіння?  Чи  кара?
Що,  коханий  мій,  ти  у  пелюстках  її  віднайшов?

Я  знайшла  стільки  щастя...  і  стільки  ж  пізнала  печалі.
Все  плекалась  в  долонях...  і  їх  же  вмивала  слізьми.
Я  так  хочу  минуле  прогнати  від  себе  подалі...
Шкода,  більше  не  будем  такими,  як  в  юності,  ми.

                                                                                 12.01.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635303
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Дід Миколай

Отож нехай ідуть клопоти…

Різдво  прийшло  у  кожну  хату,
Принесло  радість  із  небес.
Вдягнувши  шапку  волохату,
Сніжок  танцює  полонез.

Вітаю  друже  тебе  з  св’ятом!
Тобі  здоровл'я  від  душі.
Давно  для  мене  ти  є  братом,
Про  це  пишу  тобі  в  вірші.

Чого  тобі  скажи  бажати…  
Тепла  побільше…  і  щодня.
Із  днем  народження  вітати
Ще  будуть…  друзі  і  рідня.

У  цьому    вимученім  світі,
Не  все  гладенько  друже  є.
Й  нечистий  ставить  свої  сіті,
Та  вранці  сонечко  встає.

Отож  нехай    ідуть  клопоти,
Нехай  собі  далеко  йдуть.
Хай  лишать  радісні  турботи,
Сади  нехай  в  душі  цвітуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635161
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Лина Ланская

ДВА ВОГНИЩА

Два  вогнища  горять,  спаливши  ніч,
А  я  між  ними  на  колінах  -  плачу.
Мене  вони  не  чують  і  не  бачать,
Для  полум"я  ти  -    хмиз,  звичайна  річ.

Два  вогнища  пекельного  жалю,
Комусь  для  втіхи,  а  комусь  навіки
Кружлянням  невгамовного  шуліки,
У  відчаї  лиш,  Господа  молю...

Два  вогнища  -  ненависть  і  любов,
В  обіймах  розтікаються  смолою.
Ти  на  заваді,  вцілений  стрілою,
Метеликом  обпаленим  ізнов.

Два  вогнища  горять,  спаливши  тінь
А  умовлянням  бід  не  відмінити,
Коли  душі  захочеться  любити,
Вона  відлунням  стане  сновидінь.

Два  вогнища  зіллються  мимохіть
І  спалахнувши  незбагненним  птахом,
Відновлять  Афродіти  храм  із  плахи,
У  Вічності  любов  благословить.
12.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635152
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Lana P.

ЧУТЛИВИЙ ДОЩ

Ох,  цей  чутливий  тихий  дощ
У  вимірах  життєвих  площ:
То  гірко  плаче,  то  сміється,
А  то  віршами  відізветься.

В  мелодіях,  назустріч  вітру,
Розводить  пестощів  палітру,
Вимочує  в  душі  признання,
Колише  в  просторі  кохання.

Ох,  цей  чутливий  тихий  дощ
У  вимірах  життєвих  площ,  
Цінує  в  просторі  свободу
І  не  зважає  на  негоду.                      11/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635142
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Svit_Lana

тенькає час

тенькає  час
знаєш,  не  до  романтики
біла  зола  від  надій  кострубатих  трісок
як  я  втомилась  в’язати  слова  на  бантики
від  пунктуацій  й  одвічних  оцих  крапок
знати  б  з  чиїх  повік  ти  мій  смуток  здмухуєш
знати  б  з  чиїх  зап’ясть  ти  мій  спокій  п’єш
дихаєш...
дихаєш...
пасма  між  пальців  плутаєш
з  хваткою  лева  колготками  кольору  беж
і  хтось  моїми  словами  тобі  нашіптує-
ладна  б  в  скульптуру,  та  морить  мене  Мідас
і  хтось  чужий  зовсім  душу  мою  обвітрює  -
тенькає  час

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634606
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 12.01.2016


OlgaSydoruk

Тихо тенькає час…

Експромт

Після  прочитання
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634606

Тихо  тенькає  час:  я  тебе  не  зречусь...
Словом  з  колії    -  не  зіб"ю...
Я  до  тебе  душею  стільки  раз  пригорнусь,
Як  повіки  ледве  стулю...
Нехай  дзенькає  час!..
У  негоду  рушає:
Під  колючі  дощі  й  заметіль!..
Я  до  тебе  лечу!..
Та  крильми  зачіпляю
У  свідомості  раю  свій  біль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Циганова Наталія

…тобі не стачить…

Тоді  –  був  вечір…  зорею  загнаний,
напившись  сутінок  –  в  небо  падав…
І  ніч  байдуже  стояла  в  савані,
коли  лишилась  я  безпорадна…
коли  мій  обрій  палав  на  вогнищі…

…а  чи  не  це  ти  хотів  побачить?
Дивись  же  –  тлію…  
ще  тлію…
поки  ще…

…шкода  –  згасити  тобі  не  стачить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635137
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Потусторонний

Напишу для души пару строк…

Напишу  для  души  пару  строк...
Чтобы  боль  от  ошибок  не  мучила.
В  каждом  тлеет    духовный  порок,
Разгораясь  от  случая  к  случаю.

Так  легко  превратиться    в  пожар
Даже  самому  слабому  пламени.
Научить  бы  себя  уважать
И  чужим  не  размахивать  знаменем.

Не  завидовать,  не  шельмовать!
Не  гордиться    поступками  дикими.
Принимать    свою    Родину-мать.
Даже  если  она  тебя  выкинет.

Научиться  бы  Бога  любить!
Неподдельно.      Пронзительно-искренне.
Вот  тогда  не  покажется  жизнь:
Никудышной,  расхристанной,  выспренной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634758
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


НАДЕЖДА М.

Та вірити так хочу всеодно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vIMb1EuAY64
[/youtube]


Я  пильно  заглядаю  тобі  в  очі.
Так  хочеться  узнать  твої  думки.
А  вітер  за  вікном  чомусь  регоче,
Мої  ж  думки,  неначе  жебраки.

Ви  не  просіть  того,  чого  немає,
Бо  за  мовчанням  криються  слова.
А,  може,  він  і  справді  все  ж  кохає?..
Потрібних  слів  не  знайде  голова.

Але  ж  надія  все  ще  надихає:
Скажи  про  все  оце  йому  сама.
І  навкруги  повільно  все  стихає...
А,  може,  це  робити  все  ж  дарма?

Тихенько  закрутилися  сніжинки.
Рогатий  місяць  глянув  у  вікно.
Такі  вагання  притаманні  жінці...
Та  вірити  так  хочу  всеодно...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634818
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Lu57

СМУЩАЯСЬ…

Смущаясь,шепнула:  "Привет..."
И  время,  как  пламя,  за  ветром.
Мгновения  из  километров
Сжимаются  в  краткое...НЕТ.

Сжимаются,  годы  дробя.
У  счастья  последние  шансы  -
Забытой  любви  реверансы,
Судьбе,что  вернула  тебя.  

Судьбе,  что  вернула,  постой...
Так  холодно...может  быть,  кофе?
Над  чашкой  любимый  твой  профиль,
За  окнами  -  шум  городской...
07.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634018
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Lu57

ЛЮБОВЬ

Что-то  не  так,  что-то  сбилось  с  пути  -
Контур  орбит  изменил  очертанья.
После  последнего  слова,  свиданье
Вдруг  отозвалось  в  душе...уходи...

Где-то  ползком,  где-то  так,  напролом,
Лезвием  резала  вены  и  души,
Порабощала  и  в  жажду,  и  в  стужу
Всех  уверяя,  что  долг  платежом...

Только  запуталась,  цепи  разбив,
И  захватив  еще  парочку  судеб,
Снова  морочит,  не  каются  люди,
Гибнут  страдая,  опять  полюбив.

Да  хоть  на  плаху,  за  сорванный  вздох,
Не  отпустив,  раскаленные  иглы
Плоть  разрывая,  сознанья  достигли,
Богу  проклятья  -  ослепнув,  оглох...

Не  разделить  королей  и  шутов,
Всех  босиком  проведет  по  осколкам,
Счастья  отмерит  чуток  и  недолго,
Каплями  розы  цветут  без  шипов.
09.01.2015



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634615
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Оленка Зелена

Літо надто холодне…

-  Просто  зник,  без      пояснень...
                                                                     -  Не  треба  шукати  причини.
-  Літо  надто  холодне…  
                                                                     -    А  ти  все  чекаєш  весни.
-  Ти,  як  завше,  правий…  
                                                                     -    Від  спекотних  ночей  відпочинеш.
-  А  вони  в  нас  були?...
                                                                     -  Як  збувалися  спільними  сни.


-  Я  їх  досі  дивлюсь…  
                                                           -  Наче  кадрами  із  кінострічки?
-  Наче  там  я  живу…
                                                           -  Не  пробуджуй  задавнений  щем.
-  Та  травнева  гроза…  
                                                           -  Пам’ятаю…  та  двічі  у  річку…
-  Знаю:  нам  не  ввійти…  
                                                             -  час  лікує…
-  а  скільки  іще?...


-  Може,  доля  така?...  
                                                           -  Ні,  напевно,  шляхи  розминулись.
-  Ти  казав,  що  у  часі…
                                                           -  У  кожного  свій  календар.
-  Чи  буває  таке?...  
                                                           -  Моя  осінь  раптово  спіткнулась…
-  Я  не  ставлю  підніжок…
                                                           -  ...ти  виткана  з  ніжності  хмар…


-  Але  я  не  чужа…
                                             -  Та  моєю  не  станеш  ніколи  …
-  Я  завжди  буду  поруч…
                                               -І  я…  але  з  іншими  –  ми…
                                                               …Ця  розмова  пуста…  
-  Наче  біг  /божевілля/  по  колу…
Літо  надто  холодне…  
                                                 -  То  ми  –    на  кордоні  зими…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596350
дата поступления 28.07.2015
дата закладки 09.01.2016


Циганова Наталія

Исповедь зеркала…

Не  смотри  на  себя…  не  смотри…  я  пока  не  готово.
Не  настроена  арфа.  Не  верю  –  и  жду  камертон.
За  спиной  моей  не  серебро.  Там  –  небесная  тога…
Я  тебе  покажу...  покажу  непременно…  потом…
через  долгих  и  страшных  шестнадцать  часов  ожиданий.
И  кружит  за  окном  на  снежинках  нелепая  смерть,
заметая  твой  дом  на  колёсах.  И  вьюга  рыдает.
Ты  и  память  поджёг  бы,  чтоб  как–то  себя  обогреть.
Мне  так  больно  тебя  отражать.  В  этот  миг  –  ты  ребёнок.
Перепуганный.  Тело  вдруг  стало  тебе  велико.
Потерпи…  скоро  канут  во  тьму  миллионы  иголок…
невозможно  колючих,  набившихся  в  пальцы  битком.
И  ведь  каждый  на  этой  земле  человек  непременно
одиноко  рождается  и  умирает  один.
Этот  чёртов  мороз.  И  уже  не  пульсирует  вена.
Слышишь?  –  арфа  играет.  Ты  душу  разуй...  –  и  входи…



Трагедия  на  трассе  в  России:  люди  замерзли  в  снежных  заносах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634347
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Дід Миколай

Нас втомили уже …пацани

Білим  пухом  сховала  сліди,
Замела  хуртовина  на  свято.
Береже  вояків  від  біди…
Дає  жити  ще  довго  й  багато.

Боже  стільки  у  них  ще  стежок,
Неперейдених  ,  дай    Бог  здоровля.
Непрочитаних  стільки  книжок,
І    далека,  не  пройдена  доля.

Із  Різдвом  вас  Онучки  й  Сини!
Дай  тепла  вам  в  окопах  солдати.
Як    втомили    вже  нас  ПОЦ.ни,
Коли  прийдете  СрУл.в    «вітати».?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634421
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Дід Миколай

…"люструє" …наших власть

Прийшла  в  окопи  хуртовина,
Вітрюга  виє  і  гуде…
Лиш  у  покоях  жид.вина,
Як  нам  в  окопах  не  мете.
Сини  воюють  за  «цукерки»,
За  статки  б.дла,  за  сантим.
Юд.йська  твань  із  табакерки,
Дарує,  дзябли  з  домовин.
Скажіте?  Хто  кого  люструє…
Юнву  відстрілює  «НАПАСТЬ».
Чужинська  власть  дітей  «каструє»,
Не  наша  це.  -  Бандитьська  власть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634428
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


tatapoli

НЕ ЖУРИСЬ

Не  журись,  красунечко,  не  журись,
Прийде  твоє  щастячко,  помолись,
Як  зустрінеш  свого,  ти  легеня́,
Буде  святкувати  уся  рідня́.
На  весіллі  гратимуть  так  митці́,
Затанцюють  навіть  і  горобці.
Гірко  буде  тим,  хто  не  п’є  до  дна,
Треба  щоби  думка  була  одна.
         І  літо  –  не  літо  й  зима  –  не  зима,
         Якщо    ти  –  не  поруч,  якщо    я  –  сама,  
         Тебе  я  чекаю,  як  мабуть  ніхто,
         Коли  ти  повернешся  з  зони  АТО?!
         Я  долю  благаю:  –  мене  не  минуть!
         Коханого  швидче,  живим  повернуть!
Не  журись,  красунечко,  не  журись,
Дасть  Бог,    і  повернеться,  помолись!
Як  діждешся  свого,  ти  молодця́,
Буде  святкувати  вся  вулиця́.
На  весіллі  гратимуть  так  митці,
Затанцюють  навіть  і  горобці.
Гірко  буде  тим,  хто  не  п’є  до  дна,
Треба  щоби  думка  була  одна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634562
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Lana P.

З гуморески…

У  лісі  Лев  зібрав  звірят,
Оглянув  їх  до  самих  п’ят
І  промовив  величаво:
—  Хто  розумний,  той  —  направо,
Хто  красивий,  той  —  наліво.
Мавпа  вигукнула  сміло:
—  Що  ж  мені  наполовину  
Розірвати  свою  спину?..                    1/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634439
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Lana P.

НЕ ВІД ВИНА…

Не  від  вина  душа  п’яніла,
Коханням  голову  звела...
Струмку  щось  Річка  жебоніла,
У  своє  русло  повела.                                      6/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634435
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Дід Миколай

Допоки зовсім рід не здитинів

Моя  Вкраїно,  -  ти  чаїно  бідна
На  схилах  древніх  сивого  Дніпра.
Чому  так  часто  Мамо  моя  рідна,
Твоє  безсмертя  знов  і  знов  вмира.

Знов  чаєнят  твоїх  чужинці  вкрали,
Іще  маленьких  в  люльці  "сповели".
В  діток  нещасних    память  одібрали
У  свій  чужинський  одяг  одягли.

Щоби  забули  честь  вони  і  мову,
Щоби  чужим  вклонялися  богам.
Щоби  не  чули  мами  колискову,
Щоби  служили  нашим  ворогам.

Як  чайка  горем  бита  при  дорозі...
Твій  біль  -  печаль  в  мені  лежить.
Як  мор  лихий  стоїть  вже  на  порозі,
О!  Як  його  пташинонько  спинить?

Отож  нехай  порогами  клекоче...
Розбудить  мо'  знеславлених  синів.
Погибель  вже  за  юдами  гуркоче,
Допоки  зовсім  рід  не  здитинів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634298
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Lu57

СЕРДЦЕ

Что-то  трепещется?..алое,
Пламени  отблеском,  -  боль.
Остановилось  усталое,
Всем  выдавая...любовь.

Переживая,  без  устали,
Слушая,  чтоб  отогреть,
Сказки  сплетало  искусные,
Тешило  мыслью...взлететь.

Не  хорони  себя  заживо,
Скоро  финал...продержись,
Фильма  короткометражного...
Слышал  название,  -  "ЖИЗНЬ"?..

Не  разорвешь  ночи  бликами,
И  не  придет  новый  день,
А  не  заметишь,  -  безликими
Станут  и  мысли,  и  тень...

Что-то  трепещется...вороны
Тучею  мрачно  кружат.
Лезвия,  плахи  и  бороны  -
Выпустить  кровь  норовят...

Страхи  гони,  пусть  отточены
Демонов  зубы,  остры  -
Верой  беда  обесточена,
Хоть  разжигает  костры.

Сплавится-  слюбится?..горечью
Грог  из  вина  наших  душ.
Сны  наполняются  в  полночи
Ханжеством  мнимых  кликуш.

Что-то  трепещется...алое?
Пламени  отблеском,  -  боль.
Остановилось  усталое,
Всем  выдавая...любовь.
07.01.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634088
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016


OlgaSydoruk

В эти белые ночи…

В  эти  белые  ночи,  в  полусонные  дни  -
Календарь  заморочек,  караул  тишины...
Позолоченный  край(из  сандала)свечи  -
В  пелене  заговора(перепрелой)травы...
Парапет  Атлантиды(в  это  время)  -  не  блажь!..
Это  время  -  не  бремя!..
Долгожданный  кураж!..
Его  нерв  обесточен!..  
Только  страсть  миражей...
Эти  белые  ночи  -  от  судьбы  палачей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634233
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


s o v a

если смотреть в его глаза

спички  на  подоконнике.
нет,  не  курю.  бросила.
снег  заметает  родинки.
пишет  на  пару  с  осенью.

некуда  падать  тонкости,
свечка  трещит  с  глупостью,
и  к  несерьезным  колкостям
он  поспевает.  чуткостью  

сны  зачерпнув  ладонями,
тихо  обжечься  голосом,
как  кипятком  цикория,  
предпочитая  тонусы

станет  шептать  о  близости
градус  меняя  Цельсия,
переводить  на  кризисы
курсы,  квадраты,  версии...

если  смотреть  в  его  глаза  
можно  увидеть  море
радугу,  мысли,  горы,  страх,
сто  миллионов  споров.

ночь  неприкаянная  взаймы
щедро  добавит  ритмов
и,  где  не  спится,  там  будем  мы...
строчкою  манускриптов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634248
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Лина Ланская

СОННИК

Хочеш  знати,  де  згубились  сни?  
Туляться  від  холоду  докупи.
Стеляться  до  самої  весни,
Доки  бабця  вигляда  зі  ступи...

Щойно  схов  відкине,    метеор
З  неба  долу,  перебивши  склянки.
Змінить  всі  мінори  на  мажор.
І  почне,  напевно,  просто  зранку.  

Зашумить,  аж  понад  лісом  дим,
Розіллється  заметіль  дощами.
Може  сон  не  віщий,  та  сліди
Все  ж  вона  залишить  між  кущами.

Не  нагнешся,  проліски  знайти,
А  вони    розквітли  серед  криги.
В  серці  встигли  міцно  прорости...
Сонники?..вони  всього  лиш,  книги.  
07.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634116
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Лина Ланская

СОННИК

Хочеш  знати,  де  згубились  сни?  
Туляться  від  холоду  докупи.
Стеляться  до  самої  весни,
Доки  бабця  вигляда  зі  ступи...

Щойно  схов  відкине,    метеор
З  неба  долу,  перебивши  склянки.
Змінить  всі  мінори  на  мажор.
І  почне,  напевно,  просто  зранку.  

Зашумить,  аж  понад  лісом  дим,
Розіллється  заметіль  дощами.
Може  сон  не  віщий,  та  сліди
Все  ж  вона  залишить  між  кущами.

Не  нагнешся,  проліски  знайти,
А  вони    розквітли  серед  криги.
В  серці  встигли  міцно  прорости...
Сонники?..вони  всього  лиш,  книги.  
07.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634116
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Циганова Наталія

…вечностью раньше…

Я  не  думала,  нет,  что  увидимся  так,  
как  спросить  у  прохожего  спички…
на  бегу…  
А  улыбка  –  не  больше,  чем  такт:
я  дарю,  ты  берёшь  по  привычке.
Не  мели  чепухи  –  мало  будет  земли,  
что  бы  выбросить  всё,  что  я  помню:
невесомость  в  мечтах…  в  парусах  корабли…
(мне  Альцгеймер  пока  что  не  ровня).
Я,  до  рифа,  могла  перепеть  сотни  птиц.
Дальше  –  всё…  –  я  сорвалась  на  сердце.
Что  осталось?  Да  так...  –  взмахи  рук  и  ресниц…
то  во  имя  Серены…  то  Герца…

…Я  согрелась…  спасибо  тебе  за  пальто…
и  за  спички  прогулочным  маршем.
Очевидно  –  прости…  очевидно,  за  то,
что  я  в  дребезги  
                                   …вечностью  раньше…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633977
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Оксана Р.-Г.

Христос народився!

[img]http://2.bp.blogspot.com/-sY1sQEGJcmQ/VF33oOSdIcI/AAAAAAAAAgU/3skEq6J2qtI/s1600/rizdvo-459x460.jpg[/img]  [img]http://www.berezyna.inf.ua/wp-content/uploads/2013/01/rizdvo.jpg[/img]

Місяченько  бравий  виглянув  з-за  хмари,
Зірким  оком  кинув  аж  за  небокрай  -  
Зіроньку  маленьку  випустив  з  кошари:
-Час  настав,  сестрице,  ну  ж  бо,  поспішай!
Спалахнула  зірка,  небо  освітила,
Українську  землю,  місто  і  село…
Радісну  новину  людям  сповістила:
-Христос  народився!  Славіте  Його!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633961
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


OlgaSydoruk

Минареты печали

Сине-черную  ночь(в  шелковистости  шали)
Пучеглазый  фонарь  жёлтым  светом  терзал,
Обнажая  из  тьмы  минареты  печали,
Где  никто  никому  никогда  не  солгал...
Отзвучали  слова  и  слова  повторились...
Унеслись  далеко  и  вернулись  опять...
Минареты  печали  года  воздвигают...
Пучеглазый  фонарь  освещает  их  пядь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633174
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Олекса Удайко

HОВОРІЧHИЙ ВІНЕГРЕТ*

         [i]В  кого  як!..  Та  в  мене  -  так!
         Бо  і  досі    ще  сушняк...
                                   [b]Олекса  Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Ij5e49egsRE?list=RDIj5e49egsRE[/youtube]
[i][color="#00f7ff"][color="#0c26a8"][b]Грудень…  Сухо…  Скучно,  день…  
В  серці  тихо  –  ні  телень…
Та  турботи…  Все  –  нівроку
(Xоч  хазяїну  –  морока):
Ціни,  гроші,  магазини,
Сік,  вино,  хрін,  апельсини,
Торт,  цукерки,    вінегрет,
“Йолка”,  цяцьки,  табурет…
Ковбаса,  ‘селедці,    сало  –
Все,  що  в  інших…І  немало…
…Те́пло,  мило,  сонця  –  дзень:  
Скоро  в  нас  святковий  день!

                                 *  *  *  
Ніч…  Остання  в  старім  році!
Вже  кінець  отій  мороці:
Всі  спокуси  на  столі,
Та  й  турботи  ж…  немалі…
Сніг  та  іній…  У  морозі
Новий  рік  уже  в  дорозі:
Xвилювання,  часу  клич  –
Новорічний  наш  куліч!
Подарунки  ще  в  коморі,
Та  дванадцять  вже  надворі…
“Дзень”  –    в  ворота!    Коні,  гості…
Стіл,  вино,  закуски,  тости…
Хміль,  цілунки  та  –  гай-гай!  –
Неосяжно-збудний  рай…
…Та  утома  необорна  
(Господиня  –  нічка  чорна):
“Кльов”    носами  –  прямо  в  торт…
А  в  очах?..  Ну,  сутий  чорт!..

                               *  *  *
Вже  позаду    нічка-бранка  –
Тук  –  у  шибу…    Сірість  ранку…
Хіть…  Хитання…  Табурет…
Щітка…  Паста…  Туалет…  
Мати,  ліжко,  “йодлі”-храпи  –
Все  “до  фєні”,    все  до…  мапи:
Ік-,    жага,    розсіл  –  сушняк…
Алкоголь  –  мани́  ман’як!
…  І  до  світла  –  царство  сонне,
Хоч  яса  –  у  скло    віконне…
І  на  ранок  –  знову  крила,
А  під  боком  –  жінка  мила!
Оп-опа́!..  І  –  щастя  в  крик!
Радість  в  хату  –  Новий  рік…[/b][/color]
[/color]
3.01.2о16[/i]
________
*Спроба  уникнути  не  лишу  дієслівни  рим,  
але  й  самих  дієслів...  Судити  -  читачам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633178
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Вячеслав Рындин

Воткнулся…

В  Белом  Свете  –  осмотрелся,
Сбился  в  россыпи,  в  круги
Навалился,  завертелся
Колким  снежищем  пурги
Свист  разладицей  –  при  треньях
Треск  хрустящий  с  крутизны
Первым  шагом  утвержденья
Монархизма  –  мерзлоты
Звон  –  в  аспекте  бронь  –  в  жилетах
С  бронзой  латы  на  груди:
Добрый  Молодец  в  расцвете
Вышел  утром  до  зари
На  ледовые  просторы,
В  сколки  скованной  реки…
И  уткнулся  в  уговоры
Перед  лункой:  Ну,  лови…сь!!!

06.  01.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633803
дата поступления 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


tatapoli

СВЯТИЙ ВЕЧІР

Зажура  і  сльози  навпіл,  уклін  й  знамення  тричі,
уперше  без  матусі  я  стрічаю  Святий  Вечір.
А  на  столі,  як  завше  вже,  узвар,    кутя  з  пшениці,
та  ще  дванадцять  страв  пісних,  усе  те,  як  годиться.
У  Вечір  цей,  як  прийнято,  вечеряють  ложками.
Залишу  їжу  на  столі,  так  треба,  це  ж  для  мами.
Під  образами  свічечка  тихенько  миготить,  а
перша  зіронька  в  вікно  віщує  нам  і  мерехтить.  
Стече  поволі  віск  свічі,    і  неквапливі  речі,
хорошим  згадуємо  всіх,  бо  інше  –  недоречне.
Хай  не  минає    їх  і  нас    Небесна    Божа    Святість!
Чекаєм    нині    вже    Різдва,  на    Божу    Милість    й    Радість!



                 З  Різдвом,  будьте  здорові!

[img]http://s017.radikal.ru/i440/1601/83/ce9d27dfe5e9.jpg[/img]
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633815
дата поступления 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Lana P.

ВЖЕ ВКОТРЕ…

Вже  вкотре  розродилася  земля,
Щасливий  жайвір  розспівався  лунко.
А  ти,  неначе  справжнє  немовля,
Спиваєш  мою  ніжність  поцілунком.                            3/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633768
дата поступления 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Радченко

Срібляста мішура ( акро)

[b]С[/b]ніжинки,  мов  срібляста  мішура,
[b]Р[/b]ясніш  й  рясніш  на  землю  падають.
[b]І[/b]  раді  і  дорослі,  й  дітвора,
[b]Б[/b]о  скучили  за  снігопадами.
[b]Л[/b]етять  сніжинки  і  довкола  все,
[b]Я[/b]к  ніби  в  казці,  зачароване.
[b]С[/b]ьогодні  у  зими  нове  лице  -
[b]Т[/b]аке  ж  бо  ніжне  й  ледь  схвильоване.
[b]А[/b]  ми  з  тобою  згадуємо  знов

[b]М[/b]инуле  і  таке  далеке  вже
[b]І[/b]  дякуємо  долі,  що  любов
[b]Ш[/b]епоче  тихо  щось  й  в  серцях  живе.
[b]У[/b]же,  мов  сніг  на  скронях  сивина,
[b]Р[/b]оки  свій  слід  уже  залишили.
[b]А[/b]  ми  колись  були  з  тобою  іншими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633744
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Lana P.

НІЧ ЗАПРОСИЛА ВЕЧІР НА ГОСТИНУ

Ніч  запросила  Вечір  на  гостину  —
Розкинула  пухнасту  скатертину
В  мережках  снігу  зі  своїх  щедрот  —
Лунала  тихо  музика  з  висот.

Попришивала  зорі  золотисті,
Строкаті,  недосяжні  і  врочисті.
Зварила  з  темряви  густий  узвар,
Солодкий,  мов  справжнісінький  нектар.

Запарували  хмари  кучеряві  —
Варениками  попливли  в  уяві
До  столу,  де  світився  каганець  —
Пшеничний  місяць,  круглий,  мов  млинець.          5/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633742
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Lu57

ОГНЕННЫЙ КОРВЕТ

Зову  тебя...и  среди  тысяч  бед
Услышь,  вернись,  в  заботах  утопая,
Я  обернусь,    столетий    дни  листая
К  тебе  отправлю  огненный  корвет.

Крылатый  вихрь,  разрежет  ночь  и  день,
Испепелит  добром,а  не  мечами
И    укротив  елейными  речами,
Рассеет  одурманенную  тень.

Рассвет  забрезжит  свечкой  в  пустоте,
И  ты  внимая  Вечности  касаньем,
Останешься  испить  мое  дыханье  -
Вторить  душой  на  данной  частоте.
05.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633706
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Лина Ланская

З ЇЇ ДОЛОНЬ

Розбиту  чашку  склеїш,  тільки  пити
Не  будеш  більше  -  ріже  гострий  край.
Розбите  серце  вдруге  не  розбити,
Минулий  біль  в  долоні  не  збирай.

Минулий  біль  відлуннями  утрати,
Посеред  ночі  скрутить  у  вузли.
Ув"язнена  душа  не  зломить    грати,
Ще  й  павуки  всі  вікна  заплели.

Ще  й  павуки  всі  сили  вип"ють  нишком,
Як  муха  у  тенетах  рветься  знов.
Надміру  горя,  чи  страждань  надлишку
Ведуть  шукати  забуття  чи  схов.

Ведуть  шукати  солодощів  крихту,
Або  хоч  ніжне  слово  та  тепло
Свічок,  сльозу...коли  ті  муки  стихнуть,
Нап"єшся  трепету  з  її  долонь.
05.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633685
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Лина Ланская

Я ДИВУЮСЬ

Випадковий  діалог  дав  мені  натхнення.

Я  дивуюсь,  щось  таки  змінилось...
Падав  сніг,  але  тепліший  вітер.
Усміхались  скрижанілі  квіти
Щось  знайшлося,  коли  все  розбилось.

Я  дивуюсь  щирості  зізнання,
Тільки  сміх  нехай  сльозу  не  зронить.
Хай  від  лиха  Бог  усіх  боронить,
В  серце  наливаючи  кохання.

Я  дивуюсь,  бо  любові  мало.
Треба  не  ламати,  а  плекати...
Не  давай  мене...  комусь  забрати,
Я  ж  не  втрачу  знову,  як  втрачала.

Я  дивуюсь?..  стережись  омани,
Слів  солодких,  погляду  лихого.
Смійся...гірко?..що  ж?  але  без  Нього
Не  зцілити  душ  криваві  рани.
05.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633581
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


tatapoli

ЄСТВО

[b]Ж[/b]  агуче  й  бажане,
[b]І[/b]    звабне,    як  хіть.
[b]Н[/b]  естримне  і  ревне,
[b]О[/b]  двічно    манить
[b]Ч[/b]  оловіка,    п’янких
[b]Е[/b]  моцій  буремне!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633545
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.01.2016


Кадет

Разговор со светофором

Ни  полазник,  ни  калач,
Ни  печати  на  просфору…
От  Ти-Ви-шных  передач
Удавиться  нынче  впору…

Чтоб  не  видеть  этот  срач,
По  газам  бью  до  упору
И  в  коробку  передач
От  души  втыкаю  шпору…

И  несутся  кони  вскачь
Через  лес  и  косогоры…
Переходит  в  детский  плач
Заунывный  рёв  мотора…

За  рулём  опасен  скотч,
Бог  глядит  с  немым  укором…
И  пронизывает  ночь
Разговор  со  светофором…

январь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633585
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Лина Ланская

СМІШНО

Смішно,  плетуться  знов  рими  не  ті,
Вірші  не  плющ,  розсипаються    в  друзки
І  кострубаті,  і  мляві  й  прості,
Наче  білизна,  звисають  з  мотузки.

Смішно,  берусь  за  перо,  та  думки
Знову  сховались,  як  злякані  миші,
Навіть  не  в  нори,  а  десь  між  рядки,
Не  озивається  порпанням  тиша.

Смішно,  пишу  про  написане  знов
Вже  може  вдруге,утретє,чи    всоте.
Пальці  гаптують  невидимий  шов  -
Душі  у  спадок,  у  борг...від  скорботи.

Смішно,  натхнення  повіялось  десь,
Видно  забуло,  що  треба  й  додому.
Муза  блукає  із  ним,  ні  шелесь,
Жодного  поруху,  стелиться  втома.

Смішно,  яке  ж  бо  грайливе  життя
Кинуло  крихту,  чи  менше?..надії,
Пишеться  дещо  -  знайти  забуття,
Чи  фрагментарно,  шмат...амнезіїї.
04.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633360
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Лина Ланская

СМІШНО

Смішно,  плетуться  знов  рими  не  ті,
Вірші  не  плющ,  розсипаються    в  друзки
І  кострубаті,  і  мляві  й  прості,
Наче  білизна,  звисають  з  мотузки.

Смішно,  берусь  за  перо,  та  думки
Знову  сховались,  як  злякані  миші,
Навіть  не  в  нори,  а  десь  між  рядки,
Не  озивається  порпанням  тиша.

Смішно,  пишу  про  написане  знов
Вже  може  вдруге,утретє,чи    всоте.
Пальці  гаптують  невидимий  шов  -
Душі  у  спадок,  у  борг...від  скорботи.

Смішно,  натхнення  повіялось  десь,
Видно  забуло,  що  треба  й  додому.
Муза  блукає  із  ним,  ні  шелесь,
Жодного  поруху,  стелиться  втома.

Смішно,  яке  ж  бо  грайливе  життя
Кинуло  крихту,  чи  менше?..надії,
Пишеться  дещо  -  знайти  забуття,
Чи  фрагментарно,  шмат...амнезіїї.
04.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633360
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Вячеслав Рындин

Аутсайдер имажинист

Пред  тобой  и  предо  мной  
Мир  ретив  –  как  сам  не  свой,  
В  состоянии  коллапса      
Шар  футбольный  –  матч  изгой
Бренным  –  пал,  привстал,  поднялся
Шибко  –  жилистой  ногой
Стукнул…  Жаль?!  Вратарь  взорвался…
Жар  понёсся  над  Землёй…

Первый  тайм…  Ничья…  Не  надо
Павших…,  выбывших…,  в  строю…
Под  одну  гребёнку  граблить
Как  газонную  траву
Состязанья…  Доиграли
Разноперстность  –  догребли  
Аутсайдеры  –  послали
Победителей  –  в  пары…

Дополнительное  время…
Свист  красив  –  как  сам  не  свой,
К  покорению  мытарства
Фут  геройский  –  будь  здоров
Мощный  вал,  блистал  девятый
Высший  номер  –  центровой
Забивает  столь  желанный
Гол  (прообраз)  ключевой!

04.  01.  16
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633349
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Циганова Наталія

Пробач… (не моё)

 Я  познакомилась  с  замечательным  поэтом,  пишущим  под  псевдонимом  Алексей  Глорин.  И  очень  захотелось  поделиться  прочитанным  у  него...                            

                             

                               "вчера  повонила  твоя  дочка  и  сказала,  что  операция  
                                 прошла  благополучно  и  ты  будешь  жить"

Ты  помнишь  лето?  Каштаны?  Киев?  
Рассвета  жало  в  цветке  сурьмы
Когда  шептала  :  "Мы  -  не  такие..."  
Но,  не  сказала,  какие  мы
"Люблю  другого.  Прости..  Плохая..."  
Слова  чеканом  -  да  по  виску:
"Пробач,  я  тебе  вже  не  кохаю.
Живи,  как  хочешь,  живи-тоскуй..."

Был  миг  последний  слезой  искупан.
"Живи,  как  знаешь",  один,один!
Нигде  не  сыщем,  ничем  не  купим.  
Но,  тех,  кто  продал  -  не  продадим...
Эх,  мужики,  всё  живём  на  ощупь,  
портвейн  глотаем,  варганим  щи
А  может  проще,  намного  проще?  
Запрячь  всё  в  угол.  И  не  ищи.

Запомни  просто  -  она  чужая,  
любовь  чужая.  Без  лишних  тем
Выходят  замуж,  потом  рожают  -  
чужим  мужчинам  твоих  детей.
А  мы  всё  помним,  зачем  всё  помним?  
И  прячем  в  щели  чужой  земли
"Ковбои  жизни  ..."  загнали  пони.  
Загнали.  В  пене...  Так  пристрели...

Тебя  покинув,  себя  покинув,  
"забыть-  не  помнить"  пообещал
Но,  снится  лето,  рассвет  и  Киев,  
твой  полу-русский  "пробач,  прощай"
Живу  не  плача  и  не  рискуя,  
другой  придумав  любви  слова

Но,  где  запрячу  свою  тоску  я  ?

Ведь  точно  знаю,  что  ты  жива...



                                                       "Она  умерла  через  10  дней..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633399
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


natalux

Ти плачеш

«…Ты  не  плачь,  не  стони,  ты  не  маленький,
           Ты  не  ранен,  ты  просто  убит….»  Іон  Деген


Ти  плачеш?..  Плачеш…  Не  соромся  сліз.
Ти  вистояв  в  смертельному  бою.
Жахи  із    небуття  ти  переніс.
І  ось…  Побачив  донечку  свою.

Що  нам  оті  прогнози  лікарів?
Тримай  маленьку  ручечку  в  долоні.
Ти  Смерть  кістляву  взяв  -  і  обдурив.
Життя  –  це  усмішка  малесенької  доні.

Мовчать  жалобою  затиснуті  уста
Чекав  на  мир.  Війни  ти  не  хотів.
А  чоловічі  сльози  –  не  вода.
Ти  був  у  пеклі,  пережив  братів.

Ти  перетнув  ту  вісь  невороття
Ти  плачеш…  Вісь  у  кожного  своя…
Ти  повернувсь  до  нас  і  до  життя.
Ну  ось,  не  втрималась…  Розплакалась  і  я…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633281
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Циганова Наталія

Ну, а мне бы…

Небо  стылой  синевой  расплескалось
по  большого  муравейника  крышам.
Снега  высыпало  самую  малость  –
но  как  будто  сразу  всё  стало  выше…
Выше  скорость  выжал  газовый  счётчик.
Ощутимо  подрастает  желанье
в  чашку  с  кофе  –  коньяку  между  прочим…
без  каких  бы  там  на  то  оснований.
И  уют  распёрло  до  антресолей  –
свысока  глядит  на  стужу  снаружи.
Вместе  с  ним  три  дня  я  волей–неволей
созерцаю  две  замёрзшие  лужи.
Ну  а  мне  бы  в  уголочке  тихонько
муравьём…  
на  холод  без  полномочий…
задремать  чуть–чуть…  
на  зиму  лишь  только…
в  ожидании  весны  многоточий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633110
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016


tatapoli

ПАМ‘ЯТЬ

                 
Стирає  пам’ять    сторіночки    наші…
В  заручниках  у  неї,  наче,  ми.
Все,  якось,  забувається    вчорашнє…
Але,  не  час,  коли  були  –  дітьми.  
Дерева,  нам  здавалися  –  до  неба,
струмочки,  наче,  річечки    прудкі,
І  щастя  було  більшого  не  треба,
ніж  хлюпатись  босоніж  у  воді.
Нас  окриляла  батьківська  довіра,
В  обіймах  мами  затишно  було,
А  час  іде…    В  своїх  дітей  вже  –  вірим,
Та,  пам’ятаєм    мами  рук  –  тепло!
Життя    гортає…    Сторінок  все  –  менше,
Лишається    прожить,  чи    прочитать.
У  кого  ще  –  початок,  звісно  –  легше,
Аби  –  в  добрі,  щоб  дітям  –  пам’ятать!  








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633074
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016


ТАИСИЯ

Потерявший память

Человек,  потерявший  семью,
Как  оторванный  ветром  листок…
Одиноко  присев  на  скамью,
Попросил  лишь  водички  глоток.

Сколько    дней  и  ночей  он  блуждал…
Белый  свет  не  без  добрых  людей…
Наконец    он  обрёл  свой  причал,
Чтоб  дождаться    вестей    от  властей.

Окружает    его  коллектив.
Близко  к  сердцу  восприняв    беду,
Все  настроились  на  позитив:
Отыскать  в  интернете  родню…

Не    бывает  от  счастья  ключей.
Все  трудились,  поверив  в  успех.
После  многих  бессонных  ночей.
Результат  вдруг  обрадовал  всех…

Параплан    завершал  свой  облёт.
Аппарат  вдруг  завис  на  сосне…
Вихрь  смерча  прервал  тот  полёт…
А  пилот  до  сих  пор,  как  во  сне.

За  пилотом  летит  вертолёт…
Вся  семья!  С  нею  –  радостный  кот…
Всех  узнал  наш  счастливый  пилот…
Даже  вспомнил  крутой  анекдот…

2.  01.  2016.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633033
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


OlgaSydoruk

В междуречье слов и строчек

В  междуречье  слов  и  строчек  -  закодированный  пароль:
Заземлением  многоточий,теоремою  Пифагор...
Из  суммарности  дней(пророчих)  -  поиск  чистой  души  и  грёз...
Из  упавшей  на  землю  ночи(между  звёздами)  -  реки  слёз...
Я  найду  его(между  прочим)...И,наверное,моя  роль  -
В  междуречье  слов  и  строчек  высыпать  из  мешочка  соль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632935
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Лина Ланская

ЗАЧЕПИВСЯ МІСЯЦЬ

Зачепився  Місяць  рогом
За  вуста  її  медово-веселкові.
Різдвяні  скидав  дарунки
Аметисти,  наче  очі,  фіалкові.
Та  вона  невинно-строга,
Сипле  холоду  оклунки.

Зачепився  Місяць  краєм,
Хоче  руки  їй  осяяням  зігріти.
Срібним  маревом  Чаклунку
Приласкати,  щоби  потім  приручити  -
Обвінчатись  з  Водограєм,
Стиха  мріяла  Віщунка.

Зачепився  Місяць  срібний
За  розлогі  крони  сизо-сивих  сосен,
Заховав  місток  за  хмари,
Тільки  Вітер  відчайдушно  десь  голосить,
Ну  кому  тепер  потрібний?  -
Розсипались  в  попіл  чари...

Зачепився  Місяць  рогом
За  вуста  її  медово-веселкові.
Вітер  слав  засипать  стежку
Та  сховалася  кохання  у  алькові.
Переплутались  дороги
Гаптуванням  у  мережки.
01.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632923
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Лина Ланская

ЗАЧЕПИВСЯ МІСЯЦЬ

Зачепився  Місяць  рогом
За  вуста  її  медово-веселкові.
Різдвяні  скидав  дарунки
Аметисти,  наче  очі,  фіалкові.
Та  вона  невинно-строга,
Сипле  холоду  оклунки.

Зачепився  Місяць  краєм,
Хоче  руки  їй  осяяням  зігріти.
Срібним  маревом  Чаклунку
Приласкати,  щоби  потім  приручити  -
Обвінчатись  з  Водограєм,
Стиха  мріяла  Віщунка.

Зачепився  Місяць  срібний
За  розлогі  крони  сизо-сивих  сосен,
Заховав  місток  за  хмари,
Тільки  Вітер  відчайдушно  десь  голосить,
Ну  кому  тепер  потрібний?  -
Розсипались  в  попіл  чари...

Зачепився  Місяць  рогом
За  вуста  її  медово-веселкові.
Вітер  слав  засипать  стежку
Та  сховалася  кохання  у  алькові.
Переплутались  дороги
Гаптуванням  у  мережки.
01.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632923
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Lana P.

ЗИМОВА ПАЛІТРА

Зима  сховала  в  рукаві
Пухнасті  хмари  важкотілі,
Згорнула  в  ризи  снігові
Кудлато-білі  заметілі.

Повіяв  вітер  чепурний  —
Розкидав  угорі  зоринки,
Включив  ліхтарик  осяйний,  —
Заметушилися  сніжинки,

Посипались  з  пухових  хмар,
Розгойдані  у  танцях  вітру,
На  шиби  в  вигляді  примар,  —
Зимову  розлили  палітру.                          29/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632912
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


tatapoli

Я НЕ ВОЛШЕБНИЦА

                                         
             Играться  с  внуком  довелось    как  раз  под  Новый  Год.  И
             он,  конечно,    сразу  мне  мешок    игрушек  приволок,
             А  сам  играть  не  хочет,  ворчит,  что  надоели  все.
             -  Вот  если  б  ты,  бабуля,  мне    купила…  карусели…
             -  Ну,  потерпи,  ему    твержу,  окончатся  метели,
             Мы  в  парк  пойдем  с  тобой  гулять,  там  будут  карусели.
                                 Ведь,  я  ж  не  волшебница,
                                 ни  фея,  ни  кудесница,
                                 ни  клоун,  ни  Петрушка.
                                 Я  самая  обычная  бабушка-старушка.
           Подрос  мой  внук,  хоть  ученик,  проблемы    остаются,
           тетрадей  кучу  притащил,  задачки    не  даются.
           -  Вот  если  б  ты,  бабуля  мне,    их    порешала  б,  что  ли.
           Я  был  бы  первый  ученик  тогда  наверно  в  школе.
             -  Ну,  чем  смогу,  тем  помогу.  Дай,  Бог  не  отключиться.
           А  ты,  дружок,  старайся  сам  с  наукой  подружиться.  
                               Ведь,  я  ж  не    волшебница,
                               ни  фея,  ни    кудесница,
                               ни  клоун,  не    Петрушка.
                               Я  самая  обычная  бабушка-старушка.
           Так  незаметно  пробил  час,  пришла  пора  жениться,
           Мешок  альбомов  притянул,  что  б  выбрать,  кто  сгодиться.
           Кого  взять  в  жены,  вот    вопрос,  ворчит,    что    нет    мол    воли.
           -  Вот  если  б  ты,  бабуля  хоть,  мне  подсказала,  что    ли…
           -  До  лета  потерпи,  милок,    как    празднуют  «Купала»,
           венок  чей  в  руки  попадет  -  судьба  твоя  пристала.
                               Ведь,  я  ж  не  волшебница,
                               ни  фея,  ни  кудесница,
                               ни  клоун,  ни  Петрушка.
                               Я  самая  обычная  бабушка-старушка.
           Уходят  быстро  годы  прочь,  взрослеют  наши  внуки,
           И  так  им  хочется  помочь,  отдать  свои  науки.
           Взамен  не  просим  ничего,  пусть  лишь  не  забывают.
           Хоть  изредка,  по  доброму,    конечно    вспоминают.
           А  что  еще  осталось  нам  –  одна  всего  лишь  старость.
           Да  к  ним  любовь  и  доброта,  здоровья,  правда  –  малость.
                               Ведь,  я  ж  не  волшебница,
                               ни  фея,  ни  кудесница,
                               ни  клоун,  ни  Петрушка.
                               Я  самая  обычная  бабушка-старушка.

                                                                     С  НОВЫМ  ГОДОМ,  ДРУЗЬЯ!


   











     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632887
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


tatapoli

НОВОРІЧНА МАКАКА

                   

Вже  кривляється  Макака,    дочекалась  Свого  Року.
І  стрибатиме  чортяка,  з  нею  матимем  мороку.
Не  змінила  свої  звички,  не  подіяли  б  і  чари,
і  не  знає  до  цих  пір  ще,    де  вчепити  окуляри.
Отже,  стережіться,  люди  добрі,  отаку  макаку,
Мало  того,  що  гримаси,  ще  й  свою  покаже    …



                 МАВПОЧКИ,  не  ображайтесь!
                                       З  Новим  Роком!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632848
дата поступления 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Lu57

ЗАМШЕВЫЕ ПЕРЧАТКИ

На  замшевой  мягкой  перчатке
Лежали,  уснуть  не  пытаясь,
Руки  твоей  все  отпечатки,
И  мыслей  моих  опечатки,
Каких?..никогда  не  узнаешь.

Летящими  стрелами  больно
Разить,  чтоб  расстаться  с  обидой,
А  может  быть,все  же  довольно,
Сражаться?..улыбкой  невольной
Разрушить  всех  бед  пирамиды.

И  к  замшевой  мягкости  тая,
Щекою  коснуться,  не  плакать  -
Сказать:  "По  тебе  я  скучаю".
А    памяти  кадры  мелькают  -
Проклятая  мучает  память...

На  замшевой  мягкой  перчатке
Лежали,  уснуть  не  пытаясь,
Руки  твоей  все  отпечатки,
И  мыслей  моих  опечатки,
Каких?..никогда  не  узнаешь.

01.01.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632843
дата поступления 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Lu57

ПРОБНЫЙ ШАГ

Пробный  шаг,  пробный  шар...
Кажется,  или  не  спится?
Режет  мир  этот  шанс,
Разрываются  страницы.

Не  ходи,  не  стучи,
Окна  закрывай  и  двери
Стоят  ли,  тех  овчин,
Странных  миражей  потери?

Смех  в  слезах,  млад  и  крут,
Время  выделит  акценты  -
Грозный  Рок  где-то  тут,
Занял  счастье  под  проценты.

Пробный  шаг,  пробный  шар  -
А  терпение  не  вечно.
Различай,  разрешай  -
Остаешься  бессердечным.

Тонкий  лед,  трещин  край  -
Не  удержит  и  страховка.
Не  спеши,  уступай  -
Пропадаю...рокировка.
01.01.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632762
дата поступления 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016


OlgaSydoruk

Для всех!

Экспромт

Мне  так  светло  от  этих  слов!..
От  неожиданных  признаний!..
От  пожелания  добра  и  незатейливых  желаний!..
Снежинки  падают!..Мороз!..
Мне  так  тепло  на  той  страничке!..
Я  рада  всем  за  всё(всерьёз)!..
Не  ставьте  в  Новом  единички!..



С  наступающими  праздниками!
Мира  Украине!Добра,достатка,здоровья,любви  -  для  всех!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632678
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Lu57

ЧЕТВЕРТЫЙ РАЗ

Не  обернись,  увидишь  -  онемеешь,
На  каблучках  из  января  в  апрель.
Не  слез  ручьи  -  весенняя  капель,
Молчишь?..ну  что  ж,  сказать  ведь  не  посмеешь.

Четвертый  раз,  закрыв  руками  пятна,  -
На  солнце  они  больше  не  видны...
Но  запахи  желания  слышны
И  ароматы  грез  нам  так  понятны.

А  что  потом?..Потом  закружит  лето,
Испепелит  твой  леденящий  взор,
Моей  души  -  невиданный  дозор,
В  твоей  судьбе  отыщутся  приметы.

И  прочь  дожди,  метели  и  морозы,
Четвертый  раз  подходишь  и  молчишь...
Не  обернись,  приснившийся  в  ночи,
Палящей  страстью...сладостной  угрозой.
29.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632530
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Лина Ланская

ХАЙ ТАМ ЩО

Хай  там  що,  а  я  тебе  діждусь,
В  тихому  посрібленому  раї,
Гілок  потихеньку  назбираю,
На  вінок,  для  тебе  приберусь.

Хай  там  що,сорока  на  хвості
Принесе  плітки,  чи    правду  може,
Не  покинь  мене  сьогодні,  Боже,
Завтра  вдячність  напишу  в  листі.

Хай  там  що,  люблю  тебе  до  сліз,
Всупереч  та  незбагненно  довго...
Десь  зима  пухнасту  шиє  тогу,
Я  ж  сніжинки  вишиваю  скрізь...
30.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632625
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Lu57

ПРИКРОЕШЬ ПАУТИНОЙ ТЛЕН

Прикроешь  паутиной  тлен,
Но  даже  горсти  серебра
Не  выкупят  душевный  плен
Без  малой  толики  добра.

Умоешь  грязною  водой
Вчера  блестящее,  стекло  -
Разводов  бешеный  конвой
Уныло  хмур,  ползет  излом

Тропы,  скользящим  шагом  вниз...
Вовек  осадку  не  взлететь,
А  неустойчивый  карниз
Не  выдержит  стальную  клеть.

И  даже  в  пламени  свечи
Не  сыщется  хрусталь  слезы,
Сжигая  падаль,  не  взыщи,
Раскат  карающей  грозы

Не  проклинай,  немой  укор
Не  небесам,  а  мраку  душ...
Испорчен  слаженный  узор  -
Оторван  кем-то  сладкий  куш.

Прикроешь  плесенью  углы,
И  расползется  тут  и  там.
В  аду  давно  кипят  котлы,
Порок  все  там  же  -  по  углам...
31.12.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632624
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


НАДЕЖДА М.

Для ТЕБЕ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KJfmWr85jzc[/youtube]

Коли  зійдуться  стрілки  у  дванадцять,
І  Новий  рік  постукає  в  вікно,
Я  побажаю,  любий,  тобі  щастя.
І  хай  воно  іскриться,  як  вино.

Рожевим,  неповторним  ніжним  смаком.
Удача  через  вінця,  щоб  лилась.
Здоров"я  неймовірного,  ще  й  з  гаком.
І  радість,  щоб  назавжди  прижилась.

Щоб  серце  не  втомилося  любити.
Веселкою  нехай  цвіте  твій  світ.
Усмішкою,  як  сонечком  світити,
Бажаю  я  на  довгий  -довгий  вік.

Надія  й  віра  хай  не  покидають.
Щоб  сонечко  світило  у  вікно.
Твої  роки  хай  втоми  не  зазнають,
А  я  з  тобою  завжди  заодно...














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632643
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Макієвська

З Новим роком! ( Прощай старий!)

Зима  упала  в  долоні  Землі,
Закрутила  віхолою  в  імлі,
Мороз  озера  й  ріки  рубцює,
Сніг  шляхи  замітає,  танцює.

А  тремтливі  сніжинки  цілують
Ніжно  руки  натруджені,  земні,
Вони  разом  з  морозом    малюють
Білі  троянди  для  неї  на  склі.

Радо  так  дідуган  розгулявся,
Вдарив  булавою  ,  мов  поклявся,
Бородою  війнув  наче  пензлем,
Заіскрились  сніжинки  замерзлі.

Діти  веселі,  бо  прийшло  свято,
Дорослі  прощаються  зі  старим
Роком,  важким...Ось,  чарівник  раптом
Принесе  нам  благо,  любов  та  мир!  

***
ДОРОГІ    ДРУЗІ!

Вітаю  вас  З  Новим  Роком!
Бажаю  гармонії  в  душі,
Віри,  Надії  й  Любові  в  житті,
Щастя  та  злагоди  в  сім"ї,
Міцного  здоров"я  та  здійснення  мрій,
Миру  й  процвітання  Україні,
Нашій  незалежній  батьківщині!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632598
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Олекса Удайко

ВАСИЛІ (Поема)

                                             [youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]      
                                             [i]  …а  він  возносився  над  смертними  рабами  
                                                     і  вірив,  що  повернеться  колись.
                                                                                                                                       [b]Ол-др  Печора  [/b]
                         
             14-го  січня  за  церковним  календарем      –    День  Василя…  
             Два  великих  співвітчизника  народилися  напередодні  свята…  
             Два  велети  Духу,  котрі  віддали  своє  життя  за  Україну,  яку  
             ми  наразі  маємо  і  якою,  напевне,  не  задовольнилися  б  борці  
             за  правду  і  гуманізм.  Та  сталося  лихо  –  їх  життя    забрала  
             репресивна  машина  КДБ…    Це  –  Василь  Симоненко  та  
             Василь  Стус,  “пам’ятні  дати”  яких  припали  на  рік  2015-й:  
             80-річчя  від  дня  народження  –  першого  і  30-річчя  від  cмерті  –  
             другого…  Про  них  і  мова…          [/i]

[i][b][color="#ff2f00"]У  нас  в  житті  зі  всіх  професій  
В  найбільшій  шані  ковалі…
Бо  не  попи  [i]еМПе[/i]  конфесій    
Кували  щастя  –  Василі…  

Майбуть  кували  для  Вкраїни,
Кували  волю,  як  могли…
Та  компартійні  “бедуїни”
Є  не  синами,  а  …-огли*

Кували  волю…  Та  сатрапи
Лишили  волі  їх  самих…
І  мали  за  мету  покрапать**,  
Щоб  з  каменю  отримать  “жмих”.

                                           *  *  *    
Один  Василь  сконав  в  Черкасах,
Ще  й  не  відчувши  часу  плин,
Хоч    славним  був  в  “народних  масах”
Й  не  їв  його  червивий  сплін***.

Боровсь  зі  смертю  він  щосили,
Як  з  “компартійністю”  боровсь  …  
Содуха****  все  ж  його  скосила  –
Звізда  упала  в  шерхлу  Рось…

                                             *  *  *
…А  ти,  Василю?..  Як  ти  міг  спіткнутись,
Коли  попав  в  копальні  ВОРКУТИ?
Які  поніс  провини  і  спокути,
Чим  завинив  перед  прогресом  ти?..

...І  обернувся  посохом  твій  карцер  –  
Геройське  серце  наскрізь  пронизав!
Вce  наболіле,  що  сказати  мався,
Своїй  ти  Ненці  вповні  не  сказав…
                                             _____        
…Та  зойк  ваш  у  тумані  не  розтанув,
Безслідно  в  Універсумі*****  не  зник  –
На  Сонці  ожили  реакції  й  вулкани
І  донесли  Ваш  відчайдушний  крик…
 
І  крик  Ваш  в  голу  пустоту  не  канув  –
Луна  пішла  по  світу  з  Ваших  слів!    
І  не  було  б  у  нас  отих  майданів,
Не  будь  таких  героїв  –  Василів!..

Які  б  Ви  нам,  живим,  дали    уроки,
Яку    оцінку  виставили  б  нам?..
Вказали  шлях  єдиний...  У  Європу!  
Хоч  плата  за  рішучість  є  війна...  

Країна  не  піде  вже  манівцями  –
З  дороги  нас  і  віри  не  звернуть,
Бо  Захід  й  Схід  –  від  Дону  і  до  Сяну  –
Торують  Вами  вистраждану  путь.  

І  xай  куються    шпаги  і  ефеси
Для  мушкетерів  –  нових  Василів…  
З  усіх  відомих  на  землі  професій  –  
Найбільш  за  все  нам  бракне  ковалів…[/color][/b]

31.12.  2015
_________
*що  означає  (арб.)  –  син.
**Вода  і  камінь  точить…
***Меланхолія.
****Смерть.  Василь  Симоненко,  як  гадають,  помер  
від  хвороби  нирок  після  побиття  в  КПЗ  м.Сміла  в  1963  р.  
*****Всесвіт.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Дід Миколай

Колядники

Де  не  кинь  "уверх"  ординці,                            
В  Україні,  як  смог  пітьма.
Правлять  бал  давно  чужинці,
Розплодились,  немов  чума.

Куди  глянеш  суцільні  взятки,
Нас  грабують  і  скрізь  крадуть.
В  коридорах  суціль  "колядки",
Бідні  юди...  беруть,  беруть.

В    Раді  знову  одні  повії,
У  Кабміні  сидить  ж.два.
Розчинись  в  тумані  мрії,
А  в  Донбасі  щодня  "жнива".

До  героїв  тупа  зневага,
Перейшов  їх  межу  цинізм.
Не  в  пошані  для  цих  відвага,
Більш  нас  вбити,  то  їх  девіз.

Ними  править  диявол,  біси...
Президентом  у  них  бандит.
Де  совість  одні  дефіси,
За  маму  у  них  кредит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632587
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Шип Сергей

Услышать скрипку тишины…

*  *  *

Услышать  скрипку  тишины,
И  совладать  вконец  с  судьбою…
Мы  все  пред  Ним  обнажены,
Хотя  весьма  горды  собою.

Мы  крайне  любим  подавлять
В  себе  –  себя,  а  в  друге  –  друга.
И  так  неловко  нам  признать,
Что  эта  тяга  –  с  перепуга.

От  страха  быть  смешной  овцой,
От  страха  –  оказаться  первым…
А  нам  лишь  надо  быть  собой,
Чтоб  разговаривать  с  Вселенной.

Услышать  скрипку  тишины,
И  совладать  вконец  с  судьбою…
Есть  брешь  в  безбрежности  стены.
И  в  каждом  человеке  –  двое.

Апрель  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632549
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015


OlgaSydoruk

Все дороги ведут к вершине

Все  дороги  ведут  к  вершине
И  сливаются  там  в  одну...
Для  везучих  -  попутный  в  спину,
Приближающий  высоту...
На  вершинах  -прозрачен  воздух,
Обжигающий  до  сердец...
На  вершине  -  огонь  подкожный!..
Не  меняется  человек...
На  вершине    -  кресты  с  надеждой!..
А  погост  -  обнесён  крутизной!..
Покоряют  вершины  харизмой!..
До  вершины    летят  душой...
Мускулисты  вершин  атланты!..
Лёгок  портик  кариатид!..
На  вершины  несут  пуанты...
На  вершинах  светлеет  лик...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632507
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


ТАИСИЯ

Загадка

Загадка

Сосед  –  прекрасный    пианист.
Его  влечёт    Бетховен,  Лист...
Теперь    на    пенсии    артист.
Метлой  «сметает    жёлтый  лист».
Любой  профессии    Он    рад.
Вовсю    кружится    листопад.
А    дворник  ценится  вдвойне
При  безработице  в  стране.

Но  вечерами  вновь  звучит
Массне*  –  божественный  мотив.
О!  сколько  в  звуках  тех  огня!
Не  сразу  догадалась    я,
Что    Он  играет  …для  меня…

*Жюль  Массне  –  Французский  композитор.
         Главные    его    оперы:
       «Манон»
       «Вертер»
       «Таисия»
       «Таис»
         «Золушка»

20.  12.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630089
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 30.12.2015


ТАИСИЯ

Романтическая профессия



У  неё    -    успешная  профессия.
В  молодости  –  увлекла      романтика.
Но  семья  –  ответственная  сессия.
И  семья  –  это  уже  не  фантики.

Дальние  поездки    в  экспедиции
Причиняют  женщине  страдания.
Рушатся  семейные  традиции.
Постоянно:    встречи  -  расставания…

У  неё    -  не  женская    профессия.
От  разлук  страдает  дружная  семья.
У  родителей  святая  миссия:
Чтобы  рядом  были:    Мама,
                                                                   Папа,
                                                                   Я.
Поменяла  женщина  профессию,
Ради  любящего  мужа  и  детей…
В  этом  доме  всегда  очень  весело…
Но…романтика…  влечёт…  их    сыновей…



07.  12.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626911
дата поступления 07.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Владимир Зозуля

Всё меньше

Звук,  возникнув,  теряется  дымкой  в  межрядии  клавиш,
В  пустоте  тишины  наступившей  всё  больше  ценИм…
Что-то  в  жизни  своей  ты  вот  также  теряешь…  теряешь…  
То,  что  было  твоё…  или  только  казалось  твоим…
У  тебя  остается  все  меньше…  и  меньше…  и  меньше…
Меньше  чувств,  меньше  слов,  меньше  следствий  и  меньше  причин.
(  У  мужчины  всё  меньше  и  меньше  надежды…  и  женщин,
А  у  женщины  меньше  любви…  и  всё  больше  мужчин…)
Что-то  в  жизни  твоей  понемногу  уходит…  уходит…
Между  дней,  как  меж  пальцев  уходит…  и  не  удержать…
Поселяется  в  окнах  соседнего  дома  напротив,
Чтобы  юностью  чьей-то  там  снова  любить  и  дышать.
А  с  тобой  его  встречи  теперь  так  случайны…  так  редки…
Чувственно  снисходительны…  а  порой,  бесполезно  нежны…
Как  девичья  улыбка  соседки  по  лестничной  клетке…
Как  чужое  «люблю»  красной  краской  на  сердце  стены.
………….
Этот  договор  с  жизнью  подписан  тобой,  не  читая.
Он  был  на  руки  выдан  судьбы  экземпляром  одним.
И  теперь  ты  зачем-то  его  запоздало  листаешь,
Будто  ищешь  последней  надежды  с  пометкою  –  прим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630064
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Владимир Зозуля

Сквозь жизнь и смерть

(не  автобиографическое)


Снова  в  больничной  палате…
Чашка,  тарелка,  кровать.
Смерть  где-то  спереди…  сзади  –
Жизнь…  и  пора  умирать…

Капает  с  трубочки  в  жилу
Натрия  –  едкий  кристалл...  
Было…  вот  так  ведь  и  было…
Я  уже  так  умирал…

Как  он  тогда  разомкнулся,
Ада  врачебного  круг?  –  
Ложь  интенсивного  курса.
Месяцы  боли  и  мук…

Как  отвратительно  горек
Привкус  от  крови,  во  рту…
А  за  окном  было  море
И  анемоны  в  саду…

Мне  было,  где-то,  под  тридцать.
Живы,  и  отчим,  и  мать.
Помню  тревогу  в  их  лицах  –
"Сына,  не  смей  умирать…"

Взгляд  свой  опущенный  грузно,
В  тяжкой  сыновней  вине.
И  анемоновый  кустик,
Моря  и  неба  синей…  

Мне  ведь  еще  и  доныне,
До  помрачения  чувств,
Цвет  анемонов  тех  синих
Моренебесненно  пуст…

Только  бывает,  что  в  жизни,
И  ненавидишь,  любя.
Мой,  анемончик  лучистый,
Мне  не  хватает  тебя…

Здесь  лишь  тарелка  да  чашка…
Боль…  и  надежды  на  чуть…
Я  постарел…  мне  не  страшно…
Но  все  равно  не  хочу…

Я  не  хочу,  чтобы  долго,
Чтобы  опять,  как  тогда:
Слезы…  лекарства  на  полках,
В  доме  тоскою  беда.

Господи,  Ты  меня  слышишь?
Что  так  печален  Твой  взгляд?..
(Он  на  кресте…  чуть  повыше…
Я  на  кровати  распят.)

Раньше  Он  был  мне  не  нужен.
Я  Ему  тоже  не  мил.
Кажется,  Он  обнаружил  –
Что  я…  украл…  и  убил…

Только  кто  смерти  боится,
Жизни  не  видит  в  упор.
Я  не  коварный  убийца
И  не  расчетливый  вор.

Жизнь  быть  безгрешной  не  может,
Вот  потому  и  грешу.
Пусть  даст  мне  смерти,  не  лежа,
Разве  я  много  прошу?

Нет  –  нашей  маленькой  ссоре.
Нет  –  разделению  чувств.
Я  ведь  любил  Его  море
И…  анемоновый  куст…

Что  мне  иконка  с  крестами?
Что  мне  та  блажь  сквозь  киот?
Мертвым  живое  не  станет,
Мертвое  не  оживет.

Нет  повторения  судеб,
Нет  двух  проклятий  подряд.
Дважды  ведь  на  смерть  не  судят.
Дважды  за  жизнь  не  казнят.

Долго…  как  долго  до  смерти…
Тяжко  прощенье  земли…
Господи,  будь  милосерден,
Скорую  смерть  мне  пошли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631760
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 30.12.2015


корозлик

коли ранок тихенько сивіє

..коли  ранок  тихенько  сивіє
й  затиха  колискова  у  зорях,
ніжно  день  присідає  на  вії
прошептати  тобі  що  я  поряд;

зачерпнувши  у  при́горшні  сонця,
налива  тобі  в  чашку  надії  -
випивай  їх  до  дна,  щоб  збулося..
ти,  напевне,  від  них  захмілієш..

а  як  вечір  награє  сонату
і  дрімливу  накине  вуаль,
йду  тебе,  по  краплині,  вдихати
знов...  та  ніч  закоротка,  на  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620863
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 30.12.2015


корозлик

щастя

...віддавати  себе,  по  краплині,  тобі,
надпивати  тебе,  мов  чар-зілля,  щоночі
і  кохати  тебе,  божествить,  далебі,́
за  щастя  своє,  неповторне,  жіноче;
за  дихання  весни,  коли  холод  осінній,
за  признання  твої  на  вустах  моїх  спраглих,
за  беззвучне  твоє,  душі,  розуміння
і  за  те,  що  тобою  життя  моє  пахне...





**далебі  ́  -  правду  кажучи

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614806
дата поступления 20.10.2015
дата закладки 30.12.2015


traven`

Карр, карр, карр…

ВОроны  накаркали  беду,
Говорили:  явно  нежилец.
Может  быть,  за  это  их  прощу,
Если  это  точно  не  конец.

     Если  я  смогу  еще  взлететь,
     Если  крылья  выдержат  рывок,
     Чтобы  громко  и  надрывно  спеть,
     Как  я  в  этом  сильно  одинок.

ВОроны  накаркали  беду,
Говорили:  дух  мой  весь  иссяк.
Может  быть,  за  это  их  прощу.
Боже  мой,  какой  же  ведь  пустяк!

     Я  ведь,  несомненно,  полечу,
   Не  могу  без  легкости  в  душе.
   И  зажгу  на  Рождество  свечу,
     И  согреюсь  в  ласковом    тепле!

ВОроны  накаркали  беду.
Глупость,  но  живут  ведь  триста  лет!
Все-таки  за  это  их  прощу,
Даже,  если  правды  в  этом  нет,  нет,  нет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632447
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


НАДЕЖДА М.

Пахне чай лісовими квітами…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM[/youtube]

Пахне  чай  лісовими  квітами.
Відчуваю  росу  на  губах.
Вітер  грається  голими  вітами.
Це  найкраща    для  нього  з  розваг..

Сліпо  блима  вогонь  у  комині.
Не  скажу,  що  так  сумно  душі.
Люблю  мріяти  я  в  самотині..
Щоб  ніде    не  було  метушні.

Ось  до  краю  вже  рік  добігає,
Погортаю  життя  сторінки.
Що  було,  все  старанно  згадаю.
Головне,  що  в  житті  моїм  ти..

День  за  днем  -  це  життєва  дорога.
І  не  можна  тут  збитись  з  шляху.
І  триматись  міцніш,  якомога.
Твердо  йти,  не  піддатись  страху.

Новий  рік,  нехай    буде  все  нове:
Щастя,  радість  і  мир  на  землі.
Я  вітаю  усіх  Вас,  панове,
Тих,  що  друзями  стали  мені.

Хай  наповняться  радістю  хати,
Хай  дитячий  лунає  в  них  сміх.
Щоб  на  щастя  були  всі  багаті.
З  НОВИМ  РОКОМ  ВІТАЮ  УСІХ!!!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632455
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Lu57

ЛЕДЯНЫЕ ПОЭМЫ


Что-то    в  этой  зиме  не  то...
За  окном  расцвели  хризантемы,
Ледяные  слагаем  поэмы,
Укрываясь  опять  зонтом.

В  сердце  стынет  седой  туман,
Рассыпая  на  клочья  не  перья  -
Старины  позабытой  поверья,
Хоть  и  кажется,  в  стельку  пьян.

Что-то  в  этой  зиме  смешно
Или  грусть  превращается  в  иней?
И  снежинками  легкими  ныне
Попадает  в  бокал  с  вином.

Пополам  выпьем  смех  и  боль,
Расставаясь,  встречаемся  снова,
Ледяные  разрушив  оковы,
Умножая  беду  на  ноль...
28.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632320
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Олекса Удайко

ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ ЛЮДЯМ

     [b]До  130-річчя  від  дня  народження  академіка  В.Г.  Дроботька[/b]

                                                                               [i]…То  вже  не  марева,  не  міражі  –
                                                                               Ума  пейзажі  і  кришталі  серця!
                                                                                                                           [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

               Нещодавно  виповнилося  130  років  від  дня  народження  доктора  біологічних  наук,  професора,  Заслуженого  діяча  науки  УРСР,  лауреата  Премії  ім.  Д.К.  Заболотного,  академіка  Віктора  Григоровича  Дроботька  (24  листопада  1885-12  вересня  1966  рр.).  Він  народився  в  селі  Дігтярі  Прилуцького  повіту  Полтавської  губернії  (нині  –  селище  міського  типу    Срібнянського  району  Чернігівської  області).
               Про  Віктора  Григоровича  вже  написано  немало  статей.  А  в  2007  році  Ю.М.  Береговою  під  керівництвом  професора  С.П.  Рудої    була  захищена  кандидатська  дисертація  з  історії  науки  на  тему:  «Діяльність  В.Г.  Дроботька  у  контексті  розвитку  мікробіологічної  науки  в  Україні».  

                                                                                       *  *  *
               Ось  основні  віхи  та  періоди  життя  і  творчості  цієї  цікавої  людини,  видатного  вченого,  педагога,  організатора  науки:  1896-1905  рр.  –  навчання  в    гімназії  м.  Прилук  Полтавської  губернії  (нині  –  Чернігівcька  область);  1905-1913  рр.  –  навчання  (з  перервою)  на  медичному  факультеті  Київського  університету  Святого  Володимира;  1905-1908  рр.  –  відсидка  (півроку)  в  Прилуцькій  тюрмі  та  заслання  під  нагляд  поліції  за  місцем  проживання  в  с.  Дігтярі  Прилуцького  повіту  за  агітаційно-масову  роботу  серед  селян  під  час  революційних  подій  в  Росії  1905-1907  рр.;  1914  р.  –  перша  наукова  робота  в  «Университетских  известиях»  та  премія  ім.  М.І.  Пирогова  за  дослідження  впливу  бактеріальних  токсинів  на  формування  артеріосклерозу;  1914-1925  рр.  –  практична  робота  лікаря  в  медичних  установах  Роменського  повіту  Полтавської  губернії  (нині  Сумська  область)  та  Харкова;  1925-1931  рр.  –  наукова  робота  в  Київському  санітарно-бактеріологічному  інституті  та  викладання  в  Київському  інституті  вдосконалення  лікарів  (за  сумісництвом);  1931-1941  рр.  –  керівництво  відділом  медичної  мікробіології  Інституту  мікробіології  і  епідеміології  ім.  Д.К.  Заболотного;  1936  р.  –  присудження    наукового  ступеня  доктора  біологічних  наук  (без  захисту  дисертації);  1939  р.  –  обрання  членом-кореспондентом  АН  УРСР;  1941-1944  рр.  (в  евакуації)  –  керівництво  відділом  мікробіології    Інституту  зообіології  АН  УРСР  (міста  Уфа  та  Москва);  1941-1943  рр.  –  заступник  директора  Башкирського  Інституту  мікробіології,  епідеміології  та  санітарії  (за  сумісництвом);  1944-1962  рр.  –  директор,  керівник  відділу  патогенних  мікроорганізмів  Інституту  мікробіології  АН  УРСР  (нині  –  Інститут  мікробіології  і  вірусології  ім.  Д.К.  Заболотного  НАН  України);  1944-1951  рр.  –  завідувач  кафедри  мікробіології  Київського  інституту  вдосконалення  лікарів  (за  сумісництвом);  1948  р.  –  обрання  дійсним  членом  Академії  наук  УРСР.  У  1948-1959  рр.  –  керівництво  на  громадських  засадах  Українським  товариством  мікробіологів,  епідеміологів  та  клініцистів.    
               В.Г.  Дроботько  був  удостоєний  багатьох  урядових  нагород,  відзнак  і  дипломів.  
               За  цими  формальними  показниками,  датами  і  посадами  криється  титанічна  праця,  нелегкі  повороти  долі  та  значні  здобутки  лікаря,  вченого,  непересічної  особистості.  У  короткій  статті  немає  жодної  можливості  детально  освітити  всі  сторони  діяльності  цього  великого  вченого.  Досить  нагадати  лише  те,  що  внесок  Віктора  Григоровича  у  мікробіологію,  епідеміологію  та  вірусологію  є  таким,  що  у  2003  році  дозволив  презентувати  його  Українською  делегацією  на  1-му  конгресі  Федерації  європейських  мікробіологічних  товариств  як  видатного  українського  вченого  поряд  з  іншими  провідними  вченими-мікробіологами  України,  як  ось:  Д.К.  Заболотний,  М.Г.  Холодний,  М.М.  Підоплічко  та  Л.Й.  Рубенчик.  
               Стовпова  дорога  В.Г.  Дроботька  в  науці  означена  такими  науковими  напрямками,  які  він  започаткував  або  суттєво  розвинув:  нова  концепція  мінливості  мікроорганізмів,  бактеріофагія  і  псевдобактеріофагія  (лізогенія),  хемо-  та  фаготерапія  інфекційних  хвороб,  гіпотези  «конкурентного»  механізму  дії  хіміотерапевтичних  препаратів  і  загальнобіологічного  значення  антибіотичних  речовин  рослинного  походження  –  фітонцидів.  Ним  було  розроблено  нові  «сольові»  культуральні  середовища  та  бактеріальний  фільтр  для  вилучення  мікроорганізмів,  камера  для  спостереження  за  розвитком  мікробів,  метод  негативного  контрастування  капсульних  форм  бактерій.  Для  медицини  ним  було  розроблено  способи  лікування  дизентерії,  стафілококових  та  інших  бактеріальних  інфекцій  за  допомогою  відповідних  бактеріофагів,  деякі  сульфамідні  препарати  та  рослинні  антибіотики  (іманін,  новоіманін,  аренарин,  сальвін  тощо).  За  його  безпосередньою  участі  і  наукового  керівництва  було  розшифровано  невідоме  захворювання  («НЗ»)  коней  –  стахіботріотоксикоз,  за  що  його  та  групу  співробітників  Інституту  мікробіології  і  епідеміології  АН  УРСР  у  складі  П.Ю.  Марусенка,  Б.Ю.  Айзенман,  Д.Г.  Кудлай,  Н.Ю.  Колесника,  П.Д.  Ятеля  та  патологоанатома  В.Д.  Мельниченка  було  відзначено  високими  урядовими  нагородами  СРСР.  Цими  дослідженнями  по  суті  започатковано  новий  напрямок  у  мікробіології  –  мікотоксикологію,  у  подальшому  розвинутий  та  поглиблений  іншими  вченими.
             В.Г.  Дроботько  зробив  великий  внесок  у  розвиток  вірусології  в  Україні  не  тільки  тим,  що  першим  дослідив  явище  фагової  лізогенії  у  бактерій,  але  й  заклав  наріжний  камінь  у  фундамент  широких  вірусологічних  досліджень  в  Інституті  мікробіології,  організувавши  в  1956  р.  при  відділі  бактеріозів  рослин  групу  вірусологів  у  складі  Б.М.  Мацулевич,  А.А.  Скофенко,  В.А.  Горюшина  і  А.Д.  Бобиря.  У  1960  році  В.Г.  Дроботьком  для  розвою  вірусологічних  досліджень  на  роботу  в  Інститут  був  запрошений  С.М.  Московець,  який  зайняв  посаду  заступника  директора  і  створив  відділ  вірусології,  перейменований  у  1963  році  на  відділ  вірусів  рослин,  доля  якого  вісім  років  тому  була  вручена  автору  сих  рядків  і  який  успішно  працює  і  понині.  
               З  усього,  що  залишив  нам  у  спадок  академік  В.Г.  Дроботько,  вражає  надзвичайна  широта  його  наукових  інтересів,  всеохопне  розуміння  явищ  природи,  філософське  осмислення  наукових  результатів,  які  вдавалось  йому  отримувати  завдяки  його  винятковому  таланту  і  винахідливості.  Своєю  практичною,  науковою  і  педагогічною  діяльністю  В.Г.  Дроботько  здобув  собі  незаперечну  славу  серед  однодумців,  колег,  широких  верств  практичних  працівників  медицини  і  ветеринарії.  
               Не  вдаючись  до  детального  аналізу  трудової  діяльності  та  наукових  здобутків  Віктора  Григоровича,  хотілось  би  глибше  вникнути  в  сутність  його  життя,  проаналізувавши  ті  джерела  і  сповідувані  ним  життєві  принципи  і  цінності,  які  уможливлювали  подолання  неймовірно  високих  бар’єрів,  які  вибудовувала  перед  ним  доля,  та  досягнення  благодатних  цілей,  котрі  він  ставив  перед  собою  і  колективами,  якими  припало  йому  керувати  та  опікуватися  впродовж  довгого  життя  в  науці.  

                                                                                 *  *  *
               Знайомлячись  з  архівними  матеріалами,  фотографіями,  сторінками  щоденника,  особистим  листуванням  В.Г.  Дроботька,  мимоволі  занурюєшся  у  внутрішній  світ  цього  неймовірно  талановитого  чоловіка,  що  мав  надзвичайно  широкий  діапазон  інтересів  –  від  риболовлі  до  психологічних  тонкощів  художньої  творчості  артиста,  письменника,  поета,  натураліста-філософа  у  широкому  і  конкретному  розумінні  слова.  Недарма  ж  він  писав  у  своєму  «Щоденнику»:  [i]«мені  приємні  заняття  вченого,  вони  часто  дають  велике  задоволення  і  багато  радощів,  але  якби  довелося  другий  раз  жити,  я  б  постарався  вибрати  собі  іншу  спеціальність  і  піти  дорогою  художника,  письменника,  або  артиста,  якби  до  того  були  особисті  дані;  або  ж  бурлаки,  або  мандрівника,  що  гасає  по  світу».[/i]
               У  тому,  що  у  В.Г.  Дроботька  були  здібності  художника  чи  письменника,  сумніватись  не  припало.  Адже  ним  створено  немало  літературно-художніх  творів,  які  він,  наскільки  нам  відомо,  так  і  не  спромігся  оприлюднити,  напевне,  через  його  неймовірну  скромність.  А  його  «Щоденник»  написано  так,  що  йому  може  позаздрити  не  один  письменник  чи  етнограф.  Про  його  неабиякі  артистичні  здібності  можна  лише  здогадуватись.  Принаймні  з  публікацій  вченого  (В.Г.  Дроботько,  1921,  1966)  видно,  що  він,  очевидно,  брав  участь  у  роботі  народного  театру  («Театр  у  міському  саду»)  в  Ромнах,  в  якому  в  свій  час  (1920-1921  рр.)  працювала  відома  актриса  –  Г.П.  Затиркевич-Карпинська.  Цей  театр  організував  і  був  його  першим  художнім  керівником  відомий  скульптор  Іван  Кавалерідзе.  Відтак  Віктор  Григорович,  разом  з  трупою  театру,  жив  напруженим  творчим  життям  художника.  

                                                       [i]Удень  –  робота,  тріумфи  –  ніччю  –
                                                       Така  вже  доля  –    уділ  митця!
                                                       Потухла  рампа,  погаснуть  свічі...
                                                       Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
                                                       Хай  вічна  пам’ять  його  жрецям.
                                                                         ([b]О.Удайко.”Добродбай  безсмртя  “[/b])[/i]

               Відомі  публікації  В.Г.  Дроботька  різних  періодів  життя,  присвячені  театру,  зокрема  стаття  «Стомлене  серце»  в  номері-некролозі  Роменської  газети,  що  вийшов  у  день  похорону  Г.П.  Затиркевич-Карпинської    та  спогади  у  збірнику,  виданому  на  честь  100-річчя  від  дня  народження  актриси    [2].  Ці  факти  можуть  підтверджувати  причетність  вченого  до  театрального  життя.  
               Дослідження  «феномена  Дроботька»  є  метою  подальших  досліджень  автора,  які  він  разом  з  С.В.  Афонською  (Дроботько)  має  намір  узагальнити  у  книзі  під  назвою  «Відданість  науковій  істині»,  присвяченій  детальному  зображенню  життя  і  творчості  видатного  вченого-мікробіолога.  В  живій  і  доступній  для  широкого  читача  формі  тут  розповідатиметься  про  наукові  здобутки,  творчий  потенціал,  особисті  характеристики  вченого,  його  професіоналізм,  наукову  принциповість  і  зачарованість  життям.  Всім  і  особливо  тим,  хто  обирає  тернисту  дорогу  «правди  і  науки»,  буде  корисним  ближче  познайомитись  з  цією  простою  і  водночас  великою  людиною,  неперевершеною  у  своєму  гуманізмі,  чистоті,  відданості  науці  і  суспільству.

29.11.2015
_________

В.Г.  Дроботько.  Стомлене  серце  //  Вінок  на  труну  Ганни  Петровної  Затиркевич-Карпинської.  –  1921.  –  С  3.

   В.Г.  Дроботько.  Зустріч  з  митцем  /  Слово  про  Ганну  Затиркевич-Карпинську:  Спогади,  статті,  матеріали.  –  К.:  Мистецтво.  –  1966.  –  С.  83-85.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632351
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Борисовна

ПОДВОЖУ ИТОГИ



Как  все,  я  подвожу  итоги  года,
За  малое  судьбу  благодаря,
Продленья  своему  желаю  роду
В  последние  минуты  декабря.
Надеюсь  на  везенье  и  свершенья,-
Мечты  реальны,  что  ж  не  сбыться  им?
И,  если  Бог  есть,  чуточку  везенья
Подарит  близким  и  друзьям  моим,
Со  мной  пусть  встретят  и  со  мной  проводят
Грядущий  год,  не  жалуясь  врачам,
Не  обвиняют  каверзы  погоды,
Без  сна  вертясь  в  постели  по  ночам.
Пусть  каждый  повстречается  с    удачей,
В  домах  -  тепло  и  ясен  окон  свет,
Я  так  хочу.  Так  будет.  А  иначе
Зачем  у  елки  нам  встречать  рассвет?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632311
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Дід Миколай

Щоби не самотній цей вік скоротати

У  чистому  полі  
Берізка  стояла.
Рясними  сльозами
Гілки  обливала.
Зеленеє  листя
На  вітрі  тріпоче.
А  стовбур  біленький  
Як  листя  дівоче.
Красуня  берізка
Давно  сумувала
Тому  що  у  полі
Самотня  стояла.
Молилась  берізка
До  світлої  хмари.
Подай  ти  їй  Боже
Подружньої  пари.
Щоби  вона  встигла
В  гаю  погуляти
Щоби  не  самотній
Цей  вік  скоротати.


Із  циклу  віршів  прабабки  Соні  №6

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632273
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Лина Ланская

БОРОНЬ БОЖЕ

Боронь  Боже,  від  лихої  долі,
Від  причастя  злого  та  не  Твого.
Зав"яжи  не  очі,то  хоч  руки,
Щоби  не  штовхали  у  розлуку...

Боронь  Боже,  десь  упасти  в  полі,
Чи  вчепитись,  падаючи,в  ноги.
Хоч  бажання  буде  одиноке,
Але  сильним  та  цілющим  спокій...

Боронь  Боже,  вволю  не  напиться,
Не  знайти  в  житті  свої  дороги.
Дощову  не  помічати  хмарку,
Коли  в  пеклі  вже  нестримно-жарко.

Боронь  Боже,  серденьку  розбиться,
Об  хвилясті  філігранні  роги.
Стисну  душу,  в  муках  хай  пологи
Стануть  злу  щитом  перестороги...

Боронь  Боже    від  тяжкої  втрати,
Від  забутих  крихт,  що  пахнуть  медом
І  жагою  тіл...  наллються  ночі,
Втоплять  сум,  лише  поглянуть  в  очі.

Боронь  Боже,  не  веди  до  страти,
Долю  напророчать  тихо  Веди
Де  не  так,  підправимо,  не  гаєм,
Досхочу,  любов"ю  -  напуваєм.
29.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632206
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Лина Ланская

ПАРАЛЕЛІ

Ти  пішов...полохливо  журба
Розрівняла  мою  самотність,
Мила  коси  в  сльозах,як  верба,
Проклинаючи  незворотність.

Розлетівся  на  краплі  потік,
Полохливо  розтануть  прагне.
Розпливається  світ  з-під  повік,
За  собою  в  одвічне  тягне...

Почуттями  заллє  через  край,
Хіба  хочеш,  та  звісно,  мусиш...
Не  зважай,  що  мовчу,  не  зважай,
Як  за  плечі,  мов  грушу,  трусиш.

Що  ти  хочеш  від  мене  почуть?..
Розглядаючи    ніч  на  стелі,
Стежку  ту  в  безнадійність  топчу,
Коли  долі,  лиш  паралелі...
29.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632194
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Дід Миколай

Україні

Захисти  свою  честь  Батьківщино,                                                        
Підійми  своїх  мужніх  синів.
Обєднай  у  кулак  їх  єдино…
Відроди  рідна  праведний  гнів.

Підійми  честь  і  славу  з  глибини,
Повитягуй  за  пархи  катів.    
Щоб  не  впали  дітки  на  коліна…
Щоб  не  стали  у  них  за  рабів.

Скільки  можна  гидоту  терпіти,
Цих  бездушних  і    жирних  котів.
Пора  юдам  у  пеклі    горіти…
Об’єднаймось  з  обох  берегів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632119
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Lana P.

НЕВЖЕ ЗАБУВ?. .

Невже  забув  ті  доторки  жадані,
Такі  жагучі,  сонце-полум’яні?..
Залив  водою  жар  на  попелищі,  —
Тепер  зухвало  вітровій  там  свище…
Невже  щасливим  став  від  цього,  любий,
Коли  кохання  ти  прирік  на  згубу?..
Свого  добивсь  —  за  тебе  порадію!
Чому  на  згарищі  про  тебе  мрію?..                                15/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632118
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Lu57

ДОЛИНА УДОВЛЕТВОРЕНИЯ

Пятая  из  Семи  Долин.

Божественного  удовлетворенья  ветер
Повеял  наконец...равнину  духа
Мечом  согласия  и  радости  пометив,
Оставив  позади  следы  разрухи.

Божественного  воздаянья  даже  крохи,
От  скорби  уведут...  испив  блаженства,
Глотком  вина,  вкуси  послание  во  вдохе  -
Восторг  познанья  -  Вечности  главенство.

Божественному  откровенью    дань  чудесна  -
Откроешь  трели  соловья  иные,
Узреешь  лик  Его,  воистину,  небесный
Узоры  ставен  оживут  резные.
28.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631956
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Лина Ланская

СМІЮСЬ НАВІЖЕНО

Сміюсь  навіжено,  зима,  як  весна,
Пташки  щось  щебечуть  лукаво,
Он  кішка  вмостилася  біля  вікна
Мурчить  потихеньку  "Забаву"...

Сміюсь  навіжено,  ти  знов  заблукав,
Зайшов,  та  не  ті  були  двері.
Бабусю  стареньку  до  смерті  злякав,
Цілуючи  руку...манери!..

Сміюсь  навіжено,  ти  бачив,чи  ні,
Як  падали  зорі  опівніч,
Коли  ти  уперше  побачив  в  мені  -  
Мене,  цілувавши  до  півнів.

Сміюсь  навіжено,  лічильник  таксі
Накручує  гривневі  милі.
Проїхали  вулиці  в  місті  усі  -
Від  сліз  і  кохання  безсилі...

Сміюсь  навіжено,  зима,  як  весна,
На  гілках  бруньки  та  листочки.
І  я  не  Снігуронька  -  Мавка  Лісна,
До  тебе  біжу  по  місточку...
27.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631824
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Лина Ланская

ЗАКРУЖЛЯЛА ЗАЖУРЕНО ВІХОЛА

Закружляла  зажурено  віхола,
Зачепила  і  крони  й  стодоли.
Воно  довго  блукала  і  їхала,
Не  збагнула,  як  і  захолола.

Вона  довго  блискітками  сіяла
Тільки  блиском  навіки  не  втішить.
За  вітрами  печалі  розвіяла,
І  свою  крихту  щастя,  між  іншим...

Накувала  зозуля  в  ніч  місячну,
Віку  довгого,  та  без  любові...
Пролітає  сніжинка...вже  тисячна  -
У  важкій  та  нелюбій  розмові.

Але  вірю,  що  віхола  спиниться,
Насипаючи  десь  кучугури,
Хоч  кохання  моє  і  на  милицях,
Не  таке  вже  воно  і  похмуре.

Не  таке  безнадійне,  хоч  глумиться,
Розливає  бурхливо  натхнення,
Обнімаючи  палко,  насупиться,                  -
Доки  вірим,    віщуєм  знамення...
28  12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632012
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Lu57

ИГОЛКОЙ ЦЫГАНСКОЮ

Я  иголкой  цыганскою  штопаю
Свое  странное  рваное  счастье.
Изорвав  косогорными  тропами,
Путеводные  нити  на  части.

Зашиваю  карманы  безденежья,
Прибауткою  -  петлю  на  клапан.
В  моде  все  еще  фарс  поведения,
Шансы  выиграть  вновь  метит  крапом.

У  цыганской  иголки  на  кончике  -
Чья-то  жизнь  зацепилась,повиснув.  
Что  ж  вы  головы  всем  нам  морочите,  
Обещаньями  ненавистными...

Снова  жизнь,  зацепилась  и  мается,
Здесь  ухабы  и  рытвины...  скоро
Табор  снова,  как  прежде  преставится,
А  у  вас  сотый  год  разговоры.
28.12  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631953
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


OlgaSydoruk

На моей параллели - осень…

На  моей  параллели  -  осень...
На  твоей  параллели  -  зима...
На  моей  половине    -  росы...
На  твоей  -  заметают  снега...
На  моей  -  безответная  нежность...
На  твоей  -  беспризорная  боль...
В  неизведанную  безбрежность  -
Нескончаемая  консоль...
На  моей  параллели  света  -  неба  синего  уголок...
Для  моей  половины    -  метка  -  перламутровый  поясок...
На  моей  половине  свечи  поджигают  поленья  дров...
На  моей  половине  -  вечер...
Для  моей  половины  -  роль...
Восклицательный  зов  любви,обжигающий  холод  ночи!..
Бело-розовый  цвет  зари  заполняется    красным  очень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632028
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Радченко

Можливо, тітка має рацію

                                     
                                             
                       Читаю  «Записки  причетника»  Марко  Вовчок.  Дивні  почуття  наповнюють  душу  і  думки  квапляться  одна  за  одною  так,  що    іноді  втрачаю  ниточку    думок,  і  стає  пусто-пусто  в  душі,  як  після  раптової  непоправної  втрати.  Повертаюся  знову  і  знову  до  глави  сьомої,  а  саме  до  діалогу  Грицька  і  старенької  жіночки  на  сходинках  ганку  церкви.  Бабуся  почала  Грицькові  розповідати  про  свої  засмучення  з  приводу  дорогої  ціни,  яку  правлять  зараз  за  поминки  померлих  душ.  Говорила  про  те,  що  у  неї  грошей  на  сіль  немає,  а  тут  ще  й  попадя  якось  зайшла  до  неї  на  подвір'я  і  побачила  її  курчат.  П''ятеро    залишилося,  а  попадя  впіймала  одне,  бо  їй  потрібніше  –    дочку  вчора  просватали,  скоро  весілля.Старенька  витирала  сльози  і  важко  зітхала:  «І  життя  гірке.,  і  їжа  без  солі…».  Грицько  слухав  і  його  обличчя  спотворювалося  обуренням,  презирством  і  злобою.  Він  тихо  промовив:  «Піп  прийшов  мене  причащати  та  так  жінку  й  матір  залякав,  що  вони  йому  останні  гроші  віддали.Адже  він  не  просив  нічого  собі,  тільки  радив  молитися,  в  церкву  ходити.  Смокче  він  нашу  кров  нишком,  немов    черв'як  всіх  нас  під'їдає».  Це  було  в  кінці  19  століття  ,  але  й  сьогодні  нічого  не  змінилося.
                       Тітка  Валя  кожного  ранку  біжить  в  церкву.  Маленька,  в  короткому  пальті  з  чужого  плеча,  в  старій,  побитій  міллю  хустині,  довгій  спідниці,  з-під  якої  виглядували  старі,  латані-перелатані  чоботи,  теж  з  чужої  ноги.  В  руках  вона  тримає    стару  облізлу  сумку,  яка  завжди  чимось  набита.  Тітці  було  майже    вісімдесят.  Років  з  тридцять  тому,  вона  почала  ходити  до  церкви,  хоча  раніше  не  знала  жодної  молитви  і  в  Бога  не  вірила.  Що  трапилося  в  її  житті,  так  ніхто  і  не  знав,  бо  вона  завжди  жила  відчужено,  ніби  боялася,  що  не  втримається  і  розповість  щось  далеко  заховане  в  душі.  Іноді  бувало,  що  вона  побачивши  когось  із  сусідів,  зупинялася  і  її  запитували:  «  Як  життя,  тітко?».  «Слава,  Богу,  все  добре,  -  і  хрестилася  так  щиро,  з  такою  вірою,  що  вже  і  не  хотілося  задавати  зайві  в  цю  хвилину  питання.
                       А  тітчине  життя  було  непростим,  мабуть,    саме  про  таких,  як  вона  кажуть:  життя  прожити  -  не  поле  перйти.  Дитинство  випало  на  важкі  воєнні  роки,  юність  була  голодною  і  злиденною  .  Закінчила  сім  класів  школи  і  пішла  працювати  в  лікарню  санітаркою.  Зарплатня  була  мізерна,  але  можна  було  в  лікарні  пообідати,  бо  завжди  залишалася  якась  каша  і  компот.  Молодість  була  малорадісною,  заміж  вийшла  в  27  років.  В  спадок  їй  дісталася  малесенька  хатинка,  яку  побудував  її  прадід.Туди  й  привела  свого  чоловіка  –  Івана.  Народила  сина,  та    коли  Толику  виповнилося  два  рочки,  чоловік  зібрав  свої  речі  і  пішов  до  іншої.  Через  деякий  час  тітка  дізналася,  що  у  нього  там  підростає  донечка,  старша  від  її  сина  на  п'ять  років.  Більше  тітка  Валя  не  намагалася  влаштувати  особисте  життя.  Ростила  Толика,  як  могла  «балувала»  його  якоюсь  обновкою  чи  цукерками.  Син  вивчився  на  агронома  і  за  направленням  поїхав  працювати  в  село.    Незабаром  оженився,  подарував  чотирьох  онучат.  А  тітка  так  все  життя  і  пропрацювала  в  лікарні,  віддаючи  частинку  серця  і  душі  хворим.  Була  небайдужою  до  людського  болю  і  горя.  Коли  пішла  на  пенсію,  її  душа    з  ще  більшою  вірою  потяглася  до  Бога,  довіряючи  йому  свої  печалі  і  малесенькі  радості.  Всі  дні,  з  ранку  й  до  вечора,  тітка    була  в  храмі,  там  їй  знайшлася  робота:  готувати  їжу  для  батюшки  та  його  сім'ї,  прибирати  на  подвір'ї  чи  де  скажуть.  Там  вона  і  поїсть,  та  й  хтось  з  прихожан  принесе  якусь  одежинку.Пенсію  заробила  таку,  що  хватало  на  хліб  та  комунальні  послуги.  Правда,  з  кожної  пенсії,  відкладала  трошечки  грошенят  для  онучат.  Роки  бігли  невпинно,  син  вже  став  сивим,  онуки  повиростали.  Старша,  Оксанка,  стала  вчителькою  англійської  мови.  Тітка  дуже  цим  пишаласяі  завжди  говорила:  «Слава,  Богу,  Оксанку  не  обійшла  доля».
                           Але  доля  у  Оксанки  була  складною,  заміж  вийшла  в  26  років,  народила  донечку  і  через  деякий  час  відчула  якісь  зміни    в  собі.  Не  хворіла,  але  ставала  слабшою  з  кожним  днем.  Нікому  не  жалілася,  працювала.  Була  таланливим  педагогом,  терплячою,  люблячою  жінкою  і  мамою.  Друга  онучка,  Наталка,  стала  продавчинею.  Вийшла  заміж,  народила  сина.  Її  життя  було  тихим,  без  зайвої  радості,  звичайна  буденність.  Рома  –  єдиний  хлопчик  в  сім'ї  Толика.  Вчився  як  небудь,  після  закінчення  школи  перебивався  непевними  заробітками,  почав  пиячити.  Через  деякий  час  втік  з  дому  до  баби  Валі,  в  місто.  Але  і  від  неї  втік,  бо  жити  в  бабусі  було  скрутно,  часто    з  їжі  був  тільки  хліб.  Інколи  навідувався  ввечері,  якщо  повезе  –  поїсть,  і  піде  мовчки,  ніби  й  не  приходив  зовсім.  Найменшенька,  Ангеліна,  народилася,  коли  невістці  було  43.
                           Коли  Оксанчиній  донечці  виповнилося  п'ять  рочків,  Оксана  дізналася  на  медогляді,  що  в  неї  надто  запущена  онкологія.  Вся  сім'я  з  жахом  розуміла  безвихідь,  в  якій  опинилася  Оксанка.  Бабуся  всіми  силами  своєї  втомленої  душі  молилася,  клала  поклони  і  вірила:  Бог  все  баче,  чує,  розуміє.  Тітка  підійшла  до  отця  Михаїла,  розповіла  йому  про  своє  горе.  Про  те,  що  потрібні  великі  гроші,  щоб  допомогти  онучечці.  Батюшка    вислухав  її,  перехристив  і  сказав:  «  Молися,  раба  божа.  Молися».  Вийшов  з  храму,  сів  в  новенький  мерседес,  ледве  впхнувши  свої  тілеса  в  машину  і  поїхав  в  справах.  Тітка  довго  дивилася  йому  вслід  і  така  недоречна,  смілива  думка  промайнула  в  голові:  а  кажуть,  що  машина  отця  коштує    165  тис.  грн.,  а  в  синів  ще  дорожчі  машини.  А  Оксаночці  потрібно  всього  30  тис.  Але  це  такі  великі  гроші,  вона  ж  більше  тисячі  не  тримала  ніколи  в  руках.  Перелякалася  своїх  думок,  пе-рехристилася  і  пішла  додому.  Старша  онучечка  померла  влітку,  на  руках  у  батька.  А  тітка  Валя  в  цей  час  стояла  на  колінах  в  храмі  перед  образамиі  і  крізь  сльози  шепотіла  молитви.  Так  було  і  чотири  роки  тому,  коли  помирав    її  улюблений  племінник,  якому  тільки-но  виповнилося  35.  Після  Оксанчиногопохорону  тітка  не  ходила  в  храм  два  тижні,  бо  душа  була  переповнена  сумнівами,  болем,  відчаєм,  непорозумінням.  Замість  молитов  шепотіла  одні  й  ті  ж  слова:  «  Бог  посилає  нам  тільки  ті  випробування,  які  ми  можемо    пройти.  Таку  біль,  яку  ми  можемо  витримати».    Вона  стала  ще  більш  замкненою,  ходила  ,  завжди  дивлячись  на  землю,  ніби  боялась  побачити  небо,  на  якому  десь  знайшли  притулок  душі  улюбленого  племінника  і  Оксаночки.  
                             Ось  і  зараз,  попід  моїми  вікнами,  по  вулиці,    пробігла  малесенька  постать,  одягнена  в  те  ж  саме  картатеньке  пальто,  старі  латані-перелатані  чоботи.  Я  їй  дивлюся  вслід  і  думаю:  яка  ж  сильна  віра  живе  в  маленькому,  зболілому  серці.  Можливо,  тітка  Валя  має  рацію,  коли  говорить:  «  Бог  посилає  нам  тільки  ті  випробування,  які  ми  можемо    пройти.  Таку  біль,  яку  ми  можемо  витримати».    
                                 
                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631800
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Циганова Наталія

Как бы Lucky strike…

И  будет  день.  
И  пища.  
Но  сначала  –
удачею  подброшенный  пятак.
Всё  по  трёхмерным  кроено  лекалам.
И  всё  не  так,  как  думается…  как
на  временно–поставленном  билборде,
где  нынче  был  дежурным  Lucky  strike*
с  лицом  альфонса  и  осанкой  лорда,  
зачем–то  пересевшего  на  байк.
Покурим?  
Правда,  у  меня  другие
с  тех  пор,  как  небо  сделало  ремейк
на  времена  унылой  ностальгии,
подъёма  чувств  и  спада  стиля  брейк.
И  не  было  бы  счастья  –  да…  по  счёту.
Пущу  кольцом    по  направленью  в  рай
когда–то  вкусный…  
а  теперь  ни  к  чёрту…
и,  в  общем,  не  дешёвый  Lucky  strike**.

Lucky  strike*      –  марка  сигарет.
Lucky  strike**  –  общая  лексика:  
             неожиданная  удача,  не  было  бы  
             счастья,  да  несчастье  помогло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631895
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Амелин

Сорт сирени (Лит. пародия)

Из  оригинала:

"СЮРПРИЗ"

К  чему  б  придраться?  Вдруг  попустит  сразу...
(с  утра  несносно  мучает  мигрень)...
Ах  вот  ОНО!  Я  вспомнила:  ни  разу!..
ты  никогда  мне  не  дарил  сирень.
Любимый  запах!  С  детства.  С  "до  пеленок".
………………………………………………………..
............................................................................
……………...Бог  улыбнулся,  видно,
и  по-мужски  восприняв  мой  каприз,
чтоб  не  было  мне  грустно  и  обидно,
"внедрил"  среди  махровых  сорт  "Сюрприз"...

ID:  585513
 Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
 дата  надходження:  05.06.2015  12:30:21
©  дата  внесення  змiн:  07.06.2015  12:28:10
 автор:  Світлана  Моренець


Пародия:

Сорт  сирени        

Я  к  запахам  привыкла  с  малолетства,
их  ощущала  с  "до  пеленок",  с  детства...      
Особенно  запомнила  сирень,  
в  тот  день  ужасно  мучила  мигрень,
ну  а  ОНИ  –  коляску  –  и  под  куст!
(Куда  смотрел  младенцев  профсоюз?)  
Я  тут  же  им  преподнесла  «сюрприз»,
внедрив  в  пелёнки  маленький  каприз.
К  чему  придраться?  
                                                                 Это  просто  казус...
Но  вот  когда  я  выпалила  фразу  
(то  были  мои  первые  слова):                                                                                                                                                                
«Додумались!  Болит  ведь  голова,
а  вам,  как  видно,  всё  «до  фонаря!..»
Я  поняла  –  что  говорю  не  зря…  
                 
Когда  всех  взяться  призвала  за  разум,  
Мигрени  муки  отступили  сразу...
Ах  вот  ОНО!    Бог  улыбнулся,  видно...                  
Чтоб  не  было  мне  грустно  и  обидно,
он,  проявив  свою  господню  волю,                                      
сказал:  "младенец  истину  глаголет..."                              

Вы  спросите:  «какой  во  всём  здесь  смысл?»
Сирени  этот  сорт  –  с  тех  пор  –  «Сюрприз»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631976
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Амелин

Стихи на снегу (Лит. пародия)

Из  оригинала:

Я  шагами  пишу…

«На  автобус...  не  тороплюсь,
по  аллеям  янтарным  парка
я  шагами  пишу  "люблю",
так...  неистово,  прытко,  жарко...»
…………………………………………

ID:  606109
 Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання
 дата  надходження:  12.09.2015  10:37:13
©  дата  внесення  змiн:  12.09.2015  10:50:38
 автор:  Rekha


Пародия:

Стихи  на  снегу  
 
На  автобус...  не  торопясь,  
по  аллеям  хрустальным  парка    
я,  куда-то  идти  стремясь,
начинаю  ногами  шаркать.
Да-а…  сегодня…  аж  минус  три…
У  зимы  –  свой,  особый  почерк,
всё  замерзло,  лишь  фонари
мне  моргают…  но  пару  строчек                                          
я  оставила  на  снегу…                                                                                  
Изучив  следов  логарифмы
удивилась:  неужто...  могу?!..        
Тут  такие  прыткие  рифмы!
Пусть  уроком  будет  для  всех!
Как  рождалась  стихов  цепочка…
...А  вон  там…  я  упала  в  снег,
видите?  –  где  большая  точка!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631977
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Оксана Р.-Г.

Скажи, чому?

[b]На  музику  Андрія  Андрущенка
[i][/i][/b]
Скажи,  чому  у  серці  осінь,
А  поміж  нас  -  давно  зима?..
Я  у  снігах  блукаю  досі,
Але  тебе  нема...
В  самоті  минають  дні,
Довгі  і  холодні  ночі...
Десь  удалині  сяють  твої  очі,
Десь  там  удалині  сяють  твої  очі...

Скажи,  коли  упало  небо,
Погасли  зорі  у  душі?
Та  серце  б'ється  лиш  для  тебе,
Хоч  ми  тепер  чужі...
І  у  кожного  сім'я,
Підростають  онучата...
Та  любов  моя  буде  вік  палати,
Але  любов  моя  буде  вік  палати!

Скажи,  чия  зрадлива  доля
Печаллю  стежечку  сплела?
Чому  караємось  в  неволі
На  відстані  крила?..
А  розлука-гіркота
Болем  коси  посріблила...
І  гірчать  літа  посивілі  крила,
І  так  гірчать  літа  посивілі  крила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631772
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Валентина Ланевич

Скапує віск - тріщить в вогні.

Скапує  віск  -  тріщить  в  вогні,
Мигає  теплим  світлячком.
Відкрита  пляшка  на  столі,
Два  келихи  з  п’янким  вином.

Він  та  вона    -  в  очах  іскра,
Відбиток  душ  -  в  сплетінні  рук.
Люблю,  кохана,  дорога,
Ти,  чуєш,  мого  серця  стук?

Коханий  мій,  що  то  душа  -
Метелик  -  враз  розговіла.
Бережи,  її,  -  бо  ж  крихка,
Що  хрусталь,  -  аби  вціліла.

 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631784
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Лина Ланская

МАЛЕНЬКА ФЕЯ

От  щойно  сміялась  недовго  і  знову    сумна,
Сповзає  щокою  маленька  невидима  фея,
А  демони  знову  побралися  і  Гіменею
Співають  осанну  вночі,  хоч  і  рветься  струна.

Сповзає  малесенька  фея,  рятуючись  знов
Від  тепло-солоного,  хай  неглибокого  моря.
Розкидала  карти,  розправила  крильця  історій,
А  потім  пішла  собі  тихо,  шукаючи  схов.

Та  що  та  вода,  коли  гамірний  простір  бринить,
Від  тепло-солоного  моря    розійдуться  хвилі
І  змиють  назавжди  той  сміх,  поглинаючи  милі,
Хоч  кожну  хвилину  хотілось  в  долоні    схопить.

І  змити  назавжди  мереживо  сиве  з  вікна,
Якщо  королеві  не  личить  камінчик,  а  друза
В  корону  важка,  тільки  гордість  невичерпна    -  Муза.
От  щойно  сміялась,  недовго...пишу,  бо  сумна...
27.12.2015





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631835
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Макієвська

Зимове весілля…Привітання

Зимо,  зимонько,  зима,  забарилася  десь  ти  чудна,
З  Морозенком  закрутила  мабуть  любовний  роман,
Забула  про  все  на  світі,  про  людей,  їх  дітей...глуха
До  їх  волання...Тільки  дощ  сіє  й  блукає  туман...

Зимо,  зимонько,  зима,  Королева    весела  й  сумна,
Де  ж  твій  жених    Морозенко    козак-отаман  крутий
І  де  ж  ти?  Чи  ще  не  спили  кохання  до  дна  і  сповна?
Ми  ждемо    весілля  тут,  на  землі  й  вам  пора  прийти!

Щоб  закрутила  хурделиця  і    заметіль  завила
Й  Морозенко,    мов  булавою,  морозом  ударив,
А  наречена  Зима  снігом  до  пупа  натрустила,  
Поля  білим  пухом  вкрила...А  козак  як  ушкварив...

По  рікам,  по  озерам...  Щоб  малеча  весела  була,
Гралася  в  сніжки,  каталася  на  санках,  ковзанах,  
Сміялася  так,  що  наче  у  нас  і  не  йде  вже  війна...
З  Нового  року  в  нас  мир    би  настав  і  зник  в  очах  страх!

Я  дуже  всім  цього  бажаю!  Щастя,  радості,  тепла,
Затишку  в  родині,  зимово-сніжного  весілля...
Злету  поетичного  пера  з  Пегасового  крила,
Гарних  новорічних  свят!  Нехай    любов  нас  окриля!
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631661
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Олекса Удайко

УТОМЛЮ Я ГІРКОТИ І БОЛІ

[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]

[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю    я  гіркоти  і  болі,
Як  торкнуся  твоїх  глибин…
Розтривожу  думки  твої  кволі  –
Я  ж  у  тебе  –  один...  один...

Ми  пізнаємо  чари  глибинні,
Міріади  земних  спокус,
Коли  думка  і  дія  –  єдині,
Коли  мре  надокучливий  гнус…  

Ми  влаштуємо  з  бід  святовини,
З  безпросвітної  ночі  –  день…
Та  забудемо  наші  провини,
Й  прибере́мо  з  дороги  пень…

Утомлю    я    гіркоти  і  болі,  
Вийму  темню  з  твоїх  очей,
Розчиню  в  поцілунках  солі  –  
Рай  збудую  з  твоїх  ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


НАДЕЖДА М.

Ти відчуєш душі польоти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8[/youtube]
За  твором  Олекси  Удайко

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747

------------------------------------

Відійдуть  усі  болі  й  гіркоти,
І  зупиниться  часу  плин.
Ти  відчуєш  душі  польоти,
Як  досягнеш  любові  вершин.

Як    відкинеш  вагання,  що  мучать
(Нащо  думки  тобі  гіркі?)
Ти  пізнаєш:  тобі  лише  личать
Лиш  глибинні  думки,  ніж  мілкі.

І  тоді  чорно-  білі  будні
Переллються  у  дні  такі,
Що  ти  станеш  щасливим  сьогодні.
Усі  задуми  будуть  легкі.

Не  захочеш  життя  вже  другого,
Ти  відчуєш,  що  значить  цей  рай.
Та  не  буде  це  все  випадково:
Давши  слово,  його  пам"ятай.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631839
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


НАДЕЖДА М.

Повільно вечір тулиться до хати…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6m00NygAufo
[/youtube]
Повільно  вечір  тулиться  до  хати,
Сніжинки  б"ються  у  віконне  скло...
Я  намагаюся    думки  заколихати.
Не  сплять  все  неслухняні,  як  на  зло.

Вони  для  мене  непокірні  діти:
Все  норовлять  покинути  мене.
І  в  край  моєї  мрії    полетіти.
Душевна  забаганка  їх  жене.
                                                                     
Я  ніжно  пригортаю  їх  до  себе.
І  намагаюсь    їх  угамувать.
Не  треба  десь  летіть,  нема  потреби.
Вже  нічка,  треба  дома  ночувать..

Але  думки,  як  завжди,  невблаганні.
Не  втримати  рокам,  ані  замкам.  
Та  благородні  все  ж  у  пориванні...
Я  вдячна  все  ж  моїм  мандрівникам.

А  за  вікном  вже  розгулялась    хуга.
Тріщить  мороз,  засніжені  стежки.
Повільно  десь  розсіюється  туга...
Вже  ранок...  заспокоїлись  думки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631714
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Радченко

Що нам вітер і морози

Я  тобі  повірила  і  вже  ніколи
Розчарованою  не  була  ні  в  чим.
Серед  чорно-білих  днів  дні  кольорові
Райдугою  сяють  над  життям  моїм.

Ми  такі  з  тобою  неймовірно  різні
Й  неймовірно  схожі.  Що  за  дивина?
В  нашому  саду  вже  хризантеми  пізні
Розцвіли  і  зовсім  близько  вже  зима.

Тільки  що  нам  лютий  вітер  і  морози  -
Все  життя  в  весні  з  тобою  живемо.
Як  взялись  колись  за  руки  на  порозі,
По  життю,  яке  одне  на  двох,  йдемо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631656
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Дід Миколай

СЛОВО

На  душі  моїй  сум  -  спокута,
Я  не  знаю,  як  далі  бути...
У  тумані  брехні  -  іллюзій,
Холуями  брати  і  друзі.
Що  їм  істина  й  праве  слово,
Тримав  свічку  оних  Єгова.
Для  них  правда,  як  та  чума,
Бо    Украйни  в  душі  нема.
І  не  збудяться  ці  гаспиди,
Щоб  Вкраїну  мою  збудити.
Ще  у  люльці  впилися  чаду,
Не  запалять  вони  лампаду.
Їм  на  Вкрайну  давно  начхати,
Бо  душею  вони  кастрати.
Вона  впала  й  лежить  нагою,
А  вони  її  знов  ногою...
Вмили  гади  в  підвалах  руки
Й  заховалися  в  будку  суки.
Їх  навчили  СКОТИ  мичати
На  Украйну,  свою  начхати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631648
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Ірина Кохан

Останній вірш

Останній  вірш.  І  знову  буде  тиша
І  кардамонність  довгих  вечорів.
Колиску  неба  зорі  розколишуть
І  догорять  у  сяйві  ліхтарів.

І  знову  буде  шкрябатись  у  двері
Печаль  у  светрі  з  інеєвих  слів.
Лише  крапки́  на  білому  папері
Залишать  слід.  Поета  хист  зотлів.

На  циферблат  життя  німою  тінню
Душі  розпука  ляже.  Й  мимохіть
Пізнає  хтось  у  тихім  шепотінні
Останній  вірш  із  глибини  століть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Лина Ланская

Я НЕ ВМІЮ

Я  не  вмію  сплітати  з  шкарпеток  сонет,
Як  не  вмію    гасити  сяйво.
За  зимовими  ганками  з  криги  букет,
Та  у  вазі  він  буде  зайвий.

Я  не  вмію  розрізати  лезом  печаль,
Щоб  потоками  крові  ріки
Пролились  на  оту,  неземну  магістраль
І  втопили  тебе  навіки.

Я  не  вмію  злітати  на  дах  уві  сні,
Та  на  вістрі  танцюю  танго.
Закриває  мене,  коли  гину  в  вогні,
Охоронець  мій  -  диво-Янгол...

Я  не  вмію  кричати  уголос  "люблю",
Поки  серце    уповні  болем,
Розколоти  для  тебе  його?..розколю,
Якщо      в  тебе  слабке  і  кволе...
26.12.2015.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631628
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Lu57

Я ХОЧУ ПУСТОТЫ БЕЗ КОНЦА И НАЧАЛА

С  сотворчестве  с  Олафом  Халди
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587457


                   [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00587457.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631595
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Олаф Халді

Я хочу пустоты - без конца и начала.

Тяжелеющим  небом  кипящая  страсть
Разлилась  дождевым  тре́петом  перламу́тра,
И  тоска  и  любовь  в  этом  небе  зажглась
Беспреде́льной  бессвязностью  первого  утра.
Застелила  постель  пряной  свежестью  мха,
Напоила  пролитые  строки  полынью  -  
Нераздельно  тверда́,  весела́  и  лиха́,
Колдовала  промокшего  города  былью.

Если  правда,  что  ты  на  пороге  легла  -  
Не  тесни  эти  тонкие  стены  тенями,
Если  правда,  что  служит  тебе  свет  и  мгла  -  
Не  терзай  беловатую  полночь  слезами  -  
Унеси  мое  горе,  кипящая  страсть,
Если  правда,  что  ты  все  пустыни  узнала,
Я  желаю  обрывистым  звуком  кимвала
Задыхаясь  в  объятья  обрыва  упасть  -  

Я  хочу  пустоты  -  без  конца  и  начала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587457
дата поступления 15.06.2015
дата закладки 27.12.2015


Радченко

Настрій

З  кожним  роком  новорічна  метушня
Не  така  хаплива.  Спокійніша.
І  здається,  що  вона  така  ж,  як  я  -
З  кожним  роком  робиться  старіша.
Вже  не  хочеться  не  спати  усю  ніч  -
Можна  й  вранці  Новий  рік  зустріти.
Може,  не  в  роках,  що  за  плечима,  річ  -
Просто  хочеться,  щоб  засніжити
Грудень  встиг  іще  до  новорічних  свят
Й  морозець  пройшовся  пензликом  по  вікнах.
Вкрасимо  ялинку  низкою  гірлянд,
Заіскряться  іграшки  й  "сніжок"  на  вітах.
Настрій  зміниться,  сум  кане  в  небуття,
Зустрічаю  легко  свято  метушнею.
Й  помолодшаю  рокІв  на  десять  я,
Не  лицем,  звичайно,  -  мріями  й  душею.
І  не  буду  спати  в  новорічну  ніч  -
Та  хіба  стрічають  новий  рік  уранці?
Закружляє  сніг  і  настрій,  дивна  річ,
Радий  буде  саме  цій  ось  забаганці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631445
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Ірина Кохан

Вийду в ніч…

Такі  яскраві  зорі!  Вийду  в  ніч...
Вітри  на  домрі  грають  в  завіконні,
І  ліхтарі,  мов  сонця  напівсонні,
Лимонним  шовком  туляться  до  пліч.

Зберу  в  долоні  місяця  нектар,
Що  розіллявся  оловом  із  глека.
Зів'ється  в  небо  стежка  недалека
В  оздобі  зкучерявлених  примар.

М'яке  маренго  стелиться  у  сни,
Лапаті  сосни  в  білих  рукавицях,
Їм,  як  мені,  під  зорями  не  спиться,
Вони  в  чеканні    юної    весни.

                               11.01.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Любов Ігнатова

Я плакала крізь сон…

Я  плакала  крізь  сон...  Не  пам'ятаю, 
Чи  снився  ти...чи,  може,  навпаки  - 
Тебе  шукала  десь  за  небокраєм, 
І  не  знайшла...  І  падали  зірки... 
       
Вогонь  горів...але  якийсь  холодний... 
І  мерзла  я  крізь  товщу  сновидінь... 
І  дикий  страх  -  незнаний,  первородний  - 
Тягнув  мене  в  якусь  крилату  тінь... 
       
Я  кликала  тебе  на  допомогу  - 
І  навіть  камінь  виронив  сльозу  ... 
Та  оминули  всі  твої  дороги 
Маленький  світ  і  гори  поблизу... 

Я  плакала  вві  сні  ...  І  навіть  після... 
Тихцем  ковтала  сіль  колишніх  втрат... 
Спав  грудень  за  вікном...  І  тільки  місяць 
Збирав  сльозини  для  своїх  сонат... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


OlgaSydoruk

Закрываю глаза…

Экспромт

Закрываю  глаза...
Улетаю...
Высоко,далеко-далеко...
И,наверное,умираю...
Так  легко,так  легко,так  легко...
Открывая  глаза,воскресаю...
Белый  свет  и...темно-темно...
И  тогда  я  назад  улетаю...
Далеко,высоко-высоко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631240
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Циганова Наталія

…звеня обещаньями…

Ещё  один  день  скоро  выйдет  в  ещё  один  год.
Так  плавно  выходит  должник  в  приоткрытые  двери,
звеня  обещаньями…
стихнув  от  целых  –  до  йот.
А  ты  остаёшься.  
И  веря.  
И,  как  бы,  не  веря.
А  ты  пробегаешь  по  дням.  
Несуразно.  
Спеша.
Надеясь  (тайком  от  полнейшего  идиотизма),
на  встречу  с  ушедшим,  который  в  12  вещал,
куражась  своей  Новогодне–звенящей  харизмой.
И  день  повторится  сурком  на  дежурных  сносях.
С  тремя  коробами  придёт,  как  ни  в  чём  не  бывало,
в  замке  ковыряясь  посулом,  как  в  лузе  свояк.
…а  ты  –  у  соседей…  
счастливый…  
с  упитым  забрало…  )))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631251
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


OlgaSydoruk

Зима придёт под Новый Год!. .

Экспромт
Камиле

Зима  придёт  под  Новый  Год!..
Насыпет  крупки  снежной...
Расстелит  коврик-гололёд...
Украсит  белым  прежний...
Сосулек  ледяных  каскад
Гирляндами  подвесит
И  разрисует  красным  нос,
И  розовый  попросит
Для  щёчек  пухленьких  твоих...
Для  радости  искристой!..
Я  для  тебя  слагаю  стих!..
Как  паровозик  быстрый...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631326
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Потусторонний

"Театр".

Как  дети  блокадники  из  Ленинграда
Крымчане  в  блокаде.
Визжите  же,  радуйтесь,  так  мол  и  надо!
Пиндосские  бляди.

Не  делают  гадости    только  от    скуки,
Корыстно  и  подло.
Получит  заслуженно  адские  муки
Бандитская  кодла.

За  каждую  капельку  крымского  горя
Народ    не    отринуть!
Но  как  же  безжалостно  «эти»    позорят
«Тебе,  Україно!»

Мир  старый  театр,  давно  всем  известны
Актёры  и  роли.
Продажность    креаклов,  дебилов  полезность,
Наигранность  троллей.

Сценарий  написан,  пошиты  костюмы.
Не  надо  оваций!
Пока  есть  возможность  детально  обдумать
фасон  декораций.

А  что  там  под  сценою?  Яма?  Дырища?
Век  новый  неистов.
Бессовестно    гасит  свои  пепелища  
О    души  статистов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631295
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Lu57

НЕРАВНЫЙ БРАК

Не  бывает  свято  место  пусто...
Что  блестит,  не  все,  поверьте,  злато,
Если  мелко  и  намедни,  грустно.

Видимо,  венчается  до  срока
Чья-то  дочь  -  Луна  опять  заплатой.
Все  свершится  волей  злого  рока.

Внемлет  сердцу  и  душе  не  спится,
Кто  в  любви  бывает  виноватым?
Стерпится...и  что  теперь,  молиться?  

Рук  горячих  не  коснуться  больше,
Нежный  рот  чужим  губам  оплатой,
Как  же  так...возможен  невозможен?

Вынуждая  тонкий  лед  крошиться,
Ты  еще  вчера  была  отрадой,
А  сегодня  впору  утопиться...
24.12.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631020
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015


НАДЕЖДА М.

Мовчання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PH49PxhoS5I
[/youtube]
Хтось  сказав,  що  мовчання  -  золото.
Жодне  слово  не  скаже  так...
Та  чомусь  без  слів  дуже  холодно.
Як  прожити  без  слова?  Як?

Та  боюсь  чомусь  слова  гіркОго,
Що  цвіте  на  вустах  полином.
Так  хотілось  би  слова  такого,
Щоб  сп"яніти,  неначе  вином.

Як  люблю  я  з  тобою  мріяти,
І  дивитись  на  сонця  схід.
І  думки  про  мовчання  розвіяти...
Просто  вірити,  вірити  слід.

Коли  сонце  затьмарять  хмари,
І  посипе  колючий  сніг,  
Я  відчую  очей  твоїх  чари,
І  розтане  у  серці  лід.

Та  мовчання  буває  зрадою.
Що  із  того,  що  серце  болить?
Скористається  легкою  спробою:
Хворе  серце  сильніш  роз"ятрить.

Та  відкинем  думки  про  невірність,
Ніжні  струни  хай  грають  в  душі.  
І  відчуєм  мовчання  чарівність,
Що  не  зникне    у  злій  метушні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631153
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Богданочка

… поки любов не згасне…

Хочеться  пригадати,  
як  це  -  твоєю  бути...
Дотиків  рук  жадати,
в  твоїх  очах  тонути.

Двері  закрити,  штори,
щоб  не  впускати  ранок.
Сонця  бліді  узори
нам  не  впадуть  на  ганок.

Як  це  буває  гарно
під  покривалом  ночі.
Навіть  життя  -    не  марне,
коли  вуста  шепочуть

твоє  ім'я  з  любов'ю...
голосом  найріднішим.
"  Я  тебе...теж..."  промовлю.
Світ  -  це  святе  із  грішним...

Хочеться  пам'ятати:
в  світі  є  щось  прекрасне.
Буду  я  розквітати
поки  любов  не  згасне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631215
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Оксана Р.-Г.

Подарую вам щастя краплинку!

Подарую  вам  щастя  краплинку,
Просто  щастя:  людського  й  земного,
Свого  серця  віддам  половинку  -
Хай  не  лишиться  смутку  ні  в  кого!

Щоб  серця  ваші,  впоєні  щастям,
Умлівали  від  хмелю-любові;
Хай  святе  молитовне  причастя
Запанує  у  думці  і  слові!

Нехай  щастя  літає  по  світу
І  гостює  у  кожному  серці!
Хай  у  душу,  любов'ю  зігріту,
Відчиняє  добро  диво-дверці!

Подарую  вам  щастя  краплинку,
Що  злеліяла  серцем  пестливим,
Нехай  кожен  із  вас  на  хвилинку
Хоч  на  крапельку  стане  щасливим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616993
дата поступления 29.10.2015
дата закладки 24.12.2015


Оксана Р.-Г.

НАБОЛІЛЕ

Докричалися,  добазікались,
Допатякались,  доревли!..
Охрестилися  недоріками,
Тож  тягнімо,  мов  ті  воли!

Що  накаркали  -  те  і  маємо,
Наплювали  самі  ж  собі!
То  на  кого  ми  нарікаємо,
Захлинаючись  у  ганьбі?

Нас  винищують  -  ми  не  бачимо!
(Це  когось  десь  там,  а  не  "нас"!)
Боже,  дай  же  прозріти...  зрячому,
Бо  вже  гупає  дзвоном  час!

А  хвалилися,  в  груди  билися
І  браталися  ж,  як  могли!..
Кров'ю  братньою  осквернилися  -
Тепер  корчимось  від  хули...

Чи  оглухли  вже,  що  не  чуємо?
Мозок  виїла  глухота?..
Честю-правдонькою  торгуємо,
Кров'ю  латаємо  літа...

Шлях  відміряли  болем-відчаєм,
Злом-ненавистю  поросли,
Упряглися  в  ярмо  довічнеє  -
Чи  й  розв'яже  хто  ті  вузли?..

Нам  би  іншого!  (Хай  і  гіршого,
Хоч  іуду,  аби  чужий!..)
Що  тепер  сповідатись  віршами?
Не  почують,  хоч  вовком  вий!

Не  очистити  душі  війнами,
Від  байдужості  не  спасти!..
Дай  же,  Господи,  стати  вільними  -
Нас  ...  від  нас  самих  захисти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата поступления 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Циганова Наталія

…надышала…

Неуверенно  топчутся  градусы
за  декабрьскими  окнами  плюсиком.
Удивительно  долгую  паузу
я  к  стеклу  любопытством  приплюснула,
надышала  желаний  с  три  короба…
приземлённых…
под  стать  серой  слякоти
жизнь  мою  приютившего  города
с  коркой  будней  да  праздников  мякотью.
Надышала  метель…
чтоб  всё  скверное
с  годом  старым  историей  замерло…

…уходить  году  легче,  наверное,
по  земле,  переписанной  набело…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630912
дата поступления 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Лина Ланская

НА АСФАЛЬТІ

На  асфальті  масні  калюжі  -
Видно  бог  не  помив  ще  руки,
Або  нафти  якісь  сполуки
Хтось  надлишку  узяв,  "по  дружбі"...

Хтось  узяв  і  розлив,  а  сяйво  
Попливло  кудись  за  водою.
Може    сонця  промінчик  зайвий
Утопився  разом  з  журбою?

Утопився  русалці  в  коси,
Лиш  блискітки  пливуть  за  вітром.
Всіх  розпатлана  Мора  косить,
А  на  згадку  -  калюж  палітра...

А  на  згадку  сльозою  карби
Мальовниче-сумних  історій.
За  спиною  осінні  фарби
У  фрагментах  фантасмагорій.

У  фрагментах  страхіть  насниться  -
Некролог  чийсь  на  першій  шпальті.
Хоч  би  встигнуть  перехреститься,
Небо  плаче  на  тім  асфальті.
23.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630862
дата поступления 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015


OlgaSydoruk

Если - слова без потуг…

В  сером  пришла  зима!..
Беглым  мгновением  счастья!..
Если  ты  не  одна,
То  не  страшит  ненастье!..
Если  -  глаза  в  глаза...
Если  -  руки  на  плечи...
Если  -  венец  до  конца...
Если  -  горящие  свечи...
Если  -  слова  без  потуг...
Если  -  они  согревают...
Если  -не  нужен  трут...
Если  -  они  зажигают...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630820
дата поступления 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Лина Ланская

КОЛИ ТИ СПИШ

Коли  ти  спиш,  нуртує  в  серці  осінь  -
Холодним  вітром  омиває  знов,
Пожовклим  листям  падає  і  просить,
Зірватись  в  шал,  забувшись,  стрімголов.

Коли  ти  спиш,  ніч  Новорічним  святом
Засипле  поцілунків  серпантин.
Коштовностями  безуму  багата
З  рожевих,  чорних  -  сяючих    перлин.

Коли  ти  спиш,  всі  проліски  розквітнуть,
Розірвуть  сніжно-крижаний  покров;
Так  ніжно,  біль  душі  твоєї  зітнуть,
Ховаючи  від  світу  на  засув...

Коли  ти  спиш,  в  обійми  буйне  літо
Візьме  так  спрагло,  наче  у  жнива...
Гарячим  потом  розіллюсь  любити
Тебе  хмільного...доки  і  жива.

Коли  ти  спиш...
22.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630649
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Дід Миколай

А гай не витримав удар

В  долині  гай  засумував,
Осінню  втратив  позолоту.
Листочки  вітер  позривав  
Наситившись    достоту.

Нашкодив  й  далі  полетів
На  крилах  знай  собі  літає.
Немає  в  нього  почуттів
В  гордині  не  шукає.

А  гай…не  витримав  удар,
Мовчить  в  долині,  помирає.
Здійняв  гілки  свої  до  хмар,
А  мо’  …  відпочиває?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630600
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Дід Миколай

Бандити

Горить  в  грудях  печаль  вогнем,
Наче  свічка  зайшлась  плачем.
Від  безвиході  знов  і  знов,
Закипає  у  жилах  кров.

Моє  тіло  печаль  проймає,
Гідність  вбита  в  душі  вмирає.  
Від    безсилля  ятраться  рани,
Зайди  нам  одягли  кайдани.

В  безнадії  кровавлять  руки,
На  Печерах  путани  й  с.ки.
Знов  від  «Бога»  чужинська  віра,
Посадила  у  крісло  звіра.

Доки  ж  будемо  в  дурнях  браття,
Нам  пора  розпалить  багаття.
Пора  знову  мечі    точити,
Бо  при  владі  одні    бандити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630599
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Лю

Я не заметила

Я  не  заметила,  
С  какого  времени  я  перестала  верить,  
Ведь  искренности  в  чувствах  просто  нет,  
И  в  свою  душу  я  закрыла  двери,  
От  грязной  обуви  натоптан  мерзкий  след.

Я  не  заметила,  
С  какой  поры  устала  быть  азартной,  
На  кон  все  ставить  и  сгорать  дотла,  
И  выживать  в  руках  с  одной  лишь  картой,  
Но  свои  чувства  отдавать  сполна.  

Я  не  заметила,  
В  какой  момент  мне  стало  безразлично,  
Что  происходит  рядом,  стало  все  равно,  
Терять  уже  становится  привычно,  
Мне  в  покер  очень  часто  не  везло.  
     
Лю…
22.12.2015.
                             Ничего  личного,  настроение  ЛГ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630555
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015


OlgaSydoruk

Пламя огня - в ладошке…

Две  недопитые  кружки,
Сахарный    лёд  монпансье,
Острые  стёклышки  брошки  -
На  модерновом  столе...
Пламя  огня  -  в  ладошке...
Жар  -  от  малиновых  губ...
Скрип  -  на  винил  дорожке...
Голос  -  таинственно  груб...
Голос    -  испуг  изымает...
В  полуслепом  окне  -
Фосфорный  глаз  чёрной  кошки...
Всё  наяву,не  во  сне...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630647
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


tatapoli

ОТАКІ…

[b]П[/b]  рості    і    таємні.
[b]О[/b]  манні    та    чемні.
[b]Ч[/b]  утливі    і    злісні.
[b]У[/b]  мисні  та    чисті.      
[b]Т[/b]  а,  часом  -  мінливі,    
[b]Т[/b]  акі  ж,  як  стихії,
[b]Я[/b]  к    є  -  мої  мрії!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630662
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


desert rose

… запах моря

Я  хотіла  б  з  тобою  кохатися,  вдихаючи  запах  моря
Такий  солоний,  як  твоє  оголене  тіло
Такий  свіжий,  як  твій  вранішній  подих
Такий  теплий,  як  твоя  збуджена  плоть

Я  хотіла  б  з  тобою  кохатися,  ковтаючи  каву  холодну
Читаючи  на  брудершафт  книжки
Цілуючи  твої  сліди
На  моєму  зап’ясті

Я  хотіла  б  з  тобою  кохатися,  обіймаючи  твої  ступні
Що  ступали  вчора  по  холодному  піску
Всотуючи  нутро  моря  і  його  солоність

Ніби  твоя  збуджена  плоть  всотує  мою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630621
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Lana P.

ОБХИТРИВ

Пише  батько  у  в’язницю
Синові  про  полуницю,
Що  хотів  би  грядку  мати,
Та  не  здужає  копати.
Син  у  відповідь:  “Стривайте!
Там  є  клад…  Ви  не  копайте!..”
Вже  на  другий  день  уранці
Поліцейськії  обранці
Пролопатили  ділянку,
Що  тягнулася  до  ганку,  —
Не  знайшовся  жоден  доказ,  —
Перерили,  як  на  показ…
Пише  син  в  цю  саму  дату:
“Як  зумів,  поміг  Вам,  тату…”        23/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630431
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Lana P.

ВІКІПЕДІЯ (Жартівливе)

—  Наївне  спілкування  в  нас,  —
Уляні  випалив  Панас,  —  
Не  марнувати  ж  часу  нам,  
В  комп’ютері  стільки  програм...
Візьми  ось,  “Вікіпедія”  —
Швидка  енциклопедія.
Складається  з  п’яти  основ…
—  Невже  не  буде  в  нас  розмов?..  
Живих,  відвертих  тет-на-тет,  —
Поникла  Уля:  “Інтернет…
Багато  там  затертих  фраз,
Хоча  немає  і  образ.
Знання  цікаві  в  мережі…
Але  ж  нема  там  і  душі…”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630430
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Дід Миколай

Від Діда Миколая

Миколай  прийшов  до  хати
Щоби  діток  привітати.
Тож  виходьте  на  поріг
Дід  приніс    торта  й  пиріг.
Зібрав  звірів  і  діток  
Вийняв  з  торби  коробок.
А  в  коробці  олівці
Як  ранкові  промінці.
Всі  взялися  малювати
Миколая  святкувати.
А  сніжинки  наче  зорі
І  у  хаті  і  надворі.
Творять  навкруж    чудеса
Ти  поглянь,  яка  краса.
                                                             Для  Настусі  і  Захарка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630004
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Олекса Удайко

ЦЕ Ж ТРЕБА ТАК!

           [youtube]https://youtu.be/zMW_eblnIMc[/youtube]
[i]  Ірині  Лівобережній  і  Сергію  Сокольнику
           в      Д  е  н  ь      н    а    р    о    д    ж    е    н    н    я[/i]

[i][b][color="#0db1bd"]Це    ж  треба  так  –  у    один  день
Знайшлось  поетів  зразу  двоє!..
Й  побільшало  у  нас  пісень  –  
Не  вдвічі,  а,  напевно,  втроє.

Бо  ваш  удачливий  тандем
Нараз  одяг  єдину  тогу,
Пегасові,  що  в  ногу  йде,
Помноживши  богеми  змогу…

Відтак  я  зичу  вам  обом
Трай*  пестити…  многа́я  літа!
Перемагає  хай  любов
І  талану  Господня  міта![/color]
[/b]
19.12.  2015
______
*Успіх
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630002
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Циганова Наталія

Клинок свечи распорет…

Клинок  свечи  распорет  темноту  –
Маргулис  залатает  смачным  блюзом.
Полуночи  давно  невмоготу
стоять  в  часах  –
пошла  на  утро  юзом…
несёт…
пока  сметаю  по  углам
ресницами  мыслишки  в  экскрементах:
«авось»,  «да  ладно»,  прочие  дела  –
возможностей  возможные  моменты.
Чадит  просвет  от  нОчи  до  ночИ,
фильтруя  ненавязчиво  «сегодня»,
что  даже  днём  покуда  не  почил,
а  уж  грядущим  каркает,  как  сводня.
…принципиально  дома  не  свищу,
чтоб  «завтра»  не  профукать  до  исподней…

…и,  дура–дурой,  вновь  зажгу  свечу
дешёвому,  как  эта  жизнь,  «сегодня»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629978
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Дід Миколай

З Миколоєм онучата

З  неба  падає  сніжок
В  діда  повен  вже  мішок.
І  в  діброві  і  в  дворі
Подарунки  дітворі.
Наче  з  казки  ці  чарунки
Сніг  малює  візерунки.
Доки  ще  в  дворі  не  капіж
Відкривайте  дітки  навстіж
Двері  в  хату  і  стодолу
Зустрічате  вже  Миколу.
Дід  вас  буде  пригощати
Тож  запрощуйте  до  хати.
Принесу  я  вам  вітання
Радість  в  свято  й  побажання
Щоб  росли  всі  у  любові
І  були  завжди  здорові.

               Для  внучки  Марічки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629924
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Lu57

Я ОБІЙДУСЬ

Я  обійдусь  без  зайвих  тих  захмарних  веж,
Яких  дістатися  не  зможу,  ще  зірвусь?
Застиглих  поглядів  і  холоду  без  меж...
Лишень  без  тебе  я  не  обійдусь.

Я  оглянусь,  нехай  всі  стежки  замело  -
Півроку  ніч,  а  я  від  сумнівів  томлюсь.
Я  розумію,  що  було,те  загуло,
Але  без  тебе  я  не  обійдусь.

Я  не  здригнусь,  коли  розколеться    Земля,
Вогненний  меч  впаде  -  сама  дощем  проллюсь  -
Зазеленіє  в  попіл  спалене  гілля...
А  ось  без  тебе  я  не  обійдусь.
19.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629872
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


НАДЕЖДА М.

Коли кохання в двері входить…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1sBLK_hjhs
[/youtube]
За  твором    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629773

Коли  кохання  в  двері  входить,
Скакає  розум    із  вікна.  (нар.  мудр.)
Частенько  з  розуму  нас  зводить,
І  розцвітає,  як  весна.

Який  солодкий  хміль  любові!
П"янить  тебе  не  від  вина,
Коли  почуєш  на  півслові:
Ти  -  невимовна  дивина.

І  виростають  в  душі  крила,
А  серце  пагінці  пуска.
І  кров  кипить,  неначе  в  жилах...
Та  що  казать:  бува  й  гірка.

Розіб"є  все  за  одним  махом.
Впадеш  на  рівному  шляху.
Тебе  обійме,  ніби  страхом:
І  проклянеш  любов  лиху...

Не  бійсь  кохання  невзаємне
Люби  для  себе,  просто  так...
І  почуття  це  потаємне,
Подасть  про  щастя  перший  знак...

                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629882
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Богданочка

Дивний-предивний сьогоднішній ранок…

Дивний-предивний  сьогоднішній  ранок...
Довгою  дуже  здавалась  ця  ніч.
Дід  Миколай  одягнувся  в  жупанок
і  подарунки  дає  навсібіч.

Щойно  розплющивши  очі  дитина
попід  подушку  свою  загляда!
Там  мандаринки,  цукерок  торбина,
плаття  красиве  і  лялька  руда.

Радісний  сміх  переповнив  кімнату:
"  Мамо,  я  чемна  була,  подивись!"
Скільки  усього!  Ходіть  сюди,  тату!"
Пісня  щаслива  летить  аж  у  вись.

Свято  чарівне  в  дитинство  вертає,
навіть  дорослі  радіють  з  дітьми.
Ти  пам'ятаєш,  і  я  пам'ятаю
як  Миколая  чекали  і  ми.

                                                                                               19.12.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629811
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


OlgaSydoruk

Сон подкрался незаметно…

Для  Камилы

Сон  подкрался  незаметно...
Склеились  реснички...
Недочитана  страница...
Нолик,единички...
Ветер  шваркает  в  окошко  веточкой  сирени...
От  полоски(белой)света  прогоняя  тени...
Сон  стучится  в  дверь  ладошкой...
Двери  открываю...
"Люли  -люли"  -  моей  крошке  тихо  напеваю...
Кошка  серая  -в  лукошке  -маленький  клубочек...
"Люли  -люли,люли  -люли"...
Сладким  -  сладкой  ночи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629789
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


OlgaSydoruk

Научи меня снова дышать!. .

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629723


Научи  меня  снова  дышать!..
Научи  меня  видеть  и  слышать...
Научи  понимать  и  прощать...
И  любить,чтоб  не  \"ехала  крыша\"...
Научи  меня  боль  принимать...
Научи  улыбаться,не  плакать...
Научи  находить,не  терять...
Научи  всем  таинственным  знакам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629780
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Лина Ланская

ЩО ТОЙ СОРОМ?

Що  той  сором,коли  так  спрагло
Хочуть  душі  ущерть  налитись?
Впасти  разом  у  вир,  втопитись,
Остудити  думки  засмаглі.

Що  той  сором,коли  спливає
Кров"ю  серце  твоє  щоднини?
Щогодини...ні,щохвилини,
Бо  не  б"ється  уже  -  чекає...

Що  той  сором,  коли,як  лезо,
Ріжуть  навпіл  вуста  медові?
Шоколадні,  чи  смарагдові,
Очі  знов  подарують  безум...

Що  той  сором  і  що  той  осуд?..
Сірий  морок  розкришить  світло,
Поламає  відьомські  мітли,
Як  кохання  вплететься  в  коси...
19.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629760
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Лина Ланская

ДЕ АСТЕРОЇД?

Де  вже  отой  астероїд,  що  прилетить  розтрощити
Наше  нікчемне  свавілля,нашу  жадобу  і  дурість?

Господи,  як  тепер  жити?  Чи  силоміць  волочити
Взявши  у  руки  за  крила,  ту  недосвідчену  мудрість?

Де  вже  вона  причаїлась?..  ще  й  насміхається  стиха:
Скнарам  все,  бачите,  мало...може,  додому,чи  з  дому?

Чи  то  вже  людяність  вмерла?..  от  ще  небачене  лихо.
Може  зима  буде  люта?...  тягнуть  мішками  солому,

Тягнуть...на  друзки  розбили  сонячне  сяйво  потвори,
Думають  свічки  палити,  як  обживатимуть  нори...

Де  той  замучений  стогін,  що  наші  душі  розбудить?
Кине  краплинку  солодку...або  не  дуже,  бо  знудить...

Кине  любові,  хоч  жменьку,  літеру  з  доброго  слова,
Може  молитися  станем,щоб  не  питать  Його  знову:

Де  вже  отой  астероїд?..
18.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629749
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Шип Сергей

Никто не верит в чудеса…

Никто  не  верит  в  чудеса,
Но  мы  с  тобою  знаем  точно:
Чудесна  ранняя  роса
И  лист,  пробившийся  из  почки.

Никто  не  верит  в  чудеса,
Но  мы  с  тобою  знаем  точно,
Что  есть  другие  небеса,
И  многоточье  –  вместо  точки.

Январь  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629688
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Любов Ігнатова

Спинилась ніч…

Спинилась  ніч...  Куди  їй  поспішати? 
Їй  добре  й  тут,  у  стомленій  душі... 
Сама  собі  -  фортечні  мури  й  ґрати... 
Сама  собі  -  сумА  і  бариші... 
       
З  чортополоху  й  перекотиполя, 
З  дощів  морОсних,  вичавлених  з  хмар, 
Змостила  лігво  в  павутинні  болю, 
Покликала  сторожових  примар...
       
Спинилась  ніч...  Не  цокає  годинник... 
Півні  мовчать  -  не  проженуть  мару... 
І  стогне  вітром,  плаче  безупинно,
Ховаючи  обличчя  у  чадру... 

Душа  мовчить...  Вже  ні  жива,  ні  мертва...
Застигла  у  граніті  чорна  мить... 
Спинилась  ніч...  Собі  і  кат,  і  жертва...
Спинилась  ніч...  Їй  нікуди  спішить... 
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


s o v a

Blue Mountain

говорил  в  темноте  о  нас,
не  в  глаза  о  пустом,  как  эхо,
где-то  в  сердце,  без  парафраз,
неприкрыто.  ну,  вот,  приехал.

промежутками  тишина,
перечитанная  не  раз,
у  дыхания  и  в  словах
тембр  голоса,  так  сказать...

тот  нескладный  чудаковатый,
улыбнувшийся  просто  так,
блюзы  тихо  считали  такты,
снег  кружился,  под  чей-то  взмах

послевкусие  городов
чередой  поезда  и  даты
чайный  остров  как  вещий  сон
невозможность  читать  трактаты
и  однажды  ломает  слог
незатейливая  помарка,
а  эскизы  таких  шагов
заставляют  ценить  подарки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629500
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Дід Миколай

Ворожить срібнокрила

Пробіг  по  вулиці  сніжок
під  ноги  м'яко  слався.
Вдягнув  ялинки  в  кожушок
із  мандрів  повертався.

З  небес  спадає  дивина...
нам  подали  мольфари.
Чудесна  зимонька  -  зима
малює  пекторалі.

З'явилось  сонечко  з  -за  хмар...
світлішало  дедалі.
Зійшла  принцеса,  як  кораль
в  оправі  із  емалі.

Синички  порхають  в  виші...
лежать  в  казках    левади.
В  алеях  пишуться  вірші
в  діброві  серенади.

Й  так  тепло  стало  на  душі
в  вись  підняли  вітрила.
Сніжинки  порхають  в  тиші...
ворожить  срібнокрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629014
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015


Lana P.

СИНІ САПФІРИ

Крізь  сині  сапфіри  глибинних  очей,
Ідуть  резонанси  і  сильні,  і  смілі...
Танцює  енергія  солодом  в  тілі,
Гойдає  світ  внутрішній  морем  ідей.

Думки  переходять  в  таємне  русло,

Яке  поглинає  єство  до  останку,
Нашіптує  милим  бажань  колисанку,
Розгойдана  пристрасть  палає  жерлом.

Тріпочуть  метелики  крильцями  див  —
До  кінчиків  пальців  душевність  єднання…
Злітають  три  слова  палкого  кохання,
У  синіх  сапфірах  —  любові  розлив.                9/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628800
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


tatapoli

О – ОХ! ПОЛЕВАЯ УЛИЦА

                                               
                             О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
там  на  крышах  голуби  милехонько  целуются.
Ни  хлопот,  ни  заботы  их  да  не  волнуют,
знай  себе,  любезненько  и  радостно  воркуют.
                             О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
там  коты  и  кошечки    под    крышами  тусуются…
О  мышах  они  забыли,  заняты  утехами…
Их  накормят  и  напоят  –  дачники  приехали!
                             О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
Где    сосед    соседу  –  друг,  никогда  не  хмурятся.
И  помогут,  и  подскажут,  слава  Богу  –  в  милость,
вовремя  придут  на  помощь,  что  бы  не  случилось.
                             О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
что  бы  как  то  выживать,  люди  тяжко  трудятся.
На  державу  надежд  мало,  одни  обещания,
ни    работы,  ни  зарплаты  –  только  лишь  страдания…
                               О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица.
Да  почти  пол  –  Киева    уже  тобой  любуется!
Понаехали,  скупили  усадьбы  под  дачи,
кто  работает,  кто  –  спит,  надеясь  на  удачу.
                               О  –  о  х!
Полевая,  Полевая,  Полевая  –  улица,
счастьем  и  добром,  пускай  дом  твой  каждый    полнится!
Богатей    и  процветай  же,  ты,  на  радость,  людям!
Ну,  а  мы  тебя,  родная,  даст  Бог,  не  забудем!
                               О  –  о  х!









 






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628752
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Лина Ланская

РОЗТЕРЗАНА ДУША

Я  розкрадаю  світло  душ  чужих
Бо  десь  своє  тьмяніє  каганцем  -
Зарьованим  засмученим  лицем,
Нагадує  сумний  короткий  вдих.

Вдихну,  та    у  легенях  лише  слиз,
Недугом  виливається  у  біль...
Знов  лихоманка  не  сягнула  криз,
Трясе,  як  шубу,  коли  гонять  міль.

Я  розкрадаю  сили,  бо  свої
Вже  втратила...згубила  не  знайду.
А  сльози  градом,  наче  ручаї,
Ту  повінь  скоро  вбрід,  не  перейду.

Не  осуди,  не  проклени,  віддай
Гарячий  подих  наджаданих  вуст.
Зламай  засув  образи,  лід  зламай,
Перетвори  у  соковитий    муст...

Я  розкрадаю  погляд  і  слова,
Забутих,  ненаписаних  листів.
У  прагненні    відчути  -  що  жива,
Хоч  знята  вже  давно  з  усіх  хрестів.

15.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628956
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


OlgaSydoruk

Моя строка-моя река…

Моя  строка-моя  река...
В  ней  -глубоки  пороги...
Тебе  -лишь  тихая  вода...
К  тебе  -добрее  боги...
Скрипит  перо...
Дрожит  рука...  
Признания-бумаге...
На  половине  декабря...
Что  дальше?..Передряги?..
Коробка  жёлтых  монпансье...
Рождественник  пылает...
И  душу  греют...Но  не  те...
Тех  -кто  то  не  пускает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628910
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


OlgaSydoruk

Белая ворона (среди чёрных лиц) …

Я  о  ней  слыхала...Только  не  видАла:
Белую  ворону  в  стае  чёрных  птиц...
Белая  ворона  -  родилАсь  такая...
Белая  ворона(среди  чёрных  лиц)...
Есть  одно  желание:  вырваться  из  стаи...
И  взлететь  высоко,где  парят  орлы...
А  в  родимой  стае  -черные  пинают...
Их  на  колокольне  (грязные)следы...
Белая  ворона  первой  умирает...
За  глоток  свободы  и  глоток  любви!..
Белая  ворона  -  странная  такая...
Белая  -  на  фоне  беспробудной  тьмы...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628867
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Любов Ігнатова

Віщий сон (дитяче, новорічне)

Незабаром  Новий  рік  зазирне  до  хати...  
Подарунки  зароблять  треба  починати!  

Я  спочатку  приберу  всі  свої  машинки...  
Ні!  Напевно,  із  паперу  виріжу  сніжинки.  ..  

Ні!  Найперше  -  треба,  мабуть,  олівці  зібрати...
Ой,  згадав  :ще  помиритись  треба  мені  з  братом...  

Чи  протерти  пил  з  полиці?..  Чи  помити  посуд?..
Як  же  важко  вибирати  щось  на  власний  розсуд...  

Вже  сиджу  я  три  години  у  тяжкій  зажурі...  
Може,  спершу  їсти  дати  любій  киці  Мурі?..  

-Милий  синку,  поможи!  -  кличе  мене  мама  ;
Тільки  ніколи  мені  за  цими  думками.  

Так  і  день  минув...  Вже  ліжко  кличе  мене  спати,
На  подушці  он  сидить  світлий  сон  крилатий...  

І  наснилося  мені,  що  попід  ялинку  
Дід  Мороз  приніс  мені  лиш  одну  крижинку...  

І  написано  на  ній  :"Любий  мій  Вітюшо!  
Я  не  знаю,  що  тобі  дарувати  мушу  :

Чи  машинку,  чи  бінокль,  може,  якусь  книжку,  
Чи  конструктор,  чи  папугу,  чи  біленьку  мишку?...  

Довго  -  довго  я  сидів,  обирав  і  думав  
І  для  тебе  подарунок  у  мішок  не  всунув...  "

Ну  і  сон...    Та  розгадав  я  його  уміло!  
Чесне  слово,  я  сьогодні  вже  візьмусь  за  діло!  

Помагатиму  матусі,  слухатимусь  чемно,  
Щоби  потім  подарунок  не  шукать  даремно!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


desert rose

заграва…

Жахлива  ніч...  І  ранок  такий  самий...
Хочу  туди...  де  сонечко  яскраве
Кохається  із  небом  у  заграві...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628574
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015


OlgaSydoruk

Отдаётся нежность на аукционе…

Экспромт


Отдаётся  нежность  на  аукционе...
Отдаётся  нежность  только  для  любви...
Для  любви  горячей...
Для  любви  в  законе...
Приходите,люди...
С  часу  до  семи...
Приходите,люди!..
Не  забудьте  шрамы...
Их  излечат  пеплом...
Пеплом  из  души...
И  каким  то  странным(очень)оригами...
И  словами(еле...слышными)в  тиши...
Если  потеряли  свою  нежность...
Если  разорвали  на  куски...
То,конечно,виноваты  сами...
То,конечно,люди    -дураки!!!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628568
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Lu57

НА ПАРУ РЮМОК

На  пару  рюмок  наскребу,испей
До  дна  мои  молитвы,не  сочти
За  труд,  явиться  из-за  трех  морей  -
Меня  от  одиночества  спасти.

На  пару  слов  приди,  шепну,вот  крест,
Что  не  молюсь  я  без  тебя  уже,
Что  лишь  считаю  дни  наперевес
Мгновеньям,  уходящим  в  неглиже...

На  пару  чашек  кофе,  возвратись,
Все  свечи  до  утра  не  догорят.
Опять,  как  в  жизни  минувшей,  влюбись
Опять  в  меня,  как  сто  веков  подряд...

На  пару  дней,  часов  или  минут,
Коснись  души,  укрой  и  укради
Разорванной  цепи  звено...  дерзнут
Забыться  боги,  только  подожди...

На  пару  вздохов,  истины  просты
Того,  что  было  бы,  давно  не  жаль,
А  то,что  есть  -  вериги  и  кресты
И  сладкая  желанная  печаль...
13.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628552
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Лина Ланская

РОЗІРВАНЕ ПАВУТИННЯ

А  я  розірву  на  нитки  оте  павутиння,
Сплітаючи  із  сподівань    рятувальну  мить.
Хай    птахом  сріблястим    воно  у  небо  злетить,
Солодко-солоне,  безмежне  оте  видіння.

Хай  птахом  сріблястим...ущент  твою  безнадію,
Замріяно-ніжно    торкнеться    кутиків  вуст,
Послухай,  лунає  якийсь  невловимий  хруст,
То  схлипує  серце  моє,  яким    володієш.

Послухай,  лунає...    котиться  долу  пороша,
Сліди  замітає,  щоби  тебе  не  знайти,
Підступна  зима,  але    віднаходжу  мости,
Ту  павутинно-  містичну  невидиму  ношу.

Підступна  зима,  чекає  до  сонця  на  ганку
Безсонням  умита,  не  кригу  під  ноги  -    ніч.
А  я  розірву  на  нитки    печаль  протиріч,
Накривши    біду  вуаллю,  і  з  гірки  на  санках...
13.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628443
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Lu57

Я УСНУ НА ПЛЕЧЕ

Я  усну  на  плече  твоем  и,  когда  зима,
Застывая  навеки  льдом,  придет  увести,
Стану  веткой    пушистой  ели  ...  не  обломать,
Не  уколовшись,  не  разбудив,  -  не  извести...

Стану  веткой  пушистой  ели  в  твоих  руках,
Разрисуем    ненастную  ночь,  на  блик  и  тень.
Мишурой  блестящей  украсишь  ,  а  я  слегка
Обнимая  тебя,  шепну:"Скорее  раздень..."

Мишурой  блестящей  по  коже  -  иголки  прочь,
Целовать    так  умеешь  нежно,  один  лишь  ты...
Зажигая  безумной  мукой,  метель  отсрочь,
Я  усну  на  плече...потом,  пока  не  остынь...
13.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628335
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Лина Ланская

ПРОСТЕ БАЖАННЯ

Сумно  тобі?  Розгорається  пекло  в  душі?
Снігом  укриєш    багаття  -  заллє  дощем.
Страшно  тобі?  Розрізають  буття  лемеші,
Плугом,як  землю    загорнуть  в  кривавий  щем.

Гірко  тобі?..не  зважай,  ось  ромашковий  чай,
Разом  з  сльозою  моєю,  для  тебе  лиш.
Лячно  тобі?..я  за  рогом,  прийду,  зустрічай,
Хай  опівночі,  однак,  я  знаю,  не  спиш.

Хай  опівночі  а,  що  там  надворі,  мете?
Я  не  замерзну,  бо  в  серці  палахкотить.
Стигле  бажання,  насправді,  ну  зовсім    просте  -
Руки  тремтячі  твої  до  вуст  притулить.
13.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628345
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


OlgaSydoruk

Свежевыпавший снег на порог…

Зимний    день...  
В  зените  -плюс...
Ночь  собою  приносит  минус...
Незабвенный  осенний  блюз...
И  запыленный(временем)примус...
Свежевыпавший  снег  на  порог...
Он  в  ладошке  растает  водою...
Самый  вкусный,прозрачный  грог...
От  божественных...Над  землёю...
Свежевыпавший  снег  подморожен,
Как  ванильно-пломбирный  зефир...
До  рассвета  никем  он  не  хожен...
До  рассвета  не  тронут  никем...
Ты  вернёшься  ко  мне(наверно)...
По  другому  быть  не  может...
Я  тебя  узнала  в  Палермо...
Ты  совсем  не  случайный  прохожий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628329
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Шип Сергей

Я – снег…

Я  –  снег,  что  желает  тепла.
Я  –  снег,  что  мечтает  растаять.
Я  помню,  как  в  небе  плыла
Моя  невесомая  стая.

Я  снег,  чьи  холодные  сны  –
О  дланях  горячего  сердца.
Я  грежу  хоралом  весны.
Мой  холод  –  лишь  повод  согреться.

Ноябрь  1997

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628327
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Циганова Наталія

…і вже немає…

А  поруч  з  груднем  ідуть  дощі.
Такі  байдужі.
Такі  холодні.
Такі  тотожні  моїй  душі…
моїй  орбіті…
моїй  безодні…
Мені  твій  ранок  вже  відболів
зворотнім  часом  з  кінця  в  початок.
І  вже  байдужа  відсутність  слів…
І  вже  немає  про  що  мовчати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628428
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Дід Миколай

На Печерах гієно - кролі

Україно  моя  згорьована,                            
Куди  йдеш  ти  скажи,  куди?
Ворогами  була  згвалтована...
Скрізь  при  владі  дітва  Орди.

Моє  серце  втомилось  від  болю,
В  грудях  стогне  зболіла  печаль.
Продали  "козаки"  свою  волю...  
На  Донбасі  проклятий  москаль.

Щож  ви  робите  діти  погані
На  моїй  українській  землі?
Віддали  свою  долю  ви  срані...
На  Печерах    гієно  -  кролі.

Сором  душить  за  рідну  державу,
Юдо  -  змії  сплелись  у  кублі.
Потоптали  і  честь  нашу,  славу...
Пора  вийняти  з  схову  шаблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628222
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Лина Ланская

ЗЕМЛЯ РОЗКОЛОЛАСЬ

Земля  розкололася  прірвою  -
На  вірність  і  зраду...  чомусь...
Тепер  у  тобі  недовірою,
Неначе  дощами,  проллюсь.

Тепер  я  роздмухаю  вогнище
Із  залишків  двох  наших  душ.
Таке  те  болюче  видовище  -
Горіти  живому..не  руш...

Коли  через  урвище  кидали
Оті  недолугі  мости,
Ті  боги,  мабуть    і  не  відали,
Що  долі  то  наші  хрести.

Нагнешся  підняти,  не  вичепиш,
Бо  тліє  не  плоть,  а  душа.
Мій  погляд  довіку  не  витерпиш...
Мовчи  вже,  бо  дам  відкоша...

Земля  розкололася  прірвою,
А  вчора  ще  садом  була,
Любові  небесною  лірою...
Тепер  лише  чад  і  смола.

12.12.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628185
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Lu57

Я ДЛЯ ТЕБЯ

Я  увидела  это  украшение,и  оно  меня  НАСТОЛЬКО  поразило,что  пришли  эти  строчки.
Муза  непредсказуема.


Я  для  тебя  прочитанная  книга,
Которую  ты  даже  не  листал,
Молчания  истерзанного  крики,
Судьбы  твоей  неизданный  устав.

Тень  Зазеркалья,  бесконечность  ночи,
Унылый  день  -  не  снять,  не  износить...
Я  искушенья  омут,  между  прочим,
И  жемчуга  разорванная  нить.

Я  капля  солнца  в  виноградной  кисти,
На  шее  не  петля,  а  медальон.
Я  зелень  трав  и  золотые  листья,
Земля  в  твоих  объятьях,  Скорпион...
12.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628351
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


OlgaSydoruk

Не звоните сегодня в дверь!. .

Не  звоните  сегодня  в  дверь!..
Им  сегодня  никто  не  нужен!..
Для  двоих-одна  постель...
Для  двоих-остывший  ужин...
Для  двоих-одна  река...
Та,в  которую  входят  дважды...
И  пылающая  свеча...
И  малиновый  звон  отважный...
Для  двоих  и  за  37,согревающий  градус  стужу...
И,наверное,белый  плен,запирающий  всю  окружность...
Для  двоих-одна  зима...
И  одно  притяжение  ночи...
Одинаковые  слова...
То  горячие,то  не  очень...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628084
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Циганова Наталія

…я получила… я видела…

Лёгкое  в  лёгких  дыхание
вдумчиво  дымом  окрашено.
Сумерки  тусклые,  ранние
день  горизонтом  вынашивал.
На  тротуаре  краплёными
морось  играла  с  прохожими.
Высь,  куполами  пленённая,
вытекла  звоном.
Умножено
чашечкой  кофе  прекрасное.

…осень  зимой  –  удивительна!...
пишет  нечёткими  красками…
окнами…
на  предъявителя:
«Зал…  покорённому  зрителю…»

                     …я  получила…
                                   …я  видела…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627961
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 13.12.2015


tatapoli

А МНЕ Б У ВИШНИ ОБОРВАТЬ ХОТЯ БЫ ВЕТОЧКУ

Широка  и  привольна  гладь  речная  Днепра.
И  ничто  не  тревожит  благодатный  покой.
Ну,  а  в  зоне  АТО  бьет  по-взрослому  Град,
Знать  не  может  никто  -  кто  вернется  живой?!  

         А  мне  бы  милой  отослать  лишь  эсэмэсочку,
         А  мне  б  у  вишни  оборвать  хотя  бы  веточку.
         Да  распроклятая  судьба  не  больно  лестная,
         А  жизнь    у  пленного  бойца  да  не  известная!

За  житье  без  границ  получаем  сполна.
И  летит  под  откос  наша  мирная  жизнь.
На  восток  сыновей  отправляет  страна,
Ну,  а  там  жизни  –  миг,  за  него  и  держись!

         А  мне  бы  милой  отослать  лишь  эсэмэсочку,
         А  мне  б  у  вишни  оборвать  хотя  бы  веточку.
         Да  распроклятая  судьба  не  больно  лестная,
         А  жизнь  у  пленного  бойца  да  не  известная!

Продержаться  бы  миг,    как  поэт  там  твердит...
От  стыда,  униженья  –  не  упасть  в  грязь  лицом!
С  честью  принять  такой  моей  жизни  вердикт,
Что  бы  только  не  стать  навсегда  подлецом!  

         А  мне  бы  милой  отослать  лишь  эсэмэсочку,
         А  мне  б  у  вишни  оборвать  хотя  бы  веточку.
         Да  распроклятая  судьба  не  больно  лестная,
         А  жизнь    у  пленного  бойца  да  не  известная!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627952
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Lu57

А Я УЙДУ

А  я  уйду,еще  и  дверью  хлопну,
Все  надоели,  зря  я  что  ль  живу?
Не  растяну  до  завтра,  так  порву,
Спокойствие  твое  и  ножкой  топну.

Уйду  так  далеко,  забудешь  сразу
Надуманные  "может"..."как-нибудь"...
Вернусь  тогда,  когда  уже  вернуть
Назад  не  сможешь    сказанную  фразу.

Так  далеко  твои  шаги  не  слышно
И  звуки  слов  приглушено  звучат,
А  мысли  вслух,  по-прежнему,  ворчат
И  вспомнился  незлым  опять  Всевышний...

Твои  шаги  на  пару  метров    влево  -
В  окне  зеркальном  отраженья  тень...
Поникшей  показалась  плеч  "сажень",
Сутуло  встала...где  же  королева?

На  пару  метров,  в  нынешнем  году,
Гордыне  шанс  я  подарю  упрямо,
Чтоб  тешить  пресловутых  девять  граммов,
И  накажу...кого?..а  я  уйду...
 11.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627932
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


ТАИСИЯ

Зима уж на носу!


Похоже,  настроение  моё
Зависит  от  капризов  непогоды.
А  может  быть  влияют  на  него…
Мои,  уже  немолодые  годы?

Однако,  меньше  слов,  а  к  делу  ближе.
Зима    уж  на  носу  –  готовлю  лыжи.
Нашёлся    кто  бы  -    проложить    лыжню!
А  я  уж  позабочусь  о  меню.

Маршрут    у  нас  намечен    через  лес…
К  нему    всегда    особый    интерес…
На  финише    -    избушка    лесника.
Она      всех  удивит  наверняка!

Мы    в  ней    хотим  отметить  Новый  Год!
Вот  только…если  снег  не  подведёт…
(Куда  запропастился    обормот!?)

(  готовьте  лыжи.)

10.  12.    2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627844
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Lana P.

МЕЛОДІЙНИЙ ГОЛОС ВАШИХ СЛІВ…

Мелодійний  голос  Ваших  слів
Солоди́ть  вібраціями  мрії.
Ніч  натомлено  стуляє  вії,
У  симфоніях  лунає  спів.

Через  тисячі  самітніх  миль
Ви  шепочете  думки  ліричні,
Линуть  в  тактах  фрази  феєричні
У  натхненнях  перебіжних  хвиль.

Розділяємо  і  ніч,  і  день  —
Голос  Ваш  теплом  тече  у  грудях,
Ніжності  слова  свідомість  будять,
Підбирають  ноти  для  пісень.

Скрипки  грають  струнами  сердець,
Відбивають  у  відлуннях  звуки,
Заколисують  нестримні  муки,  —
Мліють  душі  з  тілом  нанівець…

В  гармонійних  проявах  розмов,
Де  емоції  не  знають  краю,
Як  барвисті  бризки  водограю,  —
В  кожній  крапельці  звучить  любов.            10/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627777
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Олекса Удайко

ПОЛОНЕЗ

       [i]  Вчора,  9  грудня  ми,  науковці,  медики  й  освітяни  стояли
         перед  Кабміном,  буцімто  захищаючи…    мізки  держави!
         Та  виглядало  так,  що  ми  прийшли  просити  хліба  -  не  видив!
         Бо  до  нас  ніхто  не  вийшов  –  було  засідання  КМ!  І  голодній
         кумі  приснився…  хліб.    Ось  він!  Ділюся  з  одноклубниками.[/i]    
[youtube]https://youtu.be/l95w9yU2oO4[/youtube]
[i][b][color="#d60404"]Снився  серед  ночі  полонез,
Той  що  в  вигнанні  створив  Огінський:
Танцювали  ми  круг  щемних  тез  –
Як  спасти  Державу  українську…

Топчуться  по  нас  злі  вороги:  
Домочадці…    й  вишкрябки  Росії  –
Брак  у  нас  для  вольностей  снаги?
Не  зродили  власного  месію?..

Жаль  для  справи,  бачте  ,  власних  хат  –  
Серцю  ближча  нам  своя  сорочка…
А  на  полі  лине  руський  мат,
В  Раді-зраді  –  сло́весотороча!

Норовлять…  упо́рувати  нас:
Ми  –  немов    вигнанці  в  своїм  домі.
Та  попереду    ще  Водолія  час!
То  ж  тремтіть  і  карлики,  і  гноми…

І    народ  ще  зробить  своє  ПА  –
Вcтавить...  свої  ритми  в  полонези  –
Погаданка  в  нього  не  сліпа,
Він    не  зверне  з  обраної  сте́зі!  

Вслухуйся  ж,  чужинцю,  в  полонез  –
Не  оглухла  ж,    вража  ти  личино!    
Коли  “єще  Польска  не  згіне́...”,
Не  помре  і  наша  Україна.[/color]
[/b]
10.12.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627753
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015


s o v a

производный… произвольный… детерминант

переполох  у  сомнений,
капельки  грусти  на  бис,
кажется,  собственность  мнений
как  произвольный  каприз

кажется,  очерки  жизни
как  миражи  за  зимой,
под  обжигающим  бризом,
тайной  улыбки  с  тобой

кружится  небо  и  звёзды
тают  торжественной  мглой
метеориты  вопросов
в  медленном  ритме  ...  с  тобой

и  многоточие  танцев,
снова  игла  городов,
там,  производно  влюбляться
с  приоритетом  огонь

и  узнаваемы  верно
хриплые  звуки  ночей,
невозмутимые  в  первой
детерминанте  ...  ничьей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627927
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Кадет

Умора

Сорваться  впору  в  сопли,  или  в  крик…
Но  мне  на  днях  дружбан  сказал  с  укором:
-  Смотри  на  жизнь  повеселей,  старик!
И  я  на  сопли  положил  с  прибором…

Теперь  боюсь  от  смеха  помереть,  -
Ни  дня  не  обойдётся  без  прикола...  
Вот  пенсию  урезали  на  треть,
Как  мне  теперь  прожить  без  coca-colа…?

Не  надо  комедийного  кино,
Достаточно  ТиВи-шного  укола…
И  ржу  как  конь,  когда  гляжу  в  окно  
На  детский  сад,  или,  к  примеру,  школу…

Уже,  как  прежде,  не  пойти  вразнос...
И  на  базар  привык  ходить  с  опаской…
Теперь  смешно  до  коликов  и  слёз  
При  виде  даже  докторской  колбаски…

Меня  сегодня  мало  что  печёт,  -
Прошёл  через  опалу  и  осаду…
Но,  получив  за  коммуналку  счёт,
Смеялся  натурально  до  упаду…  

От  современных  зрелищ  и  жратвы
Я  кайф  ловлю,  как  лось  от  мухомора…
Ребята,  не  курите,  блин,  травы!
И  так  ведь,  ну  не  жизнь,  а  -  умора!

декабрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627789
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Циганова Наталія

Свеча…

Вырываясь  из  времени  плена,
тихо  тенью  касаясь  плеча,
на  столе  разгоралась,  на  смену
мёртвой  лампе,  живая  свеча,
наполняя  меня  новым  смыслом  –
осветив  жизни  песню  без  нот,
добровольно…
до  капли…
до  мысли
заключённую  ручкой  в  блокнот…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627691
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Lana P.

Сухим листів’ям спалені світанки…

Сухим  листів’ям  спалені  світанки
Відшурхотіли  під  ногами  восени.
Нас  зігрівали  з  чаєм  філіжанки
Посеред  довгої  холодної  зими.

А  душу  гріли  спогади  весняні,
Квіткові  миті  і  цілунки  запашні…
Як  макові  пелюстя,  полум’яні,
Злетіли  вдалеч  теплі,  безтурботні  дні,

Заплетені  в  осіннім  павутинні,  
Вдягнули  обрій  у  рожеву  пелену…
Заметушились  зграї  журавлині,
В  надіях  повернутися  в  п’янку  весну.        9/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627483
дата поступления 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Циганова Наталія

***

Плакав  під  небом  пронизливо  грудень,
вітром  листаючи  білий  туман.
Рік  помирав…
як  черговий  роман…
напередодні  життя…
                   …далі  буде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627499
дата поступления 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015


OlgaSydoruk

Если появятся вновь мозоли, перебирая струну…

Если  появятся  вновь  мозоли,перебирая  струну,
То  не  виновен  в  этом  минор(от  партитуры  гуру)...
Если  бы  знать,что  где  то  цветёт(красный)зимой  эдельвейс,
То  прилетала  туда  бы  душа,не  узнавая  про  рейс...
Ты  между  нот  писала:твоя  -  до  середины  куплета...
А  в  партитуре(от  декабря)  -  нету  полосок  света...
А  в  партитуре(от  декабря)  -длинные,скучные  ноты...
Только  bellissimo  тарахтят  звонкие  кастаньеты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627662
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Лина Ланская

ТУМАН

Туман,як  молоко  кози,
Божественної  Амалфеї.
Сріблястим  павутинням  Рея
Укрила  світ  посеред  зим.

Укрила  світ  в  гардинний  сум,
Владнавши  спір  і  дня,  і  ночі,
Хто  важливіший?..і  шепоче:
"Вже  Кронос  нагострив  косу..."

Вже  Кронос  розплітає  сон,
Роздмухуючи  в  пеклі  печі,
Рожево  впав  тобі  на  плечі,
Зібравши  смуток  у  полон...

Зібравши  марева  обман,
Уповні  ріг  розлив  для  Зевса...
Вхідна  десь  прозвучала  меса
В  небеснім  храмі  впав...туман.
10.12.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627681
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Валентина Ланевич

Любов ближніх.

   Затишний  дворик  на  вулиці  М.  Закревського  зустрів  її  давніми  спогадами.  Лідія  присіла  на  лавочці  і  їй  ніби  вчувся  дитячий  сміх,  що  лунав  із  привідчиненого  вікна  третього  поверху  двохкімнатки,  де  вони  дружною  сім’ю  проводили  довгі  зимові  вечори,  такі,  як  от  цей,  -  теперішній  та  нині  він  інший.  Сумна,  крива  усмішка  пробігла  зморшкуватим  обличчям,  а  погляд  знову  прикипів  до  вікна  квартири,  в  якому  загорівся  ясний  вогник.  
   Світло,  ніби  за  помахом  чарівної  палички,  вмикалось  почергово  і  нараз  у  багатьох  вікнах  довгої  п’ятиповерхівки,  що  стояла  напівкругом,  а  з  неба,  всіяного  мехтливими  зорями,  повільно,  тихо  спадав  на  неї  білий,  лапатий  сніг  і  вона  заціпеніло  дивилась  на  цю  красу,  а  до  горла  вже  підступав  комок  болі,  витискаючи  глибинні,  беззвучні  сльози.
     Рвучко  підвівшись,  Ліда  витерла  терпкі  сльози  і  швидко  пішла  геть,  а  їй  у  спину  доносились,  закарбовані  в  пам’яті,  слова  двадцятиоднорічного  внука,  сина  доньки  і  цьвохали,  цьвохали,  ніби  батогом,  -  по  плечах,  пригинаючи  ті  нестерпним  тягарем  до  землі:
     -  Чого  ти  сюди  все  ходиш?  Ти  ж  сама  підписала  дарчу  на  мене  і  квартира  стала  моєю,  вона  моя,  чуєш?  Забудь  сюди  дорогу,  не  ходи,  не  підпирай  собою  стін,  бо  ти  тут  зайва.
       Деренчливий  трамвай,  погойдуючись  на  рейках,  повільно  сунув  Троєщиною,  полишаючи  позад  Лідії  колись  щасливе  її  життя.  Вона  збайдужіло  спостерігала  за  знайомими  краєвидами,  а  думка,  свердлячи  мозок,  напосідала  тугою,  пекла  холодною  невідворотнісню:
   -  Зайва  і  не  тільки  для  внука.  Донька,  кровинка,  яку  з  такою  теплою  любов’ю  виношувала  під  серцем,  нещодавно  попросила  маму  полишити  дачу,  що  також,  за  дарчою,  стала  належати  тій,  бо  Лідія,  нібито,  забагато  вирощеної  городини  виносила  синові  до  Києва.
     Із  задуми  вивів  голос  кондуктора,  що  сповіщав  про  прибуття  трамваю  на  станцію  метра  "Чернігівська".
     Жінка  встала  і  повільно  пішла  до  виходу  відкритих  трамвайних  дверей,  а  в  голові  вкотре  прокручувалась  думка:
     Не  чекала  і  від  кого,  від  доньки  та  внука,  що  після  смерті  чоловіка,  ті  так  жорстко  обійдуться  з  нею,  що  вона  фактично  стане  безспитульною  та,  дякувати  Богу,  син  виявився  милосердним  до  рідної  матері  і,  незважаючи  на  невістчине  незадоволення,  прийняв  її  жити  до  своєї  квартири.  Правда,  невістка  свекруху  просто  терпить  і  при  синові  не  каже  на  ту  нічого  та,  залишаючись  наодинці  з  нею,  усім  своїм  виглядом  дає  зрозуміти,  що  вона  і  тут  зайва.  І  Лідія  йде  з  перед  її  очей  ,  і  майже  цілими  днями  блукає  Києвом.  От  і  зараз,  разом  із  сутінками,  вона  повертається  на  Оболонь,  до  свого  прихистку,  де  любов  ближніх  до  неї,  матері,  залишається  такою  неоднозначною.
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627345
дата поступления 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Циганова Наталія

Нелепостям – нелепая зима…

Нелепостям  –  нелепая  зима,
(и,  судя  по  всему,  другой  не  станет)
циклоном  утеплённый  каземат,
с  по–  разному  стучащими  сердцами.
Живём  и  умираем  невпопад:
под  грохот  фейерверка  и  бомбёжки.
Загадываем  мир  на  звездопад,
по–тихому  воюя  понемножку…
ЖизнЯ…
с  плевком  в  лицо…
с  ножом  в  спине…
в  отсутствии  возможных  компромиссов
(доказано  доходчиво  вполне…)

…Дежурно–новый  день  в  году  уж  близок.
Вот  он  настанет  и  шагнёт  в  народ.
Случится  диалог  за  рюмкой…  чаю…
–  Земляне!
–  Здравствуй,  *опа,  Новый  Год!
     На  будущий  –  увидимся?
–  …не  знаю…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627215
дата поступления 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015


Владимир Зозуля

Ночное наваждение

Бьется  жилка  у  лунного  блика…
Но  за  тучей  уже  не  видны,  –
Узкий  глаз  этой  юной  луны
И  овал  азиатского  лика…

Темнота  опускается  рядом
Одинокие  окна  гася…
И  мне  спрятаться  больше  нельзя
За  случайность  усталого  взгляда…

Ни  страстей…  ни  любви…  ни  огня…
Как  игуменья  полночь  сурова…
Но  обет  целомудрия  слова
Не  дождется  она  от  меня…

Четки  мыслей  стучат  –  чет…  не  чёт…
Чувства  тУпы…  бесчувствие  Остро…
Но  в  суровый  монашеский  постриг
Еще  слово,  Господь  не  влечёт…

Только  вот,  на  душе  как-то  пусто…
Никого…  ничего…  лишь  стихи…
Бог,  скажи…  Ты  прощаешь  грехи
За  монашеский  подвиг  в  искусстве?..

Он  молчит.  Его  тёмны  черты…
Иногда  с  Ним  такое  бывает.
Он  молчит…  и  молчанье  пугает…
И  тогда  я  боюсь  темноты…

В  ней  рождаются  черные  тени,
Прикасаются…  душу  полнЯт…
Не  смотри!..  Не  смотри  на  меня,
Темный  глаз,  моего  наважденья…

Чёт-не  чёт…  чёт-не  чёт…(вот  же  черт)
И  спастись  от  проклятия  нечем,
Кто  же  водкой  бессонницу  лечит?
Ей  она,  как  вода,  нипочем…  

Я  живой…  я  живой…  я  живой  –  
Это  сердце  уставшее  бьется.
Пусть  лучом  восходящего  солнца
Запылает  рассвет  надо  мной.

Я  зову  новый  день,  что  есть  мочи  –  
Пробуждайся,  желаньем  гори!
И  вонзи  в  эту  девственность  ночи
Окровавленный  пенис  зари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627066
дата поступления 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015


OlgaSydoruk

Я к тебе прилечу самолётом (с сине-жёлтою полосой) …

Я  к  тебе  седьмой  параллелью(на  десятый  меридиан)
Прилечу  вдохновлённой  Коэльо...
Через  Тихий  седой    океан...
Я  к  тебе  прилечу  самолётом(с  сине-жёлтою  полосой)...
Получаса  нет  до  отлёта...
Через  двадцать  буду  с  тобой...
Аве,любимый,аве...
Помню  твои  глаза...
Аве,любимый,аве...
Сколько  ты  ждал  меня?..
Аве...метель  уносит...
Аве...рвёт  провода...
Аве...мелодию  просит...
Аве...мои  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626397
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Циганова Наталія

…окна…

Ещё  несётся  птицами  по  ветру
за  вымокшей  спиною  декабря
надломленная  осень  на  конверте…
без  адресата…  
в  точности,  как  я.
Дома  листает  вечер  одиноко
в  уверенности,  взятой  напрокат:
тепло  сердец  подсвечивает  окна,
а  не  каких–то  включенных  100W…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626506
дата поступления 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Lu57

БЕЗУМСТВУ ХРАБРЫХ

Безумству  храбрых...а  безумству  глупых?
Поем  осанну  глупости?..заметь,
Когда  литавры  выбивает  медь,
Горит  на  солнце  потускневший  купол?

Горит  на  солнце  потускневший  купол,
Наверно  от  стыда  за  нас,  за  всех,
Когда  слезами  разразился  смех  -
Не  выдержал  чужой  печали  рупор...

Не  выдержал  чужой  печали  рупор  -
Литания  не  ропот  воронья,
Клобук  повис  на  кончике  копья,
Святого,видно  тоже    бес  попутал...

Святого,видно  тоже    бес  попутал  -
Он  глупости  доспехами  одет
И  не  прозрел  по  истеченью  лет...
Безумству  храбрых,  а  безумству  глупых?..
05.12.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626388
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Лина Ланская

МАГ

Листопадом  осоння    -  на  допит...
На  семи  розлетиться  вітрах,
Як  нечуваний  трапиться  клопіт,
Очі  долу,  бо  спокою  -  крах.

Замете  білосніжно,  імлою
Вкриє  Грудень  бурштину  вогні.
Поведе  Зиму  до  аналою,
А  мені,  що  лишилось  мені?

На  гарячім  спокута  розлита,
Наче  воску  озерце  тремтить.
Я  з  тобою,  як  несамовита,
Як  у  блискавках  літня  блакить.

Самовпевнена,  в  Вічності  Осінь
Вже  не  раз  поверталась  у  сни...
Серед  снігу  обіцянки  босі  -
Незаконні  Морозу  сини...

Мстивий    Вітер  нахилить  глумливо,
До  Землі  зледеніле  гілля,
Та  укуси  стріли  пустотливо
Поглинає  ОДВІЧНА  Земля...

Загуло,  як  розлючена  праща,
Вулканічно-пекельне  тепло.
Твоя  туга  -  не  доля  пропаща,
Твоя  туга  -  це  те,  що  БУЛО...

Що  було,  закотилось  за  обрій,
Розлилося  бажанням,  Ефес*
Зник  у  прірві  лихій  та  недобрій  -
Тане  зло  під  ухвалення  мес.

Листопадом  осоння  накрило,
Розлетілись  дощі  по  дворах..
Шаленіла  душею  безсило,  -
Ворожив  мені  пристрасний  маг...
05.12.

*Ефес  -  стародавнє  місто  на  західному  побережжі  Малої  Азії,  в  гирлі  річки  Каїстр.Збереглися  легенди  про  війну  Андрокла  з  амазонками,  в  одну  з  яких  закохався  и  сам  цар.Ім'я  царської  обраниці  —  Ефесія  (що  перекладається  як  «бажана»,  водночас  співзвучно  назві  міста)  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626363
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Радченко

Втеча

                                                                                                                                             
                                         Йшов  травень  1966  року.  Ми  з  Вовкою  закінчували  четвертий  клас.  Навчатись  ходили  в  другу  зміну.  Одного  вечора,  коли  батько  прийшов  з  роботи  без  затримки,  що  бувало  дуже  рідко,ми  всією  сім'єю  сіли  вечеряти  за  великим  круглим  столом.  Так  було  не  завжди.  Батько  часто  іздив  у  відрядження,  а  ось  сьогодні  –  він  був  вдома.  Мама  весь  час  була  усміхнена,  їй  так  подобалися  такі  затишні,  тихі  домашні  вечори.  Вечеряли  довго,  бо  обговорювали  все,  що  сталося  за  день  чи  трошечки  раніше.Сміялися,  жартували,  про  щось  згадували.  Хоча  мама  весь  час  усміхалася,  але  її  очі  дивилися  насторожено,  ніби  очікували  чогось  несподіваного,  непоправного,  страшного.  А  причина  на  те  була:  батько  і  Вовка  чомусь  недолюблювали  один  одного,  часто  сварилися.  Можливо  це  було  тому,  що  в  них  були  одинакові  характери?    За  вікном  почало  сутеніти,  здавалося,  що  було  вже  все  обговорено  і  розказано,  та  раптом  батько  запитав:  «Вовка,  а  що  там  в  школі?».Нашим  навчанням  він  цікавився  дуже  рідко,  але  краще  б  він  зовсім  ним  не  цікавився,  бо  з  цього  нічого  гарного  і  корисного  не  виходило.Тривога    і  розпач  в  маминих  очах  миттєво  зітерли  усмішку  з  обличчя,  Мама  захвилювалася  і  поспіхом  сказала:  «  Все  добре.  Все  добре,  Вася.».  Батько  не  звертаючи  уваги  на  мамини  слова,  подивився  на  Вовку  довгим,  холодним  поглядом  і  різко  сказав:  «Вовка,  неси  щоденник!».  Болюча  тиша  заповнювала  хату,  придавлюючи  нас  з  мамою  до  стільців,  ми  боялися  навіть  поворухнутися,  не  те,  щоб  подати  голос.  Вовка  зсунувся  зі  стільця  і,  човгикаючи  ногами,  низько  опустивши  голову,  пішов  в  спальню.  Щоденник  мама  забрала  у  нього  з  руки  і  віддала  батькові.  Коли  батько  розкрив  щоденник,  ми  з  Вовкою  враз  заплющили  очі,  а  мама  мовчки  витирала  сльози,  які  рясно  котилися  по  її  блідих  щоках.  На  кожній  сторінці  в  щоденнику  було  написано  червоним  чорнилом  великими  каліграфічними  літерами:  прошу  прийти  до  школи  батька.  Під  надписом  стояв  мамин  підпис,  вона  розписувалася  замість  батька.  Мама  працювала  вчителем  в  тій  же  школі,  де  ми  навчалися  з  Вовкою.  Вона  знала,  що  Вовка  був  непосидючим,  завжди  щось  вигадував,  щоб  відволікти  увагу  однокласників  під  час  уроку,  зривав  уроки,  затівав  бійки.  Вчитися  не  любив,  але  схвачував  все  на  льоту,  якщо  його  цікавила  якась  тема.
Мама  дуже  його  любила  і  постійно  захищала,  виправдовувала  його  поведінку  і  вчинки.  Закривши  щоденник,  батько  піднявся,  витягнув  тоненький  ремінь  з  брюк  і    тихо,  чітко  сказав:»Роздягайся».  Боже,
як  я  боялася  цієї  миті.  Я  шепотіла,  як  молитву:  «Тато,  не  треба.  Будь  ласка,  не  треба»,  але  він  мене  не  чув,  та,  мабуть,  і  не  хотів  чути.  Вовка  роздягнувся,  залишився  в  одних  трусах,  а  мама  підбігла  до  нього  і  затулила  собою.  Батько  різко  відштовхнув  маму  і  розмахнувся  рукою  з  ременякою…  Ми  з  мамою  плакали,  обнімаючи  одна  одну.  Вовка  тільки  зойкав,  розмазуючи  сльози  і  живим  клубком  качався  по  підлозі,  ховаючись  від  ударів.Через  10  хвилин  батько  мовчки  вийшов  з  хати  –  виховання  на  сьогодні  закінчилося.  Вовка  лежав  скрючений,  по  всьому  тілу  червоніли    тонкі  попруги  від  ремня.  Мама  підвела  Вовку  і  повела  в  спальню.  Всю  ніч  ми  не  спали,  а  батько,  закрившись  в  залі,  спокійно,  голосно  похропуючи,  спав  з  почуттям  виконаного  батьківського  обов'язку.
                                 Ранок  в  хаті  був  похмурим,  гнітючим,  переляканим  і  мовчазним,  а  на  вулиці  було  сонячно  і  тепло.  Мама  і  батько  пішли  на  роботу.А  ми  почали  придумувати  план  втечі  з  дому.  В  торбинку  склали  шматочок  сала,  хліба  і  декілька  цукерок.  Вийшли  на  ганок,  постояли,  а  потім  вирішили,  що  треба  взяти  з  собою  теплий  одяг,  бо  хтозна  де  нам  прийдеться  ночувати.Одягли  теплі  пальта,  шапки,  взяли  валянки  і  пішли  з  дому.  Сусіди,  які  бачили  нас,  дивувалися  і  проводжали,  посміхаючись,  довгими  поглядами.  Йти  було  важко  і  незручно.  Йшли  мовчки,  через  15  хвилин  дійшли  до  автобусної  зупинки,  яка  була  біля  дитячого  садка.  Грошей  у  нас  було  аж  50  копійок.  Чекаючи  автобус,  ми  побачили  неве-личку  пересувну  смоловарню  й  пішли  подивитися,  як  вариться  смола.А  в  цей  час  з  вікна  дитсадка  нас  побачила  вихователька,  яка  зразу  ж  впізнала  нас  і  подзвонила  мамі  в  школу.  Автобуса  не  було  і  не  було.  У  прохожих  людей  ми  дізналися,  що  вже  о  пів  на  дванадцяту.  Уроки  починалися  через  40  хвилин.  Сумніви  і  незрозумілі  почуття  чи  то  провини,  чи  то  страху  з'явилися  якось  несподівано  і  ми  подивилися  один  одному  в  очі,  взялись  за  руки  і  побігли  назад,  додому.  В  головах  крутилася  одна  думка:  «  А  що  було  б  з  мамою,  якщо  б  ми  не  поверулися  додому?».  А  назустріч  нам  бігла  заплакана,  перелякана  мама.  Побачивши  нас,  вона  усміхнулась  ,  розкрила  назустріч  нам  руки  і  ми  впали  в  її  теплі,  ніжні,  надійні  обійми.Ми    ревіли  і  щось  хотіли  сказати,  але  мама  поцілувала  нас,  взяла    за  руки  і  повела  додому.  До  школи  ми  не  пішли.  Мама  довго  нам  розказувала  і  пояснювала,  що  ми  повинні  думати  не  тільки  про  себе,  але  й  про  неї.  Ввечері  мама  закрилася  з  батьком  в  залі  і  довго-довго  про  щось  з  ним  розмовляла.  Тато  з  того  часу  Вовку  не  бив,  але  на  все  життя  відносини  між  батьком  і  сином  залишилися  надто  стримано-відчуженими.  А  мама  до  самої  смерті  ,  як  могла,  оберігала  і  захищала  Вовку  від  усіляких  життєвих  негараздів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626286
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Циганова Наталія

Не с руки…

Написать  хоть  о  ком–то…
Нет  повода:
нервно  шариком  скомкан  –  
ветрам…
Мысли,  как  незнакомки
на  проводах
по  почившим    искомым
иксам…
Перепуганы  звёзды
загаданным…
бестолковым…  и  поздним…
Сродни
лист  раздетый…  в  исподнем…
заплаканный.
...не  с  руки  хоть  о  ком…  не
с  руки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626235
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Олекса Удайко

З ТОБОЮ ЗАТИШНО

[youtube]https://youtu.be/7Kd0mqWUDno[/youtube]
[i][b][color="#650ac7"]З  тобою,  Слово,  затишно  і  в  студінь,
нам  не  страшні  ні  хляка,  ні  мороз  –
упораємо  шал  життєвих  проз
і  люту  темню  остогидлих  буднів…

Жадаючи  оновлення  підспудно,
долаємо  щодень  стомильний  крос  
у  пошуках  удач  і  щастя…  Та  курйоз  –
вони  у  сні  принишкли  безпробуднім.

Але  ж  кортить…  реальністю  пожити  –
ілюзій  та  елегій  не  творити,  
бо  чим  за  інших  некопитних  гірш?  

О  Логосе,  відкрий  скарбниці,  крипти  –    
наповни  змістом...  ще  в  утробі  вірш...

А  заодно  й  Пегасове  корито![/color][/b]

5.12.  2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626203
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 06.12.2015


OlgaSydoruk

Знаешь, не хватило нерва…

Знаешь,не  хватило  нерва  на  длину  горящего  моста...
От  Парижа  до  Палермо    -  22  часа...
Знаешь,промелькнула  вечность...
Таял  лёд  и  снова  намерзал...
Серо-белой  коркой  соли  бесконечность  надрывал...
Знаешь,я  осталась  верной...
Очагу  огня...
Если  ты  замёрзнешь  первым,то  согрею  я  тебя...
Знаешь,я  была  такою  смелой...
В  беспределе  дня...
Я  не  знала,что  не  хватит  нерва...
Что  закончатся  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626191
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Шип Сергей

И всё-таки была вначале мысль…

*  *  *

И  всё-таки  была  вначале  мысль.
Мысль,  без  которой  пустозвонно  слово.
В  ряд  выстроились,  выросли,  сплелись
Из  мысли  –  мироздания  основы.

И  Бог,  что  есть  начало  всех  начал,
И  мы  –  как  продолженье  продолжений,
И  случай,  хлёстко  рубящий  сплеча,
Всё  –  Мысли  Созидающей  теченье.

И  это  созиданье  –  есть  Любовь,
Которая  –  хоть  верьте,  хоть  не  верьте  –
Проступит  сквозь  страданья,  кровь  и  боль
Сияющею  формулой  бессмертья.

Ноябрь  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626174
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Лина Ланская

ОДИН РЯДОК

А  твій  рядок  з  чужого  телефону,
Як  чашка  кави  у  холодний  вечір.
Душа  гарцює,  сердце  хоче  втечі,
Проте  мовчить  -  ознаки  моветону.

Не  вперше  десь  гроза    ламає  й  трощить,
Завис  інет,  як  світла  дочекатись?
Немає  сил,  з  примарами  завзято
Уявний  бій  в  листах,  папір  не  зморщить...

Один  рядок:  "...чекаю  і  скучаю",
А  оживив  веселкою  натхнення,
Як  срібне  сяйво  вічного  знамення,
Я  всіх  богів  за  жарти  вибачаю.

Не  вперше  їм  сміятись    доленосно,
Розваг  небачених      -  ущерть,  по  вінця.
Розтане  ніч,  в  засмучених  зіницях
Звінчає  мить,  беззахисну  і  млосну.

Отой  один  рядок...
04.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626141
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Радченко

Осінні йдуть дощі

Календар  шепоче  винувато:"Грудень...".
Так  чому  осінні  вперто  йдуть  дощі?
І  дивуються  такій  погоді  люди,
Мимоволі  радуючись  у  душі,
Бо  не  квапляться  морози  й  заметілі,
Осінь  балує  вже  нетривким  теплом.
Правда,  осені    потуги  вже  безсилі,
Ось  і  плаче  в  безнадії  за  вікном.
Вранці  памороззю  грудень  нагадає:
Біля  хвіртки  вже  стоїть,  чека  зима
Й  вороття  минулому  тепер  немає.
Та  невже  не  розуміє  це  сама?
Так  і  ми,  не  віримо,  що  у  минуле,
Як  би  не  хотілось  нам,  біжать  роки.
Ніби  ненароком,  за  плече  торкнули
І,  як  тінь,  зникають  мовчки  на  віки.
Тільки  пам"ять  й  сни  безпам"ятства  не  знають  -
Без  минулого  немає  майбуття.
Час  від  часу  нас  зовуть  і  знов  вертають
Миті,  для  яких  не  буде  вороття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626112
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Салтан Николай

Щастя

[img]https://pp.vk.me/c627718/v627718008/24125/rpAWPe1C8gQ.jpg[/img]
Юна,  позитивна,  щира  і  смішна,
Кучеряві  коси,  лагідна  душа.
Очі  волошкові,  руки  теплий  май
Ти  мене  міцніше,  мила,  обіймай.

Бо  прийдуть  хвилини  смутку  і  жалю,
Замість  тисяч  «лю́блю»,  лиш  одне  –  «терплю».
Розлетиться  щастя  полино́м  гірким
В  пурпурове  небо  в  золоті  зірки.

І  до  того  світла  невідома  даль,
Як  же  мені  прикро,  як  же  мені  жаль:
Почуття  розтали,  як  в  стакані  лід,
Залишивши  холод  і    пекучий  слід  .

А  була  ж  велична  та  любов  для  всіх:
Ставили  за  приклад  (що  гріха  таїть).
А  тепер  на  по́сміх,  кури  лиш  клюють,
Ми  не  зрозуміли  в  чому  щастя  суть!

А  воно  не  в  то́бі,  навіть  не  в  мені,
Щастя  -  коли  маєш  радості  земні.
Але  ти  для  мене  стала  неземна,
От  тому  і  доля  каторга  одна:

Лиш  тебе  любити  і  до  скону  днів
Про  любов  кричати  тисячами  слів.
А  у  час  смирення,  коли  я  помру,
Знаю  не  згадаєш  ти  печаль  мою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626068
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015


ANELI

34 ноября

Уж  третий  вечер  у  зимы
Дождём  разбился  на  асфальте...
И  никаких  совсем  гарантий
Увидеть  снежные  холмы.
Еще  зеленая  листва,
И  синеглазые  "анютки"...
А  значит,  завтра  встретит  утро
Тридцать  четвертым  ноября!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625911
дата поступления 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015


Циганова Наталія

…скоро…

Под  дождями  размокли  будни.
Стали  вялыми,  как  усталость,
как  привычка,  как  гладь,  как  люди,
потерявшие  много  в  малом.
Декабрём  разрыдалось  время,
нагадав  пешеходам  лужи…
и,  со  мной  разделяя  темень,
циферблатами  кружит…  кружит…
Под  потухшую  сигарету
утро  включит  в  тумане  ближний.

…скоро  спрячет  опять  ответы
новый  год…  за  остатком  жизни…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625959
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015


Любов Ігнатова

Зимова казка

Заховалося  небо  у  віхолу, 
Колючками  вітрисько  пройма, 
По  крайнебу  на  санЯх  проїхала 
В  горностаєвім  хутрі  Зима... 
     
Зачепилась  намистом  перлиновим-
Розірвалась  вервечка  тонка, 
І  на  землю  сніжинки  полинули
В  бальних  сукнях  і  срібних  вінках. 
       
Розійшлась  -  розгулялась  хурделиця, 
Цілий  світ  у  танок  повела.
І  пухнастою  ковдрою  стелиться
На  стежинах  по  краю  села... 

І  малює  на  склі  візерунками  - 
Серцем  казку  її  прочитай,
Де  вже  зваблений  вкотре  цілунками 
Губить  Герду  свою  змерзлий  Кай... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата поступления 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015


OlgaSydoruk

Опускалась ночка на деревья…

Экспромт

Опускалась  ночка  на  деревья...
В  колыбель,плетённую,ветвей...
Так  боялась  обгореть  до  нерва...
Не  ложилась  ночка    на  костёр...
До  рассвета  рассказала  сказку...
Про  халифа,звёзды  и  любовь...
Про  гарем,таинственную  ласку:
Негой  тел,без  слов...  
Замирало  эхо  под  горою...
Залило  румянцем  небосвод...
Пеленала  ночка  паранджою...
У  костра  -  растаял  лёд...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625821
дата поступления 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015


OlgaSydoruk

А знаєш, що перше буває останнім…

Дякую  за  натхнення  Тарасу  Яресько
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
Експромт

А  знаєш,що  перше  буває  останнім...
А  знаєш:не  можеш  його  відпустить...
Тримаєш  за  гілку(засохлу)  із  рання...
Ще  більше  від  того  пече  і  болить...
А  знаєш:дощі  не  змивають  напругу...
А  знаєш:полин  з  гіркотою  на  смак...
А  знаєш,коли  заметіль  виє  хугу,
То  це  про  кохання,  про  втрачене...Як?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625620
дата поступления 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015


OlgaSydoruk

На попоне золотой (за гардиной с бахромой) …

На  попоне  золотой(за  гардиной  с  бахромой)
Укрывался  от  огня  Демон  ночи  -Ангел  дня  ...
Заблудился  не  во  сне,  а  в  дремотной  полосе:
На  заточке  параллели(в  красной,  сочной  акварели):
Безвозмездных  воздаяний(с  чудной  магией  касаний)...
В  предвкушении  услады  (без  жестокости    тирады)...
И  в  пророчестве  знамений,что  в  одеждах    воскрешений...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625592
дата поступления 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015


Lu57

ЭТИ СТРАННЫЕ МЫСЛИ

Эти  странные  мысли,что  я  на  четверть...
Не  на  треть,  конечно  и    не  вполовину
Состою  из  тебя,  а  если  проверить  -
Я  в  остатке  останусь,  здесь  и  с  повинной...

Эти  странные  мысли,  что  еще  помнишь,
Даже    сотенной  -  дроби,  мелкой  частицей,
Темно  -  серые...черным...всё  вероломней
Завтра    мы  испишем  чужие  страницы.

Эти  странные  мысли  -  лезвие  остро?
Обливаясь  от  страха,    кровью  и  потом,
Отменяя  звучанье  имени,  пестрым
Мы  раскрасим,  разделим  болью,  на  ноты.

Эти  странные  мысли,  что  я  на  четверть,
Состою  из  тебя...  ты  во  мне  -  поболе...
Через  край  разрастаясь,  новою  ветвью,
Разрушая  меня  изнутри...доколе?
01.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625361
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Жанна Чайка

Ночная зарисовка.

Зима  пришла  и  календарный  
листок  вещает  нам  о  том.
Дождя  стена  и  столб  фонарный,
промокший  бредит  под  окном

о  теплом  солнце,  птичьих  трелях,
о  быстрых  белых  облаках.
Не  знает  -  птицы  улетели
с  печалью  трепетной  в  глазах.

Закон  природы  так  устойчив.
Пройдет  зима,  затем  весна.
И  будут  звезды  синей  ночью
искать  фонарные  глаза,

перекликаясь,  свет  роняя,
мигая  россыпью  миров...
Смотрю  в  окно...  В  стакане  чая
тихонько  тают  капли  снов.


1.12.15

(22-22)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625391
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Лина Ланская

НЕБАЧЕНУ

Небачену,  знаходив  у      мені,
Серед  забутих  і  далеких  весен...
Грайливо  посміхалось  небу  плесо
Коли  ховало  промені  на  дні.

Небачену  на  долі  вишивав,
У  різнотрав"ї  -  квітками,  росою..
Була  в  тобі  плющем,  а  мо"  лозою,
Яку  ти  від  усіх  світів  ховав...

Небачену,  омріяну...чужу
Забуту  кимось,  тільки  не  тобою,
Пекучий  біль,  повінчаний  з  журбою,
Криваву  в  серці  провели  межу

Небачену...а  холод  на  поріг
Не  забарився,  закував,  завіяв...
Який  двобій  отут  Господь  затіяв,
Щоб  в  грудні  став  таким  гарячим  сніг?..
01.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625310
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


НАДЕЖДА М.

Сумно осінь змахнула крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tOusyOZz8Z4
[/youtube]

Сумно  осінь  змахнула  крилом,
Пролилася  дрібними  дощами.
Пронеслася  востаннє  селом,
Зупинившись,  на  хвильку  дворами.

Озирнулась:  навколо  вже  сніг.
Припорошене  листя  сховалось.
Тільки  краплі  ще  капали  з  стріх.
Ніби  плаче  це  осінь,  здавалось..

З  хвилюванням  дивилась  їй  вслід,
Наче  рідне  душі  щось  втрачалось.
Неможливо  спинить    цей  політ...
Під  ногами  земля  захиталась..

Та  недовго  сум  душу  гнітив.
Швидко  звикну  до  нової  гості.
Бо  зима,  тут  вже  інший  мотив.
До  приходу  її  нема    злості...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625300
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Вячеслав Рындин

ТРЕБУЮ…

[b]Сиську  –  мне!  Отцу  –  работу
И  доспешный  гарнитур,  
Кроме  всех  доспех...  особо
Маме  –  для  туризма  –  тур![/b]

27.  11.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624324
дата поступления 27.11.2015
дата закладки 01.12.2015


OlgaSydoruk

Мою тихую печаль накрывает снегом…

Экспромт

Мою  тихую  печаль  накрывает  снегом...
Мне  её  немного  жаль...Обогрела  пледом...
Напоила  молоком(сладким),как    младенца...
Отложила  (на  потом)  растерзание  сердца...
Аллилуйя!..Этот  звон!..Не  последний...Точка!..
Целовала  я  тебя(дивного  росточка)...
Не  кидала  пресных  слов  на  опару  хлеба...
Не  корила  за  любовь...  и  кусочек  неба...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625270
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Lu57

В НЕСОВЕРШЕННОМ…

В  несовершенном  -  совершенство,  
В  иллюзиях  -  реальный  мир,  
А  лицемерие  порфир  -  
Лишь  дымка,  видимость  главенства..  

В  несовершенном  -  замиранье,  
И  умиления  черты,  
Возвышенность  не  суеты,  
Апофеоз  переживанья...  

В  несовершенном  -  бесконечность,  
Прекрасного  иной  аспект,  
Открытий  сокровенных  спектр  
И  возрожденья  быстротечность..  

В  несовершенном  -  совершенство...  
Стремление  дарить  и  быть,  
А  расцветая,  полюбить,  
Взгляд  изменяя  на  блаженство...
01.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625246
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Циганова Наталія

Видно, много прошу…

Горизонта  кардиограмма  –
без  претензий  на  неизвестность.
Я  давно  не  хожу  по  храмам.
Но  крещусь  перед  ними  честно.
Разрывая  души  рубаху,
я  у  неба  прошу  о  мире,
чтоб  одним  заменило  махом
на  гражданку  его  мундиры.
Ну  а  где  ещё  попросить–то?
Так  сложилось,  что  больше  негде…

         …да  не  сеется  просьба  в  сито  –
         видно,  много  прошу  у  неба…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625205
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Валентина Ланевич

Моє кохання, - міць ти крил.

Моє  кохання,  -  міць  ти  крил,
Хоч  вітром  тріпані  вони.
Без  нього  світ  мені  не  мил,
Злободи  днів  відсторони.

Холодний  дощ  кропить  лице,
Стежкою  мрій  уперто  йду.
Тебе  люблю,  -  шепчу  про  це,  -
Любов  у  серці  бережу.  

З  ласкою  мовлені  слова  -
В  душі  відбиток  теплоти.
І  вкотре  кругом  голова:
Цілуй  мене,  бери,  люби!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625036
дата поступления 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015


Радченко

Реквієм. Голодомор.

Шелестом  шепіт  з  лахміття,
Можна  лишЕ  здогадатись:
"Хочеться...  Хочеться...  їсти..."
-"Сил  вже  немає  піднятись,
Спи,  моє  любе  дитятко,
Ніч  вже  на  дворі  глибока.
Спи.  Скоро  прийде  твій  татко,
Чуєш  під  вікнами  кроки?".
Ранок  заглядує  в  вікна,
Тиша  гнітюча  у  хаті.
Мама,  мов  тінь,  сумно  ника,
В  жмені  з  десяток  зерняток.
-"Є  що  поїсти  нам  ,  доню,  
Чом  мені  страшно,  дитятко?"
В  темну,  холодну  долоню
Десять  вложила  зерняток.
Поруч  лягла,  притулилась  -
Ось  і  найстаршенька  вмерла.
Серце  без  болю  спинилось  -
Смерть  ще  одну  сім"ю  зжерла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624905
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 30.11.2015


Радченко

МАМІ

Ідуть  в  небуття  наші  мами,
Але  не  в  байдужу  безпам"ять.
Вони  завжди  поряд  із  нами,
Свічки  будуть  довго  ще  плакать.
Всміхаються  нам  на  світлинах,
Як  ніби  нічого  не  сталось,
А  пам"ять  збира  по  краплинах
Усе,  що  в  житті  відбувалось.
І  скільки  б  років  не  пробігло,
А  спогади  ближче  і  ближче,
Бо  втрати  печаль  не  затихла
І  пам"ять  все  кличе  і  кличе.
Хоч  біль  не  такий  вже  й  пекучий,
Але  ще  живий  -  час  не  в  силі.
Йдуть  мами  від  нас  в  неминуче,
Всміхаючись  нам  на  світлині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624901
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 30.11.2015


Lu57

РОЗОВЫЕ ОЧКИ

Вот  очки  нечаянно,разбились
На  осколки...бац!И  прямо  в  лужу...
Только  видеть  я  не  стала  хуже,
Просто  время  вышло...так  случилось...

Просто  время  вышло...так  случилось...
Розовые,  словно  кварца  блики,
И  в  шеренгу  встали,как  улики,
Те,что  не  теряясь,  возвратились.

Те,что  не  теряясь,  возвратились,
Как  твои  упреки  и  капризы.
Падают  из  пустоты  репризы,
Обернись,  ведь  времена  сместились,

Обернись,  ведь  времена  сместились  -
Стало  видно...как-то  непонятно,
То  ли  истин  световые  пятна,
То  ли  мысль  моя  поторопилась?

То  ли  мысль  моя  поторопилась  -
Недоверия  остатки  гложут?
Ладно,  я  забуду  это  тоже...
Вот  очки  нечаянно  разбились...
29.11.2015





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624826
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Я от А до Я...

Женщина-загадка…

Женщина-загадка…женщина-весна!
Всех  лишит  покоя  и  конечно  сна;
В  ней  благоухают  все  цветы  на  свете,
А  душа  как  бабочка  в  ожиданьи  лета!

Женщина-загадка…женщина-секрет!
И  всегда  прекрасна  как  зимой  букет;
Кто  ее  увидит,всяк  сорвать  готов,
Но  они  не  знают,не  для  всех  цветет!

Женщина-загадка…женщина-цветок!
То  ли  незабудка,то  ли  василек;
Нежная,пушистая  как  весной  мимоза;
То  благоухающая,но  с  шипами  роза!

То  скромна  как  ландыши  и  чиста  как  лилия;
То  вдруг  экзотична,как  цветы,с  острова  Сицилия!
Для  кого  простая  белая  ромашка,
                       для  кого-то  огненно-красная  гвоздика,-
Женщина-загадка  как  ты  многолика!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624858
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Макієвська

Україна насторожі ( Пам"ятаємо)

Плаче  свічка  гірко,  гірко,  тане  на  очах,
Крапля  за  краплею  стікає  її  маленьке  життя,
Димок  в"ється  до  небес,  розчищає    свій  шлях
До  раю,  до  Христа...  ожива  в  устах  молитва  свята.

Пом"янемо  колосок  у  дитячій  руці,
Той  Голодомор  нашого  українського  народу...
Без  сліз  плакали  очі  й  не  текли  по  щоці  
У  матері  за  дитям...  воно  померло  від  голоду.

І  не  було  вже  сил,  щось  казати  у  простір,
Нема  й  кому,  вимерло  все  село...й  лободи  не  стало,
Тільки  вовки  виють,  завивають    від  злості,
Каганець  погас,  складені  долоні,  життя  розстало.

Як  дим,  полинули  в  небеса  й    людські  душі,
Генетичні  коди    свого  земного  життя  порушив,
Залишивши    Пам"ять  горіння  небайдужим...
Україна    стала  насторожі,  шаблю  враз  загострив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624752
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


ТАИСИЯ

Волшебство

Мы  наверно  уже  позабыли…
Ах!  Какая  бывает  зима!
Та,  которую  с  детства  любили,
От    которой  сходили    с    ума!

Исчезают    грязюка    и  лужи.
За  ночь  снега  возникла  гора.
Мы  хватаем  и  санки,  и  лыжи.
Высыпает  во  двор  детвора…

Разъезжает    зима    как  царица.
Открывает  свои  закрома.
И  снежинки  летят  словно  птицы.
Все  приветствуют:  «  Здравствуй,  зима»!

За  царицей  торопится  свита.
С  нею  весело  мчится  пурга.
Проверяет    -  всё  ль  снегом  укрыто…
И  пускается  дальше  в  бега.

В  одеянии  снежном  природа.
Белизна  ослепляет  глаза.
Усмиряется  даже  погода.
Красота!  Оторваться  нельзя!

Не  разгадан    секрет    времён    года.
Это  чудо  Господь  сотворил.
Он    вдруг  плачущую  непогоду
На    волшебную    зиму    сменил!

Рисунок  автора.

29.  11.  2015.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624859
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


OlgaSydoruk

В сарабанде дождя…

В  сарабанде  дождя  -  меланхолии  тема...
Сила  нежности  -холодом  дней
Зажимает  до  спазмов,отпуская  на  время...
Расскажи  про  себя...
Не  тая...
Не  жалей...
Расскажи  про  него,вспоминая  былое...
Пусть  прольётся  слеза...
До  глубоких  морей...
Ничего  не  хочу...
Только  слушать  такое...
Пусть  мне  станет  немного  светлей...
Пассакалья  зимы  уже  путь  начинает...
Сарабанда  дождя  отзвучала  вчера...
Не  забыв  ничего...Даже  паузы  бремя...
На  крещендо,без  фальши,без  сна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624856
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


НАДЕЖДА М.

Як молоко незбиране, світанки…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M
[/youtube]

(Натисніть  на  квадратик,  що  внизу,  праворуч...  Екран  збільшиться...)


Як  молоко  незбиране,  світанки.
Не  снігом  припорошена  земля.
Я  ще  смакую  осінь    доостанку.
Нехай  ще  землю  сніг  не  застеля.

Туманна  осінь  з  довгими  ночами.
І  дощ,  що  не  дає  мені  заснуть.
І  я  ніяк  не  справлюся  з  думками:
Все  ж  хочеться  у  зиму  зазирнуть..

Іще  два  дні  й  зима  вже  на  порозі...
Чи  зможе  зберегти    ці  почуття?
Чи  захистить  від  злих  вітрів  й  морозів?
Все  ж    вірю  у  душі  передчуття.

І  котяться  клубочками  тумани,
Я  осені  завдячую  за  все.  
Так  хочеться,  щоб    звав  мене  КОХАНА...
Одне  лиш  слово  ясність  принесе.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624758
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Циганова Наталія

Не переймайся…

Не  переймайся  відстанню…  не  треба.
Все  так  відносно…  просто…  в  кілометрах.
Роками  розфарбовано  півнеба.
І  знову  одягаю  теплі  светри.
Як  добре  знаю  я  затертий  колір
твоїх  доріг  містами…  
і  жінками…
як  ти  вітрилом  піднімаєш  комір…
Все  саме  так.  Я  знаю.  
Все  –  так  само…
А  відстань  переллялася  у  прірву.
Десь  там,  десь  в  ній  є  я…  
без  «ми»…  
окремо
від  сумніву…  від  радості…  від  гніву…

               …не  переймайся  відстанню…  
                                     …не  треба…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624831
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Лина Ланская

ВИШИВАЛЬНИЦЯ

Я  небо  стиха  розриваю  на  стрічки,
Від  синьо-чорних  до  імлисто-сірих.
Зміяться  високо  небес  стрімкі  річки
Розкроюють  божественну  порфиру.

Не  розумію,  так  чи  ні,  та  крою  клин,
В  сріблястій  мантіі  такий  ошатний
Поважним  птахом    виступає  Арлекін
Насправді,  блазень  особистий...  штатний.

І  знову  голку  в  руки  -  люрексом  дощі...
Нанизані  перлини,  сиплють  стиха.
Обабіч  вкриються  обновками  кущі
Сховавши  далі  колючки  від  лиха.

На  плащ  униз  габу,  із  заполочі  тінь,
Гаптую  каптур  Осені  з  туману
Прошу  у  неба:  "Синій  клаптик  льону    кинь,
Волошками  прикрасити  волани"...

Я  небо  стиха  розриваю  на  стрічки,
Від  синьо-чорних  до  імлисто-сірих.
Серед  пітьми  знайду  палаючі  свічки  -
Молитву  вишивати  із  довіри.
28.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624706
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Макієвська

Прийдешнім поколінням ( Голодомор )

Колосок  схилився,  до  землі,  мов  до  материнських  грудей  притулився,
Проситься  до  рук  та  його,  маленького  не    беруть,  бояться  розправи...
Зібрані  хлібА,  гола  стерня  коле  босі  ноги...Може  й  оступився...
Будуть    діти  голодувати,  пухнути  й  вмирати...Геноцид  держави!

Щоб  не  було  козацького  роду,  українського    вільного  народу
Й  не  було  країни,  свободолюбивої    багатої  України...
Скільки    ж  її  гнобили,  ставили  на  коліна?..Все  ж  не  зреклася  роду
На  чиюсь  угоду,  не  проміняла  свободу  на  рабство  й  душ  руїни.

Ми  пам"ятаємо!  Пам"ять  по  крові,  по  ДНК  передається  поколінням,
Якого  ми  роду,  якого  ми  діти  народу...І  житні  колоски  ,  
Які  гнили  на  полях,  яких  не  підняла  нічия  рука...Призріння
До  васалів,  до  імперії  зла  зараз  у  нас...Що  чешуться  кулаки...

Зірвані  з  облич  маски...Хто  є  хто...Ясно  як  сонце...та  ніхто  не  верне
Той  час,  тих  людей,  що  колись  померли...Але  для  нас  вони    вічно  живі!
Запали  свічу  за    ті  душі,  що  відійшли    з  пекла  в  рай...Відділяй  зерна  
Від  плевел.  Не  допусти  нового  Голодомору!  Борись  за  народ  свій!

Молись,  щоб  ми  ворога  перемогли  і  щоб  не  було  більш  у  нас  війни,
За  мову  ніжну,  калинову,  волошкову...  за  життя  щасливе  нове,
За  мир  між  народами,  за  друзів,  що  у  прірві...Маму  й  тата  обійми,
Дітей  своїх  люби,  щоб  здорові  росли  на  радість  батькам!    Все  й  оживе!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624683
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Любов Ігнатова

Плаче свічка…

Пам'яті  жертв  голодомору...  

Плаче  свічка  на  моїм  вікні... 
Мовчки  котить  сльози  своїм  тілом... 
І  гарячим  воском  у  мені  - 
Пам'яті  жарина  розпашіла... 
       
Вогник  віддзеркалився  у  склі... 
Моторошно...холодно...і  страшно... 
Ніби  десь  там,  у  нічній  імлі 
Очі  світять  смерті  сіромашні... 

І  хрести...хрести...кругом  хрести... 
Де-не-де  ще  бродять  люди-тіні... 
Вже  немає  сили  віднести 
Дитятко,  заснуле  в  домовині... 

...  Щось  болить  і  плаче  у  мені... 
Вогник  ріже  серце,  ніби  бритва  - 
Плаче  свічка  на  моїм  вікні, 
Встромлена  в  пшеницю,  як  в  молитву... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Lana P.

Життя це — стогін серця

Одні  вимірюють  життя  мистецтвом,
А  хтось,  —    своїм  добробутом,  багатством,
Вже  інший  розбазарив  марнотратством,
А  хтось  пригадує  в  сльозах-озерцях…
І  в  кожного  життя  це  —  стогін  серця
У  імпульсах,  із  витоків  джерельця…                                    27/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624449
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Циганова Наталія

…до после – от прежде…

Я  от  Бога  росла,  прорывая  собой  плоть  земли.
Я  ползла  вертикалью  по  мёртвому  древу  осины.
Я  глотала  свет  солнца,  как  в  порт  горизонт  –  корабли.
Я  жила  вдохновением  первого  в  мире  мужчины.
Я  не  чахла  в  безводие  и  дозревала  под  ложь.
Я  полопалась,  соком  кровавым  асфальт  орошая.
Я  раздво…  я  разтроилась  тем,  кому  так  невтерпёж
наблюдать,  купажировать  вдох  одного  урожая.
Я  легка  и  жестока.
Я  былью  бродила  на  дне.
Я  никем  не  изведанная…  
от  глотка  –  до  надежды.
Я  всегда  нахожусь  в  мной  рождённом  достойном  вине…
в  непроцеженном  тёмном  осадке…
до  после  –
от  прежде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624679
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Лина Ланская

А ТИ ВСЕ ЗНАВ…

А  ти  все  знав  за  мене...дивина...
Та  казка  ще  не  випала  у  осад,
Ще  кришталева  туфелька  -  скляна,
А  моя  мрія  безнадійно  боса

А  ти  все  знав  за  мене...сльози  й  сміх...
Для  тебе  -  непрочитана  я  книга;
Штовхав  поволі  в  той  незримий  гріх,
Бо  знав,  страждання  почали  відлигу...

А  ти  все  знав  за  мене...за  нитки,
Як  ляльку  смикав,  що  вона  відчує?
Десь  бродять,  ще  нечувані,  плітки,
Що  й  досі  вона  вдома  не  ночує...

А  ти  все  знав  за  мене...Рубікон
Перейдено,  вважав  -  свою  ж  бо  казку
Напишеш...  Лики  зболено  з  ікон
Дивились,  як  вона  міняла  маски.

А  ти  все  знав  за  мене...просто  йди,
Бо  вже  той  шлях  у  серці,  як  тортури,
Рве  нитки  в  мотлох,  падають  мости
І  сліплять  погляд  докори  зажури...

А  ти  все  знав...
28  11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624603
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Олекса Удайко

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

           [i]33-й…  Багато  хто  в  нас  сприймає  його  через  призму  
           власних  втрат,  жалів,  спогадів,  вражень.    Але  в  усьому  
           тому  є  пам'ять…    Що  б  там  було,  ми  будемо  пам’ятати
           ті  жахіття,    які  вселила  в  душу  мого  народу  орда…  Ось  
           і  мені  прийшло  на  ум  те,  що  чув  від  своїх  батьків,  дідів,  
           і  прадідів...  Відтак  заговорили  в  мені  мої  рідні,  виливши  
           на  папір  живі  слова  гніву  і  ненависті.  Хай  Бог  дарує  нам![/i]
[youtube]https://youtu.be/3PNf4cUTsI0  
[/youtube]

[i][b][color="#05497d"]“Ой,  Морозе,  Морозенку*,  ти  славний  козаче”  –  
Так  співав  колись  мій  дядько,  предок  славний    Яша…
Та  загнав  його  той  голод,  голод  України
У  чужі  степи  далекі,  бо  була  руїна…  

І  ніхто  вже  з  рідних,  друзів  не  взнав  його  долі  –    
Мо’,    “брати”  голодні  вбили  чи  замерз  у  полі…
Та  батьки  назавше  в  церкві  запалили  свічку
О  здравії…  Й  проплакали  за  ним  не  ‘дну  нічку…

Інший  же  ще  молоденький  не  витерпів  лиха  –
На  бантині  у  коморі  життя  скінчив  тихо…
Хоч  в  житті  своєму  хлопець  ще  й  не  цілувався,
А  яким  же  козаком  в  війську  бути  мався!

Отакі  то  злодіяння  в  краї  сотворились…
На  те,  “брат”,    була  твоя,  а  не  Божа  милість.
Та  всьому  наперекір  знов  народ  підвівся.
 А  ти,  кате-“брате”  милий,  ліпше  б  не  родився!

У  купелі  чи  в  лaйni  бодай  утопився
Чи  змолоду  самогоном  чи  брагою  впився…
Адже  й  так  усім  відомо  –  нам  не  по  дорозі:
Нам  у  гості  до  Парнасу,  вам  –    в  “сортір”…  і  прозу.

Ой,  Морозе,  Морозенку,  ти  славний  козаче!
За  тобою,  Морозенку,  вся  Вкраїна  плаче…[/color][/b]

28.11.2015
______
*Станіслав  Морозенко  (Морозинский)  –  козацький  полковник,  
що  у  добу  Хмельниччини  відзначався  великою  жорстокістю  
щодо  ворогів-поневолювачів  України.  Загинув  у  бою  під  час    
Пілявецької  битви    (1648).  Переказують,  що  над  тілом  одного  
з  найзвитяжніших  своїх  лицарів  плакав  сам  гетьман.[/i]

відео:  https://youtu.be/3PNf4cUTsI0  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624662
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Lu57

ПОСТРОИТЬ РАЙ

Когда  надежды    рвутся,  будто  нити
И  сетью  укрываем  боли  тень,
Когда  рисует  память  Нифертити  -
Желаний  чьих-то  жаждущих,  мишень,

Когда  увидев  бесконечно  много,
Там,где  поныне  только  пустота,
Что  остается?...разве  что,дорога
И  все  сначала,  с  чистого  листа...

И  все  опять  -  кирпичики  и  профиль,
Возводим  новый  замок  из  песка.
Мечтать...а  в  этом  все  поэты  -  профи,
Не  замечая  пулю  у  виска.

Не  замечая,  Рай  в  аренду  отдан,
И  только  бездны  остается  край...
Не  видим  пусть  ни  выхода,ни  входа...
Так  значит  сами  тот  отыщем  Рай...

Построим  новый,  бесконечно  ясный
Где  лишь  любовь  и  счастье  правят  бал.
Где  даже  тьма,воистину  прекрасна...
Ведь  ты  меня  во  тьме  и  отыскал...
27/11/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624562
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


МАЙДАН

РАЙ

Як  до  Раю  ти  крокуєш,
робиш  це  дарма.
Рай  де  ти  його  збудуєш,
більш  ніде  нема.

По  краплині  у  відерце
мрії  налови.
Рай  з"являється  у  серці,
потім  в  голові.

Бездіяльні  души  темні  -
нема  світлих  мрій.
Раю  пошуки  даремні.
Його  прагнеш  -  дій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623880
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 27.11.2015


МАЙДАН

ДРУЗЬЯ

Порой  бездарно  мы  теряем
друзей  во  цвете  зрелых  лет.
В  упор  того  не  замечая
как  у  лампадки  гаснет  свет.

Немного  б  умного  участия,
побольше  б  искры  от  души,
и  судьбоносное  несчастье
Судьба  иначе  разрешит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623886
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 27.11.2015


МАЙДАН

ПЕРЕЖИТКИ

Пережил  Есенина,
Пушкина,  Франка.
Пережил  Тургенева,
и  наверняка,
по  годам,  Шекспира
я  переживу.
Только  шепчет  лира  -
нахера  живу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623578
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Циганова Наталія

…півтисячі… днів голодомору…

Півтисячі  –  просто  число?...  
ні…  це  тільки  здається.
Ним  можна  обчислити  все:  і  як  час  очманів,
і  глузд,  і  життя,  і  терпіння,  і  зойкання  серця…
Двадцяте  сторіччя.
30–ті.  
Півтисячі  днів.
Півтисячі  скошених  днів.  
Як–то  кажуть  –  плюс/мінус.
Плюс/мінус  від  трьох  мільйонів  смертей  –  до  шести.
Як  це  осягнути?...
І  те,  що,  війні  на  відміну,
у  мирні  часи  голод  штучно  життями  притих?...
Життями  притих  на  тоненьких,  стеблинками,  ніжках
малих  діточок…
не  проживших  цих  п’ять  сотень  діб…
Постійно  замореним  голодом  падати  в  ліжко  –
[b]як  [/b]це?
Як[b]  це[/b]?  –  лиш  уві  сні  їсти  спечений  хліб?...
[b]Як  це[/b]?  –  просинатись  щоранку  всім  тим,  хто  був  винний?...
Так…  їх  вже  нема…  але  ж  ранки  були  і  у  них?…
Як  гордо  у  рупор  кричалося  слово  «людина»!...
Чого  ж  в  Україні  в  тридцяті  цей  рупор  затих?...
Чого  ж?...

...та  у  кого  питаю?...
у  винних  –  даремно.
Пішли.  В  кляте,  збігле  в  роках  без  субтитрів,  німе.

…не  соромно  в  тім,  що  я  є  –  росіянка.
                                                                           Напевно
                         від  гордості  за  Україну…
                               де  я  нині  –
                                                 Є…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624010
дата поступления 26.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Lu57

СТЕНА ОБИД

Не  строй  стену  из  кирпичей  обид,
В  моей  душе  давно  им  места  нет,
За  звонким  перестуком  кастаньет
И  сожалений  бесконечных,  гид

Самокопания...  бед  приворот
Раздай  по  крохам,с  ветром  отпусти,
Мы  только  видимость,  мы  -  травести,
А  наши  роли  -  ракурс,  поворот...

Коснуться  взглядом  и  сгореть  дотла,
В  себя  впитав,  и  растворяясь  вновь
Теряя  прошлое,  в  остатке  -  новь
И  перышко  у  Ангела  с  крыла...

Не  выдумай,  чего  не  отыскать.
Однажды  теплый  луч  коснется  плеч,
Тьму  рассекая,  будто  острый  меч,
По-прежнему,  как  пуля  у  виска.

В  оковы  ледяные  не  упрячь,
Своей  души  прозрачной  уголок.
Прощение  прощанья,  между  строк
Не  изменяя,  лишь  переиначь.

Не  строй  стену  из  кирпичей  обид,
24.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623756
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


OlgaSydoruk

Ты не позвал идти с тобой…

Ты  не  позвал  идти  с  тобой...
И  за  тобой  не  побежала...
Роман  закончился...(не  мой)...
Листва  пожухлая  шуршала...
Горела  свечка  у  окна...
Заплакал  дождь,сжимая  веки...
Воспоминания  тепла  вскрывали  человеку  реки...
Дрожала  птичкою  душа  в  ладошке  ночи  перед  бурей...
Memento  mori  для  тебя  -  успокоительной  пилюлей...
Желтела  тыква  у  окна...Куранты  полночь  громко  били...
Туман-предатель  по  углам  припрятал  всё...
А  вы  -  забыли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623392
дата поступления 23.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Любов Ігнатова

Чом ти знов не спиш, моя тривого…

Чом  ти  знов  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  шкребеш  на  серці  пазурами?.. 
Розійшлись  із  осінню  дороги, 
Встелені  промоклими  вітрами... 
       
Хтось  у  небі  розтрощив  клепсидру  - 
Час  водою  котрий  день  стікає... 
І  мугиче  пісеньку  нехитру 
Ліс  безлистий  -  сторож  виднокраю... 
       
Чи  зима  тривожить  мою  душу? 
Чи  туман-  обманщик  і  нероба? 
Чи  то  знов  піщаний  замок  рушить 
Недовіри  здавнена  хвороба? 
       
Чом  же  ти  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  на  серце  каменем  лягаєш,  
Сиплешся  думками  на  підлогу,
Котишся  по  снах  моїх  курАєм?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Лина Ланская

А СКОРИНОЧКА ДО НІГ

А  скориночка  до  ніг,  не  образливо,
Хіба  краще,  як  вмирає,та  й  байдуже?
Хіба  краще,  що  мовчить  ненав"язливо,
А  від  голоду  пливуть  кола  райдужні?

А  скориночка  до  ніг  -  гріє  кригою.
Від  пекельного  вогню  та  й  закриюся,
Стане  гірко  -  знов  сльозою  умиюся,
Проковтну  хлібця  шматочок  -  оклигаю...

А  скориночка  до  ніг  не  забариться,
Може  совісті  нема,  може  крається?
Серце  з  соромом  у  хованки  грається,
У  своїх  думках  печеться  і  вариться.

А  скориночка  до  ніг,  не  образливо,
Хіба  краще,  хай  вмирає,та  й  байдуже?
Хіба  краще  як  мовчить  ненав"язливо,
А  від  голоду  пливуть  кола  райдужні?
24.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623667
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Шип Сергей

В осеннем сказочном лесу

Стихия  воздуха  бушует
И  ветер  гнёт  осенний  лес.
От  жизни  суетной  бегу  я,
Спешу  в  лесу  вкусить  чудес.

Здесь  так  свежо  и  первозданно.
Деревья  крехчут  на  ветру.
И  листьев  пламенное  танго
Взывает  к  кисти  и  перу.

Чтоб  написать  шальную  осень,
Запечатлеть  её  красу.
Чтоб  седину,  как  листья,  сбросить
В  осеннем  сказочном  лесу.

Октябрь  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623670
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


НАДЕЖДА М.

Коли дощі ідуть стіною…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YklJLG0yLAk
[/youtube]
Коли  дощі  ідуть  стіною,
Чому  сумує  так  душа?
То  що  тут  є  тому  виною,
Що  так  на  сльози  спокуша?

І  не  скажу,  що  я  з  плаксивих,
Бо  сльози  -  це  проста  вода.
Моя  душа  одна  з  мрійливих,
Без  сліз  вона  бува  рида.

Коли  мене  не  розуміють,
Як  зрадять  друзі  за  мідяк,
Я  все  пробачити  зумію,
І  стисну  біль  тяжкий  в  кулак.

І  не  тому,  що  дощ  стіною,
І  краплі  осені  на  склі,
А  просто  все  в  оцім  виною,
Що  раз  живемо  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623799
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


OlgaSydoruk

Ночь опускалась чёрною птицей…

Ночь  опускалась  чёрною  птицей
И  накрывала  огромным  крылом...
Сетью  перкалевой(вязанной  спицей)
От  колесницы  с  горячим  конём...
Еле    дрожали  густые  ресницы
Девы,  распластанной,  силою  для...
Сон  обрывался  на  жёлтой  странице
Хрустом  пришедшего  нового  дня...
Ты  сторожила  видения  в  лицах,
Чтобы  запомнить,что  будет  потом...
Тех,кто  коня  запрягал  в  колесницу...
Тех,кто  узорами  сети  вязал...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623864
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Lu57

МНЕ Б ЗА ТОБОЮ

Мне  б  за  тобою,  хотя  бы  по  воздуху
Перебежать,  зацепившись  отчаянно
Даже  не  просьбой,  одним  только  возгласом...
Остановить,  прикоснуться  нечаянно.

Корчится  в  пьяном  угаре  умышленно
Мыслей  порочных  презренное  зарево
Так  получается,  вышел  ли,  вышла  ли,
Как  там  тот  конь?..  он  пока  не  подаренный.

Кожа  в  огне,  кровь    кипит  и  пузырится.
Остановись,  коль  не  внемлешь...  дыхание
Остановилось.  Душа  на  заклание  -
Звон  колокольный...бедой  оттопырится...

Руки  дрожащие,  дробь  барабанная
Видно  в  аду  нету  места  раскаянью.
Плавятся  в  тигле  рекою  стеклянною
Жарких  стенаний  искры  желания.

Мне  б  за  тобою,  хотя  бы  по  воздуху
Перебежать,  зацепившись  отчаянно
Нотой  негромкой  мелодии,  созданным
Реквием  чувств  для  души  неприкаянной.
11.09.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606296
дата поступления 13.09.2015
дата закладки 25.11.2015


Lu57

ЦИТАДЕЛЬ

                                                         С.
Опять  замки  врезаю  в  пустоту,
Где  кроме  боли,  ничего  не  видно.
Искомое  так  призрачно,  обидно,
Что  и  его  не  видно...  за  версту

Стог  сена  или  купол?..не  понять,
Разрушенный  на  попелище  остов...
Оно  уже,  как  не  открытый,  остров  -
У  полусфер  крестов  не  увидать.

Издалека  кричат?..да  нет,  молчат,
Те  стайки  птиц,  узорами  на  небе.
И  ты,  как  птица  -  на  воде  да  хлебе,
Все  также,  беспокойно,  дни  влача.

А  я  замки  врезаю...тишина
Зловеще  ноет  -  демоны  на  страже.
А  ты  зависнув  над  землею,  также
Не  видишь  небо  даже  из  окна.

Безмолвия  разрушенный  тоннель
Закрыт  пока,  в  аду  угасло  пламя...
Но  пару  слов,  связующих,  над  нами
Разрушат  беспредела  цитадель...

Ключи  забыты,  разве  что  засов
Навек  отгородит,  рискнув  свободой,
И  не  найти  ни  выхода,  ни  входа.
Церквушки  купола  -  свод  без  крестов...
24.11.2015.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623634
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Оленка Зелена

ця осінь в мені

Ілюзія  осені.    Липне  густий  туман
До  рами  віконної:    пише  на  склі  картини.
І  тягнеться  між  тротуарами  караван
Опалого  листя    /в  нікуди  летить  невпинно/.

Міста,  автостради,  а  далі  простий  пейзаж,
Пастельні  тони  і  кінцева  зупинка  часу…
Давай  будем  чесними:  все  наостанок  зваж,
Лиш  погляд  очей  не  ховай  за  дощів  гримасу.

Згубив  листопад  акварель  у  полоні  мряк
І  залишки  сонця  пасе  у  мілких  калюжах.
Якщо  вслід  за  сонцем  ти  підеш,  зроби  це  так,
Як  осінь:  без  марних  надій  /а  вітри  відтужать/.

Хлюпочуться  зливи.  Промокли  підошви  снів.
І  легко  втекти:    дощ  залиже  сліди  водою.
Сьогодні  ця  осінь  навік  відболить  в  мені
Тобою…  ця  осінь  в  мені…  відболить  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623650
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015


Любов Ігнатова

Місто

Нічне  Місто  зібрало  всі  зорі  на  небі  і  простягло  мені  їх  на  долонях  :
-  Обирай  будь-яку!  На  згадку.  На  повернення...  
Я  дивилася  на  ці  різнокольорові  сяйвочка,  ніби  в  очі  зазирала  Великому  Всесвіту  і  намагалася  віднайти  у  них  себе  -  маленький  атом,  нікчемний  і  важливий  водночас...  
-  То  ти  хочеш,  щоб  я  повернулася?  
-Звісно!  Адже  твої  кроки  уже  увійшли  в  мою  історію,  а  твоя  душа  долучилася  до  мого  храму...  Ти  ж  відчувала  мене,  правда?  
-  Правда.  Як  і  ти  мене...    
Зірочки  все  ще  підморгували  мені  з  величезних,  але  таких  вразливих  і  лагідних  долонь.  
-  Я  візьму  оцю,  зеленаву,  можна?  
-  Бери.  Вона  завжди  буде  у  твоєму  серці  часточкою  мене...  
Я  обережно  взяла  маленьку  зірочку  і  сховала  її  за  пазуху  від  липкого  туману,  що  потихеньку  розповзався  нічними  вуличками,  чомусь  оминаючи  головну  артерію  Міста.  
-Дякую  тобі!  Я  обов'язково  повернусь,  щоб  ще  хоч  раз  доторкнутися  до  твоєї  вічності...  
...  Автобус  розмірено  погойдував  мене,  стрімко  віддаляюсь  від  Міста.  Я  востаннє  поглянула  йому  в  очі  -    втомлені,  але  напрочуд  добрі  і  мудрі.  Темрява.  Тільки  за  пазухою  світилась  і  зігрівала  мене  маленька  зеленава  зірочка  -    подарунок  величного  Міста,  яке  стало  частиною  моєї  історії...  














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623174
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015


НАДЕЖДА М.

Коли туман накриє з головою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kmu-zgUGhIg[/youtube]


Вже    осінь  заповзла…Туманна  й  сіра…
І  небо  схлипує…  і  рюмсає  дощем..

За  твором    Олекси  Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
-------------------------------------------------
Коли  туман  накриє  з  головою,
То  легко  тут  піддатись  на  обман.
Завісу  не  відсунути  рукою.
І  ти  вдихаєш,  нібито  дурман.

Тоді  здається  все  якесь  інакше.
Крізь  пелену  вже  погляд  в    інший  світ..
І  те,  що  до  сих  пір  було  найкраще,
Тепер  здається,  ніби  пустоцвіт.

А  роси,  що  блистіли  самоцвітом,
Тремтять,  неначе  краплі  дощові.
Думками  не  літаєш  вже  над  світом:
Натиснуті  всі  точки  больові.

Заплуталось  усе,  як  в  павутинні.
Шукаю  все  я  вихід  із  пітьми.
Крізь  решето  просіяні  зернини...
Туман  тут  не  притопчиш  чобітьми...

Із  сходу  раптом  ринуло  проміння.
І  зникла  із  очей  вся  пелена.
І  впало  із  плечей,    немов  каміння.
Для  всього  тепер  інша  вже  ціна.

Веселкою  заграло  все  навколо.
Зі  мною  поряд  ті,  кого  люблю.
Відчула  тепер  запах  матіоли...
Невіру  тепер  в  віру  переллю...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623096
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Радченко

Памяти ветер

Памяти  ветер  -  навстречу,
Памяти  ветер  -  в  лицо.
Кружевом-тенями  вечер
Падает  мне  на  крыльцо.
Боль  и  печаль  расставаний
В  наших  снах  эхом  звучит.
Память  смешных  оправданий
Глупой  обидой  молчит.
Памяти  ветер,  возможно  ль
Хоть  иногда  промолчать?
Только  б  когда-нибудь  ложью
Памяти  ветру  не  стать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622989
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Радченко

Уходит лето

Так  неожиданно  уходит  лето
И  осень  неожиданно  пришла,
А  я  ещё  по-летнему  одета,
Хотя  уже  нет  прежнего  тепла.
И  к  странной  грусти  сердце  привыкает,
Но  не  навязчива  она  -  легка.
Приходит,  незаметно  исчезает  -
Уходит  лето,  осень  так  близка.
Как  паутина  возле  глаз  морщинки,
Разгладить  попытаюсь  их  рукой.
Ты  скажешь:  "А  тебе  идут  сединки".
Я  улыбнусь:"Какой  же  ты  смешной...".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622988
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Макієвська

Плаче гірко осінь за вікном…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hi0WwMYeFVk[/youtube]
Плаче  гірко  осінь  за  вікном,  стукотить  сльозами  в  скло,
Розтікаються  вони  хвилясто  й  дуже,  дуже  рясно...
Загубила  всі    принади  золоті...  в  серці  запекло,
Залишила  де-не-де,  тільки-но  своє  тьмяне    пасмо.

Небо  посіріло,  хмарки  затремтіли  ...швидко  смеркло,
Одиноко  якось  стало...  душу    розірвало  навпіл,
Осінь  роздяглась,  до  зими  прибралась...  навколо...  голо,
Жде  на  заметіль,  море  безсоромних  дерев"яних  тіл!

Ось,  прийде  чарівна  зима  й  закриє  їх  сором  скоро,  
Одягне  дерев  тілА  в  білосніжні  шубки,  попервах  ,  
Заграють  тоді  красою,  вишитим  срібним  узором  ,
Замилуємося  ми    прикрасами  на  вітах-руках.

Кришталевими  підвісками,  що  дзвенять  між  прОстором,
Перлами  в  платинових  оправах  на  тоненьких  гілках...
Сяйвом  рубінів  ягід  калини,    вкритих    омофором
Чи  зимовим  палантином,  інеєм  у  чиїсь    очах...

За  тим,  кравчиня  вдягне  на  них  тендітні  шапки  й    боа,  
Тепле  взуття  ,  а  може  комусь  подарує  кожухи,
Вушанки  смішні...Щоб  не  були  голі,  бо  зима  крута,
Панянка  добра  та  буває  й  зла...Заморозить  шляхи.


Адреса  відео:https://www.youtube.com/watch?v=hi0WwMYeFVk
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622924
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Шип Сергей

ЛЮБОВЬ БЕЗ ПРАВИЛ

Озноб  души  рассудком  правил,
Адреналин  гулял  в  крови.
Мы  бросились  в  любовь  без  правил,
Забыв  все  правила  любви.

И  на  волне  слепого  чувства,
Плывя  беспечно  за  буи,
Мы  постигали  с  ней  искусство
Не  той,  не  правильной  любви.

Нам  вслед  смотрели  с  укоризной,
Крутили  пальцем  у  виска
Адепты  рационализма,
Вандалы  замков  из  песка.

И  ночь,  в  которой  мы  пылали,
Пугая  страстью  эльфа  снов,
Шептала  влажными  устами:
Любовь  без  правил  –  не  любовь.

И  день  на  нас  капканы  ставил,
И  вразумлял  заблудших  чад.
Прощают  здесь  бои  без  правил,
Любовь  без  правил  не  простят.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622916
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Олекса Удайко

ТУМАНИ МОЇ, РОЗТУМАНИ…

                     [i]На  долині  туман,
                     На  долині  туман  упав…
                             [b]Василь  Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]

                                   
[i][b][color="#9406b8"]Вже    осінь  заповзла…Туманна  й  сіра…
І  небо  схлипує…  і  рюмсає  дощем.
Під  ним  немає  жаданого  миру  –
Земля  болить  і  ремствує…  Той  щем  –

Як  перегук  із  безліччю  колізій,
Які  спливають  час  від  часу  тут.
Доконує  живих  туманом  сизим...
А  ще  які  “подарря”  нам  грядуть?..

Небачені  давно  протистояння
Святого  неба  й  грішної  землі  
Несуть  у  світ  –  природи    сповідання…
Й  жалі  землян…    жагучі  чи  малі.

А  ще…  туман  той  бляклий,  темно-сірий
Пускаємо  по  тверді  берко  ми…
І  вже  немає  праведної  віри,
І  паща  вже...  зяяє  із  пітьми.  

…Та  прийде  час  –  й  туман  бузковий  
Укутає  всіх  нас!..  Від  пелени
Духмяності  вже  не  спастись  нікому  –
Потонемо  у  повені  весни….[/color][/b]

21.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Lu57

ОДИН ДЕНЬ БЕЗ ТЕБЯ

И  снова  ночь  расставила  посты,
Туманную  завесу  опустив.
А  я  опять  не  знаю,  где  же  ты,
И  сердце  с  кем  твоё    сейчас  частит?

В  душе  моей  -  вериги  и  кресты
Раскинет  угрожающе  судьба,
А  лунные  постели  и  мосты
Вчера  еще...один  день  без  тебя,

Как  год...  в  оковах  ледяных  застыв,
Ток  крови  этот  день  остановил.
Терзаю  снова  чистые  листы,
Сей  нотный  стан,  подобие  стропил,

Давно  упал,  все  ноты  вкривь  и  вкось,
Скулят  без  толку,нервы  бередя.
Перед  глазами  снова  расплылось...
А  кажется,  и  не  было  дождя...
21.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622752
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Лина Ланская

ВИПИВАЮЧИ ПОДИХ

Випиваючи  подих,виливаючись  шалом
У  незнаного  ноти,  під  нестримності  жалом,
У  відлунні  втопившись,  шукаю

Не  осоння,  чи  спеку,  бо  тремчу  як  на  вітрі,
Не  затишну  безпеку,  леза  гострого  вістря
Проливаючись  впавши...ридаю...

Не  від  сліз  моє  горе  так  безжально  -  пекуче,
То  хмільної  нірвани,  як  чар-зілля  ядуче,
Те  солодке  вино...не  напитись...

На  рівнинах  печалі  вже  розсипане  чисто
Не  червоні  коралі,а    грайливе  намисто.
Полетіли?..в  тобі  загубитись...

21.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622738
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


OlgaSydoruk

В тихой гавани спален…

Экспромт

Для  чего,почему  и  зачем  
Из  неведомых  теорем  эшафот  для  души  воздвигаю?..
Будешь  Ты  палачом...    растревоженных  тем...
Пожалеешь...Отпустишь...Я  знаю...
В  тихой  гавани  спален  -окно  в  новый  свет...
Он  за  шторою  в  стиле  модерна...  
Я  открою  его  через  тысячу  лет...
После  миль  семибального  шторма...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622766
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Lu57

СНЕЖНАЯ КОРОЛЕВА

Я  прозрачною  каплей    застыну
На  ладони  твоей,  удержи....
Упаду  на  мгновенье,  признаюсь:
Устают,  иногда,  даже  льдины,
Все  века  еще  раз  пережить,
Когда  огненно  солнце    ласкает,

Жарким  взглядом  скользит  и  тревожит.
Исходящая  влагой  плывёт.
Неземная,  снегов  -  королева,
Замирает...    волнение  множит
Бесконечности  дивный  полет.
Не  царица  любимому  -  Дева...

Раскаленною  каплей  на  коже
Расчерчу  неизведанный  путь...
Прикоснись,  кипятком  упиваясь.
Ты  так  близко,  мой  самый...похоже,
Нелюбимый?..  об  этом  забудь,
Обожаемый  сон...растекаюсь.

Разрывает  сияние  небо,
Освещая  небесный  чертог,
Возмущенно  рассыпав  алмазы.
Может  быть  убежала  и  Геба?
Что  ей  Гера  и  Зевс,  с  нею  бог
Аполлон  -  бог  Любви  ясноглазый...
21.11.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622883
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Радченко

Уходящий день

День  в  ладонях  яблоко  заката,
Затаив  дыхание  к  реке  несёт.
Знает  он,  что  прошлым  станет  завтра  -
День  вчерашний  за  собой  уже  зовёт.

Не  донёс  чуть-чуть  и  вдруг...  споткнулся,
Вечер  яблоко  заката  подхватил.
Вот  и  всё,  на  миг  день  оглянулся:
Я  же  думал  донести  мне  хватит  сил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622496
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015


Циганова Наталія

Написать тебе лично…

Написать  тебе  лично,  а  адреса  –  не  указывать.
В  перекрёстке  сезонов  так  много  снегов  
         раскрашенных
занесли  переходы  подошвами…  
         и  рассказами
о  судьбе  чёрно–белой,  под  пиковым  небом  
         башенным
                   о  жизнЕ…
Бытиём  покрывая  планету  в  красное
         ненарочно,  случайно…
                   подряд  и  на  вдох…    
                             и  осенью,
опослЯ  подметая  пороги  своими  пасмами.

Подметя  –  собирать/ся
         по  урнам…
                   по  дням…
                             по  праздникам.
Может,  снег  не  упавший  расстелит    
         планиду  улицы,
фонарям  строя  глазки  снежинками  
         бело–новыми…

Написать  тебе  лично…
…тогда,  когда  будет  жмурится
солнцем  радость  щемяще…  
         колюче…
                   зимой  знакомою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622443
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015


desert rose

Змії

Тривожаться  внутрішні  змії:  
«Вилазити  ми  не  сміємо
Із  нетрів  тривкої  землі»,  
що  сумнівом  жиє  в  мені…

Шиплять  й  язики  висовують,  
ба  навіть  вкусить  норовлять.
Мій  сумнів  тривогу  всотує,  
й  зростає  на  розмірів  п'ять.

Пролазить  у  тріщини  хтивості
І  цноту  отруює  в  серці.
Кричу  від  своєї  сміливості,  
яка  у  чужому  озветься.

Себе  прирікаю  на  сумніви
Щоразу,  як  ду́мки  про  тебе
Захоплюють  розум  невду́мливо…
….
Чи  точно  цей  гріх  мені  треба?..


(Який  ж  бо  це  гріх?  Це  смішно.
У  ньому  ще  я  не  помічена.
Й  усе,  що  ми  робимо  –  грішно,
Бо  досі  ще  в  церкві  не  вінчані)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622287
дата поступления 19.11.2015
дата закладки 20.11.2015


Радченко

А знаешь ли ты

Со  мною  случилась  беда,
Бессонницей  полнятся  ночи.
А  знаешь  ли  ты?  -  иногда
С  трудом  понимаю  твой  почерк.
Быть  может,  писал  просто  так,
От  скуки  иль  всё  ж  по  привычке?
И  я,  повторяя:  Чудак",  
Зажгу  без  сомнения  спичку.
Чернеют  листки  от  огня,
А  сердце  аукнулось  с  болью.
Со  мною  случилась  беда...
А,  может,  случилась  с  тобою?

                                         1988-2015г.г.  (бывшие  черновики)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622260
дата поступления 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015


Lu57

ПОСТАВЛЮ НА КОН …

Поставлю  на  кон  я,  сегодня  и  здесь  -
Прощенье  и  месть,  за  любовью  и  честь.
Собрав  в  кулаки,  завывая  с  тоски,
Остатки  сомнений.

И  претерпевая,  отчаявшись,  стыд
Поставлю  на  кон  и  персты  ,  и  кресты,
Забыв  навсегда,  не  оставив  следа
От  самосожжений...

Поставлю  на  кон  я  все  девять  кругов...
В  огне  захлебнулись  пять  материков.
Проклятия  прочь,  рассыпается  ночь.
Фрагменты  видений

Мелькают...  из  листьев  опавших  ковры
Укроют  и  выход  и  вход  из  норы.
Поставлю  на  кон  и  дыханье,  и  стон  -
Души  разрушенье...

Поставлю  на  кон,  а  прощения  свет,
Надеюсь  прольется  в  последний  момент...
Спасусь,а  затем,  хоть  была  я  никем,
Но  без  сожалений

Поставлю  на  кон...
19.11.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622320
дата поступления 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015


Шип Сергей

FATUM

Мы  все  –
бильярдные  шары
под  кием
игрока-судьбы.

И  чётко
выверен  удар:
кто  –  в  лузу,
кто  –  в  соседний  шар.

Кто  крýгом
огибает  стол,
кто  –  вверх,
чтобы  упасть  на  пол.

Март  1997

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622362
дата поступления 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015


OlgaSydoruk

Коли приходила в останнє…

Коли  приходила  в  останнє,прошепотіла  без  вагання:
Що  більш  не  буде  турбувати,що  сама  буду  зимувати...
Що  тепло  буде,як  нівроку...Що  захмелію  і  від  соку...
Що  буду,буду  пам"ятати...І  довго,довго  сумувати...
Як  же  просила,як  благала:щоби  одну  не  залишала...
Щоби  наснилася  уночі,і,  щоби  сни  були  пророчі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622161
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015


OlgaSydoruk

Хмурый день, в ожидании ночи…

Хмурый  день,в  ожидании  ночи,отметал  все  сомнения  прочь:
Что  под  утро  туман  напророчил,  пополудни  (в  четыре)  сбылось...
Хмурый  день,в  ожидании  ночи,зажигал  канделябр  на  час...
Напевая  знакомое  очень,оживал  старый  друг  контрабас...
Грусть  шарманочная  разливалась  от  фальшивого  строя  октав...
И  казалось,что  всё  повторялось:за  окном,под  дождём,в  свете  фар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622158
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015


Радченко

И будет тебе всё больнее

Как  часто  чужую  любовь,
Спешим  осудить  без  сомнений.
Чужую  легко  судим  боль  -
Пусть  будет  во  сто  крат  больнее.


Придуманным  судим  судом,
Забыв  об  одном:  мы  -  не  судьи.
Как  жаль,  что  не  помним  о  том  -
Нас  завтра  судить  кто-то  будет.


Любовь  не  чужую  -  твою
Осудит  молва  без  сомнений.
Ты  будешь  шептать:  "Я  люблю",
И  будет  тебе  всё  больнее.


                                       1986-2015  г.г.  (бывшие  черновики)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622089
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Lana P.

У ТЕБЕ — СНІГ, А В МЕНЕ — ОСІНЬ…

У  тебе  —  сніг,  а  в  мене  —  осінь
Із  листопадними  вітрами...
Ще  не  награлась  листям  й  досі  —
Перевертає  світ  ногами.

І  не  зважає  на  морози,
Що  мружать  хрумко-білі  вії,
Не  мають  значення  погрози,
Коли  в  душі  цвітуть  завії…

У  перших  подихах  світанку
Шукають  душі  переправи…
Ми  кожен  день,  прожитий  зранку,                                        
Вимірюємо  в  ложках  кави.                                        12/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621942
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Lu57

Я - ПЬЯНА

Я  -  пьяна...  ароматами  преющих  листьев
Упиваюсь,  забыв  бесконечные  "надо"...
Если  явятся  тени  маркиза  де  Сада,
Я  раскрашу  их  в  белое  беличьей  кистью...

Я  смеюсь...не  художница  ведь,а  туда  же...
Мне,в  охотку,  рассыпаться  солнечным  бликом.
Ты  такой  замечательный  и  многоликий.
Неуверенным  шагом,    немую  поклажу

Я  несу...я  несусь,  разрывая  на  клочья,
Тяжкий  груз  беспредельных  и  косных  видений
Даже  если  мое  не  одно  из  тех  мнений,
Что  совпало  с  твоим,  нам  уже  не  помочь  ведь...

Я  люблю...только  в  этом  и  высшее  -  нечто.
Но  в  бесмысленных  глупых  словах  и  поступках  -
Это  чувство  так  нежно,  изысканно...хрупко  -
Это  то,что  останется  в  памяти  вечно.

Я  уйду,  а  оно  будет  жить  и  тревожить,
Разрезая  тоску  на  фрагменты  стихами.
Разделяя  на  "было"  и  "будет  "  штрихами,
На  ладони  останется  ниточкой?..  может...

18.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621955
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Любов Ігнатова

Застуджена осінь

Небо  залите  оловом... 
Хмар  поминальне  коливо *
Вітер  несе  розхристаний 
В  далеч  опалолистяну... 
       
День  розговівся  мОросом... 
Півнячим  рветься  голосом 
Вранішня  тиша  ватяна, 
Зночі  дощами  латана... 
       
Сніда  пташА  калиною... 
Замість  плаща  -  рядниною 
Плечі  покриті  Осені, 
Сіротуманноросяні;

Всі  черевички  зношено  - 
В  зиму  шкребе  калошами, 
Хлюпа  тихцем  калюжами 
Стомлена  і  застуджена... 


*  Ко'ливо  -    поминальна  обрядова  страва,
 готується  із  поламаного  печива,  залитого  узваром  
чи  солодкою  водою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Вячеслав Рындин

Вчера…

[b]…утром  выбыл  я  на  дачу!
_______
Пироги  да  пышки…  
Также  взял  с  собой  в  придачу
Закусон  под  крышкой:
Малосольны  витамины,
Слабо  сладкие  консервы,
Чёрно-синие  маслины
Те  –  что  успокоят  нервы…
_______
Филигранные  процессы
На  пути  –  одышки
Вне  программы  интересов  –  
Синяки  и  шишки…[/b]

17.  11.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621734
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015


OlgaSydoruk

В сезон опадающих листьев…

В  сезон  опадающих  листьев(на  розе  промокших  ветров),
Неведомый  (профи)бариста  колдует  над  чашей  основ...
Волна  марципановой  грусти,касаясь  нервозности  струн,
В  кофейно-медовую  гущу  добавит  загадочность  Лун...
По  капле,по  капле  -  прозрение  изнеженным  ноябрём...
Высокою  пробой  свечения  -  затмение  каратов  оков...
Ковчегом  горячего    Лета  и  Осень  куда  то  плыла...
Туман  провожал  до  рассвета...
С  рассветом  осталась  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621811
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Олекса Удайко

НА ЛИСТ ОСТАННІЙ

[i][b]tth
                   
[b]Мій  лист  останній…  Майже  за  О'Генрі...[/b]
І  не  тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]

[color="#940bcf"]На  лист  останній  мій…  метелик  сів  –
чи  не  моя  розігрується  доля?    
Вже  сівачу  пора  б  покинуть  поле  –
зерна  підзимній  зроблено  засів…

То  постулат…  Не  треба  зайвих  слів  –  
колись  замкнутися  повинно  коло…
Наситився  той  лист  життям  уволю,
бо  жив    на  білім  світі  –  як  хотів…

Одне  лиш  млоїть  думку  сівача  –  
чи  не  рубав  породу  він  з  плеча,  
чи  тим  зерном  поля  свої  засіяв?

Мотиль  і  лист  вберуться  в  зимній  стиль,
асів  пшеничний  вкутає  завія,  
та  май  замайорить...  
мільйоном  
піль!..[/b]

16.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Валентина Ланевич

Гойдає вітер зріділе листя.

Гойдає  вітер  зріділе  листя,
Що  ще  зосталось  на  мокрім  гіллі.
Зраділе  ж  серце  -  щиро  молися,
Торка  усмішка  вуста  знімілі.

Далекий  голос  воркує  стиха,
Ховає  руки  в  теплі  долоні.
Милого  чути  -  то  така  втіха,
Пульсує  жилка,  тремтить  на  скроні.

Уява  хилить  в  обійми  любі,
Падаю  нараз  йому  на  груди.
Стікає  ніжність  по  всій  утробі,
Чека  кохання  нової  згуби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621530
дата поступления 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Любов Ігнатова

Невідомому…

Ніхто,  окрім  рідних  його  не  згадає... 
Людей-бо  багато  (звичайних  людей)... 
І  тільки  зоря  упаде  з  небокраю, 
Із  вдихом  останнім  змертвілих  грудей... 
       
Мовчатиме  завтра  ранкова  газета, 
В  новинах  -  ні  слова  (не  зірка,  либонь)... 
Лиш  мати  старенька  в  усіх  силуетах 
Вбачатиме  сина  крізь  призму  безсонь...
       
...  Розквітла  у  маках  солдатська  могила
Краплинками  крові  в  осінній  журі...  
І  хусточка  чорна,  мов  янгола  крила, 
Тріпоче  від  вітру  на  сивім  чолі... 
           
...  Зима  замітає  стежину  до  хати, 
 Де  згасло  в  печі  її  серце  -  вогонь... 
І  супиться  хмарами  небо  кошлате, 
Узявши  свічу  до  змарнілих  долонь....  


Дякую  за  натхнення  :


 www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292

Автор  Крилата  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата поступления 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Кадет

Мужское макраме

Старик,  а  не  тряхнуть  ли  нам  копейкой?  -
Прислал  мне  кореш  телефонный  дзинь…
И  мы,  накрыв  полянку  на  скамейке,
Базарим  за  сегодняшнюю  жизнь…

Жируют,  блин,  державные  шакалы,
А  мы  конкретно  по  уши  в  дерьме…
И,  грустно  опрокидывая  шкалик,
Плетём  своё  мужское  макраме…

Обидно  нам,  что  ветер  по  карманам
Гуляет,  разжигая  нашу  злость…
Но  мы  могём  закусывать  туманом
Мужской  коктейль,  типа  «Ржавый  гвоздь»…

И  не  беда,  что  стали  неуклюжи,
Что  есть  ошибки  в  наших  резюме…
Ведь  мы  отважно  шлёпаем  по  лужам
Навстречу  обжигающей  зиме…

ноябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621739
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Оленка Зелена

Під дотиком пера

                       [i]"А  жаль  як,  барде,  ти  мене  не  знав.  
                       Тебе,  піїто,  зроду  не  зрікалась.  
                       Коли  в  думках  на  муки  заклинав,  
                       То  я  в  рядках  рельєфно  витиналась."[/i]

               [b]    [i]Svetlana  Rachynska  :  Злюбила  (монолог  музи)[/i]  [/b]



Зречись  мене,  мій  Майстре,  не  тривож,
Бодай  на  день,  на  ніч,  хоча  б  на  слово…
Коли  мене  торкався  /випадково?/
Чи  думав  ти,  що  я  жива  також?

Все  смакував,  а  так  і  не  пізнав…
Зривав  із  мого  тіла  покривала,
А  я,  дарма,  чорнила  цілувала,
Якими  іншим  ти  рядки  писав.

І  кожен  раз  оголеність  плеча
Мого  сприймав,  поете,  як  належність.
А  я  втрачала  /вкотре?!/  незалежність
Під  дотиком  пера  /чи  все  ж  меча?/.

Вервечка  схарапуджених  думок
Вдаряла  хмелем  в  голову  і  груди  –  
Ти  брав  мене  в  полон  завжди,  повсюди,
Немов  чергову  здобич  між  жінок.

І  поспішав  покласти  на  папір
Так  грубо,  недоречно  і  невміло.
Не  знав,  напевно,  що  тобі  не  тіло,
А  душу  віддавала  я…  З  тих  пір

Немає  навіть  іскри  від  вогню
В  мені:  я  лиш  недопалок  від  слова.
Втрачаю  глузд…  а  що  найгірше  –  мову…
Забудь  мене  –    колишню  осяйну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621468
дата поступления 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015


Радченко

Найди меня

Найди  меня.  Пожалуйста,  найди.
Не  удивляйся  -  я  уже  седая.
Уходит  спешно  осень  золотая,
Надрывно  плачут  серые  дожди.
Морщинкам  и  непрошенным  слезам,
Тоске  в  глазах,  прошу,  не  удивляться.
Молве  не  удивляйся,  злым  словам  -
Молва  чужое  ненавидит  счастье.
Не  удивляйся  не  узнав  меня,
Я  и  сама  устала  удивляться.
Найди  меня.  Пусть  на  исходе  дня.
Лишь  для  того,  чтоб  просто  попрощаться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621374
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015


Lu57

ГОСПОДИ, СЖАЛЬСЯ

Застыла  на  миг  Земля,
Вращенье  остановив,
Завыли  ветры  моля,
Свой  бесконечный  мотив,

Господи,сжалься...

Холодный  берег  реки,
Опушкой  снежною  скрыт.
Замерзли  пальцы  руки
И  вход  по  сей  день  разрыт,

Господи,сжалься...

Я  не  долетаю  чуть...
Зависла,  страховки  нет.
По  каплям  слезу  смахнуть?
И  все...  суета  сует...

Господи,сжалься...

Не  стоит  края  сводить  -
Разрыву  целым  не  стать.
Все,  что  умею,-  любить...
Все,  что  хочу  я  -  прощать...

Господи,сжалься...

Отдам,те  крохи  души
Которым  неведом  грех..
И  снова,каясь,грешить,
И  снова  сквозь  слезы,  смех...

Господи,сжалься...
14.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621110
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Лина Ланская

ЯКЩО РОЗЛЮБЛЮ

Якщо  розлюблю,  тоді  Всесвіт  замре,
Розкриють  обійми  суворі  сутани.
Як    крила  у  Ангела  Бог  відбере  -
Пігмеями  стануть  навіки  титани.

Якщо  розлюблю,  порожнин  кольори
Напевне,  у  дим  перетворяться,  чуєш?
Пекучому  "нащо"летіти  згори,
Розсипавшись  в  попіл,  допоки  сумуєш.

Якщо  розлюблю,  тіло  вкриють  рубці,
То  шрами  сховали  останки  цілунків.
Такими  далекими  стануть  гравці  -
Потрощені  лузи,  а  кулі  -  у  клунках...

Якщо  розлюблю...ніч  наповнить  ущерть,
Ту  чашу  в  душі,  з  осяйного  кришталю.
Із  неї  життя  виливається...смерть
Розірве  її  у  небеснім  шпиталю.

Якщо  розлюблю...хоч  хвилину  тоді
Залишу  у  пам"яті,  крихітним  лезом  -
Ту  мить,  як  ходили  удвох  по  воді,
Грайливо  заплівши  веселку  у  безум.
14.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621033
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


natalux

Нічний хоррор

Ніч,  як  велика  і  чорна  сполохана  кішка.
Все  приховає  і  сльози,  і  ґвалт,  і  мечі.
Ніч  –  і  хоррор,  і  почвара,  й  мольфарочка  трішки.
Всіх  зачарує.  Ти  тільки  дивись  і  мовчи.  
Ніч  все  закриє  великим  і  чорним  пологом.
Чуєш  цей  звук?  Наче  з  пекла  тяжкая  хода?
Ні,  не  залишить  ця  ніч  у    спокої  нікого!
Згусло  повітря.  І  темінь  на  дотик  тверда.
Марно  кричати,  бо  крик  у  імлі  тій  застигне.
Марно  ховатися.    Нюх  на  страхи    в    Збирача
Дійство  спасенне  для  мене  одне  і  єдине  –
Так  відчайдушно  тулитись  до  твого  плеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621067
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Радченко

Ты не спеши отрекаться

Наша  любовь,  как  свеча  на  ветру,
То  разгорится,  то  вот-вот  погаснет
Вот  почему  от  ветров  берегу
Трудное  хрупкое,  нежное  счастье.


Наша  любовь,  как  осенние  дни  -
Солнце  всё  реже,  всё  чаще  ненастье.
Вот  почему  я  боюсь,  чтоб  дожди
Вдруг  не  украли  у  нас  с  тобой  счастье.


Нашей  любви  не  погаснет  свеча  -
Ветер  утихнет,  дожди  переплачут.
Наша  любовь  не  уйдёт  сгоряча  -
Разве  в  судьбе  нашей  будет  иначе?


Верю  упрямо  я  в  нашу  любовь,
Ты  не  спеши  от  неё  отрекаться.
Солнце  прогонит  ненастье  и  вновь
Нам  улыбнётся  счастливое  счастье.

                                                                     1987г.-2015г.(  бывшие  черновики)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621298
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Оленка Зелена

Твоя… невідома…

[img]http://litsait.ru/images/photos/medium/article132306.jpg[/img]

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?

Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:
Поcковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.

Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…

І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  як  протяги,  втома,
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях
Твого  імені  звуки.
/Твоя  назавжди…  невідома…/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620980
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


НАДЕЖДА М.

Зрозумій: інакше не змогла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zjYt5WO5HCM[/youtube]
Победа  над  самим  собой  есть  
самая  лучшая  из  побед,  быть  же  побеждённым  всего  постыднее  и  хуже.  
ПЛАТОН.

-------------------------------------
Як  навчить  себе  перемагати?
Де  для  цього  взяти  собі  сил,
Щоб  образи  в  серці  не  тримати?
Як  злетіть,  не  маючи  вже  крил?

Нелегка  підчас  на  це  надія.
Як  зібратись  й  перевести  дух,
Щоб  душа  від  страху  не  тремтіла,
Коли  біль  пекельний  ще  не  вщух?

Розумію:  можу  враз  упасти,
Бо  за  крок  -  і  ти  вже  на  краю.
Тут  я  вже  в  емоціях  у  пастці...
Відчуваю:  я  вже  програю.

Падаю  і  знову  піднімаюсь,
Значить  я  себе  перемогла!
Каюсь,  дуже  довго  каюсь,
Та  зробить  інакше  не  змогла...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620957
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Lana P.

ГРИБНИЙ ОСІННІЙ РАНОК

Грибний,  після  дощу,  осінній  ранок.
Туман  клубочиться  над  болотами,
Блукає  сонно  між  очеретами  —
Накинув  невидимкою  жупанок.

Так  хочеться  спочити  на  стежині,
Набратись  сил  від  їжі  і  озону,
Потрапити  у  лісосмугу-зону…
Грибні  місця  —  у  самій  серцевині.

Проміння  котиться  клубком  донизу,
Освітлює  приховані  пеньочки  —
Підказує,  що  лісові  грибочки
Посеред  листя  жухлого  і  хмизу.

Дорога  нелегка,  та  не  даремно
Прийшли  сюди…  Хапали  нас  ожини,
Чіплялась  череда  з  кущів  малини.
Знайти  грибочки,  —  для  душі  приємно!            9/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620898
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Радченко

Я в Вашем мире

Я  в  Вашем  мире  -  лето,
Весны  последний  день.
Я  -  глины  мокрый  слепок,
Невидимая  тень.
Я  -  Ваша  боль  и  память,
И  мыслей  Ваших  вечность,
Тяжёлый  с  сердца  камень
И  Ваша  грусть  и  нежность.
Бессонница  и  сны,
Которым  не  присниться.
Нет  Вашей  в  том  вины  -
Я  в  них  могла  бы  заблудиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620813
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Lu57

Я ПАДАЛА

Я  падала,  как  оказалось,мимо...
Надорван  у  моей    страховки  край.
Успела  выдохнуть:"К  тебе,любимый..."

Не  испугалась,  знала  -  неподвластно
Желанное,  до  боли,  "обладай",
Хотелось  только  снова  крикнуть:"Здравствуй!"

Но    заскользило,  растекаясь  тело...
Неистовостью  рук  не  угрожай,
Когда  они...когда  оно...хотело

Рассыпаться  безмолвно  и  беспечно.
Коснись  который  раз  и  растерзай
Мгновения,  перетекая  в  Вечность.
13.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620782
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Радченко

И прошлого вроде и нету

На  самом  краю  прошлой  ночи,
Когда  только  миг  до  рассвета,
Останется  глупая  горечь
Неясного  вкуса  и  цвета.
И  грусти  непрошенной  шёпот...
Иль  вздох  исчезающей  ночи?
И  птицы  ночной  странный  хохот...
Иль  прошлое  что-то  пророчит?
Глаза  отыскать  всё  пытаются
Кого-то  в  заброшенной  комнате,
Холодными  нервными  пальцами
Вы  прошлого  ниточку  ловите.
А  ночь  прикоснётся  к  рассвету
Губами  холодными,  мёртвыми...
И  прошлого  вроде  и  нету,
Так  что  Вы  о  прошлом  запомните?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620744
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Циганова Наталія

Странный, заблудившийся ноябрь…

Листьями  дрейфующий  корабль  –
вдруг  разоружившийся  корвет.
Странный,  заблудившийся  ноябрь
(время  задремало  в  рукаве).
Ветер  перекрикнул  небеса  –
тёплый  юго–западный  акцент.
Долгая  осенняя  верста
в  сотне  календарных  мизансцен.
Блекло  загорится  горизонт  –
чувствами  оплывший  канделябр  –
дабы  отыскал  последний  фронт
странный,  заблудившийся  ноябрь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620647
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Lu57

СНИМИ ВУАЛЬ

Сними  вуаль,  отбрось  покров,
Все  семь  замков  не  отворить  -
Утерян  ключ,  не  счесть  оков
А  надо  дальше  как-то  жить,
Мне  без  тебя...

Не  нами  хлеб  преломлен  там,
Где  в  очагах  огонь  горит,
И  чувства,  в  унисон  кострам,
И  ритмы  страстных  риорит,
Но  не  судьба...

Не  укрывайся  света  нет,
Душа  украдкой  ищет  щель  -
Плывет  размытый  силуэт,
Чтобы  с  разбегу  сесть  на  мель,  
Как  кораблю.

Не  наши  встретятся  тела,
У    привидений    -  дымом  плоть
И  взгляды,  будто  из  стекла,
Грозят  на  части  расколоть
От  слов  "люблю..."

Весь  мир,  запутавший  спираль.
Смещение  витков,  разрыв
Орбит  и  превратят  в  хрусталь
Стекло  от  волшебства  огнив  -
В  душе  молюсь...
12.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620559
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015


НАДЕЖДА М.

І цвіте, і котиться туман…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aAoiVtYFQxE

[/youtube]

Пізня  осінь.  В  ній  свої  принади:
Тішить  душу  і  голубить  зір.
Та  краса  не  терпить  чиюсь  владу,
А  цвіте  всьому  наперекір.

Лист  осінній,  ніби  квітки    влітку,
І  цвіте,  і  котиться  туман.
Він  не  має  пахощів  любистку,
Перепріле  листя,  як  дурман.

Жаль,  що  мла  не  пахне    тими  грушками.
(Пам"ятаєш,  ними  пригощав?)
А  тепер  духм"янить  ніжно    смутками,
Що  зі  мною  разом  смакував.

По  лиці    б"є  мжичка  колючками..
Бризками  сідає  на  вустах.
А  туман  все  котиться  ярками...
Спокій  свій  знайде  в  очеретах...    



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620798
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Лина Ланская

РОЗКРІПАЧЕНИЙ

У  пекельнім  вогні  небаченім,
У  розірваному  "колись",
Я  однак  тебе,  розкріпачений,
Віднайшла...зову,  озирнись

Полохливо,  журбою  навчений,
Завмираючи,  доторкнись.
Руки  стисни,  мій  розкріпачений,
Усміхаючи,  усміхнись.

Подивись,  всі  примари  страчені,
Подих  пий,  уві  сні  з"явись.
Станеш  спалахом,  розкріпачений  -
Розпалилася,  озовись,

Танцювати  на  лезі..."свячене"
Десь  у  пеклі  минуле  вже...
Розмалюємо,  розкріпачений,
Хай  там  хто  нас  не  стереже.

Хай  там  що...та  вогнем  заплачено,
Миті  пристрасті  не  лічи.
Ти    поклич  мене,  розкріпачений
В    шелест  листя,не  кленучи...
12.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620467
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Радченко

Дождь грустит

Дождь  грустит.  Стали  тёмными  крыши
И  заплакали  стёкла  окон.
Закружился  листок  тёмно-рыжий  -
Я  ему  подставляю  ладонь.
Он  ложится  холодный  и  мокрый,
Я  касаюсь  губами  листка:
Пахнет  осенью,  вкус  сладко-горький,
Даже  детством  он  пахнет  слегка.
На  ладони  лежит,  словно  греется,
Помертвевший  кленовый  листок.
Мне  ещё  в  его  смерть  и  не  верится  -
Напишу  о  нём  несколько  строк.
Уходя,  златокудрая  осень,
Свой  подарок  оставила  мне,
Чтоб  когда-то,  вдруг,  вспомнилось,  после
Иль  пришло  бабье  лето  во  сне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620551
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Lana P.

ЗИМОВІ ВЕЧОРИ

Сумує  вечір.  Мерехтить  камін.
Лелечих  рук  політ,  їх  тіні…
Малює  візерунки  іній
На  шибках,  в  тріскоті  сухих  полін.

Навколо  незахищених  колін
Тепло  вирує,  легкий  трепет.
Від  дров  відгукується  лепет  —
У  язичках  хитається  ослін.

Дрімота  солодко  торкнулась  пліч.
Думки  вмостилися  у  ліжку.
Роман  не  дочитав  ще  книжку
В  зимові  довгі  вечори…    Йде  ніч…        5/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620538
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Радченко

Это осень уходит

Листья  жгут  -  горек  воздух  от  дыма,
На  глаза  набежала  слеза.
Это  осень  уходит,  любимый,
И  её  возвратить  нам  нельзя.


Белый  пепел  от  листьев  останется,
Незаметно  развеется  дым.
Осень  тихо  уйдёт,  не  оглянется,
Укрываясь  туманом  седым.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620491
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


OlgaSydoruk

Была дана на нежность квота…

Была  дана  на  нежность  квота...
Немое  вето  -  на  укор...  
Кадета-ангела  вендетта...
И  ожидания  пароль...
Была  дана  и  сила  духа...
Венец  терпения  и  боль...
За  чем  ты  плачешь  тихо-тихо?..
В  который  раз  играешь  роль?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619975
дата поступления 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015


корозлик

любов моя

Любов  моя,  ти  зіткана  із  зір,
Медведиця  що  назбирала  в  кошик,
із  дивних  закарпатських  гір,
із  пелюстків  в  криштальних  росах,
з  бере́зових  невинних  сліз,  із  снів
духмяно-полуничних  літніх,
з  роздольних  килимів-степів,
із  ранніх  пролісків  тендітних;
ти  зіткана  із  найніжніших  мрій,
з  лелечого,  у  небі,  водевілю,
з  хвилюючих  цілунків  уночі...
приречена  вовік  служить  тобі  я


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620081
дата поступления 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015


Кадет

Отголоски бескорыстия

Как  ни  крути,  а  всё-таки,  увы,  -
Корыстны  наши  жалкие  потуги…
Мы,  по  большому  счёту,  все  –  хапуги…
И  все  почти  –  любители  халвы…

Куда  ни  глянь,  топорщится  корысть…
С  младых  ногтей  она  владеет  нами…
И  революционные  цунами
Бессильны  супротив  корыстных  брызг…

Непоправим  от  корысти  ущерб…
Растоптаны    святые  отголоски
Бездушием  железного  колосса
В  глубинах  древних  ла́вровых  пещер…

ноябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620097
дата поступления 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015


OlgaSydoruk

Роман, похожий на комету…

Роман,  похожий  на  комету,несущуюся  в  пыл  страстей...
С  витиеватостью  сюжета  и  лаконичностью  речей...
Под  мелким  бисером  секрета(на  красной  холке  простыней)...
Без  благодарственных  памфлетов  и  эпилога  без  свечей...
Когда-нибудь  -  бестселлер  века...И  очень-очень  дорогой...
Она  опишет  правду  лета  своей  дрожащею  рукой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619819
дата поступления 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015


OlgaSydoruk

И день, и ночь ты с этой скукой

Его  увидеть(на  Покрова)
Была,наверно,не  готова...
Одно  лишь  обронила  слово...
Отчаянно-звонко(для  Покрова)...
Чтобы  унять  хоть  как  то  муку,
Пишу  про  скуку,пишу  про  скуку...
Кто  пальцем  тронет  мою  муку,
Отрежу  руку,отрежу  руку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619771
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Радченко

Невозвращение любви (акро)

Невозвращение  любви  -
Есть  в  этом  двое  виноватых.
Вернуться  на  круги  свои
Они  не  смогут.  Безвозвратно
Забыв  любимые  глаза,  
В  водоворот  разлуки  канут.
Разбив  обидами  сердца,
Абсурдности  тяжёлый  камень
Щадить  не  будет  никогда  -
Едва  воды  коснувшись,  тянет
На  дно  водоворота...  Пустота...
И  всё  чужим,  ненужным  станет.
Есть  только  двое  виноватых  -

Любовь  умела  терпеливо  ждать.
Ютилась  в  сердце.  Многократно
Была  обижена,  но...  обижать?
Вот  только  жаль  -  не  возвращаться
И  ей  дано...  Быть  может,  к  счастью?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619759
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Олекса Удайко

ЛЮБИМЕЦ МУЗ*

       [i]...В  цей  День  писемності  і  мови  гріх  не  згадати  тих,
       хто  своєю  непосильною  працею  "стверджували  і  при-
       множували"  українську  мову  -  відомих  "лінгвістів",які
       без  часу  зійшли  зі  своїх  п'єдисталів  на  смітник  історії...
       І  -  держави...


[b][color="#e00909"]Его,  как  совершенство,  «все»  любили.
Но  музы  возлюбили  больше  «всех»:
Ласкали,  дифирамбы  пели  или…
В  толпе  блюли...  Го...  
Гомеричный  смех.

Ведь  не  любить  такого  нам  нельзя,
Не  восхищаться,  мудрости  дивясь,  –
"Ахма́тов"  и  «Ахме́това»в  друзьях!  –  
Вознес  Его  на  крылышках  Пегас…  

…Какая  удаль  в  сажени  могучей!
Какая  мощь  –  несметная  сума!  –  
Его  уму  "дивился"  даже  Кучма,
Ахматова  сошла  б  уже  с  ума!    

И  стал  бы  Чехов,  может  быть,"поэтом",
Чтоб  "славить"  одами  Любимца  муз
И  вывернуть  нутро  апологета  
"Союзнонерушимых",  "братских"  уз

Меж  сленгово-жаргонными  словами,
Где  он  давно  «проФФесором»  прослыл!

…Возвыситься  ж  Ему  мы  дали  сами,
Живя  «в  раю»,  не  тратя  много  сил...

Но  не  пришлось  "лингвисту"  стать  поэтом:
Его  удел  –  "державные"  дела!
И  вексель  пролонгированный  этот  
Ему  за  Флот  империя  дала…

Ему  бы  быть  в  Стране  Чудес  «прИм’Ьером»,
Да  кресло  Он  Член-корру**  уступил,
Чтоб  стать  Ему  и  «всем»  живым  примером,  
Как  власть  "тянуть"  на  воровско́й  копыл.

Как  видно,  наш  «лингвист»  –  совсем  не  ВОРон:
На  око  крюка  Он  –  не  претендент.
Любимец  муз    ведь  у  «братков»  в  фаворе:
Пахан  теперь  –  "в  законе  Президент"[/color][/color]![/b]

26.06.2010
_________

*Герои,  даты  написания  и  публикации  не  вымышленные:  

http://www.stihi.ru/2012/06/07/5271

**еще  один  "лингвист"  –  неизменный  герой  "95-го  квартала"

Примечание:  фото  –  не  автора,  разумеется...  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619761
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Лина Ланская

АНГЕЛ

Я  затримаю  вічність  на  мить,
Коли  випаде  слушна  хвилина.
Ось  до  ніг  якось  впала  пір"їна  -
То  мій  Ангел,  напевно  летить...

Відчуває,  розливи  пітьми
У  розтерзанім  спекою  літі,
Я  знайду  нескінченної  миті
Твої  крила,  омиті  слізьми.

Притулюсь,  закриваючи  ніч,
За  спиною,  осяяне  світлом,
Сьогодення  блакиттю  розквітло,
Бо  сягнуло  усіх  протиріч.

Колосились  під  небом  жита,
Синьооко,  волошками  тихо,
Де  ти,  Ангеле,  скоєне  лихо,
Скинь  жалобу,  бо  я  вже  не  та...

Чом  твій  погляд  сумний?  Пережду...
Якщо  крила  твої  опустились
І  чому  вони  так  потемніли,
Може  передрікаєш    біду?

Може  кликав,  та  знов  не  застав,
Вже  забрали  когось  в  надвечір"я,
Від  утоми  задимлене  пір"я  -
Не  помітив  чужого  хреста.

Не  помітив,  а  рвався  з  жури
Витягати,  втішаючи  ревно,
Проливаючи  сльози  напевно,
Розганяючи    абрис  мари...

Все  на  себе  забрав  і  зламав,
Зачепившись  за  хрест  отой,  крила...
Я  ж  молилась  за  тебе...молила
Не  помітила,  що  не    сама...
09.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619690
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Циганова Наталія

И вздохнул ноябрь…

И  вздохнул  ноябрь  теплом  разветренным…
как–то  неожиданно  и  вдруг.
Так  порой  бывает,  если  временно
отступает  тягостный  недуг.
Облетели  с  листьями  вопросы…  и,
тучи  птичьим  клином  теребя,
небо  болью  наклонилось  к  осени,
распуская  дождь  густыми  косами
над  последним  вздохом  ноября…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619699
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Циганова Наталія

…отже - …

Зазирни  у  мою  перехрестями  зважену  душу.
Що  ти  бачиш?...
чи  бачиш  хоч  щось,  крім  затемнення  сонця?
Там  десь  доля  сполохана  міряє  обрій  в  віконці,
кимось  щільно  зачиненім  чи  необачно,  
                                                     чи  слушно.
Биті  склянки  надій,  
                         інкрустовані  болем  нестерпним,
я  тобі  пробачаю.
…мені  –  пробачати  не  треба.
я  –  закінчилась…
             …отже,  проси  відсьогодні  у  неба
час  у  позику  за  обіцянку  віддати  до  смерті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619477
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015


s o v a

музыка воскресенья

в  нахлобученном  небе,
за  рефренами:  еду...,
под  осыпанным  клёном,
с  ноябрем  удивлённым
партитуры  "что  было",
растерялись  на  диво,
в  перечёркнутых  мыслях
траекторией  смыслов

коротать  шорох  ночи,
в  суете,  между  прочим,
и  в  пророчествах  далей
находить  нить  буквально
и  в  согретых  ладонях,
едва  взгляд  произвольно,
там,  в  обнимку,  по  встречной
променадом  за  млечной

и  уснувший  трамвайчик
замечтавшийся  в  пяльцах  
о  картинах,  эскизах
и  горгульях  с  карнизов...
осень  тихо  шептала:
ухожу  в  карнавалы!
осень  тихо  просила:
улыбнись,  -это  сильно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619394
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Амелин

***

Скажи,  Серёга,  
                                             о  чём  ты  думал?!..
Какого  чёрта
                                       вчера  ты  умер?
Остались  в  прошлом  
                                                           Афгана  сопки…
Давай,  как  раньше,    
                                                           по  полной  стопке…
А  помнишь  небо?  –  
                                                           не  то,  что  в  фильмах…
А  кто  там  не  был  –  
                                                       пусть  будет  сильным…
А  слёзы…    прочь  их!
                                                           Мы  ж  не  привыкли…
Цветов  нечётность…  
                                                               От  солнца  блики…
А  что  тут  с  рюмкой?..  -  
                                                                     Здесь  хлеба  корка...
Давай,  Серёга...
                                               Ох,  как  мне  горько...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459458
дата поступления 09.11.2013
дата закладки 08.11.2015


OlgaSydoruk

Осенним сном предзимнее затишье

Осенним  сном  предзимнее  затишье
То  льёт  дождём,то  пьяно  моросит...
Дрожащею  рукой  слова  -  в  двустишье...
Калитка  ржавою  петлёй  скрипит...
Две  маргаритки  просят  пить  водицы...
На  ране  пластырь(  маркером  границ)...
О,Боже  мой!..Опять  не  спится...
И  почему  то  больше  не  болит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619387
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Я от А до Я...

Рыжая плутовка

Разбросала  сети  рыжая  плутовка,
Надо  мной  смеясь,маскируясь  ловко;
Окуная  в  золото  своих  теплых  дней,
Чтоб  я  вспоминала  сквозь  года  о  ней!

Рыжая-бесстыдная  как  лиса  за  мной,
Лихо  так  подкралась,разлучив  с  тобой…
Грозами  неистово  небо  разрывая,
Хохоча  вдогонку,устали  не  зная.

Рыжая-прерыжая  словно  в  небе  солнце
После  гроз  и  ливней,что  ко  мне  в  оконце
Заглянула  вдруг,подмигнув  игриво,
Словно  конь,тряхнувши,своей  рыжей  гривой!

Рыжая  красавица,ставшая  подругой,
В  дни  мои  и  ночи,когда  было  туго;
Окуная  в  золото  уходящих  дней,
Чтобы  в  бабьем  лете  мне  спастись  скорей!

Рыжая  подруга,вечная  проказница,
Вроде    дама  в  возрасте,но  опять  все  дразнится;
Ведь  в  догонку  с  ветром  снова  по  пятам,
Сети  расставляя  мне  то  тут,то  там…

И  хоть  я  уловки  знаю  давно  эти,
Рыжая  плутовка  снова  ловит  в  сети,
То  слезу  уронит  словно  ненароком,
То  мне  намекает  как  ей  одиноко!

Ох  уж  эти  хрупкие  паутинки-сети,
Снова  настигают  меня  в  бабьем  лете;
И  такие  крепкие,что  не  разорвешь,
Душу  окуная  в  пелену  из  грез!

Королева-осень  моих  лучших  дней,
Никогда  уже  не  забыть  о  ней,
Где  ты  был  так  счастлив,только  не  со  мной;
Ну  а  я  кружилась  в  вальсе  не  с  тобой!

И  я  от  нее  убежать  бы  рада…
Только  без  нее  нет  в  душе  отрады…
И  хоть  знаю  я  все  ее  уловки,-
Не  прожить  и  дня  мне  без  той  плутовки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619193
дата поступления 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Lu57

А ГДЕ-ТО НОЧЬ

А  где-то  ночь,  на  самом  деле  день...
Срывает  маски  горестно,  беззвучно,
И  влюблена  в  химеру  чья-то  тень,
И  блики  света    сумраку  созвучны.

А  тьма  давно  вздыхает  по  весне
И  в  адском  пламени  опять  сгорая,
От  ревности  расплавилась  в  огне,
Сливая  в  тигель  боль  и  умирая...

Сверкает  зло  на  острие  ножа...
Слепящий  луч  украшен  каплей  крови.
Застыв,  как  изваяние,  ханжа
Ломает  руки...хоть  давно  бескровен.

На  белой  клетке  -  черный  рвется  конь.
Направо  шах,его  король  разгневан  -
Устал  в  игре,  спасаясь  от  погонь,
Дрожать  от  страсти  к  белой  королеве.

Кому-то  ад,  на  самом  деле  рай...
А  где-то  бездна  путь,ведущий  к  Богу
И  света  грань  -  обрыв,неровный  край
Виток...спираль  извечного  живого...  
07.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619163
дата поступления 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015


НАДЕЖДА М.

Озирнувсь навколо листопад…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G2AyVJy_rkA
[/youtube]
Озирнувсь  навколо  листопад...
Що  іще  лишилося  зробити?
Похапцем,  чи,  може,  наугад,
Та  старався  все  заворожити.

Зграйкою  злітає  жовте  листя.
Грудочками  впали  горобці.
Враження  навколо  розбрелися.
Осені  букет  в  моїй  руці...

Вітер  на  обличчя  сіє  мжичку,
Розкида  волосся  по  лиці.
Навіть  і  в  дощі    я  маю  звичку:
Не  шукать  шляху    на  манівці.

Ось  в  такі  години  гарно  мріється,
Про  проблеми  забува  душа.
І  образи,  і  жалі  відсіються,
Бо  така  погода  утіша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619123
дата поступления 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Макієвська

Сніжне па-де-де із балета " Зима"

[youtube]https://youtu.be/Nehg3S6bOJs[/youtube]

Вже  скоро  білий    пухнастий  сніг  під  ноги  ляже,
оближе  підошви,  мов  грайливе  кошеня,  
легенько  торкнеться    пухом  повій,  лиця,  злиже  
зморшки,  поцілує  у  вуста...От  бісеня.

Захурделить  нас  сніжинками-  балеринками,
маленькими  танцівницями  на  пуантах,
у  сріблясто-ніжних  платтях...  Стануть  крижинками,
станцюють    па-де-де  в  долонях  і    на  очах.

На  мить,  на  хвилинку...    і  розтануть  краплинками,
потечуть  слізьми...  Впадуть  морозним  інеєм,
Заіскряться  сумні    дерева      діамантами,
Зима  нас  зачарує  й    так...  без  алхімії.
 
Автор  відео-мікса
Светлана  Цалова
 Волшебная  музыка  зимы.  "Падал  снег"https://youtu.be/Nehg3S6bOJs

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618946
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 08.11.2015


OlgaSydoruk

Я про это…

Экспромт

Серый  дождь  сеял  грусть  на  скучающий  город...
На  кафешки,билборды,стоянки  авто...
Подкисал  на  столе  Простоквашино  творог...
Мелодрама  сезона  -  афишей  кино...
Приоткрыто  окно  на  три  четверти  дюйма...
Не  завешены  шторы  на  мокром  стекле...
Полчаса  до  начала  желанного  шторма...
Я  про  это...Про  то...  И  за  тех...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618934
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Жанна Чайка

Божье ремесло…

Множит  день  усталость,
праздник  столь  далек...
Жизнь  -  шальная  малость
в  череде  дорог...

Так  нужна  водица,
хлеб  и  соль,  и    кров,
в  поднебесье  птицей
вместе  -  без  оков.

Для  Земли  подарки  
сделать  суждено  -
мир  раскрасить  ярко,
отворить  окно

в  радость  без  печали,
растворяя  зло,
освещая  дали  -
божье  ремесло.

6.11.2015






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618921
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Дід Миколай

Життя, як в полі сонях

А  час  біжить,  біжить,  біжить,
Пливе  так  швидкоплинно.
Роки  ідуть  неначе  мить,
Вже  й  на  душі  полинно.

Отож  спішися,  оглянись,
Зігрій  його  в  долонях.
До  Батька  й  Мами  пригорнись,
Більш  не  гарцюй  на  конях.      

Допоки  ще  вони  живі,
Лети  до  них  швиденько.
Ще  не  забрали  журавлі,
Всміхнися  їм  серденько.

За  те  що  буде  і  було,
Життя,  як  в  полі  сонях.
Дивись  світилось  й  відцвіло,
Вже  й  сивина  на  скронях…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618868
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Олекса Удайко

НЕ ЗАПЕКТИСЯ НА КРОВІ

 [i]Борт  літака...  Ота  межа  між  твердю  і    космосом,    
   напевне,  загострює  думки  про  життя  і...  смерть.  
   Переосмислюється  прожите  і...  перспективи.Так  
   було  і  з  автором  сих  роздумів...
[youtube]https://youtu.be/FkcjawHgiJY[/youtube]
[color="#a80ca5"][b][color="#ad15ad"]Не  переймаймось,  що  не  склалось,
Тому́  радіймо,  що  було.
Не  все  бува,  що  бути  малось,
Не  все  упало  на  чоло…

Приємніше  тому  радіти,
Що  живучи  устиг  зробить…
Що  ж  не  поспів  –  дороблять  діти,
Хай    повнить  ділом  кожна  мить…

Бо  багатьом...  і  народитись  
Не  пощастило…  Чи  в  житті
В  них  не  було  такої  миті,
Щоб  захотілося  летіть…

Так  і  закінчать  хробаками,
Що  точать  тлінність  надарма:
Чого  не  встиг  зробить  руками,
Того  не  буде…  Бо    нема.

Радіймо  тим,  що  хоч  і  тлінні
Діла  маленькі  –  та  живі,
Що  вчинки  наші  ті  невинні
Не  запеклися    на  крові…[/color][/b][/color]

1.11.2015,
борт  Боїнга  777,  рейс  
W  7308  Кельн  -  Київ
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618003
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Лина Ланская

А ТИ…


А  ти  налий  останню  чашку  кави...
Немає  цукру?Так  вона  гірчить,
Як  той  полин...одна  із  тих  обставин,
Що  душу  тихо  вийме  і  мовчить.

А  ти  живеш,  не  знаючи,  -    порожня
Та  оболонка  -  одяг  для  душі.
Так  сумно  і  так  велично-безбожно
Сховатись  вкотре,  з  нею  у  вірші.

А  ти  не  крийся,  палиш?..Знову  палиш.
Мої  слова  за  вітром  в  небуття
Минулих  ,може  й  непотрібних  звалищ,
Які  колись  назвеш  своїм  життям.

А  ти  вже  втратив,  випив  до  краплини
Усе,  що  не  помічено,  пройшло...
На  миті  розлітаються  хвилини
Оті  солодкі,  скажеш  не  було?..

А  ти  згадаєш,  знаю,що  згадаєш,
Не  вийшов  з  вух  шовковий  гаманець.
Впусти  у  порожнечу  те,що  маєш,
Впусти  мене,бо  це  ще  не  кінець...
06.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618790
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Макієвська

Останні осінні миті…на порозі зима крута

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo[/youtube]
Вітер  листя    опале  під  ноги  жбурляє  опалами  
і  кружляє  в  танці,  заглядаючи  в  очі  й  кружляє,
Куйовдить  хмар  отари,    розганяє  їх  небоплаями,  
землю,  золотою  парчою    вкриває,  оживляє.

Ще  так    зовсім  недавно  прощались  лелеки  з  рідним  краєм,  
чомусь  гірко  курличучи  над    самотніми    гніздами,
Над  хлібосольними  полями,  над  зеленооким  гаєм,
відлітали  в  далеку  чужину,  шляхами  різними.

Махаючи    крильми,  хатам  з  закуреними  димарями,
дим  сам  собою  вився  слідом,  наповнював  запахом
Рідного  дому,  такого  близького,  майже  до  нестями,
щоб  не  забули  ,  щоб  повернулись  додому  з  розмахом.

А  ми    чекатимемо  на  їх,  кутаючись  від  хуртовин,
які,  вже  скоро  закрутять  нас  у  своїх  гучних    танках,
Зацілують  сніжинки  вії  та  вуста  й  коси  до  сивин...
Нам  зима  крута    в  тату-візерунках  станцює  гопак.


Автор  ролика  Людмила  Бикова
Фотопейзажи  осени  под  музыку  "Секрет  Гарден"

 https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618782
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Лина Ланская

БЕЗОДНЯ

Від  нині  весь  світ  неподільний
В  уламках,  окроплений  болем,
Злітає,чи  падає  вільно,
Оте  твоє  немічно-кволе?..

Летить,  як  пір"їна  за  вітром
І  дим,  від  цигарок  у  очі,
А  кава...  а  віскі  -  у  літри,
А  дні  -  кілометрами  в  ночі...

Без  тебе,  неначе  сновида  -
То  сльози,то  сміх  без  причини.
Навколо  сумні  краєвиди  -
Думки    розділово-злочинні.

На  "до",  бо  вже  "потім"  не  світить
І  "може"розсипалось  пилом
А  шельму  Бог,  все-таки  мітить,
Змахнувши  духмяним  кадилом.

Чи  біле,  чи  чорне...Малевич
Щось  бачив,малюючи  вічність
Сріблясту,  або  ж  металеву
Безодню...її  канонічність.

6.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618768
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


НАДЕЖДА М.

Висить на гілці павутинка…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wqL3RAPswoY[/youtube]
Висить  на  гілці  павутинка.
Хитає  вітер  раз  у  раз.
Яка  чудова  ця  картинка!
Чи  страшно  бідній  у  цей  час?

Бешкетник  вітер  не  стихає,
Сильніш  розгойдує  гілки,
А  то  повільно  враз  стихає,
А  в  павутинки  все  ж  думки...

Куди  полину,  як  зірвуся?
Чи  зможе  хтось  урятувать?
І  де  тоді  я  опинюся?
А,    може,  волю  скуштувать?

До  кого  зможу  прихилитись,
Самотність  з  ким  я  розділю?
Найкраще,  мабуть,  тут  лишитись.
Можливо,  вітер  й  полюблю...

Це  він  мене  весь  час  ласкає,
І  колихає  в  пізній  час.
Мене  трима,  не  відпускає.
Невже  так  буде  повсякчас?

Солодкі  мріі  та  наївні.
Життя  все  змінює  ураз...
А  он  співають  уже  півні...
І  вогник  мрії  вже  погас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618767
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Lu57

ИСПИВ ПЕЧАЛИ ДИВНЫЙ АРОМАТ

Испив  печали  дивный  аромат,
Земля  застыла,  в    медленном  вращенье.
Не  обернуться,  вспоминая  взгляд,
Не  пережить  еще  одно  крещенье.

Ломался  лед...застыли  полюса
Менялись  на  мгновения  решетки.
В  прозрачном  небе  видела  глаза,
От  синей  бесконечности  ошметки.

Кривая,  словно  восемь...  кандалы
Вращаясь,  горло  заживо  сжимая,
На  хвост  вселенной,  в  качестве  метлы
Чтобы  всю  нечисть  вымести    из  рая.

И  закричать    свободно  и  легко,
У  истины  простой  остановиться...
Все,  что  так  близко,так  же  далеко,
Добро  и  зло  должны  соотноситься...
06.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618753
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


OlgaSydoruk

Под аккорды холодного края…

Небо  ночью  рыдало  дождём...
И  тонуло  утро  в  тумане...
Укрываясь  багряным  плащом,
Отдавалась  игре  на  органе...
Доживала  последние  дни  Дева-Осень...
Стояла  нагая...
Неумело  вязала  узлы,..
Золотое  руно  оставляя...
Отзвучало  высоким  "курлы"...
Под  аккорды  холодного  края...
Всё  плохое  забыто...Прости...
Ну,пожалуйста,дорогая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618721
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Жанна Чайка

Будущего вязь…

Отгуляла  осень  в  рыжей  кутерьме,
напоследок,  бросив,  капли  на  окне.
Серые  туманы,  на  листве  роса,
откровенья  странны  -  радость  и  слеза.

Отпущу,  готовясь  к  встрече  на  заре,
пробегусь  по  цифрам  в  днях,  календаре.
Новых  вех  пределы  вижу  впереди  -
сотканы  из  света,  веры  и  любви.

Кружевные  дали  -  будущего  вязь
в  вечной  пасторали  краткий  миг,  укрась,
чтоб  в  творенье  искры  разгорался  жар,
призывая  счастье  и  небесный  дар.


6.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618763
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


НАДЕЖДА М.

Втрачає осінь золотистий колір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]

Втрачає  осінь  золотистий  колір,
І  свято,  ніби  в  будні  перейшло,
А  морозець  повзе  уже  за  комір,
І  інший  зміст  життя  вже  прийняло.

Протоптані  доріжки,  вкриті  листям,
Лиш  тишу  вітру    подих  поруша.
Недавно  ще  літав  отут  і  злився,
Себе  так  від  самотності  втішав.

От  тільки  осінь  не  торкнула  трави.
Лиш  де-не-де  жовтіє  вже  листок.
В  вечірніх  хмарах  бавляться  заграви...
А  я  в  житті  шукаю  помилок....

В  такій  порі  складаю  я  екзамен...
Невже,  я  знову  наламала  дров?
І  що  в  душі  лишилось  несказАнним,
Тому  вина:  багато  передмов.

Моя  душа  трепляча  і  вразлива.
Як  пізня  осінь,  не  втрача  принад.
І  все  знесе,  і  зовсім  не  плаксива...
За  все  тобі  я  вдячна,  листопад...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Циганова Наталія

Бажаєш розсмішити Бога – …

Він  запланував  життя.  
Світле.  
Бездоганно–чітке.

І  сміялося  небо.  
Яскраво–голосно.

Наступного  життя  він  запланує  смерть.

         Щоб  жити.

                   …якщо  згадає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618499
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Циганова Наталія

…крізь…

І  –  листопад.
Вже    сорокова  осінь
захована  під  ковдрою  річниць:
подрібнених…
округлих…
і  не  зовсім…
чергових  –  просто  неба…
просто  –  ниць…
Моя…
і  ковдра  –  теж…
що  ще  потрібно?...
Віддати  все  –  з  усіх  своїх  кишень…
зірвати  сіре  «вже»…
і  крізь  «всерівно»
палати  на  одвічному  «лише»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618496
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Шип Сергей

С этой женщиной мне по пути…

С  этой  женщиной  мне  по  пути,
Хоть  и  разные  наши  дороги.
Хорошо  с  нею  рядом  идти,
Рядом  с  нею  –  несут  сами  ноги.

Эта  женщина  мне  по  душе,
Хоть  и  разные  в  нас  оправданья…
Перед  нею  стою  неглиже,
Без  лукавых  покровов  сознанья.

С  этой  женщиной  мне  по  плечу
Все  загадки  коварного  сфинкса.
Этой  женщиной  душу  лечу,
Извлекая  колючие  льдинки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618453
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Лю

Доля

Я  гірко  плакала  одного  разу  уночі,  
Та  раптом  Доля  обняла̒  мене  за  плечі,  
Злякалась  я,  але  вона  тихесенько  мені  
Із  ніжністю  прошепотіла:  "  Досить…  "
 
Все  охололо  й  лячно  стало  навкруги,  
Та  Доля  страх  із  смутком  мій  забрала,  
Всі  сльози  витерла,  що  по  щоці  текли,  
Та  любляче  до  себе  пригорнула.  
 
Тремтячим  голосом  багато  нарікань  
Я  без  зупинки  Долі  стала  дорікати,  
Вона  все  слухала  без  зайвих  зазіхань,  
А  потім  все  ж  таки  почала  говорити.  
 
На  небі  місяць  круглий  майорів,  
А  у  дворі  був  сильний  дощ  та  вітер,  
«Ти  в  теплій  хаті»  -  каже  Доля  це  мені,  
«А  хтось  блукає  і  нема  що  з’їсти»  
 
Годинник  стукав  й  котик  муркотів,  
Та  й  донечка  сопе  поодиноко,  
«Спокійно  так»  -  сказала  Доля  це  мені,  
А  десь  за  вікнами  іде  війна  жорстока.  
 
Я  в  соромі  свій  погляд  відвела,  
Бо  марні  сльози  до  землі  пролила,  
«Не  нарікай,  все  буде  краще  сподівань,
Всьому  свій  час»  -  сказала  Доля  і  притихла.  
 
Я  марно  плакала  одного  разу  уночі,  
Та  моя  Доля  плач  гіркий  почула,  
Дала  терпіння  в  руки  та  любов  мені,  
А  потім  я  як  те  маля  заснула.  
 
Лю…  
4.11.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618445
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


OlgaSydoruk

Под дождём и моими ногами…

Жёлтый  листик  срывает  ветрами...
Зацелованный  ими,  летит...
Под  дождём  и  моими  ногами...
О  сезоне  печали  шуршит...
О  том  не  думай,что  не  сложилось...
Пустое  семя  не  взошло...
Случившееся  -  тоже  милость...
Тебе  не  выпало  zero...
Была  любима  и  любила?..
И  сколько  раз  тебе  везло?..
Когда  молили  -  то  простила?..
Тебе  не  было  всё  равно?..
Ты  уходила,возвращалась?..
Ты  ожидала?..Дождалась?..
И  повторялось  всё  сначала?..
Казалось:  будто  в  первый  раз?..






















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618442
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Я от А до Я...

Дай, Господи, успеть…

Объяснить  непостижимое,
Поймать  неуловимое,
Понять  необъяснимое,-
Дай  ,Господи  ,успеть!

Услышать  молчаливое,
Отбросив  вечно  лживое;
Оставив  лишь  правдивое,
Дай,  Господи,  успеть!

Простить  непоправимое,
Забыть  невозвратимое,
Принять  неотвратимое,
Дай  ,Господи  ,успеть!

Любить  по-настоящему,
Жить  скромно,ненавязчиво,
Быть  рядом  со  скорбящими,
Дай,  Господи,  успеть!

Отбросить  все  сомнения,
Молить  за  прегрешения,
Дождаться  отпущения,
Дай,  Господи,  успеть!
                                                                                                                           24.11.13г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618396
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Лина Ланская

Я НЕ ЗНАЮ, ЧИ Я ЖИЛА?

Я  не  знаю,  чи  я  жила?
Коли  Місяць  уповні,
Затискаю  в  долоні,  -
Два  рожево-білих  крила.

Я  не  знаю...  мовчи  не  руш,
Просто  будь,  від  сьогодні...
Біль  наповнює  скроні,
Ароматом  зів"ялих  руж.

Я  не  знаю,  ти  довго  тут?
Щось  так  трепетно  й  щемно
Неймовірно...даремно,
Обплетуться  думки,  як  спрут.

Я  не  знаю,  чи  ти  почув?
Не  лякайся,  що  плачу,
Я  ж  знайшла  і  не  втрачу
Поки  сплю,  не  побачу...

Руку  дай,  як  прокинусь  -  злечу...
04.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618408
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Лина Ланская

ПРОШУ, ПОДІЛИСЬ

Прошу  поділися
Скинь  трохи  в  долоні
Не  нитки  намиста,
Не  блиск  в  медальйоні  -

Цілунків  разочок
Залиш  на  прощання.
Подай  образочок  -
Молитву  з  кохання...

Засліплена  роком
Поволі,  до  страти  -
В  вогонь  ,ненароком,
Як    важко  чекати...

Душа,  як  темниця,
Віконце  в  осоті.
Злетіти  й  розбиться  -
Життя  у  цейтноті.

Прошу  поділися,
Хоч  сміхом,  хоч  словом.
Укрий  і  укрийся
Розлогим  покровом

Нехай  не  любові,
Нехай  не  розлуки  -
На  страту  -  у  змові,
На  небо    -    за  руки...
03.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618193
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Макієвська

Листопадове


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ztYROIvhD5A[/youtube]
Як  гарно  гуляти  осінніми  стежками,
cлухати  ,  мов  пісню,  шелестіння  листопаду,
Дихати  свіжим  повітрям,  лікувати  рани
від  оголених  нервів,  шукати  розраду.

Занурившись  у    відчуття,  забути  про  гірке  
вино,  яке  отруює  щомиті  життя,  
Спостерігати  за  павуком,    який  плете  
візерунки  для  пасток  живих  істот...й  так,  щодня.  

Зачинити    входинки  до  душі  від  світу,
насолоджуючись    розкішшю  мальовничих  фарб,  
B  спокої  ,  кожному  щасливому  дню  радіти,
набиратися  сил  для  зимових  діфірамб.

Автор  ролика
Asja  Rigik
адреса
https://www.youtube.com/watch?v=ztYROIvhD5A

"КРАСИВАЯ  ОСЕНЬ"  (  Ф.ШОПЕН  "НОКТЮРН")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618357
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Lana P.

Залопотіли хвильки…

Лопочуть  хвильки  під  міцним  крилом  гагари  —
Відлуння  зринуло  на  сонні  береги.
Вдягнуло  небо  сонцесяйні  шаровари  —
Рентгеном  пронизало  річку  і  луги.

Ранковий  вітерець  завдав  на  камертоні
Мелодію  дерев,  торкнувшись  їх  висот  —
Пташиний  хор  защебетав  в  своєму  тоні,
Складав  пісні  і  підбирав  слова  для  нот.

Вусатий  цвіркунець  виводив  гучне  соло    —
Від  сюркоту  проснулася  його  рідня…
Спивало  сонечко  кошлаті  роси  кволо  —
Ліниві  промені  кидало  навмання…

Від  акробатів-риб,  їхніх  стрибків  з  водиці
Порозбігалися  спіралями  круги…
Подався  в  мандри  день  новий  на  колісниці,
Очима  неба  ясно  усміхнувсь  згори.                                                    19/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618234
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Lana P.

Мова дощу

Мова  дощу  буває  різна:
Сумна,  весела,  тиха,  грізна,
Набридлива,  і  монотонна,
Пожвавлена,  і  гучнодзвонна,
То  шепелява,  вередлива,  
Безладна,  чемна,  пустотлива…  
Багатогранна,  безтурботна,
Блудлива  навіть  і  болотна…

То  жебонить,  а  то  шепоче,
За  п’яти  лагідно  лоскоче,
Переливається  рікою,
Перекликається  з  журбою.
У  бубни  гатить  зпересердя,
То  викликає  милосердя…
В  мелодіях  пісні  співає…
Лише  сухою  не  буває!                  29/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618233
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Дід Миколай

Два бусли на муз В Оха №76

На  болоті  два  бусли  журавлину  брали,
У  дзьобах  нам  принесли,  тай    почастували.
Розплескалося  вино,  на    столи  упало,
Й  чорногузи  із  селом  гуляли.

Бусли,  бусли  –  вирій  на  порі,
Бузьки,  бузьки  разом  угорі.
Хай  обійде  горе  вас  й  холоди,
Щоби  ви  вернулися,    як  завжди.

Дай  вам  Бог  здружитися  бусли  із  орлом,
Ми  ж  чекати  будемо,  будем  всім  селом.
І  хай  путь  ваш  стелеться,  серед  гір  й  долин,
Та  не  спинить  часу  плин.
                                                                 *
Цілу  зиму  чорногузи  в  чужині  літали,
Яка  довга  та  зима,  що  й  засумували.
Радо  й  любо  угорі,  крильми  лопотіли,
Повернулись    буськи  клекотіли.

Їх  зустріли  липи  під  вікном,
Вітерець  грів  з  пазухи  теплом.
Медовуху  брали  ми  у  бджіл,
Садовили  знову  всіх  за  стіл.

Пісня  наша  котиться  хай  далеко  в  світ,
Гарно  відгуляємо,  милі  ваш  приліт.
Вже  земля  цілована,  йде  трава  в  стебло,
Бо  на  дворі  вже  тепло.
                                                                       *
Ой,  як  легко  з  чужини  розправляти  крила,
Бо  удома  на  вітру  вони,  як  вітрила.
Піднімає  їх  у  вись  в  стрілах  дивограю,
Аж  за  хмари  ген  до  небокраю.

Бусли  бусли,  братики  мої,
У  степах  замовкли    солов’ї.
Тож  летіте  бусли  на  Донбас,
Щоб  Господь  Вкраїну  нашу  спас.

Занесіте  сонечка  їм  крильми  на  схід,
Хай  розтане  в  душах  їх,  зачерствілий  лід.
У  степах  козацьких  вже,  чахне  вуркаган  -
То  розсіявся  туман.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609453
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 04.11.2015


Lu57

Я МЕЛЬКНУЛА



Я  мелькнула...ты  не  заметил.
Все  еще  мельтешит,  не  скрою,
Твое  имя...так  мир  устроен
И  никто,  ни  за  что...  в  ответе.

Задержалась  и  так  надолго,
Терпеливо  до  неприличий.
Не  узнать,  изменил  обличье,
Иль  открылся?..вокруг  -  иголки

И  весь  мир  к  чертям,  у  обочин
На  коленях,  кому  не  знаю,
По  частям  раздаю,  сбегая
Свою  глупую  душу...в  общем.

Нет  здесь  нашей    вины,  пожалуй.
Неподъёмной  сказалась  малость
И  отчаянье,  и  усталость
Обернулись  разящим  жалом.

Ничего  не  прошу,  послушай.
Мне  бы  знать,  что  судьбы  прорехи
Все  заштопаны,  как  доспехи
От  беды  укрывают  душу.

Мне  бы  знать,  что  рассвет  коснулся,
Тьму  рассеял...  хотя  бы  в  сером
Снова  мир  -  уползли  химеры,
Хоть  и  грустно,  ты  улыбнулся...
01.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618056
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015


НАДЕЖДА М.

Так жаль, що ти прийти так забарився…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wby8DB-7wTs[/youtube]
А  я  сиджу  напроти...  усміхаюсь,
Ловлю  твій  погляд  ледь  задуманих  очей.
І  серцем  тихо  прислухаюсь,
Тобою,  мовлених    речей...

Та  я  не  чую  зовсім  твоїх  слів...
Чомусь  за  душу  музика  торкає...
Невже,  прийшов  ти  з  давніх  моїх  снів..
Та  я  тебе  за  це  не  дорікаю.

Холоне  чай...  вино  вже  ледь  іскриться...
Моя  рука  лежить  в  твоїй  руці.
Як  жаль,  що  ти  прийти  так  забарився.
Свою  журбу  сховаю  на  лиці...

А  за  вікном  сніжинки  пролітають.
Немов,    в  саду  черешень  білий  цвіт.
Думки  в  весну  повільно  повертають...
Пройшло  з  тих  пір  чимало  довгих  літ...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618069
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015


s o v a

чашка номер два

пронзая  километры  тишина
сегодня  без  привычки  выручала,
а  ты  вздыхая  мне  ворчал:  "она..
без  имени  и  в  целом  без  начала..."

и  ветреность  загадочных  дорог,
и  партитура  незаметных  строчек,
часы  вперёд,  вокзальный  нервный  смог,
мы  в  коридоре  снова  между  прочим...

негромко,  не  наиграно,  не  в  такт,
как  осень,  снова  ярко,  в  тихом  парке,
смахнула  листья  под  ноги.  антракт.
струной  гитарной  разрывала  жарко

конечно  же,  согрета  тишина
не  шепотом,  ворчанием  и  далью,-
черничным  чаем  в  чашке  номер  2
под  музыку  неведомой  нам  шалью
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617981
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 03.11.2015


ТАИСИЯ

Фантазёрка


Не  знаю,  хорошо  или  не  очень?
Люблю  я  фантазировать  полночи.
Рождаются  идеи  постоянно…
И  даже  в  парикмахерской  и    ванной.

Идею  претворяю  сразу  в  дело!
Своим  друзьям  я,  верно,  надоела…
Звоню,как  при  пожаре,  им  на  дачу  –
И  ставлю  им  конкретную  задачу.

Тот  старый  пень,  что  был  для  всех  помехой,
Он  будет  –  гордость  дачи,  (кроме  смеха)…
Мы  из  него  труху  всю  удаляем…
И    раритет  цветами  украшаем…

Хозяйничать  на  кухне  интересно,
Хотя  идеям  здесь  бывает  тесно.
Кастрюля  «ЦЕПТЕР»  -  это  наша  радость!
Ведь  вкусненько  поесть  –  мужская  слабость!

На  кухонной  доске  –  микробы  скопом.
Как  ты  ни  мой    –  кишат  под  микроскопом.
Вникала  глубоко  я  в  эту  тему:
Стекло  –  решит  насущную  проблему!

Мне  толстое  стекло  пришлось  по  нраву.
На  нём  я  измельчаю    всю  приправу.
Салатики,  жульены  и  бульоны-
И  даже  с  кардамоном  макароны.

В  быту  я  знаю  множество  секретов…
Так  хочется  порадовать  поэтов!

Рисунок  из  ин-нета.

26.  10.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616262
дата поступления 26.10.2015
дата закладки 03.11.2015


Валентина Ланевич

Гуля вітер в чистім полі.

Гуля  вітер  в  чистім  полі  -  дудить  у  дуду,
Гне  травицю  пожовтілу,  кричить  ворон:"Кру".
Над  дорогою  тополя  шелестить  гіллям,
Біля  неї  пастка  з  міни  -  гра  смерті  з  життям.  

До  розтяжки-невидимки  торкнулась  нога,
Дрібна  дрож  з  холодним  потом  дійняли  бійця.
Бронь  притисла  хрест  натільний:"Господи,  прости!"
Між  теперішнім  й  майбутнім  химерні  мости.

Розлетілися  осколки  -  обдали  вогнем,
Краплі  крові  червоніють  під  терен-кущем.
Побратими  нахилились:  "  Друже,  потерпи!"
Усміхнувся  -  біль  у  грудях  стискають  бинти.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616532
дата поступления 27.10.2015
дата закладки 02.11.2015


Богданочка

Сонце уже не гріє

Слухаю,  та  не  чую.
Дивлюся,  та  не  бачу.
Ночі  та  дні  рахую,
Думаю  й  тихо  плачу.

Де  ти  сховалась,  правдо?
Ти  ще  жива,  чи  вмерла?
Тут  ненаситне  стадо
Стільки  життів  пожерло.

Ті,  що  тебе  шукали
Сплять  вічним  сном  у  полі,
Смерчі  чужі  зламали
Їх  непрожиті  долі.

І  розкидали  поряд
Їх  нездійсненні  мрії.
Господи,  скільки  горя...
Сонце  уже  не  гріє.

В  кого  спитати  дітям  
Чом  вони  сиротини?
На  кладовищах  квіти
Й  сльози  по  сірій  глині.

Де  ж  є  та  справедливість?
В  неї  осліпли  очі...
Світу  сумна  мінливість
Знов  нам  дарує  ночі.

І  ні  кінця,  ні  краю
Всьому  цьому  не  видно.
Той,  що  життями  грає
Губи  скривля  єхидно.

Гублять  сумління  люди
Тай  поміж  мідяками.
Господи,  що  ж  то  буде?
Господи,  будь  із  нами

В  час  сподівання  й  болі,
В  миті  відваги  й  страху...
Люди  ідуть  до  волі  
І  не  звертають  з  шляху.

                                                                       02.11.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617893
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


ТАИСИЯ

Особый ШАРМ.

Рисую  я  весну  и  осень.
Рисую  лето  и  зиму.
Хоть  тёмные  очки  мы  носим,
Поверьте,  красок  надо  тьму.

Ведь  летом  множество  оттенков
Украсят  праздничный  наряд.
Народ  выходит  из  «застенков».
Теплу  и  солнцу  каждый  рад.

Весной  и  осенью  тем  паче  –
Пейзаж  имеет  яркий  вид.
Хотя  бюджет  мой  явно  плачет…
Богатый  нужен  колорит!

Зимою  снежной  –  всё  иначе!
Кругом  метёт  –  белым  бело.
Легко  решается  задача:
На  белом  фоне  –  тушь,  перо.

Зимой  не  стоит  «бить  баклуши».
Берёшь  чистейший  белый  лист.
Рисуешь  зайцу  только  уши  –
И  он  уже  в  сугробе  спит…

Красиво  смотрится  ворона
На  белоснежном  берегу.
Ведь  для  неё  не  надо  фона:
Лишь  чёрный  профиль  на  снегу.

Так  пишет  школьник  белым  мелом.
По  белому  –  земной    весь  шар.
Рисунок  зимний  –  чёрно-белый
Таит  в  себе    особый    ш  а  р  м…

Рисунок  автора.

20.10.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614709
дата поступления 20.10.2015
дата закладки 02.11.2015


ТАИСИЯ

Гори, гори, моя звезда

«  С  любимыми  не  расставайтесь!»

Уход  из  жизни    нечем    оправдать.
А  вдруг  судьба  ошиблась  сгоряча?
Но  как  же  мне  с  любовью  совладать?
Осталась    без  надёжного  плеча…

Как-  будто  не  проснусь  я  после  сна…
Огонь  любви  отчаянно  погас…
Не  различаю  –  осень  иль  весна?
И  дверь  открыта  в  этот  поздний  час…

Меня  влечёт  наш  тихий  грустный  сад.
Хочу    с  тобой    побыть  наедине…
Все  мысли  вдруг  уносятся    назад…
Мы  здесь  вдвоём  бывали  при  луне…

Ты  называл  -  своею  милою…
Слова  из  песни  завещал  тогда:
«Умру  ли  я,  ты  над  могилою  –
Гори,  гори,  сияй,  моя  звезда»!

 02.  11.    2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617901
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


OlgaSydoruk

Отнимала твой сон Луна

Отнимала  твой  сон  Луна  паровозным  гудком  вокзала...
Послевкусием  октября,ароматом  свечи  сандала...
Половецким  танцем  теней  и  раздвоенностью  начала...
Прикасанием  ягодиц  шелковистого  одеяла...
Бусы  синего  янтаря...Полусферою  заморочек...
Алфавитом  от  А  до  Я...И  зигзагом  гламурных    строчек...
Наливала  в  бокал  вина  ...И  сама  же  его  отливала...
Воровала  твой  сон  Луна...Всё  ей  было  мало  и  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617824
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


Циганова Наталія

…зачем–то памятью жива…

В  глаза  мои  смотрела  синева
сквозь  редкую  вуаль  цветного  парка  –
последняя  от  осени  ремарка.
…и  вот  –    зачем–то  памятью  жива,
её  бросая  в  тлеющие  листья  –
я  в  третью  осень  искрами  вошла,
с  надеждой:  в  эту  –  точно  уж  дотла…
вдыхая  запах  догоревших  мыслей…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617768
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


НАДЕЖДА М.

Листопаду пильно дивлюсь в очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zv3Ckip76eU[/youtube]
Когда  замрут  отчаянье  и  злоба,
Нисходит  сон.  И  крепко  спим  мы  оба
На  разных  полюсах  земли.
-------------------------------------
Листопаду  пильно  дивлюсь  в  очі...
Що  чекать  від  тебе  в  цій  порі?
Мабуть,  лиш  холодні  довгі  ночі,
І  не  спать  до  ранньої  зорі.

Довгі  ночі  сон  мій  переможуть,
Мрії  заважають  міцно  спать.
Вантажем  на  душу  тяжко  ляжуть,
Не  дадуть  вночі  поспочивать.

Веселкові  кола  скрізь  кружляють:
Думи,  що  ніколи  не  здійснить,
Та  надія  й  віра  не  спиняють,
Голова  не  хоче  зрозуміть.

А  коли  уляжуться  вагання,
І  повіриш  у  казки  свої,
Сон    заспокоїть  хвилювання.
Повернуться  мрії,  як  рої.

Міцно  сплю  тоді  я  в  ці  години...
А  тобі,  чи  спиться  в  пізній  час?
Може,  хоч  у  сні  до  мене  линеш?
Стрінемось  тоді    ми  водночас...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617900
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


Lu57

Я СЛУЧАЙНО РАЗБИЛА

Я  случайно  разбила  хрустальный  кувшин,
В  том  кувшине  Звезда  ночевала.
Среди  крошек  искристых  искусственных  льдин,
Холод  ярким  огнем  рассекала.

Затаилась,    укрывшись  от  злобы  химер,
За  любовью  угнаться  хотела...
Заглянула    случайно    в  соседний  фужер,
Увидала  и  повеселела...

Там  скучал  в  одиночестве  Луч  голубой,
Зацепившись  за  тонкие  грани.
Улыбнулся  игриво,  целуя  гобой,
В  предвкушении  звездных  свиданий.

Прикоснулся  кувшин,  наливая  вино...
Зазвенело  малиново-сладко,
Звон  хрустальной  любви,  или  звон  ледяной  -
Целовались  так  нежно,  так  жарко...

И  забыли  весь  мир,  вот  он  здесь  и  сейчас...
Кто  там  сильный,  кто  заговоренный?
Задыхались  купаясь  в  сиянии  глаз  ,
Ослепленная  и  изумленный...

Я  кувшин  вытирала,  как  музыка  звон,
Фейерверками  чувств  любовалась  .
Только  зло  не  дремало,  удар  нанесен  -
Обернулась  и  не  удержала...

Веер  мелких  осколков  из  радужных  линз,
И  Звезда  на  глазах  потускнела
Только  взбалмошный  Луч  так  игриво-речист
Ищет  новую...не  надоело?

31.10.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617628
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Валентина Ланевич

Маленька дівчинка зіщулилась в душі.

Маленька  дівчинка  зіщулилась  в  душі,
Плаче  без  сліз,  тужить  у  безголоссі.
Вінок  з  років  вплітає  осінь  в  золот-дні,
А  вітер  гладить  сивину  в  волоссі.

Безглуздість  втрат  не  вернеш  знову  по  весні,
Печуть  вогнем  в  знекровленому  тілі.
Минулі  почуття,  що  згаслії  зірки  -
Обвуглені  та  серцю  все  ще  милі.

Поглине  кругла  вирва  нездійсненність  мрій,
Засмокче  їх  і  понесе  у  зиму.
Моя  ти  доле,  в  сум’ятті  не  кам’яній,
Хоч  часорух  вперед  й  немає  спину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617648
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Lu57

ШИП

Как  колет,  обагренный  кровью  шип...
Послания  шлет  точечным  ударом
В  невидимые  уголки  души,
Являя  ей  невиданную  ярость.

Впитав  окрас,  как  краску  полотно,
И  алчным  ртом,  захлебываясь  рьяно,
Рвет  клетки  кожи  с  нервом  заодно,
Смывая  с  лиц  карминные  румяна,

Цветком  прекрасным  сладко  поманив.
Отчаянье  удушливо...  без  меры  
Нежданного  предательства  огни  
Беспечности  коварные  химеры.
29.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617559
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Оленка Зелена

я ненароком… до самого дна…

Це  світло  насправді  не  більше,  ніж  тінь…  мого  серця.
Я  бачу,  як  воском  стікає  по  ньому  /ридма/
Терпка  і    солодка  брехня:  кажуть,  з  часом  минеться
Любові  непізнаний  смак.  Але  часу  нема…

Спливуть  за  водою  самотні  й  порожні  /вінками/
Розтрачені  дні,  де  я  марно  чекаю  на  нас.
А  він  мені  сходить,  як  сонце!  Але…  тільки  снами
Приходить,  бо  досі  між  нами  мереживо  трас.

І  досі  подвійною  смугою  тисячі  «мушу»!
А  хочу  всього  лиш  одне…  але  понад  усе!
І  що  кому  буде  до  того,  як  раптом  порушу
Я  правила  –    і  на  зустрічну  мене  занесе?

Дійду  до    межі  –  цілий  світ  розсміється  в  обличчя!
Ціна  на  кордоні  –  по  вінця  вини  /не  вина…/
А  я,  божевільна,    до  нього,  як  завше,  оклична!
І  я  надіп'ю  /ненароком/…  до  самого  дна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617561
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Lana P.

ОСЬ ТАК ЗЛЕТІТИ…

Ось  так  злетіти  вище  хмар  —
Не  кожному  в  житті  дано…
Так  мріяв  не  один  комар,  —
Йому  ж  було  не  всеодно…

Хотів  би  бути,  як  орел,
Впіймати  світ  на  крилах  мрій,
Наслухався  з  різних  джерел
І  вдався  до  рішучих  дій.

Як  забзичав  на  всі  лади,
На  весь  крилатий  небосхил…
Візьми  йому  та  й  упади  —
Не  вистарчило  в  леті  сил.

Як  народився  комаром,  
Затям  собі  у  часі  літ,  —
Ніколи  не  злетиш  орлом,
У  кожного  є  свій  політ!                              27/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617504
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015


Lana P.

ВЕРЕСНЕВА НІЧ

Вереснева  тепла  ніч,  лукаво,
Розпрощалась  сюркотом  цикадів,
Фейєрверком  пишних  зорепадів,
Огорнулась  в  темінь  величаво

І  пішла  назустріч  хлопцю  жовтню,
У  душі  підігнана  вітрами…
Навздогін  летіло  листя  жовте,
Призабутими,  в  думках,  стежками.

У  яскравості  мела  завія  —
Зарум’янились  багряні  щічки,
Ще  й  тепер  дощами  жовтень  cіє,
Не  забув  обіймів  горе-нічки.

15/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617507
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015


Олекса Удайко

ПРОЩАЮСЬ

[i][b][color="#6506bd"]Прощаюсь  з  Кельном  я…  Уже  сьогодні
Складу  в  валізу  оксамит  думок,
Та  серце  не  закрию  на  замок  –
Ще  буду  довго  мати  насолоду

Від  спілкування…  Та  зручну  нагоду
Ті  враження  сповити  у  клубок,
Що  слугувати  буде  як  лубок
Супроти  дій  домашньої  негоди…

Де  б  я  не  був,  та  буду  пам’ятати,  –
Бо  до  лиця  і  для  моєї  хати,  –
Красоти  всі  і  Кельна,  і  Брюсселя…  

То  ж  прихоплю  я  для  мого  народу
Усе,  що  може  красити  оселю
І  самобутню  українську  вроду.[/b]
[/color]
30.10.015
[/i]

Фото  в  ботанічному  саду  Флора  (Клн)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617540
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Олекса Удайко

Jeanneke Pis

             [i][b]З  циклу  "Брюссельська  капуста"
[/b]
             Опублікований  мною  нещодавно  вірш  “Manneken  Pis  або  
             дзюрити  не  гріх”,    як  виявилося,    викликав  неоднакову  
             реакцію  у    читачів  різної    статі,  а  саме:  читали  і  коментували  
             жінки  у  три  рази  активніше,  ніж  чоловіки.  І  зрозуміло,  адже
             йшлося  про  хлопчика…  Відновити    справедливість  допоміг  
           мені  Дені-Адріан  Дебуврі,  створивши  Jeanneke  Pis    -  дівчинку,  
           що  пісяє,  як  альтративу  отому  пустуну-хлопчині*

[b][color="#e60707"]Діточки  –  немов  би  однолітки  –  
близнюки  родились  (та  не  в  нас):
хлопчик  в    чотирна́дцятім  столітті,
дівчинка,  повірте,  у  наш  час…

Та  одну  вони  здобу́ли  славу  –
символом  служити  неживим  
гідності  і  сталості  держави…

…Про  звитяжність  бельгів  розповів**

Символ  той  для  мене  зрозумілий  –
жити  разом,  що  б  там  не  було,
в  світ  іти  упевнено  і  сміло
і  долати  найлютіше  зло!

                                             *
…Нам  би  тих  кмітливих  одну  пару,
щоб  cплести  народ  в  одну  канву…
Враз  спинилися  між  нами  чвари
за  гетьманську  владну  булаву!

Вдвох  вони  б  зас..  лили  ту  долину,  
де  б  нараз  втопилася  орда  –  
та,  що  подалася  в  Україну,
де  сеча  дитяча  –  не  вода…

То  ж  нехай  на  всі  віки  закмітять
нинішні  й  майбутні  вороги:
ми  пос…  ставим  там,  де  треба,  міти
з  тих  дівчат  і  хлопців  навкруги…

Й  вознесемо  молодятам  славу  –
тим,    що  вже  не  “пісяють”  в  той  час,
коли  треба  захистить  державу.
Та  школя́ть  сумління...  про  запас.[/color][/b]

30.10.015,  
Kln,  BRD
________
*Дівчинка,  що  дзюрить  (нід.)  —  фонтан  і  статуя  (50  см)  в  Брюсселі,  
створена  в  1985  Дені-Адріаном  Дебуврі  і  встановлена  в  1987.  За  однією  
із  версій,  статуя  є  пародійної  парою  до  символу  міста  –  Manneken  Pis  –    
 хлопчика,  що  пісяє;  обидва  символи  неподалік    від  площі  Гран-Плас.
**див.:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612981
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613638
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617302


[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617302
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Оленка Зелена

Ескізи на двох

Я  вибіжу  в    ніч  –  там  стіною  задумливі  клени  
Колючими  вітами  ловлять  за  руки  мене.
А  я  все  одно  утечу,  бо  жага  невтоленна  
До  тебе  в  чорнила  безкрайні  пірнути  жене.

Так  хочеться  простору  вільного!  Де  ти,  мій  острів,
Моя  ненаписана  повісте  втрачених  літ?
І  хто  це  між  нами  поставив  не  мури  –  апостроф?
Чому  всі  дороги  ведуть  не  до  тебе,  а  –  від?

І  що  залишається?    Тінню  злетіти  за  вітром,
Ковзнути  в  сапфірове  плесо  захмарних  шляхів  –  
І  падати  з  неба  водою  над  стомленим  світом,
Збиваючи  вслід  за  собою  бездомних  птахів.

А,  може,  втекти?  Аби  знову  колись  повернути
На  іншу  стежину,  де  тисячі  років  назад
Не  стала  любов  наша  викликом  /аж  до  покути/…
Був  день.  Була  ніч.    А  в  саду  зрів  рясний  виноград.

І  хтось  молодий,  ніби  схожий  на  юного  Бога,
Наводив  твердою  рукою  в  ескізах  на  двох
Одну  /і  нехай  непросту,  але  спільну/  дорогу,
Омріяне  щастя  тривалістю  в  кілька  епох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615525
дата поступления 23.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Циганова Наталія

Я чую тебе…

Я  чую  тебе  –  із  літер
на  розі  душі  і  серця.
Із  льодом  –  ковток  BEEFEATER…
із  решти  –  бармен  озветься…
Я  чую  тебе  –  духмяно…
анісовий  спалах  ночі
із  м’ятою  в  парі  в’яне,
сльозою  торкнувши  очі.
Я  чую  тебе  калібром
чіткої  брехні  –  в  коліна
на  100–відсотковій  лібрі
мені…
на  мені  –  уклінно…
я  чую…  

...а  хто  це  знає?...
самотність  –  в  ім’я?...  
...і  -  досі?...

             …самі  –  лише  помераєм…
             а  жити  самі  –  не  в  змозі…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617293
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Lu57

ПОКЛОНЯЯСЬ ЛУНЕ

Разлетается  осень  на  красное-желтое,  ветром...
Огорчение  следом,  как  будто  чужие  шаги,
Ниспослал    Он  извне,  моих  мыслей  не  метр  -  километры,
Только  тропы  затеряны...  Вечность,  не  видно  ни  зги.

Посмотри  на  ладонь,  снова  пальцы  разбиты  до  крови,
Ведь  железный  канат  удержать  никому  не  дано.
Может  лучшая  участь  потом,  может...час-то  неровен?
Об  ушедшем  когда-нибудь,  снимем  смешное  кино.

И  смеяться  до  слез  не  за  рюмкой  дешевых...  портвейна?
Иль  полынной  настойки,  иль  водки  паленой,  как  гарь...
Упиваясь  водой  из  ручья,  словно  легким  рейнвейном
Навсегда  позабыв,  что  такое  последний  сухарь.

И  не  нужно  опять  рисовать  монохромные  дали,
Даже  тьма  завтра  будет  с  улыбкой  скользить  в  тишине.
Мы  забудем  о  боли,  о  призраках  и  о  печали,
Разжигая  костры  из  любви,  поклоняясь  Луне.
31.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617430
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Лина Ланская

ПАНТЕРА

Образом  ПАНТЕРИ  я  завдячую  друзям  з  клубу.Тож  Мата  Харі,це  вже  зіграна  роль.

На  осонні  плаче  кішка,
Поламала  гарний  кігтик:
"Це  ота  противна  мишка,
Що  пробралась  знову  нишком
Із  мрійливо-сонних  містик...

Це  вона  звабливо-сіра,
Хоче  збити  мене  з  толку,
На  слизьке  штовхнути...шкіра
Грає,  як  оті  клавіри.
Я  ж  хіба  у  сіні  голка?

Не  помітила...Аякже!
Зачепилась...шубку  нову
Вже  погризла,  годі,  враже!
Ти  не  винна?  Що  ти  кажеш,
Як  тепер  носить  обнову?

Майже  вивчила  я  ролі
Приміряла  їх  до  ранку
Буть  пантерою?А  долі
Вже  набридло...тож  поволі...
Зажили  сердечні  ранки

Я  рожеву  шубку  скину  -
У  пантери  нові  лики:
Із  прикрас  лише  перлини
Чорні-чорні,як  вуглини...
Я  й  забула...я  ж  ВЕЛИКА!

Що  ті  миші,  що  та  кішка,
Навіть  рись  мені  не  пара  -
Не  знайду  її  у  ліжку...
Смішки?  Та  які  вже  смішки?
Просто  колесо  Сансари..."

На  осонні  плаче  кішка...

31.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617377
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


OlgaSydoruk

Пламя тихое красных астр

Пламя  тихое  красных  астр  на  мгновение  замирает...
Твоё  имя  внесла  в  кадастр...
Ты  прости  меня...
Так  бывает...
Я,наверно,сто  лет  не  сплю...
И  забвения  сна  желаю...
На  реке  камыши:  шу-шу...
И  бумажный  корабль  уплывает...
На  ветру  полощется  флаг...
Шапито  напросилось  в  гости...
Грустный  мим,  примеряя  фрак,
Промывает  чужие  кости...
Акробат  без  страховки  -  чудак!..
Купол  звёздный  рукой  ласкает...
И  по  лезвию(просто  так)  он  дорогу  к  сердцам  открывает...
Не  кричите  ему:мудак!..
Там,(под  куполом)  -  умирают...
Пламя  тихое  красных  астр  под  окном  моим  догорает!..
Напишу  о  тебе  не  раз...
Когда  скука  уйдёт  немая...
Загляну  перед  тем  в  кадастр...
Пятый  номер...Ближе    края...
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617386
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Я от А до Я...

Одуванчик

Одуванчик,одуванчик,
Вновь  одел,  свой    сарафанчик;
И  уже  который  год
Возглавляешь  рейтинг  мод!

Одуванчик,одуванчик!
Где  ж  твой  желтый  сарафанчик?!
Только  новый  день  настал,-
Глядь,-а  он  уж  белым  стал!

Одуванчик,одуванчик!
Ах,какой  же  ты,обманщик!
Не  успела  приглядеться,
Ты  спешишь  переодеться!

И  опять  стал  любоваться,
Перед  всеми  красоваться;
Оглянуться  не  успел,-
Тут  уж  ветер  налетел!

И  наряд  с  тебя  сорвал,
Глядь,-а  ты  уж  голым  стал!
И  взгрустнул,слегка,немножко,
Стоя  на  одной  лишь  ножке!

В  ожиданьи  снова  лета,
Когда  будешь  вновь  одетым;
Чтоб  успеть  покрасоваться,
Прежде  чем  опять  расстаться!

Одуванчик,одуванчик!
Ах,люблю  твой  сарафанчик!
И  грущу  с  тобой  за  летом,
Ведь  проходит  быстро  это!

Не  успею  наглядеться,
Ты  спешишь  переодеться;
Так  и  я  в  потоке  дней,
С  каждым  днем  белей-белей!

Одуванчик,одуванчик!
Одолжить  бы  сарафанчик
У  тебя,чтоб  хоть  немножко,
Покружить  на  стройных  ножках!

Одуванчик,одуванчик!
Ну  побудь  еще,обманщик!
Потанцуй  со  мной,кружа,
Только  тихо,не  спеша!

Потанцуй  уже  лишь  в  вальсе;
Ведь  не  тот  наряд  для  сальсы…
И  лишь  белый  сарафанчик
Мне  под  стать,мой  одуванчик!

Ну  а  ты  в  потоке  дней,
Будешь  миру  все  нужней;
Чтобы  понял  все  же  каждый:
Как  ты  дорог  был  однажды!
                                                                                                     2.04.14г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617392
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Это_я_Алечка

Не отрекаюсь ножкой стебелька

Не  отрекаюсь  ножкой  стебелька
От  каждого  из  корешков  любимых.
Российско-Украинская    река
Соединила    корни  воедино.

Мне  не  внушит  программа  новостей
О  подлости  моих  единоверцев,
Взбивает  волны  ЭХО  лопастей
Да  только  не  клокочет  смутой  сердце.

Я  вижу  ложь  прожженную  дельцов
Скупивших  весь  эфир  во  благо  дела,
Да  только  это  эхо  для  глупцов,
А  мне  брехня  вся  эта  надоела.

Прогонит  время  пустошью  дорог
Опавшие  дотации  подачек
И  спросит  с  попрошаек:  «Как  ты  мог?
Как  мог  ты  ТАК,  когда  моглось  ИНАЧЕ?!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615150
дата поступления 22.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Кадет

Властелин метлы

Совсем  недавно  в  душные  объятья
Нас  заключало  лето  от  души,
Но  свитера  натянуты  на  платья
И  в  сумерках  шуршат  карандаши…

Туман  размазал  милые    пассажи
И  прочие  прикольные  понты...
Теряют  шарм  осенние  коллажи
И  ветер  треплет  шапки  и  зонты…

При  виде  оголившихся  баштанов
Гусиной  кожей  покрываюсь  сплошь…
И  бьются  оземь  ёжики  каштанов
Там,  где  влюбляться  было  невтерпёж…

Всё  так  же  всё  «не  так  у  нас,  ребята»…  
Всё  так  же  в  моде  синие  чулки…
Всё  так  же  бреют  пацанов  в  солдаты
И  врут  про  добровольные  полки…

Щекочет  ноздри  прелым  ароматом,
Но  мысли  нынче  как-то  не  светлы…
И  кроет  листопад  унылым  матом
С  утра  нетрезвый  властелин  метлы…

октябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615127
дата поступления 22.10.2015
дата закладки 31.10.2015


s o v a

сплошные глаголы… неразборчиво

ты  что-то  хотел  мне  сказать,
я  что-то  хотела  услышать,
октябрь  в  глаза  и  +5,
сороки  судачат  на  крыше

черничным  вареньем  связать
немого  пророчества  глину,
уткнуться  в  плечо,  зимы  спят
за  нашим  окном,  на  периле

танцующим  звёздам  огней
не  стану  читать  монологов
с  имбирной  коллекцией  дней,
под  шорох  растерянным  слогом

и  где-то  ругались  не  мы,
и  листья  немые  кружили,
паук  заплетал  в  угол  сны,
и  жизнь  продолжалась  пружиня

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616988
дата поступления 29.10.2015
дата закладки 31.10.2015


OlgaSydoruk

Место, куда я вернусь…

Экспромт

Место,куда  я  вернусь...
Ты  назовёшь  "Захолусть"...
Там  в  ожидании  Грусть...
Что  со  мной  сделает?...Пусть...
Память  свернёт  жернова...
Сразу  воскреснут  слова...
Смелет  в  муку  колоски...
Что  проросли  от  тоски...
Была  горячей  зима...
Пили  с  тобою  до  дна...
Было  не  сладким  вино...
Чем  то  горчило    оно...
Храм  королевская  рать
Звала    собой  защищать...
В  дебрях  стонали  ветры...
Гнались  за  ними  орлы...
Снег  заметал  все  следы...
Место,где  встретились  мы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614382
дата поступления 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015


OlgaSydoruk

Для чего эти муки?. .

Для  чего  эти  муки:  жить  в  тревоге  разлуки
И  не  слышать  дыхания  рая?..
Кружат  чёрные  круки...
Распростёртые  руки...
И  в  объятия  сложить  забывают...
На  сезон  (на  поруки)  эти  чёртовы  муки...
На  отраду  свою  променяю...
Возвратятся...(вот  суки)...Обновлённые  звуки...
Боль  из  нервов  клубочки  смотает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614369
дата поступления 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Радченко

Мамочка, прости

За  делами  и  заботами  не  замечалось,
Как  стареет  мама,  как  ей  хочется  тепла,
Как  всё  четче  проступает  на  лице  усталость  –
Тонкими  морщинками  у  глаз  она  легла.

За  делами  и  заботами,  как  отговорка,
Пусть  бы  подождали  и  заботы,  и  дела  –
Не  было  б  вины  и  не  было  б  так  больно,  горько
За  одно:  что  с  мамой  чаще  быть  я  не  смогла.

А  сейчас:  всё  меньше  дел,  заботы  стали  проще
И  уже  давно  приходит  мама  в  мои  сны.
Ожидание  моё  на  мамино  похоже:
Не  хочу,  чтоб  дети  чувствовали  боль  вины.

За  делами  и  заботами…  Я  понимаю  –
Нелегко    свободную  минуточку  найти.
Только  неожиданно  я  снова  вспоминаю
Мамины  глаза,  улыбку…  Мамочка,  прости!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614252
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Салтан Николай

Пустота

[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм  немає  місця  на  землі,
                                                         але  вдосталь  в  нашім  серці…[/i]

Сонце  стало  нічною  зорею,
Сохнуть  квіти  у  літнім  саду.
Душу  біль  роз’їдає  іржею,
Залишаючи  там  пустоту.

Роз’їдає  так  люто,  бо  знаю,
Опустіла  сьогодні  земля,
І  відкрились  ворота  до  раю
Під  палаючий  звук  скрипаля.

Ти  не  грай  мені  пісню  криваву,
Не  тривож  мої  струни  німі,
Оберни  лиш  страждання  в  відвагу
Проживати  ці  дні,  як  у  сні:

Ніби  знову  запахло  весною
До  мурашок,  до  приступу  сліз,
Ніби    голос  знайомий  до  болю
Знову  кличе  до  рідних  беріз.

І  той  сон  дивовижна  реальність,
Закрадається  потай  в  думки.
Але  мрію  мою,  щиру  радість
Вщент  руйнують  останні  рядки:

Легше  гори  зрівняти  з  землею,
Океан  весь  розлити  в  пляшки,
Аніж  Вас  повернути  зорею
Хоч  на  відстань  моєї  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата поступления 09.09.2015
дата закладки 18.10.2015


Лина Ланская

НЕ ЗАМЕРЗАЮТЬ СЛЬОЗИ НА МОРОЗІ


Не  замерзають  сльози  на  морозі...
Коли  гаряча  крапля  обпече,
То  й  туга  вглиб,  чи  в  темінь  утече
І  чагарник  розквітне  при  дорозі.

Не  замерзають  сльози  на  морозі...
Торкнусь  легеньким  подихом  щоки,
Вуст  крижаних,  зіпнувшись  на  миски,
Закохано  зустрівши  на  порозі.

Не  замерзають  сльози  на  морозі...
Якщо  весь  світ  пройшов  крізь  тебе  знов,
Гарячий  чай,    подушка  -  серцю  схов,
Що  калатає  у  сумній  облозі.  

Не  замерзають  сльози  на  морозі,
Вони  в  кристали  скотяться,  коли
У  венах  кров  загусне  від  смоли
Чорнильних  душ,  завмерлих  від  корозій.

Не  замерзають  сльози  на  морозі...
Від  солі  в  ранах  невимовний  щем,
А  пекло  знову  полум"ям  пече.
Який  же  лід?Лиш  вилитий  у  бронзі...
17.10.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614121
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


OlgaSydoruk

То, что случается однажды…

То,что  случается  однажды,то  повторяется  опять...
Когда  "люблю"  сказала  дважды,ты  сразу  начал  целовать...
Я  уходила,возвращалась...Как  осень,лето  и  зима...
С  тобой  в  последний  раз    прощалась  Душа  моя...Не  я,не  я...
И  чтобы  я  не  делала,и  где  бы  не  была...
Со  мною  ты  всегда-всегда...
Тобою  лишь  жила...
И,  замедляя  время  ход,смотрела  на  часы...
Прости  меня!..Прошу:  "Прости!..Прости  и  отпусти!!!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614181
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


OlgaSydoruk

Листопад, листопад…

Листопад,листопад...
Оголённый  наш  сад  под  ветрами  холодными    дрогнул...
Слышен  звон  в  невпопад...
Сквозь  туман  -  стон  оград...
Безвозвратность  тревоги  отторгнув...
Листопад,листопад...
То  ли  дождь,то  ли  град,
То  ли  слёз  водопад  с  поднебесья?..
Ты  давно  мне  не  брат...
Ты,наверное,кат...
Те  дороги  назад  -  лишь  с  отвеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614178
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Lu57

ЛУННЫЙ СТРАЖ

Рисует  Лунный  страж  картинный  страх,
Мы  вместе,  но  невидимы  друг  другу,
Стоим  спиной  к  спине  в  средине  круга,
На  двух  отточенных  бедой  мечах.

Завязаны  глаза,  в  руках  петля  -
В  запястьях  пульс  уже  почти  не  слышен,
А  дым  вокруг  столбом,  огонь  все  ближе,
Качается,  будто  весы  Земля.

А  Лунный  страж  лучом  чертит  мишень
Одну  на  нас  двоих  -  пробить  стрелою  
Два  тела...  в  вечности  прошить,  словно  иглою,
Оставив  рану  рваную  в  душе.

Не  знаем,  что  нас  ждет?  Последний  миг...
Но  чувствую,  в  тебя  я  прорастаю,
И  даже  если  облаком  растаю,
Сверкнем  однажды,  как  ярчайший  блик...
18.10.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614126
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


НАДЕЖДА М.

Міраж…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tgAmEEyMPlI[/youtube]

Коли  сніги  деревам  по  коліна,
Метелиця  местиме  на  шляху,
Мене  вперед  ведуть  думки  нетлінні.
От  тільки  б  не  піддатися  страху..  

Хурделиця  мете  і  сліпить  очі.
Я  падаю  уже  у  котрий  раз.
Та  голос  твій  спокійний  і  пророчий,
На  цім  шляху    мені  дороговказ.

Надворі  невгаває,  вечоріє.
І  б"є    холодний  сніг  мені  в  лице..
На  обрію  вже  постать  майоріє...
А  ноги  поналивані  свинцем.

А  ти  іди,  не  маєш  права  падать.
Надія  добавляє  мені  сил.
Твої  слова  мені  весь  шлях  мережать...
Ще  трішечки...  вже  видно  небосхил.

І  я  тебе  зову  на  допомогу,
Та  постать  розійшлася,  ніби  мла.
Враз  маревом  торкнулася  дороги,
І  в  кучугурах  білих    попливла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614117
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Оленка Зелена

Нерозгадана загадка

[i]Десь  проходила  ніжність  між  нами
і  спинилась.  І  кликала  нас
І  не  вміла  стати  словами
Бо  не  знала  для  себе  назв  ….

…Чи  були  ми  занадто  гордими,
що  й  слова  були  крижані?
Так  й  лишилась  вона  кросвордом  -
може,  ніжність,  а  може  -  й  ні.
[b](Ліна  Костенко)[/b][/i]




Десь  блукала  між  нами  вигнанкою  ніжність  /кросвордом/:
Нерозгадана  загадка,    мов  неприручений  звір.
Ми  зливалися  в  ній,  наче  ноти  в  єдинім  акорді,
Хоч  була  недоторкою  /чиста  мелодія  гір/.

Ми  кували  для  неї  ланцюг,  щоб  не  бачили  люди,
І  тримали  на  прив’язі…  Краще  б  подалась  в  світи!
А  вона  все  терпляче  чекала,  коли  ми  /приблуди/
Їй  дозволимо  рутою  в  наших  серцях  прорости.

Не  шукала  імен  собі…  Знала,  то  справа  даремна:
Відречемося  вперше  і  всоте    від  зваби  і  чар.
Просто  тихо  сплітала  дороги  в  одну  і  таємно
Розливала  між  нами  ванільно-цукровий  нектар.

Це  нерівний  двобій  –  подолати  цю  ніжність  несила!
В  невідомість  з  тобою  нас  різні  шляхи  привели…
Перехрестя  для  двох  –  ми  потрапили  в  пастку  /невміло/…
…Розгадали  кросворд  –  і  любов’ю  її  нарекли…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596964
дата поступления 31.07.2015
дата закладки 18.10.2015


Дід Миколай

"Сила людей"

У  вовну  овечу  вдяглися  істоти,  
Линяє  не  вперше  поц.ра  -  юд.й.
У    Фронті  зростали  шак.ли  й  койоти,  
Тепер  вони  божі  вже,  -  «Сила  людей».
 
І  що  шо  покоцаний  рейтінгом  бумер,
Карбує  півсотні  процентів    їм  бей.
Їх  звьозди    обрали,  тринадцятий  номер,
І  новий  у  них  вже  тепер  Моісей.

Зібрав  вовченят  молодих    Мусіяка,
Хитрюще  й  лукаве,  ще  той  соловей.
За  Радою  скучив  професор  -  писака,
Не  йметься  йому,  видно  рано  в  музей.

І  наш  є  в  посилі,  Юрко  Адамовський.
Стартує,    як  трактор  із  нових  ідей.
Земельки  накрав  рисачок  наш  орловський,
І  тату  й  сестричці…збирав  для  людей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613868
дата поступления 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Лина Ланская

А Я ВЖЕ ДАВНО

А  я  вже  давно  і  не  кличу,  не  бачу  й  не  чую...
Горить  десь  у  темряві,  лихом  запалений,  гніт.
А  я  вже  давно  тобі,  і  жартома,  не  віщую,
Нехай  собі  тане  потроху  неприязні  лід.

Нехай  собі  тане,  колись  всі  птахи  одинокі
Зберуться  у  зграї,  у  теплі  щоб  линуть  краї.
Нехай  собі  тане...сміється  чи  молиться  Локі
Збираючи  знов  божевілля  терпкі  врожаї.

Збираючи  знов,  розкидаючи  долі  каміння,
Бо  світла  мого  не  боїться  хіба  що  вогонь,
Збираючи  знов,  мерехтливої  тиші  веління,
Цілуючи  слід,  що  скотився  в  одну  із  долонь.

Цілуючи  слід,  такий  схожий  на  нитку  намиста,
Допоки  зотліє  від  часу,  від  сили  тертя.
Цілуючи  слід,  закриває  роса    падолиста
Від  зла,  що  ногами  залізло  колись  у  життя.  
А  я  вже  давно...
16.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613887
дата поступления 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Циганова Наталія

Здесь - раздают…

Алло,  любезнейший!  Не  Вы  ли  Дорогушин?
Вы  давеча  в  бильярд  оформили  заказ.
Ну  тот,  где  бьют  шары  над  сауной  «Баклуши»,
где  за  битком*  в  бассейн  ныряли  битый  час.
Конечно,  мы  нашли.
Как  –  где?...  –  у  нас…  в  «Баклушах».
Вам  –  приз.  На  шару  –  час.  
С  женой  ли  пустят  вдруг?...
Как  Вам  откажешь,  доргуша  Дорогушин?...
На  громкой  связи  отказать?  Для  Вашей  клуши?...
...ДобрО!...  
К  нам  со  своей  нельзя…  
здесь  –  раздают…



*  -  битОк  (общ.)  —  шар  (в  пуле  и  снукере  —  белого  цвета,  в  пирамиде  —  различных  оттенков  жёлтого,  красного  или  коричневого  цвета),  которым  выполняется  удар  по  прицельному  шару.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614102
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Циганова Наталія

ДРУГУ…

Эх,  дружба  –  стопарь  на  помине...  –
(по  сердцу  –  годами  ответ)
дала  нам  с  тобой  по  штанине.
Что  между?...  )))    –
да  ну…  надцать  лет.
Протопала  нами  –  не  мало.
Где  посуху…  где–то  и  вброд.
Ты  –  левой,  я  –  правой  бывало.
Бывало,  что  наоборот.
Да  что  говорить…
Что  тут  скажешь,
когда  разговоры  без  слов...
И  тянет  покрыть  трёхэтажно
все  в  мире  основы  основ!...
Но  как–то  вот  так…  селявиха.
Одна  –  на  двоих…  до  нутра.
Да  брось  теребить  ты  свой  вихор!
Уж  он  –  не  мудрее  утра.
Мы  ж  в  этих  штанинах  с  тобою
вот–вот  переступим  порог
всего,  что  заслужено  боем.
А  там  –  не  возьмёшь  разворот...

...Давай–ка,  дружище…
покуда
работает  хоть  одна  пядь,
пора  нам  споткнуться  отсюда
да  топать  по  тихому...  вспять…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614088
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


корозлик

вбережи

забери,  
     пригорни,
           вбережи,
заховай  у  долонях,  коханий,
і  згубитись  не  дай  на  межі
між  мо́їм  і  тво́їм  світами...

я  втомилась  без  тебе  зело́,
побувавши  у  долі  у  приймах,
відігрій  моє  серце  теплом
слів  трунко́вих  твоїх  і  обіймів,

і  признання  своїми  вустами
ти  щоднини  на  шкірі  тавруй
до  екстазу,  
     до  болю,  
           нестями!
і  себе  лиш  зі  мною  римуй...



**  зело́-дуже


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614076
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Lana P.

ОСІНЬ. ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК.

Осінь.  Луцький  замок  огорнувся  Стиром
По  ту  сторону,  де  журавлі  пунктиром
Креслять  вежі  —  до  тепла  летять  пернаті,
Їхні  задуми:  натхненні  і  крилаті  —
Зиму  перебути  у  краях  південних,
Повернутись  до  гніздечок  сокровенних…
А  по  іншу  сторону,  у  парку  Лесі,
Мчать  листочки  на  повітряному  плесі
І  бажають  гарної  птахам  дороги,
Подолати  труднощі,  перестороги,
Щоб  назустріч  вітру  стерли  перепони,
Бо  на  них  чекають  Любартові  дзвони.        16/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613837
дата поступления 16.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Шип Сергей

Мы должны оставаться людьми…

*  *  *

Мы  должны  оставаться  людьми
До  последнего  хрипа  и  вздоха!
Мы  должны  оставаться  людьми…
Пусть  подавится  нами  эпоха,
Та,  в  которой  гнусавит  попса,
Та,  в  которой  бал  правится  баксом.
Мы  должны  посмотреть  в  небеса,
И  остаться  людьми,  и  –  остаться…

Октябрь,  2005

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613812
дата поступления 16.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Лина Ланская

НАСОЛОДА

Чи  ти  не  бачиш  -  міст  хиткий?
Ще  до  зими  злетять  лелеки,
У  вирій  теплий  і  далекий.
Політ  їх  трепетно-легкий,
Як  танець  гамірних  молекул.

Ще  до  зими  осоння  жар
Подбає  про  нічний  неспокій,
Знов  прислухаючись  до  кроків
Видінь  у  спалаху  Стожар,  -  
У  забуття  шляхи  широкі.

По  краплі  розіллє  у  кров
Не  трунок,  а  забави  соки,
Пестливо-жадібні  уроки
Зневіреного  серця  знов...
І  що  ті  невгамовні  роки?

Чи  ти  не  бачиш,  лід  крихкий?
Ледь  наступив    -  пішов  під  воду,
В  той  світ  із  думкою:"  Без  броду?"
Замріяний  і  мерехкий...
Як  дивний  сон,  п"ю  насолоду.
Жовтень,  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613665
дата поступления 16.10.2015
дата закладки 17.10.2015


Циганова Наталія

…перевесив все «Против»…

                                         ...по  прочтении  стихотворения  Кадета...
                                                       с  благодарностью...


Зашаталось  весов  коромысло
на  души  в  кровь  истёртом  предплечье,
забинтованным  поиском  смысла
то  врачуя  его,  то  калеча.
Где  ж  ты  есть,  равновесие?...
В  чём  ты?...
Чем  ты  завтра  нарушишься  в  чашах?...  –
может  сто́ящим…  
может  –  никчемным…
для  меня  –  у  кого–то  забравши…
В  честь  тебя  и  во  имя  –  вслепую
перевесив  –  себя  побеждаю.
«За»  и  «Против»  душою  кочуют,
поединками  страхи  рождая:
а  на  той  ли  из  чаш  я  сегодня?...

…я  с  собой  воевать  так  устала,
что  и  сердцем,  на  веру  голодным,
девять  граммов,  ей  Богу,  приня́ла  б…

Кто  б  её,  веру,  разуму  в  чаше
дал  в  довесок?…
Хоть  в  мире,  хоть  в  прахе
чтоб  нашли  оба  «я»  что–то  [b]наше[/b],
общим  «За»  перевесив  все  страхи…?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613655
дата поступления 16.10.2015
дата закладки 17.10.2015


Lu57

ПТИЦА

Мне  снилось,  будто  бы  я    -  птица,
А  за  спиною  два  крыла.
Да  только  не  могла  кружиться
Я  над  землею,не  могла...

Наверно,  я  тебе  мешала
Дыша  свободно,  воспарить.
Тебе  всего  казалось  мало
Хотелось  брать,  а  не  дарить...

Я  отдавала,  отдавала...
Мне  чья-то  призрачная  тень
Огниво  бросив  и  кресало,
Наутро  зажигала  день...

А  я  смеялась  до  упаду,
И  не  заметила  когда
Закрылась  дверь,  вторая  рядом
Закрылась  тоже...навсегда...

Мне  бы  кричать,  чтобы  проснуться,
Мешают  прутья,  рвут  крыло.
Но,  чтобы  как-то  оттолкнуться,
Нужны  не  перья,  а  весло...

А  клетка  поплыла  по  волнам,
Откуда  волны?..а  спасла
Река...шептала:"Полно,  полно..."
Остались  в  клетке  два  крыла...
16.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613795
дата поступления 16.10.2015
дата закладки 17.10.2015


Оленка Зелена

…Осені…

[img]http://selapopa.ru/phh/23/pautina_listya_osen_1608x1356.jpg[/img]  [img]http://www.stihi.ru/pics/2010/11/01/3857.jpg[/img]  

Я  покладу  тебе,  осене,  /можна?/  на  музику,
Струнами  сонячних  зайчиків  ложе    сплету.
І  зав'яжу  твоє  небо  похмуре  на  вузлика,
Щоби  дощам  не  вдалося  розвести  сльоту.

Ноти?  Так-так!  Підбери  партитуру  за  настроєм.
Кажеш,  мажор  не  годиться,  а  тільки    мінор?
Ти  ж  бо  печалі  платівку  нам  ставила  часто…  Є
Й    інші  мелодії!  Може,    пташиний  фольклор?

Знову  не  те?  Не  лякай  ти  мене  падолистами.
Я  в  оберемок  охристі  наряди  зберу  –  
І  захмеліла  пройдуся  алеями  міста.  Ми
Cхожі  такі    до  дрібниць!    В  чому?  Я  й  не  збагну…

Знову  втече  у  минуле  останній  з  теплом  трамвай.
Тільки  чомусь  досі  я  в  пожовтілім  саду
Бачу  не  тінь  сивини  з  павутинок,  а    ніжність...  Дай,
Я  тебе  /хочеш?/  до  себе  в  весну  проведу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613888
дата поступления 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015


Олекса Удайко

БРЮССЕЛІАДА

[b][u]Із  циклу  "Брюссельська  капуста"[/u][/b]

[i]      Як  і  обіцяв,    продовжую  публікацію  віршів    даного  циклу,    
створениx  на  основі  вражень  від  відвідування  столиці  ЄС  9-10  
жовтня  ц.р.  Публікації  не  претендують  на  документальність,  а  
є  лише  рефлексіями,  роздумами  автора  з  приводу  побаченого.  
Відтак  даруйте  йому  історичні  та  географічні  неточності...[/i]
     [youtube]https://youtu.be/xEJFlYgwazI[/youtube]

[i][b][color="#089436"]Чудове  місто  те  –  Брюссель,
якиx  в  Європі  дуже  мало,  
неда́рма  ж  тут  зросла  не  Єль*–
ялинка  на  Гранд-Плас**  постала…

Мене  врятує  символізм,
як  зображатиму  Брюссель  я…
Бо  символи  тут  майже  скрізь  –
надворі,  в  парку  чи  оселі.

Ось  гляньте:  виборний  собор***  –
На  ньому  майже  вся  Європа:
Орга́н,  скульптура,  Knabenkhor****.
Азійського    ж    не  чути!  Ж**а…

А  міні-парк,  де  всі  краї  
зібралися  в  одну  родину*****?!
Все  ж  не  шумлять  ще  там  гаї
моєї  неньки  України…

Та  на  узвишші  (вище  всіx!)
я  придивися  вже  місцину,
де,  знаю,  нарядить  не  гріx
мою  стражденну  Батьківщину…

Зніму  я  шапку  пред  людьми,
що  мешкають  в  Євростолиці…
Повірте,  всі  вони  –  як  ми:
усміхнені,  відкриті  лиця…

Тож    недарма́  тут  люблять  нас  –
на  те  вагомі…  є  причини…
Вже  в  наше  одягли  не  раз
свого  любимого  xлопчину.******

Спочиньмо  ж,    друзі,  перед  тим,
як  йти  додому…  у    Європу,
підйом  бо  ж  буде    надкрутим…
З  диванів  –  нумо,  браття,  попи![/color][/b]

15.10.  2015
 _________  
*Мова  –  про  горезвісну  “Ёлку”,яку  монтували  напередодні  
Революції    гідності  на  Майдані  і  яка  слугувала    приводом  
до  розгону  демонстрації  студентів,що  встали  за  Євровибір;  
**  Гранд-Плас  –  головна  пам’ятка    Брюсселя  -  улюблене  
місце  туристів.  На  площі  знаходяться  дві  виборні  будови  
готичного  стилю  -  Хлібний  дім  і  Ратуша.  Площа  занесена  
до  переліку  Всесвітньої  спадщини;  щодворічно  на  площі  
проводиться  фестиваль  квітів;  
***католицький  кафедральний  собор  в  Брюсселі  (видео)  –  
одна  з  найкращих  пам'яток  готичної  арх.-ри  і  мистецтва;
****(  нім.)  xор  xлопчиків;
*****Міні-Європа  –  парк  у  Брюсселі,  розташований  коло  
підніжжя  Атоміуму.    Тут  зібрані  макети    відомих  пам'яток  
та  архітектурних  споруд  західноєвропейських  столиць;
******йдеться  про  скульптуру  Маннекен  Піс  (Хлопчик,  
що  дзюрить),  яку  одягнули  в  український  національний
(та  Київської  Русі)  одяг  вже  двічі  (2007  та  2011  рр.).  

Ілюстрації  до  вірша  авторські.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613638
дата поступления 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015


корозлик

я тобі довжна себе

я  тобі  довжна  себе...
за  роки́,  що  прожиті  не  разом,
і  за  серця  твого́  нервні  спазми,
за  любов,  що  морщинкою  стала,
і  за  те,  що  не  поряд  зростала,
за  всі  весни  сумні,  без  цвітіння,
за  дорогу,  твою,  по  камінню,
за  тривожні,  безсонячні  ранки,
і  за  вічну,  між  нами,  мовчанку,
за  події,  що  нас  віддаляли,
за  думки,  що  надію  розп'я́ли...
я  життя  тобі  довжна,  коханий,
прийми  і  прости...  небо  нас  обвінчало

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613626
дата поступления 15.10.2015
дата закладки 16.10.2015


Циганова Наталія

Я СЕГОДНЯ ПОКРЫТА ВЕРОЙ…

Я  сегодня  вдыхаю  воздух,
в  дым  напо́енный  бабьим  летом.
Кто–то  вынул  из  неба  гвозди
и  оно  вдруг  упало…  светом…
на  берёзовые  серёжки,
на  асфальт,  на  людей  бегущих.
Не  скребутся  трусливо  кошки  –
испугались  души  имущей.
Я  сегодня  вдыхаю  ладан,
разделивший  себя  с  покоем.
Так  ли  важно  всё  то,  что  надо?...
Так  ли  надо  всё  то,  что  с  боем?...
Я  сегодня  покрыта  верой,
тяжко  собранной…  неуклюже…

…надышаться  успеть  бы  [b]перед[/b]…
вряд  ли  [b]после[/b]  бывает  нужно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613313
дата поступления 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Дід Миколай

Покрова козацька

Ідуть  Хрещатиком  солдати,
Вкраїни  лицарі  ідуть.
Просили  їх  вже  Батько  й  Мати,
Вкраїні  волю  повернуть.

Козацьких  небожів  Покрова,
Відкрила  з  неба  благодать.
З  жид.ми  скінчилась  розмова,
Пора  борги  за  все  віддать.

Ідуть  Хрещатиком  солдати,  
З  війни  вернулися  сини.
Не  всіх  поклали  в  Лузі  спати,
Чужинці  зайди  й  дикуни.

Заради  чого  ж  там  лишились
В  cтепу  на  теренах  війни?
Для  чого  кров’ю  окропили,
Савур  –  могилу  й  полини?

Ідуть  Хрещатиком  солдати,
Вдягли  медалі  й  ордени.
Пора  чужинців  сповідати,
Дістали,    с.чі    пахани.

Небесна  сотня  зустрічає…
Курличуть  в  небі  журавлі.
 Героям    Слава!  ...  вибухає.  
Лунає  в    небі  й  на  землі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613184
дата поступления 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Лина Ланская

СТУПАЮ

Ступаю...відлуння  помалу,  злітає.  Незрима
На  розі  світів,  зазирну,  зазвичай,  в  задзеркалля.
Тримай  мене  міцно,  за  руку,  я  прошу,  утримай,
Бо  тягне  мене,  через  силу,  у  хащі...провалля.

Ступаю,  те  світло  у  серці    несу,  не  ховаю,
А  стіни  скляні,  осяйні,  у  промінні  веселки.
Я  подумки  небо  усміхнене  в  душу  вбираю,
Яке  зависає  шматочком  з  проміння  -  виделки.

Ступаю,а  ти,  знаю  поряд,  розвієш  тумани,
У  сонячний  дощ,  назбираю  по  краплі  натхнення.
Мене  поведеш,  зцілиш  стомлені  ниючі  рани,
Побачу  уперше,  чарівної  миті  знамення...
22.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612997
дата поступления 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015


s o v a

компиляция осени

листопад  за  моим  окном
кружит  в  танце  
палитра  солнца
ты  врываешься  светлячком
обжигая  
...прицел  120  (с)...

и  вчерашние  города
и  продрогший  случайный  ветер
акварелью  по  проводам
каллиграфией  с  фоном  света

и  подчёркнут  изгиб  ночей
и  прокуренный  парк  без  встречных
обнимаешь,  когда  родней,
под  сигналы  клаксонов  млечных

а  чудачества  октября
в  силуэтах  полночных  тают
чай  в  заварнике  тихим  "да"
греет  душу  имбирной  далью  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613254
дата поступления 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Циганова Наталія

А раптом?…

Ідеш…  
Листопадом  черговим  злітають  хвилини,
фарбовані  в  колір  чекання,  з  відтінками  stop.
Так  інколи  схожий  (до  сліз)  на  звичайну  людину,  
що  плаче…
сміється…
і  вірить  у  свій  гороскоп…
подрібненим  серцебиттям  –  у  безодню  луною,
щоб  скалки  збирати  в  долонь…
на  колінах…
на  дні…

…ідеш…  
без  зупину…
на  зустріч    з  моєю  труною…
Благать:  «Зачекай!  Тут  –  життя!  Під  твоєю  рукою!»  ?...
...Ти  ж  –  час.  Ти  –  глухий.
...Та  попро́шу...
А  раптом?...

...чи  –  ні?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612977
дата поступления 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015


корозлик

якщо б не ти

якщо  б  не  ти,  коханий,  не  було  б  мене...
ні  вітру  в  полі,  ані  жовтне-листопаду,
ні  хмарок  в  небі,  білих,  мов  безе
й  мовчали  б  невгамовнії  цикади;
і  неприкаяна  блудила  би  душа
й  надія  розбивалась  об  невіру,
віки  агоній  я  без  тебе  прожила  б...
           о  як  же  я  люблю  тебе  надміру!
і  стільки  в  тобі  щирості  й  добра,
о,  бога,  дивовижнеє  творіння!  
о  як  же  прикрашаєш  ти  життя!
в  тобі  я,  милий,  вічна  і  нетлінна...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613142
дата поступления 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Кадет

Тонкие материи

Кончилось  время  угрюмых  дебилов,  -
Windows  и  к  нам  просочился  сквозь  ставни…
И  мудрецам  подмигнул  с  новой  силой
Огненный  глаз  философского  камня…

И  ломанулись  в  распахнутый  кладезь,
Гугл  взопрел  от  коварных  запросов…
Только  забыли  про  рыльце  и  завязь,
Где  и  какое  посеяли  просо…

Кто  ощутит  в  умозрительном  зале
Тонкость  материй  Рене  Декарта,
Коль  не  дано  знать,  что  будет  дале,
Как  встанут  звёзды  и  ляжет  карта…

Кто  вдохновится  спиралью  Вселенной,
Кто-то  речушкою  в  сизом  тумане…
Кто,  отряхнувшись  от  книжного  плена,
Всласть  нафейсбучится  с  фигой  в  кармане…

Кто-то  отыщет-таки  магистерий…
Сказка,  бывает,  становится  былью…
Лишь  бы  вериги  грубых  материй
Не  обломали  нежные  крылья…

октябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613020
дата поступления 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015


Оленка Зелена

*_*_*

Я  не  зумію  втримати  слова.
Усі  втечуть  і  нІчого  сказати…
Вокзальним  шумом  тиша  вікова
Відкриє  нам  гіркий  рахунок  втрати…
 
Я  посміхнусь  крізь  сльози.  Пригорни…
Пробий  мене  очей  своїх  стрілою!
Та  в  кожного  давно  свої  човни,
І  ми  у  них  пливемо  за  водою…
 
А  профіль  вітру  гордий,  як  завжди,
Кепкує  -  знов  жене  тебе  в  дорогу.
І  що  йому  до  того,  що  сюди
Нас  привело  кохання  босоноге?
 
І  що  йому,  як  ближчого  нема
За  тебе?  /Далі  бавиться  в  Іуду…/
Він  холодом  за  душу  обійма
І  сковує  –  життя  завмерло  в  грудях…
 
А  ти  руки  торкнешся  мимохідь,
Немов  боїшся,  крикнуть  люди  :  «Злодій!».
Скажу  я  крізь  вуаль  печалі:  «Їдь…»
Здається,  зупинився  час  відтоді.
 
Мій  берег,  як  і  я,  тепер  пустий…
І  буря  вириває  з  серця  крила.
Але  щоб  повернувся  знову  ти,
Зійду  зорею  на  твоїх  вітрилах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612884
дата поступления 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015


Лина Ланская

ПАВИЧ


Знову  не  сни,  а  муки...
Бачу  у  котре  -  Павич
Входить  тихо,  без  стуку
І,  найріднішим  з  облич,

Схилиться,  усміхнеться
Віялом  хвіст  розкрива...
То  лиш  мені  здається  -
Літом  зими  не  бува.

Очі  голублять  ніжно,
Руками?..в  обіймах  стис.
Зовсім  мені  не  смішно  -
Хто  ти,  Павич  чи  Нарцис?

Відтінків  кольорових
Не  полічить  уві  сні,
Теплих,  м"яких  махрових,
Тих,  що  наснились  мені.

Ніби  птах,  а  обличчя?
У  фіолетових  друз
Очі  сумні?...зазвичай,
Сонцем  не  стане  гарбуз.

Знову  не  сни,  а  диво  -
Сльози  і  сміх  вночі...
Рвуться  душі  журливо,
Плачуть  коли  Павичі...

11  жовтня  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612597
дата поступления 11.10.2015
дата закладки 12.10.2015


Лина Ланская

ПРОЛІСКИ ВОСЕНИ

Я  від  тебе  піду,  бо  пороги  давно  вже  залиті,
Чи  водою,  чи  маренням  сивим  твоєї  брехні?
Я  від  тебе  піду,  доки  є  ще  сліди  на  орбіті,
Доки  вказує  Місячне  сяйво,  що  згуба  на  дні.

Я  від  тебе  піду...не  сама  ті  дороги  торую,
Коли  падає  дощ,  за  спиною  не  бачу  стіни.
Я  від  тебе  піду  і  нарешті,  чекай,  подарую
Оті  проліски  світло  -  блакитні...  знайдеш  восени.

Я  від  тебе  піду,  не  шукай  мене  потім  ночами,
Десь  сховаюсь  у  хащах,  щоб  літом  зійти  полином.
Я  від  тебе  піду,  он  ті  проліски,  глянь  -  під  кущами,
Зо  три  квіточки  синіх,  з  паперу,  отам  за  вікном...

Жовтень  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612526
дата поступления 11.10.2015
дата закладки 12.10.2015


Lu57

СКИТАЛЕЦ

Идешь  сквозь  время,  сны,  кошмар    разлуки,
В  песках  и  льдах,  забыв  ориентир.
Утраченному  под  ноги,  от  скуки
Бросаешь  кем-то  опаленный,  мир

Идешь,  скиталец  в  облаках  исчезнув,
Мгновения  грозой  перечеркнув,
Стенать  и  звать,  конечно  бесполезно,
Скользишь  во  времени,  душой  рискнув.

Как  ветер  в  трубах,  провод,  ток  струящий,
Невидим,  но  опаснее  змеи.
Клинком  и  словом  так  легко    разящий,
И  что  тут  скажешь:  судьи  кто?..  и  чьи?..

Идешь  сквозь  время,  что  тебе  столетий
Забывчивость  и  вековая  пыль?
Мишень...колчан  и  стрелы,  в  арбалете
Затем  полет,  затишья  чумный  штиль...

Сбиваешь  ноги  в  кровь,  меняешь  лики,
Но  любящему  сердцу  нипочем,
Пусть  странник,  или  кто-нибудь...великий,
Не  приходи,  прошу  тебя,  с  мечом...
18.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612539
дата поступления 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015


ТАИСИЯ

Встреча с диким зверем*


(Из  моей  жизни,    в    экспедиции)

Прошло  уже  немало  лет  –  
Хранится    в  памяти  сюжет.
В  лесу  мне  встретить  довелось:
На  просеке  –  красавец  лось!

Как  я  попала  в  этот  лес,
Где  столько  встретила  чудес?  –
В  лесах  –  мелиорация…
Нам  в  помощь  –  авиация…

Одна    в  лесу    на  склоне  дня...
Он  близко.  Смотрит  на  меня…
Красивый,  дикий,  крупный  зверь.
Рога  –  корона!  Уж  поверь!

И    страх,  и  радость,  не  тая,
Шепчу:  «Ну,  здравствуй!  Это  я!»
Его  влюблённые    глаза…
Меня    вдруг  выдала  слеза…

Свой  страх  в  душе  перемогла  –
Ему  понравиться  смогла…
Печальным    взглядом  провожал,
Как  будто    в  спину  мне  кинжал…

Стремлюсь  познать  я  дикий  мир…
Живёт  в  нём  тайный  мой  кумир.
И  кто  летал  на  тот  объект,
Мне  слали  дружеский  привет…

*  Это  бывает  опасно!

09.  10.  2015.

Рисунок  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612404
дата поступления 10.10.2015
дата закладки 11.10.2015


Циганова Наталія

…в игольном ушке октября…

Пальтишки,  перчатки,  беретики…  
тёплый  контекст
из  новой  редакции  осени  от  октября.
Теснённые  смертью  и  золотом  листья  в  протест
чему–то,  известному  им  лишь,  на  кронах  горят.
Размякшее  время  немножко  задержит  затакт
к  брюзге–ноябрю,  оглянувшись  всего  лишь  на  миг.

…Из  осени  в  осень  люблю  пересматривать,  как
теснится  в  игольном  ушке  октября  –  целый  мир…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612469
дата поступления 10.10.2015
дата закладки 11.10.2015


natalux

На перехресті

В  місті    на  перехресті
Жінка  на  скрипці    грала
Мабуть,  хотіла  внести  
В  місто    трішечки  балу.

Грала,закривши  очі,
Наче  у  забутті…
Скрипка  її  пророчить
Зміни  в  моїм  житті.

Грала    Вівальді    «Осінь»  
Жінка  простоволоса.
Дехто  повтору  просить,
Дехто  слідкує  скоса.

Я  покладу  монету
І  усміхнусь  їй  щиро.
Прошепочу  по-секрету:
«Осінь  буває  сіра,

Осінь  буває  ясна
Осінь  сміється  й  плаче,
Осінь  завжди  прекрасна,
В  неї  жіноча  вдача.»

На  перехресті  вулиць,
На  перехресті  душ,
Жінка  з  літом  минулим
Осені  грали  туш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612504
дата поступления 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015


Оксана Р.-Г.

Люблю!. .

Люблю  тебе,  стражденний  рідний  краю,
До  сліз  люблю,  до  болю-хрипоти!..
В  любові  тій  приречено  згораю,
Аби  лише  воскрес,  вознісся  ти!

Люблю  тебе,  згорьований  народе,
Болію  болем  страдницьким  твоїм...
Не  прагну  шани,  дяки,  нагороди  -
Для  тебе  щастя-долі  заповім!

Люблю  тебе,  величне  рідне  слово,
Шматоване,  калічене  ...  й  святе!
Плекаю  кожну  краплю  калинову  -
Хай  в  серці  євшан-зіллям  проросте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612633
дата поступления 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015


Дід Миколай

Моїй дружині 60

Відлетіли  роки,  відшуміли,
Крутить  вперто  вперед  циферблат.
Як  громи  вдалині  відгриміли,
На  порозі  уже  шістдесят.  

Моя  пташко  зі  снів  яснозора,
Моїх  болей  і  радостей  всіх.
Моя  рибонько  наче  ще  вчора,
На  вечірки  до  тебе,  я  біг.

Зацілую  затруджені  руки,
Не  соромлюсь,  вклонюся  до  ніг.
Вже    сьогодні  біжать  наші  внуки,
Зустрічати  коханих  своїх.

Як  лелеки  на  крила  злетіли,
У  небесному  колі  свічад.
Як  ті  грона  на  сонці  дозріли,
Принесуть  скоро  нам  лелечат.

Тож  забудьмо,  що  ми  посивіли,
Рано  ставити  тапки  в  куток.
Наші  роки  не  всі  відгоріли…
В  зорепадах  ще  досить  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612671
дата поступления 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015


НАДЕЖДА М.

Щастя несумісне із журбою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a5lOgI2YUjk[/youtube]

На  столі  парує  чай  із  м"яти.
На  всю  хату  пахнуть  пироги.
Влаштувати  вирішили    свято:
Нам  його  дозволили  боги.

Свято  наше  скромної  Любові,
Що  підносить  ввись,  забувши  страх.
Та,  що  не  кінчається  журбою,
Селиться,  як  свято,  у    серцях...

Сядемо  напроти,  рука  в  руку.
Слізна  не  застелить    пелена.
Не  згадаєм  більше  ту  розлуку...
Тільки  про  все  видасть    сивина.

Пахне  рута-м"ята  і  весною,
Ніби  повернулись  солов"ї.
Щастя  несумісне  із  журбою...
Відзначайте  свята  й  ви  свої...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612399
дата поступления 10.10.2015
дата закладки 11.10.2015


Lu57

Я СНОВА ЛГУ

Я  снова  лгу…  себе  и  всему  миру,
Что  жизнь  прекрасна,  на  душе  светло,
Когда  в  пустую  захожу  квартиру
И  вижу  небо…  где-то,  за  стеклом…

Я  лгу  чуток...  плесну  немного  виски,
И  кофе  обжигающий  сварю,
Ты  рядом,кажется,  чужой  и…  близкий,
Встречаешь  утром…  не  со  мной    зарю.

Я  лгу  опять,  сквозь  горький    смех  и    слезы,
Пока  совсем  не  затоптал  Пегас,
Пишу  о  том,  как  шелестят  березы,
А  думаю,  что  снимет  Тинто  Брасс?

Я  лгу…  зачем?..  Наверно,  по  привычке,
Чтоб  сердце  ледяное  отогреть,
Душе  устроив  снова  перекличку…
Тебя  здесь  нет…  пора  уже  прозреть…
2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612346
дата поступления 10.10.2015
дата закладки 11.10.2015


Lana P.

ОЙ, МЕТЕ, МЕТЕ, МЕТЕ…

Ой,  мете,  мете,  мете…
Та  не  сніг  лапатий,  
То  листів’я  золоте  
Падає,  кошлате…

Осипається  із  крон
В  осінньому  парку,
Прикрашає  собі  трон  —
Піднебесну  арку.

Ось  упав  вишневий  лист
Вустами  додолу,
Поцілунки  заплелись  —
Тішать  землю  кволу.

Подарує  їй  хоч  мить
В  доторках  таємних  —
До  зими  відшелестить
В  спогадах  приємних.
9/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612313
дата поступления 10.10.2015
дата закладки 11.10.2015


Enola

Кто ты?

Кто  ты?  Звенящая  тишина,  
море,  зовущая  вдаль  дорога,
лента  в  косе,  в  горле  ком,  струна,
чадо  в  ладонях  живого  бога.

Где  ты?  По  картам  каким  искать
эту  улыбку  сквозь  призму  грусти,
трепет  запястья  и  пульс  виска
влажного...  Как  отыскав,  вернуться?

С  кем  ты?  В  твоем  золотом  "сейчас"
кто  обнимает,  как  будто  право
есть  у  него  на  изгиб  плеча,  
на  эти  губы,  на  взгляд  лукавый...

Сколько  еще,  рассыпаясь  в  прах,
тщетно  стремиться  в  твое  сиянье?
Девочка-ангел  с  огнем  в  глазах,
девочка-демон  в  цветенье  рая...

7  сентября  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612291
дата поступления 09.10.2015
дата закладки 11.10.2015


Богданочка

Сильною будь!

 Ти  не  впадеш,  не  впадеш...  Не  хились  до  низу.
 Я  не  повірю  ніколи,  що  ти  -  слабка.
 Холодно  -  ти  відшукаєш  для  себе  хмизу,
 Доля  несе?...  Ти  не  вір,  ти  сама  -  ріка.

 Сильною  будь,  і  незламною,  наче  скеля.
 Вір  в  свої  сили,  а  решта  усе  -  пусте.
 Хтось  нам  казав,  що  наше  життя  -  це  пустеля?
 Ні,  це  як  ліс:  і  дощить  там,  і  ще  й  мете.

 Люди  -  жорстокі.  Лютіші  за  звірів  люди.
 Їх  язики  колючі,  немов  багнети.
 В  душу,  бува,  наплюють,  як  оті  верблюди,
 Хоч  у  самих  у  шафах  -  одні  скелети.

 Кожен  життя  проживає  своє,  не  інше
 Завжди  в  своїй,  і  ніколи  -в  чужій  шкірі.
 Прикро,  лебідко,  та  люди...  вони  всі  грішні,
 Думай  про  рідних.  Ті,  що  кусають  -  звірі.

 Ти  ж  така  сильна...  Бо  ти  українка,  знаєш.
 Щастя  виборювать  -  в  нашій  уже  кровІ.
 Все  ти  зумієш,  і  труднощі  подолаєш,
 В  себе  повір,  -  й  підкориш  вершини  нові.

                                                                                                                     10.10.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612378
дата поступления 10.10.2015
дата закладки 11.10.2015


Кадет

Стишок на крови

Отощали  календари,
Ветер  в  поле  шуршит  копною…
И  державные  упыри
Продолжают  шалить  со  мною…

Веры  нет  врачам  и  ментам…
Водка  стала  ещё  дороже…  
В  церковь  разве  пойти…  да  там  
Богу  жаловаться  негоже…

И,  хоть  вешайся,  хоть  реви…
Но  ещё  неймётся  порою
Замесить  стишок  на  крови,
На  своей,  а  не  лит.  героя…

октябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611939
дата поступления 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015


Ррррреволюція

Мотылёк

Летит,  летит  мой  мотылек,
Летит  на  яркий  свет.
Сгорит  в  огне,  как  уголек…
Воскреснет  или  нет?
Не  знает.  Чувствует  тепло  
Вослед  студеных  зим.
И  терпнет  легкое  крыло,
И,  как  всегда,  один
В    пути.    Блестят  глаза  –
Он  знает  свой  удел,
Но  правит  курс  его  -    азарт
Поэтому  и  смел.
До  безрассудства.  И  побед
Не  жаждет,  просто  ждет,
Что  станет  нежным  яркий  свет
И  теплым  стылый  лед…
Не  нужно  будет  разжигать
Обугленный  котел
В  нем  символ  и  победы  стать,
Он  дерзок  и  хитер…
Но,  ненадолго.  
Путь  его  отмерял  циферблат.
И  если  Бог  не  подведет,  
То  друг  предаст  и  брат
Или  партнер  по  уголькам
Подстроит  западню  –
Известно  этим    мотылям,
Как  предают  родню...

Лети,  мой  яркий  мотылек
На  фоне  серых  дней
И  помни,  ты  не  одинок
В  огне  своих  идей.
Твой  путь  из  тысячи  побед
Над  серостью  и  тьмой
Пока  не  гаснет  яркий  свет
Весь  мир  перед  тобой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611846
дата поступления 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Оленка Зелена

Дайте… крихту від сонця…

Я  не  стану  просити  прощення...  Та  й  в  кого?  У  себе?
Ні,  не  важко  сказати…  А  як  пробачати  собі?  
У  долонях  моїх  причаїлося  стомлене  небо,
Я  надпила  його  сизі  води  /…колись  голубі…/  

Чи  я  зрадила  літу,  яке  мене  ніжно  гойдало
На  розпущених  вітах  у  кроні  старої  верби,
Коли  холод  осінній  скував  і  ввігнав  своє  жало
В  мою  душу  /в  палітру  чуттів  підмішало  журби/?

Скільки  фарб  ще  у  шафі  тримала…  Невже  всі  забуто?
Розливають  повсюдно  тужливі  чорнила  дощі.
Пензлем  ніч  домальовує  в  спогади  /тінями/  смуток,  
І  ховаються  знову  світанки  в  Малому  Ковші.

Дайте  світла  мені.    Більше  світла!!!  …Хоч  крихту  від  сонця…  
Уберу  його  сяйво  в  зіниці  –  та  й  перепливу
Кожну  ніч,  кожен  біль…  Щоб  здавалась    оманливим  сном  ця
Сезонна  печаль  /…з  серця  паморозь  лиш  обітру/.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610376
дата поступления 30.09.2015
дата закладки 07.10.2015


Лина Ланская

НАВЧИТИСЬ ПИТИ З ОДНІЄЇ ЧАШКИ

Навчитись  пити  з  однієї  чашки,
За  пінку  кави  поглядом  вчепившись,
Таким  омріяним,таким  лукавим,
Донесхочу  смішинками  упившись.

Ті  крихти,  що  твої  прикрасять  губи,
Збирати  по  одній,  не  дихать  -  пити...
Не  думати  про  ту  звабливу  згубу,
А  просто  цілувати  і  любити...

Навчитись  пити  з  однієї  чашки  -
Солодощів  і  у  очах  доволі,
Плести  вінки  у  полі  із  ромашки,
Плести  вінки  з  обіймів...там  же  -  в  полі.

Пелюстками  прикрасити  волосся,
Щоб  засліпити  почуттями  небо...
Душа,  щоб  шепотіла  стоголоссям
І  все,  а  більшого,  мені  й  не  треба...

6  жовтня  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611562
дата поступления 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Радченко

Епізод із маминого щоденника

Не  впізнавай  мене,  коли
Ми  стрінемося  ненароком.
Лишаючи  сліди,  роки
Йдуть  швидше  й  важче  ,  крок  за  кроком.
Я  стала  старшою  на  сорок  літ,
На  сорок  зим  і  сорок  весен,
Я  майже  завершила  свій  політ  -
В  розсохлім  човні  пара  весел,
Якими  вже  мені  не  веслувать  -
На  березі  живеться  спокійніше.
Я  кожну  мить  навчилась  цінувать,
А  пам"ять  збереже  все  найцініше.
Вже  не  впізнати  дівчинку  в  мені,
Яка  колись  тебе  не  зрозуміла.
Можливо,  нагада  про  себе  в  сні
Й  розкаже  про  кохання  запізніле?
Не  буде  смутку  у  її  очах,
Бо  спогадами  вже  перехворіла.
Не  впізнавай  при  зустрічі...  хоча...
Чи  взнала  б  я  тебе,  коли  б  зустріла?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611778
дата поступления 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Оленка Зелена

маленький чирк ) ) )

                                                           [i]"Феєрверком  -  в  молекули,  атом!  
                                                           (Де  у  біса  кресало  лежить?)"[/i]
                                                                   [i][b]A.Kar-Te[/b][/i]

                                                           [i]Несерйозно  серйозне)))
                                                           З  вдячністю  Олечці  за  іскру[/i]


Дайте,  будь  ласка,    кресало  хоча  б  на  мить!
Більше  несила  вслухатися  в  регіт  тиші…
Цокотом  стрілок  годинника  біль  щемить,
Душу  мою  у  зажурі    німій  колише.

Я  б  не  просила  багато  –  маленький  чирк,
Щоби  розвести  із  іскри  в  душі  багаття.
А  бісенята  з-під  лоба  все  зирк  та  зирк:
Бачте,  їм  шкода  тепла  /ох,  нечисте  браття!/

Я  ж  бо  також,  як  бажаю  чогось,  візьму!
І  крадькома  все  ж  поцуплю  собі  кресало..
Скажете,  гріх?...    Я    лише  розжену  нудьгу!
Та  й  взагалі,  там,  у  сховку,  цього  чимало…

І  не  ховатиму  я  від  людей  добра:
Вистачить  всім,  хто  хоч  трішечки  вірить  в  диво!
Викрешем  іскру  –  і  звалиться  з  пліч  гора,
Щоби  жалями  не  сіяти  серця  ниву.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611792
дата поступления 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Lana P.

ПЛЯЖ НАД ОЗЕРОМ

Пригрівся  пляж  вужем  біля  обриву,
Омитий  озером  у  повінь,  зливу.
Вузькі  кишені  тулять  гаманці,
Шліфують  кольорові  камінці.
В  мелодіях  і  відгуках  прибою,
Кочують  хвильки  пінною  юрбою.

Не  діаманти,  навіть  не  дукати
Заманюють  сюди  відпочивати,
А  чисті  води,  пишні  береги
Приваблюють  приїхати  сюди,
Отримати  душевну  насолоду…
То  ж  бережіть  святі  місця,  природу!

18/07/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611508
дата поступления 05.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Радченко

Чужа

Як  же  болить  душа!  –
Доні  вона  чужа.
Прірва  мовчання  все  глибша  –
Що  може  бути  ще  гірше.
Що  найстрашніше  у  світі  ?  –
Чорний  куйовдиться  вітер.
Знову  і  знову  шепоче:
«Донечка  й  знати  не  хоче
Як  же  болить  душа,
Та,  що  їй  стала  чужа".


P.S.  Як  продовження  вірша  "Монолог  маминого  серця"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611550
дата поступления 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Lana P.

ПОДОРОЖНІ

На  місці  обростає  камінь.
Він  —  не  розтрачений,  без  шрамів…
Та  не  судилось  подорожнім  —
Їхні  кишені  є  порожні…
Вони  лишають  власні  тіні,
На  мить,  у  сонячнім  сплетінні.
Чи  то  сліди,  якщо  є  плідні
Особи  тої:  варті,  гідні,
Щоб  згадку  залишити  світлу,
Усмішку  дружню  і  привітну!      
           
             30/05/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611506
дата поступления 05.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Лина Ланская

ЛІЛІТ

Я  повертаюсь…  через  стільки  літ
Твої  сліди  знайшла  серед  руїн.
Ти  досі  був  в  полоні  у  Ліліт,
Ховаючись  за  муром  її  стін…

Я  повертаюсь…  тисячі  століть
Не  стали  на  заваді  наших  душ.
І  пам`яті  моїй  не  дав  зотліть
Він…  наказав  мені:  «Стій  і  не  руш!

Чекай…»  Я  повертаюсь  назавжди.
Ти  думав,  не  закінчиться  політ?
Знов  обпече  мій  погляд…  пережди…
Чому  ти  раптом  зблід?..То  я  -  Ліліт…
06.12.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611455
дата поступления 05.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Lu57

УСТРОЮ БАЛ ДУШЕ

Устрою  бал  душе...  ее  удел,
Метаться  и  испытывая  жажду,
Страдать  заставить  вновь  ...  кто  бы  посмел?
А  в  клочья  разорвать  мечтает  каждый.

Вот  если  б  ее  кто-то  отогрел,
Зажег  в  ночи  свечу  своей  рукою.
Напоен  ядом  наконечник  стрел,
Колчан  пустых  душ  ─  страстью  роковою.

И  сколько  бы  не  биться  головой,
Без  крыльев  в  небо  каждый  день,  взлетая,
Поражена  отравленной  стрелой...
На  небо  лестница  ведет  витая...

Устрою  бал  душе  -  вот  мой  фужер,
Шампанским    звонко    пенится  игристым.
В  объятиях    теплее  ей  уже,
Сменил  песчаный  пляж,  обрыв  скалистый.
30.11.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611454
дата поступления 05.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Циганова Наталія

***

В  краски  тёплые  скверы  закутаны.
Задохнувшись,  словарный  запас
от  настойки  из  солнца  с  минутами
отхлебнул…
за  меня  и  за  вас…
Ветер  тени  гоняет  аллеями.
Я  зажмурюсь…
до  радуг  в  глазах…  –
осень  лето  по–бабьи  заклеила
в  нервной  вспышке  вернуть  всё  назад;
рассмотреть  блики  радости  в  будничном,
рассыпая  из  листьев  восторг;
собирать  в  бусы  дни  [b]до  полуночи[/b],
что  бы  [b]после[/b]  порвать  между  строк…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611637
дата поступления 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015


Дід Миколай

Ти ж літо бабине просила

Листочки  падають  шовкові,
Доріжку  стелють  вогняні.
Надворі  день  лежить  в  обнові,
Малюють  клени  багряні.

О,  Боже  мій  в  які  відтінки,
Вдягнулись  доли  і  яри.
Лежать,  як  ноти,  як  відмінки,
Чаклун  розсипав  із  кофри.

У  візерунках  кольорових,
Гай  в  стані  чудо  -  дрімоти.  
Лежить  у  загадках  казкових,  
У  сяйві  Бого  -  теплоти.

Прабаби  літо  ти  просила,
Для  тебе  мила,  принесу.
І  серце  теж  лебідко  біла,
До  ніг  твоїх,  я  покладу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611361
дата поступления 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015


Олекса Удайко

ОСІННІЙ ДОЩ

[b][i]Осені...[/i][/b]

[youtube]https://youtu.be/6ojZt2QWFEg[/youtube]

[b][i][color="#800fd6"]Осінній  дощ  –  
не  літня  злива:
Мрячить  помалу,  плаче  мов.
І  ніч  глуха,  сумна  й  зрадлива
Наводить  смуток  
знов  і  знов.

Ялиць  і  верб  
вологі  віти
Звисають  в  тузі  до  землі...
Ще  осінь  пестить  пізні  квіти,
Та  дні  стоять  
глейкі  й  малі.

Сумують  в  парках  
лави  грішні,
І  никне  мокра  сон-трава,
Підводять  підсумки  невтішні
Пожовклим  листям  
дерева́...

Колише  вітер  
в  соннім  вітті
Затишшя  гомінких  дібров,
І  сняться  їм  весна  і  літо,
Немов  мені  
Твоя  Любов.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата поступления 14.09.2015
дата закладки 06.10.2015


Lana P.

Метелики тріпочуть крильцями в душі…

Метелики  тріпочуть  крильцями  в  душі,
Лоскочуть  її  стінки  аж  до  денця,
А  розум  плавить  ненароджені  вірші,
Фантазії  полюють  стукіт  серця.

Гаряча  кров  у  розгалуженнях  судин
Рікою  розливається  по  тілу…
У  скронях  пульс  витьохкує  один-в-один,
Чеканить  мрію,  в  намірах,  несмілу.

Потреби  внутрішні  накручують  думки,
Голубляться  розніжені  бажання…
Літа  розмотують  неясності  клубки…
Чи  варті  тут  глухі  протистояння?..                                  29/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611289
дата поступления 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015


Валентина Ланевич

Чи шукаю спочинку, чи грань для душі.

Чи  шукаю  спочинку,  чи  грань  для  душі,
Чи  ту  істинну  мудрість,  що  щастям  зоветься.
Сполохалась  сутність  -  я  сахаюсь  глуші
Та  чекаю  що  ласка  торкнеться  сердечка.

Усміхнусь  і  розтопить  образу  тепло,
Хлине  тихою  ніжністю  в  здавлені  груди.
Щоби  там  у  житті  не  було  -  те  пройшло,
А  любов  допоможе  неясність  збагнути.

Відтіснить  мимохідь  сірих  тіней  крило,
Хронометер  розмірено  тіка  в  майбутнє.  
Що  я  є,  що  живу,  тим  уже  повезло
І    тому  я  люблю  кожен  день,  як  в  останнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611274
дата поступления 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015


Лина Ланская

Я БЕЗ ТЕБЕ, ЯК БЕЗ ЦУКРУ, КАВА…

Я  без  тебе,  як    без  цукру,  кава,
Ніби  запашна  і  ароматна...
Не  жива  вода,  а  наче  млява.
Наче  коло,  що  чомусь  квадратне.

Я  без  тебе,  як  без  ліжка  ковдра  -
Гарна,  нова,  що  лежить  забута,
День  чи  місяць,  може  років  зо  три?
Як  колаж,  до  вічності  прикутий.

Я  без  тебе,  як  пісні  крізь  сльози...
Надриваючись,  так  скиглить  птаха
У  гнізді,  зомлівши  від  загрози,
Серце  на  шматки  у  сіромахи.

Я  без  тебе...не  питай,  не  знаю,
Чи  у  світі  є  ще  порівняння?
У  пісок  водою  витікаю,
Як  усі  оті  мої  зізнання.
Жовтень  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611044
дата поступления 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015


Шип Сергей

Осенний блюз

Осень  –  сверху,  осень  –  снизу,
На  земле  и  в  небесах.
Я  гуляю  сквозь  репризу
Дня,  в  кружащихся  листах.

Всё  меня  тревожит,  манит.
Даже  –  жёлто-красный  клён,
Лист  которого  –  пергамент,
Весь  в  прожилочках  письмён.

Осень  –  сверху,  осень  –  снизу.
Сумасшествие  для  глаз.
Час  осеннего  стриптиза  –
Это  голой  правды  час.

Осень  –  точно  епитимья,
Будто  покаянный  стон…
А  в  высоком  небе  синем  –
Глаз  свидетеля  времён.

Октябрь  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611072
дата поступления 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015


desert rose

«Чи є щось важливіше від життя?»

«Чи  є  щось  важливіше  від  життя?»
Спитала  в  Бога  стиха  в  церкві  я.
І  відповів  він  спалахами  свіч,
Що  в  Всесвіті  це  найбагатша  річ,
Це  найцінніше  тисячі  скарбів.
Задумайтесь  про  сутність  оцих  слів.

Бо  поки  не  торкне  Вас  близько  лихо,
Допоки  не  спіткнетесь  на  рівнині,
(по  лезу  ходите  спокін  віків  й  до  нині…)

Тоді  і  Ви  спитаєте  у  Бога  стиха…


10.07.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611028
дата поступления 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015


Борисовна

НЕ ИЩИ СО МНОЮ ВСТРЕЧ

[i]Вольный  перевод  стихов  Ольги  Радченко  
                   "Я  придумала  сама  собі"
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610749)[/i]



Не  ищи  со  мною  встреч  во  снах,-
Я  такие  встречи  избегаю,
Ты  изгнал  любовь  мою  из  рая,
Я  давно  обид  не  вспоминаю,
Отчего  же  слезы  на  глазах?

Я  давно  придумала  себе,
Что  сильней  предательства  неволи,
Горечи  отчаянья  и  соли
Слез  разлуки,  ожиданья  боли...
Что  ж  я  исповедуюсь  тебе?

Встретиться  б  на  миг...Ну,  хоть  во  снах,
На  излете  краткой  летней  ночи  -
С  глазу  на  глаз  и  в  объятьях  прочных...*
О  любви  стихи  читать  без  точек,
Слез  не  пряча  в  ласковых  глазах...


*  [i]Вариант[/i]  -  С  глазу  на  глаз  -  дела  нет  до  прочих...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610965
дата поступления 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015


Радченко

Початок жовтня


Насупилось  небо  ще  зранку
І  вітер  колише  фіранку,
А  сонце  сховалось  за  хмари  –
Чи  жовтень  йому  не  до  пари?
Закінчилось  бабине  літо  –
Сезон  дощовий  вже  відкрито.
І  скоро  холодні  краплинки,
Як  сльози  зірвуться  з  хмаринки.
Одягнеться  осінь  тепліше,
Смеркатися  буде  раніше.
А  сонечко  спатиме  довше,
Холодні  дні  стануть  коротші.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610999
дата поступления 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015


НАДЕЖДА М.

В неволю не попасти б від нудьги…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XoCQWG3DmeY
[/youtube]




Мороз  зненацька    вдарив  батогами.
Опале  листя  вкрила  сивина.
А  літо  подалось  десь  берегами.
До  нього  недосяжна  далина.

Вже  сонечко  не  часто  бовваніє.
Розхристані  кудись  біжать  хмарки.
Хоч  серденько  болить,  та    розуміє:
В  неволю  б  не  попасти  від  нудьги.

Не  впасти  б  у  журбу  й  душевний  відчай,
А  радістю  наповнити  ці  дні.
З  природою  не  мати  протиріччя,
Стосунки  не  заводити  складні.

Важкий  характер  в  осені,  бо  жінка.
На  вигляд  непроста  і  каверзнА..
Та  осінь  -  це  цікава  все  ж  сторінка,
Хоч  іноді  примхлива  і  слізна.









і.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610953
дата поступления 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015


Lu57

ЕСЛИ МЫ БОЛЬНЫ

Если  мы  не  спим  ночи  напролет,
И  больны  друг  другом..
Если  напролом,  значит  не  в  обход,
Подставляя  руки.

Если  мы  больны,  а  лекарства  нет,
Разве  только  слово?
Может,  уронив  скомканный  билет,
Разорвем  оковы?

Плачет  под  дождем  старая  скамья,
Тоже  хочет  света...
Плачем  по  ночам  так  же  ты  и  я,
Но  не  видим  это.

Если  мы  больны,  капли  не  спасут,
Даже  полстакана,
И  не  пережить  мрака  самосуд
Хоть  и  в  стельку  пьяным...

Голову  в  песок  -  на  минуту  слеп
И  оглохнешь  тоже,
Жизнь  не  преврати  в  бешеный  вертеп,
Ведь  и  так  похожа.

Если  мы  больны,  номер  не  забудь,
Может  быть  помечен?
Набери  меня  и,  когда-нибудь  я
Я  тебе  отвечу...
02.20.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610877
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 04.10.2015


Олекса Удайко

ХТО РОЗХИТУЄ ЧОВНА (муз. В. Охріменка)

[color="#cf5e08"][i]І  н  с  т  у  м  е  н  т  а  л  ь  н  а      п  е  р  е  г  р  а...[/i]

[b][b][i]Чи  вниз  течія,  чи  до  нових  висот  –  
Куди  пливемо,  вкраїнці?  –  
За  нашу  свободу,  за  рідний  народ  –  
Пліч-о-пліч  –  в  ряди,  вкраїнці...[/i][/b][/b]

[i]П  р  и  с  п  і  в:[/i]

[b][i]Хто  розхитує  човна  –  то  наші  чужинці...
У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  [/i][/b]
                         
[i]І  н  с  т  у  м  е  н  т  а  л  ь  н  а      п  е  р  е  г  р  а...[/i]

[b][i]І  Північ,  і  Центр,  і  Захід,  і  Схід!
Нема  чого  нам  ділити:
То  Богом  було  нам  створено  світ  –    
Єдину  для  нас  колиску.[/i][/b]

[i]П  р  и  с  п  і  в:[/i]

[b][i]Хто  розхитує  чо́вна  –  то  наші  чужинці...
У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  [/i]  [/b]
                     
[i]І  н  с  т  у  м  е  н  т  а  л  ь  н  а      п  е  р  е  г  р  а...[/i]

[b][i]Ми  кажемо  вам:  наш  народ  не  діліть,  
І  се́пари,  і  федера[color="#0091ff"]с[/color]ти!  
Вкраїну  очистимо:  нечисті  вмить
Не  буде  ні  нігтика  в  хаті!  [/i]
[/b]
[i]П  р  и  с  п  і  в:[/i]

[b][i]Хто  розхитує  чо́вна  –  то  наші  чужинці...
У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  [/i][/b]                          

[i]1.10.2015              [/i]                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610810
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 03.10.2015


Дід Миколай

Дівчинка Галинка

Чом  Галинко  ти  невмита,
Нерозчесана,  сердита,  
Ой,  яка  ж  ти  нечупаха,
В  сарафані  діромаха.

Йшла  до  школи  навпрошки,
А  там  з  цвяхами  дошки.
В  бурянах,  я  заблукала,
Зачепилася  й  упала.

Глянь,  як  сонечко  Марічка,  
Вмита,  гарна,  як  порічка.
Оченятка  миготять,
Наче    промені  блистять.

Бо  слухняна  і  дбайлива,
Наче  чічка  чорнобрива.
Будь  і  ти  також  така,
Скинь  колючки  з  їжачка.

Не  ходи  більш  навпрошки,
Бо  там  грязно  і  дошки.
Маму  слухай,  татуся,
Вчителів  і  дідуся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610791
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 03.10.2015


Lu57

СЛУШАТЬ СЕРДЦЕ

Мне  все  равно,  и  даже  если  Ты
Разрушишь  связь,  рожденную  навеки.
Разрушишь  остов  -  возведу  мосты,
Пока    я  здесь,  в  обличье  человека.

Чего  мудришь,  пасьянс  разложен  вскользь
И  перепутаны  нечаянно  валеты?
А  что  сей  туз?..не  нужен?..так  отбрось
И  преврати  в  счастливые  билеты.

Горчит  седой  туман,  упав  с  небес
А  может  дым  раскуренной  сигары?
Так  что  ж  мне  вновь,  судьбе  наперевес,
Считая  в  страхе  вздохи  и  удары?

Я  не  хочу...смеешься...  да,  я  -  пыль,
Но  ангелом  я  без  Тебя  не  стану  -
Неповторимый  превращенья  стиль,
И  флибустьер  укроется  сутаной.

И  скажет,  как  должно  и  что  есть  грех...
Как  строить  мост,  соединяя  души,
Выискивая  свет  среди  прорех,
И  слушать  сердце...лишь  его  и  слушать...
29.09.2105

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610755
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 03.10.2015


Lana P.

ДИПТИХ “РОЗМОВА З ДВОМА ОСІННІМИ ДЕРЕВАМИ”

                                           І
Чому  сумуєш,  старий  друже  клене?
Від  туги  зовсім  пожовтів.
А  ще  недавно  листячком  зеленим
У  радощах  так  шелестів.

Що  привело  тебе  у  дивну  пору,
Як  відмирає  все  живе?..
Хронічний  холод  кашляє  знадвору  —
Шаліє  диво  снігове…

Укриє  інеєм  замерзлі  щічки,
Занурить  в  летаргічні  сни,
І  будуть  довго  глузувати  нічки  —
До  соковитої  весни.

Зігріє  сонце-зарево  край  неба
Твою  зажурену  печаль.
Чи,  може,  в  чомусь  інша  є  потреба?
Ти  оживеш!  От  часу  —  жаль…


                                         ІІ
Чому  сумуєш,  яворе  крислатий?..
Весною  ти  хрущами  відгудів.
Сповив  тебе  узимку  сніг  лапатий  
Серед  морозяно-мрійливих  снів.

Влилося  літо  сонячним  натхненням  —
Півнеба  ти  підпер  своїм  плечем.
Говів  широколистим  сокровенням  —
Любов  ввірвалась  в  серденько  мечем.

То  осінь  розбентежила  судини,
Вбрання  зривала  на  семи  вітрах.
Ти  почувався  в  образі  людини  —
Переборов  гнітючий  сором,  страх.

Ти  не  сумуй,  мого  натхнення  друже,
Душевні  муки  відпусти  увись…
Так  хочеться  підняти  настрій,  дуже,
Щоб  ти  щасливим  був,  як  і  колись!..                    1/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610730
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 03.10.2015


Радченко

Я придумала сама собі


Не  шукай  зі  мною  зустрічей  у  снах  –
Сни    твої  обходжу  стороною,  
Бо  обрАзами,  немов  стіною,
Ми  давно  розділені  з  тобою…
Так  чому  з'явились  сльози  на  очах?

Я  придумала  колись  сама  собі,
Що  сильніша  я  за  біль  кохання,
За  розлуку  й  за  сліпе  мовчання,
І  за  розпач,  і  пусте  чекання…
Чому  в  снах  я  це  повторюю  тобі?

Як  же  хочеться  зустрітися…  у  сні,
На  хвилинку  стрітися,  не  більше,
Подивитись  в  очі  найлюбіші
Й    про  кохання  прочитати  вірші…
Тільки  не  питай  чому  до  сліз  сумні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610749
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015


archic

Вкус осени

Ничем  не  связанные  дни,
Заблудших  судеб  у  причала,
Где  уплывали  вслед  огни,
В  закате  бесконечно  алом.

Запутались  в  руках,  как  сон,
Что  таял  бесконечно  долго.
Такой  протяжно  дивный  стон,
Голодных  чаек  в  небе  колком.

Мы  всё  смеялись  невпопад,
Хватая  лучшее  в  охапку,
Какой  у  осени  наряд?
А  вкус?  Быть  может  и  не  сладкий...

Как  венский  вальс,  наперекор,
Всему  ,что  так  мешает  слепо,
Не  стоит  затевать  нам  спор,
Пытаясь  вырвать  жизнь  у  лета.

Холодных  дней  простой  мотив,
Как  будто  стал  ушедшей  тайной,
Рассвет  за  худшее  простив,
Вдруг  растворился  в  птичьей  стае...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610729
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015


Лина Ланская

МІЙ ЗДИЧАВІЛИЙ САД

Мій  здичавілий  Сад,  чомусь    принишк
Жде  Осені  багряного  цілунка.
Вона  готує  свої  фарби,  лиш
Мене  залишить  знов  без  подарунка.

Бурштину  зараз  одягне  разок,
А  сердолік  у  сріблі  -  то  на  пальчик.
Мені  підкине  може  образок,
Або  майне  твоїм  ім"ям  коральчик.

Мій  здичавілий  Сад    такий  сумний,
Десь  за  лаштунками  ті  обіцянки,
Народжена  від  комплексу  вини  -
Надія  опирається  до  ранку.

Не  хоче  йти,  хоч  гримай,хоч  жени,
То  щось  мугиче,  то  заварить  чаю,
Думки  кружляють,  наче  кажани,
Вдаю  укотре,  що  не  помічаю...

Мій  здичавілий  Сад...  сум  відведу,
Бо  Осінь  Літо  Бабине    гукнуло.
Помалу  пий  росу,  а  я  піду  -
Останнім  сонцем  хмари  розіпнуло.
Жовтень  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610636
дата поступления 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015


Радченко

В світі буває чудо

                                                                   

                     Дитинство  завжди  згадується  епізодами,  які  складаються  в  яскравий    малюнок  мозаїки.  Частіше  всього  я  згадую  те,  як  любила  безкінечно  дивитися  в  небо.
                   Небо  живе  своїм,  особистим,  життям.  Цікавим  і  незрозумілим  своїми  змінами,  такими  раптовими    і  такими  непередбачуваними,  як  і  наше,  людське  життя.  На  небо  можна  дивитися  безкінечно,  бо  щомиті  хмаринки  змінюють  свою  форму,  колір  і  напрямок  або  раптово            розбігаються,  тікають,  ніби  чогось    перелякавшись,    дають  нам  можливість  знову  бачити    чисте,  яскраво-синє  небо.  Саме  в  ці  хвилини    самі  по  собі  придумуються  якісь  історії  чи  казки.
                   Частенько,  лежачи  на  спині  в  високій  траві,  я  дивилася  в  небо  і  уявляла  на  що  буде  схожа  хмаринка-кіт  через  мить.  І,  як  би  я  не  хотіла,  щоб  хмаринка-кіт    стала  рицарем    чи    красивою  жінкою  в  довгій  
мережевній  сукні,  вона  раптово  перетворювалася  на  горбатого    діда  з  ціпком  або  шикарну,  чудернацьку  квітку.  Хмарки  не  спинялися  ні  на  мить:  вони  то  збиралися  докупи,  то  розбігалися  далеко  одна  від  одної,  ніби  гралися  в  якусь,  тільки  їм  знайому  гру.  Час,  ніби  зупинявся.  Здавалося,  що  я  його  не  відчуваю,бо  в  ці  хвилини  в  світі  я  була  одна    і  …  небо,  яке  жило  своїм,  особистим,  життям.  І  ось  несподівано    попливла  хмарина-замок,  вежі  якого  були  напівзруйновані,  а  за  ним  –  Попелюшка  з  кришталевим  черевичком  в  руці.  Я  ж  зразу  починала  придумувати  нову  казку,  головною  героїнею  в  ній  була  –  я.  Я  не  була  Попелюшкою,  у  мене,  слава  Господу,  не  було  огидної,  злої  мачухи,  я  була  сама  собою.  Я,  як  і  в  житті,    так  і  в  казці,  довіряла  всі  свої  сумління  і  радості  мамі,  бо  вона  була  не  тільки  мамою,  а  ще  й  моєю  найліпшою  подружкою,  на  все  життя.  Це  мама  навчила  мене  дивитися  в  небо  і  бачити,  відчувати,  як  воно  живе,  як  змінюється.  Коли  ми  разом  з  нею  дивилися  в  небо,  чомусь  по-різному  бачили  одні    і    ті  ж  хмаринки,  бо  я  була  підлітком,  а  мама  –  мудрою  жінкою,  яка  мала  певний  життєвий  досвід.  Мене  завжди  дивува-ло,  що  мама  бачила  набагато  більше,  чим  я.  Вона  бачила  нездійсненні  мрії,  бачила  своє  минуле  і  майбутнє.
                   Пройшли  роки,  мами  вже  немає,  я  вже  давно  бабуся.  І  тепер  я  так  само,  як  і  мама,  в  чудернацьких  формах  хмар  і  хмаринок,  бачу  зовсім  інші  фігурки,  аніж  мої  онуки,  бо  вони  –  підлітки,  а  я  –  жінка  з  певним  життєвим  досвідом.  Ось  і  сьогодні  я  дивлюся  на  небо  і  мені    здається,  що  поруч  зі  мною  стоїть  мама.  Хоча  вона  вже  давно  дивиться  на  мене  з  вічності,  але  я  її  відчуваю  поруч,  бо  в  світі  буває  чудо:    мамина  душа  прилітає  на  землю,  щоб  разом  зі  мною  довго  дивитися  в  безмежне  небо  і  придумувати  нові  казки  чи  історії,  в  яких  будуть  епізоди  з  мого    минулого  чи  майбутнього  життя.
                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610583
дата поступления 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015


Дід Миколай

Ностальгія

Чарівниця  прилетіла,
На  пташиних  крилах.
Гаєм  цвіту  натрусила…  
Прилягла  на  схилах.

Вкрила  сірі  муравою,
Ручаями  вмила.
Заясніла  сон  –  травою…
Як  дівчина  мила.

Оглянулася  довкола,
Їй  до  всього  діло.
Зеленіло  все  навколо…
В  гори  полетіла.

Брав  вже  ноту  соловейко,
Обізвався  з  пруга.
І  затьохкало  серденько…
Ожила  округа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610569
дата поступления 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015


ТАИСИЯ

НАСТРОЕНИЕ

Весьма  капризное    оно.
Меня  достало  уж  давно.
Я  попадаю  с  ним    впросак.
Мне  всё  не  эдак,  всё  не  так.

И  вроде  с  той  ноги  встаю.
И  улыбаюсь  я  ему.
«Кота    за  хвост  я  не  тяну».
Но    вечно    у  него    в    плену.

Хожу  мрачнее  тучи  я.
Страдает  вся  моя  семья…
Но  если  муж  любимый  мой
Зовёт  в  поход  нас  всей  семьёй!!!

         В  мажоре:    Исчезают  сразу  тучи.
                                                 Настроение  всё  круче.
                                                 Мы  помчимся  на  рассвете.
                                                 Нас  несёт  попутный  ветер,
                                                 Посадив  семью  на  плечи.
                                                 Отдых  будет  обеспечен.
                                                 Настроение  –  поверьте!
                                                 Не  испортят  даже  черти

Его  я  буду    укрощать…
Свой  имидж  надо    защищать…
Не  зря  же  кто-то  изобрёл
Хомут  и  вожжи.    Вот    позор  -

Не  справиться  самой    с    собой!
Не  помогает    зверобой…
Поэтому  придуман  …гуж…
Но  главный  в  этом  деле…муж…

1.  10.  2015.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610630
дата поступления 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015


OlgaSydoruk

В осенних сумерках тоски чужие губы прошептали…

В  осенних  сумерках  тоски  чужие  губы  прошептали:
"Не  заплывайте  за  буйки...Там  упокоены  печали..."
В  осенних  сумерках  тоски  с  тобой  их  красным  помечали...
Чтоб  не  трясли  нас  за  грудки,всех  утонувших  откачали...
А  им  бы  чуточку  тепла...  и  воскрешения  желаний...
Чтобы  по  телу  дрожь  пошла  от  волн  легчайших  прикасаний...  
Зашили  б  нежность  в  лоскутки(в  одно  большое  одеяло)...
А  затвердевшие  соски    -  седьмой  прелюдией  хорала...
Не  заплывайте  за  буйки...Не  уловите  пульс  печали...
В  осенних  сумерках  тоски  к  ним  тянутся  одни  кораллы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610579
дата поступления 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015


OlgaSydoruk

Туман рождался под овражком…


Экспромт


Туман  рождался  под  овражком...
Струился  лентой  бережком...
Стелился  ковриком  бухарским
Для  сотой  ночи  сладких  слов...
Воздушно-белый,бестелесный
Он  над  землёю  зависал...
До  той  поры,пока  чудесный
Фонарь  дорожку  освещал...
Лежал  не  тронутой  невестой
До  первых  лучиков  зари...
С  кровавой  нитью  (тайной    вести)
Он  исчезал,сокрыв  следы...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610571
дата поступления 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015


desert rose

Юносте моя

Юносте  моя,  де  ти?
Чи  мені  це  нині  вже  тридцять?
Світить  в  небі  ясний  півмісяць.
І  зірки  співають  сонети.

Юносте  моя,  хто  ти?
Загубилася  десь  у  хащах...
Знаю,  ти  для  мене  пропаща...
Й  не  повернешся  більше  ти  зроду...

Юносте  моя,  ну  чому?
Так  невпинно  летять  мої  роки.
Я  ж  стою  і  не  зрушу  ні  кроку...
Так  же  любо  чекаю  зиму.

Юносте  моя,  не  журись!
Ліпше  з  фото  на  мене  дивись!
Бачиш,  гарна  я  мама  й  дружина,  
В  мене  поряд  щаслива  родина!

І  не  думай,  що  було  колись...

(тільки  сльози  рікою  лились...)





п.с.  на  фото  я  в  юності)  там  мені  18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610363
дата поступления 30.09.2015
дата закладки 01.10.2015


Дід Миколай

Мамі Софії Миронівні

Сини  були  в  неї.
Не  дав  Господь  дочок.
Один  залишився,
неначе  листочок.

Матусі  подяка,
Тобі  моя  мамо.
Що  ти  нам  годила,
Вставала  так  рано.

Зимою  й  в  негоду,
Уперто  й  затято.
Для  нас  ти  робила
І  буднями  свято.

Було,  бідувала…
Нелегко  жилося.
За  працею  й  слізьми
Не  бачила  й  сонця.

Це  ж  скільки  ти  випила,
Гіркої  солі,
На  скронях  влягалися…
Печатями  долі.

Сини  були  в  неї,  
Не  дав  Господь  дочок.
І  той  десь  у  світі…
Неначе  листочок.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610136
дата поступления 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Шип Сергей

ИСТОРИЯ ОДНОГО УБИЙСТВА

                                             На  тему  газетного  сообщения

Был  человек,  и  вот  –  его  нет.
Просто  –  мотнулся  купить  сигарет.
Вышел  из  дома,  не  зная  о  том,
Что  уготован  другой  ему  дом.

Был  человек,  и  вот  –  его  нет.
Остался  зажжённым  в  комнате  свет.
Думал,  что  быстро  вернётся  назад,
Да  только  отправили  в  рай  или  ад…

Нет  человека  –  галактики  нет.
Больше  не  нужно  ему  сигарет.
У  тёмных  дворов  омерзительный  нрав.
«Куренье  опасно»  –  вещает  Минздрав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610013
дата поступления 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015


НАДЕЖДА М.

Чашечка чаю, із терну варення…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PXnORpVZJKI[/youtube]

Чашечка  чаю  -  підніметься    настрій.
Осені  вечір  заглянув  в  вікно.
Дивно:  на  грядці  красуються  айстри.  
Осінню  ткане,  цвіте  полотно.

Вітер  притих,  ледве  -  ледве    дрімає.
Мряка  холодна  трокнулася  скла.
Тиша  навколишній  світ  обіймає.
Бережно  кута  дерева  імла.

В  чому  знайти  для  душі  тут  спасіння?
Чим  же  заїсти  гіркі  ці  думки?
Тихе  відчула  дерев  шепотіння.
Ніби  торкнувсь  хтось  моєї  руки.

Що  це  міраж,  а  чи  просто  здалося?
Струм  електричний  по  тілу  пройшов...
Радість  і  смуток  в  одне  все  сплелося.
Думки  до  тебе  летять  стрімголов...

Чашечка  чаю,  із  терну  варення.
(Солодко  й  гірко    у  серці  мені  ).
Ось  і  приходить  повільно  смирення...
Тихо,  ні  звуку  в  чуттів  глушині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610141
дата поступления 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Радченко

Не бажаю щось більшого я


Погостити  приїхала  донечка,
Борщ  варили  в  чотири  руки.
А  усмішка  її,  ніби  сонечко  –
Вмить  затихли  в  душі  злі  круки,
Що  печаль,  безнадію  і  сумніви
Накликали  в  мій  дім  знов  і  знов.
Вранці  розпачу  хмари  насунули,
А  тепер  –  щезли  в  річці  розмов.
На  душі  моїй  тихо  світлішало  –
Усміхаюся  донечці    я.
Ой,  Наталочко,  як  мене  втішила  –
Ось,  уже  й  не  марную  життя.
Погостила  молодшенька  донечка  –
Непомітно  пробігло  півдня.
Зна  вона,  моє  ріднеє  Сонечко,
Доня  мамі  не  просто  рідня:
Вона  серця  мого  є  частиночка
І  безсоння,  і  радість  моя.
А  для  мене  –  знайшлася  годиночка,
Не  бажаю  щось  більшого    я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610016
дата поступления 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Дід Миколай

Мостить перли в красу голубину

Квіти  Ангел  в  саду  поливав
Із  веселки  в  скалках  водограю.
На  мольберті  красу  малював
З  незбагненного,  чистого  Раю.

Заворожений  стежкою  йду,
Ледве  чую  за  ставом  пташину.
Літо  Бабине  наче  в  слюду,
Як  принцесу  убрало  долину.

Біло  -  коса  у  сріблі  лежить
На  голівці  корона  з  бурштину.
З  неба  падає  в  ноги  блакить,
Мостить  перли    в  красу  голубину.

Дощ  осінній  цілує  траву,
Вітерець  в  прохолоді  гуляє.
Осінь  в  листі  карбує  главу
Їй  найвищий  щабель  приміряє.

Зачарований  хід  зупиню…
Усім  серцем  -  душею  яснію.
Чисті  роси  з  долоньки  зіп'ю
Й  усім  тілом  своїм  захмелію.

І  в  траву  –  мураву  упаду…
До  землі,  наче  син  притулюся.
В  Віфлеємському  Божім  саду,
В  первозданній  красі  розчинюся.

До  небесного  краю  ступлю,
Диких  квітів  тобі  назбираю.
Їх  росою  п’янкою  скроплю
В  ароматах  осіннього  гаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609930
дата поступления 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Lu57

МЕНЯ ЗА ЛЮБОВЬ НЕ ВИНИ

Меня  за  любовь  не  вини,
Упреки  и  гнев  ни  к  чему.
Досадно?..  конечно  пойму,
Неловко?..ну  что  ж,  извини.

Я  в  гости  ее  не  звала,
Явилась  мне  наперерез,
Теперь    -  это  вечный  мой  крест,
Несусь,  закусив  удила.

Не  думай,  что  я  усложню...
Любовь  ведь,  она  как  душа,
Невидима...  ждет  неспеша,
Не  вырвать  ее  на  корню.

Меня  не  вини,  обойду.
Несчастным  посмей  только  стать!
Я  ночью  умею  летать  -
Скажи  ей,  узнаю  -  найду...
27.09.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609877
дата поступления 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Лина Ланская

МЕНІ НАБРИДЛО

Мені  так  набридло  боятись,
Ступати  тихцем  і  навшпиньки.
Та,  матері  його  ковінька,
Допоки  мені  вже  здригатись?

Набридла?..то  йди,  он  -  дорога
Заплющуй    не  очі,  а  душу.
Твій  норов  терпіти  не  змушуй,
Вкажу,  щодо  Бога  й  порога...

Мій  такт,  лиш  смішні  пережитки,
Моє  розуміння  -  належно.
Чи  хочеться  щось  ?..обережно
Скажи,  не  шукай  ворожбитки.

Коли  розгубився,  не  бийся,
Кричати  не  треба  до  сказу,
Я  все  розумію  одразу,
Візьми  себе  в  руки,  відкрийся...

Мені  так  набридло  боятись,
Не  ранити,  не  потривожить.
За  шкірку  тебе  і  розмножить,
А  потім  збирати  й  сміятись.
Вересень  2015.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609865
дата поступления 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Lana P.

ВЕРНИ МЕНЕ…

Верни  мене  у  свій  Едем,
Відкрий  ворота  диво-раю,
Кохання  кращого  не  знаю,  
Ніж  те,  що  викликає  щем.

Те,  що  хвилює  —  не  мовчить,
В  душі  сіяє  кольорами,
Зливається  в  таємні  гами,
У  серці  піснею  бринить.

Та  пісня,  наче  оберіг,
Зорітиме  в  душі  квітково,
Розквітне  в  усмішці  зірково,
Щоб  ти  мене  навік  зберіг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609795
дата поступления 27.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Олекса Удайко

МІСЯЦЬ-“СУПЕРМЕН”. Версія А

             [i]  Вечером  синим,  вечером  лунным
               Был  я  когда-то  красивым  и  юным.  
               Неудержимо,  неповторимо
               Все  пролетело...  далече...  мимо...
               Сердце  остыло,  и  выцвели  очи...
               Синее  счастье!  Лунные  ночи!

                                                                     [b]  Cергей  Есенин
[youtube]https://youtu.be/K_43TpDbmjQ[/youtube]
[color="#210778"]Супермісяць,  Супермісяць*  –
Позолочені  всі  вісі  –
Полюси,  а  ще  й  екватор  –
Ніжно-владний  алігатор!

…Таке  явище  давно
Не  дивилися  й  в  кіно…
Нам  би  таких  супері́в,
Щоб,  кохаючи,  упрів:
В  перигеях,  в  апогеях
(Хай  не  мостяться  тут  геї!)
Многократно,    та  не  раз,
Просто  так  і  –  в  зміні  фаз…

І  щоб  те  нічне  світило
Володіло,  як  Гатило,
Завойовувало  світ  –
Без  кордонів,  віх  і  меж…
Хай  буяє  буйний  квіт
В  небі  яснім…  й  тверді  теж!

Тож  засіємо  тим  квітом
Зиму,  Осінь,  Весну  й  Літо!
Й  не  в  обіді  буде  Бог,  
Адже  радив  жити  вдвох,
Як  Адам  і  скромна  Єва  –
Хай  король  чи  королева,
А  чи  миша,  чи  то  –  воша,  
Щур,  горобчик,  чи  то  гнида,  
А  чи  то  бабка  Степанида…
Аби  кров  була  хороша!  
Здай  аналізи  на  СНІД
І  готуй…    смачний  обід!

Головне,  щоб  все  –  в  законі:
Запрягли  щоб…  свої  коні
І  щоб  –  знову,  знов  і  знов…
Не  згасала  в  нас  любов!..
А  як  згасне  –  не  поможе  
(А  на  те  все  більше  схоже  –
Уряд  взяв  туди  вже  крен!)
Вам  і  місяць-“супермен”…[/color][/b]

27.09.2015
_________
 *В  честь  днів  вересня,  коли  наш  супутник
   наблизився  до  Землі,  що  якось  допомогти  
   своїй  сусідсі  й    матері  (по  орбіті  -  в  
   перигеї).  Одну  із  версій  такої  допомоги  
   озвучує  автор.    Важливо,    що    одночасно  
   відбувається  і  його  затемнення.  Та  то  
   вже  інша  історія  (версія  Б).  Читаємо...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609787
дата поступления 27.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Шип Сергей

Пусть бросит камень, кто безгрешен…

Пусть  бросит  камень,  кто  безгрешен.
Пусть  плюнет  кто-то,  кто  не  лжет.
Наш  путь  мятежно  безутешен
И  лишь  любовь  нас  всех  спасет.

Нести  любовь  хватило  б  силы.
Пусть  небосвод  трещит  по  швам.
Как  в  дырах  сыр,  –  так  мир  в  могилах,
И  мы  летим  ко  всем  чертям.

Отдать  любовь  тому,  кто  рядом,
Монет  не  требуя  взамен.
И  вспомнить  Каина  как  брата,
И  падшего  поднять  с  колен.

Она  вернется  бумерангом,  
Найдет  и  мертвых  и  живых.
Она  сильнее  ницш  и  кантов,
И  прочих  идолов  земных.

Она  вернется,  без  сомненья,
И  постучится  в  двери  к  нам.
И  наградит  слепых  прозреньем,
И  приобщит  немых  к  словам.

Отдать  любовь  не  из-за  страха,
Отдать  во  имя  Красоты…
Смотри:  у  смертника  на  плахе  –  
В  лице  –  Всевышнего  черты!
                                                                                                                         апрель  2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609783
дата поступления 27.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Lu57

РОЗА И КРЕСТ

Ей  так  тяжело  кричать  в  пустоте,
И  звать  его  до  хрипоты.
Рассыпались  розы  на  старом  кресте,
Когда    заменяли  кресты.

Их  кто-то  поднимет,  а  кто-то  махнет
Рукою,    сойдет  и  без  них.
Одна  только  роза  тихонько  вздохнет,
Ведь  крест  не    её  жених.

Она  средь  подруг,  все  шипы  растеряв,
Роняет  росу  с  лепестков,
Любви  не  растратив,  но  и  не  узнав,
Одна  среди  свежих  венков.
26.09.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609583
дата поступления 27.09.2015
дата закладки 28.09.2015


Дід Миколай

Другу Славіку

Може  досить  вже  гуляти,  
Синку  схаменися.
Пора  внуків  колихати,  
А  ти  й  не  женився.
Ледь  не  впала  у  розору,
Баба  Катерина.
Розкудахкалась  знадвору
Аж  скипіла  слина.
Скільки  будеш  ти  ходити
До  чужих  бурлаче.
Та  пора  ж  одну  любити,
Виплодьє  собаче.
Де  ж  ти  гад  у  мене  взявся,
Скільки  випив  крові.
В  татуся  свого  удався,
Подавай,  як  псові.
Василина…  і  Маруся,
Пощитать  несила.
Ось  нехай  гуртом  зберуться,
Одірвуть  ядрила.  

Ні,    матусю  ви  не  лайте
Не  велика  втрата.
Собі  клопіт  не  шукайте
Вже  не  ті  дівчата...

Бо    хіба  вам  мамо  треба
Ще  й  кормить  невістку?
Поки  є  в  мене  потреба
Ви…  годуйте  кізку.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609517
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 28.09.2015


Макієвська

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Господи,  спаси  нашу  країну,
Господи,  спаси  нас  від  війни,
Господи,  на  сході  лиш  руїни,
Господи,  прости  нас,  винні  ми.

Винні  ,  що  не  були  всі  єдині
В  думках,  в  ділах...  за  Україну,
Розплачуємося  за  це  нині
Життям    батьків,  синів...гординю.

Господи,  ми  багато  грішили,
Садили  злодіїв  у  Раду,
Свою  совість  міряли  грошима,
Довіряли,  не  тому  "  брату"...

Поки  він  не  спалив  рідну  хату,
Поки  він  не  вбив  маму  й  тата,
Стріляючи  з  танку,  з  автомату...
У  дитини  в  руках...    граната.

Ми,  молимося  за    батьківщину,
Молимося  за  мир  на  землі,
Незалежну  Україну,  щиру,
Щоб  ніколи  не  була  в  ярмі.

Господи,  прости  нам  наші  гріхи,
Дай  сил  ворогів  перемогти,
Щоб  ми  вільні  були  у  всі  віки,
Гарно  жили  й  досягли  мети!
                                                             Амінь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609527
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015


Лина Ланская

МАТА ХАРІ


Я  ніжна,  тепла  та  грайлива,
Хоч  думають  -  пекельна  штучка...
Я  не  пекельна,  я  мрійлива,
Погладь  мене,  візьми  на  ручки.

Я  пригорнусь,  яке  сафарі?
Не  войовнича  я,  ласкава,
Мене  ти  кличеш  Мата  Харі,
За  те  що  розплескала  каву...

Не  ображай,  люблю  солодке,
Хоч  іноді  може  й  надлишку,
Життя,  на  жаль,  таке  коротке,
Та  в  мене  вісім,  я  ж  бо...кішка...

Ловить  мишей  не  маю  часу,
Хоч  прийде  час,  шукать    камінчик.
Як  доведеш  мене  до  сказу,
Я  відгризу  тобі...мізинчик...
25.09.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609375
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015


Циганова Наталія

Всегда…

В  поклоне  к  закату  расшаркался  вечер
с  претензией  на  грациозность.
Глазастым  домам  больше  заняться  нечем,
как  в  темень  врезаться  нервозно.
Реалии  вдруг  разбежались  по  звёздам
скворцами  в  ночную  зимовку.
Завис  горизонт  между  «рано»  и  «  поздно»,
став  с  небом  глухой  однокровкой.
Блудливо  прощупали  трассу  две  фары
с  рычанием,  в  поисках  прайда.
Пахучая  пьяная  ночь  цвета  гари…
у  времени  –  в  чистом  офсайде.
Закутано  всё…
даже  то,  что  забыто…
в  трёхмерную  кляксу  одето.
Так  будет  всегда  и  без  нас…

...Самобытно
мигнёт  горизонту  на  лампе  «открыто»
рассвет…
…Пусть  пока  только  где–то...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609364
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Циганова Наталія

Настала осень?…

А  знаете,  на  птичьих  голосах
звучит  набат  по  летнему  пожару.
Три  месяца?  
Да  бросьте…  
три  часа
на  грандиозный  век  земного  шара.
Мелькнуло  ярким  бликом  между  дел,
пропыленной  листвы  и  луж  горячих.
А  нынче  град  из  спелых  желудей
на  фоне  каблучков…  
и  всё  –  иначе.
Иначе  воздух  пахнет  поутру,
листвы  упившись  в  цвете  трёхэтажном.
Настала  осень?  
Нет…  
я  так  смотрю
на  мир  снаружи  из  души  винтажной…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609352
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015


OlgaSydoruk

А душа - отдыхает в клине…

Клином  душенька(журавлиным)  отлетает  с  рассветом  на  юг...
А  синоптики  обещают:под  прицелом  сплетения  круг...
Душа    маялась  вечность  в  теле,
Усмиряя  гантелями  дух,
Истерзали    её  недоверием,
Выдирая  последний  пух!..
А    душа    -  отдыхает  в  клине...
Его  курс    -  пунктиром  на  юг...
О  мишени  ни  слова(в  помине)...
На  подходе    -  солнечный    круг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609307
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015


OlgaSydoruk

Ты не поверишь, но бывает…

Экспромт


Мне  в  осень  чьи  то  снятся    сны...
Ты  не  поверишь,но  бывает...
Между  барханами  шатры...
Борей,заблудший,в  них  гуляет...
В  миноре  слышатся  слова...
На  языке  давно  умершем...
В  них  откровения  слеза...
Волною  чувственною,  смерчем...
Ночь  ожиданием  полна...
И  только  чуда  не  хватает...
На  лодке  (утлой)бытия  ...
Чужая  радость  согревает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609302
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Валентина Ланевич

Очима в очі, із серця в серце.

Очима  в  очі,  із  серця  в  серце,
В  обгортці  з  часу  почуття.
Зціли  пучками  -  хрестом,  деснице,
Вже  й  він  не  той  і  я  не  та.

Любов-жебрачка  скімлить  в  безсонні,
Світить  зіницями  у  ніч.
Любов  не  вірить,  що  в  беззаконні
Все  навпаки  й  огарки  свіч.

Й  душею  рветься,  рветься  у  невідь,
Із  фото  шлейф  -  щаслива  мить.
Веде  кохання  з  Господом  сповідь,
Молить  любов,  котра  гоїть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609238
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015


Lu57

ОГЛЯНИСЬ

Оглянись,  меня  нет  рядом,
Не  увидишь  даже  тени,
Ни  в  одном  из  тех  мгновений,
Что  измучили  досадой.

Оглянись,  нет  даже  пыли,
На  моих  давно  забытых,
Книгах  памятью  увитых...
Здесь  они  когда-то  были.

Оглянись,  цветы  завяли,
Даже  ваза  заскучала,
Потускнела,  раскачала
Тлен,  что    мы  ей  навязали...

Оглянись,  улыбки  стынут,
И  на  стенах  паутина,
Оплела  собой  картины,
Дом  заброшен  и  покинут...

Оглянись,  ведь  я  мешала,
Мельтешила...  кофе  горек.
Бесконечностью  историй,
Развлекая,  убивала.

Оглянись,  свободен,  весел  -
Сигареты,  вдохновенье?..
Ничего,  одни  виденья,
Свеч  огарки,  грусть  и  пепел...

Оглянись,  за  книгой  старой  -
Не  петля,  не  эшафоты,
За  обложкой  мое  фото  -
Болью...  пауза...удары...
25.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609280
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015


Lu57

ТИХИЙ БЛЮЗ, УЮТНЫЙ ВЕЧЕР…

Тихий  блюз,  уютный  вечер  и  сандал
Одурманивал,  зазывно  завлекая,
Ты  давным  -  давно    мне  сниться  перестал,
Даже  в  снах  тебя  я  молча  избегаю.

Ты  украдкой  мочку  ушка  теребил,
Захватив  так  нежно  пленницу  губами.
И  на  счастье  сколько  раз  бокалы  бил...
Столько  счастья  не  отмеряно  богами.

Пробиралась  непослушная  рука
Шаловливая,  как  ласковая  кошка.
То  спокойна,  то  настойчиво-дерзка,
Не  дыша  дрожала...нет!..да  пусть...немножко...

И  сгорая,  выпивали    день  и  ночь,
Разливая  страсть  безудержно-игриво,
Ты  был  чей-то  сын,  а  я  чужая  дочь,
И  венчальный  блюз  звучал  неторопливо...

Моросящий  дождь  затих  и  выпал      снег,
Время  шло,  сменило  блюз  на  страсть  фламенко,
А  кораблик  из  бумаги  на  ковчег,
Золотистого  котенка  -  на  шатенку...
17.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 25.09.2015


Циганова Наталія

А він залишається…

Хіба  це  можливо  –  забуть  чи  змиритися?
І  скільки  б  рокІв  не  пройшло  –  все  дарма.
По  спільному  килимі  –  спогади  в  китицях.
А  далі  –  ідеш  вже  без  нього…
сама…
Що  скажеш…
життя  не  рахується  з  ритмами.
Минуле  –  далеко…
та  ніби  –  за  крок…

...А  він  залишається  пам’яттю  світлою…
кордоном  –  із  ваших  щасливих  зірок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609267
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015


Дід Миколай

Любий братику мій, як тебе не хвата

Наче  день  відлетів
і  пішов  за  поля.
Десь  до  других  світів
під  крилом  журавля.

Хіба  ти  не  любив,
своїх  діток  малих.
Коли  їх  залишив,
Одиноких  таких.

Час  пливе,  як  вода,
вже  й  тобі  шістдесят.
Онучки  для  гнізда…
від  твоїх  чаєнят.

Виглядають  з  доріг,
вже  вони  дідуся.
Та  не  ступиш  в  поріг
де  родина  уся.

Притулився  твій  внук
до  моєї  душі.
Сльози  впали,  як  згук
у  курні  спориші.

У  зажурі  німій
в  моїх  грудях  сльота.
Любий  братику  мій,
як  тебе  не  хвата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609253
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015


Lu57

ЕСЛИ СТРАХА НЕТ

Я  знаю,  если  страха  нет,
И  вдруг,    утрата    -  в  дверь...
Из  четырех  цветков  букет

Совсем  уже  не  нужен.

Оглохнет  в  сутках  пустота,
Там  только  ночь  теперь,
Хоть  ноты  с  чистого  листа,  -

Но  ворон  мрачный  кружит.

Когда  один  и  лес  дремуч,
Душе  твердить:  "Поверь,
Туман  иссушит  завтра  луч",

Растает  разве  ужас?

Острогом  заковали  льды,
Что  ж,  как    не  лицемерь,
А  ведь  два  шага  до  беды  -

И  в  страхе  стынет  стужа...

Запомни,  если  страха  нет,
И  вдруг    утрата  -  в  дверь...
Из  четырех  цветков  букет

Совсем  уже  не  нужен,

В  аду  -  очередной  банкет...
23.09.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608848
дата поступления 23.09.2015
дата закладки 25.09.2015


Лина Ланская

АМНЕЗІЯ

Змалено,  змелено,  змолено  ранком,
Щось  неминуче  гризе  уночі.
Cтогне  душа,як  знедолена  бранка,
Бо  розривають  у  шмаття  корчі?

Стулене,  стелене  стало  і  скиглить  -
Щось,  мабуть  просить,  не  чую  -  удам.
Як  те  навіжене  вигнать  чи  вилить,
Щоби  забути  -  віддати  на  злам?

Пиляне,  палене  в  пам"яті  б"ється,
Тихо  так  каже,  якби  ще  й  почуть...
Не  помічати,  якщо  й  розірветься,
Бо  розірветься  вже  скоро,  мабуть...

Вересень  2105.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609004
дата поступления 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015


Lu57

ВОЗВРАЩЕНИЕ

А  назавтра,  когда  одиночество
Захлестнет,  на  луну  завоет,
Ты  устанешь  без  устали    корчиться
И  придешь,  я  тебе  открою.

На  пороге  стоишь,  так  измучившись,
Разгребая  ногами  листья.
Обернешься  назад  -  путь  -  излучиной,
Как  петля,  разве  что  не  виснет.

Убежал  бы  назад,  но  с  натугою,
Память  что-то  лепечет  тихо..
Кем  была  я  тебе,  не  подругою?
По  привычке  считая  -  прихоть,

Где-то  каплями  время  покатится
По  щеке,  горячо  и  больно.
Заходи  же,тебя  не  убавится,
Да  и  листья  оставь...довольно.
23.09.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608997
дата поступления 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015


OlgaSydoruk

Друг друга опалИли мы…

Друг  друга  опалИли  мы...
Лишь  после    разошлись...
А  я  тебя  любила!..
И  ты  меня...  (кажись)...
Туман  задворки  обнимал...
Горбатую  бруковку...
Зелёные  глаза  Шагала...
Из  серебра  заколку...
ТонУло  наше  время  в  нём...
Стучало  болью    темя:
Квадратик  тёмного  окна...
Горячей  меди  племя...
Всё  милое,(что  было  всем),
Не  превращалось  в  бремя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609115
дата поступления 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015


Олекса Удайко

НЕ КРИЧИ

[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]

[b][i]Нема  
чого  
сказати  
доброго  –  
мовчи!
                   
В  мовчанні  
зло  
само  
себе  
дощенту  
спалить.

На  ум  
приходить  
діло  
добре  –  
не  кричи!
                           
Добро  
не  любить  
галасу  
й  себе  
не  хвалить[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
дата поступления 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015


Циганова Наталія

…продрогшей скамейкой…

Жаром  золота  полон  негромко  настроенный  парк.
Тени  дремлют  остывшие  в  камерном  шорохе  листьев.
Вдоль  скамейки  аллеи  всё  меньше  блуждающих  пар,
ожидающих  часа  писать  поцелуями  письма.
В  бурых  трёхчетвертных  отчеканился  медный  порог
в  затяжные  дожди.
 За  тоску…  
     за  слезу…  
         за  копейку…

...И  аллея,  недавно  распластанная  под  жарой,
будет  вскорости  бредить  о  лете  продрогшей  скамейкой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608929
дата поступления 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015


Оленка Зелена

/******/

                                                   [i]без  претензій  на  вірш)[/i]


У  пошуках  сил  повертаюсь  до  лона  пралісу,
Де  в’ються  у  хащах  незвідані  людям  стежки.
І  тиша  така:  крадькома  навіть  вітер-гульвіса
Її  не  порушить  /  хоч  іноді  виють  вовки/.

А  звірі…  то  що  ж?  Це  не  люди,  що  можуть  у  спину
Загнати  іржаве  від  заздрощів  лезо  ножа,
Позаочі  з  бр[b]е[/b]хень  сплітати  липку  павутину,
Засіяти  чвари  –  і  щедрий  збирати    врожай…

А  тут  між  крислатих  дубів  легко  вести  розмови:
Вони  тихим  шелестом  спокою  сковують  страх.
Та  супить  /без  гніву/  на  мене  сова  дуги-брови:
Мовляв,  я  не  мавка  і  жити  повинна  в  містах.

І  знову  крилом  пригортає…  Та  що  з  мене  взяти?
Довіра  –  мій  ворог…  і  де  вже    їй  буде  межа?...
_    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    _    
Праліс  одягнув  мою  душу  /обвітрену/  в  лати…
І  жоден  хижак  не  посмів  прогарчати:  «Чужа!»…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609016
дата поступления 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015


Циганова Наталія

Расхлябанный блюз неваляшки…

Затёрся  винил  затупевшей  иглой  –
расхлябанный  блюз  неваляшки.
Которое  утро  нутром  пролегло
усталости  длинной  затяжкой.
Ромашек  общипанных  полная  горсть,
в  калиновой  горечи  память,
ни  недруг,  ни  друг,  ни  татарин,  ни  гость
не  снятся…  
не  греют…  
не  ранят…
Всё  мимо…  
под  сбитый  прицел…  
не  люблю…
Люблю  миг,  когда  вдруг  на  грани
играет  на  мне  свой  расхлябанный  блюз
капризная  фаза  желаний…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602142
дата поступления 26.08.2015
дата закладки 23.09.2015


Оленка Зелена

Небо в твоих глазах

                                                                                                                             
       [i]Спасибо  за  мотив  Dima  Maryn
             "не  смотри  в  это  небо"[/i]
                                                           


Я  смотрю  в  это  небо  в  твоих  глазах
И  как  будто  в  тумане  теряю  грусть…
Нежным  облаком  счастья  в  простых  словах
Растворюсь,  не  жалея  ни  чуть,  ни  чуть

Я  о  том,  что  свела  две  реки  судьба
Среди  тысячи  звезд,  ну  и  Млечный  Путь
Нам  под  ноги  ложился,  как  добрый  знак,
Что  с  дороги  не  сбиться  и  не  свернуть.

Эти  взгляды,  касанья,  сплетенья  рук,
Ток  по  телу  во  мгле  электронных  схем  
Не  забыть…  и  как  сердца  чуть  слышный  стук
Ускоряет  при  встрече  неровный    темп…

Этот  миг,  где  несмелый  ребенка  крик  –  
Чуть  дыша  и  по  нашим  щекам    слеза,  -
Не  забыть…  не  вернуть…  не  расскажет  стих,
Как  смотрю  в  это  небо  в  твоих  глазах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482530
дата поступления 28.02.2014
дата закладки 23.09.2015


Оленка Зелена

За ходою часу…

[i]І  він  спитав:  —  Чого  ти  не  прийшла
у  іншу  пору,  в  час  мого  цвітіння?

А  я  сказала:  —  Ти  мені  один
о  цій  порі,  об  іншій  і  довіку.[/i]
                               [i][b]Ліна  Костенко[/b][/i]


Впусти  до  себе…  наче  в  перший  раз.
О,  скільки  літ  в  розлуці  промайнуло!
Який  ти,  сад  дитинства,  –  без  прикрас:
Худий  і  навіть  трішечки  понурий…

А  де  ж  твоє  від  ягідок  гілля
Важке  /що  до  землиці  аж  пригнулось/?
Не  чутно  навіть  співу  солов’я.
Пеньки  –    і  ті  від  мене  відсахнулись…

Свою  пізнали  юність  у  мені?
А,  мо’,  за  те,  що  н[i][b]і[/b][/i]чим  частувати,
Бояться  в  очі  глянути  /чудні!!!/.
Я  ж  не  врожай  сюди  прийшла  збирати!

Ось  тут  –  росла  черешня  /ой,  рясна!/,
А  там  –  до  яблунь  прихилялась  груша…
Та  за  ходою  часу  все  мина:
І  тих  плодів  у  кошик  не  натрусиш.

Стежки,  стежки…  Чом  довго  так  ішла?
Діждалася…  вже  й  пусто  у  господі.
А  ти  чекав  /до  сивого  чола!/,
Як  відлетіла  в  далеч…/ще  відтоді!/.

Впусти  до  себе…  /вкотре!/,  як  дитя,
Мале  і  нерозумне...  В  мить  прозріння
Я  повернулась  –  пізнє  каяття…
/бо  тут…  між  тих  пеньків  –  моє  коріння…/




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597928
дата поступления 05.08.2015
дата закладки 23.09.2015


Оленка Зелена

…більше ні слова…

[i][b]"Те  важливе,  що  я  відчуваю  всередині,  стає  таким  маленьким
і  незначним,  коли  я  намагаюся  про  нього  сказати!"[/b]
                                                                                           одна  маленька  дівчинка[/i]


Я  мовчатиму…  більше  ні  слова…  ні  звуку…  ні  руху
В  твою  сторону…  бо  все  одно  крок  назустріч  –  це  крах!
Впали  стіни  між  нами…  а  далі  –  ще  більша  розруха:
Повний  хаос  в  душі  /почуття  зносять  впевнено  дах/.

І  навіщо  зізналась,  що  Всесвіт  в  тобі  причаївся?
Спалахнули  слова  –  рознеслася  повсюдно  луна…
І  гримить,  і  бушує  –  пекельний  вогонь  розгорівся!
Як  хотілось  до  Сонця…  А  вийшло  –  сягнула  до  дна.

І  вершки  полинами  гірчать  від  Молочного  шляху.
Я  гадала  там  зорі  –  насправді  розсипана  сіль.
Що  чекаю  почути  у  відповідь?    Наче  на  плаху
Йду  і  знаю,  мон  шер,  ти  чудово  ведеш  водевіль...

Стало  попелом  сяйво  –  віднесли  його  буревії
По  загублених  в  часі  і  просторі  чорних  стежках.
Забриніла  печаль  –  і  скотилась  росою  по  віях:
Загубилась  величність  любові  в  мізерних  словах…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597534
дата поступления 03.08.2015
дата закладки 23.09.2015


Лина Ланская

РОЗІРВАНИЙ ПЛАЩ

Розірваний  у  неба  плащ.
О,  Господи!  Хоч  ти  не  плач  -
Дощить...
Сльозами  вмитись  досхочу
Не  дам,  печалі  відпущу  -
Дай  щит.

До  серця  кроки  навмання,
Навшпиньки,  з  ночі  до  рання,
Тихцем.
А  кава  присмаком  гірчить,
Як  раптом  стати,  хто  навчить?..
Взірцем...

Нехай  розірвана  струна,
Але  ж  знайдеться  ще  одна  -
Бриніть.
Долоні  в  спеку  до  чола,
А  в  холод  подихом  тепла,
Гукніть.

Розірваний  у  неба  плащ,
О,Господи!  Хоч  ти  не  плач,
Прости.
Краплинку  дива  знову  кинь,
У  безнадії    зблисне  синь  -
Впусти...
                     чи  відпусти?..
23.09.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608775
дата поступления 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015


Лина Ланская

ЗАСТИГЛО НАДВЕЧІР

Застигло  надвечір"я,  розірвавши
Було  і  потім  -  вщент.
Оте  коротке  марення  пізнавши,
Наллє  бажання  вщерть...

Не  бачивши,  тому  і  не  пізнавши,
Під  крижаним  дощем,
Своє  бажання  в  серці  заховавши,
Укрию,  як  плащем.

Бо  тане,  розповзається  по  венах,
Нещадно  убива.
Туманить  чимось  диким,  незбагенним  -
Душа    напівжива.

Тамуючи,  не  обіцяю  більше,  -
Позбудусь  якось  лез.
У  почуттях    захованих  найглибше,  -
Я  щонайменше  -  Крез...
22.09.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608594
дата поступления 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015


Lu57

ПРИЗРАКИ

Вновь  оголтелые  мысли  развенчаны,
Топчутся,  тащатся  в  облике  женщины.
Льются  их  сладкие  льстивые  речи,
В  ночь  бесконечную  -  стиль  безупречен...

Не  разъяренные,  но  не  безмолвные,
То  черепахой,  то  огненной  молнией.
Вечер  зайдет,  опираясь  устало,
Снова  явились,  неужто  вам  мало?

Томными  темными,  избраны  теменью,
Кружатся,  нежатся  вне  и  во  времени
Дела  им  нет,  хоть  табак,  хоть  бокалы  -
Скрутит  спиралью,  уж  коль  возжелала.

Сделай  же  вид,  что  их  тусклое  зарево
Просто  ошметки,  а  горькое  варево
Вылито  прочь  и  рецепты  забыты,
Накрепко  в  памяти  ложью  укрыты.

Только  в  окно,  где  Селена  измучена,
Взглядом  не  смей  добежать  до  излучины  -
Душу  в  прокат,  заберет  и  не  вздрогнет,
И  бесконечною  ночью  наполнит.

Не  обернись  к  Луне,  заревом  венчанный
Даже  стихии  и  те  переменчивы,
Ветром  развеют  огонь  очищенья  -
Остановить  бы  навеки  мгновенье...
22.09.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608504
дата поступления 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015


Дід Миколай

Верби зітхали…

Місяць  плив  по  небеснім  каналу,
Заклопотано  длупавсь  в  рогу...
Ми  з  лебідкою  в  небі  літали,
Заціловані  ніччю  в  стогу.

Тихо  сива  в  зорі  засинала,                          
Тінь  в  тумані  пливла  по  ставу.  
Павутину  мереживом  клала,
Чарівниця  в  траву  –  мураву.

Ранок  зняв  із  небес  запинало,  
Тай  повісив  в  яру  на  суку…
Ми  ж  з  тобою  кохана  не  спали,
Молодії,  як  повінь  в  соку.

Раптом  з  гаю  заграли  цимбали,
То  проснулись  птахи  у  гаю.
З  неба  впали  на  землю  хорали,
Наче  ми  опинились  в  Раю.

Вже  за  річкою  коні  іржали…
Мудрий  Місяць  прищурив  брову.
Засоромлено  верби  зітхали…
Потакаючи  юнь  молоду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595481
дата поступления 23.07.2015
дата закладки 23.09.2015


НАДЕЖДА М.

А осінь тихо квилить за вікном…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1MCjOIZHvwM[/youtube]
Легенький  холодок  проймає  ранок,
Та  в  мене  є  спасіння  для  душі.
І  хай  навколо  все  цвіте  туманом,
І  йдуть  безперестанку  ще    дощі,
Я  пригорнусь  до  тебе,  любий,  ближче.
Вустами  доторкнуся  до  щоки.
Ти  не  барися,  обніми  пошвидше,
На  вушко  лагідні  слова  прошепочи.
Чутка  душа:  відчула  непогоду.
Так  хочеться  зігрітись  під  крилом...
Вже  мрій  нема  про  бажану  свободу...
А  осінь  тихо  квилить  за  вікном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608615
дата поступления 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015


Циганова Наталія

…просто…

Ты  –  дал  мне  слишком…
и  дО  невозможности  много:
цвет  –  
перезревший,  тускнеет  в  зрачках  через  край;
шаг  –  
тяжкой  гирей  над  милым,  затёртым  порогом;
вздох  –  
серым  смогом  над  горизонтальным  «вчера»…
Переусердствовал,  в  груз  одевая  мне  плечи:
много  пустот  –  
     не  нашла  чем  заполнить…  
           прости…
много  любви  –  
     струйка  дыма…  
           оплывшие  свечи…
много  меня  –  
     раскрошилась  на  чёрством  «почти».
Полуначавшаяся  из  Твоих  переделок..,
в  общем  –  
     со  скидкой  на  рёбер  возможный  ушиб..,
просто  воздушно  скольжу,  как  перо,
чёрно–белым
взглядом...
     над  бывшим  костром  прогоревшей  души…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608480
дата поступления 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015


OlgaSydoruk

Мне пытались залезть под кожу…

Мне  пытались  залезть  под  кожу,умудряясь  её    не  порвать...
Всё  забытое  -  растревожить...
Всё  упрятанное  -  отнять...
Мне  огнём  целовали  кожу,обезболивая  на  пядь...
Рассекая  её  на  ножны,изловчились  не  раз  приобнять...
Протыкали  иглой(до  дрожи)!..
Успевала  "банзай"  прошептать...
Закрывая  глаза(безнадёжно),вспоминала  какую  то  мать...
Мне  пытались  залезть  под  кожу!..
Мне  пытались  её  поменять!..
Сделав  толще  её(так  безбожно),научили  всю    боль  принимать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608658
дата поступления 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015


ТАИСИЯ

Семейные ценности



Хочу    я  поделиться    сокровенным…
С  улыбкой  вспоминаю    до  сих  пор:
У  нас    в    семье    считалось  самым  ценным  –
Вести    живой  душевный  разговор.

Бывало,    собирались  вечерами…
Обычно  у  домашнего  крыльца.
Не  возмущались  даже    комарами.
Беседам    нашим  не  было  конца…

Рассказы  прерывались  звонким  смехом…
Остроты    сыпались    наперебой…
Порою  сильный  дождь  бывал  помехой.
Мы  прятались  под  крышу  всей  гурьбой.

Известно:  «  разговором    сыт  не  будешь»!
Приятней  –  за  столом  продолжить  спор.
Домашние  пельмени  –  не  забудешь!
О  них  у  нас  особый  разговор…

Они  всегда  вкуснее  «с  пылу,  с  жару»…
Большое  блюдо  –  посреди  стола…
Лепили  всей  семьёй  их,  под  гитару…
Настала,  наконец-то  тишина…

Родные  голоса  не  умолкают,
Хотя  звучат  уже  издалека…
Всю  жизнь  они  семью  сопровождают…
И  эта  память  будет  жить  века.

22.  09.  2015.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608518
дата поступления 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015


Потусторонний

Обречённый на зиму сентябрь никуда не спешит.

Обречённый  на  зиму  сентябрь  никуда  не  спешит.
Не  сложил  в  чемодан  вечно  нужные  рядом  пожитки.
Дарит  тёплые  ночи  и    дни  с  озорною  улыбкой,  
Без  намёка  на  скорый,  октябрьский  их  дефицит.

Знает  он,  что  умрёт,  как  обычно  мы  все  умираем.
Что  на  смену  ему  не  придёт  долгожданный  апрель.
Что  на  землю  осенние  спустятся  холод  и  прель,
Облетевший    ноябрь  никому  не  покажется  маем.

Так  бывает  всегда.    Неизбежность,  помешкав,  придёт.
Как  палач,  без  слезы,    снисходительно,  неторопливо.
Чтобы  жертва  могла  донести  свою  жизнь    бережливо.
Подарив  напоследок  сияющий  летний  аккорд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608546
дата поступления 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015


Lana P.

ДИПТИХ "ЗБЕРЕЖИ МЕНЕ!"

Ми  з  тобою  просто  ти  і  я.  І  тому  для  мене  так  трагічно  те,  що  ти  чиясь,  а  не  моя.
 (Василь  Симоненко)
                                     І
Збережи  мене  під  небом  вічним
У  веселці  неземних  доріг.
Наше  щастя  буде  пересічним,
Зацвіте  над  нами  оберіг.

І  ніщо  не  буде  нам  трагічним,
Ні  на  мить  мене  не  відпускай!
Стану  променем  я  сонцекличним,
Оселю  в  тобі  душевний  рай!

5.02.14

                                   ІІ
Притули  мене  під  небом  вічним  
В  переплетах  неземних  доріг  —
Розстелюся  щастям  пересічним,
Лиш  би  в  серці  ти  мене  зберіг.

Зустрічай  мене,  як  зірку  ранню,  —
Розпалю  світанок  твоїх  мрій,
Збудуться  твої  палкі  бажання  —
У  думках  ти  завжди  будеш  мій!

Спокуси  прозорими  шовками,
В  ніжність  оксамиту  огортай,
А  клубочок  зав’яжи  нитками
І  ніколи  більш  не  відпускай!      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608221
дата поступления 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Лина Ланская

ЗАМАЛЮЙ

Замалюй  сіре  з  чорним  своєї  душі,
Ось  коректор  -  моє  розуміння.
Може  трохи  постогнуть  забуті  вірші  -
Не  тривожся,  не  прийдуть  видіння,

Замалюй  кілька  цяток  і  вилий  вином,
Десь  там  істина  знову  втопилась?
Я  майну  павутинкою,  болісним  сном,
І  надією,  що  запізнилась.

Замалюй,  щоб  не  бачили  очі  оті,
Що  не  знають  ні  втрати,  ні  болю,
Хай  долають  вершини  важкі  та  круті,
Щоб  тобі  не  почути:"Доволі..."

Замалюй...бездоганно,  а  крапку  лиши
Непомітну  яскраво  -  брунатну  -
Моє  серце...  потроху  рубай  і  криши,
Не  болить,  не  відчую...не  здатна...
20.09.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608070
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015


НАДЕЖДА М.

Черлений лист упав під ноги…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DHpicBvPx2w[/youtube]

Черлений  лист  упав  під  ноги...
Про  що  ти  думав,  як  летів?
Чекав  чиєїсь  допомоги,
Чи  просто  впасти  так  хотів?

Чомусь    кружляв  в  останнім  танці...
Чи  зупинить  бажав  політ?
Як  чарував  своїм  багрянцем!
Час  не  вмирання  -  твій  розквіт.

Останній  помах  в  безнадії...
Краса  останнього  штриха.
Підхопить  вітер,  і  в  завії,
Побудеш  в  ролі  ще  птаха...

І  ось  лежиш  у  жовтих  травах,
Прибитий  вітром  і  дощем,
Укриє  листя  в  різних  барвах,
На  серце  ляжуть  тягарем.

Чому  тремтиш,  хороший  друже?
Ти  ж  знаєш  правила  життя...
Хай  твоє  серденько  не  тужить  -
Природа  любить  вороття...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608103
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Циганова Наталія

Прийняти…

Прийня́ти…  хоч  інколи  не  зрозуміти:
сузір’я  шикуються  поміж  веснянок;
дорослі  (без  винятку)  всі,  наче  діти;
кохання,  як  сніг,  тане  без  обіцянок;
розпечені  погляди  –  чоловік/жінка  –
цукерко–квітковий  розподіл  на  рими
гортають  (хто  –  за,  а  хто  –  проти)  так  стрімко,
що  першість  навряд  чи  хтось  зможе  отримать…

…Закохуй  у  себе  її…
в  безліч  ранків…
в  постійну  на  каву  і  квіти  потребу…
в  повітря…
в  торкання…
у  суму  доданків:
одне  спільне  сонце  –  в  однім  спільнім  небі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608055
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Lu57

ШОКОЛАДНАЯ САГА

Медовой  кожи  пряно-терпкий  аромат...
Скользит  рука,  запутавшись  в  сознанье,
А  белоснежность  ждет,  пока  боготворят,
Чтобы  воспеть  о  чуде    заклинанье  -

Тех  страстных  глаз  призыв  и  губ  хмельных  искус...
Порозовела,  вылившись  восходом.
Небесной  страсти  пыл,  как  шоколадный  мусс,
С  горчинкой  сласть  на  выходе  и  входе.

Рисуя  нежно  шоколадные  круги
И  лакомясь...чудесным  теплым  утром,
Обласкан  каждый  холм  и  не  забыт  изгиб...
Почти    букварь,  с  названьем  Кама  Сутра.

У  новых  жарких  строк  страницы  горячей,
Расплавлен  мед,  пылающий  как  лава.
И  в  алых  лепестках  запутался  ручей,
С  улыбкой  томной  шествуя  лукаво.

Летит,  вздыхая  опьяненная  душа,
И  рассыпаясь  в  шоколадной  саге
Как...маленькая  смерть,  сплетаясь  и  кружа,
Отстав  от  настоящей  на  полшага.
20.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608042
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Дід Миколай

Україно, надіє моя

Україно,  печале  моя,
Моя  в  лузі  червона  калина.  
Ти,  як  ночами  спів  солов'я,
Як  у  полі  чужому  билина.

Україно,  надіє  моя,
Притулюсь  до  грудей,  як  дитина.
Не  розвіється  слава  твоя,
Доки  маєш    ти  рідного  сина.

Ще  не  вбили  усіх  байстрюки,
І  не  вбють,  не  можливо  убити.
Доки  світять  нам  з  неба  зірки,
Доки  можеш  героїв  родити.

І  хоч  серденько    ниє  моє,
Ой  нелегка  була  ж  в  тебе  доля.
Та  Ти  будеш  Вітчизно…  бо  є  
На  це  воля…  у  нашого  Бога.

Не  того,  що  привели  ж.ди,
Аби  нас,  як  бурян  затоптати.
А  того,  що  учив  нас  завжди,
Свою  гідність  і  честь  відстояти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608006
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Ольга Ашто

Иглокожее

Балансируя
Между  дырами  –
В  одной  –  бесконечное  одиночество  
без,
В  другой  –  бесконечное  одиночество  
с…
Молчи…
Понимая,  что  жизни  в  обрез,
А  ее  –  настоящей  –  так  хочется…
Тсс-с-с-с..
Мы  никому  не  скажем  про  это...
Про  черные-черные  дыры…
Зачем?  
                   Ведь  любой  обитатель  планеты  –
Разумный  такой  обыватель  планеты,
Смотрясь  в  зеркала  сортиров,  
Несомненно,  испытывал  нечто  похожее  –
Одиночество    иглокожее

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607829
дата поступления 19.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Олекса Удайко

НОВІ АМАЗОНКИ

           [i]Гарна  пава  пером,  а  жінка  норовом.Так  каже
           українське  прислів’я…  Як  нікому  годиться  воно  
           амазонкам  –  жіночому  племені,  що  населяло
           колись  південь  України  та  дошкуляло  всім,  
           хто  посягав  на  їхню  честь  і  свободу…  …  
           І  не  тільки…  
           Дивіться...
           [/i]
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]                    
                   
[i][b][color="#d60fbb"]Жінки  повік    над  нами  брали  гору  –  
Чи  в  сяйві  днин,  чи  то  в  глухій  пітьмі.
І  норову  того…    ні  в  світ  не  зборем,    
Які  б  контрміри  не  приймали  ми.

У  ті  далекі  доби  історичні
Хто  боронив  від  зайдів-ворогів?
Жінки….  Такі  сміливі  і  незвичні!
Від  внутрішніх  –  тим  більше,  поготів…

А  нині?..  В  дні  до  прикрощів  осінні
Хто  захистить  від  цінови́х  навал,
Що  вже  стоять  в  необігрітих  сінях?
Зупинить  хто  той  гривневий  обвал?

Ви  дбаєте  лиш  про  свої  палати  ,
В  душі  у  вас  –  ні  крихітки    Хреста!
На  пенсії  ж  худі  і  нульові  зарплати  
Впаде  у  голод  люд  ще…  до  поста!

Та  буде  й  Вам,  владці́  мої  пихаті,  
Що  взули,  нас,  бурлак,  у  постоли,
Лиш  по  одній,  але  по  вірній  хаті,
Куди  би  ви  безрадісно  пішли!..
 
В  пригоді  стануть  нові  амазонки  –
Бабу́сі,  що  на  зуб  –  вже  ні  гроша:
Візьмуть  за  те,  що  й  не  чекали:  зойки  –  
І  –  з  бебехів  полишать...  “ні  шиша”!  

…Нема  чого  підказувать  “дівчатам”,
Самі  вже  знають,  як  і  що  робить...
Ті  чари,  хоч  старі,  але  на  часі  –
Відомо  їм...  куди  дошкульніш  бить.

І  будуть  боси  голосом  писклявим
Волати  всім  фатальний  той  вердикт…
Давити  годі  вам  на  всю  халяву  –  
Хай…  петі,  сєні,  чи  то  Венедикт*.[/color][/b]

19.09.2015
________
*)  За  визначенням  95-ого  кварталу,
       той,  що  й  прізвища  свого  не  поміняв.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607794
дата поступления 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015


Лина Ланская

СТАНЬ


Стань  сонячним  променем  серед  дощу,
Чи  тихою  заводдю,  поки  не  вщух,
У  кронах  дерев,  щоб  сховатись.

Стань  медом,  солодшим  трави  полину,
Прокляттям  тому,  кого  не  прокляну,
Довершеністю,  щоб  віддатись.

Віддатись  думками,  душею  землі,
Занедбаним  полум"ям,    десь  у  імлі
Не  тліти  -  вогнем  увірватись.

Стань  в  пригорщах  лісу  долиною  сліз,
Де  Мавку  коханий  до  серця  притис,
Не  в  силах  їй  більш  опиратись...

Не  сохнуть  приречено  знову  і  знов,
Із  вітром  змагатися  серед  дібров,
Грайливою  зливою  зватись.
Вересень  2015.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607669
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 20.09.2015


Лина Ланская

ЧИ ЛЮБОВ?

Допоки  чахне  день,  шукаю  твої  очі,
Бо  в  кожнім  шелесті  вчуваються  слова
Що    кидав,  як  зерно  і  сіяв  їх  щоночі.
Давно  вже  проросло...навіть  пройшли  жнива.

Допоки  чахне  день,  згрібаю  в  руки  попіл  -
Від  тих  твоїх  троянд  червоних  пелюстки
Зотліли  та  й  лежать...отож  бо  маю  клопіт,
Щодня  дивитися,  терзаючи  рядки.

Допоки  чахне  день,в  душі    шкребеться  тихо,
Залізло  щось  туди  і  тужно  скімлить    знов.
Чи  радощів  луна,  чи  безпричинне  лихо,
Чи    клята,  Боже!..
                 без  взаємності,  
                                               любов?..
Вересень  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607777
дата поступления 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015


Циганова Наталія

…допустим – мир…

Дешёвой  решкой  жизнь  упала  в  пыль.
Разменная…  
[b]Кому[/b]  такая  дань?...
На  курсе  разжирел  степной  ковыль,
роняя  медяки  в  земную  длань.
Контрольный  кадр  в  оружия  прицел
кому?...  
Неужто  небу  на  отчёт?...
Мне,  дуре,  не  понять  ни  эту  цель,
ни  [b]что[/b]  измерить  жизнью…  ни  –  [b]по  чём[/b]…
Вот,  саженцы  желтеют  в  головах
счастливчиков  под  [b]собственным[/b]  крестом.
Постскриптумом  –  гранитные  слова:
«От  любящих  тогда…  
               сейчас…  
                           потом…»

Обидно.
Стыдно.
Глупо.
Всё  –  вдвойне
в  затерянный  небес  ориентир.
На  этой  необъявленной  войне
пора  бы  объявить…
                     …допустим  –  мир…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607748
дата поступления 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015


НАДЕЖДА М.

Живе лиш той, хто вміє так кохати…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dlyKAL07E-8[/youtube]
За  твором  Віталя  Назарука  "Золота  пора"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607565


--------------------------------------------
Осінь  все  ж  підтримує  багаття
Те,  що  дарували  літні  дні.
Душі  гріє  з  більшим  ще  завзяттям.
І  чомусь  закохані  смішні.

Десь  літають  і  живуть  надіями.
Можуть  полетіти  вище  хмар.
І  кружляють  довго  чудо-птицями,
Скуштувавши  серцем,  ніжних  чар.

Шаленіють  від  одного  погляду.
І  кипить  козацька  в  жилах  кров.
Лише  той  узнає  насолоду,
Хто  пірне  у  дивний  світ  Любов.
-----------------------------------

Живе  лиш  той,  хто  вміє  так  кохати,
У  кого  серце  не  втрача  надій.
А  серце  не  глухе,  бо  може  відчувати,
Навкір  тому,  що  років  заметіль...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607680
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 20.09.2015


Шип Сергей

Не пугай меня муками ада…

Не  пугай  меня  муками  ада,  
Не  стращай  меня  Страшным  Судом.
Не  ходил  я  дорогами  стада,
Но  и  хищником  не  был  при  том.

Я  слонялся  по  чащам  и  плешам…
Да,  сбивался  с  прямого  пути,
Да,  я  грешен,  конечно  же,  грешен,
Как  любой,  кто  желает  идти.

Да,  я  слеп,  да,  я  слаб  и  наивен,
Но  в  душе  божья  искра  горит.
И  живу  с  нею  жизни  во  имя,
И  не  требую  счастья  в  кредит.

Все  круги,  все  проклятия  ада  –  
Все  при  мне,  все  при  жизни  дано.
Не  пугай  меня  адом,  не  надо,
Я  уже  отбоялся  давно.
                                                         
                                                                                           декабрь  2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607445
дата поступления 17.09.2015
дата закладки 20.09.2015


ТАИСИЯ

"КАРЕТА ПОДАНА"!



Благотворным  было  лето  для  романтика-  поэта.
Кипарисовая  роща,  море,  сказочный  шатёр.
Разъезжаются  поэты,  вот  уж    «  подана  карета».
Наступил  прощальный  вечер  -    догорающий  костёр.

Стол  сегодня  подороже.    При  свечах  стихи  волнуют…
Расставанье  всех  тревожит:  и  хозяев,  и  гостей…
Не  забыть  нам  эти  встречи,  пусть  в  душе  они  бушуют…
Снова  будем  строить  планы,  от  друзей  ждать  новостей.

Мы  по-прежнему    упрямы  –  с    нами    «тысяча    чертей»!


Сентябрь  2015.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607872
дата поступления 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015


Lu57

ПОМНИШЬ МОЕ УЗКОЕ ЗАПЯСТЬЕ


Помнишь,  мое  узкое  запястье
Ты  любил  подолгу  целовать,
Беспредельной  наслаждаясь  властью?
Я  ее  устала  забывать...

Помнишь,  в    мои  косы  с  позолотой
Ты  вплетал  ромашки  и  шептал,
Что  мой  локон  на  сЕрдце  намотан,
Я  устала,  да  и  ты  устал...

Помнишь  говорил,  мои  глазищи
Зеленели  свежею  листвой?
А  теперь  на  паперть  ,  будто  нищий.
Я  устала,  да  и  ты  родной...

Помнишь  кожей,  сливками  с  клубникой
Называя,  упивался  всласть?
Ты  устал?..  последним  стоном  вскрика
Выдохну,  чтоб  замертво  упасть...  
16.09.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607272
дата поступления 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Lu57

ХОТЬ БЫ НА МИГ

Хоть  бы  на  миг  стать  той  маленькой  девочкой,
Папиной  дочкой,  его  баловницею,
Радовать  снова  пятерками,  весточкой
Быть  долгожданною,  солнышком,  птицею...

Хоть  бы  на  миг  запылать  цветом  аленьким
Выбросить  напрочь  души  моей  рубище,
Шрамы    затянет,  как  снегом  проталинки
И  от  заклятий  избавится  чудище.

Хоть  бы  на  миг  стать  беспечной,  любимою
И  хохотать  до  упаду,  до  колики,
Стать  чьей-то  жаждою  неутолимою
Вычеркнуть  крестики,  вымарать  нолики...
16.09.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607178
дата поступления 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Lu57

БОЖЕ, ПОРОБИВ ХТО. .


Боже,  поробив  хто,  чи  зурочив?
Наче  прірва  в  полі  розверзлась
Туга  рве,  на  лезі  душу  точить...
Де  вже,  з  біса,  де  вона  взялась?

Сірим  кольором  укриє  бранку  -
Золотоволосу  сонця  тінь,
Що  чекає  звечора  до  ранку,
Поки  янь  перетікає  в  інь.

І  гнітить  у  розбраті  бажання,
Ревнощі  з"їдають  без  кінця...
Виплекане  змучене  чекання
Мабуть,  кара  вічна  від  Творця?

Може  то  мені  лишень  здалося,
Що  найважчі  випали  хрести?
Чи  молить,  чи  попіл  на  волосся,
Падаючи  в  ноги,  щоб  простив?

14/09.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607160
дата поступления 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Lu57

БАБЬЕ ЛЕТО


Когда  ее  ты  разлюбил,
Она  остригла  ночью  косы,
Забросила  в  туман  белесый,
И  он  по  воздуху  поплыл...

Наутро  солнышко  взошло,
Сверкнуло  яркими  лучами,
Огненно-жаркими  мечами,
В  тумане  искры  разлило.

В  ночи  затеряны  следы,
Ее  забудутся  сонеты.
В  рассвет  ушли  она  и  ты...
Лишь  паутинкой    -  бабье  лето...

16.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607303
дата поступления 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Дід Миколай

Коня вороного підкує коваль

У  степу  Донецькім  загуло  громами,
Кононада  в  груди  вдарила  під  дих.
Вкрила  небо  синє  й  доли  полинами
І  понесла  вдалеч,  цей  смертельний  рик...

Від  лихої  долі,  вітер  як  в  неволі,
Стогне  Україна,  помертвів  мій    край.
Стали  почорнілі  верби  і  тополі,
Падають  «гостинці»  в  посивілий  гай.  

То  дарунок  брата,  брата  -  супостата,
Гумконвой  черговий,  клятих  москалів.
Щоби  ти  згорнулась,  нечисть  біснувата.
Щоб  не  дожила  ти  до  наступних  днів.

Вірю  зійде  сонце,  ще  розчеше  вії,
Коня  вороного  підкує  коваль…
Згинуть  воріженьки,  як  гримучі  змії
І  розтане  млоєм  …у  грудях    печаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607143
дата поступления 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Лина Ланская

БЕЗ СЕРЦЯ


Як  воно  жити,  без  серця,  скажи
І  без  душі?
Он  же  крижинка  водою  сплива,
наче  жива.
Холодом  студить,  замет  на  поріг
як  оберіг.
Крається  скраю,  ну  хто  там,  не  ти?
Переплети
вічності  миті  з  хмарками,  збагни
і  полони
Те,  що  не  тут...  Відболить,  відійде,
в  руки  впаде,
Хай  і  без  серця,  як  кров"ю  спливе,
може  й  живе?..

Вересень  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607110
дата поступления 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Лина Ланская

СЛІПНУ НАД СВІЧКОЮ

Сліпну  над  свічкою,  вже  не  читаючи,
Хто  так  дрібнесенько  стелить  рядки?
Осінь  у  шибку  вночі  зазираючи,
Гомін  доносить,  духмяно-терпкий.

Що  то  написано?  Класики  журяться,
Мабуть  на  небі  не  спиться  їм  теж?
Знов  у  лахміття  зодягнена  вулиця,
Щедрість  у    вересня  просто  без  меж.

Світло  до  ранку,  як  пристрасть  замучена,  -
Ніби  мигнула  небачена  мить,
Темінь  повисла,  зрадлива  й  заручена,
Тільки  над  книжкою  тінь  моя  снить.

Що  в  тій  безодні  було  втаємничено?
Десь  між  рядками  -  клубочком  душа.
Мовчки  зітхає  журливо  і  знічено  -
Біль  відчуває,  напившись  вірша.
09.09.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607057
дата поступления 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Lana P.

ХВИЛІ ПИШУТЬ ЛИСТИ…

Хвилі  пишуть  листи  на  піску,
Їх  змиває  вода  з  океану
І  жбурляє  у  безвість  туманну,
Мов  із  риби  дрібненьку  луску.

Швидкохідна,  стрімка  течія  
Донесе  на  той  бік,  безперечно,
Хоч  дорога  украй  небезпечна,
Адресату,  на  Ваше  ім'я.                                      2/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606997
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Lana P.

ПІВНІЧ

Північний  вітер  коле,  як  їжак,  —
Не  захищає  навіть  і  піджак.
Мотор  збиває  із  води  коктейль  —
Молочно-білу  крутить  карусель.

Пливе  “Блакитна  Чапля”  —  корабель  —
Між  островів,  далеких  до  земель.
Вмонтована  цікавинка  в  судно  —
Скляне,  товстезне  і  прозоре  дно.

Там,  у  западинах  —  підводний  світ,
Піднімеш  голову  —  птахів  політ.
Вони,  мов  килими  на  острівцях,
Що  у  березах,  туях,  ялівцях…

Ростуть  дерева  зовсім  без  землі  —
В  ущелинах,  тому  й  такі  малі,
Підживлені  у  бризі,  у  снігах,
У  водяних  приливах  і  дощах…

Тримає  скеля  на  своїх  плечах
Для  альпіністів  вертикальний  шлях.
Мандрує  бризок  прибережних  гул
На  пляж  з  великих  валунів,  впритул.

Тут  береги  скелясті  і  стрімкі,
Холодні  води  —  чисті,  гомінкі…
А  зорі  недалекі  і  чудні
Зійшлися  на  небесному  човні…

Але  найбільше  диво  —  восени,
Коли  вигойдують  заграви  сни,
Танцює  сяйво  вздовж  і  впоперек
У  кольорових  блисках  дискотек.                    3/07/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606993
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Вячеслав Рындин

Угнетение

[b][i]…какая  досада!  Я  вырос  –  безмолвно…
Без  букв  –  на  кореньях  без  слов  –  при  ветвях
Молчу  дубоглавым  –  призренью  подобно
Морочу  вопросик  –  зачем  семена
Уносятся  –  в  диво  летят  –  в  неизвестность…
Погрешность  текстуры  сильна…,  но  слаба
Волшебная  лира  лесного  оркестра
Сыграть  полонезик  любви  –  для  меня[/i]…[/b]

08.  09.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605132
дата поступления 08.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Вячеслав Рындин

Да…

[b]Я  люблю  тебя  –  без  слёз
Откровенность  невозможна
Над  мечтой  осенней  –  льёт
Дождь  распутицы  природной
Вдоль  низовий  и  широт,
По  налиственной  дороге
Страсть  ползёт  как  чёрный  кот,
Погоняя  тень  –  по  звёздам
Покатило…  Подвезло
К  сердцу  яркую  частичку  –  
Бездорожье  занесло  
Дух  –  e-mail  страсти  –  в  «личку»…  
 [/b]
09.  09.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605431
дата поступления 09.09.2015
дата закладки 16.09.2015


ТАИСИЯ

ЖАРКАЯ ОСЕНЬ



«Лето  красное  пропела»…
Это  точно  обо  мне!
Но  теперь  возьмусь  за  дело…
Наверстаю  я  вполне!

Мама  с  папой  отличились:
Урожайность  –  высший  класс!
Быстро  в  отпуск  удалились.
Мне  оставили  наказ…

Я  схватилась  за  работу…
Но,  видать,  не  суждено!
Мне  на  помощь  надо  роту!
Не  сходить  даже  в  кино…

Я  соседей  подключила…
Закипела  жизнь  ключом…
Режем,  солим…Убедила!
«Не  ударю    в  грязь  лицом»!

Банки,  крышки  кипятятся…
Я    -  бегом,  как  егоза!
Пусть  родители  гордятся…
Дочь  –  совсем    не  стрекоза.


9.  09.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605442
дата поступления 09.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Валентина Ланевич

Не заходьте в житті за буйки…

Не  заходьте  в  житті  за  буйки,
Там  глибини  незвідані  й  темні.
То  так  кажуть,  а  я  ж  навпаки  -
Люблю  глянуть  в  кутки  потаємні.

Щоб  пізнати  всю  сутність  речей,
Копирснуся  і  в  грязі,  й  у  смітті.
Йде  понуро  в  пилу  фарасей  -
Благочестя  -  то  фальш  на  обличчі.

Честолюбства  хвалебності  крок
Відтісняє  духовність  в  комірки.
Лиш  життєвості  жорсткий  урок  -
Поштовх  змін  -  видозміна  оцінки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606858
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Дід Миколай

Гуляєш осене руда

На  дворі  осінь  золота.
Вдягли  багрянець  віти.
Ще  бджілка  клумби  обліта,
Не  скінченні,  ліміти.

Гуляєш  осене  руда.
Гостей  балуєш  квітом.
Така,  ще  рання  й  молода
І  дощ,  не  йшов  за  літом.

Скрапнула  подихом  жива.
В  гіллі  колише  вітер.
Краплинки  впали,  як  сльоза
Умив  її,  і  витер.

Листки  кленові,  як  хурма.
Візьму  я  їх  натрушу.
Нехай  Багрянка  крадькома,
Красою,  вцілить  в  душу.

Моїй  невістці  тридцять  два.  
Так  мало  й  небагато.
Хай  сотню  років  з  рукава,
Несе  їй  ще  на  свято.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606944
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Лина Ланская

НАПІВ…

Склянка    напівпорожня,  чи  напівповна?
Пил,  попільничка  стогне,  як  і  душа.
Плачуть    сторінки  зболено,  молитовно
Зламаний  навпіл  кряж  чужого  вірша.

Стогін  чи  хрип,  чи  рвуться  гітарні  струни?
Шкрябає  думка,    ти  там  живий,чи  ні?
Падають  вниз  навзнак  оті  напівруни,
Ті,  що  безсонням  в  попіл,  ночі  і  дні.

Хай  напівсон  стереже  ту  напівпрірву.
Всю,  яка  є  любов,  наллю  тобі  вщерть.
Вирву  журбу  можливо,  з  коренем  вирву,
Бо  не  бува  напів-  одна  тільки  смерть...
Вересень  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606813
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Лина Ланская

КОЛИ ТАК БОЛЯЧЕ…

Коли  так  боляче,  що  сили  вже  нема,
А  за  вікном  зажурені  покоси,
Я  ноти  знову  заплітаю  в  коси  -
Журбою  плечі    осінь  обійма.

Коли  так  боляче,  що  краплями  довкіл
Кропили  сльози  знову  до  світанку,
Подушку,  простирадло  і  фіранку,
Тоді  і  Місяць  -    кольору  чорнил.

Коли  так  боляче,  що  розриває  ніч
Вогнем  пекельним  та  отруйна  сила,
Яка  вже    долю  не  одну  скосила,
Розсіявши  на  сміття  для  узбіч...

Коли  так  боляче,  п"янкий  зухвалий  хміль,
Не  встигне  вирішить  заплутану  дилему,
Тоді  рядки  такий  піднімуть  лемент,
Що  найсолодшим  медом  стане  біль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606800
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Потусторонний

Ночь, дорога.

Ночь,  дорога,  огни  по  встречке,
А  в  приёмнике  Milk  от  Garbage.
Уронил  твою  душу  навзничь.
Ни  к  чему  эта  песня  на  ночь…
Свет  огней,  как  мерцанья  свечек…
Остановка.
Молчи.  Не    реви!
Слёзы.  Нервы  ни  к  чёрту  стали...
 А  ведь  были  когда-то  сталью.
Как  же  всё-таки  мы  устали,  
если  плачем  по  чьей-то  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606565
дата поступления 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.09.2015


Шип Сергей

Из жизни хищников

Мы  ушли,  как  акулы,  под  воду,
Покорили  глубины  и  дно.
Мы  поставили  все  на  свободу
У  нечистого  в  казино.

Променяв  свою  веру  на  блага,
Мы  решили,  что  стали  умней.
Только  странная  к  прошлому  тяга
Мучит  нас  средь  бессонных  ночей.

Ну  а  утром,  нырнув  в  мерседесы,
Мы  летим  без  оглядки  и  виз,
Точно  черти  на  черную  мессу,
Торговать  своим  правом  на  жизнь.
                                                                                                                     февраль  2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606409
дата поступления 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015


Lu57

РАЗРЕЖУ СПИНУ

Не  проводить  аналогий  и  и  параллелей.
ЭТО  ТОЛЬКО  СТИХИ.

Разрежу  спину,  выну  крылья
Бери,  не  жаль.
Когда-то  мы  с  тобою...были,
Теперь  -  печаль...

Укройся  рваной  темной  шалью,
Залей  глаза,
На  кой  опять  со  всякой  швалью?
Уж  лучше  сам...

Кусок  стекла  и  вена  близко,
Примерь    чуток...
И  все,  легко,  почти  без  риска,
Один  бросок.

Разрежу  крылья  ,  чтоб  в  подушку
И  видеть  сны...
Горбушку  мыслей  побирушке  -
Истощены...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606186
дата поступления 12.09.2015
дата закладки 13.09.2015


Lu57

Я НЕ ЛЮБЛЮ ТВОЙ АРОМАТ

Я  не  люблю  твой  аромат  
Твой  цвет  прозрачно-изумрудный
И  томный  с  поволокой  взгляд,
Такой  порочно-безрассудный  -
Я  словно  пламенем  объят.

Я  не  люблю  страстей  сюжет.
Не  спрашивая,  мне  под  кожу
Загонишь  ласково  стилет,
Внезапно  доведя  до  дрожи,
Плывешь,  качая  силуэт.

Я  не  люблю  и  мизансцен,
Дыхание  сдержав  немею  ,
Когда  в  стакан  налив  абсент,
Роняют  сахар,  будят  фею
Изобразить  дивертисмент.
10.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606160
дата поступления 12.09.2015
дата закладки 13.09.2015


НАДЕЖДА М.

Не моя вина…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PB7eB0dpkRE

[/youtube]

Не  моя  вина,  що  надворі  осінь,
Що  роки  у  вирій  віднесли  вітри.
А  в  очах  твоїх  вже  відцвівша  просинь.
До  зими  недовго:  майже  за  дверми.

Не  моя  вина,  що  пройшло  кохання,
І  в  очах  тепер  став  не  той  вже  світ.
А  було  ж  колись  в  них  замилування,
Жаль,  що  залишився  тільки  пустоцвіт.

Бачиш?  Ранки  затягло  туманами,
Серце  нишком  квилить  і  душа  болить.
Нелюбов,  як  ржа  облягає  плямами.
Колючками  гострими  рани  всі  ятрить.

Ніби  птах  підбитий,  що  не  має  шансу.
І  щоб  знов  злетіти:  всі  думки  дарма.
Скільки  там  лишилось  нам  з  тобою  часу?
Чуєш?  Он  у  двері  стукає  зима..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606126
дата поступления 12.09.2015
дата закладки 13.09.2015


Кадет

Аватарки октября

Зазвенели  берёзки  золотистым  монисто,
С  каждым  днём  не  на  шутку  сивеет  рассвет…
Трепыхаются  мошки  в  кружевах  серебристых
Безупречно  красивых  паучьих  тенет…

Обжигающе-ярки  октября  аватарки
И  удушливой  гари  наконец  вышел  срок…
И  так  хочется  нагло,  подражая  Петрарке,
В  стихоплётном  угаре  сочинить  пару  строк…

Позабыть  о  запарке  да  похерить  все  сварки,
Хоть  мыслишки,  увы,  безнадёжно  пресны…
И,  присев  на  скамейке  в  позолоченном  парке,
Размечтаться  дожить  до  ближайшей  весны…

сентябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606137
дата поступления 12.09.2015
дата закладки 13.09.2015


Лина Ланская

НЕ ПРОГАНЯЙ

Не  проганяй,  сама  піду,  
Розтану  срібним  павутинням.
Коли  збиратимеш  каміння,
Під  ноги  тихо  упаду.

Не  проганяй,  осяде  пил
На,  ще  не  пройдені  дороги
І  виллються  дощем  тривоги,
А  ти  залишишся  без  сил.

Не  проганяй,  закрий  вікно,
Злечу  пташинкою  на  гілку,
Недовго,  лиш  до  понеділка,
Якщо  дожити  ще  дано.

Не  проганяй,  на  дно  впаду,
Русалоньці  вплетусь  у  коси,
І  заспівають  верболози
Вогненно,  відвести  біду...

Не  проганяй,  мене  нема,
Поглянь,  то  тіні  на  фіранці
Нема  ні  ввечері,  ні  вранці,
Лиш  подих  в  шию  жартома...
Вересень  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605864
дата поступления 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015


Валентина Ланевич

По житті йду, як вмію, як можу.

По  житті  йду,  як  вмію,  як  можу,
Підставляю,  як  треба,  і  хрупке  плече.
Навстіж  серце  й  думки  не  триножу,
Хоч,  буває,  сколовшись,  й  жалію  про  те.

Йду  у  пошуках  істини,  віри,  
Що  кермує  на  сяйво  небесне  вночі.
Обізветься  в  душі  серце  ліри,
Зрине  піснею  там,  де  кричали  сичі.

І  ввіллюся  єством  в  позолоту,
Поступ  осені  дрімле  до  часу  у  нас.
Та  дає  доля  кожному  квоту  -
Нести  молодість  іскрою  сміху  в  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605923
дата поступления 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015


Lana P.

БЕНТЕЖУ ТВОЮ ДУШУ

Бентежу  твою  душу,  ой,  ще  й  як  бентежу,
Як  тріпотливого  по  осені  листка,
Бо  маєш  ти  її  чутливу  і  безмежну.
Ну,  а  моя  на  відстані  півкуль  —  близька.

Так  реагує  на  мінливості  погоди  —
Буває  в  кожного  із  нас  дощів  сезон.
Мабуть,  залежить  не  від  нас,  а  від  природи  —  
Вливати  при  нагоді  свіжості  озон.

Бентежу  твою  душу  думкою  все  рідше,
Стараюсь  їй  надати  спокій  і  тепло…
А  спогад  той  листок  ще  ніжністю  колише  —  
І  почуттів  розмотує  тісний  клубок.                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605854
дата поступления 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015


Lana P.

Відійти

Злітають  жовтосписані  листи
Із  вишні.
На  кожному  написано  —  Прости,
Ми  —  лишні.
Пробач  нас,  мила  Осене,  за  шум
І  тіні.
Так  тихо  падають…  Лишають  сум
В  сплетінні.
Всміхаються  крізь  сонце  у  світи,
Як  диво…
Важливо  так  в  усьому  відійти  —
Красиво.          

6/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605853
дата поступления 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015


Олекса Удайко

ЧОМУСЬ ТАК ТЯЖКО ПИШУТЬСЯ ВІРШІ

 [b][i]tth[/i][/b]
           
           Буває  такий  стан.  коли  нема  про  що...  
           писати...  Здається,  винна  в  тому  Муза...  
           Та  Музу  кожен  обирає    собі  сам.  Так  що    
           нічого  жалкуватися  на  дзеркало,  коли  
           рожа    не  склалася...
 
[youtube]https://youtu.be/sSXOqnjzckw[/youtube]
[i]  
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь  так  тяжко  пишуться  вірші…
А  в  серці  –  камінь,  чи  якась…  колючка…  
О  Музо  зла,  прошу  тебе  –  пиши!..
Бодай  шепни…  хоч  фабулу  на  вушко.

Шепни  тоді,  коли  світліє  даль,
Коли  ще  в  тілі  так  ліниво  й  млосно…
І  щезне  та  невимовна  печаль,
Де  чудо-змієм  коверсує  осінь…

Далинами,  що  являться  тобі,
Зруйнуй  затори,  проклади  доріжки
До  світлих  днів  –  як  щілин  у  журбі…
Я  ж  обгорну  в  цілунки  твої  ніжки!

Вони  мені  дарунки  принесуть.
І  в  небі  щезнуть  одинокі  хмарки,  
Бо  в  тому  є  якась  знаменна  суть  –
Появиться  в  житті  моєму…  да́рко*.  

…Ось  так  ми  з  Музою  і  живемо  –    
Від  осені…  і  до  весни  нової,
Долаю  я  журби  осінній  смог,
Вона  ж  прасує  для  весни  сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Прообраз  аватара  –  бого-людини,
   яку  давно  чекає  весь  світ.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
дата поступления 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015


Lu57

НЕКОГДА

Рутина  свяжет  цепью  вечной:
Обязан,    должен,  завтра  в  шесть...
И  бросить  взгляд    на  звёздный  Млечный
Нам  некогда,  нам  не  успеть...

Нет  времени  испив  дыханье,
Чтоб  выдохнуть,  не  то  вздохнуть,
И  редкие  слова  признаний
Шепнуть,  а  уж  потом  уснуть.

А  жизнь  у  ног  дорожкой  ляжет,
Да  не  ковровой  -  половик.
И  толком  ведь  никто  не  скажет,
Где  притаился  домовик?

И  не  хватает  дней  и  денег,
Нет  времени  купить  букет.
А  жизнь  -  одно  из  тех  мгновений  -
Которых,  оказалось,  нет...
09.09.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605660
дата поступления 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015


Лина Ланская

СОКОЛИНЕ ПОЛЮВАННЯ

Ріжок  гукає  плем"я  соколине,
Куріпку  вполювати  саме  час,
Зламати  крила,  наче  бадилину,
А  потім  іншій  завтра  ще  й  не  раз...

Здригнеться  сокіл  зверхньо  та  нервово,
Бо  серденьку  кортить  у  небеса,
Тремтить  шалено  від  притоку  крові.
Вже  сходить  сонце,  бризкає  роса.

Йому  не  видно,  на  очах  пов"язка,
Лише  ріжок  повітря  знову  рве.
Політ  та  здобич  -  волі  дивна  казка,
Хай  мить,  хай  дві...заради  них  живем.

Колосяться  хліба,  шумить  отава,
Прибігла  птаха  привітати  день,
Знайшла  зерно,  зацокотіла  жваво,
Зібралась  сонцю  щебетать  пісень...

Страшенна  хмара  раптом  світ  закрила,
Завмерло  серце,  та  невже  кінець?
Летять  ворожі  нездоланні  крила,
Надії  крихти  гасне  каганець.

Припала  до  землі,  щоб  провалиться,
І  погляд  несміливо  підняла
Очей  чужих  холодних,  наче  криця,
Торкнулась...і  глибин  не  осягла.

Завмерло  все,  лиш  зло  осатаніло
Шипіло:  "Бий,  зламай  та  й  у  сідло!"
А  в  тих  очах  мелодія  дзвеніла...
Не  вірите?..  не  вірте  та  було...

Вересень  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605652
дата поступления 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015


Lana P.

РОЖЕВИЙ ПЛЯЖ

Тримають  гори  небо  у  пустелі
На  вільних  і  швидких  вітрах.
На  ньому  розлилися  акварелі
У  біло-голубих  тонах.

Кружляють  кучеряво-пінні  хма́рки,
Мов  караванні  посланці.
А  скелі  крізь  відкриті  в  море  арки
Пускають  світлі  промінці.

Жагуче  сонце  понад  головою
Пече  нестерпно,  мов  оса.
Повіє  раптом  свіжий  бриз  прибою,
Милуєшся  —  яка  краса!..

Тупцюють  хвилі  гучно  на  причалі,
Стрічають  з  мандрів  кораблі,
Щоб  показати  рифи  небувалі  —
В  долоні  плескають  в  імлі.

Орли  на  міцних  крилах-клавесинах
Перебирають  безліч  нот.
Класичні  їх  концерти,  в  пелеринах,
Як  вищий  пілотаж  з  висот.

Лягли  кільцем  вогненним  жовті  гори  —
Вулканів  згаслих  від  основ.
Рожевий  пляж  у  вигляді  підкови
Запрошує  у  гості  знов.                                                                8/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605587
дата поступления 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015


Дід Миколай

У Бориспіль шоколядик…

У  Борисполі    базарик…    сесія  у  Зраді.
захотів  землі  хозарик,    той  що  в  шоколяді.

Ну  і  що,  що  десь  війна  й  наші  дітки  гинуть,
для  жи.а  то  мать  родна,  момент  вудку  кинуть.

Дав  команду  «Сюверєн»,    треба  ж,    для  цукерок,
так  га.  20  для  Рошен,  швидко  й  за  безценок.

Під  козИрок    Під.рчук,  добре    зна  яриги...
секретарик    Піліпчук,  Янека    бариги

Згуртувалось  все    лайно,    вилізло  з  запічку,
в  кучу  збилось  все  гі.но,  як  собаки  в  тічку.

Щось  не  вийшло  у  вовків,  не  хватило  «гласу»,
тож  воно  Пилипчуків,    довело  до  сказу.

Фас  команда,    вже  не  вперш,  кворум    зачитати,
й  стали  груддю  наче  Смерш,  його  захищати.

Ну  і  що  ,  що  там  нема,  неважно,  напишем,
хохлуйня  ж  вона    тупа,  ми  тут  правим  й  дишем.

Щож  ви  робите  паскуди,  закричали  з  зали,
підлі  підж.дки    –    іуди  ,  Бориспіль    продАли.

Ваше  місце  в  казематі,  тюрма  давно  плаче,
Дочекаєтесь  рогаті,  вилупки  вушаті.

Ти  не  вмреш  своєю  смертю,  кинусь  собаки.
демонструють    руку  тверду,  мавпи  і  макаки.

Щож  ти  зробиш  один  в  в  полі,  сину  Ярославе,
коли  підж.дки  у  долі,підлі  і  лукаві.

Ой,  Борисполе  нещасний,  робиш  що  не  знаєш,
Коли    всю  собачу  зграю,  знову  обираєш.

Лементує  навіжений,  секретар  із  залу,
Знов  скаженні  й  нечистиві,  лізуть  «нові»  в  Раду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605581
дата поступления 09.09.2015
дата закладки 11.09.2015


ANELI

сказки осени

Бессмысленно  жить  страхами  зимы...
Пусть    за  спиною  лето  приуныло.
Но  как  же  восхитительно  и  мило
Серебряные  осень  льёт  дожди...
Три  месяца  хрустальной  тишины,
Скользящей  по  промокшим  серым  крышам...
И  шёпот  листьев,  пусть  едва  лишь  слышный,
Сквозь  фонарей  мерцающих  огни...
Неповторимость  сказки  перед  сном
В  объятьях  белоснежности  постели...
А  ныне  розы  цвета  карамели
И  астры  под  распахнутым  окном...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605688
дата поступления 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Lana P.

Лялечка

Закуталася  лялечка  в  мовчання  —
Втомилася  від  довгого  чекання…
Метеликом  хотіла  політати…
Невже  у  коконі  весь  час  страждати?..

9/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605627
дата поступления 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Лина Ланская

МЕНІ ОДНАКОВО


Мені  однаково,  хто  ти...
Хто  я?  Забула  від  учора.
Давно  між  нами  не  мости  -
Хрести    та    нездоланні  гори.

Мені  однаково,  прийду
Втопитись  у  твоїх  зіницях
І  не  на  щастя,  на  біду,
Бо  вони  сон,  який  не  сниться..

Мені  однак,  якщо  горить
Вогнем  пекельним  серце,    схоже,
Чи  зеленіють  явори,
Чи  рута  постелила  ложе.

Мені  однак,  хоч  розіпни,
Хоч  через  прірву  кинь  зухвало,
Хай    винувата  без  вини,
Мені  однаково...замало...
Вересень  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605630
дата поступления 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Циганова Наталія

Cветел бывает тот день…

Пряча  сознание  –  плотно  задёрнуты  шторы.
Взяв  батарейки  у  времени  –  тикает  джаз
на  бесконечно–глубоких  минутах  минора
в  мутной  пучине  в  изнанку  распахнутых  глаз.
На  предложении  сложном,  затем  подчинённом,
уединения  с  сердцем  налажен  контакт
(оба,  чертовски  устав,  отбелили  знамёна…
временно…
перед  днём  завтрашним  –  тихий  затакт).
Радуйся,  Муза,  незримо  витая  над  ушком,
оды  во  имя  Сизифа  тихонько  шепча.
Маленький  мир,  прохудившись,  стал  доброй  войнушкой.
Веско…
В  нагрузку  душой  полыхает  свеча.

…Неизлечимо–больна  каждой  пуганной  строчкой,
выжатой  на  одноразовое  полотно  –
светел  бывает  тот  день,  по  прошествии  ночи,
если  не  хочется  выбросить  в  хлам  ни  одной…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605529
дата поступления 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Циганова Наталія

По уставшей до изнеможения зелени…

По  уставшей  до  изнеможения  зелени,
демонстрируя  свой  изумительный  вкус,
вечно  юный  красавец–сентябрь  акварелями
пишет  осени  ранней  щемящий  искус.
Ангажируя  цвет  –  небо  чёркает  грифелем,
подавая  для  будущих  красок  контраст.
Постепенно  для  нас,  контрамарочных  зрителей,
урезая  сеанс  –  продлевает  антракт.
Он  так  быстр.
Он  так  щедр.
Он  –  театр  с  продолжением.
И  амбре  от  листвы  –  как  прощальный  каприз.
Величайший  актёр  в  стиле  самопрощения  –
он  всегда…
непременно  выходит  на  бис…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605528
дата поступления 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Lana P.

ВИ ПАМЯТАЄТЕ ТОЙ ВАЛЬС?. .

Ви  пам’ятаєте  той  вальс?..
Жінки  крутились  біля  Вас  —
Красуні  білі  і  смугляві,
Простоволосі,  кучеряві.

Найкращі  там  чоловіки  
Мене  обсіли,  мов  круки,
Та  я  на  Вас  лише  чекала  —
Всім  кавалерам  відмовляла.

І  запросили  Ви  мене,
Ще  й  досі  спогад  той  кольне  —
Очей  не  відвели  від  мене  —
Кружляло  зарево  шалене.

Хоч  Ви  були  тоді  в  роках  —
Я  танула  в  палких  руках,
Немов  троянда  багровіла  —
О,  як  же  я  тоді  раділа...

Як  в  космосі  літали  ми:
Ви  прихилили  світ  грудьми,
А  пальці  гладили  долоні  —
Запульсували  наші  скроні.

Ми  танцювали,  як  ніхто,
Найкраще  —  на  відсотків  сто!
Потім,  за  вушко  поцілунок  —
То,  мабуть,  долі  був  дарунок.

Пізнала  Вас  я  до  глибин,
Подарувала  щастя  плин...
О,  як  же  Ви  мене  любили,
Мов  янгола  боготворили...      31.03.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605525
дата поступления 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Широко  распахнуты  ворота,
Липы  нищенски  обнажены,
И  темна  сухая  позолота
Нерушимой  вогнутой  стены.

Гулом  полны  алтари  и  склепы,
И  за  Днепр  широкий  звон  летит.
Так  тяжёлый  колокол  Мазепы
Над  Софийской  площадью  гудит.

Всё  грозней  бушует,  непреклонный,
Словно  здесь  еретиков  казнят,
А  в  лесах  заречных,  примирённый,
Веселит  пушистых  лисенят.

                   _  *  _

Широко  розчинені  ворота,
Дивне  зубожіння  лип  в  ці  дні
І  суха  темніє  позолота
На  незламній  ввігнутій  стіні.

Гулом  повні  вівтарі  і  склепи
І  за  Дніпр  широкий  дзвін  летить.
Саме  так  важкучий  дзвін  Мазепи
Над  Софієвською  площею  гудить.

Все  лютіш  бушує  непохитний,
Мов  карають  тут  єретиків,
А  в  лісах  за  річкою,  смиренно  тихий,
Лисенят  пухнастих  веселив.  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605331
дата поступления 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015


Lu57

ВИПУСТИ


Випусти  мене  вже  з  рук,
Не  зі  скла,  не  розіб"юся,
Хоч  і  звеш  мене  "малюк",
Не  тобі,  але  ж  МАТУСЯ!

Випусти,  бо  сонце  знов
Спалить  зашарілу  шкіру.
Простирадла  скинь  покров
Знай  же  пристрасті  ти  міру.

Випусти  мене  на  мить,
Дай    дихну,  бо  поцілунки
Розпалили  в  пекло  хіть,
Хоч  малюй  вогнем  малюнки.

Випусти,  бо  день  давно,
Мабуть  треба  йти  у  справах?
Ти  куди,  та  тут  вікно,
Ще  впаду...тобі  ж  забава...

Випусти  мене,  в"яжу
Вузлики  тобі  на  пам"ять,
Що  ти  робиш?..та  лежу...
Поки  пестощі  не  спалять.

Випусти,  вже  глупа  ніч,
Місяць  досхочу  регоче,
Ми  з  тобою  віч-на-віч
Відпусти...заснув?..НЕ  ХОЧУ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604912
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 08.09.2015


Лина Ланская

ЧОРТОПОЛОХ

Ти  змучений  знесилено  впадеш,
Та  навіть  згоден  в  річку.  Анітрохи
Тебе  я  не  тримала,  лиш  без  меж
Кохаючи,  плела  з  чортополоху

Вінки,  щоб  не  забути  колючки,
Яких    немало  у  солодкім  слові
Навіть  бантами  зв"язані  стрічки,
Не  квіти,  хоч  і  гарні  та  шовкові.

Чортополох  насіявся  пекти,
У  реп"яхи  вбираючи  до  скази,
Та  й  нагадати,  ти  -  уже  не  ТИ,
Лише  порожні,  беззмістовні  фрази.

Мабуть  придумала  тебе  колись,
Або  собі  хрестами  вишиванку,
Кропила,  щоб  сказати,  подивись,
Нарешті,  він!..та  тільки  до  світанку...
Вересень.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605091
дата поступления 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015


OlgaSydoruk

Завтра в пять…

Это  я,  это  я,  это  я...
Ты  не  слышишь,не  слышишь  меня...
Потому  -  на  листочке  слова...
Для  тебя  они,для  тебя...
Ты  забыл,ты  не  помнишь  меня?..
Это  Я...  была  так  нежна!..
Когда  Осень  шалила  на  море,..
Когда  чайки  охрипли  от  горя...
Что  то  тянет  назад  в  позапрошлое...
Тянет  силой  какой  то,зовёт...
Где  тревоги  ещё  припорошены,..
Где  словами  ещё  так  не  "прёт"...
Тянет  Осень  назад    в  позапрошлое,
Что  то  светлое  колыхать?..
Завтра  в  пять...Завтра  в  пять:  всё  хорошее...
Вспоминать...Вспоминать...Вспоминать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604826
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


OlgaSydoruk

Я не бежала от тебя…

Экспромт

Я  не  бежала  от  тебя...
Да  разве  убежала  б?..
Я  приходила,как  всегда...
В  12...Наблюдала...
Садилась  тихо(в  уголке)...
На  стареньком  крылечке...
Мой  самый  первый(сладкий)плен...  
Он...речкой  быстротечной!..
Сменял  (порогами)  иной!..
Царапал  душу  вечным!..
Где  больше  не  было  тебя...
Суетным  и  беспечным...
Не  узнавала  я  себя...
Была  совсем  седая...
Сбегала  в  страхе...Но  куда?..
Дороги  той  не  знала...
За  окнами  серела  мгла...
И  в  ней  я  просыпалась...
Была  совсем,совсем  одна...
С  тобой  не  попрощалась...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604806
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Дід Миколай

Хіба хтось не падав з дуба

Ледве  голову  підняв  Вітька  із  подушки,
Навіть  тапці  не  вдягав  і  бігом  до  крушки.
В  голові  гуде  і  нудить,  наче  з  божевілля,
Боже,  як  же  воно  важко  людям  на  похмілля.

Компот  випив  із  каструлі,  кисляк  із  гладишки,
По  дорозі  мінералку  й  полегчало  трішки.
Вмочив  писка  у  калюжі,  ступив  у  ворота,
Ось  і  двері,  а  за  ними  ,  любима  робота…
Одягнув  свою  спецівку,  покуйовдив  чуба,
Витяг    струмент  із  шухляди,  жвачку  взяв  на  зуба.
Гульк,  дирехтор  зустрічає,  дивиться  з  -  під    лоба,
Затрусилися  колінця…пронизав,  як  Глоба.

Що  тебе  так  пожувало…  може  впав  з  верблюда…
Чи  мо  клюнув  десь  учора,  тай  взяла  застуда..?
Бо  такий  ти  шось  на  морді,  як  джмелі  кусали,
Щоб  сьогодні  позлітались,  майбуть  поздихали.

Тю,  знайшовсь  Вітько  з  одвітом,  свято  ми  справляли.
Вам  бажали  довгих  років,  тож  на  грудь  прийняли.
Було  трохи  Ярославич…може  й  забагато…
Та  за  Вас  пили  ми  вчора,  Ви  ж  для  нас,  як  Тато.

Почесав  директор  чуба,  ну  шо  ти  тут  скажеш,
Хіба  хтось  не  падав  з  дуба,  було..як  «присядеш»!

Нехай  Бог  дасть  Вам  терпіння,  від  наруги  злої,
Доля  хай  вас  ще  балує,  обминуть  вибої…
Щоб  жили  сто  літ  здорові,  шоб  нас  цінували,
А  біда,  журба  і  горе,  боком  обминали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604902
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Lu57

ЛАБИРИНТ

Лед  и  темень  затерянных  крипт.
Слышен  только  отчаянный  хрип,
Позывные  души  неприкаянной  -    лабиринт.

Хмурый  день  и  огарок  свечи,
Затупевшие  стонут  мечи,
Опалённые  крылья  распахнуты...  помолчи.

Не  уймется  злой  демон  кружит,
Повороты...  тупик...удержись,
Корка  хлебушка,  -  вновь    без  устали,    мышка  шуршит.

Серо-черный  искромсанный  принт,
На  стене  лишь  мерцания  скрип.
Позывные  души  неприкаянной  -  лабиринт.

Нет  окна,  чтоб  молиться  Луне.
И  сгорая  в  удушливом  сне...
Лики  истины  не  отражаются  и  в  вине.
23.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604862
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Валентина Ланевич

А серце рветься із полону мрій.

Не  зупинити  час,  не  зупинити,
А  серце  рветься  із  полону  мрій.
А  серце  прагне,  прагне  просто  жити,
Щоб  чіткий  ритм,  щоб  не  давати  збій.

А  мжичка  облягає  небо  синє
І  річка  стогне  поміж  берегів.
Та  в  осені  обличчя  безневинне,
Хоч  нею  не  один  вже  захворів.

Тепліє  погляд  у  зруділім  листі,
Де  прихисток  сумнівний  горобців.
Вернути  б  молодість  в  запальнім  твісті,
Гріховну  безневинність  й  поготів.

Та  осінь  відпечаталась  на  скронях,
Тим  раннім  приморозком  в  завитках.
В  душі  роки  пережиток  схоронять
І  сум,  зачаєний  дощем  в  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604639
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015


НАДЕЖДА М.

На вицвівших полянах міражів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnM0A_xWaTY[/youtube]
 Спини  мене  отямся  і  отям...

Ліна  Костенко.        

----------------------------------------                                                                            

Сезон  дощів  почався  несподівано.
Від  спеки  очманіла  вже  земля.
А  блискавка,  що  не  на  жарт    розгнівана,
У  хмари  раз  по  разу  поціля.

Сезон  дощів  -  пекельна  серцю  мУка.
Як  зупинить  потік  думок  -  надій?
А  грім  їм  вторить  грізним  своїм  звуком:
Усе  пройде...  надіятись  не  смій.

Думки  мої    заплутаються    в  сіті.
Не  знатиму    спокою  у  житті.
Час  без  жалю...і  буде  все  розбито.
Прошу  вас  зупиніться,  золоті.

Спини  мене,  мій  голуб  сизокрилий.
Не  дай  мені  торкнутися  межі.
І  не  дозволь  упасти  вже  безсилій
На    вицвівших  полянах  міражів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604623
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Lu57

ТЫ ГОВОРИШЬ


Ты  говоришь,  поверь,    но  я  не  верю
Слова  твои  украдкою  читая,
На  все  замки  я  закрываю  двери,
Воспомининий  календарь  листая.

Ты  говоришь,  укрыл  ...беду  отводишь,
Она  с  тобой    и  мысленно,  и  рядом,
Так  что  ж  совсем,  навеки,  не  уходишь?
И  грозы  ждешь,  а  молния  -  отрада...

Ты    говоришь,  я  лед,  но  я  и  пламень.
Она  -  покой,  который  только  снится,
А  я  поток,что  омывает  камень,
Глоток  воды,  чтобы  в  жару  упиться.
27.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604634
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Циганова Наталія

Пам’ятати завжди…

Не  тримай  на  долонях  обпечене  осінню  небо.
Хай  впаде  і  затопить  мене  сірим  кольором  втечі
від  оголених  храмів,  надій  розіп’ятих…
Не  треба…
Дай  мені  загубитись.
Сьогодні  –  це  дуже  доречно.
Зачорніли  хустки...
і  посивіли  коси  завчасно.
Розпач  лається  вголос  на  датах,  вкарбованих  в  мармур
над  життям,  на  війні  недожитим…
відібраним…
згаслим…
Друге  літо  зімліло,  збираючи  квітами  траур.
Дай  втекти  від  вчергове  зґвалтованого  слова  «шана»
по  загиблим  героям…
ошуканим  в  смерті  по  колу.

…пам’ятати  постійно…
думками,  словами,  вірша́ми…
пам’ятати  завжди,  що  вони  –  не  вмирають  ніколи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604667
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Радченко

Только жаль, что прошлое

Отпускала  прошлое:
Помни  всё  хорошее.
Светлое  и  доброе
В  меру  было  гордое.
Ошибалось,  плакало,
Все  обиды  спрятало.
Не  любило  жалости
И  бездушной  наглости.
В  меру  было  строгое,
Не  было  убогое.
Тихое,  счастливое,
С  грустью,  но  красивое.
Ты  не  знало  зависти,
Не  бросалось  в  крайности.
В  чём-то  заполошное,
Временами  сложное.
Но  до  слёз  хорошее  -
Только  жаль,  что  прошлое.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604802
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015


ANELI

Осенний роман

Ну,  вот  опять  уходит  лето,
С  ним  расставаться  очень  жаль.
Но  рвётся  осень  в  окна  светом,
Как  будто  вовсе  не  сентябрь...
Листва  берёз  и  хризантемы,
Охапки  белых  облаков-
Всё  это  впишется  в  поэмы
На  память  в  летопись  веков!
Нам  осень  вдохновляет  души,
И  как  бы  не  было  нам  жаль
Былого  лета,  очень  нужен
Осенний  этот  нам  роман!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604493
дата поступления 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015


Валентина Ланевич

Спить моя Муза, мов та дитина.

Спить  моя  Муза,  так  щиро,  мов  та  дитина,
Під  голову  долоньки  і  усміхається  ввісні.
В  осінніх  барвах  простелилась  скатертина
І  котяться  по  ній  рядочком  рум’яні  калачі.

Стишився  вітер,  ані  шелесне  у  листі,
Яблука  гріють  на  сонці  боковинки  запашні.
І  зір  купається  у  золотім  батисті,
І  присідає  Муза  на  роздуми,  на  старім  пні.

І  біжать  події    випробуванням  долі,
Де  гартувалась  воля,  з  грудей  виймаючи  ножі.
Не  раз  в  житті  волало  серце  присьма  пробі,
Але  сходило  сонце  й  ховались  в  тінь  вужі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604483
дата поступления 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015


НАДЕЖДА М.

Я не скажу, що літа мені жалко…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns
[/youtube]
Палахкотить  тоненький  вогник  свічки.
Вмостилась  зручно  по  кутках  пітьма.
І  десь  лаштує  свої  сіті  нічка,
Щоб  мрії  всі  до  ранку  обіймать  .

Та  як  утримать  те,  що  живе  в  серці,
Той    крихітний  пустинний  корінець.,
Що  не  зів"яв  в  життєвій  круговері?
Як  втримавсь  у  безводді  пагінець?

Вже  літо  провела  до  горизонту,
І  усмішка  торкнулася  лиця.
Забаввонів  далеко  рідний  контур,
Неначе  штрих  дотепного  митця.

Я  не  скажу,  що  літа  мені  жалко.
Упевнена  до  осені  хода,
Бо  серце  й  восени  кохає  палко...
Усе  за  нічку  серце  пригада.

Проходять  пори  року,  щоб  вернутись.
Лише  кохання  вічне,  не  вмира.
Йому  за  все  так  хочеться  всміхнутись..
Осінній    ранок  в  очі  зазира..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604462
дата поступления 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015


Это_я_Алечка

Ничто не ново под Луной

(экспромт  по  Ф.  М.  Достоевскому)


Ничто  не  ново  под  Луной
Ночь  прячет  совесть  по  карманам
Дает  резвиться  тараканам
То  смех,  то  плач  наперебой…
Палач  глумится  над  тобой
Несчастный  отпрыск,  сын  помоек,
Инфант  от  рода  ложкомоек
И  быдла  панского  регент  
Ты  сам  себя  эксперимент
Детей  вскормил  не  млеком  –  желчью,
В  миры  пустил  с  мешком  заплечным…
И  гнет  тебя  лихой  ковбой  
С  прогуталиненною  кожей
Сулит  подачки  с  наглой  рожей...

Ничто  не  ново  под  Луной.



"Не  будет  у  России,  и  никогда  еще  не  было,  таких  ненавистников,  завистников,  клеветников  и  даже  явных  врагов,  как  все  эти  славянские  племена,  чуть  только  их  Россия  освободит,  а  Европа  согласится  признать  их  освобожденными!  Начнут  же  они,  по  освобождении,  свою  новую  жизнь  именно  с  того,  что  выпросят  у  Европы,  у  Англии  и  Германии,  например,  ручательство  и  покровительство  их  свободе,  и  хоть  в  концерте  европейских  держав  будет  и  Россия,  но  они  именно  в  защиту  от  России  это  и  сделают..."
продолжение  см.  http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=32247

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604604
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015


Циганова Наталія

Какова цена одиночества?

Какова  цена  одиночества?
Кто  готов  заплатить  сторицею
под  простой  единицы  отчеством
расставаньем  с  родными  лицами?...
И,  раздув  себя  одуванчиком
впопыхах  над  семьи  ладонями,
плыть  мурашкой  по  улиц  пальчикам
меж  прохожими  незнакомыми?...
Вышивать  ночь  на  пяльцах  куревом
до  и  после  рассвета  с  рифмами,
взглядом  на  горизонт  нахмуренным
сев  на  мель  между  солнца  рифами?...
…Попросить  небо  очень  хочется:
не  мешать…
не  бить…
не  куражиться…

…Какова  цена  одиночества?
Слишком  дорого?  –
или  кажется?...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604494
дата поступления 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015


Олекса Удайко

СПИНИ МЕНЕ, ЛІТО!

[i][b]tth  [/b]

       На  краєчку  літа...  примостилась  осінь.
                                                                                     НАДЕЖДА  М.  [/i]

[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc  [/youtube]

 [i][b][color="#f7310a"]–    Спини,  мене,  літо!  Не  хочу  у  осінь…
 –    Мене  ж  гонить    вітер…  Й  отаву  вже  косять.
 –    В  душі  моїй  світло    –  вона  не  дощить  …
 –    Кінчаються  миті?..  Затримайся,  мить!

І  ось  вже  вогонь…  шампури  і  димок…                          
Ідилія…  Сон…    і  сонливість  думок…
Та  осінь  вже  о́н  –  лише  длань  простягни:
Відомий  канон…  із  сивин  давнини…

 –    Ми  вдвох...  і  нам  тепло!..    Для  чого  нам  осінь!
Спини  нас,  літе́пло,  –    вже  хором  ми  просим…
Дай  впитись    вертепом,  снаги  дай  ковток!
…Жене  вітер  степом…  поновний    виток…

 –    Не  встиг...  докохати  –  іще  повтори́…  
 –    Змайструю  будівлю  для  вашої  гри,
Себе  ж  на  зимівлю  сховаю  під  спудом    
Й  назву  те  свавілля    Осіріса*  чудом…  

...Та  час  невмолимий,  жорстокі  моралі…
Убралась  калина  в  коштовні  коралі…
Здавались  малими  ті  дні,  куці  –  ночі,
Та  плинули  ними  години  пророчі…

Той  літа  краєчок,  –  не  край  всій  землі,
Де  дихати  є  чим...  й  серця́  немалі,  –  
Не  край  мені  вечір,  що  зве  у  ніку́ди  
Жаль-квилем  лелечим.  Я  тут  ще  побуду!..  

                                                           *
Замри  в  мені,  оcінь…  Я    верес  збираю…  
На  кінчику  літа,
На  кінчику
Раю…[/color][/b]

5.09.2015
________
*Бог  загробного  царства  (єгип.міфол.).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата поступления 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015


OlgaSydoruk

Эта рыжая Осень (бесстыжая) …

Эта    рыжая  Осень  (бесстыжая),раздевая  себя  до  нага,
Шелестит  и    шуршит    с  укоризною:  я  сама,я  самая,я  сама...
Эта  рыжая  Осень  с  харизмою:  выбирая  мелодию  дня,..
Истекает  водою  карнизами  -  свысока,свысока,свысока...
Блюзы  осени  (саксофонами)разрывают  небес  облака!..
И  уносятся    (патефонами)всхлипы-хрипы  вчерашнего  дня...  
Саксофоны  и  блюзы,и  рыжая  -  одно  целое  -    для  меня...
Эта  Осень  совсем    не  бесстыжая...
У  ней  просто  такая  судьба...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604119
дата поступления 04.09.2015
дата закладки 05.09.2015


Вячеслав Рындин

Знаю…

[i]Я  уже  там  был…  Я  знаю…
_______
Осень  –  времечко  живое…
Полноцветие  златое
Показаться  может  Раем
Или  сказочным  сияньем
Лейб-лирических  писаний
Вместе  с  правом  на  гаданье
На  кофейной  гуще  –  вряд  ли
Пожелтевший    в  думах  садик
Лист  погонит  по  спирали
Разветвлённости  галактик  –  
К  точке  творческой  централи…
_______
В  центре  был…  По  магистралям
В  спурте  мчатся  поезда…
Кто?  Куда?  Того  –  не  знаю…
Знаю  –  жизнь  в  пути  –  одна!!![/i]

04.  09.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604101
дата поступления 04.09.2015
дата закладки 05.09.2015


Дід Миколай

Демагоги

Навчився  правду  я  казати,
А  не  задок  чужий    лизати.
Не  дозволяв  ганьбить  нікому,  
Ба,  навіть  Йосипу  Святому.
І  не  проситиму  пощади,
Його  срібляників  заради…
Не  довіряю  я  чужому.

Дивись  знайшлися  «ерудити»,
Щоб  всяким  виродкам  служити.
Заради  істини  й  громади,
Я,  йду  у  бій  на  барикади.
Отож  не  вам  мене  судити.
Я  не  збираюся  годити…
Бо  ненавиджу  клоунади.

Ще,  на  відміну  від  миші,
Пишу  достойніші  вірші.
Це    миші  пишуть  в  закуткУ,
Бо  їх  тримають  на  шнурку.
А  Овен  інший  по  душі,
Не  пише  він  за  бариші…
І,  не  служитиме  ж.дку.

Не  галагонь  ти  їх  вустами,
Ну  не  були,  ви  нам  братами.
Каліки  кволі  ви  й  убогі.
Від  влади  св.ні  клишоногі.
І  не  займайтеся  понтами,
Ск.там    ви  служите  хортами…
Ви  просто  дикі  демагоги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604044
дата поступления 04.09.2015
дата закладки 05.09.2015


Lu57

Я НЕ ОТДАМ


Я  не  отдам  на  поруганье
Мои  видения  и  грезы  -
Свечи  расплавленные  слезы.
И  не  устраивай  допросы,
Не  ожидай  в  ответ  признанье.

Я  не  отдам  на  поруганье
Смешные  тающие  тени  -  
Сюрреализма  воплощенье,
Зеркальной  ночи  отраженье
И  новых  образов  исканье.

Я  не  отдам  на  поруганье
Воспоминания  о  лете
И  первом  вычурном    сонете.
В  моем  мелькнувшем  силуэте,
Лишь  отголоски  покаянья...
28.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603928
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 05.09.2015


Рыбка

НА РОМАШКЕ ПОГАДАЮ

На  ромашке  погадаю,
Про  любовь  твою  узнаю:

Любишь?  Иль  не  любишь?
Плюнешь?  Поцелуешь?
Ну  а  может,  милый,
Ты  меня  ревнуешь?

Может  завтра  к  сердцу
Своему  прижмешь?
А  быть  может  к  чёрту
Ты  меня  пошлёшь?

Может,  назовёшь  меня
Девочкой  своей?
Белая  ромашка,
Мне  ответь  скорей!

Повернусь  к  восходу
Солнца  -  на  восток,
Чтоб  сказал  мне  "любит"
Каждый  лепесток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603951
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 05.09.2015


НАДЕЖДА М.

Так легко плюнуть крадькома у душу…

Так  легко  плюнуть  крадькома  у  душу,
(Не  відмиють  навіть  і  дощі.)
І  кричать,  що  це  великодушно,
Заховатись  у  густі  кущі.

Можна  там  сховатися,  не  жарко.
І  жало    у  когось  ще    впустить,
І  каміння  кидать...Хіба  жалко?  
Ну  і  що?  Нехай  сильніш  болить...

Всі  ми  люди,  але,  звісно,  різні.
Всім  не  можем  завжди  угодить.
І  слова  ховаємо  ми  ніжні,
Бережемо  ті,  щоб  досадить.

А  в  архіві  слів  пітьма  і  сирість.
Павутиння  розрослось  в  кутках.
Убиває  безсердечна  хворість,
Бо  давно  не  мовили  вуста.

Люди  добрі!    Знищіть  павутиння.
Випустіть  на  волю  ніжність  слів.
Хай  засяє  в  мороці    проміння.
Кожен  дарувать  добро,  щоб  вмів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603918
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


Дід Миколай

Чому ж ти матінко така…

Вгорі  гіркими  полинами,
Горіла  доленька  зірками.
Журбою  знищені,  як  квіти,
Додолу  падали  з  орбіти.

А  вітер  злющий  дме  і  дме  …
Скажіте,  хто  ж  їх  підійме?
Невже  лежатимуть    впокорі,
І  не  світитимуть  в  дозорі.
Невже  не  змогуть  відійти…
Щоб  Україну  вберегти.

Встилає  димом  вище  й  вище,
Горять  Чорнобиль  і  торфища.
І  Місяць  зник  кудись  за  смогом,
Не  зміг  прикрити  Землю  рогом.
Вчергове  кров  в  нас  пролилась...
І  ти…  з  колін  не  піднялась.

Моя  Украйно  неозора,
Чому  ти  мамо,  й  досі  хвора,
Чому  ж  ти  матінко  така?
Грудьми  пригріла  байстрюка!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603892
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


OlgaSydoruk

Осень ночью рядилась невестою…

Экспромт

Осень  ночью  рядилась  невестою...
Всю  закрасила  в  рыжий  она  седину...
И  казалась  такою,такою  прелестною  в  переспело-унылом  саду...
Меж  деревьев  бродила(меж  ихними  душами)...
И  листочки  срывая,рыдала  дождём...
Эта  осень  была  не  последняя  грустная...
Она  прятала  что  то  чудесным    плащом...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603854
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


Lana P.

Річка Дежа в Колодежах ( Пісня у народному стилі)

Річка  Дежа  в  Колодежах  —
Із  джерел  вода.
Там  дівчина  воду  брала,
Зовсім  молода.

Під  греблею  козаченько
Коней  напував,
Як  побачив  дівчиноньку  —
На  неї  запав.

А  гусинії  вервечки
Зводять  береги,
Скаламутили  водицю
З  мулом  навкруги.

Прийшлось  довго  ще  чекати
Чистої  води
І  красеня  покохати
Раз  і  назавжди.

Та  не  знала  та  дівчина,
Що  в  нього  —  жона,
Ой,  зазнала  Катерина
Горенька  сповна.

Річка  Дежа  в  Колодежах  —
Із  джерел  вода.
Плаче  гірко  Катерина,
Зовсім  молода…                                2/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603837
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


Lu57

ЗВАБА

Кортить  куснути  полум"яно  -  спрагло,
Та  випити  по  краплі  до  останку.
Коли  б  знаття,  якби  ж  те  серце  знало,
Що    буде    ним  заплачено  за  ранку.

Таким  солодко-гірким  ллється  зваба,
Вмиваючись  прозорою  росою,
Рожева  гаряче  спливає  фарба
З  пелюсток  ніжних  стиглою  красою.

Вином  палкого  терпкого  бурштину
Бліда  прозорість  налива  по  вінця,
Вже  погляд  тіло  палить,  як  вуглину,
А  ти  ж  бо  не  торкнувся  і  мізинця...

Уявна  хіть,  неначе  гостре  лезо,
Розріже  навпіл,  закує  в  полоні.
Опоєна,  чи  нездоланний  безум?
Смертельний  клич  відлунює  у  скронях  .
01/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603782
дата поступления 02.09.2015
дата закладки 04.09.2015


OlgaSydoruk

А в этом море - штормит до тризны…

А    в  этом  море  -    штормит  до  тризны...
А  в  шторме  тонут  корабли...
Волной  уносит  младые  жизни...
Горячие,как  дни...
Стикс,  омывая  сон  подранкам,..
Монет(златых)  не  заглушает  звон...
До  рая  -  десять  полустанков...
До  ада  -  три  часа(с  флажком)...
А    между  севером  и  югом...
А  между  небом  и  землёй...
А  в  центре  замкнутого  круга...
На  вздохе  -  Шамбала  (прямой)...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603701
дата поступления 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Вячеслав Рындин

Второго сентября…

[b]…проснувшись  утром  –  молодая  осень
С  улыбкой  милой,  сердцем  и  душой
Просила  Бога  (помолившись…)  очень
Быть  милостивым  к  вехе  золотой!!![/b]

02.  09.  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603681
дата поступления 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Циганова Наталія

Тесно, Господи. .

Тесно,  Господи,  в  теле  осенью.
Годы  выросли  мимо  сердца.
Перепахано  небо  просьбами
поседевшего  в  дым  младенца.
Пересчитаны  недосыпами
сутки...
в  поводах  и  без  оных.
Память,  видимо,  очень  сытая
(раньше  думалось,  что  бездонна).
Тесно,  Господи,  между  вахтами
овдовевших  надежды  с  верой.
Напрягать,  как  бы,  их  бестактно...  и
вхолостую  сгораю  серой.
Горизонт  -  всю  дорогу  спереди
чётко  звёздами  расцветает.

...Не  хватает  для  жизни  берега...
Жизни  попросту  не  хватает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603658
дата поступления 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Кадет

Поэтичный суицид

Хорошо,  что  не  случилось  этим  летом
Ни  растаять,  ни  прокиснуть  на  жаре,
А  до  ужаса  банальные  сюжеты  
Не  уняли  смуту  в  черепной  коре…

Ободрённая  не  только  крепким  чаем,
Рифмы  буйные  милуя  и  казня,
Зарождение  стиха  предвосхищает
Предрассветная  мышиная  возня…

Нынче  вовсе  не  проблема  -  стать  поэтом,
Только  это,  так  выходит,  -  полбеды…
Можно  быть  вполне  бездарным,  но  при  этом
Наваять  приличный  сборник  ерунды…

Мне  не  надо  ни  конфет,  ни  шоколаду,
Ни  духов,  ни  горностаевых  мехов…
Отыщу  себе  душевную  усладу
В  малой  толике  забористых  стихов…

Это  раньше  из-за  резкого  памфлета
Мог  нажать  поэт  на  спусковой  крючок,
А  сегодня  пострашнее  пистолета
Опрометчивый  компьютерный  щелчок…

Нет  на  этот  счёт  толкового  совета
И  стихов  хороших  нынче    –  дефицит…
Разве  только  паутинка  бабьим  летом
Остановит  поэтичный  суицид…

сентябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603662
дата поступления 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Lu57

ЗАПРЕТНЫЙ ПЛОД

Запретный  плод  познания  вкусив,
Слагаем  оды,  забывая  грех,
О  райском  наслаждении  утех.
Но,  как  иной,  презрением  спесив...

Рядится  "святость"в  мантию  судьи,
Все  обо  всех  подробно  расписав,
Кто  господин,  а  кто  его  вассал,
Взывает  грозно  с  "мудростью  змеи".

Клеймит,  завидуя  -  себе  бы  так,
Кусочек  счастья  хоть  на  миг  урвать
Но  он  умен,  он  свят  и  не  дурак,
Грехи  с  чужой  ладони  собирать.

И  сердце  разделяя  "по  уму",
Он  не  рискует,  страхами  томим
Устроить  бал  в  душе  и  кутерьму.
Под  маской  скрыться,  удаляя  грим.

И  вязким  тянущим  туманным  днем
Запретный  плод  вовеки  не  сорвет.
Покой  хранит  и  тлеющим  огнем,
Коптит,  презрев  греховный  приворот.

Коптит...и  злобой  выливая  страсть,
Указывая  миру  иль  себе:
Познание  -  в    стремлении  упасть!
Ни  жив,  ни  умер,  колесо  в  арбе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603454
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Lu57

РАДОСТЬ ОСЕННЯЯ

       В  сотворчестве  с  Олафом  Халди.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592500

           [img]http://www.stihi.ru/pics/2010/09/26/2510.gif[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603406
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Олаф Халді

Радость Осенняя

Вот  моя  Радость  Осенняя
Дышит  ветрами  таинственно,
Светом  стези  постижения,
Символом  мной  неразгаданным.

Блещет  последним  знамением,
Душу  поит  изменением
Льющейся  трепетом  радуги
Верой  вневременной  верности.

Входит  и  сыплется  слабостью
Взор  ее  искренне  женственный
Стану  любить  ее  Горькую
Меланхолической  благостью.

Я  призову  ее  (слышит  ли?)
Быть  беззакатно-влюбленною
Верить  деревьям  волхвующим
Грустью  вечерне-холодною.

Мир  застывает  уверенно
Робостью  неба  украшенным,
Я  отдаю  безбоязненно
Сердце.  Храни  его  бережно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592500
дата поступления 08.07.2015
дата закладки 02.09.2015


Lana P.

Я — ПРОСТО КРАПЛЯ…

Я  —  просто  крапля  на  долоні  світу,
Прозора,  чиста,  майже  невловима.
Хоча  маленька,  але  одержима!
Несу  надію,  сонечком  зігріту.

Прийшла  до  Вас  із  ласкою  і  миром,
З  любов'ю  у  веселці  кольоровій,
Вуста  Ваші  омию  світанкові,
Щоб  серце  Ваше  заспівало  щиро.

Я  —  просто  капля  на  долоні  долі,
Одна  із  крапель  бризків  океану.
В  душі  відкрию  неземну  нірвану,
Щоб  врятувати  почуття  схололі.              31/08/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603612
дата поступления 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Дід Миколай

Деяк ти в нас, чи як…

Від  сивих  вус  до  самих  п’ят,
Ваську  сьогодні  сімдесят.
О  ювілей,  як  маків  цвіт,
Старий  барбосе  ти,  як  світ…

В  нас  в  колективі  ти,  як  дяк,
Бо  у  пошані  у  друзяк,
Цінують,  люблять  пацани,
Тож  Боже  наш  тебе  храни.,

Тобі  в  друзяк  нема  ціни.
Це  видно  добре  з  сторони.
Тримаєш  скрипку  у    руках.
Недарма  ж  ти  у  нас  Деяк.

Й  бабуля  каже…  ще  герой,
Як  у  преторії    Ковбой.
Та  все  ж,  кобилу  розпрягай
Брателло,  хлопцям  наливай.

Шоб  удалася  ся  гостина,
Піднімем  шкляночку  братина.
Шоб  не  трусилися  колінця,
Налий  братам,  по  самі  вінця.

Ой  шось  я  браття,  захмелів.
Про  шо  я  п’яний  вам  наплів?
Язик,  як  в  Теклі  помело.
Тож  вибачайте,  повело.

Ай,  не  беріть  мене  на  кпини.
Сьогодні  в  Васі  іменини.
Отож,  поки,  я  не  схолов.,
Налий  братуха,  й  без  розмов.

Ну  й  шо,  що  вечір  на  поріг,
Шо  вже  припали  на  миріг.
Ше  не  пора  іти  до  хати,
Кобилу  будем  частувати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603465
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Вячеслав Рындин

С… переляку…


…возле  блуда  –  козлогранды,
плюшкоеды  и  мутантры,
брондохлёпы,  пустобреды,
скуложабры,  мыслееды,
шкуродралы,  бренносвалы,
задошлёпы,  писколёты
возле  блуда  –  древнокосты,
дебелиты,  срампомёты,
раздваменты,  трихоленты,
вездехлопы,  наркожмоты,
дерьмолиты,  гвоздещиты,
керамжиды,  в  крем  зашиты
возле  блуда  –  вазиленты,
синетрахи,  греходенты,
рылощёки,  плюводулы,
мылодуплы,  экскременты,
экспотенты,  экспоненты,
эксгиганты,  эксталанты
возле  блуда  –  коммерсанты,
компроманты,  контрабанды,
бронетяпки  в  роли  грядки,
грозношапки  в  роли  тряпки,
кисломорды,  сладкожёрлы,
газодмулы  и  попёрлы
возле  блуда  –  с  переляку?!

17.  04.  12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603489
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015


OlgaSydoruk

И влюблена в неё…

Экспромт

Вот  и  повеяло    запахом  осени...
Грушею  сладкою(сушенной)до  черноты...
Листик  смородины(жёлтый)  пусть  будет  закладкою...
Зреют  арбузы(мои)  на  дорожке  в  саду...
Что  то  такое  в  той  осени  есть  невозвратное...
Грустное  очень,..  не  сон  на  снегу...
Греет  меня  всеми  красками  -чувствами  знатными...
И  влюблена  в  неё...Долго?..Сказать  не  могу...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603426
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015


ТАИСИЯ

ПРОЩАЙ, ЛЕТО!


На  крутом  берегу,  меж  роскошных  берёз.
Отдавали  мы  дань  красоте  этих  рощ.
Любовались  безумству  пейзажа  до  слёз…
А  на  медленных  углях  томился  наш  борщ.

Мы  стремимся  пожить  в  этой  дикой  глуши.
Скоро  серые  будни  прогонят  мечты.
Не  унять  наш  восторг  и  печаль  из  души.
Мы  увидели  здесь  эталон  красоты.

Лето  красное  стой!  Его  ловим  за  хвост…
Не  покинем  твоих  романтичных  берёз…
Поднимаем  бокал!  Вот  прощальный  наш  тост!
Мы  вернёмся    сюда  –  в  мир  таинственных  грёз…

1  сентября  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603507
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015


Олекса Удайко

КОПНЕМО ГЛИБШЕ…

               [i]До  подій  31  серпня  під  ВР…
[youtube]https://youtu.be/GODlHKTItg0[/youtube]
[b][color="#f01111"]Ми  судимо  по  результату
Той  неочікуваний  чин…
За  чином  тим  не  бачим  татя,
Що  є  одною  із  причин!  

Копнемо  глибше  –  зрозумієм,
Що  тать  той  злющий  –  в  нас  самих:
Ми  благодушність  всмак  лелієм…
Ще  й  недолугість  –  як  на  сміх…  

І  посилаємось  на  Бога,
Щоб  більш  нічого  не  робить…
А  треба  б  Князя  Тьми  земного
В  його  “сортірє”  утопить!
 
Увірували  –  власть  від  Нього,
Бо  Він,  твердять    нам,  всемогуч!  
Та  краще  б  нам  замісто  того
Прогнать…  і  сеней,  і  петруш!

І  всіх  колишніх  президентів,
Що  обдурили  нас  –    і  край  –  
Й    самі  пішли  у  резиденти
Ворожих  сил.  Тепер  карай…

Карай  їх,  Боже  наш,  за  зраду,
За  те,  що  баченому  злу
Служили…  Щоб  найкращу  раду
Віддати  ПееНХа-козлу  …  

Й  зробити  цапом-відбувайлом  –
Прокляття!  –  звісно  ж,  свій  народ…
Від  гір  Карпат  й  до  Криму  яйли
Без  векселів  і  нагород!..

…То  станьмо  ж,братці,  пред  люстерком
Та  все,  що  слід  йому  сказать,
Скажімо  –    щиро  і  відверто  –
Й  поставим    –
                                             НАМ    –
                                                                     оцінку…  
                                                                                                 «п’ять»![/color][/b]

1.09.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603525
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015


s o v a

музыку громче, скорость повыше…

потушен  свет,  актеры  разошлись
и  истины  допиты  сгоряча,
однажды,  к  тем  мечтам,  что  родились
на  развороте  чистого  листа

простужен  вечер,  кашляет  авто,
и  вежливо  подчеркну-то  merci
звучит  обескураженный  рингтон
вдогонку  проплывающим  такси

танцуй  сегодня,  музыка  дорог,
считая  звёзды  и  роняя  мысли,  
возможно,  небу  просто  невдомёк,  
как  мы  читаем  хороводы  чисел

и  встреча  у  медведицы  большой
за  терпкими  словами  о  прохладе
уже  не  передергивает  роль
и  не  горчит  солёным  шоколадом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603545
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015


Радченко

Мелодія останніх літніх днів

Мелодія  останніх  літніх  днів  -
Епіграфом  для  перших  днів  осінніх.
Летить  птахів  по  небу  довгий  клин,
Озветься  криком  в  сутінках  вечірніх.
Далекий  шлях  попереду  чека
І,  мабуть,  долетіти  хтось  не  зможе...
Як  несподівано  печаль,  злегка,

Осінньо  серце  й  душу  розтривоже.
Сьогодні  ще  не  віриться  ніяк  -
Тепла  у  літа  майже  не  лишилось.
А  день  за  обрій  все  хуткіш  тіка,
Немов  спішить,  щоб  літечко  наснилось.
На  вишнях  листя  тихо  опада
І  вітер  бавиться  ним,  мов  дитина.
Холодні  ранки,  все  пізніш  світа,

Лежить  на  листі  й  травах  павутина.
І  зорепадів  вже  пройшла  пора
Та  і  бажання  всі  давно  збулися.
Неначе  свічка,  літо  догора
І  жовтим  кольором  фарбує  листя.
Хлюпоче  тихо  річка,  засина  -

До  холодів  уже  не  так  й  далеко.
Нехай,  мов  сніг,  біліє  сивина
І  відлетіли  в  теплий  край  лелеки  -
В  мелодії  печаль  звучить  так  легко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603378
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015


Шип Сергей

Все четко, разумно и сухо…

Все  четко,  разумно  и  сухо
Устроено  кем-то  на  свете:
В  мужчине  –  незыблемость  духа,
Душевная  хрупкость  –  в  поэте.

И  нужно  быть  выше  вершины,
Чтоб  в  узел  связать  то  и  это:
Поэту  остаться  мужчиной,
Мужчине  остаться  поэтом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603356
дата поступления 31.08.2015
дата закладки 01.09.2015


OlgaSydoruk

Чтоб не любила я вприглядку…

Морщин  прозрачная  заплатка  из  паутинки  сентября...
Сокрыта  рясою    загадка  игуменьи  монастыря...
А  мне  когда    обещали!..
В  каком  то  чёрно-белом    сне...
Две  тени  тихо  так  шептали  и  танцевали  на  стене  ...
Что  журавлю  подрезать  крылья  -  то  грех(великий)...
На  века...
Что  у  мечты  -  забег  на  время...Не  на  секунды...
На  года!..
Чтоб  не  любила  я  вприглядку...
С  другого  берега  реки...
И  чтобы    знала,что  так  сладко(от  сокровенного,  с  души)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603296
дата поступления 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015


Циганова Наталія

…хай це лише…

Пензлик  дешевий  розчулився  скупо  на  слово
поміж  зомлілих  думок…
та  зотлілих  бажань…
Вимушено,  як  завжди…
Як  завжди  –  паперово…
Гострений  парламентар  від  одвічних  вагань.
Стиснутий  пальцями,  біль  витягає  назовні,
вішаючи  на  опівночі  зігнутий  цвях.
Літери  скапують  мовчки  на  білу  безодню…
кров’ю  душі…  
на  в  клітинки  розкреслений  шлях.
Фрази  розбиті…  загублені  поряд  з  полями.
Рими  самотні…
Незібраний  в  фарби  вітраж.
…Будь  як  –  з  надривом…
в  частинах…  
з  бажанням…
без  тями…      –  
тільки  би  скласти  разом…

…хай  це  л́ише  –  міраж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603151
дата поступления 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015


Lana P.

ТИХИЙ

Колобки  висотою  п'ять  метрів
Хвилі  кидають  аж  із  глибин,
Океан  витанцьовує  ретро,
Пробирає  мене  до  судин.

Підсолоджує  губи  текіла
З  голубих  і  м'ясистих  агав.
Хвиля  в  скелі  від  ласк  захмеліла,
Від  молочних  і  пінних  заграв.

З  океанів  —  найменше  солоний,
А  натомість—  найглибший,  овва!
Морських  левів  збирає  колони
На  маленьких  своїх  островах.

Зветься  Тихим,  а  сам  —  непідступний  —
Враз  засмокче  з  колючим  піском.
У  бажаннях  своїх  —  непідкупний,
Без  упину  летить  напролом.

Дивні  звуки  пронизують  во́ди,
Аж  гуде  прибережна  земля  —
То  кити  розповсюджують  коди  —
Видно  їхні  хвости  звіддаля.

Черепахи  закопують  яйця
У  гарячих  пісках  —  там,  де  пляж.
Каравани  верблюдів  горбля́ться  —
Не  міраж  він  для  них,  не  міраж!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603128
дата поступления 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015


Lu57

ЗАГРАВА

Я  в  коханні  -  нестримна  заграва.
Підійди,  спопелю  -  станеш  димом,
Або  обрієм  станеш  кривавим,
Чи  дорогою?..  знову  до  Риму.

Як  та  свічка,  що  кроїла  навпіл,
Не  лише  ніч  у  серці,  ще  й  душу,
Як  вольфрам,  що  ледь  жевріє  в  лампі,
Як  гроза,  вогняну  кину  ружу.

Не  забудь,    обпечешся  бездумно,
Не  зцілити  віками  отраву,
Бо  кохаю  безтямно,  безумно.
Я  -  Ліліт,  полум"яна  заграва...
29/08/2015/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602995
дата поступления 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015


alfa

романс

сл.  І  .  Гентоша
музика  -    alfa
оранжування  -  О.  Первова  -Рошка
вокал  -  О.  Атодирес

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593295
дата поступления 12.07.2015
дата закладки 30.08.2015


OlgaSydoruk

Провожая - отпускаю…

Провожая  -  отпускаю...
И  куда  -  сама  не  знаю...
Ожидая,так  скучаю,..
Что  печали    окрыляю...
Потакаю  и  тревоге,..
Собирая  по  дороге...
Почему  то    мне  не  легче...
Может  приобнять  покрепче?..
И  от  боли  похмелиться?..
На  мгновения  -  забыться?..
Почему  же  так  бывает?..
Тёплый  вечер  -    остывает...
Опадают  лепесточки...
И  пугают  -  знаки,точки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599921
дата поступления 15.08.2015
дата закладки 30.08.2015


OlgaSydoruk

А я уже совсем не та…

А  я  уже  совсем  не  та...
Я  незаметно  повзрослела...
В  "пастеле"  нравятся  цвета...
Нежнее  -  прикасания  тела...
А  я  уже  совсем  не  та!..
В  горохи  платье  удлинила...
И  по  законам  бытия
Свой  норов  днями  укротила...
Мне  всё  позволено  с  утра:
И  каблуки,и  круассаны!..
А  я  мечтаю,как  тогда,
Когда  луна  -  в  туманной  грани...
А  я  ...летаю(где  хочу)!..
И  параллели  выбираю!..
К  меридианам  не  спешу,
Как  струны  арф  перебираю...
А  я  не  плачу(на  лету)...
А  на  лету...  я  воскресаю!..
И  осень  рыжую  (свою)
На  майский  ландыш  не  сменяю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602047
дата поступления 25.08.2015
дата закладки 30.08.2015


OlgaSydoruk

Мне расскажи…

Мне  расскажи  про  океаны...
На  дне  заснувших  кораблях...
И  про  туманы  под  ветрАми...
И  про  дельфинов  на  сносях...
Звенящей  пустоте  пустыни...
И  про  сказание  царя...
В  тени  барханов  -    грех    уныния,..
Растущий  на  дрожжах  огня!..
Слова  терялись  и  желтели...
И  становились  не  нужны...
А  мы  с  тобою  в  эту  осень,..
Как  будто  на  голгофу  шли...
А  мы  с  тобою  не  боялись!..
В  душевных  сумерках  -  светло...
А  мы  с  тобой  не  потерялись...
С  себя  смеялись,(как  в  кино)...
Дожди  желаний  не  гасили
В  душевных  тайниках    -  теклО!..
А  там...  не  бЫло  паутины...
А  там    -  прозрачное  стекло...
Ты  расскажи  про  бригантины...
Про  паруса  и  мозоли...
Про  крик  рождённого  дельфина...
Из  самой  -самой  глубины...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602645
дата поступления 28.08.2015
дата закладки 30.08.2015


НАДЕЖДА М.

Тепер ти стала просто, як шипшина…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lYb0UHqY7iA
[/youtube]
Розкидала  гілля  рожева  квітка.
До  сонця  підставляє  пелюстки.
Де  чари  ти  свої  взяла  і  звідки?
Нащо  тобі  ці  гострі  колючки?

Ти  радуєш  красою  людські  очі.
Добрішими    черстві  серця  стають.
От  цвіт  ти  віддаєш  свій  неохоче.
Для  кого  ж  тоді  квітки  ці  цвітуть?

Прийде  пора  осіння  і  туманна.
Розвіються  по  світу  квіточки.
Твоя  краса  вже  стане  невпізнанна.
Тоді  прийдуть  нерадісні  думки.

Лиш  іноді  погладить  ніжно  вітер.
(Наставиш  і  йому  ти  колючки).
Лиш  роси  подарують  тобі  бісер,
І  схиляться  додолу  гіллячки.

Не  сяде  відпочити  і  пташина.
Занадто  свою  гордість  берегла.
Тепер    ти  стала  просто,  як  шипшина,
Трояндою  ж  красивою  була...




</