A.Kar-Te: Вибране

Олена Вишневська

Я все більше мовчу…

Я  все  більше  мовчу…  
Знаєш,  тиша  моя  значно  більша  неволі  в  кайданах.
Красномовна  
І  так  безнадійно  вглядається  в  вікна  розбитих  світів.
Там  дощів  –    досхочу!
Пам’ять  з  аркушів  літніх  майструє  складні  орігамі,
Безумовно
Вважаючи  кращими  ліками  час.  А  для  нас  –  й  поготів.

Я  б  змогла  кілька  фраз,
/Навіть  цілу  виставу/  банально  про  те,  як  сумую.
Тільки  тиша…
Ця  тиша  мене  прихистила,  як  рвалися  сильні  вітри.
І  тому  в  сотий  раз
Я  «пробач»  і  «кохаю»  з  тобою,  як  завше,  римую.
Заколишу
Мовчанням  вітри  –  тільки  потім    зі  мною  без  слів  говори…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Олена Вишневська

Я все більше мовчу…

Я  все  більше  мовчу…  
Знаєш,  тиша  моя  значно  більша  неволі  в  кайданах.
Красномовна  
І  так  безнадійно  вглядається  в  вікна  розбитих  світів.
Там  дощів  –    досхочу!
Пам’ять  з  аркушів  літніх  майструє  складні  орігамі,
Безумовно
Вважаючи  кращими  ліками  час.  А  для  нас  –  й  поготів.

Я  б  змогла  кілька  фраз,
/Навіть  цілу  виставу/  банально  про  те,  як  сумую.
Тільки  тиша…
Ця  тиша  мене  прихистила,  як  рвалися  сильні  вітри.
І  тому  в  сотий  раз
Я  «пробач»  і  «кохаю»  з  тобою,  як  завше,  римую.
Заколишу
Мовчанням  вітри  –  тільки  потім    зі  мною  без  слів  говори…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Олена Вишневська

Я все більше мовчу…

Я  все  більше  мовчу…  
Знаєш,  тиша  моя  значно  більша  неволі  в  кайданах.
Красномовна  
І  так  безнадійно  вглядається  в  вікна  розбитих  світів.
Там  дощів  –    досхочу!
Пам’ять  з  аркушів  літніх  майструє  складні  орігамі,
Безумовно
Вважаючи  кращими  ліками  час.  А  для  нас  –  й  поготів.

Я  б  змогла  кілька  фраз,
/Навіть  цілу  виставу/  банально  про  те,  як  сумую.
Тільки  тиша…
Ця  тиша  мене  прихистила,  як  рвалися  сильні  вітри.
І  тому  в  сотий  раз
Я  «пробач»  і  «кохаю»  з  тобою,  як  завше,  римую.
Заколишу
Мовчанням  вітри  –  тільки  потім    зі  мною  без  слів  говори…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Можжевельника  запах  сладкий
От  горящих  лесов  летит.
Над  ребятами  стонут  солдатки,
Вдовий  плач  по  деревне  звенит.

Не  напрасно  молебны  служились,
О  дожде  тосковала  земля:
Красной  влагой  тепло  окропились
Затоптанные  поля.

Низко,  низко  небо  пустое,
И  голос  молящего  тих:
«Ранят  тело  твое  пресвятое,
Мечут  жребий  о  ризах  твоих».

               Липень  1914

Запах  ялівцю,солодка  хвиля,
Від  лісів  палаючих  летить.
І  над  хлопцями  солдатки  квилять,
Плач  вдовиний  над  селом  дзвенить.

Не  дарма  молебені  служились,
Сумувала  за  дощем  земля.
Тепло  краплями  червоними  кропились
Позатоптувані  вщент  поля.

Небо  нижчим  стало  й  опустіло
І  молитви  голос  тихий  оживе:
"Пресвятеє  ранять  твоє  тіло,
Жереб  кинувши  за  убрання  твоє".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712678
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Владимир Зозуля

Просто лирика жизни

Да…  поезд  тот  –  «Москва  –  Воронеж»
Ушёл,  дымок  завился  лишь…
Спеши-беги,  да  не  догонишь,
Кричи-зови,  не  возвратишь.
Ну,  что  ж,  не  надо  так  не  надо,
Как  будто  нет  других  грехов;
Чем  меньше  в  жизни  женских  взглядов,
Тем  больше  водки  и…  стихов.
Простите,  Оли,  Лены,  Тани,
НЕпредпочтительность  мою,
И  то,  что  чувственность  желаний
Всё  чаще  Музе  отдаю…

И  все  же  нет  и  нет,  а  вспомнишь,
Как  пахли  яблони  весной…
Свой  техникум  (сегодня  колледж)…
И  школу…  вечер  выпускной…
Где  вы,  Оксаны  и  Марины?..
А  Женя…(ах,  как  хороша!)
Так  сексапильна  и…  невинна
(Не  обломилось  ни  шиша)
Зато  соседская  Настёна
Была  чумною,  только  тронь,
Хоть  обливай  водой  студеной  
Не  потушить  её  огонь.
О,  наша  ветреная  юность
В  порыве  чувственном  своём!
Моя  мальчишеская  грубость…
И  нежность  девичья  её…
Ах,  как  всё  это  было  внове  –  
Неутолимо-горячо,
И  первый  поцелуй  до  крови…
И  шепот  губ  –  еще…  еще…
О,  как  мы  чувственность  хватали
Ладонями,  глазами,  ртом!
И  первой  страсти  испытали
Восторг...  и  детский  стыд  потом…
Потом…
А,  что  там  было  дальше?..
Ноктюрн?..
Соната?..  
Кто  поймёт?..
Потом  всё  больше  в  жизни  фальши…
Всё  меньше  в  чувстве  светлых  нот…
Бинарность  жизненного  круга  –
Случайность  или  суждено?
Увы,  тех  –  юных  лет  подруга,
Так  и  не  стала  мне  женой.
Нет,  я  нисколько  не  жалею,
И,  может,  только  лишь  чуть-чуть,
Как  клен  осенний  над  аллеей,
Я  над  прожитым  загрущу.
И  с  легкой  грезою  о  чем-то,
Сквозь  эту  золотую  грусть,
Вам,  юности  моей  девчонка,
Стихотвореньем  улыбнусь.
Я  знаю,  жизнь  неповторима,
Как  солнце  про'житого  дня…
Сегодня  Вы  пройдете  мимо
И  не  узнаете  меня…
Сегодня  встретив  Вас,  я  тоже,
Наверно  бы,  не  поднял  глаз,
Но  все  же…  все  же,  все  же,  все  же
Я  не  хочу,  не  помнить  Вас.
И  вот…  пишу  на  прежний  адрес  –
Где  мы  когда  то  родили'сь,
Где  жили,  встретились…  расстались  –  
В  любовь,  в  надежду,  в  юность,  в  жизнь.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712710
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


s o v a

Іній думок

За  вікном  башта  Ейфеля,
Спляча  зима
І  намисто  хмаринок
Розмерзлого  міста.
Передчасність  світанку,
Графічна  імла
І  налякані  вогники
В  пригоршні,  звісно

Передпокій  у  свят,
Повідомлення  в  чаті,
Купа  зустрічей,
Плани...  
Чекатиму  вас.
І  червневі  черешні
У  снах,  де  ми  раптом,
Серед  вулиць
 Незнаних
 Нагадують  джаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712825
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Микола Миколайович

Не моя

Я  пишу  тобі  люба  вірші…
Їх  букетик  поставлю  у  воду.
Хай  частинка  живої  душі…
Твою  Леле  підкреслює  вроду.

Знову  й  знову  приходять  у  сни…
Заглядають  у  снах  мені  в  очки.
Ніжний  погляд  твоєї  весни…
Заплітає  ті  квіти  в  віночки.

Покладу  ці  рядки  на  пісні…
На  світанок  в  гаю  помережу.
Засвітились  досвітні  вогні…
Я  ж…  і  досі  собі  не  належу.

                           Приспів:
Спогад    лине  з  глибин  таїни,
Зачіпає  поранені  роки.
Наша  пісня  зірвалась  з  струни,
Ледве  чутно  віддалені  кроки…
То  мелодії  вирвані  строки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712149
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Радченко

Вірші, які нашіптує любов

Вірші,  які  нашіптує  любов,
Незбайдужіле  і  зболіле  серце,
Не  потребують  пишних  передмов,
Вони  —  душі  прозореє  джерельце.
В  них  —  почуттів  не  вигаданий  біль,
Розлука,  зустріч,  радість  і  тривога,
Живі  дощі  і  вітер,  й  заметіль,
Й  жива  до  хати  рідної  дорога.
І  біль,  і  гордість  за  Вкраїну  в  них
Злилися  в  почуття  безмежне  й  щире.
І,  як  співають  чорні  солов'ї,
Коли  в  душі  сумління  чорно-сіре,
Розкаже  нам  у  збірочці  своїй
Ланевич  Валентина,  поетеса,
Яка  живе  у  світі  зрад  і  мрій,
Надії  і  кохання.  Схлипи  плеса
ЇЇ  життя,  як  ехо,  у  віршах
Відлунням  дивним  лунко,  дзвінко  линуть.
За  нею  по  зелених  споришах
Біжу  її  стежками  часоплину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712146
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


НАДЕЖДА М.

Таке життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hc7ye6DYYB0[/youtube]
.
Спроба  продовжити  твір  Олекси  Удайка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104

Про  сім  життів  ми  згадуєм  нечасто.
Та  точно  знаєм,  що  дано  одне.
Ми  живемо,  а  це  вже  значить  щастя.
Чи  кожен  це  у  цім  житті  збагне?

І  живемо  усі  ми,  як  хто  може.
Хто  правдою,  а  дехто  просто  так.
З  надією,  що  бог  їм  допоможе
Прожити  все  своє  життя  усмак...

А  час  іде...  Не  виняток  -  спіткнешся.
Життя  не  пробачає  помилок.
І  вже  тоді,  коли  ти  озирнешся,
Побачиш,  що  ти  знехтував  урок...

А  що  любов?  Яке  в  житті  їй  місце?
В  житті  буває:  любимо  себе.
І  почуття    зачинять  в  серці  міцно.
Аж  поки  там    трава  не  зацвіте.

А  як  зоря,  що  так  й  не  засвітилась?
Блукатиме  по  небі  між  зірок.
А,  може,  край  сердечка  десь  вмостилась
У  тім  житті,  що  не  зробило  й  крок..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712261
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Лина Лу

ХУДОЖНИК

Рисуя  замки  на  песке,
И  звезды  на  плече  рисуя,
Ты  тянешь  время:  чет  нечет?

Зарубкою  на  косяке
Боюсь  остаться,  но  рискую,
Хоть  отдаю  себе  отчет:

Привычный  стиль  -  двойной  стандарт.
Уходишь  прочь?..  да  черт  с  тобою,
Пресыщен,  оголтел  и  нагл.

Адреналина  всплеск,  азарт,
Твои  прогулки  под  луною
И  предсказуемый  финал...

Вразрез  похабной  страсти,  взгляд  :
Звезду  ищу  -  гадать  на  счастье.
А  ты  когда  ее  искал?

Пересеченье  линий...  мат
Поставят  партии  и  страсти,
Осколком  бьющихся  зеркал.

Прикосновенья  острый  край
Клеймо  на  коже  выжигает.
Увял  изнеженный  цветок.

Художник,  роль  свою  играй,
Чужую  боль  в  кулак  сминая,  -
Последний  рвется  лепесток

И  нити  рвутся,  а  душа
В  залог,  на  кисти  и  узоры,
Осталась,  словно  легкий  бриз.

Рисуй,  рискуя  неспеша,
Как  все  бездарные  актеры,
Лишь  чей-то  утолить  каприз.
15.01.17.

Строки  навеяны  сценой  из  фильма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712266
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Микола Миколайович

…засівали двоє

Наче  в  полі  вої,
засівали  двоє.
Хлопці  насмоктались
на  хутір  добрались.
Гей,  кумо  Палажко,
наливайте  пляшку.
Мені  і  Петрові…
щоб  були  здорові.
Куме,  милий  літру…
й  холодцю  макітру.
Будем  міркувати
чи  іти  вам  з  хати.
Ми  ж  вам  не  чужії
в  адекватній  дії.
Ну…  ви  теж  кумиця,
файна  молодиця…
Бачу  ще  й  голодні
не  самі  ж  сьогодні.
Подруга…  як  пані  
в  кутку  на  дивані.
На  Петра,  як  лиса,
дивиться  Лариса.
Сидить,  як  та  казка
Пишна  наче  ласка.
Закотили  п’янку…
ой  було  ж  до  ранку.  
Витворяли…  впали
до  обіда  спали.
Розкрив  очі  Петя…
вже  година  третя.
Під  боком  корова…
й  зомлів  Казанова.
Боже  стидно  й  гидко
і  вікна  не  видко.
Ого  -  го  «телятко»…
було  ж  янголятко.
Тут,  сплошна  Розруха…
допився  Петруха.
Як  така  кобила…
була  ж  вчора  мила?
Протрезвів  в  хвилинку
і  злиняв  в  шпаринку.
У  тиші  німотній…
Чоловік  самотній.
Щоб  ти  згас  Микола…  
Й  фіртка  захолола.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712241
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Аяз Амир-ша

И  первый  гром  и  дождь  ночной
Среди  апреля,
И  абрикос  зацвел  хмельной
В  конце  недели.  

Все  так-же  точно  как  в  кино,
Все  повторилось,
Но  это  было  так  давно
И  часто  снилось.

Как  песню  ветер  пел  свою
Вишни  качались  
А  мы  в  беседке,как  в  раю
Всё  целовались.

Дорога  жизни-не  пряма
Есть  повороты,
И  перекрестков  кутерьма-
Судьбы  работа.

Мы  разошлись,всего  на  миг
И  доигрались.
Ну  где-же  ты,о  mon  ami
Мы  потерялись.

Беседка  старая  в  саду
Вся  покосилась,
Но  только  где  тебя  найду
Скажи  на  милость.

Красивых  много  на  пути
Искать  несложно,
Но  вот  такую-же  найти
Мне  невозможно.

Как  больно.Сколько  не  зови-
Ответа  нет,
О  C’est  la  vie-нашей  любви
Простой  сюжет.


16,04,2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575638
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 15.01.2017


Аяз Амир-ша

Молитва.

Как  долго  длится  маскарад,
Не  слуг  твоих,а  "патриотов",
Тебя  предавших-и  не  раз,
В  парче  воссевших  идиотов.
О  Боже!Господи,прости!
Исусе,Царю  мой  небесный!
Тебе  под  силу  лишь  спасти,
Сей  мир  чумной  и  многогрешный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576017
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 15.01.2017


Ліна Ланська

ОЙ, МАМО, ДЕ ТИ?

Ой,  мамо,  де  ти?  Біля  твого  тину
Вітри  на  шмаття  щось  благеньке  рвуть.
Чи  мою  душу,  вкутану  в  хустину,
Чи  твою  світлу,  незбагненну  суть?

Ой,  мамо,  де  ти?  Голосила  довго,
Писати  пісню  руки  не  здійму.
Ти  на  прийом  збиралась  аж  до  Бога,
І  я  тебе  вже  більш  не  обніму.

Ой,  мамо,  де  ти?  Видно,тобі  добре
У  тім  далекім  раю,  далебі...
А  я  збираю  у  намисто  горе,
Бо  щастя  все  забрала  ти  собі.

Ой,  мамо,  де  ти?  Може  ще  заглянеш
У  сни  мої,  щоб  руки  на  чоло
Мені  покласти?..  у  косу  срібляне
Сплести  волосся,  як  колись  було...


15.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712282
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Олекса Удайко

ЗМІЯ

[i]За  існуючим  повір'ям,  в  день  християнського  
свята    «Воздвиження  Хреста»      змії    впадають  у  
зимову  сплячку,  ховаючись  у  нори.  Такий  ось
образ  виплив  мені  обсіч!  Пісенька  стара,  та  
актуальна...  Бо  Дзідзьо  мені  допоміг...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Ba5RbR_igbQ[/youtube]

[i][b]В  світлі  дні  осінні
Коються  дива:
В  нори  на  зимівлю
Біс  гаддя  хова.

Цю  слизьку  потвору
В  себе  я  терплю
Та  в  осінню  пору
Мрію  не  таю:

Дай  Бог,  в  свою  нору
Чорт  візьме  й  мою!..[/b]

18.12.1996


[i]©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112092709038
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712114
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Валентина Ланевич

Скільки мовлено слів про кохання тобі.

Скільки  мовлено  слів  про  кохання  тобі,
Що  у  ночі  безсонні  у  тиші  писала.
Покриває  поземка  загублені  дні,
Вириваючи  миті,  де  в  небо  злітала.

Де  із  вуст  у  вуста  проливалася  млість,
І  кидала  тіла  в  чарівну  нескінченність.
Не  казала  собі,  що  очей  стережись,
Накривала  теплом  кароока  бездонність.

Й  знову  поклик  зривався  з  душі,  що  твоя,
Хоч  не  раз  і  не  два  те  казала  в  запалі.
До  останнього  видиху  в  грудях  -  твоя,
Хлюпа  ніжність  у  серці,  спрямована  в  далі.

28.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708955
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 15.01.2017


Валентина Ланевич

Чому не скажеш, що тобі болить.

Чому  не  скажеш,  що  тобі  болить,
Що  горне  смуток  до  твого  обличчя.
Відкладаєш  розмову  на  колись,
А  віхола  холодить  передпліччя.

Сніжинки  заповзають  за  комір,
Вбирають  світ  навколо  в  чисто-біле.
Життя  до  себе  заново  примір,
Позбудьсь  забарвленого  в  брудно-сіре.

Навстріч  болоню  теплу  простягни,
Нехай  сплітаються  у  замку  пальці.
Розсипли  сміх,  в  охапку  всю  згорни
І  закружляй  в  любовнім,  жаркім  танці.

30.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709307
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 15.01.2017


Валентина Ланевич

Як вмирає осінній листок.

Як  вмирає  осінній  листок,  що  укрив  його  сніг,
Так  самотня  душа  помирає  в  схололому  тілі.
Чи  то  присуд  такий,  чи  обставин  жахливих  то  збіг,
Що  очі  вологі  із  сумом  і  вуста  занімілі?

Тільки  серце  так  б’ється  шалено  від  згадки,  подій,
Де  у  щасті,  любові  хвилинно  години  збігали.
Ні,  не  вірю,  що  жив  у  тобі  тоді  схований  змій,
Коли  ми  розпашілі  обоє  утоми  не  знали.

Без  жалю  я  би  тисячі  раз  повторила  той  шлях,
Хай  там  що:  і  печаль,  і  розлука,  і  чекання,  і  лінч.
Стала  тінь  я  твоя,  по  твоїх  йду  неспинно  стопах
І  тепло  на  плечах  -  я,  як  у  небі  згаса  моя  ніч.

13.01.16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711936
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Амелин

В ОТВЕТ ПРОСИТСЯ ВОТ ЧТО (Акро - пародия)

Вот  в  этом  замечательном  АКРО
[b]ПРОСИТСЯ  В  ОКНО  МОЁ  ЗИМА  [/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711347

П/о  ту  сторону  стекла  воет  вьюга
Р/ыком  диким  довела  до  испуга.
О/творила  бы  ей  дверь,  приютила...
С/нежной  бурей  она  бьет  с  новой  силой!
И/збы  кутаются  в  снег,  словно  в  шубы
Т/юбетейками  снегов  крыты  трубы,
С/тонет  небо  и  земля  под  напором,
Я/вно  хочет  взять  буран  всех  измором.

В/ыйти  из  дому  сейчас  -  хуже  пытки,

О/бессилев,  не  дойдешь  до  калитки.
К/лубом  ломится  метель  в  дверь  без  спроса,
Н/алепив  снежков  полно  на  откосах.
О/пущу,  прижму  плотней    створки-ставни,

М/не  огонь  в  печи  метелей  забавней.
О/твоёванный  у  тьмы  остров  счастья,
Е/сть  очаг,  где  не  бушуют  ненастья.

З/аходи,  -  сказать  метели  -  не    просто
И/  зачем  менять  на  снег  счастья  остров?
М/не  не  плохо  наблюдать  со  светлицы,
А/  позёмка  пусть  извне  веселится.

ID:  711347  
автор:  Любов  Іванова


Кое-что  немного  развеселило,  в  том  числе  и  "тюбетейками  снегов  скрыты  трубы",  так  как  обычно  тюбетейки  это  больше  летний  головной  убор,  хотя  бывают  и  утеплённые,  в  том  числе  и  мехом,  но  "ухи"  от  сильного  мороза  они  не  спасают,  а  так  как  гости  из  тёплых  краёв  могут  приехать  
неожиданно,  то  


[b]В  ОТВЕТ  ПРОСИТСЯ  ВОТ  ЧТО[/b]

В/ьюга  воет  за  окном  –  как  шальная.

О/тморозить  запросто  все  "детали"...
Т/ьмище  снега  и  бессовестность  стужи,
В/ыйти  из  дому  сейчас  –  пытки  хуже.
Е/сли  ехать  в  гости  –  нужно  одеться,    
Т/олько  как  согреешь  душу  и  сердце?

П/о  ту  сторону  стекла  –  у  Любани,                                                                    
Р/аскраснелись  гости,  прямо  как  в  бане.
О/бессилены  стихами  и  чаем...  
С/частья  остров!  А  мороз  –  пусть  крепчает.
И/м  не  страшен  он…  да  что  тут  кумекать,  –  
Т/юбетейки  на  меху  у  узбеков,
С/ами  шили!..  Ведь  практичные  люди,
Я/сно  ж  было,  что  зима  не  забудет

В/  снега  хлопок  нарядить  всё  в  округе.
Ох  и  зверь  там!..  за  оконной  фрамугой.
Т/олько  у  узбеков  с  мехом  сандали…  

Ч/то,  таких  вы  никогда  не  видали?                                                                                                
(Т/ак  ведь  и  трусы  у  них  тоже  с  мехом),
О/,  они  ж  знали,  куда  будут  ехать!


Извините  за  некоторые  подробности  –  холодно-с...  
Но  желаю  вам  не  мёрзнуть  и  поздравляю  с  (старым)  Новым  годом!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711856
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


НАДЕЖДА М.

Павучок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wha1dzkf5tY[/youtube]

Вмостивсь  на  гілці  Павучок.
Зручну  створив  хатинку.
Зібравши  ниточок  пучок,
Сплітає  павутинку.

Робота  надто  вже  складна,
Та  треба  постаратись.
Бо  нагодує  лиш  вона.
От  тільки  б  сил  набратись..

Плете  узори  доладу.
Ляга  слухняно  нитка.
Обід  смачненький  розкладу..
З  усього  цього  видко.

Розкинув  сіті  Павучок.
Чекає  лиш  хвилинку.
Але  навколо  лиш  мовчок...
Чекає  ще  годинку...

Узором  Мушка  милувалась.
Хотілось    доторкнутись.
Аж  поки  в  сіті  не  попалась.
Назад  -  не  повернутись...
-----------------------------------
Мораль  в  цій  байці  такова:
Не  вірте,  люди,  павукам:
Затягнуть  швидко  в  сіті.
Не  вірте  ще  слизьким  словам...
Бо  як  з  брехнею  жити?.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711669
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Ірина Кохан

Не звикай

Не  звикай  до  мене.  Я  мину.
Як  минають  весни  рік  за  роком.
На  вустах  лиш  присмак  полину,
На  очах  провогклу  заволоку

По  собі  залишу.  Відцвіту,
Мов  пожежі  айстрово-осінні.
Листопадну  пору  золоту
Змінять  сніжно-білі  заметілі.

Відчеканить  мудрістю  життя
Кожен  крок,  розпише  наші  ролі.
Чи  прийме  Всевишній  каяття?
Чи,  мов  зорі,  тлітимем  поволі?

Відречись,  благаю,  я  піду.
Озирнутись  навіть  не  посмію.
На  порозі  стишивши  ходу,
Настіж  двері  лишу  сніговію...

Не  звикай.  Бо  скорена  вітрам
Повернуся  птахою  до  неба...
Омини  душі  моєї  храм.
Я  боюся...  Звикнути  до  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Микола Миколайович

Де Русалки і Мавки в гаю

Подаруй,  мені  ранок,  як  панні,
Подаруй,  мені  юність  живу.
Коли  падають,  зорі  останні…
У  весняну  пору  грозову.

Поведи,  мене  в  гай  там  де  роси,
Де  Русалки,  і  Мавки  в  гаю.
Розчеши,  як    Лукаш  мої  коси…
Побуваєм  з  тобою  в  Раю.

Розбуди,  мене  досвідком  раннім,
Коли  зорі  п’ють  воду  в  ставу.
Й  роси  білі,  блаженні  в  осанні…
Умивають  траву  -  мураву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711812
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


НАДЕЖДА М.

До всесвітнього дня СПАСИБІ… (експромт) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WE7lbKTROPs

[/youtube]
Я  хочу  зараз  всім  сказать    СПАСИБІ
Усім,  хто  розумів  мене  весь  час.
І  знаю,  що  мій  правильний  був  вибір,
Коли  я  в  Друзі  вибирала  вас.

Я  вами,  любі,  завжди  дорожила,
І  намагалась  зрозуміти  вас.
І  часто  з  вами  по  житті  ходила,
Ділила    радість,  плакала  підчас,

Коли  читала  те,  що  ви  писали.
Раділа,  бо  зі  мною  поряд  йшли.
Але  життя  було,  що  відсівало
Отих,  що  спільну  мову  не  знайшли.

Але  таких  було  в  житті  лиш  жменька.
Бо  доля  дарувала    часто  тих,
Що    мали  теплі,  сонячні  серденька.
За  це  я  щиро  ДЯКУЮ  ВАМ    ВСІМ!.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711491
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017


НАДЕЖДА М.

До всесвітнього дня СПАСИБІ… (експромт) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WE7lbKTROPs

[/youtube]
Я  хочу  зараз  всім  сказать    СПАСИБІ
Усім,  хто  розумів  мене  весь  час.
І  знаю,  що  мій  правильний  був  вибір,
Коли  я  в  Друзі  вибирала  вас.

Я  вами,  любі,  завжди  дорожила,
І  намагалась  зрозуміти  вас.
І  часто  з  вами  по  житті  ходила,
Ділила    радість,  плакала  підчас,

Коли  читала  те,  що  ви  писали.
Раділа,  бо  зі  мною  поряд  йшли.
Але  життя  було,  що  відсівало
Отих,  що  спільну  мову  не  знайшли.

Але  таких  було  в  житті  лиш  жменька.
Бо  доля  дарувала    часто  тих,
Що    мали  теплі,  сонячні  серденька.
За  це  я  щиро  ДЯКУЮ  ВАМ    ВСІМ!.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711491
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Владимир Зозуля

Дорогой пилигримов

Далёко,  неукоротимо,  
И  обязательно  вперёд,
Ведёт  дорога  пилигрима,
И  он  идёт…  идёт…  идёт…

О,  эта  вечная  дорога,
Которой  суждено  идти
В  своём,  от  человека  к  Богу,
Неисповеданном  пути…

Я  часто  вижу  в  лунном  свете,
Как  безвозвратно,  там  и  тут,
Один…  за  ним  другой…  и  третий…
Они  идут…  идут…  идут…

Бесповоротно…  бесконечно…
Земное  племя  пришлецов,
Они  идут,  отсюда  в  вечность,
Как  будто  слышат  вечный  зов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711637
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Радченко

Зимняя дорога в лужах (акро)

Зимняя  дорога  в  тёмных  стылых  лужах,
И  заметно  оседает  серый  снег.
Мне  по  телефону  ты  сказал:  "Послушай,
Неожиданно  приснилось  вот  что  мне:
Я  с  тобой  иду  весенним  старым  садом,
Ягодного  запаха  у  ветра  вкус.
Даже  слов  мне  говорить  сейчас  не  надо,
Объясняя  нежность  так  знакомых  чувств.
Радость,  удивление,  полёта  лёгкость,
Ожиданием  я  каждый  миг  живу,
Где-то  прячется  в  душе  смешная  робость,
А  тебя  своей  судьбою  я  зову.
Вот  такой  мне  сон  под  Рождество  приснился.
Лгать  не  стану,  жаль,  что  эти  вот  слова,
Ухмыляясь  я  сказать  не  торопился...
Жизнь  прекрасна  и  любовь  всегда  права!"
А,  давай  мы  встретимся,  родной  с  тобою,
Хочешь,  стану  навсегда  твоей  судьбою?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711392
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ліна Ланська

КАРАЄШ?

Караєш,  праведний?  Карай  -
Мечі  блищать,  судити  час.
Карай  мене  одну,  бо  нас
Тепер  немає,  добивай.

Тепер  нема,  та  світ  тісний.
Холодні  очі,  -  злі  чутки,
Слідкують  ревно;  навпрошки
Біжать  прокляттями  у    сни.

Біжать,  а  ти  свій  вилий  гнів,
Бо  зроду  проклята  Ліліт.
"Нема  прощення,  замалі
Відлуння  серця",  -  жебонів...

Відлуння  серця  -  сльози  й  сміх.
Кривавий  місяць  голосив
В  обіймах  літньої  грози,
Забувши  все...забувши  всіх...

Забувши,  впоєний  за  мить,
Запивши  хмелем  коровай,
Який  самому  не  зліпить...
Караєш,  праведний?    Карай.

08.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711322
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


ТАИСИЯ

Белый снег

Природа  удивляет  совершенством.
Как  ослепительна  зимою  белизна!
С  горы  на  лыжах  –  редкое  блаженство!
Развить  мне  скорость  помогает  крутизна.

Мне  на  лыжне  привычно,  словно  белке.
Трамплин  сильнее  разжигает  аппетит.
Лечу  через  сугроб  я  как  в  тарелке.
И  кувыркаться  мне  никто  не  запретит.

Такой  азарт    во  мне  заложен  с  детства.
Наш  древний  город  был  холмами  окружён.
Располагалась  школа    по  соседству.
Друзья  меня  тогда  дразнили:  «чемпион».

Всегда  люблю  зиму  с  обильным  снегом.
Ведь  белый  снег  являет  чудо  из  чудес!
Он  закрома  наполнит  ценным  хлебом.
Под  белым  пледом  отдохнёт  могучий  лес.

10.  01.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711329
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


ТАИСИЯ

Белый снег

Природа  удивляет  совершенством.
Как  ослепительна  зимою  белизна!
С  горы  на  лыжах  –  редкое  блаженство!
Развить  мне  скорость  помогает  крутизна.

Мне  на  лыжне  привычно,  словно  белке.
Трамплин  сильнее  разжигает  аппетит.
Лечу  через  сугроб  я  как  в  тарелке.
И  кувыркаться  мне  никто  не  запретит.

Такой  азарт    во  мне  заложен  с  детства.
Наш  древний  город  был  холмами  окружён.
Располагалась  школа    по  соседству.
Друзья  меня  тогда  дразнили:  «чемпион».

Всегда  люблю  зиму  с  обильным  снегом.
Ведь  белый  снег  являет  чудо  из  чудес!
Он  закрома  наполнит  ценным  хлебом.
Под  белым  пледом  отдохнёт  могучий  лес.

10.  01.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711329
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


МАЙДАН

МОРОЗНОСОЛНЕЧНЫЙ ДЕНЁК

Морозносолнечный  денёк,
и  хочется  прижаться,
которой  даже  невдомёк,
как  будет  обнажаться.

Люблю  стриптиз  её  души,
что  некуда  и  деться,
чтоб  снова-снова  поспешить,
по-всякому,  раздеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711317
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ліна Ланська

Я НЕ СТУКАЮ

Я  не  стукаю,  просто  зайду...
На  столі  учорашня  газета,
Крихти  хліба  і  два  сірники.

У    господі  немає  ладу,
Тільки  тінь  мовчазного  естета
Та  і  ту  "підмели"  тайники.

Я  не  стукаю,  серце  гримить,
Як  старий-престарий  холодильник,
Що  до  скону  служити  бажав.

Десь  отут,  зачепилася  мить
За  беззвучний,  зловісно-всесильний,
Некерований  зібганий  жах.

Учепившись,  розкраяла  світ
На  "можливо"  і  вічне  -"ніколи,  -
Безнадії  стулила  сюжет.

Описала  чужий,  а  не  свій,
У  своєму  -  одні  частоколи
Та  і  ті  розхиталися  вже.

На  газеті  отут  напишу:
До  нестями,  ваганням  умита,
Не  сльозами,  їх  вилила  всі.

Я  піду,  а  тобі  залишу
Мою  душу,  у  вигляді  сита
І  кохання,  так  схоже  на  сіль...

09.01.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Лина Лу

ЭСКИЗНО

Она  красной  нитью  бежит  между  строк  -  
В  заснеженном  поле  -  рябиной.
А  я,  как  молитву  твержу,  как  урок:
"Та  нить  не  окажется  длинной..."

Душа,  словно  бездна,    глубин  не  сыскать.
Нить  огненной  мечется  стаей
И  рвется,  на  сердце  клеймо  выжигать,
Дни  серые  молча  листая.

Запуталась  в  мыслях,  зависла  петлей
И  в  сны  беспрепятственно  рвется.
Осталась  единственной,  хоть  и  пустой  -
Ведь  ниточка  сколько  не  вьется...

Плетемся  навстречу,  не  в  силах  уйти,
Кровавые  слезы  роняя.
Единственный  шанс  среди  ста  десяти,
Из  целого  -  только  восьмая.

Она  на  запястье  застынет  чертой
Те  шрамы  -    оковы  до  тризны.
Единственной,  огненной  и  роковой
Эскизно  и  без  укоризны.

10.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711271
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


archic

Новые

Эти  новые  лица  пугающи  и  бледны.  
Утопают  в  шарфах,  им  не  страшен  колючий  ворс  ,
Очень  часто  душевно  изранены  и  бедны  
Выпивают  себя,  превращаясь  в  холодный  морс.  

Не  дослушав  рассказ,  прерываются  и  бегут  
На  вокзалы  ушедших  вчера  еще  поездов.  
Что-то  давит  в  груди,  то  ли  это  затянут  жгут  ?
От  обид  и  признаний  на  станциях  городов.  

Отзвучали  мелодии  разных  житейских  драм,  
Все  по  новой,  ведь  год  начинается  неспроста.  
Заходите  и  в  мой  опустевший  к  морозам  храм  
Пока  там  тишина  и  не  заняты  вновь  места.  

Оставайтесь  в  заботах,  но  только  не  навсегда,  
Прорастая  в  сердцах  до  последнего  сплина  дней  ,
Обязательно  встретимся,  даже  через  года  
Когда  солнце  уставшее  будет  светить  сильней.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711114
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Любов Ігнатова

Мадонна українського села

Мадонно  українського  села,

Ґвалтована,  катована,  розп'ята,

Я  вірю  в  тебе.  Доторкнусь  чола,

Де  у  віночку  і  калина,  й  м'ята  —

Благослови!  Дай  сили  і  снаги

У  світ  нести  твоє  дитя  і  волю

Попри  дощі,  тумани  і  сніги,

Щоб  відшукати  оту  згубу  —  долю,

Що  до  Сибіру  прадідів  звела,

Які  посміли  не  скоритись  звіру...

Мадонно  українського  села,

Тебе  і  досі  ще  несуть  в  офіру...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


@NN@

Все б віддала…

Все  б  віддала,  лиш  би  Небо  схилилось  до  серця.
Все  б  віддала,  та  чи  маю  я  скарб  за  душею?
Трішки  печалі,    слізок  в  долонці  граминку...
Цього  достатньо?  Прихилиш  Фавор  Свій  до  мене?
Спокоєм  Вічність  хай  душу  мою  осіяє,
Тиша  блаженна  наповнить  думки  аж  по  вінця,
І  потече  по  судинах  любов  Твоя  світла,
Зносячи  греблі  старі  мого  маловірства.
Так  би  хотілось,  щоб  Небо  проли́лося  в  душу
І  потекло  живою  водою  крізь  мене.  Так  би...
Так  би  хотілося  цього...  Та  визнати  мушу,
Ще  не  готова  я  вповні́  прийняти  цю  втіху.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711105
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Олекса Удайко

ОДНЕ ЖИТТЯ

       [i]      Про  сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8  [/youtube]

[i][b][color="#870b87"]Одне  життя…  Та  хочеться  прожити
Його,  неначе  –  сім,  а  не  одне,
Бо  як  тоді    бажання  помирити,
Які  –  одне  поперед  іншим  жне
Не  «трин-траву»,  а    вруну  ту,  пшеницю,
Що  так  щедротно  стелять  щастя  шлях,
Коли  кругом  –  прості  та  милі  лиця,
Й  твоя  любові    зіронька  зійшла…  

Буває,  вдвох.  А  все  життя  –  у  роздріб…
І  по́гляди  –  навкіс,  не  в  паралель.
А  треба  б  –  щоб  разом  удвох  до  гроба,  
Одне  життя:  ти  ж  –  лада,  а  я  –  лель!  
І  процвітає  поміж  нас  безлюб’я,
Й  не  знаємо  –  для  чого  живемо…
А  треба  б  так,  як  вміють  це  голуб’я:
Лебедість  на  могилу  кладемо…

 Виною,  певно,  є  недосконалість,
З  якою  ми  у  мирі  повсякчас…
І  треба  б  тут  нам…  потрудитись  малість:
Любов  не  любить  лінощів  гримас!
Любити  –  значить  повсякчас  трудитись:
Навчився  сам  –  друго́му  передай!
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…
І  щезне  зло  –  розквітне  сутий  рай![/color][/b]

09.01.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ліна Ланська

ХОЛОДОМ СИПАЛА

Холодом  сипала  в  душу  лиха  заметіль.
Шкірили  зуби  опівночі  сірі  химери.
Із  Задзеркалля  заглянули  в  душу  гримери,  -
Більше  нізвідки  їм  взятися,  лишень  звідтіль.

Я  ж  не  людина,  сміється  яка  силоміць,
Їх  не  боюся,  хоч  інколи  плачу  до  ранку.
Від  макіяжу  залишиться  бруд,  наостанку
Гляну  у  дзеркало,  скільки  там  змучених  лиць?

Лишень  одне,  не    такі  вже  ви  й  сильні,  -  одне!
Очі  зелені  -  в  прозорому  сяйві  смарагди.
Холод  і  повінь  терпіли  і  терплять  заради,
Білого  Ангела...може  крилом  і  майне?

Що  це  я?  Може...Мій  Ангел  укриє  крилом,
Снігу  насипле,  збудує  мости-ефемери.
Хай  же  в  безодні  опиняться  всі  ті  химери,
Всі  ті  мости,  лиш  імла,  а  стежки  замело.

Холодом  сипала  в  душу  лиха  заметіль,
Ангели  знову  стелили  пухнасту  постіль.
08.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710930
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Макієвська

Вітання з Різдвом Христовим!

[img]http://bestgif.su/_ph/13/2/771943460.gif[/img]

Бажаю,  щоб  Коляда  щастя,  радість  і  мир  у  наш  дім  принесла,
Щоб  всіх  нас  осяяла  зірка  Різдв"яна́́  ,  що  на  небо  зійшла,
Щоб  співала,  соловейком  душа  і  лилася  молитва  свята
В  небеса  до  Христа...Щоб  закінчилась  скоріше  війна...  ота!
І  за  щедрим  столом  зібралась  вся  багатомільйонна  родина,
Нашої  неньки,  України  й  веселилась  кожна  людина,
Прославляючи  народження  Божого  сина!  Димилась  кутя
На  столі  й  солодкий  узвар  і  пухкі  пироги  ...  Гарне  життя!
І  щоб  мати,  яка  від  горя  посивіла,  обіймала  сина,
А  він  свою  дружину  й  доньку...  Щоб  про  всіх  дбала  Батьківщина,
Ми  віддаєм  їй  любов  свою  і  силу  й  кожного  дня  по  життю,
Бажаючи  миру,́  співаю  осанну,  народженню  Христу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710922
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Макієвська

Вітаю вас З Новим 2017 роком та Різдвом Христовим!

Бажаю    щасливих  і  радісних  днів  увесь  рік,
Наповненими  сонячними  ранками,
Теплими  вечорами  та  зоресяйними  ночами,
Нехай  зігріває  ваші  душі  Віра,  Надія  та  Любов!
Нехай  завжди  буде  ясне  і  мирне  небо  над  головою,
Нехай  окриляє  й  оберігає  вас  благословення  Бога!
Будьте  завжди  здорові!  Натхнення,  наснаги,  добробуту,  
Здійснення  бажань  та  мрій,  сповнення  надій!
Півник

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710920
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Циганова Наталія

…уйти…

Не  теперь…
не  теперь  тихий  шёпот  январских  свечек
будет  резать  устойчивость  мыслей  и  тишины.
Так  свежи  ожидания  –  даже  крошиться  нечем.
И  рассветы,  поранившись  снами,  что  так  длинны,
заливают  пурпуром  мой  странно  застывший  город,
отражающий  жизнь  в  паутинках  от  каблучков.
У  тебя  есть,  вполне  вероятно,  такой  же  повод
собираться  надеждами  в  маленький  снежный  ком…
собираться,  глупея  до  первой  большой  капели…
разливаться  на  реки  –  ни  каплей  не  поумнев…
точно  так  же  тесниться  душой  на  краю  апреля…
не  рискнув  измараться  о  самый  последний  снег,
лишь  по  осени  выйти,  промокнув  ногами  в  письмах
необидчивых  скверов  ноябрьских…
когда-то  я…
я  устану  бороться  за  сотни  эрзацев  жизни,
утверждая  до  тысячной  смерти,  что  я  –  твоя,
в  спорах  с  каждым,  похожим  с  твоей  разноцветной  тенью,
столько  лет,  как  мелькающей  только  лишь  в  облаках…
…я  могла  бы  уйти,  вопреки  всем  возможным  леням
отстояв  на  коленях,  набата  хлебнув  слегка,
на  твоё  повседневное  небо…
Подбрось  мне  осень  –
так  –  не  ясно  КТО  плачет…  и  плачет  ли  хоть  бы  кто…

…и  красиво  уйти…
даже  если  остаться  просят…
что  бы  снегом  упасть  под  не  наше  давно  окно…


                                                               
                                                                     (папе.......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710938
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Владимир Зозуля

Упокой, Господи

Без  остатка  умножит  на  ноль  "НИКОГДА..."
Так  недолго  до  этого  ждать...
Сколько…  сколько  уже  нас  ушло  без  следа?..
Не  представить…  не  пересчитать...

Вновь  под  сводами  храма  –  "…во  веки  веков…"
Шелестит  словно  листья  осин…
Потревоженной  вечности  слышится  зов
И  пугаюсь  я  –  "Боже,  спаси!.."

Мы  уходим…  и  этого  не  написать,
В  строчки  ум  свой  и  сердце  вложив.
Мы  уходим…  и  смерть  не  вмещает  тетрадь,
А  стихи  не  вмещают  души…  

Под  суровую  фразу  –  "…  во  веки  веков…"
В  эту  серую  блёклость  чернил
Мне  не  втиснуть  рифмованной  строчкой  стихов
Всё,    что  ты  в  этом  мире  любил…

Стих  мой,  будто,  посмертная  маска...  ничто,
Будет  бело  и  девственно  чист,
Рассыпая  в  своём  междустрочье  пустом  -  
Белый  цвет...  белый  свет...  белый  гипс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637271
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 08.01.2017


НАДЕЖДА М.

Щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI  [/youtube]


Щастя  -  це  міцне  здоров'я  і  слабка  пам'ять.  
Ернест  Міллер  Хемінгуей
------------------------------------------
Ну  що  ми  знаємо  про  щастя?
До  кого  входить  воно  в  дім?
Воно,  немов  святе  причастя,
Так  необхідне  нам  усім.

Воно  приходить  непомітно,
Коли  ти  солодко  ще  спиш.
Комусь  всміхаєшся  привітно...
Когось  усмішкою  сліпиш.

Та  щастя  дуже  обережне,
Ступає  тихо,  мовчазне.
Йому  приходить  так  належно.
Воно  вас  хай  не  промине.

Воно  не  любить  крик  і  гамір,
Не  переносить  метушні.
І  має  завжди    гарний  намір:
Торкатись  доброї  душі.

Той  не  відчує    смаку  щастя,
Якщо  душа    його  черства.
І  за  життя  йому  не  вдасться
Відчути  запах  божества...
------------------------------------
МОЇ  ХОРОШІ,  ДОБРІ  ДРУЗІ!
У  хату  щастя  упустіть...
Оте,  що  буде  не  з  ілюзій,
А  справжнє  вмійте  заслужить...
-----------------------------------  
(Натисніть  на  картинки  -  вони  відкриються)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ірина Кохан

Вітання друзям!

Радіє  світ!  Святе  Різдво  Христове
Несе  нам  щастя.  Сипле  білий  сніг.
Шановні  друзі,  пані  та  панове,
Із  світлим  святом  вас  вітаю  всіх!

Бажаю  вам  лиш  радості  і  сміху,
Ріка  достатку  щоб  довік  текла.
Онуки  й  діти  хай  ростуть  на  втіху,
Любові  сім'ям,  щирості  й  тепла!

Нехай  здійсняться  заповітні  мрії!
Хай  небо  буде  мирним  і  ясним!
Вітаю  вас  я,  друзі  дорогії,
Всіх  із  Різдвом!!!  Родився  Божий  син!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710792
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ліна Ланська

ДИВА

Торкнись...  
гарячий  подих  розрива.
Здається,  я  іще  жива?
Дива?..  
           трапляються,  
                               дива.

Вогненні  стріли  із  грудей,
Наосліп,  кинуло  руде
Хлоп"я,
           що  крильцями,  -
                         пряде.

Торкнись,
Заплутав  ночі  тихий  вдих,
Коли  відмолювала  гріх,
Тікаючи
               з  обійм  
                               твоїх

І  повертаючись  назад,
Бо  в  лоні  спалахом  гроза  -
Квітучих  
             смолоскипів  
                                         сад

Росте.
Дев"ятий  нескінченний  вал,
Відкриє  
         вічності  портал;
                                   скандал

Налий
Не  відмовляючи,  ущерть.
Очікую  маленьку  смерть,
На  половину,  чи  на  чверть  
колись...
           дива
                     трапляються.

Торкнись.

06.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710776
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ліна Ланська

ХУСТИНА


Планиди  хустину  смугасту  -
(То  рай,  то  бездонна  печаль),
Закину  за  хмару  пухнасту,
Сузір"я  потішу  зрання.

До  скону,  до  смерті,  до  згину,
Щоб  зваблювать  сяйвом  кришталь,
Мережу  душі  скатертину,
Наосліп,  або  навмання.

Я  протяг  закрию  собою
Тремтячим  торканням  руки.
Хустину  лякаю  канвою,
Знесилена  страхом  вночі.

В  обіймах  німого  конвою,
Бентежно  товчуться    думки?
Живими  не  вийти  з  двобою,
У  себе  ввібравши  корчі,

Оті,  які  ламнуть  і  трощать.
Насильство,  лихий  поводир,
Заводить  у  хащі  і    хрипло
У  муках,  народжує  крик.

То  котиться  цвинтарем  проща  -
Відлуння,  швидке  на  суди.
А  наше  кохання  осліпло  -
Зітлівши,  упало  згори.  
...............................................

Сльозами  залиті  сліди.
Душа  моя,  переброди.

З  тобою  виходимо  з  гри  -
Хустину,  по  нитці  збери.

Ніколи,  що  жаль,  не  кажи,
У  вузлик  біду  зав"яжи...

По  небу  пливуть  міражі.

29.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710774
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


@NN@

Одвічне диво.

В  полум’ї  Любові  несказанної  породила  Діва  плід  Життя.
Сповила,  і  на  солому  в  ясельця,  мов  на  царське  ложе  понесла.
Поклонилась  до  землі  Рожденному,  цілувала  трепетно  в  чоло,  
Того,  що  не  вмістить  і  Вселенна,  без  Якого  б  й  Неба  не  було.
Пригортала,  -  навкруги  співали  Янголи,  Херувими  зрили  Небеса,
А  Зоря  зливала  світ  лампадово  на  долини  й  гори...  Чудеса
На  Землі  творились  при  народженні
                                                                                                   -    у  пустелі  виноградники  цвіли  -
Пастухам,  що  стерегли  отари,  Радість  Янголи  безплотні  принесли;
-  Народився  Спас,  Якого  ви  чекали,  вам  Його  пророки  прорекли...
І  Небесне  воїнство  співало;  "  Слава  в  вишніх  Богу,  а  на  землі  мир..."

Полум’ям  Любові  несказанної  в  серці  Діва  Радість  берегла,
І  давно,  для  нас  її  провіщену,  у  Святвечір  тиша  прийняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710610
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Валентина Ланевич

Не шукаю висот, де слова - не моє.

Не  шукаю  висот,  де  слова  -  не  моє,
В  кронах  вітер  шумить  -  долі  гіллячко  гне.
І  хурделить  зима    -  те  для  неї    -  своє,
А  на  серці  тепло,  бо  кохає  проте.

І  шугає  душа  в  стогін  бурі,  ув  вись,  
Що  негода    -  у  ній  ніжність  б’ється,  тремтить.
За  усіх,  хто  в  путі,  щиро  ти  помолись,
Хто  кордон  захища,  аби  в  мирі  нам  жить.

Хто  від  кулі  грудьми  боронить  нице  зло,
Що  по  нашій  землі  гаддям,  ген,  поповзло,
Що  на  сніжну  постіль  кладе  чорне  крило.
Бережи  їх,  Господь,  щоб  в  бою  їм  везло!

07.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710720
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

ЗИМОВА ПАЛІТРА

Зима  сховала  в  рукаві
Пухнасті  хмари  важкотілі,
Згорнула  в  ризи  снігові
Кудлато-білі  заметілі.

Повіяв  вітер  чепурний  —
Розкидав  угорі  зоринки,
Включив  ліхтарик  осяйний,  —
Заметушилися  сніжинки,

Посипались  з  пухових  хмар,
Розгойдані  у  танцях  вітру,
На  шиби  в  вигляді  примар,  —
Зимову  розлили  палітру.                          29/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710656
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

ШЕПІТ СНІГУ

Шепіт  снігу  лоскоче  нам  скроні,
Намагнічує  думку,  слова.
А  сніжинки  летять  на  долоні,
Що  аж  обертом  йде  голова.

Проникають  за  шию  і  вуха,
Щемно  сиплють  бентежну  любов,
Ти  замри  на  хвилинку,  послухай,
Як  пульсує  і  ніжиться  кров...

Шепіт  снігу  вигойдує  мрії,
Що  кружляють  в  далеких  світах,
Огортає  в  лелітки  надії,
Залишає  сліди  на  вустах.

Шепіт  снігу  приносить  нам  вісті
Від  найближчих,  коханих  людей.
І  малює  уяви  барвисті
У  снігах  призабутих  алей.                                  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710655
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ліна Ланська

КОМУСЬ

Корюсь...
Нехай  подумають  вітри  -
Боюсь,

Якщо  так  легше  спокушати  вісь  земну

Вві  сні.
Ім"я    із  пам"яті  зітри.
Мені

Необережній,    від  сьогодні,  не  до  сну.

Молюсь.
Щокою  мовчки,  до  щоки  
Тулюсь...

Та  не  моя  вина,  що    я,  а  не  вона

Отут.
Біжать  безжалісні    роки
Спокут.

Чолом  руйнована  у  відчаї,  стіна.

Хилюсь,
Коліна  обійнявши  знов.
Комусь

До  ніг  впаде  його  любов.

Прийшов?  -
Скитається  душа    марудно-затісна,
Зливає  муки  в  келихи  вина,  -  

За  нас!

Спинюсь
Наснитися  іще  не  раз,
Комусь...
06.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710597
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

БІЛИЙ КОРАБЕЛЬ

В  туманній,  сивій  далині
Блукає  білий  корабель,
І  хвилі  блиском  потайні
Голублять  до  своїх  земель.

Що  він  забув  у  тих  краях?
Що  бачив,  пропустив,  що  чув?
Як  довго  плавав  у  морях?
Чи  про  домівку  він  забув?

Ні,  не  забув,  бо  повернувсь
На  Батьківщину,  в  рідний  край,
Дорогу  пригадав...  Проснувсь
Тепер  в  душі  його  розмай.

І  люди  теж,  як  кораблі,
Шукають  рай,  що  у  світах...
Немає  місця  на  землі,
Щоб  розквітало  у  дивах.              22.08.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710286
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

ПОГЛЯД ВЕЛИКОГО МІСЯЦЯ

Ясніє  небо  у  блакиті,
Мороз  пощіпує  думки.
Мудрує  для  дітей  казки
Великий  Місяць  в  жовтій  свиті.

Зламав  промінчик  золотистий,
Зробив  тоненький  писачок
І  сам,  неначе  світлячок,
Малює  простір  нам  іскристий.

Освітлює  нічну  пустелю,
Пускає  хмари  до  землі.
Вони  пливуть,  мов  кораблі,
Зірками  вмощує  оселю.

Крізь  сфери  і  прадавні  глиби,
Для  нього  зовсім  ми  чудні,
Ледь  просуваємось  на  дні,  —
Заокеанські  дивні  риби...                                      21/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710283
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Микола Миколайович

Не зотліє

Дух  наш  у  тілі  вічний  незнищенний,
Геном,  в  віках  закалений,  з  горнил.  
Його  не  знищать  звірі  навіжені…
Нема  такої  сили  в  темних  сил.
Здавалось  хали  майже  затоптали,  
Та  проросли  ми  в  Бога  під  крилом.
Чужинці  нас  лишень  загартували,
Зв’язалиcь  ми  міцніше  ще  вузлом.
Бо  іскра  ми  від  Нашого  Світила,
Коли  ж  поблякли,  то  лише  на  мить.
Перемогти  нас  Сонячних  несила,
Як  неможливо  зовсім  погасить.
Ще  розгориться  полум’я  з  жарини,
Розправить  Фенікс  крила  свої  птах.  
Теплом  повіє  з  кожної  хмарини,
Розквітне  любо  в  долах  і  гаях.
Наш  жар  величний.  В  попіл  не  зотліє.
Нам  світить  промінь  сонячно  з  -  за  хмар.    
Вперед  брати  !  Хай  ворог  шаленіє.
Іскру  в  віках  леліє  нам…  Кобзар.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710270
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ліна Ланська

Я НЕ ХОЧУ

Я  не  хочу  в  ті  сни,  куди  ти  не  заходиш.  
Хай  там  рай  вочевидь,  я  не  хочу  в  ті  сни.  
Хай  там  вічна  любов  і  всевладдя  клейноди,  
Я  не  хочу  туди,  бо  без  тебе  вони.  

Я  не  хочу  розлук,  якщо  звінчані  душі.  
На  якийсь  кілометр  не  завезли  пальне.  
Там  мережаний  шлейф  сіре  небо  ворушить,  -  
Я  не  хочу  відлуння,  що  й  досі  кляне.  

Я  не  хочу  під  ноги  упасти  й  завмерти,  -  
Переступиш  поволі,  жорстокий  гінець.  
Що  було,  те  було  і  котячі  концерти  
Я  не  хочу  до  скону...  урвався  терпець.  

Я  не  хочу,  бо  сили  у  настрої  втопиш,  
Засмоливши  судини,  де  кров  -  стеарин.  
Трусонуть  невід"ємні,  істерик  синкопи,  
Я  не  хочу  снодійне  для  сірих  клітин.  

Я  не  хочу  роздати  на  фантики  душу,  
На  ганчір"я  порвати  благеньку  її.  
Захлинаючись,  звеш,  але  з  місця  не  зрушу,  
Я  не  хочу  недолі  збирать    врожаї.

Я  не  хочу,  не  хочу,  не  хочу...  не  треба  
Докоряти,  лякати  пекельним  ось-ось...  
На  твоєму  шляху  я  -  химера  Ереба,  
Хоч  просила,  просилась...та  не  довелось.
04.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.01.2017


Ліна Ланська

ПОЧИН

Нехай  би  приголубила  земля,
В  обійми  взявши,  затуливши  світ.
Розсипавши  сріблястий  божий  слід,  
Чумацький  Шлях  підморгує  здаля,  

Вночі.

Нехай  би  слово  раптом  проросло,
Як  в  полі  зерня,  в  серці  мимохіть.
Немає  сил,  поглянути  кортить
У  спогадання  замкнене  село  -

Ключі?                                                                                                                                                                    

Нехай  би  слався  дим,  а  не  туман,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
І  очі  виїдав,  і  краяв  знов,
Рвучи  учора  й    завтра,  стрімголов
Вертав  мені  дитинства  океан.

Гірчить.

Нехай  би  у  прозрінні,  Бога  суть
Журбою  в  повінь  серця  розлилась.
А  віра  у  віночки  заплелась
У  синій  льон,  з  якого  Мойри  тчуть

ПОЧИН...
04.01.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710241
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Оксана Р.-Г.

Не журися, козаченьку!

Заховався  місяченько  за  темнії  хмари...
Зажурився  козаченько:  ні  долі,  ні  пари...
Тяжко-важко  на  цім  світі  бідній  сиротині,
Ні  з  ким  серце  звеселити  при  гіркій  годині...

Хто  пригорне-пожаліє?..  Без  дому,  без  роду...
Чи  ж  хто  вірно  покохає  козацькую  вроду?
Хто  зласкавить  щирим  словом  серденько  козаче,
Зацілує,  приголубить,  у  парі  поплаче?..

Не  ховайся,  місяченьку,  виглянь  із-за  хмари!
Не  журися,  козаченьку,  не  будеш  без  пари!
Підростає  твоя  доля  -  карі  оченята,
Виглядає  господаря  біленькая  хата.

За  покірне  твоє  серце,  за  щиру  молитву,
За  сльозу  гірку  сирітську,  у  нужді  пролиту,
Зготував  Господь  для  тебе  доленьку  щасливу  -
Засівай  добром,  козаче,  і  правдою  ниву!

Не  журіться,  українці,  що  немає  долі,
Тільки  серце  не  топіте  в  заздрості-неволі!..
Напувайте  його  щедро  миром-добротою  -
І  Господь  вас  обдарує  милістю  святою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Гнев волка

Воин и дева

Когда  проникли  в  его  душу
Ее  коварные  желанья,  
Он  клятвы  все  свои  нарушил  
И  позабыл  все  обещанья.

Он  в  ножны  меч  вложил  навеки,
Оставил  подвиги  и  славу  
И  смирно  смежил  свои  веки  
На  ее  теплых  покрывалах.  

И  так,  в  любви  и  в  наслажденье,
В  неистовом  покорном  блуде,
Сто  лун,  в  невольном  возбужденье,  
Он  мял  ее  младые  груди.

Казалось,  властны  ее  чары,
Над  всем  его  могучим  станом
И  все  души  его  пожары  
Погасли,  в  блуде  непрестанном.

Но,  сотая  луна  минула.
Он  встал  с  постели,  облачился,
Снял  верный  меч  со  спинки  стула  
И  в  путь  геройств  и  битв  пустился.

О,  дева,  как  же  ты  прекрасна.
Пойми,  драконы  в  подземельях  
Не  празднуют  покой  напрасный  
В  своих  изнеженных  постелях.  

Ты  вся  во  мне,  в  моей  крови.
Любовь  к  тебе  прочнее  стали.
Пойми,  есть  время  для  любви
И  время  для  иных  баталий.  

Год  Деревянного  Козла  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710538
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Lana P.

В ТВОЇХ ОБІЙМАХ

В  твоїх  обіймах  цілий  світ  
І  сонечко  яскраве.
Скажи  мені:  "Люблю!",  "Привіт!"
У  вигляді  заграви.

Скажи,  що  крутиться  земля
В  небесному  просторі...
Там  місяць  казку  промовля,
Де  тихо  шепчуть  зорі,

Купаються  в  теплі  вітри,
Незвідані  планети…
Підозри,  сумніви  зітри,
І  полетять  сонети.

Ще  закружляють  наc  світи,
Коханням  оповиті.
Моєму  серцю  тільки  ти
Даруєш  щастя  миті!                          2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710140
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Богданочка

… зодягнена в любов…

Стікаючи  краплинками  роси
по  паростках  минулого,  змовкаю...
і  спогади  так  лагідно  плекаю
про  полум'ям  охоплені  часи,
коли  тобі  промовила:  "  Згораю"...

Босоніж,  і  зодягнена  в  любов
з  тобою  я  вогнем  своїм  ділилась,  
в  твоїх  обіймах  димом  розчинилась,
у  просторі  згубилася,  немов,
і  заново,  мій  любий,  народилась.

Якби  стежинка  знов  вела  туди,  
де,  окрім  нас,  не  було  більш  нікого...
Знайти  б  мені  омріяну  дорогу,
лишаючи  палаючі  сліди.
Я  там  би  й  залишилася,  їй-  Богу.

                                                                                             03.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710095
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Радченко

Смерть Козака

Тягнуть  Козака,  лишаючи  кривавий  слід  —
Познущалися  прокляті  каїни.
Бо  і  душі  їхні,  і  серця  —  суцільний  лід,
Їм  услід  летять  прокльонів  камені.
Та  байдужість,  мовби  панцир,  щільно  прикрива
Спини,  душі  і  серця  запроданців.
Захищаючи  не  знамо  що,  знов  убива
Брата  брат.  З  руки  чужих  годованців
Без  сумління,  легко  зброю,  з  радістю,  прийма,
Називаючись  "освободітєлєм".
Саме  їм,  як  рідна  матінка  така  війна  —
Смерть  й  розруха  після  тих  "спасітілєй".
Умирав  у  муках  Проводенко  Леонід  —
Сплюндрували  тіло  по-звірячому.
Тільки  душу  не  убили  і  її  відхід
Був  важким,  бо  серденьку  терплячому
Так  хотілось  вижити,  щоб  знову  рідний  край
Мирним  був,  багатим  й  не  заплаканим.
Вірило,  що  прийде  все  ж  війні  проклятій  край
І  поля  зачервоніють  маками
Там,  де  мінами  тепер  розорена  земля,
Там,  де  рідна    Козака  Михайлівка.
Журавлем  душа  у  небі  хай  його  кружля
Й  в'є  гніздечко  знов  під  дахом  ластівка.


Р.S.29  грудня  2016  року  був  закатований  бойовиками  командир  відділення  розвідки  №12  мотопіхотного  баталйону  72-ї  механізованої  бригади  Леонід  Проводенко,  позивний  Козак.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710029
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017


НАДЕЖДА М.

Зимовий вечір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SrH-L5ekMbI  [/youtube]
----------------------------------------------
Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Загнала  хуртовина  до  тепла.
Не  бійся,  це  нащо  тобі  зітхати?
То  просто  за  вікном  зима  цвіла.

Зігрію  я  твої  замерзлі  руки.
Присядь  зі  мною  поряд,    край  вікна.
Невже  це  від  зимової  розпуки
Цвіте  на  скронях  в  тебе  сивина?

Та  прийде  час  і  ти  помолодієш,
Прийдеш  з  теплом  до  мене  і  в  цвіту.
І  ти  тоді  мене  уже  зігрієш,
А  поки  що,  тебе  таким  люблю.

Пригрівся  у  теплі,  бачу  куняє...
Та  я  тобі  сказала  ще  не  все...
Повільно  за  вікном  уже  світає.
Чому  ж  це  сіль  пече  моє  лице?

Ще  хвилька  і  підеш  на  відпочинок,
А  ранок  посміхнеться  вже  мені.
Хай  сніг  не  замете  отих  стежинок,
Ти  не  залиш  мене  насамоті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710004
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Лина Лу

НА ДВОИХ

Из  двух  -  один  бокал,  одна  свеча,
Мелодии  непознанной  любви.

Волшебное  мгновенье  vis-à-vis,
Одну  из  двух  обид,  не  замечай.

К  щеке  рукою  нежно  прикоснись,  -
В  глазах  бездонных  -  болью  нагота.

Одной  из  двух,  слезою  залита,  -
Печали  дымка  убегает  ввысь.

Для  нас  двоих  -  случайный  разговор
И  недомолвок  зыбкие  пески

Растерянны,  волнующе-резки:
Словесных  алгоритмов  перебор.

Здесь  на  двоих,  одна  из  двух  всего,
Звучит  судьбой  натянутая  нить,

Нет  в  мире  сил  в  одно  объединить,  -
Есть  лишь  СЕЙЧАС  и...  больше  ничего.
02.01.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709841
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ТА

Я  пошепки  кричу  до  хрипоти,
Де  ти?
Розламані  повітряні  мости  -
Не  ти?
У  відповідь  мелодія  проста,
Не  та...

Я  знаю,  де  загублені  світи,
А  ти?
Укотре  попелищу  не  цвісти,
Де  ти?
Мої  тремтять  у  відчаї  вуста:
Не  та?

Я  не  скажу:  вертайся  і  прости,
А  ти?
З  образи  нове  щастя  не  сплести,  -
Де  ти?
Обіймами  гойдає  гіркота  -
Не  та.

Я  віднайду  слова,  щоб  зберегти,
А  ти?
У  кожного  початку  самоти  -
Не  ти.
Мелодію  б  забуту  віднайти,
Де  ти?..
02,01,17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710016
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ліна Ланська

ХОЛОДНА СТІНА

Крізь  холодну  стіну  не  дивлюсь  -
Бо  за  комином  виє  безум,
Чи  безодня  розверзлась  вночі?
Якщо  вийду,  -    в  біді  оселюсь,
Та  уперто  іду  по  лезу,
Миготіть,  доленосні  мечі.

Я  заплющусь,  якщо  і  горить,
Може  щезне  лихе  навіки,
Під  отим  полум"яним  дощем?  -
Стріли  знов  прилітають  згори,
І  нуртують  мої  повіки,
Щоб  побачити  -  безум  щез.

За  холодну  стіну  не  заходь,
Там  завмерло  чиєсь  прокляття,  -
Ворожив  опівночі  мольфар?
Залишив  нам  з  тобою  Господь
Дві  душі  -  палити  багаття,
Та  забув  загасити  ліхтар.

Той  вогонь  освітив  твої  сни,
В  них    розгублено  серце    плаче.
У  двобої  із  світлом  пітьма
Стане  димом,  а  щодо  стіни,
Розлетілася  в  друзки,  наче
Безталання  -    було  і  нема...

01.01.17.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709781
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Lana P.

НОВОРІЧНА НІЧ

Чаклунка  новорічна  ніч  у  полі
Стрічає  свіжий  ранок  на  роздоллі,
Натомість  —  ліхтарів  зірки  яскраві,
Там  місяць  сипле  погляди  ласкаві

На  чистий,  вільний  простір  горизонту,
Де  річечка  лишила  темний  контур
На  фоні  простирадла,  що  біліє,
Сріблястими  тонами  даленіє...

І  опадають  пелюстки  біляві
Із  неба,  де  хмаринки  кучеряві
Кидають  в  блисках  бісеринки  з  пуху,
І  Новий  Рік  летить  до  нас  щодуху

В  шаленості  хуткої  заметілі,
Що  кучугури  навіває  зрілі,
Щоб  ранок  завітав  до  нас  крилатий,
Був  новий  рік  на  урожай  багатий!

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709581
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 02.01.2017


Lana P.

НОВОРІЧНА НІЧ

Чаклунка  новорічна  ніч  у  полі
Стрічає  свіжий  ранок  на  роздоллі,
Натомість  —  ліхтарів  зірки  яскраві,
Там  місяць  сипле  погляди  ласкаві

На  чистий,  вільний  простір  горизонту,
Де  річечка  лишила  темний  контур
На  фоні  простирадла,  що  біліє,
Сріблястими  тонами  даленіє...

І  опадають  пелюстки  біляві
Із  неба,  де  хмаринки  кучеряві
Кидають  в  блисках  бісеринки  з  пуху,
І  Новий  Рік  летить  до  нас  щодуху

В  шаленості  хуткої  заметілі,
Що  кучугури  навіває  зрілі,
Щоб  ранок  завітав  до  нас  крилатий,
Був  новий  рік  на  урожай  багатий!

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709581
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Олекса Удайко

СТИНЬ*

[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло  –
стинь…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон  –
в  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон,
всмак…

Та  хурделиці,  хляки  в  природі  проходять
враз…
Як  надворі  заграє  весняна  погода  –
час…
Тож  природу  й  людину  спасе  амплітуда  –
ритм…
Бо  нема  перманенту  –  для  страдного  люду  –
битв…

І  піде  із  землі  зимова  холоднеча  –
стинь…
Теплота  переможе…  й  ту  злу  колотнечу!  –
Синь!  

На  блакитну  планету  не  пустим  зими
ми!!
Бо    утопимо  зиму  у  вічній  весні!
Ні  -
                   вій-
                                             ні!  
                                                                     Ні!![/color]![/color][/b]

31.12.2016
_________

*Від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
Фото  не  з  інтернету  -  моє:  ставок  
на  Дніприку,  поряд  з  моїм  домом...


[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Микола Миколайович

Любка

           Приспів:
Файна  дівка,  наче  птичка,
На  зівсюд  гарненька.  
Воду  пив  би  з  її  личка...
Ввечері  й  раненько,

                       *

Твої  вуста  терпка  криниця,
Цілунок  твій  вулкану  жар.
Моя  найбільша  таємниця,
Вина  цілющого  бокал.

                 Приспів:
Повногруда  і  цнотлива,
Наче  спіла  слива.
Ой  дівчино  чорнобрива,
Із  мойого  снива.

                       *

Коли  обнімеш  завмираю,
Втікає  серденько  до  п’ят.
Неначе  в  сні  пливу  до  раю,  
Як  в  нічку  тиху  зорепад.

               Приспів:
Світ  собою  затулила,
Для  мене  голубко.  
Коли  Овна  полюбила,
Моя  ніжна  любко.

                           *

Давно  живу  тобою,  дишу..
Кохання  ти  моє  оаз.
В  думках  своїх  тебе  колишу
В  оправі  ти  моїй  топаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709228
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


ТАИСИЯ

Ку - ка - ре - ку !



Всей  семьёй  построим  крепость
Мы  из  снега  во  дворе!
Новый  Год  встречать  –  нелепость
В  тесной  комнатной  жаре…

Вот  где  каждому  раздолье  -
С  кувырканьем    при  луне!
Романтичное    застолье
С  «  закусоном»  -  оливье!

Маскараду  -  будем  рады:
Во  главе  –  идёт  петух!
Безопасны  здесь  петарды.
Сказочный  витает    дух!

Ёлка  наша  натуральна.
Дед  ещё  её  сажал.
По  всем  признакам  –  морально
Заслужила  карнавал.

И  семейная  палатка  
Дивно  смотрится  в  снегу!
Как  медвежья    чудо-  хатка!
В  ней  комфортно  и  в  пургу!

Выдаёт  «микроволновка»
Блюда  в  собственном  соку!
Первый  тост    поднимем  ловко  -
Прокричим:  «Ку-ка-ре-ку»!

21.  12.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707797
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 31.12.2016


AleksKr

Чтобы дом был…


Чтобы  дом  был  полной  чашей,
А  в  нём  хозяйка,  что  всех  краше,
И  ребятни  десятка  два.
Пусть  чаша  ломится  стола,
Достаток  ваш  материальный
Чтоб  был  в  балансе  уникальном
С  духовностью,
И  в  доме  нитью  главной
Чтобы  царили  мир,  любовь,
Удача  чтобы  вновь  и  вновь
Не  только  в  праздник  посещала,
А  стены  дома  не  вмещали
Всю  теплоту  сердец  и  душ,
Что  будут  Вас  хранить  от  жизни  стуж!
                                                                                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709377
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ліна Ланська

БЕЗКРИЛОМУ

Не  йди,  прошу,  тебе,  не  йди...
Туман  оман,
За  срібним  відблиском  слюди,
Ховає  жаль.
Розшиєш  відчаю  жупан,
Думок  і  снів    вуаль,
Хрестами  крижаними  із  води.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  хрести  -
Дороговказ,
У  Вічність  шлях,  як  не  мости,
Без  каяття,
Не  оминути  всіх  образ;
Розлуки  відчуття
Сльозами  на  мої  впаде  персти.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  скрипаль
Заплакав  знов,
Бо  не  дістане  Пектораль  -
Небесний  диск.
Отих  загублених    підков,  -
Завчасний  долі  зблиск,
Уже  не  вкаже  виходу  з  проваль.

Не  йди,  прошу,  тебе  спинись
На  мить  одну.
Прости  знебожених  колись,
І  відпусти...
Розірвану  ущент  струну
Вінком  не    заплести  -
Злетиш,  безкрилий,  каменем...  униз.
25.12.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709272
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ліна Ланська

БЕЗКРИЛОМУ

Не  йди,  прошу,  тебе,  не  йди...
Туман  оман,
За  срібним  відблиском  слюди,
Ховає  жаль.
Розшиєш  відчаю  жупан,
Думок  і  снів    вуаль,
Хрестами  крижаними  із  води.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  хрести  -
Дороговказ,
У  Вічність  шлях,  як  не  мости,
Без  каяття,
Не  оминути  всіх  образ;
Розлуки  відчуття
Сльозами  на  мої  впаде  персти.

Не  йди,  прошу  тебе,  -  скрипаль
Заплакав  знов,
Бо  не  дістане  Пектораль  -
Небесний  диск.
Отих  загублених    підков,  -
Завчасний  долі  зблиск,
Уже  не  вкаже  виходу  з  проваль.

Не  йди,  прошу,  тебе  спинись
На  мить  одну.
Прости  знебожених  колись,
І  відпусти...
Розірвану  ущент  струну
Вінком  не    заплести  -
Злетиш,  безкрилий,  каменем...  униз.
25.12.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709272
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Амелин

Основные инстинкты (Лит. пародии)

Под  этим  названием  объединил  две  пародии:

На
[b]И  хитрый  воробей,  и  ласточка  чумная...  [/b]
[i]Станислав  Ливинский
http://www.stihi.ru/2016/09/19/6363

И  хитрый  воробей,  и  ласточка  чумная,
и  липа  за  окном,  и  солнце-размазня,
и  небо,  и  земля  –  они  хоть  и  седьмая
вода  на  киселе,  но  всё  ж  таки  родня.

А  мы  с  тобой  живём  и  делаем  закладки,
перебирая  всё  в  уме  наискосок:
и  запах  кислых  щей  на  лестничной  площадке,
и  жвачкой  до  сих  пор  залепленный  глазок.

А  яркий  свет  в  конце?!  А  сдавленные  звуки?!
Мотай  скорей  на  ус,  заучивай  урок.
...........................................................................

Чего  ж  ты  хочешь  знать?  Откуда  эта  сила,
что  прибивает  пыль  и  нас  срывает  с  мест?!
Не  думай  ни  о  чём,  пусть  будет  всё,  как  было.
Пиши  свои  стихи,  пусть  будет  всё,  как  есть.  [/i]


Пародия
[b]По-соседски…  [/b]

Опять  дверной  глазок  мне  залепили  жвачкой,
и  спичечку  –  в  замок…  и  смылись  поскорей.
Соседка  у  меня  какая-то  маньячка,
но  тёртый  я  калач  и  хитрый  воробей.

Она  ж  с  недавних  пор  как  ласточка  чумная,
с  умом  наискосок  …  витает  в  облаках.  
Да  –  я  живу  один,  она  об  этом  знает,
наверно  потому,  "валяет  дурака".

Но  что  с  меня  возьмёшь,  я  холостяк  отпетый,
не  думая  о  ней,  мотаю  всё  на  ус.
Пишу  свои  стихи,  пишу  зимой  и  летом,
и  запаха  борща...  ни  капли  не  боюсь!

Но  чувствую  спиной:  не  вывезет  кривая,
не  выдержит  броня,  не  удержать  коня!..      
Соседка  у  меня  –  она  хоть  и  седьмая
вода  на  киселе,  но  всё  ж  таки  родня…  


И  на
[b]Скучен  взор  [/b]
[i]Щербина  Борода
http://www.stihi.ru/2016/11/15/3855

Белым-бело,  но  скучен  взор,
Природа  как  явила  милость.
Мороз  рисует  свой  узор  -
Печально  осень  удалилась.
............................................
И  под  задумчивой    луною  
Уснул  в  сугробе  небосвод.

Кот  у  окна  грустит  о  марте,
Снежинки  в  форточку  стучат.
А  ветер  пробует  в  азарте  -
Догнать  осенний  аромат...

Лучом  по  проводу  куда-то,
Вдогонку  жалуясь  судьбе,
Фонарь  мигнул  подслеповато,
Как  будто  узник  на  столбе.

 [/i]

Пародия  
[b]Узники  [/b]

Спит  небосвод,  а  мне  не  спится.
Фонарь  мигает  на  столбе.
Снежинки  стаей,  словно  птицы,  
Кружат  в  волшебном  серебре.

Белым-бело...  ну  как  в  больнице.
Нас  в  спальне  двое  –  я  и  кот.
Чтоб  мне  на  месте  провалиться  –
Он  как  и  я,  он  всё  поймёт...

Задумчив  взгляд  стал  у  котяры...
Он  лапой  форточку  открыл                  
И,  так  как  был  гуляка  старый,                  
О  марте  бедненький  завыл.

Войдя  в  азарт  исчез  куда-то                              
Мой  друг,  мой  верный  есаул*,
Мне  подмигнувши  воровато...
Но  я...  нечаянно  уснул.  


[i]*ЕСАУЛ  –  Войсковой  есаул  –  адъютант  при  наказном  атамане.  Офицерский  чин  у  казаков,  соответствующий  армейскому  капитану  (Словарь  иностранных  слов).
А  ещё  ЕСАУЛ  –  Форточный  есаул.  Жарг.  угол.  Вор,  проникающий  в  квартиру  через  форточку.  Максимов,  126  …  (Большой  словарь  русских  поговорок)

 [/i]  

Хороших  вам  Новогодних  праздников!                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709291
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Амелин

Старая знакомая

         С  этой  «барышней»  я  знаком  уже  довольно  давно.    Лет  семь  или  восемь,  а  может  быть  и  больше.
         Проживая  летом  на  даче,  которая  находится  в  живописном  месте  на  берегу  красавицы  Десны  и  одновременно  на  берегу  так  называемой    "старухи"  (старицы  или  старого  русла),  впадающей  неподалёку  в  саму  речку,  частенько  рано  поутру,  порой  ещё  затемно,  когда  ещё  только-только  умолкает  ночная  жизнь  со  всеми  её  шорохами,  вскриками,  чавканьями,  всплесками  и  прочими  звуками,  я  выхожу  на  берег  побросать  спиннинг,  полюбоваться  рассветом  и  встретить  восход  солнца.  Это  самые  прекрасные  минуты.    Люди  обычно  в  это  время  ещё  спят,  а  природа  полным  ходом  живёт  своей  жизнью,  в  которую  лучше  бы  человечество  и  не  вмешивалось,  причём  что-то  или  кто-то  просыпается,  а  кто-то,  наоборот,  отправляется  опочивать  восвояси,  чтобы  с  наступлением  темноты  вновь  заняться  своими  еженощными,  невидимыми  для  людского  глаза,  делами.  
         Так  вот,  насчёт  "барышни".  Это  –  серая  цапля.  Почти  каждое  утро,  когда  я  появлялся  на  небольшом  пятачке  соединения  "старухи"  с  рекой,  серая  утренняя  красавица  уже  занималась  там  своим  промыслом,  ловя  мелкую  рыбёшку,  лягушек,  головастиков  и  прочие  "полуфабрикаты"  для  своего  пищевого  рациона.  Но  завидев  меня  обиженно  улетала.  Хотя  иногда  бывало,  что  я  её  опережал,  приходя  раньше  обычного.  Так  случилось  и  в  этот  раз.  Проснувшись  ещё  затемно,  собрался,  взяв  всё  необходимое,  и  вышел  на  берег.  Стою  себе  тихонечко  среди  небольших  кустиков,  слившись  своим  камуфлированным  костюмом  и  такого  же  цвета  панамой  с  береговой  растительностью.  Почти  никаких  движений,  никаких  звуков,  разве  только  комара  какого  прихлопну,  как  и  я,  страдающего  утренней  бессонницей.  Небо  только-только  начинает  сереть.  Смотрю  –  летит  "подруга"  предрассветная.  Но  я-то  её  вижу,  а  она  меня  –  нет.  И  самое  интересное,  –  что  летит-то  она  прямо  на  меня!  Не  знаю,  чем  я  ей  казался  в  тот  самый  момент  –  пеньком,  кочкой  или  ещё  чем-то,  или  она,  как  и  я,  тоже  не  до  конца  ещё  проснулась,  но  в  тот  миг  я  ясно  понял,  что  посадка  будет  произведена  прямо  мне  на  голову,  на  мою  любимую  зелёную  панаму.  Ещё  бы!  Такое  "умное"  –  удобное  –  место!  сухоё,  тёплое...  А  какой  обзор  с  него  хороший!  В  общем,  уже  и  ноги  свои  выставила...  И  если  бы  не  мой  окрик  в  тишине:
–  Ты  что?  Куда?!..  
Но  последнее  слово  было  уже,  скорее,  вдогонку...  Не  знаю,  видел  ли  ещё  кто-нибудь,  когда-нибудь,  такое  экстренное  торможение?!  Она...  на  какое-то  мгновение  остановилась  в  воздухе,  причём  почти  в  вертикальном  положении,  примерно  в  двух  или  трёх  метрах  от    меня,  растопырив  крылья,  как  веера,  даже  замахав  ими  в  обратную  сторону  от  неожиданности,  удивления,  возмущения  и  негодования.  Это  длилось  секунды  три.  Лицо  моё  аж  ветром  обдало!  Потом  резкий  разворот  и  –  прочь,  прочь,  прочь...  Матерясь,  наверное,  про  себя,  какими-то  своими  особыми  птичьими  ругательствами.  Думаю,  что  потом  она  ещё  долго  на  меня  "дулась",  вспоминая  свою  неудавшуюся  посадку  в  то  тихое  летнее  утро,  не  предвещавшее  никаких  особых  приключений.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709290
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Олекса Удайко

СМАКОЛИКИ

   [i]  …у  вас  –  і  глибина,  і  щирість,
       і  віри  шмат,  і  любові…
                                         [b]  Касьян  Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]

[b]                                                  [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке  ти  пишеш,  неначе  я  помер,
Але  живий,  ще  й  як  живий,  падлюка!
І  що  робить  дозволите  тепер…
Коли  любов  щоранку  в  серце  стука?

                                                 [color="#00a6ff"]2.[/color]
Я    вже  й  не  знаю,  де  коріння
(Копатись  в  генах  не  привик):
Твоє  веселиків  квиління
Чи  мій  гінця  побідний  рик?

                                                 [color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші  тілом,  та  міцніші  духом,
І  досвід  нам  у  всьому  помічник...
Той  має  сенс,  хто  ласку  Божу  слуха,
Єством  своїм  до  Господа  приник.

                                                 [color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна  фраза  -  як  зараза:
Вклеїть  так,  що  не  зітреш!
Пензель  влучний  богомаза  –
Повна  чаша,  срібна  креш…

                                                 [color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші  писав  він  лапідарно  –
Чи  поганенько,  а  чи  гарно:
Вже  був  такий  у  нього  хист  –
Поетом  став  лапідарист…

                                                 [color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми  з  мене  так  і  пруть!
Бо  побував  на  вулицях  Кийова...
О,  яка  мова!  –  О,  нетлінна  «жуть»  –
Гаркава,  
                                         змішана,  
                                                                                 хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116121709106  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Олекса Удайко

РАНОК РОЖЕВИЙ*

       [i]  …в    незайманій  тиші  по  вікнах  малює  світанок  
               рожеву  заграву    –    де  сонце  встає  в  таїні.
                                                                                               [b]Олена  Жежжжук  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]

[i][b][color="#0783a6"]День  похилився  
в  гулаво-диявольськім  танку  –
Вечір,    мов  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Ніч  віддала  свої  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  зоравши  –  
солодких  таїн  
переліг…  

Хай  скаженіє  
в  полях  снігова  королева,    
в  тебе  ж  у  ліжку  –  на  дотик  –  теплесенький  Кай...
Й  не  треба  тобі  вже  
                                                               ні  Півня,  
                                                                                             ні  Тигра,  
                                                                                                                             ні  Лева…
Грайся,  дударику,  
ніччю  і  римами….  
Грайсь!

Фуги,  кантати,  
симфонії  й  щебет  сопілки  –
музика  щастя  й  породжене  нею  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  працею  пчілки,
вірша  нового  –  
мов  матері  
любе  дитя  …

З  ними  поети  щасливі  
в  весну  повертають…
(Ранок  рожевий  й  мене  на  зорі  зустріча!..)

Ранку  рожевий,  я  заздрю  тепленькому  Каю  –  
гасне  у  променях  сонця  
блаженна  
свіча…[/color][/b]

28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба  довершити  думку,    означену  автором  у  вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477

[u]Фото  автора[/u]:  зимовий  ранок  із  вікна  власної  квартири.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Валентина Ланевич

Дивляюсь на спалахи нічні зірок.

Дивляюсь  на  спалахи  нічні  зірок,
Де  та,  котра  містком  єднає  душі?
Плете  кохання  чуттєвий  ланцюжок,
Серця  й  собі  не  в  змозі  буть  байдужі.

І  стежечка  в’юниться  помежи  хмар,
Що  вітер  гонить  небом  без  перерви.
Гортає  погляд  настінний  календар,
Душа  горить  і  неспокійні  нерви.

І  ніжність  із  сумом  в  грудях  щемонить,
Повзе  по  тілу,  що  чека  любові.
-Живу  тобою,-  єство  моє  кричить,
Тужить,  скоряючись  німій  розмові.

26.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708687
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Другие  уводят  любимых,  —
Я  с  завистью  вслед  не  гляжу,  —
Одна  на  скамье  подсудимых
Я  скоро  полвека  сижу.
Вокруг  пререканья  и  давка
И  приторный  запах  чернил.
Такое  придумывал  Кафка
И  Чарли  изобразил.
И  в  тех  пререканиях  важных,
Как  в  цепких  объятиях  сна,
Все  три  поколенья  присяжных
Решили:  виновна  она.

Меняются  лица  конвоя,
В  инфаркте  шестой  прокурор…
А  где-то  темнеет  от  зноя
Огромный  небесный  простор,
И  полное  прелести  лето
Гуляет  на  том  берегу…
Я  это  блаженное  «где-то»
Представить  себе  не  могу.
Я  глохну  от  зычных  проклятий,
Я  ватник  сносила  дотла.
Неужто  я  всех  виноватей
На  этой  планете  была?

                                           _  *  _

Коханих  крадуть  тепер  інші,
Я  з  заздрістю  вслід  не  дивлюсь.
На  лаві  підсудних,  не  тижні,
Я  вже  півстоліття  томлюсь.
Навкіл  суперечки  і  тиснява,
Й  нудотний  там  запах  чорнил.
Таке  тільки  Кафка  вимислював
І  Чарлі  таке  зобразив.
Ось  там  в  суперечках  поважних,
Немов  міцно  сон  обніма,
Всі  три  покоління  присяжних
Вказали:  це  винна  вона.
Зміняються  лиця  конвою,
З  інфарктом  лежить  прокурор,
А  десь  там  від  спеки  канвою
Темніє  небесний  покров.
Красою  наповнене  літо,
На  березі  тім  вже  гуля...
Блаженне  "а  десь"  уявити
Не  можу  ніяк  собі  я.
Прокльони  гучні  й  слух  все  гірше,
Зносила  вщент  ватянку  я.
Невже  винувата  найбільше
На  цій  я  планеті  була?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708682
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ірина Кохан

В засніженім саду

Шовковим  сяйвом  стелиться  під  ноги
Чумацькй  шлях.  Я  знов  до  тебе  йду.
Крізь  океани  й  зоряні  дороги,
Де  ми  одні  в  засніженім  саду.

Де  червоніють  кетяги  калини
І  місяць  німбом  вилитий  вгорі.
Де  похололи  юності  стежини,
Де  жовтоокі  плачуть  ліхтарі.

Вже  засніжило  скроні.  Відболіло...
Вуста  гарячі  стали  вже  німі.
Не  розлюбили...Небо  сполотніло,
Не  дочекавшись  нашої  зорі.

І  знову  сяйво  стелиться  під  ноги,
У  юність  знов  до  тебе  я  іду.
Щоб  віднайти  загублені  дороги,
Якими  йшли  в  засніженім  саду...
                       
     2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708693
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ірина Кохан

Мефістофель чи янгол?

Аритмія  моїх  почуттів...
Мефістофель  чи  янгол  небесний
Хто  сьогодні  у  мені  воскресне
Від  агонії  зимних  вітрів?

Назбираю  золи  з  підвіконь,
Що  розсипали  зорі  згорілі.
Проживатиму  дні  чорно  -  білі,
Захлинаючись  в  вирі  безсонь.

Проводжатиму  потяги  в  ніч
І  чекатиму  їх  на  пероні...
То  мої  почуття  безборонні
Повертаються  долі  настріч.

Знову  ранок  розпустить  канву,
Запорошить  мою  безнадію.
Бути  янголом  я  не  зумію...
А  людиною  -  просто  живу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707794
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Lana P.

ТВОЇ ЦІЛУНКИ ПАХНУТЬ МЕДОМ…

Твої  цілунки  пахнуть  медом  —  
Такі  солодкі  і  цілющі.
Нас  місяць  накриває  пледом,
Де  ясні  зорі,  всевидющі,
Лягли  на  тіло  візерунком,
Торкнулись  серця  промінцями,
Влилися  в  душу  млосним  трунком
І  запалали  каганцями.
Те  сяйво  ллється  з  позолоти
І  проникає  так  глибинно...
В  думках  ти  підбираєш  ноти,
А  я  підспівую  невинно.
Мелодія  зриває  коди
І  проникає  всередину,
Їй  вже  немає  перешкоди,
Вона  нестримна  в  цю  хвилину...
В  твоїх  цілунках  —  смак  нектару,
Квіткові  пахощі  в  суцвітті.
Як  пережити  Божу  кару?..
Ти  —  наймиліший  в  цілім  світі!  

2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708664
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


НАДЕЖДА М.

Запах щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HUH41F3BfUY[/youtube]

Дякую  за  ідею  Оксані  Дністран
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708571
-------------------------------------------
До  себе  щастя  приміряла
Із  сонця  зіткане,  із  зір.
Оця  робота  забавляла.
Так  до  лиця  мені,  повір.

Вплету  у  коси  ранню  зірку,
У  серце  радість    упущу.
Сміятись  буду,  хоч  і  гірко.
Тебе  очима  засліплю.

Тебе  пробачу,  мій  невірний.
Із  сліз  корали  нанижу.
І  станеш  ти  мені  покірний.
Так  легко,  враз  заворожу.

І  ти  відчуєш  запах  щастя,
Коли  торкнешся  моїх  рук.
Я  точно  знаю:  це  удасться.
Мій  добрий,  дикуватий  друг..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708584
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ліна Ланська

ДЕЩИЦЯ РАЮ

Відчуваю  я  відчаю  подих.
Шелест  листя,  засмучені  зрони
Знавіснілої  срібної  крони,  -
Сніг  вирує  в  боргу  у  негоди.

Сніг  вирує,  сховавши  газони,
Облітаючи  теплу  й  духмяну,
Не  домівку,  ще  й  досі  незнану,
А  незрячі  й  безсилі  перони.

А  незрячі  й  самотні  вагони,
Наче  люд,  що  завмер  і  шукає
Раю  мить,  а  який  він  -  не  знає,
Тільки  в  Господа  -  манна  і  схрони.

Тільки  в  Господа  -  Раю  дещиця
Для  святенників...що  то  за  диво?
Відчуваю,    злітає  дражливо
Із  небес  вогняна  колісниця.

Із  небес,  затуманених  димом,
Від  розпалених  кров"ю  прокльонів
І  розірваних  болем  нейронів.
Чи  то  крики  над  спаленим  Римом?

Чи  то  крики  Лелечого  Краю
Спопеляють  вишневі  світання?
Доле,  доле...  спокута  остання,  -  
Та  дещиця  кривавого  "раю"?

Та  дещиця  -  таловин  баюри.
У  пекельному  грізному  шалі
Розляглися,  нахабні  й  бувалі
Від  купюр,  із  могил  -  амбразури.

Від  купюр  тих  і  лики  -  у  зграю.
Усміх  щириться  диким  оскалом,
За  срібляник  Іуди?..  зухвало
Розплітаються  і  зазіхають.

Розплітаються  коси  Горгони  -
То  вінчальні  убори  заброди.
Пень  трухлявий  і  чарка  -  клейноди,
В  павутинні  тремтять  терикони.

В  павутинні  сховались  лелітки,  -
Павуку  забажалось  поживи:
Вікові  заважають  приливи,
Обривати  взаємності  квітки?

Обривати  життя,  щоб  до  "раю"
Наші  душі  скоріше  дістались.
Краплі  крові  катам  п"єдестали
Уквітчають,  ось-ось...  відчуваю.

23.12.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708246
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Ліна Ланська

ФІАЛКИ АЇДА

За  віщо  караєш?  
Засніжене  листя  злітає.
Ховаєш  у  спомин  чимдалі
Мене,  як  дошкульні  печалі,
І  муки  ховаєш.

За  віщо  забута?
Імлою  увінчана  скрута.
Скляному  розбитися  серцю
Недовго...  втопитись  в  озерці
Хмільної  отрути?

За  віщо,  -  на  скалки?
Палають  в  багатті  цурпалки,  -
У  пеклі  банкет  до  світання:
Душа  на  розпал,  до  згорання,  -
Аїда  фіалки,

Чи  мітли?
Розквітли...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSDEwt1wXdBtNWmLfQriKQtzb7jE5baFGqt8HWLWPWoogWYn7xapw[/img]
24.12.24.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708198
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Радченко

Рік Півня зустрічаємо з надією (акро)

Рік    Півня  зустрічаємо  з  надією
І  з  Вірою,  Любов’ю,  сподіванням,  мрією.
Кружля  війна  над  Україною  шулікою,

Полює  ще  кого  зробить  калікою.
І,  може,  вдасться  вбити,  добавляючи
В  небесну  сотню  ще  одну  безглузду  смерть,
Немов    каміннями,    життям  жбурляючи,
Як  наче  відсіваючи  крізь  сито  дерть.

Залишить  ще  на  згадку  і  безбатченків,
Удів,  осиротілих  в  одночасся  мам  і  тат.
Смертельна  мить  чітких  не  має  графіків  —
Тому  й  болить  нам  непоправність  і  раптовість  втрат.
Рік    Півня  обіцяє  щирість  і  відвертість,
І  зміни  обіцяє,  й  потрясіння  теж.
Червоний  Півень  нам  покаже  свою  впертість,
А  ось  війна,  мабуть,  не  знатиме  ще  меж.
Єдине  є  у  всіх  на  Новий    рік  бажання,
Можливо,  й  не  здійснене  буде  ще  воно?
Оці  хай  згинуть  геть  і  біль,  і  страх,  й  страждання,

З  землі  хай  щезне  назавжди  війна  і  зло.

Нехай  у  році  Новому  все  буде  добре,
А  ми  не  пошкодуємо  для  цього  сил.
Дав  Бог  Вкраїні  серце  щире  і  хоробре
І  віримо,  що  буде  ясним  небосхил.
Є  ще  і  віра,  і  любов,  й  сердець  надія  —
Юдоль  земна,  хіба  ж  це  України  мрія?

Юдоль  —  місце,  де  страждають,  мучаться,  терплять  нестатки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708436
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


НАДЕЖДА М.

Фіалки…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PgOF7_aTgfU[/youtube]
Це  невеличкий  новорічний  подарунок
моїй  дорогій  дівчинці  Фіалці  з  нашого  сайту.
Будь  щасливою,  моя  ніжна  квіточка...
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6534
-----------------------------------------------------

Вірю  я  в  Дід  Мороза  ще  змалку.
Подарунки  чекала  не  раз.
Попросити  хотіла  фіалку,
Щоб  на  свято  була  для  прикрас.

Так  хотіла  весни,  не  морозів,
Назбирати  у  кошик  квіток.
Так  зробити  він  був  це    не  в  змозі.
(Про  це  знала  з  дитячих  казок)

Вже  давно  промайнуло  дитинство,
Та  все  ж  вірю  у  казку  оцю.
Збереглося  в  душі  це  таїнство,
Все  ж  чекаю  я  взимку  весну.

На  вікні  ніжна  квітка  розквітла,
Дуже  пахне,  хоч  в  неволі  зросла.
Мою  душу  наповнює  світлом.,.
Дуже  хочу,  щоб  завжди  цвіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708476
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Потусторонний

Проку мало от дурака.

Если  вдруг  не  хватает  слов,
а  сомнениям  нет  числа.
Да  от  го'рдиевых  узлов
ноша  жребия  тяжела.

Не  спеши  наполнять  стакан
укрощённым  огнём  души.
Проку  мало  от  дурака,
не  дано  ему  дел  вершить.

Собери  всё,  что  есть  в  кулак
и  направь  свою  веру  в  цель.
Водрузи  над  собою  флаг,
изменись,  наконец,  в  лице.  

Кто    нащупал  в  себе  себя,
сможет  выйти  из  тьмы  на  свет.
Справедлива  лишь  та  борьба,
от  которой  похмелья  нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707380
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Владимир Зозуля

Эстампы красоты

В  трепетном  восхищении  и  с  замиранием  сердца
склоняюсь  перед    гением  женского  портрета
 Владимиром  Боровиковским.

                             .....
Портреты…  женские  портреты…
Такие  разные  черты
В  единстве  вечной  красоты,
Рукой  художника,  воспетой.

То  девы  русской  красота,
Исконная,  вневременна'я,
Иконно  запечатленна'я
На  теле  и  в  душе  холста.

Она  глядит,  меняя  лик…
И  может,  истинно  (кто  знает?)
Нам  говорят  –  Она  спасает,
Даря  душе  прозренья  миг.

Так  пусть  Она  спасёт  и  нас.
Коснётся!  –  И  поднявши  веки
Заплачет  светом  мутный  глаз
Слепорожденного  калеки.

И  взглядом  волооко-синим
Прольётся  с  китежных  небес
Художественный  благовест
Мирогоро'дского  мессии…
...
В  тени'  высокого  искусства
Стоит  незримый  храм  Сакрала,
Где  созерцанье  идеала
Облагораживает  чувства.

Там  только  сердце,  как  пресвитер,
И  лишь  душа,  как  жрица  девства.
Почувствуйте  в  себе…  примите  –
Прекрасного  –  священнодейство.

Ведь  невозможное  возможно  –  
И  музыкант  услышит  ноты,
Возьмется  за  мольберт  художник,
Поэт  потянется  к  блокноту.

А  Тот,  Кто  вечен  и  всевластен,
В  порыве  творческом  и  славе
Незримо  встанет  рядом  с  вами
Благословляя  сопричастьем.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707867
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Владимир Зозуля

Черёмуха

На  кончиках  ресниц  и  коже  век
Случайных  чувств  и  слёз  колючий  лёд.
Над  головою  кружит  белый  снег…
А  на  душе  черёмуха  цветёт.
Январская  черёмуха  в  цвету…
Слетевшей  зимней  грёзы  белый  дым…
Чего  я  от  тебя  зимою  жду,
Весенний  цвет  любви  и  чистоты?
Зачем  ты  сердце  полнишь  до  краёв?
О  чём  ты  проливаешься  слезой?
О,  чувство  запоздалое  моё…
Не  улетай,  прошу  тебя,  постой.
Поднявшись  взглядом  в  высоту  твою,
Я  ниже  опускаться  не  хочу…
Под  снежною  черёмухой  стою,
А  почему-то  кажется  –  лечу…
Кружат  снежинки  –  лепестки  –  слова…
Легко  и  белокрыло  машет  жизнь.
В  полете  чувств  кружи’тся  голова…
Кружи  её,  черёмуха…  кружи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707374
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Владимир Зозуля

Сретение души

И  знать,  заведено  у  Бога  так  –  
Всему  есть  срок,  всему  свой  час  –
И  в  келье  схимника  убого  так,
А  в  церкви  золотится  Спас,
И  позолоченная  лестница
Ведет  на  золотой  амвон…
Но  только  вот  душа  не  крестится
На  золотой  оклад  икон.
Нет  ну’жды  в  золоченом  миге  ей,
Взлетать  под  сводом  золотым,
Ведь  у  неё  своя  религия,
Свой  храм  –  Любви  и  Красоты.
Иное  ей  предназначение,
Иной  канон,  иной  завет,
И  не  лампадное  свечение,
Не  эти  –  чад  и  тусклость,  нет,
Вселенское,  непостижимое
Ей  предназначено  давно…
Земная  искорка  души  моей,
Тебе  самой  светить  дано.
Ты  –  жизнь  со  свойствами  и  ликами.
Ты  –  кульминация  всего  –
Прикосновение  к  Великому
И  осознание  Его.
…….
Лампад  свечение  усталое.
А  в  церкви  пусто…  
Никого.
Мария…  
У  иконы  стала  Ты,
И  держишь  Сына  своего.
И  вновь  на  ровном  так  неровно  мне…
И  я,  не  веря  в  чудеса,
Смотрю-зову  в  Его  огромные,
Невозмутимые  глаза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708484
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Потусторонний

Бред.

 Бред...  Заборы,  затворы,  клетки.    
 Явь  свободой  стыда  беременна.    
 Растерявшиеся  кокетки,  
 начитавшиеся  Пелевина,  
 под  воздействием  ажитаций  
 разбросавшие  крошки  смысла…  
 Над  туманностью    аберраций  
 рефлективная  тень  нависла.  
 Убегающий  день  вчерашний  
 испускает  усталость    духа.  
 Едут  крыши,  умишки,  башни,  
 редкозубо  цветёт  разруха.
 На  пронзённую  страхом  спину  
 опускается  липкий  ужас.  
 Овердоза    адреналина  
 производит  туннели    уже.  
 Не  протиснуться  в  омут  свету.  
 Автономность  неадекватна.  
 Но  разумное,  бродит  где-то,  
 так  надеясь  войти  обратно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707044
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Циганова Наталія

…коли мандаринами пахли ялинки…

Не  літатимуть  мрії…  занадто  старі…
тільки  пішки…  і  тільки  –  за  рогом,
де  дивилось  дівча,  як  на  тлі  ліхтарів
біло  падали  залишки  року…
Це  було  чи  не?...
…байдуже.
Саме  тоді
мандаринами  пахли  ялинки.
І  було  якось  чхати  на  решту  подій
їй  і  ще  кілька  сотням  будинків
в  місті  «Т»…
там  ще  не  позичали  тоді
аромат  в  прозаїчного  джина
а  ні  хвоя,  а  ні  помаранчі  руді.

Скоро  грудня  останні  хвилини
заберуть  цілий  рік  в  обнульовану  вись…
знову  чисту…  від  краю  до  краю.
Я,  звичайно,  подумаю  вголос,  що  скрізь
мандаринами  пахли  ялинки  -  колись.
         ...а  про  себе,  
                             що  мрії  –  літають…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707003
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Радченко

Мовчазна засніжена ніч (акро)

Мовчазна,  засніжена  ніч,
Обрамлені  в  іній  дерева.
Вже  північ  притихла,  мов  сич,
Чаклунське  розплескує  мрево.
А  я  все  чекаю  на  сон...
Златавий,  замислений  місяць
На  небі  займає  свій  трон,
Аби  відпочивши,  скотитись

За  гору,  що  спить  в  далині.
А  тіні,  немов  павутинням
Сніг  вкрили  й  мороз  на  вікні
Накриє  шибки  взором  дивним.
І  пам'ять,як  пазли  склада,
Життя,  де  дитинства  безмежність.
Емоцій  сукупність  складна  —
Наповнює  душу  бентежність.
А  місяць  поблідшав  уже,

Невже  буде  скоро  світати?
І  серце  моє  збереже
Чарівного  спогаду  свято.
   

мрево  -  марево

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706974
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Ліна Ланська

ЩО ХОЧЕ ЖІНКА?

Від  подиху  твого  на  світ
З"явилось  невелике  диво  -
Із  мила  бульбашка  грайливо,
Без  крил,  -    зухвалий  пустоцвіт

Летить  -  милується  земля.

Ввібравши  в  себе  сяйво  сліз,
Веселки  олівцем  барвистим
Малює  погляд  променистий  -  
Свавільний  мариться  ескіз,
   
Що  наближається    здаля.

Прозора  бульбашка  згори,
Спаливши  тіло  й  душу  в  попіл,
Уже  давно  не  чинить  опір,
Тьмяніє...  долю  б  задобрить,

Бо  десь  з-за  хмар  регоче  Тор:

"Народжені  дощем  старим,
Вже  скільки  кульок  знавісніли  ?
А  ще  ж  недавно  миготіли,
Доки  стрілу  не  кинув  грім,

Діставши  мідний  коридор.

Проллється  золото  з  небес,
Краплинка  у  вікно  загляне
На  личко  ніжне  та  рум"яне,  -
Бажанню  потурає    Зевс.

І  що  ті  вежі?  -  лиш  декор.

Даная,  без  пересторог,
Од  відчаю  і  без  останку,
Зшиває  у  вуаль  світанки
Що  хоче  жінка,  -  хоче    Бог!

16.12.16.


Дана́я    —  у  давньогрецькій  міфології  дочка  Акрісія,  царя  Аргосу  і  Еврідіки  .  Згадана  в  «Іліаді»  (XIV  319).
Оскільки    Акрісію  було  передбачено,  що  він  буде  убитий  сином  своєї  дочки,  то  він  ув'язнив  Данаю  в  підземний  мідний  будинок  і  приставив  до  неї  служницю.  
Зевс,  полонений  красою  дівчини,  проник  до  неї  у  вигляді  золотого  дощу[3]  і  запліднив  її,  у  неї  народився  син  Персей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706970
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Микола Миколайович

Бєльмандо…безгрішне

Тобі  здалося  що  ти  Ісус?
Який  насправді  був  Пророком.
Ти  …  сучий  сину,  боягуз,
Який  себе  представив  Богом.

Моїй  Украйні  ти  ніхто…
Не  рівня  Птаху  земноводне.
Чужинець  ти  нам,  "фєнь...  мандо",
Расєї    ти…  -  Офшорний  злодій.

Довіру  нашу  ти  украв..
Береш  удома  нас  на  вили.
Брехнею…    ранок  завоняв,
Чужоїго    виплоддя    кобила.

Іди  собі  відкіль  прийшов,
Іди  собі…  іди  скоріше.
Щоби  ніхто  вже  не  знайшов,
Тебе  чуже  ...бо  ти  тут  лишнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706969
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Lana P.

Я ХОЧУ НА МОРЕ…

Я  хочу  на  море,
У  нашу  лагуну,
Де  небо  просторе,
Піймати  фортуну.

Гойдатись  на  хвилях,
Стрибати  щасливо,
Сховатись  у  милях,
Бо  там  все  можливо,

Де  сонце,  на  сході,
Торкає  водицю,
У  всій  своїй  вроді
Цілує  жар-птицю,

Шукати  корали,
Шаліти  у  диві,
Щоб  дні  воскресали
В  обіймах,  чутливі.

Нам  захід  колиску
Згаптує  на  нічку,
У  місячнім  лиску
Простелить  доріжку.

І  звук  той  жаданий  —
Мелодій  стихія...
Скажи,  мій  коханий,
Хіба  ж  це  не  мрія?        23.12.13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706919
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Lana P.

НА РОЗДОРІЖЖІ…

Цю  жінку  я  люблю.  Така  моя  печаль.
-Микола  Вінграновський-


Не  випікай  печальними  очима
Несказані  слова,  що  розлились,
Пірнали  поза  нашими  плечима,
Мовчанням  чистим  в  душі  пролились.

Не  тільки  страхом  неземна  любота
В  нутрі  вогнем  гніздиться  і  горить,  —
Уквітчана  взаємністю  турбота
Червоним  маком  густо  пломенить.

Нас  райдуга  єднає  в  колір  гами,
І  світить  ніжний  спомин,  як  колись.
Сплелися  кроки  нашими  шляхами,
На  роздоріжжі  долі  обнялись.            


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706916
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Lana P.

НА РОЗДОРІЖЖІ…

Цю  жінку  я  люблю.  Така  моя  печаль.
-Микола  Вінграновський-


Не  випікай  печальними  очима
Несказані  слова,  що  розлились,
Пірнали  поза  нашими  плечима,
Мовчанням  чистим  в  душі  пролились.

Не  тільки  страхом  неземна  любота
В  нутрі  вогнем  гніздиться  і  горить,  —
Уквітчана  взаємністю  турбота
Червоним  маком  густо  пломенить.

Нас  райдуга  єднає  в  колір  гами,
І  світить  ніжний  спомин,  як  колись.
Сплелися  кроки  нашими  шляхами,
На  роздоріжжі  долі  обнялись.            


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706916
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Амелин

Н-неужели…п-п-пародия-я-я… п. . ! (акро)

На  вот  это  стихотворение
[b]Неужели…продолжается  (акростих)  [/b]
автор:  Єгорова  Олена  Михайлівна  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702546

Галиной  Акимовой  была  написана    вот  такая  весёлая  пародия(акро):
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702978

[b]Неужели...пародия...  (акро)        [/b]

Не  знакомо  мне  похмелье,
Есть  серьезнее  дела.
Утром  рано  в  воскресенье
Жутко  трезвая  была.
Евтушенко  просмотрела...
Ладно  же,  мы  тож  могём!
И  стихи  писать  засела...
...  Позвонили  -  "Где  ты?  Ждём!"

Продолжалось  воскресенье  -
Алкоголь,  кальян,  друзья...
Рюмку  водки  (ту,  что  третья)
Опрокинула  я  зря...
Дальше  -  больше:  бренди,  виски...
И  последний  тост  в  стихах
Я  произносила  низко
...  под  столом  и  впопыхах...  

ID:  702978
автор:  Akimova


Решил  тоже  попробовать,  но  пришлось  немного  позаикаться,    из-за  того,  что  так  же  писал  этот  экспромт  впопыхах:

[b]Н-неужели...п-п-пародия-я-я...  п..!  (акро)  [/b]
(село  Попыхи,  где-то  в  р-не  "вокзала"...)

Н-неужели  не  п-приснилось?  
Н-неужели  ...  П-Попыхи?..
Е-сть  в  селе,  где  я  ро-дилась,
У-мники  ценить...  с-с-стихи.
Ж-ждут,  к-когда  я  к  ним  п-приеду,
Е-ду,  ед-у...  к  вам,  д-друзья!..
Л-лучшим  с-соусом  к-к  обеду
И  г-г-горчицей  буду  я.

П-прочитаю  в-вам  п-парод-дий...
По-пы-хи,  яд-рё-на  мать!
П-просто  сядем  на  п-природе...  
А-а-алкоголь  не  предлагать!
Раньше  к-как  я  приезжала?
О,  р-родные  Поп-пы-хи!
Д-дёрнем  "виски"  у  в-вокзала
И...д-давай  ч-читать  с-стихи!
Я  же  виж-у,  –  что  проз-рела...
Я  те-перь  как  о-стрый  нож!
Я  точу  пародий  с-стрелы...

Попыхи  бросает  в  дрожь!..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706862
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Амелин

Связующая нить (пародия-симбиоз)

Пародия  (симбиоз)
На  два  стихотворения
Кен    Шина    
(Конкурс  Пародий  Бонуфикс-6)
По  условиям  конкурса  можно  было  писать  пародию  сразу  на  два  стихотворения:


[b]Лысина[/b]
http://www.stihi.ru/2011/03/18/3760

Смотрю  вокруг  и  кудри    вижу,  
На  головах  у  мужиков.  
Их,  кучерявых,  ненавижу,
Похожих  так  на  ангелков...
....................................................  

Кудрявых,  зависть  одолела,
Ведь  их  формат  уже  не  тот.
Мыслишка  в  головах  засела:
«На  моду  не  жалеть  банкнот!»

Смотрю  вокруг  и  бритых  вижу!
Повсюду  лысины  блестят,
И  никого  не  ненавижу,
Мне  так  приятно  за  ребят!


[b]К  Луне  [/b]
http://www.stihi.ru/2011/04/04/4116

Парю  я  часто  в  грёзах  сладких,
Где  искушением  маня,
Отбросив  скромности  повадки,
Луна  уносит  вдаль  меня.
........................................................
А  я  б  хотел  всю  ночь  бродить,
Держа  связующую  нить,
Чтобы  душа  к  Луне  взлетела!
Взмахнув  крылом,  лечу,  поверь!
Я  здесь  уже,  открой  мне  дверь!



Пародия  (симбиоз)
[b]Связующая  нить  [/b]

Парю  я  часто  в  грёзах  сладких,
Где  светит  лысая  луна.
Смотрюсь  я  в  зеркало  украдкой…
А  ночью  мучаюсь  в  догадках:
Вон,  как  луна  удалена…
Но  есть  связующая  нить…
Да  что  тут  много  говорить!
Повсюду  лысины  блестят,
Как  шляпки  вылезших  маслят.
А  мой  формат  уже  не  тот…
Но  я  ж  не  круглый  идиот,
Ведь  выход  есть  из  положенья!
И  тут  ко  мне  пришло  решенье:
«На  моду  не  жалеть  банкнот!»

Проснусь,  к  цирюльнику  рвану,
Причёску  сделать…  «Под  Луну».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706861
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Олена Вишневська

Бессонница…

Бессонница…  Ветер  стучится  в  окно!  Бесстыж!.
Налей,  мол,  чайку,  я  к  тебе  погрустить  с  гитарой.
Иди-ка  ты  в  ночь!!!  Я  сегодня  тебе  не  пара!
И  вдруг  замираю…  А  снег  так  клубится  с  крыш,
Похож  на  вишневых  соцветий  весенний  парус!

Ну  вот,  на  весну  повзрослел  мой  шальной  декабрь:
Узнал,  как  нужна  мне  невинность  апрельских  сказок.
/Давно  у  судьбы  не  прошу  вместо  слёз  алмазов,
Руки  –  у  других,  и  не  сильною  быть  –    а  слабой,
И  чаще  ценю  тишину,  а  не  меткость  фразы./

Ну  что  ж,  залетай,  на  двоих  раздели  глоток
Минутной  тоски  по  недавним  осенним  лужам.
Ты  знаешь,  я  думала,  дождь  мне  совсем  не  нужен,
А  он  понимал  меня  так,  как  никто  не  смог!
И,  молча,  потом  уходил,  пропуская  ужин…

Ты  помнишь?  Конечно  же…  Мой  внесезонный  друг,
Прости,  ты  простужен?  Тогда  молока  и  мёда!
Стихи?..  А  метель  за  окном  водит  хороводы.
Под  резвый  мороз  хрусталем  околдован  пруд.
И  грусть  на  двоих  /под  минорный  мотив  погоды/.


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706386
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Ліна Ланська

ДОТИК ДУШ

Та  що  той  час,    коли  намисто  з  нот
Спліта  душа,  -  невже  Він  буде  проти?
Пізнання  душ,  споріденості  дотик,
Симфонією  виллється    от-от.

Симфонією  -  дотики  примар,
Чи  душ  безсмертних,  в  просторі  забутих?
У  Вічності  позичивши  цикути,
Два  серця  -  лиш  відлуння  давніх  карм.

Два  серця  -  не  заручники  століть,
Не  розпач  пелюсток,  зів"ялих  рано;
Не  сяйво  зачароване  Мурано,
В  скляному  храмі  сплавом  голосить.

В  скляному  храмі  править  кракеллаж,  -
Вогненний  лід  бентежної  жоржини,
Мереживно  вціловує  щоднини.
Той  дотик  душ    -  увічнений  вітраж.
12.12.16.

Кракеллаж:техніка  дозволяє  створити  сітку  з  дрібних  тріщин  на  поверхні  виробу  зі  скла.  Для  цього  розпечений  предмет  занурюється  в  холодну  воду,  в  результаті  чого  утворюються  численні  неглибокі  тріщини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706364
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016


НАДЕЖДА М.

Зима … (для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PBQkOmW6BX4  
[/youtube]

Ліниво  падає  сніжок,
Мороз  так  боляче  кусає,
Та  це  не  привід  для  думок,
Що  холод  гратись  заважає.

Замерз  давно  уже  каток,
Покрилась  гірка  білим  снігом.
Повітря  свіжого  ковток,
І  лікування  дзвінким  сміхом.

Мороз  заліз  за  комірець.
Він  намагався  там  зігрітись.
Але    зірвався  тут  терпець:
Нащо  теплом  із  ним  ділитись.

Тупцюють  ніжки  по  снігу,
Мороз  підсилює  ще  вітер.
Любов  нестримну,  цю  жагу
Несуть  в  серцях  до  зими  діти.
 
Не  мерзнуть  ніжки  в  чобітках.
Пашать  рум"янцем  ніжні  щічки.
Деревам  тепло  у  платках...
Під  снігом  спить  спокійно  річка...

І  лине  сміх  то  тут,  то  там..
Зима  -  це  щастя  дітлахам..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706350
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Іванюк Ірина

Роздерто небо сотнями дірок…


Роздерто  небо  сотнями  дірок...
Ти  думав,-  ніч?  Ведуть  парад  планети?
А  на  столах  у  вдів  вогні  зірок!
Із  раю  скинутих  ударом  від  ракети.

Зірки...  Свічки!  Той  віск,  як  магма  лав.
Вулкани  Вельзевула  гатять  грізно!
Чому  не  сплять?  І  хто  їх  закликав?!
Чи  на  землі  на  мир  для  нас  запізно?

Агонія.  Безчестя.  Парадокс...
Чому  перевертні  живуть  на  кожнім  кроці?
Народе  мій!  Невивчений  урок...
Колотиме  багнетом  в  правім  боці!

12.12.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706122
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Олена Вишневська

Ідуть дощі з вівторка на четвер

Ідуть  дощі  з  вівторка  на  четвер  
/Безжальні  скрипалі/  по  мою  душу.
У  круговерті  буднів  все  щось  мушу.
А  зрештою  нікому.  Не  тепер.

Це  дивна  сила  магії  води:
В  мені  неначе  проростають  зерна!
І,  може,  не  в  манерах  то  модерну  -  
Ось  так  любити  /просто/  без  мети?

Та  я  люблю  Вас.  Зупинився  час.
Згубились  стрілки  в  колі  циферблату.
І  злегка  має  смак  солонуватий
Це  таїнство  незвіданих  причасть.

Вітри  гортають  смутку  календар,
І  кожна  нова  дата  –  то  розлука.
І,  Боже  мій,  яка  ж  то  серцю  мука
Пізнати  нам  із  хмелем  цей  нектар!

А  в  тім  жалю  немає  –  лиш  дощі
Ідуть  собі,  як  зодчі,  поміж  нами.
Є  тільки  ми,  розділені  містами,  
І  доторк  цей  до  рідної  душі…    



[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Ліна Ланська

ЧАСУ НЕМАЄ

Часу  нема  вже.  Так  коротко,  і  по  суті.
Вигадка  щезла,  як  зірка  німого  кіно.
Кадри  закинуті  й    пам"яттю    розіпнуті  -
Болем  сповзають  у  нурт,  на  самісіньке  дно.

Часу  нема  вже  -  сповільнені  всі  Біг  Бени.
Стиха,  невтішне  вистукує  щось  метроном.
Час  так  лихварно,  зумовив  відлік  шалений,
Відлік  буття,  чи    життя,  як  не  зветься  воно.

Часу  нема  вже    -  зітхання  та  й  ті    окличні.
Гномон  самотньою  одою  Ра  утіша.
Хоч  і  холодне  те  сонце,  -    вигляне  в  січні  -
Злузаний  ламаний  сонях  не    вартий  гроша.

Часу  нема  вже,  твій  подих  шукає  губи
Тільки  чужі,  а  моїм  лише  північ  німа.
Там  на  осонні  промінчик  листя  голубив,
Доки  нахабно  не  вплуталась  люта  зима.

Часу  нема...
06.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706076
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Ірина Кохан

Відпусти

Не  тримай.  Відпусти.  Хай  крильми  розтривожена  тиша
Проросте  цілим  лісом  із  досі  несказаних  слів.
Над  верхів'ям  густим  ненароком  мене  хтось  допише,
Мов  епіграф,  чиїхось  іще  непрожитих  життів.

І  змертвілим  листком  кружелятиме  далі  планета
Поміж  сотень  галактик,  між  тисяч  сліпих  ліхтарів.
На  зап'ястях  століть  пульсуватиме  вічна  вендета,
Спопеляючи  айсберг  моїх  мовчазних  почуттів.

Не  тримай.  Відпусти.  Струни  в  серці  давно  поржавіли.
Як  безжально  п'янить  ця  солодка  симфонія  тиш...
Коли  згасне  свіча  від  несказаних  слів  сполотнілих,
На  форзаці  душі  свій  автограф  на  згадку  залиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706034
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016


КВолынский

Кому складаємо вірші

Кому  складаємо    вірші,
Для  народу    чи  естетам,
Чиєї    торкнеться    душі
Перо  загострене  поетом?
Кого  поранить  сила  дум,
Що  пролилася  словом,
Неначе    електричний  струм
Проб’є    чоло,    свідомо.
Немало  зламано  мечів
Серед  письменної    кориди,
Одні,  вітають  солов’їв,
Хоч  в  філософії  по  груди,
Інші,  зваблювати  люблять,
Тай    б’ються  за  свої  думки,
І  шедеври    часто    гублять,
Прийнявши    дар  за  копійки.
Хто  спроможеться  творінням  –  
Думками,  щоб    вмістити    в  слові:
Пророчить,  розуму  ведінням,
Світитись  новизною  в  мові.
Чи  маєм  право,  в  даний  час,
Ламати  душі    і  свідомість
Ще  зовсім  не  готових  мас
Призвати:  проявити  совість.
Навіщо  пишемо  вірші,
Як  складеться  їхня  доля,
Чиї    зростатимуть    кущі  
Одиноко  серед  поля?
Які    залишаться  сліди
На  скам’янілих  скелях,
Чи  згинуть  в  глибині  води  –  
Дніпра  жорстоких  хвилях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704880
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Lana P.

СТРУНИ ЛЮТНІ

Кохання  простір  не  поруш  ніколи,
Щоб  почуття  не  охололи.
Наповніть  чаші  медом  і  водою,
Але  не  пийте  із  одної.  

Діліть  на  двох  один  шматок  хлібини  —
Не  їжте  разом  половини.
Співайте  радо,  веселіться  спільно,
Умійте  бути  і  роздільно,

Окремими,  як  віщі  струни  лютні,
Що  у  мелодіях  відчутні,
З  яких  переливаються  звучання
У  гармонійних  поєднаннях.                                                  22/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623248
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 11.12.2016


Валентина Ланевич

Як спускається сутінь з небесних висот.

Як  спускається  сутінь  з  небесних  висот
Й  б’ється  сірістю  вечір  в  кімнату  крізь  шибку,
Робить  пам’ять  уперто  різкий  поворот  -
У  очах  незнайомця  лукаву  усмішку.

Погляд  в  погляд,  раптово,  на  людях,  тихцем,
Що  відбився  прибоєм  гарячим  у  скронях.
Хоч,  здавалось,  тоді,  що  не  скоро  знайдем
Ми  слова,  що  сховають  обличчя  в  долонях.

І  в  обіймах  прокинеться  в  душах  екстаз,
І  вогнем  їх  напоїть,  гамуючи  спрагу.
Розговіють  тіла,  стрепенуться  нараз
І  любов  рознесе  по  крові  рівновагу.
11.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705977
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


НАДЕЖДА М.

Життєвий віз…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PCg5ilk9M5Q  

[/youtube]


Закреслюєм  в  житті  ми  часто  те,
За  чим  колись  так  будемо  жаліти,
А  новий  вітер  вряд  чи  принесе
Оте,  чому  ми  будем  так  радіти.

А  день  за  днем  стирають  всі  дрібниці.
І  пам"ять  упадає  в  забуття.
Та  часто  із  духовної  скарбниці
Дістанем  скарб,  що  вже  без  вороття.

І  кожну  ніч,    коли  чомусь  не  спиться,
Як  кара  виринає  кожен  крок.
І  добре  знаєш  ти,  що  це  не  сниться,
А  це  безсоння  -  плата,  як  урок...

До  ранку  розкладаєм  на  полицях
Оте,  що  проміняли  на  п"ятак.
І  все  смутніше  бачим  любі  лиця,
Які  тепер  потрібні  нам  отак.

А  за  вікном  світає  вже,  напевно...
Та  очі  ще  не  висохли  від  сліз.
І  чередою  дні  ідуть    даремно.
Життєвий  віз  скрипить    без  тих  коліс...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705920
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Циганова Наталія

Улыбайтесь, господа! Улыбайтесь…

В  темноте,  за  приоткрытой  кулисой,  
скуку  цедят  с  тишиной  люди-птицы,  
разбавляя  перетопленным  снегом.  

                   (рассыпая  окрыленное  эхо,  
                     умолкает  оркестровое  tutti)  

Жаль,  до  кончика  пера,  вашей  грусти,  
вдруг  упавшей  на  программок  страницы:  
вам  летать  -  и  никогда  не  разбиться...

Исполняется    -    романсово-гибло.
Тихим  голосом,  волнительно-сиплым
оступиться...  до  губительной  страсти...

Улыбайтесь,  господа!  
Улыбайтесь...          (с)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705972
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ліна Ланська

ОБІЙМИ ВЕЛЬЗЕВУЛА

Вона  вмивала  день  і  ночі  запинала.
Ти  її  очі  в  серці  бережеш.
А  я  тебе  знайшла,  хоча  і  не  шукала...
Знайшла  учора,  тільки  пізно  вже.

Вона  вплітала  в  сни  рожеві  громовиці,
Ти  душу  плавиш    в  тигелі  образ.
А  я  чола  торкаю  пучками  правиці  -
Молитву  кличу  в  поміч  раз-у-раз.

Вона  котила  біль,  як  колесо  на  гору,
Ти  вниз  згори  летиш,  нуртує  кров.
А  я  помалу  ллю  чи  бунт,  чи  упокору?  -
Допоки  всі  не  наламали  дров.

Вона  забула  сміх  і  плакати  забула  -
Ти  висушив  їй  душу  і  собі.
А  я?  Та  що  там  я?..  в  обіймах  Вельзевула
Співаю  соло...  двадцять  п"ять  в  добі.
11.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ліна Ланська

СКРЕСНИ

Скресни,  кригою  ставши,  пліт.
Скресни,  літо,  але  не  з  літ.
Скресни  й  дихати  дай  Землі,

Бігти  водою  живою  вслід.

Скресни,  -  душі  урозтіч  десь.
Скресни,    дихання  -  ні  шелесь.
Скресни,  слово  іскрить  якесь  -

Вчора  лампадою  -    пекло  днесь.

Скресни,  я  ж  бо  -  від  плоті  плоть.
Скресни,  колом  зійшлося  тло.
Скресни,  наче  і  не  було

Магми,  -  прозоре  плавиться  скло.

Скресни  й  стрілою  пройди  наскрізь.
Скресни,    безсило  в  мені  втопись.
Скресни,  крижини  в  одне  злились  -

Метеорити  розгойдують  вісь.

Скресни,  вмовляю,  задля...
Ковзають  руки...  гиля!
Зморено  стогне  Земля:
"Скресни,"  -  і  вкотре,  -  з  нуля...

10.12.16.





   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705822
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


ТАИСИЯ

Музыкальная полифония

Ни  у  кого  такого  нет  оркестра.
Завидую    способностям    зимы.
Его  аккорды  слышны  повсеместно:
На  всех  просторах  матушки  земли.

Тревожные,  торжественные  звуки
Сопровождают    град  и  снегопад.
Влюблённые  страдают  от  разлуки:
Все  рейсы  отменяются  подряд.

Узор  следов  рисует  нам    пороша.  
Прекрасная  охотничья  пора!
Пурга  принарядилась  в  юбку  "с  клёшем".
Всю  ночь  танцует  с  ветром  до  утра.

А    злая  буря  и  ревёт,  и  воет.
С  цепи  сорвалась  шустрая  метель.
Сам  чёрт  в  бедламе  этом    ногу  сломит.
Позёмка  с  бесом  крутят  карусель.

Ни  у  кого  такого  нет    оркестра,
Как  у  крутой  волшебницы  зимы.
Звучит  «Метель»*  -  творение  маэстро.
В  него    мы  все,  конечно,    влюблены.

*Романс  Георгия  Свиридова  
 По  повести  А.С.  Пушкина  «Метель».

10.12..2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705794
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


НАДЕЖДА М.

Поцілунок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EELro16J04s[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRvTCKG3OMg[/youtube]


Ніколи  не  цілуй,  якщо  не  любиш,
На  вітер  слів  красивих  не  кидай.
Бо  терпким  полином  ті  пахнуть  губи.
А  серце  це  відчує,  так  і  знай.

Як  важко    цілувати  на  прощання.
Втрачається  у  серці  теплота.
І  знаєш  добре  ти,  що  це    востаннє.
І  тіло  обіймає  мерзлота.

Немов  сніжинки  падають  на  тіло.
І  хоч  вуста  палали,  ніби  жар,
Але  душа  чомусь  усе  тремтіла.
Гнітив  оцей  останній  серця  дар.

Замерзлу  ніжність  гріли  твої  руки.
Дививсь  у  очі,  ніжно  поміхнувсь...
І  десь  далеко  я  почула    звуки:
Чекай  мене,  до  тебе  повернусь..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705780
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Валентина Ланевич

Косий дощ поливає розкислий асфальт.

Косий  дощ  поливає  розкислий  асфальт,
Кида  краплі  холодні  у  зблідле  обличчя.
Йду  неспішно,  в  душі  озивається  альт,
Розквітає  оаза,  що  часто  так  сниться.

Де  ласкає  твій  погляд,  торкає  мене,
Й  шаленіє  у  грудях  стривожене  серце.
Я  занурююсь  в  сон,  ніжність  тілом  тече
І  тремчу,  що  на  вітрі  тоненьке  стебельце.

Трепет  той  підіймає  дозріле  вино,
Ту  глибинну  любов,  що  розбурхує  сутність.
Я    -  твоя,  я    -  в  тобі,  не  сьогодні  -  давно,
Моє  дихання  -  ти  і  моя  ти  майбутність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705649
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Микола Миколайович

Фаберже

У  власті  в  нас  особий  погляд,
Створити  вміють    Аналог.
Коли  своїх  злочинці  ловлять,
І  відпускають…  під  залог.  

Пощо  їм  суд,  вони  ж  в  малині…                        
Під  покровительством  мінор.
Братки  свої  ж  бо  зозулині…                    
Завжди  знайдеться  коридор.            

Сидять  по  тюрмах  патріоти,
Де  ж  обездоленим  узять..?
Давно  всі  грошики  в  мерзоти,
Надійно  братики  сидять.

Тим  часом  в  Раді  жирні  свині,
Як  те  яєчко…  -  фаберже.
Закон  і  влада  на  чужині,
Їх  писки  жирні  береже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705630
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Потусторонний

Не стоит.

Когда-то  обращались  к  венерологу
больные  кабычегоневышлизмами.
Теперь  -  эффективнее  к  политологу,
на  вынос  торгующему    Отчизнами.

Сегодня  лечение  тела  совестью
надёжней  пиявок,  антибиотиков.
Намного  тревожнее  стали  новости,
зато  как  богаты  они  эротикой.

Пестрят  новостные  каналы  актами.
Не  то  половыми,  не  то  глобальными.
Всё  время  сношают  кого-то  фактами,
используя  факторы    аморальные.

Мир  лживо  подобен  чему-то  светлому.
За  ангелом  дьяволу  легче  спрятаться.
Не  стоит  ему  доверять  поэтому.
Особенно  если  вам  что-то  кажется...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705627
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ліна Ланська

ДЯКУЮ, ГОСПОДИ

Дякую,  Господи...знову
За  порятунком  сюди  -
Схованку  кинь  калинову,
Литиме  дощ  -  не  суди.

Дякую,  Господи,    вийняв
Душу,  -    одну  із  офір,
Порожньо,  сиплеться  скриня,
Хрипне  від  туги  клавір.

Дякую,  Господи,    де  ти,
Кінчик  чужого  пера?  -
Пензлик  чарівний  для  Леди,
Хай  вона  і  не  з  ребра.

Дякую,  Господи,  суму
Дай  лиш  мені,  а  йому  -
Сонця  у  мороці  глуму,
А  для  кохання  -  пітьму.

Дякую,  Господи,  знаю,
Ріжеш  мене  без  ножа.
Пеклом  той  рай  називаю,
Де,  без  любові,  чужа...

Дякую,  Господи,  муки
Тільки  мені  і  залиш.
Силоньки  дай  же  у  руки  -
Душу  сховати  у    вірш.

07.12.16.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705567
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Циганова Наталія

що ж… - по келиху вина…

З  лівої  руки  опівночі  
випито  шалену  ніч,  
де  цілує  смерть  коліно.  Чи  
ми  не  варті  протиріч  
між  добром  і  злом  заклятими?  
Друзки  ще  живих  сердець  
вічність  у  собі  ховатиме,  
як  останню  із  фортець,  
вірністю  лише  озброєну...
...що  ж...  -  по  келиху  вина...
Час  зупиниться  загоєний  -
і  не  мир,  і  не  війна...
і  не  віра,  і  не  докори...  -
загубивши  нас,  як  ритм...
...я  -  твоя...
в  твоєму  спокої...
Я.  
Остання  з  Маргарит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705539
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Радченко

Завірюха (акро)

Завірюха  снігом  в  вікна  цілу  ніч  жбурля,
А  під  ранок  раптом  стихла  —  спатоньки  лягла.
Всі  дороги  і  стежинки  снігом  занесло
І  тобі  мою  хатинку  не  знайти  було.
Річки  береги  високі  за  ніч  сніг  зрівняв,
Ювелір-мороз  шибки  мереживом  заткав.
Хочеться  мені,  щоб  швидше  стежку  ти  знайшов,
А  я  в  грубу,  щоб  зігрівся,  ще  підкину  дров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705490
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Радченко

Завірюха (акро)

Завірюха  снігом  в  вікна  цілу  ніч  жбурля,
А  під  ранок  раптом  стихла  —  спатоньки  лягла.
Всі  дороги  і  стежинки  снігом  занесло
І  тобі  мою  хатинку  не  знайти  було.
Річки  береги  високі  за  ніч  сніг  зрівняв,
Ювелір-мороз  шибки  мереживом  заткав.
Хочеться  мені,  щоб  швидше  стежку  ти  знайшов,
А  я  в  грубу,  щоб  зігрівся,  ще  підкину  дров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705490
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Lana P.

ГОЙДАДУСІ ДЛЯ НАСТУСІ (КОЛИСКОВА)

Года-гойда-гойдадусі,
Прийшла  киця  до  Настусі.
Мури-мури-мури-мур…
Ну,  а  котик  Леамур
Десь  пішов  ловити  миші.
Киця  Настеньку  колише…
Гойда-гойда-гойда-да…  
А-а-а-а-а-а-а…                                                              1/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705481
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Циганова Наталія

***

Часы  испили  время  "после  осени",  
роняя  сны  на  белые  снега,  
минутами  ступая  наугад  
с  проспавшими  рассветами  белесыми.  

Пока  мечты,  размытые  вопросами,  
несли  по  прелым  листьям  наш  фрегат,  
часы  испили  время  "после  осени",  
роняя  сны  на  белые  снега  

в  косой  аллее  с  юными  березами,  
коснувшимися  памяти  слегка.  
К  заснеженным  причалив  берегам,  
уже  без  "нас"  из  вдруг  мелькнувшей  просини  
часы  испили  время  "после  осени"...


                                     (конкурсное)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705458
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Ліна Ланська

ДИМОМ, ЯКБИ

Стану  навшпиньки,  -    найвища?
В  сніг  не  зарити  журби.
От,  якби  димом  вогнища,
Димом  злетіти  якби...

Снігом  під  ноги  і  вітром
Бігти  бігом  в  заметіль.
Дзвони,  засмучені  світом,
В  сполохи  б"ють  звідусіль.

Попелом  вкриють  голівку,  -
Рветься  пожежа  без  меж.
Падає  щось  на  долівку,
Вгору  зривається  теж.

Вгору  й  на  стіни,  помалу,
Плавом    відлуння  злоби.
От  би  її  на  поталу,
Димом  дотліла  якби.

07.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705420
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Олена Вишневська

як воно?

       [i]  З  вдячністю  за  емоційну  хвилю  неповторній  і  світлій  Людині...  [/i]

           [b]  [i]    "Як  воно  -  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
                       Коли  тиша  бездомним  кошам  по  стіні  шкребеться."[/i][/b]
                                                                                                                               [b]lucial[/b]

         

Як  воно:  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
В  слові  приховати  оголений  нерв…  А  він  тобі  не  озветься!
Погляд  виразний  підводити  так,  щоб  залишитись  назавжди
В  ньому,  бо  ти  до  судом  закохалась?…  і  в  цьому  вся  правда…

Бачити  одне  і  те  ж  саме  небо?  Бути  йому  Мадонною?
Можеш  –  йому  себе  всю  до  останнього,  але  не  станеш  іконою.
Пташкою  у  вікно  його  битися,  а  від  нього  –  щораз  як  на  плаху?
Ти  божевільна,  дівчинко!  Тобто,  точніше,  живеш  без  даху.

Що  тобі  до  його  сновидінь?  Інша  у  сутінках  сниться.
Тільки  весь  світ  запалився    в  бездонних  коханих  зіницях…
Більшого  б  і  не  просила:  знати,  що  в  нього  є  щастя.
Хай  і  болить,  що  далекий  тобі,  й  крутить  від  того  зап’ястя.

Нести  в  собі  невтоленну  жагу,  наче  носять  дитину  і
Знати,  що  ти  грішна  цим?..  Грішна  ним!  У  хвилинної  
Стрілки  просити:  «Спинись!  Далі  не  смій  рухатись!
Як  же  мені  без  нього  йти?  Як  тиснуть  в  душі  пута  ці!»

Як  воно  –  вітром  скуйовдженим  до  нього  лише  торкатися?
В  мареві  відчувати  те,  чому  так  й  не  судилось  статися?
Веснами  розквітати,    осінню  в  почуттях  топитися?...
Дихати  ним,  як  повітрям?  Пити  любов,  і  не  напитися?...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 09.12.2016


Олена Вишневська

…і випав сніг…

                                               [i]настроєве...
                                               ...без  претензій  на  вірш)[/i]


Морозний  вечір.  Малює  грудень.  Ані  душі.
І  білим  пензлем  на  вікнах  кадри,  як    вітражі.

По  тілу  –  льодом.  Під  шкіру  –  смутком  /твої  слова/…
«Що  буде  далі?»  -  тріпоче  птаха  /іще  жива/.

Мовчали  вголос.  Тепла  шукали  –    і  не  знайшли.
Та  ледь  відчутно  незримий  янгол  торкав  крильми.

Усе  минеться.  Любов  і  туга.  Печаль  і  сміх.
Розкрило  небо  свої  обійми  –  і  випав  сніг…  


/06.12.2016/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016


НАДЕЖДА М.

Доля…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-51YEny2ZNA  
[/youtube]


Доля  може  дати  і  забрати.
Радістю  порадувать  нараз.
Іноді  у  піжмурки  погратись,
Залишити  з  носом  нас  підчас.

Як  же  нам  приймати  цю  сваволю?
Манни  з  неба  мовчки  почекать?
Може,    в  бій  вступити,  моя  доле,
Журавля  у  небі  упіймать?

Жаль,  вони  у  вирій  відлетіли.
Може,  про  синицю  тут  згадать?
Ось  такі  думки  тепер  обсіли.
Не  дай,  доле,  в  виборі  блукать..

Та  колеса  доля  крутить  швидко.
Не  дають  часу,  щоб  вибирать.
По  житті  потягнеться,  як  нитка..
Бережімо,  щоб  не  розірвать.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705021
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Ліна Ланська

ЛЕБЕДИНЕ ОЗЕРО

Навіщо  брехати  собі,
Коли  лиш  з  брехнею  і  в  люди,
Всі,    двадцять  чотири  в  добі?  -
Неправди  вітри  звідусюди.

Та  що  там,  коли  не  сама  -
Хустиною  рот  не  закрити.
Облуда  чекає  німа  -
Оділія  крила  йде  мити.

Кохатися  понад  усе,
Нехай  навіть  згине,  допоки
Снігами  любов  занесе...
Над  озером  люті  потоки.

Не  вір!  Подивись  на  крило,
Чорніше  від  чорного  знизу.
Ваніль  потемніла?..  -    пекло;
Закопчене?...  каже  від  хмизу.

Палили?  Яка  ж  то  орда,
Коли  ти  біленька  і  щира?
Душа  до  землі  припада,
Кохання  для  неї  -  офіра.

Розправити?..  та  все  одно,
Крила,  щоб  злетіти,  не  має.
На  двері  замки,  а    вікно?
Оділіє,  він  не  кохає.

Вчепився,  як  воша    в  кожух,
Любов  таки  клята,  -  незряча.
Нічого  не  бачить  навкруг  -
Забув,  що  лебідка  не  кряче.

Забув  же,  що    чорне  крило
У  ангела  -  вигнанця  з  Раю.
Отямиться,  що  з  ним  було?..
.........................................
Іди...я  тебе  відпускаю.

Те  озеро  й  досі  сумне,
А  плесо  -  замріяна    Лета.
Колись  же  прозріє  й  збагне...
Чекаю.  Навіки.  Одетта.
05.12.16.












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704992
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Олекса Удайко

ЖИТТЯ ВИРУЄ

                 ...якось  так  упало...      
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]                                                

[i][b][color="#5108c7"]Я  вдруге  вже  узяв  собі  тайм-аут,
Аби  щедрот  помножити  набір:
Водицю  п"ю  й  солодку  втіху  маю,
Вдихаючи  красу  Карпатських  гір...

Ще  й  не  зима,  хоч  Новий  рік  на  носі!
Кришталь  полів  й  смарагд  струнких  смерек
Милують  око.  Хоч  надворі  осінь,
Життя  вирує  вздовж  і  впоперек!

Жінки  ховають  личка  у  хустини,
Й  хода  у  них  задумлива,  м"яка...
Зустрічний  люд  вітає  їх  гостинно,
Й  до  серця  вдячно  тягнеться  рука.

Та  враз  розквітне  усміх  веселковий,
Як  блисне  погляд  жінки  крізь  вуаль!

...У  біле  наряджаються  раптово
Прихована  самотність  і  печаль...[/color]
[/i]
[i]...якось  так.  7.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Радченко

Сказка о черном кольце (за мотивами Ахматової)

Сказка  о  черном  кольце
1
Мне  от  бабушки-татарки
Были  редкостью  подарки;
И  зачем  я  крещена,
Горько  гневалась  она.
А  пред  смертью  подобрела
И  впервые  пожалела,
И  вздохнула:  «Ах,  года!
Вот  и  внучка  молода».
И,  простивши  нрав  мой  вздорный,
Завещала  перстень  черный.
Так  сказала:  «Он  по  ней,
С  ним  ей  будет  веселей».
2
Я  друзьям  моим  сказала:
«Горя  много,  счастья  мало»,  —
И  ушла,  закрыв  лицо;
Потеряла  я  кольцо.
И  друзья  мои  сказали:
«Мы  кольцо  везде  искали,
Возле  моря  на  песке
И  меж  сосен  на  лужке».
И,  догнав  меня  в  аллее,
Тот,  кто  был  других  смелее,
Уговаривал  меня
Подождать  до  склона  дня.
Я  совету  удивилась
И  на  друга  рассердилась,
Что  глаза  его  нежны:
«И  на  что  вы  мне  нужны?
Только  можете  смеяться,
Друг  пред  другом  похваляться
Да  цветы  сюда  носить».
Всем  велела  уходить.
3
И,  придя  в  свою  светлицу,
Застонала  хищной  птицей,
Повалилась  на  кровать
Сотый  раз  припоминать:
Как  за  ужином  сидела,
В  очи  темные  глядела,
Как  не  ела,  не  пила
У  дубового  стола,
Как  под  скатертью  узорной
Протянула  перстень  черный,
Как  взглянул  в  мое  лицо,
Встал  и  вышел  на  крыльцо.
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Не  придут  ко  мне  с  находкой!
Далеко  над  быстрой  лодкой
Заалели  небеса,
Забелели  паруса.

[b]Казка    про  чорне  кільце[/b]
                             1
Від  бабусі-татарки  так  рідко
Подарунки  бували  мені.
І  навіщо  хрещена?  Гірко
Вона  гнівалась  часто  тоді.
Перед  смертю  добрішою  стала,
Жалкувала  уперше  вона:
«Ой,  роки»,—і  зітхнувши,  сказала,  —
«Ось  й  онучка  уже  молода».
Мій  безглуздий  пробачивши  норов,
Чорний  перстень  у  спадок  дала.
Так  сказала:  «  Для  неї  він.  Й  знову
Веселішою  буде  вона».
                                 2
Тихо  друзям  моїм  я  сказала:
«Горе  всюди,  а  щастя  мало».
Геть  пішла  я,  закривши  лице  —
Загубила  я  чорне  кільце.
І  промовили  друзі  мої:
«Скрізь  шукали  той  перстень  всі  ми.
Біля  моря  на  жовтім  піску
Й  поміж  соснами,  там,  на  лужку».
Щоб  догнати,  алеєю  біг
Сміливіший  із  друзів  усіх,
Умовляв  ,  почекала  щоб  я
Зовсім  трішечки,  до  схилу  дня.
Здивувалась  пораді  його
Й  розсердилась  на  друга  свого
Лиш  за  те  —  ніжні  очі  які!:
«Ви  для  чого  потрібні  мені?
Тільки  й  можете  що  насміхатись,
Та  й  ще  в  колі  своїм  нахвалятись
І  носити    ще  квіти    сюди».
Всім  веліли  геть  звідси  іти.
                           3
І  в  світлицю  прийшовши  свою,
Птахом  хижим  від  болю  стогну.
Й  повалилась  на  ліжко  своє
В  сотий  раз  згадати  усе:
Як  вечерю  я  всю  просиділа,
В  темні  очі  дивилася  сміло.
Як  не  їла  і,  як  не  пила
Коло  темного  з  дубу  стола.
Під  настільник  візерунковий
Простягнула  йому  перстень  чорний.
Як  він  глянув  в  обличчя  моє,
Встав  і  вийшов  без  слів  на  крильце.
             ………………………………..
Не  прийдуть,  бо  не  знайдуть  вже,  ні!
Над  швидким  же  човном  в  далині
Червоніють  небеса
І  біліють  паруса  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704963
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Микола Миколайович

Її чари - дивний сміх

Я  нарешті  розібрався,
Чом  ступив  на  той  поріг.
Ось  чого  я  закохався…
Її  чари  дивний  сміх.

Білолиця  моя  згуба,
Ясне  сонечко  моє.
Катерино  дівко  люба,
Моє  серденько  стає.
Коли,  я  тебе  побачу,
У  душі  вишневий  цвіт.
Будоражиш  кров  гарячу,
Затуляєш  білий  світ.

Що  ж  зі  мною  поробила,
Чаклувала,  завела…
Дикий  норов  остудила,
З  ума  легеня  звела.
Впала  в  очі  впала  в  душу,
Остудила  наче  сніг.
Без  її  тепер  не  рушу,
Як  вкохатися  я  зміг..?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704956
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Іванюк Ірина

Візьми ключі, а сумніви залиш!


Яка  вона  тобі,-  січнева  ніч?...
Ота  ясна,  у  зорянім  намисті...
Впаде  з  вінця  блакитний  самоцвіт,-
заслін  прочинить  в  нове  та  колишнє.

Колись  мело,  злітався  роєм  сніг.
Ти  на  шибках  читав  непевні  знаки,
в  передчутті  незвіданих  доріг...
А  іній  малював  холодні  маки.


Злітався  рій...  В  душі,  як  дзвін,  гуло.
І  так  хотілось  сонця  у  долоні.
І  ти  знайшов.  Знайшов  в  собі  його,-
проміння  зігрівало  завжди  скроні...

Яка  вона  тобі,-  січнева  ніч?...
Володарю  вітрів!  Приборкав  долю?
Візьми  ключі,  а  сумніви  залиш!
Холодна  ніч  -  лиш  крок  в  тепла    безодню.

04.12.2016р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704923
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Потусторонний

Вот и всё…

Вот  и  всё.  Отмучилась  больная,  
победила  тягостная  хворь.  
Осень  догорела,  твёрдо  зная,
что  зима  приблизилась  в  упор.  

Свёрстаны  последние    страницы  
до  конца  исписанной  судьбы.  
С  осенью  пришла  пора  проститься,
все  её  привычки  позабыть.

Укрываясь  белым,  свежим,  чистым  
остывает  мёртвая    земля.  
Плачет  снег,    так  го'лоден,  неистов  
комьями  на  головы  валясь.  

Проступили  контуры  проталин  
тёмною,  осеннею  листвой.  
Словно  тело  мёртвое  достали,  
перед  тем  как  выкинуть  его.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704897
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016


Елена*

Подражание цыганским мотивам



Спой  мне,  цыган,    про  ночь  в  степи.
Спой  про  любовь,  без  обещаний.
Про  ковыли,  где  нет  тропы.
Про  серебро  луны  прощаний.

Пускай  басы  терзают  грудь,
Я  вскину  руки  к  звёздам,  ярким,
Махну  оборкой  над  костром
И  закричу  гортанно,  жарко.

А  ты  играй,  бросай  в  меня
Шальные  пламенные  взгляды.
Ворвутся  в    звуки  вздох  коня,
И  неумолчные  рулады.

Босые  ноги  всё  быстрей
Терзают  землю  в    танце,  страстном.
Ой,  нэ,  нанэ!  Так  будь  смелей,
Чтоб  струны  рвал  ты  ненапрасно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704307
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Олена Вишневська

Білим віршем

А  ти  у  мені,  наче  тисячі  /й  більше/  нот,  
Постійно  розігруєш  фуги,  сонати,  гами,
Розгойдуєш  маятник,  чиниш  переворот,  
Та  поруч,  насправді,  немає  тебе  ні  грама.

Далекий.  Чужий.  І  непізнаний.  Врешті  -  мій...
А  ти  мені  Пісня  пісень,  непроглядна  тиша,  
Усмішка  зненацька,  раптово  -  сльозою  з  вій,  
Хоч  інша  з  тобою  і  ти  нею  дишеш,  дишеш...

А  ти  відпустив  би,  як  небо  вчорашній  сніг,  
З  полону.  А  ти  би  тримав  мене  все  сильніше,  
Чекав  перехрестям  на  кожній  з  стрімких  доріг,  
Лягав  би  на  аркуш  /нехай  навіть  білим  віршем/.

Жага  невтоленна.  Спокуса.  Покута.  Я
Прикута  до  тебе  і  вільна  з  тобою.  Вільна...
Плекаю  любов,  наче  жінка  своє  маля.
Ношу  між  грудей  /наче  хрестик/  її  -  натільно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Олена Вишневська

Просто дихай зі мною словами

Я  тебе  смакувала  з  п’янкою  відвертістю  віршів:
У  дуелі  римованій  ми  перейшли  вже  на  ти.
Не  люби  їх  –  вервечками  рим  хай  милуються  інші.
Спробуй  справжню  мене  поміж  ком  і  рядків  віднайти.

Забавляйся  у  піжмурки.  Холодно.  Гаряче.  Спека.
Відчуваєш,  чим  ближче,  як  подихом  плавиться  лід?
Я  сьогодні  рішуча,  не  втримає  ремінь  безпеки!
Я  сьогодні  уперто  до  сонця  прямую  на  схід!

На  кордоні  заграви  в  чуттєвому  пломені  світла
Не  шукай  феєрверків  із  літер  й  кохання  без  меж.
Просто  дихай  зі  мною  словами  –  я  стану  повітрям!
І  не  вірші  –  мене  прочитай…  там,  де  «я  тебе  теж».  


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Циганова Наталія

когда он пил…

Когда  он  пил  –  азартно  ускорялся
стакан,  маршрутом    пол/столешня/рот.
Он  тёр  висок            опять  свободным  пальцем
без  имени  вчера,  сейчас  –  Джек  пот.
И  резал  душу  Джей  Би  Ленуара*
корявый  голос,  выпивший  войну…
и  геев,  и  идейного  угара,
и  верности,  и  гнева,  и  порнух…
Она  –  стояла  тихо,  воскрешая
зарю  надежд.

…и  затыкала  брешь
босая  мысль,  в  разбитом  сердце  шаря:
«Всё  было  б…  
         …слушай  он  хотя  бы  Смеш**…»      )))



*  -  ЛЕНУАР  ДЖЕЙ-БИ  -  американский  блюзовый  певец  и  
гитарист,  популярный  в  1950-х  годах;  автор  нескольких  
блюзовых  стандартов;  в  отличие  от  большинства  других  
авторов  блюзов  часто  писал  на  социально-политические  темы.  

**  -  Smash!!  —  российский  поп-дуэт,  существовавший  в  2000—
2006  годах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704387
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Микола Миколайович

Назарію Яремчуку

В  того  нелегкий  долі  рок,
Кого  нам  Бог  пришле  з  зірок.
Прийшов  до  світу,  як  Антей
Ти  український  соловей.
Ти  України  Фенікс  птах…
Ніс  пісню  нашу  по  світах.
Господь  тебе  благословляв
Щоб    ти  Вкраїну  прославляв.
Під    щемний  плач  гірських  трембіт
По  світу  ніс  вкраїнський  цвіт,
Згорів,  як  свічка,  спалахнув
І  знов    на  вік  в  землі  заснув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703958
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Валентина Ланевич

Одинокий бусел задививсь на воду.

Одинокий  бусел  задививсь  на  воду:
-Чи  то  я  причинний,  чи  не  маю  вроди?
Лист  спада  осінній  із  дерев  останній,
А  в  моєму  серці  думки  на  стенанні.

А  в  моєму  серці  гостя  -  студениця
Та  ще  осінь  денно  що  тая  сестриця.
Пір’я  напинає  вітер  сиворунний,
По  тілу  пускає  тік  жалюче-струмний.

І  душа  живая  тремтить  безголосо,
Сонячне  проміння  і  те  ляга  косо.
Біжить  вода  мимо  та  усе  без  ліку
І  життя  скупує  на  любов,  на  втіху.

01.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704089
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Валентина Ланевич

Тьмяний блиск ліхтаря розколихує ніч.

Тьмяний  блиск  ліхтаря  розколихує  ніч,
Миготять  у  танку  білокрилі  сніжинки.
Щось  не  можу  збагти  я  однісіньку  річ,
Те  кохання,  що  серце  вбирає  в  крижинки.

А  слова  жебонять  тепло-ніжним  струмком,  
З  вуст  течуть  солодаво-проникло  у  груди.
Підіймають  в  душі  нищівний  бурелом
І  -  вмовкають,  неначе  сторонні  приблуди.

Тиха  тихо  сльоза  з-під  припухлих  повік
Зачіпляється  краєм  тремтячої  вії.
А  єство  неприкаєне  в  крик,  що  по  вік
Прагне  блага  любові  без  штампу  повії.

01.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704069
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Ліна Ланська

ЖАБ"ЯЧА ШКІРКА

Ти  не  впізнав,  розплітаючи  коси,
Чий  на  лататті  тремтить  оксамит?
На  купині  он,    поранені    босі,
Ніжки  скривавлені  -  долі  візит.

Ніженьки  білі,  краплинки-слідочки  -
(Звуть  андромедою  квіточки  ті),
В  кущиках  вересу  шлейфом  дзвіночки,
Велич  небачена  -    у  простоті.

Ти  не  впізнав,  а  кохав  без  угаву,
Звав  королевою  серця  свого.
Хто  там  помітить  маленьку  кульгаву?
Тільки  вогонь  лихий,  тільки  вогонь...

Знає,  що  спалена  шкірка  відразу
Світ  знавіснілий  за  мить,  відбере.
Шкірка  мигтить  в  унісон  хризопразу,
Десь  серед  листя  трухлявих  дерев.

Сонцем  опоєний,  світиться  лотос,
Знічена  страднице,  вийди  з  жури.
Щось  загостилась...  допоки,  скорбото?
Для  катування  мечі  не  гостри.

Ти  не  впізнав,  хоч    уцілена  в  серце,
Двох  вас  навіки  з"єднала  стріла.
Плакали  очі,  -  прозоре  озерце
І  розлилось...  андромеда  цвіла.

Плакали  очі,  так  сумно  і  гірко,
Бо  не  кохають  нікчем  і  потвор.
Зноситься  з  часом,  розірвана  шкірка  -
Випробування  одвічний  декор.

30.11.16.[img]http://static.flora2000.ru/images/content/vyrashchivanie-andromedy2.jpg[/img]

Свою  літературну  назву  чагарник,  як  і  відоме  сузір'я,  отримав  на  честь  героїні  давньогрецького  міфу  про  Персея.  Андромеда  була  надзвичайно  красивою  жінкою,  і  рослина  отримала    свою  назву  цілком  заслужено:  його  ніжні  рожеві  квітки  витончено  спадають  до  низу,  створюючи  неймовірно  красиве  видовище.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703997
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Олена Вишневська

Мені б

А  я  безтурботно  /по  вітром  розбитих  калюжах/
Услід  за  тобою  біжу,  як  по  гострому  краю.
Останній  ліхтар  під  дощем  хитро  погляд  примружив,
Та  я  і  наосліп  до  тебе  стежки  пам'ятаю.

Мені  б  кілька  кроків  пройти  й  дотягнусь  вже  до  тебе  -
Тримай  мою  руку,  кидай  мені  в  груди  повітря!
Я  дихати  хочу  тобою,  як  ластівка  –    небом,
На  сонце  дивитися  поглядом  вільним,  без  фільтру...

Мені  б  за  годину  до  півночі  на  циферблаті
Зірвати  джек-пот  й  зупинити  безжалісні  стрілки,
Бо  часу  все  менше  у  нас,  і  не  хочу  я  знати,
Як  тягнуться  довго  самотні  німі  понеділки,

Як  холодно  в  спеку  без  тебе,  і  млосно  під  льодом,
Коли  наших  міст  кілометри  заплутаних  вулиць
Сплітають  з  розлук  павутину    і  топлять  під  воду
Вітрила  моїх  кораблів,  що  до  тебе  звернули.

Мені  б  зазирнути  ще  раз  листопадові  в  очі  
І  зливою  впасти,  по  краплі  в  тобі  розчинитись.
Допоки  нам  місяць  свої  колискові  шепоче,
Я  в  тебе  хотіла  б  любові  /без  правил/  навчитись.

І  доки  для  нас  розфарбовує  щастя  афіші
У  сонячні  фарби  /де  ніжність  цілунками  сходить/,
Я  стану  для  тебе  такою,    мов  знав  і  раніше,  
Бо  я  вже  /по  вінця/  твоя...  ще  відразу...  відтоді...  



[i]/колись-тепер/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 30.11.2016


ТАИСИЯ

Вспышка гнева


Гнев  рождается  внезапно.
Эта  сцена    так  фривольна.
Не  возьмёт  слова  обратно.
Не  умолкнет  добровольно.

С  громкой  бранью,  в  пылу  страсти,
Извергает    крик  вороний.
Дальше  –  больше.    Как  из  пасти
Искры    сыплются    драконьи.

От    неё  -    держись  подальше.
Жалит  больно  эта  злоба.
Столько  не  прикрытой  фальши.
Неприятная    особа.

Вспышка  гнева  -  не  от  Бога.
Избегайте  его,  люди!
Объявите  вмиг  тревогу:
Бес  явился  на  верблюде.

Вместо  гнева  –  пусть  улыбка
Освещает    ваши  лица.
Наша  жизнь  настолько  зыбка,
За  неё  нужно  молиться.  

21..11.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701997
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Шип Сергей

ЭДЕЛЬВЕЙС

Я  больше  не  верую  в  рай.
Отменён  туда  чартерный  рейс.
Но  я  слышал:  есть  облачный  край,
Где  цветёт  в  горах  эдельвейс.

Смехотворны  и  власть,  и  казна,
И  казённый  чиновника  фейс.
Лишь  любовь,  точно  воздух,  важна,
И  она  –  как  цветок  эдельвейс.

Но  я  больше  не  верую  в  ад.
Что  может  быть  жизни  страшней!
Обещаю  вернуться  назад,
Превратившись  в  цветок  эдельвейс.

Март,  2005

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703706
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Шип Сергей

ЭДЕЛЬВЕЙС

Я  больше  не  верую  в  рай.
Отменён  туда  чартерный  рейс.
Но  я  слышал:  есть  облачный  край,
Где  цветёт  в  горах  эдельвейс.

Смехотворны  и  власть,  и  казна,
И  казённый  чиновника  фейс.
Лишь  любовь,  точно  воздух,  важна,
И  она  –  как  цветок  эдельвейс.

Но  я  больше  не  верую  в  ад.
Что  может  быть  жизни  страшней!
Обещаю  вернуться  назад,
Превратившись  в  цветок  эдельвейс.

Март,  2005

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703706
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Вячеслав Рындин

Конец фильма

Вот  –  кинолента  заводская,
Синематограф  с  костылём,  
Проекционная  прямая
И  дядя  под  большим  плащом…
Где  человечки  побежали,
Там  расчехлён  кинетоскоп…
…и  –  целлулоид  набирает
Сцен  патронажных  типа:  СТОП!

Бежали,  бегали,  скакали,
Дремали,  тюльку  волокли,
Кричали,  пели,  глотку  драли
И  все  –  в  итоге:  Молодцы!!!

Вот  –  заключительная  сцена,
Кинематограф  бобылём
Напряг  свои  едины  вены,
Нетяглый  скрип  снимает  днём…
А  вечером  –  другие  темы…  
Футбол…  «Динамо»…  Перемены…
«Шахтёр»  (Донецк)  –  защитник  Рац    
Нам  гол  забил  –  
Коне…  фильма(ц)?!

30.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703867
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Ліна Ланська

ЗАКИНУ

Закину  у  ніч  печалі,  нехай  летять.
Закину  безжальних  мук  непроханий  стогін.
Закину  сумне  й  мовчазне    передчуття,
Закину  глумливий  сміх  і  докори  строгі.

Закину  дощі  тижневі  -  нудьгу  богів.
Закину  в  рожевий  сон    прощання  у  сквері.
Закину  похмурі  рики  жаских  могил,
Закину  магічний    ключ,  малюючи  двері.

Закину,  не  варте  свіч,    останнє    із  лез.
Закину  щити,  а  стріли  віддам  амурам.
Закину...  щербатий  Місяць  -  той  самий  Крез,  -  
Закину  мідяк  і  звабить    його  Зажура.

Закину  тихцем  і  в  срібне  сяйво    вберусь.
Закину  дзеркал  друзки,  -  до  ніг  твоїх  зорі.
Закину,  сховавши  в  серці  одну  якусь  -
Закину  -  у  щасті  щоб,  а  може,  і  в  горі...
30.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703866
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Олена Вишневська

Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…

Продайте,  будь  ласка,  квиток  у  ромашкове  поле…
Там  ніжність  ванільними  крихтами  ллють  пелюстки,
І  я,  босоногим  дівчам,  наганявшись  уволю,
Вертаюсь  в  будинок,  де  поруч  рояться  казки.

Любисткові  сни  розганяють  світанки  на  конях.
Під  стріхою  ластівки  щедро  звивають  міста.
Ліниво  муркоче  руде  кошеня  з  підвіконня,
І  сонячні  зайчики  ловлять  його  за  хвоста.

Там  руки  бабусі,  натруджені,  пахнуть  жнивами,
В  печі,  зашарілій,  тріскоче  розпечений  жар,
І  гріють  боки  паляниці…  Розігрують  гами
У  комині  протяги  –  й    линуть  птахами  до  хмар.

На  вікнах  хрумтять  накрохмалені  білі  фіранки,
І  долею  в’ються  по  стінах  з  ікон  рушники…
Вбирається  сад  яблуневий  в  рясні  вишиванки,
Де  в  гіллі  майструє  павук  із  ниток  гамаки.

Там  мама  /  я  знаю    такою  її,  –  молодою!/,
Не  відає  навіть  про  те,  що  стежками  зірок
Десь  ходить  вона  /та,  яку  не  назвали  війною!/…
Продайте,  будь  ласка,    в  ромашкове  поле  квиток…  



[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Твої твори читатиме міль

Ти  дивися  поєт  знаменитий…
В  холуях  ти  чимало    достиг.
Ти  бездара  тупий,  хамовитий
У  свинарнику  ситих  бариг.

Розірветься  терпіння  граната,
Бога  Нашого  досить  гнівить.
Відійде,  як  листок  чужа  влада,
Як  мара  на  зорі…    відлетить.

Тож  кому  ти  співатимеш  Оди,
В  позолоті  здаруєш  книжки?
Ти  не  матимеш  служка  роботи
У  підвал  запакують  в  мішки.

У  словах  моїх  правда,  як  будень,
У  рядках  твоїх  в  коконі  цвіль.
Мої  вірші  читатимуть    люди,
Твої  «твори»  читатиме    міль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703645
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Анфиса Нечаева

Дорога до батьків

І  знову  їду  з  міста  до  села,
До  рідної  оселі,  до  батьків.
Де  народилась  я  і  прожила
Свої  дитячі,  без  турбот,  роки.
Я  їду  до  стареньких  мами  й  тата,
Де  хата  сповнена  любові  і  тепла.
До  них  дорогу  нам  не  треба  забувати,
До  них  на  вік  моя  дорога  пролягла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694994
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Незабудка синьоока

Незабудка  синьоока,

Літня  хмарка  дощова.

Як  стеблинка,  невисока…

Незабудка  польова.

                           Приспів:

Зорі  нас  з  небес  вінчали,

Нам  псалми  свої  співали.

Скалки  сипали  до  ніг,

Поєднали  нас  на  вік.

 

Тобі  пташко  легкокрила

З  небес    променем
впаду.  

Все  тобі  дівчино  мила…

В  твої  ноги  покладу.

                         Приспів:
 

Ти,    як  яблучко  румяне

У  божественнім  саду.

Моє  сонечко  весняне…

Напій  спраглий  на  меду.

                             Приспів:

 

Чимось  впала  мені  в  душу,

Увійшла  до  мене    в  дім.

Я  тобою  квітко  дишу...

Бо  ти  в  серденьку  моїм.  

                           Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700664
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Багряна осінь на коні

Буяє  диво  вдалині,

У  засіках  діброви.

Багряна  осінь  на  коні,

В  одежах  пурпурових.

 

В  плащі,  як  витязь  із  казок,

Блищить  у  позолоті.

Полою  змах  і  є  мазок…

В  калині  чи  на  глоді.

 

Пішла  дібровою  у  яр,

Для  груші  зупинилась.

Труснула  дичок  на  таляр,

За  терен  зачепилась…

 

Все  далі  й  далі  навпрошки,

У  променях  любові.

Кладе  в  долини    і
стежки

Узори  кольорові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699498
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Сандармох

Забрали  душу,  гроші  й  хату,

Сплели  у  стійлі    постоли.

У  час  зневіри  і  розбрату,

Нас  тихо  в  рабство  завели.

 

Навже  даремні  Сандармохи,

І  жертви  тисяч  таборів.

Зітхання  досі…  й  епілоги,

Під    дикий  гогіт
лихварів.

 

Зотліли  кості  бандуристів,

Нема    уже  в  бандури
крил.

Спалили  кляті  юто  -  христи,

Та  ми  повстанем…    із
могил.

 

Реве  та  стогне  Дніпр  широкий,

Не  стих  в  порогах  чайки  крик.

Їх  думи  праведні  й  високі,

Вкраїну  будять  й  Материк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699305
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Микола Миколайович

Душевна стужа

У  душі  буяє  стужа,
А  в  грудях  вогонь  пече.
Личко  гарне  наче  ружа,  
Пригорнись  в  моє  плече.

                   Приспів:
"Ой  не  край  не  край  козаче,
серденько  своє,
Не  лежить  бо  небораче,
до  твого  моє".


Ой,  чого  зі  мною  граєш,
Для  чого  ця  гра  уся.
Чом  мене  так  спокушаєш,
Чого  мучиш  Петруся.

                 Приспів:
"Ой  не  край  не  край  козаче,
серденько  своє,
Не  лежить  бо  небораче,
до  твого  моє".

Осінь  пізня  листя  косить,
Іней  в  гілочках  снує.
Зупинись  хіба  не  досить,
Серце  краяти  моє.

                 Приспів:
"Ой  не  край  не  край  козаче,
серденько  своє,
Не  лежить  бо  небораче,
до  твого  моє".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699173
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 30.11.2016


OlgaSydoruk

Не потекла моя река…

Экспромт

Явилась  ночь  ко  мне  без  сна...
Слова  упорно  лезли  в  душу.
Их  прогоняла  от  себя,
Чтобы  спокойствие  не  рушить...
Не  потекла  моя  река.
Ей  имена  не  подбирала.
Минорная  строка  -  пуста...
Чернилом  рук  не  измарала...
Запоминала  -  на  потом,
Когда  рассвет  забрезжит  серый.
Проснётся(нехотя)мой  дом
И  "с  добрым  утром"скажет  смело.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703689
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


ТАИСИЯ

Осенняя Фиеста


«  Знает  только  ночь  глубокая,  как  поладили  они.
Распрямись  ты,  рожь  высокая,  тайну  свято  сохрани!»
_____________________________________________

Жду  от  осени  ответ    я  -    чем  ты  можешь  удивить?
Неужели  только  летом  на  свидания  ходить?
Неужели  только  летом  можно  милого  любить?

Не  печалься,  красна  девица,    в  каждом  деле  свой  резон!
Рожь  уже  свезли  на  мельницу.  Осень  –  свадебный  сезон!

Осень  поздняя  поведала,  что  пришла  её  пора!
Свадьбу  пышную  затеяла,  И  сватов  уж  позвала!

Осень  всё  же  удивила  всех!    Натопила  жарко  печь.
Поспешила!  Ох,  поспешила!    Каравай  ржаной  испечь!

Объявил  жених    Фиесту!      Тайну    выдать  он  готов.
Под  венец  ведёт  невесту…Больше  дела  –  меньше  слов.

30.11.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703779
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Олекса Удайко

L'AMOUR

                 [i]  Навіяне…  співом  Мірей  Матьє  і  Шарля  Азнавура...  
                               І,  звичайно  ж,    "Есмеральдою"...                                                                                              
[youtube]https://youtu.be/bKAdlyDcas4[/youtube]
[b][color="#eb1212"]Нема  в  житті    речей…    украй  негарних,    
Як  коней…  без    вуздечки  й  без  сідла…
Та    вершники  є  вмілі...      Й  незугарні  –
Природа  їм  дарів  тих  не  дала.

Відтак    і  скачуть    кінники    на  охляп  –
Присішк*,  
                             черко́т*,  
                                                           зубе́л*,  
                                                                                     принуки  
                                                                                                                     без…                                                                        (
Губів  нема,  то  нічим  вже  і  в’йокнуть.  
Пройти  б  їздцю  гармонії  лікбез!                                                                    

Не  всім  дається  верхове  барокко,
Буває  недосяжним  їм  конку́р…
Та  кожному  впадає  те  у  око,
Що  відізветься  в  серці  
                                                                                 як  L’Amour.
                                           
                                                   *  *  *  
...Бо  серце  не  буває  вкрай  нештепним,
Воно  «L’Amour»  співає  навіть  в  тих,
Хто  з  виду  некрасивий,  недотепний,
Чий  мозок  самоти́ною  затих…  

І  враз  встає  в  жокея  та  умілість,
Що  подолає  виїздку  й  конку́р,
Коли  йому,  на  добру  Божу  милість,
На  долю  з  неба  спуститься  
                                                                                               L’Amour!  
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]

                                               *  *  *
…І  в  ніжності  ураз  потоне  хтивість,  
Впаде  до  ніг  неждана  висота,
Та  воля  у  їздця  навік    остигне  –
Раба  з  мужчини  робить  красота…[/color]
[/b]
29.11.2016
_________
*  Присішки  –  стремена,  черко́ти  –  шпори  на  чоботях,  
 зубе́ли  –  узда  («Скарбослов».  К.:  Бібл.  Українця.  2000)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


КВолынский

Крым.

Широкое  море,  высокие  горы  -
Радуют  сердце  эти  просторы.
Радуюсь  я  и  обилью:  людей,
Воздуха  чистого,  солнца  лучей.

Всё  здесь  мне  дорого:  лес  и  трава,
Сад  –  виноград  у  большого  села,
Стройные  ели,  хлеба  на  полях  –  
Всё  здесь  красивое  в  этих  краях.

Посмотришь:  налево  –  вершина    Ай-Петри,
К  низу,  направо  –  простор  голубой.
Как  не  любить  красоты  -  то  такой,      
Как  мне  прожить  без  тебя,  Крым  родной?        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684798
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 30.11.2016


s o v a

Балакучий вечір

Дахом  підперте  небо,
Пальцями  по  вікну
Пишуть  морози  леґо,
Партії  соло  круг.

Пошта.  Дзвінки.  Розмови.
Пошепки  тануть  дні.
Вечір.  Ліхтарні  брови
Снігом  прикритих  слів.

Зовсім  як  у  дитинстві:
Санки,  мороз,  зима.
Щемно.  І  осінь  бистра.
Хай  би  собі  була.

Під  шоколадом  ночі
Стелиться  снів  глазур,
П'янко  тонули  очі,
Певно  стріляв  Амур

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703655
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


OlgaSydoruk

Не хочешь этого?. .

Экспромт

А  я  тебя  не  прогоняю.Ты  сам  уходишь  от  меня  -  
Твоё  лицо  я  забываю...За  то  караю  лишь  себя.
И  никого  не  обвиняю  -  в  той  неизбежности  разлуки...
Зима  морозом  наступает.Метель  пугает  воем  суки.
Продлённый  час  -  воспоминаний.У  ожиданий  -    не  короче...
Наверно,время  иcпытаний...Не  хочешь  этого?..Не  хочешь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703607
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Вячеслав Рындин

ОН

[b]…об  уходящем  хулиганстве
Писал  блистающий  поэт.
Он  –  в  увлечённом  постоянстве
С  пером  носился  кроткий  век.
Он  –  возраст  осени  нетленной
Мудрил  в  наклонностях  берёз,
А  образ  имени  влюблённой
Мирволил  в  лунном  царстве  звёзд.  
Он  –  с  непокорною  отвагой
В  походке  жизни  заводной,
Слегка  испив  бодрящей  браги,
Считал  находку  роковой
В  странице  страсти  изречённой,
Где  алый  росчерк  снизошёл,
Ответив  разным  обречённым,
Что  в  хулиганстве  ОН  нашёл?![/b]

29.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703580
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Циганова Наталія

…я прощаю… прощай…

Расскажи,  мой  поэт,
о  других  городах,
разделивших  с  тобою  седины.
Опоздавший  рассвет  –
затянувшийся  взмах
на  затакте  к  остывшим  руинам.

Говори…  говори…
Ночь  –  дождями  пьяна
и  слепа  под  насурьмленным  небом,
где  не  слышат  молитв…
где  молитвам  –  цена
в  зеркалах,  перетянутых  крепом.

Ты  упрямо  искал
свой  последний  причал
до  конца…  до  дороги  обратно…
Обгоняя  печаль,
я  прощаю…  Прощай,
мой  поэт…  мой  рассвет…  моё  завтра…





                                       (все  умерли.  освистанный  занавес  падает.  режиссёру  
                                         бьют  морду,  вызвав  бурные  аплодисменты  труппы)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703551
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Лина Лу

УБИРАЙСЯ

Убирайся
Прошу,  не  скули  и  не  ной,
Завывая  под  утро  и  к  ночи.
Убирайся
И  дверь  за  собою  закрой  -
Забываю  тебя,  между  прочим.

Между  "этим"  
И  призрачным  бешеным  "тем",
Зависает  туман  паутины.
Болью  сети  
Изгонят  угрозу  дилемм,
Черно-белым  рисуя  картины.

Убирайся,
Меня  рисовать  без  лица,
Наугад,  засыпая  устало.
Убирайся    -
Душа  не  имеет  конца
И...  беда!..  не  имеет  начала.

Не  имеет.
А  память  бессрочный  лимит
Выдает,  чтоб  царапая  мышью,
Побольнее
Напомнить,  как  тихо  скулит
Твоя  тень,  разрывая  затишье.
20.11.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703262
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Циганова Наталія

привет…

И  утро,  ослепнув  от  полностью  чистой  страницы,  
без  слов  упадет  запятой  в  левом  верхнем  углу.  
Я  выпорхну  песней  оставшейся  на  зиму  птицы,  
отставшей  от  лета  и  так  благодарной  теплу,  
рожденному  громко  звенящей  по  рельсам  "пятеркой",  
в  пути  загрузившейся  заново  начатым  днем;  
желанием  вытянуть  руку  в  открытую  створку  
за  солнцем,  спустившимся  на  подоконник  -  лучом;  
заваренным  без  суеты,  на  двоих,  черным  кофе,  
штурмующим  пряно  тобой  не  досмотренный  сон...

Укутавшись  пледом,  читая  глазами  твой  профиль,  
дышать  тишиной,  очертившей  границу  времен,
где  нет  ничего:  ни  секунд,  ни  биения  сердца...
лишь  только  неровно  рассеяный  утренний    свет.
И  -  ждать,  растворив  где-то  в  памяти  мысли  о  бегстве,  
согретое  теплой  улыбкой...
родное  "привет"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Іванюк Ірина

Б"є дзвін. Не на вечірню…


-Мамо!...  Де  та  взялась  біда...
Зі  спалених  ланів  на  видноколі?...
Невже  тепер  дощі  -  скупа  сльоза?
Усохли  ріки?  В  полі  наші  коні...
Та  не  пасуться  вже,  так  дивно...  сплять.

-Батьку!...  Ослаб,  вже  зовсім  хворий,  мій  старий...
А  тут  запасів  збіжжя  на  долоню.
Що,  мамо,  кажете?  Б"є  дзвін?...
Не  на  вечірню!  А  на  смертну  долю!
Сьогодні  час  не  тільки  на  старих...

-Піду  у  поле  в  ніч:  я  не  слаба!
Як  пощастить,  -  знайду  зерна  скупого.
А  коли  ні...  Бур"ян,  хоч  ковила...
Буде  гостина  а  ні  чим  не  злою...
Якщо  не  вб"ють.  Щось  тисне...  голова.

.......................................................................

А  та  біда  страшніша  від  посух!
Ще  навіть  пекло  так  не  вигорало,
як  Україна  від  московських  рук,
що  замість  хліба  смертю  частували
дітей  малих...  О  світе  мій!  Не  знай  голодних  мук!

.......................................................................

Світало...
-Господи!  На  видноколі...  лан?...
Там  золота  святого...  Люди!  Люди...
Біжить...  Упала.  Знищена  земля
оазою  смертельної  полуди...
пропала  враз.  Та  і  села  -  нема!

26.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703222
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ліна Ланська

МЕЖА

Перегорни    образ  забуті  ноти,
Своїх  образ,  що  й  досі  не  зотліли.
Завіється  без  вітру  дим  гіркоти,
Коли  вогненні  раптом  вцілять  стріли  -

В  якесь  мале  пташа.

Перегорни  тих  днів  колючі  миті,
У  "Тарантеллі"  не  тупцюй  гарячій.
Безсонні  ночі,  відчаєм  умиті,  -
Отих  образ  відлуння  не  пробачить

Уразлива  душа.

Перегорни  Вселенський  нотний  простір
Акорд  останній  -  муки    піаніста.
Стели  свою  сліпуче-білим,  постіль,
Впиваючись  рапсодією  Ліста,

Ще    й  лиху  -  відкоша.
..........................................................................

Перегорни  образ  примарних  час,
Заплутався  в  віках"Мефісто-вальс".
Мелодією  відчай  прожени,
А  "Пастораль"  і  "Втіхи"  поверни,  -

То  -  безуму  межа.

27.11.16


За  мотивами  творів  Ф.  Ліста.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703213
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Олена Вишневська

Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина

Мамо,  погляньте,  у  шибку  тріпоче  пташина.
Це  вже  усьоме  нам  звістку  недобру  несе.
Тиждень  як  татка  не  стало...Я,  нене,  спочину...
Рідна,  все  добре.  Ні,  їсти  не  хочу.  Не  ссе

Звір  мої  соки.  Та  дивно  було  б...  Де  їм  взятись?
Легший  від  вітру  тепер  я:  лиш  очі  й  живіт.
Сили  немає  із  лавки  на  ноги  піднятись.
Хоч  би  дійти  (щоби  знали:  живий)  до  воріт...

Там,  на  дорозі,  я  певен,  таких  не  злічити:
З  крихтами  хліба  в  холодних,  мов  скельця,  очах.
Нащо  Ви,  нене,  впустили  у  дім  ворожбитів?
Чом  вже  півроку  я  бачу  Вас  тільки  у  снах?

Та  не  сьогодні...  Матусю,  яка  Ви  красива!
Світло  у  Ваших  обіймах  -  де  й  дівся  мій  страх.
Рідна,  пробачте,  спустошена  батьківська  нива
Голодом...  Нене,  куди  ж  це  відносить  нас  птах?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Богданочка

СВІЧКА ( пам'яті жертв голодомору )

Тиша,  мовчання  і  свічка  самотньо  горить,
Вицвілі  очі  бабусі  і  руки  тремтливі.
Погляд  понурий  в  вікно,  за  ним  небо  зорить,
Але  й  зірниці  сьогодні  незвично-журливі.

Спогади  б'ються  у  скло,  та  шкребуть,  мов  коти,
Гострими  кігтями  в  серце,  аж  холод  по  шкірі.
Паморозь  вкрила  в  кімнаті  чотири  кути,
Стіни  барвисті  змінили  свій  колір  на  сірий.

І  пролунали  слова  через  призму  пітьми:
"  Як  було  страшно  відомо  лиш  нам  й,  певно,  Богу.
Мертві  й  голодні  лежали  попід  ворітьми,
Гола  земля:  ні  травинки,  ні  жита,  нічого...

Мама  ховала  мене  від  сторонніх  очей,  
Щоб  не  виходила  в  двір,  бо  могли  і  убити.
Я  пам'ятаю  тремтіння  кістлявих  плечей,
Голос  її:  що  робити?..  Що  маю  робити?

Я  не  боялася  грому,  лишень  тих  людей,
Що  приходили  до  нашої  бідної  хати,
Позабиравши  пшеницю,  муку  і  курей
Далі  і  далі  метались  іще  щось  шукати.

Вимерлі  села,  лиш  сльози  -  куди  не  поглянь.
Думи  одні:  що  поїсти?  Знайти  б  хоч  билину...
Це  найстрашніші  роки,  ці  роки  зневірянь.
Лиш  би  вберіг  від  такого  Господь  вас,  дитино."

Руку  до  серця  приклала:  "  Болить  мене  тут.
Я  розумію,  всіляке  на  світі  буває.
Голоду  цього  страшного  прихована  суть:
То  не  природа  -  людина  людину  вбиває."

Свічка  згоріла,  лиш  віск  залишивсь  на  столі.
Молиться  бабця,  цілує  ікону  і  каже:
"  Душі  на  небі,  а  пам'ять  про  них  -  на  землі.
Кожну  брехню  час  колись  неодмінно  покаже."

                                                                                                 26.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


НАДЕЖДА М.

Чому?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk  
[/youtube]
У  меня  сегодня  много  дела:
Надо  память  до  конца  убить,
Надо,  чтоб  душа  окаменела,
Надо  снова  научиться  жить.
     А.  А  .Ахматова
-------------------------------
Так  хочеться  мені  одне  збагнути:
(Та  відповідь  собі  я  не  знайшла)
Чому  оте,  що  хочеться  забути,
Не  покриває  забуття  імла?

Та  як  навчитись  забувати,  Пам"ять?  
Стирати  надоїдливі  думки
Оті,  що  душу  часто  іще    краять,
Хоч  варті  дна  вже  мертвої  ріки?

Звертається  до  пам"яті  надія...
Слізьми  тут  наповняється  ріка...
Об  хвилі  розбивається  знов  мрія,
І  хмаркою  за  обрієм  зника.

А  вечір  прийде  й  знову,  ніби  бджоли,
Летять  думки  в  незвідані  світи.
Їх  погляд  проведе  до  видноколу.
О,  доле,  захисти    від      глухоти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703020
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Ліна Ланська

ПРУЧАЙСЯ

Безвиході  всміхається  мара:
"Пручаєшся?  Недовго...  із  тенет,
Куди  тобі?  Остання  із  монет,
Тридцята  сріблом,  сплатою  майне".
А  ти  вважав,  що  із    твого  ребра?

А  ти  вважав,  що  біле  для  весіль,
Для  стогону,  в  обіймах  досхочу?
Вона  клялась  щомиті,  до  плачу:
"З  тобою  навіть  пекло  по  плечу!
Вертатимусь  завжди  і  звідусіль."

Вертатимусь?..  колискою  мастил
Не  колихати,  зливою  впаде
Обіцяне  -  непевне  і  бліде,
На  мотузку  у  хащі...  де  він,  де?
Той  срібний  міст  -  без  поручнів  настил.

Той  срібний...  на  трухлявому  плоту
Ти  виснеш  тут,    на  кінчику  буття,
Гукаючи  примарне  забуття?
Без  білих  крил,  хіба  що  каяття
Біду  на  мить  затримає  оту.

Біду  на  мить,  таку  малу,  як  вдих.
Коса  наточена  і  шкіряться  ножі.
А  порятунок  -  просто  міражі...
Та    що  тут  скажеш,  коли  й  ті  чужі?

Та  що?..  пручайся!  Сміхом  за  поріг
Злетівши,  стрінеш  вкотре,  на  межі
Світів  "Було  і  Буде".  З  вітражів
Надією,  впаде  тобі  до  ніг

Спасіння,  -    віра  у  твоїй  душі.

Тьмяніє  срібло?  Не  корись  іржі!

Пручайся!  
25.11.16.

Золото  ваше  та  срібло  поіржавіло,  а  їхня  іржа  буде  свідчити  проти  вас...
Біблія.  Якова  5.3.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702999
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2016


ТАИСИЯ

ОХ !


Лесная  команда  работает  ловко.
Всю  осень  ведётся  к  зиме  подготовка.
Умеют  зверюшки    готовить  припасы.
По  норам  и  дуплам  упрятать  запасы.

Работа  лесная  совсем  незаметна.
Однако    всё  скрыто  от  глаз  и  от  ветра.
И  даже  медведю  уютно  в  берлоге:
Сосёт  свою  лапу  и  в  валенках  ноги.

Одна  стрекоза,  что  пропела  всё  лето,
Осталась  без  крова  –  разута,  раздета…

Приходит  мороз  и  всегда  слышит:  «ОХ»!
Всё  время  людей  застаёт  он  врасплох.

26.11.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702982
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Іванюк Ірина

Зламаю ключ… Минулого - нема!

Зламаю  ключ...  Минулого  -  нема!
Є  тільки  те,  що  думаю  і  знаю.
В  любові  лиш  стає  легка  хода!
Весь  світ  собі,  мов  вперше,  відкриваю...

І  ніжність  цю  у  струнах  скрипаля
над  травами,  вечірньою  порою...
Любов  святу  у  грудях  солов"я,
і  велич  крил  над  П"ятою  горою...

Цей  перший  сніг,  лапатий  і  смішний,
та  борсання  незграбне  у  заметах...
І  вітру  гул,  холодний  та  незлий,
мені  він  нагадав,  чомусь,  комету...

А  очі  ці!...  Улюблені,  ясні...
Що  треба  їм  крім  віри  і  любові?
Віддай  тепло,  так  просто,  від  душі...
І  кожен  день  Причастям  стане  в  тобі!

Тут  скрізь  любов!  У  кожному  листку,-
зелений  -  мир,  а  жовтий  -  сонце  в  слові...
Ну  як  її,  планету  цю  земну,  
не  помістити  в  думці,  серці,...  в  собі!




20.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701751
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Іванюк Ірина

Твоєї ніжності я більше не боюсь!


Твоєї  ніжності  я  більше  не  боюсь!
Хіба  лякається  прибою  біла  чайка?
Серед  пісків  отих  мене  лиш  не  забудь...
В  енігмі  снів  -  то  я  твоя  відгадка!

Я  більше  не  боюсь  сталевих  лез,
що  зопалу  у  зливу  слів  вкладаєш...
Мене  не  зраниш  ними,  не  зітнеш!
Ти  відчував,  як  люблячи  -  згораєш?

Я  не  боюсь  лишатися  сама,-
навчив  мене  нести  нелегку  ношу...
Моя  душа  -  не  зав"язь,  а  скала!
Що  в  зимку  їй  безпросвітна  пороша?

Я  -  вічна  ніжність,  ти  же  -  Чоловік...
І  наша  єдність  в  світі  незборима!
Любов  і  милість  -  прагнення  і  сила...
І  буде  так  допоки  світу  вік!

19.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701528
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Іванюк Ірина

Послухай осінь…

-Послухай  осінь,  сіру  та  вогку...
   -Її  графічність  -  статика  мовчання!
-Послухай  осінь,  диво-кам"яну...
   -В  ній  подих  снів  -  півкроку  до  вмирання!

Гравюр  похмурих  мовчазний  екстаз
поглинув  дух  очікуванням  смерті.
Зусиль  твоїх  не  видно  а  ні  раз...
Невже  не  знав?...  Дерева  ці  не  мертві!

Фантасмагорій  світ  -  невидимо-живий,
статичність  -  лиш  завіса  карнавалів!
Свій  дух  збуди  і  сірі  штори  скинь!
Там  в  тайні  дійств  вся  правда  воскресання...

Почуй  її:  не  мертва  -  тільки  спить!
Так  проситься  життям  тобі  у  груди...
Все,  що  боліло  -  враз  переболить!
Весна  твоя  зі  сну  її  пробудить.

Послухай  Осінь...


Фантасмагорія-  світлова  картина,  химерно-фантастичне  зображення,  одержуване  за  допомогою  оптичних  приладів.  Наприклад:  Гори  мріють,  наче  пишна  фантасмагорія  (І.Нечуй-Левицький).  Академічний  тлумачний  словник  української  мови  в  11  томах.  Том  10,  1970.-с.560

25.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702883
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Радченко

Міжсезоння

Сиплеться  сніг,  мов  крізь  решето
Густо.  Дрібненький,  колючий.
Вітер  стривоженим  шепотом
Падає,  котиться  з  кручі.
І  по  воді  ледь  зашерхлій,
Він  побіжить  шкопиртаючи,
А  по  доріжці  затертій
Осінь  іде,  сил  не  маючи.
Сонця  тепло  по  краплиночці
Тіло  її  покидає
І  в  тимчасовій  хатиночці
Холодом  ніч  огортає.
Ще  й  дошкуляє  безсоння:
Може  твоя    в  тім  провина?
Ось  і  прийшло  міжсезоння  —
Дивна  пора,  невловима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702848
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Циганова Наталія

среди заиндевевшей музыки…

Любить  ноябрь  -  от  осени  до  осени  -
за  неумело  скрытую  печаль  
дозревшими  рябиновыми  гроздьями.  
Озвучивая  сонный  календарь,  
с  рассветом  под  спешащими  прохожими  
подмерзшая  поскрипывает  хлябь.  
И  день  -  уже  приходит  подытоженным,  
когда  вздыхает  ветром  мой  ноябрь  
под  крыльями  не  перелетных  узников...

...минуту  взяв  у  времени  взаймы,  
застыть...
среди  заиндевевшей  музыки...
в  одном  коротком  шаге  от  зимы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702844
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Олена Вишневська

Зимно… на смак

Стримує  подих  годинник  самотнім  тік-так.
Зимно.  Здається,  веде  мене  стрілка  на  страту.
Я  відчуваю,  якою  ж  то  буде  на  смак
Вічність  без  тебе,  коли  я  сама  собі  катом,

Сонце  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  ніч…
Пусткою  встеляться  дні  у  холодні  постелі,
Та  не  мої  /аж  прозорі/  сховаються  пріч
Сни  і  підуть  караваном  в  арктичні  пустелі.  

Небо  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  біль,
Наче  люстерко,  /крихке/  розлетиться  на  друзки.
І  розіграють  химери  на  біс  водевіль,
Знімуть  вінок  й,  наче  мотанку,  душу  у  хустку

Запеленають.  Мовчи,  не  мовчи  –  з  пастки  крик
Вирветься    нишком  сполоханим  загнаним  звіром.
І  не  почує  ніхто…  /бо  Ніхто  уже  звик:
В  світі  без  тебе  ядучої  пустки  –  безміри…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


archic

Небо без …

Город  холодный  снова  не  с  нами
В  нем  потерял  тебя
Небо  без  Бога,  что  теперь  станет?
В  отзвуках  ноября.  

Выжжено  поле,  пепел  как  мглою
Стелит  вокруг  пастель.
В  душу  живую  острой  иглою,
Сели  с  тобой  на  мель.

Стали  пустыми  все  перезвоны
Мыслями  душит  ночь,
Путь  освещает  месяц  огромный
Только  идти  невмочь

В  каждой  молитве  сердце  и  небо
Колокола  к  утру
Просто  уходишь  босо  по  снегу,
Горестной  песней  струн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702820
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Радченко

Іще покукує зозуля

Засніжений  сонячний  ранок
І  ніжності  тиша  навкруг,
А  в  серці  звучать  так  органно
Зимові  мелодії  фуг.
Дерева  одягнені  в  іній,
Сховали  гілок  наготу,
Ажурне  мереживо  тіней
Дрімає  на  білім  снігу.
Як  гарно  крізь  тишу  уранці
Плі-о-пліч  з  тобою  іти.
Сплелись  наших  рук  ніжно  пальці,
З  любов'ю  всміхаєшся  ти
І  ми  розмовляєм  очима  —
Навіщо  в  цю  мить  нам  слова?
Днів  пройдених  рій  за  плечима  —
До  нього  нам  діла  нема.
Навіщо  вертати  в  минуле,
Коли  нам  так  гарно  в  цей  час?
Я  знаю:  весною  зозуля
Іще  покукує  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703182
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Валентина Ланевич

Я - людина, чи Всесвіту пил?

Запитую,  хто  я?  І?  Отож,
Я  -  людина,  чи  Всесвіту  пил?
Не  згасити  в  душі  всіх  пожеж,
Хоч  не  в  змозі  розправити  крил.

Трусить  ніч  канонади  луна,
Миготить  сатанинським  вогнем.
Стогін  в  крові  здіймає  війна,
Неміч  тіла  підперта  плечем.

І  стоять  Геркулеси  земні,
Одні  одним  підтримують  дух.
Тисне  серце,  вуста  в  німоті,
Рокіт  бою  в  світанні  лиш  вщух.

24.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702654
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 26.11.2016


s o v a

Острів, де ми

Щось  говорили  місяць  і  зорі,
Танули  з  ехом  вчорашні  рядки,
Кома  як  символ  тієї  свободи
Крапка  як  острів,  де  були  скарби.

Зашквар  іронії    перцем  зім'ятий,
В  квітах  ховаються  вечір  і  джаз,
Чаєм  зеленим  з  листочками  м'яти,
Десь  заворожує  саме  в  цей  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702819
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


НАДЕЖДА М.

Приймає осінь протиріччя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wGyXJu9exfg[/youtube]
Товпляться  на  вітрі  сніжинки
Оце  уже  не  листопад.
Малі  кружляють  балеринки.
Це  вітер  творить  цей  безлад.

Кидає  сніжки  у  обличчя,
На  віях  зірочки  блищать.
Приймає  осінь  протиріччя.
Тепер  не  час  їй  вибирать.

Іще  недавно  клен  гіллястий
Красою  барв  усіх  вражав.
Вже  посивів  і  став  стріблястим..
Хоч  він  того  ще  не  бажав.

Гілки  замерзлі,    наче  кістки,
В  надії    тягнуться  в  вікно.
Їх  врятувать  не  маю  хисту...
Думки  жевріють  всеодно...

Ось  сніг  засипав  по  коліна.
Замерзлі  віти    вже  мовчать.
І  засинають,  як  дитина.
У  сні  тихесенько  тремтять....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702644
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Ліна Ланська

ЦІЛУЙ МЕНІ РУКИ

Кошлаті  думки  і  розбещені  звуки
В  мелодіях  спрагло,  сповзають  униз.
Безсило  пручається  дивний  каприз:
Цілуй  мені  руки,  цілуй  мені  руки...

Цілуй  мені  руки  тремтячим  піано,
Солодкому  щему  віддасться  душа,
Зависне  на  мить  полохливим  пташам,
Зіллються  розхристано  меццо  й  сопрано.

Зіллються  в  одне,  голосним  і  не  дуже,
Легке  коливання  підкреслить  акцент:
Цілуй  мої  руки,  вуста  і  лице...
Осяяні  злетом,  а  інше  -  байдуже.
 
Кошлаті  думки  і  розбещені  звуки
В  мелодіях  спрагло  сповзають  униз.
Бажання  нестерпне  веде  на  карниз:
Цілуй  мені  руки,  цілуй  мені  руки...
20.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702601
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Троянда Пустелі

Тавро

Тавро  на  долоні
Чи  знак,  чи  відзнака
Неначе  від  долі
Крізь  роки  подяка

Відмічена  Сонцем
Цілована  Марсом
І  погляд  в  віконце
Ти  знову  прекрасна!

Тавро  на  зап'ясті
Цілунки  коханця
Минулі  напасті
Прокинуться  вранці

Троянда  в  Пустелі
Від  спраги  зачахне
Якщо  у  оселі
Коханням  не  пахне….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702573
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Циганова Наталія

между скрипками и радостью…

Дождем.  
Пройти  по  сумеркам  -  дождем.  
По  ноябрем  напившемуся  городу.  
По  слякоти.  
По  памяти.  
По  поводу  
неся  уют  под  рябеньким  зонтом  
куда-то...
Небеса  из  гнутых  спиц,  
обтянутых  кульбабкой  и  ромашками,  
по  осени  гуляют  вверх  тормашками  
за  клиньями  весну  догнавших  птиц...
Когда  по  горизонту  карамель  
растает  между  скрипками  и  радостью  -
я,  спотыкаясь  мыслями  на  малости,  
войду  в  тобой  распахнутую  дверь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702533
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Lana P.

ОСТРІВ РАВЛИКІВ

Острів  Равликів  існує,
Там  живе  їх  тьмуща-тьма.
Їх  водичка,  з  дна,  шліфує,
Хвилі  гонять  —  та  дарма!

На  камінні,  мов  присоси,  
Обліпили  острівець.
Вітровії-пилесоси
Не  дістануть  з  них  тілець.

Кольорові,  в  чорні  смужки
І  з  цятками  по  боках,
Повсідались  самотужки
У  лакованих  хатках.

Зі  скелястих  хмарочосів
Ллється  сяйво  по  ночах,
Виглядає  панцир-острів,
Як  суцільний  справжній  дах!        23/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702526
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Lana P.

КАЛЮЖНЕ МОРЕ

Осінь  дивом  огортає,
Хоч  природа  відживає…
Ось  листочок-гвинтокрил
Полетів  з  останніх  сил,
Приземлився  у  калюжі.
Ну,  а  хвильки  небайдужі
Понесли,  немов  сувій,
У  Калюжне  море  мрій.
 15/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702480
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Владимир Зозуля

Женщина, прости…

                                                       "Прощаюсь  и,  значит,  прощаю..."                  
                                                                                               Марина  Балабашкина.
                                 


                                   ...
Случайное  судеб  скрещенье…
Любви,  не  связующей,  нить…
Прощание…  или  прощенье?..
Проститься…  и,  значит,  простить…

Прощайте…  
И  я  Вас  прощаю  –
За  то,  что  так  больно  в  груди.
Прощайте…
И  я  освящаю
Суетное  Ваше  –  прости.
И  здесь,  на  перроне  вокзальном,
Где  Ваши  стихают  шаги,
Вослед,  провожая  глазами,
Я  Вам  отпускаю  грехи.
Прощаюсь…
Не  просто  и  лишь  бы…
А  на  перекрестье  дорог,
Навек  отпуская  Вас,  трижды
Крещу,  чтобы  ангел  помог.
Крещу…  отрывая  от  сердца…
Крещу…  отлучая  от  глаз…
Крещу…  чтобы  не  разреветься…
Крещу,  уходящего  Вас,
Чтоб  тем  рукотворным  крещеньем,
Незримое  что-то  свершив,
Прощание  стало  прощеньем  –  
Страдающей  женской  души.
Прощеньем...
И  ныне,  и  присно,
На  миг,  и  во  веки  веков,
Я,  душу  меж  пальцами  стиснув,
И  накрест,  воздев  высоко,  
Прощаю!
Обилье  и  малость.
Прощаю!
Радушье  и  злость.
Прощаю!
Всё  то  –  что  мечталось…
Прощаю!
Всё  –  что  не  сбылось…
Прощаю!
В  себе  и…  в  ребенке…
Прощаю!
Стараясь  забыть…
Прощаю!
Наспе'х  и  вдогонку…
Прощаю…
Не  в  силах  простить
За  то,  что  у  Вас  лишь  дымилась
Душа,  не  давая  огня.
За  то,  что  так  глупо  влюбилась…
А  Вы  не  любили  меня.
За  этот  Ваш  вздох  без  печали.
За  эти  глаза  без  стыда,
Когда  Вы  (соврав)  обещали,
Что  скоро  вернетесь  сюда.
За  то,  что  не  в  силах  унять  я
Взлетевшее  чувств  –  вороньё…
ПРОЩАЮ!..
…  и  пусть  Вам  проклятьем
Не  станет  прощенье  моё…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702352
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Любов Ігнатова

Пам'яті невинних

Дитя  замовкло...  ссе  порожні  груди...
Сльоза  солона  матері  пече...
—  Залиште  хоч  окраєць!..  Чи  ж  ви  —  люди?!
Та  відповідь  —  мороз  чужих  очей.

—  Не  плач,  Іванку,  вірю  —  будем  жити!
Вже  до  весни  —  рукою...  там  —  врожай...
Побачиш  колос,  сонечком  налитий!
Не  плач,  маленький,  серденько  не  край...


Дитя  заснуло.  Мати  пригорнулась
До  тільця,  де  ледь  жевріла  душа...
А  однією  із  сусідніх  вулиць
Печальний  Янгол  Смерті  поспішав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Владимир Зозуля

Во имя чего?

автор  Геннадий  Дорогов.


Опять  приготовлены  ложки
Черпнуть  из  большого  котла.
В  преддверии  новой  делёжки
В  испуге  Земля  замерла.

Чужие  и  местные  волки
Сцепились  и  подняли  гам,
Всё  чаще  прямою  наводкой
Стреляя  по  нашим  мозгам.

Восток  или  Запад?  Чего  там!
Одно  всё,  куда  ни  смотри.
Но  нам,  записным  патриотам,
Милее  свои  упыри.

Милее  их  чёрные  души,
Всему  потерявшие  счёт.
Все  те,  кто  нас  грабит  и  душит,
Кто  кровушку  нашу  сосёт.

Нездешнего  племени-роду,
Лишь  тучи  сгустятся  едва,
Они  обратятся  к  народу
И  нужные  скажут  слова.

Воткнут  нам  привычную  клизму
Под  лозунгом:  «враг  у  ворот».
Поднимут  «во  имя  отчизны»
Ограбленный  ими  народ.

Магнаты,  политики,  банки
И  вся  криминальная  знать
Нас  бросят  под  бомбы  и  танки
Чужое  добро  защищать.

Уже  всё  слышнее,  всё  ближе
Дыхание  новой  войны,
В  которой  я  «наших»  не  вижу
Ни  с  той,  ни  с  другой  стороны.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641381
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 20.11.2016


Владимир Зозуля

Зачем?

Строчки  цифр  на  гранитных  полосках…
Осознаешь…  и  жалости  шок.
Тридцать  семь…  и  ушёл  Маяковский.
Уже  в  тридцать  Есенин  ушёл.
Двадцать  семь  лишь…  и  Лермонтов  тоже.
Киселёв…  ведь  мальчишка  ещё.
Что-то  сердце  мне  жалостью  гложет,
Продолжая  безжалостный  счёт.
Коротка  жизнь  поэта  –  от  Бога,
Он  раб  божий,  но  больше  ничей...
Ты  –  кому  так  отпущено  много,
Ты  –  раб  времени,  денег,  вещей,
Ты  –  который  смеёшься  так  часто,
Эту  острую  чувствуешь  щемь?
Ты  –  которому  в  жизни  всё  ясно,
Вопрошаешь  у  Бога  –  зачем?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643485
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 20.11.2016


Ліна Ланська

УПОКОРЕНА ОСІНЬ

Там,  де  ти,  -  
заметіль  обіймають  сніги.
Упокорена  Осінь,  занедбаним  птахом,
Не  підніметься  більш,  хоч  з  якої  ноги,
Крижаніє  осоння,  зіщулене  страхом.

Там,  де  я,  -  
дощ  у  вічі  жбурляє  сльозу,
Припада  до  землі  вже  приречене  листя.
Здичавіло  плететься  у  снах  моїх  сум,
Зазираючи  злодієм  знов  у  обійстя.

Там,  де  ти  -  
вишиванки  у  горобини,
У  краплинах  червоних  засніжене  віття.
Не  засни  до  весни,  у  снігах  не  засни,
Виглядаючи  проліски  у  лихолітті.

Там,  де  я,  -
ще  у  іній  не  вбрались  сади,
Буркотливо  зігнувши  поламану  спину,
Одягається  ясен  у  светрик  рудий,
Щоб  закрити  росточок  -  єдиного  сина.
[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/09/25/9135.jpg[/img]

Там,  де  ти,  там  -  зима
І  мене  там  нема.
Насуває  пітьма,
І  не  танучий  досі,
Сивий  сніг  обійма,
Не  пита,  зокрема:"
"Чом  ти  й  досі  сама,
Коли  ніч  на  порозі?"
Запорошена  Осінь...

19.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701768
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Лина Лу

МЕЧТЫ

Момент  истины.

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]

                         В  1972  году  один  молодой  индус  написал  Джону  Леннону,  что  у  него  есть        мечта  совершить  кругосветное  путешествие,  но  нет  денег,  и  попросил  выслать  необходимую  сумму  денег.
Леннон  ответил:  «Занимайся  медитацией,  и  ты  сможешь  увидеть  весь  мир  в  своем  воображении».
В  1995  году  индус  все  же  отправился  в  кругосветное  путешествие.  Он  получил  необходимую  сумму,  продав  на  аукционе…  письмо  Леннона.
Мечтать  не  вредно,  вредно  не  мечтать!

                                       
Все  мы  чего-то  ждем.    Встречи,    любви,  зарплаты  ...  или  чуда.  Иногда  и  зарплата  к  чуду  приравнивается,  особенно,  если  случайно  бухгалтер  ошибся  и  выписал  больше  обычного,  на  сотню-другую.

Понимаю,  что    мыслить  меркантильными    категориями  до  ужаса  прозаично.  Ведь    не  хлебом  же  единым  жив  человек?  Да  и  жив  ли  он  вообще,  ожидающий  чуда  который  год?  Может    это  и  не  человек  вовсе,  а  видимость,  фантом  или    нанотехнологии  пришельцев?  Ну  где  вы  видели  живое  существо,  находящегося  в  режиме  ожидания  от  рождения  и  до  тризны?  Ему,  сердешному,  хоть  изредка    пищу  принимать  желательно.  Иначе,  вряд  ли    он  осуществит  репродуктивную  функцию,  дабы  человечество  не  вымерло,  как  динозавры,  миллионы  лет  назад.

А  что  великие  глаголят  ?  -    вкушение  или  предвкушение  ,  мечтать  или  не  мечтать,  быть  или  не  быть?..  или  все-таки    БИТЬ!    Но  умеренно.Так,слегонца...
Цицерон  говорил,  что  умеренность  -    уже  богатство.  За  что,  похоже,  и  был  казнен...  Не  пришлись  ко  двору  его  республиканские    замашки.  Хотя  Цицерон  и  оставил  блестящее  литературное  наследие,  некто  хотел  безграничной  власти...и  над  ним  в  том  числе.  Сенат  видать,  имел  собственное  представление  об  умеренности.
Вот-вот...мечтать  надо  осторожно,  мечты  ведь  сбываются.  Гляди  и  богатство  на  голову  может  однажды  свалиться,  да  только  не  прибило  бы  насмерть?  Да  и  какой  череп  сундук  с    золотом  выдержит,  особенно  если    полон  до  краев  благородным  и  не  очень,  металлом.

Или  батоном    по  той  же    башке...  Ослеплен  и  повержен.  Вот  что  краюха  хлеба,  способна  сделать  с  человеком,  голодным  и  страждущим.  Мечтатель  хренов!  Не  о  том  мечтать  надоть!    Мечтать  о  возвышенном,  как  Моцарт,  а  не  о  земном,  как  Сальери.  Так,  стоп!  

Эка  невидаль,  о  возвышенном  мечтать.  Ну  останешься    в  веках  и  памяти  народной,  ну  и  что?    В  карман  ту  память  не  положишь  и  на  хлебушек  -то  вряд  ли,    вместо  маслица...  А  земное    -    вкус  наслаждения...Ммммм...  И  на  зуб  попробуешь  и  погладишь.  Что?      Чревоугодие  -  грех  смертный?  Ну  так,  то  коли  угодно  ЧРЕВУ,  а  когда  душа  поет    -    чрево  покорно  ее  воле.    Духовное  выше  материального  испокон,  как  говорится.
Так,  а  это  что?

И  до  самой  высокой  мечты  дотягиваются,  опираясь  на  земное.
Джулиана  Вильсон.

Вишь,  что  умная  женщина  говорит?  ОПИРАЯСЬ  на  земное.  
Так  и  Сальери...опирался.  И  остались  в  памяти  потомков  оба.  Хотел  славы?  Вот  и  имеет.  Только  слава  разная.  Не  стоило  ему  путать  Божий  дар  с  яичницей...Не  стоило.  Лучше  бы  мечтал  о  возвышенном,  авось  Господь  и  поцеловал  бы  его  при  случае.  Так,  нет!  Всего  и  сразу,  в  одном  флаконе.

Но  почему  Вольфгангу?  Тот  вроде  и  не  просил,  вроде  и  не  нуждался...Жертва    чужих    мечт...не,  мечтов!  Ой...мечтаний,  кажись...вот  так  красивше.  
Мечтайте,  родимые  аккуратно,  чтоб  к  чужой  славе  через  Закулисье  не  ползти,  или  в  Зазеркалье  не  остаться,  зависнув  между  двух  миров.  Там  никакой  зарплаты  не  хватит,  чтоб  откупиться  и  вернуть  себе  исходный  облик,  хоть  приближенный  к  человеческому.
20.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701757
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


НАДЕЖДА М.

Пройдуть дощі, вітри і заметілі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mi9MSQQZSMQ[/youtube]


Пройдуть  дощі  в  холодні  дні  осінні,
І  заметіль  на  душу  упаде.
Прийде,  мабуть,  тоді  твоє  прозріння,
Та  час  жорстокий  все  вже  украде.

Залишаться  у  пам"яті  краплини,
Що  сон  колись  в  дарунок    принесе
Отих  далеких  спогадів  хвилини...
І  більш  нічого...Ось  тобі  і  все...  

Не  раз  згадаєш    пахощі  медові,
Якими  ти  колись  так  згордував.
У  спогадах  пройдуть  всі  дні  зимові,
Які  тепер  у  снах  лиш  смакував.

Пройдуть  дощі,  вітри  і  заметілі.
А  час  не  має  звички  почекать...
І  лиш  думки,  тепер  вже  пустотілі,
Ночами  не  дадуть  спокійно  спать..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701653
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Владимир Зозуля

In vino veritas…

Грешную  душу  обвил
Запах  мир'о  и  вина…
Истина  Божьей  любви
Соком  пьянящим  полна.

Мир  поменял  полюса...
В  сердце  слепое  прозрев  –
Вечность  раскрыла  глаза,
Время  закрыло  свой  зев...

Всюду  –  снаружи  –  внутри,
Нежно  распяв  на  кресте,
Истина  бога  творит,
Истина  божья  везде.

И  без  обеден  и  месс,
Пота,  кров'и  и  слез'ы,
В  небо  возносится  крест  
Прямо  из  винной  лозы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701641
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Циганова Наталія

Вступайте, соловьи…

Весна.  И  вход  –  по  плану,
текущему  из  крана,
открытого  на  небе
(а,  может  –  где  ещё).
За  праздниками  –  будни,
за  нелюдями  –  люди,
от  зрелища  –  до  хлеба…
На  выходе  –  расчёт

за  тыщи  крытых  матом
рассветов  и  закатов
(порою  –  и  не  крытых,
а  просто  –  голышом)…
за  светлые  идеи
в  карманах  у  халдеев,
стоящих  у  корыта
с  давно  набитым  ртом…

за  равную  надежду
талантам  и  невеждам…
за  цепь  с  крестом  на  шее
и  за  дерьмо  в  душе…
за  всё,  что  нами  движет
от  «я»  –  до  «ненавижу»
(за  то,  что  так  дешевле,
чем  злобу  –  да  взашей)…

за  то,  что  жить  охота
как  раз  в  конце  полёта
над  гнёздами  для  веры,
надежды  и  любви…
где  собирает  совесть
оконченную  повесть…
…собрать  –  всего  полдела…      –
вступайте,  соловьи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701618
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Lana P.

НІЧНЕ

Вечірню  сукню  одягнула  ніч.
Жасмин  парфуми  розілляв.
Бретельки  падали  додолу  з  пліч  —
Світанок  нічку  цілував.                                                  19/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701544
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Жанна Чайка

И счастья…

Зачем  зову  я  новый  день
с  оглядкою  на  ночь?
Пусть  растворится  в  небе  тень
и  сон  уходит  прочь

с  неясной  сказкой,  в  дальний  путь
под  марево  тумана,
и  даст  душе  здесь  отдохнуть,
от  гроз  и  от  обмана.

На  ясной  зорьке  в  нежный  час,
когда  в  лучах  рожденье
я  вижу  свет,  и  слышу  глас,
вновь,  преклонив  колени.

Благодарю  за  этот  миг
до  боли  сладко-звонкий.
Спешу  вперед  и  счастья  крик
ведет  в  душе  девчонку.

19.11.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701550
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Жанна Чайка

Все возможно.

Огромным  призрачным  ковшом
зачерпнут  жар  и  брошен.
Горит  огонь.  Сияют  в  нем,
там,  множество  горошин.

И  самый  близкий  глаз  Луны
сегодня,  словно  блюдо,
велик  и  странен  с  высоты,
в  следах  морей,  как  чудо

из  сказок,  призрачных  миров.
Далеко,  непонятно.
Наш  верный  спутник  быстрых  снов
взирает  в  ночь,  и  пятна

на  нем,  волнуют  ум  людей
извечно,  безнадежно...
Летят  мечты  во  тьме  ночей...
Для  дерзких  -  все  возможно.

17.11.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701549
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Циганова Наталія

пародь (проба пера)

"Хочу  тебя"  
Софи  Александрова

Хочу  тебя  сейчас.  
Чтоб  как  тогда,  ты  помнишь?  
Как  в  тот  раз,  сошлись  мы  в  танце  тел,
Слились  в  альянс.  

Чтоб  ты  ласкал  меня  своими  сильными  руками,  
И  пожирал  бездонными  глазами.
Что  видела  я  как  ты  смел.  
Хочу  чтоб  всю  меня  ты  съел.  

Я  помню,  что  ты  многое  умел  .  
И  заводил  меня  в  экстаз  
Так,  что  весь  дом  гремел.  
А  утром,  пересказывал  рассказ.  

И  знали  оба,    что  все  это  не  предел.  
Что  новый  день  нам  новый  темп  задаст.  
И  снова  с  похотью  на  декольте  глядел,  
И  платье  рвалось  сотню  раз.  


---------------------------------------------------
Хочу  тебя...  (пародь)

О,  как  ты  в  прошлый  раз  меня  хотел:
до  колик...  до  поломанной  кровати.  
Я  нервно  подшивала  декольте  
в  который  раз  разорванного  платья,  
пока  ты  заводил  меня  в  экстаз  
(хоть  собирался  завести  в  киношку)
и  сильными  руками  много  раз  
меня  сжирал  -  что  аж  крошились  крошки.  
Ты  ТАК  умел,  что  целый  дом  гремел...
теперь  гремит    кастрюля  с  голубцами.  
...сломалось  что-то  где-то  между  дел  -
и  мы  идем  на  фильму  про  цунами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701523
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Ліна Ланська

МАЛЕНЬКА, НЕ ПЛАЧ

Маленька,  не  плач,  
Просто  зоряне  сяйво  скінчилось
І  вилилась  туга  холодним  зимовим  дощем.
Маленька,  не  плач,
Що  ж  поробиш?..  згорьована  чимось,  -
Скотилась  краплинка  солона,  збирається  ще...

Маленька,  не  плач,
Не  цвітуть  у  снігах  хризантеми.
Вінка  зледенілого  в  річку  дивись,  не  закинь.
Маленька,  не  плач,
Певно,  десь  же  чекають  едеми,
Бо  начебто,    в  кожного  "янь"  є,    лишень  його,  "інь"?

Маленька,  не  плач,
Що  ті  сльози?..  відколи  змарніли,
У  саван  закутавшись  сірий,  покора  і  глум?
Маленька,  не  плач,
Він  же  й  досі  сумний  та  безсилий
І  топить  в  обіймах  немилих  вселенський  той  сум.

Маленька,  не  плач,
Полиново  коханню  сивіти.
На  світло  ішло,  а  тунель  довжиною  в  життя.
Маленька,  не  плач,
Не  судилося...  як  же  судити,
Оте  незбагненне,  якому  нема  вороття?

Маленька,  не  плач.
19.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701496
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Валентина Ланевич

Хмурить брови зима, у проталинах сніг.

Хмурить  брови  зима,  у  проталинах  сніг,
Сонце  пестить  його,  щоб  не  ліг  на  поріг.
І  струмочком  стрімким  сніг  донизу  побіг,
Там  горобчик  малий  вже  його  підстеріг.

На  крислатій  сосні  ж  ворон  чинно  сидів,
Дивить  він  з  висоти  -  чорний  крук  прилетів.
-  Ой,  ти,  круче  чорний,  із  яких  ти  світів,
Що  нового,  кажи,  у  дорозі  узрів?

-  Я  зі  сходу  прибув,  небо  там  у  вогні,
Обпалило  крило  чисто  всеньке  мені.
Пекло  вергає  сталь  там  і  вдень,  і  в  ночі,
Хлопці  мужньо  себе  віддають  боротьбі.

За  Вкраїну  стоять,  її  волю,  за  вас,
Щоби  вільно  жилось,  щоб  не  чули  ви  трас.
Тих,  що  кулі  свистять,  тріпотить  лиш  атлас  -
Жовто  синій  колор,  а  в  горі  Божий  глас.  

18.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701306
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Лина Лу

СТРАТЕГІЧНА ЗБРОЯ (жіночі сльози)

 Момент  истины.
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]
Чомусь  так  припекло  поплакати,  що  навіть  смішно  стало.  Ну  що  не  так?  На  перший  погляд,  все  добре.  Листопад  одміряє  день,  як  той  кравець,  котрому  скільки  краму  не  дай,  а  все  без  остачі.  Зима  надсилає  своїх  перших  гінців  -  білосніжні  візерунчасті  кружальця.Гордовито  виступаючи  в  ритмі  плавного  менуету,  падають  сніжинки  прямо  до  ніг  і  сірий  морок  розсіюється  мереживною  завісою,  хоч  і  без  грайливих  сонячних  зайчиків-пустунців,  що  додають  святкової  урочистості.  
Краса...  
Чому  ж  тоді  сльоза  жебракує  на  порозі,  чи  в  шибку  стукає?  Дощитиме  відчуваю,  дуже  скоро.  Так  солоно  дощитиме,  ніби  хмарки  пролітали  над  Мертвим  морем  і  випили  його  все  до  самісінького  дна,  а  сюди  пролитись  прийшли.  Хмарка  теж  жіночого  роду.  
Чи  то  криза  жанру?  Так  пишеться,  хоч  руки  зв"яжи  за  спиною,  але  й  зав"язані  руки  -  це  не  зав"язані  очі.  Можна  читати,  дивитись,  думати.  Ні,  тут  щось  інше.  
Може  криза  віку?  Так  яка  криза  у  35????  Та  риска  взагалі  застигла  на  цій  цифрі  до  скону,  бо  душа  молода  й  вічна.  Коли  мова  йде  про  вік,  жартую:  "У  бальзаківському  й  помру".  При  чому  маю  на  увазі,  найперше  значення  цього  вислову.  Бо  сучасні  жінки  розтягли  його  до  неймовірних  розмірів,  що  дає  невизначеність  кокетливого  зізнання.  
Хіба  що?..  

Одні  жінки  плачуть  тому,  що  не  отримали  чоловіка  своєї  мрії,  інші  -  тому  що  отримали  чоловіка  своєї  мрії.  
Аннета  Кольб  

Цікаво.  Я  замислилась.  Щось  таке  в  цьому  є.  
Ні...це  таки  інше.  Ага!  Інтернет  зник,  світ  закрив  браму  і  взагалі  потух...Та  ж  працює!  Ще  й  смикає  на  подвиги:  годі  скніти,  трудись,  твори.  Або  хоч  утни  щось...  
Таки  утну,  вже  ідеї  є.  Часу  лиш  обмаль,  бо  він  просто  нахабно  втікає,  а  це  вже  гнітить.  Бо  і  вбити  ж  може...  

Час  часто  вбиває  тих,  хто  намагається  вбити  його.  П'єр  Буаст

Кортить  же  втиснути  всі  крихітні  задумки  в  той  короткий  проміжок,  під  назвою  життя.  Нелегко,  але  спробувати  можна.  
З  чого  ж  почати?  
Почну  з  того,  що  відкладу  оте  ПОПЛАКАТИ  на  потім,  як  звільнюся  від  клопіт.  Спочатку,  жарт  для  затравки,  як  антидепресант  ковтну,  далі  для  релаксу  щось,  на  кшталт  "Лебедя"  К.  Сен-Санса  послухаю,  а  пізніше  можна  й  на  важкий  рок  перекинутись...Тонізуюче?  Ще  б  пак!  Тоді  прокинуться  всі,  досі  глибоко  сховані  ,таланти  десь  у  нетрях  невпевненості  та  лінощів.  Ну  якщо  й  не  прокинуться,  то  хоч  заворушаться.  
А  якщо  спатимуть  і  далі,  то  хоча  б  ту  крижану  солону  скелю  почну  підтоплювати  сльозами  сміху.  
Агов!  Сміємося  разом.  Допоки  ми  сміємось  над  собою,  ми  нездоланні.  А  потім  і  поплакати  можна...ну  так  для  очищення  душ,  якщо  не  своєї,то  хоч  чужої...

Коли  прекрасні  жіночі  очі  затуманюються  сльозами,  бачити  перестає  чоловік.  
Альбер  Турньє  

ОСЬ  ВОНО!
Відповідь  просто  перед  очима.  
Такий  собі  сміх  крізь  сльози.  Стратегічна  зброя  прекрасної  статі.  
18.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701301
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Олена Вишневська

простим олівцем

Ну  ось  –  відпустила….  А  ти  мені  снишся  безбожно!
Вриваєшся  в  простір  моїх  акварельних  картин.
Твори  на  полотнах  для  інших…  ти  ж  вільний  художник!
Чому  мої  пишеш  портрети?  Немає  ж  причин.

Ось  тут  напівтіні  наводиш  до  кольору  «досить!»,
Коли  вже  під  натиском  пензля  ще  штрих  –  і  за  край!
А  барви  які  у  палітрі  –  позаздрила  б  осінь!
Залишусь  –  зотлію,  а    втеча  –  занедбаний  рай…

І  я  крізь  вуаль  божевілля    -  твоя  до  останку,
До  надто  відвертого  «мій»  десь  на  зламі  світів.
Лиш  потім  не  клич  –  міражі  не  стрічають  світанки…
І  я  відпускаю…  А  ти?    Чи  зумів?..  Чи  посмів?..

Малюй,  як  завгодно,  та  серце  вже  кольору  неба.
Між  «хочу»  і  «треба»  давно  віднайшла  свій  акцент:
Відміряне  все  наперед  нам:  і  біль  цей  між  ребер,
І  ми  на  мольберті…    ескізно…    простим  олівцем.  



                                                                   [i]колись,  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Олена Вишневська

простим олівцем

Ну  ось  –  відпустила….  А  ти  мені  снишся  безбожно!
Вриваєшся  в  простір  моїх  акварельних  картин.
Твори  на  полотнах  для  інших…  ти  ж  вільний  художник!
Чому  мої  пишеш  портрети?  Немає  ж  причин.

Ось  тут  напівтіні  наводиш  до  кольору  «досить!»,
Коли  вже  під  натиском  пензля  ще  штрих  –  і  за  край!
А  барви  які  у  палітрі  –  позаздрила  б  осінь!
Залишусь  –  зотлію,  а    втеча  –  занедбаний  рай…

І  я  крізь  вуаль  божевілля    -  твоя  до  останку,
До  надто  відвертого  «мій»  десь  на  зламі  світів.
Лиш  потім  не  клич  –  міражі  не  стрічають  світанки…
І  я  відпускаю…  А  ти?    Чи  зумів?..  Чи  посмів?..

Малюй,  як  завгодно,  та  серце  вже  кольору  неба.
Між  «хочу»  і  «треба»  давно  віднайшла  свій  акцент:
Відміряне  все  наперед  нам:  і  біль  цей  між  ребер,
І  ми  на  мольберті…    ескізно…    простим  олівцем.  



                                                                   [i]колись,  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Вячеслав Рындин

Распутье

[i][b]Без  помех…
Без  преткновений
Тает  снег  –  в  бору  лесном
Плюс  без  всяких  снисхождений  
Крошит  мёрзлость  –  колуном  
Грязь  пинками  погоняет…
Хвойный  остров  оживает
В  дни  ненастной  суеты
До  морозов…  
До  зимы[/b]…[/i]

16.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701240
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Лина Лу

ВОЖДЕЛЕНИЕ

Вожделея,  до  дрожи  и  одури,
Забытья  всеблагое  мгновение,
Бьют  и  колют  угрюмые  лодыри,  -
Возмущение,  как  возмещение.

Платье  серой  заплатой  испорчено,  -
Злопыхательство  шутит  и  дразнится.
Приурочена,  пусть  и  отсрочена,
Вожделений  немых  несуразица.

Что?..  морщинит  судьба  притязанием?
Не  шелка  на  постели,  -  дерюгою
Истязания  льет  воздаянием,
Надругательство    давит  подпругою.

Вожделея  полеты  неистово,
Сотни  раз  бесконечно  наяривать,
Перебранкою  ночь  перелестывать,  -
В  вены  струйно  -    фальшивое  зарево.

Вожделение  в  ноги  с  повинною    -
Разве  столько  в  ладони  уместится?
"Счастье"  с  ног  свалит  горной  лавиною,
Когда  жажда  опять  заневестится.
17.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701146
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Циганова Наталія

***

Сверкал  горизонт,  до  рассвета  грозою  полный,  
большие  дубы  обнажив  до  нутра  осин.  
А  мы  не  смотрели.  
А  мы  -  создавали  войны  
от  первого  снега  до  вызревших  в  кровь  рябин.  
И  новое  утро  рядили  в  густую  вечность,  
чтоб  совести  тощей  не  видеть  его  глаза.  
Спустя  сотни  вер  -  положиться  хотя  б  на  вечер,  
на  свечи  да  на  рукотворные  образа.  
По  недругу  злоба  -  картечью  по  юным  душам,  
чьи  прячутся  страхи  в  родительскую  ладонь.  

...и  мчатся  на  поиски  мира  в  жару  и  стужу  
созревшие  жизни  для  вечно  голодных  войн...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686724
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 17.11.2016


archic

Настроение

Прочти  мое  настроение  
По  складкам  знакомых  губ.
Мы  встретились  в  день  затмения
Под  медные  песни  труб.

Узнай  мои  дни  и  отчество
Родных  переулков  гул,
Где  сжег  свое  одиночество
На  большее  не  рискнул

Но  свыкся  с  пустыми  окнами
Холодный  глотая  чай.
Мне  кажется  сердце  соткано
Из  гордости  птичьих  стай.

Смотри  на  меня  неистово!
Но  только  не  отпускай,
Неважно  где  суть  и  истина
И  заняты  ли  места

В  пустынных  трамваях  города
Звенящих  наперебой,
Звони  и  не  нужно  повода
Я  буду  всегда  с  тобой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701106
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Вячеслав Рындин

Душа…

[b]Душа  –  Велика…  Плоть  –  слаба…
Вертеться  хочет  между  ними
Любовь  прямыми  и  косыми
Топ-биссектрисами  угла…  

Как  снизошёл  небесный  веер
В  тот  час  движенье  произвёл  
И  на  ходу  упорство  встретил
От  дуновения  времён…

Ну…  Здравствуй  лунная  ферзя!
В  хоромах  царь  тебя  заждался!  
Как  ты  пришла  к  нему  вчера
Так  он  вчера  и  растерялся…    [/b]

17.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701103
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Ліна Ланська

НІЧНЕ

Лебеділа  часом  сумно  й  строго,
Поглинала  день  помалу,  ніч.
Десь  отам  неподалік,  за  рогом
Ріже  нетрі  срібночолий  клич.

Рветься  тихо  відчайдушно-кволе,
Ніби  пофарбована  габа
В  темно-синє,    -    зазоріле  поле,
Золотом  увінчана  журба.

Мить  майнула,  -  голосінням  розпач.
Щось  у  душу  впало,  чи  з  душі
Розлетілись  із  коханням  врозтіч
Долі  стоголосі  лемеші.

Врізались  у  пласт  нічного  суму.
Вкрала  сяйво  лез  густа  іржа,  -
Струм  гукає,  злиться...  щодо  струму,  -
Він  давно  їй  кинув  відкоша.

Синьоокий  неспокійний  красень,
Золотавий  чуб,  веснянок  рій
Розсипає,  наче  листя  ясен,
Сіється  злостиво,  як  пирій.

У  грози  у  наймах  не  навчився
Брати  тільки  крихту  на  розпал.
Скільки  б  день  із  ніччю  не  сварився,
Геліос  і  Нікта  правлять  бал  .

06.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701099
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


КВолынский

Остановись

Остановись,  прохожий,
Прохожий,  остановись;
Поклонись  могилам,
Могилам  поклонись.

Почитай  ушедших,
Ушедших  почитай;
Не  придай  забвенью,
Забвенью  не  придай.

Им  только  не  завидуй,
Не  завидуй  им:
Не  живой    умЕрший,    
УмЕрший  -    не  живой!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700568
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 17.11.2016


КВолынский

В глухом лесу…

В  глухом  лесу  -  
Зверином  царстве,
Стоедином    государстве,
Тот,  кто  правит  –  тот  и  прав…
Беспробудный  дикий  нрав!
Главный  тот,  в  кого  есть  сила.
Потому  всегда  и  смело,
Без  особенных  напастей,
Наслаждается  он  властью:
Одних  порвёт,  других  простит,
Тем  себя  и  веселит.
Горемыкин  мир  иной:
Зверь  бывалый  и  живой,
Постоянно  страхом  болен,
На  чеку  он  спит...  в  неволе
Слёзы  льются  по  ночам
Беспрерывно  тут  и  там.
То  гиены,  то  шакалы
Застращали  лес  бывалых:
Службу  Каину  несут,
Шерсть  несчастных  в  клочья  рвут  …
Точно,  псы  с  котами
Звери  мечутся  веками:
Так  и  жили  бы  всегда,
Не  пришла  бы  вновь  беда!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696497
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 17.11.2016


Потусторонний

Мизантропическое.

Люди,    вас  много    и  много  седин,
сбитых  костяшек  о  жёлтые  зубы.
Знаете,    люди  -  я  стал    нелюдим,
злобный,  сухой    и  отчаянно  грубый.

Было  не  так.  Я    когда-то  любил.
Слишком,  открытым,  трепещущим  сердцем.
Сколько  им  было  потрачено  сил,
чтобы  другие  могли  обогреться.

Я  отдавал  вам  по  капле  себя.
Вы  доброту  принимали  за  слабость.
Выбор  свободный  -    за  жребий  раба…
А  за  безумие  –  щедрость  и    храбрость.

Вы  осуждали  меня  по  своим,
Бесчеловечным,  лукавым    законам.
Стаей  субъект  неугодный    клеймим,
стая  завидует    белым  воронам.

Ваш  загнивающий,  пагубный  мир,  
не  переменится  долго,  покуда
в  душах  жлобов  не  растопится  жир.
Каплями    светлого,  доброго  чуда.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429767
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 17.11.2016


Денисова Елена

Ніч у місті

Серед  буденних  ритмів  денних  справ  
Нема  натхненню  вільному  пошани.  
А  в  річці  ночі  —  безліч  переправ  
До  поетично-темної  "нірвани"...  

Завмерло  місто.  Спить  у  "тихий  час".  
Мовчить  вода  у  сонному  фонтані.  
Новобудівлі  зведений  каркас  
Заснув,  і  спить  легка  стріла  на  крані...  

Дух  Ночі  —  тут,  літає  між  дерев,  
І  злегка  віти  подихом  колише,  
А  серед  айстр  —  осінніх  королев  —  
Він  розгубивсь:  ну  де  тут  красивіша?  

Здається:  світ  увесь  завмер  і  спить...  
Та  вже  світанок  неба  край  цілує.  
Стою,  вдивляючись  у  цю  казкову  мить,  
А,  може,  і  сама  в  цей  час  чаклую...  




                                                               28.08.16


Фото  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701046
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Денисова Елена

Зимові міражі

Знову  здається  нам,  
Що  цілий  світ  у  холоді.  
Знову  на  дні  душі  
Спогади  теплих  снів...  
Начебто  вчора  ще  
Віти  були  у  золоті,  
Ну,  а  сьогодні  в  них  
Вітру  тужливий  спів.  

Знову  у  місті  сум,  
Вулиці  в  сірість  втоплені.  
Знов  наповзає  сплін,  
В  небі  кричать  круки...  
Де  ж  ти,  моя  любов?  
Мрії  чеканням  втомлені.  
Тільки  кудись  летять  
Швидко  мої  роки...  

Річка  життя  тече,  
Ну,  а  душа,  як  в  юності  -  
Навіть  у  злий  мороз  
Серце  зими  не  зна.  
Не  розгубить  тепло  
Тільки  б  достало  мудрості,  
Бо  за  зимою  знов  
Прийде  до  нас  весна!  

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701052
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Анфиса Нечаева

Мамо, приходь у сни

Моя  мамо  рідненька
Ось  тебе  і  не  стало,
Це  тебе,дорогенька,
Янголи  забрали
Ти  у  світі  другому
Там  тобі,знаю,добре.
Розумію  все  мамо,
Та  чомусь  жаль  бере.
І  у  серце  до  мене
Біль  закрався,і  смуток,
Як  же  жити  без  тебе
І,  без  тебе  як  бути.
Хоть  тяжко  хворіла  ти,
Кожен  день  біль  борола,
Та  любові  до  життя
Не  втрачала  ніколи.
Ти  добра  всім  бажала
Зла,ніколи  нікому.
В  правді  жити  навчала
І  ніяк  по  другому.
Ти,  як  сонечко  в  небі,
Всіх  теплом  зігрівала.
І  любові  твоєї
Нам  усім  вистачало.
Мамо,мамо  рідненька
Серце  скуте  так  болем,
Вже  тебе  дорогенька
Не  побачу  ніколи.
Я  піду  до  могилки,
Упаду  ниць-заплачу,
Якщо  не  так  щось  було,
Мамо,мене  пробач  ти...
Іще,мамо,я  хочу,  
Щоб  приходила  в  сни  ти,
Дуже  тебе  благаю,
Буде  легше  так  жити.

                                                                                                                                               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700546
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 17.11.2016


НАДЕЖДА М.

Не смій…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs  

[/youtube]
За  твором    A.Kar-Te  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034

Дякую  за  ідею,  Олю.
-------------------------------------
Так,  зима  надворі  розкошує.
Біла  завірюха  за  вікном.
Але  знаю:  ти  мене  почуєш.
В  час  такий  зігрію  я  теплом.

Тільки  ти  зумій  мене  почути,
Я  далеко,  але  завжди  твій.
Те,  що  відбулось,  зумій  збагнути.
Та  не  покидай  про  зустріч  мрій.

На  вікні  троянди  білосніжні.
І  від  них  все  ж  запахом  війне.
Ти  торкнись  вустами  обережно
І  відчуй,  як  я  люблю  тебе.

Тільки  знай:  зима  це  не  надовго.
Завірюхам  теж  не  довго  буть.
Прошу:  не  залиш  мене  самого,
Хай  троянди  в  серці  розвітуть.

А  коли  проклюнеться  підсніжник,
І  весна  надасть  про  себе  знать,
Повернусь  до  тебе,  Моя  Ніжна.
Тож  не  смій  мене  ти  забувать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701061
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Амелин

Полёты во сне и наяву (Лит. пародия)

[b]То  ли  сон,  то  ли  явь[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696296
автор:  Елена*

Улетаю  в  неизвестное  –  куда.
Пред  собою  вижу  будто  провода.
Не  вперёд-назад  висят,  а  поперёк.
И  куда  же  повернуть?  Мне  невдомёк.
То  ли  влево.  То  ли  вправо.  Иль  сквозь  них
Продираться.  Кто  развешал?  Глупый  псих.
Электричества  боюсь  я,  как  огня.
И,  тем  более,  что  нет  здесь  фонаря.
Только  звёзды  кое-где  сквозь  вату  туч.
Ветер,  ветер,  докажи,  что  ты  могуч.
Принеси  мне,  на  ладонь,  одну,  мою.
Пусть  качнётся    и  шепнёт  мне  –  бай,  баю.
Я  проснусь,  вернусь  в  реальное  -  сюда.
За  окном  фонарь,  луна  и  провода.
А  в  руке  блестит  холодная  звезда…
................................................................


Пародия
[b]Полёты  во  сне  и  наяву  [/b]

Засиделась  у  окошка,  как  всегда,    
Улетая  в  неизвестное  –  куда.
За  окном  фонарь,  луна  и  провода...
...Ночь.  На  улице  звездой  блестит  фонарь,
Он  под  аркою  качается,  как  встарь,
Да  ещё  подмигивает  мне,  дикарь.
Не  похож  на  соплеменников  своих.  
Есть  ещё  один…  Но  этот  –  умный  псих,
Притворяется,  что  не  горит,  притих…
Ну,  а  может,  ветер  провод  оборвал,
Вон  какой  возле  аптеки  карнавал!
Ветер,  ветер,  докажи,  что  ты  могуч.
Ты  меня  оставь  в  покое  и  не  мучь,
Ты  такой  же  в  тёмном  царстве  светлый  луч,
Как  луна,  что  фонарём  глядит  из  туч…
Как  меня  достали  эти  фонари!
Я  не  доживу  до  утренней  зари.
Электричества  боюсь  я,  как  огня.
На  скаку  готова  оседлать  коня,
Чтобы  от  всего  от  этого  сбежать.  
"Бай,  баю..."  –  мурлычет  "сказка-благодать..."  
Вот  проснусь,  вернусь  в  реальное  –  сюда.
А  какой  сегодня  день?  Ах,  да  –  среда,
Я  ж  по  средам  отсыпаюсь  иногда.
О,  гори,  гори,  холодная  звезда!
Будешь  при  посадке  путь  мне  освещать...

Боже  мой!  –  Лечу...    А  где  моя  кровать?..        
ФонарИшко  скверный,  прекращай  моргать!



P.S.  В  пародии  использованы:  название  советского  художественного  фильма,  снятого  Романом  Балаяном,    отдельные  слова  из  стихотворения
А.  Блока  «Ночь,  улица,  фонарь,  аптека…»,  из  «Сказки  о  мёртвой  царевне»      А.  С.  Пушкина,  из  драмы    А.Н.  Островского  «Гроза»,  из  поэмы  Н.  Некрасова  «Мороз  красный  нос»,  из  передачи  «Спокойной  ночи,  малыши»,    из  песни  В.  Высоцкого  «Горная  лирическая»,  из  русского  романса  Петра  Булахова  на  слова  Владимира  Чуевского  «Гори,  гори,  моя  звезда»,  из  «Правил  пилотирования  летательных  аппаратов»,  а  также  некоторые  фразы  из  стихотворения  автора  оригинала  и  моего  сумасбродства.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701055
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Амелин

Как так? (Лит. пародия)

[b]  МУДРЫЙ  СОВЕТ  ДЛЯ…  [/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696836
автор:  Алекс  Бур

Мудрый  совет

Собак  я  уважал  всегда!
…………………………
Легко  способны  изменить
Вам  тёща  и  жена  и  дети…


[b]Как  так?  [/b]

Собак  я  уважал  всегда!
Пока  они  меня  не  покусали...
Казалось  бы,  какая  ерунда,
Но  у  одной  заметил...  три  медали!          

Хотела  получить  ещё...
И  не  медаль...    А  думаю,  что  орден.
И  то,  что  план  её  был  изощрён                                
Я  сразу  же  узрел  по  наглой  морде.  

Так  зверски  обошлась  со  мной.  
Порвав  штаны,  трусы...  дошла  до  кожи.
Но  был  и  плюс:  я  –  молнией  домой!
Заштопать  то,  что  мне  всего  дороже...

Примчался...  К  спальне  подхожу,
А  там…  –  ну  явно  кто-то  изменяет…          
Что  тут  гадать?  Понятно  и  ежу!
Кровать  скрипит  не  так,  как  дверь  входная.          

Я  вновь  зауважал  собак!  
Не  зря  "орденоносная"  цеплялась...  –  
Она  ж  так  подавала  тайный  знак!  
Вот  только  как  об  этом  догадалась?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701054
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Вячеслав Рындин

Затор

[b]Меридианы…  Параллели
На  перекрёстке  –  светофор
Даёт  сигнал,  пуржит  метели                    
Фазометрически  –  в  бугор…  
…затор  под  снегом  неподвижен
И  вдоль  бугра  снуёт  народ
(Возможно?!)  он  снежком  обижен,
Повален  с  ног  коварным  льдом…

Сыпнули  соль  –  по  тротуарам
Пошли  сограждане  –  пешком
Листают  прозу  –  мемуары
Напишут  авторы  –  потом
Живая  лирика  в  сложеньях                                    
Изложит  истины  итог:
Меридианы  +  Параллели  =
Переплетение  дорог…[/b]

17.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701045
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Lana P.

КОРАЛОВИЙ ОСТРІВ

На  світанку  сонце  осліпило  зорі  —
Світло,  наче  поїзд,  бігло  крізь  тунель.
Лоскотали  хвилі  промінці  на  морі,
Скинули  тумани  потайну  шинель.

Запрягав  у  бричку  місяць  хмари  сонні,
В  невідомі  далі  рогом  волочив.
Усміхнулось  небо  на  земній  долоні,
Обрій  у  водицю  голову  вмочив.

У  широкі  води  ми  неслись  на  шхуні,
Вітерець  в  дорозі  з  нами  розмовляв.
Кучеряві  хвилі  пінилися  рунні,
На  підводних  рифах  нас  чекав  привал.

Кольорове  царство  поманило  в  гості  —  
На  казковий  острів  мрій  і  сподівань.
Течія-підказка  понесла  у  простір,
Відкривала  двері  в  море  здивувань.

Чудодійний  острів  полонив  собою  —
Із  живих  коралів  з  косяками  риб…
Марився  щоночі  в  спогадах  прибою,
Думкою  пірнали  довго  ми  углиб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700759
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Lana P.

САМІТНИЙ ОСТРІВ

Самітний  в  океані  острів  
Приймає  ванни  соляні.
Йому  рахують  хвилі  дні,
Вони  у  нього  часті  гості.

Кружляють  гнучко  хороводи,
Вклоняють  голови  до  ніг,  —
Чомусь  з  них  жодну  не  вберіг,  —
І  полетять  в  широкі  води.

Вітри  обдмухують  щосили  
І  навівають  бриз  у  сні.
Нитки  від  сонця,  навісні,  
Висушують  камінні  брили.

Стоїть  один,  без  сліз  і  муки,  —
Високий,  гордий,  мовчазний,
Далекий,  статний,  неземний,
І  не  грозять  йому  розлуки.                                      16/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701012
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Циганова Наталія

…коли ж…

Вона  надривно  плакала…
Як  жовтень,
з  птахами  відлітаючи  у  небо,
фарбуючи  усе  –  в  червоно-жовте…
Неначе  –  все…
запізно…
і  –  не  треба…
І  позики  в  життя  –  було  замало,
аби  запити  все  –  чого  не  було…

…а  я  –  стояла  мовчки…
Я  –  чекала…

...коли  ж  вона  доріже,  блін,  цибулю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701008
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


OlgaSydoruk

У родника, где нас венчали…

У  родника,где  нас  венчали,
(На  параллели  красоты)  
Глубоко  -  Озеро  Печали...
Короче  -  до  него  шаги...
У  каждой  жизни  есть  скрижали...
Неповторимые  -  одни...
И  -  Озеро(своё)Печали...
И  -  омуты(её)любви...
У  каждой  речки  есть  начало
И  -  окончание  пути...
В  широком  Озере  Печали
Невиноватых  -  не  найти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700951
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Ліна Ланська

БАЖАЛОСЬ - НА ВІКИ ВІЧНІ

Бажалось  -  на  віки  вічні  -
Маленька  оселя,  кава,
Затиснуті  змерзлі  руки
І  усмішка  нелукава.

І  усмішка  -  диво  в  часі,
Коли  вже  роки    і  зморшки.
Якщо  удвох,  хоч  на  пласі,
Ще  тисячу  літ  і...трошки.

Ще  тисячу  й  двісті  може,
Стрічати,  відкривши  двері,
Бажалось...  даремно  схоже.
Кохання  -  не  на  папері,

Кохання  -  не  штампи,    душу
Терзають  шипи,  а  ночі,
Із  пам"яті,  як  не  струшуй  -
Пекучі  сльози  -    пророчі.

Пекучі  сльози  зухвало
Безсонням  картають  гнаним.
Бажалось  же  зовсім  мало:
З  обіймів  твоїх  -  кайдани.

З  обіймів  терпких  жагучих,  
Не  впасти  у  перші  стрічні,
Хоч  Мойра  вже  нитки  сучить.
Бажалось  -  на  віки  вічні.

13.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700898
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016


ТАИСИЯ

Землеустроитель

*  Землеустроитель

Я  не  раз  и  не  два  вспоминала  в  стихах
О  своей  романтичной  профессии…
Фотосъёмка  велась  высоко  в  облаках…
Было  страшно.  Но  было  и  весело.

Небо  –  песня!    И  это  –  «родимый  наш  дом».
А  потом  –  дешифровка  на  местности.
По  полям  и  болотам  шагали  пешком.
Рисовали  на  планах  -    окрестности.

Мы  оставили  след.    Это  помнит  земля.
Такова  она,  наша  профессия…
Осушали    луга.      Орошали  поля…
 Было  трудно.    Но  было  и  весело.

Он  –  единственный    в    мире  с  названием  ГУЗ.
Обучают  здесь  этой  профессии.
Ещё  многие  помнят  Советский  Союз…
Была    молодость.    Дружба.    И    весело.
=============================

*  Землеустроитель    -    специалист  широкого    профиля:
   геодезист,  топограф,  картограф,  мелиоратор,    архитектор.

16.11.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700856
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Жанна Чайка

Ноябрь.

Ноябрь.  Алеет  ярко  роза,
душистой  прелести  полна,
и  отзвук  дальнего  мороза
ее  не  тронет.  Влюблена

она  в  тепло  и  воздух  жаркий.
У  тонкой  комки,  у  черты
игривой  осени  подарки
мы  ловим  снова,  я  и  ты.

Синеет  небо,  даль  трепещет,
и  пальмы  гнуться  на  ветру.
Встречаем  день,  он,  добрый,  вещий.
Проложен  путь  с  тобой  в  мечту.




16.11.2016
акварель  Жанна  Чайка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700821
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


s o v a

підглядання місяця . . або щось приховане

картата  сорочка,  закутані  ночі,
примарливий  обрій  мелодії  снів,
нічого  не  сказано,  погляд  лоскоче,
ті  двоє  у  мареннях  сонця  і  слів.

і  спогади,  спогади,  спогади...  мрії
таким  нерозбірливим  почерком  ми
когось  обіймали,  слова  шаруділи,
а  далі  зупинки  трамваю  весни.

колись  незрівнянна  стіна  міокарда
у  ритмі  вогнів  вулиць  і  павутинь
хиталась  від  вітру,  тікала  у  мандри,
а  потім...  додому  шукала  шляхи

кому  перехожі  нестримні,  не  схожі,
кому  погляд  часу  за  поспіхом  хмар
і  раптом...  чекатиме  сонце  на  сході,
картата  сорочка  з  обіймами  чар

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700801
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


OlgaSydoruk

Обжигаясь об огненно - алый…


Укрывала  Зима  одеялом  замерзающие    цветы...
Обжигаясь  об  огненно  -  алый,ледяные  стегала  слои...
Я  впервые  писала  сонеты...Гений  Грусти  опять  приходил...
А  душа  -  улетала  в  лето:поцелуями  полниться    сил...
В  полушаге  к  ажуру  карниза  узнавала  свои  следы...
Лишь  начало  Седьмого  Каприса  выжимало  остатки  слезы...
И  -  занозой  саднило  упрямо,и  -    волною(усталою)дна
Нескончаемо  нежно  ласкала,..капли  горечи  утая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700758
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Ліна Ланська

СКІЛЬКИ МИНУЛО?

Скільки  минуло?  Роки,  чи  хвилина?
Знову  біда    дощем.
Вічність,  невидима  та  швидкоплинна,
Не  налилась  ущерть.

Не  налилась  у  осінні  пейзажі    -  
Плин  павутинням  десь.
Сунуть  погрозливо  віхоли  вражі,
Листя  і  не  шелесь...

Листя  обірване  жовте  й  змокріле,
Зношене,  та  гілля,
Вітром  роздягнене  і  зледеніле,
Долю  не  нахиля.

Долю  не  грона  вінчають,  -  коралі
Скоро  засипле  сніг.
Стріхи  вберуться  в  замерзлі  кришталі.
Вдарить  мор  навідліг...
Каркають  ворони:  "Сірі  шпиталі..."
Скільки  минуло  снів?
15.11.16
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700730
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Циганова Наталія

День цвета совести…

Даль  светла,  будто  перед  причастием.
Перехвачена  новой  зарёй.
Расшумелось  ударами  частыми
под  прижатой  к  груди  пятернёй
от  надежды  на  день,  цвета  совести.
Он  –  придёт.
Он  вернёт  по  домам
и  любимых,  и  мирные  новости.
А  пока…

…а  пока  пополам
боль  и  вой  –  от  востока  до  запада  –
матерей,  переживших  детей.
А  живые  –  пропитаны  запахом:
лазаретов,  пожаров,  смертей,
ребятни,  онемевшей  от  ужаса,
городов  из  остывших  руин,
ожиданий,  усталости,  мужества  –
навсегда…  до  нутра…  до  седин…

Он  придёт  –  этот  день,  цвета  совести,
став  началом  для  новой  главы
недописанной  Господом  повести
«Память  –  павшим  и  слава  –  живым».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700704
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2016


Радченко

Шепоче ніч слова молитви

Вдивляючись  у  даль  давно  прожитих  літ,
По-іншому  своє  минуле  бачу.
Боюся  втратити  ледь  видний  мамин  слід  —
Для  неї  я  й  тепер  багато  значу.
Я  відчуваю  це  і  щиро  вірю  в  те,
Що  мама  день  за  днем  йде  поряд  й  бачить,
Як  дні  мої  летять  й  життя  в  минуле  йде,
Й  благословінням  кожний  крок  означить.
У  сни  приходить,  щоб  пораду  мені  дать
Чи  просто  посидіти  мовчки  поруч,
А  в  серці  розіллється  світла  благодать
Й  вини,  й  печалі  враз  ослабить  обруч.
Вини,  яка  прийшла  пізніш,  з  роками,
Незрозуміла  й  зрозуміла  водночас,
Печаль,  яка  малює  образ  мами,
Що  у  душі  моїй,  мов  зірочка  ,  не  згас.
Шепоче    тихо  ніч  слова  молитви
Й  повторює  їх  серце  знову  й  знов...
То  стогін  вітру,  то  дощу  я  чую  схлипи,
Бо  пам'яті  усе  болючіша  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700613
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Валентина Ланевич

Сипле сніг на моріжок.

Сипле  сніг  на  моріжок,
Застеля  доріжку.
Зачепився  за  сучок,
Одягнув  маніжку.
Стоять  сосни  обважнілі
В  пухких  сарафанах.
І  ялинки  білим-білі,
Діти  ж,  ген,  на  санах.
Обліпили  горобцями
Гірку  крутосхилу.
Хмари  в  небі  баранцями
Біжать  беззупину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700555
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Ліна Ланська

НІ, НЕ ЗГОРИШ

Ні,  не  згориш!..  від  чекання  розплати,
Я  запалаю  теж.
Що  там  чекати?  Кого  нам  чекати?
Темних  холодних  веж?

Ну,  якщо  й  так,  хай  присудять  до  страти
Наш,  неуявний  світ.
Встигнемо  подумки,  все  перебрати  -
Кожне  з  ста  тисяч  літ.

Мало  відпущено,  хоч  і  благали
Дива...та  див  нема.
Стіни  брудні,  неосвітлені  зали
І  у  душі  -  зима.

Може  камін  розпалити  востаннє?
Руки  дай  крижані,
Грітиму  ревно  сльозами  й  вустами,
Душу  довір  мені.

Я  віддаюся...  в  обіймах  багаття
Спалені  всі  мости.
Квіткою  білою  серед  латаття
Завтра  зійду,  а  ти...

Ні,  не  згориш,  від  чекання  розплати,
Лотосу  плесом  стань.
Що  там  чекати?  Кого  нам  чекати?
Миті  поневірянь

Зникнуть  у  просторі  "бути  -  не  бути?"  -
Янгола  два  крила.
Ночі  і  дні  лишень  мить  для  спокути  -
Вічність  надто  мала...
11.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700361
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Потусторонний

Осень, тебя я встретил…

Осень,  топлю  усталость
я  в  твоей  хвори  ломкой.  
Много  ли  нам  осталось?…
Что  там,  за  хрупкой  кромкой?  

Звон  тишины  кромешной…  
Или  осколки  рая.  
Падают    безутешно,  
листья  в  тебе  сгорая.  

Всё  отживёт…  ты  плачешь.  
Смотришь  в  глаза  с  тоскою:  
 -Я  не  могу  иначе,  
мне  не  бывать  другою.  

 -Брось,  ты  красива  нынче!  
Выглядишь  молодухой.  
Словно  девчонка  хнычешь.  
 -Осень,  не  падай  духом!  

Нам  ли  бояться  смерти
вечно  снующей  рядом?  
Осень,  тебя  я  встретил,  
значит  судьбе  так  надо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700295
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


НАДЕЖДА М.

Жовта хризантемка…

І  знову  дощ,  і  прохолода.
Та  осінь  ще  трима  права.
Ще  є  маленька  насолода:
Жовтенька  квітка    ще  жива.

Мала,  тендітна  хризантемка,
Що  ще  цвіте  попід  вікном.
Її  морозна  лихоманка
Не  вбила  ще  своїм  серпом.

Цвіте  на  зло  холодним  зливам,
Як  промінь  сонця  із-за  хмар.
Вона  живе,  вона  щаслива.
Їй  вітер  руки  не  зламав.

Єдина  радість  за  віконцем,
Струсивши  сніг,  і  знов  цвіте.
Лише  тому,  що  схожа    з  сонцем.
Подібне  сонцю  -  все  живе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700245
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


OlgaSydoruk

Верное слово - искусство…

Ветер  гудел  под  сурдинку...  Звук  растворялся  во  мгле...
Новорождённая  льдинка  таяла  на  щеке...
Осень  плела  паутинкой  длинные  шлейфы(себе)...
Белые  пелеринки  -  для  колыбели  Моне...
Небо  -  безбрежное  море...Тучи    -  его  корабли...
Избороздили  просторы  (на  параллели  Луны)...
Роли  насытили  чувством:  жаждой  вселенской  любви...
Верное  слово  -  искусство  и...оставляет  следы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695201
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 13.11.2016


archic

Гении

Гении  живы  в  памяти  
И  на  обложках  книг.
Словно  стою  на  паперти
Только  не  слышен  крик.

Рано  уходят  ,  выменяв
Жизни  короткий  срок
Смыты  дороги  ливнями
Между  забытых  строк

Ты  не  ищи  там  отчества
Просто  чужие  сны.
Так  тишины  не  хочется
Где-то  в  конце  весны…

Души  летят  за  птицами,
В  небе  рисуя  круг,
В  сердце,  врезаясь  лицами
Там,  где  был  лучший  друг.

Гении  живы  в  музыке,
Часто  через  года
В  каждом  стальное  мужество,
Гении  –  навсегда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700061
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Олена Вишневська

Ти пишеш мене

Ці  рими  із  тих,    що  втікають  крізь  сито  думок,  
Де  пальці  твої  пропікають  не  тіло,    а  глибше.  
У  плетиві  днів  під  сузір'ям  впольованих  риб  ще
Є  для  нас  місце  /і  купіль  в  колисці  зірок/.

Зухвалими  тінями  вірші  торкаються  пліч
Моїх.    Твої  вірші  вростаються  жаром  під  шкіру,  
Де  в  літері  кожній  мене  ти,  як  справжню  офіру,  
Приносиш  у  жертву  собі.    Наче  пісню  сторіч

Ти  пишеш  мене.    Я  клітинно  вбираю  перо
Чорнильним  цілунком  -  дощенту  згорають  кордони
Між  нами.  Збудуємо  стіни  свого  Вавилону  -  
І  тиша  розплавиться  в  слові  й  ввійде  під  ребро

Пустелею  ніжності.    Слухай  її,    не  читай.  
Вона  розповість,    як  в  душі  розливається  повінь
І  кожна  краплина  води  тобі  стане  за  сповідь
Мою...
 /Тільки  серця,    прошу,    мій  піїте,    не  край...  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


НАДЕЖДА М.

Картина "Осінь"…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk  
[/youtube]


За  вікном  картина:  пізня  осінь...
Задивилась  в  очі  я  її.
А  в  очах  легенька  сіра  просинь.
Чом  же  невеселі  і  слізні?

Поглядом  зустрілися  обоє.
Очі  в  очі  в  цей  осінній  час.
Чим  ми  схожі,  осене,  з  тобою?
Думала  про  це  я  і  не  раз..

Плачеш,  що  зриває  вітер  листя,
Що  пройшла  давно  твоя  краса?
Не  сумуй!  Душа  твоя  так  чиста,
Як  прозора    вранішня  роса.

Задивилась,  осене,  на  тебе...
Та  мені  й  така  ти  дорога.
Запросила  в  хату  я  до  себе...
Відчуваю:  осінь  догора...

Ти  для  мене  будеш,  як  картинка.
В  дорогу  оправу  обрамлю.
У  кімнаті  ти  прикрасиш  стінку,
Тільки  трохи  я  тебе  зміню.

Домалюю  білий  сад  вишневий.
Хай  співають  в  ньому  солов"ї.
Як  проллється  спів  їх  кришталевий...
Нагада  щасливі  дні  мої..







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700111
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Lana P.

ПОМІЖ ОСТРОВАМИ…

Вальсують  хвилі  поміж  островами.
Так  хочеться  побути  разом  з  Вами,
Купатися  у  шепотінні  вітру,
Розлити  в  гавані  морську  палітру,
Де  кораблі  торкаються  причалу.
Назустріч  хвилям  бігти  на  поталу,
Перемагати,  сонце  прихилити,
Промінням  сяяти  і  Вас  любити.            31/10/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699999
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Іванюк Ірина

Я зустріну тебе по весні


Я  зустріну  тебе  по  весні,
після  спек  і  нав"язаних  воєн,
і  увінчані  листям  кленовим,-
повінчаєм  простори  земні...

На  щитах  вічно  юних  Карпат
возведемо  смарагдове  місто.
Тільки  ми...  Тут  вітри  наче  сплять,
і  каміння  нашіптує  пісню...

В  наших  грудях  -  святі  вівтарі!
Час  утрачує  символи  влади.
Ми  -  Любов!  Я  в  тобі,  ти  -  в  мені...
...Біль  століть  -  пил  зірок  під  ногами.


12.11.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700033
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


OlgaSydoruk

Серое - в тренде…

Приторна  сладость  сандаловых  свечек...
Призрачен  свет  уходящей  любви...
Осени  утро  похоже  на  вечер...
Серое  -  в  тренде(в  предверии  зимы)...
Липкие  губы  -  от  красной  помады...
Словно  магнит  -  откровения  часы...
Словно  магнит  -  притяжение    взглядом:
У  одиночества(среди  толпы)...
Слышишь:  протяжное  "ля"  камертона?..
Звук  прорывается    -  из  темноты...
Первой  волной  укрывает  -  истома!..
Это  она    оставляет  круги!..
Пятую  реку  сковали  морозы...
Первую(вброд)проходили    мою...
Снились    -  колючие  (жёлтые)  розы...
Спелые  яблоки    -  в  нашем  саду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700091
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


НАДЕЖДА М.

Небо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fJu9pYK02ek  
[/youtube]


Ми    часто  задивляємось  у  небо.
І  заздримо  по-доброму  птахам.
Торкає  не  веселий  їхній  щебет
А  те,  що    не  злетіть  ніколи  нам.

Бездонне,  недосяжне  і  самотнє.
Лиш  мріями  ми  можемо  злетіть.
І  кличе  нас  далеке  і  могутнє,  
Про  таїну  непізнану  мовчить.

І  хай  проходять  роки  і  століття,
І  на  землі  все  зміниться  не  раз,
Та  в  радості,  і  в  бурі,  лихоліття,
Ти    вірним  залишаєшся  для  нас.

І  в  час,  коли  вдивляємось  у  небо,
Самотність  відчувається  в  душі.
Чому  так  часто  думаєм  про  тебе,
Та  як  знайти  до  таїн  все  ж  ключі?

Немало  вже  знайшли  у  тебе  спокій.
Нікого  ти  назад  не  повернеш.
Чому  ж  таке  красиве,  а  жорстоке?
Ніхто  того  ніколи  не  збагне...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699936
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Потусторонний

Люминесценция осени.

Люминесценция  осени.  Желто  -  оранжевый  спектр,  
языки  пламени,  пожирающие  органику.
Растление  безразличием  (закрытый    её      аспект)
через  эстетический  шок…  (кнут  прикинулся  пряником).

Она  развлекает,  отводит  от  смерти  пристальный  взгляд.
Препятствует  быстрому  погружению  в  неизбежность.
Осень  –  дофамин,  анестетик,  мягко  ведущий  всех  в    ад…
Трудно    её    не  любить.  Эту…  гиблую  нарко  нежность…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699875
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Ліна Ланська

І ХАЙ ТАМ ЩО

І  хай  там  що,  осінню  колисанку  
Для  золотих  зажурених  дібров,  
Співатиму  до  скону  й  наостанку  
На  вітер  кину  з  глумом:  "Не  зборов!  

Старезний  сивий  Сум,  не  надривайся",  
Я  до  світанку  нотою  проллюсь.  
Піщинкою  не  розчинюсь  у  часі,  
Той  час  руйнівний  переплаче  блюз.  

Тужливий  блюз  закоханої  Музи  
Когось  гукає,  доки  не  знайде,
Знесилено  впадають  Кулі  в  Лузи,  -
В  обіймах  Кия,  сіре  і  бліде,  

Їх  існування  розквітає  треком.  
Одна  хвилина  -  спалахом  екстаз...  
Надірреальне  відчував  Ель  Греко,  
Містичне  емоційно,  раз-у-раз,

Малюючи...  розмиті  довгі  й  сірі,  
Мого  чекання  тіні  і  страхи,  
Душі  моєї  недолугі  ліри.  
Прости  мені  усі  мої  гріхи...  

Прости  мені,  мій  Вчителю  сьогодні,  
Бо  завтра  я  укотре,  согрішу,  
Мелодію  згубивши  у  безодні,  
Віршам  закланну  душу  залишу.
11.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Lana P.

ГАВАЙСЬКІ ОСТРОВИ

Заморський  вечір  до  алеї
Схилив  яскраві  орхідеї
Гавайських  островів.

Вулкан  прикурював  сигару,
А  гори  додавали  жару,
Аж  обрій  помутнів.

Пісок  горнув  натхненні  хвилі,
Спивав  і  поглинав  у  силі,
І  вітер  шаленів.

Збивалися  чубаті  з  такту,
Бо  не  знаходили  контакту  —
Причал  застугонів.

Повітря  заповзало  в  груди…
Так  малювалися  етюди
Тутешніх  берегів.

Гойдались  тіні  дві  без  звуку  —
Приклав  художник  вміло  руку,
Ген  місяць  паленів…                                                    29/10/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699820
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Валентина Ланевич

Коли торкаєшся ножем холодним серця.

Не  полотнію,  не  стою  заціпеніло,
Коли  торкаєшся  ножем  холодним  серця.
Давно  вогнем  твоїм  всю  душу  обпалило,
Не  пручкаюсь  уже,  впіймавшись  в  сіті  сільця.

Чи  Божий  присуд  то,  чуттєвістю  вбачити,
У  калапсі  слів,  болем  розтерзану  стезю?
Нести  терпку  любов  у  грудях  й  не  питати,
Пощо  живеш  в  мені  ти  -  життєве  дежавю.

Збирати  пустоту  ночей  в  м’яту  подушку,
У  маренні  пірнати  під  милого  пахву.
Ловити  в  погляді  очей  зором  усмішку,
Ввібратись  тілом  у  ніжність  рук,  їх  теплоту.

10.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699759
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 12.11.2016


ТАИСИЯ

Счастье семейное


Счастье  семейное  –  роскошь  бесценная.
Им  награждается  пара  семейная
Та,  у  которой  хватило  терпения
Выдержать  явное  столпотворение…

Кипа  пелёнок  и  ночи  бессонные,
Манная  каша,  плита  закопченная…
Первые  навыки,  чтобы  не  плакали.
Чтобы    детишки  –  в  штанишки  не  какали.

Ну,  а  по  праздникам  –  шумно  и  весело.
Папа    им  книжки  читал,  мама  –  песенки.
Детки  от  радости  «  ушки  развесили».
Годы  считали  ступеньки  и  лесенки…

Молодость  на  руку    умным    родителям.
Время  считает  года  юбилеями.
Будем    гордиться,    и  быть  победителем
В  старости  лет  в  окруженье  семейном  мы.

Счастье  семейное  –  как  песнопение.
Жизнь  нам  даёт  испытание  временем.
Если  супругам  хватило  терпения,
Им  по  заслугам  -    лавровые  веники.

10.  11.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699739
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Олекса Удайко

СARCINOMA

     Збирав  гриби...  Майже  пусто...Та  натрапив  
     на  оте  дивне  дерево.  І      з  а  а  л  е  г  о  р  и  л  о...
[youtube]https://youtu.be/vmhF8QAiZjQ[/youtube]

[i][b][color="#610c96"]Картинка  раз  привиділась  пекуча:
Стояло  дерево,  а  в  ньому  –  біль,
А    в  ньому  двох  життів  шалена  буча…
І  в  очі  враз  сльози  упала    сіль.

Росло  собі…  природно  і  привільно.
Та  в  лісі  пролітав  поганий  гнус,
І  маючи  натуру  –  злу,  свавільну,–
Заразно-хижий  виконав  укус…    

І  стала  наростати  там  тканина,
Чужа,  та  все  ж…  рідненька  з  виду  мов,  –
Маскована  злоякісна  пухлина,
Що  зіпсувала  в  організмі  кров…

А  від  пухлини  вадкі  метастази
По  всьому  тілу  жаско  розлились,
Немов  черв’як,  немов  сліди  прокази,
Споганили  красу  і  тіла,  й  глиць.
___
...Я  тільки  два  шляхи  у  тому  бачу,
Як  зупинить  пухлинний  метастаз:
Державне  тіло  так  переіначить,
Щоб  не  було  в  країні  злих  проказ.

Про  інший  шлях  додуматись  не  тяжко  –  
Під  ніж  усе!  Та  чи  резонний  він?
Що  ми  залишимо  нащадкам  нашим?..
Пустих  жалів
                                               печальний  передзвін.    
[/color]  [/b]

10.11.2016

Світлина  автора.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699657
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Олена Вишневська

сонячний шмат) ) )

                                                                                       [i]Настроєве)))
                                                                                         без  претензій  на  вірш...[/i]


Осінь.  Дощить  і  нестерпно  бракує  тепла.
Кішка  клубочком  згорнулась  на  ковдрі  й  муркоче.
Сняться  їй  сонячні  ванни,  на  квітці  бджола,  
В  розпалі  літній  сезон  і  недоспані  ночі:
/Просто  кицюня  мишей  полювати  охоча,
Ніч  –  то  найкраща  для  ловів  у  неї  пора/.

Отже,  примружилась,  чує  –  пече  щось  у  бік
Так,  наче  голка  проколює  шубку  і  тіло.  
Очі  відкрила  ледь-ледь,  але  той  Хтось  утік,
Тільки  від  сонячних  зайчиків  все  зарясніло:
Скачуть  кімнатою,  дзвінко  сміються.  Уміло
Кішечка  лапкою  хвать  –    на  зайчат  в  акурат!

Але  впіймати  руденьких  то  справа  така
Зовсім  не  схожа  на  мишачі  лови,  і  Мурка
Сонцю  на  радість,  хоч  лапка  у  неї  й  м’яка,
Зайця  вхопити  не  встигла.  Розправилась  шкурка
Й  далі  стрибати,  допоки  не  збила  фігурку
З  верхніх  поличок.  Та  як  же  у  грі  цій  без  втрат?

Дивиться  боязко  зверху,  а  сонечко  лизь
Кішку  за  носа,  мовляв,  не  хвилюйся  –  все  ціле.
Мурка  зраділа,  зайчатко  –    за  вухо,  й  сплелись
Лапи  й  хвости  в  одну  кульку,  аж  доки  не  вмліли
І  розтягнулись  на  ліжку,  відновлюють  сили
Стомлена  кішка  й  зайчисько  /від  сонечка  шмат/.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699497
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Владимир Зозуля

В огне

Сама  в  себе  не  познается  вещь…
Тогда  зачем  страданье,  чувства,  мысли?..
И  почему,  чтобы  переосмыслить
Себя…  себя  же  нужно  сжечь?..
                                     ….
…Когда  своё  себе  уже  ненужно,  
То  пламени  не  жаль  его  отдать.
Когда  проклятье  наполняет  душу,
Тогда  огнём  нисходит  благодать.
И,  если  тьма  в  душе,  как  пустозвонь,
Как  немота,  как  непотребство  жизни,
И,  если  сам  себе  ты  ненавистен,
Дается  очищающий  огонь…
Не  каждый  тем  огнём  благословлён,
Но  каждый  без  него  навеки  проклят.
Сквозь  ужас  темноты  и  страха  вопли,
То  пламя,  будто  колокольный  звон…
                                       ….
Моя  Святая  Русь,  как  грешный  Рим,
Мы  в  пурпурной  парче  –  крови  и  скверны…
Я  буду  не  последним  и  не  первым,
Кто  об  огне  с  тобой  заговорил…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699670
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Ліна Ланська

БОГИНЯ

Наосліп  і  дощ,  і  вітер
Якби  тільки  день,  -  роками
Засніжені  гинуть  квіти

Хрестами  та  канчуками
Уквітчані  наші  долі.

Хоч  дихай  на  повні  груди,  -
Життя  одбіжить  поволі
Фрагментами  у  етюди,

Хвилинами  в  кілограми,
Або  в  безіменну  тугу...
На  скроні  впаде  снігами,
Накреслить  глибоку  смугу

В  міжбрів"ї  і  на  долоні
Натисне  тавром  пекуче,  -
Здригнеться  душа  в  полоні,
Срібляста  вуаль,  павуче,

Нещадні  прикриє  шрами.
Ну  майже,  бабине  літо
Мандрує  собі  віками,  -
Недоля  наосліп  слідом.

На  зношений  каптур  змінить
Намітку  осяйно-білу.

Видінням  -  богиня  з  піни
Зійшла,  -  завмирали  брили.

До  ніг  -  самоцвіти  й  перли,
Медово-сумні  бурштини.

До  неба  злітали  храми
Майнули  літа  й  завмерли,
Піски  занесли  руїни.

Богиня  прийшла  до  тями  -
У  мудрості  сни  глибинні.
Хрестами  та  канчуками
Прикраси...  колись  перлинні.

08.11.16.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699464
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Валентина Ланевич

День збирає думки в сповиток.

День  збирає  думки  в  сповиток,
Загортає  у  сутінь  споквола.
Та  не  ставить  натомість  крапок
Доки  втома  душі  не  зборола.

Залишається  безліч  чому,
Що  життя  підкидає,  мов  ребус.
Не  вдається  пройти  так  пряму,
Як  показує  карта,  чи  глобус.

Десь  спіткнешся  об  долі  поріг
І  поринеш  в  зрадливу  нірвану.
Тільки  вчасне:"Себе  переміг",  -
Згоїть  начисто  старую  рану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699364
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Олена Вишневська

штрихами по небу

пастельні  відтінки…  штрихами  по  небу…  дощ
змиває  зі  стелі  бліді  акварелі…  де  ти?
це  все,  що  хотіла  б  я  знати  насправді…  що  ж,
здається,  ми  знову  на  різних  кінцях  планети.

це  все,  що  потрібно,  а  більшого    знати  –  зась…
чужими  руками  долоні  твої  зігріті
так,  наче  ніколи  раніше  не  знали  нас
розквітлі  від  ніжності  в  стомлених  душах  квіти.

так,  наче  не  рвало  на  шмаття  у  грудях  світ,  
допоки  в  мені  танцювали  химерні    тіні  –  
непрохана  муза  й  байдужий  до  слів  піїт.
/незламна  приреченість  –  біль  паралельних  ліній…/

…  а  я,  божевільна,  здавалась  щодня  у  борг…
ще  вчора  потрібна,  сьогодні  з  тобою  –  квити.
все  добре,  все  добре…  насправді!  ти  ж  знаєш,  бо
я  просто  не  вмію,  крім  тебе,  когось    любити…  

                                                                       [i]  /колись,  2016/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Радченко

Відлуння тихе

Я  буду  сумувати...  Чуєш?
Підхопить  вітер  відповідь  мою:
"В  уяві  зустріч  нашу  ти  малюєш,
Яка  не  станеться  ніколи",  -  шепочу.
Збирає  вітер  листя  золотаве,
Жбурляє  граючись,  у  спини  нам.
Кохання  прошепоче:  "Аве,"
Розлуці,  що  назву  колись  твоїм  ім'ям.
Я  буду  сумувати...  Чуєш?
Над  нами  вічність  зоряна  пливе.
Розгубленність  ти  в  посмішку  маскуєш,
В  якій  і  біль,  і  розпач  з  літа  ще  живе.
Відлуння  тихе  чую:  Аве...",
Великими  ковтками  серце  смуток  п'є,
Який  гіркіший,  ніж  без  цукру  кава,
Бо  почуттів  розсипалось  пап'є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699214
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Ліна Ланська

ШУКАЮ ВИХІД

Шукаю  вихід...влізла  у  халепу.
Ну  де  була  у  той  час  голова?  -
Вдень  свічкою  те  сяйво,  серед  склепу...
Хоч  добре,  що  лишилася  жива.

Повзу  помалу,  позбивала  лікті.
Душа  не  безтілесна,  щось  бурчить,
А  навкруги  поламані  й  розбиті
Видіння  стогнуть  і  вода  шумить.

Шумить,  залити    вихід  обіцяє.
Якби  ж  то  знати,  пекло  там,  чи    Рай?
Якби  ж  та  стежка,  що  веде  до  Раю,
У  прірві  не  оплакувала  край.

Край,  чи  краєчок?  Скроплена  сльозами,
Земля  буріє  плямами  від  ран.
А  ми  із  надр    тих  тягнемо  возами,
Вчепившись  в  них  із  смертного  одра.

Навіщо?  Скільки  тій  людині  треба,
Щоб  без  вина  навіки  захмеліть,
Молитвою  звертаючись  до  неба
І  бути  вдячним  сім  тисячоліть?

Шукаю  вихід,  бо  питань  тих  сила,
А  вихід  он,  як  кінь  кульгавий  той,
Якого  куля  в  полі  підкосила,  -
Лассо  не  втримав  зоряний  Ковбой.

Чи  не  хотів,  бо  ми  незрячі  зроду.
На  ті  граблі  по  сто  разів  і...  в  лоб.
Щоб  остудитись,  літрами  ллєм  воду,
На  млин...  чужий,  не  мудрувати  щоб.
06.11.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699091
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Lana P.

КОРАБЛІ ІЗ ЛИСТЯ

Майструвала  осінь  кораблі  для  лету,
Щоб  ширяли  в  небі,  підіймались  ввись,
З  буйними  вітрами  віднайшли  планету…
А  вони  з  дощами  в  море  подались.                        6/11/16
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699062
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016


Ліна Ланська

ПТАШКА СІРА

Пташка  сіра  непомітна.
Крильця  вітром  розпушило.  
Задощило,  засніжило  -
Хмара  бурею  вагітна.

Хмара  бурею  вагітна
Не  розродиться...  пологи
Кинуть  віхолу  під  ноги.
Стогне  пташка  перелітна.

Стогне  пташка  перелітна.
Не  до  співу,  не  до  злету  -
Хтось  привіт  від  арбалету
Кинув,  а  стріла  привітна.

Кинув,  а  стріла  привітна
Мчить  в  обійми  ейфорії.
Хмара  суне...  для    повії,
Що  та  пташка  непомітна?
06.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698967
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Ольга Ашто

чб

Птахи  летіли…  Білі...  Чорний  чай  
Холонув  в  чашці.  Ніжні  поцілунки  -
Птахи  мої  тремтливі  ...  Вибачай…
В    нехитрі  чорно-білі  візерунки
Сплелися  мрії…  З  ними  так  завжди.  
Всім  треба  –  в  сім  відтінків  з  грой  на  альті.
/Так,  зараз!.../  Теж  не  віриш?  От  же  ж!  Йди!  
Як  білий  сніг  на  чорному  асфальті  
Лежиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698677
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Циганова Наталія

собраться бы…

Больное  небо  выплакало  к  вечеру
усталость,  ОРЗ  и  сотни  луж.
Повис  на  горизонта  поперечине
туман,  как  нарекание  на  чушь
синоптиков,  поверий  и  грядущего.
Ноябрь  стряхнёт  последнюю  листву  –
потрёпанное  старенькое  кружево  –
мне  под  ноги.
И  радости  живут,
копаясь  между  выцветшими  красками
так  виновато…
словно  старики,
пустую  тару  взявшие  меж  матами
в  пивнушке  из  протянутой  руки.

На  привокзальной,  серостью  измазаны,
вспорхнули  в  небо    -надцать  голубей.
Расклеившись  по  осени  –  собраться  бы…

…собраться  бы  за  красками…
                                                                               …к  тебе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698823
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Радченко

Змінилися тривоги

Моїх  віршів  насіння
Слабке,  тому  й  не  проросло.
Уже  пора  осіння
І  снігом  першим  занесло
Мої  стежки-дороги
І  довгий  ланцюжок  слідів.
Змінилися  тривоги
На  збайдужіння.  Й  холодів
Цупкі,  тривкі  обійми
Не  відпускають  і  ві  сні.
Невже  ніколи  крильми
Не  обійму  я  світ?
Віршів  збираю  зерня...
А  раптом  проросте?
Й  байдужості  хай  терня
Ніколи  не  цвіте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698804
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016


ТАИСИЯ

*Искра радости


Наклонная  плоскость  грозит  априори
Скатиться  в  пучину  житейского  моря.
Потребует    массу    нелёгких    усилий,
Чтоб  люди  до  берега  как-то  доплыли.

Другую  поверхность  старайся  избрать,
Где  мог  бы  ты  твёрдо  ногами  стоять.
А  если  идти,  то  надёжной  дорогой,
Она  привела  чтобы  к  царствию  Бога.

Чтоб  путь  освещал  тот  Божественный  свет,
Светлее  и  ярче  которого  нет.
Старайся    тот  свет  сохранить    и  разжечь!
Душевную  радость  обязан  сберечь!

*Искра  радости    -    Божественного  происхождения.
         «  В  этом  одном,  -  в    разгорании    этого    света      -
           единственный    великий    и    радостный    смысл
           жизни    каждого    человека.»

05.  11.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698780
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Любов Ігнатова

Я хочу бути деревом

Я  хочу  бути  деревом.  І  біль
З  плечей  струсити  листям  пожовтілим,
І  огортати  душу  білим-білим,
Коли  вальсує  сива  заметіль.

Прокинутися  вранці  навесні
І  зацвісти,  укотре,  без  вагання,
Леліяти  наївні  сподівання,
Що  соловей  співає  лиш  мені.

Я  хочу  бути  деревом.  А  ти
Зірвавши  плід,  по  осені  достиглий,
До  мене  принесеш  сокири  й  пили,
Щоб  в  дім  тепло  узимку  принести...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Валентина Ланевич

Чуєш, ненько, моя Україно?!

Чуєш,  ненько,  моя  Україно,
Сколихнули  простори  "курли"?!
Ключ  спізнілий  врізається  в  небо
І  летять,  і  летять  журавлі.

Скупий  промінь  черкнув  наостанок
По  підбитому  вітром  крилі.
Опустилась  пір’їнка  на  ганок,
Де  фугас  вирив  яму  в  дворі.

Скельця  битого  скла  на  підлозі,
Під  вікном  плачуть  мальви  в  журбі.
Йдуть  бійці  по  пустинній  дорозі,
Їх  гартується  воля  в  борні.

04.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698583
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Ліна Ланська

ТРИДЦЯТЬ ОБЛУД

Ти,
Димом  із  висоти,
Глянеш,  цілується  ніч  з  дощем.
Срібні  на  небо  летять  мости.
Десь  зазоріло?..  не  відвести
Полум"я  -  з  іскорки    -  сонмище.

Ти  -
Трепет,  сплетіння  рук.
Боляче  серцю,  шукає  мить,
Щоби  зітхнути...  злітає  крук,
Падають  краплі,  кривавий  брук  -
Цівкою  доленька  цебенить.

Я...
Власних  страхіть  мара.
Протистоянням    солодким  снам  -
Сюрреалізму  крута  гора,
Урвище  синє,  зійти  пора,
Лавою  -  ковзанка  неземна.

Я  -
Крихта  небес  -  до  ніг.
Просто  в  обійми,  часу  не  гай.
Перший  рожево-сліпучий  сніг
Вистудить  душу,  як  не  вберіг,  -
В  пригорщі  хутко  жагу  збирай.

Ти  -
З  ружі  мої  хрести.
Я  -
Неміч  твоїх  уяв...

................................................................

Тридцять  заздрих  облуд,
Блиском  срібла    іуд,
Просто  переплисти.
Щасти.

04.11.16.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698495
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Lana P.

ОСІННІЙ ЛИСТ

Фарбувався  лист,
Мов  руденький  лис,
І  піддерши  хвіст,
Полетів  у  ліс.                  3/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698468
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Радченко

О кинофильме "Таинственная страсть"

Казалось,  что  разлюбили,
Расстались  легко,  без  боли.
Билет  у  судьбы  купили  —
Хотелось  ненужной  воли,
Где  будут  они  свободны
От  плена  ошибок  глупых.
Привычек  низкие  своды  —
Надежды  лучи  так  скупы.
Расстались,  совсем  не  зная,
Что  это  не  расставанье.
В  разлуку  смешно  играя,
Он  ей  назначал  свиданье.
Тайком  целовались  в  ванной
У  общих  друзей  при  встрече.
И  ей  не  казалось  странным,
Что  связь  между  ними  крепче,  
Чем  та,  что  была  когда-то,
Чем  та,  что  казалась  скукой
И  взгляд,  скользя  виновато,
Обжёг  ей  плечо  и  руки.
И  клин  выбивали  клином,
И  лгали  себе  напрасно:
Писали  стихи  любимым
И  сердце  рвали  на  части.
Казалось,  что  разлюбили...
Расстались,  не  расставаясь.
И  странно  потом  дружили,
Друг  другу  в  любви  признаваясь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698376
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Владимир Зозуля

Случайность

Было  солнечно  и  ярко…
Порт  гудел…  кричали  чайки…
Проходя  приморским  парком,
Я  увидел  их  случайно.
И  не  то,  чтоб  эти  двое
Так  от  прочих  отличались,
Просто,  раньше,  мы  с  тобою
ТАК  ЖЕ…  за  руки  держались…
Время,  чувствуя  едва  ли,
Им  еще  того  не  надо,
Мальчик  с  девочкой  гуляли,
ТАК  ЖЕ,  как  и  мы  когда-то…
Мальчик  с  девочкой  любили,
И  в  любви  полете  первом
Ощущали  дрожь  надкрылий
ТАК  ЖЕ,  как  и  мы…  наверно…
Ветер  им  играл  на  скрипке
Тихую  сонату  –  осень…
Солнце  слало  им  улыбки…
Клён  на  них  листочки  бросил…
Я  уже  не  помню,  даже,
Много  это  или  мало,
Только  все  –  что  было  нашим,
Им  теперь  принадлежало.
Всё  –  деревья,  ветер,  осень,
Наше  небо…  наше  море…
Я  им  отдал  всё  –  что  просят,
Невозможно  было  спорить…
Бесполезно  ведь  перечить,
Чувством  жизнь  перекликая,
Коль  тебе  идет  навстречу
Юность,  светлая  такая…
                             ……………
                                       P.S.
…Но  пройдя,  ко  мне  так  близко,
Пара  быстро  отдалялась…
С  переполненного  диска  –
Жизни,  что-то  удалялось…
…Удаленный  безвозвратно
В  грусть-печаль  осенней  ивы,
Долго,  отрешённым  взглядом,
Я  смотрел  в  тот  мир  счастливый,
Где,  в  невероятной  дАли  –
Жизни  –  замкнутого  круга,
Мальчик  с  девочкой  гуляли,
Взявши  за  руки  друг  друга…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698566
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016


Вячеслав Рындин

Пейзаж любви

[b][i]Лазурно-синий  вечер
Твой  гибкий  стан  и  плечи
Тускнеющий  ландшафт  
Вино  и  брудершафт  
Прибрежный  бриз  умерен  
Приметен  в  лунном  рейде  
Кораблик  лунь  манящий  
К  прекрасности  твоей…    

Двухмачтовый  рангоут
Внушительный  шпангоут
Бегущий  такелаж  
И  весь  кораблик  наш
В  глазах  микроны-свечи
Зажжённый  стан  и  плечи
В  овациях  изяществ  
Вибрация  морей[/i]….[/b]

03.  11.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698329
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Циганова Наталія

час…

Растерзан  миг.  
Разбит  свинцом  –  от  вечности  
до  тысячи  оживших  новостей.  
Родной!  Давай  построим  человечество  
из  мира,  колыбельных  и  детей.  
Из  выстиранной  простыни  и  ладана,  
штурмующего  низкий  потолок.  
Нам  очень  много,  непомерно  задано  
на  час,  когда  затеплится  восток.  
На  час  сотри  меня  из  книги  прошлого.  
Я  –  буду.  Ну,  как  минимум,  я  –  есть.  
Граница  между  святостью  и  пошлостью.  
Уроненная/поднятая  честь.  
Смотри  в  меня  желанием  не  собранным.  
Смотри,  пока  по  чашкам  стынет  чай.  
Пока  придёт,  единственно  не  проданный,  
рассвет,  родившись  в  войнах  невзначай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698316
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Lana P.

ГОЙДАЄ РІЧКА…

Гойдає  річка  в  позолоті
Чубатих  кленів  і  беріз.
Гуляють  тіні  на  болоті,
У  заводі,  де  верболіз
Схилився  до  води  в  зажурі.
Майстерний  вітер-вертоліт
Розвеселяє  дні  похмурі
І  манить  листячко  в  політ.
Високорослі  очерети
Грудьми  підперли  береги.
Малює  сонце  їх  портрети
І  хвилям  надає  снаги.
Злітають  мрії  табунами,
Туманом  вкрилися  літа.
Повстала  знову  поміж  нами
Пора  осіння  золота.                                            2/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698280
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Lana P.

ГОЙДАЄ РІЧКА…

Гойдає  річка  в  позолоті
Чубатих  кленів  і  беріз.
Гуляють  тіні  на  болоті,
У  заводі,  де  верболіз
Схилився  до  води  в  зажурі.
Майстерний  вітер-вертоліт
Розвеселяє  дні  похмурі
І  манить  листячко  в  політ.
Високорослі  очерети
Грудьми  підперли  береги.
Малює  сонце  їх  портрети
І  хвилям  надає  снаги.
Злітають  мрії  табунами,
Туманом  вкрилися  літа.
Повстала  знову  поміж  нами
Пора  осіння  золота.                                            2/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698280
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Lana P.

ГОЙДАЄ РІЧКА…

Гойдає  річка  в  позолоті
Чубатих  кленів  і  беріз.
Гуляють  тіні  на  болоті,
У  заводі,  де  верболіз
Схилився  до  води  в  зажурі.
Майстерний  вітер-вертоліт
Розвеселяє  дні  похмурі
І  манить  листячко  в  політ.
Високорослі  очерети
Грудьми  підперли  береги.
Малює  сонце  їх  портрети
І  хвилям  надає  снаги.
Злітають  мрії  табунами,
Туманом  вкрилися  літа.
Повстала  знову  поміж  нами
Пора  осіння  золота.                                            2/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698280
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Владимир Зозуля

Квази

Под  дождем  из  слёз  промокнув,
Вздохов  –  вЕтрами  застужен,
Словно  бомж  в  чужие  окна,
Он  заглядывает  в  души.

От  порога  до  порога
Ищет  радости  приюта
В  доме  жизни…  тихо,  робко
Постучавшись  в  душу  чью-то…

Только  отпирают  редко.
В  этом  доме,  не  иначе,
Как  несчастья  черной  меткой
Кто-то  души  обозначил.

Нехорошим  взглядом  сглазил,
Ограничил,  проклял,  запер,
Чтобы  стали  души  –  квази
Искусил  и  испохабил.

В  доме  жизни  стало  душно.
Окна  заперты  и  двери.
Задохнулись  квази-души
В  квази-жизни,  в  квази-вере.

Догорают  квази-свечи
Перед  квази-идеалом…

Настоящих  нас  все  меньше…
Отворенных  душ  так  мало…
А  вот  запертых  так  много,
Тех,  которым  Он  не  нужен…

Люди…  не  гоните  Бога…
Люди…  отворите  души…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698308
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Радченко

Вечности не изменить

Растворяется  время  во  времени,
В  тихой  грусти  ушедших  дней
И  отцов,  и  дедов  поколение
В  поколении  внуков,  детей.
И  цепочки  следов  обрываются
Даже  боли  не  ощутив,
В  чёрном  космосе  звёзды  теряются,
Звёздной  россыпью  удивив.
И  рассвет,  и  закат...  всё  по-старому  —
Это  вечности  не  изменить.
А  по  серому,  чёрному  мрамору
Жизни  вкраплена  тонкая  нить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698033
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Радченко

Вечности не изменить

Растворяется  время  во  времени,
В  тихой  грусти  ушедших  дней
И  отцов,  и  дедов  поколение
В  поколении  внуков,  детей.
И  цепочки  следов  обрываются
Даже  боли  не  ощутив,
В  чёрном  космосе  звёзды  теряются,
Звёздной  россыпью  удивив.
И  рассвет,  и  закат...  всё  по-старому  —
Это  вечности  не  изменить.
А  по  серому,  чёрному  мрамору
Жизни  вкраплена  тонкая  нить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698033
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Валентина Ланевич

Ніжним цвітом вишні веснилася хата.

Ніжним  цвітом  вишні  веснилася  хата,
Пишним  обладунком  яблуньок  в  саду.
І  дитячим  сміхом  повнилась  багата,
Хвилька  вздовж  болота  бігла  на  гряду.

Гляділо  латаття  сонечками  в  небо,
Килимком  зеленим  травичка  в  лужку.
І  було  на  серці  у  малечі  любо,
Усміхався  татко  пахощам  бузку.

І  клепались  коси  в  росянім  світанку,
Наливалось  жито  колосом  важким.
Спішивсь  Спас  з  дороги,  прикрасив  альтанку,
Упалим  листочком,  першим,  золотим.

І  маніжив  дощик  притихлу  діброву,
У  хмарах  зависнув  клинок  журавлів.
Загубив  кінь  в  полі  на  щастя  підкову,
Щоб  жити  всім  в  мирі  на  сотні  років.

01.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698023
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Ліна Ланська

А ТИ МЕНЕ ЗГАДУЙ

А  ти  мене  згадуй,  коли  я  піду  у  минуле.
У  світі,  розірванім  навпіл,  мелодій  нема.
Є  тільки  розхристане,  десь  у  літах  затонуле,
Однісіньке  слово,  глибоке,  як  прірва  сама.

А  ти  мене  згадуй    в  палких  і  нестримних  цілунках.
У  кутиках  вуст  не  моя  причаїлась  сльоза.
Моя  за  лаштунками  зіллям  зійде,  бо  чаклунка  -
Вночі  обіймає,  на  ранок  зі  сну  вислиза.

А  що  то  на  склі?  Може  осінь  дощами  лупцює?
А  може  затісно  бажанням  твоїм  у  душі?
Краплина  скотилась,  бо  пам"ять  і  досі  тупцює,
Ховаючи  зливу  у  ті  недолугі  вірші.

А  що  то  завмерло  і  крається,  і  калатає?
Минуле  -  минулому...стовпчик  розкаже  нулю:
Зима  відлетить,  як  ця  осінь  уже  відлітає,
І  я  відлечу,  не  посмівши  сказати  "люблю".  
02.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698115
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Лина Лу

СТИРАЮТСЯ ГРАНИ

Стираются  грани,  
Хотя  мы  с  тобою  все  те  же.
Не  думая,  раним,
Шипы  оставляя  повсюду.

Сорвать  подорожник  
Целительный  к  ране  -  все  реже.
Все  чаще  -  кокошник
На  куклу  и  плачемся  Вуду.

А  дров  наломали...
Не  счесть  елок-палок,  кто  больше?
Хоть  помним  едва  ли,
Обид  и  упреков  причины.

Прощали,  прощенье
Вымаливать  все-таки,  дольше.
Любви  воплощенье  -
Начало,  -  чего-то    кончина.

Стираются  грани,  
Хотя  мы  с  тобою  все  те  же.
Не  думая,  раним,
В  кредит,  разрывая  сосуды.

Не  стоят  усилий
Уколы  зонтом,  их  манежи
Снесут,  как  сносили
Овации  и  пересуды.

Стираются  грани,
Из  детской  площадки  арена  -
В  равнину  для  брани...
Невидимых  войн  авансцена

В  плену  истязаний;
Душа  кровоточит  и  ноет:
Из  всех  притязаний
Одно  лишь  -  спасение  Ноем.

На  волнах  житейских
Обглодана,  -    пир  у  пираньи.
Из  мифов  библейских
Явилась...  стираются  грани.
29.10.

В  Библии  рыбой  называются  все  животные,  обитающие  в  воде.
По  отношению  к  рыбе  Мишна  (Нидда,  51б),  толкуя  определение  Библии  в  Лев.,  11,  9,  говорит,  что  все  рыбы,  имеющие  чешую,  имеют  также  и  плавники.  С  другой  стороны,  рыба  с  плавниками,  если  не  имеет  чешуи,  признается  безусловно  нечистой.
Ибн-Эзра  полагает,  что  мясо  нечистых  животных  запрещено  потому,  что  оно  нечисто  и  вредно,  и  что  вместе  с  мясом  переходят  в  плоть  и  кровь  человека  хищные  черты  животного.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698003
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Оксана Р.-Г.

Відпусти!

Відпусти!..
Ми  так  довго  шукали  раю...
Ще  і  досі  горю-згораю...
Та  на  згарищі  -  тінь...  не  ти...

Не  мовчи!..
Нехай  слово  катує  болем,
Хай  шматує  серде́нько  кволе  -
Що  слова?..  Ти  мій  світ  згірчив!

І...  прости!..
Хай  не  лишиться  зла  між  нами!
Лиш  ридають  десь  полинами
Обгорілі  слова-листи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698076
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Циганова Наталія

***

Ну  вот  и  добрели  с  тобой  до  вечера.  
До  алой,  свежесрезанной  зари.  
До  грани,  где  сказать  друг  другу  нечего.  
Где  новости  (заранее  стары)
и  без  тебя  больную  старят  голову.  
Не  надо  бренди  в  кофе.  Лучше  –  так...  
на  выдохе...  не  чистого  –  а  голого:
без  тоста,  без  лимона.  
Как  пустяк  
глотнуть...  
и  повторить...  
и  так  –  до  донышка.  
Залить  истошный,  вымученный  "ах"...  
Присядет  у  сознания  на  корточках  
такой  большой,  такой  животный  страх.  
И  поползёт  от  седины  подкрашенной  
все  ниже,  ниже,  догоняя  кровь...

...туда,  где  лишь  вчера  осколком  "нашего"  
так  бестолково  маялась  любовь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Любов Ігнатова

Я колись промину

Я  колись  промину,  як  минає  осіннєє  листя,
Як  минають  сніги,  теплі  леготи  і  первоцвіт,
Як  мина  колискова  у  тихій  порожній  колисці,
Як  минають  зірки,  що  завершують  дивний  політ.

Я  колись  промину.  Що  залишу  на  згадку  про  себе?
Материнську  любов  у  якій  променіє  душа?
Вірші  —  бризки  думок,  подаровані  милістю    неба?
Росянисті  сліди  у  пухнастих  м'яких  споришах?

Я  колись  промину.  Все  минає  на  нашій  планеті.
Ви  не  плачте  за  мною,  а  краще  співайте  пісень,
Щоб  душа  моя  вічна  всміхалась  щасливо  на  злеті,
Щоб  летіла  не  в  ніч,  а  у  сонячний  лагідний  день...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Ліна Ланська

БІЛА ВОВЧИЦЯ

Дай  мені  руку,  я  кригу  розбила.
Б"ється  не  скло,  а  відчуження  лід.
Стільки  разів  я  опівночі  вила  -
Місяць  ховав  золотавий  свій  пліт.

Місяць  ховав,  щоб  мене  покарати,
Шкіру  в  білесеньку    шерсть  загорнув.
"Ти  не  пручайся,  вона  -  твої  лати..."-
Кинув  недбало  і  в  хмари  пірнув.

Кинув  недбало,  а  я  заблукала.  
Нетрі  холодні,  і  смерть  звідусіль.
"Місяцю,  виглянь!"-  допоки  гукала,
Втратила  голос  -  змарудила  сіль.

Втратила  голос    -  слізьми  обпалила,
Бога  молила,  якби  ж  то  знаття...
Як  не  просила,  гарчала,  тужила,  
Тільки  й  лишилось    -  на  Місяць  виття.

Тільки  й  лишилось,  як  квітка    вогненна,
В  сніг  упаде,  залишаючи  слід,
Кров"ю  спливу,  бо  любов  та  даремна...
Місяць  неповний  покличе      під    лід.

Дай  мені  руку...
31.10.16.

http://www.liveinternet.ru/community/5182841/post259071113/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697843
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


ТАИСИЯ

Хриплые песни

     

Помнит  история  этот  корабль.
Выстрел  «Авроры.    Месяц    ноябрь.
Господи,  смилуйся,  не  подведи!
Снова  маячит    ноябрь    впереди…

Снова  стоят  у  костров  часовые…
Сушат  портянки,  носки    шерстяные.
Будь  осторожен!  Товарищ  прохожий!
Очень  быть  может  –  влепят  по  роже…

Ты,  брат,  уже  ни  на  что  не  надейся…
Жизнь  ведь  копейка,    чуть  лучше  –  индейка.
Но  продержись  ты,  дружище,  хоть  тресни….
Чтоб  прохрипеть  недопетые  песни.

31.  10.  2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697819
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


OlgaSydoruk

Плетут мережкою слова…

Плетут  мережкою  слова,снимая  тесные  одежды...
Не  разрывается  лишь  та  -  узлами,связанная  прежде...
Стекают  капли  -  по  стеклу...Кривые,ровные  дорожки    -  
Соединяются  в  одну...И    -  параллели(понарошку)...
Назойливый  дождя  там-там    -  за  амбразурою  оконца...
Последним    -  золочённый  храм  целует  незаметно  солнце...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697803
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Радченко

Як боляче відчути самоту

Дощі.  Тьмяніє  осені  краса  —
У  чомусь  осінь  стала  схожа  на  жебрачку.
Щоденник  днів  минулих  знов  листа,  —
На  сторінках  лишаючи  сльозу-печатку.
"Минає  швидко  і  краса,  й  життя,  —
Сама  собі  вона  шепоче  тихо-тихо,—
Нема  ніколи  в  мене  майбуття
І  дощ  чомусь  тепер  сприймається,  як  лихо.
Як  боляче  відчути  самоту,  
Що  холодом  зимовим  заповзає  в  серце
І  літа  бабиного  пишноту,
Мов  перекреслює  дощу  нестримне  скерцо".
Та  зовсім  не  жартує  з  нею  дощ
І  скерцо  зміниться  нав'язливим  мінором.
Вже  чути  їй  човгикання  підошв  —
Зима  все  ближче  й  ближче  зі  своїм  дозором.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697766
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Владимир Зозуля

В откупное

Осень  жизнь  мою  итожит…
Скоро  полетит  душа
Журавлём  в  ладони  Божьи  
И  курлыча…  и  дрожа…
...
Проводи  прощально  взглядом…
Если  можешь,  помолись…
Но  не  плачь  за  ней,  не  надо.
Что  была  мне  эта  жизнь?

Я  у  жизни  на  постое
Погостил  и  был  таков,
И  ценю  всё  прожитое  
Только  в  пару  медяков.

Потому  прошу  я,  мне  ты  –
Этот  долг  моей  души  –
Те  две  медные  монеты
В  откупное  положи…

Водки  с  хлебом  на  стакане…
Да  свечи  не  пожалей...
И,  быть  может,  там  мне  станет
И  спокойней,  и  светлей.
.........

господа-товарищи,  
соболезнования  слать  не  обязательно,  
автор  еще  жив,  просто  хандрит...  скотина.:-))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697730
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016


Ліна Ланська

ОСТАННІЙ ВІЗИТ

Мережить  болем  день
І  ніч,  і  тихий  вечір.
Нема  тепла,  лиш  осінь  струменить,
Мов  та  лиха  мігрень,
Затисла  шию  й  плечі.
Щось  ниє  і  нестерпно  так  болить.

Я  в  розпачі,  пробач,
Залиш  осоння  миті.
Кривавий  дотик  спаленілих  вуст  -
Верхівок  кленів  плач.
Багрянцем  оповиті,
Предивні  крони  розсипають  муст.

А  кетяги  жарин
Обпалюють  нестримно
Горобини  святковий  оксамит.
Остання  з  намистин
Скотилася...  полинно
Гірчить    останній  осені  візит.

30.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697637
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016


OlgaSydoruk

Открыто ларчик откровений…

Экспромт

Открыто  ларчик  откровений...
Пылают  алым    -  две  щеки...
Ещё  одно...одно  мгновение  -  
Пойдут  солёные  дожди...
Взметнутся  -  мотыльки-ресницы...
И  вдруг    -  захочется  уйти:
По  незнакомой  половице...
Совсем  не  ведая  пути...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697600
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016


OlgaSydoruk

Нерв оголяется не сам…

Из  баламута(ожерелье)
Для  этой  Осени  -  к  лицу...
Чтоб  не  рассыпалось,наверно,
Суровой  ниткой  соберу...
Повсюду    -  Осени  следы...
Ворует  ветер  -  паутины,..
Не  замечая  горсть  слюды  -  
В  багете  жёлтом(у  витрины)...
Теснятся  тени  -  по  углам...
Не  укрываются  листвою...
Нерв  оголяется  не  сам...
Наедине  -  с  родной  душою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697577
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016


НАДЕЖДА М.

Ранкова насолода…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI  [/youtube]

Зелений  чай  -  ранкова  насолода.
Медового  шматочок  пирога...
Твій  поцілунок,  ніби  нагорода,
Як  оберіг,  від  зла  в  житті  втрима.

Із  сміхом  поринаєш  в  мої  коси,
А  я  торкаюсь  ніжно  губ  твоїх.
Вже  сонце  за  вікном  смакує  роси,
А  ти  іще  в  полоні  рук  моїх...

Тихенько  вітер  колихає  штори,
Потріскують  в  каміні  ще  дрова.
Дрімота  знов  повторює  узори,
Якими  оцей  ранок  розцвіта.

І  десь  далеко  плинуть  білі  хмари.
Яке  їм  діло,  що  схолонув  чай?
Мене  й  тебе  тут  зберігають  чари...
Лише  мене  міцніше  пригортай..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697527
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016


Жанна Чайка

Нашлось…

Молчишь  уставшая  душа?  
Ответа  нет  и  нет  вопроса.
Я  пробегусь  по  тропам  росным  
к  развилке.  Сяду,  не  спеша,

передохнуть,  слегка,  на  миг,
на  час,  и  думы  одолеют.
Летят  они,  как  в  танце  феи
путем  незримым.  Ветер  стих.

Как  пахнут  травы  и  цветы!
Мгновенье  сладостно  и  шатко.
Запечатлеть  в  своей  тетрадке
спешу  скорей  слова,  мечты.

Зачем-то  нужно,  знаю  я.
Душа  тихонько,  вновь  запела
и  поняла  -  нашлось  ей  дело
под  звездным  небом  ноября.


30.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697625
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Жанна Чайка

Нашлось…

Молчишь  уставшая  душа?  
Ответа  нет  и  нет  вопроса.
Я  пробегусь  по  тропам  росным  
к  развилке.  Сяду,  не  спеша,

передохнуть,  слегка,  на  миг,
на  час,  и  думы  одолеют.
Летят  они,  как  в  танце  феи
путем  незримым.  Ветер  стих.

Как  пахнут  травы  и  цветы!
Мгновенье  сладостно  и  шатко.
Запечатлеть  в  своей  тетрадке
спешу  скорей  слова,  мечты.

Зачем-то  нужно,  знаю  я.
Душа  тихонько,  вновь  запела
и  поняла  -  нашлось  ей  дело
под  звездным  небом  ноября.


30.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697625
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Лина Лу

РОДИТЬСЯ ВЕДЬМОЙ

Момент  истины
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d416/XRCTgvdmnh0.jpg[/img]


Ведьма  —  от  слова  «ведать».  Это  инквизиторы  извратили  слово  и  его  тайный  смысл  до  полного  непотребства.  А  мы  просто  ведаем  сокрытое.  Не  в  силу  божественных  откровений,  а  просто  —  есть  у  нас  такая  сила.  И  она  нам  дана  для  защиты  людей  и  на  их  пользу.  
(Галина  Гончарова.  Корни  зла  )  

Каково  оно,  ведьмой  родиться?  Не  обезбашенной,  без  царя  в  голове,  а  умной  ВЕДУНЬЕЙ.  Вот  глянет  на  тебя  и  все-все  о  тебе  узнает:  когда,  куда  и  с  кем?  

Ей  даже  на  твою  ладонь  смотреть  не  нужно.  А  что  там  узришь?  Черточки-линии?  Там  и  пояс  Венеры,  и  схождение-разобщение,  начало  -  конец...  
Линия  Сердца,  линия  Солнца  и  прочая,  прочая.  Ну  посмотрит,  ну  прочтет.Это  ж  ей  потом  еще  и  рассказывать  понадобится  любопытствующим.  
Ну  что  сказать,  ну  что  сказать?..  устроены  так  люди...хмм.  
А  вот  ежели  там  звезда  на  холме  Луны,  или  обман?  Хорошо  бы  зрения,  а  не  подлянка  нежданная...  С  предательством,  растратой  и  уроном.  Ну  ладно,  уронит  
кто  прямо  в  грязь  вместе  с  сумочкой  и  шпильками.Ну,коли  ножки  от  ушей,  гляди  личико  чистеньким  и  останется,  -  визитная  карточка  как-ни-как.  А  ежели  
душе  урон  будет  нанесен?  Ежели  из  Принцессы  и  назад  -  в  Золушки?  А  маникюр?  А  кожа  сливочно  -  душистая?  А  светский  треп  сменить  на  непонятное  
мычание,  состоящие  из  одних  междометий?  
Стресс  -  он  и  в  Африке  стресс,  не  только  в  диалоге,  да  еще  с  проФФФессором  околовсяческих  наук,  в  том  числе  и  хиромантии...  
А  там,  поди  и  мадам  Горгону  в  качестве  шефини  :"Химка  -  туда,  Химка  -  
сюда..."  плюс  нецензурные  афоризмы,  исключительно  в  целях  адаптации.  
Полный  комплект,так  сказать.  Нет,  такое  говорить  нельзя.  Так  можно,  невзначай,  душу-то  и  покалечить...Без  анестезии  правду  говорить  боязно.  Да  и  жалко  дуреху.  Плакать  начнет,в  истерике  биться.  

Да  только  и  ведьмы  умеют  плакать,  особенно,  когда  на  кострах  горят.  Больно  ведь!  Значит  и  чувствовать  могут  и  СОЧУВСТВОВАТЬ  ,  и  
СОПЕРЕЖИВАТЬ.  Хотя  потом  сами  же  и  отдуваются...  за  всех.  

"А  вы  думаете,  ведьма,  так  обязательно  на  метле?  И  с  таким  носом?  Нет.  Настоящие  ведьмы  красивые.  "  
(Антон  Семёнович  Макаренко.  Педагогическая  поэма  )  

Ведьме  еще  и  психологом  надо  быть,  и  дипломатом,  и  неотложную  помощь  уметь  вовремя  оказать,  искусственное  дыхание  сделать  рот  в  рот...во  
избежание,  так  сказать,  будущих  костров.  А  то  ведь,  случись  чего,  и  скажут:"  Листья  жгут,  листья  жгут..."  Какие  там  листья...  Проклятые  невежи,  готовы  от  
страха  и  собственной  глупости  весь  мир  сжечь,  лишь  бы  свою  никчемную  душонку  уберечь  от  возможности  увидеть  ее  в  истинном  свете.  

Вспомните,  на  том  балу,  окромя  Маргариты,  кого  только  нелегкая  не  принесла  и  причем  во  всей  своей  подлинной  красе.  А  светлейшая  королева  в  
туфельках  из  лепестков  роз  и  символом  королевской  власти  на  шее,  в  виде  медальона  с  изображением  пуделя  ,оставаясь  ведьмой,  сумела  
сохранить  светлые  человеческие  качества:  доброту  и  участие.  Работа  королевы  оказалась  нелёгкой,  но  она  с  честью  выдерживает  все  испытания,  так  
как  от  этого  зависит  судьба  Мастера.  А  ведь  ради  любви,  она  способна  на  всё.  
Ради  любви  и  смолчать  можно.Подарить  пару  мгновения  счастливого  неведения,  пару  иллюзорных  минут,  чтобы  владелица  ручки  почувствовала  себя  на  
седьмом  небе.Одеть  ей  очки  с  розовыми  стеклами  и  отправить  на  облако  -  загорать  да  с  небес  на  грешную  землю  поглядывать,  пока  время  не  истечет  и  весь  песок  не  просыплется...  
Судьбой  отмерянный  песок.  

Добро  есть  зло,  зло  есть  добро.  Летим,  вскочив  на  помело!  
Уильям  Шекспир.  Макбет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697495
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Любов Ігнатова

Я повернусь…

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо!
Обов'язково  повернусь!
В  осіннім  небі  журавлями
Безсоння  Вашого  торкнусь.

В  зимовій  тиші  до  порогу
Снігами  спрагло  припаду,
Молитимусь  за  Вас  до  Бога,
Щоб  Він  відвів  від  Вас  біду.

Вернуся  гомоном  весняним,
Струмком  до  серця  потечу  —
Воно  боліти  перестане.
А  Ви...запалите  свічу...

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо,
Віддайте  літечку  сльозу  —
Нехай  воно  понад  полями
Відсвітить  по  мені  грозу...

Я  повернусь...  Я  поруч  з  Вами,
Я  буду  жити  у  душі.
Я  —  попід  Вашими  ногами
Росою  вкриті  спориші,

Я  —сонця  промінь  на  світанні,
Кульбаби  сивина  в  траві,
Холодні  вранішні  тумани
І  трелі  рідних  солов'їв...

Я  повернусь.  Не  плачте,  мамо.
Торкнуся  вітром  верховіть,
Умию  ріднокрай  дощами...
А  Ви...  за  мене  доживіть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Радченко

Маленькі вишні

Кружляє  перший  сніг  все  сміливіше,
Та  ще  слабкий  —  він  зразу  ж  розтає.
Тремтять  від  холоду  маленькі  вишні,
Їм  відчай  й  страх  покою  не  дає:
Вони  не  знають  силу  злих  морозів
Й  не  чули,  як  регоче  буревій,
Й  не  відають,  що  вистояти  в  змозі
Під  вітром  в  заметілі  сніговій.
Життя,  воно  таке  різноманітне
Й  не  тільки  в  чорно-білих  кольорах.
Буває  райдужне  й  таке  привітне,
Що  й  не  розкажеш  в  декількох  словах.
А  по  весні  прийде  пора  цвітіння
Й  забудуться  зимові  холоди,
Ось  чому  треба  вчитись  їм  терпіння,
Щоб  радості  відчути  смак  тоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697399
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Валентина Ланевич

Зайшлася душа криком.

Зайшлася  душа  криком,  вслухаюся  до  тиші,
Калатає  серденько  болем  жаливи  в  шоці.
Зрадливою  гадючкою  печалі  бариші,
Бажалось  бути  любкою,  сказав  коротке:"Ні".

Мокра  сльоза  розтертая  рукою  по  щоці,
Узори  розпливаються  на  рушнику  в  куті.
У  житті  буває  різне  і  з  медом  калачі,
Якось  ходить  по  струночці  не  зручно  щось  мені.

Вповзе  вечір  у  кімнату,  заповнить  пустоту,
Стане  уперто  мишка  гризти  дірку  у  поду.
І  за  склом  віконним  дощик  пустує  достоту,
Він  змиє  усі  образи,  відбілить  гіркоту.

29.10.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697396
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


ТАИСИЯ

Нотная тетрадь или ночная серенада


Отныне  всё  в  прошлом.  Исчезли  надежды.
Уже  не  волнуется    сердце  моё…
И  я  не  хочу,  чтобы  нежные  чувства  
Опять  улетали  в  ночное  окно…
Но    всё    же,    она  распахнула  окошко.
Вздохнув  глубоко,      разложила  тетрадь…
На  свой  День  Рожденья  сыграю  немножко
О  том  позабытом…  Довольно  страдать.
И  вдруг  полились  эти  нежные  звуки...
Невольно  вернулись  все  чувства  назад.
Они  для  неё  –  это  муки  разлуки.
Они    не  исчезли.  Как  прежде  звучат.
Тетрадь  подарил    её  давний  поклонник.
Вручил  свой  «сердечный  и  тайный»  презент…
Пути  разбежались.  Теперь  он  полковник.
Уже  не  вернётся  счастливый  момент.
Но  вот  совпадение!    Приезжий  прохожий
При  звуках  симфонии  –  словно  ожил!
Узнал,  несомненно,    те  самые  ноты,
В    которые    душу    он  тайно    вложил!?
Не  чувствуя    страх,    по  пожарным  ступенькам
На  крышу  смельчак  моментально  проник.
Поёт    серенаду    уже  у  окошка…
Ещё  один  миг  –  Он  пред  Нею  возник…

29.  10.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697389
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Тамара Шкіндер

Допитливий син

Якось  син  питає  тата,  
Мудрі  ж  нині  діти.
-  Поясніть,  як  банк  від  банки
Можна  відрізнити.
Той  подумав  й  відповів:
-  Сину  мій  хороший,
Втям,  що  в  банках  у  нас  фіга,
А  у  банці  -гроші!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697365
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


OlgaSydoruk

Вечность не умаляет - мгновения…

Экспромт

Грусть  -  необъятна...
Поверхностны  -  боли...    
Реку  мою  не  минует  зима...
Нити,разорванные,априори,
Свяжет  узлами    -  родная  душа...
Вечность  не  умаляет    -  мгновения...
Вектор  пути  изменяет  -  судьба...
Страшные  все  -  палачей  откровения...
Пусть  не  дотянется  сердца  -    игла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697364
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Лина Лу

БЕССТЫЖАЯ ОСЕНЬ

Бесстыжая  Осень  одежду  до  нитки  снимает.
Раскованно  с  Ветром  целуясь,  плутовка  нагая    
В  янтарный  кувшин  волшебство  до  краев  наливая,

Зовет  за  собою,  дорогу  коврами  укрыв.

Бесстыжая  Осень  с  улыбкою  дерзкой  в  постели,
Украсила  кудри  косынкою,  из  канители
Сплела  паутину,  изящнее  нежных  камелий,

Чтоб  ластиться  к  Ветру,  ветвями  толкая  в  обрыв.

Бесстыжая  Осень,    сгорая  от  страсти  последней,
На  листьях  жемчужины  слез  оставляла  намедни,
Туман  уверяя,  законный  Дождя  он  наследник,

А  Ветер  всего  лишь,  греховной  утехи  порыв.

Бестыжая  Осень  небрежно,  покровы  сминая,
На  ложе  из  бархатцев  ждет,  будто  Зевса  Даная.
Хоть  участь  ее  решена,  да  и  доля  иная  -

Кострами  взорвется  под  Ветром  безумия  взрыв.
29.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697350
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Циганова Наталія

…значит, время…

Время  больше  не  капает  –  вынесли  со  штативами.
Серо-белый  халат  отчитался  кому-то:  «Всё…»
Как  же  всё?...  –
вот,  октябрь  расписался  в  окне  курсивом    и,
я  же  слышу,  каталка  по  холлу  скрипит  новьём…
Просто  холодно…
холодно  верить,  любить,  надеяться.
Значит,  время  признаться  –  «Устала…»  –  пустой  рукой?...

…и  уже  сбились  в  клин  все  мои  ветряные  мельницы,
отлетая  в  растопку…
             …согреть  для  меня  покой…



                                                             (конкурсное)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697293
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016


OlgaSydoruk

Посреди небес сатина…

От  заката  до  рассвета  льёт  холодный  свет  Луна...
Ярко-жёлтая  заплата  в  чёрном  пологе  -  одна...
Часом  -  маленькая  долька,часом  -  целый  апельсин:
Посреди  небес  сатина,над  холстинами  вершин...
Всю  печаль  она  колышет  -  на  своей  FМ  волне...
И  не  ровно  кто  то  дышит  по  её  вине(во  сне)...
Повезло:  я  слышу,слышу!..Уколола  -  в  сердце  мне...
От  того  -  и  вдохновение,потому  -  и  крылья...те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697260
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Валентина Ланевич

Ой, у полі-полі, полечку широкім.

Ой,  у  полі-полі,  полечку  широкім,
Квилила  там  чайка,  теребила  спокій.
Припадала  слізно  до  гнізда  пустого,
А  над  нею  крила  крука  молодого.

Тінню  нависають  зловіщо-низенько,
Чи  ж  то  смерть  кружляє,  матіночко-ненько?
Чом  вільному  волю  не  дано  пізнати?
Чом  у  щасті,  в  парі  не  можу  літати?

Чом  погляд  лякає  хижо-темне  око?
Зіщулилось  серце,  мерзне  одиноко.
Шугонула  вгору,  де  цупкії  кігті,
А  над  ними  сонце  в  багрянім  батисті.

28.10.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697228
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Валентина Ланевич

Ми на своїй землі.

Жовтіє  лист,  горить,  так  сонячно-яскраво,
А  паморозь  сріблиться  на  траві  пожухлій.
Сумирний  клен  вслухається  у  грізне  чрево,
Сахається  сваволі  до  мольби  оглухлій.

Війна  зібрала  посаг  за  роки  чималий:
Руїни,  стогін,  кров,  каліцтво,  ницість  і  смерть.
Ворожий  поступ  підлістю  наскрізь  просяклий
Злістю  наповнили  терпіння  чашу  ущерть.

Ми  на  своїй  землі,  ми  вільні  й  дух  свободи
Тече  по  наших  венах,  тужіє  в  дужий  сплав.
Не  дочекаються  захланнії  заброди,
Щоб  на  коліна  перед  ними  народ  наш  став.

28.10.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697208
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Лина Лу

ОТ БОГА

Души  скрываешь  наготу?
По  блеску  злата  и  персту,
Тебя  я  вижу  за  версту,
Постой,  убогий.

Неверие,  как  хворь  и  гниль,
Не  сказка  это,  это  -  быль.
Спиралью  колется  ковыль.
В  степи  дороги

У  подорожника  в  долгу,
И  другу  друг  он  и  врагу.
Скажу  от  сердца,  не  солгу,
Обняв  пороги,

Обласкан  солнечным  лучом,
Изрезан  в  пыль  чужим  мечом
Кровавый  след,  укрой  плечо,
Хотя  б  немного...

Не  остановишь  на  бегу
Полет  шмеля  и  ветра  гул,
Но  за  руку  и  к  очагу
Веди  любого.

Души  не  спрятать  светлый  лик,  
Младенец  ты,  или  старик,
Убогим  подавать  привык,
Ведь  все  -  от    Бога...
15.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695026
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Владимир Зозуля

За зеркалами ночи

Свет,  распадаясь  во  мгле  –  голубым  и  зеленым
Льется,  как  млечность,  с  расколотой  лунной  тарелки
И  растекаясь  по  листьям  осеннего  клёна,
Жухнет…  дождится…  и  сыплется  моросью  мелкой…
Кличет  протяжно  маяк,  как  огромная  птица,
В  небо,  над  сказочным  городом  ночи,  взлетая…

Кто-то  уснул,  а  кому-то  вот  напрочь  не  спится,
Мысли  и  чувства  канву  представлений  сплетают.
Медленно  грезит  душа…  разум  действует  скоро
В  строки  слова,  как  в  лукошко  –  грибы,  собирая.
Кружится  птица  –  маяк…  дремлет  сказочный  город…
Кружатся  сны…  а  уже  бы  спуститься  пора  им.
Можно  зажмурить  глаза...  и  по-детски  поверить,
В  Белого  кролика…  в  Единорога…  и  даже
В  то,  что  откроются  за  полночь  окна  и  двери
В  доме  Усталых  Иллюзий,  и  Призрачной  Фальши.
В  Зло  и  Добро…  в  их  вселенскую  общую  сущность
Дьявола-Бога  с  духовно  дубленную  кожей…
НЕ  равнодушно  и  НЕ  сострадая,  НЕ  мучась,
Взять  и  поверить  воистину  глупо…  и  может,  –
В  зеркале  грез  отразятся  цветы  как  созвездья…
Лунные  бабочки  с  них  разлетятся  повсюду…  

Эй,  в  зазеркалье!  Ну,  сколько  аукать  –  что  здесь  я?
Где  вы,  Алиса…  и  снов  моих  –  детское  чудо?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697203
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Потусторонний

Де-факто.

Когда  просыпаются  тени  забытых  утрат  
и  солнечный  диск  возвращается  в  адово  лоно,  
сжимается  сердце  от  боли  в  объятьях  расплат  
рабов  покаянья.  Мы  сдали  свои  бастионы  

задаром.  Так,  словно  совсем  никому  и  никто  
нисколько  не  должен,  простая  риторика  ночи.
Де  юре,  как  птицы  де  факто  -  руины  авто  
и  лопнула  тишь,  и  вдогонку  беззвучно  хохочет.

Чего  тебе?  Ходишь  косыми  кругами  по  мне.  
Как  всплеск,  пока  мир  мой  повторно  не  выхвачен  криком.  
Никто,  никому…  Почему  так  качает  в  челне!?
С  каких  это  пор  наше  прошлое  может  окликнуть?

Первоисточник:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
Не  претендую  на  синхронность.
Возможны  некоторые  разночтения.  
Старался  максимально  приблизиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697169
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Ліна Ланська

ТОЙ КУТОЧОК



Той  куточок  у  темряві  жаху
Я  знайду,  забуваючи  втому,
Приведу  тебе  завтра  додому,
Розриваючи  зашморги  страху.

Той  куточок  із  суму  і  пилу,
Наче  шалик,  під  шиєю  душить.
Загортає  щільніше  і  сушить
Щось  всередині,  зборену  силу?

Той  куточок  -  лишень  авансцена
Для  уяви,  де  зайва  копійка  -
Твого  успіху  нова  лінійка.
Ти  не  вір,  то  -    облуда  шалена.

Той  куточок  безсилля  і  зради
Для  душі  так  нестерпно-жаданий,
Бо  на  схованку  схожі  омани,
Тільки  серцю  не  буде  розради.

Той  куточок,  сльозами  умитий,
Плаче  свічка  -    краплини  в  озерце.
У  жалобі  обпалене  серце,
Чорні  стелить  до  ніг  оксамити.

Той  куточок,  у  муках  без  краю,
Я  знайду,  забуваючи  втому,
Приведу  тебе  завтра  додому  -
Твою  душу  моя  зустрічає...

15.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697154
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


КВолынский

Грустный осенний вечер…

Грустный    осенний  вечер:  
Серо  –  туманный  лик.
Листья  срывает  ветер  –  
Жизни  прошедшей  крик.

Месяц  гуляет  садом,
Сторожит  мой  приют,
Звёзды  пасутся  рядом  –  
Дымку  сумерек  пьют.

Келья,  скамья,  лампада,
Томик  стихов  под  сон;
Большего,  и  не  надо,
Больше:  душе  урон.

Так  пробегает  время
Осенних    вечеров:
Умное,  доброе  семя
Сеется  со  стихов.

Терпит  клочок  бумаги
Зов  широкой  души,
Каплей  жаждущих,с  фляги,
Напоить  поспешу.
   
Грустный  осенний  вечер:
Серо  –  туманный  лик,
Мысли  разносит  ветер  –  
Души  одинокой  крик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 28.10.2016


КВолынский

Судьба.

Что  ж  влачишь  ты  меня  по  дороге,
В  виражах  не  кричишь:  «Придержись!»
Так  внезапно  срываешь  на  ноги,
С  каждым  днём  уменьшая  мне  жизнь.

Так  бесследно,  бесславно  роняла
В  тупике  мою  юную  плоть:
Она  с  детства  стихами  мечтала
Свой  народ    и    Волынь    воспевать.

Повела,  по  широким  просторам,
Будьто  лава,  сметала  следы,
Безмятежная    жизнь,  как  по  створам
Пронеслась  мимо  детской  мечты.  

Укрощал  я:  Днепра  перекаты,
Колымы  полудикую  гладь…
Средь  морей,  восхищали  закаты
И  с  восходом  встречал  благодать.

Среди  волн,  тосковал  за  любимой,
А  с  любимой    -  скучал  по  волнам,
Эта  связь,  как  болезнь,    не  лечима,  
Кем    то  свыше  дарована  нам.

Вот  и  жизни  венец,  прозябанье
Наполняет  тревогою  мысль:
Где  закончатся  наши  страданья,
В  чём  расплата  была,  был  ли  смысл?

Тридцать  лет  не  писались  сонеты,
Отдыхала  морская  душа;
Собирались  в  блокнотик  куплеты
И  на  суд  попросились,  спешат.
 
Не  даёт  мне  покоя  ограда  –  
Ожидает  последний  причал,
Среди  предков  крестового  сада
Догорит  капитана  свеча.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694513
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Лина Лу

МАЛУЮ ТОЛИКУ

Нет  сигарет  и  закончился  виски.
Кофе  горчит,  возмущаются  диски  -
Музыка,  ночь  и  холодные  серые  дни.

Нет  ничего,  даже  старые  книги
Кажутся  частью  какой-то  интриги.
Хочется  крикнуть:"...  не  я  это,  это  они..."

Нет  даже  их,    бесконечности  стоны
Вечность  сложила  в  пустые  вагоны,
Льют  через  край  пустоту  поезда  наших  душ.

Нет  ни  души,  темнота  амальгамы
Мрачно  зовет,  заключенная  в  рамы,
Тоном  загробным  уныло-бесстыжих  кликуш.

Нет  перемен,  а  застывшие  сети  -
Руки  дрожащие,  взявшие  плети,
Вновь  истязают,  похлеще  иных  власяниц.

Нет,  но  упорно,  рисуя  на  стенах
Солнечным  бликом,  зову  перемены  -
Малую  толику  нежности  из-под  ресниц...
27.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697053
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Вячеслав Рындин

Тёмный час…

[b]Тёмный  час…  
На  башне  серой
Стрелки  кверху  ноготком  
В  полночь  тщась  
Щелкают  вето
С  городского  домино…

Молодцом…
Шагают  стрелки…
Фонари…  Столбы…  Рассвет…
Всё  равно    
Ночные  кепки  
Не  напишут  свой  памфлет…

Где  перо
К  бумаге  чистой?!
Краевед…  Фальцет…  Брюнет
На  мосту
Певцов  басистых  
Исполняет  гранд-куплет![/b]

27.  10.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697009
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016


OlgaSydoruk

Когда уходят корабли…

Когда  уходят  корабли,
Пустеет  пристань  расставаний...
Свои  пароли  -  у  любви...
Свои  секреты  -  ожиданий...
Замысловатость  -  кратких  снов...
И    -  многозначность  расстояний...
Такая  нежность  -  в  звуках  слов...
Такая  сила  -  испытаний...
Неутолимая    -  печаль...
Она  одна  смежает  веки...
Совсем  не  радует  Грааль,
Когда  прощание  -  навеки...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696903
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 28.10.2016


НАДЕЖДА М.

Рано осінь скинула красу…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R3pYI-33bbk  [/youtube]

Рано  осінь  скинула  красу,
Одягла  прозоре  сіре  плаття.
Уплела  калину  у    косу.
Жаль,  погасло  листяне  багаття.

Пригортає  вітер  тонкий  стан,
Догодить  старається  щосили.
І  плете  мереживо  туман,
Голі  плечі  осінь,  щоб  прикрила..

І  дивують  руки  тут  митця.
Їй  намисто  груди    прикрашає,
І  разки  з  шипшини  до  лиця.
І  оця  краса  теж  спокушає...

А  навколо  тиша...і  дрімота...
Де-не-де  впаде  останній  лист...
І  загра  на  сонці  позолота...
Це  останні  кроки,  падолист..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696894
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Лина Лу

КОМПЛИМЕНТЫ

МОМЕНТ  ИСТИНЫ  [img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d415/ECkb2bBF4eE.jpg[/img]

Сколько  раз  мы  слышали  приятные  слова  в  свой  адрес?  Много  или  мало?  
Кто  может  ответить  на  поставленный  вопрос?  Комплиментов,  как  и  любви,  много  не  бывает.  Возражайте,  кто  не  согласен.  Однако,  что  именно  можно  считать  комплиментами,  и  какова  их  ценность?  
Умение  делать  комплименты  -  это  искусство  быть  желанным.  (Гарун  Агацарский  )

Я  никогда  всерьез  не  воспринимала  приятное  словоблудие  из  уст  сильной  половины  человечества.  Может  потому,  что  они  автоматически,  почти,  как  приветствие,  бросают  эти  слова,  дабы  казаться...  А  вот  БЫТЬ?..  Быть,  а  не  казаться...  
Тонкая  грань,  поди  разберись,  где  тут  злато-серебро,  а  где  медь-латунь?  А  как  хочется  поверить...  И  в  то  же  время,  как  страшно...  Смешно?  Отнюдь.  Ведь  такие  сладкоречивые  напевы  могут  подарить  крылья,  а  могут  и  на  карниз  толкнуть.  Голова  закружится  от  вибрации  самомнения.  Гляди,  хлипкая  нить,  связующая  мнимое  с  истинным,  возьми  да  и  порвись.  

Как  ты  красива!  Как  алый  мак  !  
Ну  и  что  тут  скажешь?  Не  торопитесь  счастливо  вздыхать.  
Масса  толкований  символичности  этого  недолго  цветущего,  цветка.

Мак,  значение  которого  неоднозначно,  может  олицетворять  Христианство.  Дело  в  том,  что  это  ярко  красное  растение  служит  образом  крови  Христовой.
Буддисты  считали,  что  маковая  головка  расцвела  после  того,  как  коснулись  земли  ресницы  засыпающего  Будды.  В  Персии  этот  цветок  считался  символом  радости  и  любви,  а  полевой  мак  -  страстного  желания,  интимной  связи  и  плотских  утех.  Китайцы  отождествляли  мак  с  успехом,  отдыхом,  уединением.  Позже  эти  цветы  стали  символом  продажных  женщин  и  публичных  домов.  
Весело?  То-то...Тут  важно,  кто  именно  сказал  тебе  эти  слова.  И  почему  именно  с  этим  цветком  сравнивают  твою  красоту?  Ох  непросто  все  в  этой  жизни!  А  комплименты  -  это  коварная  ловушка.  Такая  круговерть!  Не  ошибиться  бы,  кто  правду  глаголет,  а  кто  так...метет  языком,  аки  помелом.  
С  другой  стороны,  человек  от  души  пытается  помочь    поднять  самооценку  даме,  которую  он  искренне  считает  прекрасной.  Где  найти  верные  слова,  чтобы  не  казаться(!)  банальным,  или  пошлым,  навязчивым,  а  не  убедительным  в  своей  искренности?  
Женщина  никогда  не  простит  вам,  если  вы  видите  в  ней  ТОЛЬКО  женщину.  И  уж  тем  более,  если  вы  ее  в  ней  не  видите.  
Понимаю,  дорогие  наши  мужчины,  нелегко  вам  без  Ариадны.  Как  и  ей  без  клубка.  Все  мы  в  одной  упряжке,  называемой  жизнью.  
Нужно  быть  ПРЕДЕЛЬНО  внимательным  и  наблюдать,  насколько  приятно  женщине  сказанное  вами.  Ведь  то,  что  позволено  Юпитеру,  не  позволено  быку...И  самым  верным  будет...вовремя  остановиться.  
А  женщине  -  вовремя  подумать,  что  там  стоит  за  этими  сладкими  речами,  особенно,  когда  их  с  избытком?  

Николай  Фоменко  заметил:"Чтобы  дойти  до  источника,  надо  плыть  в  обратном  направлении".
Точно  и  лаконично!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696887
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Владимир Зозуля

В коме памяти

Через  систему  нацистских  концлагерей  прошло  свыше  18  млн.  человек,
 11  из  них  были  уничтожены.
НАЦИОНАЛИЗМ  ЭТО  НЕ  ДВИЖЕНИЕ  ЗА  НЕЗАВИСИМОСТЬ  
НАРОДА  И  СТРАНЫ.
НАЦИОНАЛИЗМ  ЭТО  ИДЕОЛОГИЯ  И  ПОЛИТИКА  НАПРАВЛЕННАЯ  
 НА  РАЗЖИГАНИЕ  НАЦИОНАЛЬНОЙ  ВРАЖДЫ.

Вы  помните,  как  это  всё  начиналось  в  Германии?..
 Помните?..

Память  умирает...  Память  в  коме...
Я  совру,  если  скажу,  что  нет.
Я  не  знал…  нет…  я  забыл  твой  номер…
Время  стёрло  с  кожи  темный  след.

Мне  уже,  наверное,  не  вспомнить,
Был  ли  я  вообще  с  тобой  знаком…
…  может  быть,  я  грел  твои  ладони…
…может…  гнал  по  снегу  босиком…

Нет,  не  я…  не  я  пустил  по  следу
Тех  несчастных,  что  хотели  жить,
Черную  овчарку-людоеда…

Просто  я  хочу…  хочу,  забыть
Цифры,  что  темнея,  проступают
Там  на  коже…  будто  на  листке…
Номер  –  твой...  стигмат…  и  боль  тупая
От  него  и  в  сердце  и  в  руке…

 …треблинки…  дахау…  бухенвальды…  
Сколько  было…  будут  ли  еще?..
Не  забыть.  Ведь  все,  забыв,  едва  ли,
Буду  я  в  беспамятстве  прощён…

Память  не  мертва  она  живая.
Так  живи  её  в  себе.  Живи!..
Как  нам  жить,  такое,  забывая?
Ведь  забыть  –  оставить  без  любви…

Если  помнишь,  кайся,  искупая…
Снова  и  опять…  и  вновь  и  вновь…
Умирая  в  них  и  воскресая,
Превращая  ненависть  в  любовь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646510
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 26.10.2016


Любов Ігнатова

Нічна жриця

Я  тебе  роздягну  
                                                         безпардонно,  нахабно  і  грубо,
Оближу  язиком,  
                                                         і  вдихну  неземний  аромат...
На  тобі  затанцюють  
                                                         мої,  такі  жадібні,  губи,
В  напівтемряві  ночі,  
                                                         у  спокої  тихих  кімнат.
Тільки  ти...  тільки  я...  
                                                           І  безмежна  у  рухах  свобода...
Я  забуду  усю  
                                                           сотню  тисяч  журнальних  порад...
Куштувати  тебе  —
                                                           то  така  неземна  насолода,
Мій  гіркий  і  солодкий...
                                                           маленький  грішок    —  шоколад...
       .              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Іванюк Ірина

Хто з нас впильнує Час…

Хто  з  нас  впильнує  Час  на  рубежі,
між  тим,  що  є  і  тим,  що  завтра  буде...
Тобі  віддам  всі  закутки  душі,
мій  Листопаде,  сип  же  звідусюди!...

Правдивим  золотом,  найвищих,  вічних  проб,
вкарбованих  у  листя  -  скарби  світу...
Повіє  вітер,-    шлях  зітре  назад,
щоб  Час  розбивсь  весною  білим  цвітом.

26.10.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696810
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


OlgaSydoruk

Когда наступит тайный вечер…

Когда  наступит  тайный  вечер,
Оставь  незапертую  дверь...
Хочу  -  лавандовые  свечи...
Из  шёлка    -  красную  постель...
Поставь  пластинку(из  винила)...  
Пускай  играет  клавесин...
Чтобы  желание  не  стыло,
Зажги  заранее  камин...
В  бокалы  -  сладкий  сок  малины...
Былинки  -  мятные...Полынь...  
Не  нужно  -  горечи(отныне)...
Не  нужно  -  кислых  мандарин...
К  тебе  дорогу  не  забыла...
Оставь  -  незапертую  дверь...
У  ночи  -  черные  чернила...
И  крылья  ворона  -  поверь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696714
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016


OlgaSydoruk

Во время белых хризантем…


Вернулась  тень  воспоминаний...
Ступает(дрожью)на  ковёр...
За  чашу,полную  признаний,
Пронзает  нежности  укол...
Не  задувают  рано  свечи,
Не  остужая  реки  вен...
Так  горячо  целуют  плечи
(Во  время  белых  хризантем)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Жанна Чайка

Позволь…

Позволь  мне  дверь  открыть,  где  свет.
Я  знаю,  там  безбрежность  лет,

там  истин  кружит  хоровод,
кто  сможет,  тот  туда  войдет.

Там  звуков  радостная  весть.
Такое  место  точно  есть.

Оно  являлось  в  быстрых  снах
и  прогоняло  тень,  и  страх.

Под  легким  ангельским  крылом
душа  находит  радость  в  нем.

Там  песнь  любви  на  всех  одна  -  
для  добрых  дел  навек  дана.


24.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696538
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Любов Ігнатова

Просто дощ за вікном…

Дякую  Оленці  Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378

Просто  дощ  за  вікном...просто  осінь  бринить
На  обірваних  вже  павутинках...
І  римується  з  сумом  оця  дощомить,
Застигає  в  графічних  картинках.

Просто  дощ  за  вікном...І  в  душі,  чомусь,  дощ
Тихо  грає  мінорні  мотиви.
І  дзеркалить  калюжно  бруківку  у  площ
Ця  осіння  замислена  злива.

Просто  дощ  за  вікном...  Силуети  людей
Розпливлись  у  хвостатих  краплинах...
І  танцюють  думки,  як  в  театрі  тіней,
На  старих  чорно-білих  світлинах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Лина Лу

ОДИНОЧЕСТВО

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d416/XRCTgvdmnh0.jpg[/img]
Невероятное  количество  произведений  посвящено  этой  теме,  иногда  кажется,  о  любви  меньше  пишут.  А  сколько  не  пишут?  От  этого  человек  не  становится  менее  одиноким.  Он  замыкается  в  себе,  ударяется  в  излишества,  ищет  любое  сообщество  себе  подобных  и  с  каждым  мгновением  ощущает  еще  большее  одиночество.  Мы  все  прочувствовали  это  в  той,  или  иной  мере.
Идет  дождь,  ночь,  не  видно  ни  зги...шум  дождя  и  ты.  Но  ведь  уже  не  одинок.  С  тобой    шум  и  дождь.
Вас  трое,  как  минимум.  И  ночь...Есть  возможность  подумать,  как  быть  дальше?  Мне  кажется,  подобное  состояние,  скорее  благо,  нежели  наоборот.  Только  тогда,  когда  человек  может  сосредоточиться,  он  может  МЫСЛИТЬ  ЗДРАВО.  
В  толпе  ненужных  людей,  мы  куда  более  одиноки,  так  как  и  думать  они  нам  не  дают  в  извечном  хаосе  движения  в  никуда.  Они  ведь  тоже  одиноки.  Броуновское  метание  налицо.  Остановить  его,  значит  остановить  любое  проявление  жизни.  И  мы  плутаем  по  лабиринтам,  в  которые  нас  бросает  жизнь,  самым  непредсказуемым  образом.  Вот  угол,  поворот,  сулящий  встречу  или  расставание.  Лучше  встречу?  Как  знать?  Иногда  она  лишь  клубок  испытаний  и  страданий,  а  мы  двумя  руками  хватаемся,  в  надежде  обрести.  Совершенно  не  догадываясь,  что  это    обретение  выльется  в  еще  большее  одиночество,  усилит  ощущение  собственной  никчемности  и  ненужности.
А  если  посмотреть  с  другой  стороны?
А  вдруг  -  это  и  не  встреча  с  нужным  тебе  человеком,  а  вдруг  это  способ  понять  себя.  Увидеть  себя  настоящим.  Только  эта  встреча  и  сможет  помочь  нам  прозреть  и  посмотреть  на  себя,  как  бы  со  стороны.  Увидеть  себя  чужими  глазами  сквозь  призму  собственных  ощущений.  Мне  иногда  кажется,  что  одиночество  у  некоторых  -  синоним  лени.  И  еще  страх.    Страшно  сделать  первый  шаг    к  мечте.  Сломать  привычные  стереотипы.  А  что  будет,  если  не  удастся?  Но  еще  страшнее,  что  будет,  если  все  получится?  Что  тогда?  А  тогда  нужно  делать  следующий  шаг...И  так  до  бесконечности.  Наверное  это  не  избавит  тебя  от  одиночества,  а  вот  думать  о  нем  будет  просто  некогда.
Почему  ты  одинок?  
Потому,  что  ты  УНИКАЛЕН!(Ганнибал)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696524
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Жанна Чайка

Эх…

Я  здесь.  Ты  слышишь,  путник  мой.
Остановись,  передохни.  
Пусть  льются  быстрые  стихи...
Не  успеваешь  за  строкой

следить,  и  открывать  в  ней  смысл?
Ты  просто  слушай.  Мудрость  в  них
запечатлела  яркий  миг
и  чья-та  пламенная  мысль,

чиста  и  светом  залита,
скользит  по  ниточке  к  душе,
шесть  тысяч  лет  почти,  уже...
Заснул.  Устал.  Эх,  суета...


24.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696498
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Вячеслав Рындин

Извини…

[i][b]…поцелуй  с  прохладцей  –  извини!
Исподволь  –  на  улице  такое…
…непростое  –  как  бы  –  золотое,  
Пребольшое,  но  –  без  теплоты  
Лист  кленовый,  лист  сухой  осины,
Лист  берёзы  –  в  роще  полевой  
Две  калины  сопрягли  все  жилы
Дабы  доиспить  нектар  –  живой
Не  утратит  собственное  имя
Поцелуй  –  до  будущей  весны
Как  всегда  –  превознесётся  ими
Над  листвой  –  родные  снегири…[/b]
[/i]
24.  10.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696440
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Владимир Зозуля

Октябрь… дождь…

Набухнув  влагой  тополь  гнется.
От  серых  капель  в  стеклах  дрожь.
Печалью  мутной  остается
В  моей  душе  осенний  дождь...

А  в  хмуром  небе  осень  кружит,
Свивает  времени  спираль...
И...  "ничего  уже  не  нужно"...  
И...  "никого  уже  не  жаль"…

Под  вечер  легче  расставанье.
И  жизни  тише  круговерть.
На  глаз  короче  расстоянье.
На  день  прожитый  ближе  смерть.

И  с  дрожью  мокрого  озноба
Роняя  листья  у  корней,  
Стоит  и  в  зиму  смотрит  тополь
У  края  осени  моей...

Остывшей  каплей  дождевою
Летит  осенняя  печаль...
А  тополь  горбится  спиною,
И  безнадежно  смотрит  вдаль…

В  нём  тяжесть  снежного  сугроба
И  холод  предстоящей  тьмы...
...
И  он..  и  я...
И  разом  оба...
Дрожим...  в  предчувствии  зимы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696681
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше

                                                                         [i]просто  дощ  за  вікном)  [/i]


Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Ні  менше.  Ні  більше.  
Промокли  до  нитки,  без  тебе  написані,    вірші.  
І  я,    мов  наївне  дівчисько,    /наосліп/  повсюди  [b][/b]
Шукаю  тебе,    а  натомість  -  чужі  мені  люди.  

Натомість  дощі  зазирають  в  оголені  вікна
Моєї  кімнати  /душі/.  Та  найгірше:  я  звикла
До  холоду,    й  мовчки  плетусь  під  дощі  манівцями  -  
У  них  розчиняюсь,  неначе  мене  олівцями

Пунктиром  поклали  на  аркуш.  Ні  менше.    Ні  більше.  
У  мене  без  тебе  в  печалі  народжені  вірші.  
Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Чужі  мені  люди.  
І  влучно  /навиліт/,  прострілені  тишею,    груди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Владимир Зозуля

Что с нами

Мир  крещен  водой  и  словом!
Но  в  Своей  любви  –  Спаситель  –
В  то  крещение  сурово
Не  нуждал,  а  звал  –  Придите!..
Чтоб  рождалось  во  вселенной
Слово  То  –  что  было  внове,
И  чтоб,  всяк  –  обремененный,
Сам  пришёл  на  зов  Любови…
                               …
…Князь  крестил,  любви  не  чая,
Не  миро́м  и  не  елеем,
А  кнутами  и  мечами
Не  любя,  и  не  жалея.

И  приемля,  как  немилость,
Ненавистное  крещенье,
Не  прощая,  Русь  крестилась
На  любовь  и  всепрощенье.  

Беспощадность  чувств  и…  жалость,
Святость  помыслов  и…  скверна…
Всё  скропилось,  и  смешалось
Неосмысленно,  неверно.

И  сейчас  в  воде  днепровской  
И  в  Заветном  Новом  слове  –  
Жизнь  со  смерти  отголоском  –
Привкус  ладана  и…  крови…
…..
Снова  волком  ветер  воет
Над  днепровским  побережьем…
Украина,  что  с  Тобою?..
Бездорожье?..  Безнаде́жье?..

Отчего  темна  так  Лавра?
Может  быть,  закрыты  ставни,
Иль  стекло  покрыла  мара
Вековою  пылью  давней?

Кто  нам,  в  пышном  облаченьи,
Но  без  Божия  покрова,
Так  провел  обряд  крещенья  –
Безнадежно,  бездуховно,
Что  и  мы,  и  наши  дети
Немощи  душевной  полны?

Не  о  том  ли  стонет  ветер
По  Днепру,  вздымая  волны…  
Не  о  том  ли  над  курганом,
Тужит-кружит  черный  ворон,
И  пророчит  неустанным
Черным  криком:  скоррро…  скоррро...

Господи  Христе!..  Неужто
НЕкрещеньем  Русь  больная?..
Столь  веков  спустя,  друг  дружку
Ненавидим,  убивая…

Роем  во  поле  могилы…
Вьюжим  вьюгу…  сеем  ветер…
Будто  зло  нас  окрестило
В  НЕлюбовь,  мечом  и  плетью.

Мы  убоги  и  несчастны...
Во  Христе?..  Иль  во  ничтоже?..
И  не  видим,  с  кем  сейчас  мы…
И  не  знаем,  где  Ты,  Боже…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694960
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Олекса Удайко

ЗБУДИ В МЕНІ ВІТЕР

           [i]Хотілось  щось  миролюбиве,  тихе,
           Та  знову  -  вітер,  буря!  Чи  не  тому,
           що  скоро    -  хуга?  Та  Бахові  фуги,
           певен,  вгамують  ті  хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]

[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди  в  мені  вітер,  
щоб  лінощі  витер,
щоб  в  степ  вільним  вихором  я  полетів,
щоб  всі  сухостої  –
старезні  устої  –
ущент  поламати…    Й  гілля  –  поготів.

Збуди  в  мені  бурю  –  
природу  я  збурю...
Щоб  сміття  дощенту  навіки  змести  –
в  нерівнім  двобої  
з  рутинним  собою
стежки  торувати  мені  до  мети…

Збуди  розум  світлий  –    
нема  того  цвіту,  
щоб  глянуть  на  землю  з  величних  висот,
не  кожну  стеблину,    
бодай  хоч  смітину,  
укмітить  на  мапі  небесних  щедрот…

Буди,  та  не  збурюй
серцевих    струн  хуру,  
щоб  ними  пороки  ворожі  простить,
злочинців  огріхи  
віддать  на  горіхи,  
щоб  не  поверталась  більш  пакісна  мить.

Збуди  в  мені  вітер!
Збуди  в  мені  бурю!
                                                     Збуди  в  мені  світлість!
                                                     Буди,  та  не  збурюй…  
Збуди  
                     в    мені  серце…  
                                                                   мене  розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Ліна Ланська

АТЛАНТИДА*

Ти  зникла  навіки  в  безодні
Сховалась  в  обіймах  у  моря,
Смакуючи  серце  і  душу  Землі.

Містично-антична  й  сьогодні,
Мо,  плачеш  безсило  десь  поряд?
Ночами  гукаєш  прийдешнє  в  імлі.

На  знайдених  сивих  скрижалях
Залишений  поспіхом  напис:
"Чекайте!  Я  скоро..."а  далі  обрив.
     [img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/79/POxy1084_Hellanicus_Atlantis.png/120px-POxy1084_Hellanicus_Atlantis.png[/img]

Нетлінне  -  відлунням  у  далях,
У  снах  -  незнайомий  оазис.
Божественний  знак,  чи  бездумний  порив?

Вертайся!  Наснилося...  спомин  ?
Можливо  ступала  на  берег,
Спустошена  болем  і  долею,  мить?

Палає  розлючено  комин  -
Скелястий  розгніваний  шерег!**
Афінам  могутність  Мелькарта  щемить.

У  величі  сяйва  і  пиха
Здається  комусь  благодаттю,
Смішне  і  трагічне    у  часі  зійшлись.

Де  Щастя,  там  вежа  для  Лиха
І  Хмиз,  щоб  вгодити  Багаттю,
І  Прірва,  в  якій  ти  згубилась  колись.

23.10.16

*Атлантида  підніметься  з  морських  глибин?

http://repin.info/iz-tmy-vekov/atlantida-obnaruzhena-po-prorochestvu-edvarda-keysi

**
Атлантида  описана  Платоном,  як  острів  за  "стовпами  Мелькарта".Це  давня  назва  Гібралтарської  протоки.
Афіни  ненавиділи  могутню  незалежну  державу,яку  врешті-решт  згубила  цивілізація.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696252
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016


НАДЕЖДА М.

Це осінь гратись має хист…



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zFmoQf-IHLI[/youtube]


В  напіврозчинене  вікно
Осінній  вечір  заглядає.
Опале  листя  вже  давно,
Листи  написані  згадає.

Вони  зів"януть,  пропадуть,
Бо  не  знайшли  всі  адресата.
Вітри  по  світу  розметуть...
За  що  це  їм  така  розплата?

Ось  новий  лист  злетів  із  гілки.
Прилип  до  мокрого  вікна.
Можливо,  взяти  до  домівки?
Звучить  самотності  струна..

А  монотонний  дощ  нівроку,
Опале  листя  омива.
Самотній  лист,  мов  ненароком,
Сльозами  осені  сплива.

Я  обережно  беру  в  руки,
Оцей  пожовклий  давно  лист.
Та  десь  в  душі  я  чую  звуки:
Це  осінь  гратись  має  хист...

Та  він  пустий,  немає  змісту.
Чому  ж  до  мене  прилетів?
Невже,  це  вітер  стер  цю  звістку,
Що  ти  сказати  в  нім  хотів?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696217
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Олекса Удайко

НАРЕШТІ

       [i]      Як  довго  ми  йшли  до  того…  25  (тупих)  років!  
         Нас  ,  чоловіків,  жінки  вітали  23  лютого  з  днем  
         «захисника  вітчизни»    (чужої),  а  ми,  чоловіки,  
         також    тупо  та  учтиво  вітали  з  днем  8  березня…  
         Нарешті  –  прозріли!  Але  масове  прозріння  –  річ  
         небезпечна,  бо  отим  скопом  ще  колись  «сиганём»  
         в  чужу  нам  [b]ІМПЕРІЮ  ЗЛА![/b]  Не  станеться?...  
         Будьмо  пильними,  братове!
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"]Ой,  як  було!..  Коли  в  своїй  державі
Не  в  честі  ті,  хто  сам  її  боров  –
Енкаведист,  поганець  той  іржавий
Показував  воякам  свій  норов…  

В  граніт  прийшлося  Сотню  їх  покласти,
Полки  спалити  в  кресиві  війни
І  жертвами  історію  прикрасить,
Щоб  мертвих  і  живих  збулися  сни!..

…Покрови  день  удвічі  в  нас  святковий  –
Пом’янемо  і  грішних,  і  святих…
Та  не  настав  ще  час,  коли  підкову
Приб’єм  як  символ  на  хатах  нових…

Ще  нечисть  нам  належить  випхать  з  хати,
Та  підмести  підлогу  від  загроз…
Ще  клопіт  із  «братами»  будем  мати,
Щоб  не  було  удома  «братських»  гроз.

А  виметемо  –  заживемо  мирно
З  тими,  хто  шанувати  буде  нас  –
За  нами  правда,  сила,  мірт  і  миро:
Гряде  час  Водолія  –  злата  час![/color][/color][/b]

©  Олекса  Удайко  -  14.10.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694320
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Олекса Удайко

БОМБА СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ

           [i]Алегоричний,  та  ніяк  не  автобіографічний…
           Прийшов  на  ум  ще  тоді,  коли  було  мирно…
           в  Україні  і  в  світі…  А  звучить,  як  здається,
           злободенно,  громадянсько-політично.  
           Чи  не  так?..............

[youtube]https://youtu.be/TElJr2wIq9o[/youtube]
[b][color="#7a03a1"]Я  бомба  уповільненої  дії  –
зірватись  можу  раптом    і…  
всяк  час  :
ніхто  торкнутися  мене  не  сміє  –  
несу  в  собі  тротиловий  запас.

До  мене  шнур  бікфордів  недосяжний,
в  мені  –  убивчий  пороху...  
заряд!
Хоч  вік  у  мене  вельми  вже  поважний,
вогню  –  сто  сонць  і  зірок  міріад!

Та  хто  те  знає,  де    й  коли  зірвуся,
кому  я  міць  свою  жбурну  
прудку…
Недарма  ж  уповільненою  звуся,
куняючи,  як  кіт,  у  холодку![/color][/b]

25.12.2011
[/i]

Примітка.  Портрет  Данила  Нечая  -  одного  з  ватажків  
народного  повстання  під  проводом  Богдана  Хмельницького
(Світлина  автора,  зроблена  із  експонату  музею  м.Тульчина)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694704
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Лина Лу

МОМЕНТ ИСТИНЫ

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]Когда  меня  спрашивают,  как  это  выглядит,  а  ожидаемый  ответ  очевиден,  я  бунтую.  
ЭТО  может  выглядеть,  как  угодно.  Главное,  кто  на  него  смотрит.  Все      зависит  от  вперед  смотрящего  и  постигающего,  по  мере  своих  способностей,  "видение".
Мне  не  нравится  то,  что  написано.  Почему  я  должна  говорить,  это  шедевр?  Может  и  шедевр,  как  знать,  время  покажет.  Важно,  что  мне  сейчас,  в  эту  самую  минуту  этот  потенциальный  шедевр  показался  банальностью  и  напыщенностью.  Может  это  мое  личное  непонимание,  в  силу  различных  причин,  того  же  образования,  к  примеру.  А  может,  у  меня  нет  настроения  вникнуть  и  оценить  правильно?..и  через  день-другой  я  вернусь  и  прозрею.  А  может  это  и  не  шедевр  вовсе?
22.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696185
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Жанна Чайка

Я не приду.

Я  не  приду.  К  чему  будить  
в  душе  залеченную  рану
и  лесть  внимать  под  звук  обмана?
Ушло.  Забыто.  Отпустить,

вот  все,  что  я  хочу.  Отныне
свободна,  снова,  здесь,  сейчас,
без  грусти,  игр  и,  без  прикрас,
как  облако,  в  небесной  сини

лечу  за  ветром  в  дальний  путь,
купаюсь  в  радостном  потоке,
а  позади,  печаль  и  склоки.
Простила  я.  И  ты  забудь.

Слеза  ушла.  Нет  сожаленья.
Песок  улегся.  Жду  дождя.
Вернуть  ушедшее  нельзя.
Начало  года.  Откровенья.

22.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696118
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Жанна Чайка

Дари.

Зачем  спешишь  к  отрогам  ночи  с  мечтой  о  дне?
Душа  оков  уже  не  хочет  и  по  весне


мечтает  в  зоревом  тумане  плясать,  и  петь,
лететь  навстречу  ясной  рани,  весь  мир  согреть.


Ее  томишь  у  перекрестков,  считая  сны.
Забытых  звезд  упали  блестки.  Себя  прости


и  отвори  тихонько  дверцу  в  условный  час,
позволь  творить  уму  и  сердцу,  и  слушай  глас,


зовущий  в  свет,  и  возрожденье.  Тропой  любви
иди  вперед.  В  стихотвореньях  себя  дари.

18.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696108
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016


НАДЕЖДА М.

Коли беру я зошит в руки…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374722  
 
Коли  беру  я  зошит  в  руки:
Надія  є  щось  написать.
То  раптом  чую  серця  звуки.
Їх  намагаюсь  передать.

Нерідко  чую  поряд  голос.
Такий  знайомий  лиш  мені.
А  то  відчую  тільки  холод:
Повзуть  мурашки  по  спині.

А  то  буває  стрепенеться:
І  зазвучить  у  нім  любов.
Так  часто  серденько  заб"ється:
Адреналін  ганяє  кров.

Частіше  звуки  рівномірні.
Нащо  любити,  щоб    страждать?
Вони  стають  такі  покірні,
Бо  надоїло    вже      чекать.

Але,  коли  душі    раптово  стане,
Когось  в  житті  цім  не  хватать,
То  лиш  почується  зітхання:
Тебе  лиш  досить  їй  згадать..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696061
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Ліна Ланська

О, НІ! НЕ СПИТЬ, МОЯ ПЕЧАЛЬ

О,ні!  Не  спить  моя  печаль,
Нехай  прокинуться  тумани
ЇЇ  сповити  до  пори,

Не  накидаючи  вуаль
З  напівпрозорої  омани,
Маловідомої  сури?

О,ні!  Не  читані  рядки,
Бо  ненаписане  донині,
Душі  тієї  зізнання.

Не  зламані  усі  замки,
Десь  в  Задзеркаллі  бродять  тіні,  -
Когось  шукають  навмання.

О,ні!  Любове,  не  волай,
Не  клич  сумнівної  підмоги,
Не  полюбити  без  душі.

Комусь  кохання  водограй
І  сам  закотиться  під  ноги,
Мені  ж  -  відлунням  у  вірші.

О,ні!  Не  спить  моя  печаль,
З  руки  ті  лінії  не  стерти,
Катарсис  саваном  впаде.

Мені  давно  себе  не  жаль,
Слова  сховаю  у  омерти,
Тебе  хоча  б  одно  знайде.
22.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696055
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Радченко

Інша причина

Біль  годую  корвалментом,
Бо  голодний  він  і  злий.
Рухи  скуті,  мов  цементом,
В  голові  —  шум-буревій.
Дихать  боляче  і  важко,
Тягнеться  так  довго  день!
Тиск  —  сполохана  чимсь  пташка,
Скроні  вибрав  за  мішень.
Гупа,  нібито  на  волю
Хоче  вирватися  геть.
Тихо  шепочу:"Доволі,
Натерпілася  я  вщерть".
Мабуть,  знов  магнітні  бурі
Чи  причина  інша  є?
Осінь  в  мовчазній  зажурі
Смутку  серцю  додає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695929
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Ліна Ланська

ЯК ТИ ПОСМІВ?

Стелила  ніч  м"яку  постіль  
Серпанком  із  рожевих  снів.
Як  ти  посмів,  як  ти  посмів
Їх  обернути  в  заметіль?

Як  ти  посмів  розлити  день
У  перші  півні?..  бо  ж  пора
Вже  другий  сон,  хоч  півтора,
Проглянути    і  ні  телень.

Химери  приспані,  а  крок
Давно  затих;  десь  у  вікні,
Мабуть  привиділось  мені,  -
Лукавий  тисне  на  курок

І  я  пір"їнкою  лечу.
В  долоні  -  пригоршні  перлин,
Зросився  стегон  звабних    згин,
Спинись,  я  данину  плачу.

Впаду  у  пристрасті,  а  ти
Танцюй!..  відлуння  дикий  шал,
Семи  прозорих  покривал,
Укриє  зоряні  мости.

Дурманить  божевілля    хміль,
Тіла  із  душами    розвів...
Як  ти  посмів,  як  ти  зумів,
Втопити  солодко  у  біль?

Стелила  ніч  м"яку  постіль
Серпанково-рожевих  снів.
Їх  обернути,  як  посмів
У  яблуневу  заметіль?

21.10.16.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695856
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016


НАДЕЖДА М.

Молитва для рідних людей. .

Храни  тебя  Христос
От  всякого  ненастья,
От  злого  языка,
Внезапного  несчастья.
Храни  тебя  от  боли,
Предательства,  недуга,
От  умного  врага,
От  мелочного  друга,
И  дай  тебе  Господь,
Коль  это  в  Его  власти,
Здоровья,  долгих  лет,
Любви  и  много  счастья  !
С  сайтаhttp://www.inpearls.ru/

(  Текст  з  інтернету)
______________________

У  світі  скільки  бід  людських  і  горя,
Жорстокий  світ  обплутала  брехня.
А  сліз  пролито  людьми  ціле  море.
І  за  життя  йде  кожен  день  борня.

О  Господи!  Спаси  нас  й  сохрани!

Ми  часто  забуваєм,  що  ми  люди,
І  гнів  свій  виливаєм  без  причин
На  тих,  кого  найбільше  любим,
Хоч  ти  не  завинив  тут  їм    нічим.

Дай  сили  нам,  Господь,  оце  знести!

Дай  розум  пробачати,  що  не  можна.
І  посели  в  серцях  добро  і  благодать.
Хай  правда    на  цім  світі  переможе!
Про  це  мені  так  хочеться  кричать!

О  Боже,  я  прошу  отут  не  промовчать!

Прости  за  скоєні  гріхи,  що  ненароком
Ми  скоїли  колись  в  житті  своїм.
Вони  для  нас  залишаться  уроком.
Пробач  за  ці  гріхи    ТИ  нам    усім.

О  Господи!  Спаси  і  сохрани!

Не  обділи  увагою  заблудших,
Допоможи    знайти  їм  вірний  шлях.
І  дай  здоров"я,  прОшу,  всім  болящим.
Хай    віра  зацвіте  у  їх  очах...

Мене  й  мою  сім"ю  прошу  Тебе,  спаси  і  сохрани!

_______________________________________
Писала,  як  могла,  як  підказувало  серце..  Якщо  є  які  зауваження  до  написаного,  то
прошу  вказати  мені...
Дякую!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695783
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Любов Ігнатова

Я тебе ніяк не розкохаю

Я  тебе  ніяк  не  розкохаю...
Рву  із  серця,  із  життя,  з  душі...
А  ти  знову  й  знову  проростаєш,
Як  ростуть  весняні  спориші.

А  ти  знов  приходиш  в  мою  думку,
Коли  я  втрачаю  спокій-сон,
Дістаю  всі  спогади  із  клунків,
І  ридаю  з  вітром  в  унісон...

І  чому,  навіщо  і  для  чого
Я  себе  вбиваю  день  за  днем?..
Десь  згубились  пройдені  дороги
Вибитим  у  бурю  вітражем,

Розгубились  кольорові  скельця,
Втрачено  минулого  сюжет...
Там  було  моє  розбите  серце
Чи  покрите  шрамами  твоє?

Хто  зна...вже  ніхто  не  відгадає...
Може  тільки  я  в  зимовий  час
Намалюю  знов  на  небокраї
Дві  химерні  тіні...тобто  нас...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Іванюк Ірина

Віщунко, стара, рудокоса!


Віщунко,  стара,  рудокоса!
Час  випалив  твоє  волосся...
Важкі  стали  грона-намиста,
і  часто  у  грудях  "щось"  тисне.

Та  й  плащ  обважнів  під  дощами,
обшарпався  з  норду  вітрами...
Стоїш  між  людьми  німотою,
сама  у  собі  -  самотою...

-Та  ні!...  Серце  маю  гаряче!
Хіба  що  ніхто  не  побачить...
-А  плащ?...  
-То  дарма,  що  порвався!                                                                                                                                                                                                                
Та  запал  як  був,  так  й  зостався!

21.10.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695893
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016


ТАИСИЯ

Гостеприимство


Его  ценю    я    высоко.
Оно  даётся    мне    легко.
И  мой  девиз:  «Что  есть  в  печи,
На  стол,  хозяюшка,  мечи!»

С  любовью  накрываю  стол,
Как  настоящий  хлебосол.
Любому  гостю  рада  я:
У  бога  мы  –  одна  семья.

Обед,  чтоб  съели    «на    ура»,
Вкусней  варить  «  из  топора».
Крупинку    от  души  вложу…
Такой  приправой  дорожу.

Люблю  трапезничать  в  лесу…
Пример  нам    -  Узала    Дерсу.
Он  преподал  живой  урок:
Природой  наслаждался    впрок.

Спокон  веков  ходили  люди  в  гости.
Гостеприимством  славились  народы.
И  если  б  мы  общались  все  без  злости,
Страна  б  являлась  символом  свободы.

18.  10.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695256
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 21.10.2016


ТАИСИЯ

Ключи счастья


Всем  мужчинам  раскрою  секрет.
Счастье  женщин  зависит  от  вас.
Вам  вручает    ключи    этикет.
Так  используйте  данный  вам    шанс.

Подарите  от  сердца  слова.
Свои  чувства  не  прячьте  в  карман.
Не  страшит  пусть  чужая  молва.
Обретёшь  дорогой  талисман.

Лишь  взаимность  сулит  вам  успех!
Это  счастье  -    идти  в  унисон.
Щедрость    чувств  и  признаний  не  грех.
Наяву    ваш  исполнится    сон!
Всем  пример  –  легендарный  Самсон.

13.  10.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694175
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 21.10.2016


ТАИСИЯ

Закрытое окно


И  всё-таки  признаемся,  мой  друг,
Что  на  природе  летом    шире  круг!

Когда  мы  жарким  летом  босиком,
В  густой  траве  резвимся  кувырком,
Мы  ощущаем    с  нею  ближе    связь,
Чем  осенью,  когда    по  уши    грязь…

С  приходом  неприятных  холодов,
Мы  запираем    двери  на  засов.
Не  захлестнёт  игривая  волна…
Не  видно  красоты  морского  дна…

Любуюсь  я  природой  всё  равно.
Через  моё  закрытое    окно.
Рисую    тот  пейзаж,  что  за  окном.
Всех  приглашу  на  вернисаж  потом.

.  30.  09.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691693
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 21.10.2016


Радченко

Там, де спалені мости

Недописані  листи  -
Шепіт  першого  кохання,
Як  предвістник  самоти
І  безсонного  мовчання.
Як  дитячих  мрій  казки,
Що  не  збудуться  ніколи.
Кришталя  тонкі  друзки
Пальці  й  серденько  вкололи.
Залишилися  листи  -
Зажило  чи  так  здалося?
Там,  де  спалені  мости,
У  минулім  прижилося
Ехо  перших  почуттів,
Що  у  спогади  приходить
І  мелодією  слів
Перехоплює  знов  подих.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695318
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Lana P.

СВІТАНКОМ ВИ НАСНИЛИСЯ…

Світанком  Ви  наснилися  мені,
Промінням  пестили,  ласкали.
Вуста  палали  маком  у  вогні,
А  Ви  їх  з  ніжністю  спивали.

Прийшли  до  мене  з  сонячних  орбіт,
Вплітали  почуття  дбайливо.  
Заполонили  внутрішній  мій  світ,
Відвоювали  легко  і  грайливо.  

Ясніли  очі  у  моїх  очах  —
Відображались  загадково,
Гойдались  наші  тіні  при  свічах
До  сходу  сонця  пурпурово.

Сповзали  сутінки  і  втома  з  пліч,
Крізь  темряву  пробилось  світло.
Яскравим  сяйвом  розбудили  ніч  —
В  душі  розвиднілось,  розквітло.                                11/10/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695470
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Шип Сергей

Болит бессмертная душа…

Болит  бессмертная  душа
И  смертное  страдает  тело.
Живёшь  сегодня,  чуть  дыша,
А  ведь  недавно  жил  так  смело.

Шёл  с  кулаками  на  врагов,
Крушил  преграды  и  запреты.
Звучал  пощёчинами  слов,
И  требовал  за  всё  ответа.

Но  вот  опять  болит  душа.
Плутаешь  слепо  в  тёмной  чаще.
Живёшь  на  лезвии  ножа,
И  всё  же  –  веруешь  во  счастье.

Январь  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695504
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Семён Кацыв

Чем пахнет детство ? (посвящается всем родителям)

Чем  пахнет  детство  ?  Детство  пахнет  хлебом  -
Его  робушкой,  что  натёрта  чесноком...
Пахнет  летним  -  полужарким  небом
И  пломбиром,  что  продовали  за  углом...
Детство  пахнет  книжкой  и  тетрадкой  в  клетку,
Яблоками  пахнет  и  дождём
И  вишнею  усыпанною  веткой
И  заветным  -    тем  единственным  рублём
Что  дарил  нам  запах  кинотеатра
С  запахом  киношек  про  войну...
И  фиалкой  ,  что  цветёт  лишь  в  марте
Пахнет  маркой  ,  что  приклеена  к  письму...
И  шнурованным  мечом  -  что  мы  гоняли
Пахнет  детство  –  как  пахнет  лишь  футбол
Пахнет  и  ремнём  ,  что  нам  «давали»
Если  на  уроке  зарабатывали  «кол»...
Снегом  детство  пахнет  и  коньками
Пахнет    треском  от  мороза  или  дров
Пахнет  неразлучными  друзьями
Из  подъездов  всех  и  всех  дворов...
Но  главный  запах  –  запах  Папы  с  Мамой
Этот  запах  часто  в  де'жавю...
Он  каким-то  чудом  очень  странным
Всегда  со  мной...  и  я  его  люблю  !!!

©  Семён  Кацыв.      19.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695506
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 21.10.2016


НАДЕЖДА М.

Хай береже Тебе Бог від злого язика….

На  світі  вже  давно  ведеться,
Що  нижчий  перед  вищим  гнеться...
Леонід  Глібов  (  1854  рік  ).

---------------------------------------
Давно  сказав  поет  оці  слова,
А  як  вони  в  наш  час  так  актуальні!
Та  правда  слів  його  жива.
Для  нас  вони  й  тепер  повчальні...

За  що  ми  часто  любимо  людей?
Які  слова    похвальні  підбираєм!
Чи  не  за  багацтво  тих  ідей,
Якими  ми  людей  підчас  караєм?

Бо  помста  переллється  через  край
(Черстві  серця  завжди  на  помсту  здатні)
Слова  брехливі  людям  не  кидай!!!
ВОНИ  НЕ  ЗНАЮТЬ  ПРАВДИ,  "  благодатний".

І  коло  однодумців  підбирають,
(Що  плескають    в  долоні  раз-у-ураз).
Та  кара  за  брехню  велику  силу  має:
Повернеться  обличчям...  прийде  час!


(  натисніть  на  картинку)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695595
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Вячеслав Рындин

Краски лета на исходе…

[i]Краски  лета  на  исходе  –  акварели  октября
Маслом  тянутся  к  низовьям  –  бледноцветий  ноября
Репродукция  природы  –  под  названьем  «Живопись»,
Красит  утренние  зори,    ворошит  вечерний  бриз…
[/i]
20.  10.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695625
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Любов Ігнатова

Учора

А  знаєш,  учора  гриміло  в  нас...знов...
І  вечір  жбурляв  у  шибки  хмаровиння...
А  я  все  складала  уламки  розмов,
Зчищаючи  з  них  загрубіле  лушпиння...

                                                                   Ревіло  і  бликало  в  пащі  вітрів,
                                                                   І  так  гоготало,  як  полум'я  в  пеклі...
                                                                   Я  знаю,  ти  поруч  би  бути  хотів...
                                                                   Та  швидко  захмарилось...  ще  швидше  смеркло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695551
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Жанна Чайка

Тебе.


Ты  спой  мне  песню  у  Порога.
Ее  услышу...  Налегке
ведет  в  грядущее  дорога
и  зреет  радость    вдалеке,

и  небосвод  раскрашен  ярко
в  цветах,  мечтах,  и  буднях  дней,
и  сердце  снова  бьется...  Жарко
от  дел,  задумок  и  идей..

Прости  за  глупость  и  сомненья,
и  запиши  на  долгий  век.
Тебе  слагаю  песнопенья  -
Царь  -  Властелин  и  Человек.

 

17.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694899
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Жанна Чайка

Лодочка плывет…

На  ступеньке  темной  ночи  теплится  мечта.
Там  усталый  перевозчик  дремлет  у  моста.

Разминает  пальцы  вяло,  смотрит  в  небеса,
где  за  пологом  цветистым  зреют  чудеса.

Звезд  скопленья  в  хороводе  кружатся  легко,
звуков  быстрых  песнопенья  манят  далеко.

В  расстояньях  без  предела  путь  лежит  далек.
Знает  старый  перевозчик  -  где-то  огонек,

что  зовет...  В  душе  отрада  -  отошел  предел.
В  сердце  свет  и  льется  радость  для  обычных  дел.

Их  никак  не  обойдет  он.  Каждому  черед.
Ветер  волны  поднимает.  Лодочка  плывет...


17.10.2016
акварель  автор  Жанна  Чайка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694886
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Ліна Ланська

НАПУВАТИМЕ

Не    дзвони,  не  пиши,  не  читаю
Отих  слів  лицемірних...  не  хочу
Забувати,  що  прірва    без  краю.
Сповідаєш?  І  я  сповідаю
Безталанну  і  трохи  пророчу,

Грішну  душу,  розіпнуту  якось.
Недоспівану  пісню  не  чути.
Може  серце  моє  і  боялось
Сподіваючись,  не  сподівалось
Замість  трунку  напитись  цикути.

Замість  марення,  сяйво  сліпуче
Виглядала,  не  віривши...вкотре.
Лихо  впало  глумливо-пекуче.
От  вже  плем"я  потішиться  суче,
Коли  в  келихи  литиме  горе.

Напуватиме,  доки  не  згине,
Доки  осінь  не  спалить  із  листям,
І  в  кострище  зневажливо    кине.
Каяття  неминуче  нахлине
Не  зостанеться  й  мокрого    місця.
20.10.16.

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Олена Вишневська

заручники осені

місто  пусте.  перелітними  сталися  вулиці.
сонні  будинки  дахами  розгублено  туляться.
дні  добігають  так  швидко  до  ночі  бемолями
/між  парасолями/

більше  чомусь  не  літається  –  в’ється  туманами.
брязкають  хворі  думки  щохвилинно  кайданами.
тягнуться  будні  в  дорогу  хитку  кілометрами,
/мокрими  светрами,/

кашлем  і  ліками…  чайним  теплом..  мандаринами…
я  вже  й  не  пів,  тут  від  мене  зосталась  третина.  ми
досі  з  тобою  самотні  –  заручники  осені,
/ніби  спустошені/.

ти  мої  сни  перев’язуєш  натще  долонями.
душиш  і  душиш  байдужістю.  ночі  безсонними
звуться.  вагітнієш  втечею  з  кожною  дниною.
/я  ж  бо  –  дитиною…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Олена Вишневська

По той бік дверей

[i]З  величезною  вдячністю  співаторові  Олександрові  Яворському  за  цікавий  досвід  і  співпрацю!
[/i]

             У  неї  були  довгі  красиві  ноги  і  він  неквапливо  йшов  за  нею  вже  близько  десяти  хвилин,  аж  доки  вона  не  дійшла  до  пішохідного  переходу  на  проспекті  Данила  Галицького.  
             “Стати  поруч  і  виказати  своє  переслідування  чи  все  ж  таки  дистанціюватися,  аби  не  перешкодити  запланованій  пастці?”  –  міркував  Богдан,  проте  підійшов  до  неї  настільки  близько,  що  її  розвіяне  волосся  майже  торкнулось  його  щоки,  і  вирішив  діяти  негайно.
             Відчуваючи  окрім  подиху  вітру  за  своїми  плечима  якусь  дивну  важкість,  Уляна  насторожилася,  наче  вся  збіглася  до  малесенького  клубочка  нервів  і  дівчині  захотілося  втікати  стрімголов  якнайдалі,  саме  так,  як  вона  завжди  втікала  від  серйозних  розмов,  стосунків,  врешті  від  самої  себе.  Наче  вдихнувши  цей  страх,  що  впивався  у  його  свідомість  разом  з  її  парфумами,  Богдан  схопив  під  руку  Уляну,  нахилився  до  вуха  й  прошепотів:  
             –  Не  бійся!  Просто  йди  разом  зі  мною  і  все  буде  добре!
             –  От  халамидник!  –  подумала  Улянка.  Її  надмірно  дратувала  любов  Богдана  до  всілякого  роду  розіграшів.  Мабуть,  і  цього  разу  вигадав,  як  полоскотати  її  нерви  лиш  через  те,  що  вона  була  керівником  їхньої  групи  дизайнерів.  Та  цікавість  переборола  вмить  всі  за  і  проти,  і,  не  сказавши  ні  слова,  Уля  ледь  помітно  кивнула  головою  на  знак  згоди.  Мовляв,  я  у  грі.  Веди!
             Помітивши  згоду  в  її  очах,  Богдан  повернув  різко  вліво,  вказавши  пальцем  на  під'їзд  найближчого  будинку:
             –  Нам  туди!
               І  вже  за  хвильку  вони  піднімалися  сходами  у  37  квартиру  на  першому  поверсі,  двері  якої  були  відчинені  навстіж.
             –  Ось  тут,  –  знову  без  зайвих  пояснень,  наче  відрізав  чоловік.
             Уляна  закрила  очі,  втягуючи  в  себе  незнайомий  запах  чужої  квартири,  речей,  людей,  які  були  колись  там,  і  зробила  рішучий  крок  у  невідомість  за  поріг.
             –  Не  відкривай  очей  доки  ми  не  увійдемо  всередину.  Тримайся  моєї  руки!  -  Богдан  вів  її  до  квартири,  а  вона  слухняно  крокувала  за  ним.  -  Сідай!  –  Уляна  сіла  й  відчула  під  собою  м'яке  крісло,  поклала  руки  на  підлокітники  і  завмерла  в  очікуванні  продовження  Богданової  чи  то  вже  спільної  забавки.  –  А  тепер  можна  відкривати  очі!
             –  Господи!  –  дівчина  відкрила  очі  і  побачила  абсолютно  порожню  кімнату  із  зачиненими  дверима,  заштореними  вікнами  та  з  одним  однісіньким  кріслом,  в  якому  власне  вона  і  сиділа.  
             –  Міг  би  і  зручніше  крісло  придбати!  –  саркастично  мовила  Уля.
За  весь  той  час,  що  вони  працювали  разом,  вона  не  випускала  жодної  можливості  вколоти  підопічного  колегу  за  будь-що  в  його  роботі.  Їй  постійно  була  недогода!  Причому  на  решту  співробітників  це  привілейоване  право,  як  не  дивно,  не  поширювалося.  І  за  що  він  отримав  таку  нагороду,  достеменно  не  було  відомо  нікому.  Правда  і  Богдан  не  вирізнявся  делікатністю  по  відношенню  до  Уляни.  Всі  її  шпильки  він  переадресовував  власниці  в  найкоротший  термін.
             –  Я  натомість  придбав  зручнішу  мотузку,  –  Богдан  накинувся  на  неї  ззаду  і  почав  прив'язувати  її  тіло  до  крісла.  –  Дуже  добре  нею  в'язати  вузли.  Пам'ятаєш,  я  колись  розказував  тобі,  що  служив  на  флоті.  Я  вмію  в'язати  дуже  гарні  вузли  та  вузлики  –  тобі  сподобається!  –  Він  обмотав  Уляну  кількома  мотузяними  колами.  На  диво  вона  не  пручалася,  лиш  сміялася,  наче  від  лоскоту.
             –  Це  така  гра?  –    спитала  Уляна.  –    Я  на  ігри  з  тобою  не  налаштована...
             Але  щось  стрепенулося  глибоко  в  грудях  і  покотилося  крижаною  хвилею  по  тілу,  наче  сотні  тисяч  голочок  пронизали  кожну  клітину  і  викрали  Улянин  спокій...  Страх  пощипував  кінчики  пальців,  підходив  задушеним  криком  до  горла  і  здавлював  подих.  Захотілося  на  свіже  повітря  –  прогнати  цей  хміль,  що  помалу  почав  отруювати  її  свідомість.  Інстинктивно  Уляна  спробувала  підвестися,  вирватися  з  цупких  обіймів  мотузок,  та  вони  лише  більше  почали  в’їдатися  в  неї.
             –  Даремно  не  витрачай  сили.  Вони  тобі  ще  знадобляться.  –  таємниче  кинув  Богдан  словами  в  свою  заручницю  –  Посидь  тут  годинку!  Але  не  думай  кричати,  щоб  я  не  використовував  кляпа...  А  я  буду  зовсім  поруч,  в  сусідній  кімнаті.  На  жаль,  за  браком  часу,  я  не  встиг  підготуватися  як  годиться,  тому  маю  дещо  довести  до  кінця,  аби  ти  не  була  розчарована  в  мені,  як  завжди!
             Богдан  вийшов  і  причинив  за  собою  двері.  За  декілька  хвилин  Уляна  почула  стукіт  молотка,  потім  звук  пилки,  яка  скреготала  своїми  гострими  зубцями  по  дерев'яних  дошках,  гуркіт  відрізаного  шматка  дерева,  що  впав  на  підлогу.  Її  огортала  тривога,  яка  підсилювалася  піснею,  що  гучно  лунала  з  іншої  кімнати:  "Шабелька  завзята  вдарить  як  розплата,  Кривдників  поганих  покарає  всіх…"
Вибух  паніки  в  Уляниній  голові  раптово  вщух  –  це  злий  жарт!!!  "Не  може  бути,  щоб  він...  щоб  цей  пихатий,  набитий  дурницями  тип  міг  собі  дозволити  так  вчинити  зі  мною!  Це  вже  переходить  всі  можливі  рамки.  Звісно  обмеження  не  для  Богдана.  Коли  це  вони  його  зупиняли?  Проте  Богдан  ніколи  б  не  посмів  спромогтися  на  злочин.  Ні,  не  вірю!  Я  просто  відмовляюся  в  це  вірити..."  -  крутився  вихор  думок  в  її  голові.
             –  Богда-а-а-а-ан!  –  закричала  Уляна.  За  стіною  замовкла  пилка.  –  Богда-а-ан!  –  ще  раз  гукнула  Уля!
             Двері  ледь  прочинилися.  У  них  став  помітним  контур  здоровенного  чоловіка,  десь  близько  двох  метрів  зростом,  з  великими  міцними  руками,  на  яких,  здавалося,  не  було  вільного  місця  від  татуювань,  рудою  бородою,  дзеркальними  круглими  окулярами  та  байкерською  косинкою  на  голові.
             –  Богдана  нема.  Він  казав,  що  ти  будеш  сидіти  тихо,  ціпонько  –    усміхнувсь  здоровань,  притиснувши  великий  палець  до  губ,  з-під  яких  виднілися  золоті  зуби.
             –  Скільки  він  тобі  заплатив,  одороблище?  –  вичавила  крізь  зуби  в  сторону  велетня    Улянка.  Двері  з  гуркотом  зачинилися  і  Уля  залишилася  сам  на  сам  зі  своїм  уже  не  на  жарт  роздмуханим  переляком.  Страхітливі  звуки  за  стіною  відновилися,  а  уява  полонянки  розійшлася  до  небачених  розмірів.  Їй  здавалося,  що  по  той  бік  дверей  для  неї  будували  новий  дерев'яний  будиночок,  на  який  потім  би  Богдан  власноруч  кинув  грудочку  земельки,  решту  роботи  виконав  би  цей  здоровило.
             Почуття,  які  переповнювали  все  єство  Уляни,  суперечили  одне  одному.  Вона  і  вірила,  і  не  вірила  в  темну  сторону  Богдана.  Чоловік  завжди  вирізнявся  сильною  енергетикою,  яка  і  насторожувала  і  відлякувала  дівчину  від  нього.  Її  притягувало  до  нього  з  неймовірною  силою  і  вона  цього  не  розуміла,  не  сприймала  (незалежна  від  всіх  і  всього),  заперечувала,  а  від  так  завжди  направляла  цей  дисонанс  у  собі  в  сторону  Богдана  гнівом,  роздратованістю  і  зверхністю.  Невже  він  надумав  помститися  їй  за  це?!  Чому  обрав  саме  цей  моторошний  спосіб  розправи  над  несправедливим  керівником?  Так,  вона  була  неправа,  категорично  неправа  –  ду-ре-па!!!  Але  ж  і  він...  Аби  не  втрапити  в  його  полон,  вона  мусила  захищатися,  мусила  опиратися,  як  могла!  Та  це,  певно,  жарт  долі!  Злий  жарт,  аби  поставити  Уляну  на  місце!  Невже  не  можна  було  інакше?  Адекватні  люди  завжди  знаходять  цивілізований  вихід  з  будь-яких  ситуацій.  Чи  не  так?  
             "Ага!  Адекватні?  Але  ми  з  Богданом,  здається,  обоє  такими  не  були,  принаймні,  коли  знаходилися  поруч..."  -  гарячкувато  картала  сама  себе  Уля.  Тим  часом  в  дверях  скрипнула  ручка  і  відгукнулася  зойком  в  грудях  збентеженої  заручниці.
             –  А  ось  і  я!  –  до  кімнати  ввійшов  Богдан.  –  Вибач,  що  так  довго  чекала.  Зараз  усе  закінчиться!  –  Він  підійшов  ближче  до  Уляни  і  побачив  в  її  очах  сльози.  –  Дурненька!  Ти  справді  злякалася?
Уляна  відвернула  від  нього  голову  і  її  хвилясте  волосся  приховало  сльозу  на  щоці.
             –  Я  б  хотів  усе  скасувати  і  повернути  час  бодай  на  годину  назад,  але  це  зайшло  надто  далеко.  Тому  я  змушений  довести  розпочате  до  кінця.  Пробач,  якщо  зможеш.
             Богдан  присів  біля  Улі  навпочіпки,  доторкнувся  до  тендітних  рук,    і  зрозумів,  що  її  тіло  тремтить.  Він  обійняв  її  за  плечі,  провів  долонею  по  спині,  потім  спритним  та  рвучким  рухом  потягнув  за  один  із  вузлів  –  і  вся  мотузка  сповзла  на  підлогу,  звільнивши  її  із  полону.
             –  Біжи,  Улянко!  Я  передумав.  Свята  не  буде!  –  Богдан  встав,  надавши  їй  змогу  піти.
             –  Ти  виявився  навіть  більшим  покидьком,  ніж  я  думала.  –  сказала  Уляна  і  ляснула  Богдана  по  обличчі.  –  Значно  більшим!  –  ляскала  його  знову  і  знову  –  Значно!!!
             –  Біжи!!!  –  крикнув  на  неї  Богдан  й  ухилився  від  наступного  ляпасу.
             Уляна  побігла  до  дверей,  шарпнула  ручку,  зробила  два  кроки  з  кімнати  і  зупинилася.
             Чорна  картина,  що  вона  малювала  в  своїй  уяві,  разюче  відрізнялася  від  тієї,  яка  була  насправді.  Вся  кімната  рясніла  кольоровими  вирізками,  стіни  прикрашали  яскраві  ескізні  паперові  модельні  сукні,  які  розробляла  Уля,  в  кутках  купчилися  повітряні  кульки,  надуті  гелієм,  на  підлозі  –  імпровізований  міні-подіум,  яким  одна  за  одною  ішли  ляльки  Барбі,  зодягнені  в  мініатюрну  білизну,  а  на  столі  великий  кошик  із  квітами  –  її  улюблені  рожеві  троянди…
             –  З  річницею  тебе!  Сьогодні  рік,  як  ти  стала  головним  дизайнером  нашої  команди,  –  почувся  голос  Богдана  з  кімнати  з  єдиним  кріслом.
             –  Ти!!!  Ти...  –  Все,  що  змогла  спантеличено  вимовити  Уля.
             Дівчина  хаотично  озиралася  довкола,  намагаючись  привести  свої  емоції  до  ладу.  Хвилювання,  в  яке  вона  занурилася  за  недавній  час,  вибило  в  неї  з-під  ніг  землю,  розгойдало  внутрішній  маятник  рівноваги  і  просто  відібрало  можливість  мислити,  як  належить  людині  розумній.  Уляна  відчувала  себе  дикою  загнаною  кішкою,  при  чому  гналися  за  нею  не  зграя  вовків,  а  один  єдиний..  Хто?  Ким  був  той,  чоловік,  який  змусив  її  так  почуватися?    Хто  він  для  неї?  Запитувала  себе  дівчина.  Їй  і  в  голову  не  могло  прийти  таке  припущення  розв'язки  жахливої  гри,  на  яку  вона  необачно  погодилася.
             Богдан  не  смів  порушити  тишу,  що  опустилася  на  них  у  кімнаті  густим  непроглядним,  наче  желеподібним,  туманом.  Усі  слова  в'язнули  в  горлі  і  не  бажали  вириватись  на  волю,  бо  не  знали,  що  на  них  там  чатує.  Скандал?  Звільнення  з  роботи?  Мабуть,  саме  так  вона  з  ним  і  вчинить.  Якби  ж  він  тільки  міг  знати,  що  його  дурнувата  забавка  наведе  на  Уляну  такий  жах.  
             "Якби,  якби,  якби,  якби..."  –  прокручував  колесо  подій  Богдан.  Він  хотів  ущипнути  Уляну  ,  щоб  вивести  її  зі  стану  заціпеніння  ще  до  того,  як  до  квартири  увірвуться  колеги  зі  звичним  корпоративним  лементом  та  власними  привітаннями  з  річницею  її  керівництва,  та  це  бажання  спотикалося  об  його  впертість  і  розбивалось  на  друзки.  
             Обоє  стояли  мовчки.  Жоден  не  мав  намірів  порушити  мовчанку  першим.  Раптом  Богдан  рішуче  зробив  крок  до  дівчини,  різко  повернув  її  до  себе  обличчям  і,  не  дочекавшись  шквалу  протесту  або  ж  нових  ляпасів,  затиснув  її  тендітне  тіло  в  дужих,  але  ніжних  обіймах.  Дівчина  незворушно  вдивлялася  в  нього  своїми  прекрасними  очима  кольору  Всесвіту.  Саме  Всесвіту,  бо  в  її  погляді  причаївся  цілий  світ!  Богдан  вбачав  той  космос  усюди.  Всесвіт  на  ім'я  Улянка...  
             І  він  потонув  в  ньому  –  припав  до  вуст  дівчини,  не  роздумуючи,  якою  буде  її  реакція.  Інтуїтивно  Богдан  вже  очікував  найгіршого,  натомість  Уля  відповіла  на  його  поцілунок  і  тепер  вже  вони  обоє  тонули.  Тонули  довго.  Тонули  повільно.  Тонули  так,  що  й  не  почули,  як  у  кімнату  з  гучними  криками  увірвалися  колеги    аби  привітати  Уляну  з  подією.
             –  Ви,  як  завжди,  невчасно!  –  прогарчав  Богдан.
             “Хоч  провалися!”  –  сказала  про  себе  Улянка,  а  вголос  додала:
             –  Фантазії  вашій  немає  меж!  Дякую!  –  і  вже  повернувшись  до  Богдана,  –  А  з  тобою  ми  ще  не  закінчили!



©  Автори  Олена  Вишневська  та  Олександр  Яворський

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695630
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


OlgaSydoruk

Солёным - плачут небеса…

Солёным    -    плачут  небеса...
Пролиты  чувства  -  откровением...
Признаниям  нужны  глаза:  
Их  свет,и  -  трепетность  мгновения...
Не  отрицай  -  святую  ложь...
Не  наряжай  в  лоскуты  -    счастье...
Не  усмиряй  и  не  тревожь  -  
Тень  провидения  ненастья...
Не  поднимай  её    -  с  колен...
Сама  уходит  в  мир  забвения...
И  тоже  превратится  в  тлен...
Без  монотонности  моления...
Не  забывай:слепую  ночь,..
Мои  слова...  и  губы,..пальцы...
Не  укрывай  на  теле  дрожь...
В  осеннем    бризе  -  звуки  сальсы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695636
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Жанна Чайка

Ты не спишь.

Ты  не  спишь  -  я  знаю  точно.
Строчек  вяжутся  рядки.
В  небе  месяц.  Тень.  Полночно.
Время  снов.  Спешат  стихи.

Изливаются  потоком,
как  шумящий  водопад.
Пробегусь  по  легким  строкам  -
быстро,  дробно,  странно,  в  лад.

Трель  души  поет  в  полете,
до  краев  любви  полна,
рада  счастью  и  работе,
в  мирозданье  влюблена.

17.10.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695301
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Потусторонний

Как вечер ей идёт!

Вновь  осень  подчеркнёт  
промозглый  хмурый  вечер,  
уложит  новый  гнёт  
на  старую  печаль.  
И  будет  нам  её  
опять  развеять  нечем.  
Фантазии    вразлёт,  
слеза  в  остывший  чай.
 
-Всё  будет  хорошо!  
Кричит  отпетый  грешник.
-Достаточно  душой  
замаливать  вину.  
Но  если  не  взошёл  
в  ней  ласковый  подснежник,  
процесс    не  завершён.  
Она  идёт  ко  дну.  

Не  время,  не  сезон  
душе  стремиться  к  свету,  
от  сумеречных  зон  
не  отвести  глаза.  
Ведь  осень  –  это  сон.    
По  капле,  по  куплету  
взошедшая  на  трон.  
И  нет  пути  назад.  

Как  вечер  ей  идёт!
Промозглый,  хмурый  вечер.  
Как  давит  старый  гнёт    
на  новую  печаль.  
Не  знаю  отчего,  
но  осень  сердце  лечит.  
Спасает  от  снегов  
то,  что  уже  не  жаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694734
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Потусторонний

Как вечер ей идёт!

Вновь  осень  подчеркнёт  
промозглый  хмурый  вечер,  
уложит  новый  гнёт  
на  старую  печаль.  
И  будет  нам  её  
опять  развеять  нечем.  
Фантазии    вразлёт,  
слеза  в  остывший  чай.
 
-Всё  будет  хорошо!  
Кричит  отпетый  грешник.
-Достаточно  душой  
замаливать  вину.  
Но  если  не  взошёл  
в  ней  ласковый  подснежник,  
процесс    не  завершён.  
Она  идёт  ко  дну.  

Не  время,  не  сезон  
душе  стремиться  к  свету,  
от  сумеречных  зон  
не  отвести  глаза.  
Ведь  осень  –  это  сон.    
По  капле,  по  куплету  
взошедшая  на  трон.  
И  нет  пути  назад.  

Как  вечер  ей  идёт!
Промозглый,  хмурый  вечер.  
Как  давит  старый  гнёт    
на  новую  печаль.  
Не  знаю  отчего,  
но  осень  сердце  лечит.  
Спасает  от  снегов  
то,  что  уже  не  жаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694734
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016


Радченко

Очі відвела

Щоб  не  стрітись  поглядом  -
Очі  відвела,
Обпектися  спогадом
Боляче  могла  б.
У  багатті  спалено
Жовті  вже  листи
І  крапки    розставлено  -
Розвели  мости
Долі  і  на  березі
І  твоїм,  й  моїм,
Як  в  далекім  березні
Стало  мовчазним
Некохання  нашого
Шурхотіння  слів...
Згадую  навіщо  я,
Як  мене  любив?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694518
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016


Лина Лу

БЕЗМОЛВИЕ

Безмолвие  вопит  в  ночи
Души  непознанной.
Прислушайся,  оно  кричит,
А  ведь  осознанно

Глаза  закроешь,  на  слуху  -
Лишь  шепот  ласковый.
Отдам  последнему  штриху
Я  Несогласного,

Со  мной  безмолвие  делить,  -
Эскизом  скажется.
Забыть...забыть...тебя  забыть?
А  вдруг  окажется

Началом?..  Кисти  полотно
Давно  обещано.
Его  безмолвие  давно
Душе  завещано.

Сверкает  из  последних  сил,
И  рвется  Молния.
Не  звал  ее  и  не  просил,
Уйдя  в  безмолвие.

Не  звал  ее,  и  очертя
Круги,  молитвами,
Свечой  сгорая,  уходя
И  монолитными

Стенами  лепишь  оберег,
Ломая  линии,  -
Забудь,  единственный  твой  грех  -
Упасть  в  уныние.
13.10.16.

Молния,  соединяющая  небо  и  землю,  олицетворяет  божественную  волю,  творческий  импульс,  который  передается  на  землю  и  становится  движущей  силой  людей  и  событий.  В  молниях  видели  знамения,  посылаемые  богами.

Получить  удар  молнии,  по  мнению  шаманов,  означает  немедленную  инициацию.  «О  людях,  которых  убило  молнией,  думают,  что  они  похищены  у  Неба  богами  грозы,  и  останки  их  почитаются  как  реликвии.  Тот,  кто  остается  в  живых  после  опыта  с  молнией,  полностью  меняется;  в  сущности,  он  начинает  новую  жизнь,  становится  новым  человеком»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694475
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016


Lana P.

ОБРІЙ І ЗАГРАВА

Цілує  обрій  сонячну  заграву              
На  заході  осіннього  тепла,                    
Аж  сивий  місяць  виглянув  з  дупла,
Щоб  роздивитися  її  поставу,  
           
І  засоромився…  Сховавсь  за  крону
Розкішної  верби,  що  над  ставком
Піймала  блискітки  і  потайком
Вчепила  позолочену  корону.

Грайливе  сяйво  падало  у  воду
І  лоскотало  хвильки  заводні,
Гойдався  обрій,  наче  у  човні,  —
Заграва  дарувала  насолоду.

Розтанцювалось  небо  в  мерехтінні  —
Красуня  піднялася  на  весь  зріст,  
Веселкою  проклала  собі  міст
І  зникла  загадково  у  тремтінні...
                                                       Снувались  тіні...                                                                14/10/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694412
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016


Любов Ігнатова

Дощ - розбишака

Дощ  -  розбишака,  дощ  -  хуліган
Десь  розгубив  свої  ноти
І  обіймає  вербицю  за  стан,
Листя  торка  позолоту.

Краплі  дрібненькі  збирає  в  туман,
Мрячить  і  сіється  з  неба,
І  запрягає  вітри  в  шарабан,
В  коси  сплітаючи  стебла.

Зрошує  сріблом  засіяний  лан
І  горобцям  мочить  свитки,
Ковдрою  снів  накриває  лиман,
Хмари  попрявши  на  нитки.

Це  розбишака?  Це  хуліган
Пестить  березові  коси?
Просто  у  нього  таємний  роман  —
Він  закохався  у  Осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694342
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 16.10.2016


НАДЕЖДА М.

Забуду думать про самотність…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QdalscOqcWM  
[/youtube]

За  твором  Матвійчука  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693808
-------------------------------------------------------------------------------------------

Самотність...  Осінь...  Порожнеча...
Думки  зморились  десь  літать.
В  душі    вмостилась  холоднеча.
Та  де  тепла  тепер  тут  взять?

А  за  вікном    знов  дощ  стіною.
Бажання  теплиться  в  душі:
В  такий  ось  час  сидіть  з  тобою,
Помріять  в  цій  нічній  тиші.

Коли  ти  поруч  -  все  інакше.
Не  осінь  -  це  весна  цвіте.
Осіннє  сонце  світить  краще,
А  все,  що  інше,  то  пусте.

Кудись  зника  одноманітність,
І    листопад  не  так  гнітить.
Забуду  думать  про  самітність.
Ну  що  ще  може  засмутить?

Нехай  дощі,нехай  і  злива,
І  вітер    плаче  за  вікном...
Та  їх  мелодія  журлива
Не  має  значення  давно...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693917
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Ліна Ланська

ТИ ПЛАКАВ

Ти  плакав,  збираючи  крихти
розлук.
Спіралі  міняючи  дивних  
сполук.

Такі  невловимо-легкі,
Майнули  за  вітром  віки.

Ти  плакав,  косивши  бадилля
сухе.
Зів"ялі  пелюстки  минуле
лихе

Ховали  в  пожовклий  спориш,
Таємні  стежини...облиш.

Ти  плакав,  закинувши  душу,  
мені,
Спаплюжену,  згублену  вкотре,
чи  ні?

Молились  затерплі  вуста,  -
Писали  у  вічність  листа.

Ти  плакав,  чорнило  прозоре,
як  скло.
На  сині  скрижалі  так  дивно  
лягло.

Шукаю  століттями  ключ  -
Відкрийся,  нарешті,  не  муч.

Ти  плакав,  сміялись  глумливо
Усі,
Коли  ти  повторював  дивне:  Сім-Сім...

Не  скарби  манили  -  мине.
Розлуки  ховали...мене.
11.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693836
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Радченко

Рахіль (за мотивами вірша А. Ахматової)

                               Рахиль  

                                 И  служил  Иаков  за  Рахиль
                                 семь  лет;  и  они  показались  ему  
                                 за  несколько  дней,  потому  что
                                 он  любил  её.
                                                                     Книга  Бытия.

И  встретил  Иаков  в  долине  Рахиль,
Он  ей  поклонился,  как  странник  бездомный.
Стада  подымали  горячую  пыль,
Источник  был  камнем  завален  огромным.
Он  камень  своею  рукой  отвалил
И  чистой  водою  овец  напоил.

Но  стало  в  груди  его  сердце  грустить.
Болеть,  как  открытая  рана,
И  он  согласился  за  деву  служить
Семь  лет  пастухом  у  Лавана.
Рахиль!  Для  того,  кто  во  власти  твоей,
Семь  лет  -  словно  семь  ослепительных  дней.

Но  много  премудр  сребролюбец  Лаван,
И  жалость  ему  незнакома.
Он  думает:  каждый  простится  обман
Во  славу  Лаванова  дома.
И  Лию  незрячую  твердой  рукой
Приводит  к  Иакову  в  брачный  покой.

Течет  над  пустыней  высокая  ночь,
Роняет  прохладные  росы,
И  стонет  Лаванова  младшая  дочь,
Терзая  пушистые  косы.
Сестру  проклинает,  и  Бога  хулит,
И  Ангелу  Смерти  явиться  велит.

И  снится  Иакову  сладостный  час:
Прозрачный  источник  долины,
Веселые  взоры  Рахилиных  глаз
И  голос  ее  голубиный:
Иаков,  не  ты  ли  меня  целовал
И  черной  голубкой  своей  называл?


                                         Рахіль

                         І  служив  Яків  за  Рахіль
                         сім  років;  і  вони  здалися  йому  
                         за  кілька  днів,  тому  що  він  любив  її.
                                                                                     Книга  Буття.


І  стрітив  в  долині  Іаков  Рахіль,
Немов  подорожній  бездомний  вклонився.
Курився  услід  за  отарою  пил,
Джерело  затихло,  там  камінь  звалився.
Рукою  Іаков  його  відхилив.
Вода,  мов  кришталь,  він  овець  напоїв.

Та  стало  у  грудях  чомсь  серце  тужити.
Боліть,  як  роз'ятрена  рана.
Погодився  він  там  за  діву  служити
Сім  років  чабаном  в  Лавана.
Рахіль!  Той  хто  влади  твоєї  хотів,
Сім  років  для  нього  -  яскравих  сім  днів.

Але  сріблолюбец  премудрий  Лаван
І  жалість  йому  не  знайома.
Він  думає:  кожен  проститься  обман,
Бо  слава  Лавана  відома.
І  Лію  незрячу  твердою  рукою
До  шлюбного  він  проводжає  покою.

Висока  тече  над  пустелею  ніч,
Холодні  розсипавши  роси.
І  стогне  Рахіль,  в  серці  нібито  ніж,
Пухнасті  терза  свої  коси.
Сестру  проклинає  і  Бога  ганьбить,
І  ангела  смерті  з'явитись  велить.

І  сниться  Іакову  тішення  час,
Прозоре  джерело  долини.
І  погляд  веселий  Рахілі  що  раз,
І  голос  її  голубиний:
Іаков,  хіба  то  не  ти  цілував
Й  голубкою  чорною  все  називав?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693700
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Любов Ігнатова

Блукає осінь Ірпенем

Блукає  осінь  Ірпенем
В  пожухлих  травах,
Тумани  змішує  з  дощем,
Немов  приправи.
Розводить  тишу  перестук
Коліс  і  колій,
А  ще  грози  далекий  звук
І  вітер  в  полі.

Блукає  осінь  Ірпенем
В  опалім  листі,
В  терпких  жаринах  хризантем,
В  роси  намисті.
Ховає  душі  ліхтарів
У  морок  ночі,
І  силуети  у  вікні  —
Як  поторочі.

В  калюжі  хмари  і  зірки
Спивають  вічність,
Сідає  мжичка  на  гілки  —
То  нелогічність?
Листок  багряний,  як  тотем,
Упав  на  коси...
Блукає  осінь  Ірпенем,
Самотня  осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693999
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Ліна Ланська

ДВАДЦЯТЬ П"ЯТЬ

Навіщо  нам  ці  двадцять  п"ять,
Чи  може  менше,  може  й  більше,
Хвилин?..  а  відлік  вже  почавсь.

Невпинно  стрілки  миготять:
Нехай-но  інше,  хоч  і  гірше?
Відміряний  минає  час.

Не  сказаного,  попри  все,
Нам  не  окреслити  ескізно  -
Сльозами  акварель  спливе

І  сіллю  сяйво  занесе,
Бо  заклубочиться  так  грізно
Те,  що  поглине  все  живе.

У  стоголосся  заплелись
Ці  двадцять  п"ять...  останні  миті,
Шукаю  привід,  не  знайду...

У  різні  боки  розбрелись
Вовчиська  злі,  а  вівці  ситі  
Щипають  мляво  лободу.

Не  встигну  запитати  знов,  -
Слова  загублені  навмисно,
Чи  "помилилась",як  завжди?

Духмяний  чай  давно  схолов.
Як  лихо  зашморгом  зависне,
Молюсь:  подалі  від  біди...

Біжать  захекавшись,  думки.
Про  що  ми?  Протокольно  зовні,
Ховаєм  душі  на  засув.

Щоб  не  зламалися  замки,
По  сім  мішків,  які  неповні,
Та  лава  починає  зсув...
01.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693676
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


OlgaSydoruk

Письма тасует ветер

В  осень  остывшей  грустью  полнятся  закрома:
С  прошлого(захолустья),близкого(далека)...
Письма  тасует  ветер...Жёлтые(на  свету)...
Время  торопит  ответить,не  обманув  судьбу...
Кто  то  -  про  них  забудет...Кто  то  -  огню  предаст...
Жар  превратится  в  пепел...Горсть  занесут  в  кадастр...
Птицы  летят  на  север...Птицы  летят  на  юг...
Чья  та  то  душа  несмело  первый  проходит  круг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693656
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Олекса Удайко

ЛІТО ПРОЛОНГОВАНЕ. Диптих. (2)

           Пролонгую...

[youtube]https://youtu.be/QhZiR_nbMv0[/youtube]


[i][b][color="#0aadc2"]2.
[color="#0c6a9c"]
Спатифілум…  
Цю  квітку  я  люблю,
Вона  в  сім’ї  щасливій  –  як  любисток:
Свою  любов  я  в  неї  переллю:  
Вона  ж  для  нас,  закоханих,  –  колиска.  

Вона  –  
природи  щедра  данина,
Життя  нового  безвідмовний  лотос…
Її  ніхто  із  нас  не  проміня  
На  цілий  світ…  
Чи  всеохопний  космос.

Спатифілум…  
Цнотлива  білизна́…
У  ній  приємно  "СПАТИ"  й  "ФАЛУ"вати!    
І  де  б  не  був,  що  б  не  робив  –  Бог  зна́!  –  
Не  проминеш  повік  своєї  хати…[/color]  [/color][/b]

10.10.2016

Примітка:  світлину  "засвітлено"  автором...
______
*Див.  прим.  до  вірша  1.  Наголошую:  у  сім’ї  бажано  
мати  разом  —  антуріум  і  спатифіллум  —  чоловіче  і  
жіноче  щастя.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693446
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Олекса Удайко

ЛІТО ПРОЛОНГОВАНЕ. Диптих. (1)

             [i]Осінь  застала  зненацька  -  
             холодом  і  дощами...  Але...
             життя  прекрасне!  З  квітами
             і...  плодами!  Двійню  родив  і
             автор...  Отже  -  диптих!  
               [/i]
 [youtube]https://youtu.be/4ZX5B_p79V4[/youtube]
[i][b]1.

Надворі  осінь…  
Вже  дозріла  снить…*
Гай,  назбираю  трав  я  від  артриту!
Надворі  –  осінь,  та  мені  веснить:
Я  славлю  трави,  
мов  псалмами  –  літо.

В  душі  і  в  хаті  
розведу  я  сад,
А  серед  нього  –  
пишнобарвні  квіти:
Антуріум**  й  спатифілум**  –  принад
У  осінь  пролонгованого  літа.

І  стане  тепло  й  світло  уночі,
І  ранок  спуститься  із  неба  вчасно!
Лиш  палець  в  мед...  пещотний...  умочи  –
Й  враз  відчуєш  
                                               смак  життя  
                                                                                         і  щастя![color="#e05910"][/color][/b]
[/i]
[i]10.10.2016
[/i]

Примітка:  світлина  "засвітлена"  автором...
______
*Снить  –  болотна  трава,  відвар  якої  лікує  артрити  у  людей;
**антуріум  —  «чоловіче  щастя».  Антуріум  дуже  схожий  на  спатифілум  –
символ  «жіночого  щастя»,  але  квітка  першого    має  вогненно-червоний,
другий  –  ніжно-білий  колір.    Квітку  прийнято  дарувати  сильній  
половині  людства.    Вважається,    що  вона    здатна    принести  його  
власникові  щастя,  добробут  і  чоловічу  силу.    В  сім’ї    бажано  
мати  разом  антуріум  і  спатифілум  —  чоловіче  і  жіноче  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693442
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Lana P.

КАЗКОВЕ…

По  воді  іде  убрід
Круглий  місяць,  наче  кіт.
Муркотить  вночі  казки
І  виловлює  зірки.
Ті  ховаються  в  хмарки,  
Розсіваючи  думки,  
Зашнуровані  в  туман,
Що  розлігся,  як  шаман,
На  лиманній  стороні  —
Там,  де  хвилі  мовчазні
Причаїлись  уві  сні,
На  замріяному  дні.
Запускає  кігті  вглиб
І  полохає  всіх  риб,
Гострить  зуби  в  камінці.
Ну,  а  вуса-промінці
Відпихаються  від  плес
І  злітають  до  небес.
Від  очей  сяйливих  —  свіч,
Усміхається  і  ніч.                                          9/10/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693513
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Вячеслав Рындин

Погодный прогноз

[b]Вкусив  превратности  вторжения
Холодных  масс  с  шестым  дождём
За  сутки  –  умопомрачения
Достигли  уровня  семи  высот
На  Джомолунгме  –  в  Гималаях
На  небольшом  Кират-Чули…
Где  остальные?!  Также  –  с  Вами
На  достиженьях  –  высоки…
______
…в  родной  «ущелине»  –  туманы
В  изгибах  дряхнут  родники…  
Прогноз  погод  от  дяди  Вани:
Диваны…  Сопли…  Пузырьки…[/b]

07.  10.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693520
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Радченко

І грає хлопчина безумцю царю (за мотивами вірша А. Ахматової)

                                 Но  Давида  полюбила...  
                                 дочь  Саула,  Мелхола.
                                 Саул  думал:  отдам  ее  за  него,  
                                 и  она  будет  ему  сетью.
                                                         Первая  книга  Царств.

И  отрок  играет  безумцу  царю,  
И  ночь  беспощадную  рушит,  
И  громко  победную  кличет  зарю,  
И  призраки  ужаса  душат.  
И  царь  благосклонно  ему  говорит:  
"Огонь  в  тебе  юноша,  дивный  горит,  
И  я  за  такое  лекарство  
Отдам  тебе  дочку  и  царство".  
А  царская  дочка  глядит  на  певца,  
Ей  песен  не  нужно,  не  нужно  венца,  
В  душе  ее  скорби  и  обида,  
Но  хочет  Мелхола  –  Давида.  
Бледнее,  чем  мертвая;  рот  ее  сжат;  
В  зеленых  глазах  исступленье;  
Сияют  одежды,  и  стройно  звенят  
Запястья  при  каждом  движеньи.  
Как  тайна,  как  сон,  как  праматерь  Лилит...  
Не  волей  своею  она  говорит:  
"Наверно,  с  отравой  мне  дали  питье,  
И  мой  помрачается  дух,  
Бесстыдство  мое!  Униженье  мое!  
Бродяга!  Разбойник!  Пастух!  
Зачем  же  никто  из  придворных  вельмож,  
Увы,  на  него  непохож?  
А  солнца  лучи…  а  звезды  в  ночи…  
А  эта  холодная  дрожь…"

               _  *  _

Але  Давида  покохала...
донька  Саула,  Мелхола.
Саул  думав:  віддам  її  за  нього,
і  вона  буде  йому  сіткою.
               Перша  книга  Царств


І  грає  хлопчина  безумцю  царю,
Й  безжалісну  ніч  співом  крушить,
І  голосно  кличе  звитяжну  зорю,
Й  примарне  жахіття  він  душить.
Говорить  прихильно  цар  хлопцю  тоді:
«Мов  дивний  вогонь  горить  легінь  в  тобі,
А  ліки  твої  не  шахрайство,
Віддам  тобі  донечку  й  царство».
А  донька  не  зводить  із  хлопця  очей,
Не  треба  вінця  їй,  не  треба  пісень.
Образа  в  душі  і  скорбота  –
Давида    Мелхолі  охота.
Блідніша,  ніж  мертва;  і  стиснутий  рот,
А  очі  зелені  в  розпуці.
І  сяють  одежі,  дзвенять,  як  струмок,
Зап’ястя  при  кожному  русі.
Як  сон,  таємниця,  праматір  Ліліт…
Не  з  волі  своєї  уперто  твердить:
«З    отравою,  мабуть,  давали  пиття
Й  затьмарився  тому  мій  дух.
Приниження  і  безсоромність  моя!
Заброда!  Розбійник!  Пастух!
Чому  ж  із  вельмож  при  дворі  ні  один
Не  схожий  ні  крапельки  з  ним?
А  зірки  вночі,  а  проміння  ясне
Й  тремтіння  холодне  оце…».


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693363
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Радченко

Потеряла я колечко

Провожаешь  долгим  взглядом...
Что  в  нём:  Скука  или  боль?
Ветер  спорит  с  листопадом,
Осень  шепчет  мне  пароль.
Только  шёпот  не  разборчив
И  ни  капельки  не  жаль.
Сон  вчерашний  напророчил:
Ты  подаришь  утром  шаль.
Так  и  было:  бирюзовой
Ниткой  вышита  она.
Ты  в  сорочке  белой,  новой
Стал  в  столовой  у  окна.
Я  на  скатерть  расплескала
Кофе...Мысли  -  что  со  мной?
Тихий  шёпот:  ты  же  знала,
Что  не  будешь  мне  женой.
Три  ступеньки  на  крылечке...  
В  спину  долгий-долгий  взгляд...
Потеряла  я  колечко  -
Знал  об  этом  листопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693269
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Потусторонний

Молчит уставшая душа.

Молчит  уставшая  душа,  
сквозь  сумрак,  вглядываясь  в  бездну.  
Нельзя  быть  праведным,  греша,  
нельзя  солгав  остаться  честным.
Не  победишь  любое  зло,  
пока  в  него  не  воплотишься.  
Невыносимо  быть  козлом,  
когда  к  высокому  стремишься,
взметнувшись  в  поисках  мечты,  
всепобеждающего  блага,  
где  наши    помыслы  чисты,  
пока  есть  доблесть,    честь  и…  шпага.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693095
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 08.10.2016


Владимир Зозуля

Всего одна минута



Одна  минута  чистого  молчанья…
Всего  минута  Памяти  и  Чувств…
                                 …
Молчу…  на  зов  далёкий  отвечая.
Молчу…  творя  немой  сорокоуст.
Молчу…  словами  выразить  не  в  силах.
Молчу…  в  ладони,  водку  и  в  себя.
Молчу…  в  любовь,  чтоб  сердце  не  забыло.
Молчу…  на  крест,  в  распятие  скорбя.
Молчу…  в  огонь,  настойчиво,  упрямо,
В  свечной  тоске  сгорая  по  чуть-чуть.
Молчу…  но  так,  что  ты  могла  бы,  мама,
Услышать,  как  я  по  тебе  молчу.
                                   …  
Прислушайтесь...
Она  звучит  кому-то,
От  наших  душ  отсчитывая  пульс,
Молчанья  бесконечная  минута,
Всего  минута  Памяти  и  Чувств.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693133
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016


boroda171

Упала гулёна…

Сначала  оригинал:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201861

Упала  ночь...

Упала  шалью  ночь  на  крыши,
Зажглась  глазами  фонарей
И  звёздами,  что  смотрят  свыше
На  сотни  улиц  и  аллей.

Она  сегодня  молчалива,
Ей  хочется  лишь  созерцать,
Бродить  по  городу  лениво,
Мечтать...,  безудержно  мечтать...

А  вот  под  утро  в  пряном  поле,
Найдя  пушистый  сена  стог,
Приляжет  и,  дав  чувствам  волю,
Совьёт  сюжет  из  страстных  строк.

А.  Кар-Те,  20.07.2010


Мой  отклик:

На  город  ночь  платком  упала,
Укутав  все  дома  во  тьму…
Но  поэтесса  –  побежала
Гулять,  наперекор  всему.

Асфальт  пустынный  видел  диво,
И  созерцали  фонари,
Как  женщина  неторопливо  
Плелась  до  утренней  зари…

Пройдя  весь  Киев,  вышла  в  поле,
Лишь  там,  найдя  пушистый  стог,
Позволила  дать  волю  Оля
Уставшей  паре  стройных  ног…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693113
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016


Вячеслав Рындин

Тридевятое Царство

Тридевятое  Царство!

Владимир  Баюн

Моя  точка  зрения  совпадает  с  точкой  зрения  автора  данной  статьи…  

Каждому  славянину  и  не  только  хорошо  знаком  советский  мультфильм  «Вовка  в  Тридевятом  Царстве»  -  «Хочу  мороженое,  хочу  пирожное!»  Здесь  как  нельзя  лучше  прослеживается  мифологема  удивительного  Царства,  где  исполняются  все  желания.
Так  оно  и  есть.  Царство  данное  –  волшебное.  Но  желания  в  нём  исполняются  только  хорошие,  причём  для  их  исполнения  надобно  хорошенько  потрудиться  самим.
Тридевятое  Царство  –  мир  древнеславянского  Обычая  и  Порядка,  где  вместе  с  людьми  живут  волшебные  существа  и  животные.  Леса  хранит  Баба  Яга  с  тридевятью  Берегинями.  Все  стихии  Природы  живые,  и  мир  выстраивается  по  Божьему  Закону,  Небесному  канону!
Летают  в  небе  ветры  Стрибоги,  мечет  перуницы-молнии  Батюшка  Перун,  а  Матушка  Мокошь  прядёт  нить  судьбы.  Пасёт  солнышко  небесных  облачных  коров  и  звёзды  разговаривают  с  чистыми  родниками.
Выдумка?  Нет  –  это  -  правда,  которая  Родиной  зовётся  -  Русью  изначальной.  Есть  на  нашей  планете  удивительные  места,  где  Земля  открыта  Небу,  и  по  звёздам  можно  читать  смысл  мироздания.  Перекрёстки  земных  и  небесных  путей  в  древности  назывались  местами  силы.  Там  возводились  Капища,  в  которых    народ  соборовался  в  единство,  а  жрецы  соединяли  мир  Богов  и  людей.
Капище  собирает  духовные  накопления  в  купе,  делает  народ  целостным.  Особая  волшебная  сила  земли  и  неба  в  этих  местах  лечит,  учит,  укрепляет.  Слова  Капище  и  капля  однокоренные.  Как  в  капле  чистой  росы  отражается  утреннее  Солнце,  небо,  весь  многообразный  мир,  так  и  в  народном  празднике  отражается  вся  тысячелетняя  сила  Обряда,  а  душа  приобщается  к  великим  очистительным  действам  традиции.  Родовой  жрец  славян  –  Радарь.  На  Капище  –  капли  пота  радаря,  ибо  он  должен  неустанно  трудиться,  чтобы  священное  место  приумножало  свои  силы  и  возможности.
Капище  Перуна-Святилище  Мокоши  –  уникальный  родовой  комплекс,  воссозданный  на  Земле  Можайской  в  том  виде,  в  котором  он  действовал  на  протяжении  многих  тысячелетий.
Славянская  традиция  –  многотысячелетняя.  По  дошедшим  до  нас  былинам,  бережно  сохранёнными  волхвами,  не  прервавшими  культовую  практику  Родобожия,  история  славянского  народа  насчитывает  более  18  000  лет.  Всё  это  время  волхвы  по  звёздам  определяли  ход  времён,  соединяя  мир  людей  –  Явь,  с  миром  Богов  –  Правью.  Прославляя  Правь,  хранители  традиции  Родобожия  слыли  православными.  Даже  название  народа  –  славяне,  говорило  о  том,  что  люди  постоянно  славили  Всебога,  идя  по  жизни  в  прославлении  света,  а  не  в  проклятиях  тьмы.
Древнейший  культовый  центр  Перуна-Мокоши  –  Красная  Гора,  расположенный  на  Можайской  Земле  являлся  и  является  органической  частью  богатой  духовной  жизни  славянского  этноса.
Община  Мокоши  расположена  на  месте  двойного  разлома  Земной  коры.  Тяга  Земная  из  ядра  планеты  сообразует  особое  пространство,  в  которое,  как  в  резервуар,  устремляются  благодатные  токи  Космоса,  называемые  славянами  весью.
Весь  –  сила,  идущая  от  Бога.  Равномерное  распределение  веси  даёт  равновесие.
Жители  Красной  Горы  живут  в  гармонии  с  Природой,  Космосом,  Родовой  славянской  традицией,  сохраняя  равновесие  и  целостность  мира.
Общину  Мокоши  составляют  учёные,  познающие  Великий  Закон  Мироздания.  Психологи,  филологи,  инженеры,  композиторы,  историки  воссоздают  на  базе  уникальной  философской  школы  Универсальное  Знание,  отдельными  гранями  представленное  в  разных  народных  традициях.

В  ЗАВЕТЕ  ПРЕДКОВ  –  СИЛА…

Существовавшая  много  тысяч  лет  назад  единая  цивилизация  на  планете  дала  многоветвистое  Древо,  в  котором  каждый  народ,  сохраняющий  родовую  традицию,  накопил  определённый  опыт.
Мы  –  славяне,  и  потому  особое  внимание  уделяем  родной  истории,  традиции  и  обрядам.  В  силу  исторических  коллизий  славянские  народы  меньше  всего  владеют  информацией  о  своём  прошлом.  Школьники  изучают  Египет,  Элладу,  Шумеров,  а  Античная  Русь  остаётся  для  многих  тайной  за  семью  печатями.
Наукодеревня  Красной  Горки  с  позиций  современной  науки  не  только  изучает  древнеславянские  Обычаи.  Жители  поселения  живут  в  Порядке,  заповеданном  нам  Солнечными  пращурами,  черпая  в  Обряде  колоссальный  заряд  вдохновения  и  мощи.
Родовой  общинный  уклад  на  Руси  традиционен.  
Ранее  славянское  государство  имело  волости  и  общины.  Община  не  означает  коммуналку.  Община  применяет  в  социуме  принцип  синергии,  показывая  на  практике  действенную  силу  совместного  творчества.  Родовое  славянское  общежитие  не  допускает  лжи,  лени  и  предательства.  Ведь  всё  –  на  виду.  Поэтому  важнейшим  условием  сохранения  равновесия    выступает  личное  самосовершенствование  каждого  члена  общежития.  Община  ваяет  сильных,  красивых,  порядочных  Людей,  способных  приумножать  духовные  и  материальные  богатства  Отчизны.
С  детства  каждый  житель  общины  ощущает  себя  не  винтиком  некой  глобальной  системы,  а  живой  клеткой  единого  организма,  живущего  в  Ладе  с  Землёй,  в  гармонии  с  Небом,  в  единстве  с  Природой.
Мировоззрение  Родобожия  воспитывает  бережное  отношение  к  миру,  к  людям,  и  непредвзятое,  строгое  отношение  к  себе.  «ИЩИ  ОШИБКИ  В  СЕБЕ»  -  это  не  лозунг.  Это  принцип  жизни  общинников,  без  которого  община  давно  бы  развалилась.  Конечно,  более  20-ти  лет  жизни  сообща  –  срок  немалый.  Много  опыта  накоплено  за  это  время,  и  мы  с  удовольствием  делимся  им  со  всеми  желающими.

ВЕДЫ  СВА

Учение  Сва  –  основа,  сплотившая  организм  Общины.  Не  будь  этой  идеи  –  не  было  бы  ни  формы,  ни  содержания.  Сва  –  Свет  Истины,  Святое,  Своё.  Это  то  изначальное  знание,  содержащееся  в  душе  каждого  человека,  которое  необходимо  раскрыть.  Ведь  каждый  человек  –  неповторимая  индивидуальность,  целый  мир,  приносящий  в  Симфонию  Космоса  своё  особенное  звучание.
Путь  Сва  –  Путь  постоянного  совершенствования,  путь  раскрытия  внутреннего  света,  дарящего  личности  ясность  в  Пути.
Древнеславянское  название  лебедя  –  Сва.  До  сих  пор  многие  европейские  языки  в  имени  священной  птицы  сохранили  доминанту  «Сва».  
В  бескрайнем  синем  небе,  широко  раскинув  крылья,  парит  белоснежная  Богиня  –  Мати  Сва.  Сохраняющая  народ  славянский,  она  всегда  на  дозоре.  Ярче  Солнца  очи  лебединой  Девы.  Всеми  цветами  радуги  переливаются  перья  Небесной  Царицы.  Ясный  голос  её  вещает  Правду.  Алым  пламенем  сияет  Воя,  светозарным  стягом  ведя  народы  арийские  к  Победе.  Взмахнёт  крылами  Сва  –  подуют  ветры  Стрибоги,  разгонят  застой  и  гниль,  принесут  сверкающий  смысл  Сварги.
Учение  Сва  –  о  Вечном  смысле  Бытия,  разлитом  в  бесконечном  пространстве  времени.
Кто  такой  человек?  Зачем  он  пришёл  на  Землю?  В  чём  смысл  Жизни?
Ответы  на  эти  вопросы  всегда  давала  и  даёт  чудесная  Птица  Сва.  Она,  живущая  в  мирах  Сварога,  ведает  золотыми  скрижалями  единых  законов  мироздания,  блистающих  в  золотом  яйце  Вселенной  Абсолюта.
Ведающий  Сва  познаёт  Великий  Закон  мироздания,  который  есть  генетический  код  Живого  Организма  Вселенной.  Входя  в  гармоническое  единство  с  Космосом,  познающий  Истину  начинает  чувствовать,  зрить  и  понимать  чудесную  Птицу  Сва,  живущую  в  сердце  каждого  человека.
Она  –  Луч  единого  Великого  Света  Истины.  Светоч,  ведущий  от  потёмок  заблуждения  к  ясности  понимания  Вселенских  Законов.
Сва  –  это  Феникс,  символ  возрожденья.  Каждые  полтора  тысячелетия  она  восстает  из  праха,  принося  в  мир  огонь  очищения  и  открывая  Небеса.  Крик  Феникс  возвещает  начало  нового  Времени,  пронизывая  пространство  и  отделяя  состоявшееся  от  несостоявшегося.  У  Сва  нет  тени.  Её  свет  поражает  зло  порока,  предательства  и  лжи.  Новая  эпоха  наступает,  и  Луч  Сва  утвержден  на  заповеданной  земле,  указывая  Путь  восхождения  и  эволюции.  
Мати  Сва  –  Свет  Истины,  небесная  Мудрость,  Лебединая  Дева  Пречистая,  давшая  начало  всем  светлым  направлениям  мысли  человечества,  приводящим  к  единому  Богу.  Сва  –  Абсолютное  знание,  ибо  это  «Свет,  отколе  свет  истек».
Веды  Сва  –  живое  знание,  ведание.  Путь  познания  неотделим  от  осуществления  знания  в  жизни,  дабы  обретался  необходимый  опыт.  Ведь  мало  только  ведать  знание  о  Лестнице  Восхождения,  важно  реально  идти  по  ней  вверх.  Воплотивший  Знание,  ведающий  Сва  сам  становится  живым  источником  света,  любви,  добра  и  мудрости.  Он  ориентируется,  в  первую  очередь,  на  светлые  стороны  природы  человека,  стараясь  взрастить  в  сознании,  как  в  прекрасном  саду,  добродетель,  радость  и  гармонию.
Ведать  Свет  Истины  означает  противостоять  невежеству,  высоко  в  Небе  парит  чудесная  Птица  Сва,  указывая  народам  серединный  Путь  Восхождения  к  Правде  Творца.
Сва  –  материнское  начало  вселенной,  ибо  только  Традиция  способна  породить  цивилизацию  созидателей,  а  не  разрушителей.  Как  мать  вынашивает  дитя,  так  и  Лоно  Учения  Сва  рождает  целостное  сознание,  способное  в  полноте  постичь  Бога,  вместить  Великий  Закон  мироздания  и  выразить  его  в  гармоническом  творчестве  многомерной  Вселенной.
Свет  индивидуальности  соединяется  со  Светом  истока  всех  миров.  Мати  Сва  приводит  к  единому  Отцу,  творящему  светом  Сва  –  Сварогу.  
Итак,  если  Сва  –  это  путь,  то  Сварог  –  это  цель.  Обрести  единство  в  Боге  –  цель  любого  здравомыслящего  существа.  Как  орган  не  может  существовать  за  пределами  организма,  так  и  человек  не  может  жить  без  Бога.  Слепая  вера  рождает  фанатизм.  Бездушное  знание  порождает  преступление.  Невежество  поощряет  тьму,  а  зло  приводит  к  разрушению.  Но  посмотрите  –  смерть  в  мире  краткий  миг.  А  симфония  Жизни  –  Вечна.  Из  разрушенного  материала  Жизнь  сразу  же  начинает  выстраивать  новые  формы  своего  существования.  Река  жизни  вечна,  бесконечна.  Движение  её  вод  направляет  единый  творец  мироздания.
В  славянской  традиции  всё  сущее  Мира  сотворено  Сварогом.  Сва  –  рог  –  рождающий  из  себя,  Прародитель.  Русские  слова  творение.  Тварный.  Творог.  Варганить.  Сварганить  –  однокоренные.  Всё  произошло  от  Сварога.  Он  –  вершина  творения,  всего  зародитель,  явная  сторона  Всебога.  Всебог  –  всепроникающая  сила  бога  –  это  божественная  сила  «вся  во  всём»,  в  явном  виде  проявленная  Сварогом.
Поэтому  все  стороны  жизни  традиционно  именуются  Сварожичами.  Ветер  –  Стрибог  Сварожич,  Огонь  –  Сварожич,  Вода  –  Сварожея,  Земля  Сварожея  от  веси  Сварога  постоянно  творят  Миры.
Жители  «Красной  горы»  продолжают  многотысячелетнюю  традицию  Родобожия.  Испокон  веков  хранителями  родовых  знаний  являлись  волхвы.  Жизнь  в  Обряде  –  способность  правильно  соотнести  себя  в  пространстве  и  времени,  согласно  устоям  предков.
Наши  Пращуры  –  солнечные  Боги,  прошедшие  путь  эволюции  от  Земли  до  Неба.  В  Бож-граде  Сварожичи  куют  судьбу  человечества,  неустанно  трудясь  в  поддержании  Горнила  Солнечного  огня  жизни.
Обряд  –  обычный  ряд,  обычай,  поддерживающий  Порядок  Жизни.  Волхвы  сохраняют  традиционный  уклад  Жизни,  ведая  внутреннюю  сочувственную  взаимосвязь  народа,  Природы  и  Космоса  Родных  Богов.  Обряд  всегда  современен.  Ибо  совершается  по  времени.  Он  поддерживает  дыхание  Жизни,  связывает  золотую  цепь  поколений  воедино.

Грязные  смерчи  инородных  религий  и  искусственных  идеологий,  созданных  для  порабощения  нашего  народа  уничтожили  священные  храмы  и  города  руссов,  опоганили,  оболгали  древние  знания,  сожгли  книги,  написанные  задолго  до  Кирилла  и  Мефодия,  зверски  расправились  с  носителями  родового  знания.
Не  смогли  враги  уничтожить  одно  –  тягу  к  правде,  заложенную  в  самую  генетику  славян.  В  тяжёлую  годину,  когда  тень  Чернобога  сгустилась  над  Отчизной,  сильные  Духом  ушли  в  схорон,  чтобы  сохранить  древнее  знание.
С  одной  стороны  волхвы  «Красной  горы»  продолжают  родноверческую  традицию,  идущую  от  корней,  с  другой  стороны  волхвы  и  вельхвы  поддерживают  исконную  традицию  Даждь  Бога,  идущую  от  неба.  Завяз  Перуна  и  Мокоши  породил  уникальный  духовный  центр,  хранящий  и  приумножающий  ведическое  знание.
Сварог  дал  нашему  народу  свой  оберег  –  ключ  к  священному  знанию.  С  помощью  него  Жрецы  Сва  лечат,  защищают,  познают  и  совершенствуют  Мир.
От  вершины  Сварги  до  Земли  матушки  идёт  Белоярый  ствол  веси,  сообразующий  в  мировой  горе  Меру  Древо  Жизни.
Столь  полномерные  Храмы  Творца  существовали  только  в  Гиперборее  –  прародине  индоевропейской  племенной  общности  более  13000  лет  тому  назад.  Позже,  когда  началось  Великое  переселение  народов,  в  разные  исторические  периоды  Всебог  определял  какой-то  один  из  аспектов  своего  проявления.  Белый  Луч  Творца  прошёл  сквозь  Магический  Кристалл  Чинтамани  –  Белоярый  камень  Алатырь,  разделился  на  радужное  семицветье,  и  в  разное  время,  в  разных  точках  Земли  стали  вспыхивать,  подобно  молниям  ярые  культы  Перуна,  пышные  мистерии  Святовида,  таинства  Велеса,  благодатные  обряды  Вышеня,  солнечные  мистерии  Мокоши,  действа  Рода  и  Рожаницы,  волшебные  храмы  Даждь  Бога,  сверкающие  Обители  Матери  Сва.
Иногда  ведические  учения,  идущие  от  определенного  спектра  Луча  Абсолюта,  с  помощью  приспешников  Чернобога  превращались  в  догмы,  затемнялись  и  затухали.  И  тогда  вновь  прилетала  Птица  Сва,  несущая  Свет  Творца  и  Матушка  Мокошь  утверждала  вервь  Сварога  на  Земле,  связующую  народ  с  родными  Богами  в  едином  завязе  Всебога
У  древних  славян  не  существовало  понятие  религии.  Единство  с  богом  осуществлялось  с  помощью  верви,  надёжно  удерживающей  родича  в  потоке  Отца  прародителя,  не  давая  упасть  в  бездну  бездуховности  и  порока.  Главная  вервь  правды,  располагавшаяся  на  Шветадвипе  –  легендарном    Белом  острове  Гипербореи  дала  название  арктической  прародине  Славян  –  Север.
Север  –  се  Вера,  а  народ  Севера  именовался  Северцы.  Именно  на  Севере  существовали  солнечные  Хоромы  Сварога,  вмещающие  всю  Мощь  космического  Луча  Абсолюта.  
В  последние  тысячелетия  Культы  Прародителя  даже  в  ведической  традиции  стали  редкостью.  В  Индии  буквально  по  пальцам  можно  пересчитать  Храмы  Брахмо  Праджапати.  Но  было  заповедано  –  в  канун  решающей  битвы  между  силами  Добра  и  зла,  в  центре  Руси  Гардарика  Сварог  Мечом  Света  разгонит  тьму,  чтобы  водрузить  в  Пятиречье  Посох  Божественных  Сил.
Древние  предания  говорят,  что  много  тысяч  лет  назад  в  центре  среднерусской  равнины  состоялось  сражение  четырёхликого  Бога  Солнца  и  чёрного  змея  Чернобога.  Огнеликий  Бог  разрубил  нечисть  на  семь  частей,  лишив  зло  возможности  завладеть  Землёй.  Пространство  во  время  битвы  превратилось  в  огромное  поле,  окаймлённое  с  четырёх  сторон  волшебными  горами,  сообразующими  Крещ  огненной  силы.
В  четырёх  Горах  Солнце-Бог  выставил  Дозор:
На  Севере    –  Свентовит-Хорс,  владеющий  Солнцем  Зимы
На  востоке  (Урал)  –  Даждьбог,  владеющий  солнцем  весны
На  Юге    (Кавказ)  –  Перун,  владеющий  солнцем  лета
На  западе  (Карпаты)  –  Велес,  Владеющий  Солнцем  осени.
Ослабленные  гадики  уползли  в  грязные  норы.  За  то  время,  пока  они  собирали  вновь  свои  черные  силы  после  битвы,  Солнце  утвердило  в  Пятиречье  свой  свет,  который  всё  это  время  поддерживали  явные  и  скрытые  культовые  центры  Солнца.
Солнечная  Матушка  Русь  дожидалась  того  часа,  когда  Сварог  вновь  даст  на  древнее  капище  Перуна  и  Мокоши  свою  силу.  И  вот,  как  только  Земля  постепенно  стала  входить  в  Эру  Водолея,  Сварог  дал  Учение  Сва,  утвердив  Посохом  Света  Твердыню  Правды  на  Красной  Горе.
Проявление  Всебога  идёт  в  ритме  Солнечного  Коловрата.  Весь  год  на  планете  Мокоши  проявляется  Прадодид  во  всех  своих  восьми  ликах  Солнечных

ПЯТИННЫЙ  КОЛОВРАТ  ПЕРУНА-МОКОШИ
       
Община  Мокоши  поддерживает  традиции  Родобожия,  живя  в  ритме  древнего  Солнечного  Коловрата  Перуна-Мокоши.
Перун  –  Бог  Справедливости  и  Порядка.  Он  первый  создал  руны-заповеди,  по  которым  должен  жить  народ  словенский.  Посему  в  конце  эры  испытаний  он  молнией  справедливости  отмежёвывает  добро  от  зла,  помогая  ярой  силою  в  торжестве  справедливости.  Луч  Всебога  идущий  на  планету  проявляет  Перун  Сварожич  в  завязе  с  Мокошью  Матушкой  собирающий  рать  светлую.
Бог,  стоящий  у  истоков  всех  цивилизаций  в  начале  времён  проявил  лик  Учителя,  давшего  знания  и  правила  жизни.  Он  известен  у  разных  народов  как  Тот,  Дагбо,  Гермес  тысячевеличайший.  У  Ариев  имя  Сверкающего  Учителя  Общины  –  Йима.  Йима  первоцарь  –  хозяин  справедливости.  Он  же  Бог  Жизни  и  Смерти  (в  Индии  его  прозвали  Яма).
Он  дал  имя  всему  на  Земле,  обозначив  границы  смысла  своими  пределами.  Поэтому  он  Перун,  ибо  под  руной  понимается  лаконичное  выражение  смысла.  Перун  –  перворун.  Он  нарёк  мир,  первый  рёк  руны,  по  которым  определялся  ход  исторического  процесса.  Он  же,  Перун  –  Йима  подытоживает  наш  Путь.  
Каждый  год  Мистерия  Перуна  Правосуда  повторяет  Великую  космическую  мистерию  жизни.  Коловрат  Перуна  не  только  отражает  космические  закономерности.  Мистерия  ежегодных  праздников  Перуна  –  мистерия  проявления  Всебога  в  действительности.  Коловрат  Перуна  включает  8  основных  святодней  огненного  Хода  Солнца.  
Восьмичастный  Солнечный  день  хорошо  известен  у  многих  народов.
Восемь  –  вокруг  оси,  в  оси.  Само  имя  числа  говорит  о  8  точках  круга,  создающих  устойчивое  развитие  во  вселенной.  Недаром  индусы  почитают  колесо  Перуна  символом  Дхармы  –  высшего  нравственного  постулата  космоса  –  Великого  Закона,  построившего  всё  в  мире.
Итак,  любой  цикл  Перун  Коловратич  делит  на  восемь  равных  периодов.  
На  Коляду  Новое  Солнце  рождается.
На  Влесову  Сречу  –  нарекается.  Коляда  –  начало  Нового  года  и  итог  солнечного  пути.  Влесова  Среча  –  проводы  зимы,  начало  весенних  обрядов  пробуждения  жизни.
Точка  Весеннего  равноденствия  –  Перун-Весень.  Весь  даётся  на  бурный  новый  ход  Жизни.  Ярилина  Среча  –  праздник  огненной,  ярой  силы  Перуна-Ярилы.
Вершина  Лета  (день  летнего  солнцестояния)  Перун-Купала  соединяет  воду  и  огонь.  Идёт  насыщение  огнями  жизни.  Земля  замедляет  ход,  время  Ан  –  активная  мужская  часть  коловрата  переходит  в  Ин  -  пассивную  женскую  часть.  День  убавляется,  ночь  прибавляется  и  требуется  качественность,  чтобы  силу  распределить  равномерно.
Перунова  Среча  открывает  время  Спасовок  –  начало  сбора  урожая.
Овсень  (день  осеннего  равноденствия)  –  Перун  подытоживает  результаты  годового  труда.  Обратная  весь  –  Овсень  скачет  от  Лета  к  Зиме.
Следующий  праздник  –  Дяды  –  почитает  Предков  –  Пращуров.  Сварог  сковывает  Землю  льдом.  Всё  замолкает  перед  торжеством  нового  Восхода  Солнца  –  Праздника  рождения  Коляды,  с  которого  цикл  начинается  вновь.
Между  Колядой  и  Велесом  в  Коловрате  располагается  точка  огненного  перехода.  Юного  Коляду  златорогий  олень  переносит  над  огнём  Мокоши  и  Матушка  Природа  начинает  свой  космический  цикл.

СУРЯНИЦА

Память  древности  донесла  до  нас  удивительное  сказание  о  Сурянице  –  живительной  силе  Вечности.  Суряница  –  солнечный  напиток,  кровно  связанный  с  родным  светилом.  В  Бож-граде  золотом  наши  Боги  пьют  Сурью,  а  мы  на  Земле  посвящаем  Чуры  пращурам  славян  –  Богам  светозарным,  совершая  возлияние  Суряницы.
Суряница  чудесным  образом  соединяет  Мир  Прави  с  нашим  явным  миром,  проявляя  мощь  Прародителей.
Приготовление  Суряницы  осуществляется  вельхвами  в  сакральные  дни  древнего  календаря  Мокоши,  ориентируясь  на  положение  звёзд  и  настроение  Луны.  В  состав  суряницы  обязательно  входят  мёд,  отвары  из  трав,  молоко,  а  при  приготовлении  используется  обрядовая  шерсть.  Пузырится,  играет  Суряница,  радуя  жизнь  посвящением  огненным,  и  оживают  от  огня  возлияния  Чуры,  открываются  уста  Правды,  и  слышит  чуткий  волхв  дыхание  Вечного  Дида,  внимает  Завету  Предка  Прадодида,  кующего  в  небесной  кузне  Солнечную  цепь  поколений.
Суряница  –  источник  вдохновения,  свет  Солнца,  волшебным  образом  собранной  в  чаре,  способной  дарить  пробуждение  глубочайших  чувств  Природы  человеческой,  даря  крылья  полёта  души.
Суряница  напитала  песни  исконным  смыслом  света,  отразилась  в  символах  народного  орнамента,  вдохнула  сказочную  сому  в  песни,  колыбельные,  величальные,  во  всё  многокрасочное  буйство  фольклорной  традиции,  дала  ритм  народным  танцам.  Славянская  культура  исконно  славила  Свет,  Бога,
Правду,  Сваргу,  Жизнь,  Солнце,  Радость,  Благо.
Её  источник  –  божественное  Светило  –  око  Сварога  на  небе,  и  Суряница  –  родник  вдохновения  славянского  народа.
Одним  из  наиболее  ярких  творческих  проявлений  Общины  Мокоши  является  театр  «  Суряница».
Подобно  театру  Кабуки  в  Японии,  Пекинской  опере  в  Китае,  на  Руси  солнечную  силу  народных  праздников  представляли  скоморохи.  Скоморохи  –  скоро  Маги,  -  являют  собою  древнее  течение  волховства,  берущее  начало  в  сакральных  мистериях  Руси,  которые  шли  со  времён  гиперборейской  Родины  россов.
Скоморохи  владеют  искусством  преобразования  –  оборотничеством,  несут  свет  и  способны  створаживать  сознание,  избавляя  человека  от  заскорузлых  догм  и  ложных  установок.
Скоморохи  –  увеселители,  утешители,  радетели,  они  всегда  в  центре  праздника,  они  способны  открыть  заветную  калитку,  дабы  в  каждый  дом,  в  каждый  двор  вошёл  Бог.
По  преданиям  скоморохов  славянский  народ  много  тысяч  лет  тому  назад  по  Тропе  Трояновой  –  Великому  Млечному  Пути  пришёл  на  Землю.
Святодни  славян  возвращают  народ  в  божественный  источник  его  происхождения  –  Солнце,  звёзды,  небо.
Вовлекая  зрителя  в  древний  обряд,  «Суряница»  приобщает  участников  действа  к  священным  высотам  божественной  жизни.  Отражает  в  рунических  эпохалиях  принципы  миропорядка,  Гармонию  Всеединства,  передают  Былины  исторического  прошлого  Отечества.
Все  костюмы,  техническую  оснастку  представлений,  музыкально-этнографический  материал  суряничники  готовят  сами.
Шьют  длинными  зимними  вечерами  обрядовые  рубахи,  вышивают  обереги,  разучивают  песни,  полученные  от  дедов  с  бабками,  сами  сочиняют.
Ни  один  спектакль  «Суряницы  не  повторяется.  Он  творится  к  каждому  празднику  и  остаётся  неповторимым.
Каждый  год  –  16  святодней  полностью  объемлют  круглогодичный  цикл  славянской  традиции.
Святодни  Суряницы  это
Коляда
Святки
Водосвятие
Влесова  Среча
Ладодение
Ляльник
Ярилина  Среча
Красная  Горка
Русалии
Капала
Перунова  Среча
Спасовки
Мокошь  осеняя
Мокриды  Мокоши
Дидова  Среча
Сварожки

«Суряница»  имеет  много  друзей  в  творческом  мире  и  всегда  рада  сотрудничеству,  сотворчеству,  соучастию!
Весёлые  скоморохи,  сказочные  персонажи,  былинные  герои  приобщают  людей  к  волшебному  миру,  где  можно  ощутить  волшебство  и  силу  Родового  Обряда.
Добро  пожаловать  в  Колосвет  Мокоши!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692950
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Богданочка

Не оглядайся

Ти  не  бентежся,  йди  куди  ідеш,
Не  оглядайся:  хто  пильнує  вслід.
Людська  цікавість,  знай,  не  має  меж,
Хтось  допоможе,  хтось  –  штовхне  у  брід,
Хтось  нас  жаліє,  хтось  –  радіє  з  бід.

А  ти  терпи,  і  будь  як  крижана,
Рівніше  спину,  рота    -    на  замок.
І  хай  шепочуть:  «  дика,  навісна  …»
Твердим,  як  скеля,  буде  кожен  крок.
Молись  до  Бога,  неба  та  зірок!

Дивись  у  вічі,  -  там  побачиш  суть:
Душевну  щирість,  чи  лукаве  дно.
Слова  брехливі  ранять,  не  спасуть,
Як  не  рятує  від  проблем  вино,
Наш  біль  лиш  нам  в  душі  нести  дано.

А  ти  забудь  тривоги,  смуток,  злість,
Шануй  себе  й  цю  неповторну  мить.
Людина  в  світі  цьому  тільки  гість…
Живи!  Радій!  Лети,  як  птах  летить
У  вись!...  До  мрій  своїх,  в  небес  блакить!

                                                                                             06.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692879
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Амелин

Чего только не бывает (пародии)

(По  мотивам  произведений  авторов  Стихи.ру)

[b]Приближаю  весну[/b]
Ирина  Полюшко

[i]Приближаю  весну.  Подтолкну  до  фарватера  щепку,
Что  плывёт  кораблём,  доверяясь  гуляке-ручью.
Уберу,  как  примету  зимы,  надоевшую  кепку,
И  перчатки  долой.  Стало  легче  душе-воробью.
 [/i]

Пародия
[b]По  весне,  в  март-апрель[/b]

По  весне,  в  март-апрель,  я  ходить  на  ручьи  обожаю,
Вижу  -  щепка  плывёт  кораблём,  я  её  подтолкну.        
Следом,  баржей  по  вОлнам,  большущая  кепка  чужая,    
Подтяну  её  палкой,  а  то  вдруг  утянет  ко  дну.  

Вон  перчатки  плывут.  Ну  совсем  неплохие  перчатки,  
И  не  быстро  плывут,  доверяясь  гуляке-ручью,
И  размер  вроде  мой...  я  их  палкой  к  себе,  но  с  оглядкой:
Вроде  нет  никого!  Стало  легче  душе-воробью.

Приближаю  весну,  но  и  зиму  ещё  не  забыла,
Да  и  кепка  теперь  на  ноябрь-декабрь  в  самый  раз.
Это  ж  как  мне,  друзья,  на  "приметы  зимы"  пофартило...
Ой!  Вон  шуба  плывёт!..  Подождите  чуть-чуть!..  Я  сейчас...



[b]Разговор  с  котом[/b]
Влад  Исхаков

[i]Весь  вечер  говорил  с  котом
О  том,  о  сем  -  о  сем,  о  том,
И  пил  текилу.
Кот  собеседник  не  плохой,
Живет  с  единственной  блохой,
Наверно  милой.
Нехитрый  мой  арабский  быт
Весь  из  текилы  состоит,
Кота  и  кофе,  
Кругом  библейские  пески
И  каждый  холм  моей  тоски,
Сродни  Голгофе.
[/i]
28  мая,  2016  г.  Дубай.


Пародия
[b]"Разговор"  кота  с  Исхаковым  [/b]

Весь  вечер  пудрил  мне  мозги,
Такой  развёл  психологизм*...
Дойдя  "до  планки"!
Нет,  чтобы  сразу  на  покой.
Откуда  взял,  что  я  с  блохой...
От  "валерьянки"?!  
А  милой  называл  её...              
Ну,  всё.  Терпение  моё    
Уже  иссякло.
Польщён,  конечно,  похвалой,  
Но  нужно  когти  рвать  домой...  
Прощай,  Исхаков!

*Психологизм  –  Углублённое  изображение  психических,  душевных  переживаний.
 


[b]Ужас[/b]
Андрей  Чекмарев

[i]Когда  приходит  осень,  ужас
и  в  сердце,  и  в  душе  у  нас.
Ужасно  эти  листья  кружат.
Ничей  не  радуется  глаз.
..................................................
А  осень,  между  тем,  окрепла
и  завершила  массу  дел

в  последний  первой  день  декады.
Покрасив  листья  в  красный  цвет,
всё  унесла  с  собой  из  сада.[/i]


Пародия
[b]"Унесённые  ветром"  (детсадовское)[/b]

Когда  приходит  осень,  ужас!
Ничей  не  радуется  глаз.
А  как  ужасно  листья  крУжат...  
их  круг  похож  –  на  медный  таз!
 
В  "декады  первой  день  последний"  –  
об  этом  знает  весь  детсад!  –  
дул  ветер,  осени  посредник,
таща  из  сада  всё  подряд.

Как,  всё-таки,  окрепла  осень!  
Вон  от  качелей  только  след…
Из  группы...  нас  осталось  восемь...
И  воспитательницы  нет...



[b]Бродила  кошка  под  дождём[/b]
Дмитрий  Постниковъ

[i]*  *  *
Бродила  кошка  под  дождём  
и  голосом  взывала  громким,
напоминая  нам  о  том,
что  есть  хотят  её  потомки.

Вид  кошки  жалок  был  и  тощ,
а  голос  –  несколько  противен,
но  мы  решили  –  ну  и  что  ж!
...........................
[/i]
01.  09.  2016,  деревенский  эпизод


Пародия
[b]Из  деревенских  эпизодов[/b]

Деревня,  кошка,  дождь,  крыльцо.
Какой-то  шум,  наверно  –  мыши,
(других  здесь  не  было  жильцов),
мы  на  крыльцо  тихонько  вышли.

А  кошка  вдруг  как  заорёт  –
не  слышал  голоса  противней!  
Глядим  –  на  ней...  соседский  кот    
и  начихать  ему  на  ливень.
..................................................
Рожала  кошка  под  крыльцом,
но  мы  решили  –  пусть  рожает.
Так  кот  соседский  стал  отцом...

А  он,  (гад!),  и  не  возражает.



[b]Беременное  дерево[/b]
Валерий  Новоскольцев  

[i]Беременное  дерево  стоит
И  медленно  ветвями  набухает...
Под  деревом  сидит  один  пиит,
А  не  пииты  рядышком  бухают.
…………………………………..
У  дерева,  похоже,  нет  грехов.
Природная  программа  непорочна...
А  то,  что  листьев  больше,  чем  стихов,-
Спасибо  скажем.  И  на  этом  -  точка!
[/i]

Пародия
[b]Грех  на  душу    [/b]

Под  деревом  сидел  один  пиит,          
Беременный,  как  водится,  стихами...  
А  дерево  –  оно  давно  стоит,
Ему  пиит...    Да  посудите  сами...              

Десятый  месяц  шёл  –  пора  б  уже
Родить  хотя  бы  дух  стихотворенья,            
Отдавши  долг  природе-госпоже,
Какое  это  чудное  мгновенье!

Пиит  чихнул...  потугам  всем  назло,
Почувствовав,  откуда  дует  ветер,
Изрёк  вдруг  мысль  (вот  это  повезло!):    
"А  будет  ли  без  почек  жизнь  на  свете    

У  дерева?..  Всё  это  чепуха!
Природная  программа  непорочна...  –
(Посыпалась  словесная  труха...)
Рукою  хрясь  об  ствол!  –  Стоит  же  прочно...

Да  у  него,  похоже,  нет  грехов!
Растёт  себе  вполне  неприхотливо."      
Тут  дерево,  набухнув  до  сучков,
Упало  и  пиита  привалило.

...Лежал  пиит  уже  без  лишних  слов,  
От  удивленья  хлопая  глазами...
Но  то,  что  листьев  больше  чем  стихов,
Спасло  пиита,  если  между  нами...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692962
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Радченко

Батьківська хатина

Мов  би  заніміла  батьківська  хатина,
Діти  у  зажурі  гірко-мовчазній.
Свічка  плаче  й  плаче,  на  столі  світлина  -
Батько  усміхнувся  донечкам  своїм.

Правнучата  самі  по  собі  затихли,
Дивляться  сполохано  на  матусь  і  тат.
В  рученятах  кріпко  іграшки  затисли  -
Їм  не  зрозуміти  непоправність  втрат.

Шерхіт  слів  болючий,  втомлені  обличчя,
А  в  очах  провини  затаївся  біль.
Мама  й  тато  тихо  вийшли  в  потойбіччя,
Дивляться  на  доньок  ніжно,  аж,  звідтіль.

По  своїм  домівкам  розійдуться  діти,
Батьківська  хатина  буде  їх  чекать.
А  батьки  лишили  дітям  заповіти
І  без  них  їм  жити  треба  вже  звикать.

По  весні  роквітнуть  квіти  на  подвір'ї  -
Насадила  мама  їх  колись  давно.
І  знайдеться  місто  зірочкам  в  сузір'ї  -
Дві  душі  рідненькі  разом  все  одно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692866
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Троянда Пустелі

Луна

Над  нами  абсолютно  разные  созвездия.  
У  каждого  свое  небо  и  звезды.  
Но  вот  Луна  у  нас  на  двоих  одна…

Когда  мне  плохо  –  я  вою  на  Луну.

Когда  тебе  плохо  (или  хорошо)  –  
ты  утопаешь  в  стакане…

По  сути,  мы  двое  тонем  в  бездне…

Иногда  я  так  часто  вою  на  Луну,  что  чувствую,  
как  на  спине  пробивается  темно-серая  шерсть  
и  зубы  превращаются  в  клыки,
которыми  я  кусаю  себя  изнутри  до  крови…

Я  превращаюсь  в  одинокую  волчицу…

Мне  так  одиноко  в  этом  людном  мире.
Тебе  так  людно  в  своем  одиночестве…

Надеюсь,  когда-нибудь,  на  дне  твоего  стакана
отразится  моя  Луна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692851
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016


НАДЕЖДА М.

Журба…

У  журбі    схилились  дві  тополі.
Шепотіння  тихе  поміж  трав.
Свіжі  дві  могилки  в  чистім  полі.
Вітер  до  них  крильми  припадав.

І  здалося:  заніміла  тиша,
Тільки  стогне  зранена  земля.
Листопад  давно  позолотішав,
І  встеляє  килимом  поля.

Вічний    сон  зв"язав  юначі  крила.
Милі!  Не  дано  ніколи    вам  устать,
Бо  душа  у  вирій  полетіла...
Тихо  спіть..  Не  будем  заважать.

Через  гілля  задививсь  промінчик.
І  упав  на  горбик,  що  осиротів.
Грів  колись  теплом  вас  оцей  зайчик,
А  тепер  чомусь  він    скам"янів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692793
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Ліна Ланська

А ТИ НЕ ЗІ МНОЮ

А  ти  не  зі  мною.
Ти  з  нею,  цілуючи  небо,
Кохаючи  так,  як  ніколи  її  і  ніхто.
Спливаю  сльозою,
Бо  зовсім  тобі  я  не  треба,
Горнусь  у  надії  надміру  
                                         дірявий  хітон.

А  ти  не  зі  мною
І  пестиш  її,  хоч  ми  поряд
І  тілом  до  тіла,  у  серці  -  єдина  вона.
Скотилась  луною
У  видиху  спраглому  горя,
Двобоєм  невтішених  душ  ваших    
                                       справжня  війна.

А  ти  не  зі  мною,
Безвихідь  повторює  гами.
Тобі  я  у  відчаї  знову  і  знов  віддаюсь
Смішною?..  земною.
За  все,що  буяє  між  нами,
Я  дякую  долі  і  Господу  
                                       ревно  молюсь...

Хоч  ти  не  зі  мною...
24.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685547
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 06.10.2016


Ліна Ланська

ВДИХАТИ…

Вдихати...вдихати  поволі  
Нестримного  вітру  потоки.
Образи  розчиняться,  може,
І  згинуть.

У  снах  і  у  витівках  долі
Майнуть,  озираючись,  роки
І  знову  погрози    вороже
Закинуть.

Тікати,  тікати,  бо  знову
Періщать  дощем  без  упину
Зловісні  і  заздрісні  хмари
Без  ліку.

За  медом  я  чую  обмову
І  стріли  направлені  в  спину.
Як  важко  уникнути  кари...
Одвіку,

Замучена  власним  безсиллям,
Шукаю  відьомськії  лахи,  -
На  рунах  не  вказані  дати
Спасіння.

Хизуєшся  вкотре  похміллям,
Мені  залишаючи  страхи,
А  може  не  час  розкидати
Каміння?

Вдихати...вдихати,  без  кисню  -  
Вже  й  водень  не  водень  -  дейтерій.
Смолою  заліплено  очі
Порожні.

Затягуєш  немічно  пісню,
З  обряду  пекельних  містерій.
Гаптуєш  видіння  щоночі
Безбожні?

Вдихати...вдихати.


05.09.16.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692640
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016


ТАИСИЯ

Помедли, осень!


Так  на  арене  демонстрируют    стриптиз.
Когда  желают  получить  свой  главный  приз.
Игриво  осень    раздевала    свой  наряд,
Дразня  и  привлекая  всесторонний  взгляд.

Так  упоительна  была  её  игра!
Сегодня  платья  ещё  ярче,  чем  вчера.
Вдруг  обнажается  одно  её  плечо…
Пока  что  солнышко  ей  светит  горячо…

Но  постепенно,  обнажая  стройный  стан,
Эмоций  осень  вызывает  океан.
Смывая  прежний  неприличный  макияж,
Мы  наблюдаем  изумительный  пейзаж.

Но  привлекают  взгляд  красивые  коленки.
Гурман  всегда  предпочитает  эти  гренки.
Она  исполнила  изящные  фрагменты.
Сорвала  приз  и  бурные  аплодисменты.

05.  10.  2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692620
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016


OlgaSydoruk

Свидетелем - свеча…

Экспромт

Обычный  серый  день  рождает  серый  вечер.
Свидетелем  -  свеча:  и  плачет,и  коптит...
Набросив  грусти  шаль(прозрачную)на  плечи,
Мелодия  дождя  восьмушками  звенит...
Лирический  мотив  созвучен  настроению...
Прощальное  тепло  за  облаком  летит...
Мне  кажется,что  миг(счастливый)  -  провидение...
Его  бы    -  удержать,прочувствовать,вкусить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016


OlgaSydoruk

Не помни про меня…


Не  думай  обо  мне  -  никто  тебя  не  просит...
Не  помни  про  меня  -  в  рябиновые  дни...
Карминовую  гроздь  под  ноги  ветер  бросит...
Несладкая  она  в  предчувствии  зимы...
Не  думай  обо  мне  -  никто  тебя  не  просит...
Растерзана  душа,как  жёлто-красный  лист...
Ажурный  трафарет  раскрашивает  Осень...
Не  смей  и  окликать...На  зов  -  не  обернусь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692565
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016


Потусторонний

Осень - настроение.

Осень  переспелая
молодухой    рядится.  
Бабушка  умелая  
в  разноцветном  платьице.

Вихрем  плясок  носится  
над  землёй  хладеющей  
дерзкая    налётчица  
с  взором  пламенеющим.  

Танцев  зажигательность  
обнажает  прелести,  
дарит  сослагательность
толерантной    зрелости.  

Гимн  разнообразию  
гонит  скуку  смертную.  
Осень  –  эвтаназия  
псевдоинтровертного.  

Обернув    сомнения  
в  подоплёки  разные.  
Осень  -  настроение.
И  оно  заразное.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692589
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Вячеслав Рындин

Нечто сельское…

[i]…поле  –  в  полюшке  комбайны
Сено  тарят  в  сенокос  
Топчут  возом  путь  трамвайный
Сыпля  зёрна  меж  полос…

Следом  –  следуют  вороны
Чай  добру  не  пропадать
Колоски  тягают  в  схроны  
И  взлетают  ввысь  опять…

Грызуны  –  степные  мышки
Некий  суслик  кольцехвост  
Ребятишки-муравьишки
Собрались  на  злачный  тост…

Опоздал  –  ко  дню  событий
Как  всегда  колючий  ёж
Предложил  хмельное  питье  
Отнести  на  поздний  срок…  

Заяц  –  накрахмалил  уши
Все  вельможный  пан  не  зря
Всех  позвал  на  званый  ужин
В  первых  числах  октября![/i]
 
03.  10.  16


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692173
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Радченко

Як білий камінь в глибині криниці (за мотивами вірша А. Ахматової)

Как  белый  камень  в  глубине  колодца,
Лежит  во  мне  одно  воспоминанье.
Я  не  могу  и  не  хочу  бороться:
Оно  -  веселье  и  оно  -  страданье.

Мне  кажется,  что  тот,  кто  близко  взглянет
В  мои  глаза,  его  увидит  сразу.
Печальней  и  задумчивее  станет
Внимающего  скорбному  рассказу.

Я  ведаю,  что  боги  превращали
Людей  в  предметы,  не  убив  сознанья,
Чтоб  вечно  жили  дивные  печали.
Ты  превращен  в  мое  воспоминанье.

                         _  "  _

Як  білий  камінь  в  глибині  криниці,
Лежить  в  мені  одне  лиш  спогадання.
Боротися  не  маю  волі  й  міці:
Воно  -  веселощі,  воно  -  страждання.

Мені  здається  той,  хто  близько  гляне,
В  моїх  очах  його  побачить  зразу.
Сумнішим  і  задумливішим  стане,
Вслухаючись,  як  тужить  кожна  фраза.

Я  знаю,  що  боги  перетворяли
Людей  в  предмети,  не  вбиваючи  свідомість.
Щоб  вічно  дивнії  жили  печалі,
Ти  мною  в  спогад  перетворений  натомість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692126
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Олекса Удайко

КИВАЛА МОСЬКА НА СЛОНА

               [i]Хтось,  може,  асоціює:  
               путлер-
                                     лавров-  
                                                               песков  -  
                                                                                       MН-17?  
[youtube]https://youtu.be/twwVaK6vJV8[/youtube]

[/i]
[i][b][color="#320a7d"]Кивала  моська  на  слона,  
що    той,  мовляв,  з’їв  сало,
та  не  второпає  вона  –  
йому  й  корови  мало!

Ось  тільки  слон  того  не  їсть,  
бо  сам  він  травоїдний,
та  ще  й  до  того,  коли  гість,  –  
образити  не  гідний.

То  лише  моська,  що  скавчить,  
схопила  кусень  сала,
бо  вона  ладна    всіх  «мочить»  
в  лaйні  –  кого  попало!

Та  моська  та  й  сама  в  лaйні  
давно  по  самі  вуха  –
не  вірить  жоден  тій  брехні,  
й  ніхто  її  не  слуха![/color][/b][/i]

03.10.2016

Для  тих,  хто  ще  не  засоціював:

http://zik.ua/news/2016/10/03/portnykov_vyrok_putinskomu_rezhymu_tse_vidkladenyy_vyrok_915702

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692153
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


КВолынский

Довіку…

Довіку  народ  не  забуде
Крилато  –  літаючий  спів,
Не  стерти  у  пам*яті    люду
Шедеври,перлини  із  слів.

Не  зможуть  нащадки  забути
Дорогу  народних  митців,
Не  бачити  слово  закутим
До  віку,  до  згину  віків,

Не  знатиме  мова  загину,
Ні  мряки  сліпої,ні  тьми:
Розвиньте  її  мов  дитину  -    
Сідайте  співати  з  людьми.
   
Розлийтеся  морем  широким,
В  найдальший  куточок  зайдіть  -  
Маленьким  ,і  всім  карооким
Віршами  добробут  несіть.

Народ  буде  Ваше  співати  –  
Словами,  що  мову  живить.
Не  зможуть  до  Вас  не  ходити  –  
До  моря  струмочок  біжить.

Вам  випала  доля  щаслива
Побачити  в  кольорі    все,
Сьогодні  потрібен,крикливо  -
Сіяч,Прометей  і  Мойсей  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680506
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 02.10.2016


КВолынский

Думы мои…

Думы  мои  вольные:
Птицы  легкокрылые,
Временем    гонимые
Демоны  бездомные,

Что  несётесь  по  полю
Обронивши  зёрнышко:
И  взойдя  былиною,
Иль  стихом,  как  солнышко.
 
Чем    ложитесь  нА  душу  
Болью  или  радостью?
Позабавьте    юношу,  
Обрамляясь  святостью.  
 
Мне  б  хотелось:  соколом
Полетать  над  Родиной,
Разогнать  стервятников,
Что  упились  кровушкой.

Горевать  приходиться,
Огибая    сложности…
Эх,  поверьте,  хочется    
Тосковать  по  юности,

Как  страна  любимая
Нас,  несчастных,  бросила…
Ах  ты  -  доля    грустная,
Что  нам  заготовила?

Как  остаться  верному:
Не  предать,  не  продаться,
Другу    закадычному
Словом  не  обмолвиться?

Растерзали    молодца:
Душу,  сердце  вынули,
На  булыжной  улице
Без  надежды  –  кинули.    

Лишь  река  забвения
Приколдует,  с  опытом,-  
Ваши  все  стремления,
Завершаться  омутом.

Думы  мои    вольные,
Рассыпайтесь  золотом,  
А  слова    печальные  –  
Застучите    молотом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688303
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 02.10.2016


boroda171

Еще по сто…

Моралями  впустую  тормошить
Нам  совесть  вслед  идущих  поколений.
Давай,  друг,  выпьем…  Пусть  сумеют  жить
Свободно,  а  не  стоя  на  коленях.

Чтоб  не  играл  напраслиной  желвак,
Соплями  не  висела  безысходность…
Налей-ка  –  за  удачливость  атак,
За  мыслей  и  поступков  благородность!

А  мы  –  уйдем,  куда  уходят  все,
С  сознанием  исполненного  долга.
Еще  по  сто…  За  след  наш  по  росе,
И  чтоб  добром  нас  поминали  долго…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692017
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016


НАДЕЖДА М.

Я вже вісім років на сайті…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WfPjRYC1bl8[/youtube]


Я  на  сайті  цьому  вісім  років,
Пролетіли,  ніби  один  день.
Хіба  мало  це  життєвих  кроків,
Що  ішла    сюди  я  день-у-день?

Дякую  Євгенію  Юхниці,
Що  можливість  дав    мені:
Мудрість    тут  черпати,  як  з  криниці,
Прибавляти  розуму  собі

Із  віршів,  що  вчили,  як  слід  жити,
Співчувать  у  смутку  і  біді.
За  добро  добром      платити.
У  пошані  будеш  ти  тоді..

Я  оце  уважно  все  читала,
Та  нікому  не  робила  зла.
Що  таке  порядність,  добре  знала.
Все  життя  в  душі  це  берегла.

Та  на  сайті  тут  дали  урок  життєвий.
Довго  буду  це  я  пам"ятать.
Він    в  життім  моїм  був  особливий.
Не  бажаю  вам  таке  узнать..

Дякую  за  все  вам,  Друзі  Щирі!
Всім  бажаю  радості  й  добра!
Щоб  жили  ми  в  теплоті  і  в  мирі.
І  хай  щастям  повняться  серця...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691977
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Сергей Дунев

Стрекоза уселась на запястье…

                                             *  *  *

                   Стрекоза
                   уселась  на  запястье  –
                   чуточку  согреться…

                   Господи!
                   Какое  счастье  –
                   обогреть  в  часы  ненастья
                   страждущее
                   сердце.  

                   ______________________

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689732
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 02.10.2016


Сергей Дунев

Октябрьское


*  *  *

Порой  природа  молчалива.
Но  лишь  затем,  чтоб  вдруг  сразить:
Осенний  луч  неторопливо
По  грампластинке  пня  скользит.

_______________________________

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691824
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Сергей Дунев

Бродит осень по опушке

*  *  *

Бродит  осень  по  опушке,
На  рябинах  красит  кисти.
Ветер,  мальчик  непослушный,
Разбросал  повсюду  листья.

Клён  застыл,  заворожённый
Красотой  берёзы  белой,
Что  сняла  халат  зелёный,
А  набросить  не  успела...

Стынут  росы.  Вянут  травы.
Лес  притих  -  не  слышно  песен.
Словно  леший,  пень  трухлявый
Бородой  опята  свесил.

Провожают  стаи  птичьи
Сосны,  
                   ввысь  поднявшись  смело.
Только  их  зелёны  косы
Осень  тронуть  не  посмела.

___________________________
[i]1980[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691438
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 02.10.2016


boroda171

Благодать

Корабельные  сосны  поплыли  в  бескрайности  синей,
Гордо  выбросив  ввысь  зеленеющие  острова.
А  какой-то  лихач,  представитель  из  авиалиний,
Прочертил  белым  вензелем  в  небе  свои  кружева.

Среди  мхов  вековых  быстро  глохнут  все  мысли  и  речи.
Воздух  чист  и  прозрачен,  а  северный  ветер  так  свеж,
Что  спешат  поклониться  ему  и  еловые  свечи,
И  березки  пытаются  сбросить  остатки  одежд.

Я  люблю  побродить  по  упругим  пружинам  болота,
Подышать  ароматом  таежным  родной  стороны.
Нет,  не  втиснешь  красу  эту  в  рамки  стандартного  фото,
Не  суметь  передать  резонансом  гитарной  струны!

Возникает  на  Севере  чувство  единства  с  природой,
Срезав  ножку  гриба,  осознал  вдруг,  что  жизнь  –  коротка.
Отчий  край…  Даже  дождь  тут  я  не  назову  непогодой,  –
Благодать  для  меня…  для  заезжего  сибиряка…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691947
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Lana P.

ДОЩІ У ЖОВТНІ

Зійшлись  дощі  у  жовтні,
Такі  незвичні,  жовті.
У  сонячних  сплетіннях
Світилися  промінням.

Під  монотонну  ноту
Влились  у  позолоту
Осіннього  ландшафту  —
Тихенько,  без  азарту.

Приховані  у  листі,
Блищали  у  намисті
Намоклі  павутини  —
Розвішені  гардини.

Усміхнений  гарбузик
Підставив  свій  картузик,
Ловив  краплинки  світлі
У  теплому  повітрі.  

Впивались  без  віддачі
Осінні  дні  ледачі
І  поплили  струмками
З  багряними  листками.

29/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691773
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Любов Ігнатова

Що тобі до мене, сивий волхве?

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве,
Що  вітрами  дивишся  з-під  брів
І  шепочеш  листям  пересохлим
Щось  на  грані  осені  і  снів?

Що  у  мареннях  твоїх  зірчастих?
Чорні  хмари  в  мене  над  чолом?
Блискавиці  —  вісниці  нещастя?
Напівтіні  предків  за  столом?

Не  кажи  нічого,  чуєш,  волхве?!
Краще  плід  солодкий  незнання.
Вже  давно  передчуття  замовкло,
Я  бреду  наосліп,  навмання...

Чом  вдивляєшся  так  пильно  в  очі?
Там  безодня  чи  небесний  рай?
Ні,  не  ворожи  мені,  не  хочу!
Звергнутих  богів  не  закликай!

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве?
Що  побачив  у  душі  моїй?..
Чи  слова,  чи  листя  пересохле
Навздогін  кидає  вітровій...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 02.10.2016


Любов Ігнатова

Синдром хронічної втоми

Синдром  хронічної  втоми
У  осені  і  у  мене,
І  стіни  в  моєму  домі
Тоскно-сіро-зелені...

Не  радує  душу  вітер,
Ще  теплий,  іще  грайливий,
Що  з  листя  склада  і  з  літер
Цей  вірш...ні,  не  особливий,

А  просто  осінній  віршик
Про  те,  що  душа  сумує,
Про  те,  що  не  пише  більше,
Чомусь  вона  не  римує...

Синдром  хронічної  втоми...
А  може,  моє  безсилля...
І  стіни  мойого  дому
Ховають  моє  безкрилля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691741
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016


Любов Ігнатова

Синдром хронічної втоми

Синдром  хронічної  втоми
У  осені  і  у  мене,
І  стіни  в  моєму  домі
Тоскно-сіро-зелені...

Не  радує  душу  вітер,
Ще  теплий,  іще  грайливий,
Що  з  листя  склада  і  з  літер
Цей  вірш...ні,  не  особливий,

А  просто  осінній  віршик
Про  те,  що  душа  сумує,
Про  те,  що  не  пише  більше,
Чомусь  вона  не  римує...

Синдром  хронічної  втоми...
А  може,  моє  безсилля...
І  стіни  мойого  дому
Ховають  моє  безкрилля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691741
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016


НАДЕЖДА М.

Ти мене ніколи не забудеш…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]

За  твором  Олени  Жежук  
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691746

Дякую  за  ідею,  Оленко.
----------------------------------
У  меня  сегодня  много  дела:
Надо  память  до  конца  убить,
Надо,  чтоб  душа  окаменела,
Надо  снова  научиться  жить.
Анна  Ахматова

-----------------------------------
Ти  мене  ніколи  не  забудеш.
Я  живу  постійно  у  думках.
Пам"ять  свою  спогадами  будиш,
Хоч  думки  тримаєш  на  замках.

Та  вони  не  терплять  оці  грати,
Вилітають  птицями  на  світ,
Ти  повір!  Не  хочуть  умирати,
І    тобі  не  втримать  їх  політ.

Чашка  кави  в  дощову  погоду,
І  думки  про  те,  що  не  зберіг,
Не  покращать  у  душі  негоду...
За  вікном  не  дощ  уже,  а  сніг.

Не  старайся  ти  спокійно  жити,
Бо  думки  обсядуть  знов  і  знов...
І  колись  ти  зможеш  зрозуміти,
Не    вмира  у  пам"яті  Любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016


Лина Лу

ПАДАЕТ НЕБО

Доработан  и  выставлен  повторно.

Падает  небо?..  
оно  стало  чуточку  больше.
За  горизонтом  беспечно  не  укрываясь  .
Прячутся  тени,  с  Луною  играя,  похоже,
Контуры  тают,  в  бездонную  пропасть  срываясь.

Падает  небо,  
в    объятья  скользнув  неземные,
И  проникая  в  глубины,  почти  незаметно,
Ищет  огни  -  замыкая  пространства  связные,
Но  среди  бликов  найдя  только  дым  сигаретный.

Падает  небо...
сознание  вновь  опрокинув,
Сладостной  негой    рискованный    скажется  танец.
Огненной  пляской,  ушедшее  напрочь  отринув,
И  отразит  возрождение  радужный  глянец...
13.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691860
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016


Ліна Ланська

ДВА ЯНГОЛИ

Наші  ангели  завжди  з  нами  і  часто  вони  використовують  чиїсь  вуста,щоб  дещо  нам  сказати.
Пауло  Коельо.

Її  вуста  неголосним  сопрано
Засмучують  і  пріму,  і  альти.
Збентежено-розгублене  піано
До  ніг  його  впаде  із  висоти.

До  ніг  його  сонатою  із  листя,
Притулиться,  щоб  відгукнутись  десь,
І  стихне  біль  душевного  обійстя,
Хоча  і  вітер  ніби  ні  шелесь...

Хоча  і  вітер  стих  ще  відучора,
Вона  забула,  як  грайливий  сміх
Тремтяче  сипле  сива  непокора.
Не  чуєш?..  навіть  вітер  лячно  стих.

Не  чуєш,  сонний  голос    колисає,
Церує  порожнечу  муліне,
То  Янгол  павутинням  зависає,
Якби  ж  то  знати,  що  він  знов  утне.

Якби  ж  то  знати,  чом  світліші  миті,
Коли  вона  від  захвату  тремтить
І  накидає  рятувальні  сіті,
Відчуй,  пітьму  розсіяла  блакить.

Відчуй,  розсіяла  –  ті  крила  і  збіліли,
Лукавий  Місяць  обіймає    Ніч...
Два  Янголи  злітати  не  спішили,
Зустрівшись  вкотре,  знову  віч-на  віч.

24.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691877
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016


Радченко

Розквітла вишня в жовтні перший раз

А  вночі  розквітла  вишня  в  перший  раз,  
Тільки  жаль,  що  в  жовтні  виспіть  вишням  -  зась!
На  гілках  нема  листочків  вже  давно,
Та  розквітли  білі  квіти  все  одно.
Ось  така  буває  в  світі  дивина:
Впало  в  трави  павутиння  -  сивина,
А  маленька  вишня  ще  не  зна  про  те  -
Надто  швидко  цвіт  осінній  отцвіте.
Так  трапляється,  на  жаль,  чомусь  в  житті:
Вже  здавалось  -  більш  коханню  не  цвісти.
Тільки  доля  зна  -  прийде  в  останній  раз
Літо  бабине  й  здивує  знову  нас.
Опадуть  тихенько  ніжні  пелюстки
І  тумани  вкриють  густо  плин  ріки,
Пройде  осінь,  снігом  закружля  зима
Й  приведе  безсоння  глупа  ніч  й  німа.
В  жовтні  вишня  розцвіла  у  перший  раз,
Тільки  жаль  до  сліз,  що    виспіть  вишням  -  зась!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691862
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016


Олена Вишневська

Приручи… бо зима надто близько

Приручи  мене,  вовче,  та  так,  як  раніше  нікому
Не  вдавалось.  Зима  надто  близько...  Накриє  стежки
Білосніжною  ковдрою  снігу  –  мені  вже  додому
Повертати  запізно.  Не  схочеш,  тоді  на  шматки

Роздери  моє  серце  /коли  я  тобі  не  потрібна/.
Бо  насправді  мене  вже  немає  /зотліли  й  сліди/,  
Бо  в  мені  тільки  звуки  печалі  на  вірші  подібні,  
Безіменні  пустелі,  де  в  квіти  вбирались  сади.

Бачу…  погляд  голодний…  Ти  зважуєш  /справді?/  свій  вибір:
Між  єством  хижака  й  океаном  моїх  божевіль.
Чи  побачив  в  мені  під  прицілом  ти  звіра?  /Не  схибив…/
Ефемерних  боїв  в  голові  перероджений  хміль.

Як  заступиш  за  лінію  пульсу,  то  ввести  в  оману
Ти  себе  не  дозволь:  там  вистукує  ритм  часохід.
Приручи  мене,  доки  я  вітром  над  степом  не  стану.
Приручи  мене,  вовче,  як  війни  покличуть  на  схід…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Ліна Ланська

РУДА ОСІНЬ



Відучора  новини  сумні  і  порожні  -  
Десь  дощить  і  сказилися  ціни
І  світанки  холодні,  і  ночі  тривожні,
Рвуться  хмари...чи  грози,  чи  міни?

Відучора  у  осінь  не  бабине  літо,
Завітало,  зморозивши  душу.
Крижаним  яблуневим  незамайманим  цвітом
Засипає  калину  і  ружу.

Відучора  вінками,  на  покуті  -  гості,
Вихвалялись  завмерлі  ікони,
Пелюстками  засипані  лави  і  поспіль
Тужно  струни  ридають  і    дзвони.

Відучора  прощалося  серце  з  душею
Вже  укотре,  сміливо-гріховне,
Залишаючи  Віру  й  Любов  за  межею
І  Надію  -    маля  невгамовне.

Відучора  новини  сумні,  бо  щоднини
Ніч  все  довша,  як  нитка  намиста.
Святкувала  бурштинно-гіркі  роковини,
Руда  Осінь  -  чаклунка  перлиста.
30  09.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691623
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Макієвська

Я пью вино твоих губ, хмельное…

[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/18/15108315.gif[/img]

http://www.playcast.ru/view/8445115/1243cb425c0dc1f6b64f71c38066dfe5289e292apl
http://www.liveinternet.ru/users/4734325/post386070143/
http://www.playcast.ru/view/8682836/19db9ead367253cabd66ee2fa2ddb0b55fb04297
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9f1_tP0zuEo[/youtube]

Бросаясь  в    омут  любви  с    головою,
Я  пью  вино  твоих  губ,  хмельное,
Тону  в  нежной  истоме  ласковых  рук,
Никогда  не  забыть  мне  сладостных  мук.

Пьянит  слегка,  терпкий  запах  мигдаля,
Твой  флер,  сводит  меня  с  ума,  шаля,
От  шёлка  кожи,  пробегает  "  ци"-  волна,
Я  ныряю  в  море  страсти  в  глубь  ...до  дна,
А  там...  Ух!  Не  глубина...  Бездна  одна!...
И    поля...  цвета  васильков  и  льна....

Захватывает  меня  твоя  синева,
Манит  в  небеса,  в  действо  волшебства...
Зовёт  в  даль,  туда  где  есть  счастье  и  где  рай,
Где  только  ты  и  я,...весна,  и  вечный  май...

Растворяюсь  в  их  плену  по  кусочку,
До  самой  точки...Целуя  в  мочку
Ушка  и  в  завиток...  я  от  чувств  кричу,
В  бездну  иль  в  небеса...  точкой  лечу,
Души  от  одиночества  излечу...
Мне  это  ещё  по  плечу...тсс...  уже  молчу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691639
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


НАДЕЖДА М.

Осіння мелодія…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTLNGezd2XU  [/youtube]    


Осінній  вечір...  Місяць  випливає.
Із  хвильками  ще  грається  ріка.
Доріжку  срібну  місяць  прокладає.
Та  як  пройти?  Чи  річка  ця  мілка?

Ступає  обережно  осінь    в  річку.
Кида  під  ноги  жовті  килимки.
Та  як  ступити  їй  на  срібну  стрічку?
Не  покидають  осінь  ці  думки.

Уважно  поглядає  на  стежину...
Цариця  я,  то  значить  зможу  все.
Думки  оці  роїлись  лиш  хвилину...
Усмішка  освітила  їй  лице.

Зайшов  за  хмари  місяць.  Тут  доріжка
Кудись  поділась  раптом  без  сліда.
Скінчилась  оця  місячна  інтрижка...
З-за  хмари  місяць  знову  вигляда....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691436
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Ліна Ланська

НА КІНЧИКУ ТВОГО ПЕРА.

На  кінчику  твого  пера    –    душа,
Розгублена  і  зовсім  безпорадна,
Не  варта  навіть  мідного  гроша,
Якщо  її  не  знайде  Аріадна,
Щоб  кинути  клубок.

На  кінчику  твого  пера  тремтить,
В  своїй  любові  просто  неосяжна.
Один  лиш  порух  -  незбагненна  мить
Усі  образи  образом  приспить
Найтоншою  з  думок.

На  кінчику  твого  пера  -  мечі,
Від  заздрощів  найліпша  колисанка.
Танцює  вістря,  лезом  на  плечі
По  краплі  цідить  муст  хмільна  вакханка  -
Один  невірний  крок...

На  кінчику  твого  пера  -  перо
Чи  Ангела,  чи  Змія,  чи  Жар-птиці?
Піїте,  може  то  ТВОЄ  Ребро
Цілунками  нагадує  правиці:
Вінки  тернові  -  для  зірок.
25.09.16


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691309
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Лина Лу

ПЛАКАЛА ЖЕНЩИНА

Плакала  женщина,  слез  не  скрывая.
Столько  отчаянья,  дождь  среди  стужи,
На  остановке  конечной  трамвая.
В  мелкие  клочья    -  билетик...не  нужен.

В  мелкие  клочья  -  за  ветром  и  оземь
Снова  униженно  в  землю  вжимаясь,
Золото  ржавчиной  вытеснит  осень,
Вслед  уходящему  в  лето  трамваю.

Вслед  уходящему  в  лето,  решая
Как  же  ей  быть?..  На  колени  ладошка,
Маленькой  девочки:  "Ты  ведь  большая,
Плакать  не  надо!.."  и  топнула  ножкой.

Плакать  не  надо...  наверное  просто
Кроха  чужие  слова  повторяя,
Брошенный  кем-то,  увидела  остров
На  остановке  конечной  трамвая...
28.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691359
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Владимир Зозуля

И сердце сердцу говорит

Всё,  что  так  сердцу  мило
Жалко  в  себе  терять.
Жалко  того,  что  было…
Жалко,  еб*на  мать!
Аж,  до  тоски  зеленой
Льющейся  на  слова…
Жизнь  словно  ветка  клена
Пилится  на  дрова...  
Жаль  на  подсохшей  ветке
Нежный  еще  листок.
Жаль,  что  слова  так  едки
В  дыме  тоски  густом.  
Жаль,  что  на  дне  осталось
Чувства  лишь  на  стопарь.
Жаль,  что  мужская  жалость
Так  на  слезу  скупа.
Жаль!..
Но  не  ветку-палку…
Жизнь  не  кленовый  пень.
Что-то  другое  жалко
Сердцу  терять  в  себе...
Слов  вот  не  жалко  вовсе,
Но  безвозвратно  жаль
Чувств-журавлей,  под  осень,
Вновь  полетевших  вдаль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691451
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Lana P.

ЧИ В КАЗЦІ?. .

Чи  в  казці,  а  чи  наяву
Піймала  ноту  дощову
Пора  осіння  золота.
Забула  про  свої  літа
І  подалася  у  танок.
Зірвала  не  один  листок
З  дерев,  жоржин  і  хризантем  —
Все  набирала  жвавий  темп.
Згубила  в  лузі  чобіток,
А  павутиновий  вінок  
Злетів  із  журавлями  ввись.
Чи  віддадуть  його  колись?..
Зустріла  сивий  морозець.
Відчула,  що  прийшов  кінець…
І  перед  величчю  зими
Упала  ниць  на  сніг  грудьми.        23/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691105
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Lana P.

ЧИ В КАЗЦІ?. .

Чи  в  казці,  а  чи  наяву
Піймала  ноту  дощову
Пора  осіння  золота.
Забула  про  свої  літа
І  подалася  у  танок.
Зірвала  не  один  листок
З  дерев,  жоржин  і  хризантем  —
Все  набирала  жвавий  темп.
Згубила  в  лузі  чобіток,
А  павутиновий  вінок  
Злетів  із  журавлями  ввись.
Чи  віддадуть  його  колись?..
Зустріла  сивий  морозець.
Відчула,  що  прийшов  кінець…
І  перед  величчю  зими
Упала  ниць  на  сніг  грудьми.        23/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691105
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Ліна Ланська

АЙСТРА

Вона  була...щоднини,  щохвилини.
Як  зручна  річ  і  завжди  під  рукою.
Безмовно  йшла,  як  кликав  за  собою,
Вона  з  ребра,  а  він  таки  із  глини.

Вона  була  в  коханні  невгамовна,
А  він  топив  ті  пристрасті  у  настрій.
Вона  любила  до  нестями,  айстри,
Спорідненість  якась,  неначе  кровна.

Вона  була  спокійно-домовита,
А  він  за  обрій  день  який  збирався.
В  піжмурки  з  мріями  укотре,  грався,
А  мрія  та  така  несамовита.

Вона  була  звичайна  і  буденна,
Йому  бажалось  Анджеліну  Джолі
І  сипав  їй  на  рани  жмені  солі.
Душа  його  чомусь  така  злиденна?

Вона  була,  а  він  ногами  в  двері...
Хотів  розправити  без  неї  крила.
Вона  ж  любила,  так  його  любила,
Забула  мудрість  Тайної  вечері.

Вона  була  метелик  легкокрилий,
В  косі  шовковій  осінь  заблукала.
Ще  майже  півжиття  його  чекала
Ну  як  він  там,  розгублений,  безсилий?

Вона  була...коли  він  схаменувся,  -
Ще  може  в  ноги  впасти,  та  запізно.
Сміялась  доля  так  дошкульно  й  грізно,
Куди  ти  пнувся?  Навіть  не  здригнувся.

Вона  була,  тепер  її  немає.
В  краях  заморських  квилить,  як  зозуля.
Коли  той  спомин  дошкуляє  й  муля,
Тоді  він  руки  в  відчаї  ламає.

Вона  у  квітах  губиться  росою,
Колись,  як  айстра,  відцвіте  і  піде.
Росою  очі,  доки  сонце  зійде,
Нехай  не  виїсть,  вмиється  сльозою.

Вона  була...щоднини,  щохвилини.
Як  зручна  річ  і  завжди  під  рукою.
Безмовно  йшла,  як  кликав  за  собою,
Вона  з  ребра,  а  він  таки  із  глини.
26.09  16

Персефона  –  нещасна  дружина  Аіда,  який  правив  підземним  царством.  Він  насильно  взяв  її  в  дружини,  викравши  у  матері  Деметри.  Боги  наказали  їй  проводити  не  менше  половини  свого  життя  (осінь  і  зиму)  в  обителі  чоловіка,  тому  рік  за  роком  вона  опускалася  під  землю  з  приходом  холодів.
Легенда  про  квітку  стверджує,  що  колись,  в  кінці  серпня  Персефона  помітила  закоханих  юнака  і  дівчину,  які  обмінювалися  поцілунками,  будучи  прихованими  нічним  мороком.  Персефона,  позбавлена  любові  і  вимушена  незабаром  вирушити  до  Аїду,  заридала  від  відчаю.  Сльози  страдниці  перетворювалися  в  зоряний  пил,  що  опускається  на  землю  і  розквітає    чудовими  айстрами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690844
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Кадет

Бляха-муха колобок

Какая,  блин,  проблема,  где  не  спать?
Что  на  полу,  а  что  на  потолке…
По  крайней  мере,  не  скрипит  кровать,
Когда  висишь  себе  на  волоске…

Висишь,  как  затаившийся  паук,
В  углу  своей  совдеповской  норы…
И  даже  крови  лопоухих  мух
Испить  не  тянет  с  некоей  поры…

Не  тянет  совершенно  ни  на  что…  
Ну,  разве  что  дерябнуть  да  пожрать…
И  даже  конь  в  сиреневом  пальто
Не  соблазняет  от  души  поржать…

Похоже,  что  ни  ямб  и  ни  хорей
Уже  не  в  силах  чудо  совершить…
Обидно  за  наивных  дикарей,
Способных  только  всё  вокруг  крушить…

Не  получилось  сбросить  горы  с  плеч  
И  никакой  урок  не  будет  впрок,
Коль  умудрились  мы  себе  испечь
Такой  вот,  бляха-муха,  колобок...

сентябрь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690840
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


НАДЕЖДА М.

Я так люблю…

Я  так  люблю  вітри,  що  дують  в  спину.
Хіба  даремно  їх  попутними  зовуть?
Нехай    вітрила    понесуть    без  спину
В  країну,  де  правда  і  добро  живуть.

Та  не  люблю  людей,  що  за  спиною,
Ховаючись,  бажають  людям  зла.
І  нехтують  ще  мудрістю  святою:
Щоб  доброта  в  серцях  людських  жила.

Буває,  що  плює  вам  хтось  у  спину.  
Нема  біди  –  попереду  йдете.  
Своєї  не  вбачаючи  провини,  
Розумний  нечестивця  обійде

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690637
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Lana P.

ПОРА БАЛАНСУ

Пора  балансу,  рівноваги,
Як  листя  падає  на  ваги
Землі.

Повітря  лагідне,  полинне
Голубить  небо  павутинне,
В  теплі.

Під  пильним  поглядом  Світила,
Стесали  в  леті  свої  крила
Джмелі.

Дрімає  ліс  у  позолоті.
Лишили  чаплі  на  болоті
Жалі.

Осіли  мовчазні  тумани,
Накинувши  важкі  сутани,
В  імлі.

Тримає  осінь  у  покорі
Кораблик  з  листя,  як  на  морі,
В  ріллі.

Осінньо-тихе  шепотіння
Нагадує  дощу  моління,
На  склі.

Душа  впивається  красою,
Як  сонце  сходить  над  росою
В  ці  дні.                                                                                  24/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690635
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Ліна Ланська

З ТОБОЮ В ОСІНЬ, НАЧЕ У ЖНИВА

З  тобою  в  осінь,  наче  у  жнива.
Невже  дощило?  -  спрага  до  знемоги
І  передчасно,  -  пристрасті  пологи,
Мереживо  спадає  з  рукава.

Мереживом  засніжений  перкаль,
Неприспаної  до  світання  ночі,
Лиш  заважає  і  терпіння  точить.
Душа  скорилась,  любий  сенешаль.

Душа  бринить,  обпечена  до  сліз.
Зумисне  дражниш,  зацвіту  червоним,
А  ти  лиш  видаєшся  трохи  сонним
Твій  дотик  -  незакінчений  ескіз.

Твій  дотик  вічним  спалює  вогнем,
Зволожує,щоб  повінню  розлитись,
Щоб  невгамовно  пити  не  напитись,
Маленька  доки  смерть  не  омине.

Маленька...чи  померла,  чи    жива?
Бо  відтепер  ворота  того  раю,
Торкаюсь  мимоволі,  й  відчиняю...
З  тобою  в  осінь,  наче  у  жнива.

24.09.16.
Сенешаль  (або  сенешалк,  від  лат.  Senex  і  давньонім.  Scalc  -  найстарший  слуга)  -  одна  з  найвищих  придворних  посад  у  X-XII  ст.
З  часом,  однак,  він  перетворився  на  одного  з  вищих  сановників,  завідуючого  внутрішнім  розпорядком  при  дворі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690577
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Радченко

Пам'ять про сонце в серці слабіє (за мотивами вірша А. Ахматової)

Память  о  солнце  в  сердце  слабеет.
Желтей  трава.
Ветер  снежинками  ранними  веет
Едва-едва.

В  узких  каналах  уже  не  струится  -  
Стынет  вода.
Здесь  никогда  ничего  не  случится,  -  
О,  никогда!

Ива  на  небе  пустом  распластала
Веер  сквозной.
Может  быть,  лучше,  что  я  не  стала
Вашей  женой.

Память  о  солнце  в  сердце  слабеет.
Что  это?  Тьма?
Может  быть!..  За  ночь  прийти  успеет
Зима.

                                           _  "  _

Пам'ять  про  сонце  в  серці  слабіє.
Жовкне  трава.
Вітер  сніжинками  ранніми  віє
Тихо,  злегка.

Не  струменіє  в  вузеньких  каналах  -
Стигне  вода.
Тут  вже  нічого  не  трапиться,  знала.
ТОму  й  шкода!

В  небі  порожнім  верба  вже  розкрила
Віяло  наскрізне.
Може,  й  на  краще,  що  я  не  посміла
Серце  віддать  Вам  своє.

Пам'ять  про  сонце  в  серці  слабіє.
Що  це?  Пітьма?
За  ніч,  можливо,  та  й  підоспіє
Зима.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690612
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


КВолынский

Накинулась холодом…

Накинулась  холодом  осінь
На  ніжне,від  літа,  вбрання,
Неначе  пробуджена  повінь
Несеться  дощами  щодня.

Злякалося  літо  зелене,
Побігло  кудись,чи  втекло:  
Тихенько,мінливо  все  в*яне,
Неначе  й  життя  не  було.

Листочок  летить  за  листочком,
Вкривається  щемом  земля,
Заріччя  лежить  за  місточком  –  
Чорніють,горюють  поля.

Туманами  стелить  світанок:
Холонуть    гаї    і  луги,
Парує    довкілля…  І  ранок    
Пробуджує  смуток  шульги.

Готовиться  спати  природа,
Стомилась    вітрами  ходьби,
Щоденно  міняється  мода
Від  золота  до  голотьби.

Давно  попрощалися  з  літом,
І  осінь  летить  птахом  ввись…  
Душа  схаменулася  з  віком  
І  просить  мене:  «Помолись!»

Роки  вже  скосились  в  рядочок,
Від  Бога  –  найкращі  дари,
Осінні,  згорнулись  в  клубочок  –  
Нестримно  злітають    з  гори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690689
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Іванюк Ірина

Навіщо парасоля, коли дощ…

Навіщо  парасоля,  коли  дощ
вривається  на  вулиці  раптово...
Відчуй  його!  Дарма,  що  сам  промок,
вростаючи  у  землю  з  головою...

І  дихання  під  натиском  води
урівноваж,  вслухаючись  у  хлюпіт...
Стань  піснею,  стань  шелестом  верби,
вбираючи  вібрацій  мокрих  звуки...

І  ти  вже  сам  планета,  що  без  меж,-
сплелись  в  єдино  руки-струни  Бога.
Проливши  почуття  -  униз  стікай,
прозорістю  впадай  до  вод  святого!

24.09.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690652
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


ТАИСИЯ

Люблю по лесу с ножичком…

Люблю    по    лесу    с    ножичком    осеннею    порой.
Маслята    размножаются    под  каждою  сосной.

Ну  что  же,  коль    не  спрятались,  -  никто  не  виноват.
Ступайте-ка,  приятели,  в  корзинку    все  подряд.

Грибы  разнообразные  –  лисички,  дождевик…
Есть  даже  очень  важные    -      как  этот  боровик.

Иду,  куда  захочется,    душа  моя  поёт…
Друзья  перекликаются,  а  я  иду  вперёд.

Все  страхи  забываются,  влечёт  нарядный  лес.
Как  всё  же  это  здорово!  –  Попасть  в  страну  чудес!

Корзинка    наполняется,    зовут    идти  «  к  столу».
По  лесу  разлетается  призывное    «АУ»!

Поляна  накрывается,    уже  дымит  костёр…
А  значит    -  начинается    душевный  разговор…

24.    09.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690542
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


boroda171

Неуютно стало как-то

Неуютно  стало  как-то
На  четвертом  этаже…
Я  поставлен  перед  фактом,  –
Осень  бродит  неглиже.

Листья  плавают  по  лужам,
Дождик  льет  из  мелких  сит,
В  капюшоне  неуклюжем
Мой  сентябрь  опять  форсит…

Охрой  тронуты  березки
В  стайке  рдеющих  осин,
Не  таясь,  роняют  слезки
Под  старинный  клавесин.

Из-за  туч  курлычет  клином
Улетающая  грусть,
А  в  распадке  глухарином
Выглянул  упругий  груздь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690461
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Любов Ігнатова

От ми й зустрілись…

От  ми  й  зустрілись,  Осене.  Привіт!
Ти  відкоркуєш  пляшку  із  дощами?
Чи  ти  спочатку  розфарбуєш  світ,
Прикрасиш  синє  небо  журавлями?

А  можна  і  мені  з  тобою  в  ліс
Вплітать  березам  золото  у  коси,
Чи  місяцю  в  туман  сховати  ніс,
Заколихати  до  весни  покоси?

Я  сумувала,  Осене,  повір,
Моїй  душі  тебе  не  вистачало,
Вона  томилась,  ніби  дикий  звір,
В  якого  клітка  волечку  забрала...

От  ми  й  зустрілись...  через  стільки  бід...
Минули  квіти,  вишні  і  суниці...
Я  так  чекала,  Осене,  привіт!
Додати  в  чай  і  меду,  і  кориці?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Амелин

Из рассказа прохожего, который всё перепутал

Вдохновило  вот  это  весёлое  стихотворение  Ильи  Вардиева
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659697)

[b]Исповедь  памятника[/b]
[i]

Я  крепкий  чудак,  нескончаемо  крепкий  
Меня  обожают  потомки  и  предки.
Я  самый  печальный,  веселый,  бесшумный.
Меня  даже  голуби  любят  безумно.
Вовек  не  вспугну  даже  птичую  стаю.
Я  молча  стою,  не  дышу,  не  чихаю.

Залог  постоянства,  плюющий  на  моды.
Меня  не  сметут  катаклизмы  природы.
Какое  там  время,  погода  и  старость!
Завидная  доля  мне,  в  общем,  досталась.

Заботы  и  беды  людские  все  мимо,
Да  только  стоять  уже  невыносимо.
Мне  пытка  дана  бесконечная,  братцы.
Уже  двести  лет  не  могу…  почесаться.
 
7  апр.  2016г.  (первоисточник  -личный  сайт  автора  )
ID:  659697
Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
дата  надходження:  15.04.2016  09:26:04  [/i]


Это  не  пародия,  а  скорее  байка  с  элементами  первоисточника

[b]Из  рассказа  прохожего,  который  всё  перепутал[/b]

Стоял  тут  один...  "нескончаемо  крепкий",
"Светил  головой"  и  "размахивал"  кепкой,      
Не  молча  стоял  –  "выступал"  постоянно,
Не  мог  он  стоять,  как  стоят  истуканы.
К  нему  приходили  и  мамы  и  детки,
Какая-то  Роза  с  фамилией  Цеткин…    

И  Клара  была  –  та,  что  из  Люксембурга,
И  голуби  стаей  из  Санкт-Петербурга.
Спасибо,  поправили,  –  из  Петрограда!
Что-что?  Не  расслышал?!..    Да  так  вам  и  надо!

Какие  ещё  "катаклизмы  природы"?..
Вы  знаете,  сколько  здесь  было  народу?!    
А  вот  по  ночам…  –  Ой,  не  надо  смеяться!  –              
Он  от  писанины  не  мог  оторваться...    

Намедни  снесли…  обозвав  "супостатом  ",
А  мог  бы  в  музее  служить…  экспонатом.        
Своими  глазами  всё  видел  я,  братцы!
Такие  дела  в  этом  мире  творятся!
Теперь  здесь  скучает  пустой  пьедестал...    
   
А  он  –  "супостат"  –  «Капитал»  написал!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690484
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Илья Вардиев

Мой любимый дождь

Бывает  дождик-полоскун
Придет  полушутя.
Вот  череда  прозрачных  струн
Осеннего  дождя.

Любой  по-своему  хорош.
Пусть  даже  будет  град.
Ведь  это  мой  любимый  дождь
Меня  зовет  назад.

Посланий  капель  череда
Напоминает  суть.
Что  скоро  я  вернусь  ТУДА,
От  жизни  отдохнуть.

Я  в  каждой  капле  вижу  нить,
Как  ночь  за  каждым  днем.
Дорога  в  небо,  может  быть,
Рисуется  дождем.
(источник:  [url="http://chtoikak.vsego.net/filosofskaya-lirika-2/1242-moj-lyubimyj-dozhd"]личный  сайт  автора[/url])

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689865
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 25.09.2016


boroda171

Нелепый сон писаки-графомана под одну давно забытую мелодию

Сегодня  я  взбешен,  –  дурацкий  снился  сон,
Как  будто  нужно  стол  накрыть  на  тысячу  персон!
Я  повар  и  гарсон,  шинкую  патиссон,
С  утра  в  кастрюлях  трехведерных  варится  бульон…  

Из  тостеров  батон,  на  ломтики  –  бекон,
Салаты,  винегреты  и,  конечно,  сальтисон.
Закусок  миллион,  на  добрый  гарнизон…
Тут  –  щелк  в  моих  в  мозгах,  банкет  исчез…  Я  –  солдафон?
 
На  мне  комбинезон,  с  эмблемою  погон,
И  в  танке  настоящем  охраняю  я  кордон!
В  кустах  ползет  шпион,  застрял  в  стволе  патрон.
А  безопасность  нации  поставлена  на  кон…

Я  –  в  бег…  Как  Аполлон,  промчал  весь  марафон,
И,  стоя,  рукоплещет  мне  огромный  стадион…
Цветов  несут  вагон,  а  судьи  в  мегафон  –
Ура!  Ура!  Да  здравствует  наш  новый  чемпион!

Возник  духов  флакон,  марш  слышен  –  Мендельсон???
О,  только  бы  не  свадьба,  и  не  Катькин  силикон!
Но  не  знаком  фасон.  Корона.  Скипетр.  Трон…
Неужто  я  король?  Или  какой-то  фараон?

Смешно?  Запел  клаксон.  Педали,  руль,  салон,
Куда-то  вдаль  несется  заводной  автофургон.
Дорога  под  уклон,  иду  я  на  обгон,
Не  вовремя  попался  гвоздь…  И  вмиг  пробит  баллон,

Сместился  небосклон,  полиции  трезвон…
Составлен  протокол,  что,  мол,  нарушил  я  закон!
Контейнер  макарон  пропал,  прорвав  картон,
Ни  много,  и  не  мало,  а  почти  что  восемь  тонн!

Такой  большой  урон!  А  шеф  ведь  –  что  дракон…
Вам  повезло  –  не  знаете  его  вы  лексикон.
Чу  –  вальс  звучит,  бостон,  и  я  уже  пижон,
Прикид  с  иголочки  на  мне,  не  то,  что  балахон!

По  моде  на  сезон,  ну,  прямо  эталон.
На  пальце  камешек  в  кольце  –  алмаз  или  циркон?
В  петлице  свеж  бутон,  а  свет  со  всех  сторон,
С  дородной  дамой  (Катька?  Нет…)  танцую  я  чарльстон.

Вот  поворот,  наклон,  слетел  с  нее  кулон.
И  тут  вдруг  я  не  я…  Тьфу!  То  есть  я  –  аккордеон!
Я  разума  лишен,  я  издаю  лишь  стон,
По  клавишам  моим  небрежно  лупит  пустозвон…

Сосед  мой  –  саксофон,  какой  там  унисон!
Но  тут  я  превращаюсь  в  старомодный  "Ремингтон".
А  офисный  планктон  на  мне  свой  фельетон
Штампует  про  доходы  у  эстрадных  примадонн…

Проснулся  –  угнетен,  где  мой  пирамидон?
Ведь  вроде  зарекался  пить  я  на  ночь  самогон!
А  чей-то  баритон  добавил  мне  вдогон,
Что  эдаких  кошмаров  припасен  еще  рулон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690284
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ліна Ланська

У БЕЗЛАД ВПАЛА НІЧ

У  безлад  впала  ніч,  
Опівночі    -  блакить.
Щось  тихо  цокотить,
То  час  іде  навстріч.
[img]http://www.gif-mir.com/_ph/24/2/717907099.gif[/img]
В  оковах  протиріч,
Не  йде,    у  німоті  летить...

У  щасті  сліпота  -
Окраса  сірих  днів,
В  солодкому  вогні.
Та  болем  пророста
[img]https://www.stihi.ru/pics/2010/06/17/3839.gif[/img]
Підступна  гіркота  -  
Тобі  безвихідь  і  мені.

У  безвість  за  пером...
Злетіла  птиця-жар,
Душа,  як  той  лихвар,
Завмерла,  бо  зеро
[img]http://www.onelegend.ru/images/more/firebird_4.jpg[/img]
Від  безпричинних  чвар
Неспокою  пече  тавро.

У  крайнощі  -  думки.
Як  завше,  сльози  й  сміх
І  за  найменший  гріх  
Розплата  на  віки...
[img]http://flower.onego.ru/other/enc_0040.jpg[/img]
Барвінкові  вінки  -
Карає  меч  або  батіг.[img]http://cft2.mirf.ru/Articles/27/5510/Combat_crosss.jpg[/img]
22.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690303
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


НАДЕЖДА М.

Заметіль жоржинова осіння…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI  
[/youtube]


Заметіль  жоржинова  осіння.
Чом  сумуєш  під  моїм  вікном?
Чи  бракує    теплого    проміння?
Не  торкнулась  осінь  вас  крилом.

Угасають  кольори    осінні,
І  в  тиші  задумавсь  чомусь  сад,
Очі    все  ж  купаються  в  творінні,
Що  не  встиг  засипать  листопад.

Розправляйте  плечі  кольорові,
Поглядом  полиньте  до  небес.
І  додайте  фарб  моїй  любові.
І  зробіть  це  чудо  із  чудес.

Хай  вона  квітує  поміж  вами,
Не  зляка  зимова  заметіль.
Устоїть  під  сильними  вітрами
Тими,  що  прилинуть  звідусіль.

Білі,  жовті,  сині  і  червоні.
Кольорова  осені  купіль.
Ви    прекрасні  на  осіннім  фоні.
Я  люблю    з  жоржинів  заметіль..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690141
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Радченко

Прошлым не стала любовь


Капелькою  янтаря
В  сердце  застыла  любовь.
Значит,  всё  было  не  зря:
Встреча,  разлука  с  тобой.

Словно  подарок  судьбы,
Яркий  короткий  роман:
Двух  одиночеств  мольбы,
Двух  одиночеств  обман.

В  прошлое  перешагнув,
Прошлым  не  стала  любовь,
Нам  подарив  вышину,
Сказку  и  радугу  снов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690200
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


OlgaSydoruk

Серое - не к лицу…

Экспромт

Серое  -  не  к  лицу...
Красное  -  надеваю...
Нежностью  палачу
Маску  его  срываю...
Смелостью  -  на  пути...
Таинством  -  между  строчек...
Пламенем  -  от  свечи...
Святостью  -  между  прочим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690247
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Лина Лу

НА ПРОБУ

На  пробу  -  капельку  дождя,
Медовой  сладости  осенней.
Бессонницу    слепые  тени
Уносят,  в  утро  уходя.

На  пробу  -  шепот,  а  не  спор  
От  незнакомого  знакомца,
Кусочек  маленького  солнца
Вплетет  в  изысканный  узор.

На  пробу  канитель  сучит
Из  нежности  и  жаркой  ласки
Ночь,  строит  шаловливо,  глазки
И  в  ожидании  молчит.

На  пробу  -  бусинки  рябин.
Качаясь,  пламенною  кистью
С  горчинкой  дыма  тают  листья
И  замирает  старый  сплин.

На  пробу  и  любовь,  и  смерть,  -
Лишь  пригубили...  исчезаем.
Когда  метель  сказалась  маем,
Мы  -  лепестками  в  круговерть.

На  пробу  и  любовь,  и  смерть.
19.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689909
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Валентина Ланевич

Серце щемом крає душу.

Серце  щемом  крає  душу,
Слідом  осінь  у  крок  за  крок.
Зарікалась,  що  не  мушу
Ношу  нести  що  той  оброк.

Зарікалась,  що  кохання
У  свої  не  пущу  груди.
Залягла  паморозь  рання,
В  тіло  додала  застуди.

Зима  стукає  у  двері,
Підпирає  їх  супротив.
Сонця  захід  на  портьєрі,
Хто  тебе  мені  наврочив?

Чом  Господь  кара  любов’ю?
Защо  доля  шлях  хрестила?
Усміхнувсь,  повів  бровою,
Трепетала,  вчувши:"Мила."

Дарувала  нічка  злуку,
В  зір  очиці,  мов  червінці.
Вкрав  світанок  запоруку,
Зло  війни  на  жданок  жінці.

20/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689890
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Вячеслав Рындин

ТУТ

[b]Жгут  строения  Вселенной
Во  дворе  листочки  жгут
Ждут  затем  с  верхов  прощенья
За  пожар  пощады  ждут

Жмут  истлевшее  в  панели
В  кабинетах  руки  жмут
Труд  в  сомнительных  артелях
За  полтину  просто  труд

Ржут  работники  котельной
На  безрыбьях  раком  ржут
Груб  с  получки  печник  древний
Да  к  с  аванса  пуще  груб

Кнут  дрожит  попеременно
В  тощей  смуте  красен  кнут
Смуты  вносят  ежедневно
В  красный  список  чёрных  смут[/b]

20.  09.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689797
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Вячеслав Рындин

У моря осеннего…

Морскою  пеной  очарован
В  который  раз  –  перед  волной
Стоит  гротеск  –  скалой  окован
Седой  маяк  руды  стальной
Встречает  бури  и  туманы,
Морские  сказки  и  обманы,
В  брегах  сгущает  серый  дым,
Пред  безысходностью  томим…  
Огонь  –  опавший  лист  сжигает,
В  последний  час  в  пучину  волн
Унарный  пепел  отгружает,
В  багаж  морской  –  в  запасы  зол
Падёт  и  шквал,  и  звон  крушений
Смиреной  тяги  парусов…
Из  кругосветных  приключений
Давно  летит  трёхзначный  зов…
Пусть  SOS  –  как  волны  голубые,
Накатит  –  мирно  –  убежит
В  преодолимые  стихии,
Где  наш  маяк  за  жизнь  –  горит!

15.  09.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689800
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Любов Ігнатова

Осінь в мені

Осінь  в  мені  розпорошує  фарби  —
Жовтогарячі,  багряні,  терпкі.
Сонце  свічею  у  канделябрі
Промені  сипле  червоні  меткі.

Вечір  схиляється  нишком  до  поля,
Кутає  верби  в  тумани  легкі.
Ніби  сторожа,  принишклі  тополі.
І  перші  зорі,  як  мрія,  крихкі...

Вечір  осінній,  призахідне  сонце,
І  вітерець  кошенятком  рудим
Спить  на  ще  теплій  кленовій  долоньці,
Там,  де  багаття  клубочиться  дим...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Радченко

Осені репризи

Ще  вчора  літо  бабине  всміхалось,
Безхмарне  небо  не  журилось  цілий  день.
І  світло  повнолуння  розливалось
Всю  ніч,  даруючи  мереживо  тіней.

І  ранок  був  спокійний,  сонячно-златавий,
Нізвідки    в  купу  хмари  збіглись  дощові.
Яскравий  день  перетворився  в  день  сльотавий,
А  плями  сонячні  сховалися  в  траві.

Непередбачувані  осені  капризи,
Але  краса  її  казково-чарівна.
І  любі  серцю  кожний  рік  її  репризи:
То  всміхнена,  а  то  заплакано-сумна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689888
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Іванюк Ірина

Не нарікаю більше ні на що


Не  нарікаю  більше  ні  на  що,-
минуле  в  амфорі    відкуплення  закрито...
Так  довго  вчилась  мир  в  собі  творити,
писати  Всесвіт  буквами  життя...

Так  довго  вчилась  слухати  любов,
вдихати  віру,  множену  терпінням...
Що  вартісніш  жаданого  прозріння?
Коли  тягар,  то    лиш  -  жива  вода...

Так  довго  вчилась  падати  зі  скал,
але  злітати  -  не  сягнувши  долу...
Ніколи  більш,    ані  слабку,  ні  кволу,-
щоби  в  мені  ніхто  не  розпізнав!


07.09.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688323
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Іванюк Ірина

Скидай з грудей холодний аметист

Скидай,  тополе,  золото,-  скидай...
Навіщо  зайва  розкіш?  Не  обтяжуй!
Ти  рук  легких.  Он,  бачиш?  Небокрай.
А  ген  за  ним  світ  волі,-  правду  кажуть!

Скидай  з  грудей  холодний  аметист,-
змертвілістю  тебе  нехай  не  душить.
Цей  світ  людей  поблід  і  вмить  завис,-
оголеність  думок  -  оголить    душу.

16.09.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689070
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Дід Миколай

Осінній сад

Дрімав  у  сні  осінній  сад
За  хмарку  місяць  зацепився,
Моргнув  для  річки  до  дівчат...
По  справах  вдалеч  покотився.

Сипнув  в  долину  бурштину,
Черпнув  води  в  ставку,  напився,
Всміхнулись  зорі  чаклуну,
На    дворі    вечір  народився.

Виймали  скрипку  цвіркуни,
Як  у  раю,час  зупинився
Не  дишу...боже  борони,
Щоб  він,як  повінь  розчинився.

Озвався  пугач  у  гаю...
Десь  там  з  малечою  дражнився.
Та  я  ж  не  вперше  вже  в  раю...
А  встав...  і  знову    помолився.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689879
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Ліна Ланська

ЩОБ НЕ ЗБУЛОСЬ

Не  додай  долоням  плачу,
Там  і  так  через  край.
Зачерствілому  калачу
Не  рідня  коровай.

Через  край  для  пташок  вода.
Хоч  сухар  не  зерня,
Кинь  окрайчик  той  до  гнізда,  -
Завмира  метушня.

Не  мости  стежок,  відійди,
Сіллю  блисне  роса
Не  багато  у  ній  води,
Зате  чиста  -  сльоза.

Зате  чиста  й  душа  твоя,
Не  байдужа  до  бід.
Невгамовна,  як  течія,
Хоч  і  кожному  -  брід.

Краще  буде,  не  розцвіло,  -
У  гілля  заплелось.
Течія  підмиває  зло,
Щоб  воно  не  збулось.

18.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689877
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


НАДЕЖДА М.

Так рано холод вліз за комір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zDQ0N8Z524I
[/youtube]


Так  рано  холод  вліз  за  комір.
А  вітер  щоки  обпіка.
Ці  відчуття    мені  знайомі:
Капризи  осінь  викида.

Тремтить  від  холоду  все  тіло.
Зітхання  рвуться  чомусь  з  вуст.
А  ти  забула,  як  хотіла
Щоб  замість  спеки  -  падолист?

А  хмари  сірі,  волохаті
Несуть  осінні  вже  дощі.
Моя  душе,  нащо  зітхати.
Хіба  від  осені  втекти?

Це  від  думок  ми  все  ж  втікаєм,
А  летимо,  де  нас  не  ждуть.
Хоч  добре  ми  про  це    всі  знаєм,
Та    відкидаємо  цю  суть.

Йдемо  не  тими  ми  стежками.
І  часто  дуримо  себе.
Нещира  віра  часто  з  нами
І  в  край,    чужий  для  нас,    веде..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689828
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Радченко

Просіває пам'ять

У  своїй  коморі  днів  минулих  збіжжя
Просіває  пам'ять  решетом  сумлінь.
Відкида  полову  геть,  на  бездоріжжя,
Де  блукають  тіні  непорозумінь.

Днів  минулих  зерня  очища  терпляче
Від  сміття  образи  і  відлуння  слів,
Що  кидали  в  злобі  ми  напризволяще,
Щоб  почути  знову  їх  в  тумані  снів.

І,  можливо,  треба  не  усе  в  полову
Викидати,  тільки...  шкодувать  за  чим?
Марно  серце  мріє  повернути  знову
Те,  що  непомітно  стало  вже  нічим.

Підсвідомо  й  самі  ми  того  й  хотіли,
Щоб  не  пам'ятались  ні  злоба,  ні  біль.
Тільки  не  хватало  мудрості  і  сили
Взять  і  зтерти  з  згадок    пил  густий  і  цвіль.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689830
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


OlgaSydoruk

Пускай никто, прощаясь, не стенает…

Экспромт

Спасибо  за  вдохновение    -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689447

Я  нежность  отпускаю  в  пустоту...
Минор  и  отрешённость  -  не  пугают...
Там  нотой  покоряю  высоту,
Которую  не  видели,не  знают...
Я  нежность  отпускаю  в  пустоту:
На  параллель  последнюю  изгнаний...
И  листья  золотые(на  снегу)...
Пускай  никто,прощаясь,не  стенает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689765
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Єлена Дорофієвська

Я нежность отпускаю в пустоту….

Я  нежность  отпускаю  в  пустоту  –  
В  туманность  без  тепла  и  без  ответов.
Садовник-гений,  чувственность  мою
Ты  взращивал  украдкой,  незаметно…  

По  миллиметру  к  солнышку  тянул
Ее  ростки  и  свежие  бутоны…
И  рассыпал  соблазнами  росу,
И  лаской  почву  укреплял  на  склонах..

И  любовался  тем,  что  создал  сам,
И  упивался  сладким  ароматом…
А  я  тянула  веточки  к  рукам:
-  Смотри,  цветы!  Доволен  результатом?

Из  чахлого  и  слабого  ростка
Ты  вырастил  чудесное  растенье
И  я  была  готова  для  тебя
Стать  самой  нежной  даже  во  Вселенной!

Тянулась  к  сердцу,  жаждала  тепла,
Дарила  грозди  самых  спелых  ягод!
А  оказалось,  что  на  вкус  –  не  та…
Остыл  садовник,  интерес  утратив…

Что  мне  осталось?  Разрастется  куст
В  заброшенном  саду  и  одичает…
А  на  ветвях  шипами  -  моя  грусть…
И  сохнет  почва,  и  родник  мельчает…

И  рук  твоих  заботливых  не  жду,
И  мягких  губ  со  вкусом  моих  ягод…
Я  нежность  отпускаю  в  пустоту  –  
Туда,  откуда  вскоре  зимы  грянут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689447
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Циганова Наталія

…из моих комментов ) ) )

                                                 Входит  Пушкин  в  лётном  шлеме,  
                                                 в  тонких  пальцах  -  папироса  ©



В  лётном  шлеме  очень  к  месту
АС/великий/лётчик/Пушкин  
пересчитывал  подвески  
на  сафьяновой  подушке  -
всё  равно  их  не  хватало...
"...спёр/таки/паскуда/Штирлиц...
я  ж  хотел  не  что  попало:
для  любимых  двух  кормилиц..."
Мысли  Пушкина  прервали
так  бестактно/крайне/грубо
двое  в  форме:  "Мда...  нажрались  
Вы  сегодня,  Серж  Безруков..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689841
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Ліна Ланська

СЕРАФИМ

Коли  в  пеклі  чадять  смолоскипи,
Їсть  не  очі,  а  душу  той  дим,
Я  пишу  тобі  щось  поміж  рим,
Оминаючи  стереотипи.

Спиш,  не  чуєш    -  воно    калатає,
Чи  спалилось  до  ранку  ущент,
Чи  коханням  по  вінця,  ущерть
Наливається  і  наливає?

Хто  лібретто  тим  снам  твоїм  пише?  -
Усміх  пестить  кохані  вуста.
Ще  не  та,  чи  ще  й  досі  не  та
Поцілунками  ночі  колише?

Не  шукай  її  з  ночі  до  ранку,
Я  клубочком  у  тебе  в  душі
Притулюсь,  недолугі    вірші  
Навівають  хмільну  колисанку.

Коли  в  пеклі  чадять  смолоскипи,
Їсть  не  очі,  а  душу  той  дим,
Я  пишу  тобі  десь  поміж  рим:
Зацвіли  серед  осені  липи...

Ароматом  медовим  твоїм,  
Пустотливим  вином  запашним,
Пригостив,  до  останку  не  випив.
Був  ти  грішним,  а  може  й  святим,
Шестикрилий  палкий  Серафим...

17.09.16.

Серафи́м  —  в  християнській  традиції  найвищий  ангельський  чин,  найбільш  наближений  до  Бога.

…  що  стосується  до  найменування  Серафимів,  то  воно  ясно  показує  невпинне  та  повсякчасне  їхнє  прагнення  до  Божественного,  їхню  гарячковість  та  швидкість,  їхню  палку,  постійну,  неослабну  та  неухильну  стрімкість,  —  також  їхню  здатність  дійсно  возводити  нижчих  в  горішні,  пробуджувати  та  запалювати  їх  до  подібного  жару;  так  само  як  означає  здатність,  опалюючи  й  спалюючи,  таким  чином  очищати  їх,  —  завжди  відкриту,  невгасиму,  постійно  однакову,  світлоподібну  та  просвітлювальну  силу  їх,  яка  проганяє  та  нищить  будь-яке  затьмарення

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689656
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


OlgaSydoruk

Мой листопад звучит в миноре…

Экспромт


Мой  листопад  звучит  в  миноре...
И  шелест  листьев  -  априори...
Для  оды  радости(картечи)
Все  отгремели...Теперь  -    далече...
Мне  не  забыть    твоих  объятий,..
И  красный  цвет(в  горохе  платья)...
Греховность  мысли  и  -  деяний...
Желаний  след  и  миг  касаний...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689701
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Олекса Удайко

СМЕРТЬ СОБОЮ ПЕРЕМІГ

   [i]13-15  вересня  цього  року  відзначали
   150-ті  роковини  світоча  мікробіології
   та  епідеміології  славетного  сина  Поділля  -  
   Президента  ВУАН  академіка  Д.К.Заболотного…    [/i]
 [youtube]https://youtu.be/kDL8lPHbNXk[/youtube]
Бувають  дні  –  весняні  і  осінні,  
Й  зимові  спохмурнілі  скучні  дні…
А    в  нас  були  –  насичені  і  чинні,
Та  промайнули    –  що  в  чарівнім  сні.

Були  там  згадки  про  значну  людину,
Що  суть  свою  любові  віддала,
Та  у  лиху,  нелюдяну  годину
В  серця  людей  навічно  увійшла.
Поділля  син  –  Данило  Заболотний,
Що  впорав  людства  страдний  переліг,  –
Страшний  недуг,  незгойний  і  скорботний,  –
Він  смерть  саму  собою  переміг!
Своє  життя  поклав  на  Vivo-плаху,
Щоб  людство  все  щасливіше  жило,
Й  залишив  нам  від  Бога,  від  Аллаха
Від  пошестей  нескорене  зело.

…Пішов  у  вічність  вчений  наш,  щоб    жити
У  вдячних,  невпокорених  серцях,
Щоб  все  цвіло,  щоб  колосилось  жито,
Щоб  майорів  над  нами  мирний  стяг;
Щоб  ми  жили,  співали  й  веселились,
Складаючи  про  вченого  пісні,
За  упокій  душі  його  молились,
Й  служили  ним  омріяній  весні![/color][/i]  
[/b]

13-15.09.2016,    Тульчин-Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689299
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Шип Сергей

Знай, что это однажды случится…

Знай,  что  это  однажды  случится,
Как  случается  завтрашний  день.
Боль  сердечная  враз  прекратится,  
Испарится  у  ног  твоих  тень.

И  прорежутся  вдруг  за  спиною
Два  огромных  и  сильных  крыла.
И  наполнится  небо  тобою
И  любовью,  что  в  сердце  жила.
                                                                                                         апрель  2009


_______________________
картинка  с  инета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689376
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Вячеслав Рындин

Театр у лестницы

[b]На  опере  в  Ла  Скала  Жизель  меня  ласкала
Двукратным  пируэтом  высокая  любовь
Под  лестницей  вещала,  что  к  завершенью  бала  
В  лирическом  балете  танцуется  ЦУМ  ВОЛЬ!
[/b]
16.  09.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689623
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Лина Лу

Я ПОРАНИЛА РУКИ


Я  поранила  руки  осколком  стекла,
От  досады  на  серую  Осень.
Ты  откуда    явилась,  кого  привела?
Этот  дождь  так  уныл  и  несносен.

Ваш  дуэт  что-то  новое  вряд  ли  споет,
Только  окна  зальет  и  закружит.
Листья  желтые  знаю,  ничто  не  спасет,
Заплелось  время  тленностью  кружев,

Обернувшись,  во  благо  дымящим  кострам,
Стариковским  морщинистым  ликом...
Украшает  рябину  Исида-  сестра
Ожерельями    из  сердолика.

Загляделась  на  ягоды  ,  -    бусины  те
В  оберег  собирала  богиня.
Кисти  жарко  сияют,  а  лист  пожелтел
И  увял,  хоть  ни  в  чем  неповинен.

Прилепился,  украдкой    целуя  стекло,
Замирая  в  последнем  прощанье.
Я  хотела  коснуться,  да  не  повезло,
Острый  край  огласил  завещанье.

Я  поранила  руки  осколком  стекла,
Солнца    капелька  -  краюшек    кроны.
Что  ж  ты  Осень  к  порогу  опять  принесла?  -
Ни  бубенчиков  нет,  ни  короны.
11.09.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689584
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Ліна Ланська

НЕ ЗМУШУЙ ЛЮБИТИ НЕ ТИХ

Не  змушуй  любити  не  тих...
Розірветься  серце  навіки,  -
Не  зцілять  тієї  каліки
Ні  десять,  ні  сорок  святих.

Не  змушуй,  бо  кулю  з  багна
Не  вилити;  хай  непотрібних
Всього    дев"ять  грамів,  та  срібних,
Чогось  таки  варта  вона?

Не  змушуй  в  обійстя  зайти,
Де  трунком  наповнені  чари.
Я  бажана  там,  як  татари  -
До  столу  сідай  і  тремти.

Не  змушуй  дивитись  униз,
Коли  розправляються  плечі
І  відсіч  даю  колотнечі,  -
Мене  не  штовхай  на  карниз.

Не  змушуй  любити  не  тих,
Розірветься  серце  і  стане.
Надія  повік    не  дістане,
Бо  час,  зупинившись,  застиг...
Не  змушуй  любити  не  тих.
 17.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689355
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Дід Миколай

Мій Бориспіль

                                 1
Миле  місто  моє  -  зелен  -  гай
З  перлів    зіткане    наче    намисто.
Мого  серця    осінній  розмай,
Диво  квітом  засіяне  чисто.
               Приспів:
Де  б  не  був,  в  чужині,  до  тебе  прилечу,
Знов  додому  з  доріг  повертаю.
В  снах  без  тебе  в  пориві  кричу,
Чаєнятком  без  тебе  страждаю.
                                 2      
Тут  у  затишку,  грієш  теплом
Своїм    спокоєм    сповнюєш    груди.
Пригорнеш    наче    мати    крилом,
Мою  втомлену  душу  розбудиш.
                       Приспів:
                               3
Мій    Бориспіль-емоцій    заряд
Ти    натхнення    любисток    уяви
Зусиль  творчих  моїх  водопад,
Місто-славень    козацької  слави!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689342
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Дід Миколай

Із циклу прабабусі Соні №10

Мати  за  синочком  тяжко  сумувала...

Вже  й  коса  русявая  інеєм  припала.

До  могили  мати  стежку  протоптала,

Щодня  із  синочком  своїм  розмовляла.

Чого  ж  ти  не  бачиш  високого  неба,  

Вже  твої  синочки  старшії  за  тебе.

А  внучки,  як  зорі  на  небі  сіяють,

Вони  до  прабабці  в  гості  прибігають.

Мостяться  до  столу…  сідають  обідать,

Щось  новеньке  просять  розказать  про  діда.  

А  як  побіжать  вже,  сідаю  в    куточку…

Ой,  як  тяжко  часом  дорогий  синочку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689340
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Валентина Ланевич

Плачем з душі, словами на папір.

Плачем  з  душі,  словами  на  папір,
Любов  стікає  щемом  в  осінь.
Дарма  казати:"Ти  мені  повір",-
Коли  дощі  сховали  просинь.
Й  безцільно  бродить  догма
Поміж  кошлатих  хмар  вгорі.
Щире  кохання  що  аксіома:
Терпіння  поступ  на  олтарі,
Де  розуміння  не  краде  втома,
Де  пліч  тремтіння  у  ласці  рук,
Де  схилить  голову  покора,
Пригріється  у  серці,  його  стук,
Здійме  у  грудях:  моїх,  твоїх
Потрійну  бурю  відчуттів  -
Кохання  емоційних  віх,
Щоб  поклик  сутності  не  занімів.
Жовтим  листком  не  падав  долі,
Не  нарікав:"То  примха  долі",  -
Горів  вогнем  в  п’янкім  полоні,
Упивсь  Причастя  в  чуднім  законі,
У  вузлуватій  загадці  сивих  віків.
За  гріх  грішити  знову,  ставши  собою,
В  розплату  маючи  мереживо  стібків:
"Спасенний  із  світло-тінню  у  двобої".
17.09.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689329
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016


НАДЕЖДА М.

Осінній незакінчений роман…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YAKhDQMihm8  
[/youtube]

Осінній  незакінчений  роман.
Іще  не  раз  нам  нагада  про  літо.
Хоч  котиться  клубками  вже  туман,
Та  радість    у  журбу  не  перелито.

Буває,  що  осінні  дмуть  вітри,
І  ти  не  знаєш,  де  себе  подіти,
Доводиться  отут  душі  схитрить:
Навчить  мене  собою  володіти.

Думками  пробиваєш  темноту.
Летиш  туди,  де  було  тепло.
Залишивши  душевну  самоту.
Нові    думки  душа  вже  клепле.

Осінній  день,  прозора  світла  даль.
І  ця  пора  прийма  нову  обнову.
Ніколи  не  пробачить  цю  печаль,
Коли  її  прийму  я  за  основу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689453
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


OlgaSydoruk

А я забыла, что время лечит…

Экспромт

А  я  забыла,что  время  лечит...
И  зажигают  для  грусти  свечи...
Бегут  от  дыма,наверно,слёзы...
Укол  до  нерва  -  засохшей  розы...
А  я  забыла,что  время  лечит...
Что  для  любимых  -  законы  вечны...
На  Млечном  тоже  сгорают  звёзды...
Совсем  не  страшно,когда  не  поздно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689581
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


OlgaSydoruk

Куда то делся из вены литий…

Зачем  осенний(колючий)ветер
Срывает  листья,ворует  пепел?..
У  семиструнной  фальшивы  -  нити...
Куда  то  делся  из  вены  литий...
А  мне  приснилось,что  всё,как  прежде:
Приносят  письма(моей    надежды)...
В  зелёных  листьях  так  ласков  ветер...
Ты  мой  любимый,и  лик  твой  -  светел...
И  всё  так  просто,что  было  сложным...
От  прикасаний  -  мороз  подкожный...
И  нескончаем  -  осенний  вечер,
И  жар(признаний),и  пламень(свечек)...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689574
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Владимир Зозуля

Осеннее

Осеннее…
Я,  кажется,  болею
Неведомым  хроническим  недугом.
Осеннее…  
По  парковым  аллеям
Бесцельное  движение  по  кругу.
Осеннее…
Я  словно  очарован
Предчувствием  и  красотою  смерти.
Осеннее…
Как  замкнуто-сурово
Безвыходность  круги  земные  чертит.
Осеннее…
Вновь  поджигает  разум
И  сердце,  и  на  листьях  кленов  свечи.
Осеннее…
Я  загорелся  сразу
И  погасить  мне  это  чувство  нечем.
Осеннее…  
Уже  горит  так  жарко  -
Кострищем,  как  на  погребальной  тризне.
Осеннее…  
Мне  холодно…  мне  жалко…
И  осени…  и  уходящей  жизни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689421
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


КВолынский

Волинь.

Колись  тут    дівчина  стояла…
Стояла  й  слухала  весну:
Народу  мудрість  сповивала    -
Співала  пісню  чарівну.

Заворожила  своїм  словом,
Мов  те  джерельце  із  землі    
Пробилось  зернятком,і  долом
Засіялось  по  всій  ріллі.

Ростки  сподобались  народу  –  
Такі  проникливі  вірші,
Що  не  відняти  іі  зроду
Від  Української  душі.

З  коріння  роду  виростала  –  
Волинська  зацвіла  краса,
Рідненьким  розумом  співала
Її  зворушлива    душа

Волинь  –  колиска  наших  предків…
Кувалась  мова  в  боротьбі,
І  розливалась  з  осередків  -  
Завжди  пеклась  в  чужій  злобІ.

Загартувалось  добре  слово,
В  неперевершений    булат,
Сьогодні  солов*їна    Мова  –
Найкращий  ратник  і  солдат.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686483
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 16.09.2016


НАДЕЖДА М.

Ледь ступила осінь рання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QdalscOqcWM[/youtube]

 Ледь  ступила  осінь  рання-
 Квіти  пізні  за  вікном.
На  тепло  ще  сподівання,
Інший  світ    живе    за  склом.

Де-не-де  впаде  листочок,
Мов    горобчик,  пролетить
Сум  сховається  в  куточок.
Та  це  так...  на  одну  мить.

Побіжать    знов  дні  за  днями.
Осінь,  скоро  знов    зима.
Допоможуть  тут  благання?
Не  проси  весни  дарма.

Бадьорить  осіння  тиша,
Всі  думки  в  одну  сплелись.
Сад  осінній  золотіша.
Листя  клена  зайнялись.

І  пала  вогонь  осінній.
Та  радіє    чом  душа?
Це  здалося  незбагненній:
Все  ж  весна  не  залиша.

Сонце  кине  жмут  проміння:
Веселішим  стане  світ.
І  уся  журба  осіння  
Від  моїх  втече  воріт

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688788
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Дід Миколай

Серця роси ранкові весняні

                                               1
Ти  любове  моя,  моє  рідне  село,
На  Волині  чудесна  перлина.
З  вишень  стиглих  в  саду  мами  терпке  вино,
Україна  моя  солов’їна.  
                                     Приспів:
Часто  сняться  мені  спориші,
Тиха  нічка  духмяна,  духмяна.
То  потреба  душі,  то  потреба  душі,
Серця  роси  ранкові  весняні.
                                               2
Тут  частинка  моя,  тут  моє  джерело,
Синь  озер  моїх  даль  голубина.  
Тут  колись,  я  малим  піднімавсь  на  крило,
Проводжала  в  дорогу  стежина.
                                       Приспів:
                                                 3
Трави  стелють    м’ягко  до  ніг  запашні,
Находився  в  світах…  повертався.
Гай  леліяв    думки  у  зеленій  замші,
Прохолодою  їх    умивався.
                                     Приспів:
                                               4            
Із  далеких  доріг,  ступлю  тихо  в  миріг,
Терпкий  запах  від  саду  ковтаю.
Як  кленовий  листок  упаду  на  поріг,
Сторінки  свої  знов  прогортаю.
                                       Приспів
                                                   5
Тут  колиска  моя,  моє  чудне  село,  
Яке  рідне  мені  воно  зблизька.
Терпких  вишень  вино,  я  не  пив  так  давно,  
Моя  радосте  ти  невеличка.
                                           Приспів:
                                                     6
Вже  дозріли  жита,  перезрілі    жита,
На  столі  в  паляницях  духмяні.
Повернути  б  літа,  мої  сиві  літа,  
Розвернути  б  ті  коні  булані.
                                         Приспів:
Часто  сняться  мені  спориші,
Тиха  нічка  духмяна,  духмяна.
То  потреба  душі,  то  потреба  душі,
Серця  роси  ранкові  весняні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686880
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 16.09.2016


НАДЕЖДА М.

Вітре сильний! Плач!



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5zh2TMBeGZ8  
[/youtube]

Ледь  торкнувся  лиця  вітер.
Свіжим  подихом  обдав.
Сльози  всі  старанно  витер.
І  думки    вгадав.

Тут  пірнув  в  моє  волосся,
Гратись  з  ним  почав.
І  мені  чомусь  здалося,
Що  чогось  мене  навчав.

Засміялись  зразу  очі,
Покотився  сміх.
А  він  знову  щось  воркоче.
Рада  від  утіх.

Щось  шепоче  мені  в  вуха.
Зрозуміти  як?
Та  душа  його  все  ж  слуха.
То  якийсь  є  знак.

То  закрутить  вихрем  ніжним
І  впаде  до  ніг.
А  то  стане  недосяжним:
Жалко..  що  вже  зник...

Десь  гуляє  серед  степу:
Воля  золота.
То  влетить  в  якусь  халепу...
Винна  самота...

То  присяде  ,  враз  затихне.
Вітре  вільний!  Плач!
Нехай    біль    тебе  не  тисне
Від  твоїх  невдач...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688751
дата надходження 10.09.2016
дата закладки 16.09.2016


НАДЕЖДА М.

Вітре сильний! Плач!



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5zh2TMBeGZ8  
[/youtube]

Ледь  торкнувся  лиця  вітер.
Свіжим  подихом  обдав.
Сльози  всі  старанно  витер.
І  думки    вгадав.

Тут  пірнув  в  моє  волосся,
Гратись  з  ним  почав.
І  мені  чомусь  здалося,
Що  чогось  мене  навчав.

Засміялись  зразу  очі,
Покотився  сміх.
А  він  знову  щось  воркоче.
Рада  від  утіх.

Щось  шепоче  мені  в  вуха.
Зрозуміти  як?
Та  душа  його  все  ж  слуха.
То  якийсь  є  знак.

То  закрутить  вихрем  ніжним
І  впаде  до  ніг.
А  то  стане  недосяжним:
Жалко..  що  вже  зник...

Десь  гуляє  серед  степу:
Воля  золота.
То  влетить  в  якусь  халепу...
Винна  самота...

То  присяде  ,  враз  затихне.
Вітре  вільний!  Плач!
Нехай    біль    тебе  не  тисне
Від  твоїх  невдач...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688751
дата надходження 10.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Радченко

Материнське прокляття

                             Бабине  літо  промайнуло,  немов  тінь,  яку  залишило  наостанок  літо.    А  тіні  завжди  зникають  непомітно,  ніби  не  хочуть  докучати    чи  чимось  заважати.  Остання  ніч  бабиного  літа  була  тепла,  лагідна,  затишна.  Розлита  навколо  тиша,  обгортала  сонне  місто  дбайливо  і  ніжно.  Повний  місяць  дивився  замислено  на  землю,дивуючись  казці,  яку  намалювало  бабине  літо.  Фарби  були  золотаво-багряних  відтінків.  На  городах  із  попелищ,  в  яких  палили  бадилля,  тягнувся  вверх  ледве  помітний,  майже  прозорий  димок.  Його  запах  був  особливий,  ексклюзивний,    він  змішувався  з  іншими  запахами  осені  і  придавав  їм  ледь  помітної  гіркоти.  Цей  запах  Григорівна  любила  з  дитинства,  впродовж  всього  довгого,  різнокольорового  життя.
                         Вона  сиділа  біля  відчиненого  вікна,  вдивляючись  в  ніч,  ніби  хотіла  видивитися  щось  давно  загублене  в  минулому    чи  втрачене    в  сьогоденні.  Цього  літа  Григорівні  виповнилось  вісімдесят  один  рік.  Безсоння  давно  прижилося  в  її  хаті.  А    з  тієї  хвилини,  коли  несподівано,  десять  років  тому,  помер  її  чоловік,  воно  стало  надто  надокучливим  і  болісним.  Хата  була  велика,  простора,  але  здавалася  пусткою.  Вдень  Григорівна  була  ввесь  час  чимось  зайнята,  відволікаючись  від  самотності  та  важких,  надоїдливих  роздумів.  Ось  і  сьогодні,  зайшовши  в  хату  пізно  ввечері,  вона  й    не  лягала  в  ліжко,  а  відчинила  вікно  і…  поринула  в  минуле,  хвилі    якого  то  підіймалися,  то  затихали.
                       Дитячі,    довоєнні,  роки  хоча  й  були  нелегкими,  але  завжди  згадувалися,  як  найщасливіші  і  найяскравіші.    Війна  приходила  в  спогадах  і  снах  в  сльозах,  з  незабутими  почуттями  страху  і  відчаю.  Батько  і  старший  брат  Василь  так  і  не  діждалися  Перемоги,  їхні  могили  загубилися  назавжди  на  далекій  чужині.    І,  щоб  не  відбувалося  в  житті,  все  одно    до  людини  приходить  перше  кохання,  перша  гірка  зрада,  перше  болісне  розчарування.  Кохання  прийшло  до  Валі,  Григорівни,  не  раптово,  а  якось  тихо,  без  зайвих  емоцій.  Івана  вона  знала  давно,  з  дитинства    і,  коли  він  освідчився  їй    в  коханні,  прийняла  це  спокійно.  І  заміж  пішла  за  нього,  бо  й  не  могла  подумати,  що  може  бути  інакше.  Прожили  вони  недовго,  трошечки  більше  року,  а  потім  без  зайвих  слів  розішлися,  ніби  між  ними  ніколи  й  не  було  нічого  схожого  на  кохання.    Через  три  роки  Валя  закохалася  без  тями,  як  нерозумне  дівчисько,  хоча  їй  було  вже  двадцять  чотири  роки.  Олексій  їй  сподобався  зразу.  Вони  працювали  на  одній  шахті,    але  зустрічалися  рідко,  бо  працювали  в  різних  змінах.  Коротких  зустрічей  Валі  було  достатньо,  щоб  закохатися.  Пройшло  півроку  і  тільки  тоді  Олексій  запросив  Валю  на  перше  поба-чення.  З  Олексієм  життя  склалося  добре,  через  рік  народилася  донечка  Тетянка.  Більше  дітей  Бог  їм  не  дав.  Донечку  вони  виховували  в  безмежній  любові,  виконували  всілякі  забаганки  і  примхи.  Тільки  одна  подія  в  їхньому  житті  затьмарювала  спогади  про  її  дитинство.  Коли  Тетянці  виповнилося  три  місяці,  Валя  вимушена  була  виходити  на  роботу.  Для    донечки    прийшлося  шукати  няньку.  Знайшли  швиденько,  вона  вміло  поводилася  з  дівчинкою,  виконувала  ретельно  свої  обов’язки.  Але  так  вона  вела  себе  тільки  один  тиждень.  Так  вийшло,  що  одного  разу  Валя  прийшла  з  роботи  додому  раніше  і  була    не  здивована,  а  шокована  побаченим.  В  хаті  був  гармидер,  донечка  криком  кричала,  а  нянька  –  п’яна,  з  цигаркою  в  роті  сиділа  за  столом  з  незнайомим  чоловіком.  Валя  взяла  Тетянку  на  руки,  замінила  мокрі  пелюшки,  погодувала,  приспала  і  положила  в  колисочку.  А  няня  навіть  не  помітила  господині,  так  була  зайнята  своїм  товаришем  по  чарці.  На  другий  день  Валя  пішла  на  роботу  з  донечкою  і  написала  заяву  про  звільнення.  З  того  часу  їхня  родина  жила  без  особливих  змін,  чи  неприємностей.  Коли  Тетянці  виповнився  рік,  Валя  пішла  на  нову  роботу.  Через  деякий  час  був  побудований  високий,  просторий  будинок.
                         Все  було  добре,  але  ніхто  не  знав,  якими  були  справжні  відносини  між  чоловіком  і  жінкою.  Валя  з  кожним  днем  більше  і  більше  змінювалася,  їй  в  Олексійові  щось  та  й  не  подобалося:  не  так  зробив,  не  так  сказав,  не  так  одягнувся  і  таке  інше.  Їй  хотілося,  щоб  чоловік  під-чинявся  і  робив  тільки  так,  як  скаже  вона.  Але  найбільш  нерозумілими  були  її  ревнощі  до  відношень  Олексія  і  донечки.  А  вони    дійсно    були  дуже  довірливі  і  теплі.  Тетянка  татові  розповідала  все,  навіть  те,  що  повинна  знати  тільки  мама.  Вона  підсвідомо  відчувала  мамині  ревнощі  і  сама  все  далі  від  неї  віддалялася.  Валя,  як  і  завжди,  діставала,  бо  було  дуже  в  той  час  з  цим  скрутно,    для  донечки  найкращі  іграшки,  одяг,  золоті  прикраси.  Але  вона  це  робила  більше  для  себе,  щоб  родичі  і  знайомі  бачили,  як  вона  любить  свою  дитину,  робить  для  неї  все.  Вона  збирала  для  Тетянки  багате  придане:  килими,  білизну,  рушники,  посуд.  Збирала  гроші  на  майбутній  будинок  для  донечки.  Коли  Тетянці  виповнилося  чотирнадцять,  вона  вже  ні  від  кого  не  ховала  свого  зневаження  до  матері.  Батько  їй  робив  зауваження,  але  вона  на  них  не  звертала  уваги.  Обіймала  батька,  цілувала  і  шепотіла:  «  Вона  на  це  заслужила».
                         Весілля  Тетянці  справили  багате,широке,  гучне.  Приданого  хватило  б  на  три  нареченої.  Здавалося,  що  Григорівна  віддала  донечці  все  до  останньої  копійчини,    рушника,  ложки-тарілки.  Весілля  гуляли  майже  тиждень.  Тетянка  з  чоловіком,  Миколою,  поїхали  жити  до  Харкова.  В  них  народилося  два  хлопчика.  Григорівна  чи  Леонід  кожної  неділі  везли  до  Харкова    непідйомні  сумки  з  продуктами.  А  донечка  так  й  не  змогла  ні  на  крок  приблизитися  до  матері.    І  в  один  з  приїздів,  Григорівна,  не  витримала  й  запитала:  «Тетянко,  доня,  чому  ти  так  відносишся  до  мене?».  Відповідь  вразила,  як  раптовий  удар  блискавки:  «Це  ти  залишила  мене  на  п’яну  няньку  і  пішла  спокійно  на  роботу.  Мені  давно,  дванадцять  років  тому,  розказала  про  це  бабуся  Варя,  твоя  мама».  Григорівна,  мов  заніміла,  дивилася  на  дочку  і  плакала.  Через  де-який  час  вона  змогла  їй  прошепотіти:  «Я  ж  не  знала,  що  вона  така.    Нічого  ж  не  трапилося,  донечко.  Нічого…».  Тетяна  тільки  всміхнулася,  махнула  рукою  і  вийшла  з  кімнати.  Григорівна  вслід  тихо-тихо,  майже  нечутно,  сказала:  «Донечко,  тебе  колись  Бог  покарає».  Пройшло  небагато  часу  і  Тетяна  втратила  роботу,  а  потім  і  її  чоловік.  Вони  переїхали  жити  в  рідне  місто  Тетяни.  Її  батьки  подарували  великий,  затишний  будинок.  Тепер  Григорівна  жила  на  одній  вулиці  з  донькою,  тільки  в  різних  кінцях.  Бачились  вони  дуже  рідко,  рідше  чим  тоді,  коли  дончина  сім’я  жила  в  Харкові.  Зять  приходив  з  онуками    часто,  допомогав  чи  просто  так,  провідати.  А  Тетяна  раптом  почала  важко  хворіти.  Все  частіше  вона  лежала  в  лікарні,  ніякі  ліки  їй  не  допомагали.  Григорівна  жила  все  бідніше,  бо  майже  вся  пенсія  йшла  на  ліки  для  Тетянки  або  онукам,  які    дуже  любили  бабусю  Валю.
                         Десять  років  тому  не  стало  Леоніда.    Раптовий  серцевий  напад,  швидка  не  встигла  з  допомогою.  Тетяна  прийшла  на  рідне  і  майже  чуже  подвір’я,  щоб  попрощатися  з  батьком.    Нахилившись  до  труни,    кивнувши  в  сторону  матері,  крізь  сльози  промовила  :  «  А  до  неї    -  не  прийду».  Ці  слова  хтось  з  «добрих»  сусідів  переказав  Григорівні.  Залишившись,  після  поминального  обіду  сама,  вона  ходила  пустими  кімнатами  з  однією  думкою  в  голові:  «Невже  й  правда  донечка  не  прийде  на  мої  похорони?»  Тетяна  приходила  за  десять  років  до  матері  три  рази,  на  помини  батька:  дев’ять  і  сорок  днів,  і  через  рік.
                         На  сході  небо  почало  світлішати,  по  небокраю  світанок  розливав  ніжне  рожеве  світло  ранкової  зорі.  Григорівна  так  і  не  знайшла  відповіді  на  своє  запитання:  «Чому  так  склалося?».  А  ще  раз-по-  раз    з’являлася  думка  про  те,  що  це  вона  наврочила  страшну  хворобу  до-нечці,  бо  не  можна  було  матері    бажати  кари  рідній  дитині.  Материнське  прокляття    виявилося    сильнішим    від  материнської  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689024
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Вячеслав Рындин

Вольно

…обалдеть!  С  ума  сойти…  
_______
…по  изяществу  идти,      
Падать  –  вольно  –  спотыкаться  
И  свободно  –  подниматься
По-осеннему  –  сова
Кычет  гучные  слова
Под  листвой  –  дрожит  осина,
Шелестит  уж  очень  –  зримо    
Устают  глаза  и  уши
В  золотисто-красной  пуще  –  
Вторят  песенку  дрозды…
_______
…на  оранжиях  листвы!!!

12.  09.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688434
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


archic

Расстояния

Дороги  теряются  в  синих  туманах  
Изрезаны  рельсами  вдоль,  поперек.  
Едва  заживают  глубокие  раны  
От  новых  разлук,  видно  им  невдомек.  

Нет  близких  и  дальних,  а  только  вокзалы,  
Дорожные  сумки  -  одна  суета.
Объятий  и  воздуха  кажется  мало  
В  плацкартных  вагонах  –  пустые  места.  

Безмолвные  лица  и  мокрые  окна,  
Осенней  погоды  смешная  игра  
Кто  был  одиночеством  склеен  и  соткан  
Тот  знает  души  бесконечную  грань.  

Как  сердцу  тревожно  и  голос  протяжный  
Коротких  звонков  –  разрывающий  крик.  
Сочувствуя  ,  нас  понимает  не  каждый  
И  мудрым  бывает  не  всякий  старик.  

Но  все  повторится  и  станет  как  прежде,  
Умолкнут  тревоги  в  порыве  стихий,
Холодного  утра  бескрайняя  нежность  
Напишет  знакомые  сердцу  стихи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688435
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Циганова Наталія

Дворняга

Заскулила  тоской  от  боли,  
расцарапав  свою  печаль
до  скользящей  луны  над  полем  –
о  безродную  сучью  даль.
И  –  затихла,  поставив  точку
в  землю  капнувшим  молоком.
И  стояла...  
стояла  молча  
над  остывшим  своим  щенком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688447
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Радченко

Пам'ять про сонце в серці слабіє (за мотивами вірша А. Ахматової)

Углем  наметил  на  левом  боку  
Место,  куда  стрелять,  
Чтоб  выпустить  птицу  -  мою  тоску  
В  пустынную  ночь  опять.  

Милый!  не  дрогнет  твоя  рука,  
И  мне  недолго  терпеть.  
Вылетит  птица  -  моя  тоска,  
Сядет  на  ветку  и  станет  петь.  

Чтоб  тот,  кто  спокоен  в  своем  дому,  
Раскрывши  окно,  сказал:  
"Голос  знакомый,  а  слов  не  пойму",  -  
И  опустил  глаза.

                           _  *  _

Пам'ять  про  сонце  в  серці  слабіє  -
Місце  куди  стрілять.
Пташку,  щоб  випустить,  -  тугу  мою,
В  пустельную  ніч  літать.

Милий!  Рука  не  здригнеться  твоя
Й  терпіти  не  довго  мені.
Вилетить  пташка  -  туга  моя,
На  гілочку  сяде  співати  пісні.

Щоб  той,  хто  спокійний  у  домі  своїм,
Сказав  і  вікно  відчинив:
"Голос  взнаю,  та  не  значення  слів",  -
Й  очі  униз  опустив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688466
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


ТАИСИЯ

С любовью к природе



                                 «  Природы  пышное  убранство
                     Пленяет  радостно  мой  взор.
                                       Люблю  её  непостоянство
                                       И  буйство  красок,  и  простор,
                                       И  «дым»  над  зеркалом  озёр,
                                       И  неба  синего  пространство».

Разве  можно  забыть  увлечения    детства?
Лес,  рыбалка,  -  всё  было  тогда    по    соседству.
Отправляясь  в  походы  на  лоно  природы,
Никогда  не  роптали    на    козни  погоды.
 
Рюкзаки  собирали  порой  вечерами.
А  рассветы  встречали    как  раз    с  петухами.
И  не  важно  –  по  ягоды  иль  за  грибами…
Благодарны  за  хлопоты  мы  нашей  маме!

А  отец  заводил    мотоцикл    громогласно…
Нам  казалось,  что  мир  наш  устроен  прекрасно.
Лишь  потом,  повзрослев,  постепенно  узнали    -
Существует  ещё  сторона  у  медали…

Истрепали  мы  нервы,  не  только  ботинки.
Защищали  природу  мы    вплоть  до  дубинки…
Но  с  любовью  к  природе    шагаем    по  свету.
По  традиции    дети    возьмут    эстафету…

14.09.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688477
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Ліна Ланська

БОЖЕСТВЕННО ХТОСЬ ГРАЄ ЩЕМНИЙ БЛЮЗ

Відлунням  голосним:  ти  де?
Мій  виважений  світ  -  суцільне  коло.
Суцільне  коло    -  ніч,  а  день
Те  коло  гне  в  дугу  чарівним  соло,  -

Божественно  хтось  грає  щемний  блюз.

Як  конфетті  віки...не  так
Збиралась  я  мелодію  скінчити.
Раптово  долею    літак
Злетів,  щоб  ті  хвилини  полічити.  

А  я  лишень  йому  услід  дивлюсь.

Вмовляє  саксофон  когось.
Годину,  дві  перебирає  ноти.
Єдиний  день...мабуть,  здалось
Попереду  -  щоденні  перельоти.

Це  -  мінус,  та  який  жаданий  плюс,

Виспівувати  сни  щодня.
Тебе  гарячим  чаєм    пригощати.
Шукати  в  ліжку  навмання,
Щоб  у  світах  вже  більше  не  шукати.

В  обіймах  осоружних  муз.

Це  -  мінус,  та  який  жаданий  плюс,
Божественно  хтось  грає  щемний  блюз.
06.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688515
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


OlgaSydoruk

Будоражит снова Осень красным цветом георгин…

Будоражит  снова  Осень  красным  цветом  георгин
И  нарядом  своих  просек  в  паутинистый  муслин...
Теноровыми  ключами  отмыкает  тихо  шлюз    
И  плаксивое  цунами  обволакивает  Грусть!..
Будто  звонкое  монисто  -  обольстительность  речей...
Увядающие  листья  в  тенях  прячутся  ночей...
Капли  множатся  -  на  коже...  Вздохом  выдохом  -  уплыть...
Осень  очень  осторожно  укрощает  Страсти  прыть,
Многоликость  оригами  -  на  карминовом  холсте
И  плаксивое  цунами(в  самой  нежной  широте)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688589
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Lana P.

КАЛАМУТИТЬ БЕРЕГ ВОДУ…

Каламутить  берег  воду,
Вибиває  з  ритму,
То  спиває  насолоду,
То  влаштує  битву.

Просять  хвилі  допомоги
Звуками  прибою.
Та  нема  для  них  підмоги  —
Падають  юрбою.

Атакує  берег  хвилі,
Розбиває  вдрузки.
А  вони  летять  безсилі,
Рвуться  на  мотузки.  

В  шумовинні  стоголосі
Крутять  веретена.
А  для  чайок,  альбатросів
Хвилі  й  берег  —  сцена.                                              14/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688618
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Жанна Чайка

Ах…

Ах,  какой  мужчина,  -  говорила  тетя.
Резвый  и  красивый,  и  всегда  в  полете.

Так  хватай,  не  мешкай.  Много  есть  охочих.
Будет  радость-нежность.  Будут  черны  очи.

Вовремя  словила.  Время  пролетело.
Жизнь  потеребила.  Сердце  ж  песни  пело.

Через  годы  скачек  смотрится  иначе.
Не  журитесь,  девки.  Не  грусти,  казаче.


3/09/2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687491
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Жанна Чайка

Зачтёт.

*в  продолжение  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682210

Из  слез  порой  бурлит  река,
а  сердцу  нужно  ветерка

и  дуновения  любви  -
считаем  радостные  дни.

Кого  винить  не  знаю  я  -
судьбу  иль  случай.  Соловья,

который  сладко  песни  пел
и,  все  оставив,  улетел?

В  других  мирах  его  искать
смогу  быть  может.  Доиграть,

коль  суждено.  В  круговорот.
Да  будет  так.  А  жизнь  зачтет.


4.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687627
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Лина Лу

ЭТО - Я

Подмостки  -    сцены    антураж,
Скамейки  в  ряд.
Лучи  ленивые  скользят,
Крыльцо  лаская  и  ступень.
Маняще  совершив  вираж,
Предупредят,  -
Измученная    от  утрат,
Заглянет  ночь,  целуя  тень.

И  на  колени  травести
Упасть  велят,
На  четки  обращая  взгляд,
О  страсти,  в  роль  войдя,  забыв
И  Господа  молить:  "Прости,
Прозренья  свет
Излей  на  душу."    Столько  лет
Она  болит,  тоской    -  в  оплыв.

Подмостки  -    замка    антураж,
Псалтырь  и  крест.
И  сердца  зов,  и  гнев  небес,
Совсем  не  блажь,
А  страсть,  судьбе  наперевес,
Наполнит  трепетом  корсаж.

Вслепую  отыскав  ключи,
Дверь  отвори  -
Одна  свеча  в  углу    горит,
Забыв  про  бренность  бытия.
Твой  взгляд  почти  неразличим,
И  вздох,  и  хрип...
Так    тускло  светят  фонари.
"Не  уходи,  останься,  это  -  я."
13.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688352
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Валентина Ланевич

Не твоя я тепер, не твоя.

Не  турбуй  мою  душу  даремно,
Все,  що  було  між  нами  -  забудь.
Я  давно  не  твоя  -  це  вже  певно,
Докорінно  різниться  наш  путь.

Пам’ятаєш,  чекала  на  ласку,
На  любов,  щоб  зігріла,  смурну.
Ти  ж  на  груди  поставив  бо  праску,
Ще  чекав  -  на  коліна  впаду.

Кулю  цілив  прямісінько  в  серце,
Чи  ж  ти  думав  -  ошуканка  я?
Я  -  кохала,  кохання  те  -  стерте,
Не  твоя  я  тепер,  не  твоя.
23.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685260
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 13.09.2016


OlgaSydoruk

Осень нежности искала…

Экспромт

Осень  нежности  искала...
Понесла  от  Ветра  -  Грусть...
Платья  все  порасширяла...
Пусть  её  потешит...Пусть...
Колыхала,колыхала...
Прижимала  всю  к  себе...
Ничего  не  рассказала
Об  удушливой  волне...
О  тревоге  ожиданий  -  
В  полнолуние,в  октябре...
О  горячности  касаний  -
Поцелуев  (на  бедре)...
Я  глаза  не  открываю  -  
Потерять  себя  боюсь...
Или  просто  я  не  знаю,
Что  ты  рядом...Дотянусь...
Обнимая,тихо  дышишь...
Но  не  молвишь  ни  -че  -го...
Или  просто  я  не  слышу
Сквозь  закрытое  окно?..
Или  что  то  я  забыла?..
Потеряла  -  на  стерне?..
Или  -  просто  подостыла
В  чёрно  -белом  длинном  сне?..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687790
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 13.09.2016


OlgaSydoruk

То, что к сердцу прижимаешь…

Экспромт

Осень...Красные  чернила  -  
Сок  калины  на  столе...
Лишь  о  том,что  мне  так  мило
Я  поведаю  тебе...
То,что  я  не  позабыла!..
То,чего  не  отрекусь...
Мне  прибавят  больше  силы
Из  реки  горячей  Грусть...
Разливается  -  на  алом...
И  уходит    -  в  никуда...
Укрываю  покрывалом  -  
Потаённые  места...
Не  захочешь    -  не  узнаешь...
Не  услышишь  -  не  поймёшь...
То,что  к  сердцу  прижимаешь  -  
Никогда  не  оторвёшь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687854
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 13.09.2016


ТАИСИЯ

Судьба- индейка


Оттого  душа  страдает,
что  бежал,  но  опоздал…
Упустил  свою  синицу
и  страстей    не    обуздал…

Неприятные  моменты,
если  поезд  ваш  ушёл…
Лучше  слышать  комплименты,
чем  «обидное»  -  «Осёл»!

От  шальной  судьбы-  индейки
только  кругом  голова…
А  в  итоге  –  жизнь  –  копейка
да  сплошная    трын  -  трава.

Где    интимные    моменты
давних  юношеских  лет…
Вспоминаются  фрагменты,
от    которых    лунный  свет…

Но  свои,  пожалуй,  нервы
я  ещё  поберегу,-
Буду  мужем  я  примерным,
трезвым  тоже  стать  смогу…

И    лукавая    идейка
Появилась  вдруг  на  свет:
А  не  слопать  ли  индейку?
(  От  неё  спасенья  нет…)
Будет  зрелищный    эффект!


01.  09.  2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687005
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 13.09.2016


boroda171

Ответный визит

На  скором  поезде  я  к  другу  еду,
Мелькают  полустанки,  города.
Я  предвкушаю,  как  мы  вновь  беседу
Продолжим,  вспомнив  прежние  года.

Пусть  одноклассницы  –  давно  старушки,
И  внуки  незаметно  подросли…
Ты  веришь,  Санька,  нашу  деревушку
По-прежнему  я  чту,  как  пуп  земли!

Далёк  мой  путь.  Не  спится  вот  в  дороге,
Под  стук  колес  перебираю  дни,
Где  каждый  отпуск  –  друг  мой  на  пороге,
Напутствует,  –  пиши,  старик,  звони!

Мы  напролет  просиживали  ночи,
Как  в  школе,  встарь  –  за  партою  вдвоем,
И  слушали  друг  друга,  глядя  в  очи,
Осушим  чарку  –  по  семой  нальем…

Распахивались  души,  как  окошко,
В  тиши  ночной  внимала  нам  луна.
Бывало,  смолкнем,  загрустим  немножко,
Но  высока  печали  той  цена.

Друг  старый  –  понимает  с  полуслова,
Подставит  в  трудный  час  свое  плечо.
И  в  мире  больше  нет  дружка  такого,
Который  был  бы  мне,  как  двойничок.

______________________________________

На  Север,  к  другу  детства  ехал  в  гости.
А  Саньки  –  нет…  Лишь  в  моросящей  мгле
Венками  скрытый  холмик  на  погосте,
Да  крест,  чуть  покосившийся  в  земле…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688216
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2016


Владимир Зозуля

Ту-тууу!

…мы  оставляем  в  лете
всё  то,  что  не  сбылось…
...треплет  осенний  ветер
пряди  твоих  волос...
...плещет  волна  печально
в  пирса  бетонный  щит...
...грустно  над  морем  чайка
кружится…  и  кричит…

Брызнув  теплом  и  светом,
Хрипло  гуднув  –  "ту-ууу!",
Наш  пароходик  лета
Снова  уплыл  в  мечту…

Смотрим  вослед...  не  веря,
(разве  сентябрь  сейчас?)
А  под  ногами  берег
Мягко  качает  нас…
Смотрим...  а  он  уходит  
Чувств  поднимая  дым...
Маленький  пароходик  –  
Жизни…  судьбы…  мечты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688019
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 13.09.2016


НАДЕЖДА М.

Знову ти зі мною…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SB6f8Fjplfg  

[/youtube]


Жовтокоса  осінь  здатна  чарувать.
Може  в  дні  похмурі  радістю  обнять.
Замете,  як  взимку  жовтий  листопад.
І  слова,  що  сказані,  будуть  невпопад.
І    що  любе  серцю,  листям  замете.
То  підкине  настрій,  знов  все  поверне.
Розумієш  -  осінь,  начебто  зима.
В  душу  поселяється  сумнів  крадькома.
То  шалений  вітер  може  збити  з  ніг.
І  осипе  листям,  як  зимою  сніг.
Знову    ти  зі  мною,  доторкнувсь  руки.
Все  тепер  змінилося...  Все  вже  навпаки.
Хай  це  випадково,  може,  просто  так,
Знаю:  це  не  літо,  осінь  все  ж  однак.
Замітає  осінь  думки  і  стежки.
Десь  зима  крокує  тихо,  навпрошки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688178
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Ліна Ланська

НІЗВІДКИ В НІКУДИ


Лапатий  падав  сніг  -
Суцвіття  сліз  і  диму,
Летів  здаля,  народжений  з  біди.
На  крони  сумно  ліг,
Принісши  в  осінь  зиму.
Летів  нізвідки,  падав  в  нікуди.

Спалила  зла  рука  -
Розбещена  і  сита,
Вуста  кармінні,    шовковисту  плоть.
Палаюча  ріка
До  обрію  розлита...
Кому  під  силу  безум  той  збороть?[img]http://kino-teatr.ua/public/main/films/photo_530537027e884.jpg[/img]

Кружляє    сніг  -  вода,
Занурена    в  вугілля.
Танцюють  лихо  з  полум"ям  канкан.
З  мечем  ішла  біда,
Криваве  те  похмілля
Вражає  навіть  шостий  океан.[img]http://i64.fastpic.ru/big/2014/0627/be/07ad52eeda8c43733c63572971ef83be.jpg[/img]

Ні  стежок,  ні  доріг
Посвячення  у  схиму
Весь  світ  прийняв  і  замітав  сліди.
Лапатий  падав  сніг  -
Суцвіття  сліз  і  диму,
Летів  нізвідки,  падав  в  нікуди
09.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688287
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Ліна Ланська

ВОНА ПРИЙШЛА


Вона  прийшла,  одягнута  у  хвилі.
У  плюскіт  їх  ховаючи  розбите,
Спаплюжене  маленьке  і  нікчемне,
Фатальною  пітьмою    оповите,
Маленьке  серце,  шириною  в  милі.

Вона  прийшла  у  сполохах  заграви,
Скотилась    камінцем  на  берег  сірий.
Була  чужа,  самотня  й  безіменна,
Шукала  щось,  не  полишала  віри
У  справедливість  вищої  розправи.

Вона  прийшла  їх  змусить  покохати,  -
Тих  блазнів,    що  плюндрують  світ  і  світлом
Залити  все  густе  глибоке  й  темне.
Азалій  поле,  щоб  вогненно    квітло,
Вінками  Чорні  діри  увінчати.

Вона  прийшла,  лиху  забувши  змову,
Яку  боги  замислили    у  жартах:
Вниз  ляльку  кинути,  щоби  даремно,
Без  діла  вкотре,  не  дрімала  б    варта,
А  стерегла    ту  зірку  загадкову.

Вона  прийшла  карати  і  трощити
Заколисати  біль,  що  тисне  груди.
Маленьке  серце    чинить    нездійсненне,
В  обіймах  у  прозріння  і  облуди,
Червоним  відмовляючись    дощити.

Вона  прийшла,  щоби  не  повертатись,
Бо  у  гріхах  не  віднайти  спокути,
Не  зрушити  без  жалю,  незбагненне  -
Століттями    розлитої  цикути...
Тоді  й  вогнем  вже  пізно  рятуватись.[img]http://utorrenta.com/uploads/posts/2014-06/1403863392_2.jpg[/img]
08.09.16

Азалія  -  трагічна  квітка,народжена  з  кривавих  сліз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688286
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Владимир Зозуля

Мертвая звезда

Настали  времена  духовной  смуты…
Вокруг  война  и  бесконечность  бед…
А  Бог  молчит…  и  ход  событий  спутан…
Нет  веры  в  нас  –  и  Бога  в  мире  нет…
В  безбожии  свели  свои  орбиты
Людская  жадность  и  людская  ложь…

Видать  мы  мало  были  жизнью  биты...
Ужель  и  впрямь  удавимся  за  грош?..

Корысть  и  ложь…  они,  столкнувшись  обе
Взорвутся,  адской  вспышкою  светя!..
И  торжествуя,  черный  ангел  скорби
Воздев  крыла…  заплачет!..  как  дитя…
Он  будет  плакать  о  мужьях…  о  жёнах…
О  пеньи  птиц…  о  шелесте  ракит…
И  легкий  ветерок  в  лесу  сожжённом
Тяжёлым  пеплом  их…  зашелестит…

А  ведь  хватало  и  воды,  и  хлеба!..

Так  почему  же,  видима  едва,
Так  беспросветно  озаряет  небо
Холодная  звезда  –  НЕрождества?!..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686387
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 13.09.2016


Кадет

Осенняя меланхолия

Сижу-курю  уныло  на  балконе,
Сомненьями  пронизанный  насквозь,
Пытаюсь  внять  симфонии  агоний,
По-прежнему  надеясь  на  авось…

Кусаются  всё  крепче  магазины,
Но  мне  приснился  вывод  тут,  на  днях,
Что  нет  нужды  в  теперешние  зимы
Ни  в  валенках,  ни  в  шубах,  ни  в  санях…

Отрада  только  в  Пушкине  да  Фете,
Хоть  им  не  светит  прежний  дефицит…
А  тех,  кто  жить  привык  на  марафете,
Быть  может,  бог  рассудит  и  простит…  

Устал  грешить  фейсбучным  самоедством,
Всё  чаще  околесицу  несу…
Не  заблудиться,  как  в  далёком  детстве,
В  грибасто-паутинистом  лесу…

сентябрь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687459
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016


OlgaSydoruk

Уходите, мои тревоги!. .

Уходите,мои  тревоги!..
Уносите  -  мою  печаль!..
Позабудьте  назад  дороги!..
Мне  ни  капли  не  будет  жаль...
Оминайте  -    мои  пороги!..
Не  стучитесь  -  в  мою  зиму!..
Мне  не  то  обещали  боги...
Не  такую  дарили  судьбу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685387
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Циганова Наталія

Бачиш, як швидко…

Бачиш,  як  швидко...
Вже  зорі  пробачили
всі  забаганки  -  долоням  людей.
Серпень  ще  дихає,  спекою  страчений,
щемно  притиснувши  ніч  до  грудей.
Бачиш,  як  може...
Сльозу  відшкодовано  
дрібним  дощем  у  шпаринку  душі.  
Десь  перепишуть  осінньою  мовою  
ціле  життя  -  на  роки  метушні.
Бачиш,  вже  майже...
І  ми  колись  зможемо  
падати  мріями  поміж  дерев.
І,  як  і  осінь,  за  планами  Божими  
будем  повінчані  з  вічним  "але"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685371
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Ліна Ланська

СІРЕ З БІЛИМ

Подружжю  Баницьких.

Сіре  з  білим,  виднокіл  дзеркально,  -
Горнуться  сріблясті  серпантини,
Палко  обійнявши  полонини,  
Губляться  у  просторі  прощально.[img]http://static.tonkosti.ru/images/5/59/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%84%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%88,_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg[/img]

Сіре  з  білим,  шелестом  за  вітром,
Неба  край  -  мереживо  фестонно.
Смерековий  ліс  грайливо-сонно,
Спалахом  хизується  над  світом.
[img]http://www.rakhivnews.in.ua/uploads/posts/2016-07/1467369390_rahiv-city.jpg[/img]
Сіре  з  білим,  бронза  в  оксамиті,
Кинуті  коралі;  від  зневіри
Плачуть  скрипки,  скаржаться  клавіри
Безнадійно  голосній  трембіті:

"Сіре  з  білим  -  чорним  відгриміло,
Вогняні  мечі  нагнали  страху,
Кинувши  горянку  ту  на  плаху,
Розколовши  навпіл  її  тіло.[img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/e/e0/%D0%91%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D1%96_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE.JPG[/img]

Сіре  з  білим...з  нелюбом  вінчали,
Вишкребли  зсередини  всю  душу.
Стогне  хрест,  закоханий  у  ружу,
Колючки  кохання  заквітчали."

Сіре  з  білим  -  коло  біля  броду.
Кладку  водоспаду  -  на  поталу.
Думу  молитовно-досконалу
Про  спаплюжену  навіки  вроду.

Сіре  з  білим,  вже  давно  не  з  вами,
Голосні  засмучені  трембіти.
Віддались  в  мелодіях  сивіти
Медвяному  явору  у  найми.[img]http://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/events/41174_800x600_1.jpg[/img]

23.08






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685396
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Владимир Зозуля

Предчувствие

                             

Лето  на  прощание  грустит…
Небо  тучей  хмурится  угрюмо…
Слышится  последнее  -  прости
В  тишине  березового  шума…
Не  желая  ни  добра,  ни  зла,
В  гулкой  высоте  берез  и  сосен
Скоро  зазвонит  в  колокола,
Оглашая  о  приходе,  осень…
Не  монашкой,  нет,  наоборот,
Жрицею  для  чувственных  соитий,
Осень  из  лесов,  полей  и  вод,
На  обряд  язычествуя,  выйдет.
Выйдет  с  легким  ветром  поутру,
Колыбельно  ветками  качая,
Лиственно  рассыпав  на  ветру
Золото  сентябрьской  печали.
И  под  дождь,  как  неба  взгляд,  косой
Подойдет  –  красивая  до  дрожи,
Чтобы  ярко  гаснущей  красой
Растревожить  нас…  не  обнадежив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685474
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Радченко

Что есть важнее

На  раскрытых  ладонях  любви
Нашей  нежности  хрупкой  уютно,
Словно  не  были  зимние  дни
И  длинны,  и  морозны.  Так  трудно
Принималась  нелепость  обид
И  разлук  безрассудная  смелость.
И  почувствовать  вдруг,  как  знобит
Неожиданных  встреч  неумелость.
Шёпот  сбивчивых  слов  так  нелеп!
Взгляды  встретятся  -  что  есть  важнее?
И  растает  зимы  долгой  след  -
Утру  вечера  быть  мудренее.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685366
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Вячеслав Рындин

Очень хочется…

[i]Очень  хочется  скрутиться
В  микро  малое  ядро
А  затем  надев  на  спицы
Заводное  колесо  
Раскрутиться  шкивом  в  осень
На  желтеющий  пейзаж
Прыгнуть  как  влюблённый  очень
Враз  форсировав  кураж![/i]

23.  08.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685293
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Валентина Ланевич

Не питайте мене, чом сумні маю очі?

Не  питайте  мене,  чом  сумні  маю  очі,
Чом  повіки  закриті  та  ночі  без  сну?
Чом  стрічаю  світанки  з  думками  у  клоччі,
А  на  серці  сліди,  що  гірчать,  полину?

На  межі  двох  світів  загубилася  доля,
Крає  душу  неспинно  юцифера  хід.
Поселилася  в  нім  чорнорота  сваволя,
Принесла  землі  нашій  немало  вже  бід.

І  летять  журавлі  над  розрухою  в  небі,
Спопелила  війна  буйну  зелень  в  степу.
Сива  мати  над  сином  схилилась  в  жалобі
І  розносять  вітри  її  плач,  я  -  кричу.

Біль,  що  рветься  з  грудей,  полосує  свідомість:
-Дай  же,  Господи,  сил,  аби  йти  до  кінця!
Щоби  душі  загиблих,  їх  щира  жертовність,
Звеличились  в  Волі  -  Перемоги  вінця!
22.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685250
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


НАДЕЖДА М.

Спростувати хочу ці думки…

Продовження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762  


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo  [/youtube]


Ми  вже  не  побачимось  ніколи..
Спростувати  хочу    ці  думки..
Бо  далеко  там,  на  видноколі.
Може,  це  на  відстані  руки...

Боввавніє  образ  твій  знайомий,
Треба    просто  вміть  тебе  чекать...
Кожен  крок  розмірений,  невтомний.
Важко  шлях  осінній  цей  здолать..

Знов    звучить    забута  та  мелодія,
Іскорка  в  душі  ще  ледь  жива...
Може,  розгулялась  це    ілюзія?
Чую  запізнілі  так  слова...

І  стою  в  словесній  заметілі.
Хуртовина  з  ніг  ледь  не  збива.
Ні!  Це  не  сніжинки  білі-білі.
Вітер  з  вуст  твоїх    слова  зрива..

Та  вже  осінь  вкотре  на  порозі,
Жаль,  втрачають  зміст  оті  слова...
І  все  важче  йти  по  тій  дорозі..
Серце  утомилось...  забува...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685216
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


НАДЕЖДА М.

Ми з тобою не побачимось ніколи…

Ми    не  побачимось  ніколи.
Надто  довгий  у  минуле  час.
Не  погладиш  коси    ти  шовкові,
Бо  давно    немає  уже  нас.

Просто  я  і  ти  не  одне  ціле.
І    тепер  у  кожного  свій  шлях.
Що  було,  повільно  перепріло.
Не  приходь,  прошу  тебе,  і  в  снах.

Та  чому  ж,  коли  заграє  скрипка
І  утне  мелодію  сумну,
Враз  проскоче  у  душі  іскринка,
І  засвітить  шлях  мій    на  льоту.

Так  захочу  раптом  полетіти,
Впасти  у  обійми  дорогі.
І  слова  такі  прошепотіти...
От,  чи  вони  треба,  чи  вже  ні?

А,  коли  мелодія  стихає,
То  на  місце  розум  поверта.
І  у  серці    все  тоді  вщухає...
Надто  недосяжна  висота.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 23.08.2016


OlgaSydoruk

А душа… наводила мосты…

Открывались  без  скрипа  двери...
Заходили  цветные  сны...
Серебра  приносили  свирели...
Убаюкали  -  до  весны...
Разливая  реку  пастели,
Уносили  в  лазури  моря...
С  переливами  синими  гжели...
За  границы  её  алтаря...
Безразлично  ступало  Время  
На  расплавленный  пАтины  след...
На  невзрОшенное  пОтом  семя...
На  прославленный  амулет...
На  дрожащий  мираж  -    мгновения...
На  стареющие  -  холсты...
Окунали  в  рекУ  откровения...
А  душа...  наводила  мосты...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685179
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Циганова Наталія

…время августа - небо в ласточках…

Перекатится  солнце  пО  небу,
каплю  вечности  иссушив.
Переделывать  -  поздно,  вроде  бы...
будет  памятью  для  души:
август,  срезанный  стайкой  ласточек
то  ли  к  дождику,  то  ль  к  птенцам...
то  ли  возрастом,  то  ль  "для  галочки"...
Синь,  с  глазищами  праотца  -
удивительна...
не  затронута
ни  ракетами...
ни  быльём...
Звёзды  собраны  в  недра  омута
инкрустацией  на  цевьё.
Будем  радовать  ниву  августа
новым  голодом  от  побед
над  пощёчиной...
над  "пожалуйста"...
новым  "верую"...
в  новый  цвет...

...время  августа  -  небо  в  ласточках...
ветер  -  выдохом  перемен.

...рюмку  бренди  бы...
или  парочку...
не  с  локтя  пускай...
хоть  -  с  колен...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685050
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Циганова Наталія

…время августа - небо в ласточках…

Перекатится  солнце  пО  небу,
каплю  вечности  иссушив.
Переделывать  -  поздно,  вроде  бы...
будет  памятью  для  души:
август,  срезанный  стайкой  ласточек
то  ли  к  дождику,  то  ль  к  птенцам...
то  ли  возрастом,  то  ль  "для  галочки"...
Синь,  с  глазищами  праотца  -
удивительна...
не  затронута
ни  ракетами...
ни  быльём...
Звёзды  собраны  в  недра  омута
инкрустацией  на  цевьё.
Будем  радовать  ниву  августа
новым  голодом  от  побед
над  пощёчиной...
над  "пожалуйста"...
новым  "верую"...
в  новый  цвет...

...время  августа  -  небо  в  ласточках...
ветер  -  выдохом  перемен.

...рюмку  бренди  бы...
или  парочку...
не  с  локтя  пускай...
хоть  -  с  колен...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685050
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Дід Миколай

Віру не знищено

Армія  розвалена…  -    Мрія  наша  спалена.
Реформи  завалені…    -  безнадійно  віддалені.
Плин  вперед  зупинено…    -  тихий  рекет  вчинено.
Все,  що  можна  з’єдено…    -  до  ручки  доведено.
Толерантість  спльовано…    -  бо  Любов  зґвалтовано.
Совість  вщент  загублена…    -  бо  жи2ами  скуплена.
Гідність  нашу  знищено…    -  її    ж  не  захищено.
А  ще  Честь  знеславлено…    -  влади    ж  нас  позбавлено.
Украйна  розкрадена…    -  боргами  обкладена.
Майбуття  поховано…    -  в  кайдани  заковано.
Надії  оскоплено…    -    все  ю2вою  схоплено.
Та  Віру  не  знищено…    -    бо  в  віках  захищено!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685039
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016


OlgaSydoruk

Не испугает темень ночи…

Не  испугает  темень  ночи  -  
Мерцают  звёзды  в  небесах...
Приснятся  снова  эти    очи...
И  сотворятся    -    чудеса...
Пусть  обнимают  -  твои  руки...
Прольются  святостью  -  слова...
Прилягут  нежностью  разлуки
На  шелковистость  завитка...
Не  перевёрнута  страница...
Не  время  свечи  потушить...
Пока  душа  её  искрится...
Пока  ей  хочется  любить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685030
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Богданочка

УСУПЕРЕЧ

Усупереч  усім  можливим  "  ні",
укотре  твоїй  владі  віддаюся.
На  цій  неафішованій  війні  
я  завжди  обеззброєно  здаюся.

І  падаю  в  обійми  ледь  жива,
забувши  про  свої  болючі  шрами.
Не  вірячи  у  міфи  і  дива,
будую  для  кохання  в  серці  храми.

Не  знаючи,  хто  стане  поміж  нас,
Чи  буду  почуватися  в  безпеці,
У  цей  чарівний  надвечірній  час
втекти  не  прагну  з  рук  твоїх  фортеці.

Солодкої  неволі  взнавши  смак,
усе  ж  готуюсь  до  нового  бою.
Усупереч  усім  можливим  "  так"
не  буду  я...  не  буду  я  рабою.

                                                           21.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685028
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


ТАИСИЯ

СИМБИОЗ

Симбиоз  ведь  характерен
Для  беспомощных  растений:
Друг  для  друга  создают
Относительный  уют.

Для  людей    -  он  не  пример  вам:
Будет  действовать    по  нервам…
Только  совесть  нами  правит,
На  путь  истины  наставит…

Как  земное  притяженье,
Нас  любовь  влечёт  к  сближенью.
День  померк  бы,  тьма  настала,
Если  б  вдруг  любовь  пропала.

«Знал  блаженство,  сердце  нежил
Тот,  кто  был  с  любовью  нежен»…
Всё-таки  –  любовь  прекрасна!
Живи  так  –  чтоб  не  погасла…

Рисунок  автора.

 21.  08.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685019
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


НАДЕЖДА М.

Уже дозріли сині роси…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T3TszOQLk9A  
[/youtube]

Уже    дозріли  сині  роси,
Які  тепер  вони  на  смак?
Ще  десь  літає  відголосся
Отих    ще  слів,  що  без  ознак.

Вони  то  линуть,  то  стихають.
То  знову  раптом  оживуть..
Чомусь  буває,  що  зітхають.
То  знову  тишу  розірвуть..

Я  прислухаюся  уважно.
Так  хочу  все  ж  їх  зрозуміть..
Вони  далеко,  недосяжні..
Невже  це  вітер  так  шумить?

Відчула  подих  за  спиною.
Колись  так  пахла  та  весна.
Та  не  була  вона  сумною.
Була  красива,  запашна...

І  знову  ніби  чую  звуки...
Це  плаче  скрипка  скрипаля..
Не  хочу  чути  слів  розпуки...
Мотив  навколо  все  кружля..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684996
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Радченко

Жизнь, как миг

Жизнь,  как  миг  коротка
И,  как  миг  бесконечна.
Украдёт  облака
Фиолетовый  вечер
И  прикроет  окно
Покосившимся  ставнем,
Переступит  порог
Молчаливым,  печальным.
Тени  сумерек  дом
Постепенно  наполнят.
Жизнь,  как  миг...  Вот  о  чём
Вечер  снова  напомнит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684946
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Радченко

И с каждым днём

Ещё  одна  зима  осталась  позади  -
На  зиму  старше  мы  с  тобою  стали.
И  всё  острее  чувство  грусти  и  дожди
Наполнены  мелодией  печали.

А  прошлое  всё  чаще  нас  к  себе  зовёт,
И  с  каждым  днём  мгновенья  встреч  желанней.
Но  в  снах  всё  реже  совершаем  мы  полёт
И  всё  сильней  земля  к  себе  нас  тянет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684943
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


НАДЕЖДА М.

Іду назустріч тобі, осінь…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vbTn5tXG7Gw  
[/youtube]
Насолодились  теплим  літом,
Любисток  пахне  на  вустах.
Ще  літні  пахощі  розлито,
Та  осінь  вже  живе  в  думках.

Шовкове  небо  так  прозоре!
П"янить  ще  запах  чебрецю.
Куди  не  кинеш  іще  зором..
Як  не  любить  картину  цю!

Іду  назустріч  тобі,  осінь!
І  всі  я  сумніви  зітру,
Не  схожа  ти  на  літо  зовсім...
Люблю  я  осені  пургу.

Як  огортає    вітер  листям  ,
І  б"ють  краплинки  у  лице.
А  ранок  росами  умитий...
Це  осінь  є  оцим  творцем.

Вона  все  пензлем  розмалює...
За  комір  холод  заповзе.
Не  всі    думки    нехай  спрацюють,
Але  надія  над  усе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684916
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Дід Миколай

Поет

Поет  не  співає,

Поет  говорить.

Поет  засіває,
 
Коли  він  творить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684870
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Іванюк Ірина

Ти просто будь!… Коли

Ти  просто  будь!...  Коли
постукають  морози,
коли  хрестом  на  сході  
зійде  вогню  полин...
Ти  просто  будь,  коли
у  світ  ввірвуться  грози...
Хоча  й  не  тут,  не  поруч,
хоча  ти  й  не  один...

Будь  спогадом  німим!

Будь  сном,  шаленством  мрій
і  покликом  в  майбутнє,
а,  іноді,  хоча  би,
мені  ти  другом  стань!
На  півхвилини  так...
Та  віриш?  Всюди  сутнім!
Якийсь  незмірний  простір
живе  в  твоїх  очах...

Поклич  мене  у  твій  Чумацький    шлях!

Будь  літом  серед  зим.
Жнивами  -  у  посуху...
І  полум"ям  жоржин,
розквітлих  серед  хмар...
Хоч  не  моїм  -  чиїмсь
щоденним  порятунком,
те  "бути",  як  найвищий
у  цьому  світі  дар!

Вже  не  розбитись!

...............В    серці  -  Океан.

20.08.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684869
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Дід Миколай

Янголятко

Дідусю  й  бабусю  погляньте  в  віконечко
Для  вас  засвітилось  іще  одне  сонечко.

Промінчиком  в  шибоньку,  як  ластівятко
Від  Бога  даруночком  вам  онучатко.

Вже  всі  неприємності  сходять,  як  крига
В  хатинку  приходять  лиш  радощі  й  втіха.

Нехай  же  у  легеня  красень  зростає,
Про  діда  й  бабусю  на  старість  подбає.

Допоки  ж  хай  радістю  вас  звеселяє
Ще  доля  щаслива  на  нього  чекає.

Шкодуйте,  лелійте  своє  немовлятко,
Росте  хай  здоровеньке    вам  Янголятко.

Хай  ллється  застілля  у  даль  перегуком...
Він  буде  найкращим  у  світі  онуком  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524218
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 20.08.2016


Святослав_

Чего хотят женщины




[b]Женщины  -  кошки
Что  им  нужно?

Не  ведро  картошки  

Крем  от  загара
На  Гоа
Домики  в  парижах
Из  брюликов  безделушки
На  пальчики  
На  ножки
На  ушки

Любовник?
Не,
Лучше  два...

Две  лучших  
Подружки!

Мужчины  нужны?

Да  

Наполчайнойложки...[/b]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678726
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 20.08.2016


OlgaSydoruk

Медь и позолоту растеряла Осень…

Медь  и  позолоту  растеряла  Осень...
Ароматы  яблок  -  с  проливным  дождём...
Горечи  полыни  -  среди  голых  просек...
Жар  от  поцелуя  -  серо-стылым  днём...
Больше  не  обнимут  белые  туманы...
Не  сокроют  шлейфом  тела  наготу...
В  Осень  возвратится  эхо  из    Нирваны
И  стократно  молвит  нежное  "люблю"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684806
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016


OlgaSydoruk

Время ничто не теряет…

Время  привычно  летело!..
Стрелка  за  стрелкой  гналась!..
Пало  небесное  тело  
(С  бездны)  -  в  раскрытую  пасть...
Ветер  играл  парусами...
И    -  укрывался  волной...
Айсберг  растает  с  годами...
И  превратится    -  в  прибой...
Время  ничто  не  теряет...
И  оставляет  следы...
Сверху  их  кто  то  считает...
Не  замечая  длины...
Время  ничто  не  теряет!..
Лишь  заметает  следы!..
Стрелка  стрелу  догоняет
До  отведённой  поры...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684634
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016


Валентина Ланевич

Неси ж, поете, слово - твори.

Там,  на  війні,  у  хлопців  ніки  -
То  в  тих,  котрі  живі,  що  в  силі.
Хто  ж  упав  від  смертної  руки  -
Хресне  ймення  вже  на  могилі.

Та  віра  в  душах  на  всіх  одна,
Кривава  боротьба  на  благо.
Щоб  земля  з  пожару  ожила,
Ворога  позбувшись  клятого.

В  них  зрима  зброя,  інша  -  слова,
Слова  ведуть  у  бій  незримо.
І  горить  в  вогні  в  митців  душа,
Вогонь  в  серцях  -  те  незборимо.  

Неси  ж,  поете,  слово:  твори,
Запалюй,  надихай  на  славу.
Впишуть  в  історії  сторінки:
-Він  захищав  свою  державу.
19.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684629
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016


Єлена Дорофієвська

Чи не заголосно я думаю про тебе?…


Чи  не  заголосно  я  думаю  про  тебе?
Чи  чуєш  ти  мої  слова-обійми?
Бо  я  крізь  відстань  відчуваю  кожне  слово
Та  кожну  твою  мрію  нездійсне́нну
Й  незді́йнену
Про  мене  і  про  нас...

І  прагну  я
Щоб  мої  плечі  обпікались  не  думками,
Які,  окрилені,  від  тебе  долинають  -  
Хай  обпечуть  їх  твої  губи  поцілунком!
А  руки  знімуть  лагідно  бретелі
І  скинуть  в  пекло  невагому  мою  сукню...

А  я
Тебе  не  буду  стримувати....  й  тихо,
Лиш  схлипом,  зойком,  стогоном  до  тебе
Звертатимусь...

І  в  насолоді
Не  буду  знати  часу  чи  епох  -  
Хай  все  змішається  в  стрімкім  коловороті
Без  відстаней,  без  розпачу  розлук!

Лиш  я  і  ти...

Але  й  наразі  плечі
Обпечені  наскрізь  твоїм  бажанням...
То  чи  не  спалиш  ти  мене,  зустрівши,  вщент?
Тремчу  і  насолоджуюсь  думками
Про  тебе...

Чи  обпікаю  я  тебе  також?
Бо  я  наскрізь  пронизана  тобою...
І,  чи  повіриш,  в  кожнім  своїм  сні
Я  тебе  чую  й  кличу,  та  не  бачу...

Танцюю,  прихиляюся...
Мов  стежка
Встеляюся  під  тебе,  аби  ти  
Від  самих  ніжок
Поволі  просувався  до  рамен...
Заповнював  мене,  немов  криницю,
Заколисав,  немов  нестримний  вітер
Посіяв  зерня,  дочекався  квітів
І  жадібно  зірвав  мої  плоди...
Щоб  загубився  у  ожиновім  волоссі,
Забувся  в  лагідності  моїх  рук..

А  головне  -  щоб  чув,  як  кличе  серце
Тебе...

Чи  не  заголосно  я  думаю  про  тебе?
Чи  чуєш  ти  мої  слова-обійми?
Бо  я  крізь  відстань  відчуваю  кожне  слово
Та  кожну  твою  мрію  нездійсненну
Й  нездійснену
Про  мене  і  про  нас...

[youtube]https://youtu.be/JGQLSObiTEQ[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684375
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Олекса Удайко

ШКТ-ЗАКРЕП В ДЕРЖАВІ

           [i]В  честь  Е-декларуванню  доходів…
                   І      н  е      т  і  л  ь  к  и…

[youtube]https://youtu.be/OX11hianfsM[/youtube]
[b][color="#0b6e16"]Гарюють  в  нас  державні  шоумени  –
Щодня  у  них  невиданий  спектакль!
І  заздрить  в  небі  тітка  Мельпомена,
Й  дивується  їх  силою  Геракл…

Та  ні́чого  нам  заздрити  державі:
Її    діагноз  –  ШаКаТе-закреп!
І  душі  у  державців  ниці,  ржаві,
Й  заповнений  хаботтям  їхній  склеп.

Ось  і  мовчить  Гарант  у  цю  хвилину,
Бо  й  сам  поліз  у  погріб  наразі́  
Дивитись,  чи  ота  його  палига*
Й  полиці  чи  готові  –  на  мазі.

Чи  з  "банок"  кришки  ще  не  позривало…
Але  з  «макітри»  вже  зірвало  дах:
Кермо  –  у  друзки,  дране  вже  забрало…
Й  з  законом  ти  вже,  певно,  не  в  ладах?..

…Терпець    урветься  у  мого  народу,
І  вийде  з  бочки  древній  Діоген
Пітьмі  –  на  зло  і  сонечку  –  в  угоду.
Й  заварять  разом  істинний  пурген!

І  полетить  л.йно  по  всьому  світу,
В’явіть  –  яка  то  буде  благовонь!
Вже  досить  нам  в  державі  того  квіту  –
На  тризні  спахне  по́дуги  вогонь!  [/color][/b]

18.08.2016
___
*Ляда.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684412
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Радченко

Вишни

Лета  золотая  середина,
Пахнет  свежим  сеном  на  лугах.
Гроздья  пожелтели  на  рябинах,
Спелых  вишен  горсть  в  твоих  руках.

Небо  голубое-голубое
Отражается  в  твоих  глазах.
Сладким  был,  я  этого  не  скрою,
Сок  вишнёвый  на  твоих  губах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684405
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Радченко

Ключ журавлиный летит

Вот  и  лето  собралось  в  дорогу,
Неожиданно  как-то  и  вдруг.
Обернётся  на  миг  на  пороге  -
Так  однажды  уходит  твой  друг.

Чтоб  прощание  не  затянулось,
Лишних  не  было  слов  или  слёз,
Лето  нежно,  светло  улыбнулось  -
Не  считайте  разлуку  всерьёз.

И  махнуло  рукой  чуть  небрежно  -
Не  грусти,  ухожу  без  обид.
Извини,  что  и  вдруг,  и  поспешно  -
Видишь,  -  ключ    журавлиный  летит.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684397
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Вячеслав Рындин

Пусть на луне…

Пусть  на  Луне  –  на  стороне  обратной,
Промежду  серых  гор,  на  самом  лунном  дне,
Почти  что  в  вакууме  неоднократном
Проявятся  цветы  почтения  к  тебе…

Улыбкой  солнечной  –  вселенским  утром  
Умоет  личико  небесная  заря
Улиткой  космоса  в  приданьях  лучших
Укатит  спешности  в  далёкие  края…

Смеются  люди  –  в  будущем  прекрасном
Слагают  радостно  любимые  стихи
Соратники  былого  во  вчерашнем
Союзникам  грядущей  в  мире  красоты…

Такие  вот  дела  –  пусть  утвердятся
Трёхкратным  эхом  междометия  «УРА!!!»
Тебе  ж  предстало  нежно  улыбаться
Товарищу,  которому  поверю  я…

Ь…….

18.  08.  16




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684366
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Оксана Дністран

А що між нас?. .

А  що  між  нас?  Один  твій  порух  брів,
Мій  сміх  легкий,  що  ліг  дубам  на  плечі,
Надії  і  пориви  молодечі,
І  гул  вже  розтривожених  вітрів.

А  що  між  нас?  Лиш  стрілка  дзиґаря,
Яка  то  йде,  то  начебто  заклякне…
Захмарне  щось  намарилось  всіляке
У  відсвітах  нічного  ліхтаря.

Між  нами  що?  Залюбленість  у  світ,
Кав’ярня  з  ароматами  кориці,
Смереками  напоєні  зіниці,
Ще  нерозквітлий  соромливий  цвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684252
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


КВолынский

Вера, Надежда и Любовь.

В  море,
                         кто  не  штормовал  –  
Тот  не  молился  Богу!
И  день,  и  ночь,
                                             за  валом  вал  -
Мозги  растят  в  душе  тревогу.
Когда  услышишь
                                             нервов  скрипы,
А  борт  ложится  под  волну,
И  вал  воды  звериной  лапой
Толкает  всех
                                       и    всё  ко  дну,
Тогда  ты:
                           вспомнишь  Мать  родную,
И  всех  Святых,
                                           и  Крестик  свой,
И    Вера    станет  –
                                                   не    пустою,
Наполнит  душу  с  головой.
И  так:  
                 не  день,  
                                           не  два,  
                                                                 не  месяц  -
Вся  жизнь  -  борьба,
                                                       за  жизнь  друзей!
Соткёт    Нептун  из  судна  ситец  –
Прольётся  страх  со  всех  щелей,  
Тогда  тебе  
                                 придётся,
                                                               милый,
Направить  курс  свой  к  берегам.    
Там  ждут  тебя
                                             обрывы,
                                                                         скалы:  
За  все  грехи  –
                                           по  всем  счетам
                                                                     
Расплата!
                           Но  есть  Надежда  -  
                                                                               Якорь!
Последнее,  что  может  бить!
Теперь  не  страшен
                                                       смерти  вихор  –  
Не  перестал  Господь  любить!
Всегда  увидишь  
                                             пару  в  сквере,-
Преданье    южных  городов:
Капитан  –  
                               надёжен,
                                                               верен
И  старушечка  –
                                                 Любовь!

                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682464
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Оксана Дністран

Лебідкою

Лебідкою  кружляю  я  по  колу.
Мій  танець  лиш  для  тебе,  любий.  Соло.
Пливу  неспішно,  наче  по  леваді,
Чи  по  озерній  танцювальній  гладі.
Тріпочуть  руки,  серце,  а  постава  –
Стрункої  і  погордливої  пави,
І  рухи  всі  –  відточені,  граційні.
Ще  мить,  і  я  злечу  -  в  твої  обійми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683628
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 17.08.2016


НАДЕЖДА М.

Плакати в осінні дні - пусте…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bn4XDp-C9gg[/youtube]


А  коли    проллється  жовте  листя,
І  полинуть  в  вирій  журавлі.
Попрошу  тебе  я,  посміхнися.
Не  пускай  в  дорогу  їм  жалі.

Витри  сльози,  щоб  ніхто  не  бачив,
Нелегка  дорога...  ох,  важка...
Побажай  від  серця  їм  удачі...
Бачу,  моя  просьба  надскладна.

Та  мене  не  слухаєш:    ти  плачеш.
Жовтий  лист  тримаєш  у  руці...
Нові  весни  ти  іще  побачиш...
Може,  дощ  осінній  по  щоці?

Підійди  поближче,  прихилися.
Разом  ми  здолаємо  усе.
В  очі  мої  пильно  подивися.
Плакати  в  осінні  дні  -  пусте...


-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684191
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Ліна Ланська

БІЖИ

Біжи,
розірване  на  шмаття  почуття.
Кудись  та  прийдеш,бо  життя  -  шосе.
Спливеш  водою,  з  листям  віднесе
В  той  "рай",  де  править  балом  каяття.

Біжи,
розкришене,спаплюжено-тривке.
На  стежці  пам"яті  -  кривавий  слід
Не  вигорів  і  від  сльози  не  зблід.
Зійшли  спориш,  полин  і  щось  гірке.

Біжи,
до  краю  прірви  дійдеш,  -  не  зірвись.
Впадеш  відлунням,  -  злякані  птахи  -
Не  ангели;  розкидані  страхи
По  зернятку  не  понесуть  у  вись.

Біжи,
коли  ж  осліпнеш  від  переживань,
Згадай  тоді  окрайчик  на  столі  -
Шматочок  серця,  сонця  і  землі,
Що  так  стомилися  від  марних  сподівань...

Біжи.
16.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684174
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Вячеслав Рындин

Последних дней лесные сметы…

Последних  дней  лесные  сметы    
Затратам  августа  дают  расчёт    
И  каждый  год  в  финале  лета
Природоведенье  ведёт  учёт…

Пошли  дожди  тропой  туманов
Почти  растут  в  обочине  грибы
Ползёт  охотник  вечно  пьяный
К  столпотворению  тупой  стрельбы…

На  всех  пернатых  птиц  не  хватит
Не  всем  достанутся  лесов  плоды
Междугородние  вокзалы
Влачат  в  активах  полные  мешки…

Последних  дней  необратимость  
Простит  томления  былой  жары
Постольку  жизнь  несокрушима
Поскольку  будем  мыслить  по  любви!

17.  08.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684169
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


НАДЕЖДА М.

Ну а завтра знову буде осінь…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8  

[/youtube]
Ну  а  завтра  буде  знову  осінь.
Змиють  думки,  вчинки,  все  -  дощі.
І  життя  почнеться  інше  зовсім.
Те,  що  так  приємне  для  душі.

Що  спалила  спека  неймовірна,
Жовтий  лист  відродить  цю  красу.
А  вітри,  нехай    і  непокірні,
Прохолоди  часточку  внесуть..

Ну  та  це  все  буде  тільки  завтра,
А  тепер  останній  літній  день.
Небокрай  горить,  неначе  ватра.
Залишився  день  один  лишень.

Можна  уже  в  літо  озирнутись.
Не  пройти,  звичайно,  ті  стежки.
І  що  в  нім  було,  то  посміхнутись.
В  літі  тім    були  і  я,  і  ти.

Знову  осінь  і  похмуре  небо.
Довгі  ночі  і  короткі  дні.
Та  журитись  тут  нема  потреби:
Ще  й  осінні    будуть  дні  ясні...







---------------------------------------------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684163
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Валентина Ланевич

Я не шукаю раю на святій землі.

Я  не  шукаю  раю  на  святій  землі,
Для  кожного  із  нас  він  свій  тим  паче.
Не  почуваються  щасливо  й  королі,
І  в  них  душа  неусмиренна  плаче.

І  точить  кров  густу  із  серця  гострий  ніж,
І  жужелиця  шкряботить  у  грудях.
Парить,  у  безмірі,  в  блакиті  чорний  стриж,
Думки  джмелями  жалять  сутність,  блудять.

Роками  втома  шелестить  в  книзі  буття,
Де  вірність  й  чесність  в  ранзі  що  понижче.
В  кутиках  вуст  новою  зморшкою  пуття  -
Згвалтована  любов  за  те,  що  квітне.
16.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684096
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


OlgaSydoruk

Тумана серый палантин…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018

Тумана  серый  палантин  
Казался  белым  среди  ночи...
Окутал  грубый  холст  картин...
Разнежил  таинство  -  воочию...
Взлетают  к  свету  мотыльки...
Находят  в  пламени  надежду...
С  тобою  так  же  мы  близки  -
Полтыщи  лет  и...часом  прежде,
Чем  кисть  коснулась  до  листа  ...
И  солнце  бликами  взыграло...
И  первых  два  его  гонца
Сжигали  призрак  покрывала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684070
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Ліна Ланська

НЕ МОЖУ…

Не  можу...погляд  відведи.
Куди  іти,  щоби  сховатись?
Нема  вже  сили  для  ходи,
Заклякла  і  не  одірватись,

Не  одірватись  від  землі.

Не  можу,  он  буяє  день,
Чи  ніч,  не  знаю,бо  завмерла
Одним  з  небачених  знамень,
Рожево-сірим  блиском  перла...

Таке  бува,  хіба  в  імлі.

Не  можу,  годі!  Схаменись!  
Німа  молитва,  чи  закляття?  -
"Не  обернись,  не  обернись..."
Як  приберуся  у  латаття,

Розквітну  лотосом  на  склі.

Не  можу,  видно  неспроста
Щось  чула,  про  якогось  Лота,  -
Тремтить  душа,  тремтять  вуста,
Бо  насувається  скорбота.

Не  можу...плачуть  скрипалі.

Сум  щемом  в  серце  пророста  -
Така  глибинна...висота.
15.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683826
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016


ТАИСИЯ

Летний сервис

«Долина  роз»    меня  пленила  цветом  буйным,
Фонтаном  новым:  европейским,  многоструйным.
В  жару  он  охлаждает  взрослых  и  детишек…
И  нет  счастливей  хулиганистых  мальчишек.

17  струй  с  лихим  напором  рвутся  в  небо.
Я  не  хочу  в  жару  рождественского  хлеба.
Мне  нравится  в  обед  струя  из  водопада.
Спасает  от  жары  приятная  прохлада.

Нас  зона  отдыха  встречает  звонким  смехом.
Лужайка  зеленью  покрыта  словно  мехом.
И  лето  призывает  снять  свои  наряды.
Принять  в  фонтане  моцион  -  безумно    рады.

16.  08.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684008
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


НАДЕЖДА М.

*****

Билинку  не  зламаєш:  вона  гнеться.
Вітри  для  неї  зовсім  не  страшні.
Затихне  вітер  -  знову  вгору  пнеться,
Без  зайвої  для  того  метушні.

А  речі,  що  міцніші,  як  із  сталі,
Розбившись,  розлетяться  на  куски.
Не  склеїш  їх,  щоб  знову  нові  стали.
На  що  в  житті  згодяться    ці  шматки?                                                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684005
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Владимир Зозуля

Только для женщин

Солнце  ласково  по  коже…
Синь  волны…  
И  ветра  звуки…
Как  же  это  все,  похоже
На  её  глаза…  и  руки…
Как  порыв  её  дыханья  -
Моря  бриз  солёно-свежий…
И  небес  незримой  гранью  -
Тонкий  шелк  её  одежды…
А  над  нею  ветровое,
Что-то  бьется  светлой  птицей,
Рвется  надвое…  и  вдвое
Пробуют  соединиться
Надо  лбом  две  русых  пряди  –    
Образ  белокрылой  чайки…
Сердце,  тише…  Бога  ради,
Не  спугни  её  нечаянно…
Посмотри!..  Она  прекрасна!..
Так  нежна…  хрупка  до  хруста…

ЧУВСТВО!  Множимое  на́  сто!
Единенье  сердца  чувством!..
Тише,  сердце…  сокровенно
Прикасаюсь  к  ней  и...  что  же?..

–  Эй,  мужик,  какого  хрена,
Или  захотел  по  роже,
Ты  руками  то  не  шибко,
Пьяный  что  ли,  лезешь  буром?
–  Я…  простите…  нет…  ошибка…  
–  Идиот!
–  Сама  Вы…  дура...    

Бездна…
Боль  Гермафродита
Льется  таинством  нездешним…
Половина  сердца  слито
В  разделённость…  как  и  прежде…
______________________________
Милые  женщины,  и  особенно  девушки,  
Пожалуйста,  оставайтесь  богинями  женственности,
Не  падайте…  не  опускайтесь…
Нисходите,  творя  любовь,
Будьте  её  хранительницами.  
И  всегда  помните  –  
Мы,  мужчины,  относимся  к  вам
Настолько  хорошо,  или  настолько  плохо,
Насколько  вы  сами  позволяете  нам  это…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683979
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Владимир Зозуля

Только для женщин

Солнце  ласково  по  коже…
Синь  волны…  
И  ветра  звуки…
Как  же  это  все,  похоже
На  её  глаза…  и  руки…
Как  порыв  её  дыханья  -
Моря  бриз  солёно-свежий…
И  небес  незримой  гранью  -
Тонкий  шелк  её  одежды…
А  над  нею  ветровое,
Что-то  бьется  светлой  птицей,
Рвется  надвое…  и  вдвое
Пробуют  соединиться
Надо  лбом  две  русых  пряди  –    
Образ  белокрылой  чайки…
Сердце,  тише…  Бога  ради,
Не  спугни  её  нечаянно…
Посмотри!..  Она  прекрасна!..
Так  нежна…  хрупка  до  хруста…

ЧУВСТВО!  Множимое  на́  сто!
Единенье  сердца  чувством!..
Тише,  сердце…  сокровенно
Прикасаюсь  к  ней  и...  что  же?..

–  Эй,  мужик,  какого  хрена,
Или  захотел  по  роже,
Ты  руками  то  не  шибко,
Пьяный  что  ли,  лезешь  буром?
–  Я…  простите…  нет…  ошибка…  
–  Идиот!
–  Сама  Вы…  дура...    

Бездна…
Боль  Гермафродита
Льется  таинством  нездешним…
Половина  сердца  слито
В  разделённость…  как  и  прежде…
______________________________
Милые  женщины,  и  особенно  девушки,  
Пожалуйста,  оставайтесь  богинями  женственности,
Не  падайте…  не  опускайтесь…
Нисходите,  творя  любовь,
Будьте  её  хранительницами.  
И  всегда  помните  –  
Мы,  мужчины,  относимся  к  вам
Настолько  хорошо,  или  настолько  плохо,
Насколько  вы  сами  позволяете  нам  это…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683979
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Олекса Удайко

ВЖЕ ЗІБРАЛИ ХЛІБА́

             Не  міг  пройти  мимо  отієї  пшениці,  
             й  злетіло  слово...  Тайм-аут  
             в  тайм-ауті...
             Мовчу,  аки
             риба.
[youtube]https://youtu.be/C_G5J3q6ip8[/youtube]

[i][b][color="#178a99"][color="#075b7a"]Вже  зібрали  хліба́…    
І  бобові  уже  на  підході..
Родить  літо  душі  і  землі  
неземну  благодать!
В  небі  жайвір  ще  пісню  
про  щастя  заводить,
і  рясніє  його  неготова  
до  скімлення  рать…

Тривкість  духу  
бадьорості  нашій  
і  травам  не  шкодить  –
вона  тон  всій  землі  
українській  і  нам  задає,
А  на  Сході,  в  Криму  –  
очманілий  
                                   від  п’янства  
                                                                           заброда  
смітним  травам  у  наших  
засівах  хвалу  воздає!

Вже  зібрали  хліба…    
І  бобові  уже  на  підході...
Вже  в  засіки  течуть  
благодатні,    як  сон,  врожаї…
А  засіємо  –  
                               нові  хліба  
                                                               нам  сторицею
                                                                                                           вродять,
тільки  б  вивести  з  поля  
набридлі,  як  ґедзь,    кураї![/color]  [/color]
[/b]
14.08.2016[/i]

Примітка:  світлина  не  і  з  інтернету))).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683788
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Валентина Ланевич

Стати в славі на сповідь.

На  щоку,  на  мою  впала  з  неба  сльоза,
Запах  осені  враз  я  відчула  на  серці.
У  діброву  смирну  надвечір’я  сповза,
Притулились  боками  гриби  у  відерці.

Плаче  в  полі  калина  у  тихій  журбі,
Утіша  її  вітер  напутньо  та  ніжно:
-Не  схиляй  голови  за  життя  в  боротьбі,
Хай  твоїм  ворогам  буде  тричі  по  крижно.

Не  на  все  відступає  день  в  довгую  ніч
І  сполохано  зорі  ховаються  в  невідь.
По  весні  защебечуть  птахи  й  кинуть  клич,
Що  настала  пора  стати  в  славі  на  сповідь.
14.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Ліна Ланська

КОРТІЛО НІЧ

Серпневу  ніч,  не  маковим  коржем
Кортіло,  -  медом  запашних  цілунків,
А  вилилось,  Господь  хай  береже,
Чумацьким  Шляхом  в  соляні  оклунки.

Вози  діряві  золото  і  сіль
Везли  на  небо,  попри  віру  в  диво.
А  Блискавиця  й  сива  Заметіль
На  Місяць  вкотре  поглядали  хтиво.

Зірковий  дощ  і  обертом  Земля,-
Збирає  самоцвіти  для  прикраси.
І  тільки  я  чекала,  як  здаля
Насіють  маку  ті  обидва  Спаси.

Ще  й  медом  виллють  доленьку,  піду
З  іконою,укотре,  до  причастя.
Кортіло  йти,  не  взимку  ж  по  льоду!
Кортіло  меду  і  краплинку  щастя.

Та  спаленіло  маки  відцвіли,
Духмяно-гірко  хащі  полинові
Буяють  всюди  тінями  імли,
Серед  бажань  медової  любові.
14.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683593
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Іванюк Ірина

Я вечір нишком украду…


Я  вечір  нишком  украду,
вогні  поцуплю  по  одному,
щоб  сплутав  шлях  свій  ти  додому
і  заблукав  в  мені  незнаній...
Коханій...
Може,  цілунком  зваблю  щиру  душу,
а  очі  зачарую  зіллям,
і  зранку  знов  буде  похмілля,-
у  мене  хмелю  -  повні  роки...


Сріблися  плесом,  вічне  небо!
Тобі  я  зорі  повертаю...
Знаю!
Любов  могутніша  за  відьму.


13.08.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683550
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Іванюк Ірина

Я небо падолиста так люблю!


Я  небо  листопадове  люблю,
як  темний  шовк  ночей,
як  спальні  білий  спогад...
Ти  мій!  Це  правда  чи  лиш  здогад?
Що  імпульсом  розхитує  межу...

Живу...  У  ритмі  скронь,
що  кроком  -  то  віршами.
Думок  ключі  летять  в  блаженну  синь...
Ми  падолиста  станемо  листами,-
він  нас  не  вб"є,  як  папороть,  колись...

Ми  жити  будем  в  вітражах  кленових,  
в  поемі  дуба,  в  музиці  дощу.
Я  небо  падолиста  так  люблю!
Як  наші,  непрості,  під  ним  розмови.

13.08.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683474
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Лина Лу

МЫ НИЧЕГО ДРУГ ДРУГУ…

Мы  ничего  друг  другу  не  должны,
Сгораем  молча  пеплом  сигарет.
Но  нам  с  тобой,  по-прежнему,  важны
"Привет,  ну  как  ты?"  Вот  и  день  согрет.

Казалось  бы  печалиться  смешно,
И  просочилось  каплями  в  песок
Не  наше  время...наше  нам  должно
Лишь  память,  сединою  на  висок.

И  радоваться  тоже  ни  к  чему,  -
У  каждого  свой  ворох  разных  бед.
Но  вот  я  снова  дому  твоему
Шлю,  по  привычке,  утренний  привет.

И  кофе  ароматный  вместе  пьем,
И  новости...  всего  лишь  ночь  прошла,
Но  до  сих  пор  не  поросла  быльем
И  преданно  из  каждого  угла

Глядит,  как  мы  без  лишней  суеты,
Сплели  из  паутины  филигрань,
Из  радуги  -  сияния  мосты,
Из  теплых  слов  вневременную  ткань...
13.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683501
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016


НАДЕЖДА М.

Пам*ять береже…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs  [/youtube]

В  нас  пам"ять  береже  усе  старанно.
Постійно  ми  поповнюєм  архів.
І  швидко  забуваємо  про  рани,
Що  десь  колись  накоїли  гріхів...

Усе  це  час  загоїть  дуже  швидко,
І  зникне  назавжди  душевний  шрам.
Та  потайки  в  душі  ховаємо  нерідко,
Оте  святе,  про  що  не  віриш  й  сам.

Його    маскуєм  від  очей  глазливих.
І  кутаєм,  як  любе  немовля.
Хоч  іноді    сльозливих,  неможливих.
Таким  бува  примхливим,  як  маля.

Але  воно  своє  і  дуже  рідне.
Ми  любимо,  прощаємо  завжди.
Ніколи  в  серці  жити  не  набридне..
Любов"ю  бережемо  від  біди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683470
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Циганова Наталія

Наше "всё"…

На  подслушанной  боли  созреет  рассвет
с  нашим  «всё»  –  свежепролитой  кровью…
между  выжатым  «да»  и  пригубленным  «нет»
сядет  молча  у  нас  в  изголовье.
И  Господь  переплачет  на  грани  эпох,
посылая  историю  к  чёрту
с  нашим  «всё»,  отходившим  немало  дорог,
изначально  не  первого  сорта.
И  не  верят,  не  бдят,  не  боятся,  не  ждут  –
кто  в  утробе  грядущего  завтра.
Храм  –  свободен  от  веры  и  податью  крут…
наше  «всё»  –  отзвонившая  правда,
осушившая  небо  до  самого  дна.
Суетливо  поставлены  свечи
над  не  много  что  значащим  словом  «страна»…
над  сомнительным  временем  «вечер»…
Неподъёмная  гордость  пылится  в  ногах
переруганных  лет  и  мгновений.

…наше  «всё»  –  на  счастливых  чужих  берегах...
ничего  своего…
даже  тени…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683560
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Я от А до Я...

Вы чувствуете…?

Вы  чувствуете  как  врывается  весна
Та  первая-препервая  на  свете?
Как  кружится  хмельная  голова,
А  платьице  срывает  пьяный  ветер?!
Вы    чувствуете...

Вы  знаете  уже  как  пахнет  лето:
В  зените  солнце,ну  а  после  тень...
И  как  душа  цветами  разодета
И  собирать  их  Вам  ещё  не  лень.
Вы  знаете...

Вы  чувствуете  как  крадётся  осень,
Даря  нам  с  поволокой  вечера?
А  на  висках  уже      белеет  проседь...
А  кажется  всё  было  лишь  вчера.
Вы  чувствуете...

Вы  знаете  уже  как  губят  стужи,
Вы  знаете  уже  наверняка...
Как  голос  чей-то  очень-очень  нужен
И  чтоб  коснулась  тёплая  рука.
Вы  знаете...

Вы  чувствуете  как    врывается  весна  ,
Та  самая-пресамая    на  свете,
Что  из  последних  сил  спешит  издалека
Как  всё  сносящий  свежий  ветер?!
-------------------------------------------------------------------      
Вы  чувствуете,чувствуете,чувствуете..
                                                                                                   4.08.16г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682910
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 13.08.2016


НАДЕЖДА М.

Половіють стомлені хліба…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QMHCLQHUOX0  
[/youtube]

Диха  ніч...  Приємна  прохолода.
Половіють    стомлені  хліба.
А  в  душі  приємна  насолода:
Це  життя  дарує  нам  дива...

Ніжно  гладить  вітер  сонне  поле.
Пташка  десь  майнула  із  гнізда.
І  зітхає  ранок  тихим  болем,
Бо  роса    на  землю  поспада.

Рожевіє  ледь  на  сході  сонце.
Хай  нап"ється  спрагла  ще  земля.
Та  далеко  там,  на  горизонті,
Сонячне  проміння  затопля.

Новий  день  стогнатиме  від  спеки.
От  би  тут,  хоч  крапелька  дощу...
Але  він  в  цей  час  такий  далекий,
Та  думки  про  дощ,  я  відпущу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683078
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Дід Миколай

…у грозах відгриміли

Запахло    медом  у  дворі,
Притих  із  гаю  щебет.
Ступила  осінь  на  поріг,
Повіяв    в  груди  трепет.

Озвались  криком  журавлі.
У  синяві  курличуть.
Упали  смутком  на  чолі,
Літа  у  вирій  кличуть.

Чого  знов  осене  прийшла
До  мене  розімліла.
Чому  мене  не  обійшла?
-Чого  тобі  поспіло…

Ти  ще  у  птахів  під  крилом,
Повернешся  до  хати.
Лише  роки  мої  ніхто,
Не  буде  виглядати.

Блукають  десь  у  вечорах…
За  обрій  полетіли.
Чи  розчинилися  в  світах?
У  грозах  відгриміли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682933
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 12.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2016


Ірина Кохан

Саде мій…

Саде  мій,  напоєний  туманом,  
Не  сумуй,  що  лист  духмяний  змок.
Ще  вдягнеш  вишивану  сутану
На  промерзле  плетиво  гілок.
Ще  зігрієш  в  сонячнім  наливі
Свої  плечі,  стомлені  плодом.
Вересневі  хмароньки  грайливі
Табунами  ходять  над  селом,
Пишноцвіті  айстри  попід  тином,
Наче  зорі,  що  забули  вись...
Посміхнулось  небо  так  гостинно-
Саде  мій  зажурний,звеселись!
Зашуми  ще  вітами  до  сонця,
Золота  у  трави  ще  насип!
Заспівай  ще  пісню  березОньці,
Що,мов  змерзла,тулиться  до  лип.
Друже  мій,ще  веснонька  розмаєм
Замережить  заспане  гілля.
Зараз  бо  зима  коней  сідлає  -  
Чутно  подих  вже  її  здаля.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526518
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 12.08.2016


Ліна Ланська

ЧОРНИЙ ВОРОН

Міцно  в"яже  мотуззям  руки,
Щось  невидиме;  шле  гінця  
Чорний  ворон  -  кохання  муки.
Волох  -  в  прірву  і  без  вінця.

Тихо-тихо  лоскоче  подих,
Тільки  б  встигнути...мозку  струс
Божевіллям  знов  колобродить,
Розсипаючи  скалки  друз.

Сліпну  в  захваті,  лишень  кола
Заплелися  у  ланцюги.
Обпеклися  вуста,  спроквола
Закипіли  у  ключ  сніги.

Що  замерзли  дев"ятим  наче,
Чи  на  першому  ще  лишень?
Чорний  ворон  уже  не  кряче,
Він  стріла  ж  бо,  а  я  -  мішень...
11.08.16.

Чорний  ворон  -  це  дуже  неоднозначний  символ.Він  може  бути  Пам"яттю  и  Думкою,як  у  Едгара  По,а  може  бути  амбівалентним    символом  гріха  з  одного  боку,та  мудрості  і  довголіття  з  іншого...Багатогранний  образ  невідомого.





 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683005
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Радченко

Осени примета

Так  обманчиво  тепло
На  исходе  лета.
Листья,  словно  обожгло,  -
Осени  примета.
Всё  печальней  вечера  -
Осень  на  пороге.
Лето,  не  спеша,  вчера
Собралось  в  дорогу.
Говорим  ему:  "Прощай,
Не  таи  обиды.
Только  нас  не  забывай  -
Встретить  тебя  выйдем".
Так  обманчиво  тепло...
Лето  в  платье  броском
Босиком  идёт  легко
По  покосам  росным.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682876
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Радченко

Август

Август  зябнет  по  утрам,
Хмурится,  печалится.
Над  рекой  плывёт  туман,
Трав  крылом  касается.

И  желанье  звездопад
Мне  помог  загадывать.
Спелых  яблок  аромат  -
Вкус  легко  угадывать.

В  тёплый  край  собрались  птицы,
Пусть  с  собой  уносят  грусть.
Лето  в  осень  превратится
Незаметно.  Ну  и  пусть.

И  пошлёпают  по  лужам
Дни  осенние  с  зонтом...
Бабье  лето  вдруг  закружит
В  листопаде  золотом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682848
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Владимир Зозуля

И пишутся в раскаянье стихи

                             "И  пишутся  в  раскаянье  стихи..."
                                                           Валентин  Гафт.
                                                           ....


Кажется  снова,  что  машет  навстречу  
Веткой  березка  мне.  Ветрено?..  Пусть,
Пусть  это  ветер,  а  я  ей  отвечу,
И  подходя,  этой  ветки  коснусь…

Странная,  странная  выпала  доля,
Может  быть,  случай…  иль  жребий  не  тот,
Только  такая  ж  березка,  не  в  поле,
А  на  далеком  погосте  растёт.
Грустно  стоит  над  родною  могилой,
Светлую  мамину  душу  храня...

Мамочка,  милая,  сердце  заныло…
Плачет  стихами  в  груди  у  меня.
Катятся,  катятся  светлые  слёзы,
Буквы  строками  выходят,  слепя.
Мамочка,  милая,  в  этой  березе
Грустной,  осенней  я  вижу  тебя…

Знаю,  что  грешен…  давно  я  там  не  был…
Время  так  быстро  уносится  прочь.
Кажется  мне,  будто,  падает  небо...
(Или  то  вниз  опускается  ночь?)
Кажется  мне,  что  истрачены  слёзы...
Кажется,  будто  не  знаю  пути...
Кажется,  что  этой  грустной  березы
Мне  не  найти...  не  найти...  не  найти...

Милая…  милая…  сердце  устало,
Больше  не  хочет,  ни  зла,  ни  добра...
Что  ж  та  березка  в  передничке  алом?
Где  ж  он,  погост  тот,  открытый  ветрам?

Плачу  я,  мама…  мне  больно  и  странно.
Летом  ли,  осенью,  в  солнце  ли,  в  дождь
Чувства  и  памяти  гость  долгожданный,
Как  же  случайно  и  редко  я  вхож…
Плачу…  словами  свой  грех  искупая…
Не  потому  ли,  что  мама  простит?..
Не  оттого  ли,  что  там,  вот  такая,
В  дальнем  погосте,  березка  грустит?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682967
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


OlgaSydoruk

Sotto voce

Sotto  voce  -  звучание  ночи...
Разгорается  Южный  Крест...
Улетают  в  астралы  пророчих  
От  подножия  падших  небес!..
Подсознанием  минуя  препоны:
Все  пароли,табу  и  замки,..
Непростые(земные)законы  -  
Притяжения  и...  тоски...
Улетают  в  просторы  Нирваны
(В  состязании  наготы)...
С  отвердевшими(страстью)сосками  -
От  стреноженной  высоты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682765
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


OlgaSydoruk

Жёлтых страничек хрустящее бремя

Утро  сменяет  жаркий  полУдень...
Вечер  -  тенЯми  ступает  на  мост...
Алые,алые  розы(подспудно)
Ночь  раскрывает  для  капелек  рос...
Кто  то  итожит  стервозные    будни,..
Сны(дежавю),умножая,всерьёз...
Падает  листик  в  прозрачные  студни,
Не  долетая  к  подножию  грёз...
Жёлтых  страничек  хрустящее  бремя
С  веточкой  вязи(на  дивном  фарси)...
Взгляд(с  поволокой),пронзающий  время...
Солнечным  бликом  -  прошедшие  дни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682743
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Циганова Наталія

…и - будет осень…

Вот  оно,  небо...
чуть  дольше  –  до  осени.
Просто  дождаться  –  и  рядом  идти.
Где–то  под  клёнами  рыжеволосыми
встретятся  две  половины  пути…
или  две  трети  –  с  оставшейся  радостью.
Время  наколет  на  солнечный  луч
сто  удивительных  маленьких  слабостей,
дремлющих  в  просини  порванных  туч.
Столбиком  пыльным  налепит  каракули
западный  ветер.
И  будет  ручей
ждать,  что  бы  золотом  ивы  заплакали,
стоя  над  рябью  больших  мелочей.
Солнце  рассыплется  в  тень  разноцветную,
между  дождями  тоску  заглушив.

…и  –  будет  осень…
забрызгав  рассветами
маленький  рай  захолустной  души…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682663
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Кадет

Динозавры

Эх,  сколько  лет  истёрзано  впустую,-
Учили  нас  и  так,  и  сяк,  и  этак…
Теперь,  увы,  не  встретишь,  ни  в  какую  
Каких-нибудь  австрало-,  блин,  петеков…

А  этих,  как  их?  …  ну,  страшнее  мавров,
Страшнее  первобытного  ненастья…
Была  же  ведь  эпоха  динозавров,
А  вымерли  все  просто  в  одночасье…

И  с  тех  заветных  пор  никто  не  знает
Какой  из  катаклизмов  стал  кончиной…
И  до  сих  пор  учёные  гадают,
Что  стало  лиху  этому  причиной…

А  тут,  сдаётся  мне,  простая  повесть:
Они  почили  в  бозе,  потому  как
Была  у  них  когда-то,  типа,  совесть,
Надеялись,  что  счастие  не  в  муках…  

Не  грызли  они  братьев  по  природе,
Вкушали  все  цветочки  да  листочки…
Примерно,  так,  как  принято  в  народе…
Но  тут,  пожалуй,  время  ставить  точку…  

август  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682475
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016


Циганова Наталія

…буду очень…

Окунулись  закаты  в  ожидание  осени,
подрастая  часами  от  недавних  «вчера».
Горизонту  за  во́рот  небеса  звёзды  бросили:
откупились  от  лета,  намекая  –  пора…
Всё  так  просто  увидеть…
и  так  сложно  почувствовать…
в  сыроватых  листовках,  облетевших  с  ветвей,
не  услышанный  август  духотою  безумствует,
обжигаясь  об  небо  и  макушки  церквей.
Ветер  низкие  тучи  посгребает  ладошкою,  
на  уставшее  лето  щедро  ливнем  плеснув.
Понемножку  остыв  ну  и  простыв  на  немножко,  я
буду  очень  ждать  осень,  как  другие  –  весну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682326
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016


Валентина Ланевич

Коли роси вечірні впадуть на траву.

Коли  роси  вечірні  впадуть  на  траву,
Зорі  витчуть  на  небі  мереживну  казку,
Я  занурюсь  у  неї  й  до  тебе  прийду,
Я  ж  свавільно-пожадна  на  твою  бо  ласку.

Ти  мене  розпашілу  в  обіймах  стиснеш,
Зрине  з  вуст  зойк  надривний,  зазивно-солодкий.
Поцілунком  гарячим  його  обірвеш,
Ой,  який  він  у  тебе  мурашково-шкодний.

Підійметься  нараз  з  глибин  сутності,  з  дна,
Хвиля  млості  й  загубиться  в  м’ятім  батисті.
З  лона  трепетна  хіть  переллється  в  тіла
І  замре,  примостившись  на  чатах,  у  кріслі.
07.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682325
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016


НАДЕЖДА М.

Веселковий світ… ( для дітей) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t4sAjlUKL4U  

[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8MUqtvaT5bw  [/youtube]

Кольорові  фарби  люблять  діти.
І  малюють    веселковим  світ.
Розмаїття  барв  дарує  літо
І  навколо  бачать    дивоцвіт.

Розцвітає  сонечко  на  небі.
Хмарки  -  білі  лебеді,  пливуть.
Сумніватись  тут  нема  потреби:
Діти  просто  радістю  живуть.

Намалюють  квіти  біля  ганку.
Дощик,  що  у  листі  шелестить.
Вітерець  тепленький  спозаранку.
Гарно  так  в  такому  світі  жить.

А  вночі  цвіркун  співа  у  квітах.
Не  дає  малечі  довго  спать.
І  на  цих  чарівних  його  нотах,
Сон  приходить,  треба  спочивать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682233
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016


Жанна Чайка

Когда влетишь ты на заре…

Когда  влетишь  ты  на  заре  в  мой  дом  испуганною  птицей
иль  светом  солнечным,  напиться  позволь  из  уст  твоих  любви,
и  надышаться  на  "потом"  истомой,  ароматом  зноя,
и  имя  нежно  успокоит  меня  в  грядущем  новом  дне.

Так  пахнут  розы  у  воды  и  соловей  поет  им  песни,
и  миг  становится  чудесней.  Рисует  явь,  творя  в  мечте,
узоры  тонкие  искристо.  В  душе  любовь  разбудит  искры,
чтоб  улететь  назад  к  тебе.  А  время,  словно  поезд  быстрый,
неумолимо.  Где  ты,  где?  Устало  сердце  ретивое    
и  тень  промчалась  по  земле  в  забытом  мареве  покоя.


6.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682210
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 07.08.2016


НАДЕЖДА М.

І, крім себе, когось полюбіть. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OeftVrFUkU8[/youtube]


Якщо  серце  у  грудях  -  це  камінь.
А  душа  паперова,  глуха,
Не  чекайте:  другою  не  стане.
Їй  бракує  людського  тепла.

І  даремно    звертатись  з  словами,
Щоб  у  жилах  цю  кров  розігріть.
Та  старання  оці  до  нестями,
Все  ж  не  зможуть  чудес  тут  створить.

Це  природа  дала..  Що  поробиш?
Сперечатися  з  нею  дарма!
Таким  людям  нічим  ти  не  вгодиш.
Що  робить,  коли  літом  зима?

Розпахніть  свої  груди  ви  навстіж.
До  грудей  сонця  промінь  впустіть.
По    росі  пробіжіться  босоніж.
І,  крім  себе,  когось  полюбіть....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682085
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Ліна Ланська

ЗЦІЛЕННЯ

Думаєш  час  полікує?
Зцілення  -  вигадка  просто,
Наче  розсипане  просо  -
Котиться  та  не  смакує.

Гарне  таке,  золотаве.
Може  колись  і  здалося?
Чом  же  душа  стоголоссям
В  розпачі...  де  її  аве?

Душі  -  мережки-вуалі.
Свистом  пронизує  вітер.
Слів  вже  нема,  кілька  літер,
Інше  все  -  зайві  деталі.

Час  не  прийде,  він  минає.
Те,  що  було,  на  поталу.
Витекло  тихо,  помалу
Нас  до  землі  нагинає.

Кажуть,  забудеться...де  там!
З  пам"яттю  знов  у  двобої
Сваряться  вірші  й  гобої,  -
От  вже  біда  диригентам.
Лихо  не  менше  поетам...
06.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Лина Лу

СВОБОДА

Цветы,  шампанское,  кольцо
И  Мендельсона  -  гвоздь  последний.
Свобода?  Чудилась  намедни,
Когда  еще  твое  лицо

Мне  было  вовсе  незнакомым.
И  пепел  падал,  не  боясь
Испортить  фирменную  бязь,
А  поцелуй  не  был  искомым...

На  острие  плясал  канкан,
Раскованно  взлетали  ножки
Из-под  застиранной  рогожки,
А  ты  был  просто  в  стельку  пьян

От  моего  хмельного  взгляда  -
Зеленых  с  искоркой  очей,
От  дыма  аромасвечей.
Не  надо  было...или  надо?

Истаять,  как  весенний  снег,
Забыв,  что  осень  за  порогом.
Ну  что  Свобода,  с  Богом?..с  Богом...
Уйду,  отдав  тебя  Весне.

05.08.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682025
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Кадет

Ласточки

Всё  наскучило,  хоть  убей,  -
Ни  сказать,  ни  писать  невмочь…
Был  когда-то  в  чести  плебей,
Но,  то  время  умчалось  прочь…

Видел  я,  как  рожала  ночь,
И  как  звёзды  глотал  рассвет,
И  как  липкий  июльский  дождь
Заливал  безвозвратный  след…

Чуял,  как  закипает  пар
В  ледяной  шерстяной  воде,
Как  легко  взбивают  пиар
На  всеобщей  нашей  беде…

Мне  бы  взять,  пойти  за  тобой,
Поискать  покой  и  уют…
Разузнать,  что  болтает  прибой,
И  как  ласточки  воду  пьют…

август  16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682031
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016


НАДЕЖДА М.

Доля…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A2GfEacV2nQ  
[/youtube]

Уражає  доля  сильних  і  слабких.
Падаєм  від  неї,  опустивши  руки.
І  стаєм  залежні  від  думок  гірких.
Забуваєм  часто  мудреців  науку:

Що  будуєм  долю  ми  собі  самі.
Отже,  наші  вчинки  -  це  і  є  та  доля.
По  житті  блукаєм  часто  у  пітьмі.
Все  ж  заходим  вихід:  тягнемось  на  волю.

Можем  одим  махом  зруйнувать  життя.
Все,  що  будувалось,  знищить  без  жалю.
Звинуватить  долю,  ніби  це  вона.
Та  життя  таке  крихке,  ніби  з  кришталю.

Друзів  забуваєм,  зрадити  -  дрібниці
Знову  собі  думаєм:  не  моя  вина.
(Звинуватим  долю:  але  ж  це  дурниці)
Це  вона  тут  винна:  знищила  човна.

Ну  а  човен  швидко  дістає  до  дна...
А  життєві  хвилі?  Це  для  них  лиш  гра..
Але  суть  у  тому:  не  було  весла...
Але  це  не  нове:  мудрість  тут  стара..

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681803
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Лина Лу

ВОТ И ВСЁ

Вот  и  всё…  дожди  уныло  падая,
Смыли  глаз  печальных  синеву.
Слезы  солью    по  щеке…  досаду  я,
Спрячу  под  упавшую  листву.

Вот  и  всё,    слова  твои  не  прошены,
Вырвались,  восторженно  смеясь…
И  душа  босая,  в  травах  скошенных
Уколовшись,  каплей    пролилась.

Вот  и  всё,  растерзана  иголками,
Рвется  кукла,  ветоши  призыв.
Ей  фарфор  звенящими  осколками,
Закрывает    тянущий  надрыв…

Вот  и  всё,  истерзанный  заплатами,
Горечью  застиранный  платок.
Кичится  долгами  неоплатными,
Памяти  укромный  уголок.


Выставлен  повторно,редактирован.

11.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681931
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


НАДЕЖДА М.

Подих щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GB93IrKFVGA  [/youtube]



Прокидаюсь  вранці,  ледь  світає.
Шепочу    тобі  такі  слова,
Що  в  вазоні  квітка  розцвітає,
Ти  хмелієш,  ніби  від  вина.

Розправляє  вітер  дужі  крила,  
Загляда  в  відчинене  вікно.
Втримати  тебе  немає  сили...
Дихає  віконне  полотно.

В  сонцедайнім  розчинились  щасті,
Вітерець  тихенько  повіва.
Як  же  гарно    побувать    у  власті
Отих  слів,  що  здатні  на  дива....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681584
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Оксана Р.-Г.

Ні те ні се…

Що  ж,  знову  титри...  Казочці  кінець...
Міняють  маски  коміки-актори  -
Тавром  клеймують  рабської  покори,
Що  зводить  чисті  душі  нанівець...

І  знову  пустка...  Каїна  печать?
Хіба  скінчились  у  фортуни  ролі,
Що  навіть  блазні  змінюють  паролі?..
А  хтось  гласив:  нужденні  не  мовчать!..

То  як  нам  бути?  Вірити  кому?..
Просякла  люттю  кожна  крапля  віри...
Сини  на  батька  кидаються  звіром
І  каркають...  прокльони  у  пітьму...

Невже  ніщо  наш  дух  не  протрясе?..
Снують  у  закуліссі  хтиві  тіні...
А  десь  -  сади  у  райському  цвітінні...
А  в  нашій  наготі  -  ні  те  ні  се...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681860
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Валентина Ланевич

Їдуть хлопці на війну.

Їдуть  хлопці,  їдуть  хлопці,
Їдуть  хлопці  на  війну.
Вітри  віють  у  волоссі,
Чешуть  хлопцям  сивину.

Під  колесами  машини
Сірий  шурхотить  асфальт.
Злість  діймає  груди,  кпини,
Ув  очах  горить  азарт.

Не  романтики  шукають,
Там  цвіт  нації  згаса.
Лебедями  ввись  злітають
Душі  мертвих  -  то  жнива.

На  дожинки,  на  криваві,
Їдуть  хлопці  все  міцні.
Їх  серця  в  гарячім  сплаві  -
Україна  у  вогні.
04.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681830
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016


Дід Миколай

Осінній ранок край села

Будила  в  школу  діток  своїх  мати,
У  полі  вітер  розганяв  туман.
Цвіркун  лягав  в  стодолі  спочивати,
Вдягнувши  з  трав  на  себе  сарафан.

Дядьки  сільські  корів  на  пашу  гнали,
Порхали  навстріч  ластівки  з  дротів.
До  річки  босі  буслики  чвалали,
В  яру  на  плоті    котик  муркотів.

А  вдалині  вже  сонечко  горіло,
В  яру  глибокім  ніжилась  верба.
Золотосяйво  ген  запаленіло.
Осінній  ранок  падав  у  жнива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681519
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Ліна Ланська

МЕНІ Б…

Мені  б  сховатись  у  твоїй  душі
Забути  світ,  де  правлять  громовиці,
Де  в  білому  лиш  ангели  й  черниці.
Молитвою  благословлять  вірші,
Втопити  в  лихо  срібні  лемеші,
Якщо  притулку  надаси  в  душі.

Мені  б  послухати,  що  каже  ніч.
Колискою  перевернувся  Місяць
І  зорі  підтюпцем  кохання  місять.
Дивись,  -  зіркові  зливи  зусібіч,
Летять  серця,  як  голови  із  пліч,
Коли  почую,  що  там  каже  ніч.

Мені  б  зварити  -  хай  скипить  печаль,
Тобі  маленьку  філіжанку  кави.
Надпий  ковточок,  щоб  святий  Грааль
Десь  заспівав,  здригнеться  хай  лукавий,
Бо  ми  втекли  від  лютої  розправи
У  новий  вірш,  де  знов  зацвів  мигдаль.
30.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681465
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Циганова Наталія

Сороковое моё…

Обесцвечивая  ночь  в  серый,
разрывая  горизонт  слепо,
распускается  цветком  веры
васильковое  моё  небо.
Утро  жёлтым  пузырём  вздулось
на  грустящую  в  душе  радость:
убежавшую  давно  юность,
задержавшую  мою  старость.
Уронили  небеса  в  Лету
холостые  от  весны  гильзы…
на  сто–разовый  конец  света…
в  необжитые  мои  избы…
Хорошо,  хоть  высоко  где–то
кто–то  вышил  для  судьбы  гладью
сороковое  моё  лето  –
перешитое  моё  платье…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681482
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Кадет

Мурашки

Не  в  чести  нынче  подвиги  супершпионов,
Истрепался  агент  007…
Стало  модно  смартфоном  ловить  покемонов
И  прокачками  хвастаться  всем…

Исковеркан  язык,  загибаются  книжки,
Речь  сегодня  страшней,  чем  картечь…
Беззастенчиво  треплются  матом  детишки,
Так  как  некому  это  пресечь…

И,  почти  ничего  не  умея  руками,
Тупо  в  гаджеты  тычем  перстом…
То,  что  предки  для  нас  создавали  веками,
Заметаем  лохматым  хвостом…

Что  поделать,  увы,  не  вернуть  промокашки,
Не  достичь  совершенства  Басё…
Но,  пока  от  стишка  возникают  мурашки,
То  потеряно  вроде  не  всё…

август  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681530
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


НАДЕЖДА М.

Я щось сказать тобі хотіла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dkkg4pQhROE  
[/youtube]


Коротка  ніч  складає  крила.
Про  себе  ранок  заявля.
Я  щось  сказать  тобі  хотіла...
Та  ллється  музика  здаля...

І  я  в  мелодію  вслухаюсь.
Знайома  пісня  скрипаля...
Я  здогадатись    намагаюсь,
Чому  від  тебе  віддаля?

Мотив  той  самий,  тихо  ллється.
Але  душа  вже  не  сприйма.
Навколо  думка  знову  в"ється:
Я  не  повірю  -  не  пройма...

Невже  вона  так  спорожніла?
А  ще  недавно  так  цвіла.
Хіба  про  це  сказать  хотіла?
Та  промовчала,  не  змогла..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681443
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Lana P.

ВИПАЛЮЄ МІСЯЦЬ…

Випалює  місяць  думки  потаємні  
Червневої  ночі,  в  суничний  сезон,
І  спогади  тануть,  до  щему  приємні,
Вливають  в  легені  свіженький  озон.

Звивається  хвиля,  прикута  причалом,
І  ковзають  зорі  сяйливо-хмільні.
Півнеба  встелили  блискучим  овалом,
Вколисують  мрії  на  сонному  дні.

Вмочили  тумани  край  озера  ніжки,    
У  тяжі  вмостились  на  кінчиках  трав.
Притих  вітерець,  попустив  свої  віжки,  
А  жаб’ячий  хор  очерет  розхитав.

Вмлівають  долини  у  росяній  мжичці,
Так  манить  нас  запах  п’янких  полуниць…
Запряжені  хмари  у  місячній  бричці
Везуть  врожаї  найсолодших  суниць.

Втішаємось  двоє,  у  парі,  з  тобою…
Хлюпочеться  плесо  і  човен  скрипить.  
Смакуємо  літо  в  обіймах  прибою  —
Так  любо  і  тепло  в  цю  зоряну  мить.                      19/07/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681326
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016


НАДЕЖДА М.

Жовті троянди…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GJkP69Hjsq8
[/youtube]

Живі  істоти  квіти,  ніби  люди.
Вони  живуть:  серця  обігрівать
Вони  зійдуть,  коли  посієш,  всюди,
Черстві  серця  теж  здатні  зчарувать.

І  гріє  нас  малесеньке    багаття,
Яке  не  спалить,  любо  буде  гріть.
І  роблять  це  так  просто,  із  завзяттям.
Ось  спробуйте  пелюстки,  обійміть!

Неквапно  п"є    бджола  нектар  із  квітів.
Росу  спива  пробуджена  земля.
Ви  -  радість  і  краса  у  цілім  світі...
Ви  -  пісня  щонайкраща    солов"я.

І  люди  дуже  схожі  так  на  квіти.
Не  можеш  відірвать  від  них  свій  зір.
Вони  до  тебе  можуть  шепотіти.
А  ти    словам  тим  ніжним  просто  вір.

Даю  я  перевагу  квітам  жовтим,
Дарма,  що  в  них  бувають  і  шипи.
Вони  здаються  сонечком  багатим.
Чомусь  цих  колючок  боїмся  ми.


Квітучий  сад  багатокольоровий.
Не  бійтеся  ви  ранок  від  шипів.
Це  захист  від  образ  отих      раптових,
Хто  знищити  цю  квітку  захотів..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681185
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016


natalux

Нова Амазонка

Ти  зробив  з  мене  дівчину  –  воїна.
Показав  світ  у  чорному  вимірі.
Скільки  лиха  тобою  вже  скоєно?
Скільки  зрад  коханню  і  вірі?

Ти  мене  все  відучував  плакати.
Під  табу  взяв  усі  мої  слабкості.
«Жорсткість  духу!»  -  умів  лукавити
В  манері  добра  і  лагідності.

Ти  все  скручував  стрічку  Мебіуса
В  безкінечність  страждання  і  болю.
Пильнував,  як  вогонь    згасає.
Випробовував,  що  ж  я  дозволю?

А  сьогодні    вже  не  випадково,
Коли  швидко  згасає  цей  день,
Ми  шукаємо  першооснову,
І  по  вісі  йдемо  неповернень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681251
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


OlgaSydoruk

Август наступает…

Август  наступает...
На  исходе    -  лето...
Полночь  приближает  -  
Пение  сверчков...
Кто  читает  письма,
Жаждет  и  ответа:
На  пороге  ночи  -
На  свою  любовь...
Сон  туманит  очи...
Тяжелеют  -  веки...
На  излёте  лета  -  
Медленнее  кровь...
Вот  бы  умудриться
(Трепетным  сонетом)  -
Возвратиться  к  свету...
Прикоснуться  вновь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681219
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


OlgaSydoruk

Она видела, она знает…

Она  видела,она  знает  -
Как  роса  поутру  обжигает...
Кружевные  подолы  тумана
Оцепляют  просторы  обмана...
Как  журавль  обещает  -  вернуться...
Как  от  шёпота  ночи  -  проснуться...
Как  цикады  вещают  полудни...
Как  торжественны(часом)  и  будни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681215
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


НАДЕЖДА М.

І воно сторицею віддасть. .

Чом    життя  так  схоже  на  качелі:
То  підніме  вгору,  то  -  униз?
Це  дитячі  забавки  веселі.
Та  життя  прекрасне:  озирнись.

І    не  треба  високо  літати:
Упадеш  -  болітиме  підчас.
Хто  літає,  треба  добре  знати:
Просто  треба  жити,  без  прикрас.

І  не  пнути  аж  до  неба  носа,
На  шляху  бувають  каміньці.
І  на  інших  не  дивитись  скоса,
Не  тримати  камінь  у  душі.

Від  любові  розцвітають  квіти,
І  добро  лікує  всіх  не  раз..
Між  людьми  нам  треба  просто  жити.
І  воно  сторицею  віддасть..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681012
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016


ТАИСИЯ

Ветеран - в беде!



Старушка  нашла  свой  приют  под  мостом.
На  старости  лет  –  это  стал  её  дом.
Настал  Юбилей!    90  ей  лет!
А  власть  у  старушки  отрезала  свет…

Она  –  ветеран!    Заслужила  почёт.
Её  понимает  лишь  старенький  кот.
Чиновник  не  хочет  понять:  с  ней  –  беда!
Не  может  уехать  она  никуда…

Лишили  старушку  обжитой  квартиры
По  улице  Западной    №    4.
«Компания»  новую  ей  обещала…
Старушка  оглохла,    совсем  обнищала.

Её  на  коляске  свезли  в  Исполком…
До  слёз  довели,    ей  нарушили  сон…
В  глазах  у  старушки  Божественный  свет.
У  местных  чиновников  совести  нет.

30.  07.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680919
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


НАДЕЖДА М.

І закреслю слово я НІКОЛИ…

Умокну  перо  в  рожевий  колір:
Кольорові  фарби  я  люблю.
І  закреслю  слово  я  Ніколи,
Кольоровим  світ  собі  зроблю.

Ще  відкину  чорний  -  неудачу.
Подивлюсь  по-новому  на  світ.
Хай  в  житті  не  все  я  передбачу,
Та  воно  не  буде  пустоцвіт.

І  запахнуть  осінню  фіалки,
Поверну  в  життя  своє  весну.
(Хто  про  щастя  з  нас  не  мріяв  змалку?)
Просто  так  його  не  пропущу.

Можу  спілкуватися  із  вітром,
І  який  він,  знаю  я  на  смак.
Глибоко  вдихну  тоді  повітря,
Як  відчую:  щось  в  мені  не  так.

А  коли  спіткнуся,  то  не  плачу.
Тишком  у  собі  перенесу.
І  сама  собі  тоді  пробачу,
І  своє  терпіння  вознесу.

А  колючки  з  серця  позбираю,
І  колись  вони  розпустять  цвіт.
І  ті  квіти  в  думки  повплітаю;
Хоч  жорстокий,  все  ж  прекрасний  світ!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680916
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Оксана Р.-Г.

Лови цю мить!

Кричи  гучніш,  допоки  ще  кричиться,
Допоки  ще  душа  твоя,  мов  криця,
А  серце  молоде  ще  і  гаряче:
Болить  -  сміється,  а  радіє  -  плаче!

Кохай,  бо  вдруге  юності  не  буде,
Нехай  це  щастя  розпирає  груди,
У  рай  солодкий  серденько  возносить,
Допоки  осінь  не  простогне:  "Досить!.."

Лети,  злітай,  нехай  міцніють  крила  -
Вода  йорданська  щедро  їх  скропила!
Підкорюй  всі  висоти  і  широти  -
Себе  в  собі  наважся  побороти!

Світи,  осяй  зорею  чиїсь  ночі!..
Кричи,  кохай,  лети,  світи  щомочі!
Лови  цю  мить  життя:  вона  -  єдина,
Як  неповторна  на  Землі  людина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661773
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 30.07.2016


Оксана Р.-Г.

Вечір синьоокий за віконечком…

Вечір  синьоокий  за  віконечком,
Та  не  хоче  спати  мала  донечка:
Щось  щебече,  мило  посміхається,
До  матусі  ніжно  пригортається.
Тишком-нишком  пролетіла  казочка
І  співанок-забавлянок  в'язочка…
Задрімала  й  мати  на  хвилиночку,
Міцно  пригортаючи  кровиночку;
Вже  співає  доня  їй  співаночку
Про  щасливу  долю-вишиваночку.
Тут  крилатий  сон  влетів  тихесенько,
Щоб  приспати  дівчинку  малесеньку;
Огорнув  оселю  диво-казкою,
Обійняв  дитя  любов'ю-ласкою…
І  заснула  солоденько  донечка  –
Мамина  утіха,  ясне  сонечко…
Уві  сні  блаженно  усміхається,
Сили  та  здоров'я  набирається.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568982
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 30.07.2016


Циганова Наталія

Двум отчизнам моим…

Двум  отчизнам  моим  тишина
раскроила  пол  веры  на  осень.
Я  и  первой  давно  не  нужна  –
и  второй  как  бы  тоже  не  очень.
Не  нужна…  
и  не  скажешь  –  к  чертям!..
не  забудешь…  не  выплюнешь  трижды,
постучав  по  закрытым  дверям…
то  ли  быть…  то  ли  нет…  то  ли  выждать…
Осенили  судьбу  три  перста  –
на  большак,  с  наказанием  схожий,
где  при  двух  матерях  –  сирота…
где  они  обе  –  сироты  тоже…
Разорвавшись  любовью  на  боль
на  одной  между  ними  дорожке,
сколько  уж  примирились  с  собой
вечной  датой  на  мраморной  крошке.
Сердце  глупое  с  верой  нагой
двум  отчизнам  –  ударов  по  жмене.
И  живёт  от  одной  –  до  другой…
от  вины  –  до  солёных  прощений…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680905
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Владимир Зозуля

Прикосновение ночи

Какая  томность  в  темном  взгляде  ночи...
Как  черные  крыла́  её  легки…
То  демон  –  мыслей  голову  морочит…
То  ангел  –  чувств  касается  руки…
…..
О,  тех  незримых  крыл  прикосновенье!
И  демона  проснувшегося  взгляд…
О,  чувственная  сладость  наважденья!
И  мысли  отравлённой  горький  яд…  
Когда  философ  долгие  раздумья,
Вдруг,  став  поэтом,  стиснет  в  пару  фраз
В  его  стихах  есть  тот  налёт  безумья,
Немыслимости  чувственный  окрас,
Который  называется  искусством
И  потому,  наверно,    не  горит,
Что  полнится  глубоким  влажным  чувством
И  запахом  полу́ночной  зари…  
Да  это  то,  что  остается  вечным,
Как  смерти  явь,  или  как  жизни  сон,
Реально-абстрагирующим  нечто,
Вне  досягаемости,  словно  горизонт…
Вот  так,  должно  быть,  громкую  осанну
Полу́ночной  тиши  поёт  сверчок.
Поёт  так  вдохновенно,  так  желанно,
Что  хочется  воскликнуть  –  бис!..  Еще!..
Трели́,  сверчок,  благословляя  кущи!
Твори  искусство!  Музыку  твори!..
И,  как  и  я,  бессмысленно  живущий,
За  жизни  темный  миг  благодари.
За  этот  сумрак...  Вспышку  папиросы...
За  мотылька,  летящего  на  свет...
За  то,  что  мыслью  властвует  философ,
Но  чувству  подчиняется  поэт.
……
Какая  томность  в  темном  взгляде  ночи...
Как  черные  крыла́  её  легки…
То  демон  –  мыслей  голову  морочит…
То  ангел  –  чувств  касается  руки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680837
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Іванюк Ірина

Цей шлях навік вже твій

                                               
                                                                                   Віктору  Гетьманову

Іще  одна  історія  життя
закінчилась,  як  в  спеку  літня  злива,
возносилась  загравою  душа,
була,  як  й  на  землі,  добром  щаслива...

Життя  -  не  гра!  Тут  мотузок  нема...
Не  смика  їх  глухий  маніпулятор.
Життя  -  це  старт,  заслуга  чи  вина,
подій  невипадкових  біль  чи  свято...

Життя  -  то  найвеличніший  наш  бій,
єдиний  шанс  здобути  перемогу.
Віват  душа!  Цей  шлях  навік  вже  твій...
Мій  Віктор  -  Victory!  За  нас  вклонися  Богу!

29.07.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680826
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Дід Миколай

Один я, слухаю весну…

   Стояла  слухала  весну.  
Леся  Українка

Стою  в  гаю,  не  шелесну…
Пішла  у  світ  тривога.
Один  я,  слухаю  весну…  
Неначе  десь,  у  Бога.

                   Приспів:

Стою  і  слухаю  весну,
Вона  ж  співа,  співа,  співає.
З  глибин  мойого  напівсну,
Роки  у  даль  гортає.


Лунає  краєм  переспів,
Звучить,  як  у  соборі.
Душевні  ноти  соловїв,
Немов  перлини  в  хорі.

Принишкли  клени  і  дуби,
Замріялись  тополі
Святої  музики  раби,
Як  дітвора  у  школі.

У  перехресті  молитов,
Моя  душа  радіє.
Весна  співає  про  любов,
Про  роки  молодії!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598073
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 30.07.2016


Хуго Иванов

Побудь ещё немножечко… чужой

я  смог  себя  от  рабства  защитить...
поклявшись...себе  клятвою  простою....
просить  не  буду...  
верить...
и  любить...
и  обрету  свободу...  
над  собою

и  очень  долго  в  этом  мне  везло
я  даже  стал  лечить...    чужую  Юность
пока  не  разглядел  Твоё  Лицо...
и  в  пепел  превратилась  
моя  мудрость...

...........................................

я  так  устал  ...от  холода  зимы.....
проник  он  в  сердце....
и  поранил  Душу...
и  наше  Ты...  уже  звучит  как  Вы....
и  только  боль....
в  словах...  течёт  наружу

мы  встретиться  должны  
чтобы  Любовь  спасти....
почувствовать  её...  прикосновенье....
как  дань...
 себя...  
мы  будем    ей  нести
расплавив  серость...
в  сказочных  мгновеньях.

..............................................

 я  задыхаюсь  без  любви...
как  в  штиль  на  море  паруса....
и  от  сжигающей  тоски.....
меня  спасут  твои  глаза...

вот  фотография  твоя...
мой  мир  мечты  на  ней  очерчен...
пока  ты  ждёшь....
...обнять  меня...
я  Несгибаем....  
и  Бессмертен.  

...................................................


Я  знаю  наша  встреча  состоится...
и  после  адаптации  зрачков...
мы  сможем  вдруг...  
опять  разговориться...
войдя  в  реальность....
из  страны  стихов.                                

мы  придумаем  вместе  ...
фантазии  счастья...
а  касаньем  проверим...  
безумные  сны...
и  заполним  любовью  
остатки  сознанья...
между  нашими  Я  
растворёнными  в  МЫ

мы  узнаем  как  пахнут
зовущие  губы...
как  желанье  сочится
из  глаз  ...
как  из  ран...
мы...
сегодня...
...  и  вечность....
с  тобою  забудем...
и  вселенная  будет
завидовать  нам.

...................................................

побудь  ещё  немножечко  ....чужой....
дай  пережить...  Затменье....  Нетерпенья.
твоё  прикосновение....  
рукой....
и  вечность....  
превращается...  
в  мгновенье.

..................................................

Ты  столько  раз  дарила  мне  Себя.....
свою  улыбку  ласку  и  надежду.....
а  я  как  в  первый  раз....  хочу  Тебя.
и  Голод....  
по  Тебе....
сильней  чем  прежде.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Дід Миколай

Гетьман - українець

Істерія  у  фейсбуці,
В  постах  соплі,  в  ноутбуці.
Стільки  грязі,  наче  хмара
В  руках  хитрого  Хозара.
В  нас  на  троні  козопас,
Злий,  лукавий  Карабас.
Підім’яв  все,  потоптав,
Що  можливо,  все  забрав.
Землю  ,  пресу  і  заводи,
Все  зібрали  ляльководи.
Гади  впевнені  в  собі,
Жують  жуєчку  сліпі.
А  в  маєточку  в  норі,
Своя  церква  при  дворі.
Дяк  неначе  в  лободу,
Плює  в  душу  молоду.
ПЄЦЯ  так  уже  загрався,
Що  рулити  знов  зібрався..
Та  не  так  щось  повелося,
Десь  там  шося  озвалося.
-    Досить  няньчити  Орду,
Я,  Украйну  поведу.
Піна  з  рота    в  рєзидента…
Українку  в  Президента?
-    Не  пущать,  порвать  отроків
Ми  вже  тут  дві  тищи  років.
Й  полилися  нечистоти,
Як  гієни  юдоботи.
Як  шакали  оголтілі
На  вкраїнку  налетіли.
Як  собаки  суки  лають,
Гроші  юди  відробляють.
Та  проснітеся  ж  в  спокуті,
Холуї  ви  з  каламуті.
Чи  пропащі,  чи  полуда…
Вас  розводить  хитра  ю2.
Рабіновичі…  -  Дяки,
Непотрібні  байстрюки.
Гройсман,  няня  -  Медведчук,
Зійдуть  суки  наче  струп.
Один  ворог  у  анфасі…
У  киян  і  на  Донбасі.
Жити  ж  мусимо  в  злагоді,
Ворог  ж.д  у  нас  й  на  сході.
Тож  не  плюйте  в  отамана,
Нам  пора  свого  Гетьмана.
Вже  зозулька  закувала…
Щоб  його  Вкраїна  мала.
Настраждалася  вже  Мати
Тож  пора  брати  вставати.
Плачуть  верби  і  тополі…
Ой  наїлися  ж  ми  солі.
Щоб  ю2  нас  не  зломила
В  гуртуванні  наша  сила.
Ворог  в  нас  лише  один
Це  проклятий  жи2овин.
Тож  щоб  справитись  з  Лейблом
Його    виорем  ралом.
І  на  Заході  і  Сході
Корінь  випорем  заброді.
Від  спокути  до  зірок
Нам  лишився  лише  крок.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680574
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Любов Ігнатова

У місячній безодні

Десь,  у  місячній  безодні,  
Гаснуть  зорі,  
Тіні  постають  холодні  
І  прозорі,
І  думки  стають  твердими,  
Ніби  криця,  
І  літають  Херувими,  
Наче  птиці...  

Десь,  у  місячній  безодні,  -  
Інший  вимір.  
Там  гуляє  Звір  голодний  
(ще  не  вимер),  
Іклами  і  пазурами  
Тягне  світло  
До  задимленої  ями  -  
Щоб  не  квітло.  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Дні  -  пустелі:
І  безлюдні,  і  безводні  -  
Невеселі.  
Замість  перекотиполя  -  
Мертві  душі.  
І  жене  їх  вітер-доля  
За  край  суші...  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Сни  про  тебе,  
Що  наснилися  сьогодні  
Без  потреби...  
Розсівають  хмари  просо  
Небокраєм  :
Чи  то  сльози,  чи  то  роси  -  
Хто  їх  знає?..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 29.07.2016


КВолынский

Не верь, …

Не  верь,  красавица,  не  слушай,
Когда  прольётся  баритон.
Подумай,-  не  по  твою    душу,  
Средь  хохотушек,  вьётся  он.

Амур,  коварно  ставит  сети  –
Роняет  бархатную  трель:
Стрелу  в  твоё  сердечко    метит,
Тебя  пьянит  его  свирель.

Охотник  ловкий,  точно  знает
В  какое  ушко  дробь  летит:
В  душе  под  жилочки  ласкает,
Сердечко  нежно    теребит.              

Когда  Ты  -  юная  монашка,
Никем  нетронутый  бутон,    
И  нет  чудесней  в  мире  сказки,
Чем  твой  томлённый  первый    стон.

Не  взыщи,  красавица,  -    не  плачь,
Не  проклинай  Судьбу,  не  злись:
Подарок    добрый,  -  скажет  врач,-
Под  сердцем  радуется  жизнь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678595
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 29.07.2016


КВолынский

Фурия.

Не  трогай  Фурию,  не  трогай,
Пока  зловеще  Ада  спит.
Иди,  дружок,  своей  дорогой,
И  не  помысли  разбудить.

Она  всегда  на  перекрёстках
Манит  шатающий  народ,
Беда  тому,  кто  верит &n