A.Kar-Te: Вибране

Ліна Ланська

ЕСКІЗНО

Червоною  ниткою  мчить  між  рядків,
В  засніжжя  летить  горобинно.
А  я,  молитовно,  шукаю  легкі
Одяганки  для  сиротини.

Душа,  як  безодня,  глибин  не  сягнуть.
Вогненною  зграєю,  нитка,  -
У  попіл,  щоб  жодного  шансу  багну,
Тавруючи  серце  навіки.

Заплуталась  вкотре,  у  власних  думках,
Обідраним  зашморгом  висне.
У  снах,  наполохана,  знов  доріка,
Малюючи  пекло  ескізно.

Побачить  і  вмерти...  нема  сил  піти.
Дні  сірі  у  ніч  не  прогнати.
Один  лише  шанс  серед  ста  десяти,
Із  цілого  -    восьмидесята.

Та  крихта  в  долоні  кривавим  рубцем
Впаде,  як  кайдани,  до  тризни.
Хоч  скільки  тій  нитці  не  витись...мигцем,
Сяйне  і  порветься...ескізно.

17.04.18.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787762
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018


OlgaSydoruk

В суетный вечер стану я стервой…

В  суетный  вечер
Герань  расцветает...
Пламень  букетная
Не  обжигает...
Острой  занозой
Дотронусь  до  раны,
Чтоб  не  болели
Сердечные  шрамы...
В  суетный  вечер
Стану  я  стервой...
И  не  последней,
Да  и  не  первой...
И  не  знакомой,
И  не  чужою  -
С  обворожительной
Красотою...
Грешницей  буду...
И  снова  -  святою...
Если  умоюсь
Живою  водою...
В  суетный  вечер
Стану  ли  стервой?..
Может...  когда-то  ...
Но  -  не  наверно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787777
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018


OlgaSydoruk

Дозревают желания у берега сна…

Заглянула  -  в  глаза…
Услыхала  -  слова…
Ощутила  коленками  руки…
Дозревают  желания
У  берега  сна,
Забывая  сезоны  разлуки…
Возвращают  назад  –
В  меланхолию  дня,
С  ароматами  горького  кофе,
И  мелодией  дня…
И  сигарою  для…
Между  выдохом
И…  между  вздохом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787834
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Іванюк Ірина

Хто ви, білі гуси…

Хто  ви,  білі  гуси,  на  старім  обійсті?
...Батька  сиві  зморшки,  на  святій  ріллі...
Хто  ви,  білі  птиці,  мрії  паперові...
...Попіл  срібно-чистий  рідної  землі...

Хто  ви,  білі  гуси,  крила  диво-криці...
...Материнські  рани  поміж  перс-планет!
Хто  ви,  білі  птиці?  ...Пам"яті  орга́ни!
Срібно-чиста  зброя  поколінь  нових.

Хто  ви?  Біло-білим...  Квіти  срібноткані.
На  вікні.  А  вдома,-  на  стіні  рушник...
Сім"ї  вас  чекали,  хоч  і  марно,-  знали!
Ви  -  любов  коханих,  мури  для  живих...

Не  кажіть  дарма  що...  Не  встромляйте  в  рани,-
сумніви  і  зраду,-  поміж  перс-орбіт...
Біло-білим  снігом  білі  птиці  впали...
Щоб  весною  верби  освятили  світ.

25.02.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779084
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.03.2018


Іванюк Ірина

Мій відлік - циферблат у спальні Бога…


Де  круговерті  днів  ріка  впада?
Мій  відлік  -  циферблат  у  спальні  Бога...
Цей  світ  двоногий  ,-  неживий!  -  Слюда!
Ураносфери  здушена  облога...

Ще  скільки  там?.......................
Не  відпускає  Час.
Мені  би  тАк  у  білі  простирадла!
Та  хто  цю  зону  ліквідує  завтра?
Коли  не  я...  Коли  не  кожен  з  нас!

2503.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784343
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018


ТАИСИЯ

Счастливый случай


Зима  не  спешит  расставаться  с  Морозом.
У  них  ведь  любовь    не  на  шутку  –  всерьёз!
Не  хочет  любовь  подчиняться  прогнозам…
А  ждёт  от  Мороза  -  букет    алых  роз...

Но  мы  не  теряем  азартное  время…
Ведь  нет  веселее  морозной  поры.
Несётся  на  лыжах  спортивное  племя
По  снежным  сугробам,  по  склонам  горы.

И  это  счастливый  и  радостный  случай,
Чтоб  так  по  весне  веселился  народ!
Пускай  удовольствие  люди  получат…
Надолго  запомнится  лыжный  поход!

24.  03.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784170
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 71

[b][i][color="#9b23b0"]Зря  поверила  тебе
Я  же  не  такая!!
Но  сняла  на  всё  запрет
Прямо  у  сарая.

Мой  миленок  не  согласен
От  того  тревожно!
Не  ходи,  мол,  в  спальню  с  Васей
А  с  Сергеем  -  можно!

Приди  милый  вечерком,
У  вербы  не  висни!
Я  сбегу  в  окно  легко..
Только  громче  свисни!

Как  у  кума  во  дворе
Петухи  и  куры..
Сучка  Жучка  в  конуре
И  две  бабы  -  дуры.

Под  окном  звенит    капель
И  весна  смеется.
Еще  тот  Петро  --  кобель..
Вновь  в  загул  неймется.

Сидят  дятлы  на  березе,
Лупают  глазами,
Я  тебе  писала  в  прозе,
А  сейчас  -  стихами.

То  ли  ветер  дует  с  юга
Испугались  птицы.
То  ль  поет  моя  супруга
То  ли  вой  волчицы...

Учил  шахматам  Наталью
Познавала,  но  с  трудом.
А  теперь,  она,  каналья.
Свой  открыла  шахмат-дом.

Без  штанов  бежит  Никола
Петька  следом,  е-моё!!!
Мы  ж  с  Николой  -  для  прикола,
А  Петро  схватил  ружье.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784168
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 26.03.2018


НАДЕЖДА М.

Маленьке серце, з кулачок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dz010qhH-i8[/youtube]

Маленьке  серце,  з  кулачок.
А  скільки  може  в  нім  вміститься!
Людський  маленький  тайничок,
Що  може  радістю  світиться,

Коли  в  людини  все  гаразд,
Коли  рідня  уся  здорова,
Коли  упевниться  не  раз:
Зоря  все  ж  світить  вечорова.

Проб"ється  промінь  крізь  туман,
Вона  не  зрадить  нас  ніколи,
То  в  рівновазі  серця  стан,
І  не  болить  воно,  й  не  коле.

Та  серце   може   плакать  гірко,
Бо  його  зраджено  й  не  раз..
І  тим  сльозам  безцінна  мірка:
Не  ставить  сльози  на  показ.

Гіркими  вмиється  сльозами
І  потече  гірка  ріка...
І  буде  жити  разом  з  нами..
Воно  до  всього  все  ж  звика.

Зітре  сльозу  і  посміхнеться.
Бува  по-різному  підчас.
Воно  від  нас  не  відвернеться,
Воно  безцінне,  живе  в  нас...  
-------------------------------------
(  Деякі  моменти  у  вірші,  видумані.
Мене  ніхто  не  зраджував  ніколи...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Михайло Гончар

БДЖІЛКА

У  космос  летять  кораблі,
А  баба-яга  на  мітлі,
А  бджілка  повзе  по  землі  -
Літати  вже  більше  не  може.  
         Мріє  напитись  води,  
         Хоче  в  квітучі  сади...
Минулося...
                                         Хто  допоможе?  

Та  дудлять  нектар  королі,  
Допоки  сидять  у  сідлі  
І  бджоли  ще  є  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782924
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018


ТАИСИЯ

Романтическая натура



Так    сладко    нежиться    в    постели,
Покуда    длится    отопительный    сезон.
Но,  как  услышим    птичьи    трели,
Нам    снова    хочется    на    остров    «Робинзон».

Встречать    весенние    рассветы,
Искать    подснежники    в    загадочном    лесу.
Готовить    на    костре    омлеты.
Услышать    нежную    мелодию    Алсу.

Я  -  романтична    по    натуре.
С    природой    весело  общаюсь  тет-а-тет.
Имею    страсть    к    литературе.
Предпочитаю    иронический    сюжет.

В  лесах  –  съедобные  запасы.
На  горном  озере  –  плавучий  ресторан.
«На  волю»  хочется  –  «  в    пампасы!»
Но  более  влечёт  Великий    океан.

И  нет  желания  светлее    -
Объединения    народов    разных  стран!
Что  может    быть  ещё  важнее?!
Так    проповедовал    Креститель    Иоанн.

18.  03    2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782906
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Akimova

Есенин

Он  приехал.  
Ему  –  восемнадцать.
Отворяйся,    Москва-Петроград!
Молодой,  оголтелый,  рязанский,
Гениальный.  
И  сам  чёрт  не  брат.

Будут  вам  расстегаи  с  икрою!
Будет  вам  и  скандал,  и  аврал.
Говорил:  
–    Я  все  двери  открою!
И  открыл,  и  ни  в  чём  не  соврал.

Целовался,    кутил,  задирался.
Думал  –  смех,  получилось  –  капкан.
На  судьбы  колесо  намотался
Словно  шарф  Айседоры  Дункан.

Дар  поэта  не  вытравить    водкой.
Дар  поэта  не  передарить.
Слишком  рьяной  и  слишком  короткой
Оказалась  рязанская  прыть.

Слишком    часто  и  много  –  о  смерти.
Слишком  мало  в  конце  –  о  любви.
Закружишься  в  земной  круговерти,
А  потом    –  не  жалей,  не  зови…

И  судили  его,  и  рядили.
От  восторга    взрывался  партер.

Сам  повесился?    Или    убили?  –
Скоро  век,    как  молчит  «Англетер»…
.............

Гой  ты,  Русь  моя!  –  Синь  да  берёзки,
Гладь  озёр,    луговая  трава!
Если  б  только  не  плети  да  розги,
Пустословье  и  злая  молва…

[i]
Январь  2018[/i]

------------------------------
На  фото  -  картина  Дмитрия  Локтионова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772328
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 18.03.2018


Циганова Наталія

на веточке ольхи

На  абсолютно  голубом  
чирикнет  строчку  птичья  стая,  
возможно,  думая  о  том,  
что  это  будущий  роман,  
что  за  измятым  уголком,  
минуя  точку,  запятая  
под  абрикосовым  зонтом  
несёт  фиалки  по  домам.  
Я  доверяю  целиком  
и  запятой,  и  птицам  ранним.  
Но  ты  не  веришь  -  ты  пешком.  
И  перьям  предпочтёшь  графит.  
Я  как  бы  тоже...
но  тайком  
черпаю  рифмы  к  странам  дальним,  
в  притихшем  парке  городском  
присев  на  веточку  ольхи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782919
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Валентина Ланевич

Ще погляд вирізняє із-поміж інших.

Ще  погляд  вирізняє  із-поміж  інших,
Колись,  такий,  серцю  близький,  твій  сулует.
Не  знала  я  до  тебе  більш  ласкавіших,
Теплом  напоєних  бажань,  щоб  йшли  з  сердець.

В  твоєму  серці  було  стільки  ніжності,
Що  я  купалась  в  ній,  як  вишня  у  весну.
Цвіла  душею,  чекала  у  вірності,
Я  кликала,  а  ти  не  чув,  лишав  одну.

Подушка  -  свідок  сліз  моїх  невтішених,
Та  місяць  блідий,  скажуть  правду,  запитай,
Як  марила  у  стогонах  приглушених,
Довго  грудний  ловила  ніч  відчаю  край.  

17.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782822
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Ліна Ланська

* * *

З  тенет  у  прірву...Боже!
Безсилля  душу  розриває.
Гріхи  гарцюють  схоже,
Чи  може,  глумишся?  Хто  знає?

Твій  промисел  не  відаєм  отут.

Слизький  той  спуск  і  круто
Униз,  униз    -  у  плюскіт  болю,
Солодка  зве  отрута:
"Я  смакувати  не  неволю"...

Спокусою  димить  займистий  трут.

З  тенет    -  у  прірву...  у  спокут,
Хоч  гнані,  босі  й  голі,
Мечів  і  плах  доволі,
А  вирок  оголосить  Брут.

17.03.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782895
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


OlgaSydoruk

Свечи тем лишь зажигал…

Мудрый  Гений  вдохновений  -  
Свечи  тем  лишь  зажигал,  
Кто  печалился,но  верил…
А  в  бреду  -  не  предавал…
Щедрый  Гений  вдохновений  -
Чаши  с  верхом  наливал    
Грустью  нежною  видений…
В  слово  -  после  облекал….
Откровения  откровений  
Никогда  бы  не  узнал  -
Кто  в  раю  ни  разу  не  был
И  дорогу  в  ад  не  клал…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782815
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Любов Іванова

МІЙ ЮВІЛЕЙ

[b][i][color="#c42020"]Скільки  раз  вже  сонечко  сідало,
Щоби  знову  вдосвіта  вставати.
60  -  багато  а  чи  мало?
Я  сьогодні  можу  вже  сказати.

В  60    я  викупана  в  щасті,
У  турботі,  радості  й  любові.
Я  сьогодні  -  ніби  на  причасті
А  воно  -  у  кожнім  добрім  слові.

Я,  здається,  знову    народилась
За    благословінням  Господа  і  неба!
Є  вже  те,  чому  в  житті  навчилась.
Є  ще  те,  чому  навчитись  треба.

Чималу  пройшла  уже  дорогу...
Та  в  майбутнє  і  думки  і  погляд.
Я  за  все  вклоняюсь  низько  Богу
І  тим  людям,  що  зі  мною  поряд.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Lana P.

ВПРАВИ

Любить  Настя  рано  встати,
З  йоги  день  свій  розпочати.
Ніжку  —  вгору,  ручку  —  вправо…
Виробляє  різні  вправи,
Вигинається,  як  кішка,
Щоб  піднятися  із  ліжка.      17/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782636
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Lana P.

СУМУЮ…

Сумую,  гори,  я  за  вами.
Ви  з  небом  дружите,  а  я,  —
Вдивляюсь  в  зоряні  поля,
Межи  пливучими  хмарками.

Здіймаюсь,  в  мріях,  на  вершину,
Щоб  осягнути  далину,
Відчути  радість  неземну,
І  думкою  у  гості  лину.

Шукаю  місячну  стежину,
Яка  б  угору  повела,
Торкнувшись  вашого  крила,  —
Знайти  дорогу  —  ту,  єдину.

В  очах  стаєте  валунами  
І  дух  здіймаєте  в  блакить,
Аж  серце  в  радощах  щемить…
Сумую,  гори,  я  за  вами.                                16/03/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782634
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018


НАДЕЖДА М.

Підковка на щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ww7839W0DAs[/youtube]


Підковка  із  дзвіночком  на  дверЯх,
Прикрашена   бусинками  з  коралу.
Щоб   завжди  було  щастя  у  гостях,
Притримуюсь  такого  ритуалу.

Коли  роса  умиє  новий  день,
Руками  доторкнуся  до  підковки.
Удачі  попрошу  собі  лишень.
Нехай  вона  не  промине  домівки.

І  я  відкрию  настіж  усі  двері,
Розлийся  світлим  променем...прошу!
І  інша  я  у  новій  атмосфері.
Щасливою  вже  бути  так  спішу.

От  тільки  б  десь  його  не  загубити,
На  вікнах  усі  штори  опущу.
Моїх  гостей  все  ж  треба   задобрити,
Найкращими  їх  стравами   вгощу.

Накрию  стіл,  відзначу  своє  свято.
Найкращих  друзів    в  гості  запрошу.
Їх  вірність  зберігаю  завжди  свято.
І  без  уваги  їх  не  залишу.

Домашні  обереги  будуть  поруч.
Домовичок  й  пухнастий  білий  кіт.
Й  сама  присяду  біля  них,  праворуч.
Усі  вони  чудовий  життя  цвіт...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782597
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Радченко

Частушки

На  базаре  негде  плюнуть,
Жаль,  у  фруктов  нитрат-вкус.
Может,  кто-то  да  и  клюнет  —
В  январе  купить  арбуз.

Я  не  то,  что  баба  Галя  ,
Любит  сплетни  смаковать.
В  сплетни  часто  попадая  
Кайф  люблю  я  получать.

Снега  будет    Вам  по  пояс  —
Приходите,  есть  глитвейн.
Расслабухой    успокоясь,
Снег  кидать  всё  ж  веселей.                                

Мой  милёнок  фигурист,
Как  по  льду,  селом,  скользит.
Где  молодка  краше,  он
Вкруг  неё  кружит  вьюном.

Мчали  мы  с  горы  на  санках,
Прижимались  всё  сильней.
"Ты  же,  секси  -экстремалка",  —
Муж  шептал  мне  всё  нежней.

Хоккеист  из  сборной  Того
Украшал  собой  "Плейбой".
Из  обложки  смотрел  строго:
Полюбуйтесь  —  афробой.
               
Мой  милёнок  фигурист  —
Любит  баб  фигуристых.
Липнет  к  ним,  как  банный  лист
Веником  расплюснутый.

Мы  с  горы  на  лыжах  мчались,
Было  весело  вначале.
Неудачным  вышел  спуск  —
Колобком  без  ног  и  рук.

Хоккеист  из  сборной  Ганы
Почему-то  россиянин.
В  спорте  всякое  бывает  —
Друг  за  друга  все  играют.
                                                         
Надрывалась  Дунька  в  поле,
Загорела  до  черна.
Ну,а  муж  любимый,  Коля,
Путешествует  в  Гоа.

Снега  нынче  многовато  —
Подарил  мне  муж  лопату.
Я  и  баба,  и  мужик  —
А  лопата  вжик,  вжик,  вжик...

Померещилось  мне  что  ли  —
Муж  задумчивее  стал.
Говорит,  что  в  сердце  боли    —
Утром  Машке,  гад,  моргал.                                                              

Танька  верит  в  чудеса  —
Мужа  ждёт  богатого.
Семь  десятков  прожила,
Да  никем  не  сватана.

Я  себя  тебе  дарю,
Только  есть  условие:
Загуляешь,  знай  —  прибью,
Не  захочешь  более.

Не  могу  больше  молчать:
Встретила  пришельца  я.
Взял  с  собою  полетать,
Обещал,  что  жениться.
 
Шутки  странные  у  мужа  —
Не  понравился  вдруг  ужин.
Две  недели  на  диете
Будет  он.  Я  жру  котлеты.

Выпил  водки  четвертинку  —
Стал  похож  кум  на  скотинку.
Хрюкает,  мычит,  быкует  —
После  литра  что  же  будет?

В  праздник  евро  подарили,
В  рамку  их  определила.
На  стене  висят,  любуюсь.
Я—  богачка!  Ох.  волнуюсь.
                                                     






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782533
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Непроханий гість спозаранку

У  небі  хмарин  дирижаблі,
Сфумато  в  зародженні  дня.
І  спів  а-капельний  привабив
Пташиний...Якась  метушня...

З  минулого  він  повернувся,
Із  зношеним  серцем,  пустим.
Рукою  до  скронь  доторкнувся,
І  очі  волали  "спасти".

Непроханий  гість  спозаранку,
Неначе  крізь  землю  проріс.
Вона  у  прозорім  серпанку...
Пробігла  хвилююча  млість...

...Чому  повертаються  люди?
(Забуту  стежину  знайшли.)
Ввірвались  останнім  етюдом,
Хотілося  світла  в  імлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782525
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Малиновская Марина

< Психологический портрет : Одуванчик… >

Я  нежный  одуванчик…  смотрю  на  мир  и  удивляюсь…
Любого  ветра  сильного  и  злого  опасаюсь…
Что  он  сорвёт  мою  последнюю  и  хрупкую  защиту…
Я  стану  слишком  уязвим…  для  всех  дождей  открытым…

Я  очень  чуткий  одуванчик…  воздушная  и  лёгкая  душа…
Я  выдержу  лишь  солнца  луч  и  бабочек  касанье…
Живу  задумчиво,  мечтательно,  нисколько  не  спеша…
Мне  нравится  моё  белоснежное  и  мягкое  одеянье…

Я  нежный  одуванчик…  и  колкой  розой  быть  не  смогу…
Моя  суть  –  простота  и  трогательная  наивность…
Я  радость  дней  весенних,  тёплых  в  себе  берегу,
Надеюсь  на  себя,  ну  и  конечно,  на  Божью  милость…


@  Марина  Малиновская  /  06.03.2018,  07.03.2018  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782418
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Ярослав К.

Святий вечір

В  эту  дивную  ночь  совершается  чудо:
Зажигаются  звёзды  -  рождается  Бог.
Он  на  землю  приходит  Себя  отдать  людям,
Чтобы  каждый  примеру  последовать  мог.

Как  терпеть  и  смиряться,  сносить  пересуды,
Не  лелеять  своё  несравненное  "я",
Как  любить  и  забыть  "не  хочу  и  не  буду"
И  пожертвовать  жизнью  "за  други  своя".

Так  пускай  каждый  дом  распахнёт  шире  двери,
Открывайте  сердца  и  не  бойтесь  зимы!
Только  нужно  Ему  их  всецело  доверить,
Ведь  тогда  лишь  счастливыми  станем  все  мы!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770131
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 16.03.2018


Ярослав К.

Моё сердце в твоих руках

Ты  словно  оживила  моё  сердце,
Своей  согрела  лаской  и  теплом,
Открыла  потаённую  в  нём  дверцу,
Войдя  через  неё  в  холодный  дом.

Над  сердцем  я  своим  уже  не  властен  -
В  твоих  оно,  любимая,  руках.
Но  кажется  мне,  плен  этот  опасен,
Порой  я  ощущаю  даже  страх.

Ведь  ты  с  ним  можешь  сделать,  что  захочешь,
Разлюбишь  -  бросишь  нА  пол,  разобьёшь...
И  будет  на  душе  темнее  ночи
От  чёрных  туч,  с  собой  принёсших  дождь...

Я  так  боюсь,  что  это  может  статься...
Никак  себе  я  места  не  найду,
А  сердце  начинает  трепыхаться,
Предчувствуя  какую-то  беду...

Сердечко  очень  просто  покалечить,
Заставив  претерпеть  немало  мук...
Держи  его,  любимая,  покрепче,
Не  выпусти,  пожалуйста,  из  рук...


                                       Август,  2000  год.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777345
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.03.2018


Валентина Курило

Не розминутися

«Мені  б  не  розминутися  з  дощами,  із  першим  пагоном  у  борозні.»
Окрилена  «Бажання»

Вже  місяць  лютий…  Землю  вкрило  снігом.
Це    -  сивина  старенької  зими.
Чи  стане  зустріч  наша  оберегом?
Чи  затаврує  на  душі  стигми.

Такий  туман  із  снігу!  Вітер  –  в  очі!
Інстинкт  прадавній…Стежки  замело.
Чи  ти  чекаєш  зустріч  цю  охоче?
Чи  будеш  йти  стихіям  всім  назло?

А  час,  як  губка.  В  ньому  зими  й  весни.
У  ньому  шум  словесної  війни…
Вже  скоро,  скоро  лід  розтане,  скресне…
А  час  проходить,  як  не  поверни.

Я  все  тверджу:  «Не  збитися  б  з  путі…
Мені  б  не  розминутися  з  весною…
У  часі,  просторі,  словесній  марноті
Мені  б  не    розминутися  з  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779586
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 16.03.2018


OlgaSydoruk

До пупырышек… всерьёз…

Зайчик  солнечный  паркуром  
Пробежался  по  стене.
Дотянувшись  абажура,
Подскользнулся  на  струне…
Опьяневший,не  нарочно,
В  рыже  -огненном  волос,
Целовал  бутоны  розы…
До  пупырышек…  всерьёз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782515
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Циганова Наталія

обычная весна

Обычная  весна  -  
надеждами  тесна
иллюзиям,  рождённым  из  прелюдий.
Ни  совести  вина,
ни  Богу  -  не  верна:
от  низа  до  верхушки  -  только  люди.
Любви  круговорот
надёжно  держит  свод
свободно  регулируемых  правил.
И  вы  умыли  рот
от  звучных  нечистот,
и  мы,  что  дальше  веруем  -  соврали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782471
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Настане Перемоги мить

Щодня  ті  обстріли  ідуть.
І  плачуть  димом  небеса,
Затьмарила  гримуча  ртуть,
Від  вибухів  життя  згаса.

Чотири  роки  ллється  кров,  
Вогнем  охоплена  земля,
І  стільки  знищено  дібров,
Печаль  на  крилах  журавля.

Але  наш  прапор  майорить,  
І  сині  проліски  цвітуть.
Настане  Перемоги  мить,
Бо  в  мирі  й  правді  -  вища  суть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782232
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Любов Іванова

КОРАБЛИК ИЗ БУМАГИ

[b][i][color="#0a39a6"]К-ак  будто  бы  кто  откупорил  хранилище  памяти,
О-ттуда    всплывает  фрагментами  детство  мое.
Р-адушие  мамы,  не  грусть,  не  надгробие-памятник,
А-  время  святое,  в  котором  лишь  счастья  жнивье.
Б-реду  у  реки....Это  точно  какая-то  мистика...
Л-агуну  ищу,  к  ней  не  раз  приходила    одна.
И  только  спущу    я  челночек  с  тетрадного  листика
К-ак  вмиг  над  землей  для  меня  воцарит    тишина...  

И-  так  мне    легко...  провожаю  глазами  судёнышко
З-ря    что  ли  пришла?  Нет,  не    зря....это  память  шалит.

Б-ез  этих  краёв,  где  родное  оставлено  зернышко
У-  всех,  как  во  мне  ...  разрывается  сердце...  болит..
Меж  двух  берегов    тихо  плещутся    воспоминания
А-  я  постою,  чтобы  видеть  свой  детский  фрегат.
Глазами  его  провожу  в  бесконечное  плаванье
И-  старой  тропой  возвращаюсь  в  "сегодня"  назад...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782230
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Олекса Удайко

ЗАПЛАКАНА ВЕСНА

         [i]Відійдемо  трохи  від  "котячої"
         тематики...  Щось  у    
         весни  не  все
         в  ладу...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GW6-Po21T-0[/youtube]
[i][b][color="#0f8c08"]Заплакані  весни́  зелені  очі  –
Прозірність  їхню  застеля  туман…
Мізе́рніють  весною  сни  пророчі,
Хутчіш  за  все  у  них  –  
                                                         один  обман.

Лежить  ще  сніг  –  безсилий  і  регідний,
Оголює  зими  заочний  бруд.
Парі  тримать  за  зиму  він  не  гідний  –
Збудила  вже  весна  
                                                         поснулий  люд.

Земля  родюча  ребрами  вже  світить,
І  квіт  сторожко  зустріча  весну,
Розставив  скрізь  вже  примулові  міти…
Та  страдному  бурлаці  
                                                         не  до  сну!

Весна…  Немов  –  як  всі  минулі  весни.
От  тільки  –  плач…  Весни  цієї  –  знак!
Чи  зглянеться  на  неї  цар  небесний,
Щоб  жити  вже  по-іншому,  
                                                           інак?

Нехай  би  лютень  взяв  з  собою  люті,
Що  глибоко  у  зиму  проросли,
А  березень  заграв  весні  на  лютні,
Й  послали  щастя  нам  небес    
                                                           посли!

Тоді  б  і  зажили  ми  з  добротою  в  парі
Й  хвалили  б  сенс  прийдешньої  весни...

...І  магію  ночей  шалено  карих,
Що  снили  б  нам  украй    
                                                           реальні  сни...      [/color][/b]

14.03.2018
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782204
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Владимир Зозуля

Написанное только для тебя

[i]Какую  ложь?  Какую  правду  жизни
Делю  с  тобою  ныне  на  двоих?..
Рябина  гроздью  надо  мною  виснет.
И  горький  привкус  на  губах  моих…  
                       …[/i]

Февраль,  начало.  Птиц  летящих  стая.
Гляжу  на  них  –  кружится  голова.
Дрожит  рука,  и  строчки  букв  шатая,
Я  подбираю  нужные  слова.

Они  ложатся,  чёркано  и  марко,  
На  глянце  глаз,  на  чувства  лоскутке,
И  остаются  на  скамейке  в  парке,
В  неаккуратно  сложенном  листке.

Я  их  роняю  холодно  и  грустно,
Как  зимний  дождик  капли  в  серой  мгле.
Я  оставляю  на  скамейке  чувства,
Как  ветвь  рябины  листья  на  земле.

Они  лежат,  вот  здесь,  почти  у  края,
Посыл  и  знак,  веретено  и  нить.
И,  может  быть,  возьмёт  рука  чужая,
Душа  чужая  глянет…  может  быть…
                       …

[i]Ну  вот  и  всё,  листок  уже  исписан.
А  небо  вечно,  и  кругла  земля…
Какой  же  вкус?  Какой  червлёный  смысл
В  рябине  той,  в  начале  февраля?..

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782162
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Циганова Наталія

допустимая утрата

И  вышел  дождь.
И  люди  растеклись
новеллами  по  снежной  паутине,
делимы  по  диагонали  вниз
одной  виной  на  всё,  в  чём  не  делимы.
Родится  грусть,  похожая  на  день  -  
светла  и  как  утрата  безупречна.
Так  голая,  что  хочется  раздеть,
и  прядь  с  виска  -  за  пазуху  конечной.
Я  пропущу.
Не  лей  мне  о  былом.
Я  -  просто  допустимая  утрата,
под  выдержанным  вечностью  дождём
пьянея  от  прощения  и  марта...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782080
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Любов Іванова

В ЕГО ПЛЕНУ Я…

[b][i]Он  шел  ко  мне  отчаянно  сквозь  зиму  
Хоть  повод  не  давала  я  никак.  
Любовник?  Он  забрал  мой  пыл  и  силу.  
Ведь  столько  дам  вокруг..А  он...  чудак.  

И  только  встретил,  без  прелюдий,  сразу  
Меня  он  уложил  скорей  в  постель.  
Не  помню,  доводил  ли  до  экстаза,  
Ах,  если  б  знала  -  не  открыла  дверь...  

Забыла  о  прическе  и  о    платьях,  
И  кажется,  что  белый  свет  не  мил.  
Почти  неделю    я  в  его  объятьях..  
Хотела  оттолкнуть...  да  нету  сил..  

И  кажется  -  совсем  я  изомлела.  
С  ним  вместе  на  примятой  простыне.  
И  до  всего,  что  важно,нет  мне  дела.  
Пот  каплями  стекает  по  спине...  

Мне  млеть  в  его  объятьях  -  не  приятно.  
Скорее  бы  за  ним  и  след  простыл..  
И  это  и  логично...  и  понятно,  
Коль  даже  муж  измену  с  ним  простил.  

Я  от  него  избавиться  бы  рада.  
С  чего,  скажите,  он  ко  мне  прилип  
Хоть  был  бы  мужиком,  таким,  как  надо  
А  то  обыкновенный  вирус  ГРИПП...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Поету



                                                                                                                                   Слово,  моя  ти  єдиная  зброє...                                
                                                                                                                                                                                               Леся  Українка

А  для  поета  слово  -  зброя  гостра,
То  ж  захистімо  ним  країну.
Комусь  найкращий,  мабуть,  теплий  острів,
А  нам  дорожча  Україна.

І  слово  наше  має  криці  силу,
Вперед  веде  до  правди,  честі.
Ото  ж  довбаймо  фальші  темну  брилу,
Не  стіймо  й  мить  на  перехресті.

Несімо  слово  українське  гордо,
Борімося  за  нашу  мову,
Щоби  чужинці  не  складали  рондо,
Брехню  убиймо  сильним  словом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781632
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018


OlgaSydoruk

Пусть оно начнётся строками сонета…

Напиши  ей  письма…
Передай  -  приветы…
Подарить  надежду,
Слово  подбирай…
Время  размышлений  –  
Время  и  ответов…
Боли  откровений
Шлюз  не  открывай…
Расскажи  -  про  солнце,
Расскажи  -  про  лето  
Соком  из  рябины
(Красным)  будто  кровь…
Пусть  оно  начнётся
Строками  сонета…  -
Тем,в  котором  только...
Только  про  любовь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781773
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Амелин

Переводчик и Муза (Пародия)

[b]Крылатый  конь  –  мечта  графомана  [/b]
(перевод)
Михайло  Гончар
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781290

Шедевры  просятся  на  волю,
А  Муза  не  идёт  никак.
Сжимая  карандаш  до  боли,
Тянул  по-тихому  коньяк.

И  в  пятизвездочном  угаре
В  сияньи  солнечного  дня
Мне  захотелось  на  базаре
Купить  крылатого  коня.

Пускай  по  свету  он  летает  ,
Талант  мой  чистит  от  трухи,
Умело  рифмы  подбирает,
Чтоб  я  мог  рифмовать  стихи.

Сбылось  мечтанье  графомана  –
Купил  коня  за  полцены  –
Моя  судьба,  иль  дым  дурмана?
Лети,  крылатый  мой,  гони!

И  вся  душа  моя  запела,
Когда  лошадку  оседлал...
А  тут  и  Муза  прилетела,
Но  не  по  делу  -  я  ведь  спал.


С  благодарностью  к  вдохновителю  –
Тарас  Комаринський
[b]Крилатий  кінь  –  мрія  графомана[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781205)


Пародия
[b]Переводчик  и  Муза    
[/b]
Стихам  желая  лучшей  доли  
Тянул  по-тихому  коньяк;
Сжимал  я  карандаш  до  боли,
Переводя  и  так  и  сяк.

Сначала  перевёл  на  русский,
«Наполеончика»  глотнув,
Но  после  третьей  –  по-французски  
Я,  "Oh  là  là!"  как  всё  загнул!

Но  с  ним  покончив  также  быстро,  
Французский  –  этакий  пустяк,
Я  ощутил  себя  Магистром  –  
Хорош  у  «басурман»  коньяк!

Налил  и  дёрнул  стопку  виски      
В  сияньи  солнечного  дня,
И  на  шотландский  "and"  английский
Так  потянуло  чёт  меня…  

Лети,  крылатая  лошадка!
Талант  –  его  ведь  не  пропьёшь.
И  рюмку  шнапса  для  порядка        
Махнул…  Хорош!  Едрёна  вошь!

Но  огорчился  не  по-детски,
Сидел  и  перевод  читал:                        
Ведь  я  же  этот  их  немецкий,
"Nicht-nicht!"  –  клянусь!  –  не  изучал!..  
   
Вот  это…  «оседлал  лошадку»,
А  с  ней  меня  и  понесло…  –      
Подумал  я,  зевнувши  сладко  –
Трудно́  Поэта  Ремесло!  

Но  после  сна  оно  ж  не  диво…
Хоть  миг  побыл  я  на  Коне!
Но  сухо  шепчет  Муза:  «Пива…
Я  в  тон  ей  шёпотом:  «...и  Мне».    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781786
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Амелин

Приду-мы-ватели

Кто-то  скажет,  мол:  "Придурок!"              
Я  ж  –  на  выдумки  мастак...
Бормодрель*  вчера  придумал,  
нет,  а  что?..  Что  здесь  не  так?
   
А  с  утра,  как  из  вулкана  –
мыслеяростный  поток:      
изобрёл  Пилорубанок        
и  Отвёрткомолоток!

И  клубок  противоречий  –  
вон,  валяется  в  углу!  –  
Долотокувалдометчик  
к  Пассатижебурсверлу...      

А  ещё  –  Зубилоциркуль!        
Кернорашпиль!..  А  к  нему...
сотворил,  сквозь  зубы  цыкнув,    
что  –  и  сам  я  не  пойму...

Испытал  Тисконожовку,
от  неё  аж  дух  свело!  
Эх,  мою  б  умасноровку    
сразу  в  городосело!    

Всё  испробовал  в  работе,  
ощутив  души  полёт!  
Но  в  конце,  (на  травмоноте),  
думать  стал  про  бинтойод...    

А  жена,  как  гнев  народный:
"До  чего  ты,  Вася,  глуп!              
Целый  день  сидишь  голодный,
хоть  поешь,  мой  сумасбродный,
я  сварила  Борщесуп".


*  Фото  Бормодрели  прилагается,  остальные  фотографии,  к  сожалению,  не  сохранились.    Жена  всё  выкинула  после  веникоуборки.  А  Борщесуп  мы  съели  )))
[img]https://mail.ukr.net/attach/show/15205053954056120219/6  [/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781785
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


ТАИСИЯ

До встречи, Зима!

Царица    Зима    -    на    пороге    разлуки.
Расстаться  с  Морозом    ей  просто    невмочь…
Когда  были  вместе  –  не  ведали    скуки.
Любовь  согревала      в    холодную  ночь.

Хрустальные  замки  влюблённым  подвластны.
Они  развлекались    на    знатных    балах.
Наряды  Зимы  –  величаво  прекрасны.
Мороз    элегантен,  вся  грудь    в    орденах.

Азартная  тройка    неслась    по    просторам.
Проказы    Зимы    развлекали    народ.
Мороз  дирижировал    песенным    хором.
Подбрасывал  в  пламя  смешной    анекдот.

Зима    задержалась,  но  это  на  пользу  –
Обилие    хлеба    сулит    в    закрома…
Мороз  на  прощанье  –  вручает    мимозу…
Но  Ты  не  печалься!    До  встречи,    ЗИМА!

Любовь  и  разлука  -  как  солнце  и  тьма...

8    марта  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781057
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Новоградець

Фрегат

                 (По  В.  Висоцькому)

Байдужі  до  наживи  і  земель,
Від  порохом  задимленого  порту
Вели  ми  свій  лінійний  корабель,
Стволами  ощетинений  по  борту.

Темніючий,  проплив  над  нами  грот,
І  найскладніший  самий,  наостанок,
На  виході,  між  рифів  поворот
Виводив  нас  на  води  океану.

Але  біда  вертається  назад  -
І  там  по  лівий  борт,  під  триколором,
Стовбичив  за  фарватером  фрегат,
Зловісно  підіймаючись  над  морем.

Наш  перший  залп  -  і  ще  пливли  дими,
Луною  ще  відгукувались  скали,
А  вже  поспішно  заряджали  ми
І  правий  борт,  готовий,  розвертали.

У  нас  ще  не  підняті  паруса,
А  їхні  вже  розірвані  і  зм'яті,
Був  вірним  залп  -  ви  з  нами,  небеса  -
Там  весла  діставали,  на  фрегаті.

Ось  боком  розвернулися  вони  -
Хай  якір  в  кожне  око  тому  чорту  -
І  ми  вже  -  Божа  матір,  сохрани  -
Здригнулись,  продірявлені  по  борту.

Крутились  там,  і  розвертались  ми,
То  в  нас,  то  в  них  спалахували  жерла,
Недовго  залишалось  до  пітьми,
Коли  для  них  фатально  не  поперло.

Горіло  в  нас,  і  заливало  дно,
Але  в  розріз  з  непереможним  міфом,
Їх  несло,  некерованих  стерном,
Вже  розбивало  хвилями  об  рифи.

Знав  океан,  сіріючий  від  хмар,
Кого  сьогодні  викине  на  скали,
І  ми  гасили  палубний  пожар
І  збиті  реї  знову  закріпляли.

І  вже  коли  латали  битий  борт,
Як  добрий  знак,  як  символ,  чи  розплата,
Проплив  під  нами  рваний  триколор,
По  течії,  з  обломками  фрегата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781703
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Ліна Ланська

ОЙ, ЛЮДОНЬКИ-ЛЮДИ



Ой,  людоньки-люди,  до  страти
Морози  погнали  весну
Катів  тих,  як  снігу,  багато,
До  ранку  тепер    не  засну.

Ой,  людоньки-люди,  учора
Знайшла  на  заметах  вінок
Із  котиків,  -  змучена  флора
У  розпачі,  мабуть,  давно?

Ой,  людоньки-люди,  молімось!
Ну  відкіль  те  лихо  на  нас?
На  поміч  до  сонця  ходімо
Злякається  віхола  враз.

Ой,  людоньки-люди,  вже  скоро
Верба    надає  стусанів:
Чого  тобі,  зимна  потворо?
Всевладдям  надуманим  хвора,
Віддай  естафету  весні.

Ой,  людоньки-люди...

06.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781550
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Квітка))

Ми вакуум

Чом  вакуум  стискає  з  всіх  боків?
Такий  міцний  у  справжності  із  вати,
Бездумності  утрачених  світів-
Можливості  і  часу,  щоб  кохати.

Ми  вакуум  зачинених  бажань,
З  усіх  боків,  щоб  можна  доторкнутись.
Надією  -  тремтливих  починань.
Ми  в  космосі,  а  звідси  не  вернутись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781588
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Радченко

Тихо-тихо


Тихо-тихо  лапатий  сніг
Заколисує  ніжністю  землю
І  здається  спинивсь  часу  біг,
А  замети  так  схожі  на  греблю,
Що  з  усих  сил  зима  намела  —
Хай  весні  буде  важче  дібратись
Й  принести  в  світ  холодний  тепла
І  яскраво  усім  усміхатись.
Сніг  розтане  й  струмки  задзюрчать,
Пролісково  запахне  повітря
І  птахи  в  рідний  край  прилетять,
І  яскравіше  стане  палітра,
На  якій  розцвітуть  кольори
Неймовірних  відтінків  веселки,
Й  будуть  довшими  дні  й  вечори,
Й  буде  спів  березневої  флейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781576
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


OlgaSydoruk

На короткую минутку…

На  короткую  минутку    
В  сон  тревожный  загляну...
Поцелуями  укрою...
Прикоснувшись,разбужу…
И  оставлю  на  подушке  
Незабудки  из  духов…
Прошептав,тебе  на  ушко,
Много-много  нежных  слов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781577
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Світла (Імашева Світлана)

"Огірки та помідори" (літературна пародія)

   З  повагою  і  симпатією  до  автора  -  продовжу  тему  з  посмішкою.
                                         
                                                           http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781499
                 Оригінал  твору  Олега  Князя

Огірки  і  помідори
Стрімко  біжать  в  незнаний  світ  роки,  більшість  із  нас  вибагливі  до  їжі,  я  люблю  помідори  й  огірки,  в  різному  вигляді  та  особливо  свіжі!  Свої  у  щастя  є  вимірники,  із  пастками  бувають  коридори,  обожнюю  домашні  огірки,  і  з  маминої  грядки  помідори!  Ми  пишемо  життєві  сторінки,  є  часи  радості  й  безсилої  покори,  підіймуть  настрій  ранні  огірки,  і  перші,  невеличкі  помідори!  Серце  підкаже,  світяться  зірки,  у  напрямку  села,  де  мама  й  тато,  -  вирощують  смачнючі  огірки,  і  самі  апетитніші  томати!

                                                                                 Пародія                                                                                                                                                                  
                                       Ми  всі  гурмани,  в  сутності,  таки.
                                       На  фуагрА  і  суші  зрять  мажори,
                                       А  я  люблю  свіженькі  огірки
                                       Й  такі  червоні  стиглі  помідори.

                                       Нам  салоїдів  клеять  ярлики,
                                       А  "МайстерШеф"  нав'язує  роздори  -  
                                       Від  стресу  їжте  хрумкі  огірки,
                                       А  заспокоять  серце  -  помідори!

                                       Складу  коханій  пісню  про  зірки,
                                       Словесні  виплітатиму  узори,
                                       А  ввечері  -  до  кави  -  огірки
                                       Та  афродизіак  -  це  помідори.

                                         Застілля  любим  з  чаркою-таки,
                                         Тут,  друзі,  недоречні  жодні  спори:
                                         А  на  закуску  -  жуймо  огірки
                                         І  смаковиті  кислі  помідори.


                                       Ой,  линуть  у  незнаний  світ  роки,
                                       І  плутають  життєві  коридори,
                                       Хай  підіймають  настрій  огірки
                                       І  світяться  гербами  помідори!

                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781514
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Ліна Ланська

ІНТЕРМЕЦО*

Прийшла  до  вас,  а  плакати  не  можу...
Ви  всі  отут,  -  уся  моя  рідня.
Риданнями  я  вас  не  потривожу,
Прощення  за  гріхи,  укотре,  прошу,
Та  тільки  кару  Бог  не  відміняв.

Коли  просила,  обізвався  легіт.
В  моїй    душі  надія  розцвіла,  -
То  крила  ваші  -  долі  обереги,
Мене  сховали,  -  чула  тихий  скрегіт:
Біль  струменів  із  кожного  крила.

Ви  всі  отут,  а  наша  світла  хата
Одним-одна,  неначе  сирота.
Бажаючих  ще  вчора,  відібрати,
На  вікна  почепить  хазяйські  грати,
Силенна-сила,  братику  мій,  брате!
Почуй  мене,  гукаю  неспроста.

Неначе  світ  -  не  світ,  а  безпросвітна
Холодна  ніч  укрила  на  віки.
Невже  не  чути  вам,  невже  не  видно,
Вона  ж,  як  квітка,  біла  і  тендітна,
Бо  випещена  доторком  руки.

На  стінах  павутиння,  сірі  шиби,
А  на  картинах  мамине  ім"я
І  світла  пам"ять;  от  би  залишити
Усіх  вас  до  сьогодні  -  жити  й  жити...
Та  вас  нема,  лишилась  тільки  я.

Не  знаю,  скільки  часу  ще  топтати
Стежки  життєві,  обіцяю  вам:
Доки  жива,  на  мить  не  забувати
Наш  дім,  в  якому  батько,  брат  і  мати
Щасливі  й  молоді  і  досі  там.

Ви  всі  отут,  барвінок  заплететься,
Вцілує  мармурові  імена.
Та,  далебі,  мені  чомусь  здається,
А  серця  стук  -  коротке  інтермецо,
Коли  я  тут,  -  у  вас  ОТАМ  -  весна.



*італ.  intermezzo,  від  лат.  intermedius  —  що  знаходиться  посередині,  проміжний.

23.02.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781505
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


НАДЕЖДА М.

А завтра буде вже весна…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z8GH0tmAJOQ
[/youtube]

Зимовий  день  досяг  уже  кінця.
Надворі  непоспішно  вечоріє.
Не  треба  гнать  за  ніччю  тут  гінця,
Бо  вечір  втрача  барви,  сутеніє.

Неквапно  ніч  ступає  на  поріг,
Зими  відчула  подихи  останні.
Холодні  краплі  падають  із  стріх.
Скресає  сніг,  щезає  у  тумані..

Впаде  зимовий  лист  з  календаря,
А  вранці    буде  зовсім  по-другому.
Зійде,  як  завжди,  ранішня  зоря,
І  день  зітре  зимову  нам  оскому.

І  потечуть  струмки  наперебій,
Життю,  що  нададуть  нові  відтінки.
Зими  й  весни  закінчиться  двобій.
Цвітуть  такі    думки  в  Надії  -  жінки.

Впущу  в  кімнату  свіжу  я  весну,
Відкрию  їй  гостинно  всі  фіранки.
Вдихну  на  повні  груди  запашну
Весну...  Такі  ось  маю  забаганки...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781517
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Любов Іванова

ЖИТТЯ, ЯК СВІЧА…

[b][i][color="#690f0f"]Життя,  як  свіча...  Відгорить  і  за  обрієм  згасне
Залишивши    слід  у  серцях  і    на    рідній  землі.
І  все,  що  було...  а  було  ж  -  і  сумне...і  прекрасне,
Розтане  як  день  в  невблаганній,  вечірній  імлі.

Життя,  як  свіча,  що  стікає  неквапно  додолу,
Та  світлом  своїм    зореніє  вона  не  дарма.
А  скільки  сердець  ця  свіча  зігріває  довкола
І  поряд  з  людьми  зігрівається  серцем  сама.

Життя,  як  свіча...  Та  не  можна  безслідно  згоріти,
Даруйте  тепло,  бо  не  треба  у  душах  зими...
І  дуже  шкодА,  якщо  хтось  це  тепло  не  помітив,
І  поруч  пройшов,  загорнувшись  у  морок  пітьми.

Життя,  як  свіча...  Хай    горить  якнайдовше  цей  вогник,
Наповнять  життя  невичЕрпної  сили  струмки.
Нехай  поміж  круч  пропливає  життя,  наче  човник.
І  власна  свіча    зореніє  ще  довгі  роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Ліна Ланська

ТАНЕЦЬ ТВОРЦЯ

Світ,  в  якому  ми  живемо,  є  танцем  творця.
М.Джексон.

Невдячність  -  гірше  марнославства.
Бур"ян,  як  не  назви,  -  бур"ян,
Хоч  королева  ікебан,  -
Пишайся  потайки,  -  хіба
Розквітнеш,  випивши  лукавство.

Чи  жадібність  вплетеш  у  коси?
Останню  крихту  в  сироти
Віднімеш  з  посмішкою  ти...
Де  ружі  квітнуть  -  там  хрести
І  небо  з  острахом,  голосить.

Невдячності  міцний  ланцюг
Зависне  зашморгом,  спроквола.
А  що  вже  та  життєва  школа,
Вона  ж  не  поле?..  ні  не  поле!
Вже  й  не  перейдеш,  тож  танцюй!

26.02.18



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781419
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


НАДЕЖДА М.

Тобі, Україно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=576v3EMLZF4
[/youtube]

Де  найкраща  є  країна  в  світі,
З  чим  її  я  можу  порівнять?
Де  сади  розлогі  в  буйноцвітті...
Хто  красу  не  може  цю  сприйнять?

Тільки  тут   прозоре  синє  небо,
Батьківщина   сірих   журавлів,
Найніжніший  солов"їний  щебет,
І  краса  невимовна  полів.

А  в  озерах  очі  сині-  сині,
І  родюча  тільки  тут  земля.
Я  співаю  оду  Україні,
Де  вода  цілюща,  з  кришталя.

Я  зберу  накращі  квіти  в  полІ,
І  віночок  з  них  собі  сплету.
І  слова  подяки  вплету  долі,
Що  дала  можливість...  Тут  живу.

Приплету  мачок  посередині,
Для  прикраси  поміщу  зорю.
Я  живу  на  Україні  милій,
Я  її  за  все  боготворю...

Дякую  рукам  всім  роботящим.
Це  вони  змінити  можуть  світ,
Бо  вони  не  можуть  жить  інакше,
Прийде  час  і  скинуть  тяжкий  гніт.

Волелюбна,  непоборна,  мирна.
Ворогів  косила,  як  бур"ян.
Ти  одна  така,  ти  -  неповторна.
Ти  -  найблагородніша  з  слов"ян...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781411
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Наташа Марос

ХОЛОДНОКРОВНО…

Не  мій  сьогодні  день,  пусті  слова
Банально  розсипаються  на  звуки,
Їх  ні  промовить,  а  ні  проспівать  -
Самотнє  серце  тихо  стука,  стука...

Хотіла  я  укотре  воскресить
Мелодію  душі,  що  серед  літа
Бриніла  чисто  там,  де  неба  синь
Собою  заливала  ніжні  квіти...

Та  чую  шум  чи  шелест,  мов  пуста
Безодня  тиші,  де  життя  відсутнє,
Холоднокровно,  дико  всі  свята
Перефарбовує  в  пекельні  будні...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781410
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Владимир Зозуля

Непричастные

                                                     "Здесь,  пред  иконою  Слова,
                                                       Сердца  зажжется  свеча  –
                                                       Пламенем  чувства  живого  –  
                                                       Радость  моя…  и  печаль."

                             …….


Догорает  свеча.  
В  полумраке  безмолвном  и  сонном,
Уж,  какое  столетье,  труждаясь,  сжигает  грехи  –
Страстотерпец  Любви,  
С  потемневшей  церковной  иконы,
Осеняя  придел  жестом  поднятой  к  небу  руки.

Пахнут  ладан  и  мирра.
Дух  вечности  сладок  и  горек.
Поднимается  чадом  надсвечно  сгорающий  грех.  
Он  от  плоти  и  крови,  
А  значит,  земных  категорий,
И  у  каждого  свой,  и  один  первородный  –  на  всех.

Это  то,  что  гниёт,  
Наслоившись  в  душевной  изнанке.
То,  что  я  не  сумел  отмолить  в  бесконечных  –"Прости…"
И  за  что  мне  грозит
На  стене  нарисованный  ангел,
По'дняв  вы'соко  меч  и  пылающий  взор  опустив…

Я  стою  замерев.
В  храме  буднично  тихо  и  пусто.
Не  хватает  чего-то…  быть  может,  его  прихожан.
Не  хватает  тепла.
Не  хватает  глубокого  чувства.
Не  хватает  любви.  Я  стою,  и…    мне  жаль…

Жаль  не  прожитый  миг  –
Единения  и  ритуала.  
Жаль,  что  руки  гвоздями  прибиты  к  кресту  не  мои.
Жаль,  что  в  жизни  осталось
Надежды  и  Веры  так  мало...
И  пора  уходить,  непричастным  к  великой  Любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781333
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Чекання розливалося потоком

Дощу  краплинку  відчувала  кожну,
Що  сіялась,  немов  крізь  сито.
Мелодія  за  вікнами  тривожна
Доносилась  з  нічним  транзитом.

Чекання  розливалося  потоком,
Мов  хвиля  -  думка  променаду.
І  темна  ніч  здавалась  довгим  роком,
Хоча  світилася  лампада.

На  Вас  чекала  до  безтями,  зойку
Серед  дощу  краплин  розпуки,
Аж  на  смереці  тріпотіла  сойка,
Гондолою  пливла  розлука.

Минала  ніч,  дощу  стихали  звуки,
Слова  збиралися  у  зграю.
Світанок  простягав  рожеві  руки,
Надія  сонцем  огортала.

І  ось  Ви  поруч  -  і  терпке  мовчання,
А  так  хотілося  сказати.
Глибокі  очі,  сповнені  кохання,
Такого  справжнього,  не  в  чаті.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781323
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Валентина Ланевич

Підкорена тобою, не скорюся.

Підкорена  тобою,  не  скорюся,
Я  воювати  буду  за  любов.
Із  теплотою  тілом  пригорнуся,  
Свою  змішаю  із  твоєю  кров.

Єдиним  цілим  імпульсом  чуттєвим
Відчуєм  ласки  злуку  водночас.
Із-за  фіранки  кінчиком  рожевим
Промінчик  сонця  поцілує  нас.

Благословить  кохання  піднебесна,
Той  вільний  вибір  в  морі  суєти.
З  зими  холодної  водою  скресла,
Рікою  розіллюсь,  бо  поруч  ти.

Мій  милий  серцю  чоловік,  де  доля,
Очей  капкан  розставила  сама.
І  губиться  у  них  моя  сваволя,
Підкорену  голубить  глибина.

09.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781260
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Валентина Ланевич

Вінець терновий, Українонько, наділа.

Вінець  терновий,  Українонько,  наділа,
Стікаєш  кров’ю  у  гібридній  цій  війні.
Стрічаєш  весноньку  нову  пополотніла
Та  не  схилила  голову  в  лихій  борні.

Вірні  сини  твої  стають  вкотре  до  бою,
У  непохитності  змужнілі  й  вольові.
Щоби  розстріляні  поля  степного  краю
Налитим  колосом  згинались  до  землі.

І  мирно  голубіли  квітами  волошки,
І  солов’ї  співали  в  тиші  на  зорі.
Не  діжде  ворог  бачити  нас  навколішки,
В  нас  поклик  волі  по  жилах  тече  в  крові.

09.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781199
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018


@NN@

Заплету в життя…

Заплету  в  печаль  волошку  синю,
Хай  небесним  цвітом  нагадає,
Що  на  мапі    є  по  центру  Україна,
Де  крізь  терни  воля  проростає.

Заплету  у  смуток  мак  червоний,
Він  не  в'яне  -  листя  опадає.
Вже  давно  на  сході  горе  чорне  ходить,
Там  гірка  вода  в  струмки  стікає.

Ще  вплету  у  пам'ять  цвіт  шипшини,
Запах  ніжний  серце  наповняє.
Пам'ятатиму  завжди,  що  я  людина,
У  якому  б  не  була    я  краї.

Та  вплету  у  радість  цвіт  калини  -
Біля  хати  нас  з  доріг  стрічає.
Покоління  хай  зміняють  покоління
З  них  нові  герої  виростають.

Заплету  на  згадку  біле  гроно,
Від  моїх  улюблених  каштанів.
Українка  я,  дитя  свого  народу,
І  співать  про  це  не  перестану.

Ще  додам  колосся  у  віночок,
Коло  завершила  жовтим  й  синім.
Покладу  вінок  цей  у  струмочок  -  
Подарунок  Ненці    -  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018


НАДЕЖДА М.

Мімоза

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aeCEYUsgp38
[/youtube]

Зима  у  розпалі...  Морози,
Але  у  дім  прийшла  весна.
Букетик  ніжний  із  мімози
Це  -  скромна,  ніжна  дивина.

Горить,  як  сонце  жовтизною,
Неначе  промінь  із  тепла.
Немов  княжна,  що  пеленою
Усе  навколо  обплела.

Купає  ніжні  квіти  в  склянці.
Який  приємний  аромат!
Красу  затьмарить  і  троянді,
Бо  неповторна  у  стократ.

Без  колючок,  сором"язлива,
Це,  як  кохання  перший  цвіт.
Серед  всіх  квітів  особлива,
Що  від  весни  несе  привіт.
-----------------------------
Вітаю  всіх  жінок  зі  святоом  Весни  та  Любові!
Хай  вам  всім  щастить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780915
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


@NN@

Душі досада…

Зраджений,  занедбаний,  мій  саде,  навесні
Ти  зацвітеш  і  листом  станеш  буйний.
Дзвінкобджолині  розвеселять  тебе  пісні
Й  духмяні  вишні  скрасять  твої  будні.

Прозорі  яблука,  найперші  вжинки  літа,
В  траву  високу  стануть  гулко  гупать.
І  слива,  синіми  ренклодами  улита,
У  синю  ніч  заходиться  аговкать.

Ще  й  сойка  синя  прилетить...  Зрадієш  саде?
Мені  б  тебе  благословить...  Досада  -

Твої  без  мене  упадуть  дозрілі  грона...
Солодкий  виноград  -  сльоза  солона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780866
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


КВолынский

О, женщина!

О,  женщина  –  краса  земная!
В  сей  день…  приветствую  тебя!
Создатель,  долг  свой  исполняя
Украсил  прелести…любя!  

Ты  краше  всех  цветов  на  свете,
Ты  подымаешь  стаю  чувств,
Ты  таинств,  всех  мирских  свидетель,
Ты  –  покоритель  наших  уст.

Тебе,  не  выстроить  кордоны,
Их  не  приемлет  красота:
Перед  тобой  роняли  троны,
Перед  тобою  суета.

Ты  –  властелин  мужских  поступков,
Несёшь  с  достоинством  свой  долг.
Ты  –  победитель  над  рассудком!
Ты  заслужила  свой  престол.                      

Свою  –    Эпоху  Возрожденья,
Как  на  Голгофу  влачишь  Крест!
Себя    украсила…  смиреньем,
Но  твёрдый  взгляд,  как  грозный  Перст!

Из-за  тебя  рождались  ссоры
И  наступала  благодать,
Ты  всем  живущим  в  этом  Мире
Любима:  дочь,  сестра  и    Мать!

Ты    украшенье  в  наше  время,  
Как  расцвеченный  розы    куст
Влечёт  шмеля  удобрить  семя…
Ты  королева  наших  чувств!

Тебя  Создатель,  в  назиданье,
Предрёк  для  нежности,  утех,
Тобой  любуясь  –    сновиденье,
Мы  принимаем  Божий  грех.
 
От  зарожденья  и  доныне,
Чтобы  добыть  святой  бутон,
Блестяще  спрятала  в  бикини  
Свой  символ  власти  –  царский  трон.

О,  женщина!  Ты  –  Божий  Дар!
Награда  за  бои,  терпенье…
Ты  –  Гений  по  коварству  чар!
Ты  рождена…  для  Вдохновенья!

С  праздником  Вас,  дорогие  женщины!  Здоровья  Вам  и  Вдохновения!  Берегите  себя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Любов Іванова

З СВЯТОМ ВЕСНИ, ЛЮБІ ЖІНКИ!!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]

[b][i][color="#1526bd"]Що  побажати  нам  у  наше  свято,
Щоб  жінка  неповторність  зберегла?
Земного  щастя  й  радості  багато!
Здоров"я,  миру,  успіхів  й  тепла.[/color]

[color="#ba1f68"]Щоб  хлопці  нам  здавались  без  вагання
Й  п"яніли  з  нами  навіть  без  вина.
Щоб  в  них  палало  полум"я  кохання,
А  в  наших  душах  розцвіла  весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай  щастя  птах    постукає  у  двері
До  кожної  с  усіх  земних  жінок.
А  фільм  про  успіх  буде  з  тисяч  серій,
Як  в  найталановитіших  зірок...[/color]

[color="#910a8f"]Нехай    натхнення  і  найкращі    мрії
В  душі  у  жінки  кожен  день  живуть.
Хай  радість  і    кохання  серце  гріє,
Бо  жінка...  то  і  є  ВЕСНА  ...  мабуть.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


@NN@

Синдром хворобливого стану…

                                     *  *  *
Оце  затіяла  собі  тренаж,
Щоби  слова  розкласти  по  полицях.
Ці,  боягузи,  в  мозок,  мов  в  бліндаж,  
Сховалися...  Добуду  по  крупицях.

                                           *  *  *
Такий  смішний  сумбур  думок  у    голові,
Ніяк  після  хвороби  не  зберу  до  купи.
Безумна  -  скажете,  і  будете  праві;
Ношу  їх  решетом,  товчу  мов  мак  у  ступі.

                                             *  *  *
Геть  списаний  листок  -  рядки,  рядки,  рядки...
Печальними  усіяний  думками.
Життя  -  метеликом,  на  відстані  руки,
Протріпотіло...  Подалось  за  вами.

                                         *  *  *
Життя  іде...  і  все  іде...    *само  собою*.
І  я  сторонній  в  ньому  споглядач.
Журюсь,  печалюся,  сміюся  над  собою
І  не  боюсь  зірватися  на  плач.

                                           *  *  *
Смурні  думки,  мов  клапті  хмар,
Їх  вітер  рве  і  вдаль  відносить.
Душа  забилась  у  вівтар.
-  Бух  на  коліна...  тиші  просить.

                                     *  *  *
Слова  з  душі  ідуть,  мов  зливи,
На  самописку  по  руці.
І  лиш  тоді  стаю  щаслива,
Як  хто  читає  руни  ці.

                                   *  *  *

                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780819
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


НАДЕЖДА М.

Це було недавно, це було давно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BxwJR4AY_fY
[/youtube]

Заплющу  очі  й  все  спочатку,
Кручу  забуте  те  кіно.
Спокійна,  серце  вже  не   в  п"ятках.
Це  все   було  давним  -  давно.

Чому  ж  воно   не  загубилось?
Вже  промайнуло  скільки  літ!
Кіно  знов  в  пам"яті  крутилось...
До  тебе  тягне,  як  магніт.

В  той  час  цвіли  медові  вишні,
І  падав  цвіт,  неначе  сніг.
З  тобою  ми  давно  колишні.
(Життя  продовжує  свій  біг.).

А  я  стояла  у  чеканні.
Легеньке  платтячко  в  горох.
Сама  із  себе,  наче  пані.
Хватило  б  гордості  на  трьох...

А  ти  дививсь  і  посміхався,
Так  пахла  гілочка  бузку.
Та  підійти  ти  все  вагався,
Бо  мав  натуру  боязку...

Та  дай  згадать...  Що  було  далі?
Чому   це  стерло  тут  кіно?
Я  все  відшукую   деталі...
Були  удвох   ми  в  цім  кіно...

Це  було  так  недавно,  це  було  так  давно...  ))




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780802
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Михайло Гончар

Наташа Марос. ПРОВІСНИЦЯ. переклад з української

           ПРЕДВЕСТНИЦА
Я  знаю,  ты  искал  меня  везде,  
Когда  ветра  стонали  стоголосо,  
Тонули  листья  в  ледяной  воде  -
Заканчивалась  пасмурная  осень.  

Блуждал  снегами  в  лютую  метель,  
Деревья  чёрные  протягивали  руки,  
Где  не  тебе,  не  я  стелю  постель  -
Зима,  зима...предвестница  разлуки.  

Ты  ждал  весны,  засматриваясь  вдаль,  
Она  же  безнадёжно  заблудилась,  
В  глубокий  снег  укутала  печаль,  
Чтоб  больше  я  тебе  уже  не  снилась.  

         Наташа  Марос  

               ПРОВІСНИЦЯ
Я  знаю,  ти  шукав  мене  тоді,  
Коли  вітри  стогнали  стоголосо,  
Де  жовте  листя  в  льодяній  воді  
Втопилось  у  свою  останню  осінь.  

Блукав  снігами  в  люту  заметіль,  
Дерева  чорні  ́простягали  руки,  
Де  не  тобі,  не  я  стелю  постіль  -
Зима,  зима...провидиця  розлуки.  

Весни  чекав,  задивлений  у  даль,  
Та  і  вона  безжально  запізнилась,  
В  глибокий  сніг  закутала  печаль,  
Щоб  я  тобі  ніколи  вже  не  снилась.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780787
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Весною розквітає кожна жінка

Весною  розквітає  кожна  жінка
Із  першим  білим  проліском  тендітним.
В  очах  її  із  ніжності  іскринка,
А  на  обличчі  усмішка  привітна.

Яка  ж  бо  гарна  оця  мила  жінка.
І  серденько,  й  душа  її  від  Бога.
І  постать  лебедина,  мов  пір*їнка.
Долає  всі  важкі  життя  дороги.

Із  давнини  родини  Берегиня.
Їй,  мамі,  не  підвладні  навіть  роки,
Поради  дітям  -  скарб  із  серця-скрині,
Дороговказ  і  стежка  з  перших  кроків.

Душа  її  довірлива  й  відкрита,
І  чоловіку  світить  теплим  сонцем.
Життєва  чаша  зовсім  недопита,
Любов  свою  дарує  на  долоньцях.

І  серце  їй  болить  за  Україну,
І  за  життя  дітей  своїх  і  внуків.
Хай  щастя  й  мир  панують  у  країні,
І  жінка  квітне  від  весняних  звуків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780744
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


НАДЕЖДА М.

Фотоальбом друзів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g8mah0n7kyA[/youtube]

Коли  на  вечір  ляже  втома,
Земля  повіки  закрива.
Тоді  приходить  й  мить  знайома:
Це  хвиля  згадок  наплива.

Не  зніме  чай  нудьгу  вечірню,
Ні  муркотіння  і  кота.
Самотність  поряд,   дуже  пильно
У  мої   очі  загляда.

Чомусь  душі  усе  немиле,
Щось  серцю  смутку  додає.
Колись  бажання,  те,  стокриле,
Вже  полином  тепер  цвіте.

Знайду  тут  вихід:  друзів   фото..
Запрошу  в  гості   їх  усіх.
Влаштую  з  ними  вечір-  свято.
Вже  чую  їх  веселий  сміх.

І   я  щаслива  поряд  з  ними,
Неначе  смутку  й  не  було.
Тому  і  теплі люті  зими,
Дарують  друзі  це  тепло.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780639
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018


@NN@

Чи гідна я змовчати…

                       Ми  вже  мов  корінь  для  чужої  брості
                       Чужинських  понаклепано  гербів
                       Тепер  у  нас  господарюють  гості      
                       Вони  людей  тут  мають  за  рабів.
                                                             Л.Костенко  *Берестечко*

Споришами  поросли  роки.
І  плющем  покрились  білі  стіни.
Втретє  не  ввійти  у  вир  ріки.
Не  Майдан  потрібен  -  переміни.

У  своїй  душі.  А  ми  -  раби.
По  чужих  церквах  поклони  б'ємо.
Скільки  часу  вже  стекло  й  води,
Ми  ж  чуже  за  рідне  видаємо.

І  ячать  монахи  -  козачки:
*  -  Скажете,  какова  вы  прихода?*
Промовчу...  навіщо  балачки...
Але  ж  так  зречусь  свого  народу...
...........................................................

Не  базік  гнусаво  -  недоріких...
Велетів,  що  знов  стоять  на  смерть.
Плинуть  в    вічність  України    ріки
Кров'ю  переповнені  ущерть.

Береги  порослі  лепехою,
Вже  немає  де  спустить  човна.
Мій  народе,  вінчаний  з  бідою,  
Випив  болю  ти  уже  сповна.

Жаль  тебе.  Та  сонце  зійде  зрання.
Відновити  б  Запоріжську  Січ.
Це  лиш  мрія...  Вірю,  не  остання.
Стане  ранком  горобина  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780594
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018


OlgaSydoruk

Хочешь - музою твоею стану этою весной…

Хочешь  -  музою  твоею  стану  этою  весной  -  
Когда  небо  над  землёю  брызнет  яркой  синевой?..
Краски  (с  чувствами),  мольберты,вдохновение    -    подарю…
Но  тревоги  в  нежном  сердце  усмирить  не  помогу…
Коль  желанной  стану  музой,  опалю  сильней  огнём...
А  Карузо…(тот    Карузо)  –  зарыдает  о  былом!
Если  тайный  нарисуешь  на  холщовом,  в  уголке,  -
Аллилуйя!    -  ты  тоскуешь…ты  тоскуешь  -  обо  мне…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780587
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Наташа Марос

ПРОВІСНИЦЯ…

Я  знаю,  ти  шукав  мене  тоді,
Коли  вітри  стогнали  стоголосо,
Де  жовте  листя  в  льодяній  воді
Втопилось  у  свою  останню  осінь...

Блукав  снігами  в  люту  заметіль,
Дерева  чорні  простягали  руки,
Де  не  тобі,  не  я  стелю  постіль  -
Зима,  зима...  провісниця  розлуки...

Весни  чекав,  задивлений  у  даль,
Та  і  вона  безжально  запізнилась,
В  глибокий  сніг  закутала  печаль,
Щоб  я  тобі  ніколи  вже  не  снилась...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780498
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Ліна Ланська

ЗА ГРЕЧКУ - ДУШУ…

За  гречку  -  вашу  душу  знову...
Невже  вона  така  мілка?
Чи  на  обнову  п"ятака
Не  вистачає?  -  для  обнови

Душі,  -  хіба  нове  життя,
Що  так  згорьоване  віками.
Що  буде  з  вами  та  і  з  нами?  
У  совість  вбране  каяття,

А  совість  скинули  із  пліч.
Продажність  вкотре  споряджає
Оте  ниття:  "...нема,"  -  немає...?
Так  онде  гречка  увсібіч,
Намітила  стежки  до  "раю".

За  гречку  -  душу.

05.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780485
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Радченко

Чоловікам


З  Восьмим  березня,  чоловіки!
Вам  дається  іще  один  шанс
Довести  всім,  що  ви  залюбки
Справи  зробите  всі  замість  нас:
І  попрати,  і  витерти  пил,
І  на  кухні,  немов  майстер-шеф,
І  накрити  святковий  стіл,
І  підлогу  помити  теж.
Ще  й  скупитись  в  крамниці,  та  так,
Щоб  сімейний  бюджет  не  страждав,
Сукню  жінці  попрасувать,
Та  і  сам,  гарно  щоб  виглядав.
А  увечері  посуд  прибрать,
Перемить,  в  кухні  лад  навести
І  не  дай  Боже  вам  сказать,
Що  у  вас  голова  болить.
Що  втомились  й  не  чуєте  ніг
І    спина  так  болить,  аж,  пече!
Подаруйте  коханій  ніч  —
Вам  кохання  хай  силу  дає.
З  Восьмим  березня,  чоловіки!
Ми  вас  любимо  кожну  мить,
Допоможемо  вам  залюбки
Наші  справи  переробить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780441
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Вячеслав Рындин

Утро вечера мудрее…

Утро  вечера  мудрее…
_______
…не  тужи  –  житейский  день
По-весеннему  к  апрелю  
Прибери  зимы  постель,  
К  полдню  мартовское  небо
Освети  –  святым  лучом
Состриги    сосульки  –  смело
Отпусти  хлада  –  с  ручьём…  
_______
…унесутся  вдаль  ненастья,
Все  невзгоды  истекут…  
_______
…разошлись  преграды  –  к  счастью  
Вышел  разум  в  новый  путь…

05.  03.  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780434
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Спогадів кортеж

Трави  цілувались  стеблами  шовковими,
І  горіли  зорі  на  небесній  сукні.
Місяцем  грайливим  очі  зачаровані,
Молодість  яскрава  і  сердечний  стукіт.

Вітерець  ласкавий  повівав  між  травами,
І  тепло  у  грудях,  і  обійми  крилець.
Поцілунків  перших  час  перед  загравою,  
Аж  шарівся  місяць,  як  серця  любились.

...І  тепер...  яскраві  зорі,  сяє  місяць  теж.
Пухом  сивочолим  час  летить  невпинно.
А  думки  бентежать  душу:  спогадів  кортеж,
Запахом  медовим  з  присмаком  полинним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780408
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Квітка))

я не втримаю більше

я  не  втримаю  більше,  перлів  розбитих  в  руках,
що  були  коханням,  тепер  мені  руки  поранять.
лиш  вітер  розвіє  дурмани  пекучі  по  снах.
я  хочу  тримати,  та  цілі  від  цього  не  стануть.

бо  спраглих  світанків,  де  сонце  ще  зійде,  нема...
утратили  сонце,  що  зветься  душею,  чекаю,
що  сльози  то  перли,  упадуть  в  прощенні,  німа-
від  горе  пробачень,  у  заході  темнім  блукаю...

не  втримаю  більше  в  руках  сьогодення  дощів,
бо  сльози  то  зливи,  коли  вони  світ  не  прощенний...
лиш  перли  розбиті,  з  щасливих  колись  почуттів.
я  тулю  світ  мрії  терпкий  і  в  душі  нехрещений...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780201
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 68

[b][i][color="#165207"]Помагать  жене  придется
Ей  на  дуб  залезть  не  ймется.
Но  сто  сорок    килограмм
Подниму  я  вряд  ли  сам…

С  бодуна  явилась  Ирка
Без  трусов  и  в  юбке  дырка…
Муж  орет:  «Иди,  где  поят!!
Ведь  трусы-то  –  денег  стоят!!»

Я  жене  своей  Любашке
Врал  до  одури,  врал  тяжко!!
Нет  бы,  дурочка,  простила.
Она  с  кумом  укатила!

Кум  пришлёпал  босиком
Весь  избит  и    с  рюкзаком…
Говорит  –  кума  прогнАла…
О  любовнице  узнала.

А  соседка-балаболка..
Языком  метет  без  толку…
Собирает  сплетен  кучи..
Мы  с  Петром  ее  проучим!!

Приколола  к  кофте  брошку
Веер  старенький  взяла..
Соблазнять  иду  Сережку
Из  соседнего  села...

Женский  праздник  на  носу,
Сухари  одни  грызу..
Деньги  все  ложу  в  заначку..
На  мимозу  и  на  жвачку..

Очень  много  захотела:
Депилятор,  крем  для  тела.
Платье,  серьги  и  курорт
А  получит  фигу…вот!!

А  ведь  кум  предупреждал
Трижды  замуж  меня  звал.
А  я,  дура,  упиралась
В  девках  старых  и  осталась.

За  тобою  зря  следила..
С  камышей,  с  речного  ила.
То,  что  видела  я  –  шок..
Опозорился!!!  Не  смог!!!

[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780265
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Ліна Ланська

ОБЕРНИСЬ БІЛИМ ПОЛУМ"ЯМ



Обернись  білим  полум"ям*,  вовче.
Як  молитимеш  милості  в  неба,
Воно  зглянутись,  може  й  захоче,  -
В  каятті  лишень,  -    зцілень  плацебо.

Обернись  божевіллям  вогненним.
На  снігу  -  не  таловини,  -  кроки.
Мерехтять  крижані  гобелени,  -
Вишиванки  всевладного  Локі.

Обернись  на  Вдову***,  без  образи,  -
У  самотності  жалю  немає.
Серед  ночі,  нехай  не  одразу,
Вона  двері  в  пітьму  відчиняє.

Обернись  білим  полум"ям,  вовче.
Сповідайся  у  муках  безмежних.
Як  до  смерті  біда  залоскоче,
Ти  побачиш  омріяні  вежі.

2.03.18.

*Біле  полум"я  -  енергія    Вознесіння.

**Вовк  -  амбівалентний  образ  .З  одного  боку,  він  пов'язаний  з  культом  богів  сонця  і  неба,  з  іншого  -  з  темним  лісом,  силами  Нижнього  Світу,  які,  в  традиційному  світогляді,  самі  по  собі  не  є  таким  собі  «абсолютним  злом»,  але,  вийшовши  з  -під  контролю,  порушивши  Вселенський  Закон,  вони  здатні  завдати  шкоди  світобудови.

Мабуть,  найбільш  яскраво  образ  вовка  проявив  себе  в  міфології  давніх  германців.  Згідно  «Старшій  Едді»  (склепіння  древнескандінавскіх  сказань)  загибель  Всесвіту  настане  після  того,  як  Фенрир-вовк  (син  Бога  вогню  Локі)  звільниться  від  пут,  накладених  на  нього  Богами  і  вирветься  на  свободу.

***  Селена.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780303
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.03.2018


ТАИСИЯ

Женский День

Планы  весенние    терпят    фиаско!  
Это    зима    снова    кружится    в    пляске.
Нам    показалось  –  ушла    и  простилась.
Примета  плохая  -  вдруг  возвратилась...

Выше  сугробы  и  круче  метели.
Снегом  засыпаны  в  парке    качели.
Не    поддадимся    капризам  погоды.
Шубы  дублёные    -  это  крик  моды.

Но    из-под    снега    пробьётся    росточек.
Людям  подарит  свой  нежный  цветочек.    
И    уж  позднее    заплачут  берёзы.
А  вслед  за  ними  распустятся  розы...

Ну,  а  пока    что    после    морозов  –
Первые  ветки    жёлтой    мимозы.
Ветка    мимозы,  оливы,  лира  -
Служат  древнейшим    символом  мира!

В    марте    у    женщин    -  праздник  Всемирный!
Женщины    требуют    только    Мира!
Мир    нам    дороже    всех    благ    и    подарков.
Услышьте    женщин    в    молитвах    жарких!

1  марта  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779512
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 04.03.2018


ТАИСИЯ

Слава Богу! Не болит!


                     «Подвижный,  быстрый  человек
                         Гордится  стройным  станом.
                         Сидящий  сиднем    целый  век  -
                         Подвержен    всем    изъянам».    (Авиценна)

Жизнь      прожить    весьма    не    просто,    если    ты    уже    седой…
Да    ещё    букет    проблемный  -    то    с    ногой,    то    со    спиной…
Всё    равно    нельзя    сдаваться    -  организм    перенастрой.
Продолжай    тренироваться    -  и  ты  снова    встанешь    в    строй.

Этой    новостью    гордимся:    словно  в  сказке    Бог    послал…
Рядом    с    домом      появился    новый    тренажёрный  зал.
И    теперь    я    -    королева!    Побеждён    радикулит…
Тренажёры    -    справа,    слева.      Слава    Богу!    Не  болит!

Если    очень    постараться    -  снова    станешь    молодой.
Но  в    процессе  тренировки    -  не    забудь    про    водопой!
Все  проблемы  исчезают,    пью      достаточно    воды…
Мои    клетки    оживают,    как  цветущие    сады…

20.  02.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778138
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 04.03.2018


OlgaSydoruk

Коли справжня наступить весна…

Коли  справжня  наступить  весна
І  всі  кола  розірве  розпуки,
Намалюю  червоним  вуста
Під  прозоро-смарагдову  сукню…
І  оновлена  стане  душа,
І  потомлені  крила,і  руки…
Ну  а  поки  –  лютує  зима…
А  чекають  і  чорнії  круки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780263
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018


OlgaSydoruk

Что-то кр`угом идёт голова

Что-то  кр`угом  идёт  голова  -
Ностальгийные  мысли  роятся…
Кто-то  шепчет  на  ушко  слова:
До  запретного  –  не  прикасаться…
Видно  поздно  свечу  зажигать
И  проведывать  милые  храмы…
Только  стали  вчера  заживать,
А  их  снова  ласкаешь  упрямо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780261
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018


OlgaSydoruk

И для чего мне эти грёзы…

И  в  Риме  снег…  
Упал  на  розы,
На  лук  венеры,  Колизей…
И  для  чего  мне  эти  грёзы
В  пути  неведомых  морей?..
И  для  кого  все  эти  слёзы  
Воруют  ночь,  не  красят  день…
А  в  Риме  снег  укутал  розы…
И  не  одну  нагую  тень…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779459
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 04.03.2018


OlgaSydoruk

Изранят корочками льдов запястья нежные…

Экспромт

Пленяет  небо  синевой,
А  мне  –  не  пишется…
Запахло  в  воздухе  весной,
А  мне  –  не  слышится…
Меж  лабиринтами  снегов      
Ищу  подснежники!
Изранят  корочками  льдов
Запястья  нежные…
А  те  минуты    февраля  
Такие  смутные…
Не  вспоминаю  про  тебя,
И  звёзды  –  ртутные…
Из  капель  крохотных  опять
Низаю  бусинки…
Хотя  бы  взглядом  обнимать
И  снова  чувствовать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777912
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Новоградець

- Пішли?

                         -  Пішли?..
                         -  Пішли...
                         -  Ти  навіть  не  запитала  куди...
                         -  Не  важливо,  аби  з  тобою.


Сіріє  похмуро,  жевріє  світанок
І  тягнеться  час  просто  так,
Без  тебе,  одну,  вже  не  радує  ранок
І  в  ніч  не  заснути  ніяк.

Я  вірю,  десь  там,  на  бульварі  чи  в  лузі,
Де  в  снах  ми  з  тобою  були,
Ти  мене  зустрінеш,  і  вже  як  подрузі
Довірливо  скажеш:  -  Пішли?..

Мені  не  важливо,  куди  і  для  чого  -
Ти  знаєш  куди  повести  -
Лиш  тільки  щоб  поруч,    щоб  разом  в  дорогу,
Яку  вже  одній  не  пройти.

Ось  лебеді  двоє  летять  в  надвечір'я,
Одна  без  одного  ніде,
І  зірочка  кожна  в  далеких  сузір'ях
З  найближчою  поруч  іде.

Я  знаю  що  в  холод,  чи  в  день  коли  в  спеку
Кружляють  по  небу  орли,
Я  тебе  зустріну,  впізнаю  здалека
І  ти  запитаєш:  -  Пішли?..

Кивну  ледь  помітно,  з  душею  на  злеті,
І  вже  не  важливо  куди,
Важливо  що  поряд,  що  десь  на  планеті
Залишимо  разом  сліди.

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775979
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Новоградець

Підсніжник

В  перших  променях  березня,  ніжних,
Залишаючи  вже  медсанбат,
Я  здивовано  вгледів  підсніжник
На  снігу,  під  берізками  в  ряд.

Ще  здаючись  морозам  під  ранок,
День  з  зимою  боротись  не  міг,
А  зелені  листочки  старанно
Вже  тягнулись  до  сонця  крізь  сніг.

Зупинившись  на  мить  закурити,
Задивившись  на  білий  бутон,
Я  сестричку  впізнав  в  ньому,  Віту,
Ту  єдину  на  весь  батальйон.

Не  дізнатись  вподобань  дівочих,
Чому  юна,  ще  майже  мала,
Одноліток  відбила  охочих,
А  для  мене  як  рідна  була.

Я  раніш  про  молодшу  не  мислив,
А  триматися  все  ж  не  зумів,
Коли  навіть  до  зміни  і  після
Ти  вбігала  із  безліччю  слів.

І  на  лінії  захисту  вартий,
Я  не  міг  підібрати  слова,
І  наскрізь  невибаглива  в  жартах,
Притихала  бліндажна  братва.

А  тепер,  ще  на  голій  алеї,
Залишаючи  вже  медсанбат,
Про  підсніжник  в  снігу,  і  про  неї
Я  роздумував,  грубий  солдат.

Розпускаються  квіти  весною
І  в  останнє,  осіннє  тепло,
А  підсніжники  майже  зимою,
Аби  сонце  над  ними  було.

Все  ще  думав,  стояв  біля  цвіту,
І  цигарки  шукав  -  не  спішив,
Я  пішов  не  побачивши  Віту
І  похмуро  було  на  душі.

Раптом  окрик  знайомий  і  ніжний,
Обернувсь  -  і  як  промінь  з-за  хмар,
Біг  по  мерзлій  алеї  Підсніжник:
-  Почекай,  ти  забув  портсигар!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777281
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Новоградець

Сабіні Галицькій

Здригнулись  берізки,  зігнулись  похмуро
І  час  на  хвилинку  завмер  -
Димить  під  Попасною,  вражений  ПТУРом,
Сповзає  в  окоп  БТР.

Скотилася  зірка  і  згасла  надія,
Закреслена  трасером  враз,
Лиш  сталь  продірявлена  тьмяно  чорніє,
Де  вогник  життєвий  не  гас.

Могил  безіменних  і  трун  перед  строєм
Достатньо  принесла  війна,
Та  тільки  твою,  похоронку  героя
Писати  не  зміг  старшина.

Ти  там,  десь  далеко,  була  ще  живою
На  правому  схилі  Дніпра,
І  навіть  ще  котик  домашній  з  тобою
Погратись  хотів,  медсестра.

А  тут  вже  бійці  відвернулись  похмуро  -
Бувалі  не  викажуть  сліз,
Лиш  поруч  зі  шляхом,  від  вибуху  ПТУРа
Посипався  іній  з  беріз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778732
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Валентина Ланевич

Змахну сльозу долонями із вій.

Змахну  сльозу  долонями  із  вій,
У  грудях  серце  щемом  озоветься.
На  лінії  вогню  затихнув  бій,
Десь  снайпер  ще  невидимий  крадеться.

Зібрались  побратими,  гомонять,
З  цигарок  дим  над  головами  в’ється.
Торкаються  розмовами  понять
За  гріш  де  мідний  гідність  продається.

І  закипає  в  душах  правий  гнів,
І  злість,  назбирана  війни  роками.
Стискається  кулак  без  зайвих  слів,
Не  панувати  ворогам  над  нами.

19.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772286
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 04.03.2018


Валентина Ланевич

Світив місяць ясно в небі.

Світив  місяць  ясно  в  небі  угорі,
Розбігались  красні  зорі  хто  куди.
Милувалися  з  тобою  до  зорі,
Залишав  на  моїм  тілі  ти  меди.

Ох,  солодкі  твої  губи,  не  губи,
Завмирала,  тріпотіла  лиш  люби.
Упавалась,  відчувала  міць  жаги,
Цілувала,  чула  шепіт:  йди  сюди.

Йди  до  мене  ув  обійми,  не  спіши,
У  мелодії  кохання  звук  сурми.
В  ласці  бою  в  грудях  стогін  з  горла  рви,
Що  твоя  я,  милий,  знай,  те  без  клятьби.

20.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778166
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Валентина Ланевич

Коханий, присядьмо на дорогу.

Коханий,  присядьмо  на  дорогу,
Іще  на  хвильку  схилюсь  я  на  плече.
В  серці  затисну  терпку  тривогу,
Вона  у  грудях  зрадливо  так  пече.

А  за  вікном  лапатий,  чистий  сніг,
Відбілює  сторінку  злого  часу.
Якби  могла,  спинила  б  той  потік,
Війни  безжальную,  лиху  гримасу.

Пора  іти,  а  ти  радій  життю,
Я  боронити  буду  сміх  твій,  спокій.
Причулось  в  тиші  мовлене  люблю.
Храни  Господь!  Світ  на  війні  жорстокий.

22.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778402
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ще утримує віжки білоброва зима

Ще  утримує  віжки  білоброва  зима,
І  весна,  ніби  інеєм  вкрита  лоза.
У  мовчанні  дзвінкому  несказанно-німа.
І  не  видно  слідів,  лиш  краплинка-сльоза

На  обличчі  не  висохла  досі  тремтяча.
Хіба  можна  забути  той  погляд  очей?
Тихе  сяйво  душі  надзвичайно  гаряче,  
Що  сніжинками  смутку  тепер  ось  пече.

Проникають  у  серце  лютневі  печалі,
Нічиєї  немає  у  цьому  вини.
Хоч  на  згадку  зима  залишає  печатку,
Березіль  робить  кроки  -  надія  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779221
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 04.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

У душах викликає резонанс (експромт)

Нам  календар  привітно  усміхнувся,
Сьогодні  перший  день  весни-красни.
Старий  сніжок  прогнувся  і  здригнувся  -
Зимою  милувався  в  ретросні.

А  де  ж  весна  пахуча  забарилась?
Її  в  салоні  бачили  краси.
Вона  від  щастя  радісно  світилась,
Бо  їй  вплітали  квіти  до  коси.

В  електрокарі  їде  юна  пані,
Дорогами  спішить-спішить  до  нас.
З  теплом,  з  мімозами  в  новій  крисані
У  душах  викликає  резонанс.

Усіх  вітаю  з  першим  днем  весни!  Гарного  настрою  Вам,  здоров*я,  любові,  творчого  натхнення!  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779652
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Любов Іванова

СКОРО ЛИ ВЕСНА?

[b][i][color="#11099c"]С-нег  идет  уж  третьи  сутки  
К-ак  перина  лег  кругом.  
О-й,  скажу  я  Вам,  не  шутки  
Р-едкий  ужас  за  окном...  
О-т  мороза  мерзнут  руки  

Л-ишь  ступаешь  в  мир  зимы  
И-  пока  шальные  звуки  

В-ешних  вод  не  слышим  мы...  
Е-й-же-Богу,  март  зазнался  
С-  ним  есть  строгий  разговор.  
Н-у  хотя  бы  попытался  
А-  с  зимой  завел  бы  спор!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780187
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Любов Іванова

РУДИЙ КОТЯРА

[b][color="#4f0808"]Розридалася  Тамара,  -  Ой,  послухай,  Вітю!
Глянь-но,  цей  рудий  котяра  нас  зведе  зі  світу!
Та  від  нього  стільки  шкоди,  як  ніде    й  нікому
Відвези  цього    заброду  десь  подалі  з  дому.

Віктор  довго  не  збирався  і  в  погожу  днину
Ухопив  за  гриву  Васю  та  відніс  в  долину.
Повертався  Вітя  з  лугу  як  годиться,  в  славі,
Глянь,  а  їхній  кіт-хитрюга  вже  сидить  на  лаві...

Знов  істерика  в  Тамари,щось  роби,  бо  згину..
Хоч  закинь  його  за  хмари,  хоч  прибий  до  тину..
От  Господь  підкинув  жару    та  позамість    меді
Вітя  знов  з  котом  на  пару  їдуть  на  мопеді.

На  цей  раз  їхать  рішився  кілометрів  вісім
Вітя  втік,  а  кіт  лишився  у  густому  лісі.
Віктор  жме  назад,  як  баче  ,аж  в  ногах  судома
А  котисько  те  ледаче  вже    чекає  вдома..

Ну  і  що  скажіть  за  лихо,  як  це  пояснити,
Плаче  Тома  в  хаті  тихо,  бо  що  істерити...
А  у  Віті    справжнє  горе  і  клопіт  глибинний.
Треба  везти  десь  за  гори,  за  ліси  й  долини!!

Привик  Вітя  завше  бути  тільки  переможцем
І  рішив  Васька  відвезти  старим  запорожцем.
Годин  дев"ять  певно  їхав,  як    пес,  натер  холку,
Не  для  певної  потіхи,  щоб  кота  збить  з  толку..

Десь  у  хащі  й  павутину  жбурнув  мішок  далі..
І  чимдужче  в  ту  хвилину  нажав  на  педалі..
Ще  з  годину  давав  газу  іще  глибше  в  хащі..
І  радів,  що  цього  разу  план  у  нього  кращий.

Ще  посидів  півгодини  й  рішив  повертатись
Та  по  стежці-серпантину  додому  добратись..
Але  що  ж  оце  за  лихо,  рятуй  Вітю  Боже...
Наче  шлях  затьмарив  вихор,  вибратись  не  може!!

Кругом  темно,  страхітливо,  дерева  стіною
Ой,  як  добре,  що  на  диво,  мобілка  з  собою!!
Набирає  номер  жінки:    "Чуєш,  люба  Томо,  
Я  не  знаю  як  ось  звідси  шлях  знайти...  додому."

А  Тамара  вже    й  не  плаче,  навпаки  сміється,
А  десь  поблизу  від  неї  кіт  нявчить,  здається...
Вітя  став  аж  заїкатись:  "Трубку    дай...рудому!
Хай    розкаже,  як  добратись  з  цих  країв  додому!"[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779947
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Akimova

Последний день зимы

Метёт  последний  день  зимы…
Неистово,  неукротимо.
И  ни  одной  снежинки  мимо  –
Все  лягут  в  белые  холмы.

Метёт  последний  день  зимы,
Ссыпая  снежные  барханы
На  незалеченные  раны
И  неокрепшие  умы.

И  заставляет  падать  ниц
Дома,  деревья  и  заборы,
Порабощая  без  разбора
Людей,    зверей  и  мелких  птиц.

Всё  дерзновенней,  всё  наглей,  
В  самовлюблённости  азарта.
И  дела  нет  ему  до  марта
И  прихоти    календарей.

Последний  день  зимы  метёт,
Внимая    строкам  Пастернака.
И  вот  –  из  тягостного  мрака
Мир  убелённый  восстаёт.

И  всё  пускается  в  полёт.
И  мы  –  две  крошечные  тени
Парим  в  ликующем  смятеньи  –
Последний  день  зимы  метёт…

[i]Март  2018[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780007
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

І світ почує

Дизайнер  ночі  неповторним  стилем
Оригінальний  в  творчості  своїй.
Захоплює  чарівність  небосхилу.
Сузір*я  сяйво  -  жмуток  золотий.

І  місяць  щедро  сіє  дивне  світло.
Прийшли  удвох  на  рандеву  нічне.
Найкращого  нема  кохання  в  світі,
Бо  від  Всевишнього  воно  міцне.

До  тебе  пригорнусь  душею  й  тілом,
І  світ  почує,  що  люблю...  люблю.
Нічого,  що  так  пізно  ми  зустрілись,
Зірками  наше  щастя  устелю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Владимир Зозуля

Аве Жизнь

 https://www.youtube.com/watch?v=3M_J0VlXrb0


Слышите?  –
Ведь  это  ангел  падший,
Глядя  ввысь,  и  плачет,  и  поёт.
Аве  –  свету!  
Аве  –  жизни  нашей!
Аве!..  Просто,  в  звёзд  ночной  полёт…

И  горит  свеча  в  его  ладони
Светлою  слезой  мироточа’.
И  горит  звезда  на  небосклоне,
Трепетно  и  нежно,  как  свеча.

                           …

Ах,  какая  ночь!..  
Такая,  просто  –
Руку  протяни  и  небо  тронь…
Не  руками  зажигают  звёзды,
Но  они  ложатся  на  ладонь.

Посмотрите…  красота  такая,
Что  и  взор,  и  чувства  вознеслись.
Пой,  душа!
И  перед  Богом  каясь,
Плачь  и  на  колени  становись.

Нынче  небо,  словно  храм  полночный,
Свод  его  и  вечен,  и  высок,
Чувство  высоко  и…  –  
"Аве,  Отче…"
Долетает  ангельских  высот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780010
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Квітка))

я даю тобі надію

я  даю  тобі  надію,  а  лиш  попіл.
осипається  бажаннями  в  душі.
я  не  можу  їх  тримати,  доля  -  сокіл
злине  в  небо  і  не  вернеться.  в  тиші

будеш  попіл  той  крізь  пальці  пропускати.
я  не  винна,  що  то  серце  таке  зле,
що  так  б/ється  вже  для  іншого,  чекати
на  болотах,  де  лиш  вітер  прореве...

що  були  колись  озерами  світ  мрії.
почуттями  -  тільки  райдуг  кольори...
а  тепер  я  навіть  попіл  не  зумію,
весь  донести,  роз/ятрені  вечори...

я  даю  тобі  надію,  аби  шрами,
не  робилися  на  місці  тих  старих...
де  лиш  спогади  торкаються  вустами,
провожаючи  всіх  соколів  стрімких...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780113
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Наташа Марос

У ВИШИВЦІ…

Я  знаю,  що  прийде  вона,
Розтопить,  розмиє,  засвітиться  -
Така  довгождана  весна...
Провіснице  теплого  літечка,
Ти  з  ким  загуляла  і  де,
Безтямно-закохана  мрійнице,
Зима  он  в  сувої  кладе
Високі  сніги  і  не  віриться:
Це  березень,  не  листопад,
Не  грудень  і,  навіть,  не  в  лютому
В  розкішно-легкий  снігопад
Зима  все  навколо  закутує...
Яка  невимовна  краса
У  вишивці  -  білим  по  білому!
Це  ж  треба  отак  розписать
Картину  з  весною  поділену...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780048
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Радченко

Лампадка

Под  стеклом  фотографии  в  рамках  —
Отражение  прошлого  в  них.
Перед  ними  всенощно  лампадка
Тихим  пламенем  грустно  горит.

Ничего-ничего  не  забылось,
Боль  утихла,  но  не  насовсем.
В  ней  все  чувства  мои  отразились  —
Благодарна,  родные,  вам,  всем

За  любовь  и  за  то,  что  учили,
Как  по  жизни  без  страха  идти
И  за  то,  что  вы  всё  мне  простили,
Научили  прощать  и  любить.

Догорает  свеча  и  в  лампадке,
Остаётся  огарок...  А  я
Взглядом  складку  на  мамином  платье
Расправляю...  Родная  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780056
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Владимир Зозуля

Свеча горела

                                                   Не  может  быть  её  огонь  невзрачен,
                                                   Не  может  быть  слеза  не  горяча,
                                                   Не  может  сердце  чувствовать  иначе,
                                                   [i]Когда  горит  пасхальная  свеча[/i].
                                                   .........
Возможно,  срок  давно  уже  отмерен,
А  может,  жизнь  прервется  невзначай,
Но  я,  по-детски,  в  эту  смерть  не  верю,
[i]Когда  горит  пасхальная  свеча[/i].
Исчезнет  всё  –  от  мига  и  до  века,
Угаснет  всё  –  и  радость,  и  печаль,
Но  тьма  не  тронет  сердце  человека,
[i]Когда  горит  пасхальная  свеча[/i].
И  значит  всё,  и  ничего  не  значит,
Но,  может  быть,  ему  светлей  стучать,
И  свет  на  сердце  падает  иначе,
[i]Когда  горит  пасхальная  свеча.[/i]
Я  верю  в  силу  пламени  святую,
И,  огонёк  ладонью  покачав,
Живу  светло,  над  смертью  торжествуя,  
[i]Пока  горит  пасхальная  свеча.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771091
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 04.03.2018


Радченко

Перше березня і завірюха (акро)

[b]П[/b]ерше  березня  і  завірюха,
[b]Е[/b]кс-Зима  ще  не  стала  минулим.
[b]Р[/b]озгулялась  й  нікого  не  слуха,
[b]Ш[/b]аль  дарує  деревам  заснулим.
[b]Е[/b]ксцентрична  Зима  наостанок,

[b]Б[/b]о  ще  сили  є,  щоб  погуляти.
[b]Е[/b]нергійна,  грайлива  і  в  танок
[b]Р[/b]азом  з  березнем  йде  покружляти.
[b]Е[/b]й,  дивися,  як  гарно  нам,  Весно!
[b]З[/b]акохалися  ми,  ніби  вперше,
[b]Н[/b]ам  в  засніженім  полі  так  весело  —
[b]Я[/b]  і  душу  віддам  йому,  й  серце.

[b]І  [/b]вміхнулась  Весна:  тішся,  Зимо,

[b]З[/b]аблукав  красень-Березень,  знаю.
[b]А[/b]  кохання  ж  бо  наше  незримо
[b]В[/b]слід  за  мною  іде,  поспішає.
[b]І[/b]  відчує  його  мій  коханий,
[b]Р[/b]аптом  холодно  стане  з  тобою.
[b]Ю[/b]ний  Березень  в  біле  убраний
[b]Х[/b]вацько  піде,  щоб  стрітись  зі  мною.
[b]А[/b]  ти,  Зимонько,  йди  вже  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780117
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Циганова Наталія

нам зосталося…

Нам  зосталося  -  із  неймовірних  снів  
розпочатись  звичайним  дивом,  
піднімаючись  з  зорями  на  весні  
і  крилах,  
щоб  розбитися,  наче  черговий  день  
об  чергову  найпершу  зірку
там,  де  смуток  розірветься  від  прощень  -  
до  гірко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769532
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 28.02.2018


Циганова Наталія

ничего…

Ковыляя,  бредут
арестанты  свободы.
Переменчива  мода:
то  забор,  то  редут.
Все  дела  -  невпопад.
Все  весенние  грёзы
в  недвусмысленной  позе
отдаются  в  прокат.
Где  недавно  сады  -  
кровью  вскормлены  вести.
Что-то  вдруг  -  только  если
не  в  кадык  -  так  под  дых.
Простирнут  Рождество  -  
да  развесят  на  будни.
Да  ещё  раз  на  блюде
ничего...
ничего...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778188
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Циганова Наталія

сезонное

Зима  предпочтительна.  
Время  ни  быть,  ни  казаться.  
Я  просто  в  гостях.  
Я  сезонно  полна  пустоты.  
Прольётся  роман  сквозь  бездумно  разжатые  пальцы.  
Немного  простить  и  немного  обидой  простыть.  
В  скрипичном  ключе  в  проводах  поселившейся  птицей  
остаться  -  и  взгляд  отогреть  на  холодном  окне.  
И  кто-то  споёт  о  сезонно  не  чётких  границах  
пустующих  снов  -  в  переполненной  мной  тишине...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778245
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Для первой ночи сладких слов…

Туман  рождался  под  овражком...
Струился  лентой  бережком...
Стелился  ковриком  бухарским
Для  первой  ночи  сладких  слов...
Воздушно-белый,бестелесный
И  над  землёю  зависал
До  той  поры,пока  чудесный
Фонарь  дорожку  освещал...
Лежал  не  тронутой  невестой
До  первых  лучиков  зари...
С  кровавой  нитью  (тайной  вести)
Он  исчезал,стерев  следы...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778160
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Не поменяю перлы счастья…

Не  поменяю  перлы  счастья  -  
На  искупление  от  мук…  
А  милосердие  причастий  –  
На  шёпот  самых  нежных  губ.  
Как  соберу  осколки  страсти  
(Под  погребальный  звон  разлук),  
Тогда,  наверное,  удастся  
Покинуть  тот  печальный  круг…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778480
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Когда не спишь ночами лунными…

Когда  не  спишь  ночами  лунными
И  тайно  пишешь  строки  рунами,
Святую  паперть  умолчания
Стрелой  пронзает  не  нечаянно…
И  берег  мой  (не  лоно  пустоши)…
О,Господи,  я  это  чувствую!..
Ни  те  слова,  ни  те  касания
Не  оправдают  ожидания…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778495
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Позовёте, не приду…

Надоело,  надоело  –
Не  выигрывать  войну…
Под  знамёна  ностальгии
Позовёте,  не  приду…
Захотела…захотела  –
Но  не  сладкого  вина…
Из  хрустального  бокала...
Из  сакрального  –  до  дна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778671
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Зачем хранить каленедари…

Откуда  взялся  этот  ветер?..
Как  пёс,  потерянный,скулит…
Свеча  сандаловая  вечер
Для  откровения  горит…
Уже  не  плачет,  не  рыдает
На  белом  блюдце  без  каймы.
Кто  позабыл,  не  поминает  -
Ни  год,  ни  день,  ни  час  судьбы…
Кто  не  любил,  не  понимает  –
Зачем  хранить  календари…
И  знать,  наверно,  не  желает,  
Как  полыхают  те  мосты…
Как  ностальгия  донимает…
И  тяжко  -  бремя  тишины…
Без  сожалений  отрывает
Листочки  осени,  зимы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778781
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 28.02.2018


НАДЕЖДА М.

Випадковість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzi2nMvXJaw[/youtube]

За  що  винити  випадковість?
Чужі  зустрілись  просто  так.
Лишиться  згадкою  натомість,
Якій  ціна  була  п"ятак.

Це  доля  просто  посміялась,
Бо  влаштувала  таку  гру.
Вона  це  любить,  так  погралась.
Надала  віру  в  доброту.

Та  зазвучали  ноти  фальші,
Була  обірвана  струна.
Чи  грать  не  вміли  його  пальці,
Лилась  мелодія  сумна.

А  серце  слуха  й  розуміє,
Що  все  проходить  й  це  пройде.
Воно  пробачити  зуміє,
У  відчай  все  ж  не  упаде...

Проходить  все...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777755
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 28.02.2018


НАДЕЖДА М.

Вітання чоловікові на День народження

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pC2pgMX9gV0[/youtube]

А  весна  вже  робить  перші  спроби,
Несміливий  відчуваєм  крок.
Всі  її   нам  примхи  до  вподоби,
Бо  зими  проходить  уже  строк.

Ми  відчули  перший  весни  подих:
Синьоокі  квіти  на  снігу.
Зрозуміти  можеш  ти  наш  подив,
І  нестримну  до  весни  жагу.

Хай  весна  буяє  в  твоїм  серці,
Щоб  не  знав  ні  горя,  ні  біди.
Не  згуби  свій  шлях  у  круговерті.
Ціль  намітив  -  впевнено  іди.

І  прийми  мій  скромний  подарунок:
Первоцвіт,  що  виткався  на  світ,
Мій  солодкий  щирий  поцілунок,
Побажання  довгих  і  щасливих  літ.

Хай  тебе  обходять  неудачі,
Буде  важко,  прошу:  не  сумуй.
За  життя  з  тобою  дуже  вдячна.
Про  хороше  завжди  ти  міркуй.

Обнімаєм  ми  тебе,  всі  любим.
Всі  ми  заодно,  твоя  сім"я.
І  вітаєм  всі  у  День  святковий.
Береже  хай  Бог  твоє  ім"я...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778623
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 28.02.2018


НАДЕЖДА М.

Колискова для малят…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UydjGQOtOh4[/youtube]

Скотилось  сонечко  за  обрій,      
На  землю  вечір  завітав.
Його  чекають,  бо  він  добрий,
Усіх  до  себе  пригортав.
Земля  тихесенько  зітхала,
Це  відпочить  прийшла  пора.
Блаженний  час,  вона  дрімала...
Чекала  сну  і  дітвора.

Люлі,  люлі  Янголятко,
В  вікно  заглядує  он  сон.
Ти  ще  щасливий,  спи,  малятко.    
Віддайся  сну,  дитя,  в  полон.

Он  з  неба  місяць  кинув  промінь,
Зірки  на  небі  засвітив.
Вже  затихає  людський  гомін.
Щасливий  сон  всіх  сполонив.
Тобі,  маленький,  треба  спати.
Втомились  ніженьки  за  день.
Матуся  буде  колихати.
Он  входить  щастячко,  дзень-дзень...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778217
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

КРИЛОНЬКА ЗІТРУ

         [i]Згадалась  мені    Велика  Британь.  Поневіряння,  заробітки,  
         пошуки  примарного  щастя…    Гіркими  видавались  ті    фунти  
         стерлінгів…  Бо  був  свідком  того,    як  хоронили    українців…    
         Під  звуки  пісні  братів  Лепких  «Чуєш,  брате  мій»,    що  стала  
         вже  похоронним  маршем  для  тих,  хто  знайшов  свій  вічний  
         притулок  в  чужій  землі…  А  скільки  наших  братів-бурлак  по  
         світу?  Не  коментую  –  
       плачу!
[/i]  [youtube]https://youtu.be/2_JkMpO3bgs[/youtube]
[i][b][color="#084675"]Летять  у  вирій  журавлі...  В  задумі...
Колись  і  я  так,  певно,  полечу…
Почуєш  «кру»  –    й  нічого,  окрім  суму:
Не  заздрю  журавлиному  ключу…

…Куди  летиш,  стражденний  українцю?
І  хто  тебе  на  чужині  чека?
Женуть  тебе  від  матінки  ординці,
Як  гнала  нас  імперії  ЧК…

В  країні  тяжко  –  гноблять  олігархи,  
Тарифи  і  податки  душать  нас…
Їх  поводир    –    подоба,  лик  монарха!
Таке  життя,  мій  друже,  без  прикрас.

І  з  сумом  б'ють  в  набат  Дніпрові  хвилі...  
Гучніше  все  ж  квиління  журавлів,  
Що  відлітають  в  ірій,  щоб  могили
Відвідать  тих,  хто  в  чужині  зотлів.

Та  «чуєш  брате»  небо  вже  курличе  –
До  Вас,  живих,  його  відчайний  клич!  
О  Українцю!    Трударю!  Мужиче!
Собі    і    Україні  
                                                     Щастя  зич!

[/color][/b]11.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776480
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

ЩЕ РАЗ ПРО КРИЛА

         [i]…І    вірю    я,    що    якось    навесні  
         внизу    на    ґанку    заскриплять    поруччя…
         це    ти,    крилатий,    принесеш    мені
         аж    два    крила...  Новісінькі  і  зручні!
                                                                               [b]Ол.  Удайко[/b]
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим  дано  і  повзати,  й  літати,
У  леті  видно,  що  і  як  лежить.
Та  лет  той  можуть  кинути  й  за  грати,
Бо  заважає
                                         гиді  вільно  жить.

…Окрилює  нас  музика  і  слово,
Жіночна  стать,  статечний  чоловік…
І  з  крилами  живеться  лазурово  –
Пливеш,  як  
                                     лебідь  в  морі,  ввесь  свій    вік.

Але  хутчіше  надихає  дія…
Як  впевнишся,  що  недарма  живеш,
І  все    про  нові    алгоритми  мрієш
В  доланні  стеж  
                                       до  щонайвищих  веж;

Й  коли  відчуєш  –  не  пропало  зерня,
Потрапило  у  найситніший  ґрунт,
Здолаєш  нові,  нездолані  терня  –
Й  діла  твої  
                                       ніколи  не  помруть!

Та  над  усе  окрилюють  нас  діти  –
Прожив  для  них  ти  ревно  –  й  недарма:
Вони  у  темні  те́рни  вам  освітять  –
Вже  не  страшна  
                                       для  ваших  мрій  тюрма.

Тож  окриляйтесь  –  і  любіть,  і  множтесь  –
Й  отримаєте  найцінніший  дар:  
В  житті  –  на  небі  й  на  землі  –  всеможний  
Крилатий  –  
                                         не  повзучий  –
                                                                                             во-ло-да́р!

[/color][/b]03.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

КОРІННЯ РІДНЕ, РІДНЕ ДЖЕРЕЛО

       [i]  Бува,  настає  мить,  коли  розмова
         з  нащадками  набуває  
         особливого
         змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав  той  час,  що  треба  естафету
Комусь  з  родини  рідної  віддать,
Не  лише  вміння  й  задуми  поета,
Але  й  усю,  
                   що  маю,  благодать.

Щоб  все,  що  коренем  вросло  у  душу,
У  новій  гілочці,  як  даність,  проросло...
Які  слова  ще  відшукати  мушу,
Щоб  прищепить        
                   життєве  ремесло?..

Бо  ж  не  хотілось  би,  щоб  дріб’язковість
Над  всім,  що  вище,  прикро  взяла  верх.
Розгледіти  правдивість  і  казковість
В  житті  –
                     здоровий  глузд  щоб  не  пришерх.  

Щоб  мудрості  хватило  в  лихоліття
Добро  від  зла  завчасно  відрізнить,
Щоб  квіточки  єднались  у  суцвіття  –
Єднала  душі  
                   зв'язувальна  нить.

Щоб,  все  життя  молившись,  пам’ятати,
Коріння  де  і  рідне  джерело,
Що  б'є  від  прадіда...  І  рідну  хату,
Що  виглядати  
                   вийшла  за  село.

А  ще,  щоб    в  нас  народжувались  діти,
То  знати,  де  посіяти  зернят,
Щоб  святкувати…    Ніде  правди  діти  –
Ми  гідні  
                   спільних  і  родинних  свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн,  ФНР

На  власній  світлині:  "лапка"  6-місяної
внучки  Hanna-Mari  в  "лапищі"  автора.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

НАВІЩО ТОЙ КІТ (Концепт)

         [i]Буває,  якась  картинка  чи  рисочка  в  ній
         навіває  роздуми...  щодо  сенсу  життя,
         його  корисності  чи  марності.  Ото  ж
         і  мій  кіт  Лука  надихнув  на  такі  
         філософські  роздуми,  ба,  більше  =-
         серію  віршів,  що  будуть...  
         Тут  лише  концепт.
[/i]  [youtube]https://youtu.be/o0Gf5VRYx9U

[/youtube]        
[i][b][color="#0878a1"]Навіщо  той  кіт,  що  не  ловить  мишей?..
Що  –    іншого  в  нас  не  буває?
У  хаті  жирує  –  канючить  грошей,
А  випустиш  в  двір  ,  то  –  співає…:

Неначе    надворі  ще  й  не  березіль,
Та  голос  в  кота  вже  настирний:
Шукає  пригод  –  його    чути  звідтіль,
Де    кублиться  бісове  тирло.

Не  краще  було  б  доручити  коту
Якусь  респектабельну  справу  –
Нехай  би  впорядив  словесну  сльоту
Й  думок  безугавність  сльотаву…

Служив  би  в  письменника  секретарем,
Чи  то  архіваріусом,  чи  юристом
Не  був  би  удома  пустим  тягарем,
Здавався  б,  принаймні,  корисним.

Мені  ж,  графоману,  підходило  б  те,
Щоб  кіт,  титулований,  вчений,
Чинив  самопоміч  при  пошуку  тем…
Та  був  з  прототипами  чемним!

І  щоби  всю  ніч  в  золотому  ланці
Клепав  рими  і  ритміки  ланки…
 
…А  ми  вже  із  Музою  при  каганці
Мачулили  б  тексти  і  гранки…
[/color][/b]
14.02.2018,
Кельн,  ФРН  
   
Примітка:  картинка  -  не  з  інтернету,  то  ї  є
основний  Персонаж  моєї  "заколдобини"...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олекса Удайко

НАВІЩО ТОЙ КІТ– ПАЯЦ

     [i]  Як  продовження  «котячої»  тематики,
       на  прохання  окремого  «літературного»
       бомонду,  примушу  свого  ЛГ  говорити.
       Рефлексами,  а  при  необхідності    
       й  співати  людським  
       голосом…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/fhI19sy8jEU[/youtube]
[i][b][color="#29058a"]Як  вже  було  сказано  іншим  віршем*,
мій  Кіт  –    титулований,  вчений…
І  хоч  допоміг  він  при  пошуку  тем,
зі  мною  не  був  завше  чемним…

Така  вже,  напевне,  природа  в  Кота:
то  лежнем  лежить  –  куль  соломи,
то  злість  випадкову  на  вус  свій  мота,
немов  буревій  той  «Палома»**…  

Чудує  подеколи,  мов  скоморох,
працює  під  блазня,  паяца…  
Й  тоді  не  підходь  –  хоч  один  чи  удвох:
відкусить  язик,  а  то  й…  яйця!

Бува,  накидається  він  на  слова  –
знічев’я,  дарма...    Але  рясно...  
То,  певно,  у  Нього  болить  голова
і  рецидивує  паяцність…  

Та  в  захист  від  нього  є  декілька  слів,
якщо  не  послуха  –    ломака.
Бо  розуму  в  Нього  –  на  кілька  ослів,
хоч  зовні  –  маленький  –  макака.

Такі  ось  бувають  учені  коти  
підступні,  хоч  зовні  –  послушні…
І  ними  дивуються  в  псарні  хорти
і  всі  віслюки  у  конюшні![/color][/b]

25.02.2018
_________
   *http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
**Ураган  ,  що  пронісся  в  Атлантичному  океані  і  над
         Островом  свободи  у  2008  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779227
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 3

[b][color="#196e1e"]Гуманоид  с  далекой  планеты
Постигает  земные  секреты:
Хочешь  быть  нагишом  -
Уводи  даму  в  дом,
А  на  улице  ходят  одеты.

Журналистка  журнала  "Крестьянка"
Только  началась  в  офисе  пьянка
Расслабон  и  кураж,
ОтснялА  репортаж...
Заказная,  по  сути,  подлянка!!

Как-то  в  лифте  застряли  с    Серёжей.
Это  тот,  что  с  ужасною  рожей.
Зря  боятся  его..
Он  мужик  -  ОГО-ГО!!!
Завтра  вместе  поеду  с  ним  тоже!

Домовёнок  по  имени  Нюша
Разговор  с  кумом  в  спальне  подслушал
Мужу  все  передал,
Был  огромный  скандал!
Гнал  супруг  меня  голой  по  лужам.

Интернет-переписка  -  ловушка,
Тут  не  шепчут  о  чувствах  на  ушко.
Вот  три  дня  в  аккурат..
Влип  по  уши  мой  брат...
Переписку  вела  с  ним  старушка.

Дядя  Вася  -  бездельник  с  Алтая.
По  стране  лет  уж  пять  разъезжает.
Он  и  курит,  и  пьет...
Чем  он  девок  берет?
Он  сбежит,  а  за  ним  -  девок  стая.

Мужской  праздник  уж  не  за  горами
Марь  Иванна  совет  ведет  с  нами:
Что  дарить  мужикам,
Упоить  может  в  хлам?
А  дешевле  поздравить...  телами?

Антонина  в  колхозе  доярка,
Обнимала  зав.фермою  жарко.
А  потом  -  во  дела!!
Четверню  родила.
Весь  колхоз  прибыл  к  Тоне  с  подарком!

Гражданин  Горбунков  с  теплохода
Возвратившись  с  морского  похода.
На  экватор  ходил,
Что  мороз  есть  -  забыл.
Ходит  в  шлепках  весь  год.  Что  за  мода?

Антонина  в  колхозе  доярка
Зря  ль  ей  прозвище  дали  "Дикарка"?
Ищет  хваткой  с  кустов
Вымя...  у  мужиков
Говорит,  нет  ей  лучше  подарка.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779250
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Ліна Ланська

ХВИЛИНУ ЩЕ…

У    тіні  -  тінь  тремтить,
Невже  ще  й  досі  -  ти?  -
Бажанню  пам"ять  ставить  постамент.

Забутий?  Ось  же  він!
Виймає  душу  сплін,
Таврує  мить  обвуглений  акцент.

Рахує  кроки  час,
А  спалена  свіча
Сльозами  вмиє  навісні  гріхи.

Короткому  "прощай"  -
Колючка  із  куща,  -
Зім"яв  троянду  вік  байдужий  і  глухий.

У  тіні  тінь...  безсилий  трут
Зіщулився    у  жмут,  -
Белькоче  ніч  прокляття  навздогін.

Життя  -  на  нуль!  На  мить
Здалося,  -  не  горить!
Хвилину  ще!..хвилину  лиш,  хвилин...
02.11.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779262
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Ліна Ланська

ЯКБИ


Якби  ти,    через  силу,  знов
Стрічав    схід  сонця  опівночі,
Почув  би,    -  гучно  хтось  регоче,
А  може  лід  з  гори  зійшов?

Якби  я  з  мішковини  -  шовк...
Вбрання  весільне  для  учора
Зліпила  з  бунту  й  непокори,
Ти  б  онімів...куди  там!  -  шок!

Якби  прощався  дощ...  іще
До  ранку  випивши    безсоння,  -
Зійшлися  б  душі  в  міжсезонні.

Під  тим  небаченим  дощем,
Вуста  пошерхлі  і  солоні
Солодкий  дарували  б  щем...


12.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779264
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Радченко

Дві мови

Живуть  у  серці  мойому  дві  мови:
Російська  й  українська  від  обох  батьків.
Вони  для  мене  рідні    й  я  ніколи
Не  розділяла  їх,  а  зараз  —  й  поготів.

Бо  це,  як  пам'ять  зрадити  і  долю,
Минуле  викресливши  зразу  й  назавжди
І  попрікати  цим  я  не  дозволю  —
Хіба  російська  привела  нас  до  біди?

А  "щирі  українці"  не  завжди  і  щирі  —
Мугикати  навчились  України  гімн,
Долоню  до  грудей  приклавши,  хтиві  й  хитрі,
А  їм  людські  прокльони  в  спини  навздогін.

І  тим,  що  знаю  я  російську  мову,
Не  відрікаюся  від  України  я.
Не  зраджую  ні  пам'ять,  ані  долю  —
Я  українка  з  перших  подихів  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779416
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Циганова Наталія

без конечной

Молча  сумерки  вскрыл
(пятый  год  -  наугад:
безнадёжны,  надёжны,  блаженны)  -  
и  потупился  в  тыл
покрасневший  закат,
подпирая  холодные  стены.
Пальцы  кормят  курки    
(надо  втиснуть  тире).
Сон  -  по  слабости,  утро  -  возможно.
И  как  вёсны  -  легки,
кто  не  смог  постареть.
Бог  -  великий,  а  планы  -  ничтожны.
Пустит  корни  в  апрель
вдруг  вернувшийся  клин,
просвистев  мимо  неба,  по  встречной.
Я  гоню.  Ты  не  верь.
И  до  смерти  -  аршин,
и  герои,  как  боль  -  бесконечны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779429
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Ліна Ланська

АЇД І…ПЕРСЕФОНА

Розважалися  боги.
Добре  напідпитку,
Озирнулись  навкруги:
Угледіли...литку.

Нічогенька,  так  собі
Кругла  до  коліна,
Вище  краща,  далебі,
Пухка,  як  перина.

А  солодша  від  безе,
Бо  рожева  й  стигла,
Комусь  точно  повезе,
І  слина  побігла,

Чи  вино  поза  вуста?
Мастить    око  ласо...
Бог  -  істота  непроста,  
Попри  хміль  і  ляси.

Жінка  в  травах  прилягла,
На  кущі  -  кофтина,  -
Кров  у  голову:  бла-бла...
Гатить  безупину.

Тягнуть  руки  за  плече,
Чи  за  що  дістануть,
Видно  так  вогонь  пече,
Ніякої  шани.

Про  Олімп  давно  забув,
Як  заліз  у  нетрі.
Ніс  ту  литку  на  горбу...
Голою?  -  у  светрі!

Зачепилася  чомусь,
Та  ганчірка  й  тисне
Він  її  то  чмок,то  кусь,
Ніби  не  зумисне.

Так  вже  палко  обіймав,
Шалом  оповитий,
А  вона,  хоч  і  "німа",
Обіцяла  вбити.

Прохмелів,  аж  ніц  нема...
Персефона,  чи  кума?
В  голові  думки  сторчма!
Менше  треба  пити.

27.02.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779433
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


ТАИСИЯ

Забота - проявление любви

Как    проявляется    любовь?
Не  надо  лишних  пышных  слов…
Теперь  я  это  точно  знаю  –
Её  всем  сердцем  ощущаю.

Кто  с  экспедицией  знаком  -
Как  далеко  родимый  дом…
Под  фирменным    зонтом  вдвоём
Мы  съёмку  местности  ведём.*

Ведь  наша  «Точка»  -  просто  кол.
А  мензула…-  рабочий  стол.
Кипрегель  –  точный  наш  прибор…
Над  нами  кружится    орёл.

Нас  выручает  твой  рюкзак.
Запас  еды  в  нём  не  иссяк.
Ты  приготовил  вкусный  чай.
А    поцелуй  тот  –  невзначай…

Поплыл  на  дальний  островок.
Мне  преподнёс  в  зубах  цветок.
Укрыл  меня  своим  плащом.
Сушил  одежду  над  костром.
                         *              *              *
Мы  слышим  нежные  слова…
От  них  кружится  голова…
Пусть  проявляется  любовь
Не  только  от  красивых    слов.


*Мензульная    съёмка.

14.  02.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777015
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

О шахматах



                   Я  обожаю    эту  древнюю    игру!
                     Она    способна    излечить    хандру!
=============================
Уютно  в  доме  зимнею  порой
Сидеть  вдвоём  за  шахматной  игрой.
Нас  увлекают  поиски  ходов,
Боимся  мы  ошибочных  шагов.

Прокручиваем  мысли  наперёд,
Чтобы  загнать  противника  в  цейтнот.
Стремимся  получить  мы  результат.
Упорство  обеспечивает    мат.

Зима    -  как  раз  холодная  пора,
Когда  собак  не  гонят  со  двора.
Игра  нам  обеспечивает  драйв.
В  азарте  получаем  дивный  кайф.

И  эту  радость  трудно  передать.
Советуем    зря  время  не  терять!
Нас  увлекает  умная  игра!
Прекрасная  зарядка  для  ума!

12.  02.  2018.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776603
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Год Собаки*

Наконец-то  идёт  «Год  Собаки».
Будет  другом  для  добрых  людей.
Он  не  станет  участвовать  в  драке.
Примирит  и  врагов,  и  друзей.

Жизнь  без  друга  –  холодная  вьюга.
Без  подруги  –  и  вовсе  мороз.
Ведь  мужское  плечо  –  ветер  юга.
Ласка  женская  -  шёпот  берёз.

Обеспечен  комфорт  в  том  семействе,
Где  есть  дети,  и  муж,  и  жена.
Эта  формула  жизни,  поверьте,
Нам  для  полного  счастья    дана.

*  Год  Собаки  начинается  16  февраля  по  Восточному  календарю.

04.    02.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775144
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Зимний праздник


Волшебные  ночи  -  свиданья  пророчат.
В  хрустальных      нарядах    царица-  Зима.
А  сердце    влюблённое  радости  хочет.
Но  «зимняя  спячка»  нас  сводит  с  ума.

Мороз  очень  кстати  явился  игриво.
Признался  Зиме,  что  изрядно  скучал.
И  ей  без  него  было  так  сиротливо.
Январь  как  священник  их    вмиг  обвенчал.

Мороз    подарил  нам    волшебную  маску.
Мы  вышли    на  солнце  из    мрачной  тюрьмы.
И  тут  же  отправились    в  зимнюю  сказку.
Пусть  нас    развлекают  проказы  Зимы.

По  снегу  несётся  азартная  «тройка».
Её  колокольчик  трезвонит  в  ночи.
Встречаем  мы  праздники  –  весело,  бойко!
Зимой  непременно  –  печём  калачи…

Ни    вьюга,  ни  буря    для  нас    не  помеха.
Румянятся  щёки,  искрятся  глаза.
Душа  переполнилась  радостным  смехом.
И  мы  забываем  нажать  тормоза.

28.  01.  2018.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773854
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Я удивляюсь без конца - Руке небесного творца

Снег    сыплет  к  нам  из-под    небес.
Ведь  это  –  чудо  из  чудес!
Зима  украсила  пейзаж,
Создав  волшебный  вернисаж.

Где  мастер  кисти  и  пера?
Художники!  Пришла  пора!
И  ты,  романтик  и  поэт!  
Запечатлей  в  стихах  сюжет…

Кто  наряжает  в  сказку  мир?
Вопросы    тщетно  шлём  в  эфир…
Всё  больше  снегу  намело…
Под  солнцем  –  словно  серебро!

Восторг  мой  льётся  через  край,
И  на  земле  бывает  рай!
Я    удивляюсь  без  конца  –
Руке  небесного    творца.

24.  01.  2018.              Рисунок  -  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773129
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Детский праздник


Вот,  наконец,  зима  подбросила  нам  снега.
Прощай  громоздкая,  скрипучая  телега.
Вся  детвора  в  санях  комфортно  разместилась.
Со  звонким  смехом  тройка  моментально  скрылась.

Как  дед  Мазай  спасал  зайчат  при  половодье,
Так  дед  Мороз  устроил  праздник  на  природе.
Запомнят  в  интернате  «Новый  Год»  надолго!
Ведь  детям    лошадь  больше  нравится,  чем  «Волга».

Должны  мы  детям  обеспечить  Мир  и  ласку.
А  белоснежная  зима    им    дарит  сказку!
Услышишь  сказку  –  если  ушки  на  макушке.
Так  слушал  сказки    в  детстве  Александр  Пушкин.

20.    01.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772389
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Любовь и разлука

Ведь    Он    во  мне  души  не  чает!
И    Я    -    к  нему    "неравнодушна"…
Жизнь  друг  без  друга  –  огорчает!
Нам  вместе  –  никогда  «не  душно!»

В  любви  мы  обретаем  счастье!
Не  допуская  расставанья…
Порой  случается  ненастье    -
Разлука  нам  несёт  страданья…

Мы  расстаёмся    ненадолго.
При  встречах  –  сердце  замирает…
Из  берегов  выходит  Волга!
Любовь  нас  вновь  объединяет!

Но  жизнь  -    коварною      быть    может!
Бессильны  люди  перед  смертью…
Такое  горе  всех  тревожит…
И  нет  страшнее  –  уж  поверьте…

«Любовью  дорожить  умейте!»
Счастливый  шанс  –  не  упустите!
Ведь  этот  дар  –  сильнее  смерти!
Живите  в  радости,  любите!
Как  та  царица  -    Нефертити…

14.  01.  2018.          Рисунок  автора  -  "Царица  Нефертити"


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771309
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.02.2018


ТАИСИЯ

Новый Год - семейный праздник


Новогодний  праздник  длился…
Я  со  счёту  даже  сбился!
Помню  лишь  -  когда  начался…
Я  под  ёлкой    развлекался!

А  потом  я  отключился  –
То  ругался,  то  мирился…
Наконец,  дружок  мой  смылся…
Ну,  и    я  остановился…

Папа  был  немногословен…
Явно  –  мною  не    доволен…
Про  ремень  он  позабыл  -
Сам  не  адекватным  был…

Ну,  а  мама  подсказала…
«Старый  Год»!    Начнём  сначала!

14.  01.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771307
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.02.2018


Амелин

О зайцах и контролёрах (Лит. пародия)

[b]О  зайцах[/b]
morozovlit
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771071

[i]Жара,  метель  ли  -  все  равно  
Полно  работы,  
На  зайцев  начался  давно  
Сезон  охоты.  
Ведут  охоту  мастера,  
Что  встали  рано  -  
Они  расставили  с  утра  
Вокруг  капканы.  
Хоть  затаись,  хоть  не  дыши.  
Заметят  быстро.  
Щелчок  компостера  в  тиши
Звучит,  как  выстрел
…………………………………….
Агонии  предсмертный  шок  
Танцует  танец.  
И  я  подумал:  "Хорошо,  
Что  я  не  заяц".  [/i]


Пародия
[b]О  зайцах  и  контролёрах  [/b]

Притих  13-й  маршрут  –    
Трамвай-философ.
И  контролёры  тут  как  тут,  
Гремят  вопросы
Стары,  как  весь  прогнивший  мир:  
"Где  Ваш  билетик??"  
И  каждый,  глядя  на  мундир,
Травинкой  в  ветер                                                
Дрожит...  Испуганный  народ
Прекрасно  знает:
Сейчас  свернём  за  поворот  –        
И  расстреляют!!
А  что,  скажите,  гражданин,  
У  Вас  со  слухом?
Глотаете  валокордин?..  
Ни  сном,  ни  духом?!
"Предсмертный"  доскажу  стишок        
И  дам  я  "дёру"...    
И  так  мне  станет  хорошо!!      
Как  контролёру...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771160
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 10.02.2018


Ярослав К.

Не грусти

На  стих  Любаши  1  "Я  стою  на  мосту"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775746


Эта  серость...  Как  будто  бы  вечная  стылая  осень
Ухмыляется  нагло,  с  издёвкой  глядит  свысока...
Ни  мороза,  ни  снега,  уж  сколько  мы  зиму  не  просим,
А  никак  не  укроется  льдом  непоседа-река...

Вот  и  мост,  что  когда-то  стал  местом  для  наших  свиданий,
Где  в  обнимочку  часто  встречали  с  тобой  мы  рассвет...
Нам  казалось,  что  можно  стоять  так,  прижавшись...  годами...
Не  завянет  при  этом  подарок  -  ромашек  букет...

А  река  всё  шумит  и  бурлит,  аж  мурашки  по  коже...
Разбиваются  волны-мечты  в  предрассветной  тиши...
Мысли-брызги  летят...  Видно  легче  им  так...  Ну  а  может...
Стоит  выплеснуть  их  на  листок  из  кипящей  души?

И  зачем  мы  грустим?  Очевидно  ж,  зима  на  исходе
Или  то,  что  ещё  по  привычке  считают  зимой...
Унывать  и  хандрить  -  это  дань  переменчивой  моде,
Отдаём  -  и  айда,  возвращаемся  снова  домой!

Даже  если  не  скажет  никто  тебе  "Доброе  утро!"
И  не  радует  созданый  лично  домашний  уют,
Но  ведь  здорово,  если  под  боком  всегда  есть  компьютер,
А  на  сайте  тебя  и  стихи  твои,  кажется,  ждут...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775819
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Кадет

Селфи

Все  со  времён  Иоанна  Предтечи
Очень  боялись  сумы  да  тюрьмы,  
Но  не  жалели  копеек  на  свечи,
Чтобы  спастись  от  губительной  тьмы...

Верили  больше  мечам  и  картечи,
Брали  взаймы  от  войны  до  войны...
И  громоздили  на  женские  плечи
Малых  детей  и  кошмарные  сны...

Те  же,  кого  просветил  Заратустра,
Не  расслаблялись  и  после  страды,  
Лепту  вносили  в  науки-искусства,  -
Мы  и  теперь  ими  сильно  горды...  

Правда,  сейчас  в  соцсетях  беспредельных
День    изо  дня  деградируем  мы...
Вот  и  причуды  миров  параллельных
Вряд  ли  постигнут  земные  умы...

Нынче  без  разницы  —  чёт  или  нечет,
В  нашей  параше  ничьей  нет  вины...
Только  серьёзно  похвастать-то  нечем,
Разве  что  селфи  на  фоне  Луны...

январь  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774360
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 08.02.2018


Олекса Удайко

ПИМПОЧКА

           [i]Старий  Новий  рік!  Вже  тільки  випито...
           і  сказано!  А  як  отой  старечий  Новий  рік  
           ще  повернеться,  то  що  будемо  робити?
           Залишається  одне  -  [b]жартувати![/b][/i]

           [color="#de1414"][b]З  НОВИМ  РОКОМ,  МИЛІ  ДРУЗІ!  
           НА  ЦЕЙ  РАЗ    –    О-СТА-ТОЧ-НО![b][/b][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/WAt3_RehDB0[/youtube]  
[i][b][color="#073370"]Що  значить  помпа    -  певно  всім  відомо,
Із  нею  зручно  ляльці  в  світі  жить
Коли  ж  у  ляльки  й  пимпа  є  невтомна,
Вам  повезло,  бо  є  чим  дорожить.

Та  пимпочка  –  зваблива,  файна  кнопка:-
Натиснеш  в  трібне  місце  –  маєш  писк,
А  то  –  погладиш  ніжно  там,  де  .опка,
Й  отримаєш  від  того  повний  зиск.

Отак  життя  твоє  й  проходить  в  зойках,
Бо  ляльці  те  подобається  вкрай,
Що  ти  знаходиш  найзручніші  стойки,
Які  ведуть  у  неймовірний  рай.
 
Бува,  одначе,  так:  не  ту  із  клавіш
Торкнеш  у  ляльки  раптом,  невпопад.
Тоді  такого  прочухана  маєш,  
Що  з  раю  враз  летиш  у  бісів  ад.

Коли  ж  та  лялька  раз  оскалить  зуби  
Й  покаже  всім  свій  милий  пишний  зад,
Та  пимпочка    вас  доведе…  до  згуби!

А  хто  такій  халепі  буде  рад?!
[/color][/b]
14.01.2018,
Кельн,  ФРН  
 _________
Примітка.  У  слова  «пимпочка»  нема  дослівного  
перекладу,  бо,  певно,  належить,  до  жартівливого
сленгу;  технічно  означає  «тумблер»  чи  "затичка".
А  ось  в  людському?  Спробуймо!  Можливо,  вперше.

На  світлині  (http://uareview.com/niasha-doll/)  гумова
лялька  "славнозвісної"  Наталії  Поклонської,  яку  можна
придбати  у  вільному  продажу  в  Російській  Федерації.
Цей  витвір  "гумового"  мистецтва  автор    використав
як  прототип  літературного  героя  даного  твору.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771369
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

РІЗДВ’ЯНІ ПЛЯЦКИ

             [i]У  християн  східного  обряду  Рідв’вяні  свята  прийнято  
             зустрічати  12-ма  їствами  на  столі  за  числом  учнів  
             Ісуса  Христа.  Одним    із  страв  є  деруни  або  терті
             (переважно  картопляні)  [b]пляцки*…[/b]      Про  них  
             (і  не  тільки)  в  цьому  коротенькому  рев’ю    з  
             площі  Neumarkt  міста  Кельну,  куди  забрів,                                            
             мов  ненароком,  за  10  діб  до  Цього  року  
             автор.
[/i][youtube]https://youtu.be/uAcmi5WM_wE[/youtube]
[i][b][color="#063773"]Ось  і  знов  у  Кельні  я,
де  живе  моя  сім’я  –
донька    й    внучка  –
дві  колючки,
внук  Максим  та  ще  й  зятьок  –
славний  польський  козачок.

Їли  пляцки  та  й  гадали  –
що  то  за  холера?  –
як  би  видать  свою  дану
заміж  мільйонеру…
Ми  жили  б  тоді,  як  пави,
горя  та  й  не  знали…

Ну  а  ще  на  думку  спало  –
(нам  прости,  мій  Боже!)
коби  ми  ся  враз  так  стало,
нам  було  би  гоже…
На  когось  там  ся  молити,
йти  кудись  в  Європу?    –

Най  вона  до  нас,  облитих
миро,  здійме  попу…
Щоби  не  жувати  латекс**
й  не  постить  Хануку***,
ліпше  буде  їсти  пляцки
й  пестити  онуків…

Недарма  ж  із  України  
вранці  сходить  сонце…
І  живуть  тут  жовто-сині  –
славні  оборонці.[/color]

[/b]8.01.2018,
Кельн,  ФРН
________
*Назва  дерунів,  характерна  для  більшості  
   слов’янських  країн  Центральної  Європи.
**Деруни  у  єврейській  кухні,  що  супроводять
святкуванні  єврейського  свята  Хануки***.

На  світлині:  автор  з  внучкою  Ханною
на  brench  в  одному  із  ресторайій  Кельну...[i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770339
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

ТИ – МУДРИЙ

       [i]Мудрий  той,  хто  має  знання  та  робить
       вигляд,  що  не  знає.    Дурень  той,  хто  
       не  має  знань,  та  робить  вигляд,  
       що  знає
                                                                           [b]  Лао  Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]

[i][b][color="#002fff"]Коли  мовчиш  ти  більше,  ніж  говориш,
й  абиде  не  пасеш  своїх  думок,
коли  діла  свої  належно  твориш,
закривши  рота  міцно  на  замок;

коли  достоту  відаєш  дорогу  
і  знаєш,  як  опону  обійти,
і  ділишся  думками  лише  з  Богом,
як  досягаєш  трібної  мети;  

коли  лаштунки  в  тебе  під  рукою
для  найважливіших  життєвих  справ,
і  знаєш  наперед,  що  маєш  скоїть,
щоб  вирішальну  битву  не  програв;

коли  у  змозі  розпізнать  знамення,
що  враз  тобі  спустилося  з  небес,
й  не  валиш  справи  на  чужі  рамення,
а  маєш  власний  досвід  і  прогрес;

коли  сміття  не  винесеш  із  хати
й  не  подаси,  як  завітає  гість,
а  будеш  плюси  у  речах  шукати
і  мінус  оцінити  маєш  хист,

                     Ти  –  мудрий!!!

Й  маєш  безумовне  право
судити  ницих,  блазнів  і  лихих…
Та  не  питаєш  і  не  кривдиш  прямо,
не  б’єш  за  думку  візаві  своїх.

Бо  істина  й  тебе  колись  поправить!
Й  не  апелюй  до  більшості...  Колись  –
голосуванням  не  вінчають  правду  –
в  покорі  їй  колінно  поклонись![/color]    

[/b]05.01.2018,
Кельно,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

ВЕСНЯНА УСМІШКА ЗИМИ

       [i]Така  весела  та  усміхнена  зима...
       Нам,  людям,    не  під  стать.
       Але  радіймо!  Хоч  стримано
       та  -  п'яно...[/i]
[youtube]https://youtu.be/ywEegcWR_b8[/youtube]

[i][b][color="#640569"]Зима…  зима…  Округ  –  зима!
Зима...  Мов  літечко  проснулась,
Бо  снігу  не  було  й  нема  –
Зима  об  весну  спотикнулась.

Сміються  й  плачуть  горобці:
Нам  солодко  б  купатись  в  просі,
А  де  ж  морози  ваші  ці  –
На  небі  грає  світла  осінь

А  як  же,  зимо,  бути  нам,  
Усім  цілком  статечним  людям?
Як  вірити  зимовим  снам?  
Думки  настирно  весни  будять.

Сміються  й  плачуть  горобці.
Стрекочуть  мідіа-сороки:  
Несу  в  життя  на  каблуці
Свої  родинні  мужні  кроки…

Подивувала  нас  зима  –
Всміхнулась  світові  весняно!
Хоч  раю  на  землі  й  нема,  
Радіймо!  Стримано,  та  п’яно…  

[/color][/b]1.01.2018,
Кельно,  ФРН

[b][color="#ff0000"]ПРИСВЯЧУЮ  ВСІМ  МОЇМ  ДРУЗЯМ  -
НИНІШНІМ  І  НЕ  ДУЖЕ,  СТАТЕЧНИМ
І  МОЛОДИМ,  АЛЕ  ЩИРО  І  ГРЕЧНО!
ВСІХ.  ВСІХ.  ВСІХ  З  НОВИМ  РОКОМ!!![/color][/b]
 [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769072
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

ЗРАДЛИВА БІЛЯВКА

             І  що  тільки  не  робиться  у…      
             неживій  природі:  чекаєш  
             одне,  а  приходить  інше…
             Певно,  так  воно  і  в  людей  –
             живих,  хоч  і
             зледенілих…
[youtube]https://youtu.be/rWqSBvd1kRw[/youtube]
[i][b][color="#530575"]Легінь  ждав  на  дівку…  що  прийде  до  хати,
Й  став  у  буйнім  лісі  дрова  їй  рубати.
Хоч  мав  сам  здоров’я,  та  кому  застуда
Додавала  радість?  
                                               Най  її  не  буде!..

Гарно  потрудився,  та  дівча  зрадливе  –
Стріло  по  дорозі  іншого…  Вродливий
Був  той  парубійко,  але  ще  безусий,
Візаві  ж  хоч  старець,    
                                               досвіду  мав  кусень.

 Кращі  подарунки  прихопив  з  Європи  –
Легіт  веселенький  найвищої  проби,
Для  зваблення  жінки  він  ще  знав  молитву,
Щоб  у  невідомість  
                                             зупинить  гонитву.

То  й  затримав  дівку,  не  на  день  –  на  місяць  …
Хай  всі  перехожі  твань  ногами  місять.
Старець  же    промоклий  тішиться  з  зимою,
Та  вже  меч  Домокла  
                                             звис  над  головою!

Бо  чекає  легінь  –  марець  в  прі  завзятий:
Певно,  у  зими  вже  буде  добрим  зятем  –
Не  зустрів  білявку,  стріне  красну  весну,
Молоду,  красиву  
                                             ще  й  у  вчинках  чесну.
[/color]
[/b]30.12.2017,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768839
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 17.01.2018


Олекса Удайко

КВІТОЧКО МОЯ

         [i]Всім,  хто  хочуть  мати  
         та  мають  діточок,
         внуків,  правнуків...[/i]
[youtube]https://youtu.be/6xv4La1e-a4[/youtube]  
[i][b][color="#073e78"]Недарма  квіточками  звуть  дітей,
Бо  зерня  прокидається  із  квітки.  
Коли  нема  їх  –  темно  без  ночей,
Кохання  у  житті  вінчають  дітки.
І  хай  ти  батько,  мати  чи  дідусь,
Чекаєш  зерня  як  свою  кровинку.
Не  вірте  в  те,  що  сказане  комусь:
«В  житті  не  чаю  на  свою  дитинку».

       Приспів:  

       Любітеся,  кохані,  за  життя  –
       На  світі  тім  не  матимете  права!
       І  хай  в  вас  буде  не  одне  дитя  –
       Радітимете  ви  і  дід,  і  прадід…
       На  дітках  бо  плететься  родовід,
       На  них,  жаданих,  квітне  вся  держава.
       І  усміхнеться  в  вуса  бравий  дід,
       І  відгукнеться  квіткою  купава.

І  грішно  тим,  хто  дитинча  вбива,
Нехай  в  утробі,  в  батькові  чи  в  сині:
В  землі  убитій  не  росте  трава,
Лелеки  не  кружляють  в  небі  синім.
Тримаймо  пальці  о́хрест  на  зорі,
Щоб  день  явився  сонячним  і  тихим.
Бо  діти  родяться,  коли  вгорі  
І  на  землі  в  людей  немає  лиха.[/color][/b]
[/b]
14.01.2018,
Кельн,  ФРН[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771769
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Амелин

Больна стихами! (Лит. пародия)

[b]А  я  больна  -  Увы!  -  Не  вами!  [/b]
Виктория  -  Р
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770499)


                                                 [color="#ff0000"]  ...  Я...  Стихами...  
                                   [i]Болею  хуже...  Кинозвёзд...  
     
                                 И  эта  хворь...Неизлечима...  
                                       Она  как-будто  псориаз...  
                         Диагноз  мой...  Неоспоримый...  
                                 И  не  поможет  водки  таз...  

                   Больна  стихами...  До  забвенья...
                           И  нет  покоя...  В  жизни  сей...  
                 Судьба  такая...  Мне  с  рожденья...  [/i]

[color="#ff0000"]
                     
                                                 Пародия
                               [b]  Больна  стихами!  [/b]

                   Озноб,  потеря  аппетита,
                   Температура,  сильный  зуд.
                   И  рифмы  –  мыслей  паразиты!  –                  
                   Как  вирусы  в  мой  мозг  ползут.

                   Всё  так  опасно,  так  заразно,
                   Почти  неизлечима  хворь!                          
                   Пульс  участился  безобразно,
                   Преследует  хорея  корь!

                   Из  сыпи  букв  растут  цепочки,            
                   И  от  судьбы  ты  не  уйдёшь...                    
                   Наверное,  дошла  до  точки,
                   Опять  меня  бросает  в  дрожь!

                   А  ночью  псориазы  ямба,
                   Из  под  подушки  так  и  прут.
                   И  это  всё,  конец  всем!  Амба!
                   Не  пропадёт  их  скорбный  труд!

                   И  я  опять  больна  стихами!!
                   Взлетаю  и  бегом  за  стол.                        
                   Хотя  порою  –  (между  нами)  –                                    
                   Терплю  пародии  укол...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770781
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Наташа Марос

БЕНГАЛЬСКИЕ…

Как  хорошо,  что  есть  на  белом  свете
Роскошная  мелодия  любви,
И  хорошо,  что  повзрослели  дети,
А  Бог,  в  который  раз,  сказал:  живи...

Красиво  нам  нарисовали  сказку
У  ёлочки  бенгальские  огни,
Под  звон  бокалов,  что  полны  шампанским,
Я  верю  в  завтра  всей  большой  родни...

Ещё  бы  снега  белого,  как  раньше,
И  воздуха  морозного  вдохнуть,
Да  пожеланий  искренних,  без  фальши  -
И  в  счастье...  с  головою  утонуть...

Увидеть  мир  открытыми  глазами,
Перелистав,  сменить  календари
На  новые  -  без  смуты  и  терзаний  -
Уверенностью  близких  задарить...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Олена Жежук

О світе білий, певно, ти минаєш…

О  світе  білий,  певно,  ти  минаєш…
Ідеш  на  свій  призначений  рубіж.
Між  злом-добром  летиш  кудись  навстіж,
Людською  болем-радістю  страждаєш.

Четверту  зиму  душить  нас  війна…
А  чи  молитви  не  дійдуть  до  Бога?
Терниста?  Ні!  Під  кулями  дорога
До  тої    правди…    гіркая    ціна.

Напевно,  ти,  мій  світоньку,  сказивсь…
Щоб  в  ХХІ    брат  убивав  брата?
За  що,  скажи,  земля  моя  проклята?
Чом  нечестивий  ірод    тут  упивсь?

Чорнієш,  никнеш,  світе,  і  мовчиш,
Свята  земля  ступає  до  омеги…
Коли  посієш  в  душі    обереги..?
Всевишнього  любов'ю  люд    простиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770486
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Валентина Ланевич

Поговори зі мною, любий.

Поговори  зі  мною,  любий,
У  час  затишшя  подзвони.
Із  хрипотою,  трішки  грубий,
Почую  голос  твій  з  війни.

І  озовусь  до  тебе  серцем,
Коханням  ніжним  пригорнусь.
Притиснув  ворог  волю  берцем,
Ще  сіль  у  ранах,  ти  ж  кріпись.

Віддам  тепло  душі  своєї,
В  твою  до  краплі  переллю.
В  руках  немає  в  мене  зброї,
Люблю  тебе,  люблю,  люблю.

Бухкає  в  грудях  калатання
Щемом  тремтячим  та  терпким.
Мольбою  з  вуст  тихе  прохання:
-  Побережись.  Вертай  живим.

09.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770430
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Lana P.

ЛЕТІЛИ ЗОЗУЛІ (колискова)

Ой  ви,  люлі-люлі,
Плинули  зозулі
У  краї  далекі,
Де  живуть  лелеки.

Сіли  спочивати,
Дитинча  гойдати.
Ку-ку,  кукували,
Настю  забавляли.

Куку,  куку,  куку  —
Вже  й  не  чути  звуку.
Дитя  вколисали,
Казку  проспівали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770528
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Lana P.

ХУДОЖНИК

Він  пензлем  пестив  спраглу  душу  дами,
Красиві  фарби  всього  світу  підбирав,
Уявами  її  портрети  малював,
Чуттєвість  вібрувала  під  мазками.

Йому  кохання  відчинило  двері
В  художню  галерею,  зрілої  пори,  —
У  згустках  масляних  єднались  кольори,
Витали  мрії  у  високій  сфері.

Етюди  уквітчалися  навколо  —
Тієї  жінки,  що  приходила  вві  сні,
Розтав  у  серці  зашкарублий  диво-сніг,
Засяяв  дальній  образ  ореолом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770529
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Думками у зірчастості небесній

Думками  у  зірчастості  небесній...
І  хоч  не  зірка,  а  проста  людина,
Я  згадую  свої  колишні  весни,  
Що  цвітом  облетіли,  мов  пір*їни.

Гарячим  було  літо  до  нестями,
Проміння-щастя  огортало  серце.
Кохання  обіймало  почуттями,
І  вилося  із  ніжністю  кубельце.

І  осінь  жовтокрилу  пам*ятаю,
Як  осипала  золотом  багряним.
Здавалося,  немає  краще  раю,
Але  ж  краса  осіння  також  в*яне.

Зима  співає  сніжні  серенади.
І  сподіваюсь:  пані  не  лукавить.
Тепер  морозні  за  вікном  принади,
А  в  мене  на  столі  -  гаряча  кава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770547
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Янош Бусел

Ти та я…

                                         [[i]  [color="#ff0000"]  Незабутні  ці  хвилини
                                               життя…  Славетний
                                               край…  Хороші  люди…
                                               Надії…  Молодість…  
                                     [/color][/b][/i]
[i][b][color="#23235c"]Місяць  в  півнеба…  Хвилі    шепочуть…
Мов  немовлята  круті  береги
В  люлі  заснули,-  а  з  ними  і  люди…
Тихо  у  Вічність  спливає  вода…

А    ти  та  я  хазяйнуєм  в  наметі,-
Тихо  і  затишно,-  спокій  в  душі…
Луки    пашіють  теплом  конюшини,  
Світить  Радичів  здаля  світляки,-

Ще  за  всесилля  червоної  волі
Божу  споруду  знайшла  тут  біда,-
Якщо  з  узвозу  піднятись  до  Храму,-
Страшно  дивитись  на  стіни  в  крові…

Тихо...Замріяно...  Стихло  довкілля,
Котитья  вільно  посестра  в  Дніпро,-  
Виполов  з  корнем  отруйне  те  зілля,-
Кров'ю  просякнуте,-  мудрий  народ...  

Сном  заколисані  Новгород*,  Короп,-
Свідки    Батурина  зраджених  справ…
Сом  десь  гуляє,  бо  котиться    хвилька,
Стих  вітерець...  Пролетіла  сова…

Глянув  на  Тебе,-  красива  і  ставна,-
Долі  дарунок  за  мрії  стійкі...
Щастя  нам  стелять  ці  люблячі  руки…
Спокій…  Кохання…  Надії…  Ріка…
[/color][/b][/i]
                                                 [i][b][color="#5555cf"]Новгород  –  Сіверський*
                                                 Це  звідси  князь  Ігор
                                                 ходив  на  половців…[/color]  [/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770555
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


НАДЕЖДА М.

Для тебе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TgSun8TBtFw[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-hbJYSo8a0k[/youtube]

Для  тебе    хочу  буть  сюрпризом,
Ти  довіряй  мені  лишень,
Щоб  ти  не  вірив  тим  прогнозам:
Кохання  це  -  короткий  день.

Воно  триває  три  лиш  роки...
Коли  і  хто  сказать    посмів?
Хто  дав  чуттям  короткі  строки?
Це,  мабуть,  він  любить  не  вмів..

Та  я  не  вірю  в  забобони,
Бо  скільки  років  все  ж  люблю.
Які  тут  будуть  заборони?
Від  слів  своїх  не  відступлю.

Вже  скільки  весен  промайнуло,
Дощів  пролилось  за  роки.
Та  почуття  це  не  минуло,
Не  відпускатиму  руки

Тієї,  що  зі  мною  поруч,
Що  не  покине  ні  на  час.
Хай  буде  вічне,  без  повтору,
І  зігріває  тільки  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770559
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Квітка))

Сходинки вище

А  сходинки  вище,  все  вище  і  вище...  злітай.
Твої  небокраї  вже  ген  із  душі  простяглися.
І  фенікси  світу  в  обіймах  розпестять  твій  рай.
Надія  із  щастям  веселкою  мрій  напилися.

Бо  сходинки  вище,  все  вище  і  вище...  співай
Бо  ті  крила  вітру,  свободи,  із  кіс  розплелися.
Повільно  вдихаєш  з  любові  терпкий  небокрай,
Бо  сходинки  вище  і  шлях,  що  із  неба,  стелися..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770591
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


ТАИСИЯ

Ночной карнавал



Неужели  опять  предстоит  мне  страдать?
Прозвучал    «вальс  цветов»  -  не  могу  устоять…
В  полумрак  погрузился    торжественный  зал.
Лица  в  масках  скрывает  ночной  карнавал.

И  опять  незнакомец  предстал  предо  мной.
Вижу  я  ореол  над  его  головой.
Словно  дивную  сказку  во  сне  я  пишу…
Я  опять  в  ритме  вальса  неровно  дышу.

Появился  румянец  на  бледных  щеках.
Как  пылает    огнём  поцелуй  на  устах.
Новогодняя  ночь  так  была  хороша!
От  избытка    эмоций    воскресла  душа.

08.  01.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770187
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Амелин

Я же тигр!

Я  усатый,  полосатый.
Я  же  тигр!  Хожу,  рычу.    
Я  собак,  как  гладиатор,
Раз,  два,  три  и  все  –  к  врачу!

Чтобы  знали,  с  кем  связались.
Я  же  тигр!  Кому  сказал!
Чтобы  даже  не  пытались
Нарываться  на  скандал!

Я  же  тигр!  Вы  чё,  в  натуре...
Я  –  хозяин  во  дворе!
Я  к  мышиной  агентуре      
Даже  как-то  подобрел.          
…………………………..
Почему  сижу  на  ветке?
Восемь  метров  от  земли?
Как  в  курятнике  наседки?!
Солнце  скрылось!  Чёрт  возьми!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770404
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Амелин

Нет, вы видели?!

Я,  в  присущей  мне  манере,      
Выпив  водочки  графин,
Чтобы  шлёпанцы  примерить,  
Направляюсь  в  магазин.          
               
Здесь  особые  подходы…            
В  обувной  зайдя  отдел
8!  ног  у…трёх  молодок              
Насчитал!  Вот  беспредел!  

«Три  сестры!..  Где  вас  набрали?!»  –    
И  качнулся,  как  трамвай.      
В  унисон  «пропели»  крали:
«Двум  –  привет  передавай!»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770403
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Валентина Ланевич

Похилилася тополя на шлях курний, битий.

Похилилася  тополя  на  шлях  курний,  битий,
Ні  гілочки,  ні  листочка,  лиш  стовбур  безлиций.
Як  на  вечір  заступило,  степ  "Градом"  був  критий,
Ні  жалю  нема,  ні  серця  в  ворога,  що  ниций.

Уподобився  шакалу,  кров  стікає  в  землю,
Кров  скалічених,  убитих  на  догоду  Кремлю.
Виїдають  очі  сльози,  нестерпно  від  болю,
Один  поступ  в  України  -  скинути  недолю.  

У  гурті  здобути  волю,  повернувши  славу,
Що  належить  нам  із  давна  по  роду,  по  праву.
Дай  же,  Боже,  допомоги  відродить  державу,
Віддаємо  тобі  в  тузі  пожертву  криваву.

02.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769313
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 2

Натопили  тридцатого  баню...
Кум  привел  всем  доступную  Маню,
Ну  а  сам,  паразит,
Подмигнув,  говорит:
-  Я  к  рассвету  пивка  притараню.
*
Наконец-то  супруга  решила
Постирать  мне  кальсоны...  без  мыла
Но  то..  сзади  пятно,
После  стирки  виднО
Меня  ж  в  гости  кума  пригласила!!!
*
В  новогоднее  утро  Лукерья
Подала  голосочек  под  дверью:
-  Кому  грех  не  претит
Тот  монашку  простит
И  пропустит  заблудшую  в  келью.
*
Молодой  пианист  из  столицы
Напролет  ночь  играл  для  блудницы
Но  зачем  ей  Орфей,
Ей  бы  в  койку  скорей!!
А  коль  нет,  то  с  досады  напиться...
*
Молодой  журналист  из  Европы,
Посетил  в  деревеньке  сексшопы,
Прописал  в  интернет  -
Всё  -  отстой....  сэкондхенд
Нет  новья,  лишь    бэушные  жопы.
*
Наконец-то  супруга  призналась
Что  с  соседом  в    любовь  заигралась...
Не  любовь  у  них...секс..
Так...  природный  рефлекс
Попросила  -  позволь  еще  малость...
*
Оказался  мой  друг  аферистом
С  банка  выгнали  парня  со  свистом.
Он  с  собой  уволок,
Баксов  целый  мешок
И  причалил  в  селе  трактористом.
*
Не  могу  я  уснуть  без  рюмашки
Как  не  пить-то,    мой  бегает  к  Машке!
На  меня,  идиот
Постоянно  орет.
И  частенько  бьет  в  глаз  без  промашки.
*
Папуас,  побывавший  в  Париже,
Возвратился  под  панка  подстрижен.
От  Армани  костюм,
Самый  лучший  парфюм.
И  под  ручку  с  девахою  рыжей.
*
Оказался  мой  друг  скупердяем....
Предложил  мне  любовь  ...  за  сараем..
Нет  бы  -  прям  в  будуар,
Страсть,  вино,  пеньюар....
А  так  что?    От  крапивы  страдаем!!!
*
У  девицы  одной  на  балконе,
Франт  во  фраке  играл  на  тромбоне..
Мы  бы  слушать  не  прочь,
Если  б  день,  а  не  ночь...
Ну,  козел,  будь  готов  к  обороне!!
*
Толстый  повар  Данила  Котлетов
Накормил  здесь  лапшою  поэтов.
А  теперь,  как  на  грех,
Диарея  у  всех.
Наконец-то  сознался  он  в  этом...
*
Прилетели  в  село  марсиане
Встретить  их  вышли  наши  земляне.
Кум,  Петро  мой...    и  брат
Каждый  пьяный  в  умат
И  у  каждого  шкалик  в  кармане...
*
Молодой  журналист  из  Европы,
Обезмолвив,  ресницами  хлопал.
В  результате  страстей,
Родют  классных  детей,
Ну,  а  руки  у  всех  тут  из  жопы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769295
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Іванюк Ірина

Якщо забули хмари, то сама


Зриваю  темні  шати!
Навіть  ніч...
І  та  тепер  не  хоче  чорнотою
Ходити  по-під  небом  самотою...
І  в  тому  жодних,  мабуть,  протиріч...
Нема...

Немає  чорних  тіней,
мертвих,  сонних...
Шукаю  срібло  чисте,-  бо  ж  зима...
Якщо  забули  хмари,  то  сама
розсиплю  іскри  слів  комусь  коштовних.

02.01.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769241
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Наташа Марос

НА БРУДЕРШАФТ…

Так  хочу  в  Новому  випити
З  тобою  на  брудершафт,
Шаленої,  оковитої,
Бо  роки  мої  спішать...

Я  вип'ю  і  не  покаюся,
Хоч  раз  у  житті,  хоч  раз!
Залишуся,  не  втікаючи,
У  тебе,  в  полоні  фраз...

Що  буде  тоді  -  побачимо
І,  може,  помру  за  мить,
Сп'яніла  і  необачна  я
З  обпаленими  крильми...

         -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769231
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Циганова Наталія

***

На  задворках  одной  войны
сотни  звёзд  по  стаканам  замерли
за  секунду  до  вечной  памяти.
И  в  беспамятстве  рождены
сотни  радостей  из  детей,
из  домов,  из  апрельской  радуги,
из  простых  "не  хочу"  и  "надо  бы"...

...молча  выпустил  -  то  испей,
веще  радуй  заветный  мир
по  ночам  Рождестами/Спасами,
мол,  не  зря  не  однажды  спас  нас  и  
весь  страницами  -  аж  до  дыр,
утверждая,  что  все  -  равны...

...поматросили  мир  -  и  бросили,
переспав  от  зимы  до  осени
на  задворках  одной  войны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769209
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Akimova

Ещё…

Проникаешь  в  меня  как  свет,
Как  реликтовый  свет  звезды,
Что  сгорела,  которой  нет,
Ну  а  свет  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  звук
Всей  тоской  порванной  струны.
Колдовской  разомкнулся    круг,
Ну  а  звук  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  дождь,
Усмиряющий  всё  вокруг.
Но  во  мне  вековая  дрожь,
Ну  а  дождь  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  соль
Через  поры  моей  души.
Я  простила  и  эту  боль,
Ну  а  соль  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  дым
От  потухших  давно  костров.
Ты  останешься  молодым,
Ну  а  дым  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  снег
Наметает  в  дверную  щель.
Иногда  на  Земле    апрель…
Только  снег  всё  идёт,  идёт…

[i]2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760838
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 02.01.2018


ТАИСИЯ

Новогодние радости


Нам  праздники  дают    великолепную    возможность  –
Собраться  дома,  наконец-то,  всей  большой  семьёй!
Хозяйке  доверяется  ответственная  должность…
Ей  все  помогут  обеспечить  праздничный  настрой.

За  много  лет  состав  талантливых  гостей  известен.
Сценарий    фантастический  -  экспромт,  большой  секрет!
Ах!  Сколько  вместе  пройдено  дорог  и  спето  песен…
Какое  счастье  –  не  терять  друзей  на  склоне  лет!

С  друзьями  можно  выпить  не  одну  бутылку  рома.
И  вспомнить  нашу  поговорку  –  «тысячу  чертей»…
Как  хорошо,  что  этот  праздник  отмечаем  дома!
Мы  славно  посидим  в  кругу  семьи,  в  кругу  гостей.

01.  01.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769184
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018


OlgaSydoruk

У этой ночи - яркая звезда…

У  этой  ночи  яркая  звезда
Желания  избранных,наверно,исполняет…
Пусть  Ангел  белый  правого  плеча
Своею  аурой  тебя  оберегает…
А  эта  ночь  -  в  фаворе  у  любви…
Любовь  все  люди  счастьем  называют…
Однажды  тихо  -тихо  позови…
Когда  откликнусь,  ты  меня  узнаешь?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ось перший день Нового року

Ось  перший  день  Нового  року
Весняно-сонячним  вродився.
В  календарі  зима  нівроку,
А  за  вікном  -  проміння-живчик.

В  природі  є  метаморфози,
І  січень  скоро  подарує
І  гіацинти,  і  мімози,
Бо  з  нами  красень  цей  жартує.

Дивує  часом  нас  природа,
Не  схибніть,  люди,  в  цьому  вирі.
В  житті  панує  хай  свобода,
Живи,  країно,  в  щасті  й  мирі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769113
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Ліна Ланська

СЬОГОДНІ НОВИЙ РІК!

Ступають  зміни  тихо  на  поріг,
А  завтра  Новий  Рік...чи  вже  сьогодні?
Он  Місяць-залицяльник  угорі
Всміхається  засмученій  Безодні.

Бешкетник  і  гульвіса  Вітровій  
Забув  у  жмені  снігу  кинуть  трішки,  -
Сховати  у  перинці  пуховій
Вустам  цілунки  і  до  ранку  смішки.

Закотиться  жура  у  закуток,
Як  Новий  Рік  постукає  у  двері
І  серпантину  кине  завиток,  -
Зітхне  відлуння    неземних  містерій.

Сльоза  діймає  спалах  на  свічках  -
Щасливий  кисень  у  обіймах  водню,
Веселки  заблукали  у  стрічках,
А  Новий  Рік,  здається,  вже  сьогодні!

31.12.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769112
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Амелин

Сладко ночь ручейком бежала… (Лит. пародия)

[b]ТОЛЬКО  БУДИТ[/b]
Наташа  Марос
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629599

[i]Только  будит  меня  ночами
Сладкий  шёпот  издалека.
Разговаривая  с  печалью,  
Молча  пишет  моя  рука.[/i]


Пародия  

Сладко  ночь  ручейком  бежала…  
Третий  раз  кричат  петухи.
Я  спала,  а  рука  писала,      
Кто  б  подумал  –  мои  стихи!        

Разговаривая  с  печалью
Доведёт  вдруг  меня  до  слёз,        
Накрывает  надежды  шалью,
А  потом  рассмешит  всерьёз.

До  чего  хорошо  писалось!      
Прижимая  тетрадь  к  груди
Я  просила  самую  малость  –  
До  двенадцати  не  будить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768948
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 02.01.2018


Амелин

"Ё – моё!" (Лит. пародия)

[b]Федор  Сологуб  -  стихи[/b]
http://www.stihi-rus.ru/1/sologub/58.htm

[i]Затаился  в  траве  и  лежу,
И  усталость  мою  позабыл,-
У  меня  ль  недостаточно  сил?
Я  глубоко  и  долго  гляжу.

Солнцем  на  небе  сердце  горит,
И  расширилась  небом  душа,
И  мечта  моя  ветром  летит,
В  запредельные  страны  спеша.

И  на  небе  моем  облака
То  растают,  то  катятся  вновь.
Позабыл,  где  нога,  где  рука,
Только  в  жилах  торопится  кровь.
[/i]


[b]"Ё  –  моё!"[/b]

Затаился  в  песке  и  лежу,
И  гляжу  на  мой  пляж,  что  вокруг,  –    
Каждый  день  провожу  так  досуг,      
Отдаваясь  мечты  миражу.                                                                  

Я  глубоко  и  долго  гляжу,
Расширяется  всё  у  меня.
Не  привыкну  никак  к  галдежу,
Что  летит,  запредельно  звеня.    

Надуваясь  подобно  мячу
Как  взорвусь  вдруг  –  спасите  меня!!  –                                                          
Хоть  и  краб,  но  к  воде  я  скачу,
Позабыв,  где  нога,  где  клешня...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768947
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 02.01.2018


Амелин

Снеговик из чернозёма

Что  смеётесь?  Это  –  драма...                                            
Здесь  ребром  стоит  вопрос!      
Снега  нету,  ну  ни  грамма,  
Где  ты,  Дедушка  Мороз?!

Целый  день  вчера  лепили
Из  земли  Снеговика.
С  ним  потом  и  водку  пили
И  пивасик  "для  рывка".

Он  до  чёртиков  допился,
Да  ей-богу!  Не  шучу!
Говорит  (аж  прослезился):
"Бабу  снежную  хочу..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769134
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Любов Іванова

Улица стала похожа на сказку

У-  зимы  есть  кое-что  от  чуда,
Л-оготип  большого  волшебства.
И-скрами  играет  в  изумрудах
Ц-ветовая  гамма  торжества.
А-  еще,  похож  на  чары  танец,

С-нежно-белый  и  красивый  вальс.
Т-акты  отбивает  вихрь-упрямец
А-вантюрно  их  сложив  в  романс.
Л-ьдом  покрыты  все  в  проезде  лужи,
А-  на  лужах  -  дети  на  коньках.

П-аренёк  легко  девчонку  кружит,
О-балдеть!!  Какой  у  них  размах...
Х-олодом  укутаны  деревья,
О-блачились  инеем  дома.
Ж-алюзи  витрин,  как  привиденья
А-  кругом  за  окнами  -  зима...

Н-ебо,  как  пуховая  перина,
А-нгелы  с  которой  сыпят  снег.

С-ловно  шедевральная  картина,
К-то  же  ее  создал,  чей  успех?
А-  снежок  ложится  покрывалом,
З-релище!  Восторг!  Сплошной  кураж!
К-удри  веток  снегом  забросало
У-тонченный  у  зимы  пейзаж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767356
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 29.12.2017


rutzt

Я роздаю талончики до раю…

Я  роздаю  талончики  до  раю,
Оркестр  грає  пісню  про  святе,
Грудневий  день  втомився  і  куняє,
І  хмари  тихо  крутять  па-де-де.
Блукає  натовп,  пахнуть  мандарини,
Фарбує  захід  небо  в  золоте,
Слабеньких  духом  зваблюють  вітрини
Купити  мотлох,  дешево  проте.
Народ  клює,  бо  дихає  нерівно
До  щирої  спокуси  пустоти,
А  я  стою  і  вірую  наївно
У  те,  що  хтось  захоче  підійти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


OlgaSydoruk

Последний кто из очереди к раю?. .

Экспромт
Вдохновило  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526

«Последний  кто  из  очереди  к  раю?..
За  облачность  взлетает  цеппелин?..
А  можно  –  у  окошечка,  не  с  краю?..
И  тёплый  шарф,  и  пару  мандарин?..
А  можно,чтобы  скрипочка  играла?..
Басы  вторили  и  виолончель?..
А  можно,  чтобы  вовсе  не  рыдала?..»
«Возможно  всё  –  и  завтра,и  теперь…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768534
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Квітка))

У пошуках раю

У  пошуках  раю,  ще  більше  заблукані  душі.
Безсоння  замучить  у  сумнівах  мрії,  мине...
Те  світло  зелене  і  темрява    тихо  порушить,
Збудовані  замки,  як  ехо  лунає,  земне...

Бажання  чекати,  що  буде  все  знову  на  краще.
Як  крила  надії  поламані  болем,  прости...
Піднятися  знову,  це  мабуть  з  усього  найважче,
Коли  на  колінах,  а  раю  згорають  мости..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768598
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Ярослав К.

Не пользуйтесь дешёвыми такси

(по  мотивам  рассказа  одного  таксиста)


Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Три  цифры  их  из  памяти  сотрите,
Ведь  издавна  все  знали  на  Руси:
Извозчика  с  цирюльником  не  злите...

Не  пользуйся  дешёвыми  такси
Ты  спросишь:  "Ну,  а  разве  это  плохо?"
А  ты  подумай  прежде,  чем  спросить,
Ты  хочешь,  чтоб  оно  в  пути  заглохло?

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Где  голос  милый  скажет:  "30  гривен"...
Ну,  кто  к  тебе  приедет,  согласись?
Конечно  же,  никто,  не  будь  наивен.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Не  надо  бредить  слоганом  рекламы.
"Машинок  нет,  и  даже  не  проси,"--
Ответит  через  время  голос  дамы.

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси  -
Познаете  всю  "прелесть"  ожиданья,
Как  время  превращается  в  часы,
А  встреча  --  в  горечь  разочарованья.

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Они,  как  фейк,  и  как  мираж  в  пустыне.
В  них  верит  ненормальный  или  псих,
Он,  видно,  ожидает  и  доныне...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси.
У  Хатико*  спросите,  он  расскажет,
Ведь  время-то  бежит,  и  вы  --  не  псы,
Надеяться  и  ждать  не  стоит  даже.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Что  будет  эСэМэСочка,   не  верь  ты,
Ведь  если  луч  надежды  не  гасить,
То  можно  её  ждать  до  самой  смерти.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси  -
Померкнет  смысл  понятия  "измена",
Когда  тебе  диспетчер  огласит
Суровый  приговор:  "Опять  замена..."

Не  пользуйся  дешёвыми  такси  -
Тебе  же  позарез  нужна  машина  -
Уставши  ждать  и  выбившись  из  сил,
Поедешь  на  трамвае,  "як  людина..."

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Заказ  "на  время"  не  спасёт  вас  тоже.
За  "время"  может  всё  произойти:
Умчит  водитель  с  кем-то  подороже...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Нет  смысла  вызывать  их  два  десятка.
Ведь  шпильками  своими  грязь  месить
До  пункта  назначения  несладко...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
С  баулами  в  руках  их  ожидая,
А  то  придётся  булками  трусить,
По  взлётке  самолёт  свой  догоняя...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Ведь  даже,  если,  (я  скажу  открыто)
Вам  скажут,  будет,  чуть  не  лимузин,
Подгонят  вновь  какое-то  корыто...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси
Они  -  как  уценённая  селёдка:
Салон  смердит,  хоть  трупы  выноси,
Валяется  бутылка  из-под  водки...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси:
Приедет  к  вам  "гниющий  корч"  на  вызов,
Что  надо  в  нём  ногами  тормозить...
Остерегайтесь  эдаких  "сюрпризов..."

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Подарок  если  нужно  вам  доставить:
Весь  город  с  ним  таксист  исколесит,
А  может,  и  возьмёт  себе  на  память...

Не  пользуйся  дешёвыми  такси.
Дешёвое  такси  -  это  ловушка.
Дешёвый  только  сыр  -  пойди,  вкуси...
И  вот  -  ты  в  западне  уже,  простушка...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Их  нет  и  быть  не  может  априори.
Нельзя  рукой  потрогать  надписИ,
Которые  вам  пишут  на  заборе.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Ведь  время  -  деньги,  и  у  всех  в  лимите.
А  на  меня  так  злобно  не  косись,
Мне  просто  объяснил  один  водитель:

"Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Не  думайте,  что  цену  набиваю.
Я,  как  в  футболе  -  Лионель  Месси
Немножко  эту  кухню  понимаю...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Скажите  всем  знакомым  и  соседям,
Что  пусть  тариф  там  дёшев  и  красив,
ВОТ  ПОТОМУ  МЫ  К  ВАМ  И  НЕ  ПРИЕДЕМ!"

P.  S.     Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Пусть  лучше  вам  диспетчер  скажет:  "Триста..."
Вы  ж  не  хотите  Новый  год  в  пути
Отпраздновать  в  компании  таксиста...


*Хатико  -  верная  хозяину  собака,  герой  одноимённого  фильма.

                                 31  декабря  2016  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768508
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


OlgaSydoruk

А я – пленённая, когда…

Приходит  Гений  вдохновений,
Приносит  томик  словаря…
О  неизбежности  забвений
Сбегают  строки  за  поля…
И  блещут  златом  колесницы…
Цела  -  известная  пята…
Сокрыты  -  тайные  гробницы…
Разлитый  -  воск  у  алтаря…
Приходит  Гений  откровений,
Шуршат  листки  календаря…
О  мимолётности  мгновений  –
До  возведённого  курка…
И  ты,наверно,его  пленник…
А  я  –  пленённая,когда...  
Приходит  Гений  вдохновенный…
Седьмые  -  близко  небеса…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768486
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Радченко

Частушки

Жена  мужу  в  койке  сдуру
Предложила  секс-брошюру.
Зачитался    муженёк    —
Долг  исполнить  свой  не  смог.

Полюбил  меня  прохожий,
Словно  дура  повелась.
Он  довёл  меня  до  дрожи,
А  любовь  не  удалась.

Ой,  как  косточки  хрустели  —
Каждый  день  я  б  так  хотела.
Но  «Виагра»  дорожает  —
Секс  всё  больше  раздражает.
                                   _  *    _

Жена  мужу  в  койке  сдуру
Предложила  авантюру.
Села  на  шпагат:  попробуй
Ублажить  ты  недотрогу.

Полюбил  меня  прохожий,
Улыбнулся,    подмигнул.
Он  на  мачо  так  похожий,
Жаль,  что  быстро  вдруг  уснул.

Ой,  как  косточки  хрустели  —
Муж  прекрасный  массажист.
Мы  в  нирвану  полетели,
Он  кричал:  «  Жена,  держись».
                               _*    _

Жена  мужу    в  койке  сдуру
Прошептала:  «Я    халтуру
Принимать  за  секс  не  буду,
А  иначе  —  пойду  в  люди».

Полюбил  меня  прохожий,
Сразу  видно  ,  что    хороший.
Предложил  с  ним  погулять  —
Поломали  мы  кровать.

Ой,  как  косточки  хрустели,
Мы  в  парилке  песни  пели.
Секс  в  предбаннике  на  лавке  —
Весело  вдвоём  нам  с  Ванькой.                                                                                  
                           _    *    _

Пока  я  крутил  баранку,
Чтоб  манто  купить  жене,
Друг  увёл  паскуду  Ларку,
Я  ж  теперь  —  ля  фам  шерше.

Я  в  охранники  подался,
Стал  крутым  на  весь  район.
Малахольный  вор  попался  —
В  тыкву  дал  и  был  таков.

Что-то  сердце  защемило,
Когда  я  в  бутик  зашёл.
Платье  выбрал  я  любимой  —
Настоящим  стал  бомжом.
                             _  *  _
Пока  я  крутил  баранку,
Выросли  на  лбу  рога.
Вдруг  приехал  спозаранку  —
В  спальне,йо,  интим-игра.

Я  в  охранники  подался
Бизнесс-вумен  охранять.
В  спальню  к  леди  перебрался,
Чтоб  не  стырил  кто  кровать.

Что-то  сердце  защемило  —
Ни  рубля  в  заначке,  блин.
А  жена  в  шубейке  стильной,
Словно  бы    Монро  Мэрилин.
                 _    *    _                                              

Баба  деду  не  простила,
Что  в  любви  ей  отказал.
Две  бутылки  враз  разбила,
Что  в  заначке  он  держал.

Стала,  братцы,  что  скрывать
В  интернете  я  гулять.
Кума  встретила,  а  он:
Холостой,  Ален  Делон.

Я  с  милёнком  Николаем
В  карты  вечером  играю.
Чтобы  бонус  получить,
Дурочкой  нельзя  мне  быть.

               _    *    _

Баба  деду  не  простила:
Шубу  ей  пообещал,
А  купил  себе  мобилу  —
Весь  из  дома  вынес  нал.

Стала,  братцы,  что  скрывать
По  тусовкам  я  шнырять:
На  базар  пойду  иль  в  шоп,
Попиариться    бы  чтоб.

Я  с  милёнком  Николаем
В  город  ездила  гулять.
Леденец  купил  и  пряник  —
Баловать  не  буду,  Надь.
                                                     
               _      *    _      

У  клиентов  Марь  Иванны
Выбор  есть,  но  небольшой:
Сексом  заниматься  в  ванной  —
То  отливы,  то  прибой.

Голосистая  певица
К  нам  приехала  в  село
И  забыла,  блин,  побриться  —
Оказалось,  что  ОНО.

Мужичок  с  огромной  сумкой
Сел  в  маршрутку,  взял  билет.
Кто-то  в  сумке  громко  пукнул:
Внук  подросток,    груз-секрет.

                   _  *  _

У  клиентов  парихмашки
Просьба  странная  была:
Как  в  Аллегровой  кудряшки
Хочет  сделать  пол-села.

Голосистая  певица
Без  фанеры  ни  ногой.
Вдруг  фанера  отключится  —
Раздаётся  только  вой.

Мужичок  с  огромным  носом
Улыбнулся  странно  мне.
Задалась  я  вдруг  вопросом:
Где  ещё  огромно,  где!?

                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768481
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Радченко

Иронические четверостишия

   
Пытаюсь  быть  с  моралью  я  построже,
Но  стоит  встретиться  с  соседом  мне  —
Язык  показываю,  строю  рожи,
А  он,  чудак,  приходит  в  каждом  сне.

Во  всём  найдётся  место  для  сюрприза
И  даже  в  том,  что  завтрак  приготовил  ты.
Я  промолчу  на  счёт  сырого  риса  —
Чай  приготовил  выше  всякой  похвалы.

Ваш  вопрос  меня  ставит  в  тупик,
Я  не  знала,  что  я  пуританка.
И  отвечу  я  Вам  напрямик  —
Не  люблю  мужиков  схожих  с  танком.

У  странностей  предела  нет,
Вот  ты  вчера  помыл  посуду
И  думал  —  я  не  знаю  твой  секрет,
Что  любишь  ты  давно  соседку  Люду.

Изменчив  облик  у  добра  и  зла
И  жаль  —  добро  быстрее  зла  забудется.
Я  ж  говорила:  быть  доверчивым  нельзя  —
Добро  твоё  твоим  же  злом  окупится.

Мне  новшества  последние  не  впрок  —
Дороги  наши  не  для  лабутенов.
Купил  ты  пару  мне  резиновых  сапог  —  
Решил  по-быстрому  дорог  проблему.                                                                                            

Поступки  смелые  и  боль  ошибок  —
Вот  это  жизни  чёрно-белые  тона.
Не  сбывшихся  надежд  переизбыток  —
Что  уксус  из  прокисшего  вина

Не  всякий  брак  разводом  одолеешь,
Ведь  узы  брачные  привычкой  скреплены.
Себя  ты  нарочито  вновь  жалеешь  —
Любовь  пусть  зла,  козла  флюиды  жуть  сильны.

Уборку  генеральную  опять
Ты  сделала,  но  было  всё  напрасно:
Заначку  перепрятав  от  себя,
Ты  всё    же  научилась  убираться.

Встречали,  как  родного  —  не  впустили
Не  в  душевую  и  не  в  Вашу  спальню,  нет.
Мои  Вы  чувства  сразу  погубили,
А  я  старался  и  нахваливал  обед.

Вы  перестали  мясо  есть,  жевали  мюсли  —
Вы  так  хотели  для  чего-то  похудеть.
Прикрыли  минусы  и  обнажили  плюсы,
А  мне  на  Вас  не  хочется  уже  глядеть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768478
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Любов Іванова

СНЕГ ЛЕТИТ ЗА ОКНОМ

[color="#1c18de"][b]С/тряхивая  пышные  перины
Н/ебо  распахнуло  закрома,
Е/й  же  Богу  пухом  тополиным
Г/ород  приукрасила  зима.

Л/ёгкое    лебяжье  одеяло
Е/сть  теперь    у  матушки  земли.
Т/о,  чего  так  сильно  не  хватало  -
И/  поля,  и  горы  обрели.
Т/ихим  вальсом  над  землей  кружится,

З/аметая  белым  санный  след.
А/  потом  метелью  вольной  мчится

О/  сугробы  вспушивая  плед.
К/адрами,  фрагментами  из  сказки,
Н/аст  играет  всюду  серебром...
О/блаком  веселой  зимней  пляски,
М/ножеством    снежинок  за  стеклом[/b].[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768544
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


НАДЕЖДА М.

Та двобій триває

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kj-3TayH_vI[/youtube]


От  весна  уперта,  все  з  зимою  грається.
В  почуттях  відверта:  догодить  старається.
Снігу  зима  кине  -  раптом  вийде  сонце.
Сніг  швиденько  гине,  і  вода  в  долоньці.
Що  зимі  робити,  як  весну  здолати?
Може,  попросити:  Досить  в  жмурки  грати?
Та  весна  не  слуха,  грається,  сміється.
Пада  зима  духом...  Скоро  це  минеться?
Вітер  чеше  коси  молодій  берізці.
Де  б  ще  взяти  роси,  щоб  помити  ніжки?
Раптом  щось  згадає  і  дощем  заплаче.
Та  зима  не  вірить:  хоче  одурачить.
І  двобій  триває.  Хто  ж  тут  переможе?
Ми  це  добре  знаєм,  що  зима  все  зможе.
Всі    тебе  чекаєм  з  снігом,  подарунки...
Тут  весна  безсильна,  хоч  вона  й  чаклунка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768464
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Олекса Удайко

ПОКОХАВ БЛОНДИНКУ (Балада-фантазія)

       [i]Тут  трохи  реальності  
       (зима  ж  така)  і  видумки:
       марці,  мавки,  вітровії  тощо...      
       Але  
       вже  
       як  
       є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав    блондинку…  
Вітре-вітровію,
розстібни  доху  їй,  
я  ж  бо  сам  не  вмію.
Розпусти  бретельки  –  десь  там  милі  перса…

А  блондинка  гарна.  Видно,  що  із  перцем!
Чарівну  блонпинку  торкать  не  посмів  він...
То  ж  просив  пройдисвіт  вітру-вітровія:

«Демонструй  мені  ти  всі  принади  тіла,
Розпитай  у  неї,  що  б  вона  хотіла!
Та  погладь  їй  сукню,  розчеши  їй  коси,
Ще  узнай  в  блондинки,  що  під  сподом  носить.
Я  десь  у  прихожій…  приховав  пакунок,
там  для  молодої  –  цінний  подарунок…
Ще  спитай  кохану,  чим  зігріти  душу,
знати  щоб  допевне,  що  казати  мушу.
Натякни,  як  зм’якне,  чи  запросить  в  хату,
щоб  в  зимову  хугу  переночувати…»

Все  зробив,  як  треба,  вітер-вітровійко  –
правду  про  блондинку  козаку  повідав:

«Краля  молода  ще…  дуж-же  вже  красива,
має  все  при  со́бі…  ще  й  велику  силу.
Зустрічі  з  коханим  пестує  в  надії,
та  тебе,  козаче,  ледве  чи  зігріє  –
в  неї  довгі  ноги  і  холодні  перса,
а  під  кружевами  –  скаменіле  серце».

Оповивши  зиму,  вітер  втік  у  весни,
щоб  вертіти  з  сонця  літу  перевесла.
«Певно,  ще  не  час  нам  в  хугу  взимку  пхатись,
З  чічками  із  льоду  не  пора  кохатись!»  

…так  подумав  марець*  й  повернув  додому,
щоб  не  отемняти  серця    молодого.

Сніг  усохне  в  лісі  –  не  до  запита́ння  –
З  мавкою-весною  на  рушник  він  стане!
[/color][/b]  
27.12.2017,
Кельно,  ФРН      
________
*Березіль,  березень./i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Олекса Удайко

КОХАННЯ ЧАС

               [i]Час  кохання  -  
                                               година*  життя...
[/i][youtube]https://youtu.be/dzrygVstCuc[/youtube]

[i][b][color="#ff0000"]-[color="#c72525"] Кохання  час…
Але  розбавлений  водою…
А  треба  б  –                
               краплями  небесної  краси…  
Вода  в  любові  обертається  бідою  –  
І  хоч  моли,  а  хоч    проси!

-  Кохання  час,  
Але  окроплений…    сльозою,
І  недоречний  тут  
                 ні  гумор,  ані  сміх!
Я  рану  поетичним  словом  враз  загою,
Промовчать  бо  –  великий  гріх!

- Кохання  час…
Бува  завіяний…  журбою,
Й  нещадно    
               замітає  долі  віхола…  
Не  треба  зайвих  слів  і  жестів  у  любові  –
Змагайтеся…  утіхою.  

- Кохання  час…  
Стає  порою…  укутаний    пітьмою...
А  треба  б  –  
               пелюстками  ружі  –  квітами,
Що  проростають  і  жагучою  зимою,  –
Усміхненими  дітками...

-            Кохання  час...  
Огидно  вкрадений…  війною,
А  треба    б,  
               щоб  –    уквітчаний  рожевим  цвітом,
Обласканий  життя  квітучого  весною  
Й  завдячний...  мирним  світом!

               Кохання  час….  

[/color][/color][/b]26.12.2017,
Кельн,  ФРН
_________
*Тут  -  як  синонім  сонячного  дня,  днина[/i]      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Не купиш ти любов

Не  купиш  ти  любов  за  гроші,
За  золото  і  діаманти,
Бо  почуття  це  найдорожче
Знайдеш  по  волі  Божій  в  мандрах.

Хмільне  воно,  аж  до  бестями,
І  романтичне,  і  сердечне,
І  усміхається  зірками,
Мов  небо  світле,  безкінечне.

Буяє  в  молодому  віці.
На  старість  теж,  як  дар  приходить.
На  жаль,  буває  камнем  в  річці,
Даремно  вже  питати  броду.

Дай,  Боже,  справжньої  любові,
Як  скарб  духовний  збережемо.
І  щастя,  й  радуг  кольорових,
Бо  лиш  єдиний  раз  живемо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768398
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


OlgaSydoruk

Скупые строки - без оков…

И  снова  -  месяц  молодой…
Не  в  такт  -  мерцание  каратов…
Закон  один  для  всех  -  простой…
И  не  нуждается  в  дебатах…
Скупые  строки  -  без  оков…
Но  только  сложностью  богаты…
У  эпилогов  вещих  снов  -
Не  поминальные  набаты…
Утихомиренная  боль  -  
У  чёрно-белых,  и  цветастых…
Не  переменчивый  -  пароль:
Кривою  систолой  из  счастий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768380
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Ярослав К.

Принцеса

А  Ви  мої  читаєте  думки,
Римуєте,  сумуєте  над  ними...
Вас  зовсім  не  торкаються  роки,
Чарівні  Ваші  осені  і  зими...

Ваш  погляд  випромінює  тепло,
А  в  усмішці  щось  світле,  загадкове...
Такого  ще  зі  мною  не  було...
Ці  очі  незабутні,  волошкові...

Ви  мрій  моїх  нездійснених  політ,
Принцеса  неіснуючого  бала...
Ви  просто...  Ви  для  мене  цілий  світ,
В  якому  Вас  мені  чомусь  так  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768368
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Наташа Марос

НАУЧИСЬ…

(под  впечатлением  чужой  истории...)

Он  не  встретит  тебя  на  вокзалах,
Не  рассыпет  по  взлётной  цветы,
Потому  что,  когда  уезжала,
В  его  сердце  смеялась  не  ты...

Он  не  хочет  менять  и  меняться,
И  сподручней  ему  налегке,
С  той,  что  рядышком  плакать-смеяться  -
Не  с  тобой,  где-то  там...  вдалеке...

Не  ему  дышит  встречный  твой  ветер,
Он  не  знает,  куда  держишь  путь,
А  того,  кто  любя  тебя  встретит,
Постарайся  же...  не  обмануть...

Кто  привычно  обнимет  за  плечи,  
Зная  каждую  точку  твою,
А  потом,  а  потом  будет  вечер...
Он  так  ждал...  это  ты  не  в  раю...

Научись,  прижимаясь  к  синичке,
Отпускать  болтуна-журавля  -
Пусть  летит  к  незатейливой  птичке,
Ты  -  домашний  очаг  исцеляй...

Время  тает,  меняя  хотенья,
Всё  проходит...  и  это  пройдёт...
Оставляя  мечты  сновиденьям,
Дома...  дома  встречай  Новый  год...

                       -                -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Циганова Наталія

мы говорили…

Мы  говорили:  "ЧТО  ещё  мы  не  видели?.."
Пару  восходов,  слитых  в  один  закат;
многие  лета  под  благородным  инеем
топчутся  в  кухнях  (некуда  им  назад).
"Мелочь  окрепнет  к  осени!  -  говорили  мы  -
если  весною  зрелищем  станет  хлеб
каждому  -  и  живому,  и  по  фамилии..."
ЧТО  наши  лета,  смытые  в  пару  лет?..
Что  мы  ещё  не  видели  между  службами
Богу,  соседу,  совести...
из  высот
непокорённых  есть  только...
только  чуждое:
полностью  безоружный,  как  новый  -  ГОД...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768285
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


OlgaSydoruk

И недаром искушают…

Разлюбив,  не  обжигают  приворотные  глаза…
Позабыв,  не  окликают...Но  приснятся  иногда…
Разбивается  -  на  счастье...Сберегают  черепки...
Когда  болью  разрывают,не  сшивают  лоскутки...
Потеряется  заветный,  поменяются  замки…
Не  выплёскивать  наружу,если  спрятано  внутри…
Розы  красные  даруют,  -  значит  велено…  судьба…
И  недаром  искушают  райским  яблоком  тогда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768180
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


OlgaSydoruk

До горизонтов душистых маслин…

Снежное  марево  зимнего  царства…
В  панцирь  закована  темень  глубин…
Самый  пушистый  ковёр  распластался
До  горизонтов  душистых  маслин…
Холодом  дышит  морозная  вьюга…
Пламень  свечей  согревает  сердца…  -
Все.....Настоящее  -  голову  кружит...
Венами  плещется  жизни  река…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768179
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Наташа Марос

ГРУДЕНЬ…

На  те  він  і  грудень  -
то  снігом  засипле,
то  душу  остудить,
то  віршем  захрипне...
Бо  він  так  святкує  -
морозить  озерце,
не  бачить,  не  чує  ,
лиш  кригою  -  в  серце
Оселиться  тихо
ніяк  не  розбити  -
відламую  крихти,
а  як  розтопити...
Не  видно  весни  ще  -
у  ночі  смолисті
лиш  виє  вітрище,
дерева  безлисті...
Природі  подібно  -
ховаюся  в  хустку
і  слово  потрібне
шукаю  до  хрусту...

       -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768175
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Радченко

Краплі дощу на гіллі, немов бісер (акро)

[b]К[/b]раплі  дощу  на  гіллі,  немов  бісер.
[b]Р[/b]анок  зимовий  цілує  вікно,
[b]А[/b]  на  дорозі  заплаканий  вітер
[b]П[/b]еребирає  калюж  бите  скло.
[b]Л[/b]асощі  дзьоба  синичка  квапливо
[b]І[/b]  підчищає  пір'їнки  свої,

[b]Д[/b]ятел  в  садку  дріботить  терпеливо  —
[b]О[/b]сь  так  він  їжу  шукає  собі.
[b]Щ[/b]е  день  грудневий  на  зиму  не  схожий,
[b]У[/b]  цьому  й  є  загадковість  зими.

[b]Н[/b]іжність  сніжинок  розсипле  день  гожий,
[b]А[/b]  небо  синє  всміхнеться  землі.

[b]Г[/b]арно!  Як  гарно,  коли  у  задумі
[b]І[/b],  мов  у  казці,  кружля  тихо  сніг.
[b]Л[/b]егко  йдемо  ми  з  тобою,  мов  юні.
[b]Л[/b]егко,  бо  не  відчуваємо  літ
[b]І[/b]  усміхаємось  спогадам,  мріям,

[b]Н[/b]аче  гортаємо  книжку  життя.
[b]Е[/b]хом  далеким  колишні  повір'я,
[b]М[/b]и,  мов  намисто,  низали  літа.
[b]О[/b]сторонь,  геть,  дощові  пішли  хмари  —
[b]В[/b]  нашім  житті  так  бувало  й  не  раз,

[b]Б[/b]о  там,  де  радощі,  там  є  і  чвари
[b]І[/b]  ми  вчимося  йти  рівно  ввесь  час.
[b]С[/b]рібні  краплинки  осипались  з  гілля,
[b]Е[/b]пос  зима  свій  напише  для  нас:
[b]Р[/b]анок  і  тихе,  чарівне  сніжіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768086
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А навесні розтане платина снігів

А  сніжна  платина  лежала  на  дахах,
У  далині,  на  висоті  будинків.
І  він  летів,  летів  до  мене,  білий  птах,
І  я  чекала  вірно  щохвилинки.

Щоб  зазирнути  у  блакить  його  очей,
Лице  відчути  кінчиками  пальців.
Давно  душі  торкнувся  співом  мій  Орфей,  
Любов*ю  гаптував  в  сердечних  п*яльцях.

А  навесні  розтане  платина  снігів,
Зіллємося  коханням  у  польоті.
Нема  нічого  кращого  за  тихий  спів
І  світлого  життя  в  єдиній  цноті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768157
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Ярослав К.

Про деда Мазая

Декабрьский  дождь  украл  последнюю  надежду
На  то,  что  встретим  Новый  год  мы  со  снежком.
Зима  застряла  между  осенью  и  между...
Да  нет,  пожалуй,  до  весны-то  далеко...

Вот  снеговик  расплылся,  будто  Терминатор,
Лежит  морковка  сиротливо  на  земле...
Теперь  на  лыжи  надо  ехать  аж  в  Карпаты,
И  то,  не  факт,  что  там  мороз  не  на  нуле.

Широкий  Днепр  течёт,  почти  не  замерзая,
Для  судоходства  став  пригодным  круглый  год,
А  мы  подарки  ждём  от  дедушки...  Мазая,
Ведь  дед  Мороз  на  санях  вряд  ли  доплывёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768037
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Олена Жежук

Це зовсім не дощ…

Це  зовсім  не  дощ,  бо  ж  дощі  недоречні  у  грудні.
І  вже  не  сховатись  туманам  у  зимні  вірші…
Невипите  небо  стікає  в  надії  облудні,  
Які  підставляють  під  стріхи  діряві  коші.

Це  навіть  не  смуток  –  печаль  достеменно  чистіша.
В  цих  водах  нейтральних    ні  радості,  ані  журби.
Це  просто  епоха  міняє  сезонну  афішу,
Бо  десь  між  століттями  
                                                           зи́ми  цей  світ  розгубив...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767995
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


traven`

Гіркий солодкий гріх.

Невже  послав    мені  її  не  ти?
Не  можу  в  це  повірити  до  болі!
Так  довго  по  пустелі  йти
І  не  напитися  доволі?

Невже  кохання  -  страшний  гріх?
Невже  любов  -  не  божа  ласка?
Так,  я  в  гріху,  один  із  них...
Вона  лише  прекрасна  пастка.

Розплата  буде  неминуча.
Несу  ж  таку  душевну  ношу!
І  втрати  біль  буде  пекуча.  
Тобі  кричу,  надривно  прошу:

"Затримай  мить  падіння  в  прірву!
Не  забирай  краплини  щастя!
Її  люблю,  а  в  тебе  вірю!"  -
Такі  кайдани  на  запястях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767980
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Оксана Р.-Г.

А я все ще вірю у казку!

А  я  все  ще  вірю  у  казку
І  досі  чекаю  на  диво,
Де  зло  не  заховане  в  маску
І  все  неможливе  можливо!

Невже  це  гріховна  провина,
Ганьба  для  дорослого  світу,
Коли  щира  мрія  дитинна
Шукає  зорю  дивоцвітну?..

І  хай  відцураються  друзі
(Дивачка  не  в  моді  сьогодні)  -
Раюю  в  полоні  ілюзій
За  крок  до  земної  безодні!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767932
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 26.12.2017


НАДЕЖДА М.

Дякую вам, МОЇ ХОРОШІ ДРУЗІ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IMpBsw94Q9c[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM[/youtube]
Зимовий  вечір  зависає  в    тиші.
Як  завжди,  волю  дам  своїм  думкам.
Та  в  вечір  цей  думки  уже  тепліші,
Я  не  роблю  аналіз  помилкам.

Життя  хвилини  відбива  будильник,
Ніхто  не  заважає  у  цей  час.
Здивовано  поглядує  світильник,
Який    не  тільки  в  мене  для  прикрас.

Він  свідком  є  недоспаних  ночей,
Коли  світанки  заглядали  в  хату,
Не  розумів  заплаканих  очей...
Думки  тепер  не  буду  колихати.

Нехай  летять  в  цей  час  до  моїх  друзів,
В  оточенні,  яких  я  так  давно.
Слова  мої,  не  видумка  ілюзій,
Вони  солодші,  ніж  міцне    вино..

Хто  я  б  була  у  цьому  клубі,  ДРУЗІ,
Якби  підтримки  не  було  від  вас?
Щаслива  я  тепер  у  вашім  крузі,
І  дякую  за  це  вам  повсякчас.

Своє  добро  ви  завжди  дарували,
Ви  не  жаліли  добрих  своїх  слів.
Добро  у  мою  душу  наливали,
І  кожен  щиро  так  сказаь  умів...

Хай  доброта  живе  у  ваших  душах,
За  ЛЮДЯНІСТЬ  усіх  я  вас  ЛЮБЛЮ!
Вам  сказане,  ніколи  не  нарушу,
За  вас,  МОЇ  ХОРОШІ,  я  молюсь..
--------------------------------------------------
Дякую  за  підтримку,  розуміння,  за  щирі  і  ДОБРІ  ДУШІ:

Ніні  Незламній,  Олексі,  Удайко,  Шостацькій  Людмилі,boroda171,Радченко  Олі,
Ганні  Верес,  Ніні-  Марії,  Лаурі  (  Маковій),Волинському  Анатолію,Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський,  Олені  Жежук,Валентина  Малая,  Макієвській  Наталії.
Миколаю  Волиняку,Крилатій  Любові,Надії  Башинській,Миколі  Карпець,Феї  Світла,  Анатолійовичу  Сергію,  Лілеї  (  одній  і  другій),  @NN@  ,  Чайківчанка,OlgaSydoruk,  Без,Олеся  Шевчук,Зоя  Журавка,  Корозлик  Оксані,  Ганні  Верес,  Любові  ІвановіЙ.
Володимиру  Версті,  Олі    A.Kar-Te,  Таїсії,Світлій  (  Світлані  Пироговій).
геометрії,      MERSEDES  Танюші,  Миколі  Холодову,  Фіалці  Олені,  Наталці  Данилюк.
Пробачте,  якщо  я,  можливо,  когось  пропустила...
Бажаю  всім  бути  щасливими!  Хай  у  новому  році  збудуться  всі  ваші  мрії!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767984
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Владимир Зозуля

Крестострел

По-разному  мы  жили,  кто  как  мог,
Так  пусть  последний  в  жизни  станет  первым.
Коль  есть  душа,  то,  значит,  дай  ей,  Бог,
На  всякий  час  –  Любви,  Надежды,  Веры!

                                     ..…
Блаженна  в  этом  мире  простота,
И,  значит,  не  «за  то»  и  не  «за  это»,
А  явится,  блаженно,  просто  так,
Надежда,  как  восьмое  чудо  света.

И  сменится  оттенок  цветовой,  
Да  так,  что  взглянешь  и  не  наглядеться,
На  позабытый  жизнью  цвет  восьмой  –
Цвет  Веры  –  в  спектре  радужного  сердца.

И  без,  на  это  видимых  причин  –                                                      
За  Верой  и  Надеждой  –  безотчетно,
Коснувшись  сердца,  тихо  зазвучит
Мелодии  Любви  –  восьмая  нота.
                                   …..
Восьмым  лучом  блеснёт  во  тьму  звезда
На  потемневшей  вечности  иконе…
Блеснёт?..  Наверно,  да…  но  лишь  тогда,
Когда  душа  от  темноты  застонет.  
                                   .....

Крестострел*  или  октаграмма  -  восьмиконечная  звезда.(прим.авт.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768027
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Олена Жежук

Місячне есе

[b][color="#0004ff"][i]О  цей  солодкий  трунок    вечорів...  
Мов  музика  найглибшої  печалі,
Мов  стиглий  сум  найпершої  зорі,  
Мов  вічний  код  на  місячнім  мангалі.

Цей  зимній  вечір  –  місячне  есе,
Найтонший  щем  ввірвався  в  безголосся.
Сезон  самотності…    а,  власне,  це  й  усе…
Лягає    тиша
                                     на  моє
                                                   волосся...[b][/b][/i][/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766593
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 59

А  я  валенки  надела,
И  одёвочки  чуток.
Во  дворе  плясала,  пела,
Отморозила  задок...

Глеб  стихи  читал  со  стула
Есть  же  сцена,  идиот!
Но  для  нашего  аула
И  со  стульчика  сойдет.

Джек  петарды  испугался
Разыграли  пацаны.
До  того  -  не  заикался
И  не  писался  в  штаны.

На  гирлянду  села  муха,
А  другая...  на  дверях.
Люди!!  Там  у  них  порнуха,
Вверх  ногами,  при  гостях!

Конфетти  в  салате  тонет
И    в  бокальчиках  с  вином.
Муж,  как  царь  сидит  на  троне,
А  мне  -сбегай  в  гастроном.

Шли  с  Ильёй  по  серпантину
На  вершину    между  скал.
Весь  подъем  я  ту  скотину
На  себе,  как  вол,  таскал.

Подарил  дружок  колечко,
Обнимал  и  целовал,
А  когда  вскочила  в  "гречку"
Прости..помой  обозвал.

На  часах  уже  двенадцать
Я,  как  фея  на  балу!
Не  успела  лишь  прибраться,
Не  пролезть  сквозь  грязь  к  столу.

Дед  Мороз  купил  машину,
И  катается  на  льду.
За  такого  вот  мужчину
Замуж  я  легко  пойду.

А  Снегурочка  с  похмелья
С  поллитровкой  в  кулаке,
Я,  -  кричит,  -  хочу  веселья
Не  у  елки,  в  кабаке!!

В  ЗАГС  тащила  я  Макара
Больше  нет  в  селе  невест,
Мы  шикарная  с  ним  пара,
Зря    устроил  он  протест.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767918
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Ліна Ланська

ОДВІЧНИЙ АМУЛЕТ



Не  божевілля  -  втілення  мари
Минулого,  -    ескіз  сумного    раю.
Печалить  сміх,  навіяний  згори,
Шукаючи  тебе,    ще  зазираю

У  лабіринт,  де  знівечена  тінь,
Душі  моєї    -  диво    суголосся.
Я  дика  ружа  на  твоїм  Хресті,
Полин-вино  і  те,  що  не  збулося.

Блукаючи  в  світах,  не  звеселю,
Вібрацій  вікових,  безликі  милі.
Повторюю,  як  мантру:  "...із  жалю
Любові  не  зійти,    і  ми    безсилі..."

Кармічне  лезо  ріже  силует.
Услід,  чи  глум,  чи  Бога  засторога?  -
Та  сіра  тінь    -  одвічний  амулет
Моїх  недосконалих  аналогій.

23.12.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767914
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Михайло Гончар

СТРАХ (присвячується інвалідам АТО )

Друзі,  хочу  познайомити  вас  зі  справжнім,  самобутнім  поетом,  моїм  хорошим  товаришем,  земляком,  членом  спілки  журналістів  України,  автором  трьох  поетичних  книг  Миколою  Володимировичем  Кучковським.  В  минулому  році,  не  доживши  і  до  63  років,    він  відійшов  у  кращий  світ.  Він  готував  4-ту  книжку,  в  яку  мав  увійти  і  цей  вірш.  На  жаль,  не  судилося.  

М.  Кучковський  

                         СТРАХ  
Присвячується  інвалідам  АТО  

Я  розповім  вам  не  про  ту  війну,  
Яка  від  нас
Відходить  в  давнину.
І  підібрав  я  слово,  
Кожен  ритм  
Не  під  оте  розкотисте  "ура  !"
В  яке  тепер  не  грає  й  дітвора,  
А  під  протезний  інвалідський  скрип.  
Я  чув,  як  з  горла  рвався  хрип,  
А  з  ним  незвичний  чоловічий  схлип.  
Та  справно  закривалися  шухляди,  
Бо  тут,  
                       На  цій  немислимій  війні,  
Де  і  душа  згоріла  у  борні,  
Щось  в  довідці  про  бій  один  не  ладно...
І  вже  чиясь  чиновницька  рука,  
Твердіша  й  небезпечніша  "штика",  
На  пільги  піднімається  протестом,  -
І  йде  ні  з  чим  
Хлопчина  -інвалід
Від  бід  державних  -
                                                                         до  сімейних  бід,  
Поскрипуючи  царським  ще  протезом...
Йому,  
                   "гібридному  фронтовику",
В  якого  в  легенях  -  
                                                                     ще  по  "штику  ,
Аж  по  ночах  кривавиться  сорочка  -
Про  пільги  не  підтверджує  закон.  
З  ним  заодно  -
                                                     соцбез  і  виконком,  
А  медицина,  бюрократна  дочка,  
Доводить  вперто  
                             всім
                                                 на  всі  
                                                                       лади,  
Що  куля  в  ногу  
Влізла  не  туди,  
Що  вище  треба  їй  було  влучити  -
І  знятий  був  би  враз  
Отой  протест  
На  пенсію,  
                                     на  будь-який  протез.  
А  так  не  варто  й  мізки  морочити.  
І  йде  ні  з  чим  хлопчина-інвалід  
Від  бід  державних  
                                                                     до  сімейних  бід.  
...Це  славно,  звісно,  не  лише  про  тих,  
Над  ким  і  поминальний  плач
затих,  
І  винен  тут  
Не  тільки  
День
Вчорашній...
Здіймають  інваліди  кулаки,  
І  чую  біль  від  цього  я  такий,  
Й  понині  чую  -
                                                   вірити  в  це  
                                                                                               страшно!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767757
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Ярослав К.

Может… пусть…

Что  он  в  Вашей  жизни,  польза  или  вред?
Можете  ли  честно  дать  себе  ответ?
Он  манипулятор,  циник,  эгоист?
Или  может,  белый,  новый,  чистый  лист?

Душно  с  ним  и  тесно,  погрузились  в  смог?
Может,  это  свежий  воздуха  глоток?
Утренняя  бодрость  или  страшный  сон?
Как  бальзам  на  рану  или  боли  стон?

Свет  в  конце  тоннеля  или  снова  тьма?
Лета  безмятежность?  Снежная  зима?
Радость  и  веселье?  Нервы,  слёзы,  грусть?
Хватит,  надоело?  Ну  а  может...  пусть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767872
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Амелин

Опти-мистическая песенка

(По  мотивам  Песенки  о  медведях
 А.  Зацепина  на  слова  Л.  Дербенёва)

Где-то  на  белом  свете  
Там  ,  где  всегда  мороз,
Вспомнили  мы  о  лете,    
Вспомнили  всерьёз.      
Жаль,  что  здесь  день  короткий,
Нам  по  колено  моря!    
Нас  из  подводной  лодки
Фоткали  не  зря.

Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла  
Вертится  быстрей  земля.  

Вот  мы  сидим  на  пляже,
Хочется  песни  петь,
Классные  здесь  пейзажи,
Только  б  не  сгореть!    
Греет  зимы  картина,                              
Шлёт  всем  привет  весна,
И  отколовшись  льдина    
Вдаль  унесена...
   
Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла  
Вертится  быстрей  земля.  
Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла  
Вертится  быстрей  земля.  

Будут  сверкать  зарницы,
Будут  ручьи  звенеть,    
Будет  туман  клубиться  
И  фигеть...  медведь.  
Весело  и  без  водки,      
Счастья  искрится  свет,                          
Нам  из  подводной  лодки  
Вынесут  букет!  

Мишка  начнёт  сердиться,
Трясь  о  земную  ось,                    
Видел  по  нашим  лицам  –  
Он  незваный  гость!                                                                      
Мимо  плывут  столетья,
Как  подо  льдом  моря,
Жить  хорошо  на  свете,
Вертится  земля!

Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла  
Вертится  быстрей  земля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767882
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Амелин

Тернистый путь к Звёздам

[quote]В  звездном  «зародыше»  в  созвездии  Ориона  астрономы  обнаружили  сложную  органику.
(http://hronika.info/neverojatnoe/240742-astronomy-nashli-spirt-v-zvezde-sozvezdiya-oriona.html)
Ученые  утверждают  о  том,  что  новая  зародившаяся  звезда  в  Орионе  содержит  спирт.  К  такому  выводу  специалисты  пришли  после  анализа  внутреннего  состава  HH  212.  Исследователи  заметили  в  апреле  текущего  года  зарождающуюся  звезду  в  Орионе,  передает  Хроника.инфо  со  ссылкой  на  vistanews.ru.

Они  незамедлительно  взяли  это  явление  к  анализу.  После  изучения  внутреннего  химического  состава  HH  212,  они  пришли  к  выводу  о  том,  что  зародыш  нового  космического  объекта  содержит  спирт  и  пару  неизвестных  молекул.  До  сегодняшнего  дня  ученые  придерживались  теории  о  том,  что  зарождение  новой  звезды  в  космосе  происходит  на  фоне  наличия  газа  и  пыли,  в  холодной  температуре.

 [/quote]


Наконец-то!  Кто  ждал  –  свершилось!  
С  телескопа  сошла  пелена!
И  явилась  землянам  милость,
Накатила  счастья  волна:

Астрономы  всем  доказали  –            
В  Орионе  органика  есть!!
Мол,  своими  её  глазами...          
Даже  нюхали  эту  смесь!        

Спиртом  в  нос  шибануло  чистым!!
Принесло  ж  из  Вселенной  напасть.
Млечный  Путь  повис  коромыслом;  
Чёрных  дыр  широкая  пасть...

День  и  ночь  сумятицу  мыслей
Порождает  вселенская  страсть:    
Как  пройти  к  Звёздам  путь  тернистый
И  с  канистрой  туда  попасть?!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767881
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Радченко

Жовта земляна Собака (акро)

[b]Ж[/b]овта  земляна  собака  —
[b]О[/b]сь  такий  знак  Зодіаку.
[b]В[/b]ісімнадцятий  вже  рік,
[b]Т[/b]ак  до  нас  він  швидко  біг,
[b]А[/b]ж,  захекавсь  бідолага,

[b]З[/b]аморились  бідні  лапи.
[b]Е[/b]нергійність  він  не  втратив  —
[b]М[/b]ить  спочине  і  до  хати
[b]Л[/b]егко  забіжить,  кудлатий.
[b]Я[/b]  з  усмішкою  зустріну,
[b]Н[/b]овий  рік  —  на  ліпші  зміни.
[b]А  [/b]недобре  все  хай  згине.

[b]С[/b]онячний  хай  буде  настрій,
[b]О[/b]гнище  війни  хай  згасне.
[b]Б[/b]уде  знову  мир  і  спокій,
[b]А[/b]  Вкраїні  синьоокій
[b]К[/b]рил  я  дужих  побажаю,
[b]А[/b]  ще  —    вічного  розмаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767735
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Ліна Ланська

КОРИТИСЬ НЕ СТАНУ


Скотився  розкраяний  день,  наче  зламаний  хліб.
Від  тебе  відлуння  і  спрага?  -  надію  мені  б...
Не  снігу  накидав  для  пам"яті  -  болю,  а  сіль
На  рани,  гасаючи,  висипав  у  заметіль.

Поволі,  розплутались  роки,  -  картковий  той  дім  -
У  попіл,  чи  купку  картинок,  де  тільки  руді
Сгоріли  вогні  наших  чвар  і  вогні  наших  душ...
Та  полум"я  синього  неба  у  серці  не  руш.

Хоч  грішна,  -  очищена  мукою,  димом  злечу.
Стежина  на  лезі  цілує  сріблясту  свічу.
Коритись  не  стану,  забута  в  снігах,  проросту,
Ліловим  барвінком  розквітну  на  втіху  хресту.

Коритись  не  стану...

10.12.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767725
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Олена Жежук

Пухнаста ніжність

А  у  долоні  падав-падав  сніг…
Пухкий,  лапатий,  різнокольоровий.
І  я,  немов  царівна  срібних  снів,
Роздмухую  пушинки    пурпурові.

Нехай  кругом  по-білому  мете  -  
Мені  ж  пасує  ця  прекрасна  сніжність…
Хай  спить  земля  -    та  у  душі  росте
Й  гойдається  на  віях  срібна  ніжність.

Так  ось  яка  ти,  Радосте  моя!
Так  ось  які  солодкі  миті  Щастя!
О  мить!  Спинися  на  моїх  вустах  –
Цілуй  до  згуби,  ніжносте  пухнаста.      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Олекса Удайко

БЕЗВІЗЗЯ

           [i]Вже  третій  день…    в  Європі…
           Ну  й  що  ж?[/i]
[youtube]https://youtu.be/7zNZY3arR5I[/youtube]        
[b][color="#ff0000"]Придюсельдорфились
                                                         в  тумані,
Приєвропеїлись  в  пітьмі,
Явили  паспорти  погані  –
Й  відчули  враз  ми
                                                         тут  людьми…

Та  все,  що  тут,  –  для  європейців..
Ми  –  зайве  колесо,  не  віз,
Ми  –  вахлаки,  епікурейці…
Такий  тепер  для  нас
                                                         безвіз!..

Бо  нам  ще  муляє  Азопа,
В  душі  ми,  певно,  -  ще  совки...
Пупами  ж  ми  -  давно  в  Європі,
А  в  снах  жахливих  -
                                                         Соловки.  

Та  все  ж  побути  слід  нам  разом  –
Донька,  онуки  й  Schwigersohn*…
У  тому  єсть  своя  зараза,
Родинного  буття  резон.[/color][/b]


20.12.2017
_________
*З  німецької  –  зять.  


©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117122407926





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767625
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима цілує дивом срібним

Летять  сніжинки  із  небесної  перкалі,
Граційно  сріблом  мерехтять  у  танці,
І  зірочками  падають  в  оригіналі,
Святковий  настрій  піднімають  вранці.

І  крихітки,  і  велетні  пухнасті  снігу,
Як  пледом  м*яко  покривають  землю.
Виразна  симетрія  діедральна  збігу.
Їх  так  багато,  що  "гати,  хоч  греблю".

Зима  цілує  дивом  срібним  ранок  білий.
Милуємось  тендітністю  іскринок,
А  на  снігу  блищить  сердечко  сніжне  ціле  -
Кохання  світлий  символ  із  сніжинок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767609
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Елена Марс

Бессмертьем многоточий скреплены

У  таинства,  которое  мы  чертим,
Прокладывая  мост  для  нас  двоих,  
Дорога  -  уходящая  в  бессмертье  -
Молчаньем  многоточий  ключевых...

Бессмертия,  увенчанного  словом,
Увенчанного  Небом  и  строкой,
В  стена́х  лишь  нами  знаного  алькова,
Объятого  любовью  роковой...

Во  мне  ты  -  вне  времён  и  расстояний.
Во  мне  -  наперекор  своей  судьбе.
В  тебе  я  -  и  мечтой,  и  обещаньем.
Я  -  крови  каждой  капелькой  в  тебе!..

Тот  мост,  который  нам  дарует  встречи,
Тот  мост,  соединяющий  сердца,
Построенный  любовью  нашей  в  вечность  -
Как  линия  венчального  кольца...

Как  линия  полуденного  солнца,
Как  линия  беременной  луны,
Где  пьём  друг  друга  мы  с  тобой  до  донца  
Бессмертьем  многоточий  скреплены...



*********************************
Дорогие  друзья,  очень  извиняюсь,  
что  не  всегда  отвечаю  вам  на  ваши  
комментарии  и  не  всегда  оставляю  свои.
Слишком  мало  времени  на  всё.  Но  я  благодарна
вам  за  ваши  тепло  и  внимание...
Всем  вам  желаю  доброго  здравия,  праздничного
настроения  и  конечно  же  светлого  мирного  неба...
Берегите  себя  и  ваших  близких.  Ваша  Л.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767601
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Новоградець

Волонтерка

Летять  кілометри  невпинно  -
І  хто  би  подумати  зміг?!...
Ти  гониш  легенько  машину
Сплетінням  донецьких  доріг.

Забуті  проспекти  столичні
І  сяйво  неону  навкруг,
Для  тебе  свята  новорічні
Настануть  не  в  колі  подруг.

Біноклі,  приціли  зенітні  -
Не  зовсім  жіночий  вантаж,
І  в  двадцять,  на  плечах  тендітних
Не  в  розмір  лежить  камуфляж.

Доросла,  простенька  і  мила,
Для  когось  лиш  тільки  одна,
Ти  впевнено  вибір  зробила
Коли  розгорілась  війна.

Не  місце  розвагам  і  модам,
Коли  покривалом  густим,
Над  кров'ю  стікаючим  Сходом
Чорніє  тротиловий  дим.

Для  тебе,  студентки  ще  вчора,
Стрічати  святкове  число
В  дорозі,  з  нагрітим  мотором,
Сьогодні  не  вперше  було.

Крутили  сніжинки  свій  танок,
Хрустів  під  колесами  лід,
Давно  вже  позаду  світанок,
Вже  фари  промацують  Схід.

І  в  вечір  останній,  грудневий,
Прийнявши  безцінний  вантаж,
Тебе  на  ура,  королеву,
Прокурений  стріне  бліндаж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767226
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Елена Марс

Спешу с любимым городом на встречу

Спешу  с  любимым  городом  на  встречу...
Спешу  -  как  лишь  к  возлюбленным  спешат!
И  вновь  моя  душа  стихом  щебечет.
В  ней  столько  необузданных  цитат!..
 
Пусть  машет  зимний  ветер  опахалом,
В  тот  миг,  когда  с  мечтой  своей  сольюсь,
Снежинок  укрывая  одеялом
Печаль  мою  и  радостную  грусть.

Ликуй,  душа,  ликуй!  Совсем  уж  близок
Тот  день  желанный...  Белый  самолёт
Взлетит,  бросая  небу  грозный  вызов,
И  вновь  мою  судьбу  перевернёт..

На  пальцах  дни,  как  девочка,  считаю
И  в  сердце  нарастает  светлый  звон:
Встречай  меня,  встречай,  зима  шальная!
Запой  ветрами  -  сердцу  в  унисон!

На  фото  -  мой  город  (инет)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767600
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


ТАИСИЯ

Снежная Богиня



Зима!    Весёлая    лыжня!
Она  ассоциируется  с  детством…
Военный  городок…  Семья…
И    лыжный  след    до  школы    по    соседству…

На  лыжах,  санках  и  пешком…
Мы  кувыркались,  залетев  в  сугробы.
И  это  был  «  родимый  дом».
Нам  не  забыть  те  годы  высшей  пробы.

Зима!  Спортивная  игра!
Все  школьники  –  счастливые  фанаты.
Мы  побеждали  -  на    ура!
Такими  вспоминаются    «пенаты»!

Как    дорогА    мне  та  лыжня!
Ведущая  из  солнечного  детства.
Всю  жизнь  на  лыжах  я,  друзья!
И  это  -    исцеляющее  средство!

С  тех  пор  в  мечтах  и  наяву
Волшебная  зима  –  моя  стихия.
С  ней  ожидаю  рандеву…
Прекрасная  и  снежная    Богиня!

12.  12.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765644
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 24.12.2017


ТАИСИЯ

Увлечение

                         Недаром  говорится:  «дело  мастера  боится»!

Для  людей  непосвящённых    -  рисование  –  игра.
Почему  ж  не  спит  художник  всю-то  ночку  до  утра?
Для  рождения  рисунка  –  ты  идею  поищи.
А  ведь  это  посложнее,  чем  «хлебать,  тем  лаптем    щи»…

Для  волшебного    сюжета  не  приемлю    я    прогресс.
Меня  больше  вдохновляет  почему-то  тёмный  лес!
Но  когда  поймал  идею,  ты  тащи  её    за  хвост.
Водрузи  её  смелее  на  бумагу  или    холст.

Дальше  всё  пойдёт  «по  маслу»  или,  скажем,  «под  пером».
Философская  картина  удивит  всех  мастерством.

Наши  будни  украшает  этот  творческий  процесс.
Увлекает  так  серьёзно  –  улетаешь  до  небес.
Вот  поэтому  не  знаешь,    что  бывает  некий  стресс.
Для  художника      лекарство:  вероятно  –  тёмный  лес!
Там  находит  он  тропинку,  что  ведёт  в  страну  чудес!

07.  12.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764612
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 24.12.2017


ТАИСИЯ

Безмолвное свидание в интернете



Безмолвно  он  приходит  на  свидание…
Исчезнувший  из  поля  зрения  поэт…
Но  сердце  …не  осталось  без  внимания:
Кладёт  на  парапет    из  алых    роз  букет…
Лишь  вдалеке  мелькнёт    знакомый  силуэт.

Я    плачу    -    это  не  придуманный  сюжет.

02.  12.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763541
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Циганова Наталія

запятые

на  торшере  гнездятся  сны
может  на  ночь  а  может  намертво  
наши  завтра  обречены  
но  не  заперты  
между  снегом  и  декабрём  
подрастают  до  неба  паперти  
что-то  может  и  соберём  
что  не  заперто
на  издёрганных  берегах  
сотни  "мало  ли"  с  Богом  замерло  
где  душа  распылила  прах  -
и  не  заперта...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767577
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


ТАИСИЯ

СЦЕНАРИЙ новогоднего праздника

Сценарий    новогоднего    праздника.
         (подготовили  мы  с  братом.)
===================
                               «  Утверждали  наши  предки,
                                     Помолясь    на  образа,
                                     Что  под  Новый  год,  нередко,
                                     Происходят  чудеса»...
=================
В  наши  дни  чудес  хватает…
И  за  праздничным    столом
Наш    сценарий  предлагает  -
Новогодний    «суп  с  котом»…

Чтобы  праздник  долго  помнить,
Чтоб  порадовать  семью,
Роль  шеф-  повара  исполню  –
С  экзотическим    МЕНЮ.

Час  настал,  в    разгар  застолья.
Всех  гостей  я  удивлю!
Ставлю  главное  условие  –
Выбрать  блюдо  из  меню!
=====================
(  «Экзотическое    м  е  н  ю»  )
             З  а  в  т  р  а  к.
1.  Берёзовая    каша.
2.  Заливной  свинячий  визг.
3.  Чай  с  дырками  от  бубликов.
                 О  б  е  д.
1.  Супчик  из  слоновой  кости.
 2.  Бульон  «китовый    ус».
 3.  Заяц  под  трамвайным  штрафом.
 4.  Болтливый    язык.
 5.  Компот  из  боксёрских  груш.
                   У  ж  и  н.
 1.    Мокрая  курица  с  рисом.
 2.  Жареные  гвозди  по-грузински.
 3.  Пирог  с  яблоками  «раздора».
 4.  Сосульки  с  тушёным  пухом.
========================
Мама  –  главная  хозяйка,
Прекратила  нашу  байку…
Каждому  –  рагу  в  горшочке…
И  салат  с  яйцом  в  мешочке…

А  отец  поднялся  в  рост  –
Объявил  свой  главный  тост:
«Обуздайте,  люди  злость!
Вместе  надо  жить  –  не  врозь!
Я  –  за  Мир  на  всей  планете!
За  него  -    мы  все  в  ответе»!

А    потом  надели  маски-
Побежали  все  во  двор,
Чтоб  попасть  скорее  в  сказку!
Там  с  петардами  –  фурор!

А  мой  брат,  развесив  уши,
Сел  под  ёлку  –  «бить  баклуши»!
Ему  вторили  соседи  –  
С  балалайками  –  «  медведи»!

Удался  наш  карнавал!
Весь  высотный  дом  не  спал!

22.  12.  2017.
 








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767502
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Ярослав К.

Померкло солнце

Трезвитесь,  бодрствуйте,  потому  что  противник  ваш  диавол  ходит,  как  рыкающий  лев,  ища,  кого  поглотить  (1  Пет.  5;8).


Затолкали  солнышко  за  тучи,
Увели,  как  будто,  на  допрос...
Трое  суток  -  минимум,  получит,
Так  твердит  синоптиков  прогноз.

Обвиняют  в  том,  что  ярко  светит,
Что  видны  все  тёмные  дела,
Что  тепло  и  сухо  на  планете,
Что  ему,  мол,  стужа  не  мила...

"Я  же  солнце,  я  не  виновато!"
Но  уже  составлен  протокол.
Не  пускают  даже  адвоката  -
Прокурор  сегодня  очень  зол...

Нитью  чёрной  солнышку  шьют  дело,
И  хотят  повесить  всех  собак...
А  без  света  небо  потемнело,
Погрузив  вселенную  во  мрак...

Трое  суток  люди  ждут  восхода
По  теплу  соскучился  народ...
Без  него  -  сплошная  непогода,
Без  него  и  сердце  не  поёт...

Но  промчался  слух  среди  народа,
Что  за  солнце  кто-то  внёс  залог.
Вот  она,  желанная  свобода,
Отмотало  солнышко  свой  срок.

Отворились  двери  поднебесья,
И  светило  вышло  из-за  туч,
Веселись,  народ,  и  лейся  песня  -
Снова  землю  греет  солнца  луч!

А  пока  на  небе  суд  да  дело,
Рыщут  тучи  где-то  за  углом,
Опасайтесь,  люди,  беспредела,
Дорожите  солнышка  теплом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767501
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Спливають спомини років вісімдесятих

Спливають  спомини  років  вісімдесятих,
Коли  я  працювала  в  першій  школі...
І  не  забути  молодість  мою  завзяту,
З  Ананьєвом  з*єднала  мене  доля.

Це  миле,  затишне,  хоч  невеличке  місто.
Ріка  ТилІгул  стрічкою  блищала,
Калина  ніжно  красувалась  у  намисті.
Життя  педагогічне  я  пізнала.

Мій  перший  клас,  допитливість  очей  дитячих,
Уроки  мови,  малювання,  праці.
За  щирість,  доброту  ананьєвцям  я  вдячна,
Цю  зустріч  Бог  подарував  на  таці.                                                                                                                                              


(Працювала  у  80-х  роках  у  ЗОШ№1  м.  Ананьєва  Одеської  області.  Нині  це  гімназія.  Світлини  мої.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767788
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Циганова Наталія

…и тихо падал снег…

И  падал  снег,  поверженный  циклоном,
над  миром  копошащихся  людей…
даруя  шанс  побыть  немножко  Богом,
гуляющим  неспешно  по  воде
речушки,  окончательно  застывшей.
След-в-след  писать  короткое  «я  есть»
по  абсолютно  выбеленной  крыше:
большому  небу  –  маленькая  весть.
Глядеть  на  горизонт  новорождённый  –
до  сотой  бессознательной  слезы
впорхнувшей  в  душу  девочки-мадонны.
Мороз?...  
мороз  –  таблеткой  под  язык
в  пути  от  ожидаемых  к  случайным.
Мне  повезло  –  я  просто  человек…

…и  закипел,  и  трижды  выстыл  чайник…
и  хорошо…

…и  тихо  падал  снег…



конкурсное...  посему  -  повторное.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767138
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВИЙ РАЙ

             [i]Не  буває  такого  [b][color="#0d089c"]"Теплослів'я
             новорічного"[/color][/b],  щоб  не  кінчалось
             раєм...

[youtube]https://youtu.be/NmUc87xVwDI[/youtube]

[b][color="#093a75"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло.
                                                 Стинь*…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
                                                 Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон.
                                                 В  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон.
                                                 Всмак…
Та  хурделиці,  хляки  негайно  проходять  .
                                                 Враз…
Як  надворі  заграє  привітно  природа.
                                                 Час…
І  врятує  від  згину  свята  амплітуда.
                                                 Ритм…
Перманенту  не  буде  для  страдного  люду!
                                               Битв…
Нехай  зникне  з  планети  зими  холоднеча!
                                               Стинь…
Бо  весна  переможе…  людей  колотнечу.  
                                               Згинь!  

                                                     *
І  землею  покотиться  Богова  гра  –
                                               Ра**                          
Подолає  в  душі  підло-пакосний  страх!..
                                               Аа-х![/color][/b]

31.12.2016
_________
*Словотвір  від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
**Бог  Сонця  в  слов’янській  і  грецькій  міфології.


Світлина  автора,  виготовлена  сьогодні,  18.12.17.  
Такий  снігопад  валить  у  Києві  у  цю  митьть...
Хіба  ж  не  рай?![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766795
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Радченко

Дощить

Дощить...дощить  вже  котрий  день  —
Загостювалась  пізня  осінь.
Співає   дощ  сумних  пісень  —
Змарніло  місто  моє  зовсім.

Промокло-сірі  ночі  й  дні...
Коли  ж  прийде  зима  з  снігами,
Щоб  місто  в  ніжній  білизні,
Мов  заколисане  вітрами,

Знов  дарувало  нам  красу.
Красу  безмежну  і  одвічну.
І  знов  крізь  вічний  плин  часу
Дні  прийдуть  світлі,  новорічні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766665
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Кружляла віхола людським єством

Кружляла  віхола  людським  єством,
Колючим  снігом  в  душу  світлу.
Біліло  скрізь  мережане  шитво,
І  сипалась  байдужість  світу.

Німа,  мов  королева  снігова,
Крижиною  врослося  скерцо.
Пекли  із  інею  давно  слова,
Що  дотиком  взяли  за  серце.

Хотілося  пройти  крізь  заметіль,
Не  впасти  в  ополонку  свіжу.
А  холодом  ще  дмухало  звідтіль.
Зими  калейдоскопом  сніжним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766658
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Ліна Ланська

УСЕ НЕ ТАК…

Усе  не  так,  усе  не  до  душі
Прийде  прозріння,  тільки  не  одразу.
Поріже  долі,  як  м"які  книші,
Бо  пащекує  поряд  прірва  часу.

Здригається  від  захвату  і  злість
Немилосердну,  виплюнути  хоче.
А  ми  -  комахи,  крапельки  малі
Безодню  вкотре,  прагнем  перескочить.

На  край  ступи  і  руки  простягни,
До  неба  доторкнись,  якщо  не  впало,
Не  закотилося  у  віщі  сни;
Останній  раз,  бо  знову  буде  мало

Хвилин  для  смутку,  щастя  й  відкриттів.
Тягнись,  воно  в  очах,  нехай  не  сьоме,
А  перше,  третє...  небеса  оті
Шукають  нас  свідомо  й  несвідомо
Нахиляться,  щоб  ти  зумів  злетіть.

30.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766655
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Ярослав К.

Встреча св. Николая

Получила  на  складе  зима  инвентарь  у  завхоза,
И  задание  -  вымести  город  большой  добела.
Суетится  она,  не  дождавшись  подмоги  мороза,
Целый  день  за  работой  кружится,  как  будто  юла.

Отгоняет  людей:  "Не  топчите  ковёр  сапогами!.."
Сыпет  бисером  щедро  им  в  лица,  махая  метлой...
Разукрасила  ёлочки  вычурными  оригами,
Постелив  между  ними  дорожку  на  настовый  слой.

"Да  к  чему  эта  спешка?"-  сквозь  ветер  доносится  ропот...
"Потихоньку  мети..."  Но  зима  всё  стоит  на  своём.
Что  за  люди...  "Уже  ли  коней  вы  не  слышите  топот?
Это  мчится  святой  Николай,  я  готовлю  приём!.."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766730
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2017


Любов Іванова

ВЛЮБЛЕННАЯ В ТВОИ ГЛАЗА

В-есна  дарила  нам  рассветы,  
Л-аскала  нежностью  ночей.  
Ю-нел  апрель,снимал  запреты,  
Б-ыл  ты  один  и  я  ничьей…  
Л-уна  делила  с  нами  счастье,  
Ё-ё  интимно-блеклый  свет  
Н-ас  освещал  в  минуты  страсти...  
Н-еужто  страсть  не  знает  лет?  
А-прель,  извечный  искуситель  
Я-  убеждалась  много  раз.  

В-есна  нам  шепчет  -  вы  дарите  

Т-епло  и  трепет  нежных  фраз.  
В-смотрюсь  в  очей  твоих  бездонность  
О-чаровательных  таких.  
И-  мягко,  бережно  притронусь  

Г-убами  нежно  в  этот  миг.  
Л-учистый  взгляд  меня  пронзает,  
А-  ночь  заманчиво  хитра.  
З-накомо  всем,  как  сердце  тает,  
А-мур  коль  рядом    до  утра…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765157
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Любов Іванова

С ДНЕМ РОЖДЕНИЯ, АМЕЛИН!!!

[color="#1d1f91"]C-егодня  праздник,  я  желаю  счастья!!
Е-сли  рыбалки  -  чтоб  улов  большой.
Р-азмеры  рыб  от  шеи  до  запястья,
Г-иперуспеха,  радуги  цветной!
Е-ще  желаю  крепкого  здоровья,
Й  -  всех  возможных  радостей  земных

А-  для  души  -  полета  и  раздолья,
М-ечты  красивой  и  удач  крутых!
Е-рик  любви  пускай  не  станет  сушей,
Л-егко  дается  спуск  и  высота!
И-  рядом  те,  кто  нежно    греют    душу
Н-у  а  годков,  так  это,  друг,  до  СТА!!![/color]

[color="#29a321"]Сегодня  наш  АМЕЛИН  празднует  свой  день  рождения!!!
Поздравляю  и  шлю  ему  самые  теплые  пожелания[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764503
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Елена Марс

А год конечно же будет новым…

А  год  конечно  же  будет  новым...  когда  сама  ты  того  захочешь.
Не  в  датах  дело,  а  в  тех  основах,  где  расшаталась  немного  прочность.
Ремонт  затеять  в  году  грядущем...  внутри  и  вне...  не  нужна  отвага,
Не  прибегая  к  кофейной  гуще,  чтоб  архитировать  будней  благо.

Тебе  нужна  лишь  твоя  свобода,  чуть-чуть  упорства  и  твёрдость  мыслей.
Самонадеянность  -  это  модно,  где  каждый  шаг  приближает  к  выси.
Чуть-чуть  стервозности  -  разве  глупость?  Есть  в  каждой  Еве  немного  стервы.
Такое  качество  -  не  преступность.  Преступней  -  боязнь  и  суеверья.
 
Тебе  давно  сороковник  с  плюсом.  И  ты  имеешь  такое  право:  
Иметь  привычки  -  тебе  по  вкусу  и  делать  то,  что  тебе  по  нраву.
Чужих  ошибок  тебе  не  нужно.  Свои  ошибки  -  надёжней  опыт...
Не  ждёшь,  что  кто-то  предложит  ужин.    От  тех  зависимостей  коробит...

Тебя  не  спутать  с  пушистой  кисой,  как  и  с  жеманно  -  слащавой  заей.
Тебе  не  нужно  играть  актрису.  В  тебе  натура  живёт  другая.
Не  соболь  греет  худые  плечи.  Такая  ценность  -  гнилая  прочность.
И  пусть  кому-то  живётся  легче,  а  ты  -  свободный,  живой  источник!..
.....................................................  и  тем  счастливей...  Счастливей  -  точно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765748
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 17.12.2017


OlgaSydoruk

Красным герань расцветает…

Зимнее  солнце  неярко…
Серые  -  неба  глаза…
Я  новогодние  марки  
Клею  в  конце  декабря…
Синим  сверкают  гирлянды…
Дух  вездесущ  мандарин…
Всё  повторится  однажды…
Даже  сюжеты  картин…
Сплин  о  любви  напевает…
Звуки  стихают  во  мгле…
Красным  герань  расцветает
С  розою  белой  в  стекле…
Сильный  мороз  обещают…
Ветер  холодный  и  снег…
Но  всё  равно  ожидаю,
Мой  дорогой  человек.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Іванюк Ірина

Білі ворони. Їх більше і більше…


Білі  ворони.  Їх  більше  і  більше...
Тішуся...  Я  не  сама!
Хто  ти?  Зрікайся  сірої  тиші!
Жодної,-  з  темних,-  нема...

Ганок  і  двір,-  безмір-прерія  неба...
Замість  тужливої  "кра",-
дзвонить  у  дзвін  мушкара  кришталева...
Білі  ворони...  Зима.

16.12.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766384
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Іванюк Ірина

І навіть за метивом вітру


Чи  чуєш,  як  серце  б"ється
під  товщею  днів  і  криги?
І  навіть  за  метивом  вітру,
чи  вгледиш  засніжену  квітку?

Чи  бачиш,  як  погляд  кличе,
з-під  товщі...  Несказане...  Пробі!
Може  чи  хто  зупинити
думку,  з  любов"ю  що  в  змові?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766389
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Валентина Ланевич

Моя весна давно вже відцвіла.

Моя  весна  давно  вже  відцвіла
І  осінь  павутинням  вбрала  коси.
А  від  зими  дарма  ждати  тепла,
Лиш  вітер  за  вікном  скиглить,  голосить.

Лапатий  сніг  повільно  із  небес
Вкриває  мокру,  скніючу  землицю.
Роки  біжать,  немов  швидкий  експрес,
Життя  везуть  з  собою  зоряницю.

І  час  рахує  дні  до  небуття,
Нового  Року  крок  повільно  плине.
Усе  минає,  щастя  й  каяття,
Лишається  любов,  вона  не  згине.

Вона  незмінний  вічності  рушій,
У  лебединій  вірності  воскресне.
Візьме  скитальця  в  гості  на  постій,
В  морозну  ніч  зігріє  спрагле  серце.

16.12.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766408
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Елена Марс

Любить - вопреки всему

Любить  -  вопреки  всему...  подогнав  года...
Любить  -  вопреки  всему  -  будто  вспять  вода...
Умолк  бы  лишь  этот  голос  внутри  меня:
"За  счастье  не  отменялась  ещё  пеня..."

Я  знаю  -  каким  бывает  порой  тариф...
Ведь  счастье,  без  чьей-то  боли  душевной,  -  миф.
"Ах,  милая,  ты  признаться  себе  изволь:
Способна  ли  в  чьём-то  сердце  посеять  боль?"

А  чувства  во  мне  растут,  как  огонь  зари  -
Всему  вопреки!  ...  Как  не  слышать  себя  -  внутри?
Ни  разум,  ни  сердце  не  просто  в  себе  заткнуть.
...  Какой  мне  судьба  избрала  на  завтра  путь?..

И  разум,  и  сердце  окутал  туман  седой...
Мой  Праведный  Боже!  Полажу  ли  я  с  собой?  
...  Любить  вопреки  всему  -  как  на  кромке  льда...
Влюбляются  люди,  Господи,  иногда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766452
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА

     [i]  Відлига  чи  запізнення  зими?..  
       Та  це  -  не  завада...  
     [b]  "[color="#0088ff"]Новорічному  теплослів'ю[/color]"[/b]
         Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]

[b][color="#074469"]Зимова  млява…  Не  тріщать  морози,
Не  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  
               мляв  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютих,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  
               статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  ті  сльози-ренегати,
Що  на  амвон  пожертви  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  
               справжню,  вистраждану  суть.

Хай  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  
               не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  
               що  нам  –  не  вороги.

І  зникне  враз  гірка  неоднозначність  
З  зимової  природи  і  держав,  
Бо  навчена  статечність  і  обачність
Скують  
               кайданки  для  зимових  мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Владимир Зозуля

Чувство осени

[i]Ни  запаха  цветка,  ни  птичьей  трели.
Ни  бирюзы  дождя,  ни  солнца  злата.
Отрозове́ли  и  отлазоре́ли,
Отрадовались  чувства  без  возврата.
Ни  плевела,  ни  колошений  хлебных.
Ни  дьявола,  ни  Божия  Предтечи.
Расторгли  свой  союз  земля  и  небо,
И  пустоты  печаль  легла  на  плечи.
Когда  поникший  стебель  сиротливо
Колышется  ноябрьскими  ветрами,
Покинутость  –  удел  осенней  нивы,
И  одинокость  чувств  –  между  мирами…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766458
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


OlgaSydoruk

Не чёрные – белые ночи…

Признаниям  –  «счастлива  очень»  
Не  веришь?..Не  верь…Никогда...
Не  всё  до  ноля  обесточит    
Разлука…Умеет  она…
У  времени  век    -  бесконечность…
Известная  мера  -  одна…
Прошедшее  спрятано  в  вечность…
Но  путников  много  туда...
Прогнозы  синоптиков  точны…
И  будет  снежить  до  утра…
Не  чёрные  –  белые  ночи
Когда  наступает  зима…
Звучание  мелодий  так  сочно…
Красивые  -  вязью  слова…
Не  всё  до  ноля  обесточит    
Разлука…Умеет  она…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766401
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


МАЙДАН

БОЖИЙ СУД

Давно  пора  в  Европу,  НАТО...
В  Фемиду  -  мать  вселился  бес,
но  на  весах  ее  граната
имеет  явный  перевес.

Идем  мы  верною  дорогой,
и  все  у  нас  пойдет  на  лад.
Пока  ж  от  Бога  судит  строго  -
граната,  пуля  и  приклад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766398
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 58

Целовались  у  калитки
Я  и  кум  мой,  Ванька  Бык.
Две  соседки,  как  улитки
Подползли  почти  впритык.

Ехал  лыжник  по  дорожке...
Мчал  к  финальному  огню!!
Перед  ним  расставлю  ножки
Заблокирую  лыжню...

У  кумы  хлопушек  много
Попрошу  у  ней  штук  пять
Я  ж  по  жизни  недотрога
Буду  ими  всех    пугать.

Не  страшна  мне  вьюга  злая
И  мороз  за  сорок  пять.
Я  всегда,  когда  бухая
Без  пальто  хожу  гулять...

Подарил  коньки  я  крошке
Все  мечтал,  что  угодил.
Но  шубейку  и  сапожки
Ей  дружок  мой  подарил...

Скрылись  мы  с  Петром  на  вилле,
И  грешим,  пока  темно...
За  селом  снимают  триллер
Не  попасть    бы    нам  в  кино...

Постирушка  у  енота
Фрак  полощет  из  бревна.
Лучше  всех  ему  охота
Быть  на  свадьбе  у  слона

Лев  Наумыч  -  царь  зверушек
Лежебока,  не  джигит!
Как  залег  среди  подушек,
Третий  месяц  так  лежит.

Крокодилы  залетали
Хошь-не-хошь,  но  грянул  бой!
Нам  с  Петром  медали  дали
За  отвагу  в  битве  той.

Окосел  Косой  от  пива,
Отдохнуть  в  кусте  прилег.
Думал  -  куст,  а  то  крапива,
Причандалы  все  обжег!

Жаба  шею  обхватила,
Ой,  колдунья,  не  могу!!
Петьку  в  черта  превратила,
А  куму  -  в  Бабу  Ягу!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766333
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Ліна Ланська

МІЙ ХРАМ


Я  бачу  Храм.  Цілуючись  із  небом,
Торкнувся  легко  вогненних  хмарин.
Розвіяв  морок  золотом  згори,
Над  Прірвою,  аж  до  воріт  Ереба.

Колони  мармурові  -  незбагненні,
Не  мрія  в  попіл,  -  сяйво  у  пітьму,
Як  мавзолей...  вклоняється  Йому
Століття  велич  на  життєвій  сцені.

Я  завмираю,  у  тремкі  долоні
Зібрати  хочу  невмирущу  мить,  -
Сім  свіч*...  Прозріння  слід,    палахкотить
В  довічному  задимленому  схроні.

Із  Пекла  вириваючись  натхненно,
Шукаючи  за  грозами  блакить,
Злетів  Мій  Храм  і  полум"ям  вогнить
Приборкуючи  темряву  щоденно.

"Сім  таїнств.

15.12.17.

Raffaello  Ossola:"  поза  простором  і  часом...."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766298
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Ліна Ланська

Є ЧАС

Є  час  для  мовчання,  -  хвилина  щодень,
Чи  більше?  -  сузір"я  Стожар
Зливає  перлистий  нектар,
Коли  хтось  попросить,  укотре,  знамень

Єдиної  миті,  -  не  злюблень  -  злиття.
Лиш  спалаху  вирветься  трек,
Як  небо  ось-ось  відбере,
Оте  безголосся,  що  звуть  майбуттям.

Мовчати  і  слухати...  падають  вниз
Німі  і  прекрасні  вогні,  -
На  щастя  тобі  і  мені  -
Останньої  нашої  ночі  каприз.

Є  час  говорити  не  вголос...  Чомусь
На  клаптик  паперу  -  рядок.
Моє  перо  -  від,  твоє  -  до...
Нехай  запитання,  -  душею  тулюсь.

Нехай  мої  вірші  не  рівня  псалму,
Є  час  для  зізнання  Йому...

11.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766296
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


НАДЕЖДА М.

Відгукнися, білесенька пані

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jjel5bw3Phw[/youtube]


Так  чекали  ми  зиму-білявку,
Що  розкине    біленький  свій  пух.
Подарує  землі    ще  обновку:
Теплий  білий,  пухнастий  кожух.

Бо  земля  теж  чекає  на  свято,
Натрудилась  вона  за  цей  рік.
Що    їй  треба?  Всього  небагато:
Щоб    кожух  від  морозу  зберіг.

Оголились  кущі  і  дерева,
Закоцюрблі  тріщать  гілочки.
Забарилась  зима  кришталева.
Де  ж  біленькі  її  хусточки?

Притаїлась  природа  в  чеканні.
Чи  не  збилась  зима  із  шляху?
Відгукнися,  білесенька  пані..
Не  додай  у  серця  нам  страху.

Може  вітер  у  всьому  виною?
Розганяєш      ти  хмари  пухкі.
Знову  дощ  ляпотить  ось  стіною..
Навіває  думки  нам    гіркі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766282
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Олекса Удайко

В БІЛІ ОДЕЖІ УБРАЛАСЬ ПРИРОДА

         [i]В  зимовому  [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color]  [/b]
         основне  -  одежа...
         Краще  -  біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]

[b][color="#43055c"]В  білі  одежі  убралась  природа,
В  ковдру  сріблясту  сховались  поля  –
Бісер  ошатний  в  зими  нині  в  моді,  
Свято  
                   стрічає  трудяга-земля…    

Рік,  що  минув,  свою  старість  в  кожуха  
Сором’язливо  навіки  сховав,
Та  не  горює,  бо  Господа  слуха  –
Білу
           одежу  Новому  придбав.

Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Чиста
           криштально  божественна  суть…

Білі  одежі  сповідують  люди,
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –
За  чорноту  лиходіїв  осудить:
Має  на
           стягнення  право  своє…  

Біла  пора  гряде  нашій  планеті  –
Землю  вітає  добряк  Водолій*!
Білі  одежі  лаштують  поети:
Чорне  –  
           в  хімчистку,  що  біле  –  білій!  [/color][/b]

16.12.2017

*Наступна  за  Рибами  (нині)  астрономічна  
   епоха  Землі  (з  період  біля  2300  років).[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Троянда Пустелі

Цуцик

приб’єшся  до  мене  якось  цуциком  
таким  руденьким  і  кошлатим
і  будеш  скиглити  щоночі  біля  мого  ліжка
 а  я  наступатиму  кожного  разу  тобі  на  хвоста,
 як  вставатиму
і  матюкатимусь
де  ти  такий  страшко  взявся  на  мою  голову
а  потайки  кидатиму  тобі  на  підлогу  
варену  ковбасу
щоб  не  здох

повертатимуся  ввечері  після  тяжкої  роботи
а  ти  чекатимеш  мене  з  подертими  капцями  в  роті
падлюка
і  дивитимешся  мені  в  очі  своїми  зіницями  замученого  кошеняти
вдарю  мабуть  раз  тебе
більш  не  буду
бо  ти  і  так  кошлатий  страшко
доля  тебе  й  так  покидала

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766235
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Ярослав К.

Принять, как есть

Прими  меня  таким,  какой  я  есть,
Занудой  тошнотворным,  неуклюжим...
Ведь  мы  с  тобой  довольно  долго  дружим,
И  не  нужны  нам  маски,  ложь  и  лесть.

Прими  меня  таким,  какой  я  есть,
Наивным  и  не  очень-то  далёким,
Болтливым,  вместе  с  тем  и  одиноким...
Изъянов  всех  моих  не  перечесть...

Прими  меня  такого,  как  я  есть,
Ленивым,  раздражительным,  лукавым,
Считающим  себя  всегда  лишь  правым,
Любителем  попить-поспать-поесть...

Прими  меня  таким,  какой  я  есть,
Погрязшего  в  тщеславии,  гордыне,
Застрявшего  в  греховной  паутине...
Да  сколько  тех  страстей  ещё,  Бог  весть...

Но  не  спеши  на  мне  поставить  крест,
Я  верю,  что  когда-нибудь  исправлюсь,
И  тоже  на  тебе  его  не  ставлю,
Ну  а  пока  приму,  какая  есть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766173
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Вячеслав Рындин

Глотаю горькие таблетки…

Глотаю  горькие  таблетки
Настои  травок  точно  пью
От  кашля  мятные  конфетки
От  гриппа  комби  Терафлю  
Наверняка  полны  сосуды
Забиты  шлаком  в  аккурат
В  носу  резвится  ярь-простуды  
Под  ней  по  ходу  брызжет  мат…

Невдалеке  трещат  кокетки
Вблизи  буквально  в  трёх  шагах
Визжит  строптивая  соседка  
Видать  по  жизни  ловит  кайф
Точь-в-точь  в  десятку  бью  глазами
Исправно  в  точку  шлю  снаряд
Есть  грех  –  стреляю  я  часами
Но  попадаю  –  в  зоопарк…

15.  12.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766167
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Радченко

Метаморфоза

Полуниця  розквітла...  у  грудні,
Забіліли  між  листям  квітки.
Що  ж  у  травні  наступному  буде,
Чи  зав'яжуться    знов  ягідки?

Хай  пізніше,  але  зазиміє:
Ляже  сніг  і  окріпне  мороз,
Іней  гілочку  кожну  укриє  —
Вже  про  це  розповів  нам  прогноз.

Відбуваються  метаморфози
Не  лише  у  природі,  в  житті  —
І  затьмарюють  радощі  сльози,
Й  дні  приходять  холодні  й  пусті.

Я  зірвала  квітки  полуниці  —
Все  потрібно  робити  в  свій  час.
Кожен  може  в  житті  помилитись
І  отримати  ще  один  шанс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766134
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимове теплослів*я

Читаю  книгу  білої  зими.
На  сторінках  кристали  чисті  льоду,
Сніжинки  стелять  з  блиском  килими,
Чекаю  новорічну  насолоду.

І  хвойно-мандариновий  коктейль
Струнких  ялинок  і  гілчастих  сосен.
І  забринить  в  душі  віолончель
Святково-ніжним  духом  стоголосся.

Блаженство  шоколадне  і  зефір,
Зимові  чудеса  і  подарунки.
І  фейєрверки  вирвуться  в  ефір,
Сюрпризи  щастя  від  зими-чаклунки.

І  перша  зірка  -  благовіст  Різдва
Засяє  діамантом  в  небі  миру,
Теплом  зігріють  дії  і  слова,
Життю  я  заспіваю  оду  щиру.

Читаю  книгу  білої  зими,
На  сторінках  в  красі  моя  країна.
Любові  застелю  я  килими  -  
Зимове  теплослів*я  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766092
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


@NN@

Відлига…

Сьогодні  відлига,  
і  знову  йде  сніг,  
а  вчора  морозець  хапав  за  руки.  
Ясним  кришталем  
ковза́нка  для  ніг
Сіяє.  Які  мої  роки?  
Всього  ...  сят  ,  
-  подумаєш  вік.  
Я  трішки  проїдусь,  
аж  серце  тріпоче  ...  
От  тільки  б  не  впасти,  
не  дай  мені  Біг.
(затія  оця  мені  нерви  лоскоче).
Ковзанка  в  дворі,
Нікого  й  ніде,
Лиш  вікна  горять  загадково.
Життя  все  ще  казка.  
Розбіглася,  і  ...
нехай  чоловік  мене  ловить.
.....................................................
Дивлюся  на  світ  -
(наївне  дитя,
все  близько  беру  до  серця,
і  горе  людське,
і  радісь  людську,
ховаю  в  очах)
а  світ  в  них  і  плаче,  
й  сміється.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766028
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Малиновская Марина

< Среди других людей, увидела случайно… >


Среди  других  людей,  увидела  случайно…
Невольно  взгляд  остановился  на  тебе…
Ты  мне  напомнил  Сердца  идеал  и  тайну,
Что  до  сих  пор  присутствует  в  моей  судьбе…

С  такой  же  ранней  сединой,  хотя  и  молод,
Серьёзный  и  задумчивый,  интеллигентный…
И  дня  осеннего  забылся  быстро  холод,
Теплом  симпатии  согрелась  внутривенно…

Пока  была  возможность,  любовалась  я  тобой…
И  зазвучала  ностальгия  музыкой  в  Душе…
Твой  взгляд  меня  коснулся  нежности  волной,
Час  расставанья,  вижу,  близится  уже…

Среди  других  людей,  увидела  случайно…
Ты  мне  напомнил  Сердца  идеал  и  тайну,
Увижу  ли  тебя,  когда-нибудь,  я  снова?...
Мне  кажется,  поймём  друг  друга  с  полуслова…


@  Марина  Малиновская  /  21.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765814
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


OlgaSydoruk

Я в пастель наряжаю картины…

Акварелью  рисую  картины…
Голубые  –  Джоконде  глаза…
Не  приходишь  в  мои  палестины…
Покидаешь  меня  навсегда…
А  свеча  -  полыхает  в  окошке…
На  листочках  –  надежды  слова…
Припорошена  крупкой  немножко
И  тропинка  моя  до  тебя…
Не  приходишь  в  мои  палестины…
Не  оставишь  на  память  следы…
Я  в  пастель  наряжаю  картины,
Размывая  мазки  наготы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765936
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМА-КОРОЛЕВА

                 [i]Тепло  чи  холодно,  але...  зверстано...
                 за  умовами  та  вимогами  
                 [color="#090569"][b]"Новорічного  
                 тепло-
                 слів'я"  [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік  притомився  в  нестримно-диявольськім  та́нці  –
він,  наче  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Осінь  віддала  всі  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  
                 зоравши  –  солодких  плодів  переліг…  

Снігом  укутала  землю  зима-королева,    
ліс  потонув  у  дрімотно-теплесенький  рай...
В  небі  дзвенить  від  морозу  струна  металева  –
грайся,  
                 природо,  у  зиму!  І,  граючись,  грай!  

Фуги,  кантати,  симфонії  й  щебет  сопілки  –
щастя  мелодії  й  зроджене  ними  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  ревністю  пчілки,  –
вірша  
                 нового,    мов  матері  рідне  дитя…

Словом  поети  кмітливі  весну  повертають…
Ранок  рожевий  природу,  що  спить,  зустріча!..
Словом  своїм  я  майбутнє  натхненно  вітаю…  
Гасне  
                 у  променях  сонця  небесна  свіча…[/color][/b]

28.12.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Любов Іванова

ТИХО КРУЖАТСЯ СНЕЖИНКИ

[color="#2dcf3e"][b]Т-акая  ночь  запомнится  на  годы,
И-скрятся  хлопья  на  моем  окне.
Х-очу  просить  у  матушки-природы
О-ставить  сказку  этой  ночи  мне.

К-  окну  прильнув,  смотрю  на  царство  пуха,
Р-аскинул  ветер  настовую  сеть.
У-жель  зима,  ворчащая  старуха
Ж-упан    решила  на  дома  одеть.
А-  пух  с  небес  все  падал,  падал,  падал,
Т-о  нежный  вальс,  то  польку  танцевал,
С-  поры  осенней,  после  листопада,
Я-  нтарь  рябины  ветер  разбросал.

С-текло  покрыто  дымкою  морозной[color="#d42aa1"][/color]
Н-а  нём  оставил  мастер  свой    эскиз.  
Е-два  сквозь  иней  проступают  звезды,
Ж-ивой  набросок,    мой  ночной  каприз.
И  -пусть  к  утру  растает  чудо  это,
Н-​агой,как  ангел,  спустится  слезой.
К-ак  хорошо,  теплом  мечты  согретой
И-з-за  гардин  смотреть  на  мир  большой![/b][color="#cf299d"][/color][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765909
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Радченко

Чужое чужому сбудется

Где  осознанно,  где-то  нечаянно
Приходилось  нам  в  жизни  не  раз
Жить  чужими  печалями,  тайнами
Да  и  жизнью  чужою  подчас.

И  не  ради  игры  и  забавы
Мы  вживались  в  чужую  нам  роль,
Сквозь  себя,  словно  ток,  пропускали
Не  свою,  а  чужую  любовь.

Это  нужно  нам,  чтобы  советом
Незнакомым  иль  другу  помочь
И  найти  на  вопросы  ответы,
Прогоняя  сомнения  прочь.

Если  в  этом  нет  злого  умысла,
То  не  бойтесь  чужим  заболеть:
Пусть  чужое  чужому  сбудется  —
О  чужом  и  не  стоит  жалеть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765908
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Обожнюю…

Обожнюю,  коли  летить  пухнастий  сніг
Чарівно  із  бездонності  небес.
І  сипле  біло-сніжне  щастя  повний  міх,
Зірчастістю  танцює  полонез.

І  танцю  підкоряється  земля-раба,
Сніжинок  ніжність  у  холод  ближча.
Незнана  їй,  як  жінці  тихій,  боротьба,
Бо  чудо    Боже  усього  вище.

Лікує  душу  грішну  колір  чистоти,
Енергію  вселяє,  мов  алмаз.
І  жити  хочеться  в  природній  красоті!
-  Живи,  -  від  Бога  чую  раз  по  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765886
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Олена Жежук

Шлях до себе

Пощо  тривожить  в  зимнім  безгомінні  
Моїх  думок  невигадана    суть?
Людське  життя  тоді  лиш  має  цінність,
Якщо  воно  комусь  несе    красу.  

Навчись  любити!  Простягни  долоні,
Малюй,  будуй,  ліпи  цей  світ  –  твори!
І  душу  ізціли  в  сльозі  солоній,
І  щиро-щиро  з  Богом  говори.

Коли  ж  усе  отримаєш  й  засяєш
Правічним  Сонцем  серед  корогов,
Знайдеш  любов,  безсмертя,  рай…  та  знаєш,
Комусь  віддати  мусиш  і  Його.

Бо  сенс  життя  у  тому,  щоб  віддати
Усе,  що  зміг  посіять  в  тобі  Бог.
Цей  шлях  до  себе…  аби  щастя  мати
І  надлюдських  сягнути  перемог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765845
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


НАДЕЖДА М.

Теплослів*я

Теплослів"я...  А  що  воно  значить?
Від  якої  душі  воно  йде?
Протилежне  -  злослів"я,  тлумачать,
Що  притулку  в  серцях  не  знайде.

У  болоті  полин  розкошує,
Кропива  та,  що  жалить,  росте.
І  хто  зілля  оцього  скуштує,
Може,  серце    ізцілить    пусте..

Теплослів"я  лікує  лиш  словом..
Як  добротне  зерно  проросте.
(Від  злоби  є  надійним  покровом)
Що,  як  квітка  весняна,  цвіте.

Чи  жалієм  ми  доброго  слова,
Чи  запас  словника  обмілів?
Чи  вважаєм,  що  слово  -  полова.
Чи  зростити  в  душі  не  зумів.?

Так  чекаєм  усі  теплослів"я,
Не  збідніє  від  цього  душа.
Не  вирощуйте  в  серці  злеслів"я.
Чи  когось  воно  все  ж  прикраша?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765801
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Радченко

Камертон

Испуганный  камертон
выравнивает  мой  пульс...
Твой  голос  ниже  на  тон
и  запах  чужой  на  вкус.
Чужой...  незнакомый  мне..
в  душе  затаилась  боль.
И  я  остаюсь  в  зиме,
в  прошлом  оставив  любовь.
Прости,  но  не  оглянусь,
неслышно  шепну:"Прощай".
Как  ровно  бьётся  мой  пульс...
Холодно  стало  плечам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765472
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Радченко

Добро

Не  жалейте  добра,  не  скупитесь,
Ведь  сосуд  его  не  исчерпать
И  добром  своим  щедро  делитесь  —
Всё  ж,  постыдней  просить,  чем  давать.


Можно  делом  помочь  или  словом,  
Просто  рядом  в  тиши  посидеть.
Добрым  быть  не  всегда  нужен  повод,
Добрым  быть  просто  нужно  уметь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765471
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


НАДЕЖДА М.

Зимовий вечір


Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Сніжинки  б"ються  у  віконне  скло...
Так  хочу  я  думкИ  заколихати.
Не  сплять  все  неслухняні,  як  на  зло.

Вони  для  мене  непокірні  діти,
Все  норовлять  покинути  мене,
І  в  край  моєї  мрії    полетіти.
Душевна  забаганка  їх  жене.
                                                                     
Я  ніжно  пригортаю  їх  до  себе,
І  намагаюсь    їх  угамувать.
Не  треба  десь  летіть,  нема  потреби.
Вже  нічка,  треба  дома  ночувать..

Але  вони,  як  завжди,  невблаганні.
Не  втримати  рокам,  ані  замкам.  
Та  благородні  все  ж  у  пориванні,
Я  дякую  за  це  мандрівникам...

А  за  вікном  вже  розгулялась    хуга.
Тріщить  мороз,  засніжені  стежки.
Повільно  десь  розсіюється  туга...
Вже  ранок...  заспокоїлись  думки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765543
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Катя Андриенко

Синичка

Запорошило,  замело...
Весь  ворох  чувств  под  толщей  снега.
"Тук-тук"  в  оконное  стекло
Стучит  и  просит  корку  хлеба
Синичка.  Дам-ка  ей  сальца!
Лети  на  ветку  абрикосы,
Пируй  пичуга!  У  крыльца,
Нет-нет,  и  взгляд  на  кроху  бросит
Индифферентный  с  виду  кот-
Гроза  неосторожных  птичек.
И  снова  будет  новый  год.
Поземка  невесомый  ситчик
Фантазий  зимних  слой  за  слой
на  землю  неустанно    стелет.
Пока!  Но  раннею  весной,
Под  еле  уловимый  шелест
травинок  прелых,  сон-трава
пробьется  к  жизни,  и  зальется
Синичка  гимном  торжества,
И  с  ней  моя  душа  проснется.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765565
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Ліна Ланська

ЗВІДКИ?

Відійди  на  два  кроки,  чи  роки,
Чи  просто  позаду  спинись...
Он  засмучений  жовтень  гойдає
Розхристані  очі.
Розгойдає  і  кине,  допоки
Не  знайде  у  грудні  колись,
У  якомусь  старому  трамваї,
Де  протяг  регоче.

Там  заржавлені    стрілки  безтямно,
Добігли  до  краю,  -  згубивсь
Не  старенький  зомлілий  годинник,
Забутий  улітку,  -
А  кохання,  не  впізнане  нами,
Бо  хтось  на  життя  запізнивсь.
Ну  й  чия  тут  провина,
Де  злочину  свідки?

Відійди  у  полон  амальгами.
Знову  спомин,  лишаючи  шрами,
В  мою  душу  навіки  вчепивсь,  -
Силоміць  тягне  вглиб,  чи  увись,
Розриваючи  долі  намітку?

Не  заштопати,  -  голка  без  нитки.
Подивись,  замість  доньки,  чи  сина,  -
Попелясто-сріблясто-полинна  
Грає  блискітка,  -  звідки?..

16.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765598
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Олекса Удайко

ПЛИНЕ КАЧА*



[i]  Гей,  пливе  кача  по  Тисині.                                    
 …cам  не  знаю,  де  погину.  
       (лемківьска  народна  пісня)                  
[/i]

[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]

[b][color="#db0404"]«Плине  кача  по  Тисині…»
   
Плине  човен  по  Тисині,
А  у  човні  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті…
Навспіл  кулею  пробиті.

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плине  човен  по  Майдану
До  високого  кургану…
Там  знайшли  собі  спочинок
Сині  оченьки  хлопчини…  

«Плине  кача  по  Тисині…»

У  високому  кургані
Вибрав  постіль  непогану…
Та  немає  в  ній  дівчини,
Лиш  закриті  очі  сині…

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плинуть  труни  по  Вкраїні
А  у  трунах  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті,  
Навспіл  круками  побиті.  

«Плине  кача  по  Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 12.12.2017


Akimova

Песенка о троне короля Артура

Вот  кресло  короля  Артура,
Вернее,  целый  трон.
Стоит  задумчиво  и  хмуро
В  углу  кафешки  он.

Каким  таким  залётным  ветром
Из  рыцарских  времён
Сквозь  пыль  веков  и  километров
Сюда  он  занесён?

Вы    торопливо  кофе  пьёте,
Не  выспавшись    с  утра.
А  он  стоит  как  в  Камелоте
У  Круглого  Стола.

Стоит,    окутанный    преданьем
И  бликами  свечей.
Померкла    дочерна  в  изгнаньи
Сталь  острая  мечей.

Витает  дух  средневековья,
И  словно  сам  Артур
Забыл,  спеша,  у  изголовья  
Волшебный  Калибурн.

А  люди  пищу  поглощают,
Боясь  туда  смотреть,
Хоть  никому  не  запрещают
На  троне  посидеть.

Преодолев  свои  сомненья,
Погладила  я  трон.
Моё  представьте  изумленье  –
Он  просто  поролон.

Конечно,  я  его  простила  –
Мы  все  не  без  греха.
Сама  я  душу  загубила
За  жалкие  меха.

Всем  бриттам,  викингам  и  скифам
В  их  серенькой  судьбе
До  слёз  необходимо  мифы
Придумывать  себе…


[i]Декабрь  2017[/i]

-----------------------------
Трон  стоит  в  Харькове,  в  арт-кафе  "The  dveri"
по  адресу  ул.Плехановская,  77
Сделан  очень  натурально  ))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765384
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 1. ПЕРШИЙ СНІГ

           [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[i]
[youtube]https://youtu.be/2MVfKRyvRgc[/youtube]

[b]
[color="#064f63"][i]Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушливо…  До  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...
Ну,  а  нам  своє  робить  –
"Покуняємо"...  ще  мить!

           Приспів.[/color]

 22.11.2014    [/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765233
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

ДОЛАННЯ

                                                             [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому  ламка  так    між  роками  грань?
Чому  роки  метуть  –  як  той  осінній  вітер?  
Прокинешся  у  безпросвітну  рань,
А  ранок  -  
                 наче  півжиття  твойого  витер.  

І  котиться  воно  –  немов  ковил,
Немов  летке  у  полі  перекотиполе…  
Й  здається  –  вже  не  стане  більше  сил
Почати  знов  
                 життя,    окреслюючи  коло…

Та  й  там,  бува,    зустрінеться  туман,
Й  зітре  усе  старе,  як  олівцевий  порох,
Й  закрадеться  в  уяву,  мов  дурман,
Солодкий,  
                 наче  та  цукрова  пудра,  морок…

Й  захочеться  всотати  широчінь
І  глибину  утіхи  для  душі  і  тіла…
Нуртує  серце  і  клекоче  чин  –
Й  отримуєш  
               усе,  що  суть  твоя  хотіла.

Велике  щастя  –  здужати  себе  
І  вийти  на  свою  пряму  дорогу:
Нехай  сумління  й  стид  вас  не  шкребе:
Себе  долання  –  
               то  веління  Бога.[/color][/b]

05.12.2017.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 2. СНІЖНІСТЬ

   [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[/i

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися,  
                                           молю  я,  
                                                                               стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  
                               що  в  серці...  
                                                                       жеврі́є...

Сріблястість    довкола...
                                                                 Усе  холодить
і  віти  квітчає  у  бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль  –
                                                               не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить...  
                                                               холодна  зима,
чуття  мої  кутає  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі  вже,  мабуть,  нема:
неволить,  в  полон  бере...
                                                               сніжність…  

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  зуби…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже    доводить...  
                                                               до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,    не  тільки,  
                                                             не  лише…

О,    де  вже  той  холод?..    Лиш  поклику  гук:  
пірнаю...  срібляно...    під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув...      
                                                             знеможений    сук
і  впав  отрухля́вілий  стовбур.

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!
І  сріблом  
                               сріблить  
                                                                 срібні  
                                                                                         душі...

О,  Боже,  спини    оту  срібність!    
                                                                                     На  мить!..
Життя  ж  бо  ми  любимо  дуже…[/color][/b]

12.12.  2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

ЧИ ЗАРЖАВІЛИ В ВАС ШАБЛЮКИ

           [i]Знову  піднімає  голову  5-та  колона,  щоб  повалити  
           конституційний  лад  в  Україні,  повернути  зуспід  хід  
           [b]революційних  перетворень[/b]  а  нашій    державі.  
           Згадаємо,  за  що  полягли  і  все  ще  кладуть  голови  
           найкращі  сини  і  дочки  на  наших  фронтах!

           Читаймо,  "вчитуючись"  в  прочитане,  новоприбулі  
           члени  і  членкині    нашого  клубу:[/i]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]            

                                                   [b]  [i]
                               [color="#02555e"]Чи  заржавіли  в  вас  шаблюки,
                               Вкраїнські  дужі  козаки?
                               Чи  притупились  пера  й  руки
                               Творити  правду?  Чи  совки?!
                               
                                 А  мо',  пішли  ми  всі  на  службу
                                 До  Путі  -  батюшки-царя?..
                                 Чи  вже  померкли  воля  й  дружба,
                                 Дороговказ  -  ясна  зоря?!

                                 А  контра  барко  наступає,
                                 Береться  знову  за  старе,
                                 Бо  в  серці  правдоньки  не  має
                                 Та  своє  ґарґало  дере!

                                 А  ми,  вкраїнці,  між  собою
                                 Не  розбере́мось...  Нам  ганьба  –
                                 Не  час  нам  чубитись  в  двобої,
                                 В  похід  вже  кличе  нас  труба!

                                 Бо  "уКРАХінці"  йдуть  до  краху
                                 І  нас  туди  усіх  ведуть,
                                 Не  цуплять  зайд  отих  на  плаху,
                                 Не  зводять  єдності  редут.

                                 Відтак  панують  тут  ординці,
                                 Леліють  лідера  свого…
                                 Один  козак  між  українців,
                                 Та  й  той  по  імені  Міхо![/color]
[/b]

                           [i]1.12.2017  [/i]      
                                   [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 11.12.2017


OlgaSydoruk

Модная шапочка «бини» тёплою очень была…

Модную  шапочку  «бини»  вьюга  носила  сама…
С  неповторимых  снежинок  елям  зелёным  сплела…
Кинула  всем  на  макушки,чтобы  не  мёрзли  в  мороз  -
И  деревянной  избушке,  клумбе  из  розовых  роз…
Модная  шапочка  «бини»  тёплою  очень  была…
Столько  ажурных  петелек  вьюга  придумать  смогла…
Снова  мела  вдохновенно  –  с  вечера  и  до  утра…
Шапочка  белая  «бини»  каждому  была  нужна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765022
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


@NN@

*Хочеться чуда…*

*Де  ж  мого  слова  хоч  би  хоч  луна?*
                                                                                                                     Ліна  Костенко

Що  ж  це  за  настрій?  Якась  дивина;
-  *Хочеться  чуда  і  трішки  вина*,
Снігу  надворі,  сонця  та  неба,
Чого  ще  душі  для  радості  треба.

Нового  року!  Вечір  Різдвяний.
Добру  кутю  в  горшку  полив'янім,
Кільце  ковбаски,  грудочку  сиру...
Боже,  про  що  я?..  Так  хочеться  миру

На  теренах  твоїх,  Україно.
Щирі  колядки  звучали  б  дзвінко.
Мир  і  любов  на  заході  й  сході.  
Радість  й  достаток  у  кожній  господі.

Боже  Великий,    у  Тебе  прохаю,
-  Миру  і  спокою  Рідному  краю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764999
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


НАДЕЖДА М.

Ось до краю вже рік добігає

Пахне  чай  лісовими  квітами.
Відчуваю  росу  на  губах.
Вітер  грається  голими  вітами.
Це  найкраща    для  нього  з  розваг..

Сліпо  блима  вогонь  у  комині.
Не  скажу,  що  так  сумно  душі.
Люблю  мріяти  я  в  самотині..
Щоб  ніде    не  було  метушні.

Ось  до  краю  вже  рік  добігає,
Погортаю  життя  сторінки.
Що  було,  все  старанно  згадаю.
Головне,  що  в  житті  моїм  ти..

День  за  днем  -  це  життєва  дорога.
І  не  можна  тут  збитись  з  шляху.
І  триматись  міцніш,  якомога.
Твердо  йти,  не  піддатись  страху.

Новий  рік,  нехай    буде  все  нове:
Щастя,  радість  і  мир  на  землі.
Я  вітаю  усіх  Вас,  панове,
Тих,  що  друзями  стали  мені.

Хай  наповняться  радістю  хати,
Хай  дитячий  лунає  в  них  сміх.
Щоб  на  щастя  були  всі  багаті.
З  НОВИМ  РОКОМ  ВІТАЮ  УСІХ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764904
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Радченко

Мамина порада

Все,  що  робиться  —  завжди  на  краще,  
Мені  мама  казала  не  раз.  
І  не  думай,  що  напризволяще
Доля  нас  залиша  в  важкий  час.

Тільки  те,  що  ти  зможеш  здолати,
Випадає  в  твоєму  житті.
Винних  в  цьому  не  треба  шукати  —
Пошукай  недолугість  в  собі.

Все  проходить,  не  все  забувається  —
Пам'ять  з  часом  про  це  нагада.
Все  ж,  людина  бува  спотикається,
Головне,  щоб  піднятись  змогла.

Мамі  дякую  я  за  пораду,
Ображатись  на  долю  —  пусте.
Я  радію  дощам  й  зорепаду
І  тому,  що  вже  правнук  росте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764860
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима, мов біла магія

Зима,  мов  біла  магія,  в  саду  і  в  лісі,
І  на  полях  хурделить  сильний  сніговій.
Вона  пройшлась  по  селах,  вулицях  у  місті,
Розкинула  із  полотна  білил  сувій.

Зима,  мов  біла  магія,  на  всіх  планшетах  -
Світлинами  сніжинок,  віхол,  завірюх  -
В  смартфонах,  "компах",  ноутбуках  -  в  Інтернеті
Летять  на  сноубордах  сотні  відчайдух.

Зима,  мов  біла  магія,  на  всіх  бігбордах:
Реклама  подарунків  до  майбутніх  свят.
Хоч  в  "Книгу  Гіннесса"  внесіть  її  рекорди,
Зима-імператриця  -  гідний  кандидат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764877
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


МАЙДАН

БЛЛАКИТНІ ОЧІ

Мої  блакитні  очі
тебе  не  підведуть.
В  лихії  дні  і  ночі
ти  цього  не  забудь.

І  не  забудь  ніколи,
що  в  мене  ти  одна.
Пройти  життєве  поле
ти  долею  дана.

Той  шанс  не  випадково
поміг  тебе  знайти.
Знайшов  тебе  б  я  зннову,
як  то  була  б  не  ти.

Бо  маєш  ти  без  міри
терпіння  і  любов.
Народжена  для  ліри
яка  бентежитиь  кров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764768
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 10.12.2017


МАЙДАН

РІДНА НЕНЬКА

Я  ніколи  тебе  не  забуду,
сива  матінко  рідна  моя,
бо  і  досі  зі  мною  повсюди
материнськая  ласка  твоя.

Ти  пішла  у  краї  де  веселка
після  дощика  шле  нам  привіт,
а  в  ночі  з  чумаками  далеко
пролягає  твій  зоряний  слід.

Увісні  ти  приходиш  до  мене,
обіймаю  тебе,  як  колись,
ти  зі  мною  завжди  моя  нене,
і  кажу  я  тобі  -  не  журись.

Спи  спокійно  матуся  рідненька,
Душа  Вічна,  а  прах  то  таке...
Будем  всі  ми  де  ти,  моя  ненька,
там  де  зоряне  поле  цвіте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764935
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Олена Жежук

У долонях…

На  землю  впала    благодать  найпершим  снігом,
Журби  замкнулися  вуста  твердим  горіхом.
О  ні,  не  сніг  це,  не  кришталь  –  життю  начало…
Дощами  стяжені  поля    зима  вінчала.

Дивлюся    вдаль,  де  журавлі  ятрили  душу,
Печаллю  спогади  прощальні  не  порушу.
Бо  перший  сніг  як  дивне  твориво  космічне,
Незриму  радість  принесе  у  душу  вічну.

З    журбою  радість  обнялась  на  вітрі  злому.
О  світе,  хто  для  тебе  я  в  цю  мить  содомну?
Відносить  душу…  й  ось  уже  в  небеснім  лоні
Тримаю  світ  оцей  величний    у…    долоні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763812
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Іванюк Ірина

Нарешті сніг! Ввійду, на щастя, в сад…


Нарешті  сніг!  
Ввійду,  на  щастя,  в  сад...
Не  по  камінні,-  ні!  Не  по  життєвій  дерті.
Дерева  ожили,-  не  брили  соляні...
Дерева  ожили  в  одвічній  круговерті...

Під  захистом  світил  
безмежність  автострад
не  топить  навіть  ніч.  Цей  білий  світ  -  сильніший!
За  пагорбом  міським  ...  вже  зріє  виноград...
(Тут  Вифлеєм  душі)...  Побачить  -  найрідніший!

Нарешті  ...  сніг.  
Ввійду,  на  щастя,  в  дім...
За  поступом  несу  блиск  срібла  замість  пилу.
Хто  радість  впізнає,-  в  малому,-  втіха  тим...
Бо  тільки  тут  зерно,-  приспале...  Сутність  миру.

28.11.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763017
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 04.12.2017


Іванюк Ірина

Ми справжні, як лапатий перший сніг!


Ми  справжні,  як  лапатий  перший  сніг!
В  його  красі  -  весь  Всесвіт  первозданний...
Отак  і  ти!  І  все,  що  тут  ти  зміг...
Вустами  птиці  скроні  цілували...

Ми  справжні.  Ми  народжені  згори...
Нам  падати  судилось,  щоб  злетіти!
А  що  ще  більше  серденьку  хотіти?...
Віддати  б  краплі  крові  для  роси...

І  падати  разом  лапатим  снігом...
Любов"ю  замітати  землю-рай.
Та  подихом  здійнятися  за  край...
Щоб  верболозам  тішитися  влітку!

01.12.2017р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763732
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Радченко

Слепой дождь

Помнишь:  мы  не  ждали  ни  дождя,  ни  грома,
Я  в  рубашке  тонкой,  в  сарафане  —  ты.
Берег.  Плещет  речка.  Жаркая  истома,
Ивы  наклонились  низко  у  воды.

Тишина  такая  —  слышно,  как  травинки
Под  ногами  охнув,  расправлялись  вновь.
Вдруг  с  небес  сорвались  тёплые  дождинки,
Буркнул  гром  далёкий.  Дождь  пошёл    слепой.

Мокрая  рубашка,  мокрый  сарафанчик  —
Затаив  дыханье,  не  глядя  в  глаза,
Под  дождём  стояли  девочка  и  мальчик  ,
Этот  миг  запомнив  раз  и  навсегда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763725
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Радченко

Что мне она

Что  мне  она,  —  не  жена,  не  любовница,
Даже  знакомой  назвать  не  могу.
Встреча  случайная  долго  так  помнится,
Я  в  ожидании  странном  живу.
Чётко  запомнились  волосы  русые,
Из-под  платка  выбивались  легко
И  голубые  глаза  очень  грустные...
Клин  журавлиный  летел  высоко.
Я  ей  смотрел  вслед.Зачем?  Сам  не  знаю:
Есть  и  любовница,  есть  и  жена.
Женщина  в  осень  уходит...  чужая...
Господи,  как  же  она  мне  нужна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763724
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


OlgaSydoruk

Пред распятым крестом

Пред  распятым  крестом  -
И  обет  и  молитва…
Не  желавшему  славы,  
И  не  нужно  наград…
Чтобы  страх  победить,
Честью  выиграть  битву,
Лишь  дороги  пройти,
Уносящие  в  ад…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763734
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


AleksKr

Друзья

Миша  спит  в  кроватке.
Беленькие  лапки
Положив  на  ножку
Дремлет  рядом  кошка.
Снится  море  Мишке,
Кошке  -  снится  мышка

Дружит  Миша  с  кошкой,
Днём  они  немножко
(Но  тайком  от  мамы)
Скачут  на  диване.
В  мячик  поигрались,
За  лучом  гонялись.

Спорит  с  кошкой  Миша
Кто  обои  пишет,
Он,  или  подружка
Разбросал  игрушки?

Кошка  вместе  с  Мишкой
Почитала  книжки,
В  прятки  поиграли,
А  теперь  -  устали...

Миша  спит  в  кроватке,
Беленькие  лапки
Положив  на  ножку
Дремлет  рядом  кошка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763773
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Любов Іванова

АКРО-АЛФАВИТ-2

А-  мне  бы...  мне  бы  вернуться  в  детство,  
Б-ежать  вприпрыжку  тропинкой  в  сад,  
В-  коротком  платье  с  былым  кокетством  
Г-улять,  как  много  годков  назад...  
Д-рузей-подружек  позвать  на  речку,  
Е-ё  прохлады  черпнуть  рукой...  
Ж-асмина  ветку  прижать  к  сердечку,  
З-десь  даже  воздух  совсем  иной.  
И-  скать  счастливый  цветок  сирени,  
К-ормить  цыплят  у  веранды  с  рук,  
Л-ишь  потеряв,  мы  все  это  ценим,  
М-осты  в    былое  исчезли  вдруг.  
Н-ет  и  не  будет  обратной  тропки,  
О-  ней  лишь  чаще  приснятся  сны...  
П-орой  от  грусти  прольются  строки,  
Р-убцами  боли  меж  слов  полны...  
С-егодня  снова  пишу  об  этом,  
Т-акой  опять  у  души  настрОй.  
У-  очень  многих  вокруг  поэтов  
Ф-ортуна,  счастье  тот  путь  домой.  
Х-отя...  пишу  вот...  и  стало  легче,  
Ц-епляюсь  рифмой  за  давность  дней.  
Ч-его    с  годами    канаты  крепче,  
Ш-аги  к  той  речке  еще  ценней...  
Щ-адить  не  стоит  себя  от  болей,  
Э-дем  ,  где  юность,нам  не  вернуть  
Ю-лой  крутись,  но  не  в  нашей  воле,  
Я-  лишь  страницу  переверну...

Использованы  все  буквы  алфавита,  кроме  Й,  Ё,  Ъ,  Ы,  Ь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763741
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Наташа Марос

НЕ ХАНДРИ…

Да...  не  хандри,  нам  надо  пережить
Вот  эту  зиму...  ну,  а  дальше  -  дальше!
А  кто  за  нас,  если  не  мы,  скажи,
Сумеет  продержаться  здесь  без  фальши...

Прогнившее  и  вдоль,  и  поперёк...
И  небо,  что  над  нами,  как  бы  тоже...
Осеннее,  ему  и  невдомёк,
Что  и  оно-то  на  хандру  похоже...

Ну,  не  грусти,  я  -  рядом,  я  смогу!
Нам  вместе  -  до  весны  подать  рукою!
Мне  очень  хочется  на  берегу
Ещё  пожить...  Да...  не  хандри  -  нас  двое!!!

                         -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763287
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Наташа Марос

НЕ ЗАСНУТИ…

Прости  мені,  осене,  тиху  молитву,
Яскраво  шматочками  літа  малюй,
Твоєю  рукою  сльозу  свою  витру,
А  ти  мені  -  бабине  ще  подаруй!

Зігрієш  в  обіймах  -  з  журою  не  сплутай
Тремтливу  покору  опущених  вій  -
У  теплу  довіру  надійно  закутай,
Мелодію  серця  почути  зумій...

Засип  мене,  осене,  листям  кленовим,
Хай  ковдрою  ляже  на  сотні  доріг  -
Засліпить  золоченим  заревом  знову
І  вже  не  заснути  мені  до  зорі...

                           -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763166
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 03.12.2017


Наташа Марос

ЦЕ ВАШІ…

Чарівний  світ  поезії  земної
Метафори,  епітети  і  рими  -
Канони  ці  придумані  не  мною,  
Та  все  частіше  засинаю  з  ними...

Хтось,  може,  посміхатися  воліє,
Мовляв,  усе  це  -  вигадки,  не  більше,
Нещасний,  бо  він  зовсім  не  уміє
Ба,  навіть  почитать  готові  вірші...

Коли  п'янить  мелодія  розкішна,
Слова  кружляють  у  нестримнім  вальсі
Моїх  фантазій...  як  же  мені  втішно
Відчути,що  мої  думки  -  це  ваші...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761840
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 03.12.2017


Елена Марс

Жизнь изломать свою - самое страшное

Милое  солнышко  -  боль  моя  вечная,
Рана  душевная,  рана  сердечная!
Как  мне  помочь  тебе,  что  посоветовать?
Как  увести  на  дороженьку  светлую?

Крестик  одеть?  Он  -  внутри  тебя.  девочка!
Хоть  и  не  лёгок,  не  мал,  будто  семечка,  -
То,  что  предписано  -  ноша  посильная,
Пусть  и  не  носишь  нательного  символа.

Я  и  сама-то  без  крестика  внешнего.
Души  не  в  том,  моя  милая,  грешные.
Слушай,  родимая,  слушай,  хорошая:
Грех  -  это  тропы  тенистые,  ложные!..

Малая  радость  в  тенистом  безумии!
Ну  же,  очнись,  моё  счастье  разумное!
Ну  же,  очнись,  моя  боль  светлоглазая!
Жизнь  настоящая  вовсе  не  праздная!

Жизнь  -  это  камни  подводные  частые,
Люди  -  как  овцы,  и  люди  -  как  ястребы!
Будь  благородной  -  в  любых  обстоятельствах!
Худшего  нету  -  чем  боль  от  предательства!

Лгу!!!  Есть  и  худшее!..  Слышишь,  хорошая?!
Хуже  -  предать  своё  Я,  изничтоживши!..
Жизнь  изломать  свою  -  самое  страшное!
Жизнь  не  даётся,  любимая,  дважды  нам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763572
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Наташа Марос

БЕЗ ПРАВА…

Я  живу  без  права  на  ошибку,
Как  сапёр,  идущий  впереди.
Разгоняюсь  и  встаю  на  дыбки,
Но  судьба  шипит:  "Вперёд  иди!"

Отрекаюсь  я  и  снова  плачу,
Оставляя  всё,  что  позади,
Я  живу  без  права  на  удачу,
Как  сапёр,  идущий  впереди.

Дышит  осень  холодом  заранее,
Тихо  зазывает:  "Подходи..."
И  опять  наощупь,  без  дыхания,
Как  сапёр,  идущий  впереди...

         -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627875
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 03.12.2017


Потусторонний

Бесценные мгновенья не вернуть.

Бесценные  мгновенья  не  вернуть.  
За    легкодумьем  следует  расплата.  
Дороже  окровавленного    злата  
спирали  эклектическая  круть.

Безвременье  –  синоним  от  беды.  
Когда  повисли  стрелки  на  цейтноте,  
в  тартарары  гремит  весь  мир    напротив,  
закрашивая  в  памяти  следы.

Какая  это  подлинная  власть!  
В  руках  сосредоточенного  Бога.  
Ведь  нужно  для  владычества  немного:  
Всего  лишь  быть  расщедрившимся    всласть.  

Ощупать,  осознать  бока  границ,  
найти  изломы  раннего  соблазна.
Энергия  огня  блуждает  в  плазме.
Энергия  души  бросает  ниц.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763569
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

В грудневу ніч безсоння

В  грудневу  ніч  безсоння  спогад-запах...
Малюю  пуантильно  профіль,
І  розгортаю  кольорову  мапу,
Хоч  не  топограф,  ні  не  профі.

Але  Карпати  -  гори  екзотичні
Пізнала  серед  розмаїття.
Згадала  слів  потік  твоїх  дотичних,
Як  обіймали  руки-віття.

Не  здатна  полонини  я  забути,
Тебе  мені  не  вистачає.
Червоної  так  захотілось  рути,
Бо  ніжність  в  серці  проростає.

А  на  світлинах  ми  удвох  щасливі,
Купались  в  любощах  і  квітах.
Груднева  ніч,  а  почуття  як  злива,
Кохання  пригадалось  літо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763443
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


OlgaSydoruk

Не испугайся, мon amore…

Когда  случайно(в  коридоре)
Не  на  стене  увидишь  тень,
Не  испугайся,  мon  amore,
Голубизны  ажурных  вен  -
Потустороннего  астрала...
Прохлады  (из  его  вершин)...
Не  говори  ей,что  устала...
Не  разливался  долго  Нил...
Не  говори,прошу!  -  Не  время.....
Не  говори,что  нету  сил!..
На  ней  -  таинственное  бремя:
Один-единственный  берилл...
Ты  приласкай  её  до  света...
До  первых  лучиков  зари...
Коль  не  дождёшься  ты  ответа,
Все  двери,молча,отвори...
Пускай  идёт,куда  желает...
Пускай  -  не  ведает  оков...
Наверно,кто-то  ожидает  -  
Где  Нил  выходит  с  берегов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763169
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


OlgaSydoruk

Самый лучший…

Протыкают  ветви  тучи  -
В  небо  рвутся  тополя...  
Снег  пушинками  кружится...  
На  озёрах  -  лёд  до  дна...  
Листик  жёлтый  припорошен...  
Снится  первый  зимний  сон...  -  
Тёплый,нежный...Самый  лучший...
Улетает  птицей  стон...  
О  тебе  -  строку  сплетаю..
О  тебе  -  страницы  рву...  
О  тебе  опять  мечтаю...
О  тебе  одном  грущу...  
И  зову,зову(немая)...  
И  кричу(до  хрипоты)!..  
А  у  розы  моей  алой  
Опадают  лепестки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763197
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


OlgaSydoruk

Я беременела страстью…

Я  беременела  страстью…И  рожала  от  греха…
По  велению  высшей  власти  –  моя  лёгкая  рука…
И  мои  пылали  свечи…И  болела  мне  душа…
Обнимала  память  плечи,  не  молчала  тишина…
И  мои  пути-дороги  на  ладони  у  судьбы…
И  мои  заветы  строги…И  кому-то  так  важны…
В  этом  мире  беспокойном  ожиданием  живут…
Если  словом  согревают,  то,  наверное,  не  лгут…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763401
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Оксана Р.-Г.

Лише б…

Лише  б  промінчик  сонця
Та  ще  б  окраєць  неба,
Тепла  у  всі  віконця!..
Чого  ще  серцю  треба?..

Комусь  зернятко  щастя
У  філіжанці  кави…
Хай  ласкою  воздасться  
Словечко  нелукаве!

Усім  -  щедринку  сміху
Й  добра  повнезні  жмені!
Хай  повняться  на  втіху
Оселі  та  кишені!

Нехай  гніздиться  спокій
У  кожному  серденьку  -
Хай  помисли  високі
Мережить  помаленьку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763399
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


VitaLina

Ранкові зорі


Летить  вітер,  пісню  шепоче,
Заглядає  в  твої  ясні  очі,
Гомонить  усе  про  життєве,
Хмарки  линуть  на  небі  рожеві.
І  доноситься  грізна  мелодія,
І  повіяло  ніченьки  холодом,
А  на  ранок  туманом  розтало,
Заворкотало  так...  повчально.

Тепло-тепло  віяло  днями,
Наповнялась  місцинка  дарами,
І  чарувало  небосхилом,
І  любов  твоя  в  серці  ожила.
І  все  дарують  тобі  поцілунки,
Та  наповнюються  зеленю  луки....
І  для  тебе  співають  тумани,
Любов  твоя  щира  і  гарна.

І  співають  тобі  ранкові
Такі  легкі  таємничі  зорі.
І  знов  відкликнеться  любов'ю,
Зачаклують  хмарочки  прозорі:
Володієш  ти  словами  на  повну
Тою  силою  діброви  сьогодні.
І  донесеться  плач  щирий  дощу,
І  ти  таємницю  дня  відчуй.

А  на  ранок  теплом  повіє,
І  розквітне  серпнева  надія,
Прихилиться  до  тебе  серцем,
Погляне  так  у  сумне  озерце.
Доторкнеться  сльозами  і  холодом,
Вона  сном  заволодіє  молодим.
Розкаже  надія  все  про  диво,  -
В  хмарках  приховалось  журливо.

Летить  вітерець,  грає  теплом,
Любов'ю  твоє  серце  ожило.
Затуманило,  зачаклувало
Без  гніву  й  душевного  жалю.
І  несеться  твоя  пісня  стокрила,
Що  всіх  до  себе  трепетом  схилила:
Ти  моя  віковічна  надіє,  -
Я  живу,  я  мрію,  волію.

21.08.2017/12.01.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763370
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Амелин

Новый Год в Палате № 6 (Сатира)

[b]или  Не  перевелись  ещё…  [/b]
По  следам  газетных  "уток"  и  некоторых  новостей
(детям  до  40  лет  не  рекомендуется)


"Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла
Вертится  быстрей  земля."    
(«Песенка  о  медведях»)

[i]«Говорят,  под  Новый  год
Что  ни  пожелается  -
Всё  всегда  произойдёт,
Всё  всегда  сбывается…»
(Сергей  Михалков  «Под  Новый  год»)  [/i]


[b]Из  несвежего  [/b]
(https://subscribe.ru/group/rossiya-today/8306003/)
(https://vmirechudes.com/sensacionnoe-zayavlenie-lyudmily-putinoj-moego-muzha-davno-net-v-zhivyx/)

Немецкая  газета  Die  Welt  опубликовала  сенсационное  интервью  бывшей  супруги  президента  России  Людмилы  Путиной.  (Выдержки)

[i]"...  Моего  мужа,  к  сожалению,  уже  давно  нет  в  живых.  Я  вынуждена  признаться  в  этом  публично,  потому  что  не  могу  больше  видеть,  что  творится  от  его  имени.  Это  страшные  люди.  Они  не  перед  чем  не  остановятся.  Я  боюсь......он  совсем  пропал.    ...Через  несколько  дней  появился  его  первый...  дублер.
...Внешне  он  конечно  был  очень  похож  на  Путина  —  я  была  поражена.  Но  это  был  совершенно  другой  человек."
(Новость  оказалась  фейком)
 [/i]

[b]Подменили,  демоны!  [/b]

Выплыв  из  воды  газетной
Пи…  подкрался  незаметно.          
Звон  сенсации  раздался,
Мол,  не  тем  Пу…  оказался.
То  дублёр,  его  двойник!
В  общем,  вынесли  вердикт:

Как  призналась  Леди  Пу,
Кто  есть  кто  и  кто  есть  ху…    
"Царь  у  нас  не  настоящий!
Хоть  и  русскоговорящий…
Хоть  похож,  как  капли  две,
Без  царя  Он  в  голове!

Третий  год  уже  подряд
Вами  правит  Дубликат!  
Поздравляя  с  Новым  Годом
Он  глумится  над  народом!
Он  несёт  вам  "ахинею"  –
Он  СЕБЯ  ввиду  имеет!"  

Так  ли  –  нет?..  Ядрёна  вошь!*    
Сразу  и  не  разберёшь...


[quote][b]Ядрёна  вошь[/b]  (лат.  Anoplura  Yadronis)  —  паразитически  настроенное  насекомое.  Обитает  только  на  территории  России  и  СНГ,  входит  в  [b]Русскую  Четверку[/b]  —  группу  животных,  обитающих  исключительно  на  данной  территории  (эндемиков).  Помимо  Вши  в  группу  входят:  [b]Ёшкин  кот,  Ёкарный  бабай  и  Бляха-муха[/b].  По  последним  непроверенным  данным  найден  еще  один  подвид  высших  приматов  -  [b]Едрёна  матрёна.[/b]  В  настоящее  время  ведутся  напряженные  дискуссии  о  переименовании  четверки  в  пятерку.
(http://absurdopedia.net/wiki/Ядрёна_вошь)

 [/quote]

[i]«Новый  год  к  нам  мчится,  скоро  всё  случится,  
Сбудется,  что  снится,  
Что  опять  нас  обманут,  ничего  не  дадут,  
Ждать  уже  недолго,  скоро  будет  ёлка,  
Только  мало  толка…»
(Дискотека  Авария  «Новогодняя»)
 [/i]


[b]Из  свежего

В  России  сложили  двухметровую  новогоднюю  елку  из  навоза  [/b]
09:09,  сегодня  

[i]
Житель  села  Нерюктяйинск  в  Якутии  слепил  новогоднюю  елку  из  навоза.  Об  этом  сообщило  местное  агентство  Flash  Siberia.
"Новогоднее  дерево"  высотой  более  2  м,  на  верхушку  автор  скульптуры  прикрепил  красную  звезду.
Автор  "скульптуры"  Михаил  Боппосов  известен  тем,  что  ранее  лепил  из  навоза  змею,  коз,  обезьян  и  петуха  -  символы  прошедших  лет  по  восточному  календарю.
(https://strana.ua/news/107547-v-rossii-skulptor-predstavil-dvukhmetrovuju-prazdnichnuju-elku-iz-navoza.html
http://www.mk.ru/social/2017/11/26/novogodnyaya-elka-iz-navoza-v-yakutii-pozabavila-polzovateley-seti.html
https://korrespondent.net/world/russia/3910748-v-rossyy-slepyly-novohodnuiui-elku-yz-navoza)
 [/i]


[b]Не  перевелись  ещё…  [/b]

Снега  тонно-километры
Пульсом  ощущаются.
Но  мы  держим  нос  по  ветру  –    
Чудеса  сбываются!

Новый  Год  опять  к  нам  мчится!..  
Старый  –  бабой  с  воза…
18-й  стучится  
Ёлкой  из  навоза.

Ну  и  что,  что  Год  Собаки…
Да  какая  разница…        
Ждать,  что  где-то  свистнут  раки?  
Врёшь,  Зима-проказница!

Ёлочка  –  почти  2  метра!
Ну  а  может  более...
Звуки  зимнего  оркестра!
Запах  послесловия...  

                               ***
До  чего  чудной  народ,    
Радостно-поддатый!                                                                                
Лепит  «ёлки»  в  Новый  Год,
Ест  блины  с  лопаты…

Перекрестится  Зима
Белою  метёлкой:
«Удивляюсь  я  сама!  –    
Только  мало  толка…»


Из  якутской  песни  
[b]"В  снегу  родилась  ёлочка"    [/b]

"В  снегу  родилась  ёлочка,
С  оленями  росла...
И  много,  много  радости
Якуту  принесла.  

Метель  ей  пела  песенку:
"Спи,  ёлочка,  бай-бай!"
Мороз  снежком  укутывал:
"ТЫ  ТОЛЬКО  НЕ  РАСТАЙ!"

Как  в  колесе  мысль  белочкой
На  краешке  земли:
"Чтоб  не  срубили  ёлочку,    
В  Кремль  к  Пу...  не  отвезли!.."  

Но  Год  Собачки  сказочный
Несёт  благую  весть:
Всех  будет  ёлка  радовать                            
В  Палате  №  6!
В  Палате  №  6!

Припев:

"Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла
Вертится  быстрей  земля.
Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла
Вертится  быстрей  земля."








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763141
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Олена Жежук

Несказані слова

А  що  оті  несказані  слова?
Тремтять  дощем  на  сонцекрилих  віях.
Торкнулась  тиші  мертва  тятива  -
Окрилена    душа  не  розговіє.

Мовчать  оті  несказані  слова,
В  німе  відлуння  пустку  огортають…
А  час  порожні  мрії  розбива,
Що  тихими  ночами  серце  крають.

Усе  так  просто:  я,    ти…  і  слова,
Які  зуміли  б  відімкнуть  світання.
Без  них  так  темно  –  нас  без  них  нема…
І  солоніє  біль  у  час  мовчання.

Болять  в  мені  несказані  слова,
Їм  не  зійти  шептанням  невблаганним.
Осиротіло    в  пам'яті  сплива  –  
«Неска́зане  лишилось  несказа́нним…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763036
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Ярослав К.

Батончик

Вы  знаете,  быстрее  всех  на  свете
От  всяких  там  уныний  и  тоски
Спасают  нас...  батончики  от  Пети
Рецептам  психиатров  вопреки.

Не  "баунти",  не  "сникерсы",  не  "марсы",
Не  всякий  там  бельгийский  шоколад
И  прочие  "блатные"  выкрутасы,
Которым  я,  конечно,  тоже  рад.

Но  это  не  всегда  мне  по  карману,
Батончики  же  любит  наш  народ.
И  я  кормить  агрессора*  не  стану
Ещё  и  потому  что  патриот.

Ведь  фабрика  несёт  в  казну  налоги,
И  это  наш  национальный  бренд!
За  нею  зорко  бдит  предельно  строгий
И  самый  справедливый  президент!

А  басням  про  оффшоры  вы  не  верьте,
Плодят  их  провокаторы  Москвы.
Покушайте  батончиков  от  Пети,
Чтоб  стали  патриотами  и  вы.


*всякие  "сникерсы"  производят  в  России

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763046
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Ярослав К.

О смысле жизни

                                                                                                                                                                   Все  труды  человека  --  для  рта  его,  а  
                                                                                                                                                                                       душа  его  не  насыщается.
                                                                                                                                                                                   (Книга  Екклезиаста  гл.  6:7)


"В  чём  смысл  жизни?"--  спрашивал  не  раз
Пожалуй,  каждый,  сам  себя  терзая...
"Всё  суета,"--  сказал  Екклезиаст.
Любовь  --  есть  Бог,  вот  истина  простая.

Сказал  Господь,  в  поту  хлеб  добывать
И  дал  заботу  в  этом  упражняться,
А  всё,  что  сверху  --  брату  помогать,
Но  не  копить,  не  отдавать  вращаться.

А  жизнь  в  трудах  несётся,  всё  спеша...
"Для  рта  его  труды  все  человека".
Любовью  лишь  насытится  душа,
Любовью  к  Богу,  ближним  да  калекам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728707
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 29.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

П*янила казка …

Лимонним  мармеладом  вабив  місяць
Із  сині  купола  нічних  небес.
І  зорі  бджілками  зайняли  місце.
І  спалах  почуттів  в  очах,  і  скрес.

Нічні  світила  мигтіли  у  вікно,
І  з  ними  фліртував  міський  ліхтар.
І  через  вінця  текло  снаги  вино,
Відвертістю  розкривсь  жаги  портал.

Торкались  губи  гнучко  шовку  тіла...
Стихія-подих  магічно-ласий...
Розкішна  ніч  від  дотиків  тих  мліла.
П*янила  казка,  як  "ню"  Пікассо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762907
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Елена Марс

Заря


Печалюсь...  Что  мне  остаётся,
Не  зная  рук  твоих  тепла?..
У  нас  разнятся  даже  солнца,
Не  только  неб  ночная  мгла.

Разнятся  звёзды,  луны,  утра!
И  лишь  вечерняя  заря  -  
Для  нас  двоих  горит,  как  будто,
И  в  узел  вяжет  якоря.

За  это  я  ещё  сильнее
Ту  сводню  алую  люблю!..
Душа  твоя  мне  сердце  греет,
Не  зная  вкуса  жарких  губ!

Не  зная  шёлка  нежной  кожи,
Ты  весь  -  во  мне  -  огнём  зари!
И  пусть  нам  жребий  выпал  сложный...
Заря  -  одна  для  нас  горит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762847
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Радченко

Зима

Так  раптово,  а  в  тім,  як  і  завжди,
Немов  пір'я  з  перин,  з  сірих  хмар
Закружляв  перший  сніг  й  зразу  ж  майже
На  холодній  землі  він  розтав.

Осінь  кутала  плечі  в  тумани,
Йшла  назустріч  Зимі,  мов  на  плаху.
Приготовані  літечком  сани
Не  її  повезуть,  сіромаху.

На  санчатах  Зима,  мов  царівна,
Об'їзжатиме  володіння.
Неприступна,  холодна,  чарівна
І  слабка  водночас,  і  сильна.

Ось  такими  й  жінки  теж  бувають  —
Ні  до  кого  в  них  віри  немає.
Так  й  живуть  в  самоті,  замерзають,
Тільки  біль  їхній  справжнім  буває.

Так  й  Зима  від  Весни  геть  тікатиме  —
У  теплі  їй  незатишно  жити.
І  ніхто  і  ніколи  не  знатиме,
Як  набридло  їй  нишком  тужити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762854
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 56

Объявленье  на  телеге:
-  Потерялся  Митька  егерь!
Бабы  в  лес  мчат,  через  рожь,
Больно  егерь  был  хорош!
*
Как  то  раз  перед  грозою
Клим  завел  в  палатку  Зою.
Дождь  прошел,  помилуй  Боже,
Клим  прогнать  ее  не  может!
*
По  реке  плывёт  полено,
На  нем  Петька,  дыбом  грудь.
Хоть  река-то  -  по  колено,
Он  боится  утонуть!
*
Подарила  мне  Авдотья,
Не  костюмчик,  а  лохмотья!
И  в  отместку  ей  за  это
Секс  объявлен  под  запретом!
*
Ветерок  играл  подолом
Раздраконил  Василя..
И  он  мне  за  частоколом
Сделал  то,  чего  нельзя!
*
Банки  ставила  Матрёна
Прямиком  на  торс  Димона!
Дура-баба,  ставь  на  спину!
И  не  сотню!!!  Половину!
*
Бег  в  мешках  предпочитаем
Я  и  мой  столетний  дед.
Мы  ж  в  деревне  обитаем
И  у  нас  кроссовок  нет!
*
Не  стремилась  я  к  успеху
А  он  взял  и  сам  пришел!!
А  теперь  мне  и  морпеху
Очень  даже  хорошо!
*
Пусть  к  тебе  пришло  веселье
Хочешь  быть  на  высоте!
Но  на  этом  новоселье
Глупо  выглядишь  в  фате!
*
Пирсинг  сделала  в  пупке  я
В  языке  и  возле  глаз!
Называли  раньше  Фея,
Прости-господи  -  сейчас.
*
Наводнение  в  подвале,
Но  не  кроет  воду  кран!!
Поменять  прокладку  Вале
Взялся  мой  кинг-конг  Иван!
*
Мне  гадалка  нагадала
Счастье,  ЗАГС,  как  у  других.
Я  ей  золото  отдала....
Где  обещанный  жених?
*
Милый  гнал  пургу  и  вьюгу
Что  он  чистый,как  слеза!
Приведу  сейчас  подругу,
Пусть  посмотрит  нам  в  глаза.
*
По  асфальтовой  дорожке
Шаг  чеканю  строевой!
Завтра  буду  на  обложке
Я  журнальчика  "Плейбой!"
*
В  двух  мешках  лежит  морковка,
В  третьем  -  красный  бурячок.
Верка  хитрая  плутовка
К  ней  ушел  мой  дурачок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762821
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


НАДЕЖДА М.

Існують ліки для душі

Ти  відшукай  у  серці  слово,
Нехай  зігріє  увесь  світ.
Не  пропусти  тих  випадково,
Хто  скінчив  свій  давно  політ.

Хто  слово  це  давно  чекає,
І  втратив  віру  в  доброту.
До  сірих    буднів  вже  звикає,
Згубив    давно  свою  мету.

А  втішне  слово  приголубить,
І  стане  м"якшою  душа.
І  віру  в  людяність  не  згубить.
Вона  йому  вже  не  чужа.

І  стане  світ  в  новій  обнові,
Не  дошкулятимуть  дощі,
Бо  буде  вірить  знову  й  знову,
Що  є  все  ж    ліки  для  душі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762893
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Вячеслав Рындин

Накануне…

…не  отдельно  и  не  врозь
дождик  в  капле  снег  в  снежинке
мимоходом  путник  вскользь  
поскользнулся  на  тропинке
градус  нолик  с  плюсом  грязь
минус  гололёд  в  пути
отъюстирована  связь
для  движения  –  зимы…

28.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762723
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Елена Марс

У каждого есть свой посильный крест

Ты  где-то,  на  другом  краю  земли,
Спокойно  спишь  и  ходишь  на  работу.
Зачем  тебе  нужны  мои  заботы,  
Похожие  на  лодку  на  мели?

На  мёртвый  груз,  который  силюсь  я
Хотя  б  немного  сдвинуть...  в  одиночку.
А  он  -  тяжёлый  крест  -  всё  в  той  же  точке.
Душа...  как  на  экзамене  моя...

И  вёсел  нет  -  тех  самых  крепких  рук,
Чтоб  капельку  хотя  бы  оттолкнуться
И  радостной  рассвету  улыбнуться,
Любя  тот  мир,  что  вижу  я  вокруг!..

Любя?  -  Я  и  сейчас  люблю  всё  то,
Что  Небом  мне  даровано  так  щедро,
Но  я  в  себя  уже  теряю  веру...
Я  -  слабая...  уставшая...  никто.

Ведь  я,  как  тень,  блуждающая  в  ночь,
В  объятиях  бессонниц  слишком  частых.
Ты  где-то  существуешь...  в  общем  -  счастлив...
И  ты  ничем  не  можешь  мне  помочь.

У  каждого  есть  свой...  посильный  крест...
И  каждый  САМ  несёт  его...  до  тризны.
Твоя,  как  и  моя,  судьба  -  капризна...
И  мне  в  ней  не  предписывалось  мест.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762702
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ліна Ланська

ТІЛЬКИ Я…

Коли  хмелем  п"янким  слова
Заплітають  твої  стежки,
Відчуваю,  що  я  -  ЖИВА!
Відчуваю,  що  навпрошки

Пробіжу  сотні  миль  дівчам
Босим...

Розіллю  на  тумани  сміх.
У    недбалім  безладді    лад
Наведу!..  хай  не  мій,  не  смій
Забувати,  що  я  була!

Сива  ніч  нас  на  мить  вінча
Й  досі.

Тільки  ти    дивом  стати  зміг,
Тільки  я  одна  теж  змогла,
 
Осінь...


28.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762887
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


OlgaSydoruk

Достань с тайника арбалет…

Достань  с  тайника  арбалет…
И  стрелы,что  в  душу  попали…
Плесни  пару  капель  в  сонет  -
Из  грусти  и  светлой  печали…
Быть  может,  за  тысячу  лет,
Про  чувства  такие  забудут…
А  тот  восьмистрочный  сонет,
Наверно,никто  не  осудит…
Достань  с  тайника  арбалет…
Дыханье  смири  осторожно…
А  этот  любимый  сонет  -
С  пронзительно-нервною  дрожью…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762619
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017


OlgaSydoruk

Сегодня купила билет…

Сегодня  купила  билет  -    
На  зиму  (со  снегом,  морозом)…
Ангоровый  шарф    и  берет…
И  самую  красную  розу…
Я  снова  пишу  для  тебя  –  
Стихами,  сонетами,  в  прозе…
Темнеют  у  неба  глаза,  -
Прольются,  наверное,  слёзы…
Неровно  тобою  дышу…
Мечтами  себя  окрыляю…
Последний  листок  ноябрю
Специально  не  отрываю…
А  время  –  куда  -то  летит…  
Кометой…За  ним  -  не  угнаться…
А  слово  за  словом    -  спешит…
А  я  -  не  желаю  прощаться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762383
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017


archic

Нам слишком мало декабря

Морозным  отраженьем  снов
Наш  первый  снег  -  небес  удел,
Ты  растеряешь  сотни  слов
Среди  таких  обычных  дел

Постой  немного.  Мой  порог  -
Запомнит  милый  силуэт,
Твой  терпкий,  недопитый  грог,
Во  мне  оставит  точно  след

И  время  станет  чуть  быстрей
Отсчитывать  страницы  лет,
А  ты  все  также  у  дверей
И    осень  на  твоем  столе

Декабрь  будет  бел  и  чист,
Но  он  исчезнет  навсегда,
И  заново  на  белый  лист
Запишутся  твои  года…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762371
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Любов Іванова

Чому це так, ніхто не знає

Ч-орне  і  біле...  біле  і  чорне
О-чі  сприймають,  як  є,  без  прикрас.
М-ріється  завше  про  щось  неповторне
У-спіх,  нажаль,  не  у  кожного  з  нас.

Ц-інності  маємо  ми  особливі,
Е-кстра  бажання,  свій  смак  ,відчуття

Т-е,  що  для  когось  лиш  миті  звабливі,
А-ле  ж  для  іншого  -  подих  життя.
К-рила  ростуть,  як  людина  кохає,

Н-іби  сам  Бог  того  щастя  хотів.
І-ншої  долі  собі    не    бажає….
Х-тось  же  не  знає  таких  почуттів.
Т-ам,  де  взаємність  -  розрада  і  щастя,
О-плески  долі    красивій  такій.

Н-ебо  їм  дало  Господнє  причастя,
Е-рос  -    у  поміч  любові  палкій.

З-  вісно,  трапляються  різні  події,
Н-аче  прописані    з  неба  підчас…
А-нгел  з  небес  додає  нам  надії,
Є-мність  душі  не  міліє  у  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762359
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


OlgaSydoruk

А я - её ждала…

И  это  был  не  сон…  
Во  тьме  теснились  тени…
Бретельки  опускала
Послушная  рука…
Горячая  волна
Будила  негу  лени…
И  ты  -  её  позвал...  
А  я  -  её  ждала…
В  окошечко  без  штор
Заглядывают  тени…
"Войти  -    не  пригласят…
Покрепче    -  не  нальют…
Смотри  -  бокал  вина  
Пролился    на  колени...
Наверное,губами
Все  капельки  сотрут..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761371
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Ліна Ланська

ТИ ЧУЄШ?

Ти  чуєш?  Вони  ось-ось...
Завмерлі  горять  цурпалки.
Чийсь    погляд  жадібно  й  палко
Торкнувся?  -  не  довелось.

Услід  знедолений  дим
Вилизує  сіре  небо,
З"їдає,  хоч  і  не  треба,
Одвічне:  звідки,  куди?

В  минуле,  де  на  траві
Ще  бавиться  сонне  хочу,
Допоки  день  проти  ночі,
Ми  жевріли,  бо  живі.

Вціловує  спину  мох,-
У  оксамитних  лаштунків
Смолисті  тіні-малюнки,
То  ми  серед  прірви  вдвох.

Ти  чуєш?  Вітри  гудуть
У  демонів  на  підхваті
Багаття  розклали  кляті,
Примару  будять  руду.

Щоб  хрумала  нас,  як  хмиз?
Ми  й  так  догорим,  безсило.
Боги,  що  ми  сотворили
Щоб  кара  дістала  скрізь?

Чи  предки  клянуть  з  могили?
Не  дим,  а  душі  униз,
Угору?..  хмарами  сліз,-
Прокляття  заголосили.
25.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762356
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Ярослав К.

Засыпай на моём плече

Засыпай  на  моём  плече,
Примостись,  как  тебе  удобнее...
Свет  мерцающий  при  свече...
И  дыхание  стало  ровное...

Я  прислушиваюсь  к  нему...
Так  забавны  во  сне  движения...
Нежно  руку  приподниму
Из  затёкшего  положения...

Засыпай,  и  пускай  в  твой  сон
Не  проникнет  ничто  тревожное...
Наши  выдохи  в  унисон...
Полюбуюсь  тобою,  можно,  я?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Олена Жежук

… на твоём плече

                                               [i]Дякую  Ярославу  К.  за  натхнення...[/i]
                                     http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890

Ночь...  и  ветер  стучит  за  окном,
Нагоняя  тоску  дождливую.
Ну,  а  я  на  плече  твоём
Закрываю  глаза  счастливая.

Вот    ладошка  в  твоей    руке  –
Моё  сердце  любовью  греется.
Прикоснуться  губами  к  щеке  –
В  сладкой  нежности  чтоб  рассеяться.
 
Как  хочу  я  тебя  целовать,
Обнимая,  пылать  до  забвения.
А  потом  о  любви    напевать,
О  счастливых  минутах  мгновения.

За  окном  знойный  ветер  утих,  
Позабыв  о  тоске  печалиться.
Нам  не  нужно  слов    никаких,
Чтобы  в  сердце  
                                 друг  друга
                                                   отправиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762307
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Елена Марс

Промовч

Обіймів,  поцілунків  не  було  ще...
Немає  спільних  спогадів  у  нас.
А  дощ  думки  старанно  так  полоще,
Змиваючи  із  пам*яті  той  час
Де  я  тебе  не  знала  й  не  чекала...
Де  ти  мене  не  знав.  Скажи,  чому:
Мені  тебе  -  до  сліз,  коханий,  мало,
В  безсонну  ніч,  в  беззоряну  пітьму?..
Ти  все  вже  відібрав  у  мене,  любий!
Все  те,  що  -  цінним  марилось  мені!
Чи  болісна  така  для  мене  згуба?  -
Я  тисячу  разів  скажу,  що  ні,
Бо  зовсім  не  шкодую  за  минулим.
Причина  -  ти!  Тебе  не  було  в  нім!
Вчорашні  дні  в  душі  моїй  поснули  -
Коханням  перекреслені  твоїм.
Одне  лише  до  тебе  є  прохання:
Якщо  помре  в  тобі  любов  твоя  -
Не  край  мене,  мов  лезо,  тим  зізнанням!
Промовч,  благаю,  щоб  не  вмерла  й  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762265
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


ТАИСИЯ

На крыльях любви

                                                 «У  любви  –  как  у  пташки  крылья!
                                                   Её    нельзя  никак  поймать!»  (    Из  оперы    Ж.  Бизе                  
                                                                                                                                         Кармен")
У  всех  поэтов  тоже    крылья  
Поэт  не  может  не  мечтать…
Но  чтобы  сказку  сделать  былью,
Поэты  учатся    летать.

И  он  парит  над  облаками…
И  обязательно  вдвоём…
Весь  мир  готов  объять  руками.
И  небо  –  наш  «родимый  дом»!

Поэт  –  особенной  породы  –
Ты  эту  истину  усвой!
Он  не  считает  свои  годы…
Всю  жизнь    в  полёте  наш  герой!

Мы  небылицы  сочиняем,
Пока  ещё  не  грянул  гром…
Планета  наша  пусть  летает…
Земля  –  надёжный    космодром!

Пока  нас  радует  природа,
Огонь  любовный  не  угас…
То  никакая  непогода  –
Не  остановит  наш  «Пегас»!

Пока  мы  дышим  и  живём,
Извечно  о  любви  поём.
Ведь,  если  о  любви  не  петь  –
Ты  будешь  тлеть,  а  не  гореть…

24.  11.  2017.        Рисунок-  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762109
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 26.11.2017


НАДЕЖДА М.

Думаєш, скупа я?

Думаєш,    скупа  я?  Ані  трохи.
Подарую  крапельку  тепла.
Вийму  колючки  чортополоха.
Довго  витягала,  як  могла.

Може,    тобі  сонця  вже  забракло?
Довго  у  пітьмі  чомусь  сидиш..
Серце  у  депресії  заклякло.
Кров  свою  мовчанням  холодиш.

Подарую  усмішку  ласкаву,
Думаю,  розтопить  серця  лід.
Знаю:  любиш  ти  гарячу  каву..
Крил  твоїх  відновлю  знов  політ.

Та,  дивлюсь:  зима  уже  на  носі.
Бачу,  що  від  слів  моїх  ти  зблід.
Десь  думками  ти  літаєш  й  досі.
Ти  ще    молодий,  та  все  ж  ти    дід.

Умощусь  зручненько  на  дивані,
Котик  муркотить  мені  пісні...
Раптом  я    схопилась  в  здивуванні...
Треба  ж,  все  побачила  у  сні..

----------------------------------------

 (  Прошу,  щоб  ніхто    не  приміряв  цей  вірш  до  себе.
Це    трохи  гумору  з  мого  домашнього  архіву  ).
-------------------------------------------------------------
Дякую  всім,  хто  читав..Бажаю  вам  приємних  вихідних...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762062
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Вячеслав Рындин

Всплакну…

…и  погрущу  –  когда  умрёт  листок,  
Пока  что  дни  его  не  сочтены,  
Манер  осенних  спурт  весьма  жесток,
Влачит  пыль  триллионов  –  крошки  зги
Слоятся  россыпью  –  златой  венок
Как  скоп  забвения  –  в  ином  цвету  
Итог  давления  –  на  левый  бок
Присяду  в  чёрных  листиках  –  всплакну…

24.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762055
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Янош Бусел

Розмова…

           [i]      [b]  [color="#ff0000"]  Вже  Петра  немає,  -  пішов  за  межу  життя...
                     А  розмова  така  була,-  нелегка  розмова...
                     Скільки  нас,  таких,-  обездолених  червоними...[/color][/b][/i]
                                     
[i][b][color="#000000"]Пiд    вагонами    гальма    нагрiлись,
Шум    колiс    поступово    стиха.
У    одному    з    вагонiв    зустрiлись
Односельцi    Скаба  і  Блоха.
 
Це    не    прiзвища.    Це    так    прозвали
Предкiв    наших    за    їхнi    дiла.
,,Псевдонiми''    й    до    нас    би    пристали,
Та    обидва    втiкли    iз    села.
 
Працювали,    учились,    радiли,
Матюкались,    дiтей    пiдняли.
Спершу    вiн,    потiм    я    постарiли,
Та    розмов    про    життя    не    вели.
 
А    ось    тут,    в    примiському    вагонi
Ми    життя    прокрутили    назад  -
Дiд...Бабуся...Земля...Збiжжя...Конi...
Батько...Мати...Замрiяний    сад...
 
Прапор...Мiтинги...Бiлi...Червонi...
Банди...Кров...Теплий    подих    рiллi...
Кулi...Праця...Земля...Знову    конi...
Збори...Сльози...Колгосп...Куркулi...

Пов'язали...Везуть...  Гіркі  думи...
До  Сибіру...Землянки...Сніги...
Лист  із  дому...Завидуєм,  куме...
Ми  вмираємо...Всі...  До  ноги...

Відібрали  останнє...Люд  гине...
Земля  стогне  від  диких  ідей...
Голод  жне...Нам,-  останні  години...
Слухи  є,-  поїдають  дітей...

Спiврозмовник    замовк.    Видно,    лихо
Знов    привидiлось    в    темнiм    вiкнi...
,,Ти    простив    їх?"-спитав    його    тихо  -
I    земляк    тихо    видихнув:  ,,Ні!...''
 [/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762210
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Янош Бусел

Вибух…

                                         [i]    [b][color="#ff0000"]...  Зійшлись  Правда
                                               і  Кривда...  Там  все  ясно,-
                                               по  той  бік  ВОНИ,  по  цей  бік,-  
                                               МИ...  А  як  поза  Майданами?...
                                               Буває  як  тут...  А  ми  ж,-  люди!..[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#0c0c42"]Гримнув    вибух...    Роз'їхались    стіни...
Рами  -  в    друзки,    посипалось    скло....
Це    було    вже    ніщо    для    людини,
Бо    людини  -  уже    не    було...

Було    рване,    спотворене    тіло,
Була    швидко    густіюча    кров,
Було    серце,    котре    ще    тремтіло,-
Його    перший    удар    не    зборов...

Було    серце,    котре    ще    тремтіло,
Живий  мозок  ще  правди  шукав...
-  Він  не  наш!..  І  загинув  по  ділу,-
Хтів  в  судах  добиватися  прав!..

Скасував    всі    борги    оцей    гуркіт,
Вгамував    комусь    Каїнів    зуд,
Але    з    Божим    судом    грає    в    жмурки
Цей    страшний    і    неправедний  суд.

Закурликала    мідь    сумовито,
На    труну    перша    глина    лягла...
Слідство...Пошуки...Справу    закрито,-
Певно,    є    більш    важливі    діла...
   [/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762010
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Олекса Удайко

МІЙ ПАДОЛИСТ (Муз. С. Голоскевича)

                                                                                                                                     [i][b]Tth[/b][/i]
                 [i]Подаю  (повторно)  текст  пісні,  музика  
                 на  який  створена  Сергієм  Голоскевичем.
                 В  процесі  правки  з  невідомих  причин  
                 текст  втрачено  та  відновлено  по  пам'яті.  
                 Просимо  читачів  вибачити  та  прореагувати  
                 на  нову  редакцію  пісні.                                
                           
[b][color="#0c0578"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  в  плідній  неволі,  
Та  не  знесло  лихим,  буйним  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини,
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
І  дерева,  від  літепла  п’яні,
Самотіють  безрадісно  й  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Вже  німіє,  мовчить  горда  осінь,
Пришерхає  у  думі  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність,  притлумленість  ліній.
Хоч  природа  не  йме  уже  віри  
У  величність  Всевишнього  волі,
Святу  віру  вертають  нам  ліри  –
Ліри  щастя,  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Олекса Удайко

ФОРМУЛА ЩАСТЯ

             [i]  Думи  мої,  думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]

[i][b][color="#5b0478"]Коли  душа  твоя,  хай  без  причин,  в  комфорті,
Коли  здоров’я    в  вас  –  нівроку,  хоч  куди,
Коли  твоя  кохана  –  ягідка  на  торті,
І  дома  
               вже  давно  ніякої  біди;

Коли  роботу  маєш  по  душі    (і  гроші),
Коли  вночі  не  маєшся,    й  здоровий  сон,
Коли  у  тебе  ще  й  сусідоньки  хороші,
Коли  
               й  з  природою  живеш  ти  в  унісон;

Коли  збираєшся  до  праці,  як  на  свято,
Додому  мчиш,  немов    фрегат  на  парусах,
Коли  найтяжчу  справу  владнуєш  завзято…
Коли  тебе  
                 бентежить  вранішня  яса;

Коли  тобі  ще  Бог  послав  палке  кохання,
Й  дружина  не  в  журбі    почерез  твій  запа́л  
Коли  із  друзями  приємне  спілкування,
Щасливцю,  
               осуши  наповнений  бокал!

Коли  тобі  всміхається  привітно  сонце  –
Твоє  кохане,    яснооке-світ    дитя…
О  світе  Божий!  Чи,  бува,  не  сон  це  –
Оте  до  
                 щему  бажане  життя?
                                         
                                                       [color="#ff1a00"]  ♥    ♥    ♥[/color]
...Та  міра  щастя  в  кожного  із  нас  є  різна,
Бо  в  кожного  в  житті  є  свій  пріоритет:
Один  в  ясну  погоду  пхикає  і  кисне,
А  інший...
               в  небі  й  хмаровинному  –  поет.  [/color][/b]      

24.11.2017                                [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Lana P.

Прошита осінь золотим промінням…

Прошита  осінь  золотим  промінням  
Відчалила,  неначе  корабель,  
До  дальних,  ще  незвіданих  земель,
Укривши  землю  дощовим  насінням,

Завуальовану  туманом  сивим,
На  фоні  вже  обідраних  дерев.
Сердитим  вітром  покотився  рев
Коротким  днем  —  холодним  і  примхливим.

Довгенька  ніч,  устелена  думками,
Переступила  чутності  поріг,
Притрусить  сум  та  тугу  перший  сніг,
І  радість  лунко  потече  струмками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761998
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Lana P.

Рожевим птахом…

Рожевим  птахом  прилетів  світанок,
Вмочив  у  воду  сонячне  крило,  
Пітьму  зібрав  у  кришталевий  дзбанок,
Повітря  наливалося  теплом.

Розкидував  вогненні  пера-стріли  —
Зажевріли  яскраві  кольори.
У  срібних  росах  трави  задзвеніли
В  засіках  вересневої  пори.

Змарніла  постать  місяця-сновиди,  
Півнеба  засвітилось  ввишині.
Розвиднілись  тутешні  краєвиди,  
Гусиний  клин  прощався  вдалині.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761996
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Елена Марс

Я прощаюсь с дождём Тель-Авивским

Я  прощаюсь  с  дождём  Тель-Авивским,
Так  похожим  на  твёрдость  сурьмы.
Обжигает  он  душу  -  как  виски,
Этот  вестник  восточной  зимы.

В  закоулках  ноябрьского  утра,
От  дождя  проливного  -  темно.
И  на  сердце  так  мрачно  и  смутно,
Лишь  от  взгляда  на  мрачность  окон.

Это  всё  мне,  до  боли,  знакомо,
Только  нет  сожаленья  во  мне...
Никогда  не  была  здесь  -  как  дома.
На  иной  моё  сердце  волне...

Не  бегу  от  дождя.  На  прощанье
Пусть  закрытым  останется  зонт.
Возвратиться  не  дам  обещанья.
Я  в  судьбе  начинаю  ремонт...

"Ну  же,  бей,  по  щекам,  неуклюжий!
Бей  сильнее  -  слезу  схороня  -
Как  следы,  утонувшие  в  лужах,
Будто  ты  ненавидишь  меня."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761995
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Лиш троє діток матері вдалось спасти

Цій  жінці  років  сорок,  бліда  і  худорлява,
А  очі  величезні  повні-повні  сліз,
Дітей  чим  годувати,  лиш  гичка  мерзло-в*яла
Від  буряка  із  поля  старший  син  приніс.

Пуста  сусідська  хата  темніла,  мов  примара.
В  ній  вимерла  від  голоду  уся  сім*я.
За  що  цим  працьовитим  людям  страждання  й  кара,
Ніхто  вже  не  згадає  роду  імена.

Хоч  промайнули  страшні  і  болісні  тридцяті,
А  у  садках  батьків  могили  і  хрести.
У  пам*яті  спливає  той  геноцид  проклятий.
Лиш  троє  діток  матері  вдалось  спасти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762261
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

У правди гілка у суцвітті

Як  легко  можна  словом  обпекти
Тендітну  ауру  людини,
Неначе  сир  блакитний  посікти,
Не  відчувать  химер  провину.

Шубовснути  камінням  в  океан
З  усмішкою,  бо  все  ж  на  троні.
І  що  Медузі  до  відкритих  ран,
Коли  їй  зручно  в  фаетоні.

А  ти  тримайся,  бо  життя  одне.
І  щоб  не  сталось  в  цьому  світі,
Образу  не  ковтай,  і  це  мине.
У  правди  гілка  у  суцвітті.

(  Аура  -  1.  Прояв  душі  та  духу.
                         2.  Блакитний  сир  у  Фінляндії.
Медуза  -У  давньогрецькій  міфології  —  одна  з  трьох  дів  зі  зміями  на  голові  замість  волосся,  погляд  якої  обертав  усе  живе  в  каміння.  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761393
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І стеарином спогади стікають

Щодня  вражає  осені  відвертість,
Бо  листопад  завершує  етап.
Летять  сніжинки-вісники  з  конверта
Зими,  що  надіслала  білий  крап.

А  я  листи  твої  перегортаю...
Зачитані  до  чорних  дір  рядки.
І  стеарином  спогади  стікають,
Розлуки  свідки  -  крижані  зірки.

Сніжинок  досконала  аксіома,
Змерзає  у  самотності  душа.
І  блідне  жовтий  листопад  від  втоми,
Зима  спішить,  а  сум  не  полиша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761983
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


@NN@

Вранішні віршування

Які  легкі,  які  прозоро-світлі  рими...

Легенько  Музу  за  поділ  тримаю.

Я  десь  була  сьогодні...
                                           в  Сіракузах...  в  Римі...

Це  дзвін  дзвенить...
                                   чи  дзеленчать  трамваї...

І  хто  я  цього  ранку  ?...    Невідомо!
Десь  серед  зір  згубився  подих  мій.
І  що,  серед  світів  чужих,  шукаю?...

Мов  за  соломинку  тримаюсь  за  поділ,
Туніки  світлої  твоєї  Музо...

Сьогодні  я  була  у  Сіракузах.
І  джміль  над  квіткою,
                                                                       мов  дзвін,  гудів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761907
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Наташа Марос

СОН-КЛАКСОН…

...Весна  ерошит  чёлочку  игриво,
В  глаза  мне  смотрит  неба  синевой,
Тихонько  шепчет:  "Как  тебе  красиво
Гулять  на  шпильках,  да  по  мостовой..."

Без  устали  сигналят  мне  клаксоны,
Их  звуки  заливают  белый  свет.
И  даже  филин,  очень-очень  сонный
Увидел  день,  проснувшись  до  обед...

Меня  целует  солнышко,  как  мама,
Играет  ветер  юбкой  до  колен...
И  в  этот  миг  я  верю  так  упрямо,
Что  не  пройдёт  румяно-сладкий  плен...

...Проснулась  я  в  своей  ночной  рубашке,
(Широкая,  удобная  для  сна...),
От  шёпота  настырного:  "Наташка,
Ну  где  моя  футболка?  Где  она?.."

...Не  знает  муж,  что  я  иду  молодкой  -
И  нету  дела  до  его  одежд...
Заинтригована  моей  походкой,
Весна  звенит  охапками  надежд...

                 -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648068
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 24.11.2017


Lana P.

Тоді…

Як  радісно  і  тепло  на  душі,
Здіймають  хвилі  бризги  шалу  —
Тоді  поеми  пишуться,  вірші,
Летять  словами  до  причалу,
Де  ти  і  я,  і  мрія  між  вітрів
Заполонила  нас  з  тобою.
Поглянь,  у  сяйві  обрій  зазорів  —
Полощуть  мрії  час  юрбою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761815
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Lana P.

Відшуміло літо…

День  проклюнув  серпень  з  горобини  —
Персика  відтінок  на  щоці,
Літечко  тримає  у  руці,
В  осінь  заглядає  безневинно.

Чорні  вишні  скинули  намисто  —
Донедавна  там  були  пташки.
Стерлись  в  бабки  крила-вітрячки,
Стрибунці  не  скачуть  норовисто  —

Роси  сушать  в  обважнілих  травах,
І  лунає  кришталевий  дзвін,
З  вітерцем  біжить  наперегін,
Розгубилась  музика  в  отавах.

Цвіркуни  стомили  ніжки  босі,
Ледь  налаштували  камертон,
Стишений  у  співах  їхній  тон  —
Відшуміло  літо  стоголоссям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761813
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ольга Ашто

И падал снег

И  падал  снег,  и  падали  доходы,
И  падали  до  черта  развелось…
Представники  звертались  до  народу  -
Скажені,  як  на  нересті  лосось.
Мовляв,  хотіли  краще,  та  не  вийшло
Вже  прощавайте,  не  тримайте  зла.
А  що  закон  -  він  зазвычай,  як  дишло
I  ремінець  затягнут  в  три  вузла,
Так  это  все  обыденное  дело.
Мы  разрешим,  придумаем,  смогём!
И  падал  снег  пушистый,    легкий,  белый,
И  падал  духом  люд  за  окоём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761809
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Елена Марс

И в Бальмонта влюблённая, и в Блока

И  в  Бальмонта  влюблённая,  и  в  Блока,
В  Цветаеву,  Есенина,  Костенко.
В  часы  тоски  отчаянно-глубокой,
Когда  в  душе  минорные  оттенки,
Летит  в  миры  живительных  поэзий...
Всем  сердцем  уходя  в  глубины  слова,
Сбегает  от  тисков  своих  депрессий
И  жизнь  уже  не  кажется  суровой.
Не  кажется  судьба  безликой,  тщетной,  
Когда  она  в  родной  своей  стихии...
Поэзия...  В  ней  столько  чувства,  света,
В  ней  столько  этой  страстной  эйфории!..
Уже  не  так  сыра  дождя  пространность
И  ветра  разгулявшегося  холод  -
Где  жизнь  приобретает  многогранность,
Где  вновь  душа  испытывает  голод
К  моментам,  без  которых  -  безнадежье...
К  тем  чувствам,  без  которых  -  увяданье...
Поэзия  уносит  к  побережьям  -
Где  вновь  душа  желает  созиданья...
...  Где  слово  наполняется  -  дыханием...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761755
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017


OlgaSydoruk

Долго не смеет решиться рука…

Белые  клавиши  трогают  пальцы…
Долго  не  смеет  решиться  рука    
Вспомнить  аккорд…  -  из  когорты  страдальцев…
Ноту  за  нотой  –  мелодию  для…  -
Края    земли…И  для    донышка  неба…
Больно,  наверное,  больно…  пока…
Но  -  разливается  тёплая  нега  
В  красно-солёной…Внутри…Где  душа…
Коль  ностальгия  напросится  в  гости
И  в  тайниках  все  скелеты  найдёт,..
То  перемоет  любимые  кости…      
Не  обещая,что  скоро  уйдёт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761738
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017


@NN@

Роздуми з ночі в день.

                               *      *      *
Така  чудова  ніч...  Аж  біла...
І  де-не-де  сніжинки  пролітали.
А  я  тихенько  мерзла  і  терпіла,
Бо  наша  такса  погуляти  захотіла
І  віддала  мене  безсонню  на  поталу.

                             *      *      *
Безсоння...  в  мене...  дивно...  з  чого  б  це...
Люблю...  люблю  поспати,  зрання  не  підіймеш.
І,  мов  з  клубочка,  за  слівцем  слівце,
А  проклятущий  сон  не  відкрива  обійми.

                             *      *      *
Я  вже    й  заснула  б,  та  годинник  час,
Невтомно  і  безжалісно,  снує.
Мов    Хронос  всіх  зібрав  у  човен  нас,
Ми  в  спротиві,  та  він  пряде  своє.

                             *      *      *
Якісь  тяжкі,  надболісні,  думки...
Осінній  сплін,  чи  як  його  назвати,
Встромляє  в  душу  смуток,  мов  голки,
І  не  дає  мені  ночами  спати.

                               *      *      *
Та  хай  вам  грець,  і  сплін,  і  сум,  й  безсоння,
Я  знаю  тих,  хто  може  це  збороти,
Архангел  Михаїл  і  війська    сонми,
Напоготові,  лиш  почни  молитись.

                               *      *      *
За  ніччю  ранок,  а  за  ранком  день...
Хоч  сонце  хмари  щільно  заховали.
Та  гороб'ячий  хор  співа  пісень,
А  двірники  гребуть  листків  завали.

                               *      *      *

І  я...  тружуся,  щоби  смуток  побороти,
Навіяний  осінніми  дощами.
Пишу  рядки  і...  відшліфовую  звороти,
Щоб  посміятись  над  собою  з  вами.

                             *      *      *

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761734
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017


@NN@

Посвята Л. Ю.

Леді  Осінь!  Ви  така  молода,
Золотаві  листочки  кладете  під  ноги,
Проростаєте  ними  у  весни  й  літа,
Перейшовши  терпінням  зимові  дороги.

Леді  Осінь!  Дай  Боже  вам  сил,
З  літом  красним  дружити,  у  весні  молодіти,
І  зимових  доріг  діамантовий  пил,
Мов  окрасу  у  серці  носити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761728
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ярослав К.

Цветы Вашей души

Он  смущается,  жадно  читая
Ваши  милые  сердцу  стихи...
В  них  такая  Вы  и  растакая,
Мол,  пустилась  во  все  бы  грехи.

Но  ведь  то  хвастовство  напускное,
И  не  больше,  чем  просто  мечты.
Не  отважитесь  Вы  на  такое  -
Растоптать  Вашей  клумбы  цветы,

Где  ромашки  цветут  и  тюльпаны,
Где  конца  не  имеет  весна,
Где  всегда  Вы  любимы,  желанны
В  своих  грёзах,  стихах  или  снах.

И  поэтому  даже  о  встрече,
О  знакомстве  с  героем  стихов,
Очевидно,  не  может  быть  речи.
Да  и  он,  может  быть,  не  готов

Потревожить  влюблённую  душу
Чтоб,  лукавя,  надеждой  терзать,
Чтоб  спокойствие  Ваше  разрушить,
А  своё  навсегда  потерять.

И  не  лучше  ль  в  холодной  постели
Так  же  нежно  писать  о  любви,
В  поэтических  мини-дуэлях
Умиляясь  своим  визави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761507
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Кофеманка

Пишу, пишу…

Пишу,пишу,и  вянет  лист  под  фразой,
Как  лёгкие  от  дыма  у  курца
Так  тяжела,как  исповедь,не  сразу
Дорога  к  пораженью  у  гонца...

Война  со  скукой  требует  подпитки  
"Горят"  нейроны  искажая  жизнь
Я  пью  любовь,зловонней  из  напитков,
Даже  в  Аду  не  подают  "на  бис"...

Что  ждёт  в  конце  мою  седую  душу,
Две  рюмки  водки  и  один  лимон?
Курю  печаль,ещё  одну  минуту,
И  вешаю  за  стаж  значок  "ГЕРОЙ".

Всё  важное  опять  отбросит  тени,
И  ты  хоть  синим  пламенем  гори,
Уходят  навсегда  дурак  и  гений,
Всегда...Какого  б  чёрта  не  дери!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761614
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


НАДЕЖДА М.

Повернути б в осінь літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]



Повернути  б    в  осінь  літо,  
Кликнуть  журавлів,
Бо  тепла  ще  недопито
З  теплих  літніх  днів.
 
Щоб  проливсь  пташиний  щебет,
Ніби  ніжний  шовк,
Розпогодиться  хай  небо,
Дощ  холодний  змовк.

Розцвіте  жасмину  гілка,
Мак  серед  степів.
Вітер  грав    би  на  сопілці
Так,  як  влітку  вмів.

Хай  душа  краси  нап"ється..
Радісний  мотив.
Тоді  й  серце  усміхнеться.
Ти  так  теж  хотів..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761529
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Ліна Ланська

ЗАТИСНУТИ МИТЬ

Коли    за    вікном    не    ніч,        –
                                                                                   осені    каламуть,
Коли    без    питання,    прожогом    стискуєш    миті,    –
Тоді    до    світання    час        
                                                               спалять,  або  задмуть,
Смакуючи    біль,  а  не  сни,    медами    залиті.

У    відчай    не    поринай,
                                                 ніжністю    обійми
Солона    краплина    сльози,  помалу,    зігріє.
Тремтяче    пташа,    у    серці    
                                                                             виспівує,  –  ми
Берем    у    кредит    щораз,    неоплачені    мрії.

Коли    за    вікном    не    ніч,  –
                                                                   сивих    туманів    крок,  –
А    день    пережитий          стисне  в    обійми        безсилі,
Відчути    короткий    дотик,    
                                                                   пробачити,    про...
Затиснуту    мить    у    подих,    на    гребені    хвилі.

19.11.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761635
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Олекса Удайко

КУЙОВДИТЬ ВІТЕР РЕВНО ШАЛЬ

           Спроба  перекладу...  вірша,
           що  міг  бути...  українським  
           народним...  романсом......
[youtube]https://youtu.be/zOkOJHgTRDo[/youtube]
[i][b][color="#02706e"]Куйовдить  вітер  ревно  шаль,
Цілує  складки  сукні.
Рожевий  обрій...  І  печаль,
І  вітровій  попутній...

А  неба  синього  кришталь
Дощем  дочиста  вмитий...  
Чекаю  щось,  чогось  так  жаль,  
Та  сум  печаллю  вбитий.

Сьогодні  можу  я  простить...
Зумію  –  всяк  буває.

Від  тебе  ладна  я  піти  –
Любов  благословляє.[/color][/b]

19.11.2017[/i]


Оригінал:[b]

[i]И  листья  сладко  пахнут[/b]

Ревнивый    ветер    треплет    шаль,
Целует    подол    платья.
Закат    разлит...    Легка    печаль
И    листья    сладко    пахнут.
А    неба    синего    хрусталь
Так    чист!    Дождями    вымыт.
Чего-    то        жду,    чего-    то    жаль
И    клином    клин,уж,    выбит.
Сегодня    я    тебя    простить
Сумею    —    всякое    бывает.
Я    научилась    уходить    —
Любовь    меня    благословляет.

               (вірш  Олі  Радченко)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761469
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 55

Износилися  сапожки
За  замужних  сорок  лет
Та  и  я  ж  потерлась  трошки,
А  мужик  мой  -  вовсе  дед.
*
Хватит,  милый,  издеваться
Не  то  быть  меж  нас  войне!!
Договор  то  был  -  за  двадцать,
А  ты  трешку  сунул  мне.
*
Что-то  нос  с  утра  чесался,
Наперед  что  ль  правду  знал?
За  ухват  мой  Петька  взялся,
Прям  с  размаху  почесал.
*
Я  соседа  прикормила
То  колбаской,  то  сальцом,
Его  жинка  подловила
Разодрала  мне  лицо.
*
Бабы  сплетни  распускали
Обо  мне  уже  давно.
Вроде  свечку  нам  держали
Плюс  -  снимали  на  кино.
*
Как  у  тещи  на  макушке  
Справа,  слева  -  по  игрушке.  
Унеси  меня  пурга,  
Не  игрушки  то  -    рога!!  
*  
Кавалер  совсем  сдурел  
Молотком  Петра  огрел.  
Жениха  посадят  скоро,  
А  Петра  свезли  по  скорой.  
*  
Мы  купили  два  ковра  
На  одном  -  конкретный  брак.  
Брали  ведь  вещицу  бренда  
Оказался  с  секондхенда!  
*  
Утром  встал  -  забора  нет  ,
Жучка  мигом    взяла  след.  
Вор-то  -  наш  сосед  напротив  
За  ночь  с  досок  сделал  плотик.
*
Вот  и  выдали  заданье...  
Курсовую  ждет  препод.  
Жаль,  не  знала  я  заране,  
Что  натурой  он  берет!!  
*  
В  холодильнике  искала  
Что-то  сьесть,  пока  ты  спишь.  
Вместо  маслеца  и  сала  
Там  повесилася  мышь.  
*  
На  работе  смотрят  странно,  
Непонятливый  народ!!!  
У  меня  меццо-сопрано,  
Я  пою,  а  шеф  орёт!!!  
*  
Праздник  хочется  опять  
После  ресторана  
Муж  кричит:  "Куда  гулять  
Ты  же  в  стельку  пьяна!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761441
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2017


Вячеслав Рындин

Паденье осеннего тембра

Лирический  тенор  –  магический  бас
Певучесть  изяществ  подвижности  звука
Карминно-сферический  гало-контраст
Осиновой  рощи  финита-разлука…
Оранжево-жёлтый  белесо-седой…
Угрюмые  метки  на  спектре  падений
Бегут  до  забвенья  росистой  слезой
В  кристальность  снежинки  –  зимы  представлений…

08.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759307
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Akimova

В начале было…

                               [i]Не  обращайте  вниманья,  Маэстро,
                               не  убирайте  ладони  со  лба…  (Б.Окуджава)
[/i]

В  начале  было  просто  слово.
Моё.
И  на  дрожащий  лист
Оно  слетает  бестолково
Под  шум  дождя  и  ветра    свист.

Неуловимое    движенье  –
И  слово  обретает  мысль:
Мои  земные  похожденья
С  фантазией  переплелись.
И  сокращенья,  вставки,  сдвиги,
И  сумасбродства,  и  клише,
Давно    прочитанные  книги,
Сто  раз  забытые  уже  –
Всё  в  дело.  
Только  б  спесь  баранью
И  страх  в  себе  перебороть.
Но  окупаются  старанья  –
И  слово  обретает  плоть.

И  слово  обретает  силу
Сопротивления
И  вес.
Послушай,  –    невообразимо
Переть  ему  наперерез.
Оно    скалой  стоит  гранитной,
Определяя,    что  к  чему.  
И  нас    раздельно  или  слитно
Дано  записывать  ему.
Нам  оставляя  только  крошки
Неуязвимости  своей,
Снимает  слово  поварёшкой
Как  будто  сливки,  пену  дней.

Как  будто  миром  хороводит
И  рассыпает  флаера.
Как  будто  вечность  происходит,
Стекая  с  кончика  пера.


[i]Ноябрь  2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761358
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Akimova

В начале было…

                               [i]Не  обращайте  вниманья,  Маэстро,
                               не  убирайте  ладони  со  лба…  (Б.Окуджава)
[/i]

В  начале  было  просто  слово.
Моё.
И  на  дрожащий  лист
Оно  слетает  бестолково
Под  шум  дождя  и  ветра    свист.

Неуловимое    движенье  –
И  слово  обретает  мысль:
Мои  земные  похожденья
С  фантазией  переплелись.
И  сокращенья,  вставки,  сдвиги,
И  сумасбродства,  и  клише,
Давно    прочитанные  книги,
Сто  раз  забытые  уже  –
Всё  в  дело.  
Только  б  спесь  баранью
И  страх  в  себе  перебороть.
Но  окупаются  старанья  –
И  слово  обретает  плоть.

И  слово  обретает  силу
Сопротивления
И  вес.
Послушай,  –    невообразимо
Переть  ему  наперерез.
Оно    скалой  стоит  гранитной,
Определяя,    что  к  чему.  
И  нас    раздельно  или  слитно
Дано  записывать  ему.
Нам  оставляя  только  крошки
Неуязвимости  своей,
Снимает  слово  поварёшкой
Как  будто  сливки,  пену  дней.

Как  будто  миром  хороводит
И  рассыпает  флаера.
Как  будто  вечность  происходит,
Стекая  с  кончика  пера.


[i]Ноябрь  2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761358
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


OlgaSydoruk

Мой волос пахнет мёдом…

Экспромт

Мой  волос  пахнет  мёдом,
Ромашкой  и  корицей…
Твой  голос  через  своды
Божественно  струится…
Уходят  быстро  годы,
Меняя  маски  лицам…
И  -  убегают  воды…
И  -    улетают  птицы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761235
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


OlgaSydoruk

Под дождём, за окном, в свете фар…

Хмурый  день,в  ожидании  ночи,
Выметал  все  сомнения  прочь:  
Что  под  утро  туман  напророчил,  
Попол`удни  чудесно  сбыл`ось...  
Хмурый  день,в  ожидании  ночи,
Зажигал  канделябры  на  час...  
Напевая,знакомое  очень,
Кайфовал  на  басах  контрабас...  
Не  случайная  грусть  разливалась  
От  фальшивого  строя  октав...
И  казалось,что  всё  повторялось  -
Под  дождём,за  окном,в  свете  фар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761229
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


ТАИСИЯ

Нарядный зонт



Типичная,  промозглая,  осенняя  погода
Порою  вызывает  возмущение  народа.
Но  худший  вариант  -  незванные  приходят  гости:
Депрессия,  а  с  ней  хандра  -  «перемывать  нам  кости*».

Компания  доверия  никак  не  вызывает…
И  пусть  никто  такому  гостю  дверь  не  открывает…
Спешу  заполнить  жизнь  свою  по  доброй  воле  Бога.
Я  творчески  использую  любое  время  года.

В  стихах  хочу  потомкам  дать  разумные  советы…
На  ватмане  нарисовать  волшебные  сюжеты…
Досуг  я  украшаю  умной  шахматной  игрой.
Поэтому  я  незнакома  с  чуждой  мне  хандрой.

Чтобы  уйти  с  достоинством  поэта  в  мир  иной,
Поторопись  раскрыть  нарядный  зонт  над  головой.
                                           *                        *                        *

*  Перемывать  кости  –  сплетничать,  злословить.

19.  11.2017.        Рисунок  –  мой  (тушь,  перо,  ватман.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761193
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Радченко

Незнакомы мы с Вами, увы

Платье  —  шёлковым  чёрным  панцирем...
И  ключицы  по  детски-хрупки,
А  в  движеньях  мелодия  грации,
Невесомы  на  лбу  завитки.
Пальцы  нежно  скользят  вниз...  по  бёдрам,
Расправляя  тяжёлый  шёлк
И  перчатки,  как  нужно,  по  моде  —
Скрыты  руки  до  локтя.  И  всё  ж
Так  маняще  белеет  кожа,
Так  изящен  у  локтя  изгиб...
Вы  пройдёте  сейчас  в  свою  ложу,
Я  услышу  дверей  тихий  всхлип.
И  опять  буду  ждать  нашей  встречи  —
Незнакомы  мы  с  Вами,  увы.
Ухожу  и  озябший  вечер
Вороха  собирает  листвы.  


P.S.  Первая  строчка  взята  из  стихотворения  Марины  Цветаевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761182
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Валентина Ланевич

День вклякає перед зріділим листопадом.

День  вклякає  перед  зріділим  листопадом,
Сонечко  скупує  на  ласку  у  промінці.
Цегла  кусками,  де  стіна  розбита  "Градом"
І  лози  виноградні,  подерті  ремінці.

Сік  скапує  із  перестиглих  грон  вишневих,
Землю  змучену  порційно  біллю  напува.
Росія-мать  вкотре  трясе  плечем  м’язевим,
Сталлю  брязкає  та  нашу  гідність  попира.

Дерева-смолоскипи  горять  вогнем  в  серцях,
Злість  підіймається  з  глибин  і  повнить  груди.
Зброю  мають  наготові  хлопці  у  руках,
Не  пхайтесь  у  чужу  хату,  вам  зась,  паскуди.

19.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761178
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Повеял ветер ноября

Траву  поникшую  покрыл  морозец  первый,
Серебряные    россыпи  земле  даря.
Промчался  рысью  утром  ветер  слишком  резвый,
Дни  осени  летят  девяткой  ноября.

Последние  листки  слетают  с  веток  клёна,
В  лесу  стоит  нагая  липа,  чуть  дыша.
И  видно,  как  стремятся  в  небо  сосен  кроны,
В  раздумьях  тягостных  осенняя  душа.

А  солнце  утонуло  в  серо-блёклых  лужах,
Река  с  хрустальной  коркой  в  блёстках  льда-царя,
И  песнь  её  созвучна  шумной  зимней  стуже,
Ведь  холодом  повеял  ветер  ноября.

(2016.г.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761165
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Lana P.

Гірський полин…

Гірський  полин  лоскоче  ніздрі,
Хмеліє  сонце  від  заграв.
У  білій  шапочці,  на  вістрі,
Могутній  пік  сніги  зібрав.

Вдихаємо  на  повні  груди
Повітря  від  проталих  вод.
Скелясті  ширяться  етюди,
Приносять  море  насолод.

Орли,  неначе  парашути,
Лишають  тіні  на  землі.
Ми  прокладаємо  маршрути  —
Зусилля  тратим  чималі.

Звучать  у  душах  дивні  ноти  —
Емоцій  шал  і  не  до  сну...
Життєві  ваблять  нас  висоти,
Щоб  осягнути  далину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761114
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Радченко

И листья сладко пахнут

Ревнивый  ветер  треплет  шаль,
Целует  подол  платья.
Закат  разлит...  Легка  печаль
И  листья  сладко  пахнут.
А  неба  синего  хрусталь
Так  чист!  Дождями  вымыт.
Чего-  то    жду,  чего-  то  жаль
И  клином  клин,уж,  выбит.
Сегодня  я  тебя  простить
Сумею  —  всякое  бывает.
Я  научилась  уходить  —
Любовь  меня  благословляет.


P.S.Первая  строчка  взята  из  стихотворения  Марины  Цветаевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761056
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Во мне давно пропадает актриса

Во  мне  давно  пропадает  актриса.
Душе  не  хватает  огромной  сцены.
Как  прежде  в  уме  черчу  биссектрису
Актёрскому  слову  -  некой  измене.

И  роли  себе  сама  подбираю:
Рабыни,  феи  и  гордой  царицы...
И  твёрдо  уже,  без  раздумий,  знаю:
На  сцене  буду  тигрицей  и    львицей.

Играю  с  утра,  играю  красиво,
И  шум  оваций  с  просторного  зала.
Я,  без  сомнений,  конечно,  игрива.
И  этой  игры  мне  мало  и  мало.  

На  бис  вызывают  зрители  снова,
Звездой  выхожу,  уже  примадонна.  
И  сыграны  роли  так  образцово!
Но,  остаюсь,    к  сожалению,  дома.

(2016  г.)

Щиро  вдячна  автору  М.С.  за  переклад  українською  мовою      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786058

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761044
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Амелин

Принесённое ветром (Юмор на выходные)

Преамбула  

[b]Осени  бессонная  блесна  [/b]
автор:  Виктор  Курильчук
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760225)

[i]Осени  бессонная  блесна  
Высунулась  из  небесной  высини.  
Кто  же  рыбачок?  Поди  узнай.  
Что  поймать  собрался?  Вот  бы  выяснить.  [/i]  

Пародия
[b]А  рыбачок-то...  [/b]

Всем  известно:  осень  –  не  весна!  –      
Обнажает  откровений  истины...    
Свет  неся  бессонная  блесна        
Медью  отражается  у  пристани.  

Кто  же  рыбачок?  Поди  узнай.
Кто?  Мы  нервно  напрягаем  лысины...    
Ну  а  он,  очнувшись  ото  сна,
Прячет  снасть  свою  в  озёрной  высини.  

Драной  сетью  стелется  туман...
И  чудачка-осень  смотрит  пасмурно.
И  как  день  осенний  ясно  нам:      
Рыбачок-то  –  засланный!..


                                                                                           [b]Принесённое  ветром    [/b]

         С  самого  утра  над  водой  начал  подыматься  туман.  Да  такой,  что  становилось  понятно:  в  самое  ближайшее  время  ничего  не  будет  видно  даже  в  нескольких  шагах.  Он  клубился  и  сгущался  чуть  ли  не  с  каждой  минутой,  расстилаясь  по  реке  и  наполняя  своим  неровным  дыханием  всё  вокруг.
         Неровное  дыхание,    разбавленное  неким  предчувствием  и  тайной    надеждой,  было  и  у  меня.  
         Я  шёл  со  спиннингом,  думая,  что  сегодня  уж  точно  мой  закамуфлированный  силуэт  не  будет  виден  рыбе.  Почему-то  в  последнее  время  она  стала  очень  глазастой  и  постоянно  игнорировала  те  великолепные  приманки,  которые  я  ей  предлагал  и  отказываться  от  которых  являлось,  с  моей  точки  зрения,  просто  недопустимым.    Спускаясь  всё  ниже  и  ниже  по  течению  я  продолжал  забрасывать.  Причём  в  те  места,  где,  по  моему  глубочайшему  убеждению,  должны    обитать  самые  крупные  особи.  Но  крупные  особи,  впрочем,  как  и  все  остальные,  были  ещё  и  мудрыми.  Поэтому,  никаких  результатов  от  моих  усилий  не  наблюдалось.  Хотя,  надежда  у  рыбака,  как  известно,  не  умирает  никогда...  К  тому  же,  стало  отчётливо  слышно  –  где-то,  совсем  рядом,  "крупные"  и  "мудрые"  от  всей  души  лупят    по  поверхности  воды,  выпрыгивая  то  ли  за  мелкой  рыбёшкой,  то  ли  просто  от  удовольствия,  что  жизнь  удалась.  Это  был  настоящий  "бой  рыбы",  который  в  последнее  время    не  так  уж  часто  удаётся  застать!  Но  что  тут  говорить  –  тут  нужно  действовать!      .  
         Туман  уже  достиг  своего  апогея.  Я  потихоньку  перемещался  всё  ниже  и  ниже  по  течению,  осторожно  ступая  по  берегу,  выбирая  местечко  получше  и  периодически  забрасывая  спиннинг.  И  вдруг  услышал  шум  мотора  –  то  ли  мотоцикла,  то  ли  мопеда,  а  через  некоторое    время  и  разговор,  долетавший  с  незаметными  порывами  ветерка.  Он  возникал  словно  из  пустоты,  но  становился  всё  отчётливее  и  отчётливее,  причём    с  того  направления,  в  котором  и  лежал  мой  путь.  И  хотя  первые  фразы  я  разобрал  не  все,  но  зато  концовка  была  потрясающей!    Говорили  два  рыбака,  которых  я  не  видел,  говорили  они  на  украинском,  что  придавало  их  речи  особый,  неповторимый    колорит!  
       –  Щось  ти  сьогодні  пізно...    
       –  Та  трохи  затримався...      
         В  этот  момент  ветер  отбросил  часть  разговора  в  другую  сторону...  Но  через  некоторое  время  стало  слышно  так,  словно  рассказчик  находился  совсем  рядом,  буквально  в  нескольких  метрах  от  меня.  Тот  же  голос  продолжал:
       –  Поїхав  я  якось  під  Лебедівку  порибалити.  Ще  темно  було.  Поки  доїхав...
Вже  світає  .  Накачав  човен.  Дістав  весла,  рюкзак...  Дивлюсь,  а  вудок-то  –  нема!    Оце  так!..    Забув  у  гаражі...  
       –  ?!
       –  Довелось    вертатися  назад,  за  вудками...  А  туди  ж  15  км,  та  назад  15...  З'їздив...  
Приїжджаю,  знову  все  дістаю...  Накачав  човна,  поклав  весла,  вудочки...    Дивлюсь,  а  рюкзака-то  –  нема!..  А  там  черв’яки,  прикорм...  ще  там  шось...
       Меня  уже  начинало  трясти  от  смеха...  Но  тут  снова  вмешался  вездесущий  шалунишка  ветер...    Зато  окончание,  повторюсь,  оказалось  просто  потрясающим!  Хотя,  впрочем,  дальше  я  уже  и  не  слушал.
         –  Це  ж  треба!..  
         –  Отож...  Два  рази  зі  мною  таке  траплялось...
         Следует  добавить,  что  всё  произносилось  на  вполне  серьёзных  нотах.
       Я  сидел  на  берегу  и  молча  давился  от  смеха.  Бой  рыбы  полностью  прекратился.  Вероятно,  подводные  обитатели  тоже  внимательно  прислушивались  ко  всему  происходящему,  выглядывая  из  воды    и  от  удивления  разевая  рты.  Но  из-за  тумана  их  просто  не  было  видно.  Утренняя  рыбалка  удалась!  И  хотя  я  так  ничего  и  не  поймал,  но    обрывки  разговора,  принесённые  ветром,  подняли    настроение    на  весь  оставшийся  день.  Чего  только  не  случается  в  рыбацкой  жизни.  
 
(http://www.andersval.nl/konkursy/rasskazy-s-1-sentyabrya-2016/10037-vremya-provedjonnoe-na-rybalke-v-schjot-zhizni-ne-vkhodit-nevydumannye-istorii)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761136
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Lana P.

Світлячки

Розлетілися  жучки  —
Загадкові  світлячки,
Мерехтять,  як  ті  свічки.

Серед  ночі,  в  темноті,
На  осяжній  висоті,
Сіють  блиски  золоті.

Випромінюють  тепло,
Щоб  нічне  життя  гуло,
Веселенько  всім  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760912
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Валентина Ланевич

Відкрили знавіснілі звірі дикі лови.

Я  не  прошу  тебе,  коханий  мій,  ніколи
Забути  те,  для  чого  ти  в  цей  світ  прийшов.
Відкрили  знавіснілі  звірі  дикі  лови
На  душі  тих,  хто  гідність  має  і  любов.

Любов  до  України  та  до  свого  роду,
До  ставу,  плес  озерних  між  густих  лісів.
До  гір  високих,  що  торкають  небозводу
І  міст  і  сіл,  що  загубились  між  полів.

І  до  землі,  що  стогне  у  риданні  гіркім,
Сплюндрована  вогнем  московської  чуми.
Карбує  пам’ять,  що  було  у  часі  зниклім,
Розлучена  з  тобою,  я  молюсь,  живи.

17.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760911
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Ліна Ланська

НЕ БІЙСЯ



Не  бійся  нічого,  я  проти
Страхів  твоїх,  бід  і  жахіть
Із  ніжності  плетиво...цить!  -
Змережу,  -    цілунками  дотик.

Не  змерзнеш,  укрийся  й  засни
В  обіймах  не  літа,  -  весни.

Не  бійся,  поламані  весла
Уже  не  потрібні,  -  лети,
На  плесо  поглянь  з  висоти,  -
Цвіт  яблуні  хвиля  принесла.

Злетівши,    до  сонця  торкнись,  -
Розхитуй  реальності  вісь.

Не  бійся  останню  скоринку
Віддати,  -  хай  з"їсть,  -  жебраку.
Надію,  -  примару  тремку,
З  собою  візьми  у  хустинку,

Любові  в  долоньку  візьми,
Хоч  віру  і  кропиш  слізьми.

Без  них  і  кохання  світи
Безсилі,  -  то  наші  щити.
Не  бійся,  бери  і  лети.

15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760962
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


OlgaSydoruk

Закрой глаза…

Закрой  глаза…
Не  трогай  грешность...
Лети  сквозь  мрак  на  свет  любви…
Укроет  землю  нашу  снежность,
Когда  устанут  лить  дожди…
Когда  укроет  землю  снежность,
Ты  мне  о  чувствах  напиши…
Я  так  хочу  читать  про  нежность  -
На  доминанте  тишины….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760992
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Радченко

Запомнившийся день

Вам  одеваться  было  лень...
Вам  было  лень...  Прикрыты  веки...
А  за  окном  осенний  день,
Запомнившийся  нам  навеки.
И  в  целом  мире  мы  одни...
Одежда  скомкана  небрежно
И  слышен  ломкий  пульс  любви...
На  шее  завиток...  так  нежно!,
Что  хочется  дыханием  слегка
Коснуться...замереть...запомнить...
И  плечи  оголённые...  Тонка
Меж  нами  нить.  Остывший  полдник.
Билет  на  поезд...  Через  час
Я  выйду  глупо-виноватый.
И  день  осенний  лишь  для  нас
Рассыплет  листья  —  знак  утраты


P.S.  Первая  строчка  взята  из  стихотворения  Цветаевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760899
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Валентина Ланевич

Як хмари в ніч ховають зорі.

Як  хмари  в  ніч  ховають  зорі,
Окутують  у  темінь  кругозір.
Так  невідомість  їсть  у  хворі
Політ  душі,  ти  серцю  тільки  вір.

Серце  підкаже,  що  робити,
Як  повестись,  коли  душа  болить.
Як  чуда  хочеться,  щоб  жити,
Щоб  щастя  втримати  за  тонку  нить.

Рушник  зітчу  в  колір  веселки,
Там  перевагою  є  світлотінь.
Вирву  з  душі  старі  осколки,
Їх  перетворить  час  у  пильну  тлінь.

16.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760747
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Михайло Гончар

Час отямитись!

"Червь,  человечек,  короед,  
Какую  ты  сожрал  планету..."
             (А.Вознесенский)

Ніби  вампіри,  кров  земну  смокчемо,  
Міряєм  барелі  *доларом  -
Добра  кровиця  -  ніяк  не  напиться  .  
Нічого,  що  чорного  кольору.  

Дух  випускаєм  з  утроби  земної,  
Землю  живу  ще  терзаємо,  
Пропаном,  бутаном  всезнайки  дрімучі
Диво  таке  обзиваємо.  

Хто  в  кораблі  свердлить  діри  у  плаванні,  
Хто  йде  з  порожніми  трюмами?  
П'яні  матроси  на  це  не  відважаться,
Лиш  самовбивці  із  дурнями.  

Людство  -  команда  в  човні  зорельотному.  
Хто  капітан  невідомо  ще...
Хто  прийме      SOS    ,  кине  круг  рятувальний?  
Нема  ж  ні  сусідів,  ні  родичів  ...

Годі  вже,годі  -  час  і  отямитись,  
Зменшити  оберти  й  гонори!  
Мати  Земля  наша  вічно  не  в  змозі  
Бути  колискою  й  донором!  

Все  ще,  на  диво,  надія  в  ній  жевріє,  
Що  наші  мізки  згуртуємо  
І  для  моторів  своїх  ненажерних  
Кращі  наїдки  зготуємо...
 
*Барель  -158,76  Л.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760746
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Наташа Марос

ПОПУТЧИК…

Себя  я  закрывала  на  замки,
Ключи  бросала  -  с  глаз  куда  подальше,
Тебя  просила:  ну,  не  будь  таким  -
Я  не  могу  там  жить,  где  много  фальши...

Хочу  любви,  чтоб  кругом  голова,
Да!  В  будни-праздники  и  ночью  тоже,
Но  только  привыкала  я  едва,
Ты  безразлично  маялся  прохожим...

Устала,  не  хочу  я,  дверь  закрой,
Не  провожаю  -  просто  надоело,
Забуду  всё,  что  связано  с  тобой  -
А  снег  ложился  пеленою  белой...

Хотел  засыпать  все  твои  следы
И  ночь  с  ума  сходила  от  разлуки...
Ты  оглянулся  прямо  у  черты,
Где  я  ждала  протянутые  руки...

А  темнота  глушила  тишиной,
Луна  стыдливо  спряталась  за  тучи...
Как  хорошо,  что  снова  ты  со  мной  -
И  жизни,  и  судьбы  моей  попутчик...

             -                -                -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760739
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Олена Жежук

Спрагла ніч

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]

Ця  спрагла  ніч…  і  я  в  ній  полонянка.
Уповні  місяць  в  темряві  спливає
В  мої  обійми.    Мій  він  до  світанку,
І  до  останку  –  далі  нас  немає.

Пробачте,  зорі,  ви  ж  бо  ворожили
Його  собі  холодними  ночами.
Я  лиш  торкнулась  ночі,  мов  ожини,
Жагою  вуст    під  тихими  дощами.

В    його  обійми  пригорнусь,    розтану,
Й  до  краплі  вип'ю…  Завтра  чи  настане?
Цілуй  мене  -  як  вперше,  як  востаннє!
Кохай  мене  -  допоки  серце  п'яне!

Допоки  небокрай  іще  світає,  
Моїх  бажань  -  міжзоряна  безодня.
Кохай  же,  місяцю...  Хай  не  згасає
Твоє  проміння  у  моїх  долонях.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


ТАИСИЯ

В зоопарке

В  зоопарке      интересно!
Впечатлений  -  очень    много!
"Врозь  –  хоть  брось,  а  вместе  –  тесно".
Пообщались  с  носорогом.
Он  пошёл  своей  дорогой.
Крокодиловы  размеры  –
Превышают  чувства  меры.
Вёл  себя  –  весьма  достойно:
Он    лежал  вполне  спокойно.

В  тесных  клетках  разместили  –
Ядовитых  тьму  рептилий:
Змеи,  ящерки,  гадюки…
Не  хотелось  брать  их  в  руки…

Но  зато  в  большом  вольере
На  просторе  ходят  звери.
Медвежонок  –  сын  и  папа
В  водоёме  моют  лапы.
А  потом  на  солнце  сушат  –
И  живот,  и  спинку,  уши.
Самый  храбрый  –  отгадай-ка!?
Это  страус  –  попрошайка!
Клювик  вытянул  он  ловко  –
Удивил  своей  сноровкой!
С  рук  он  семечки  хватает.
Даже  глазом  не  моргает.

Всех    забавней  –  обезьянка!
Малыша  кормила  самка…
Жизнь  –  в  заботах  друг  о  дружке.
Все  –  весёлые  подружки.

Волки    -  "места  не  находят"!.
От  людей  они  уходят.
На  свободе  –  ноги  кормят…
Они  долго  это  помнят.

Тигр  был  вполне  спокоен
И  как  будто  всем    доволен.
Даже  очень  равнодушен.
Удивительно  послушен.
Но…к  дверям  пришёл    «смотритель»
Поприветствовал  руками.
Зверь,  как  гордый  победитель,
Отвечал  ему  прыжками…

Все    зверята,    как  ребята.
Просят  ласки  и  общенья…
Все  хотят  их  приголубить…
Угощают  их  печеньем.

Мы  зашли  в  пустую  клетку
С  краткой  вывеской    «МЕДВЕДЬ»
Сногсшибательное    СЕЛФИ
Удалось  запечатлеть!

Испытали  злую    долю!
Как-то  жутко  стало  в  ней…
Захотелось  вдруг  на  волю!
На  свободу  поскорей!

25.  08.  2017.    -    16.  11.  2017..









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760698
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


OlgaSydoruk

Понимаешь меня, понимаешь…

Экспромт

Понимаешь  меня,  понимаешь,  -
В  фиолетовом  цвете  душа…
И  свидания  час  назначаешь  
На  пороге  конца  ноября…
Со  спины  -  ни  за  что  не  узнаешь…  -
Не  встречались  нигде  никогда…
Но  мечтаешь…наверно,мечтаешь  -  
Как  зажгутся  желаньем  глаза…
С  тишины  до  безмолвия  -  близко…
Шелест  листьев,  опавших,  не  в  счёт…
Я  хочу  получать  твои  письма
Когда  снег,..когда  вьюга  поёт!
Свои  мысли  в  слова  воплощают…
Откровения    -  прячут  в  узлы…
А  душа,  в  фиолетовом,  знаешь,
Так  нежна  и  красива  в  любви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760695
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Наташа Марос

СТРЕС…

Якби  й  комусь  боліло,  як  мені,
Коли  назавжди  обривалась  віра
І  ватрою  у  серці  пломенів
Неспокій,  мов  у  пащі  злого  звіра...
Коли  думки  залишили  межу  -
Їх  не  зібрати  і  не  загнуздати...
Так  боляче...  але...  кому  скажу,
Як  доля  шматувала  диким  катом...
Безсилля  і  зневіра...  Потерпи
Собі  казала  і  жила  до  ранку,
Та  знала:  це  для  того,  щоб  купить
Комусь  нову  розкішну  забаганку...
Спочатку  починала...  і  не  раз  -
Сміялася  із  мене  ніч-пустунка!
А  я  -  комбінувала  сотні  фраз,
Шукаючи  останнього  рятунку...
Хто  спав,  немов  оте  мале  дитя
І  сни  кому  не  снилися  ніколи,
Не  їла  клята  совість,  каяття...
Щасливий  -  не  хворів  душевним  болем...
Так  хочу  я  навчитися  й  собі
Не  брать  важкого...  а  іще  -  дурного!
Від  магістралей  відійти  убік  -  
Нехай  летять...  і  що  мені  до  того...

Важким  котком  розчавлює  "прогрес"
Простих  людей,  а  совісних  -  тим  паче...
І  огортає  всенародний  стрес,
Бо  всі,  хто  крав...  тепер...  герої  наче...

                     -                      -                      -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760677
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


НАДЕЖДА М.

Передзим*я

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJhwYzYzYA
[/youtube]


Зажурилась  пізня  осінь,  лист  скида  останній.
Озирнулася  навколо  -  все  чогось  в  чеканні.
Передзим"я  на  порозі.  Чи  ти  бачиш,  пані?
Ще  не  час,  та  все  ж  тривога,  як  стерпіть  вигнання?
Нащо  лити  гіркі    сльози,  краще  тут  мовчання.
Відійшла  краса  і  грози,  марні  сподівання.
Поступитися  так  просто?  Нащо  з"ясування.
Розтривожила  щось  душу,  ти,  зима,  ця  рання..
Заварю  я  чашку  чаю,  сяду  на  дивані,
І  чекатиму  на  зиму,  в  кращих  сподіваннях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760668
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Ярослав К.

Мужская слеза

Приходилось  мне  в  жизни,  как  каждому,
Хоронить  своих  близких  не  раз.
Видно  чёрствый  душой,  кто-то  скажет  мне  -
Но  не  капали  слёзы  из  глаз.

Может  быть,  не  такими  уж  близкими
Были  мне  эти  люди  тогда  -
Не  умею  я  плакать  неискренне,
Ведь  слеза  -  не  из  крана  вода.

Или  может,  мужчинам  не  плачется,
Есть  такой  у  нас  стереотип:
Слёзы  градом  -  у  женщины  катятся,
От  мужчин  -  не  услышишь  и  всхлип.

Но  когда  я  узнал  с  опозданием,
Что  на  койке  больничной  мой  друг,
То  проснулось,  как  будто,  сознание  -
Встрепенулась  душа  моя  вдруг.

Хоть  удачно  прошла  операция,
И  опасность  уже  позади,
Но  слезы  не  сумел  постесняться  я,
И  стучать  стало  чаще  в  груди.

Значит,  может,  не  всё  ещё  кончено,
И  внутри  не  истлел  огонёк.
Если  влагой  ресницы  намочены,
То  душа  моя,  всё  же,  живёт.

Просто,  сердце  само,  видно,  чувствует,
Кто  действительно,  близок,  кто  -  так.
Раз  не  капают  слёзы  искусственно  -
Не  такой  уж  плохой  это  знак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760249
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Михайло Гончар

Осінь створена Поетом

Глузують  з  мене  ямби  і  хореї:
"Доволі  вже  -  своє  ти  відспівав!  
До  біса  все  в  останній  день  Помпеї.  ..
Допий  чарчину  -  досить  вже  октав!"

Ну  що  ж,глузуйте!  -  Якось  обійдуся.  
Я  зможу  і  без  ритмів  на  одній  струні.
Заплачете,  а  я  ще  посміюся,  
Коли  із  прозою  домовлюсь  навесні.  

Між  іншим  є  ще  анапест  і  дактиль  -
Більш    толерантні  і  підуть  на  компроміс,  
І  знову  заживемо  по  контракту,  
Або  на  віру  без  образ  і  сліз.

І  стануть  в  чергу  знов  до  мене  музи.
Для  них  завжди  знайдеться  хліб  і  сіль.
От  тільки  зараз  вижну  кукурудзи  
І  знову  сяду  за  письмовий  стіл.

Тож  не  знущайтесь  -  є  ж  бо  конкуренти  -
Он  проситься  Олександрійський  вірш...
Вертайтеся  без  сміху  й  сантиментів.
Всі  знають  -  у  гурті  і  борщ  смачніш.  

О,осінь,  осінь!  Я  в  твоїх  тенетах.
І  хоч  дощі,вітри,нема  тепла  -
Ти  для  поезії  придумана  Поетом!  
Люблю  тебе  якою  б  не  була.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760207
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Частівки

Їсть  Галина  смачне  сало,
А  Микола  їй  гукає:
-Не  їж  сало,  мені  мало,
Орган  мій  умить  падає.

***
Закохався  наш  сусід  
В  молодую  Галю,  
Чим  ти  думав,  старий  дід,
Бджілка  ця  ужалить.

***
Дощ  іде,  Микола  спить,
Колисала  вчора  Галя.
До  дівчат  не  побіжить,
Бо  штанці  коза  зжувала

***
Била  Мотря  макогоном  
Василя  по  пиці,
Розмовляв  по  телефону,
Захотів  дівиці.

***
Ось  поїхав  Петя  в  ліс,
Кабана  хотів  впіймати,
Як  побачив  вепра  злість,
Втік  в  берлогу  дулю  ссати.

***
Випив  Петя  п*ятсот  грамів
Первачка  міцного  дуже,
Самодуром  став  і  хамом,
Зі  свинею  ліг  в  калюжу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760170
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


НАДЕЖДА М.

Хай день почнеться з доброти

Осіння  непогода  нетривка,
Та  все  минає:  раптом  блисне  сонце.
То    знову  хмарка  пропливе  легка,
І  дощ  забарабанить  у  віконце.

І  настрій  тут  міняється  нараз.
Під  серцем  десь  образа  затаїлась.
Та  добре  серце    виручає  нас:
 Усе  проходить,  і  злоба  десь  ділась.

І  смуток  відступає  і  біда,
Іржа  ненависті  не  точить    душу.
Вона  з  туманом  в  річку  осіда.
Усе  проходить,  пам"ятати  мусим.

Минає    темна  ніч,  минає  день
І  все  мине  в  життєвій  круговерті..
Одне  незмінне  у  житті  лишень:
Не  можем  обминути  тільки  смерті.]
---------------------------------------------
Хай  день  почнеться  з  доброти!

Доброго  ранку  всім,  і  хорошого  дня!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760158
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Ярослав К.

Ветер жизненных перемен


Что-то  гложет  меня  печаль...
За  какие  грехи  ты  послана?
Почему  я  смотрю  не  вдаль,
А  в  туманный  мираж  из  прошлого?

Вместо  радости  -  грусть-тоска,
Вместо  смеха  -  одно  уныние...
Давят  серые  облака
И  бессонные  ночи  длинные...

Я  не  сдамся  в  твой  мрачный  плен,
Можешь  даже  и  не  надеяться.
Ветер  жизненных  перемен,
Хватит  медлить,  ну  ты  ж  не  девица!


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760131
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Lana P.

БЕРЕСТИ

Берести  старі  дуплисті
Обіймають  береги,
У  стрімкому  падолисті
Гублять  листя  навкруги.

Дужі  крони-обереги
Підпирають  небозвід.
Над  водою,  мов  ковчеги,
Позбирали  родовід.

Їхні  корені  могутні
Підмиває  течія,
Дух  і  сила  в  них  присутні  —
Тож  утримує  земля.

Досі  в  пам‘яті  тримають
Зниклі  в  повінь  острівки,
Молитвами  світ  благають,
Небо  хилять  до  ріки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760112
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017


@NN@

Сумні реалії…

Садок  потроху  дичавіє,
Спориш,  мов  дріт,  подвір'я  вплів,
І  стоголоса  веремія
Луною  із  усіх  кутів.

Тут  горобці  і  сойка  синя,  
Зозуля  в  березі  кує,
Трудяжка  дятел  на  осині
Відбарабанює  своє.

Нема  людей  -  одна  пташина,
Окупувала  двір,  садок,
І  обплела  плоти  ожина
Де  мальв  раніш  стояв  рядок.

Геть  покосилась  біла  хатка,
Ворота  впали  вже  давно,
Мов  сирота  старенька  ятка,
Дощами  вимите  гумно.

Вмира  село  -  пусті  оселі,
Такі  от  справи  невеселі.


липень,  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760104
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Владимир Зозуля

Поздней осени палевый цвет

                                   .....
Где  холодным  огнём  подпалённый,
С  каждым  днём  всё  слабей  и  слабей,
Лист  осенний  –  берёзок  и  клёнов  –
Освещает  просторы  полей.

Где  предтечею  жизни  и  хлеба,
Что  любовно  земля  отдала,
Золоченые  скирды  под  небо
Устремили  свои  купола.

Где  стерню  осенил  опадая  
Поздней  осени  палевый  цвет.
Там  молилась  бескрестность  святая
Излучая  божественный  свет…

                                 …..

О,  как  этой  осеннестью  пьян  я,
Будто  весь  её  дивный  окрас,
Я  впитал  ненасытно-желанно,  
Волоокой  бездонностью  глаз.

И  теперь  мне  так  сладко  и  слёзно,
Так  светло,  и  отчаянно  жаль
Эту  яркую  ветку  берёзы,
Эту  птицу  летящую  вдаль...

Сердцу  радостно,  томно  и…  грустно,
Будто  кто-то  меня  опоил
Рдяным  цветом  осеннего  чувства
И  печалью  вселенской  любви.

И  так  сладок  напиток,  так  крепок,
Что,  наполнившись  им  до  краёв,
Пьяно  кличет  в  осеннее  небо
Журавлиное  сердце  моё.
 
                                   ……


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760204
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 54

Я  миленка  умоляла,
Ну  зачем  тебе  та  Алла?
Он  такооое  мне  изрёк,
Мол  у  Аллы  -  поперек!!
*
Рано  утром  грешным  делом
Любовалась  своим  телом..
Подсмотрел    из  сада  Нестер,
Любоваться  стали    вместе!
*
Поздно,  милая,  метаться,
Да  и  ты,  кум,  слазь  с  перин.
Правде  некуда  деваться!
Кум,  так  ты  там  не  один?!
*
Зря  не  слушала  я  маму,
Каждый  день  ходила  в  клуб
Мне  Петро  устроил  драму,
И  со  злости  выбил  зуб!
*
Ветер  локоны  кудрявит
Аж  на  шее    жуткий  зуд.
Если  Петька  зуб  не  вставит
На  него  подам  я  в  суд.
*
На  дворе  похолодало
Вирус  гриппа,  вот  беда!
Тот,  кто  ест  чеснок  и  сало
Не  болеет  никогда!
*
Лист  упал  на  землю  с  дуба.
И  меня  на  пол  свалил.
Час  уже  лежу  в  отрубе
Листик  шиферный  ведь  был.
*
Я  с  высокого  забора
Совершила  кувырок.
Догоняла  ночью  вора
Даже  Петька  так  не  смог.

Дождь  по  крышам  тарахтит
Никому  не  спится....
Вот  и  мой  Петро  не  спит,
А  мне  ж  надо  смыться..
*
Мужики  вели  беседу,
На  собраньи  в  эту  среду,
-  Нет  на  ферме,  мол,  быка...
Кто  заменит...  хоть  пока?
*
Петька  в  поле  третьи  сутки
Время  пахоты  сейчас...
Слава  Богу,  кум  мой  чуткий,
Выручает  каждый  раз.
*
Мой  Петруха  -  скандалист
Это  каждый  знает.
Потому  худой,  как  глист,
Желчь  его  съедает!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760059
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ol Udayko

ТАКЕ БУТТЯ СТАРОГО БЕЗПОРАДНЕ

     [i]  ...правдива  історія  про  собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw  [/youtube]

[i][b]Т[/b]  ака  історія:  раз  песик  приблудився...
[b]А[/b]  звідки?..  Чи  не  впав  негадано  з  небес!    
[b]К  [/b]ому  ж  то,  як  не  нам,  двоногим,  пробудитись?  
[b]Е[/b]-х!  Що  за  люд!  Чуттів  і  милосердя  
                                                                                                             [b]  без…[/b]
[b]Б[/b]  уло  б  не  сумно  так,  якби  не  журні  очі
[b]У[/b]  пса,  що  плентався,  немов  трамвай  в  депо…  
[b]Т[/b]  ак  почались  його  безрадісні  то  ночі,
[b]Т[/b]  о  дні  собачого  труда  в  смітиськах,  
                                                                                                               [b]  по[/b]
[b]Я[/b]  ких  він    їжі  задля  ревно  шпортав  –
[b]С[/b]  обі  шукав,  клянучи  ницість  людських    зрад…  
[b]Т[/b]  а  швидко  постарів  через  життєві  корпи
[b]А[/b]  як  він  був  життю  тому  і  дружбі  
                                                                                                               [b]рад[/b]!
[b]Р[/b]  аз  зо́чив  він  вгорі  не  небо,  а    колеса...
[b]О[/b]  так  у  пса  життя  й  закінчилось  сумне…
[b]Г[/b]  осподня  кара  чи  феєрія  небесна?
[b]О[/b]!  Як  те  знать?  Та  кара  вбивцю  не  ми-    
                                                                                                                 [b]не[/b]…

12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b].  [i]На  фото  автора  героїня  цього  твору,
що  приблукала  до  двору  1.5  роки  тому,  та  загинула
під  колесами  "вельможного"  джипа  неподалік  дому.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


НАДЕЖДА М.

Моє вікно - це дивний світ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5pVnu1lmuRQ[/youtube]



У  шибку  стукнув  жовтий  лист.
Чом  на  вікні    моїм  спинився?  
Літати  маєш  добрий  хист,
Чому  до  мене  ти  прибився?
.
І  я  подумала  в  цей  час:
Гірка,  листочку,  твоя  доля.
Колись  ти  був  тут  для  прикрас..
Та  й  вас  торкає  Божа  воля.

Осінній  ранок  вдавсь  похмурим,
Туман  укутав  у  вуаль.
А  жовтий  лист,  всіма  забутий..
Ось  так  проходить  все.  Так  жаль.

Пливе  журба,  немов  примара,
У  перемішку  із  дощем.
Так  обважніли  сірі  хмари,
А  на  душі  і  біль,  і  щем.

Тут  дощ  змінивсь  на  мілку  мжичку,
І    стало  легше  на  душі.
В  вікно  заглянула  синичка
Неспокій  влігся  у    тишІ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759998
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Валентина Ланевич

Підсуньсь, приляжу біля тебе.

Підсуньсь,  приляжу  біля  тебе,
Обіймеш  чистим,  втомленим  теплом.
Моєму  серцю  воно  любе,
Не  хочу  бути  я  під  каптуром.

І  притулюсь  бочком  до  тіла,
Аби  відчути,  як  тече  любов.
Щоб  та  обидві  душі  гріла,
Щоби  горіла  поспіль  без  відмов.

Торкнусь  зажури  на  волоссі,
Що  загубилась  в  прядках  сивини.
Нехай  в  нічному  безголоссі
Німий  розчиниться  привид  війни.

11.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759958
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осінній ліс…

Осінній  ліс...Іду  і  подих  свіжий  відчуваю...
Укорінився  з  силою  могутнього  титана.
Неначебто  попала  я  в  блаженство  рідне  раю,
Маленькою  іще  доріжок  безліч  протоптала.

Осінній  лісе,  час  зліта  невпинно,  ніби  листя.
Уже  дорослою  твою  я  мудрість  поглинаю.
Шумить  гілля,  мов  граєш  на  бандурі,  бандуристе,
Таку  журливу,  щемну  пісню  зболеного  краю.

Осінній  лісе,  зостаюсь  з  тобою  наодинці
І  набираюсь  рівноваги  -  дух  живий  колише.
Я  усміхаюсь  дубу  віковому  і  ялинці,
Радіє  серце,  бо  моя  країна  владно  дише.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759957
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Елена Марс

Ничего не прошу у любви запоздалой - на завтра

Ничего  не  прошу  у  любви  запоздалой  -  на  завтра.
Лишь  надеюсь,  что  чувство  моё  не  покинет  меня.
Не  хочу  осознать,  ощутить  в  своём  сердце  когда-то,
Что  остыл  его  след...  и  уже  не  осталось  огня.

Бесполезно,  увы,  умолять  о  несбыточном  Небо.
Иногда  надо  -  молча  довериться  тропам  судьбы.
Понимаю...  Доверие  глупым  бывает,  нелепым,
Только  сердце  моё  не  желает  нечестной  борьбы.

По  течению  плыть  -  это  тоже  оправданный  выход.
Неизвестность  назвать  безрассудством  уже  не  берусь.
Ты  вошёл  в  мою  жизнь  так  нечаянно,  слепо...  и  тихо.
Пусть  живёт  это  чувство  -  пылает  в  душе  моей,  пусть...

Мне  бы  только  впитать,  в  свою  душу,  навечно,  твой  запах.
Мне  бы  -  губы  свои  доверять  поцелуям  твоим...
Чтобы  в  завтрашнем  дне  -  на  осенне-дождливом  этапе,
Вспоминать  этот  запах  и  вкус  своей  поздней  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759934
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 13.11.2017


OlgaSydoruk

Крепче меня обними …

Катится  солнце  с  горы...
Вечер  фонарь  зажигает…
Крепче  меня  обними  –
Душу  тоска  вынимает…
Видишь  –  и  тень  ожила…
Кто-то  её  раздевает…
В  локонах  тонет  рука…
Н`а  пол  шифон  опадает…
Пальцы  сплетает  в  замки…
И,наделённая,властью,
Жадно  целует  соски…  -
Нежность,ведомая,страстью…
Тихо  звучит  клавесин…
Звук  достают  молоточки…
Пыльный,затёртый  винил
Помнит  мелодии  ночи…
Кто-то    -  её  ожидает…
Кто-то  -  отмщеньем  кипит…
Кто-  то  -  от  глаз  укрывает…
Только  –  не  я,  и  не  ты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759917
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


ТАИСИЯ

Путь к здоровью


Ну,  конечно,  каждый  знает  –
Как  же  утром  сладко  спится!
Но  будильник  заставляет  –
На  работу  торопиться…

А  когда  спешить  не  надо,
Отсыпайся,  сколько  хочешь!
Сон  –  желанная  награда  –
Убегает  и  хохочет…

Как  сурок  –  не  спи  часами.
Путь  к  здоровью  –  бодрость    духа!
Это  ты  поймёшь  с  годами,
Лишь  когда    «укусит  муха»!

Пусть  «Обломов»  чешет  спинку.
У  него  финал  известен!
В  парк  спешу  я  на  разминку!
На  свиданье    с  бодрой  песней!

11.  11.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759914
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


ТАИСИЯ

Хризантема

Вчера  купила  хризантему!
Какая  роскошь!  Диадема!
Не  ругайте  шибко  осень…
Она  дарит  то,  что  просим.

Я  поздравила  подругу.
Осень  бегает  по  кругу.
Всем  дары  она    разносит
Те,  что  наше  сердце  просит.

Не  смущайтесь  наготы.
Щедра    осень    на  цветы!

11.  11.  2017.          (экспромт)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759913
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Циганова Наталія

и ещё…

Мы  пришли.
Мы  сумели.
Надо  же?..
Всё,  чем  вздрогнется  -  ни  о  чём...
День  -  случился.
Случился  -  радужным.
ЧТО  ещё?..
В  мир  распахнуты  окна  кассами  -
где  мы  вместе  уже  не  в  счёт...
где  умножен  один  на  массу  и...
и  ещё
где  прощаясь,  смывают  разницу
влажных  губ  и  горячих  щёк...
где  глотают  "уже"...  а  кажется,
что  "ещё"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759911
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Новоградець

ДАП

Ми  залишали  виснажений  форт  -
Туман  зимовий  був  тоді  не  з  нами  -
Димів  уже  не  наш  аеропорт,
Оскалений  бетонними  стовпами.

Мовчали  амбразури,  вже  без  нас,
І  вперше  відступаючи  без  бою,
Не  програний,  а  витриманий  час
Ми  в  ДАПі  залишали  за  собою.

Ми  знали  -  ще  не  мертвими  були
Від  вибуху  поховані  в  бетоні,
І  правила  підтверджені  пройшли  -
Нема  в  війні  з  Росією  законів.

Не  скаже  -  боягузи  -  нам  стратег,
І  докір  не  закине  нам  у  спину,
Розбиті,  ми  відходили,  зате
В  поразці  зберігали  Україну.

Вже  строк  минав  відведений  якраз
Для  їхньої  безкарності  і  слави,
За  двісті  сорок  днів  вже  піднялась
На  їхню  смерть  народжена  держава.

І  там,  де  нагрівалися  стволи,
За  кроки  від  затаєнної  міни,
На  сірі  стіни  надписи  лягли  -
Автографи  всієї  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759827
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Lana P.

Лин і Щука

Вихвалявся  красень-лин,
Що  у  річці  він  один
Найспритніших  від  усіх.
І  у  щуки  виник  сміх.
Розказала  згодом  раку,
Що  впіймала  небораку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759563
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


@NN@

За колискову … внучечці.

Місто,
Віддзеркалює  світло  від  хмар.
Ліхтар,
Старий.  На  сторожі  у  тиші.
Осінь,
Мов  птаха,  на  ймення  Стожар,
Жовте
Листя  на  гілляччі  колише.
Ночі,
Вірний  спутник  -  морок  густий,
Стелить
Ковдру  м'яку  над  дахами...

Спи...Спи,
Моя  крихітко,  місто  вже  спить.
Янгол,
Крила  розпростер  понад  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759774
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Наташа Марос

ЗЕМЛЯ…

Рідна,  дорога  моя  земля,
Милая,  родимая  сторонка,
Геть  себе  не  уявляю  я
Без  твоей  травинки,  даже  тонкой...

Річка,  що  біжить  до  нас  здаля,
Может,  начинается  далече...
І  ліси  зелені,  і  поля,
Сёла,  люди,  города  -  не  вечны...

Лиш  земля,  стражденна  і  свята,
Знает  всё  о  нас  и  всё  умеет,
Вічна,  загадкова  і  проста
Грешных  нас  прощает  и  жалеет...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759767
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


@NN@

Лелю, Лелю…

                                                     *Лелю,  лелю,  лем  мя  ся  в  остани*

Над  травинкою  Ангел  схилився,  шепоче,-
проростай,  проростай...
У  гнізді,  над  пташиною  Ангел  тріпоче,-
Вилітай,  вилітай...
Над  тобою,  дитятко,  мати,  наче  -  Ангел,-
Виростай,  виростай...
...........................................................................

Не  забув  Господь  Україну,  лише  ти,  чоловіче,-
Не  забудь,  пам'ятай,
На  колінах  в  саду  Гетсиманськім,  Він  стояв  і  шептав,  -
*Не  покинь  мене,  Отче,  будь  в  мені*,
Потом  з  кров'ю  стікаючи  в  Землю,  серцем  в  Небо  вростав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759772
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Любов Іванова

УТРЕННИЙ КОФЕ

У-ходит  ночь  неслышными  шагами
Т-воим  теплом  моя    горит  щека.
Р-аскинул  крылья  лебедь-оригами
Е-му  бы  взмыть  на  волю,  в  облака...
Н-о  как  мечту  такую  сделать  былью?
Н-ет  здесь  тебя,  лишь  лебедь  на  окне.
И-  чувства  наши  время  кроет  пылью,
Й-  ты,  как  прежде  ночью  снишься  мне.

К-огда-то  здесь  мы  вместе  пили  мокко,
О-  том,  о  сем  беседуя  вдвоем.
Ф-антом  твой  здесь...и  мне,  любимый,  горько...
Е-ще  щека  горит  твоим  огнем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759760
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби цю жінку

Люби  цю  жінку,  бо  вона  єдина,
І  вірність  в  неї  у  крові.
З  тобою  завжди  у  важкі  години,
В  дні  блискавично-грозові.

Люби  цю  жінку,  бо  вона  твій  подих,
У  грудях  трепет,  серця  стук.
Добро  в  очах  і  непідкупний  подив,
Обійми  теплих  ,  ніжних  рук.

Люби  цю  жінку,  бо  вона  крилата
З  любов*ю,  у  душі  -  весна.
Пізнай  себе  подібно  до  Сократа,
Й  люби,  бо  МАТІР  лиш  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759684
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


archic

Без зонта

Забывая  меня  неистово
Ты    любуйся  прошу  закатами,
Небесами  такими  чистыми
И  признаниями    стократными

Не  скучай  в  полумраке  комнаты,
Ненаписанных  строк  сумятица.
Разбиваются  наши  компасы
Как  холодный  ноябрь  пятницей

Над  полями  любви  и  нежности
Пролетай  одиноко  странствуя,
Мы  совпали  такие  грешные,
Покидая  родные  станции.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759704
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


НАДЕЖДА М.

Невідправлені листи

Осінь  розкидала  жовте  листя,
Ніби  невідправлені  листи.
Тільки  сторінки,  на  диво,  чисті.
Що  хотіла  в  них  розповісти?

Де  знайти  таємних  адресатів,
Хто  чекає,  осене,    листів?
Чи  не  можеш  адрес  пригадати,
Чи  запас  потрібних  слів  спустів?

Все  писала,  рвала,  розкидала,
Не  могла  знайти  оті  слова,
А  коли  адресу  пригадала,
То  вже  осінь    стала  снігова..

Вітер  у  листах  знайшов  забаву:
Розкидав,  сміючись,  на  весь  світ.
Цим  зробив  він  дуже  добру  справу:
Адресатам  передав  привіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759682
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Валентина Ланевич

Вслухалась у нерівний стук серцебиття.

Тінь  смерті  вийшла  із  глухої  ночі,
Душа  завила,  бо  любов’ю  ще  жила.
-  Я  -  відпускаю,  -  дивлячись  у  очі,
Казала  стиха  і  холонула  уся.

Вчепилась  в  голову  двома  руками,
Хиталась  тілом,  ніби  маятник  часів.
Вмивалися  гарячими  сльозами:
-  Чому  саме  мене  ти  випадком  зустрів?

Щасливим  будь.  Піду.  Куди?  Не  знаю.
Летіли  в  прірву  сторінки  її  життя.
Він  був  у  ній.  Скорилася.  Чекаю.
Вслухалась  у  нерівний  стук  серцебиття.

10.11.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759640
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Елена Марс

Когда со мной придёте попрощаться

Когда  со  мной  придёте  попрощаться  -
Не  слушайте  надгробные  слова,
О  том,  что  смерть  -  огромное  несчастье...
Душа  моя  останется  -  жива...

Она  навек  останется  -  влюблённой,
В  свою  неповторимую  весну.
В  мужчину...  И  я,  в  небо  вознесённой,
На  время,  на  какое-то...  усну...

Мне  жизнь  моя  дана  была  -  на  радость!
Ведь  так  отрадно  время  на  земле,
Где  каждый  час  -  Божественная  благость!..
Неважно,  то,  что  путь  был  чёрно-бел.

Я  всё,  в  своих  стихах,  о  нём  пропела,
Не  пряча  к  жизни  страсти  и  любви...
Душе  моей,  порой  такой  незрелой
И  зрелой,  как  колосья  жёлтых  нив,

Судилось  этот  круг  -  свободной    птицей,
Под  солнцем,  вдохновлённо,  пролететь!..
И  сердца  мои  певчие  страницы
Не  лягут  в  гроб.  Бессильна  в  этом  Смерть.

Прочтите,  над  худым  остывшим  телом,
Стихи  мои...  о  счастье,  о  любви...
О  том,  о  чём  душа  моя  болела,
На  полную  свой  час  земной  испив!..

...  Когда  со  мной  придёте  попрощаться  -
Забудьте  про  надгробные  слова!
Прочтите  -  МНЕ  стихи  мои  о  счастье,
В  которых  столько  света,  естества!..

В  которых  я    -  душой  своей  жива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759596
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Lana P.

Спритна мишка

Спритна  мишка-шкряботушка
Почесала  сірі  вушка,
Щоб  підслухати  маляток
І  маленьких  котеняток.
В  «кішки-мишки»  з  ними  гралась,
Але  в  лапки  не  спіймалась!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759557
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


ТАИСИЯ

Авторитет


Все  говорят:  «к  мужчине  путь  -  через  желудок»!
И  это  чувствует  не  только  он  один…
А  вся  его  семья,  серьёзно  и  без  шуток
О  нём  заботится.  Он  –  «царь  и  господин»!

Он  сам  умело  может  приготовить  ужин.
А  если  надо  –  то  и  завтрак,  и  обед.
Но  как  приятно  сознавать  –  семье  он  нужен!
Всего  важнее  для  мужчин  –  авторитет.

09.  11.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759559
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Наташа Марос

ПОПОЛАМ…

Вот  мой  рай,  у  тебя  он,  конечно,  свой.
Забирай  мою  осень  к  себе  поближе,
Обними,  навсегда  уведи  домой  -
Одиночество  ветром  промозглым  лижет...
Закипит,  приглашая  двоих  на  чай,
Не  молчи,  или...  может,  чего  покрепче?
А...  давай,  никого  не  наприглашай  -
Раздели  пополам  сладкий  торт  и  вечер...
За  окном  не  увидишь  знакомых  птиц  -
Потемнело,  лишь  ветер  холодный  воет...
Согревая  касаньем  своих  ресниц,
Ты  надёжно  любовью  меня  укроешь...

                   -                  -                -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759527
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ліна Ланська

ШУКАВ ЇЇ

Шукав  її  у  древнім  фоліанті.
Як  шелестіли  тихо  сторінки
І  бігли,  повертаючись,  роки,  -
Зникали  зморшки,  руки  вузлуваті
Плели  із  терну  самоті  вінки.

Шукав  її  ізвечора  до  рання.
Лампада  в  небі  оживала  знов,
Як,  невмируща  у  віках,  любов.
Свічки  зотліли,  лиш  одна,  остання
Відкриє,  може,  задум  божих  змов?

Шукав  його  у  старовинній  книзі,
Попри  зневіру...  зреченням    проклять
Зминав  думки,  а  демони  не  сплять,
Ховаючи  у  дим,    в  тумані  сизім
Щось  немічне,  слабке,  як  немовля.

Шукав,  живцем  опалений,  осліплий,  -
Віки  міняли  радощі  й  жалі.
Вогненний  промінь  присягав  Землі,
Що  не  залишить  і  -  сніги  розквітли...
Маленькою  сніжинкою  на  склі.

01.10.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759429
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Вячеслав Рындин

По ветру…

пали  листья  в  листопад
без  медалей  и  наград
улеглись  на  тротуарах
вдоль  бульваров  и  в  садах
мнутся  лица  бишь  анфас
в  заушеньях  выкрутас
разновидные  подвиды
сорт  стареющих  гримас
вторил  в  тяге  к  ремеслу
архаичную  метлу
ультсырьё  полураспадов
разпетрошил  на  ветру…

08.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759362
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ярослав К.

Разноцветье

Разноцветные  листья  мозаикой  ветер
Разложил  по  земле,  словно  вышил  узор.
Ветер  -  самый  искусный  дизайнер  на  свете  -
У  любого  художника  б  выиграл  спор.

Разноцветные  кошки  сидят  под  машиной,
Подойду  к  ним  поближе,  скажу  им:  "Кис-кис..."
Так  доверчиво-ласкова  эта  пушнина,
Получить  всё  надеется  свой  суперприз...

Разноцветные  люди  в  пальтишках  и  куртках
Суетятся,  снуют  по  каким-то  делам...
Городской  муравейник  разрушен  как  будто,
Превратившись  сегодня  в  полнейший  бедлам...

И  цветы  разноцветные  возле  крылечка
Отдают  нам  остатки  своей  красоты...
Как  известно,  ничто  в  этом  мире  не  вечно  -
Заметёт  листопадом  и  снегом  цветы...

Разноцветные  мысли  мелькают  поспешно,
Серый  мир  одевая  обратно  в  цвета...
Да  и  разве  он  серый?  Цветной  он,  конечно!..
Эх,  пойду-ка  я  снова  поглажу  кота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759335
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


OlgaSydoruk

Не устрашает…

Не  устрашает  мраком  вечность…
Но  страшно  это  «никогда»…  -
Не  встретить  утро,  день  и  вечер…
И  -  не  смотреть  на  облака…
Не  слыть  -  любимицей  фортуны…
Не  быть  -  послушницей  судьбы…
Не  разрисовывать  картины…
Не  говорить  слова  любви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759404
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Анфиса Нечаева

Я хочу простить…

         После  просмотра  очередной  серии  
         из  сериала  *Детективы*  получился  
         вот  такой  стих.

Больно...Боже,  как  больно.
Знаю-ты  был  с  другой.
Мысли  гнетут  невольно-
Уже  ты  не  мой...не  мой...
Больно...Ну  почему  же  так  больно?
С  болью  не  могу  совладать.
Говорю  себе  хватит,  довольно,
Но  реву  и  реву  опять.
Больно...Невыносимо  больно
И  сердце  стынет  в  груди.
И  верить  не  хочется...Сложно
Поверить,  что  всё  позади.
Больно...Родной,  как  же  больно,
Но  смогу...и  хочу  простить.
Жить  без  тебя  невозможно.
Без  тебя  не  умею  я  жить.

 28.09.17    Анфиса  Нечаева  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759240
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Любов Іванова

Заглядає ранок у моє віконце

З-аблищало  сонце,  просинатись  треба.
А-  лінощі  кажуть  –  не  вставай  ще,  ні!!
Г-олубінь  безмежна  вранішнього  неба
Л-агідний  промінчик  скаче  по  стіні.
Я-  відкину  ковдру,  ніжитись  доволі,
Д-ень  прийдешній  стука  в  шибку    вітерцем
А-  душі  до  щему  необхідно  волі...
Є-  ж  бо,  що  тяжіє  серденько  свинцем..

Р-оздивлюсь  довкола,  день  такий  хороший,
А-ж  до  небокраю  поглядом  сягну.
Н-іч  вже  поскладала  сни  мої  у  кошик.
О-сь  де  я  сховаю  мрію  осяйну…  
К-олихає  вітер  калинОву  гілку,

У-  повітрі  пахне  прілий  падолист,

М-ріям,  як  і  людям,  солодко..  чи  гірко
О-н  скільки  зібралось  різних  тих  намист.
Є-  у  кожній  днині  неповторні  миті

В-осени  і  влітку,  взимку  й  по  весні,
І-  найкраще  небо  у  своїй  блакиті,
К-раще  не  насниться  навіть  увві  сні.
О-дчиню  кватирку  і  вдихну  свободи
Н-е  помітить  раю,  треба  буть  сліпцем.
Ц-е  й  не  може  бути  краще  насолоди
Е-ос*  розмовляє  з  першим  промінцем.

*  Еос  в  поезії  –  ранкова  зоря.

     Фото  -  з  інету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759230
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


OlgaSydoruk

Слишком чувственные точки

Слишком  чувственные  точки  в  недописанном  письме…  
В  эротичном  пухе  мочки…  На  запястье,..на  виске…
И  во  впадине  яремной,  и  на  пульсе  (на  бедре)…  -
Поцелуи  обжигают  прикасанием,  в  темноте...
Эти  бабочки  роятся  сокровенное  открыть…
И,  наверно,  не  боятся  -    меланхолии  испить…
Я  когда  тобой  болела,и  когда  звала  в  бреду,
То  сказать  одно  хотела:  что  люблю,  люблю,  люблю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759225
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Ol Udayko

100-РІЧЧЯ РАЮ або НЕВЕСЕЛИЙ ЮВІЛЕЙ

         [i]Грядёт  сто  лет  Переворота,*
         Над  Петербургом  Ангел  плачет…
                                       [b]  Олег  Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
     
                                   [i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В  сусіда  знов  «червоне  свято»!..
На  цей  раз  в  честь  того  100-ліття,
Коли  творилася  завзято
Так  звана  «царствена  еліта».

Матрос  закони  всі  зневажив,
Заговоривши  автоматом…
"Хто  тимчасові  тут?"  –  він  скаже…  
Й  закінчить  річ  відбірним  матом.

І  так  постала  та  Росія,
Яку  й  наразі  ми  ще  маєм…
Й  з’явився  сам  творець  –  «месія»,
Оголосивши  Рашу  раєм!

                                 [b][i]    2.[/i][/b]
Не  знаю,  як  твоїм  народам,
Судить  за  них  не  маю  права,
Та  втрапив  край  мій  тим  "уродам",
Коли  та  армія  –  орава  

Заброд  з  команди  Мурав’йова
Штиками  захопила  владу...
Із  давнини  тут  рід  Кийовий
Молився  іншому  укладу.

Й  запанували  дурість,  морок
Для  волелюбного  народу...
Не  обійшлось  без  вбивств  і  порок  –  
Осяйнокам'яній  в  угоду...    

Микола  Щорс  був,  певно,  першим,
Хто  в  карк  отримав  вражу  кулю…
Та  тим  сусіда  не  завершив  –
Скрутив  «братам»  трипалу  дулю.

Міхновський,  добрий  мій  земляче,
Хто  допоміг  тобі  у  смерті?..
Ще  й  досі  за  тобою  плачуть  –
В  чужій  живемо  круговерті…

А  далі  пали  правдописці  –
Письменники,  знавці,  поети…
Це  їх  в  українській  колисці
Чекістські  нищили  адепти!

                                   [b][i]  3.[/i][/b]
Сандармох,  Воркута,  Соловки
І  Мордовія,  й  тундра    Сибіру…
То  не  гра  вже  у  вас  в  піддавки  –
У  смертях  ви  не  знали  вже  міри…

І  кістки  українців  усюди:  
Густо  встелена  руська  землиця  –
Прислужили  тому  зайшлі  юди,
Й  держиморді  Сосо  вірні  лиця!

Через  те,що  не  йшли  на  «утори»
Непокірні  «брати»-гречкосії,
Влаштували  їм  голодомори…
А  що  мала  за  зиск  вся  Росія?..

                                 [b][i]  4.[/i]  [/b]
А  та  загарбницька  війна  –
Хто  влаштував  її  Вкраїні?
Мільйони  жертв  взяла  вона,
В  замін  залишивши  руїни.

І  не  кажіть,  що  вітчизняна,
Бо  рідною  була  УПА,
Та  спалена  вона  вогнями  –
Енкаведистів  мста  тупа!

А  голодівка  повоєнна,  
А  депортація  в  Сибір?
А  «Вісла»  підла,  потаємна?
А  в  шахти  (примусом)  набір?

А  газ  Дашави?  А  Чорнобиль?
А  тисячі  сумних  смертей?
Афганістан…  І  все  «на  обум»…
А  –  сльози…  (чуєте?)  дітей!..

Іще  і  далі  можна  б  «акать»,
Але…  чи  варто?  Наяву  –
О,  кільки  сліз!..  Не  треба  плакать:
"Я  стверджуюсь!  Бо  я  живу!"  –

Так  вигукнув  Павло  Тичина,
Бо  не  вдалося  розстрілять,
Як  те  «Відродження»  дитинне
І  як  письменницьку  всю  рать…

                                         [b][i]5.[/i][/b]
…Та  маскарад  на  Красній  площі**
Під  репет:  «Наці  не  пройдуть!»
І  –  о,  "кощунство"!  –  Бланка  мощі
Нам  кажуть,  що  новий  редут

Вже  зводить  цар  супроти  світу…
(На  ядерний  на  цей  раз  штиб)
О,  скільки  в  нас  ще  того  квіту  –
Диктаторе!  Вдавився  ти  б…

І  пнеться  геть  зі  шкури  Раша...
Вдається  й  до  таких  лукавств,
Як  нинішній  парад  на  Красній,
Немов  пародія  якась…
 
...І  буде  бал  ,  і  будуть  гості…
(Та  чи  поїде  хтось  туди,
Де  море  крові,  тлін  і  кості,
…І  канібалові  сліди?!)

[i]                                      [b]  [b]6.  Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте  ж,  радійте…  на  тризні  –
Злодіянь    не  забудуть  народи:
В  них  відняли  ви  їхню  вітчизну!
Ще  б  покаятись  вам,  та  вже  пізно  –
Адже  тендер  на  мсту  уже  продан![/b][/color][/i]

7.11.2017
_______

*В  Росії,  та  і  в  СРСР  теж,  величали  той  більшовицький  
   заколот  як  Велика  жовтнева  соціалістична  революція.
**МОСКВАрад  –  кошмарад,  присвячений  нібито  
75-річчю  параду  7  листопада  1941  року,  коли  
війська  Вермахту  вже  були  під  Москвою...  
Із  свіжої  преси:  «Видихніть,  та  ВВВ  давно  вже  
закінчилася  (закінчиться  й  ця,  ваша  –  загарбницька,
а  наша  –  за  Незалежність)  і  Гітлер  помер.    Рефрен  
сьогоднішнього  параду  "фашисти  готові  на  все"  
читається  як  "Росіяни  готові  на  все".    "Хворе  
суспільство.  Коли  нема  чим  пишатися,  починають  
мишачу  метушню.  Краще  б  розповіли  про  шкоду  
жовтневого  перевороту,  про  роль  покидьків  в  історії",  -  
пишуть  коментатори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 53

По  утрам  вампир  Гаврила
Заходил  к  Любаше  с  тыла.
Он,  любитель  пышных  тел,
Укусить  ее  хотел.
*
Я    Петру  носки  вязала
Вечерами  в  тишине,
Покраснев,  потом  сказала
Петь,  ты  женишься  на  мне?
*
Как  у  города  Калуги
Есть  на  трассе  две  подруги.
Ну  одна  из  них  -  то  я,
А  со  мной  -  свекровь  моя!
*
Одуванчики-цветочки
Собирала  на  лугу.
Ночевала  там  две  ночки,
Отойти,  блин,  не  могу!
*
Прокати  ка  ты,  Петруша,
С  ветерком  деревней!  Ох!
Только  конь  овса  не  кушал
Через  10  метров  сдох.
*
Пироги-  такое  дело.
Съел,  а  дальше  не  зевай.
Что-то,  где  то  засвербело,
Говори:  -  Бабуль,  давай!
*
Воробей  чирикал  с  ветки,
Ты  замечен  в  доме  Светки.
Нес  конфеты  и  цветы,
Мне  лишь  водку  носишь  ты!
*
Я  грибочков  насолила,
Помидоров,  огурцов,
Приходи  ко  мне  Гаврила
Я  невеста  -  будь  здоров!
*
При  луне  мне  спать  охота,
С  Ленкой  из  аэрофлота.
А  при  солнышке  -  с  Любашей,
Любка    солнца  даже  краше!
*
Боты  старые  чужие
Ты  мне,  милый,  подарил,
Только  ножки    заводные
В  старых  пляшут,что  есть  сил!
*
Ровно  в  3:12  ночи
Топчет  курицу  наш  кочет.
Зинка  стук  меня  под  бок.
Ну!  Давай  и  ты,  милок!
*
Так  и  быть  уговорила
Я  отдам  тебе  Петра,
А  ты  мне  отдай  Гаврилу,
Обменяемся  с  утра!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759063
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Елена Марс

О, Господи, как мило.

Конечно  же,  когда  нибудь  придёт
И  в  жизнь  мою  тот  день,  когда  умолкнет  
Любовь  моя  во  мне...  И  небосвод  -
Дождём  слезу  прольёт  на  землю...  Толку,

Что  был  в  моей  душе  небесный  свет.
Он  рвался  из  меня  тот  луч  -  наружу  -
Отчаянно...  так  много-много  лет...
И  нет  его.  Как  будто  душу  стужа

Сковала...  Будто  тело  обвила  
Бездушными  цепями:  руки,  шею.
Как  будто  я  напрасно  прожила,
Тем  чувством  самым  нежным  не  болея.

И  всё  же,  в  глубине  своей  души,
Я  буду  помнить  то,  что  я  любила...
Но  будет  только  Смерть  ко  мне  спешить  -
С  объятьями...  О,  Господи,  как  мило.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759040
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Наташа Марос

БЛАЖЕНСТВО…

Я  так  давно  вже  скучила  за  нами,
Де  ти  і  я,  і  ніч,  безсонна  ніч,
Де  ми,  благословенні  небесами,
Ще  не  пили  отрути  протиріч...

Яке  блаженство  геть  не  помічати
Ні  віку,  ні  погоди,  ні  часу,
Коли  іще  нема  чого  втрачати,
Не  заглядає  в  душу  сірий  сум...

Але  короткі  ті  хвилини  щастя  -
Солодкого  багато  не  бува...
Нехай  тоді,  на  зло  усім  напастям,  
Моя  любов  щоночі  ожива...
             
                     -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Салтан Николай

Імператриця

[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну  що  мені  на  долю  нарікати:
Зустрів  тебе  у  розквіті  років.
Таку  солодку,  ніжну  мов  цукати,
Імператрицю  західних  пісків.

Струнка,  граційна  і  така  поважна,
Хода  твоя  тихіша  за  листву,
Що  падає  на  землю  неосяжну,
А  я  цей  шелест  чую  за  верству.

І  це  тому  що  ти  моя  відрада,
Мій  вірний  компас,  мудрий  поводир,
Шалена  згуба,  невтамовна  спрага
Моїх  бажань  весняно  молодих.

Твій  погляд  оживляє  тлінну  душу,
Як  крапля  світанкової  роси
Відроджує  понівечену  сушу,
Даючи  шанс  усьому  прорости.

І  ллються  в  серце  ароматним  медом
Вишнево-стиглі  всі  твої  слова,
Що  тягне  тіло  у  безкрає  небо
На  танець  душ  весільний  карнавал.

І  сипле  золотом  казкових  меланхолій
Шалений  світ  добра  і  красоти,
Лиш  нас  веде  нестримним  ритмом  колій
В  яких  давно  обірвані  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 07.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Читайте, люди, Книгу із Псалмами

А  листопад  міняє  імідж  у  дерев,
Стоять  мовчазно  голими  стовпами.
Печальний  схлип  дощу  і  вітру  сильний  рев...
Тримайте,  люди,  Книгу  із  Псалмами.

Бо  беззаконня  вже  пройшло  давно  межу,
Країну  роздягають  можновладці.
Між  ними  і  людьми  незборність  рубежу,
Як  віл  знесилений,  народ  наш  в  пастці.

Щоби  не  втратити  надію  в  листопад,
Читайте,  люди,  Книгу  із  Псалмами,
Просіть  у  Бога  дати  низку  барикад,
Щоб  захистити  душі  від  омани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758977
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Олена Жежук

Невипите небо

Знов  непроханим  гостем  до  нас  завітав  листопад,
Журавлиним    відлунням    заплакане  небо  прорвало.
Прохолодні  дощі  ллють  у  груди  землі  невпопад
Нерозтрачене  небо,  якого  усім  було  мало.

У  каштановій  стиглості  тверднуть    надії  нові,
Хай    імпресію  осінь    вливає  у  душу  людини.
Я  із  осінню  хочу  відпити    ці  дні  дощові
До  останнього  листу…  останніх  тремтінь  бадилини.

Віддзеркалять  калюжі  вчорашнім  барвистим  теплом,
Під  нічним  ліхтарем  засоромиться  клен  облисілий.
Я  прощаюся  з  осінню  тут,  під  вселенським  крилом,
Й  до  грудей  притискаю  невипите  небо  щосили.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Ярослав К.

"Москвич"

У  меня  к  "Москвичам"  как-то  с  детства,
Ну,  симпатия,  что  ли,  была.
Мне  казалось,  что  в  них  много  места,
И  вообще  -  идеал  для  села.

Привлекал  в  них  особенный  запах,
Необычный  глушителя  звук...
Если  где-то  услышу  внезапно,
То  как  будто  бы  едет  мой  друг.

Мне  казалось,  что  он,  словно  просит:
"Приголубь  ты  меня,  пожалей...
Потребитель  меня  уж  забросил  -
Настрогали  теперь  "Жигулей..."

...Это  было  в  лихих  девяностых...
Кто-то  денег  себе  смог  настричь,
Ну  а  я  жил  тогда  очень  просто,
И  хватило  мне  лишь  на  "Москвич".

Он,  конечно,  всё  время  ломался  -
Карбюратор,  ручник,  провода...
Я  не  очень-то  в  нём  разбирался,
Но  чинил  кое-что  иногда.

А  вот  что  я  не  делал  ни  разу  -
Я  не  знал,  что  его  надо  мыть.
Не  боятся  ведь  танки  же  грязи...
Я  умел  тогда  только  рулить.

Да  и  то,  это  мне  так  казалось:
Сел  за  руль,  и  уже  ты  герой...
Я  ж  учился-то  самую  малость,
Попадал  в  передряги  порой.

Ну,  а  так  он  был  другом  надёжным,
Выручал,  если  надо,  всегда,
Заводился  в  мороз  или  дождик...
Вот  с  колёсами,  правда,  беда:

Ведь  о  летней  резине  и  зимней
Я  не  ведал  ни  духом,  ни  сном.
И  катался  на  лысой  резине,
Тормозя  лишь  одним  колесом...

Жаль,  пожил  у  меня  он  недолго:
Стал  движок  барахлить  и  вообще...
А  потом  "Жигули"  были,  "Волга",
Но  тоскую  я  о  "Москвиче".

И  сейчас,  если  вдруг  я  услышу
Тот  знакомый,  особенный  звук,
То  я  радуюсь,  словно  мальчишка  -
Это  едет  старинный  мой  друг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758891
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


OlgaSydoruk

А зима не за горами…

А  зима  не  за  горами
Вьюгой  п`ологи    прядёт…
Рассыпая  пух  горстями,
Превращает  воду  в  лёд…
Розы  белые  рисует…
И  бутоны    -  на  стекле…
Барсы  снежные  гарцуют
Словно  кони  по  земле…
Время  с  памятью  играет…
Но  не  рвётся  её  нить…
Ком  тяжёлый  застревает…
Больно  -больно  проглотить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758918
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Наташа Марос

В СОТЫЙ РАЗ…

О  таких  говорят:  под  ногами  горела  земля,
Что  сквозь  пламя,  да  в  избу  -  сама,  ну,  конечно,  сама...
Поджигала,  ревела,  тушила,  палила,  паля!
Да,  когда-то  она  очень  многих  сводила  с  ума...
И  судачат,  что  душу  свою  уж  давно  продала
За  мгновение  -  быть  на  виду,  на  слуху,  на  коне...
По  ночам  спали  все,  а  она  не  спала,  не  спала,
Пропадая  в  ночном,  а  ещё  -  предрассветном  окне...
Новый  день  начинался,  где  призрачной  сказке  конец,
Понимание  сущности  грёз  -  ледяною  водой,
Что  никто  из  желанных  её  не  увёл  под  венец,
Хоть  была  сумасшедше-красивой,  такой  молодой...
Где  вы,  рыцари,  что  оседлают  строптивых  коней
И  обнимут  её,  дорогую,  ни  в  чём  не  виня,
Что  -  в  горящую  избу  и  без  промедленья  -  за  ней,
Не  боясь  умереть,  в  сотый  раз,  в  той  стихии  огня...

Приутихли,  умолкли,  упали  -  что  ниже  травы  -
Так  попроще...  кругом  очень  много,  так  много  простых...
Поспокойнее  с  ними  -  о  них  не  услышишь  молвы...
И...  один  лишь...  догнал  на  пороге  и  обнял...  А  ты?..

                           -                    -                      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758889
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


OlgaSydoruk

Мне бы пёрышко Жар-Птицы…

Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Мне  бы  -  искорку  огня…
Мне  бы  -  малую  синицу…
Мне  не  нужно  журавля…
Я  б  такое  сотворила  -
Я  б  осколки  собрала…
Я  бы  клеила…лепила…
И  счастливою  слыла…
Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Искру  тихого  огня…
Пару  зёрнышек  –  для  птицы…
Мне  бы  -  чуточку  тепла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758855
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Міраж (18+

Як  же  вміло  привабив  до  себе,
Драйв  очей  захопив  у  полон,
Ілюзорно  дивилась  у  небо,
І  морський  ухопив  Посейдон.

І  з  обіймів  міцних  не  втікала,
Цей  міраж  насолоди  нектар,
Бо  з  одного  пили  ми  бокала,
Колоритом  любові  вкрив  шар.

А  стосунки,  може,  приречені...
Бо  невічний  буває  фарфор,
Але  магма  в  тілах  розпечена
Малювала  кохання  узор.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758838
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Елена Марс

Растает последний закат уходяшего года

Растает  последний  закат  уходяшего  года,
С  собой  унеся  мой  прощальный  задумчивый  взгляд...
Год  новый  заявится  -  громким  хрустальным  аккордом:
По  царски,  с  триумфом  -  его  неизменный  обряд...

И  взгляд  повернётся  -  к  нему,  с  обновлённой  надеждой,
Как  будто  бы  он  -  всемогущий  -  как  нА  Небе  Бог!..
А,  вдруг,  он  окажется  злым  бессердечным  невеждой?
А  может  быть,  всё-таки,  будет  в  том  молодце  толк...

Немало  сменилось  таких,  на  веку  моём  женском.
Встречаю  их  -  с  верой,  не  пряча  душевный  наив...
У  всех,  поначалу,  характер  такой  джентльменский...
Ах,  годы!  Вы  так  не  похожи...  но  все  вы  -  мои...

Плохие,  хорошие  -  все,  безусловно,  бесценны  -
Как  кольца  цепочки  -  длиной  в  мою  бренную  жизнь...
И  пусть  эта  жизнь  никогда  не  была  совершенной,
Всегда  я  старалась  в  душе  сохранить  оптимизм.

Всё  ближе  и  ближе    закат  уходящего  года...
Он  старые  главы...  с  собой,  в  забытье,  унесёт...
Для  новой  главы  мне  судьба  приготовила  повод...
Я  верю,  что  будет  не  худшим  и  завтрашний  год...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758713
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


ТАИСИЯ

Коктейль "Здоровый сон"

Обильный    ужин  –  нам  не  нужен!
Не  соблазнит  и  ресторан.
Взамен  –  с  коктейлем  мы  подружим:
В  нём  есть  ценнейший  триптофан.*

Он  обеспечит  тебе  радость,
Здоровый    полноценный    сон.
К  утру  исчезнет  наша  слабость.
Я  вновь    как  будто  окрылён.

Считала  раньше  –  ужин  вреден…
Его  «отдать    подстать    врагу».
Теперь  работает  мой    «блендер»  –
Я  фантазировать  могу.
 
Нарезав  овощи  и  фрукты,
Добавлю  вкусные  приправы.
Смешав  с  коктейлем  все  продукты,
Получим  вкус,  достойный  славы.

Коктейль  –  любой  заменит    ужин.
Не  будешь  никогда  простужен.
Гормоны  радости  и  сна  –
На  нас  влияют,  как  весна…

*  Триптофан  –  повышает  выработку  в  организме  
гормона    радости    (серотонина)      и
гормона    сна    (мелатонина).

04.  11.    2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758716
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Любов Іванова

ХОЧУ ОБРАТНО В ЛЕТО

Х-лещет  с  утра  и  до  ночи,  
О-сени  царь  -  косохлёст,  
Ч-естно,  нет  более  мочи.  
У-жас,  блокада  из  слёз.  
 
О-х,  надоела  мне  слякоть,  
Б-оже,  как  ливень  унять,
Р-анит...  и  хочется  плакать,
А-вгуст,  вернись  к  нам  опять.  
Т-ам  спелых  яблок  корзины,  
Н-ежность  и  щедрость  лучей,  
О-сень  сменила  картины,  

В-плоть  до  земных  мелочей.  

Л-истья  сложив  за  сараем,  
Е-дкость  свою  укроти.  
Т-о.  что  мне  так  не  хватает,  
О-чень  прошу  -  возврати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758722
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Ліна Ланська

ЗЛА Й ДОБРА

Озирнись,  он  веселки  місток
На  пощерблену  площу  упав,  -
Розмалюй  сіру  тінь  отим  дивом.

Хай  не  тисячі  літ,  тільки  сто
Снись  йому...знаю,  доля  скупа
Не  віддасть  тебе,  зраджену    й  сиву.

Не  віддасть,  бо  іде  в  інший  бік,
Малювати  позичений  рай,
Ненадовго,  -  єдине  століття

Залишаючись,  візьмеш  собі...
Хто  там  зна,  чи  проси,  чи  збирай?
Ваші  сни  -  сухостій,  не  суцвіття.

Озирнись,  розквітає  не  скло,  -
Сніг  бентежно  торкається  рам
У  прозорому  відчаї  топить.

Вже  нема,  а  ще  вчора  було:
Цілував  змерзлу  в  полудень  Ра
І  стріла  не  вчепила  крило,  -
Рятувало,  допоки  жило.
Розмиваючи  спінену    грань
Зла  й  добра...

10.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758736
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Akimova

Милые бабочки

Вот  они  –  под  стеклом,      на  иголочках.
Под  замочек  надёжно    упрятаны,
По  ранжиру  и  рангу    приколоты,
И  одна  живописней    другой.

Вот  они  –  наши  чудные  бабочки,
Жить  мешавшие,  спать  не  дававшие,
Трепыхавшиеся  добросовестно  –
Обрели  долгожданный  покой.

Сколько  раз  я  лицо  твоё  видела,
Искажённое    спазмами    нежности  –
Это  милые  добрые  бабочки
Изводили  тебя  изнутри.

Сколько  раз  в  пароксизме  отчаяния
Этих  бабочек  я  ненавидела,
Заставлявших  дышать  по-весеннему,
Бередивших  мои  ноябри.

Махаоны  и  просто  капустницы,
И  павлиньи  глаза  сумасшедшие,
И  ночные  –  смешные  и  страшные…
Надоело  мне  быть  крепостной.

Вот  они  –  под  стеклом,  на  иголочках.
Не  грусти,    не  рыдай  слишком  жалобно  –
Ты  еще  возродишь  милых    бабочек.
Но  уже  не  со  мной,  не  со  мной…  

[i]2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758669
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Валентина Ланевич

У єдності в однім строю.

Скриплять  качелі  заржавілі,
Не  чутно  сміху  дітвори.
Пусті  будинки  обважнілі,
Вітри  гуляють,  де  двори.

Жовтаві  сосни  німотою
Із  тугою  горнуть  печаль.
Текло  життя  колись  рікою,
Чорнобиль  -  пустки  пектораль.

Відродження  чекають  душі,
Хто  впав  в  невидимім  бою.
Життя  не  в  хлібі  лиш  насущнім,
У  єдності  в  однім  строю.

І  жити  в  мирі,  щоб  з  любов’ю,
В  дружній  підтримці  всіх  живих.
Без  хизувань  у  марнослав’ї,
В  діяннях  людяних,  простих.

04.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758622
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Ярослав К.

Срывается снег

Срывается  снег,  уж  не  знаю  ли,  первый...
Да  впрочем,  неважно,  какой  он  по  счёту.
Срываюсь  и  я...  Ох,  опять  эти  нервы!..
Сегодня  подводят  они  меня  что-то...

Срывается  снег,  неприятный,  холодный...
Однако,  головушку  чуть  освежает...
Предзимний  ноябрь  своей  непогодой
Тоску  мою  с  осенью  так  провожает.

Срывается  снег  с  припорошенной  крыши...
Срывайся...  Но  крыша-то,  крыша  -  на  месте!
Душевная  буря  всё  тише,  всё  тише...
Тревожные  мысли,  не  лезьте,  не  лезьте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758546
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Серце рідної країни

Київ  -  місто  славне  на  Дніпрі,
Серце  рідної  країни,
Щастя  пік,  що  сходить  на  зорі,
Скарб  моєї  України.

Вулиця  Хрещатик  -  головна,
Це  одна  з  перлин  Європи.
Для  душі  колиска  чарівна,
Образність  її  у  тропах.

Лавра  сяє  блиском  куполів.
Брама  -  "Золоті  ворота".
Я  милуюсь  безліччю  садів,
Що  в  осінній  позолоті.

І  церкви,  Софіївський  собор,
Вод  дніпровських  узбережжя  -
Все  люблю,  мій  київський  фавор,
Серцю  милий  ти  в  безмежжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758532
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Радченко

Пізня осінь

Не  розуміючи  слів,
Не  відчуваючи  біль...
Лише  липка  пустота
Важко  торкнулася  вій,
Сльози  печуть,  немов  сіль
Щоки  і  стислі  вуста.
Осінь  в  промоклім  плащі
Йде  крізь  тумани  й  дощі,
Іней  в  траві  розсипа.
Листя  струсило  гілля
І  сном  тривожним  земля
Під  спів  вітрів  засина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758526
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Наташа Марос

ОХРИСТА…

Загуляла  з  дощами  охриста,
Упилася  туманом  в  рову
І  своє  жолудеве  намисто
Розгубила  у  мокру  траву...

І  включала  музики  на  повен,
Аж  у  сні  ворушилась  зима;
І  хитала  примерзлий  вже  човен,
Наче  розуму  в  неї  нема...

Ще  стриптиз  танцювала  з  вітрами,
Довгі  коси  вплітала  в  гілля...
І,  весела,  не  спала  до  ранку,
Аби  тільки  гуляла  земля...

Гей  ти,  Осене,  п'яна  чаклунко,
Годі  пити  вино  молоде,
Забирай  вже  свої  подарунки
І  ховайся,  бо  холод  іде...

Лиш  сміється  -  нічого  не  чує,
Мочить  ноги  в  пошерхлій  воді,
Бо  гарячку  її  полікує
Повний  місяць  в  часи  сновидінь...

Заховає  в  останньому  листі,
Приколише  змарнілу  й  тоді
У  її  жолудевім  намисті
Дуже  солодко  спиться  рудій...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758496
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


OlgaSydoruk

Укрыла снежность в округе пустошь…

Тебе  сегодня  немного  грустно…
Не  умиляет  моё  искусство…
Не  сладкий  запах  моей  помады…
И  откровений  уже  не  надо…
Укрыла  снежность  в  округе  пустошь…
Не  тронув  нежность  шестого  чувства
В  сонетах  знатных  (в  миноре  звуков)
Без  перебоев  сердечных  стуков…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758492
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Елена Марс

Пробач мене, Любов

Жива  в  моїй  душі  така  надія:
Позбавитись  всіляких  протиріч.
Шкода,  що  не  навчилася,  не  вмію
Сумнівне  виливати  в  темну  ніч.

Щоб  зранку  прокидатися  -  новою.
Щоб  впевненим  відчувся  кожен  крок.
Хоч  дружній  ранок  з  мутною  імлою,    
Але  -  мудрець,  Не  злий  його  пророк...  

Чому  ж  оте  осяяння  приходить
Так  рідко?..  Все  життя  -  на  терезах.
...  Складна  людини  внутрішня  природа,
Частіше  шлях  до  мрій  вбиває  страх.

А  хочеться  відкинути  сумнівність
Й  довіритися  мріям...  "Гей,  агов!.."  -
Зовуть  мене  відлунням...  Тільки  відстань
Не  меншає...  Пробач  мене,  Любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758483
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


OlgaSydoruk

Побудь со мной…

Побудь  со  мной…
Пылают  свечи…
Тепло  уютно  стелется  у  ног…
Дыхание  стылое  зимы  ещё  далече…
Не  согревает  мой  смородиновый  грог?..
Ложись  на  бок…И,  подогнув  колени,
Как  тот  зародыш  кокона  любви…
И  мотылёк  –  воздушный(  из    мгновений)…
Касайся  нежно…и  -  не  отпугни…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758451
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Елена Марс

Білет, літак… Політ душі до мрії

Білет,  літак  -  і  напрямок  відомий  -
У  світ  моїх  найбільших  ностальгій.
Забудеться  в  зими  обіймах  втома,
В  душі  моїй  стривоженій  такій.

Залишиться  позаду  Східна  спека,
Попереду  -  дитинства  береги  -  
Волинь  моя  кохана  і  далека  -
Вітри  її,  морози  і  сніги...

Зима  для  мене  знову  стане  дивом,
Й  цвірінькання  червоних  снігурів.
Заскучила  душа  моя  за  співом  
Чудних  отих  малесеньких  птахів.

За  парком,  де  усе  мені  знайоме...
...  Від  сліз,  таки,  не  втримаюсь,  мабуть,
Коли  відчую  щастя  -  бути  вдома...
А  вдома  -  й  стіни  щастя  бережуть.

Білет,  літак...  Політ  душі  -  до  мрії  -
І  з  долею  поновлений  двобій.
...  Я  вистою,  я  зможу,  я  зумію
На  краще  не  розтратити  надій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758430
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 52

Вот  и  осень  наступила,
Я  ей  радуюсь  вдвойне.
Двух  мальчишек  закадрила
Кто-то  женится    к  весне.
*
У  меня  живот  круглеет…
Не  по  дням,  а  по  часам.
С  Петькой  надо  быть  наглее,
Вряд  ли  женится  он  сам.
*
Ой,  вы,  гости  дорогие,
У  нас  новости  плохие!
Закусь  и  графин  бухла
Кто-то  стырил  со  стола!
*
Плешь    уже  проела  мать!
-Надо  книги,  мол,  читать!
-  Мам,  не  злись,  я  буду  мудрой.
Увлекаюсь  камасутрой!
*
Доктор  смотрит  в  монитор
И  выносит...  приговор:
Секс  был  с  тряской?  На  подводе?
Вижу  пять  мальцов  навроде!
*
Даже  если  спирт  замерзнет
Разогреем  его  в  морге.
Есть  там  плитка,  греть  обед,
Будут  танцы  и  фуршет!
*
Наша  Таня  громко  плачет
Секс  опять  ей  не  оплачен,
А  бесплатно  и  впустую,
Папка  мамку  не  целует.
*
Я  подпрыгнула,  как  мяч,
До  чего  ж  ты,  кум,  горяч!
От  тебя  все  бабы  тают,
Или  я  одна  такая?
*
Танька  злая,  как  обычно,
-  Надо  чаще  и  ритмично!
За  секунду,  раз  15,
А  не  можешь,  нефиг  браться!
*
На  берёзе  две  синички
И  четыре  воробья.
Поздней  ночью  у  клубнички
На  работу  вышла  я!
*
Завязала  я  шнурочки
Прокурора  самого!
Он  пришел,  принес  цветочки!
Но  не  может  ничего!!
*
День  рожденья  у  подружки,
Я  устрою  ей  скандал!
Самогонку  пьют  из  кружки,
А  меня  -  никто  не  звал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758426
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


OlgaSydoruk

Разрывает ветер в жёлтом оригами…

Разрывает  ветер  в  жёлтом  оригами…
Высоко  уносит  маленький  листок…
Снова  плачет  Осень  горькими  слезами    -
Догорает  пламя  яркое  у  ног…
Серебрится  локон    -  прямо  над  висками…
Колокольным  звоном    -  стон  со  всех  дорог…
Белоснежный  кокон,где  -то  за  гор`ами,
Россыпью  жемчужной    -  и  на  мой  порог…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758417
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Ol Udayko

МІЙ ПАДОЛИСТ

           [i][b]Tth[/b][/i]
         [i]...щастя  вимірюється  тим,  хто
           з  тобою  зустріне  твій  падолист.  
                                                                     [b]  Ol  Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]                                    
[i][b][color="#05557a"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  плідні  і  кволі,
Та  не  зне́сло  лихим,  сивим  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
Дерева́  –  колись  буйні  і  п’яні  –
Самотіють  безлисто  і  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Шаленіє…  мовчить  гордо    осінь,
Мов  принишкла  у  дії  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність…  неправильність  ліній.  
У  природи  немає  вже  віри,  
Окрім  Бога  Всевишнього  волі…
Та  в  любові  могутніють  міри  –
Міри  щастя…  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Інтуїція

Незакінченість  крапками  тане...
І  в  думках  ти  знов  зі  мною,
Ніби  камінь  в  темну  воду  канув,
Ти  із  гордістю  в  двобої.

А  ця  тиша,  мовби  розриває
Небо  на  шматки  перкалі.
Вітер  листя  з  щемом  розвіває,
І  летить  воно  опалом.

Інтуїція  вузлом  єднає,
Рух  життя  тепер  в  спіралі.
Та  яка  ж  бо  гордість?  Час  спливає.
Мчиш  до  мене  магістраллю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758219
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Вячеслав Рындин

Вишу на осине…

Вишу  на  осине  в  дубраве  лесной
Несорванный  ветром  листок  прорезной
Соседушка  рядом  был  сорван  вчера
Лихая  судьбина  и  злая  пора  
Клюёт  бледным  носом  влачит  хилый  взгляд
Когда  же  начнётся  крутой  листопад
Зовёт  улетевший  в  чужие  края
Взлетаю  по  ветру  на  карте  Земля…  

01.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758216
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Ліна Ланська

ЗБОЧЕНИЙ СВІТ

Збочений  світ  -  не  задимлене  ,  БАЧ!
Навпіл  розірвані  хмари
Вирваним  краєм  почвари,  -
Листя,  що  впало  під  жалісний  плач.

Не  розбивай  на  хвилини  роки,  -
В  присмерку  день  збайдужілий.
Витягнуть  душу  і  жили
Ті  телефонні  короткі  гудки.

Збочений  світ    -  не  заплачений  борг.
Сутінкам  в  очі  не  глянуть,  -
Виїсть  їх  змучена  пам"ять  :
Зашморгом  виснуть  вмовляння  і  торг.

Збочений  світ  -  неозначений  глум.
Тіні  розбіглись  в  бентезі,
Місяць  звисає  на  лезі,
Шкрябає  променем  просто  по  склу
Чи  не  прокинеться  крейзі?  -

Збочений  світ...
18.  09.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758300
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


ТАИСИЯ

Не нарушай закон природы


«Уж  небо  осенью  дышало,
Уж  реже  солнышко  блистало»…
Тревожат  грустные  слова.
О  поздней  осени    молва.

И  вот  она,  моя  голубка,
Раздета  –  с  головы  до  ног…
Зима  придёт  –  подарит  шубку…
Ты  потерпи    ещё  чуток…

Неумолим    закон  природы.
Он  не  зависит  от  людей.
Ему  подвластны  все  народы.
Его  диктует  «чародей».

Он  справедлив  и  беспристрастен,
Как  опытнейший  педагог…
Для  человека  –  безопасен,
Ты  только    выучи  урок…

Но…если  вдруг  закон  нарушишь…
И  станешь  «на  тропу  войны»,
Весь  гнев  ты  на  себя  обрушишь,
Не  смоешь  грех  своей  вины!

И  независимо  от  моды…
От    направления  дорог…
Должны  жить  в  мире  все  народы!
Таков    единственный  итог.

31.  10  .  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758117
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Ярослав К.

Роется осень внутри

Листопад  метёт  за  окном,
Колокольный  звон  слышен  издали...
Может,  он  зовёт  к  своей  пристани,
Ну,  а  я  тут  всё  о  земном...

Вроде  есть  и  семья,  и  дом,
Но  порою  мне  очень  хочется
Абсолютного  одиночества
И  подумать  чуть  о  своём.

Поразмыслить  не  о  делах,
А  о  том,  что  в  душе  обветренной...
Разобраться  с  приоритетами:
Что  мне  важно,  что  просто  прах.

Сортировка  уму  нужна,
Пораскладывать,  успокоиться...
Понимаю,  что  наносное  всё,
За  которым  цель  не  видна...

Может,  осень  всему  виной,
Заслоняет  мне  небо  тучами
И  тоской  беспричинной  мучает,
Накрывая  меня  волной...

Или  это  греховный  груз
Постучался  в  дверь  моей  совести,
И  теперь  внутри  осень  роется,
Заодно  отгоняя  муз...

Всё  проходит,  пройдёт  и  грусть,
И,  конечно  же,  жизнь  наладится.
Дай  мне,  Боже,  сил  с  этим  справиться...
А  хандра  -  то  такое...  пусть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758091
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Поезія йде із душі

Я  тішуся  чистому  ранку
І  сонцю  осінньому  вдень.
І  кава  -  моя  забаганка,
Й  поезія  світла  -  мішень.

І  хочу  радіти  я  словом,
Молитва  вже  лине  увись.
І  янгола  прошу  святого:
Крилом  сніжно-білим  торкнись.

І  мрії  плекаю  я  в  серці,
І  любий  для  мене  весь  світ.
Перлини  збираю  із  денця,
 Бо  досвід  -  завжди  дивоцвіт.

Любов  бачу  в  кожнім  листочку,
Мені  навіть  милі  дощі.
Я  словом  сплітаю  віночок,
Поезія  йде  із  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758037
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Малиновская Марина

< Контрасты… >

То  нежность  и  возвышенность  в  стихах,
То  хочется,  порой  шутить,  иронизировать…
Потом    придут    сомнения    и    страх…
А    вдруг,    нечаянно    Тебя    обидела?...

И  если  заштормят  мои  стихи,  прости!...
То  переменчивость  Души  морской,  погодной…
Так  хочется  в  ладошках  счастье  сохранить,
Хоть  и  меняется  порывов  очерёдность…

То  нежность  и  возвышенность  в  стихах,
То  хочется,  порой  шутить,  иронизировать…
То  взрыв  на  солнце,  то  спокойствие  в  горах…
Но  всё-таки,  любовь  оркестром  дирижирует!


@  Марина  Малиновская  /  30.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757943
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Елена Марс

Це мир іде, в мій край, узліссям

Буває,  хочеться  мені
Втекти  подалі  -  на  полісся.
Пекти  хлібцята  запашні,
Гуляти  сонячним  узліссям...

Носити  воду,  як  колись,
Жінки  носили  -  коромислом.
...  Спливли  вже  ті  часи  кудись  -
Позаминулим  падолистом...    

Білизну  прати,  на  містку,
І  пісню  слухать  солов*їну.
Дивитись  в  лагідну  ріку,
Неначе  в  очі  України.

І  жити  в  мирі  і  в  добрі,
Не  знати  війн  страшних  і  болю.
Але  ж  і  в  ті  часи  старі
Вкраїна  повнилась  журбою...

Моя  Вкраїна  золота,
Моя  колиско  синьоока,
У  мене  доля    не  проста,
А  в  тебе...  

...  Господи,  чому  
Така  жахлива  і  жорстока?!

За  що,  скажи,  за  гріх  який
Моя  земля  в  собі  хоронить
Ще  не  розквітчані  квітки,
Які  життя  її  боронять  -

Своїм  життям,  йдучи  на  смерть,
На  вірну  смерть,  від  рук  ворожих?
Від  сліз  вона    втомилась  геть!
Врятуй  її,  ти  чуєш,  Боже?!

Ти  ж  бачиш  все,  на  Небесах,
Ти  ж  добрий,  свя́тий,  всемогутній!
Спини  Вкраїни  біль  і  жах!
Даруй  їй  сонячне  майбутнє!..

...  Який  в  тім  сенс,  щоб  матері
Синів  своїх  у  землю  клали?
Чекає  кожна  на  поріг  -
Живого  сина!..  Гвалтували

Вже  досить  синьоокий  край!
Вже  ж  стільки  пролилося  крові...
То  ж  землю  милу  уквітчай:
Життям  і  миром!  І  любов*ю...

...  Буває,  бачу,  в  дивнім  сні:
Весна  гуляє,  на  поліссі...
Ні,  то  не  мариться  мені  -
Це  мир  іде,  в  мій  край,
узліссям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758015
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Ліна Ланська

МАРІЯ МАГДАЛИНА

Не  схиблю,  йтиму...  навіть  час  злякався  вже,  -
Зіщулився  у  крапку  і  волає,
Що  береженого  ще  й  досі  береже
На  небі  Хтось,  відкривши  вхід  до  Раю.

Не  схиблю,  розпач  залишу  по  той  бік  сну,
Нехай  розквітне  подихом  багряним.
Вплететься  в  душу  болісно-тісну,
Дістане  дна,  повідчиняє  крани...

Не  схиблю,  як  сльозами  виллються  роки.
Мізерна  мить  -  життя,  коротким  треком
Застиглим  світлом...  від    Господньої  руки,  -
Магічний  промінь  полотен  Ель  Греко.*


Надзвичайно  загадкові  його  численні  релігійні  твори,  де  світло  і  справді  йде  як  від  
самого  Бога.

Хочу  зазначити,  що  вірш  -  це  не  переказ  картини,  це  наше  сьогодення.

22.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758016
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Любов Іванова

ОСІННЯ ЗАЖУРА

О-дцвіли  у  садах  різнобарвні  жоржини  і  айстри,
С-пілих  яблук  і  груш  вже  не  чути  п'янкий  аромат.
І-  змінився  чомусь  на  похмурий  з  веселого  настрій,
Н-аче  все  у  житті  розладналось  і  йде  невпопад.
Н-оровлива  пора,  то  морозно,  то  мряка,  то  вітер,
Я-сний  день  випадає  на  тиждень  хоча  б  лишень  раз.

З-аблукала  любов  серед  рим,  серед  смутку  і  літер,
А-    рядочки  віршів  затремтіли,  мов  лист  від  образ.
Ж-уравлине  «курли»,  як  ножами  у  зранене  серце
У-  природи  мінор…та  невже  буде  так  до    весни?
Р-зпинають  вітри  падолист  у  нестримному  скерцо,
А-  допоки  нехай  нам  насняться    про  проліски  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


OlgaSydoruk

Я не слышу, как дышите…

Экспромт

Я  не  слышу,  как  дышите…
Когда  письма  ей  пишите…
Но  я  знаю,  наверное,
Все  слова  Ваши  –  верные…
И  я  знаю:  что  нежные  
Ваши  чувства  безбрежные…
Если  станете  свататься,
Обещает  не  прятаться…
Она  знает,как  плачется…
И  отвергнутым  –  значиться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757919
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Радченко

Краса душі незмінна, неповторна (акро)

[b]К[/b]раса  душі  незмінна,  неповторна,
[b]Р[/b]оки  її  окреслюють  усе  чіткіш,
[b]А[/b]  негаразди  перемелять  часу  жорна,
[b]С[/b]лід  ледь  помітний  залишаючи,  не  більш.
[b]А[/b]  так  бува  —  її  не  завжди  помічають,

[b]Д[/b]уша  красу  не  виставляє  напоказ.
[b]У[/b]се  життя  у  спину  все  штурхають,
[b]Ш[/b]епочучи  услід  слова  їй  злі  щораз.
[b]І[/b]  крім  краси  душа  наповнена  терпінням,

[b]Н[/b]езмінна  в  цім  вона  впродовж  всього  життя.
[b]Е[/b]нергія  добра  своїм  промінням
[b]З[/b]ігріє  навіть  збайдужілі  вщент  серця.
[b]М[/b]ені  людей  таких  зустріти  пощастило
[b]І[/b]  зрозуміти,  що  таке  краса  душі.
[b]Н[/b]авчилась  в  них  ослаблі  розправляти  крила,
[b]Н[/b]е  жалітись  на  негаразди  у  житті.
[b]А[/b]  доля  зустрічі  знов  дарувала  й  знову,

[b]Н[/b]емов  підштовхувала:  без  сумління  йди.
[b]Е[/b]тапи  у  житті  проходила  я  нові,
[b]П[/b]ри  тому  відчувала  я  красу  душі.
[b]О[/b]гранену  добром  й  теплом  безмежним,
[b]В[/b]ід  цього  змінювалось  щось  й  в  моїй  душі.
[b]Т[/b]ак  почуття  довіри  кроком  обережним
[b]О[/b]здоблює  упевнено  життя  стежки.
[b]Р[/b]оки  красу  душі  окреслюють  чіткіше,
[b]Н[/b]е  стане  від  тривоги  й  відчаю  слабкіша.
[b]А[/b]  що  в  житті  краси  душі  ще  красивіше?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757911
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


НАДЕЖДА М.

Сльози осені…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wRzKZd1alc[/youtube]

Постаріла  осінь...  Постаріла..
До  зими  лишився  один  крок.
Від  туманів  дуже  посивіла.
Лиш  думок  залишився  пучок..

Треба  готувати  свої    речі,
Скільки  їх?  Та  жменька  там  одна.
Неважкий  тягар  на  слабкі  плечі.
Ось  така  історія  сумна.

Обвела  все  поглядом  уважним...
Не  повірю,  що  тепер  все  так.
Лиш  недавно  я  була  поважна,
А  тепер  в  повазі,  як  жебрак.

Де  краса  поділася  шикарна?
Змили,  мабуть,  цю  красу  дощі.
А  тепер  вся  сіра  і  безбарвна,
Думки  неспокійні  уночі.

Пролилась  холодними  дощами,
Вітер  пожаліти  лиш  зумів.
І  якими  йти  тепер  стежками?
Ось  і  сніг  посіятись  посмів..

Це    зима  на  п"яти  наступає,
І  краде  осінні    іще  дні.
Та  вона,  мубуть,  того  не  знає:
Чим  хутчіш  -  скоріше  до  весни..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757902
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


OlgaSydoruk

Я искала слова для души…

Я  искала  слова  для  души,..
Откровение  молитвы  пречистой:
Среди  шёпота  той  тишины…
Среди  вороха  жёлтого  листьев…
Я  просила  возврата  любви,
Собирая  кораллы  в  монисто…
Не  смотрела  -  печальные  сны…
Не  читала  -  прощальные  письма…
Ты  запомнил  -  в  зелёном  глаза?..
Прикасание  губ  одалиски?..
Это  была,  наверное,  я…
Это  время  далёкое  -  близко…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757897
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Владимир Зозуля

Русь моя, нежная, крестная

Русь  моя,  кре'стная  родина,
В  таинстве  слова,  непрошеном,
Сердцу  нежданном,  негаданном,
Исповеда’ю  тебя  –
В  благословенье  грядущего,
На  искупление  прошлого,  
На  покаяние  в  нынешнем.
И  отпускаю  любя
Грех  той  надежды  несбывшейся,
Хлад  той  земли  запорошенной,
Боль  той  слезинки  рябиновой,
Что  снегири  окропят.

И  от  святого  угодника
До  подзаборного  пьяницы,
Всё,  что  даровано  радостью,
Всё,  что  страдало  в  тебе,
В  смерти  уйдет  за  ненадостью,
С  жизнью  придет  и  останется,
Словно  родимка  –  уродинка,
На  белокожей  судьбе.

Русь  моя,  нежная  родина,
С  чувством  доселе  неска'занным,
Но  от  молчания  истинным,
Я  о  прощеньи  молю,
Может  быть,  глупо-юродивым,
Или  бессвязно-несвязанным,
Но  исповеданно-искренним,
Словом  негромким:  [b][b]люблю[/b]…[/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757865
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


НАДЕЖДА М.

Вітер…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jxyEdde0Bvw[/youtube]


Вірш  друкується  удруге,  бо  був  десь  зник.
Прошу  вибачення  у  тих,  хто  писав  коментарі  до  нього.
Вони  теж  зникли.
---------------------------------------------------------------


Уважно  прислухаюся    у    тишу,
Подих  затаїла  лиш  на  мить.
Вітерець  гілки  дерев    колише...
(Ніч  надворі,  все  навколо  спить).

Та  для  них  це  -  справжня  колискова,
Заспокоїть  їх  вона  й  без  слів.
Суть  не  в  тому,  що  нема  ні  слова,
Їм  так  до  душі,  що  пожалів.

Кажуть,  що  у  вітру  нема  серця,
Що  відсутня  в  нього  і  душа.
Та  не  вірте!  Так  лише  здається,
Чом  тоді  дерева  він  втіша?

Чи  не  він  зірвав  зі  злості  листя,
І  дерева  голими  стоять?
На  калині  залишив    намисто,
Що  на  сонці  вогником  горять.

Бачить  він  красу  і  розуміє,
Знать:  не  безсердешний  зовсім  він.
Плакать  і  жаліти  так  уміє.
Небагато  має  все  ж  провин.

Вміє  шепотіть  мені  на  вухо,
Часто  мої  коси  розпліта.
Шепотить  мені:  не  падай  духом,
Як  вірветься  в  серце  метушня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757842
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Янош Бусел

Сонячне узлісся…

                                             [i]  [b]  [color="#ff0000"]  Дивлячись  на  тих  
                                                   двох...  На  узліссі...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#0d610d"]Сонячне  узлісся...  Вітами  -  руками
Молоду  берізку  захища  від    бід...
Клен  широколистий...Одинак  роками,-
Він  і  не  помітив  -  звідки  взявся  плід...

Прилетів...Улігся  під  куму  -  Калину,-
В  захисті...Приємно...Випустив  Росток...
Роки...В  вічний  вирій...У  весняну  днину
Вперше  Клен  поглянув  в  тихий  той  куток...

Молода  Берізка  витягнулась  в  небо  ...
Шелестіла  листям...від  неясних  мук...
Стан  стрункий  тулила,-  сніжно  -  біла  Геба-
До  його  могуття...  До  жилавих  рук...

Цього  року  вперше  Вітродуй  -  гуляка  
Пружний  стан  до  Клена  вперше  прихилив...
Ніжно  притулились...Радість  і  подяка!..
Визріло  кохання...Казка...Диво  з  див!..

Сонячне  узлісся...  Вітами  -  руками
Молоду  Берізку  захища  від    бід...
Клен  широколистий...Одинак  роками,-
Він  від  щастя  мліє...Засмутився...Глід!!.
[/color]



[/b][/i]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757756
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Новоградець

Київ

Вже  зорі  над  плесом  пливуть  золоті
І  берег  Дніпровий  синіє,
Неоновим  сяйвом  на  тихій  воді
Горить,  відбиваючись,  Київ.

Зриваються  з  гілок  в  недовгий  політ
Пелюстки  оббиті  трамваєм,
Кружляє  в  повітрі  каштановий  цвіт,
Безшумно  бруківку  вкриває.

Як  квіти  обпалі  на  водах  ріки,
В  любові,  журбі  і  надії,
Пливуть  для  нас  роки,  для  тебе  віки,
Ми  разом  мужнієм,  мій  Київ.

Ти  перший  хто  проти  хозар-ворогів
Здійнявся  валами  крутими,
І  першим  на  сході  поганських  богів
Топив  у  Дніпрі  Володимир.

Здіймались  до  неба  твої  куполи,
Світились  добром  в  позолоті,
Коли  кочовим  іще  плем'ям  були
Азійські  сусіди  навпроти.

Ти  вільний  від  диких  і  грізних  колись
Нащадків  ординського  іга,
Ти  знову  в  ряду  європейських  столиць,
Дніпром  уже  зламана  крига.

Вже  древній  Хрещатик  в  гірляндах  суцвіть
Каштанами  знову  біліє,
І  цвіт  на  бруківку  скидаючи  з  віт,
Стоїть  посивілий,  мій  Київ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757848
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Про що шепоче листя восени?

Про  що  шепоче  листя  восени?
Про  те  минуле  незабутнє,
Коли  всміхались  юні  ясени,
І  все  було  яскраве  й  літнє.

І  цілувались  зорі  уночі,
А  місяць  шлях  стелив  любові,
Твоя  рука  лежала  на  плечі,
І  верби  гнулись  пурпурові.

На  серці  -  радість,  сяйво  навкруги,
Тремтіння  в  грудях,  поцілунок
Солодкої  нестримної  жаги,
Елітний  "San  Vicente"  трунок.

О  молодість  моя  -  нестямний  шал,
Польотом  розганяла  хмари.
Суцільна  ніжність,  щастя  інтеграл,
Магічні  жмутки,  сила  чарів.

Шепоче  листя  восени  про  те,
Що  час  пробіг  швидкою  ланню,
Про  "San  Vicente"  спогад  і  соте,
Про  юність  чисту,  як  світання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757778
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


НАДЕЖДА М.

Дивна квітка - верес…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]

Хто  нам  першим  нагадає:
Літо  йде  на  спад,
Що  тепло  вже  відцвітає,
Кволий  спів  цикад.

Це  -  проста  і  скромна  квітка,
Полонить  наш  зір.
Починає  цвісти  влітку
Із  прадавніх  пір.

Квітка  верес  низькоросла,
Цвіт  аж  до  зими.
Так  пахуча,  медоносна,
Стелить  килими.

Невимоглива,  красива,
Бджіл  збирає  рій.
Хто  не  пив  оцього  дива?
Спробуй  цей  настій.

Він  надасть  в  здоров"ї  силу,
Хочеш  вір,  чи  ні...
Оця  квітка,  дуже  мила,
В  нас  завжди  в  ціні.,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757749
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Любов Іванова

ОСЕННИЕ ДОЖДИ

О-пять  прорвалось  высей  полотно,
С-  утра    хозяйкой  стала  непогода.
Е-два  видна  сквозь  мокрое  окно,
Н-ад  улицами  серость  небосвода...
Н-е  выйдешь  в  эту  слякоть  за  порог
И-    стоит  ли...  Вокруг  сплошные  лужи
Е-й-Богу,  даже  ливень  изнемог

Д-рожит  от  начинающейся  стужи.
О-мыл  он  все  деревья  и  кусты,
Ж-мурки  играет  с  мокрою  листвою
Д-ень-два  и  в  небо  стаями  дрозды
И-здав  свой  крик  взлетят  над  головою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757715
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Ярослав К.

Вдохнови меня на стихи

Вдохнови  меня  на  стихи,
На  такие,  чтобы  пробрало,
Чтобы  их  показалось  мало,
Чтоб  они  были  не  сухи;

На  такие,  которых  ждёшь,
Как  сухая  пустыня  -  влагу,
Как  поэта  перо  -  бумага;
От  которых  бросает  в  дрожь.

На  стихи  меня  вдохнови,
От  которых  краснеют  щёки,
Чтоб  из  самого  сердца  -  строки
О  пьянящей  большой  любви.

Вдохнови  на  стихи  меня,
Что  нужны  нам,  как  будто  воздух,
От  которых  уносит  к  звёздам,
И  что  греют  сильней  огня.

На  стихи  меня  вдохнови,
Я  скучаю  за  вдохновеньем,
За  весенним  души  цветеньем,
Лишь  цветочки  ты  те  не  рви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757713
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Елена Марс

Увы, ты не скульптор, не Бог

Увы,  ты  не  скульптор,  не  Бог,  чтоб  судьбу,  будто  статую,
Слепить.  Не  напишешь  сценарий.  Не  тот  сценарист...
Утюжь  -  не  утюжь  -  всё  равно  остаётся  помятою,
Хоть  гладко  чужую  играет  на  сцене  артист.

Коль  плохо  тебе  -  ты  вином,  на  какое-то  времечко,
Поможешь  себе,  "подлечив"  на  душе  дискомфорт.
Но  жизнь,  продолжаясь,  наносит  удары  по  темечку...
И  чувство  такое,  как  будто  бы  терпишь...  аборт.
 
Как  будто  бы  знахарь  какой,  без  наркоза,  лицензии,
Нутро  ковыряет  и  шепчет  злорадно:  терпи...
И  ты  не  предъявишь  ему  никакие  претензии.
Ты  пойман,  как  зверь.  Ты  как  будто  сидишь  на  цепи.

О,  Господи,  Боже,  откуда  взять  сил,  для  терпения?!  
Болит  ведь  не  тело!  Страдает  от  боли...  душа...
Оправдана  ль  глупость  такая  в  судьбе  -  как  смирение,
Когда  ты  живёшь  и  не  можешь  свободно  дышать?..

Ведь  люди  так  мало  способны  судьбу  изменять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757677
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Радченко

Частушки

Млеют  девки  всем  селом,
Новость  офигенная:
Едет  новый  агроном.
Кто  с  ним  будет  первая.

Гонит  Фрося  самогон,
Кума  угощает.
На  намёки,  странный  он,
Ей  не  отвечает.

Спорят  бабы  у  колодца,
Что  же  с  Колькой  сталося.
Возле  юбок  он  не  вьётся,
Ваньке  улыбается.
                                                     
Без  гармошки  ты  женатый
На  тусовки  наплевать.
Кум  с  гармошкой,  черт  рогатый,
Любит  с  девками  гулять.

Я  по  ягоды  ходила
С  косолапым  встретилась.
Юбкой  голову  укрыла,
Притворилась  деревцем.

Справил  босс  себе  машину,  
Секретаршу  поменял.
Только  вдруг  взяла  кручина  —
В  ней  свою  жену  узнал.
_*_
Без  гармошки  ты  женатый
Потому,  что  знал  секрет.
Есть  машина  и  деньжата  —
От  девчат  отбоя  нет.

Я  по  ягоды  ходила,
Встретила  там  лешего.
Нам  без  ягод  сладко  было
Целый  день  до  вечера.

Справил  Ванечка  машину,
Проверял  трансмиссию.
Прокатил  куму  Галину  —
Выполнил  сексмиссию.
                               
Замуж  не  берёт  никто,
Приглашают  лишь  в  кино.
Ах,  последний  в  зале  ряд  —
Родила  троих  девчат.

Был  с  женою  на  югах,
Отдохнули  ох  и  ах.
А  теперь  мы  анонимно
Лечимся,увы,  взаимно.

По  деревне  кум  бежал,
Спотыкался  часто.
Бес  попутал  он  кричал,
Верку  спутал  с  Настей.
                                     
Попрошу  не  хулиганить
И  не  материться.
Не  ищи,  дурак,  по  пьяни,
Где  бы  заштормиться.

Яблоки  созрели,  груши,
Только  жаль  —  в  чужом  саду.
Муж  принёс  на  ужин  суши  —
Ними  бартер  проведу.

Догонял  муж  электричку,
Догоню  —  ей  в  след    кричал.
Как  всегда,  он  по  привычке,
На  "минутку"  опоздал.                                          

Ох,  сердечко  защемило  —
Ваньку,  надо  ж,  полюбила.
Ростом  мал  и  конопатый,
Но  кудесник  он  в  кровати.

Мы  сидели  в  темноте,
Затаив  дыхание.
Ты  коленку  трогал  мне
Вроде  бы  нечаянно.

Безработный  я  теперь,
Что  хочу,  то    делаю:.
Крышу  починю  иль  дверь
Дома  и  соседям  я.
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757645
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Валентина Ланевич

Безборонна душа плаче, голосить у ніч.

Обпалила  мої  крила  клята  ця  війна,
Вогнем  дише  та  холодить,  пощо  ти  прийшла?
У  гонитві,  у  примарній  слави  бо  катма,
У  осінню  дощовицю  скапує  сльоза.

Безборонна  душа  плаче,  голосить  у  ніч,
Покохала,  як  уміла,  не  розправить  пліч.
У  серденьку  кіготь  гострий,  дайте  пару  свіч,
Роздмухаю  з  іскри  віру  на  тисячу  літ.

На  добро,  на  Перемогу,  на  вірную  путь,
В  Україні  зроду  люди  мирнії  живуть.
Коли  ж  ворог  кордон  рушить,  на  захист  стають
І  боронять  честь  та  гідність,  волю  бережуть.

28.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757644
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 51

Я  на  паперти  стояла
От  шести  до  девяти
Сто  рублей  почти  собрала
Завтра  надо  вновь  идти.
*
Это  я  на  порносайте
Предлагала  Вам  интим.
Мне  копеечку  подайте,
Преподобный  Серафим.
*
Надо  взять  скорей  метелку
И  снести  на  мусор  елку.
Ну,  а  может  быть  оставить?
Ведь  за  месяц  -  снова  ставить!
*
Расскажите,  люди  добры
Почему  Мы,  бабы  -  кобры.
Мы  сычим  один  раз  в  год
Когда  деньги  муж  пропьет!
*
К  нам  приехал  юморист.
А  худющий,  словно  глист.
Что  ни  слово,  то  икота,
Накормить  его  охота!
*
Почему-то  позвонили
Этой  ночью  в  нашу  дверь.
Мой  придурочный  Василий
Раздраконился,  как  зверь!
*
Что-то  стало  холодать,
Надо  шубку  покупать.
Вот  продам  ведро  морковки
И  куплю  себе...  из  норки!
*
Для  Василия  халява,
Рубь,  фуфайка  и  канава!
Вась,  ты,  вижу,  больно  рад,
Без  больших  на  то  затрат!
*
Пить  таблетки  не  хочу
По  другому  хворь  лечу.
Ночью  с  милым  пропотею
И  здорова,  не  болею!
*
Птичка  крылышком  взмахнула
И  в  окошко  упорхнула.
Не  для  ней  оно  открыто,
Договор  у  нас  с  Никитой.
*
Дед  сидит  мой  на  крылечке
А  я  старая  -  на  печке.
Дед  к  соседке  -  бровь  дугой.
Я  -  по  темечку  каргой!
*
Я  закусочки  в  придачу  
Со  стола  в  трусы  напрячу.
Тут  еды  на  этой  свадьбе
Что  тележками  тягать  бы!!
*
Я  когда  узнал  про  Свету,  
Прям  в  беспамятстве  лежал.
Плакал  всю  весну  и  лето
Лишь  под  осень  перестал!
*
Как  на  наш  на  пикничок  
Вышел  Ванька-дурачок
Так  и  дал  бы  ему  в  глаз.
Он  всех  баб  увел  у  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757610
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Олена Жежук

КОД ЩАСТЯ…

Обра́зи  відпускаю  вдаль,  
У  міжсвітів  безмірне  коло.
О  не  вертайте  мого  болю
У  сховки  зранених  проваль
Ілюзії  чи  божевілля…
Бо  я  ще  день  –  не  надвечір'я,
Розкрилля!
 
Бо  я  ще  бранка  зелен-літа,  
Ще  образу  його  тавро.
В  мені  Адамове  ребро
І  карма  роду  заповітна,
Що  іменована  любов'ю…
Я  п'ю  її  з  небес  живою
З  тобою.

Зі  жмутком  сонця  у  волоссі  
Несу  в  щоденнім  суголоссі
Крізь  час,  крізь  будні,  крізь  роки́,
Щоб  хтось  торкнувся  невтямки́  
Її    змарнілим  спраглим  серцем,  
Щоб  виростив  нові  зеренця  
Тої  любові…

Боже  мій!
У  ній  затято  код  віків,
Свобода  вічного  натхнення,
Хрещатого  шляху  проще́ння,
Едем  зруйнованих  гріхів...

Іду  в  незвідані  світи  -  
Цей  світ  змілів  -  мені  ж  рости…
Прости...                                                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Радченко

Не завжди

Ходить  вітер  з  парасолькою  ланами,
Пильно  роздивляється,  а  що  там  й  як.
Скоро  закружляє  першими  снігами
День  осінній,  бо  буває  завжди  так:
Тільки  вчора  сонце  тепло  усміхалось
Й  небо  щиро  розливало  ніжну  синь,
Вранці  в  хмари  темно-сірі  заховалось
Й  дощ  зі  снігом  впереміш  заморосив.
Так  й  в  житті  —  приходить  раптом  холоднеча
І  здається  неможливим  щось  змінить.
Тягарем  важким  лягає  враз  на  плечі
Сумнів  й  розпач,  рана  відчаю  кровить.
Не  назавжди  перший  сніг  і  заметілі  —
Пори  року  змінюються  знову  й  знов.
Й  по  весні  садки  буяють  пишно-білі,
Й  заміта  снігами  першими  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757590
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


OlgaSydoruk

Этой осенью…

Этой  осенью  от  богов
Примеряю  венок  печали…
И  не  ведаю  –  для  чего
Его  накрепко  привязали…
Этой  осенью  от  богов,
Примеряя,  венок  печали,
Догораю  свечою  вновь,
Замерзая,на  перевале…
До  вершины  идут  с  душой…
И  мечтают  взлететь  повыше  -
Птицей  белою  -за  судьбой...
До  портала  великих…  -Слышишь?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757565
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


НАДЕЖДА М.

Весна у осінь заблудилась…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0[/youtube]

Весна  у  осінь  заблудилась:
Одне  цвіте,  друге  вмира..
Своє  тут  кожному  судилось.
Яка    незвична  ця  пора!

Красива  тут  пора  згасання,
Та  очі  дивляться  на  цвіт.
Чому  ось  так?-  є  запитання.
Непередбачуваний  світ!

Пора  осіння  нагадає,
Що  і  в  людей  буває  так.
Здається,  сила  покидає,
Та  раптом  все  піде  у  смак.

І  ми  радієм    дням  холодним,
Дощам,  що  ллються,  як  з  відра.
І  не  буваєм  безпорадні,
Не  мучить  нас  тоді  хандра...

Так!  Осінь    можна  пережити,
Коли  в  душі  цвіте  весна,
Когось  всім  серцем  полюбити,
Тоді  і  осінь  не  страшна...

-----------------------------------
Недавно  бачила:  цвіте  вишня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757552
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І дяка Богу, що удвох

Хоч  восени  уже  проймає  холод,
Ми  ціле  і  єдина  суть.
Не  розімкнуть  нікому  міцність  кола,
У  душах  ще  сади  цвітуть.

Тримаємось  і  поглядом,  й  думками,
Очима  мовим  і  без  слів.
Тепер  в  осінньому  сплетінні  рами,
У  нас  -  сердечний  спільний  спів.

І  знову  ділимо  і  лихо,  й  щастя,  
Всевишній  нас  зчепив  обох,
І  молимось  в  поклонах  до  причастя.
І  дяка  Богу,  що  удвох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757524
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Елена Марс

Хандрите, я знаю… Я тоже хандрю

Хандрите,  я  знаю...  Я  тоже  хандрю...
В  ноябрьскую  пору  и  я  увядаю.
Туманное  время...  Пора  дождевая
Как  будто  бы  радость  в  душе  убивает.
Иным  и  не  быть  ноябрю.

Тяжёлые  мысли  взлететь  не  дают.
В  рассветах  сырых  -  и  на  сердце  сыреет.
И  мы  ощущаем  -    как  крылья  седеют.
Как  будто  усталые  крылья  болеют.
Такой  на  душе  неуют.

Не  надо,  прошу  вас,  не  надо  грустить.
Земные  часы,  как  известно,  -  по  кругу...
Мне  жаль,  что  согреть  мы  не  можем  друг  друга,
Но  в  наших  сердцах  -  лишь  печаль,  а  не  вьюга...
И  всё  же  не  порвана  нить...

Ничто  не  способно  ту  нить  разорвать,
Ту,  нить,  что  легла  между  мною  и  вами:
Строкой,  междустрочьем,  молчаньем,  словами!..
Та  нить,  что  украсила  судьбы  -  стихами  -
Оставила  в  сердце  печать...

...  Хандрите,  я  знаю...  Я  тоже  хандрю...
Но  серый  ноябрь  не  способен  на  подлость,
Хоть  щедро  в  сердца  он  отчаянья  подлил.
...  Виновен  ли  он,  что  весне  не  подобен,
Что  время  идёт...  к  декабрю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757513
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


archic

Во мне

Под  ногами  песок  и  гравий
Перламутровая  волна.
Где  стираются    наши  грани?
Эта  осень  тобой  больна

Так  пронзительны  крики  чаек,
Сплин  белёсых  причалов  в  грудь,
Мы  разорваны  в  этой  стае
Потеряв  своей  жизни  суть

Не  рифмуются  песни  наспех,
Без  тебя  становлюсь  немой
Одиночество  в  душах  настежь
С  бесконечною  синевой

Сердце  выложено  брусчаткой
Будто  с  чистого  все  листа,
Нарисованные  заплатки  
И  танцующая  листва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757475
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Елена Марс

А вітер зриває цвітіння весни

...  А  вітер  зриває  цвітіння  весни:
Летять  пелюстки,  у  танку  чудернацькім,
Подібні  до  снігу...  Неначе  зненацька
Влетіла  зима  в  мої  сни...

Святковою  стала,  від  шовку,  земля.
Їй  личить  біленька  весни  скатертина.
Це  Небо,  напевне,  малює  картину...
А  вітер,  душа  скрипаля,

Вальсує,  невтомно,  той  шовк  весняни́й,
Неначе  коханий  мене,  в  сновидінні,
Вальсує.  Яке  ж  то  красиве  томління...
Це  справдi  танок  неземний...

Танцюй  мене,  милий,  в  казковому  сні...
Так  хочеться  бути  в  обіймах  кохання...
...  Можливо,  любов  ця  яскрава  -  остання,
Яка  народилась  в  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757454
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


OlgaSydoruk

Не тоскуй, не грусти - не надо…

Я  была  твоею  весной...
Я  и  осенью  твоей  буду...
Обогрею  студёной  зимой...
И  "рябиновой"(от  простуды)...
Не  тоскуй,не  грусти  -  не  надо...
Всё  уходит...  и  навсегда  -
В  бесконечности  анфилады...
В  незнакомые  города...
Отрастила  я  белые  крылья...
Прикасаются  ягодиц...
Улететь  далеко  от  бессилия!..
От  печальных  его  границ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757424
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


OlgaSydoruk

А в раю - бесконечна весна…

А  в  раю  -  бесконечна  весна…
Наряжает  в  цветастые  ситцы…
Улетают  и  птицы  туда…
Улетают  и  душ  вереницы…
Время  всё  на  одних  жерновах,  
Перемалывая,  на  крупицы,
Превращает  нетленное  в  прах    
По  велению  Господней  десницы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757422
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Lana P.

КОНЦЕРТ НА ОЗЕРІ

Грає  жаба  на  гітарі,
Два  лини  танцюють  в  парі,
Карасі  кружляють  колом,
Цвіркунець  заводить  соло.
Бульбашки  пускає  сомик,
Бо  почув  співучий  дзвоник.

Розгулялись  на  забаві
Окунці  сріблясті  жваві.
Веселиться  і  в’юнець:
“Он,  який  я  молодець!
Хто  не  бачить,  хай  почує  —
Рак  у  панцирі  задкує…”.

Заховалась  у  лататті
Бабка  в  голубому  платті  —
Пише  ноти  на  водичці.
Стрибунець  везе  на  бричці
Комара  та  ще  й  комаху  —
Розбудили  черепаху.                      25/10/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757344
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Ліна Ланська

КОМУСЬ - МІДЯК…

Комусь  -  мідяк,  а  я  нестерпна,
Молюсь  на  Місяць*  уночі,
Як  зорі,  -  срібні  дукачі,
Дарує  флейтами    Евтерпа**
І  розсипає,  не  злічить.

Чи  у  Міжгір"ї,  чи  у  Римі
"Вдова  Кліко"  п"янить...  Монмартр
Фіалки,  -  лиху  на  кептар,
Неначе  бісом  одержимий,  -
Зриває,  аби  був  навар.

Комусь  до  серця  політеси,
Бо  ж  куртаузність***  не  порок,  -        
Мені  ж,  затерту  до  дірок,  -
Від  Місяця  і  тиск,  і  стреси,  -
Гранчасту    долю  поетеси:
Не  мідяки,    -  до  неба  крок...

Шагреневий  шматочок  шкіри,
Щоби  позбутися  зневіри.

*  "Місяць  і  мідяк"  С.Моем.
**Покровителька  музики  та  ліричної  поезії.
***Це  своєрідний  звід  правил  поведінки,  винайдений  ще  в  часи  Середньовіччя.


14.10.17



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757447
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


ТАИСИЯ

Найтворкс


Меня  потряс  один  профессор.
Он  –  Нобелевский  лауреат.
Спас  человечество  от  стресса.
Он  перекрыл  дорогу  в  ад.

Он  изобрёл  Оксид  Азота*
Не  знала  я    -  как  это  важно!
Чтоб  кровеносная  «Тойота»
Не  подвела  б  меня  однажды…

Луис    Игнарро  –  славный  Доктор!
Знакомству  с  ним  обязан  каждый.
Чтоб  от  внезапного  инфаркта
Ты  не  скончался  вдруг  однажды…

Кто  хочет  долго  жить  на  свете.
И  быть  значительно  моложе,
Есть  удивительное  средство:
Найтворкс    тебе  в  этом  поможет.

Я  изучила  средство  это!
Поняв  –  бесценна  его  польза!
Спешу  сказать  о  нём  поэтам  –
Заранее  –  пока  не  поздно…

24.  10.  2017.

*Оксид  Азота  –  молекула    жизни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757412
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Михайло Гончар

Сію, сію, просіваю…

Пересіюю  минуле
День  за  днем  підряд  -
На  один  бік  мат  і  дулі,
В  інший  шоколад.

Сій  не  сій  -  душевна  криза.
Стільки  помилок!
Віддаю  на  експертизу
Кожне  слово  й  крок.

Шоколаду  вийшло  мало,
Ще  й  гірчить  чомусь.
Мат  засвоїв  досконало  -
Як  не  є,а  "плюс".

Це  така,напевно,карма
Впала  на  лижню:
Портупея,дух  казарми,
Жарти  в  стилі  "НЮ".

Все  життя  -  урок,мов  клізма,
Не  урок  -  екстрим.
Жаль  лише,що  завжди  пізно
Скористатись  ним.

"Бонд"  пали,чи  самокрутки,
Вина  пий  круті  -
Так  і  так  зітруться  зубки,
Навіть  золоті.

Сію,сію,просіваю...
Досить,годі  вже!
Ніч  минула,сонце  сяє...
Бог  убереже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757408
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Akimova

Хочу на трамвай! (пародия)

                       [i]Остановка  трамвая.  Пустая  скамейка.  
                         ...................
                       Вдруг,  из  мрака,  такси  заблестел  огонек.  

                       Я  забыл  как  дышать,  наливаясь  волненьем...  
                       Заторможенный  миг  в  бесконечность  ушел...  
                       К  пересортице  в  мыслях  пришло  вдохновенье...  
                       Я  молюсь,  чтоб  с  таксистом  не  вышел  прокол  
               
                       автор:  Томаров  Сергей[/i]
                       http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757119


         [b]Хочу  на  трамвай![/b]

Как  по  мне,  так  трамваи  гораздо  надёжней.
Нет  у  них  на  колёсах  резиновых  шин.
Им  не  страшен  прокол.    И  трамваю  не  сложно
Обогнать  стадо  вялотекущих    машин.

А  когда  я  в  такси  –  я  дышать  забываю,
Только  страстно  молюсь,  и  всегда  об  одном  –
Чтоб  не  вышел  прокол.  И  зачем    не  трамваем
Еду  я?    Почему  не  шагаю  пешком?

Я,  поверьте,  не  трус.  Человек    я  не  робкий,
Но  в  такси  закрываю  невольно  глаза  –
Говорят,  что  у  них    скоростные  коробки
Барахлят.    И  отказывают  тормоза…

А  ещё  в  темноте  могут  фары  погаснуть.
А  ещё  могут  дворники  в    дождь  не  мести…

Я  хочу  на  трамвай!      Я  хочу!  Но    с  опаской,
Со  своим  ручником  и  своею  запаской
Всё  сажусь  и  сажусь,    хоть  убейте,  в  такси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757407
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Любов Іванова

РОЗДОРІЖЖЯ ЛЮБОВІ

Р-озійшлись,  розлучились,  погордо  пішли  в  різні  боки,
О-дцвіли  і  зів'яли  сумісного  щастя  квітки.
З-аблукались  в  житах  і    бажали  розлуки,  допоки
Д-оленосно  життя  не  зв'язало  образи  в  сніпки..
О-сь    тепер  все  як  є,  тільки  шлях  у  обох  одинокий,
Р-аптом  смуток  накрив  невимовно  брудним  полотном
І-  розлука  -  то  лиш  дуже  мудрі  життєві  уроки,
Жнив'яним  був  би  лан,  та  поріс  геть  увесь  бур'яном  .
Ж-уравлі  прилетять  і    зігріють  світ  білий  красою,
Я-блуневі  сади,  наче  снігом  покриють  траву.

Л-ише  тих,  хто  пішов  в  різні  боки  в  розлучнім  двобою
Ю-рми    тягісних  дум  заведуть  у  добу  грозову.
Б-ез  жалю  розійшлись,  та  відчули  тепер,  з  плином  часу
О-вдовіла  душа,  серце  кожного  рветься  навпіл
В-ідболілим  єством    корчить  підла  розлука  гримасу
І-    в  кохання  тепер  впились  сотні  отруєних  стріл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757287
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Наташа Марос

ЛЁГКИЙ ФЛИРТ…

Лёгкий  флирт.  А  кому  он  мешал?  -
Подстрижёт  нас,  побреет,  покрасит...
За  версту  ты  её  узнавал,
Хоть,  казалось  бы:  что  он  там  значит?

У  тебя  есть,  конечно  ,  жена,
Муж  -  её.  Постоянно  он  рядом
И  ему  благодарно-верна,
Только  вот  прожигаешь  ты  взглядом...

И  никто  ни  на  что...  ни-ни-ни...
А  зачем?  Всем  давно  всё  известно.
На  секундочку  хоть  окунись
В  лёгкий  флирт  -  это  так  интересно!

Наблюдать  ту  картинку  живьём,
Где  румянец  не  скроешь,  конечно.
Комплименты  даря,  мы  живём
Чуть  подольше...  на  целую  вечность...

И  не  стоит  с  упрёком  язвить,
Если  где-то  заметили  "грешность"  -
Лёгкий  флирт  научитесь  дарить,
Чтобы  миг  обнимал  бесконечность...

             -            -              -
Не  смогла  умолчать...
Совершенно  Случайно  Стала  Свидетелем  Сего:
встретились  далеко  не  молодые  люди  и  буквально
за  секунду  -  бархатные  розовые  персики:  улыбка,
глаза  блестят  и  "всего-то  ничего,  Боже  мой..."
Иногда  так  мало  надо...
Так  что  -  не  обессудьте!  -  пусть  будет  такое  тёплое
состояние  души,  иногда...
Это  совсем  не  вредно  и  безопасно!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659915
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 27.10.2017


OlgaSydoruk

А ты листаешь годы…

Экспромт


А  ты  листаешь  годы…
И  -  капелькой  слеза…
Уносят  пароходы  в  чужие  города…
Седые  капитаны  над  картами  стоят…
И  чайки,над  вол`нами,охрипшие,кричат:
Так  трудно  возвращаться,  когда  тебя  не  ждут…
Так  трудно  улыбаться,  когда  огнём  сожгут…
Так  трудно  правду  принять…
А  ложь  –  порой  сладка….
Когда  душа  не  знает  –  кому  она  нужна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757246
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Ярослав К.

Молитва о мире

Молитва,  ставшая  основой  данного  стихотворения,  читается  на  Литургии  в  храмах  на  всей  территории  Украины,  в  том  числе,  и  на  неподконтрольной  её  части.  В  ней,  кажется,  заложено  всё,  что  необходимо  для  наступления  мира  в  нашей  многострадальной  стране.  Не  хватает  только  нашей  с  вами  веры,    понимания  и  отзывчивости  каждого  сердца.  Вот  ссылка  на  саму  молитву:  

http://orthodoxy.org.ua/data/molitva-o-mire-i-prekrashchenii-mezhdousobnoy-vrazhdy.html

Господи,  помилуй  меня,  грешного!
Прошу  прощения  и  у  читателей  за  некоторые  отклонения  от  оригинала,  допущенные  при  частичном  переводе  этой  молитвы  с  церковно-славянского  языка,   обусловленные  также  трудностями  стихосложения  и,  конечно  же,  каюсь,  недостатком  квалификации  автора  стиха.


Владыко  Вседержителю  и  милостивый  Боже,
Молитвы  наши  слёзные  прими.
Склонив  смиренно  головы,  поклон  земной  положим  -
Беда  и  скорбь  над  нашими  людьми.

Мы  сродников  святых  своих  на  помощь  призываем
И  просим,  чтобы  свет  Твоей  любви
Пролился  в  наши  души,  посмотри,  ведь  мы  страдаем
Во  тьме  вражды,  разрухе  и  крови.

Ходатайство  Владимира-крестителя,  что  с  неба
Вымаливает  русичей  грехи,
Сынов  его,  прославленных  князей  Бориса,  Глеба,
На  братьев  не  поднявших  и  руки;

Молитвы  Феодосия,  Антония  Печерских
И  с  ними  всех  святых  мужей  и  жен,
Которые  слезами  своих  душ,  когда-то  черствых,
Очистились  белее  белых  стен;

Прими  и  новомучеников  подвиги  святые,
И  к  правде  исповедников  призыв,
Которые  спасительную  Веру  сохранили,
Трудами  нашу  землю  освятив.

А  Девы  Богородицы  прими  Покров  особо,
Предстательствует  пусть  Она  за  нас.
Молитвами  Её  от  всякой  брани  межусобной
Избавлены  мы  были  уж  не  раз.

Услыши  ны,  Спасителю,  и  милостивым  буди
К  страдающим  по  собственной  вине,
Остави  прегрешенья,  научи  прощать  их  людям,
И  положи  конец  этой  войне.

Крамолы,  нестроения  в  измученной  державе
Умерить  можешь  только  Ты  Один.
Поэтому  надежду  на  Тебя  лишь  возлагаем,
Отца  и  Сына  и  Святаго  Духа  прославляем
Сегодня,  завтра  и  всегда.  Аминь.


На  фото  Киево-Печерская  Лавра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757243
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Наташа Марос

МЛАДАЯ…

Не  знала  младая  невеста,
Покинув  родительский  дом,
Что  Бог  указал  её  место
Давно...  непреклонным  перстом...
Напрасными  были  желанья:
Узнать,  научиться,  суметь  -
Творец  мирового  созданья
Иное  задумал  -  заметь...
И  где  б  ни  летала  и  с  кем  бы
Она  не  вязала  пути,
Проблемы,  сплошные  проблемы
Никак  не  смогла  обойти...
И  даже,  намаявшись  вдоволь,
Допив  бочковое  вино,
Она  поняла:  не  готова
Принять  золотое  руно...
Совсем  не  умея  перечить
Судьбе,  что  опять  на  краю,
Не  сможет  случайные  встречи
Познать,  словно  радость  свою...

Не  знала  невеста  младая,
Что  женщиной  -  будет  мудра
И  счастье  своё  ожидая,
Одна  посидит  у  костра...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757237
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Троянда Пустелі

ураган

скручуються  вихором  думки,  збираючись  в  ураган
і  розганяються  до  всеохоплюючої  моці
краще  не  стій  їм  на  шляху
урагани  ж  бо  називають  жіночим  ім’ям  не  дарма
нам  важко  зупинятися  у  наших  фантазіях,  
у  наших  душевних  поривах,  
у  наших  необмежених  протиріччях  здоровому  глузду

не  заперечуй,  бо  твої  заперечення  здіймаються  в  небо,  
як  тріски  будинків  на  моєму  шляху
не  нервуй,  бо  твої  емоції  розкручують  вихор  ще  сильніше,  
і  я  захоплюю  цілі  міста
не  принижуй,  бо  планета  може  не  вижити  від  моєї  руйнівної  сили
і  краще  не  називай  мене  моїм  ім’ям,  
бо  такого  урагану  ще  не  було,  
назви  ліпше  «кохана»
і  враз  все  стихне,  
бо  кохання  –  це  річ  в  сотні  раз  менш  загрозлива,  
ніж  моя  ненависть

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757222
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Малиновская Марина

< Осенне-зимнее… >


А  впереди,  четыре  месяца  холодных…
Ноябрь,  декабрь,  январь,  февраль…
Душе  весенней,  да  и  телу,  неугодных,
Укутываться  вновь  приходится  в  печаль…

От  сырости  погодной  и  домашних  стен…
Не  согревает  солнце,  хоть  и  радует…
И  очень  ждёт  Душа  весенних  перемен,
Когда  природа  возрождением  побалует!

А  впереди,  четыре  месяца  холодных…
Ноябрь,  декабрь,  январь,  февраль…
И  остаётся  стать  звездою  путеводной,
Переживая  стойко  зиму  и  печаль…  


/  23.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757221
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Свідомості змінить ніхто не зможе

Свідомості  змінить  ніхто  не  зможе,
Бо  стержень  за  роки  зміцнів.
Яке  б  м*яке  не  постелили  ложе,
Відчутна  слизь  бридких  в*юнів.

Верткі,  гнучкі,  з  солодкою  брехнею,
Луска  блистить,  як  щит  -  межа.
Зо  дна  підмазують  і  мулу  й  глею.
Душа-нажива  нам  чужа.

На  жаль,  ще  в  летаргії  правосуддя,
Коли  прийде  всьому  кінець?
Мандрівка  тхне  у  темнім  словоблудді.
Дощем  свистітиме  свинець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757220
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Вячеслав Рындин

Золотая осень

Дождит  израненное  небо
Стрелой  пробиты  небеса
Гремит  в  агонии  нелепо
Свирепо-злобная  гроза
Пылает  плазменная  сфера  
Как  огнедышащий  оскал
В  картине  «Окончанье  Света»
Мазок  пера  прекрасных  смальт
Рисует  тёплый  луч  надежды
Осенней  радуги    покой  
Искореняет  злость  невежды  
В  душе  природы  золотой…

26.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757212
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Елена Марс

Любов моя, зараза рокова

Гірчить  духмяне  злато  -  чорна  кава.
Густий  напій  гурманів  -  не  для  всіх.
Ти  -  вліво  повернеш,  а  я  -  направо,
Як  тільки  переступимо  поріг...

Ти  любиш  листопад,  яскраву  осінь.
Мені  жадана  сонячна  весна.
Твоя  душа  текіли  з  лаймом  просить,
Моя  душа  -  червоного  вина..        

Париж  тобі  подай,  мені  -  Варшаву,
Ти  потяг  обираєш,  я  -  літак.
Ненавидиш  духмяну  чорну  каву,
Гірчить  тобі  це  золото  на  смак.

А  я  твій  чай  зелений  зневажаю.
Не  має  він  ніякого  смаку.
Я  завтра  до  Варшави  відлітаю!
Ти  їдь  у  свій  Париж,  та  хоч  в  Баку!

...  А,  хочеш,  ми  поїдемо  до  Праги?
А,  може,  у  Берлін,  чи  в  Амстердам?
Люблю  тебе  і  всі  твої  "зигзаги",
І  я  тебе  нікому  не  віддам!

Пробач!  Я  так  сумую  за  тобою!
Дзвоню  тобі,  щоб  чути  кожен  час...
Та  й  ти  на  мене  дивишся  з  любов*ю...
Вона,  таки,  вузлом  зв*язала  нас.
 
Для  тебе  заплітаю  у  віночок  
Душі  своєї  лагідні  слова...
Тебе  цілую,  подумки,  щоночі,
Любов  моя,  зараза  рокова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757200
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Lana P.

ДЛЯ ХВИЛІ…

Вгомонись,  чубата,  не  лупцюй  у  груди,
Не  вдяряй  щосили  берега  крило  —
Мандрувала  довго,  побувала  всюди,
Не  буди,  хвиляста,  і  його  нутро.

Хай  сліди  бентежні  замережить  піна  —
В  шумовинні  білім  їх  вже  не  знайти.  
Ти  чесала  спини  кораблям,  дельфінам,
Хваткою  акули  гнала  і  кити.

Не  змагайся  з  часом,  не  гарцюй  у  шалі.
На  тобі  єдиній  не  зійшовся  світ.
Ще  зустрінеш  щастя  на  своїм  причалі  —
Полетиш  із  вітром  в  неземний  політ.          25/10/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757188
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


НАДЕЖДА М.

Це було учора, а сьогодні…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ukuWtyxwcQ
[/youtube]

А  думки  все  просяться  у  літо.                        
Це  не  гріх  згадати  про  тепло,
Де  трава  в  оздобі  малахіту...
І  куди  оце  усе  втекло?

А  воно  пробігло,  ні,  промчалось!
Часто  ми  шукаєм  його  слід.
Ось  тепер  так  сильно  забажалось,
Осені  в  думках  зробить  обхід...

Відголоски  ми  шукаєм,  осінь..  
Може,  ще  знайдемо  оті  дні:
Милували  очі  сині    роси;
Почуття  тоді  були  в  ціні.

Це  було  учора,  а  сьогодні,
Перший  пролітає  ось  сніжок,
Ранками  міцніє  прохолода,
І  не  видно  літа  вже  стежок.

Все  тепер  змінилося,  неначе:
Вітерець  за  комір  заповза.
Осінь  зна  свої  права,  одначе:
Починає  хід  свій  із  туза.

Та  завжди  є  виняток  із  правил:
Вишні  можуть  восени  цвісти.
І  під  снігом  зеленіють  трави,
Спалені  будуються  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757073
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Елена Марс

Я ранку хочу, сонця і тепла

Все  менше  листопад    дає  тепла,
Хоч  осінь,  ще  і  досі,  мальовнича,
Народжуються  в  серці  протиріччя...
Здається,  ніби  в  ньому  віджила

Надiя.  Мов  чаклун,  густий  туман
Прокрався  у  світанки  прохолодні...
...  Я,  начебто,  чужа  собі  сьогодні,
В  міцних  обіймах  сірості  й  оман...  

В  години  ранні  спить  осінній  світ.
Чому  ж  душі  тривожно  і  лякливо?..
Чому  на  ній  так  сумно  і  мінливо?..
Ще  й  вікна  чорні  шлють  мені  привіт..

Дивлюсь  на  них,  в  цю  тиху  чорноту,  -
І  ніби  заглядаю  в  потойбіччя...
І  вітер  -  прохолодою  в  обличчя,
Підкреслює  душевну  самоту...

...  Я  ранку  хочу,  сонця  і  тепла,
Втекти  від  цього  холоду  і  суму,
Щоб  геть  пішли  з  душі  мінливі  думи
І  радість  в  серці  знову  ожила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757028
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Радченко

З характером жінка

Це  осіння  безмежна  гармонія:
На  горі  засинів  терен  рясно,
Відцвітається  ніжна  бегонія,
Відцвілися  петунії  й  айстри.
Листя  жовте,  багряне,  коричневе  —
Візерунок  із  калейдоскопу,
Чи  мережево  ніжне  і  вичурне,
А  на  нім  вранці  інію  попіл.
Вередливий  у  осені  настрій  —
То  розплачеться,  то  усміхається.
Мабуть,  вітер  їй  пише  сценарій:
Щось  закреслює,  щось  залишається.
Осінь,  осінь...  З  характером  жінка,
До  вподоби  їй  гра  безкінечна.
Сивини  все  чіткіш  павутинка
Й  за  минулим  печаль  безперечна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756974
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Елена Марс

Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки

Коли  ти  до  мене  підійдеш,  на  відстань  руки,  -
Розтануть  між  нами  -  розвіються  вітром  роки...
Я  знаю,  що  час  посріблив  твої  скроні  давно...
Ти  срібла  свого  не  соромся!    Мені  -  все  одно!
 
Та  й  личити  буде  до  снігу  твоя  сивина,
Так  само  як  личить  душі  моїй  юній  вона...
Любов  мою,  милий,  душею  відчуєш  в  цю  мить,
Як  погляд  мій  ніжний  по  скронях  твоїх  пробіжить...

Відчую  і  я  твого  серця  жадане  тепло...
І  що  б  там  на  світі  в  той  вечір  ясний  не  було,
І  скільки  б  вітрисько  морозний  нам  щік  не  палив,
Ми  чутимем  тільки  сердець  наших  люблячих  спів...

Ніщо  не  зруйнує  нам  казки.  В  жаданий  момент
Нам  скориться  доля  й  розіб́*ються  сумніви  вщент!
Стечуть,  непомітно,  між  пальців,  жорстокі  роки,
Коли  ти  до  мене  підійдеш,  на  відстань  руки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756940
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


OlgaSydoruk

Такое грустное кино

Экспромт

Такое  грустное  кино  -  
Смотреть  как  дождь  идёт  давно…
А  птицы  стаями  летят…
Пустеет  парк…  Пустыня  -  сад…
Сгорают  мысли  -  на  огне…
А  ворох  листьев  -  по  траве…
И,обрывая,  тихо  нить,
Чтоб  ни  связать,..ни  удлинить,..
Гнетёт  молчанием  тишина…
И  эта  краткая  строка….
Такое  грустное  кино  –
Смотреть  на  дождь  через  окно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756899
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


OlgaSydoruk

Прости…

Прости  -  за  серость  вещих  снов...
Глухое  эхо  -  в  анфиладах...
И  за  неверие  в  богов...
И  за  потухшие  лампады...
За  померанец  -  на  губах...
И  нежелание  стать  отрадой...
За  страсть  и  страх  -  на  рубежах...
Звучание  грустной  серенады...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756892
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Любов Іванова

Приходи ко мне в гости всегда

П-оставлю  свечи  у  икон,  прочту  молитву,
Р-аз    объявил  ты  чувствам  бой,  затеял  битву.
И-    на  любовь  поставил  вновь    свои  запреты,
Х-отя  недавно  были  мы  теплом  согреты.
О-стыло  видимо  твоё    шальное  сердце,
Д-уша  ушла  в  глухой  минор  в  холодном  герце.
И-  не  пробиться  мне  к  тебе,  уходят  силы,

К-акой    болезненной  ценой  все  это,  милый...
О-пять  над  нами  небосвод  -  сплошные  тучи,

М-олю,  остынь  и  перестань  жестоко  мучить.
Н-о  ты  молчишь  и  у  меня  надежда  тает,
Е-й  Богу,  хочется  примкнуть  к  осенней  стае.

В-злететь  повыше  над  землей,  как  вольный  лебедь

Г-ореть  свечей  былой  любви  на  звездном  небе.
О-статься  вечно  для  тебя  желанной  самой,
С-уметь  расстаться  навсегда  с  сердечной  драмой.
Т-ропинки  наши  и  пути    цветут  пусть  счастьем
И-  чтоб  хотелось  в  общий  дом  нам  возвращаться.

В-встречать  чарующий  рассвет  в  своем  окошке,
С-пуститься  в  сад  по  росяной  тропе-дорожке...
Е-ще  у  речки  постоять,  где  ивы  плачут,
Г-адая,  как  не  упустить  свою  удачу.
Д-ом  мой  открыт,  я  жду  тебя  с  теплом  признаний,
А-  я  накрою  щедро  стол,  мой  милый  странник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756886
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Намалюй мені, доленько

Намалюй  оксамитове  поле  мені,
Де  озимої  ранні  стебельця,
Найдорожчі  для  серця  принади  земні,
Як  для  пташки,  що  звила  кубельце.

Намалюй  мені  лісу  осінню  красу,
І  цирконову  казку  шипшини,
Лазуритного  терну  краплисту  росу,
І  у  небі  хмарки-балерини.

Намалюй  мені,  доленько,  рідне  село,
І  щасливу  мою  Україну,
Щоб  цієї  землі  не  торкалося  зло,
Щоб  добро  процвітало  в  країні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756881
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


НАДЕЖДА М.

Прилетіла зграйка голубів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]

День  похмурий    освятило  сонце,
Пролилися  промені  з-за  хмар.
Спалахи  знялись  на  горизонті,
І  прийма  земля  безцінний  дар.

Розлилось  над  грішною  землею,
Розбудило  від  міцного  сну,
Пропливло    колючою  стернею,
І  картину  стерло  всю  сумну.

Вже  похмурий  ранок    за  спиною,
Посмішка  -  гарант  на  цілий  день,
А    душа  в  тривозі    дивиною,
Від  одного  погляду  лишень.

Прилетіла,  ніби  хмарка,  зграйка,
Ангели  спустились  із  небес?
Сивочубих  голубів    сімейка...
Я  дивлюся:  чудо  із  чудес.

З  рук  моїх  клювали  хліб  і  просо,
Воркотали  біля  моїх  ніг.
Як  у  них  оце  в  житті  все  просто:
Разом  полетіли  на  нічліг.

Лиш  один  замешкавсь  на  хвилинку,
Погляд    кинув  на  моє  вікно.
Як  ти  схожий  на  оту  хмаринку,
Що  розтала  в  небі  вже  давно..

(  Натисніть  на  картинку)





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756868
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Вячеслав Рындин

Красиво

На  перроне  разминулись
Разошлись  при  встречном  взоре
Иллюзорно  улыбнулись
Понеслись  в  лихом  вагоне
То  ли  клёнчик  угловатый
Или  просто  дуб  холёный
Жёлтый  листик  красноватый
Убывает  в  путь  далёкий
Прежде  были  молодыми
С  красотой  в  былое  время
Рано  ль  поздно  поостыли  
Позади  родное  семя
Подтолкнуло  на  перроне
Взглядом  свежим  проводило
Бы  домчаться  при  задоре                                                                      
Безутешно  но  красиво…

24.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756861
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


OlgaSydoruk

Я позабыла…

Я  позабыла,что  время  лечит...  
И  зажигаю  для  грусти  свечи...  
Бегут  от  дыма,наверно,слёзы...  
Укол  до  нерва  -  засохшей  розой...  
Я  позабыла,что  время  лечит...  
А  у  любимых  разлука    -  вечность...  
На  Млечном  тоже  сгорают  звёзды...  
Совсем  не  страшно,когда  не  поздно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756821
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


OlgaSydoruk

Письма тасует ветер…

В  осень  остывшей  грустью  полнятся  закрома:  
С  прошлого  (захолустья),  близкого  (далек`а)...  
Письма  тасует  ветер...Жёлтые  (на  свету)...  
Время  торопит  ответить,  не  обманув  судьбу...  
Кто-то  про  них  забудет...Кто-то  огню  предаст...  
Жар  превратится  в  пепел...Горсть  отнесут  в  кадастр...  
Птицы  летят  на  север...Птицы  летят  на  юг...  
Чья-то  душа  несмело  в  первый  заходит  круг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756814
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Квітка))

Ти зачекай мене на роздоріжжі снів

Ти  зачекай  мене  на  роздоріжжі  снів.
І  я    прийду,  омріяна,  бажана.
Спокусою  п'янкою,  як  хотів,
Як  дивна  гостя,  ніжністю  незнана...

Ти  зачекай  мене  на  роздоріжжі  снів,
Де  кожен  подих  пристрастю  терпкою.
Із  оксамитових  цілунків  небо-  зліт,
Що  зорепадами  душею  неземною...

Ти  зачекай  мене  на  роздоріжжі  снів
Полине  шепіт,  спи  моє  кохання.
Бо  тільки  в  снах  в  безмежності  світів
Ти  вічне,  лиш  моє,  таке  жадане...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756796
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


КВолынский

Недавно. .

Недавно,  осенью  унылой,
Под  шорох  парковой  листвы,
Давно  прошедшее  …ожило
И  виноваты  в  этом  –  Вы.

Под  грусть  душевного  вокала,
Вам  удалось  налить  вина,  
Чтоб  сердце  вновь  затрепетало
И  в  этом  Ваша  лишь  вина.

Читал,  стихами  восхищался,
И  наслаждался  естеством…
В  тиши  ночами  упивался  –  
Любви  божественным  вином.

Красой  поэзии  чудесной,
Как  в  юности,  был  изумлён:
Чертами  женщины  прелестной,
Умом    навечно…    покорён!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


ТАИСИЯ

Поэтам клуба - мой восторг!


Поэты  клуба  –  привели  меня  в  восторг!
Создав  на  тему  осени  –  нарядный  вернисаж!
Соткали  -    грандиозный    сказочный    ковёр…
Один  другого  интересней    золотой  пейзаж!

Не  только  о  природе  речь  идёт  в  стихах.
Художник  прибавляет  и  печальные  тона…
Ведь  осень  жизни  –  иногда  внушает  страх…
Но  человек  уже  успел  посеять  семена…

23.  10.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756764
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Олена Жежук

Знайти себе…

Опало  листя.  Холодно.  Стоять
Оголені  й  обвітрені  дерева.
І  п'є  земля  барвисту  благодать,
Що  вчора  золотила  обрій  неба.

А  небо  плаче,  як  горить  земля,
Про  щось  шепоче  листя  в  круговерті.
В  цей  час  печалі  в  пісні  журавля
Знайшла  
                     себе  я
                                 в  справжності  
                                                                         відвертій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Малиновская Марина

< Вкус и ценность… >


                           *********

Много  раз  можно  вкусы  менять  в  своей  жизни,
Чтобы    приторно    слишком    не  стало…
Только  вкус  к  самой  жизни,  порою  капризной,
Мне  менять,  ни  за  что,  не  пристало!...

                           *********

Ты  себе  знаешь  цену,  она  высока  для  меня…
Только  ценность  Твою  до  конца  не  узнала…
Но  хотелось  бы  мысли  свои  о  Тебе  поменять,
Чтобы  ценность  Твоя  выше  ценников  стала!...


/  18.10.2017  /


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756705
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Двоє зустрілись в осінніх заметах

Листя  легенько  додолу  летіло,
Землю  встеляючи  пледом  яскравим.
Трохи  тремтіло,  опале  хрустіло.
Жовтня  мандрівка  проходила  жваво.

Мрія  тривожила  душу  осінню,    
Сонячні  дні  повернути  не  в  силах.
Маревом  було  кохання-видіння,  
Що  розправляло,  як  птах,  свої  крила.

Двоє  зустрілись  в  осінніх  заметах.
Погляд  жіночий  -  сапфір  загадковий.
Навіть  з  орбіти  всміхалась  планета,
Все  ж  відшукали  щасливу  підкову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756696
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ліна Ланська

* * *

Доки  сокира  дрова  вибирає,  -
Ллється  олія  на  рейки,  -  трамваю
Слизько  і  страшно:  не  впасти  б  на  бік.
Доки  небесний  ще  дах  не  протік

І  не  втопив  у  дощах  і  в  сльозі
Дрова  порубані,  хоч  і  не  всі.

М"язи,  як  струни,  напружені  -  важко...
Не  наступи,  -  під  ногами  ромашка.
Мила  й  тендітна  у  осінь  зайшла,
Мабуть,  ніколи  не  бачила  зла.

Тягнеться  мовчки,  зібравши  тепло.
Може  й  не  буде,  а  мо`й  не  було

Слів:  "не  поранься"  тремкими  вустами?  -
Не  віддавай  розпинати  хрестами,
Кинь  перехрестями  для  переправ,  -
Через  безодні  мостами  постав.

Сьомого  неба  надкусиш  окраєць,
Доки  сокира  дрова  вибирає.

16.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756693
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Валентина Ланевич

Думкою падаю у міцні обійми.

Думкою  падаю  у  міцні  обійми,
Знов  відчуваю  на  раменах  ласку  рук.
Страждає  серце  з  крилами  підбитими,
Спини,  коханий,  теплим  словом  суму  стук?

Вслухаюсь,  тиша  і  відстань  просторова,
З  її  глибин  вичитую  тебе,  молю.
Зняти  секрет  змагаюсь,  де  післямова,
Сама  не  знаю  я,  за  що  я  так  люблю.

У  протиріччях  тисне  кохання  груди,
Я  притихаю  біля  тебе,  мабуть  сню.
Та  враз  руїни,  боїв  дикі  споруди,
Звертаюся  до  Господа,  миру  молю.

Свободу  мати  з  власної  на  те  волі,
Діймають  душі,  розум  привиди  війни.
Хрестом  камінним  ноша,  як  важель  долі,
Не  втратитись  аби,  лишатися  людьми.  

22.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756637
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ol Udayko

ДВІ ЛІНІЇ ЩАСТЯ

         [i]Відчути  ті  дари  небесні  хочу:  
         Торкатись  щастя  ніжними  руками...
                                                                         [b]  Елена  Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]

[b][color="#4d0354"]Я    кінчиком    пальчика    –
в    пристрасті    сонній,        
за    межами    стулених
вій,    в    супокої    –
дві    лінії    щастя    
шукаю    в    долоні,
з    притлумленим    диханням    
таїнство    кою.    

Тихесенько,    трепетно    
никну    в    зап’ясті    
і    ніжно,        поволі,    
поверх        передпліччя    
осиковим    ли́стом        
втикаюсь    у    щастя,
що    в    серденьку    мріє,        
де    істина    вічна...    

І    –    сонми    мурашок    
по    стерплому    тілу,    
нечутний    мій    видих            
завмер    на    хвилину…
Нові    почуття,    
немов    птах,    прилетіли
і    в    ямочках    щічок    
дві    долі    молили…

Я    світлом    займуся,    
мов    клен  на  осонні,    
губ    милих    торкнуся    
неспішно,    поволі...
й    шепну    їй    на    вушко:
"    Люблю    тебе,    сонну!"
Дві    лінії    щастя    –    
дві    лінії    долі.[/color][/b]

13.01.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


OlgaSydoruk

На моей параллели - осень…

На  моей  параллели  -  осень...
На  твоей  параллели  -  зима...
На  моей  половине  -  росы...
На  твоей  -  заметают  снега...
На  моей  -  безответная  нежность...
На  твоей  -  беспризорная  боль…  -
В  неизведанную  безбрежность
Нескончаемая  консоль...
На  моей  параллели  света  -
Неба  синего  уголок...
Для  моей  половины  метка  -
Перламутровый  поясок...
На  моей  половине  свечи
Зажигают  поленницу  снов...
На  моей  половине  -  вечер...
На  твоей  –  из  юдоли  юдоль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756619
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ліна Ланська

ЖАЛЬ



Жаль  тобі?  Жаль  мене,  жаль?
Ще  плечу    не  плачУ  і  жива.
Сухостій  -  не  зелена  трава,  
Осені-літа,-  скрижаль.

Сходинки...  кроки,  -  почуй,
Зазирає  подряпаний  ключ?
Повертайся,  відкрийся,  -  не  муч!
Віку  ночам  вкорочу.

Жаль  тобі?  Сміхом,  без  слів,
Не  спіши  загортати  Сувій*,  -  
Скине  зерня,  -  збирати  не  смій.
На  зеро  не  поставиш  -  нулі,  -
Ті,  народжені  жалем,    жалі.

*Доля

09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756612
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Наташа Марос

ЗВОНАРЬ…

Где  колышется  уличный  старый  фонарь  -
Обречённой  судьбы  монотонность,
Там  не  спит  молчаливый  церковный  звонарь  -
Я  его  представляла  бездомным...

Мне  казалось:  хранитель  канатов,  цепей
Никогда  не  спускался  напрасно,
Предаваясь  мелодии  старых  церквей,
Многоликой,  душевной,  прекрасной...

То  ли  пел,  то  ли  плакал  пронзительный  звук,
Будоражил  и  сердце,  и  разум...
И  знакомый  размах  удивительных  рук
К  жизни  нас  возвращал  спозаранку...

                           -              -              -  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756603
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Іванюк Ірина

Жовтнева фуга… Бачиш? Листопад

Жовтнева  фуга...  Бачиш?  Листопад
за  рогом  причаївся  в  потороччі...
Збира  до  торби  листя-сни  пророчі,-
чи  встереже?...  Чи  випурхнуть  назад...

Порозлітаються  садами  журавлі,-
ранет  схвильованих  закрутять  в  круговерті...
Бодай  як  сонце  спить,-  такі  одверті...
Руді  птахи  ті  -  клаптики  душі...

О,  старче,  не  ховай  до  торби  сніг...
Хай  зігріва  замерзлі  руки  саду!
Народжусь  ним  і  білим  тілом  впаду...
Аби  травою  стати  навесні!

21.10.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756597
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Akimova

Он всегда заступался

Он  всегда  заступался,    ограждал,  утешал.
Почему  же  сломался,    обмелел,  обветшал?
Сам  нарушил  уставы  всех  своих  же  твердынь.
И  рвануться  заставил  в  предрассветную  стынь.

Слишком  раннее  утро,  еле  брезжит  рассвет,
И  поверить  нетрудно  в  то,  что  города  нет.
Будто  –  жалок,  непрочен,  как  бумажный  протез.
А  сегодняшней  ночью  абсолютно  исчез.
А  сегодняшней  ночью  город  стал  ни  при  чём.
И  рассыпался  в  клочья  у  меня  за  плечом.

И  шальной  самозванец,  но  смелее  в  разы  –
Хлещет  дикий  багрянец  виноградной  лозы.
Ни  границ,  ни  законов    для  неё  больше  нет.
Вместо  стен  и  балконов  –  динозавра    скелет.

Ни  огней  светофоров,  ни  трамвайных  шутих...
Город    сам  стал  изгоем  в    подворотнях  своих.

А  я  жду  –  он  вернётся...  Защитит.    Ведь  не  зря
Кто-то  тихо  крадётся  за  спиной  у  меня.
И  вздыхает  негромко.
Оглянулась  назад  –
Но  за  мною  вдогонку  только  листья  шуршат…

[i]Октябрь  2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756587
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 50

Прикупил  Виагру  тесть
На  бабло,  что  в  доме  есть!!
Жрем  теперь  лишь  патиссоны,
Зато  вздыбились  кальсоны!
*
Теща  сделала  татушку,
Хоть  свези  ее  в  психушку!
Тут  виагра,  там  тату
Вот  послал  Бог  срамоту!!!
*
А  у  свата  под  пупком,  
Цепь  мощнейшая  с  замком!!
Сваха  ключ  в  кармане  носит
Сват  и  в  нужник  ключик  просит!
*
Как  у  Толика  в  чулане
"Генерал"  упал  по  пьяни!!
Девка  держится  за  дойку...
Возвращай,  гад,  неустойку!!
*
Злая  тетя  в  интернете
На  мальчишек  ставит  сети,
Мой  вон  -  кандидат  наук,
А  попался,  как  паук.
*
Что  у  нас  на  ужин,  зая?
Вопрошает  мой  Максим!
Я  в  ответ  ему  -  не  знаю...
Может  в  койке  полежим?"
*
В  доме  люстра  закачалась,
Сверху  вновь  сосед  шалит,
Жаль,  не  мой,  какая  жалость
Мой  ленивец  крепко  спит.
*
Внучка  я,  из  русской  сказки,
Глянь,  подпухли  с  ночи  глазки.
И  синяк  на  пол  щеки
Ванька  чистил  кулаки!
*
Снег  летит  и  ветер  дует
Знать  зима  вошла  во  вкус.
Мой  Петро  в  снегу  буксует
Но  к  порогу  держит  курс!
*
Он  встречал  меня  с  букетом,
После  свадьбы..  первым  летом.
И  уж  тридцать  лет  потом
Провожает  батогом!
*
Как  я  вовремя  успела,
Серенады  он  ей  выл!
Гвоздодером  так  огрела,
Ноты  сразу  все  забыл!
*
Эта  дурочка  ,  золовка
Провела  всех  дома  ловко!
Привела  бомжа  с  вокзала,
Мол,  пришел  ко  мне,  сказала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756585
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Ольга Ашто

Условимся

"Новый  текстовый"  -  формально  и  сухо  -
Так  зовется  нынче  белый  немятый.
Лавры  -  в  соусы,  литавры  -  вполуха.
Не  за  тем,  не  для  того  оно...  Мяты
На  задворках  бытия  добыть  свежей
И  -  в  кувшин  -  со  льдом,  лимоном  и  медом.
И  от  сырости  осенней    -  в  медвежий
Или  в  пятый  -  несущественно...  Бродом
Перейти  текучку  суетных  мыслей,
Чтоб  вернуться  к  осмыслению  света.
Полистаем  англичанина  Пристли?
И  условимся:  у  нас  сейчас  -  лето.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756505
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Валентина Ланевич

Віддавалася серцем, любові повним.

Віддавалася  серцем,  любові  повним,
Припадала  душею  спрагло,  всеціло.
Тілом  горнулася  до  тіла  гріховним,
Хмеліла,  пив  ковтками  повільно,  вміло.

Віддавалася  жіночою  сутністю,
Озивалась  тремтінням  в  гарячім  лоні.
Обіймав  за  плечі,  ставала  м’ятою,
Податною,  ти  був  вже  король  на  троні.

Віддавалася  єством  усім  збудженим,
Розцвітала  в  полоні  твого  бажання.
Відкидавсь  на  подушку  геть  виснаженим,
Сльози  щастя,  ти  поруч  мене  до  рання.

22.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756501
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Елена Марс

Меня так много и так мало

В  твоей  судьбе  меня  так  мало  -
Как  мало  зелени  в  песках...
...  Чего  душа  твоя  искала
В  моих  стихах?

Чего  душа  твоя  хотела,
Когда  прибилась  к  берегам
Моей  души  осиротелой,
К  её  мечтам?

К  её  слезам,  садам  и  рекам,
Такой  прозрачной  глубины;
К  бегущим  альфам  и  омегам
Чужой  весны?

Не  прогнала...  И  ты  остался,
И  стал  желанным  и  родным...
Небесной,  чистой,  нежной  страстью  -
Дождём  грибным...

И  стало  очень,    очень  много,
В  твоей  душе  меня...  Пускай!..
Не  оборви  свою  дорогу
В  мой  тёплый  май...

Пускай  же  чувства  льются  вечно...
"Люблю"  -  сказать  не  побоюсь
Тебе  при  самой  первой  встрече...
И  пусть...  И  пусть  

Мне  говорят,  что  я  украла
Чужое  сердце...  Мне  плевать!
...Меня  так  много...  и  так  мало...
И  это  "много"  или  "мало"
Нельзя  предать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756351
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Новоградець

Ведмежа

Під  вечір  до  мами  прийшло  з  комиша
Ображене  гірко  мале  ведмежа,
Принишкло  тихенько,  забравшись  на  пень,
Важкий  у  звірятка  сьогодні  був  день.

Поколоті  лапки  і  носик  розпух,
І  вголос  заплакати  хоче  малюк,
Та  все  таки  знає  майбутній  ведмідь  -
Негоже  для  звіра  від  болю  ревіть.

Пригоди  ще  зранку  прийшли  неспроста,
Схотілося  маму  схопить  за  хвоста  -
Сердите  ричання  і  ляпас  під  зад  -
І  чітко  ведмежий  відновлено  лад.

Почухавшись  трішки,  на  маму  не  зле,
Подумало  мудро  кумедне  мале  -
Як  би  я  ось  так  підійшов  до  рівні,
Було  з  ким  погратись  йому  і  мені.

А  тут  їжачок  виповзає  з  кущів,
Щасливий  ведмедик  схопився  мерщій,
Примчав  подружитись  і  лапки  простяг,
Та  боляче  вжалив  колючий  їжак.

Забулась  невдача,  і  знову  вперед,
Задумалось  раптом  гайнути  по  мед,
Там  вулики  повні  під  лісом  були
І  бджоли  заманливо  поруч  гули.

На  самім  узліссі,  де  поля  межа,
Тихенько  підкралось  до  бджіл  ведмежа,
Просунуло  лапку  і  носик  в  льоток  -
І  ніби  хтось  в  рильце  лийнув  кип'яток.

Зірвавшись  від  болю  до  мами  мерщій,
Привів  за  собою  розлючений  рій,
Бджолиних  укусів  дісталось  для  двох,
І  ляпасів  знову  отримав  синок.

І  ось  вже  набитим  героєм  вірша,
Лежить  на  пеньочку  сумне  ведмежа,
Хоч  капають  сльози  і  носик  розпух,
Не  рюмсає  вголос  геройський  малюк.

Він  сильний  і  мужній,  і  звіра  дитя,
А  завтра  чекають  нові  відкриття,
Зітхнуло  малятко,  і  ось  уже  спить,
Спи  міцно,  ведмедик,  хай  завтра  щастить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756349
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017


OlgaSydoruk

Мелодия дождя восьмушками звенит…

Обычный  серый  день  рождает  серый  вечер.
Свидетелем  свеча:  и  плачет,и  коптит...
Набросив  грусти  шаль  (прозрачную)  на  плечи,
Мелодия  дождя  восьмушками  звенит...
Лирический  мотив  созвучен  настроению...
Прощальное  тепло  за  облаком  летит...
Мне  кажется,что  миг(счастливый)  -  провидение...
Его  бы  удержать,прочувствовать,вкусить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756303
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 22.10.2017


OlgaSydoruk

Осень дышит за стеною…

За  стеною  Осень  дышит,паутинку  теребя...  
Барабанит  дождь  по  крыше  -  еле  -еле(нотой  "ля")...  
В  плен  попали  занавеси(к  алой  розе  на  кайме)  -  
Пузырьки  охристой  взвеси  (на  шифоновом  крыле)...  
А  по  коже  -  дрожь  волною!..  Разливается  -  со  дна...  
Осень  дышит  за  стеною...Тушит  пламя  -  не  спеша...  
Барабанил  дождь  по  крыше...Еле-еле...До  утра...  
Дотянулся  тоном  выше...И  не  слышно  -  мотылька...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756298
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 22.10.2017


ТАИСИЯ

Роман в стихах



Когда  случайно  пробежала  искра  между  нами…
Понятно  стало,  что  он  послан  мне  самой  судьбой.
Но  разве  слабой  женщине  преодолеть  цунами?
Волна  любви  внезапно  окатила  с  головой…

Зачем  ему  сказала  «нет!»    -  история  не  знает…
Категорически  отвергла  столь    желаемый    «интим»…
На  предложенье,  о  котором  женщина  мечтает,  -
Чтоб  «стать  женой»,  -  придумала  спасительный  «экстрим».

Мучительно  томился  он  душевной  острой  болью.
Надеялся,  чтоб,  наконец,  мечты  его  сбылись.
Хотя  к  нему  я  относилась  с  пылкою  любовью,
Но,  очевидно,  женщины  такими  родились…

Но  хорошо,  что  кавалер  мой  был  такой  упрямый.
Разоблачил  во  взгляде  ту  обманчивую  ложь.
Не  отступил  пред  обаятельной  влюблённой  дамой.
Чтобы  расцвёл  роман,  как  у  «Юноны  и  Авось!

Однако,  многие  мужчины  лишены  прозренья,
Что  есть  у  женщины  капризный  и  строптивый  нрав.
И  если  наберётесь  такта,  мужества,  терпенья,
То  жизнь  красивая  докажет  -    победитель  прав!

20.  10.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756291
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Янош Бусел

Пустка…

             [i][b][color="#b03131"]  Маленьке  українське  село...Привітні  люди...
               На  околиці,-  поле  золотого  вівса...  В  ньому
               похилена  сіра  оселя  з  березою  на  причілку...
               З  хвилюванням  заходжу  всередину...  Тиша...[/color]        
[/b][/i]
[i][b][color="#2e9c43"]Непогодою      вимита    стеля,
Над    гніздом    в    хаті    в'ється    оса...
Світить    ребрами    сіра    оселя
Поміж    хвиль    золотавих    вівса.

Лиш    береза    жива    ще    і    досі,
Що    причілок    колись    берегла.
Євдоким    би    зрубав  -  та    Явдосі
Ця    береза    сестрою    була.

Бо    росла    і    сама    білокора,
Світла    в    помислах,    ніжна    як    цвіт.
Усміхнулась    Йому    серед    двору
Вся    в    обіймах    березових    віт...

Відшуміли    літа...Євдокима
Проковтнув  отой  СМЕРШівський    рік...
А    Вона    переплакала    зиму
І    злягла.    В    домовину...  Навік...

Їх    оселя  -  вона    без    людини
Є    лиш    пустка  -  сліпа    і    глуха.
Її    щастя    тривало    хвилини,
А    ось    горе  -  й    тепер    не    стиха.
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756283
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Любов Іванова

Время печали - пора листопада

В/стречает  осень  снова  у  порога
Р/аскинув  густо  на  траве  оранж.
Е/ще  октябрь,  но  уже...  тревога,
М/инор  осенний  объявил  реванш.
Я/нтарь  созревшей  впору  облепихи

П/ылает  ярче  солнечных  лучей.
Е/й  бы  дарить    загадочные  блики
Ч/его  ж  ты,  осень,  душу  бьешь  больней?
А/  мне  бы  ...  мне  бы  по  весне  подснежник,
Л/есная  тень  и  теплый  шум  дождя,
И/  вереницу  впечатлений  нежных

П/од  трель    шального  в  роще  соловья.
О/тнюдь,  все  это  не  подарит  осень
Р/азвёл  октябрь  в  садах  своих  костры.
А/леют  ярко  в  парках  среди  сосен,

Л/есной  рябины  щедрые    дары.
И/  лишь  душе  нисколько  не  уютно...
С/ентябрь,  октябрь...а  там  -  зимы  простор,
Т/оропят  годы  и  несут  попутно
О/садок  грусти,    нАжитый  укор.
П/ылает  осень  желтым,  рыжим,  красным,
А/  на  душе  ,  как  в  беспробудном  сне.
Д/ень  ото  дня  унынье  шагом  властным
А/ванс  дает...  весенней  новизне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756271
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І хто придумав цей затяжний антракт?

І  хто  придумав  цей  затяжний  антракт?
Я  ніби  в  душному  стою  фойє.
І  серця  стукіт  годинникові  в  такт:
І  тук,  і  тук,  бо  він  десь  є,  десь  є...

Заходжу  вглиб  глядацького  партеру.
Нервую:  знайти  його  не  можу.
(Так  схоже  на  трагедію  Вольтера.)
А  ось  балкон,  амфітеатр,  ложі...

І  скрізь  чужі,  чужі  для  серця  люди,
А  я  згубила  ключі  від  раю.
Театр...температури  амплітуда.
І  де  він?  ...Назустріч  йде!  Кохає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756253
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Радченко

Напевно

В  той  час,  коли  сонце  вляглося  вже  спати
І  вітер  в  кишені  зібрав  промінці,
За  звичкою  вечір  виходить  гуляти
І  торбу  з  зірками  несе  у  руці.
Він  й  сам  ще  не  зна,  як  йому  заманеться:
Розсипати  рясно  по  небу  чи  ні?
Нехай  тільки  ніч  хоч  здаля  озоветься,
А  в  голосі  радість  чи  нотки  сумні.
Стрічатиме  вечір  свою  королевну,
Як  радість,  то  рясно  зірками  сипне.
А  —  ні,  то  віддасть  торбу  їй,  бо  напевно,
Коли  розсипатиме  —  сум  прожене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756234
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Радченко

Спасибо судьбе

А  мне  всё  труднее  себе  признаваться  —
Пыталась  напрасно  забыть.
Училась  так  долго  я  не  улыбаться
При  встрече  внезапной  и  быть
Случайной  прохожей,  чужой,  незнакомой
И  вдруг  не  заплакать  навзрыд,
Казаться  беспечной  и  глупо-спокойной,
Бледнея  испытывать  стыд,
Как  будто  бы  я  пред  тобой  виновата,
Что  счастлив  всю  жизнь  ты  с  другой.
На  краешке  дня,  где  раздолье  заката,
Я  мыслям  и  чувствам  покой
Ищу,  понимая    —  всё  будет,  как  прежде...
Что  ж  время  не  лечит  никак!
Спасибо  судьбе  —  наши  встречи  всё  реже
И  сердцу  спокойнее  так.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756189
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017


OlgaSydoruk

Это лето – моя осень…

Это  лето  –  моя  осень…
Но  желание  любить…
Почему-то  в  рыжих  косах
Незаметна  в  белом  нить…
Это  лето  –  моя  осень…
Как  такую  сохранить?..
За  неё  у  Бога  просят
Не  карать,  а  пощадить!
Это  лето  –  моя  осень…
Словно  сон…  Не  повторить…
Паутинки  –  на  покосах…
В  рыжих  косах  –  та  же  нить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756155
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Таємно

А  ось  і  ніч  у  довгій  чорній  сукні,
І  зіроньки  в  ній  золотим  зерном.
І  місяць-свідок  серед  них  присутній.
Думки  мої-  негашене  вапно.

Я  знаю:  снюсь  тобі  на  видноколі,
І  голос,  ніби  музика  дощу.
А,  може,  й  не  побачимось  ніколи?
Усмішкою  у  сні  я  пригощу.

Чи  закохалась?  Можливо,  я  люблю...
Вже  двісті  двадцять  перейшли  межу.
Ночами  й  днями  за  тебе  лиш  молюсь.
Ім*я  таємно  в  серці  бережу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756126
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Потусторонний

Ты всегда забираешь любимых, осень.

Ты  всегда  забираешь  любимых,  осень.
Тускло  небо.  Сквозь  яркие    витражи
дух  телесный  настойчиво  ввысь  уносит
по  неясной  орбите,  длинною  в  жизнь.

Прямо  в  звездную  пыль    на  плечах  цугцвангов,
в  жерла    самых      свирепых    из  чёрных  дыр.
Под  грибными  дождями  гниют  останки
всех  мечтавших  спасти  твой  подлунный  мир.

Ты  напомни,  скажи,  как  дрожат  коленки,
что  осиновый  лист    на  крутом  юру,
если    смерть  припирает  косою  к  стенке,
а  потом,  не  спеша,  отступает  вдруг.

Неужели  твой  образ,  бездонно  рыжий,
с    сединой  паутинкою  первых  стуж
только  памятка,  тем,  кто  желает  выжить?
Что  ж,  коль  так,  прокляни,  остуди,  завьюжь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756148
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Елена Марс

В обіймах грудня

Я  вже,  в  душі,  смакую  грудень,  
Зими  малюючи  мотиви...
Хоча,  для  когось  це  не  диво,
Засніжені  холодні  будні.

А  я  малюю  сніг  лапатий
В  своїй  уяві,  так  дитинно...
Люблю  прихід  зими  картинний.
Вона  мені  дарує  свято.

...  І  сніг  пухкий  кружляти  буде  -
Маленьким  щастям  нiжно-білим,
Лише  для  мене  зрозумілим,
В  обіймах  пристрастного  грудня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756067
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Малиновская Марина

< Стихи и Ты… >

По  утрам  меня  будят  стихи
Поцелуем  Души  вдохновения…
Шелестят,  как  деревьев  верхи…
Окрылённой  Души  дуновение…

По  утрам  меня  будят  стихи…
Лучше  б  Ты  разбудил  меня  нежно!
Подарил  бы  мне  чай  и  духи,
И  любви  океан  свой  безбрежный!...


@  Марина  Малиновская  /  11.10.2017  /


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755784
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Квітка))

Так холодно й нестримано водночас

Так  холодно  й  нестримано  водночас,
Падуть  ці  сльози,  ти  мене  прости.
То  вітер  смутку  дико  заголосить,
Отримавши  непрошені  листи.

Падуть  краплини,    аркуші  із  долі,
Шматує  неминуче  каяття.
Минуле  заболить  і  так  поволі
Майне  перед  очима  все  життя.

Так  холодно  й  нестримано  водночас,
Паде  цей  дощ,  та  ти  мене  прости,
То  жаль  гіркий  розпустить  свої  коси,
Отримавши  непрошені  листи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755980
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 49

На  диете  с  воскресенья,
С  глаз  долой  халву,  варенье,
Оставляю  лишь  конфеты  
И  "по-киевски"  котлеты.
*
Я  шепчу  ему  на  ушко,
-Ты,  Серёж,  такая  душка!
Я  сапфиры  закажу,
И  за  это  -  ублажу!
*
Мы  на  празднике  с  Наташкой
Угощали  девок  бражкой.
А  под  вечер  пьяных  дам
Развозили  по  домам!
*
Танька-  лучшая  подружка
У  неё  квартира  двушка.
Отлежу  у  ней  бока.
А  с  женой  -  скандал  пока.
*
Две  бабёнки,  как  голубки
Соблазняя  мужиков.
Подтянули  выше  юбки
Намекая  на  любовь!
*
Парни  водку  пить  не  будут
Только  выпьют,  тянет  к  блуду!
Поедят  пускай  ухи.
Не  полезут  на  грехи!
*
Спит  миленок  на  полу,
Я  будить  не  стану!
Проходи,  Петро,  к  столу.
Тяпнем  по  стакану!
*
У  меня  полночи  стресс,
Вот  такой  у  нас  прогресс!
Этот  фаллос  из  секс-шопа
Десять  раз  уже  заштопан!
*
А  хозяйственным  быстрей,
И  от  блох  оно,  от  вшей.
Где  мой  Петька  их  набрался?
Вроде  ж  месяц,  как  купался!
*
"Муж  на  час"  ко  мне  явился,
Словно  раб  со  мной  трудился..
Все  повисло,  даже  ухи,
Я  ведь  баба  с  голодухи.
*
Милый  дома  не  ночует
В  роще  пни  в  сезон  корчует.
Кум  ко  мне  через  плетень,
Он  же  классный...  и  не  пень!
*
Мой  миленок  не  пикапер
И  уж  точно  не  альфонс.
Он  имеет  дом  и  катер,
И  еще  дровишек  воз!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755998
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Елена Марс

Ты крест мой грешный в бренной жизни

Ты  крест  мой  грешный  в  бренной  жизни,
Но  я  тот  крест  нести  готова...
Любить  тебя  хочу  до  тризны,
В  стихах  и  в  сердце  -  каждым  словом...

Пусть  Бог  простит  мою  не  святость
И  то,  что  я  иду  по  бритве...
Но  ты,  моя  земная  радость,
Всегда  во  мне  -  в  моей  молитве...

Во  мне  -  тем  чувством  самым  нежным,
В  крови  моей  горячей,  милый...  
Любовь  моя  к  тебе  -  безбрежна,
Как  рек  весенние  разливы...

...  Дари  мне  ласку  глаз  бездонных
И  рук  своих  прикосновенья...
...  Тобой  хочу  себя  наполнить,
В  момент  счастливого  забвенья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755989
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ліна Ланська

БЕАТРІЧЕ



Після  прочитаного:  "Ліричний  відступ"  Н.Баницької.

Знову  нидіє  небо  осіннє,
Бузини*  пожовтіло  гілля,
Сірий  дощ,  як  скажений,  здаля,  -
Чи  то  сльози  твої,  Беатріче?  -
Відучора  і  нині,
Сіллю  коло  дев"яте  встеля...

Десь  у  пеклі  замріяні  весни
Сполотніли,  -  стежина  оця
До  небесного  звала  вінця...
Тобі  німб,  моя  люба,  так  личить
Озирнуся  -  воскреснеш,  -
У  комедій  немає  кінця.

17.10.17.

*  Бузина  вважалась  у  народі  магічним  деревом.  У  Вальпургієву  ніч,  гілочку  її  одягали,  як  оберег  проти  чаклунства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755975
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Фантоми в соцмережі, мабуть, лихо

Вкривають  ревнощі  іржею  душу,
Ти  слухаєш  мене  й  не  чуєш.
І  що  тепер?  Мовчати  знову  мушу.
А  ти,  мов  океан,  бушуєш.

А  це  всього  лиш  друг  із  соцмережі,
Листівку  надіслав  і  вірші.
Слова  твої  дістали  вже  до  вежі,
Дедалі  з  гнівом  гірші  й  гірші.

Я  виключаю  геть  комп*ютер.  Тихо.
Дивлюсь  з  тобою  телевізор.  
Фантоми  в  соцмережі,  мабуть,  лихо.
Тебе  лікую,  як  провізор.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755930
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Вячеслав Рындин

Чем дальше осень…

сиротливые  туманы
компанейский  дождь
суетится  без  обмана                                      
корифейка  дрожь
пробирает  все  суставы
холодится  стать
остаётся  неустанно
человеку  ждать
продвижения  вселенных  
поворотов  вспять
шевелений  континентов  
непременно  в  пять
вновь  взойдёт  в  тумане  солнце
полетят  лучи
дождик  смоет  пыль  с  оконца
теремка  души…

18.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755924
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


НАДЕЖДА М.

Я так люблю її, до сліз…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NNAeYCZEREE[/youtube]

У  полі  осінь  зовсім  інша:
Ледь  диха  зорана  земля,
Якась  незвична  стоїть  тиша,
Листок  десь  візьметься,  кружля.

Туман  покотиться  клубками,
Облите  все,  як  молоком;
Ганяє  вітер  байраками,
Війне  десь  з  дач  гірким  димком.

О,  осінь  !  -  жінка  неповторна,
Якась  загадка  непроста.
Сказати  мало  -  неймовірна.
Солодкий  присмак  на  вустах...

Вона  барвиста,  норовиста,
Поки  краса  її  цвіте,
А  прийде  час  -  уже  безлиста,
Тоді    покірною  стає...

Стоїть,  замучена  дощами,
Ледь  диха,  дУмками  живе;
Не  спиться  їй,  як  нам,  ночами...
Ось-ось  зима  уже  прийде..

Та  я  люблю  її    такою:
Без  барв,  без  гонора,  каприз.
Із  уподобою  людською,
Я  так    люблю  її,  до  сліз.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755899
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Валентина Ланевич

Обволокує вечір сивою димкою густий туман.

Обволокує  вечір  сивою  димкою  густий  туман,
Цідить  крізь  листя  багряне  на  землю  парне  молоко.
Вітер  притих,  ані  шелесне,  берізку  впіймавши  за  стан,
Стелить  їм  світло  доріжку  тремтячу,  де  хатнє  вікно.

І  перша  на  небі  зірка  ледь-ледь  тьмяно  ясніє  вгорі
Та  раптом  зривається,  щезає  у  високій  траві.
Із  безвісти  місяць  вигулькує  і  висне  на  ліхтарі,
Душа  завмирає,  розхристана  стає  на  вівтарі.  

Ввібрала  в  себе  плач  знедолених,  покинутих,  забутих,
Матері  сердечний  крик  німий,  в  очах  благань  покута,
Що  груди  рве  скорботою  через  гріхи  війни  проклятих
Та  надіється  щиро,  що  Господом  буде  почута.    

18.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755886
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ярослав К.

Слово поэзии

С  журчащим  ручьём  среди  горных  каскадов,
С  кристально-прозрачной  холодной  водицей,
С  летящими  брызгами  из  водопадов,
Которыми  так  хорошо  освежиться,

С  рассветным  лучом,  озаряющим  небо,
С  солёным  дыханием  бриза  морского,
И  с  корочкой  свежего  тёплого  хлеба
Сравнимо  душевной  поэзии  слово...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755818
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


OlgaSydoruk

Я больше не пою…

В  ночи  не  приходи…Уже  не  ожидаю…
Букеты  не  носи  малиновых  цветов…
Я  стала  забывать  длину  дороги  к  раю…
В  осенний  сон  тебе  не  приоткрою  дверь…
Я  больше  не  пою…Я  струны  оборвала…
И  дерево  надежд  срубила  до  корней…
Которое  сама  взрастила,  поливая…
Когда  навстречу  шла  средь  тысячи  свечей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755796
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Елена Марс

В ночку чудесную месяц купается в реченьке

В  ночку  чудесную  месяц  купается  в  реченьке.  
Звёзды  раскинули  в  небе  свои  кружева.
В  травушках  спелых  стрекочут  о  чём-то  кузнечики.
Ухает  где-то  в  дубравушке  тёмной  сова.

Ясень  столетний  стоит  одиноко  у  бережка,
Прячет  влюблённую  пару,  под  гущей  листвы...
Ах,  как  трепещет,  в  объятиях  милого,  девушка...
...  Ясеню  чувства  людские  давно  не  новы...

Много  таких  повидал  на  веку  своём  парочек,
Тихий  свидетель  свиданий  любовных  ночных.
Много  к  нему  прибегало  встревоженных,  плачущих...
...  Страсти  кипят  в  человеческих  душах  младых...

Знал  бы  -    какая  сложилась  у  каждого  долюшка,
Знал  бы  -  куда  их  забросила  жизнь,  опосля...
Сколько  испито  влюблёнными  счастья  и  горюшка?..
Скольких  в  себе  приютила  чужая  земля?..

Знает  одно,  этот  древний  старик  одинёшенький:
Жизнь  просыпается  -  с  солнечным  первым  лучом...
Заново  утречком  мир  зазвенит  суматошливый...
К  ночке  опять  приутихнет,  окутанный  сном.

Вновь  искупается  месяц  улыбчивый  в  реченьке.
Звёздочки  в  небе  раскинут  свои  кружева.
В  травушках  спелых  опять  застрекочут  кузнечики.
Ухнет  в  дубравушке,  крылья  расправив,  сова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755750
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


OlgaSydoruk

А за грушею (в стылом саду) …

И  не  жалуюсь,  и  не  ропщу…
Но  тоска  порой  укрывает  –  
По  осенней  дороге  иду...
Неизбежное  -  принимают…
По  осенней  дороге  иду…
Парашютиком  лист  опадает…
Никуда  я  уже  не  спешу…
Неприметное  -  умиляет…
Очень  грустное  в  осень  поют,
Укрывая,  лампадки  от  ветра…
На  кусочки  сердечко  порвут,
Согревая  душу  заветным…
Оглянуться  назад  …  -  не    хочу!  
Всё,  прошедшее,  обжигает…
А  за  грушею  (в  стылом  саду)
Паутинка  седая  летает…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755692
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


ТАИСИЯ

Времена года


                         Человек  уж  так  устроен  –
                           Всё  погодой    не  доволен…
                           Несмотря  на    непогоду  
                           Меня  тянет  на  природу.

Время  года  для  поэта  –
Кладезь  нового  сюжета.
Радость  черпаем  ведром.
Прогоняем  злой  синдром.

Увлечёт  меня  природа,
Словно  узника  свобода.
Впечатленье  будет  ярким.
И  в  мороз,  и    летом  жарким.

Если  вдруг  зажечь  удастся
В  том  пейзаже  лучик  ясный,
Иль  волшебная  картинка
Засверкает,  словно  льдинка…
Ты  –  на  грани  совершенства.
Это  чувство  –  верх  блаженства.

Осень  даст  секретный  ключик
Как  сберечь  тот  светлый  лучик,
Что  хранится  в  подземелье
После  летнего  веселья.

Оголённая  природа  
Вызывает  нервный  криз.
На  глазах  всего  народа
Демонстрирует    стриптиз.

Каждый    опыт  пригодится.
Наша  молодость  продлится.
Пусть  в  любое  время  года  
Удивляет  нас  природа.

16.10.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755689
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Квітка))

Нестримане слово

Нестримане  слово  ударить,
Хоч  завтра  цілує,  прости.
А  шрами  пекучі  зістарять,
Із  жалем  розкутим  на  ти.

Нестримане  слово  болюче,
Бо  вирветься  світом,  спіймай.
У  ціль  попаде  так  разюче,
Розіб'є  на  друзки  кришталь.

З  тендітного  серця,  признайся,
Зцілити  не  можеш,  слова,
Неначе  та  куля,  тримайся.
Ударили  знову,  трава...

Пожовкла  в  зневірі  поволі,
Зів'ялі  сади  із  душі...
Обломки  кришталю  до  болю,
Хоч  завтра  цілує  в  тиші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755677
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Янош Бусел

Осіннє…

                                                   [i]  [b]  [color="#b52222"]1917  -1918  роки…Становлення  УНР…
                                                         Безмежна  довіра  до  братньої  Росії…
                                                         Армія  ліквідується…  Лиш  одиниці,-
                                                         за  її    збереження…  Та    у  далеких
                                                         кремлівських  мрійників,-  зовсім  не
                                                         братерські    замашки…  Навпаки!...                  [/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1a237d"]Стою    під    кленом...Біле    павутиння
Пливе    в    блакиті    неба,    золотить
Розлогу    крону    сонячне    проміння.
Блакитне    й    жовте...Символічна    мить...
                                                                         
                                         Блакитне    й    жовте...Слово    б’є    в    літаври...
                                         Будь    насторожі,    милий    краю    мій...
                                         Блакитне    й    жовте...    Хижі    динозаври
                                         З    гнилої      Лопані*    ідуть    на    бій..

Питання  руба,-  чи  довічно    бути
Країні  жовто  –  синьою,чи  ні!..
Та  сил  нема…  Лиш  цвіт  оббили  Крути…
Впав  Київ…  Все  в  імперському  вогні…

                                         Червоним    загасили    жовто-синє
                                         Червоні    душі,    пики,    прапори...
                                         Брехня    та    кривда    ще    живі    й    понині,
                                         Бо    майже    вік    лились    на    нас    згори.  
                                                                       
А    зараз    осінь.  Світлочубі    клени
Купають    в    сині    листя    золоте,
Та    жовте    й    синє  -  це    ж    і    є    зелене,-
Живе,    безсмертне,    бо    воно  -  росте.

                                       Десятиліття  канули  "  у  лету!
                                       І  знов  війна,-  підступна,  "втихаря"...
                                       Інша  душа...Із  того  ж  кабінету
                                       На  Півдні  й  Сході  безлад  витворя...

Та  люд  не  той!..  Піднявся,сіромаха...
Весь  Світ  підняв...  За  нас  -  діла  й  слова!!.
Не    заржавіла    в    піхвах    зла  ,,домаха",-
Козацьким  корнем  нація    жива...

                                                   *PS.    Лопань  -  річка    у    Харкові.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755665
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Олена Жежук

І знову задивишся

Ніяк  не  наплачеться  осінь  –  
дощить  безупинно,
Мов  реквієм  листю,  
якому  вмирати  дано.
На  жаль…  та  краса  ця  не  вічна,  
зів'  яне  й  загине.  
Осиплються  й  зникнуть  пейзажі  
під  білим  сукном.

Красу  цю  відпустиш,  
хоч  перше  відтужиш,  відмолиш,
Бо  ти  нею  дихав,  і  жив,
 і  любив  як  умів.
Та  душу  красою  до  щему  
ніяк  не  наповниш  –
І  знову  задивишся  в  небо  -
в  калюжі  на  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755651
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Олена Жежук

… зі смерті у життя

Куди,        красо        оманлива,        осіння,
Зникаєш    надто    швидко    повсякдень?
Який    мольфар    в    час    свого    повеління
Посмів    тебе    позбавити    натхнень?

Куди    щедроти    ясних    днів    поділа,
Куди    пливеш,    сягнувши    всіх    вершин
Краси    своєї  ?    Тлінна    і      відцвіла
Летиш    зів’ялим    листям    в  часоплин.

Де    покровителі        краси    твоєї  ?
На    що        зрадливці    очі    відвели?
Як    плаче    мудрість    старості    своєї,
Вони    вже    іншим    возвели    хвали?

Оплакувать    дощем    –    то    марна    справа,
Як    горювать    від    зболених    образ.
Час    не    лікує    втрат.    Твоя    відправа    –    
Зима,    що    скорить    нас    усіх    не    раз.

В  лісах    оголених    красу    шукаю,
Мов    з    вічних    зір    вичитую    знання,
Серед    одвічних    істин    знов    блукаю,
Та    вічна    не    краса    й    не    надбання.

У    бляклості  й    понурості  вся    мудрість,
Із    золота    вчорашнього    -      гниття.
Як    сенс  людського  майбуття,    як    сутність    –
Це    з    «праху    в    прах»    -    зі    смерті    у    життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Малиновская Марина

< Ромашковый чай… >

 
Вечерний  чай  с  лекарственной  ромашкой
Бессоннице  твоей  не  даст  поблажку!
И  будет  сон  глубоким  и  спокойным,
А  утром  самочувствие  –  достойным!

С  простудой,  жаром  справится  ромашка…
Она  прекрасно  снимет  воспаления…
И  всем  микробам  станет  очень  страшно...
Как  для  желудка  хороша,  пищеварения!…

Чай  из  ромашки,  словно  солнца  свет,
И  нежный  вкус,  с  горчинкою  приятной….
Болезням  многим  скажет  она  "Нет",
И  то,  что  женская  трава  -  отрадно!

Ромашковый  чай  меня  лечит,  а  Ты?...
Подаришь  когда-нибудь  счастье,  цветы?...


/  16.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755648
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ярослав К.

Солдати

Свої  сльози  не  стримує  мати,
Підбадьорює  батько  синка.
Проводжають  селом  у  солдати,
Хрестить  мати  услід  юнака.

Захищай,  мій  синочку,  кордони
Та  виконуй  сумлінно  наказ,
Щоб  ніякі  ворожі  загони
Не  пролізли  таємно  до  нас.

Кілька  тижнів  пройшло,  може  місяць,
Шле  хлопчина  свій  перший  привіт,
Що  послали  його  до  столиці  -
Обминув  він  палаючий  Схід.

І  зітхнула  полегшенно  мати  -
Все  ж,  не  те,  що  десь  там,  на  війні...
Стали  з  батьком  спокійно  вже  спати
І  не  бачили  жахів  у  сні.

Якось  батько,  ввімкнувши  новини,
Бачить  раптом  обличчя  солдат,
Серед  них  упізнав  свого  сина,
Боронив  же  синок...  гей-парад!

І  попало  йому  помідором,
Став  червоним  його  камуфляж...
Ох,  який  же,  синочку,  це  сором,
Захисник  невідбувшийся  наш...

Стало  гірко  так  батьку  за  сина,
Як  каміння  на  серці  лягло,
Бо  в  селі  він  -  поважна  людина,
А  тепер  і  не  вийти  в  село...

                    *    *    *

Зарплатні  не  отримала  мати
Дуже  довго,  мабуть,  цілий  рік,
І  поїхала  правди  шукати,
Оббивати  столиці  поріг.

Перепони  здолала  всілякі,
Ось  і  він,  урядовий  квартал,
Та  зустріли  її...  автозаки,
І  синок  перед  нею  постав...

Ви  кого  захищаєте,  хлопці,
Від  батьків,  матерів  і  братів?
Обкрадаючих  вас  урядовців?
Хіба,  сину,  ти  цього  хотів?

Обступили  спецназівці  трона,
Крізь  приціл  споглядають  народ.
Наче  власна  його  охорона,
Заглядають  хазяїну  в  рот.

Дорогі  ж  мої  хлопці-солдати,
Розумію,  наказ  є  наказ,
Та  якщо  в  вас  в  руках  автомати,
Це  не  значить,  що  ви  є  спецназ.

Вам  наказують  обороняти
Не  народ,  а  отих  пацюків.
Тож,  не  сплутайте,  хлопці-солдати,
Дармоїдів  та  власних  батьків.

Всіх  на  небі  чекає  розплата,
Коли  ми  відійдемо  в  той  світ...

Не  псує  хай  нічого  вам  свята,
Відпочиньте  сьогодні,  як  слід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755407
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Ярослав К.

Туда, где скучают и ждут

Люблю  собираться  куда-то  в  дорогу,
Укладывать  вещи  в  дорожную  сумку,
Задумчиво-долго  стоять  у  порога,
Стараясь  картинку  запомнить  как  будто.

Всплывёт  обязательно  после  потеря,
Конечно,  забыл  или  то,  или  это...
Ну  что  ж,  обойдёмся,  хоть  я  и  не  верю,
Что  если  вернёшься  -  плохая  примета.

Люблю  наблюдать  из  окошка  природу  -
Для  нервов  порой  это  необходимо,
Смотреть,  как  меняется  быстро  погода
Из  тёплого  лета  в  холодную  зиму.

Люблю  пообедать  во  время  поездки  -
Какая-то  в  этом  особая  прелесть  -
В  пути  можно  кушать  не  то,  что  полезно,
А  то,  что  тебе  в  этот  миг  захотелось.

Люблю  накупить  для  любимых  подарков,
Порадовать  близких  приятным  сюрпризом,
Лишь  было  бы  только  в  дороге  нежарко,
Ведь  Киевский  торт  чересчур  уж  капризен.

Люблю  предвкушение  встречи  с  родными  -
Волнительной  дрожи  прекрасны  мгновенья,
Когда  после  долгой  разлуки  обнимут,
И  буду  взахлёб  щебетать  целый  день  я.

Так  здорово  ехать  туда,  где  скучают!
Тогда  и  границы  совсем  не  помеха!
Тогда  расстояния  не  замечаешь!
Лишь  были  бы  живы,  кому  мы  утеха...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755626
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Любов Іванова

ОСКОЛКИ РАЗБИТОЙ ЛЮБВИ

О-сень  пришла,  но  не  связана  с  ней  моя  грусть.
С-  ней  у  меня    очень  много    прекрасных  мгновений.
К-ак  ты  сказал?  Не  грусти,  я  однажды  вернусь??
О-сень,  прости  за  обилие  дум-откровений.
Л-есом  пройдусь,  мне  так  важно  побыть  здесь  одной
К-ажется,  здесь  моей  грусти-печали  уютно.
И-  вот  такой  леденяще-щемящей  ценой

Р-вет  на  куски    мое  сердце  тоска  поминутно.
А-  надо  мной  высь  украсила    день    бирюзой
З-вон  тишины  с  криком  стай  журавлей  вперемешку.
Б-оль,  уходи  вместе  с  горько-соленой  слезой
И-  подари  мне  судьба  не  печаль,  а  усмешку.
Т-ихо  вокруг,  только  я...  и  обилие  рифм
О-сень  всегда  для  стихов  наилучшее  время
Й-  на  листы  ляжет  слова  сердечного  ритм

Л-ишь  бы  ушло,  отступило  тревог  моих  бремя.
Ю-ность  ушла...  но  у  зрелости    чувства  сильней
Б-оль  тяжелее  от  каждой  сердечной  потери...
В-ремя,  постой...убивать  мне  надежду  не  смей
И-помоги...  пусть  терять,но  и  в  лучшее  верить  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Akimova

Незабутнє (пародія)

[i]Ми  зупинилися  точнісінько  у  дверях,  
Я  йшла  на  вихід  ти  ішов  на  вхід.  
І  як  буває  у  життєвих  каруселях  
Всесвіт  на  мить  сповільнює  свій  хід.  

Лише  на  мить  в  холодному  повітрі  
З’єднались  подихи  енергетичних  тіл  
І  в  гармонійній  мішаній  палітрі  
Сплелися  ниті  початкових  тіл.  

Тебе  не  бачила  і  тільки  відчувала.  
Ти  був  на  відстані  моїх  жіночих  рук.  
Здавалося  на  тебе  я  чекала  
Життям  робивши  лиш  для  тебе  рух…

Та  мить  назавжди  щось  в  мені  змінила.  
…………………………

автор  Вікторія  Скуратовська-Кравченко  ©
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755510
[/i]

           [b]  Незабутнє[b][/b][/b]

Зустрілись  ми  у  дверях,    пам’ятаю…
Ніхто  із  нас  не  бачив  знака  «Стій!»
Неначе  божевільних    два  трамваї
Назустріч  йшли  по  колії  одній.

Лише  на  мить  з’єдналися    тілами.
Точніш  –  лобами.    Та  яка  це  мить!
Аж    Всесвіт  весь  замиготів  зірками!
Ніколи  Всесвіт  так  не  миготить…

Не  бачила,  та  якось  розуміла,
Що  поруч    доля,  і  що  доля  –  ти.
Її    спіймать    навпомацки  хотіла,
Але  твої  розвіялись  сліди.

Ця  мить  шалена  щось  в  мені  зламала…
На  лобі  гуля,  на  очах  –  синці.
І  довго  чоловіка  я  шукала
З  прикметами  такими  ж  на  лиці.

Та  марно.    Не  спинити  каруселі.
Ти  мабуть  мав  тоді  з  собою  лід.
…Зустрілись  ми  точнісінько  у  дверях,
Ти  йшов  на  захід,  я  ішла  на  схід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755615
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


НАДЕЖДА М.

Не те сказать хотів мені…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8[/youtube]

Ще  вчора  настрій  був  поганий,
І  все  валилося    із  рук.
Один  дзвінок,  що  був  бажаний,
Прискорив  серця  мого  стук.

Ти  щось  казав,  а  я  мовчала,
Щось  про  осінні  довгі  дні.
А  я  всміхалася,  бо    знала:
Не  те  сказать  хотів  мені.

Та  раптом  стих..  Я  відчувала,
Моя  тут  черга  щось  сказать...
Я    швидко  тишу  обірвала:
Так  хочу  я  тебе  обнять.

За  мить  усе  тепер  змінилось:
Яка  чутлива  ти,  душа!
Твої  слова  ще  не  спізнились,
Любов  все  терпить,  ще  жива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755610
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Black Heart

Мінливе щастя

Видаляй  недоречні  зізнання
Нетактовно  мовчати  в  коханні.
На  порозі  мінливого  щастя
Згасло  світло....невчасно
І  вчасно.

Листопад,
Падолист
Промінь  сонця  на  мить
Небезпечно  тривожить  твій  дотик
Амплуа  мрій  ясних
У  думках  пролетить
Та  нехай  тільки  дивом  озветься

(6.11.16)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703352
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 16.10.2017


Black Heart

Пори року… (життя)

Якби  заснути  до  весни  або  до  літа
Ті  листопади  холодом  сповиті.
Сніги  очистять  землю  та  не  душу
Незвичний  дотик...зміна  дат  у  тижнях
І  хтось  малює  кожну  пору  року
Мистецтво  вічне,
А  життя  минає...
кожен  день  ...
потрохи...


©  Black  Heart

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688829
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 16.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А ти - повітря свіжий креатив

А  ти    -  повітря,  мій  свіжий  креатив.
І  як  без  тебе?  Я  не  уявляю.
Ти  барва  світу  і  акорд,  мотив,
І  як  метелик  у  душі  кружляєш.

Води  живої  -  сильний  водоспад,
Минулого  змиваєш  біль  і  рани.
І  в  магії  незлічених  принад
Щоразу  відкриваю  інші  грані.

А  я  землею  для  тебе  стану,
Любові  засіватимеш  насіння.
Кохання  щире  нам  Богом  дане,
І  щастям  проросте  міцне  коріння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755598
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Іванюк Ірина

Циклон над містом…

                                                                                   

                                                         Присвячую  мужній  і  світлій  Людині,  життя  якої  було  тим  "третім  валом"  -  Віталію  Стецулі

Циклон  над  містом...  Жовтень  стих  і  впав.
Розсипався  дотлілими  словами...
Любов  хіба  лишаєте  тут  з  нами,-
невидиму...  Нечутну  із  октав...

Як  горизонт,-  зникає,  що  не  крок...
Веде  нас  Пам"ять  битими  шляхами...
Побудьте  тут  хоч  шелестом  із  нами!
Теплом  святим  нескорених  уяв...

Але  -  циклон.  І  зав"язь  тіл-жоржин
зривається  неспинною  рукою...
Впильнуй  їх  там!  Нехай  живуть  з  Тобою.
Крайнеба...  Перейшовши  третій  вал.

14.10.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755595
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2017


Елена Марс

Познай моей любви безбрежность

Ты  слышишь  трели  птичек  ранних?..
Ты  слышишь...    как  они  поют?..
В  тех  трелях:  нежное  признанье...
Надежда...  вера...  обещанье...
Любовь  они  к  себе  зовут...

Паря  над  этим  светом  белым,
Несут  в  сей  мир  святую  блажь...
О,  как  прекрасны  их  распевы!..
Вот  так  и  я  бы  пела...  пела...
Пока  поёт  моя  душа  -

Строкой,  в  которой  ты  возвышен,
Любовью  скрасив  грешный  путь,
Войдя  в  мою  святую  нишу...
Молчи,  послушай...  Тише,  тише,
Чтоб  святость  эту  не  вспугнуть...

Светлеют  будто  наши  души,
Когда  они  полны  любви...
Ни  солнце  чувства  не  иссушит,
Ни  осень  не  убьёт,  ни  стужа,
Того,  что  трепетно  болит...

Пусть  боли  этой  неизбежность
Звучит,  как  песнь,  в  моих  словах...
Прими  мои  тепло  и  нежность,
Познай  моей  любви  безбрежность  -
И  в  этих  птичьих  голосах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755546
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


doktor

Уходящим родственникам и друзьям…. .

Рука  поддерживает  лоб,
В  глазах  туман  -  сезон  простраций.
Кресты  повсюду,  свежий  гроб,
Среди  кладбищенских  акаций.
Идти  не  хочется  домой,
Я  рядом  с  вечностью,  а  это,
Настраивает  лад  иной,
В  печали  Осень  здесь  -  не  лето.
Как  жаль,  отпущен  год  ещё
И  сколько  их  в  судьбе  осталось,
А  в  небе  кружит  вороньё,
Не  уж  то  всё,  что  мне  досталось,
Ходить  к  усопшим,  принося,
Еду  и  крепкие  напитки,  
Душа  рыдает,  как  дитя,
Терпеть  не  в  силах  этой  пытки.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755294
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Янош Бусел

Бабине літо…

                   [i][b][color="#ff0000"]Осінь...  [/color][/b][/i]

[i][b][color="#1c1c78"]Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...

Птах  цікавий...
Крутнувся...
В  путь...
Дві  ласкаві
Руки
Снують...

Вушка...Шепіт...
Клекоче  
Кров...
Спротив  гине...
Безволля...
Зов...

Руки...Ніжки...
Як  треба...
Рух...
Зустрічає...
Щоб  він  
Не  тух...

Нігті...Спина...
Чуттєвий  
Слід...
Обвилася...
Гарячий
Лід...

Трепет...  Миті...
Медовий
крик...
Щастя...Часу  
Згубили  
лік...

Паутинки....
Ми  вище...  
вдвох...
Немов  килим,
Вологий
Мох...

Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...
[/color][/b][/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755475
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


КВолынский

Так жесток этот мир

Так  жесток  этот  мир  -  
Проимперская  власть:
Прирождённый  вампир,
Ненасытная  пасть.
На  вершине...тиран
Окрылённый  войной,
Возведённый  на  трон
Раболепной  толпой.
Для  злодеев  -  кумир...
Обездоленным  -  вор!
И  чудовищний  пир,
Как  чума...Приговор!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755438
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ярослав К.

Случайные встречи

Случайные  встречи  бывают  нечасто,
Они  происходят,  когда  их  не  ждёшь,
Когда  ты  не  думаешь  даже  встречаться,
А  просто  куда-то  спокойно  идёшь...

Идёшь,  размышляешь  о  чём-то  привычно,
И  вдруг  пред  тобою...  родной  человек.
Возможно  вполне  -  незнакомы  вы  лично,
А  кажется,  знаешь  его  целый  век...

Но  что  удивительно  -  это  взаимно!
Ты  видишь  симпатию  в  этих  глазах,
Хоть  всё,  что  известно  -  одно  только  имя,
Что  ты  иногда  вспоминаешь  в  стихах...

Пусть  сердце  твоё  уж  давно  несвободно,
И  в  мыслях  твоих  запрещённого  нет,
Но  может  быть,  Господу  было  угодно
Послать  на  вопрос  твой  конкретный  ответ.

И  кто  его  знает,  не  этой  ли  встречей,
Которой,  конечно,  нарочно  не  ждёшь,
Господь  твою  душу  от  грусти  излечит
И  высушит  солнышко  слёз  твоих  дождь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755313
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 48

Поналезло  сено  в  трусья!
Шепчет  на  ушко  Петрусь:
-  Вынимай  скорей  Маруся.
Постараешься  -  женюсь!
*
Я  к  Петру  бегу  вприпрыжку
И  одну  лелею  мысль,
Ухватить  за  "кочерыжку"
Ну,  родименький,  держись!
*
В  сельском  клубе  дискотека,
Патефончик  принесли.
Ленка  с  негром  и  два  грека.
Ну  и  я,  как  пуп  Земли.
*
Два  солдата  в  камуфляже,
Мне  цветы  дарили  даже.
Я  в  долгу  не  оказалась
С  ними  вкусно  целовалась!
*
Всем  колхозом  били  Федьку
Так,  что  дал  бедняга,  крен!
Стырил  всю  на  поле  редьку.
Хоть  вези  на  рынок  хрен!
*
Было  очень  романтично
Прям,  моих  эмоций  шквал.
Только  очень  не  привычно.
Он  кальсоны  не  снимал!
*
У  меня  проблема  ,братцы
Хоть  кричи  мне  КАРАУЛ!!!
Через  час  начнутся  танцы,
А  супруг  мой  -  не  уснул.
*
Бабы  так  скакать  не  могут,
Как  скачу  я  краковьяк.
Подниму  повыше  ногу.
А  обратно...    ну  никак!
*
Слон  летал  вчера  по  спальне
Кум  ушел,  не  ждал  финал!
Приказал  -  держи  все  в  тайне
Чтобы  леший  не  узнал!
*
Сдал  посуду  Геродот,
И  цветы  домой  несет.
-  Что  ты  тащишь,олух  кроткий,
Лучше  взял  бы  бутыль  водки!
*
Я  их  раньше  насмотрелся
Этих  странных,  голых  баб.
Потому,  скорей  оделся,
Их  же  пять...совсем  ослаб.
*
Сказки  Вам  расскажем  эти
Мол,  Вы  лучшие  на  свете.
Но  не  верьте,  девки,  нам
Вы  ни  в  ночь,  ни  по  утрам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755484
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осенние метаморфозы

Осенние  метаморфозы  захлестнули.
По  мостовой  разбросан  бисер  дождевой,
И  клёны  наклонились,  будто  бы  сутулы,
А  тополь  умывается  седой  слезой.

Поднимет  ветер  кимоно  осин  усталых,
Встряхнёт  наряды  бело-красных  хризантем.
К  земле  опустит  он  цветов  одежды  вяло,
Подарит  ворох  самых  свежих  дерзких  тем.

На  миг  в  глазах  появится  дождя  грустинка.
Забыл,  быть  может,  солнечные  встречи  друг...
Под  ветром  прогибается  любви  тростинка,
Холодной  осени  дыхание  вокруг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755426
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


OlgaSydoruk

Осени полотна пишутся душой…

Краскою  пастельной  (краской  золотой)  -
Осени  полотна…Пишутся  душой…
В  минаретах  сердца  -  колокольный  звон...
Незаметный  выдох  -  неприметный  стон!
У  рябины  алой  ягоды  горчат…
Иней  укрывает  твой  любимый  сад…
В  осень  зародилось,время  поливать…
Только  не  решилась  с  чувствами  играть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Валентина Ланевич

Без тебе скнію я, плекаю долю.

Без  тебе  скнію  я,  плекаю  долю,
Мого  кохання  дар  палкий.
В  серцях  вимолюю  святу  Покрову,
Щоби  минув  цей  час  важкий.

Щоби  в  тобі,  моя  терпка  любове,
Відчути  смак  минулих  днів.
Дивитись  в  чисте  небо  бірюзове,
На  лавці  поруч  ти  присів.

Сльози  зціловуєш  зі  щік  гарячі,
Краплини  щастя,  що  з  душі.
Во  істинно,  жінки,  ми  є  терплячі,
Знесемо  злигодні  усі.

14.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755303
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Наташа Марос

НЕПОГОДА…

Видимо,  что-то  недодал,
Может  быть,  много  забрал...
Только  в  душе  непогода  -
Осени  вечный  скандал...
Серое  небо  упало
Мокрым  плащом  на  луга...
Как  же  я  долго  искала,
Как  же  упорно  ты  лгал...
Если  я  просто  все  тучи
В  пар  превращу  на    огне...
Думаю,  мой  самый  лучший,
Снова  приснишься  ты  мне...

           -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755396
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Akimova

Прованс

Там,  в  Провансе,  на  юге  Франции
Солнца  трепетные  лучи
По-особому  преломляются,
Не  мучительно  горячи.

Терракотой    и  нежной  охрою
Разливается  мягкий  свет.
И  умчавшеюся  эпохою
Бархатистый  оставлен  след.

Там  художника  сумасшедшего
Гениальность  хранит  земля,
В  желтизну  облаков  ушедшую
И  в  лавандовые  поля.

И  возносят  к  чему-то  высшему
Из  далёкого  далека
Над  кроватью  пастелью  выцветшей
Балки    старые    потолка.
………………….

Там  и  луны  другие  –  тёплые,
Не  одна  над  Арлем  луна.
Приезжают  в  Прованс  влюблённые.
Я  влюблённая,    но    одна...

Потому  и  гляжу  я  издали,
Потому  и  заказан  путь,
Потому  и  стихи  не  изданы.
Потому  всё...    когда-нибудь…

[i]2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755293
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Україно моя

Україно  моя,  хоч  страждала  від  болю,
Не  збороти  нікому    твій  вільності  дух,
Не  вчепити  гнітюче  ярмо  твоїй  долі,
Не  здолати  вкраїнської  нації  рух.

Бо  народ  твій  одвічний  сіяч(хоч  стражденний)
Веселкової  мови,  любові,  добра.
Бо  народ  з  пелюшок  вже  крилатий  у  генах,
Джерелом  його  духу  є  води  Дніпра.

Зазіхнула  потвора  на  землю  родючу,
На  державу,  на  сина,  на  матір  і  рід.
І  чекає  розплата  її  неминуча.
Будуть  жити  -  Вкраїна  і  гідний  нарід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755122
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


НАДЕЖДА М.

Коли тобі несуть образи…

Спроба  перекласти  життєвий  твір,  який
схвилював  мене  дуже.

     Автор  Булат  Окуджава

Мой  мальчик,  нанося  обиды,
о  чем  заботятся  враги?
Чтоб  ты  не  выполз  недобитый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  

Мой  мальчик,  но  –  верны  и  строги  -
о  чем  заботятся  друзья?
Чтоб  не  нашел  ты  к  ним  дороги,
свои  тревоги  пронося.  

И  все-таки,  людьми  ученый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  
еще  задолго  до  седин,
рванешь  рубаху  обреченно,
едва  останешься  один.  

И  вот  тогда-то,  одинокий,
как  в  зоне  вечной  мерзлоты,
поймешь,  что  все,  как  ты,  двуноги,
и  все  изранены,  как  ты.
-------------------------------------
Коли  тобі  несуть  образи,
Про  що  тут  мріють  вороги?
Якщо  не  вмер  ти    просто  зразу,  
Щоб  не  нарвавсь  на  кулаки.

А  що  тут  друзі  вірні,  чесні?
Про  що  турбуються  в  цей  час?
Щоб  не  прийшов  до  них  невчасно,
І  вигляд  твій  їх  не  потряс.

І  все-таки  людьми  навчений,
(На  їх  нарвавшись  кулаки)
Хоч    ще  далеко  сивина,
Рванеш  сорочку  нескорений:
Один  ти  в  світі  -  сирота.

І  ось  тоді-то  ти,  самотній,
Як  в  вічній  зоні  мерзлоти,
Ти  зрозумієш:  всі  двоногі,
Такі  ж  нещасні,  як  і  ти..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755120
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Троянда Пустелі

забуду?

скажи  мені,  що  ти  ніколи  не  любив
просто  скажи  і  можеш  іти  геть
зроблю  тоді  я  чай  собі  із  кропиви
і  вип'ю  залпом,  як  горілку,  вщерть

стану  весела,  жвава  і  хмільна́
може  забуду  руки  й  їх  обійми
і  поцілунки  (ніби  пив  до  дна)
по  саме  денце  пив  уста  покірні

може  забуду  все  це  крізь  роки...

(скоріше  аж  до  смерті  не  забуду
така  любов  буває  на  віки...
я  так  шукаю  погляд  твій  повсюди...)

забуду?...  ні...  ніколи...  

назавжди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755185
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ліна Ланська

БАЙДУЖЕ

Байдуже,  чи  вмерла,  чи  жива...
Що  тут  скарги,  коли  є  відмовка?  -
Я  -  такий!  І  я...  як  тятива,
Між  було  і  буде  -  нитка  з  шовку.

Полиском  зманіжених  видінь,
Марево  з  реальністю  єднаю.
Срібний  промінь  янь  в  обіймах    інь
На  порозі  знищеного  раю.

27.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755271
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАХОДЬ В МОЇ СНИ

Не  заходь  в  мої  сни,  бо  душа  спорожніла,
Тільки  протяг  регоче  і  свище,
Розриває  і  стелю  і  днище,
А  печаль  обіймає  примару  безсилу.

Як  ковчег  не  лаштуй,  а  по  спраглій  пустелі
Не  гойдатиме  хвиля  ніколи,
Без  води  і  весла...видноколи
Міражами  спливуть,  -  розгойдають  орелі,

Розсипаючи  райдуг  грайливе  :"а  може?"
Не  заходь  в  мої  сни,  зачиняю
Усі  шпарки  до  пекла  і  раю.
Спорожніла  душа  не  болить,  не  тривожить,

Кожну  мить  пам"ятаючи,  кожну...

19.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755270
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Владимир Зозуля

Спасибо, милая

Спасибо,  милая.  Любя,
И  благо,  не  за  что,  даря,
Ты  мне  отмерила  себя,
От  мая  и  до  января.
Оставив  мне,  без  всяких  мер,
Тем  благом,  что  вне  всяких  благ,
Воспоминаний  эфемер
И  след  помады  на  губах…
Прощанья  –  ласковая  боль.
Разлуки  –  длинная  печаль.
И  жаль  отыгранную  роль.
И  ничего  уже  не  жаль…
Спасибо,  милая.  Прости,
С  печали  глаз  слезу  утри,
В  сквозной  просвет  в  моей  груди  
Смотри,  любимая,  смотри:
Креста  знамением  твоим,
Слезами  и  миро'м  икон,
В  короткой  вечности  любви  –
Мир  проклят  и  благословлён.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755206
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ol Udayko

РЯДОВИЙ РЕВОЛЮЦІЇ

[i]  …нарешті  маємо  своє  свято  –  Захисника  Вітчизни,  
   всупереч        імперським  бредням  «неділимої»    та  її  
   5-ї  колони  і  просто  ватників…  Це  Свято  завдячує  
   феномену  УПА-Майдан,    що  має  своїм  «тригером»      
   ворога,    зовнішнього  та  внутрішнього,  включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось  спитали  на  Майдані  
У  сивоусого  бійця,
Чого  стоїть  він  в  «калабані»,  
Кому  потрібна  вахта  ця…

«Свої  тут  маю  «квадро-метри»  
Й  заповнюю    своїм  єством,
Та  коли  треба  буде  вмерти,
Прийму  з  належним  торжеством!»

Й  тепер  стоїть  він…  Вже  в  граніті…
Чатує  від  руки  сваволь…
І  простяглись  від  нього  ниті
В  прийдешнє  світу…    Та  "уволь"  –

Йому  на  небі  вже  все  рівно,
Що  буде  в  нас,  та  не  однак
Нам,  сущим  тут  і  правовірним,
Куди  поверне  той  гопак,

Що  від  Майдану  має  владу  –
Гетьма́н  клейноди  й  булаву!
Чи  дасть  країні  гідну  раду,
Чи  не  послабить  тятиву,

Напнуту  на  стального  лука
Борні  супроти  тих  принад,
Що  владоможців  –  хижих  круків  
На  світ  пустив  зелений  гад.

За  тих,  що  в  небі,  ми  в  одвіті:
Щоб  не  даремно  полягли,  
Щоб  не  кляли  нас  наші  діти,
Щоб  спали  в  спокої  орли…

О  ти,  наш  орле  сивоусий,
Наш  революцій  рядовий!
Твоє  знамено  ми  не  впустим,  
Щоб  подвиг  твій  був  віковий.[/color]

ЗІ  СВЯТОМ  ВАС,  ДОРОГІ  СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ  –  АРМІЇ  НАШОї  І  ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО  БОРОНЯТЬ  НАС  ВІД      В  О  Р  О  Г  І  В!!!
   СЛАВА  УКРАЇНІ!      -    ГЕРОЯМ  СЛАВА!
[/b]
13.10.2017  

[b]На  світлині  автора[/b]  -  брат  і  сестра  із  Прилук,
учасники  Визвольної  Вітчизняної  Війни  (ВВВ)
проти  російсько-фашистських  окупантів.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Елена Марс

В расставание не верю

Не  сорняк  и  не  батрачка...
Для  тебя  я  -  королева!
Но  любви  своей  не  прячу,
Как  луга  не  прячут  клевер...

Как  луга  не  прячут  клевер  -  
Ты  не  прячешь  восхищенья...
И  звучит  во  мне  припевом:
Я  -  души  твоей  волненье...

Я  -  души  твоей  волненье,
Я,  в  руках  твоих,  -  гитара...
И  мои  стихотворенья,
Для  души  твоей,  -  подарок...

Для  души  твоей  -  подарок
Этих  чувств  весенних  звуки...
Не  тая  любви  пожара,
Я  твои  целую  руки...

Я  твои  целую  руки,
Как  река  целует  берег...
Не  убьёт  любовь  разлука.
В  расставание  не  верю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ярослав К.

Внутрішній ворог

Ой,  неспокійно  у  нашій  країні,
Ні,  не  на  Сході,  а  тут,  у  тилу...
Точаться  війни  підступні,  гібридні,
Наче  хто  візу  відкрив  сюди  злу.

Вибухи,  замахи,  вбивства,  теракти,
Безлад  і  хаос  -  суцільний  бардак,
Мов,  по  країні  повзе  катаракта...
Хто  ж  це  над  нами  знущається  так?

Кажуть,  що  то  все  північні  сусіди,
Слід  ФСБ,  руки-ноги  Кремля,
Може,  у  нас  в  СБУ  дармоїди,
Що  небезпеку  не  бачать  здаля?

Як  не  крути,  але  внутрішній  ворог
Значно  сильніший  за  всіх  ворогів.
Він  на  Печерських  ховається  горах,
Доки  терпець  наш  зірветься  на  гнів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755045
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


НАДЕЖДА М.

Спробуй на смак вітер…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]

Невже  здалося?  Плаче  вітер...
Крильми  до  вікон  припада.
Як  зрозуміти  його  витвір,
Чи  щось  болить?    Чому  журба?

А  дощ  за  вікнами  хлюпоче,
На  склі  осіння  он  сльоза...
А  серце  вітру  вірить  хоче,
Що  промине  і  це  -  гроза.

Осінні  грози  так  лякають,
Ніби,  віщують  знов  про  щось.
Нащо  тепер  все  ж  натякають?
Та  ні,  йому  це  так  здалось..

О  вітре,  вітре,  вільний  птах,
Нащо  зірвав  з  калини  листя?
Чому  ти  плачеш  у  дротах,
Нащо  на  них  ти  поселився?

Злетиш  і  падаєш  униз.
Чи  покидають  тебе  сили?
Ні-ні!  Це  зовсім  не  каприз:
Дощі  зросили  йому  крила.

Ти  ждеш  моєї  допомоги...
Та  чим  тобі  я  пособлю?
Відкинь,  прошу  тебе,  тривоги.
Не  завдавай  мені  жалю.

Ти  зупинись,  спочинь,  подумай:
Твої  забави  так  пусті.
У  мої  вікна  ти  не  стукай:
Поплач,  на  зірванім  листі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755023
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І де ж вогонь живий, той титанічний? (18+

Запалював  вогонь  грайливо  в  тілі,
Іскринками  під  шкіру  гостро  проникав.
І  восковою  свічкою  я  мліла,
А  ти  розжареною  плазмою  торкав.

І  пальців  ніжних  кінчики  тремтіли,
Цілунків    електричний  струм  наскрізь  проймав.
В  десятку  влучно  попадали  стріли,
А  ти  у  полум*я  одне  нас  двох  стинав.

І  де  ж  тепер  та  лава  вулканічна?
Що  все  горіло  до  нестями  на  шляху.
І  де  ж  вогонь  живий,  той  титанічний?
Перед  собою  бачу  ...лиш  стіну  глуху.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754985
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


OlgaSydoruk

Не смотри мои вещие сны…

Не  смотри  мои  вещие  сны…
Не  проси  разгадать…умоляю…
Не  бросайся  в  объятия  тоски,
Если  грустью  тебя  накрывает…
Не  пиши  в  бесконечность  стихи  –  
Их  ,наверное,  потеряют…
Если  помнишь  ещё    -  расскажи…
Время  есть…Но  вот  сколько  –  не  знаешь…
Мелким  бисером  сеют  дожди
На  ковёр  разноцветный  из  листьев…
На  огонь  и  на  пепел  любви…
И  моей  –  самой  грешной  и  чистой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754973
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


OlgaSydoruk

Дай мне время…

Дай  мне  время  -  и  забуду…  
Дай  мне  время  -  и  прощу…  
Под  холщовою  рубахой  
Я  немного  унесу…  
Эту  метку  (на  запястье)  -  
От  серебряной  струны…  
Лоскуточек  жаркой  страсти  -
Откровенные  стихи…  
Только  след  оставлю  в  пашне…  
И  -    словесное  клише…  
Укажи  дорогу,счастье,  
Полосою  белой  мне…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754964
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Любов Іванова

Я ЖЕ БЕЗ ТЕБЯ НЕ МОГУ

Я/хта  наших  чувств  получила  крен

Ж/аль,  что  прерван  курс  в  гавань  радости...  
Е/сли  дружит  шторм  с  ветром  перемен  -

Б/ьет  о  борт  волна  беспощадности.
Е/й  не  жаль  совсем  шхуну  наших  чувств,
З/а  борт  брошено  наше  прошлое,

Т/ам,  в  пучине  вод  растворилась  грусть,
Е/й  одной  легко  в  этом  крошеве.
Б/ьет  неистово,    бьет  и  бьет  волна!  -
Я/  молю  в  слезах  -  стань  спасителем!

Н/е  смогу  сберечь  я  любовь  одна,
Е/сли  будешь  ты  вольным  зрителем.

М/оре  гневное  перестань  штормить,
О/тступись  совсем  темень  колкая.
Г/орько  будет  нам,  коль  порвется  нить,
У/  сердец  она  очень  тонкая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754961
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Михайло Гончар

Ода динозаврам

Сто  сімдесять  мільйонів  років
Розкошували  динозаври!
Таблички  множення  не  знали,
Та  щоб  там  потім  не  казали,
А  на  землі  був  мир  і  спокій
Сто  сімдесять  мільйонів  років.

А  ми  з  своїми  бомбами
І  щелепами  з  пломбами,
Диктаторами-монстрами,
Законами  драконськими,
Гординею  безмірною,
Любов'ю  лицемірною
Спроможні  так,як  динозаври,
Довгенько  пожинати  лаври?!

Ми  гаспада,панове,мсьє,
Ми  сери,гери  всі  підряд,
Ми,точно  знаючи,що  Є
Дорівнює  ем  це  квадрат*,
Спроможемось  мільйони  років
Гарантувати  мир  і  спокій?

Набрали  в  рот  води  шамани,
Тривожно  бубни  бубонять,..
Ввійшли  пророки  у  нірвану,
Лише  хитаються  й  мовчать.

Мовчать  мольфари  й  бакалаври  -
Не  знають,як  сказати  вслух?
Те,що  вдалося  динозаврам,
Нам,як  міфічним  тим  кентаврам,
В  хаОсі  війн,злоби  й  розрух,
Революційних  завірюх
Не  зрозуміти  відчайдухам.
Лишилось  зняти  капелюха.

А  динозаври  не  пропали...
Не  всі  пропали,щоб  ви  знали.
Вони  на  протязі  віків
Перетворились  на  птахів!**

На  дужих  крилах  з  гострим  зором
Спостерігають  наш  бедлам...
Дивись  хоч  деколи  угору  -
Вони,здається,ніби  хворим,
Щось  підказати  хочуть  нам.

       *    E=mc2  формула  А.Ейнштейна  є  чи  не  найвідомішою    з  усіх  формул,
що  обумовлюють  її  зв'язком  з  атомною  зброєю.
Саме  ця  формула  є  символом  теорії  відносності.

**Останні  відкриття  скам'янілостей  та  нові  дослідницькі  методи
дали  змогу  палеонтологам  стверджувати,що  птахи  походять  від  наземних  м'ясоїдних  динозаврів  з  групи  тероподів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740465
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 13.10.2017


Михайло Гончар

Три хмаринки

Як  болить  голова!
Просто  тупо  болить  голова.
Чи  паскудні  слова,
Як  смердюча  мишва,
Розгризають  мої  капіляри,
Чи  людський  наговір
Наробив  в  серці  дір,
Може  хтось  напустив  темні  чари?
Поробили,наврочили,хто  -  невідомо.
Мабуть,в  когось  причина  для  цього  вагома.

Я  вмовляю  себе:"Все  мине  -
Свіжий  вітер  мій  біль  прожене,
Літній  дощик  гріхи  і  хвороби
Легко  змиє  із  першої  спроби."

І  крізь  арку  веселки,неначе  в  портал,
Увійду  в  інший  світ  по  "безвізу",
Де  не  важить  нічого  мерзенний  метал,
Де  ні  націй,ні  рас,ні  царів,ні  маркізів,
Ні  кордонів,ні  війн,ані  зла,
Тільки  світло  і  розум,як  світоч,пала!

Як  в  дитинстві,босоніж  по  росах,
Знов  набігаюсь  дзвінкоголосий
І  засну  на  медових  покосах.

А  проснусь,подивлюсь  -  наді  мною
Три  хмаринки  на  тлі  голубому:
Перша  схожа  на  тата,
Друга  схожа  на  брата,
Третя  -  мама,вдивляється  пильно  -
Підбадьорює:"Мужнім  будь,сину!"

А  на  соняху  бджілка  бринить:
"Будем  жить,
                   жить  та  жить!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741738
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.10.2017


Елена Марс

Подорожник

Я  не  стану  терпеть  унижения
И  вторую  щеку  не  подставлю.
И  не  жду  твоего  извинения.
Пустота    в  моём  сердце  усталом...

Пустота.  На  душе  не  тревожно  мне.
От  стихов  твоих  больше...  не  больно.
Мои  чувства  уже  подытожены.
Я  вполне  тем  итогом  довольна.

Пустота.  А  была  -  вдохновлённая!..
И  строкой...  будто  в  небо  взлетала!..
И  за  гранью...  мечтою  нескромною:
Для  тебя  мне  хотелось  быть  -  Галой!..

Я  в  тебе  разглядела  -  художника...
Ты  словами  рисуешь  -  картинно...
Только  стала  тебе...  подорожником...
Не  увидел  во  мне  ты...  рубина...

Не  увидел  ни  розу,  ни  лилию,
Осуждая  души  моей  песни...
Ты  не  принял  строки  изобилия,
Хоть  и  был,  иногда,  так  любезен...

Назвала  тебя  Музой  -  избранником,
Став  таланту  чужому...  прислугой...
Ты  -  кнутом  мне  ответил  -  не  пряником.
Ну,  за  что?!  За  какие  заслуги?!

За  души  моей  нежную  искренность  
Ты  мне  -  болью  щемящей...  подкожно...
Что  ж,  прости,  за  прощанья  изысканность...
Береги  себя...
..........................  Твой  подорожник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754921
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Як пір*я гарне розпуска павич

Як  пір*я  гарне  розпуска  павич,
Словами  мовиш  ти  розкішно.
Заплутався  у  тисячі  облич,
(А  мій  прогноз  -  тобі  невтішний).

Вчепився  ,  ніби  скотч.  Якийсь  реп*ях.
І  до  цукерок  точно  ласий.
Блукаєш  знов  у  флірті-відчуттях,
І  точиш,  точиш  баляндраси.

Ти  екстроверт,  вампір  сердець  жінок,
І  п*явкою  сосеш-лоскочеш.
Дістав  мене,  як  глист  до  печінок!
Ти  битою  між  очі...хочеш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754868
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Радченко

Для літа бабиного вальс

Яка  ж  краса  навкіл  нерукотворна  —
У  кожному  листочку  сонце  залишає  слід.
Прозора  ніжність  тиха,  неповторна,
В  туман  легкий  вдягається  усе  частіше  схід.
Можливо,  восени  в  такі  ось  дні
Приходить  несподіване,  терпке  кохання,
Щоб  перекреслити  думки  сумні
Й  болюче  довгих  вечорів  й  ночей  мовчання.
Помилкою,  можливо,  буде.  Що  ж...
Хіба  в  житті  ми  вперше  знову  помиляємось?
І  позолоту  й  ніжність  зітре  дощ,
Й  нехай  безсонню  потім  ще  не  раз  покаємось.
Можливо,  буде  це  востаннє  або  в  перший  раз,
Та  ніжність  в  нім  і  світла,  й  неповторна.
Прислухайтесь:  звучить  для  літа  бабиного  вальс...
А  навкруги  —  краса  нерукотворна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754859
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Елена Марс

Прощай

Я  всё  тебе  прощаю,  всё...
Обиды    -  ветер  унесёт...
И  то,  что  был...  почти  что  Богом...
Оборвана  к  тебе  дорога.

Ты  был  во  мне  -  дождя  струной  -
Печалью...  Музой  роковой!..
Сегодня  -  будто  день  прошедший,
Вчерашний  стих,  туманный  вечер...

Сегодня...  нет  тебя  во  мне.
Погас  тот  свет  в  моём  окне  -
В  окне  души  моей  ранимой...
Прощай,  проклятьем  не  казнимый!

Пусть  Ангел  твой  хранит  тебя...
Пусть  кто-то,  Дар  твой  излюбя,
Как  я  -  одарит  восхищеньем,
Души  теплом,  стихотвореньем...

Умей  ценить...  и  не  убей
Тот  Свет,  который  будет  -  в  Ней!..
Останься  -  в  Ней:  любовью,  Богом,
Открыв  к  своей  душе  дорогу...

...  А  я  прощаюсь.  Осознай.
Моё  осеннее  "Прощай"  
Растает  -  тенью,  болью,  светом!..
Растает  -  чувством...  безответным...

...  Мне  легче  стало...  Отпустило.
Ведь  я  простилась...  и  простила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754857
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Янош Бусел

Осінь…

                         [i][b]  [color="#d41717"]Листопад…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1d1d78"]Листя  п’ятипале
З  Клена  полетіло,
Тихо  вниз  упало
На  осіннє  Тіло…

Голе  тіло  Мами-
Думало  зігріти,-
Та  замало  Краму
Дарували  Діти…

Мама  спільну  мову
З  Жовтнем  уже  має,-
Осінь  про  Обнову
Весняну  подбає...  

Розповість  як  жити,
Як  Весни  діждатись…
Діток  народити...
В  пишне  Зело  вбратись!..

Листя  п’ятипале
З  Клена  полетіло,
Тихо  вниз  упало
Землю  не  зігріло…
[/color]
[/b]
[/i]





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754851
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Анфиса Нечаева

Піду вранці до криниці…


(навіяло)

Піду  вранці  до  криниці,
Наберу  я  там  водиці.
Повертатимусь  до  хати,
Мишка  буду  виглядати.
Може  мене  у  віконце
Та  й  побачить  моє  сонце.
Мої  щічки  червоненькі,
Оченята  голубенькі.
Брови  чорним  малювала
І  намисто  одягала.
Й  вишиваночку  сорочку
Ще  й  у  коси  синю  стрічку.
Я  іду  така  вродлива,
Я  іду  така  щаслива.
Може  вийде  моє  серце
Й  піднесе  мені  відерце.
На  віконця  поглядаю
Та  Мишка  у  них  немає...
Завтра  вранці  до  криниці
Знов  піду  я  по  водицю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754814
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Ol Udayko

ЩО ТО ЗА ЖІНКА

         [i]  емоції,  інколи  творять  зло,  
           але...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
             
[i][b][color="#470696"]Що  то  за  жінка,  котра    не    кричить,
Коли  на  неї  сонечко  звалилось?!
Така  неждана  і  щаслива  мить,
Немов  удруге  
           в  світі  народилась.

Що  то  за  жінка?..    Милого  свого
Не  спонукає  інколи  кричати,
Щоб  серед  світу  грішного  сього  
З  нудьгою,  
           що  засіла,  враз  кінчати?

І  що  за  чоловік?..    Невидиму  красу,
Як  оксамит,  не  вміє  цінувати
І  ранішню  незбирану  росу
Лінується  
           до  скону  цілувати!

Що  то  за  ми,  що  посеред  зими
Не  можемо  тій  даності  радіти,
Що  в  вирі  справ  не  ляжемо  кістьми,
Щоб  жити  вволю  
             в  радості,  як  діти?

І  хай  весь  світ  іде  у  тар-та-ра-ри  –
Від  правди  нам  нема  куди  подітись!  –
Я  славитиму  той  нестямний  крик,
З  яким  нараз  
             народжуються  діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Елена Марс

Падолист, на душі, падолист

У  дібровах  далеких  рідненьких,
Жовтим  листячком  вкрита  земля...
Я  ступаю  по  ньому  легенько  -
У  думках  своїх,  ніби  маля...

Сиротливі  берізки  і  клени
Огортає  мій  погляд  сумний...
Одиноко  на  серці  і  в  мене,
У  цей  день  невеселий  такий...

Ой,  ти  доленько,  доле  пташина,
Падолист,  на  душі,  падолист...
Заблукала  в  чужих  палестинах  -
Як  в  дібровах  блукала  колись...

Тільки  смуток  минулий  був  світлим,
А  сьогодні...  щемить  на  душі...
Перепалена  сонцем  і  вітром...
...  То  чому  ж  відчуваю  дощі?..

І  блукаю  в  осінніх  дібровах...
Ніби  там  мій  загублений  час...
Ой,  душа  ти  моя  паперова,
Ти  ж  минулих  часів  не  зреклась...

То  ж  і  рвешся  туди,  наче  птаха,
В  ті  близькі...  і  далекі  краї,  
Де  колись  я  в  домівку...  для  праху
Відлечу...  як  і  рідні  мої...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754765
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Владимир Зозуля

Я скучаю по тебе

В  воздухе,    росе,    траве,
В  голосе  осенней  птицы:
Я  скучаю  по  тебе…
Тянется  разлука…  длится…

Я  скучаю  по  тебе…
Только  на  пол  тона  ниже,
И  всё  глуше  и  слепе'й,  
Я  почти  тоскую,  слышишь.

Я  скучаю  по  тебе…
Но  не  как  по  солнцу  ветка.
Я  скучаю,  но  теперь
Срублено  и  беспросветно.

Неизбывная  печаль
Крупной  каплею  ложится,
Словно  мокрая  печать,
На  исчерканной  странице.

Я  скучаю  по  тебе…
Этих  слов  порыв  отчаян.
Не  строфу  мою,  рефрен,
А  судьбу  обозначает.

Я  скучаю  по  тебе…
И  пишу  опять  и  снова:
[b]Я  скучаю  по  тебе  -[i][/i][/b]
В  этой  строчке  каждым  словом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754804
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Валентина Ланевич

Гасне осінь пожовклим, упалим листком.

Гасне  осінь  пожовклим,  упалим  листком,
Оголює  сутність  живую  прийдешню.
По  сумирнім  садку  йду  споквола  прошком,
Чіпляється  погляд  за  тонку  черешню.

Прикривається  гіллям  та  дрібно  тремтить,
Вітер  шарпає  крону,  бач,  бо  не  йметься.
Шарудить  залюбки,  ніби  скиглить,  шумить,
По  хвилі  міняє  тональність,  сміється.

Чи  то  над  собою,  чи  над  тим,  що  навкруг,
Квіти  духмяніють  у  барвах  яскравих.
Безневинно  біліє  мальований  круг,
Вертає  до  витоків,  Богом  нам  даних.

10.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754659
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Наташа Марос

МОЛЬФАРКА…

Повертайся  у  місячну  ніч  восени,
Коли  сяйво  зірок  затуманює  розум.
Позолотою  жовтня  хоч  раз  ризикни  -
Я  й  сама  все  частіше  схиляюсь  до  прози...

Перепишемо  разом  всі  ноти  й  слова,
Я...  мольфаркою  стану  і,  може,  позичиш
Мого  серця  вогонь  та,  допоки  жива,
Ти  ще  зможеш,  ти  зможеш,  ти  зможеш  пожити...

Я  не  хочу  втрачати,  не  хочу,  не  хо...
Поскладаємо  разом  чи  пазли,  чи  соти
І  закинем  подалі    амбітні  ІМХО...
Я  -  мольфарка  твоя...  без  боргів  і  відсотків...

                 -                  -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754684
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Голос твой

Ночною  флейтой  тишина  вокруг  объята,
Мобильный  телефон  молчит  давно.
И  чай  парит  с  горячим  вкусом  нежной  мяты,
А  на  стене  висит  "3  Д"  печать-панно.

Звонок  прорезался,  и  голос  оживает...
И  слышу,  слышу  его  снова  я.
В  полёте  звёздный  рой,  и  лунный  свет  мигает,  
И  лёгкая  ложится  кисея.

Своё  волненье  звонким  смехом  разбавляю,
А  в  чашке  мятный  чай  уже  остыл.
Возможно,  я  твоя  осенняя  забава,
Но  всё  же  голос  твой  мне  очень  мил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754707
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


OlgaSydoruk

Твоя правда – моё знамя…

Когда  в  небе  зажигают  
Голубые  фонари,
А  к  Морфею  уплывают
Золотые  корабли,..
Прочитай    -  мои  страницы…  
Полюби    -  мои  холсты…
Для  тебя  -  перо  жар-птицы!..
И  огонь  святой  свечи…
Мотылёк  летит  на  пламя,
Обжигается  крыло…
Твоя  правда  –  моё  знамя…
Остальное  –  всё  равно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754702
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


@NN@

Історія одного кохання

Двоє...  Назустріч,
                       стежкою  в  горах,
Навіть  не  знають,
                       що  стрінуться  скоро.
Двоє  стежиною  йдуть.
                       Він,  мов  мара,
Спускається  долу.
                       Він,  а  вона,
Мов  пташина  на  волі
                       пісню  співає
Й  на  плай  за  ожиною,
                     в  гори  високо  йде.
Двоє  зустрілись,  очі  у  очі,
                   і  защеміло  серце  дівоче,
Печаль  перейнявши  чужу.
                   Вже  й  проминула,
Та  наче  б  то  путами
                   хтось  обіплутав  межу.
Стій!  Куди  йдеш?
                   Мов  у  воду  опущенний,
Що  за  біда,  
                     чом  несеш  її  змучено,
Вниз  до  людей,
                     а  не  го́ри,  до  Бога?
Що  в  ній  такого?
                     Двоє  присіли  
На  стежці,  під  кручею,
                     і  розповів  чоловік  
Той  засмучений  
                     правду  свого  життя.
Довго  чи  скоро
                     ті  двоє  гутарили,
Тільки  над  горами
                     громи  ударили,
Дощик  полив  ,  мов  з  відра.
                     Двоє  знялись
Й  полетіли  стежиною,
                     вгору,  все  вгору,
Де  плай  той  ожиновий,
                     там  де  крислаті
Смереки  й  ялини
                     в  кронах  колишуть  буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


ТАИСИЯ

Мистер ИКС



                               Мне  не  грозит  осенняя  хандра,
                               Когда  есть    эта  древняя  игра…

К  нему  хожу  я  на  свидание.
Он  каждый  раз  навстречу  мне  идёт.
Шокируют    -  его  познания.
Мои  шаги    он  видит  наперёд.

Нам  интересно  быть    наедине.
Порой    просиживать  до  ночи.
Он  так  всегда  внимателен  ко  мне.
Тактичен,    вежлив,  между  прочим…

Я    увлекаюсь  шахматной  игрой.
Противник  сильный  в  интернете.
Встречаемся  за  шахматной  доской.
Но  не  бросаем  слов  на  ветер…

Надеюсь  на  победный  марафон.
Стремлюсь  осилить    комбинацию.
И  в  результате:  «White  won!»  *  (пардон!)
Не    удержать    мою    реакцию!

Однако,    «мат»  -  не  главный  результат.
Игра    влияет    на  здоровье.
Натренирован  мозг  как    аппарат,  -
Для  жизни    -    важное  условие!

*    White  won  -    мат.

09.  10.  2017.  (новый    вариант).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754499
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


OlgaSydoruk

Есть у памяти остров «Рай»…

Есть  у  памяти  остров  «Рай»…
Грунтовая,ведущая,в  «Пекло»…
Среди  осени  –  месяц  май…
И  ключи,улетающих,  в  лето…
И  пароль  -  потайных  замков…
И  ожоги  (со  шрамами  петли)…
Устрашающий  вечный  зов  -  
Есть  у  памяти  сердца…  где-то…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754478
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Наташа Марос

ПОЛОВИНА…

Я  забуваю  твої  очі,
А    серце  каже:  ще  зажди...
І  не  приходять  вже  щоночі
Оті  сніги,  твої  сліди...
Я  переходжу  від  розлуки
До  раю-щему  восени
І  забуваю  твої  руки  -
Такі  далекі  вже  вони...
Отак  візьму  -  і  все  покину
З  торішнім  листям,  де  трава,
Та  відчуваю:  половина
Твоя  в  мені...  іще  жива...

         -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754476
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 47

Не  спешите,  девки,  в  город,
Там  беда  сплошная,  голод!
Тут  -  лучок,  картофель,  редька
Все  нам  с  дач  притащит  Петька!
*
Под  подолом  пистолетик
Привязала  мама  Свете.
Мол,  стреляй,  кто    будет  лезть,
Береги  девичью  честь!!!
*
Грудь,  я  знаю,  маловата,
Подложу  ка  я  арбуз.
Реагируйте,  ребята,
Может  кто  войдет  во  вкус!
*
Поллитровка  нам  понятней
После  ней  в  любви  приятней.
Не  поймешь  -  то  кайф  от  водки
Или  правда  от  молодки!
*
Как  же  я  сопротивлялась!
Их  двенадцать,  я  -  одна!
Одному  лишь  не  поддалась,
Нас  застукала  жена!
*
Не  смешите  меня,  бабы.
Ни  при  чем  здесь  те  ухабы,
Ни  при  чем  подводы  тряска,
То  все  выпита  закваска!
*
Разговор  не  состоялся
Васька,  гад,  обеим  клялся.
Обе  встали,  дуры  в  блуде.
Как  делить-то  Ваську  будем?
*
Ничего  не  буду  делать,
От  работ  полно  проблем.
Наберу  в  карманы  мела,
Распишу  заборы  всем!
*
Сделала  я  татуаж
Лег  он  мне  на  попу  аж..
А  теперь  штаны  снимаю,
Коль  похвастаться  желаю.
*
На  диване  не  валяюсь
Ты,  Серега,  не  смеши!
Я  стихами  вдохновляюсь,
Хочешь  -  рядом  сядь,  пиши"!
*
Мне  сегодня  заявляли,
Как  смешны  мои  сандали.
Ну  и  что  в  них  не  по  моде?
Им  лет  двадцать  скоро  вроде.
*
Мой  дружок  из  МЧС
За  котом  на  дуб  залез!
Мы  его  с  подругой  Галей
С  того  дуба  еле  сняли!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754472
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Амелин

Стихо-Йога (Шуточная пародия)

Прочитал  шуточное  стихотворение  Евгения

[b]Мы  не  боги[/b]
Евгений  Вермут
http://lit-svoboda.ucoz.club

[i]Все  мы  пишем  понемногу,
И  неспешно,  и  взахлеб.
Мы  закидываем  ногу,
И  почесываем  лоб...
[/i]

и  на  первые  строки  получилась  такая
шуточная  пародия:


[b]Стихо-Йога  [/b]

Все  мы  пишем  понемногу.
Почему  бы  не  писать?
Нужно  лишь  закинуть  ногу
И  за  ухом  почесать.

А  потом  другой  ногою
Надавить  себе  на  лоб,
И  поверьте,  вам  такое    
Сразу  в  голову  придёт!

Так  заямбит-захореит...  –
Успевай  вставлять  в  тетрадь!
Выигрыш  –  как  в  лотерею!      
Мне  мой  друг  не  даст  соврать.                      

И  стихи  пойдут,  и  песни...
И  –  аплодисментов  шквал!
Но  не  вспомним  мы,  –  хоть  тресни!  –
Кто  методу  основал...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754497
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Селфі восени

Знімають    люди  селфі  на  смартфони
На  тлі  осінньої  арт-модної  краси,
Бо  осінь  пробігає  марафоном,
Коралом,  яшмою  фарбуючи  ліси.

Хітовий  помаранчево-лимонний,  
Цитриново-бериловий,  агат-гротеск.
Новинки  із  осіннього  салону,
Вбрання  дерев,  кущів  -  це  розмаїття  сплеск.

Залишаться  на  згадку  фотознімки,
Бо  згодом  естетична  осінь  стане  в  "ню".
І  вітражем  завершиться  мандрівка,
Як  спомин  пряного  осіннього  вогню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754467
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


КВолынский

Капитан

Не  причитай,  Судьба,  молитву:
Бояться  поздно...  среди  волн,
Когда  Нептун  затеял  битву  -
Роняя  ярость...  на  твой  чёлн;
Когда  свободная  стихия
Взорвалась  бешеным  рывком:
Вздымает  волны  голубые,  
Кидает  их  в  плавучий  дом.
Швыряет  щепкой  твою  веру
В  господство  преданных  друзей,
И  кто  измерит  эту  меру,
Кто  друг  тебе  –  среди  зверей.
Уже  сломлён  твой  норов  гордый,
Вот-вот…  и  паника  придёт!  
И  ты  чутьём…звериной  мордой
Ревёшь,  но  не  сдаёшь  –  живьём
Свой  пост.  Твоё  –  предназначенье,-
Дойти  под  флагом  до  конца.
И  только  знанием,  терпеньем  –  
Почить  под  лаврами  венца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754464
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Любов Ігнатова

Я не вірю туману…

Я  не  вірю  туману...  А  ти?
Чи  тебе  не  лякає  омана?
Часом  є  відчуття,  що  світи
Інших  рас  поховались  в  туманах.

І  здається,  що  дихає  хтось
У  потилицю  холодом  люті...
Озираєшся  —  ні,  то  здалось...
Та  очима  ж  не  вбачити  суті.

А  душа,  як  маленьке  дитя,
Просто  хоче  торкнутися  світла...
І  тому-то  у  вирій  летять
Журавлі  наших  рим  нерозквітлих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 09.10.2017


Микола Верещака

Волошки

Вони  любові  ще  не  знали,
А  тільки  вперше  покохали  -
Серцями  чисті  -  він,  вона.
Сказав  він  їй  завітне  слово...
І  все  було  б  у  них  чудово,
Та  раптом  грізна  вість:  Війна!

Як  тяжко  сина  проводжати!  
Ридала  гірко  бідна  мати,  
Вплітала  в  коси  сивину.  
Дівчина  в  щоку  цілувала,  
Букет  волошок  дарувала:  
Зібрався  хлопець  на  війну...

Гвинтівку  хлопцеві  вручили,
Стріляти  навіть  не  навчили,
І  став  юнак  в  солдатський  стрій.
Невдовзі  роту  всю  зібрали  -
Прорив  ворожий  закривали,
Так  він  пішов  у  перший  бій.

Гарматний  рев  і  свист  металу  
Тривожну  тишу  розметали,  
Встеляв  дим  ниву  золоту.  
Тріщали  злісно  автомати,  
На  землю  падали  солдати  -
Боєць  спіткнувся  на  лету.

Пройнятий  весь  пекучим  болем,
Упав  боєць  на  житнє  поле,
Немов  підбитий  в  небі  птах.
І  чуло  тільки  стигле  жито
Останній  подих:  "жити...жити..."
На  нецілованих  вустах.

Лежав  солдат,  хлопчина  русий,  
Гірка  печаль,  юнак  безвусий,  
Пушок  легенький  на  губі.  
Над  ним  волошки  нахилились,  
В  німій  скорботі  задивились  
В  застиглі  очі  голубі.
25.11.05.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208750
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 09.10.2017


Микола Верещака

Калина

Стоїть  над  водою  червона  калина...
Віками  про  неї  складають  пісні,  -
Це  образ  твій  світлий,  моя  Україно,
Він  чистий  і  ніжний,  як  цвіт  навесні.

На  битву  за  волю  і  честь  Батьківщини  
Козак  воювати  далеко  іде,  
А  вдома  калина  і  мила  дівчина,  
Що  довго  і  вірно  коханого  жде.

У  січах  кривавих,  де  смерть  або  рани,
Звитяжці  кріпили  до  волі  жагу.
І  кров  їх  гаряча  горіла  багряно,
Мов  грона  калини,  на  білім  снігу.

Не  всі  із  походів  далеких  вертались  -
Життя  їх  забрали  жорстокі  бої,  
На  їхніх  могилах  калини  зростали,  
В  зажурі  схиляючи  віти  свої…

Калино,  калино,  квітуй  у  долині,
Пишайся  рум'яно  над  синню  води,
Ввібрала  ти  в  себе  красу  України
І  будеш  у  серці  народу  завжди.
24.06.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 09.10.2017


Микола Верещака

Літній ранок у селі

Я  до  зорі  сьогодні  встану
І  добре  косу  нагострю,
Піду  на  луг,  в  загінку  стану
Стрічати  вранішню  зорю.

Лягають  трави  у  покоси,
Росу  розбризкавши  рясну,
Лоскоче  холод  ноги  босі
І  проганяє  рештки  сну.

Вже  обрій  промені  багрянять
І  обіцяють  гарний  день,
А  по  селу  півні  горланять
Своїх  задирливих  пісень.

Жмутом  трави  я  витру  косу,
В  рядно  стареньке  натрясу
Трави  вчорашнього  покосу,  -
Корові  Лисці  понесу.

А  Лиска  вдячно  вже  готова
Мене  лизнути  по  щоці.
Недаром  кажуть,  що  в  корови
Все  молоко  на  язиці!

Із  хати  вийде  господиня,  -
Пора  корову  подоїть,
Але    збалувана  тварина
Ніяк  на  місці  не  встоїть.

Щоранку  хитрій  цій  лисиці
Хлібця  із  сіллю  треба  дать,
Лише  тоді  у  дно  дійниці
Молочні  струни  задзвенять.

Умиюсь  я  біля  криниці,
Сховаю  косу  й  наждака,
А  на  столі  вже  паляниця
І  глек  парного  молока.
13.07.07.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209231
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 09.10.2017


Д З В О Н А Р

ЧУДНІ ДУМКИ, . . А МОЖЕ ПРАВДА…

Всіх    грошей,    ти  не    заробиш,
Всіх    дівчат,  не    переводиш...
Та  й    горілку  всю  не  випєш,
Бо  в  житті  ти  просто  зникнеш.

То  ж  лови  щастя  хвилину,
Закохайся  у  дівчину...
Загуби  у  щасті  розум,
Не  ставай  в  коханні  в  позу...

І  забудь  хто  з  вас    неправий,..
Лиш  би  шлях  ваш  був  яскравий,
Бо  життя  таке    коротке,..
Не  міняй  його  на  "шмотки".

А  знайди  свій  шлях  єдиний
І  прямуй  по  нім  щоднини...
Будь  щасливий  і  коханий...
Й  стане  шлях  твій  бездоганним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754397
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Ліна Ланська

ЗА ВІЩО?

За  віщо,  Боже  кинув  нам  страждань
І  безнадії  величезний  жмут?
Дивлюсь  на  небо...  годі  вже  ридань,
Не  кидай  стріли,  не  сама  я  тут.

Гріхам  моїм  відпущення  даруй.

За  віщо  словом  мучиш,  як  тавром,
Печеш  і  розриваєш  на  шматки?
Про  що  я?  Про  діряве  те  цебро,
Що  звуть  душею  тисячі  віків.

В  те  решето  всього  і  не  зберу.

За  віщо  сивим  інеєм    печаль
На  коси  кинеш  серед  щастя  жнив?
Коханням  нащо  золоту  скрижаль
Руйнуєш,  відібравши  мої  сни?

Навіщо  дихати,  як  завтра  стріне  смерть?

За  віщо  палить  до  нестями  кров?
За  віщо...Господи?!..  "Я  чую,  не  гніви...
Дощу  краплина,  -  зернятку  -  відро,  
Опівніч  сяйво  -  посмішка  вдови.

А  там  і  сонця  вічна  круговерть.

Де  ненависть  -  любов  шукать  дарма,
А  без  розлук  і  зустрічей  нема.

Якщо  кохання  лити,  -  тільки  вщерть,
Тоді  й  Голгофа  -  Рай  і  лихо  -  геть.

Мій  промисел  -  прозрінь  твоїх  покров,  -
Не  знаєш  зла,  впізнати  як  добро?"

08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754375
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Іванюк Ірина

Люблю цю осінь на твоїх щоках


Люблю  цю  осінь  на  твоїх  щоках,
овіяну  минулого  вітрами...
У  ній  не  сум,  а  радше  ніжний  шарм,
у  ній  все  те,  чого  не  було  з  нами...

Люблю  цю  осінь,-  дощ  і  падолист,-
твоїм  очам  її  не  приховати...
В  них  не  печаль  -  незнаний  досі  хист,
що  робить  нас  не  листям,  а  птахами...

Люблю  цю  осінь!...  Вічний  монолог...
Розп"яттям  душ  розраджуєм  кохання!
У  ній  не  сум,-  чекання  вічне  двох...
Тай  і  на  двох  -  одне  навік  мовчання.

25.09.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754334
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Валентина Ланевич

Притихла злива з вітром зірваним листком.

Притихла  злива  з  вітром  зірваним  листком,
Осіннє  сонечко  пробилось  крізь  хмаринку.
Пахне  в  повітрі  айстрами  та  полином,
Струсила  яблунька  дощу  мені  краплинку.

Тремтить  холодною  сльозою  на  щоці
Предвісником  в  душі  раптової  печалі.
На  край  шляху  горять  багрянцем  спориші,
В  гаю  окрасились  осики  в  колір  сталі.

Та  передзвоном  ще  синичок  чулий  спів
З  високої  верби  в  безкрає  небо  б’ється.
І  в  серці  озивається  тепла  посів,
Все,  що  живе,  оновленим  назад  вернеться.

09.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754318
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


OlgaSydoruk

Смотри в глаза…

Смотри  в  глаза…
Согрей  душой…  
Спаси  меня  -
Осенним  днём...
Скажи  слова  –
«Остыл  к  другой!»…
Оставь  её!..
Ты  только  мой…
Забудь  навек!..
И  навсегда…
Лишь  я  одна  -
Твоя  судьба…
Смотри  в  глаза…
Согрей  душой…
Иди  со  мной...
Одной  тропой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754284
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ol Udayko

ГРА БЕЗ ПРАВИЛ

           [i]…якось,  гортаючи  сторінки  осені…[/i]

[i][b][color="#076891"]Свою  концепцію  Він  так  настирно  тиснув,
Гнучи  Закон  і  Волю  мас  через  коліно,
Що  глузд  здоровий  в  нього  геть,  здається,  тріснув:
Оскал  душі  й  емоцій  
                                   грали  білопінно…  

Та  рукоблудство  Князя  тьми  не  знало  меж  –
Буяли  формули  приватні    й  алогізми…
О,  ескулапе  душ,  за  тим  пильнуй  і  стеж,
Щоб  не  здолали  нас    
                                 синдроми  атавізмів!  

Проти  хвороб  є    безліч  засобів,  порад,
Й  простіша  з  них  є  РАДИкальна  терапія  –
Якщо  не  допоможе  голос  Віч  і  Рад,
Згодяться...  
                                       вівісекція  
                                                                                 і  ектомія…  [/color][/b]
7.10.2017
________
Вівісекція  і  ектомія  -  хірургічні  терміни,
майже  синоніми,  що  означають  видалення;  
але  перший  -  стосовно  теплокровних,  
а  другий  і  Homo  sapiens,  включно.

Фото  -    власного  виробництва,  здійсненого
на  Кельнському  карнавалі  у  лютому  2009  р.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754280
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


НАДЕЖДА М.

Роки стікають краплями в долоні. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M[/youtube]

Мелодія  дощу    у  сірій  млі.
Чомусь  думки  тоді  приходять  сірі.
Он  зграя  прокричала    -  журавлі!
Я  проводжаю  поглядом  у  вирій.

А  дощ  оцей    листає  сторінки,
Роки  стікають  краплями  в  долоні.
Чомусь  стають  вразливіші  думки,
Частіше  я  тепер  у  них  в  полоні.

Меланхолію  створюють  роки,
Та  як    не  впустиш  ти  її  у  душу.
Оце  роки!  Даються  нам  взнаки.
Та  так  не  хочеться,  впускати  мушу.

Осінній  вітер  трохи  освіжив,
І  інша  вже  мелодія  лунає,
Він  інші    почуття  вже  розбудив,
Але  про  це  один  лиш  вітер  знає.

Що  не  пуста  й  незвірена  душа,
І  почуття    не  втрачені  з  роками.
і  думка  ця,    мене  тепер  втіша,
Осінніми  вривається  ночами..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754274
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Анфиса Нечаева

Я люблю тебе, Україно

Ти  в  небі  голубому
І  сонці  золотому.
Ти  в  чистому  озерці
І  в  моєму  ти  серці,
Моя  ти  Україно.
Люблю  тебе  безмірно.
Ти  в  щебеті  пташиному,
В  цвітінні  горобиновому.
В  народі  працьовитому,
В  колосочку  налитому.
Моя  ти  Україно,
Ти  моя  Батьківщина.
Ти  в  місяці  ясному
І  в  хлібі  запашному.
В  яблуках  червоненьких,
В  батьках  наших  стареньких,
Моя  ти  Україно.
Люблю  тебе  я  вірно.
Ти  в  кожному  листочку,
В  наших  синах  і  дочках.
Ти  у  внукові  моєму,
Ти  в  прапорі  твоєму.
Моя  ти  Україно,
Моя  ти  Батькывщина,



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716707
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.10.2017


Анфиса Нечаева

Мамо, я дуже за тобою сумую…

От  вже  й  друга  зима  минає,
Як  з  нами,  мамо,  тебе  немає.
Та  смуток  не  залишає  душі  моєї,
Так  не  вистачає,  мамо,  ласки  твоєї.
Не  вистачає  погляду  твого  ніжного,
Погляду    такого  близького  й  рідного.
Посмішки  твоєї,  мамо,  не  вистачає
І  у  серці  моєму  біль  ніяк  не  вщухає.
Так  пригорнутись  хочеться  дуже  до  тебе,
Розповісти  тобі  про  дітей,  про  себе.
Так  хочеться  тепло  твоє,  мамо,  відчути
І  про  всі  негаразди  з  тобою  забути...
Вже  друга  зима  без  тебе,  мамо,  минає...
Весна  прийде  і  пташки  заспівають,
Твоя  яблунька  вдруге  без  тебе
                                               вкриється  цвітом,
Своїм  цвітом  вона,  мамо,  від  тебе
                                               шле  привіт  нам...

   Мамо,  я  дуже  за  Тобою  сумую...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719505
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 08.10.2017


Елена Марс

Я стихами ту ночку отмечу

Зацелую  тебя...  Зацелую!..
Как  снежинка  в  ладонях  твоих  растворюсь...
Пусть  зима  нас  с  тобой  затанцует,
В  снегопаде  желанного  вечера...  Пусть
Перельётся  тот  сказочный  вечер  -
В  долгожданное  таинство  сказки  ночной..
Я  стихами  ту  ночку  отмечу  -
Как  в  руках  твоих  нежных  запела  струной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754256
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ярослав К.

Надежда

Не  стало  опоры,  не  стало  стены,
И  дети  голодные  плачут...
Теперь  мы  одни  -  никому  не  нужны  -
Решаем  "как  выжить"  задачу.

Так  сложно  всё  в  мире,  и  я  не  ждала
Такого  от  жизни  этапа:
Осталась  сама  и  детей  мал-мала,
А  я  им  и  мама,  и  папа.

Да,  знаю,  придётся  теперь  нелегко,
Мы  справимся,  как  же  иначе?
Пусть  рана  терзает  внутри  глубоко,
Я  боль  за  улыбкою  спрячу.

Работа,  заботам  не  видно  конца,
А  после  -  бессонные  ночи...
Растут  мои  дети,  не  зная  отца,
И  кажется,  жизнь  моя  -  в  клочья...

Бывает,  что  кажется,  нет  больше  сил
Тянуть  одиночества  лямку,
А  Божечка  свечку  мою  загасил...
Но...  младшенький  требует  мамку...

Иду,  мой  хороший,  иду,  мой  родной,
Не  бойся,  мамулечка  рядом...
"Побудь,  ну  пожалуйста,  просто  со  мной..."
Конечно,  моя  ты  отрада...

А  после,  как  только  они  засопят,
Зажжётся  тихонько  лампада,
И  верящий  в  чудо  усталый  мой  взгляд
С  иконы  встречается  взглядом...

О  Господи,  знаю,  уже  не  вернуть,
Не  будет,  конечно,  как  прежде,
Не  дай  только  мне  на  молитве  уснуть
И  ей,  моей  робкой  НАДЕЖДЕ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754254
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Іванюк Ірина

То ще не дощ. То тиха літораль…


То  ще  не  дощ.  То  тиха  літораль
на  скраєчку  сполоханого  літа...
Відгомонить.  І  ніде  правди  діти,-
убере  праліс  мідну  пектораль...

На  багряницю  накрапає  час,-
не  бійся  неминучості  утрати!
Нам  падолистом  треба  завтра  стати,
зів"ялим  листом  прощених  образ...

То  ще  не  дощ.  Фрагменти  теплих  днів...
Осінній  лінкруст  мощено  садами...
Той  шелест  крил,-  то  неба  оригамі.
Думок  ключі  -  звіщання  журавлів...

То  ще  не  дощ!  Дощі  -  чужа  межа.
Думок  холодних  ринви  і  калюжі...
Я  вириваю  їх  із  себе,  друже!
То  ще  не  дощ.  Не  краплі...  Не  слюда.

01.10.2017р.

Літораль  -  узбережна  зона  морського  дна,  що  осушується  під  час  відпливу.
Пектораль  -  хрест  з  благородного  металу  з  реліквіями,  що  його  носять  на  грудях  єпископи,  абати.
Лінкруст  -  рулонний  оздоблювальний  матеріал  з  рельєфно-візерунчастою  поверхнею,  яким  облицьовують  внутрішні  стіни  будинків,  вагонів,  кают.
Слюда  -  прозорий  мінерал  класу  силікатів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754223
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Любов Іванова

Чего мне грустно в этот вечер

Ч/адит  свеча,  зажженная  недавно,
Е/два  мерцают  блики  в  темноте.
Г/ашу  её...не  гасится.  Забавно.
О/гарок  счастья...  все,  как  ты  хотел.    

М/осты  горят,  когда    того  желают.
Н/о  я  молила:  "Погоди!  Не  жги!"
Е/ще  не  время.  И  любовь  былая,

Г/лотая  боль,  вернёт  свои  долги.  
Р/азвеет  ветер  пыль  и  тлен  сомнений,
У/йдет  тоска,  подспудная  печаль.
С/лова  наполнят  мир  стихотворений,
Т/еплом  укроют  душу,  словно  шаль.  
Н/е  спится  мне,  всё  мысли,  мысли,  думы  
О/стывший  день  скатился  на  закат.

В/от  так  всегда,  предночный  час  угрюмый-

Э/кран  событий  -  кадрами  богат.  
Т/айм-аут  взят  бесспорно  для  раздумий.
О/дна  мечта,  пока  с  тобой  мы  врозь  -
Т/риумф  любви,  феерия,Везувий.

В/едь  я  живу,  чтоб  это  все  сбылось.  
Е/два  луна  зажжет  на  небе    звезды,
Ч/адрой  укроет  сонный  город  ночь,
Е/ще  не  сплю...мне  нужен  свежий  воздух,
Р/аскрою  окна.  Прочь  кручина...прочь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754215
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Akimova

Моя песенка

Как  просто  во  мне  уживаются  два  амплуа  –
Я  шут,    я  гороховый  шут,
Я  смеюсь  наудачу.
И  тут  же  я  плачу,
И  тут  же  я  плачу,  иначе
Моя  бы  история  правдой,  увы,  не  была.

Давай  посмеёмся,
Давай  посмеёмся,  дружок!
Давай  оторвёмся  на  полную,
И  полихачим.
А  после  поплачем,
А  после  поплачем,  иначе
Уж  очень  смешон  будет  
Самый  последний  рывок.

А  в  жизни,  а  в  жизни
С  лихвой  окупается  всё.
И  слёзы  окупятся  смехом,
А  шутки  –  слезами.
И  как  разобраться
Где  горе,  где  счастье  моё,
Когда  всё  связалось
Тугими,  тугими  узлами.

Давай  посмеёмся,
Давай  посмеёмся,  дружок!
Давай  оторвёмся  на  полную,
И  полихачим.
А  после  поплачем,
А  после  поплачем,  иначе
Уж  очень  смешон  будет  
Самый  последний  рывок.

Однажды  для  каждой  гитары
Приходит  свой  час  –
И  рвётся  струна,
Осыпается  лак,
Рассыхается  дека.
Но  струн  и  гитар
В  мире  неисчерпаем  запас,
Как  смеха  и  слёз
У  рождённого  жить  человека.

Давай  посмеёмся,
Давай  посмеёмся,  дружок!
Давай  оторвёмся  на  полную,
И  полихачим.
А  после  поплачем,
А  после  поплачем,  иначе
Уж  очень  смешон  будет  
Самый  последний  рывок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741793
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 07.10.2017


Новоградець

Лебедина вірність.

Лине  в  темному  небі
Пара  білих  хмарин,
І  лечу  я  без  тебе
Над  водою  один.

Всі  думки  як  з  тобою
Зустрічали  зорю,  
Не  злетим  вже  ми  двоє  -
З  болем  себе  корю.

Я  дививсь,  як  щаслива,
Ти  по  небу  пливла,  
І  внизу,  під  обривом,
Не  помітив  ствола.

Гримнув  постріл  фатальний
В  тиші  сонних  боліт,
Обірвавши  безжально
Твій  граційний  політ.

І  сидів  я  безсило,
З  гірким  щемом  в  душі,
Де  ми  разом  носили
До  гнізда  комиші.

Де  ми  йшли  і  летіли,
І  пливли  по  воді,
Де  під  вербами  мило
Ми  сиділи  тоді.

Вкрив  все  морок  дрімучий,
Де  була  красота,
І  гнітила  разюче
Навкруги  пустота.

Пролітали,  змінялись
Дні  і  ночі  підряд,
А  думки  все  блукали,
Повертались  назад.

Долетіти  б  до  тебе,
Щоб  ти  поруч  була,  
Щоб  хмаринкою  в  небі
Ти  зі  мною  пливла.

І  незграбний  на  старті,
Бачать  плеса  боліт
Мій  нічого  не  вартий,
Одинокий  політ.

Підгинаються  крила,
Але  йду  в  висоту,
Де  востаннє  летіли,
Над  обривом  іду.

До  біліючих  в  небі
Одиноких  хмарин  -
Поскоріше  до  тебе  -
Підіймаюсь  один.

Зустрічай,  білокрила,
Я  вже  поруч,  дивись,
Я  лечу,  моя  мила,
Я  вже  падаю  вниз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725092
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 07.10.2017


Валентина Ланевич

Твоє ім’я вином солодким з вуст.

Твоє  ім’я  вином  солодким  з  вуст
У  грудях  підіймає  жарку  бурю.
Маліє  відстань  нараз  дальніх  верст,
Попала  я  в  приціл  на  влучну  зброю.

Серце  калатає  шалом  гінким,
Котрий  кохання  здатне  лиш  здійняти.
Чому  цей  світ  стає  таким  тісним,
Чую  тебе,  мої  ти  вічні  грати.

Рветься  єство  знеможено  в  полон,
Твоїх  обіймів  жадібне  безцільно.
Зійти  з  тобою  на  чуттєвий  трон,
Люблю  тебе,  люблю  безтямно,  сильно.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754198
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Радченко

Уходила, чтоб вернуться

Я  уткнусь  в  плечо  закату,
Чтоб  поплакаться  тайком:
Растеряла  осень  злато...
Голову  укрыв  платком,
Уходила  без  оглядки  —
Вдруг  окликнет  ветер...  Вдруг!
Платье  старое  в  заплатках,
Не  согреть  замёрзших  рук.
Уходила,  чтоб  вернуться
И  взойти  опять  на  трон,
Нежно-нежно  улыбнуться
Лету  яркому  вдогон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754188
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Валентина Ланевич

Зі зневіри викрешуєм іскру зі сталі нову.

З  каламуті  думок  пробивається  чітке  чому,
Нашароване  часом,  з  відлунням  пекельного  Сходу.
Чом  утратили  силу  свою  ми  так  раптом  в  Криму
І  чому  винуватці  не  кажуть  всю  правду  народу?

Зі  зневіри  викрешуєм  іскру  зі  сталі  нову,  
Силу  волі  до  волі,  що  в  крові  бунтує  роками.
І  кромсає  нажива  нескорену  плоть  бо  живу,
Поливає  сміливців  гарячим  свинцем  та  вогнями.

Хлопці  вбрані  у  бронь,  бронь  у  грудях,  мужність  у  серцях,
Вахту  миру  в  день  і  у  ніч,  долаючи  втому,  несуть.
Гординя,  кулями  мічений  жовто  блакитний  стяг,
Із  ними  в  окопах,  бо  не  рабство,  а  свобода  їх  суть.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754180
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Елена Марс

Прощать - легко, коль ты того желаешь

Прощать  -  легко,  коль  ты  того  желаешь.
Владеть  своими  чувствами  учись.
Зачем  в  себе  носить  дурную  залежь,
Ту  грязь,  что  портит  душу,  портит  жизнь...

Зачем  твоей  душе  нужна  отрава?
И  так  наполнен  мир  её  чумой...
Коль  что-то  не  пришлось  тебе  по  нраву  -
Попробуй  не  разбрызгивать  слюной...

Попробуй  посмотреть  на  всё  иначе.
Не  трудно  сгладить  острые  углы.
И  Ангел  твой  на  радостях  заплачет,
Что  гнев  в  тебе  воинственный  остыл...

Попробуй  улыбнуться  раздраженью...
Оно  исчезнет...  прямо  на  глазах.
К  добру  перенаправь  свои  стремленья  -
Делами,  а  не  только  на  словах...

И  сам  ты  ощутишь  такую  лёгкость  -
Как  будто  над  землёю  воспарил!..
Она  ведь  так  глупа  -  людей  жестокость.
Людей  таких  затягивает  ил...

Стань  выше  зла  -  никчемного  болота,
Пока  не  засосало  и  тебя...
Возможно  и  тебя  прощает  кто-то,
Твой  мир  душевный  искренне  любя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753946
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Akimova

Я трепыхаюсь на крючке…

Я  трепыхаюсь  на  крючке
                                                         у  осени-рыбачки.
Я  пойманная.  Я  -  как  все.
Я  желтый  клён  во  всей  красе.
И  рифмы  к  осени  -  в  руке  -
                                                         доступны  и  прозрачны.

Как  фокусник  из  рукава
                                                         выдёргивает  ленты  -
Ошеломляет  листопад.
И  так  стихами  невпопад
Мы  платим  осени  сполна
                                                         пожизненную  ренту.

Приходит  первая  строка,
                                                         как  первый  лист  упавший.
За  ним  -  другой.  Печаль  легка...
Печалься  радостно,  пока
На  землю  не  сойдут  снега
                                                         печали  настоящей...

[i]Октябрь  2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754080
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Елена Марс

Ко мне не приходите за изысками

Ко  мне  не  приходите  за  изысками.
В  стихах  моих  -  иная  красота...
Душой  они  загадочной  пронизаны.
Ей  ближе  не  изыск,  а  простота.  

Все  чувства  -  нараспашку  -  оголённые.
Для  всех  открыт  души  моей  сосуд.
Не  клюйте  только,  будто  злые  вороны.
...  Ну,  чья  душа  сегодня  без  причуд?..

Ну,  чья  душа  сегодня  без  зазубринок?..
Святые  -  там,  над  нами,  в  небесах!..
А  в  душах  человеческих  -  не  убрано...
Безгрешные  мы  чаще  -  на  словах...

Ко  мне  не  приходите  за  изысками.
Искусственность  душе  моей  претит.
Ведь  даже  если  строчки  -  неказистые:
В  них  всё,  о  чём  душа  моя  болит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754064
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Оксана Р.-Г.

Не згуби у собі себе!

Не  згуби  у  собі  дитяти,
Зерен  щирості  не  згуби...
Не  дозволь  криленят  обтяти
Хижозубій  пащі  юрби!

Хай  рясніє  дитя-зернятко,
Добротою  мережить  світ!
Не  марнуйся  -  почни  спочатку
Борознити  спадок-завіт.

Не  згубися  у  дебрях  світу  -
Хай  жебрак  ти,  а  чи  цабе!..
Не  розтринькай  намарне  цвіту,
Не  згуби  у  собі...  себе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754063
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


ТАИСИЯ

Клуб здоровья


                                                             Я  потеряла  счёт  годам!
                                                             По  клубам  бегает  мадам!
                               (  Клуб  поэзии  и  живописи,  шахматный  клуб,  клуб    здоровья)

Я  посещаю  клуб  здоровья.
Это  не  просто  коллектив.
Здесь  отношения    -  с    любовью.
Царит  весёлый  позитив.

Мы  получаем  массу  знаний,
Как  нам  здоровье  сохранить.
Воде  –  особое  вниманье,
Чтоб  клеткам  жажду  утолить.

Напоют    эликсиром    жизни
И  с  витаминами  коктейль.
Живот  –  алоэ  успокоит,
Чтоб  была  чистая  постель…

Прибор    «Танита»  удивляет!
Тебе  раскроет  твой    секрет,
Что  в  организме  не  хватает
Помолодеть  на  много  лет…

А  если  лишнее  –  не  страшно.
Баланс  питания  усвой.
Исчезнет    жир  –  весьма  опасный…
Вернётся  радостный  настрой.

Зарядка  нам  приносит  бодрость.
И  радость  льётся  через  край.
Куда  девалась  наша  слабость?
Бег  увлекает  –  догоняй!
   
Наш  тренер*  всё  же  обгоняет.
Он    всеми    признанный  талант.
А  клуб  здоровья  процветает.
Не  зря  зовётся  –  «Авангард».

*Тренер  -  Он  же  -  консультант  здорового  образа  жизни.
   06.  10.    2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754054
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 46

Не  могу  признаться  Коле
С  кем  примяла  травку  в  поле!
Лучше  скрою  этот  стыд  -
Меньше  знает  –  крепче  спит.
*
Донесла  вчера  разведка
Муж  ночует  дома  редко…
Так  и  я  ему  под  стать
Буду  редко  ночевать!!
*
Мы  купили  попугая,
Знал  всего  лишь  10  слов:
Милка,  чудо,  кукла,  зая,
И  еще  шесть  матюков.
*
Собрались  мы  как-  то  в  баню.
Да  на  горе  взяли  Аню.
Первый  раз  деваха  мылась.
Чуть  в  тазу  не  утопилась.
*
А  у  клуба  фейерверк
Муж  орет  мне  "Руки  вверх!"
Я  с  испугу  по  тревоге..
Подняла  не  руки  -  ноги!!
*
Тили-тили,  трали-вали
Женихов  полно  у  Вали…
У  меня  –  один  Иван..
Да  и  тот  -  совсем  болван!
*
Не  ждала  совсем  подвоха,
Говорят,  что  неумёха…
Я  же    курсы  по  интиму
Посещаю  третью  зиму.
*
Мой  миленочек  брутальный
Только  жаль,  что  виртуальный.
А  не  то  бы  тот  амбал
Меня  в  клочья  изорвал.
*
Кто  в  чулане  копошится,
Аж  откос  дверей  крошится!
Там  кума  с  моим  Петром
Обкатали  сексодром!
*
Жили  были  две  подруги,
У  обеих  есть  заслуги.
И  у  тех  шоферских  пассий,
Наивысший  балл  на  трассе!
*
Ты  чего,  милок,  зазнался
Вспомни,  как  в  тепле  нуждался..
Говорил:  «Лишь  позови,
Обеспечу  ночь  любви»
*
Накормлю  я  Вас  блинами!!
Не  с  капустой,  а  с  грибами!
Для  свекрови  собрала
Мухоморов    два    ведра!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754039
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


OlgaSydoruk

Я целую твои руки!!!

Мне  тебя  напоминают  
Эти  поздние  цветы  -
Неизбежность  увядания  
Затенённой  красоты...
Твои  чувства  остывают:
Постепенно  -  до  ноля...
День  вчерашний  
Посыпают  серым  пеплом...  не  любя  ...
Я  целую  твои  губы...
Мятой  кажется  полынь...
Я  целую  твои  руки!!!
Ты  вчера  играла  Сплин...
Я  скучаю  за  тобою...
Возвратись  -  издалека
В  жизнь,бурлящую,  рекою...
Ты  -  смиренна  и  тиха...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754026
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


OlgaSydoruk

А за руку взял Аллах…

Ночью  я  позвала  Бога…
А  за  руку  взял  Аллах…
«Собираешься  в  дорогу?..
Чёрствый  хлеб,..не  кислый  квас…
Тяжкий  крест  и  веру  в  Бога...
И  не  более  -  про  запас»…
Погрозил  перстом  не  строго...
Мудрым  слыл  Аллах  седой…
И  открылось  сердце  Бога...
Бог  ответил:  «Я  с  тобой…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754015
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Ярослав К.

Стихи - слёзы души

Открыться  настежь  и  творить,  творить...
Эмоциям  давая  лишь  огранку,
В  стих  душу  изливая,  говорить
Без  страха,  без  остатка,  наизнанку...

Стеснение,  лукавство  -  кандалы,
Сомнения  -  тяжёлые  оковы.
Стихи  -  они  не  ради  похвалы,
И  чужды  лицемерства  наносного.

О  чём  попало  -  лучше  не  пиши,
Оно   не  стоит  и  дешёвой  прозы.
Стих  -  исповедь  для  искренней  души,
И  радостная  проповедь  сквозь  слёзы...


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753998
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Малиновская Марина

< Я не стану Тебя убеждать… >

Е.Л.

Я  не  стану  Тебя  убеждать,
Что  по  Духу  мы  близкие  люди…
Я  могу  отойти,  подождать,
Когда  сам  всё  поймёшь,  без  прелюдий…

Я  не  стану  Тебя  убеждать,
В  том,  что  я  хороша  для  Тебя…
Я  могу  отойти,  подождать,
Когда  Сердцем  увидишь,  любя…

Я  не  стану  Тебя  убеждать
Посмотреть  на  меня,  ещё  раз…
Я  согласна  Тебя  подождать,
Лишь  бы  счастье  открылось  для  нас!


/  06.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753971
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Як хочеться втекти із джунглів кам*яних

Як  хочеться  втекти  із  джунглів  кам*яних,
Із  лабіринту  темних  вулиць  міста,
Не  відчувать  бездушність  сіру  цегляну,  
А  пити  трунок  кришталево-чистий.

Бо  лиш  природа  розуміє  нас  обох,
Комфорт  найкращий  -  то  любові  острів.
Де  на  зеленім  полотні  ми  тільки  вдвох,
І  рай,  де  пісня  солов*я,  де  простір.

Ця  душ  спорідненість  не  кожному  дана.
Я  дихаю  тобою,  а  ти  -  мною.
І  хочу  дочекатись  радісного  дня,
Коли  втечемо  ранньою  весною.

Забудемо  промерзле  місто-лабіринт,
Де  ми  блукали  довго  поодинці.
Зігріє  сонце  і  небесний  гіацинт.
Мов  перли,  щастя  заблищить  в  росинці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753983
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Радченко

Чудное мгновение (внучке Ане)

Какая  нежность  —  головы  наклон,
Улыбка  губ  едва-едва  коснулась
И  в  танце  смысл  какой-то  затаён,  
Как  будто  ангелы  вам  улыбнулись.
Рука  в  руке  и  пальцы  сплетены,
Судьба  в  судьбе  внезапно  растворилась
И  чудное  мгновение,  где  вы
На  этом  фото  вдруг  остановились.
И  кажется  —  вокруг  нет  никого,
Два  сердца  бьются  в  унисон  движениям.
А  на  плече  рука  лежит  легко
И  не  нужны  слова  таким  мгновениям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754001
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Елена Марс

Прости меня, Восток мудрёный, сорри!

Восток,  а  ведь  у  нас  сегодня  праздник...
А  мне  вдруг  захотелось  прогуляться
У  моря...  Мне  с  ним  скоро  расставаться...
Гуляю  я  и  думаю  о  разном...

Но  мысли  не  о  празднике  и  море.
Они  моей  душе  совсем  чужие.
Я  так  и  не  привыкла...  Мамма  мия!  
Прости  меня,  Восток  мудрёный,  сорри!

Тебя  я  бесконечно  уважаю!..
В  тебе  произошло  моё  взросленье  -
Как  личности...  И  всё  же  устремленья  -