A.Kar-Te: Избранное

Кадет

Дежавю

Я  не  сторонник  всяческих  гаджетов,
По  мере  сил  душою  не  кривлю,
Вот  только  от  сегодняшних  сюжетов
Впадаю  натурально  в  дежавю…

Ещё  не  стёрлись  в  памяти  моменты,
Когда  вдруг  пропадала  колбаса,
Когда  под  звон  ура-аплодисментов
Чужие  нам  глушили  голоса…

Опять  нам  поставляют  по  ленд-лизу
Заморскую  жратву  и  барахло…
И  большинство  почувствовало  снизу,
Что  снова  не  на  шутку  припекло…

Я  накануне  вражьего  десанта
Пью  самогон  как  антидепрессант,
Хоть  знаю,  что  страшнее  диверсанта
Быть  может  только  местный  коммерсант…

Меня  коробят  фронтовые  сводки
И  прочая  онлайновая  муть…
И  мне  реально  не  хватает  водки
Очередных  героев  помянуть…

Я  вроде  не  контуженный  снарядом  ,
Бо  слышу,  как  вокруг  трещат  чубы…
А  дежавю  мне  вылечат  парадом
В  разгар  братоубийственной  чумы…

август  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519056
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014


Валентина Ланевич

Обійму твою душу.

Ривком  відчаю  розірвана  сорочка,
Пальцями,  нігтями  впиваюсь  у  груди.
Ось  воно  -  серце!  
Тріпочеться  в  долонях  -  живе.
Візьми  його!  Візьми  мій  біль!
На  кристальному  теплі  кохання  замішаний,
Духом  бунтівним,  блудливим  підбитий.
Пригорни!  Занурюсь  в  тебе,  як  в  пісню,
Глибоко,  в  саму  серцевину  сутності  твоєї,
Гармонійність  духовності  вбираючи  -  зцілюсь,
В  блажестві  зміст  існування  свого  відчувши.
Без  нього  мертвію!  
Суха  гілка  на  дереві  зеленому,  вітрами  заштопана.
Пливу!  В  людській  штовханині  загублена,
Обперезана  звідусіль  її  енергетичністю,
Зникаю  у  ній,  втрачаюсь  -  мене  вже  нема...
Одна  тілесна  оболонка...Як  же  холодно...
Сонце  -  це  ти!  Я  тут  -  стою  перед  тобою!
Спали  мою  душу  оголену!  Віднайди  мене!
Впусти  в  своє  серце!
Розіллюсь  у  ньому  річкою  бурхливою,  повноводною,
Хвилею  ласки  небесної  обійму  його,
Обійму  твою  душу,  тебе  самого!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518993
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 23.08.2014


Хуго

ПОБУДЬ ещё немножечко…. Чужой…. .

я  смог  себя  
от  рабства  защитить...
поклявшись...себе  
клятвою  простою....
просить  не  буду...  
верить  
и  любить
и  обрету  свободу  
над  собою

и  очень  долго  
в  этом  мне  везло
я  даже  стал  лечить...
 чужую  Юность
пока  не  разглядел  Твоё  Лицо...
и  в  пепел  превратилась  
моя  мудрость...

...........................................

я  так  устал  ...от  холода  зимы.....
проник  он  в  сердце....
и  поранил  Душу...
и  наше  Ты...  уже  звучит  как  Вы....
и  только  боль....
в  словах...  течёт  наружу

мы  встретиться  должны  
чтобы  Любовь  спасти....
почувствовать  её...  прикосновенье....
как  дань...
 себя...  
мы  будем    ей  нести
расплавив  серость...
в  сказочных  мгновеньях.

..............................................

 я  задыхаюсь  без  любви...
как  в  штиль  на  море  паруса....
и  от  сжигающей  тоски.....
меня  спасут  твои  глаза...

вот  фотография  твоя...
мой  мир  мечты  на  ней  очерчен...
пока  ты  ждёшь....
 обнять  меня...
я  Несгибаем....  
и  Бессмертен.  

...................................................


Я  знаю  наша  встреча  состоится...
и  после  адаптации  зрачков...
мы  сможем  вдруг...  
опять  разговориться...
войдя  в  реальность....
из  страны  стихов.                                

мы  придумаем  вместе  ...
фантазии  счастья...
а  касаньем  проверим...  
безумные  сны...
и  заполним  любовью  
остатки  пространства...
между  нашими  Я  
растворёнными  в  МЫ

мы  узнаем  как  пахнут
зовущие  губы...
как  желанье  сочится
из  глаз  ...
как  из  ран...
мы...
сегодня...
...  и  вечность....
с  тобою  забудем...
и  вселенная  будет
завидовать  нам.


...................................................

побудь  ещё  немножечко  ....чужой....
дай  пережить...  Затменье....  Нетерпенья.
твоё  прикосновение....  
рукой....
и  вечность....  
превращается...  
в  мгновенье.

..................................................

Ты  столько  раз  дарила  мне  Себя.....
свою  улыбку  ласку  и  надежду.....
а  я  как  в  первый  раз....  хочу  Тебя.
и  Голод....  
по  Тебе....
сильней  чем  прежде.

..................................................

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334080
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 22.08.2014


Ррррреволюція

Свора

Свора  разнузданных  псов  бездумных…
Павлов  давно  изучил    рефлексы.
Вот,  маякуют  теперь  безродным:
То  all  inclusive,  то  в  лизинг  Lexus…

Маются,  льют  кипятком  хозяину,
Крутят  хвостом  и  собачатся  в  стаях,
В  глотки  таких  же,  на  зов  хазарина,
Рьяно  вцепиться  готовы  с  лаем.

Ждали  одних,  а  пришли  другие…
Вместо  костей  –  батоги  и  колья.
Прятались  добрыми,  стали  злыми  -
Жаждут  смертей  и  невинной  крови.

Всё    оправдалось  им,  даже  дети  –
Детские  трупики  и  сиро`ты…
Солнце,  как  прежде:  и  жжет,  и  светит
Только  мечта  умерла  в  полете.





[i]фото  из  инета[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518940
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


s o v a

утренний...

четверг.  пропущен  кофе.  утро.
у  октября  простужен  ...  кстати,  но...
скользит  листва.  каблук  со  стуком.
случайным  взглядом  он...  как  же  давно!

слова  немы.  обрывки  ветра...  слепо...
бессонница  тихо  в  кашне,  в  перчатках.
обнять.  укутаться.  побыть  нелепой,
любимой,  сбывшейся  мечтою  сладкой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152445
дата поступления 29.10.2009
дата закладки 22.08.2014


s o v a

у хвилях терцій

своїх  думок  таку  нестримну  перспективу
залиш  у  повені  ранкових  парадигм
ще  ялинкових  подарунків,  як  жарину,
нових  акордів,  ніжних  фарб  зими  та  сигм  

у  стратосферах  хмарочосів  трохи  рими
шумлять,  розхитують  небачені  шляхи
і  по  книжкових,  непочутих  і  незримих
сюжетах  впевненості,  віри  і  жаги

за  цими  кроками,  за  па,  у  хвилях  терцій,
в  поривах  вітру,  розкуйовджених  словах,
таке  просте,  таке  чарівне  твоє  серце,
але  найкраще...  як  буває  вільний  птах

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306102
дата поступления 12.01.2012
дата закладки 22.08.2014


Ірина Лівобережна

В последние дни августа…

[img]http://s00.yaplakal.com/pics/pics_original/4/5/8/956854.jpg[/img]

Утро,  по  прохладности  -  осеннее...
В  кронах  желтой  кисточкой  прошлась
Та  пора,  с  предчувствием  забвения,
Что  дождливый  навевает  вальс...

Астры,  тонко-звёздные  прелестницы,
Греют  пожелтевшую  траву...
Да,  ещё  тепло...  Но  я  предвестием
Остыванья  близкого  живу...

Вдруг  -  откуда?  -  трелью  соловьиною
Утра  разбудило  тишину?
Будто  ношу  лет  стряхнули,  скинули,
Мне  вернув  ушедшую  весну!

Будто  всплеск  черёмух  белым  маревом
И  круженье  -  в  сумерках  аллей...
Что,  певец  весны,  тебя  заставило
Юность  пробудить  среди  ветвей?

Может,  то  обман  цветущей  веточки?
Иль  тоска  о  трепетном,  былом?

Ангелом,  за  руку  с  мамой,  девочка
С  глиняным  заливистым  свистком!

Милая,  весёлая,  пригожая,
Нежной  трелью  наполняет  сад!
И  улыбкой  -  светятся  прохожие,
И  теплеет  мимолётный  взгляд...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518715
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Lana P.

Небесні фантазії

Ой,  який  на  небі  жах!..
Скакав  місяць  по  ямах,
Поламав  своє  колесо  
І  шубовснувся  у  плесо.
Аж  підстрибнули  зірки
І  зірвались  навпрошки
Рятувати  місяченька-
Покалічили  личенька...
Не  добрались  до  води,
Розбрелися,  хто  куди...
У  стрімкому  мерехтінні
Залишили  свої  тіні...                                20.07.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518825
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Олекса Удайко

НЕБЕСНА ФЕЄРІЯ

[youtube]http://youtu.be/TqPjE4u3-JQ[/youtube]
[i]Мені  дав  Бог  
поглянути  на  тебе,
і  враз    старе...  
пішло  у  шкереберть...
Де  ми  пливли,  
там  гоготало  небо...
А  ми  крильми    
торкалися  небес.

І  музика  за  хмарами  
так  довго  нам  звучала,
відтак  з  розгону
упадала  в  сон...
Немов  в  п'янку
із  ройбушем*  піалу...
В  душі  дзвенів
Срібляно    камертон...

І  хмари    враз
розвіювались…  
Завше
відтоді  пломінь    
серце  попелить  …
Благим  думкам  
нічого  не  сказавши,
Так  захотілось…
                                   жити!
                                             жити!
                                                     жить!!![/i]
22.08.2014
_________
*Сорт  чаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518818
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


НАДЕЖДА М.

На весну осінь дуже схожа…

Дихнула  перша  прохолода.
Нехай  остудить  ті  думки,
Що  осінь  -  це  лише  негода.
Що  дасть  себе  вона  взнаки.
Та    що  там  буде,  я  не  знаю,
А  поки  щастя  ловлю  мить:
Хороший  вечір,    чашка  чаю.
І  ніжна  музика  звучить.
Для  мене  це  маленьке  свято.
Та  що  для  себе  ще  бажать?
Та  забаганок  небагато...
Жаль,  скоро  листям  опадать.
Я  відчуваю  запах  диму.
Смачні  із  медом  пиріжки.
І  невидиму  павутину,
Що  так  й  не  втримала  зв"язки..
На  весну  осінь  дуже  схожа.
Доріжки  листям  зацвітуть.
І  сумувати  тут  негоже...
Хоч  на  душі  коти  шкребуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518862
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


miss Blues

Я просто уеду…

Столько  зноя,  жары  и  палящего  солнца...
Вдруг,  откуда-то  дождь,  очищающий,  сильный.
И  на  сетке  москитной  в  открытом  оконце
Странный  след  от  руки  обозначился,  пыльный.

Кто-то  трогал  ладонью,  вот  линия  жизни...
Просто  так  прикоснулся,  а  может  молился?
На  пути  оказавшись  бессмысленном,  к  тризне...
От  войны  убегая,  он  здесь  очутился.

И  оставил  "ладошку",  как  чёрную  метку,
В  этой  комнатке  затхлой,  на  месяц  -  в  аренду...
Бог  очистил  мне  душу  сегодня,  как  сетку.
Не  осталось  в  ней  страха.  Я  просто  уеду...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518713
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Дід Миколай

Ой Боже, як тебе любив.

Надворі  в  гаю  тихо  сутеніло.
Вже  Місяць  в  хмарах  свічку  запалив.
По  ставу  легінь    зважено  і  вміло,
До  лілей  білих  човником  поплив…

А  ми  у  вербах  вхмелені  кохались,
Ой,  як  тебе  ж  я  щиро  цілував.
Аж  зорі  в  небі  зіткані  зітхали,
До  ранку  Місяць  в  човні  смакував…

Вже  бігли  зорі  стрімко  до  кошари,
То  промінь  в  доли  досвідок  розлив.
Ряденце  зняв  в  затомленої  Мари,
Перину  в  хмарах  зорям  розстелив..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518757
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014


Дід Миколай

Ніколи ми не станем на коліна.

Моя  прадавня,  бідна  Україно,
В  віках  стражденна    батьківська  земля.
Люблю  тебе  всім  серцем  до  загину,
Як    мати  любить  в  горі  немовля.

Тебе  віками  нищили  і  рвали,
Синів  найкращих  гнали  у  Сибір.
Собачі  діти  вдома  ґвалтували,
Щоб  ти  жила  біді  наперекір.

Схилю  в  зажурі  голову  й  заплачу,
Сльоза  скупая  котиться  з  очей.
Змахну  її  рукою  нетерплячу.
Нехай  в  Москві  не  тішиться  пігмей.

Збіжить  лиха,  прокотиться  година,
Розплата  гряне,  громом  перед  ним.
Ми  ж  ні  за  що,  не  станем  на  коліна.
І  не  впадем  в  ході  ні  перед  ким!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518519
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014


Олекса Удайко

СУМНІВИ

[b][i]Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви...
Чом  ви  лінчуєте  сон
та  поміж  нами  –  украй  нерозумними  –  
чужості  сієте  клон?

Може,  тому    що  ніяк  не  нагріємо
місця  свого  у  житті,
тóму,  що  нам  зі  святими  і  грішними
випало  в  човні  пливти?

Може,  тому  що  рабів  нерішучими
робить  нужденне  життя?
Чи,  мо',  тому  що  з  успішними  учнями
бореться  нице  сміття?

...Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви
крають  кохані  серця...
Сумніви  злії,  не  будьте  безумними  –  
душі  жадають  вінця!

Сумніви  наші  вже  стали  нестерпними  –  
в  серці  невимовний  біль.
Плинуть  роки  неспокійними  серпнями,
плаче  омріяна  ціль.

21.08.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014


АЛИК

ФОРМА И СОДЕРЖАНИЕ

Не  люблю  я  в  наготе,
женщин  склонных  к  полноте.
И  иную  крайность  тоже  -
на  шкелет  когда  похожа.
Шириной  должна  и  ростом
согласовываться  с  ГОСТом.
Ведь  от  пят  и  до  ушей,
только  форма  суть  вещей,
т.е.,  лично  для  меня,
содержание  -  ХЕРНЯ!!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518489
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014


Ganna

Воробьям не по вкусу кофейные зёрна…

   Воробьям  не  по  вкусу  кофейные  зёрна:
сорт  любой  и  помол,  с  гмо  или  без.
Воробьям  в  том  признаться  ничуть  не  зазорно,
сколько  б  им  не  свистели,  что  деликатес,

что  заморский  продукт  и  заведомо  вкусно,
и  полезно,  и  нужно,  и  «бла-бла-бла-бла»,
что  от  зёрен  арабики  или  робусты,
мол,  у  дятла  в  лесу  не  болит  голова.

Но  чем  больше  растут  уговоры  и  прессинг,
тем  любимее  крошки,  пшеница,  овёс,
а  понять,  что  любовь  к  своему  перевесит,
продавец-кофемол-кофеман  не  дорос.

Воробьи,  мои  милые,  малые  птахи,
за  ваш  вкус  и  решимость  признательна  вам,
и  назло  появившимся  нынешним  страхам,
сочиняю  вам  этот  стишок  –  дифирамб.

Беззащитные,  вроде,  на  деле  –  стальные.
Дай  вам  Бог,  чтоб  никто  вкус  не  смог  навязать.

Будут  этой  зимой  и  во  все  остальные
на  моём  подоконнике  крошки  лежать.

10.08.2014г.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518394
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014


Ірина Лівобережна

У моря

Тёплый
     прибой
                 волной
Чайки  -  над  домом...
Разные
     мы  с  тобой.
Просто  -
     едва  знакомы...

Взгляд,
     как  ожог
                 песка...
Мыслью  -  по  телу...
Как
     сказать  тебе,
Как?
Что  тебя
                 хотела?

Жаркая
     дышит
                 ночь,
Я  одна  -  на  пляже...
Волны
     уносят  прочь
То,  что  ты  -
     не  скажешь...

Капли
     горят
                 на  мне
От  тоски
     пьянящей...
Тонет
     в  твоём  вине
Холодок
                 хрустящий....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518199
дата поступления 19.08.2014
дата закладки 20.08.2014


ANELI

…в розовом цвете…

У  меня  настроение  ''в  розовом'',
Хоть  и  розовый  цвет  не  люблю.
Надоело  вдруг  быть  серьезною,
Захотелось  садов  в  цвету,
Соловьиных  бы  песен  в  сумерках,
И  огромнейшую  Луну,
Над  Землею  висящей  бубликом
Чуть  надкушенным  по  краю́.
И  стихи  о  любви  вполголоса,
В  ароматах  садовых  роз...
И  закат...вот  такой  же  розовый!
И  по-  летнему  ''розовый''  дождь....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518374
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014


Вячеслав Рындин

Рейс в туннель…

[b]Зоны  и  Резоны…  Звоны…  Стоны…  Зовы
Зуммеры  криптоны    –  у  трезвучных  мест
Бледные  погоны…  Люди  и  вагоны
Тянут  эшелоны…  Млеет  «Красный  крест»,
 
Подсчитав  уроны,  разгрузив  перроны  –
Бурные  поклоны…  Духовой  оркестр
Отыграл  мажоры…  Слёзные  курсоры
Отпустили  Души  –  на  последний  рейс
 
Встали  легионы  и  подняли  волны
В  буйностях  волнений  –  пушечный  рефлекс
Как  процесс  не  новый  –  убивает  кроны
И  чернит  газоны,  где  кресты  –  окрест…[/b]
 
03.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508993
дата поступления 03.07.2014
дата закладки 20.08.2014


Дід Миколай

Доморощеним типу Коломойського.

З  талмуда  вилізла  істота,
Валялась  міллю  там  давно.
Чекала  сутінків  з  болота,
Із  ночі  влізла  у  вікно.

Няпяло  шидло  вишиванку,
Скривило  виплодок  губу.
Дивися  молиться  вже  з  ганку,
Приход  купило  й  попадю.

Куди  не  кинь  злодійкуваті,
В  яку  б  не  глянув  глибину.
Прозорі  кролики  вушаті,
Лушпарять  ненависть  й  брехню.

Усе  вже  вкрали  і  шурують,
Вже  не  бояться  напряму.
Думки  і  подихи  курують,
Зміта  їх  божик  у  пітьму...

Щоб  в  Бога  істину  вмикнути,
Втопили  правди  джерело.
Підлоту,  зло,  війну  і  смути,
Вознести  слугам  в  ремесло.

Живеться  внукам  Соломона,
Здається  б  тішилось  дитя.
Але  для  «повного»  в  Мамона,
Ще  б  мало  бути  «опертя».

Отож  купують  батальйони.
Глянь  «Правий  сектор»  у  кутку.
Будують  цуки  Вавілони,
Ба,  бриліантик  в  ноготку.

Слиш!  Доморощена  зараза.
Не  дома  ти  тут,  тормозни!
Уже  зявилася  ВІДРАЗА.
Дивися  бадло  не  ригни..!

Р.С.    Ви  вже  осмерділи
 і  українцям  і  євреям…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518310
дата поступления 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Lana P.

І слухала…

Коли  листя  кружляло  восени,
Солодкі  танцювало  сни,
На  небі  відкрилась  просінь-
Я  слухала  осінь.

У  панцирі  завмерла  омела,
Коли  зима  сніги  мела
В  холодну  далич,  незриму-
Я  слухала  зиму.

Коли  яскраве  літечко  прийшло,
Вальсами  квітів  намело,
Душі  сонечком  зігріто-
Я  слухала  літо.

Коли  вогонь  наших  сердець  не  згас,
Тоді  весна  прийшла  до  нас.
В  тобі  відчула  я  себе
І  слухала  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518157
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Валентина Ланевич

Край шляху стою…

Припадаю  до  спечених  губ  твоїх  пташкою,
Журавкою  сполоханою,  сизокрилою.
Душею  рубці  життя  цілую  пропащою,
Тулю  тишу  до  тиші,  в’яжу  павутиною.

Припадаю  до  ніг  геть  збитими  колінами
Та  діймаю  пилюку  дорожню  зі  змінами.
Боже,  благослови,  благодатними  рунами,
Край  шляху  стою  я  зі  старими  руїнами.

До  душі  припадаю  ланцами  скандальності,
Єством  із  покуття  з  петель  міцних  зірваними.
Молю,  щоб  не  було  між  нами  тривіальності,
Щоб  зігрівав  ти  серце  ночами  холодними.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518255
дата поступления 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Лю

Хозяйка чувствам…. им же я раба

Клялась  себе  я  быть  хозяйкой  чувствам,
Одеть  на  сердце  прочною  броню,
Судьба  меня  толкала  по  безумствам,
А  я  уверена  была,  что  устою.

Судьба  играла  на  душевных  нотах,
И  нежность  собирала  для  меня,
Я  наслаждалась  тем,  что  я  свободна,
Но  чувства  расползались  как  змея.

Страсть  разгоралась,  я  не  понимала,
Какую  шутку  выбрала  судьба,
В  любви  я  постепенно  задыхалась,
Что  чувствам  оказалась  я  раба.

Лю...
18.08.2014г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518140
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Валентина Ланевич

В млі туманній зоріє світанок.

В  млі  туманній  зоріє  багрово  світанок,
Взяв  останній  акорд  соловейко  й  притих.
Косу  клепче  косар  на  дожинки  в  останок,
Вимальовує  в  небі  літак  димний  штрих.

Журно  віти  схилила  оголені  вишня,
Шарудить  внизу  листям  опалим  їжак.
Підкрадається  стиха  вже  осінь-лисиця,
На  траві  поруділій  лишає  свій  знак.

Над  селом  все  кружляють  в  скорботі  лелеки,
В  час  прощання  данина  -  то  шана  землі.
Проводжають  їх  в  вирій  тинів  переплети,
Кудкудахтають  кури,  скупавшись  в  золі.

Навпіл  луг  розділила  зміючкою  річка,
Хлюпаються  хвильки  помежи  берегів.
На  крутім  обриві  зростає  там  вербичка
Й  гадки  немає,  що  в  обіймах  ворогів.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518069
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


НАДЕЖДА М.

Здесь не исправит всё улыбка…

Кто  в  жизни  с  вас  не  ошибался,
Тот  не  узнает  эту  боль.
Как  безразличным  оставаться,
Как  овладеть  самим  собой?
Как  отличить  врага  от  друга,
Поверить  в  искренность  друзей?
Куда  больнее,  чем  недуга
Сбивает  с  ног  их  фальш  речей.
И  ты  не  знаешь,  куда  деться.
Зачем  казнит  так  больно  жизнь?
И  как  от  лжи  такой  отвлечься?
Как    равнодушье  сохранить?
Мы  часто  делаем  ошибки,
Но  как  же  быть  нам  все  ж  умней?
Здесь  не  исправит  всё  улыбка.
Хороших  больше  все  ж  людей...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518015
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


НАДЕЖДА М.

Ні! За літом я не плачу…

Осінь  -  це  не  тільки  сльота,  проливні  дощі.
На  душі  ледь  -  ледь    гіркота,  новий  стан  душі.
Ні!  За  літом  я  не  плачу.  Крапельки  води
Позбираю  у  долоні    осені  сліди.
В  серце  рветься  рання  осінь  дивними  думками,
Що  приносить  теплий  вітер  довгими  ночами.
Ще  веселкою  заграють  скошені  поля.
Ще  почую  голос  любий,  що  летить  здаля.
Не  впущу  я  осінь  ранню  у  своє  життя.
Я  не  вірю  в  відцвітання    мого  почуття.
Все  ж,  ніхто  не  запитає:  чом  болить  душа?
Мабуть,  все-таки  у  осінь  літо  вируша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517797
дата поступления 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014


boroda171

В мушкетерских горах

В  горах  Принс-Чарльз  я  на  хребте  Атоса,
Обозревая  снежные  моря,
Поймал  тот  кадр,  –  равнину  серебря,
Завесилась  красавица  заря
Хребтами  Арамиса  и  Портоса.

Мороз  и  ветер…  Видятся  с  откоса
Лишь  гордых  гор  безмолвные  гряды,
Веками  нерастаявшей  слюды,
Величие  природы  –  снег  да  льды,
Два  цвета  –  белый  с  синью  купороса.

Мечта  сбылась!  И  больше  нет  вопроса  –
Увидеть  край  суровый  наяву!
Быть  может,  скоро  в  вечность  поплыву,
Но  прежде  –  новый  айсберг  назову
Я  именем  Любви…  моей,  курносой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517863
дата поступления 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Лю

Моя свобода носит его имя

Я  прогибаюсь  тихо  под  изменчивый  мир,
Пытаюсь  молча  из  пороками  смириться,
Я  не  свободна,  чтоб  без  слов  уйти,  
Но  я  в  душе  как  одинокая  волчица.  

                                                 Заложница  того  чего  я  жду,    
                                                 В  плену  судьбы  я  для  себя  рабыня,
                                                 Мне  хочется  кричать,  а  я  молчу,  
                                                 Моя  свобода  носит  его  имя.  

                                                                                                           Лю...
                                                                                                           13.08.2014г.  
(стих  написан  по  картинке)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517715
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Олекса Удайко

ДЕНЬ І НІЧ

[b][i]Як  гарно,  Боже,  що  є  ніч,
де  можна  дню  закрити  очі,
і  все  на  мить  тікає  пріч…
Ах!  Як  люблю  я  темні  ночі!

Та  не  втекти  від  літніх  днин,
Від  повсякдення  сьогодення,
Його  жахних  –  не  раз  –  хвилин
невідворотного  будення…

Бо  лиш  удень  кується  ніч  –
щаслива  ніч  чи  одинока…
Нехай  жахне  тікає  пріч,
Хай  запанує  мир  і  спокій![/i][/b]

16.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517658
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Балабашкина Марина

По кому?


...

А  нынче  всяк  горазд  звонить  в  колокола,
За  языки  -  в  пылу  кровавом  -  дерзко  дёргать,
Чтобы  -  под  плитами  могильными  -  земля
Вздымалась;  корчилась,  выплёвывая  мёртвых...

(В  чаду  похмельном  ли,  в  мистическом  бреду,
В  -  веселья  буйного  ль  -  безумии  жестоком,
То  -  на  войну,  то  -  на  гульбу...)  Но,  на  беду  -
Мир  только  глохнет  в  этом  шуме  колокольном.

В  углу  пылится  Богородицы  икона.
И  пахнет  воском  перетопленным  в  дому'...
[i](А  раньше,  слово  -  
По  округе  сонной  -  звоном!  -
И  только  ёкнет  тихо  сердце  -  
По  кому?..)
[/i]


16,  Август,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517645
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Abba Васнеценко

Він ні руський, ні вкраїнець

Він  ні  руський,  ні  вкраїнець.
Він  –  бандерівець  злочинець!
Хай  збирає  всі  прилади
Та  прямує  до  Канади,

Або  рулить  у  Європу  
Із  Америкою  скопом.
Там  діаспора  чекає
Підлу  та  продажну  зграю.

Там  встановлюйте  порядки
Ваших  націвських  героїв,
Там  паплюжте  ветеранів
Ен-ел-пі-шевською  зброєю.

Бо  нацист  –  напівлюдина.
Геть  із  неньки  України!  

Годі,  їх  терпіть  облуди,
Годі,  слухати  наклепи,
Годі,  підстелять  іудам
Під  брехню  слов'янські  степи!    

Годі  класти  під  заклання
Східний  південь  України!
Годі  підмінять  знання  нам,
Та  Героїв  Батьківщини!

Ви  нічого  не  доб’єтесь,
Тільки  самознищування,
Бо  Господь  пильнує  втретє  
Ваше  «господарювання».

Так,  нацист  –  напівлюдина.
Геть  із  неньки  України!

Вірш  написано  з  урахуванням  ст.34,36  та  68  Конституції  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517630
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


natalux

Свята простота

Святая  простота  –  така  біда!
Вона  служила  всім  земним  тиранам
Хоча  й  цитує  Біблію  з  Кораном  –  
Це  найстрашніша  й  наймогутніша  орда!

Пухлину  видалити  можна,  а  її…
Святая  простота,  як  метастази,
Немає  більш  живучої  зарази,
Бо  діти  в  неї  вічні  холуї.

Вона  послужливо  спалила  Яна  Гуса.
Джордано  Бруно  -    теж  її  робота.
Кричала  «хайль»,  лизала  фюреру    чобо́ти,
Ця  пошесть  також  стратила  Ісуса.

Вона  писала  Сталіну  доноси.
І  все  це  по  ідейним  міркуванням.
Сьогодні  Україну  на  заклання
Двоглавому  орлу  в  жертву    приносить.

Не  дай  же,    Боже,  святості  такої,
Коли  ікони  пишуться  із  ката,
Коли  думок  у  мозку  небагато,
Коли  сама  вона  не  відає,  що  коїть.

По  легенді    чеський  учений-патріот  Ян  Гус,  який  боровся  за  визволення  свого  народу,  був  зведений  католицьким  церковним  собором  на  вогнище  як  небезпечний  єретик,  ворог  істинної  церкви.  Стоячи  на  багатті,  мученик  помітив  стареньку,  яка,  цілком  впевнена,  що  робить  добру  справу,  принесла  свій  оберемок  хмизу  для  вогнища.  «Про  sanc-ta  simplicitas  [санкта  симплицитас]»,  -  з  гіркою  посмішкою  вигукнув  Гус:  за  щастя  старої  жінки  він  боровся,  вона  ж  з  найкращими  намірами  служила  його  мучителям.  Ці  слова  застосовуються  до  всіх  простодушних,  наївних  людей,  які  в  своєму  невігластві  не  відають,  що  творять.  «Вікіпедія»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517544
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Олекса Удайко

І літо знов цвіло у росах

[b][i]Вона  прийшла  –  
близька...  жадана...
Неначе  доля,
Богом  дана...
І...  
цілий  день
аж  до  смеркання
пісні,  як  сон,    
обом  вилися,
мов  жайвір  у
блакитній  висі…
І...
сонце  так
привітно  гріло,
й  приливом  сил
буяло  тіло...
Душа  росла,
немов  на  дріжджах.
Була  ж  раніш
гірка,  несвіжа,
неначе  пліснява  
в  кутку...
Хто  міг  терпіть
її  таку?!

...Були  мотиви  –  
«Долі  клич»*!  
Та  іншої
ти  їй  не  зич!..
І...  
хвиля  так
тіла  «ласкала»,
І...  
«Думи»  знов
нові  плекала.
І...
молоді  –  не  «вечорові»**  –  
від  спілкування...
від    любові...
Любові  вічної,
Як  світ...
І...  
сонце  –  знов!  –  
посеред  віт...
І...  
літо  знов
цвіло  у  росах,
по  камінцях  
ходило  босе.
І...  
любим  був  
невгавний  шторм,
для  чайок  –  з  рук  –  
жаданий  корм...
І...  
знову  гув
небесний  дзвін...    
Куди  подівся
обсіч  він?..
Невже  літав  
десь  за  моря
відчути  гук  
Календаря?..

Цвіте  земля,
шумлять  моря…
Для  них:  що  день,
що  ніч  –  зоря!
Й...  
вируює  хіть  
вже  безліч  днів...
Та  в  світі  ви
нараз  одні...

Нехай  людей
любов  єдна,
І...  
пийте  чашу
всю!  До  дна!
...Десятки,  ти-
сячі  кохань
пошли  їм,  Боже,
В  тиху  рань!

І..
хай  у  небі
жайвір  в'ється...
А  серце  в  грудях
клично  б'ється...  [/i][/b]
______
*)\"Долі  клич\"  (2005);  **)\"Думи  вечорові\"  
(в  роботі)  –  збірки  віршів  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517436
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


boroda171

Маятник

Холодком  потянуло  с  полей…
Это  кончилось  лето,  и  скоро
В  небе  синий  экран  монитора
Перечертит  курсор  журавлей.

Здравствуй,  осень!  В  дорогу  пора,
Вновь  дремать  под  колес  перестуки.
Радость  встречи  и  горечь  разлуки
Наколдуют  туманы  с  утра.

Защемило  вдруг  сердце  слегка
Дикой  смесью  веселья  и  грусти,
С  напускною  бравадой  отпустит
В  путь,  прижавшись,  родная  щека.

Осень,  свежей  прохладой  пьяня,
Подмигнет  мне  по-свойски,  хитрюга,
Снова  маятник  северо-юга
Закачает  по  рельсам  меня…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517445
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


s o v a

…И надпись в уголке визитки…

а  моё  утро  было  сонным,
проспавшим  молодым  вином,
небес  молочно-  монотонных,
неведомо-воздушным  днем

продрогший  переулок  в  зимах,
перчатки  тонким  полотном,
кому-то  встречному  почином
и  новой  песней  напролом

у  расписаний  есть  обычай  -
они  теряются  легко!
и  так  плутают  все  привычки!
под  звёздным  небом  высоко

не  признавая  расстояний,
по  детски  хочется  шутить,
читать  спросонок  Мандельштама,
на  завтрак  кофе  заварить...

а  на  визитках  -  правда  прозы,
и  Вам  я  вымокнуть  не  дам,
Январь,  пишите,  смейтесь  тоже!
и  пистолетом  хвост,  да-да!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305849
дата поступления 11.01.2012
дата закладки 15.08.2014


Дід Миколай

Не буду я ні тліти ні гибіти.

Сходив  немало  в  долі  по  світах,
Тримав  жар  птицю  часом  у  долонях.
Життя  лишало  шрами  на  руках,
І  сивиною  вишило  на  скронях.

Ой  як  ще  хочу  жити  і  любить,
Зібрати  внукам  зорі  із  орбіти.
Допоки  можу  ворога  зустріть
Не  хочу  я,  ні  тліти  ні  гибіти.

Й  нехай  мої  згорьовані  слова,
Зупинять  зло  опльованого  літа.
Ще  буде  ранок,  скінчаться  «жнива»,
Бо  ж  мною  буде  випита  цикута!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517341
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


AKM

Очарованье


Очарования  полна  душа
И  сладострастье  взгляд  твой  опьяняет
Ты  затихаешь  нежностью  дыша
Блаженства  миг  над  ночью  проплывает

Прикосновеньем  к  чуду  назовем
Полет  над  бездной  и  вершиной  жизни
Хотя  потом  наверно  проклянем
Ведь  на  пути  твоем  я  просто  лишний

Но  за  забвенье,  тишину,  покой,
Вулкан  страстей,  шторм  чувств  и  бурю  ласки
Останься  в  памяти  моей  такой
Чтобы  со  временем  не  меркли  краски

Давай  вдвоем  тихонько  помолчим
Пусть  наша  встреча  и  случайна.
Как  жаль,  что  мы  так  мало  чтим
Все  то,  о  чем  мечтаем  тайно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517280
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


@NN@

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ*

[b]Молитва  за  воскресіння  України[/b]

Господи  Ісусе  Христе,  Сину  Божий,  що  стерпів  і  вмер  за  нас  на  хресті  й  третього  дня  воскрес  із  мертвих  у  великій  славі,  зглянься  на  нашу  Матір  Україну  і  подай  їй  Свою  могутню  руку.  Ти  бачиш,  Ісусе  Солодкий,  як  терпить  і  страждає  наша  дорога  Вітчизна,  на  хресті  розп'ята,  Пилатами  осуджена  й  в  могилу  ворогами  нашими  погребена.  Вислухай  щирі  молитви  синів  і  дочок  України  і  воскреси  її,  як  воскресив  Лазаря  із  гробу  у  Віфанії,  щоб  Ім’я  Твоє  було  прославлене  нині  і  завжди  і  навіки  вічні.    Амінь.

[b]Молитва  за  волю  Українського  народу[/b]

Всемогутній  Боже  і  Творче  Світів,  Ти  створив  небо  і  землю  і  свобідних  птахів,  що  любуються  і  радіють  своєю  волею  і  свободою,  яка  підлягає  тільки  Твоїй  Всемогутній  Волі:  Ти  знаєш,  Господи,  що  свобода  це  найвищий  скарб  людини  й  народу,  що  всяка  неволя  є  найстрашнішим  терпінням.  Змилосердься  ж  Господи  над  Українським  народом,  що  терпить  поневолення  на  широких  землях  своїх,  зітри  кривду  і  неправду,  що  неволить  його,  і  дай  йому  Преподобний,  зажити  вольним  життям,  щоб  нікому  не  служив  окрім  Тебе,  і  щоб  вільно  прославляв  Ім’я  Твоє.    Амінь.

[b]*  ці  молитви  були  взяті  із  молитовника  виданого  в  1939  році,
 його  зберегли  діти  репресованих.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464541
дата поступления 06.12.2013
дата закладки 14.08.2014


Ірина Лівобережна

Беженка…

Как  страшно  душу  окунуть  в  войну...
Как  больно  сердцу  от  желанья  -  выжить.

Последний  раз  по  дому  оглянусь...
Я  ухожу,  мой  дом...  Не  будь  обижен...

Сбираю  в  узелок  нехитрый  «скарб»,
Родное  покидая  со  слезами...

А  окна,  двери,  люстра  свысокА,
Отчаянными  молят  голосАми!

На  белые  полоски  простынь  рву...
Второй  большой  кусок  -  держать  как  знамя...

И  не  скрывая  слёз  уже  реву  -
О,  Боже,  Боже,  что  же  будет  с  нами?

Ну,  не  тоскуй  мой  уголок,  не  трусь...
Держись,  покуда  можешь  ты  держаться...

Надежду  грею  в  сердце,  что  вернусь...
Пообещай  нетронутым  дождаться...

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x-Ot-mTveTE[/youtube]
[b]Письмо  бойца  национальной  гвардии  Украины  
жителю  Славянска,  покинувшему  свой  дом  во  время  АТО[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517135
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Ірина Лівобережна

Держи меня над пропастью

Держи  меня  над  пропастью!  Держи!
Не  оставляй  -  в  порыве  малодушья...
Не  верь  прокравшейся  холодной  лжи,
Что  ты  уже  ни  капельки  не  нужен...

Ты  стал  спасеньем.  Розовым  стеклом.
Через  тебя  мир  видится  яснее.
Мои  тревоги  -  обними  крылом!
О  большем  даже  думать  я  не  смею...

В  сей  час  печальный,  милый,  не  оставь!
Со  мною  будь  -  поддержкой  и  опорой.
Чуть-чуть  светлее  проступает  явь
От  наших  -  до  рассвета  -  разговоров...

Не  покидай,  молю!  Не  уходи!
Останься  -  вопреки  словам  досужим.
Ты  -  мой  маяк  на  жизненном  пути.
Свети!  
     Твой  свет  -  в  тумане  -  греет  душу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517150
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Lana P.

Ти приїхав…

Ти  приїхав...
І  радість,  і  сльози-  роздільні,
Розмішалися  вщент  почуття.
Ми-  заручники  долі  невільні,
В  переправах  надій  у  буття.

Ти  приїхав...
Чи  може  щось  бути  ще  краще?
Щоки  знову  палають,  горять...
Все  погане  хай  знине,  пропаще,-
Милі  вустонька  так  гомонять...

Ти  приїхав...
І  стало  затишно  в  оселі.
Лине  тіло,  душа  в  небокрай!
Доля  править  життям  каруселі...      
А  від’їхати-  не  поспішай!                                          13.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517245
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Олекса Удайко

Ніжні паростки любові

[b][i]Чом  лютуєш,  люба?..  й  на  когò?..
Дмеш  на  кòго  так  кумедно  губи?
Чом  не  чуєш  серця  ти  мого?
То  ж  нараз    зведеш  його  до  згуби...

Злість  твоя,  незрозуміла  лють
Спалять  ніжні  паростки  любові...
Ангели  у  небі  сльози  ллють
І  дивуються-дивуються  тобою.

Я  тебе  кохаю  до  нестям!
Ту  любов  не  вбити  вже  брехнею.
Я  довів  це  всім  своїм  життям,
Ти  ж  завжди  ховалася  за  нею.

І  нехай  зрадіє  дивина,
Як  умить  розстануся  з  тобою,  –
Не  моя  –  твоя  у  тім  вина,
Що  любов  вінчається  з  журбою...[/i]
[/b]
07.07.07

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517162
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


miss Blues

Созрели яблоки…

Созрели  яблоки,  из  сот  янтарный  мёд
Стекает  сладкой  ароматной  каплей...
Грань  красоты  тонка,  хрупка  как  лёд,
И  август  притаился  белой  цаплей  -
Стоит  на  тонкой  ножке...  Скоро  осень.
Колоколов  печальный,  дивный  звон,
И  лёгких  облаков  почти  седая  просинь,
И  тайный  сердца  стук,  -  молитвы  камертон...
Созрели  яблоки,  янтарной  каплей  мёд..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517152
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Валентина Ланевич

Люби мене, люби…

Люби  мене!  Cолодкий  стогін,
Рветься  з  грудей  у  горобину  ніч.
Соски  налиті  ласки  просять,
Бажаю  лиш  тебе  -  у  цьому  річ.

Люби  мене!  Постіль  зім’ята,
Ворочаюсь  без  сну  з  боку  на  бік.
Слова  твої  -  пахуча  м’ята,
Низ  живота  пройма  зрадлива  хіть.

Люби  мене!  Гаряче  тіло,
В  мані  жаги:  здригається,  тремтить.
Що  мулько  в  серці  -  відболіло,
Люби  мене,  люби!  Душа  кричить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517174
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Enola

Мама, знаешь…



Край  замаран  войной,  что  грязью...
Я  все  ночи  молюсь  и  дни:
"Хрупкой  нитью  мобильной  связи,
Добрый  Отче,  соедини,

с  теми,  кто  за  чертою  ада,
с  теми,  кто  испытал  огонь..."
Сердце  бредит  отцовским  садом,
рвется  в  тишь,  где  семья  и  дом.

Мама,  знаешь,  вот  этим  летом,
когда  первый  гремел  обстрел,
вспышкой  взрывов  рассвет  расцветив,  -  
каждый  заново  повзрослел...

Мама,  знаешь,  я  верю,  стоит
потерпеть  -  все  пройдет,  как  сон.
И,  на  отчем  пороге  стоя,  
поцелую  твою  ладонь.  

12  августа  2014  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516941
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Дід Миколай

Люби й кохай.

А  роки  впевнено  втікають.
Все  дужче  чутно  клавесин.
Змарнілі  в  ирій  відлітають,
Несе  удалеч  часоплин.

Нема  антракту  на  цій  сцені.
Не  можна  занавіс  закрить.
Ба,  на  підході  до  арени,
Час  не  можливо  зупинить.

Твори  тепер  і  будь  щасливий.
Відкинь  тривогу  й  суєту.
Люби  кохай  щоб  буть  любимим
У  холод  спеку  і  сльоту.

Й  щасливим  будеш  спозаранку
І  зможеш  зіроньки  черпать.
Знайдеш  у    подолі  серпанку,
Й  душа  відчує  благодать!

                         Єлені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517102
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Lana P.

Ви чули, як плачуть дощі?. .

Ви  чули,  як  плачуть  дощі,
Як  скиглять  обірвані  струни,
Шукають  у  долі  фортуни,
Як  хиляться  слізні  хвощі?..

Вони  ще  диктують  вірші,
У  мряках  розкидують  жалі,
Жбурляють  на  землю  печалі
Від  самих  куточків  душі.

Ви  чули  їх  трепетний  дзвін?
Луною  летить  стоголосся,
У  думках,  мов  стигле  колосся.
Жадання  людських  перемін?..

Ви  чули  їх  радісний  спів,
Між  небом,  землею  єднання?..
Буремних  надій  поривання
У  стогонах  босих  дощів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517011
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Lana P.

У Серпня знову дискотека…

У  Серпня  знову  дискотека-
Скаче  спека.
Сонце  розкидало  жаринки-
Ні  хмаринки.
Тріщить  земля  в  температурі-
Прагне  бурі
Напитись  спраглими  вустами-
До  нестями.
Ковтати  дощ  у  зубожінні-
Жебонінні.
Сама  у  пошуках  озону-
Без  кордону,
Бо  спрагле  тіло  загоріло-
Заніміло.
Всім  серцем  тягнеться  у  просінь-
Скоро  осінь.
Ось  хмара  появилась  сива-
Буде  злива.
В  запалі  танці-  без  вороття...
Так  йде  життя.                                                                                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517008
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Вячеслав Рындин

Всухую боле не могу…

[b]Рисуйся  воздух  в  атмосфере…
_______
Сей  день  по-летнему  дунул
Капель  морскую  в  дальномере
Я  вижу  сгорбленной  в  жару
На  горизонте  зной  всухую  
Мне  треплет  нервы  ни  хочу
Терпеть  безветрие  в  любую
Вторгаюсь  капельку  приму  
Любое  с  виду  обещанье
Любого  типа  мокроту
Я  внутрь  заглатывал  вслепую…
_______
Зазор  в  зубах  держал  чеку…[/b]

13.  08.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516958
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Дід Миколай

Обївся пігмей дурману.

Що  ж  ти  знову  подонок  надумав?
Десь  об’ївся  пігмей  дурману.
Виліз  падло  вчергове  із  чума
Щоби  знов  розпочати  війну…

Вчора  звечора  вбитому,  в  хату
У  вікно,  наше  злодій  вночі
Знову  кидаєш  сука  гранату.
Щоб  зігріти  для  мертвих  харчі?

Ні  паскуді,  бо  вирве  нам  жили.
В  хату  бидла  не  можна  пущать
Бо  не  виведем  потім  бацили
З  закомірника  вкраде  печать…

Приготовив  бля..  гуманітарку
Міротворєц.  Попробуй  не  взять…
Суч  відал  он  Європу  за  шкварку,
Наче  тещу  обкурений  зять.

Це  ж  яка  кацапюра  скотина,
Зупини  його  Боже  скарай.
Тебе  просить  моя  Україна,
У  молитвах  святий  Миколай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516984
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Дід Миколай

Героям воїнам Слава!

Ти  був  герой  й  залишишся  в  строю,
Вкраїна  мужніх  завжди  шанувала,
Коли  за  неї  гинули  в  бою
Й  через  віки  століть,  не  забувала!

В  сирітській  хаті  плаче  дітвора,
Той  плач  дитячий  серденько  проймає.
Сліпая  смерть,  найкращих  обира
Щоб  нам  жилось,  найперших  забирає.

Втікали  орди,  вечір  догоряв.
Плювались  кров’ю  Путінські  бандити.
Недарма  синку  голову  поклав.
Не  буде  степ  від  сорому  горіти.

І  буде  ранок  знову  у  гаю.
І  будем  ми  любити  й  сумувати.
І  ти  радіти  будеш  у  Раю.
І  соловейко  буде  нам  співати.

   Памяті  чоловіка  Тетяни  Чорновіл
                   Миколи  Березового

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516986
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Lana P.

Нагадає про Вас…

Нагадає  про  Вас  вітер  в  лузі,
Кращі  ноти  візьме  на  підбір,
А  серденько  підхопить  у  тузі
Ту,  глибинну  струну,  що  у  бір
Прокладає  тернову  стежину
Поміж  сосен  зелених,  мохів
І  встеляє  квіткову  ряднину
У  конваліях  рідних  гаїв.
Нагадає  і  блиск  місяченька,
Що  запалює  в  небі  стожар,
Вас  розбудить  вночі,  здаличенька,
Кине  зорі  до  ніг,  що  між  хмар
Заблукали  у  пошуках  сонця
І  грайливо  цвітуть  ввишині,
Заглядають  у  Ваші  віконця.
Пестять  личко,  співають  пісні,
Нагадає  про  Вас  осінь  спрагла,
Золотистих  листків  океан,
Бо  кохання,  неначе  та  магма,
Коли  в  серці  критерій-  вулкан.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516657
дата поступления 10.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Ірина Лівобережна

Предчувствие грозы

[img]http://www.neizvestniy-geniy.ru/images/works/photo/2012/01/522130_1.gif[/img]

Предчувствие  грозы.
Порывы  ветра  -  клавиш
Касаются  листвы...
Меня  ты  не  оставишь?

А  клавиш  бег  -  быстрей,
А  небосвод  -  всё  ниже,
Дрожанием  ветвей  
Моя  тревога  дышит...

Вползают  облака
Клочками  серой  ваты.
По  нервам  бьёт  раскат!
И  молния  -  расплатой!

Посыпалось!  Влилось!
Чувствительно  накрыло!
Холодный  этот  дождь  -
Как  равнодушьем,  милый...

В  душе  к  тебе  -  призыв!
Мне  непременно  надо  -
Предчувствие  грозы
Сменить  сияньем  радуг!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516904
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Амелин

Ночной прохожий (Олександру Крутий)


Из  оригинала:

Ночной  поэт

«Я  играю  на  чувствах  людей
И  рифмуя  слова  за  словами
В  темноте  непроглядных  ночей
Я  бросаю  в  них  с  крыши  стихами».

ID:  512519
Рубрика:  Вірші,  Громадянська  лірика
дата  надходження:  20.07.2014  18:31:39
автор:  Олександр  Крутій

Пародия.

Ночной  прохожий

Возвращался  вчера  я  домой,
Ночь  была  непроглядной  и  тёмной.
Боже  мой!  Что  случилось  со  мной?
Протираю  глаза,  удивлённый  –  

Получил  я  стихом  по  башке!
 –  Эй,  на  крыше!  Вы  что,  в  самом  деле?!
Хорошо,  не  цветами  в  горшке!..
Ну,  поэты...,  совсем  обалдели...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516910
дата поступления 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Потусторонний

Когда…

Когда  нет  дружбы  и  любви,
одна  холёность  остаётся.
Вот  с  этим  счастьем  и  живи
на  Солнце.

Как  часто  зыбкою  стезёй
ведёт  слепящая  гордыня.
Пренебрежение  душой  -
к  вершине?

Какие  новые  друзья
из  сердца  вытеснили  старых?
Так  малодушничать  нельзя…
Без  кары.

Тревожно  в  мире  подлецов,
где  обаятельнее  -  черти.
Какое  честное  лицо
у  смерти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420131
дата поступления 22.04.2013
дата закладки 10.08.2014


Потусторонний

Как-то раз…

Как-то    раз    я    решил    написать    стих.
Просто    взял    и    прикрикнул    нутру:    «Фас!»
А    нутро    пробурчало:    «Ты    что,    псих!?
Всё    от    Бога,    проси,    может    быть    даст!»

Я    не    гордый,    взмолил:    «Ты    пошли    мне,
хоть    бы        каплю,    хоть    горсть    золотых    слов.»
Бог    с    небес    прогремел:    «Мне    сейчас    не…
до    тебя,    опасаюсь    за    жизнь    пчёл!»    

-Я    пчела,    я    не    трутень,    вот    мой    мёд.
Не    горчит    и    не    клеится    как    лесть.
Растворяет    в    холодных    сердцах    лёд
и    наверное    можно    его    есть.

-Так    лети    себе    с    Богом,  добро  сей.
Что    ещё    тебе    нужно,    тогда,  сын!?
У  тебя  уже  есть  на  земле  цель,
только  камень  с  души  (на  людей)  вынь.

-Ничего    мне    не    надо,    я…    сам,    сам!
И    спасибо    Тебе,    что    люблю    жизнь.
Я    сегодня    пойду,    помолюсь    в    храм
лишь    за    здравие...    пчёл,    что    летят    ввысь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435122
дата поступления 03.07.2013
дата закладки 10.08.2014


Амелин

Стихи о непонятном кризисе (Григорию Подольскому)

Но  сначала  оригинал:

 Стихи  о  девушке  Марине

 Борясь    упорно    с    кризисом    душевным,
 переходящим    плавно    в    возрастной,
 сбегаю    от    действительности    нервной
 я    в    мир    любви,    понятный    и    простой.

 Звоню    хорошей    девушке    Марине-
 вот    скоро    месяц,    как    я    с    ней    знаком.
 Марина    любит    слушать    Паганини
 и    обожает    барбадосский    ром.    

 Марина    входит    с    неприступным    видом,
 столь    подходящим    ей    при    свете    дня,
 и    сразу    же    незримые    флюиды
 пронизывают    полностью    меня.

 Марина    пахнет    пряными    духами,    
 и,    скинув    с    плеч    песцовое    манто,
 рассказывает    мне,    как    эти        хамы
 к    ней    пристают        в    трамвае    и    метро...

 Мы        слушаем    скрипичные    каприсы,    
 Марина,  не  спеша,  смакует    ром,    
 И    отступает    мой    душевный    кризис,
 не    говоря    уже    о    возрастном...

ID:  404061
 Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
 дата  надходження:  25.02.2013  12:09:12
©  дата  внесення  змiн:  25.02.2013  12:09:12
 автор:  Григорий  Подольский


Стихи  о  непонятном  кризисе

Уж  год  прошёл,  но  кризис  мой  душевный,
Переходящий  плавно  в  возрастной,  
Он  может  превратиться  в  кризис  нервный
В  действительности  этой  не  простой.

Как  я  уже  устал  от  Паганини!
(И  ром  таскать  домой  по  выходным!)
Ведь  переехавшей  ко  мне  Марине
Всё  трын-трава  –  как  с  белых  яблонь  дым.

Она  не  ездит  больше  на  трамвае  –  
Я  кое-что  покруче    приобрёл…
Когда?  –  Да  сразу  в  прошлогоднем  мае,
Когда  вдруг  под  венец  её  повёл.  

Она  ж  приятно  пахла  так  духами!
Ну  а  манто  –  так  то,  вообще  писец!  
Скрипичные  каприсы  между  нами
Звучали  стройной  музыкой  сердец!  

Теперь  узрел  незримые  флюиды  –  
Ведь  мир  любви  понятный  и  простой  –
Она  ведь  на  меня  имела  виды!  
Или  всё  это  –  кризис  возрастной??..


Писец  –  это  такой  пушной  зверёк,  а  не  плохое  слово,  
просто  написано  с  ошибкой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405446
дата поступления 02.03.2013
дата закладки 10.08.2014


Олекса Удайко

СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ, ТА НЕ ВПІЙМАВ

               "Світ  ловив  мене,  та  не  впіймав"-
                 Сказав  Сковорода,  обнявши  глобус.
                 "Біжи  за  мною,  не  лови  ти  ґав"-  
                 Сказала  ти,  спішучи  на  автобус...
               
                 Біжимо  разом  вже  десятки  літ
                 По  ниві,  де  квітують  рясно  квіти.
                 Нехай  не  він  нас  -  ми  впіймаєм  світ,
                 Що  нам  в  дорозі  зореносно  світить.  

                 10.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516645
дата поступления 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014


Дід Миколай

З Майдану виросте цунамі!

Розпять,  спалить!
                           -  «Вищать  обранці"
З  печерських  пагорбів  облудь.
Й  паршиві  платні  голодранці,
Дрова  на  вогнище  несуть.

Мізки  засрали  їм  чужинці,
Нещасним  витерли  соплі.
Вєлікарусскія  ординці,  
Вищать  від  радості  в  Кремлі.

Кому  ж  ви  служите  засранці?
Давно  на  вас  обранці  сцуть.
І  вас  придурків  в  дикім  танці,
Теж  на  Майдані  розіпнуть.

Зміняли  гідність  на  гостинці,
Сліпі  поснули  в  міражі.
Тому  ви  також,  як  злочинці
Бо  ж  обкурились  анаші.

З  Майдану  виросте  цунамі,
Вбієнних  пам'ять  підніме.
І  буде  чисто  в  нашім  храмі,
Народна  хвиля  вас  змете!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516584
дата поступления 09.08.2014
дата закладки 10.08.2014


Ірина Червінська-Мандич

Як ніж у масло, входиш ти у мене

Як  ніж  у  масло,  входиш  ти  у  мене,
І  турбулентність  у  свідомості
Нарощує  свою  шкалу.  Ой,  леле!
Не  вистою!  Не  вистою.  Не  ті
Слова  ти  розсипаєш  перед  очі,
А  знаків  ще  нема  на  віражах...
Притормози!  Бо  вже  і  дні  шепочуть,
Що  заночуєш  у  моїх  садах.
Ой,  леле!  Не  зостанешся.  І  постіль
Ні  складки  після  тебе  не  дізна.
Лише  ковток  -  хіба  же  цього  досить,
Щоб  ти  мене  до  рисочки  пізнав?

26.06.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516569
дата поступления 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014


desert rose

Географія

Наша  з  тобою  географія  набила  собі  гулю  на  лобі
і  на  глобусі  з’явилася  нова  гора
Вона  вся  вкрита  бузковою  кригою  і  пахне  сніжними  конваліями,
адже  у  мені  такого  кольору  смуток  і  такого  запаху  мої  сльози

Наше  з  тобою  географічне  положення  настільки  полярне
що  північне  сяйво  розлетілося  по  всій  атмосфері
І  тепер  замість  озону  в  ній  молочні  краплі  суму

Наші  з  тобою  часові  пояси  настільки  різняться  в  годинах
що,  коли  в  мене  сходить  сонце,  у  тебе  воно  заходить
І  здається,  що  насправді  це  два  різних  сонця
а  ми  з  тобою  на  різних  планетах

Я  сумна  самотня  Троянда,  давно  не  полита  нічиїми  ласкавими  руками
і  не  зрошена  теплими  стрімкими  дощами

А  ти  –  Маленький  Принц,  котрий  блукає  по  своїй  планеті
та  шукає  себе  поміж  хвиль  океану  
та  прихистку  в  інших  троянд,  егоїстичних  та  самозакоханих,
але  неодмінно  красивіших,  ніж  я

Наша  з  тобою  географія  не  дозволяє  нам  бути  одночасно  в  одному  місці  разом
адже  тоді  б  всі  цифрові  годинники  оскаженіли
а  піщані  повтікали  б  на  прибережну  полосу
і  час  би  зупинився  для  всіх  довкола

Ми  не  можемо  так  ризикувати

Осідлай  скоріше  Морфеєвого  змія  та  прийди  до  мене  уві  сні
саме  тоді,  коли  будеш  дивитися  на  захід  свого  сонця

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516403
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Олекса Удайко

ПІСОК І ВІТЕР

[b][i]Піски,  бархани,  дюни  невсипущі:  
То  там,  то  тут  –  ганяють  їх  вітри…
Схоронять  їх  від  вітрової  гри
Лиш  трави  вперті,  висохлі,  колючі.

Та  грають  людством  долі  невгавущі
Попри  жадань,  гармонії  попри:
Пісок  сипучий  юної  пори
Лопатить  вічність  –  сила  невмируща!  

І  прийде  мить,  коли  піщана  падь
(Розтрушуй  час,  а  чи  ретельно  гладь!)
Сховає  й  світлі,  й  темні  дні  у  морок…    

Й  не  спинять  ні  нектари,  ні  меди,
Мистецька  гра  акторів  і  акторок
Приречених  побути  і  піти.[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516378
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Богданочка

Не чутно…

Прокинулась  серпневого  світанку,
Грайливе  сонце  пестило  вуста.
Міцної  кави  випивши  на  ганку,
Скотилася  по  тілу  гіркота.

Срібляста  чашка  враз  засумувала,
Покинули  її  на  підвіконні...
Мене  також  печаль  поцілувала,
Проснулися  усі  тривоги  сонні.

Не  чутно  у  вітальні  любих  кроків,
Лиш  кошеня  муркоче  біля  ніг.
Не  стримую  уже  я  сліз  потоки,
Підкралася  розпука  на  поріг.

Прогнулися  тужливо  мої  плечі
Під  тягарем  болючої  розлуки.
Вже  не  прогнати  сонцю  холоднечі,
Мене  зігріють  тільки  Його  руки

Та  як  картати  ці  тривожні  дні?
Коли  так  мало  залишилось  сили...
Замовкли  навіть  тіні  на  стіні,
зі  мною  у  самотності  застигли.

Заснуло  кошеня  в  гнітючій  тиші,
Котились  сльози  краплями  роси.
До  зустрічі  лічитиму  я  тижні,
і  чутиму  нечутні  голоси...

                                                                     8.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516361
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Вячеслав Рындин

"По пути…"

[b][i]По  пути…
_______
По  земле,  по  дороге
Мчится  скорая  весть  о  любви…
Мотыльки-чудаки,  маттиолы
В  середине  путейской  травы
Вольнодумные  –  пышные  рощи,
Сотни  лет  как  наезженный  строй,
Направляют  житейские  вожжи
На  сближение  (лично!)  с  тобой
Я  везу  –  голубые  фиалки
В  красно-белом  –  гламурно  в  пылу
Извещают  считалки-ромашки,
Что  в  пути  –  дураком…
_______
Не  умру[/i]…][/b]
 
08.  08.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516306
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


НАДЕЖДА М.

У любові теж буває осінь…

У  природі  зміни  помічаю.
Тиша  насторожує  мене.
Літо,  але  лист  уже  злітає.
Значить,  осінь  все  ж  не  промине.
У  любові  теж  буває  осінь,
Коли    поцілунків  смак  забув.
А  душа  не  знає  уже  млості.
І  в  собі  ти  осінь  теж  відчув.
Притаїлась  осінь  за  віконцем.
Ти  сумуєш  за  вчорашнім  днем.
Лиш  надія  теплиться  на  донці:
Може,  тимчасово  й  все  пройде?
Тільки  у  природі  все  по  колу:
Літо,  осінь,  потім    йде  зима.  
Тільки  у  людини  вже  ніколи
Повороту  з  осені  нема.
Старість  не  повернеться  в  дитинство.
У  колисці  вже  не  будеш  спать.
Роки  позбирай  по  намистинці.
І  зумій  до  всього  вже  звикать..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516281
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


desert rose

Мені говорили…

Мені  говорили,  що  ти  всотуєш  мед,  як  трутень.
Насправді  ж  ти  працелюбний  солдат,  
що  продукує  ті  соти.

Мені  говорили,  що  ти  п’єш  горілку,  
ніби  не  бачиш  байкальського  дна  гранчастої  чарки.
Насправді  ж  ти  час  від  часу  запиваєш  свої  проблеми.  
Почни  з  ними  боротися.  
Ти  їх  побореш.  
Ти  гарний  солдат.

Мені  говорили,  що  ти  збиваєшся  повсякчас  з  манівців  
і  втрачаєш  себе.
Насправді  ж  ти,  як  ніхто  інший,  знаєш  
де  ти  і  хто  ти.  
І  насправді  бачиш  користь  в  своєму  існуванні,  
адже  ти  вмілий  солдат.

Мені  говорили,  що  ти  затятий  холостяк  
і  не  шукаєш  постійних  стосунків.
Насправді  ж  ти  ніжний  та  чуйний,  
а  також  вірний  та  люблячий.  
Просто  тебе  не  знайшла  ще  та,  
котрій  буде  потрібен  такий  працелюбний,  
гарний  та  вмілий  солдат  кохання,

як  ТИ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516202
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Lana P.

Лоскоче хвилька…

Лоскоче  хвилька  пір’ячко  качати,
Промінчик  зачепився  за  чубок,
Розбіглись  білі  хмароньки  із  вати,
Смикнули  надвечірній  поплавок.

Літневий  став,  уквітчаний  лататтям,
Край  берега  у  рясці  жаботить...
Вже  вечір  розпалив  сонце-багаття,
Здавалося,  за  обрієм,    згорить...

Та  не  згоряє,  бореться  з  пітьмою.
Хто  ж  буде  переможцем:  день,  чи  ніч?
Цикадів  співи  котяться  луною,
А  місяць  трусить  зіроньки  із  пліч.

Дрімають  верби  в  люльці  з  очеретів,
Гойдає  вітер  коси  осоки,
А  коники,  оркестрами  кларнетів,
Мелодії  виводять  залюбки.          5.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516145
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Lana P.

Крізь гілки вербові…

Крізь  гілки  вербові  виглядує  просінь,
Очищенням  з  неба  говорить,  що  осінь
Золотить  мережку  на  вітах,  травиці
І  пахне  духмяно  повітря  землиці.

Виглядує  голуб  голубку  у  лісі,
Залишили  гніздонька  ластівки  в  стрісі.
Вони  аж  весною  вернуться  додому,
Пунктиром  дорогу  звели  невідому  .

У  відблисках  леза-окрайцями  нива,
Плуг  землю  розкраяв-  в  тумані  аж  сива.
У  свіжих  розрізах  тупцюють  ворони,
Давно  вже  немає  для  них  заборони.

Літає  мережкою  бабине  літо,
Омите  у  росах  і  сонцем  зігріте.
Душа  так  і  проситься  з  ним  полетіти...
Зустріти  коханого  і  порадіти.                                                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516153
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Богданочка

Тишина

ПОлудень.  Час  перетнув  день  екватором.
Гаряче  повітря  на  груди  камінням  лягло.
А  небо,  схотівши  побути  актором-аматором,
саван  із  хмар  темно-синіх  на  себе  вдягло.

Сонце  сховалось  в  кишені  і  ,мабуть,  заснуло,
зморене  довгим  блуканням  по  видноколу.
Понад  лісом,  на  сході,  так  дивовижно  блиснуло...
Це  панянка-гроза  блискавиці  скидає  з  подолу.

І  від  грому  її  каблуків  затрусилась  земля.
Схаменувшись,  пташки  поховалися  десь  по  кутках.
Від  обіймів  спекотнього  вітру  хитнулось  гілля,
потонула  дорога  в  пилюці  й  зелених  листках.

Тишина...  Мов  живі  всі  покинули  світ.
Горобці  не  співають,  собаки  лякливо  мовчать.
Тільки  яструб  самотньо  продовжує  в  хмарах  політ,
мов  бажаючи  сонце...  не  зливу...  у  небі  стрічать...




                                                     На  фото  дивовижна  картина  "  Тишина  ",
                                                     художник  Ісаак  Левітан,  1898  р.  

                                                                           7.08.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516136
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


miss Blues

Там окажешься ты…


"...если  наша  Земля  -  ад  какой-то  другой  планеты..."      
                                                                                                                                               Олдос  Хаксли  


Знаешь,  наша  Земля  это  сад.
И  цветенье  его  прекрасно!
Землю  Бог  сотворил  не  напрасно...
И  ребёнок  плодам  его  рад!

Значит,  наша  Земля  это  сад!

Может,  наша  Земля  это  ад,  
Если  войны  идут  непрерывно,
Детки  малые  в  плаче  надрывном,
В  подземельях  холодных  сидят.

Значит  наша  Земля  это  ад...

Кто  ты  есть,  устроитель  дорог?
Два  пути  у  тебя  -  выбирай!
На  Земле  будет  ад  или  рай?
Там  окажешься  ты,  видит  Бог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516038
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


OlgaSydoruk

Про мальчишек и про кошку

У  соседской  серой  в  черную  полоску  кошки  родились  две  дочки  кошечки  и  два  сыночка  -два  кота...
Так  малы  еще  те  серые,несчастные  комочки...
В  маленьком  лукошке  копошатся  и  мяукают,..так  жалобно  пищат...
Кошка  Нявка  исхудала,голодна,дрожит...От  детишек  не  отходит  и  корзинку  сторожит...
Ребятишкам  жалко  кошку,..молочка  ей  в  блюдце  принесли...
Кошка  им  о  ноги  трется,..в  удовольствие  мурчит...
Налакалась  молока,..сил  набралась  враз...И  шипит  на  всех  кормильцев,..
Хвост  трубой,..спина  дугой,..вот-  вот  лапой  царапнет!..  Нападет,..как    даст!..
Защищает  мать  котят!..В  руки  взять  их  не  дает,..подминает  под  себя,..
Лижет  от  загривка  аж  до  самого  хвоста!..
Замерли  мальчишки  ,..смотрят...Ведь  обидеть  не  хотят!..
Пожалеть  хотят,..погладить...Кошка  не  дает!..Как  та  львица  наступает,..миг...  и  царапнет!..
Убежали  те  мальчишки...Ну,ту  кошку,..ерунда!..
Есть  дела  поинтересней!..Вот  футбол...Вот  это  -  да!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515958
дата поступления 06.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Олекса Удайко

ОРІЯНОЧКА

                                     [b]  [i]NNnn

Не  затишно,  не  затишно
В  моєму  курені,
Не  затишно,  не  затишно
Від  дум  тяжких  мені.

То  вітряно,  то  морозно,
І  не  вщухає  сніг.
В  душі  вечірні  мороки
Кладуть  свій  сум  до  ніг.

А  в  серці  пусто  й  гулко,
Хоч  закричи:  "Ау-у!".
І  відгукнеться  лунко:
"Ау-у!..  Ау-у!..  Ау-у!.."

Та  ось  з'вилась  зіронька,
Вечірняя  зоря
І  засвітила  віроньку
В  душі  моїй  здаля.

За  нею  друга,  третя,
Четверта,  п'ята  вряд...
І  вже  вирує  в  небі
Святковий  зорепад.

А  там,  в  небесній  далі
Готують  свій  наряд
Синкліти*  й  стихіалі*
З  невтілених  монад.

І  стало  раптом  затишно
В  моєму  курені    
Чарівні  струни  в  закутках
Заспівують  пісні!..

Та  зірка  –  оріяночка,
Що  Ладою  зовуть.
Вона  неначе  лялечка,
Вона  і  там,  і  тут.

І  в  серці,  і  в  уяві
Сьогодні  й  на  віки,
У  княжеській  поставі
І  в  помасі  руки.

...О  Боже!  Дай  нам  жити!
Дай  нам  любить,  творить!
Нехай  у  нас  щомиті
Зоря-душа  горить!

І  хай  зігріє    пломінь
Усе  навколо  нас,
Хай  життєдайний  промінь
Засвітить  в  нас  Парнас!

Хай  плине  час  рікою!
Хай  множаться  діла!
Cпасибі,  зірко  мóя,
За  те,  що  ти  дала…

Дала  натхнення  й  силу,
І  Віру  в  дану  мить,
Що  світ  навколо  милий,
Що  варто  в  світі  жить.[/i]
[/b]

30.12.1995  
_________
*Міріади  невтілених  душ  –  монад.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516026
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


НАДЕЖДА М.

Ви відчули: пахне рання осінь…

Ви  відчули:  пахне  рання  осінь,
Що  повітря  має  інший  смак?
І  пташки,  неначе  безголосі.
Занімів,  колись  гучний  байрак..
Вся  природа,  ніби  замовкає.
Мабуть,  щось  очікує  вона.
І  осінній  сум,  мов  огортає.
Що  чекати  осінню?  Хто  зна?
Ранки  перламутрові,  прозорі.
Це,  звичайно,  дуже  я  люблю.
І  поля  квіткові  неозорі
У  душі  надовго  збережу.
Та  коли  пташки  полинуть  в  вирій,
І  заплаче  небо,  як  завжди,
Обійми  мене  міцніше,  милий,
І  печаль  у  серці  пережди.
Швидко  це  пройде...  не  бійся.
Осінню  ранима  так  душа.
Витри  мої  сльози  і  засмійся...
Ось  уже  і  смуток  покида..







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516054
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Валентина Ланевич

Чужая - не та.

Так  хотілось  коханою  бути,
Розчинитись  в  обіймах  твоїх,  у  очах.
Ти  ж  букет  простягнув  із  цикути
Та  і  той,  з  плином  часу,  тихенько  зачах.

Серце  вмиє  сльозою  спочинок,
Як  із  неба  вечірняя  зірка  впаде.
Як  уміла,  вела  поєдинок,
Присуд  долі  -  одна  -    чорноти    резюме.

Запеклася  в  душі  сіль  прощання,
Ворожбиткою  спека  дістала  вуста.
Прийняла  би  любе  покаяння
Та  для  тебе  я  стала  чужая  -  не  та.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516147
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Анатольевич

Немотивированное (Ответ Евгению Вермуту и Амелину)

Мотивы  мотивами…  (Евгению  Вермуту)

Сначала    оригинал:

ПО    МОТИВАМ…

Летел        я        в        жизнь,        теряя        ускоренье,
С        одной        надеждою,        застывшей        на        лице        -
"Благослови        меня,        Господь,        на        приземленье
В        каком-нибудь        лягушкином        дворце".
Введут        меня        к        пупыристой        царевне,
Такой        простой,        с        сиянием        в        очах
И        с        торжеством,        согласно        сказке        древней,
Нас        обвенчают,        тут        же,        при        свечах.
Она        сама        движением        небрежным
Сорвет        с        себя        святые        покрова
И        лапкою        обняв        холодно-нежной,
Мне        о        любви        проквакает        слова.
Сплетемся        мы,        друг        другом        насыщаясь,
А        утром        я,        собравшись        в        дальний        путь,
Вернусь        домой,        подружке        завещая
Метать        икру        в        болотистую        муть.
 
1997г.

ID:    130482
Рубрика:    Вірші,    Вірші,    що    не    увійшли    до    рубрики
дата    надходження:    19.05.2009    04:54:24
©    дата    внесення    змiн:    19.05.2009    04:54:24
автор:    Евгений    ВЕРМУТ


МОТИВЫ    МОТИВАМИ…
(письмо    царевны    через    несколько    лет)

Я    выполнила    Ваше    завещанье:
Метнула    я    икру    в    болотистую    муть.
А    что    там    с    Вами    мы    болтали    на    прощанье,
Забудьте    напрочь…    Да    не    в    этом    суть.
Ведь    Вы    одним    движением    небрежным
Перевернули    жизнь    всю    во    дворце.
Теперь    я    не    могу    жить    так,    как    прежде
И    у    меня    вопрос    к    Вам    есть    в    конце:
Хочу    я    знать,    а    что    мне    им    ответить?
(Покрылась    краской    зелень    на    лице…)
Ведь    ушлые    пупыристые    дети                                                                                                
Проквакали    все    уши    об    отце!..

ID:  342273
Рубрика:  Вірші  ,  Жартівливі  вірші
дата  надходження:  06.06.2012  17:09:06
©  дата  внесення  змiн:  06.06.2012  17:11:16
автор:  Амелин


Немотивированное

Я  скажу  тебе,  Серёж:
"До  чего  ж  твой  стих  хорош!
Животы  нам  надорвёшь!
Правда,  сразу  не  поймёшь-
где  тут  правда,  а  где  ложь?
Ведь  по  сути  -  хошь,  не  хошь  -
подрастает  молодёжь!
Бьётся  в  голове  юнца
мысль  про  предка!  Про  отца!
Малый,  хоть  пупыристый  -
удался  задиристый!
Всё  кричит:"Не  верю!  Нет!
В  этот  ваш  эксперимент!
Дрянь  эксперименты,
если  алименты
присылают  без  конца
от  фантомного  отца!
Я  же  знать  его  хочу!
Я  об  этом  всем  кричу!
Так  что  вам  с  Евгением
(сказочником  -  гением)
нужно  дело  исправлять
и  завалы  разгребать!
Дать  Лягушке  Жабу-мужа,
(их  сроднит  навеки  лужа!)
разбудить  Евгения,
(сделав  ускорение),
на  ошибки  указать
и  отправить  снова  спать,
чтобы  он  в  счастливом  сне
взял  жену  под  стать  себе!
Вообще  ж,  едрёна  мать,
нужно  сказки  выбирать,
чтоб,  читая  перед  сном,
не  набредить  о  таком!


08.06.2012  -  12:43   insolito:
 Сказка  ложь,  да  в  ней  намек
Жил-был  добрый  паренек
Службу  у  царя  служил
Да  однажды  в  лес  сходил
Среди  леса,  на  болоте,
(Не  красавица,  что  ждете),
А  болотная  зверушка
Проживала…да…лягушка…
Кожа  гладкой  не  была,
Но  умом  своим  взяла
Власть  в  трясине  и  на  речке,
А  при  встрече  и  сердечко
Паренька,  что  проходил…
(Под  влиянием  светил,
Солнца  красного  на  небе,
Луч  ударил  в  темя).  Не  был
С  ним  в  тот  час  никто  другой
В  общем.  Друг  наш  дорогой
С  перепугу  или  с  дуру
Соблазнился  на  фигуру.
И  лягушка  в  час  приятный
За  жену  ему,  (занятно)
Стала  вроде.  Вышел  срок
Ей  родить.  А  паренек
Испугался  стать  папашей
Время  шло.  С  годами  старше
Детки  стали.  Что  сказать…
Стали  маму  вопрошать:
Где,  мол,  наш  любимый  папа
И  куда  свои  он  лапы
Поволок,  в  какую  даль?
Маму  бедную  нам  жаль…
Сказка  говорится  складно,
Ну,  а  жизнь  –  да,  будь  неладна,
С  ней  чертовкой,  как  же  быть?
Вроде  хочется  любить,
А  последствия  любви
Скрыть  нельзя.  Теперь  смотри,
Как  в  болоте  грязноватом
Скачут  дети-  лягушата…

Tакой  експромт  от  меня!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342593
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.08.2014


Богданочка

Зацілую тебе на світанку

Хочеш...  
зроблю  твій  світанок  іще  яскравішим?
З  першим  промінням  тебе  поцілую  у  губи...
ПрошепОчу  тобі:  "  Прокидайся...  я  поруч...  любий..."
Що  може  бути  більш  гарним,  і  ще  більш  ніжнішим?..

Хочеш...
я  буду  твоєю  м'ягкою  периною?
Теплою,  рідною,  світлою...  просто  тебе  накрию...
Вустами  -  струмками  зацілую  тебе,  омию...
І  сонце  спекотнє  прикрию  собою  -  хмариною.

Хочеш...
руками  мене  обійми,  як  ти  вмієш,  коханий...
і  я  заспіваю  так  дзвінко,  як  той  соловей...
не  впАду...  тримаюсь  так  міцно...  завзято  плечей...
і  твОї  долоні  у  мОїм  волоссі,  як  в  шати,  убрані...

І  твОї  долоні  дарують  приємне  тепло...
І  ти,  наче  кішка,  сметанки  напившись,  муркочеш...
Якби  розбудила  тебе,  то  так  би  було...
Зацілую  тебе  на  світанку...
                                                                                           хочеш?

                                                                                                                           6.08.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515783
дата поступления 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Богданочка

Паралельні береги


Я  знаю,  що  я  глуха...
чи  просто  НЕ  ХОЧУ  чути...
Втікаючи  від  пастуха
прозріння  не  досягнути.

Я  знаю,  -  сиджу  на  піску.
А  ти  завжди  прагнеш  вище...
Й  не  зрушити  "  на  ручніку",
Й  на  ватрі  зі  знань  -  попелище...            

І  я  рада  б  вчитись,  але...
ти  кажеш,  що  чорне  -  це  біле.
Коло  знань  тут  замкнуло  "реле",
адже  саме  тут  -  наболіле...

Ти  кажеш  мені:"  Вовки  
насправді  лишень  овечки."
Заплутались  мої  думки...
Хіба  ЦЕ  до  щастя  "вуздечки"?

Адже  вовк...  він  навіки  звір.
І  в  кровІ  його  -  вполювати...    
Коли  впустиш  його  у  двір,
він  ГОСПОДАРЕМ  зАйде  до  хати.    

І  яка  тут  є  "вища  мета"?
Про  нас  влада  і  тут  не  дбає.
Ну  а  там  нам"  прищемлять  хвоста",
панахида  за  нами  там  грає...    

Я  нікого  не  хочу  судити.
Я  лиш  жінка,  що  прагне  миру...
Та  щоб  волю  свою  відродити,
наш  народ  бере  в  руки  "сокиру".

Це  початок...  або  кінець...    
Час  розсудить,  де  правда  бУла.
А  сьогодні  суддя  -  свинець...
його  запах  тут  смерть  вдихнула.

Я  не  вірю  уже  нікому...
Ні  тобі,  ані  власним  вухам.
Бо  я  ставлю  всього  лиш  кому,
а  хотіла  би  крапку...  Послухай...

береги  у  нас  -  паралельні,
але  річка  у  нас  ОДНА...
Будьмо  рідні...  і  дні  пекельні
нам  замінить  квітуча  весна.        


                                                                               5.08.14.                                                                
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515770
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Ірина Лівобережна

НОЧЬ

В  траву.  Цикадою  звенящей
Тихонько  опустился  день...
Деревьев  сладостные  чащи
Зовут  прохладою  везде...

Цветы  головки  опускают.
Сереет  дальний  горизонт...
И  ночь  степенно  открывает
Огромный  сине-черный  зонт...

*****************
Позови  меня  
     в  эту  ночь!
Без  раздумий  
     к  тебе  приду...
Рук  твоих  
     благотворный  дождь
Смоет
     пыльный
             налёт  в  саду...

Губ  моих
     задрожит  листва...
Вспыхнут
     бабочки  -
             взлёт  ресниц...
Шелест  ветра  -
     твои  слова...
Душ  полёт  -
     как  круженье  птиц...

[i]P.S.  Я  понимаю,  что  это  РАЗНЫЕ  стихи...  
Но  они  родились  вместе,  один  за  другим.  
Я  не  хочу  их  разделять...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515750
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Дід Миколай

Здоровля бажаю земляче і щастя під ноги кладу.

В  діброви  волинського  краю
Де  вітер  голубить  росу.
Де  часточка  рідного  раю,                                                
Привіт  тобі  віршем  несу.

Хай  наші  льони  світлоокі,                                            
Засвітять  в  сердечку  розмай.                                                                    
А  сині    озера  глибокі,
Здарують  в  душі  водограй.

Хай  хмари  на  сході  розгонять,
Зупинять  пекучу  грозу.
Довкружжя  осонням  напоять  
І  витруть  Вкраїні  сльозу.

Тобі  ж  я  мій  друже  бажаю,
Здоровя  і  віри  вкінець,
Хай  біситься  ворог,  я  знаю,
Прийде  динозавру  капець.

Веселки  збиратимуть  роси,
Заграє  цвіркун  по  ночах.
Вже  Мавки  розчісують  коси  
У  наших  привітних  лісах.

                                                   В.  Назаруку  до  дня  народження.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515714
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Ірина Лівобережна

Белая роза

Она  такая  белая…  нагая…
Кристально-белой  чистоты  в  ней  смесь…
Мой  милый,  я,  конечно,  не  такая.
Во  мне  оттенков  много  разных  есть…

Прости,  когда  бываю  я  занозой…
Ведь  мне  так  далеко  до  чистоты!
Отдельных  лепестков  –  коснулись  грозы…
И  что-то  –  болью  –  приглушил  здесь  ты…

Рассвет  наш  первый  –  кончики  раскрасил!
Голубизной  туманы  там  вплелись…
Мой  мир  –  он  не  всегда  был  чист  и  ясен.
Ведь  безупречной  не  бывает  жизнь.

Любимый,  не  близка  я  к  идеалу!
Но  –  пристальней  на  розу  посмотри.
Её  краса  сильнее  засияла,
Твоим  теплом  согретая  внутри…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515674
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


s o v a

горизонт в белом, но это доступно

нет  ответов,  только  снег,
которого  так  давно  не  было  слышно
трюфельный  вечер  горчит,
кто  ему  не  угодил  непонятно...

а  в  паузах  ночей
маленьким  колокольчиком  
напоминания
звонко  так,  заливисто.
лю...

твои  пальцы  пахнут
мандаринами,
едва  касаясь  моих  губ,
обжигают  страстью
и  сводят  с  ума

фабрики  и  пароходы
не  сравнятся
с  этой  наполненностью
 


___
наверно  оно  было  вечно,  
как  и  ты,  как  и  я.
вспомнилось

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308161
дата поступления 21.01.2012
дата закладки 05.08.2014


Амелин

Мотивы мотивами… (Евгению Вермуту)

Сначала  оригинал:

ПО  МОТИВАМ…

Летел    я    в    жизнь,    теряя    ускоренье,
С    одной    надеждою,    застывшей    на    лице    -
"Благослови    меня,    Господь,    на    приземленье
В    каком-нибудь    лягушкином    дворце".
Введут    меня    к    пупыристой    царевне,
Такой    простой,    с    сиянием    в    очах
И    с    торжеством,    согласно    сказке    древней,
Нас    обвенчают,    тут    же,    при    свечах.
Она    сама    движением    небрежным
Сорвет    с    себя    святые    покрова
И    лапкою    обняв    холодно-нежной,
Мне    о    любви    проквакает    слова.
Сплетемся    мы,    друг    другом    насыщаясь,
А    утром    я,    собравшись    в    дальний    путь,
Вернусь    домой,    подружке    завещая
Метать    икру    в    болотистую    муть.
 
1997г.

ID:  130482
Рубрика:  Вірші,  Вірші,  що  не  увійшли  до  рубрики
дата  надходження:  19.05.2009  04:54:24
©  дата  внесення  змiн:  19.05.2009  04:54:24
автор:  Евгений  ВЕРМУТ


МОТИВЫ  МОТИВАМИ…
(письмо  царевны  через  несколько  лет)

Я  выполнила  Ваше  завещанье:
Метнула  я  икру  в  болотистую  муть.
А  что  там  с  Вами  мы  болтали  на  прощанье,
Забудьте  напрочь…  Да  не  в  этом  суть.
Ведь  Вы  одним  движением  небрежным
Перевернули  жизнь  всю  во  дворце.
Теперь  я  не  могу  жить  так,  как  прежде
И  у  меня  вопрос  к  Вам  есть  в  конце:
Хочу  я  знать,  а  что  мне  им  ответить?
(Покрылась  краской  зелень  на  лице…)
Ведь  ушлые  пупыристые  дети                                                
Проквакали  все  уши  об  отце!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342273
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 05.08.2014


Вячеслав Рындин

Снаряд бронебойный…

[b]…как  рванул  –  мортирой  скверной
Выжег  грудь,  помял  бока…
Разлетелись  в  бойне  серной
Ноги…  Руки…    Голова
Рассуждения  лишилась
В  стрёме  –  мозг  и  часть  ума
На  броне  огнём  крутилась
И  шипела  как  змея
Ядовитая…  Кривая
И  прямая  как  дуга
В  ломе  танка  воздыхала
Убиенная  –  война…
 [/b]
05.  08.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515611
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Ірина Лівобережна

Любовь без страховки

На  клип  Аллы  Пугачевой  [b]«Нас  бьют  -  мы  летаем!»[/b]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IyUQEQoPy-8[/youtube]

«…Кто  крыльев  лишился  –
Боится  влюбляться,
Но  должен  над  страхом
Потери  подняться…»
       А.  Пугачева

Травили,  душили  огнём  на  Майдане.
Но  мы  поднимались,  сквозь  пули  и  раны…
Нас  с  митингов  гнали,  нас  битами  били,
Но  мы  –  поднимались.  Сквозь  слёзы  –  любили.
Не  бойтесь  летать!  Сила  крыльев  –  в  полёте!
Не  бойтесь  любить!  Больно  падать  на  взлёте,
Гораздо  больнее  в  неверье  свалиться,
И,  крылья  сложив,  о  бездушность  разбиться!
Воюют  солдаты,  рискуют  пилоты,
Чтоб  нашу  свободу  не  сбили  в  полёте!
Надежда  –  горька,  но  пусть  всё  же  не  тает!
За  павших  за  всех  –  миллионы  взлетают!
И  всё  понимая,  что  жизнью  рискуют,
Страну  –  не  сменяют  на  чью-то  другую!

И  ты,  что  в  неверье  готова  свалиться,
Люби  до  конца!  Даже  с  страхом  -  разбиться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515431
дата поступления 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014


НАДЕЖДА М.

Рвуться десь іще снаряди…

Літній  степ,  буяють  трави.
Морем  ковила.
Хмари  тонуть  у  загравах.
Важка  ніч  була.
Буйним  цвітом  різнотрав"я,
Дивний  Божий  світ.
А  в  душі  тремтить  невіра:
Воїн,  ніби  спить.
Молодий,  високий  ростом.
В  тридцять  сивий  чуб?
Заплатив  безцінним  коштом,
Склав,  що  душегуб.
Рвуться  десь  іще  снаряди,
(Та  міцний  вже  сон.)
Це  безчинствують  іуди...
Дзвонить  телефон...
І  усмішка  така  мила
На  його  вустах.
Хто  ж  поверне  тепер  сина?
Душа  терпне...  страх.
Вітер  грався  із  волоссям,
Потім  занімів.
Ворухнувся?!..  Ні,  здалося...
Все...  Немає  слів...



















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515423
дата поступления 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Богданочка

Танець у пилюці

     Коли  ти  стомився...  стомилась  душею...
                               Коли  тобі  важко...  ти  хочеш  втекти
                 Від  злості,  тривоги  або  марноти...
Ти  просто  шукай  до  натхнення  алею...  

Крокуй  по  ній  сміло,  іди  по  ній  гордо...
                 І  скоро  побачиш  чарівний  той  сад,
                               Де  квіти  таланту  посаджені  в  ряд...
                                           З  яких  ти  малюєш  віршів  натюрморти...

                                           Між  ними  танцюєш  віддушини  "па"...
                               І  кисень  вдихаєш  на  повні  легені
                   І  радість  черпаєш,  і  спокій  у  жмені...
Тут  муза  на  арфі  тобі  виграва!

Прекрасні  тут  квіти...  Хоча  й  повно  пилу...
                 На  ніжні  пелЮстки  той  бруд  осідає,
                             Навмисне  паплюжить  усе,  набридає...
                                           Ти  думаєш:  йти...  чи  зостатись  на  силу?..

                                           Бо  пил  так  дратує...  Та  що  з  ним  робити?
                                 Здуваєш...  а  вітер  приносить  новий...
                       Години  летять,  а  ти  -  вартовий...
А  час  надто  цінний...  а  нам  би  творити...

А  ти  -  просто  танцюй!  У  польоті  натхнення!
             А  ти  пил  ігноруй...  він  розвіється  сам...
                         Лють  під  силу  розвіяти  тільки  вітрам...
                                 Розфарбуй  своїм  танцем  сумне  сіродення...
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515326
дата поступления 03.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Ірина Лівобережна

Ты меня нарисовал

Ты  меня  нарисовал…  
Нет,  не  кистью.  Просто  сердцем…
Эта  девочка  из  детства,  
Приобня́тая  едва…

Эта  женщина  в  дверя́х,  
Что  с  тоскою  ждёт  кого-то…
Разве  в  том  [i]твоя[/i]  забота,
Что  летает  только  в  снах?...

Одинокая  душа.  
Не  поющая  пичуга…
Прикоснулись  мы  друг  к  другу,
Не  свершив  последний  шаг…

Не  решившись  полюбить…
Святость  веры  не  приня́ть  нам…
Я  осталась  приобня́той…
Ты  с  тех  пор  забросил  кисть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515305
дата поступления 03.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Балабашкина Марина

Фонарь под окном.

...

Фонарь,  как  глаз  слепого...  
-  Мутью  белой  
Подёрнут,  
Зло  таращится  во  тьму,
Как  чёртов  сумасшедший,
Что  в  одну
Лишь  смотрит  точку,  
Вздрагивая  телом
От  каждого  касания;  ему
Присутствие  моё  невыносимо  -
И,  кажется,  мгновение  ещё,
И  он,  
 /Впери'в  
     В  меня  
     Свой  глаз/,  
Застынет  -
И  зол,  
 И  глуп,  
   И  слеп,
     И  восхищён...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515208
дата поступления 03.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Ірина Лівобережна

У лесной сторожки

Прибегу  я  первыми  ро́сами,
Над  рекою  ещё  туман…
Холодит  трава  ноги  бо́сые,
Влага  –  иглами  –  в  хрупкий  стан…
Но  надеждой  дым  над  сторожкою,
Там  цветы  цветут  не  горькИ,
Ждёт  меня,  поджидает  хороший  мой,
Клевер,  кашка  и  васильки…
Упаду  с  порога  в  объятия,
Запах  твой  я  вдохну,  бирюк*,
Тёплый  стан  твой  сквозь  тонкость  платья,
И  кольцо  этих  сильных  рук…
Ты  возьмёшь  меня  молча  на  руки,
Зацелуешь  так  горячо!
В  наше  место  из  шкур  и  «папороти»
Унесёшь,  дверь  открыв  плечом…
Эти  страстные  встречи  ранние!
Знает  «папороть»,  да  ветла,
Как  я  бегаю  на  свидания,
И  как  нежность  твоя  мила...
Как  я  прячу  потом  от  тятеньки
Губ  припухлость,  румяность  щёк...
Мой  любимый  отшельник  сладенький…
Как  в  душе  моей  горячо…

       *Бирюк  1.  Волк-одиночка  2.  Замкнутый,  нелюдимый  человек
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515179
дата поступления 03.08.2014
дата закладки 04.08.2014


НАДЕЖДА М.

Мотылек свечи взметнулся…

Мотылек  свечи  взметнулся...
Лег  на  потолок.
Всколыхнулся,  оглянулся,
Пробежал  меж  строк.
Заглянул  в  мою  тетрадку,
пожелтевший  лист.
Разгадать  хотел  загадку:
Что  такое  жизнь?
Распахнул  сердитый  ветер
Сонное  окно.
И  ворвался  поздний  вечер:
Стало  вдруг  темно.
Мотылек,  расправив  крылья,
Выпорхнул  легко.
Не  подвластно  здесь  усилье:
Не  вернет  никто...
Недоволен  он  неволей,
Ведь  рожден  летать.
Только  он  обижен  долей:
Птицей  все  ж  не  стать.





 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515064
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014


Ірина Лівобережна

до осені ще так далеко…

...до  осені...  ще  так  далеко...
...як  до  вчорашньої  весни...
коли  потягнуться  лелеки,
та  зачорніють  полини...
стоїть  «жара»...  насправді  пекло
...там  каска...  там  бронежилет..
...і  пити  хочеться  нестерпно
...та  не  змовкає  кулемет...
і  розриваються  снаряди...
у  вухах  свист,  вогонь  в  очах
чужинці  поливають  "градом",
для  відступу  закритий  шлях...
для  наступу  -  тако́ж  закритий...
туди  не  можна...  там  кордон...
поранені  волають  "пити"!
і  розрядився  телефон...
і  мама  в  безнадії  плаче...
і  не  літають  літаки...

...це  літо  чорне,  та  гаряче
тече  з  ворожої  руки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515024
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014


Олекса Удайко

НЕ ТЛІЙ ЛАМПАДНО

                                                               [b][i]  NNnn[/i][/b]

             [i]В  эту  ночь  я  буду  лампадой
             В  нежных  твоих  руках…
             Не  разбей,  не  дыши,  не  падай
             На  каменных  ступенях…

             …Я  буду  пылать  иконней  –
             Не  ты  ли  меня  зажег?
                                         [b]  М.  Волошин

Не  тлій  ти  мені  лампадно  –
Іконно  у  серці  палай!
Не  я  там,  на  сходах  падав,
А  ти  там  зі  мною  пила

Нектар  запізнілих  весен,
Отруту  сумуючих  зим...
О,  як  без  сталевих  весел
Пливти  за  маршрутом  твоїм?

І  як  осягнути  мозком
Нестримність  твоїх  орбіт,
Як  зрозуміти  –  бозна  –  
Бурхливість  твоїх  планід,

Де  люто  ревуть  буревії,
Й  вирує  стобальний  шторм,
Тремтять  діамантами  вії
Від  твоїх  неосяжних  норм!

І  враз  замовка  моє  серце
Від  здобутків  любові  й  втрат.
...Надривно  виспівує  скерцо
Під  скрипіння  до  раю  врат![/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514995
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014


Олекса Удайко

РЯТІВНІ ПРИТЧІ. ТРИПТИХ

                                                           [b]  [i]NNnn[/i][/b]
                 [i]Людина  народжується  не  тоді,  
                 коли  з'являється  на  світ  –
                 коли  віднаходить  свою  систему  
                 координат  у  цьому  світі…  
                                                                       Ол.  Удайко[/i]

[b]1.  Зеленка
[/b]
Буває  так,  що  дитині  хочеться  розваги,  екстриму…
Вона    бере  самокат,  стрибає  на  одній  нозі,
Опираючись  нею  об  асфальтову  дорогу  
І  їде…  І  їй  здається,  що  швидшого,  комфортнішого  
Транспорту  у  світі  не  існує…  Летить,  не  бачачи
Дороги  перед  собою…  Та…  Ой,  оказія  –
Падіння,  рана,  біль,  плач…  Мабуть,  більшого
Болю  в  житті  наче  й  не  трапляється…  Тут  
Несподівано,  але  вчасно  на  допомогу  
Приходить…    Зеленка  –  
Проста  і  доступна  речовина  –
Барвник  –  діамантовий  зелений!
Умочив  квачика,  змастив  ранку  –
І  знову  –  на  залізного  коня…
Здавалося  б…  дріб’язок,    
А  яка    у  ньому  сила!
ЗЕЛЕНКА…

[b]2.  Нашатир[/b]

Буває,  що  вже  доросла  людина  ненароком…
Впадає  в  паморок…  Від  неочікуваної  події…
Смерть  близьких…  Переляк…  Нарешті…
Несподівана…  нерозділена…  любов…
Страх…  розпач…безнадія…світ  немилий…
Сидиш  на  якійсь  проміжній  станції  життя
І  чекаєш,  коли  настане…    очікувана  смерть.
Та  ось  “неочікувана  “  людина  підходить,
Справляється  про  твій  стан  і  виймає
З  сумочки…  нашатирний  спирт…  
Звичайнісінький  гідроксид  амонію.
Одна-дві  інтенсивні  "затяжки"  і…
О  Боже!  Паморок  проходить…
Знову  живеш…    Радієш…
Немов  нічого  й  не  було…
Тверезість,  ясність  розуму
…І  перспектив!
НАШАТИР…

[b]3.  Ґумка[/b]

Все  буває  в  дорослому  житті…  Таке  інколи  наробиш,
Що  й  собака  не  перескочить…    Таке,  що…
Ні  людям,  ні  собі…  Прикро…  Бридко…
На  душі,  в  серці…  Бр…А  мозок?  Той,  клятий,
Інколи  так  розгуляється,  що…
Хоч  в  “дурку”…    Галопіридол!    
Електрошок!  ..  Гамівна  сорочка!..
Та  трапляється  раптом…    людина…
Проста-простісінька,  як  правда…
Дає  тобі  саме  те,  що  треба…  
Засіб  від  всіх  негараздів…
Витираєш    все  із  пам’яті…  
Немов  застарілий  файл.
Немов  пляму  бруду…
І  знову  живеш!  
Радієш!
Твориш...
ҐУМКА…

31.07.14
_____________
*Примітка:  *З  днем  народження,  NNnn!
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514801
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Ірина Лівобережна

Облако на ниточке

По  песку,  
       по  плиточке,
И  не  страшен  зной!
Облако
       на  ниточке
Я  ношу  с  собой!

Прикрывает
       бережно
От  любых  кручин!
В  нём  -
       моя  уверенность,
Средство  от  морщин!

Улыбаюсь
       радостно,
Так  легко  лететь!
Потому,
       что  радуга
В  этом  мире  есть!

Пусть  со  мною
       нАдолго  :
Верная  рука,
В  поднебесье  -
       радуга!
Сны,  и  облака!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514806
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Ррррреволюція

Хорошо, хорошо…

Хорошо.  Хорошо,  что  ты  есть.
Просто  будь.  Просто  будь  и  всё.
Как  луга,  как  моря,  как  лес…
Рядом  ты,  и  меня  несёт
В  никуда,  
И    диспетчер  немее  рыб,
Голосящих  дорогу  морским  конькам.
Сквозь  пучину  над  миром  сияет  нимб,
Под  резьбою  узлами  легла  пенька.
Ну,  и  что?  Ну  и  что  с  того,
Что  зияет  оврагами  пустота,
Что  война  начинается,  как  монгол
Не  кумысом,  а  с  блеющего  скота…
Что  теперь?  Отрекаться  и  забывать?
Никогда  я  себе  не  прощу  тебя…
Упирается  в  душу  безродно  знать,
Выжигать  знаки  дьявола  без  огня…

Хорошо,  хорошо,  что  ты  есть.
Просто  будь,  просто  будь  и  всё.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514844
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Радченко

Перші звісточки

Непомітно  йде  до  осені
Днів  спекотних  череда.
Пахнуть  сонцем  трави  скошені,
З  кожним  днем  пізніш  світа.

Листя  жовтого  краплиночки
Вже  з"явилися  в  садку.
Осені  це  перші  звісточки  -
Їх  лишила  нашвидку.

Айстри  змішані  з  майорами  -
Ніжно-чарівний  дует.
Золотистими  узорами
Літній  зміниться  сюжет.

І  здивує  осінь  казкою,
Смуток  розіллє  терпкий.
Дощ  відстукає  морзянкою:
ЧОму  час  такий  стрімкий?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514835
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


ТАИСИЯ

КРУИЗ

Ему-таки  пришлось  жениться,  -
Сбылись  потуги  многих  лет!
Сегодня  некогда  побриться,
В  поход  готовит  драндулет…

Забыты  вредные  привычки,
Он  преподносит  мне  сюрприз:
«Родная,  собирай  вещички,
Мы  отправляемся  в  «круиз»!

Я  вызубрила  все  манеры,
Принарядилась  –  образцом,  -
С  таким  супругом  -  кавалером
Нельзя  ударить  в  грязь  лицом!

Достала  новые  серёжки,
Надела  платье  от  кутюр,
На  тонких  шпильках  босоножки
И  бесподобный  маникюр…

Деньжат  достала  из  заначки,-
Но,  Боже  мой,  какой  пассаж!
Мой  благоверный  грузит  в  тачку
Ружьё…  палатку…патронташ…


Июль  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514825
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


miss Blues

Пусть яблоки зреют…

Вот  август  явился  венцом  самых  знойных  деньков.
Чужая  постель,  холодящие  внутренность  звуки...
Губами  сухими  молюсь,  расцепил  бы  мне  кто-нибудь  руки!
Хочу  возвратиться  в  мой,  маленький  самый,  альков...

Верните  тот  мир,  где  смеялись  под  окнами  дети,
А  звук  фейерверков  был  только  похож  на  обстрел...
Нет  большего  горя  на  свете  и  нет  ядовитее  стрел,
Чем  стрелы  войны,  на  уставшей  от  боли  планете.

Пусть  яблоки  зреют  и  падают  "громко"  на  дах,
Пусть,  только  не  мины,  не  эти  смертельные  "грады"...
А  яблочкам  зрелым  на  Спас  будут  бабушки  рады...
И  слёзы  просохнут  в  уставших  от  жизни  глазах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514794
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Ррррреволюція

Эх, достоинство…

Эх,  достоинство!  Слово  спущено
По  течению,  за  излучиной,
За  водой  ушло  соломинкою
И  бревном  растёт  и  былиною.

Эх,  достоинство,  честь  и  гордый  взгляд!
Поросли  быльем  сотню  лет  назад.
Правит  миром  ложь  да  с  интригою  -
Набекрень  мозги  да  со  сдвигами.
 
Жалит  жалостью  злобным  лепетом,
Им  плевать  на  то,  что  есть  дети  там.
Им  плевать  на  всё,  только  б  куш  велик  -
Сало  не  впервой  лить  за  воротник.

 
Но  придет  пора  -  слово  вспомнится
И  достоинством  успокоится,
Будет  гордым  взгляд,  честью  подвиги.
Мир  пойдет  на  лад,  змий  -  за  облаки.



[i][b]Честь[/b]  —  комплексное  этическое  и  социальное  понятие,  связанное  с  оценкой  таких  качеств  личности,  как  верность,  справедливость,  правдивость,  благородство,  [b]достоинство[/b].[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514738
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 01.08.2014


Enola

Под "Градом"

Палят,  с  ума  сводя,  в  мой  город  залпы.
Надежда  и  отчаянье  сплелись.
Сыны  страны,  цвет  нации...  ребята
в  очередном  сражении  сошлись.

Дрожит  земля  в  окопа  хрупкой  раме,
стрекочет  автомат,  свистит  снаряд.
И  каждый  возвратиться  хочет  к  маме,
и  молится  о  каждом  в  церкви  мать.

Мой  город  стих,  прислушиваясь  к  бою,  
как  маленький  испуганный  зверек.
Сынок  соседки  плачет  за  стеною,
гудит  в  июльском  небе  самолет.

Горят  перед  иконами  лампадки,
в  жилищах  наших,  в  душах  Свет  хранят.
Пусть  в  городе  оставшимся  не  сладко,
"Порядок!"  -  в  трубку  близким  говорят.

Мы  выдержим,  мы  выживем,  я  знаю  -  
я  верю!  -  мир  вернется  к  нам  опять.
...Но  долго  не  о  грозах  в  юном  мае
нам  будет  слово  "Град"  напоминать.

30-31  июля  2014



Пережив  "черный  понедельник"  21  июля,  Дзержинск  оживает.  Вопреки  тому,  что  происходит  вокруг.  ДНРовцы  сожгли  исполком  вместе  со  своими  вояками,  люди  выпрыгивали  из  окон.  Сожгли  только  потому,  что  в  исполкоме  находились  несколько  человек  нацгвардейцев.  Фото  будут  в  фотоальбоме  чуть  позже.    

В  городе  стоит  нацгвардия.  Страшные  "каратели",  которых  мы  все  так  боялись,  из  которых  сделали  зверей,  помогают  нам,  чем  могут.  Если  к  ним  подойти  и  попытаться  заговорить,  они  даже  не  едят  нас  живьем.  Простые  ребята.  Очень  молодые.  Очень  красивые.  Просто  солдаты,  которые  выполняют  приказы.  Вранье  всё  это  -  то,  что  они  бьют  по  жилым  кварталам.  Идет  война,  и  случается  вякое.  И  мы  в  них  верим.  

На  снимке  -  жители  дома  по  ул.  Римского-Корсакова,  14,  г.  Дзержинск.  В  прошлую  субботу,  26  июля,  ополченцы  со  стороны  Горловки  ударили  "Градом"  по  жилому  кварталу  Дзержинска.  Пострадала  школа,  жилые  дома,  газопровод.  Но  больше  всего  досталось  этому  дому.  Жители  в  один  голос  кричали:  "Когда  мы  ходили  на  референдум,  мы  не  знали,  что  будет  такая  бойня!  Зачем  нужна  такая  республика,  "защитники"  которой  стреляют  в  нас  "Градом"?!"

В  этом  доме  ранило  женщину,  осколки  перебили  вену  на  запясте  и  распороли  руку.  Диспетчер  "скорой"  сказала  не  морочить  ей  голову,  мол,  с  током  крови  все  выйдет  (!!!),  а  туда,  куда  снаряд  попал,  медики  (!!!!)  не  поедут  (!!!!!!!!!!!!).  Сын  тети  Саши  (это  моя  подруга,  бухгалтер  одного  из  предприятий  моего  шефа)  позвонил  в  п.  Ленинское,  на  окраине  которого  стоит  нацгвардия.  Это  было  в  разгар  боя.  Мужики  прибежали  к  военным.  Те  отправили  на  помощь  единственного  военврача  домой  к  пострадавшей.  Оказали  помощь,  перевязали  руку.  Вот  они,  убийцы.  Вот  они,  "каратели".  

С  субботы  удары  со  стороны  Горловки  продолжаются.  Ополчение  продолжает  бить  по  жилым  кварталам.  Мы  все  засыпаем  и  просыпаемся  под  звуки  палящих  танковых  пушек  и  "Градов".  Машины  смерти  развернуты  линейкой  в  сторону  Дзержинска  и  палят.  Нацгвардия  стоит  на  окраине  Дзержинска  и  собой,  как  щитом,  по  всем  направлениям  прикрывает  город.  Но  все-таки  снаряды  долетают,  и  калечат  людей,  и  рушат  все.  От  того,  ЧТО  мы  увидели  собственными  глазами,  ехала  крыша.  

Они.  Они  выросли  в  этом  горде.  Ходили  тут  в  школу.  Жрали,  пили,  спали,  рожали.  И  теперь  они  стреляют  в  свой  город.  За  несколько  сот  баксов  суточных  стреляют  в  нас  "Градом".  

В  Енакиево  сейчас  моя  семья.  Мама,  папа  и  младшая  сестра.  Я  в  Дзержинске.  Связи  почти  нет,  и  самое  страшное  это  слышать:  "Напрямок  перевантажений".  Мы  все  уже  знаем,  о  чем  говорит  этот  мехнический  голос.  Он  говорит  о  том,  что  там  (на  окраине  или  уже  у  них???)  идет  бой.  

На  нас  -  на  каждом  -  лежит  ответственность.  Все  эти  беды  мы  навлекли  на  себя  сами,  своими  руками.  Я  горжусь  тем,  что  никто  из  моих  близких  не  ходил  на  референдум,  и  не  подписал  себе  смертный  приговор.  Только  вот  за  нас  это  сделали  другие.

Все  вчерашние  сторонники  ДНР  (я  не  имею  в  виду  простых  обывателей,  которые  верещат  от  страха,  начитавших  х...ни  в  инете,  что  нацгвардия  их  убивает.  Я  имею  в  виду  тех  тварей,  которые  в  комиссиях  на  14  участках  в  Дзержинске  проводили  свой  референдум)  теперь  вереницей  тянутся  в  СБУ,  сотрудники  этой  структуры  работают  сейчас  по  ситуации  в  Дзержинске.  Верите  -  пишут  даже  о  том,  кто  анекдоты  про  Яроша,  Порошенко,  Ляшко  и  Яценюка  рассказывал.  Сдают  тех,  с  кем  вчера  стояли,  приклад  к  прикладу.  Сдают  их  семьи.  Естественно,  "воронки"  к  женщинам    не  приезжают.  Распускаются  слухи  о  том,  что  "пропадают  люди".  Во-первых,  продолжают  идти  в  ополчение,  потому  что  денег  теперь  платят  гораздо  больше.  Во-вторых,  мародеры  и  грабители.  В-третьих,  бегство  из  города  -  в  одиночку,  без  детей  и  жен  (это  уже  другой  вопрос  -  о  том,  чего  сейчас  стоит  патриотизм  и  некоторые  мужики  вообще).  Камер  пыток,  подвалов  для  допросов  и  прочей  чепухи  у  нас  нет.  Есть  беседы,  протоколы  допросов,  насколько  я  знаю,  но  того,  чем  нас  пугали,  и  близко  не  происходит.  И  возмущаться  тем,  что  за  измену  Родине  преследуют  по  Закону  Украины  (а  мы  все  живем  в  Украине),  не  стоит.  Это  глупо.  Знали,  на  что  шли.

А  тем  временем,  пока  пишу  этот  пост,  я,  прислушиваясь  к  очередному  залпу  "Града"  на  окраине,  удивляюсь  тому,  как  мало  мы  были  готовы  к  войне.  Как  мало  мы  почему-то  верили  в  то,  что  террористов  реально  будут  гнать  отсюда,  как  помойных  псов.  Как  жарко  мы  ругались  в  интернетах.  А  на  деле,  теперь,  оказалось,  что  ад,  в  котором  мы  живем,  не  дает  возможности  и  времени  для  ругани.  Исключения  есть,  и  они  описаны  выше.

Все,  кто  стоял  и  стоит  за  республику,  ответьте,  вам  совершенно  наплевать,  что  будет  с  нами?  ЭТО  ТОГО  СТОИЛО???

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514607
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 01.08.2014


Ірина Лівобережна

От истинной украинки

Пойми  -  я  не  могу  тебя  любить!
Хоть  мой  язык  был  от  рожденья  русским.
Но  я  другой  сумела  изучить,
Мир  засиял!  И  перестал  быть  узким.

Да,  было.  Восхищалась  я  Москвой.
Близки́  твоих  поэтов  были  лиры...
И  люди,  что  взлелеяны  тобой,
Они  же  были  все  -  мои  кумиры!

Они  играли,  пели,  берегли,
И  за  меня  когда-то  воевали...
Но  вот  -  "оттяпали"  кусок  земли,
А  веру  в  дружбу  -  просто  растоптали!

Пойми!  Нельзя  насильно  полюбить!
Нельзя  -  под  маской  -  всматриваться  в  лица!
Ведь  можно  было  сердце  мне  открыть,
А  не  сокрыто,  подло  в  Крым  ломиться!

Могла  б  я  обожать  твои  поля,
Твоя  бескрайность  недоступна  глАзу!
Но  ты  врала,  что  тут  ТВОЯ  земля,
Травила  прессой,  и  пугала  газом!

О,  я  не  совершила  ничего,
Чем  испугать  могла  твоих  сограждан!
Но  вдруг  они,  ну  все,  до  одного,
Искали  зло  в  моём  поступке  каждом!

А  дальше  -  горше.  Ты  своих  солдат
Заставила  -  стрелять,  и  ненавидеть!
И  вместо  слова  в  руки  -  автомат
Дала́  -  и  танки  -  на  мою  погибель!

И  топчут  веру,  проливают  кровь,
Пытают  и  выкручивают  руки!
Через  войну  ты  мне  несёшь  любовь?
За  что  ты  обрекла  меня  на  муки?  

Я  лишь  своим  умом  хотела  жить!
А  ты  -  не  отпускала,  поучала...
Не  защитить  хотела  -  разделить!
И  -  уничтожить  вольности  свичадо*!

Я  -  не  могу  любить  тебя,  прости.
Люблю  я  Украину  с  небом  синим!!!
Пойми.  Поверь.  И  с  миром  -  отпусти.
Я  НЕ  МОГУ  ЛЮБИТЬ  ТЕБЯ,  РОССИЯ!!!



*Свичадо  -  зеркало,  отражение,  светильник

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Yp2J_vU6kDQ[/youtube]

Вот  если  уж  нелюбовь,  так  нелюбовь...  Насильно  мил  не  будешь!  ))))))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514591
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Валентина Ланевич

Життєвий шлях однолюбки.

     Поїзд,  розсікаючи  собою  темінь  ночі  та  полишаючи  позад  себе  посвист  вітру,  стрімко  рухався  зі  сходу  на  захід.
     Ольга,  вслухаючись  у  тихий,  монотонний  стук  коліс,  полегшено  зітхнула.  Весь  кошмар  війни  почав  відпускати  і  думки,  як  то  буває  в  дорозі,  коли  час  ніби  зупиняється,  повільно  занурювали  її  в  закапелки  пам’яті,  у  таку  далеку  тепер,  щасливу  та  безтурботну  юність,  коли  вона,  закінчивши  гірничий  технікум,  була  направлена  на  практику  в  інше  місто,  вперше  полишивши  стіни  рідної  домівки.
     Зграйка  молодих  дівчат-практиканток,  весело  перемовляючись  між  собою,  дійшла  до  прохідної  заводу  і  раптом  Оля  скрикнула,  вхопилась  обома  руками  за  живіт,  що  полоснув  її  біллю  і  майже  переламалась  навпіл  та  біль  не  відпускав.  Вахтерша  викликала  швидку  допомогу.  Та  не  забарилась.  У  лікарні,  молодий  хірург,  оглядаючи  пацієнтку,  швидко  поставив  діагноз  і  сказав:
   Треба  негайно  оперувати,  з  апендицитом  жарти  короткі.
   Як  оперувати?    -  злякано  перепитала  Ольга,  -  а  мама,  а  тато?  Вони  ж  нічого  не  знають.  Без  них  не  дозволю.
     Лікар  тільки  усміхнувся  та  той  дівчачий  лемент:
     Мама  з  татом  приїдуть  до  тебе  трішки  пізніше,  а  зараз  нам  пора  в  операційну.
     Після  зробленого  сестричкою  укола  страх  минув  і  Оля  повільно  поринала  у  сон  та  ще  встигла  почути  розмову  двох  лікарів:
     Дивись,  -  сказав  анастазіолог  хірургові,  показуючи  очима  на  її  налиті  соком  груди,  що  оклуглими  горбиками  випирали  з-під  простирадла,  -  мабуть  ще  незаймана.
     А  далі  морок  сну  накрив  її  своїм  крилом.  Прокинулась  уже  у  палаті.  Все  тіло  нило,  ноги  відмовлялись  іти  самі  і  хіруг,  підхопивши  Олю  попід  руки  та  незважаючи  на  говір  сестричок,  що  тут  же  звернули  на  них  обох  увагу,  повів  ту  коридором,  а  вона  повисла  на  ньому  грушею.  Ноги,  чомусь,  не  слухались  та  поступово  все-таки  почали  набирати  стійкості.      Молодий  організм  швидко  відновляв  утрачені  після  операції  сили.  Незабаром  її  вже  виписували  з  лікарні.  Мама  принесла  армянський  коньяк  та  баночку  ікри,  сказала  передати  лікареві.
     Оля  заглянула  в  кабінет  хірурга,  він  виявився  порожнім.  Недовго  думаючи,  приховала  гостинці  між  своїй  речей,  а  коли  мама  поїхала  додому,  пригостила  ними  дівчат  по  кімнаті.
     А  на  другий  ранок,  скрипнувши  під  час  зупинки  гальмами,  біля  дверей  гуртожитку  зупинилась  швидка  і  незабаром,  перед  розширеними  від  подиву  Оліними  очима,  у  прорізі  кімнатних  дверей  з’явився  величезний  букет  троянд,  а  за  тим  і  сам  власник  ціїє  чарівної  розкоші.  Ним  був  лікар-хірург.
     Від  приємної  несподіванки  Оля  тільки  й  змогла,  що  проказати:
     А  ми  коньяк  з  дівчатами  уже  випили  і  ікру  встигли  з’їсти.
     Як  так?  Без  мене?  -  прийшла  і  Петрова  черга  поставити  не  зовсім  логічне  запитання  та  він  швидко  опанував  себе  -  хіруг  таки  і  далі  між  ними  заточилась  жвава,  невимушена  розмова.
     По  місячних  відвідинах  своїє  колишньої  пацієнтки,  Петро,  не  зовсім  говорячи  їй  правду,  привів  Олю  до  своїх  батьків  на  оглядини.  Ті  сказали  йому,  що  вони  не  пара.  Аналогічної  думки  були  і  Олині  батьки  та  хвилюючі,  солодкі  почуття  уже  вирували  у  тих  в  серцях  і  вимагали  продовження  відносин  між  ними.
     У  день  весілля  приїхав  її  колишній  хлопець.  Він  був  у  розпачі,  викрикав    в  адрес  Олі  образливі  слова,  намагаючись  завадити  їхньому  шлюбові  та  між  трьома  мусить  один  бути  лишнім,  ним  він  і  став.
     Через  півтора  року  у  щасливого  подружжя  народилась  донечка,  але  Ольга,  клопочучись  дитиною,  стала,  звичайно,  менше  уваги  приділяти  чоловікові  і  той,  якоїсь  миті,  віддалився  від  неї  та  вона  ще  не  відчувала  біди,  що  нависла  над  нею,  раділа  кожному  новому  дневі.  Подвоєна  любов  до  донечки  та  чоловіка  переповнювала  її  душу  теплом.
       Якось  на  обід  чоловік  приїхав  зі  своєю  напарницею-медсестрою.  Ользі  це  не  здалось  дивним  -  працюють  же  разом.  Згодом  такі  візити  почастішали,  жінки,  наче  б  то,  заприятелювали.
       У  країні  відбувалася  перебудова  з  усіма  її  витікаючими  наслідками,  зі  зникненням  з  полиць  магазинів  найнеобхівніших  в  щоденному  побуті  речей.
       З  чергової  відпустки  Марія  привезла  Ользі  нову  джинсову  спідничку,  яка  була  саме  на  неї  і  Ольга  не  відмовилась  від  подарунка,  носила  спідничку  із  задоволенням  для  себе  та  в  той  же  час  з  нею  стали  відбуватись  дивні  речі.  Ласки  чоловіка,  якого  вона  кохала  усім  серцем,  більше  не  хвилювали  її,  а,  навпаки,  ніби  якась  невидима  сила  відштовхувала  її  від  нього,  чинячи  цим  супротив  фізичній  близкості.
       Невдовзі  Ольга  з  Петром  розлучилась,  повернулась  до  батьків,  де  почула  ультимативний  вердикт:
       Розлучилась  -  займайся  вихованням  дитини  і  ніяких  більше  чоловіків,  а  ні  -  живи,  як  знаєш  сама.
       Ольга  підкорилась  долі  і  не  тому,  що  не  мала  іншого  вибору.  Ні.  Просто  вона  продовжувала  кохати  колишнього  чоловіка,  колишнього,  бо  той,  через  рік  після  розірвання  їхнього  шлюбу,  одружився  вдруге  -  на  своїй  медсестрій,  тій  самій,  що  подарувала  джинсовку.
     Оля,  мов  навіжена,  накинулась  на  навчання.  Закінчила  один  інститут  заочно,  другий  і  нікого  з  чоловіків  поряд,  тільки  її  донечка,  її  та  його  спільна  кровинка.  І  тільки  стіни  її  кімнати,  коли  залишалась  наодинці  з  собою  чули,  як  з  горла  цієї  сильної  з  вигляду  жінки,  інколи  виривався  відчайдушний  придушений  стогін.  Розпач  від  безглуздої  утрати  коханого,  якого  продовжувала  любити  понад  усе  підносив  її  руки  до  голови  і  вона  розчепіреними  пальцями  хваталась  за  волосся,  похитувалась  з  доку  на  бік,  а  з  горла  уже  рвався  на  волю,  вивільняючи  увесь  внутрішній  біль,  протяжний  звірячий  рик.  По  хвилі,  схлипуючи,  розмазуючи  по  обличчі  долонями  сльози,  притихала.  І  так,  спустошена  душею,  дивлячись  невидющими  очима  поперед  себе,  сиділа  деякий  час  мовчки.  Похвилі  вставала,  вмивалась  холодною  водою,  і  знову  ставала  тією  завжди  спокійною,  урівноваженою  жінкою,  якою  звикли  бачити  її  близькі  та  знайомі  люди.
     Роки  невблаганно  полишали  свої  сліди,  відзивались  віковими  болячками  та  серце,  душа  і  тіло,  як  і  раніше,  належали  йому  одному,  Петрові,  такому  рідному  і  водночас  такому  далекому.
     Востаннє  здригнувшись,  поїзд  зупинився  на  кінцевій  станції  свого  призначення.  За  вікном,  розсіюючи  темряву,  сонячне  проміння  впускало  до  вагону  теплий  ранок.  Ольга,  проганяючи  від  себе  спогади,  усміхнулась  новому  дню  і  ступила  на  приступку  вагона,  назустріч  невідомості,  а  в  голові  промайнула  думка:
       Якби  мені  знову  запропонували  прожити  життя  заново,  я  б  не  стала  нічого  у  ньому  змінювати  і  знову  до  кінця  пройшла  би  той  самий,  сповнений  і  болі,  і  відчуття  всепоглинаючиго  кохання  та  безмежної  любові  нелегкий  життєвий  шлях  однолюбки.
       
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514577
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Lana P.

Горить достигле житнє поле…

Горить  достигле  житнє  поле...
Чи  про  такі  ми  мріяли  жнива?..
О,  доле,  зглянься,  наша  доле,
Москалія  народ  наш  убива.

Чому  війна  у  нас  на  Сході,
Замість  дощу  пролита  людська  кров?..
Чом  зраджували  при  нагоді?..
Чому  ходили  до  чужих  церков?..

А  ще  тому,  що  не  єдині.
Схід  свято  вірив  братії  з  Русі
І  зрадив  рідній  Україні,
А  клятий  Кремль  зтинає  на  косі.

Війну  нелегко  зупинити,
І  сила  перемоги  не  проста...
Єднайтесь,  землю  захистити!..
Болить  душа...    Вогнем  горять  жита...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514564
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Lana P.

Очі в очі

Очі  в  очі,
Губи-в  губи,
Білі  ночі-
Колір  згуби.
Серце  з  серцем  
Пульс  вчащає,
Через  скельце
День  сіяє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514565
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Олекса Удайко

ЛЕВИЦЯ І ТИГР*

                       [b]  [i]NNnn  [/i]  [/b]

Ти  спиш  –  мов  дитиночка:
Губами  прицмокуєш,
І  вогка  ще  спиночка,
Мов  в  купіль  умочена.

У  снах  посміхаєшся
Картинам  із  юності...
Мені  ж  позіхається  –
Чи  стане  ще  мужності?

І  йду  я  до  ванної
Із  думами  скромними  –
Уславить  осанною
Жагу  твою  стомлену...

Та  знов  повертаюся
У  тепле  ще  ложе  я  –
Без  тебе  я  маюся,
Без  тебе  не  можу  я...

31.07.2014

________
*Назва  та  ж,  та...  не  баєчка:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514568
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


@NN@

Переклади з А. Ахматової ***

Я  знала,  я  снюсь  тобі,
Тому  не  могла  заснуть.
Сліпий  ліхтар  голубів
Мені  освітлював  путь.

Царицин  ти  сад  узрів,
Різьблений  білий  палац,  
Мереживом  тин  чорнів
На  ганки  тіні  складав.

Ти  йшов,  не  відав  шляху,
І  думав  *Скоріш  би  знайти,
Ту,  що  не  знає  страху,*  -
Поки  не  прокинувся  ти.

А  сторож  червоних  воріт,
Озвався  до  тебе  *Куди?*
Кришивсь  під  ногами  лід
І  лякала  темінь  води.

*Це  озеро,  -  думав  ти,_
На  озерї  є  острівець...*
Та  раптом  із  темноти
Заблимав  блідий  каганець.

В  жорстокім  світлі  пісного  дня,
Прокинувшись,  ти  застогнав
І  вперше,  моїм  ім'ям,
Мене  ти  уголос  назвав.

А.Ахматова                1915

Я  знала,  я  снюсь  тебе,
Оттого  не  могла  заснуть.
Мутный  фонарь  голубел
И  мне  указывал  путь.

Ты  видел  царицын  сад,
Затейливый  белый  дворец
И  черный  узор  оград
У  каменных  гулких  крылец.

Ты  шел  не  зная  пути,  
И  думал:  *Скорей  бы,  скорей,
О,  только  б  ее  найти,
Не  проснуться  до  встречи  с  ней*

А  сторож  у  красных  ворот
Окликнул  тебя  *Куда?*
Хрустел  и  ломался  лед,
Под  ногой  чернела  вода.

*Это  озеро,  -  думал  ты,  -
На  озере  есть  островок...*
И  вдруг  из  темноты
Поглядел  голубой  огонек.

В  жестоком  свете  скудного  дня
Проснувшись,  ты  застонал
И  в  первый  раз  меня
По  имени  громко  назвал.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426131
дата поступления 20.05.2013
дата закладки 31.07.2014


@NN@

Стиглі яблука примарились… ледь прозорі.

Стиглі  яблука  примарились,  
Ледь  прозорі...  пахнуть  медом.

Ми  з  тобою  знову  сваримось,
Ділим  землю  по-під  небом.

Я  не  звикла  підкорятися  -
Простір  крилами  заповню...

Звикла,    до  зірок    здійматися,
-  Гартувати  дух  у  полум'ї...

Десь  витати  в  інших  вимірах  -
Ледь  землі  крилом  черкнувши...

Та  готова  все  це  вимінять
На  морську  велику  мушлю...

Щоб  далекий  шум  прибою,
Накотивсь  на  берег  хвилями...

Щоби  десь,  могли  з  тобою,
Знов  зустрітись  ми  щасливими.

Стиглі  яблука  примарились,  
Ледь  прозорі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493318
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 30.07.2014


@NN@

Повертаюсь

[b]Господи,  спаси  і  сохрани.
Ангелів  пошли  на  допомогу.
Я  ж  бо  Твій,  хоч  і  заблудлий  син,
Та  додому  віднайшов    дорогу.
Повертаюсь,  тільки  не  відкинь...
Прихилю  коліна  -  не  відмовся...
Чорнота  не  вабить,  вабить  синь
Неба.  
           Ти  чекаєш?!
                                               Ось  я...  ось  я.[b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата поступления 03.09.2013
дата закладки 30.07.2014


Олекса Удайко

Яка в кохань безкрая сила!

                                         [b]  [i]NNnn

Яка  в  кохань  безкрая  сила!  –  
Долає  версти  раз  у  раз,
Неначе  чайка  білокрила,
Летить  сюди  в  липневий  час.  

І  ось  вона  вже  знову  поряд  –  
Така  далека  і...  близька,
Немов  ласкава  хвиля  з  моря,
Немов  простірності  ріка.

Над  нами  в  небі  чайка  квилить,
Несе  неспокій...  і  любов,
А  серце  дум  лоскоче  хвилю,
В  далекій  юності  немов...

30.07.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514378
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014


АЛИК

ШИШ

Ночь  темна  перед  рассветом,
не  видать  ни  зги...
Просыпаюсь  я  поэтом,
как  не  с  той  ноги.

Руки,  ноги  пока  целы
голова  не  в  счёт.
Воевать  на  свете  белом
мне  пока  везёт.

За  цевьё  берусь  я  нежно,
обниму  приклад.
Здравствуй,  здравствуй,  ад  кромешный,
как  тебе  я  рад.

Только  в  пламени  пожаров
чистится  Душа.
Не  бывает  ведь  на  шару
счастья  ни  шиша....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514375
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Валентина Ланевич

І томлюсь і молюсь…

Кукурікає  півень  в  осонні,
Вітер  смачних  струсив  мені  груш.
Задивилась  в  колодяжні  очі  бездонні,
Заковтнула  наживку  життя  -  гіркий  куш.

Перестрибує  з  гілки  на  гілку,
Зве  синичка  до  себе  пташат.
Сльоза  кляксою  мокрою  в’їлась  в  сторінку,
Серце  просить:  коханий,  не  став  же  ти  мат.

Я,  здригаючись  капелярами,
Тягнуся  до  твого  в  тривозі.
Обіймаюсь  теплом,  милуючись  чарами,
І  томлюсь  і  молюсь  в  боязкім  незнанні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514343
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


OlgaSydoruk

Оставайся человеком

А  жизнь...она  совсем  короткая  такая...
И  не  успеешь  оглянуться  -  дни  уходят,..как  вода  в  реке  течет...
И  жалко  так  бывает,..и  хочется    в  то  прошлое  вернуться...
Но  нет  дороги  той  назад,..она  только  вперед...
Во  все  ты  времена,особенно  тяжелые,лихие,как  сейчас,..не  вешай  нос,..и  оставайся  человеком...
Тебе  воздастся  по  заслугам,по  делам  совсем  не  тут,..а  ...там...
А  здесь  ты  будь  женой  любимой,..и  красивой    женщиной,..
Заботливой  и  доброй  матерью  в  сердцах  для  близких  и  любимых...
И  добрых  качеств  тех  до  самого  конца  не  растеряй,..а  только  приумножь  побольше  ,..по  крупице  собирай...
Про  юмор  тоже  помни,..понимай...Не  бойся  над  собою  посмеяться  от  души...
И  шутку  в  адрес  свой  без  злобы  принимай...
Учись  по  жизни  в  людях  разбираться,..  цени  их,..намерений  благих  не  избегай...
Со  щедрыми  душой  и  добрыми  делами,..справедливыми      -  дружи,..живи...
А  тех,кто  словом  воду  в  ступе  той  толчет,..да  из  пустого  все  в  порожнее  переливает,..
И  обещаниями  лишь  живет  и  кормит,..и  больше  ничего  не  сделал  сам,..  и  не  умеет,не  стремится...
Тех  обходи  десятою  дорогой,..гони  из  дома  своего  и  больше  не  впускай...
И  планы  те,что  для  себя  в  начале  жизни  ты  наметил  ...
Исполни!..Не  жалея  сил,..во  что  бы  то  ни  стало,..одолей...
Про  душу  не  забудь!..И  очищай,..тот  ближе  к  сердцу  способ  выбирай...
Слова  лишь  подбирай,которые  важны,..нужней...
Привычки  вредные  забудь  и  отпусти,..пошли  ,как  можешь  дальше...
Поверь,без  них  совсем  не  плохо  жить,..другие  радости  и  увлечения  ищи...
И  оставайся  сам  собой  до  самого  конца,..спеши,..  чтоб  все  успеть...
Не  поддавайся  лживым  обещаниям  и  лести  сладкой  не  внимай,..
Живи  своим  умом,умей  прощать  и  благодарным  быть  умей...
Надейся  только  на  себя  и  помощи  за  так  не  жди...
И  прозы  жизни  не  пугайся,..совсем  не  интересно  без  забот  со  временем  идти...
И  реагируй  на  события  вокруг  ты  только  правильно,..как    надо...
Как  правильно  и  надо  выбирай  с  умом,..по  совести  решай...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514318
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Салтан Николай

Усе забудеться

[img]https://pp.vk.me/c619621/v619621008/13e9e/mYFdv3zyxoc.jpg[/img]
Закрию  очі  і  не  віриться:
Твої  вуста  ціловані  вже  ним.
Не  визнаю!  Але  у  дійсності  -
Ти  все  життя  хворітимеш  одним.

В  поривах    хибної  могутності
Я  підривав  всі  зведені  мости,
І  не  важливо,  що  посутності,
Лише  з  тобою  розпочав  цвісти.

Тепер  я  став  затятим  мрійником
І  у  житті  щось  значать  небеса,
Але  ніколи  вже  не  змінюся
І  моя  вірність,  зовсім  не  роса.

Бо  не  розвіється  туманами
І  не  промиється  потоком  злив,
Ти  стала  ближча  некоханою,
Тому  для  мене  ще  існує  «ми».

Нехай  думки  стають  поганими,
Нехай  мій  біль  нікого  не  пече,
Ти  знаєш,  а  мені  однаково  -
Я  підкладу  не  раз  своє  плече…

Одного  дня  усе  забудеться
І  твої    очі  кольору  весни,
І  навіть  та  безлюдна  вулиця...
Але  не  присмак  підлої  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514407
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Дід Миколай

Надєжді.

Зорі  сипались  долу  намистом,  
Місяць  красень  із  гаю  зорів.    
Осипав  тебе  перлами,  хистом,
Щойно  вроджену  з  волі  Богів.          

Твою  долю  злеліяв  в  долонях,
Світлу  свічу  тобі  запалив.
Талану  привіз  з  лугу  на  конях  
І  барвінком  постіль  застелив.
                               
Щоб  в  хвилини  прийдешного  смутку,
Коли  жалить  бува  кропива.
Ти  з  подушки  виймала  в  закутку
Й  дарувала  нам  в  віршах  дива.

Щоб  чарунився  вечір  любистком,
Прохолодою  чистих  струмків.
Птахи  Божого,  вивільги  свистом
Хай  лягає  на  аркуш  твій  спів.


                               Співцю  художнього  слова  
                       Надєжді.  До  дня  народження.  
               Вибач,  що  спізнився  розгільдяй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514316
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Lana P.

Фарбами серця…

Пожовкла  вишня  на  чуприні…
І  літа,  наче  зовсім,  не  було...
Повисли  хмари  у  перині,
Полуднє  сонце  ще  снує  тепло,

Торочить  з  літа  тонкі  нитки,
Малює  візерунки  у  теплі,
І  одягає  в  свої  свитки...
Заметушились  білки  у  дуплі-

Приносять  їжу  рудокосі,
Поповнюють  запаси  чималі,
Щоб  щедро  пригостити  осінь...
Вже  в  небі  згуртувались  журавлі...

Мабуть,  готуються  в  дорогу,
В  далекі  і  чужі  теплокраї,
В  своїх  піснях  таять  тривогу,
Їхнє  відлуння  котиться  в  гаї...

Там  ностальгія  в  кожній  ноті
Глибинно  озивається  в  душі...
Запис  не  ручкою  в  блокноті...
Фарбами  серця  пишуться  вірші.          29.07.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514351
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014


НАДЕЖДА М.

Было с тобою легко. .

Хмурый  осенний  вечер.
Холод  ползет  под  пальто.
Шалью  укутала  плечи...
Дождь,  словно  чрез  решето.
Ветер  играет  в  прятки,
Капли  бросает  в  лицо.
Думаю:  все  впорядке,
Грустно,  все  это  не  то.
Спрячу  под  зонтиком  слёзы,
Пусть  не  увидет  никто.
Теплые  дни  по  прогнозам...
Что-то  грущу  всеравно.
Осень  во  всем  виновата.
Может,  я  с  нею  родство?
Может,  за  лето  расплата?
Было  ж  судьбы  баловство..
Просто  тебя  не  хватает.
Было  с  тобою  легко..
Только  мечта  согревает,
Как  дорогое  вино..








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514210
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Ірина Лівобережна

Мой чёрный лебедь

Ты  -  чёрный  лебедь  сердца  моего…
Вечерняя  загадочная  тайна…
Средь  отраженных  звёзд,  по  воле  волн,
Ты  с  грацией  скользишь  необычайной…
 
Изгиб  спины.  Ленивый  всплеск  крыла.
Игривый  взгляд,  и  томная  небрежность…
Но  я  твоей  возлюбленной  была.
Я  скрытую  твою  узнала  нежность

И  страсть  –  в  твоих  объятиях  тепла,
И  всю  отдачу  до  конца,  до  края!
Да,  я  твоей,  единственной  была!
И  на  других  –  десятки  –  не  сменяю!

Пусть  сторонится  робко  молодняк  :
«Какой-то  очень  тёмный,  не  похожий…»
Пусть  сам  ты  ускользаешь  от  меня
При  свете.  Знаю  –  сердце  болью  гложет…

Едва  вуалью  опадает  ночь,
Я  в  камышах  от  страсти  замираю…
Опять  –  приду  к  тебе!  Сомненья  –  прочь!
Опять  с  тобой  –  кружением  по  краю!

Мой  милый,  распахни  свою  тюрьму!
Не  прячь  тоску  за  взглядом  опустелым!
Я  прикасалась  к  сердцу  твоему.
И  знаю  –  ты  внутри  кристально-белый…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514333
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Ірина Лівобережна

Вишня

Я  потягну  за  ниточку  дощу,
В  весну  минулу  потягнуся  листям...
В  забутий  легіт  пам"ять  допущу,
Магічним  змахом  опущу  куліси.

Ти  благодатним  сонячним  дощем
Весняним  днем  на  спрагле  листя  падав,
І  ніжних  крапель  незабутній  щем
Душі  тоді  торкнувся  -  зорепадом...

В  бутонах  зріло  квІту  відчуття,
Ось-ось  збиралась  вибухнути  -  білим!
Була  -  твоя!  -  уся,  без  вороття!
Ти  був  для  мене  ніби  світом  цілим!

Володарем  моїх  і  снів,  і  дум,
Ти  дарував  примари  кольорові,
І,  заколисана,  під  вітру  шум,
Я  забувала  сутінки  зимові...
Промінням  сонця  йшло  твоє  тепло.
Моя  весна  -  злітала  і  кружляла!

...Минуло  дивне  сяйво.  Відбуло.
Серпневий  дощ  тепер  нас  розділяє...
Зірвало  вітром  білосніжний  квіт.
В  минуле  -  вЕсни  відійшли  колишні...
Ти  залишив  на  згадку  -  той  політ.
Примарні  мрії.  І  сережки  -  вишні.

************
За  нить  дождя  незримо  потяну.
И  в  прошлое  -  раскроются  кулисы.  
Где  в  светлую,  безумную  весну
Под  дождь  весенний  -  
                       подставляла  листья!

А  он  -  тревоги  каплями  смывал,
Поил  надеждой,  и  будил  бутоны.
Так  нежен  был  
                       внезапный  капель  шквал!
И  -  солнце  золотистою  короной

Из  туч  -  надежду  посылало  мне,
Что  я  вошла  в  весну!  
                       Что  я  -  любима!
Весна!  Весна!  Живи!  Растаял  снег!
Дари  цветы  влюблённым  и  любимым!

...За  занавеской  летнего  дождя
Весны  безумство  отошло.  Не  слышно.
И  белый  цвет  забрал  ты,  уходя.
Но  -  алым  на  ветвях  -  
                       серёжки-вишни.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514203
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Куля Зперцем

Расчленения сланец #


[i]Не  задрал  серпы  купно  изГой!
Картавого  кнезя  посланец
Разутешил  пунцовой  мздой,
Поднося  расчленения  сланец.

Без  призора,  скребущийся  в  дверь,
Фантош-запевала  в  танке,
Не  взирая  на  мощи  потерь,
Оснастит  леденцами  янки.

И  пищит  взапуски  на  угад  
Коморва,  недовольная  ветром.
Тем  страхуя  порхатого  клад,
Стелет  ковричек  жилистым  фетром![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514070
дата поступления 28.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Олекса Удайко

SPE SALVI*

                                                       [i]НАДЕЖДЕ  М**.

             Когда  все  дороги  заходят  в  тупик,  
             когда  разрушены  все  иллюзии,  когда  
             ни  один  луч  не  блеснет  на  горизонте,
             и  тогда  в  глубине  души  каждого  человека  
             остается  проблеск...  Надежды.

                                       Делия  Стейнберг  Гусман[/i]

[b][i]Однажды  утром  вдруг  ко  мне  явилась,–
Как  бы  со  странствий  дальних  воротилась,–
Звезда  Надежд...  Певец  ее  мятежный
Ее  так  долго  ждал.  
И  голос  нежный
Умолкшей  Музы  жаждой  слова  изнывал  –  
Перо  поэта  как-то  притупилось.

…Теперь  я  сызнова  живу,  радея
Живительному  пульсу  перемен...
О  Боже  мой!  Скажи  мне,  где  я?
Неужто  ты,  моя  о...  чудо-фея,
Раздвинула  простор,  теснину  стен,
Где  ярким  заревом  пылает  новый  День?

В  тот  День  мне  стоило  родиться  вновь!
Очистив  душу  от  тоски  и  скверны,
Избавившись  влекущих  вспять  оков,
Избрать  себе  тот  путь  едино-верный,
Чтоб  след  поэта,  труд  его  –  хотя  бы  в  меру  –
Сберечь  средь  нег,  мгновений  и  веков...[/i]
 [/b][/b][/i]
28.07.2014
_________
*Spe  Salvi  (лат.)  –  Спасены  в  надежде.  Вторая  
из  энциклик  (первая  -  спасение  в  Любови)  
Папы  Бенедикта  XVI.  Понятие  взято  из  Библии:  
«Ибо  мы  спасены  в  надежде.  Надежда  же,  когда  
видит,  не  есть  надежда;  ибо  если  кто  видит,  то  
чего  ему  и  надеяться?  Но  когда  надеемся  того,  
чего  не  видим,  тогда  ожидаем  в  терпении.»  
(Рим.  8:24).
**У  цьому  місяці  відсвяткувала  свій  день  
народження  (ДНр)  одна  із  поеток  нашого  
клубу  -  НАДЕЖНА  М.  Хто  не  вгавив,  той  
поздоровив  вчасно.  Я  вгавив,  та  після  ДНр  -  
можна,  хоч  цілий  рік!  Відтак  -  їй  моя  присвята!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514033
дата поступления 28.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Вячеслав Рындин

Немезида

[b]Точка  смерти  –  Немезида*
Беспощадности  –  звезда,  
Как  невиданная  сила,
Злится,  мчится  –  в  никуда
Иссекает  свои  жала,
Ковыряет  как  чума
Межпланетное  забрало,  
Разорвав  его,  сюда
Стелет  красное  орало,
Опахалом  поведя,
Напахавшись,  прошептало:
Берегись  меня!  Земля  
Миллионы  лет  не  знала
И  не  ведала  когда  –  
Прилетит  босая  кара
И  предъявит  –  по  счетам?![/b]

*-  [i]двойник  Солнца  –  красный  карлик  с  периодом  обращения
         вокруг  нашего  светила  26  миллионов  лет[/i]

28.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514003
дата поступления 28.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Ірина Лівобережна

Фантазія на тему "Nun ist es Zeit, daß ich mit Verstand" Генріха Гейне

[i]Іноді,  коли  читаєш  якийсь  твір,  раптом  знаходиш  там  своє,  глибинне…  [/i]

Генріх  Гейне  (переклад  О.К.  Толстого):

[i]Довольно!  Пора  мне  забыть  этот  вздор!
Пора  мне  вернуться  к  рассудку!
Довольно  с  тобой,  как  искусный  актёр,
Я  драму  разыгрывал  в  шутку!

Расписаны  были  кулисы  пестро,
Я  так  декламировал  страстно.
И  мантии  блеск,  и  на  шляпе  перо,
И  чувства  —  всё  было  прекрасно.

Но  вот,  хоть  уж  сбросил  я  это  тряпьё,
Хоть  нет  театрального  хламу,
Доселе  болит  ещё  сердце  моё,
Как  будто  играю  я  драму!

И  что  я  поддельною  болью  считал,
То  боль  оказалась  живая,  —
О,  боже!  Я,  раненый  насмерть,  играл,
Гладиатора  смерть  представляя![/i]

[b]А  тепер  -  моя  вільна  фантазія  :  [/b]

О,  я  так  щиро  грала  п'єсу!
Такий  трагічний  був  фінал!
Ти  називав  мене  «принцеса»,
І  гарно  так  підігравав!

А  я  під  стелею  літала,
Троянди  кидали  до  ніг!
Шалено  публіка  гукала,
Що  шал  кохання  -  то  не  гріх!

Ліпила  я  розбите  серце
Зі  слів,  і  полум'яних  фраз,
І  тануло  в  очей  озерцях
Усе,  що  не  торкалось  нас...

Та  вже  акорди  відлунали,
А  в  серці  -  справжній  біль  ятрить,
Бо  те,  що  грою  я  вважала,  -
Мого  життя  трагічна  мить…

******************
Как  я  играла  в  этой  драме!
Как  роль  моя  была  легка,
В  ней  чувства  лёгкими  волнами
Парили  выше  потолка!

Как  расписала  я  кулисы!
Как  радостно  вздыхал  партер!
Какая  страстная  актриса!
Какой  галантный  кавалер!

Не  знал  никто,  что  я  играла,
И  фальши  не  было  на  грамм!
Я  -  будто  вправду  умирала,
И  вправду  сердце  -  пополам!

Ты  наблюдал  всё,  улыбаясь…
А  боль    -  она  пришла  сама.
Я  незаметно  -  заигралась…
О,  синих  глаз  твоих  тюрьма!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513766
дата поступления 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014


Олександр Яворський

Прокляття бабці Лесі ;)

Якось  у  дитинстві  мій  велосипед
Потрапив  зі  мною  в  страшне  ДТП.
На  швидкості  десь  кілометрів  під  десять
В  годину  збив  бабцю,  яку  звали  Леся.
Мабуть,  таки  сильним  був  велоудар  -  
Упала  бабуся  аж  н[b]а[/b]  тротуар.
На  неї  упав  також  зверху  мій  ровер,
І  я  був  на  бабцю  упасти  готовий.
Та  милував  Бог,  я  упав  з  нею  поряд,  
Почув  як  уста  її  злісно  говорять:
"Абис  ти,  немите  дитя  сатани,
Наклав  неодмінно  собі  у  штани!"
Злякався,  зізнаюсь,  нечасто  буває,
Коли  тебе  бабці  отак  проклинають.
Заскочив  на  ровера,  “вибачте”  крикнув,
Із  місця  пригоди  утік  швидше  вітру...

Минули  роки,  де  мій  ровер  не  знаю,
Зате  бабцю  Лесю  з  тих  пір  споминаю.
Говорять  кого  бабця  Леся  прокл[b]я[/b]ла,
Того  неминуче  та  доля  спіткала.
А  я  вже  втомився  ховатись  від  долі,
То  в  хащах,  то  в  гущах,  то  в  нетрях,  то  в  полі.
Та  вирішив  все  ж  нехай  буде,  що  буде,
Можливо  та  доля  мине  чи  забуде,
Не  жити  ж  постійно  мені  у  страху!
Та  знов  бабця  Леся  на  моїм  шляху
Зустрілась  на  цвинтарі,  ще  й  проти  ночі
І  голосно  крикнула,  глянувши  в  очі:
"О,  виросло,  вмилось  дитя  сатани!"
Прокляття  збулося.  Наклав  у  штани…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509224
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Дід Миколай

Не вернутися вже звідтіля.

Для  потічка  калина  червленна  ,
напувала  у  жменьках  джмеля.
Спаленіла  неначе  жарина,
обнімає  гілками  маля.

В  росах  ранніх  умилась  стежина,
як  ошпарена  бігла  в  поля.
Зустрічати  єдиного  сина,
виглядала  з  доріг  чаєня.

У  зажурі  батьківська  хатина
під  осінні  плачі  журавля.
Головою  схилилась  до  тина,
перед  блудним  здійнявши  бриля.

Де  поділася  буйна  чуприна
вже  на  скронях  в  обох  сивина.
Вкрала  вічність  буденна  рутина,
десь  понесла  в  світи  навмання.

Колись  міцна  єдина  родина,
полетіла  кудись  в  небуття.
Розкидала  проклята  чужина
не  повернеться  вже  звідтіля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513583
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Ірина Лівобережна

На стихотворение СЕСТРА АНЕСТЕЗИИ.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513613

Я  не  пророк,  увы,  и  не  мессия.
Я  просто  вижу  –  гибнут  пацаны…
О,  мальчики  вчерашние,  родные,
Мужчинами  вернётесь  вы  с  войны.
В  дурмане  боли,  выстрелов,  и  пла́ча,
Познаете  значенье  слова  «смерть».
Ведь  ценишь  жизнь  по-новому,  иначе,
Когда  готов  от  пули  умереть…
О,  да,  война  –  сестра  анестезии.
О  многом  заставляет  забывать.
И  притупляет  боли  наживные.
И  проявляет  ярко  слово  «мать».
По-новому,  так  яро,  заставляет
Взглянуть  на  дружбу,  преданность  и  быт.
И  горько  мне  за  тех,  кто  в  землю  ляжет,
И  пусть  никто  не  будет  позабыт!

Давай,  мой  друг,  мы  за  победу  выпьем!
Она  в  сердцах,  и  в  воздухе  слышна!
Дай  Бог,  всё  это  пережить,  и  выжить!
За  жизнь,  браток!  Будь  проклята  война!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513661
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Любов Ігнатова

Без п'яти осінь…

На  годиннику  -вже  осінь  без  п'яти;  
Вже  легкі  злітають  павутинки  
У  безмежні  і  чужі  світи,  
Де  дитинства  жЕвріють  стежинки...  

Допивають  ранки  біль  думок  
У  жоржинах  дощового  літа,  
Де  рясніють  вишивки  зірок  ,  
Де  земля  ще  сонячно  -зігріта...  

Вже  потроху  з  вишні  капотять  
Теплі  дні  в  листковій  позолоті....  
На  годиннику  -вже  вересень  за  п'ять,    
А  мені  ще  в  осінь  неохота...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512500
дата поступления 20.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Любов Ігнатова

Моїй племінниці…

В  душі  твоїй  гроза...  Та  це  минеться  -
Пройдуть  дощі  сльозинками  з-під  вій;  
І  знову  забринить  веселка  в  серці  
На  семиструнні  волошкових  мрій...  

Життя  без  бурь  не  можна  пережити  -
То  тут,  то  там  здіймаються  вітри...  
Та  після  зливи  -  яскравіші  квіти!  
Не  плач  ,Веснянко,  сум  з  лиця  зітри!  

Тобі  болить...  Я  з  цим  знайома  болем...  
Та  знаєш:    хто  живе  -той  відчува;
Бо  гірше  стать  сухим  покотиполем  -
Кому  потрібна  вИжухла  трава?...  

В  душі  твоїй  гроза?  Радій  озону  -
Очистяться  думки  і  почуття!  
Жени  подалі  заздрісну  ворону  
І  викидай  з  минулого  сміття!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512725
дата поступления 21.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Любов Ігнатова

Поговори зі мною…

Не  дай  моїй  мушлі  закритися  знову,  
Не  дай  потонути  у  світі  ілюзій  -
Почни  щиросердну  і  дружню  розмову  
Про  пташку,  про  квітку,  калину  у  лузі  .

Давай  ми  з  тобою  про  все  поговорим:  
Про  місяць  і  зорі,  метелика  крила,  
Про  тепле  і  лагідно  -сонячне  море,  
Про  Грея,  Ассоль  і  червоні  вітрила...  

Давай  вип'єм  кави  під  музику  слова,  
А,  хочеш,-  скуштуєм  солодкої  вати?  
Я,  навіть,  про  біль  говорити  готова...  
Ти  тільки  не  дай  мені  знов  замовчати...  

Не  дай  мені  в  себе  сховатися  знову....  
Не  дай  відректися  надовго  від  віршів...  
Ти  ж  знаєш:    страшним  є  несказане  слово,  
Та  Муза,  розп'ята  мовчанням,  -  ще  гірше...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


НАДЕЖДА М.

Только чаще теперь вспоминаю…

Словно  лентой  дорога  вдаль  вьется.
Томным  взглядом  по  ней  пробегу.
Что  же,  сердце  моё,  ты  так  бьешься?
Ты  же  знаешь,    его  я  всё  жду.
Ветер  пыль  завертел  на  дорожке.
Всколыхнулась  сухая  трава.
Это  осень  взгрустнула  немножко...
Полетела,  вскружилась      листва.
Нежным  взглядом  ее  провожаю.
Все  темнее  теперь  небеса.
Только  чаще  теперь  вспоминаю
Твои  милые  сердцу  глаза.
Так  встревожило  листья  паденье.
Как  красив  был    осенний  полет!
Так  природа  внесла  измененье.
Это    сердце,  конечно,  поймет.
И  невольно  слеза  покатилась.
Не  о  том,  что  прошло,  я  грущу.
Нет,  я  с  милым  совсем  не  простилась.
Терпеливо  я  все  его  жду.
И  пусть  скоро  зима  все  ж  нагрянет,
И  дорожку  метель  заметет,
Только  вера  меня  не  оставит:
Мимо  счастье  моё  не  пройдет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513641
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Ірина Лівобережна

Шоколад

В  солодкому  завжди́  свої  принади…
Глибинний  смак,  а  чи  легкі  вершки…
Та  так  ти  в’ївся  в  душу  шоколадом…
Іду  як  
     наркоманка,
                 навпрошки…

Без  тебе  навіть  дня  прожить  –  не  можу!
Торкну́тися  –  щоки,́  а  чи  руки…
О,  не  зникай!  Свій  образ  підсолоджуй!
Словами,  
     що  солодкі,
                 та  гіркі…

В  твоїх  обіймах  шоколадно  тану…
Від  губ  гарячих  солодко  пливу…
Твій  неповторний,  ніжний  смак,  коханий,
Ввижається
     вночі,
                 та  наяву….

Коли  мене  не  пестиш  довго  –  гіркну…
Біліє  на  поверхні  сивина…
У  розпачі  не  відшукати  мірку,
Коли  я  буду
     випита
                 до  дна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513581
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Storyteller

***

Я  каждое  утро  глаза  открываю  с  желанием  жить,
И  взрывов  не  слышать,  не  думать:  бомбят  где-то  рядом.
На  близких  не  прыскать  скопившейся  горечью  яда,
Любить,  улыбаться,  ткать  строчек  священную  нить.

Мой  мир  разделился  на  «до»  -  и  пока  нет  «потом»,
Но  верю  –  мы  выживем!  Город  задышит  рассветом,
Военную  краску  сотрет  заплутавшее  лето,
А  осень  раскрасит  мой  город  цветастым  хвостом.  

Да,  сложно  так  жить,  каждый  день  ожидая  беды  –  
Я  пробую  думать  о  том,  что  подтянется  вскоре.
Исчезнут  обиды  и  глупые  вечные  споры,
Кто  прав,  виноват,  и  соленые  реки  воды…

Мы  выстоим!  Просто  нет  права  сдаваться  у  нас,
Чтоб  дети  смеялись,  когда  самолет  пролетает,
И  верили  дети:  войны  на  земле  не  бывает.
Мой  мир  –  он  живой!  Он  цветет!  Каждый  миг,  каждый  час!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513547
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 26.07.2014


НАДЕЖДА М.

Що сказать, як прийдете від іншої? ( за твором Олени Іськової) .

За  твором  Олени  Іськової
"Ви  сьогодні  підете  до  іншої"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
__________________________________________--
Що  сказать,  як  прийдете    від  іншої?
Як  же  стримать  себе,  не  питать?
Хіба  є  що  на  світі  страшніше,
Аніж  зраду  любові  зазнать?..
Сірий  вечір  зайшов  до  кімнати.
А  душа  ледь  від  смутку  жива.
Може,  треба  було  наздогнати?
Та  не  знаю:  чи  буду    права  ?
Мабуть,  треба  було  ублагати,
І  знайти  всі  потрібні  слова.
Нащо  іншій  його  віддавати,
Коли  маєш  на  нього  права?
Піднімається  ранок  повільно,
Але  рішення  так  і  нема.
Попри  все  прислухаюсь  я  пильно:
А  навколо  лиш  тиша  німа...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513541
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 26.07.2014


ТАИСИЯ

"ПОЛЁТ ШМЕЛЯ. "


Мохнатый  шмель  кружится  над  цветком.
Хочу  его  нарисовать  в  альбом…
Ведь  он  прославился  давно:
В  романсе,  в  опере,  в  кино.

На  пляже  белый  клевер  как  елей,
Душистым  ароматом  привлекал  шмелей.
Я  любовалась  им  –  невинное  создание…
Не  обращает  на  меня  внимания…

Мне  нравится…      купание…  в  реке…
И    танцы…      на  траве  …    и  на  песке…
Внезапно  боль  меня  пронзила!
Наверно  на  шмеля  я    наступила!

Ну,  ты  наглец,  предатель  и  злодей!
Морочишь  всех  доверчивых  людей!
Теперь  всё  расскажу,  каков  ваш  род!
Пусть  знает  правду  о  тебе  народ!

Твой  прадед  в  сказку  Пушкина  попал…
С  самим  царём  Салтаном  пировал…
Там  Римский  Корсаков  его  заметил!
«Полёт  шмеля»  увековечил!

Потом  коварный  разложил  пасьянс…
Никита  Михалков  исполнил  о  тебе  романс.

Теперь  ты  мне  вкатил  большую  дозу  яда…
Чтоб  я  в  стихах  прославила  такое  чадо?!


26.07.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513625
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


гостя

Десь…на межі…

Не  відкидай  моє  Люблю  так  гордо…
Воно  нічого  навзамін  не  просить…
До  ніг  твоїх  впаде  німим  акордом…
Розіб’ється    об  твоє  тихе….  Досить…
Своїм  чуттям  не  в  змозі    ради  дати…
Ми  діти  сонця…  і  сакральних  схем…
Ти  чуєш…на  межі  вісімдесятих
Для  нас  так  щемно  грає  BONEY–M…

Прости…  як  ненароком  обпечу
Я  твої  дивні  лінії  долонь…
Пекельним    вітром  в  дім  твій  прилечу…
І  спопелю  його…  Бо    я  –ВОГОНЬ…
Прийми  ту  чашу…  що  подам  напитись…
Із  рук  моїх…  як  все  змете  журба…
До  ніг  твоїх    струмком  гірським  пролитись
Дозволь  мені…  тому…  що  я  –ВОДА…

Коли  не  зможеш  в  мандрах  зупинитись…
Покинеш  дім  свій…  і  своє  ім’я
Забудеш…  зможеш  ти  насолодитись  
Плодами  з  гір  моїх…  бо  я  –  ЗЕМЛЯ…
Лише  не  відкидай  оте  Люблю…
Чекаючи  на  день  страшного  суду…
……..Я  сотні  літ  любитиму  тебе……
…….десь  на  межі  невинності  і  блуду……


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512938
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 25.07.2014


гостя

Це…просто Біль…

Це  просто  біль…  від  того…  що  зима
Накриє  снігом  найцінніші  квіти…
Це  просто  біль…  від  того…  що    нема
Шляхів  простих…  а  ми  –  лиш  тільки  діти…
А  ми  з  тобою  –  просто  два  світи…
Ще  простягаєм  так  невміло  руки…
Ще  мої  груди  нині  пестиш  ти…
Та  понад  нами  вже  кружляють  КРУКИ…  
     
Це  просто  біль  від  того…  що  тепла
Нестерпно  мало  у  твоєму…  досить…
А  чи  від  того…  що  моя  весна  
Не  переможе  цю  багряну  ОСІНЬ…                                                                                        
Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Непройдені…  непрощені…  невмиті…
А  ще  від  того…  що  твої  вітри
Зметуть  стежки  над  прірвою  у  житі…

Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Летять  собі…  а  ми  такі  безсилі…
Та  все  ще…  незбагненно  молоді…
Нестерпно  юні…  і  до  сліз  красиві…
Це  просто  біль…  від  того…  що  нема…
І    знаю  я…  ніколи  вже  не  буде…
Нестерпний  біль…  від  того…  що  ЗИМА…
А  ми  з  тобою  –  лиш…  звичайні  люди…

……і…..не  спинити………………………….
……і……не  перейти……………………………
…….летять……………Світи…………………..







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513368
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Олекса Удайко

ТУМАННІСТЬ АНДРОМЕДИ

                                                 [b][i]NNnn[/i][/b]

       [i]Бо  знаю  я,  у  те  я  твердо  вірю:
       Як  ми  земний  звікуємо  свій  вік,
       Полину  я  в  ясне  сузір’я  Ліри,
       А  ти  помчиш  у  протилежний  бік.[/i]                                              
                                     [b][i]Дмитро  Паламарчук          

Згоріло...  Все....  Вже  сум  бентежить  груди.
І  серце  ятрить...  І  клекоче  біль...
«Тебе  нема,  і,  певно,  вже  не  буде»  –    
Луна  жорстока  правда  ізвідтіль.

...Там  буйним  цвітом  квітнуть  цикламени,
Там  ми  земний  завершуємо  біг...
Хай  фініш  наш  –  туманність  Андромеди,
Та  ти  помчиш  у  Овеновий  бік.

І  саме  там,  в  космічному  осонні,  –  
Не  в  віковічно-цвинтарній  імлі,  –  
Знайду  тебе  живу...  святу...  іконну,
Яку  кохав  і  пестив  на  землі.[/i][/b]

[i]25.09.08  -  25.07.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Storyteller

Зеркало

Здравствуй,  зеркало!  Здравствуй…  Ну  что  ты  глядишь  с  осуждением?
Да,  сдала.  Не  сдалась,  нет,  но  тянет,  как  камень,  на  дно.
Я  растратила  пыл,  и,  в  песок  обратив  вдохновение,
Всё  ловлю  эти  мысли  –  что  мне  ведь  почти  всё  равно.
Я  бы,  верно,  спилась.  Но  мешают  мне  гордость  и  принципы.
Я  б  зарылась,  как  страус,  подальше  от  мира  людей.
Ты  же  знаешь,  что  я  никогда  не  ждала  себе  принцев,  что
Я  искала  лишь  счастья  в  сплетении  сумрачных  дней.
Я  слаба!  Ненавижу  в  себе  проявления  слабости.
Мне  бы  силы  немного…  А  впрочем…  Скажи  мне,  зачем?
Я  забыла  тот  привкус  пьянящей,  несущейся  радости,
Превратившись  в  свою  слишком  серую,  скромную  тень.
Слышишь,  зеркало?  Слышишь?  Ну  что  ж  ты  молчишь,  непутевое?
Отражаешь  глаза,  что  еще  не  теряют  свой  блеск,
А  душа  замерла,  рассыпается.  Знаешь,  хреново  всё!  
Задыхаюсь  от  боли.  И  каждая  мысль  –  как  порез…
Я  б  разбила  тебя!  Кулаком!  Но  опять  суеверия
И  боязнь,  что  потом  «стоп»  сказать  я  уже  не  смогу…
Ты  прости  меня,  зеркало.  В  сердце  осталась  лишь  вера.
В  зеркала,  словно  в  сон,  от  себя  я  самой  убегу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513417
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Богданочка

Мисливець

Коли  сутінки  сірим  туманом  на  землю  лягають,
І  на  троні  небеснім  з'являється  місяць-король...
Й  милі  дами,  зірниці,  коштовними  перлами  сяють,
і  влаштовують  бали  на  темних  верхівках  тополь

Покидає  свій  замок  вампір  в  чоловічій  подобі,
Одягнувшись  у  мантію  шарму,  харизми,  краси,
Мов  алмаз  пурпуровий,  в  своїй  неповторній  оздобі,
Наче  дивне  творіння,  омите  в  краплинах  роси...

Під  покровом  вечірнього  міста  ,  вдихаючи  спокій,
Він  крокує  асфальтом,  шукаючи  здобич  невинну.
Як  в  пантери,  -  беззвучні,  граційні  і  впевнені  кроки...
Він  іде...  відчуваючи  спрагу  прадавню  нестримну.

Серед  сотні  звичайних  шукає  дочку  Афродіти
Замасковану  лаву  під  виглядом    річки  простої.
В  ніжнім  погляді  дами  палають  бажання  софіти,
А  із  мрій  потаємних  давно  вже  міцніють  настої.

Трішки  злякані  очі...  тремтіння  тендітного  тіла...
І,  прихований  одягом,  шкіри  блідий  оксамит.
І  оманливим  льодом  вампіра  лишень  розігріла...
Одним  поглядом  свОїм  мисливець  пробив  її  щит.

І  заплуталась  мила  в  тенетах  нектАрових  слів,
Не  побачила  демонських  крил  за  спиною  мужчини.
І  грайливо,  в  обійми,  хижак  свою  здобич  обплів.
З  поцілунків  вели  в  його  замок  таємний  стежини.

Тільки  зорі  дивились  на  їх  дивовижний  тандем,
Де  вампір  випивав  усю  ніжність  із  дами  до  дна.
А,  взамін,  на  руках  відносив  її  просто  в  Едем...
Що  залишиться  там  сподівалась  наївно  вона.

Але  ранок  раптово  спалив  сподівання  мости...
Вполював  свою  здобич  мисливець,  отримав  трофей.
Замість  кави  у  ліжко  сказав,  їй  потрібно  іти...
Не  світилось  тепло  в  глибині  його  гарних  очей.

І,  по  правилах  гри,  прийшов  час  для  його  відпочинку.
Його  справжні  кохані  -  самотність,  свобода  й  життя.
І  немає,  насправді,  причин  у  холодному  вчинку...
Просто  він  є  вампір...  і  заснули  в  душі  почуття.

                                                                                       24.07.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513357
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Ірина Лівобережна

В твоей ладони

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
[i]По  мотивам...  ))))))[/i]

Я  капелькой
Испуганно-дрожащею
В  ладонь  твою  –  с  прибрежного  куста…
В  сиянии
Не  называй  пропащею!
Испей  меня,  пока  ещё  чиста!

Переливаясь
Искрами  манящими,
И  утолить  –  желаний  не  тая,
Я  называюсь
Просто  настоящею!
Возьми  меня,  пока  ещё  –  твоя!

Глубин  во  мне  -
С  неистовою  силою
Всех  рек,  и  океанов  всех  прибой!
Не  называй
Губительно-бессильною!
Познай  меня,  пока  ещё  –  с  тобой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513250
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014


desert rose

У прокуреній кімнаті витає дим…

У  прокуреній  кімнаті  витає  дим…  
від  твоїх  сигарет…  
від  випарів  поту  наших  тіл.
Крізь  відкриту  фіранку  ледь  проникає  п’янке  повітря…  
і  вогкість  вранішніх  вулиць…  
і  голос  перекрикувань  самотніх  людей.
А  ми  лежимо  у  цій  задушливій  задимленій  труні…  
і  нагадуємо  двох  фараонів,  
муміфікованих  одним  на  двох  простирадлом…  

Однією  сигаретою  на  двох  
ми  розкурюємо  ладан  наших  минулих  стосунків,
і  спалюємо  їхній  спомин  на  вогнищі  уламків  думок,  
як  інквізиція  спалила  б  мене  отаку  оголену…
і  розпатлану  
в  самому  лише  твоєму  потові  і  промоклому  простирадлі…

Ми  граємо  у  міста  лише  задля  того,  
аби  здоланий  зробив  переможцю  каву  в  постіль.
Насправді  ж  я  махлюю,  
бо  називаю  ті  міста,  в  яких  мріється  побувати  з  тобою…  
Тому  перші  і  останні  літери  зникають  з  їхніх  назв,  
ніби  скромність  і  виваженість  вчорашнього  вечора…

Розкрию  тобі  страшенну  таємницю.  
Мені  подобається  бути  здоланою  тобою…  
у  ліжку  і  в  цій  географічній  грі…  
Адже  лише  своєю  покірністю  я  можу  засвідчити  те,  
що  терплю  весь  цей  бруд  і  прокуреність  твоєї  кімнати,  
і  гірку  та  несмачну  каву  лише  задля  того,  
аби  принести  її  для  тебе  в  ліжко  
і  зробити  її  своїми  руками  якомога  смачнішою,
з  додаванням  терпкого  післянічного  поту  
та  дрібки  цинамону  з  цнотою  в  моєму  серці…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513227
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Ррррреволюція

А у нас тишина (экспромт)

[i][b]Непотребство  и  злость,  запах  крови  свинцовой  и  гари.

Ужас  стынет  в  крови  и  в  безжизненных  юных  глазах...

             Это  нелюди  смертью  торгуют  -  не  божие  твари!

             И  томится  от  третьей  войны  мир  бедой  на  сносях...


А  у  нас  тишина,  слава  Богу...  Стрекочут  цикады,

Смолянистая  ночь  пахнет  моря  парным  молоком...

             Из  щелей  и  из  нор  лезут  в  гору  продажние  гады,

             Чтобы  выписать  новый,  в  угоду  бесчинства,  закон.  


Скоро  осень  уже,  а  за  ней  и  зима  с  холодами...

Будет  новый  майдан,  но  уже  за  родное  -  своё.

             Не  покинь  нас,  Господь!  Оставайся,  прошу  тебя,  с  нами!

             Ты  послушай,  как  дивно  сегодня  цикада    поёт...[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513160
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


tatapoli

РОМАШКИ ЗАСТИГЛИ…

Про  любов  писати  -  геть  не  до  снаѓи,
і  питать  про  неї  у  цвіту  ромашки,
як  тол́очуть  квіти  кляті  вороги,
а    коханих  наших  -  шматують  розтяжки.
У  житті,  так  кажуть,  кожному  -  свій  вік,
і  не  має  сенсу  -  питатись  в  зозулі,
а  міг  би  стати  батьком  кожен  чоловік,
та,  нар́азі,  стали  на  зав́аді  кулі.
І  вкриває  землю  кров'ю  маків  цвіт,
вітерець  пол́оха  душі,  що  не  встигли
до  кінця  пізнати  й  полюбити  світ,
на  тілах  полеглих    ромашки  застигли...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513129
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Storyteller

Наш мир

Мир  наш  слеп  и  свят,
Мир  наш  чист,  как  дождь.
На  кресте  распят
За  чужую  ложь.
Мир  наш  сед,  как  бог,
А  в  душе  –  так  юн.
Тысячи  дорог,
Тропки  –  наобум.
Грешен  мир  и  чист,
Глуп  -  и  слишком  мудр.
Он,  как  белый  лист  –  
Начерти  маршрут,
Сбереги  в  руках,
В  сердце  нарисуй,
Сохрани  в  стихах,
Пой  с  ним  и  танцуй,
Плачь  с  ним  и  молись,
Смейся  –  пусть  до  слез.
Мир  –  как  наша  жизнь,
Сложен  он  –  и  прост.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513263
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Storyteller

В День Ангела

Мой  ангел  светлый,  с  днем  ангела!
Укрой  пушистым  крылом,
Отыщем  повод  для  радости,
На  крыше  сядем  вдвоем.
Смотри,  как  чист  и  прекрасен  он  –  
Звенящий  летний  рассвет,
Искрит  сияющей  радугой
И  дарит  солнечный  свет.
Спасибо,  ангел  прекрасный  мой,
Что  охраняешь  покой.
Идешь  дорогами  разными
Ты  за  моею  спиной.
Когда  враги  повстречаются
И  неудача  страшит  –  
Мой  ангел,  ты  улыбаешься,
Ведь  ты  –  мой  страж  и  мой  щит.
Вот  снова  наш  он  –  день  ангела,
В  твоих  я  греюсь  глазах.  
Храни  меня,  белокрылый  мой,
И  спрячь  печали  и  страх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513260
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


НАДЕЖДА М.

Чому дощі нагадують про тебе?


----
Коли  дощам  нема  кінця  і  краю,
І  місяць  сумно  дивиться  в  вікно,
У  час  такий  про  тебе  я  згадаю.
І  все  перед  очима,  як  кіно.
Чому  дощі  нагадують  про  тебе?
І  пам"ять    тих  часів    знов  ожива..
Та  сумніви  беруть:  нащо  це  треба?
Але  любов    живе  -  перемага.!
Дощі  змивають,  що  було,  повільно,
Та  миті  дорогі  іще  живуть.
І  в  спогадах  з"являються  невільно,
І  тихо  по  житті  моїм  пливуть..
Пройшли  роки...  Не  згадую  розлуку.
Та  гіркота,  а  серце  ще  болить...
Так  хочеться  відчуть  твої  ласкаві  руки.
Слабенький  вогник  в  серці  ще  горить.
Жіноча  гордість...  Як  було  простити?
Чому  ж    тепер  відшукую  слова...
Якими  хочу  так  тебе  просити:
Не  забувай  любов...Вона  іще  жива...
Дощ  відшумів...Крадеться  тихо  ранок.
Дощем  до  блиску  вимите  вікно..
Мої  думки  сховалися  в  серпанок,
Та  незабаром  прийдуть  всеодно...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512842
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ МОЯ

       [i]Де  ти  зараз,  що  з  тобою?  
       Заблукала  ,  рідна,  де?
       Серце  рветься  вже  до  бою  –  
       за  величне…  і  святе![/i]
                                   [b][i]О.  Удайко                            

Я  славлю  ту  благословенну  мить,
Коли  зустрів,  відчув  тебе  я  вперше:
Вогненними  очима  променить
Жага  до  дій,  жертовності    і  звершень.

В  моїх  словах  вбачала  ти  туман,
Коли  я  присягався  на  кохання…
Хто  любить  –  не  сповідує  обман:
В  любові  сенс  життя,  а  не  в  обмані.

Любов  моя!  Мені  ти  не    клялась,
Не  зарікалась,  не  давала  слова.
Тобі  прощати  нічого…  й  не  час,
Не  варт  й  мені  просить  прощення  знову.

Блюзнірствуй  же,  свавілля,  лихослов,
І  зводь  з  ума,  і  насилай  нещастя!!!
Випробування  витрима  любов  –
До  болю!    Від  розлуки!  До  причастя!

Любов  моя!  Про  гіркоту  розлук
Не  споминай!  Будь  ніжною  зі  мною!
Від  уст  твоїх,  очей,  ланіт  і  рук
Хай  буде  тепло  й  лютою  зимою!..

Ти  добра,  чуйна  і  не  терпиш  зла,
Оазис  мій,  криниця  невичерпна!
Тебе  не  тішить  –  плавать  без  весла,
Не  прославляти  –  каятись  до  смерті.
 
Любов  моя!  На  тебе  без  надій
Свої  я  покладаю  сподівання…
Покличеш  же  –  життя  і  спокій  свій
Віддам  тобі!  До  краю!  Без  вагання![/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014


НАДЕЖДА М.

Згадай мене, коли настане осінь…

Згадай  мене,  коли  настане  осінь,
Коли    дощі  ще  смутку  додадуть...
Коли  пташки  замовкнуть  безголосі...
Згадай  мене...  Прошу  я:  не  забудь...

Згадай  мене,  коли  журба  на  серці,
Безрадісними  будуть  твої  дні.
Себе  побачиш  іншим  у  люстерці..
Відкинь,  прошу,  свої  думки  сумні..

Згадай  мене,  коли  на  очах  сльози...
Ти  плачеш:  відлітають  журавлі..
Не  вір  тоді,  отим  сумним  прогнозам,
І  стримай  свої  сльози  і  жалі.

Згадай  мене,  як  радість  все  ж  нагряне,
(Прийде  до  тебе    ще  щасливий  день),
Коли  душа  наповнеться  піснями,
Відчуєш,  що  далеко  я  лишень.

Та  знай  одне:  що  ти  у  моїм  серці.
Чомусь  не  перетнулися  шляхи.
Хоч  іноді  згадай    у  круговерті...
Як  жаль,  що  розлетілись,  як  птахи..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513019
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Lana P.

Ніч і Дощ

Ніч  мальвою  стулила  пишні  губи...
На  небі:  а  ні  місяця,  ні  зір...
Лиш  вітер  темну  хмарку  приголубив
І  щось  у  вухо  їй  прошепотів...

Шарілась  чорнокоса  у  обіймах,
У  радощах  розправила  крило,
Пролилася  у  нотах  мелодійних,
Хмаринки,  наче  й  справді,  не  було...

Край  неба  розчахнувся  половинно
У  гуркоті  метальних  блискавиць,
Вмивалась  нічка  дощиком,  невинно,
На  ложі  лісу  з  запашних  суниць.

Здригалася  всім  тілом  так  натхненно,
Відчула  серцем  доторки  і  щем,
Без  бою  віддалася,  сокровенно,
Лишилась  наодинці  із  дощем...                                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513077
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Вячеслав Рындин

Конституционно…

[b]Иду…  Спотыкаюсь  и  падаю…
Встаю  отрешённо  –  дышу
Кессонно  –  задумчиво  с  жадностью
Глотаю  желтки  –  на  ходу

Авоську  яиц  ногтем  клацал…  и
Подумал  про  жизнь  скорлупу…
Ведь  –  миг  зарожденья  разбацали,
Придали  явленье  огню…

Скворчит  сковородка  яичная…
Белок  прилипает  к  сальцу…
Прости  –  Беловодье  цикличное,
За  гарь  в  поднебесном  саду![/b]

23.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513027
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Дід Миколай

Ще поспівайте Аллілуя…

В  чужинськім  мареві  полуди,
Гадюки  й  ворона  гібрид.
Чужинське  воїнство  від  юди
З  печери  вилізло  на  світ.

Балділи  Гетьмани  в  дуеті.
Углиб  Майдану  спів  несло.
Сьогодні  їх  на  парапеті
В  захмарья  чуть  не  понесло.

Ще  б  пак.  Їх  виборці  іуди,
Що  «без  політики»  живуть.  
Принесли  «шапку»  їм  на  блюді,
Тепер  на  нас  вони  плюють.

Зіграли  в  зло  пітьми  сполуки,
Коли  над  Площами  гуло.
Тепер  втирають  тихо  руки,
Укравши  в  заводі  весло.

Нема  вкраїнців  в  тому  стаді.
Жидівське  зомбі  -  помело.
В  пітьмі  зплодились  біснуваті,
Тому  зарази  й  прибуло.

Не  можу  більше  я  мовчати,
Давно  печалі  душу  рвуть.
В  нас,  не  збудуєте  Пархати.
Ще  є  вкраїнці.  Не  дадуть!

                       Сором  обливає  серце,  коли  українські    і  Мер  співають  в  унісон  аллілуя  разом  із  збіговиськом  заблуд,  які  ніколи  не  брали  і  не  візьмуть  в  руки  зброю  щоб  захистити  рідний  край.  Зате  ця  нечисть  проголосувала  саме  так  ,  як  їм  "аполітичним"  була  дана  вказівка.  Ось  чиї  в  нас  жидопрезиденти  і  юдомери.  Гідність  маю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512969
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Ірина Лівобережна

Золотая женщина

В  обречённость  последней  осени
Окунуться  ты  не  спеши...
ДУши  суетность  мира  сбросили,
Под  ногами  былое  шуршит,
Золотыми  монетками  падая
Из  дрожащих  от  ветра  осин...
Предрассветной  порой  листопадной
Сквозь  туманы  бредёшь  один...

И  родные  черты  мерещатся
Средь  берёзовых  желтых  кос...
Не  сберёг  дорогую  женщину,
Свет  очей  и  разлив  волос...
Сердце  преданное  и  верное
Разменял  на  послушность  тел.
Золотую  ты  предал  женщину,
И  покаяться  не  успел...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512977
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Кадет

Стоны валторны

Разгулялась  беда  за  прогнившим  порогом
И  безумием  диким  плюётся  война…
А  ночами  бессонными  манят  дороги
В  те  края,  где  доселе  звенит  тишина…      

Где  ещё  не  похерены  стоны  валторны
Под  лоснящейся  мордой  чумацкой  луны…
А  на  берег  без  устали  катятся  волны
И  баюкают  нежно  рыбачьи  челны…

Только  вряд  ли  и  там  успокоится  сердце,
Если  мысли  суровой  тревоги  полны…
И  друг  в  друга  вгрызаются  единоверцы
На  обочине  брошенной  Богом  страны…

июль  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512927
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


V. Zolin

Он - …

он  возраст  свой  и  взгляд  
не  прячет,  
 
он  прогибаться  
не  привык,  
 
не  метросексуал,  не  мачо,
 
он  просто-напросто  -    
мужик  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512565
дата поступления 20.07.2014
дата закладки 21.07.2014


Сергій Ранковий

**** Твое имя ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Просто  имя  моё  назови"  АВТОР:  A.Kar-Te

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511839

**************************************************

Среди  алой  кленовой  листвы
Ты  стоишь,  опираясь  на  клен,
На  ресничках  слезинки  видны  -
Это  дождик,  в  тебя  он  влюблен.

Вдалеке  загорался  рассвет,
В  водной  глади  пылают  огни.
Птицы  белой  крылатый  привет  -
Нашей  зрелой,  но  вечной  любви.

Подбирать  нам  не  нужно  слова,
Много  больше  -  души  тепло,
И  цветок  луговой  слегка,
Нежно  тронет  твое  плечо.

Закружат  над  водой  стрижи,
Разрезая  туманный  след,
Вот  и  кончились  теплые  дни,
Твое  имя  -  священный  свет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512625
дата поступления 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014


Ірина Лівобережна

На встречной волне

Вновь  волной  колышет  травы  ветер…
Где-то  ты  сегодня  -  не  со  мной…
Мой  –  один-единственный  на  свете…
До  морщинки,  до  слезинки  –  мой.

Под  каким  ты  небом  обитаешь?
След  хранит  твой  –  бережно  –  земля?
И  в  душе  по  прежнему  святая
Вера,  и  любовь  твоя  -  царят?

Знаю  –  боль  разлуки  не  измерять,
Все  твои  проблемы  -  не  решить.
Но  смогу  разрозненность  материй
Нежностью  безбрежною  прошить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512369
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 20.07.2014


НАДЕЖДА М.

А голос тихо растворялся…

Казалось  утро  очень  хмурым.
И  был  неласковым  прибой.
Во  мгле  растаяла  фигура...
И  будто  смыло  все  волной.
И  что-то  вслед  кричали  чайки.
Бросались  в  волны  с  головой.
И  в  это  миг  мы  понимали:
Что  так  наказаны  судьбой...
Ну  подожди,  услышь,  останься
На  зло  разлучнице  судьбе...
А  голос  тихо  растворялся  
У  вновь,  нахлынувшей  волне...
Спокойно  волны  гладят  берег.
Ушла  на  дно  морская  мгла.
Лишь  доносилось  морем  эхо:
Не  плачь...  Горит  еще  звезда...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512283
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Lana P.

Притягую…

Притягую  твої  думки,
Неначе  струни  на  цимбалах,
Читаю  серцем  залюбки,
Народжується  сонця  спалах...

І  так  горить  своїм  єством
До  самих  крапок  з-середини,
А  мрії  золотим  шитвом
Пірнають  в  пам’яті  хвилини,

Де  ми  зустрілися  колись
І  дарували  сонця  миті,
Як  долі  наші  заплелись
І  розгубилися  у  житі.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512324
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Ірина Лівобережна

Ты не сумел

Ты  появился...
Не  сказал  двух  слов...
И  взглядом  тёплым  ты  не  удосужил...

И  поняла
Что  опустел  мой  дом...
Что  рук  тепло  тебе  уже  не  нужно...

Что  я  напрасно
Собиралась  ждать,
До  встречи  дни  слезинками  считая...

Да,  мой  удел  -
В  туманностях  блуждать...
Пожухлых  листьев  росчерки  листая...

Ты  не  сумел
Спасти  мою  весну,
Что  так  наивно  почки  пробудила...

Не  захотел.
Как  будто  утонул
В  холодном  свете  тусклого  светила...

Не  прикоснусь...
Не  позову  я  вновь...
Твою  печаль-кручину  не  нарушу...

Не  зацветает
Поздняя  любовь
Когда  уходят,  закрывая  душу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512257
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Потусторонний

Правда, ты кому-нибудь нужна!?

Правда,  ты  кому-нибудь  нужна!?
В  этом  распадающемся  мире,
мирные  дома  -    фигурки  в  тире,  
по  которым  катится  война.

Эра  потребления  –  как  есть
явно  демонстрирует  жестокость.
Ей  в  ответ  -  отчаянная  стойкость,  
временами    схожая  на  месть.

Судьбы  искалеченных  людей
молох  разделил  на  два  отрезка.
Как  мясник,  размашисто  и  резко.
Без  поддельной    жалости  к  еде.

Никуда  не  годный    режиссёр,  
под  диктовку  хамского  госдепа,  
услаждает  вкусы  ширпотреба,
вымогая  деньги  за  позор.

Истина  оболгана,  в  крови,
рвётся  птицей  раненой  из  плена
моря  извращения  и  тлена
к  островкам  оставшейся  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512304
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Ррррреволюція

бумеранг жизни - танго смерти


[b]"Я  не  знаю,  зачем  
и  кому  это  нужно,
Кто  послал  их  на  смерть  
недрожавшей  рукой..."[/b]
[i]  А.  Н.  Вертинский[/i]


каждый  получит  своё  -  бумерангом:
каждое  слово,  проклятье  и  боль...
грехопадения  страстное  танго
изображает  на  сцене  Ассоль...

желтые  волосы,  газовый  шарфик
синим  колечком  дыхание  спер...
ангел  небесный  играет  на  арфе
долбит  отбойником  недра  шахтер...

падают,  падают,  падают  звёзды
на  плащаницы  печерских  святых
падают  с  неба  железные  птицы,
душами  плачена  алчность-блицкриг...

старый  суфлёр  все  сценарии  спутал:
верность  Ассоль  продаётся  на  бис...
и  разразилась  вселенская  смута
в  ханжеских  лицах  бездарных  кулис...






[color="#6e2a2a"][i]фото  из  инета[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512218
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Олекса Удайко

О ТИ, МОЯ ЛЕЛЕКО

                   [i]І  ти  мені  не  ти...  І  я  -  не  ліпша...
                   Скриплять  слова  оскомою  "чужі".
                                                           [b]Оленка  Зелена

Знайоме…  Все...  До  цяточки...  До  болю*.
Пройшли  разом,  та  –  не  одні  світи.
Ніхто  не  винен.  ..  Не  святі…  Обоє:
І  "я  -  не  я"  і  "ти  мені  не  ти!"

Та  від  журби  –  лише  одна  дорога,
Яка  привести  може  врешті  в  рай…
Не  заважай  іти,  моя  пересторого!
Не  край  душі  моєї!  Тугу  –  край!

І  хоч  іти  по  ній  бува  нелегко:
Старі  вериги  знать  дають  своє,
Тяжкі  ланці  –  о  ти,  моя  лелеко,  –
Впиваються  у  серденько  твоє...

Хай  ціль  оця  наразі  й  недосяжна,  
Та  не  вертай  з  шляху  на  манівці:
Є  Cонце  –  зірка,  певно,  вельми  важна,
В  її  промінні  плавляться  ланці...

Можливо,  й  Місяць**  у  пригоді  стане,
Покаже  Сонцю**  всю  таємну  суть...
І  рай  небесний  на  землі  настане,
Щасливі  пари  квіти  принесуть!...

…Й  настане  день,  коли  між  ними  діти,  
Як  солов'ята,  будуть  щебетать...

І  прийде  мить,  що  нікуди  їм  дітись:  
Така  судьба…  Такий  у  неї  тать…

18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


Радченко

Скільки потрібно смертей

Скільки  потрібно  смертей,
Щоб  зачинилися  двері
В  пекло  війни.  В  чім  критерій
Звірів  з  обличчям  людей?

Як  вурдалаки,  п"ють  кров,
Душать,  вбивають,калічать
І  на  шляху  своїм  нищать
Віру,  надію,  любов.

Скільки  потрібно  ще  сліз,
Болю  і  відчаю,  й  страху?
Рідну  Вкраїну  на  плаху
Жадібність  тягне  і  злість.

Господи,  де  ж  та  межа?
Чорних  сердець  збайдужіння  -
Це  помилок  відгоміння
І  політична  іржа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512105
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


traven`

Перестарались.

Перестарались  слуги  и  опричники  царя,
Расшибли  лоб,  и  тупость  трещину  дала.
И  прямо  в  пекло,  невзначай,
Они  подумали,  что  это  рай,
А  это  зеркало,
Где  их  нутро
Раскрыло  царское  лицо…

Амстердам  –  Куала-Лумпур.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512083
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.07.2014


Ірина Лівобережна

17 июля. Черный день

Как  страшно  созерцать  обломки  эти.
Там  были  даже  маленькие  дети...
И  так  цинично,  так  спокойно  даже
Снимали  видео  мои  "сограждане"...
Так  радовались  :  "Посмотри-ка!  Сбили!"
Не  люди.  Нелюди!  Дебилы!
И  чей  там  самолёт  -  какая  разница?
Погибли  люди  -  ну  чему  там  радоваться?
И  вот  за  них  -  идут  на  бой  солдаты?
Эх,  не  давайте  в  руки  автомат  мне...

http://112.ua/avarii-chp/utochneno-kolichestvo-pogibshih-v-katastrofe-boeing-298-chelovek-89460.html

https://www.youtube.com/watch?v=3lB5MYVOCLk

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512062
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


Лю

Шалунишка ветер

Прохладный  ветер  дует  мне  в  лицо,  
В  нем  много  свежести  и  нежного  порыва,  
Он  оголенное  целует  мне  плечо,  
На  ушко  шепчет  что-то  очень  мило.

То  в  необузданном  и  легком  вираже,  
Как  шалунишка  с  волосом  играет,
То  очень  нежно  ноги  гладит  мне,  
Из  наглостью  мне  платье  поднимает.

Как  в  юности  краснеет  мне  лицо,  
Смущаюсь  словно  юная  девчонка,
А  ветер  хулиганит  все  равно,  
Сползает  тихо  по  моих    ручонках.
 
То  обнимая  кружит  платье  мне,  
Лучами  солнца  меня  сверху  осыпает,  
Я  улыбаюсь  так  застенчиво  в  душе,
А  он  в  своих  объятиях  ласкает.

Иду,  а  ветер  дышит  мне  в  лицо,  
Прохладой  мое  тело  возбуждает,
Как  будто  сеет  мне  в    душе  покой,  
И  с  шалостью    домой  сопровождает.

                                                                                     Лю…
                                                                             17.07.2014  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511947
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Любов Ігнатова

Літо

Бурштиново  -медовим  абрикосом 
Липневий  день  упав  мені  до  ніг;
А  десь  далеко  жовтоока  осінь 
Вплітає  хризантеми  в  оберіг... 
       
Збирають  сонце  працьовиті  бджоли, 
Наповнюють  по  вінця  стільники; 
І  бачить  сни  незвично  тиха  школа
Про  вересень,  про  учнів  і  книжки... 
       
У  прохолоді  річки  тане  спека, 
Малюючи  небесні  вітражі; 
І  походжає  повагом  лелека
По  щойноскошеній  ромашковій  межі... 
       
Цілують  хмарки  перші  ластів'ята,* 
Давно  вже  відзвеніли  пшеницІ...
Моїм  селом  від  хати  і  до  хати 
Блукає  літо  з  дощиком  в  руці... 
       

*  як  правило,  ластівки  мають  два  виводки  за  літо. 
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Ірина Лівобережна

Прощание…

Кружатся  «вертолётики»  у  клёна…
И  снова  –  в  старом  парке  тишина…
Огонь  рябины…  Алое  –  в  зелёном
Горит  в  глазах…    А  на  душе  –  война…
Война  меж  тем,  
         что  в  сердце  пышет  пламя,
Тебя  –  мне  не  коснуться,  не  простить,
Разлука  снова  встала  между  нами…
И  так  хочу  –  тебя  –  не  отпустить!
Не  отпустить!  
           Но  боль  моя    -  не  властна…
Ты  сам  решил,  и  я  здесь  –  ни  при  чём…
И  скоро  осень  –  жёлтое…  на  красном…
И  журавли  печаль  замкнут  ключом…
И  зарыдают  песнею  осенней  
Дожди  над  опустевшею  землёй…
Ну,  что  же,  плачь…  
         В  слезах  –  моё  спасенье…
Позволь  обнять,  пока  ещё  –  со  мной…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511855
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Ірина Лівобережна

Пожалуйста, вернись

Они  уходят...  Некого  винить.
Кому-то  в  жизни  надо  уходить...
В  поход.  Иль  в  горы.  В  море.  В  тишину...
Сейчас  они  уходят  -  на  войну.

Тут  ни  к  чему  кричать,  и  причитать!
И  говорит  она  -  я  буду  ждать.
В  мороз,  и  зной,  
         плевать,  что  дождь  идёт!
Она  -  с  тобой.
         Она  покорно  ждёт.

Бегут  минуты.  Пробегут  года.
Ей  от  себя
         не  деться  никуда.
И  будет  день  её  
         и  пуст,  и  глух,
Все  чувства  просто
         обратятся  в  слух.

Не  пропустить  -  единый,  тот,  звонок!
О,  пусть  вернётся  только!    Видит  Бог,
Им  на  веку  написано  -  страдать...
Тех,  кто  ушёл  -  ведь  кто-то
         должен  ждать!!!

И  хоть  в  её  квартире  -  тишина,
В  душе,  и  в  голове,  идёт  война.
И  чувств  фантом  опять  к  нему  летит  :
Обнять.  Спасать!  Коснуться...  Защитить...
Прикрыть  собой,  пред  пулей  встав  стеной!
С  врагом  бороться,  с  голодом!  С  войной!!!
В  отчаяньи,  в  неверьи  -  поддержать!
Так,  как  она  -  никто  не  может  ждать!

Самоотдаче  этой  -  поклонись.
Не  надо  слов.  Пожалуйста,  вернись!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mxsiB7QFYJI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511861
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Макієвська

До Українців (Віктор Баранов ) з інету

[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=QCrkft1GOyI[/youtube]


Я  запитую  в  себе,  питаю  у  вас,  у  людей,
Я  питаю  в  книжок,  роззираюсь  на  кожній  сторінці:
Де  той  рік,  де  той  проклятий  тиждень  і  день,
Коли  ми,  українці,  забули,  що  ми  українці?

І  що  є  в  нас  душа,  повна  власних  чеснот  і  щедрот,
І  що  є  у  нас  дума,  яка  ще  од  Байди  нам  в’ється,
І  що  ми  на  Вкраїні  –  таки  український  народ,
А  не  просто  населення,  як  це  у  звітах  дається.

І  що  хміль  наш  –  у  пісні,  а  не  у  барилах  вина.
І  що  щедрість  –  в  серцях,  а  не  лиш  у  крамничних  вітринах.
І  що  є  у  нас  мова,  і  що  українська  вона,
Без  якої  наш  край  –  територія,  а  не  Вкраїна.

Я  до  себе  каже  і  до  кожного  з  вас  –  Говори!
Говоримо  усі,  хоч  ми  й  добре  навчились  мовчати!
Запитайте  у  себе:  відколи,  з  якої  пори
Почали  українці  себе  у  собі  забувати?

Запитаймо  й  про  те,  як  ми  дружно  дійшли  до  буття,
У  якому  свідомості  нашій  збагнути  незмога,
Чим  солодший  од  меду  нам  видався  чад  забуття
Рідних  слів,  і  пісень,  і  джерел,  і  стежок  від  порога.

Українці  мої!  То  вкраїнці  ми  з  вами,  чи  як?
Чи  в  "моголах"  і  вмерти  судила  нам  доля  пихата?
Чи  в  могили  й  забрати  судилось  нам  наш  переляк,
Що  розцвів  нам  у  думах  смиренністю  "меншого  брата"?

Українці  мої!  Як  гірчать  мені  власні  слова...
Знаю  добре,  що  й  вам  вони  теж  –  не  солодкі  гостинці.
Але  мушу  казати,  бо  серце,  мов  свічка,  сплива,
Коли  бачу,  як  люто  себе  зневажають  вкраїнці.

Я  вже  й  сам  ладен  мовить:  "Воно  тобі  треба?..  Стерпи!"
Тільки  ж  хочу,  вкраїнці,  спитати  у  вас  нелукаво:
Ради  кого  Шевченкові  йти  було  в  Орські  степи?
Ради  кого  ховати  свій  біль  за  солдатську  халяву?

То  хіба  ж  не  впаде,  не  закотиться  наша  зоря,
І  хіба  не  зотліє  на  тлін  українство  між  нами,
Коли  навіть  на  згарищі  долі  й  зорі  Кобзаря
Ми  і  досі  спокійно  себе  почуваєм  хохлами?

Українці  мої!  Дай  вам  Боже  і  щастя,  і  сил.
Можна  жити  й  хохлом,  і  не  згіркне  від  того  хлібина.
Тільки  хто  ж  колись  небо  нахилить  до  Ваших  могил,
Як  не  зраджена  вами,  зневажена  вами  Вкраїна...  

Источник
http://tekst-pesni-tut.ru/song/show/1590962/vktor-baranov/tekst-pesni-i-perevod-do-ukrancv/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511898
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Лю

Там нет меня

Там  нет  меня,  где  над  тобой  клубится  небо  облачно,  

И  кружит  пожелтевший  лист,  прощаясь  с  летом  боязно,  

Я  только  там,  где  ночь  и  сон  окутан  тенью  пристани,  

И  взгляд,  что  смотрит  вдаль,  с  разлукой  в  безнадежности.  

***  

Там  нет  меня,  где  шепот  звезд  с  тобою  просыпается,  

И  солнца  светлый  луч  в  тиши  волос  твоих  касается,  

Я  только  там,  где  тихий  вздох  звучит  в  немом  молчании,  

И  нежный  милый  взгляд  в  невидимом  страдании.  

***  

Там  нет  меня,  где  шелест  трав  касается  к  твоим  ногам,  

И  летний  теплый  дождь  течет  по  сахарным  твоим  губам,  

Я  только  там,  где  шум  волны  в  ночном  закате  прячется,  

И  в  обретенной  темноте  с  тобой  в  тоске  мечтается.

Лю…2014г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511927
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Олекса Удайко

ХРЕЩЕННЯ СЕРЦЯ

         [i]  [b]NNnn[/b]
                                 
                                   Скрещенья  рук,  скрещенья  ног,
Судьбы  скрещенья.
                                                                 
                                                         [b]Борис  Пастернак[/b][/i]

[i][i][b]    
Сплетіння  рук,
сплетіння  ніг,
сплетіння  душ  –  
хреще́ння  серця...
Мій  плач  –  не  звук,
страждань  поріг,
не  шепіт  
"клуш"  –  
надривне  скерцо.

Ти  –  там,  я  –  тут:
мій  плач  –  твій  сміх...
і  ніг,  і  рук  
 в  чаду  сплетіння…  
В’язання  пут:
мій  сум  –  твій  гріх,
долання  
мук,
чуття  боріння...

Не  остуди
тепло  долонь
і  ніжність    рук,  
не  мисли  зради.
Вернись  сюди,  
не  охолонь!..  
Тут  серця  
стук!  
І  сум,  і  радість..[/b].[/i][/i]
[youtube]http://youtu.be/LDTnAsfSnxY[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511837
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Валентина Ланевич

Милую тебе думкою.

Молодимось...Літа  ж  накинули  вузду,
Коле  у  боці:"Ой,  -  стріряє  в  спині,  -  ай".
А  серденько  так  б’ється,  стежкою  іду,
Милую  тебе  думкою,  люблю  і  край.

Клен  щось  шепоче,  схилившись  до  тополі,
Тріпоче  листям  та  -  у  відповідь  мовчить.
Перебачив  клен  вже  у  житті  доволі  -
Цінує  радість  ту,  яку  дарує  мить.

І  соловейко  витьохкує  своєї,
Бере  найвищу  ноту  -  співає  душа.
Долі  не  бажаю  собі  нічиєї,
Правда,  за  шал  же  вчинків  розум  і  карта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511758
дата поступления 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014


Lana P.

Шовковитість бронзової шкіри…

Шовковитість  бронзової  шкіри,
Смуглість  кольору,  тепло  купань...
Жовте  сонце  тягнеться  без  міри,
Трепіт  вітру  в  ласках  поривань.

Рветься  серце  у  обіймах  шалу,
В  радикальних  ритмах  береги.
Радощі  життєвого  причалу
Привели  закоханих  сюди.

Оксамити  неба,  феєричні,
Безтурботно  манять  в  голубінь,
Є  місця  на  світі  екзотичні-
Лиш  для  двох  відчути  височінь...

Хмари  хороводять  в  менуеті,
Підбирає  ноти  клавесин
Там,  де  пара  об’єдналась  в  злеті,
Щоб  нутром  торкнутися  вершин.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511739
дата поступления 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014


Богданочка

Відлуння

Бракує  слів...  Просто  бракує  слів...
Не  висказати...  Тільки  закричати...
Струмки  течуть  щоками  бідних  вдів...
І  на  могилі  сина  гірко  плаче  мати...
І  на  могилі  сина  гірко  плаче  мати...
А  чиїсь  діти  там...  серед  пустих  полів...
Подались  землю  рідну  захищати...
Де  град...  де  лютий  оскал  злих  вовків...

І  скільки  сліз...  Пролитих  марних  сліз...
Кому  схотілося  погратись  у  війну?
Хто  нам  накреслив  цей  страшний  ескіз?
За  волю  платимо  таку  смутну  ціну?
За  волю  платимо  таку  смутну  ціну...
Було  ще  мало    мертвих?  То  тепер  "на  біс"...
Хто  радий  цьому  всьому?..  Не  збагну...
Сміється,  дивлячись  на  все  із-за  куліс...

Хто  сіє  страх?..  Хто  сіє  нам  цей  страх?...
Чи  знає  він:  відлунням  все  озветься?
Що  кров  пектиме  вічно  на  руках?
Що  біль  невинних  потім  відгукнеться?
Що  біль  невинних  потім  відгукнеться...
Бо  час  всі  війни  перетворює  на  прах...
І  Бог  до  кожного  померлого  торкнеться...
Когось  чекають  в  пеклі...  А  когось  -  на  небесах...

Когось  чекають  в  пеклі...  А  когось  -  на  небесах...


                                                                                                                         16.07.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511701
дата поступления 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014


Вячеслав Рындин

Милостью природною…

[b]Голубые  лютики,  алые  цветочки,
Травки  шелковистые  гнутся  от  росы…
С  желтизною  прутики  заливают  в  почки
Хлебосольность  песенки,  что  звучит  в  степи…

Жаворонок  русский…  да  –  хоботочек  узкий,
Рвеньем  неизменным  свирелит  в  падежи…  
Трели  –  посыпушки  –  ну...    как  артель  кукушки,
Счётом  переменным  кукуют  нотку  МИ…  

Милые  частушки  и  пение  по-русски
Дивно  умиляют  дыхание  Земли…
Во  поле  волнушки  лелеют  у  опушки
Сантименты  страсти  уборочной  страды![/b]

16.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511647
дата поступления 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014


Кадет

«Прощание славянки»

[i](вариация  на  тему)[/i]


Наступает  минута  прощания
И  вот-вот  содрогнётся  вагон…
И  даю  я  тебе  обещание
Возвратиться  на  этот  перрон…

Предстоят  мне  лихие  страдания
И  в  метель,  и  в  жару,  и  в  дожди…
Но  почти,  как  в  священных  преданиях,
Я  вернусь,  только  ты  меня  жди…

И  когда  возвращусь  из  ненастия
С  Божьей  помощью  и  со  щитом,
Ты,  уверен,  заплачешь  от  счастия,
Но  об  этом,  родная,  потом…

Ну,  а  ежели  в  этих  пожарищах
Не  спасёт  меня  твой  медальон,
То  тебе  всё  расскажут  товарищи
И  помянет  меня  батальон…

А  пока  не  спешит  человечество
Отрекаться  от  смертных  грехов,
Я  за  Веру,  Царя  и  Отечество
Ухожу  проливать  свою  кровь…

[i]Прощай,  не  горюй,
Напрасно  слёз  не  лей,
Лишь  крепче  обними  (и  поцелуй)
И  стременную  мне  налей…[/i]

июль  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511645
дата поступления 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014


@NN@

Слізно-дощове…

За  вікнами  потік  гучний  води...
А  то  чечітки  ритм  звучить  по  підвіконні...
Фонтаном  виривається  із  ринв...
Накрапує  в  підставлені  долоні.

Прорвалась  десь  у  Неба  пелена,
Щоб  приглушити  наші  сполохи  нервові.
На  Сході  йде,  не  затиха  війна...
А  в  Києві  дощі  ідуть...    й  у  Львові.

Не  дощ,  то  сльози  вилилися  з  хмар,
Щоби  омити  наші  зачерствілі  душі.
-  Життя  людське,  Мамоні    на  вівтар,
Поклали  служок    руки  загребущі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510936
дата поступления 12.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Ірина Кохан

Людські чесноти

Людські  чесноти  -
правда,вірність,доброта
З  лиця  Землі
зникають  невблаганно.
Немов  стирає  їх
чиясь  важка  рука,
Оповиває  їх  густим,
липким  туманом.
Нема  й  любові
у  людських  серцях,
І  милосердя  вже  давно  забуте.
Лиш  гіркота  полину
у  слівцях,
Здається,що  добро
у  кайдани  закуте....
Я  закликаю!  Схаменіться,люди!
Задумайтеся  про  своє  життя!
Ще  трохи-гряне  грім,
і  пізно  буде...
Не  буде  в  світлий  край  
вже  вороття,
Не  знатимуть  
ні  діти,ані  внуки,
Що  то  таке  
у  злагоді  і  мирі  жить....
Не  прирікайте  їх
на  гіркі  муки.
І  не  змарнуйте
цю  останню  світлу  мить!


Цей  вірш  є  одним  із  перших  моїх  творінь....  Написаний  давно,та  як  мені  здається,актуальний  і  сьогодні....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511505
дата поступления 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Дід Миколай

На троні Моквинів щеня.

Над  церквою  грішник  лукавий,
на  троні  ординське  щеня.
Орел  двоголовий  кривавий
нутро  їхнє  підла  брехня.

Чого  тобі  племя  цапине,
чого  тобі  ,  гнидо  крива.
Не  каєшся  жидомордвине,  
копаєш  могилу  в  жнива.

Не  знищиш  козацькую  славу
бо  слава  правдива  жива.
Відслужить  вам  вічну  відправу
не  Русь  ти  паршивок,  Моква.

Ми  завше  жили  з  вами  різно
тож  скінчиться  «русска  весна».
Розплата  ж  приходить  залізно,  
горбатого  править  труна.

Ніщо  не  зникає  без  сліду
не  тіштесь  примурки  дарма.
Відправлять  й  без  нас  панахиду,
зустріне  вас  вічність  німа.

Й  не  будемо  плакати  слізно,
не  справити  нам  дикуна.
Майбуть  вже  вам  каятись  пізно
бо  батьком  у  вас  Сатана!  

Чого  тобі  горенько  пізнє,
з  обори  облізле  теля.  
Мо  хватить  хворіти  рашизмом,
Допоки  ще  терпить    земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511444
дата поступления 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Lana P.

Поглянь…

Поглянь,  ось  світлий  промінець
Проникнув  у  щілинку.
Пробилось  світло  навманець
Крізь  темненьку  хмаринку.

Ось  так  буває  у  житті,
Коли  пітьма  крадеться,
Промінчик  враз  розвіє  сум,
У  сонце  переллється...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511405
дата поступления 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Lana P.

…і що ще треба?. .

Ти  в  мене  є  і  що  ще  треба?..
Хіба  що  пару  зірок  з  неба,
На  Місяці,  щоб  чаювати,
Там  розгойдатись,  політати...

Торкатись  хмарок  під  ногами,
Позабавлятися  з  вітрами,
Укутатись  теплом  душевним,
Сповитись  доторком  приємним.

Погомоніти  про  дрібниці,
Знайти  цілющої  водиці
У  поцілунках...  завмирати,
У  вічності  тебе  кохати!                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511354
дата поступления 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Lana P.

Берег Надії

Шепоче  берег  у  хвилястих  переливах,
Вітер  гортає  надвечірні  скрижалі,
Завзятий  Місяць  у  відливах  і  приливах
Керує  морем  на  небеснім  кораблі.

Від  загадковості  і  сили  його  впливу,
Західне  сонце  похилилось  на  крилі,
Кигичуть  чайки  від  душевного  пориву,
Кидають  в  море  неземні  свої  жалі.

Під  золотою  парасолькою  проміння-
Довгий  тунель  у  темряву  вечірніх  зір,
Омите  щедрістю  берегове  каміння
Волочить  мрії  у  прямий  морський  ефір.

У  стуках  серця  мушлі  вічно  мовчазної,
Звуки  витають  в  тактах  азбуки  Морзе...
У  берега  Надії,  із  піни  морської,
Тануть  вуста,  в  солодкій  ваті,  як  безе...      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511229
дата поступления 13.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Lana P.

Право кохати

В  повітрі  ширяє  кохання,
Сіяє  так,  мов  зірка  рання...
Його  ні  з  чим  не  порівняти,
Хоч  навіть  небо  розірвати!

Душею  манить  у  висоти,
Під  шкірою-  медові  соти,
У  неповторності  блукає...
На  нього  кожен  право  має!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511231
дата поступления 13.07.2014
дата закладки 15.07.2014


НАДЕЖДА М.

Це, мабуть, так…

Росте  гілляста  груша  серед  двору.
Додолу  опустила  гіллячки.
Не  можна  ще  сказать,  що  вона  хвора,
Та  все  ще  прибавляються    сучки.
Прийде  весна,  то  знову  розцвітає.
І  цвітом  звеселяє  пустий  двір.
Немов  уперто  все  когось  чекає.
Так  хоче  чийсь  порадувати  зір.
Та  марні  ті  надії,  сподівання.
А  час  біжить...  З"явилися  й  грушки...
Приємна  мить,  коли  в  них  дозрівання,
Та  це  помітять  зараз  лиш  пташки...
Осипались  грушки,  одна  лишилась.
Старанно  листям  груша  прикрива...
Це,  мабуть,  так...  Вона  не  помилилась:
Це  час  прийшов:  вона  уже  стара...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511287
дата поступления 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014


ТАИСИЯ

ТАЙНА ТАЙН.


И  всё-таки  любовь  -    большая    тайна,                      
Взаимное  влечение  сердец…
Встречаем  мы  друг  друга  не  случайно,  -
Об  этом  позаботился  Творец!

Вы  эту  тайну  тщательно  скрывайте.
Храните  вечно  этот  щедрый    дар.
И  никого  в  свой  мир  не  посвящайте,
Пока    в  душе    божественный  пожар.

Разгадывать  её    ты  не  пытайся,
Не  разрушай  таинственный  сюжет.
Ты  просто  этим  счастьем  наслаждайся.
И  исполняй  супружеский  обет.

Любовь  сродни  высокому  искусству…,
А  тайна    -  от  интрижек    амулет!
Кто  сбережёт    святое  это  чувство,
Тот  будет  счастлив  много-много  лет!

12.    07.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511325
дата поступления 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Ірина Кохан

Петрові батоги

Гуляє  вітер  між  деревами  стаккато,
І  рветься  небо  навпіл  від  туги.
Порозтікались  голубінню  так  завзято
У  світлі  блискавок  петрові  батоги.

Блакитнооких  кошиків  сузір'я
Вмиваються  в  холодних  потічках.
Зринаючи  смарагдовим  узгір'ям,
Шумлять  патлаті  хвилі  у  річках.

Пахтіє  свіжістю  липнева  дощовиця,
Нанизує  перлинки  на  гілля.
І  сонця  пляма  чиста,жовтолиця
У  сірій  гущі  блимає  здаля.

Коромислом  веселочки  барвисті
Ввібрали  в  акварелі  береги.
Й  гойдаються  в  прозорому  намисті
Усміхнені  петрові  батоги....

20.07.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511197
дата поступления 13.07.2014
дата закладки 13.07.2014


Ольга Ашто

Гиперион*

Сегодняшней  нахмуренною  ночью
/В  душе  дыра  -  в  агонии  душа/
Чертям  назло  страницами  шурша,
Читала  -  отвлекалась,  чтоб  воочию
Представить  мир  далекий  и  чужой
С  неписаными    правилами    боя:
На  желтом  небе  солнце  голубое,
Немая  тень  графитовой  межой
Дели́т  на  два  единый    неделимый
Усталый  мир..  .  И  снова  два  в  одном…
И  я  соприкасаюсь  с  темным  дном,
Чтоб,    взгляд  подняв,  сквозь  толщу  тьмы  и  дыма,
Под  тяжестью  согнувшись  неземной,
Увидеть  свет  нездешнего  светила
И  вспомнить  Слово,  что  в  себя    вместило
Весь  этот  бред.    
                                             ...За  каменной  стеной  -
Вожди    -  кто  в  мавзолее,  кто  в  Кремле  -
Живут,  давно  мертвы.    За  сценой    с  ложи
Следят:    в    земных  пределах    скорби    множа
Война-красна    шагает  по  Земле.
Война…  Во  всех  мирах  -  одно  и  то  же.

*"Гиперион"  -  книга  писателя-фантаста  Дэна  Симмонса

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511108
дата поступления 13.07.2014
дата закладки 13.07.2014


НАДЕЖДА М.

Моє літо…

Летять  роки,  занадто  поспішають.
Злітають  непомітно  дні  з  календаря.
Але  одним  мене  вони  втішають,
Що  теплим  світлом  ще  горить  моя  зоря.
Багато  довелось  в  житті  мені  узнати.
Було  всього:  і  радості,  і  сліз.
І  розуму  доводилось  черпати,
Злітати  вгору,  падати  униз.
Узнала  я  в  житті  ціну  кохання.
Воно  крокує  поряд  ,осяйне.
З  розумних  вуст  я  слухаю  повчання.
Поради  друзів  радують  мене.
Люблю,  як  всі,  блакитне  чисте  небо.
У  серці  маю  сонця  промінець.
Я  поділюся  з  друзями,якщо    буде  потреба.
Хай  дружби  виростає  пагінець..  
Йду  по  житті  повільним  тихим  кроком.
І  дружбу  можу  високо  цінить.
Боюсь  я  друзів  втратить  ненароком...
Без  них,  я  знаю,  важко  в  світі  жить...

.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511059
дата поступления 13.07.2014
дата закладки 13.07.2014


Радченко

Затамував час подих

Яким  яскравим  й  ніжним  був  цей  сон:
Ось  мама  усміхається  очима,
В  зажурі  світлій  батько  за  столом
І  Вовка,  брат.  Стрічають.  Свічка  блима.

Ми  знову  разом,  як  було  колись,
Нам  є  про  що  вести  всю  ніч  розмову.
І  спокій  ніжний  навкруги  розливсь,
Лиш  чути  дальній  плач  чи  стогін  дзвону.

Запитують  мене:  "Як  ти  живеш?".
-  "Скучаю  дуже,  з  кожним  днем  все  більше".
-  "Ми  знаємо  як  снів  таких  ти  ждеш,
А  потім  про  минуле  пишеш  вірші  ".

Ручай  розмови  тихо  дзюркотить,
Здається  -  час  затамував  свій  подих.
Нам  не  дано  плин  часу  зупинить,
Часу  ж  дано  нам  залишати  подив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489552
дата поступления 01.04.2014
дата закладки 13.07.2014


Радченко

Встретились глазами

Этот  день,  застывший  в  янтаре  заката,
Ты,  наверное,  забыл  давным-давно.
А  цыганка  нагадала  мне  на  картах:
Будет  встреча,  вместе  быть  не  суждено.

Я  вослед  ей  крикнула:  "Ты  лжёшь.  Не  верю.",
Рассмеялась  как-то  глупо,  невпопад.
О  несбывшейся  любви  я  не  жалею,
Только  грусть  всегда  приносит  листопад.

Не  спеша  ты  шёл  осенним,  жёлтым  парком
В  час  вечерний,  в  хрупкой  синей  тишине.
Мы  случайно  встретились  под  старой  аркой,
Встретились...  и  я  поверила  мечте.

Встретились  глазами  только  на  мгновенье...
Почему,  когда  приходит  листопад,
Вспоминаю  вновь  и  вновь  я  с  удивленьем
Незнакомого  мужчины  грустный  взгляд?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510877
дата поступления 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014


Валентина Ланевич

В твоїй любові зазорію.

Що  кратер  діючий  вулкану  
Зароджене  тепло  в  мені.
Струмки  вогню  безперестану
Клекочуть  в  серці  навісні.

До  твого  тягнуться  гарячі,
Розкрий  обійми  та  прийми.
Очі  відкрию  я  незрячі,
Назавжди  вийду  із  пітьми.

В  твоїй  любові  зазорію,
Дістану  в  небі  голубінь.
За  вітром  сум  я  геть  розвію,
Занурюсь  вся  в  твою  глибінь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510846
дата поступления 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014


Юрій Цюрик

Замела перрон зима-проказница…

Замела  перрон  зима-проказница;
Наших  встреч  игривая  виновница…
В  сущности,  кому  какая    разница:
Муза  для  меня  ты  иль  любовница  ?!...

Мы  ведь  оба  непременно  счастливы
Тем,  что  за  окошком  ночи  длинные…  
Хоть  не  знаю,  примем  ли  участие
В  том,  чтобы  рассветы  встретить  дивные…

Наблюдаю  за  тобой  украдкою;
Ты  была  всегда  неотразимою…  
С  юношеских  лет  сверкнув  загадкою,
Ты  предстала  в  полночь  вишней  зимнею…

В  сущности,  кому  какая  разница:
Муза  для  меня  ты  иль  любовница  ?!...
Страстно  шепчет  что-то  ночь-развратница,
Наших  встреч  безумная  виновница…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505302
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 12.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 11.07.2014


s o v a

я тебя лю… вот и…

странно  дни  устроены:  
утро,  вечер...  поровну.
по  ночам  бегу  к  тебе,  
утром  -  тихо  отдаляюсь...
крылья  снимешь  в  уголке,  
спрячешь  меня  в  облаке,
я  тебя  лю...  вот  и  улыбаюсь...

слушала  вчерашний  дождь,
голос,  свое  сердце...  брось!
мне  б  тобой  укутаться...
бокал  терпкого  на  вкус,
мысли,  я  вас  не  боюсь!
вас  заставлю  путаться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147995
дата поступления 02.10.2009
дата закладки 11.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 11.07.2014


Kulagina

Я нотой "си " хочу звучать...

я  нотой  «си»  хочу  звучать  –
торжественно  и  чисто
и  удивляясь,  удивлять,
срывать  цветок  душистый,
лететь  на  облаке  в  рассвет,
купаться  в  ярком  солнце,
гулять  по  небу  и  земле
и  прикасаться  к  звёздам,
а  после  тихо  пить  дурман
цветов  весенних  нежных,
делиться  радостью  своей
и  счастьем,  и  надеждой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147759
дата поступления 30.09.2009
дата закладки 11.07.2014


Kulagina

Хореографический этюд

Выполняет  экзерсис  ель
Танцор-ветер  помогает  ей:
Ветками  взмахнёт  и  замрёт
И  опустит,  и  снова  в  полёт.
За  осанкой  следит  –  молодец!
И  наклоны  вправо-влево  легко,
Но  не  сделать  фуэте,  арабеск
Ведь  корнями  в  земле  глубоко.
Оторваться  бы  –  взлететь  и  кружить
В  лёгком  танце  с  ветром  вдвоём
Корни  ей  не  позволят  парить,
Но  спасут  от  паденья  её!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147761
дата поступления 30.09.2009
дата закладки 11.07.2014


мышь

лирическое

устало  дождь  стучит  в  окно.
Он  словно  пилигрим  в  пути:
куда  идти-не  всё  ль  равно,
лишь  бы  куда  нибудь  идти.
Укутан  месяц  в  облаках,
затянут  дымкой  неба  край,
а  где  то  ветер  на  руках
мечты  берёз  уносит  в  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490144
дата поступления 03.04.2014
дата закладки 11.07.2014


Валентина Ланевич

У погляді недоспаних ночей.

У  погляді  недоспаних  ночей  -
Твій  погляд  з  ясно-світлими  очима.
І  хай  простить  мене  архієрей  -
Любов  до  одурманення  єдина.

Слухаю  тишу,  де  лишень:  "Тік-так",  -
У  серці  прощення,  біжать  хвилини.
Безмовність  тисне  груди,  мов  хробак,
Свердлить,  точить  думку  -  життєві  кпини.

Ні,  не  здаюсь,  ти  поселивсь  в  мені
І  біль  твій,  радість,  тут,  в  душі,  зі  мною.
Пропащі,  як  і  я,  марудять  дні  -
То  хрест  мій,  увінчаний  кропивою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510676
дата поступления 11.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Serg

Життя…

То  ось  яке  ти  чудернацьке,
На  вигляд  наче  б  то  й  просте,
Та  вже  з  років  моїх  юнацьких
Складаю  іспити  на  те,
Чи  зможу,  власне,  підкорити
Твої  бажання,  силу  й  лють,
Щоб  до  останнього  радіти,
Пізнавши  хвиль  чарівну  суть!
Всі  звинувачення  зарання
Я  відкидаю  геть  убік,
Бо  вірю  тільки  у  Кохання,
Неначе  ліпших  рим  потік...
Хіба  я  ввів  тебе  в  оману?
Давно  ходжу  у  апогеї
Душі  закоханого  стану,
Та  не  шукаю  привілеї
В  суспільних  ритмах  «свій-не  свій»...
Давно  вже  звик  в  щоденній  праці
Не  куштувати  спілість  мрій
Чи  велич  бездоганних  грацій
Усіх  думок,  надій,  подій,
Я  -  просто,  щиро  і  відкрито
Саме  обожнюю  життя,
Бо  тільки  так  я  можу  жити...
Й  тебе  кохати!
Певно  я  -
Складний  і  трохи  недотепний,
І  всі  процеси  на  Землі
Були  б  невинні  і  коректні,
Неначе  думи-кришталі,
Якби  не  сила  поцілунка
Коріння  істини  знайти...
Є  олівець,
Та  є  і  гумка!
Хто  з  них  сильніший?
Я?  Чи  ти!?
Не  намагайся  заважати,
Як  бути,  краще  підкажи,
Куди  думки  подіти  кляті
І  як  здолати  віражі,
Що  заміновані  класично
Усім  непотрібом  буття?
А,  може,  тільки  прагматично
І  без  краплинки  каяття
Щодня  людську  долати  спрагу,
Без  прізвищ  жодних  та  імен,
З  облич  здираючи  наснагу
У  колір  зрадницьких  знамен?
О,  ні!
Давай  я  краще  буду
Щоразу,  мов  мале  дитя,
Щоб  не  торкатись  твого  бруду,
Лише  поезія-життя?.
Таке  мені  ти  не  потрібне!
Усе  й  до  дна,
Щоб  біль  відчув,
Поразки  і  знущання  дрібні,
Ніде  й  ніколи  не  забув
Хто  є  і  ким  у  світ  з'явився,
В  чім  суть  свята  й  душі  протест...
Лишень  тоді  з  тобою  злився
В  Коханні  вічному  на  хрест!


10.07.2014




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510415
дата поступления 10.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Лиза Муромская

Истерика

Ужасно  хочется  поскандалить  —  ты  не  умеешь  меня  жалеть!  Я  светофор  затираю  алым  за  перекрёстками  на  столе.  Что  толку  в  кукольном  благородстве?..  что  силы  в  репликах  напоказ?..  мой  взгляд  на  вещи  никчёмно-взрослый  всё  расписал  наперёд  за  нас.

Ты  не  доела,  отбросив  вилку.  Ты  запретила  велосипед.  Ко  всем  чертям  разобью  копилку  и  все  купюры  в  печво́рк,  как  в  плед,  чтобы  укрыться  и  намолчаться  на  сотни  долгих  твоих  часов…  мои  бес/чувства  —  сплошная  частность,  мои  сомнения  —  на  засов.

Ты  защищаешь  гнилой  порядок,  а  я  бессильно  глотаю  злость.  Мне  нужен  кто-то…  хоть  кто-то  рядом,  чтобы  раскаяться  не  пришлось.  Ошибок  столько,  что  беспробудно  забыть  дороги,  запить  бедой  —  так  будет  лучше,  чем  дно  и  буйство  кромешных  красок  самосудов!..

Вся  жизнь  —  как  в  россыпи  мирозданий.  Остатки  роскоши  —  вялый  свет.  Сквозь  витражи  проступает  данность  истрёпанных  на  обманы  лет.

Прости  за  честность.  Она  —  предвзята.  Её  не  выест  корыто  слёз.  Мои  желания  —  просто  даты.  Не  состоялось  и  не  сбылось.

Алиса  в  сопли…  тугое  ухо  давно  не  слышит  тревожных  глаз.  Не  нужно  воплей.  Мир  снова  рухнул,  как  прежде  тысячи  горьких  раз…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510331
дата поступления 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014


Ірина Кохан

Про соняхи

Я  соняхи  до  серця  пригорну...
В  них  стільки  літа  й  неба  голубіні!
Зачепить  вітер  зболену  струну,
Сповільнять  хід  мірильники  настінні.

Нехай  біжить  по  коліях  життя...
Тихцем  зійду  на  сонячній  зупинці.
Дідисько-дуб  вже  віти  он  простяг,
Додолу  трусить  жолуді-гостинці.

Хатина  бабці  білим  реп'яшком
Вчепилася  край  вулиці,старенька.
І  до  дверей  стежина  в'ється  швом,
У  грудях  щось  здригнеться  і  затенька.

Люстерця  жовтоокі  розцвіли!
Медово  плачуть  в  гущу  молочаю,
Вже  скоро  ніч  накрапає  смоли...
А  я  до  серця  сонях  пригортаю....


**Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510369
дата поступления 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014


miss Blues

Правда Нормана Фокса

 Норман  перечитал  последнюю  фразу,  завершающую  его  исповедь,  и  улыбнулся,  смахнув  набежавшую  слезу.

   -  Лучше  и  не  сказать,  старик...

Жизнь  это  не  только  то,  что  с  вами  было  или  есть,  но  ещё  и  то,  что  с  вами  будет,  обязательно  будет,  только  нужно  верить,  просто  нужно  верить  и  бороться...

Он  потянулся  рукой  к  гитаре  и,  прикрыв  свои,  не  по  возрасту  светлые,  голубые  глаза,  промурлыкал  эту  новую  мелодию,  чтобы  она  не  забылась,  не  улетела,  а  превратилась  со  временем  в  самый  прекрасный  блюз...  

Послушайте,  вы  не  слепые,  люди?
Истина  просто  лежит  «на  блюде»…

Чтобы  здоровым  быть  и  счастливым,
«С  Богом  живи!»,-  вот  главная  сила…

Хочешь  лучшего  своим  детям?
Ложь  уничтожь  на  этой  планете.

Закон  «бумеранга»,-  великий  секрет.
Кого  же  винить,  если  счастья  всё  нет…



Если  бы  вы  знали  Нормана  ещё  лет  двадцать  назад,  вы  бы  ни  за  что  не  поверили,  что  он  когда-нибудь  станет  другим...

Он  был  конченым  алкоголиком,  настоящим  социопатом,  тогда  он  ещё  жил  с  матерью  и  постоянно  ввязывался  в  какие-то  скандалы,  его  имя  было  на  слуху  у  всех  и,  конечно,  в  местной  полицейской  управе.

Поэтому,  когда  в  городке  произошло  это  "событие  из  ряда  вон",-  ночью  сгорел  дом  Саманты  Клер,  а  утром  обнаружили  неподалёку  в  кустах  и  тело  самой  Саманты  со  следами  насилия  на  теле,  обойти  имя  Нормана  Фокса  в  полиции  никак  не  могли.

Первое,  что  следствие  приняло  за  важный  аргумент,  позволивший  взять  Нормана  под  арест,  это  тот  факт,  что  убитая,  пятидесятилетняя  Саманта,  была  социальным  работником.  По  долгу  службы  она  помогала  всем  нуждающимся  в  этом  городке  и  имела  репутацию  доброй  самаритянки.  
А  Норман,  кажется,  имел  что-то  личное  против  всей  социальной  службы  и  даже,  было  дело,  угрожал  расправой  по  телефону,  если  ему  не  окажут  материальную  помощь  немедленно,  не  дадут  пособие  на  лекарства,  а  значит,  на  выпивку  и  курево...  Иногда  он  вёл  себя  как  настоящий  псих,  не  задумываясь  о  последствиях.
На  предплечье  трупа  Саманты  следователь-криминалист  обнаружил  след  от  укуса  зубов  человека,  и  мысль  о  том,  что  это  "дело  рук"  конченного  придурка  Нормана,  пришла  в  голову  не  только  следователю  Бруксу,  которому  поручили  расследование  этого  странного  убийства.

Норман  всё  отрицал,  приведя  в  качестве  алиби  только  то,  что  он  спал  беспробудным  пьяным  сном  в  прихожей  старого  дома  своей  бедной  матери,  когда  за  ним  приехали  из  полиции...


 -  Можно  родиться  тараканом,  но  стать  самым  быстрым  тараканом  на  свете...

Норман  патетично  декламировал  свои  пьяные  бредни,  но  никто  давно  уже  не  желал  его  слушать.

А  теперь  ему  предъявили  обвинение  на  основании  всего-то  пары  предположений,  что  он  расправился  с  Самантой,  испытывая  неприязнь  к  социальной  службе  вообще,  зачем-то  сжёг  её  дом  и  при  этом  укусил  её  за  руку.
Тот  факт,  что  след  от  укуса  на  теле,  в  общем-то  не  совпадал  со  стоматологической  картой  Нормана,  потерявшего  к  тому  времени  все  передние  зубы,  не  сильно  впечатлил  прокурора  по  делу,  и  он  потребовал  для  Нормана  пожизненного  заключения.
Суд  присяжных  вынес  вердикт  -  "виновен",  и  Норман  отправился  в  свой  последний  путь  -  заживо  гнить  в  тюрьме.  Дело  в  том,  что  многострадальная  печень  алкоголика  давала  сбои  всё  чаще,  и  местный  доктор  давно  предупредил  Нормана  об  угрозе  цирроза...  


 Наверное,  именно  тюрьма  была  необходима  Норману,  чтобы  жалкие  остатки  его  личности  могли  как-то  "зашевелиться"  в  последней  попытке  спастись...

Полное  отсутствие  алкоголя  и  лекарств,  употребляемых  им  на  свободе  ежедневно,  наконец,  заставило  работать  и  его  мозг.  
Поначалу  его  очень  сильно  "ломало  и  лихорадило",  казалось,  ещё  немного,  и  он  отдаст  Богу  душу,  но  потом  рассудок  прояснился,  и  мысль  о  том,  что  именно  Бог  и  посылает  ему  эти  испытания,  чтобы  спасти,  поселилась  в  нём  навсегда.

Он  сильно  похудел,  осунулся  и  замолчал,  сосредоточившись  только  на  одной  мысли.
Он  засыпал  и  просыпался  только  с  ней.  Он  хотел  знать  правду...
Если  его  осудили  по  ложному  обвинению,  значит  есть  кто-то,  кто,  действительно,  совершил  это  преступление,  и  он  живёт  сейчас  на  свободе...

Надо  сказать,  что  пострадал  и  следователь  Брукс,  в  какой-то  момент  отстранённый  от  ведения  его  дела  за  непрофессиональный  поход  и  якобы  сговор  с  адвокатом.  Все  документы,  стенограммы  допросов  хранились  у  него,  но  многие  копии  документов  по  настоянию  адвоката  были  и  в  доме  матери  Нормана.

Но  время  шло,  и  бедная  мать  Нормана  умерла,  а  вскоре  сгорел  и  их  старенький  дом  вместе  со  всеми  бумагами  и  документами,  в  которых  хранились  не  самые  лучшие  их  воспоминания  о  былом...
Норман  был  на  похоронах  в  наручниках  под  плащом  и  в  сопровождении  конвоира.
Мало  кто  из  присутствующих  признал  бы  в  этом  тихом  мужчине,  стоявшем  у  гроба,  прежнего  буяна  Нормана,  беспросветного  пьяницу  и  безумца...

Да,  он  изменился  и  не  только  внешне,  в  его  душе  разгоралась  искра  веры  и  надежды  на  возможный  пересмотр  его  дела.  Он  писал  своему  адвокату  по  делу,  которая  верила  в  его  невиновность  и  посылала  прошения  об  апелляции  в  высшие  судебные  инстанции  и  затем  пересылала  ему  ответы  -  "отказать"...

Норман  не  сдавался.  Он  знал,  что  не  убивал,  это  придавало  ему  силы.  И  хотя  физически  он  становился  слабее  с  каждым  днём,  ведь  цирроз  печени  не  излечим,  моральный  дух  его  укреплялся  с  каждой  вечерней  молитвой.
   Отсидев  первую  "десятку"  из  пожизненного,  он,  вдруг,  остро  почувствовал  невероятную  жажду  жить  и  обязательно  любить,  он  так  хотел  сделать  всё,  что  не  сделал  в  отведённые  ему  сроки,  понимая  умом  всю  утопичность  своих  мечтаний,  но  его  возрождённая  душа  не  желала  смириться  с  ложью...

Норман  узнал,  что  наука  за  это  время  шагнула  вперёд  и  в  судебных  расследованиях  широко  используют  теперь  анализы  или  тесты  ДНК.
Он  своевременно  тогда  обратился  с  прошением  провести  этот  тест,  зная,  что  среди  улик,  собранных  по  его  делу,  была  блуза  убитой  Саманты,  со  следами  слюны  на  месте  того  злосчастного  укуса...

Норману  не  ответили  "нет",  но  привели  в  качестве  альтернативного  аргумента  тот  факт,  что  через  столько  лет  выделить  ДНК  будет  очень  сложно,  и  что,  если  даже  это  не  слюна  Нормана,  то  предстоит  найти  того,  кому  она  принадлежит,  прежде,  чем  дело  Нормана  может  быть  пересмотрено.

Надежда  была  призрачной,  но  она  всё-таки  оставалась...

К  тому  времени  следователь  Брукс,  отстранённый  в  самый  ответственный  момент  от  дела  об  убийстве  Саманты  Клер,  собирался  уходить  на  пенсию.  Он  перебирал  все  свои  бумаги,  копии  документов  допросов,  все  свои  "дела  давно  минувших  дел"...

Это  были,  конечно,  копии  документов,  поэтому  большая  их  часть  шла  просто  в  бумагорезку,  но  вот  папку  с  бумагами  по  делу  Нормана  Брукс  почему-то  так  и  не  выбросил,  а  напротив,  попросил  секретаря  отослать  её  по  адресу  тюрьмы,  где  отбывал  свой  пожизненный  срок  несправедливо  осужденный,  по  его  глубокому  убеждению,  Норман  Фокс.
 
 После  пожара,  уничтожившего  всё  в  доме  его  матери,  Норман  не  имел  ни  одной  бумаги  по  своему  делу,  и  тут  такая  удача  -  целая  папка  документов  от  Брукса  с  протоколами  допросов  и  показаний  свидетелей,  очевидцев  или  просто  понятых,  присутствующих  на  месте  преступления.  

 -  Благодарю  Вас,  Саймон  Брукс...

Шептал  иногда  Норман,  внимательно  вчитываясь  в  каждое  слово  в  поисках  хоть  какой-нибудь    зацепки  или  "слабого  места"  в  изучаемом  документе  из  присланной  ему  папки...

Он  теперь  постоянно  читал:  днём  -  документы,  ночью  -  Библию...  

А  печень  Нормана,  похоже,  доживала  свои  последние  дни,  ведь  от  цирроза  и  в  тюрьме  спасения  нет...  
Кожные  поверхности  тела  Нормана  уже  приобрели  устойчивый  жёлто-серый  оттенок,  наблюдались  слабость  и  снижение  продуктивности  всех  органов  и  систем...
Норман  должен  был  успеть,  и  он  успел...  


"Нет  никакого  иного  Евангелия,  кроме  Евангелия  Благодати..."

И  Благодать  сошла  на  Нормана,  как  может  сойти  только  Любовь  Божья,  как  приумножение  ему,  блудному  сыну,  вернувшемуся,  наконец,  к  Отцу...

Норман  обнаружил  в  папке  полупустую  страничку  допроса  Бенса  Бренча,  местного  пожарного,  которого  видели  той  ночью  в  районе  сгоревшего  дома  Саманты  Клер.  
Он  объяснял,  что  возвращаясь  из  бара  перед  выходным  днём,  просто  прошёлся  пешком  в  том  месте,  чтобы  подышать  воздухом.
Тот  факт,  что  в  ночь  пожара  он,  впервые  за  годы  работы  пожарником,  отключил  свою  рацию,  никакого  объяснения  в  ответах  Бренча  не  нашло.  Просто  отключил  и  всё...
Норман,  вдруг,  подумал,  что  и  пожар  в  доме  его  матери  мог  быть  тоже  совсем  не  случайным...

Он  написал  Бренчу  письмо,  чтобы  только  узнать  подробности  той  роковой  ночи,  когда  дом  Саманты  сгорел,  а  её  тело  нашли  в  кустах  неподалёку.
Его  интересовали  детали,  которые  могли  бы  приоткрыть  завесу  тайны.  Он  упомянул  в  письме  и  о  предстоящем  анализе  ДНК

Вместо  ответа  самого  пожарника  Бренча,  пришло  письмо  от  его  бывшей  жены,  в  котором  она  сообщала,  что  Бенс  Бренч  на  днях  покончил  жизнь  самоубийством,  он  просто  лёг  ночью  на  рельсы  и  там  дождался  своего  последнего  поезда.  
Она  написала,  что  его  изуродованное  тело  кремировали,  а  прах  развеяли  над  водами  реки  прямо  с  пожарной  вышки...

Из  переписки  с  бывшей  супругой  Бренча  неожиданно  выяснилось,  что  иногда  дома  он  бывал  неуправляемым  и  очень  агрессивным,  а  в  порыве  ярости  бывало  даже  кусал  её,  оставляя  следы  на  теле...  Однажды  она  не  выдержала  и  ушла  от  него,  от  греха  подальше...

Норман  понимал,  что  убийца  найден,  он  есть,  но  его  как  бы  и  нет,  ведь  от  него  не  осталось  и  праха...

Тем  временем,  анализ  ДНК  слюны  с  блузы  убитой  и  соскоба,  взятого  у  Нормана  с  внутренней  стороны  щеки,  не  показал  никаких  совпадений.

Норман  понимал,  что  нужен  следующий  важный  шаг,  который  позволит  ему,  наконец,  обрести  свободу.  

Состояние  его  здоровья  на  то  время  было  уже  просто  катастрофическим,  он  с  огромным  трудом  передвигался,  согнувшись  и  придерживая  рукой  вздувшуюся  печень.  Тюремные  врачи  делали  мрачные  прогнозы  на  самые  ближайшие  месяцы.

Уже  отчаявшись,  Норман  обратился  с  последней  просьбой  к  адвокату  по  его  делу,  которая,  к  чести  сказать,  все  эти  годы  морально  поддерживала  его  как  могла.
Он  попросил  о  возможности  найти  экспериментальную  клинику,  которая  могла  бы  выполнить  пересадку  печени  умирающему,  находящимся  в  заключении.
Адвокат  пообещала  Норману  помощь,  но  то,  что  она  сообщила  ему  в  телефонном  разговоре,  заставило  его  разрыдаться.
Оказывается,  единственная  дочь  Бенса  Бренча,  Мария,  согласилась  сдать  анализ  ДНК,  чтобы  совершить  самое  доброе  дело  -  спасти  имя  отца  или  оправдать  умирающего  в  тюрьме  Нормана.
ДНК  слюны  на  блузе  убитой  Саманты  полностью  совпал  с  ДНК  Марии,  что  неопровержимо  подтверждало  вину  теперь  уже  покойного  Бенса  Бренча.
Вскоре  Норман  вышел  из  тюрьмы,  отсидев  по  ложному  обвинению  почти  16  лет.

В  медицинской  клинике,  которая  взяла  его  на  учёт  для  пересадки  печени,  не  было  подходящего  донора,  и  Норман,  понимая,  что  доживает  свои  последние  дни,    
просто  гулял  по  окрестностям,  дышал  сладким  воздухом,  обретённой  в  сложной  борьбе,  свободы  и  непрестанно  молился...

Два  телефонных  звонка,  заставшие  его  просто  лежащим  на  траве,  заставили  немедленно  подняться  и  идти.
В  первом  -  доктор  сообщал,  что  нужный  донор  уже  есть  и  в  течении  часа  ему  необходимо  быть  в  клинике.
Второй  звонок  был  от  того  самого  следователя-пенсионера,  который  теперь  просто  напомнил  Норману  о  возможности  и  необходимости  взыскать  компенсацию  за  ошибочный  приговор...

   Вы  можете  не  поверить,  но  этот  мужчина  с  гитарой,  который  сочиняет  свои  замечательные  блюзы,  посвящая  их  Вере,  Надежде  и  Любви,  тот  самый  Норман...
После  удачной  пересадки  печени  он  полностью  исцелился,  получил  от  государства  компенсацию  в  размере  двух  миллионов  долларов  и  посвятил  свою  жизнь  помощи  тем,  кто  в  ней  нуждался...

"Бог  есть,  и  Он  любит  нас"...  вот  главная  правда  от  Нормана  Фокса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510282
дата поступления 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014


Вячеслав Рындин

ПРИВОЗ

[b]Одесса  –  мамочка  и  папа  (как  фольклор)  
Зашли  на  рынок  –  между  осенью  и  летом…
«Моё  Вам  с  кисточкой»  –  кричали  им  в  упор…
Морской  базар  приветил  парочку  букетом…

Бузок  от  Лялечки  –  в  корсете  строен  двор…
Бычки,  рачки,  картофля,  семочки,  котлеты,
Кавун  в  рассоле,  синий  –  в  жарке  чесноком…
«Меня  спросите…»  –  бледно  выла  тётя  Света.

«Какой  Вам  нравится  колор  –  шикарно-мудрый,
Аль  просто  типо-графский  дикий  перебор?»  
…и  –  глечик  самогонный  выплыл  тихо  в  утро
Как  путевой  биндюжник  трасс  –  тудой-сюдой…  

«Герцеговина  Флор»  и  «Сальве»  –  папиросы,  
Вопросы,  анекдоты,  третий  тост  и  фиш…    
Фицкал  деньгой  (бишь  –  по-голландски…)    Сеня  –  в  розы
От  воздыхания  –  Лэхаим?!  –  выдал  шиш…                    

Лишь  «Фрейлехс»  –  типа  –  дико  извиняюсь  –  танец
Поправил  (понаслышке)  греческий  настрой
К  обеду  –  новый  боршть  налили  в  медный  глянец
И  закрутился  в  прениях  «придвор…»    сквозной…
[/b]
09.  07.  14  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510232
дата поступления 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014


doktor

Полюса бытия.

Не  хочу  и  не  буду  тревожить,
Прах  ушедших  из  жизни  друзей.
Ангел  смерти  их  судьбы  итожит,
Уводя  в  царство  сонмищ  теней.
А  оно  за  спиной  только  полог,
Разделяет  мир  света  и  мрак.
Там  безмолвно,промозгло  и  голо,
Здесь,  под  солнцем  чумной  кавардак.
Потому  в  суете,  незаметно,
Жизнь  уходит,  как  жидкость  в  песок
И  тоска  от  того  беспросветна,
Вводит  в  стресс  нас  случайный  звонок.
Но  никто  не  готовиться  волей,
Встретить  Богом  отмеченный  час.
Бесконечно  небесное  поле,
В  нём  отведен  клочок  и  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471023
дата поступления 08.01.2014
дата закладки 08.07.2014


Lana P.

Молочні хвилі

Молочні  хвилі  теплих  берегів,
Пронизані  промінням  аж  до  денця,
У  різнобарв’ї  сонячних  кругів,
У  відгуках  душі  торкають  серця.

І  озивається  палке  нутро
На  ніжний  шепіт  твій,  почутий  в  хвилях.
Літає  думкою  з  води  шатро,
Переливається  у  гострих  шпилях

На  пінні  чубчики  коктельних  мрій,
Що  щиро  гомонять  поміж  собою,
Дарують  подих  бризу  із  надій,
В  чуттєвих  митях  радощів  прибою.                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510107
дата поступления 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Вячеслав Рындин

ТИШИНА…КЛЮЁТ…

[b]…за  туманом,  за  ночным  –  астралом!  –  высота  
Ни  обманом,  ни  дурманом  норовит  
По  часам  ложиться  –  так  извечно!  –  неспроста
В  тихо  думающий  в  междуречьях  –  быт

Соколиным  звездолётом  –  утром!  –  как  всегда
В  перевалку  с  капиталом  на  такси
От  вокзалов…  до  причалов  валом  –  в  чудеса
Он  добрался  –  трезво!  –  в  лоно  красоты

Неизменным  дивом  веет  –  пламенный  костёр
Ни  накалом,  ни  оскалом  –  дым!  –  струит
Поднебесным  жаром  –  управляет!  –  рыб-милорд
На  гражданке  –  сварщик…  гений  аль  пиит,

Прочитав  воззванье  –  хором!  –  через    полчаса
Стыл  в  угле  манящем  –  миг  блаженства  –  ё…..!!!
Лига  наслаждений  –  токмо  в  духе  –  тишина
При  огне  нетленном  –  заискрила!  –  клёв…[/b]

08.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510052
дата поступления 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014


НАДЕЖДА М.

Другу…

Коли  твоє  серце  плаче  і  болить,
В  мене  теж  неспокій:  чим  би  пособить?
Де  знайти  ті  ліки?  Рани  заживить...
Справа  не  із  легких....  Як  же  це  зробить?..
Друже,  я  в  дорозі...Потерпи  ще  мить.
Витру  твої  сльози..Зможу  зрозуміть..
Я  знайду  ці  ліки...Це  -  мої  слова.
Вони  мають  чари:  серце  ожива.
І  на  світ  ти  глянеш  іншими  очима..  
Бо  слова  ці  сказані  будуть  всі    без  гриму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510014
дата поступления 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Lana P.

Ти- красуня, Волинь…

Ти-  красуня,  Волинь,
У  мережці  ожини,
У  очах  твоїх    синь,
Де  озерні  долини.

У  смарагдах  лісів
Заквітчалась  калина,
Любий  край  солов’їв,
Їх  пісенна  родина.

У  обіймах  боліт-
Теплі  руки  туману,
Ти-  лелечий  політ
І  коріння  калгану.

Тихий  шелест  гаїв
У  зіницях  чорниці,
І  блакитність  льонів,
Ще  й  полотна  з  суниці.

Тут  зозуля  кує
Про  життя  пересічне,
Ти-  Полісся  моє,
У  літах  споконвічне.                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509985
дата поступления 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Storyteller

Ты опять выбираешь…

Ты  всегда  выбираешь  Герду  –  
Это,  знаешь,  почти  досадно.
Это,  веришь,  немного  больно  –  
Отпускать,  забывать  опять…
Я  любовью  не  стану  –  первой,
И  я  плакать  не  буду  –  правда.
Но  сказать,  что  с  меня  довольно…
Нет,  опять  не  смогу  сказать.

Милый  Кай,  не  кляни  за  стужу  –  
Год  пройдет,  ты  опять  вернешься.
Возвращаться  –  удел  для  слабых,
Как  и  ждать,  словно  первый  снег.
Ты  мне  нужен!  О,  как  ты  нужен!
Как  забытое  в  лете  солнце.
Я  тебя  запереть  могла  бы,
Мой  единственный  человек.

Заморозить  твои  тропинки,
Сделать  Герду  седой  старухой,
Льдинки  снова  рассыпать,  чтобы
Ты  собрал  их  в  сто  пятый  раз.
Я  бываю,  как  вьюга,  дикой,
Но  мы  снова  нужны  друг  другу.
Умоляю  тебя,  попробуй
Стать  моим  –  не  на  краткий  час.

Но  ты  снова  глядишь,  скучая,
Как  кружат  за  окном  снежинки.
Герда  –  проще.  Она  домашней,
В  её  страсти  сгореть  нельзя.
Не  растает  она  от  чая  –  
У  тебя  вместо  сердца  льдинка.
Выбираешь  её,  мой  мальчик,
Но  во  сне  с  тобой  рядом  –  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509917
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014


Lana P.

У вінценосну Ніч Купала

У  вінценосну  Ніч  Купала
Розхвилювалось  плесо.
Чаклунка  зорі  повплітала  
У  місячне  колесо.

Кружляли  диво-самоцвіти
У  райдужній  оправі,
Ховались  папороті  квіти,
Ніч  розцвіла  в  забаві...

У  задушевному  цілунку
Розкрилося  латаття,
Шукала  нічка  порятунку
В  обіймах  у  багаття.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509755
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014


Вячеслав Рындин

"Вам захочется…"

[b]Вам  захочется  едва  ли...
_______  
Без  мечты  –  на  Свете  жить
Принуждает  ни  цунами,
Ни  влиятельный  пикник,
Ни  должник  из  подворотни,
Ни  стриптиз  ночных  людей,
Атаман  казачьей  сотни,  
Ералаш  родных  властей…
_______
Не  поможет  Вам  добиться
Всех  порядочных  вещей
Обращенье  к  миру  свинства
Заурядных  типажей…
[/b]
07.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509846
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014


Вячеслав Рындин

"Блещет…"

[b]Блещет  кнопка  из  малины…
_______
Из-под  ягодной  корзины
В  чаще  сельско-волостной  
Голос  детско-заводной
Звонко-сладостный  –  живой
Голосит  строкой  ретивой:
Крапива  шуршит  огнивом…
Ай!  Шельмует  блеск  –  нагой…
Кто-то  –  вышел  с  бородой…
Длинно-крученной  косой
Протянул  –  соизмеримо
Переглянулся  –  учтиво
И  качнул  краплёный  строй,
Будто  праведной  метлой…
Полетели  из  малины
К  хрену  крапивные  жилы,
К  той  же  кучке  с  требухой
Стлался  говор  лейб-мужской…
_______
Светит  солнце  –  в  край  любимый
Приезжает  детвора…
Ребятушки-пилигримы
В  сказке:  Летняя  пора!!![/b]

07.  07.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509802
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014


Богданочка

Я не в силі тебе відпустити…

Опустилась  на  Землю  красуня  у  чорному  платті,
І  по  небу  розкидала  зорі  яскраві  між  хмар...
Я  не  в  силі  втекти  від  її...  та  від  твоїх  чар...
Скільки  ніжності  в  твоїх  руках...  і  завзяття...

Я  не  в  силі  уже  розімкнути  свої  обійми...
І  тепер  не  збагнути  хто  кого  у  пастку  злапав...
Дощ  з  щасливих  сліз  на  щоках  моїх  накрапав...
Ти  і  я...  так  закохані  ми...  і  так  нероздільні...

Я  не  в  силі  тебе  відпустити  на  долю  секунди...
Твоє  тіло  -  мій  кисень...  твоє  тіло  -  живильна  вода...
Кров  кипить  в  наших  венах...  кров  гаряча,  і  кров  молода...
Я  цілую  тебе...  ніжні  губи  -  пелюстки  троянди...

Дивна  мить...  ми  уже  летимо  в  площину  паралельну...
Де  салюти  спалахують  барвами  диво-веселки...
Понад  хмари  несуть  нас  такі  феєрверки...
І  ці  барви...  втамовують  спрагу  пустельну.

Я  не  можу  собі  уявити  той  світ,  що  без  тебе...
Ти  цілуй...  лиш  цілуй...  Ми  ще  тут  політаєм...
В  площині...  між  Землею  і  Раєм...
Де  салюти  спалахують  в  небі...

                                                                                       7.07.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509797
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014


ТАИСИЯ

МИСТЕР ИКС.


К  нему  хожу  я  на  свиданье.
Он  как  джентльмен  навстречу  мне  идёт.
Шокируют  меня  -  его  познанья.
Мои  шаги  маэстро  видит  наперёд.

Нам  интересно  быть  вдвоём  наедине.
Я  с  ним  могу  просиживать  до  ночи.
Он  так  всегда  внимателен  ко  мне.
Тактичен,  вежлив,  между  прочим…

Давно  я  увлекаюсь  шахматной  игрой.
Противник  сильный  в  интернете.
Мы  с  ним  встречаемся  за  шахматной  доской.
Но  не  бросаем  слов  на  ветер…

Всегда  надеюсь  на  победный  марафон.
Подвластна  мне  любая    комбинация.
И  в  результате:  «White  won!»  *  (пардон!)
Представьте  мою  бурную  реакцию!

Но  всё  же  «мат»  -  не  главный  результат.
А  главное  –  влиянье  шахмат  на  здоровье.
Когда  натренирован  мозг  как  умный  аппарат,
Для  жизни  человека  –  это  важное  условие!


*    White  won  -    мат.

07.  07.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509782
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014


Олександр Яворський

Надто різні

Він  у  душах  людей  намагався  помітити  тонкощі,
Щоб  пунктиром  на  ватман  духовний  нак[b]и[/b]дати  контур,
А  для  неї  важливими  були  на  тілі  коштовності
І  не  було  в  житті,  крім  любовного,  жодного  фронту.

Він  вважав,  що  на  небі  заховано  мудрість  непізнану
Та,  бувало,  думками  сміливо  злітав  між  планети,
А  вона  килимами  обх[b]о[/b]дила  землю  потріскану,
З  намаганням  заможного  дурня  впіймати  в  тенета.

Він  умів  необхідне  у  Долі  узяти  привітністю,
Знав  добро  повертається  завжди,  як  кажуть,  стократно.
А  вона  у  Життя  відбирала  гостинці  лиш  хитрістю,
Виставляючи  часто  бездушно  себе  і  безтактно.

Він  казав  їй,  що  людяність  в  світі  є  вищою  цінністю,
А  вона  говорила,  що  місце  йому  в  божевільні.
У  них  було  занадто  багато  разючих  відмінностей,
Хоча  батько  і  матір,  на  подив,  у  них  були  спільні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507121
дата поступления 24.06.2014
дата закладки 06.07.2014


Ellen

Коли ти повернешся

Коли  ти  повернешся,  це  буде,  напевно,  літо.
Може,  навіть  у  серпні,  коли  розцвітають  мальви.
Я  наповню  свободою  все,  що  колись  пережито,
Щоб  зустріти  тебе,  незабутнього,  так  незвичайно.

Коли  ти  повернешся,
про  це  навіть  знатиме  вітер.
Він  розкидає  з  легкістю  все,  що  було  до  тебе.
І  цвістимуть  під  сонцем  невидимі  серця  квіти,
І  за  спиною  крила  торкатимуть  вище  неба.

Це  уже  неминуче.  Так  має  нарешті  бути.
Я  тебе  відчуваю  у  кожному  промені  світла.
І  тобі  мене,  звісно,  ніколи  уже  не  забути...
...Коли  ти  повернешся,  це  буде,  напевно,  літо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509327
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 06.07.2014


Сергій Ранковий

**** Коли я повернуся ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Коли  ти  повернешся"  АВТОР:  Ellen

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509327

********************************************

Коли  я  повернуся,  проллюся  дощем  у  спеку,
Свіжим  вітром  торкнуся  чеканням  зневоднене  серце,
І  тобою  наповню  спустілий  зневірений  всесвіт,
Розквітаючи  мальвами,  знову  для  тебе  воскресну.

Коли  я  повернуся,  побачиш  у  небі  лелеку,
Білим  пір’ям  впаду  у  долонь  білосніжне  озерце,
Наче  кимось  загублений,  долі  зрадливої  шепіт,  -
 «Лиш  для  тебе,  кохана,  любов  зберігаю  небесну».

Я  колись  повернуся,  ти  знаєш,  що  це  неминуче…
Кожний  ранок  промінням  торкаючись  ніжне  обличчя
Відчуваю  тебе  і  кохання  безкрайнє  й  жагуче...
...Коли  я  повернусь,  це  буде,  напевно,  літо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509617
дата поступления 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014


Ірина Лівобережна

Обними меня

Я  пришла  к  тебе  на  закате  дня.
Распахни  мне  дверь.  Обними  меня!
На  пороге  том  молча  постоИм.
Пусть  твоё  тепло  прорастёт  моим…

Не  целуй  совсем.  Рук  не  разнимай!
Если  надоем  –  я  уйду  сама…
Улетит  легко  то,  что  отжило.
Я  возьму  с  собой  рук  твоих  тепло…  

Я  уйду  во  тьму  от  твоих  дверей.
Только  свет  со  мной,  как  от  фонарей!
Не  настигнет  ночь,  не  сразит  уже…
Ведь  твоя  любовь  –  пламенем  –  в  душе.

А  вот  моя  проза  на  эту  же  тему...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454803

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509162
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 05.07.2014


НАДЕЖДА М.

Зумій мене простить…

Як  тільки  сонце  гляне  у  вікно
І  промінь  кине  у  тепленьке  ліжко.
Зіжметься  серце:  більше  не  дано.
Останній  раз  в  твоїх  обіймах  ніжних.

Рукою  доторкнулась  до  лиця.
А  очі  дорогі  такі  глибинні.
Тебе  я  так  прошу,  пообіцяй,
Що  будеш  пам"ятати  ці  хвилини..

Зустрілись,  як  на  спад  пішов  вже  день.
Як  доля  так  могла  пожартувати?
Лише  на  ніч...  На  ніч  одну  лишень.
Цю  зустріч  незабутню  влаштувати.

Спокійний  ранок  дихає  любистком...
А  ти  мене  не  можеш  відпустить..
І  вітер  все  нервує:  стука  хвірткой..
Пора  мені...  Зумій  мене  простить..

Прости  мене,  що  я  тебе  зустріла,
Що  я  була  для  тебе  тільки  гість.
Як  птаха  прилетіла  запізніла...
Розсіяла  у  серці  твоїм  млість..

На  відстані  руки...Зникає  щастя.
І  моторошно  серцю...  Так  болить.
Зустрітися  отак  уже  не  вдасться..
А  як  змогла  ця  іскра  запалить..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509470
дата поступления 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Это_я_Алечка

как все…

Знаешь,    я  такая  –  такая,  как  все.
Индивидуальность  не  выправить
На  ге`рбе  замшелом  в  драконьем  хвосте…

Править  воинствуя  
                           правдой  и  телом
Так,  между  прочим,  и  так,  
                                     между  делом
И  незаметно,  и  сразу  везде…
А  я  не  такая  –  такая,  как  все.
Холодно,  холодно…  топчешь  бродилки,
Где-то  теплее,  и  сразу  -  ва-банк
Как  макароны  наколот  на  вилку
Каждый  никчемный,  по  сути,  пустяк…
Дремлют  пегасы  –  сложили  до  срока
Крылья  под  сёдлами  бравых  эпох
Подкарандашными  рондо  и  хокку  
Выстлан  атласный  матрац  между  строк.
Там  про  любовь  неземную  –  до  гроба,
Что,  как  ни  странно,  имелось  бы  быть,
И  виртуально  кончаются  оба,
А  ведь,  казалось  бы,  жить  им  и  жить…
Значит,  опять  возрождаться  под  сбруей?
Клеить  макеты  крылатых  вершин,
Где-то  у  холмиков,  сразу  под  туей?
Спорному  времени  мерка  –  аршин.
В  спорах  рождаются  только  грибницы,
Истины  –  в  скалках  стакана  на  дне…
Добрые  молодцы,  красны  девицы  –
Исповедь  кроется  только  в  вине…
Так  что,  не  пейте  –  слова  не  синицы
Их  не  прикормишь  на  сало  и  хлеб,
Есть  и  душа  в  них,  и  тело,  и  лица….
Всё  им  подвластно  –  и  слёзы,  и    смех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279946
дата поступления 11.09.2011
дата закладки 05.07.2014


Это_я_Алечка

таракашки в….

Приходят  каменные  гости  в  Крещенье  и  под  Рождество
Комками,  мшистые  наросты  камней,  смягчают  естество
Пещерным  холодом  объяты  хозяева  своих  гостей
Стоят  в  предчувствии  расплаты  за  каждый  прожитый  из  дней  …

Ложатся  камнепадом  гроздья  калины  выбеленной  в  снег
Под  деревянные  полозья  веселья  праздничных  потех
Народ  ликует  –  всюду  смех…

----------------------------------------------------------------------

Муж  сказал  мне,  что  я  тараканов  в  уме  раскормила  –
Слишком  жирный  размашистый  след  на  бумаге  от  них…
Ах!  Как  прав  и  неправ  он,  я  всех  их  люблю  и  любила  -
Тараканчиков  мнимых  чудесных  безусых  моих!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288752
дата поступления 26.10.2011
дата закладки 05.07.2014


Это_я_Алечка

Милым женщинам к Празднику!

Желаю  Вам  весны  в  душе  без  мер,
желаю  красоты    в  стихах  и  прозе,
желаю,  чтобы  зимние  морозы
растаяли  от  жгучих  перемен
любви,  внезапно  вспыхнувшей  в  лице
алеющими  нотками  тюльпанов,
чтоб  все  сосредоточилось  на  главном
и  жизнь  открылась  Вам  во  всей  красе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320057
дата поступления 08.03.2012
дата закладки 05.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.07.2014


s o v a

перекрестки зим

почему  так  далеко  вдруг  разъехались
части  сердца,  а  легко...  вру:  немыслимо...
фейерверком  вспыхнет  ночь  странно-светлая,
запятых  немой  вопрос  где-то  слышится

у  курсора  не  растает  проталина,
ярким  небом  не  светить  мониторчику,
минус  двадцать  -  это  Яндекс  сознания,
колыбельных  нерешительно-творческих

а  замёрзшие  кварталы  под  сотенный
трубочистов  дымоход  и  Kunst  кители,
виртуозно  прошагают  по  городу,
в  нарисованных  узорах  прочитанных

вот,  февраль,  такой  щипательно-солнечный,
проигрался  в  пух  и  прах  окончательно!
абрикосовым  вареньем,  без  косточек,
с  карандашного  эскиза  подхваченный

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313506
дата поступления 12.02.2012
дата закладки 05.07.2014


s o v a

предубеждение жить (с)

до

перепутались  звонкие  ночи
очевидностью,  звуком,  мечтой,
там,  где  след  уходил  как  сквозь  точки,
там,  где  таяли  сны,  дни  с  тобой...

а  потом  в  обитаемых  далях
кто-то  медленно  плечи  укрыл,
предложил  на  двоих  чашку  чая
и  не  смахивал  млечности  пыль...

многоточий  несносная  кратость,
пролетевшая  снегом  вчера,
театрально  свернулась  под  тапком,
видно,  чувствует,  что  ей  пора




и  еще

перепутались  звонкие  ночи
очевидностью,  звуком,  мечтой,
там,  где  след  уходил  как  сквозь  точки,
там,  где  таяли  сны,  дни  с  тобой...

и  потом  в  обитаемых  далях
кто-то  медленно  плечи  укрыл,
предложил  на  двоих  чашку  чая
и  не  смахивал  млечности  пыл...

многоточий  несносная  кратость,
пролетевшая  снегом  вчера,
театрально  устроила  пакость,
видно,  чувствует,  что  ей  пора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309217
дата поступления 26.01.2012
дата закладки 05.07.2014


Олекса Удайко

ІЛЮЗІЯ: NNnn

                                                                                     
[youtube]http://youtu.be/6k0OsorKjAU[/youtube]
[b][i]Проснувся…    Сонце…  Спокій…  І  –  Вона…
Така  солодка...  Недосяжна...    Мила...
Нехай  і  так!  Та  на  душі  –  весна…
Я  вдячний  їй...  Вона  все  породила…

Доторкуюсь…  її  пухленьких  уст
І  гладжу  в  смак  скуйовджене  волосся…
А  в  голові  думок  приємний  хруст  –    
Колише  ніч  у  па́холка*  коло́си…

А  з  попід  брів  тече  зваблива  млість    
Очей  стрімких...  прудких...  каро-зелених…
І  вже  здається,  щастя  твоє  –  гість  –  
На  відстані  руки…  Густе...  Шалене…

І  лиш  до  тебе,  Недо**,  дотягнусь,
Як  ти  вже  тут...  В  мені...  уяві...  серці...
Я  враз  змахну  роки,  немов  той  гнус,  –
І  знову  ми...  у  божевільнім  герці.

...Та  в  двері  –  несподіваний  дзвінок...  
Солодкі  свічі  гаснуть...  Враз...    Реальність.
Життям  невдало  сплетений  вінок:
Весна  –  у  ро́здріб...  І  –  мізерна  малість.
[/i]
5.07.2014[/b]
_________
*Тут  у  значенні  -  парубок,  хлопець.
**Неда  (мовою  фарсі)  -  голос,  поклик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509400
дата поступления 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Ірина Кохан

Розсипався липЕць….

Дрімає  степ  в  очіпках  конюшини,
На  небо  вийшов  білий  баранець.
І  медом  липовим  по  звивистій  стежині
Із  глека  бронзою  розсипався  липЕць.

Ставок  всміхнувся  сонцю  бірюзою,
Дозріли  в  травах  пряні  купажі.
І  в  барвінкових  келихах  росою
Дзеркалять  літа  крила  -  вітражі.

                                1.07.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509334
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 05.07.2014


НАДЕЖДА М.

Сердито бризка чайник на плиті…

Сердито  бризка  чайник  на  плиті.
І  кип"яток  про  щось  у  нім  бурмоче.
А  чашка  червоніє  на  столі,
На  чайника  кидає  спраглі  очі.

Розливсь  по  хаті  кави  аромат.
Добавлю  до  смаку  прозорі  мрії..
Хороший  вийде  з  цього  результат:
Одне  і  друге   добре  душу  гріє.

Я  п"ю  гарячу.  Страх  -  не  обпектись.
Немов  медок,  солодкі  ці  надії.
Помріяла  і  досить...  Зупинись.
А  прийде  день  і  всі  думки  розвіє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509297
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014


V. Zolin

Славно жилось

экипаж...
цилиндр...
трость...
нумера...
Лилу...
Жоржетта...
 
как  же  славно  им  жилось:
ни  ТВ,
ни  Интернета!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509096
дата поступления 03.07.2014
дата закладки 04.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 04.07.2014


Олександр Ковальчук

Серця з'єдналися навіки

Душа  стомилася  від  болю
Та  раптом  ранньою  весною
Пірнув  у  ніжність  з  головою,
Кохану  взявши  із  собою.
І  пристрасті  бурхливі  ріки
Понесли  стрімко  нас  до  втіхи.
Серця  з'єдналися  навіки,
Від  самоти  знайшовши  ліки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493376
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 02.07.2014


miss Blues

Кусочек довоенной тишины…



Тепло  вернулось  насовсем,  похоже...  
Последний  день  июня,  очень  жарко...  
И  только  лужица  под  старой  аркой  
Вернула  на  мгновенье  день  погожий...  

Цвёл  старый  абрикос,  синица  пела...  
Те,  двое,  в  парк  вошли  с  восточной  стороны.  
Была  весна  и  не  было  войны...  
Влюблённые...  гуляли  так,  без  дела...  

-  Скажи  мне,  милый,  что  важней  всего?  

-  Возможно...  дети?  Да,  конечно,  дети!  

-  Важнее  мира  что  на  этом  свете?!!!  

Как  этот  крик  тогда  был  странен  для  него...  

Не  перепутать  Солнце  с  "газосваркой"...  
Жизнь  поделила  всё  вокруг  на...  "до  войны",  
Законсервировав  "кусочек  тишины",  
В  той  затхлой  лужице  под  старой  аркой...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508529
дата поступления 01.07.2014
дата закладки 02.07.2014


Ррррреволюція

как странно сочетается (экспромт)

отщипывают  сердце  строчки  слов
случайных  сводок:  коротко  о  главном
и  сердце  уменьшается,  как  гном
от  каждого  невинного[i]  I  love  you[/i]



с  экрана...  [i]или[/i]...

     ...где-то  между  строк
взрастает  мощно  нелюбви  росток...



глубинно  тянется  и  тянет  преисподнюю
в  недрищах  лавы  закипает  сталь
как  странно  сочетается  с  любовью
моих  стихов  холодная  печаль......




http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=29403

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508714
дата поступления 02.07.2014
дата закладки 02.07.2014


Ррррреволюція

недонабранная высь

За  каждой  похоронкой  чья-то  жизнь
И  судеб  искалеченных  реальность  -
Полётов  недонабранная  высь,
Ушедшая  за  горизонты  радость...

Амбиции!  У  вас  пределов  нет!
Вы  говорите  страшными  словами,
Предпочитая  свой  менталитет
Живой  искринке  мира  между  нами.

Быть  может,  если  пушки  говорят,
Поэт  молчать  не  должен,  априори,
В  лечебных  целях  источая  яд
Противовесом  всем  смертям  и  горю?

Бывает,  недостойно  говорить
Про  чувственность,  когда  Земля  рыдает...
Когда  спешит  солдат  могилу  рыть
Сородичу...  лишь  пушки  затихают...

За  каждой  похоронкой  чья-то  мать,
Сиротки  и  вдова  чернее  смерти...
И  главное,  что  следует  понять,
Из-за  амбиций  чьих-то  гибнут  дети..........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508748
дата поступления 02.07.2014
дата закладки 02.07.2014


Ірина Кохан

Коли в полях поснуть вітри….

Коли  в  полях  поснуть  вітри,
Снопів  розгладивши  чуприни,
Зітри  із  серця  сум.  Зітри,
І  слухай  вечір  тихоплинний.

Про  що  шепоче  сад  п'янкий,
Сховавши  вишні  зрілі  в  листі.
Нектар  з  медових  зір  надпий.
Вже  небокрила  у  намисті

Вплітають  шовк    поміж  гілок,
Рум'яне  сонце  вкривши  пухом.
Хвилясто  ніжиться  ставок.
А  ти  вечірню  тишу  слухай.

Як  стрімголов  у  пряжу  нив
Пірнає  стежка  прудконога.
У  краї  тім,де  ти  ходив,
Вже  бур'яном  взялась  дорога.

Та  ти  печаль    свою  зітри,
Лиши  її  у  мальвозливах.
Коли  в  полях  поснуть  вітри,
Подякуй  Богу,що  щасливий....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508482
дата поступления 30.06.2014
дата закладки 01.07.2014


Lana P.

Суничне вино

Суничне  вино  розлилось  на  поляні,
У  пригорщах  літа  замріялась  даль,
Повітря  ввібрало  настої  духмяні,
Підкралась  у  серце  незгойна  печаль...

Відрадою  небо  заглядує  в  очі,
І  котяться  хмари,  немов  валуни,
А  серце,  а  серце  кохати  охоче,
Душа  обізвалась  на  гомін  луни.

Загралися  думи  у  хвилях  вітряних,
Суницями  тануть  у  ласих  руках...
Зі  смаком  солодяться  губи  коханих
Неспитим  вином  на  цнотливих  вустах...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508323
дата поступления 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014


Storyteller

Вчера-сегодня-завтра

Вчера  мне  казалось  –  сгорю,  не  иначе.
Вчера  мне  казалось  –  весь  мир  в  тарары.
Сегодня  смеюсь  и  играю,  не  плача,
Вчера  –  не  сегодня.  А  завтра,  увы,
Никто  не  разложит  на  картах,  что  будет,
К  кому  я  приду,  от  кого  улечу.
Вчера  вспоминают  несчастные  люди  –  
А  в  завтра  смотреть  не  всегда  я  хочу.
Сегодня  пусть  будут  открытки  и  звезды,
Цветы  под  окном,  лучший  друг  у  ворот.
Ведь  завтра  когда-нибудь  станет  так  поздно.
Пусть  будет  сегодня!  И  мир  подождет!
Вчера  исчезает  в  тумане,  как  призрак,
А  в  будущем  пусто  –  там  нас  еще  нет.
Сегодня  мы  выпьем  шампанское  жизни,
Чтоб  завтра  бороться  за  новый  рассвет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508390
дата поступления 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014


НАДЕЖДА М.

Воно дається Богом по заслузі…


Лиш  той  коха,  хто  має  ніжне  серце.
У  кого  не  олив"яна  душа.
Хоч  іноді  буває  серце  з  перцем,
Та  здатність  полюбити  возвиша.

Воно  дається  Богом  по  заслузі.
За  гроші  людське  серце  не  купить.
Хто  цінить  й  розуміє  своїх  друзів,
Воно  у  того  тихо  стукотить.

Так  часто  ми  примушуєм  страждати
(Караєм,  як  невинне  те  дитя),
Воно  маленьке  може  горювати,
І  разом  з  цим  підтримує  життя.

Не  розбивайте  серце  іншим  людям,
Не  лийте  їм  ненависті  слова,
Бо  важко  йому  впоратись  з  отрутой..
Від  слів  хороших  серце  ожива..

Так,  серце  -  це  довірливе  дитятко.
Воно  маленьке  вірить  у  дива.
Таке  собі  невинне  янголятко...
Але  дарує  нам  усім  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508333
дата поступления 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014


НАДЕЖДА М.

Ось тобі й козак…

Затихає  навіть  вітер,  мовкнуть  солов"ї,
І  шепочуться  лиш  хвильки  між  собой  малі.  
І  схиляються  додолу   пелюстки  квіток.
Я  чекаю  твоїх  слів,  як  води  ковток.

Сонце  стало  у  зеніті..  Дістає  жара...
Ти  стоїш,  гризеш  все  нігті.  (Звичка  це  стара)
Ну  скажи  хоч  одне  слово..Чи  ковтнув  язик?
Може,  слово   не  полова...  Та  мовчать  ти  звик.

Ось  ногою  креслиш  коло...  (Поряд  же  пісок).
Соловей  утнув  десь  соло..  От  напасть:  мовчок.
Тут  Перун  розправив  крила...Довго  ще  чекать?
Дожидать   йому  несила.  Стріли  випускать?

Вся  природа  у  чеканні...  Що  ж  це  я  роблю?
Підійшла..Цілую  в  губи...  Що  ж,  допоможу!  
Не  пручався..  Усміхнусвя...  Ось  який  чудак.
Й  так  до  мене  пригорнувся...От  тобі  й  козак!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508381
дата поступления 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.06.2014


Полоні

Наскрізь тобою…

Зцілуй  із  мене  всі  запахи,  
Щоб  я  пропахла  тобою,
Даруй  ці  порухи-спалахи,
Які  пронзають  без  болю,
Спали  мене  своїм  дотиком,
Бентеж  цим  поглядом  в  очі,
Сповий  мене  ніжним  подихом,
І  я  до  тебе  -  крізь  ночі...
І  я  до  тебе  -невпинно  вже...
Нестримно  і  невблаганно...
До  тебе  лише...  До  тебе  все...
Моє  кохання  нежданне...
Моя  любове  прекрасная...
Я  ж  бо  без  тебе  загину,
Тепер  душа  моя  -  ясная,
Бо  є  її  половина...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507972
дата поступления 28.06.2014
дата закладки 29.06.2014


@NN@

Брехуха-осінь…

Така  брехуха,  осінь  ця,
Пообіцяла,  поманила,
Тумани  скинула  з  лиця,
Довкілля  сонцем  напоїла.
..............................................
І  їй  повірили  троянди  -
Розкрили  пуп'янки  свої,
Бузок  розцвів  біля  веранди...
Та  не  співають  солов'ї...

Усе  навкруг,  мов  подуріло  -
Бруньки  в  магнолії  тугі.
Зима  вже  скоро,  біло-біло,
Розстелить  пелени  в  логи,

Накриє  сад,  поля,  дороги,
Морозом  вдарить  по  траві...
Бузок  цвіте  без  застороги,
Розпушив  кетяги  свої.
...............................................
Із  голови  пішло  все  в  *ноги*,
Дивлюсь,  не  тільки  у  людей.
Брехня  стоїть  біля  порогу,
Відчиниш,  і  ураз  ввійде.

Такі  ми,  українці,  щирі,
Впускаєм  в  дім  усіх  і  все,
А  зайда,  на  святу  порфіру,  
Бруд  за  ногами  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457505
дата поступления 30.10.2013
дата закладки 29.06.2014


Lana P.

Ожиновий край

Ожиновий  край.  Чорничні  меди.
Багном  розцвіли  болота  на  Поліссі,
Їх  пахощі  ген  розлилися  у  лісі,
Розгойдують  сосни  від  вітру  сліди.

Сховав  очерет  озерне  життя-
Милується  хвилями  Світязьке  море,
На  віддалі  ока  таке  неозоре,
Сердець  лебединих  витає  злиття.

Волинські  льони  тримають  блакить,
Волошки  і  маки  розсіялись  в  полі,
Колоссям  пшениці  всміхаються  долі.
Ще  серце  в  розлуці  не  раз  защемить...            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508087
дата поступления 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014


Lana P.

Курортний жарт

Курорт.  Чуттєва  жінка  пише  мужу
Есемеску,  зовсім  небайдужу:
-Коли  спиш,  то  посилай  мені  свій  сон,
Якщо  співаєш-  пісню  в  унісон...
А  коли  плачеш,  то    сльозу  гіркаву,
Як  смієшся-  усмішку  ласкаву...
А  коли  п’єш,  то  і  води  ковточок,
Як  їсиш,  то  хліба  хоч  шматочок...
Відписує  коханий  жінці  Азі:
-  Що  ж  послати,  як  на  унітазі?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508004
дата поступления 28.06.2014
дата закладки 29.06.2014


НАДЕЖДА М.

Хай росою трава, а не кров*ю цвіте…

Закінчились  бої,  що  тривали  до  ранку.
І  зітхнула  з  полегшеннням,  обгоріла  земля.
Хай  на  ній  заживуть  незагоєні  ранки,
Бо  війна  на  землі  все  живе  спопеля.

А  солдати  чекають,  щоб  кінець  був  проклятій.
Хай  росою  трава,  а  не  кров"ю  цвіте.
Щоб  радіти  красі,  та  не  цій,  що  зім"ята,
А  отій,  де  мачок  степовий  проросте...

Але  буде  це  потім,  коли  час  такий  стане,
Ну  а  поки  солдати  нехай  трохи  посплять.
Може,  сонце  ласкаве  у  сни  їхні  загляне...
А  вітри  степові  хай  над  ними  шумлять..

Молоді,  гарні  лиця...  Їм  би   тільки  любить..
Хай  кохані  в  цей  час,  що  чекають,  насняться,
Хай  частиночка  щастя,  промайне    у  цю  мить.
Не  горюйте,  хороші,  ваші  мрії  здійсняться...

Тихо  вітер  шепоче  над  змарнілими  лицями..
І  пірнає  в  волосся,  що  на  очі  спада..
Мої  милі,  хороші,  вас  зовуть  українцями..
Береже  хай  вас  Бог,  раз  в  вас  доля  така...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507963
дата поступления 28.06.2014
дата закладки 29.06.2014


boroda171

Град

Солнце  склёвано,  кругом  -  ни  зги,
В  мутном  небе  воронье  кружило.
Полоща  отравою  мозги,
Ржавчина  шипела  в  наших  жилах...

По  проселку  барабанил  град.
Нет,  не  тот,  не  огненно-кровавый!
Мирный,  как  и  много  лет  назад,
Льдинками  обстреливал  державу.

Весело  звенели  по  броне
Пульки  от  небесного  вояки,
И  кряхтели,  плавясь  на  огне
Взорванной  машины  цвета  хаки.

Молодой  гвардеец,  в  смрадный  дым
Всунув  ноги,  распластался  вольно.
Град  хлестал  по  впадинам  глазным,
Не  прищуренным,  -  ему  не  больно.

А  поодаль,  где  деревьев  ряд
Пламенем  пожара  облизало,
Так  же,  к  небу  обратив  свой  взгляд,
Хлопца  одноклассница  лежала.

Очередь  прошила  поперек,
Раскромсав  и  камуфляж,  и  тело,
И  запекся  красный  ручеек
На  груди  девчушки,  белой-белой...

Вот  и  встретились  выпускники  -
С  двух  сторон  Украинского  фронта.
Светка,  Колька,  что  ж  вы,  земляки?
Только  град  в  ответ,  до  горизонта,

Сединой  прилег  на  волосах,
Затихая,  становился  глуше.
Может,  где-то  там,  на  небесах,
Все-таки  помирятся  их  души!

Вот  и  все...  Закончен  мой  рассказ,
Кровью  обливаясь,  сердце  плачет...
Он  послушно  выполнял  приказ,
А  она  -  мечтала  жить  иначе.

...  Солнце  склёвано,  кругом  -  ни  зги,
В  мутном  небе  воронье  кружило.
Полоща  отравою  мозги,
Ржавчина  шипела  в  наших  жилах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507895
дата поступления 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014


Ірина Кохан

Вічна казка…

У  ластовинні  хмар  зрябіла  неба  синь,
Крізь  сито  грає  сонце  промінцями,
Вдягла  свитину  чебрецеву  далечінь
Розшиту  щедро  маків  каганцями.

У  м'ятнім  вихорі  дрімає  літній  сад,
Й  тяжіють  аґрусу  рубінові  сльозини.
Крокує  червень  на  святковий  променад,
Дитинством  пахнуть  кошики  малини.

Ставок  дзеркалить  клаптиком  води
Й  співає  вітер  тихо  в  очереті.
Мене  дитинство  знов  веде  сюди,
Де  вічна  казка  в  солов'їному  сонеті...
       
                           16.06.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507855
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014


ТАИСИЯ

ИЗЮМИНКА.

Она  скромна…  насыщенного  цвета…
Не  брезгует  попариться  в  печи…
Она  хранит  изысканный  вкус  лета
От  спелых  гроздьев,  вызревших  в  ночи.

Изюминка  всегда    у  нас  в  почёте.
Особый  вкус  изделью  придаёт.
Приятнее  иметь  её  в  компоте,
Но  можно  и  украсить  анекдот.

Красотка  для  венца  уже  созрела.
Ей  в  этом  не  препятствует    Творец.
Амурчику  он  поставляет  стрелы,
Благословляя  пары  под  венец…

А  женщина  с  изюминкой!  О  Боже!
Совсем  не  то,  что  мымра  без  затей.
Мужчина  с  ней  готов  делить  и  ложе,
И  даже  больше  -    вырастить    детей...

Изюминка  во  всём  незаменима.
Ведь  без  неё  немыслим  интерес.
Но…женщина  с  изюминкой  ранима,
Поскольку    к  ней  неравнодушен  бес.

27.  06.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507831
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014


Салтан Николай

Незабудка

[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/9d57/WJCL-ImyPLM.jpg[/img]
Ромашки  у  волоссі  і  посмішка  в  очах,
Такою  ти  назавжди  залишися  в  думках.
Медові  твої  губи,  веснянки  на  щоках  
Забути  неможливо,  а  я  лиш  цьому  рад.

І  знову  у  неволі,  і  знову  у  тюрмі,
Коли  згадав  я  очі,  каштанові  твої.
Ну  як  вони  горіли,  ну  як  вони  цвіли,
Немов  ранкове  сонце  виходило  з  імли.

А  вітер  розвіває  ті  кучері  смішні,
Через  які,  можливо  ,сподобалась  мені.
Твій  голос,  ніби  пісня  -  милуються  усі,
Зі  мною  трохи  інша  –  мабуть,  у  всій  красі.

Так  прикро  визнавати  -  безсмертного  нема,
І  та  любов,  що  вічна,  трагічною  була.
Я  не  приймаю  правди,  тому  і  прокричу:
Ловлю  щасливі  миті  -  без  тебе  проживу!

Ти  в  світі  не  єдина,  ти  в  світі  не  одна,
Але  моєму  серцю  милішої  нема.
Давно  ти  не  зі  мною,  але  у  серці  рай,
Тебе  я  не  забуду  і  ти  не  забувай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507835
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014


Lana P.

Хви – Лі

[b]Kазка[/b]      
     -Мамусю,  мамусенько,  подивись-но  яке  тут  диво!!!  –  пересмішливим  горобчиком  щебетала  моя  донюся-семилітка,  безтурботно  підстрибуючи  добре  вбетонованою  морським  прибоєм  доріжкою,  тендітною  ручкою  показуючи  на  безмежну  водяну  далечінь.

       Море  спокійно,  поважно  і  гордо,  як  стомлений  багатолітнім  життям  пенсіонер  перегортувало  миті,  дні  і  події  своєї  бувальщини.
Хвилі  лагідно  й  привітно  розчісували  морські  простори,  добре  пильнуючи  у  небеснім  дзеркалі  правильність  вкадання  кожного  пасма  свого  макіяжу.

     Ми  з  донечкою  молитовно,  наче  перед  вівтарем,  стояли  на  цьому  березі  невимовної  природньої  краси  і  немов  у  вічність  придивлялися  до  її  справді  дивовижної  величі.

     -А  й  справді  доню  казкові  ці  природні  чудасії  –  прововила  я.  А  на  думку  миттєво  чомусь  впали  фрази,  почуті  на  нещодавній  моїй  фаховій  біологічній  науковій  конференції.  

       З  трибуни  пленарного  засідання  наукової  конференції  якийсь  сивочолий  професор  стверджував,  що  «…хвилі  життя,  коливання  (або  флюктуації)  чисельності  особин  в  популяції  .  Термін  введений  російським  біологом  С.  С.  Четверіковим  в  1915  році.  Подібні  коливання  чисельності  можуть  бути  сезонними  або  несезонними,  такими,  що  повторюються  через  різні  проміжки  часу;  зазвичай  вони  тим  довше,  чим  триваліше  цикл  розвитку  організмів.  Часто  цей  процес  супроводяться  коливаннями  ареалу  популяцій.  Четвериків  вказав  на  еволюційне  значення  хвиль  життя,  як  чинника,  що  може  змінювати  напрям  і  інтенсивність  відбору,  а  також  концентрації  генів,  що  містяться  в  популяціях.  Довжина  хвилі  життя  прямопропорційна  до  тривалості  циклу  розвитку  організмів».

       -Мaмочко,  ти  ж  біолог,  розкажи  мені  про  хвилі  –  невблаганно  цвірінькало  моє  малесеньке  горобенятко.

       -Добре  доню.  Зараз  я  розповім  тобі  стародавню  казку  про  Хви  –Лі.

       -Хви  –Лі,  Хви  –Лі,  Хви  –Лі,  Хви  –Лі,  Хви  –Лі  –  весело  залюпотіло  море,  немов  почувши  своє  ім`я  й  ніжно.  маленьким  кошенятком  пригортаючись  аж  до  наших  ніг.

     Було  це  дуже  давно,  колись  нерозбіжна  доля  познайомила  дві  хвилі:  Хви  і  Лі  в  океані  бурхливого  кохання.  Миттєво,  всією  душею  вони  відчули  один  одного.  Коли  Хви  ще  сумнівався  щодо  справжності  почуттів  Лі  й  грався  з  іншими  швидкоплинними  хвилями,  вишукуючи  ту  одну-єдину  подругу  життя,  то  вона  у  всіх  тонах  для  себе  визначила  відразу,  що  це  він-  її  стихія...  

     Лі  полюбляла  гратися  із  ним  у  доторки,  танцюючи  кольорами  веселки,  пропускати  ніжно  через  себе  сповна,  відчуваючи  всі  переливи  пестощів.  Їй  так  хотілося  затримати  ці  відчуття  назавжди,  проте  вона  відпускала  Хви  на  волю,  бо  воля  була  для  них  умовою,  щоб  не  втратити  себе  у  бурхливому  морі,  не  загубити  свою  особистість,  назавжди  залишитися  самим  собою.  Разом  з  тим,  Лі  ніколи  не  переставала  спостерігати  за  Хви  навіть  на  віддалі  і  застерігати  від  необдуманих  вчинків.

     Дужі  вітри  перевертали  нутро  у  хвиль,  а  у  нестерпно-солоних  ревнощах  аж  пінилися  їхні  чубчики...Ох,  не  до  душі  Лі  були  ці  розкуйовджені  гриви,  котрі  важко  і  довго  вгамовувалися...  Наступала  тиша  із  перемир'ям.  Тоді  невгамовна  пара  з  новою  силою  і  пристрастю  знову  зливалася  воєдино,  високо  танцюючи,  в  бризках  емоцій,  в  океані  кохання.

     Їх  розкидали  вітри  нарізно,  але  хвилі  знову  знаходили  один  одного,  навіть  на  великих  віддалях.

     Хоча  їхнім  ворогом  не  стільки  були  вітри,  як  берег...  Але  Хви  і  Лі  його  не  бачили,  бо  були  дуже  далеко  від  нього  і  раділи  теперішньому  життю  в  океані  кохання.

     Так,  від  того  Кохання  народжувалися  все  нові  й  нові  малесенькі  Хви-Лі.
     -Ото  цікаво,  то  ж  Хви  і  Лі  справді  живі  як  люди?

     -Так,  доню,  все  у  цьому  світі  живе,  бо  створене  Богом  для  Життя.

     -  Хви  –Лі,  Хви  –Лі,  Хви  –Лі,  Хви  –Лі,  Хви  –  Лі  …–  мудро  вторили  вічні  хвилі,  змушуючи  всіх  повірити  у  справжність  цієї  казки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507639
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014


Олекса Удайко

СКАЖИ МЕНІ, МАМО

[youtube]http://youtu.be/OavjHdPPWdg[/youtube]

[i][b]
Скажи  мені,  мамо,  чому
Так  серденько  ниє,  щемить,
Коли  приїжджаю  на  мить
На  рідне  подвір'я?  Чому?

То,  може,  тому,  що  колись,
Щоб  злидням  і  смутку  зарадить,
Твоєї  послухав  поради?  –  
"Їдь,  синку,  до  міста,  учись!"

А,  може,  тому,  що  так  рано
Зів'яла,  померкла  краса,
Давно  посивіла  коса,
Яку  ти  ховаєш  старанно?

Чи,  може,  тому,  що  я  бачу
Вже  згорблену  постать  і  руки,
Що  винесли  горе  і  муки?..
Чи  може  тому,  що  ти  плачеш?

То,  мабуть,  тому,  що  зіниці
Твої  уже,  мамо,  не  сталь...
А...  –  дві...  –  глибоченні...  –  криниці,
В  яких  
                                 потонула  
                                                                           печаль...

Ще  й,  мабуть,  тому,  що  я  знаю:
Не  ти  лиш  в  стражданнях  живеш,
В  нестатках  і  тузі  помреш,
Земного  чекаючи  раю...

Та  все  ж...  ти  скажи,  моя  мамо,
Чия  в  цій  печалі  вина?..

...Я  знаю:  виною  –  війна,
Що  точиться  в  вічнім  тумані...

Війна  –    за  життя!  І  –  на  смерть!
Війна  –    за  жадану  свободу!
Війна  –    за  ідею  і  твердь!
Війна...  поміж  свóго  народу...[/b]

15.07.1989[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507679
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014


Богданочка

Хмільний напій

                                               Надихнув  вірш  автора  Сокольника
                                               http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507432



Не  лий...  не  лий  мені  вина...
Я  вже  сп'яніла...  від  кохання.
В  цю  ніч  я  випила  його  до  дна,
І  ним  наповнилось  світання.

Туман  сріблястий  димкою  в  вікні...
І  я,  одягнута  у  твої  руки...
Нашіптуєш  мотиви  чарівні...
Мелодією  линуть  тихі  звуки...

Хмільний  напій...  що  на  вустах  твоїх...
Лиш  він  погасить  мою  спрагу.
Мов  яблуко  спокуси...  мов  солодкий  гріх...
Саме  йому  віддам  я  перевагу.

Солодкі  вина...  слабкість  наша...
Бо  хочеться  їх  знов,  і  знов...
І  не  пустує  довго  нашого  бажання  чаша.
Ми  у  полоні  дій,  а  не  розмов...

                                                                               26.06.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507637
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014


Олекса Удайко

ПРИМАРИЛОСЬ (Музика В. Оха)

[img][/img]
[b][i]Просинаюсь  з  думою  про  тебе,
Бо  вночі  примарилось  мені:
Я  руками  прихиляю  небо,
Щоб  згоріть  в  його  святім  вогні…

Все,  що  в  небі  –  вічне  і  красиве,
Через  тебе,  рідна,  пролягло…
Наодинці  я  не  маю  сили
Будувати  храм  лихим  на  зло.

А  відтак  плетуться  дивні  вірші,
І  сумує  пісня  солов’я!  –  
Вже  життя  не  хоче  бути  іншим,
Бо  кохаю  до  нестями  я.

Відчуваю  твій  далекий  подих
І  тамую  свій  гортанний  вдих,
Щоб  не  вмисно  не  злякати  подив  –  
Рій  думок  про  тебе  молодих.

І  нічого  вже  тут  не  поробиш  –  
Наша  доля  нас  навік  єдна:
Хоч  у  світі  різні  є  дороги,
Нам  дісталась,  певно,  лиш  одна.

І  від  неї  нікуди  нам  дітись:
Хоч  петляють  –  зійдуться  шляхи!
Й  хай  простять  нам  вже  дорослі  діти
Й  помисли,  і  вчинки,  і  гріхи[/i].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507573
дата поступления 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014


НАДЕЖДА М.

Было так давно…

Одинокая  скамейка,  рядом  желтый  лист.
Позабытая  аллейка...  Это  мой  каприз...
Не  смогла,  иль  не  хотела   больше  я  любить.
Может,  просто  не  желала  с  ней  тебя  делить...

Позабыты  обещанья...  Больше  не  дано.
Почему  же  сюда  тянет...Было  так  давно...
Только  ветер  всё  гоняет  желтую  листву.
Жаль,  тогда  ты  не  заметил  грустную  хандру...

Позабытая  скамейка...  Клён  роняет  лист...
Только  пусто  на  аллейке...Так  проходит  жизнь..
Подняла  листок,  упавший,  на  сырой  асфальт.
За  спиной,  как  снег  растаял,  давний  тот  февраль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507519
дата поступления 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014


Кадет

Злободневные вариации

Заковыристый  гул  вертолёта
Перебил  штурмовой  самолёт…
Чертыхнулась  в  овраге  пехота,  -
По  своим  авиация  бьёт…

И  не  «замерло  всё  до  рассвета»,  -
Копошатся  кругом  блок-посты…
И  слыхать,  как  за  речкою  где-то
Ополченцы  взрывают  мосты…

Паровозы  в  объезд  посылают,
Пассажиры  уходят  в  запой…
И  собаки  с  опаскою  лают,
Когда  кто-то  крадётся  тропой…

«Веет  с  поля  ночная  прохлада,
С  яблонь  цвет  облетает  густой…»
Как  узнать,  где  и  чья  нынче  влада?
Всё  смешалось  в  кромешный  отстой…

«Может  статься»,  что  мир  недалёко,
Только  время  -  не  краля,  не  ждёт…
Мать  сидит  у  окна  одиноко
И  надеется  ночь  напролёт…

июнь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507533
дата поступления 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014


НАДЕЖДА М.

Любовь не выбирают…

Любовь  не  выбирают,  любимых  не  винят,  
судьбу  не  повторяют,  забытым  не  звонят...
-------------------------------------------
Если  сможешь  любовь  когда-то  обрести,
Мир  душевный  наполнится  раем.
Постарайся  её  выше  солнца   нести.
(Хотя  часто  с  любовью  играем).

Береги,  как  цветок,  что  в  пустыне  расцвел,
Среди  жгучей  жары  и  без  тени.
Ведь,  не  всем  дано  знать,  что  такое  любовь.
Ощутить  её  мир  искушений.

С  нею  будешь  встречать  новый  день  на  рассвете.
Иль  страдать  до  утра  от   несчастной  любви...
Только  в  этом  никто  никогда  не  в  ответе.
Любовь  просто  ушла...  Ты  её  не  зови.

Смог  её  обрести,  будь  готов  потерять.
Как  ни  больно  тебе,  ты    её  отпусти.
Знаю,  трудно  решенье  такое  принять  .
Но  во  имя  того,  что  ушло,  ты    прости...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507474
дата поступления 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014


Ррррреволюція

Эх, вы!

Эх,  вы!  

Казаки?!  

Запроданцы.


Предаете  память  дедов  и  прадедов  наших.
Убиваете  братьев  своих  в  угоду  чужестранцев.

Не  сытно  вам  на  земле  предков?  Голодно?  Холодно?!

Веру  продали,  позволили  разворовать  дом  свой  детям  шинкарей...
Мало  вам?!

Святое  отдаете  -  ЗЕМЛЮ!  
И  детей,  и  внуков,  и  правнуков  в  рабство  невидимое  загоняете!
Ганьба,  вам  "казаки",  ганьба!

Безрукие  ли  вы,  безголовые  ли,  чтобы  строить  самим  жизнь  свою?
Что  гонит  вас  на  путь  предательства  и  рабства?
Какая  сила  дурная  живет  в  вас?

Гоните  ее  прочь  из  душ  ваших,  казаки!
Миритесь  и  объединяйтесь  с  братьями  кровными!
Гоните  прочь  бусурман  кровожадных  из  стороны  родной!

Живите  и  стройте  на  земле  дедов  праведных  так,
чтобы  глядя  со  святых  небес,  улыбались  нам  наши  предки
и  благословляли  на  дела  благие!

Не  отдавайте  27-го  июня  дом  свой,  страну  свою  на  поругание.
Защитите  и  возродите  Русь  Киевскую!  На  то  вы  и  казаки.
А  нет,  не  смейте  больше  называться  этим  именем  славным.

Ибо  запроданец  -  не  казак,  а  собака.


это_я_Алечка

http://www.youtube.com/watch?v=RkkAFSm_X9M

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507340
дата поступления 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014


НАДЕЖДА М.

Сполохані мрії солодкі на смак…

Як  тільки  промінчик  торкнеться  лиця,
Враз  радість  пройме  веселкова.
Подумаю,  любий:  усмішка  твоя.
Ой,  думка  моя  ризикова...

Осудять  і  скажуть:  це  ж  просто  ганьба!
Як  можна  дозволить  такого  ?
Та  я  своїх  мрій  все  ж   покірна  раба.
Не  чую  я  слова  лихого.

Сполохані  мрії  солодкі  на  смак,
Летіть  ...  Хай  щаслива  дорога.
А  віра   для  вас   -  це  надійний  вожак,
Заступниця  всього  лихого.

Дорога  до  тебе  така  нелегка.
Дощі,  вітровії,  сумління.
Надія  все  ж  теплиться  в  серці  слабка:
Хіба  це  вже  знов  потепління?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507147
дата поступления 24.06.2014
дата закладки 25.06.2014


Вячеслав Рындин

Ватерлоо ХХІ

[b]Кони  ржут  и  медный  всадник,
Не  романтик,  не  верблюд,
В  битве  груб  живой  солдатик,
Не  касатик,  не  кугут…
Дробь  толкут  в  узде  галактик,
С  неба  манник  как  салют…
Написал  великий  классик,
Не  фантастик:  Наших  бьют!!!
Сталь  грызут,  степной  прагматик,
Не  изгнанник,  не  каюк,
На  кнуты  и  спрут  канатик
Он  набросил…  всем  капут?!
Враг  бежит  на  суд  как  зяблик,
Как  ушастик  медных  труб…
На  полях  краплёной  рати  
От  ранений  громко  мрут…[/b]

25.  06.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507289
дата поступления 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014


Богданочка

Земля задрімала

Коли  день  добігає  кінця
й  простеляє  перину  природа,
я  втому  зітру  із  лиця
і  вип'ю  ковток  прохолоди.

Вечірнє  повітря  цілюще,
неначе  рослинний  бальзам,  
знеболить  всі  рани  болючі,
не  давши  пролитись  сльозам.

Бо  краса  життєдайна  -  довкола,-
на  терЕнах  зболілого  світу,-
Ось  Сонце,  неначе  палаюче  коло,
і  хмари  багряні  -  його  сателіти

супроводжують  прямо  до  гір,
по  одному  і  тому  ж  шляхУ.
На  хвості  -  залишивши  узір,
зупинившись  у  гір  на  даху,

затанцюють  там  вальс  Мендельсона
під  мелодію  вітру  примхливого.
І  Сонце,  немов  чудотворна  ікона,
під  оплески  крил  пташа  полохливого,

сховає  свій  лік  за  стіною  Карпат,
розкидАвши  по  небу  туман  золотий...
Заколисують  гави  у  гніздах  пташат,
колискову  співає  пугач  молодий  

поміж  кронами  дуба  могутнього,
що  торкається  листям  хмарин.
Мов,  чекаючи  вітру  попутнього,
виглядають  жучки  зі  шпарин,

та  ховаються  знову  лякливо...
Бо  красуня  -  Земля  задрімала,
огорнувшись  у  спокій  сонливо.
Цвіркуни  лиш  зробили  виставу...

Слухачі  їх  -  це  перші  зірниці,
вже  чекають  на  диво-концерт...
Не  наслухатись,  не  надивитись...
взяти  б  фарби,  папір  і  мольберт

і  усю  цю  красу  малювати!
Та  немає  у  мене  такої  палітри
щоб  усі  відчуття  передати...
гру  ночі  і  дня...гру  темряви  й  світла...

                                                                 25.06.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507193
дата поступления 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014


Ірина Кохан

У ритмі ля-мінору…

Мінорить  небо.  Знову  хлипа  дощ,
Цілує  вікна  вогкими  вустами,
Змива  засмагу  з  випалених  площ,
Немов  самітник  бродить  над  містами.

Ні,не  самотній.  Я  блукаю  з  ним,
Ховаю  смуток  в  розкіш  парасолі.
Іще  учора  був  мені  чужим.
Сьогодні  рідний.Пальці  вже  схололі

Перебирають  струни  дощовиць.
Із  арфи  ночі  лине  колискова.
В  калюжах,що  поснули  горілиць,
Ледь-ледь  рудіє  місяця  підкова.

Бруківка  мокра.  Місто  іще  спить,
Свічки  ранкові  палять  вже  ангору.
Змовкає  дощ  поволі.  І  за  мить
Вже  йду  одна  у  ритмі  ля-мінору....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506965
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 24.06.2014


Вячеслав Рындин

"Сорвало…"

[b]Сорвало  тебя  с  каруселей
И  вихрем  в  печаль  унесло…
_______
В  окружности  круга:  метели,
Апрельская  трель  божество,
Весны  расписные  потуги,
Артелей  пастельных  дружки
Летают  как  верные  слуги,
Активности  мыслей  твоих
По  лету  плывут  в  акварели,
Под  кисти  творений  земных,
Буртуются  лёжки  газелей
И  стёжки  движений  иных…
В  осеннюю  пору  последним
Сорвётся  и  скрутится  лист…
_______
Не  мёрзнут  в  пургу  менестрели
При  пении  песен  твоих?![/b]
 
24.06.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507064
дата поступления 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014


Радченко

О полётах ( во сне и наяву)

За  идею  спасибо  A.Kar-Te


Разгоняюсь  -  сейчас  полечу,
Но,  увы,  не  хватает  дыхания.
Это  словно  душе  испытание,
Я  от  боли  и  страха  кричу.

Правда,  это  -  всего  только  сон,
Наяву  я  совсем  не  бескрылая,
Жизнь  моя  для  меня  не  постылая  -
Не  спешила  к  судьбе  на  поклон.

Я  без  страха  летела  к  мечте,
Иногда  неразумно-беспечная.
Быть-не  быть  -  эта  тема  извечная,
С  этим  мы  и  живём  на  земле.

Разгоняюсь...но  всё  тяжелей
От  земли  отрываться.  Болезненней.
Притяженье  земли  словно  лезвием...
Быть-  не  быть  -  отвечать  всё  сложней.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506943
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Балабашкина Марина

Пустые страхи…

...

Дом  по  ночам  гудит  как  печь,
Дрожат  оконные  заслонки;
Вновь,  прерывая  чью-то  речь
Земную  -  горний  взрыд  ребёнка,
И  шепота'ние.  И  шорх.
Одежд.  И  -  лестниц  -  зу'бий  скрежет!
И  шелест  мы'ший  -  крыльев  штор;

Сквозных  проёмов  -  
Жёлтый  бре'зжень...

И  я  тем  явственней  шуршу
Пером,  и  шаркаю  туфлями,
Чем  откровенней  сердца  шум,
Чем  больше  комнат  между  нами.
И  каждый  в  доме  этом  так:
Своё  дыханье  заглушает,
Когда  не  попадает  в  такт
Оно  с  другим,  
В  потёмках  шарясь...

И  как  тут  рук  не  наложить,
Скреща'  кистьми'  -  на  лист  бумажий,
Когда  ни  то,  что  тошно  жить  -
Жить  в  тишине  тошнее  даже...

И  мне  всё  легче  прятать  страх
Пустой  -  от  взглядов  твоих  резких,
Пока  никак  в  твоих  руках
Не  успокоится  младенец.


23.06.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506826
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Lana P.

Виблискують промінці…

Виблискують  промінці,
Бентежиться  плесо,
Покотилось  в  манівці  
Місячне  колесо,

Зачепило  за  гачок
Хмарку-  перебіжку,
Розсіпався  поплавок,
Падав  дощик  в  діжку...

Вітер  хмару  упіймав  
За  сивого  чуба,
З  гучним  тріском  проганяв,
Бо  серцю  не  люба.

Розгойдалося  нутро  
У  озерній  тиші.
Зашарілося  шатро-
Ніч  думки  колише...      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506903
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Амелин

Таинственное исчезновение (Логика женская и мужская) Фотинии

Оригинал:

Таинственное  исчезновение
 
…    Не  стал  будить...  проснулся  рано
 И  выскочил  за  круассаном…

 …  Зашёл,  конечно,  за  цветами…

 …  Теперь  что-было-между-нами
 Он  скрепит  парою  колец
 И  предложеньем  «под  венец»…

 …  Мы  будем  кофе  пить  в  постели…

 (С  тех  пор  минуло  две  недели)

 …  Случилось  что-то  –  и  бедняга
 Попал,  должно  быть,  в  передрягу,  –
 Ведь  он  доверчив  так  и  чист!

 …  Его  похитил  террорист…

 …  Лежит  в  беспамятстве  в  канаве  –    
 Кто  и  откуда  –  сам  не  знает,
 Никто  не  слышит  тихий  стон…

 …  Карманник  выкрал  телефон,
 А  адрес  мой  не  знает  точно,
 (Мы  шли  в  обнимку  тёмной  ночью)
 Перебирает,  чтоб  связаться,
 Сто  миллионов  комбинаций…

 …  А  может,  был  неосторожен
 И  две  руки  сломал  (о,  боже!)
 Теперь  пытается  (мой  сладкий!)
 Набрать  мой  номер  левой  пяткой…

 …  А  если  Родина  призвала?
 Пытался  позвонить  с  вокзала,
 Но  с  миссией  секретной  срочно,
 В  душе  рыдая,  отбыл  ночью…

 …  Его  забрали  НЛО  –
 Бывает…      видела  в  кино…

 …  А  может…

ID:  410117
 Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
 дата  надходження:  18.03.2013  14:28:51
©  дата  внесення  змiн:  19.03.2013  07:34:55
 автор:  Фотиния


Продолжение

Ага.  Конечно.  Размечталась.
Донцовой,  видно,  начиталась…  

Да  что  там  было  между  нами?    
Всё  можно  объяснить  словами…

Когда  ж  дошло  вдруг  до  колец,
Я  понял  –  это  всё!  Конец!
Какой  ещё  там  круассан...
Тут  хорошо  –  смотался  сам!

Ведь  вышел,  как  бы,  за  цветами...
Пока  она  звонила  маме…
Она  ж  так  любит  поболтать…
По  телефону  с…  её  мать!

А  если  б  заглянула  в  паспорт??
А  там  –  женат!  И  всё!  И  баста!!  –  

Лежу  в  беспамятстве.…Вот  так…
(Могла  ведь  чем-нибудь  –  в  «пятак»!..)

Я  ж  не  хотел  играть  с  ней  в  прятки,
Вот  и  смотался  без  оглядки!

(С  тех  пор  минуло  две  недели)

Дурные  мысли  одолели:

Вдруг  в  «Жди  меня»  она  напишет?
И  вся  страна  её  услышит??
Да  ладно,  если  вся  страна…
А  если  вдруг  моя  жена???

Наверно,  позвоню  с  вокзала,
Скажу,  чтоб  больше  не  искала,
Что  Родина  послала  срочно    
С  секретной  миссией….  Эт  точно!!..

Ох,  и  трудна  у  нас  дорога...  

Я  угадал?  Ну,  слава  Богу!!!

…Ухх!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414598
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 23.06.2014


Олекса Удайко

Я дякую, Ладо!

[b][i]Я  дякую,  Ладо!  Й  тобі,  мій  Свароже...
Печалить  серця  нам,  кохана,  не  гоже...
То  ж  нам    веселитись  від  пізня  до  рання.
Ще  світить  і  гріє  щасливе  кохання!

Моє  ти  життя  так  наповнила  змістом,
Як  куб  кришталевий  –  напоєм  іскристим,
Як  плід  зеленавий  –  опліддям  рум'яним,
Як  ніч  сизокрилу  –  світанком  багряним;

А  серце  зневірене  –  трунком  любові,
Немов  хлорофілом  –  листочки  дубові,
Немов  спраглу  землю  –  вологою  в  зливу,
Мов  рінь  побережну  –  водою  грайливо;

Блокноти  і  зошити  –  словом  у  віршах,
Піснями  про  усмішку  долі  не  гіршу,
Мелодію  пісні  –  шаленим  акордом,
А  річі  привітні  –  одвітом  негордим.

За  це  тобі,  Ладо,  велике  спасибі!
Тобі  ж  обіцяю  я  більше  не  хибить:
Достойним  я  буду  твоєї  любові,
Як  мрійним  сопілкам  –  гілки  калинові.

Я  дякую,  Ладо!  Й  тобі,  мій  Свароже...
Печалить  серця  нам,  кохана,  не  гоже  –  
БудЕм  веселитись  від  пізня  до  рання.
Хай  світить  надія  услід...  Й  не    остання![/i]

Оновлено  23.06.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506908
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Радченко

Мальви

Заціловані  сонцем  і  вітром,
МАльви  в  вікна  заглядують  нишком.
Матіолово-п"яне  повітря,
Як  в  дитинстві  далекім,  колишнім.
Мама  звично  готує  вечерю,
Спочиває  на  сходинках  тато  -
В  цій  картинці  ні  краплі  не  стерто
Буревієм  років.  Пам"ять  надто
Бережливо  її  зберігає,
Мов  в  сімейній  реліквії  спалах  -
Крізь  роки  і  крізь  сни  не  зникає
Кольорів  розмаїття  і  запах.
Із  портрету  всміхається  мама
І  світлина  -  на  сходинках  тато.
Заглядає  в  вікно  моє  мальва  -
А  для  спогадів  це  так  багато.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506896
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Вячеслав Рындин

Поцелуй…

[b]
[i]…по  небу  –  в  алых  парусах
Зарницей  рыскает  в  искрения,
А  к  лету  –  в  солнечных  лучах
С  утра  до  вечера  –  в  движениях
Горит  полночная  звезда  –
Венера…  утреннего  рвения
Лампадой  вышнего  огня
Роняет  свет  на  миг  сближения…
В  нём  –  мир  поцеловал  тебя…
В  тебя  как  в  образ  дуновения
Подул  Борей  –  из-за  темна
Да  в  поцелуй  –  благоговения[/i]!!![/b]
 
23.  06.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506875
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Storyteller

Всё то же

Всё  так  же,  всё  то  же,  всё  те  же…
Всё  тот  же  пароль  –  неизбежность.
Все  те  же  слова  –  на  кусочки  
Их  режу  –  от  точки  до  точки.
Кто  скажет,  куда  мне  придется
Бежать  вслед  за  гаснущим  солнцем?
Кто  скажет,  где  быль,  а  где  небыль?
И  пролиты  капельки  неба…
Закрыть  на  замок,  ключик  –  в  море,
Забыть  об  отчаянье,  горе,
Сбежать,  где  никто  не  узнает,
Кто  в  прошлом  была  я  такая.
Разбить  этот  мир  не  решаясь,
О  старый  свой  страх  спотыкаюсь.
И  даже  мечтаю  –  все  реже.
Всё  так  же,  всё  то  же,  всё  те  же…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506825
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Ірина Лівобережна

Мавка біля верби…

І  знову  одна  я.
Сполохану  тишу
Ні  звір  не  порушить…
Затих  вітерець…
Лиш  мама-верба
Сумно  віти  колише…
О,  мамо!  
Початок  ви  мій…  і  кінець…
Він  –  просто  земний…
Він  із  плоті  і  крові…
А  я  ефемерна…
Від  світу  цього…
Намарно  надію
Плекала  любов’ю…
Я  –  Мавка…
Килина  –  відрада  його…
Там  –  кров  з  молоком!
Там  –  рвучка  та  завзята!
Кипить
У  коханні,  в  роботі,  кругом!
…Я  –  тиха  ріка…
Я  для  нього  розп’ята…
Відроджена  словом…
Похована  знов…
Далекі  світи…
Нез’єднанні…
Не  зрушуй!…
Не  бути  нам  разом…
Торкання  болять…
О,  мамо!
Прийміть  мою  зболену  душу!
Бо  тіло  гінке
Не  тримає  земля…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506823
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Lana P.

Горіх

Не  знаю-  на  смуток  чи  сміх,
Підтримував  небо  горіх.
Від  вітру  точилися  крила-
Лапаті  зелені  вітрила.

За  кожен  людський,  мабуть,  гріх
В  наземному  морі  утіх,
Між  небом,  землею  сполука,
Неначе  чиясь  запорука,

Хитався  від  тяжі  і  мук,
Приховував  святість  розлук,
Тріщало  коріння  від  болю,
У  неба  вимолював  долю...

13.05.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506784
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014


boroda171

Коль утону я в Северском Донце…

Коль  утону  я  в  Северском  Донце,
Сраженный  пулей  злой  из  автомата,
Стихи  мои  –  с  надрывом,  в  хрипотце  –
В  час  передышки  вспомните,  ребята!

В  моих  наивных  строчках  нет  войны,
Нет  "писем  счастья"  из  военкомата,
Не  гибнут  дети,  бабы,  пацаны,
И  не  слыхать  тревожного  набата.

Там  –  тишина…  Там  счастье  и  покой!
Там  песни  под  гитару  в  час  заката,
И  щедрая  кукушка  за  рекой
Пророчит  годы  жизни  для  солдата.

Там  –  просто  рай!  Чего  там  только  нет…
Там  дамы  в  облаках  из  аромата,
И  шашлыки,  и  рядом  –  сам  Кадет,
Коньяк  и  водка,  и  бокал  муската…

А  здесь,  в  натуре  –  подлый  артобстрел,
В  засаде  снайпер,  жахнула  граната,
И  кровь,  и  стон…  И  кучи  мертвых  тел,  –
Здесь  судный  день,  здесь  брат  идет  на  брата.

Заклятый  друг  мой,  и  любимый  враг!
Неужто  ничего  уже  не  свято?
Упорно  танки  катятся  на  фланг,
Бомбят  кварталы,  пламенем  объяты…

Ах,  кабы  знать,  что  будет  на  войне
Последней  жертвой  –  жизнь  одна  лишь  чья-то,
Я  б  первым  встал  открыто  на  броне
И  сердце  обнажил  из  маскхалата!

Коль  прилетит  осколок  мне  в  висок,
Ну  что  ж…  Ни  про  любовь,  ни  про  комбата
Не  напишу  уже  корявых  строк…
Вы  вспоминайте  обо  мне,  ребята!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506728
дата поступления 22.06.2014
дата закладки 23.06.2014


s o v a

Все хорошо!

Письма  летят  по  знакомому  адресу,
Рифмы  приходят,  на  пальцах  струна...
Остров  мечты?  нет,  вокзал  моей  праздности...  
Снова  с  тобой...  так  непросто...    одна!
Тихо  укутает  сон  предрассветный,
Искорка  дня  загорится  в  часах,

Мысли  рассыпались  где-то  по  свету,
Если  увидишь,  -  всё    ветер  в  глаза...
Ниточки  слов  рассыпаются  бисером,
Я  улетаю  к  тебе...  Всё  немыслимо...

Улицы.  Стаи  машин.  Всё  расписано.
Только  с  тобой.  Суета.  Города́́́...
Йога.  Бассейн.  Километры  нанизаны.
И  по  утрам,  ровно  в  семь,  как  всегда!

Новости.  Музыка.  Снова  прострация,
Если  услышишь  -  все  блеф  в  вариациях!

Мысли  рассыпались,  дым  разлетается,
Озеро  глаз  в  мысли  всё  возвращается,
Громко,  раскатисто,  длинными  нотами,
Все  хорошо  У  меня!,  -  скажет  кто-то  мне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127762
дата поступления 26.04.2009
дата закладки 22.06.2014


s o v a

рассыпало небо

рассыпало  небо  мне  пригоршню  снега
и  падали  дни  кувырком  без  следа,
а  я  растворялась,  терялась  от  бега...
забудь  обо  мне.  вот  и  все.  навсегда.

рассыпало  небо  мне  белого  снега,
закрыло  озера  небес  под  луной,
а  мысли  летели-летели  с  разбега
и  падали  где-то  в  саду,  за  Невой...

под  шпилями  таяли  и  растворялись,
безумно-бездумно  на  веки  влюблялись
и  падая,  снова  и  снова  взлетали,
я  кажется,  снова  сдружилась  с  мечтами!

рассыпало  небо  мне  пригоршню  снега
и  пальцы  тонули  в  бездонном  пуху,
столица  замерзла  от  шумного  бега,
куда-то  спешить  без  тебя  мне  могу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119112
дата поступления 03.03.2009
дата закладки 22.06.2014


Это_я_Алечка

Свидание в полях

Во  поле,  конечно,  стояло…
Непонятно  что,  но  с  апломбом…
Судя  по  всему,  тосковало
Утюгом,  заглаженным  лоском.
Вылить  из  пустого  –  впорожне…
Вывернуть  на  рожу?  Да,  где  там!
Песня  называлась  «Дорожной»,
А  набросок  бросился:  «Вот,  вам»!
Ну,  пожалуй,  будя  помалу,
Во  свиданьях  поле  стояло,
Чистотой  естественной  «Галы»,
Так  непринужденно…  блистало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185159
дата поступления 20.04.2010
дата закладки 22.06.2014


Это_я_Алечка

Из Амбарной книги балаболки «… эсэмэсковые»

*    *    *
И  снова  между  нами  пустота
Разверзлась  бестелесной  и  реальной.
Высматривает  все,  запоминает  
Ее  подружка  скользкая  -  война.
Берет  на  зуб,  полощет  на  губах,
Сверяет  все  известные  сюжеты…
Поверь,  мне  не  страшны  ее  наветы,
Мне  ненавистен  этот  горький  страх:
Терять  тебя,  искать  и  охранять
Свой  тихий  дом  от  мелочей  обиды…
Я  научилась  не  подать  и  виду,
Но  не  умею  вида  не  подать.

             *    *    *
В  темно-синем  прозрачном  шифоне  рассветов,
Кто-то  сахаром  бледные  звезды  просыпал
И  луны  бросил,  в  пиках  сосновых,  горбушку,
В  благодарность,  наверное,  ранней  кукушке.
Майский  жук  опустился  на  яблочный  листик,
В  перепевках  зашлись  неуемные  птицы…
От  кукушки-вещуньи  мне,  что-то  не  спится,
На  рассветной  окраине  древней  столицы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205588
дата поступления 12.08.2010
дата закладки 22.06.2014


Потусторонний

Сны. (переосмысливая Данте)

Совершилось,  упал    Сатана  вниз.
Был  отослан,    низвергнут,  как  злой  рок.
Да  какое  изгнание?  Сюр-приз…
В  небесах  надоело  тянуть  срок.

Он  вогнул  оболочку  Земли  внутрь.
Астероид,  а  может  в  висок  град.
Говорили  леса  языком  сутр
О  воронке,  в  которой  теперь…  ад

Он  раскрылся,  ввалившийся  в  пах  рот.
Там,  в  трясине  кровавой,  на  дне  дверь.
В  глубине  Сатана  –  как  и  есть,  крот.
Ну,  конечно  же  крот,  если  Он  -  Зверь.

Восседает,  седалищем  в  дно  вмёрз.
И  жуёт,  и  плюёт  земляной  прах.
Отделяет  никчёмных    от  всех  грёз,
Оставляя  как  есть  лишь  один  страх.

Чуть  повыше,  в  воронке  -  восьмой  круг.
Там  театр,  точнее  -  сплошной  цирк.
В  нём  мошенников  морщит  мошной  мук,
А  в  бурлящей  смоле  гной  из  их  дыр.

Круг  седьмой:  Флегетон  и  кипит  кровь.
Где    убийцы,  насильники  -  вся  мразь.
Там  на  них  ополчается  вся  боль
И  о  них  вытирается  вся  грязь…

ШестерУшники  –  вечный  огонь  мглы.
Здесь  отступники  душами  жгут  сор.
Не  хотел  бы  я  кем-то  из  них  слыть.
Но  они  не  всегда  говорят  вздор.

Пятый  круг:  Даль  струится  рекой  Стикс.
Это  наш  с  вами,  люди,  шальной  мир.
Мы    в  провале  давно  и  ползём  вниз
Ну,  а  что  вы  хотели  от  дур  дыр?!
 
Я  придумаю  явь,  стану  в  ней  жить.
Я  заделаю  дыры,  подняв  дно.
Превращая  мечту  в  колыбель  лжи,  
Мы  всё  ниже  в  провале  своих  снов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460209
дата поступления 13.11.2013
дата закладки 22.06.2014


Потусторонний

Письма. (памяти друга)

Не  до  писем  мне,  дружок,  не  до  писем.        
Видно  сильно  стал  от  жизни  зависим.  
     
Зябкий  дождь  идёт,  дороги  раскисли.        
Да  дурные  в  голове  бродят  мысли.        

Не  до  писем…Ты  погиб....  Стало  пусто.        
Вроде  есть  ещё  дела,  но  не  густо.
     
Как  живём?...  Как  прокажённая      челядь,        
разучившаяся  думать  и  верить.

Не  до  писем,  дорогой,  всё  обрыдло!        
Столько  мерзости  кругом,  столько  быдла!
       
Жизнь  уходит  постепенно  в  тавернах,        
ну,  а  сердце…  отболело,      наверно.        

Беспросветно  здесь  в  печали  и  грязи,        
за  народ,  родных,  державу  боязни…  
     
Не  до  писем,как  всегда,  братец,  слышишь!?        
Там,  в  могиле  не  до  осени  рыжей.

Не  поют  весной  влюблённые  птицы…
Ты  на  днюху  мне  опять  будешь    сниться…  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462624
дата поступления 26.11.2013
дата закладки 22.06.2014


Богданочка

На зустріч ночі

А  хтось  бажає  пеститись  на  сонці,
А  хтось  бажає  першою  у  парі  йти...
А  я,  завжди,  -  із  головою  в  ополонці...
Я  не  люблю  когось  "  на  повідку  "  вести.

А  я  люблю  ховатися  в  тіні  мужчини...
Там...  за  стіною  мужності  і  сили.
Для  мене  жінка  -  сплетена  з  лозини...
А  їх  -  неначе  гравієм  покрили.

А  ми  -  малюємо  сердечка  на  шпалерах...
Сімейне  вогнище  ми  берегти  охочі.
Коли  ми  сидимо  в  своїх  "  печерах",
Вони  ідуть  за  спокоєм  на  зустріч  ночі.

Минає  час,  та  світ  незмінний  в  цілому.
Не  розірвати  замкнутого  кола.
В  вечірньому  саду,  стемнілому,
На  квіткаря  чекає  матіола.

                                                                                   22.06.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506646
дата поступления 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014


НАДЕЖДА М.

Поки сонце зійде…


Як  освятять  землю  промені  ранкові,
Місяць  на  спочинок  тихо  відійде.
Я  не  буду  спати:  мрія  веселкова
Підійде   неквапно,  сон  мій  украде.

Обіцяв  з"явитись  ти  на  горизонті.
Сонце  піднялося,  а  тебе  нема.
Ти  живеш  далеко,  у  чужій  сторонці.
Може,  що  казав  ти,  бУло  жартома?

Поки  сонце  зійде,  роса  очі  виїсть.
Марні  мої  мрії,  а  думки  пусті.
Сон  вже  налягає,  закриває  вії...
Замість  дум  тривожних,  сни  такі  ясні..

Чути,  як  на  землю  падають  краплинки.
Десь  з  гнізда  злетіло  злякане  пташа.
Думаю,  що  поїзд  їхав  без  зупинки...
Чом  же  час  від  часу  так  болить  душа?..
-


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506422
дата поступления 21.06.2014
дата закладки 22.06.2014


ТАИСИЯ

МУДРОСТЬ

Мы  с  детства  с  нею  не  знакомы.
Всему  приходит  свой  черёд…
Успешно  постигаем  аксиомы.
Коль  в  знаниях  упрям  –  она  придёт.


Как  горные  козлы  по  тропам  знаний,
Спешим  наверх  к  заоблачной  мечте...
И  ничего,  что  шишки  набиваем,
Зато  в  миру  всегда  на  высоте...


Листаем  жизни  сложные  страницы
И  опыт  жнём  усиленным  трудом,
И  мудрость  собираем  по  крупицам,
И  дай  нам  Бог  не  угодить  в  дурдом...


22.06.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506607
дата поступления 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014


Олекса Удайко

СОНЦЕ І МІСЯЦЬ

                                               
                                                                                         [i][b]NNnn*[/b]


–  [b]Прийду…  Стрічай…  З’явлюсь  на  горизонті,
Коли  мене  ти  навіть  і  не  ждеш!
Проникну  в  морок…  В  таїну…  Я  –  Сонце!
Я  хочу  знати,  чим  і  як  живеш.

–  У  мене  дві  сторінки…  Різне  містять…
Одну  я  покажу…  А  іншу  –  зась!
Така    космічна  суть  моя…  Я  –  Місяць:
В  моєму  тілі  тайна  завелась…**

–  А  я  в  ту  тайну,    мій  дволикий  Янус,  
Свій  всюдисущий  промінь  запущу…
Нехай  читають  ту  сторінку…    Каюсь,
Та  там  свої  знання  про  тебе  поміщу!  

–  Не  проти  я,  Святе́,  служити  людям:
Нехай  читають  –  вздовж  і  впопре́к…
Знання  твої  чуття  людей  розбудять  –  
Я  ж  принесу  послід***  в  дзьобах  лелек!  [/b]
[/i]
21.06.14
_______
*Вдячний  NNnn  за  лаштунок  серця  і  підбір  ілюстрації.
**Мова  йде  про  зворотну  сторону  супутника  Землі.
***Результат  (підсумок)  -  за  словником  Грінченка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
дата поступления 21.06.2014
дата закладки 21.06.2014


Lana P.

Коли ти поруч…

Коли  ти  поруч-  розум  тане,
Тумани  в  заводі  пливуть,
І  навіть  сонечко  рум*яне
нам  не  просвітить  серця  суть.

Коли  ти  поруч-  все  співає,
Тіла  не  слухають  в  цю  мить...
Коли  ти  поруч-  дух  літає,
Душа  з  душею  гомонить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506331
дата поступления 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014


miss Blues

Здесь липы цветут, источая медовый нектар…

Здесь  липы  цветут,  источая  душистый  нектар,
А  зрелые  вишни,  которых  тепло  не  коснулось  руки,  опадают...
И  сытые  люди  уже  никогда  не  познают,
Что  нужно  с  любовью  съедать  каждый  плод,  как  божественный  дар...
Немного  совсем,  и  в  лесу  перезреет  малина  и  просто  увянет...
И  жемчугом  чёрным  украсит  природа  кусты  бузины,
А  к  нежному  сердцу  неслышно  подступит  особое  чувство  -  вины,
Понять  его  могут,  наверное,  только  славяне...

Здесь  липы  цветут,  источая  медовый  нектар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506288
дата поступления 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014


Нора Никанорова

июнь. лето.

Утро  уже.  Паутинка  на  раме.
Старый  рассохшийся  пол.
В  банке  литровой  затихла  гурами.
А  на  подушке  –  Сапфо.

Что  я  вчера  вытворяла?  Не  помню.
Нынче  же,  как  благодать  –  
Ясное  небо,  и  нежишься  томно:
В  шёлке,  в  отсутствии  дат.

Ваза  полна  ароматной  клубники,
Кошка  свернулась  у  ног.
Где  тот  вчерашний  веснушчатый  викинг?
И  да  пребудет  с  ним  бог.

Лето  какое!  Нездешнее  лето  –  
Кэрролл,  видать,  ниспослал.
Всё  же  деревня  –  шикарное  гетто
Сосланным    в  чёрную  даль.

Переставляю  слонов  на  комоде,
Голой  хожу  по  избе.
Путь  от  истерик  до  мудрости  пройден.
Здесь  мой  полынный  Тибет.

Я  не  забуду  ни  осень,  ни  зиму  –  
Хоть  и  уродлив  урок.
Необратимо,  не-во-об-ра-зи-мо.
Высек.  На  том  и  сберёг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506269
дата поступления 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014


Вячеслав Рындин

Не факт

[b][i]Вас  увидел  на  полянке…
_______
Наблюдением  де-факто:
В  грифе  лунной  диверсантки
Укрывались  Вы  –  ландшафтно
Маскируясь  дилетантом
Под  любительницу  ласки,
Вы  разбрызгали  пикантно
Клейстер  –  на  зелёной  травке
Взять  Вас  в  плен  я  попытался
Хваткой  дюжинно-строптивой,
Но  застрял  в  ползучем  галсе
Бедолажности  –  ретивой
Быль  –  оценена  стократно!
_______
Представителем  ломбарда  –
Взведена  шальная  ставка
На  комическую  карту[/i]…[/b]

20.  06.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506275
дата поступления 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014


НАДЕЖДА М.

Старенький зошит…

Старенький  зошит,  вицвіли  рядки.
Цю  пам"ять  бережу  я,  як  ніколи.
Шаленно  пролетіли  десь  роки,
А  пахнуть  ще  і  досі  матіолой.

У  котрий  раз  листаю  це  життя.
І  серце  кожен  раз  пірна  у  щастя.
Чому  ж  тоді  таке  серцебиття?
Зустрітися  уже,  навряд,  чи  вдасться...

Беру  до  рук  малесенький  букет.
Запахла  так  тобою  незабудка...
Лише  три  дні  тривав  оцей  сюжет.
Чому  ще  й  досі  так  забути  важко?..

Де  ти  тепер?  Як  склалась  твоя  доля?
Думки  стрімкі,  не  можу  загнуздать..
Та  хай  летять...Я  їм  оце  дозволю...
Та  як  приємно  інколи  згадать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506267
дата поступления 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014


Олекса Удайко

Прийду – стрічай…

             [i][b]“Прийду…  Стрічай…        
                             З’явлюсь  на  горизонті".                                                                                                                      
                                                                     ОлУд*                            

“Прийду,    стрічай”    Яке  магічне  слово!...
Як  стугонить  від  нього  в  жилах  кров!
І  все  стає  таким  величним…  Мово,
Даруй  мені  оту  величність  знов!

…Коли  зустрілись  двоє  в  чистім  полі,
І  в  небі  веселіє  Сонця  диск,
То  певно:  зустріч  та  –  по  Божій  волі,
Бо  в  тому  є  таємний  долі  зиск!  

Ту  таїну    сприйміть  як  одкровення,
Як    неймовірно  щедрий  долі  дар,
Як  Божий  перст,  як  долі  мановення,
І  не  чекайте  осуду  й  покар!  

Нехай  буяє  ваша  щасна  доля!
Й  радіє  свято  в  небі  Сонця  диск…
На  те  ви  заслужили…    В  чистім  полі
Зустрівся  вам  не  ящір  васіліск!  

19.06.14[/b][/i]
__________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506219
дата поступления 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014


Lana P.

Сіровушко

Рудий  зайчик  Сіровушко
Примостив  з  суниць  подушку,
Хоч  було  багато  справ,
Ніч  і  ранок  він  проспав.

Сонечко  його  щіпало,
Він  крутився,  як  попало,
Аж  тут  сниться  йому  сон-
Хтось  говорить  в  унісон,

Що  пора  горою  стати,
Батьківщину  захищати,
Озвірілі  вороги
Розвелися  навкруги.

Все  це  страшно  було  чути,
Сіровушку  не  збагнути...
Біля  власної  нори
Біснувалися  кроти...

Став  шукати  всі  підстави-
Бути  осторонь  від  справи...
Вітерець  все  те  почув,
Зайчика  у  бік  штовхнув:

-Прокидайся,  рідний  брате,
Досить,  годі  тобі  спати!
Незалежність  захищай,
Тут  нам  жити,  це-  наш  край!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506210
дата поступления 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014


desert rose

Подаруй мені…

Подаруй  мені  сонце…  але  просто  так…  нізащо.
Просто  так  через  те,  що  ти  бачиш  у  моїх  очах,
Як  тебе  огортає  моє  всеосяжне  тепло.

Та  моя  от  душа,  ніби  зранений  зболений  птах…

Подаруй  мені  місяць,  але  так  аби  зорі  при  нім.
Подаруй  мені  сяйво  його  -  незабутньо  й  надовго.
Аби  небо  вночі  стало  теж  аж  таким  голубим,
Ніби  ночі  і  дні  сперечаються  й  любляться  довго.

Подаруй  мені  щастя,  але  так,  щоби  діти  і  дім,
Щоби  сонце  і  місяці,  і  зорі  навіки  на  двох.
Подаруй  мені  спокій  і  тишу,  й  турботу  у  нім…

Подаруй  навесні  мені  в'язку  конвалій  й  бузок…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506167
дата поступления 19.06.2014
дата закладки 20.06.2014


Ррррреволюція

нет

нет
не  могу  нащупать  эту  нить...
...благодеяний
притворной  тучности,  
и  только  узелки...
скользят  по  пу`чкам
алчностью  желаний  -
сомнения  продлить...

ах,  Господи!  
как  хочется  любить
весь  светлый  мир
до  капельки  по  кочкам
в  проекциях  
воскресших  многоточий
всех  тех,  кто  так  и  не  успел
пожить...

но  вот,  смотрю  рекламу
и  "торчу"  
от  пошлости  наигранных  веселий...
и  этот  свет,
совсем  уже  не  белый,
темнеет  на  глазах
и  я  шепчу:
"зажги,  Господь!
Пасхальную  свечу..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506144
дата поступления 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014


Lana P.

Я- вітер!

Візьму  тебе  в  свої  долоні
І  підхоплю  у  небокрай,
Зіграю  джаз  на  саксафоні,
Лише  мене  одну  кохай!

Візьму  тебе  у  свої  руки,
Утримайся,    не  відпускай!
Від  зустрічі  і  до  розлуки  
У  чистім  небі  там  наш  рай.

Візьму  тебе  в  обійми  світу,
І  затанцює  водограй.
У  спалахах  весни  і  цвіту,
Я-  сильний  вітер,  так  і  знай!        

10.04.13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506123
дата поступления 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014


Валентина Ланевич

Не прирікай…

Не  прирікай  мене  ти  на  самітність,  -
Злітає  із  вуст  само,  де  мрія  в  спілці.
Пізнати  дай  до  глибини  причепність,
Як  душа  твоя  заграє  на  сопілці.

Згорає  серце,  кинуте  в  безцільність,
Неспинно  дихає  в  потилицю  зима.
Вкладає  всяк  свій  зиск  в  тепла  повинність,
Без  твого,  милий,  я  загублена,  німа.

Не  сексу  прагне  -  відданість  любові,
Щоб  світло  у  грудях  було  постійний  гість.
Щоб  порухом  єдиним,  на  пів-слові,
Розбуджене  єство  занурилось  у  млість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506111
дата поступления 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014


miss Blues

Это было недавно…

Объединили  их  все  для  "галочки"  что  ли,  эти  праздники,  а  может  просто  с  целью  экономии?  Но  "празднуют"  теперь  в  одно  воскресенье  сразу  несколько  разных  праздников...
 
Тут  тебе  и  митинги  и  возложение  цветов,  концерты  и  карнавалы,  народные  гуляния  и  вело-пробеги,  медовые  и  пивные  ярмарки,  посвящённые  чему-то,  кому-то...  это,  в  общем-то,  уже  и  неважно.

А  народ,  принарядившись  "в  красивое",  гуляет  в  самом  центре,  выпивает,  кстати,  не  очень  много  и  радуется  под  марши  и  песни  ещё  советских  композиторов.
Но  молодёжь  скучает  под  такую  музыку.  Пока  сидят  они  "по  своим  лавочкам",  в  планшеты  свои,  айпеды  уткнулись,  может,  СМС-ки  бесконечные  строчат  или  играют  в  гаджеты  свои...  кто  их  теперь  поймёт...
Неожиданно  для  всех  "старьё"  сменяет  "хитяра"...  И  толпа  оживляется,  подталкивая  друг  друга  в  бок  локотком,  люди  указывают  пальцем,  куда  смотреть,  чтобы  видеть.

-  Ой,  смотрите!  

Прямо  в  центре  площади  четыре  дородные  тёти,  с  нарисованными  карандашиком  бровями,  окружили  тощего  мужичка  "под  шафе",  в  сандалиях  на  босу  ногу,  клетчатой  рубахе,  выпростанной  из  мятых  штанов,  с  развесёлой  беззубой  улыбкой,  отплясывающего  "гопака"  под  любую,  звучащую  тут  с  самого  утра,  музыку.

Подружки  пыхтят,  раскрасневшись  от  принятого  сладкого  винца,  подбегают  сначала  по  очереди  к  единственному  танцующему  кавалеру,  а  потом,  вполне  осмелев  от  подбадривающих  возгласов  весёлой  толпы  зрителей,  все  вместе  хватают  его  под  руки-ноги  и,  подняв  просто  над  головами  его  тщедушное,  но  ещё  такое  жилистое  мужское  тело,  кружат  в  самом  "безбашенном"  танце  "всех  славянских  народов"  под  главную  песню  2013  года  "О,  боже,  какой  мужчина..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506105
дата поступления 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014


НАДЕЖДА М.

Люблю я ветра шалости в степи…

Один  язык  у  нас,  а  уха  —  два,  
Чтоб  слышать  много,  но  беречь  слова.
(  народная  мудрость...)
-----------------------------------------
Прохладен  этим  летом  ветерок.
Легонько  ковылу  в  степи  колышет.
Мне  по  душе  нежаркий  вечерок.
И  тишина  таинственностью  дышит.

Люблю  я  ветра  шалости  в  степи.
Шепнет  на  ухо  трепетное  слово.
(И  так  тепло  становится  в  груди),
Но  как  звучит!   Хотя  оно  не  ново.

Я  много  слов  слыхала  в  своей  жизни.
А  как  же  хочется  такого  вот  словца,
Которое  прогонит  мои  мысли,
Что  слово  звук,  не  стоит  и  гроша..

Слова  должны  звучать,  как  пенье  птиц
В  саду  блаженном  тихо  на  рассвете,
Как  будто  бы  слетает  из  ресниц
Святого  солнышка,  что  светит  на  планете..

Я  рада  тем  словам,  что  шепчет  ветерок.
И  ручейку...(  журчит  пусть  по-иному).
Но  разве  будешь  с  их  словами  одинок?
Ты  жизнь  тогда  увидишь  по-другому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506078
дата поступления 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014


Lana P.

Зітхало небо…

Зітхало  небо  крізь  віконні  п’яльці,
Сонливий  вечір  поколисував  печаль,
Згадалися  твої  чутливі  пальці,
Як  розливалося  вино  в  ґрааль...

У  пахощах  п’янкої  черемшини
Топилися  вуста  в  духмяних  пелюстках,
Віночками  квітучої  калини  
Лишили  ніжний  спомин    на  губах.                    10.05.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506040
дата поступления 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014


Storyteller

Верится

Выстоим!  Все  мы  -  выстоим!
Сколько  не  лайте,  всё  ж
Правда  однажды  вычистит
Гниль,  и  беду,  и  ложь.
Справимся!  Точно  –  справимся!
Справились  –  и  не  раз!
Да,  наши  земли  плавятся,
Но  он  живой  –  Донбасс!
Верится,  свято  верится
В  лучшие  времена.
Снова  в  цветы  оденется
Стрелянная  весна,
Лето  наполнит  красками
Каждый  разбитый  дом.
Пусто  все  слова  напрасные,
Верится  –  доживем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506010
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 19.06.2014


Ірина Кохан

Стара альтанка

Над  плесом  озера,розлитого  сльозою,
Де  вітер  ніжно  пестить  лободу,
Гойдає  спогади,заплетені  лозою
Стара  альтанка  в  заспанім  саду.
У  тій  альтанці  срібним  відголоссям
Кохання  нашого  спливає  світла  мить,
Дрімає  поле  волошкове  у  колоссі
І  стежку  нашу  заколисує  блакить...
Солодким  сумом  плаче  арфа  ночі,
Вкривають  плечі  роси-янтарі.
Я  й  досі  пам'ятаю  твої  очі  -  
До  щему  рідні...і  нажаль  такі  чужі.
Вогнем  пекельним  пристрасний  цілунок
Ще  й  досі  пломеніє  на  вустах,
Спила  до  дна  гіркий  любові  трунок,
Душа  моя  блукає  по  світах.
Стара  альтанка...спогади  у  серці,
Відбиток  місяця  у  полисках  води,
І  крапельки  любові,що  на  денці
Все  раз  у  раз  ведуть  мене  сюди...

             23.06.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506007
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 19.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.06.2014


Потусторонний

Совесть.

Где  она,  совесть,  бродит?
Есть  ещё,  у  кого?
Нынче  опять  не  в  моде,
с  ней  тяжелей  всего.

Совесть  не  даст  разжиться
радости  от  беды.
Совести  нет  на  лицах,
только  её  следы.

Прячется  где-то  в  дебрях,
на  островках  души.
Думает  о  потерях:
Маленьких  и  больших.

В  совесть  почти  не  верит
яростный  оптимист:
Для  достиженья  цели
совести  нет  у  крыс!

Совестливый  ребёнок  -
это  мишень  для  всех.
Совесть  молчит  спросонок,
преумножая  грех.

Век  на  земле    конечен-
мудр  и  честен  Бог!
Он  нас  очеловечил!
Только...  каков  итог?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439199
дата поступления 24.07.2013
дата закладки 19.06.2014


Вячеслав Рындин

Сбитый…

[b]На  мольберте  –
Дождик  летний
Над  картиною  пейзаж
Устремился  разноцветный
Исключительно  в  типаж
Гнутся  кисти  многогранно
Краски…  Масло…  Смесь  красот
Миг  рисуют  филигранный
Неустанно  до  высот
Улетают  в  красном  камни
Испареньем  алый  пот
Насыщает  крупность  капли
Под  забором  –
Битый  кот…[/b]
 
18.  06.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505856
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014


Лю

Мені здалося…

Лелека  на  гнізді  стоїть,
Задумався  в  душі  глибоко,
Пташки  щебечуть  щось  собі,
Джмелі  гудуть  поодиноко.

А  дві  берізки  на  краю,
Схилили  голови  до  долу,
Немов  закохані  в  раю,
Шепочуть  листям  між  собою.  

Легенький  дощик  скрапотів,
Зашелестіли  ніжно  квіти,
І  загойдались  на  траві
Краплиночок  маленькі  діти.  

Метелик  в  небо  полетів,
Цвіркун  гойдається  на  гіллі,
А  горобець  в  чужім  гнізді,
Шоломоститься  в  своїм  пір'ї.  

Тихенький  вітер  пролетів,
Поцілував  моє  волосся,  
Спокійно  стало  на  душі,
За  мене  моляться,  здалося.  

Лю...
17.06.2014р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505844
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014


Лю

Віра

Присіла  Віра  біля  тину,  
Втомилась,  як  мале  дитя,  
Шукала  істину  і  правду,  
Поміж  людей,  серед  буття.

Блукала  темними  гаями,  
Лісами  з  маревом  брехні,  
Обіцянки  людей  збирала,  
І  несла  в  торбі  на  спині.

На  вітрі  клятви  підбирала,  
Що  так  губились  у  людей,  
Слова  в  руках  свої  тримала,  
І  пригортала  до  грудей.

Заплакала  в  долоні  Віра,
В  брехні  заплуталась  одна,  
Шукає  де  живе  Надія,  
Щоб  не  зневірилась  сама.

У  павутинні  слів  з  омани,  
Живе  лиш  правда  в  тишині,
Де  віра  є  -  там  слів  немає,  
Бо  в  тишині  нема  брехні.

                                                                                           Лю…
                                                                                         17.06.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505724
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Богданочка

Поцілуй мене…

Знаю...
зовсім  близько  та  мить,
коли  твОї  долоні  торкнуться  моїх  плечей...
Відчуваю...
...і  це  відчуття  п'янить...
про  любов  заспіває  над  нами  Орфей.

Наше  ложе
стане  знову  квітучим  садом,
у  якому  ховатись  від  світу  приємно...
Допоможе
любуватись  із  пристрасті  зорепадом
на  який  ми  чекали  в  думках    потаємно...

У  долонях
буде  затишно,  наче  в  крилах...
...і  свічадо,  -  як  свідок,-  прозоре  і  мовчазне.
І  у  скронях
завирує  шалено  кров...  Я  не  в  силі
мовчати...  ПрошепОчу:  "  Поцілуй...  поцілуй  мене..."


                                                                                                           17.06.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505709
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


НАДЕЖДА М.

Ведь зовут же гадом…

Частушка...

Под  скамейкой  лежит  змейка,
Ушки  навострила.
Ох  и  подлая  злодейка:
Раз  -  и  укусила.
Если  жертвы  не  найдет
(Рот  то  полон  ядом),
Она  тихо  отползет,
Бросит  вокруг  взглядом.
И  укусит  вдруг  себя...
Ведь  зовут  же  гадом..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505706
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Олекса Удайко

ДУМИ ВЕЧОРОВІ

[i][b]Вечір...  Ні  хмаринки
На  вечірнім  прузі...
Тихо  дуб  дрімає
На  спочилім  лузі.
А  як  сонце  зайде
За  межу  планети  –
Заведуть  про  вічність
Дум  нічні  кларнети.

               Приспів:

               Думи  вечорові,
               Думи  –  і  ні  слова,
               Думи  від  кохання,
               Думи  від  любові
               До  Вкраїни-неньки,
               До  святої  мови...
               Не  дають  заснути
               Думи  вечорові.

Думи  про  минуле,
Про  все  пережите,
Як  –  насупріч  долі  –
З  болем,  але  жити.
Вечір...  Вже  хмаринки  
На  вечірнім  прузі...
Ніч  гойдає  думи
На  небеснім  крузі.[/b]
[/i]
_____________
На  світлині  -  Лада  Лузіна,  письменниця,
журналіст,    яка  в  інтернеті  анонсувала
ненароком  вірш  "Спасибі  тобі,  Ладо"  та
псевдонім  автора  (Олекса  Удайко)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Kulagina

Потеряно доверие

Потеряно  доверие,
Разрушены  основы…
О  чувствах  долгий  разговор
Ты  начинаешь  снова…

Слова  звенят  и  падают
И  пустотой  пугают  –
Потеряно  доверие
И  я  уже  другая.

И  мысли  бьются  бешено,
И  сердце  болью  полнится  –
Потеряно  доверие
И  лишь  плохое  помнится.

В  капкане    подозрения
Страдает  сердце  бедное  –
Потеряно  доверие
Всему  конец,  наверное…

Обидою  туманится
Рассудок  мой  измученный  –
Доверие  растоптано
И  в  сердце  –  равнодушие…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147686
дата поступления 30.09.2009
дата закладки 16.06.2014


Ninel`

ДАРУНОК ДОЛІ

Дощі  із  сумом  осінню  сплелись,  
Гуде  в  міжвітті  вітер  очманілий.  
І  звідки  Ви  оце,  тепер  взялись,  
Коли  на  серці  холоди  засіли?...  

Ніби  для  мене  зустріч  берегли,  
Долоні  ніжно  гріли  без  вагань.  
Й  серед  жоржин  осінніх  скинути  змогли  -
Сльозу  із  щік  моїх  у  океан...  

Барвистий  килим  щедро  розіслали,  
Із  золота  дерев  і  цвіту  хризантем,  
Щоб  я  по  ньому  легко  так  ступала,  
В  слідах  згубивши  душевний  щем  

Своїми  розгорнули  Ви  руками,  
Навислі  хмари  над  моїм  чолом.  
Сказали  тихо:  "Ти  і  є  та  сама  -  
Яких  до  тебе  в  світі  не  було"...

Розвіялася  осені  журА,  
Зцілили  мою  душу  Ви  від  болю.  
Не  знаю,  без  любові  б,  як  жила?
Напевно,  Ви  мені  дарунок  долі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383805
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 16.06.2014


s o v a

а июлю щекотно

был  четверг-понедельник  несносно  забытый,
парафраз  загулявших  под  утро  в  кино,
и  давно  побелевшее  небо  и  Питер,
и  мосты  разведенные  темной  Невой...

а  зима  с  мостовой  как  по  клавишам  ноты,
и  куда-то  спешить,  и  куда-то  бежать,
в  общем,  снилась  она...  а  июлю  щекотно
от  морозного  следа.  Фонтанка.  плюс  пять

от  летящего  дня  по  пути  самолёта,
забывая  на  миг  всех  условностей  груз,
сердце  тихо  стучит,  если  завтра  суббота,
будет  праздник  рождений  танцующих  муз  

ну,  а  если  среда?  или  пятница  франтом
вся  такая  в  манто  и  с  подвеской  в  огнях,
дамой  пик  с  мундштуком,  неразгаданным  фартом
или  страстью  любви  Галатей  на  камнях?...

в  общем,  снилась  она,  та  неделя  из  сказок,
и  запутались  мысли,  какой-то  июль,
если  вдруг  позвонишь  или  встретишь  так  сразу,
да,  скучаю,  мой  друг,  крайне  редко
                                                                                                 ...  люблю
___
музыка  Арно  Бабаджанян  (фортепьяно)  -  Ноктюрн

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268521
дата поступления 04.07.2011
дата закладки 16.06.2014


Это_я_Алечка

хочу - не хочу, какая разница…

В    хаотическом    танце    снежинок    –    гармония    отрицания
Я    смотрю,    восхищаясь    действом,    но    нет    в    нём    очарования
Первых    лёгких    шагов    по    снегу    –    хруст    и    нежность    противоречий.
Этот    снег    за    моими    окнами    –    надоедливый,    как    беспечность.

Не    хочу    ни    блинов    на    масляной,    ни    оладий
Я    хочу,  чтобы    тепло    и    сухо    было    в    марте.
Чтобы    птицы    звенели-пели    не    обреченно,
Выковыривая    под    настом    хлеб    в    крошках  -  чёрный

Я  хочу  не  стихи  писать,  а  слагать  поэмы,
Просто  с  моста,  как  шить  каждый  свой  день:  ярким,  белым,
В  каждом  шаге  жить,  утверждая  ноктюрн  поэзий
И  мурлыкать  слова  и  ноты  забытых  песен


Просто  так,  идти  по  земле  и  восхищаться
И  любимым  смотреть  в  глаза,  визжа  от  счастья,
Где-то,  очень  внутри  себя,  своих  восторгов,
Чтобы  был  сладким  последний  снег  -  не  прогорклым…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243762
дата поступления 27.02.2011
дата закладки 16.06.2014


Это_я_Алечка

Мне бы тебя…

Мне  бы  испить  тебя  долгой,
Чуть  заезженной,  
Чуть  занеженой,
Жизнь  моя  в  кривотолках
Перепаханная  невеждами….
Мне  бы  тебя  без  болезней,
Болей  грусти  очарований
Мне  бы  тебя,
Как  прежде,  юной  искренностью
Признаний
Пить  и  пить  до  седьмого  пота
Терпким  чаем
Оскоминой  жажды,
До  искомого  в  одночасье,
Утолять
И  не  знать  несчастий
Причащаться,  грешить  
И  плакать
То  ли  с  радости,
То  ли  с  грусти…
Не  упиться  -  тобой  ужиться,
Ужимаясь  источено
В  устья….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273179
дата поступления 02.08.2011
дата закладки 16.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 16.06.2014


Вячеслав Рындин

"Рикошет…"

[b][i]Рикошет  –  от  поднебесья…
Больно  корчится  –  невеста
Там  –  у  Бога  –  лейб-жених…
Крест  могилы  –  храм  и  крик
Разбудили  пласт  весомый,
Горы-выси  и  просторы
Зашумели,  затряслись
И  шептали:  Ну  –  держись!
 
Грянул  гром  –  пора  молиться…
Посмотрите  –  злые  лица
Обрели  добротный  вид,
Без  обид  и  дух  парит…
Голубь  белый  в  поднебесьях
Сообщает  всем  невестам:
Мир  как  солнечный  магнит
Притяженьем  –  осенит…[/[/i]b]
 
13.  05.  14
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498718
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 16.06.2014


НАДЕЖДА М.

Спрацює метод від образ…

Друкується  вдруге  з  продовженням..
-----------------------------------------
«  Так  не  поранит  острый  нож,
Как  ранит  подлой  сплетни  ложь.  »  
Себастьян  Брант.

---------------------------
Якщо  вас  хто-небудь  образив,
 Струсіть  пилюку  із  плечей.
 Хоч  слово  завжди  серце  ранить,
 Не  тріть  від  сліз  своїх  очей.
 Всміхніться  просто  їм  у  очі.
 Спрацює  метод  від  образ...
 І  більш  вони  уже  не  схочуть
 Вживать  у  мові  свій  сарказм.
 Розправте  плечі,  не  хвилюйтесь.
 Це  не  біда.  Усе  пройде.
 І  таким  людям  не  дивуйтесь.
 А  серце  спокій  хай  знайде.
-------------------------------------
Дарую  посмішку  я  друзям,
Бо,  як  без  друзів  в  світі  жить?
Вони  до  мене  не  байдужі.
Не  можуть  зле    в  житті  зробить..
Моя  душа  не  обміліла:
Добра  бажаю  й  ворогам.
Вона  жива,  не  скам"яніла.
Та  їх  слова  назад  віддам.
Нехай  слова  їх  довго  тішать..
Бо  їх  багато  про  запас..
А  нам  не  треба  носа  вішать,
Добро  підтрима  повсякчас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505453
дата поступления 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Lana P.

Помандруємо…

Помандруємо  Західним  морем
Там,  де  тисяча  є  островів...
Спогад  кинем  на  денце  прозоре,
Де  немає  потужних  вітрів.

Острівці,  як  гриби,  на  долоні,
Пишногруді,  зелені,  мов  сад.
Поцілує  нам  сонечко  скроні
У  ласкавому  морі  принад.

Заколишуть  нас  хвилі  чубаті
У  пісенних  мотивах  води,
Розгойдаються  мрії  крилаті,
Бо  вони  привели  нас  сюди.

І  у  бризі  солодкого  шалу,
Призабудемо  наші  літа,
Що  ведуть  нас  до  свого  причалу,
Де  осіння  пора  золота.                                        15.06.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505439
дата поступления 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Ольга Ашто

Имаго

Шелковичные  черви,    ешьте!
В  листьях  нет  недостатка,  но,
Если  б  знали  вы  -  в  Будапеште
В  хрустале  подают  вино…
Полнолуние,  полно,  полно!..
Переполнена  и  нага  -
Так  молочные  бьются  волны  
О  кисельные  берега…
Как  вкусить  молодильных,    сочных
И  живою  запить  водой  -
Так  наполнена  я  тобой…  
Сыро  в  камерах    одиночных…
Расплетайтесь  же,  нити!  Кокон?
Из  постылого  плена  прочь!
И  -  в  единственное  из  окон,
Что  горит  напролет  всю  ночь.
Пусть  устала  терпеть  бумага…
Потерпи…  Потерплю  и  я…
Я  не  Куколка…  Я  –  Имаго.
Очень  взрослая  и  твоя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505292
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Lana P.

Назустріч червню…

Назустріч  червню  розцвіла  весна,
Чепурила  своє  квітуче  личко,
В  пташиних  переспівах  голосна,
Розсіяла  під  сонцем  густу  мжичку.

Невинністю  прикрасила  поля
І  ніжність  заплітала  у  волоссі,
Від  радощів  усміхнена  земля
Забавами  кружляла  в  стоголоссі.

Злетіла  ввись,  мов  пісня  гомінка,
В  мелодіях  вітрів  неслось  свавілля...
Була  йому  зваблива  і  струнка,
Із  червнем  справила  гучне  весілля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505269
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Lana P.

Кремлеві і українським зрадникам-злодіям…

           За  все  в  житті  своя  ціна,  тариф,  оплата...
           За  згубу  душ  невинних-  в  вічності  розплата...
                                                                                                             [i]    Lana  Р.[/i]

Вам  Україна  не  пробачить  втрати,
Вас  проклинає  не  одна  вже  мати
За  згублених  соколиків-синів...
За  награбовані  багатства  люду
Ви  всі  до  Божого  підете  суду,
Утопитесь  сльозами  матерів.

Ви  нищите  народ  за  владу,  гроші,
Блейфуєте,  що  ви  такі  хороші,
У  бруді  безліч  ваших  гнилих  справ...
Без  значення  надбання,  в  що  одіті,
Ви  [u]все[/u]  залишите  на  білім  світі,
Бо  в  ТІ  світи  ніхто  ще  не  забрав.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505259
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Lana P.

Дощове)

Розмитий  дощами  зоряний  шлях
Канув  у  безвість  пропащий.
Проколене  небо  на  гострих  шпилях,-
Зітхав  сонний  Місяць,  ледащий.

Неначе  човен,  котивсь  в  нікуди,
Хмарні  відштовхував  плями,
Розлив    з  свого  рогу  цеберко  води,
Лишаючи  в  просторі  шрами...          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505234
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Богданочка

Я буваю закохана в голос…

Я  буваю  закохана  в  голос...
У  твій  тембр  м'ягкий,
що  вплітається,  наче  колос
в  тонкий  слух...
Як  шепочеш  ти...  біля  вух...
То  солодкий  він,  то  терпкий...
як  нектар...  і  як  терен...
проростає  із  зерен  
                                                           ніжності...

Я  буваю  закохана  в  очі..
бо  безодня  їх  -  неосяжна...
То  світло  дня,  то  темінь  ночі
в  їх  глибині...
там  палають  вогні...
але  ж  я    -  відважна...
я  лечу  в    саме  вогнище!
Я  згораю  і...  хочу  ще...
                                                           твого  сонця...

Я  буваю  закохана  у  твій  сміх...
Він  для  мене  -  мелодія...
До  життя  повернути  б  -  зміг...
Чудодійний...
дзвінкий,  мелодійний...
Зачаровує,  мов  рапсодія...
Твоя  посмішка  -  мої  ліки...
Я  в  полоні  у  неї  -  навіки...
                                                                   я  рабиня...

Я  буваю  закохана  в  дотики...
Твої  руки  -  моя  слабкість...
Мій  дурман,  і  мої  наркотики...
маків  цвіт...
твої  дотики  -  мій  політ!
в  них  -  і  сила,  і  легкість...
в  них  -    усе,  чого  так  бажаю...
в  них  спасіння  шукаю...
                                                                   від  самотності...

Я  сьогодні  закохана  в  спогади...
бо  вони  -  це  мій  рай.
Бо  не  гріють  чужі  погляди...
все  не  те...
лиш  звучання  твого  голосу  -  золоте...
лиш  в  твоїх  обіймах  -  за  небокрай!
мої  спогади  -  це  моє  спасіння...
а  любов  моя  -  це  моє  коріння...
                                                                           Ти  -  земля.
                                                     
                                                                                       15.06.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505424
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Storyteller

Еще одно марионеточное

Мир  весь  погряз  в  черном  дыме  и  копоти
От  человеческих  бурь.
В  миг,  когда  страны  покатятся  к  пропасти  –  
Марионетка,  танцуй!

Ты  танцевала,  когда  утонуло  всё
В  горькой  горячей  крови.
Ты  от  гнилья  по  ТВ  обезумела  –  
Марионетка,  гори!

Ты  всё  впитала,  на  миг  померещилось,
Что  это  ты  –  кукловод.
Глупая,  словно  пропащая  женщина,
Марионетка  –  вперед!

Смейся,  когда  кто-то  плачет  в  отчаянье,
Верь  в  свой  придуманный  мир.
Верь  в  грязноправды  твоей  обещания:
В  то,  что  ты  будешь  –  кумир!

Хлопай  в  ладоши  потерям  и  горестям,
Взрывам,  слезам  и  смертям.
Гадкие  души  считай  верхом  доблести,
Марионеточный  храм  –

Это  театр,  где  все  роли  расписаны.
Только  вот  твой  кукловод,
Стоит  тебе  отыграть  антрепризу,
В  пыльный  сундук  уберет…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505410
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


ТАИСИЯ

ЗАВЕЩАНИЕ


Наши  поэты    недавно,    поверьте!
Избрали  серьёзную  тему:  «О  смерти».
Поскольку  это  с  жизнью  прощание,
Я  решила  написать  «ЗАВЕЩАНИЕ».

При  жизни  каждый  должен  о  себе
Свой  след  оставить  на  земле.
Я  в  этой  области  прилично  преуспела,
Работая  и  архитектором,  и    землемером.

Признаюсь  честно    вам,  друзья!
Стихи  пишу  недавно  я.
А  увлекаюсь  графикой    (пером).
Рисую  то,  что  мой  хранит  альбом.

Давно  владею    «тушью  и  пером»,
О  чем  свидетель  –  мой  диплом.
Теперь  влечёт  меня  с  теченьем  лет
Создать  божественный  сюжет…

Хочу  порядок  навести  и  в  интернете.-
Оставить  память  о  себе  на  этом  свете…
Мои    друзья  сканировали  мне  на    флешку
Мои  пейзажи  –  поместили  в  «интернешку».
 
Теперь  я  позабочусь  и  о  том,
Чтоб  сохранить  оригиналы  под  стеклом.
И  с  выставкой  моих    графических  работ
Пусть  познакомится  народ...

Когда  отправлюсь  в  мир  иной,  
Пускай  мои  стихи  витают  над  землёй…
Друзьям  -  поэтам  обещаю  –
Установить  молитвенную  связь  «из    раю»…

Люблю  я    тонкий  юмор  и  иронию.
Люблю  романс…  люблю  симфонию…
У  каждого  ведь  на  земле  -  особенная  «  миссия»…
А  я  ценю  семью,  любовь  и  жизнь!      ТАИСИЯ.
                                                                                             

15.  06.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505345
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


АЛИК

БЕЗСМЕРТНА КРОВ

Герої  не  вмерають,
бо  їх  не  нище  страх.
Завжди  перебувають
в  безмежних  небесах.

Як  треба,  повернеться
їх  янгольская  рать.
За  Волю  кров  проллється,
безсмертною  щоб  стать.

Коли  у  рідній  лаві  
манкурт,  а  не  козак,
таких  завжди  в  канаві
ховають  як  собак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505350
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Амелин

Рецепты вдохновения (Маргарите Шеверногой (Каменевой)

Из  оригинала:

Аллерго-невротический  ринит

Который  день  меня  не  держат  крылья,
В  мозгах  –  сквозняк  и  гул  колоколов…  
Кромсаю  фразы,  строфы  от  бессилья
Создать  шедевр  из  вакуума  слов.

Какой  шедевр?  Единственную  строчку!
Нет,  не  могу!  Опять  в  ушах  звенит…
На  мне  как  на  поэте  ставит  точку
Аллерго-невротический  ринит.
……………………………………….
……………………………………….
Вот  вам  рецепт,  как  выйти  из  застоя
(Им  пользуется  издревле  народ):
Продуйте  нос  (движение  простое)  –
Пусть  мозг  обогащает  кислород!

ID:  418272
 Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
 дата  надходження:  14.04.2013  02:18:36
©  дата  внесення  змiн:  14.04.2013  02:18:36
 автор:  Маргарита  Шеверногая  (Каменева)


Рецепты  вдохновения  

Я  нос  продула  –  это  же  не  сложно!  
И  в  мозг  мой  сразу  кислород  попал.  
Обогатил  его  он  осторожно,
Потом  по  телу  дальше  побежал.  

Зашёл  он  в  почки,  в  селезёнку,  в  печень…      
Затем  аж  в  сердце  как-то  заскочил.          
А  мне  ему  ответить  было  нечем  –  
Никак  шедевр  на  ум  не  приходил.
 
Но  слышу  вдруг  –  да  колокольчик  вроде
В  ушах  моих  растерянно  звенит.
(Им  пользовались  издревле  в  народе,
Вам  это  подтвердит  любой  пиит.)                

Уже  немного  размечталась  даже:
Сейчас  хоть  пару  строф  я  напишу!          
Неужто  обнаружилась  пропажа?  
Аж  дёрнулась  рука  к  карандашу.

Но  оказалось,  что  бурлит  в  желудке…
Вот  окаянный!  –  и  туда  проник…
Лежу  в  кровати  я  –  вторые  сутки,
Ведь  это…  поэтический  тупик!

А  он,  такой  противный,  дальше  бродит
И,  видно,  что-то  «намутил»  внутри…
Но  носом  чувствую  –  уже  выходит…
Тут  рифмы  появились  –  целых  три!

Пустяк…  Я  вновь  вдохнула  кислороду,
Пускай  побродит  он  во  мне  опять!
И  целых  восемь  строчек  про  природу
Вдруг  написала….  И  о  жизни  –  пять!  

Потом  родилось  шесть  четверостиший!
Седьмое  вслед  им  стало  выползать,
По  смыслу  оказавшись  даже  лишним…
Пришлось  мне  удалить  два…,  так  сказать.    

Вот  это  да!  –  Наплывы  вдохновенья!
Мне  кажется,  –  на  верном  я  пути!
Приду  в  себя  немножко  –  от  волненья,
И  нужно  горло  полоскать  идти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419272
дата поступления 18.04.2013
дата закладки 15.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.06.2014


miss Blues

Просто прочтите, подумайте…

Мы  русские
Константин  Фролов-Крымский
                                                               "Мы  русские  -  какой  восторг!"
                                                                                                     А.В.Суворов

Один  чудак  с  лицом  фальшиво-грустным,
«Ютясь»  в  салоне  своего  «порше»,
Сказал:  "Мне  стыдно  называться  русским.
Мы  –  нация  бездарных  алкашей."

Солидный  вид,  манера  поведенья  –
Всё  дьяволом  продумано  хитро.
Но  беспощадный  вирус  вырожденья
Сточил  бесславно  всё  его  нутро.

Его  душа  не  стоит  и  полушки,
Как  жёлтый  лист  с  обломанных  ветвей.
А  вот  потомок  эфиопов    Пушкин
Не  тяготился  русскостью  своей.

Себя  считали  русскими  по  праву
И  поднимали  Родину  с  колен
Творцы  российской  мореходной  славы
И  Беллинсгаузен,  и  Крузенштерн.

И  не  мирясь  с  мировоззреньем  узким,
Стараясь  заглянуть  за  горизонт,
За  честь  считали  называться  русским                                                                                                
Шотландцы  –  Грейг,  де  Толли  и  Лермонт.

Любой  из  них  достоин  восхищенья,
Ведь  Родину  воспеть  –  для  них  закон!
Так  жизнь  свою  отдал  без  сожаленья
За  Русь  грузинский  князь  Багратион.

Язык  наш  –  многогранный,  точный,  верный  –
То  душу  лечит,  то  разит,  как  сталь.
Способны  ль  мы  ценить  его  безмерно
И  знать  его,  как  знал  датчанин  Даль?

Да  что  там  Даль!  А  в  наше  время  много  ль
Владеющих  Великим  языком
Не  хуже,  чем  хохол  Мыкола  Гоголь,
Что  был  когда-то  с  Пушкиным  знаком?

Не  стоит  головой  стучать  о  стенку
И  в  бешенстве  слюною  брызгать  зря!
"Мы  -  русские!"  -  так  говорил  Шевченко.
Внимательней  читайте  кобзаря.

В  душе  любовь  сыновнюю  лелея,
Всю  жизнь  трудились  до  семи  потов
Суворов,  Ушаков  и  Менделеев,
Кулибин,  Ломоносов  и  Попов.

Их  имена  остались  на  скрижалях
Как  подлинной  истории  азы.
И  среди  них  как  столп  -старик  Державин,
В  чьих  жилах  кровь  татарского  мурзы.

Они  идут  –  то  слуги,  то  мессии,  -
Неся  свой  крест  на  согбенных  плечах,
Как  нёс  его  во  имя  всей  России
Потомок  турка  адмирал  Колчак.

Они  любовь  привили  и  взрастили
От  вековых  истоков  и  корней.
Тот  -  русский,  чья  душа  живёт  в  России,
Чьи  помыслы  -  о  матушке,  о  ней.

Патриотизм  не  продают  в  нагрузку
К  беретам,  сапогам  или  пальто.
И  коль  вам  стыдно  называться  русским,
Вы,  батенька,  не  русский.  Вы  –  никто.

                                                   18.11.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505171
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


НАДЕЖДА М.

Я часто думаю про тебе…



Я  часто  думаю  про  тебе,
Мій  лицар  давнішніх  надій,
Приходить  часто  так  потреба
Вступить  із  часом  у  двобій.

І  полетіть  в  твої  обійми
На  зло  зависникам,  вітрам.
І  почуття  незмінно  білі
Ще  раз  ділити  пополам.

Ще  раз..  А,  може,  вже  востаннє.
Щоб  знов    відчути  погляд  твій.
Та  треба  встигнуть  до  світання,
Поки  ще  сон  триває  мій.

А  сон  все  знає,  розуміє.
Та  ось  світає..  Вже  пора...
Та  він  скінчиться  не  посміє...
З-за  хмари  сонце  визира...

Переплелися  наші  руки...
Такі  ж  солодкі  ці  вуста...
Хто  винен  був  у  тій  розлуці?
А  сонце  вище...  Вже  пора....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505145
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


Олекса Удайко

КАЮСЬ

[b][i]                                        

За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

Прости  мені  за  ті  роки  і  версти,
Що  так  бездарно  мимо  пропливли
Й  залишили  слова  –  сухі  і  черстві  –  
І  вчинки  –    то  незграбні,  то  малі.
 
Прости  за  те,  що  був  я  неуважний
Й  за  бігом  пражнім
Не  відчув  версти,
Де  до  мети  
Було  не  більше  сажня  –  
«Прости,  романтик  мій,  мене,  прости!»*

...За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

В  цей  день  святий    я  наряджусь  в  обнову
Й  прийду    у  світ  спокутувати  гріх,
Щоб  відродить  твоє  кохання  знову,
Щоб  постелить    моє  до  твоїх  ніг…  

Ти,  мов  ікона  у  святому  храмі,
Очистиш  душу.  А  вона  –  нас  двох...
Мої  гріхи  –  що  тіні  поміж  нами,  
І  хай  простить  їх  милостивий  Бог.

13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
[youtube]http://youtu.be/GPeXc0zhKEk[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


Олекса Удайко

Коли я думаю про тебе

Коли  я  думаю  про  тебе,
Хоч  ти  в  цей  час  в  чужім  краю,
Мені  нічого  більш  не  треба:
Я  вже  з  тобою,  у  раю.

Цією  думкою  живу,
На  ній  плету  свою  надію,
Плекаю  казку  не  нову,
Душею  й  серцем  молодію.

І  враз  стає  так  любо-любо,
Духмяний  лине  аромат,
Скоряються  висоти,  люба,  –
Казбек,  Ельбрус  і  Арарат!

8.01.1991,
Кисловодськ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505059
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


Lana P.

Вечір- коктель

Вечір-  коктель  цвітінь  весни
Розливсь  нектаром  загадковим,
І  тонким  дотиком  струни
Заграв  в  мелодіях  бузкових.

Жасминні  жмені  розтулив,
Літало  сніжно-біле  пір’я...
До  серця  нічку  притулив,
Аж  заіскрилося  сузір’я.

У  тонкощах  проник  в  нутро,
Закутав  в  світлу  легкість  пуху,
У  ніжне  загорнув  шатро
Цю  милу  нічку-  відчайдуху...

У  пахощах  весняних  див
Розтанцювалися  до  ранку...
О,  як  жагуче  він  любив...
На  згадку  заспівав  веснянку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505002
дата поступления 13.06.2014
дата закладки 14.06.2014


miss Blues

Земляники здесь нет

Земляники  здесь  нет,  той,  душистой,  что  прямо  с  опушки,
Мы  любили  когда-то  её  запивать  молоком...
Снова  в  горле  стоит  удушающий  спазмами  ком.
День  России...  цветы  и  салюты  из  пушки...
Четверть  века  почти  нет  страны,  под  названьем  Советский  Союз,
Родились  в  нём  и  жили,  пусть  скромно,  но  вместе  и  дружно...
Оказалось,  что  всё  "устарело"  и  больше  "не  нужно".
А  теперь?  Олигархи  жируют,  воюют  и,  в  общем,  не  дуют  в  свой  ус.
Безысходность  и  страх,-  погибают  ни  в  чём  не  повинные  дети.
Кто  воюет  и  с  кем,  за  кого?  Закажи  и  получишь  картинку...
Мы  нашли  крапиву,  где  растили  "калинку-малинку"...
Перед  Богом  Всевышним,  однажды,  за  детские  слёзы  ответим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504933
дата поступления 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014


Богданочка

Тільки сон…

Хто  ти?
   Так  упевнено,  вільно  підходиш  до  мене...
     Тонкі  пальці  торкаються  ніжно  щоки...
         Дивний  легкості  струм...  від  твоєї  руки...
             Серце  б'ється,  мов  впійманий  птах,  -  шалено...
                                                                                                                       Хто  ти?

   У  цій  таємничій  кімнаті  з  тобою  одні.
     І  уже  не  втекти...  за  спиною  -  стіна.
       І  заграла  десь  в  тілі  чарівна  струна...
           Не  чекала  на  гОстей  сьогодні  ввісні...

 Та  ти,  незнайомцю,  -  моє  сновидіння...
     Міцний  та  хмільний,  мов  багряне  вино.
         Заманюєш,  кличеш  мене...  на  дно?
             Неба  ясного...  а  може,  безодні,  творіння?

Хто  ти?
 Минуле?  Майбутнє?  Чи  витвір  уяви?
   Ці  очі  красиві...  кольору  стиглих  слив.
     Твій  погляд  блудний...  іскру  запалив...    
         Стільки  сили,  і  мужності  в  твоїй  поставі...
                                                                                                     Хто  ти?

   І  я  хочу  втекти...  Але  тіло  мені  не  кориться.
       Змішалося  разом  грішне  із  праведним...
             Ти  просто  прийшов  до  мене  маревом...
                   І  це  тільки  сон...  а  що  зі  мною  твориться...
                                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504892
дата поступления 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

                           Под  Коломной

...Где  на  четырёх  высоких  лапах
Колокольни  звонкие  бока
Поднялись,  где  в  поле  мятный  запах,
И  гуляют  маки  в  красных  шляпах,
И  течёт  московская  река...
Всё  бревенчато,  дощато,  гнуто...
Полноценно  цедится  минута
На  часах  песочных.  Этот  сад
Всех  садов  и  всех  лесов  дремучей,
И  над  ним,  как  над  бездонной  кручей,
Солнца  древнего  из  сизой  тучи
Пристален  и  нежен  долгий  взгляд.

                             _  *  _

...Де  на  чотирьох  високих  лапах
Дзвінниць  піднялись  дзвінкі  боки,
Де  пливе  над  полем  запах  м"яти
І  в  червоних  капелюшках  маки,
Й  тихий  плин  московської  ріки...
Гнуто  все,  колоди,  деревина...
Повноцінно  цідиться  хвилина
Крізь  пісок  в  годиннику.  Цей  сад
Всіх  садків  і  всіх  лісів  густіший,
І  над  ним,  що  урвищ  всіх  крутіший,
Погляд  сонця  ніжний  і  пильніший
З  хмари  сизої  крізь  часопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504883
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 13.06.2014


Валентина Ланевич

Знайду я спокій у твоїх обіймах.

Знайду  я  спокій  у  твоїх  обіймах,
Притихну,  мов  дитина  у  сповитку.
І  у  твоєї  ніжності  у  приймах,
Шепотітиму:  люби  мене  усю.

Посиплють  зорі  перли  променисті,
Скотяться  тихесенько  до  наших  ніг.
І  день  новий  відкриє  очі  чисті,
І  встане  сонечко  -  щастя  оберіг.

Засяють  душі  барвами  веселки,
В  одностайному  пориві  стук  сердець.
Вперто  чіплятиметься  час  за  стрілки,
Кохання  зватиме  у  двобою  герць.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504851
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Ірина Кохан

Давай відкоркуємо тишу

Давай  відкоркуємо  тишу,
нехай  собі  лине  на  волю,
Вплітається  в  коси
ромашково-чистих  полів.
А  ми  наодинці
побудемо,милий,з  тобою,
Смакуючи  ніч
і  вслухаючись  в  спів  солов'їв.

Давай  розгадаємо  тишу
по  зорях  на  синьому  лоні,
Що  сріблом  лягають
на  зіткані  з  шовку  лани.
Нам  місяць  зливатиме
сяйво  гаряче  в  долоні,
Хай  Всесвіт  чекає....
бо  зараз  є  МИ...лише  МИ....

Давай    відкоркуємо    тишу....

           2.06.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504790
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


НАДЕЖДА М.

Нахальство, - , кажуть, - друге щастя…

Хто  з  нас  не  хоче  буть  щасливим?
А  звідки  нам  його  дістать?
Мабуть,  це  просто  неможливо...
Нахальним,  може,  треба  стать?

Нахальство,  кажуть,  друге  щастя.
Так  з  чого  ж  треба  тут  почать?...
Та  ні!   Боюся,  що  не  вдасться...
Талант  тут  треба:  всіх  повчать.

І  сунуть  носа,  де  не  треба.
І  лізти  в  душу,  що  болить.
Нащо  мені  така  потреба?
Не  вмію  й  воду  я  варить.

Та  ні!  Не  буду!  І  не  хочу!
Що  доля  дасть,  отак  і  жить.
Але  ж  думки  усе  ж  лоскочуть...
Як  щастя  взнать  й  не  наслідить..

----------------------------------
Зразу  побачила  картинку,  потім  з"явився  вірш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504701
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Lana P.

Хочу…

Я  хочу  тебе  хвилювати
Приємно...
Я  хочу  тебе  дивувати
Взаємно...

В  цілунках  тебе  утопити
Чуттєво,
Кохання  нектар  пригубити
Миттєво...

У  ніжність  свою  загорнути
На  серці,
Клітинками  тіла  відчути
На  денці...

У  ласках-  обіймах  шарітись
Душею...  
Я  хочу  назавжди  лишитись
Твоєю.                                                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504610
дата поступления 11.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Кадет

Фен-шуй

Отведать  немецких  сосисок
Мечтал  разночинный  народ,
Но  резко  скукожился  список
Того,  чем  побаловать  рот…

На  завтрак  корейской  морковки,
В  обед  суп  из  рыбьих  чешуй,
На  ужин  заместо  перловки
Китайско-чесночный  фен-шуй…

И  пусть  при  таком  рационе
Загнётся  любой  паразит,
Зато  нам  от  тестостерона
Погибель  теперь  не  грозит…

июнь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504535
дата поступления 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014


desert rose

Мы с тобою давно не те…

Мы  с  тобою  давно  не  те…
Мне  под  тридцать,  тебе  –  за  сорок  (?)
И  мгновенья  летят  во  мгле
Ты  всё  шепчешь,  как  будто  дорог

Тот  мотив,  что  поют  мосты
Когда  реки  их  сладко  греют
Или  мы,  или  я  и  ты
Всё  пустые  местоименья…

Мы  с  тобою  давно  на  «ты»
Хоть  ниразу  мы  не  встречались
Ты  все  веришь…  мечты…  мечты…
Хоть  от  них  до  реалий  –  малость…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504433
дата поступления 10.06.2014
дата закладки 11.06.2014


Полоні

Я кохаю тебе космічно…

Мій  соняху,
Я  кохаю  тебе  космічно!
І  ти  знаєш,  що  це  -  насправді...
А,  цікаво  -  кохання  вічне?
Я  люблю,  я  живу,  я  вірю,
Спонукаючи  світ  до  щастя...
Я  кохаю  тебе  космічно...
Із  усього,  що  є,  це  -  краще!
Твоя  жовто-гаряча  ніжність
Відкриває  нові  кордони...
"Я  кохаю  тебе  космічно..."  -
Забринить  знов  і  знов  у  скронях.
Хочеш,  можу  подарувати
Цілий  світ  у  своїх  долонях...
Я  кохаю  тебе  космічно,
Мій,  безмірно-красивий,  сонях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503977
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 10.06.2014


Lana P.

Пробач за несміливу мрію

Пробач  за  несміливу  мрію-
Знову  зустрітися  з  тобою,
Вітрами  зірвану  надію,
Як  цвіт  із  яблуньки  весною.

Пробач  за  вустонька  медові,
Що  сік  спивали  з  нектаринок,
Верни  ті  спогади  ранкові
У  каві,  як  в  кафе  Сніжинок.

Прости  за  ніжні  руки-крила,
За  віршування  непутящі,
Прости  мене,  як  я  простила,
Хай  пам’ять  згадує  найкраще...      

Квітень  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504423
дата поступления 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014


НАДЕЖДА М.

Хочеш, я здійсню твої бажання… (за твором Оленки Зеленої) .

За  твором  Оленки  Зеленої    "Хочеш?".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495297

__________________________________________________
Хочеш,  я  здійсню  твої  бажання?
Буду  найсильніша  на  землі.
Я  розквітну,  ніби  зірка  рання,
Подарую  промені  тобі.

Хочеш,  перекинуся  в  джерельце,
І  живуща  чарівна  вода,
Вмиє,  заспокоє  твоє  серце,
Коли  біль  нестерпний,  чи    жара.

Коли  схочеш  ти  піти  від  мене,
Бо  друга  затьмарить  нашу  путь,
Перекинусь  в  коло  я  вогненне
І  твої  бажання  пропадуть...

В  нас  удвох  зростали  колись  крила.
Змогу  мали  високо  літать.
Може,  ще  знайдеться  у  нас  сила
Для  човна  весельця  десь  дістать...

По  життєвім  морі  ми  полинен.
І  попутні  дутимуть  вітри...
Ну,  якщо  мене  ти  все  ж...  покинеш,
Зможу  незабудкою  цвісти..

_______________________________
Дякую,  Оленко,  за  ідею...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504353
дата поступления 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014


Оленка Зелена

Хочеш?

Хочеш,  я  буду  захмарно-високим  небом?
Проллюсь  на  вуста  твої  спечені  зливами,
Бу́ду  гіркою,  солоно-кислою,  медом,
Пробу́джу  нейрони  і  стану  сміливою!

Хочеш,  із  клаптиків  хмар  свої  власні  крила
Зшиєм  з    вершкових  туманів  мережива  чи
Бу́демо  просто  поруч,  коли  вже  несила  
Світ  наодинці  любити?..  Як  ні  –  промовчи.

Хочеш,  злітати  й  збивати  коліна?  Хочеш,
Як  діти  уда́вано  бути  сміливими:
Бачити  тілом  й  торкатися  очі-в-очі?
А  хочеш,  ми  будемо  просто  щасливими?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495297
дата поступления 27.04.2014
дата закладки 10.06.2014


НАДЕЖДА М.

Сором думок від безсилля…

Небо  блакитне  шовкове.
Хмарки  -  блискуче  руно.
Пахне  повітря  медове.
Вітер  заносить  в  вікно.

Вранці  я  вийшла  у  поле.
Сонце  неквапно  встає...
Ситець  барвистий  навколо.
Жовта  кульбабка  цвіте...

Трави  схилились  високі.
Ноги  скупались  в  росі..
Так  я  лікую  неспокій.
Серце  радіє  красі.

Липа  стоїть  серед  поля.
Дух  забива  її  цвіт.
Поряд  вмостилась  тополя.
Жалко  мені  цих  сиріт.

Поряд  нікого,  лиш  вітер.
Граючись,  листя  їм  рве.
Мабуть,  природи  це  витвір.
Спроба...Самотність  живе?

Зграя  пташок  легкокрилих.
ДУмки  сумні  відійшли...
Сором  думок  від  безсилля..
Зранку  чомусь  обняли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504324
дата поступления 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014


Любов Ігнатова

Коли замовкають вірші…

Коли  замовкають  вірші  -
Впадає  душа  в  летаргію,  
І  крила  втрачають  мрії,  
І  ночі  стають  темніші...  
І  попіл  тих  слів  згорівших  
Змивають  дощів  краплини...  
Пече  десь  усерЕдині,  
Коли  замовкають  вірші...  

Коли  замовкають  вірші  -
Від  них  залишаються  шрами,  
Думки  стають  ворогами,  
І  спади  стають  крутіші...  
Вкриваються  пилом  ніші,  
Де  вчора  іскрились  рими;  
Чуття  вкриті  шаром  гриму,  
Коли  замовкають  вірші...  

Коли  замовкають  вірші  -
Тьмяніє  весь  світ  навколо,  
Втрача  аромат  матіола,  
І  зорі  стають  блідіші...  
Записую  сни  торішні...  
Напевно,  я  завинила,  
Згорнувши  свої  вітрила  -
В  мені  замовкають  вірші...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504214
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014


Ірина Кохан

Мій….

Шовковичиться  ранок.  Чай  на  двох
Розіп'ємо  під  сонячним  каскадом.
Янтарні  зорі  в  трави,мов  горох,
З  гілок  нічних  розсипались  за  садом.

Меліси  холод  тулиться  до  скронь,
Повітря  пряним  соком  налилося.
А  ти,зігнавши  сни  із  підвіконь,
Знов  зацілуєш  звивисте  волосся.

Вустами  ніжно  плечі  обпечеш
І  зазирнеш  у  вічі  волошкові.
То  янголи  з  блакитно-білих  веж
Крильми  прядуть  тенета  із  любові.

Впаде  сльоза  гаряча  з  моїх  вій,
Усе  збулося,що  просила  в  неба...
В  долонях  тане  щастя  заметіль.
Ти  поряд.  Мій.  А  більшого  й  не  треба!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504242
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014


ТАИСИЯ

ЧУДЕСА

         

«Я  сегодня  до  зари  встала».
Мне  как  автору  проекта  не  спится.
В  чудеса  я  не  верила  сначала,
Но  друзья    пригласили  убедиться.

Надо  верить  в  чудеса,  люди!
Происходят  они?  –  Нет  сомнения!
Будет  сказка,  чудо  будет!
Если  только  приложить  умение!

На  песчаном  берегу  моря  *
Собрались  мои  друзья-  энтузиасты.
Меж  собой  уже  не  споря,
Облачились  в    купальники  и  ласты.

В  сложном  конкурсе  они  победили!
Своим  трудом  комфортный  пляж  соорудили!
Открываются  здесь  сказочные  дали...
Так  чудесно  мы  давно  не  отдыхали…

От  красоты    такой  мы  глаз  не  отрываем!
Сегодня  на  воду  байдарочку  спускаем!
Она  расписана  в  художественном  стиле!
«ГАРМОНИЯ»  -    зовут  её  отныне.

Мы  подробный  инструктаж    получили.
Спец.  жилеты    -  мигом  нацепили…
Команда    -    8  человек  прижата  к  борту.
Болельщики  кричат:  «  Плывите  к    чёрту!»

Синхронно  по  команде    опускаем  вёсла…
Всё  получается  легко  и  просто…
Любимая  «Гармония»  скользит  по  водной  глади…
Победная    симфония  звучит,  как  на  параде…

Перед  глазами    красота    неземная  -
Панорама  неизведанного  края.
Маневрируем  средь  островов  мы  лихо!
Рыболовы  нас  приветствуют  тихо…

Надо  верить  в  чудеса,    люди!
Происходят  они    без  сомненья!
Будет    сказка,  чудо  будет!
«Я  помню»…  чудные  мгновенья!

10.06.2014.

*Рукотворное  море  на  Днепре.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504195
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Потусторонний

Нулю отвратно голышом.

Нулю  отвратно    голышом
Изображать  пустого  лоха.
Он  способ  правильный  нашёл:
Принарядился  в    суматоху.

Скакал,  катался  как  яйцо,
Смешил,  трепал    чужие  нервы.
Чтоб  сохранить  своё  лицо
Везде  пристраивался  первым.

Но  вот  беда,  на  результат
Всё    не  оказывал  влиянья.
Ему  бы  шаг,  другой  назад…
Не  позволяло  воспитанье.

Чуть  не  остался      всем    назло
Никчёмной,  вакуумной  дыркой  ..
Но    недоумку  повезло.
Теперь  считается  копилкой.

Лишь  встанет  он  за  кем-то  вслед,
Всё  умножается  на  десять.
Ласкает  слух  трезвон    монет,
Стал  ноль  любим  да    интересен.

Так  возгордился  сам  собой,
Что    хочет  самоумноженья.
Когда  ты  гордый,  но  тупой,
То  вряд  ли  стоишь  уваженья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504192
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Салтан Николай

Звичайне співчуття

Нічна  тепер  самотність  …  і  в  дощ  я  під  вербою,
Там  згадую  миттєвість,  несказані  слова,
І  знову  хочу  бути  обманутим  тобою,
Бо  щось  не  гріє  серце  осіння  ця  журба.

Замерзли  мої  руки,  потерпли  мої  щоки,
Від  холоду  такого  замерзла  і  любов,
Словами  не  зігрієш,  бо  стільки  то  мороки  -
Вже  тисячі  відбулись  пустих  отих  розмов.

В  обмані  важко  жити,  і  знати  чи  не  знати,
Де  гола  твоя  правда,  а  де  густий  туман,
Та  я  не  розумію,  бо  може  і  не  вартий,
Відчути  ще  раз  присмак  гарячий  на  губах.

Мені  хоча  б  хвилинку  побути  біля  тебе,
Повірити  у  мудрість  миттєвості  життя,
Я  знаю  ти  зуміла  б,  злетіла  би  до  неба,
Та  не  замінить  щастя  звичайне  співчуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381646
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 09.06.2014


Салтан Николай

Ти червонієш, як і завше

Не  плач,  прошу,  мале  дитя,
Ти  витри  сльози  ті  печалі,
Візьми,  ось  і  рука  моя,
Бо  серце  ти  давно  тримаєш.

Приємно  згадувати  дні,
Як  червоніли  твої  щоки,
Як  ти  ховала  крижані,
Від  лютого  морозу  руки.

А  я  соромлюся  і  ти
Все  червонієш,  як  і  завше,
Та  як  наважитись,  змогти
Поцілувати  тебе  вперше.

(Христинці  Рикмас)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383421
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 09.06.2014


Олекса Удайко

Вже крайнебо

[b][i]Вже  –  крайнебо...
Вечоріє...
Ой,  не  хочеться  
у  ніч!..
Моє  серце
пломеніє
неперервністю  
сторіч...

Та  для  розуму  
лихо́го:
ніч  –  досяжна
далина...
Круговерть
речей  для  нього  –
гра  природи,
данина́...  

09.06.14[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504106
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Олекса Удайко

СВІТЛО НЕБА

[b][i]Світло  неба,  
промінь  сонця  –
поклик  ранку  
з  темноти  –
стук  невгавний  
у  віконце
Це  не  ти?

Хмарки-крила,
мов  вітрила  –
взяв  кормило  –
і  лети!..
Благость  враз  
покрила  тіло…
Це  не  ти?

В  полі  жито  
колосилось:
як  до  осені  дійти,  
щоб  нараз  
не  втрапить  в  силос.  
Ні,  не  ти  це!  
Ні  не  ти!

На  лугах  буяли  трави:
мо',  не  стопчуть  копити…
Вже  крайнебо...  
Тінь...  
Заграва…
Ні,  не  ти  це!  
Ні,  
         не  
                   ти![/i][/b]

[i]01.04.2010
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Балабашкина Марина

Украине…

...


"Там,  где  душа  живая
Мощи  хранит  богов,
Небо  киши'т  червями
Белыми  облаков..."

Разобрали  -  по  камню  -  гору...
Разобрали  -  по  капле  -  ре'ку.
Разобрали  и  дом,  и  город,
И  страну  всю  -  по  человеку;

[i]"Разбросали,  как  пепелище,
Душ  усталых  немые  у'гли;
В  никуда  -  в  дуле  ветер  свищет  -
Расстреляли  нас,  словно  пули..."[/i]

Собирать  нам  -  по  камню  -  гору,
Собирать  нам  -  по  капле  -  ре'ку;
Собирать  нам  и  дом,  и  город,
И  страну  всю  -  по  человеку...



09.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504078
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Богданочка

Кохаю…

Як  неквапливо...  як  гарно,  не  поспішаючи
місяць  містично  пливе  по  видноколу...
                 Так  пурпурове  плаття,  стрункий  стан  огортаючи
                 повільно,  грайливо  сповзає    додолу...

Чуєш  цю  пісню...  цей  голос  дівочий...
"...перед  тим,  як  піти,  поцілуй..."
                 Як  я  люблю  цей  чаруючий  погляд...  ці  очі...
                 Що  твориться  в  серці  у  мене,  відчуй...

Як  не  задумуючись,  як  захопившись
потрапила  в  пастку  до  тебе,  коханий...
                 Почуттю  неземному  піддавшись,  скорившись...
                 став  для  мене  найкращим,  жаданим...  

Під  музику  ночі  сьогодні  танцюю  для  тебе.
Це  мій  подарунок...  за  щиру  любов...
                 Не  маю  ж  нічого  я  більше,  мій  милий,  крім  себе,
                 Тож  тепло  своїх  рук  подарую  я  знов...  

Закінчиться  пісня  і  стане  так  тихо  в  кімнаті...
Ти  візьмеш  за  руку  і  ніжно  мене  поцілуєш.
               Напевно,  це  час,  коли  треба  мовчати...
               Та  скажу  тобі:  "  Кохаю"...  Хоч  ти  і  без  слів  відчуєш...
                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504060
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Радченко

А Ви не купите нам картоплі

                         Намічені  справи  були  зроблені  і  Наталя  з  чоловіком  збиралися  в  гості,  до  чоловікового  двоюрідного  брата,  який  жив  в  селі,  кілометрів  за  30  від  міста.  Вона  вже  закривала  хатні  двері,коли  Василь  запитав:  «Паспорт  взяла?»  «Господи,  все  не  можу  звикнути,  що  зараз  потрібно  обов'язково  при  собі  мати  паспорт»,-  зітхнула  жінка.  
                         День  був  спекотним,  на  небі  ні  хмаринки,  вітерець  вривався  в  вікна    й  куйовдив  волосся.  Виїхали  за  місто,  повернули  на  дорогу,  яка  вела  в  село.  Через  декілька  хвилин  побачили  блок-пост.  Підїхали  до  нього,  зупинились,  Міліціонери,  зовсім  хлопчики,привіталися  «Добрий  день»,  «Здравствуйтє»  й  почали  огляд  машини  і  документів,  запитували:  куди,  до  кого,  чи  будемо  повертатися  в  місто.  Василь  відповів,  що  вони  побудуть  в  гостях  і  через  декілька  годин  повертатимуться  в  місто.
                       Блок-пост  був  розташований  в  посадці,  з-за  дерев  вийшов  чоловік  віком  старший  за  всіх  і  запитав:  «Дядь,  а  ви  не  купите  нам  два  кіла  картоплі»,  і  протягнув  гроші.  Василь,  відвів  руку  з  грішми  і  сказав:  «Які    гроші.  Чекайте.  Буде  вам  картопля».  Сів  в  машину  і  вони  поїхали  далі.  Наталя  декілька  хвилин  мовчала,  а  потім  прошепотіла:  «  Господи,  вони  ж  не  просили  ковбаси,  печива  чи  цукерок.  Тільки  картоплі…».  Їхали  мовчки  до  самого  двору,  їх  уже  зустрічали  Катя  і  Сашко.  Вони  зразу  ж  запитали:  «На  блок-посту  все  нормально?».  Наталя  і  Василь  розповіли,  що  хлопці  просили  привезти  картоплі.  Не  обійшлося  без  жіночих  сліз  і  міцних  чоловічих  слів.  
                             Час  гостювання  пробіг  швидко  і  Наталя  з  Василем  почали  збиратися  в  дорогу.  Катя  принесла  відро  картоплі,  солоного  сала,  банку  огірків,  молодого  часнику,  літрову  банку  тушкованого  м'яса,  олію.  В  крамниці  купили  хліба,  печива,  цукерок,  солодкої  води.  Біля  блок-поста  їм  показали,  що  вони  можуть  їхати  далі,  але  Василь  зупинив  машину  і  запитав  :  «А  де  ваш  старший?  Вам  тут  передачка».  Наталю  і  Василя  провели  до  «кухні»,  там  стояв  стіл  і  лавки.  Під  деревами,  на  землі,  відпочивало  декілька  хлопців.  Коли  Наталя  виклала  три  ще  теплих  палянички  на  стіл,  хлопці  загомоніли:  «Гля,  тітка  нам  і  хліба  привезла,  як  пахне!».  Дитячі  усмішки,  щасливі  очі...  як  ножем  по  серцю.  
                                 Всю  дорогу  їхали  мовчки.  Розпач  і  біль  наповнювали  душу  і  серце.  Думки  товклися  в  голові,  як  навіжені.  Наталя  тихо-тихо  прошепотіла:  «Вони  попросили  тільки  картоплі.  Тільки  картоплі…Господи,  почуй  молитви  матерів  і  батьків,  дружин  і  дітей.  Господи,  почуй!».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504037
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


Lana P.

Летіла лебідка…

Світами  летіла  лебідка,
Ламала  утомою  крила,
Додому  прибилась  безсила,
Втомилась  від  шляху,  крихітка.

І  ось  уже  рідне  гніздечко,
Де  можна  з  дороги  спочити,
Здоров’я  своє  поновити,
Коханий  десь  тут,  недалечко...

Йому  протягнути  б  їй  руку,
Чекала  побачень  з  пів-кроку,
А  він  не  спішив  а  ні  трохи...
Час  збільшив  знов  відстань-розлуку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504022
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


natalux

Останнє слово

Чомусь    мовчать,не    пишуться    вірші.
Згасає    свічка.    Висохли    чорнила.
Дай,Боже,сил...Дай    віри    у    душі...
...здійняти    знов    підбиті    свої    крила....
«Допишу  рядки  свої  останні»  Ірина  Кохан


Останнє  слово
І  остання  рима.
Так  порожньо,  
Безсило  і  безкрило
Скорилась  долі
Муза  нескорима
Їй  біль  земна
Всі  нутрощі  спалила.

Рядків  останніх  
Відчайдушна  мить.
Сьогодні  все  сказала,
Що  могла.
А  завтра…Завтра…
Боже,  як  болить!
Це  проростають
Знову  два  крила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504013
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


Сергій Ранковий

**** Скульптор ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Як  йдете…"  АВТОР:  Христина  Рикмас

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502778

********************************************

Из  черной  мраморной  плиты
С  оттенком  скомканного  мрака,
Ты,  скульптор,  выбил  тел  черты
Воскресших,  якобы,  из  ада.

В  холодный  камень  наготы
Вложить  сумел  ты  душ  смятенье,
И  стали  вдруг  черты  теплы,
В  том  тайный  смысл  откровенья.

Ты  -  мастер,  камень  оживил,
И  в  мертвое  вложил  живое,
Но  тем  печальнее,  увы,
Что  кто-то  выбрать  счел  иное...

Ведь  в  теплой  плоти  из  воды,
Так  часто  веет  вечный  холод,
Когда  уходят  от  любви,
Сменив  ее  на  страсти  голод.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503857
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


вчитель

Звичний день

Одягну  спідничку  вишуканої  спокуси,
Накину  кофтинку  вдаваної  байдужості
І  вийду  назустріч  чому?  коли?  чого  б?
Щоби  покуштувати  багатоликий  соціум.

Ось  торкнулась  душі  принадна  усмішка  зустрічного  чоловіка,
Леготом  війнуло  дорогим  парфумом  "зробленої"  красуні...
І  заклопотані  буднями  десятки  сотень  очей,  думок...

Як  мало  прагнень,  шаленства,  цікавості...молитви...
Багато  хочу,  мушу,  досить,  дістали,  винні...

Мій  човник  пливе  з  маленького  потічка  двору  і  виринає  в  океані  вулиць...
Його  весла  починають  стомлюватись...
На  сьогодні  досить.  Бракує  сил  видаватись.

Рятувальним  колом  є  виринути  у  чужому  житті  кінострічки...
З  жахом  усвідомлюю,  що  дня  УЖЕ  немає.
Але  ж  це  будень.  Він  має  бути  будителем!

Поспішаю  у  свій  затишок,  назустріч  щасливим  питанням...малечі...
Тут  твориться  диво:  росте  особистість.  А  Я  до  цього  причетна!  Головне  -

                                                   Коли  дивитись  в  очі  рідні,
                                                   У  них  знаходить  хвилі  світлі,
                                                   Безмежжя  думки,  куражу,
                                                   Допитливості,  віражу  
                                                                                                                 ідей,

                                                   Хоч  десь  зневіра  закрадеться,
                                                   Чи  жить  як-небудь  заманеться,
                                                   Не  піддаваться  ні  на  хвилю,
                                                   Бо  все  в  своїм  житті  осилю!            
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503927
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


Ррррреволюція

ты говоришь мне:

ты  говоришь  мне:  "люби  Украину!"
а  разве  я  её  не  люблю?!
просто  не  корчу  хорошую  мину
в  такт  солидарности  "всё  по...  нулю"

ты  говоришь:  "полюби  украинцев!"
не  уточняя  при  этом  каких
желтая?  синяя?  битые  птицы
лоскутом  рвутся  меж  пальцев  моих

ты  не  поймешь  -  "мне  дорога  -  награда",
сердце  кочует  не  зная  преград
от  свинопашества  до  звездопада
и  иногда  возвращает  назад

там,  где  не  сказано  всё,  что  хотелось
там,  где  неправда  закремила  торт
чёрная  сажа  вдруг  сделалась  белой
и  залепить  мне  пытается  рот...

как  же  так?!  как  же  так?!  вОротом  книзу  
Сеньке  рубаха  припала  к  лицу?
птичка  синичка  бежит  по  карнизу
прямо  в  капканы  на  радость  ловцу.........



Это_Я_Алечка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503755
дата поступления 07.06.2014
дата закладки 08.06.2014


Bodo

Побудь со мной

Побудь  же  со  мною
хотя  бы  немного.
Хотя  бы  в  безмолвии
скошенных  суток.
Хотя  бы  «на  проводе»,
радиоволнах.
Хотя  бы  строкой  электронной
В  фейсбуке.  

Не  то,  чтобы  я  у  кого-то  в  прислугах,
и  ночь  надвигается  томною  пыткой.
Не  то,  чтобы  я  -  «Мистер  Бин»,
и  от  скуки
себе  в  Рождество  присылаю  открытки...

Все  это  не  так,  но  могло  быть…
Наверное.  
Чего  только  нет  
в  этих  сонных  извилинах.
Побудь  же  со  мной
в  эту  осень  бессмертную.
Я  знаю,
тебе  это  стоит  усилия.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503694
дата поступления 07.06.2014
дата закладки 07.06.2014


НАДЕЖДА М.

Душа раптово спорожніла…

Душа  раптово  спорожніла.
Чому?-  питаю  все  себе.
Невже  хандра  це  запізніла?
Не  хочу  бачити  тебе...

А  був  же  любий  до  нестями.
Ряснів  від  цвіту  білий  світ.
І  ми  торкалися  серцями.
Тепер  в  душі  лиш  пустоцвіт.

А,  може,  це  дощів  провина,
Що  ллють  давно,  як  із  відра,
Чи  руки  спутала  рутина?
Мабуть,  скінчилась  оця  гра.

Бо  ніжну  душу  не  обманеш.
Вона  чутка.  Не  треба  гри.
В  твоїх  обіймах  не  розтане.
Усе  буває  до  пори.

Та  що  шукать  чиюсь  провину.
Це  так  вмирають  почуття.
Зніму  з  душі  цю  павутину.
Тепер  тихіш  серцебиття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503723
дата поступления 07.06.2014
дата закладки 07.06.2014


Кадет

Второй фронт

На  пляже  нынче  жирная  тусовка,  -
«Шампанское»  рекой,  мёд  –  пироги,
Пивасик,  шнапс,  икра…  без  расфасовки,  -
Сидят  в  обнимку  бывшие  враги…

Да  не  вопрос,  коль  повод  есть  для  понту,
И  мы  не  прочь  по  случаю  гульнуть…
И  семь  десятков  лет  второму  фронту
Сам  бог  велел  с  размахом  помянуть…

Я  понимаю  –  страшно  лезть  под  пули,
Но,  блин,  зудит  во  мне  один  вопрос:
Что  ж  вы  так  это  дело  затянули,
Так  долго  волокли  "кота  за  хвост"?

Вот,  ежели  б  на  пару  лет  пораньше…
Глядишь,  и  не  дотла  бы  Сталинград…
Вражина  б...  забоялся  рваться  дальше…
И  не  в  блокаде  дрался  б  Ленинград…

Но  здесь  не  буду  ворошить  детали,
Тем  более,  кого-нибудь  винить…
От  сплетен  про  войну  все  так  устали,
Что  тут  опять  же  надобно  налить…

Мне  не  к  лицу  сегодня  клясть  судьбину…
Пусть  павшим  пухом  стелется  земля…
Друг  настоящий  в  трудную  годину
На  помощь  мчится,  голову  сломя…

июнь  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503716
дата поступления 07.06.2014
дата закладки 07.06.2014


Богданочка

Що нам реальність?. .

Дивним  маревом,  п'янким  видінням
     через  прозору  вуаль  твоєї  уяви
Я  завітаю  тихенько  в  твоє  сновидіння,
     бо  ти  ж  так  чекав  моєї  появи...

Я  відхилю  краєчок  твогО  покривала,
       мов  промінь,  поділюсь  теплом...
Його  я  для  тебе  в  долоньках  ховала
   і  зараз  відпущу  під  любим  крилом
     
Очі  розплющив...  І  все...  ми  милуємось...
           вічно  б  тривала  ця  радості  мить.
Красі,  тій,  що  бачим,  як  діти,  дивуємось,
       і  в  грудях  кохання...  чи  туга    щемить...

Що  нам  реальність?..  Ми  -    там,  де  щастя
     голубом  білим  літає  між  нами.
Затримати  птаха  на  довго  не  вдасться,
     але,  хоч  на  мить,  торкнемось  вустами...

Але,  хоч  на  мить...  на  мить  невагомості
       ми  разом  у  світі  ілюзій  мінливих.
Удвох  сновигаєм  в  тунелях    свідомості...
     в  тунелях  кохання  мрійливих...

                                                                         6.06.14.
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503678
дата поступления 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014


Storyteller

Если

Если  крылья  расправить  –  то  можно  ли  к  небу  взлететь?  
Если  голос  сорвался,  то  можно  ли  петь  до  рассвета?
Есть  у  мира  своя,  непонятная  мне  круговерть,
Что  запутала  все  на  коленях  у  знойного  лета.
Если  солнце  восходит,  куда  исчезает  закат?
Если  память  горчит,  то  возможно  ль  найти  её  сладость?
Если  друг  стал  не  друг  –  обязательно  он  виноват?
Мне  б  ответы  найти  –  лишь  немного,  лишь  самую  малость.
Сотни  тысяч  вопросов  меня  обвивают  в  свой  плен,
Сотни  тысяч  ответов  целуют  мне  преданно  руки.
Если  мир  кувырком  –  то  возможно  ль  не  ждать  перемен?
Если  всё  –  в  тарарам,  может,  лучше  свихнуться  от  скуки?
Если  ветру  подставить  лицо  –  остудится  ли  пыл?
Если  выхода  нет  –  может,  спрятался  где-то  за  входом?
Если  я  ненавижу  –  хоть  кто-то  когда-то  любил?
На  ответы  мои  улетят  не  секунды,  а  годы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503668
дата поступления 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014


Лю

Стерва

Мне  кажется,  во  мне  проснулась  Стерва,
Она  гламурно  потянулась  у  окна,
Поправила  свою  прическу  слева,
Себе  в  фужер  мартини  налила.  

Холодным  вглядом  провела  мужчину,
Напиток  поднесла  к  своим  губам,  
С  достоинством  она  держала  спину,  
И  хладнокровно  бросила    фужер  к  ногам.  

Судьба  с  Ней  снова  нагло  поиграла,
Что  было  дорого,  то  снова  отняла,  
Сквозь  зубы  Стерва  дерзко  прошептала,
Да,  жизнь.....ты  сука  еще  та!

Лю...
06.06.2014г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503651
дата поступления 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014


Lana P.

Сором’язливим маком…

Сором’язливим  маком  стиглий  вечір
Схилився  поглядом  у  блудну  ніч.
Із  сонце-західних  гарячих  свіч
Всотав  тепло  і  пригорнув  за  плечі...

П‘янким  жасмином  наповнялись  груди,
У  трелях  заливались  солов’ї,
Принишкли  пагорби,  шумні  гаї,
Проникнув  в  душу,  полонив  усюди...

Єднались  миті  у  далечі  сторіч...
Таке  буває  раз  і  неспроста...
Загравами  розквітнули  вуста,
Злились  дві  долі  у  Вечорову  Ніч...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503637
дата поступления 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014


НАДЕЖДА М.

***

Запам"ятай  оці  слова.
(  Народна  мудрість  каже):
Яка  б  людина  не  була,
І  як  себе  покаже,
Вона  жива,  така,  як  ми.
(Я,  думаю,  збагнеш).
Така,  як  є,  її  сприйми
Бо  має  серце  теж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503609
дата поступления 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014


Амелин

Непроизвольное движение (borode171)

Сначала  оригинал:

Случайный  взгляд

В    том    краю,    где    ласковые    реки
В    зелени    журчат    века    подряд,
Женщина    из    племени    сенеки
Подарила    мне    случайный    взгляд.

Тотчас    я    забыл,    куда    же    ехал,
Кто    я    есть…        Что    общего    у    нас?
Ничего.    Теперь    мне    не    до    смеха,
Моей    жизни    рушится    каркас!

Грустно    озираю    Ниагару
С    Радужного    ихнего    моста.
Милая,    да    мы    с    тобой    на    пару
Жили    бы    в    вигваме    лет    до    ста!

Я    бы    каждый    день    шел    на    охоту,
Томагавк    не    выпускал    из    рук,
Делал    бы    всю    грязную    работу…
Жаль,    что    я    –    отнюдь    не    Чингачгук!

адрес:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241714
рубрика:  Вірші,  Иронические  стихи
дата  поступления  17.02.2011


Непроизвольное  движение  (с  моими  извинениями  автору,  глубоко  уважаему  мной  человеку)

В  том  краю,  где  ласковые  реки
очутился  раз  один  поэт:
женщина  из  племени  сенеки
чудом  отыскала  его  след.

Неизвестно,  как  она  искала  –  
только  вот  распутала  клубок.
Может  быть,  она  стихи  читала,
(может,  перевёл  кто  пару  строк…).

Может  просто,  повинуясь  сердцу,
у  неё  ведь  сердце  –  как  вигвам.
Может,  Следопыт  жил  по  соседству.
Недоступно  энто  дело  нам…

Но  попал  наш  друг  на  Ниагару,
славно  совершивши  марш-бросок.
Было  б  мало  места  перегару,
если  б  он  предвидеть  мог  чуток.

Ведь  ему  там  имя  сразу  дали:
Чинганчгук  171!
Скальпы  предыдущих  показали…
Сосчитал.  Сто  семьдесят…  Вот  блин!!

Это  же  привидится  такое!
В  мыслях  –  Ниагарский  водопад!
Всё!!  К  индейцам  –  больше  ни  ногою!
Ничего  себе…  случайный  взгляд!!

Хорошо,  проснулся  как-то  сразу,
тишину  нарушив  громом  фраз...
Но  рука  за  голову,  (зараза!),
всё-таки  схватилась  пару  раз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372541
дата поступления 22.10.2012
дата закладки 06.06.2014


boroda171

Случайный взгляд

В  том  краю,  где  ласковые  реки
В  зелени  журчат  века  подряд,
Женщина  из  племени  сенеки
Подарила  мне  случайный  взгляд.

Тотчас  я  забыл,  куда  же  ехал,
Кто  я  есть…    Что  общего  у  нас?
Ничего.  Теперь  мне  не  до  смеха,
Моей  жизни  рушится  каркас!

Грустно  озираю  Ниагару
С  Радужного  ихнего  моста.
Милая,  да  мы  с  тобой  на  пару
Жили  бы  в  вигваме  лет  до  ста!

Я  бы  каждый  день  шел  на  охоту,
Томагавк  не  выпускал  из  рук,
Делал  бы  всю  грязную  работу…
Жаль,  что  я  –  отнюдь  не  Чингачгук!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241714
дата поступления 17.02.2011
дата закладки 06.06.2014


Оливия К.

Скоро сказка сказывается (поэтический ансамбль) ч. 1

*идея  сказки  Ольги  Н.

Ольга  Н.

Жил  да  был  Иван-дурак.
Хорошо  -  не  абы  как.
Всё  у  дурака  чин-чином.
Сам  вполне  себе  мужчина,

В  гараже  -  приличный  "Мерс",
На  диване  рыжий  перс,
Василиса  у  плиты  -
Вот  такие  вот  понты.

Всё  бы  шло  и  дальше  так,
Но  решил  Иван  дурак  -  
То  ли  выпил  слишком  мало,
То  ли  дурь  и  впрямь  взыграла  -

В  царство  страшное  идти
Без  дороги,  без  пути,
По  густым  лесам  дремучим,
По  сухим  пескам  горючим

По  оврагам  по  горам,
А  зачем,  не  знает  сам.

В  том  ужасном  государстве
В  тридесятом,  то  ись,  царстве
Управляет  Царь  Кощей  -
В  мире  нет  его  тощей.

И  смекнул  дурак  наш  Ваня,
Лёжа  дома  на  диване,
Что  нашёл  коварный  дед
Лучшую  из  всех  диет.

Вот  бы  вызнать,  как  питаться,
Чтобы  с  животом  расстаться,
А  не  то  его  жена
Не  худеет  ни  хрена  -

Так  бедняжка  исстрадалась.
Чем  уж  только  не  питалась:
То  кефир,  то  сельдерей,
А  весь  жир  её  -  при  ей.  

Оливия  К.

А  Иванова  жена
Этим  всем  поражена:
-  Что  Ивану  не  годится?!
Вот  же  бёдра,  ягодицы,

Грудь,  нога  –  всё  по  ранжиру.
Никакого  нету  жиру!
Да  и  талия  в  поряде.

Вот  скажите,  б.га  ради,
Что  я  делаю  не  так?
Знать,  Иван  и  впрямь  дурак.

Я  похожа  на  скелета!
Ночью  снится  мне  котлета,
А  проснусь  –  опять  капуста.
Чтоб  Ивану  было  пусто!

Есть  не  стану  овощей!
Пусть  подавится  Кощей!!

Виктория  С.

Взбунтовалась  Василиса:
-  Макарон  хочу  и  риса!
И  жаркого!  И  рагу!
Я  так  больше  не  могу!

Только  Ваня  за  порог,
Испекла  она  пирог
(По  рецепту  от  Яги  -
Объеденье  пироги!),
Утку  сунула  в  духовку,
А  сама  -  бегом  в  кладовку,
Возвратилася,  неся
Заливного  порося,
В  общем  -  собрала  на  стол,
Пир  горой  у  ней  пошёл.

За  столом  сидела  долго,
В  лес  пославши  чувство  долга,
Ей  пожалуй  что  впервой
Случай  выдался  такой.

А  насытившись,  она
Примостилась  у  окна  -
С  персом  рядом  на  диване
С  грустной  думой  об  Иване,
Где,  мол,  бродит  муженёк,
Неприсмотрен,  одинок...  

Оливия  К.

А  Иван  в  своём  походе
По  жаре  да  непогоде,
Буеракам  да  лесам
Пёр,  куда  не  зная  сам.

Мысль  свербила  мозг  Ивану:
-  Надо  ж  было  мне,  болвану,
Пёхом  двинуться  в  вояж.
Непривычный  сроду  я  ж

Ни  к  лишеньям,  ни  к  нагрузкам.
Как-то  больше  в  стиле  русском
Прохлаждаться  на  печи,
Уплетая  калачи.

Заплатил  кому  б  за  ето,
Так  уже  была  б  диета!
Только  нЕ  дал  Б-г  ума!
Так  и  сгину  задарма…

Лишь  подумал  это    -  глянь-ка,
Появилась  то  ли  банька,
То  ль  сторожка  лесника,
А  по  ней  бежит  строка:

«Повернёшь,  дурак,  направо,
Ждёт  тебя  почёт  и  слава!
Навостришь  налево  лыжи,
Надорвёшь  пупок  до  грыжи,

А  попрёсся  прямиком,
Будешь  п…тощим  дураком!»

Виктория  С.

Сел  Иван  в  тоске  на  камень,
Обхватив  башку  руками,
И  бегущею  строкой
Возмущается:  -  На  кой?
Что  за  гнусная  реклама  -
Ишь  ты!  Лево,  право,  прямо!
От  такой  хоть  волком  вой
Подготовки  строевой!

(Службу  в  армии  дурак
Позабыть  не  мог  никак).

Нет  бы  толком,  честь  по  чести,
Написать  -  в  таком-то  месте  -
В  доме,  в  бане,  во  дворце,
В  сундуке,  в  шкафу,  в  ларце,
В  сейфе  с  кодовым  замком,
На  ресурсе  hren-dot-com,  -
Есть  волшебная  диета.
И,  подробно,    -  карта,  смета,
Заплати,  мол,  и  владей,
Чтобы  всё  как  у  людей!

Так  ведь  фиг!  Подкинут  ребус  -
И  привет!  Чешите  репу-с!  

Ольга  Н.

Но,  уняв  немного  нервы,
Стал  смекать  Иван:  во-первых,
Там,  где  левая  тропа,
Где  сулят  надрыв  пупа,
Вряд  ли  будет  умный  витязь
Время  проводить.  Утритесь!
Во-вторых,  возьми  почёт  -
Sic  transit  -  и  всё,  пройдёт.
Слава  -  ветренная  дева...
"Ни  направо,  ни  налево
Не  пойду",  -  решил  герой
И  попёрся  по  прямой.
Долго  ль  коротко,  не  знаю:
Перед  ним  изба  лесная.
Нет  ни  проводов,  ни  труб  -
Так  себе,  замшелый  сруб.
Ни  тебе  окна,  ни  двери.
Он  глядит,  глазам  не  веря:
Две  куриные  ноги.
Это  был  форпост  Яги.  

(продолжение  следует)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503591
дата поступления 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014


Лю

На миг хочу быть Снежной Королевой

Хочу  на    миг  быть  Снежной  королевой,  
С  холодным  взглядом  и  не  знать  тепла,  
Чтоб  от  любви  во  мне  все  отболело,  
Чтоб  мои  слезы  превратились  в  жемчуга.

Вскружить  метель  и  инеем  укрыться,  
Чтоб  к  чувствам  была  прочная  броня,  
И  с  равнодушием  к  всему  –  забыться,  
И  льдом  припорошить  всю  страсть  огня.

Торжествовать  победою  над  болью,  
Чтоб  остудить  в  душе  любовь-дурман,  
Воспоминаниям  своим  дать  волю,  
И  чтоб  покой  в  душе  покрылся  как  туман.

Засыпать  снегом  в  прошлое  дороги,  
Надеть  на  сердце  ледяной  замок,  
Кристаллами  рассыпать  все  тревоги,  
И  лишь  ДОСТОЙНЫЙ  снять  оковы  смог.  

Лю...
06.06.2014г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503578
дата поступления 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014


Балабашкина Марина

...

мерещится  мне  смол  текущих  запах,
упругость  шелковистая  листвы,
стрясающая  рос  прохладных  капли
в  ладони  раскалённые  травы...

вдоль  шумной  поэтической  опушки
пасущей  свои  блудные  стихи
с  простушеством  приро'жденной  пастушки,
мне  ближе,  чем  нарциссы  -  лопухи;

под  ливнями,  под  солнцем  беспощадным,
где  нету  ни  кусточка,  ни  тенька,
брожу  я,  -  словопаска,  рядом  с  садом,
в  который  не  войти  мне  никогда...


[i]...

Схожу  ль  с  ума?  -  Известно  только  Богу.
Но,  Бог  молчит.  А  люди  говорят,
Что  за  мои  безумственные  строки
Меня  ждёт  ад.  -  Прозрений  чудных  ад.

Я  не  молю  о  слепости  безокой.
Огнём  геенным  плещется  закат.
Схожу  ль  с  ума?  -  Известно  только  Богу.
Но,  Бог  молчит.  А  люди  говорят,

Что  за  моё  унынье,  за  жестокость
Меня  ждёт  смерть.  -  Лихая,  злая  смерть.
Что  ждёт  меня?  -  Известно  только  Богу.
Но,  Бог  молчит.  Уже  две  тыщи  лет.

Схожу  с  ума,  твои  целуя  руки.
И  не  найдя  устами  рук  твоих,
Схожу  с  ума.  -  И  что  мне  ада  муки,
Когда  мне  рай  мучительней  без  них?

Пусть  говорят.  Пусть  Бог  молчит,  как  прежде.
Сойти  с  ума  -  не  самый  страшный  рок.
Когда  во  мне  пылают  страсть  и  нежность,
Что  ждёт  меня,  не  знает  даже  Бог.
[/i]

06.06.2014

...

Я  просто  лучшая.  Так  надо.
Бывают  лучшие.  Всегда.  
Во  всём.  В  прищуренности  взгляда,
В  плечах  сутулости;  в  следах,
Бегущих  пенной  кромкой  моря,
В  словах  не  значащих  ничуть,
Кроме  попытки  разговором
Прервать  молчанья  скучный  путь;
В  смешных  неловкостях  и  горьких,
В  ударе  робком  по  лицу...
Я  просто  лучшая.  И  только.
Я  просто  лучшая.  И  только.
Не  обессудь.

...

Среди  богинь  златоволосых
И  райских  длиннокудрых  див,
Я,  растрепавшиеся  косы
К  нагой  прижавшая  к  груди,
Провинциальна  и  простушна;
И  кто  бы  знал,  как  тяжко  мне,
Рождённой  прачкою  пастушке,
Среди  таких  быть  просто  лучшей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503555
дата поступления 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014


Ірина Кохан

До нестями кохай

Обійми  мене  подихом  вітру,
ароматом  чаруючих  трав,
Подаруй  мені  неба  палітру
у  спокусі  вечірніх  заграв.
Розмалюй  мої  сни  візерунком,
переливами  суму  дібров,
Доторкнися  до  мене  цілунком,
щоб  щасливою  стала  я  знов.
Зачаруй  мене  співом  стеблини
очерету  над  плесом  води,
На  дні  моря  кохання  перлини
лиш  для  мене  одної  знайди.
Розкажи  мені  казку  шовкову,
що  блукає  у  тиші  ночей.
Заспівай  із  дощем  колискову,
розчинися  в  безодні  очей.
Ти  мене  укради  на  світанні,
свідком  буде  лиш  стиглий  розмай.
Вже  зоріє...у  миті  останні
ти  кохай....до  нестями  кохай!

29.05.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503463
дата поступления 05.06.2014
дата закладки 06.06.2014


Лю

Холодный пепел

Со  мной  жестоко  обошелся  ветер,  
Он  в  его  сердце  погасил  огонь,  
И  в  мои  руки  положил  лишь  пепел,  
От  наслаждения  любви  со  мной.

Я  пепел  тот  к  своей  груди  прижала,  
От  холода  мне  стало  больно  так,  
Заплакала,  ведь  сердцу  обещала,  
Что  не  впущу  в  него  я  ни  на  шаг.

На  крылья  ветра  пепел  разбросала,  
И  если  в  нем  осталась  хоть  искра,  
То  загорится  с  новой  силой  пламя,  
Или  остынут  эти  чувства  до  конца.

Лю...
05.06.2014г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503424
дата поступления 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014


desert rose

Коли б ти…

Коли  б  напитися  досхочу  п’янкої  води  із  твоїх  зіниць
То  не  варто  було  б  вже  й  протирати  кришталь  твоїх  очей
Адже  він  і  так  чистий,  ніби  глибинне  озеро  серед  гір

Коли  б  пригорнути  твої  зламані  крила  до  своїх  ледь  відрощених
Ти  б  відчув  невимовну  вдячність  та  спокій
Ніби  сліпе  кошеня  під  грудьми  у  кішки  –  вдячність  і  спокій

Коли  б  ти  прийшов  напитися  джерельної  води  із  моїх  потрісканих  рук
Ти  би  не  сахався  і  не  гидився,  ти  би  поцілував  їх,  стомлені  долоні,
Що  сіють  і  сіють,  жнуть  і  жнуть  жнива  на  нашій  сумній  ниві  спогадів

Коли  б  ти  просто  усміхнувся  сонячному  зайчику  на  моїх  устах
Ти  би  відчув  щастя  у  закутку  серця  і  відраду  у  затінку  душі
Адже  це  так  радісно  –  просто  ЖИТИ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503347
дата поступления 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014


Lana P.

Я буду…

Я  буду  з  тобою
І  літом,  зимою,
Як  тепла,  квіткова  весна,
Як  пісня,  як  казка,
Як  ніжності  ласка,
В  мелодіях  серця  струна.

Я  буду,  як  поле,
Багате,  роздоле,
Як  осінь,  в  літах,  запашна,
Як  небо  широке,
Бездонне,  глибоке,
В  проміннях  його  осяйна.

Я  буду  літати,
Тебе  дивувати,
Де  сині  ліси  і  моря...
У  хвилях  бентежних,
Цілунках  безмежних,
Як  вічна  любові  зоря!                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503218
дата поступления 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014


Полоні

Нежное

Расстилаю  постель  на  двоих,
На  подушку  ложу  телефон,
Я  ведь  знаю,  он  на  ночь  притих,  
Но  пускай  мне  сопит  в  унисон.
Может  завтра,  а  может  вчера
Ты  придешь,  а  быть  может  в  апрель…
Я  готова  терпеть  свитера,
Лишь  бы  только  услышать  капель.
Рядом  утро,  а  я  всё  не  сплю,
Тихо  падает  в  чашку  рассвет,
Я  тебе  первый  лучик  пришлю,
А  ты,  там,  улыбнись  мне  в  ответ.
Далеко…  Или  близко  совсем?
Я  уже  ничего  не  пойму!
Всё  запуталось  в  сотни  диллем,
Но  их  тысячи  даже  приму…
«Я  с  тобой...»  -  тихо  небу  шепну…
Небо  просинью  мне  подмигнёт…
Я  тихонько  тебя  подожду,
Даже  ночи  и  дни  напролёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469963
дата поступления 03.01.2014
дата закладки 04.06.2014


Валентина Ланевич

Сприймай мене такою, як я є.

Сприймай  мене  такою,  як  я  є,
Заглиблену  у  себе,  в  тебе.
Господь  любов  не  просто  так  дає,
Що  душу  живить  надщесерце.

За  ширмою  світ  нових  відчуттів
У  прорізах  світло  ллє  всує.
Туди  Господь  нам  двері  привідкрив,
Хоч  не  все  там  небо  голубе.  

Буває,  рясно  задощить  слізьми:
Для  роздумів,  для  порівняння.
Серце  моє  до  себе  прихили,
Засяю  враз,  мов  зірка  рання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502316
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 04.06.2014


ТАИСИЯ

СЮРПРИЗ

           

В  стране  гудит  враждебный  бум…
Пускай  мой  стих  вас  отвлечёт  от  грустных  дум…
                             =====

За  эти  дни  я  так  устала…
Почти  всю  ночь  не  отдыхала.
Гостей  встречала  -    провожала.
Я    День  Рожденья  отмечала!    
                             =====
И  вот  я  с  ног  уже  валюсь…
Одна  в  квартире  остаюсь…
С  букетом  роз  приходит  вдруг
Меня  поздравить  старый  друг…

Стихи  писал  про  наш  роман,
Самонадеянный  чурбан!
Сегодня  убедился  –  «кончен  бал»…
«  Романтик»  снова  опоздал…

Бесцеремонно  он  проходит,
Вручает  розы,  колобродит…
Сюрприз  –  подарок    вынимает,
Вино  в    бокалы    разливает…

Стихи  читает,  музыку  включает.
Ничто  «героя»  не  смущает…
На  танец  даму  приглашает    -
Насильно  на  диван  сажает…

Я  смущена,    я  не  одета…
В  ночной  рубашке,  босиком.
В  руках  с  горячим    утюгом  –
Сюрпризом  «буйного»  поэта…
                             =====

Ну,  надо  же!  Какая  чушь  приснится  ненароком…
Как  хорошо,  когда  любимый  муж  под  боком!


01.06.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503150
дата поступления 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014


НАДЕЖДА М.

Хай сяє й вночі твоє сонце для мене …


Простягаю    руки  до  тебе,  коханий.
Ми  свічку  погасим:  замало  тепла.
Он  промені  сонця  встають  над  полями.
І  тихо  лягає    прибитая  мла.

Рожеве  вино  виграває  в  фужерах.
Ми  вип"єм  з  тобою  до  самого  дна.
За  те,  щоб  розлука  не  стала  у  дверях.
Бо  Богом  любов  нам  дається  одна.

Хай  сяє  й  вночі  твоє  сонце  для  мене.
І  зникне  підозра,  що  ми  вже  чужі.
Запалить  кохання  між  нами  вогненне.
Не  гайся,  мій  любий,  скоріш  запали...

Хай  знову  відчую  ласкаві  я  руки.
Гарячий  твій  подих  відчує  любов.
Ми  музику  сонця    знов  чуємо  звуки.
Вона,  як  окраса  святих  молитов...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503140
дата поступления 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014


Олекса Удайко

Я СОНЦЕМ СТАНУ*

         ...[i]А  счастье  только  знающим  дано.
                                                                             Иван  Бунин    

[i][b]Не  можу  я  гасить  з  тобою  свічі
Й  прощальне  лити  у  бокал  вино  …
Щоб  засвітить  вечірнєє  вікно,
Для  тебе  сонцем  стану  я  одвічним.

В  душі  твоїй  засвітить  хай  воно  
Усе  святе,  піднесене  і  вічне!
Я  знаю,  що    знайдеш  мене  ти  ніччю!
А  щастя  лиш  обізнаним  дано!

Де  б  я  не  був,  якій  весні  б  не  лестив,
Та  не  забуду  той  блаженний  змиг,
Де  щастю  я  навчався  не  із  книг  –

Любов  свою  разом  з  тобою  пестив…
Без  жоднийх  слів!  Та  разом  з  богом  Ра...**
…Такий  норов  німого  дзвонаря![/b][/i]

03.05.2013
___________
*Навіяне…  смутком  наших  поеток  через  
   дощову  погоду  в  Україні  останнім  часом.  
 Серед  них  були  навіть  ультимативні  вимоги:  
«Зійди  мені  сонцем».  Не  можу  не  послатись:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502776
**За  древнєєгипетською  релігією  -  бог  Сонця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503072
дата поступления 03.06.2014
дата закладки 04.06.2014


Олекса Удайко

Я солнцем стану

       ...[i]А  счастье  только  знающим  дано.
                                     [b]Иван  Бунин  [/b]  [/i]

[i][b]Я  не  могу  гасить  с  тобою  свечи
И  лить  в  бокал  прощальное  вино!  –  
Чтоб  озарить  вечернее  окно,
Я  солнцем  стану  в  твой  печальный  вечер.

Я  солцем  буду  для  тебя!..  Пусть  светит
В  душе  твоей  возвышенной  оно!
Я  знаю:  ты  придешь  ко  мне  с  рассветом.
А  счастье  только  знающим  дано.

Где  б  ни  был  я,  в  каком  чаду  б  я  не  жил,
Но  помнить  буду  сей  прекрасный  миг,
Где  счастье  постигал  я  не  из  книг  –

Любовь  свою  с  тобой  растил  и  нежил.
И  –  молча!  
                       Не  грустя!  
                                               Не  говоря!..
Таков  уж  нрав  немого  звонаря.[/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503071
дата поступления 03.06.2014
дата закладки 04.06.2014


Storyteller

Мне снилась церковь…

Мне  снилась  церковь  златоглавая  –  
Она  спасенье  обещала,
И  в  центре  шабаша  кровавого
Есть  шанс  всегда  начать  сначала.
Мне  снились  в  храме  песнопения,
Что  до  лужайки  долетали.
Подобно  странному  прозрению,
Я  храм  тот  видела  в  тумане.
И  было  все  во  сне  запутанно  –  
А  стало  просто  и  понятно.
Проснулась  я  –  часы  минутами
Мое  отсчитывают  «завтра».
Война  кипит,  но  в  сердце  теплятся
Комочки  древней  теплой  веры.
Так  почему  же  мне  приснился  ты,
Храм  златоглавый  белоснежный?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503061
дата поступления 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014


Storyteller

Душа обожжена

В  душе  зияют  раны…  Это  странно  –  
Она  сильна.  Сильнее,  чем  была,
Но  после  тьмы,  и  после  лжи  с  экрана,
Пролитой  крови  –  словно  замерла.
Она  боится  –  до  смерти  боится,
Стихи  ложатся  снова  вразнобой.
Отравлена  душа,  и  ей  не  спится,
Когда  кругом  идет  кровавый  бой.
Есть  вера,  нет  ни  капельки  надежды.
Смиренье  есть,  наверное,  чуть-чуть.
Но  вот  душа  –  уже  не  та,  что  прежде,
Она  обожжена  –  и  не  задуть.
И  в  мирный  день  –  прекрасный,  добрый,  летний  –  
Ей  больше  нет  покоя  ни  на  час.
Душа  болит.  И  только  теплый  ветер
Несет  её  слова:  за  что  же  нас?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503060
дата поступления 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014


Юлия Гармаш

Бути жінкою

Мати  слабкість  кохати  не  тих,
Мати  силу  відчути  інакше,
Не  шукаючи  стежок  простих,
Бути  жінкою  –  кара  чи  вдача?

Мати  владу  почати  війну,
Мати  мудрість  її  зупинити,
Мати  мужність  сказати  «люблю»
Не  лише  чоловіку,  ба  –  світу!

Вірне  серце  спокуту  несе
За  доступність  твою  й  непорочність.
Не  кажіть,  що  краса  світ  спасе,
Не  краса  нас  спасе,  а  жіночність!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406422
дата поступления 05.03.2013
дата закладки 03.06.2014


Потусторонний

Хуже.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274210


Как  тяжело,  когда  они  молчат  …
Но  хуже  -их  высасывать  из  пальца.
Выдавливать  по  капельке  страдальца
В  сомнительный,  бесплодный    результат.

В  холодный  труп,  рождённый  на  убой,
Смотреть  глазами  вымученной  суки.
И  подыхать  беспомощно  от  скуки,
Разменивая    совесть    на    покой.

Душа  саднит,  когда  в  неё    плюёшь,
Когда  она  висит  на  тонкой  ветке.
Прогнулась  жизнь  под  тяжестью  ответки,
Оставив  то,  что  в  старости  не  ждёшь.

Как  с  этим  быть,  цепляясь  за  мечту,
Обманчивую,  словно  наважденье?
Застенчиво  святое    вдохновенье
Себя  не  признающее  за  труд.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502982
дата поступления 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014


Потусторонний

Стихи звучат…

Стихи  звучат  в  разбуженной  душе.
Как  колокол,  который  тронул  ветер.
Они  –  непредсказуемые    дети,
Ломающие  догмы  и  клише.

Стихи  звучат,  когда  нет  сил  молчать,
Терзанья  мыслей  рифмами    озвучив.
Так    вторят  громом,  вспыхнувшие    тучи,
Роняя  дождь    слезами    палача.

Стихи  звучат,  порою,  как    набат.  
А  могут  тихо  всхлипывать    о  счастье.
Но,  как  светло,  как  чувственно  в  их  власти.
Как  тяжело,  когда  они  молчат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274210
дата поступления 09.08.2011
дата закладки 03.06.2014


АЛИК

НЕ ЛЮДИ

Сепарасты  -    не  люди  -
человеческий  хлам...
И  чем  меньше  их  будет,
тем  спокойнее  нам.

Отправлять  этих  тварей
всех  на  Дальний  восток.
Им  на  память  подарим
в  одно  место  свисток.

Скоро  мы  на  Майдане
этот  выдавим  чирь.
Пусть  свистит  в  Магадане,
освещая  Сибирь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502873
дата поступления 02.06.2014
дата закладки 03.06.2014


Катя Желева

Двое суток…

Не  поверишь  колдунье?  Я  тоже…
И  в  истоптанной  сном  темноте
Пораскинулись  линии  дрожи
Криворуких  железных  путей…

Перегибов  скользящие  стоны,
Лун  осенних  резные  круги…
Я  в  карманах  везу  незаконно
Зыбкий  ветер  сибирской  тайги…

Двое  суток  до  Питерских  ливней…
И  две  ночи  я  буду  смотреть,
Как  плывёт  по  турнбулевой  сини
Длиннохвостая  мама-медведь…

Соты  станций…  и  с  ловкостью  лани
Рвётся  поезд  к  фонарным  свечам…
На  квадратном  столе  подстаканник
Не  сберёг  подостывший  мой  чай…

Я  пришлю  свой  подарочный  ветер
Из  беспутья…  где  сумрак  немой…
И  когда  только  ты  меня  встретишь,
Буду  знать  –  я  вернулась  домой…



28  сентября  2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213319
дата поступления 28.09.2010
дата закладки 02.06.2014


Вєтка Миловець

Надо жить

Забросала  осень  листьями
 Неопрятный,  серый  двор,
 В  тонком  мареве  батистовом
 Солнце  прячется,  как  вор.

 Зарождается  под  крышами
 Воробьиный  глупый  чес,
 И  оскалив  морду  рыжую,
 На  машины  лает  пес.

 Сбита  сонная  оскомина
 Черным  кофе  в  три  глотка,
 Но  душа,  похоже,  сломлена
 От  продажи  с  молотка.

 Наряжая  одиночества,
 Самый  странный  в  мире  бренд,
 С  грустной  осени  высочеством
 Пью  дурманящий  абсент.

 В  грезах  бреда  откровенного
 Затяжного  рандеву,
 Точно  знаю,  непременно  мне
 Надо  жить...,  и  я  живу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490258
дата поступления 04.04.2014
дата закладки 02.06.2014


Вєтка Миловець

Фата-моргана

[img][/img]

Я  твой  мираж,  твоя  Фата-моргана,
К  утру  развеюсь  дымкой  голубой,
 Но  не  было,  любовь  моя,  обмана...
 Есть  просто  бездна  меж  тобой  и  мной...

 Есть  просто  жизнь  реальная  и  злая,
 В  которой  все  по  полкам  и  местам,
 И  прихотям  ее  мы  ,потакая,
 От  боли  корчась,  обитаем  там...

 Там  обитаем,  мучаясь  ночами,
 И  миражами  тешимся  порой,
 А  утром  растворяемся  печально
 И  уплываем  дымкой  голубой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488409
дата поступления 26.03.2014
дата закладки 02.06.2014


Вєтка Миловець

Здравствуй, ба!

Обвалилась  плиточка  на  цоколе,
А  береза  выросла  до  неба...
Здравствуй,  ба!  Я  все  бродила  около,
Тыкаясь  в  надгробья  как-то  слепо...

Клонится  к  ограде  куст  сиреневый,
Не  пробраться  сквозь  него  к  скамейке,
На  граните  стерся  крест  серебряный,
А  портрет  барвинок  Обвил  змейкой.

Здравствуй,  ба!  Я,  видишь,  с  чернобрывцами...
Ты  прости,  что  не  была  так  долго,
Долго  так,  что  и  веночки  выцвели,
Долго  так,  что  и  не  помню  сколько....

Здравствуй,  ба!  Я  по  тебе  соскучилась,
Бредила  сюда  прийти  годами,
Эти  мысли  так  меня  измучили...
И  мою  вину  не  смыть  слезами

Песни  птиц  и  нежно  греет  солнышко,
Так,  как  в  детстве,  рядышком  с  тобою,
Ветерок  легонько,  словно  перышко,
Тронул  будто  бы  твоей  рукою...

Ба,  приснись  мне,  только  на  минуточку,
И  прощенной  встану  я  с  утра....
Серебром  докрашиваю  буквочку....
Ты  не  обижайся...,  мне  пора....

Можно  послушатьЗдравствуй,ба!  http://www.realmusic.ru/songs/561166/
Исполнил  Костя  Куклин
В  интернете  публиковалось  под  псевдонимом  Светлана  Светозарова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501812
дата поступления 28.05.2014
дата закладки 02.06.2014


Вєтка Миловець

Нежно клавиш коснется рука…

Нежно  клавиш  коснется  рука,
Извлекая  волшебные  звуки,
Представляю,  закрыв  глаза,
Реки  горные,  виадуки,

Величавые  сосны  стоят
Над  обрывами-берегами
И  свободно  птицы  парят
В  небесах,  где-то  под  облаками.

И  душа  устремляется  ввысь
С  переливами  музыки  этой,
Но  рука  на  плечо:  -  Очнись!
Мама,снова  витаешь  где-то?

Ах,девчонки  мои,прошу
Не  судите  вы  маму  строго,
Я  когда-нибудь  вам  покажу,
Как  прекрасного  в  мире  много.

Нежно  клавиш  коснется  рука,
Повторяя  мелодию  детям
И  теперь  вместе  нас  в  облака
Унесет  мечты  моей  ветер.


Можно  послушать  
Нежно  клавишь...
http://www.realmusic.ru/songs/489057/  исплняет  Константин  Куклин

публиковалось  в  интернете  под  псевдонимом  Светлана  Светозарова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502747
дата поступления 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014


Ліоліна

Графік прощ

І  знову  дощ.  І  знов  рядки  стікають  у  вірша,
Мов  краплі  по  скляному  задзеркаллю.
Стікає  дощ  по  підвіконню,  і  душа  руша
У  подорож  в  безсоння,  щоб  спіткало
Безкрило-безтілесну  у  незвіданих  світах
Таке  натхнення,  щоб  тобі  сказати,
Що  бачу  той  яскравий  пломінь  у  твоїх  очах,
Що  душу  запалив  й  привів  до  страти.
Й  перетворив  на  камінь.  А  натхненний  стиглий  дощ
Свої  рядки  у  вірш  складає  дзвінко.
А  я  складатиму  свій  графік  мандрування  –  прощ
В  свого  життя  незвіданих  сторінках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467562
дата поступления 21.12.2013
дата закладки 02.06.2014


Олександр Самір

город золотой….

весна  дождей  прокралась  тихо
грозой  тревожит  сердце  мне
и  отражений  свет  безлико
в  полночной  серой  тишине

все  призывает  снова  ветер
бродить  в  неведомом  краю
где  взор  очей  твоих  так  светел
где  все  прекрасно,  как  в  раю

остывший  чай,  луна  в  тумане
и  сизый  дым  от  сигарет
в  плену  иллюзий  и  обмане
потушен  в  доме  в  полночь  свет

молчанье  улиц    спящих  снами
капель  по  крышам  –  проливной
и  что  не  сказано  словами
лишь  знает  город  золотой….


http://www.playcast.ru/view/5862860/7eb7281a3ba6a45458db6222441ceead6373a141pl

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502650
дата поступления 01.06.2014
дата закладки 02.06.2014


НАДЕЖДА М.

Не думаю, що сонцю буде зрада…

В  похмурий  день  ми  згадуєм  про  сонце.
Душа  терпляча  так  чека  тепла.
Бредуть  отарами  хмарки  на  горизонті,
А  річку  обійма  холодна  мла.

Ось  знову  тихо  дощик  накрапає
і  шарудить  між  листям  у  саду.
І  день  сумний  легесенько  зітхає.
Та  я  чомусь,  всміхаючись,  іду.

Холодний  дощ,  та  я  йому  так  рада.
Приємне  просвітління  в  голові.
Не  думаю,  що  сонцю  буде  зрада,
Коли  всміхаюсь,  дощику,  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502735
дата поступления 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014


Віталій Назарук

ЗАКОХАВСЯ Я

                     Музика,  запис  і  виконання  Миколи  Шевченка
Закохався    я,    як    була    весна,
стрів    лебідку    єдину    для    пари.
І    зійшла    зоря,    зіронька    ясна,
і    в    гаю    солов’ї    заспівали…

ПРИСПІВ:
 А    весна    цвіте,    а    весна    цвіте,
білим    цвітом    вбирає    довкілля.
А    весна    цвіте,    а    весна    цвіте    -
молодим    готує    весілля…
               
Зоряна    блакить    –    мерехтять    зірки,
місяць    стеле    коханим    дорогу.
Поєднав    місток    береги    ріки,
і    зберіг    нашу    вербу    розлогу.

ПРИСПІВ
                         
Чарівна    весна,    нас    звела    обох,
і    єство    від    кохання    тремтіло.
Поєднав    тоді    нас    на    віки    Бог,
небо    в    зорях    вгорі    мерехтіло…

ПРИСПІВ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498686
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 01.06.2014


Шон Маклех

Колюча вовна

«  -  Для  кого  майструєш  ти  одяг  строкатий?
-  В  яскравий  плащ  я  одягну  печаль…»
             (Вільям  Батлер  Єтс)

Моя  вдова  
Сплела  мені  светр
Колючий  як  кущі  вересу.
Моя  вдова
Постелила  мені  постіль
З  білого  туману.
Моя  вдова
Зварила  мені  грог
З  терпких  ягід  терену.
Моя  вдова
Навіть  не  знає
Що  цей  зелений  пагорб
Став  моїм  темним  домом,
Що  я  блукаю  кожної  ночі
Нетривкою  тінню
Берегом  холодного  моря
Слухаючи  одвічну  пісню
Невгамовного  західного  вітру.
Уже  ніхто  й  не  пам’ятає
Чому  Ірландія
Стала  країною  смутку
І  чому  добровольці
Мусять  щоночі  блукати
Шукаючи  листя  шамроку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411289
дата поступления 22.03.2013
дата закладки 01.06.2014


Потусторонний

Хочется верить в лучшее. (полудетское)

Сырная    долька    месяца
на    потолке    небес.
Глазом    не    видно    лестницу,
чтобы    туда    залезть.

На    небеса    карабкаться  -
тот  ещё  серпантин.
Эх,    наша    жизнь    –    проказница,
не    сосчитать    седин.

Солнышко    утром    красное
выбелит    небосвод.
Синь    потолка    атласная-
зонтиком    от    невзгод.

По    облакам    развешенным
я    проведу    рукой.
Воздуха  выпью  свежего,
весь  окунусь  в  покой.

Светлые        греют    лучики,
мир    наполняя    днём.
Хочется    верить    в    лучшее
И    не    играть    с    огнём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430609
дата поступления 10.06.2013
дата закладки 01.06.2014


Шон Маклех

Бiле i зелене

«Бо  все,  що  ранок  збереже
   Від  зайця  що  на  схилі  спав
   Трави  зім’ятий  слід…»
                     (Вільям  Батлер  Єтс)

 Колись  у  Богом  забутому  селищі  Коннахта  одна  сива  бабуся  розповідала  мені  легенду  про  Шовкового  Томаса.  Я  подумав  на  мить,  що  її  біле  волосся  нагадує  шовкову  стрічку  і  що  минуле  насправді  не  минає.  Потім  я  слухав  вітер,  який  шумів  у  верховітті  старого  ільма  і  написав  таке:

 Одягну  на  своє  тіло  
 світанок  замість  одягу
 Повірю  на  мить,  
 що  білий  день  –  
 це  жменя  горіхів
 які  лускає  патріарх  друїдів
 а  життя  це  листяний  ліс
 в  якому  заблукав  шелест,
 в  якому  час  пряде  вухами
 сірим  зайцем  епохи.
 Граб  та  берест  -
 дерева  тужливого  ренесансу
 ваші  арфи  зелені
 грають  реквієм
 Бріану  Уа  Нейлу  –  
 Останньому  королю  Ірландії.
 Білі  постаті  
 ступають  босими  ногами
 по  синьому  моху…


 Примітки:
 Шовковий  Томас  –  Томас  Фіцжеральд,  що  очолив  повстання  в  Ірландії  в  1534  році.  Страчений  в  Тауері  після  поразки  повстання.
 Бріан  Уа  Нейл  (Brian  Ua  Neill)  –  останній  верховний  король  Ірландії.  Спробував  відновити  незалежність  і  єдність  Ірландії  у  1258  –  1260  роках.
 На  світлині  -  руїни  замку  на  горі  Кашел  -  резиденція  верховних  королів  Ірландії  в  добу  середньовіччя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389087
дата поступления 01.01.2013
дата закладки 01.06.2014


Полоні

Травень…

Причетний  Травень  почесним  гостем
зривав  з  нас  одяг…  І  на  волоссі
лишався  запах  твого  торкання,
Уже  не  вперше  і  не  востаннє…
Сплітались  руки…  думки  єдині  –
Невже  ти  поруч?  Невже  донині?
Прости  нестримність…  Мою  безодню…
Та  то  все  травень…весь  безтурботний…
Від  теплих  подихів…  Поцілунків…
Зітхань…Обіймів…  Без  обладунків
лишались  душі  наші  невинні…
Невтримний  розум…Думки  нестримні…
Вдихав  у  серце  пекучу  суміш…
Відвертий  Травню,  мене  ти  згубиш!
Слова  заплетені  у  червоне
І  ритми  знову  бринять  у  скронях..
Пірнути  в  спокій  ще  гірше  смерті...
Все  надто  складно,  і  ледь  відверто…
Так  ненароком  мене  настигнеш,
Я  знов  прокинусь,  а  ти  не  зникнеш…
Стискаєш  руку  –  тримаєш  долю…
Не  відпускай  же!  Не  хочу  волі!
Я  ладна  вмерти  в  твоїх  обіймах,
Хай  навіть  з  болем,  не  як  у  фільмах,
Я  ладна  жити  твоєю  тінню  –
Беззвучно,  тихо,  навіть  покірно,
І  просто  дихати  із  тобою  
одним  повітрям…  І,  щоб  до  болю
проймали  дотики  на  світанні…
Ти  був  лиш  справжнім  -  
А  став  останнім…
Безмірний  Травень  спував  нам  ночі…
Він  став  коханим…Він  став  пророчим.
Він  став  і  мріями,  і  мостами,
Твоїм  полоном…Моїми  снами…
Надійним  другом  –  простим,  відвертим…
На  тебе  схожим  –  занадто  впертим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498723
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 01.06.2014


Валентина Ланевич

Стійко удар тримати.

Життя  не  раз  мене  учило  стійко  удар  тримати,
Ні  поглядом,  ні  словом  не  похопитись  тим,  що  в  душі.
Мовчки  молитву  крізь  біль  казати  ту,  що  колись  мати,
Схилившись  над  колискою,  серцем  шептала  у  ночі.

Просила  Господа  дати  дитині  долю  щасливу,
Бились  в  раму  віконну,  співом  чарували  солов’ї.
Підспівувала  стиха  про  кохання,  про  Україну,
Лились  емоції  з  її  грудей,  із  молоком,  мені.

Дякую,  мамо,  за  рук  тепло,  терпимість,  ніжність,  ласку,
Пробачте,  що  бачимось  не  часто,  як  хочеться  й  самій.
Мудрі  настанови  Ваші  незмінну  мають  окраску,
Щоб  не  трапилось  -  шукати  вихід  в  розуму  кладовій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502590
дата поступления 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014


АЛИК

РЁБРА ЖЕСТКОСТИ

Нежностью  и  лаской
душу  не  трави.
Слабая  отмазка  -
речи  о  любви.

Лишь  конкретно  дело
требует  рефлекс.
Где  любовь  созрела,
нужен  жесткий  кекс.

Коль  об  этом  дума
ночью  или  днём,
множество  изюма
ковырнёте  в  нём.

А  затем  три  слова
сочините  Ей,
как  любовь  сурова
наших  нежных  дней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502589
дата поступления 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014


miss Blues

Спаси детей…

Господь,  прошу,  спаси  детей...
От  чёрной  лжи  безумных  взрослых,
От  злобных  карликов  и  рослых,
Всех  непорядочных  людей...
Пожалуйста,  не  дай  пропасть,
Наивным,  беззащитным  душам,
Которых  развращают,  душат
И  посылают  зверю  в  пасть.
Отдать  не  смогут,  хоть  убей,
"Последний  из  копилки  грошик"!
Дай  детям  просто  хлебных  крошек,
Чтобы  кормили  голубей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502542
дата поступления 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014


Амелин

После Дня Святого Валентина (Оливии К. )

Экспромт  на  "День  Святого  Валентина"
Ознакомление  с  оригиналом-  (  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313856  )  обязательно!!

Здравствуйте!  Я  есть  тот  самый…  ейный  Вася.
Вот  решился  пару  слов  здесь  написать.
Знаю,  Федя  есть  у  ней  ещё  в  запасе,
Вот  такая  чехарда,  ядрёна  мать!

Чуть  чаво,  она  меня  всегда  ругает,
Говорит,  к  другому  от  тебя  сбягу…
Не  пойму:  ну  что  ей  в  жизни  не  хватает?
Я  так  жить  с  ней  дальше  больше  не  могу!  

Я  же  с  нею  завсегда  и  так  и  эдак…
Помню  даже  как-то,  кактус  подарил!
И  ужо  с  полгода  обхожу  соседок.
Ну  а  про  машину…  Кто  бы  говорил!!

Ведь  «Пежо»  сама  она  тогда  разбила,
Когда  жо.…  Ох!  Задом  начала  сдавать…
Да!  В  тот  день  она  меня  всю  жизнь  любила!!..
Знала,  что  неделю  нужно  рихтовать…

А  ещё  хотела,  чтобы  был…  поэтом.
Чтобы  здесь  стихи  на  сайте  выставлял!..
Так  мне  все  мозги  запудрила  при  этом,
Я  её  чуть  было    ямбом  не  послал!

А  на  Валентина  выпил  я  немного…
Праздник  всё  же  это…  (Хоть  и  никакой!).
Ну,  чуть-чуть  поднялась…  мне  в  лицо  дорога,    
Так  почти  ведь  трезвый  я  пришёл  домой!!  

Говорит,  опять  я  прибыл  без  Армани…
Да  я  с  тем  Армани  даже  не  знаком!
А  ещё  от  денег  –  только  след  в  кармане…
Так  зачем  же,  блиннн!  в  меня  кидать  блином?!

Двадцать  лет  уже  с  ней  мы  живём  бок  обок!
(Нет,  чтоб  после  свадьбы  сразу  придушить!)
Эх,  не  будь  тогда  я  так  влюблён  и  робок,
Завтра  б  на  свободу  мог  бы  выходить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317843
дата поступления 29.02.2012
дата закладки 01.06.2014


Оливия К.

В День Святого Валентина:)

Ежегодная  картина.
Больше  нету  терпежу!
Снова  в  праздник  Валентина
Без  подарка  я  хожу.

Что  за  хамская  манера
Не  стараться  для  жены?
Я  тебе  вот,  для  примера,
В  этот  день  пеку  блины,

Как-то  раз  писала,  помню,
Эротичные  стихи…
Ты  же  сроду  ничего  мне  -
Хоть  бы  раз  принёс  духи!

День  влюблённых  –это  свято,
Прочих  праздников  святей.
Ты  ж  любил  меня  когда-то
И  наделал  нам  детей,

А  теперь  жалеешь  мани
На  какую-то  фигню?
Не  подаришь  мне  «Армани»,
Стопудово  изменю!

Муж  меня  ухмылкой  дразнит  –
Ладно,  вроде.  Не  кретин!
«Это  что  за  новый  праздник?
Что  ещё  за  Валентин?»

Говорю  я  мужу:  «Вася!
Я  не  дурочка,  учти.
Надо  мной  не  издевайся,
Видишь,  я  в  слезах  почти!

Не  введён  у  нас  декретом
Этот  праздник.  Что  с  того?
Мы  давно,  при  всём  при  этом,
Тоже  празднуем  его.

Подтверждаю  достоверно:
В  календарь  гляди,  нахал!
Про  романтику,  наверно,
Ты,  Вась,  тоже  не  слыхал?

С  виду  вроде  не  дурак  и
Не  объелся  белены.
Двадцать  лет  мы  если  в  браке,
Значит,  мы  не  влюблены?!

Есть  же  чувства  между  нами?!
От  ответа  не  беги!
Что  ж,  выходит,  я  ночами
Раздаю  тебе  долги?

Не  капризна,  не  фригидна
И  до  донышка  твоя!
А  по-твоему,  как  видно,
За  подарки  это  я?

Это  противозаконно!
Так  достало,  просто  край.
Всё.  Короче,  жду  флакона,
А  иначе,  так  и  знай!»

Говорит  мне  Вася:  «Это…
Типа,  дескать,  сё  да  то…
Ну,  короче,  денег  нету,
Всё  потратил  на  авто!»

Отвечаю:  «Ну,  так  что  жеж.
Я  гляжу,  расклад  фигов.
Начинать  готовить  можешь,
Кстати,  место  для  рогов!

Не  разжалобишь  меня  ты
Никогда  и  ни  за  что!
Чуть  у  нас  какие  траты,
Ты  мне  байки  про  авто.

Раз  в  квартал  тебе,  не  реже,
Я  давала  на  «Пежо».
Ну,  и  что,  те  бабки  где  же?
А  «Пежо»  всё  так  же  в  жо..!

Оправдания  достали,
Хватит  прятать  глазки  в  пол.
Я  ведь  тоже  не  из  стали.
Между  прочим,  слабый  пол.

Раз  прикладывать  усилий
Не  согласен  ты,  тогда
До  свидания,  Василий,
Улетаю  из  гнезда!

Брак  у  нас  одна  рутина
И  с  любовью  не  ахти.
Я  с  другим  в  день  Валентина
Буду  пахнуть  и  цвести!»

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313856
дата поступления 14.02.2012
дата закладки 01.06.2014


Ліоліна

Авиатрансформации

Была  я  ангелом,  хотя  и  без  венца.
Могла  смеяться  и  шутить  я  без  конца.
Могла  и  плакать,  но  все  чаще  –  лишь  от  смеха.
Но  за  прорехою  рвалась  в  судьбе  прореха.

Как  я  летала!  Мне  простора  нехватало.
А  жизнь  мне  крылья  так  коварно  обломала.
Но  мир  (я  –  в  небе!)  мне  по-прежнему  пестрел,  -
Я  вновь  летаю,  пусть  без  крыльев  –  на  метле!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502322
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014


Лиза Муромская

Город

Лето  топлёными  нитками
Вяжет  закат,
Мается-мнётся  под  пытками.
Кто  виноват?..
И  расползаются  компасы
По  мостовой.
Крошечной  кремовой  комнатке
Вечный  покой.
Солнце  не  всходит  над  соснами  —
Тёмен  восток.
Стоны  и  стены  воссозданы
Прочно  и  впрок…
Под  покрывалами  скалится,
Злится  стекло.
Острыми  рваными  кальками
Слово  стекло
В  чёрные  дыры  бессилия
До  хрипоты.
Только  напрасно  просила  я…
Звуки  пусты.
Кто-то  играет  на  истине
Карточный  вальс.
Кто-то  не  верует  искренне
В  нас  или  вас.
Бьётся  под  сердцем  недетищем
Сгусток  обид
И  умирает  неделями,
Давит,  болит…
Так  постепенно,  наверное,
Сходят  с  ума.
В  небо  тоскливо  и  нервно  так
Жмётся  туман.
Там,  где  взбешёнными  красками
Льются  дожди,
Через  майданы  и  праздники
Переведи
Всех  —  не  погибших,  не  раненых,
Пусть  не  меня!..
Папа,  не  вынести  в  ранце  мне
Мир  из  огня.
За  непоступки  наказана,
Сколько  не  лги!
Руки  безволием  связаны.
Убереги
От  непослушного  выстрела
Хрупкий  наш  дом.
Дай  нам  не  выстрадать,  выстоять…
Будет  потом
Озеро,  облако,  кружево
Юных  берёз.
Время  упруго  закружится.
Так  повелось…
Там,  где  капризными  стайками
Вьются  стрижи,
Город  останется?...
Город  состарится
В  прошлую  жизнь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502312
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014


Балабашкина Марина

Ко мне пришёл калека…

...

(Господь  не  осуждает...
Тихо  су́дит,
Себе  под  нос...)

Сирень  трещит  в  окне,
Как  в  чёртовом  камине.
 
(...Верно,  буду
Я,  и  в  раю  прохладном,  солнцекудром,
Варить  стихи  -  на  а́довом  огне...)

Всё  скачет  на  берёзовом  коне,
Ветвей  тугих  натягивая  у́зды,
Весенний  ветер,  ги́кая  -  как  грузный,
Нелепый  всадник  Белый...

Грустно  мне,

Что  всё  нелепо  
В  жизни  этой  странной,
Как  в  женщине,  одетой  от  Кутюр
До  пяток  -  
Не  осанка,  а  осанна!  -
По  русскому  колючему  бурьяну
Бегущей  на  французский  педикюр:

И  во́йны,  и  миры́,
И  что-то  между
Гранатой  и  распущенным  цветком,
Ещё  не  ставшим  -  вы́бугленный  ком,
Но  сникшим  лепестками  -  без  надежды;

И  тишь,  и  вой,  и  что-то  посреди
Стекла  и  камня,  -  брошенность,  меж  ними,
Когда  весенний  воздух  пахнет  миррой,
(О,  мирровые  райские  сады!  -
И  камень,  и  стекло,  всё  пахнет  ими...),

Но,  по  стеклу  уже  идут  круги...

(Мне  грустно  слушать  тихие  шаги,
Когда  я  жду  -  полвека  -  человека...)

Мне  хочется  вскричать  ему:  
-  Беги!

Но,  я  молчу.  
Ко  мне  пришёл  калека.
Измученный.
Без  сердца  и  ноги.

(Я  рву  над  головой  своей  стихи.
И  сыплю,  словно  пепел...  
Всё  -  нелепо...)


12,  Май,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498436
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 31.05.2014


*ИРЕНА*

МОЇ РОКИ - ЖИТТЯ ВЕРШИНИ

Додався  ще  рік  до  життєвого  стажу,
Ще  трішечки  срібла  на  скроні  лягло,
Побільшало  друзів  в  тіснім  екіпажі,
Ще  кілька  бажань  в  небуття  відійшло…

Вже  втомлений  вітер  до  берега  кличе.
Черговий  листок  впав  із  древа  життя.
Мені  легковажність  вже  зовсім  не  личить,
Хоч  ще  бешкетують  часОм  почуття.

Вже  більше  цінуєш  коханих  і  друзів,
Дива  помічаєш  в  звичайних  речах,
Відверто  радієш  натхненниці-музі,
Ще  мрієш  про  принца  в  безсонних  ночах.

Про  того,  хто  хвилі  натхнення  дарує,
Хто  в  серці  надовго  коріння  пустив,
Чий  образ  уяву  і  душу  чарує,
Хто  шле  почуття  і  дивнИй  позитив.

Знаходжу  в  косметиці  втрачені  фарби.
Вже  від  об’єктивів  ховаю  лице.
І  лише  усмішка  розгладжує  карби,
Хоч  стежка  життя  поросла  чебрецем…

Прожита  вже  більша  його  половина.
З  засніжених  гір  дмуть  північні  вітри.
Щороку  я  сходжу  на  нову  вершину.
Сьогодні  їх  в  мене  –  уже  43!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502286
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014


Балабашкина Марина

Полночное каноэ…

...

А  где-то  высоко  -  над  облаками,
Сквозь  муть  и  звездь  вселенской  толщеи,
На  дне  эфирном  блещет  лунный  камень,
И  волнами  расходятся  лучи...

Здесь,  туч  пурпурно-крылых  клин  над  садом,
Кружи'т,  скидая  в  зелень  алый  пух,
И  выше  не  дано  подняться  взгляду,
О  том  тебе  пишу,  любезный  друг...

Не  то  чтобы  люблю  писать  я  письма,
Не  то  чтобы  тебя,  мой  друг,  люблю,
Но  что-то  есть  морское  в  этой  выси,
Не  властной  никакому  кораблю...

И,  если  бы  ты  был  сейчас  со  мною,
Я  знаю,  как  и  я,  поймав  волну,
Садился  бы  в  полночное  каноэ,
Последнее  сегодня  -  на  Луну...


30.05.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502244
дата поступления 30.05.2014
дата закладки 31.05.2014


Олекса Удайко

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

На  стіл  робочий  ненароком,
Мов  необачний  вибрик  долі,
Промінчик  сонця  одиноко
Упав  мені  по  Божій  волі.

І  відблиск  вглиб  душі  поринув,
Розворушив  і  дні,  і  ночі,
А  потім  враз  мене  покинув,
Як  на  світанні  –  сни  дівочі...

І  на  столі  вже  знову  пусто,
Вже  знов  така  ж  робоча  згуба.
О  зайчик  мій  –  святая  пустинь!
Тебе  я  знов  чекати  буду.

1.10.1998
[youtube]http://youtu.be/w3oBJyE1YSY[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502299
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014


Олекса Удайко

АНТРАКТ*

                                                                           [i]    [b]Ірині

Не  варто  красуні  в  роках  зізнаватись...
Хай  буде  хоч  скільки!  Бо  то  все  пусте.
Найкраще  було  б...  їй  ще  раз  закохатись,
Створити  оазу  посеред  пустель.

І  в  серці  леліяти  віру  й  надію  -
Пів-віку  для  жінки  -  це  лише  антракт!
Вистава  триває...  Продюсера  мрія  –
Новий  підписати  із  нею  контракт!

Життя,  як  відомо,  всього  лише  ліла**  –
Майстерно  змонтована  Богова  гра!
А  ми  в  ній  актори!  Беріться  за  діло  –
Заучуйте  ролі,  бомжі  …  й  доктора![/b]

31.05.2014[/i]
________
*Навіяне  віршем,  опублікованим  щойно  «ИРЕНОЮ»:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502286
**За  індуїстською  теософією  –  гра  Бога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502298
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014


miss Blues

Прогулка по весне…

Коротенькие  улочки,
Игрушечные  домики,
Корицей  пахнут  булочки,
В  пруду  играют  сомики…
Магнолии,  азалии  и  голубая  ель!
Подстриженные  кустики…
Гудит  весёлый  шмель.
И  соло  для  акустики  -
Соловушкина  трель...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502140
дата поступления 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014


Валентина Ланевич

Важливо, що єднає.

Дощиком  прибило  сірий  пил  дорожний,
Свіжа  прохолода  торкає  за  вуста.
Себе  питаю,  чом  розум  неспроможний
Поставити  табу,  де  квилить  так  душа?

Блукає  тілом  вірус  кохання  вперто
І  кожен  дюйм  помічений  його  клеймом.
Пусткою  серце  гвалтує  час  нестерпно,
В  житті  жадані  мрії  стають  пішаком.

Мовчу  чи  говору  -  немає  різниці,
Однаково  в  думках  з  тобою  поруч  я.
Всі  наші  сварки,  на  повірку,  дрібниці,
Важливо,  що  єднає,  інше  -  метушня.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502175
дата поступления 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014


НАДЕЖДА М.

Побажання випускникам….

Пролетіли  роки,  ніби  лебеді.
Хмаркою  розтали  за  селом.
А  шкільні  роки  лишаться  в  спогаді.
Ти  згадаєш  їх  колись  з  теплом.

Час  прийшов  прощатися  із  школою.
Забриніли  сльози  на  очах...
В  світ  іди  з  усмішкою  веселою.
Хай  покине  серденько  твій  страх.

Ти  уже  дорослий,  значить  сильний.
Йди  до  щастя,    вибраним  шляхом.
Може,  ти  не  станеш  геніальним,
Лиш  не  очерни  себе  гріхом.
-----------------------------------
Не  забудьте  мову  калинову,
Пам"ятайте  мамині  пісні...
Згадуйте,  хоч  інколи  про  школу.
Тут  лишились  роки  золоті.

Хай  над  вами  буде  світле  небо.
Не  зазнали,  щоб  в  житті  біди.
Дайте  руку  тим,  в  кого  потреба.
Будьте  милосердними  завжди!!!
----------------------------------------------.
 Щасливої  вам  дороги  в  житті!!!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502134
дата поступления 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014


Вячеслав Рындин

СЛЮНКИ…

[b]…не  подавиться  б  слюнкой  –  нам
Ведь  трудно  было  бы  представить
Начало  лета  –  без  ста  грамм
В  закусках  –  яство!–  для  банкета
Старался  шеф  –  универсал
Мужей  и  Дам  –  столпотворенье
Шло  кушать  щи  –  к  ним  пополам:
Любовь…Здоровье  –  в  наслажденьях!!![/b]
 
30.  05.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502128
дата поступления 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014


Kulagina

Вот так и живёшь...

Вот  так  и  живёшь,  глаза  закрывая
На  мелкую  ложь,  на  обид  череду,
Надеясь  на  счастье,  себя  забывая,
Задавлена  бытом,  словно  в  бреду…

Однажды  очнувшись,  стряхнув  наважденье,
Вдруг  понимаешь,  что  всё  хорошо!
И  жизнь  принимать,  как  наслажденье,
Нужно  учиться,  несмотря  ни  на  что!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147575
дата поступления 29.09.2009
дата закладки 29.05.2014


АЛИК

Ф - 1

Спасённый  бедностью  от  сглаза,
пленённый  женской  красотой,
я  не  любил  себя  ни  разу,
хотя  любим  и  той...  и  той....

Вокруг  опять  лихие  страсти,
рванули,  словно,  Ф  -  1!!!
Душа  разорвана,  отчасти,
я  остаюсь  непобедим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502002
дата поступления 29.05.2014
дата закладки 29.05.2014


Вячеслав Рындин

Сочности…

[b]Закат…  Рассвет…  Так  –  много  лет
Стоят…  Друг  Другу  смотрят  в  спинку
Старик  и  Новый  Человек,
Рисуют  общую  картинку,
Сближенья  ради  –  пишут  в  Свет,
Воркуют  в  каждую  пылинку…
Труды  закончили  –  в  обед
Сошлись  –  на  сочную  грудинку!!![/b]
 
29.  05.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501925
дата поступления 29.05.2014
дата закладки 29.05.2014


tatapoli

БАГАТЬОМ (А. АХМАТОВА)

МНОГИМ

Я    -    голос    ваш,    жар    вашего    дыханья,
Я    -    отраженье    вашего    лица.
Напрасных    крыл    напрасны    трепетанья,    -
Ведь    всё    равно    я    с    вами    до    конца.

Вот    отчего    вы    любите    так    жадно
Меня    в    грехе    и    в    немочи    моей,
Вот    отчего    вы    дали    неоглядно
Мне    лучшего    из    ваших    сыновей.
Вот    отчего    вы    даже    не    спросили
Меня    ни    слова    никогда    о    нём
И    чадными    хвалами    задымили
Мой    навсегда    опустошённый    дом.
И    говорят    -    нельзя    теснее    слиться,
Нельзя    непоправимее    любить...

Как    хочет    тень    от    тела    отделиться,
Как    хочет    плоть    с    душою    разлучиться,
Так    я    хочу    теперь    -    забытой    быть.


                 БАГАТЬОМ

Я  -  голос  ваш,  і  подиху  я  вашого  пломіння,
Обличчя  ваше  -  як  у  дзеркалі,  я  в  ньому,
Крил  не  потрібних    те  даремне  тріпотіння,
Та  всеодно,  бо  з  вами  я  -  до  скону.
                                                                                                                                                                                                       
Так  ось  чому  ви  любите  так  жадно                              
Мене  і  грішну,    і    безпомічну.  Й  мені,
Так  ось  чому  віддали  безоглядно
Одного,    кращого  з  своїх  синів.
Так  ось  чому  ви  навіть  не  спитали              
Мене  про  нього,  жодних  слів  та  в  тім,
Хвалою  чадною  ущерть  заслали
Назавжди  вже  спустошений  мій  дім.
Як  кажуть,  що  тісніш  не  можна  злитись,
Неможна    невиправніше    кохати...

Як  хоче  тінь  від  тіла  відділитись,
Як  хоче  плоть  з  душею  розлучитись,
Так  хочу  я  тепер  -  забутою  вже  стати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406833
дата поступления 07.03.2013
дата закладки 28.05.2014


s o v a

танцующие

вчера,
в  серебристых  
потоках  зонта,
под  симфонию  ливней,
звезды  спрятались  
в  дымке

пьянящий  
аромат  цветения
танцующие  хороводы
ласточек
и  хлопанье  дверей
у  соседей

вчера  
все  
казалось
каталось
грустилось

просто
было
вчера

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332482
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 28.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.05.2014


s o v a

майский пятак

Детство  спряталось  в  пачке  "Артека",
в  мандаринах,  в  уроках,  в  беретах,
и  вприпрыжку  шмыгнуло  в  проспекты,
так  заносчиво,  так  незаметно...

в  автомате  с  простой  минералкой,
с    телефоном  на  вахте,  шпаргалкой...
дневником,  где  родителей  в  школу,
банкой  0.33  кока-колы

в  деревенской  озябшей  избушке,
в  модно  розовых  кедах,  игрушках...
все  крутило,  крутило  педали,
а  теперь  -  нереальные  дали  

и  не  так  чтобы  грустно,  не  очень!
и  гроза  в  мае  ночи  щекочет,
только  так,  что-то  вдруг  между  делом,
замечаешь:  виски  поседели...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335295
дата поступления 05.05.2012
дата закладки 28.05.2014


miss Blues

Конец любви…

***
Закрыть  в  ладони  зонтик  бузины
И  тонким  ароматом  наслаждаясь,
Постичь  умом,  что  нет  ничьей  вины,
Что  чувства  умирают,  охлаждаясь...  

***

Увяли  чудо-ландыши,  был  долог  день...
Свои  закрыли  глазки  незабудки,
Цвести  устала  белая  сирень...
И  только  звуки  чародейки  дудки
Услада  для  твоей  души...  спеши!

***

А  на  черешне  ждёт  давно  скворец,
К  заходу  солнца  -  с  песнями  ларец.
Он  славит  месяц  май  -  весны  венец,
С  её  уходом  и  любви  конец...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501842
дата поступления 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


НАДЕЖДА М.

Я так прошу… не уходи…

Продовження  вірша  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501678
Олекса  Удайко  -  Побудь  со  мной*
-----------------------------------
Когда  погаснут  звезды  в  небе,
И  утро  в  дверь  к  нам  постучит,
А  месяц  станет  очень  бледен,
Судьба  разлуку  нам  сулит.

О  как  прошу  тебя,  мой  милый!
Не  уходи,  побудь  со  мной.
Как  отпустить?..  Не  хватит  силы.
Побудь  со  мной,  любимый  мой.

Иль  надоели  тебе  ласки,
И  поцелуи  несладкИ?
Пускай  продлится  еще  сказка...
Любви  минуты  коротки..

Боюсь,  пришла  любви  развязка...
Не  оставляй,  любимый  мой...
Я  на  тебя  смотрю  с  опаской.
О  как  ты  дорог  мне,  родной...

Я  так  прошу...  Не  уходи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501789
дата поступления 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


Олекса Удайко

ПОГЛАДЬ МЕНЕ

               Інколи,  коли  наляже  туга,  хочеться  стати  жінкою...
               Бо  в  її  слабкості  закопана...  ВЕЛИКА  СИЛА  ДУХУ.
               І  хочеться...  відкопати  її...  щоб  відчути  щастя!
         
                                                   [b]  Вам,  жінки...    

[i]Погладь  мене  –  в  твоїх  обіймах  тану    
Й  лечу  у  небо,  де  Христос  воскрес…
Ще  не  була...  і  мріяти  не  стану,
Коли  –  на  зло  лихим  –  торкнусь  небес.

Злітаємо  туди,  де  ясні  зорі,
Де  осяйна,  незвідана  блакить…
Відкрий  мені  простори  неозорі,
Щоб  новий  світ,  нове  життя  збудить.

І  якщо  можеш,  збережи  ікону  –
Краси  в  мені  і  цноти  не  поруш!
Збудуй  у  висі  два  високих  трони
Для  двох  сердець,  близьких  і  рідних  душ.

І  на  вівтар  віддай  усе,  що  маєш:
Любов  і  ніжність  –  нині  і  навік.
Твою  жертовність  спраглістю  пізнаю…
Ти  –  мій  хороший,  жданий  чоловік.[/i][/b]

[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602
дата поступления 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014


Олекса Удайко

Любов сліпа

Любов  сліпа,  неначе  кошеня:
Бере  усе,  що  їй,  бува,  підносять.
Та  й  кошеня,  відомо,  прозріва  –    
Й  уже  
                 не  вткне,  
                                             куди  
                                                           попало,  
                                                                                 носа.

                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431564
дата поступления 15.06.2013
дата закладки 27.05.2014


Кадет

Видимо близится старость…

Что-то  давно  не  леталось  во  сне…
Видимо  близится  старость…
Веток  осталось  на  старой  сосне,
В  принципе,  самая  малость…

После  обеда  прилечь  на  диван,
Ночью  разглядывать  свечи…
Всё  –  суета,  миражи  и  обман…
Время  такое  не  лечит…

Может  собаку  себе  завести,
Выбросить  к  чёрту  мобильник…
Будем  напару  по  парку  брести…
И  теребить  холодильник…

июнь  10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196535
дата поступления 19.06.2010
дата закладки 27.05.2014


kanan

Наташкин Киев

в  марте  2013го  приезжала  ко  мне  погостить  на  недельку  Наташа  Солянова,  талантливейший    питерский  поэт  (так  пишу,  потому,  что  Натка  терпеть  не  может  слова  "поэтесса").  
это  её  письмо  после  возвращения  в  Питер:



Из  серого-серого-серого  неба,  похожего  на  дым,  сыплется  белый-белый-белый  снег,  похожий  на  зимний.  Этот  снег  частично  примиряет  меня  с  Питером  и  с  весной.  но  вообще  мы  с  Питером  в  ссоре,  и  это  всерьёз:  он  приревновал  меня  к  Киеву,  совершенно  обоснованно  приревновал,  и  встретил,  можно  сказать,  скандалом.  Не  знаю,  разлюбил  ли  он  меня  всерьёз,  разлюбила  ли  я  его,  я  настолько  полна  Киевом,  что  даже  не  могу  думать  больше  ни  о  чём.  Поймала  себя  на  том,  что  постоянно  думаю  и  разговариваю  сама  с  собой  по-украински.  Странно,  я  ведь  мовы  почти  и  не  слышала  за  5  дней.  А  началось  ещё  в  аэропорту.  Ещё  ни  из  одного  города  я  не  уезжала  в  слезах.
Не  хочется  ничего,  кроме  водки.  нет,  водки  тоже  не  хочется,  но  я  её  пью  вот  уже  третий  день  и  не  пьянею,  только  становлюсь  одиночее  и  печальнее.  В  Киеве  нужны  продавцы  хот-догов?  Я  бы  пошла.  Сидела  бы  в  ларёчке  на  Крещатике  и  делала  бы  всем  желающим  хот-доги  с  любовью.
Пересмотрела  киевские  фотки  -  как  же  они  далеки  от  истины!  В  них  не  хватает  воздуха,  напоенного  таким  неимоверным  счастьем!  Так,  дежурные  картинки.
Повесила  на  стенку  карту  Украины,  обвела  Киев  в  кружочек,  смотрю  и  отчаянно  тоскую...
У  нас  светло  -  в  9  часов  вечера  еле-еле  начинает  смеркаться.  Мне  все  советуют  попросить  прощения  у  Питера,  а  я  не  хочу.  Сердцу  ведь  не  прикажешь.
Пойду  за  водкой...

Пришли  мне  киевского  дня
Блестящий  солнечный  осколок,
Чтобы  он  тысячью  иголок
Пронзил  меня.
Пришли  мне  пригоршню  Днепра,
Как  будто  весточку  из  дома,
Которым  я  была  ведома  
Ещё  вчера.
Пришли  душевного  тепла
И  неподдельного  радушья  -
Меня  поймала  в  сеть  и  душит
Седая  мгла.
Пришли  хоть  облачный  клочок,
Но  чтобы  КИЕВСКОГО  неба.
А  там,  где  я,  упырья  небыть
Задрапирована  парчой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501518
дата поступления 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014


Ррррреволюція

Я живу в стране чудесной

Я  живу  в  стране  чудесной,  двуязычной,  интересной
Президента  тоже  два!!!  Вот,  такие  вот,  дела!

Можно  выбирать  еще,  хоть  сто  двадцать  президентов,
Лишь  бы  оплатили  ренту  в  Пентагоне  господа!

Государство,  как  Султан,  выбирает  "жён  любимых",
Из  любых:  кривых,  косых,  сладкоежек  и  плаксивых.

Главное  -  плати  калым,  и  приданным  два  мильоны,
Пусть  готовится  народ,  будут  и  другие  ЖОНЫ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501358
дата поступления 26.05.2014
дата закладки 27.05.2014


Борисовна

ИЗ ПРОШЛОГО В БУДУЩЕЕ

                                                                           [i]Племяннику  Андрею  Р.[/i]
Мы  знакомым  маршрутом  –  от  Фастова  к  Белой*  -  
Спозаранку  несемся  с  охапкой  идей,
Придорожные  вербы  с  шарами  омелы
Равномерно  качают  завесой  плетей.
Пахнет  зеленью  свежей  да  дымкой  туманной,
Сколько  взор  достигает  –  в  озимых  поля,
Под  шуршание  шин  мне  не  кажется  странным,
Что    знакомый  пейзаж  –  не  родная  земля,  
Что  в  кармане  скрипит  закордонный  мой  паспорт,
Напряженно  веду  в  местной  гривне  расчет,
А  о  нынешней  жизни  –  и  вовсе  напрасно
Заводить  разговор,  -  брата  брат  не  поймет…
Так  тоскливо  в  груди,  словно    сердце  границей
Разделили  нарочно,  меня  не  спросив.
Нет  возврата.  И  только  по-прежнему  снится
Мне  в  единой  стране  общей  песни  мотив.
Мы  к  родным  и  друзьям  собирались  не  долго
В  гости  съездить  –  да  вот,  хоть  в  любой  выходной!
Что  за  глупость  –  границ  от  Днепра  и  до  Волги
Нам  придумать  не  смел  даже  ворог  лихой.
Крепкой    порослью  встало  вокруг  поколенье,  
Для  которых  «советское»    значит  «отстой»,
И  смешны  наши  ценности,  даты,  свершенья,
Даже  память  священная  перед  Войной…
Дай  же  Бог  вам  свое  накопить  и    умножить,
С  миром  дом  возвести  и  взлелеять  детей,
Сохранить  с  «веком  прошлым»  душевную  схожесть.
Даже  дерево  гибнет  без  прочных  корней.

[i]*  так  в  Киевской  области  называют  городок  Белую  Церковь.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501381
дата поступления 26.05.2014
дата закладки 27.05.2014


miss Blues

Мысль о тебе…



Порой,  и  от  мысли  одной,  взрывающей  мозг,  обессилив  в  борьбе  с  собой,  безумно  кого-то  любя,  сливаешь,  уже  не  по  капле,  себя...  в  поток  бытия...


Не  думать,  не  страдать,  нисколько…
Я  снова  отдаю  приказ  душе,
Но  неизменно  «дорогим  клише»,
Конфеткой  «апельсиновая  долька»,
Под  плинтус  закатившимся  драже,-
Мысль  о  тебе,  одном,  и  только…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501442
дата поступления 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014


boroda171

Сплин

Отчего-то  взгрустнулось…  Неужто  нагрянула  старость,
Напуская  душевный  туман  и  бесчувствия  мглу?
Мне  не  хочется  жить,  навалилась  на  сердце  усталость,
А  гитара  заброшена,  молча  пылится  в  углу.

Череда  быстрых  дней  мельтешит  по  привычному  кругу,
В  веренице  ночей,  средь  бессонницы  и  забытья
Вдруг  приходит  печаль  по  навеки  ушедшему  другу,
Тупо  сверлит  мозги  –  может,  вскоре  там  буду  и  я…

Если  б  мне  показали  тот  график  –  где,  сколько  осталось
Мне  часов  или  лет  по  земле  еще  шаркать  ногой,  –
Отвернусь…  Наплевать,  бесконечность  там  или  же  малость,
Вдохновения  нет,  в  этом  мире  теперь  я  изгой.

Где-то  в  дальних  краях  глаз  ласкают  красивые  виды,
Может  быть,  услаждают  твой  вкус  бастурма,  виноград.
Я  влачу  свое  тело  быком  недобитым  с  корриды,
Безразличен  –  на  улице  солнце  иль  сыплется  град…

Ни  снегам  Антарктиды,  ни  пеклу  каленой  Сахары
Не  развеять  тоски  мельтешением  телекартин!
Провернется  со  скрипом  колесико  старой  Сансары,
Но  в  сосуде  души  –  одиночества  плещется  сплин…

Попытался  залить  я  вина  неумеренной  дозой
Нарастающий  этот  чрезмерно  опасный  синдром,  –
Только  нет…  Все  равно  где-то  в  сердце  колючей  занозой
Свои  ритмы  настойчиво  тыкает  гад  метроном.      

И  не  надо  мне  ни  королевства,  ни  ханства,  ни  царства,
Ни  журавлика  в  небе,  ни  бойкой  синицы  в  руке,
Потому  что  я  знаю  –  нет  в  мире  другого  лекарства,
Чем  ладошка  твоя  на  моей  не  побритой  щеке…

Вот  тогда  лишь  рассеются  черные  мрачные  тучи,
И  мгновенно  навеки  исчезнут  тоска  и  печаль,
Улыбнешься  ты  мне,  я  такое  еще  отчебучу,  –
Коль  захочешь,  в  весну  превращу  самый  лютый  февраль!

02.11.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501186
дата поступления 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014


V. Zolin

Втиснуты

втиснуты  в  правила-рамки,  

действуем  наверняка:  
 
строим  воздушные  замки...
 
лезем  на  облака...
 
и  как  красиво,  речисто
 
мы  развенчаем  обман!  

благо,  в  экране  -  лишь  лица,
 
а  за  экраном  -  диван  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501228
дата поступления 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014


Ірина Кохан

Шепоче очерет….

Мені  тебе  не  вистачає
У  лабіринтах  вечорів.
Коли  весна  гуде  розмаєм
В  обіймах  вершників-вітрів.

Коли  в  махровостях  півоній
Ховає  сонце  зрілий  мед,
Блукаю  в  тиші  напівсонній.
А  десь  шепоче  очерет

Про  наші  ночі  недопиті
В  м'яких  каскадах  ковили,
І  про  п'янкі,шалені  миті,
Де  зовсім  юними  були.

Про  відболіле  і  забуте,
Про  споконвічний  часу  біг.
Як  загубились  на  розпуттях
Посеред  зоряних  доріг.

Як  милувалися  весною
В  передчутті  квітучих  злив.
Тростинно  мріяв  над  рікою
Той  очерет...і  літом  снив.

Відшаруділа  пряна  осінь,
Зійшли  з  полів  сліди  зими.
Та  впала  нам  під  ноги  просинь
І  вЕсну  стріли  вже  не  ми...

А  ти  тепер  лише  у  мріях,
В  провулках  сизих  вечорів.
Сльозяться  спогади  на  віях,
Коли  всміхаєшся  зі  снів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501160
дата поступления 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014


Салтан Николай

Семиповерхівка

[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/504f/Ov03fiiZvas.jpg[/img]
Я  напевно  помру  від  міської  нудьги,
Від  бетонного  ґрунту  повсюди.
Душу  крають  мені  чорно-білі  сніги,
А  повітря  міське  стисло  груди.

Проміняв  я  дерева  на  сірий  пейзаж
Із  балкону  семиповерхівки,
Кожен  ранок  вдивляюсь  -  картина  все  таж,
А  звикати  не  хочу,  ніскільки.

Не  літають  у  місті  на  жаль  журавлі,
Лиш  надмірно  набиті  маршрутки.
Ностальгійно  малюю  на  мокрому  склі
Із  дитинства  свого  візерунки:

Ніби  сняться  мені  серцю  милі  луги,
Старі  липи  в  нічному  покрові,
Білі-білі  сади  майоріли,  цвіли  -
Я  там  вперше  зізнався  в  любові.

Ну  а  місто  моє  невблаганно  пливе
У  безодню  людського  провалля.
Тільки  хто  вбереже  зубожілих  людей,
Якщо  більшість  набита  мовчанням?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501133
дата поступления 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014


boroda171

Неужто устану стремиться в эфир?

Поводом  к  написанию  (это  не  пародия!)  послужило  произведение  Ирины  Груздевой  (Кузнецовой)  "Когда  я  устану  стремиться  в  эфир",
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500560.
Меня,  как  коротковолновика,  зацепила  именно  первая  строка...



Неужто  устану  стремиться  в  эфир?
Не  буду  включать  свою  рацию  снова,
И  слышать  любимой  морзянки  пунктир?
Да  это  же  всей  моей  жизни  основа!

Я  в  путь  каждый  день  по  коротким  волнам…
Лишь  тумблером  щелкну  –  раздвинуты  стены,
Летучим  голландцем  плыву  к  островам,
И  ветер  играет  оснасткой  антенны.

В  наушниках  шорохи  и  голоса,
Из  точек-тире  выпевают  капеллы
Загадочный  марш…  Здесь,  подняв  паруса,
Скользят  по  волнам  позывных  каравеллы.

Безбрежен,  заманчив  шестой  океан!
На  рифах  у  стран  экзотических  море
Бушует  вибрацией  чутких  мембран,
И  молнии  рвутся  на  белом  фарфоре.

Пульсирует  в  лампе  настройки  неон,
Ищу  позывные  далекого  края,
Настройка  сканирует  диапазон,
Сигнал  то  слабее,  то  вновь  нарастает…

Мне  вовсе  не  нужно  особенных  благ,
Высоких  чинов  и  иных  привилегий!
За  ключ  телеграфный  –  и  делаю  шаг
В  пучину  из  ионосферных  элегий…

Нет,  я  –  не  устану!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501121
дата поступления 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014


miss Blues

Под майским дождём…

Двое  шли  "по  бродвею"  под  майским  дождём,
К  её  синим  глазам  -  ГэДээРовца  блуза...
А  с  деталями  просто  пока  подождём.
Парень  был  из  Европы,  она  -  из  Союза...

Он  собою  хорош,  он  танцует,  "как  бог",
И  на  карте  находит  пролив  Лаперуза...
Прошагали  бы  вместе  немало  дорог,
Только  он  -  из  Европы,  она  из  Союза...

Он  уехал  домой,  так  осталась  одна,
А  на  память  о  нём  только  синяя  блуза...
Из  колодца  печали  испито  до  дна,
Был  бой-френд  из  Европы,  не  стало  Союза...

Дождь  в  Берлине,  бредут  по  аллее  из  лип,
Синий  шёлковый  зонт,  будто  синяя  блуза...
Надоедлив  рефрен!  Он  как  будто  прилип,
Но  они  теперь  оба  -  из  Евросоюза!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501018
дата поступления 24.05.2014
дата закладки 25.05.2014


НАДЕЖДА М.

Прошла затменья сердца полоса…

Бывает,  что  стоишь  ты  над  обрывом.
И  страхом  переполнена  душа.
Но  как  же  удержать  свои  порывы?
И  жизнь  перед  глазами  вся  прошла.

А  за  спиной  я  чувствую  дыханье...
Неужто  не  спасет  твоя  рука?
И  тишина  встревожена  молчаньем.
И  ноги  задрожали  чуть,  слегка.

А  волны  разбиваются  о  берег.
И  дымкой  застилаются  глаза.
Но  ты  еще  чего-то  в  чудо  веришь...
И   эхом  пронеслась  вдали  гроза...

На  небо  посмотрела  -  вдруг  светлеет.
Спасли  меня  святые  небеса...
И  вот    закат  немножечко  алеет.
Прошла  затменья  сердца  полоса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501089
дата поступления 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014


Олекса Удайко

ЭЛЬ

                                               Кате*

В    Ялте  так  мило,  спокойно,
Море  так  радует  взор!..
Пляж  посещает  лишь  кой-кто...
Детский  не  слышится    ор...

Тайно  шумят  кипарисы,
Вто́рит  им  крымская  ель….
Да́рит  нам  щедро  анисы
Милая  девушка  Эль…

В  сквере  –  таинственный  шорох:
Прячется  с  глаз  свиристель…
А  на  скамеечке…  в  шорах  –
Трепетно-легкая  Эль…

…Сон  неспокойный!  Не  диво  –
Смята    в  гармошку    постель…
Томно  в  душе  и  счастливо:
Снилась    татарочка  Эль!

Волны    склады    изумрудов
Сыплют    незримо    на    мель…
Шумно    вздымаются    груди
В  жажде  и  сладости…  Эль…

…Поезд    из  Крыма  на  север…
Куплен  билет  и  постель...
Дарит  улыбку  чрез  веер
Дивная  девушка  Эль.

5.10.2013,  Ялта
_______
*Во  время  ХІІІ  Съезда  Общества
   Микробиологов  Украины,  про-
   ходившем  в  Ялте  1-6,10.2013  г.,
   участников  в  ресторане  обслужи-
   вали  молодые  девушки,  среди  
   которых  была  и  одна  татарка,
   называвшая  себя  таким  распро-
   страненным  у  славян  именем  
   Катя...  Тогда  еще  никто  не  знал,
   что  это  будет  наша  последняя  
   встреча  в  Крыму  и  что  ждет  
   Катю  (имя  Эль  вымышленное)
   и  ее  народ  после  нашествия
   "зеленок"...    

   Фото  с  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501064
дата поступления 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.05.2014


miss Blues

Лавандовый блюз

Налюбуюсь  "лавандовым  полем"  -  французским  Провансом,
И  в  рассвет  уплыву  по  весенним  каналам  Венеции...  
Все  мотивы  Любви,-  это  сексты,  септимы  и  терции,
Блюз  -  отсутствие  нот,  он  не  требует  счастья  авансом.
Шарф  лиловый  на  шее  планеты  завяжется  шёлковым  змеем,
Перламутровым  жемчугом  слёзы  -  на  все  изумрудные  травы...
В  жизни  много  воды  и  цветов,  красоты  и  любовной  отравы...
И  так  часто  мы,  люди,  не  ценим  всё  то,  что  имеем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500902
дата поступления 24.05.2014
дата закладки 24.05.2014


V. Zolin

Первокурсный ноябрь на пленэре

Скользит  бесшумная  тревога
По  оболочке  бытия…  

Тебя  в  душе  моей  так  много!  
Зачем  ты  выбрала  меня?  

Мольберт  пейзажами  засижен,  
Там  вместо  птиц  пасётся  моль.  

И  червь  познания  из  книжек  
Нет,  не  извилина,  а  боль.

Скупые  блики  акварели  
Размытый  лижут  горизонт.  

И  раздолбаи-менестрели  
Давно  сменили  честь  на  понт.  

Гирлянды  проволки*  колючей    
Искрятся,  пропуская  ток.  

Я  жду  тебя  за  чёрной  тучей  
У  запятой  вот  этих  строк,  




*  Автор  в  курсе,  как  пишется  слово  проволока.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378948
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 23.05.2014


Олекса Удайко

ЛЕВИЦЯ І ТИГР*

Напровесні  у  темному  лісочку
Родилось  жваве,  миле  тигриня…
Вже  радить  мати  первенцю-синочку:
Сміливо  йди  у  ліс,  не  навмання!
І  він  пішов,  бо  полюбляв  свободу,
Радів  життю,  як  рідко  хто  з  тварин.
Пішов  у  світ  він  темряві  супроти,
В  палкий  вогонь  не  раз  стрибав!..  Один.
Та  в  лігві  шерсть  його  не  так  блищала,
Й  були  налоги**  зовсім  не  такі,
Як  в  табуні,  де  маслаки  тріщали
Й  літали  окровавлені  шматки…

…Ішли  роки́.  Заїла  тигра  скука  –      
Буяла  в  ньому  вдача  молода…
В  нестерпних  для  свого  сумління  муках
Тигр  обернувсь  в  грайливого  кота.
Все  рідше  він  являв  тигро́ву  вдачу,
Коли  стрибав  наві́дліг  в  багаття́.
З’явилися  вже  рисочки  котячі  –  
Гладенька  шерсть,  мурко́тливе  життя.
Та  жвавий  кіт  все  ж  мав  нутро  тигряче,
І,  будучи  частенько  в  звірів  у  гостях,
Тлумив  свою  енергію  гарячу  ,
Щоб  не  тусати  кішок  і  котят.

…Якось  забрів  він  у  одну  оселю,
Й  угледів  враз  левицю  чарівну
І  здибився…  підстрибнув  аж  до  стелі,
Збудивши  і  левицю    віді  сну…
Нараз  левиця  стала  тигру  мила,
Бо  мала  в  со́бі  здатність  повернуть
Не  лиш  снагу,  але  й  тигро́ву  силу  –
Забуту  вкрай  усю  тигро́ву    суть.
І  враз  проснулись  ніжності    звірячі  –
Така  левиця  в  лісі  лиш  одна…
Хоч  з’єднані  родиною    Котячих,    
Та  кревність  душ  Всевишнім  їм  дана!
Він  знов  відчув  себе  величним  тигром  –
Котяча  шкіра  тигру  замала!  
Не  треба  слів,  тут  зайві  і  субтитри:  
Котячий  в  тигра  скінчився  колаж!
Він  знов  став  молодим  і  спритним,  
Життю  радів,  немов  мале  дитя…
Левиці  він  не  став  нічого  крити  –
Усе  –  як  є:  любов  і  каяття!
Як  не  кажіть,  та  варто  пошукати
Унади**  тигра  в  хатнього  кота…
Знайдіть  –  і,  ну-мо,  чом  не  поважати:
Добріша  за  людей  тварина  та.
                                           ------
Якщо  в  житті,  дай  Бог,  і  ви,  левиця,
Зустріли  тигра,  що  бував  котом,
Згадайте  –  ким  вам  довелось  родиться?
І  чи  не  станете  ви  тим  гордиться,
Що  ваші  душі  з'єднані...  містком?..
                   
22.05.2014                      
________
*Почуто  з  уст  В.  Ісакіу  та  оброблено  автором.
**Звички  (повадки  -  рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460
дата поступления 22.05.2014
дата закладки 23.05.2014


Вячеслав Рындин

22…

[b]…и  через  месяц  –  шла  война!
_______
Война  была…  Пылали  танки…
Гастелло  канул  в  небеса,
Матросов  рвался  –  у  землянки,
Накрыв  гноение  поганки,
Поставил  на  паршивость  крест…
И  под  знаменьем  русских  мест
Гниют  доселе  зла  останки…
_______
…который  месяц  гром  гремит!
Горит  долина  Православия…
Здесь  –  кто-то  ставит  динамит
На  детонатор  расставания?![/b]
 
22.  05.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500708
дата поступления 23.05.2014
дата закладки 23.05.2014


НАДЕЖДА М.

Та як думки заколихати?

Дрімає   вечір  біля  хати,
А  довга  ніч  без  сну.
Та  як  думки  заколихати?
Ніяк   все  не  збагну.

Вони,  немов  маленькі  діти,
Бажають  так  тепла.
До  ранку  згодні  все  сидіти.
Аж  поки  сон  здола...

Чомусь  цю  ніч  ніяк  не  спиться.
Ох,  доля  нелегка  ...
Чи  зможе  все  оце  змінитись?
Та  віра  нетривка...

Чомусь  квітки  некольорові.
Цвіли  без  всіх   принад.
Густі  тумани  світанкові
Вносили  в  світ  безлад.

Отак  піднять  вуаль  руками.
І  промені  впустить.
І  божеволіть  до  нестями:
Як  гарно  в  світі  жить!

Та  ранок  вже  не  забарився...
Похмуре  полотно...
Мабуть,  це  сон  мені  приснився...
Чи  бачила  в  кіно?
--------------------------

(натисніть  на  картинку  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500638
дата поступления 22.05.2014
дата закладки 23.05.2014


Валентина Ланевич

Мій найцінніший скарб.

Мій  найцінніший  скарб,
Моя  онучка  мила!
Хай  доля  до  тебе
буде  завжди  миролюбива.
Зростай  же  в  здоров’ї,
дружній  сімейній  родині.
Хай  шле  Господь  благословення
тобі  на  все  життя  від  нині.
Радій  же  сонечку  й  теплу,
Й  краплинці  дощику  на  щічці,
і  тихій  хвилечці  аж,  ген,  у  річці,
і  квіточці  на  бережку  у  моріжку,
і  медоносній  бджілці,  що  бринить.
Щаслива  будь  щодень,
в  його  ти  кожну,  неповторну  мить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500592
дата поступления 22.05.2014
дата закладки 23.05.2014


Олекса Удайко

НЕ НАДО

Не  надо  –  локтем  в  грудь:
Сам  упаду!
Как  бес  –  неладен  будь!  –    Занес  в  беду?..

Не  надо  –  пальцем  в  лоб:
Я  не  уйму
Судьбу  свою...  По  гроб
Не  быть  тому!

Не  видя  Спаса  рук,
Иду  ко  дну.
Не  суй  в  лицо  каблук,
Уже  тону...

Но  что  за  твердь  средь  волн,
Я  вижу  вдруг?!
Святой  надежды  челн,
Спасенья  круг!..

Спасенья  круг  –  то  песнь
Дарю  я  вам!  –  
Моя  святая  "месть"
Моим  врагам!

Моя  в  стихах  любовь  –  
Моим  друзьям!
Со  мной  и  вы,  и  Бог  –  
Не  страшно  нам!

Пусть  время  –  все  быстрей.
Его  не  жаль!
Спасенный  мир  людей  –  
Моя  мечта  и  цель,
Судьбы  скрижаль!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500464
дата поступления 22.05.2014
дата закладки 23.05.2014


Вячеслав Рындин

Бесаме мучо

[b][i]Безликий  пух  кружит  спиралью
Беззвучно  пляшет  вниз  и  вверх
Пушистость  мая  тёплой  гранью
Вздымает  в  небо  птицей  стерх…
 
Летит  путём  навстречу  к  лету
Лесных  мелодий  аромат
В  конце  весны  миледи  цвета
Певуче  умиляет  взгляд…
 
Смотрите  в  будущее  время…
Танцуйте  величаво  в  час
Луны  и  солнечного  света
Любя  Шопена  в  ритме  вальс!!![/i]
 [/b]
20.  05.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500313
дата поступления 21.05.2014
дата закладки 21.05.2014


Куля Зперцем

Не Киевская не Русь…

[i]Упокоили  свет  в  колыбели  Руси...
Погремушками  гильз  разукрасили  темя.
Ты  Бандера  на  Русь  волчий  крест  не  неси!
Коль  принес  -  полезай  -  распинай  своё  семя!

Убаюкали  мрак  в  колыбели  славян...
И  к  фашистской  груди  приучили  младенцев.
"Растерзать  до  кости  Северян  и  Полян"  -  
Русь  давала  добро  на  убой  староверцев!


Забродила  глиствой  в  стольном  граде  Славута...
Кий  поник,  потускнел,  содрогаясь  недужно.
Изымали  сердца  в  честь  столицы  уюта!
Изрыгали  князья  иноверие  наружно.
[/i]


https://www.youtube.com/watch?v=7quZk_CtZ8Y&feature=share

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497999
дата поступления 10.05.2014
дата закладки 20.05.2014


Валентина Ланевич

Приспаний дикий звір.

       Осінь  1940  року  видалась  теплою.    Бабине  літо  снувало  свою  тоненьку  сріблясту  павутинку,  а  легенький  вітерець,  граючись,  розносив  її  полями,  чіпляв  то  за  жовтогарячі  голівки  соняхів,  то  заплутував  його  на  пожухлім  картоплянім  бадилинні  в  перемішку  з  рудуватим  польовим  хвощем  та  іще  зеленою  повитухою,  що  стелилась  міжряддям.
       Марія  розігнула  втомлену  денною  працею  спину,  розправила  ниючі  плечі,  витерла  рукою  рясний  піт  із  чола  і  глянула  на  сонце,  що  вже,  хилячись  на  захід,  червлено  горіло  над  вершечком  розлогого  клена,  під  яким  бігали,  граючись  опалим  листям,  четверо  її  дітей.    Маріїні  очі  засвітились  теплом,  осяваючи  своїм  внутрішнім  світлом  її  вилицювате,  некрасиве  обличчя.  Вона  дивилась  на  дітей  і  усміхалась,  аж  серце  затьохкало  при  згадці  про  свого  чоловіка,  а  їхнього  батька.  Кохання  нутрувало  в  ній,  наливало  тіло  вогнем,  наповнювало  його  пристрастю  та  бажанням  і  байдуже,  що  він  її  не  любить,  що  на  базар  за  собою  бере  не  її,  а  котрусь  із  своїх  сестер.
     Замріялась  на  хвильку  та,  похопившись,  швидко  підняла  кошик  з  рясною,  круглобокатою  картоплею,  понесла  його  до  хати.  Натерла  там  картоплі,  присолила,  затопила  піч  і  пішла  на  вулицю,  щоб  принести  ще  дров.  А  чоловікові  сестри  тим  часом,  змовившись  між  собою,  сипнули  у  миску  до  тертої  картоплі  ложку  солі.
     Прийшла,  пікуном  розгорнула  жар,  поставила  на  нього  дві  сковороди  із  жиром,  щоб  розігрівались,  заходилась  пекти  деруни.  Не  пробувала  сама,  спішила,  щоб  вчасно  нагодувати  дітей,  чоловіка,  що  ось-ось  мав  повернутись  із  дальнього  поля  додому.
       Коли  Микола  переступив  поріг  кімнати,  гірка  рум’яних  дерунів  у  мисці  та  сковорідка  із  салом  та  смаженою  цибулею  у  ньому,  чекали  господаря  на  столі.
     Апетит,  назбираний  оранкою,  незабарився  озватись  голодом  у  шлунку  і  Микола,  сівши  за  стіл,  потягнувся  рукою  до  деруна.  У  кутку  кімнати  його  сестри,  ледь  стримували  у  собі  сміх,  пирскали  у  кулаки.  Перший  же,  зроблений  ним  ковток,  на  вигляд  такого  смачного  тертюха,  застряг  у  горлі,  обпікши  його  сіллю.
     Микола,  мов  ужалений,  підхопився  із  лави,  на  котрій  сидів  і  накинувся  на  жінку.  Від  ударів  важких  стусанів  Марія  упала  на  долівку  та  чоловік  не  зважав  на  це.  У  ньому  прокинувся  приспаний  дикий  звір  і  він  ще,  і  ще  бив  її  ногами  куди  попало,  виміщував  на  Марії  свій  затаєний  розпач  за    понівечене  ним  же  самим,  як  йому  здавалось  тоді,  власне  життя.  Женився  ж  не  на  ній,  мав  бо  іншу  дівчину,  а  на  Маріїній  землі,  що  відійшла  за  тою  у  придане,  а  тепер  що...  Прийшли  совєти,  забрали  майже  усю  землю,  в  яку  він  укладав  усю  свою  душу,  а  нині  він  має  зостатись  ні  з  чим  і  продовжувати  жити  ось  з  цією...Його  затуманений  люттю  розум  шукав  потрібного  слова  і  не  міг  підібрати,  і  Микола  продовжив  бити  закривавлене  тіло  жінки,  яка  уже  тільки  хрипіла.
       Перелякані  його  сестри,  з  криками,  насилу  відтягнули  брата  від  нещасної,  обтерли  мокрим  рушником  кров  з  лиця,  положили  Марію  на  запічок.
       Так  і  не  піднялась  більше.  Лежала  тихо,  ні  на  що  не  жалілась,  мовчки  спостерігала  за  дітками.  Як  ті  підходили  близько  до  неї,  гладила  їх  по  голівках  і  тільки  в  очах  стояв  невимовний  жаль  та  сльози  самі  викочувались  із  їх  кутиків  і  великими,  пекучими  краплями  борозбили  обличчя,  змочували  собою  подушку  немічної.
         Марія  лежала  на  покутті  під  образами,  у  руках  палахкотіла  свічка,  а  від  її  голови,  по  широкій  лавці,  вервечкою  бігли  воші.
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500041
дата поступления 19.05.2014
дата закладки 20.05.2014


НАДЕЖДА М.

Як гірко плачуть хмарки весняні…

Як  гірко  плачуть  хмарки  весняні.
Калюжі  через  вінця  наповняють.
Недивлячись,  що  я  люблю  дощі,
Тепер  вони  мене  не  забавляють.

Чому  в  природі  коїться   цей  збій,
І  сонце  на  хвилинку  лиш  в  зеніті.?
З  дощем  вступає  часто  у  двобій.
Така  дуель   триває  на  орбіті.

Повільно  краплі  падають  з  кущів.
Дощі  хитрують,  наробивши  лиха.
Ховаються  і  йдуть  тільки  вночі.
Природа  тепер  тільки  тихо   схлипа.

Та  час  прийде.  Заграє  і  проміння.
Де  й  дінуться  калюжі  дощові!
І  дощ  піде,  та  громове  відлуння
Нам  нагадає,  що  дощі  живі..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499938
дата поступления 19.05.2014
дата закладки 20.05.2014


Ірина Кохан

Акацієва повінь….

Солодким  нектаром  розквітла  акації  злива,
У  полисках  сонця  джміліє  її  ніжноцвіт.
Обійнята  небом,стоїть  загадково-мрійлива,
Медовою  гущею  радо  шумить  живопліт...

З  небесної  глиби  спадає  накидка  парчева,
І  місяця  промінь  розгладжує  китиць  кришталь.
У  білій,духмяній  сукенці,немов  наречена,
Акації    повінь  пряде  зоресяйну  вуаль.....

10.05.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499868
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014


НАДЕЖДА М.

Ти не кидав квітки до моїх ніг…

Я  часто,  любий,  думаю  про  нас.
Чекаю  наші  зустрічі  з  тобою.
Прості  думки  про  тебе,  без  прикрас.
Твоя   душа  прекрасна  добротою.

Я  знаю:  ти    найкращий  від  усіх.
Умієш  щиро,  серденько,  кохати.
Скарбниця  тих  безцінних  рис  людських.
Я  це  зуміла  швидко  розпізнати.

Ти  не  кидав  квітки  до  моїх  ніг,
І  не  ставав,  як  інші,  на  коліна.
Та  зчарувати  так  мене  ти  зміг.
Ти  непростого,  милий,  сотворіння.

Коли    ідеш,  шепочуть  тобі  трави.
Я  так  люблю  дивитись  тобі  вслід.
І  ти,  як  сонце,  чарівні  заграви.
Я  дякую  тобі  за  його  схід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499864
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Ірина Кохан

Вечірні зорі недозрілі….

Вечірні  зорі,м'ятні,недозрілі
В  долонях  тануть,тільки  доторкнись.
Міцним  еспресо  ллється  темна  вись
У  бузинові  цвітозаметілі.

Бешкетник-вітер  в  липове  зело
Ховає  хмар  пухнасті  пеньюари,
Жене  ген-ген  бавовняні  отари,
Щоб  зранку  небо  льоном  розцвіло.

Я  так  люблю  травневі  вечори!
У  солов'їних  купелях  зігріті.
Коли  малює  місячне  графіті
Невидимий  художник  ізгори...

Коли  ванільно  гусне  на  вустах
Ірисів  цукор,змішаний  з  росою.
Й  шовкова  тиша  срібною  фатою
Поміж  дерев  злітає,наче  птах.

Люблю  ті  зорі  м'ятні,недозрілі,
Що  розпустились  пуп'янками  в  ніч.
Лишусь  до  ранку  з  ними  віч-на-віч,
Впустивши  в  душу  цвітозаметілі....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499804
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Валентина Ланевич

Я весняна вода.

Що  в  долі  бажати  собі  я  не  знаю,
Хоч  і  терпких  дарунків  та  доста  дала.
Дивну  душу  твою  в  своїй  відчуваю,
Ти  прийми  і  мою,  я  весняна  вода.

Розіллюсь  в  тобі  свіжим  подихом  вітру,
Завмиратиме  ніжність  моя  на  вустах.
Залюбки  намалюю  в  грудях  палітру,
Де  в  небесній  блакиті  серця  наші  птах.

В  безкінечності  вічність  -  любові  сестра,
Шлях  до  сонця  веде  в  тепла  невагомість.
Лиш  пройшовши  крізь  блискавки  лезо,  тіла,
Стогін  крові  відчують  вповні  натомість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499775
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Амелин

Творческий тандем.

Сначала  оригинал:

Собачья  элегия
Сола  Монова

 М  ы  с  псом  гуляем  очень  здорово:
 Он  писает,  а  я  пишу.
 Он  -  на  столбы  и  под  заборами,
 А  я  про  падшую  душУ.

 И  я  имею  подозрение,
 Что  пёс  мой  писает  стихи,
 Поскольку  одухотворения
 Его  характеру  близки.

 Он  напряженный  и  нацеленный  
 В  моменты  задиранья  лап,
 И  льется  на  бордюр  побеленный  
 Лирический  собачьий  крап.

 А  как  он  бережно  относится
 К  произведениям  своим:
 Немного  по  двору  поносится,
 И  вновь  добавит  строчку  к  ним.

 И  это  видно  исторически,  
 Что  наши  связи  так  легки:
 Мой  песик  гадит  поэтически,
 Я  гадкие  пишу  стихи!

 1999  


©  Copyright:  Сола  Монова,  2003
 Свидетельство  о  публикации  №103


Пародия:

Дай,  Джим,  на  счастье  лапу  мне,
Хотя,  наверно,  лучше  не  давай.    
Пойдём  с  тобой  полаем  при  луне,
Поэты  мы    –  ты  так  и  знай!

И  это  –  очень  здорово!
Всё  за  тобой  стараюсь  успевать.
Бог  с  ними  –  с  этими  заборами,
Ты  только  продолжай  писАть!  

Ведь  это  так  лирически…
А  как  последние  рядки  легки!
(И  этот  запах  специфический…),  
Я  так  люблю  твои  стихи!  

И  верю  –  будешь  знаменит!
Пожалуй,  больше  пса  Качалова!
А  что?  –  (Во  сказанула!)  Бог  простит…
Я  так  не  написала  бы…

Ну  а  про  падшую  душУ...
Да  тут  ты  сильно  не  переживай…
Пусть  кто-то  что-то  гавкнет  –  укушу!
Поэты    мы…  Ты  так  и  знай…

(Каков  оригинал,  такая  и  пародия,  извините…)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499765
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Олекса Удайко

Дивовижний сон

                                           
                                             Всім  Іринам  клубу  і  не  тільки…
                                             в  День  великомучениці  Ірини  
                                                     П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Є  Т  Ь  С  Я
     

                                                                             [b]Пролог[/b]

…Під  ранок...  Дивний  сон...Чисте,  голубе  небо,  а  в  небі  2  зграї  птахів:  одні  великі  білі  (певне,  гуси),  а  інші  –  менші,  темні  (мабуть,  качки).  Одна  з  малих  була  взята  в  полон  великими.  Останні  знущались  над  меншою,    вона  помирала,  а  всі  малі  птахи  були  байдужими  до  всього,  що  відбувалося,  але  ось  один  хоробрий  селезень  кинувся  визволяти  качку...  Чим  це  все  закінчилось  там,  в  небі  –  невідомо,    бо  сон  раптом  перенісся  на  землю,  де  була  вже...  Жінка  –  мила-премила,  чорнява,  немолода,  з  короткою  стрижкою,  подібна  до  феї...  Вони  вибирали  з  Нею  житло  –  1-кімнатну  квартиру.  Він  Її  так  тепло  і  ніжно  обіймав,  умовляючи  бути  разом  незважаючи  на  те,  що  все  вже  було:  заміжжя,  діти...  минуле...  Та  Вона  така  жадана!..  І  згоду  дала...  А  тут  трапився  якийсь  чоловік...  Незнайомець  просив  ключі  від  квартири  і...  ванну.  "До  чого  б  це"    -  подумав  Він.  У    них  ванни  не  виявилося,  а  була  вона  у...  Ірини.  Святої  великомучениці...    І  ось  Вони  –  удвох  –  виносять  ванну  надвір...  Вона  зовсім  гола,  і  Він  прикрив  собою  її  соромоту.
...Ранок.  У  вікні  яскраве  сонце...  Легкий  вітерець  колише  фіранку,  немов  легеньку  границю  між  потойбіччям  і  реальним  життям...  І  позивні  мобільного  –  пі-пі-пі...  Так,  вістка  із  далекої  Еллади,  що  вже  цілком  збудила  Його  віді  сну.  
               Яв...  
                                                                         [b]Зустріч[/b]

…Аеропорт  Бориспіль.  Він  з  трояндами..  і  чорнобривцями  у  виходу  з  термінала  для  іноземних  пасажирів,  тихий  гомін  серед  зустрічальників:  «Це  з  Салонник?».  «  А  з  Тель-Авіву  вже  прибув?»  Нестримно  закалатало  серце.  Ось  і  Вона.  Квіти  шугонули  догори  в  оскаженілому  привітанні...  Усмішка!  О,  яка  знайома  «усмішка»  на  лиці  у  неї!  Сльози  неймовірної  радості  на  очах  у  Нього...  Ніжний  доторк  вустами  до  щоки.  Який  знайомий  аромат  здорового  жіночого  тіла!  Слова  –    рідкі  і  теплі  –  і...  гострі  погляди  буравлять  одне  одного...  Що  у  кожного  зараз  в  серці?  Якийсь  нестримний  водоспад  давніх,  але  оновлених  розлукою  почуттів  в  Обох!  Чим  триваліша  розлука,  тим  тепліша,  більш  хвилююча  зустріч!  Маршрутка.  Її  рука,  м’яка,  волога  і  тепла  -  у  Його  твердій,  упевненій  руці.  І  -  ні  слова...  Так  би  вічність!..

                                                             [b]  Море    кохання[/b]
                                           
...  В  Крим.  У  вагоні  спокій  і  блаженство...  Ідилія  для  людей,  що  так  давно  чекали  одне  одного.  І  розмови,  розмови,  розмови.  Все  не  переговориш  –  так  багато  вже  позаду  і  ще  більше  попереду!..  
Зустріли,  доставили  в  саме  «туди»,  де  свіже  коров’яче  молоко...  фрукти...  овочі  і...  звабливе,  ні  не  Чорне  –  яскраво-волошкове  море  у  Береговому.  
Спокій  у  природі...  ласкаве  сонце...    Бурхливі  зустрічі,  плани,  суперечки,  непорозуміння,  примирення...  Але  все  –  Їхнє,  рідне...  Нарешті,  прогулянки  там,  де  багато  «сонць  крізь  віття»  і  квиління  чайок...  Серпневе  море  і...  океан  Кохання!  

                                     [b][i]Я  не  увижу  тень  печали:
                                     В  очах  твоих  –  два  янтаря!
                                     Хочу,  чтоб  горести  молчали,
                                     Ненужных  слов  не  говоря.
                                     В  душе  неистовой  –  не  злой  –
                                     Пускай  утонет  крымский  зной![/i][/b]

                                                                     [b]Епілог[/b]

                 ...«Такого  щасливого  купання  у  Морі,  Любові  і  Квітах  у  мене  ще  не  було»  –  мовила  Вона  стримано  після  «шаленої  і  несамовитої»  зустрічі...    мінеральних,  з  присмаком  солоного  поту,  ванн.  
   А  потім  вимушена  довга  розлука...  бо  відпустка  на  Небо  скінчилась.  
                   І  знову  –  ефір...  еСеМеСки...  туга...  згадки...  чекання...квиління  серця...  
                   Яв...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499717
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Валентина Ланевич

Не питай, чом так часто сумує душа.

Не  питай,  чом  так  часто  сумує  душа,
Зворохоблена  нудить  в  білому  світі.
Прагне,  мій  милий,  твойого  тепла,  скрушна,
Просто  правді  глянь  прямо  й  щиро  у  вічі.

Паралельні  дороги,  мов  дві  колії,
Що  невидима  вісь  єднає  життєва.
В  моїм  серці  ти  поруч,  привиджую  дні,
Де  в  любові  купаюсь  -  твоя  -  щаслива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499752
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Амелин

Участнику 1-й галактической войны (Борису Верховцеву…)

Борис,  был  не  прав.
(Из  рассказа  очевидца)
(Ознакомление  с  оригиналом    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302062  –  обязательно!)

Где-то  всё  летает  НЛО…
Это  ж  не  комета,  не  звезда…
Жалко,  Боре  с  ним  не  повезло,
Раз  случилась  эта  ерунда:

Встретил  он  зелёный  экипаж,
Извинился,  что  с  маршрута  сбил.
Но  потом  продолжил  свой  кураж:
-    Вы  откуда?  Я  Звезду  забыл!
О!  Да  вам  необходим  ремонт!!
Я  сейчас  вам  с  этим  помогу!
В  общем,  продолжал  их  брать  на  «понт»,
Ведь  они  по-русски  ни  «гу-гу»…
Но  когда  сказал…  про  молдаван…
Тут  ему  …  "впендячили"  лучом!!!          
Ох,  какой  там  был  «альдебаран»!..
Только  Боре  это  нипочём…
Вытер  с  пиджака  он  кислоту,
Крикнул  им:    «УрУргруп  аракУк!»
Но  слова  его  пронзили  пустоту,
Полетел  вдогонку  только  звук…
А  оттуда…  прилетел  кирпич!
Фикусы  в  горшочках…  и  помёт.
Так  вот  оценили  Борин  клич:
Уходил  к  созвездьям  звездолёт…
Хорошо,  Борис  не  пострадал!  
Ну  а  нам  –  так  хорошо  вдвойне!!
«Ведь  увязнуть  Миру  он  не  дал
В  первой    галактической    войне!!!»

Вот  такой  случился  инцидент…
А  ведь  это  с  каждым  может  быть!..
До  сих  пор  гадает  Президент,
Как  ему  Бориса  наградить?!?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315143
дата поступления 19.02.2012
дата закладки 17.05.2014


Борис Верховцев

НЛО

Мне  всегда  по  жизни  не  везло,
 А  вчера  –  и  вовсе  беспредел:
 На  меня  упало  НЛО,
 Так  что  я  и  пикнуть  не  успел

 Нет  чтоб  там  кирпич  или  помёт,
 Фикус  там,  с  горшочком  или  без  -
 Тяжеленный  круглый  звездолёт
 На  меня  обрушился  с  небес

 Закипела  злость  –  не  передашь,
 Это  ж  надо,  давят  как  крольчат!
 Выскочил  зелёный  экипаж,
 Что-то  мне  по-своему  ворчат

 Самый  крупный  глянул  так  сычом,
 И  кричит:  «КукАра  пургурУ!»  
 Вдруг  впендячит  лазерным  лучом!?
 Я  потом  костей  не  соберу...

 Улыбаюсь,  дескать,  ерунда,
 Извините,  если  с  курса  сбил,
 Очень  ваша  нравится  звезда,
 Только  вот  название  забыл

 Вроде  стихли,  взял-таки  на  понт...
 «Дружба,  -  говорю  -  Альдебаран!
 Если  вам  необходим  ремонт-
 Пригласим  бригаду  молдаван!»

 Пошептались  все  по  сторонам,
 Плюнули  какой-то  кислотой,
 Типа,  братья,  что  же  делать  нам
 С  этой  беззащитной  гопотой?

 Кто-то  там  на  кнопочку  нажал,
 И  исчезли  твари  в  вышине...
 Так  увязнуть  миру  я  не  дал
 В  первой  галактической  войне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302062
дата поступления 24.12.2011
дата закладки 16.05.2014


НАДЕЖДА М.

Знов заходить вечір в хату…

Знов   заходить  вечір  в  хату.
Ступа   на  поріг.
Упустила  у   кімнату.
Прошу  на  нічліг.  

Нелегку  пройшов  дорогу.
Відпочить  пора.
Та  ще  йшов  в  таку  негоду.
Сива  голова.

Обійняв  мене  за  плечі.
Сіли  край  вікна.
Про  життя  полинуть  речі,
Що  прийшла  весна.

Що  дощі  безперестанку,
І  нема  тепла...
Дочекалися  вже  ранку.
Швидко  ніч  пройшла.

Під  мої  такі  розмови
Вечір  задрімав.
Що  ж,  чекатиму   я  знову.
Тільки  б  не  пропав.

Вміє  він  уважно  слухать.
Жаль,  що  все  мовчить.
Правда,  щось  шепнув  на  вухо...
Може,  вчив,  як  жить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499314
дата поступления 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Kulagina

Судьбы людские

Судьбы  людские  –  колода  карт
Жребий  вслепую  тасует,  сдаёт
Знать  не  дано  –  рай  или  ад
Жизни  последний  итог  подведёт.

Кто-то  по  трупам  вгору  идёт
Кто  прозябает  –  беден  и  чист
Кто-то  близким  в  душу  плюёт
А  кто  без  гроша  помогает  другим.

Свой  предначертан  каждому  путь
За  жизнь  каждый  платит  цену  свою:
Кого-то  под  руки  бесы  ведут,
А  для  кого-то  Ангелы  поют!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147833
дата поступления 01.10.2009
дата закладки 16.05.2014


Ольга Ашто

о чем-то…

Посмотришь  вверх  и  -  сосны,  сосны,  сосны,
И  в  кронах  шум,  как  чей-то  близкий  шепот,
И  воздух  пьян,  и  травы  медоносны,
И  думать  лень,  и  блудным  сыном  опыт
Слоняется  по  солнечным  полянам,
И  тает  дым  дурных  реминисценций,
И  всё  полно  душистым,  душным,  пряным
Цветастым  маем.  Мы  ж  -    переселенцы  -
Из  ниоткуда  явлены,  как  чудо,  
А  дальше?  По  команде,  вдруг,  исчезни…
Какой  по  счету  камень  -  горстку  -  в  груду?
Какой  по  счету  шаг  навстречу  бездне?
Да  бог  бы  с  ними  -  с  безднами,  камнями,
Когда  бы  по  течению,  спокойно…
Ан  нет…  И  сосны  шепчутся  над  нами
О    чем-то  вечном….изумрудно-хвойном…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499164
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Балабашкина Марина

Если б знал ты только…


[i]"Чем  выкрошится  высохшая  память..."
[/i]  Soul_

...
"упоминание...
в  каждом  моём  стихе...
столько  Меня  и  Божья...

будто  намазываю  
на  себя  Бога,  как  на  хлеб  -
масло,  
по-бутерброжьи
падаю  вечно  -  
вниз  тем  маслом...

а  ты,  как  дитя,  со  мной  -  
как  с  игрушкой...
выбрасывай  уже,  
не  стесняйся
души  обгрызанную  
горькую  горбушку...

если  б  знал  ты  только,  
сколько  тебя  -
в  этой  горечи,  
высушенности  хлебьей,
горбьей,  бабьей,  
выкрошилось  безродным  голубям,
улетевшим  в  небье...

сколько  вырвано  было  и  брошено  
псам  бродячим...
разве  стал  бы?  -  
и  есть  бы  со  мною  не  стал!
кушай,  смейся,  мой  сладкий  мальчик...
не  отходи  от  паперти,  мой  хороший,  -  

от  подаянного  стола...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499094
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Катя Желева

Белому Волку

Перебрать  зёрна  снов  извне.

Не  обрезать  своих  волос.

Я  ревную  тебя  к  луне,
Вытекающей  на  погост.

Страшно  то,
что  нельзя  терпеть,
Не  скрывая  от  глаз  других.

Я  ревную  тебя  к  тропе,
Что  целует  твои  шаги.

Бьёт  по  небу  рассвета  плеть
Как  подтёк  золотая  нить.

Чтоб  попалась  в  твою  я  сеть
Ты  меня  научил  любить.

Чтобы  снежная  стала  масть,
Чтобы  быть  для  тебя  одной,
Я  тебя  научила  всласть
Как  никем  наслаждаться  мной.

Я  возьму  горсть  безумства  в  долг
И  напомню  себе  опять,
Как  беснуясь,
кусает  волк
С  терпкой  нежностью  мою  стать.

Брод,  как  в  блюдце  густой  кумыс.

Выгну  спину  под  волчий  вой.

В  целомудрии  хвойной  тьмы
Свет  пунцовый  –  след  ножевой.

При  луне  за  больную  дрожь
И  за  ревность  -  не  обвиняй,
Ведь  она,
когда  ты  придёшь,
Тебя  встретит  вперёд  меня.



8  декабря  2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227298
дата поступления 08.12.2010
дата закладки 15.05.2014


Шон Маклех

Камінь-вістун

«Клянусь  тим,  чим  клянеться  мій  народ,  
 не  гідно  воїну  вертатись  живим,  
   кинувши  на  погибель  свого  короля.»
           (Скела  «Руйнування  Дому  Да  Дерга»)

Ти  знаєш  –  я  згадав:  у  Дубліні  дощить.
Так  сумно,  коли  літо  верховодить
Всі  ті  ж  краплини.  І  життя,  як  мить
Посеред  міста.  Червень  котить
По  небу  хмари,  а  пастух  мовчить:
Той  –  в  біле  вбраний.  Сивочолий,
Що  від  нудьги  цей  острів  траворунний
Засіяв  міфами.  Колючками  пісень.
Бо  недарма  оцей  мокряк  понурий
Землі  друїдів  провіщає  день  –  
Отой,  що  справжній.  Із  роси  й  туману*
Я  книгу  склав  в  зелене  вбрану.
І  позабув  на  мить,  що  кожен  пагорб  тут
Чиясь  могила.  Кожен  камінь  чкрут,
Вістун,  який  пророчить  неминуче.
А  я  собі  на  вересовій  кручі  
Ірландії-вдови  із  вітром  розмовляв,
Ім’я  безсмертне  Конайре**  назвав.

Примітки:
*    -  Насправді  з  роси  й  туману  у  нас  в  Ірландії  складають  пісні.  

**  -  Конайре  Мор  мак  Месс  Буахалла.  Скільки  стоять  зелені  пагорби  в  Ірландії  стільки  будуть  пам’ятати  про  нього…

***  -  Калідаса  писав  колись  «Хмара-вістун»,  але  в  нас  в  Ірландії  був  колись  камінь-вістун.  Був.  А  де  він  зник  –  ніхто  й  не  знає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата поступления 15.06.2013
дата закладки 15.05.2014


Балабашкина Марина

Последний день…

...

Этот  день  особенный,  наверно...
Хоть  ему,  конечно,  невдомёк,
Что  сегодня  миром  правит  Бог,
Он  -  вполне  божественно  -  умерен

В  соплетеньях  света  и  теней,
В  откровеньях  явленных  пророков;
Он  вполне  божественный  и  тем,
Что  кому-то  будет  одиноко

В  душной  тишине  его  лесов,
В  горней  -  синевы  его  -  прохладе...
Я,  и  сам,  наверное,  готов
Привалиться  лбом  к    -  крестов  -  ограде

И,  заплакав  на́взрыдь,  постоять,
Вспоминая  детство  дорогое...
[i](Я,  и  сам,  уже  готов  обнять  -
В  чувств  иссторге  -  встречного  любого...)
[/i]
...

Выбожилось  небо  до  пустот...
Свет  -  лениво  -  сеется  в  темно́ты.
Этот  день,  конечно  же,  не  тот,
Чтобы  жечь  стихи,  холсты  и  ноты.

У́глями  -  во  мгле  -  вершины  гор.
Сердце  -  чуть  горячее  наощупь,
И  в  него,  как  в  гаснущий  костёр,
Память  слов  -  подбрасывает  -  мощи...

Только  он  -  всё  ярше  -  не  горит.
Только  он  -  всё  глуше  и  слабее.
[i](Я  уже  готов  поговорить
С  Богом,  только  Он  со  мной  -  робеет?..)
[/i]
...

Словно  продлевать  мученье  призван,
Этот  день  всё  длится,  посмотри:
Гладь  стволов  и  бре́зжа  листьев  -  в  брызгах
Красных  несвернувшейся  зари!

Сосны  во  дворе,  -  Святая  Треть,
Нимбами  громоздкими  склонёны
Над  -  ветлы  -  столешницей  сребрённой;
[i](Если  кто-то  должен  умереть

В  этот  день  -  мои  ему...)[/i]  Брезжа́,
В  кость  сосны  -  топор  врастает;  то  ли  
Сталь  стекает  с  лунного  ножа,
Взрезавшего  Божью  плоть  -  на  поле,

То  ли  серый  выстлался  туман  -
Саваном  -  над  поля  мёртвым  ликом,
И  его  мерцает  бахрома
Алая,  в  безветрии  поникнув...

[i]Можно  попрощаться  с  этим  днём?
Рухну  на  колени  и  заплачу,
И  лицо,  клеймённое  огнём
Вечности,  в  ладони  смерти  спрячу...

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499083
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Вячеслав Рындин

На пороге лета…

[b]
Тепло  исходит  –  от  порога  лета  
Небесны  катышки  шипят  –  огнём
Стеченье  цвета  обольнуло  небо,
Преобразившись  в  краски  –  серебром  
Даренье  вторит  –  из-за  крошки  хлеба
Несёт  по  пашне  семя  –  голышом
Хранит  везение  –  судьба  посмела
Торкнуться  жизни  распашным  зерном…[/b]

15.  05.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499082
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


АЛИК

СВИДАНИЕ ОТКЛАДЫВАЕТСЯ

Не  уставшее  чувство  свободы,
не  даёт  отойти  на  покой...
Не  печалят  ушедшие  годы,
в  мире  ставшем  для  эго  судьбой.

Не  назначено  много  свиданий,
тех  которых  навязчиво  ждёшь.
Не  находишь  легко  оправданий,
когда  правда  похожа  на  ложь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498985
дата поступления 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Балабашкина Марина

Лечу…


бог  -  это  внутренний  покой...
как  одуванчик,  жарким  летом
цвету,  прикрывшись  лопушком
зонта  -  от  солнечного  света...
топчу  планету  -  босиком,
смущая  бледностью  лодыжек
и  мраморностью  локотков
стату'и  бронзовых  мальчишек...

читаю  книжки  на  ходу,
плечами  сталкиваясь  с  небом...
роняю  из  беспечных  рук
намасленный  кусочек  хлеба.
смеюсь,  захлебываясь.  лгу,
краснея.  падаю  в  объятья...
не  опускаю  -  на  бегу  -
подол  взмывающего  платья...

не  опускаю  томных  глаз  
перед  влюблёнными  глазами...
жизнь  -  это  внутренняя  страсть.
к  изменам.  кофе.  и  вокзалам.
когда  смотрю  -  притихнув  -  вдаль,
как  смотрят  дети  и  поэты,
мне  ни  о  чём,  поверь,  не  жаль,
кроме  стихов.  любви.  и  лета.

но,  я  о  том  не  расскажу...
я  утаю,  пресытясь  тайной.
моим  дворцам  как  миражу
не  доверяй  в  пустыне  спальни...
воздушный  замок,  поцелуй
воздушный...  вены  режут  кожу,
как-будто  кто-то  выбил  стул
из-под  хрустальных  босоножек,

лечу!  -  поймай  меня,  -  букет
невесты,  чтоб  жениться
на  той,  другой...  чтоб  много  лет
тебе  могла  я  только  сниться  -
красивой,  влажной,  молодой,
переходящей  жизнь,  как  поле...
под  летним  -  плачущей  -  дождём...
собравшей  утром  нежность  с  пола...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498711
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


НАДЕЖДА М.

Лагідний погляд ловлю я Тимошки… ( для дітей)

Сонце  повільно  від  сну  прокидається.
Гладить  промінням  навколишній  світ.
Котик  біленький  старанно  вмивається.
Лапки   чистенькі,  пухнастенький  хвіст.

Зранку  не  може  сидіть  без  роботи.
Прядиво  вправно  ногами  пряде.
З  них  йому  зшию  тепленькі  чобОти.
Зараз  ще  літо,  та  холод  прийде.

Пильно  вдивляються  десь  оченята.
Може,  там  мишка  пробігла  в  цей  час.
А  за  вікном  позлітались  пташата.
Знаю:  це  їжі  скінчився  запас.

Лагідний  погляд  ловлю  я  Тимошки.
Пісню  муркочить  мені  на  вікні.
Це  він  котлетки  так  просить,  хоч  трошки.
Гарно   лікують  мене  ці  пісні.

Треба  вставати:  та  я  не  лінуюсь.
Йду  годувати  я  друзів  своїх.
Завжди  про  них  так  старанно  піклуюсь.
Люблять  мене,  бо  турбуюсь  про  них.

Скрашують  будні  мої  спозаранку.
Чую  синичок  чарівні  пісні.
Вечір  прийде,  кіт  співа  колисанку.
Ніжно  всміхається  місяць  в  вікні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498669
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


archic

Пепельный цвет неба

Пепельный  цвет  неба,
Улиц  пустых  шорох.
Будто  бы  след  снега,
На  рукаве  порох.

Память  живет  тайной,
И  без  конца  душит,
Выстрелом  у  края,
Где  на  века  стужа.

А  журавли  вольно,
В  небе  летят  клином.
Только  к  утру  больно,
И  тишина  в  спину.

Колокола  рано,
Странно  и  тревожно,
Вырванных  дней  рана,
Времени  все  можно,

Остановить  веру,
Да  ни  за  что  больше!
Тот  ,  кто  ушел  первый,
В  сердце  живет  дольше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498682
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.05.2014


Полоні

Большеглазые мечты…

Мне  не  далЁко  до  мечты,
До  той,  глазастой  симпатяшки,
Которая  мне,  как  и  ты,
Всё  неустанно  строит  глазки.
Не  далеко  мне  до  любви,
Еще  пол  шага  вроде  где-то,
И  наше  «псевдо-визави»
Нам  до  конца  докажет  это.
Мне  очень  близко  до  тебя,
Тебя,  такого…без  огласки,
Я  догоняю,  а  ты  –  вспять,
Глаза  в  глаза  –  не  без  опаски.
Я  слишком  рядом…  Не  гони…
Ведь  есть  еще  немного  ночи,
Пусть  большеглазые  мечты
Покажут  нам  всю  суть  пророчеств.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470716
дата поступления 06.01.2014
дата закладки 13.05.2014


Махов Илья

ПОСТСКРИПТУМ

Ни  за  одним,  мне  выстрелившим  в  грудь,
ни  за  одним,  мне  нож  вогнавшим  в  спину,
ни  за  одним.
                     Чтоб  в  чём-то  упрекнуть
и  высказаться  зло  я  вслед  не  кинусь.

И  ни  по  ком  страдать  не  буду,  от
едва  знакомых  и  до  самых  близких;
стоявшим  на  прощанье  у  ворот
и  просто  так,  ушедшим  по-английски
в  постскриптум  на  исписанной  стене;
но  чьим  сердцам,  нелёгкий  путь  проделав,
                                                                                       преда́лся  я;
оставившим  во  мне  
после  себя  лишь  дюжины  пробелов.

Всё  больше  их  (как  к  осени  —  листвы),
кому  звонить  становится  неловко  
и  даже  поздороваться,  
                                                               ведь  вы,
увиденные  вскользь  на  остановках,
не  ждавшие  со  мной  случайных  встреч,
молчите,  отвернувшись  оробело.
Но  как  бы  больно  ни  было,  
                                                                         и  речь  
на  сколько  бы  имён  не  обеднела,
душа  без  них  не  будет  так  пуста,
чтоб  забываться  в  книгах  Мураками:
я  все  освобождённые  места
займу  им  посвящёнными  стихами.

И  хоть  на  вид,  как  прежде,  буду  жив  —  
дышать  другими  выучусь  не  вскоре.    
Но  я  у  губ  ладоней  не  сложив,
не  вымолю  ни  радости,  ни  горя
и  не  спрошу:  путь  будет  мой  каков?
Не  выведать,  где  жизнь  сыграет  строго.
Одно  я  знаю  точно:
                                                     что  стихов

                                                             в  ней  будет  много.


©  Copyright:  Илья  Махов,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114051207000  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498530
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Радченко

Тривожна весна

Тривожна  весна  ця  -  до  болю!
Глуха  невідомість  гнітить,
Бо  нашу  закреслюють  долю,
Від  відчаю  серце  щемить.

Не  думалось  і  не  гадалось,
Що  прийде  біда  у  наш  дім.
Невже  це  сприймати,  як  данність?
А  як  же  нам  жити  у  нім?

Його  будували  в  надії,
Що  будуть  й  онуки  тут  жить.
Невже  були  марними  мрії?
Невже  можна  легко  їх  вбить?

Але  є  у  нас  кріпка  віра  -
Збороли  ми  й  важчі  часи.
Бур"ян  приберЕмо  з  подвір"я,
Щоб  дім  для  онуків  спасти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498456
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014


НАДЕЖДА М.

Буду ждать тебя я долго…

Всё  приходит  до  того,
Кто  умеет  ждать.
Это  очень  нелегко.
Трудно  передать.

Буду  ждать  тебя  я  долго.
Сколько  хватит  сил.
Я  не  знаю  ждать  мне  сколько...
Только  б  ты  простил.

Часто  слышу  тихий  голос
Твой  из  далека.
Ты  зачем  смотрела,  гордость,
Важно,  с  высока.

Что-то  медлите  вы,  стрелки,
Коротки  шаги.
Заключить  бы  с  вами  сделки.
Может  быть  торги?

Только  нет  и  в  этом  смысла...
Надо  просто  ждать.
Может  быть,   мечта  зависла?
Нужно  ли  страдать?

Да!  Надежда  -  безысходность.
Верою  живу...
Ловко  прячу  я  нервозность
И  упрямо  жду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498462
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014


НАДЕЖДА М.

Що шукати вітра в полі…

Дикі  маки  червоніють  
В  полі  у  житах.
От  узнать  би,  про  що  мріють...
Є  від  вітру  страх?

П"ють  квітки  вустами  роси.
Оживля  напій.
По  траві  пробігти  б  босій:
Ось  одна  із  мрій.

І  умитися  б  росою,
Що  з  медових  трав.
Зрозуміти  вітру  мову:
Нащо  цілував?

І  пірнав  у  мої  коси,
Чула  його  сміх.
Потім  падав  на  покоси.
Пропадав  десь  слід.

Що  шукати  вітра  в  полі!
Любо  було  з  ним!
Може,  любий  тій  тополі,
Що  вже  приручив...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498257
дата поступления 11.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Игорь

Ностальгия по бывшей Родине.

Моя  Родина  -ты  умерла…  
А  вернее  разбилась  на  части,
Моя  юность  и  первое  счастье,
Там  остались  –  такие  дела.

И  в  душе  этот  сладостный  груз,
Через  годы  я  берегу.
Я  забыть  тебя  не  могу,
Мой  великий  Советский  Союз.  

Было  многое  что-то  не  так;
Ошибались,  сбивались  с  пути,
Но  душа  шевелилась  в  груди,
А  сейчас  она  просто  пуста…

«Всё  пройдёт»-  говорят,  нужен  срок
И  сотрётся  прошедшего  нить,
Жаль  себя  уже  не  изменить,
Я  в  душе  ,  видно,  вечный  «совок»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=92329
дата поступления 12.09.2008
дата закладки 11.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.05.2014


natalux

Я напишу красивый роман

И  о  тебе  я  напишу  красивый  роман,
В  котором  я  останусь  с  тобой.
(Песня  «Роман»  группы  НеАнгелы)

Я  напишу    красивый  роман.
Писать  я  буду  ночь  напролет.
Без  боли,  без  обид  и  без  ран.
В  нем  ты  и  я,  и  к  звездам  полет.
В  нем    преданность  и  верность  двоих.
В  нем    радости  и  страсти  пожар.
И  важные  слова  все  твои,  
Которые  ты  мне  не  сказал.
Всю  эту  ночь  героями  грез  -
Любовники,  супруги,  друзья  -
Мы  проживем    путь  этот  всерьез.
И,  наконец,  мы  будем  «семья».
Я  напишу    красивый  роман.
Сотку́  из  яркой  жизни  панно.
Большой  любви  великий  обман.
Любви,  которой  нам    не  дано.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498167
дата поступления 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014


Это_я_Алечка

Укрась собой

Укрась  собой  свой  мир,
Как  подаянием  от  сердца
Щедрого,  на  широту  души,
Где  б  ни  был,  ты,
На  высоту  распятия
С  укорами  упреков
Не  спеши…
Не  потому  пишу,  что  научаю,
Не  оттого,  что  холодом  знобит,
Собою  перешла,  и  просто  знаю,
Как  слово  несуразное  болит
Всем  телом,  до  хмельного  упокоя,
Всей  мыслимою  толщей  бытия,
Не  потому,  что  я  одна  такая,
А  потому,  что  многие,  как  я…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216799
дата поступления 18.10.2010
дата закладки 10.05.2014


Это_я_Алечка

Даешь, ха-ха-ха!

Смеялась  до  слез,  до  колик!
Чудесно,  чуднО,  чУдно!
Даешь,  вместо  ночи  –  нудно,
А  вместо  удава  –  кролик!

И  падают-падают  звезды,
Так  низко  летят  за  плинтус,
Даешь  –  рукавов  туз,
А  вместо  родства  –  тезки!

Удачу  –  мешать  с  грязью,
Успешности  и  погоды,
А  сточной  воды  стоки,
Давай,  назовем  –  развязность?!

А  если  смешать  слякоть  
С    воздушным  безе  белым?
Назвать  этот  стиль  –  смелым?!
Смеяться    и  горько  плакать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215593
дата поступления 11.10.2010
дата закладки 10.05.2014


s o v a

кардиобаланс

нас  шатало
от  края  до  края
поцелуями
жизни  на  сдачу
переспевшей
весной  запивая
переливы
грозы  на  удачу

в  этой  музыке
сочного  джаза
неспокойного
сна  перламутра
удивительный  миг
не  продажный
перечитанный
нам  поминутно

проездной  от  
дождей  до  востока
картой  зим  и  
прокуренным  снегом
на  пергаментах
свежим  пророком
затесался  под  
шум  чётким  эхом

и  под  ритмы
шуршащих  трамваев
танцевальными  
па  в  переплёте
семафорные
чёткие  "знаю"
отчеканят
на  глянце  пролётов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337447
дата поступления 15.05.2012
дата закладки 10.05.2014


s o v a

не+при+личное

кто  крайний?  в  первые  вагоны
кому  в  полупустом  темно?
шумели  скрипки  всех  перронов,
бежали  капли  сна  на  дно

сопережить  слова  на  выдох,
смятенье  скрыть  под  тишиной
и  новым  прочерком  на  вылет
не  затянувшийся,  но  сбой

и  кто-то  ждал  и  кто-то  верил
кромешным  сказкам  всем  пора
перечеркнуть  пустые  двери
прочесть  страницы  до  утра

кто  как  играл,  -  а  масти  биты
улыбка  грусти  под  ребром,
а  всё  наивное  под  бритву,
там,  где  не  рубят  топором

__
не  прекращая  ошибаться,
искать  дороги  под  зонтом,
мне  в  мае  хочется  влюбляться
и  слушать  блюз  с  моим  котом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338164
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 10.05.2014


s o v a

прозорими думками

снами  круч  застиглих  ранків
біля  просіки,  мов  бранки,
всі  історії  бурштинні,
краплями  роси  на  шпилях

перетертих  днів  намисто
наших  спільних,  ніжних,  бистрих,
у  прозорих,  рідних,  дзвінких,
доторках  душі  барвінком

неупинно-невагомих
дощових  та  паперових,
а  слова  про  щастя  -  зайві,
все  у  подихах  та  сяйві

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341974
дата поступления 05.06.2012
дата закладки 10.05.2014


НАДЕЖДА М.

Страх, коли приходить осінь…

  Страх  -  це  осінь.  Розпач  -  це  зима.  Туга  -  Новий  рік.
 Марта  Кетро  "Гіркий  шоколад"
____________________________________________
Страх,  коли  приходить  осінь
Із  рясним   дощем,
Що  посріблить  русі  коси,
А  на  серці  щем.

І  байдужий  німий  погляд
Обведе  красу.
Захова  під  серцем  спогад,
Як  земля  росу.

Поплетуться  по  дорозі
Хмурі  дні,  сумні..
І  думки:  от  тільки  б  взмозі
Пережить  мені.

Тут  зима...  Та  це  вже  розпач.
Наміри  не  ті.
І  думки  розбіглись  врозтіч.
Чом  же  дні  такі?

Може,  десь   ще   взяти  сили
І  назло  снігам,
Прихилити  небосхили.
Волю  дать  рукам.

Розігнать  химерні  хмари,
Що  закрили  світ...
І  забути  про  кошмари
Й  тугу  в  новий  рік...
--------------------------------------
Події,  описані  у  творі,  не  стосуються  автора...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498029
дата поступления 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014


miss Blues

Два белых голубя…

Два  диких  голубя  на  старой  колокольне.
Вдруг,  вздрогнул  колокол  и  заиграл  набат.
И  это  было  не  в  Берлине,  в  Кёльне...
Мне  вспомнился  Алёша,  наш  солдат  -
Защитник  Родины,  освободитель,
С  немецкой  девочкой,  спасённой,  на  руках...
Наш  воин  и  защитник,  победитель.
Два  белых  голубя  парили  в  облаках...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497924
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 10.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.05.2014


tatapoli

ПОЦЕЛУИ ДОЖДЯ

Шел  теплый  дождь,  а  мы  босые                                        
по  лужам  шлепали  как  дети,                                
напрасно  думать,  что  сухие,
зато  счастливей  всех  на  свете.

Мы  убегали,  дождь  вдогонку
спешил  за  нами  и  смеялся,
и  отставая  потихоньку,
в  конце  концов,  стихая,  сдался.

Да  он  и  сам  нам  -  не  помеха,
нас  дождь  и  лужи  не  пугали,
у  нас  своя  была  утеха,
ведь  мы  друг  дружку  целовали.

Теперь  ему  мы  благодарны,
связали  дождика  нас  струи,
так  горячи  и  так  азартны
под  небом  хмурым  поцелуи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339223
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 09.05.2014


tatapoli

ВЖЕ 200 ЛІТ

[b]Цей  сум  в  очах...[/b]
І  погляд  -  прозорливий
з  докором,  наче,  чом  живемо  так?!
Що  світ  прочах...
І  стогне  люд  вразливо!  
Не  сором!?  Наче  попріка  мастак.

Як  далі  буть!?
Хто  краще  нам  порадить?
Допоки  все  терпіти  будем  ми?
Якби  був  тут,
та  й  обраний  до  Ради,
Щасливими  ми  стали  би  людьми!

Де  ж  наш  Тарас,
звідки  чекать  Месію?
Аби  скоріше  вивів  із  пустелі;
Й  вогонь  щоб  згас,
що  вабить  так  Росію!
І  мир  прийшов  до  кожної  оселі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484586
дата поступления 09.03.2014
дата закладки 09.05.2014


Abba Васнеценко

Зачем-то врут и разжигают страсти

Зачем-то  врут  и  разжигают  страсти  –
Раскалывают  долями  народ,
Пророчат  войны,  беды  и  напасти,  
Перевирают  жизнь  наоборот.
Обгаживают  в  нечистотах  верных,
Предателей  возносят  до  небес,
Провозглашают  всенародно  скверну,
Со  всех  экранов    лжет  коварный  бес  -
Бесцеремонно  входит  вглубь  сознаний
Наивно  обездоленных  глупцов,
Оторванных  от  истинности  знаний,
Завещанных  в  пророчествах  отцов.

Война  была,  а  значит  и  Победа,
И  только  так  бывает  –  два  в  одном!
[b]Спасибо,  дорогие  наши  деды,
Что  мы  сегодня  на  земле  живём![/b]
Простите  нас,  убогих  и  незрелых  –
Не  сохранили,  не  могли  понять
Цены  Победы  в  частностях  и  в  целом:
Страну  про...спали  –  время  отвечать
Детьми  своими  вогнанными  в  пекло
Изнаночной  идейностью  щедрот
Обманщиков,  жирующих  на  бедах,
Втоптавших  сотни  в  поминальный  свод..............

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497780
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014


Кадет

Победный пустозвон

Старикан  поднялся  спозаранку,  -
Лишь  едва  забрезжила  душа…
Взял  стакан,  накапал  валерьянки,
Выпил  эту  гадость  не  спеша…

Из  сарая  приволок  дровишки,
На  печурку  чайник  водрузил…
Перерыл  тряпичные  излишки,  -  
Сам  себе  друзей  сообразил…

Осмотрел  убогое  жилище,
Нацепил  очочки  на  глаза,
С  телека  бесстыжую  пылищу
Вытер,  покосясь  на  образа…

Ша́лая  мыслишка  промелькнула,
Будто  он  –  безусый  командир…
И  на  спинку  старенького  стула
Взгромоздил  с  медалями  мундир…

Вытащил  заветную  чекушку,
Осушил,  заглатывая  стон…
Почесал  белёсую  макушку
И  включил  победный  пустозвон…

май  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497648
дата поступления 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014


miss Blues

Уже закат Любви неотвратим…

Уже  закат  Любви  неотвратим,
Но  жизнь,  как  золота  расплавленного  брызги...
Нам  кажется  -  былое  возвратим,-
Как  с  чистого  листа,  всё  просто  "вдрызг"  и...
 
Снова,  без  оглядки  на  былое!

Когда  нас  было  в  мире  только  двое,
Тогда  ты  мною  был  ещё  любим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497431
дата поступления 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


miss Blues

Я познала…

Отцветает  белая  сирень,
Рассыпают  жемчуг  маргаритки,
Прячутся  под  камешки  улитки,
Клонится  к  закату  новый  день...

Утихает  в  моём  сердце  боль,
Усыпляет  томная  прохлада.
Ничего  мне  лучшего  не  надо,
Я  познала  этой  жизни  соль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497213
дата поступления 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014


miss Blues

О посуде…

В  доме  большом  очень  много  посуды,  оставим  все  домыслы  и  пересуды…
Можно  пылиться  серебряной  вазой,  всех  веселить  нужно  чашечке  стразой…
В  особом  почёте  хрустальный  бокал,  на  бис  иногда  исполняет  вокал…
Надменно  сияет  золотом  кубок,  не  помнит  он  вкуса  вина,  сладких  губок…
В  фарфоровом  блюде  сияет  луна,  лишь  по  ночам  в  обиходе  она...
Гордится  своей  родословной  фужер,  он  то  ли  пан  то  ли  гер,  или  сэр...
Сервизы  гремят:  скоро  праздники?  ждём!  Бокалы,  «богему»,  тут  же  найдём…

Но  должен  быть  кто-то  и  глиняной  плошкой  и  деревянной  столовою  ложкой.  
Обычной  кастрюлей,  где  варятся  щи,  замены  им  нет,  ищи-не  ищи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427922
дата поступления 28.05.2013
дата закладки 06.05.2014


Вячеслав Рындин

Знай…

[b]…и  с  росинкой,  и  с  дождинкой  –  край
Затуманился  в  картинках  –  май
Инфантильною  крупинкой  –  дождь
Льёт  слезу  из  неба  –  с  дымкой  ночь
Без  разминки,  без  волынки  –  вплавь
Посылает  по  стремнине  –  птиц
Омывает  (во  спасенье!)  –  знай                            
На  рассвете  вознесенья  –  ввысь…[i][/i][/b]
 
05.  05.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497136
дата поступления 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Ірина Кохан

Допишу рядки свої останні….

Чомусь  мовчать,не  пишуться  вірші,
У  кут  глухий  забились  кволі  рими.
Ржавіють  струни  зболені  в  душі,
Вже  не  лікує  часу  біг  невпинний...

В  мені  згасає  вогник...Як  болить!
Лиш  допишу  рядки  свої  останні,
Лиш  доживу  гірку,пекучу  мить...
І  в  небі  розчинюся  на  світанні...

Я  стану  птахом  Миру.  З  висоти
Я  розіллюся  зливами  любові...
Зітчу  з  добра  між  зорями  мости,
Зітру  з  Землі  шляхи  рясні  із  крові.

Чомусь  мовчать,не  пишуться  вірші.
Згасає  свічка.  Висохли  чорнила.
Дай,Боже,сил...Дай  віри  у  душі...
...здійняти  знов  підбиті  свої  крила....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497057
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Ірина Кохан

Розквітли іриси…

Розквітли  іриси  небесно-терпким  розмаїттям,
Ще  сонне  пелюстя  цілує  ранкова  сльоза,
Розчісує  вітер  берізок  тонке  верховіття,
Іскрить  пухоцвітом  прозоро-легка  бірюза.

У  купелі  сонця  хмеліє  ірисова  знада,
Махровою  тишею  піниться  стиглий  моріг,
І  пестить  повітря  бузково-травнева  плеяда,
Оцвітина  з  яблунь  фатою  спадає  до  ніг.

                 7.05.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497013
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Амелин

Незаконная охота (по мотивам сказок)

Сказка  –  ложь,  да  в  ней  намёк…

Сказочная  идея  и  первые  4  катрена  –  Ganna  (ID:  494991),
остальные  опошлены  и  переделаны  мной,
за  что  и  прошу  у  всех  прощения.

Вот  житьё  досталось  даром
королевскому  сынку
нескончаемая  шара,    
бесконечный  перекур.

Впрочем  нет,  и  всё  не  даром
в  свете  этом  или  -  на-
И  видать  такая  карма
перешла  на  пацана.

Никаких  таких  желаний
отпрыск,  в  общем,  не  имел,
ни  зубрёжек  ради  знаний,
ни  свершений  добрых  дел.

Но  папашино  участье
не  убить  и  не  унять,
чтоб  найти  судьбу  и  счастье
сын  отправлен...  пострелять.
................................................
Повезла  его  кобыла
в  лес  дубовый  через  гать,
ну  а  что  с  ним  дальше  было  –                        
тут  пером  не  описать.                                    

Пострелял...  Ещё  тот  лучник,
и  «попал»...,    епона  мать!..
Эх,  сидел  бы  дома  лучше,
(Мог  бы  сказки  почитать...)

Вышли  разом  из  болота
тридцать  три  богатыря:
–  Незаконная  охота!..                                                          
Оказалось  –  егеря...

Дальше,  если  бы  не  глупость,  
и  поспешность  молодца...    
(Королевская  всё  тупость!)  –        
он  напомнил  про  отца...

А  судьба,  она  такая  –            
королевич  ты  аль  нет  –  
грянет  истина  простая:  
–  Где  охотничий  билет??

Шара  здесь  не  проканала  –  
посадили  на  ежа!
Покатил  он,  как  с  вокзала,
во  дворец,  –  едва  дыша...

Что  случилось,  то  случилось,
спал  потом  –  лишь  на  боку...
Долго  эта  сказка  снилась          
королевскому  сынку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496916
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


miss Blues

"Игра в Бога"

«…  познаешь  Свет,  рассеется  тьма...»
Марта  спешно  складывала  свои  вещи  в  чемодан.  Больше  всего  сейчас  ей  хотелось  оказаться  дома,  в  холодной  мрачной  комнате,  включить  тусклый  ночник  и  погрузиться  в  глубокий  самоанализ,  разрушительный  для  её  психики  и,  приводящий,  в  итоге,  к  затяжной  тяжелейшей  депрессии…

В  последнее  время  путешествия  по  миру  перестали  приносить  ей  радость  и  облегчение.  Вот  и  солнечная  гостеприимная  Италия  не  стала  каким-то  особенным  исключением…

Была  и  ещё  одна  очень  весомая  причина  её  скорого  возвращения  из  этой  поездки  —  несколько  сомнительное,  но  в  то  же  время  интересное  с  профессиональной  точки  зрения,  предложение  по  постановке  особенного  научного  эксперимента…  над  ней  самой…

Марта  согласилась  на  это  странное  предложение  только  из  личного  интереса  и,  конечно,  под  влиянием  особого  обаяния  этого  удивительного  человека…

Оказавшись  теперь  дома,  Марта  поспешила  отключить  все  телефоны,  желая  спрятаться  от  суетного  мира,  чтобы  быстрее  погрузиться  в  себя,  уйти  в  долгий  и  необычайно  сложный  процесс  самопознания.

Казалось,  она  хотела  понять  и  постичь  прямо  сейчас,  немедленно,  —  действительно  ли  есть  какой-то  самый  главный  смысл  в  этой  жизни  вообще  и  в  её  «бренном  существовании»,  в  частности...

Будучи  очень  хорошим  психоаналитиком,  она  ясно  понимала,  что  термин  «эмоциональное  выгорание»  в  полной  мере  может  быть  применим  к  её  нынешнему  состоянию.

А  срочно  предпринятая  поездка  по  итальянскому  солнечному  побережью  и  прекрасные  вина  Маростики,  так  и  не  дали  ожидаемого  терапевтического  эффекта…

Теперь  её  главными  лекарствами  от  депрессии  должны  были  стать  темнота  и  уединение  кабинета,  где  ещё  совсем  недавно  она  сама  дарила  надежду  на  выздоровление  своим  несчастным  пациентам.

Зашторенные  окна,  как  нельзя  лучше,  способствуют  выработке  мелатонина,  а  темнота  погружает  в  долгие  сны-размышления,  сны-видения,  эти  прекрасные  сны  наяву…

Неужели,  он,  нейрохирург  с  мировым  именем,  излечивающий  больной  мозг,  вживляя  в  него  маленькие  электроды,  будет  теперь  погружать  её  сознание  в  такие  сны,  руководить  пробуждением,  настроением,  станет  целителем  её  больной  души…

Она  отодвинула  ноутбук  и  посмотрела  в  проём  почти  полностью  зашторенного  окна.

Они  уже  были  заочно  знакомы,  наслышаны  друг  о  друге  и  по  интересным  статьям,  напечатанным  в  научных  медицинских  журналах,  и  по  увлекательному  ироничному  общению  в  профессиональном  дискуссионном  клубе.

Такое  знакомство,  обычно,  ни  к  чему  не  обязывает,  но  он,  совершенно  неожиданно  для  Марты,  предложил  свою  помощь,  и  она,  чувствуя,  что  сама  уже  не  справляется,  дала  согласие  на  встречу,  чтобы  обсудить  детали  этого  «интересного  научного  эксперимента».

—  «Сапожник  без  сапог»…  Психоаналитик,  не  способный  помочь  себе,  но  ведь  и  не  каждый  нейрохирург  сделает  себе  трепанацию…

Марта  улыбнулась  только  краешками  губ,  почувствовав,  что  мышцы  её  напряжённого  лица  уже  почти  полностью  разучились  улыбаться…

Поиск  покоя  и  светлой  радости  в  современных  трактовках  кабалы,  буддизма,  йоги…  Поиск  счастья  в  изменённых  состояниях  мозга  под  влиянием  химических  веществ…

Какая  же  это  все-таки  глупость!  Величайшая  глупость  безумного  человечества,  полностью  утратившего  способность  к  любви  и  состраданию.

Марта  без  сожаления  выбросила  в  корзину  для  бумаг  целую  стопку  новых  рекламных  брошюр,  скопившихся  за  время  её  отсутствия,  и  открыла  Библию  в  том  месте,  где  перед  поездкой  в  Италию,  оставила  закладку,  чтобы  ещё  раз  перечитать  главу  и  вникнуть  в  смысл  одной  удивительной  фразы…

Она  согласилась  на  этот  эксперимент  только  потому,  что  где-то  глубоко  внутри  возникло  непреодолимое  желание  понять,  наконец,  что  же  всё-таки  делает  человека  абсолютно  счастливыми  или  совершенно  несчастным,  ведь  не  деньги  же…  ведь  это  точно  не  деньги…

Может  быть  власть  или  слава?  Нужны  ли  эти  миражи,  эти  демонические  атрибуты  ей,  духовной,  развитой  личности…

Марта  обычно  продолжала  эти  свои  внутренние  монологи  до  тех  пор,  пока  усилием  воли  сама  не  переключала  течение  мысли  в  новое  русло,  чаще  ещё  более  глубокое  и  практически  непостижимое  для  человеческого  сознания…

Это  страшно  изматывало  и  просто  доводило  до  отчаяния,  лишая  аппетита  и  сна,  превращая  жизнь  в  кромешный  ад.

Карта  разума  младенца  самая  запутанная,  меняющаяся  каждую  секунду  от  рождения  и  до  смерти…  Чем-то  самым  главным  обусловлено  формирование  целостной  и  слаженной  работы  этого  «великого  глобуса»  —  человеческого  мозга,  —  масштабом  ли,  долготой,  широтой  бессознательного  или  всё-таки  «сознательной»,  изначально  запрограммированной  кем-то  великим,  деятельностью  нейронов…

Наступили  не  самые  лучшие  времена  для  всей  медицинской  науки,  а  области,  связанной  с  высшей  нервной  деятельностью,  и  подавно…

Вот,  пожалуйста,  читайте:  «био-хакеры»  предлагают  на  продажу  материалы  для  вакцин  и  клонирования  прямо  в  Интернете.

В  каких-то  «социальных  клубах  по  интересам»  запросто  выращивают  штаммы  бактерий,  за  которые  всего  пару  лет  назад  учёным  давали  Нобелевскую  премию.

Представьте,  где-то  в  заброшенных  гаражах  псевдо  доктора,  какие-нибудь  "социопаты  от  медицины",  проводят  опыты  на  биоматериалах…

Да,  надежды  на  «чистый  научный  эксперимент»  так  же  призрачны,  как  и  сама  мечта  о  покое  и  счастье  здесь,  на  этой  земле…

Нескончаемый  поток  её  размышлений  прервал  лёгкий  шум  автомобиля  за  окном…

Какая  точность!  Он  вошёл  в  кабинет  почти  неслышно,  но  так  уверенно  и  стремительно,  практически  секунда  в  секунду,  в  назначенный  им  заранее,  час.

Небольшой  кожаный  чемоданчик  в  руке,  проницательный  взгляд  профессионала  спрятан  за  тёмными  стёклами  стильных  очков.

Он,  очевидно,  готовился  к  встрече.  Нелегко  будет  обмануть  её  аналитический  ум?  Что  ж,  пусть  сначала  попробует  на  зуб  «крепкий  орешек»  известного  психоаналитика…

Он  очень  хорошо  знает,  что  стереотаксис  в  психиатрии  давно  под  запретом,  значит,  манипулирование  личностью  пациента,  стирание  эмоциональной  памяти  незаконно  даже  для  таких  светил…

Он  сдержанно  поздоровался  и  присел  в  кожаное  кресло.

—  Понимаю,  что  передо  мной  профессионал,  поэтому  буду  предельно  краток…

Глубинная  электростимуляция  мозга  эффективна,  она  помогает  лучше  самых  современных  нейролептиков,  которые,  как  известно,  нарушают  синапсы.

Заметьте,  нейроны  при  этом  не  выгорают,  а  только  получают  дополнительную  энергию.

Стимуляция  мозга  это  единственный  шанс  на  счастливое  будущее  всех  пациентов  психиатрических  клиник.

Нейростимуляция  и  нейроактивация  помогут  очень  мягко  изменять  свойства  личности.  Пара  электродов,  введённых  в  их  трудное  время  в  нужном  месте  мозга,  успешно  справятся  с  любой  формой  депрессии…

Тень  самодовольной  улыбки  осветила  его  беспристрастное  лицо,  и  он  продолжил…

-  Глубинная  электростимуляция  мозга  это,  действительно,  великий  прорыв  в  медицине…

Успешно  справляясь  с  разными  формами  депрессии,  можно  оздоровить  человечество…  Глубинная  электростимуляция  мозга  это  решающий  шаг  в  медицине…

Он  намеренно  стал  повторять  некоторые  свои  постулаты,  и  Марте  показалось,  что  она  сейчас  присутствует  на  лекции  любимого  профессора  в  университетской  аудитории.

Его  голос  успокаивал  сознание,  погружая  в  какой-то  сказочный  сон  наяву.  Хотелось  безоговорочно  соглашаться  со  всеми  доводами,  поверить  во  всё  сказанное  и  просто  уснуть  глубоким  сном,  без  желания  вообще  когда-нибудь  проснуться.

Под  таким  изощрённым  гипнозом  пациенту  легко,  не  задумываясь,  отдать  себя  в  надёжные  руки  гения,  великого  нейрохирурга.

Усилием  воли  Марта  всё-таки  включила  эмоциональную  составляющую  восприятия,  как  «противоядие»  такому  гипнотическому  воздействию  на  своё  атакованное  сознание,-  она  неожиданно  для  собеседника  рассмеялась  прямо  ему  в  лицо.

Он  мгновенно  почувствовал  силу  этого  воздействия  и  тут  же  переключил  её  внимание  на  предмет  в  чёрном  чемоданчике.

—  Этот  тот  самый  экспериментальный  прибор,  всего  лишь  пара  маленьких  электродов,  которые  предстоит  вживить  в  участок  мозга,  который  отвечает  за  эти  затяжные  депрессии,  делает  вас  такой  несчастной,  уязвимой…

Похоже,  он  знал  о  её  проблеме  больше,  чем  она  думала.

-  Знаете,  можно  ведь  начать  прямо  сейчас,  здесь,  сегодня  и  уже  завтра  для  вас  наступит  новый  день,  день  без  тревог,  слёз  и  апатии…  Знаете  ли,  я  умею  работать  с  мозгом  без  боли…

Марта  медленно  выпрямила  спину  и  резко  встала,  чтобы  остановить  его  усиливающийся  с  каждой  фразой  напор,  и  не  поддаться  гипнозу…

—  Кажется,  я  уже  когда-то  слышала  об  этом  раньше…

Восстановление  нейронных  связей…  с  помощью  специально  синтезированных  пептидных  цепочек.  Внедрить  в  мозг  одного  человека  пептиды  любви,  ненависти,  пептиды  радости  или  страха,  и  получить  в  итоге  личность  другого…

—  Подчинить  слабое  сознание  сильному,  разве  это  не  психологическое  рабство?

И  аутогенные  галлюцинации  станут  гениальным  побочным  эффектом  такой  удивительной  терапии,  не  так  ли?

Марта,  вдруг,  поняла,  что  знала  его  раньше.  Она  смогла,  пусть  не  без  труда,  распознать  в  его  речах  хорошо  завуалированную  одержимость  того  молодого  человека,  желающего  любой  ценой  продвигать  свои  новые  эксперименты.

Он  выслушал  её,  не  изменившись  в  лице,  привычным  жестом  поправил  очки,  задвинув  их  на  «своё  место»  на  переносице.  И  всё-таки,  по  едва  уловимому  движению  верхнего  века  и  брови,  она  поняла,  что  попала  сейчас  прямо  в  цель…

Это  же  он,  великолепный  Борис,  по  кличке  «Бог»!

Аспирант-биохимик,  чудо-экспериментатор,  выпускник  естественной  кафедры  знаменитого  университета…

Для  неё,  первокурсницы,  он  —  легенда  и  восходящее  светило  медицинской  науки…

Она  для  него  —  просто  очередная  смазливая  практикантка…

Марта  вспомнила  его  «успешные»  опыты  на  собаках  в  каких-то  законспирированных  лабораториях,  нашумевшую  в  узких  кругах  специалистов  попытку  пересадки  мозга,  какие-то  совершенно  дикие,  несанкционированные  опыты  с  пациентами  клиник  для  душевнобольных…

Он  двигался  к  своей  цели,  не  останавливаясь  ни  перед  чем...

«Нейроны  не  выгорают,  а  получают  дополнительную  энергию…»,  —  эта  фраза  как  пароль  пропускала  его  к  мозгу  больных,  которые  после  его  активного  вторжения  уже  вряд  ли  могли  ему  когда-нибудь  аргументировано  ответить…

Он  понял,  что  потерял  контроль  над  Мартой,  медленно  поднялся  с  места,  молча  закрыл  кодовый  замок  своего  чемоданчика  и  вышел  из  кабинета,  не  попрощавшись.

Марта  взяла  со  стола  пульт,  чтобы  открыть,  наконец,  жалюзи  и  впустить  в  мрачную  комнату  свет.

Уже  садясь  за  руль  своего  модного  «Ягуара»,  он  успел  бросить  поверх  очков  свой  прощальный  холодный  взгляд  в  сторону  окна  её  кабинета…  Взгляд,  за  которым  скрывался  тот,  кто  играл  в  Бога…

В  открытое  Мартой  окно  устремился  свет  нового  дня,  который  неожиданно  удивил  её  своей  солнечностью,  прозрачной  голубизной  небес,  непривычным  для  этого  времени  года  теплом  и  какой-то  сверхъестественной  благостью.

Казалось,  весна  ошиблась  дверью  где-то  там  в  другом  измерении  и  ворвалась  сейчас,  посреди  зимы,  в  этот  серый  город,  с  его  серыми  домами  и  серыми  деревьями,  спешно  расцвечивая  золотыми  бликами  лужицы  талой  воды,  отпуская  на  свободу  солнечных  зайчиков,  заставляя  птиц  поверить  в  приход  весны  и  петь  ей  приветственные  гимны.

Марта  остро  почувствовала,  как  неожиданно  легко  раздвигаются  в  её  сознании  все  границы  восприятия  реальности.  Наверное,  именно  так  открывается  в  подсознании  человека  «третий  глаз»,  этот  самый  видящий,  но  никем  невидимый  глаз  веры.

Какие-то  особые  "молекулярные  движения"  в  голове  Марты  вызывали  неведомое  ей  духовное  ясновидение.  Именно  оно,  это  ясновидение,  осветило  поле  «вселенной  мозга»,  как  будто  в  нём  "огни"  гипофиза  соединились  с  огнями  эпифиза,  и  этот  союз,  это  слияние  шестого  и  седьмого  чувств,  направленных  внутрь  истерзанной  души,  мгновенно  исцелили  её,  объединив  магнетическую  сферу  высшего  разума  и  духовное  человеческое  начало.

Она  расправила  плечи,  как  птица  расправляет  свои  крылья  перед  долгим  полётом,  вдохнула  полной  грудью  чистый  воздух  и  радостно  улыбнулась  неожиданно  произнесённой  вслух  той  самой  фразе  из  Библии,  смысл  которой  она  так  желала  постичь…

—  Что  сделает  мне  человек,  если  со  мною  Бог…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496914
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


inna-spring

Всё начинается с малого

Всё  начинается  с  ма́лого.
С  малых  дел,  
с  малых  дум,  
с  малых  сил...
Живём  и  мыслим  по-разному,
опять  же  -  по  силам  своим...

По  силам...
С  рождения,  с  самого
стремись  к  покоренью  вершин!
И  мир  подобреет  от  малого,
которое  станет  большИм.́́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386649
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 03.05.2014


Это_я_Алечка

на «Мужчины не плачут»…автора Блукаючий

огромное  спасибо  автору  за  посыл
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253911

Мужчины  не  плачут?
Рыдают  и  воют!
В  смертельную  
схватку  вступая
с  собою,
в  жилетку  друзьям
упираются  слёзно
а  после  "стаграм":
-  Это  все  не  серьезно.
Таких,  как  она  –
три  пучка  на  копейку!
Ты  видел?  Там  ляжки  –
скорее  корейка!
Шнабак,  как  у  Гоги,
лицо  –  кирпичом!
Еще  ставит  рогИ!
И  все  нипочём…»
Мужчины  не  плачут,
они  сожалеют,
от  горечи  мыслей  своих
соловеют,
срываются  в  тяжкие  
будни  угара,
не  ищут  в  поспешных
скитаниях  пару,
срывают  на  бабах  чужих
злость-невернось,
не  верят  в  любовь,
пишут  песни  про  вечность…
…………………………….
У  нас  точно  так  же,
но  всё  со  слезами,
и  знаем,  как  вы  -
виноваты  мы  сами,
но  только  признаться
в  том  сил  не  хватает.
Мужчины  не  плачут…
А  бабы  –  рыдают!
Клянутся  подругам,
что  больше  «ни-ни»,
-  Таких  ненормальных,
как  он  –  пруд  пруди!
Одни  вырожденцы  –
всё  сопли  и  слюни,
чуть  слово  вразрез  –
кулаки  или  нюни.
«Я  к  маме  пойду
и  пожалуюсь  папе,
пошлю  анонимку
директору  в  шляпе  –
пусть  снимет  с  работы,
устроит  разнос!
А,  помнишь,  подруга,
как  долго  «засос»
носила  под  шарфиком
после  свиданий…
Эх,  было  же  время!»
И  сердце  –  не  камень…
умоет  обиды  
слезами,  часами…
И,  вот  уже  снова
встречаемся  с  вами:
идем  на  свидание
«в  полном  параде»  -
вы  дарите  розы,
(чего,  Бога  ради!)
приходите  в  мир  наш,
как  мы  в  ваш  приходим…
Кого-то  теряем,
Кого-то  находим…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253954
дата поступления 15.04.2011
дата закладки 03.05.2014


Это_я_Алечка

мы такие, как есть…

подруге



ты  проходишь  теперь,  как  и  я  
       незамеченной,
                       скрытной,  
                                   незримой…
где-то  возле  моей  "Фукусимы",
за  пределы  планеты  Земля
и  созвездия    Гоночных  Псов
огалгошенных    временной  нормой
циркулярами  с  грифами  «новый»
обезбашенных  диском  руля
отлетевшим  за  грань  бытия
как  и  я,  
           как  и  я,  
                         как  и  я...
постигаешь  премудрости  воин
в  круторогом  созвездии  Овен
и  на  пике  беззвездном  Кремля…
ждешь,  что  вспыхнет  прологом  заря
к  эпилогу  с  удачной  развязкой…
точно  так  же,  как  я  веришь  сказкам…
а  вокруг  –  
               вензеля,  
                           вензеля
ты  такая  же  точно,  как  я
только,  очень  не  любишь  войны…
я  же,  веришь,  в  боях  просыпаюсь  –
со  своею  войною  сживаясь
                                     извергаюсь  
в  остротах…  тупя_сь
я  -  дерюга,  ты  -  нежная  бязь
ты  –  мудрее,  талантливей,  мягче
я  –  как  битой  подброшенный  мячик
подлетаю  на  каждое  «ля»*…
ты  –  гораздо  умнее  меня
ты  -  совсем  не  такая,  как  я...
и  покатые  гладит  Земля
                                   облака  
на  небесных  подушках…
мы  –  такие,  как  есть
да,  подружка?
с  листопадами  в  грусть  сентября
с  майским  цветом  в  прохладное  утро
где-то  выглядим  глупо  и  мудро…
мы  такие,  как  есть  –  ты  и  я…


*"ля"  -  сленг  некоторых  приморских  городов,  переводится,  как:  "ну,  ты  посмотри?!"  (возглас  возмущения  или  восхищения),  например:  "ну,  ты  ля  на  неё"  (нет,  ну  ты  видел  какая  ску_ка?!  или:  "о  чём  с  ней  можно  говорить?  и  так  ясно,  что  говорить  не  с  кем  и  не  о  чем...")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257298
дата поступления 02.05.2011
дата закладки 03.05.2014


Это_я_Алечка

тенью падал …

тенью  падал  тот  крест  деревянный
над  могилой  твоей,  окаянный…
сгнивший  крест  на  сосновой  ноге
жердью  в  ноги  на  руки  земле
рухнул
ухнула  глухо  земля:
-  Был  король,  больше  нет  короля...
только  памяти  след  и  остался,
да  затекший  дождями  портрет
над  табличкою  «кто  и  кем  звался
сколько  прожито  весен  и  лет»
…над  тобой  и  креста  нынче  нет…
и  грозилась  гроза  ураганом
расплетая  косицы  в  дожди
белым  цветом  и  заревом  алым
мне  в  окошко  бросалась:  «Бери!»
я  проснулась  от  дрожи  по  телу,
вспышки  молнии,  сна  за  спиной…
подоконник  усыпан  был  белым  –
цвет  черешенный  бился  домой  
…новорожденный  цвет  молодой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257614
дата поступления 04.05.2011
дата закладки 03.05.2014


Это_я_Алечка

Вот бы выпустить клубные карточки…

Вот  бы  выпустить  клубные  карточки
И  родить  «Белой  розы»  кафе,
Чтобы  чай  был  в  фарфоровых  чашечках,
Нежно-розовым  стены  гофре
Обтянуть  от  фойе  до  стойки…
Чорный  бархат,  приглушенный  свет
И  по  розе  на  каждый  столик
За  которым  сидит  поэт…
Микрофоны  на  круглой  сцене,
Стул  высокий  для  гитариста,
Скатерть  бело-молочной  пены
И  портреты  забытых  артистов.
Тишина,  каламбуры,  капустники
Каждый  вторник  по  интересам,
Крепкий  кофе  со  сливками  в  утренник
И  гламурные  поэтессы,
Хоть  бы  в  чём,  но  с  изюмной  прелестью
Приходили  читать  и  слушать,
И  завидовать  белой  завистью,
И  мизинчик  отставив  кушать
Шоколад  с  коньяком  и  лимоном,
Юных  лестью  ссужать  поэтов,
Я  могла  бы,  как  Эд  Лимонов,
С  умиленьем  смотреть  на  это.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235499
дата поступления 18.01.2011
дата закладки 03.05.2014


НАДЕЖДА М.

Холодний поцілунок на вустах…

Ну  що  поробиш?  Знову  розлетілись...
Холодний  поцілунок  на   вустах.
Невже  помилка,  що  колись  зустрілись?
Мурашками  по  тілу  повзе  страх.

Душа  не  розуміє  те,  що  сталось.
Летить  до  тебе  біль  утамувать.
Кохання   врятувати  сподівалась.
Бажала  ще  у  нім  розкошувать.

А  тіло  без  душі  саме  страждає...
Як  жити  в  самоті,  у  пустоті?
Це  для  душі  тебе  так  не  хватає.
Вона  так  звикла  жить  у  доброті.

Це    стрес  для  неї,  знову  сподівання.
Нащо  такі  турботи  для  душі?
Було  ж,  як  в  сні,  таке  зачарування!
Яка  ж  причина?  Знову  ми  чужі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496349
дата поступления 02.05.2014
дата закладки 03.05.2014


boroda171

Первое апреля

Говорил  намедни  мне  Кадет,
Мол,  пиши,  чуди,  старик,  покуда
У  меня  на  водку  денег  нет,
И  верньера  шкалит  амплитуда.

Эх,  писал  бы!  Да  вот  как  тут  быть?
В  баре  я  один,  грущу  у  стойки.
А  могли  бы  вчетвером  ведь  пить,
Да  строчить  романс  посудомойке!

Времена!  Укакаться,  не  жить…
Анатольевич  закрылся  с  Музой,
Где  Амелин?  Сам  Кадет  тужить
Тужится  с  весною  заскорузлой.

Выйду  вон  и  рявкну  на  весь  двор:
Господа!  Друзья  мои!  Ну  где  вы?
Тишина...  Вот  это  форс-мажор!
Нету  мужиков.  Вокруг  лишь  девы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414644
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 03.05.2014


варава

Там…За віями.

У  сітцівці  твоїх  очей
Метушиться  сполоханий  зайчик
Він  із  сонця  туди  застрибнув
Та  бентежить  його  очне  дно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202033
дата поступления 21.07.2010
дата закладки 02.05.2014


boroda171

Мадмуазель

Вы  заметили?  Время  летит  все  быстрее…
Вновь  весна,  и  опять  на  подходе  апрель.
А  давно  ль  –  Новый  год,  когда  тут,  по  аллее,
В  такт  поскрипывал  снег,  бушевала  метель!

Дни  идут…  Но,  скажите-ка,  что  изменилось?
Чуть  сердечнее  разве  что  взгляд  Ваших  глаз…
Мы  все  так  же  на  "Вы",  мне  одна  только  милость  –
Провожаю  сегодня  к  подъезду  я  Вас.

Грусть  и  капли  дождя  унесет  ветерочком,
Скоро  зеленью  выкрасит  всё  акварель,
А  я  буду  скучать  по  ушедшим  денечкам,
И  о  Вас  тосковать  стану,  мадмуазель!

Лето  красное  мигом  промчится  пред  взором,
И  когда  зашуршит  под  ногами  листва,
Повстречаю  знакомым  я  Вас  коридором,
Поклонюсь,  Вы  в  ответ  –  улыбнетесь  едва…

Впрочем,  вот  и  порог…  Засмеялся  проказник,  –
Наконец-то,  ура!  –  позади  канитель…
Слышишь,  Светка,  вали,  твой  закончился  праздник!*
Волоки  ты  сама  этот  школьный  портфель!

*Имеется  в  виду  Женский  день  8-е  марта...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325082
дата поступления 25.03.2012
дата закладки 02.05.2014


Амелин

Мадмуазель с портфелем (borode171)

Сначала  оригинал:

Мадмуазель

 Вы    заметили?    Время    летит    все    быстрее…
 Вновь    весна,    и    опять    на    подходе    апрель.
 А    давно    ль    –    Новый    год,    когда    тут,    по    аллее,
 В    такт    поскрипывал    снег,    бушевала    метель!

 Дни    идут…    Но,    скажите-ка,    что    изменилось?
 Чуть    сердечнее    разве    что    взгляд    Ваших    глаз…
 Мы    все    так    же    на    "Вы",    мне    одна    только    милость    –
 Провожаю    сегодня    к    подъезду    я    Вас.

 Грусть    и    капли    дождя    унесет    ветерочком,
 Скоро    зеленью    выкрасит    всё    акварель,
 А    я    буду    скучать    по    ушедшим    денечкам,
 И    о    Вас    тосковать    стану,    мадмуазель!

 Лето    красное    мигом    промчится    пред    взором,
 И    когда    зашуршит    под    ногами    листва,
 Повстречаю    знакомым    я    Вас    коридором,
 Поклонюсь,    Вы    в    ответ    –    улыбнетесь    едва…

 Впрочем,    вот    и    порог…    Засмеялся    проказник,    –
 Наконец-то,    ура!    –    позади    канитель…
 Слышишь,    Светка,    вали,    твой    закончился    праздник!*
 Волоки    ты    сама    этот    школьный    портфель!

 *Имеется    в    виду    Женский    день    8-е    марта...

ID:  325082
 Рубрика:  Вірші  ,  Жартівливі  вірші
 дата  надходження:  25.03.2012  23:34:26
©  дата  внесення  змiн:  26.03.2012  01:00:28
автор:  boroda171


Мадмуазель  с  портфелем  
(шутка)

Вы    заметили?    Время    летит    все    быстрее…
Только  память  стереть  удаётся  едва  –  
Не  даёт  утаить,  как  на  той  же  аллее
Получил  он  от  Светки  тяжёлым  портфелем,
Как  кружилась  тогда  у  него  голова!

Грусть  и  капли  дождя  унесло  ветерочком,
Вновь  весна,  и  опять  на  подходе  апрель.
Только  рано  здесь,  братцы,  ещё  ставить  точку:
Как-то  шёл  он  по  парку  погожим  денёчком,  
И  в  тоске  повстречал  ту  же  мадмуазель.  

Дни    идут…    Но,  скажите-ка,  что  изменилось?
Поклонился.  Она  ж,  улыбнувшись  едва:
-  Наконец-то,  ура!..  Проявив  всё  же  милость,
Вдруг  напротив  него  мигом  остановилась…
И  огрела  портфелем  его…  раза  два!!

Лето  красное  пулей  промчалось  пред  взором,
Проскочил  Новый  год  …  или  что  ещё  там?..
Из  больницы  знакомым  он  шёл  коридором,        
Путь  ему  освещали  красивым  узором
Два  фингала.…  Ну  что  здесь  добавить  мне  вам?

Был  апрель  как  апрель  –  никакой  канители!
Скоро  зеленью  выкрасит  всё  акварель.
Не  носите,  мальчишки,  девчонкам  портфели!
(Ведь  у  Светки  в  тот  день  –  там  лежали  гантели!!)*
Ох,  какой  был  тяжёлый  у  Светки  портфель…

*Имеется  в  виду  День  смеха  1-е  апреля…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328621
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 02.05.2014


НАДЕЖДА М.

Кактус вдруг расцвёл на подоконнике…

Продолжение  песни  :http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481


Музыка  и  исполнение  Яна  Подорожного  .
Музыкальный  сайт.
http://www.chitalnya.ru/work/295391/


Кактус  вдруг  расцвёл  на  подоконнике  -
Нежный,  восхитительный  цветок.
И  разлился  фимиам  по  комнате,
Радости  прибавилось    чуток.

Огорчает  только  куст  шиповника:
Пепел  лишь  остался    от  костра...
И  зачем  теперь  искать    виновника,
Больше  нет  ни  завтра,  ни  вчера.

Ветер!  Что  ж  грустишь  над  пепелищем?
Ищешь  всё  же  признаки  тепла?
Больше  никогда  его  не  сыщешь:
Всё  былое  сожжено  дотла.

Падает  снежок  по  тихим  улочкам,
То  позёмкой  ветер  зашуршит...
От  костра  дымок  унёсся  облачком...
Боль  цветущий  кактус  заглушит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243984
дата поступления 28.02.2011
дата закладки 02.05.2014


Ольга Ашто

Дневник Евы


Дни:                      События:
1. День  первый:    Какая  красота!  А  я    -  кто?  Е-е-е-ва…  А  ты?  А-  дам!  Здорово!
2. Я,  и  правда,  так  хороша,  как  ты  говоришь?  И  ты  такой  милый!..
3. Качались  на  лианах,  которые  Он  обвил  вокруг  деревьев!  А  ночью  Он  читал  мне  свои  стихи,  и  мы  любовались  звездами  и  слушали  сверчков…
4. А  сегодня  Он  подарил  мне  душистый  букет  фиалок  и  перенес  на  руках  через  бурный  ручей!
15. Я  приготовила  Ему  чудесный  фруктовый  салат,  а  Он  вручил  мне  венок  из  огромных  красных    цветов,  которые  называются  тюль-па-ны!
26. Он  любит  плести  косички  из  моих  длинных  волос.  Я  нарисовала  на  Его  спине  тигра,  который  вчера    вышел  к  нам  из  зарослей.  
27. Млечный  сок  чистотела  отмывается  только  на  второй  день…
30. Играли  в  прятки.  Я  разволновалась,  потому  что  долго  не  могла  Его  найти.  Через  три  часа    нашла  –  в  пещере.  Он  не  обрадовался,  сказал,  что  мешаю  ему  думать.  Я  пошла  к  ручью,  где  до  вечера  наблюдала  за  серебряными  рыбками  и  большими  стрекозами.
31. Утром  Он  пришел  ко  мне  с  пригоршней  вкусных  ягод,  сказал,  что  соскучился.  О  чем  и  где  думал  всю  ночь  –  не  сказал.
60. Предложила  поиграть  в  салочки.  Он  странно  посмотрел  на  меня,  сказал,  что  устал  и  Ему  нужно  побыть  одному.
61. Сегодня  Он  целый  день  мастерил  из  веток  корзинку,  сказал,  что  в  неё  собирать  ягоды  будет  удобней.  Зачем  нам  столько  ягод  –  не  сказал.
87. Наблюдали  закат:  Он  со  скалы  у  ручья,  я  –  из  дупла  огромного  дуба  на  другом  берегу.
88. Он  вытащил  меня  из  дупла,  которое  оказалось  слишком  огромным.  Вчера  я  не  смогла  сама  оттуда  выбраться.  Долго  ругался,  что  вечно  не  туда  лезу  и  мешаю  ему  работать.  А  я,  вообще-то,  искала  мед  -  хотела  сделать  ему  сюрприз  -  и  на  помощь  позвала  только  один  раз,  когда  Он  проходил  мимо.
89. Потребовал  приготовить  фруктовый  салат,  и  вообще,  заняться  хозяйством.
90. Полдня  выясняли,  что  такое  хозяйство.
187. Утром  выбила  циновку,  поменяла  настил  из  пальмовых  листьев  в  пещере  (там  спать  намного  холоднее,  чем  на  нашей  полянке…).  Когда  захотела  вплести  в  косы  колокольчики  (они  мне  так  нравятся!),  сказал,  что  уже  целый  год  не  ел  нормальной  еды  и,  вообще,  для  кого  это  я  тут  прихорашиваюсь?
201. Его  не  было  три  дня.  На  четвертый  –  пришел  радостный  –  принёс  корзину  ещё  живой  рыбы,  сказал,  что  научился  её  ловить.  Приказал  поскорее    приготовить,  долго  ворчал,  что  от  моей  вегетарианской  стряпни  у  него  страшно  бурчит  в  животе.
220. Научилась  готовить  тушканчиков  –  нашла  горячие  источники  –  в  них  мясо  разваривается  и  становится  нежным.  Это  гораздо  вкуснее,  чем  рыба,  печенная  на  солнце.  Тушканчиков  съел  за  минуту  (я    вообще-то  готовила  на  двоих).  Спросил,  где  я  пропадаю  целыми  днями  и  не  пора  ли  заняться  чем-нибудь  полезным.
309. Не  успела  вовремя  подать  обед.  Пока  готовила  десерт  из  цветочного  нектара,  Он  бегал  по  нашей  полянке  и  выдергивал  из  земли  мои  любимые  лютики  со  словами,  «а  это  что  здесь  делает???!!»  и  «почему  моя  корзина  не  на  месте,  я  спрашиваю,  почему???»  ...Корзина  висела  на  втором,  а  не  на  третьем  от  земли  сучке,    на  первой,  а  не  на  второй  березе  справа  от  ясеня.
460. Когда  я  спросила,  почему  Он  так  давно  не  играл  моими  косичками,  Он  стал  кричать,  что  их  давно  пора  остричь,  и  что  на  выплетание  этих  дурацких  косичек  у  меня  уходит  больше  времени,  чем  на  приготовление  завтрака.  
461. «Кстати,  у  нас  кроме  как  овсом  с  сушеными  финиками,  орехами  и  диким  медом,  завтракать  нечем??  Я,  например,  очень  люблю  кефир!!!»
463.  Целый  день  гонялась  за  дикой  коровой.  Заблудилась.  В  скорлупе  кокосового  ореха  принесла  ему  молоко,  которое  за  два  дня  успело  превратиться  в  кефир.  Он  жадно  его  выпил,  отругав,  что  запустила  хозяйство.
580. Долго  смотрела  на  гладь  спокойного  озера,  захотела  стать  спокойным  озером.  Чуть  не  утонула.
581. Потребовал  размять  затёкшую  спину.  Делала  массаж,  пока  не  уснул.
582. Попросила  Его  растереть  гудящие  ступни  (до  полудня  ползала  по  склону  холма,  собирала  его  любимые  шампиньоны).  
             Лучше  бы    утонула…
664. Встал  не  с  той  ноги,  три  часа  искал  нож  для  резьбы  по  дереву,  кричал,  что  в  этой  долбанной  пещере  никогда  ничего  не  найти,  кавардак  -  черт  ногу  сломит.  
…Нож  был  в  его  корзинке,  которая  висела  на  третьем  от  земли  сучке  второй,  справа  от  ясеня,  берёзы  …
665. Целый  час  провела  у  Спокойного  Озера…  Пора  доить  корову…
66Х.Сегодня  приползал  Змей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488653
дата поступления 28.03.2014
дата закладки 02.05.2014


Радченко

Стареют руки

Стареют  руки  раньше,  чем  лицо,
Стареют,  впитывая  годы  кожей.
Шаг  времени  заметно  осторожней,
Нельзя  всю  жизнь  бежать.  В  конце-концов
Не  раз  судьба  испытывала  нас
Огнём  и  холодом,  как  сталь,  на  прочность.
Мы  забывали  страх  и  осторожность,
Споткнувшись  поднимались  всякий  раз.
Спешили,  словно  бы  боялись  мы,
Дела  земные  не  успеть  доделать,
Как-будто  нет  у  наших  сил  предела
И  не  боялись  холода  зимы.
Стареют  руки  раньше,  чем  лицо,
Мы  просто  этого  не  замечали:
На  сцене  жизни  роль  свою  играли
И  верили  в  своё  же  мастерство.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496214
дата поступления 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.04.2014


s o v a

пара крыльев

может,  снилось  
не  помню
с  ночи  

все  уловки,
и  словно
точки  

приумножены  
на  обман,
в  результате  
свободных  крыльев
стала  пара
еще  вчера
и  роман  не  написан
стильно...
и  в  запасе
есть
полчаса

под  пробелами,
под  словами,
по  пунктирам  
и  облакам

и  не  выпить
такой  робусты,
и  не  встретить
таких  чудес

как  сказать
не  в  стихах
о  чувствах?

в  общем,
мечемся
в  облаках

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339237
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 30.04.2014


traven`

Ангели біля нас.

Ти  відчуваєш  зміни  у  повітрі?
Озоном  свіжо  пахне  від  грози.
Травневі  дні  небесно-світлі
І  особливо  ніжні  у  весни.

Дерева  всі  вдягнулися  у  листя,
На  вітрі  щось  шепочуть,  шелестять.
На  набережній  сакури  барвисті,
З  каштанами  на  сонці  гомонять.

Дощ  промайнув  і  звідусіль  малята
Крокують  пішки,  їдуть  у  візку.
Яскраві  зірочки,  небесні  янголята,
Несуть  енергію  свою  святу.      

Розкриті  в  захваті  дитячі  очі,
Хапають  фарби,  нові  відчуття.
Пізнати  світ  малеча  дуже  хоче
І  зрозуміти  сенс  його  буття.  

Бог  дав  їм  душу  чисту  і  прозору,
Мов  паросток  безцінного  зерна.
Природа  поглинає  цю  обнову
І  розцвітає,  тішиться  вона.

Ти  відчуваєш  силу  у  повітрі?
Ця  сила  –  подих  від  Творця!
До  неба  линуть  теплі,  світлі
Проміння  ангела-дитя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495915
дата поступления 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Кадет

Подвиг жизни

Всем  нам,  пожалуй,  непреложно
Придётся  на  земле  грешить,
Но  и  представится  возможность
Свой  подвиг  жизни  совершить:

Спасти  бездомную  собаку,
Не  спиться  в  шутку,  ни  всерьёз…
И  в  рукопашную  атаку
Встать  из  окопа  в  полный  рост…

Сорвать  последнюю  рубаху
С  окоченелого  плеча,
Взойти  с  улыбкою  на  плаху,
Обескуражив  палача…

Из  опостылевшего  бы́лья
Свалить  отважно  за  кордон,
С  безумным  ржанием  кобыльим
Податься  на  Армагеддон…

Не  соблазниться  королевой
И  быть  всё  время  начеку…
А,  звонко  получив  по  левой,
Подставить  правую  щеку…

Увы,  банален  подвиг  смерти,
Почти,  как  выдернуть  чеку…
И,  трепыхаясь  в  круговерти,
Не  тормозите  на  скаку!

Гримасы  жизни  многоликой
Нас  напрягают,  не  шутя…
Но  главный  подвиг  слышен  в  крике
Новорождённого  дитя!

апрель14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495942
дата поступления 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Вячеслав Рындин

"Как будто…"

[b]Как  будто  вихря  –  воцаренья
В  жужжаньях  –  майские  жуки
А-ля  гудением  весенним
Колотят  панство  –  на  пути
Подобий  –  пакостные  кнопки
Беснуют  зад  езды  с  лихвой…
Ни  сесть,  ни  прыгнуть  –  выпить  водки!
Вот  –  вид  защиты  путевой?![/b]
 
29.  04.  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495909
дата поступления 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Амелин

Благодать! (Лит. пародия)

Сначала  оригинал:

Весенний  скорый
Ирина  Лазаренко

                     Улыбается  луна.
                     Благодать  ночного  неба!
                     Видно  Бог  его  и  создал,
                     Раскрошив  горбушку  хлеба.

                     Ночь  гуляет  по  реке,    
                     Звёздный  свой  подол  полощет.
                     В  брызгах    лунных  светлячков
                     Камышей  ожили  мощи.

                     Соловейко  засвистел,
                     Рощу    юную    волнуя:
                     –  П-пц...    п-пц...  пц-пц-пц!..  –  
                     Льётся  песня  поцелуев.

                     Осыпается  наряд,
                     Мотыльками  с  нежной  вишни.  
                     Собирается  под  ней,
                     Дворовых  котов  мальчишник.

                     Распахнув  своё  окно,
                     Я  дышу  весенним  чудом.
                     Попадая  под  обстрел,
                     Почек    лопнувших  салютов  –  

                     Салютует  старый  вяз,
                     Рассыпая  блёсток  горы.
                     Грусть  мою  унёс  во  тьму,
                     Как  всегда  «Весенний  скорый.»  


©  Copyright:  Ирина  Лазаренко,  2014
 Свидетельство  о  публикации  №114042210161


Пародия:

Благодать!

Распахнув  своё  окно  
декламирую  стихи  я.
О  весне  там  есть  одно...
В  нём  бурлит  её  стихия:

«Ночь  гуляет  по  реке,    
Звёздный  свой  подол  полощет...»,
Словно  где-то  вдалеке                                                    
Соловьи  проснулись  в  роще...  

Что  сказать  вам?  –  благодать!  
Во  дворе  –  котов  мальчишник...
А  соседи  чью-то  мать    
вспомнили,  но  чью  –  не  слышно.

Салютует  старый  вяз  –
До  «мощей»  от  чуда  пьяный,
Звёздной  ночью  в  самый  раз
Выражать  так  чувства  рьяно!..

Соловейко  засвистел:
–  Пэ-пэ-це...    пэ-це...    Манерно...          
Знаете,  что  он  хотел?  –  
Повторить  стихи,  наверно!  

Улыбается  луна...
Ночь  ушла  и  грусть  при  этом.
Красота!  Привет,  весна!
Бог  не  зря  создал  поэтов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495918
дата поступления 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014


desert rose

…перелітні птахи…

Чи  вертаються  всі  журавлі  із  далеких  країв?..
Чи  вертають  додому  усі  відсторонені  діти?..
Як,  скажіть,  врятувати  отих  перелітних  птахів,
Що  у  серці  любов  до  Вкраїни  зуміли  зігріти?..

Ті  птахи,  пташенята,  що  змушено  кинули  край,
Ці  сади  солов’їні,  ці  милі  для  ока  долини…
Як  їх  знову  провести  туди,  де  буяє  розмай,
Бо  ж  вони  так  далеко  від  милої  серцю  Вкраїни?..

Лиш  у  мріях,  у  снах  вони  ходять  по  рідних  місцях,
Лиш  в  думках  поринають  у  сповнених  спомином  літо…
Чи  ж  терном  заросте  невідречена  стежка  оця,
По  якій  повернуть  на  Вкраїну  заблукані  діти?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375586
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 29.04.2014


Потусторонний

Когда замыкается круг…

Когда  замыкается  круг,
разбухшею,  полою  раной,
Земля  раскрывается  вдруг
и  дышит  кровавой  мембраной.

Овально    оскаленный    рот,
под  лязганье,  выплюнет  воздух.
Бессмертие  -  долгий  полёт  -
Подальше  от  бренного,  к  звёздам.

Останется  след  на  песке,
сольются  песчинки  в  порядке.
Есть  вечная  тяга  в  тоске  -
бежать  от  себя  без  оглядки.

Когда  замыкается  круг…
Начало  конца  -  непорочно,
пока  есть  лекарство  от  мук:
разомкнутость,  как  многоточье…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459102
дата поступления 07.11.2013
дата закладки 29.04.2014


Потусторонний

Давай вдвоём напишем стих.

Ты  замужем,  а  я  женат.
Ты  где-то  там,  на  север  суши.
А    я  у  моря  звездопад
Ловлю  в  рукав  и  бью  баклуши.

Ты  любишь  горький  шоколад
И    щёлкать  жареный  подсолнух.
Я  строю  замки  из  стекла,
Заворожённо  глядя  в  волны.

У  нас  достаточно    детей.
Но  у  тебя  одни  девчонки.
А  у  меня  дуэт  парней:
Красивых,  маминых  и  звонких.

Ты  ненавидишь  алкоголь,
А  я  всю  жизнь  пытаюсь  бросить.
В  душе  раздавленная    боль
Осколком  дня  рисует  осень.

Мы  одинаково  больны:
Стихами,  небом  и  любовью.
Очарование  Луны
Висит  серпом  над  изголовьем.

У  нас  так  много  на  двоих!
Закрепим  творчество  союзом.
Давай  вдвоём    напишем    стих.
Пиши,  а  я  побуду  «музом».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464741
дата поступления 08.12.2013
дата закладки 29.04.2014


Салтан Николай

Казковий зимній вечір

[img]http://cs417619.userapi.com/v417619008/589e/6Euv_S-aKC0.jpg[/img]
Казковий  зимній  вечір
І  запах  мандарин,
Сніг  падає  на  плечі
У  відблисках  вітрин.

А  люди  так  щасливі,
Гуляють  всі  удвох,
Я  про  таке  й  не  мрію  -
Така  вже  доля!  Що  ж…

Та  мріяв  я  про  тебе,
Тобою  дорожив,
І  радувався  небу,
Як  серце  я  відкрив.

Зламала  туди  двері
І  ходу  вже  нема,
Скалічені,  та  щирі
Залишились  слова.

І  згадую  все  ж  нині
Підсніжник  лісовий,
Коли  знайшов  я  милій
В  період  хуртовин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388791
дата поступления 30.12.2012
дата закладки 29.04.2014


Салтан Николай

Сніжинки у долонях

Ти  святкуєш  Новий  Рік
П’єш  вино.  Багато  втіх.
Я  сиджу  десь  край  вікна,
Хоч  самотній  -  не  біда.

Вже  не  гріє  теплий  спогад,
Та  й  на  серці  все  тривога,
Що  втрачаю  не  хвилини,
А  життя!  Та  як  спинити?

Я  налив  собі  вина
І  згадав  твої  слова:
"Не  розлюбиш  ти  мене,
Бо  кохання  лиш  одне".

За  вікном  летять  сніжинки,
Їх  рахую  без  спочинку.
Ті  сніжинки,  що  в  долонях
Як  життя,  все  тануть...  шкода.

Ти  пішла  з  мого  життя,
А  точніше....  це  був  я!
Ти  не  знала!  Я  любив.
Як  оті  два  голуби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391597
дата поступления 11.01.2013
дата закладки 29.04.2014


Радченко

И он - чужой

Как  удивительно  легки
Щемящие  слова  разлуки,
В  них  нет  отчаянья  иль  муки,
Иль  обжигающей  тоски.
Он  говорил  их  не  спеша,
Как-будто  вслушивался  в  звуки,
Зачем-то  вторил  эху  скуки,
Был  откровенен...  Чуть  дыша
Пыталась  ты  не  побледнеть,
Не  растеряться,  не  заплакать.
Сирени  карамельный  запах...
И  он  -  чужой.  И  не  успеть
Хоть  что-то  изменить.  Напрасно.
Кусаешь  губы  до  крови  -
Как-будто  не  было  любви.
...Закат  был  к  ветру,  сине-красный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495666
дата поступления 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014


jamp

"Спасибо" нам, спасибо вам.

"Спасибо"  нам,  спасибо  вам,
Скажу  "спасибо"  прошлой  власти,
"Майдану",  нынешним  "царькам",
И  "террористам"  разной  масти.

В  проблемах  виноваты  все,
Европа,  "Мерика"    Россия,
И  сатана,  ну  и  тэ  дэ...
Не  фанатейте  от  бессилья.

Восстаньте,  отряхните  мрак,
Любовью  души  напоите,
И  в  головах  убрав  бардак,
У  Бога  милости  молите.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495587
дата поступления 28.04.2014
дата закладки 29.04.2014


Ірина Лівобережна

Душа ещё верит в чудо

Душа  ещё  верит  в  чудо…
Доверчива,  чуть  жива…
Бальзамом  твои  -  «я  буду»  -
Звучат  в  глубине  слова.

Там  лёгкою  малой  птицей,
Парящей  меж  облаков,
Как  розовый  свет  зарницы,
Порхает  моя  любовь…

Пронзительно  дышит  скерцо,
Сияет  в  глазах  огонь,
И  опускается  сердце
Пушинкой  в  твою  ладонь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495557
дата поступления 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014


ANELI

Одуванчик (детск…)

Одуванчик-одуванчик,
Распушистый,  словно  зайчик.
Ярко-желтая  прическа-
Не  нужна  тебе  расчёска!
На  полянке  возле  дома
В  травке  вырос  ты  зелёной.
А  вокруг  тебя  друзья  -  
Одуванчиков  семья.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495540
дата поступления 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014


Кадет

Кто не спрятался?…

Мы  этот  город  будем  зачищать!
И  мы  не  раз  всех  вас  предупреждали…
Но  вы  навстречу  так  нахально  ржали,
Как  будто  есть  у  вас,  что  защищать…

Чего  ж  ты  так  нахмурился,  комбат?
Ты  ж  не  такое  видел  в  Кандагаре…
Тут,  понимаешь,  как  в  хмельном  угаре…
А  кто  не  в  курсе  –  ты  ж  не  виноват?…

апрель14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495487
дата поступления 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014


Махов Илья

ИДЁМ CО МНОЙ

И  полярную  ночь  настигнут  лучи  восхода,
И  отступит  от  душ  эта  вечная  мерзлота.
Я  упал  в  тебя.  С  плеском.  
Будто  бы  спрыгнул  в  воду
                                                                                                   Не  с  того  моста,
Зная:  реки  несут  в  моря,  и  пути  обратно
Просто  нет,  а  в  глубинах  холодных  поют  киты;
Но  подумать  не  мог,  что  тонуть  это  так  приятно,
                                                                                                 Если  море  —  ты.
Это  ярче  любых  картин  с  мировых  экранов,
И  сюжетов  из  книг.  
Как  не  верить  в  свою  мечту,
Когда  во́т  —  она,  греет  руки  в  моих  карманах,
                                                                                                 А  я  с  ней  иду.
Так  врастай  в  моё  сердце  вся:  по  слогам,  по  нотам,
Разливайся  по  мне,  как  по  формам  литым  —    металл.
Запах  пря́дями  твой  на  пальцы  мои  намотан,
                                                                                                 Оттого  я  стал
Каждый  раз  засыпать,  окунувшись  лицом  в  ладони.
Обещай:  до  утра  ты  не  выветришься  из  них.
И  признаться  себе:  до  тебя  всё,  о  чём  я  помню  —  
                                                                                                 Чёрно-белый  миг.
В  нём  немало  закатов  гасло,  надежд  сгорало.
Только  завтра  на  парах  открою  свою  тетрадь  —  
Твоё  имя  проступит  в  сигмах  и  интегралах
                                                                                                 И  заставит  ждать
Вечеров  безрассудных,    и  солнц  за  полями  злаков,
Чтоб  от  плеч  и  до  шеи  тобою  дышать  в  затяг,
И  разглядывать  небоскрёбы  в  подтёках  лака
                                                                                                 На  твоих  ногтях.  
Ведь  я  мог  бы  сказать,  что  люблю  тебя  по-вселенски...
Да  сильнее  в  стократ,  но  зачем,  если  я  могу
Угостить  тишиной,  заразить  тебя  Вознесенским,
                                                                                                 Увезти  в  тайгу.
И  пускай,  вместо  птичьих  стай  по  дороге  к  счастью
Астероиды,  вакуум,  и  абсолютный  ноль.
Напиши  своё  имя  здесь,  на  моём  запястье,  
                                                                                                   И  идём  со  мной.


©  Copyright:  Илья  Махов,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114042608939  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495146
дата поступления 26.04.2014
дата закладки 28.04.2014


Балабашкина Марина

Снежному…

[i]Как  прощаются  со  стихами?  -  
Как  с  руками!  [/i]

...

Отговорила  роща  золотая...
Вот,  так  и  я,  роняя  листья  слов,
Ещё  горю  в  алтарности  костров,
Янтарной  кровью  у́гли  уливая...

Бог  -  дровосек.  О,  как  Он  близорук,
Когда,  сама  скида́я  строки  в  пламя,
Взметаю  ввысь  обугленное  знамя
Своей  души!  О,  как  Он  нем  и  глух!

Как  все  умру,  так  дай  мне  умереть.
О,  как  Он  чист,  как  трепетен  и  близок!
Я  догорю.  Так  дай  мне  догореть
В  кромешной  мгле,  где  свет  дороже  жизни!

Что  мне  топор,  -  сломлённой  у  корней,
Что  мне  гнездо?  На  что  мне  лес  и  поле?
Я  не  хочу,  не  плачьте,  милый,  по́лно!  -
Пусть  дровосек  поплачет  обо  мне!

28,  Апрель,  2014

...

На  паутинное  чердачье  гробьих  крыщец
Похож  сей  город,  облюбованный  воронами.
Свело  -  дорог  его  -  растрёпанные  мыщцы
Блаженной  су'доргой    монашьего  поклона.
Скрипит  -  ветров  его  расхристанных  -  крестовость.
Скулит  -  дворов  его  -  цепное  собачьё,  
(Как  я  скулю,  когда  меня  вкуёт  в  оковы,
Когда  меня  прибьёт,  не  гня,  подковой  
К  пегасову  копыту  -  сволочьё
Бездарное,  вульгарное  как  вульва,
Рождающая  о'ргийно  христов
В  словесных  бутиках,    подняв  на  стулья
Излобзанные  ножки  -  от  отцов

Своих...)  Копаясь  в  солнчьих  потрохах,
Мрак,  будто  кот  помойный  чернобокий,
Шныряет  в  вислоухих  лопухах.
И  ширь  -  ширяет  в  выпахнутых  окнах.

Похож  сей  город  на  церковный  схрон,
(Туннели,  будто  дула  автоматов...)
Где  стёкла  -  защищают  -  от  икон
Киотные,  и  истины  -  от  правды...
Похож  сей  город  на  "пространство  под"
Столом,  где  я  играть  любила  в  детстве;
На  выхоженный  хожим  огород,
На  тихое  недвижье  мутных  вод
В  ладони,  исчерпавшей  своё  черпство.
Найди  меня  -  по  выслеженной  зге,
Разнузданной,  раззвёзданной  в  Господне;
(По  туфельке  хрустальной  на  ноге,
Лежащей  на  худом  плече  народа...)

Я  ем  на  завтрак  сныть  и  лебеду,
Я  пью  росу  -  
Из  клюва  журавлёнка.
Ищи  меня,  пока  я  не  уйду
Под  стол,  играть  в  печального  ребёнка,
Забытого  однажды  под  столом...
Найди  меня,  пока  я  не  уснула.
Здесь  даже  гроб  и  крест  
Идут  на  слом,  -

На  лом  бумажный  -  в  бутики  словес,  

На  стулья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495451
дата поступления 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014


Катерина Дмитрецька

Чорнобильській трагедії присвячується…

В  руках  весни  буяло  небо  цвітом,
Сміялась  ясноока  голубінь…
Та  враз  зірвалась  темрява  над  світом,
Лягла  біди  гірка,  болюча  тінь.

Зчорнілі  хмари  вилися  круками,
Стогнала  вись  над  Прип’яттю  в  імлі.
Безжальна  смерть  пекельними  руками  
Стелила  килим  з  горя  по  землі…

Квітнева  ніч  минулого  століття
Ще  й  досі  в  душах  вицвіло  гірчить.
У  кожнім  звуці  здавнене  жахіття
Вертає  нас  у  ту  вогненну  мить.

Чорнобиль  був…  Чорнобиль  завжди  з  нами,
Серця  тривожить  дзвоном  полину,
Вклонімось  тим,  хто  власними  життями
Нам  дарував  ще  не  одну  весну…
26.04.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495362
дата поступления 27.04.2014
дата закладки 28.04.2014


Ірина Кохан

Тужливе…. .

Тебе  шукала  я  в  забутих  снах,
І  так  боялась  не  впізнати  рідні  очі,
Лебідкою  злітала  в  простір  ночі
Та  образ  твій  губився  на  вітрах...
Зливалася  на  землю  я  дощем,
Барвінками  стелилася  у  полі,
І  плакали  тумани  сивочолі
До  дна  спиваючи  душі  моєї  щем...
Я  розривала  заспані  світи,
Лягала  піснею  над  тихою  рікою,
До  неба  доторкалася  рукою...
І  розуміла...там....далеко  ти....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495360
дата поступления 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Олекса Удайко

ЛЕТУЧИЙ ГОЛЛАНДЕЦЬ

                                               [i]Своїй  доньці  Марині  
                                               до  Дня  Народження[/i]

[b][i]Хто  з  нас  не  мріяв…  бігати  по  хвилях,
Коли  не  чуєш  тіла  і  ваги?
Поперед  ніг  морські  конають  милі,
Що  додає  і  сили,  і  снаги!

І  враз  в  уяві  виплива  "голландець",
Що  вмить  долає  відстані  і  час!..

...І  ось  уже  наш  шкіпер-гендерландець  
Вітає  щиро  і  привітно  нас.

Човнів  немало…  Вибрали  «Долорес»  –
Згадалась  невпокорена  Іспань…
Надулось  небо,  починалась  "морось",
Та  в  трюмі  в  нас  –  провінція  Шампань.

І  ні  на  що  вереди  непогоди:
В  кампанії*  і  затишок,  і  гам…
А  в  закутках  –  і  шкіперські  клейноди**,
І  «Ельзе  Океана»***  тарарам…

…  А  ранком  знов  в  дорогу  невідому  –  
Вже  синьо-жовтий  прапор  на  кормі!
Немов  ми  не  в  Голландії,  а  вдома  –
Все  ‘дно  ми  –  на  свободі,  не  в  тюрмі!

Як  не  хотілось  звати  дім  тюрмою,
Та  мій  сусід  готує  всім  ганьбу!…

...Вітають  стяг  проїжджі  над  кормою,
Картають  слів  російську  "голитьбу»!

І  мчить  в  майбутнє  гордо  наш  «голландець»,
В  Європу  прапор    прокладає  путь!..
О,  речники  російської  «бала́нди»,
Вам  мрії  наші  й  цілі  –  не  збагнуть!

Бо  ми  живем  не  на  одній  планеті,
Не  однако́ву  вибрали  судьбу:
Ви  віртуальний  світ  у  інтернеті,
А  ми  реальність  –  мир  і…  боротьбу!

Й  закмітьте  ви,  прогресу  відморозки:
Наш  рух  у  Всесвіт  вже  не  зупинить!
А  ваших  куцих,  недорослих  мо́зків  
Туди  не  пустять  зроду!..  Ні  на  мить!
[/i][/b]

26-28.04.2014,  Leeuwarden  –  Kӧln
___________
*Кают-кампанія  –  частина  човна,  в  якій  
збирається  команда  для  спілкування.
**Ботфорти  та  традиційна  люлька  шкіпера.
***Відомий  вокально-інструментальний  гурт
       "Океан  Ельзе".

На  світлині  зліва  направо:  внук  Максим,  донька
         Марина  і  автор  цих  рядків  на  човні  "Dolores",
         пришвартованому  на  каналі    неподалік    від  
         центру  міста  Leeuwarden  (Нідерланди).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495205
дата поступления 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Олекса Удайко

НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ…

     Озера  і  канали  Нідерландів  у  квітні  вже  теплі  і
     по  літньому  привітні…  Вільного  часу  було  багато…
     Читалось…      Серед  іншого    і  про  «Націю,  яка  не
     капітулює»  -  древніх  кельтів,    що  населяють  
     нинішню  Ірландію…    Знайшов  досить  багато  
     спільного    ірландців  з  нинішніми  українцями…
     Ірландці  –  нація,  яка  боролась  за  незалежність  
     близько  800  років,  яку  тут  у  "Клубі  поезії"    
     презентує  шановний  Шон  Маклех,  і  в  якої  є  
     чому  повчитись  нам,  українцям!

[b][i]Він  помирав…    Не  взявши  хліба  й  солі…
Бо  в  тому  був  борні  великий  сенс…
Його  народ  не  хоче  жить  в  неволі!
А  син  його  –  обранець  Боббі  Сендc*.

Він  помирав…    А  як  хотілось  жити:
Йому  ж  було  всього  лиш  двадцять  сім!
Його  чекали  і  дружина,  й  діти,
А  він  віддав  своє  життя…  усім.

Він  помирав…  Йому  це  було  треба  –
Не  хліб  єдиний  був  понад  усе:
В  лиху  годину  думав  не  про  себе  –  
Що  в  спільний  дім  з  собою  принесе!

Та  в  Боббі    й  друзів  справа  не  померла
(В  катівні  Мейз**  –  іще  дев’ять  смертей!)  –  
Ідея  кельтська  досягла    Говерли…
Посвіт  для  нас  здобув  нам  Прометей!  

25.04.2014,  Leeuwarden,  Nederland[/i][/b]
_____________
*  Бо́ббі  Сендс  (Robert  Gerard  Sands,  1954  —  1981)  —  
ірландський  волонтер,  член  Ірландської  республиканської  
армії  і  депутат  Парламенту  Великобританії,  причинець  коле-
ктивного  голодування  в  тюрмі  Мейз**  задля      визнання
спеціального  статусу  в’язням,  що  постраждали  як  воїни  ІРА.
Вмер  на  66-й  день  голодування  5  травня  1981  року.  Протест
його  був  підтриманий  ще  9-ма  в’язнями  членами  ІРА,  яких  
спіткала  така  ж  доля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494987
дата поступления 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014


ANELI

Я не хочу играть в войну! (детск. )

Я  не  хочу  играть  в  войну!
И  то,что  я  мальчишка
Совсем  не  значит  ничего  
Того,что  пишут  в  книжках!
И  даже  ,если  папа  мне
Подарит  самый  лучший
На  целом  свете  пистолет,
Я  им  играть  не  буду,  нет!

Я  не  хочу  играть  в  войну!
Я  полетел  бы  на  Луну,
Я  бы  построил  города,
Водил  по  рельсам  поезда,
Я  написал  бы  книжку,
Дрессировал  мартышку,
Испек  бы  с  персиком  пирог...
Эх,  сколько  бы  всего  я  мог!

Дарил  бы  маме  я  цветы,
Над  речкой  разводил  мосты,
Я  сочинил  бы  песню-
С  друзьями  спел  бы  вместе...
Я  бы  смеялся  и  грустил,
Я  был  бы  сильным  и  большим,
Заботливым  мужчиной
И  маме  взрослым  сыном!..

Вот  только  взрослых  не  пойму-
Вам  нравится  играть  в  войну?!
Во  все  ведь  войны  эти,
Поймите,  гибнут  ДЕТИ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495173
дата поступления 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Балабашкина Марина

Сброшенная с ветки тела твоего…

...

Сброшенная  с  ветки  тела  твоего,
Как  осенний  иссохший  ненужный  лист,
Кружилась  бы  я,  пела  бы  я,
Лобызала  возникшую  ниоткуда  высь.

Так  не  бойся,  сбрасывай,  брезгливо  морщась,
Скидывай,  царственный  вяз.
Я  и  есть  -  полёт,  я  и  есть  -  осень!
Осени  дела  нет  -  куда  пасть.

Приросту  ли  к  ладони  чей-то  случайно,
К  плечу  чьему-то  прильну  -  груща́,
Жёлтой  лодочкой  в  лужице  покачаюсь,
Как  луна  в  небесном  о́зерце...  И  -  прощай!

И  -  прощай!  -  Ни  страха,  ни  сожалений,
Мой  несбывшийся  Вавилон.
Я  -  и  есть!  -  Я  и  есть  -  твоё  паденье!
Того  хочет  -  Он.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494873
дата поступления 25.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Не  с  теми  я,  кто  бросил  землю
На  растерзание  врагам.
Их  грубой  лести  я  не  внемлю,
Им  песен  я  своих  не  дам.

Но  вечно  жалок  мне  изгнанник,
Как  заключённый,  как  больной.
Темна  твоя  дорога,  странник,
Полынью  пахнет  хлеб  чужой.

А  здесь,  в  глухом  чаду  пожара
Остаток  юности  губя,
Мы  ни  единого  удара
Не  отклонили  от  себя.

И  знаем,  что  в  оценке  поздней
Оправдан  будет  каждый  час...
Но  в  мире  нет  людей  бесслёзней,
Надменнее  и  проще  нас

               _  *  _

Не  з  тими  я,  хто  кинув  землю
На  розстерзання  ворогам.
Їх      грубі  лестощі  даремні,
Їм  я  своїх  пісень  не  дам.

Для  мене  вигнанець  -  нікчемний,
Як  в"язень,  хворий  чи  слабий.
Дивись,  прочанин,  шлях  твій  темний,
Полином  пахне  хліб  чужий.

А  тут  в  глухім  чаду  пожару,
Де  юність  обірвалась  враз,
Ми  витримали  всі  удари
І  вистояли  ми  в  той  час.

І  знаємо  -  що  потім  зможуть  оцінити
І  виправданим  буде  нелегкий  наш  час...
Але  безслізніш  нас  немає  в  цілім    світі,
Нема  зухваліших,  нема  простіших  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494832
дата поступления 25.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Кадет

Бедуиния

Хрусталём  серебристого  инея
По  просторам  Великой  Реки
Разметалась  страна  Бедуиния
Мановением  божьей  руки…

Помалёху  пахали  да  сеяли,
Да  рвались,  как  могли,  от  сохи…
И  роптать  не  особенно  смеяли,
И  сгребали  в  охапки  грехи…

Украшали  жильё  прибамбасами,
Не  боялись  жары  и  дождей…
Уплетали,  кряхтя  да  с  гримасами,
Беспредел  крохоборов-вождей…

Ошарашивши  мир  откровением,
Что  беда  от  славянских  оков,
Устремились  с  коктейльным  рвением
По  стопам  колорадских  жуков…

Хороши  со  сметанкою  блинчики,
Под  горилку  сальцо  с  чесночком…
Одного  жаль,  что  нам,  бедуинчикам,
Их  коктейли  выходят  бочком…

апрель  14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495222
дата поступления 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


ANELI

Лунная дорога

Лунная  дорога  вьётся  в  небеса...
Хочется  потрогать...  жаль  лишь,что  нельзя.
Кажется,  так  просто  взять  закрыть  глаза
И  умчаться  к  звёздам...  Кажется...  нельзя.
Жаль,  что  я  не  ангел,..жаль,  что  крыльев  нет.
Мотыльком  упрямо  душу  манит  свет...
Ночь,    укутав  в  бархат  спящий  грешный  мир,
Умоляет  завтра  не  спешить...  Один
Миг  ,ещё  немного...  Лишь  последний  вздох...
И  рассвет  взорвётся...  убежит  от  ног
Лунная  дорога..,тая  в  небесах.
Жаль  нельзя  потрогать,  не  закрыв  глаза...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494494
дата поступления 23.04.2014
дата закладки 24.04.2014


Ірина Кохан

Солодке цвітіння лілей

Пам'ятаєш,  як  ми  розійшлись  у  прозорість  тієї  весни?
Плакав  дощ  за  вікном,  сумували  у  парках  алеї.
Ти  пішов...вирвав  серце,  на  друзки  розбив  мої  сни...
Мовчазним  співчуттям  винувато  зоріли  лілеї...

Поночіло  в  душі...лише  місяця  жовте  панно
Срібним  оловом  сліз  розливало  в  траву  свої  згустки  ,
Відболіло,забулось...загоїлись  рани  давно,
Лиш  солодке  цвітіння  лілей  стає  спомином  пустки...

14.05.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494482
дата поступления 23.04.2014
дата закладки 24.04.2014


Ольга Ашто

Спасён

Оно,  конечно,  так  удобней  -  к  Богу.
Взывал  детина:  "Нет  уж  боле  сил..."
Мол,  помоги,  мол,  вымости  дорогу,
Чтоб  снег  не  шел,  чтоб  дождь  не  моросил,
Чтоб  -  по  прямой  с  комфортом  и  почетом,  
Чтоб  без  дурных  препятствий  на  пути!..
Господь  и  внял  (ну,  раз  невмочь,  чего  там...)
Детину  семерым  пришлось  нести...
Вскочил  «отпетый»  -  пот  прошиб    холодный:
"Восстал  из  гроба???  
                                                                 Жив!!!  
                                                                                       Всего  лишь  сон!!!
Где  плуг?  Лопата?  Грабли?  Что  угодно!
Я  сам!  
                 Могу!  
                               Пахать!  
                                             Копать!"  
                                                         ...Спасён...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493810
дата поступления 20.04.2014
дата закладки 22.04.2014


Ольга Ашто

Я тайком рвала крапиву

Я  тайком  рвала  крапиву
У  замшелого  креста:
-  Жги,  крапива!  Клятвы  лживы!
Лгут  медовые    уста!
Я  устала,  я  сбежала.
Жги  крапива,  не  жалей!
Чья  рука  вдруг  пальцы  сжала?
-  Нам  бывало  тяжелей...
Что  стенаешь  на  погосте?
Мертвецам  живых  не  жаль.
Пруд  наш  рядом  -  просим  в  гости
Утолить  свою  печаль.
Увлекли  меня  ундины
За  собой  в  пучину  вод
И,  вплетая  в  косы  тину,
Пели:  «Милая  пройдет…
Все  мы,  жертвы  сердца  злого,
Обрели  себе  приют,
Никого  -  поверь  на  слово  -
Тут  печали  не  найдут.
Хороводом  окружили...
-  Ну,  довольно  ворожить!
Омут  страхов!  Не  изжили...
Я?..  Избавлюсь,  чтобы  жить!

2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494285
дата поступления 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014


Радченко

Квітневий день

Насупився  квітень,  закутався  в  хмари...
А  вишні  навколо  так  рясно  цвітуть!!!
Зализує  вітер  на  яблунці  рани  -
Узимку  зайцІ  метушилися  тут.

В  смарагдових  травах  сховались  кульбабки,
Малесенькі  жовті  земні  зірочки.
А  сонячний  промінь  знов  грається  в  латки,
Колишуться  легко  тонкі  гілочки.

Ось  настрій  у  квітня  змінився  -  всміхнувся
І  хмари  раптово  розбіглись  кудись.
Ти  усмішкой  ніжно  до  серця  торкнувся  -
Згадався  нам  квітень,  що  звів  нас  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494238
дата поступления 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014


s o v a

переплет с иронией

____

под  крыльями  снов  и  чудачеств,
в  аккордах,  словах,  по  губам,
под  строгостью  вёсен  на  сдачу,
в  эфире  по  радио  дням

ты  спросишь:  какая  усталость?
какие  ромашки  и  мы?
ну,  как  же...  по  снегу  резвились
вчера  до  продрогшей  зари

летевшие  мимо  проспекты
(опять  мимо  них,  как  всегда),
рычащим  тахометром  сердца
и  музыки  в  такт  городам
____

и  с  запада,  с  юго-востока,
по  меридианам  морей,
глаза  закрывать  от  восторга,
в  кофейнях,  под  игры  теней

ты  спросишь:  какие  страницы?
какие  мечты  в  облаках?
а  мне  снова  Осло  приснится
и  девочка  та,  на  руках...

и  улочки  старой  Варшавы
неспешно,  в  обнимку  с  дождем,
несносная,  звонкая,  знаю,
с  улыбкой,  с  июльским  огнём

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314469
дата поступления 16.02.2012
дата закладки 22.04.2014


s o v a

…ну, еще бы…

...ну,  еще  бы  женщина  призналась....хотя  бы  себе:))
что  это  любовь
(с)  Джу
...

под  музыку  вечерней  колыбельной,
под  шорохи  уснувшего  дождя,
в  какой-то  робкий  миг  и  неподдельный,
в  улыбке,  в  горизонты  уходя

несносный  серый  френч  давно  не  в  моде
предательски  дрожали  пальцы  ...да
а  в  голове  твой  голос  ...  не  проходит
"любить!  чего  же  проще?"  как  тогда

проспекты,  переулки,  перекрёстки,
все  "пере"  никого  уже  не  ждут,
все  мелочи  расплавить  мягким  воском,
всё  важное  -  сегодня,  здесь  и  тут

и  в  этом  дне,  посеребренном  жизнью,
в  коралловых  чудачествах  -  прибой,
наверно,  мы  давно  искали...  призму
таких  вот  сумасшедших,  нас  с  тобой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340287
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 22.04.2014


Это_я_Алечка

Смешно…

Смешно…
Ты  умеешь  любить?
А  я  вот  –  не  знаю,
Чего-то  всегда  не  хватает,
Чего-то  больше  всегда,
Чем  нужно…
А  нужно-то,  что?
Не  знаем.
Мы  мегаполисы  
Шарфом  на  шею  мотаем,
Туже  и  туже
Веревкой  без  мыла,
Давим  друг  друга
В  метро  и  маршрутках
Взаимно…
Кажется,  мы  выживаем,
Если  не  из  ума,
То  из  тела,
Гадости  делаем  ловко,
Легко,  умело…
Думаем  –  боги,
А  и  на  божков  не  тянем.
День  изо  дня  
Себя  из  себя  роняя,
Не  замечаем,
Что  остаемся  телом,
И  только  –  телом,
Но  занят`ым  таким,
С  вечным  каким-то  "Делом",
В  папке  под  мышкой,
На  заднем  авто  сидении…
Падаем?  Мягкой  посадки!
Что  еще  пожелать  нам
В  свободном  нашем  падении
Из  ниоткуда  в  куда-то:
Братом  на  брата,
Сестрой  в  сестру…
Целишься  ты  сегодня,
А  завтра  я  за  тобою  приду
Падать,  и  упаду  ведь!
Слышишь,  если  еще  не  поздно,
Не  падай,  друг,
Не  разрывай  кольца
Спасительных  рук!
Не  поддавайся  нарваться
Чужой  враждой  и  наживой.
Мы  выживаем,  конечно,
Но  все  же,    мы  еще  живы!
Живы?  Живы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216674
дата поступления 17.10.2010
дата закладки 22.04.2014


Это_я_Алечка

Хорошенький…

Зарядил,  смотри,  всерьез
Дождь  косой  и  безутешный
Он  не  летний,  он  не  нежный,  
От  него  краснеет  нос,
Яркой  пимпочкой  морозной.
Весь  простуженный  и  слезный,
Сохнет  дымом  папирос.
На  ветру,  роняясь  оземь,
Сивым  Буркой  не  возрос  -
Ссорится  с  огнём  тихонько,
Папироску  бьет  легонько.  
Безутешный  грустный  дождь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217078
дата поступления 19.10.2010
дата закладки 22.04.2014


Олександр Ковальчук

Колискова для Оксанки (дитячий)

Вечоріє,  втихли  дзвони,
Зашуміли  дружно  крони.
Вітер  шепче  колискову,
Заколисує  діброву.  

Дощ  співає  колисанку
Заколихує  Оксанку.
Щоб  наснились  сни  барвисті,
Ніжні,  світлі,  шовковисті.

Дощ  співатиме  до  ранку
Аж  допоки  на  світанку,
Зазирнувши  крізь  фіранку,
Сонце  збудить  нам  Оксанку.

Промінцем  погладить  личко.
«Прокидатись  час,  сестричко»  –
Прошепоче  біля  вушка.
Спорожніє  враз  подушка…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494007
дата поступления 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Есть  в  близости  людей  заветная  черта,
Её  не  перейти  влюблённости  и  страсти,  -
Пусть  в  жуткой  тишине  сливаются  уста
И  сердце  рвётся  от  любви  на  части.

И  дружба  здесь  бессильна,  и  года
Высокого  и  огненного  счастья,
Когда  душа  свободна  и  чужда
Медлительной  истоме  сладострастья.

Стремящиеся  к  ней  безумны,  а  её
Достигшие  -  поражены  тоскою...
Теперь  ты  понял,  отчего  моё
Не  бьётся  сердце  под  твоей  рукою.

                                 _  *  _

Є  заповітна  в  близькості  людській  межа,
Яку  закоханність  не  перейдЕ  чи  пристрасть,  -
В  жахливій  тиші  хай  зливаються  вуста
І  серце  почуття  в  шматочки  знищать.

І  дружба  тут  безсила,  і  літа
Високого  й  палкого  диво-щастя,
Коли  душа  і  вільна,  і  чужа
Сповільненій  знемозі  любострасття.

І  лиш  безумці  прагнуть,  щоб  пізнать  її,
Хто  досягнув  -  уражені  журбою...
Тепер  ти  зрозумів  чуття  мої,
Моє  не  б"ється  серце  під  твоєй  рукою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493944
дата поступления 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Амелин

«Отцепилась…» (Лит. пародия)

На  Блиц  61  -  http://www.stihi.ru/2014/04/16/2487

Оригинал:

Апрельский  ветер

Ягая  Баба

http://www.stihi.ru/2014/04/08/3949

Апрельский  ветер  раздувает  душу
и  отрывает  от  мышиных  гнезд.
И,  если  отцепиться  не  затрушу,
то  вознесет  за  хвост  до  самых  звезд.
Зависнет  там  нелепая  фигура,  
неясно  чем,  зачем  и  для  чего.
Возможно,  ангел,  ведьма  или  дура...
А,  может,  просто,  суть  и  естество
весны  

©  Copyright:  Ягая  Баба,  2014
 Свидетельство  о  публикации  №114040803949


Пародия:

Апрельский  ветер  раздувает  душу,
а  как  достали  мыши  –  просто  мрак!
Но  я  сижу  на  крыше  и  не  трушу,
так  кто  я  –  ангел,  дура  или  как?  
Сюда  они,  конечно,  не  полезут...,  
смотрю  –  а  перед  носом  чей-то  хвост!
И  что?  –  Лежу  я  на  земле  болезной...              
Летучей  оказалась  мышь.  Прохвост-
ка!  Вот!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493765
дата поступления 20.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Олекса Удайко

МИРАЖИ*

http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00479919.mp3

[b][i]Проснулся…  Утро…  Солнечным  лучом
В  окне  моем  ты  вдруг  затрепетала…
Не  мог  я  не  пустить  такую  в  дом,
Оставив  страсть  и…  совесть  у  портала.

И  вот  –    весна  на  жаждущих  губах!
И  птицею  враспах  раскрыты    руки…
Не  устоять  мне  на  своих  ногах,
Не  вынести  греховно-страстной  муки!

…Мираж-туман    окутал  все    кругом,
Стекая  по  груди  лавиной  капель…
И  птица-феникс    бьет  своим  крылом,
Срывая  стыд,  бросая  робость  на́  пол!..

Сползая  вниз,  уносится  стремглав
Незыблемость  табу,  условий,  правил…  
Мираж…    переписал  уж  много  глав,      
Все  главное,    что    выше,    обезглавив.

...Подумаешь:  зачем  нам  миражи,
Зачем    они  играют  с  нами  в  прятки?
Поймал  мираж  –  возьми  и  накажи,
И  не  давай...  Кентавру  крупной  взятки![/i]
[/b]
[i]19.04.2014  
[/i]
_____________________
*Гарно  в  ансамблі  з  музикою  (можна  відкрити)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493742
дата поступления 20.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Полоні

Дивні ночі

Дістань  до  неба  заради  мене,
Зірви  із  нього  покрови  ночі,
Я  знаю  серце  твоє  шалене,
Ти  знаєш  мрії  мої  -  пророчі…
Я  нашепо́чу    свої  зізнання,
Десь  у  мотивах  сховаю  погляд,
І,  не  розкривши  свого  кохання,
Я  просто  тихо  присяду  поряд…
Без  запитань  і  німої  туги
Загляну  прямо  тобі  у  вічі,
Ти  став  солодким  моїм  недугом,
Втаївши  щастя  у  протиріччі.
Зірвавши  погляд,  схопивши  скроні,
Тримав  зап"ястя  і  бився  пульсом
У  нашу  вічну  оксиморонність,
Що  стала  нам  уже  звичним  руслом…
А  я  ловила  твої  примари…
Так  просто…  Знаючи,  що  довіку
Я  буду  вічно,  неначе,  в  хмарах,
тобою  п"яна…  І  вже  без  ліку
Лишались  зорі  і  дивні  ночі,
Які  ховали  мої  торкання…
Я  в  снах  дивитимусь  в  твої  очі,
І  обійматиму  аж  до  рання…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476055
дата поступления 30.01.2014
дата закладки 19.04.2014


НАДЕЖДА М.

Так що це, все-таки, любов?

Та  що  ж  це,  все-таки,  любов?
Чому  буває  спопеляє?
То  закипає  в  жилах  кров,
То  в  прірву  зопалу  кидає.

То  схожа  так  на  ніжну  квітку,
Така  духм"яна,  справжній  мед.
Бува  принадна,  як  лебідка,  
А  то  тихенька,  без  прикмет.

Зате  уколе  так  шипами,
І  без  причини  утече.
Дадуться  взнаки  серця  рани,
На  довгі  думки  прирече.

І  скільки  ти  не  будеш  гнатись,
Навряд  зумієш  повернуть.
Чому  так  сталось?  Хочеш  знати?
Що  може  ще  любов  утнуть?

Та  ти  не  думай,  що  там  буде.
Люби  всьому  наперекір.
Любов  -  окраса,-  кажуть  люди.
А  ти  будь  вправним,  ювелір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493622
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Кадет

Бабья осень

Закатилось  бабье  лето  за  пригорок,
Упорхнули  птички-ласточки  на  юг…
Эх,  не  греет  нынче  свечечки  огарок,
Не  придёт  ко  мне  мой  разлюбезный  друг…

Налетела  из-за  леса  бабья  осень
Да  в  сердцах  нагородила  бурелом…
Эх,  годков  бы  эдак  –надцать  нынче  сбросить…
И  туда,  где  в  парке  девушка  с  веслом…

Бабья  осень,  доля  женская,  кручина…
Матерь  Божья!  Ниспошли  нам  благодать…
Да  в  придачу  бы  непьющего  мужчину…
Только,  где  ж  его  такого  нынче  взять…

Не  вернуть  мне  бабье  лето…  и  не  надо!
Эх,  пойду  -  чайку  покрепче  заварю…
И  под  шепот  озорного  листопада
Оторву  напрочь  башку    календарю!

В  магазин  опять  завозят  апельсины…
Знать,  напрасно  я  судьбинушку  корю…
До  весны,  пожалуй  хватит  керосина…
Осень  бабья...  я  тебя  благодарю…

октябрь  10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216396
дата поступления 16.10.2010
дата закладки 19.04.2014


Кадет

Аты-баты

Аты-баты  шли  солдаты,
Шли  в  пустыни  и  снега
Из  казармы  да  из  хаты,
От  родного  очага.

Аты-баты  шли  солдаты,
Шли  на  запад  и  восток,
Украшали  шлемы-латы
Крест  и  розы  лепесток.

Аты-баты  шли  солдаты,
Шли  на  Киев  и  Берлин
Рядовые  и  комбаты...
Журавлиный  в  небе  клин.

Аты-баты  шли  солдаты,
Шли  на  север  и  на  юг,
Шли  обычные  ребята
От  любимых  и  подруг.

Аты-баты  спят  солдаты,  -
Распростёртые  тела,  -
Не  спасли  их  шлемы-латы
Вот  такие,  брат,  дела.

Не  смолкает  аты-баты,
Он  уйдёт  и  ты  за  ним...
Не  изменит  постулаты
Новый  Иерусалим…
 
01.05.07

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=26142
дата поступления 01.05.2007
дата закладки 19.04.2014


НАДЕЖДА М.

Музика душі…

Маленькі  крихітки  душі
Лягають  тихо  на  папір.
Ти  відчуваєш,  як  в  тиші
Торкають  струн  наперебір.

Як  випромінюють  добро
Із  глибини  самого  серця.
І  хто  відчує  це  тепло,
То  в  того  в  серці  й  відгукнеться.

Душа  не  любить  гірких  слів,
Їй  довподоби  ніжні  ласки.
А  хто  душею  обмелів,
Тому  чужі  душевні  казки.

Душа  від  болю  не  щемить..
Чужа  біда  не  торкне  серце.
І  не    відчує  хоч  на  мить,
Чому  любов  -шаленне  скерцо...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493589
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Олекса Удайко

У ИСТОЧНИКА СВЯТОГО ПАНТЕЛЕИМОНА

                         [i]Молчат  гробницы,  мумии  и  кости,  -  
                         Лишь  слову  жизнь  дана:
                         Из  древней  тьмы  на  мировом  погосте
                         Звучат  лишь  Письмена.
                         И  нет  у  нас  иного  достоянья!
                         Умейте  же  беречь,
                         Хоть  в  меру  сил,  в  дни  злобы  и  страданья
                         Наш  дар  бесценный  –  РЕЧЬ.
                                                                                     [b]Иван  Бунин[/b][/i]

[b][i]Источник  мой,  источник  вдохновенья!
О,  кровь  земли!  О,  жизни  нашей  новь!
В  нем  вижу  я  метафоры,  сравненья
И  сердцем  пью  Небесную  Любовь.

...Глоток  воды  ключа  Пантелеимона!
Растерзанную  душу  исцели,
В  нее  ты  влейся  колокольным  звоном,
Журчанием  энергии  земли!

Вода!  Ты  многим  жажду  утолила,
А  сколько  душ  от  пропасти  спасла!
В  тебе  бурлит  Божественная  сила,
Тобою  омовенных  несть  числа.

...О  Боже  мой!  Спасая  мир  от  скверны,
В  уста  вложи  нам  звук,  и  слог,  и  речь!
И  дай  им  смысл  единственный  и  верный,
Чтоб  в  душах  мир  и  праведность  сберечь!

И  пусть  твой  перст,  Провидец  Величавый,
Укажет  нам  Любви  и  Правды  путь,
Чтоб  Мудростью  свой  дом  и  край  прославить,
К  согласью  с  поля  брани  повернуть!

...Источник  мой!  Источник  вдохновенья!
Волнуй  мой  мозг,  лишая  милых  снов.
Из  светлых  дней  –  не  из  Реки  Забвенья
Я  принесу  к  Тебе  свою  любовь[/i].[/b]

[i]24.02.2001,
Феофания  (Киев)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493506
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Амелин

Это же товарищ Сухов… (По мотивам)

Писалось  на  четвёртый  Конкурс  "Задней  ногой"
http://www.stihi.ru/2014/01/01/3994  

как  пародия  на  

Выстрел  в  спину.  Монолог  внутреннего  голоса
Виктор  Гусак

http://www.stihi.ru/2014/01/01/3994
но  в  дальнейшем  была  отредактирована

Из  оригинала:


[i]  Выстрел  в  спину.  В  ту  же  точку,
Что  и  много  лет  назад.
Будешь  жить,  но,  между  прочим,
Сам  ты  в  этом  виноват.
................................................
Выстрел  в  спину.  Скрылась  дама.
Где  болит?  Я  так  и  знал!  –  
То  ребро,  что  у  Адама
Бог  для  женщины  изъял.
[/i]

27.12.2013  

©  Copyright:  Виктор  Гусак,  2014
 Свидетельство  о  публикации  №114010103994


По  мотивам:

Дело  то  в  апреле  было...    
Точно!  –  Первого  числа!
В  подреберье  снова  ныло,
Бредил  Он,  но  не  со  зла:
 –  Что-то  тут  не  так,  ребята...
(Пулемёт  я  вам  не  дам!)
Голос  внутренний,  но  внятный:
«Сколько  там  осталось  дам!..
А  вчера  опять  стреляли…
И  Саид  вон  говорит…»    

 –  А  зачем  ребро  изъяли?..  
Что??..    Куда  его  вживляли?!  
О,  Аллах!  Пусть  Бог  простит…
Всё  для  женщин!..
Доктор  в  ухо:                          
 –  Где  болит?  Я  так  и  знал!..  
Знаете,  товарищ  Сухов,
Я  б  Гарем  не  вспоминал...


Ну  и  Светлая  память  Анатолию  Кузнецову,    сыгравшему  роль  незабвенного  товарища  Сухова...  и  ушедшего  из  жизни  07.03.14  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493539
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ НА ВІКИ́

                           
[b][i]Шугають  думки,  мов  шаленії  птиці:
Як  жить:    зупинитись?..    спочити?..    іти?..
А  в  небі  спалахують  Божі  зірниці  –  
То  душі  стражденні  освячуєш  Ти!

О  Боже  мій  милий!  Чом  воля  –  не  криця,
Що  кришить  незгоди,  як  промені  –  лід?
Чом  крицевий  меч  в  нас  в  руках  не  іскриться,
Долаючи  кремінь  непроханих  бід?

Напевне,    тому,  що  ми  –  люди,  не  боги…
Лиш  їх  повеління  нам  силу  дає!
Початок    і  право  на  чин  лиш  у  Бога,
І  благословіння  на  щастя  своє!

За  це  йому  наша  покора  й  служіння,
Йому  ми  і  шану,  й  хвалу  воздаєм!
Любов    наша  вірна,  тривка,  докорінна...
А  Божа  Любов  –  на  віки!..    Навзає́м![/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493505
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


V. Zolin

О платье


вот  платье...
 
если  присмотреться,  
 
всё  сразу  ясно  -  в  самом  деле:  
 
не  для  того,  чтобы  одеться,  
 
а  для  того,  чтобы  раздели


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493477
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014


Алексей Мелешев

Аритмия

Полпятого...
                                         Но  это  же  рассвет?
 Нет,    лампочка  в  окошке  чьем-то...
                                                                                                         Где-то...
 Апрель,  пустая  пачка  сигарет,
 И  я  в  постели  скорчился,
                                                                                   одетый.

 Зажмуриться.  Уснуть.  Не  слышать  слов.
 Не  видеть  снов.  Исчезнуть.  Раствориться.
 Прозренье,  сквозь  ресницы  уколо’в,  -
 Придет  к  утру  слепому  ясновидцу…

 Мне  показалось,  или…
           Дождь    пошел?
 Неровно,  нервно,    глухо,  пульс  сбивая…
Ту  ночь  и  дождь…
         Как  помню  хорошо!..
Но  бьет  сейчас,  как  молот  в  землю  -  сваи


 Под  ребрами  прервался,  замер  стук,
 Не  вдруг  –  с  полдня  и  ныло,  и  кололо,
 Волною  –  страх:
         так  скоро,  и  без  мук?!
 Пот  в  сжатых  кулаках…
                                                                               Что,  «Валидола»?..
                                                                                     
 Нет,    не  успею…
       И  -  глубокий  вдох…
 Меня?  Врасплох?..
       Да  что  ж  это  такое!..
 Дышать,  дышать…  
       Где  пульс?  Я  не  оглох?
 Я  не  боюсь.  Я  собран  и  спокоен.  

 Ну,  вроде  отпустило…
                                                                               Можно  встать.
Открыть  окно.  Вдохнуть…  
                                                                               И  закурить  бы…
 Да  граммов  сто.
                                                     А  по  всему  видать
 Я  избежал  с  «костлявою»  женитьбы...

Не  в  первый  раз  она  вгрызалась  в  грудь,
Но  снова  не  сумела,  не  успела...
Я  буду  твой.  Потом,  когда-нибудь,
Моя  предутренняя  гостья  в  белом...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492517
дата поступления 14.04.2014
дата закладки 18.04.2014


Олекса Удайко

Хенде хох (Шутка)

Я  не  хендехохую,*
Я  иду  вперед:
Мне  давно  все...  
                                                 по  боку,
Что  твердит  "народ"!

Мне  прямая  линия
Им-
           по-
                     ни-  
                               ру-
                                         ет!
Скользкой  рыбы  линя  я
Не  приемлю!  Нет!

И  эту  зазубрину
Сделал  я  в  мозгу...
Поступаться  зубрам  я
Больше  не  могу!

29.04.2011
___
*Hände  hoch!  -  (нем.)  руки  вверх!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493423
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014


s o v a

абонент…

Атлантика  доступности  свободы
брошюрным  фото  потревожит  взгляд
омлетным  диском  центра  небосвода
никеле-хрома  блеском  яркий  ряд...  
ершовым  утром,  терпким  и  колючим,
негромко  дёрнув  клавишу  ответ.
ты  ...  что-то  слышишь?  третий  день  отключен

нирваны  голос,  утренний  привет.
еще  два  слова,  еще  столько  ветра!

досуг.  тельняшка.  паруса  и  галс.
остановилось  время  у  проспекта,
серцебиеньем  провожая  нас
туманность  ночи  в  центре  Андромеды
улуном  мысли  тихо  соберет,
переиначит  звездные  памфлеты,
едва  коснется  дымом  сигарет  
но  будет  совсем  близко,  близко  где-то...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348360
дата поступления 05.07.2012
дата закладки 18.04.2014


Кадет

Крепдешин

Насобачился  складывать  стопочкой  рваные  строчки
И  ковать  листовое  железо  пока  горячо,
Ни  к  селу  и  ни  к  городу  тычу  в  стихи  многоточья,
Но  никак  не  выходит  уткнуться  как  раньше  в  плечо…

А  над  полем  опять  безмятежно  порхают  стрекозы…
Было  дело,  и  я  как  они  по  стране  колесил,
Но,  когда  от  тебя  увозили  меня  паровозы,
То  на  полки  вагонов  буквально  валился  без  сил…

Показалось  однажды  -  сложил,  наконец,  себе  цену,
Но  цена  оказалась  размером  с  поломанный  грош…
И,  сдувая  с  бокалов  пивную  капризную  пену,
Приобрёл  горький  опыт,  который  отнюдь  не  пропьёшь  …

По  привычке  на  скорую  встречу  монетку  подброшу
И  развею  тоску  монотонным  шуршанием  шин,
И  своим  появлением  старых  друзей  огорошу,
И  опять  неуклюже  испорчу  тебе  крепдешин…

июль  10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202150
дата поступления 22.07.2010
дата закладки 18.04.2014


Кадет

Будем играть…

С  севера  снова  припёрлась  дождливая  рать,
Шмыгая  носом,  попрятались  в  норы  бабули,
А  на  рекламных  щитах  раскорячились  дули,  -
Значит  –  опять  в  демократию  будем  играть…

Будем  играть  в  домино,  в  города,  в  городки,
И  голоса  побросаем  в  прозрачные  урны…
И  удивимся,  что  «барин»  какой-то  гламурный,
И  не  такие  «позорные»  нынче  «волки́»…

Будем  играть,  кто  -  на  деньги,  а  кто  –  в  поддавки,
Будем  корячиться,  горькую  пить,  трепыхаться…
Те  же,  которым  намедни  исполнится  двадцать,  
Будут  наивно  считать,  что  они  –  не  совки́…

Будут  считать  и  рожать,  и  водить  хоровод,  -
Им  танцевать  не  мешают  пока  ещё  яйца…
Им  подавай  в  Новый  Год  косоглазого  Зайца
И  по́  барабану,  что  где-то  закрылся  завод…

Будем  играть  в  пап  и  мам,  в  дурака,  в  карамболь
И  коротать  вечера,  глядя  «шустрые  лайфы»,
И  вистовать,  и  от  блефа  колбаситься  в  кайфе,
И  терпеливо  сносить  мануальную  боль…

Каждый  в  итоге  игру  себе  выберет  сам
И,  может  быть,  замахнётся  на  главные  роли…
А,  завершая  однажды  земные  гастроли,
Низко  поклонится  зрителям  и  небесам…

октябрь  10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218521
дата поступления 27.10.2010
дата закладки 18.04.2014


Олександр Ковальчук

Осінньою порою

Осінньою  порою
Марудиться  погода,
Водою  дощовою
Вмивається  природа.

Не  пахне  ніч  грозою,
Не  стелиться  серпанок.
Травичка  бірюзою
Вкривається  під  ранок.

Листочки  на  деревах
Багряно-шовковисті.
Їх  вітер  перетворить
В  метелики  барвисті

І  закружляє  в  танці,
Милуючи  діброву,
Що  наче  в  вишиванці
Співає  колискову...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493208
дата поступления 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014


Олекса Удайко

Заколотил окно в Европу

               [i]  Природой  здесь  нам  суждено
                 В  Европу  прорубить  окно...
                                                         [b]А.С.  Пушкин[/b]

                 Как  быть?  До  нового  потопу
                 Не  лучше  ль  силы  поберечь?
                 Не  завалиться  ли  на  печь,
                 Заколотив  окно  в  Европу?
                                                         [b]А.Н.  Яхонтов[/b]
[/i]
«Да,  были  люди  в  наше  время,
Не  то,  что  нынешнее  племя:
Богатыри  —  не  вы!..»    Читая
«Бородино»,    и  впрямь    мечтаеш
О  людях  той  Руси  Великой,
Стремящейся  никак  к  безликой
Таежной  жизни!    И  –    во  мгле:
На  кой  сидеть  им  на  игле?..
Не  лучше  ль    двинуть  им  в  Европу,
К  прогрессу  сократив    все  сроки…

                 *  *  *                                
 И  Петр  Великий  был  тот  царь,
Что  прорубил  окно  Европу,
Он  был  во  многом  не  кустарь,
Чтоб  без  нужды  натужить  жопу

Но  вскоре  много  подивился
Народ    ретивости  царя:
Не  жил,  как  раб,  на  Божью  милость  –
Его  звала  нова  заря…

И  Украины,  и  Востока…
И  неуемности    и    прыть…
Он  унижал  рабов  жестоко:
В  болоте  город  нужно  рыть!

Петру  тут  вто́рила  Втора́я:
Жестоко  разгромила  Сечь  –
Не  будет  в  Украине  рая!  –
Сломала  кошевого*  меч!

Сломив  оружием  до  срока
Народ  Укра;ины  привольный,
Влетела  в  Крым    по  воле  рока,
Поработив  народ  престольный**.

…  Как  поразительно  похожи
Руси  поганые  цари!
И  их  прислужники  пригожи
Рабов-невольников  псари!

Да  лишь  в  одном  цари  рознятся
Минувших  и  новых  эпох:
Глухими  те  могли  казаться,
А  новый  ведь…  совсем  оглох!

Ведь  на  дворе  давно  не  дикость  –
Цивилизации  пример!
А  у  царей  –  та  ж  многоликость,
Та  ж  неотесанность  манер!

Будь  утонченным  –  на  коне
Приехал  бы  в  Брюссель  ваш  Путін!
А  то  вдруг  явится  в  окне
На  танке  иль  на  парашуте...

Не  зря  ж  поклонники  Психеи
Все  в  предвкушении  потопа:
Своим  неряшеством  пигмеи
Прогресс  взорвали  всей  Рассеи,
[i]Заколотив  окно  в  Европу![/i]

17.04.2014
___________
*Последний  кошевой  атаман  Запорожской
   Сечи  Петро  Калнышвский  (1691-1803)был
   заключен  на  25  лет  на  Соловках,там  же
   прожил  до  112-летненго  возраста.
**Крымско-татарский  народ,чья  земля    нынче
       оказалась  анексированной  Империей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493218
дата поступления 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014


Вячеслав Рындин

Благолепие весной

[b]Грянул  гром  и  стрелы  сами

В  дальность  млечную  идут…

В  небесах,  столкнувшись  с  нами,

Столкновения  сомкнут…

 

Мы  вдвоём  с  тобой  –  не  плачем…

Мы  –  в  обнимку  –  не  грустим…

До  Луны  как  мячик  скачем!

Далеко  –  втроём  летим…

 

Третьим  слыл  канон  блаженный

Кругосветно-золотой  –

Ежегодный  День  рожденья

Благолепия  весной![/b]
 

20.  04.  14  -  [i]Пасха  [/i]  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493312
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014


archic

Навстречу огню и солнцу !

Навстречу  огню  и  солнцу,
Протягивай  руки  выше.
Под  песни  забытых  горцев,
Где  лес  тишиною  дышит.

Узнай  синевы  прохладу,
До  дрожи  в  уставшем  теле.
Безмерного  неба  радость,
И  птиц  заливные  трели.

Глотая  пьянящий  воздух,
Почувствовав  вдохновенье,
Как  в  жаркое  лето  воду,
У  гордой  реки  теченье,

Стремительно  и  огромно,
Стирая  немые  камни,
Как  время    сжирает  город,
Едва  закрывая  ставни.

Проснись  под  раскаты  грома,
Пугающего,  едва  ли,
Спасаясь  в  беседах  ромом,
Ведь  духом  еще  не  пали!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493167
дата поступления 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014


Радченко

За мотивами вірша А. Ахматової

Петроград,  1919


И  мы  забыли  навсегда,
Заключены  в  столице  дикой,
Озера,  степи,  города
И  зори  родины  великой.
В  кругу  кровавом  день  и  ночь
Долит  жестокая  истома...
Никто  нам  не  хотел  помочь
За  то,  что  мы  остались  дома,
За  то,  что,  город  свой  любя,
А  не  крылатую  свободу,
Мы  сохранили  для  себя
Его  дворцы,  огонь  и  воду.

Иная  близится  пора,
Уж  ветер  смерти  сердце  студит,
Но  нам  священный  град  Петра
Невольным  памятником  будет.

                         _  *  _

І  ми  забули  назавжди,
Ув"язнені  в  столиці  дикій,
Озера  і  міста,  й  степи,
Й  зірки  Вітчизни  в  небі  тихім.
В  кривавім  колі  ночі  й  дні
Долає  нас  жорстка  знемога...
Ніхто  зарадить  не  хотів
За  те,  що  ми  зостались  вдома,
Бо  місто  люблячи  своє,
А  не  крилатую  свободу,
Ми  зберегли  для  себе  все:
Палаци  і  вогонь,  і  воду.

Вже  інша  підступа  пора
І  вітер  смерті  серце  студить,
Та  нам    священний  град  Петра
Невільним  пам"ятником  буде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493037
дата поступления 16.04.2014
дата закладки 17.04.2014


Салтан Николай

Шматочок раю

[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів  би  вітер  щастя  заплітати  
В  зелене  листя  ранньої  весни.
Отак  і  я  хотів  би  відчувати
Твої  обійми  теплі  з-за  спини.

Бо  ти  для  мене,  мов  шматочок  раю,
Серед  весни  лапатий  ніжний  сніг.
До  губ  твоїх  невільно  припадаю,
Що  аж  земля  пливе  з-під  моїх  ніг.

Пянію  я  від  ніжності  цілунків,
Та  тільки  тих,  що  память  береже  -
Ось  так  життя  позводило  рахунки,
Що  серце  досі  пробирає  щем.

Я  сподіваюсь  ти  колись  пробачиш
Мою  невчасну,  спізнену  любов.
І,  видно,  час  тепер  не  мій  товариш  -
Тебе  несе  від  мене  стрімголов.

І  не  знайти  відради  в  сьогоденні,
Що  так  невпинно  змушує  мене
Забути  все,  любов  свою  блаженну,
І  навіть  те,  що    небо  голубе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата поступления 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014


Олександр Ковальчук

Ранковою порою…

Хоч  ще  зелені  крони,
В  душі  принишкли  дзвони.
Замріяно  у  тиші
Народжувались  вірші.

Та  раптом  серед  парку
Зчинили  сойки  сварку.
Здійнявши  ґвалт  нівроку,
Стривожили  сороку.

Розполошили  птаство,
Збудили  сонне  царство.
Й  самі  не  зрозуміли
Чого  ж  не  поділили...

Згадалось,  як  в  дитинстві
Метелики  барвисті
Багряні,  золотисті
Ховалися  у  листі.

Дерева  прикрашали,
Про  осінь  сповіщали.
В  танку  кружляли  з  вітром
Та  й  розлітались  світом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493139
дата поступления 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014


Катя Желева

Волчья ягода

_______________________________Ягановым  Музе  и  Нонне


Новелла  в  трёх  частях.


Часть  первая.  Анна  и  Маргарита.

«Ванюююша!»
«Да,  papa»
«Собирайся,  сын  мой!  В  гости  едем»  -  cказал  отец.
Он  был  в  добром  расположении  духа.  И  бреясь  перед  большим  трёхстворчатым  зеркалом  напевал  песню.  Всегда,  когда  отец  затевал  что-то  новое,  или  был  уверен,  что  затеянное  ранее  сегодня  аккурат  сбудется,  первое  что  он  делал  –  брился.  Чтобы  при  полном  параде  быть  готовым  к  приёму  ожидаемого  счастья.
«Рapa,  я  знаю  Ваши  гости»
«А  ну  цыц!  Собирррайся  я  сказал»  -  сказал  отец  с  угрозой,  и  с  грозным  видом  оглянулся  на  меня.
«Хорошо-хорошо!  Могу  ли  я  хотя  бы  знать  к  кому  на  этот  раз  мы  едем.  И  будет  ли  сегодня  совет  подушиться  одеколоном?»  -  сказал  я  и  усмехнулся  в  кулак.
«Едем  к  Чистолюбовым»  -  сказал  отец,  делая  вид,  что  не  замечает  моей  иронии.
«Дайте  я  угадаю»
«Ну!»
«У  него  две,  а  то  и  три  хорошеньких  дочки.  Почти  ангелы.  В  красном,  розовом  и,  наверно,  голубом  платье!  Они  играют  на  фортепьяно,  поют  и  между  прочим  каждый  здравомыслящий  молодой  человек  мечтал  бы  о  таких  невестах!»  -  говорил  я,  не  скрывая  улыбки.
«А  ну  вон  отсюда!»
«Ухожу!»
«Одеваться!  Ухожу  о-де-вать-ся!»  -  по  слогам  проговорил  отец,  снова  оторвавшись  от  бритья.
«И  не  забудь  про  одеколон»
Я  рассмеялся  на  весь  коридор.  В  ответ  было  слышно  нечленораздельную  ругань  отца.  Прохор,  который  нёс  мне  чаю  –  улыбнулся.
Я  сел  на  кровать  пил  чай  со  свежеиспечённым  печеньем.  Не  редко  я  позволял  себе  подобное,  несмотря  на  то,  что  в  доме  у  отца  это  кране  не  приветствовалось,  комнату  убирали  мою  постоянно,  но,  заходя  ко  мне,  отец  каждый  раз  говорил,  что  пора  вычищать  эту  холостяцкую  Авдееву  конюшню.
«Вам  ландышевый  или  лавандовый»  -  сказал  Прохор.
«Что?»
«Как  что?!  Одеколон!»
Я  рассмеялся  и  кинул  в  него  подушкой.
С  Прохором  мы  были  дружны.  Это  был  мой  главный  компаньон  в  различных  шалостях  и  затеях.
Через  час  мы  уже  ехали  к  Чистолюбовым,  я  одет  был  как  всегда  в  юнкерскую  форму  (по  приказанию  отца),  отец  выглядел  свежо,  верно  потому  что  хорошее  настроение  его  сегодня  не  покидало  (а  оно  у  него  было  хорошим  всегда,  когда  его  «предчувствие»,  как  он  сам  говорил,  его  не  обманывало).
«Отец,  а  сегодня  опять  в  гостях  зевать  запрещается?»
«Ну,  ты  у  меня  получишь»  -  сказал  он  мне  с  явно  наигранным  злом,  пихнул  локтём  и  сделал  вид,  что  спит.
***
В  гостях  было  очень  красиво,  а  точнее,  как  говорят  французы  insolite.  Дорогая  антикварная  мебель,  свежие  камелии  в  вазах,  распространяющие  почти  дурманящее  благовоние  и  даже  еда  на  столе  мне  показалась  какой-то  диковинной.  Хозяин  –  Андрей  Прокопьевич  Чистолюбов  был  одет  в  генеральскую  форму  и  выглядел  прекрасно,  хозяйка  –  Зоя  Арсеньевна,  выглядела  молодо  и  верно  знала  об  этом,  потому  что  была  одета,  как  девушка,  а  не  мать  двух  взрослых  дочерей,  светло-голубое  многослойное  платье,  аккуратно  уложенные  русые  волосы  с  медным  отливом,  старинные  украшения,  в  первое  мгновение  я  право  подумал,  что  это  одна  из  дочерей.
Отец  весело  разговаривал  с  хозяевами,  а  я  себя  чувствовал  немного  не  в  своей  тарелке.  Раньше,  когда  отец  водил  меня  по  гостям,  с  целью  дальнейшего  бракосочетания,  я  чувствовал  себя  главным  действующим  лицом,  зевал  с  пренебрежением  и  надменно  разглядывал  дочерей,  которые  всем  сердцем  мечтали  меня  увидеть  в  качестве  своего  супруга.  Тут  же,  ещё  не  увидев  дочерей,  я  понял,  что  не  смогу  себя  вести  как  прежде.  Зоя  Арсеньевна  вела  себя  естественно  и  весело,  но  было  прекрасно  видно,  что  она  не  имеет  цели  выдать  дочерей  за  первого  встречного,  было  видно,  что  она  ещё  будет  выбирать  женихов  своим  дочерям.
«Тимофей,  ну  где  там  наши  красавицы,  долго  их  приглашать?!  Гости  ждут!»  -  с  деланной  сердитостью  сказал  Андрей  Прокопьевич.  Было  видно,  что  дочерей  он  обожает  и  подобно  Зое  Арсеньевне  не  имеет  цели  как  можно  быстрее  выдать  их  замуж.  Больше  того,  мне  почему-то  показалось,  что  он  боится  этого  и  я  почему-то  явно  представил  его  на  свадьбе  одной  из  дочери  плачущим  на  груди  у  жены.
В  соседней  комнате  послышался  смех,  дверь  легко  распахнулась  и  в  комнату  вошли  сёстры.
«Ну  что  ж!  Знакомьтесь!  Анна  и  Маргарита.»
У  меня  было  ощущение,  что  я  ослеп.  Анна...  Толстые,  тёмно-русые  хитро  переплетённые  между  собой  две  косы,  украшенные  тремя  цветками  из  лент,  сделанных  под  цвет  платья.  Белое  лицо  с  персиковым  румянцем.  Открытые  покатые  плечи,  налитая  грудь.  Кремовое  платье  с  изысканным  белым  кружевом.  И  серый  взгляд,  от  которого  шли  мурашки  по  телу.  Только  бы  никто  не  заметил,  как  я  смотрю  на  неё,  только  бы  никто…
Сестра  Анны  –  Маргарита,  была  не  менее  хороша.  Если  Анна  походила  внешне  на  отца,  что  сразу  выдавал  тёмный  цвет  волос,  то  Маргарита  была  точной  копией  Зои  Арсеньевны,  только  немного  рыжее.
В  отличии  от  Маргариты  украшений  у  Анны  не  было,  за  исключением  маленьких  серёжек  с  бриллиантами  и  длинной  цепочки  с  крестиком.
Я  смотрел  на  Анну,  как  она  смеётся,  иногда  запрокидывая  голову,  обнажая  белые,  с  голубым  отливом,  как  мне  тогда  показалось,  зубы.  За  весь  вечер  она  посмотрела  на  меня  только  один  раз,  но  я  понял,  что  она  знала,  что  я  рассматривал  её.  Я  первый  раз  в  своей  жизни  представлял,  как  целую  её  в  открытые  чистые,  бархатные,  молочные  плечи.  Как  я  лезу  головой  под  её  многослойную  юбку  и  как  она  смеётся  при  этом,  запрокидывая  голову.
Маргарита  же  была  абсолютно  увлечена  рассказами  моего  отца.  Вначале  она  пыталась  скрыть  смех  и  просто  улыбалась  в  салфетку,  а  потом  стала  смеяться  громко  и  открыто.
Отец  рассказывал  анекдоты,  над  которыми  я  смеялся  лет  в  восемь,  потом  лет  в  десть  я  рассказывал  их  сам,  через  года  два,  когда  мои  знакомые  стали  продолжать,  начатый  мной  анекдот  без  моего  участия,  я  понял,  что  с  ними  нужно  заканчивать.  Так  думал  я,  но  не  мой  papa.  Он  аккуратно  прощупывал  публику  и  если  становилось  понято  то,  что  она  ранее  не  слышала  подобных  шуток,  отец  расходился  не  на  шутку,  набрав  в  грудь  воздуха,  он  с  выражением  начинал  декламировать  свои  заезженные  анекдоты,  как  последнюю  новинку.
С  приёма  у  Чистолюбовых  мы  возвращались  под  полночь.  Я  боялся,  что  отец  мне  скажет,  как  я  бесстыдно  рассматривал  ге