A.Kar-Te: Вибране

Радченко

Камертон

Испуганный  камертон
выравнивает  мой  пульс...
Твой  голос  ниже  на  тон
и  запах  чужой  на  вкус.
Чужой...  незнакомый  мне..
в  душе  затаилась  боль.
И  я  остаюсь  в  зиме,
в  прошлом  оставив  любовь.
Прости,  но  не  оглянусь,
неслышно  шепну:"Прощай".
Как  ровно  бьётся  мой  пульс...
Холодно  стало  плечам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765472
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Радченко

Добро

Не  жалейте  добра,  не  скупитесь,
Ведь  сосуд  его  не  исчерпать
И  добром  своим  щедро  делитесь  —
Всё  ж,  постыдней  просить,  чем  давать.


Можно  делом  помочь  или  словом,  
Просто  рядом  в  тиши  посидеть.
Добрым  быть  не  всегда  нужен  повод,
Добрым  быть  просто  нужно  уметь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765471
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


НАДЕЖДА М.

Зимовий вечір


Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Сніжинки  б"ються  у  віконне  скло...
Так  хочу  я  думкИ  заколихати.
Не  сплять  все  неслухняні,  як  на  зло.

Вони  для  мене  непокірні  діти,
Все  норовлять  покинути  мене,
І  в  край  моєї  мрії    полетіти.
Душевна  забаганка  їх  жене.
                                                                     
Я  ніжно  пригортаю  їх  до  себе,
І  намагаюсь    їх  угамувать.
Не  треба  десь  летіть,  нема  потреби.
Вже  нічка,  треба  дома  ночувать..

Але  вони,  як  завжди,  невблаганні.
Не  втримати  рокам,  ані  замкам.  
Та  благородні  все  ж  у  пориванні,
Я  дякую  за  це  мандрівникам...

А  за  вікном  вже  розгулялась    хуга.
Тріщить  мороз,  засніжені  стежки.
Повільно  десь  розсіюється  туга...
Вже  ранок...  заспокоїлись  думки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765543
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Катя Андриенко

Синичка

Запорошило,  замело...
Весь  ворох  чувств  под  толщей  снега.
"Тук-тук"  в  оконное  стекло
Стучит  и  просит  корку  хлеба
Синичка.  Дам-ка  ей  сальца!
Лети  на  ветку  абрикосы,
Пируй  пичуга!  У  крыльца,
Нет-нет,  и  взгляд  на  кроху  бросит
Индифферентный  с  виду  кот-
Гроза  неосторожных  птичек.
И  снова  будет  новый  год.
Поземка  невесомый  ситчик
Фантазий  зимних  слой  за  слой
на  землю  неустанно    стелет.
Пока!  Но  раннею  весной,
Под  еле  уловимый  шелест
травинок  прелых,  сон-трава
пробьется  к  жизни,  и  зальется
Синичка  гимном  торжества,
И  с  ней  моя  душа  проснется.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765565
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Ліна Ланська

ЗВІДКИ?

Відійди  на  два  кроки,  чи  роки,
Чи  просто  позаду  спинись...
Он  засмучений  жовтень  гойдає
Розхристані  очі.
Розгойдає  і  кине,  допоки
Не  знайде  у  грудні  колись,
У  якомусь  старому  трамваї,
Де  протяг  регоче.

Там  заржавлені    стрілки  безтямно,
Добігли  до  краю,  -  згубивсь
Не  старенький  зомлілий  годинник,
Забутий  улітку,  -
А  кохання,  не  впізнане  нами,
Бо  хтось  на  життя  запізнивсь.
Ну  й  чия  тут  провина,
Де  злочину  свідки?

Відійди  у  полон  амальгами.
Знову  спомин,  лишаючи  шрами,
В  мою  душу  навіки  вчепивсь,  -
Силоміць  тягне  вглиб,  чи  увись,
Розриваючи  долі  намітку?

Не  заштопати,  -  голка  без  нитки.
Подивись,  замість  доньки,  чи  сина,  -
Попелясто-сріблясто-полинна  
Грає  блискітка,  -  звідки?..

16.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765598
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Олекса Удайко

ПЛИНЕ КАЧА*



[i]  Гей,  пливе  кача  по  Тисині.                                    
 …cам  не  знаю,  де  погину.  
       (лемківьска  народна  пісня)                  
[/i]

[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]

[b][color="#db0404"]«Плине  кача  по  Тисині…»
   
Плине  човен  по  Тисині,
А  у  човні  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті…
Навспіл  кулею  пробиті.

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плине  човен  по  Майдану
До  високого  кургану…
Там  знайшли  собі  спочинок
Сині  оченьки  хлопчини…  

«Плине  кача  по  Тисині…»

У  високому  кургані
Вибрав  постіль  непогану…
Та  немає  в  ній  дівчини,
Лиш  закриті  очі  сині…

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плинуть  труни  по  Вкраїні
А  у  трунах  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті,  
Навспіл  круками  побиті.  

«Плине  кача  по  Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 12.12.2017


Akimova

Песенка о троне короля Артура

Вот  кресло  короля  Артура,
Вернее,  целый  трон.
Стоит  задумчиво  и  хмуро
В  углу  кафешки  он.

Каким  таким  залётным  ветром
Из  рыцарских  времён
Сквозь  пыль  веков  и  километров
Сюда  он  занесён?

Вы    торопливо  кофе  пьёте,
Не  выспавшись    с  утра.
А  он  стоит  как  в  Камелоте
У  Круглого  Стола.

Стоит,    окутанный    преданьем
И  бликами  свечей.
Померкла    дочерна  в  изгнаньи
Сталь  острая  мечей.

Витает  дух  средневековья,
И  словно  сам  Артур
Забыл,  спеша,  у  изголовья  
Волшебный  Калибурн.

А  люди  пищу  поглощают,
Боясь  туда  смотреть,
Хоть  никому  не  запрещают
На  троне  посидеть.

Преодолев  свои  сомненья,
Погладила  я  трон.
Моё  представьте  изумленье  –
Он  просто  поролон.

Конечно,  я  его  простила  –
Мы  все  не  без  греха.
Сама  я  душу  загубила
За  жалкие  меха.

Всем  бриттам,  викингам  и  скифам
В  их  серенькой  судьбе
До  слёз  необходимо  мифы
Придумывать  себе…


[i]Декабрь  2017[/i]

-----------------------------
Трон  стоит  в  Харькове,  в  арт-кафе  "The  dveri"
по  адресу  ул.Плехановская,  77
Сделан  очень  натурально  ))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765384
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 1. ПЕРШИЙ СНІГ

           [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[i]
[youtube]https://youtu.be/2MVfKRyvRgc[/youtube]

[b]
[color="#064f63"][i]Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушливо…  До  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...
Ну,  а  нам  своє  робить  –
"Покуняємо"...  ще  мить!

           Приспів.[/color]

 22.11.2014    [/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765233
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

ДОЛАННЯ

                                                             [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому  ламка  так    між  роками  грань?
Чому  роки  метуть  –  як  той  осінній  вітер?  
Прокинешся  у  безпросвітну  рань    -
А  ранок  вже                
                 по  півжиття  собою  витер.  

І  котиться  воно  –  сухий  ковил,
Немов  летке  у  полі  перекотиполе…  
Й  здається  –  вже  не  стане  більше  сил
Почати  знов  
                 життя,    окреслюючи  коло…

Та  й  там,  бува,    зустрінеться  туман,
Й  зітре  усе  старе,  як  олівцевий  порох,
Й  закрадеться  в  уяву,  мов  дурман,
Солодкий,  
                 як  цукрова  пудра,  морок…

Й  захочеться  всотати  широчінь  –
Отримати  утіху  для  душі  і  тіла…
Нуртує  серце  і  буяє  чин  –
Й  отримуєш  
               усе,  що  суть  твоя  хотіла.

Велике  щастя  –  здужати  себе  
І  вийти  на  свою  пряму  дорогу:
Нехай  сумління  й  стид  вас  не  шкребе:
Себе  долання  –  
               то  веління  Бога.[/color][/b]

05.12.2017.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 2. СНІЖНІСТЬ

   [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[/i

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися,  
                                           молю  я,  
                                                                               стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  
                               що  в  серці...  
                                                                       жеврі́є...

Сріблястість    довкола...
                                                                 Усе  холодить
і  віти  квітчає  у  бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль  –
                                                               не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить...  
                                                               холодна  зима,
чуття  мої  кутає  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі  вже,  мабуть,  нема:
неволить,  в  полон  бере...
                                                               сніжність…  

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  зуби…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже    доводить...  
                                                               до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,    не  тільки,  
                                                             не  лише…

О,    де  вже  той  холод?..    Лиш  поклику  гук:  
пірнаю...  срібляно...    під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув...      
                                                             знеможений    сук
і  впав  отрухля́вілий  стовбур.

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!
І  сріблом  
                               сріблить  
                                                                 срібні  
                                                                                         душі...

О,  Боже,  спини    оту  срібність!    
                                                                                     На  мить!..
Життя  ж  бо  ми  любимо  дуже…[/color][/b]

12.12.  2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

ЧИ ЗАРЖАВІЛИ В ВАС ШАБЛЮКИ

           [i]Знову  піднімає  голову  5-та  колона,  щоб  повалити  
           конституційний  лад  в  Україні,  повернути  зуспід  хід  
           [b]революційних  перетворень[/b]  а  нашій    державі.  
           Згадаємо,  за  що  полягли  і  все  ще  кладуть  голови  
           найкращі  сини  і  дочки  на  наших  фронтах!

           Читаймо,  "вчитуючись"  в  прочитане,  новоприбулі  
           члени  і  членкині    нашого  клубу:[/i]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]            

                                                   [b]  [i]
                               [color="#02555e"]Чи  заржавіли  в  вас  шаблюки,
                               Вкраїнські  дужі  козаки?
                               Чи  притупились  пера  й  руки
                               Творити  правду?  Чи  совки?!
                               
                                 А  мо',  пішли  ми  всі  на  службу
                                 До  Путі  -  батюшки-царя?..
                                 Чи  вже  померкли  воля  й  дружба,
                                 Дороговказ  -  ясна  зоря?!

                                 А  контра  барко  наступає,
                                 Береться  знову  за  старе,
                                 Бо  в  серці  правдоньки  не  має
                                 Та  своє  ґарґало  дере!

                                 А  ми,  вкраїнці,  між  собою
                                 Не  розбере́мось...  Нам  ганьба  –
                                 Не  час  нам  чубитись  в  двобої,
                                 В  похід  вже  кличе  нас  труба!

                                 Бо  "уКРАХінці"  йдуть  до  краху
                                 І  нас  туди  усіх  ведуть,
                                 Не  цуплять  зайд  отих  на  плаху,
                                 Не  зводять  єдності  редут.

                                 Відтак  панують  тут  ординці,
                                 Леліють  лідера  свого…
                                 Один  козак  між  українців,
                                 Та  й  той  по  імені  Міхо![/color]
[/b]

                           [i]1.12.2017  [/i]      
                                   [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 11.12.2017


OlgaSydoruk

Модная шапочка «бини» тёплою очень была…

Модную  шапочку  «бини»  вьюга  носила  сама…
С  неповторимых  снежинок  елям  зелёным  сплела…
Кинула  всем  на  макушки,чтобы  не  мёрзли  в  мороз  -
И  деревянной  избушке,  клумбе  из  розовых  роз…
Модная  шапочка  «бини»  тёплою  очень  была…
Столько  ажурных  петелек  вьюга  придумать  смогла…
Снова  мела  вдохновенно  –  с  вечера  и  до  утра…
Шапочка  белая  «бини»  каждому  была  нужна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765022
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


@NN@

*Хочеться чуда…*

*Де  ж  мого  слова  хоч  би  хоч  луна?*
                                                                                                                     Ліна  Костенко

Що  ж  це  за  настрій?  Якась  дивина;
-  *Хочеться  чуда  і  трішки  вина*,
Снігу  надворі,  сонця  та  неба,
Чого  ще  душі  для  радості  треба.

Нового  року!  Вечір  Різдвяний.
Добру  кутю  в  горшку  полив'янім,
Кільце  ковбаски,  грудочку  сиру...
Боже,  про  що  я?..  Так  хочеться  миру!

На  теренах  твоїх,  Україно,
Щирі  колядки  звучали  дзвінко,
Мир  і  любов  на  заході  й  сході,  
Радість  й  достаток  у  кожній  господі.

Боже  Великий,    у  Тебе  прохаю,
-  Миру  і  спокою  Рідному  краю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764999
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


НАДЕЖДА М.

Ось до краю вже рік добігає

Пахне  чай  лісовими  квітами.
Відчуваю  росу  на  губах.
Вітер  грається  голими  вітами.
Це  найкраща    для  нього  з  розваг..

Сліпо  блима  вогонь  у  комині.
Не  скажу,  що  так  сумно  душі.
Люблю  мріяти  я  в  самотині..
Щоб  ніде    не  було  метушні.

Ось  до  краю  вже  рік  добігає,
Погортаю  життя  сторінки.
Що  було,  все  старанно  згадаю.
Головне,  що  в  житті  моїм  ти..

День  за  днем  -  це  життєва  дорога.
І  не  можна  тут  збитись  з  шляху.
І  триматись  міцніш,  якомога.
Твердо  йти,  не  піддатись  страху.

Новий  рік,  нехай    буде  все  нове:
Щастя,  радість  і  мир  на  землі.
Я  вітаю  усіх  Вас,  панове,
Тих,  що  друзями  стали  мені.

Хай  наповняться  радістю  хати,
Хай  дитячий  лунає  в  них  сміх.
Щоб  на  щастя  були  всі  багаті.
З  НОВИМ  РОКОМ  ВІТАЮ  УСІХ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764904
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Радченко

Мамина порада

Все,  що  робиться  —  завжди  на  краще,  
Мені  мама  казала  не  раз.  
І  не  думай,  що  напризволяще
Доля  нас  залиша  в  важкий  час.

Тільки  те,  що  ти  зможеш  здолати,
Випадає  в  твоєму  житті.
Винних  в  цьому  не  треба  шукати  —
Пошукай  недолугість  в  собі.

Все  проходить,  не  все  забувається  —
Пам'ять  з  часом  про  це  нагада.
Все  ж,  людина  бува  спотикається,
Головне,  щоб  піднятись  змогла.

Мамі  дякую  я  за  пораду,
Ображатись  на  долю  —  пусте.
Я  радію  дощам  й  зорепаду
І  тому,  що  вже  правнук  росте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764860
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима, мов біла магія

Зима,  мов  біла  магія,  в  саду  і  в  лісі,
І  на  полях  хурделить  сильний  сніговій.
Вона  пройшлась  по  селах,  вулицях  у  місті,
Розкинула  із  полотна  білил  сувій.

Зима,  мов  біла  магія,  на  всіх  планшетах  -
Світлинами  сніжинок,  віхол,  завірюх  -
В  смартфонах,  "компах",  ноутбуках  -  в  Інтернеті
Летять  на  сноубордах  сотні  відчайдух.

Зима,  мов  біла  магія,  на  всіх  бігбордах:
Реклама  подарунків  до  майбутніх  свят.
Хоч  в  "Книгу  Гіннесса"  внесіть  її  рекорди,
Зима-імператриця  -  гідний  кандидат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764877
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


МАЙДАН

БЛЛАКИТНІ ОЧІ

Мої  блакитні  очі
тебе  не  підведуть.
В  лихії  дні  і  ночі
ти  цього  не  забудь.

І  не  забудь  ніколи,
що  в  мене  ти  одна.
Пройти  життєве  поле
ти  долею  дана.

Той  шанс  не  випадково
поміг  тебе  знайти.
Знайшов  тебе  б  я  зннову,
як  то  була  б  не  ти.

Бо  маєш  ти  без  міри
терпіння  і  любов.
Народжена  для  ліри
яка  бентежитиь  кров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764768
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 10.12.2017


МАЙДАН

РІДНА НЕНЬКА

Я  ніколи  тебе  не  забуду,
сива  матінко  рідна  моя,
бо  і  досі  зі  мною  повсюди
материнськая  ласка  твоя.

Ти  пішла  у  краї  де  веселка
після  дощика  шле  нам  привіт,
а  в  ночі  з  чумаками  далеко
пролягає  твій  зоряний  слід.

Увісні  ти  приходиш  до  мене,
обіймаю  тебе,  як  колись,
ти  зі  мною  завжди  моя  нене,
і  кажу  я  тобі  -  не  журись.

Спи  спокійно  матуся  рідненька,
Душа  Вічна,  а  прах  то  таке...
Будем  всі  ми  де  ти,  моя  ненька,
там  де  зоряне  поле  цвіте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764935
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Олена Жежук

У долонях…

На  землю  впала    благодать  найпершим  снігом,
Журби  замкнулися  вуста  твердим  горіхом.
О  ні,  не  сніг  це,  не  кришталь  –  життю  начало…
Дощами  стяжені  поля    зима  вінчала.

Дивлюся    вдаль,  де  журавлі  ятрили  душу,
Печаллю  спогади  прощальні  не  порушу.
Бо  перший  сніг  як  дивне  твориво  космічне,
Незриму  радість  принесе  у  душу  вічну.

З    журбою  радість  обнялась  на  вітрі  злому.
О  світе,  хто  для  тебе  я  в  цю  мить  содомну?
Відносить  душу…  й  ось  уже  в  небеснім  лоні
Тримаю  світ  оцей  величний    у…    долоні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763812
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Іванюк Ірина

Нарешті сніг! Ввійду, на щастя, в сад…


Нарешті  сніг!  
Ввійду,  на  щастя,  в  сад...
Не  по  камінні,-  ні!  Не  по  життєвій  дерті.
Дерева  ожили,-  не  брили  соляні...
Дерева  ожили  в  одвічній  круговерті...

Під  захистом  світил  
безмежність  автострад
не  топить  навіть  ніч.  Цей  білий  світ  -  сильніший!
За  пагорбом  міським  ...  вже  зріє  виноград...
(Тут  Вифлеєм  душі)...  Побачить  -  найрідніший!

Нарешті  ...  сніг.  
Ввійду,  на  щастя,  в  дім...
За  поступом  несу  блиск  срібла  замість  пилу.
Хто  радість  впізнає,-  в  малому,-  втіха  тим...
Бо  тільки  тут  зерно,-  приспале...  Сутність  миру.

28.11.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763017
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 04.12.2017


Іванюк Ірина

Ми справжні, як лапатий перший сніг!


Ми  справжні,  як  лапатий  перший  сніг!
В  його  красі  -  весь  Всесвіт  первозданний...
Отак  і  ти!  І  все,  що  тут  ти  зміг...
Вустами  птиці  скроні  цілували...

Ми  справжні.  Ми  народжені  згори...
Нам  падати  судилось,  щоб  злетіти!
А  що  ще  більше  серденьку  хотіти?...
Віддати  б  краплі  крові  для  роси...

І  падати  разом  лапатим  снігом...
Любов"ю  замітати  землю-рай.
Та  подихом  здійнятися  за  край...
Щоб  верболозам  тішитися  влітку!

01.12.2017р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763732
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Радченко

Слепой дождь

Помнишь:  мы  не  ждали  ни  дождя,  ни  грома,
Я  в  рубашке  тонкой,  в  сарафане  —  ты.
Берег.  Плещет  речка.  Жаркая  истома,
Ивы  наклонились  низко  у  воды.

Тишина  такая  —  слышно,  как  травинки
Под  ногами  охнув,  расправлялись  вновь.
Вдруг  с  небес  сорвались  тёплые  дождинки,
Буркнул  гром  далёкий.  Дождь  пошёл    слепой.

Мокрая  рубашка,  мокрый  сарафанчик  —
Затаив  дыханье,  не  глядя  в  глаза,
Под  дождём  стояли  девочка  и  мальчик  ,
Этот  миг  запомнив  раз  и  навсегда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763725
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Радченко

Что мне она

Что  мне  она,  —  не  жена,  не  любовница,
Даже  знакомой  назвать  не  могу.
Встреча  случайная  долго  так  помнится,
Я  в  ожидании  странном  живу.
Чётко  запомнились  волосы  русые,
Из-под  платка  выбивались  легко
И  голубые  глаза  очень  грустные...
Клин  журавлиный  летел  высоко.
Я  ей  смотрел  вслед.Зачем?  Сам  не  знаю:
Есть  и  любовница,  есть  и  жена.
Женщина  в  осень  уходит...  чужая...
Господи,  как  же  она  мне  нужна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763724
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


OlgaSydoruk

Пред распятым крестом


Пред  распятым  крестом
Был  обет  и  молитва…
Не  желавшему  славы,  
И  не  нужно  наград…
И…  свой  страх  победив,
Честно  выиграй  битву…
И  пороги  пройди,
Уносящие  в  ад…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763734
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


AleksKr

Друзья

Миша  спит  в  кроватке.
Беленькие  лапки
Положив  на  ножку
Дремлет  рядом  кошка.
Снится  море  Мишке,
Кошке  -  снится  мышка

Дружит  Миша  с  кошкой,
Днём  они  немножко
(Но  тайком  от  мамы)
Скачут  на  диване.
В  мячик  поигрались,
За  лучом  гонялись.

Спорит  с  кошкой  Миша
Кто  обои  пишет,
Он,  или  подружка
Разбросал  игрушки?

Кошка  вместе  с  Мишкой
Почитала  книжки,
В  прятки  поиграли,
А  теперь  -  устали...

Миша  спит  в  кроватке,
Беленькие  лапки
Положив  на  ножку
Дремлет  рядом  кошка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763773
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Любов Іванова

АКРО-АЛФАВИТ-2

А-  мне  бы...  мне  бы  вернуться  в  детство,  
Б-ежать  вприпрыжку  тропинкой  в  сад,  
В-  коротком  платье  с  былым  кокетством  
Г-улять,  как  много  годков  назад...  
Д-рузей-подружек  позвать  на  речку,  
Е-ё  прохлады  черпнуть  рукой...  
Ж-асмина  ветку  прижать  к  сердечку,  
З-десь  даже  воздух  совсем  иной.  
И-  скать  счастливый  цветок  сирени,  
К-ормить  цыплят  у  веранды  с  рук,  
Л-ишь  потеряв,  мы  все  это  ценим,  
М-осты  в    былое  исчезли  вдруг.  
Н-ет  и  не  будет  обратной  тропки,  
О-  ней  лишь  чаще  приснятся  сны...  
П-орой  от  грусти  прольются  строки,  
Р-убцами  боли  меж  слов  полны...  
С-егодня  снова  пишу  об  этом,  
Т-акой  опять  у  души  настрОй.  
У-  очень  многих  вокруг  поэтов  
Ф-ортуна,  счастье  тот  путь  домой.  
Х-отя...  пишу  вот...  и  стало  легче,  
Ц-епляюсь  рифмой  за  давность  дней.  
Ч-его    с  годами    канаты  крепче,  
Ш-аги  к  той  речке  еще  ценней...  
Щ-адить  не  стоит  себя  от  болей,  
Э-дем  ,  где  юность,нам  не  вернуть  
Ю-лой  крутись,  но  не  в  нашей  воле,  
Я-  лишь  страницу  переверну...

Использованы  все  буквы  алфавита,  кроме  Й,  Ё,  Ъ,  Ы,  Ь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763741
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Наташа Марос

НЕ ХАНДРИ…

Да...  не  хандри,  нам  надо  пережить
Вот  эту  зиму...  ну,  а  дальше  -  дальше!
А  кто  за  нас,  если  не  мы,  скажи,
Сумеет  продержаться  здесь  без  фальши...

Прогнившее  и  вдоль,  и  поперёк...
И  небо,  что  над  нами,  как  бы  тоже...
Осеннее,  ему  и  невдомёк,
Что  и  оно-то  на  хандру  похоже...

Ну,  не  грусти,  я  -  рядом,  я  смогу!
Нам  вместе  -  до  весны  подать  рукою!
Мне  очень  хочется  на  берегу
Ещё  пожить...  Да...  не  хандри  -  нас  двое!!!

                         -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763287
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Наташа Марос

НЕ ЗАСНУТИ…

Прости  мені,  осене,  тиху  молитву,
Яскраво  шматочками  літа  малюй,
Твоєю  рукою  сльозу  свою  витру,
А  ти  мені  -  бабине  ще  подаруй!

Зігрієш  в  обіймах  -  з  журою  не  сплутай
Тремтливу  покору  опущених  вій  -
У  теплу  довіру  надійно  закутай,
Мелодію  серця  почути  зумій...

Засип  мене,  осене,  листям  кленовим,
Хай  ковдрою  ляже  на  сотні  доріг  -
Засліпить  золоченим  заревом  знову
І  вже  не  заснути  мені  до  зорі...

                           -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763166
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 03.12.2017


Наташа Марос

ЦЕ ВАШІ…

Чарівний  світ  поезії  земної
Метафори,  епітети  і  рими  -
Канони  ці  придумані  не  мною,  
Та  все  частіше  засинаю  з  ними...

Хтось,  може,  посміхатися  воліє,
Мовляв,  усе  це  -  вигадки,  не  більше,
Нещасний,  бо  він  зовсім  не  уміє
Ба,  навіть  почитать  готові  вірші...

Коли  п'янить  мелодія  розкішна,
Слова  кружляють  у  нестримнім  вальсі
Моїх  фантазій...  як  же  мені  втішно
Відчути,що  мої  думки  -  це  ваші...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761840
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 03.12.2017


Елена Марс

Жизнь изломать свою - самое страшное

Милое  солнышко  -  боль  моя  вечная,
Рана  душевная,  рана  сердечная!
Как  мне  помочь  тебе,  что  посоветовать?
Как  увести  на  дороженьку  светлую?

Крестик  одеть?  Он  -  внутри  тебя.  девочка!
Хоть  и  не  лёгок,  не  мал,  будто  семечка,  -
То,  что  предписано  -  ноша  посильная,
Пусть  и  не  носишь  нательного  символа.

Я  и  сама-то  без  крестика  внешнего.
Души  не  в  том,  моя  милая,  грешные.
Слушай,  родимая,  слушай,  хорошая:
Грех  -  это  тропы  тенистые,  ложные!..

Малая  радость  в  тенистом  безумии!
Ну  же,  очнись,  моё  счастье  разумное!
Ну  же,  очнись,  моя  боль  светлоглазая!
Жизнь  настоящая  вовсе  не  праздная!

Жизнь  -  это  камни  подводные  частые,
Люди  -  как  овцы,  и  люди  -  как  ястребы!
Будь  благородной  -  в  любых  обстоятельствах!
Худшего  нету  -  чем  боль  от  предательства!

Лгу!!!  Есть  и  худшее!..  Слышишь,  хорошая?!
Хуже  -  предать  своё  Я,  изничтоживши!..
Жизнь  изломать  свою  -  самое  страшное!
Жизнь  не  даётся,  любимая,  дважды  нам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763572
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Наташа Марос

БЕЗ ПРАВА…

Я  живу  без  права  на  ошибку,
Как  сапёр,  идущий  впереди.
Разгоняюсь  и  встаю  на  дыбки,
Но  судьба  шипит:  "Вперёд  иди!"

Отрекаюсь  я  и  снова  плачу,
Оставляя  всё,  что  позади,
Я  живу  без  права  на  удачу,
Как  сапёр,  идущий  впереди.

Дышит  осень  холодом  заранее,
Тихо  зазывает:  "Подходи..."
И  опять  наощупь,  без  дыхания,
Как  сапёр,  идущий  впереди...

         -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627875
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 03.12.2017


Потусторонний

Бесценные мгновенья не вернуть.

Бесценные  мгновенья  не  вернуть.  
За    легкодумьем  следует  расплата.  
Дороже  окровавленного    злата  
спирали  эклектическая  круть.

Безвременье  –  синоним  от  беды.  
Когда  повисли  стрелки  на  цейтноте,  
в  тартарары  гремит  весь  мир    напротив,  
закрашивая  в  памяти  следы.

Какая  это  подлинная  власть!  
В  руках  сосредоточенного  Бога.  
Ведь  нужно  для  владычества  немного:  
Всего  лишь  быть  расщедрившимся    всласть.  

Ощупать,  осознать  бока  границ,  
найти  изломы  раннего  соблазна.
Энергия  огня  блуждает  в  плазме.
Энергия  души  бросает  ниц.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763569
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

В грудневу ніч безсоння

В  грудневу  ніч  безсоння  спогад-запах...
Малюю  пуантильно  профіль,
І  розгортаю  кольорову  мапу,
Хоч  не  топограф,  ні  не  профі.

Але  Карпати  -  гори  екзотичні
Пізнала  серед  розмаїття.
Згадала  слів  потік  твоїх  дотичних,
Як  обіймали  руки-віття.

Не  здатна  полонини  я  забути,
Тебе  мені  не  вистачає.
Червоної  так  захотілось  рути,
Бо  ніжність  в  серці  проростає.

А  на  світлинах  ми  удвох  щасливі,
Купались  в  любощах  і  квітах.
Груднева  ніч,  а  почуття  як  злива,
Кохання  пригадалось  літо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763443
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


OlgaSydoruk

Не испугайся, мon amore…

Когда  случайно(в  коридоре)
Не  на  стене  увидишь  тень,
Не  испугайся,  мon  amore,
Голубизны  ажурных  вен  -
Потустороннего  астрала...
Прохлады  (из  его  вершин)...
Не  говори  ей,что  устала...
Не  разливался  долго  Нил...
Не  говори,прошу!  -  Не  время.....
Не  говори,что  нету  сил!..
На  ней  -  таинственное  бремя:
Один-единственный  берилл...
Ты  приласкай  её  до  света...
До  первых  лучиков  зари...
Коль  не  дождёшься  ты  ответа,
Все  двери,молча,отвори...
Пускай  идёт,куда  желает...
Пускай  -  не  ведает  оков...
Наверно,кто-то  ожидает  -  
Где  Нил  выходит  с  берегов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763169
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


OlgaSydoruk

Самый лучший…

Протыкают  ветви  тучи  -
В  небо  рвутся  тополя...  
Снег  пушинками  кружится...  
На  озёрах  -  лёд  до  дна...  
Листик  жёлтый  припорошен...  
Снится  первый  зимний  сон...  -  
Тёплый,нежный...Самый  лучший...
Улетает  птицей  стон...  
О  тебе  -  строку  сплетаю..
О  тебе  -  страницы  рву...  
О  тебе  опять  мечтаю...
О  тебе  одном  грущу...  
И  зову,зову(немая)...  
И  кричу(до  хрипоты)!..  
А  у  розы  моей  алой  
Опадают  лепестки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763197
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


OlgaSydoruk

Я беременела страстью…

Я  беременела  страстью…И  рожала  от  греха…
По  велению  высшей  власти  –  моя  лёгкая  рука…
И  мои  пылали  свечи…И  болела  мне  душа…
Обнимала  память  плечи,  не  молчала  тишина…
И  мои  пути-дороги  на  ладони  у  судьбы…
И  мои  заветы  строги…И  кому-то  так  важны…
В  этом  мире  беспокойном  ожиданием  живут…
Если  словом  согревают,  то,  наверное,  не  лгут…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763401
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Оксана Р.-Г.

Лише б…

Лише  б  промінчик  сонця
Та  ще  б  окраєць  неба,
Тепла  у  всі  віконця!..
Чого  ще  серцю  треба?..

Комусь  зернятко  щастя
У  філіжанці  кави…
Хай  ласкою  воздасться  
Словечко  нелукаве!

Усім  -  щедринку  сміху
Й  добра  повнезні  жмені!
Хай  повняться  на  втіху
Оселі  та  кишені!

Нехай  гніздиться  спокій
У  кожному  серденьку  -
Хай  помисли  високі
Мережить  помаленьку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763399
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


VitaLina

Ранкові зорі

Летить  вітер,  пісню  шепоче,
Заглядає  в  твої  ясні  очі,
Гомонить  усе  про  життєве,
Хмарки  линуть  на  небі  рожеві.
І  доноситься  грізна  мелодія,
І  повіяло  ніченьки  холодом,
А  на  ранок  туманом  розтало,
Заворкотало  так...  повчально.

Тепло-тепло  віяло  днями,
Наповнялась  місцинка  дарами,
І  чарувало  небосхилом,
І  любов  у  серці  ожила.
І  дарують  тобі  поцілунки,
Наповнюються  зеленю  луки....

І  співають  тобі  ранкові
Ці  легкі  таємничі  зорі.
І  відкликнеться  любов'ю,
Зачаклують  хмарки  прозорі:
Володієш  ти  на  повну
Силу  діброви  сьогодні.
І  донесеться  плач  дощу,
І  ти  таємницю  відчуй.

А  на  ранок  теплом  повіє,
І  розквітне  серпнева  надія,
Прихилиться  до  тебе  всім  серцем,
Погляне  у  сумне  озерце.
Доторкнеться  сльозами  і  холодом,
І  сном  заволодіє  молодим.
Розкаже  надія  про  диво,
Що  в  хмарках  приховалось  журливо.

Летить  вітер,  грає  теплом,
І  любов'ю  серце  ожило.
Затуманило,  зачаклувало
Без  гніву  й  душевного  жалю.
І  несеться  пісня  стокрила,
Що  всіх  до  себе  схилила:
Я  живу,  я  мрію,  волію  -
Ти  моя  віковічна  надіє.

21.08.2017.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763370
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Амелин

Новый Год в Палате № 6 (Сатира)

[b]или  Не  перевелись  ещё…  [/b]
По  следам  газетных  "уток"  и  некоторых  новостей
(детям  до  40  лет  не  рекомендуется)


"Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла
Вертится  быстрей  земля."    
(«Песенка  о  медведях»)

[i]«Говорят,  под  Новый  год
Что  ни  пожелается  -
Всё  всегда  произойдёт,
Всё  всегда  сбывается…»
(Сергей  Михалков  «Под  Новый  год»)  [/i]


[b]Из  несвежего  [/b]
(https://subscribe.ru/group/rossiya-today/8306003/)
(https://vmirechudes.com/sensacionnoe-zayavlenie-lyudmily-putinoj-moego-muzha-davno-net-v-zhivyx/)

Немецкая  газета  Die  Welt  опубликовала  сенсационное  интервью  бывшей  супруги  президента  России  Людмилы  Путиной.  (Выдержки)

[i]"...  Моего  мужа,  к  сожалению,  уже  давно  нет  в  живых.  Я  вынуждена  признаться  в  этом  публично,  потому  что  не  могу  больше  видеть,  что  творится  от  его  имени.  Это  страшные  люди.  Они  не  перед  чем  не  остановятся.  Я  боюсь......он  совсем  пропал.    ...Через  несколько  дней  появился  его  первый...  дублер.
...Внешне  он  конечно  был  очень  похож  на  Путина  —  я  была  поражена.  Но  это  был  совершенно  другой  человек."
(Новость  оказалась  фейком)
 [/i]

[b]Подменили,  демоны!  [/b]

Выплыв  из  воды  газетной
Пи…  подкрался  незаметно.          
Звон  сенсации  раздался,
Мол,  не  тем  Пу…  оказался.
То  дублёр,  его  двойник!
В  общем,  вынесли  вердикт:

Как  призналась  Леди  Пу,
Кто  есть  кто  и  кто  есть  ху…    
"Царь  у  нас  не  настоящий!
Хоть  и  русскоговорящий…
Хоть  похож,  как  капли  две,
Без  царя  Он  в  голове!

Третий  год  уже  подряд
Вами  правит  Дубликат!  
Поздравляя  с  Новым  Годом
Он  глумится  над  народом!
Он  несёт  вам  "ахинею"  –
Он  СЕБЯ  ввиду  имеет!"  

Так  ли  –  нет?..  Ядрёна  вошь!*    
Сразу  и  не  разберёшь...


[quote][b]Ядрёна  вошь[/b]  (лат.  Anoplura  Yadronis)  —  паразитически  настроенное  насекомое.  Обитает  только  на  территории  России  и  СНГ,  входит  в  [b]Русскую  Четверку[/b]  —  группу  животных,  обитающих  исключительно  на  данной  территории  (эндемиков).  Помимо  Вши  в  группу  входят:  [b]Ёшкин  кот,  Ёкарный  бабай  и  Бляха-муха[/b].  По  последним  непроверенным  данным  найден  еще  один  подвид  высших  приматов  -  [b]Едрёна  матрёна.[/b]  В  настоящее  время  ведутся  напряженные  дискуссии  о  переименовании  четверки  в  пятерку.
(http://absurdopedia.net/wiki/Ядрёна_вошь)

 [/quote]

[i]«Новый  год  к  нам  мчится,  скоро  всё  случится,  
Сбудется,  что  снится,  
Что  опять  нас  обманут,  ничего  не  дадут,  
Ждать  уже  недолго,  скоро  будет  ёлка,  
Только  мало  толка…»
(Дискотека  Авария  «Новогодняя»)
 [/i]


[b]Из  свежего

В  России  сложили  двухметровую  новогоднюю  елку  из  навоза  [/b]
09:09,  сегодня  

[i]
Житель  села  Нерюктяйинск  в  Якутии  слепил  новогоднюю  елку  из  навоза.  Об  этом  сообщило  местное  агентство  Flash  Siberia.
"Новогоднее  дерево"  высотой  более  2  м,  на  верхушку  автор  скульптуры  прикрепил  красную  звезду.
Автор  "скульптуры"  Михаил  Боппосов  известен  тем,  что  ранее  лепил  из  навоза  змею,  коз,  обезьян  и  петуха  -  символы  прошедших  лет  по  восточному  календарю.
(https://strana.ua/news/107547-v-rossii-skulptor-predstavil-dvukhmetrovuju-prazdnichnuju-elku-iz-navoza.html
http://www.mk.ru/social/2017/11/26/novogodnyaya-elka-iz-navoza-v-yakutii-pozabavila-polzovateley-seti.html
https://korrespondent.net/world/russia/3910748-v-rossyy-slepyly-novohodnuiui-elku-yz-navoza)
 [/i]


[b]Не  перевелись  ещё…  [/b]

Снега  тонно-километры
Пульсом  ощущаются.
Но  мы  держим  нос  по  ветру  –    
Чудеса  сбываются!

Новый  Год  опять  к  нам  мчится!..  
Старый  –  бабой  с  воза…
18-й  стучится  
Ёлкой  из  навоза.

Ну  и  что,  что  Год  Собаки…
Да  какая  разница…        
Ждать,  что  где-то  свистнут  раки?  
Врёшь,  Зима-проказница!

Ёлочка  –  почти  2  метра!
Ну  а  может  более...
Звуки  зимнего  оркестра!
Запах  послесловия...  

                               ***
До  чего  чудной  народ,    
Радостно-поддатый!                                                                                
Лепит  «ёлки»  в  Новый  Год,
Ест  блины  с  лопаты…

Перекрестится  Зима
Белою  метёлкой:
«Удивляюсь  я  сама!  –    
Только  мало  толка…»


Из  якутской  песни  
[b]"В  снегу  родилась  ёлочка"    [/b]

"В  снегу  родилась  ёлочка,
С  оленями  росла...
И  много,  много  радости
Якуту  принесла.  

Метель  ей  пела  песенку:
"Спи,  ёлочка,  бай-бай!"
Мороз  снежком  укутывал:
"ТЫ  ТОЛЬКО  НЕ  РАСТАЙ!"

Как  в  колесе  мысль  белочкой
На  краешке  земли:
"Чтоб  не  срубили  ёлочку,    
В  Кремль  к  Пу...  не  отвезли!.."  

Но  Год  Собачки  сказочный
Несёт  благую  весть:
Всех  будет  ёлка  радовать                            
В  Палате  №  6!
В  Палате  №  6!

Припев:

"Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла
Вертится  быстрей  земля.
Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла
Вертится  быстрей  земля."








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763141
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Олена Жежук

Несказані слова

А  що  оті  несказані  слова?
Тремтять  дощем  на  сонцекрилих  віях.
Торкнулась  тиші  мертва  тятива  -
Окрилена    душа  не  розговіє.

Мовчать  оті  несказані  слова,
В  німе  відлуння  пустку  огортають…
А  час  порожні  мрії  розбива,
Що  тихими  ночами  серце  крають.

Усе  так  просто:  я,    ти…  і  слова,
Які  зуміли  б  відімкнуть  світання.
Без  них  так  темно  –  нас  без  них  нема…
І  солоніє  біль  у  час  мовчання.

Болять  в  мені  несказані  слова,
Їм  не  зійти  шептанням  невблаганним.
Осиротіло    в  пам'яті  сплива  –  
«Неска́зане  лишилось  несказа́нним…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763036
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Ярослав К.

Батончик

Вы  знаете,  быстрее  всех  на  свете
От  всяких  там  уныний  и  тоски
Спасают  нас...  батончики  от  Пети
Рецептам  психиатров  вопреки.

Не  "баунти",  не  "сникерсы",  не  "марсы",
Не  всякий  там  бельгийский  шоколад
И  прочие  "блатные"  выкрутасы,
Которым  я,  конечно,  тоже  рад.

Но  это  не  всегда  мне  по  карману,
Батончики  же  любит  наш  народ.
И  я  кормить  агрессора*  не  стану
Ещё  и  потому  что  патриот.

Ведь  фабрика  несёт  в  казну  налоги,
И  это  наш  национальный  бренд!
За  нею  зорко  бдит  предельно  строгий
И  самый  справедливый  президент!

А  басням  про  оффшоры  вы  не  верьте,
Плодят  их  провокаторы  Москвы.
Покушайте  батончиков  от  Пети,
Чтоб  стали  патриотами  и  вы.


*всякие  "сникерсы"  производят  в  России

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763046
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Ярослав К.

О смысле жизни

                                                                                                                                                                   Все  труды  человека  --  для  рта  его,  а  
                                                                                                                                                                                       душа  его  не  насыщается.
                                                                                                                                                                                   (Книга  Екклезиаста  гл.  6:7)


"В  чём  смысл  жизни?"--  спрашивал  не  раз
Пожалуй,  каждый,  сам  себя  терзая...
"Всё  суета,"--  сказал  Екклезиаст.
Любовь  --  есть  Бог,  вот  истина  простая.

Сказал  Господь,  в  поту  хлеб  добывать
И  дал  заботу  в  этом  упражняться,
А  всё,  что  сверху  --  брату  помогать,
Но  не  копить,  не  отдавать  вращаться.

А  жизнь  в  трудах  несётся,  всё  спеша...
"Для  рта  его  труды  все  человека".
Любовью  лишь  насытится  душа,
Любовью  к  Богу,  ближним  да  калекам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728707
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 29.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

П*янила казка …

Лимонним  мармеладом  вабив  місяць
Із  сині  купола  нічних  небес.
І  зорі  бджілками  зайняли  місце.
І  спалах  почуттів  в  очах,  і  скрес.

Нічні  світила  мигтіли  у  вікно,
І  з  ними  фліртував  міський  ліхтар.
І  через  вінця  текло  снаги  вино,
Відвертістю  розкривсь  жаги  портал.

Торкались  губи  гнучко  шовку  тіла...
Стихія-подих  магічно-ласий...
Розкішна  ніч  від  дотиків  тих  мліла.
П*янила  казка,  як  "ню"  Пікассо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762907
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Елена Марс

Заря


Печалюсь...  Что  мне  остаётся,
Не  зная  рук  твоих  тепла?..
У  нас  разнятся  даже  солнца,
Не  только  неб  ночная  мгла.

Разнятся  звёзды,  луны,  утра!
И  лишь  вечерняя  заря  -  
Для  нас  двоих  горит,  как  будто,
И  в  узел  вяжет  якоря.

За  это  я  ещё  сильнее
Ту  сводню  алую  люблю!..
Душа  твоя  мне  сердце  греет,
Не  зная  вкуса  жарких  губ!

Не  зная  шёлка  нежной  кожи,
Ты  весь  -  во  мне  -  огнём  зари!
И  пусть  нам  жребий  выпал  сложный...
Заря  -  одна  для  нас  горит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762847
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Радченко

Зима

Так  раптово,  а  в  тім,  як  і  завжди,
Немов  пір'я  з  перин,  з  сірих  хмар
Закружляв  перший  сніг  й  зразу  ж  майже
На  холодній  землі  він  розтав.

Осінь  кутала  плечі  в  тумани,
Йшла  назустріч  Зимі,  мов  на  плаху.
Приготовані  літечком  сани
Не  її  повезуть,  сіромаху.

На  санчатах  Зима,  мов  царівна,
Об'їзжатиме  володіння.
Неприступна,  холодна,  чарівна
І  слабка  водночас,  і  сильна.

Ось  такими  й  жінки  теж  бувають  —
Ні  до  кого  в  них  віри  немає.
Так  й  живуть  в  самоті,  замерзають,
Тільки  біль  їхній  справжнім  буває.

Так  й  Зима  від  Весни  геть  тікатиме  —
У  теплі  їй  незатишно  жити.
І  ніхто  і  ніколи  не  знатиме,
Як  набридло  їй  нишком  тужити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762854
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 56

Объявленье  на  телеге:
-  Потерялся  Митька  егерь!
Бабы  в  лес  мчат,  через  рожь,
Больно  егерь  был  хорош!
*
Как  то  раз  перед  грозою
Клим  завел  в  палатку  Зою.
Дождь  прошел,  помилуй  Боже,
Клим  прогнать  ее  не  может!
*
По  реке  плывёт  полено,
На  нем  Петька,  дыбом  грудь.
Хоть  река-то  -  по  колено,
Он  боится  утонуть!
*
Подарила  мне  Авдотья,
Не  костюмчик,  а  лохмотья!
И  в  отместку  ей  за  это
Секс  объявлен  под  запретом!
*
Ветерок  играл  подолом
Раздраконил  Василя..
И  он  мне  за  частоколом
Сделал  то,  чего  нельзя!
*
Банки  ставила  Матрёна
Прямиком  на  торс  Димона!
Дура-баба,  ставь  на  спину!
И  не  сотню!!!  Половину!
*
Бег  в  мешках  предпочитаем
Я  и  мой  столетний  дед.
Мы  ж  в  деревне  обитаем
И  у  нас  кроссовок  нет!
*
Не  стремилась  я  к  успеху
А  он  взял  и  сам  пришел!!
А  теперь  мне  и  морпеху
Очень  даже  хорошо!
*
Пусть  к  тебе  пришло  веселье
Хочешь  быть  на  высоте!
Но  на  этом  новоселье
Глупо  выглядишь  в  фате!
*
Пирсинг  сделала  в  пупке  я
В  языке  и  возле  глаз!
Называли  раньше  Фея,
Прости-господи  -  сейчас.
*
Наводнение  в  подвале,
Но  не  кроет  воду  кран!!
Поменять  прокладку  Вале
Взялся  мой  кинг-конг  Иван!
*
Мне  гадалка  нагадала
Счастье,  ЗАГС,  как  у  других.
Я  ей  золото  отдала....
Где  обещанный  жених?
*
Милый  гнал  пургу  и  вьюгу
Что  он  чистый,как  слеза!
Приведу  сейчас  подругу,
Пусть  посмотрит  нам  в  глаза.
*
По  асфальтовой  дорожке
Шаг  чеканю  строевой!
Завтра  буду  на  обложке
Я  журнальчика  "Плейбой!"
*
В  двух  мешках  лежит  морковка,
В  третьем  -  красный  бурячок.
Верка  хитрая  плутовка
К  ней  ушел  мой  дурачок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762821
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


НАДЕЖДА М.

Існують ліки для душі

Ти  відшукай  у  серці  слово,
Нехай  зігріє  увесь  світ.
Не  пропусти  тих  випадково,
Хто  скінчив  свій  давно  політ.

Хто  слово  це  давно  чекає,
І  втратив  віру  в  доброту.
До  сірих    буднів  вже  звикає,
Згубив    давно  свою  мету.

А  втішне  слово  приголубить,
І  стане  м"якшою  душа.
І  віру  в  людяність  не  згубить.
Вона  йому  вже  не  чужа.

І  стане  світ  в  новій  обнові,
Не  дошкулятимуть  дощі,
Бо  буде  вірить  знову  й  знову,
Що  є  все  ж    ліки  для  душі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762893
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Вячеслав Рындин

Накануне…

…не  отдельно  и  не  врозь
дождик  в  капле  снег  в  снежинке
мимоходом  путник  вскользь  
поскользнулся  на  тропинке
градус  нолик  с  плюсом  грязь
минус  гололёд  в  пути
отъюстирована  связь
для  движения  –  зимы…

28.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762723
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Елена Марс

У каждого есть свой посильный крест

Ты  где-то,  на  другом  краю  земли,
Спокойно  спишь  и  ходишь  на  работу.
Зачем  тебе  нужны  мои  заботы,  
Похожие  на  лодку  на  мели?

На  мёртвый  груз,  который  силюсь  я
Хотя  б  немного  сдвинуть...  в  одиночку.
А  он  -  тяжёлый  крест  -  всё  в  той  же  точке.
Душа...  как  на  экзамене  моя...

И  вёсел  нет  -  тех  самых  крепких  рук,
Чтоб  капельку  хотя  бы  оттолкнуться
И  радостной  рассвету  улыбнуться,
Любя  тот  мир,  что  вижу  я  вокруг!..

Любя?  -  Я  и  сейчас  люблю  всё  то,
Что  Небом  мне  даровано  так  щедро,
Но  я  в  себя  уже  теряю  веру...
Я  -  слабая...  уставшая...  никто.

Ведь  я,  как  тень,  блуждающая  в  ночь,
В  объятиях  бессонниц  слишком  частых.
Ты  где-то  существуешь...  в  общем  -  счастлив...
И  ты  ничем  не  можешь  мне  помочь.

У  каждого  есть  свой...  посильный  крест...
И  каждый  САМ  несёт  его...  до  тризны.
Твоя,  как  и  моя,  судьба  -  капризна...
И  мне  в  ней  не  предписывалось  мест.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762702
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ліна Ланська

ТІЛЬКИ Я…

Коли  хмелем  п"янким  слова
Заплітають  твої  стежки,
Відчуваю,  що  я  -  ЖИВА!
Відчуваю,  що  навпрошки

Пробіжу  сотні  миль  дівчам
Босим...

Розіллю  на  тумани  сміх.
У    недбалім  безладді    лад
Наведу!..  хай  не  мій,  не  смій
Забувати,  що  я  була!

Сива  ніч  нас  на  мить  вінча
Й  досі.

Тільки  ти    дивом  стати  зміг,
Тільки  я  одна  теж  змогла,
 
Осінь...


28.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762887
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Любаша1

Не горюй

Не  горюй,  что  замерзнет  синица  -
перебьется,  хотя  и  мала,
шелестнет  незаметно  страница  -
и  рукою  подать  до  тепла.

Не  тужи,  что  зима  на  полгода  
заковала  небесную  синь  ,
вместо  платьев  зеленых,  погода
будет    белую  шубу  носить.

В  отведённые  Господом    сроки
ждет  ее  ледяной    пьедестал,
а  поэт  пишет  грустные  строки,
будто  кто-то  кого-то  достал.

Да  и  ветер  кружит  над  сосною,  
словно  важное  что-то  забыл...
Он,  как  будто,  влюбился  весною
и  не  помнит  кого  полюбил...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762884
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


OlgaSydoruk

Достань с тайника арбалет…

Достань  с  тайника  арбалет…
И  стрелы,что  в  душу  попали…
Плесни  пару  капель  в  сонет  -
Из  грусти  и  светлой  печали…
Быть  может,  за  тысячу  лет,
Про  чувства  такие  забудут…
А  тот  восьмистрочный  сонет,
Наверно,никто  не  осудит…
Достань  с  тайника  арбалет…
Дыханье  смири  осторожно…
А  этот  любимый  сонет  -
С  пронзительно-нервною  дрожью…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762619
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017


OlgaSydoruk

Сегодня купила билет…

Сегодня  купила  билет  -    
На  зиму  (со  снегом,  морозом)…
Ангоровый  шарф    и  берет…
И  самую  красную  розу…
Я  снова  пишу  для  тебя  –  
Стихами,  сонетами,  в  прозе…
Темнеют  у  неба  глаза,  -
Прольются,  наверное,  слёзы…
Неровно  тобою  дышу…
Мечтами  себя  окрыляю…
Последний  листок  ноябрю
Специально  не  отрываю…
А  время  –  куда  -то  летит…  
Кометой…За  ним  -  не  угнаться…
А  слово  за  словом    -  спешит…
А  я  -  не  желаю  прощаться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762383
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017


archic

Нам слишком мало декабря

Морозным  отраженьем  снов
Наш  первый  снег  -  небес  удел,
Ты  растеряешь  сотни  слов
Среди  таких  обычных  дел

Постой  немного.  Мой  порог  -
Запомнит  милый  силуэт,
Твой  терпкий,  недопитый  грог,
Во  мне  оставит  точно  след

И  время  станет  чуть  быстрей
Отсчитывать  страницы  лет,
А  ты  все  также  у  дверей
И    осень  на  твоем  столе

Декабрь  будет  бел  и  чист,
Но  он  исчезнет  навсегда,
И  заново  на  белый  лист
Запишутся  твои  года…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762371
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Любов Іванова

Чому це так, ніхто не знає

Ч-орне  і  біле...  біле  і  чорне
О-чі  сприймають,  як  є,  без  прикрас.
М-ріється  завше  про  щось  неповторне
У-спіх,  нажаль,  не  у  кожного  з  нас.

Ц-інності  маємо  ми  особливі,
Е-кстра  бажання,  свій  смак  ,відчуття

Т-е,  що  для  когось  лиш  миті  звабливі,
А-ле  ж  для  іншого  -  подих  життя.
К-рила  ростуть,  як  людина  кохає,

Н-іби  сам  Бог  того  щастя  хотів.
І-ншої  долі  собі    не    бажає….
Х-тось  же  не  знає  таких  почуттів.
Т-ам,  де  взаємність  -  розрада  і  щастя,
О-плески  долі    красивій  такій.

Н-ебо  їм  дало  Господнє  причастя,
Е-рос  -    у  поміч  любові  палкій.

З-  вісно,  трапляються  різні  події,
Н-аче  прописані    з  неба  підчас…
А-нгел  з  небес  додає  нам  надії,
Є-мність  душі  не  міліє  у  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762359
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Любаша1

Прошлое лежит на дне души

Выплакалось  небо,  стало  синее,  
дождь  мне  душу  вымочил  насквозь  
как  же  тяжело  казаться  сильною,  
если  ты  касаешься  волос  .
А  глаза  твои  горят  по-пьяному  ,  
и  совсем...  случайные...  слова...
Кольцами  не  связаны  и  планами,
но  покончить  с  этим  -  черта  с  два...
Просто  по-другому  не  получится,
ты  же  знаешь    это  и  не  лги...
Очень    долго  надо  будет  мучиться  -
совестью  оплачивать    долги.
За  такое  проклинают  прошлое
и  твердят,  что    оба  хороши...
Но  лежит  тоскливою  порошею
прошлое  на  донышке  души.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760551
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Любаша1

Как же хочется быть

Как  же  хочется  быть...  и  сегодня,    сейчас  ,    не  когда-то  -
в  измереньи  другом,  где  теряется  тонкая  нить,
а  сидеть  у  костра,  среди  тех,  кто  из  друга  стал  братом,
и  кого  никогда  ты  не  сможешь  никем  заменить.

Как  же  хочется  быть...  поспешить,  не  проснувшись,    на  кухню  ,
молча  кофе  глотнуть,    расставаясь  с  остатками  сна,
теплый  свитер  надеть,  согреваясь    в  ноябрьские  будни,
и  не  зло  проворчать:  "Ну  когда  же  наступит  весна?"

Как  же  хочется  быть...  пусть  такой,  пусть  сякой,  даже  старой,
пусть  больной,  поседевшей,  забывшей  угасшую  прыть,
для  детей  и  для  внуков,  сидящих  в  беседке  с  гитарой,
для  любого,  кто  дорог  тебе...Как  же  хочется  быть...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762337
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


OlgaSydoruk

А я - её ждала…

И  это  был  не  сон…  
Во  тьме  теснились  тени…
Бретельки  опускала
Послушная  рука…
Горячая  волна
Будила  негу  лени…
И  ты  -  её  позвал...  
А  я  -  её  ждала…
В  окошечко  без  штор
Заглядывают  тени…
"Войти  -    не  пригласят…
Покрепче    -  не  нальют…
Смотри  -  бокал  вина  
Пролился    на  колени...
Наверное,губами
Все  капельки  сотрут..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761371
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Ліна Ланська

ТИ ЧУЄШ?

Ти  чуєш?  Вони  ось-ось...
Завмерлі  горять  цурпалки.
Чийсь    погляд  жадібно  й  палко
Торкнувся?  -  не  довелось.

Услід  знедолений  дим
Вилизує  сіре  небо,
З"їдає,  хоч  і  не  треба,
Одвічне:  звідки,  куди?

В  минуле,  де  на  траві
Ще  бавиться  сонне  хочу,
Допоки  день  проти  ночі,
Ми  жевріли,  бо  живі.

Вціловує  спину  мох,-
У  оксамитних  лаштунків
Смолисті  тіні-малюнки,
То  ми  серед  прірви  вдвох.

Ти  чуєш?  Вітри  гудуть
У  демонів  на  підхваті
Багаття  розклали  кляті,
Примару  будять  руду.

Щоб  хрумала  нас,  як  хмиз?
Ми  й  так  догорим,  безсило.
Боги,  що  ми  сотворили
Щоб  кара  дістала  скрізь?

Чи  предки  клянуть  з  могили?
Не  дим  -  душі  униз,
Угору?..  хмари  із  сліз,-
Прокляття  заголосили.
25.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762356
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Ярослав К.

Засыпай на моём плече

Засыпай  на  моём  плече,
Примостись,  как  тебе  удобнее...
Свет  мерцающий  при  свече...
И  дыхание  стало  ровное...

Я  прислушиваюсь  к  нему...
Так  забавны  во  сне  движения...
Нежно  руку  приподниму
Из  затёкшего  положения...

Засыпай,  и  пускай  в  твой  сон
Не  проникнет  ничто  тревожное...
Наши  выдохи  в  унисон...
Полюбуюсь  тобою,  можно,  я?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Олена Жежук

… на твоём плече

                                               [i]Дякую  Ярославу  К.  за  натхнення...[/i]
                                     http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890

Ночь...  и  ветер  стучит  за  окном,
Нагоняя  тоску  дождливую.
Ну,  а  я  на  плече  твоём
Закрываю  глаза  счастливая.

Вот    ладошка  в  твоей    руке  –
Моё  сердце  любовью  греется.
Прикоснуться  губами  к  щеке  –
В  сладкой  нежности  чтоб  рассеяться.
 
Как  хочу  я  тебя  целовать,
Обнимая,  пылать  до  забвения.
А  потом  о  любви    напевать,
О  счастливых  минутах  мгновения.

За  окном  знойный  ветер  утих,  
Позабыв  о  тоске  печалиться.
Нам  не  нужно  слов    никаких,
Чтобы  в  сердце  
                                 друг  друга
                                                   отправиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762307
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Елена Марс

Промовч

Обіймів,  поцілунків  не  було  ще...
Немає  спільних  спогадів  у  нас.
А  дощ  думки  старанно  так  полоще,
Змиваючи  із  пам*яті  той  час
Де  я  тебе  не  знала  й  не  чекала...
Де  ти  мене  не  знав.  Скажи,  чому:
Мені  тебе  -  до  сліз,  коханий,  мало,
В  безсонну  ніч,  в  беззоряну  пітьму?..
Ти  все  вже  відібрав  у  мене,  любий!
Все  те,  що  -  цінним  марилось  мені!
Чи  болісна  така  для  мене  згуба?  -
Я  тисячу  разів  скажу,  що  ні,
Бо  зовсім  не  шкодую  за  минулим.
Причина  -  ти!  Тебе  не  було  в  нім!
Вчорашні  дні  в  душі  моїй  поснули  -
Коханням  перекреслені  твоїм.
Одне  лише  до  тебе  є  прохання:
Якщо  помре  в  тобі  любов  твоя  -
Не  край  мене,  мов  лезо,  тим  зізнанням!
Промовч,  благаю,  щоб  не  вмерла  й  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762265
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


ТАИСИЯ

На крыльях любви

                                                 «У  любви  –  как  у  пташки  крылья!
                                                   Её    нельзя  никак  поймать!»  (    Из  оперы    Ж.  Бизе                  
                                                                                                                                         Кармен")
У  всех  поэтов  тоже    крылья  
Поэт  не  может  не  мечтать…
Но  чтобы  сказку  сделать  былью,
Поэты  учатся    летать.

И  он  парит  над  облаками…
И  обязательно  вдвоём…
Весь  мир  готов  объять  руками.
И  небо  –  наш  «родимый  дом»!

Поэт  –  особенной  породы  –
Ты  эту  истину  усвой!
Он  не  считает  свои  годы…
Всю  жизнь    в  полёте  наш  герой!

Мы  небылицы  сочиняем,
Пока  ещё  не  грянул  гром…
Планета  наша  пусть  летает…
Земля  –  надёжный    космодром!

Пока  нас  радует  природа,
Огонь  любовный  не  угас…
То  никакая  непогода  –
Не  остановит  наш  «Пегас»!

Пока  мы  дышим  и  живём,
Извечно  о  любви  поём.
Ведь,  если  о  любви  не  петь  –
Ты  будешь  тлеть,  а  не  гореть…

24.  11.  2017.        Рисунок-  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762109
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 26.11.2017


НАДЕЖДА М.

Думаєш, скупа я?

Думаєш,    скупа  я?  Ані  трохи.
Подарую  крапельку  тепла.
Вийму  колючки  чортополоха.
Довго  витягала,  як  могла.

Може,    тобі  сонця  вже  забракло?
Довго  у  пітьмі  чомусь  сидиш..
Серце  у  депресії  заклякло.
Кров  свою  мовчанням  холодиш.

Подарую  усмішку  ласкаву,
Думаю,  розтопить  серця  лід.
Знаю:  любиш  ти  гарячу  каву..
Крил  твоїх  відновлю  знов  політ.

Та,  дивлюсь:  зима  уже  на  носі.
Бачу,  що  від  слів  моїх  ти  зблід.
Десь  думками  ти  літаєш  й  досі.
Ти  ще    молодий,  та  все  ж  ти    дід.

Умощусь  зручненько  на  дивані,
Котик  муркотить  мені  пісні...
Раптом  я    схопилась  в  здивуванні...
Треба  ж,  все  побачила  у  сні..

----------------------------------------

 (  Прошу,  щоб  ніхто    не  приміряв  цей  вірш  до  себе.
Це    трохи  гумору  з  мого  домашнього  архіву  ).
-------------------------------------------------------------
Дякую  всім,  хто  читав..Бажаю  вам  приємних  вихідних...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762062
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Вячеслав Рындин

Всплакну…

…и  погрущу  –  когда  умрёт  листок,  
Пока  что  дни  его  не  сочтены,  
Манер  осенних  спурт  весьма  жесток,
Влачит  пыль  триллионов  –  крошки  зги
Слоятся  россыпью  –  златой  венок
Как  скоп  забвения  –  в  ином  цвету  
Итог  давления  –  на  левый  бок
Присяду  в  чёрных  листиках  –  всплакну…

24.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762055
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Янош Бусел

Розмова…

           [i]      [b]  [color="#ff0000"]  Вже  Петра  немає,  -  пішов  за  межу  життя...
                     А  розмова  така  була,-  нелегка  розмова...
                     Скільки  нас,  таких,-  обездолених  червоними...[/color][/b][/i]
                                     
[i][b][color="#000000"]Пiд    вагонами    гальма    нагрiлись,
Шум    колiс    поступово    стиха.
У    одному    з    вагонiв    зустрiлись
Односельцi    Скаба  і  Блоха.
 
Це    не    прiзвища.    Це    так    прозвали
Предкiв    наших    за    їхнi    дiла.
,,Псевдонiми''    й    до    нас    би    пристали,
Та    обидва    втiкли    iз    села.
 
Працювали,    учились,    радiли,
Матюкались,    дiтей    пiдняли.
Спершу    вiн,    потiм    я    постарiли,
Та    розмов    про    життя    не    вели.
 
А    ось    тут,    в    примiському    вагонi
Ми    життя    прокрутили    назад  -
Дiд...Бабуся...Земля...Збiжжя...Конi...
Батько...Мати...Замрiяний    сад...
 
Прапор...Мiтинги...Бiлi...Червонi...
Банди...Кров...Теплий    подих    рiллi...
Кулi...Праця...Земля...Знову    конi...
Збори...Сльози...Колгосп...Куркулi...

Пов'язали...Везуть...  Гіркі  думи...
До  Сибіру...Землянки...Сніги...
Лист  із  дому...Завидуєм,  куме...
Ми  вмираємо...Всі...  До  ноги...

Відібрали  останнє...Люд  гине...
Земля  стогне  від  диких  ідей...
Голод  жне...Нам,-  останні  години...
Слухи  є,-  поїдають  дітей...

Спiврозмовник    замовк.    Видно,    лихо
Знов    привидiлось    в    темнiм    вiкнi...
,,Ти    простив    їх?"-спитав    його    тихо  -
I    земляк    тихо    видихнув:  ,,Ні!...''
 [/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762210
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Янош Бусел

Вибух…

                                         [i]    [b][color="#ff0000"]...  Зійшлись  Правда
                                               і  Кривда...  Там  все  ясно,-
                                               по  той  бік  ВОНИ,  по  цей  бік,-  
                                               МИ...  А  як  поза  Майданами?...
                                               Буває  як  тут...  А  ми  ж,-  люди!..[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#0c0c42"]Гримнув    вибух...    Роз'їхались    стіни...
Рами  -  в    друзки,    посипалось    скло....
Це    було    вже    ніщо    для    людини,
Бо    людини  -  уже    не    було...

Було    рване,    спотворене    тіло,
Була    швидко    густіюча    кров,
Було    серце,    котре    ще    тремтіло,-
Його    перший    удар    не    зборов...

Було    серце,    котре    ще    тремтіло,
Живий  мозок  ще  правди  шукав...
-  Він  не  наш!..  І  загинув  по  ділу,-
Хтів  в  судах  добиватися  прав!..

Скасував    всі    борги    оцей    гуркіт,
Вгамував    комусь    Каїнів    зуд,
Але    з    Божим    судом    грає    в    жмурки
Цей    страшний    і    неправедний  суд.

Закурликала    мідь    сумовито,
На    труну    перша    глина    лягла...
Слідство...Пошуки...Справу    закрито,-
Певно,    є    більш    важливі    діла...
   [/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762010
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Олекса Удайко

МІЙ ПАДОЛИСТ (Муз. С. Голоскевича)

 [i][b]Tth[/b][/i]
         [i]  ...подаю  текст  пісні,  музика  на  який  
                 створена  щойно  Сергієм  Голоскевичем...
                 За  словами  композитора,  пробний  ескіз,                  
                 вітак  просимо  надсилати  свої  зауваження!                                                    
           
[i][b][color="#05557a"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  плідні  і  кволі,
Та  не  зне́сло  лихим,  сивим  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
Дерева́  –  колись  буйні  і  п’яні  –
Самотіють  безлисто  і  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Шаленіє…  мовчить  гордо    осінь,
Мов  принишкла  у  дії  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність…  неправильність  ліній.  
У  природи  немає  вже  віри,  
Окрім  Бога  Всевишнього  волі…
Та  в  любові  могутніють  міри  –
Міри  щастя…  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Олекса Удайко

ФОРМУЛА ЩАСТЯ

             [i]  Думи  мої,  думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]

[i][b][color="#5b0478"]Коли  душа  твоя,  хай  без  причин,  в  комфорті,
Коли  здоров’я    пре  –  нівроку,  хоч  куди,
Коли  твоя  кохана  –  ягідка  на  торті,
І  дома  
               вже  давно  ніякої  біди;

Коли  роботу  маєш  по  душі    (і  гроші),
Коли  вночі  не  маєшся,    й  здоровий  сон,
Коли  у  тебе  ще  й  сусідоньки  хороші,
Коли  
               й  з  природою  живеш  ти  в  унісон;

Коли  збираєшся  до  праці,  як  на  свято,
Додому  мчиш,  немов    фрегат  на  парусах,
Коли  найтяжчу  справу  владнуєш  завзято…
Коли  тебе  
                 бентежить  вранішня  яса;

Коли  тобі  ще  Бог  послав  палке  кохання,
Й  дружина  не  в  журбі    почерез  твій  запа́л  
Коли  із  друзями  приємне  спілкування,
Щасливцю,  
               осуши  наповнений  бокал!

Коли  тобі  всміхається  привітно  сонце  –
Твоє  кохане,    яснооке-світ    дитя…
О  світе  Божий!  Чи,  бува,  не  сон  це  –
Оте  до  
                 щему  бажане  життя?
                                         
                                                       [color="#ff1a00"]  ♥    ♥    ♥[/color]
...Та  міра  щастя  в  кожного  із  нас  є  різна,
Бо  в  кожного  в  житті  є  свій  пріоритет:
Один  в  ясну  погоду  пхикає  і  кисне,
А  інший...
               в  небі  й  хмаровинному  –  поет.  [/color][/b]      

24.11.2017                                [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Lana P.

Прошита осінь золотим промінням…

Прошита  осінь  золотим  промінням  
Відчалила,  неначе  корабель,  
До  дальних,  ще  незвіданих  земель,
Укривши  землю  дощовим  насінням,

Завуальовану  туманом  сивим,
На  фоні  вже  обідраних  дерев.
Сердитим  вітром  покотився  рев
Коротким  днем  —  холодним  і  примхливим.

Довгенька  ніч,  устелена  думками,
Переступила  чутності  поріг,
Притрусить  сум  та  тугу  перший  сніг,
І  радість  лунко  потече  струмками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761998
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Lana P.

Рожевим птахом…

Рожевим  птахом  прилетів  світанок,
Вмочив  у  воду  сонячне  крило,  
Пітьму  зібрав  у  кришталевий  дзбанок,
Повітря  наливалося  теплом.

Розкидував  вогненні  пера-стріли  —
Зажевріли  яскраві  кольори.
У  срібних  росах  трави  задзвеніли
В  засіках  вересневої  пори.

Змарніла  постать  місяця-сновиди,  
Півнеба  засвітилось  ввишині.
Розвиднілись  тутешні  краєвиди,  
Гусиний  клин  прощався  вдалині.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761996
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Елена Марс

Я прощаюсь с дождём Тель-Авивским

Я  прощаюсь  с  дождём  Тель-Авивским,
Так  похожим  на  твёрдость  сурьмы.
Обжигает  он  душу  -  как  виски,
Этот  вестник  восточной  зимы.

В  закоулках  ноябрьского  утра,
От  дождя  проливного  -  темно.
И  на  сердце  так  мрачно  и  смутно,
Лишь  от  взгляда  на  мрачность  окон.

Это  всё  мне,  до  боли,  знакомо,
Только  нет  сожаленья  во  мне...
Никогда  не  была  здесь  -  как  дома.
На  иной  моё  сердце  волне...

Не  бегу  от  дождя.  На  прощанье
Пусть  закрытым  останется  зонт.
Возвратиться  не  дам  обещанья.
Я  в  судьбе  начинаю  ремонт...

"Ну  же,  бей,  по  щекам,  неуклюжий!
Бей  сильнее  -  слезу  схороня  -
Как  следы,  утонувшие  в  лужах,
Будто  ты  ненавидишь  меня."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761995
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Лиш троє діток матері вдалось спасти

Цій  жінці  років  сорок,  бліда  і  худорлява,
А  очі  величезні  повні-повні  сліз,
Дітей  чим  годувати,  лиш  гичка  мерзло-в*яла
Від  буряка  із  поля  старший  син  приніс.

Пуста  сусідська  хата  темніла,  мов  примара.
В  ній  вимерла  від  голоду  уся  сім*я.
За  що  цим  працьовитим  людям  страждання  й  кара,
Ніхто  вже  не  згадає  роду  імена.

Хоч  промайнули  страшні  і  болісні  тридцяті,
А  у  садках  батьків  могили  і  хрести.
У  пам*яті  спливає  той  геноцид  проклятий.
Лиш  троє  діток  матері  вдалось  спасти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762261
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

У правди гілка у суцвітті

Як  легко  можна  словом  обпекти
Тендітну  ауру  людини,
Неначе  сир  блакитний  посікти,
Не  відчувать  химер  провину.

Шубовснути  камінням  в  океан
З  усмішкою,  бо  все  ж  на  троні.
І  що  Медузі  до  відкритих  ран,
Коли  їй  зручно  в  фаетоні.

А  ти  тримайся,  бо  життя  одне.
І  щоб  не  сталось  в  цьому  світі,
Образу  не  ковтай,  і  це  мине.
У  правди  гілка  у  суцвітті.

(  Аура  -  1.  Прояв  душі  та  духу.
                         2.  Блакитний  сир  у  Фінляндії.
Медуза  -У  давньогрецькій  міфології  —  одна  з  трьох  дів  зі  зміями  на  голові  замість  волосся,  погляд  якої  обертав  усе  живе  в  каміння.  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761393
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І стеарином спогади стікають

Щодня  вражає  осені  відвертість,
Бо  листопад  завершує  етап.
Летять  сніжинки-вісники  з  конверта
Зими,  що  надіслала  білий  крап.

А  я  листи  твої  перегортаю...
Зачитані  до  чорних  дір  рядки.
І  стеарином  спогади  стікають,
Розлуки  свідки  -  крижані  зірки.

Сніжинок  досконала  аксіома,
Змерзає  у  самотності  душа.
І  блідне  жовтий  листопад  від  втоми,
Зима  спішить,  а  сум  не  полиша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761983
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


@NN@

Вранішні віршування

Які  легкі,  які  прозоро-світлі  рими...

Легенько  Музу  за  поділ  тримаю.

Я  десь  була  сьогодні...
                                           в  Сіракузах...  в  Римі...

Це  дзвін  дзвенить...
                                   чи  дзеленчать  трамваї...

І  хто  я  цього  ранку  ?...    Невідомо!
Десь  серед  зір  згубився  подих  мій.
І  що,  серед  світів  чужих,  шукаю?...

Мов  за  соломинку  тримаюсь  за  поділ,
Туніки  світлої  твоєї  Музо...

Сьогодні  я  була  у  Сіракузах.
І  джміль  над  квіткою,
                                                                       мов  дзвін,  гудів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761907
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Наташа Марос

СОН-КЛАКСОН…

...Весна  ерошит  чёлочку  игриво,
В  глаза  мне  смотрит  неба  синевой,
Тихонько  шепчет:  "Как  тебе  красиво
Гулять  на  шпильках,  да  по  мостовой..."

Без  устали  сигналят  мне  клаксоны,
Их  звуки  заливают  белый  свет.
И  даже  филин,  очень-очень  сонный
Увидел  день,  проснувшись  до  обед...

Меня  целует  солнышко,  как  мама,
Играет  ветер  юбкой  до  колен...
И  в  этот  миг  я  верю  так  упрямо,
Что  не  пройдёт  румяно-сладкий  плен...

...Проснулась  я  в  своей  ночной  рубашке,
(Широкая,  удобная  для  сна...),
От  шёпота  настырного:  "Наташка,
Ну  где  моя  футболка?  Где  она?.."

...Не  знает  муж,  что  я  иду  молодкой  -
И  нету  дела  до  его  одежд...
Заинтригована  моей  походкой,
Весна  звенит  охапками  надежд...

                 -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648068
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 24.11.2017


Lana P.

Тоді…

Як  радісно  і  тепло  на  душі,
Здіймають  хвилі  бризги  шалу  —
Тоді  поеми  пишуться,  вірші,
Летять  словами  до  причалу,
Де  ти  і  я,  і  мрія  між  вітрів
Заполонила  нас  з  тобою.
Поглянь,  у  сяйві  обрій  зазорів  —
Полощуть  мрії  час  юрбою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761815
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Lana P.

Відшуміло літо…

День  проклюнув  серпень  з  горобини  —
Персика  відтінок  на  щоці,
Літечко  тримає  у  руці,
В  осінь  заглядає  безневинно.

Чорні  вишні  скинули  намисто  —
Донедавна  там  були  пташки.
Стерлись  в  бабки  крила-вітрячки,
Стрибунці  не  скачуть  норовисто  —

Роси  сушать  в  обважнілих  травах,
І  лунає  кришталевий  дзвін,
З  вітерцем  біжить  наперегін,
Розгубилась  музика  в  отавах.

Цвіркуни  стомили  ніжки  босі,
Ледь  налаштували  камертон,
Стишений  у  співах  їхній  тон  —
Відшуміло  літо  стоголоссям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761813
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ольга Ашто

И падал снег

И  падал  снег,  и  падали  доходы,
И  падали  до  черта  развелось…
Представники  звертались  до  народу  -
Скажені,  як  на  нересту  лосось.
Мовляв,  хотіли  краще,  та  не  вийшло
Вже  прощавайте,  не  тримайте  зла.
А  що  закон  -  він  зазвычай,  як  дишло
I  ремінець  затягнут  в  три  вузла,
Так  это  все  обыденное  дело.
Мы  разрешим,  придумаем,  смогём!
И  падал  снег  пушистый,    легкий,  белый,
И  падал  духом  люд  за  окоём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761809
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Елена Марс

И в Бальмонта влюблённая, и в Блока

И  в  Бальмонта  влюблённая,  и  в  Блока,
В  Цветаеву,  Есенина,  Костенко.
В  часы  тоски  отчаянно-глубокой,
Когда  в  душе  минорные  оттенки,
Летит  в  миры  живительных  поэзий...
Всем  сердцем  уходя  в  глубины  слова,
Сбегает  от  тисков  своих  депрессий
И  жизнь  уже  не  кажется  суровой.
Не  кажется  судьба  безликой,  тщетной,  
Когда  она  в  родной  своей  стихии...
Поэзия...  В  ней  столько  чувства,  света,
В  ней  столько  этой  страстной  эйфории!..
Уже  не  так  сыра  дождя  пространность
И  ветра  разгулявшегося  холод  -
Где  жизнь  приобретает  многогранность,
Где  вновь  душа  испытывает  голод
К  моментам,  без  которых  -  безнадежье...
К  тем  чувствам,  без  которых  -  увяданье...
Поэзия  уносит  к  побережьям  -
Где  вновь  душа  желает  созиданья...
...  Где  слово  наполняется  -  дыханием...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761755
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017


OlgaSydoruk

Долго не смеет решиться рука…

Белые  клавиши  трогают  пальцы…
Долго  не  смеет  решиться  рука    
Вспомнить  аккорд…  -  из  когорты  страдальцев…
Ноту  за  нотой  –  мелодию  для…  -
Края    земли…И  для    донышка  неба…
Больно,  наверное,  больно…  пока…
Но  -  разливается  тёплая  нега  
В  красно-солёной…Внутри…Где  душа…
Коль  ностальгия  напросится  в  гости
И  в  тайниках  все  скелеты  найдёт,..
То  перемоет  любимые  кости…      
Не  обещая,что  скоро  уйдёт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761738
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017


@NN@

Роздуми з ночі в день.

                               *      *      *
Така  чудова  ніч...  Аж  біла...
І  де-не-де  сніжинки  пролітали.
А  я  тихенько  мерзла  і  терпіла,
Бо  наша  такса  погуляти  захотіла
І  віддала  мене  безсонню  на  поталу.

                             *      *      *
Безсоння...  в  мене...  дивно...  з  чого  б  це...
Люблю...  люблю  поспати,  зрання  не  підіймеш.
І,  мов  з  клубочка,  за  слівцем  слівце,
А  проклятущий  сон  не  відкрива  обійми.

                             *      *      *
Я  вже    й  заснула  б,  та  годинник  час,
Невтомно  і  безжалісно,  снує.
Мов    Хронос  всіх  зібрав  у  човен  нас,
Ми  в  спротиві,  та  він  пряде  своє.

                             *      *      *
Якісь  тяжкі,  надболісні,  думки...
Осінній  сплін,  чи  як  його  назвати,
Встромляє  в  душу  смуток,  мов  голки,
І  не  дає  мені  ночами  спати.

                               *      *      *
Та  хай  вам  грець,  і  сплін,  і  сум,  й  безсоння,
Я  знаю  тих,  хто  може  це  збороти,
Архангел  Михаїл  і  війська    сонми,
Напоготові,  лиш  почни  молитись.

                               *      *      *
За  ніччю  ранок,  а  за  ранком  день...
Хоч  сонце  хмари  щільно  заховали.
Та  гороб'ячий  хор  співа  пісень,
А  двірники  гребуть  листків  завали.

                               *      *      *

І  я...  тружуся,  щоби  смуток  побороти,
Навіяний  осінніми  дощами.
Пишу  рядки  і...  відшліфовую  звороти,
Щоб  посміятись  над  собою  з  вами.

                             *      *      *

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761734
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017


@NN@

Посвята Л. Ю.

Леді  Осінь!  Ви  така  молода,
Золотаві  листочки  кладете  під  ноги,
Проростаєте  ними  у  весни  й  літа,
Перейшовши  терпінням  зимові  дороги.

Леді  Осінь!  Дай  Боже  вам  сил,
З  літом  красним  дружити,  у  весні  молодіти,
І  зимових  доріг  діамантовий  пил,
Мов  окрасу  у  серці  носити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761728
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ярослав К.

Цветы Вашей души

Он  смущается,  жадно  читая
Ваши  милые  сердцу  стихи...
В  них  такая  Вы  и  растакая,
Мол,  пустилась  во  все  бы  грехи.

Но  ведь  то  хвастовство  напускное,
И  не  больше,  чем  просто  мечты.
Не  отважитесь  Вы  на  такое  -
Растоптать  Вашей  клумбы  цветы,

Где  ромашки  цветут  и  тюльпаны,
Где  конца  не  имеет  весна,
Где  всегда  Вы  любимы,  желанны
В  своих  грёзах,  стихах  или  снах.

И  поэтому  даже  о  встрече,
О  знакомстве  с  героем  стихов,
Очевидно,  не  может  быть  речи.
Да  и  он,  может  быть,  не  готов

Потревожить  влюблённую  душу
Чтоб,  лукавя,  надеждой  терзать,
Чтоб  спокойствие  Ваше  разрушить,
А  своё  навсегда  потерять.

И  не  лучше  ль  в  холодной  постели
Так  же  нежно  писать  о  любви,
В  поэтических  мини-дуэлях
Умиляясь  своим  визави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761507
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Кофеманка

Пишу, пишу…

Пишу,пишу,и  вянет  лист  под  фразой,
Как  лёгкие  от  дыма  у  курца
Так  тяжела,как  исповедь,не  сразу
Дорога  к  пораженью  у  гонца...

Война  со  скукой  требует  подпитки  
"Горят"  нейроны  искажая  жизнь
Я  пью  любовь,зловонней  из  напитков,
Даже  в  Аду  не  подают  "на  бис"...

Что  ждёт  в  конце  мою  седую  душу,
Две  рюмки  водки  и  один  лимон?
Курю  печаль,ещё  одну  минуту,
И  вешаю  за  стаж  значок  "ГЕРОЙ".

Всё  важное  опять  отбросит  тени,
И  ты  хоть  синим  пламенем  гори,
Уходят  навсегда  дурак  и  гений,
Всегда...Какого  б  чёрта  не  дери!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761614
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


НАДЕЖДА М.

Повернути б в осінь літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]



Повернути  б    в  осінь  літо,  
Кликнуть  журавлів,
Бо  тепла  ще  недопито
З  теплих  літніх  днів.
 
Щоб  проливсь  пташиний  щебет,
Ніби  ніжний  шовк,
Розпогодиться  хай  небо,
Дощ  холодний  змовк.

Розцвіте  жасмину  гілка,
Мак  серед  степів.
Вітер  грав    би  на  сопілці
Так,  як  влітку  вмів.

Хай  душа  краси  нап"ється..
Радісний  мотив.
Тоді  й  серце  усміхнеться.
Ти  так  теж  хотів..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761529
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Ліна Ланська

ЗАТИСНУТИ МИТЬ

Коли  за  вікном  не  ніч,-    
                                             осені  каламуть,
Коли  без  питання,  прожогом  стискуєш  миті,  -
Тоді  до  світання    уже    
                                                 несила  заснуть,
Хоч  може,  прогавиш  всі  сни,  медами  залиті.

У  відчай  не  поринай,
                                                 ніжністю  обійми
Солона  краплина  сльози  не  спалить,  зігріє.
Тремтяче  пташа,  у  серці  
                                                                     виспівує...ми
Берем  у  кредит  щораз  неоплачені  мрії.

Коли  за  вікном  не  ніч,  -
                                               сивих  туманів  крок  ,  -
А  день  пережитий      вмовля  обійми    безсилі,
Відчути  короткий  дотик,  
                                                       пробачити,  про...
Затиснуту  мить  у  подих,  на  гребені  хвилі.

19.11.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761635
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Олекса Удайко

КУЙОВДИТЬ ВІТЕР РЕВНО ШАЛЬ

           Спроба  перекладу...  вірша,
           що  міг  бути...  українським  
           народним...  романсом......
[youtube]https://youtu.be/zOkOJHgTRDo[/youtube]
[i][b][color="#02706e"]Куйовдить  вітер  ревно  шаль,
Цілує  складки  сукні.
Рожевий  обрій...  І  печаль,
І  вітровій  попутній...

А  неба  синього  кришталь
Дощем  дочиста  вмитий...  
Чекаю  щось,  чогось  так  жаль,  
Та  сум  печаллю  вбитий.

Сьогодні  можу  я  простить...
Зумію  –  всяк  буває.

Від  тебе  ладна  я  піти  –
Любов  благословляє.[/color][/b]

19.11.2017[/i]


Оригінал:[b]

[i]И  листья  сладко  пахнут[/b]

Ревнивый    ветер    треплет    шаль,
Целует    подол    платья.
Закат    разлит...    Легка    печаль
И    листья    сладко    пахнут.
А    неба    синего    хрусталь
Так    чист!    Дождями    вымыт.
Чего-    то        жду,    чего-    то    жаль
И    клином    клин,уж,    выбит.
Сегодня    я    тебя    простить
Сумею    —    всякое    бывает.
Я    научилась    уходить    —
Любовь    меня    благословляет.

               (вірш  Олі  Радченко)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761469
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 55

Износилися  сапожки
За  замужних  сорок  лет
Та  и  я  ж  потерлась  трошки,
А  мужик  мой  -  вовсе  дед.
*
Хватит,  милый,  издеваться
Не  то  быть  меж  нас  войне!!
Договор  то  был  -  за  двадцать,
А  ты  трешку  сунул  мне.
*
Что-то  нос  с  утра  чесался,
Наперед  что  ль  правду  знал?
За  ухват  мой  Петька  взялся,
Прям  с  размаху  почесал.
*
Я  соседа  прикормила
То  колбаской,  то  сальцом,
Его  жинка  подловила
Разодрала  мне  лицо.
*
Бабы  сплетни  распускали
Обо  мне  уже  давно.
Вроде  свечку  нам  держали
Плюс  -  снимали  на  кино.
*
Как  у  тещи  на  макушке  
Справа,  слева  -  по  игрушке.  
Унеси  меня  пурга,  
Не  игрушки  то  -    рога!!  
*  
Кавалер  совсем  сдурел  
Молотком  Петра  огрел.  
Жениха  посадят  скоро,  
А  Петра  свезли  по  скорой.  
*  
Мы  купили  два  ковра  
На  одном  -  конкретный  брак.  
Брали  ведь  вещицу  бренда  
Оказался  с  секондхенда!  
*  
Утром  встал  -  забора  нет  ,
Жучка  мигом    взяла  след.  
Вор-то  -  наш  сосед  напротив  
За  ночь  с  досок  сделал  плотик.
*
Вот  и  выдали  заданье...  
Курсовую  ждет  препод.  
Жаль,  не  знала  я  заране,  
Что  натурой  он  берет!!  
*  
В  холодильнике  искала  
Что-то  сьесть,  пока  ты  спишь.  
Вместо  маслеца  и  сала  
Там  повесилася  мышь.  
*  
На  работе  смотрят  странно,  
Непонятливый  народ!!!  
У  меня  меццо-сопрано,  
Я  пою,  а  шеф  орёт!!!  
*  
Праздник  хочется  опять  
После  ресторана  
Муж  кричит:  "Куда  гулять  
Ты  же  в  стельку  пьяна!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761441
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Елена Марс

Омлет, или одно утро из жизни женщины. Проза. 18+

Она  проснулась  рано,  когда  на  улице  было  ещё  темно.  Это  её  многолетняя  привычка  -  просыпаться  так  рано,  когда  только  ещё  начинает  светать,  и  кажется,  будто  весь  мир  ещё  спит.  Но  сегодня  вставать  с  постели  совсем  не  хотелось  и  этому  была  причина:  он  спал  рядышком  -  её  любимый.
Было  дикое  желание  прижаться  к  нему,  гладить  его  волосы,  целовать...  Но  всё,  что  она  позволила  себе  -  это  поваляться  ещё  несколько  минут,  наблюдая  за  ним,  спящим,  лаская  его  лицо  только  взглядом,  чувствуя  себя  такой  счастливой,  какой  она  не  чувствовала  себя  лет  сто...
-  Поднимайся,  дорогая!  -  мысленно  приказала  она  себе  и  тихонечко,  чтобы  не  разбудить  его,  выскользнула  из-под  одеяла  и  прошмыгнула  на  кухню.  
-  Чем  же  мне  сегодня  порадовать  любимого,  чем  удивить?  Надо  что-то  -  в  темпе  вальса,  не  слишком  мудрёное,  успеть  приготовить,  пока  он  досматривает  остатки  своего  сна.
-  Эврика!  Омлет!  -  созрело  в  ней  решение.  Сколько  гостей  перепробовало  её  шедевральный  омлет  на  работе...  Если  бы  он  только  знал!  Столько  слов  благодарности  приходится  выслушивать  от  них  на  разных  языках.  Правда,  совсем  немногие  догадываются  оставлять  ей  за  труды  чаевые,  но  не  это  было  главным.  Главным  было  то,  что  благодарность  была  искренней,  а  это  так  приятно,  когда  приносишь  людям  удовольствие.  Воистину,  еда  -  одно  из  самых  ярких  удовольствий  в  нашей  жизни.
А  он...  Он,  в  её  жизни,  -  самый  важный  гость!  Ему  конечно  же  понравятся  её  старания,  тем  более,  что  своим  королевским  омлетом  она  его  ещё  не  потчевала.  И  если  это  правда,  что  путь  к  мужчине  лежит  через  его  желудок,  то  нужно  постараться  ублажить  этот  желудок.  А  день,  как  известно,  начинается  с  завтрака!  Завтрак  должен  обязательно  приносить  радость.  И  пусть  это  кому-то  покажется  мелочью,  но  она  то  знает,  что  если  утро  встретить  -  в  удовольствии,  то  и  весь  день  будет  -  сплошным  удовольствием!  Почему  бы  и  нет?  Главное  -  верить  в  это,  настраивая  себя  на  оптимистичную  волну...
И  тут  началось  колдовство...  Нарезала  тонкими  пластинами  грибочки,  мелко  порубила  лук  -    красный  и  зелёный,  петрушку,  полукольцами  помидор,  порезала  кубиками  фету  и  пока  вся  эта  вкуснота  жарилась,  взбила  яйца  с  молоком...
-  Уууууууу,  какие  запахи  у  тебя  тут,  моя  любимая  хозяюшка,    -  послышалось  у  неё  спиной,  как  раз  в  тот  момент,  когда  последний  штрих,  -  смесь  пармезана  и  моцареллы  мягко  падал  на  её  шедевр.  
Даже  оглянуться  не  успела,  как  ощутила  на  своих  плечах  его  руки,  такие  тёплые,  к  которым  она  так  любит  прикладывать  свои  ладошки.
На  фоне  его  ладоней  её  женские  ручки  кажутся  маленькими  и  детскими.
И  тут  же  ощутила  всё  его  тепло  -  его  тела,  такого  родного...  Всё  его  мужское  желание  прижималось  к  ней  сзади...
-  Значит  так,  мой  милый.  Я  всё  понимаю.  Твоего  генерала  нужно  поприветствовать...  Нельзя  вести  себя  неучтиво  с  такими  важными  особами.  Но,  только  после  завтрака,  окей?  -  промурлыкала  она  игриво,  притихшим  голосом.
Он  любит  её  звонкий  голос.  Любит  в  ней  эту  игривость,  это  женское  кокетство,  такое  безобидное,  и  ей  об  этом  хорошо  известно.  
-  Сегодня  я  угощу  тебя  своим  королевским  омлетом!  Пришло  время,  чтобы  ты  начал  оценивать  мои  кухарские  способности!
-  Омлет?  Оооооо!  Ничего  себе  омлеты  ты  готовишь!  -  он  даже  присвистнул...  -    Воистину  королевский  омлет!  Таким  омлетом  целую  роту  накормить  можно!
-  Нет,  миленький!  Это  всё  -  для  тебя!  -  засмеялась.  
-  Такому  взрослому  мальчику,  простите,  -  мужчине,  проглотить  этот  щедевр  -  как  пить  дать!
Но  он  её  уже  не  слушал,  впрочем,  она  больше  ни  слова  и  не  пыталась  ему  сказать.  
Его  губы  покрывали  поцелуями  заднюю  часть  её  шеи.  Одна  рука  сжимала  её  правую  грудь,которая  так  легко  помещалась  в  его  большой  ладони,  будто  размер  её  груди  был  нарочно  подогнан  под  его  ладонь.  Пальцы  теребили  уже  затвердевший  сосочек,  своей  твёрдостью,  так  предательски,  выдающий  её  желание...
Вторая  рука  забралась  под  её  тонкий  халатик  и  гладила  бедро.  Она  почувствовала  всем  своим  естеством,как  желание  нарастает  в  ней  всё  больше  и  больше...  До  чего  же  приятны  такие  моменты...
Господи!..  -    слабая  боль,  напоминающая  ожог,  пронзила  низ  её  живота...  
-  Вот  дурочка!  -  чуть  ли  не  прокричала  вслух,  -  это  ж  надо  было  так  нафантазировать...  Вот  до  чего  я  дошла.  
Она  смотрела  на  свой  омлет,  с  тоской  и  разочарованием,  если  не  сказать  -  с  ненавистью,  еле  сдерживая  слёзы.  
-  Это  ты  во  всём  виноват!  -  наконец-то  вырвалось  у  неё.  -  И  кого  мне  тобой  удивлять?  Ты  видишь  тут  ещё  кого-то,  кроме  меня,  а?  Тоже  мне,  шедевр!Подумаешь,    какой-то  там  омлет.  Кроме  меня  съесть  тебя  больше  некому.  
А  так  хотелось,  чтобы  он  был  тут.  Смотреть,  с  каким  аппетитом  он  поглощает  этот  омлет,  так  старательно  приготовленный  её  женскими  руками,  с  мыслями  о  нём.
Омлет  остывал,  оставаясь  нетронутым.  Он  казался  ей  таким  же  жалким  и  одиноким,  как  и  она,  в  это  субботнее  утро.
Машинальными  движениями  она  заварила  себе  свой  любимый  чёрный  кофе  и  закурила,  глядя  в  окно.  Улица  была  пустынной.  Даже  эта  улица  казалась  ей  жалкой  и  одинокой,  так  похожей  на  неё  саму.Ничего  удивительного  в  этом  не  было.Суббота  -  выходной  день.  И  в  такое  время  все  нормальные  люди  ещё  спят.  Не  все  такие  ранние  пташки,  как  она.  Да  и  куда  людям  торопиться,  зачем  так  рано  вставать,  когда  кто-то,  такой  родной  и  желанный,  спит  рядом.  Такими  моментами  хочется  наслаждаться  даже  во  сне...
-  Нет,  стоп,  -  сказала  она  себе,  -  ты  же  сильная,  а  не  какая-то  там  размазня,  верно?  Гони-ка  ты,  миленькая,    свою  хандру  прочь.
В  этот  момент,  в  её  разгорячённом  сознании,  начали  рождаться  какие-то  новые  строчки...  Опять  стихи.  Это  всё,  чем  можно  разрядить  себя  в  такие  утра.  
-  Эх,  стихи,  мои  стихи...    Хорошо,  что  хотя  бы  вы  у  меня  есть  и  вас  у  меня  никто  и  никогда  не  отберёт.
И  вся  её  тоска,  которую  она  обычно  так  умело  прятала  от  людских  глаз,  полилась  в  строчки.  В  строках  трудно  было  что-то  скрыть,  да  и  нужно  ли.  Нужно  ли  что-то  вуалировать  там,  где  душа  наконец-то  может  выплакаться,  так  по  женски  искренне?  Либо  же  порадоваться  чему-то,  или  просто  пофантазировать,  окунувшись  в  мир  своих  фантазий,  так  наивно  веря,  что  хотя  бы  одна  из  них,  когда  нибудь  воплотится  в  жизнь...  Говорят  же:  если  очень  сильно  чего-то  хочется,  если  очень  сильно  о  чём-то  мечтается  -  то  это  обязательно  произойдёт.  И  она  верила.  А  жизнь,  в  это  время,  продолжалась...

Утро  -  время  вдохновенное...
Утро  -  время  откровенное...
Утро  -  новое  начало:
Счастья,  радости,
печали...

фото  -  авторское

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761344
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Вячеслав Рындин

Паденье осеннего тембра

Лирический  тенор  –  магический  бас
Певучесть  изяществ  подвижности  звука
Карминно-сферический  гало-контраст
Осиновой  рощи  финита-разлука…
Оранжево-жёлтый  белесо-седой…
Угрюмые  метки  на  спектре  падений
Бегут  до  забвенья  росистой  слезой
В  кристальность  снежинки  –  зимы  представлений…

08.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759307
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Akimova

В начале было…

                               [i]Не  обращайте  вниманья,  Маэстро,
                               не  убирайте  ладони  со  лба…  (Б.Окуджава)
[/i]

В  начале  было  просто  слово.
Моё.
И  на  дрожащий  лист
Оно  слетает  бестолково
Под  шум  дождя  и  ветра    свист.

Неуловимое    движенье  –
И  слово  обретает  мысль:
Мои  земные  похожденья
С  фантазией  переплелись.
И  сокращенья,  вставки,  сдвиги,
И  сумасбродства,  и  клише,
Давно    прочитанные  книги,
Сто  раз  забытые  уже  –
Всё  в  дело.  
Только  б  спесь  баранью
И  страх  в  себе  перебороть.
Но  окупаются  старанья  –
И  слово  обретает  плоть.

И  слово  обретает  силу
Сопротивления
И  вес.
Послушай,  –    невообразимо
Переть  ему  наперерез.
Оно    скалой  стоит  гранитной,
Определяя,    что  к  чему.  
И  нас    раздельно  или  слитно
Дано  записывать  ему.
Нам  оставляя  только  крошки
Неуязвимости  своей,
Оно  снимает  поварёшкой
Как  будто  сливки,  пену  дней.

Как  будто  миром  хороводит
И  рассыпает  флаера.
Как  будто  вечность  происходит,
Стекая  с  кончика  пера.


[i]Ноябрь  2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761358
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Akimova

В начале было…

                               [i]Не  обращайте  вниманья,  Маэстро,
                               не  убирайте  ладони  со  лба…  (Б.Окуджава)
[/i]

В  начале  было  просто  слово.
Моё.
И  на  дрожащий  лист
Оно  слетает  бестолково
Под  шум  дождя  и  ветра    свист.

Неуловимое    движенье  –
И  слово  обретает  мысль:
Мои  земные  похожденья
С  фантазией  переплелись.
И  сокращенья,  вставки,  сдвиги,
И  сумасбродства,  и  клише,
Давно    прочитанные  книги,
Сто  раз  забытые  уже  –
Всё  в  дело.  
Только  б  спесь  баранью
И  страх  в  себе  перебороть.
Но  окупаются  старанья  –
И  слово  обретает  плоть.

И  слово  обретает  силу
Сопротивления
И  вес.
Послушай,  –    невообразимо
Переть  ему  наперерез.
Оно    скалой  стоит  гранитной,
Определяя,    что  к  чему.  
И  нас    раздельно  или  слитно
Дано  записывать  ему.
Нам  оставляя  только  крошки
Неуязвимости  своей,
Оно  снимает  поварёшкой
Как  будто  сливки,  пену  дней.

Как  будто  миром  хороводит
И  рассыпает  флаера.
Как  будто  вечность  происходит,
Стекая  с  кончика  пера.


[i]Ноябрь  2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761358
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


OlgaSydoruk

Мой волос пахнет мёдом…

Экспромт

Мой  волос  пахнет  мёдом,
Ромашкой  и  корицей…
Твой  голос  через  своды
Божественно  струится…
Уходят  быстро  годы,
Меняя  маски  лицам…
И  -  убегают  воды…
И  -    улетают  птицы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761235
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


OlgaSydoruk

Под дождём, за окном, в свете фар…

Хмурый  день,в  ожидании  ночи,
Выметал  все  сомнения  прочь:  
Что  под  утро  туман  напророчил,  
Попол`удни  чудесно  сбыл`ось...  
Хмурый  день,в  ожидании  ночи,
Зажигал  канделябры  на  час...  
Напевая,знакомое  очень,
Кайфовал  на  басах  контрабас...  
Не  случайная  грусть  разливалась  
От  фальшивого  строя  октав...
И  казалось,что  всё  повторялось  -
Под  дождём,за  окном,в  свете  фар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761229
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


ТАИСИЯ

Нарядный зонт



Типичная,  промозглая,  осенняя  погода
Порою  вызывает  возмущение  народа.
Но  худший  вариант  -  незванные  приходят  гости:
Депрессия,  а  с  ней  хандра  -  «перемывать  нам  кости*».

Компания  доверия  никак  не  вызывает…
И  пусть  никто  такому  гостю  дверь  не  открывает…
Спешу  заполнить  жизнь  свою  по  доброй  воле  Бога.
Я  творчески  использую  любое  время  года.

В  стихах  хочу  потомкам  дать  разумные  советы…
На  ватмане  нарисовать  волшебные  сюжеты…
Досуг  я  украшаю  умной  шахматной  игрой.
Поэтому  я  незнакома  с  чуждой  мне  хандрой.

Чтобы  уйти  с  достоинством  поэта  в  мир  иной,
Поторопись  раскрыть  нарядный  зонт  над  головой.
                                           *                        *                        *

*  Перемывать  кости  –  сплетничать,  злословить.

19.  11.2017.        Рисунок  –  мой  (тушь,  перо,  ватман.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761193
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Радченко

Незнакомы мы с Вами, увы

Платье  —  шёлковым  чёрным  панцирем...
И  ключицы  по  детски-хрупки,
А  в  движеньях  мелодия  грации,
Невесомы  на  лбу  завитки.
Пальцы  нежно  скользят  вниз...  по  бёдрам,
Расправляя  тяжёлый  шёлк
И  перчатки,  как  нужно,  по  моде  —
Скрыты  руки  до  локтя.  И  всё  ж
Так  маняще  белеет  кожа,
Так  изящен  у  локтя  изгиб...
Вы  пройдёте  сейчас  в  свою  ложу,
Я  услышу  дверей  тихий  всхлип.
И  опять  буду  ждать  нашей  встречи  —
Незнакомы  мы  с  Вами,  увы.
Ухожу  и  озябший  вечер
Вороха  собирает  листвы.  


P.S.  Первая  строчка  взята  из  стихотворения  Марины  Цветаевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761182
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Валентина Ланевич

Вклякає день перед зріділим листопадом.

Вклякає  день  перед  зріділим  листопадом,
Скупує  сонечко  на  ласку  у  промінці.
Кусками  цегла,  де  стіна  розбита  "градом"
І  виноградні  лози,  подерті  ремінці.

Скапує  сік  із  перестиглих  грон  вишневих,
Змучену  землю  порційно  біллю  напува.
Вкотре  Росія-мать  трясе  плечем  м’язевим,
Брязкає  сталлю  та  нашу  гідність  попира.

В  вогні  дерева-смолоскипи,  вогонь  в  серцях,
Злість  підіймається  з  глибин  і  повнить  груди.
Тримають  хлопці  наготові  зброю  в  руках,
Не  лізте  у  чужу  хату,  вам  зась,  паскуди.

19.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761178
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Повеял ветер ноября

Траву  поникшую  покрыл  морозец  первый,
Серебряные    россыпи  земле  даря.
Промчался  рысью  утром  ветер  слишком  резвый,
Дни  осени  летят  девяткой  ноября.

Последние  листки  слетают  с  веток  клёна,
В  лесу  стоит  нагая  липа,  чуть  дыша.
И  видно,  как  стремятся  в  небо  сосен  кроны,
В  раздумьях  тягостных  осенняя  душа.

А  солнце  утонуло  в  серо-блёклых  лужах,
Река  с  хрустальной  коркой  в  блёстках  льда-царя,
И  песнь  её  созвучна  шумной  зимней  стуже,
Ведь  холодом  повеял  ветер  ноября.

(2016.г.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761165
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Lana P.

Гірський полин…

Гірський  полин  лоскоче  ніздрі,
Хмеліє  сонце  від  заграв.
У  білій  шапочці,  на  вістрі,
Могутній  пік  сніги  зібрав.

Вдихаємо  на  повні  груди
Повітря  від  проталих  вод.
Скелясті  ширяться  етюди,
Приносять  море  насолод.

Орли,  неначе  парашути,
Лишають  тіні  на  землі.
Ми  прокладаємо  маршрути  —
Зусилля  тратим  чималі.

Звучать  у  душах  дивні  ноти  —
Емоцій  шал  і  не  до  сну...
Життєві  ваблять  нас  висоти,
Щоб  осягнути  далину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761114
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Радченко

И листья сладко пахнут

Ревнивый  ветер  треплет  шаль,
Целует  подол  платья.
Закат  разлит...  Легка  печаль
И  листья  сладко  пахнут.
А  неба  синего  хрусталь
Так  чист!  Дождями  вымыт.
Чего-  то    жду,  чего-  то  жаль
И  клином  клин,уж,  выбит.
Сегодня  я  тебя  простить
Сумею  —  всякое  бывает.
Я  научилась  уходить  —
Любовь  меня  благословляет.


P.S.Первая  строчка  взята  из  стихотворения  Марины  Цветаевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761056
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Во мне давно пропадает актриса

Во  мне  давно  пропадает  актриса.
Душе  не  хватает  огромной  сцены.
Как  прежде  в  уме  черчу  биссектрису
Актёрскому  слову  -  некой  измене.

И  роли  себе  сама  подбираю:
Рабыни,  феи  и  гордой  царицы...
И  твёрдо  уже,  без  раздумий,  знаю:
На  сцене  буду  тигрицей  и    львицей.

Играю  с  утра,  играю  красиво,
И  шум  оваций  с  просторного  зала.
Я,  без  сомнений,  конечно,  игрива.
И  этой  игры  мне  мало  и  мало.  

На  бис  вызывают  зрители  снова,
Звездой  выхожу,  уже  примадонна.  
И  сыграны  роли  так  образцово!
Но,  остаюсь,    к  сожалению,  дома.

(2016  г.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761044
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Амелин

Принесённое ветром (Юмор на выходные)

Преамбула  

[b]Осени  бессонная  блесна  [/b]
автор:  Виктор  Курильчук
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760225)

[i]Осени  бессонная  блесна  
Высунулась  из  небесной  высини.  
Кто  же  рыбачок?  Поди  узнай.  
Что  поймать  собрался?  Вот  бы  выяснить.  [/i]  

Пародия
[b]А  рыбачок-то...  [/b]

Всем  известно:  осень  –  не  весна!  –      
Обнажает  откровений  истины...    
Свет  неся  бессонная  блесна        
Медью  отражается  у  пристани.  

Кто  же  рыбачок?  Поди  узнай.
Кто?  Мы  нервно  напрягаем  лысины...    
Ну  а  он,  очнувшись  ото  сна,
Прячет  снасть  свою  в  озёрной  высини.  

Драной  сетью  стелется  туман...
И  чудачка-осень  смотрит  пасмурно.
И  как  день  осенний  ясно  нам:      
Рыбачок-то  –  засланный!..


                                                                                           [b]Принесённое  ветром    [/b]

         С  самого  утра  над  водой  начал  подыматься  туман.  Да  такой,  что  становилось  понятно:  в  самое  ближайшее  время  ничего  не  будет  видно  даже  в  нескольких  шагах.  Он  клубился  и  сгущался  чуть  ли  не  с  каждой  минутой,  расстилаясь  по  реке  и  наполняя  своим  неровным  дыханием  всё  вокруг.
         Неровное  дыхание,    разбавленное  неким  предчувствием  и  тайной    надеждой,  было  и  у  меня.  
         Я  шёл  со  спиннингом,  думая,  что  сегодня  уж  точно  мой  закамуфлированный  силуэт  не  будет  виден  рыбе.  Почему-то  в  последнее  время  она  стала  очень  глазастой  и  постоянно  игнорировала  те  великолепные  приманки,  которые  я  ей  предлагал  и  отказываться  от  которых  являлось,  с  моей  точки  зрения,  просто  недопустимым.    Спускаясь  всё  ниже  и  ниже  по  течению  я  продолжал  забрасывать.  Причём  в  те  места,  где,  по  моему  глубочайшему  убеждению,  должны    обитать  самые  крупные  особи.  Но  крупные  особи,  впрочем,  как  и  все  остальные,  были  ещё  и  мудрыми.  Поэтому,  никаких  результатов  от  моих  усилий  не  наблюдалось.  Хотя,  надежда  у  рыбака,  как  известно,  не  умирает  никогда...  К  тому  же,  стало  отчётливо  слышно  –  где-то,  совсем  рядом,  "крупные"  и  "мудрые"  от  всей  души  лупят    по  поверхности  воды,  выпрыгивая  то  ли  за  мелкой  рыбёшкой,  то  ли  просто  от  удовольствия,  что  жизнь  удалась.  Это  был  настоящий  "бой  рыбы",  который  в  последнее  время    не  так  уж  часто  удаётся  застать!  Но  что  тут  говорить  –  тут  нужно  действовать!      .  
         Туман  уже  достиг  своего  апогея.  Я  потихоньку  перемещался  всё  ниже  и  ниже  по  течению,  осторожно  ступая  по  берегу,  выбирая  местечко  получше  и  периодически  забрасывая  спиннинг.  И  вдруг  услышал  шум  мотора  –  то  ли  мотоцикла,  то  ли  мопеда,  а  через  некоторое    время  и  разговор,  долетавший  с  незаметными  порывами  ветерка.  Он  возникал  словно  из  пустоты,  но  становился  всё  отчётливее  и  отчётливее,  причём    с  того  направления,  в  котором  и  лежал  мой  путь.  И  хотя  первые  фразы  я  разобрал  не  все,  но  зато  концовка  была  потрясающей!    Говорили  два  рыбака,  которых  я  не  видел,  говорили  они  на  украинском,  что  придавало  их  речи  особый,  неповторимый    колорит!  
       –  Щось  ти  сьогодні  пізно...    
       –  Та  трохи  затримався...      
         В  этот  момент  ветер  отбросил  часть  разговора  в  другую  сторону...  Но  через  некоторое  время  стало  слышно  так,  словно  рассказчик  находился  совсем  рядом,  буквально  в  нескольких  метрах  от  меня.  Тот  же  голос  продолжал:
       –  Поїхав  я  якось  під  Лебедівку  порибалити.  Ще  темно  було.  Поки  доїхав...
Вже  світає  .  Накачав  човен.  Дістав  весла,  рюкзак...  Дивлюсь,  а  вудок-то  –  нема!    Оце  так!..    Забув  у  гаражі...  
       –  ?!
       –  Довелось    вертатися  назад,  за  вудками...  А  туди  ж  15  км,  та  назад  15...  З'їздив...  
Приїжджаю,  знову  все  дістаю...  Накачав  човна,  поклав  весла,  вудочки...    Дивлюсь,  а  рюкзака-то  –  нема!..  А  там  черв’яки,  прикорм...  ще  там  шось...
       Меня  уже  начинало  трясти  от  смеха...  Но  тут  снова  вмешался  вездесущий  шалунишка  ветер...    Зато  окончание,  повторюсь,  оказалось  просто  потрясающим!  Хотя,  впрочем,  дальше  я  уже  и  не  слушал.
         –  Це  ж  треба!..  
         –  Отож...  Два  рази  зі  мною  таке  траплялось...
         Следует  добавить,  что  всё  произносилось  на  вполне  серьёзных  нотах.
       Я  сидел  на  берегу  и  молча  давился  от  смеха.  Бой  рыбы  полностью  прекратился.  Вероятно,  подводные  обитатели  тоже  внимательно  прислушивались  ко  всему  происходящему,  выглядывая  из  воды    и  от  удивления  разевая  рты.  Но  из-за  тумана  их  просто  не  было  видно.  Утренняя  рыбалка  удалась!  И  хотя  я  так  ничего  и  не  поймал,  но    обрывки  разговора,  принесённые  ветром,  подняли    настроение    на  весь  оставшийся  день.  Чего  только  не  случается  в  рыбацкой  жизни.  
 
(http://www.andersval.nl/konkursy/rasskazy-s-1-sentyabrya-2016/10037-vremya-provedjonnoe-na-rybalke-v-schjot-zhizni-ne-vkhodit-nevydumannye-istorii)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761136
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Lana P.

Світлячки

Розлетілися  жучки  —
Загадкові  світлячки,
Мерехтять,  як  ті  свічки.

Серед  ночі,  в  темноті,
На  осяжній  висоті,
Сіють  блиски  золоті.

Випромінюють  тепло,
Щоб  нічне  життя  гуло,
Веселенько  всім  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760912
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Валентина Ланевич

Я не шкодую ні про що.

Я  не  прошу  тебе,  коханий,  ні,  ніколи,
Забути  те,  для  чого  ти  в  цей  світ  прийшов.
Відкрили  знавіснілі  звірі  дикі  лови
На  душі  тих,  хто  гідність  має  і  любов.

Любов  до  України  та  до  свого  роду,
До  ставу,  плес  озерних  між  густих  лісів.
До  гір  високих,  що  торкають  небозводу
І  міст  і  сіл,  що  загубились  між  полів.

І  до  землі,  що  стогне  у  риданні  гіркім,
Сплюндрована  вогнем  московської  чуми.
Прошу,  лиш  пам’ятай,  ти,  що  у  часі  зниклім,
Я  не  шкодую  ні  про  що,  молюсь,  живи.

17.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760911
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Ліна Ланська

НЕ БІЙСЯ



Не  бійся  нічого,  я  проти
Страхів  твоїх,  бід  і  жахіть
Із  ніжності  плетиво...цить!  -
Змережу,  -    цілунками  дотик.

Не  змерзнеш,  укрийся  й  засни
В  обіймах  не  літа,  -  весни.

Не  бійся,  поламані  весла
Уже  не  потрібні,  -  лети,
На  плесо  поглянь  з  висоти,  -
Цвіт  яблуні  хвиля  принесла.

Злетівши,    до  сонця  торкнись,  -
Розхитуй  реальності  вісь.

Не  бійся  останню  скоринку
Віддати,  -  хай  з"їсть,  -  жебраку.
Надію,  -  примару  тремку,
З  собою  візьми  у  хустинку,

Любові  в  долоньку  візьми,
Хоч  віру  і  кропиш  слізьми.

Без  них  і  кохання  світи
Безсилі,  -  то  наші  щити.
Не  бійся,  бери  і  лети.

15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760962
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


OlgaSydoruk

Закрой глаза…

Закрой  глаза…
Не  трогай  грешность...
Лети  сквозь  мрак  на  свет  любви…
Укроет  землю  нашу  снежность,
Когда  устанут  лить  дожди…
Когда  укроет  землю  снежность,
Ты  мне  о  чувствах  напиши…
Я  так  хочу  читать  про  нежность  -
На  доминанте  тишины….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760992
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Радченко

Запомнившийся день

Вам  одеваться  было  лень...
Вам  было  лень...  Прикрыты  веки...
А  за  окном  осенний  день,
Запомнившийся  нам  навеки.
И  в  целом  мире  мы  одни...
Одежда  скомкана  небрежно
И  слышен  ломкий  пульс  любви...
На  шее  завиток...  так  нежно!,
Что  хочется  дыханием  слегка
Коснуться...замереть...запомнить...
И  плечи  оголённые...  Тонка
Меж  нами  нить.  Остывший  полдник.
Билет  на  поезд...  Через  час
Я  выйду  глупо-виноватый.
И  день  осенний  лишь  для  нас
Рассыплет  листья  —  знак  утраты


P.S.  Первая  строчка  взята  из  стихотворения  Цветаевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760899
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Валентина Ланевич

Як хмари в ніч ховають зорі.

Як  хмари  в  ніч  ховають  зорі,
Окутують  у  темінь  кругозір.
Так  невідомість  їсть  у  хворі
Політ  душі,  ти  серцю  тільки  вір.

Серце  підкаже,  що  робити,
Як  повестись,  коли  душа  болить.
Як  чуда  хочеться,  щоб  жити,
Щоб  щастя  втримати  за  тонку  нить.

Рушник  зітчу  в  колір  веселки,
Там  перевагою  є  світлотінь.
Човник  біжить,  дзвенять  осколки,
Їх  перетворить  час  у  пильну  тлінь.

16.11.17

*Човник  -  це  окрема  дерев’яна  деталь  ручного  верстака.  В  середині  човника  знаходяться  нитки,  якими  тчеться  полотно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760747
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Михайло Гончар

Час отямитись!

"Червь,  человечек,  короед,  
Какую  ты  сожрал  планету..."
             (А.Вознесенский)

Ніби  вампіри,  кров  земну  смокчемо,  
Міряєм  барелі  *доларом  -
Добра  кровиця  -  ніяк  не  напиться  .  
Нічого,  що  чорного  кольору.  

Дух  випускаєм  з  утроби  земної,  
Землю  живу  ще  терзаємо,  
Пропаном,  бутаном  всезнайки  дрімучі
Диво  таке  обзиваємо.  

Хто  в  кораблі  свердлить  діри  у  плаванні,  
Хто  йде  з  порожніми  трюмами?  
П'яні  матроси  на  це  не  відважаться,
Лиш  самовбивці  із  дурнями.  

Людство  -  команда  в  човні  зорельотному.  
Хто  капітан  невідомо  ще...
Хто  прийме      SOS    ,  кине  круг  рятувальний?  
Нема  ж  ні  сусідів,  ні  родичів  ...

Годі  вже,годі  -  час  і  отямитись,  
Зменшити  оберти  й  гонори!  
Мати  Земля  наша  вічно  не  в  змозі  
Бути  колискою  й  донором!  

Все  ще,  на  диво,  надія  в  ній  жевріє,  
Що  наші  мізки  згуртуємо  
І  для  моторів  своїх  ненажерних  
Кращі  наїдки  зготуємо...
 
*Барель  -158,76  Л.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760746
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Наташа Марос

ПОПУТЧИК…

Себя  я  закрывала  на  замки,
Ключи  бросала  -  с  глаз  куда  подальше,
Тебя  просила:  ну,  не  будь  таким  -
Я  не  могу  там  жить,  где  много  фальши...

Хочу  любви,  чтоб  кругом  голова,
Да!  В  будни-праздники  и  ночью  тоже,
Но  только  привыкала  я  едва,
Ты  безразлично  маялся  прохожим...

Устала,  не  хочу  я,  дверь  закрой,
Не  провожаю  -  просто  надоело,
Забуду  всё,  что  связано  с  тобой  -
А  снег  ложился  пеленою  белой...

Хотел  засыпать  все  твои  следы
И  ночь  с  ума  сходила  от  разлуки...
Ты  оглянулся  прямо  у  черты,
Где  я  ждала  протянутые  руки...

А  темнота  глушила  тишиной,
Луна  стыдливо  спряталась  за  тучи...
Как  хорошо,  что  снова  ты  со  мной  -
И  жизни,  и  судьбы  моей  попутчик...

             -                -                -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760739
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Олена Жежук

Спрагла ніч

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]

Ця  спрагла  ніч…  і  я  в  ній  полонянка.
Уповні  місяць  в  темряві  спливає
В  мої  обійми.    Мій  він  до  світанку,
І  до  останку  –  далі  нас  немає.

Пробачте,  зорі,  ви  ж  бо  ворожили
Його  собі  холодними  ночами.
Я  лиш  торкнулась  ночі,  мов  ожини,
Жагою  вуст    під  тихими  дощами.

В    його  обійми  пригорнусь,    розтану,
Й  до  краплі  вип'ю…  Завтра  чи  настане?
Цілуй  мене  -  як  вперше,  як  востаннє!
Кохай  мене  -  допоки  серце  п'яне!

Допоки  небокрай  іще  світає,  
Моїх  бажань  -  міжзоряна  безодня.
Кохай  же,  місяцю...  Хай  не  згасає
Твоє  проміння  у  моїх  долонях.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


ТАИСИЯ

В зоопарке

В  зоопарке      интересно!
Впечатлений  -  очень    много!
"Врозь  –  хоть  брось,  а  вместе  –  тесно".
Пообщались  с  носорогом.
Он  пошёл  своей  дорогой.
Крокодиловы  размеры  –
Превышают  чувства  меры.
Вёл  себя  –  весьма  достойно:
Он    лежал  вполне  спокойно.

В  тесных  клетках  разместили  –
Ядовитых  тьму  рептилий:
Змеи,  ящерки,  гадюки…
Не  хотелось  брать  их  в  руки…

Но  зато  в  большом  вольере
На  просторе  ходят  звери.
Медвежонок  –  сын  и  папа
В  водоёме  моют  лапы.
А  потом  на  солнце  сушат  –
И  живот,  и  спинку,  уши.
Самый  храбрый  –  отгадай-ка!?
Это  страус  –  попрошайка!
Клювик  вытянул  он  ловко  –
Удивил  своей  сноровкой!
С  рук  он  семечки  хватает.
Даже  глазом  не  моргает.

Всех    забавней  –  обезьянка!
Малыша  кормила  самка…
Жизнь  –  в  заботах  друг  о  дружке.
Все  –  весёлые  подружки.

Волки    -  "места  не  находят"!.
От  людей  они  уходят.
На  свободе  –  ноги  кормят…
Они  долго  это  помнят.

Тигр  был  вполне  спокоен
И  как  будто  всем    доволен.
Даже  очень  равнодушен.
Удивительно  послушен.
Но…к  дверям  пришёл    «смотритель»
Поприветствовал  руками.
Зверь,  как  гордый  победитель,
Отвечал  ему  прыжками…

Все    зверята,    как  ребята.
Просят  ласки  и  общенья…
Все  хотят  их  приголубить…
Угощают  их  печеньем.

Мы  зашли  в  пустую  клетку
С  краткой  вывеской    «МЕДВЕДЬ»
Сногсшибательное    СЕЛФИ
Удалось  запечатлеть!

Испытали  злую    долю!
Как-то  жутко  стало  в  ней…
Захотелось  вдруг  на  волю!
На  свободу  поскорей!

25.  08.  2017.    -    16.  11.  2017..









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760698
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


OlgaSydoruk

Понимаешь меня, понимаешь…

Экспромт

Понимаешь  меня,  понимаешь,  -
В  фиолетовом  цвете  душа…
И  свидания  час  назначаешь  
На  пороге  конца  ноября…
Со  спины  -  ни  за  что  не  узнаешь…  -
Не  встречались  нигде  никогда…
Но  мечтаешь…наверно,мечтаешь  -  
Как  зажгутся  желаньем  глаза…
С  тишины  до  безмолвия  -  близко…
Шелест  листьев,  опавших,  не  в  счёт…
Я  хочу  получать  твои  письма
Когда  снег,..когда  вьюга  поёт!
Свои  мысли  в  слова  воплощают…
Откровения    -  прячут  в  узлы…
А  душа,  в  фиолетовом,  знаешь,
Так  нежна  и  красива  в  любви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760695
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Наташа Марос

СТРЕС…

Якби  й  комусь  боліло,  як  мені,
Коли  назавжди  обривалась  віра
І  ватрою  у  серці  пломенів
Неспокій,  мов  у  пащі  злого  звіра...
Коли  думки  залишили  межу  -
Їх  не  зібрати  і  не  загнуздати...
Так  боляче...  але...  кому  скажу,
Як  доля  шматувала  диким  катом...
Безсилля  і  зневіра...  Потерпи
Собі  казала  і  жила  до  ранку,
Та  знала:  це  для  того,  щоб  купить
Комусь  нову  розкішну  забаганку...
Спочатку  починала...  і  не  раз  -
Сміялася  із  мене  ніч-пустунка!
А  я  -  комбінувала  сотні  фраз,
Шукаючи  останнього  рятунку...
Хто  спав,  немов  оте  мале  дитя
І  сни  кому  не  снилися  ніколи,
Не  їла  клята  совість,  каяття...
Щасливий  -  не  хворів  душевним  болем...
Так  хочу  я  навчитися  й  собі
Не  брать  важкого...  а  іще  -  дурного!
Від  магістралей  відійти  убік  -  
Нехай  летять...  і  що  мені  до  того...

Важким  котком  розчавлює  "прогрес"
Простих  людей,  а  совісних  -  тим  паче...
І  огортає  всенародний  стрес,
Бо  всі,  хто  крав...  тепер...  герої  наче...

                     -                      -                      -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760677
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


НАДЕЖДА М.

Передзим*я

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJhwYzYzYA
[/youtube]


Зажурилась  пізня  осінь,  лист  скида  останній.
Озирнулася  навколо  -  все  чогось  в  чеканні.
Передзим"я  на  порозі.  Чи  ти  бачиш,  пані?
Ще  не  час,  та  все  ж  тривога,  як  стерпіть  вигнання?
Нащо  лити  гіркі    сльози,  краще  тут  мовчання.
Відійшла  краса  і  грози,  марні  сподівання.
Поступитися  так  просто?  Нащо  з"ясування.
Розтривожила  щось  душу,  ти,  зима,  ця  рання..
Заварю  я  чашку  чаю,  сяду  на  дивані,
І  чекатиму  на  зиму,  в  кращих  сподіваннях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760668
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Ярослав К.

Мужская слеза

Приходилось  мне  в  жизни,  как  каждому,
Хоронить  своих  близких  не  раз.
Видно  чёрствый  душой,  кто-то  скажет  мне  -
Но  не  капали  слёзы  из  глаз.

Может  быть,  не  такими  уж  близкими
Были  мне  эти  люди  тогда  -
Не  умею  я  плакать  неискренне,
Ведь  слеза  -  не  из  крана  вода.

Или  может,  мужчинам  не  плачется,
Есть  такой  у  нас  стереотип:
Слёзы  градом  -  у  женщины  катятся,
От  мужчин  -  не  услышишь  и  всхлип.

Но  когда  я  узнал  с  опозданием,
Что  на  койке  больничной  мой  друг,
То  проснулось,  как  будто,  сознание  -
Встрепенулась  душа  моя  вдруг.

Хоть  удачно  прошла  операция,
И  опасность  уже  позади,
Но  слезы  не  сумел  постесняться  я,
И  стучать  стало  чаще  в  груди.

Значит,  может,  не  всё  ещё  кончено,
И  внутри  не  истлел  огонёк.
Если  влагой  ресницы  намочены,
То  душа  моя,  всё  же,  живёт.

Просто,  сердце  само,  видно,  чувствует,
Кто  действительно,  близок,  кто  -  так.
Раз  не  капают  слёзы  искусственно  -
Не  такой  уж  плохой  это  знак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760249
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Михайло Гончар

Осінь створена Поетом

Глузують  з  мене  ямби  і  хореї:
"Доволі  вже  -  своє  ти  відспівав!  
До  біса  все  в  останній  день  Помпеї.  ..
Допий  чарчину  -  досить  вже  октав!"

Ну  що  ж,глузуйте!  -  Якось  обійдуся.  
Я  зможу  і  без  ритмів  на  одній  струні.
Заплачете,  а  я  ще  посміюся,  
Коли  із  прозою  домовлюсь  навесні.  

Між  іншим  є  ще  анапест  і  дактиль  -
Більш    толерантні  і  підуть  на  компроміс,  
І  знову  заживемо  по  контракту,  
Або  на  віру  без  образ  і  сліз.

І  стануть  в  чергу  знов  до  мене  музи.
Для  них  завжди  знайдеться  хліб  і  сіль.
От  тільки  зараз  вижну  кукурудзи  
І  знову  сяду  за  письмовий  стіл.

Тож  не  знущайтесь  -  є  ж  бо  конкуренти  -
Он  проситься  Олександрійський  вірш...
Вертайтеся  без  сміху  й  сантиментів.
Всі  знають  -  у  гурті  і  борщ  смачніш.  

О,осінь,  осінь!  Я  в  твоїх  тенетах.
І  хоч  дощі,вітри,нема  тепла  -
Ти  для  поезії  придумана  Поетом!  
Люблю  тебе  якою  б  не  була.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760207
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Частівки

Їсть  Галина  смачне  сало,
А  Микола  їй  гукає:
-Не  їж  сало,  мені  мало,
Орган  мій  умить  падає.

***
Закохався  наш  сусід  
В  молодую  Галю,  
Чим  ти  думав,  старий  дід,
Бджілка  ця  ужалить.

***
Дощ  іде,  Микола  спить,
Колисала  вчора  Галя.
До  дівчат  не  побіжить,
Бо  штанці  коза  зжувала

***
Била  Мотря  макогоном  
Василя  по  пиці,
Розмовляв  по  телефону,
Захотів  дівиці.

***
Ось  поїхав  Петя  в  ліс,
Кабана  хотів  впіймати,
Як  побачив  вепра  злість,
Втік  в  берлогу  дулю  ссати.

***
Випив  Петя  п*ятсот  грамів
Первачка  міцного  дуже,
Самодуром  став  і  хамом,
Зі  свинею  ліг  в  калюжу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760170
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


НАДЕЖДА М.

Хай день почнеться з доброти

Осіння  непогода  нетривка,
Та  все  минає:  раптом  блисне  сонце.
То    знову  хмарка  пропливе  легка,
І  дощ  забарабанить  у  віконце.

І  настрій  тут  міняється  нараз.
Під  серцем  десь  образа  затаїлась.
Та  добре  серце    виручає  нас:
 Усе  проходить,  і  злоба  десь  ділась.

І  смуток  відступає  і  біда,
Іржа  ненависті  не  точить    душу.
Вона  з  туманом  в  річку  осіда.
Усе  проходить,  пам"ятати  мусим.

Минає    темна  ніч,  минає  день
І  все  мине  в  життєвій  круговерті..
Одне  незмінне  у  житті  лишень:
Не  можем  обминути  тільки  смерті.]
---------------------------------------------
Хай  день  почнеться  з  доброти!

Доброго  ранку  всім,  і  хорошого  дня!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760158
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Ярослав К.

Ветер жизненных перемен


Что-то  гложет  меня  печаль...
За  какие  грехи  ты  послана?
Почему  я  смотрю  не  вдаль,
А  в  туманный  мираж  из  прошлого?

Вместо  радости  -  грусть-тоска,
Вместо  смеха  -  одно  уныние...
Давят  серые  облака
И  бессонные  ночи  длинные...

Я  не  сдамся  в  твой  мрачный  плен,
Можешь  даже  и  не  надеяться.
Ветер  жизненных  перемен,
Хватит  медлить,  ну  ты  ж  не  девица!


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760131
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Lana P.

БЕРЕСТИ

Берести  старі  дуплисті
Обіймають  береги,
У  стрімкому  падолисті
Гублять  листя  навкруги.

Дужі  крони-обереги
Підпирають  небозвід.
Над  водою,  мов  ковчеги,
Позбирали  родовід.

Їхні  корені  могутні
Підмиває  течія,
Дух  і  сила  в  них  присутні  —
Тож  утримує  земля.

Досі  в  пам‘яті  тримають
Зниклі  в  повінь  острівки,
Молитвами  світ  благають,
Небо  хилять  до  ріки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760112
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017


@NN@

Сумні реалії…

Садок  потроху  дичавіє,
Спориш,  мов  дріт,  подвір'я  вплів,
І  стоголоса  веремія
Луною  із  усіх  кутів.

Тут  горобці  і  сойка  синя,  
Зозуля  в  березі  кує,
Трудяжка  дятел  на  осині
Відбарабанює  своє.

Нема  людей  -  одна  пташина,
Окупувала  двір,  садок,
І  обплела  плоти  ожина
Де  мальв  раніш  стояв  рядок.

Геть  покосилась  біла  хатка,
Ворота  впали  вже  давно,
Мов  сирота  старенька  ятка,
Дощами  вимите  гумно.

Вмира  село  -  пусті  оселі,
Такі  от  справи  невеселі.


липень,  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760104
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Владимир Зозуля

Поздней осени палевый цвет

                                   .....
Где  холодным  огнём  подпалённый,
С  каждым  днём  всё  слабей  и  слабей,
Лист  осенний  –  берёзок  и  клёнов  –
Освещает  просторы  полей.

Где  предтечею  жизни  и  хлеба,
Что  любовно  земля  отдала,
Золоченые  скирды  под  небо
Устремили  свои  купола.

Где  стерню  осенил  опадая  
Поздней  осени  палевый  цвет.
Там  молилась  бескрестность  святая
Излучая  божественный  свет…

                                 …..

О,  как  этой  осеннестью  пьян  я,
Будто  весь  её  дивный  окрас,
Я  впитал  ненасытно-желанно,  
Волоокой  бездонностью  глаз.

И  теперь  мне  так  сладко  и  слёзно,
Так  светло,  и  отчаянно  жаль
Эту  яркую  ветку  берёзы,
Эту  птицу  летящую  вдаль...

Сердцу  радостно,  томно  и…  грустно,
Будто  кто-то  меня  опоил
Рдяным  цветом  осеннего  чувства
И  печалью  вселенской  любви.

И  так  сладок  напиток,  так  крепок,
Что,  наполнившись  им  до  краёв,
Пьяно  кличет  в  осеннее  небо
Журавлиное  сердце  моё.
 
                                   ……


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760204
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 54

Я  миленка  умоляла,
Ну  зачем  тебе  та  Алла?
Он  такооое  мне  изрёк,
Мол  у  Аллы  -  поперек!!
*
Рано  утром  грешным  делом
Любовалась  своим  телом..
Подсмотрел    из  сада  Нестер,
Любоваться  стали    вместе!
*
Поздно,  милая,  метаться,
Да  и  ты,  кум,  слазь  с  перин.
Правде  некуда  деваться!
Кум,  так  ты  там  не  один?!
*
Зря  не  слушала  я  маму,
Каждый  день  ходила  в  клуб
Мне  Петро  устроил  драму,
И  со  злости  выбил  зуб!
*
Ветер  локоны  кудрявит
Аж  на  шее    жуткий  зуд.
Если  Петька  зуб  не  вставит
На  него  подам  я  в  суд.
*
На  дворе  похолодало
Вирус  гриппа,  вот  беда!
Тот,  кто  ест  чеснок  и  сало
Не  болеет  никогда!
*
Лист  упал  на  землю  с  дуба.
И  меня  на  пол  свалил.
Час  уже  лежу  в  отрубе
Листик  шиферный  ведь  был.
*
Я  с  высокого  забора
Совершила  кувырок.
Догоняла  ночью  вора
Даже  Петька  так  не  смог.

Дождь  по  крышам  тарахтит
Никому  не  спится....
Вот  и  мой  Петро  не  спит,
А  мне  ж  надо  смыться..
*
Мужики  вели  беседу,
На  собраньи  в  эту  среду,
-  Нет  на  ферме,  мол,  быка...
Кто  заменит...  хоть  пока?
*
Петька  в  поле  третьи  сутки
Время  пахоты  сейчас...
Слава  Богу,  кум  мой  чуткий,
Выручает  каждый  раз.
*
Мой  Петруха  -  скандалист
Это  каждый  знает.
Потому  худой,  как  глист,
Желчь  его  съедает!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760059
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ol Udayko

ТАКЕ БУТТЯ СТАРОГО БЕЗПОРАДНЕ

     [i]  ...правдива  історія  про  собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw  [/youtube]

[i][b]Т[/b]  ака  історія:  раз  песик  приблудився...
[b]А[/b]  звідки?..  Чи  не  впав  негадано  з  небес!    
[b]К  [/b]ому  ж  то,  як  не  нам,  двоногим,  пробудитись?  
[b]Е[/b]-х!  Що  за  люд!  Чуттів  і  милосердя  
                                                                                                             [b]  без…[/b]
[b]Б[/b]  уло  б  не  сумно  так,  якби  не  журні  очі
[b]У[/b]  пса,  що  плентався,  немов  трамвай  в  депо…  
[b]Т[/b]  ак  почались  його  безрадісні  то  ночі,
[b]Т[/b]  о  дні  собачого  труда  в  смітиськах,  
                                                                                                               [b]  по[/b]
[b]Я[/b]  ких  він    їжі  задля  ревно  шпортав  –
[b]С[/b]  обі  шукав,  клянучи  ницість  людських    зрад…  
[b]Т[/b]  а  швидко  постарів  через  життєві  корпи
[b]А[/b]  як  він  був  життю  тому  і  дружбі  
                                                                                                               [b]рад[/b]!
[b]Р[/b]  аз  зо́чив  він  вгорі  не  небо,  а    колеса...
[b]О[/b]  так  у  пса  життя  й  закінчилось  сумне…
[b]Г[/b]  осподня  кара  чи  феєрія  небесна?
[b]О[/b]!  Як  те  знать?  Та  кара  вбивцю  не  ми-    
                                                                                                                 [b]не[/b]…

12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b].  [i]На  фото  автора  героїня  цього  твору,
що  приблукала  до  двору  1.5  роки  тому,  та  загинула
під  колесами  "вельможного"  джипа  неподалік  дому.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


НАДЕЖДА М.

Моє вікно - це дивний світ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5pVnu1lmuRQ[/youtube]



У  шибку  стукнув  жовтий  лист.
Чом  на  вікні    моїм  спинився?  
Літати  маєш  добрий  хист,
Чому  до  мене  ти  прибився?
.
І  я  подумала  в  цей  час:
Гірка,  листочку,  твоя  доля.
Колись  ти  був  тут  для  прикрас..
Та  й  вас  торкає  Божа  воля.

Осінній  ранок  вдавсь  похмурим,
Туман  укутав  у  вуаль.
А  жовтий  лист,  всіма  забутий..
Ось  так  проходить  все.  Так  жаль.

Пливе  журба,  немов  примара,
У  перемішку  із  дощем.
Так  обважніли  сірі  хмари,
А  на  душі  і  біль,  і  щем.

Тут  дощ  змінивсь  на  мілку  мжичку,
І    стало  легше  на  душі.
В  вікно  заглянула  синичка
Неспокій  влігся  у    тишІ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759998
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Валентина Ланевич

Підсуньсь, приляжу біля тебе.

Підсуньсь,  приляжу  біля  тебе,
Обіймеш  чистим,  втомленим  теплом.
Моєму  серцю  воно  любе,
Не  хочу  бути  я  під  каптуром.

І  притулюсь  бочком  до  тіла,
Аби  відчути,  як  тече  любов.
Щоб  та  обидві  душі  гріла,
Щоби  горіла  поспіль  без  відмов.

Торкнусь  зажури  на  волоссі,
Що  загубилась  в  прядках  сивини.
Нехай  в  нічному  безголоссі
Німий  розчиниться  привид  війни.

11.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759958
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осінній ліс…

Осінній  ліс...Іду  і  подих  свіжий  відчуваю...
Укорінився  з  силою  могутнього  титана.
Неначебто  попала  я  в  блаженство  рідне  раю,
Маленькою  іще  доріжок  безліч  протоптала.

Осінній  лісе,  час  зліта  невпинно,  ніби  листя.
Уже  дорослою  твою  я  мудрість  поглинаю.
Шумить  гілля,  мов  граєш  на  бандурі,  бандуристе,
Таку  журливу,  щемну  пісню  зболеного  краю.

Осінній  лісе,  зостаюсь  з  тобою  наодинці
І  набираюсь  рівноваги  -  дух  живий  колише.
Я  усміхаюсь  дубу  віковому  і  ялинці,
Радіє  серце,  бо  моя  країна  владно  дише.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759957
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Елена Марс

Ничего не прошу у любви запоздалой - на завтра

Ничего  не  прошу  у  любви  запоздалой  -  на  завтра.
Лишь  надеюсь,  что  чувство  моё  не  покинет  меня.
Не  хочу  осознать,  ощутить  в  своём  сердце  когда-то,
Что  остыл  его  след...  и  уже  не  осталось  огня.

Бесполезно,  увы,  умолять  о  несбыточном  Небо.
Иногда  надо  -  молча  довериться  тропам  судьбы.
Понимаю...  Доверие  глупым  бывает,  нелепым,
Только  сердце  моё  не  желает  нечестной  борьбы.

По  течению  плыть  -  это  тоже  оправданный  выход.
Неизвестность  назвать  безрассудством  уже  не  берусь.
Ты  вошёл  в  мою  жизнь  так  нечаянно,  слепо...  и  тихо.
Пусть  живёт  это  чувство  -  пылает  в  душе  моей,  пусть...

Мне  бы  только  впитать,  в  свою  душу,  навечно,  твой  запах.
Мне  бы  -  губы  свои  доверять  поцелуям  твоим...
Чтобы  в  завтрашнем  дне  -  на  осенне-дождливом  этапе,
Вспоминать  этот  запах  и  вкус  своей  поздней  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759934
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 13.11.2017


OlgaSydoruk

Крепче меня обними …

Катится  солнце  с  горы...
Вечер  фонарь  зажигает…
Крепче  меня  обними  –
Душу  тоска  вынимает…
Видишь  –  и  тень  ожила…
Кто-то  её  раздевает…
В  локонах  тонет  рука…
Н`а  пол  шифон  опадает…
Пальцы  сплетает  в  замки…
И,наделённая,властью,
Жадно  целует  соски…  -
Нежность,ведомая,страстью…
Тихо  звучит  клавесин…
Звук  достают  молоточки…
Пыльный,затёртый  винил
Помнит  мелодии  ночи…
Кто-то    -  её  ожидает…
Кто-то  -  отмщеньем  кипит…
Кто-  то  -  от  глаз  укрывает…
Только  –  не  я,  и  не  ты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759917
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


ТАИСИЯ

Путь к здоровью


Ну,  конечно,  каждый  знает  –
Как  же  утром  сладко  спится!
Но  будильник  заставляет  –
На  работу  торопиться…

А  когда  спешить  не  надо,
Отсыпайся,  сколько  хочешь!
Сон  –  желанная  награда  –
Убегает  и  хохочет…

Как  сурок  –  не  спи  часами.
Путь  к  здоровью  –  бодрость    духа!
Это  ты  поймёшь  с  годами,
Лишь  когда    «укусит  муха»!

Пусть  «Обломов»  чешет  спинку.
У  него  финал  известен!
В  парк  спешу  я  на  разминку!
На  свиданье    с  бодрой  песней!

11.  11.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759914
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


ТАИСИЯ

Хризантема

Вчера  купила  хризантему!
Какая  роскошь!  Диадема!
Не  ругайте  шибко  осень…
Она  дарит  то,  что  просим.

Я  поздравила  подругу.
Осень  бегает  по  кругу.
Всем  дары  она    разносит
Те,  что  наше  сердце  просит.

Не  смущайтесь  наготы.
Щедра    осень    на  цветы!

11.  11.  2017.          (экспромт)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759913
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Циганова Наталія

и ещё…

Мы  пришли.
Мы  сумели.
Надо  же?..
Всё,  чем  вздрогнется  -  ни  о  чём...
День  -  случился.
Случился  -  радужным.
ЧТО  ещё?..
В  мир  распахнуты  окна  кассами  -
где  мы  вместе  уже  не  в  счёт...
где  умножен  один  на  массу  и...
и  ещё
где  прощаясь,  смывают  разницу
влажных  губ  и  горячих  щёк...
где  глотают  "уже"...  а  кажется,
что  "ещё"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759911
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Новоградець

ДАП

Ми  залишали  виснажений  форт  -
Туман  зимовий  був  тоді  не  з  нами  -
Димів  уже  не  наш  аеропорт,
Оскалений  бетонними  стовпами.

Мовчали  амбразури,  вже  без  нас,
І  вперше  відступаючи  без  бою,
Не  програний,  а  витриманий  час
Ми  в  ДАПі  залишали  за  собою.

Ми  знали  -  ще  не  мертвими  були
Від  вибуху  поховані  в  бетоні,
І  правила  підтверджені  пройшли  -
Нема  в  війні  з  Росією  законів.

Не  скаже  -  боягузи  -  нам  стратег,
І  докір  не  закине  нам  у  спину,
Розбиті,  ми  відходили,  зате,
В  поразці  зберігали  Україну.

Вже  строк  минав  відведений  якраз
Для  їхньої  безкарності  і  слави,
За  двісті  сорок  днів  вже  піднялась
На  їхню  смерть  народжена  держава.

І  там,  де  нагрівалися  стволи,
За  кроки  від  затаєнної  міни,
На  сірі  стіни  надписи  лягли  -
Автографи  всієї  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759827
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Lana P.

Лин і Щука

Вихвалявся  красень-лин,
Що  у  річці  він  один
Найспритніших  від  усіх.
І  у  щуки  виник  сміх.
Розказала  згодом  раку,
Що  впіймала  небораку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759563
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


@NN@

За колискову … внучечці.

Місто,
Віддзеркалює  світло  від  хмар.
Ліхтар,
Старий.  На  сторожі  у  тиші.
Осінь,
Мов  птаха,  на  ймення  Стожар,
Жовте
Листя  на  гілляччі  колише.
Ночі,
Вірний  спутник  -  морок  густий,
Стелить
Ковдру  м'яку  над  дахами...

Спи...Спи,
Моя  крихітко,  місто  вже  спить.
Янгол,
Крила  розпростер  понад  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759774
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Наташа Марос

ЗЕМЛЯ…

Рідна,  дорога  моя  земля,
Милая,  родимая  сторонка,
Геть  себе  не  уявляю  я
Без  твоей  травинки,  даже  тонкой...

Річка,  що  біжить  до  нас  здаля,
Может,  начинается  далече...
І  ліси  зелені,  і  поля,
Сёла,  люди,  города  -  не  вечны...

Лиш  земля,  стражденна  і  свята,
Знает  всё  о  нас  и  всё  умеет,
Вічна,  загадкова  і  проста
Грешных  нас  прощает  и  жалеет...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759767
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


@NN@

Лелю, Лелю…

                                                     *Лелю,  лелю,  лем  мя  ся  в  остани*

Над  травинкою  Ангел  схилився,  шепоче,-
проростай,  проростай...
У  гнізді,  над  пташиною  Ангел  тріпоче,-
Вилітай,  вилітай...
Над  тобою,  дитятко,  мати,  наче  -  Ангел,-
Виростай,  виростай...
...........................................................................

Не  забув  Господь  Україну,  лише  ти,  чоловіче,-
Не  забудь,  пам'ятай,
На  колінах  в  саду  Гетсиманськім,  Він  стояв  і  шептав,  -
*Не  покинь  мене,  Отче,  будь  в  мені*,
Потом  з  кров'ю  стікаючи  в  Землю,  серцем  в  Небо  вростав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759772
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Любов Іванова

УТРЕННИЙ КОФЕ

У-ходит  ночь  неслышными  шагами
Т-воим  теплом  моя    горит  щека.
Р-аскинул  крылья  лебедь-оригами
Е-му  бы  взмыть  на  волю,  в  облака...
Н-о  как  мечту  такую  сделать  былью?
Н-ет  здесь  тебя,  лишь  лебедь  на  окне.
И-  чувства  наши  время  кроет  пылью,
Й-  ты,  как  прежде  ночью  снишься  мне.

К-огда-то  здесь  мы  вместе  пили  мокко,
О-  том,  о  сем  беседуя  вдвоем.
Ф-антом  твой  здесь...и  мне,  любимый,  горько...
Е-ще  щека  горит  твоим  огнем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759760
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби цю жінку

Люби  цю  жінку,  бо  вона  єдина,
І  вірність  в  неї  у  крові.
З  тобою  завжди  у  важкі  години,
В  дні  блискавично-грозові.

Люби  цю  жінку,  бо  вона  твій  подих,
У  грудях  трепет,  серця  стук.
Добро  в  очах  і  непідкупний  подив,
Обійми  теплих  ,  ніжних  рук.

Люби  цю  жінку,  бо  вона  крилата
З  любов*ю,  у  душі  -  весна.
Пізнай  себе  подібно  до  Сократа,
Й  люби,  бо  МАТІР  лиш  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759684
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


archic

Без зонта

Забывая  меня  неистово
Ты    любуйся  прошу  закатами,
Небесами  такими  чистыми
И  признаниями    стократными

Не  скучай  в  полумраке  комнаты,
Ненаписанных  строк  сумятица.
Разбиваются  наши  компасы
Как  холодный  ноябрь  пятницей

Над  полями  любви  и  нежности
Пролетай  одиноко  странствуя,
Мы  совпали  такие  грешные,
Покидая  родные  станции.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759704
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


НАДЕЖДА М.

Невідправлені листи

Осінь  розкидала  жовте  листя,
Ніби  невідправлені  листи.
Тільки  сторінки,  на  диво,  чисті.
Що  хотіла  в  них  розповісти?

Де  знайти  таємних  адресатів,
Хто  чекає,  осене,    листів?
Чи  не  можеш  адрес  пригадати,
Чи  запас  потрібних  слів  спустів?

Все  писала,  рвала,  розкидала,
Не  могла  знайти  оті  слова,
А  коли  адресу  пригадала,
То  вже  осінь    стала  снігова..

Вітер  у  листах  знайшов  забаву:
Розкидав,  сміючись,  на  весь  світ.
Цим  зробив  він  дуже  добру  справу:
Адресатам  передав  привіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759682
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Валентина Ланевич

Вслухалась у нерівний стук серцебиття.

Тінь  смерті  вийшла  із  глухої  ночі,
Душа  завила,  бо  любов’ю  ще  жила.
-  Я  -  відпускаю,  -  дивлячись  у  очі,
Казала  стиха  і  холонула  уся.

Вчепилась  в  голову  двома  руками,
Хиталась  тілом,  ніби  маятник  часів.
Вмивалися  гарячими  сльозами:
-  Чому  саме  мене  ти  випадком  зустрів?

Щасливим  будь.  Піду.  Куди?  Не  знаю.
Летіли  в  прірву  сторінки  її  життя.
Він  був  у  ній.  Скорилася.  Чекаю.
Вслухалась  у  нерівний  стук  серцебиття.

10.11.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759640
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Елена Марс

Когда со мной придёте попрощаться

Когда  со  мной  придёте  попрощаться  -
Не  слушайте  надгробные  слова,
О  том,  что  смерть  -  огромное  несчастье...
Душа  моя  останется  -  жива...

Она  навек  останется  -  влюблённой,
В  свою  неповторимую  весну.
В  мужчину...  И  я,  в  небо  вознесённой,
На  время,  на  какое-то...  усну...

Мне  жизнь  моя  дана  была  -  на  радость!
Ведь  так  отрадно  время  на  земле,
Где  каждый  час  -  Божественная  благость!..
Неважно,  то,  что  путь  был  чёрно-бел.

Я  всё,  в  своих  стихах,  о  нём  пропела,
Не  пряча  к  жизни  страсти  и  любви...
Душе  моей,  порой  такой  незрелой
И  зрелой,  как  колосья  жёлтых  нив,

Судилось  этот  круг  -  свободной    птицей,
Под  солнцем,  вдохновлённо,  пролететь!..
И  сердца  мои  певчие  страницы
Не  лягут  в  гроб.  Бессильна  в  этом  Смерть.

Прочтите,  над  худым  остывшим  телом,
Стихи  мои...  о  счастье,  о  любви...
О  том,  о  чём  душа  моя  болела,
На  полную  свой  час  земной  испив!..

...  Когда  со  мной  придёте  попрощаться  -
Забудьте  про  надгробные  слова!
Прочтите  -  МНЕ  стихи  мои  о  счастье,
В  которых  столько  света,  естества!..

В  которых  я    -  душой  своей  жива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759596
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Lana P.

Спритна мишка

Спритна  мишка-шкряботушка
Почесала  сірі  вушка,
Щоб  підслухати  маляток
І  маленьких  котеняток.
В  «кішки-мишки»  з  ними  гралась  —
В  лапки  котику  спіймалась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759557
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


ТАИСИЯ

Авторитет


Все  говорят:  «к  мужчине  путь  -  через  желудок»!
И  это  чувствует  не  только  он  один…
А  вся  его  семья,  серьёзно  и  без  шуток
О  нём  заботится.  Он  –  «царь  и  господин»!

Он  сам  умело  может  приготовить  ужин.
А  если  надо  –  то  и  завтрак,  и  обед.
Но  как  приятно  сознавать  –  семье  он  нужен!
Всего  важнее  для  мужчин  –  авторитет.

09.  11.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759559
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Наташа Марос

ПОПОЛАМ…

Вот  мой  рай,  у  тебя  он,  конечно,  свой.
Забирай  мою  осень  к  себе  поближе,
Обними,  навсегда  уведи  домой  -
Одиночество  ветром  промозглым  лижет...
Закипит,  приглашая  двоих  на  чай,
Не  молчи,  или...  может,  чего  покрепче?
А...  давай,  никого  не  наприглашай  -
Раздели  пополам  сладкий  торт  и  вечер...
За  окном  не  увидишь  знакомых  птиц  -
Потемнело,  лишь  ветер  холодный  воет...
Согревая  касаньем  своих  ресниц,
Ты  надёжно  любовью  меня  укроешь...

                   -                  -                -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759527
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ліна Ланська

ШУКАВ ЇЇ

Шукав  її  у  древнім  фоліанті.
Як  шелестіли  тихо  сторінки
І  бігли,  повертаючись,  роки,  -
Зникали  зморшки,  руки  вузлуваті
Плели  із  терну  самоті  вінки.

Шукав  її  ізвечора  до  рання.
Лампада  в  небі  оживала  знов,
Як,  невмируща  у  віках,  любов.
Свічки  зотліли,  лиш  одна,  остання
Відкриє,  може,  задум  божих  змов?

Шукав  його  у  старовинній  книзі,
Попри  зневіру...  зреченням    проклять
Зминав  думки,  а  демони  не  сплять,
Ховаючи  у  дим,    в  тумані  сизім
Щось  немічне,  слабке,  як  немовля.

Шукав,  живцем  опалений,  осліплий,  -
Віки  міняли  радощі  й  жалі.
Вогненний  промінь  присягав  Землі,
Що  не  залишить  і  -  сніги  розквітли...
Маленькою  сніжинкою  на  склі.

01.10.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759429
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Вячеслав Рындин

По ветру…

пали  листья  в  листопад
без  медалей  и  наград
улеглись  на  тротуарах
вдоль  бульваров  и  в  садах
мнутся  лица  бишь  анфас
в  заушеньях  выкрутас
разновидные  подвиды
сорт  стареющих  гримас
вторил  в  тяге  к  ремеслу
архаичную  метлу
ультсырьё  полураспадов
разпетрошил  на  ветру…

08.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759362
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ярослав К.

Разноцветье

Разноцветные  листья  мозаикой  ветер
Разложил  по  земле,  словно  вышил  узор.
Ветер  -  самый  искусный  дизайнер  на  свете  -
У  любого  художника  б  выиграл  спор.

Разноцветные  кошки  сидят  под  машиной,
Подойду  к  ним  поближе,  скажу  им:  "Кис-кис..."
Так  доверчиво-ласкова  эта  пушнина,
Получить  всё  надеется  свой  суперприз...

Разноцветные  люди  в  пальтишках  и  куртках
Суетятся,  снуют  по  каким-то  делам...
Городской  муравейник  разрушен  как  будто,
Превратившись  сегодня  в  полнейший  бедлам...

И  цветы  разноцветные  возле  крылечка
Отдают  нам  остатки  своей  красоты...
Как  известно,  ничто  в  этом  мире  не  вечно  -
Заметёт  листопадом  и  снегом  цветы...

Разноцветные  мысли  мелькают  поспешно,
Серый  мир  одевая  обратно  в  цвета...
Да  и  разве  он  серый?  Цветной  он,  конечно!..
Эх,  пойду-ка  я  снова  поглажу  кота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759335
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


OlgaSydoruk

Не устрашает…

Не  устрашает  мраком  вечность…
Но  страшно  это  «никогда»…  -
Не  встретить  утро,  день  и  вечер…
И  -  не  смотреть  на  облака…
Не  слыть  -  любимицей  фортуны…
Не  быть  -  послушницей  судьбы…
Не  разрисовывать  картины…
Не  говорить  слова  любви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759404
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Анфиса Нечаева

Я хочу простить…

         После  просмотра  очередной  серии  
         из  сериала  *Детективы*  получился  
         вот  такой  стих.

Больно...Боже,  как  больно.
Знаю-ты  был  с  другой.
Мысли  гнетут  невольно-
Уже  ты  не  мой...не  мой...
Больно...Ну  почему  же  так  больно?
С  болью  не  могу  совладать.
Говорю  себе  хватит,  довольно,
Но  реву  и  реву  опять.
Больно...Невыносимо  больно
И  сердце  стынет  в  груди.
И  верить  не  хочется...Сложно
Поверить,  что  всё  позади.
Больно...Родной,  как  же  больно,
Но  смогу...и  хочу  простить.
Жить  без  тебя  невозможно.
Без  тебя  не  умею  я  жить.

 28.09.17    Анфиса  Нечаева  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759240
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Любов Іванова

Заглядає ранок у моє віконце

З-аблищало  сонце,  просинатись  треба.
А-  лінощі  кажуть  –  не  вставай  ще,  ні!!
Г-олубінь  безмежна  вранішнього  неба
Л-агідний  промінчик  скаче  по  стіні.
Я-  відкину  ковдру,  ніжитись  доволі,
Д-ень  прийдешній  стука  в  шибку    вітерцем
А-  душі  до  щему  необхідно  волі...
Є-  ж  бо,  що  тяжіє  серденько  свинцем..

Р-оздивлюсь  довкола,  день  такий  хороший,
А-ж  до  небокраю  поглядом  сягну.
Н-іч  вже  поскладала  сни  мої  у  кошик.
О-сь  де  я  сховаю  мрію  осяйну…  
К-олихає  вітер  калинОву  гілку,

У-  повітрі  пахне  прілий  падолист,

М-ріям,  як  і  людям,  солодко..  чи  гірко
О-н  скільки  зібралось  різних  тих  намист.
Є-  у  кожній  днині  неповторні  миті

В-осени  і  влітку,  взимку  й  по  весні,
І-  найкраще  небо  у  своїй  блакиті,
К-раще  не  насниться  навіть  увві  сні.
О-дчиню  кватирку  і  вдихну  свободи
Н-е  помітить  раю,  треба  буть  сліпцем.
Ц-е  й  не  може  бути  краще  насолоди
Е-ос*  розмовляє  з  першим  промінцем.

*  Еос  в  поезії  –  ранкова  зоря.

     Фото  -  з  інету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759230
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


OlgaSydoruk

Слишком чувственные точки

Слишком  чувственные  точки  в  недописанном  письме…  
В  эротичном  пухе  мочки…  На  запястье,..на  виске…
И  во  впадине  яремной,  и  на  пульсе  (на  бедре)…  -
Поцелуи  обжигают  прикасанием,  в  темноте...
Эти  бабочки  роятся  сокровенное  открыть…
И,  наверно,  не  боятся  -    меланхолии  испить…
Я  когда  тобой  болела,и  когда  звала  в  бреду,
То  сказать  одно  хотела:  что  люблю,  люблю,  люблю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759225
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Ol Udayko

100-РІЧЧЯ РАЮ або НЕВЕСЕЛИЙ ЮВІЛЕЙ

         [i]Грядёт  сто  лет  Переворота,*
         Над  Петербургом  Ангел  плачет…
                                       [b]  Олег  Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
     
                                   [i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В  сусіда  знов  «червоне  свято»!..
На  цей  раз  в  честь  того  100-ліття,
Коли  творилася  завзято
Так  звана  «царствена  еліта».

Матрос  закони  всі  зневажив,
Заговоривши  автоматом…
"Хто  тимчасові  тут?"  –  він  скаже…  
Й  закінчить  річ  відбірним  матом.

І  так  постала  та  Росія,
Яку  й  наразі  ми  ще  маєм…
Й  з’явився  сам  творець  –  «месія»,
Оголосивши  Рашу  раєм!

                                 [b][i]    2.[/i][/b]
Не  знаю,  як  твоїм  народам,
Судить  за  них  не  маю  права,
Та  втрапив  край  мій  тим  "уродам",
Коли  та  армія  –  орава  

Заброд  з  команди  Мурав’йова
Штиками  захопила  владу...
Із  давнини  тут  рід  Кийовий
Молився  іншому  укладу.

Й  запанували  дурість,  морок
Для  волелюбного  народу...
Не  обійшлось  без  вбивств  і  порок  –  
Осяйнокам'яній  в  угоду...    

Микола  Щорс  був,  певно,  першим,
Хто  в  карк  отримав  вражу  кулю…
Та  тим  сусіда  не  завершив  –
Скрутив  «братам»  трипалу  дулю.

Міхновський,  добрий  мій  земляче,
Хто  допоміг  тобі  у  смерті?..
Ще  й  досі  за  тобою  плачуть  –
В  чужій  живемо  круговерті…

А  далі  пали  правдописці  –
Письменники,  знавці,  поети…
Це  їх  в  українській  колисці
Чекістські  нищили  адепти!

                                   [b][i]  3.[/i][/b]
Сандармох,  Воркута,  Соловки
І  Мордовія,  й  тундра    Сибіру…
То  не  гра  вже  у  вас  в  піддавки  –
У  смертях  ви  не  знали  вже  міри…

І  кістки  українців  усюди:  
Густо  встелена  руська  землиця  –
Прислужили  тому  зайшлі  юди,
Й  держиморді  Сосо  вірні  лиця!

Через  те,що  не  йшли  на  «утори»
Непокірні  «брати»-гречкосії,
Влаштували  їм  голодомори…
А  що  мала  за  зиск  вся  Росія?..

                                 [b][i]  4.[/i]  [/b]
А  та  загарбницька  війна  –
Хто  влаштував  її  Вкраїні?
Мільйони  жертв  взяла  вона,
В  замін  залишивши  руїни.

І  не  кажіть,  що  вітчизняна,
Бо  рідною  була  УПА,
Та  спалена  вона  вогнями  –
Енкаведистів  мста  тупа!

А  голодівка  повоєнна,  
А  депортація  в  Сибір?
А  «Вісла»  підла,  потаємна?
А  в  шахти  (примусом)  набір?

А  газ  Дашави?  А  Чорнобиль?
А  тисячі  сумних  смертей?
Афганістан…  І  все  «на  обум»…
А  –  сльози…  (чуєте?)  дітей!..

Іще  і  далі  можна  б  «акать»,
Але…  чи  варто?  Наяву  –
О,  кільки  сліз!..  Не  треба  плакать:
"Я  стверджуюсь!  Бо  я  живу!"  –

Так  вигукнув  Павло  Тичина,
Бо  не  вдалося  розстрілять,
Як  те  «Відродження»  дитинне
І  як  письменницьку  всю  рать…

                                         [b][i]5.[/i][/b]
…Та  маскарад  на  Красній  площі**
Під  репет:  «Наці  не  пройдуть!»
І  –  о,  "кощунство"!  –  Бланка  мощі
Нам  кажуть,  що  новий  редут

Вже  зводить  цар  супроти  світу…
(На  ядерний  на  цей  раз  штиб)
О,  скільки  в  нас  ще  того  квіту  –
Диктаторе!  Вдавився  ти  б…

І  пнеться  геть  зі  шкури  Раша...
Вдається  й  до  таких  лукавств,
Як  нинішній  парад  на  Красній,
Немов  пародія  якась…
 
...І  буде  бал  ,  і  будуть  гості…
(Та  чи  поїде  хтось  туди,
Де  море  крові,  тлін  і  кості,
…І  канібалові  сліди?!)

[i]                                      [b]  [b]6.  Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте  ж,  радійте…  на  тризні  –
Злодіянь    не  забудуть  народи:
В  них  відняли  ви  їхню  вітчизну!
Ще  б  покаятись  вам,  та  вже  пізно  –
Адже  тендер  на  мсту  уже  продан![/b][/color][/i]

7.11.2017
_______

*В  Росії,  та  і  в  СРСР  теж,  величали  той  більшовицький  
   заколот  як  Велика  жовтнева  соціалістична  революція.
**МОСКВАрад  –  кошмарад,  присвячений  нібито  
75-річчю  параду  7  листопада  1941  року,  коли  
війська  Вермахту  вже  були  під  Москвою...  
Із  свіжої  преси:  «Видихніть,  та  ВВВ  давно  вже  
закінчилася  (закінчиться  й  ця,  ваша  –  загарбницька,
а  наша  –  за  Незалежність)  і  Гітлер  помер.    Рефрен  
сьогоднішнього  параду  "фашисти  готові  на  все"  
читається  як  "Росіяни  готові  на  все".    "Хворе  
суспільство.  Коли  нема  чим  пишатися,  починають  
мишачу  метушню.  Краще  б  розповіли  про  шкоду  
жовтневого  перевороту,  про  роль  покидьків  в  історії",  -  
пишуть  коментатори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 53

По  утрам  вампир  Гаврила
Заходил  к  Любаше  с  тыла.
Он,  любитель  пышных  тел,
Укусить  ее  хотел.
*
Я    Петру  носки  вязала
Вечерами  в  тишине,
Покраснев,  потом  сказала
Петь,  ты  женишься  на  мне?
*
Как  у  города  Калуги
Есть  на  трассе  две  подруги.
Ну  одна  из  них  -  то  я,
А  со  мной  -  свекровь  моя!
*
Одуванчики-цветочки
Собирала  на  лугу.
Ночевала  там  две  ночки,
Отойти,  блин,  не  могу!
*
Прокати  ка  ты,  Петруша,
С  ветерком  деревней!  Ох!
Только  конь  овса  не  кушал
Через  10  метров  сдох.
*
Пироги-  такое  дело.
Съел,  а  дальше  не  зевай.
Что-то,  где  то  засвербело,
Говори:  -  Бабуль,  давай!
*
Воробей  чирикал  с  ветки,
Ты  замечен  в  доме  Светки.
Нес  конфеты  и  цветы,
Мне  лишь  водку  носишь  ты!
*
Я  грибочков  насолила,
Помидоров,  огурцов,
Приходи  ко  мне  Гаврила
Я  невеста  -  будь  здоров!
*
При  луне  мне  спать  охота,
С  Ленкой  из  аэрофлота.
А  при  солнышке  -  с  Любашей,
Любка    солнца  даже  краше!
*
Боты  старые  чужие
Ты  мне,  милый,  подарил,
Только  ножки    заводные
В  старых  пляшут,что  есть  сил!
*
Ровно  в  3:12  ночи
Топчет  курицу  наш  кочет.
Зинка  стук  меня  под  бок.
Ну!  Давай  и  ты,  милок!
*
Так  и  быть  уговорила
Я  отдам  тебе  Петра,
А  ты  мне  отдай  Гаврилу,
Обменяемся  с  утра!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759063
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Елена Марс

О, Господи, как мило.

Конечно  же,  когда  нибудь  придёт
И  в  жизнь  мою  тот  день,  когда  умолкнет  
Любовь  моя  во  мне...  И  небосвод  -
Дождём  слезу  прольёт  на  землю...  Толку,

Что  был  в  моей  душе  небесный  свет.
Он  рвался  из  меня  тот  луч  -  наружу  -
Отчаянно...  так  много-много  лет...
И  нет  его.  Как  будто  душу  стужа

Сковала...  Будто  тело  обвила  
Бездушными  цепями:  руки,  шею.
Как  будто  я  напрасно  прожила,
Тем  чувством  самым  нежным  не  болея.

И  всё  же,  в  глубине  своей  души,
Я  буду  помнить  то,  что  я  любила...
Но  будет  только  Смерть  ко  мне  спешить  -
С  объятьями...  О,  Господи,  как  мило.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759040
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Наташа Марос

БЛАЖЕНСТВО…

Я  так  давно  вже  скучила  за  нами,
Де  ти  і  я,  і  ніч,  безсонна  ніч,
Де  ми,  благословенні  небесами,
Ще  не  пили  отрути  протиріч...

Яке  блаженство  геть  не  помічати
Ні  віку,  ні  погоди,  ні  часу,
Коли  іще  нема  чого  втрачати,
Не  заглядає  в  душу  сірий  сум...

Але  короткі  ті  хвилини  щастя  -
Солодкого  багато  не  бува...
Нехай  тоді,  на  зло  усім  напастям,  
Моя  любов  щоночі  ожива...
             
                     -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Салтан Николай

Імператриця

[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну  що  мені  на  долю  нарікати:
Зустрів  тебе  у  розквіті  років.
Таку  солодку,  ніжну  мов  цукати,
Імператрицю  західних  пісків.

Струнка,  граційна  і  така  поважна,
Хода  твоя  тихіша  за  листву,
Що  падає  на  землю  неосяжну,
А  я  цей  шелест  чую  за  верству.

І  це  тому  що  ти  моя  відрада,
Мій  вірний  компас,  мудрий  поводир,
Шалена  згуба,  невтамовна  спрага
Моїх  бажань  весняно  молодих.

Твій  погляд  оживляє  тлінну  душу,
Як  крапля  світанкової  роси
Відроджує  понівечену  сушу,
Даючи  шанс  усьому  прорости.

І  ллються  в  серце  ароматним  медом
Вишнево-стиглі  всі  твої  слова,
Що  тягне  тіло  у  безкрає  небо
На  танець  душ  весільний  карнавал.

І  сипле  золотом  казкових  меланхолій
Шалений  світ  добра  і  красоти,
Лиш  нас  веде  нестримним  ритмом  колій
В  яких  давно  обірвані  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 07.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Читайте, люди, Книгу із Псалмами

А  листопад  міняє  імідж  у  дерев,
Стоять  мовчазно  голими  стовпами.
Печальний  схлип  дощу  і  вітру  сильний  рев...
Тримайте,  люди,  Книгу  із  Псалмами.

Бо  беззаконня  вже  пройшло  давно  межу,
Країну  роздягають  можновладці.
Між  ними  і  людьми  незборність  рубежу,
Як  віл  знесилений,  народ  наш  в  пастці.

Щоби  не  втратити  надію  в  листопад,
Читайте,  люди,  Книгу  із  Псалмами,
Просіть  у  Бога  дати  низку  барикад,
Щоб  захистити  душі  від  омани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758977
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Олена Жежук

Невипите небо

Знов  непроханим  гостем  до  нас  завітав  листопад,
Журавлиним    відлунням    заплакане  небо  прорвало.
Прохолодні  дощі  ллють  у  груди  землі  невпопад
Нерозтрачене  небо,  якого  усім  було  мало.

У  каштановій  стиглості  тверднуть    надії  нові,
Хай    імпресію  осінь    вливає  у  душу  людини.
Я  із  осінню  хочу  відпити    ці  дні  дощові
До  останнього  листу…  останніх  тремтінь  бадилини.

Віддзеркалять  калюжі  вчорашнім  барвистим  теплом,
Під  нічним  ліхтарем  засоромиться  клен  облисілий.
Я  прощаюся  з  осінню  тут,  під  вселенським  крилом,
Й  до  грудей  притискаю  невипите  небо  щосили.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Ярослав К.

"Москвич"

У  меня  к  "Москвичам"  как-то  с  детства,
Ну,  симпатия,  что  ли,  была.
Мне  казалось,  что  в  них  много  места,
И  вообще  -  идеал  для  села.

Привлекал  в  них  особенный  запах,
Необычный  глушителя  звук...
Если  где-то  услышу  внезапно,
То  как  будто  бы  едет  мой  друг.

Мне  казалось,  что  он,  словно  просит:
"Приголубь  ты  меня,  пожалей...
Потребитель  меня  уж  забросил  -
Настрогали  теперь  "Жигулей..."

...Это  было  в  лихих  девяностых...
Кто-то  денег  себе  смог  настричь,
Ну  а  я  жил  тогда  очень  просто,
И  хватило  мне  лишь  на  "Москвич".

Он,  конечно,  всё  время  ломался  -
Карбюратор,  ручник,  провода...
Я  не  очень-то  в  нём  разбирался,
Но  чинил  кое-что  иногда.

А  вот  что  я  не  делал  ни  разу  -
Я  не  знал,  что  его  надо  мыть.
Не  боятся  ведь  танки  же  грязи...
Я  умел  тогда  только  рулить.

Да  и  то,  это  мне  так  казалось:
Сел  за  руль,  и  уже  ты  герой...
Я  ж  учился-то  самую  малость,
Попадал  в  передряги  порой.

Ну,  а  так  он  был  другом  надёжным,
Выручал,  если  надо,  всегда,
Заводился  в  мороз  или  дождик...
Вот  с  колёсами,  правда,  беда:

Ведь  о  летней  резине  и  зимней
Я  не  ведал  ни  духом,  ни  сном.
И  катался  на  лысой  резине,
Тормозя  лишь  одним  колесом...

Жаль,  пожил  у  меня  он  недолго:
Стал  движок  барахлить  и  вообще...
А  потом  "Жигули"  были,  "Волга",
Но  тоскую  я  о  "Москвиче".

И  сейчас,  если  вдруг  я  услышу
Тот  знакомый,  особенный  звук,
То  я  радуюсь,  словно  мальчишка  -
Это  едет  старинный  мой  друг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758891
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


OlgaSydoruk

А зима не за горами…

А  зима  не  за  горами
Вьюгой  п`ологи    прядёт…
Рассыпая  пух  горстями,
Превращает  воду  в  лёд…
Розы  белые  рисует…
И  бутоны    -  на  стекле…
Барсы  снежные  гарцуют
Словно  кони  по  земле…
Время  с  памятью  играет…
Но  не  рвётся  её  нить…
Ком  тяжёлый  застревает…
Больно  -больно  проглотить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758918
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Наташа Марос

В СОТЫЙ РАЗ…

О  таких  говорят:  под  ногами  горела  земля,
Что  сквозь  пламя,  да  в  избу  -  сама,  ну,  конечно,  сама...
Поджигала,  ревела,  тушила,  палила,  паля!
Да,  когда-то  она  очень  многих  сводила  с  ума...
И  судачат,  что  душу  свою  уж  давно  продала
За  мгновение  -  быть  на  виду,  на  слуху,  на  коне...
По  ночам  спали  все,  а  она  не  спала,  не  спала,
Пропадая  в  ночном,  а  ещё  -  предрассветном  окне...
Новый  день  начинался,  где  призрачной  сказке  конец,
Понимание  сущности  грёз  -  ледяною  водой,
Что  никто  из  желанных  её  не  увёл  под  венец,
Хоть  была  сумасшедше-красивой,  такой  молодой...
Где  вы,  рыцари,  что  оседлают  строптивых  коней
И  обнимут  её,  дорогую,  ни  в  чём  не  виня,
Что  -  в  горящую  избу  и  без  промедленья  -  за  ней,
Не  боясь  умереть,  в  сотый  раз,  в  той  стихии  огня...

Приутихли,  умолкли,  упали  -  что  ниже  травы  -
Так  попроще...  кругом  очень  много,  так  много  простых...
Поспокойнее  с  ними  -  о  них  не  услышишь  молвы...
И...  один  лишь...  догнал  на  пороге  и  обнял...  А  ты?..

                           -                    -                      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758889
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


OlgaSydoruk

Мне бы пёрышко Жар-Птицы…

Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Мне  бы  -  искорку  огня…
Мне  бы  -  малую  синицу…
Мне  не  нужно  журавля…
Я  б  такое  сотворила  -
Я  б  осколки  собрала…
Я  бы  клеила…лепила…
И  счастливою  слыла…
Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Искру  тихого  огня…
Пару  зёрнышек  –  для  птицы…
Мне  бы  -  чуточку  тепла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758855
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Міраж (18+

Як  же  вміло  привабив  до  себе,
Драйв  очей  захопив  у  полон,
Ілюзорно  дивилась  у  небо,
І  морський  ухопив  Посейдон.

І  з  обіймів  міцних  не  втікала,
Цей  міраж  насолоди  нектар,
Бо  з  одного  пили  ми  бокала,
Колоритом  любові  вкрив  шар.

А  стосунки,  може,  приречені...
Бо  невічний  буває  фарфор,
Але  магма  в  тілах  розпечена
Малювала  кохання  узор.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758838
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Елена Марс

Растает последний закат уходяшего года

Растает  последний  закат  уходяшего  года,
С  собой  унеся  мой  прощальный  задумчивый  взгляд...
Год  новый  заявится  -  громким  хрустальным  аккордом:
По  царски,  с  триумфом  -  его  неизменный  обряд...

И  взгляд  повернётся  -  к  нему,  с  обновлённой  надеждой,
Как  будто  бы  он  -  всемогущий  -  как  нА  Небе  Бог!..
А,  вдруг,  он  окажется  злым  бессердечным  невеждой?
А  может  быть,  всё-таки,  будет  в  том  молодце  толк...

Немало  сменилось  таких,  на  веку  моём  женском.
Встречаю  их  -  с  верой,  не  пряча  душевный  наив...
У  всех,  поначалу,  характер  такой  джентльменский...
Ах,  годы!  Вы  так  не  похожи...  но  все  вы  -  мои...

Плохие,  хорошие  -  все,  безусловно,  бесценны  -
Как  кольца  цепочки  -  длиной  в  мою  бренную  жизнь...
И  пусть  эта  жизнь  никогда  не  была  совершенной,
Всегда  я  старалась  в  душе  сохранить  оптимизм.

Всё  ближе  и  ближе    закат  уходящего  года...
Он  старые  главы...  с  собой,  в  забытье,  унесёт...
Для  новой  главы  мне  судьба  приготовила  повод...
Я  верю,  что  будет  не  худшим  и  завтрашний  год...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758713
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


ТАИСИЯ

Коктейль "Здоровый сон"

Обильный    ужин  –  нам  не  нужен!
Не  соблазнит  и  ресторан.
Взамен  –  с  коктейлем  мы  подружим:
В  нём  есть  ценнейший  триптофан.*

Он  обеспечит  тебе  радость,
Здоровый    полноценный    сон.
К  утру  исчезнет  наша  слабость.
Я  вновь    как  будто  окрылён.

Считала  раньше  –  ужин  вреден…
Его  «отдать    подстать    врагу».
Теперь  работает  мой    «блендер»  –
Я  фантазировать  могу.
 
Нарезав  овощи  и  фрукты,
Добавлю  вкусные  приправы.
Смешав  с  коктейлем  все  продукты,
Получим  вкус,  достойный  славы.

Коктейль  –  любой  заменит    ужин.
Не  будешь  никогда  простужен.
Гормоны  радости  и  сна  –
На  нас  влияют,  как  весна…

*  Триптофан  –  повышает  выработку  в  организме  
гормона    радости    (серотонина)      и
гормона    сна    (мелатонина).

04.  11.    2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758716
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Любов Іванова

ХОЧУ ОБРАТНО В ЛЕТО

Х-лещет  с  утра  и  до  ночи,  
О-сени  царь  -  косохлёст,  
Ч-естно,  нет  более  мочи.  
У-жас,  блокада  из  слёз.  
 
О-х,  надоела  мне  слякоть,  
Б-оже,  как  ливень  унять,
Р-анит...  и  хочется  плакать,
А-вгуст,  вернись  к  нам  опять.  
Т-ам  спелых  яблок  корзины,  
Н-ежность  и  щедрость  лучей,  
О-сень  сменила  картины,  

В-плоть  до  земных  мелочей.  

Л-истья  сложив  за  сараем,  
Е-дкость  свою  укроти.  
Т-о.  что  мне  так  не  хватает,  
О-чень  прошу  -  возврати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758722
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Ліна Ланська

ЗЛА Й ДОБРА

Озирнись,  он  веселки  місток
На  пощерблену  площу  упав,  -
Розмалюй  сіру  тінь  отим  дивом.

Хай  не  тисячі  літ,  тільки  сто
Снись  йому...знаю,  доля  скупа
Не  віддасть  тебе,  зраджену    й  сиву.

Не  віддасть,  бо  іде  в  інший  бік,
Малювати  позичений  рай,
Ненадовго,  -  єдине  століття

Залишаючись,  візьмеш  собі...
Хто  там  зна,  чи  проси,  чи  збирай?
Ваші  сни  -  сухостій,  не  суцвіття.

Озирнись,  розквітає  не  скло,  -
Сніг  бентежно  торкається  рам
У  прозорому  відчаї  топить.

Вже  нема,  а  ще  вчора  було:
Цілував  змерзлу  в  полудень  Ра
І  стріла  не  вчепила  крило,  -
Рятувало,  допоки  жило.
Розмиваючи  спінену    грань
Зла  й  добра...

10.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758736
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Akimova

Милые бабочки

Вот  они  –  под  стеклом,      на  иголочках.
Под  замочек  надёжно    упрятаны,
По  ранжиру  и  рангу    приколоты,
И  одна  живописней    другой.

Вот  они  –  наши  чудные  бабочки,
Жить  мешавшие,  спать  не  дававшие,
Трепыхавшиеся  добросовестно  –
Обрели  долгожданный  покой.

Сколько  раз  я  лицо  твоё  видела,
Искажённое    спазмами    нежности  –
Это  милые  добрые  бабочки
Изводили  тебя  изнутри.

Сколько  раз  в  пароксизме  отчаяния
Этих  бабочек  я  ненавидела,
Заставлявших  дышать  по-весеннему,
Бередивших  мои  ноябри.

Махаоны  и  просто  капустницы,
И  павлиньи  глаза  сумасшедшие,
И  ночные  –  смешные  и  страшные…
Надоело  мне  быть  крепостной.

Вот  они  –  под  стеклом,  на  иголочках.
Не  грусти,    не  рыдай  слишком  жалобно  –
Ты  еще  возродишь  милых    бабочек.
Но  уже  не  со  мной,  не  со  мной…  

[i]2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758669
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Валентина Ланевич

Скриплять качелі заржавілі.

Скриплять  качелі  заржавілі,
Не  чутно  сміху  дітвори.
Пусті  будинки  обважнілі,
Вітри  гуляють,  де  двори.

Жовтаві  сосни  німотою
Із  тугою  горнуть  печаль.
Текло  життя  колись  рікою,
Чорнобиль  -  пустки  пектораль.

Відродження  чекають  душі,
Хто  впав  в  невидимім  бою.
Життя  не  лиш  в  хлібі  насущнім,
У  єдності,  в  однім  строю.

Поправить  смерть  теплом,  любов’ю,
В  дружній  підтримці  всіх  живих.
Без  хизувань  у  марнослав’ї,
В  діяннях  людяних,  простих.

04.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758622
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Ярослав К.

Срывается снег

Срывается  снег,  уж  не  знаю  ли,  первый...
Да  впрочем,  неважно,  какой  он  по  счёту.
Срываюсь  и  я...  Ох,  опять  эти  нервы!..
Сегодня  подводят  они  меня  что-то...

Срывается  снег,  неприятный,  холодный...
Однако,  головушку  чуть  освежает...
Предзимний  ноябрь  своей  непогодой
Тоску  мою  с  осенью  так  провожает.

Срывается  снег  с  припорошенной  крыши...
Срывайся...  Но  крыша-то,  крыша  -  на  месте!
Душевная  буря  всё  тише,  всё  тише...
Тревожные  мысли,  не  лезьте,  не  лезьте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758546
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Серце рідної країни

Київ  -  місто  славне  на  Дніпрі,
Серце  рідної  країни,
Щастя  пік,  що  сходить  на  зорі,
Скарб  моєї  України.

Вулиця  Хрещатик  -  головна,
Це  одна  з  перлин  Європи.
Для  душі  колиска  чарівна,
Образність  її  у  тропах.

Лавра  сяє  блиском  куполів.
Брама  -  "Золоті  ворота".
Я  милуюсь  безліччю  садів,
Що  в  осінній  позолоті.

І  церкви,  Софіївський  собор,
Вод  дніпровських  узбережжя  -
Все  люблю,  мій  київський  фавор,
Серцю  милий  ти  в  безмежжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758532
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Радченко

Пізня осінь

Не  розуміючи  слів,
Не  відчуваючи  біль...
Лише  липка  пустота
Важко  торкнулася  вій,
Сльози  печуть,  немов  сіль
Щоки  і  стислі  вуста.
Осінь  в  промоклім  плащі
Йде  крізь  тумани  й  дощі,
Іней  в  траві  розсипа.
Листя  струсило  гілля
І  сном  тривожним  земля
Під  спів  вітрів  засина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758526
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Наташа Марос

ОХРИСТА…

Загуляла  з  дощами  охриста,
Упилася  туманом  в  рову
І  своє  жолудеве  намисто
Розгубила  у  мокру  траву...

І  включала  музики  на  повен,
Аж  у  сні  ворушилась  зима;
І  хитала  примерзлий  вже  човен,
Наче  розуму  в  неї  нема...

Ще  стриптиз  танцювала  з  вітрами,
Довгі  коси  вплітала  в  гілля...
І,  весела,  не  спала  до  ранку,
Аби  тільки  гуляла  земля...

Гей  ти,  Осене,  п'яна  чаклунко,
Годі  пити  вино  молоде,
Забирай  вже  свої  подарунки
І  ховайся,  бо  холод  іде...

Лиш  сміється  -  нічого  не  чує,
Мочить  ноги  в  пошерхлій  воді,
Бо  гарячку  її  полікує
Повний  місяць  в  часи  сновидінь...

Заховає  в  останньому  листі,
Приколише  змарнілу  й  тоді
У  її  жолудевім  намисті
Дуже  солодко  спиться  рудій...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758496
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


OlgaSydoruk

Укрыла снежность в округе пустошь…

Тебе  сегодня  немного  грустно…
Не  умиляет  моё  искусство…
Не  сладкий  запах  моей  помады…
И  откровений  уже  не  надо…
Укрыла  снежность  в  округе  пустошь…
Не  тронув  нежность  шестого  чувства
В  сонетах  знатных  (в  миноре  звуков)
Без  перебоев  сердечных  стуков…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758492
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Елена Марс

Пробач мене, Любов

Жива  в  моїй  душі  така  надія:
Позбавитись  всіляких  протиріч.
Шкода,  що  не  навчилася,  не  вмію
Сумнівне  виливати  в  темну  ніч.

Щоб  зранку  прокидатися  -  новою.
Щоб  впевненим  відчувся  кожен  крок.
Хоч  дружній  ранок  з  мутною  імлою,    
Але  -  мудрець,  Не  злий  його  пророк...  

Чому  ж  оте  осяяння  приходить
Так  рідко?..  Все  життя  -  на  терезах.
...  Складна  людини  внутрішня  природа,
Частіше  шлях  до  мрій  вбиває  страх.

А  хочеться  відкинути  сумнівність
Й  довіритися  мріям...  "Гей,  агов!.."  -
Зовуть  мене  відлунням...  Тільки  відстань
Не  меншає...  Пробач  мене,  Любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758483
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


OlgaSydoruk

Побудь со мной…

Побудь  со  мной…
Пылают  свечи…
Тепло  уютно  стелется  у  ног…
Дыхание  стылое  зимы  ещё  далече…
Не  согревает  мой  смородиновый  грог?..
Ложись  на  бок…И,  подогнув  колени,
Как  тот  зародыш  кокона  любви…
И  мотылёк  –  воздушный(  из    мгновений)…
Касайся  нежно…и  -  не  отпугни…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758451
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Елена Марс

Білет, літак… Політ душі до мрії

Білет,  літак  -  і  напрямок  відомий  -
У  світ  моїх  найбільших  ностальгій.
Забудеться  в  зими  обіймах  втома,
В  душі  моїй  стривоженій  такій.

Залишиться  позаду  Східна  спека,
Попереду  -  дитинства  береги  -  
Волинь  моя  кохана  і  далека  -
Вітри  її,  морози  і  сніги...

Зима  для  мене  знову  стане  дивом,
Й  цвірінькання  червоних  снігурів.
Заскучила  душа  моя  за  співом  
Чудних  отих  малесеньких  птахів.

За  парком,  де  усе  мені  знайоме...
...  Від  сліз,  таки,  не  втримаюсь,  мабуть,
Коли  відчую  щастя  -  бути  вдома...
А  вдома  -  й  стіни  щастя  бережуть.

Білет,  літак...  Політ  душі  -  до  мрії  -
І  з  долею  поновлений  двобій.
...  Я  вистою,  я  зможу,  я  зумію
На  краще  не  розтратити  надій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758430
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 52

Вот  и  осень  наступила,
Я  ей  радуюсь  вдвойне.
Двух  мальчишек  закадрила
Кто-то  женится    к  весне.
*
У  меня  живот  круглеет…
Не  по  дням,  а  по  часам.
С  Петькой  надо  быть  наглее,
Вряд  ли  женится  он  сам.
*
Ой,  вы,  гости  дорогие,
У  нас  новости  плохие!
Закусь  и  графин  бухла
Кто-то  стырил  со  стола!
*
Плешь    уже  проела  мать!
-Надо  книги,  мол,  читать!
-  Мам,  не  злись,  я  буду  мудрой.
Увлекаюсь  камасутрой!
*
Доктор  смотрит  в  монитор
И  выносит...  приговор:
Секс  был  с  тряской?  На  подводе?
Вижу  пять  мальцов  навроде!
*
Даже  если  спирт  замерзнет
Разогреем  его  в  морге.
Есть  там  плитка,  греть  обед,
Будут  танцы  и  фуршет!
*
Наша  Таня  громко  плачет
Секс  опять  ей  не  оплачен,
А  бесплатно  и  впустую,
Папка  мамку  не  целует.
*
Я  подпрыгнула,  как  мяч,
До  чего  ж  ты,  кум,  горяч!
От  тебя  все  бабы  тают,
Или  я  одна  такая?
*
Танька  злая,  как  обычно,
-  Надо  чаще  и  ритмично!
За  секунду,  раз  15,
А  не  можешь,  нефиг  браться!
*
На  берёзе  две  синички
И  четыре  воробья.
Поздней  ночью  у  клубнички
На  работу  вышла  я!
*
Завязала  я  шнурочки
Прокурора  самого!
Он  пришел,  принес  цветочки!
Но  не  может  ничего!!
*
День  рожденья  у  подружки,
Я  устрою  ей  скандал!
Самогонку  пьют  из  кружки,
А  меня  -  никто  не  звал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758426
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


OlgaSydoruk

Разрывает ветер в жёлтом оригами…

Разрывает  ветер  в  жёлтом  оригами…
Высоко  уносит  маленький  листок…
Снова  плачет  Осень  горькими  слезами    -
Догорает  пламя  яркое  у  ног…
Серебрится  локон    -  прямо  над  висками…
Колокольным  звоном    -  стон  со  всех  дорог…
Белоснежный  кокон,где  -то  за  гор`ами,
Россыпью  жемчужной    -  и  на  мой  порог…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758417
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Ol Udayko

МІЙ ПАДОЛИСТ

           [i][b]Tth[/b][/i]
         [i]...щастя  вимірюється  тим,  хто
           з  тобою  зустріне  твій  падолист.  
                                                                     [b]  Ol  Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]                                    
[i][b][color="#05557a"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  плідні  і  кволі,
Та  не  зне́сло  лихим,  сивим  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
Дерева́  –  колись  буйні  і  п’яні  –
Самотіють  безлисто  і  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Шаленіє…  мовчить  гордо    осінь,
Мов  принишкла  у  дії  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність…  неправильність  ліній.  
У  природи  немає  вже  віри,  
Окрім  Бога  Всевишнього  волі…
Та  в  любові  могутніють  міри  –
Міри  щастя…  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Інтуїція

Незакінченість  крапками  тане...
І  в  думках  ти  знов  зі  мною,
Ніби  камінь  в  темну  воду  канув,
Ти  із  гордістю  в  двобої.

А  ця  тиша,  мовби  розриває
Небо  на  шматки  перкалі.
Вітер  листя  з  щемом  розвіває,
І  летить  воно  опалом.

Інтуїція  вузлом  єднає,
Рух  життя  тепер  в  спіралі.
Та  яка  ж  бо  гордість?  Час  спливає.
Мчиш  до  мене  магістраллю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758219
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Вячеслав Рындин

Вишу на осине…

Вишу  на  осине  в  дубраве  лесной
Несорванный  ветром  листок  прорезной
Соседушка  рядом  был  сорван  вчера
Лихая  судьбина  и  злая  пора  
Клюёт  бледным  носом  влачит  хилый  взгляд
Когда  же  начнётся  крутой  листопад
Зовёт  улетевший  в  чужие  края
Взлетаю  по  ветру  на  карте  Земля…  

01.  11.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758216
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Ліна Ланська

ЗБОЧЕНИЙ СВІТ

Збочений  світ  -  не  задимлене  ,  БАЧ!
Навпіл  розірвані  хмари
Вирваним  краєм  почвари,  -
Листя,  що  впало  під  жалісний  плач.

Не  розбивай  на  хвилини  роки,  -
В  присмерку  день  збайдужілий.
Витягнуть  душу  і  жили
Ті  телефонні  короткі  гудки.

Збочений  світ    -  не  заплачений  борг.
Сутінкам  в  очі  не  глянуть,  -
Виїсть  їх  змучена  пам"ять  :
Зашморгом  виснуть  вмовляння  і  торг.

Збочений  світ  -  неозначений  глум.
Тіні  розбіглись  в  бентезі,
Місяць  звисає  на  лезі,
Шкрябає  променем  просто  по  склу
Чи  не  прокинеться  крейзі?  -

Збочений  світ...
18.  09.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758300
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


ТАИСИЯ

Не нарушай закон природы


«Уж  небо  осенью  дышало,
Уж  реже  солнышко  блистало»…
Тревожат  грустные  слова.
О  поздней  осени    молва.

И  вот  она,  моя  голубка,
Раздета  –  с  головы  до  ног…
Зима  придёт  –  подарит  шубку…
Ты  потерпи    ещё  чуток…

Неумолим    закон  природы.
Он  не  зависит  от  людей.
Ему  подвластны  все  народы.
Его  диктует  «чародей».

Он  справедлив  и  беспристрастен,
Как  опытнейший  педагог…
Для  человека  –  безопасен,
Ты  только    выучи  урок…

Но…если  вдруг  закон  нарушишь…
И  станешь  «на  тропу  войны»,
Весь  гнев  ты  на  себя  обрушишь,
Не  смоешь  грех  своей  вины!

И  независимо  от  моды…
От    направления  дорог…
Должны  жить  в  мире  все  народы!
Таков    единственный  итог.

31.  10  .  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758117
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Ярослав К.

Роется осень внутри

Листопад  метёт  за  окном,
Колокольный  звон  слышен  издали...
Может,  он  зовёт  к  своей  пристани,
Ну,  а  я  тут  всё  о  земном...

Вроде  есть  и  семья,  и  дом,
Но  порою  мне  очень  хочется
Абсолютного  одиночества
И  подумать  чуть  о  своём.

Поразмыслить  не  о  делах,
А  о  том,  что  в  душе  обветренной...
Разобраться  с  приоритетами:
Что  мне  важно,  что  просто  прах.

Сортировка  уму  нужна,
Пораскладывать,  успокоиться...
Понимаю,  что  наносное  всё,
За  которым  цель  не  видна...

Может,  осень  всему  виной,
Заслоняет  мне  небо  тучами
И  тоской  беспричинной  мучает,
Накрывая  меня  волной...

Или  это  греховный  груз
Постучался  в  дверь  моей  совести,
И  теперь  внутри  осень  роется,
Заодно  отгоняя  муз...

Всё  проходит,  пройдёт  и  грусть,
И,  конечно  же,  жизнь  наладится.
Дай  мне,  Боже,  сил  с  этим  справиться...
А  хандра  -  то  такое...  пусть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758091
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Поезія йде із душі

Я  тішуся  чистому  ранку
І  сонцю  осінньому  вдень.
І  кава  -  моя  забаганка,
Й  поезія  світла  -  мішень.

І  хочу  радіти  я  словом,
Молитва  вже  лине  увись.
І  янгола  прошу  святого:
Крилом  сніжно-білим  торкнись.

І  мрії  плекаю  я  в  серці,
І  любий  для  мене  весь  світ.
Перлини  збираю  із  денця,
 Бо  досвід  -  завжди  дивоцвіт.

Любов  бачу  в  кожнім  листочку,
Мені  навіть  милі  дощі.
Я  словом  сплітаю  віночок,
Поезія  йде  із  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758037
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Малиновская Марина

< Контрасты… >

То  нежность  и  возвышенность  в  стихах,
То  хочется,  порой  шутить,  иронизировать…
Потом    придут    сомнения    и    страх…
А    вдруг,    нечаянно    Тебя    обидела?...

И  если  заштормят  мои  стихи,  прости!...
То  переменчивость  Души  морской,  погодной…
Так  хочется  в  ладошках  счастье  сохранить,
Хоть  и  меняется  порывов  очерёдность…

То  нежность  и  возвышенность  в  стихах,
То  хочется,  порой  шутить,  иронизировать…
То  взрыв  на  солнце,  то  спокойствие  в  горах…
Но  всё-таки,  любовь  оркестром  дирижирует!


@  Марина  Малиновская  /  30.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757943
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Елена Марс

Це мир іде, в мій край, узліссям

Буває,  хочеться  мені
Втекти  подалі  -  на  полісся.
Пекти  хлібцята  запашні,
Гуляти  сонячним  узліссям...

Носити  воду,  як  колись,
Жінки  носили  -  коромислом.
...  Спливли  вже  ті  часи  кудись  -
Позаминулим  падолистом...    

Білизну  прати,  на  містку,
І  пісню  слухать  солов*їну.
Дивитись  в  лагідну  ріку,
Неначе  в  очі  України.

І  жити  в  мирі  і  в  добрі,
Не  знати  війн  страшних  і  болю.
Але  ж  і  в  ті  часи  старі
Вкраїна  повнилась  журбою...

Моя  Вкраїна  золота,
Моя  колиско  синьоока,
У  мене  доля    не  проста,
А  в  тебе...  

...  Господи,  чому  
Така  жахлива  і  жорстока?!

За  що,  скажи,  за  гріх  який
Моя  земля  в  собі  хоронить
Ще  не  розквітчані  квітки,
Які  життя  її  боронять  -

Своїм  життям,  йдучи  на  смерть,
На  вірну  смерть,  від  рук  ворожих?
Від  сліз  вона    втомилась  геть!
Врятуй  її,  ти  чуєш,  Боже?!

Ти  ж  бачиш  все,  на  Небесах,
Ти  ж  добрий,  свя́тий,  всемогутній!
Спини  Вкраїни  біль  і  жах!
Даруй  їй  сонячне  майбутнє!..

...  Який  в  тім  сенс,  щоб  матері
Синів  своїх  у  землю  клали?
Чекає  кожна  на  поріг  -
Живого  сина!..  Гвалтували

Вже  досить  синьоокий  край!
Вже  ж  стільки  пролилося  крові...
То  ж  землю  милу  уквітчай:
Життям  і  миром!  І  любов*ю...

...  Буває,  бачу,  в  дивнім  сні:
Весна  гуляє,  на  поліссі...
Ні,  то  не  мариться  мені  -
Це  мир  іде,  в  мій  край,
узліссям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758015
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Ліна Ланська

МАРІЯ МАГДАЛИНА

Не  схиблю,  йтиму...  навіть  час  злякався  вже,  -
Зіщулився  у  крапку  і  волає,
Що  береженого  ще  й  досі  береже
На  небі  Хтось,  відкривши  вхід  до  Раю.

Не  схиблю,  розпач  залишу  по  той  бік  сну,
Нехай  розквітне  подихом  багряним.
Вплететься  в  душу  болісно-тісну,
Дістане  дна,  повідчиняє  крани...

Не  схиблю,  як  сльозами  виллються  роки.
Мізерна  мить  -  життя,  коротким  треком
Застиглим  світлом...  від    Господньої  руки,  -
Магічний  промінь  полотен  Ель  Греко.*


Надзвичайно  загадкові  його  численні  релігійні  твори,  де  світло  і  справді  йде  як  від  
самого  Бога.

Хочу  зазначити,  що  вірш  -  це  не  переказ  картини,  це  наше  сьогодення.

22.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758016
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Любов Іванова

ОСІННЯ ЗАЖУРА

О-дцвіли  у  садах  різнобарвні  жоржини  і  айстри,
С-пілих  яблук  і  груш  вже  не  чути  п'янкий  аромат.
І-  змінився  чомусь  на  похмурий  з  веселого  настрій,
Н-аче  все  у  житті  розладналось  і  йде  невпопад.
Н-оровлива  пора,  то  морозно,  то  мряка,  то  вітер,
Я-сний  день  випадає  на  тиждень  хоча  б  лишень  раз.

З-аблукала  любов  серед  рим,  серед  смутку  і  літер,
А-    рядочки  віршів  затремтіли,  мов  лист  від  образ.
Ж-уравлине  «курли»,  як  ножами  у  зранене  серце
У-  природи  мінор…та  невже  буде  так  до    весни?
Р-зпинають  вітри  падолист  у  нестримному  скерцо,
А-  допоки  нехай  нам  насняться    про  проліски  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


OlgaSydoruk

Я не слышу, как дышите…

Экспромт

Я  не  слышу,  как  дышите…
Когда  письма  ей  пишите…
Но  я  знаю,  наверное,
Все  слова  Ваши  –  верные…
И  я  знаю:  что  нежные  
Ваши  чувства  безбрежные…
Если  станете  свататься,
Обещает  не  прятаться…
Она  знает,как  плачется…
И  отвергнутым  –  значиться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757919
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Радченко

Краса душі незмінна, неповторна (акро)

[b]К[/b]раса  душі  незмінна,  неповторна,
[b]Р[/b]оки  її  окреслюють  усе  чіткіш,
[b]А[/b]  негаразди  перемелять  часу  жорна,
[b]С[/b]лід  ледь  помітний  залишаючи,  не  більш.
[b]А[/b]  так  бува  —  її  не  завжди  помічають,

[b]Д[/b]уша  красу  не  виставляє  напоказ.
[b]У[/b]се  життя  у  спину  все  штурхають,
[b]Ш[/b]епочучи  услід  слова  їй  злі  щораз.
[b]І[/b]  крім  краси  душа  наповнена  терпінням,

[b]Н[/b]езмінна  в  цім  вона  впродовж  всього  життя.
[b]Е[/b]нергія  добра  своїм  промінням
[b]З[/b]ігріє  навіть  збайдужілі  вщент  серця.
[b]М[/b]ені  людей  таких  зустріти  пощастило
[b]І[/b]  зрозуміти,  що  таке  краса  душі.
[b]Н[/b]авчилась  в  них  ослаблі  розправляти  крила,
[b]Н[/b]е  жалітись  на  негаразди  у  житті.
[b]А[/b]  доля  зустрічі  знов  дарувала  й  знову,

[b]Н[/b]емов  підштовхувала:  без  сумління  йди.
[b]Е[/b]тапи  у  житті  проходила  я  нові,
[b]П[/b]ри  тому  відчувала  я  красу  душі.
[b]О[/b]гранену  добром  й  теплом  безмежним,
[b]В[/b]ід  цього  змінювалось  щось  й  в  моїй  душі.
[b]Т[/b]ак  почуття  довіри  кроком  обережним
[b]О[/b]здоблює  упевнено  життя  стежки.
[b]Р[/b]оки  красу  душі  окреслюють  чіткіше,
[b]Н[/b]е  стане  від  тривоги  й  відчаю  слабкіша.
[b]А[/b]  що  в  житті  краси  душі  ще  красивіше?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757911
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


НАДЕЖДА М.

Сльози осені…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wRzKZd1alc[/youtube]

Постаріла  осінь...  Постаріла..
До  зими  лишився  один  крок.
Від  туманів  дуже  посивіла.
Лиш  думок  залишився  пучок..

Треба  готувати  свої    речі,
Скільки  їх?  Та  жменька  там  одна.
Неважкий  тягар  на  слабкі  плечі.
Ось  така  історія  сумна.

Обвела  все  поглядом  уважним...
Не  повірю,  що  тепер  все  так.
Лиш  недавно  я  була  поважна,
А  тепер  в  повазі,  як  жебрак.

Де  краса  поділася  шикарна?
Змили,  мабуть,  цю  красу  дощі.
А  тепер  вся  сіра  і  безбарвна,
Думки  неспокійні  уночі.

Пролилась  холодними  дощами,
Вітер  пожаліти  лиш  зумів.
І  якими  йти  тепер  стежками?
Ось  і  сніг  посіятись  посмів..

Це    зима  на  п"яти  наступає,
І  краде  осінні    іще  дні.
Та  вона,  мубуть,  того  не  знає:
Чим  хутчіш  -  скоріше  до  весни..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757902
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


OlgaSydoruk

Я искала слова для души…

Я  искала  слова  для  души,..
Откровение  молитвы  пречистой:
Среди  шёпота  той  тишины…
Среди  вороха  жёлтого  листьев…
Я  просила  возврата  любви,
Собирая  кораллы  в  монисто…
Не  смотрела  -  печальные  сны…
Не  читала  -  прощальные  письма…
Ты  запомнил  -  в  зелёном  глаза?..
Прикасание  губ  одалиски?..
Это  была,  наверное,  я…
Это  время  далёкое  -  близко…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757897
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Владимир Зозуля

Русь моя, нежная, крестная

Русь  моя,  кре'стная  родина,
В  таинстве  слова,  непрошеном,
Сердцу  нежданном,  негаданном,
Исповеда’ю  тебя  –
В  благословенье  грядущего,
На  искупление  прошлого,  
На  покаяние  в  нынешнем.
И  отпускаю  любя
Грех  той  надежды  несбывшейся,
Хлад  той  земли  запорошенной,
Боль  той  слезинки  рябиновой,
Что  снегири  окропят.

И  от  святого  угодника
До  подзаборного  пьяницы,
Всё,  что  даровано  радостью,
Всё,  что  страдало  в  тебе,
В  смерти  уйдет  за  ненадостью,
С  жизнью  придет  и  останется,
Словно  родимка  –  уродинка,
На  белокожей  судьбе.

Русь  моя,  нежная  родина,
С  чувством  доселе  неска'занным,
Но  от  молчания  истинным,
Я  о  прощеньи  молю,
Может  быть,  глупо-юродивым,
Или  бессвязно-несвязанным,
Но  исповеданно-искренним,
Словом  негромким:  [b][b]люблю[/b]…[/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757865
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


НАДЕЖДА М.

Вітер…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jxyEdde0Bvw[/youtube]


Вірш  друкується  удруге,  бо  був  десь  зник.
Прошу  вибачення  у  тих,  хто  писав  коментарі  до  нього.
Вони  теж  зникли.
---------------------------------------------------------------


Уважно  прислухаюся    у    тишу,
Подих  затаїла  лиш  на  мить.
Вітерець  гілки  дерев    колише...
(Ніч  надворі,  все  навколо  спить).

Та  для  них  це  -  справжня  колискова,
Заспокоїть  їх  вона  й  без  слів.
Суть  не  в  тому,  що  нема  ні  слова,
Їм  так  до  душі,  що  пожалів.

Кажуть,  що  у  вітру  нема  серця,
Що  відсутня  в  нього  і  душа.
Та  не  вірте!  Так  лише  здається,
Чом  тоді  дерева  він  втіша?

Чи  не  він  зірвав  зі  злості  листя,
І  дерева  голими  стоять?
На  калині  залишив    намисто,
Що  на  сонці  вогником  горять.

Бачить  він  красу  і  розуміє,
Знать:  не  безсердешний  зовсім  він.
Плакать  і  жаліти  так  уміє.
Небагато  має  все  ж  провин.

Вміє  шепотіть  мені  на  вухо,
Часто  мої  коси  розпліта.
Шепотить  мені:  не  падай  духом,
Як  вірветься  в  серце  метушня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757842
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Янош Бусел

Сонячне узлісся…

                                             [i]  [b]  [color="#ff0000"]  Дивлячись  на  тих  
                                                   двох...  На  узліссі...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#0d610d"]Сонячне  узлісся...  Вітами  -  руками
Молоду  берізку  захища  від    бід...
Клен  широколистий...Одинак  роками,-
Він  і  не  помітив  -  звідки  взявся  плід...

Прилетів...Улігся  під  куму  -  Калину,-
В  захисті...Приємно...Випустив  Росток...
Роки...В  вічний  вирій...У  весняну  днину
Вперше  Клен  поглянув  в  тихий  той  куток...

Молода  Берізка  витягнулась  в  небо  ...
Шелестіла  листям...від  неясних  мук...
Стан  стрункий  тулила,-  сніжно  -  біла  Геба-
До  його  могуття...  До  жилавих  рук...

Цього  року  вперше  Вітродуй  -  гуляка  
Пружний  стан  до  Клена  вперше  прихилив...
Ніжно  притулились...Радість  і  подяка!..
Визріло  кохання...Казка...Диво  з  див!..

Сонячне  узлісся...  Вітами  -  руками
Молоду  Берізку  захища  від    бід...
Клен  широколистий...Одинак  роками,-
Він  від  щастя  мліє...Засмутився...Глід!!.
[/color]



[/b][/i]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757756
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Новоградець

Київ

Вже  зорі  над  плесом  пливуть  золоті
І  берег  Дніпровий  синіє,
Неоновим  сяйвом  на  тихій  воді
Горить,  відбиваючись,  Київ.

Зриваються  з  гілок  в  недовгий  політ
Пелюстки  оббиті  трамваєм,
Кружляє  в  повітрі  каштановий  цвіт,
Безшумно  бруківку  вкриває.

Як  квіти  обпалі  на  водах  ріки,
В  любові,  журбі  і  надії,
Пливуть  для  нас  роки,  для  тебе  віки,
Ми  разом  мужнієм,  мій  Київ.

Ти  перший  хто  проти  хозар-ворогів
Здійнявся  валами  крутими,
І  першим  на  сході  поганських  богів
Топив  у  Дніпрі  Володимир.

Здіймались  до  неба  твої  куполи,
Світились  добром  в  позолоті,
Коли  кочовим  іще  плем'ям  були
Азійські  сусіди  навпроти.

Ти  вільний  від  диких  і  грізних  колись
Нащадків  ординського  іга,
Ти  знову  в  ряду  європейських  столиць,
Дніпром  уже  зламана  крига.

Вже  древній  Хрещатик  в  гірляндах  суцвіть
Каштанами  знову  біліє,
І  цвіт  на  бруківку  скидаючи  з  віт,
Стоїть  посивілий,  мій  Київ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757848
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Про що шепоче листя восени?

Про  що  шепоче  листя  восени?
Про  те  минуле  незабутнє,
Коли  всміхались  юні  ясени,
І  все  було  яскраве  й  літнє.

І  цілувались  зорі  уночі,
А  місяць  шлях  стелив  любові,
Твоя  рука  лежала  на  плечі,
І  верби  гнулись  пурпурові.

На  серці  -  радість,  сяйво  навкруги,
Тремтіння  в  грудях,  поцілунок
Солодкої  нестримної  жаги,
Елітний  "San  Vicente"  трунок.

О  молодість  моя  -  нестямний  шал,
Польотом  розганяла  хмари.
Суцільна  ніжність,  щастя  інтеграл,
Магічні  жмутки,  сила  чарів.

Шепоче  листя  восени  про  те,
Що  час  пробіг  швидкою  ланню,
Про  "San  Vicente"  спогад  і  соте,
Про  юність  чисту,  як  світання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757778
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


НАДЕЖДА М.

Дивна квітка - верес…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]

Хто  нам  першим  нагадає:
Літо  йде  на  спад,
Що  тепло  вже  відцвітає,
Кволий  спів  цикад.

Це  -  проста  і  скромна  квітка,
Полонить  наш  зір.
Починає  цвісти  влітку
Із  прадавніх  пір.

Квітка  верес  низькоросла,
Цвіт  аж  до  зими.
Так  пахуча,  медоносна,
Стелить  килими.

Невимоглива,  красива,
Бджіл  збирає  рій.
Хто  не  пив  оцього  дива?
Спробуй  цей  настій.

Він  надасть  в  здоров"ї  силу,
Хочеш  вір,  чи  ні...
Оця  квітка,  дуже  мила,
В  нас  завжди  в  ціні.,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757749
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Любов Іванова

ОСЕННИЕ ДОЖДИ

О-пять  прорвалось  высей  полотно,
С-  утра    хозяйкой  стала  непогода.
Е-два  видна  сквозь  мокрое  окно,
Н-ад  улицами  серость  небосвода...
Н-е  выйдешь  в  эту  слякоть  за  порог
И-    стоит  ли...  Вокруг  сплошные  лужи
Е-й-Богу,  даже  ливень  изнемог

Д-рожит  от  начинающейся  стужи.
О-мыл  он  все  деревья  и  кусты,
Ж-мурки  играет  с  мокрою  листвою
Д-ень-два  и  в  небо  стаями  дрозды
И-здав  свой  крик  взлетят  над  головою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757715
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Ярослав К.

Вдохнови меня на стихи

Вдохнови  меня  на  стихи,
На  такие,  чтобы  пробрало,
Чтобы  их  показалось  мало,
Чтоб  они  были  не  сухи;

На  такие,  которых  ждёшь,
Как  сухая  пустыня  -  влагу,
Как  поэта  перо  -  бумага;
От  которых  бросает  в  дрожь.

На  стихи  меня  вдохнови,
От  которых  краснеют  щёки,
Чтоб  из  самого  сердца  -  строки
О  пьянящей  большой  любви.

Вдохнови  на  стихи  меня,
Что  нужны  нам,  как  будто  воздух,
От  которых  уносит  к  звёздам,
И  что  греют  сильней  огня.

На  стихи  меня  вдохнови,
Я  скучаю  за  вдохновеньем,
За  весенним  души  цветеньем,
Лишь  цветочки  ты  те  не  рви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757713
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Елена Марс

Увы, ты не скульптор, не Бог

Увы,  ты  не  скульптор,  не  Бог,  чтоб  судьбу,  будто  статую,
Слепить.  Не  напишешь  сценарий.  Не  тот  сценарист...
Утюжь  -  не  утюжь  -  всё  равно  остаётся  помятою,
Хоть  гладко  чужую  играет  на  сцене  артист.

Коль  плохо  тебе  -  ты  вином,  на  какое-то  времечко,
Поможешь  себе,  "подлечив"  на  душе  дискомфорт.
Но  жизнь,  продолжаясь,  наносит  удары  по  темечку...
И  чувство  такое,  как  будто  бы  терпишь...  аборт.
 
Как  будто  бы  знахарь  какой,  без  наркоза,  лицензии,
Нутро  ковыряет  и  шепчет  злорадно:  терпи...
И  ты  не  предъявишь  ему  никакие  претензии.
Ты  пойман,  как  зверь.  Ты  как  будто  сидишь  на  цепи.

О,  Господи,  Боже,  откуда  взять  сил,  для  терпения?!  
Болит  ведь  не  тело!  Страдает  от  боли...  душа...
Оправдана  ль  глупость  такая  в  судьбе  -  как  смирение,
Когда  ты  живёшь  и  не  можешь  свободно  дышать?..

Ведь  люди  так  мало  способны  судьбу  изменять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757677
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Радченко

Частушки

Млеют  девки  всем  селом,
Новость  офигенная:
Едет  новый  агроном.
Кто  с  ним  будет  первая.

Гонит  Фрося  самогон,
Кума  угощает.
На  намёки,  странный  он,
Ей  не  отвечает.

Спорят  бабы  у  колодца,
Что  же  с  Колькой  сталося.
Возле  юбок  он  не  вьётся,
Ваньке  улыбается.
                                                     
Без  гармошки  ты  женатый
На  тусовки  наплевать.
Кум  с  гармошкой,  черт  рогатый,
Любит  с  девками  гулять.

Я  по  ягоды  ходила
С  косолапым  встретилась.
Юбкой  голову  укрыла,
Притворилась  деревцем.

Справил  босс  себе  машину,  
Секретаршу  поменял.
Только  вдруг  взяла  кручина  —
В  ней  свою  жену  узнал.
_*_
Без  гармошки  ты  женатый
Потому,  что  знал  секрет.
Есть  машина  и  деньжата  —
От  девчат  отбоя  нет.

Я  по  ягоды  ходила,
Встретила  там  лешего.
Нам  без  ягод  сладко  было
Целый  день  до  вечера.

Справил  Ванечка  машину,
Проверял  трансмиссию.
Прокатил  куму  Галину  —
Выполнил  сексмиссию.
                               
Замуж  не  берёт  никто,
Приглашают  лишь  в  кино.
Ах,  последний  в  зале  ряд  —
Родила  троих  девчат.

Был  с  женою  на  югах,
Отдохнули  ох  и  ах.
А  теперь  мы  анонимно
Лечимся,увы,  взаимно.

По  деревне  кум  бежал,
Спотыкался  часто.
Бес  попутал  он  кричал,
Верку  спутал  с  Настей.
                                     
Попрошу  не  хулиганить
И  не  материться.
Не  ищи,  дурак,  по  пьяни,
Где  бы  заштормиться.

Яблоки  созрели,  груши,
Только  жаль  —  в  чужом  саду.
Муж  принёс  на  ужин  суши  —
Ними  бартер  проведу.

Догонял  муж  электричку,
Догоню  —  ей  в  след    кричал.
Как  всегда,  он  по  привычке,
На  "минутку"  опоздал.                                          

Ох,  сердечко  защемило  —
Ваньку,  надо  ж,  полюбила.
Ростом  мал  и  конопатый,
Но  кудесник  он  в  кровати.

Мы  сидели  в  темноте,
Затаив  дыхание.
Ты  коленку  трогал  мне
Вроде  бы  нечаянно.

Безработный  я  теперь,
Что  хочу,  то    делаю:.
Крышу  починю  иль  дверь
Дома  и  соседям  я.
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757645
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Валентина Ланевич

Безборонна душа плаче, голосить у ніч.

Обпалила  мої  крила  клята  ця  війна,
Вогнем  дише  та  холодить,  пощо  ти  прийшла?
У  гонитві,  у  примарній  слави  бо  катма,
У  осінню  дощовицю  скапує  сльоза.

Безборонна  душа  плаче,  голосить  у  ніч,
Покохала,  як  уміла,  не  розправить  пліч.
У  серденьку  кіготь  гострий,  дайте  пару  свіч,
Роздмухаю  з  іскри  віру  на  тисячу  літ.

На  добро,  на  Перемогу,  на  вірную  путь,
В  Україні  зроду  люди  мирнії  живуть.
Коли  ж  ворог  кордон  рушить,  на  захист  стають
І  боронять  честь  та  гідність,  волю  бережуть.

28.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757644
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 51

Я  на  паперти  стояла
От  шести  до  девяти
Сто  рублей  почти  собрала
Завтра  надо  вновь  идти.
*
Это  я  на  порносайте
Предлагала  Вам  интим.
Мне  копеечку  подайте,
Преподобный  Серафим.
*
Надо  взять  скорей  метелку
И  снести  на  мусор  елку.
Ну,  а  может  быть  оставить?
Ведь  за  месяц  -  снова  ставить!
*
Расскажите,  люди  добры
Почему  Мы,  бабы  -  кобры.
Мы  сычим  один  раз  в  год
Когда  деньги  муж  пропьет!
*
К  нам  приехал  юморист.
А  худющий,  словно  глист.
Что  ни  слово,  то  икота,
Накормить  его  охота!
*
Почему-то  позвонили
Этой  ночью  в  нашу  дверь.
Мой  придурочный  Василий
Раздраконился,  как  зверь!
*
Что-то  стало  холодать,
Надо  шубку  покупать.
Вот  продам  ведро  морковки
И  куплю  себе...  из  норки!
*
Для  Василия  халява,
Рубь,  фуфайка  и  канава!
Вась,  ты,  вижу,  больно  рад,
Без  больших  на  то  затрат!
*
Пить  таблетки  не  хочу
По  другому  хворь  лечу.
Ночью  с  милым  пропотею
И  здорова,  не  болею!
*
Птичка  крылышком  взмахнула
И  в  окошко  упорхнула.
Не  для  ней  оно  открыто,
Договор  у  нас  с  Никитой.
*
Дед  сидит  мой  на  крылечке
А  я  старая  -  на  печке.
Дед  к  соседке  -  бровь  дугой.
Я  -  по  темечку  каргой!
*
Я  закусочки  в  придачу  
Со  стола  в  трусы  напрячу.
Тут  еды  на  этой  свадьбе
Что  тележками  тягать  бы!!
*
Я  когда  узнал  про  Свету,  
Прям  в  беспамятстве  лежал.
Плакал  всю  весну  и  лето
Лишь  под  осень  перестал!
*
Как  на  наш  на  пикничок  
Вышел  Ванька-дурачок
Так  и  дал  бы  ему  в  глаз.
Он  всех  баб  увел  у  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757610
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Олена Жежук

У НІЙ…

Обра́зи  відпускаю  вдаль,  
У  міжсвітів  безмірне  коло.
О  не  вертайте  мого  болю
У  сховки  зранених  проваль
Ілюзії  чи  божевілля…
Бо  я  ще  день  –  не  надвечір'я,
Розкрилля!
 
Бо  я  ще  бранка  зелен-літа,  
Ще  образу  його  тавро.
В  мені  Адамове  ребро
І  карма  роду  заповітна,
Що  іменована  любов'ю…
Я  п'ю  її  з  небес  живою
З  тобою.

Зі  жмутком  сонця  у  волоссі  
Несу  в  щоденнім  суголоссі
Крізь  час,  крізь  будні,  крізь  роки́,
Щоб  хтось  торкнувся  невтямки́  
Її    змарнілим  спраглим  серцем,  
Щоб  виростив  нові  зеренця  
Тої  любові…

Боже  мій!
У  ній  затято  код  віків,
Свобода  вічного  натхнення,
Хрещатого  шляху  проще́ння,
Едем  зруйнованих  гріхів...

Іду  в  незвідані  світи  -  
Цей  світ  змілів  -  мені  ж  рости…
Прости...                                                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Радченко

Не завжди

Ходить  вітер  з  парасолькою  ланами,
Пильно  роздивляється,  а  що  там  й  як.
Скоро  закружляє  першими  снігами
День  осінній,  бо  буває  завжди  так:
Тільки  вчора  сонце  тепло  усміхалось
Й  небо  щиро  розливало  ніжну  синь,
Вранці  в  хмари  темно-сірі  заховалось
Й  дощ  зі  снігом  впереміш  заморосив.
Так  й  в  житті  —  приходить  раптом  холоднеча
І  здається  неможливим  щось  змінить.
Тягарем  важким  лягає  враз  на  плечі
Сумнів  й  розпач,  рана  відчаю  кровить.
Не  назавжди  перший  сніг  і  заметілі  —
Пори  року  змінюються  знову  й  знов.
Й  по  весні  садки  буяють  пишно-білі,
Й  заміта  снігами  першими  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757590
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


OlgaSydoruk

Этой осенью…

Этой  осенью  от  богов
Примеряю  венок  печали…
И  не  ведаю  –  для  чего
Его  нитями  привязали…
Этой  осенью  от  богов,
Примеряя,  венок  печали,
Догораю  свечою  вновь,
Замерзая,на  перевале…
До  вершины  идут  с  душой…
И  мечтают  взлететь  повыше…
До  портала  великих    -  зной…
Птахой  белою…  -  Слышишь?..Слышишь?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757565
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


НАДЕЖДА М.

Весна у осінь заблудилась…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0[/youtube]

Весна  у  осінь  заблудилась:
Одне  цвіте,  друге  вмира..
Своє  тут  кожному  судилось.
Яка    незвична  ця  пора!

Красива  тут  пора  згасання,
Та  очі  дивляться  на  цвіт.
Чому  ось  так?-  є  запитання.
Непередбачуваний  світ!

Пора  осіння  нагадає,
Що  і  в  людей  буває  так.
Здається,  сила  покидає,
Та  раптом  все  піде  у  смак.

І  ми  радієм    дням  холодним,
Дощам,  що  ллються,  як  з  відра.
І  не  буваєм  безпорадні,
Не  мучить  нас  тоді  хандра...

Так!  Осінь    можна  пережити,
Коли  в  душі  цвіте  весна,
Когось  всім  серцем  полюбити,
Тоді  і  осінь  не  страшна...

-----------------------------------
Недавно  бачила:  цвіте  вишня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757552
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І дяка Богу, що удвох

Хоч  восени  уже  проймає  холод,
Ми  ціле  і  єдина  суть.
Не  розімкнуть  нікому  міцність  кола,
У  душах  ще  сади  цвітуть.

Тримаємось  і  поглядом,  й  думками,
Очима  мовим  і  без  слів.
Тепер  в  осінньому  сплетінні  рами,
У  нас  -  сердечний  спільний  спів.

І  знову  ділимо  і  лихо,  й  щастя,  
Всевишній  нас  зчепив  обох,
І  молимось  в  поклонах  до  причастя.
І  дяка  Богу,  що  удвох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757524
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Елена Марс

Хандрите, я знаю… Я тоже хандрю

Хандрите,  я  знаю...  Я  тоже  хандрю...
В  ноябрьскую  пору  и  я  увядаю.
Туманное  время...  Пора  дождевая
Как  будто  бы  радость  в  душе  убивает.
Иным  и  не  быть  ноябрю.

Тяжёлые  мысли  взлететь  не  дают.
В  рассветах  сырых  -  и  на  сердце  сыреет.
И  мы  ощущаем  -    как  крылья  седеют.
Как  будто  усталые  крылья  болеют.
Такой  на  душе  неуют.

Не  надо,  прошу  вас,  не  надо  грустить.
Земные  часы,  как  известно,  -  по  кругу...
Мне  жаль,  что  согреть  мы  не  можем  друг  друга,
Но  в  наших  сердцах  -  лишь  печаль,  а  не  вьюга...
И  всё  же  не  порвана  нить...

Ничто  не  способно  ту  нить  разорвать,
Ту,  нить,  что  легла  между  мною  и  вами:
Строкой,  междустрочьем,  молчаньем,  словами!..
Та  нить,  что  украсила  судьбы  -  стихами  -
Оставила  в  сердце  печать...

...  Хандрите,  я  знаю...  Я  тоже  хандрю...
Но  серый  ноябрь  не  способен  на  подлость,
Хоть  щедро  в  сердца  он  отчаянья  подлил.
...  Виновен  ли  он,  что  весне  не  подобен,
Что  время  идёт...  к  декабрю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757513
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


archic

Во мне

Под  ногами  песок  и  гравий
Перламутровая  волна.
Где  стираются    наши  грани?
Эта  осень  тобой  больна

Так  пронзительны  крики  чаек,
Сплин  белёсых  причалов  в  грудь,
Мы  разорваны  в  этой  стае
Потеряв  своей  жизни  суть

Не  рифмуются  песни  наспех,
Без  тебя  становлюсь  немой
Одиночество  в  душах  настежь
С  бесконечною  синевой

Сердце  выложено  брусчаткой
Будто  с  чистого  все  листа,
Нарисованные  заплатки  
И  танцующая  листва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757475
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Елена Марс

А вітер зриває цвітіння весни

...  А  вітер  зриває  цвітіння  весни:
Летять  пелюстки,  у  танку  чудернацькім,
Подібні  до  снігу...  Неначе  зненацька
Влетіла  зима  в  мої  сни...

Святковою  стала,  від  шовку,  земля.
Їй  личить  біленька  весни  скатертина.
Це  Небо,  напевне,  малює  картину...
А  вітер,  душа  скрипаля,

Вальсує,  невтомно,  той  шовк  весняни́й,
Неначе  коханий  мене,  в  сновидінні,
Вальсує.  Яке  ж  то  красиве  томління...
Це  справдi  танок  неземний...

Танцюй  мене,  милий,  в  казковому  сні...
Так  хочеться  бути  в  обіймах  кохання...
...  Можливо,  любов  ця  яскрава  -  остання,
Яка  народилась  в  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757454
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


OlgaSydoruk

Не тоскуй, не грусти - не надо…

Я  была  твоею  весной...
Я  и  осенью  твоей  буду...
Обогрею  студёной  зимой...
И  "рябиновой"(от  простуды)...
Не  тоскуй,не  грусти  -  не  надо...
Всё  уходит...  и  навсегда  -
В  бесконечности  анфилады...
В  незнакомые  города...
Отрастила  я  белые  крылья...
Прикасаются  ягодиц...
Улететь  далеко  от  бессилия!..
От  печальных  его  границ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757424
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


OlgaSydoruk

А в раю - бесконечна весна…

А  в  раю  -  бесконечна  весна…
Наряжает  в  цветастые  ситцы…
Улетают  и  птицы  туда…
Улетают  и  душ  вереницы…
Время  всё  на  одних  жерновах,  
Перемалывая,  на  крупицы,
Превращает  нетленное  в  прах    
По  велению  Господней  десницы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757422
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Lana P.

КОНЦЕРТ НА ОЗЕРІ

Грає  жаба  на  гітарі,
Два  лини  танцюють  в  парі,
Карасі  кружляють  колом,
Цвіркунець  заводить  соло.
Бульбашки  пускає  сомик,
Бо  почув  співучий  дзвоник.

Розгулялись  на  забаві
Окунці  сріблясті  жваві.
Веселиться  і  в’юнець:
“Он,  який  я  молодець!
Хто  не  бачить,  хай  почує  —
Рак  у  панцирі  задкує…”.

Заховалась  у  лататті
Бабка  в  голубому  платті  —
Пише  ноти  на  водичці.
Стрибунець  везе  на  бричці
Комара  та  ще  й  комаху  —
Розбудили  черепаху.                      25/10/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757344
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Ліна Ланська

КОМУСЬ - МІДЯК…

Комусь  -  мідяк,  а  я  нестерпна,
Молюсь  на  Місяць*  уночі,
Як  зорі,  -  срібні  дукачі,
Дарує  флейтами    Евтерпа**
І  розсипає,  не  злічить.

Чи  у  Міжгір"ї,  чи  у  Римі
"Вдова  Кліко"  п"янить...  Монмартр
Фіалки,  -  лиху  на  кептар,
Неначе  бісом  одержимий,  -
Зриває,  аби  був  навар.

Комусь  до  серця  політеси,
Бо  ж  куртаузність***  не  порок,  -        
Мені  ж,  затерту  до  дірок,  -
Від  Місяця  і  тиск,  і  стреси,  -
Гранчасту    долю  поетеси:
Не  мідяки,    -  до  неба  крок...

Шагреневий  шматочок  шкіри,
Щоби  позбутися  зневіри.

*  "Місяць  і  мідяк"  С.Моем.
**Покровителька  музики  та  ліричної  поезії.
***Це  своєрідний  звід  правил  поведінки,  винайдений  ще  в  часи  Середньовіччя.


14.10.17



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757447
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


ТАИСИЯ

Найтворкс


Меня  потряс  один  профессор.
Он  –  Нобелевский  лауреат.
Спас  человечество  от  стресса.
Он  перекрыл  дорогу  в  ад.

Он  изобрёл  Оксид  Азота*
Не  знала  я    -  как  это  важно!
Чтоб  кровеносная  «Тойота»
Не  подвела  б  меня  однажды…

Луис    Игнарро  –  славный  Доктор!
Знакомству  с  ним  обязан  каждый.
Чтоб  от  внезапного  инфаркта
Ты  не  скончался  вдруг  однажды…

Кто  хочет  долго  жить  на  свете.
И  быть  значительно  моложе,
Есть  удивительное  средство:
Найтворкс    тебе  в  этом  поможет.

Я  изучила  средство  это!
Поняв  –  бесценна  его  польза!
Спешу  сказать  о  нём  поэтам  –
Заранее  –  пока  не  поздно…

24.  10.  2017.

*Оксид  Азота  –  молекула    жизни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757412
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Михайло Гончар

Сію, сію, просіваю…

Пересіюю  минуле
День  за  днем  підряд  -
На  один  бік  мат  і  дулі,
В  інший  шоколад.

Сій  не  сій  -  душевна  криза.
Стільки  помилок!
Віддаю  на  експертизу
Кожне  слово  й  крок.

Шоколаду  вийшло  мало,
Ще  й  гірчить  чомусь.
Мат  засвоїв  досконало  -
Як  не  є,а  "плюс".

Це  така,напевно,карма
Впала  на  лижню:
Портупея,дух  казарми,
Жарти  в  стилі  "НЮ".

Все  життя  -  урок,мов  клізма,
Не  урок  -  екстрим.
Жаль  лише,що  завжди  пізно
Скористатись  ним.

"Бонд"  пали,чи  самокрутки,
Вина  пий  круті  -
Так  і  так  зітруться  зубки,
Навіть  золоті.

Сію,сію,просіваю...
Досить,годі  вже!
Ніч  минула,сонце  сяє...
Бог  убереже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757408
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Akimova

Хочу на трамвай! (пародия)

                       [i]Остановка  трамвая.  Пустая  скамейка.  
                         ...................
                       Вдруг,  из  мрака,  такси  заблестел  огонек.  

                       Я  забыл  как  дышать,  наливаясь  волненьем...  
                       Заторможенный  миг  в  бесконечность  ушел...  
                       К  пересортице  в  мыслях  пришло  вдохновенье...  
                       Я  молюсь,  чтоб  с  таксистом  не  вышел  прокол  
               
                       автор:  Томаров  Сергей[/i]
                       http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757119


         [b]Хочу  на  трамвай![/b]

Как  по  мне,  так  трамваи  гораздо  надёжней.
Нет  у  них  на  колёсах  резиновых  шин.
Им  не  страшен  прокол.    И  трамваю  не  сложно
Обогнать  стадо  вялотекущих    машин.

А  когда  я  в  такси  –  я  дышать  забываю,
Только  страстно  молюсь,  и  всегда  об  одном  –
Чтоб  не  вышел  прокол.  И  зачем    не  трамваем
Еду  я?    Почему  не  шагаю  пешком?

Я,  поверьте,  не  трус.  Человек    я  не  робкий,
Но  в  такси  закрываю  невольно  глаза  –
Говорят,  что  у  них    скоростные  коробки
Барахлят.    И  отказывают  тормоза…

А  ещё  в  темноте  могут  фары  погаснуть.
А  ещё  могут  дворники  в    дождь  не  мести…

Я  хочу  на  трамвай!      Я  хочу!  Но    с  опаской,
Со  своим  ручником  и  своею  запаской
Всё  сажусь  и  сажусь,    хоть  убейте,  в  такси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757407
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Любов Іванова

РОЗДОРІЖЖЯ ЛЮБОВІ

Р-озійшлись,  розлучились,  погордо  пішли  в  різні  боки,
О-дцвіли  і  зів'яли  сумісного  щастя  квітки.
З-аблукались  в  житах  і    бажали  розлуки,  допоки
Д-оленосно  життя  не  зв'язало  образи  в  сніпки..
О-сь    тепер  все  як  є,  тільки  шлях  у  обох  одинокий,
Р-аптом  смуток  накрив  невимовно  брудним  полотном
І-  розлука  -  то  лиш  дуже  мудрі  життєві  уроки,
Жнив'яним  був  би  лан,  та  поріс  геть  увесь  бур'яном  .
Ж-уравлі  прилетять  і    зігріють  світ  білий  красою,
Я-блуневі  сади,  наче  снігом  покриють  траву.

Л-ише  тих,  хто  пішов  в  різні  боки  в  розлучнім  двобою
Ю-рми    тягісних  дум  заведуть  у  добу  грозову.
Б-ез  жалю  розійшлись,  та  відчули  тепер,  з  плином  часу
О-вдовіла  душа,  серце  кожного  рветься  навпіл
В-ідболілим  єством    корчить  підла  розлука  гримасу
І-    в  кохання  тепер  впились  сотні  отруєних  стріл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757287
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Наташа Марос

ЛЁГКИЙ ФЛИРТ…

Лёгкий  флирт.  А  кому  он  мешал?  -
Подстрижёт  нас,  побреет,  покрасит...
За  версту  ты  её  узнавал,
Хоть,  казалось  бы:  что  он  там  значит?

У  тебя  есть,  конечно  ,  жена,
Муж  -  её.  Постоянно  он  рядом
И  ему  благодарно-верна,
Только  вот  прожигаешь  ты  взглядом...

И  никто  ни  на  что...  ни-ни-ни...
А  зачем?  Всем  давно  всё  известно.
На  секундочку  хоть  окунись
В  лёгкий  флирт  -  это  так  интересно!

Наблюдать  ту  картинку  живьём,
Где  румянец  не  скроешь,  конечно.
Комплименты  даря,  мы  живём
Чуть  подольше...  на  целую  вечность...

И  не  стоит  с  упрёком  язвить,
Если  где-то  заметили  "грешность"  -
Лёгкий  флирт  научитесь  дарить,
Чтобы  миг  обнимал  бесконечность...

             -            -              -
Не  смогла  умолчать...
Совершенно  Случайно  Стала  Свидетелем  Сего:
встретились  далеко  не  молодые  люди  и  буквально
за  секунду  -  бархатные  розовые  персики:  улыбка,
глаза  блестят  и  "всего-то  ничего,  Боже  мой..."
Иногда  так  мало  надо...
Так  что  -  не  обессудьте!  -  пусть  будет  такое  тёплое
состояние  души,  иногда...
Это  совсем  не  вредно  и  безопасно!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659915
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 27.10.2017


OlgaSydoruk

А ты листаешь годы…

Экспромт


А  ты  листаешь  годы…
И  -  капелькой  слеза…
Уносят  пароходы  в  чужие  города…
Седые  капитаны  над  картами  стоят…
И  чайки,над  вол`нами,охрипшие,кричат:
Так  трудно  возвращаться,  когда  тебя  не  ждут…
Так  трудно  улыбаться,  когда  огнём  сожгут…
Так  трудно  правду  принять…
А  ложь  –  порой  сладка….
Когда  душа  не  знает  –  кому  она  нужна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757246
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Ярослав К.

Молитва о мире

Молитва,  ставшая  основой  данного  стихотворения,  читается  на  Литургии  в  храмах  на  всей  территории  Украины,  в  том  числе,  и  на  неподконтрольной  её  части.  В  ней,  кажется,  заложено  всё,  что  необходимо  для  наступления  мира  в  нашей  многострадальной  стране.  Не  хватает  только  нашей  с  вами  веры,    понимания  и  отзывчивости  каждого  сердца.  Вот  ссылка  на  саму  молитву:  

http://orthodoxy.org.ua/data/molitva-o-mire-i-prekrashchenii-mezhdousobnoy-vrazhdy.html

Господи,  помилуй  меня,  грешного!
Прошу  прощения  и  у  читателей  за  некоторые  отклонения  от  оригинала,  допущенные  при  частичном  переводе  этой  молитвы  с  церковно-славянского  языка,   обусловленные  также  трудностями  стихосложения  и,  конечно  же,  каюсь,  недостатком  квалификации  автора  стиха.


Владыко  Вседержителю  и  милостивый  Боже,
Молитвы  наши  слёзные  прими.
Склонив  смиренно  головы,  поклон  земной  положим  -
Беда  и  скорбь  над  нашими  людьми.

Мы  сродников  святых  своих  на  помощь  призываем
И  просим,  чтобы  свет  Твоей  любви
Пролился  в  наши  души,  посмотри,  ведь  мы  страдаем
Во  тьме  вражды,  разрухе  и  крови.

Ходатайство  Владимира-крестителя,  что  с  неба
Вымаливает  русичей  грехи,
Сынов  его,  прославленных  князей  Бориса,  Глеба,
На  братьев  не  поднявших  и  руки;

Молитвы  Феодосия,  Антония  Печерских
И  с  ними  всех  святых  мужей  и  жен,
Которые  слезами  своих  душ,  когда-то  черствых,
Очистились  белее  белых  стен;

Прими  и  новомучеников  подвиги  святые,
И  к  правде  исповедников  призыв,
Которые  спасительную  Веру  сохранили,
Трудами  нашу  землю  освятив.

А  Девы  Богородицы  прими  Покров  особо,
Предстательствует  пусть  Она  за  нас.
Молитвами  Её  от  всякой  брани  межусобной
Избавлены  мы  были  уж  не  раз.

Услыши  ны,  Спасителю,  и  милостивым  буди
К  страдающим  по  собственной  вине,
Остави  прегрешенья,  научи  прощать  их  людям,
И  положи  конец  этой  войне.

Крамолы,  нестроения  в  измученной  державе
Умерить  можешь  только  Ты  Один.
Поэтому  надежду  на  Тебя  лишь  возлагаем,
Отца  и  Сына  и  Святаго  Духа  прославляем
Сегодня,  завтра  и  всегда.  Аминь.


На  фото  Киево-Печерская  Лавра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757243
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Наташа Марос

МЛАДАЯ…

Не  знала  младая  невеста,
Покинув  родительский  дом,
Что  Бог  указал  её  место
Давно...  непреклонным  перстом...
Напрасными  были  желанья:
Узнать,  научиться,  суметь  -
Творец  мирового  созданья
Иное  задумал  -  заметь...
И  где  б  ни  летала  и  с  кем  бы
Она  не  вязала  пути,
Проблемы,  сплошные  проблемы
Никак  не  смогла  обойти...
И  даже,  намаявшись  вдоволь,
Допив  бочковое  вино,
Она  поняла:  не  готова
Принять  золотое  руно...
Совсем  не  умея  перечить
Судьбе,  что  опять  на  краю,
Не  сможет  случайные  встречи
Познать,  словно  радость  свою...

Не  знала  невеста  младая,
Что  женщиной  -  будет  мудра
И  счастье  своё  ожидая,
Одна  посидит  у  костра...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757237
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Троянда Пустелі

ураган

скручуються  вихором  думки,  збираючись  в  ураган
і  розганяються  до  всеохоплюючої  моці
краще  не  стій  їм  на  шляху
урагани  ж  бо  називають  жіночим  ім’ям  не  дарма
нам  важко  зупинятися  у  наших  фантазіях,  
у  наших  душевних  поривах,  
у  наших  необмежених  протиріччях  здоровому  глузду

не  заперечуй,  бо  твої  заперечення  здіймаються  в  небо,  
як  тріски  будинків  на  моєму  шляху
не  нервуй,  бо  твої  емоції  розкручують  вихор  ще  сильніше,  
і  я  захоплюю  цілі  міста
не  принижуй,  бо  планета  може  не  вижити  від  моєї  руйнівної  сили
і  краще  не  називай  мене  моїм  ім’ям,  
бо  такого  урагану  ще  не  було,  
назви  ліпше  «кохана»
і  враз  все  стихне,  
бо  кохання  –  це  річ  в  сотні  раз  менш  загрозлива,  
ніж  моя  ненависть

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757222
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Малиновская Марина

< Осенне-зимнее… >


А  впереди,  четыре  месяца  холодных…
Ноябрь,  декабрь,  январь,  февраль…
Душе  весенней,  да  и  телу,  неугодных,
Укутываться  вновь  приходится  в  печаль…

От  сырости  погодной  и  домашних  стен…
Не  согревает  солнце,  хоть  и  радует…
И  очень  ждёт  Душа  весенних  перемен,
Когда  природа  возрождением  побалует!

А  впереди,  четыре  месяца  холодных…
Ноябрь,  декабрь,  январь,  февраль…
И  остаётся  стать  звездою  путеводной,
Переживая  стойко  зиму  и  печаль…  


/  23.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757221
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Свідомості змінить ніхто не зможе

Свідомості  змінить  ніхто  не  зможе,
Бо  стержень  за  роки  зміцнів.
Яке  б  м*яке  не  постелили  ложе,
Відчутна  слизь  бридких  в*юнів.

Верткі,  гнучкі,  з  солодкою  брехнею,
Луска  блистить,  як  щит  -  межа.
Зо  дна  підмазують  і  мулу  й  глею.
Душа-нажива  нам  чужа.

На  жаль,  ще  в  летаргії  правосуддя,
Коли  прийде  всьому  кінець?
Мандрівка  тхне  у  темнім  словоблудді.
Дощем  свистітиме  свинець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757220
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Вячеслав Рындин

Золотая осень

Дождит  израненное  небо
Стрелой  пробиты  небеса
Гремит  в  агонии  нелепо
Свирепо-злобная  гроза
Пылает  плазменная  сфера  
Как  огнедышащий  оскал
В  картине  «Окончанье  Света»
Мазок  пера  прекрасных  смальт
Рисует  тёплый  луч  надежды
Осенней  радуги    покой  
Искореняет  злость  невежды  
В  душе  природы  золотой…

26.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757212
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Елена Марс

Любов моя, зараза рокова

Гірчить  духмяне  злато  -  чорна  кава.
Густий  напій  гурманів  -  не  для  всіх.
Ти  -  вліво  повернеш,  а  я  -  направо,
Як  тільки  переступимо  поріг...

Ти  любиш  листопад,  яскраву  осінь.
Мені  жадана  сонячна  весна.
Твоя  душа  текіли  з  лаймом  просить,
Моя  душа  -  червоного  вина..        

Париж  тобі  подай,  мені  -  Варшаву,
Ти  потяг  обираєш,  я  -  літак.
Ненавидиш  духмяну  чорну  каву,
Гірчить  тобі  це  золото  на  смак.

А  я  твій  чай  зелений  зневажаю.
Не  має  він  ніякого  смаку.
Я  завтра  до  Варшави  відлітаю!
Ти  їдь  у  свій  Париж,  та  хоч  в  Баку!

...  А,  хочеш,  ми  поїдемо  до  Праги?
А,  може,  у  Берлін,  чи  в  Амстердам?
Люблю  тебе  і  всі  твої  "зигзаги",
І  я  тебе  нікому  не  віддам!

Пробач!  Я  так  сумую  за  тобою!
Дзвоню  тобі,  щоб  чути  кожен  час...
Та  й  ти  на  мене  дивишся  з  любов*ю...
Вона,  таки,  вузлом  зв*язала  нас.
 
Для  тебе  заплітаю  у  віночок  
Душі  своєї  лагідні  слова...
Тебе  цілую,  подумки,  щоночі,
Любов  моя,  зараза  рокова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757200
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Lana P.

ДЛЯ ХВИЛІ…

Вгомонись,  чубата,  не  лупцюй  у  груди,
Не  вдяряй  щосили  берега  крило  —
Мандрувала  довго,  побувала  всюди,
Не  буди,  хвиляста,  і  його  нутро.

Хай  сліди  бентежні  замережить  піна  —
В  шумовинні  білім  їх  вже  не  знайти.  
Ти  чесала  спини  кораблям,  дельфінам,
Хваткою  акули  гнала  і  кити.

Не  змагайся  з  часом,  не  гарцюй  у  шалі.
На  тобі  єдиній  не  зійшовся  світ.
Ще  зустрінеш  щастя  на  своїм  причалі  —
Полетиш  із  вітром  в  неземний  політ.          25/10/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757188
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


НАДЕЖДА М.

Це було учора, а сьогодні…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ukuWtyxwcQ
[/youtube]

А  думки  все  просяться  у  літо.                        
Це  не  гріх  згадати  про  тепло,
Де  трава  в  оздобі  малахіту...
І  куди  оце  усе  втекло?

А  воно  пробігло,  ні,  промчалось!
Часто  ми  шукаєм  його  слід.
Ось  тепер  так  сильно  забажалось,
Осені  в  думках  зробить  обхід...

Відголоски  ми  шукаєм,  осінь..  
Може,  ще  знайдемо  оті  дні:
Милували  очі  сині    роси;
Почуття  тоді  були  в  ціні.

Це  було  учора,  а  сьогодні,
Перший  пролітає  ось  сніжок,
Ранками  міцніє  прохолода,
І  не  видно  літа  вже  стежок.

Все  тепер  змінилося,  неначе:
Вітерець  за  комір  заповза.
Осінь  зна  свої  права,  одначе:
Починає  хід  свій  із  туза.

Та  завжди  є  виняток  із  правил:
Вишні  можуть  восени  цвісти.
І  під  снігом  зеленіють  трави,
Спалені  будуються  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757073
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Елена Марс

Я ранку хочу, сонця і тепла

Все  менше  листопад    дає  тепла,
Хоч  осінь,  ще  і  досі,  мальовнича,
Народжуються  в  серці  протиріччя...
Здається,  ніби  в  ньому  віджила

Надiя.  Мов  чаклун,  густий  туман
Прокрався  у  світанки  прохолодні...
...  Я,  начебто,  чужа  собі  сьогодні,
В  міцних  обіймах  сірості  й  оман...  

В  години  ранні  спить  осінній  світ.
Чому  ж  душі  тривожно  і  лякливо?..
Чому  на  ній  так  сумно  і  мінливо?..
Ще  й  вікна  чорні  шлють  мені  привіт..

Дивлюсь  на  них,  в  цю  тиху  чорноту,  -
І  ніби  заглядаю  в  потойбіччя...
І  вітер  -  прохолодою  в  обличчя,
Підкреслює  душевну  самоту...

...  Я  ранку  хочу,  сонця  і  тепла,
Втекти  від  цього  холоду  і  суму,
Щоб  геть  пішли  з  душі  мінливі  думи
І  радість  в  серці  знову  ожила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757028
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Радченко

З характером жінка

Це  осіння  безмежна  гармонія:
На  горі  засинів  терен  рясно,
Відцвітається  ніжна  бегонія,
Відцвілися  петунії  й  айстри.
Листя  жовте,  багряне,  коричневе  —
Візерунок  із  калейдоскопу,
Чи  мережево  ніжне  і  вичурне,
А  на  нім  вранці  інію  попіл.
Вередливий  у  осені  настрій  —
То  розплачеться,  то  усміхається.
Мабуть,  вітер  їй  пише  сценарій:
Щось  закреслює,  щось  залишається.
Осінь,  осінь...  З  характером  жінка,
До  вподоби  їй  гра  безкінечна.
Сивини  все  чіткіш  павутинка
Й  за  минулим  печаль  безперечна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756974
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Елена Марс

Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки

Коли  ти  до  мене  підійдеш,  на  відстань  руки,  -
Розтануть  між  нами  -  розвіються  вітром  роки...
Я  знаю,  що  час  посріблив  твої  скроні  давно...
Ти  срібла  свого  не  соромся!    Мені  -  все  одно!
 
Та  й  личити  буде  до  снігу  твоя  сивина,
Так  само  як  личить  душі  моїй  юній  вона...
Любов  мою,  милий,  душею  відчуєш  в  цю  мить,
Як  погляд  мій  ніжний  по  скронях  твоїх  пробіжить...

Відчую  і  я  твого  серця  жадане  тепло...
І  що  б  там  на  світі  в  той  вечір  ясний  не  було,
І  скільки  б  вітрисько  морозний  нам  щік  не  палив,
Ми  чутимем  тільки  сердець  наших  люблячих  спів...

Ніщо  не  зруйнує  нам  казки.  В  жаданий  момент
Нам  скориться  доля  й  розіб́*ються  сумніви  вщент!
Стечуть,  непомітно,  між  пальців,  жорстокі  роки,
Коли  ти  до  мене  підійдеш,  на  відстань  руки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756940
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


OlgaSydoruk

Такое грустное кино

Экспромт

Такое  грустное  кино  -  
Смотреть  как  дождь  идёт  давно…
А  птицы  стаями  летят…
Пустеет  парк…  Пустыня  -  сад…
Сгорают  мысли  -  на  огне…
А  ворох  листьев  -  по  траве…
И,обрывая,  тихо  нить,
Чтоб  ни  связать,..ни  удлинить,..
Гнетёт  молчанием  тишина…
И  эта  краткая  строка….
Такое  грустное  кино  –
Смотреть  на  дождь  через  окно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756899
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


OlgaSydoruk

Прости…

Прости  -  за  серость  вещих  снов...
Глухое  эхо  -  в  анфиладах...
И  за  неверие  в  богов...
И  за  потухшие  лампады...
За  померанец  -  на  губах...
И  нежелание  стать  отрадой...
За  страсть  и  страх  -  на  рубежах...
Звучание  грустной  серенады...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756892
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Любов Іванова

Приходи ко мне в гости всегда

П-оставлю  свечи  у  икон,  прочту  молитву,
Р-аз    объявил  ты  чувствам  бой,  затеял  битву.
И-    на  любовь  поставил  вновь    свои  запреты,
Х-отя  недавно  были  мы  теплом  согреты.
О-стыло  видимо  твоё    шальное  сердце,
Д-уша  ушла  в  глухой  минор  в  холодном  герце.
И-  не  пробиться  мне  к  тебе,  уходят  силы,

К-акой    болезненной  ценой  все  это,  милый...
О-пять  над  нами  небосвод  -  сплошные  тучи,

М-олю,  остынь  и  перестань  жестоко  мучить.
Н-о  ты  молчишь  и  у  меня  надежда  тает,
Е-й  Богу,  хочется  примкнуть  к  осенней  стае.

В-злететь  повыше  над  землей,  как  вольный  лебедь

Г-ореть  свечей  былой  любви  на  звездном  небе.
О-статься  вечно  для  тебя  желанной  самой,
С-уметь  расстаться  навсегда  с  сердечной  драмой.
Т-ропинки  наши  и  пути    цветут  пусть  счастьем
И-  чтоб  хотелось  в  общий  дом  нам  возвращаться.

В-встречать  чарующий  рассвет  в  своем  окошке,
С-пуститься  в  сад  по  росяной  тропе-дорожке...
Е-ще  у  речки  постоять,  где  ивы  плачут,
Г-адая,  как  не  упустить  свою  удачу.
Д-ом  мой  открыт,  я  жду  тебя  с  теплом  признаний,
А-  я  накрою  щедро  стол,  мой  милый  странник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756886
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Намалюй мені, доленько

Намалюй  оксамитове  поле  мені,
Де  озимої  ранні  стебельця,
Найдорожчі  для  серця  принади  земні,
Як  для  пташки,  що  звила  кубельце.

Намалюй  мені  лісу  осінню  красу,
І  цирконову  казку  шипшини,
Лазуритного  терну  краплисту  росу,
І  у  небі  хмарки-балерини.

Намалюй  мені,  доленько,  рідне  село,
І  щасливу  мою  Україну,
Щоб  цієї  землі  не  торкалося  зло,
Щоб  добро  процвітало  в  країні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756881
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


НАДЕЖДА М.

Прилетіла зграйка голубів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]

День  похмурий    освятило  сонце,
Пролилися  промені  з-за  хмар.
Спалахи  знялись  на  горизонті,
І  прийма  земля  безцінний  дар.

Розлилось  над  грішною  землею,
Розбудило  від  міцного  сну,
Пропливло    колючою  стернею,
І  картину  стерло  всю  сумну.

Вже  похмурий  ранок    за  спиною,
Посмішка  -  гарант  на  цілий  день,
А    душа  в  тривозі    дивиною,
Від  одного  погляду  лишень.

Прилетіла,  ніби  хмарка,  зграйка,
Ангели  спустились  із  небес?
Сивочубих  голубів    сімейка...
Я  дивлюся:  чудо  із  чудес.

З  рук  моїх  клювали  хліб  і  просо,
Воркотали  біля  моїх  ніг.
Як  у  них  оце  в  житті  все  просто:
Разом  полетіли  на  нічліг.

Лиш  один  замешкавсь  на  хвилинку,
Погляд    кинув  на  моє  вікно.
Як  ти  схожий  на  оту  хмаринку,
Що  розтала  в  небі  вже  давно..

(  Натисніть  на  картинку)





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756868
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Вячеслав Рындин

Красиво

На  перроне  разминулись
Разошлись  при  встречном  взоре
Иллюзорно  улыбнулись
Понеслись  в  лихом  вагоне
То  ли  клёнчик  угловатый
Или  просто  дуб  холёный
Жёлтый  листик  красноватый
Убывает  в  путь  далёкий
Прежде  были  молодыми
С  красотой  в  былое  время
Рано  ль  поздно  поостыли  
Позади  родное  семя
Подтолкнуло  на  перроне
Взглядом  свежим  проводило
Бы  домчаться  при  задоре                                                                      
Безутешно  но  красиво…

24.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756861
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


OlgaSydoruk

Я позабыла…

Я  позабыла,что  время  лечит...  
И  зажигаю  для  грусти  свечи...  
Бегут  от  дыма,наверно,слёзы...  
Укол  до  нерва  -  засохшей  розой...  
Я  позабыла,что  время  лечит...  
А  у  любимых  разлука    -  вечность...  
На  Млечном  тоже  сгорают  звёзды...  
Совсем  не  страшно,когда  не  поздно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756821
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


OlgaSydoruk

Письма тасует ветер…

В  осень  остывшей  грустью  полнятся  закрома:  
С  прошлого  (захолустья),  близкого  (далек`а)...  
Письма  тасует  ветер...Жёлтые  (на  свету)...  
Время  торопит  ответить,  не  обманув  судьбу...  
Кто-то  про  них  забудет...Кто-то  огню  предаст...  
Жар  превратится  в  пепел...Горсть  отнесут  в  кадастр...  
Птицы  летят  на  север...Птицы  летят  на  юг...  
Чья-то  душа  несмело  в  первый  заходит  круг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756814
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Квітка))

Ти зачекай мене на роздоріжжі снів

Ти  зачекай  мене  на  роздоріжжі  снів.
І  я    прийду,  омріяна,  бажана.
Спокусою  п'янкою,  як  хотів,
Як  дивна  гостя,  ніжністю  незнана...

Ти  зачекай  мене  на  роздоріжжі  снів,
Де  кожен  подих  пристрастю  терпкою.
Із  оксамитових  цілунків  небо-  зліт,
Що  зорепадами  душею  неземною...

Ти  зачекай  мене  на  роздоріжжі  снів
Полине  шепіт,  спи  моє  кохання.
Бо  тільки  в  снах  в  безмежності  світів
Ти  вічне,  лиш  моє,  таке  жадане...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756796
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


КВолынский

Недавно. .

Недавно,  осенью  унылой,
Под  шорох  парковой  листвы,
Давно  прошедшее  …ожило
И  виноваты  в  этом  –  Вы.

Под  грусть  душевного  бокала,
Вам  удалось  налить  вина,  
Чтоб  сердце  вновь  затрепетало
И  в  этом  Ваша  лишь  вина.

Читал,  стихами  восхищался,
И  наслаждался  естеством…
В  тиши  ночами  упивался  –  
Любви  божественным  вином.

Красой  поэзии  чудесной,
Как  в  юности,  был  изумлён:
Чертами  женщины  прелестной,
Умом    навечно…    покорён!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


ТАИСИЯ

Поэтам клуба - мой восторг!


Поэты  клуба  –  привели  меня  в  восторг!
Создав  на  тему  осени  –  нарядный  вернисаж!
Соткали  -    грандиозный    сказочный    ковёр…
Один  другого  интересней    золотой  пейзаж!

Не  только  о  природе  речь  идёт  в  стихах.
Художник  прибавляет  и  печальные  тона…
Ведь  осень  жизни  –  иногда  внушает  страх…
Но  человек  уже  успел  посеять  семена…

23.  10.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756764
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Олена Жежук

Знайти себе…

Опало  листя.  Холодно.  Стоять
Оголені  й  обвітрені  дерева.
І  п'є  земля  барвисту  благодать,
Що  вчора  золотила  обрій  неба.

А  небо  плаче,  як  горить  земля,
Про  щось  шепоче  листя  в  круговерті.
В  цей  час  печалі  в  пісні  журавля
Знайшла  
                     себе  я
                                 в  справжності  
                                                                         відвертій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Малиновская Марина

< Вкус и ценность… >


                           *********

Много  раз  можно  вкусы  менять  в  своей  жизни,
Чтобы    приторно    слишком    не  стало…
Только  вкус  к  самой  жизни,  порою  капризной,
Мне  менять,  ни  за  что,  не  пристало!...

                           *********

Ты  себе  знаешь  цену,  она  высока  для  меня…
Только  ценность  Твою  до  конца  не  узнала…
Но  хотелось  бы  мысли  свои  о  Тебе  поменять,
Чтобы  ценность  Твоя  выше  ценников  стала!...


/  18.10.2017  /


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756705
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Двоє зустрілись в осінніх заметах

Листя  легенько  додолу  летіло,
Землю  встеляючи  пледом  яскравим.
Трохи  тремтіло,  опале  хрустіло.
Жовтня  мандрівка  проходила  жваво.

Мрія  тривожила  душу  осінню,    
Сонячні  дні  повернути  не  в  силах.
Маревом  було  кохання-видіння,  
Що  розправляло,  як  птах,  свої  крила.

Двоє  зустрілись  в  осінніх  заметах.
Погляд  жіночий  -  сапфір  загадковий.
Навіть  з  орбіти  всміхалась  планета,
Все  ж  відшукали  щасливу  підкову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756696
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ліна Ланська

* * *

Доки  сокира  дрова  вибирає,  -
Ллється  олія  на  рейки,  -  трамваю
Слизько  і  страшно:  не  впасти  б  на  бік.
Доки  небесний  ще  дах  не  протік

І  не  втопив  у  дощах  і  в  сльозі
Дрова  порубані,  хоч  і  не  всі.

М"язи,  як  струни,  напружені  -  важко...
Не  наступи,  -  під  ногами  ромашка.
Мила  й  тендітна  у  осінь  зайшла,
Мабуть,  ніколи  не  бачила  зла.

Тягнеться  мовчки,  зібравши  тепло.
Може  й  не  буде,  а  мо`й  не  було

Слів:  "не  поранься"  тремкими  вустами?  -
Не  віддавай  розпинати  хрестами,
Кинь  перехрестями  для  переправ,  -
Через  безодні  мостами  постав.

Сьомого  неба  надкусиш  окраєць,
Доки  сокира  дрова  вибирає.

16.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756693
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Валентина Ланевич

Думкою падаю у міцні обійми.

Думкою  падаю  у  міцні  обійми,
Знов  відчуваю  на  раменах  ласку  рук.
Страждає  серце  з  крилами  підбитими,
Чому  не  спиниш  теплим  словом  моїх  мук?

Вслухаюсь,  тиша  і  відстань  просторова,
З  її  глибин  вичитую  тебе,  молю.
Зняти  секрет  змагаюсь,  де  післямова,
Сама  не  знаю  я,  за  що  я  так  люблю.

У  протиріччях  тисне  кохання  груди,
Я  притихаю  біля  тебе,  мабуть,  сню.
Та,  враз,  зринають  фрази,  гірші  простуди,
Ти  хто  насправді  є?  Скажи  мені,  прошу.

Життя  не  видасть  заказів  владних  волі,
Діймають  душі  наші  привиди  німі.
Хрестом  камінним  ноша,  як  важель  долі,
Не  втратитись  аби,  лишатися  людьми.

22.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756637
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ol Udayko

ДВІ ЛІНІЇ ЩАСТЯ

         [i]Відчути  ті  дари  небесні  хочу:  
         Торкатись  щастя  ніжними  руками...
                                                                         [b]  Елена  Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]

[b][color="#4d0354"]Я    кінчиком    пальчика    –
в    пристрасті    сонній,        
за    межами    стулених
вій,    в    супокої    –
дві    лінії    щастя    
шукаю    в    долоні,
з    притлумленим    диханням    
таїнство    кою.    

Тихесенько,    трепетно    
никну    в    зап’ясті    
і    ніжно,        поволі,    
поверх        передпліччя    
осиковим    ли́стом        
втикаюсь    у    щастя,
що    в    серденьку    мріє,        
де    істина    вічна...    

І    –    сонми    мурашок    
по    стерплому    тілу,    
нечутний    мій    видих            
завмер    на    хвилину…
Нові    почуття,    
немов    птах,    прилетіли
і    в    ямочках    щічок    
дві    долі    молили…

Я    світлом    займуся,    
мов    клен  на  осонні,    
губ    милих    торкнуся    
неспішно,    поволі...
й    шепну    їй    на    вушко:
"    Люблю    тебе,    сонну!"
Дві    лінії    щастя    –    
дві    лінії    долі.[/color][/b]

13.01.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


OlgaSydoruk

На моей параллели - осень…

На  моей  параллели  -  осень...
На  твоей  параллели  -  зима...
На  моей  половине  -  росы...
На  твоей  -  заметают  снега...
На  моей  -  безответная  нежность...
На  твоей  -  беспризорная  боль…  -
В  неизведанную  безбрежность
Нескончаемая  консоль...
На  моей  параллели  света  -
Неба  синего  уголок...
Для  моей  половины  метка  -
Перламутровый  поясок...
На  моей  половине  свечи
Зажигают  поленницу  снов...
На  моей  половине  -  вечер...
На  твоей  –  из  юдоли  юдоль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756619
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ліна Ланська

ЖАЛЬ



Жаль  тобі?  Жаль  мене,  жаль?
Ще  плечу    не  плачУ  і  жива.
Сухостій  -  не  зелена  трава,  
Осені-літа,-  скрижаль.

Сходинки...  кроки,  -  почуй,
Зазирає  подряпаний  ключ?
Повертайся,  відкрийся,  -  не  муч!
Віку  ночам  вкорочу.

Жаль  тобі?  Сміхом,  без  слів,
Не  спіши  загортати  Сувій*,  -  
Скине  зерня,  -  збирати  не  смій.
На  зеро  не  поставиш  -  нулі,  -
Ті,  народжені  жалем,    жалі.

*Доля

09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756612
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Наташа Марос

ЗВОНАРЬ…

Где  колышется  уличный  старый  фонарь  -
Обречённой  судьбы  монотонность,
Там  не  спит  молчаливый  церковный  звонарь  -
Я  его  представляла  бездомным...

Мне  казалось:  хранитель  канатов,  цепей
Никогда  не  спускался  напрасно,
Предаваясь  мелодии  старых  церквей,
Многоликой,  душевной,  прекрасной...

То  ли  пел,  то  ли  плакал  пронзительный  звук,
Будоражил  и  сердце,  и  разум...
И  знакомый  размах  удивительных  рук
К  жизни  нас  возвращал  спозаранку...

                           -              -              -  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756603
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Іванюк Ірина

Жовтнева фуга… Бачиш? Листопад

Жовтнева  фуга...  Бачиш?  Листопад
за  рогом  причаївся  в  потороччі...
Збира  до  торби  листя-сни  пророчі,-
чи  встереже?...  Чи  випурхнуть  назад...

Порозлітаються  садами  журавлі,-
ранет  схвильованих  закрутять  в  круговерті...
Бодай  як  сонце  спить,-  такі  одверті...
Руді  птахи  ті  -  клаптики  душі...

О,  старче,  не  ховай  до  торби  сніг...
Хай  зігріва  замерзлі  руки  саду!
Народжусь  ним  і  білим  тілом  впаду...
Аби  травою  стати  навесні!

21.10.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756597
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Akimova

Он всегда заступался

Он  всегда  заступался,    ограждал,  утешал.
Почему  же  сломался,    обмелел,  обветшал?
Сам  нарушил  уставы  всех  своих  же  твердынь.
И  рвануться  заставил  в  предрассветную  стынь.

Слишком  раннее  утро,  еле  брезжит  рассвет,
И  поверить  нетрудно  в  то,  что  города  нет.
Будто  –  жалок,  непрочен,  как  бумажный  протез.
А  сегодняшней  ночью  абсолютно  исчез.
А  сегодняшней  ночью  город  стал  ни  при  чём.
И  рассыпался  в  клочья  у  меня  за  плечом.

И  шальной  самозванец,  но  смелее  в  разы  –
Хлещет  дикий  багрянец  виноградной  лозы.
Ни  границ,  ни  законов    для  неё  больше  нет.
Вместо  стен  и  балконов  –  динозавра    скелет.

Ни  огней  светофоров,  ни  трамвайных  шутих...
Город    сам  стал  изгоем  в    подворотнях  своих.

А  я  жду  –  он  вернётся...  Защитит.    Ведь  не  зря
Кто-то  тихо  крадётся  за  спиной  у  меня.
И  вздыхает  негромко.
Оглянулась  назад  –
Но  за  мною  вдогонку  только  листья  шуршат…

[i]Октябрь  2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756587
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 50

Прикупил  Виагру  тесть
На  бабло,  что  в  доме  есть!!
Жрем  теперь  лишь  патиссоны,
Зато  вздыбились  кальсоны!
*
Теща  сделала  татушку,
Хоть  свези  ее  в  психушку!
Тут  виагра,  там  тату
Вот  послал  Бог  срамоту!!!
*
А  у  свата  под  пупком,  
Цепь  мощнейшая  с  замком!!
Сваха  ключ  в  кармане  носит
Сват  и  в  нужник  ключик  просит!
*
Как  у  Толика  в  чулане
"Генерал"  упал  по  пьяни!!
Девка  держится  за  дойку...
Возвращай,  гад,  неустойку!!
*
Злая  тетя  в  интернете
На  мальчишек  ставит  сети,
Мой  вон  -  кандидат  наук,
А  попался,  как  паук.
*
Что  у  нас  на  ужин,  зая?
Вопрошает  мой  Максим!
Я  в  ответ  ему  -  не  знаю...
Может  в  койке  полежим?"
*
В  доме  люстра  закачалась,
Сверху  вновь  сосед  шалит,
Жаль,  не  мой,  какая  жалость
Мой  ленивец  крепко  спит.
*
Внучка  я,  из  русской  сказки,
Глянь,  подпухли  с  ночи  глазки.
И  синяк  на  пол  щеки
Ванька  чистил  кулаки!
*
Снег  летит  и  ветер  дует
Знать  зима  вошла  во  вкус.
Мой  Петро  в  снегу  буксует
Но  к  порогу  держит  курс!
*
Он  встречал  меня  с  букетом,
После  свадьбы..  первым  летом.
И  уж  тридцать  лет  потом
Провожает  батогом!
*
Как  я  вовремя  успела,
Серенады  он  ей  выл!
Гвоздодером  так  огрела,
Ноты  сразу  все  забыл!
*
Эта  дурочка  ,  золовка
Провела  всех  дома  ловко!
Привела  бомжа  с  вокзала,
Мол,  пришел  ко  мне,  сказала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756585
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Ольга Ашто

Условимся

"Новый  текстовый"  -  формально  и  сухо  -
Так  зовется  нынче  белый  немятый.
Лавры  -  в  соусы,  литавры  -  вполуха.
Не  за  тем,  не  для  того  оно...  Мяты
На  задворках  бытия  добыть  свежей
И  -  в  кувшин  -  со  льдом,  лимоном  и  медом.
И  от  сырости  осенней    -  в  медвежий
Или  в  пятый  -  несущественно...  Бродом
Перейти  текучку  суетных  мыслей,
Чтоб  вернуться  к  осмыслению  света.
Полистаем  англичанина  Пристли?
И  условимся:  у  нас  сейчас  -  лето.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756505
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Валентина Ланевич

Віддавалася серцем, любові повним.

Віддавалася  серцем,  любові  повним,
Припадала  душею  спрагло,  всеціло.
Тілом  горнулася  до  тіла  гріховним,
Хмеліла,  пив  ковтками  повільно,  вміло.

Віддавалася  жіночою  сутністю,
Озивалась  тремтінням  в  гарячім  лоні.
Обіймав  за  плечі,  ставала  м’ятою,
Податною,  ти  був  вже  король  на  троні.

Віддавалася  єством  усім  збудженим,
Розцвітала  в  полоні  твого  бажання.
Відкидавсь  на  подушку  геть  виснаженим,
Сльози  щастя,  ти  поруч  мене  до  рання.

22.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756501
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Елена Марс

Меня так много и так мало

В  твоей  судьбе  меня  так  мало  -
Как  мало  зелени  в  песках...
...  Чего  душа  твоя  искала
В  моих  стихах?

Чего  душа  твоя  хотела,
Когда  прибилась  к  берегам
Моей  души  осиротелой,
К  её  мечтам?

К  её  слезам,  садам  и  рекам,
Такой  прозрачной  глубины;
К  бегущим  альфам  и  омегам
Чужой  весны?

Не  прогнала...  И  ты  остался,
И  стал  желанным  и  родным...
Небесной,  чистой,  нежной  страстью  -
Дождём  грибным...

И  стало  очень,    очень  много,
В  твоей  душе  меня...  Пускай!..
Не  оборви  свою  дорогу
В  мой  тёплый  май...

Пускай  же  чувства  льются  вечно...
"Люблю"  -  сказать  не  побоюсь
Тебе  при  самой  первой  встрече...
И  пусть...  И  пусть  

Мне  говорят,  что  я  украла
Чужое  сердце...  Мне  плевать!
...Меня  так  много...  и  так  мало...
И  это  "много"  или  "мало"
Нельзя  предать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756351
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Новоградець

Ведмежа

Під  вечір  до  мами  прийшло  з  комиша
Ображене  гірко  мале  ведмежа,
Принишкло  тихенько,  забравшись  на  пень,
Важкий  у  звірятка  сьогодні  був  день.

Поколоті  лапки  і  носик  розпух,
І  вголос  заплакати  хоче  малюк,
Та  все  таки  знає  майбутній  ведмідь  -
Негоже  для  звіра  від  болю  ревіть.

Пригоди  ще  зранку  прийшли  неспроста,
Схотілося  маму  схопить  за  хвоста  -
Сердите  ричання  і  ляпас  під  зад  -
І  чітко  ведмежий  відновлено  лад.

Почухавшись  трішки,  на  маму  не  зле,
Подумало  мудро  кумедне  мале  -
Як  би  я  ось  так  підійшов  до  рівні,
Було  з  ким  погратись  йому  і  мені.

А  тут  їжачок  виповзає  з  кущів,
Щасливий  ведмедик  схопився  мерщій,
Примчав  подружитись  і  лапки  простяг,
Та  боляче  вжалив  колючий  їжак.

Забулась  невдача,  і  знову  вперед,
Задумалось  раптом  гайнути  по  мед,
Там  вулики  повні  під  лісом  були
І  бджоли  заманливо  поруч  гули.

На  самім  узліссі,  де  поля  межа,
Тихенько  підкралось  до  бджіл  ведмежа,
Просунуло  лапку  і  носик  в  льоток  -
І  ніби  хтось  в  рильце  лийнув  кип'яток.

Зірвавшись  від  болю  до  мами  мерщій,
Привів  за  собою  розлючений  рій,
Бджолиних  укусів  дісталось  для  двох,
І  ляпасів  знову  отримав  синок.

І  ось  вже  набитим  героєм  вірша,
Лежить  на  пеньочку  сумне  ведмежа,
Хоч  капають  сльози  і  носик  розпух,
Не  рюмсає  вголос  геройський  малюк.

Він  сильний  і  мужній,  і  звіра  дитя,
А  завтра  чекають  нові  відкриття,
Зітхнуло  малятко,  і  ось  уже  спить,
Спи  міцно,  ведмедик,  хай  завтра  щастить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756349
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017


OlgaSydoruk

Мелодия дождя восьмушками звенит…

Обычный  серый  день  рождает  серый  вечер.
Свидетелем  свеча:  и  плачет,и  коптит...
Набросив  грусти  шаль  (прозрачную)  на  плечи,
Мелодия  дождя  восьмушками  звенит...
Лирический  мотив  созвучен  настроению...
Прощальное  тепло  за  облаком  летит...
Мне  кажется,что  миг(счастливый)  -  провидение...
Его  бы  удержать,прочувствовать,вкусить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756303
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 22.10.2017


OlgaSydoruk

Осень дышит за стеною…

За  стеною  Осень  дышит,паутинку  теребя...  
Барабанит  дождь  по  крыше  -  еле  -еле(нотой  "ля")...  
В  плен  попали  занавеси(к  алой  розе  на  кайме)  -  
Пузырьки  охристой  взвеси  (на  шифоновом  крыле)...  
А  по  коже  -  дрожь  волною!..  Разливается  -  со  дна...  
Осень  дышит  за  стеною...Тушит  пламя  -  не  спеша...  
Барабанил  дождь  по  крыше...Еле-еле...До  утра...  
Дотянулся  тоном  выше...И  не  слышно  -  мотылька...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756298
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 22.10.2017


ТАИСИЯ

Роман в стихах



Когда  случайно  пробежала  искра  между  нами…
Понятно  стало,  что  он  послан  мне  самой  судьбой.
Но  разве  слабой  женщине  преодолеть  цунами?
Волна  любви  внезапно  окатила  с  головой…

Зачем  ему  сказала  «нет!»    -  история  не  знает…
Категорически  отвергла  столь    желаемый    «интим»…
На  предложенье,  о  котором  женщина  мечтает,  -
Чтоб  «стать  женой»,  -  придумала  спасительный  «экстрим».

Мучительно  томился  он  душевной  острой  болью.
Надеялся,  чтоб,  наконец,  мечты  его  сбылись.
Хотя  к  нему  я  относилась  с  пылкою  любовью,
Но,  очевидно,  женщины  такими  родились…

Но  хорошо,  что  кавалер  мой  был  такой  упрямый.
Разоблачил  во  взгляде  ту  обманчивую  ложь.
Не  отступил  пред  обаятельной  влюблённой  дамой.
Чтобы  расцвёл  роман,  как  у  «Юноны  и  Авось!

Однако,  многие  мужчины  лишены  прозренья,
Что  есть  у  женщины  капризный  и  строптивый  нрав.
И  если  наберётесь  такта,  мужества,  терпенья,
То  жизнь  красивая  докажет  -    победитель  прав!

20.  10.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756291
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Янош Бусел

Пустка…

             [i][b][color="#b03131"]  Маленьке  українське  село...Привітні  люди...
               На  околиці,-  поле  золотого  вівса...  В  ньому
               похилена  сіра  оселя  з  березою  на  причілку...
               З  хвилюванням  заходжу  всередину...  Тиша...[/color]        
[/b][/i]
[i][b][color="#2e9c43"]Непогодою      вимита    стеля,
Над    гніздом    в    хаті    в'ється    оса...
Світить    ребрами    сіра    оселя
Поміж    хвиль    золотавих    вівса.

Лиш    береза    жива    ще    і    досі,
Що    причілок    колись    берегла.
Євдоким    би    зрубав  -  та    Явдосі
Ця    береза    сестрою    була.

Бо    росла    і    сама    білокора,
Світла    в    помислах,    ніжна    як    цвіт.
Усміхнулась    Йому    серед    двору
Вся    в    обіймах    березових    віт...

Відшуміли    літа...Євдокима
Проковтнув  отой  СМЕРШівський    рік...
А    Вона    переплакала    зиму
І    злягла.    В    домовину...  Навік...

Їх    оселя  -  вона    без    людини
Є    лиш    пустка  -  сліпа    і    глуха.
Її    щастя    тривало    хвилини,
А    ось    горе  -  й    тепер    не    стиха.
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756283
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Любов Іванова

Время печали - пора листопада

В/стречает  осень  снова  у  порога
Р/аскинув  густо  на  траве  оранж.
Е/ще  октябрь,  но  уже...  тревога,
М/инор  осенний  объявил  реванш.
Я/нтарь  созревшей  впору  облепихи

П/ылает  ярче  солнечных  лучей.
Е/й  бы  дарить    загадочные  блики
Ч/его  ж  ты,  осень,  душу  бьешь  больней?
А/  мне  бы  ...  мне  бы  по  весне  подснежник,
Л/есная  тень  и  теплый  шум  дождя,
И/  вереницу  впечатлений  нежных

П/од  трель    шального  в  роще  соловья.
О/тнюдь,  все  это  не  подарит  осень
Р/азвёл  октябрь  в  садах  своих  костры.
А/леют  ярко  в  парках  среди  сосен,

Л/есной  рябины  щедрые    дары.
И/  лишь  душе  нисколько  не  уютно...
С/ентябрь,  октябрь...а  там  -  зимы  простор,
Т/оропят  годы  и  несут  попутно
О/садок  грусти,    нАжитый  укор.
П/ылает  осень  желтым,  рыжим,  красным,
А/  на  душе  ,  как  в  беспробудном  сне.
Д/ень  ото  дня  унынье  шагом  властным
А/ванс  дает...  весенней  новизне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756271
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І хто придумав цей затяжний антракт?

І  хто  придумав  цей  затяжний  антракт?
Я  ніби  в  душному  стою  фойє.
І  серця  стукіт  годинникові  в  такт:
І  тук,  і  тук,  бо  він  десь  є,  десь  є...

Заходжу  вглиб  глядацького  партеру.
Нервую:  знайти  його  не  можу.
(Так  схоже  на  трагедію  Вольтера.)
А  ось  балкон,  амфітеатр,  ложі...

І  скрізь  чужі,  чужі  для  серця  люди,
А  я  згубила  ключі  від  раю.
Театр...температури  амплітуда.
І  де  він?  ...Назустріч  йде!  Кохає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756253
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Радченко

Напевно

В  той  час,  коли  сонце  вляглося  вже  спати
І  вітер  в  кишені  зібрав  промінці,
За  звичкою  вечір  виходить  гуляти
І  торбу  з  зірками  несе  у  руці.
Він  й  сам  ще  не  зна,  як  йому  заманеться:
Розсипати  рясно  по  небу  чи  ні?
Нехай  тільки  ніч  хоч  здаля  озоветься,
А  в  голосі  радість  чи  нотки  сумні.
Стрічатиме  вечір  свою  королевну,
Як  радість,  то  рясно  зірками  сипне.
А  —  ні,  то  віддасть  торбу  їй,  бо  напевно,
Коли  розсипатиме  —  сум  прожене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756234
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Радченко

Спасибо судьбе

А  мне  всё  труднее  себе  признаваться  —
Пыталась  напрасно  забыть.
Училась  так  долго  я  не  улыбаться
При  встрече  внезапной  и  быть
Случайной  прохожей,  чужой,  незнакомой
И  вдруг  не  заплакать  навзрыд,
Казаться  беспечной  и  глупо-спокойной,
Бледнея  испытывать  стыд,
Как  будто  бы  я  пред  тобой  виновата,
Что  счастлив  всю  жизнь  ты  с  другой.
На  краешке  дня,  где  раздолье  заката,
Я  мыслям  и  чувствам  покой
Ищу,  понимая    —  всё  будет,  как  прежде...
Что  ж  время  не  лечит  никак!
Спасибо  судьбе  —  наши  встречи  всё  реже
И  сердцу  спокойнее  так.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756189
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017


OlgaSydoruk

Это лето – моя осень…

Это  лето  –  моя  осень…
Но  желание  любить…
Почему-то  в  рыжих  косах
Незаметна  в  белом  нить…
Это  лето  –  моя  осень…
Как  такую  сохранить?..
За  неё  у  Бога  просят
Не  карать,  а  пощадить!
Это  лето  –  моя  осень…
Словно  сон…  Не  повторить…
Паутинки  –  на  покосах…
В  рыжих  косах  –  та  же  нить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756155
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Таємно

А  ось  і  ніч  у  довгій  чорній  сукні,
І  зіроньки  в  ній  золотим  зерном.
І  місяць-свідок  серед  них  присутній.
Думки  мої-  негашене  вапно.

Я  знаю:  снюсь  тобі  на  видноколі,
І  голос,  ніби  музика  дощу.
А,  може,  й  не  побачимось  ніколи?
Усмішкою  у  сні  я  пригощу.

Чи  закохалась?  Можливо,  я  люблю...
Вже  двісті  двадцять  перейшли  межу.
Ночами  й  днями  за  тебе  лиш  молюсь.
Ім*я  таємно  в  серці  бережу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756126
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Потусторонний

Ты всегда забираешь любимых, осень.

Ты  всегда  забираешь  любимых,  осень.
Тускло  небо.  Сквозь  яркие    витражи
дух  телесный  настойчиво  ввысь  уносит
по  неясной  орбите,  длинною  в  жизнь.

Прямо  в  звездную  пыль    на  плечах  цугцвангов,
в  жерла    самых      свирепых    из  чёрных  дыр.
Под  грибными  дождями  гниют  останки
всех  мечтавших  спасти  твой  подлунный  мир.

Ты  напомни,  скажи,  как  дрожат  коленки,
что  осиновый  лист    на  крутом  юру,
если    смерть  припирает  косою  к  стенке,
а  потом,  не  спеша,  отступает  вдруг.

Неужели  твой  образ,  бездонно  рыжий,
с    сединой  паутинкою  первых  стуж
только  памятка,  тем,  кто  желает  выжить?
Что  ж,  коль  так,  прокляни,  остуди,  завьюжь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756148
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Елена Марс

В обіймах грудня

Я  вже,  в  душі,  смакую  грудень,  
Зими  малюючи  мотиви...
Хоча,  для  когось  це  не  диво,
Засніжені  холодні  будні.

А  я  малюю  сніг  лапатий
В  своїй  уяві,  так  дитинно...
Люблю  прихід  зими  картинний.
Вона  мені  дарує  свято.

...  І  сніг  пухкий  кружляти  буде  -
Маленьким  щастям  нiжно-білим,
Лише  для  мене  зрозумілим,
В  обіймах  пристрастного  грудня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756067
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Малиновская Марина

< Стихи и Ты… >

По  утрам  меня  будят  стихи
Поцелуем  Души  вдохновения…
Шелестят,  как  деревьев  верхи…
Окрылённой  Души  дуновение…

По  утрам  меня  будят  стихи…
Лучше  б  Ты  разбудил  меня  нежно!
Подарил  бы  мне  чай  и  духи,
И  любви  океан  свой  безбрежный!...


@  Марина  Малиновская  /  11.10.2017  /


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755784
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Квітка))

Так холодно й нестримано водночас

Так  холодно  й  нестримано  водночас,
Падуть  ці  сльози,  ти  мене  прости.
То  вітер  смутку  дико  заголосить,
Отримавши  непрошені  листи.

Падуть  краплини,    аркуші  із  долі,
Шматує  неминуче  каяття.
Минуле  заболить  і  так  поволі
Майне  перед  очима  все  життя.

Так  холодно  й  нестримано  водночас,
Паде  цей  дощ,  та  ти  мене  прости,
То  жаль  гіркий  розпустить  свої  коси,
Отримавши  непрошені  листи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755980
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 49

На  диете  с  воскресенья,
С  глаз  долой  халву,  варенье,
Оставляю  лишь  конфеты  
И  "по-киевски"  котлеты.
*
Я  шепчу  ему  на  ушко,
-Ты,  Серёж,  такая  душка!
Я  сапфиры  закажу,
И  за  это  -  ублажу!
*
Мы  на  празднике  с  Наташкой
Угощали  девок  бражкой.
А  под  вечер  пьяных  дам
Развозили  по  домам!
*
Танька-  лучшая  подружка
У  неё  квартира  двушка.
Отлежу  у  ней  бока.
А  с  женой  -  скандал  пока.
*
Две  бабёнки,  как  голубки
Соблазняя  мужиков.
Подтянули  выше  юбки
Намекая  на  любовь!
*
Парни  водку  пить  не  будут
Только  выпьют,  тянет  к  блуду!
Поедят  пускай  ухи.
Не  полезут  на  грехи!
*
Спит  миленок  на  полу,
Я  будить  не  стану!
Проходи,  Петро,  к  столу.
Тяпнем  по  стакану!
*
У  меня  полночи  стресс,
Вот  такой  у  нас  прогресс!
Этот  фаллос  из  секс-шопа
Десять  раз  уже  заштопан!
*
А  хозяйственным  быстрей,
И  от  блох  оно,  от  вшей.
Где  мой  Петька  их  набрался?
Вроде  ж  месяц,  как  купался!
*
"Муж  на  час"  ко  мне  явился,
Словно  раб  со  мной  трудился..
Все  повисло,  даже  ухи,
Я  ведь  баба  с  голодухи.
*
Милый  дома  не  ночует
В  роще  пни  в  сезон  корчует.
Кум  ко  мне  через  плетень,
Он  же  классный...  и  не  пень!
*
Мой  миленок  не  пикапер
И  уж  точно  не  альфонс.
Он  имеет  дом  и  катер,
И  еще  дровишек  воз!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755998
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Елена Марс

Ты крест мой грешный в бренной жизни

Ты  крест  мой  грешный  в  бренной  жизни,
Но  я  тот  крест  нести  готова...
Любить  тебя  хочу  до  тризны,
В  стихах  и  в  сердце  -  каждым  словом...

Пусть  Бог  простит  мою  не  святость
И  то,  что  я  иду  по  бритве...
Но  ты,  моя  земная  радость,
Всегда  во  мне  -  в  моей  молитве...

Во  мне  -  тем  чувством  самым  нежным,
В  крови  моей  горячей,  милый...  
Любовь  моя  к  тебе  -  безбрежна,
Как  рек  весенние  разливы...

...  Дари  мне  ласку  глаз  бездонных
И  рук  своих  прикосновенья...
...  Тобой  хочу  себя  наполнить,
В  момент  счастливого  забвенья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755989
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ліна Ланська

БЕАТРІЧЕ



Після  прочитаного:  "Ліричний  відступ"  Н.Баницької.

Знову  нидіє  небо  осіннє,
Бузини*  пожовтіло  гілля,
Сірий  дощ,  як  скажений,  здаля,  -
Чи  то  сльози  твої,  Беатріче?  -
Відучора  і  нині,
Сіллю  коло  дев"яте  встеля...

Десь  у  пеклі  замріяні  весни
Сполотніли,  -  стежина  оця
До  небесного  звала  вінця...
Тобі  німб,  моя  люба,  так  личить
Озирнуся  -  воскреснеш,  -
У  комедій  немає  кінця.

17.10.17.

*  Бузина  вважалась  у  народі  магічним  деревом.  У  Вальпургієву  ніч,  гілочку  її  одягали,  як  оберег  проти  чаклунства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755975
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Фантоми в соцмережі, мабуть, лихо

Вкривають  ревнощі  іржею  душу,
Ти  слухаєш  мене  й  не  чуєш.
І  що  тепер?  Мовчати  знову  мушу.
А  ти,  мов  океан,  бушуєш.

А  це  всього  лиш  друг  із  соцмережі,
Листівку  надіслав  і  вірші.
Слова  твої  дістали  вже  до  вежі,
Дедалі  з  гнівом  гірші  й  гірші.

Я  виключаю  геть  комп*ютер.  Тихо.
Дивлюсь  з  тобою  телевізор.  
Фантоми  в  соцмережі,  мабуть,  лихо.
Тебе  лікую,  як  провізор.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755930
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Вячеслав Рындин

Чем дальше осень…

сиротливые  туманы
компанейский  дождь
суетится  без  обмана                                      
корифейка  дрожь
пробирает  все  суставы
холодится  стать
остаётся  неустанно
человеку  ждать
продвижения  вселенных  
поворотов  вспять
шевелений  континентов  
непременно  в  пять
вновь  взойдёт  в  тумане  солнце
полетят  лучи
дождик  смоет  пыль  с  оконца
теремка  души…

18.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755924
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


НАДЕЖДА М.

Я так люблю її, до сліз…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NNAeYCZEREE[/youtube]

У  полі  осінь  зовсім  інша:
Ледь  диха  зорана  земля,
Якась  незвична  стоїть  тиша,
Листок  десь  візьметься,  кружля.

Туман  покотиться  клубками,
Облите  все,  як  молоком;
Ганяє  вітер  байраками,
Війне  десь  з  дач  гірким  димком.

О,  осінь  !  -  жінка  неповторна,
Якась  загадка  непроста.
Сказати  мало  -  неймовірна.
Солодкий  присмак  на  вустах...

Вона  барвиста,  норовиста,
Поки  краса  її  цвіте,
А  прийде  час  -  уже  безлиста,
Тоді    покірною  стає...

Стоїть,  замучена  дощами,
Ледь  диха,  дУмками  живе;
Не  спиться  їй,  як  нам,  ночами...
Ось-ось  зима  уже  прийде..

Та  я  люблю  її    такою:
Без  барв,  без  гонора,  каприз.
Із  уподобою  людською,
Я  так    люблю  її,  до  сліз.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755899
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Валентина Ланевич

Обволокує вечір сивою димкою густий туман.

Обволокує  вечір  сивою  димкою  густий  туман,
Цідить  крізь  листя  багряне  на  землю  парне  молоко.
Вітер  притих,  ані  шелесне,  берізку  впіймавши  за  стан,
Стелить  їм  світло  доріжку  тремтячу,  де  хатнє  вікно.

І  зірка  на  небі,  перша,  ледь  тьмяно  ясніє  угорі
Та,  раптом,  зривається,  щезає  у  високій  траві.
Із  безвісти  місяць  вигулькує  і  висне  на  ліхтарі,
Душа  завмирає,  розхристана  стає  на  вівтарі.  

Ввібрала  в  себе  плач  знедолених,  покинутих,  забутих,
Матері  сердечний  крик  німий,  в  очах  благань  спокута.
Що  груди  рве  скорботою  через  гріхи  війни  проклятих
Та  надіється  щиро,  що  Господом  буде  почута.    

18.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755886
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ярослав К.

Слово поэзии

С  журчащим  ручьём  среди  горных  каскадов,
С  кристально-прозрачной  холодной  водицей,
С  летящими  брызгами  из  водопадов,
Которыми  так  хорошо  освежиться,

С  рассветным  лучом,  озаряющим  небо,
С  солёным  дыханием  бриза  морского,
И  с  корочкой  свежего  тёплого  хлеба
Сравнимо  душевной  поэзии  слово...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755818
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


OlgaSydoruk

Я больше не пою…

В  ночи  не  приходи…Уже  не  ожидаю…
Букеты  не  носи  малиновых  цветов…
Я  стала  забывать  длину  дороги  к  раю…
В  осенний  сон  тебе  не  приоткрою  дверь…
Я  больше  не  пою…Я  струны  оборвала…
И  дерево  надежд  срубила  до  корней…
Которое  сама  взрастила,  поливая…
Когда  навстречу  шла  средь  тысячи  свечей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755796
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Елена Марс

В ночку чудесную месяц купается в реченьке

В  ночку  чудесную  месяц  купается  в  реченьке.  
Звёзды  раскинули  в  небе  свои  кружева.
В  травушках  спелых  стрекочут  о  чём-то  кузнечики.
Ухает  где-то  в  дубравушке  тёмной  сова.

Ясень  столетний  стоит  одиноко  у  бережка,
Прячет  влюблённую  пару,  под  гущей  листвы...
Ах,  как  трепещет,  в  объятиях  милого,  девушка...
...  Ясеню  чувства  людские  давно  не  новы...

Много  таких  повидал  на  веку  своём  парочек,
Тихий  свидетель  свиданий  любовных  ночных.
Много  к  нему  прибегало  встревоженных,  плачущих...
...  Страсти  кипят  в  человеческих  душах  младых...

Знал  бы  -    какая  сложилась  у  каждого  долюшка,
Знал  бы  -  куда  их  забросила  жизнь,  опосля...
Сколько  испито  влюблёнными  счастья  и  горюшка?..
Скольких  в  себе  приютила  чужая  земля?..

Знает  одно,  этот  древний  старик  одинёшенький:
Жизнь  просыпается  -  с  солнечным  первым  лучом...
Заново  утречком  мир  зазвенит  суматошливый...
К  ночке  опять  приутихнет,  окутанный  сном.

Вновь  искупается  месяц  улыбчивый  в  реченьке.
Звёздочки  в  небе  раскинут  свои  кружева.
В  травушках  спелых  опять  застрекочут  кузнечики.
Ухнет  в  дубравушке,  крылья  расправив,  сова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755750
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


OlgaSydoruk

А за грушею (в стылом саду) …

И  не  жалуюсь,  и  не  ропщу…
Но  тоска  порой  укрывает  –  
По  осенней  дороге  иду...
Неизбежное  -  принимают…
По  осенней  дороге  иду…
Парашютиком  лист  опадает…
Никуда  я  уже  не  спешу…
Неприметное  -  умиляет…
Очень  грустное  в  осень  поют,
Укрывая,  лампадки  от  ветра…
На  кусочки  сердечко  порвут,
Согревая  душу  заветным…
Оглянуться  назад  …  -  не    хочу!  
Всё,  прошедшее,  обжигает…
А  за  грушею  (в  стылом  саду)
Паутинка  седая  летает…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755692
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


ТАИСИЯ

Времена года


                         Человек  уж  так  устроен  –
                           Всё  погодой    не  доволен…
                           Несмотря  на    непогоду  
                           Меня  тянет  на  природу.

Время  года  для  поэта  –
Кладезь  нового  сюжета.
Радость  черпаем  ведром.
Прогоняем  злой  синдром.

Увлечёт  меня  природа,
Словно  узника  свобода.
Впечатленье  будет  ярким.
И  в  мороз,  и    летом  жарким.

Если  вдруг  зажечь  удастся
В  том  пейзаже  лучик  ясный,
Иль  волшебная  картинка
Засверкает,  словно  льдинка…
Ты  –  на  грани  совершенства.
Это  чувство  –  верх  блаженства.

Осень  даст  секретный  ключик
Как  сберечь  тот  светлый  лучик,
Что  хранится  в  подземелье
После  летнего  веселья.

Оголённая  природа  
Вызывает  нервный  криз.
На  глазах  всего  народа
Демонстрирует    стриптиз.

Каждый    опыт  пригодится.
Наша  молодость  продлится.
Пусть  в  любое  время  года  
Удивляет  нас  природа.

16.10.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755689
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Квітка))

Нестримане слово

Нестримане  слово  ударить,
Хоч  завтра  цілує,  прости.
А  шрами  пекучі  зістарять,
Із  жалем  розкутим  на  ти.

Нестримане  слово  болюче,
Бо  вирветься  світом,  спіймай.
У  ціль  попаде  так  разюче,
Розіб'є  на  друзки  кришталь.

З  тендітного  серця,  признайся,
Зцілити  не  можеш,  слова,
Неначе  та  куля,  тримайся.
Ударили  знову,  трава...

Пожовкла  в  зневірі  поволі,
Зів'ялі  сади  із  душі...
Обломки  кришталю  до  болю,
Хоч  завтра  цілує  в  тиші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755677
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Янош Бусел

Осіннє…

                                                   [i]  [b]  [color="#b52222"]1917  -1918  роки…Становлення  УНР…
                                                         Безмежна  довіра  до  братньої  Росії…
                                                         Армія  ліквідується…  Лиш  одиниці,-
                                                         за  її    збереження…  Та    у  далеких
                                                         кремлівських  мрійників,-  зовсім  не
                                                         братерські    замашки…  Навпаки!...                  [/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1a237d"]Стою    під    кленом...Біле    павутиння
Пливе    в    блакиті    неба,    золотить
Розлогу    крону    сонячне    проміння.
Блакитне    й    жовте...Символічна    мить...
                                                                         
                                         Блакитне    й    жовте...Слово    б’є    в    літаври...
                                         Будь    насторожі,    милий    краю    мій...
                                         Блакитне    й    жовте...    Хижі    динозаври
                                         З    гнилої      Лопані*    ідуть    на    бій..

Питання  руба,-  чи  довічно    бути
Країні  жовто  –  синьою,чи  ні!..
Та  сил  нема…  Лиш  цвіт  оббили  Крути…
Впав  Київ…  Все  в  імперському  вогні…

                                         Червоним    загасили    жовто-синє
                                         Червоні    душі,    пики,    прапори...
                                         Брехня    та    кривда    ще    живі    й    понині,
                                         Бо    майже    вік    лились    на    нас    згори.  
                                                                       
А    зараз    осінь.  Світлочубі    клени
Купають    в    сині    листя    золоте,
Та    жовте    й    синє  -  це    ж    і    є    зелене,-
Живе,    безсмертне,    бо    воно  -  росте.

                                       Десятиліття  канули  "  у  лету!
                                       І  знов  війна,-  підступна,  "втихаря"...
                                       Інша  душа...Із  того  ж  кабінету
                                       На  Півдні  й  Сході  безлад  витворя...

Та  люд  не  той!..  Піднявся,сіромаха...
Весь  Світ  підняв...  За  нас  -  діла  й  слова!!.
Не    заржавіла    в    піхвах    зла  ,,домаха",-
Козацьким  корнем  нація    жива...

                                                   *PS.    Лопань  -  річка    у    Харкові.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755665
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Олена Жежук

І знову задивишся

Ніяк  не  наплачеться  осінь  –  
дощить  безупинно,
Мов  реквієм  листю,  
якому  вмирати  дано.
На  жаль…  та  краса  ця  не  вічна,  
зів'  яне  й  загине.  
Осиплються  й  зникнуть  пейзажі  
під  білим  сукном.

Красу  цю  відпустиш,  
хоч  перше  відтужиш,  відмолиш,
Бо  ти  нею  дихав,  і  жив,
 і  любив  як  умів.
Та  душу  красою  до  щему  
ніяк  не  наповниш  –
І  знову  задивишся  в  небо  -
в  калюжі  на  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755651
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Олена Жежук

… зі смерті у життя

Куди,        красо        оманлива,        осіння,
Зникаєш    надто    швидко    повсякдень?
Який    мольфар    в    час    свого    повеління
Посмів    тебе    позбавити    натхнень?

Куди    щедроти    ясних    днів    поділа,
Куди    пливеш,    сягнувши    всіх    вершин
Краси    своєї  ?    Тлінна    і      відцвіла
Летиш    зів’ялим    листям    в  часоплин.

Де    покровителі        краси    твоєї  ?
На    що        зрадливці    очі    відвели?
Як    плаче    мудрість    старості    своєї,
Вони    вже    іншим    возвели    хвали?

Оплакувать    дощем    –    то    марна    справа,
Як    горювать    від    зболених    образ.
Час    не    лікує    втрат.    Твоя    відправа    –    
Зима,    що    скорить    нас    усіх    не    раз.

В  лісах    оголених    красу    шукаю,
Мов    з    вічних    зір    вичитую    знання,
Серед    одвічних    істин    знов    блукаю,
Та    вічна    не    краса    й    не    надбання.

У    бляклості  й    понурості  вся    мудрість,
Із    золота    вчорашнього    -      гниття.
Як    сенс  людського  майбуття,    як    сутність    –
Це    з    «праху    в    прах»    -    зі    смерті    у    життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Малиновская Марина

< Ромашковый чай… >

 
Вечерний  чай  с  лекарственной  ромашкой
Бессоннице  твоей  не  даст  поблажку!
И  будет  сон  глубоким  и  спокойным,
А  утром  самочувствие  –  достойным!

С  простудой,  жаром  справится  ромашка…
Она  прекрасно  снимет  воспаления…
И  всем  микробам  станет  очень  страшно...
Как  для  желудка  хороша,  пищеварения!…

Чай  из  ромашки,  словно  солнца  свет,
И  нежный  вкус,  с  горчинкою  приятной….
Болезням  многим  скажет  она  "Нет",
И  то,  что  женская  трава  -  отрадно!

Ромашковый  чай  меня  лечит,  а  Ты?...
Подаришь  когда-нибудь  счастье,  цветы?...


/  16.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755648
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ярослав К.

Солдати

Свої  сльози  не  стримує  мати,
Підбадьорює  батько  синка.
Проводжають  селом  у  солдати,
Хрестить  мати  услід  юнака.

Захищай,  мій  синочку,  кордони
Та  виконуй  сумлінно  наказ,
Щоб  ніякі  ворожі  загони
Не  пролізли  таємно  до  нас.

Кілька  тижнів  пройшло,  може  місяць,
Шле  хлопчина  свій  перший  привіт,
Що  послали  його  до  столиці  -
Обминув  він  палаючий  Схід.

І  зітхнула  полегшенно  мати  -
Все  ж,  не  те,  що  десь  там,  на  війні...
Стали  з  батьком  спокійно  вже  спати
І  не  бачили  жахів  у  сні.

Якось  батько,  ввімкнувши  новини,
Бачить  раптом  обличчя  солдат,
Серед  них  упізнав  свого  сина,
Боронив  же  синок...  гей-парад!

І  попало  йому  помідором,
Став  червоним  його  камуфляж...
Ох,  який  же,  синочку,  це  сором,
Захисник  невідбувшийся  наш...

Стало  гірко  так  батьку  за  сина,
Як  каміння  на  серці  лягло,
Бо  в  селі  він  -  поважна  людина,
А  тепер  і  не  вийти  в  село...

                    *    *    *

Зарплатні  не  отримала  мати
Дуже  довго,  мабуть,  цілий  рік,
І  поїхала  правди  шукати,
Оббивати  столиці  поріг.

Перепони  здолала  всілякі,
Ось  і  він,  урядовий  квартал,
Та  зустріли  її...  автозаки,
І  синок  перед  нею  постав...

Ви  кого  захищаєте,  хлопці,
Від  батьків,  матерів  і  братів?
Обкрадаючих  вас  урядовців?
Хіба,  сину,  ти  цього  хотів?

Обступили  спецназівці  трона,
Крізь  приціл  споглядають  народ.
Наче  власна  його  охорона,
Заглядають  хазяїну  в  рот.

Дорогі  ж  мої  хлопці-солдати,
Розумію,  наказ  є  наказ,
Та  якщо  в  вас  в  руках  автомати,
Це  не  значить,  що  ви  є  спецназ.

Вам  наказують  обороняти
Не  народ,  а  отих  пацюків.
Тож,  не  сплутайте,  хлопці-солдати,
Дармоїдів  та  власних  батьків.

Всіх  на  небі  чекає  розплата,
Коли  ми  відійдемо  в  той  світ...

Не  псує  хай  нічого  вам  свята,
Відпочиньте  сьогодні,  як  слід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755407
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Ярослав К.

Туда, где скучают и ждут

Люблю  собираться  куда-то  в  дорогу,
Укладывать  вещи  в  дорожную  сумку,
Задумчиво-долго  стоять  у  порога,
Стараясь  картинку  запомнить  как  будто.

Всплывёт  обязательно  после  потеря,
Конечно,  забыл  или  то,  или  это...
Ну  что  ж,  обойдёмся,  хоть  я  и  не  верю,
Что  если  вернёшься  -  плохая  примета.

Люблю  наблюдать  из  окошка  природу  -
Для  нервов  порой  это  необходимо,
Смотреть,  как  меняется  быстро  погода
Из  тёплого  лета  в  холодную  зиму.

Люблю  пообедать  во  время  поездки  -
Какая-то  в  этом  особая  прелесть  -
В  пути  можно  кушать  не  то,  что  полезно,
А  то,  что  тебе  в  этот  миг  захотелось.

Люблю  накупить  для  любимых  подарков,
Порадовать  близких  приятным  сюрпризом,
Лишь  было  бы  только  в  дороге  нежарко,
Ведь  Киевский  торт  чересчур  уж  капризен.

Люблю  предвкушение  встречи  с  родными  -
Волнительной  дрожи  прекрасны  мгновенья,
Когда  после  долгой  разлуки  обнимут,
И  буду  взахлёб  щебетать  целый  день  я.

Так  здорово  ехать  туда,  где  скучают!
Тогда  и  границы  совсем  не  помеха!
Тогда  расстояния  не  замечаешь!
Лишь  были  бы  живы,  кому  мы  утеха...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755626
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Любов Іванова

ОСКОЛКИ РАЗБИТОЙ ЛЮБВИ

О-сень  пришла,  но  не  связана  с  ней  моя  грусть.
С-  ней  у  меня    очень  много    прекрасных  мгновений.
К-ак  ты  сказал?  Не  грусти,  я  однажды  вернусь??
О-сень,  прости  за  обилие  дум-откровений.
Л-есом  пройдусь,  мне  так  важно  побыть  здесь  одной
К-ажется,  здесь  моей  грусти-печали  уютно.
И-  вот  такой  леденяще-щемящей  ценой

Р-вет  на  куски    мое  сердце  тоска  поминутно.
А-  надо  мной  высь  украсила    день    бирюзой
З-вон  тишины  с  криком  стай  журавлей  вперемешку.
Б-оль,  уходи  вместе  с  горько-соленой  слезой
И-  подари  мне  судьба  не  печаль,  а  усмешку.
Т-ихо  вокруг,  только  я...  и  обилие  рифм
О-сень  всегда  для  стихов  наилучшее  время
Й-  на  листы  ляжет  слова  сердечного  ритм

Л-ишь  бы  ушло,  отступило  тревог  моих  бремя.
Ю-ность  ушла...  но  у  зрелости    чувства  сильней
Б-оль  тяжелее  от  каждой  сердечной  потери...
В-ремя,  постой...убивать  мне  надежду  не  смей
И-помоги...  пусть  терять,но  и  в  лучшее  верить  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Akimova

Незабутнє (пародія)

[i]Ми  зупинилися  точнісінько  у  дверях,  
Я  йшла  на  вихід  ти  ішов  на  вхід.  
І  як  буває  у  життєвих  каруселях  
Всесвіт  на  мить  сповільнює  свій  хід.  

Лише  на  мить  в  холодному  повітрі  
З’єднались  подихи  енергетичних  тіл  
І  в  гармонійній  мішаній  палітрі  
Сплелися  ниті  початкових  тіл.  

Тебе  не  бачила  і  тільки  відчувала.  
Ти  був  на  відстані  моїх  жіночих  рук.  
Здавалося  на  тебе  я  чекала  
Життям  робивши  лиш  для  тебе  рух…

Та  мить  назавжди  щось  в  мені  змінила.  
…………………………

автор  Вікторія  Скуратовська-Кравченко  ©
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755510
[/i]

           [b]  Незабутнє[b][/b][/b]

Зустрілись  ми  у  дверях,    пам’ятаю…
Ніхто  із  нас  не  бачив  знака  «Стій!»
Неначе  божевільних    два  трамваї
Назустріч  йшли  по  колії  одній.

Лише  на  мить  з’єдналися    тілами.
Точніш  –  лобами.    Та  яка  це  мить!
Аж    Всесвіт  весь  замиготів  зірками!
Ніколи  Всесвіт  так  не  миготить…

Не  бачила,  та  якось  розуміла,
Що  поруч    доля,  і  що  доля  –  ти.
Її    спіймать    навпомацки  хотіла,
Але  твої  розвіялись  сліди.

Ця  мить  шалена  щось  в  мені  зламала…
На  лобі  гуля,  на  очах  –  синці.
І  довго  чоловіка  я  шукала
З  прикметами  такими  ж  на  лиці.

Та  марно.    Не  спинити  каруселі.
Ти  мабуть  мав  тоді  з  собою  лід.
…Зустрілись  ми  точнісінько  у  дверях,
Ти  йшов  на  захід,  я  ішла  на  схід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755615
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


НАДЕЖДА М.

Не те сказать хотів мені…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8[/youtube]

Ще  вчора  настрій  був  поганий,
І  все  валилося    із  рук.
Один  дзвінок,  що  був  бажаний,
Прискорив  серця  мого  стук.

Ти  щось  казав,  а  я  мовчала,
Щось  про  осінні  довгі  дні.
А  я  всміхалася,  бо    знала:
Не  те  сказать  хотів  мені.

Та  раптом  стих..  Я  відчувала,
Моя  тут  черга  щось  сказать...
Я    швидко  тишу  обірвала:
Так  хочу  я  тебе  обнять.

За  мить  усе  тепер  змінилось:
Яка  чутлива  ти,  душа!
Твої  слова  ще  не  спізнились,
Любов  все  терпить,  ще  жива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755610
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Black Heart

Мінливе щастя

Видаляй  недоречні  зізнання
Нетактовно  мовчати  в  коханні.
На  порозі  мінливого  щастя
Згасло  світло....невчасно
І  вчасно.

Листопад,
Падолист
Промінь  сонця  на  мить
Небезпечно  тривожить  твій  дотик
Амплуа  мрій  ясних
У  думках  пролетить
Та  нехай  тільки  дивом  озветься

(6.11.16)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703352
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 16.10.2017


Black Heart

Пори року… (життя)

Якби  заснути  до  весни  або  до  літа
Ті  листопади  холодом  сповиті.
Сніги  очистять  землю  та  не  душу
Незвичний  дотик...зміна  дат  у  тижнях
І  хтось  малює  кожну  пору  року
Мистецтво  вічне,
А  життя  минає...
кожен  день  ...
потрохи...


©  Black  Heart

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688829
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 16.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А ти - повітря свіжий креатив

А  ти    -  повітря,  мій  свіжий  креатив.
І  як  без  тебе?  Я  не  уявляю.
Ти  барва  світу  і  акорд,  мотив,
І  як  метелик  у  душі  кружляєш.

Води  живої  -  сильний  водоспад,
Минулого  змиваєш  біль  і  рани.
І  в  магії  незлічених  принад
Щоразу  відкриваю  інші  грані.

А  я  землею  для  тебе  стану,
Любові  засіватимеш  насіння.
Кохання  щире  нам  Богом  дане,
І  щастям  проросте  міцне  коріння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755598
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Іванюк Ірина

Циклон над містом…

                                                                                   

                                                         Присвячую  мужній  і  світлій  Людині,  життя  якої  було  тим  "третім  валом"  -  Віталію  Стецулі

Циклон  над  містом...  Жовтень  стих  і  впав.
Розсипався  дотлілими  словами...
Любов  хіба  лишаєте  тут  з  нами,-
невидиму...  Нечутну  із  октав...

Як  горизонт,-  зникає,  що  не  крок...
Веде  нас  Пам"ять  битими  шляхами...
Побудьте  тут  хоч  шелестом  із  нами!
Теплом  святим  нескорених  уяв...

Але  -  циклон.  І  зав"язь  тіл-жоржин
зривається  неспинною  рукою...
Впильнуй  їх  там!  Нехай  живуть  з  Тобою.
Крайнеба...  Перейшовши  третій  вал.

14.10.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755595
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2017


Кофеманка

Не лукавь что ты не одинок…


Не  лукавь  что  ты  не  одинок,
Не  целуй  горячими  губами
                                                             жизнь  
                                                                                 в  
                                                                                 макушку,
               Не  с  того  ты  пламени
               Был  оставлен  чёрный  уголёк...

Вот  твоя  последняя  спина
Жизнь,  лишь  фантик
                                                   съедена  
                                                                         конфета
Обгорелый  бок  уронит  лето
В  призраки,  иллюзии  -  слова...

Не  лукавь  что  ты  не  одинок,
Душу  грешную  
                                                       пленило  
                                                                             не  то  
                                                                                           тело!
         Улица  как  люди  поредела,
         Путь,  увы  свой  предсказать  не  смог...

         Не  лукавь  что  ты  не  одинок!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755569
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Елена Марс

Познай моей любви безбрежность

Ты  слышишь  трели  птичек  ранних?..
Ты  слышишь...    как  они  поют?..
В  тех  трелях:  нежное  признанье...
Надежда...  вера...  обещанье...
Любовь  они  к  себе  зовут...

Паря  над  этим  светом  белым,
Несут  в  сей  мир  святую  блажь...
О,  как  прекрасны  их  распевы!..
Вот  так  и  я  бы  пела...  пела...
Пока  поёт  моя  душа  -

Строкой,  в  которой  ты  возвышен,
Любовью  скрасив  грешный  путь,
Войдя  в  мою  святую  нишу...
Молчи,  послушай...  Тише,  тише,
Чтоб  святость  эту  не  вспугнуть...

Светлеют  будто  наши  души,
Когда  они  полны  любви...
Ни  солнце  чувства  не  иссушит,
Ни  осень  не  убьёт,  ни  стужа,
Того,  что  трепетно  болит...

Пусть  боли  этой  неизбежность
Звучит,  как  песнь,  в  моих  словах...
Прими  мои  тепло  и  нежность,
Познай  моей  любви  безбрежность  -
И  в  этих  птичьих  голосах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755546
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


doktor

Уходящим родственникам и друзьям…. .

Рука  поддерживает  лоб,
В  глазах  туман  -  сезон  простраций.
Кресты  повсюду,  свежий  гроб,
Среди  кладбищенских  акаций.
Идти  не  хочется  домой,
Я  рядом  с  вечностью,  а  это,
Настраивает  лад  иной,
В  печали  Осень  здесь  -  не  лето.
Как  жаль,  отпущен  год  ещё
И  сколько  их  в  судьбе  осталось,
А  в  небе  кружит  вороньё,
Не  уж  то  всё,  что  мне  досталось,
Ходить  к  усопшим,  принося,
Еду  и  крепкие  напитки,  
Душа  рыдает,  как  дитя,
Терпеть  не  в  силах  этой  пытки.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755294
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Янош Бусел

Бабине літо…

                   [i][b][color="#ff0000"]Осінь...  [/color][/b][/i]

[i][b][color="#1c1c78"]Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...

Птах  цікавий...
Крутнувся...
В  путь...
Дві  ласкаві
Руки
Снують...

Вушка...Шепіт...
Клекоче  
Кров...
Спротив  гине...
Безволля...
Зов...

Руки...Ніжки...
Як  треба...
Рух...
Зустрічає...
Щоб  він  
Не  тух...

Нігті...Спина...
Чуттєвий  
Слід...
Обвилася...
Гарячий
Лід...

Трепет...  Миті...
Медовий
крик...
Щастя...Часу  
Згубили  
лік...

Паутинки....
Ми  вище...  
вдвох...
Немов  килим,
Вологий
Мох...

Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...
[/color][/b][/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755475
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


КВолынский

Так жесток этот мир

Так  жесток  этот  мир  -  
Проимперская  власть:
Прирождённый  вампир,
Ненасытная  пасть.
На  вершине...тиран
Окрылённый  войной,
Возведённый  на  трон
Раболепной  толпой.
Для  злодеев  -  кумир...
Обездоленным  -  вор!
И  чудовищний  пир,
Как  чума...Приговор!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755438
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ярослав К.

Случайные встречи

Случайные  встречи  бывают  нечасто,
Они  происходят,  когда  их  не  ждёшь,
Когда  ты  не  думаешь  даже  встречаться,
А  просто  куда-то  спокойно  идёшь...

Идёшь,  размышляешь  о  чём-то  привычно,
И  вдруг  пред  тобою...  родной  человек.
Возможно  вполне  -  незнакомы  вы  лично,
А  кажется,  знаешь  его  целый  век...

Но  что  удивительно  -  это  взаимно!
Ты  видишь  симпатию  в  этих  глазах,
Хоть  всё,  что  известно  -  одно  только  имя,
Что  ты  иногда  вспоминаешь  в  стихах...

Пусть  сердце  твоё  уж  давно  несвободно,
И  в  мыслях  твоих  запрещённого  нет,
Но  может  быть,  Господу  было  угодно
Послать  на  вопрос  твой  конкретный  ответ.

И  кто  его  знает,  не  этой  ли  встречей,
Которой,  конечно,  нарочно  не  ждёшь,
Господь  твою  душу  от  грусти  излечит
И  высушит  солнышко  слёз  твоих  дождь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755313
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 48

Поналезло  сено  в  трусья!
Шепчет  на  ушко  Петрусь:
-  Вынимай  скорей  Маруся.
Постараешься  -  женюсь!
*
Я  к  Петру  бегу  вприпрыжку
И  одну  лелею  мысль,
Ухватить  за  "кочерыжку"
Ну,  родименький,  держись!
*
В  сельском  клубе  дискотека,
Патефончик  принесли.
Ленка  с  негром  и  два  грека.
Ну  и  я,  как  пуп  Земли.
*
Два  солдата  в  камуфляже,
Мне  цветы  дарили  даже.
Я  в  долгу  не  оказалась
С  ними  вкусно  целовалась!
*
Всем  колхозом  били  Федьку
Так,  что  дал  бедняга,  крен!
Стырил  всю  на  поле  редьку.
Хоть  вези  на  рынок  хрен!
*
Было  очень  романтично
Прям,  моих  эмоций  шквал.
Только  очень  не  привычно.
Он  кальсоны  не  снимал!
*
У  меня  проблема  ,братцы
Хоть  кричи  мне  КАРАУЛ!!!
Через  час  начнутся  танцы,
А  супруг  мой  -  не  уснул.
*
Бабы  так  скакать  не  могут,
Как  скачу  я  краковьяк.
Подниму  повыше  ногу.
А  обратно...    ну  никак!
*
Слон  летал  вчера  по  спальне
Кум  ушел,  не  ждал  финал!
Приказал  -  держи  все  в  тайне
Чтобы  леший  не  узнал!
*
Сдал  посуду  Геродот,
И  цветы  домой  несет.
-  Что  ты  тащишь,олух  кроткий,
Лучше  взял  бы  бутыль  водки!
*
Я  их  раньше  насмотрелся
Этих  странных,  голых  баб.
Потому,  скорей  оделся,
Их  же  пять...совсем  ослаб.
*
Сказки  Вам  расскажем  эти
Мол,  Вы  лучшие  на  свете.
Но  не  верьте,  девки,  нам
Вы  ни  в  ночь,  ни  по  утрам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755484
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осенние метаморфозы

Осенние  метаморфозы  захлестнули.
По  мостовой  разбросан  бисер  дождевой,
И  клёны  наклонились,  будто  бы  сутулы,
А  тополь  умывается  седой  слезой.

Поднимет  ветер  кимоно  осин  усталых,
Встряхнёт  наряды  бело-красных  хризантем.
К  земле  опустит  он  цветов  одежды  вяло,
Подарит  ворох  самых  свежих  дерзких  тем.

На  миг  в  глазах  появится  дождя  грустинка.
Забыл,  быть  может,  солнечные  встречи  друг...
Под  ветром  прогибается  любви  тростинка,
Холодной  осени  дыхание  вокруг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755426
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


OlgaSydoruk

Осени полотна пишутся душой…

Краскою  пастельной  (краской  золотой)  -
Осени  полотна…Пишутся  душой…
В  минаретах  сердца  -  колокольный  звон...
Незаметный  выдох  -  неприметный  стон!
У  рябины  алой  ягоды  горчат…
Иней  укрывает  твой  любимый  сад…
В  осень  зародилось,время  поливать…
Только  не  решилась  с  чувствами  играть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Валентина Ланевич

Без тебе скнію я, плекаю долю.

Без  тебе  скнію  я,  плекаю  долю,
Мого  кохання  дар  палкий.
В  серцях  вимолюю  святу  Покрову,
Щоби  минув  цей  час  важкий.

Щоби  в  тобі,  моя  терпка  любове,
Відчути  смак  минулих  днів.
Дивитись  в  чисте  небо  бірюзове,
На  лавці  поруч  ти  присів.

Сльози  зціловуєш  зі  щік  гарячі,
Краплини  щастя,  що  з  душі.
Во  істинно,  жінки,  ми  є  терплячі,
Знесемо  злигодні  усі.

14.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755303
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Наташа Марос

НЕПОГОДА…

Видимо,  что-то  недодал,
Может  быть,  много  забрал...
Только  в  душе  непогода  -
Осени  вечный  скандал...
Серое  небо  упало
Мокрым  плащом  на  луга...
Как  же  я  долго  искала,
Как  же  упорно  ты  лгал...
Если  я  просто  все  тучи
В  пар  превращу  на    огне...
Думаю,  мой  самый  лучший,
Снова  приснишься  ты  мне...

           -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755396
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Akimova

Прованс

Там,  в  Провансе,  на  юге  Франции
Солнца  трепетные  лучи
По  особому  преломляются,
Не  мучительно  горячи.

Терракотой    и  нежной  охрою
Разливается  мягкий  свет.
И  умчавшеюся  эпохою
Бархатистый  оставлен  след.

Там  художника  сумасшедшего
Гениальность  хранит  земля,
В  желтизну  облаков  ушедшую
И  в  лавандовые  поля.

И  возносят  к  чему-то  высшему
Из  далёкого  далека
Над  кроватью  пастелью  выцветшей
Балки    старые    потолка.
………………….

Там  и  луны  другие  –  тёплые,
Не  одна  над  Арлем  луна.
Приезжают  в  Прованс  влюблённые.
Я  влюблённая,    но    одна...

Потому  и  гляжу  я  издали,
Потому  и  заказан  путь,
Потому  и  стихи  не  изданы.
Потому  всё...    когда-нибудь…

[i]2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755293
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Україно моя

Україно  моя,  хоч  страждала  від  болю,
Не  збороти  нікому    твій  вільності  дух,
Не  вчепити  гнітюче  ярмо  твоїй  долі,
Не  здолати  вкраїнської  нації  рух.

Бо  народ  твій  одвічний  сіяч(хоч  стражденний)
Веселкової  мови,  любові,  добра.
Бо  народ  з  пелюшок  вже  крилатий  у  генах,
Джерелом  його  духу  є  води  Дніпра.

Зазіхнула  потвора  на  землю  родючу,
На  державу,  на  сина,  на  матір  і  рід.
І  чекає  розплата  її  неминуча.
Будуть  жити  -  Вкраїна  і  гідний  нарід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755122
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


НАДЕЖДА М.

Коли тобі несуть образи…

Спроба  перекласти  життєвий  твір,  який
схвилював  мене  дуже.

     Автор  Булат  Окуджава

Мой  мальчик,  нанося  обиды,
о  чем  заботятся  враги?
Чтоб  ты  не  выполз  недобитый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  

Мой  мальчик,  но  –  верны  и  строги  -
о  чем  заботятся  друзья?
Чтоб  не  нашел  ты  к  ним  дороги,
свои  тревоги  пронося.  

И  все-таки,  людьми  ученый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  
еще  задолго  до  седин,
рванешь  рубаху  обреченно,
едва  останешься  один.  

И  вот  тогда-то,  одинокий,
как  в  зоне  вечной  мерзлоты,
поймешь,  что  все,  как  ты,  двуноги,
и  все  изранены,  как  ты.
-------------------------------------
Коли  тобі  несуть  образи,
Про  що  тут  мріють  вороги?
Якщо  не  вмер  ти    просто  зразу,  
Щоб  не  нарвавсь  на  кулаки.

А  що  тут  друзі  вірні,  чесні?
Про  що  турбуються  в  цей  час?
Щоб  не  прийшов  до  них  невчасно,
І  вигляд  твій  їх  не  потряс.

І  все-таки  людьми  навчений,
(На  їх  нарвавшись  кулаки)
Хоч    ще  далеко  сивина,
Рванеш  сорочку  нескорений:
Один  ти  в  світі  -  сирота.

І  ось  тоді-то  ти,  самотній,
Як  в  вічній  зоні  мерзлоти,
Ти  зрозумієш:  всі  двоногі,
Такі  ж  нещасні,  як  і  ти..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755120
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Троянда Пустелі

забуду?

скажи  мені,  що  ти  ніколи  не  любив
просто  скажи  і  можеш  іти  геть
зроблю  тоді  я  чай  собі  із  кропиви
і  вип'ю  залпом,  як  горілку,  вщерть

стану  весела,  жвава  і  хмільна́
може  забуду  руки  й  їх  обійми
і  поцілунки  (ніби  пив  до  дна)
по  саме  денце  пив  уста  покірні

може  забуду  все  це  крізь  роки...

(скоріше  аж  до  смерті  не  забуду
така  любов  буває  на  віки...
я  так  шукаю  погляд  твій  повсюди...)

забуду?...  ні...  ніколи...  

назавжди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755185
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ліна Ланська

БАЙДУЖЕ

Байдуже,  чи  вмерла,  чи  жива...
Що  тут  скарги,  коли  є  відмовка?  -
Я  -  такий!  І  я...  як  тятива,
Між  було  і  буде  -  нитка  з  шовку.

Полиском  зманіжених  видінь,
Марево  з  реальністю  єднаю.
Срібний  промінь  янь  в  обіймах    інь
На  порозі  знищеного  раю.

27.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755271
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАХОДЬ В МОЇ СНИ

Не  заходь  в  мої  сни,  бо  душа  спорожніла,
Тільки  протяг  регоче  і  свище,
Розриває  і  стелю  і  днище,
А  печаль  обіймає  примару  безсилу.

Як  ковчег  не  лаштуй,  а  по  спраглій  пустелі
Не  гойдатиме  хвиля  ніколи,
Без  води  і  весла...видноколи
Міражами  спливуть,  -  розгойдають  орелі,

Розсипаючи  райдуг  грайливе  :"а  може?"
Не  заходь  в  мої  сни,  зачиняю
Усі  шпарки  до  пекла  і  раю.
Спорожніла  душа  не  болить,  не  тривожить,

Кожну  мить  пам"ятаючи,  кожну...

19.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755270
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Владимир Зозуля

Спасибо, милая

Спасибо,  милая.  Любя,
И  благо,  не  за  что,  даря,
Ты  мне  отмерила  себя,
От  мая  и  до  января.
Оставив  мне,  без  всяких  мер,
Тем  благом,  что  вне  всяких  благ,
Воспоминаний  эфемер
И  след  помады  на  губах…
Прощанья  –  ласковая  боль.
Разлуки  –  длинная  печаль.
И  жаль  отыгранную  роль.
И  ничего  уже  не  жаль…
Спасибо,  милая.  Прости,
С  печали  глаз  слезу  утри,
В  сквозной  просвет  в  моей  груди  
Смотри,  любимая,  смотри:
Креста  знамением  твоим,
Слезами…  нет,    миро'м  икон,
В  короткой  вечности  любви  –
Мир  проклят  и  благословлён.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755206
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ol Udayko

РЯДОВИЙ РЕВОЛЮЦІЇ

[i]  …нарешті  маємо  своє  свято  –  Захисника  Вітчизни,  
   всупереч        імперським  бредням  «неділимої»    та  її  
   5-ї  колони  і  просто  ватників…  Це  Свято  завдячує  
   феномену  УПА-Майдан,    що  має  своїм  «тригером»      
   ворога,    зовнішнього  та  внутрішнього,  включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось  спитали  на  Майдані  
У  сивоусого  бійця,
Чого  стоїть  він  в  «калабані»,  
Кому  потрібна  вахта  ця…

«Свої  тут  маю  «квадро-метри»  
Й  заповнюю    своїм  єством,
Та  коли  треба  буде  вмерти,
Прийму  з  належним  торжеством!»

Й  тепер  стоїть  він…  Вже  в  граніті…
Чатує  від  руки  сваволь…
І  простяглись  від  нього  ниті
В  прийдешнє  світу…    Та  "уволь"  –

Йому  на  небі  вже  все  рівно,
Що  буде  в  нас,  та  не  однак
Нам,  сущим  тут  і  правовірним,
Куди  поверне  той  гопак,

Що  від  Майдану  має  владу  –
Гетьма́н  клейноди  й  булаву!
Чи  дасть  країні  гідну  раду,
Чи  не  послабить  тятиву,

Напнуту  на  стального  лука
Борні  супроти  тих  принад,
Що  владоможців  –  хижих  круків  
На  світ  пустив  зелений  гад.

За  тих,  що  в  небі,  ми  в  одвіті:
Щоб  не  даремно  полягли,  
Щоб  не  кляли  нас  наші  діти,
Щоб  спали  в  спокої  орли…

О  ти,  наш  орле  сивоусий,
Наш  революцій  рядовий!
Твоє  знамено  ми  не  впустим,  
Щоб  подвиг  твій  був  віковий.[/color]

ЗІ  СВЯТОМ  ВАС,  ДОРОГІ  СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ  –  АРМІЇ  НАШОї  І  ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО  БОРОНЯТЬ  НАС  ВІД      В  О  Р  О  Г  І  В!!!
   СЛАВА  УКРАЇНІ!      -    ГЕРОЯМ  СЛАВА!
[/b]
13.10.2017  

[b]На  світлині  автора[/b]  -  брат  і  сестра  із  Прилук,
учасники  Визвольної  Вітчизняної  Війни  (ВВВ)
проти  російсько-фашистських  окупантів.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Елена Марс

В расставание не верю

Не  сорняк  и  не  батрачка...
Для  тебя  я  -  королева!
Но  любви  своей  не  прячу,
Как  луга  не  прячут  клевер...

Как  луга  не  прячут  клевер  -  
Ты  не  прячешь  восхищенья...
И  звучит  во  мне  припевом:
Я  -  души  твоей  волненье...

Я  -  души  твоей  волненье,
Я,  в  руках  твоих,  -  гитара...
И  мои  стихотворенья,
Для  души  твоей,  -  подарок...

Для  души  твоей  -  подарок
Этих  чувств  весенних  звуки...
Не  тая  любви  пожара,
Я  твои  целую  руки...

Я  твои  целую  руки,
Как  река  целует  берег...
Не  убьёт  любовь  разлука.
В  расставание  не  верю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ярослав К.

Внутрішній ворог

Ой,  неспокійно  у  нашій  країні,
Ні,  не  на  Сході,  а  тут,  у  тилу...
Точаться  війни  підступні,  гібридні,
Наче  хто  візу  відкрив  сюди  злу.

Вибухи,  замахи,  вбивства,  теракти,
Безлад  і  хаос  -  суцільний  бардак,
Мов,  по  країні  повзе  катаракта...
Хто  ж  це  над  нами  знущається  так?

Кажуть,  що  то  все  північні  сусіди,
Слід  ФСБ,  руки-ноги  Кремля,
Може,  у  нас  в  СБУ  дармоїди,
Що  небезпеку  не  бачать  здаля?

Як  не  крути,  але  внутрішній  ворог
Значно  сильніший  за  всіх  ворогів.
Він  на  Печерських  ховається  горах,
Доки  терпець  наш  зірветься  на  гнів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755045
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


НАДЕЖДА М.

Спробуй на смак вітер…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]

Невже  здалося?  Плаче  вітер...
Крильми  до  вікон  припада.
Як  зрозуміти  його  витвір,
Чи  щось  болить?    Чому  журба?

А  дощ  за  вікнами  хлюпоче,
На  склі  осіння  он  сльоза...
А  серце  вітру  вірить  хоче,
Що  промине  і  це  -  гроза.

Осінні  грози  так  лякають,
Ніби,  віщують  знов  про  щось.
Нащо  тепер  все  ж  натякають?
Та  ні,  йому  це  так  здалось..

О  вітре,  вітре,  вільний  птах,
Нащо  зірвав  з  калини  листя?
Чому  ти  плачеш  у  дротах,
Нащо  на  них  ти  поселився?

Злетиш  і  падаєш  униз.
Чи  покидають  тебе  сили?
Ні-ні!  Це  зовсім  не  каприз:
Дощі  зросили  йому  крила.

Ти  ждеш  моєї  допомоги...
Та  чим  тобі  я  пособлю?
Відкинь,  прошу  тебе,  тривоги.
Не  завдавай  мені  жалю.

Ти  зупинись,  спочинь,  подумай:
Твої  забави  так  пусті.
У  мої  вікна  ти  не  стукай:
Поплач,  на  зірванім  листі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755023
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І де ж вогонь живий, той титанічний? (18+

Запалював  вогонь  грайливо  в  тілі,
Іскринками  під  шкіру  гостро  проникав.
І  восковою  свічкою  я  мліла,
А  ти  розжареною  плазмою  торкав.

І  пальців  ніжних  кінчики  тремтіли,
Цілунків    електричний  струм  наскрізь  проймав.
В  десятку  влучно  попадали  стріли,
А  ти  у  полум*я  одне  нас  двох  стинав.

І  де  ж  тепер  та  лава  вулканічна?
Що  все  горіло  до  нестями  на  шляху.
І  де  ж  вогонь  живий,  той  титанічний?
Перед  собою  бачу  ...лиш  стіну  глуху.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754985
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


OlgaSydoruk

Не смотри мои вещие сны…

Не  смотри  мои  вещие  сны…
Не  проси  разгадать…умоляю…
Не  бросайся  в  объятия  тоски,
Если  грустью  тебя  накрывает…
Не  пиши  в  бесконечность  стихи  –  
Их  ,наверное,  потеряют…
Если  помнишь  ещё    -  расскажи…
Время  есть…Но  вот  сколько  –  не  знаешь…
Мелким  бисером  сеют  дожди
На  ковёр  разноцветный  из  листьев…
На  огонь  и  на  пепел  любви…
И  моей  –  самой  грешной  и  чистой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754973
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


OlgaSydoruk

Дай мне время…

Дай  мне  время  -  и  забуду…
Дай  мне  время  –  и  прощу…
Под    холщовою  рубахой
Я  немного  унесу…
Эта  метка  на  запястье  –  
От  серебряной  струны…
Лоскуточек  яркий  страсти  –
С  поцелуями  стихи…
Только  след  оставлю  в  пашне…
И  словесное  клише…
Укажи  дорогу  счастья
Белой  скатертью  и  мне…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754964
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Любов Іванова

Я ЖЕ БЕЗ ТЕБЯ НЕ МОГУ

Я/хта  наших  чувств  получила  крен

Ж/аль,  что  прерван  курс  в  гавань  радости...  
Е/сли  дружит  шторм  с  ветром  перемен  -

Б/ьет  о  борт  волна  беспощадности.
Е/й  не  жаль  совсем  шхуну  наших  чувств,
З/а  борт  брошено  наше  прошлое,

Т/ам,  в  пучине  вод  растворилась  грусть,
Е/й  одной  легко  в  этом  крошеве.
Б/ьет  неистово,    бьет  и  бьет  волна!  -
Я/  молю  в  слезах  -  стань  спасителем!

Н/е  смогу  сберечь  я  любовь  одна,
Е/сли  будешь  ты  вольным  зрителем.

М/оре  гневное  перестань  штормить,
О/тступись  совсем  темень  колкая.
Г/орько  будет  нам,  коль  порвется  нить,
У/  сердец  она  очень  тонкая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754961
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Михайло Гончар

Ода динозаврам

Сто  сімдесять  мільйонів  років
Розкошували  динозаври!
Таблички  множення  не  знали,
Та  щоб  там  потім  не  казали,
А  на  землі  був  мир  і  спокій
Сто  сімдесять  мільйонів  років.

А  ми  з  своїми  бомбами
І  щелепами  з  пломбами,
Диктаторами-монстрами,
Законами  драконськими,
Гординею  безмірною,
Любов'ю  лицемірною
Спроможні  так,як  динозаври,
Довгенько  пожинати  лаври?!

Ми  гаспада,панове,мсьє,
Ми  сери,гери  всі  підряд,
Ми,точно  знаючи,що  Є
Дорівнює  ем  це  квадрат*,
Спроможемось  мільйони  років
Гарантувати  мир  і  спокій?

Набрали  в  рот  води  шамани,
Тривожно  бубни  бубонять,..
Ввійшли  пророки  у  нірвану,
Лише  хитаються  й  мовчать.

Мовчать  мольфари  й  бакалаври  -
Не  знають,як  сказати  вслух?
Те,що  вдалося  динозаврам,
Нам,як  міфічним  тим  кентаврам,
В  хаОсі  війн,злоби  й  розрух,
Революційних  завірюх
Не  зрозуміти  відчайдухам.
Лишилось  зняти  капелюха.

А  динозаври  не  пропали...
Не  всі  пропали,щоб  ви  знали.
Вони  на  протязі  віків
Перетворились  на  птахів!**

На  дужих  крилах  з  гострим  зором
Спостерігають  наш  бедлам...
Дивись  хоч  деколи  угору  -
Вони,здається,ніби  хворим,
Щось  підказати  хочуть  нам.

       *    E=mc2  формула  А.Ейнштейна  є  чи  не  найвідомішою    з  усіх  формул,
що  обумовлюють  її  зв'язком  з  атомною  зброєю.
Саме  ця  формула  є  символом  теорії  відносності.

**Останні  відкриття  скам'янілостей  та  нові  дослідницькі  методи
дали  змогу  палеонтологам  стверджувати,що  птахи  походять  від  наземних  м'ясоїдних  динозаврів  з  групи  тероподів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740465
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 13.10.2017


Михайло Гончар

Три хмаринки

Як  болить  голова!
Просто  тупо  болить  голова.
Чи  паскудні  слова,
Як  смердюча  мишва,
Розгризають  мої  капіляри,
Чи  людський  наговір
Наробив  в  серці  дір,
Може  хтось  напустив  темні  чари?
Поробили,наврочили,хто  -  невідомо.
Мабуть,в  когось  причина  для  цього  вагома.

Я  вмовляю  себе:"Все  мине  -
Свіжий  вітер  мій  біль  прожене,
Літній  дощик  гріхи  і  хвороби
Легко  змиє  із  першої  спроби."

І  крізь  арку  веселки,неначе  в  портал,
Увійду  в  інший  світ  по  "безвізу",
Де  не  важить  нічого  мерзенний  метал,
Де  ні  націй,ні  рас,ні  царів,ні  маркізів,
Ні  кордонів,ні  війн,ані  зла,
Тільки  світло  і  розум,як  світоч,пала!

Як  в  дитинстві,босоніж  по  росах,
Знов  набігаюсь  дзвінкоголосий
І  засну  на  медових  покосах.

А  проснусь,подивлюсь  -  наді  мною
Три  хмаринки  на  тлі  голубому:
Перша  схожа  на  тата,
Друга  схожа  на  брата,
Третя  -  мама,вдивляється  пильно  -
Підбадьорює:"Мужнім  будь,сину!"

А  на  соняху  бджілка  бринить:
"Будем  жить,
                   жить  та  жить!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741738
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.10.2017


Елена Марс

Подорожник

Я  не  стану  терпеть  унижения
И  вторую  щеку  не  подставлю.
И  не  жду  твоего  извинения.
Пустота    в  моём  сердце  усталом...

Пустота.  На  душе  не  тревожно  мне.
От  стихов  твоих  больше...  не  больно.
Мои  чувства  уже  подытожены.
Я  вполне  тем  итогом  довольна.

Пустота.  А  была  -  вдохновлённая!..
И  строкой...  будто  в  небо  взлетала!..
И  за  гранью...  мечтою  нескромною:
Для  тебя  мне  хотелось  быть  -  Галой!..

Я  в  тебе  разглядела  -  художника...
Ты  словами  рисуешь  -  картинно...
Только  стала  тебе...  подорожником...
Не  увидел  во  мне  ты...  рубина...

Не  увидел  ни  розу,  ни  лилию,
Осуждая  души  моей  песни...
Ты  не  принял  строки  изобилия,
Хоть  и  был,  иногда,  так  любезен...

Назвала  тебя  Музой  -  избранником,
Став  таланту  чужому...  прислугой...
Ты  -  кнутом  мне  ответил  -  не  пряником.
Ну,  за  что?!  За  какие  заслуги?!

За  души  моей  нежную  искренность  
Ты  мне  -  болью  щемящей...  подкожно...
Что  ж,  прости,  за  прощанья  изысканность...
Береги  себя...
..........................  Твой  подорожник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754921
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Як пір*я гарне розпуска павич

Як  пір*я  гарне  розпуска  павич,
Словами  мовиш  ти  розкішно.
Заплутався  у  тисячі  облич,
(А  мій  прогноз  -  тобі  невтішний).

Вчепився  ,  ніби  скотч.  Якийсь  реп*ях.
І  до  цукерок  точно  ласий.
Блукаєш  знов  у  флірті-відчуттях,
І  точиш,  точиш  баляндраси.

Ти  екстроверт,  вампір  сердець  жінок,
І  п*явкою  сосеш-лоскочеш.
Дістав  мене,  як  глист  до  печінок!
Ти  битою  між  очі...хочеш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754868
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Радченко

Для літа бабиного вальс

Яка  ж  краса  навкіл  нерукотворна  —
У  кожному  листочку  сонце  залишає  слід.
Прозора  ніжність  тиха,  неповторна,
В  туман  легкий  вдягається  усе  частіше  схід.
Можливо,  восени  в  такі  ось  дні
Приходить  несподіване,  терпке  кохання,
Щоб  перекреслити  думки  сумні
Й  болюче  довгих  вечорів  й  ночей  мовчання.
Помилкою,  можливо,  буде.  Що  ж...
Хіба  в  житті  ми  вперше  знову  помиляємось?
І  позолоту  й  ніжність  зітре  дощ,
Й  нехай  безсонню  потім  ще  не  раз  покаємось.
Можливо,  буде  це  востаннє  або  в  перший  раз,
Та  ніжність  в  нім  і  світла,  й  неповторна.
Прислухайтесь:  звучить  для  літа  бабиного  вальс...
А  навкруги  —  краса  нерукотворна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754859
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Елена Марс

Прощай

Я  всё  тебе  прощаю,  всё...
Обиды    -  ветер  унесёт...
И  то,  что  был...  почти  что  Богом...
Оборвана  к  тебе  дорога.

Ты  был  во  мне  -  дождя  струной  -
Печалью...  Музой  роковой!..
Сегодня  -  будто  день  прошедший,
Вчерашний  стих,  туманный  вечер...

Сегодня...  нет  тебя  во  мне.
Погас  тот  свет  в  моём  окне  -
В  окне  души  моей  ранимой...
Прощай,  проклятьем  не  казнимый!

Пусть  Ангел  твой  хранит  тебя...
Пусть  кто-то,  Дар  твой  излюбя,
Как  я  -  одарит  восхищеньем,
Души  теплом,  стихотвореньем...

Умей  ценить...  и  не  убей
Тот  Свет,  который  будет  -  в  Ней!..
Останься  -  в  Ней:  любовью,  Богом,
Открыв  к  своей  душе  дорогу...

...  А  я  прощаюсь.  Осознай.
Моё  осеннее  "Прощай"  
Растает  -  тенью,  болью,  светом!..
Растает  -  чувством...  безответным...

...  Мне  легче  стало...  Отпустило.
Ведь  я  простилась...  и  простила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754857
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Янош Бусел

Осінь…

                         [i][b]  [color="#d41717"]Листопад…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1d1d78"]Листя  п’ятипале
З  Клена  полетіло,
Тихо  вниз  упало
На  осіннє  Тіло…

Голе  тіло  Мами-
Думало  зігріти,-
Та  замало  Краму
Дарували  Діти…

Мама  спільну  мову
З  Жовтнем  уже  має,-
Осінь  про  Обнову
Весняну  подбає...  

Розповість  як  жити,
Як  Весни  діждатись…
Діток  народити...
В  пишне  Зело  вбратись!..

Листя  п’ятипале
З  Клена  полетіло,
Тихо  вниз  упало
Землю  не  зігріло…
[/color]
[/b]
[/i]





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754851
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Анфиса Нечаева

Піду вранці до криниці…


(навіяло)

Піду  вранці  до  криниці,
Наберу  я  там  водиці.
Повертатимусь  до  хати,
Мишка  буду  виглядати.
Може  мене  у  віконце
Та  й  побачить  моє  сонце.
Мої  щічки  червоненькі,
Оченята  голубенькі.
Брови  чорним  малювала
І  намисто  одягала.
Й  вишиваночку  сорочку
Ще  й  у  коси  синю  стрічку.
Я  іду  така  вродлива,
Я  іду  така  щаслива.
Може  вийде  моє  серце
Й  піднесе  мені  відерце.
На  віконця  поглядаю
Та  Мишка  у  них  немає...
Завтра  вранці  до  криниці
Знов  піду  я  по  водицю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754814
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Ol Udayko

ЩО ТО ЗА ЖІНКА

         [i]  емоції,  інколи  творять  зло,  
           але...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
             
[i][b][color="#470696"]Що  то  за  жінка,  котра    не    кричить,
Коли  на  неї  сонечко  звалилось?!
Така  неждана  і  щаслива  мить,
Немов  удруге  
           в  світі  народилась.

Що  то  за  жінка?..    Милого  свого
Не  спонукає  інколи  кричати,
Щоб  серед  світу  грішного  сього  
З  нудьгою,  
           засіла,  враз  кінчати?

І  що  за  чоловік?..    Невидиму  красу,
Як  оксамит,  не  вміє  цінувати
І  ранішню  незбирану  росу
Лінується  
           до  скону  цілувати!

Що  то  за  ми,  що  посеред  зими
Не  можемо  тій  даності  радіти,
Що  в  вирі  справ  не  ляжемо  кістьми,
Щоб  жити  вволю  
             в  радості,  як  діти?

І  хай  весь  світ  іде  у  тар-та-ра-ри  –
Від  правди  нам  нема  куди  подітись!  –
Я  славитиму  той  нестямний  крик,
З  яким  нараз  
             народжуються  діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Елена Марс

Падолист, на душі, падолист

У  дібровах  далеких  рідненьких,
Жовтим  листячком  вкрита  земля...
Я  ступаю  по  ньому  легенько  -
У  думках  своїх,  ніби  маля...

Сиротливі  берізки  і  клени
Огортає  мій  погляд  сумний...
Одиноко  на  серці  і  в  мене,
У  цей  день  невеселий  такий...

Ой,  ти  доленько,  доле  пташина,
Падолист,  на  душі,  падолист...
Заблукала  в  чужих  палестинах  -
Як  в  дібровах  блукала  колись...

Тільки  смуток  минулий  був  світлим,
А  сьогодні...  щемить  на  душі...
Перепалена  сонцем  і  вітром...
...  То  чому  ж  відчуваю  дощі?..

І  блукаю  в  осінніх  дібровах...
Ніби  там  мій  загублений  час...
Ой,  душа  ти  моя  паперова,
Ти  ж  минулих  часів  не  зреклась...

То  ж  і  рвешся  туди,  наче  птаха,
В  ті  близькі...  і  далекі  краї,  
Де  колись  я  в  домівку...  для  праху
Відлечу...  як  і  рідні  мої...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754765
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Владимир Зозуля

Я скучаю по тебе

В  воздухе,    росе,    траве,
В  голосе  осенней  птицы:
Я  скучаю  по  тебе…
Тянется  разлука…  длится…

Я  скучаю  по  тебе…
Только  на  пол  тона  ниже,
И  всё  глуше  и  слепе'й,  
Я  почти  тоскую,  слышишь.

Я  скучаю  по  тебе…
Но  не  как  по  солнцу  ветка.
Я  скучаю,  но  теперь
Срублено  и  беспросветно.

Неизбывная  печаль
Крупной  каплею  ложится,
Словно  мокрая  печать,
На  исчерканной  странице.

Я  скучаю  по  тебе…
Этих  слов  порыв  отчаян.
Не  строфу  мою,  рефрен,
А  судьбу  обозначает.

Я  скучаю  по  тебе…
И  пишу  опять  и  снова:
[b]Я  скучаю  по  тебе  -[i][/i][/b]
В  этой  строчке  каждым  словом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754804
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Валентина Ланевич

Гасне осінь пожовклим, упалим листком.

Гасне  осінь  пожовклим,  упалим  листком,
Оголює  сутність  живую  прийдешню.
По  сумирнім  садку  йду  споквола  прошком,
Чіпляється  погляд  за  тонку  черешню.

Прикривається  гіллям  та  дрібно  тремтить,
Вітер  шарпає  крону,  бач,  бо  не  йметься.
Шарудить  залюбки,  ніби  скиглить,  шумить,
По  хвилі  міняє  тональність,  сміється.

Чи  то  над  собою,  чи  над  тим,  що  навкруг,
Духмяніють  квіти  у  барвах  весняних.
Безневинно  біліє  мальований  круг,
Вертає  до  витоків,  Богом  нам  даних.

10.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754659
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Наташа Марос

МОЛЬФАРКА…

Повертайся  у  місячну  ніч  восени,
Коли  сяйво  зірок  затуманює  розум.
Позолотою  жовтня  хоч  раз  ризикни  -
Я  й  сама  все  частіше  схиляюсь  до  прози...

Перепишемо  разом  всі  ноти  й  слова,
Я...  мольфаркою  стану  і,  може,  позичиш
Мого  серця  вогонь  та,  допоки  жива,
Ти  ще  зможеш,  ти  зможеш,  ти  зможеш  пожити...

Я  не  хочу  втрачати,  не  хочу,  не  хо...
Поскладаємо  разом  чи  пазли,  чи  соти
І  закинем  подалі    амбітні  ІМХО...
Я  -  мольфарка  твоя...  без  боргів  і  відсотків...

                 -                  -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754684
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Голос твой

Ночною  флейтой  тишина  вокруг  объята,
Мобильный  телефон  молчит  давно.
И  чай  парит  с  горячим  вкусом  нежной  мяты,
А  на  стене  висит  "3  Д"  печать-панно.

Звонок  прорезался,  и  голос  оживает...
И  слышу,  слышу  его  снова  я.
В  полёте  звёздный  рой,  и  лунный  свет  мигает,  
И  лёгкая  ложится  кисея.

Своё  волненье  звонким  смехом  разбавляю,
А  в  чашке  мятный  чай  уже  остыл.
Возможно,  я  твоя  осенняя  забава,
Но  всё  же  голос  твой  мне  очень  мил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754707
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


OlgaSydoruk

Твоя правда – моё знамя…

Когда  в  небе  зажигают  
Голубые  фонари,
А  к  Морфею  уплывают
Золотые  корабли,..
Прочитай    -  мои  страницы…  
Полюби    -  мои  холсты…
Для  тебя  -  перо  жар-птицы!..
И  огонь  святой  свечи…
Мотылёк  летит  на  пламя,
Обжигается  крыло…
Твоя  правда  –  моё  знамя…
Остальное  –  всё  равно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754702
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


@NN@

Історія одного кохання

Двоє...  Назустріч,
                       стежкою  в  горах,
Навіть  не  знають,
                       що  стрінуться  скоро.
Двоє  стежиною  йдуть.
                       Він,  мов  мара,
Спускається  долу.
                       Він,  а  вона,
Мов  пташина  на  волі
                       пісню  співає
Й  на  плай  за  ожиною,
                     в  гори  високо  йде.
Двоє  зустрілись,  очі  у  очі,
                   і  защеміло  серце  дівоче,
Печаль  перейнявши  чужу.
                   Вже  й  проминула,
Та  наче  б  то  путами
                   хтось  обіплутав  межу.
Стій!  Куди  йдеш?
                   Мов  у  воду  опущенний,
Що  за  біда,  
                     чом  несеш  її  змучено,
Вниз  до  людей,
                     а  не  го́ри,  до  Бога?
Що  в  ній  такого?
                     Двоє  присіли  
На  стежці,  під  кручею,
                     і  розповів  чоловік  
Той  засмучений  
                     правду  свого  життя.
Довго  чи  скоро
                     ті  двоє  гутарили,
Тільки  над  горами
                     громи  ударили,
Дощик  полив  ,  мов  з  відра.
                     Двоє  знялись
Й  полетіли  стежиною,
                     вгору,  все  вгору,
Де  плай  той  ожиновий,
                     там  де  крислаті
Смереки  й  ялини
                     в  кронах  колишуть  буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


ТАИСИЯ

Мистер ИКС



                               Мне  не  грозит  осенняя  хандра,
                               Когда  есть    эта  древняя  игра…

К  нему  хожу  я  на  свидание.
Он  каждый  раз  навстречу  мне  идёт.
Шокируют    -  его  познания.
Мои  шаги    он  видит  наперёд.

Нам  интересно  быть    наедине.
Порой    просиживать  до  ночи.
Он  так  всегда  внимателен  ко  мне.
Тактичен,    вежлив,  между  прочим…

Я    увлекаюсь  шахматной  игрой.
Противник  сильный  в  интернете.
Встречаемся  за  шахматной  доской.
Но  не  бросаем  слов  на  ветер…

Надеюсь  на  победный  марафон.
Стремлюсь  осилить    комбинацию.
И  в  результате:  «White  won!»  *  (пардон!)
Не    удержать    мою    реакцию!

Однако,    «мат»  -  не  главный  результат.
Игра    влияет    на  здоровье.
Натренирован  мозг  как    аппарат,  -
Для  жизни    -    важное  условие!

*    White  won  -    мат.

09.  10.  2017.  (новый    вариант).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754499
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


OlgaSydoruk

Есть у памяти остров «Рай»…

Есть  у  памяти  остров  «Рай»…
Грунтовая,ведущая,в  «Пекло»…
Среди  осени  –  месяц  май…
И  ключи,улетающих,  в  лето…
И  пароль  -  потайных  замков…
И  ожоги  (со  шрамами  петли)…
Устрашающий  вечный  зов  -  
Есть  у  памяти  сердца…  где-то…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754478
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Наташа Марос

ПОЛОВИНА…

Я  забуваю  твої  очі,
А    серце  каже:  ще  зажди...
І  не  приходять  вже  щоночі
Оті  сніги,  твої  сліди...
Я  переходжу  від  розлуки
До  раю-щему  восени
І  забуваю  твої  руки  -
Такі  далекі  вже  вони...
Отак  візьму  -  і  все  покину
З  торішнім  листям,  де  трава,
Та  відчуваю:  половина
Твоя  в  мені...  іще  жива...

         -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754476
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 47

Не  спешите,  девки,  в  город,
Там  беда  сплошная,  голод!
Тут  -  лучок,  картофель,  редька
Все  нам  с  дач  притащит  Петька!
*
Под  подолом  пистолетик
Привязала  мама  Свете.
Мол,  стреляй,  кто    будет  лезть,
Береги  девичью  честь!!!
*
Грудь,  я  знаю,  маловата,
Подложу  ка  я  арбуз.
Реагируйте,  ребята,
Может  кто  войдет  во  вкус!
*
Поллитровка  нам  понятней
После  ней  в  любви  приятней.
Не  поймешь  -  то  кайф  от  водки
Или  правда  от  молодки!
*
Как  же  я  сопротивлялась!
Их  двенадцать,  я  -  одна!
Одному  лишь  не  поддалась,
Нас  застукала  жена!
*
Не  смешите  меня,  бабы.
Ни  при  чем  здесь  те  ухабы,
Ни  при  чем  подводы  тряска,
То  все  выпита  закваска!
*
Разговор  не  состоялся
Васька,  гад,  обеим  клялся.
Обе  встали,  дуры  в  блуде.
Как  делить-то  Ваську  будем?
*
Ничего  не  буду  делать,
От  работ  полно  проблем.
Наберу  в  карманы  мела,
Распишу  заборы  всем!
*
Сделала  я  татуаж
Лег  он  мне  на  попу  аж..
А  теперь  штаны  снимаю,
Коль  похвастаться  желаю.
*
На  диване  не  валяюсь
Ты,  Серега,  не  смеши!
Я  стихами  вдохновляюсь,
Хочешь  -  рядом  сядь,  пиши"!
*
Мне  сегодня  заявляли,
Как  смешны  мои  сандали.
Ну  и  что  в  них  не  по  моде?
Им  лет  двадцать  скоро  вроде.
*
Мой  дружок  из  МЧС
За  котом  на  дуб  залез!
Мы  его  с  подругой  Галей
С  того  дуба  еле  сняли!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754472
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Амелин

Стихо-Йога (Шуточная пародия)

Прочитал  шуточное  стихотворение  Евгения

[b]Мы  не  боги[/b]
Евгений  Вермут
http://lit-svoboda.ucoz.club

[i]Все  мы  пишем  понемногу,
И  неспешно,  и  взахлеб.
Мы  закидываем  ногу,
И  почесываем  лоб...
[/i]

и  на  первые  строки  получилась  такая
шуточная  пародия:


[b]Стихо-Йога  [/b]

Все  мы  пишем  понемногу.
Почему  бы  не  писать?
Нужно  лишь  закинуть  ногу
И  за  ухом  почесать.

А  потом  другой  ногою
Надавить  себе  на  лоб,
И  поверьте,  вам  такое    
Сразу  в  голову  придёт!

Так  заямбит-захореит...  –
Успевай  вставлять  в  тетрадь!
Выигрыш  –  как  в  лотерею!      
Мне  мой  друг  не  даст  соврать.                      

И  стихи  пойдут,  и  песни...
И  –  аплодисментов  шквал!
Но  не  вспомним  мы,  –  хоть  тресни!  –
Кто  методу  основал...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754497
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Селфі восени

Знімають    люди  селфі  на  смартфони
На  тлі  осінньої  арт-модної  краси,
Бо  осінь  пробігає  марафоном,
Коралом,  яшмою  фарбуючи  ліси.

Хітовий  помаранчево-лимонний,  
Цитриново-бериловий,  агат-гротеск.
Новинки  із  осіннього  салону,
Вбрання  дерев,  кущів  -  це  розмаїття  сплеск.

Залишаться  на  згадку  фотознімки,
Бо  згодом  естетична  осінь  стане  в  "ню".
І  вітражем  завершиться  мандрівка,
Як  спомин  пряного  осіннього  вогню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754467
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


КВолынский

Капитан

Не  причитай,  Судьба,  молитву:
Бояться  поздно...  среди  волн,
Когда  Нептун  затеял  битву  -
Роняя  ярость...  на  твой  чёлн;
Когда  свободная  стихия
Взорвалась  бешеным  рывком:
Вздымает  волны  голубые,  
Кидает  их  в  плавучий  дом.
Швыряет  щепкой  твою  веру
В  господство  преданных  друзей,
И  кто  измерит  эту  меру,
Кто  друг  тебе  –  среди  людей.
Уже  сломлён  твой  норов  гордый,
Вот-вот…  и  паника  придёт!  
И  ты  чутьём…звериной  мордой
Ревёшь,  но  не  сдаёшь  –  живьём
Свой  пост.  Твоё  –  предназначенье,-
Дойти  под  флагом  до  конца.
И  только  знанием,  терпеньем  –  
Почить  под  лаврами  венца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754464
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Любов Ігнатова

Я не вірю туману…

Я  не  вірю  туману...  А  ти?
Чи  тебе  не  лякає  омана?
Часом  є  відчуття,  що  світи
Інших  рас  поховались  в  туманах.

І  здається,  що  дихає  хтось
У  потилицю  холодом  люті...
Озираєшся  —  ні,  то  здалось...
Та  очима  ж  не  вбачити  суті.

А  душа,  як  маленьке  дитя,
Просто  хоче  торкнутися  світла...
І  тому-то  у  вирій  летять
Журавлі  наших  рим  нерозквітлих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 09.10.2017


Микола Верещака

Волошки

Вони  любові  ще  не  знали,
А  тільки  вперше  покохали  -
Серцями  чисті  -  він,  вона.
Сказав  він  їй  завітне  слово...
І  все  було  б  у  них  чудово,
Та  раптом  грізна  вість:  Війна!

Як  тяжко  сина  проводжати!  
Ридала  гірко  бідна  мати,  
Вплітала  в  коси  сивину.  
Дівчина  в  щоку  цілувала,  
Букет  волошок  дарувала:  
Зібрався  хлопець  на  війну...

Гвинтівку  хлопцеві  вручили,
Стріляти  навіть  не  навчили,
І  став  юнак  в  солдатський  стрій.
Невдовзі  роту  всю  зібрали  -
Прорив  ворожий  закривали,
Так  він  пішов  у  перший  бій.

Гарматний  рев  і  свист  металу  
Тривожну  тишу  розметали,  
Встеляв  дим  ниву  золоту.  
Тріщали  злісно  автомати,  
На  землю  падали  солдати  -
Боєць  спіткнувся  на  лету.

Пройнятий  весь  пекучим  болем,
Упав  боєць  на  житнє  поле,
Немов  підбитий  в  небі  птах.
І  чуло  тільки  стигле  жито
Останній  подих:  "жити...жити..."
На  нецілованих  вустах.

Лежав  солдат,  хлопчина  русий,  
Гірка  печаль,  юнак  безвусий,  
Пушок  легенький  на  губі.  
Над  ним  волошки  нахилились,  
В  німій  скорботі  задивились  
В  застиглі  очі  голубі.
25.11.05.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208750
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 09.10.2017


Микола Верещака

Калина

Стоїть  над  водою  червона  калина...
Віками  про  неї  складають  пісні,  -
Це  образ  твій  світлий,  моя  Україно,
Він  чистий  і  ніжний,  як  цвіт  навесні.

На  битву  за  волю  і  честь  Батьківщини  
Козак  воювати  далеко  іде,  
А  вдома  калина  і  мила  дівчина,  
Що  довго  і  вірно  коханого  жде.

У  січах  кривавих,  де  смерть  або  рани,
Звитяжці  кріпили  до  волі  жагу.
І  кров  їх  гаряча  горіла  багряно,
Мов  грона  калини,  на  білім  снігу.

Не  всі  із  походів  далеких  вертались  -
Життя  їх  забрали  жорстокі  бої,  
На  їхніх  могилах  калини  зростали,  
В  зажурі  схиляючи  віти  свої…

Калино,  калино,  квітуй  у  долині,
Пишайся  рум'яно  над  синню  води,
Ввібрала  ти  в  себе  красу  України
І  будеш  у  серці  народу  завжди.
24.06.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 09.10.2017


Микола Верещака

Літній ранок у селі

Я  до  зорі  сьогодні  встану
І  добре  косу  нагострю,
Піду  на  луг,  в  загінку  стану
Стрічати  вранішню  зорю.

Лягають  трави  у  покоси,
Росу  розбризкавши  рясну,
Лоскоче  холод  ноги  босі
І  проганяє  рештки  сну.

Вже  обрій  промені  багрянять
І  обіцяють  гарний  день,
А  по  селу  півні  горланять
Своїх  задирливих  пісень.

Жмутом  трави  я  витру  косу,
В  рядно  стареньке  натрясу
Трави  вчорашнього  покосу,  -
Корові  Лисці  понесу.

А  Лиска  вдячно  вже  готова
Мене  лизнути  по  щоці.
Недаром  кажуть,  що  в  корови
Все  молоко  на  язиці!

Із  хати  вийде  господиня,  -
Пора  корову  подоїть,
Але    збалувана  тварина
Ніяк  на  місці  не  встоїть.

Щоранку  хитрій  цій  лисиці
Хлібця  із  сіллю  треба  дать,
Лише  тоді  у  дно  дійниці
Молочні  струни  задзвенять.

Умиюсь  я  біля  криниці,
Сховаю  косу  й  наждака,
А  на  столі  вже  паляниця
І  глек  парного  молока.
13.07.07.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209231
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 09.10.2017


Д З В О Н А Р

ЧУДНІ ДУМКИ, . . А МОЖЕ ПРАВДА…

Всіх    грошей,    ти  не    заробиш,
Всіх    дівчат,  не    переводиш...
Та  й    горілку  всю  не  випєш,
Бо  в  житті  ти  просто  зникнеш.

То  ж  лови  щастя  хвилину,
Закохайся  у  дівчину...
Загуби  у  щасті  розум,
Не  ставай  в  коханні  в  позу...

І  забудь  хто  з  вас    неправий,..
Лиш  би  шлях  ваш  був  яскравий,
Бо  життя  таке    коротке,..
Не  міняй  його  на  "шмотки".

А  знайди  свій  шлях  єдиний
І  прямуй  по  нім  щоднини...
Будь  щасливий  і  коханий...
Й  стане  шлях  твій  бездоганним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754397
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Ліна Ланська

ЗА ВІЩО?

За  віщо,  Боже  кинув  нам  страждань
І  безнадії  величезний  жмут?
Дивлюсь  на  небо...  годі  вже  ридань,
Не  кидай  стріли,  не  сама  я  тут.

Гріхам  моїм  відпущення  даруй.

За  віщо  словом  мучиш,  як  тавром,
Печеш  і  розриваєш  на  шматки?
Про  що  я?  Про  діряве  те  цебро,
Що  звуть  душею  тисячі  віків.

В  те  решето  всього  і  не  зберу.

За  віщо  сивим  інеєм    печаль
На  коси  кинеш  серед  щастя  жнив?
Коханням  нащо  золоту  скрижаль
Руйнуєш,  відібравши  мої  сни?

Навіщо  дихати,  як  завтра  стріне  смерть?

За  віщо  палить  до  нестями  кров?
За  віщо...Господи?!..  "Я  чую,  не  гніви...
Дощу  краплина,  -  зернятку  -  відро,  
Опівніч  сяйво  -  посмішка  вдови.

А  там  і  сонця  вічна  круговерть.

Де  ненависть  -  любов  шукать  дарма,
А  без  розлук  і  зустрічей  нема.

Якщо  кохання  лити,  -  тільки  вщерть,
Тоді  й  Голгофа  -  Рай  і  лихо  -  геть.

Мій  промисел  -  прозрінь  твоїх  покров,  -
Не  знаєш  зла,  впізнати  як  добро?"

08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754375
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Іванюк Ірина

Люблю цю осінь на твоїх щоках


Люблю  цю  осінь  на  твоїх  щоках,
овіяну  минулого  вітрами...
У  ній  не  сум,  а  радше  ніжний  шарм,
у  ній  все  те,  чого  не  було  з  нами...

Люблю  цю  осінь,-  дощ  і  падолист,-
твоїм  очам  її  не  приховати...
В  них  не  печаль  -  незнаний  досі  хист,
що  робить  нас  не  листям,  а  птахами...

Люблю  цю  осінь!...  Вічний  монолог...
Розп"яттям  душ  розраджуєм  кохання!
У  ній  не  сум,-  чекання  вічне  двох...
Тай  і  на  двох  -  одне  навік  мовчання.

25.09.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754334
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Валентина Ланевич

Притихла злива з вітром зірваним листком.

Притихла  злива  з  вітром  зірваним  листком,
Осіннє  сонечко  пробилось  крізь  хмаринку.
Пахне  в  повітрі  айстрами  та  полином,
Струсила  яблунька  дощу  мені  краплинку.

Тремтить  холодною  сльозою  на  щоці
Предвісником  в  душі  раптової  печалі.
На  край  шляху  горять  багрянцем  спориші,
В  гаю  окрасились  осики  в  колір  сталі.

Та  передзвоном  ще  синичок  чулий  спів
З  високої  верби  в  безкрає  небо  б’ється.
І  в  серці  озивається  тепла  посів,
Все,  що  живе,  оновленим  назад  вернеться.

09.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754318
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


OlgaSydoruk

Смотри в глаза…

Смотри  в  глаза…
Согрей  душой…  
Спаси  меня  -
Осенним  днём...
Скажи  слова  –
«Остыл  к  другой!»…
Оставь  её!..
Ты  только  мой…
Забудь  навек!..
И  навсегда…
Лишь  я  одна  -
Твоя  судьба…
Смотри  в  глаза…
Согрей  душой…
Иди  со  мной...
Одной  тропой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754284
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ol Udayko

ГРА БЕЗ ПРАВИЛ

           [i]…якось,  гортаючи  сторінки  осені…[/i]

[i][b][color="#076891"]Свою  концепцію  Він  так  настирно  тиснув,
Гнучи  Закон  і  Волю  мас  через  коліно,
Що  глузд  здоровий  в  нього  геть,  здається,  тріснув:
Оскал  душі  й  емоцій  
                                   грали  білопінно…  

Та  рукоблудство  Князя  тьми  не  знало  меж  –
Буяли  формули  приватні    й  алогізми…
О,  ескулапе  душ,  за  тим  пильнуй  і  стеж,
Щоб  не  здолали  нас    
                                 синдроми  атавізмів!  

Проти  хвороб  є    безліч  засобів,  порад,
Й  простіша  з  них  є  РАДИкальна  терапія  –
Якщо  не  допоможе  голос  Віч  і  Рад,
Згодяться...  
                                       вівісекція  
                                                                                 і  ектомія…  [/color][/b]
7.10.2017
________
Вівісекція  і  ектомія  -  хірургічні  терміни,
майже  синоніми,  що  означають  видалення;  
але  перший  -  стосовно  теплокровних,  
а  другий  і  Homo  sapiens,  включно.

Фото  -    власного  виробництва,  здійсненого
на  Кельнському  карнавалі  у  лютому  2009  р.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754280
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


НАДЕЖДА М.

Роки стікають краплями в долоні. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M[/youtube]

Мелодія  дощу    у  сірій  млі.
Чомусь  думки  тоді  приходять  сірі.
Он  зграя  прокричала    -  журавлі!
Я  проводжаю  поглядом  у  вирій.

А  дощ  оцей    листає  сторінки,
Роки  стікають  краплями  в  долоні.
Чомусь  стають  вразливіші  думки,
Частіше  я  тепер  у  них  в  полоні.

Меланхолію  створюють  роки,
Та  як    не  впустиш  ти  її  у  душу.
Оце  роки!  Даються  нам  взнаки.
Та  так  не  хочеться,  впускати  мушу.

Осінній  вітер  трохи  освіжив,
І  інша  вже  мелодія  лунає,
Він  інші    почуття  вже  розбудив,
Але  про  це  один  лиш  вітер  знає.

Що  не  пуста  й  незвірена  душа,
І  почуття    не  втрачені  з  роками.
і  думка  ця,    мене  тепер  втіша,
Осінніми  вривається  ночами..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754274
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Анфиса Нечаева

Я люблю тебе, Україно

Ти  в  небі  голубому
І  сонці  золотому.
Ти  в  чистому  озерці
І  в  моєму  ти  серці,
Моя  ти  Україно.
Люблю  тебе  безмірно.
Ти  в  щебеті  пташиному,
В  цвітінні  горобиновому.
В  народі  працьовитому,
В  колосочку  налитому.
Моя  ти  Україно,
Ти  моя  Батьківщина.
Ти  в  місяці  ясному
І  в  хлібі  запашному.
В  яблуках  червоненьких,
В  батьках  наших  стареньких,
Моя  ти  Україно.
Люблю  тебе  я  вірно.
Ти  в  кожному  листочку,
В  наших  синах  і  дочках.
Ти  у  внукові  моєму,
Ти  в  прапорі  твоєму.
Моя  ти  Україно,
Моя  ти  Батькывщина,



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716707
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.10.2017


Анфиса Нечаева

Мамо, я дуже за тобою сумую…

От  вже  й  друга  зима  минає,
Як  з  нами,  мамо,  тебе  немає.
Та  смуток  не  залишає  душі  моєї,
Так  не  вистачає,  мамо,  ласки  твоєї.
Не  вистачає  погляду  твого  ніжного,
Погляду    такого  близького  й  рідного.
Посмішки  твоєї,  мамо,  не  вистачає
І  у  серці  моєму  біль  ніяк  не  вщухає.
Так  пригорнутись  хочеться  дуже  до  тебе,
Розповісти  тобі  про  дітей,  про  себе.
Так  хочеться  тепло  твоє,  мамо,  відчути
І  про  всі  негаразди  з  тобою  забути...
Вже  друга  зима  без  тебе,  мамо,  минає...
Весна  прийде  і  пташки  заспівають,
Твоя  яблунька  вдруге  без  тебе
                                               вкриється  цвітом,
Своїм  цвітом  вона,  мамо,  від  тебе
                                               шле  привіт  нам...

   Мамо,  я  дуже  за  Тобою  сумую...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719505
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 08.10.2017


Елена Марс

Я стихами ту ночку отмечу

Зацелую  тебя...  Зацелую!..
Как  снежинка  в  ладонях  твоих  растворюсь...
Пусть  зима  нас  с  тобой  затанцует,
В  снегопаде  желанного  вечера...  Пусть
Перельётся  тот  сказочный  вечер  -
В  долгожданное  таинство  сказки  ночной..
Я  стихами  ту  ночку  отмечу  -
Как  в  руках  твоих  нежных  запела  струной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754256
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ярослав К.

Надежда

Не  стало  опоры,  не  стало  стены,
И  дети  голодные  плачут...
Теперь  мы  одни  -  никому  не  нужны  -
Решаем  "как  выжить"  задачу.

Так  сложно  всё  в  мире,  и  я  не  ждала
Такого  от  жизни  этапа:
Осталась  сама  и  детей  мал-мала,
А  я  им  и  мама,  и  папа.

Да,  знаю,  придётся  теперь  нелегко,
Мы  справимся,  как  же  иначе?
Пусть  рана  терзает  внутри  глубоко,
Я  боль  за  улыбкою  спрячу.

Работа,  заботам  не  видно  конца,
А  после  -  бессонные  ночи...
Растут  мои  дети,  не  зная  отца,
И  кажется,  жизнь  моя  -  в  клочья...

Бывает,  что  кажется,  нет  больше  сил
Тянуть  одиночества  лямку,
А  Божечка  свечку  мою  загасил...
Но...  младшенький  требует  мамку...

Иду,  мой  хороший,  иду,  мой  родной,
Не  бойся,  мамулечка  рядом...
"Побудь,  ну  пожалуйста,  просто  со  мной..."
Конечно,  моя  ты  отрада...

А  после,  как  только  они  засопят,
Зажжётся  тихонько  лампада,
И  верящий  в  чудо  усталый  мой  взгляд
С  иконы  встречается  взглядом...

О  Господи,  знаю,  уже  не  вернуть,
Не  будет,  конечно,  как  прежде,
Не  дай  только  мне  на  молитве  уснуть
И  ей,  моей  робкой  НАДЕЖДЕ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754254
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Іванюк Ірина

То ще не дощ. То тиха літораль…


То  ще  не  дощ.  То  тиха  літораль
на  скраєчку  сполоханого  літа...
Відгомонить.  І  ніде  правди  діти,-
убере  праліс  мідну  пектораль...

На  багряницю  накрапає  час,-
не  бійся  неминучості  утрати!
Нам  падолистом  треба  завтра  стати,
зів"ялим  листом  прощених  образ...

То  ще  не  дощ.  Фрагменти  теплих  днів...
Осінній  лінкруст  мощено  садами...
Той  шелест  крил,-  то  неба  оригамі.
Думок  ключі  -  звіщання  журавлів...

То  ще  не  дощ!  Дощі  -  чужа  межа.
Думок  холодних  ринви  і  калюжі...
Я  вириваю  їх  із  себе,  друже!
То  ще  не  дощ.  Не  краплі...  Не  слюда.

01.10.2017р.

Літораль  -  узбережна  зона  морського  дна,  що  осушується  під  час  відпливу.
Пектораль  -  хрест  з  благородного  металу  з  реліквіями,  що  його  носять  на  грудях  єпископи,  абати.
Лінкруст  -  рулонний  оздоблювальний  матеріал  з  рельєфно-візерунчастою  поверхнею,  яким  облицьовують  внутрішні  стіни  будинків,  вагонів,  кают.
Слюда  -  прозорий  мінерал  класу  силікатів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754223
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Любов Іванова

Чего мне грустно в этот вечер

Ч/адит  свеча,  зажженная  недавно,
Е/два  мерцают  блики  в  темноте.
Г/ашу  её...не  гасится.  Забавно.
О/гарок  счастья...  все,  как  ты  хотел.    

М/осты  горят,  когда    того  желают.
Н/о  я  молила:  "Погоди!  Не  жги!"
Е/ще  не  время.  И  любовь  былая,

Г/лотая  боль,  вернёт  свои  долги.  
Р/азвеет  ветер  пыль  и  тлен  сомнений,
У/йдет  тоска,  подспудная  печаль.
С/лова  наполнят  мир  стихотворений,
Т/еплом  укроют  душу,  словно  шаль.  
Н/е  спится  мне,  всё  мысли,  мысли,  думы  
О/стывший  день  скатился  на  закат.

В/от  так  всегда,  предночный  час  угрюмый-

Э/кран  событий  -  кадрами  богат.  
Т/айм-аут  взят  бесспорно  для  раздумий.
О/дна  мечта,  пока  с  тобой  мы  врозь  -
Т/риумф  любви,  феерия,Везувий.

В/едь  я  живу,  чтоб  это  все  сбылось.  
Е/два  луна  зажжет  на  небе    звезды,
Ч/адрой  укроет  сонный  город  ночь,
Е/ще  не  сплю...мне  нужен  свежий  воздух,
Р/аскрою  окна.  Прочь  кручина...прочь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754215
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Akimova

Моя песенка

Как  просто  во  мне  уживаются  два  амплуа  –
Я  шут,    я  гороховый  шут,
Я  смеюсь  наудачу.
И  тут  же  я  плачу,
И  тут  же  я  плачу,  иначе
Моя  бы  история  правдой,  увы,  не  была.

Давай  посмеёмся,
Давай  посмеёмся,  дружок!
Давай  оторвёмся  на  полную,
И  полихачим.
А  после  поплачем,
А  после  поплачем,  иначе
Уж  очень  смешон  будет  
Самый  последний  рывок.

А  в  жизни,  а  в  жизни
С  лихвой  окупается  всё.
И  слёзы  окупятся  смехом,
А  шутки  –  слезами.
И  как  разобраться
Где  горе,  где  счастье  моё,
Когда  всё  связалось
Тугими,  тугими  узлами.

Давай  посмеёмся,
Давай  посмеёмся,  дружок!
Давай  оторвёмся  на  полную,
И  полихачим.
А  после  поплачем,
А  после  поплачем,  иначе
Уж  очень  смешон  будет  
Самый  последний  рывок.

Однажды  для  каждой  гитары
Приходит  свой  час  –
И  рвётся  струна,
Осыпается  лак,
Рассыхается  дека.
Но  струн  и  гитар
В  мире  неисчерпаем  запас,
Как  смеха  и  слёз
У  рождённого  жить  человека.

Давай  посмеёмся,
Давай  посмеёмся,  дружок!
Давай  оторвёмся  на  полную,
И  полихачим.
А  после  поплачем,
А  после  поплачем,  иначе
Уж  очень  смешон  будет  
Самый  последний  рывок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741793
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 07.10.2017


Новоградець

Лебедина вірність.

Лине  в  темному  небі
Пара  білих  хмарин,
І  лечу  я  без  тебе
Над  водою  один.

Всі  думки  як  з  тобою
Зустрічали  зорю,  
Не  злетим  вже  ми  двоє  -
З  болем  себе  корю.

Я  дививсь,  як  щаслива,
Ти  по  небу  пливла,  
І  внизу,  під  обривом,
Не  помітив  ствола.

Гримнув  постріл  фатальний
В  тиші  сонних  боліт,
Обірвавши  безжально
Твій  граційний  політ.

І  сидів  я  безсило,
З  гірким  щемом  в  душі,
Де  ми  разом  носили
До  гнізда  комиші.

Де  ми  йшли  і  летіли,
І  пливли  по  воді,
Де  під  вербами  мило
Ми  сиділи  тоді.

Вкрив  все  морок  дрімучий,
Де  була  красота,
І  гнітила  разюче
Навкруги  пустота.

Пролітали,  змінялись
Дні  і  ночі  підряд,
А  думки  все  блукали,
Повертались  назад.

Долетіти  б  до  тебе,
Щоб  ти  поруч  була,  
Щоб  хмаринкою  в  небі
Ти  зі  мною  пливла.

І  незграбний  на  старті,
Бачать  плеса  боліт
Мій  нічого  не  вартий,
Одинокий  політ.

Підгинаються  крила,
Але  йду  в  висоту,
Де  востаннє  летіли,
Над  обривом  іду.

До  біліючих  в  небі
Одиноких  хмарин  -
Поскоріше  до  тебе  -
Підіймаюсь  один.

Зустрічай,  білокрила,
Я  вже  поруч,  дивись,
На  пір'їночки  білі
Я  вже  падаю  вниз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725092
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 07.10.2017


Валентина Ланевич

Твоє ім’я вином солодким з вуст.

Твоє  ім’я  вином  солодким  з  вуст
У  грудях  підіймає  жарку  бурю.
Маліє  відстань  нараз  дальніх  верст,
Попала  я  в  приціл  на  влучну  зброю.

Серце  калатає  шалом  гінким,
Котрий  кохання  здатне  лиш  здійняти.
Чому  цей  світ  стає  таким  тісним,
Чую  тебе,  мої  ти  вічні  грати.

Рветься  єство  знеможено  в  полон,
Твоїх  обіймів  жадібне  безцільно.
Зійти  з  тобою  на  чуттєвий  трон,
Люблю  тебе,  люблю  безтямно,  сильно.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754198
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Радченко

Уходила, чтоб вернуться

Я  уткнусь  в  плечо  закату,
Чтоб  поплакаться  тайком:
Растеряла  осень  злато...
Голову  укрыв  платком,
Уходила  без  оглядки  —
Вдруг  окликнет  ветер...  Вдруг!
Платье  старое  в  заплатках,
Не  согреть  замёрзших  рук.
Уходила,  чтоб  вернуться
И  взойти  опять  на  трон,
Нежно-нежно  улыбнуться
Лету  яркому  вдогон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754188
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Валентина Ланевич

Зі зневіри викрешуєм іскру зі сталі нову.

З  каламуті  думок  пробивається  щітке  чому,
Нашароване  часом,  з  відлунням  пекельного  Сходу.
Чом  утратили  силу  свою  ми  так  раптом  в  Криму
І  чому  винуватці  не  кажуть  всю  правду  народу?

Зі  зневіри  викрешуєм  іскру  зі  сталі  нову,  
Силу  волі  до  волі,  що  в  крові  бунтує  роками.
І  кромсає  нажива  нескорену  плоть  бо  живу,
Поливає  сміливців  гарячим  свинцем  та  вогнями.

Вбрані  хлопці  у  бронь,  бронь  в  них  у  грудях,  мужність  в  серцях,
Вахту  миру  в  день  і  у  ніч,  долаючи  втому,  несуть.
Гординя,  кулями  мічений  жовто  блакитний  стяг,
Із  ними  в  окопах,  бо  не  рабство,  а  свобода  їх  суть.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754180
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Елена Марс

Прощать - легко, коль ты того желаешь

Прощать  -  легко,  коль  ты  того  желаешь.
Владеть  своими  чувствами  учись.
Зачем  в  себе  носить  дурную  залежь,
Ту  грязь,  что  портит  душу,  портит  жизнь...

Зачем  твоей  душе  нужна  отрава?
И  так  наполнен  мир  её  чумой...
Коль  что-то  не  пришлось  тебе  по  нраву  -
Попробуй  не  разбрызгивать  слюной...

Попробуй  посмотреть  на  всё  иначе.
Не  трудно  сгладить  острые  углы.
И  Ангел  твой  на  радостях  заплачет,
Что  гнев  в  тебе  воинственный  остыл...

Попробуй  улыбнуться  раздраженью...
Оно  исчезнет...  прямо  на  глазах.
К  добру  перенаправь  свои  стремленья  -
Делами,  а  не  только  на  словах...

И  сам  ты  ощутишь  такую  лёгкость  -
Как  будто  над  землёю  воспарил!..
Она  ведь  так  глупа  -  людей  жестокость.
Людей  таких  затягивает  ил...

Стань  выше  зла  -  никчемного  болота,
Пока  не  засосало  и  тебя...
Возможно  и  тебя  прощает  кто-то,
Твой  мир  душевный  искренне  любя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753946
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Akimova

Я трепыхаюсь на крючке…

Я  трепыхаюсь  на  крючке
                                                         у  осени-рыбачки.
Я  пойманная.  Я  -  как  все.
Я  желтый  клён  во  всей  красе.
И  рифмы  к  осени  -  в  руке  -
                                                         доступны  и  прозрачны.

Как  фокусник  из  рукава
                                                         выдёргивает  ленты  -
Ошеломляет  листопад.
И  так  стихами  невпопад
Мы  платим  осени  сполна
                                                         пожизненную  ренту.

Приходит  первая  строка,
                                                         как  первый  лист  упавший.
За  ним  -  другой.  Печаль  легка...
Печалься  радостно,  пока
На  землю  не  сойдут  снега
                                                         печали  настоящей...

[i]Октябрь  2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754080
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Елена Марс

Ко мне не приходите за изысками

Ко  мне  не  приходите  за  изысками.
В  стихах  моих  -  иная  красота...
Душой  они  загадочной  пронизаны.
Ей  ближе  не  изыск,  а  простота.  

Все  чувства  -  нараспашку  -  оголённые.
Для  всех  открыт  души  моей  сосуд.
Не  клюйте  только,  будто  злые  вороны.
...  Ну,  чья  душа  сегодня  без  причуд?..

Ну,  чья  душа  сегодня  без  зазубринок?..
Святые  -  там,  над  нами,  в  небесах!..
А  в  душах  человеческих  -  не  убрано...
Безгрешные  мы  чаще  -  на  словах...

Ко  мне  не  приходите  за  изысками.
Искусственность  душе  моей  претит.
Ведь  даже  если  строчки  -  неказистые:
В  них  всё,  о  чём  душа  моя  болит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754064
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Оксана Р.-Г.

Не згуби у собі себе!

Не  згуби  у  собі  дитяти,
Зерен  щирості  не  згуби...
Не  дозволь  криленят  обтяти
Хижозубій  пащі  юрби!

Хай  рясніє  дитя-зернятко,
Добротою  мережить  світ!
Не  марнуйся  -  почни  спочатку
Борознити  спадок-завіт.

Не  згубися  у  дебрях  світу  -
Хай  жебрак  ти,  а  чи  цабе!..
Не  розтринькай  намарне  цвіту,
Не  згуби  у  собі...  себе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754063
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


ТАИСИЯ

Клуб здоровья


                                                             Я  потеряла  счёт  годам!
                                                             По  клубам  бегает  мадам!
                               (  Клуб  поэзии  и  живописи,  шахматный  клуб,  клуб    здоровья)

Я  посещаю  клуб  здоровья.
Это  не  просто  коллектив.
Здесь  отношения    -  с    любовью.
Царит  весёлый  позитив.

Мы  получаем  массу  знаний,
Как  нам  здоровье  сохранить.
Воде  –  особое  вниманье,
Чтоб  клеткам  жажду  утолить.

Напоют    эликсиром    жизни
И  с  витаминами  коктейль.
Живот  –  алоэ  успокоит,
Чтоб  была  чистая  постель…

Прибор    «Танита»  удивляет!
Тебе  раскроет  твой    секрет,
Что  в  организме  не  хватает
Помолодеть  на  много  лет…

А  если  лишнее  –  не  страшно.
Баланс  питания  усвой.
Исчезнет    жир  –  весьма  опасный…
Вернётся  радостный  настрой.

Зарядка  нам  приносит  бодрость.
И  радость  льётся  через  край.
Куда  девалась  наша  слабость?
Бег  увлекает  –  догоняй!
   
Наш  тренер*  всё  же  обгоняет.
Он    всеми    признанный  талант.
А  клуб  здоровья  процветает.
Не  зря  зовётся  –  «Авангард».

*Тренер  -  Он  же  -  консультант  здорового  образа  жизни.
   06.  10.    2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754054
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 46

Не  могу  признаться  Коле
С  кем  примяла  травку  в  поле!
Лучше  скрою  этот  стыд  -
Меньше  знает  –  крепче  спит.
*
Донесла  вчера  разведка
Муж  ночует  дома  редко…
Так  и  я  ему  под  стать
Буду  редко  ночевать!!
*
Мы  купили  попугая,
Знал  всего  лишь  10  слов:
Милка,  чудо,  кукла,  зая,
И  еще  шесть  матюков.
*
Собрались  мы  как-  то  в  баню.
Да  на  горе  взяли  Аню.
Первый  раз  деваха  мылась.
Чуть  в  тазу  не  утопилась.
*
А  у  клуба  фейерверк
Муж  орет  мне  "Руки  вверх!"
Я  с  испугу  по  тревоге..
Подняла  не  руки  -  ноги!!
*
Тили-тили,  трали-вали
Женихов  полно  у  Вали…
У  меня  –  один  Иван..
Да  и  тот  -  совсем  болван!
*
Не  ждала  совсем  подвоха,
Говорят,  что  неумёха…
Я  же    курсы  по  интиму
Посещаю  третью  зиму.
*
Мой  миленочек  брутальный
Только  жаль,  что  виртуальный.
А  не  то  бы  тот  амбал
Меня  в  клочья  изорвал.
*
Кто  в  чулане  копошится,
Аж  откос  дверей  крошится!
Там  кума  с  моим  Петром
Обкатали  сексодром!
*
Жили  были  две  подруги,
У  обеих  есть  заслуги.
И  у  тех  шоферских  пассий,
Наивысший  балл  на  трассе!
*
Ты  чего,  милок,  зазнался
Вспомни,  как  в  тепле  нуждался..
Говорил:  «Лишь  позови,
Обеспечу  ночь  любви»
*
Накормлю  я  Вас  блинами!!
Не  с  капустой,  а  с  грибами!
Для  свекрови  собрала
Мухоморов    два    ведра!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754039
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


OlgaSydoruk

Я целую твои руки!!!

Мне  тебя  напоминают  
Эти  поздние  цветы  -
Неизбежность  увядания  
Затенённой  красоты...
Твои  чувства  остывают:
Постепенно  -  до  ноля...
День  вчерашний  
Посыпают  серым  пеплом...  не  любя  ...
Я  целую  твои  губы...
Мятой  кажется  полынь...
Я  целую  твои  руки!!!
Ты  вчера  играла  Сплин...
Я  скучаю  за  тобою...
Возвратись  -  издалека
В  жизнь,бурлящую,  рекою...
Ты  -  смиренна  и  тиха...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754026
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


OlgaSydoruk

А за руку взял Аллах…

Ночью  я  позвала  Бога…
А  за  руку  взял  Аллах…
«Собираешься  в  дорогу?..
Чёрствый  хлеб,..не  кислый  квас…
Тяжкий  крест  и  веру  в  Бога...
И  не  более  -  про  запас»…
Погрозил  перстом  не  строго...
Мудрым  слыл  Аллах  седой…
И  открылось  сердце  Бога...
Бог  ответил:  «Я  с  тобой…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754015
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Ярослав К.

Стихи - слёзы души

Открыться  настежь  и  творить,  творить...
Эмоциям  давая  лишь  огранку,
В  стих  душу  изливая,  говорить
Без  страха,  без  остатка,  наизнанку...

Стеснение,  лукавство  -  кандалы,
Сомнения  -  тяжёлые  оковы.
Стихи  -  они  не  ради  похвалы,
И  чужды  лицемерства  наносного.

О  чём  попало  -  лучше  не  пиши,
Оно   не  стоит  и  дешёвой  прозы.
Стих  -  исповедь  для  искренней  души,
И  радостная  проповедь  сквозь  слёзы...


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753998
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Малиновская Марина

< Я не стану Тебя убеждать… >

Е.Л.

Я  не  стану  Тебя  убеждать,
Что  по  Духу  мы  близкие  люди…
Я  могу  отойти,  подождать,
Когда  сам  всё  поймёшь,  без  прелюдий…

Я  не  стану  Тебя  убеждать,
В  том,  что  я  хороша  для  Тебя…
Я  могу  отойти,  подождать,
Когда  Сердцем  увидишь,  любя…

Я  не  стану  Тебя  убеждать
Посмотреть  на  меня,  ещё  раз…
Я  согласна  Тебя  подождать,
Лишь  бы  счастье  открылось  для  нас!


/  06.10.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753971
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Як хочеться втекти із джунглів кам*яних

Як  хочеться  втекти  із  джунглів  кам*яних,
Із  лабіринту  темних  вулиць  міста,
Не  відчувать  бездушність  сіру  цегляну,  
А  пити  трунок  кришталево-чистий.

Бо  лиш  природа  розуміє  нас  обох,
Комфорт  найкращий  -  то  любові  острів.
Де  на  зеленім  полотні  ми  тільки  вдвох,
І  рай,  де  пісня  солов*я,  де  простір.

Ця  душ  спорідненість  не  кожному  дана.
Я  дихаю  тобою,  а  ти  -  мною.
І  хочу  дочекатись  радісного  дня,
Коли  втечемо  ранньою  весною.

Забудемо  промерзле  місто-лабіринт,
Де  ми  блукали  довго  поодинці.
Зігріє  сонце  і  небесний  гіацинт.
Мов  перли,  щастя  заблищить  в  росинці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753983
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Радченко

Чудное мгновение (внучке Ане)

Какая  нежность  —  головы  наклон,
Улыбка  губ  едва-едва  коснулась
И  в  танце  смысл  какой-то  затаён,  
Как  будто  ангелы  вам  улыбнулись.
Рука  в  руке  и  пальцы  сплетены,
Судьба  в  судьбе  внезапно  растворилась
И  чудное  мгновение,  где  вы
На  этом  фото  вдруг  остановились.
И  кажется  —  вокруг  нет  никого,
Два  сердца  бьются  в  унисон  движениям.
А  на  плече  рука  лежит  легко
И  не  нужны  слова  таким  мгновениям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754001
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Елена Марс

Прости меня, Восток мудрёный, сорри!

Восток,  а  ведь  у  нас  сегодня  праздник...
А  мне  вдруг  захотелось  прогуляться
У  моря...  Мне  с  ним  скоро  расставаться...
Гуляю  я  и  думаю  о  разном...

Но  мысли  не  о  празднике  и  море.
Они  моей  душе  совсем  чужие.
Я  так  и  не  привыкла...  Мамма  мия!  
Прости  меня,  Восток  мудрёный,  сорри!

Тебя  я  бесконечно  уважаю!..
В  тебе  произошло  моё  взросленье  -
Как  личности...  И  всё  же  устремленья  -
Туда,  где  сторона  моя  родная...

Скучаю,  ностальгирую...  Желаю
Тех  праздников,  которые  люблю  я,
Всего  того,  что  душу  так  волнует!..
Всем  этим  я,  наверное,  больная...

Прости  меня,  Восток!  Слиха*,  хороший!
Ничем  ты  мои  чувства  не  обидел,  
Пустынная,  чужая  мне  обитель,
Но  я  свою  Волынь  люблю  до  дрожи...

Волынь  свою  -  частичку  Украины.
В  ней  моря  нет,  но  там  озёр  красоты!..
Поймёт  мою  тоску  такой  же  кто-то,
Кто  также,  как  и  я,  её  покинул.

Слиха  -  прости  (иврит)
Фото  -  личное,    свежайшее,    сегодняшнее.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753887
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017


НАДЕЖДА М.

Красива жінка та, що любить…



В  житті  є  всього  одне  щастя:  любити  і  бути
любимим.
             Жорж  Санд
----------------------------------------
Красива  жінка  та,  що  любить.
Її  впізнаєш  серед  всіх.
В  усмішці  завжди  в  неї  губи,
І  загадковий,  ніжний    сміх.

Вона  несе  в  собі  загадку.
Хіба,  хто  може  розгадать?
Така  проста,  але  ж  солодка.
В  полон,  захоче,-  може  взять.

Кохана  жінка  -  справжнє  диво,
Що  випромінює  тепло.
Вона  тому  й  така  щаслива:
Добро  у  серці  проросло.

Прохожі  всі  її  помітять,
Хода  упевнена,  м"яка.
Хіба  її  хтось  звинуватить,
Що  серед  всіх  одна  така.

Її  відгадка  лиш  у  тому,
Що,  як  ніхто  змогла  любить.
Комусь  захочеться  й  самому,
Таку  у  серці  поселить..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753967
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Мне нравится быть тайною твоею (18+

Мне  нравится  быть  тайною  твоею,
Изюминкой  пикантной  в  сердце.
В  глазах  соблазном,  яркою  идеей,
Со  жгучим  для  гурмана  перцем.

Мне  нравится  быть  тайною  твоею,
Желанием  безумным  в  мыслях.
Луной  невинною,  игрой-затеей
И  солнцем  радости,  и  смыслом.

Мне  нравится  быть  тайною  твоею,
В  руках  искриться  по-бенгальски.
...Горю  в  любви  и  вовсе  не  жалею,
И  ласкам  отдаюсь  я  райским.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752586
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 05.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Коли зашарілось обличчя калини

Коли  зашарілось  обличчя  калини,
А  листя  бурштином  блищало,
Літали  удвох  у  ключі  журавлинім,
Кохання  у  цвіті  буяло.

Складали  із  шалу  букет-ікебану,
І  вохрою  сонце  сліпило,
І  в  юності  зорі  були  талісманом,
А  очі  навпроти  п*янили.

Стелив  місяць  сяйвом  медовим  дорогу,
І  серце  палало  багаттям.  
І  дні,  мов  свічадо  казкове  в  пролозі,
Лисніли  коштовним  лататтям.

Роки  промайнули,  неначе  година.
Горить  від  зірок  теплий  спогад.
І  знову  дозріла  червона  калина,
І  погляд  осінній  твій  поряд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753815
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Ліна Ланська

В ТІЙ СУКНІ

В  тій  сукні  твої  руки  гріли  сум,
Як  кошеня,  бездомне  і  голодне,
Збирали  краплі,  не  лишили  жодну,
Вплели  їх  у  розплетену  косу.

Гарячі  пальці  запалили  вхід.
У  жмені  тепер  полум"я  збираю.
Зманіжено-розбещеного  раю
Зоріє  втома  солодко,  услід.

В  тій  сукні  кожний  гудзик,  кожний  шов
Нестерпно  муляв,  туга  дошкуляла,
Допоки  сили  вже  терпіть  не  стало...
Ударив  грім  і  щедрий  дощ  пішов.

30.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753786
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Елена Марс

Вы моих не услышите мыслей

В  ваших  чувствах  -  всё  больше  печали,
Этой  странной  осенней  тоски  роковой.
"Замолчите"  -  вы  мне  не  сказали.
Это  мне  помолчать  захотелось  самой.

Помолчать,  ненавидя  молчанье,
Ненавидя  холодной  его  пустоты,
Где  звучит  неизбежность  прощанья,
Где  я  мысленно  к  вам  обращаюсь  на  "Ты".

Вы  моих  не  услышите  мыслей,
Обречённых  душой  на  молчания  плен.
Между  строчек  осенних  зависнув,  
Пусть  слова  остаются  навечно  во  мне.

Не  пролью  нерождённого  слова,
Где  лишь  смысл  так  похож  на  простое  "люблю".
Я  придумать  его  не  готова,
Я  и  вас  о  подарке  таком  не  молю.

...  Замолчать  вы  меня  не  просили.
Я  сама  почему-то  хочу  помолчать.
...  Сатанинская  в  осени  сила  -  
Убеждаюсь  я  в  этом  опять  и  опять.

Ненавижу  её  непогоду,
Где  к  надежде  тропу  никогда  не  найти.
Я  -  весенней,  я  -  майской  породы.
Мне  от  осени  вдруг  захотелось  уйти.

И  мои  молчаливые  мысли,
Где  интимно  я  к  вам  обращаюсь  на  "Ты",
Навсегда  в  междустрочьях  зависнут  -
В  непогоде  осенней  немой  пустоты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753779
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


OlgaSydoruk

Мы разные с тобой совсем…

Мы  разные  с  тобой  совсем...
Как  день  и  ночь,..как  свет  и  тень...
Летаю  -  где  -то  высоко...
Ты  -  приземлённо,милый...
И  ровно  дышишь  от  того...
И  не  теряешь  силы…
Ты  песню  нежную  мою
Как  будто  и  не  слышишь...
Рукою  сильной  колыбель
Тихонечко  колышешь…
Но  крепко  держит  нас  двоих
Всю  жизнь  в  одной  упряжке
Наверно,первая  любовь...
Слеза  -  на  промокашке...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753763
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


OlgaSydoruk

Небо касалось слов междустрочья…

Небо  касалось  слов  междустрочья
Звёздами  падшими,лунной  тропой...
Плюшевым  бархатом  (чёрным  навечно)  -
Ластика  осени  золотой...
Помнишь,как  падал  багряный  лист
На  маслянистость  фетра?..
На  авансцене  седой  артист  прятал  слезу  от  ветра?..
Плечи  невольно  согнули  дугой  снежно-колючие  вьюги?..
Чья  -то  душа  улетала  домой  под  Бранденбургские  фуги?..
Если  когда-  то  разлюбишь,то  -  уходи  без  обид...
Лишь  пуповину  разрубишь  -  прошлого  монолит...
Если  когда  -  то  разлюбишь,то  -  вспоминай(иногда)...
Если  ты  что-то  забудешь,то  -  покараешь  себя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753761
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


OlgaSydoruk

Расцвела моя сладкая вишня…

Расплескался  туман  молоком…
Расстелился  травой  серебристой…
Почему-то  казалась  седой
В  серых  сумерках  белая  вишня…
Меж  огнями  малиновых  астр
Осыпались  пушистые  листья…
Неожиданно,  в  осени  час,
Расцвела  моя  сладкая  вишня…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753753
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Валентина Ланевич

Ти поплач, моя осене, з теплим дощем.

Ти  поплач,  моя  осене,  з  теплим  дощем
І  змий  з  душі  ввесь  осадок  життєвий.
Бачиш,  у  сірому  небі  рваним  ключем,
У  даль  летить  журавлів  клин  журливий.  

У  мокрій  мережці  лине  лячне  курли,
Дощ  поглинає  розпачливі  звуки.
Тремтячу  надію,  міць  у  крилах,  несли,
Бути  живими,  вернути  з  розлуки.

04.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753718
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Любов Іванова

ТИХО ЗА ОКНАМИ

Т-ам  на  цветастой,  атласной  гардиной
И-з-за  дубравушки  солнце  встает.
Х-олод  предутренний  лег  паутиной,
О-сень  на  ветках  узоры  плетет.

З-анавес  выткан  из  ниток  тумана,
А-лые  отблески    в  глади  витрин,

О-сень  одела,  достав  из  кармана,
К-расные  гроздья  на  ветки  рябин.
Н-еба  безбрежность,  уют  и  гармония.
А-нгелы  здесь  охраняют  покой.
М-ир  волшебства,  эйфория,  симфония
И-гры  затишья  с  опавшей  листвой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753715
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Владимир Зозуля

Лишь слова

Слово,  Вы  –  страдалец  и  мучитель.
Слово,  Вы  –  пролог  и  эпилог.
Замолчите,  слово!..  Помолчите...

Что    же  Вы  молчите,  как  назло?

Что  слова?  
Не  хорошо,  не  плохо.
Что  слова?
Не  дух,  не  естество.
То,  чего  у  жизни  слишком  много,
Никому  не  стоит  ничего.
В  наше  время,  в  мире  виртуальном,
Вместо  рук  –  слова  переплелись…

Что  слова?  
Они  ведь  так  банальны,
И  лишь  в  чувствах  не  банальна  жизнь.
Что  слова?
Они  порой  излишни,  
Или  недостаточны  подчас.  
Что  слова?
За  ними  разве  слышно
То,  что  к  Вам  я  чувствую  сейчас.
Что  слова?
Когда  не-постигаем
Смысл  произносимого  не-вслух.
Что  слова?
Когда  не  достигает
Чувства  и  ладони  сердца  стук.
Что  слова?
Когда  под  слоем  пыли,
Жизни  той  –  угасшая  звезда.
Что  слова?
Когда  мы  «жили-были…»
В  той  –  реальной  –  сказке…  где  то  там.
Что  слова?
Когда  мы  захотели
Виртуальной  сказки  –  слов  и  грёз.  

Что  слова?..
Они  дороже  денег.
Что  слова?..
Они  дешевле  слёз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753655
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Наташа Марос

НУ, А Я…

Я  хочу  разлюбить,  помоги,
Уходи,  но  оставь  мою  осень,
Мы  с  тобой  ни  друзья,  ни  враги  -
Потому  уходить  очень  просто...

Я  забыла...  забуду...  Потом
Поменяю  свои  занавески,
Уничтожу  улики...  Никто
Никогда  не  споёт  наши  песни...

Крепкий  кофе,  а  лучше  -  вино!
Захотелось  вот  выпить  /хоть  тресни/!
И  ушёл  ты  не  так  уж  давно,
Но...  теперь  нам  куда  интересней...

Можно  просто  тебе  позвонить
И  тихонько  поплакать  -  поверишь,
Потому  что  удерживал  нить,
Что  вязала  нас  крепко  и  верно...

И  зайдёшь  -  никому  не  понять
Почему  я  замки  не  сменила...
Ты  не  сможешь  оставить  меня...
Ну,  а  я...  Да,  всегда  я  любила...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Ліна Ланська

ВІН І ВОНА

Він  і  вона  -  у  поспіх  поспіль.
Жнива  зіщулились  -  дощі...
Вже  й  листопад  лаштує  постіль
Вкривайся,  Осене,  мерщій.

Він  і  вона  образ  відразу
Не  відчували,  не  могли,  -
У  світ  приходять  не  одразу
Оті:  НЕ  БУДЕ  і  БУЛИ...

Він  і  вона  -  у  різні  боки,
Бо  гордість,    -  мудрості  сестра,
З"явилась  першою,  допоки
Місили  глину  для  ребра.
01.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753402
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017


НАДЕЖДА М.

Коли настане ніч…


Уже  холодна  осінь  завітала,
Далекий  шлях  проліг  для  журавлів,
Лише  надія  крадькома  втішала,
Що  з"їсть  туман  несправедливий  гнів.

Розгладить  вітер  зморшки  в  синій  річці,
Корабликами  листя  попливе.
І  ти,  як  і  тоді,  по  добрій  звичці,
Захочеш  так  побачити  мене.

Коли  настане  ніч  й  тобі  не  спиться,
Як  завжди,  підійди  знов  до  вікна...
Ні-ні,  не  думай,  це  тобі  не  сниться,
Це  я  тебе  за  плечі  обняла.

Відчув  мій  подих  і  моє  зітхання?
І  побіжать    мурашки  по  спині.
І  зрозумієш  ти,  що  це  твоє  кохання
Прийшло  до  тебе  знову  з  далини.

Воно  тобі  шепоче:  Не  вбивай!
Хіба  душа  зробити  зможе  це?
Ти  забери  назад  своє  ПРОЩАЙ,
І  не  ламай  безжально  стебельце.

Хіба  в  житті  буває  так?  Не  часто...
Не  всі  це  зможуть  на  собі  відчуть..
І  повернись  у  край,  що  зветься  щастям.
Образи  хай  за  листям  попливуть...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753315
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Тамара Шкіндер

Я поранюсь об сни…

Я  поранюсь  об  сни,
Я  по  лезу  пройдусь  у  минуле.
Мить  і  вічність  зліатють  у  небо
По  сходинках  хмар.
Відштовхнусь  від  стіни,
Де  туманами  днів  потонулих
Оповиті  серця.
І  крил  не  сплалю,  як  Ікар.

У  молитві  святій
Я  до  неба  здійматиму  руки.
Позбираю  до  купи  архіви  болючих  утрат.
І  спалю  цей  сувій
Та  й  звільнюсь  від  пекельної  муки
Незбагненних  образ
І  від    гіркого  болю  зрад.

Я  очищусь  від  бід
І  не  стану  у  стрій  нещасливих.
Амагальма  світанків  переллється  у  сонячні  дні.
Кожен  день  лишить  слід
Веселкових  принад  переливом.
Те,  що  долею  звуть,
Всміхнеться  достойно  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753306
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Вячеслав Рындин

Во поле…

Во  поле  берёзонька  стояла…  
Во  поле  счастливою  была…  
С  кроною  зависшею  кудряво
Милка  хорошилась  –  иногда  
Запускала  ветви  как  девчонка  
К  ясеню  –  к  соседу  в  лунный  час
Направляла  светлые  ручонки…
Второпях  слезился  черноглаз…
_______
Мизерный  кустарник  всей  округи
Сбросил  лист  (хилеющий)  к  одру…
Ясень  и  Берёза  как  два  друга
В  поле  без  харизмы…
Но  в  строю!

02.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753307
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А жовтень прохолодою повіяв

А  жовтень  прохолодою  повіяв,
І  стіни  кам*яні  мовчать,  німі.
Ти  і  сьогодні  білий  парус-мрія.
Невидно  крізь  шибки  мутні  в  пітьмі.  

Ти  тільки  будь,  -  молюся  я  ночами,
А  вдень  у  круговерті  різних  справ
Бинтую  порожнечі  сірі  рани,
Самотності  виконую  устав.  

Хоч  холод  лізе,  лізе  крізь  шпарину,
Надія  в*ється  стрічкою  з  ключем,
А  оптимізм  старого  клавесина
Розвіює  мій  сум  і  тихий  щем.

І  знов  стою,  продовжую  канони.
Міняє  жовтень  уміло  градус.
І  дні  минають,  дмуть  уже  мусони,
Пливе  до  мене  твій  білий  парус.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753481
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Цілує серцем

З-під  віїв  сині  визирали  заметілі,
Сплітав  очима  ниті  макраме  буття.
Навпроти  інші  сірі  очі  захмеліли,  
І  гупало  м*ячем  живе  сердцебиття.

У  задумі  в  кутку  мовчало  піаніно.
Невже  акорд  прорізався?  Який  пасаж!
Торкнула  заметіль  оголені  коліна,
Тремтіло  тіло  -  розум  охопив  мандраж.

Хоч  клавіші  життя  портьєрою  прикриті,
Дуетом  лине  алегро  в  такті  звуків.
І  губ  предивний  свіжий  дотик  соковитий  
Цілує  серцем  жіночі  ніжні  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753344
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Елена Марс

Такой у осени обычай

С  утра  плечам  уже  прохладно...
Одеться  нужно  -  поприличней...
И  дождь,  вот-вот,  пойдёт  досадный  -
Такой  у  осени  обычай...

И  я  тоскую,  отчего-то,
О  чём-то  будничном  и  личном...
И  вновь  строка  в  моём  блокноте  
Про  грусть  становится  привычной...

Куда  сбежать  от  этой  грусти  -
Душа  моя  тихонько  хнычет?..
Как  жаль,  что  с  радостью  -  негусто
Бывает  осенью  обычно...

А  осень  -  ст..ва  в  рыжем  платье,
Плюёт  на  всякие  приличья...
Опять  душа  в  её  объятьях  -  
Такой  у  осени  обычай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753303
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


OlgaSydoruk

Ступая за временем-плугом…

Ступая  за  временем-плугом,
Строкой  проведу  борозду.
Встречая  сердечного  друга,
Лишь  словом  одним  обниму…
Я  крест  свой  несу  на  Голгофу!
И  душу,  наверно,  несу…
Сквозь  осень  мой  путь  заполошный  -
За  веру,..надежду,..тоску…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753291
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


OlgaSydoruk

Осторожно зажигают подвенечную свечу…

Осторожно  зажигают
Подвенечную  свечу.
В  темноте  не  примеряют
Белоснежную  фату…
У  огня  душа  сгорает,
Оставляя  фитилёк…
Свечка  капельками  тает…
Обжигает  -  ручеёк…
Моя  осень  вдохновляет…
Я  продлить  её  хочу…
Моя  осень  окрыляет…
Покоряю  высоту…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753286
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Олена Жежук

Осіннє…


Осінь  тамує  в  душі  моїй  справжню  відвертість,
Мрякою  сивих  дощів  умиває  печаль.
Шле  мені  літо  щодня  у  кленовім  конверті
Тепле  і  радісне,  сонцем  зігріте  «прощай».

Струни  строкатих  дощів  відголосять  цю  осінь,
Що  позолотить  думки  і  на  мокрий  асфальт
Зсипле  із  кленів,  мов  вічності  сни  безголосі,
Листя  пожовклого  сповідь  на  мертву  скрижаль.

Вранішня  паморозь  душу  стискає  в  обійми,
Тулиться  в  змерзлі  жоржини    неспита  любов.
Осінь  зухвало  всіх  споює  смутком  снодійним  –
Я  ж  у  полоні    п'янкої  краси  знов  і  знов.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Валентина Ланевич

Ой, любове моя, мій дурманочку.

Ой,  любове  моя,  мій  дурманочку,
Закружляла  мене,  понесла  в  небеса.
Встала  п’яна  тобою  ще  зраночку,
Вчарувала  кохання  хмільная  краса.

Ти  приходиш,  коли  сам  того  хочеш,
Вітром  стиха  шепочеш  про  щось  за  вікном.
Йшла  би  я  за  тобою  світ  за  очі,
Устелила  б  дорогу  ллянним  полотном.

Вишиванку  під  ноги  би  кинула,
Від  розлуки  лихої,  щоб  нас  берегла.
Щоби  пісня  над  нами  лиш  линула
Та  дзвеніла  підкова  під  спів  солов’я.

01.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753209
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Любов Іванова

ПОЛЕТЕЛИ ПАУТИНКИ

П-огоди,  задержись  еще  малость
О-сень-фея,  красотка  в  парче.
Л-ето  красное  в  прошлом  осталось,
Е-ль  средь  рыжести  -  радость  очей.
Т-еплых  дней    нам  насыпь  на  ладошки,
Е-сть  они  у  тебя  в  закромах.
Л-истьев  ворох  тряхни  на  дорожки
И  -  прибавь  пестрых  красок  в  цветах.

П-оразвесь  лета  бабьего  сети,
А-ккуратно  сплетая  узор.
У-  поры  этой  много  столетий
Т-о,  что  нежностью  радует  взор.
И-деальность,  изящность  сплетений
Н-а  деревьях,  траве  и  кустах.
К-расоту  этой  сказки  осенней
И-злагают  поэты  в  стихах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753196
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Елена Марс

С надеждой не расстанусь никогда

С  надеждой  не  расстанусь  никогда.
Пускай  душа  хранит  тот  тайный  лучик,
Чтоб  сердце  согревалось  в  холода,
Когда  мне  мир  покажется  беззвучным...
   
Кощунство  -  убивать  свои  мечты,
Бросая  их  в  объятья  безнадежья...
Прошу  тебя:  храни  в  душе  и  ты,
Любви  своей  нечаянную  нежность...

Храни  свою  красивую  мечту,
Которой  упиваешься  ночами...
Не  дай  ей  окунуться  в  пустоту
Такого  безнадежного  молчанья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753125
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Елена Марс

С весной душа, до одури, похожа

В  душе  моей  не  станет  доминантой
Осенняя  дождливость  вечеров...
Хоть  осень  так  бесстыже  элегантна  -
Мне  чуждо  это  время  холодов...

Не  тех,  где  от  озноба  стынет  кожа,
А  тех,  в  которых  холодно  душе.
С  весной  душа,  до  одури,  похожа.
Ей  ближе  ощущение  надежд...

А  осень  не  подарит  мне  надежды.
В  ней  чувства  остужаются  порой...
А  мне  бы  пить  тепло  любви  и  нежность,
Похожие  с  отчаянной  весной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753123
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Радченко

І чогось до болю жаль

Плаче  осінь  тихо-тихо,
Розлива  навкіл  печаль,
Ніби  зовсім  близько  лихо
І  чогось  до  болю  жаль.
Й  несподівано  тривога
Так  підступно  огорта!
Вітер  листям  вперто  човга
І  шепоче:"Самота...".
Й  річка  плюскотить  тихіше,
Стихло  літо  гомінке.
Звідкілясь  прийшло  затишшя
Несподіване  й  стрімке
Вже  городи  зачорніли,
Збіжжя  зібране  з  ланів
І  ліси  геть  помарніли  —
Лист  багряний  потьмянів.
Все  минає.  Так  і  осінь
Відгуляє  свої  дні.
Літо  бабине  у  гості
Прийде  раптом  у  ві  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753203
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Валентина Ланевич

В обіймах осені бреду стежками.

В  обіймах  осені  бреду  стежками,
Опале  листя  під  ногами  шурхотить.
Ряснить  калина  красна  сережками
І  озивається  в  мені  любові  мить.

Ота  весна,  коли  були  щасливі,
Після  розлуки  довгої  з  тобою,  вдвох.
Лилось  кохання  у  зітхання  зливі,
Закарбувалося  в  душі  гаряче:"Ох".

І  погляд  ще,  зі  сміхом  у  куточках,
Так  милих  серцю,  з  іскрою,  твоїх  очей.
Жадання  зустрічі  тужать  в  рядочках,
До  тебе  линуть  із  недоспаних  ночей.

30.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753098
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017


Ol Udayko

ПОРА СУГОЛОСНА (90+)

           Якось  так...  про  малят  90+).

[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось  маля…    У  колізійних  муках…  
Бурхливо-зелене…  І  так  буйноквітно
Воно  у  серця  нам  настирливо  стука
Добром,  а  то  й  болем…  
                         натхненням  досвітнім…  

Й  кохаємо  ми  те  дитя  незбагнене…  
В  щоденних  турботах,  в  суєт  круговерті…
Й  здавалось  –  в  любові  до  нього  шаленій
Кохатимемо  дитинча…  
                         аж  до  смерті.

Та  ось  прошуміли...  і  спеки,  і  зливи,
І  стало  дитя  незалежним,  дорослим...
То  жінка…  ласкава,  шалено  зваблива,
А  стать  в  неї  статна,  
                           міцна,  плодоносна…

Ескізно  –  гітари  співучої  хвилі,
В  анфас  –  колоритні,  до  одуру,  перса,
У  профіль  –  долини  і  пагорби  милі…
Куди  антиподам  тим?..    
                             Нам,  неотесам!

В  ній  чуються    й  бачаться  віку  красоти,
Що  зваблюють  нас  у  своє  різнобарв’я…
Несе  вона  нам  незліченні  щедроти,
Чуття  надзвичайні  
                               і  дії  зугарні.

Чарує  всім  тілом  –  і  зверху  й  зі  споду…
Оділа  наряди,  розкинула  кросни
Плодів  і  подарря!
                                 Пора  суголосна  

Усім  молодим  і  не  дуже…    І  врода
У  неї  задумлива,  строга  та  горда!
Це  ти,  наша  юносте…  
                                   й  зрілосте!  
                                           Осінь…                                    
                                             [/b]
 [/color]
30.09.2017      
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017


ТАИСИЯ

Моя стихия


Опять  пришла  пора  грибная.
Лесной  пейзаж  –  моя  стихия.
Пока  что  осень  золотая  –
О  ней    спешу  писать  стихи    я.

В  лесу  знакомая  полянка  –
Свидетель  летних    приключений.
А  в  центре  –  скатерть-самобранка…
Нельзя    забыть  тех  ощущений!

Но  осень  вносит  коррективы.
Природа  знает  дело  туго.
И  эти  грустные  мотивы
Помогут  нам  понять  друг  друга…

Воспоминанья    сердце  ранят.
Порою  вызывают  слёзы…
В  любви  признался,  как  в  романе.
Об  этом    знают    лишь    берёзы…

Разлука  не  продлится  долго.
Мой  друг  прислал  мне  СМС  -  у.
Уходит  из  души  тревога.
С  лукошком  бродит  он  по  лесу.

30.  09.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753057
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗЛЮБИ МЕНЕ


Не  злюби  мене,  Осене  в  дощ
Не  злюби  мене,  рветься  ганчір"я.
На  розлогому  дереві  прощ
Залишилось  замащене  пір"я,  -
Може  Янгол  поранив  крило?

Не  злюби  мене  у  вітровій,
Не  злюби  захололу  до  строку,
І  спалити  туманом*  не  смій,
Серед    вбраної  в  роси  толоки,
Щось  багряне  з  краплинки  зійшло.**

Не  злюби  мене,  не  розлюби...
Що  ти  Осене,  втіхою  маниш
Серед  місячної  ворожби?
Не  залиш  мені  човен  і  сани***,    -
Завеснію,  як  кинеш  весло.
Час  -  крізь  пальці  стікає,  -  було...

*Туман  -  символ  пітьми  і  сум"ять.
**Краплина  крові  -  вічне  відродження.
***  Атрибути  смерті  в  міфології.

19.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753024
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Жанна Чайка

Простил.

Кофе.  Утро.  Складки  сна
по  углам  спешат  сокрыться.
Фильдеперсовые  лица
у  открытого  окна.

Марь  плывет,  небес  смятенье
с  переходами  на  явь.
Дремлет  старый  пономарь.
Новь.  Печать.  Уходят  тени.

Оглянуться  нет  уж  сил.
Откровенье  бродит  рядом.
Встреча.  Грусть.  Потеря  Сада.
Вех  поток.  Ушло.  Простил.


30.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753044
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Макієвська

Віри, Надії, Любові й Мудрості!

[img]http://gazeta.lviv.ua/wp-content/uploads/2016/09/15234173.jpg    [/img]
Я  так  хочу  Янголом  стати
І  увесь    божий  світ  обійняти,
Захистити  від  війн  і    від  бід
Нашу  країну  й  людський  земний  рід.

Щоб  прекрасна  планета  Земна,
Нашому  серцю  люба  й  дорога,
Не  кричала  більше  від  болю,
А  кохалась  у  нашій  любові!

У  веселці  й  луках  квіткових,
У  гаях  і  у  травах  шовкових,
У  вітрах,  у  шурхоті  листя,
У  дощах,  у  краплинах  барвистих....

У  природі,  де  мудрість  Бога
Закладена  нам  всім    здавна  сповна,
Чується  здаля  молитовна,
Мелодія    свята  й  неповторна...
Віри,  Надії,  Любові  й  Мудрості  всім  нам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753020
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Елена Марс

Глазами ты признался мне: люблю. Лина Костенко. Перевод.

Очима  ти  сказав  мені:  люблю.  
Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.  
Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю,  
несказане  лишилось  несказанним.

Життя  ішло,  минуло  той  перон.  
гукала  тиша  рупором  вокзальним.  
Багато  слів  написано  пером.  
Несказане  лишилось  несказанним.

Світали  ночі,  вечоріли  дні.  
Не  раз  хитнула  доля  терезами.  
Слова  як  сонце  сходили  в  мені.  
Несказане  лишилось  несказанним.

Перевод:

Глазами  ты  признался  мне:  люблю.
Тяжёлым  был  душе  такой  экзамен.
Как  тихий  звон,  подобный  хрусталю,
Осталась  несказанность  между  нами.

Жизнь  шла  и  миновала  тот  перрон.
А  тишь  кричала  рупором  вокзальным.
Как  много  слов  написано  пером.
Осталась  несказанность  между  нами.  

Сменялись  ночи  сумерками  дней.
Судьба  качала,  и  не  раз,  весами.
Слова  всходили  солнышком  во  мне.
Осталась  несказанность  между  нами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752983
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


НАДЕЖДА М.

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ

Три  складових  життя  у  кожнім  серці.
Це  -  наші  потаємні  почуття,
Як  оберіг  в  життєвій  круговерті..
Тримають  лиш  вони  серцебиття.

НАДІЯ,  ВІРА  І  ЛЮБОВ  -    нам  допоможуть.
У  скрутний  час  ми  молимось  до  них.
І  віримо,  надіємось,  що  зможуть
Підтримать  дух,  що  ніби  уже  зник.

Хай  в  кожнім  серці    не  зникають  ВІРА  І  НАДІЯ.
ЛЮБОВ  хай  окриляє  кожну  мить.
І  вірю,що    здійсняться    ваші  мрії,
Якщо  оці  жінки  у  вашім  серці  будуть  жить.
------------------------------------------
Вітаю  всіх  зі  святом  ВІРИ,  НАДІЇ,  ЛЮБОВІ.
Будьте  щасливими!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2017


Ярослав К.

Оловянный солдатик

Побоялась  сосны  златокудрая  осень,
Обошла  стороной,  не  задев  рукавом.
Оловянным  солдатиком  много  уж  вёсен
Охраняет  она  на  опушке  свой  дом.

А  меня  не  минула  кудесница-осень,
Заплела  в  седину  паутиночек  нить...
Дальше  в  лес  -  и  всё  больше  дровишек-вопросов,
Тех,  которых,  пожалуй,  и  не  объяснить...

Задрейфуешь  порой  уже  "на  автомате"
И  от  жизни  не  ждёшь  никаких  новостей...
Только  мысль  о  сосне  -  оловянном  солдате  -
Подстегнёт  иногда,  чтоб  не  плёлся  в  хвосте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752925
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Валентина Ланевич

Моя любове, віра незгасима.

Моя  любове,  віра  незгасима,
У  дні  пекельної  війни,  гори.
В  житті  безпутнім  будь  усе  вагома,
Душею  чуй  та  серцем  говори.

Щоби  у  осінь  твердою  ходою
Ступати  сміло  в  долі  перехрест.
За  горизонтом  Схід  дрижить  землею
Та  підіймає  хвилею  протест.

Сваволі  слід  кривавий,  ворожнечі,
Зриває  стогін  з  глибини  єства.
Хустками  чорними  вкриває  плечі,
До  сліз  війна  байдужа  і  черства.

Скриплю  зубами,  стиснутими  в  гніві,
Допоки  маємо  терпіти  зло.
Кується  воля  в  куль  гарячих  співі,
Щоб  мирним  стало  небо,  як  було.

29.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752911
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Lana P.

ШЕПОЧЕ ВІТЕР…

Шепоче  вітер  лірику  кохання
В  мелодіях  солодких  нектарин,
В  ефір  пускає  теплі  хвилювання,
І  набухає  голос  до  глибин…

Пронизані  цілунки  через  губи
Коктейль  смакують  —  ллється  через  край  —
Повільними  ковтками  в  рухах  румби,
Миттєвість  кожна  —  нескінченний  рай.

Відкриті  двері  істини,  любові
Підживлюють  вогонь  сердець-жарин.
Крізь  темно-сині  шати  вечорові
Всміхнувся  місяць,  наче  мандарин,

До  тих  зірок,  що  сяють  променисто
І  не  шкодують  світла  і  тепла.
Вогнем  бенгальським  зіронька  іскристо
У  спалахах  горіла  і  пішла

У  безвість  невідому  і  незнану,
Негаснучі  карбуючи  сліди,
Перевернула  Всесвіт  і  нірвану,
Лишилася  у  серці  назавжди.        28/09/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752902
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Lana P.

ОВЕС

Вилискує  на  сонечку  овес,
Ввібравши  колір  сонця  із  небес,
Зорить  смугастими  ланами.

Підковами  схилився  до  землі,
Гойдає  літній  простір  на  стеблі
І  пестить  душу  колосками.

Мережить  рясно  смужками  поля,
Врожаєм  утішається  земля  —
Уквітчана  гуде  джмелями.

Солодкі  трелі  жайвір  угорі
Виводить  лунко  рано  на  зорі  —
Блакить  підсилює  піснями.

А  ти  мовчиш  і  слухаєш  той  спів…
У  полі  навіть  вітер  захмелів
В  пахучих  травах  між  рядками.      27/07/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752898
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Елена Марс

… Как сладко в объятиях чувства быть пленным…


Из  множества  женщин  -  
цветочной  поляны,
Её  разглядел  он...  
И  стала  желанной
Её  лишь  любовь...
этой  странной  Елены...
...  Как  сладко  в  объятиях  
чувства  быть  пленным...

Елена  вошла  в  его  жизнь  -  
вдохновеньем...
Душа  перед  ней  пролилась  -  
откровеньем...  
Она  для  него  -  будто  
юность  вторая...
Он  с  ней...  о  сединах  
своих  забывает...
 
От  чувств,  так  похожих  
на  майскую  песню,
Он  птицей,  как  будто,  
парит  в  поднебесье...
Ночами  мечтает...  
Лишь  ею  наполнен,
В  минуты  какой-то  
блаженной  истомы...

Хоть  много  ему  
улыбается  женщин,
Кокеток  и  скромниц,  
желающих  встречи,
А  он  не  желает...  
Не  ищет  другую.
Он  любит  -  Елену  
свою  дорогую...

В  глазах,  цвета  моря,  
читается  тайна:
Спасибо  за  чувство  
любви...  не  случайной...
 "Люблю  тебя,  милая,  
лучик  мой  светлый..."  -
Читает  Елена  
во  взгляде  ответном...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752888
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


НАДЕЖДА М.

На струнах серця вміло грай. .

Бувають  нещасні  істоти,  у  яких  є  серце,  щоб  страждати,  але  немає  серця,  щоб  любити.
 Етьєн  Рей

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w
[/youtube]

Торкнись,  не  бійся,  словом  серця.
Відчув,  дзвенить  його  струна?
Бурхливий  ритм  розбудить  скерцо,
Неначе  знов  прийшла  весна.

Яка  таїться  сила  в  слові,
Які  приховані  дива!?
Такі  візьми  з  них  за  основу,
Щоб  в  серці  рана  зажила.

А  слів  багато:  ціла  злива,
Відтінки  різні,  вибирай!
Бринять  хай  ніжно,  не  фальшиво.
На  струнах  серця  вправно  грай.

Нехай  воно  відчує  радість,
Нехай  забуде  слово  БІЛЬ.
Не  покажи  у  них  убогість,
Хай  їх  почують  всі  довкіл.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752835
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Елена Марс

В душе у меня так молодо

В  душе  у  меня  так  молодо,
В  душе  у  тебя  так  зрело...
Мы  делимся  этим  золотом  -
Отчаянно-опьянело...

Мне  нравится  то  доверие,
С  которым  к  тебе  иду  я...
В  приятном  живу  преддверии
Желанного  поцелуя...

Испей  мои  чувства  голые!..
Любви  от  тебя  не  прячу.
Душа  моя  развесёлая
От  счастья  вот-вот  заплачет!..

В  тебе  растворяясь  мысленно,
Тобой  восхищаюсь,  милый!
...  Я  вновь  упиваюсь  высями
И  выси  мои  -  красивы!..

В  душе  у  меня  так  молодо!..
Давно  она  так  не  пела...
Дарю  тебе  это  золото  -
Бери  мои  чувства  смело...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745623
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 29.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Яка ж чаклунка мила жінка-осінь

Яка  ж  чаклунка  мила  жінка-осінь...
Малює  вміло  теплотою  фарб.
Чарівність  і  жіночність  -  дивний  спосіб,
Для  чоловіка  найдорожчий  скарб.

Яка  ж  чаклунка  люба  жінка-осінь...
Сорочку  вишиває  золотом.
І  хоч  сріблястий  бісер  у  волоссі,
Зігріє  полум*ям  у  холоді.

Яка  ж  чаклунка  мудра  жінка-осінь...
Вино  цілюще  -  її  гарний  стан.
Дружина  вірна,  лагідна  і  досі.
Лікує  душу  ніжністю  від  ран.

Яка  ж  чаклунка  тиха  жінка-осінь...
Їй  ягідне  намисто  до  лиця.
В  очах  любов,  небесна  сяє  просинь.
Жіночі  чари  -  загадка  Творця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752819
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 45

Замуж  не  спеши  подружка
Я  вот  вышла  в  сорок  пять
И  по  виду  -  не  старушка
И  успела  погулять!
*
Для  здоровья  всех  полезней
Наш  завклубом,  хоть  и  гном.
Он  избавит  от  болезней
За  единственный  прием.
*
Праздник  -  это  вам  не  будни!
В  праздник  пей  за  тостом  тост
Начинаем  пополудни
И  пока  не  синий  нос!
*
Я  рецепты  счастья  знаю
Только  вам  не  расскажу
Потому  то  щеголяю
Денно-нощно  в  неглежу!
*
Дождь  стучит...  По  барабану!!!
Я  Петра  раздену  спьяну...
Пусть  на  мой  большой  восторг
Подрастает  корешок!!
*
Барабашка  мой  дружок,
Лишь  стемнеет,  в  койку  скок!!
И  пока  не  рассветает,
Он  такооое  вытворяет!
*
Дружный  коллектив  змеиный
Верка,  Лорка  и  две  Нины.
Серпентарий,  не  отдел
Заходи,  лишь  тот,  кто  смел!
*
ЗмЕя  с  милым  запускали
Километров  пять  бежали!
Морды  поднятые  вверх...
Смотрим,  то    не  змей    а  стерх?
*
Запуск  свадебных  салютов
Продолжался  трое  суток
О  невесте  с  женихом
Позабыли  все  при  том!
*
Я  давно  тебя  просила
Слать  сватов  уже  пора.
А  ты  смылся,  вражья  сила
Выйду  замуж  за  Петра!
*
Трактор  есть  -  солярки  нету
Хоть  искал  ее  везде!!
Но  слыхал,  что  вроде  где-то
Трактор  ездит  на  воде!!
*
Не  пойду  сегодня  в  баню,
Не  до  бани  мне  сейчас...
Колька  мне  на  поле  брани
Повредил  плечо  и  глаз!
*
Дача  страшно  надоела
Всем!  А  мне  с  чего  бы  вдруг!?
Мне  ж  до  дачи  нету  дела..
Там  ишачит  мой  супруг!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752811
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


OlgaSydoruk

Я напишу всю правду лета …

Роман,  похожий  на  комету,
Несущуюся  в  пыл  страстей,  -
С  витиеватостью  сюжета  
И  лаконичностью  речей...
Под  мелким  бисером  секрета  -  
На  красной  холке  простыней...
Без  благодарственных  памфлетов  
И  эпилога  без  свечей...
Когда-нибудь  -  бестселлер  века...
И  очень-очень  дорогой...
Я  напишу  всю  правду  лета  
Своей  дрожащею  рукой..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752758
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


OlgaSydoruk

И я любила – кого хотела…

И  я  любила  –  кого  хотела…
Кого  хотела  –  мне  суждено…
Я  только  нежность  внутри  копила...
И  узнавала  её  в  лицо…
Хотела  –  чтобы  и  не  болело…
Хотела  –  чтобы  и  не  пекло…
И  я  казалась  такою  смелой…
И  притворялась,  что  всё  равно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752750
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Владимир Зозуля

Тиха украинская ночь

Как  там  писал  великий  Пушкин,
Не  в  силах  чувство  превозмочь  –
Тиха  укра'инская  ночь?..

Как  перед  выстрелом  из  пушки,
Тиха  укра'инская  ночь.
Той  тишью  злой,  предгрозовою,
Когда  к  несчастью  сердце  ноет,
Когда  не-можется  помочь.

И  с  болью  я  пишу  слова,
Приняв  нелегкое  наследство,
Не  доброй  волей  и  посредством,
А  принуждением  родства.

Украйна,  нэнька,  пожалей
Меня,  за  то,  что  так  нелепо
Тебя  люблю…  как  Кочубей,
И  в  то  же  время…  как  Мазепа.  

И  будто  проклятым  живу,
С  тех  пор,  как  кто-то,  не  по  праву,
Твоих  гетма'нов  булаву
Поднял  с  намереньем  лукавым.

Как  будто  это  мною  ты,
Забывшим  о  Богдана  -  слове,
Истерзана  до  нищеты
И  обворована  до  крови.

И  клятвопреступленья  вновь,
Узнала  страшную  расплату,
Где  жуткой  платою  не  злато,
Не  сребро,  а  живая  кровь.

Между  собой  твои  сыны,
Грудь  о’грудь  в  поле  насмерть  бьются,
И  вороны  над  ними  вьются  -  
Надежд  на  смерть  твою  полны.

И  с  уст  срываются  слова,
В  оттенке  чувства  темно  мерклом  -
О  том,  что  ты  еще  "нэ  вмэрла",
О  том,  что,  может  быть,  жива.

А  ты,  Украйна,  тяжко  спишь,
Сомкнув  в  душевной  муке  очи,
И  давит  в  хладном  мраке  ночи
Тревожная,  дурная  тишь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752803
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Наташа Марос

ВИПАДКОВА…

Я,  мабуть,  просто  гостя  випадкова,
Бо  щастя  обирає  не  мене...
Хоч  на  одвірки  вчеплена  підкова,
Та  я  боюся:  знову  обмине...
І  розчиняюсь  у  житейських  буднях,
Мені  немає  як,  нема  коли  -
Не  вмію  просто  жити,  просто  бути...
І  вже  не  часто,  а  таки  болить...
Та  хоч  із  літом  швидко  розпрощалась,
Його  не  виглядаю  більше,  ні...  -
Хай  служать  римі  ті  слова  "з  дощами",  
Бо  з  ними  мокро  й  холодно  мені...
Я  не  втрачаю  віри:  засвічуся,
Теплом  душі  зігрію  навкруги,
Скраєчку,  непомітно  примощуся
Й  любов'ю  об'єднаю  береги...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Твоє тепло поглинуло минуле

Твоє  тепло  поглинуло  минуле,
Затьмарились  імлою  риси.
Мовчала  з  жалібним  "ку-ку"  зозуля,
Блукала  в  кроні  кипариса.

Рожеві  мрії  збились  гострим  списом,
Незіграні  зостались  ролі.
Вода  холодна  хлюпала  на  мисі,
Смеркало  навкруги  поволі.

Несказані  слова  ятрили  душу,
Енергія  очей  спадала.
Схилилась  і  від  бурі  впала  груша,
Мов  те  кохання  на  поталу.

За  спиною  все  краще  залишилось,
Землі  не  чути  під  ногами,
Стомились,  мабуть,  і  душа,  і  тіло.
Те  літо  замело  снігами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752708
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


ТАИСИЯ

Так бывает…



У  супругов    так  бывает  –  пропадает  интерес.
И  на  этой  самой  почве  –    возникает  нервный  стресс.
Муж  фантазию  включает  –  намечается  процесс.
Он  хозяйке  объявляет:  в  кухне  скайп  включил  собес.

Мигом  всё  преобразилось:  первым    делом  –  маникюр.
На  плите  не  щи  с  картошкой,    а      столь  модный  –  барбекю.
Тут  жена  вдруг  сообщает:  будет    «дама  от  кутюр»…
Муж  побрился  торопливо,  отменяет  перекур.

Надел  новые    щиблеты    и  сменил  ночной  халат.
И  на  этот  важный  случай  –  на  столе  стоит  «Мускат».
На  обед  приходят  дети.  Всем  понравился  банкет!
Все  признали:    в  интернете  –  аппетитнее  обед!

27.  09.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752633
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


OlgaSydoruk

Лишь самый жёлтый - для коленкора…



В  сезон  дождей  билет  не  нужен...
Все  корабли  -  по  стылым  лужам...
Отсек  багажный  -  перегружен...
А  голос  мой  -  слегка  простужен...
Твоя  поддержка  -  моя  опора...
Лишь  самый  жёлтый  -  для  коленкора...
Дождём  солёным  -  в  тетрадку  метко...
Строкою  краткой  -  по  серым  клеткам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752585
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017


OlgaSydoruk

Ей нравился намного старше…

Изменённый

Ей  нравился  намного  старше  -
С  белесой  изморозью  в  волосах...
Сонет  из  кратких  фраз  на  завтрак
Неподражаем  натощак...
Его  душа  стремилась  в  Спарту,
Метаясь  у  сомнений  врат.
Её  -  выплясывала  сальсу…
Ему  мерещилось  –  не  так…
А,  познавая  рай  забвений,
(Тишайший  ад  своих  причуд),
Взлетала  стрекозой  не  тленной
С  янтарной  броши  в  нежность  рук…
Ей  нравился  намного  старше  -
С  чудесной  изморозью  в  волосах...
Сонет  из  нежности  -  на  завтрак...
И  привкус  соли  на  губах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752582
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Lana P.

ВІДІЙТИ…

Злітають  жовтосписані  листи
Із  айви.
На  кожному  написано:  "Прости,
Ми  —  зайві.
Пробач  нас,  мила  осене,  за  шум
І  тіні."
Так  тихо  падають…  Лишають  сум
В  сплетінні.
Всміхаються  крізь  сонце  у  світи,
Як  диво.
Важливо  так  в  усьому  відійти  —
Красиво.                                                                              6/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752452
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Lana P.

ОЙ, МЕТЕ, МЕТЕ, МЕТЕ…

Ой,  мете,  мете,  мете…
Та  не  сніг  лапатий,  
То  листів’я  золоте  
Падає,  кошлате…

Осипається  із  крон
В  осінньому  парку,
Прикрашає  собі  трон  —
Піднебесну  арку.

Ось  упав  вишневий  лист
Вустами  додолу,
Поцілунки  заплелись  —
Тішать  землю  кволу.

Подарує  їй  хоч  мить
В  доторках  таємних  —
До  зими  відшелестить
В  спогадах  приємних.            9/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752453
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Вячеслав Рындин

Камелёк в дровишках…

Камелёк  в  дровишках
Балует  дымок  
Огонёк  как  мышка
Хвостиком  дёрг-дёрг…
Глазками  стреляют
Искры  огоньки
Печку  согревают
Добрые  деньки
В  фазах  дня  охоче
Жаждут  скуку  сжечь
Маскарад  в  предночье  
Раздувает  печь!
_______
Улеглись  углишки  
В  жарком  топчане
Ловят  кайф  нервишки
В  дачном  метраже
Кофе  джин  сигара
Мысли  в  сентябре
Звуки  из  гитары
Улетят  к  тебе…

27.  09.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752508
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Ліна Ланська

НА НОВУ СТЕЖКУ…


На  нову  стежку,  чи  найтонший  лід,
Ступаю  обережно,  хоч  і  лячно.
А  з  неба  долу  зорі  необачні
До  ніг  скотились  не  мені    -  землі,

У  Шамбалу  ховаючись  за  мить.
Закрутять  у  спіраль  шляхи  незвичні,
Випалюючи  кола  концентричні.
Мішень  зітхає,  а  стріла    бринить.

Бо  думка-звабниця,  -  свідомості  дочка,
До  нутрощів  її  ,  як  заманеться,
Шалено  і  без  спросу,  добереться
І  навіть  Яма*  зірветься  з  гачка.

*Цар  пекла  в  індуїзмі

13.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752546
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


archic

Письма

Осень  встречает  нас  листьями  на  дорогах
Сотнями  новых  писем,  где  адреса  -
Старые  кроны  деревьев  и  у  порога
Холод  подвальный  и  новые  голоса.

Вы  погостите,  но  только  прошу  не  долго
Вновь  прорастаете  в  душу  куда-то  вглубь,
Больно  проститься  и  встречи  увы  без  толку
Срок  ожиданий  вонзается  прямо  в  грудь

Камерный  вечер  не  станет  для  нас  приютом
В  мягком  звучании  голоса  нет  надежд,
Нет  в  нем  тепла  и  привычного  всем  уюта
Раны  не  скроешь  за  атласом  всех  одежд

Белое  знамя,  как  парус  по  ветру  рваный,
В  шелесте  улиц  грохочет  пустой  трамвай
Город  тонул  в  этой  осени  словно  пьяный,
Тихо  скрываясь  за  клином  последних  стай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752484
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


OlgaSydoruk

Я рисовала корабли…




Я  рисовала  корабли
Со  слов  седого  капитана…
И  убегала  от  тоски
В  огонь  ожившего  вулкана…
Я  узнавала  маяки
И  берега  -  у  океанов…
И  обжигалась  о  пески
У  стен  оранжевых  барханов!..
Зачем  приснились  корабли?..
И  след,  остывший,  караванов?..
И  серебристые  виски...
Под  монотонный  звон  там-тамов?..
Ведь  осень  тихая  пришла…
Невольно  душу  оголила…
В  последний  раз,наверно,я
Себе  влюбиться  разрешила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752420
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Akimova

Целуемся в метро

Места    есть  на  планете,
Где  тихо  и  светло.
А  мы  с  тобой  как  дети,
Целуемся  в  метро.

Да,  кажется,    нелепо,
И,  видимо,    смешно    –
Два  взрослых  человека,
Знакомые  давно.

Художник-провокатор,
Отъявленный  Дали  –
Ползущий  эскалатор
На  глубине  земли.

И  добрый  сюр,  и  вечный,
И  щурится  хитро.
И  мы  с  тобой  беспечно
Целуемся  в  метро.

Захваченные  в  сети,
Зажатые  в  тиски,
Мы,  как  нигде  на  свете,
Безвыходно-близки.

Чужие  спины,  плечи,
И  каждый  –  о  себе.
И  вправду,  скрыться  легче
От  глаз  толпы  –  в  толпе.

Пускай  давно  не  ново,
Пускай  как  мир,  старо  –
Мы  снова,  снова,  снова
Целуемся  в  метро…

…Распахнутые  вены
Разъятой  пустоты.
И  мраморные  стены
С  прожилками  воды…

2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752417
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Lana P.

ЛЕТЮЧА ЗАВІЯ

То  осіння  летюча  завія
Розходилася  срібним  дощем,
Розкидала  листочки  з  плачем,
Позбирала  росинки  на  віях.

Пакувала  відібрані  блиски
У  тонкі  павутинні  мішки,
Засипала  тернові  стежки
І  писала  прощальні  записки.

Так  осіння  летюча  завія
Метушилась  у  свіжих  вітрах,
Розмітала  і  відчай,  і  страх  —
Чи  наступить  для  неї  спасіння?..              26/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752212
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Lana P.

ВЕРЕСНЕВА НІЧ

Вереснева  тепла  ніч  лукаво
Розпрощалась  сюркотом  парадів,
Феєрверком  пишних  зорепадів,
Огорнулась  в  темінь  величаво

І  пішла  назустріч  хлопцю-жовтню,
Гнана  пустотливими  вітрами…
Навздогін  летіло  листя  жовте,
У  думках  забутими  стежками.

У  яскравості  мела  завія  —
Зарум’янились  багряні  щічки,
Ще  й  тепер  дощами  жовтень  cіє,
Не  забув  обіймів  горе-нічки.                                15/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752214
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Наташа Марос

СКАТЕРТЬ…

Это  в  романсах  та  белая  скатерть,
Так  романтична,  вином  залита,
Словно  в  кино,  залюбляется  насмерть
Наша  душа...  а  потом  -  пустота...

В  тайных  мечтах  моё  белое  платье
Светится  ночью,  чтоб  ты  не  забыл  -
Не  приживутся  на  сердце  заплаты,
Если  бы  можно  вернуть,  да  кабы...

Но  исчезают  роскошные    ночи,
Дни  пролетают,  да  мимо  меня...
Белую  скатерть  я,  хочешь  не  хочешь,
Снова  стираю,  ни  в  чём  не  виня...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752396
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Любов Іванова

ЗАРОДИЛИ ГАРБУЗИ

Як  садила  гарбузи,
Чаклувала  трішки,
Все  казала:  «Ви  ростіть,
От  як  я  завбільшки!  

Добрий  селекціонер
З  мене  получився.
Як  гарбуз  -  то  за  центнер
В  полі  уродився!

Ой  ти  ж  лишенько  моє!!
Горе  сподіванки!
Як  просила,  так    і  є,
Гарбузи,  як  танки!!!

Я  ж  то    думала  –  продам
У  селі  дівчатам!
Аби  мали  сватачам
Що  вони  давати...

Та  кому  нав»яжеш  ти
Отаке  нещастя?!
-  Глянь,  мені    звалили  тин!!
Плаче  тітка  Настя.

Підійша    уже  й  пора
Збору  урожаю.
Всі  стягнули  по  дворах,
Та  горя  не  знають…

Та  і  я,  і  мій  мужик
Тоже  не  зівали!
Щоб  стягнути  гарбузи
Трактора  найняли!

Той  до  ночі  волочив
Прийшлось  вмикнуть  фари.
А  Петро  мій  торочив:
-  Оце  твої  чари!!.

А  тепер  у  нас  в  дворі
Страшенні  завали!!!
Гарбузи-богатирі
Увесь  двір  зайняли!

Мене  й  справді  зло  бере
Що  з  цим  всім  робити?
Може  хто  їх  забере
Згодні    й  заплатити!!

Щоб  на  той  рік  гарбузи
Були  в  межах  норми.
Чоловік  віддав  призив
Поміняти  форми!

Оце  ж  худну..  третій  день
Щоби  йому  трясця!
Та  не  впевнена,  лишень,
Чи  до  квітня  вдасться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752394
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Ярослав К.

Притча про бджолу та муху

Опинилася  бджілка  у  місті,
Чи  то  вітром  занесло,  чи  як...
Стала  місце  шукати,  де  сісти,
Хоч  один  би  зелений  будяк...

А  навколо  -  асфальт  та  каміння,
Слід  останнього  дерева  зник...
Не  лишалося  в  бджілки  терпіння.
...Бачить  раптом  -  звичайний  смітник.

Там  смерділо  й  було  дуже  гидко,
Та  відкрилося  диво  очам:
Крізь  багно  проросла  біла  квітка,
Давши  волю  своїм  пелюсткам.

Склала  бджілка  полегшено  крила,
Та  присіла  на  квітку  мерщій.
Досхочу  вже  пила  вона  й  їла,
І  так  солодко  спалося  їй...

Жартувала  з  комахами  доля,
Ой,  бешкетник  же  той  вітерець!
І  доправив  він  муху  до  поля,
Де  волошки  цвіли  і  чебрець...

Але  інше  шукала  та  муха,
Бо  не  звикла  до  квітів  вона.
І  добряче  напруживши  нюха,
Віднайшла  собі  купку  лайна.

Хоч  і  квітів  живих  парасоля
Заховати  хотіла  той  бруд,
Не  псувати  щоб  пахощів  поля,
Але  муха  уже  тут  як  тут.

                                   *      *      *
Є  навколо  і  в  нас  "люди-бджоли".
Куди  вітер  би  їх  не  заніс,
Не  пристануть  до  бруду  ніколи,
Свою  квітку  знаходячи  скрізь.

Але  є  і  такі  "люди-мухи"...
Хто  вони,  зрозуміло  й  коню:
На  плітки  лиш  розвішують  вуха,
А  лайно  -  в  них  єдине  меню...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752343
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А мрії цвіли в золотому світанку

А  мрії  цвіли  в  золотому  світанку.
Відчули  долоні  сплетіння  тепла.
Тихенько  виводила  пісню  вільшанка.
Їм  в  очі  дивились  небес  купола.

Торкнувся  цілунком  невинного  личка,
І  глянцем  рум*яним  вкрилися  щічки.
Котились  росинки  в  зеленій  травичці,
Цнотливо  схилялись    білі  порічки.

Те  перше  кохання,  той  погляд,  зіниці  -  
Усе  берегла  в  своїм  серці  вона,-
І  ту  кришталеву  водицю  в  криниці...
Загинув  той  хлопець:  забрала  війна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752323
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Елена Марс

Я счастлива

Я  счастлива,  что  мы  с  тобой  знакомы,
Что  Бог  для  нас  устроил  эту  встречу.
Мне  нравится,  что  я  тобой  влекома
И  то,  что  ты  бываешь  так  застенчив...
Мне  нравится  открытость  разговоров,
В  которых  узнаём  друг  друга  души.
И  даже  твой,  такой  ревнивый,  норов
Мне  нравится.  Ты  просто  самый  лучший
Из  всех,  кого  я  в  жизни  повстречала,
Из  всех,  кого  почти  что  позабыла.
Хотелось  бы,  и  в  счастье,  и  в  печали
Тебя  дополнить...  Если  б  стала  былью
Красивая  таинственная  сказка...
Мы  смело  в  эту  сказку  окунулись...
Рифмую  наши  чувства  словом  "ласка",
Которой  мы  с  тобой  соприкоснулись...
Пусть  ляжет  на  постель  и  в  этот  вечер
Вся  нежность,  нерастраченная  нами...
...Желанные  такие  наши  встречи
Запомнятся  и  этими  стихами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752115
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Ліна Ланська

БЕЗСИЛЛЯ


Цибаті  дерева  до  сонця,
Молитвою  -  із  підвіконня,
Змальовані  дуже  недбало,
Тяглися,  безсилі,  спросоння
Шукаючи  те,  що  вже  впало  -

Згорьоване  зірване  листя.
Оголені...  сором  на  люди
Хтось  виставив  -  віяння  свіжі.
А  завтра  закине  й  забуде,
Або  погризуть  його  миші,

Чи  жужмом  зібгають,  бо  розпач
Розкриє  так  широко  двері
І  очі  нарешті,  розплющить,
Щоб  стерти  той  біль  на  папері,
Хоч  писане  і  невмируще...

22.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752281
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Анфиса Нечаева

Промайнуло літечко

Промайнуло  літечко,
Осінь  на  порозі.
Опадає  листячко
Й  сохне  при  дорозі.
   Не  так  гріє  сонечко,
   Дні  стали  коротші.
   Дивлюсь  у  віконечко,
   Там  знов  іде  дощик.
Дощик  все  частіше
Приходить  у  гості,
І  все  холодніша
Становиться  осінь.
   Вже  сіріші  хмарки
   Небом  пробігають
   І  у  вирій  пташки
   Знову  відлітають.
В  квітнику  останні
Відцвітають  квіти...        
Сильне  є  бажання
Повернути  літо.


23.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752299
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Ol Udayko

СОХА І ПРИСІШКИ*

         [i]Дещо  рідкісно,  та  всмак,
         бо  в  житті  буває  й  так...[/i]

[i][b][color="#035a66"]Стояла  клуня…  Видавалась
Понад  безрадісним  багном…
А  в  ній  тихесенько  пишалась
Соха:  «  Я  велетень  –  не  гном:

Тримаю  на  своїх  раменах
Високий  і  надійний  дах!
Такого  дуба-суперемена
Вам  не  знайти  по  всіх  світах!»

«Було  б  це  правдою,  –  присішки  
Тихенько  мовили,  –  та  ми
Тримаєм  крокви-руки  нишком
На  плечах  сіх…  І  враз  кістьми

Поляжемо  із  ними  разом,
Коли  негода,  не  дай  Бог,
На  нас  нагряне,  ми  із  часом
Згниємо  разом…  Щоб  ти  всох!»  

Та  дуб-соха  не  вгамувався…
І  став  присішки  розпинать,  
Бо  владу  мав  і  не  вагався,
Бо  ще  хотів  й  Прем’єром  стать…

Поникли  долу  враз  присішки
З  собою  й  крокви  потягли…
І  тут  сосі  уже  не  смішки  –
І  дах,  і  клуня…  полягли.

Мораль  у  баєчки  проста:
Якщо  ти  дуб,  не  пнися  вгору  –
Ти  лиш  підпора  для  моста…

Сохою  стать  тому  упору,
Хто  для  присішків  є  опора
І  їм  під  стать  –  не  без  Христа![/color][/b]

25.09.2017
__________
*Соха  –  товстий    центральний  стовп  у  клуні  
чи  сараї,      що  служить  опорою    для    кроков,  
котрі  опираються  на  бокові  стовпчики–присішки.

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117092602893  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752234
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Циганова Наталія

помолчать…

Эта  осень  уже  на  сносях  
облаками,  размытыми  синью.  
Пару  стульев  к  окошку  придвинув,  
поглазеть,  помолчать  в  небеса.  
Громыхнёт  на  задворках  земли,  
раскурёжив  кинжалами  вечер,  
чётным  жизням  расписанный  в  нечет:  
не  убей,  и  в  ответ  -  не  умри.  
Что-то  скажут  когда-то  про  нас  
(  хоть  бы  нам  по  дороге  оглохнуть  )...
Да  свернут  между  прочим  в  полотна  
не  свои  берега  -  про  запас.  
И  они  -  не  начало  начал.  
Вечность  съест  -  и  добавки  попросит.

...остывая  и  слушая  осень,  
           помолчать...
                       помолчать...
                                   помолчать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752227
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Любов Іванова

СЕРДЕЧНАЯ ВСТРЕЧА

С-  колько  лет,  сколько  зим  пролетели  и  в  прошлое  канули  
Е-ле-еле  смогла,  стоя  здесь,  у  реки  сосчитать.  
Р-асплескались  года  и  истлели  в  бушующем  пламени  
Д-ень  за  днем    я  хочу,  я  пытаюсь  в  душе  воссоздать.  
Е-сли  жизнь  привела  нас  с  тобой  снова  к  памятной  пристани,  
Ч-то-то  значит  не  так,  в  лабиринтах  запутались  мы  
Н-у  а    коль  суждено,  все  былое  забудем    и...    выстоим,
А-  сейчас    мы  стоим,  взяв  у  прошлого  счастье  взаймы.
Я-хта  нашей  любви  столько  лет  дрейфовала  меж  скалами  

В-етры  гнали  ее,  а  бывало  ложили  на  борт...  
С-  наших  вольных  широт  мы  прибились  к  причалу  усталыми  
Т-ак  бывает  в  пути...  вот  такой-то  у  нас  поворот.  
Р-астеряли  давно  мы  обиды,  которые  гложили  
Е-сть  лишь  чувств  красота,  есть  любовь  и  желание  жить  
Ч-то  жалеть  о  былом?  А  хорошее  мы  подытожили.  
А-  важнее  всего  -  между  нами  не  прервана  нить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752204
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Вячеслав Рындин

Осень небесий

В  русском  поле  мотыльки
Шебаршатся  с  ветрищем  
В  дуновеньях  ковыли  
Стебельками  стелятся…

Утром  властвует  туман
Моросит  в  соцветия
Дождик…  Хмарь…  Трава  иван-
Чай  для  долголетия…

Час  осенний  склоном  мчит
В  полдень  угомонится
Безупречный  аппетит
Сам  к  вечере  клонится…

Вечер  в  искрах  мотыльки
У  костра  трепещутся  
Думки…  Мысли…  Косари  
Вновь  ушицей  делятся…
 
Ночь…  Звезда  Альдебаран…
Кто-то  Богу  молится…
Плот…  Двойной  катамаран
В  поднебесья  взносится…  

25.  09.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752171
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Париж…спокуса…

Летять  мрійні  звуки  ноктюрна  Шопена...
Париж...спокуса...романтичний  дух...
Слова  кохання...  обійми  у  рефрені,
І  шум  на  Гран-Пале  давно  вже  вщух.

Казковий  вечір...і  з  глінтвейном  келихи,
І  шепіт,  теплий  подих,  дві  свічі,
Вогонь  яскравий  блимає  метеликом.
Від  ночі-пристрасті  у  нас  ключі.

А  Ейфелева  вежа  зіркою  горить,
І  Сена  в*ється-марить  уві  сні.
Лиш  чути,  чути  двох  сердець  чарівний  ритм
Із  феєрверком  щастя  вдалині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752127
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


OlgaSydoruk

Только нежность оставлю себе…

Отпускаю  тебя,отпускаю:
В  беспризорную  благодать...
И  отчаяние  разливаю
У  мостов,где  пути  назад...
Не  скажу  тебе  больше  ни  слова  -
Захотела  бы  обнимать...
И  не  нужно,не  нужно  за  это
Никогда,никогда  укорять...
Отпускаю  -  гоню  навеки...
Отлучаю  себя  от  тебя  -  
От  любимого  человека...  
И  наверное,навсегда...
Отмыкаю  архивы  страсти...
Нахожу  на  тебя  досье...
Подожгу,разорвав  на  части...
Только  нежность  оставлю  себе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752093
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Lana P.

ВОДА МОРСЬКА — АКВАМАРИН

Вода  морська  —  аквамарин.
Танцює  небо  від  хмарин
В  обіймах  сонця,  що  на  дні  
Втопилося  у  вишині  —
Там,  де  тумани-киселі
І  гріє  простір  до  землі,
На  плесо  сипле  промінці,
У  блисках  сяють  камінці.
Пече  пісок,  немов  тавро.
Орла  загублене  перо
Лоскоче  хвилі  мандрівні.
Синіє  обрій  вдалині.
Кигичуть  чайки  голосні  —
Поширюють  свої  пісні,
Пожвавлюють  життя  рибин…
Із  недоторканих  глибин
Гуркоче  море,  наче  млин,
У  хвилях  меле  часоплин.    26/08/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752075
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Lana P.

ТАСІ-ТАСІ…

—Тасі-тасі,  тасенята,
Йдіть  до  мене,  каченята,—
Простягає  Настя  руки.
“Тасі-тасі”  линуть  звуки.
—  Буду  вас  я  рятувати!..
А  вони  давай  пірнати
З  головою  поміж  хвилі,  
І  такі  пухнасті,  милі…
Зкаламутили  водичку…
От  погану  мають  звичку!    19/09/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752073
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Радченко

Батьківський берег

Батьківський  берег...  Вертайте  до  нього...
Справи  лишайте  —  їм  ліку  нема.
Рідна  домівка  —  нема  більш  святого,
Навіть  ,  якщо  вітер  пустки  співа,
Ходить  кімнатами  в  тиші  самотній,
Легко  фіранки  колише  старі.
Час  завжди  буде  і  є  незворотній,
Тихо  гортаючи  календарі.
Батьківський  берег  —  від  нього  вам  плити,
Стане  для  вас  він  ріднішим  в  стократ.
І  всі  роки,  що  колись  в  нім  прожиті,
Казкою  будуть  вже  для  онучат.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751999
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


НАДЕЖДА М.

Ніжний смуток…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4

[/youtube]

Смуток  -  дуже  м"яке  і  приємне    слово.
Енн  Райс.

Котивсь  туман  клубками  річкою.
І  сум  осінній  поряд  плив.
Осінь  йде  вже  звичною  доріжкою.
Він  і    мою  душу  полонив..

Та  це  не  сум,  це  -  ніжний  смуток.
Благородний  із  усіх  щедрот.
Почуттів,  що  в  серці  цілий  жмуток.
Це  в  житті  вже  інший  поворот.

Іноді  бува  і  в  щасті  сумно.
Хочеться  поплакать  просто  так...
Довго  сумувати  нерозумно,
Бо  життя  прожити  треба  всмак.

Це  не  привід,  що  пройшло  кохання,
Що  короткі    й  непогожі  дні.
В  душу  не  пустіть  розчарування.
Хай    оце  залишиться  на  дні.

Смутком  треба  просто  керувати,
І  не  йти  на  поводку  в  душі.
Треба  просто  всьому  міру  знати,
Хоч  частенько  йдуть  в  душі  дощі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751968
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Валентина Ланевич

Вогонь в душі горить, а серце плаче.

Вогонь  в  душі  горить,  а  серце  плаче,
Манить  любов  собою  навмання.
Здалось  мені  укотре,  що,  неначе,
Торкнувсь  рукою  ти  мого  чола.

І  усміхнувся  щиро  так,  ласкаво,
Розвіяв  сумніви  тривоги  враз.
Заграли  іскорки  знов  пустопливо,
Порив  жаги  відбився  у  очах.

Здригнулося  єство,  відчувши  злуку,
Тепло  накрило  з  голови  до  ніг.
В  грудях  затиснула  солодку  муку,
Молилась,  щоби  Бог  тебе  беріг.

24.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751964
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Спасибі за натхнення

Мов  в  летаргії  спало  моє  тихе  слово,
І  дощ  сумлінно  вибивав  стакатто.
Від  лету  лебедя  прокинулось  раптово,
Життя  заграло  барвами  строкато.

Вдихнув  натхнення,  як  ковток  води  в  пустелі,
Влилося  в  душу  щастя  неймовірне.
І  світла  спектр  пробився  крізь  пітьму  тунелю,
Полинула  на  крилах  у  глиб  ефірний.

Лебідкою  літаю  між  хмарин  з  птахами,
І  міріади  слів-зірок  у  небі.
Думки  палахкотять  яскраво  світлячками.
Спасибі  за  натхнення,  любий  лебідь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751958
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Елена Марс

Как жаль, что с годами так портятся души

Бывают  моменты,  что  я  и  не  знаю:
Молчать,  засмеяться,  а  может  заплакать...
В  душе  иногда  -  непонятная  слякоть.
О,  как  непривычна  мне  слякоть  такая!..

В  такие  минуты  и  смех,  и  молчанье,  
И  мне,  и  кому-то  покажутся  злыми...
Ношу,  от  рождения,  светлое  имя,
А  в  сердце  порой  не  светло...  и  печально...  

Сбежать  бы  куда-то,  найдя  свою  нишу,
Чтоб  стихли  порывы  душевного  крика...
Того,  что  мне  чуждо,  того,  что  мне  дико  -
Не  видеть,  не  знать,  не  касаться,  не  слышать...
 
И  сделаться  тише,  и  стать  невидимкой,
Чтоб  все  позабыли,  что  я  существую.
Уйти  от  пустой  повседневности  сУет,
Растаять,  как  утра  туманная  дымка.

...  Как  жаль,  что  с  годами  так  портятся  души.
В  них  мало  чего  остаётся  из  детства...
Они  обретают  такое  "наследство",
С  которым  никто  не  становится  лучше.
   
Не  станет  душа  ни  светлее,  ни  чище.
Молись  -  не  молись  -  бесполезное  дело.
Коль  лучшее  что-то,  с  годами,  истлело,
Всё  то,  что  осталось  -  зола,  пепелище.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751944
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Олена Жежук

Іде душа…


Твоїх  бажань  бездонна  глибина,
Моїх  щедрот  невичерпане  небо.
У  тім  краю,  де  нас  іще    нема,
Шука  прихистку  вітер  поміж  стебел.

У    плетиві  зневіри  і  надій
Не  дорікне  печаль  торішнім  листям.
Сльозу  в  душі  не  витре  суховій,
Не  вцілить  в  смуток  блискавиця  вістрям.

Принишкла  у    затишші  далечінь,
Застиглі  хмари  дивляться  додолу.
В  лісах  правічних  затаїлась  тінь…  
Іде    душа…  сповідатися  полю.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751916
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Ліна Ланська

ЩЕПЛЕННЯ



Маленьке  дівча  із  сумними  очима
Заглянуло  в  двері  і  стиха,
Спитало,  з  якої  такої  причини,
Ми  щеплень  не  робим  від  лиха?

Я  аж  захлинулась:  від  лиха  вакцини
Ще  людство  не  має,  хоч  радо
Придумає,  як  же  підвищити  ціни,
Платню  ж  заробітну  -  за  грати,  -

Нехай  заночує,  подумає,  нащо
Тій  крихітці  лялька  і  ліки?
Чи  мами  немає,  чи  татко  ледащо?  -
Кружляє  зловісно  шуліка

Лякає  дитину,  бо  батько  на  сході
Шукає  рятунку  для  доньки.
Щоб  щічки  ясніли  і  сукня  по  моді,
І  лінію  щастя  в  долоньки.

Мала  зачекалась,  -    дзвінкам  не  до  неї...
Кіно  не  пояснює,  звідки
Оте  лихоліття  далеке  -  в  траншеї
Ховаються  злякані  дітки.

Засмучені  личка  і  пальчики  збиті
Вгризаються  з  жаху,  в  коріння,  -
Війни  нескінченної  зболені  миті,
Доросле  в  очах  розуміння.

Дівчатко  побачило  сіре  й  безлике
Життя,  без  прикрас  і  обмежень.
Дорослі  мовчать,  а  святенницькі  лики
Сховались    в  повітряних  вежах.

Страждання,  як  вірус,  -    безумці  допоки
Хворіють  на  злобу  і  ницість.
Безжальні  вивчає  малеча  уроки,
Шукаючи  край  плащаниці.

23.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751904
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Малиновская Марина

< Сон моих чувств… >


Мои  чувства  заснули,  но  видят  во  сне  Тебя…
И  желают  проснуться  скорей  от  твоих  поцелуев!
А  пока,  лишь  в  мирах  параллельных,  любя,
Мы  с  тобой  так  красиво  и  страстно  танцуем…

/  22.09.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751832
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Любов Іванова

ИЗВЕЧНАЯ МЕЛОДИЯ ЛЮБВИ

И-  вновь  ложится  волнами  на  сердце  
З-накомый  своим  трепетом  мотив  .  
В-  мир  таинства  всегда  открыта  дверца  
Е-два  у  сердца  чувственный  прилив.  
Ч-астоты  звуков,  нежная  тональность,  
Н-ередко  и  минорный  блюз  души.  
А-  как  иначе,  вот  она  -  реальность,  
Я-рчайшая...  а  мы  испить  спешим.  

М-инор,  мажор,    улыбки,  радость,  слёзы  
Е-стественно,  что  хочешь  может  быть...  
Л-ирические  нотки  в  строках  прозы  
О-днажды  помогают  к  небу  взмыть.  
Д-уше  и  сердцу  точно  не  прикажешь  
И-  не  страшит  нас  лестница  из  лет
Я-  знаю,  что  к  закату  жизни  даже  

Л-ишают  чувства  сна...вот  и  ответ....  
Ю-неем,  забываем  о    проблемах,  
Б-одримся  и  становимся  нежней.  
В-оспеты  чувства  страстные  в  поэмах,  
И-  ничего  не  может  быть  важней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751897
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


НАДЕЖДА М.

Очі і язик…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1FRhZZ4Wq4I[/youtube]

В  очах  -    душа.  Уважно  придивись.
Лише  вони  тобі  всю  скажуть  правду.
Нехай  вони  і  мружились  колись,
Та  в  цьому  мали  ніжності  принаду.

Вони  бувають  різними  підчас:
Сумні,  веселі,  навіть  мають  владу
Над  тими,  хто  полюбить  колись  нас,
А  іноді  висвітлюють  й  досаду,

Й  чекають  погляду  твоїх  очей,
Коли  в  душі    бояться  помилитись,
Бояться  так  недоспаних  ночей,
Не  хочуть  ненавидіти  навчитись.

А    ось  язик  не  завжди  правду  скаже.
Не  варто  довірятись  всім  словам.
Проте,  якщо  від  серця  слово  ляже,
То  вірте  ви  розумним  головам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751885
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Пульсують контури розмиті

Суцільна  дощова  стіна  взяла  в  полон,
Але  пульсують  контури  розмиті.
У  венах  стрімко  сунеться  якийсь  циклон,
Нагадує  про  світлі  дні  щомиті.

Тепер  лише  кохання  солод  уві  сні:
І  очі  зі  стрілою  Купідона,
І  поцілунки  губ  яскравістю  рясні,
А  у  вухах  слова  від  Цицерона.

Журливо,  темно,  бо  дощова  завіса,
Краплин  води  нейронова  чечітка.
В  краях  далеких  десь  заблукав  гульвіса.
Попало  серце  зжате  в  мокру  сітку.

Дощить,  а  парасолька  лиш  одна  в  юрбі,
Стікають  краплі  по  душі  в  печалі,
І  хоч  пульсують  контури  лиця  в  журбі,
Вівальді  чути  -  скрипку  пасторалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751829
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Михайло Гончар

Только бы успеть

Ну,вот  и  все  -  большой  привет!
На  семафоре  красный  свет.
И  поезд  дальше  не  идет.
Давай,на  выход  все  с  вещами!
А  там,вперед  за  горизонт
Короткими  шажками.

Чешите  грудь,маэстро,
                                     жуйте  ветошь,
Но  на  портрете  вашем  ретушь
В  начало  жизни  не  вернет.
Напейся,бей  в  колокола,
Но  глупость  юного  осла
Никто  не  выправит,увы!
Ведь,вы  во  многом  были  не  правы...

Что  можно  сделать?  -  Ничего!
Поставить,разве,Богу  свечку
Да  нервно  покурить  у  печки,
Да  крепко  выпить  со  всего.

И,все  же,если  суждено,
Хотелось  встретиться  бы  с  теми,
С  кем  песни  пел,решал  проблемы,
Кого  любил,с  кем  пил  вино;
Но  с  кем  не  виделись  давно,
Обнять  при  встрече  на  перроне,
На  пристани,аэродроме,
Друг  друга  словом  обогреть...
Успеть  бы,только  бы  успеть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742480
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 23.09.2017


Новоградець

Переведи мене через Майдан

       Переведіть  мене  через  майдан...
                                                                   (В.  Коротич)


Волошки  між  гіркого  полину
Про  очі  твої  сині  нагадають,
І  бачу  тебе  знову  крізь  війну,
І  спогад  знову  в  Київ  повертає.

Ще  був  живий  Серьожка  Нігоян
І  беркутня  свинцем  не  заряджала,
-  Переведи  мене  через  Майдан,  -
Ти  мене  несміливо  попрохала.

Вже  їхні  дні  відлічені  були
І  шини  вже  палаючі  диміли,
Ми  площу  неспокійну  перейшли,
Але  розстатись  так  і  не  зуміли.

Нам  все  відтоді  ділиться  на  двох,
І  чорні  дні  відміряні  війною,
Ти  навіть  в  непривабливий  окоп
Волошкою  заглянеш  голубою.

Я  вже  не  пригадаю  кожен  бій,
І  кожну  перемогу  і  невдачу,
А  тебе  в  сірій  курточці  твоїй,
На  фоні  диму  барикади  бачу.

Я  згадую  несмілий  голос,  там,
Під  грізний  шум  палаючої  ночі,
-  Переведи  мене  через  Майдан,  -
І  погляд  твій  чекаючий,  жіночий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751790
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Валентина Ланевич

Безмовна тиша лащиться до босих ніг.

Безмовна  тиша  лащиться  до  босих  ніг,
Задумою  злягає  на  обличчя.
Шмагає  душу  дощ,  попри  отой  батіг,
Любов  живе  вкорінено-живуча.

І  в  серці  закипає  клекотом  новим,
Торкається  грудей  ванільним  щемом.
І  осінь  мироточить  листям  золотим,
Вп’ємось  разом  ми  патоковим  ромом.  

Хмільні  обоє  кинемось  у  водограй,
Кохання  зваба  пробіжить  тілами.
І  колисатиме  безмежжям  неба  край,
Пульсаціями  втіхи  поміж  нами.

22.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751756
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Ліна Ланська

ПАСЕРБИЦЯ



"Крихту  ніжності  -  краплю,  подих..."
За  спиною  шепоче  ліс,
Бо    душа  до  тебе  навскіс,
Через  хащі,  як  кров  забродить.

Десь  край  світу,  ліхтар  тьмяніє,
Небо  темне  сповзає  вниз.
Над  водоймищем  верболіз
Навісніє  жагою  й  ниє  .

Сьоме  небо  -  протиотрута,
А  четверте,  чи  шосте  є?
Крихту    візьмеш,  як  віддає,
Щоби  серце  перевернути?

Замовляти  бажання  варто,  -
Тремтячи,  надпити  з  лиця
Терпкі  любощі  манівця,
Тигель  душ,  розпечений  кратер.

Лава  вирветься  нездоланна,
Бо  маленька  богиня  тут.
Каламутить  нутро,  як  спрут,
Ще  не  вибрана,  а  вже  вбрана,  -  

Непокори  пасербиця  -
Королева  в  руках  митця?  -
"Я  злітаю,  чуєш,  Нірвано?"

21.09.17





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751745
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017


OlgaSydoruk

Когда невестилась весна…

Когда  невестилась  весна,
Впервые  полюбила…
Казалось:  будто  бы  вчера
Моя  свеча  -  светило…
И,  поднимаясь  на  Парнас,
С  таинственностью  знаков,
Остановилось  время  в  час
Цветения  красных  маков…
Глухою  была  тишина…
И  пристани  покоя…
Но  только,только  не  вчера,
Когда  огонь  рекою!..
За  нежность  душу  целовал…
Желая,  вдохновенно…
И  ей,наверное,шептал
О  страсти  сокровенно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751744
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осень бодрая стелет дорожку ковровую

Солнце  раннее  сливою  жёлтой  медовою
Смотрит  ясно  из  волн-облаков.
Осень  бодрая    стелет  дорожку  ковровую,
Разливая  напиток  богов.  

Пронесётся  стремительно  птицею  вольною
По  затихшему  саду  с  дождём.
Заиграет  звучно  светомузыкой  сольною,
Листья  красками  охры  зажжёт.

Медной  россыпью-пледом  на  землицу  приляжет,
Хризантем  раскроет  ресницы.
А  в  вечернюю  пору  сказок  листьям  расскажет,
И  приснится  рыжей  царицей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751687
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


макарчук

Гномик

Живёт  в  моём  сердце  гномик:
Монетки  твоих  улыбок
Кладёт  в  копилку  на  полке,
Грустит  от  твоих  ошибок.

Днём  хоть  чуть-чуть  он  дремлет,
А  вечером  очень  скучает.
На  что-то  надеется,  верит,
А  может  и  любит.  Кто  знает?

Тебя  он  не  судит  строго,
Не  просит  ни  слёз,  ни  жалости,
Он  просит  совсем  немного:
Приснись  мне  сегодня,  пожалуйста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751630
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2017


Аркадьевич

Кому на Руси жить хорошо?

В  Подтянутой  губернии  уезда  Терпигорева
Взглянув  на  морду  рыжую,  признали  мужики  -
Вот  этой  мордуленции,  лоснящейся  от  лености,
Живётся,  без  сомнения,  -  всех  лучше  на  Руси...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751650
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Аркадьевич

Не велика потеря…

-Не  плачь  и  не  расстраивайся  так!
Твой  соус,  если  честно,  не  шедевр.
Я  вот  лизнул  здесь  пару  раз  -  дурак.
Дрянь  редкая!  Не  зря  был  мой  маневр...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751651
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Михайло Гончар

СЕРПЕНЬ

   "Скоро  осень,за  окнами  август."
         И.ГОФФ      

Липень  захлипав  у  липах  зелених  -
Накнязювався  -  прощатися  час.
Серпень  з'явився  в  серпанках  рожевих
І  нерозлучний  з  ним  Яблучний  Спас.

Стрімко  відбулися  зустріч-прощання
І  на  престолі  молодший  вже  брат  -
Гримнув,поблискав,здув  хмари  останні
І  розпочався  концерт-зорепад.

Серпень  не  січень  -  на  сонце  багатий
Щедро  вдiляє  нам  світла  й  тепла.
Змії  холодні  і  ті  навіть  в  свята
Гріють  на  зиму  зміїні  тіла.

Дихає  спекою  місяць  гарячий.
Хтось  бараболі  копати  почав...
Скоро,ой,скоро  вже  осінь  заплаче,
Вітер  снігами  сипне  по  очах.

Сонечку  ясне,світи  непогасно  -
Без  фанатизму  -  хай  піє  кугут...
Ми  ж  пожалкуєм  за  літечком  красним,
Хай  тільки  зашпори  взимку  зайдуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745893
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 22.09.2017


Михайло Гончар

ОБЕРЕЖНО! - СЛОВО!

Від  багнета,ножа,чи  іржавого  цвяшка
Раптом  рану  дістанеш  під  скрегіт  зубовний  -
Все  мине,заживе  -  це  не  так  вже  і  страшно,..
Тільки  рана  від  слова  -    невиліковна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749134
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Михайло Гончар

ЗАВЕРЕСНІЛО…

"Засентябрило  за  окном..."
     (Небылова  Е.)

Завересніло  за  вікном,
Завересніло,
Війнула  осінь  холодком
Зніяковіло.

Яка  весна  у  нас  була  -
Оркестри  грали.  
А  скільки  літо  нам  тепла  
Подарувало!

Летять  журавлики,летять
Туди  де  літо.
Почнеться  скоро  листопад,
Як  завжди  в  світі.

Минула  молодість,немов
У  сні  солодкім,
Та  досі  ще  живе  любов
В  житті  короткім.

Завересніло  за  вікном,
Настала  осінь,
Душі  ж  наповненій  теплом,
Не  страшно  зовсім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751099
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Кофеманка

Навіщо сказала Люблю?

Вріжеться  лезом  твоє  стоголосе  мовчання,
В  спогад  вкарбується,в  душу  вразливу  мою,
Свічки  погаснуть,віском  впадуть  сподівання,
Нащо  під  музику  крапель  сказала  Люблю?

Я  у  безодні...Йду,  ще  свої  "сім"  кіл  аду,
Зникни  навіки!  Забудь  мій  подертий  поріг,
Ти  у  цілунках  приносив  по  краплі  яду.
Знищив  мене...Коханий,ти  переміг!

День  пережити,а  потім  вся  ніч  на  сповідь
Хто,  як  не  я,  заколише  у  собі  журбу?
Серце,ніколи  не  слухай,що  люди  говорять!
Звідки  їм  знати  твій  "розмір"  й  твою  "глибину"...

Вислизне  біль,і  причепиться  в  тихі  кроки,
Ти  забереш  разом  з  щастям  моїм  і  це...
Значить  такий  ти  для  мене  -  омріяний  спокій
Що  ж  ти  так  довго  приховував  своє  лице?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751625
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Ol Udayko

РОЗ ВИЛКОВА ІДИЛІЯ*

         [i]  Після  закінчення  XY  з’їзду  ТМУ  в  Одесі
           була  автобусна  екскурсія…  в  «Українську    
           Венецію»…  Мої  враження  і  роздуми…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DEpxa8JEbUw[/youtube]
       
[i][b][color="#035661"]Автобус  мчить…  Та  не  по  бездоріжжю,
А  трасою…  з  Одеси  на  Рені…
Але  чомусь  уїдла  думка  ріже  –
В  автобусі  не  затишно  мені.
Не  хочу  бачити  красоти  Півдня?..  
Так  ті  самі  мені  у  очі  йдуть…
Хоч  у  Одесі  запустили  півня,
У  нас  своя,  невідворотна  путь.

…Та  ось  і  Вилкове.  Тут  старовіри
Вже  знають  певно  слово  «патріот»,
Бо  в  душах    їх  уже  немає  «міра»,
Нема  й  Кремлем  обіцяних  щедрот.
Та  є,  «на  щастя»,  дула  автоматів,
Що  бережуть  «прихоплене»    добро  –
Довкіл  стоять...  розкішні  нові  «хатки»,
Та  «на  замку»  в  них  «слово-серебро»!

Все  ж  є  церкви…  І  труд  тут  непосильний,
І  дух  священства,  правди,  простоти…
І  люд  привітний,  вельми  богомільний,
Хоч  дещо  дивний,  Господи  прости!
А  в  лоні  річки  широченні  плеса  –
То  води  з  Альп  несе  святий  Дунай…
І  заздрить  їм,  напевно,  вся  Одеса,
Бо  мудрий  там  народ,  -мудріший  най…

…А  ми  туристи,  і  цього  нам  досить,
Бо  краєвиди  пестять  спраглий  зір,
Бо  старовірка  рибу  нам  приносить
Й  вино…  з  боліт,  а  не  високих  гір…
Сади  заплав  милують  наше  око,
І  святістю  приваблює  Дунай,
Де  українства  дух  витав  високий  –
Знай  наших  козаків,  народе!  Знай…

Та  недарма  стоїть  град  на  Роз-Вилці**,
Де  і  заплави  є  й  буяння  Роз!
Чи  довго  бути  нам  в  чужій  тарілці,
«Героями»  служить  не  од,  а  проз?..
Та  вже  пора  збиратися  в  дорогу  –
Усе  «хороше»  має  свій  кінець…
Прихопимо  з  собою  перемогу  –
Приречена  ж  Вкраїна  на…  вінець?!  

…Чекає  вже  автобус  на  узбіччі
Дороги,  що  веде  у  Царство    Роз!
Дороговказ  гукає  нас  одвічний
У  вир  спасенних,  богоданих  гроз!
[/color]
[/b]
21.09.2017
_________
*Раніше  опублікований  вірш  «Вилкове»
   автором  було  випадково  стерто,  відновлено
   по  пам’яті  та  дещо  доповнено,  відтак  подано
   під  новою  назвою.
**Вилкове  отримало  свою  назву  через  те,  що
   стоїть  на  "роз  вилці"  (тут  гра  слів)  Очаківського  
   та  Кілійського  русел  гирла  Дунаю.

   На  світлині  автора:  одна  із  старообрядницьких  
   церков  у  Вилковому.  [i]

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117092200216  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751614
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017


OlgaSydoruk

Ты больше не позволишь…

Ты  больше  не  позволишь…
Не  встретишься  со  мной…
И  душу  не  откроешь…
Не  велено  судьбой…
Тебе  не  одиноко
В  плаксивые  дожди?
Лишь  осенью  выс`око  
Взлетают  журавли!..
Карминовые  соки!..
Карминовые  сны!
А  белокурый  локон!
А  струны  тишины!!!
А  ты  и  не  узнаешь,
Не  встретившись    со  мной…  
Дорогою  не  ходишь  
По  старой  мостовой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751585
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


ТАИСИЯ

Пообщались от души…

Что-то  на  душе  тревожно.
Осень  плачет  каждый  день.
Ночь    крадётся  осторожно.
На  весь  двор  ложится  тень.

Сиротливый  вечер  в  хате.
И  кота  всё  нет  и  нет.
Дед  забрался  на  полати.
Бабка  влезла  в  интернет.

Вдруг  по  скайпу  –  громкий  вызов!
Кот  явился  –  хвост  трубой!
Дед  вскочил,  увидел  Лизу!
Дочка  машет    нам    рукой!

Долго  длились  разговоры…
Пообщались  от  души!
На  кота  одели    шорты  -
Всю  компанию  смешил!

21.09.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751578
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Кофеманка

Не буде нас. .

Не  кров,а  ніч  тече  по  моїх  венах,
Приспить  усі  емоції  в  мені,
Летять,  мов  кулі  зі  свинцю,  шалені
Години  й  безтілесні  дні..

І  рідні  руки  більше  не  напишуть..
Не  треба...Якось  це  переживу!
Вітри  часу  колись  два  крила  стишуть,
А  поки,все  здолаю  і  "знесу"..

І  хід  вагонів  по  сталевих  рейках,
На  хвилю  вимкне  гуркіт  голосів,
У  всьому  є  ця  клята  батарейка,
У  людях,у  коханні  і  в  "часів"..

Не  віримо  в  триклятому  двобої,
Що  нас  життя  розмаже  по  стіні..
Як  легко  вбити  серце  і  без  зброї.
Лиш  покохай,і  довірсь  чиїйсь  руці.

Не  вилікують  слово  й  диво-трави,
Ні  кава,ні  коньяк,ні  лікар  -  час.
В  одному,любий,був  колись  ти  правий
Ніколи  в  цім  житті  не  буде  Нас..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743081
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 21.09.2017


Кофеманка

Ей. .

О  чём  она  мечтает  в  тишине?
Ресницами  "тенит"  полоски  кожи
Такой  же  гость,не  узнанный  прохожий
Другая,и  за  это  родней  мне..

Её  пока  не  отыскали  годы
И  нет  в  душе  ни  рифов  ни  камней
Затопленных  волною  кораблей
И  мыслями  пока  живёт  в  свободе...

Невидима..Оставила  следы,
назад  по  ним  лишь  мысленно  вернётся,
А  после,только  эхо  остаётся
И  прочные  из  золота  мосты..

Внутри  Луна  отбрасывает  тени,
И  выбирает  новый  небосклон
Во  всех  мирах  сейчас  Армагеддон,
А  под  рукой  -  облупленные  стены..

Под  взором  звёзд  моя  душа  с  тобой,
Не  узнанная..Послана  в  удачу,
Не  видишь,но  я  тоже  плачу
Когда  печаль  твоя  стекает  со  слезой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743741
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 21.09.2017


Кофеманка

Лодочка плыви. .

Песком  сквозь  пальцы  "просевая"  душу,
Ты  яростно  любовь  к  себе  искал.
Мечты  о  том,что  станешь  моим  мужем,
И  лодочку  неволит  твой  причал.

Волна  под  нею  создана  из  песен,
Божественной  свободой  "пянена",
На  бортик  сядет  друг  мой  буревестник,
И  без  тебя  не  буду  я  одна..

И  тайный  океан  лизнёт  мне  ноги,
Испробует  вкус  боли  и  вины,
Для  ветра  я  не  буду  недотрогой,
Для  жизни  я  не  буду  лишь  взаймы..

Для  лодочки  моей  вся  гладь  -  дорога,
Она  плывёт  вжимаясь  и  скрепя.
Ты  так  искал  свою  судьбу  у  многих...
Я  трещины  латала  у  себя.

Прости  меня..Вина  другого  ищет,
И  время  гнёт  уставшего  гонца,
И  Цербер  мыслей  растерзает  пищу,
Живую..и  искавшего  ловца..

Свобода  мной  лишь  дышит  не  колдует,
И  в  одиночестве  мне  дано  две  руки,
Люблю  свободу  -  горькую,хмельную
И  шепчет  ветер  "Лодочка  плыви"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744354
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 21.09.2017


Вячеслав Рындин

Багрянец…

Багрянец  наступает  фронтом
Шагает  в  земли  желтизна  
Испуг  трепещет  в  горизонтах
Не  за  горами  зверь-зима…

Пыхтит  под  клином  журавлиным
Как  выжатый  лимон  земля
Не  прочь  залечь  в  пуху  перинном
Да  подпушить  свои  бока…

Во  сне  под  белым  одеялом
Рождает  жизнь  природы  друг
И  побежит  как  встарь  бывало
Зарной  юнец  на  новый  круг…

Откроет  круглые  зеркала
От  солнца  пустит  яркий  луч
И  будет  светлостей  не  мало
И  грянет  гром  из  чёрных  туч…

Проснулся  день  в  лесном  багрянце
Подкрасил  листья  желтизной
Как  царь  вскружил  бравурным  вальсом
Осенний  бал  перед  зимой…

21.  09.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751531
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Ліна Ланська

БАБИНЕ ЛІТО

Прокрий  вікно,  примхлива  ружа
Давно  зів"яла  без  дощу,
Спроквола,  протяги  впущу,
Бо  палить  спека  осоружна.

Без  каяття,  уже  й  не  плаче
Моя  розморена  печаль
Жнива  зарубку  на  скрижаль
Накреслили...БУЛИ!..неначе?

По  вінця  лито-перелито
Вже  тіло  душу  не  вміща,
Хоч  би  листочок  із  куща
Щоб  вітерцем  зажебоніти,  -
Вже  осінь,  -  небо  сповіща.
І  бабине,  останнє,  літо.

09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751495
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


OlgaSydoruk

Я поднимаю белый флаг…

Я  поднимаю  белый  флаг  
В  смятении  тревожном…
И  открываю  саркофаг
С  волнением…осторожно…
Я  примеряю  старый  фрак
(С  мурашками  на  коже)…
В  театре  осенью  аншлаг…
Заполненные  ложи…
Играют  роли  от  души,
Сорвав  аплодисменты…
Среди  мгновений  тишины  –
Мои  дивертисменты…
Так  близко–близко  высота…
К  которой  дотянуться…
Хоть  на  мгновение…иногда  -
От  счастья  захлебнуться…
То  -  меланхолии  сезон…
Лишь  примеряю  роли...
Под  колокольный  перезвон…
Не  более…Без  боли…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751475
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Наташа Марос

Я ЧУЮ ДОЩ…

Вночі  наснилися  сьогодні
Оті  нав'язливі  дощі,
Хоч  восени  вони  й  холодні,
Але  вже  точно  ніпочім...

Вони  цінуються  у  спеку
Ці  довгождані,  затяжні,
Що  влітку  десь  були  далеко  -
Вже  і  не  віриться  мені...

Недавно  ще  шукала  тінь  я
І  так  хотілося  тоді
Відчути  рук  туге  сплетіння
У  колах  щастя  по  воді...

Тепер  люблю  я  колір  сірий
Важкого  неба  восени  -
Птахи  збираються  у  вирій,
Та  не  беруть  мене  вони...

Вже  знаю,  дощ  оцей  краплистий,
Придавить  трави  до  землі
І  смутком  скотиться  по  листю...
Я  чую  дощ  -  не  треба  слів...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2017


Елена Марс

Пародия "Ненужный гений"

Стихи  Геннадия  Дегтярёва  "Стихов  ненужный  
гений"  

(Вчера  случайно  наткнулась  на  этот  стих  Геннадия,  правда  отредактированный,  на  нашем  сайте,  и  вспомнила  о  своей  давнишней  пародии.  Оригинал  того  времени  сохранён.  Ничего  личного.
Ссылка  на  отредактированное  стихо,  на  страничке  оригинала,  где  смысл  остался  тот  же)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751181


О,  мой  стихов  ненужный  гений,  
казалось,  к  ночи  ты  затих  
и  мне  не  шлёшь  своих  творений,  
и  душу  твой  не  мучит  стих...  
Ты  -  старый  друг  моих  бессонниц,  
сжигавший  сны  мои  в  огне,  
любимец  преданных  поклонниц,  
лишь  одному  не  нужен  мне...  
Ты  -  не  дитя  любви  и  света,  
и  создан  маять  и  терзать,  
ты  -  плеть  уставшего  поэта  
и  можешь  лишь  одно  -  стегать,  
лишить  покоя  в  одночасье  
и  света  разума  лишить,  
даря  взамен  душе  несчастье  
и  невозможность  жизнь  любить...  
Ты  -  тяжкий  вихрь  моих  сомнений,  
что  недоступен  для  других...  
О,  мой  стихов  ненужный  гений,  
зачем  ты  к  ночи  не  затих?...  

*************************

Пародия:

"О,  мой  стихов  ненужный  гений,"
(Пишу  конечно  о  себе)
В  себя  влюблённый,  без  сомнений,
В  слащавой,  страстной  похвальбе.
Конечно  лгу  я,  что  ненужный,
(И  как  себе  ненужным  быть?)
Порою  я  с  собой  не  дружен,
Когда  мне  трудно  стих  сложить.
В  ночах  бессонных  так  страдаю,
Чтоб  всех  поклонниц  удивлять,
Но  Муза  -  девка  боевая,  
Вот  любит  же  меня  стегать!
Я  спать  хочу  -  она,  как  ведьма,
Сидит  зловеще  на  плече
И  шепчет:  "Милый,  пишешь  бредни!
Зачем  ты  маешься,  зачем?
Коль  сам  себе  ты,  друг,  не  нужен,  
Себя  не  мучай  и  других!
А  может  просто  ты  простужен,
Поэтому  льёшь  сопли  в  стих?
Прими  таблетку  и  расслабься.
Уснёт  в  тебе  крутой  твой  пыл,
Чтоб  с  графоманией,  мой  братец,  
Твой  "гений"  больше  не  дружил."


31.03.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751337
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Елена Марс

Опять душа поёт стихом

Зачем-то  пишется  о  том,
О  чём  давно  уже  всё  сказано.
И  ночкой  тихой  черноглазою
Опять  душа  поёт  стихом...

Пока  поётся  -  пусть  поёт
Душа  моя,  такая  странная.
Перечить  в  этом  ей  не  стану  я,
Ведь  ей  молчанье  не  идёт.

Она  -  поэзией  жива...
Она    -  любовью  к  ней  наполнена,
Где  сущность  -  будто  струны.  Волнами
Ложится  музыка  в  слова...  

В  полёте  чувств,  душе  моей,
Границами  не  замороченной,  
Комфорт,  свобода  -  в  междустрочиях...
А  что  свободы  есть  главней?..

Неси  меня,  душа  моя,
В  миры  нагого  откровения...
Укрась  красивыми  мгновеньями
Шаги  земного  бытия...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751336
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Lana P.

ПОКЛІН

Ранкова  зірка  розцвіла,
Край  неба  тихо  рожевіє,
А  круглий  місяць  сонно  мліє  —
Блідий,  неначе  омела.
У  перших  шелестах  вітрів
З  дерев  здіймаються  вітрила,
На  воду  падають  безсило,
Пливуть  до  перших  острівців.

Там  їх  колише  очерет
Своєю  ніжною  рукою,
Вкриває  щільно  бородою,
Шепоче  казку  тет-а-тет.
Ген  вигляда  туман  з-під  брів
Густого  лісу  і  болота,
Цілує  річку  позолота
Від  сонцесяйних  ліхтарів.  

Хлюпочеться  німий  причал  —
Піймав  кишенями  свободу,
Тримає  в  грудях  прохолоду,
Стоїть,  неначе  п’єдестал,  
Чекає  в  часі  перемін…
Тремтять  оголені  верхів’я,
Зворушливо  летить  листів’я,  —
То  осінь  віддає  поклін.        15/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751335
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Lana P.

ТИ НЕ СЕРДИСЬ НА МЕНЕ…

Ти  не  сердись  на  мене,  осене-чаклунко,
Я  не  тримаю  зла  за  дощову  печаль.
З’явилась  ти  мені  Всевишнім  подарунком,
Хоча  за  літом  у  душі  сховався  жаль.

Я  не  ображу  тебе  словом  недоречним,
А  буду  слухати  мелодій  листопад...
З  попутними  вітрами  граєшся  безпечно
І  розкидаєшся  листками  невпопад.

Я  не  серджусь  на  тебе,  осене-блуднице,      
Вдихаю  з  сумом  прохолоду  дивних  мрій,
Прощаю  твій  туманний  погляд,  чарівнице,
В  думках  занурююсь  у  листопадний  рій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751334
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Ol Udayko

БЕРЕГИНІ

               [i]Неллі  Миколаївні  Ждановій,  
               професорові,  лауреату  премій,
               гарній  людині...
[/i]
[i][b][color="#8d0694"](до  75-річчя  від  дня  народження)

Я  не  дарую  Вам  святкову  оду  –  
Це  зробить  краще  Бодя  Мацелюх*.
Своїм  віршем  підкреслю  Вашу  вроду,
Щоб  стан  душі  ліричний  не  потух.

І  зичу  Вам  того,  що  найдорожче…
Надіюсь,  це  сподобається  й  Вам  –  
Душі,  де  є  недремні  тихі  прощі,
Де  місце  уготоване  Богам.

5.10.2007

(до  85-річчя  від  дня  народження)

Ви,  Неллі,  анітрохи    не  змінились  –
Така  ж  моторна,  світла  й  молода,  
Бо  з  Вами  Бог,  його  щедротна  милість,
Його  упевнена  по  Всесвіту  хода!

Відтак  мені  те  легко  побажати,
Що  зичить  Вам  наш  охоронець  –  Бог:
Багато  літ  ще  прикростей  не  знати…
Ступайте  з  ним  ще  сотню  літ  удвох!

20.09.2017[/color][/b][/i]
_________
*Наш  "придворний"  поет,  доктор  наук,
 професор,  член-кореспондент  НАНУ,
 член  Спілки  письменників  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751354
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Ol Udayko

ПРОМЕТЕЙ

             [i]  Іванові  Кириловичу  Курдишу*
               до  75-річчя  від  дня  народження
[/i]

[i][b][color="#068394"]Простий  хлопчина  з  милого  Полісся…
Пройшов  крізь  військо  й  університет.
Та  зараз  він  Афіною  вознісся  –
У  мікробіології  атлет!

На  службу  він  покликав  тих  мікробів,
Що  дбають  про  високі  врожаї…
Азотобактера  вдягнув  у  робу
Й  виполював  в  науці  кураї.

Та  не  змовкає  в  лірника  гітара  ,
Вона  співає  серцю  в  унісон:
Несе  життя  співця  святу  покару  –
Рівняння    щастя    Йванові  –  не  сон.

А  щастя  в  тім,  що  є  в  нього  дружина  –
Його  жаданий  сущий…  ідеал  –
І  учнів  вірних  бойова  дружина,
І  пороху  сухого  арсенал…

То  жити  має  він  ще  триста  років,
Вершить  життя  дієвий  інтеграл:
В  науці  він  повинен  стать  пророком
Й  створити  «Азогран»-імперіал.[/color]
[/b]
20.09.2017[/i]
_________
*Доктор  біологічних  наук,  професор,
   віце-президент  Товариства  мікробіологів
   України,  лауреат  премії  ім.Д.К.Заболотного.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751351
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


OlgaSydoruk

Я столько и любила…

Ты  помнишь  -  сколько  дней  в  году?..
Я  столько  и  любила...
Сто  тридцать  пять  часов  в  аду...
Про  них  -  не  позабыла...
Всё  было  так  давным  -давно...
Деревья  те  -  большие...
Стучатся  ветками  в  окно,
Как  будто  бы  чужие...
Ты  не  звони,и  не  пиши...
Приветом  не  отвечу...
Ключи  глазами  не  ищи
Под  вазою  с  секретом...
Пароль  сменила  на  замке...
И  запахи  -  для  кожи...
И  разлюбила  Шардоне...
И  ярко-рыжий  тоже...
За  чем  приходишь  ты  к  седой
И  нежностью  тревожишь?..
Переболела,дорогой,
Любовью  той  ...похоже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751324
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


OlgaSydoruk

Время душевных сомнений…

Время  рождения  идей  -
Время  душевных  сомнений...
Время  никчемных  людей  -
Время  с  ветрами  волнений...
Время  на  длани  богов  -
Время  с  вулканами  страсти...
Время  забвения  снов  -
Время  Морфея  у  власти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751313
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Радченко

Ніжність сплела павутинки

Сонячні  плями  розсипом
На  підвіконні  й  столі,
Сонячний  зайчик  лоскотом
Легко  по  лівій  щоці.
Не  відкриваючи  очі
Я  усміхаюсь  собі:
Запах  минулої  ночі  
Я  подарую  тобі.
В  нім  так  багато  відтінків  —
Кожен  з  них  щось  означа.
Ніжність  сплела  павутинки  —
Губи  торкнулись  плеча.
Пальці  сплітаються  тісно,
Б'ються  серця  в  унісон.
Жовто-коричневе  листя
Тихо  кружляє  за  склом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751310
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Ліна Ланська

КОМУ ВОНО?



Як  же  важко  сказати  правду.
Ну  й  кому  воно?..  якось  так,
Може  буде?  Чи  можна  зраду
Не  означити,  без  ознак?

Може  просто  утома  й  туга?
Щось  робити,  це  ж  скільки  сил!
Ну  нащо  вона,  -  та  наруга?
Скільки  Господа  не  проси,

Щоб  на  істинний  путь  без  болю,
Щоб  забулось,  -  як  не  було.
Ну  хіба  я  когось  неволю?  -
Ну  хіба  я  комусь  і...зло?

Що  не  так  у  моїй  господі?
Наперед  роздаю  -  адью!
Відучора  душа  не  в  моді,
Ниє  й  ниє...мою,  твою!

Якже  важко...  неправда  -  камінь
Тягне  й  тягне,  так  близько  дно.
Боже,  чом    саме  так  і  з  нами?  -
Не  пробачить,  я  знаю  ...amen!
Як  же  важко...Кому  воно?..

10.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751279
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Новоградець

Україні

Знову  скинуто  прапор  чужинний,
І  омріяний  з  болем  в  віках,
Над  тобою,  моя  Україно,
Жовто-синій  здіймається  стяг.

Ще  повітря  гірке  несвободи
Не  зігнали  на  Північ  вітри,
Та  ростком  вже  міцніючим  сходить
Покоління  нової  пори.

Під  ударом  ще  юного  війська
Вже  на  Схід  відступає  орда,
І  сміття  трьохвікове,  російське,
Уже  зносить  Дніпрова  вода.

Ти  близька,  як  ніколи,  до  цілі,
Недаремна  твоя  боротьба  -
На  страждальній  землі,  обгорілій,
Підіймаються  знову  хліба.

Знову  з  даху  лелека  злітає,
Над  полями  летить  вдалину,
Як  ніхто,  Україно,  ти  знаєш
Довгожданній  свободі  ціну.

Ще  кургани  в  степу  пам'ятають
Біля  себе  козацькі  шатри,
І  шумлять,  свою  пісню  співають,
Над  хрестами  повстанців  бори.

Ти  вернеш  свій  кордон,  неодмінно,
В  Севастополь  зайде  твій  солдат,
І  ніколи  ти  вже,  Україно,
Під  ярмо  не  вернешся  назад.

Зрита  танковим  поступом  тяжким,
Свої  рани  загоїть  земля,
І  зірве  в  твоїм  полі  ромашки,
На  зарослих  окопах  маля.

І  під  небом,  як  прапором  синім,
На  удачу  і  щастя  легка,
Білі  квіти  як  символ  підніме
Над  тобою  дитяча  рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741642
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 19.09.2017


НАДЕЖДА М.

Сльози осені…


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O1JXBABy0KE[/youtube]


Осінь  -  єдина  пора  року,
яка    вчить.
     Elchin      Safarl.

Ось  уже  і  перша  прохолода,
Освіжить    вчорашні    всі  думки.
І  нехай  в  осінню  насолоду,
Не  залишить  пам"ять  щось  взнаки.

Осінь  -  не  пора  розчарування,
Не  міняє  осінь  життя    зміст.
Не  збідніють  серця    поривання,
Не  зів"януть,  як  осінній  лист.

Лиш  на  мить,    одну  єдину  мить,
Серце  з  ритму  зіб"ється  і  плаче,
Або  просто  мовчки  защемить,
Сльози    серця,  щоб  ніхто  не  бачив.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751236
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Ярослав К.

Осенний гардероб

Осталась  горсточка  тепла,  буквально  -  крошки,
Как  всё  в  округе  переменит  гардероб,
Натянут  дамочки  длиннющие  сапожки,
И  по  колено  будет  им  любой  сугроб.

А  джентльмены  влезут  в  скучные  пальтишки,
И  станут  издали,  как  будто,  близнецы.
Ну,  может,  разве,  у  какого-то  парнишки
Увидишь  шарфика  цветастые  концы...

Мы  с  холодами  одеваемся  теплее,
А  у  природы,  словно,  всё  наоборот:
Помеж  деревьев  ветер  шастает  аллеей
И  с  них  последнюю  одежду  нагло  рвёт...

Но  им  не  жалко,  тут  понятно  всё  и  просто:
Кто  отдаёт  -  тому  воздастся  во  стократ,
И  вместо  выцветших,  поношенных  обносков
Пошьётся  новое,  по  мерке  в  аккурат...

...И  будут  ждать  свою  весну  коты  и  кошки,
На  подоконнике  выглядывать  в  окно,
Покуда  барышни  обуют  босоножки
И  с  кавалерами  в  костюмчиках  -  в  кино...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751235
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 44

Мой  миленок  вставил  зубы
Только  зря,  наверняка!
Ведь  теперь  свисают  губы
Ну  едва  не  до  пупка!
*
Новость  я  вчера  узнала,
Конкурс  в  городе  идет.
Кто  сожрет  полметра  сала
В    Гиннескнигу  попадет..
*
Мужика  нашла    в  Инете!
Все,  исполнилась  мечта!
Ты  в  гареме  будешь  третьим
Я  султанша  еще  та!!
*
Как  у  нашего  амбара
Стало  ярко  и  светло!!!
Приземлились  там  два  шара,
Неужели  НЛО?!
*
Кто  в  окошко  барабанит,
Скалкой,  а  не  просто  так!!
Блин!  Пришла  супруга  Вани!!
Ваня!!  Прячься  на  чердак!!
*
Не  тяни,  кума,  с  ответом
А  не  то  ощиплю  мех!!!
Мой  Петро  лишь  этим  летом,
К  тебе  бегал  на  ночлег?
*
Прихворнул  милок  немножко
И  помрет,  неровен  час...
Девки  зырятся  в  окошко
Типа,  как  же  он  без  нас!!
*
Неужели  показалось?
Я  проверю  еще  раз!
То,  что  вижу  я  -  не  шалость
Ванька    пропил  наш  матрас
*
Ох  уж  эти  заготовки!!!
Переполнен  погребок!
Только  вот  одной  морковки
Муж  две  тонны  приволок!!
*
Я  давно  тебя  просила
Ты  ж  не  муж,  а  солдафон!
Тебе  -  старая  мобила
Ну  а  мне  купи  айфон
*
Трактор  есть  -  солярки  нету
А  работ  -  невпроворот!!
Заказал  по  интернету
Привезут    аж  через  год!
*
Не  пойду  сегодня  в  баню
А  к  дружку  на  огонек!
Я  селедки  притараню
А  с  Сережки    пузырек!
*
Дача  страшно  надоела
Собран  в  осень  урожай!
Я  там  с  марта  пропыхтела,
Вот  до  марта  и  гудбай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751212
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Ярослав К.

Прикоснуться к искусству

Прикоснуться  к  искусству  -
Не  задеть,  не  вспугнуть
Обнажённые  чувства,
Откровения  суть,

Лёгким  шелестом  ветра,
Не  спеша,  не  дыша,
По  следам,  где  поэта
Прогулялась  душа...

Прикоснуться  к  искусству  -
Умиляться,  молчать,
Где  пропитана  грустью
Светлой  мысли  печать...

Если  холодно,  пусто,
И  не  в  радость  рассвет,
Прикоснуться  к  искусству  -
Это  лучший  рецепт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750996
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Амелин

Разобрался! (Лит. пародия)

[b]Распутье  [/b]
Геннадий  Дегтярёв
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750727

[i]…Я  вновь  на  распутье,  меж  двух  направлений,  
двояки  превратной  судьбы  пируэты…  
В  чём  суть  непонятных  моих  раздвоений,  
какие  нужны  мне  сегодня  ответы?

В  плену  у  вопросов  я  этих  извечных:
Что  ближе  мне  –  тьма  иль  сияние  света?
В  чём  смысл  расслоений  моих  бесконечных,
дилемма  хоть  как-то  решаема  эта?
........................................................................
…Всегда  я  меж  двух  разнородных  течений,
и  сущностям  разным  во  мне  не  ужиться,
я  вновь  раздираем  когтями  сомнений,
пытаюсь  собраться,  чтоб  вновь  раздвоиться…
 [/i]

Пародия
[b]Разобрался![/b]

Всю  жизнь  я  решал  непростую  дилемму:
"Что  ближе  мне  –  тьма  иль  сияние  света?"
С  годами  процесс  превратился  в  систему,    
но,  как  тут  ни  тужься,  не  видно  ответа.                          

Мне  с  детства  твердили,  что  нужно  учиться...    
Папан  и  маман...  да  и  прочие  люди...
Но  сущностям  разным  во  мне  не  ужиться:  
они  –  два  горба  в  одногорбом  верблюде!

Плывёт  мой  корабль*  по  пустыне  сомнений,
оазис  ища,  чтоб  напиться  в  нём  знаний,
чтоб  стал  вдруг  понятен  мне  смысл  расслоенией,
а  мозг  отдохнул  от  напрасных  терзаний…

Ого,  сказанул!..  Попытаюсь  собраться...    
Но  ясно  одно  –  сей  вопрос  нерешаем!      
Наш  мозг  постоянно  привык  раздвояться,    
ведь  он,  как  известно,  –  из  двух  полушарий...

*Верблюды  –  корабли  пустыни  (не  я  придумал)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751215
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Валентина Ланевич

Постукав вечір вітром у вікно.

Постукав  вечір  вітром  у  вікно
І  нічка  слідом  кинула  сірому.
Присіла  пустка  поруч  на  панно,
Чому  так  тяжко  у  житті  одному?

В  душу  лягли  минулого  сліди,
Твої  слова,  що  в’їлися  у  мозок.
Щоб  не  робила  -  всі  ведуть  туди,
Де  в  серці  залишився  теплий  сховок.

І  тілом  раптом  пробігає  струм,
І  в  жилах  б’ється  гаряченним  нервом.
Хлюпне  у  груди  тихий,  ніжний  сум
І  сутність  обійме  небесним  сяйвом.

18.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751155
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017


КВолынский

Правды нет…

Правды  нет  в  проблемном  Мире...
(Кто,  как  хочет,  так  и  врёт!)
Засверкает  в  злобном  хоре,
Побледнеет  –  тут  же  мрёт.

Вечер  правды  -  все  ликуют,
Пробудившись,  Боже  –  ложь!
Так  враги  её  смудруют
За  одну,  слепую,  ночь.

Знаю,    правда  за  тобою,  
Лишь  с  бумагами  на  суд:
Прокурор  –  тандем  с  судьею
Перекрутят  всё  на  блуд.

Так  презрительно    облитый,
Весь  обмяк,  правдивый  лик;
Власть  с  врагами  –  давно  свиты
Во  единый  пара  лик.

Посмотри,  наш  телевизор
Там,  везде,  сплошная  ложь,
Ядом  кормит  –  их  провизор
Нашу  удаль,  нашу  мощь;

Что  мы:  всё  обмолотили
И  бежим  быстрее  всех,
Ветеранов  обогрели  –  
Порождает  ярый  смех!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673670
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 18.09.2017


КВолынский

Їду

Їду  я  додому…
Серденько    співає,
Так  бурхливо  в  ньому
Щастя    оживає.

Там  де    перші    кроки,
І  слова,  і  сльози  –  
Найдорожчі  роки,
Сподівання  й  грози.

Наче  зрада  друга  -
Марно  не  минає,
Так  в  чужині  туга
Душу  розриває.

Їду  я  додому,
Спогадами  лину:
Послужив  чужому,
А  вмирати  –  кинув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674255
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 18.09.2017


НАДЕЖДА М.

Пішов, то йди. .

И  мира  нет  —  и  нет  нигде  врагов;
Страшусь  —  надеюсь,  стыну  и  пылаю;
В  пыли  влачусь  —  и  в  небесах  витаю;
Всем  в  мире  чужд  —  и  мир  обнять  готов.
Себе  постыл  —  и  всех  других  люблю;
Страданьем  —  жив;  со  смехом  я  —  рыдаю;

Ф.  Петрарка
--------------------------------------------------------------

Коли  пішов,  дивилась  довго  вслід.
Душа  не  знала:  плакать,  чи  радіти.
Була  весна,  та  раптом  випав  сніг..
Я  не  могла  оце  все  зрозуміти.

Квітучий  сад,  обсипаний  весь  снігом..
Яка  тут  антитеза*  відбулась!
Сумна  душа  зайшлася  раптом  сміхом,
Бо  каменя  з  душі  вже    позбулась.

Природа  швидко  у  той  час  рішила:
Цей  сніговій    раптово    розвела,
Зробить  по-своєму  за  мене  поспішила:
І  сонячне  проміння  пролила.

Покапав    сніг  тут  талою  водою,
Проміння  обсушило  пелюстки..
Пішов,  іди..  Не  плачу  за  тобою...
З  усміхом  витягаю  колючки.

Пішов,  то  йди,  не  озирайся.
Старанно  дощ  зітре  твої  сліди.
Спокійним  будь..  дрібниці,  постарайся..
В  моїм  житті  ти  -  прочерк  назавжди.

----------------------------------
Антитеза  -  контраст,  різке  протиставлення  понять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751107
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Радченко

У погляді твоїм осінній вечір (акро)

[b]У[/b]  погляді  твоїм  осінній  вечір,

[b]П[/b]ечаль  живе  у  погляді  твоїм.
[b]О[/b]сь  знов  старі  перебираєш  речі,
[b]Г[/b]овориш  щось  тихенько  сам  собі.
[b]Л[/b]укавиш  усміхаючись,  я  ж  бачу,
[b]Я[/b]к  душу  крають  сумнівів  ножі
[b]Д[/b]о  болю,  що  й  мені  болить  тим  паче
[b]І[/b]  я  не  можу  ради  дать  тобі.

[b]Т[/b]и  знов  передивляєшся  світлини,
[b]В[/b]  них  хочеш  відповідь  якусь  знайти.
[b]О[/b]двічне,  як  наш  світ:  Чому?  Сумними
[b]Ї[/b]ї  очима  знов  хворієш  ти.
[b]М[/b]абуть,  і  сам  ти  не  чекав,  що  знову

[b]О[/b]звуться  спогади  в  осінні  дні  —
[b]С[/b]он  приведе  на  вулицю  знайому
[b]І[/b]  підеш  ти  на  встріч  своїй  весні.
[b]Н[/b]азустріч  дівчинка  до  тебе  бігла,
[b]Н[/b]емов  і  не  було  минулих  літ
[b]І[/b]  квіткою  кохання  враз  розквітло,
[b]Й[/b]ому  всміхався  щиро  цілий  світ.

[b]"В[/b]се  залишилось  в  сні,  —  мені  сказав  ти  —
[b]Е[/b]моції  і  почуття  такі  живі!
[b]Ч[/b]ому  минуле  легко  може  вкрасти
[b]І[/b]  легко  повернути  все,  але  ві  сні?"
[b]Р[/b]евную  до  минулого  тебе?  Та,  ні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751087
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Квітка))

Лети, моя пташко, лети

Обернеться  туга  на  пташку
Лети  моя  пташко  лети.
І  дихати  вже  не  так  важко,
І  легше  вже  йти  до  мети.
.........
Лети  моя  пташко,  лети.
В  далекі  світи,  не  вертайся.
Бо  шлях  що  зтернів,  не  пройти
З  тобою  на  плечах,  зостанься.

В  тих  далях,  гірка,  назавжди.
Там  вільні  безкрайні  простори.
Пустині  з  жалів,  холоди,
Де  відчаю  лиш  осокори.

Знімілі  поля  з  недомов.
Хай  буде  той  світ  не  знайденним.
Навколо  лиш  сонце  й  любов
А  туга  терпка,  нездійсненна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750932
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Ольга Ашто

***

Будь  ты  дредноут,  крейсер,  да  хоть  эсминец.
Выстрелы,  бой  или  просто  -  закат  над  морем.
Это  не  десять  на  десять  -  в  тетрадке.  Sorry.
Это  по  коже,  да  что  там...  В  чаду  гостиниц
/Это,  когда  из  контекста  на  пару  суток/
Вдруг  понимаешь  -  становится  не  до  шуток:
Бой  -  он  идет,  продолжается,  ты  -  на  вахте.
Недосмотрел  -  и  ко  дну...  А  пока  на  яхте,
Ялике,  лодке,  корыте  -  держись,  не  кисни.
Ты  на  плаву,  потому  что  в  долгу  у  Жизни.
Дадена  даром,  авансом,  в  кредит,  не  важно.
Ты  -  капитан,  и,  скорее  всего,  отважный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751024
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Lana P.

ЯМАЙКА — ОСТРІВ-ЕДЕМ

Занурилось  сонце  в  нефритові  води,
Свічею  погасло  на  заході  дня.
Пурпурна  пітьма  планувала  угоди
З  ледачею  хвилею,  що  навмання,

Немов  корабель  у  Карибськім  басейні,
Насичена  бризом  тропічних  країв,
Кудись  мандрувала...  І,  наче  в  портвейні,
Купалися  мрії,  що  без  берегів.

На  музиці  реггі  мішались  коктейлі,
Настояні  на  екзотичних  квітках.
П'янкого  повітря  густі  акварелі
Нектар  розгойдали  на  сонних  вітрах.

Гора  Голуба  віднайшла  силуети
В  безодні  морській,  що  палала  вогнем.
Вечірня  імла  малювала  сюжети...
Ямайка  —  це  знайдений  острів-Едем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751029
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Янош Бусел

Літа вересневі…

                                                       [i][b][color="#bd2222"]Осінь...Золота...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#141d85"]Вже  вересень…  Похолодніли  ночі…
Поріг  цілує  осінь  золота…
Та  знаю  –  квітнуть  полудневі  очі
Та  вереснем    ціловані  уста…

Від  тебе  линуть    SMS    осінні,-  
Від  мене,-  цвіт  конвалії    в  листах…
У  вересні    злітає  в  небо  синє
Травневої  любові  білий  птах…

Він  ніжить  душу...  Він  бере  на  крила
І  підійма  до  жайвора  висот...
Несе  кудись...  Співає  всеньке  тіло...
Твоє  також...  Чуття  медових  сот...

Йому  б  годилось  в  вересні  -  у  вирій,-
Бо  гнітом  літ  притомлені  серця,-
Та  почуття  й  літа,-  чомусь  у  мирі,-
Цей  симбіоз  їм,  певно,  до  лиця…

Зелена  крапка...  Фейс  нам,-  рідна  хата...
Пульсує  знак  набору  хвилювань...
До  зір  підноситься  душа  крилата,-
В  ефір  пливе  сніп  казок  -  сподівань...

Бо  ніжні  перса  мліють  у  хвилини,
Ранкових  мрій  та  вечорових  тем…
А  вправні  руки  бачать  ту  стежину,
Котра  веде  ....до  дрейфу  у    Едем…[/color][/b][/i]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751056
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Akimova

Не отвечай

Закат.  Рассвет.  Стоишь  под  небесами.
Кто  ты?  Зачем?  Откуда?  Почему
Должны  искать  ответы  люди  сами?
А  тот,  кто  знает  –  некогда  ему.

То  свыше  глас,  то  голос  из-под  спуда
Таких  глубин,  где  полный  кавардак:
-  Кто  ты?  С  какою  целью  и  откуда?
Зачем  ты  нужен  вообще,  чудак?

Не  отвечай.
Ведь  ты  не  знаешь,  кто  ты.
Лишь  знаешь,    что  не  ангел    и  не  бес.

А  в  небе  слишком  много  позолоты  –
Безумная  безвкусица  небес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746357
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 18.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Душею скрипки граю лиш тобі

Душею  скрипки  граю  лиш  тобі,
І  ллється  музика  життя.
Спішиш  до  мене  сонцем  із  юрби,
Несеш  проміння  -  почуття.

І  кожної  торкаєшся  струни,
Бринить  мелодія  в  руках.
І  наяву,  і  в  чарівному  сні
Єдиний  ти  в  моїх  думках.

Не  обірви  сердечної  струни,
Бо  музика  звучить  для  двох.
Теплом  кохання  ніжно  огорни.
Любов  подарував  нам  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751045
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Елена Марс

Пусть следы оставят чувста

Я  бегу  к  тебе  навстречу  -
Каждым  словом,    каждой  строчкой.
Пусть  любовь  пылает  вечность    -
Нашим  тайным  огонёчком...

Пусть  следы  оставят  чувства  -
Откровенными  стихами...
И  когда  нам  станет  грустно  -
Эти  чувства  будут  с  нами:

В  каждом  слове,  в  каждой  строчке  -
Чем-то  светлым  и  бесценным,
Где  в  потоке  многоточий  -
Звук  сердец...  о  сокровенном...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751033
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Валентина Курило

О, пані Смерть

[quote]Пані  не  слухає,  келих  за  келихом  
Перехиляє  та  все  у  нутро,
Косу  закинула,  мугикає  пісеньку  –  їй  все  одно!
«Нетвереза  пані  Смерть»  Шон  Маклех[/quote]

О,  пані    Смерть,  Ви  знову  зовсім  п’яна.
Для  чого  Вам  текіла  чи  коньяк!?
Ви  ж,  начебто,  така  жорстока    панна.
Невже  до  смерті  не  звикнете  ніяк?

Дивіться,  панно,  скільки  в  світі  горя!
Людське  життя  в  жорнах  війни  і  зла.
Для  вас  тут  вистачить    і  смерті,  й  крові,  й  болю.
Цим  доля  щедро  землю  полила.

Тож,  пані  Смерть,  впивайтесь    до  нестями.
Для  чого  вам  те  бренді  чи  вино?
Людське  життя  крихке,  як  порцеляна.
Від  Вас  нам  вберегтися  не  дано.

Сказала  Смерть:  «Гордитися  тут  нічим
Жахи  ці  –  то  заслуга  не  моя.
Наприклад,  матір  –  стареньку  рідну  матір  -
Кийком  забили.  І  то  ж  була  не  я.

Чи,  може,  я  маленьке  немовлятко
Свою  кровинку    -  в  яму  вигрібну?
Це  ви  все,  люди,  така    «розумна»    раса
Не  можете  закінчити  війну!

Ви  ж  наробили  вже  знарядь  для  смерті,
Що  вистачить  і  для  наступних  рас.
А  час  спливає,  йде.  І  в  круговерті  
Сансари  він  працює  проти  вас.

Вже  план  по  смерті  виконано  вами
На  сотні    літ.  Самі  собі  кати»
Смерть  злісно  глипнула.  Не  очі  –  чорні  ями.
Сьорбнула  з  келиха  й  продовжила  плести:

«  Я    тут    нікому  більше  не  потрібна
Мене  відправлять    зовсім    в  інший      світ
Та  ще  й  клеймо    поставлять    відповідне
Мовляв,  «не  вміє…»  зіпсують  родовід.»

Ох,  пані,  пані,  серце  рвете  моє.
Бо  хтозна,  пані,  то  чия  вина.
Невже  ж  звичайної  ми  смерті    недостойні?
Налийте,  бармен,  і  мені  вина.  

Я  озирнулася  –  убивці,  генерали
Цим  бар  життя  заповнений  ущерть.
Від  їх  облич  так  моторошно  стало
Очима  їхніми  сміялась  нагла  смерть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750978
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Малиновская Марина

< Всё переменчиво во мне… >

Всё  переменчиво  во  мне,  как  и  в  Природе…
Ещё  вчера  себе  я  запрещала  думать  о  тебе!
Сегодня,  ты  у  мыслей  моих,  снова  в  моде,
За  нашу  встречу  благодарна  я  Судьбе!

Марина  ведь  с  латинского  –  Морская…
Вот  и  волнуюсь  от  своих  сердечных  чувств…
То  позову  тебя  стихом,  то  снова  отпускаю,
То  радостью  всплеснусь,  то  успокоит  грусть…

Но,  несмотря  на  перемены,  чувствую  Любовь…
С  ней  забываю  я  про  бренность  бытия…
Подует  ветерок,  и  новая  волна  пойдёт,  готовь!
Своё  сердечко,  чтобы  смог  принять  её  любя!...


/  17.09.2017  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750965
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


doktor

Туда, где………

Так  трудно  пишутся  стихи.
Душа  как  -  будто  обветшала.
Всё  жду  проклятье  за  грехи,
Творцов  бесовского  Централа.
Как  жаль,  что  не  оставлен  след,
Не  выбито  на  камне  слово.
И  я  смешон,  на  склоне  лет,
Пытаюсь  обнадёжить  снова,
Себя  и  тех,  что  берегли
Надежд  хрусталь  кристально  чистый,
Кто  на  вершинах  жёг  огни,
Обозначая  путь  тернистый,
Туда,  где  царствие  добра,
Где  ждёт  обыденное  счастье,
Где  лета  вечного  пора,
С  покоем,  волей  в  одночасье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750949
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Елена Марс

Выходной наполнен счастьем

Выходной  наполнен  счастьем  
Неожиданно  -  приятным.
Наслаждаюсь  чёрной  страстью  -
Горьким  кофе  ароматным.

Выпиваю,  по  глоточку,
Убаюканная  -  утром.
И  слова  ложатся  в  строчки,
В  эти  тихие  минуты...

Хорошо  и  вдохновенно
На  душе  моей  усталой.
Не  пишу  о  сокровенном.
Я  о  нём  уже  писала...

Не  хочу  его  тревожить,
Этот  мир  необычайный...
Мне  всего  сейчас  дороже
Эта  сказочная  тайна...
 
Это  Ты,  души  сиянье,
К  этой  радости  причастен...
Только  Ты  -  в  моём  молчаньи
Расшифруешь  звуки  счастья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750946
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


НАДЕЖДА М.

Осінній мотив…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRXGLWi2qQI[/youtube]


Уплітає  осінь  в  коси
Кольоровий  лист,
і  сріблясті  сині  роси...
Має    тонкий  хист.

І  пісні  дзвінкоголосі,
З  літа  припасла,
Золотистий  хліба  колос:
Оберіг  внесла.

Ще  коралове  намисто..
Тишу  й  благодать.
І  пішла  врочисто  містом:
Щоб  всіх  здивувать.

І  притихла  вся  природа,
Десь  злетить  лиш  лист.
І  приємна  прохолода.
Все  в  однім  сплелись..

На  душі  приємний  спокій,
Що  іще  чекать?
У  такій  журбі  високій
Є  ще  й  благодать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750923
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Літає павутина примою в повітрі

Літає  павутина  примою  в  повітрі,
Нюанс  плете  любові  міражем.
І  ллється  бабиного  літечка  палітра,
Складає  візерунок  вітражем.

І  швидко  час  злітає,  мов  легка  пір*їна,
Вже  осінь  дефілює  у  вбранні.
Із  золотого  листя  встелена  перина,
А  я  сказать  не  можу  "так"  чи  "ні".

Червоної  калини  кетяги  дозріли,
І  як  туман  проникла  сивина.
І  де  блукав  до  цього  погляд  милий?
Очей  осінніх    скаже  глибина.

Сріблястою  душею  сплів  вінок  із  мирта,
Зелений  спалах  світла  від  стебла.
Роки  пройшли.  Від  іскри  запалала  скирта,
Додало  літо  бабине  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750909
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Наташа Марос

МАЛЬОВАНІ ВОНИ…

Я  до  ворожки  більше  -  ні  ногою!
Вона  сказала:  ми  давно  не  в  парі,
А  ми  ж  не  розлучалися  з  тобою
І  дні  минали  то  ясні,  то  хмарні...

Сказала,  що  є  інша...  недалеко...
Про  неї  мрієш,  в  снах  її  ти  бачиш,
А  як  мені  це  пережить,  ой,  леле,
І  чом  ті  карти  не  лягли  інакше...

Збирала  швидко,  мов  ламала  долю,
Знов  тасувала,  легко  розкидала
І  пошепки  тобі  давала  волю,
Мене,  хрестову,  зовсім  прибирала...

Ти  -  мій  король,  хоч  збоку  та,  червова,
Бо  карти  брешуть,  брешуть,  чуєш,  любий,  
Мальовані  вони...  Слова  -  полова...
Вона  -  чужа,  червова  -  твоя  згуба...

Ніхто  не  знав,  як  ворожить  ходила
І  що  мені  все  показали  карти...
Бринить  у  скронях  і  мовчать  несила,
Та  до  ворожки  не  піду...  не  варто...

                         -                -              -
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750837
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Ліна Ланська

В ОСІННІЙ СОН…

В  осінній  сон  заглянув  Листопад:
"Тук-тук,  ти  ще  не  спиш?
Я  поцілую  лиш..."
Короткий  сон  і  ніч  така  скупа.

До  Осені,  багрянцями  бентег,
Летів  кленовий  лист,
За  пазуху  скотивсь...
Лоскоче  сни  похмілля  золоте.

Оголеній  і  заспаній  уже,
Перина  та  м"яка  -
Обійми  вишняка,  -
Хмільною  хіттю  ночі  стереже.

Знічев"я,  в  сни  загляне  Листопад,
І  помахом  серпа,
Як  туга  проступа,
Розріже  смуток  спалахом  розрад:

Не  зрадь,  прошу,  не  зрадь...

16.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750835
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Любов Іванова

У ОСЕНИ ЯРКИЙ ОКРАС

У-зкая  тропинка  посредине  парка,  

О-зеро  и  ивы  над  водою  вряд.  
С-  наклоненных  веток  получилась  арка,
Е-ли,  как  невесты,  зеленью  пестрят.  
Н-а  земле  перина  пышная  из  листьев
И-  рябины  гроздья  словно  низки  бус.  

Я-годы  морошки  у  тропинки  лисьей,  
Р-ыжие,  как  солнце,  сладкие  на  вкус.  
К-расотой  пленяет  красок  разноцветье
И-  пьянящий  запах,  дивный  аромат...
И-  воспоминанья  о  недавнем  лете  

О-тошли,  теряясь  в  красоте,  назад.  
К-арнавал  цветастый  в  золотую  пору
Р-азметал  по  парку  листья  всех  цветов.  
А-  бродяга-ветер  прямо  к  косогору,  
С-мел  сугроб  из  листьев  для  зимовьих  снов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750811
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Ярослав К.

Цветут каштаны в сентябре

Какое  диво!  В  сентябре  цветут  каштаны!
На  голых  ветках  треугольников  каскад...
Неужто  осень  изменила  свои  планы
И  компенсирует  деревьям  листопад?

Так  странно  видеть  -  на  одних  висят  колючки,
А  на  других  -  вполне  весенние  цветы,
И  даже  солнце,  показавшись  из-за  тучки,
Глазами  клипает  от  этой  красоты...

Твердят,  конечно,  "не  к  добру  сейчас  всё  это...",
Как  будто  лезвием  по  сердцу  полоснут...
Но  я  не  верю,  у  меня  своя  примета:
Цветут  каштаны,  приближая  к  нам  весну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750696
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017


OlgaSydoruk

Если войдёшь в мою красную реку…

Хочешь  увидеть  две  нежные  тени?..
Хочешь  -  открою  свои  миражи?..
Можно  –  я  сяду  тебе  на  колени?..
Дальше  -  с  обрыва…вдвоём…с  высоты…
Если  войдёшь  в  мою  красную  р`еку,
Строки  за  точками  мыслей  понять...
Только  я  вену  не  дам  человеку
Не  научившемуся  отдавать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750775
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017


OlgaSydoruk

Напоследок Осень раздала долги

Напоследок  Осень  раздала  долги  -
Те,что  брала  летом  на  духи,чулки...
Платье  золотое  з'аперла  в  чулан...
Вечер  упокоил  старый  барабан...
И,не  разделяя,нежность  на  куски,
Отнесла  на  паперть  (в  новые  платки)  -
Белые  (с  узором),с  красною  каймой...
С  длинной,  бесконечной  чёрной  полосой...
На  прощание  Осень  кинула  -  "прости"...
Слово  не  расслышал  -  плакали  дожди...
Ветер  подогнал  любимой  шарабан
И  унёс  далёко  -  за  меридиан...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750725
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017


OlgaSydoruk

Моя душа утонет в dolce…

Моя  струна  уже  не  плачет...
Печали  вылила  давно...
И  если  даже  вдруг  захочет,
То  не  посмеет(ни  за  что)...
Свои  секреты  не  раскроет...
Не  стоит  ей  надокучать...
Когда  большого  не  достоен,
Не  стоит  в  малом  окрылять...
Моя  душа  не  плачет  больше...
И  Паваротти  "ля"  не  рвёт!..
Моя  душа  утонет  в  dolce,
Когда  весною  лёд  сойдёт...
Моя  душа  скучает  очень!..
В  ней  градус  -  тридцать  семь  и  два...
Когда  кого  -то  видеть  хочет,..
То  ожиданию  верна...
Она  случайно(между  строчек)
Свои  признания  нашла!..
Пронзая  дух  картечью  точек,
Внимала  -  Паваротти  "ля"!!!
Моя  душа  на  непорочность
Экзамен  главный  не  сдала...
Прикосновением  (на  прочность)
Струну  затронула  слегка...




dolce  -нежно,музыкальный  термин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750722
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Новоградець

Червоні маки

Знову  небо  безхмарне  над  степом
Креслить  ніжно  стрижами  весна,
Знову  бродять  у  лузі  лелеки
Де  гриміла  недавно  війна.

Вже  відбито  російські  атаки,
Вже  на  схід  розміновано  шлях,
І  цвітуть  над  окопами  маки
На  притихлих,  південних  полях.

Червоніють,  шумлять  пелюстками,
Над  травою  здіймаються  ввись,
Там  де  смерть  пронеслася  вогнями,
Там  де  кров  пролилася  колись.

Про  що  шепчетесь  в  полудень  сонний,
Що  вам  сниться  на  тихих  вітрах?
Ви  все  бачили,  квіти  червоні  -
Біль  і  відчай,  відвагу  і  страх.

Вам  бої  переможні  відомі,
І  розірваний  ворогом  фланг,
В  вашім  кольорі  -  полум'я  в  домі,
З  екіпажем  палаючий  танк.

Червоніє  в  пелюстках  багряних
Сніг  забарвлений  кров'ю  солдат,
Пролітаючий  трассер  фатальний
І  зі  спалахом  лігший  снаряд.

Всі  жахіття  пронісши  вогнями,
Відгриміла  і  стихла  війна,
І  покровом  лежить  над  полями,
Знову  мирно  дзвенить  тишина.

Лиш  на  вітрі  шумлять  пелюстками
Квіти-символ  палаючих  днів,
Квіти-пам'ять  про  тих,  хто  не  з  нами,
Хто  не  вийшов  з  смертельних  вогнів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704926
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 15.09.2017


Новоградець

Журавли.

В  небесах,  над  полоской  дорожной,
Над  просторами  сжатых  полей,
Надрываясь,  курлыча  тревожно,
К  югу  тянется  клин  журавлей.

Проплывают  махая  крылами,
Торопясь  продолжают  полёт,
Под  седыми  идут  облаками,
От  родных  удаляясь  болот.

Как  и  мы,  они  ведомы  тоже
На  пути  поднебесном  своём,
И  летят  предписанием  Божьим
И  своим  журавлиным  чутьём.

Зная  край  отведённому  сроку,
От  губительной  зимней  тоски
Свою  стаю  за  море  далёко,
Сохраняя,  ведут  вожаки.

Может  всё  в  перелёте  случиться,
Но  не  думая  даже  свернуть,
Машут  медленно  крыльями  птицы,
Продолжая  намеченый  путь.

И  застыв,  мы  глядим  пока  можем,
Как  уже  расстворяясь  в  дали,
Улетают  творения  Божьи,
Бессловесные  дети  земли.

Криком  ангельским,  трубным  курлычут,
Окликают  по  птичьи  с  высот,
Может  тоже  с  собою  нас  кличут,
Предвещая  нам  тоже  уход.

Уже  скоро  узорами  кружев
На  поверхность  питающих  вод,
Нарастая,  толстея  на  стуже,
Ляжет  крепкий  губительный  лёд.

Сдует  ветер  над  плёсом  туманы,
Разнесёт  и  развеет  как  дым,
Снег  закружит  осенним  бураном
По  полям  и  озёрам  пустым.

Всё  наступит  и  сбудется  к  сроку,
Божьих  тайн  никому  не  узнать,
Но  кружится  листва  над  осокой  -
Значит  время  уже  улетать.

И  быть  может  не  зря  пролетая,
Покидая  родные  леса,
Нам  трубит  журавлиная  стая
И  зовёт  нас  с  собой  в  небеса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705360
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 15.09.2017


Радченко

Святкує осінь

Святкує  осінь  —  літо  бабине,
Така  навколо  розкіш  сонячна,  ясна.
Кіт  грітися  вмостивсь  на  перекладині,
А  в  горобців  про  щось  розмова  голосна.
І  на  шкільному  спортмайданчику
Весь  день  і  крик,  і  сміх,  і  гупання  м'яча.
Жовтіє  листя  де-не  де  з  окрайчику  —
Це  сонце  з  осінню  загралося  в  квача.
І  жіночки  в  яскравих  сукнях  знову
Такі  усміхнені  і  ніжно-молоді,
А  всі  чоловіки  по-молодому
Вже  добавляють  впевненність  своїй  ході.
Святкує  осінь:  айстри  яскравіють,
Петунії  й  троянди  —  золота  пора  —
Біліють,  червоніють,  рожевіють,
Фарб  зачаровує  така  барвиста  гра.
Гуляє  літо  бабине,  гуляє...
Проміння  розсипа  навколо  золоте,
В  якім  печаль  осінню  заховає
Й  теплом  у  кожнім  серці  проросте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750673
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


OlgaSydoruk

Я ничего о нём не знаю…

Экспромт

Я  ничего  о  нём  не  знаю…
Не  суждено  и  рядом  быть…
Я  и  слова  не  подбираю
На  расстоянии  говорить…
Не  знаю  родинок  на  коже,
Ни  цвета  глаз,  ни  формы  губ…
Когда  целует,осторожен,
Мой  виртуальный  новый  друг?..
Ни  веры,ни  простых  привычек,
Ни  предпочтения  в  еде…
Ни  увлечений  –  без  кавычек…
Ни  тараканов  -  в  голове…
Я  ничего  о  нём  не  знаю…
И  не  смогла  бы  полюбить…
Тогда  зачем  не  подбираю
Слова  без  чувств,  чтоб  говорить?..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750650
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


КВолынский

Тобі…

Тобі    –    моя    кохана,
   Любов  свою  дарю
І  щастя,  так  незнане,
   З  тобою  розділю.

Немов  би  той  барвінок,
   Ти  –    зацвіла  в  душі…
Щоб  був  не  хмурим  ранок
   Тобі    пишу    вірші.

Краса!..  Не  намилуюсь
   Багаттям  неземним!
Коли  вже  розцілуюсь
   Із  космосом  твоїм?

Далека    –    недосяжна,
   Мов  зірочка  горить,    
Твоя  краса  безмежна
   В  очах  моїх  бринить.

Не  можу  відвернутись  –
   Магнітом  тягне  даль…
До  ранку  не  заснути,
   Така  в  мені  печаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750642
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осенний блюз

О-сень  пишет  ноты  блюза,
С-олнце  вышло  будто  Муза.
Е-ль  играет  тихо  гаммы,
Н-ежно  ветер  поёт  даме.
Н-а  деревьях  лист  багряный,
И  земля  в  ковре  румяном.
Й-ошта  отдыхает  рядом.

Б-люз  разносится  по  саду.
Л-ипа  ластится  листвою.
Ю-кка  с  раннею  слезою...
З-вуки  блюза  льют  волною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750637
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Амелин

Как это, ни при чём? (Лит. пародия)

[b]Плохое  воспитание[/b]
Лина  Клеина
http://www.stihi.ru/2017/08/28/4766

Висел  абажур  над  стеклянным  столом.
В  углу  разместился  диван.
Я  думала,  что  нужно  брать  напролом
Лишь  книгу  или  стакан.
.................................................................

Теперь  мне  известно,  что  брать  напролом
Сумею  не  только  стакан.
Здесь  стол  с  абажуром  совсем  не  при  чём,
Как  и  угловой  диван.  


Пародия
[b]Как  это,  ни  при  чём?    [/b]

–  Я  Стол!  Сколько  помню,  всю  жизнь  здесь  стою,
Уже  выбиваюсь  из  сил.
Боюсь  за  стеклянную  долю  свою,
До  трещин  уже  дожил!  

Стаканом  недавно  огрели  меня,
(Хозяйка  писала  стихи...)
Он  долго  стоял,  возмущённо  звеня,
За  что  мне  её  грехи?

–  Стакан  Я...  А  Стол  –  возмущается  зря,  
Ведь  брали  меня  на  пролом!      
Ворчит  тут,  "стеклянный",  ни  свет  ни  заря,  
На  будущий  раз  учтём.

Эй,  Книга  с  названием  "Дети  с  небес"*,
А  ты  что  лежишь  и  дрожишь?!  
Ты  в  жизни  имеешь  какой-нибудь  вес?                                          
(Кивает…)  Чего  ж  молчишь?..  

–  А  я  Абажур!  Над  Столом  я  завис,
И  сам  не  пойму  для  чего...
Боюсь,  что  сорваться  могу  камнем  вниз,      
А  тут  высота...  ого!..

Диван  вон  в  углу  тоже  что-то  скрипит,    
Его  возмущаться  черёд…                                                                        
Но,  батюшки,  кто  ж  напролом  так  храпит?!
Ну,  надо  ж…  Честной  народ!..

Хотя  среди  нас  Он  уже  старожил,  
У  каждого  есть  свой  лимит...  
...Ох!!  –  Он  же  хозяюшку  заворожил!  –
Она!  слава  Богу,  спит...  

*Эта  книга  —  одна  из  важнейших  среди  книг  о  воспитании  детей.  (https://www.kleo.ru/items/kids/knigi_po_vospitaniu_detei.shtml)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750638
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Akimova

Хочу не хочу (пародія)

[b]Як  Тя  я  кохаю[/b]
[i]автор:  Сергій  Прокопенко  [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750479

Ну...не  примружуй,  коханая  очі!  
Ти  ж  мене  любиш,  я  точно  це  знаю!  
Хочу  і  можу  хоч  кожної  ночі  
Ділом  довести  як  Тя  я  кохаю!  

Хочеш,  на  небі  зірву  тобі  квітку!  
Хочеш,  Грааль  для  Тебе́  розшукаю!  
Можу  і  хочу  і  взимку  і  влітку  
Ділом  доводить  як  Тя  я  кохаю!  

Не  закривай  моя  милая  душу!  
Нащо  Ти  зараз  глумливо  зітхаєш?  
Хочеш,  не  хочеш,  а  я  Тебе  змушу  
Ділом  довести  як  Ти  Мя  кохаєш!)))

   
     [b]Хочу  не  хочу...[/b]

Хочу  не  хочу,  а  Тя  я  кохаю.
Так  бо  дешевше  для  спільного  діла.
Вся  аж  здригаюсь,  лише  пригадаю
Як  Тя  колись  я  кохать  не  схотіла.

Як  ти  за  Мя  по  всій  хаті  ганявся,
Все  шкереберть  по  тій  хаті  літало…
Наче  скажений  в  коханні  Мя  клявся!
Вмовив  нарешті.    ...Та  меблів  не  стало.

Що  той  Грааль?  –  Розшукай  краще  ніжку.
Ніжку  стола,  на  якому  кохали.
Друзки  від  ліжка…  Нажахана  кішка
Досі  іще  не  виходить  з  підвалу…

З  тої  пори  Тя  кохання  доводжу
Як  піонер  я  –  негайно  і  вчасно.
Бо  кожна  втрачена  мить  зразу  може
Дорого  коштувать  в  цінах  сучасних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750632
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


НАДЕЖДА М.

Пролітали лебеді над хатою. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L_B50vEEqjc
 [/youtube]


Пролітали  лебеді  над  хатою,
Покружляли  над  нічним    селом,
І  розстали  хмаркою  крилатою..
Я  в  душі  відчула  якийсь  злом..

І      куди  ви,  милі?    Поверніться.
Вас  не  виглядають  там  й  не  ждуть.  
Я  кричала  вслід  їм:  Схаменіться...
Та  слова  мої  не  було  чуть.

І  чомусь  схотілось  мені  плакать,
Сльози  покотилися,  як  град.
Просто  сили  не  було  їх  втримать...
Сумував  зі  мною  й  листопад...
 
Хилитнувсь  гайок,  що  на  околиці,
Вітерцем  війнуло  і  в  лице...
Захисти  їх,  прошу,  Богородице,
Освітий  їм,  Місяць,  промінцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750551
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Ліна Ланська

ЦЕ - КРУТО!


 
Нехай  би  день  народивсь  удруге,
Нехай  би  ніч  заясніла...  наче
З  "Небес"  безжально  заглянув  Татчин
І  у  кватирку  закинув  тугу:

"Заплач!.."  заплачу...

Розбіглись  тіні  від  жалю  й  страху,
У  переляк  заглядають  зорі.
Одначе  двері  скриплять    надворі,
Чи  боги  гострять  мечі  для  плахи?

Як  хор...  у  хорі...

Нехай  би  спів  у  полон  ілюзій
Забрав  і  муки  твої,  і  смуток,
А  для  натхнення,  контрастно  суто,  -
Любові  кварту  печальній  Музі.

Щаслива  жінка  -  це  завжди  круто!

13.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750617
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


OlgaSydoruk

Слёзы вытирая, думала о нём…

Красным,вышивая,вёснам  рукава,
Осень  вспоминала,как  была  юна!..
И  нежна  словами,  и  остра  умом...
Необыкновенна  -  в  блеске  золотом!..
Сладостна  ночами(в  тёмном  пралине)...
Ч'удна  и  прелестна  (на  баск`ом  коне!)..
Слёзы  вытирая,думала  о  нём  -
Испытавшем  искрой,пламенем,огнём...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750588
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


OlgaSydoruk

И для чего те многоточия?. .

Зачем  писать,когда  не  хочешь?..
О  чём  молчать  и  не  скулить?..
И  позабыть  без  заморочек?..
И  не  посметь  разворошить?..
Куда  бежать  от  мыслей  срочных?..
Как  совесть  в  люльку  уложить?..
И  для  чего  те  многоточия?..
Чтобы  мгновение  продлить?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750585
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Микола Миколайович

Втопили легеня в пучині

Туман  над  гаєм  клубочився…

Свічками  хутір  засвітився.

В  траві  густій,  як  у  жарині…

Було  нам  тепло,  мов  в  хатині.

 

Обняв  і  світ  весь  потьмарився…

Як  плющ  навкруг  її  обвився.

Взяв  в  руки  груди  голубині…

Й  птахи  проснулися  в  долині.

 

Зацілував,  губами  впився…

Дурманом  мабуть  обкурився.

Як  павучок  у  павутині…

Спивав  той  трунок  по  краплині.

 

Неначе  вперше,  я  відкрився…

У    прірву  розум  покотився.

Тремтіло  тіло  у  богині…

Роса  скотилась  по  стежині.

                           
Приспів:

З  туману  досвідок  світився…

Навіки  твій,  я  залишився.

Оті    глибокі  очі  сині…

Втопили  легеня  в  пучині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714000
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 14.09.2017


Микола Миколайович

чуже здається раєм

О,  скільки  було  каяття,
І  знову  в  гріх  пірнаєм.
Ба,  не  сховаєш  почуття...
В  лавині  котять  гаєм.

На  перехресті  Божих  віх…
Кохання  все  шукаєм.
Простіть  святі  солодкий  гріх,
Що  спокою  не  маєм.

Навколо  світить  водограй,
Гірським  пливе  ручаєм.
Навкруг  осі  вишневий  май,
Допоки  ми  кохаєм.

Нелегке  маємо  життя,
В  дорозі  все  блукаєм.
І  завше  так…    до  забуття,
Зборонене  нам  раєм  .

А  серце  рветься  на  шматки,
Пливе  у  терни  плаєм.
Які  ж  блаженні  ті  ковтки...
В    душі  моїй  розмаєм.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714664
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 14.09.2017


MC_Yorick

На клавішах ночі

Знову  сонце  сяде  а  ти  не  зі  мною
І  новий  світанок  зустріну  з  журбою
Без  твоїх  очей  марево  ночей
Не  дає  мені  сну
Хоч  не  знаю  як  але  все  ж  я  скажу

ПРИСПІВ:

Такі  прості  слова
Зірвуться  з  моїх  вуст
Разом  із  теплого  вітру  тремтінням
Такі  прості  слова
Це  сон  чи  на  яву
І  наче  в  єдине  сплелись  наші  тіні
На  клавішах  ночі...  нам  зіграє...  хтось  дивний  блюз
Я  тобі  прошепочу  -  Я  ТЕБЕ  ЛЮБЛЮ

Знаєш  як  тремтять  у  долонях  долоні
Погляд  єдиний  і  серце  в  полоні
Бачить  навіть  місяць
Що  немає  місця
В  небі  моєму  для  інших  зірок
І  для  мене  щастя  назустріч  твій  крок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310228
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 14.09.2017


MC_Yorick

В УКРАЇНУ ЙДЕ ВЕСНА (текст пісні з аудіоваріантом)

Як  набрид  вже  клятий  холод
Все  замерзло  як  ніколи
І  ріка,  і  ліс,  і  поле
Крига  в  середині  нас
Українці,  рідний  люде
Доки  мерзнути  ми  будем
Сонце  йде  вже  від  усюди
В  Україну  йде  весна

І  на  ріках  скресне  крига
А  в  душі  прийде  відлига
І  мов  пролісок  проб'ється
Волі  нам  вогонь  у  серці
Віра  всі  зруйнує  стіни
Буде  віра  будуть  зміни
Це  -  найкраща  новинА
В  Україну  йде  весна


Запанує  всюди  знову
Солов`їна  рідна  мова
Зникнуть  біди  і  руїни
Знов  розквітне  Україна
Мир  і  в  селах  і  в  містах
І  усмішки  на  вустах
Тут  причина  є  одна
В  Україну  йде  весна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411099
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 14.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Махає осінь золотим крилом

Махає  осінь  золотим  крилом,
Листками  грає  і  думками.
І  так  майстерно,  мов  Еліза  Холл,
Свої  імпровізує  гами.

І  кличе  осінь  на  побачення,
І  звуки  блюзу  кантиленні.
Хоч  так  багато  нами  втрачено,
Високі  почуття  блаженні.

І  сумніви  змиває  теплий  дощ,
Мелодія  осіння  ніжна.
Кохання  зеленіє,  ніби  хвощ,
В  серця  ввійшло  давно  наріжно.  


(  Еліза  Холл  -  саксофоністка)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750512
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Елена Марс

Звуки безмолвия (стихи Владимира Зозули)

Дорогие  друзья,  по  просьбе  моего  друга,  В.Зозули,  
публикую  его  последние  стихи  на  нашем  сайте.  
Его  страничку  заблокировали  и  он  хотел  бы  
попрощаться  с  вами  таким  образом.
Исполняю  его  просьбу.  Надеюсь,  
что  меня  за  это  блокировать  
не  станут.

________________________________________

Дорогие  одноклубники,  я  не  люблю  прощаний,
но  не  хочется  уходить  молча  и  потому  я  не  говорю
Вам  -  прощайте,  я  говорю  -  до  свидания,  до  встречи
в  лучшие  времена,  до  которых  желаю  нам  всем  дожить.
Простите  кого  ненароком  обидел  и  не  поминайте  лихом.  
Всего  Вам  наилучшего  в  жизни!
Ваш  Владимир  Зозуля.

_________________________________________

Молчу...  молчу…
Мне  хочется  молчать…
Но  вдохновенно,  не  плоскоголово,
Не  так,  как  незажженная  свеча
Пред  образом  Несказанного  Слова…

В  безмолвие  я  руку  протяну.
Безмолвие  в  меня  протянет  руку.
Молчание  подарит  тишину,
И  в  этой  тишине  родятся  звуки.

Наполнится  пульсация  руки
Безмолвием  Высокого  Искусства,
Звучаньем  ненаписанной  строки,
Мольбой  не  исповеданного  чувства.

И  будет  исповедано  вовне
Великое  Молчание  –  звучаньем.
И  будет  исповедано  во  мне
Высокое  Звучание  –  молчаньем.

©  Copyright:  Владимир  Зозуля,  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749908
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Елена Марс

Ещё не проиграна жизнь до конца

Я  помню:  когда-то,  и  даже  не  раз,
Хотелось  мне  в  море  пойти  утопиться...
Смешно  вспоминать  те  моменты  сейчас,
Себя  возвращая  к  той  жизни  страницам.

Как  глупо  подумать  мне  было  тогда,  
Что  чёрное  -  белым  уже  не  закрасить.
Ушли...  растворились  в  душе  холода,
А  с  ними  растаяли  боль  и  ненастье...

Я  в  лучшее  веру  растила  в  себе  
Тихонько,  по  капле  её  накопляя...
И  к  Богу  порой  обращалась  в  мольбе,
Надеясь  на  то,  что  ему  не  чужая...

Не  знаю...  пришёл  ли  на  помощь  мне  Бог,
Услышав  души  моей  грешной  молитвы,
Но  я  благодарна  судьбе  за  урок,
В  котором  ещё  не  проиграна  битва...

Ещё  не  проиграна  жизнь  до  конца,
Ещё  наслаждаюсь  урывками  счастья,
В  себе,  наконец,  обретя  кузнеца,
Разбившего  путы  тоски  на  запястьях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750490
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Ольга Ашто

Спящий режим?

 Cпящий  режим.    Я  в  него  не  входила,  вроде…
Что  за  дела?  Тишина,  не  слыхать  ни  звука…
Хей,  пустота!  Что  ты  думаешь  о  природе
Лишних  вещей,    дефиците  чугунных  люков?
/Кто-то  крадет  регулярно/.  Зияют  дыры.
Вот  ты  откуда  приходишь  –  из  чрева  мира!
И  со  словами:  "Я  так,  ненадолго.  Честно!"  -
Распространяешься  лихо  и  повсеместно:
Вмиг  заполняешь  свободные  промежутки-
Годы,  кварталы,  декады,  недели,  сутки.
Враз  поглощаешь  квадратные  метры,  акры,
Ци  вытекает  в  тебя  из  сердечной  чакры…
Что  это?  Кварц!  Да  еще  –  повезло  –  зеленый.
…И  проступили  вокруг  -  зашумели  клены
Следом    –  хрущи  зазвенели  в  кленовых  ветках.
Не  в  этот  раз!  Просчиталась!  Adios,  детка!
Спящий  режим    –  из  него  убегаю  в  лето.
…Надпись  на  люке:  
.Конец  пустоте.  
.Vendetta.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750477
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Ліна Ланська

ЛИСТИ ЧИТАЮ


Листи  читаю  в  напівсні.
Ту  сагу,  певно,  пише  доля?
Бо  не  згорять  і  у  вогні,
Твої  слова,  -  я  не  дозволю.

Я  не  дозволю  із  образ
Сплітати  зашморг,  -  хмару  сіру
Я  сміхом  гнатиму  не  раз
І  нас  не  принесу  в  офіру.

В  офіру  спогад  не  віддам,  -
Солодких  снів  квітучі  весни.
Вирує  повінню  вода,  -
Найглибші  почуття  воскресли!

Воскресли  у  новому  сні.
Листи  читаю...не  мені...

09.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750493
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Lana P.

БУЗІ-БУЗІ…

Бузі-бузі,  бузі-бузі...
Кози  паслися  у  лузі,
А  маленькі  козенята
Розбивали  лобенята
У  змаганні  —  хто  сильніший,
Витривалий  і  прудкіший.
Бузі-бузі,  бузі-бузі...
Стало  гамірно  в  окрузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750462
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


OlgaSydoruk

Ностальгия и меланхолия

Ностальгия  и  меланхолия
Обнимали  душу  поэта...
И  жалели  его  и  холили...
Он  рожал  им  стихи  за  это...
Ностальгия  и  меланхолия
Прогоняли  тоску  от  света,
Не  давая  касаться  боли
И  мизинца  святого  лета...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750436
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


OlgaSydoruk

Солнечным бликом - прошедшие дни…

Утро  сменяет  жаркий  пол'удень...
Вечер  тен'ями  ступает  на  мост...
Алые-алые  розы  подспудно
Ночь  раскрывает  для  капелек  рос...
Кто-то  итожит  стервозные  будни,..
Сны  дежавю,умножая,всерьёз...
Падает  листик  в  прозрачные  студни,
Не  долетая  к  подножию  грёз...
Жёлтых  страничек  хрустящее  бремя
С  веточкой  вязи  на  дивном  фарси...
Взгляд  с  поволокой,пронзающий  время...
Солнечным  бликом  -  прошедшие  дни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750431
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


НАДЕЖДА М.

Кажуть: все мине…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U
[/youtube]


Кажуть:  все  мине...
Та  не  в  тому  суть.
Пам"ять  віднайде
І  не  дасть  забуть...
---------------------------------

Чом,  осене,  ти  потайки  заглядуєш  в  вікно,  
Ти  думаєш,  за  літом  я  страждаю?
Фужери  он    наповнені  вином...
Повір  мені:    журбу  не  запиваю.

То  просто  так,  на  випадок  гостей,
Яких  давно  у  гості    я  чекаю.
Від  них  давно  не  маю  я  вістей.
До  цього  я  потрохи  вже  звикаю.

Гарячий  чай  із  квітів  медоносних,
І  погляд  ледь  засмучений  на  мить.
І  все  в  житті  буває  ніби  просто:
Лиш  треба  нам  так  дуже  захотіть.

А    вечорами  входять    спогади.
І  часто  ті,  що  хочеться  забуть.
Я  озираю  пустку  німу,  поглядом,
Які  в  душі  моїй  іще  живуть..

Кого  отут  винити?  Тільки  пам"ять.
У  зговорі  з  душею,  от  і  все.
Вони  обидві  можуть  мене  краять.
Корекцію  тут  й  серце  не  внесе.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750425
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Троянда Пустелі

сумую…

Я  так  сьогодні  за  тобою  сумую,  що  ну…  
І  ниє,  як  завше  між  ребер  у  грудях  так  сильно
Ледь-ледь  і  дурницю  якусь  я  бездумно  утну
Яка  ж  моя  туга  велика,  сумна  і  всесильна

Я  так  за  тобою  сьогодні  сумую,  що  аж…
Хотіла  б  почути  твій  голос  хоч  раз  в  телефоні
От  де  віднайти  мені  ті́сний  на  серце  бандаж
Аби  воно  так  не  воліло  стрибнути  в  долоні

Поплисти  до  тебе,  злетіти  стрілою  увись
Прибігти  під  двері  твої,  ніби  змучений  цуцик
Прилинуть  хоч  трошки  до  тебе  й  хоча  би  кудись...
____

Як  важко  твої  поцілунки  нестримні  забути…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750413
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І сльози осінні котилися часом

З  печаллю  зітхала,  вдивляючись  в  небо,
Бо  думала:  осінь  внесе  корективи.
Не  хтілося  жінці  скоритись  Еребі,
А  хмари  зростали,  мов  левова  грива.  

І  плакали,  насупивши  брови  дощем,
Вповзали  тривожно  у  серце  матері.    
Душа  беззахисна,  болючий  тихий  щем...
Війна  пройшлася  й  залишилась  кратером.


Чекала  жінка  на  звісточку  від  сина.
Пішов  добровольцем  у  пекло  Донбасу,
Бо  він  патріот,  захисник  Батьківщини.
...І  сльози  осінні  котилися  часом.  


(Ереб  -  із  древньогрецької  міфлогії,  підземне  царство  мороку)    




         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750409
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Елена Марс

Тебе не чета эти души, летящие мимо

В.З.

Так  много  сегодня  земля  нарожала  поэтов  -
Тщеславных  умов,  бороздящих  поэзии  ниву...
Найти  бы,  в  том  ворохе  строк,  золотые  монеты,
Где  меньше  гламура,  любви  откровенно  -  фальшивой.

Ведь  я  никогда  не  смогу  от  той  фальши  заплакать,
Она  не  пленит,  не  заденет  тревожную  душу...  
Я,  сердце  забросив,  на  дно  красоты,  будто  якорь,
В  твоих  междустрочьях  купаюсь,  слезу  обнаружив...

Блуждаю  в  стихах,  не  тая  своего  восхищенья,
Не  вскользь,  пробегая  глазами,  а  сердцем  ранимым...
Ты  -  лучший  из  лучших  Философ,  Поэтище,  Гений,
Тебе  не  чета  эти  души,  летящие  мимо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750400
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Анфиса Нечаева

Спогади про дитинство

Для  нас  чудова  та  була  пора,
Коли  сніг  сипав  без  зупину.
Раділа  дуже  дітвора,
Нам  кращої  не  треба  було  днини.
Ми  цілий  день  готові
Були  на  вулиці  ганяти.
Ліпити  бабу  снігову,
З  гори  санчатами  з*їжджати.
І  по  льоду  могли  годинами
Гуртом  на  ковзанах  кататись,
Та  один  в  одного  сніжками
Із  задоволенням  кидатись.
А  в  кучугурах  прокладати
Тунелі  нам  було  цікаво.
Ми  полюбляли  там  ховатись,
Коли  додому  звали  мами.
Та,через  силу,  нас  замерзлих
Все  ж  забирали  мами  в  хату.
Добряче  мокрих  вже,  голодних,
Зігріти  щоб,  нагодувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715906
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 13.09.2017


OlgaSydoruk

Соком налитые ягоды рябины…

Соком  налит`ые  ягоды  рябины…
Красные  рубины  гроздьями  висят…
Завтра  босоножки  сменят  мокасины,
Как  у  манекена,  с  зонтиком  в  руках…
Тонкая  не  рвётся  нитка  паутины…
Чувствами  играет  пламенная  страсть
Не  у  манекена  (  из  большой  витрины)  -
С  розовой  помадой,  с  блеском  синих  глаз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750326
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017


OlgaSydoruk

Глаз, не открывая, принимать её…

«Оскарное»  небо  –  солнечные  дни…
Средь  колосьев  хлеба  –  маки,васильки…
Хор  многоголосный  прячется  в  траве…
Губы  –  на  запястьях...Губы  –  на  бедре…
До  чего  приятно  нежность  сотворить!
До  чего  приятно,  не  скупясь,  дарить!
И,  благословляя,  родники  за  всё,  
Глаз,  не  открывая,  ощущать  её…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750261
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


НАДЕЖДА М.

Чужина, ти чужина…

[youtube]https://youtu.be/y76UxEAvZOA[/youtube]    
Ранковий  холодок  пробіг  по  тілу,
В  моїй  країні  осінь  золота.
Ховаю    думку  я  свою  несмілу,
Що  все  частіше  з  серця  вирина..

Думки,  думки,  обсіли,  наче  діти.
Бракує    так  на  чужині    тепла.
Як  хочеться  додому  полетіти,
Та  мрія  це  зробить  лише  змогла.

Мої  батьки!  Пробачте  за  розлуку,
За  те,  що  я  далеко  вже  від  вас.
Моя  душа  стражає  так  від  смутку,
Та  вогник  ще  надії  не  погас.

На  старість  вас  зробила  сиротами,
Не  кидають  думки  про  це    й  на  час.
Так  хочеться    побути  поряд  з  вами...
Я    думала  про  це  уже  не  раз.

Свою  журбу  не  вимовлю  словами,
А  очі  ще  не  висохли  від  сліз.
А  поки  будуть  зустрічі  лиш  снами.
Оце  життя  мого  один  єдиний  зміст.
__________________________________-

Чужина  ти  ,  чужина  
                                                                   Сварлива  свекруха..
Чом  лишаєш  нас  ти  сна?                                                

                                                                   У    душі  розруха.
Тому  й  розповідь  сумна,
                                                                       Бо  така  житуха..
Не  кидайте,  добрі  люди
                                                                       Батьківщину  -  неньку:
Вона  зради  не  забуде:
                                                                       Заболить  серденько..
-----------------------------------------------------
Твір  написаний  на  основі  розповіді  моїх  друзів,
Які  побували  на  чужині...  
                                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750253
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Ліна Ланська

ЩЕ СКРАПУЄ…

Ще  скрапує  безмежністю  століть
Прозоре  марево,  наречене  душею.
Купається  в  надії,  що  жалі
Рожеві  вежі,  вкушені  іржею,
Відполірують  круговерть  уяв.

На  пальчиках  до  неба  дістає,
Забуте  і  розгублене  шукає.
Хмариною  укриється  моє
Зчудоване,  а  десь  за  рогом  Каїн
Нагадує,    -  сестрою  можу  й  я...

Не  каяття  гризе,  -  передчуття,
Як  розпинатиме  незмінне  кредо
Пилиночка  спірального  буття
Туманності,  нехай  не  Андромеди.
Штурмує  млин    одвічна  течія  -
Дві  тіні,  де  одна  із  них  -  моя.


04.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750312
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осінні "бермуди"

Потрапила  в  твої  "бермуди",
В  трикутник,  осені  капкан.
Хворію,  ніби  від  простуди,
А  може  це  лише  туман?

Не  видно,  тільки  вир  осінній,
Здається:  всюди  ти  один.
І  я  тону  в  очах  цих  синіх,
Несе  мене  бурхливий  плин.

Мабуть,  уже  не  врятувати,
Бо  зв*язані  морським  вузлом.
Зумів  мене  причарувати,
Хоч  осінь,  а  зігрів  теплом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750239
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Akimova

Крылья

Что  ваши  крылья?    Проели  всю  плешь  мне
Крылья,  моря,  корабли.
Кто-то  найдётся  отчаянно-нежный
И  оторвёт  от  земли.

Что  ваши  крылья?  –  Потрёпанный  образ
В  прочих  отсутствие  слов.
Кто-то  найдётся  и  пошлости  пропасть
Светом  зальёт  до  краёв.

Будет  неистовый  ветер  попутный  
Жадно  ласкать  паруса.
Будут  врываться  в  кромешные  будни
Ангельские  голоса.

Будет  он  Шелковым,  будет  он  Млечным,
Но  не  изменится  суть  -
Межгалактический,  межчеловечий
Сердцестремительный  путь.

В  заданных  контурах  книжки-раскраски,
В  контуре    ткущихся  дней
Что  наши  крылья?  –  Любимая  сказка
Взрослых  уставших  детей.


-------------------
[i]«59.Почти  в  каждом  3  стихе  встречаются  крылья.
 Они  бывают  у  ангелов,  у  мужчин,  у  женщин,  у  лошадей,
 у  собак  и  даже  у  ёжиков...  Увеличение  процента  
подобных  стихов  не  приветствуется  нами.»    (  Журнал  Окна)
[/i][url=""]http://www.stihi.ru/2010/01/21/621
[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749948
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Елена Марс

В Правде - Сила

Того,  кто  владеет  Словом,
За  Словом  в  карман  не  лезет  -  
Клевать  вороньё  готово,  
В  себе  пробуждая  бесов.

Рабы  беспросветной  ночи,
Халдеи  своих  безумий,
Смешны  вы  и  так  порочны,
В  своём  неразумном  глуме!

Нельзя  уничтожить  Слово,
Где  мысли  струятся  -  Светом,
Где  Правда  лежит  -  в  основе,  
На  чёрную  ложь    -  Ответом.

У  лжи  -  коротка  дорога:
В  конце  её  ждёт  -  могила.
А  Правда...  всплывёт  в  итоге,
Ведь  именно  в  Правде  -  Сила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750211
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Akimova

Я из тех …

Я  знаю    -      я  из  тех,    кто  виноват,
Кто  голову  в  песок  стыдливо  прячет,
Кто    тоже    хочет    мир  переиначить,
Но  –  шаг  вперёд  и  два  шага  назад.

О,  наше  братство  маленьких  людей,
Задумчиво  взирающих  на  небо,
Не  требующих  ни  вина,  ни  хлеба,
Ни  зрелищ,  ни  особенных  затей!

Да,  я  из  тех,  кто  тонким  лыком    шит.
Подстрочником.
И  между  строк  читает.
И  иногда  в  упор  не  замечает
Того,  что  на  поверхности  лежит.

Да,  я  из  тех,  кому  не  суждено
В  историю  без  удержу  ворваться,
И  на  скрижалях  века  расписаться
Ни  кровью,  ни  словами  не  дано.
Кто  окриком  застигнутый  давно:
 –  Посторонитесь,    ваша  хата  с  краю!

Кто  знает?  
Может  город  мой  такой  –
Цветуще-одурманенно-родной,
С  его  асфальтом,  пылью  и  травой  –
И  мирный  и  живой  лишь  потому,
Что  я  в  нём  незамеченно  живу,
И  мысленно  его  оберегаю.


Июль  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740510
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 11.09.2017


Циганова Наталія

птица

Там,  где  рвётся  мотив,  заплетающий  в  неба
продырявленный  невод  буквы  глупых  молитв,
прослезится  рассвет  неживыми  дождями
над  потухшими  нами.
Нерастраченный  цвет,
пережжённый  на  ночь,  будет  рядом  гнездиться
зверем  воющей  птицей,  век  мечтающей  -  прочь...
...прочь,  профукав  размен  дня  -  на  звёздную  крошку,
вея  в  траурной  мошке  и  черёмухе  -  тлен.
Ей  бы  что  не  пойми...
ей  бы  фениксом  сбыться:
от  опавшей  ресницы  -  до  обедней  хлебни.
Да  послать  горизонт  далеко  и  надолго.
Над  несклёванным  проком  крыть  бы  крыльями  фронт,
вширь  большой  и  бухой  водкой,  верой  и  кровью
да  остатками  воли  под  пожухлой  листвой.

...и  разломленный  крик  отлетающей  птицы
будет  с  болью  родниться,  чтобы  боль  -  покорить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750182
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Амелин

Полный кавардак!

Прочитав  вот  это  стихотворение  Акимовой  Галины

[b]Не  отвечай  [/b]
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746357)

Закат.  Рассвет.  Стоишь  под  небесами.
Кто  ты?  Зачем?  Откуда?  Почему
Должны  искать  ответы  люди  сами?
А  тот,  кто  знает  –  некогда  ему.
 
То  свыше  глас,  то  голос  из-под  спуда
Таких  глубин,  где  полный  кавардак:
-  Кто  ты?  С  какою  целью  и  откуда?
Зачем  ты  нужен  вообще,  чудак?

Не  отвечай.
Ведь  ты  не  знаешь,  кто  ты.
Лишь  знаешь,  что  не  ангел  и  не  бес.  

А  в  небе  слишком  много  позолоты  –  
Безумная  безвкусица  небес.  

ID:  746357
Рубрика:  Вірші,  Лірика


 у  меня  по  его  мотивам  и  по  мотивам  летней  рыбалки  в  этом  году  появился  вот  этот  шуточный  экспромт


[b]Полный  кавардак!  [/b]

Рассвет.  Закат.  Стою…(Какого  беса?)
Зачем  пришёл  я  с  удочкой  сюда?..
К  реке…  К  воде…  Ответы  –  "не  для  прессы…"
Ведь  здесь  нет  рыбы!  Лишь  одна  вода!..  

Вон  вылез  уж,  как  ангел  из-под  спуда,  
Уставился:  «зачем  ты  здесь,  чудак*?  
Ты  в  этом  месте  не  дождёшься  чуда…»  
И  вывернулся  в  долларовый  знак.

Потом  нырнул  
И  вынырнул  с  рыбёшкой:
«Возьми,  мол!  На!  Не  бойся!  Мелочь?  –  Да!»  

Какой  сюрприз!  Вот  это...  «неотложка»!
Ещё  б…  Но  сгинул.  –  
Первая  звезда…  

(*Чудак  –  в  смысле  рыбак  )

На  самом  деле  на  фото  этот  уж  уже  проглотил  рыбёшку,  которую  взял  у  меня  с  руки,  видно  по  утолщению  посередине.  Это  он  уже  вернулся,  чтобы  получить  следующую.  Хитрюга!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750155
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


OlgaSydoruk

Эта рыжая Осень (бесстыжая) ,

Эта  рыжая  Осень(бесстыжая),
Раздевая  себя  донага,
Шелестит  и  шуршит  с  укоризною:  
Я  сама,я  сама,я  сама...
Эта  рыжая  Осень  с  харизмою:  
Выбирая  мелодию  дня,
Истекает  водою  карнизами  -  
Свысока,свысока,свысока...
Блюзы  осени  саксофонами  
разрывают  небес  облака!..
И  уносятся  патефонами  
Всхлипы-хрипы  вчерашнего  дня...
Саксофоны  и  блюзы,и  рыжая  -  
Одно  целое  (для  меня)...
Эта  Осень  совсем  не  бесстыжая...  
И,наверно,такая,  как  ...я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750124
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


OlgaSydoruk

Вот так случилось, не иначе…

Переосмысленный

Вот  так  случилось,  не  иначе...
Слова  пролились  невзначай...
Ты  рад  услышать  -  я  не  плачу!..
У  неба  -  бирюзовый  край...
И  дверь  свою  не  запираю...
А  если  вдруг  -  так  суждено!..
Когда  чего-то  не  желают,
То  посылают  далеко!..
То  -  забывая,  отпускают!..
И  заметают  все  следы...
В  пылу  бредовом  поджигают
И  трёхполосные  мосты!..
Воздушных  замков  колоннады  -
На  растерзание  ветрам!..
Табу  -  возврату  за  награду...
Табу  -  и  лживым  звонарям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750122
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Станцюємо із осінню удвох

Станцюємо  із  осінню  удвох
Фокстрот  рясними  краплями  дощу.
Я  спрагла...в  серці  солов*їне  "тьох".
Тебе  одного  в  осінь  цю  впущу.

Із  трепетною  музикою  слів,
Як  листопада  зріле  конфетті,
Станцюємо  фонтаном  почуттів
В  натхненні  і  осінньому  бутті.

Мелодія  звучить  лише  для  нас...
Станцюємо  із  осінню  на  "біс".
Достатньо  нам  калинових  прикрас,
Бо  є  гармонія  -  кохання  зміст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750096
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


ANELI

Алгоритм судьбы

Нам  даются  осколки  из  разных  времен,
Ну,  а  мы  собираем  из  них  свою  жизнь.
И  с  рождения  каждый  из  нас  обречён
Продолжать  в  бесконечность  тянуть  эту  нить...
Забывая,что  было,  теряя  следы,
Растворяясь  в  потоке  бегущих  минут,
Мы  в  мгновеньях  встречаем  родные  черты,
И  в  конце  понимаем,что  души  -  не  лгут.
Что  внутри  где-то  есть  незнакомое  "Я",  
То,  которое  ищет  себя  в  темноте...
Ну,  а  вся  эта  жизнь  -  это  просто  игра,
Зарисовка  событий  на  чистом  листе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750075
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Lana P.

ЛІТО БАБИНЕ

Приголублена  полуднем  тиша
Ув  обіймах  снує  промінець.
Ось  і  джмелик  жоржину  колише,
Під  кущем  заховавсь  стрибунець  —

Справжній  коник,  лиш  тільки  маленький,
Загубив  свій  смичок  серед  трав,
Затремтів  його  голос  тихенький  —
Донедавна  на  скрипочці  грав.

Підігріте  повітря  так  кволо
Оксамитом  торкнуло  плече,
Павутинки  літають  навколо  —
Літо  бабине  посаги  тче…          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750071
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Lana P.

Я КАЛЮЖІ НЕ МИНАЮ…

Я  калюжі  не  минаю  —
Їх  ногами  розминаю,
Аж  біжать  із  них  доріжки.
Попливли  і  босоніжки
Кораблями  у  мандрівку,
Зачепилися  за  гілку.
Довелось  їх  виручати,
Ніжки  босі  гартувати.                      8/09/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750070
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Новоградець

Ромашки.

Шумить  вода  азовська,  голуба,
Об  берег  розбивається  прибоєм,
Недавно  ще  біліючі  хліба,
Не  зібрані,  горять  на  полі  бою.

А  поруч,  біля  стомлених  солдат,
Задимлені,  обпалені  війною,
Цвітуть  в  полях  ромашки  невпопад,
За  бруствером  біліючи  стіною.

Стоять  в  степу,  де  точаться  бої,
Вже  порохом  заплямлені  і  кров'ю,
І  пелюстки  обсмалені  свої
Здіймають  ввись,  до  неба  Приазов'я.

Не  раз  зім'яті  подихом  війни,
Під  танком  і  під  чоботом  бували,
Щоразу  підіймаються  вони,
Нескорені  атаками  навали.

І  мовчки,  біля  квітів  польових,
Сидять  бійці  в  окопах  після  бою,
Надіючись  залишитись  в  живих,
В  обойми  заганяючи  набої.

Ти  виживеш,  повернешся  солдат,
Для  тебе  підіймаються  з  любов'ю,
Цвітуть  на  полі  бою,  невпопад,
Ромашки  біля  моря,  в  Приазов'ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733953
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 11.09.2017


Ярослав К.

Осеннее

Каштаны  легонько  катаю  ногами,
Ища  для  них  лузы  в  опавшей  листве...
А  мысли,  как  мошки,  летают  кругами,
И  мало  им  места  в  моей  голове...

Футболю  каштаны,  да  всё  как-то  мимо,
Старею,  наверное  -  сбился  прицел...
Летят  мои  осени  неумолимо,
Похоже,  что  я  им  уже  надоел...

Мне  хочется  верить,  что  это  усталость...
Бывают  у  осени  трудные  дни,
Видать,  в  моей  осени  что-то  сломалось,
Но  осень  проходит  -  пройдут  и  они.

Да,  годы  мелькают  немного  сумбурно,
Но,  может  быть,  рано  смотреть  на  итог?
А  мошки  кружат,  словно  кольца  Сатурна...
Какой  же  сегодня  погожий  денёк!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750093
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Мне неизвестны планы Бога

Мне  неизвестны  планы  Бога:
И  сколько  лет  осталось  жизни?
И  какова  моя  дорога?
Какие  ждут  дела,  сюрпризы?

Но  знаю  точно,  прожила  я
По  совести,  и  мне  не  стыдно.
И  в  тишь,  и  в  бурю  плывёт  ладья
И  ангел  рядом,  не  обидно.

Однажды  выть  хотелось  волком,
И  даже  опускались  руки,
И  в  сердце,  будто  бы  иголки
Вонзались  и  терпела  муки.

За  годом  год  и  боль,  и  радость,
Ни  разу  не  упала  духом.
Мне  помогала  Божья  святость,
Делилась  хлеба  я  краюхой.

Мне  неизвестны  планы  Бога,
Но  каждый  день  ценю  всё  больше.
Не  важно    изобилье  рога,
Любимые  живут  пусть  дольше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750029
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Валентина Ланевич

Люблю, люблю, - ехом у серці.

-  Люблю,  люблю,  -  ехом  у  серці,
Ніжність  до  тебе,  там,  бринить.
Душі  відкриті  навстіж  дверці,
В  ній  бережу  я  кожну  мить.

Всі  зустрічі,  п’янкі  цілунки
І  мовлені  палкі  слова.
Я  не  складала  розрахунки,
Коханням,  люблячи,  жила.

Жила,  живу  тобою,  милий,
Єство  наповнює  клятьба.
Один  на  світі  ти,  єдиний,
Назустріч  тілом  рвусь  уся.

10.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750020
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Ol Udayko

ТРИНАДЦЯТЬ ЛІТ

                     [i]  Якось,  переглядаючи  
                       старі  файли...
[youtube]https://youtu.be/y-oBC32cX9E[/youtube]
[b][color="#60077d"]Тринадцять  літ…    
                                                             А  наче  –  все  життя:
Тринадцять  літ  
                                                             мольби,  сум’яття,  болю…
Здається,  це  безпрограшна  стаття  –
Тринадцять  літ  
                                                           не  виграного  бою…

Тринадцять  літ  
                                                           даремних  поривань
У  те  нове,  що  так  й  не  стало  явом?
Тринадцять    літ  
                                                           і  щастя,  і  страждань…
Тринадцять  літ...    
                                                           І  –  тлін,  о  Отче  авве!

Тринадцять  літ  –  
                                                         для  чого  все  було?..
Як  гроз  травневих  нагла  канонада!
Тринадцять  літ!..  
                                                         Гуло  і  відгуло…
Й  побідним  не  завершилось    парадом..  

Тринадцять  літ!..  
                                                       Й  не  стали  на  рушник,
Хоч,  певно,  і  мудрішими  постали…
Тринадцять  літ  –  
                                                     зірковий  час…  принишк,
Хоч  узи  ті  були  міцніші  сталі…

Тринадцять  літ…
                                                     Кому  ввести  в  вину?
Комусь  –  кредит,    але  комусь  –    рахунок...

Я  той  рядок  в  анкеті  промину
Й  візьму  собі...                                              
                                             Як  Божий  подарунок.[/color]
[/b]
28.07.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750011
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


OlgaSydoruk

Наверное, ты не услышал…

Наверное,ты  не  услышал...
Окликнула  тихо  тебя...
Взлетало  эхо  по  крышам
Повыше  -  куда  -то  туда...
А  может  -  ты  видеть  не  хочешь
Зелёного  цвета  глаза?..
Понравились  чёрные  очи
И  снежные  города?..
Наверно,ты  просто  не  помнишь...
Зачем  так  быстро  забыл?..
А  может  -  ты  больше  не  дышишь...
Тебе  не  хватает  сил?..
А  я  -  тебя  ожидаю...
Столбом  стою  у  окна...
И  перец,и  соль  укрываю
Платками  на  волосах...
А  ты  говорил,что  чудная...
Всё  в  жизни  -  не  просто  так,
Когда  я  "Шанель"  поменяла
На  красные  лютики,мак...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750005
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


OlgaSydoruk

Вот рецептик для счастья!. .

Восемь  литров  воды(без  солёной  слезы)...  
Пять  стаканов  из  сахара  "Здравствуй"...  
Три  стрелы  из  грозы  и  три  капли  с  гюрзы...  
Вот  рецептик  для  счастья!..
Каждый  день  -  натощак!  -  
На  ладонь,на  запястья,на  кожу!..
Пару  капель  -  на  хлеб,в  молоко!..  
Смаковать  -  от  души!..
В  одиночестве  -  тоже!..  
Как  закончится  -  сделать  ещё!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750004
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Радченко

Пізній вечір

Пізній  вечір.  Так  повільно
По  хмаринках,  мов  по  сходинках,
Повний  місяць  в  ніч  чорнильну
Піднімавсь  з  своєї  схованки.
Кольору  багрянцю  з  золотом
Одягнув  нову  сорочку
І  затишшя  дивним  спогадом
Обізвалося  з  куточку
У  душі,  де  заховалося
Оповите  смутком  ніжності.
Мама  світло  усміхалася
Із  світлини,  ніби  з  вічності.
І  згадалося,  як  мама
Нам  розповідала  всячину
Про  життя,в  якім  немало
Було  знайдено  і  втрачено.
Вечори  ті  рідні,  затишні
В  снах  навіки  залишилися,
Кольори  їх  ніжно-райдужні
Ні  на  краплю  не  змінилися.
Піднімавсь  з  своєї  схованки
Повний  місяць  в  ніч  чорнильну.
Я  в  минуле,  мов  по  сходинкам,
Йшла  крізь  спогади  повільно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749962
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Циганова Наталія

нам ли

Нам  ли  прятать  под  полог  осени  
революции  на  кострах,  
звёзд  /  монет  /  поколений  россыпи.  
Пересчитанные  до  ста,  
годы  выльются  кровью  под  ноги  
кем-то,  пьяным  большой  луной.  
Нам  ли  быть  у  подножья  "поздно"  и  
перемноженными  на  ноль,  
век  живя  -  дураками  высохнуть...
ТУЧИ  делают  небеса.  
Время  выйдет  -  не  значит  выдохнуть.  
Нам  не  знать  ли:  один  -  не  сам.  
Всё,  что  было  не  нам  поверено,  
всё,  что  не  было  -  переждём  
между  пеплом,  плывущим  временем,  
очарованные  огнём.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749907
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Жити хочу - це моя пора

Дні  злітають  тополиним  пухом.
І  здається,  ніби  не  жила.
А  невпинному  годинам  руху
Не  завадить  лукова  стріла.

Ось  вже  осінь  дихає  у  двері,
Рахуватиме  моїх  курчат.
Вірю,  що  життя  це  недаремне,
Хоч  душа  страждала  від  лещат.

Ніби  знищена  стара  система,
І  новий  країни  в  нас  каркас.
Незакінченість  сприяє  темі,
І  молюсь,  щоб  вогник  мій  не  згас.

Хочеться  любов  плекати,  ниву
Засівати  зернами  добра,
Щоб  зібрати  потім  гідне  жниво.
Жити  хочу  -  це  моя  пора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749875
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017


НАДЕЖДА М.

Почуй мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hZtkAx_PgFg
[/youtube]

Я  щось  сказать  тобі  хотіла..  
Що  знову  осінь  за  вікном.
Про  це  вона  прошепотіла,
Опалим,  в"ялим  вже  листом.

Іще  сказати  я  посміла,
Що  ночі  осені  сумні.
І  що  калина  вже  поспіла,
А    у  чеканні  довгі  дні.

Що  будуть  ще  дощі  і    зливи,
І  посивіє  листопад.
Ти,  осінь,  знаю,вередлива:
Мені  все  зробиш    невпопад.

Зіб"єш  з  шляху,  нагониш  хмари.
Вітри  ти  зможеш  зчарувать..
А  я    в  думках  слова  складала,
Важливе,    як  тут  відшукать?                              

Його  сказати  так  хотіла...  
Куди  ж  поділися  слова?
Та  так  сказати  й  не  зуміла.
Бувають  ось  такі  дива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749744
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Олена Жежук

Гірка насолода…

Ходити  по  колу  розбитих,  забутих  шляхів,
За  контуром  ліній  палає  моя  свобода!
Знайти  б  своє  місце  поміж  тих  небесних  птахів…
Та  піниться  в  келиху    й  кисне  гірка  насолода…

Занедбано  все!    Принишкли  слова  у  жалі́!
В  утраченім  небі  не  видно  дороги  до  трону.
Усоте  по  колу…  відплили  мої  кораблі…
В  тривимірнім  царстві  одна  поправляю  корону…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749818
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


OlgaSydoruk

Я когда-то и не знала…

Я  когда-то  и  не  знала,  что  солёная  слеза…
Я  когда-то  поднимала  тяжесть  сладкого  греха…
Я  когда-то  полюбила  каждой  клеточкой  души…  
Я  когда-то  опалила  трёхполосные  мосты…
Я  когда-то  (не  гуашью)  в  разноцветные  холсты  -
Как  не  больно  и  не  страшно  над  обрывами  судьбы…
Я  когда-то  не  смолчала  и  сегодня  закричу:
"Я  когда-то  не  отдала  свои  крылья  палачу!"
А  сегодня  –  вспоминаю,  догадавшись,почему…
Потому  что  -  я  другая…Потому  что  так  хочу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749727
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


OlgaSydoruk

Дощ періщив тихо-тихо…


Дощ  періщив  тихо-тихо…
Цілу  нічку,..  досхочу…
Спокусилася  на  втіху
В  яблуневому  садку…
Покотилось  соковите…
Загубилось  у  траві…
Вкоротила  собі  віку
Не  єдина  у  журбі…
А  я  мріяла  (на  щастя)…
Гучно  кликала  –  прийди…
На  хвилину…  до  причастя…
Стільки  яблук  у  траві…  
Десь  по  світу  ходить  лихо…
Мружить  очі,та  не  спить…
Смутком  дощ  періщить  тихо,
Затиняючи  блакить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749726
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Валентина Ланевич

В світанках сірих гаснуть сни.

Збігають  дні,  минають  ночі,
В  світанках  сірих  гаснуть  сни.
Вітер  жене  кудлаті  тучі,
Земля  розмокла  від  води.

І  квилить  осінь  журавлями,
Летять  у  вись  ті  навмання.
Збігає  час  поміж  словами,
Пече  у  серці  надбання.

Мережить  зморшки  на  обличчі,
У  погляд  зрілість  додає.
Що  не  збулося  -  на  узбіччі,
Життя  для  інших  роздає.

07.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749717
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Ярослав К.

Научиться бы жить

"Приидите  ко  Мне,  вси  труждающиеся  и  обремененные,  и  Аз  упокою  Вы"  (Мф,  11.28)
"И  говорит  ему:  друг!  Как  ты  вошёл  сюда  не  в  брачной  одежде?"  (Мф,  22.11)

Научиться  бы  жить,  не  сломав  и  былинки,
За  печали  добром  воздавая  сполна.
И  в  любимых  глазах  не  увидеть  соринки,
Лучше  думать,  как  вынуть  свои  два  бревна.

Научиться  бы  жить  без  сомнений  и  страха,
А  оружием  Веры  их  стрелы  ломать,
Не  жалеть  поделиться  последней  рубахой
И  в  преклонных  годах  почитать  свою  мать.

Научиться  бы  жить,  чтобы  помыслы  злые
Не  роились,  как  осы,  в  больной  голове,
Быть  готовым  к  коварству  лукавого  Змия,
Что  залёг,  притаившись  в  зелёной  траве.

Научиться  бы  жить,  избегая  соблазнов,
Чтоб  примером  дурным  для  кого-то  не  стать,
Не  бросаться  на  ветер  словами  напрасно,
Не  завидовать  ближним  и  не  осуждать.

Научиться  бы  жить,  не  горбатясь  под  ношей,
И  смиренно,  без  ропота  крест  свой  нести,
Не  сдаваться  и  думать  всегда  о  хорошем
На  тернистом,  ухабистом  жизни  пути.

Научиться  бы  жить,  невзирая  на  лица,
Не  стесняться  других  повести  за  собой,
Не  замалчивать  правду  и  не  возгордиться,
Благодарным  за  всё  быть  -  за  радость  и  боль.

Научиться  бы  жить  бескорыстно  и  просто,
И  любить  безусловно,  без  всяких  "за  что".
Не  томясь  ожиданием  встречи  с  погостом,
Быть  готовым  всегда,  в  пятьдесят  или  сто.

Научиться  бы  жить,  никого  не  обидев,
Никого  не  виня,  никого  не  браня,
Чтобы  Бог  хоть  в  "чуть-чуть  научившемся"  виде
Смог  когда-то  в  Свой  Дом  пригласить  и  меня.


На  фото:  Почаевская  Лавра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


ТАИСИЯ

Чертовщина

О    «принце  на  коне»    она  мечтает.
Или  о  капитане  «алых  парусов».
Того,  кто  рядом,  и  не  замечает:
Ни  взгляда  нежного,  ни  задушевных  слов.

А  рядом  ведь  заботливый  мужчина!
Данила  –  мастер  на  все  руки,    волевой.
Однако,  хороводит    чертовщина…
Ей  хочется,  чтоб  был  он  –  сказочный  герой!

«А  почему  бы  нет»?  –  Смекнул    Данила!
«Пойду  я  к  другу:  напрокат  возьму  коня!»
Смекалка  вмиг  его  преобразила:
Герой  –  как  на  картине  «  Три  богатыря»!

Жених  не  должен  трусить  перед    «дамой»!
Фантазия  твоя  пусть  льётся  через  край.
Сумеешь    соблазнить  «крутой  рекламой»,
Тебя  полюбят  всей  душой  –  ты  так  и  знай!

1.  04.  2015.  –  07.  09.  2017.  (Изменён)

                                                               
Рисунок  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749820
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


archic

Послесловие…

Теряются  близкие  ,  вырвав  из  сердца  кусок,
В  чужом  ожидании  меркнут  былые  картины,
Ты  помнишь  ту  лавку  стоящую  наискосок  ?
Те  сладкие  горы  такой  долгожданной  малины

Глаза  бирюзовые  будто  бы  волны  небес,
В  том  бархате  солнца  тонули  едва  прикасаясь
Тогда  все  имело  какой-то  особенный  вес,
Всегда  возвращались,  едва  оторвавшись  от  стаи

Все  блекнет  с  годами,  едва  оставляя  следы,
Разбитые  окна  пугают  своей  пустотою,
И  лица  знакомые  так  непривычно  бледны,
В  своем  необычном  ,  но  сложенном  жизнью,  устое…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749697
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


OlgaSydoruk

Осень ночью рядилась невестою

Осень  ночью  рядилась  невестою...
Жёлтой  охрой  закрасила  всю  седину...
И  казалась  такою,такою  прелестною
В  переспело-унылом  сливовом  саду...
Меж  деревьев  бродила,..меж  чуткими  душами..
Расплетая  веночек,  рыдала  дождём...
Потому  что  морщины  -  пути  неизвестности…
Обрывается  нить  судьбоносным  мечом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749630
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


OlgaSydoruk

Осень охру выбирает…

Осень  нежность  возрождает  лёгким  росчерком  пера...
Осень  чувства  обнуляет,прикасаясь  сгоряча...
Когда  дождик  подливает  капли  горького  вина  ...
Когда  ветер  лист  кидает  в  приоткрытый  рот  окна...
Когда  свечка  догорает  и  темно  в  твоей  душе,
Осень  охру  выбирает...И  рисует  подшофе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749627
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Циганова Наталія

а когда тишина

А  когда  тишина  на  блюдечке  -
то  звенит  тишина  не  дёшево,
от  бульваров  до  сельских  улочек
провожая  остатки  божьего,
упокоенного  на  почестях.
До  локтей,  от  зимы  до  осени,
где  кому  отмываться  дочиста?  -
чьё-то  "я"  молчаливо  носим  мы.
А  когда  тишина  под  знаменем  -
то  полна  под  завязку  памятью
по  однажды  надёжно  раненным,
чьим-то  "я"  уценённым  в  памятник.
И  когда  тишина  на  совести  -
то  носители  просто  умерли
вслед  за  мёртворождённой  новостью,
что  лишь  осенью  земли  -  бурые...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749714
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Життя не завжди гладить по голівці

Життя  не  завжди  гладить  по  голівці,
І  влітку  холодом  проймає  серце.
Жбурне  обличчям  прямо  по  бруківці,
А  інколи  буває  з  гірким  перцем.

Зламати  може,  ніби  вітер,  гілку.
Чи  спалить  полум*ям,  як  дім,  дощенту.
І  крутить  смутком  тихо  темну  плівку,
Переглядаю  зі  слізьми  фрагменти.

І  вити  вовком  хочеться  від  болю,
І  духом  майже  падаю  донизу,
Але  зібравши  міцно  силу  волі,
Звільняюся  від  пут  важкої  кризи.

Печаль  проходить,  і  усе  минає.
Життя  прекрасне  в  смузі  чорно-білій,
І  душу  сонце  промінцем  торкає.
Як  птах,  я  розправляю  знову  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749597
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


НАДЕЖДА М.

Святі слова

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uySNMYNk5TU[/youtube]

О  скільки  слів    у  душах  притаїлось!
Хто    зможе    ті  слова  порахувать?
А  чи  багато  в  серці  ворухнулось,
Щоб  слово  добре  це  комусь  сказать?

А  серце  переповнене  словами,
Та  ми  їх  так  старанно  бережем.
Тримаємо,  буває,  і  зубами,
І  все  чогось  в  житті  оцім  все  ждем.

Слова  хороші  просяться  на  волю,
Ні!  ми  оце  не  хочем  зрозуміть.
(Пишаємось,  милуємось    собою)
Вони  ж  в  неволі  так  не  хочуть  жить.

Та  іноді  буваєм  такі  щедрі:
Кидаємо  на  вітер  ці  слова,
Немов  вони    родилися  в  печері,
Тоді  від  них  іде  з-під  ніг  земля.

І  ми  не  знаєм,  де  від  них  подітись.
Яке  тут  перевтілення  у  слів!
І  як  із  ними    далі  в  світі  жити?
І  світ,  немов,  від  слів  тих  скам"янів.

Нехай  слова  не  квітнуть  павутинням,
Їх  не  тримать  від  сонця,  в  темноті.
І  хай  вони  не  будуть,  як  каміння,
А  будуть  йти  від  серця,  як  святі..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749456
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Lana P.

ДО ТЕБЕ ЛИНУ, МОЯ НЕНЕ…

До  тебе  лину,  моя  нене,
Моя  країно  дорога.
Стрічає  листячком  зеленим
Гаїв  поліських  сторона.
Моя  любов  —  в  гнізді  лелеки
На  рідній  батьківській  землі.    
Близький  мій  краю  і  далекий,
Лечу  до  тебе  на  крилі
Тієї  пісні,  що  журавка
Співає  діточкам  своїм.
Знайома  кожна  їй  канавка
На  полі  ріднім  і  святім.                      13/07/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749416
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Lana P.

ЧАТУЄ ОСІНЬ

Качок  каракулі  в  польоті
Муштрують  небо  вдалині,
А  їхні  крила  у  борні,
Як  іерогліфи  сумні,
Черкають  небо  в  позолоті.

Промінчик  зачепивсь  за  воду,
Малює  кінчиком  ескіз  —
Там,  де  розкішний  верболіз,
Посеред  вигнутих  беріз,
Із  плеса  п’є  небесну  вроду.

Чубаті  хвилі  у  сплетінні,
Від  потаємної  нудьги,
Розтасували  береги,
Панує  тиша  навкруги  —
Замовкли  стогони  чаїні.

Розводить  місяць  хмари  рогом,
Їх  розриває  на  шматки,
Повзуть  туманами  плітки,
Що  літо  взуло  чобітки…
Чатує  осінь  за  порогом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749414
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Вдивляюся у долі дзеркальце скупе, розмите.

Золоторуса  осене,  несеш  щедрі  дарунки,
Дощів  по  вінця,  повні  кошики  садовини.
Вплітаєш  у  зруділі  трави  бабині  ладунки,
Невабом  кинула  мені  у  коси  сивини.

Вдивляюся  у  долі  дзеркальце  скупе,  розмите,
Строкатими  стібками  помережані  роки.
Навстіж  серце  моє,  в  однім  куті,  для  всіх  відкрите,
Навпроти  -  душа  заклякла:  "В  любові  пригорни!"

І  припадає  щиро  до  Господнього  розп’яття,
В  молитві  просить  прощення,  покуту  за  гріхи.
У  прощенні  благає  миру  за  хмільне  причастя,
Щоб  у  терпимості  кохання  в  осінь  понести.

06.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749413
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Радченко

Вранці вийшло літо бабине

Вранці  вийшло  літо  бабине  з  туману,
Падав  пасмами  йому  туман  до  ніг.
Подарує  літо  казку  чи  оману,
Залишаючи  багряно-жовтий  слід.
Скільки  ж  тих  дощів  було,  а  вже  сумуємо,
Як  побачимо  у  небі  довгий  клин
І  в  уяві  ненароком  знов  малюємо
Райдужний  калейдоскоп  тих  літніх  днів,
Що  подарували  нам  з  тобою  зустріч,
Повернувши  в  юність  нас  лише  на  мить.
Та  себе  ми  відчували  так  незручно,
Бо  давно  в  серцях  той  спогад  не  щемить.
Незнайомий  чоловік  в  літах,  геть  сивий,
Щось  знайоме  поглядом  в  мені  шукав.
Я  розгубленність  ховала  що  є  сили
В  ледь  помітній  посмішці:  Ні,  не  впізнав!
Вже  й  пошкодувала,  що  його  окликнула  —
Помилилася  й  таке  в  житті  бува.
І  в  минуле  хвіртка  тихо-тихо  хлипнула...
Й  раптом  вслід  здивовані  його  слова:
Та  невже  це  ти,  колишня  однокласниця?
Вісім  років  парта  нам  на  двох  одна
Й  сорок  сім,  що    сивиною  густо  значаться...
Хлопчик  сіроокий  і  смішне  дівча...
На  дорогах  довгих  осінь  листопадами
Вкрила  густо  тих  минулих  днів  сліди.
Вранці  вийшло  із  туману  літо  бабине,
Плив  туман  до  річки,  щоб  попить  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749397
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Зачепилася тополя вершком за хмарину.

Зачепилася  тополя  вершком  за  хмарину,
Дрібно  листячко  тріпоче  у  лиху  годину.
Дужий  вітер  розігрався,  шарпає  небогу,
Нахиляє  стан  тоненький  на  в’юнку  дорогу.

Та  дорога    біжить  степом,  де  стоять  кургани,
Височіють  свідки  сиві  звитяжної  слави.
Калинонька  червоніє  стиглими  плодами,
Наливають  грона  кров’ю,  гірчать  полинами.

Стійко  бились  козаченьки  за  волю  народу
І  до  ніченьки  глухої,  і  до  сонця  сходу.  
Не  один  упав  убитий,  обійняв  земельку,
Віддавав  життя  із  честю  за  Вкраїну-неньку.

05.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749395
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2017


OlgaSydoruk

Я твои благословила все терновые пути…

Я  твои  благословила  все  терновые  пути...
Я  иконочку  зашила  в  твой  кармашек(на  груди)…
А  себе  –  продлила  острым  только  линию  любви…
Это  было  так  не  просто,  разжимая  кулаки…
Закусив  до  крови  губы,не  спросила  у  судьбы…
Пощадит  или  загубит  мои  нежные  холсты?..
Я  твои  благословила  все  терновые  пути  -
Штормовые  океаны…И  пустынные  пески…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749290
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Елена Марс

В двадцять п*ятий день весілля

Не  троянди,  не  піони...    поросло  між  ними  зілля,
Бо  мовчали  телефони...  в  двадцять  п*ятий  день  весілля.
Почуття,  мабуть,  погасли...  тому  й  світ  -  не  кольоровий...
Жаль,  не  пишеться  завчасу  доля...  мов  роман  книжковий...
 
Так,  в  житті  таке  буває:  десь  зникає  розуміння
І  серця  не  відчувають...  вже  ніякого  сп*яніння  ...
Кажуть:  душі  не  старіють,  як  кохання  ще  тріпоче,
Тільки  вже  воно  не  гріє...  В  онімілих  днях  і  ночах...

І  з*являються  руїни  -  в  місці  сонячного  храму...
Щось  блаженне  в  душах  гине,  відлітає...  ніби,  в  яму...
Запитань  -  ріка  бездонна...  Є  обох  у  цім  провина...
Жаль,  що  холод  не  сезонний,  як  узимку  хуртовина...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749278
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 42

Этим  летом  я  успела,
(Расскажу  на  ушко  вам,)
Нарастить  родного  тела
Лишних  двадцать  килограмм!
*
Кто  в  сенях  там  шебуршится  ?  
В  холод,  в  лютую  метель!
Вот  бесстыжий!!  Не  стучится!
Прет,  как  бык  ко  мне  в  постель!
*
Нам  зарплату  задержали  ...  
Чё  там    сразу  Ох!  да  Ах!
Пояса  чуть-чуть  зажали,
Хоть  не  лопнут  на  боках!
*
Под  окошком  куст  рябины  .
Прям  качался  весь  вчера.
Взгляд  у  мужа  ястребиный,
Вмиг  заметил  там  Петра!
*
Теща  в  гости  прикатила!
Я  ж  ей  зять,  а  не  холуй,
Где  ты  лето  прокутила,
Там,  родная,  и  зимуй!
*
Мой  милок  запропастился
Нет  уже  десятый  день,
Бражки  видимо  напился,
А  подняться  с  пола  лень.
*
Кум  зашел  на  огонек!
Нет  бы  ждал  в  терновнике!
А  супругу  невдомек,
То,  что  мы  любовники!!
*
Я  пропела  Вам  куплеты
И  не  страшно,  что  с  листа!
Приготовьте  мне  букеты
Как  ни  как,  а  я  -  звезда!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749271
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


НАДЕЖДА М.

Євшан - зілля.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvDRymbgefY[/youtube]


Скотилось  сонечко  за  гори,
Затих  пташиний  ніжний  спів.
У  снах  зникає  людське  горе...
Блаженний  рай  серед  степів.

Десь  запізніла  пташка  писне,
Летить  до  рідного  гнізда.
А  вітер  так,  ніби  навмисне,
З  дерев  вбрання  тайком    скида.

А  он  маленька  річка-стрічка.
Хлюпочуть  хвилечки    в  імлі.
Все  бачить  це,  хоч  й  темна,  нічка,
Не  можуть  буть  тут  сили  злі.

Цвіте  полин-євшан  пахучий,
Відчувши  присмак  на  вустах,
Згадаєш  край    ти  свій,  квітучий,
В  думках  летиш  туди,  як  птах.

Гірка  настоянка  із  зілля:
Полину,  м"яти,  чебрецю,
І  де  тут  з"явиться  знов  сила?
Хай  вип"є  лиш  настійку  цю.

І  знову  стелиться  дорога
Додому,  в  рідні  ті  місця.
Торкнеться  серця  так  тривога:
Заплачеш  ти  від  каяття.


.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749219
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Новоградець

Земля

Летить  по  колу,  крутиться  планета,
Невпинно  мчить  простором  льодяним,
І  на  орбіті  круглим  силуетом
Відблискує  промінням  голубим.

Зима  зміняє  літо  з  кожним  колом,
З  півобертом  за  днем  приходить  ніч,
І  не  злічити  з  точністю  ніколи
Відмотаних  у  Всесвіті  сторіч.

Летять  сусідки  поруч,  ледь  жевріють,
Планети  безнадійно  неживі,
А  ти,  Земля,  лісами  зеленієш
І  тонеш  в  океанській  синеві.

В  тобі  одній,  у  зоряній  безодні,
На  рідній,  на  єдиній  і  своїй
Біліє  сніг  на  Півночі  холодній
І  в  тропіках  хлюпочеться  прибій.

Лиш  ти  гудеш  постійними  штормами
В  ревучій,  сороковій  широті
І  ти  одна  над  стиглими  хлібами
Ганяєш  вітром  хвилі  золоті.

Для  нас  ти  обертаючись,  плането,
Відводиш  час  для  щастя  і  біди
І  нас  у  незатійливих  сюжетах
Ти  зводиш  двох  в  єдино  назавжди.

Ми  день  з  тобою  знову  зустрічаєм,
В  надії  що  сьогодні  пощастить,
А  поле  диким  маком  розцвітає
І  бір  сосновий  кронами  шумить.

З  тобою,  лиш  єдиною  на  світі,
Загублені  в  космічній  глушині,
Ми  по  своїй  проходимо  орбіті,
Кружляємо  у  Всесвіті  одні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Ліна Ланська

БЕЗСИЛИЙ КРУК ШУКАВ ПОЖИВИ

Безсилий  крук  шукав  поживи,
На  спаленій  ущент  землі?
За  чорним  димом  згуки  злі
Вітри  ловили  шолудиві

І  несли  вгору,  попід  край,
Важкої  від  біди,  царини.
Зотліла  пустка,  ні  жарини  -
Хоч  онімій,  хоч  проклинай.

Сичала  в  полудень    пітьма.
На  згарищі  хіба  що  відьма
Просила  захисту  у  міді:
Хоч  би  п"ятак...але  нема.

Нема,  розплющені  дроти
Вогнем  втомились  струменіти.
Кінець,  чи  сотворіння  світу?
Кого  гукати,  йти  куди?

Самотність  знаджує  журу,  -
На  пагорбі  гніздо  лелеки,
Та  клекіт  відлетів  далеко...
Життя  відбилося  від  рук.
Шукає  пару  білий  крук.

26.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749220
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


@NN@

Пейзажно-іронічний… з серії *Іронічні… *

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
І  гра  скінчилась  не  йому  на  користь.
Над  ставом  порудішав  очерет,
А  в  осоці,  немов  вітри  боролись.

Легенько  над  водою  органзу
Холодний  ранок,  вправно,  розстеляє,
У  небі  журавлиний  лине  сум
За  рідним  домом  і  за  милим  краєм.

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
Його  Партнерка  виграла  уміло.
Сумує  понад  ставом  очерет
І  верби  в  воду  коси  опустили.
..........................................................
Та  ця  Пора  ще  довго  буде  нас
Парсуною  своєю  дивувати.
Бо  вигравши  весь  *золотий  запас*
Не  стане  у  офшорах  зберігати.

02.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749164
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


@NN@

Філософсько-іронічний… з серії *Іронічні…*

Останню  гастроль  закінчує  Літо.
Ночі  синє  шатро...Небо  в  софітах...

Сивий  Чумах  їх  загасить  під  ранок,
Сцену  укутає  в  сизий  серпанок.

Хор  цвіркунів,  що  не  спав  до  півночі,
Речі  збере...  і  у    *літерний*  скоче.

Стрімка  рудовата  пані  Охрова
Сукню  вдягне,  рукавички  шовкові,

Тихо,  скрадаючись  вийде  на  сцену,
У  подругах  в  неї  міс  Мельпомена.

Хочеш-не-хочеш,  три  дії  з  антрактом
Будеш  дивитись...  Отак  перед  фактом

Часом  життя,  не  питаючи,  ставить.
Казати  не  хочу      *  балом  хто  править  *

31.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749160
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І знов для двох феєрія любові

Злітає  потихеньку  з  поля  неба,
Сідає  рій  зірок  на  підвіконня.
Окраєць  місяця,  ріжок  -  оздоба
Самотній  в  оксамитовім  бездонні.

Блукаючи  примарою  в  безсонні,
Я  теж  одна-однісінька  чекаю.
І  голову  схиляю,  ніби  сонях.
-  Прийди  скоріше,-  я  вночі  благаю.

Вогонь  свічі  палає  філігранню,
Обвітрений  заходиш,  бачу  погляд.
Шепочуть  губи  розсип  слів  кохання,
І  відчуваю  ніжний  подих  поряд.

І  знов  для  двох  феєрія  любові,
Міцних  обіймів  теплий  кашемір.
Не  обірватись  диво-ланцюгові,
Що  нас  єднає  досі  з  давніх  пір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749127
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


OlgaSydoruk

Пока не свернула за каменный храм…

Пока  не  свернула  за  каменный  храм,
За  тенью  чужою  иду  по  пятам…
А  после  -  она  догоняет  меня...
Рукой,  прикрывая,  от  ветра  глаза...
Нет  силы  ускорить  от  страха  шаги...
Не  ела,не  пила  в  далёком  пути...
Не  время  вопросы,спеша,задавать...
И  стала  вдруг  тень  на  шажок  отставать...
Колола  осока?..Болела  нога?..
Журчала  тихонько  по  камням  вода…
В  тумане  густом  растворилась  совсем...
Я  ставни  открыла,наверное,  в  семь…
Пропели  не  все  петухи  (до  зари)...
В  прозрачных  росинках  желтели  листки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749100
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ярослав К.

Исповедь

Блаженни  чистии  сердцем,  яко  тии  Бога  узрят...  (Мф.  5,  8)


...И  тогда  чёрно-белый  рассвет  обретёт  свои  краски,
А  далёкое  небо  опять  вспомнит  цвет  наших  глаз,
Мы  забросим  подальше  давно  надоевшие  маски,
Разъедавшие  медленно  щупальцами  метастаз.

И  тогда  ледники  наших  душ  потекут  ручейками,
Глубину  их  не  сможет  измерить  уже  эхолот,
Из  сердец,  из-за  пазух  огромные  вытряхнем  камни,
И  увидим,  что  Бог  нас  по-прежнему  любит  и  ждёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749078
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ліна Ланська

НЕ ВІДКРИЮ

Не  відкрию,  не  відкриюсь,
В  душу  не  впущу,
Зроду  не  скорюся  кию,
Скіпетру  й  мечу.

Не  засклити  порожнечу
Диханням  твоїм.
Може  хто  й  замислив  втечу,  -
Не  вини  її...

Замурую  вхід  і  вихід.
Десь  у  далині
До  вечірні,  дзвони  тихо:
Ще  не  лихо,
Ні.

У  біди  своє  причастя  -
Рани  посолить.
Може  розлюбити  вдасться,
Та  знаття  б,  коли?

За  світанки,  ніч  -  розплата,  -
Вік  не  калатай.
Краще  змучене  стакато
Серця,  хоч  і  страшнувато,
Аніж  німота.

01.09.17


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749062
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Янош Бусел

Світанок…

                           [i]  [b][color="#cf1414"]Про  головне...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#121263"]Ще  темно...Селена  в  вікні  
зацікавлено  дише...
Два  подихи...Спокій...
Рука,  іще  з  ночі  забута,-

На  ній...Усе  спить...
Подих  свіжий  фіранку  колише...
Дві  жаринки...В  напрузі...
Співає  в  цвіту  зелен  -  рута...

Пригорнулась...За  руку...
Тихенько  цілує  її...
Оксамитом  пропахла  
та  мужня  і  вміла  рука...

Ще  тісніше...Йому  
мабуть  сняться  ті  перші  гаї...
Килим  моху...  І  трепет...
І  пестощів  ніжних  ріка...

Відкрив  очі...  Обняв...
Шепнув  в  вушко  ті  милі  слова...  
Запалив  хтиві  мочки..  
Жар  -  дотики...Губи...  Доріжка...

Лід  гарячий  внизу...
Іде  кругом  з  того  голова....
Як  тоді...  На  моху...
Ростуть  крила  медові  у  ліжка...[/color][/b][/i]
 

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749054
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


OlgaSydoruk

Вчера я грёзы отпустила…

Вчера  я  грёзы  отпустила...
Сбежали  грёзы  налегке...
Оставив  кисточку,чернила
И  что-то  странное  в  чехле...
Не  вдруг  и  зеркало  разбилось,
В  котором  преломлялся    свет...
Изранив  трепетное    сердце
На  пару  длинных  (смутных)  лет...
Когда  я  грёзы  отпустила,
На  небе  юный  месяц  плыл...
Жара  на  ночку  затаилась,
Но  зарождался  страстный  пыл!..
Тогда  -  звучала    сарабанда...  
Звала  к  себе  виолончель...
Чтобы  к  струне  прижались  пальцы...
И  оголился    нежный  нерв...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749047
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Світла (Імашева Світлана)

Привіт заплаканій весні

                                                                                                         *******
                                                               А  ти  спинився  -  спершу  не  впізнала,
                                                               Туману-часу  вкритого  плащем:
                                                               Невже  тебе,  мій  спогаде,  кохала?
                                                               Невже  до  тебе  бігла  під  дощем?

                                                               Разючий  дощ  пролився,  мов  прозріння,
                                                               В  ту  молодість,  наївну  і  терпку...
                                                               І  не  було  небес  благословіння
                                                               З  тобою  пити  сонячну  жагу...

                                                               Та  ми  пили,  зелені,  не  зважали  -  
                                                               І  днем  отим  осяялось  життя...
                                                               Хоч  потім  так  боліло-розпинало,
                                                               Та  не  було  жалю  і  каяття.

                                                               Ти  так  змінився  -  навіть  не  впізнала,
                                                               Минула  сном  заплакана  весна.
                                                               Це  ж  за  тобою  Молодість  ридала,
                                                               Покинута,  наївна  і  сумна.

                                                               Тепер  душа  блаженствує,  спокійна;
                                                               Якісь  слова  говориш  ти  мені...
                                                               Усмішку  шлю  отому  божевіллю
                                                               І  свій  привіт  -  заплаканій  весні.
                                                                 

                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748944
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


НАДЕЖДА М.

Я вас люблю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M
[/youtube]

Не  бійтеся  ворогів,  бійтеся  друзів.
Зраджують  друзі,  а  не  вороги.

Джонні      Депп
-------------------------------------

З  чого  почать,  писати  про  незвичне?
Немало  тем  торкнулося  перо.
Писалося  про  різне  й  про  величне,
А  скільки  раз  писалось  про  добро!

І  про  любов,  про  ту,  що  окриляє,
Про  ту,  що  з  ніг  збива  без  каяття.
Оту,  що  тобі  крила  розправляє,  
І  ту,  що  викидають  на  сміття.

Про  все  потрохи  пишем,  нас  читають,
Буває,  хтось  ще    зронить  і  сльозу.
Але  чомусь  писать  ми  пропускаєм
Про  те,  що  нас  лишає  часто  сну.

Сміливості  отут  я  наберуся:
І  пару  слів  скажу  про  ворогів.
У  кожного  вони,  мабуть,  знайдуться.
Хто  ворогів  не  мав,  той,  мабуть,  і  не  жив.

Звертаюсь  я  до  вас,  МОЇ  НАЙКРАЩІ!
Я  вам  скажу..  Повірите?  Люблю.
Вас  ненавидіти  повинна??!    Та  нізащо!
За  вас  щоденно  Богу  я  молюсь.

Я  знаю,  що  вірніші  ви,  ніж  друзі.
Мене  не  покидаєте  й  на  мить.
Тому    я  і  щаслива  в  вашім  крузі...
Не  можу  ваш  талант  я    засудить.

Хто  б  я  була  без  вас,  МОЇ  ХОРОШІ?
Ви  темами  були  моїх  віршів!
І  зараз  стоїте  ви  на  сторожі...
Та  все  ж  люблю  вас.  Інших  нема  слів!
-----------------------------------------------------

Сумно  не  мати  друзів,  а  ще  сумніше  не  мати  ворогів..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748998
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


OlgaSydoruk

А я – не впускаю стужу…

А  я  –  не  впускаю  стужу
На  пламень  со  всех  дорог…
А  я  -  открываю  душу
Из  племени  «недотрог»!..
А  я  –  незабвенным  сандалом…
До  капельки  первой  кров`и…
А  я  –  совсем  не  устала
Бродить  парапетом  любви…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748984
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Елена Марс

Ломать - это сложно

А,  всё  таки,  если  подумать,  ломать  -  это  сложно.
Хотя  и  не  тайна,  что  строить  -  намного  сложней.
Ты  в  "камешек"  каждый  как  будто  вдыхаешь  надёжность...
Надеясь,  что  станет  опорой,  по  жизни,  твоей...

Защитой,  твердыней...  Плечом,  согревающим  в  холод.
Ты  строишь  -  на  вечность,  ведомый  Господней  рукой...
Так  много  упорства,  когда  и  годами  ты  молод,
Когда  и  годами  ты  юн,  а  не  только  душой.

Чуть  позже  азарта  всё  меньше  становится  в  венах.
Страшишься,  когда  понимаешь,  что  можно  сломать,
Всё  то,  что  ты  со́здал  ,  в  чём  видел  надёжную  стену,
А  новый  фундамент  сложнее  посторить  опять...

Вот  в  этом  и  есть  философия  жизненной  правды:
Ломать  -  нелегко,  ЕСЛИ  ТЫ  НЕ  УВЕРЕН  НИ  В  ЧЁМ!
Мечта  иногда...  не  такой  и  надёжный  соавтор...
И  новое  что-то  вполне  может  стать...  тупиком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748930
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Іванюк Ірина

Плекай думки, овіяні вітрами

Мовчи!................
Плекай  думки,  овіяні  вітрами,
серед  полови  зібрані  безсонням...
На  захист  стань  святилища-осоння,-
тобі  під  силу!  Змий  лихе  дощами...

На  прю  ставай  не  з  Батьком,  а  з  собою!
І,  день  у  день,  іди  за  Ним,  спинайся...
Двобій  світів  -  чувай!  -  незриме  в  тобі...
"Нехай  воскресне  Бог!..."  -  не  озирайся.

02.09.2017р.

Осоння  -  Відкрите,  незатінене  місце,  яке  освітлюється  та  обігрівається  сонцем.  Бік  будівлі,  освітлюваний  сонцем.

Пря  -  боротьба,  битва,  суперечка,  диспут.

"Нехай  воскресне  Бог"  -  перший  рядок  молитви-екзорцизму  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748927
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Валентина Ланевич

Лягаю спати, а думка лине з вітром.

Лягаю  спати,  а  думка  лине  з  вітром
У  степ  широкий,  перекоти-поля  край.
Де  за  Кобзаревим  вірним  "Заповітом"
Колосяться  хліба,  щоб  пікся  коровай.

Щоб  пахла  через  комин  суха  скоринка
І  лоскотала  ніздрі  солодом  м’ягким.
Зміїлась  стежка  лісом,  ген,  де  криївка,
Але  без  прикриття  курився  з  неї  дим.

Дим  стелиться  ж  на  Сході  їдкий  щоночі,
Твої,  Тарасе,  нині  згадую  слова.
Україна  вільна  та  вони  пророчі,
Кров’ю  окроплена  земля,  але  жива.

Жива  звитяжно  у  боротьбі  за  волю,
Бійці  гартують  свою  міцність  на  війні.
На  постріл    -  постріл,  згубити,  щоб  сваволю,
Щоб  в  мирі  зустрічати  ранки  у  вікні.

03.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748926
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Без тебе і з тобою

Без  тебе  плачу  я  струною,
І  пісня,  наче  темна  хмара
Далеко  лине  із  журбою.
Тебе  чекати  -  мені  кара.

Без  тебе  засихає  квітка,
Хоч  дощ  періщить,  як  з  відра.
Квартира,  мов  залізна  клітка.
Невже  це  долі  підла  гра?

Без  тебе  кам*яніє  серце,
Не  бачу  я  земні  принади.
Душа,  мов  висохле  озерце.
Чарівний  світ  не  має  зваби.

І  ось...з*явився,  ніби  сонце.
Твої  цілунки  –  буйноцвіт.
Всміхнулось  щастя  у  віконце,
Люблю  з  тобою  цілий  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748923
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Циганова Наталія

пусть - она…

Кто  ж  теперь  о  тебе  помолится,  
погорелец  мой,  по  утрам?  -
на  остывшей  твоей  околице  
милосердно  построю  храм
там,  где  падали  мысли  -  спелыми,  
не  надкушенные  людьми...
где  закаты  пропахли  елями,  
колкотерпкими  от  любви.  
Чёрно-белые  звуки  капают,  
убаюкивая  судьбу  -  
безымянную  и  покатую
неприкаянную  мольбу.  
Схороню  все  привычки  в  колокол  -  
не  забудутся  даже  ей,  
с  медно-рыжим  чертовским  сполохом
чёткой  чёлочки  до  бровей.  
Пусть  -  она...
         в  новых  стенах  вымолит  -  
что  не  вынесли  воробьи.  

Я  вчера  посадила  жимолость.  
Я  простила.  
Иди.  
Люби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748915
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Валентина Ланевич

На все нас провидіння поєднало.

На  все  нас  провидіння  поєднало,
Вінчало  розум,  душі  та  серця.
Здається,  що  життя  одного  мало,
Щоби  любов  пізнати  до  кінця.

Так  спрага  жаром  денно  сушить  губи,
Твоїх  цілунків  прагне,  бо  одна.
Хай  скаже  хтось,  що  я  впилась  облуди,
Тобою  марю,  милий,  п’ю  до  дна.

Єдиний  звіт  перед  Творцем  складаю,
Він  бачить,  знає,  як  люблю,  твоя.
Кохання  в  грудях  стиснула,  тримаю,
Аби  в  обіймах    вчути:"  Ти  -  моя!"  

02.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748903
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Ol Udayko

ФАНТОМИ ЛЮБОВІ

   [i]    ...осінній  настрій  у  любові,
але  ніяк  в  фантомах  болю.  

         

[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
       

[i][b][color="#058387"]Любов,  певно,  –  найвищий  дарунок,
Що  дається  людині  в  життя!..
І  вплітається  тернами  в  руни
Те  солодке  –  до  сліз  –  почуття…

І  купаються  люди  в  любові,
Не  чекаючи  в  ній  потрясінь  
Й  покладаючись  в  долі  на  Бога,
На  його  прецедент  воскресінь.

Та  буває  –  любов  покидає,
А  чи  губиться  в  купі  проблем…
Хто  того  не  відчув  і  не  знає,
Той  не  втратив  повік  свій  едем.

Та  таких,  певно,  в  світі  немає,
Хто  б  карався  без  втрати  кохань,    
Адже  любляче  серце  –  окраєць
Тяжких  мук,  і  терзань,  і  зітхань.

…Наші  сни,  мов  фантоми  любові,
Повертають  у    прядиво  крез*
І  ведуть,  як  рабів,  за  собою,
Без  порад,  і  залагоджень  без….    

То  ж  буває  –  фантом    під  ногами,
Обійдіть  ,    не  тусайте  його…
Мо’,  там  серце  чиєсь    й  оригамі  
Викресати  з  любові    вогонь…

Поторочі…  Примари…  Фантоми…
Як  же  бути  людині  без  них,  
Коли  любляче  серце  застогне
В  сподіванні  подій  весняних  ?..  

О,  фантоми!  Фантоми  любові  –
Хай  болючі,  та...    ніжні  чини**!
Бо      серця  у  кохань  не  дубові:
Не  засуджуй  –  своє  відчини!  [/color][/b]

2.09.2017
______
*    тут  як  символ  багатства;
**тут  -  дії.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


archic

Северной столице

Гранит  без  конца  холодный
Величественные  дома,
Характер  сурово-твердый,
Исписанные  тома

Истории  бесконечной,
Видавшей    имперский  час
Остался  бы  здесь  навечно
Но  кто  обвенчает  нас?

Промозглости  север  дальний
Под  серостью  старых  рам,
Как  будто  бы  сшит  из  стали,
Всевидящий  город  -  храм.

Брусчаткою  вековою  
И  песней  ночных  мостов
Проникся  к  тебе  душою
Теряясь  среди  зонтов.

Вернусь  в    ледяную  стужу,
Не  будь  же  ко  мне  так  строг
Ты  южную  спас  мне  душу,
Сквозь  сотни  чужих  дорог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748849
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


OlgaSydoruk

Не назустріч мої кроки…

Не  назустріч  мої  кроки…
Не  з  тобою  -  прірва-ніч…
Не  скуштуєш  того  соку
Ти  ніколи  віч-на-віч…
Не  твоє,  напевно,щастя  –
Моє  серце  –  не  твоє…
Правду  кажуть  на  причасті…
А  несказане  –  пусте…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748841
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Мелодия осени

М-елодии  дивной  осени
Е-два  проникают  звуки.
Л-етают  ласточки  в  просини,
О-ткрыты  небесные  руки.
Д-еревья  оделись  в  багрянец
И  золота  лучший  наряд.
Я-вились  на  медленный  танец,  

О-сыпится  листьями  сад.
С-олист  ветерок  заиграет,
Е-ловый  закружится  лес.
Н-октюрн  волшебством  обладает,
И  дождик  прольётся  с  небес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748837
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Ліна Ланська

ОСІНЬ


Обійми  мене  синій  туман,
Заплітаючи  коси  не  сосен,
А  мої,  хоч  мене  ще  нема,
Тільки  крапелька  стукає:  осінь...

Обійми,  розливаючи  тінь.
Спеленіло  бентежно  осоння,
Розсипаючи  шепіт  мигтінь.
Я  ж  бо  поряд,  хоча  і  стороння.

Обійми,  не  надовго  прийду,
Поки  серпень  зневажний,  плаче,
Поки  сонце  не  стишить  ходу,
Заблукавши  у  любощах,  наче...

29.08.17





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748828
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


OlgaSydoruk

Сивим димом ніч гірчить…

Гілку  м"ятки,горобини  
І  листочок  полину
Ти  у  сни  завжди  приносиш  –  
Полум"яні  восени…
Ще  чекаю…І  приходиш…
Обіймаєш  і  тремтиш,
Наче  вперше…Чи  в  останнє...
Не  спинити  тую  мить...
Твої  губоньки  солодкі,
Як  той  спасовий  медок…
Шаленію,як  голубиш…  
А  до  прірви  –  лише  крок…
Двом  туман  біленьке  стелить…
Сивим  димом  ніч  гірчить…
Відкриваю  очі,леле…
Чомусь  серденько  щемить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748794
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


@NN@

Жартівливо-іронічне … з серії *Іронічні…*

Серпнева  спека  в  вересневу  літеплінь
Перетекла,  мов  котик  мружить  очі.
Ще  Вересню  в  права  вступати  лінь,
Він  би  на  морі  десь  побув  охоче.

Та  поспішає  Осінь  -  бестія  руда,
До  рук  хуткіш  перебирає  віжки,
Така  вертлява  ставна  молода,
Демонстративно  взула  босоніжки.

Нехай,  іде...  Це  перші  кроки  навісні,
А  далі,  Пані,  треба  взуть  галоші.
Тепло  вам  буде  снитись...  уві  сні,
Ви  неситесь  до  білої  пороші.
.........................................................
Я  чимось  схожа  на  оцю  Руду  -
Сама  усьому  хочу  раду  дати,
Іще  коней  спиняю  на...  ходу,
Іще  скалу-(знання)  берусь  *лупати*.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748758
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


OlgaSydoruk

Если помнишь мои глаза…

Я  одна  коротаю  вечер...
Сиплый  голос  поёт  о  любви...
Я,наверно,горячая  свечка  -
Обжигаются  мотыльки...
Опускаются  наземь  туманы,
Разливаясь  парным  молоком...
Доливая  р`осы  в  стаканы:
Для  двоих  (на  сейчас  и  потом)...
Я  росой  напою  и  душу!..
Столько  силы  дыханьем  отдам!..
Если  слёзы  мои  осушишь...
Если  впустишь  за  верою  в  храм...
Если  только  узнаешь  голос...
Если  помнишь  мои  глаза...
Золотистый,поспевший  колос
И  лазуревые  небеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748756
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

Пока не подожгли свечу…

Пока  не  подожгли  свечу,
Наверное,  не  знали  -
Как  самый  лёгкий  ветерок
С  тем  пламенем  играет...
У  тени  -  длинная  рука...
Несмелого  пугает....
А  белый-белый  мотылёк
В  нём  заживо  сгорает..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748754
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Циганова Наталія

было-не было…

Было-не  было  счастье  болью,  
зыбью  -  явь,  пробужденье  -  сном.  
Ярких  радостей  поголовье  
уместилось  бы  под  зонтом,  
время  -  писанная  зануда  -
удивилось  до  пары  фраз    
и,  недавно  случившись,  чудо  
вдруг  потопало  в  первый  класс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748719
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Олена Жежук

Ну ось і здрастуй…

Ну  ось  і    здрастуй...  Моя  люба  осінь.
Так  несміливо  стукаєш  в  вікно.
Яка  ж  ти  юна…    зеленоволоса,
З  дощем  на  віях,  з  вітром  заодно.

Зажди…    хвилинку…  Я  тебе  змалюю
У  світлі  щастя,  радості  й    краси.
Барвисті  думи,  розкіш  золотую,
Легку  печаль  листочком  до  коси.

Ти  літ  моїх  нестримних  позолота,
Любов,  утіха,  радість  і  журба…
І  спраглої  душі  найвища  нота,
Неспитих  дум  надія  голуба.

В  тобі  сховаю  душу  поза  часом,
В  роздоллі  мрій,  в  блаженстві  почуттів.
Тобою  вражена...    ділитимуся  щастям
В  картинах,  у  віршах,  а  то  й  без  слів…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


НАДЕЖДА М.

Осінній сум

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mFu_iDrGCx0
[/youtube]

Осінній  сум...З  чим  можна  порівняти?
Чому  душа  сумує    і  болить?
Кому  вона  все  може  розказати,
З  ким  може  біль  осінній  поділить?

За  літом  ти  сумуєш,  добре  знаю.
Невже  у  тебе  мало  так  тепла?
Та  я  тобі  тут,  душе,  нагадаю:
Його  ти  ще  від  літа  берегла.

Осінній  сум...  він  ніжний  і  тендітний.
За  це  тебе  не  буду  я  винить.
Душевний  смуток  осені  подібний,
Промінчиком  зажури  струменить.

Нудьга  осіння  котить  берегами
Тієї  річки,  що    зовуть  життя.
І  кожен  з  нас  своїми  йде  шляхами,
Та  хай  іржею  не  заб"ються  почуття.

Я  дякую,  душе  моя,    за  те,
Що  можеш  ти  радіти  й  сумувати.
Ти  взнала  у  житті  оте  святе,
Що  можна  просто  щастям  називати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748679
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Світла осінь

Вже  минула  літа  теплота,
І  танцює  вальс  невпинна  осінь.
Не  зважає  дама  на  літа,
Липою  всміхнулась  жовтокоса.

Світла  осінь  поки  без  дощів.
Видно  в  небі  чисту-чисту  просинь.
Листя  в  позолоті  у  кущів  -    
Осені  багряний  щедрий  розсип.

Яблука  рум*яні  у  садках,
Грона  розпустила  горобина,
І  строкаті  квіти  у  рядках...
Зашарілись  ягідки  шипшини.

Осінь  ліс  чарує,  луг  і  гай.
Листя  шелестить  від  пісні  вітру.
Радісний  і  милий  серцю  край
Одягнувся  в  осені  палітру.


(  Фото  моєї  липи.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748546
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Радченко

Хризантеми

За  вікном  пейзаж  осінній,
А  в  душі  —  весна.
Я  ловлю  твій  погляд  синій,
Шепочу  слова:  
"Дай  нам,  Боже...Дай  нам,  Боже...
Осінь  перейти
І  нехай  нас  не  тривожать
Болей  холоди.
Наша  осінь  непомітно
До  зими  іде.
Де  весна  і  де  вже  літо?
Листя  золоте
Наших  днів  збирає  вітер
І  жбурля  в  "було".
Хризантеми  пізні  квіти
В  пелюстках  тепло
Зберегли  і  так  яскраво
Квітнуть  восени.
Дні  біжать  за  обрій  жваво
І  вертають  в  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748551
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

Вот и повеяло запахом осени…

Вот  и  повеяло  запахом  осени...
Грушею  сладкою(сушенной)до  черноты...
Листик  смородины  станет  красивой  закладкою...
И  вдохновением,если  когда  -  то  найду…
Что  -то  такое  в  той  осени  есть  невозвратное  -
Грустное  очень,..как  сон  на  снегу…
Но  почему-то  такое,такое  приятное…
Словом  одним  передать  не  могу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748536
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

На тридцать первой секунде ночи…

На  тридцать  первой  секунде  ночи
Покинул  сон...  Открылись  очи...
Забилось  сердце  в  тревоге  птахой
И  вырывалось  с  объятий  страха...
Слеза  катилась  тропой  приметной
Под  ретро  –блюз…Вивальди  «Лето»...
На  тридцать  первой  секунде...света...
Спасибо,Господи,за  это…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748537
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Ліна Ланська

* * *


Думаєш,  вчепишся  в  небо,  як  стане
Десь  голосити  принишкле  пташа?
Виросте,  дасть  і  не  раз,  відкоша.
Не  поспішай  злу  співати  осанну,  -
Влучить  самотність  -  безлика  лівша,

Кине  з  кадила    ядучого  диму,    -                    
Бо  не  горіти,  як  спалена  вже.
Може  надію  коли  й  запряжеш,
Не  хомута  накидаючи,  -  схиму?
Довго  не  мнись,  -  божевілля  ірже.

Випусти  марення  на  пасовисько,
Сонячні  леза  затиснуть  туман.
Скривджене  зерня  зійде  крадькома,
Лагідне  небо  нахилиться    близько,
Кине  веселку  -  заплаче  пітьма:
"Щезни  навіки  заброда  німа..."

25.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748541
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Serg

Надворі - літо, в серці – осінь.


Надворі  -  літо,  в  серці  -  осінь,
Моя  оспівана  печаль,
Журбу  несе  і  тихо  просить
Сумну  накинути  вуаль,
А  сірі  хмари  давлять  в  груди,  
Хміліє  вечір,  наче  сон,
Химера    блискавки  причудно
Малює  образ  за  вікном...

Навіщо  вітер  свище  в  полі
Й  гне  цвіт  кохання  до  землі?
Чому?,  -  питаю  я  у  долі,
Така  незвична  біль  мені?..
А  думка  римою  співає
Без  зайвих  хитрощів  й  потуг
І  знов  лірично  осідає
На  білий  світ  із  рівних  смуг...

Невже  ця  мить  в  мені  настала,  -
Кохання  й  вічної  журби?
Не  розчинилась,  не  пропала
У  повсякденності  юрби?
І  надихає  відчувати
Прекрасних  дум  величну  суть,
Щоб  мати  право  написати
Картини,  що  в  мені  живуть...

Так  хочу  вірити  у  чудо,
Не  можу  серце  зупинить,
Кохає,  вилітає  з  грудей
Бажає  птахою  злетіть!
Та  я  давно  вже  це  умію...
Скидаю  сумніви  у  піч...
Хай  Віра  наші  душі  гріє
І  в  світлий  день  і  в  темну  ніч!

31.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748520
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Валентина Ланевич

Тільки життя дається раз прожити.

Відпочивають  ластівки  на  сонці,
Вмостившись  чинно  на  підвішених  дротах.
Стукоче  дятел  на  малій  сосниці,
Закукурікали  аж  півні  на  плотах.

І  відізвались  здалека  сороки,
Скречокуть  у  вільсі  густій  навперебій.
Пастух  на  стадо  гейкає  з  толоки,
У  кожного  із  них  своя,  умовна  ціль.

Тільки  життя  дається  раз  прожити,
Якої  б  не  досяг  в  польоті  висоти.
Не  сип  з  руки  ти  бруду  до  криниці,
Котра  дала  напитись  чистої  води.  

31.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748504
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

Сегодня ночью голос звал…

Изменённый

Сегодня  ночью  голос  звал...
И  я  его  узнала...
Дорогу  взглядом  указал...
Босая  побежала...
По  полю  бесконечно  шли...
Потом  -  оврагом  старым...
За  поворотом  (у  сосны)
Нечаянно  устала...
Дрожали  оба...От  росы...
Среди  колосьев  смятых
Следы  оставили  свои…
Там  сладко  пахло  мятой...
А  с  первым  солнечным  лучом
В  бреду  проснулось  эхо...
И  окликало  за  плечом  -
"Ты  где  ?..Ты  где  ?..Ты  -  где  -то?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748487
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 01.09.2017


OlgaSydoruk

Касание лунною дорожкой

Изменённый

Касание  лунною  дорожкой  -
Подкожный  трепет  мотылька...
Изгибы  тела  дикой  кошки  -
В  горячем  пламени  огня...
Волна  -  желанного  цунами...
Глаза  -  за  шторами  ресниц...
У  чувств  свои,наверно,гаммы,
Когда  -  не  ведают  границ...
Для  них  запреты  неуместны  -
Они  вдвоём(на  ложе  сна)...
Тогда  и  таинство  прелестно,
Когда  бурлящая  река...
Когда  искусанные  губы
Распробуют  сладчайший  мёд,
Горчинка  нежного  пачули
С  височной  вены  упорхнёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748485
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 01.09.2017


КВолынский

Дочери

Кем  же  ты  будешь,  малютка,
Что  тебя  ждёт  впереди?
Жизнь,  превращённая  в  шутку,
Прервана  вздохом  судьи;
Может  -  счастливые  годы,
Может  –  военные  дни,
Кем  же  ты  будешь,  малютка,
Что  тебя  ждет  впереди?


Осенью  поздней,  в  ненастье,
Ты  рождена  –  и  живи.
Только  семейною  честью
В  жизни  своей  дорожи.
Знай,  что  в  тебе  моё  счастье!
Знай,  что  ты  -  сила  Любви!
Осенью  поздней,  в  ненастье,
Ты  рождена  -  и  живи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671810
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 01.09.2017


КВолынский

Ожидание.

Изнежилась  в  поле  берёзка
В  ночной  тишине,  сладким  сном…
Травой  зарастает  дорожка  -  
Тоскою  щемит  за  окном.

И...больно,  как  ноет  печёнка,-  
Разлука  терзает  тайком...
Грустит  и  печалится  жёнка
За  милым,  своим  моряком.

А  ветер  тихонько,  устало,
Верхушку  качает  крылом.
Забава?..  Забавы  здесь  мало  –  
То  жизнь  просыпалась  кругом.

И  этой,  осенней  порою
Господство  его  велико:
Развеет  туман  над  водою,
И  плач  разнесёт  далеко.

Прохладою  тянет  ночною…
Всех  будит  рассвет  не  спеша.
Не  сохнет  слеза  над  щекою  -
Так  горько  рыдает  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748481
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 01.09.2017


Олена Жежук

І знову синьо-синьо…

За  обрієм  вечірній  промінь  зник,  
Що  цілував  рожеві  роси  в  травах…
І  стеле  ніч    з  перлинами    рушник,  
У  синій  смуток  кутає    заграви.

Сховалися  несказані  слова
В  крилату  пісню  на  твоїм  зеніті.
А  синій  смуток  плечі  укрива
Найкрасномовнішим  мовчанням  в  світі…

Згасає  вечір…  Тихне  радість…  сум.
Та  стільки  неба,  стільки  неба  з  нами!
На  струнах  вітру  сни  вечірніх  дум
Сплітаються    з  вечірніми  піснями…

Чому  ж  так  сумно  в  цю  щасливу  мить?
Чому  так  синьо-синьо  пахнуть  трави?
Тому  що  у  серцях  наших  звучить
Роздолля  мрій  осінньої  уяви…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748178
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Радченко

Не треба слів, мені і так все зрозуміло (акро)

[b]Н[/b]е  треба  слів,  мені  і  так  все  зрозуміло.
[b]Е[/b]спресо  твій  нетронутим  холоне.

[b]Т[/b]и    погляд  свій  відводиш  вперто  і  невміло,
[b]Р[/b]ука  твоя  у  скартетині  тоне.
[b]Е[/b]клер  на  дві  я  розломила  половинки,
[b]Б[/b]ананів  ніжний  запах  й  апельсинів.
[b]А[/b]  в  фреші  плавають,  вмираючи,  крижинки.

[b]С[/b]умують  на  стіні  дві  тіні  дивні.
[b]Л[/b]аскавий  вітер  трога  голубу  фіранку
[b]І[/b]  з  столу  здув  серветку  ненароком,
[b]Ві[/b]н  кофе  куштував    з  твоєї  філіжанки,

[b]М[/b]ожливо,  частувався  він  і  соком.
[b]Е[/b]кстерном  я  здаю  екзамен  розставання,  
[b]Н[/b]е  вивчений  квиток  мені  дістався
[b]І[/b]  над  невмінням  обірвать  твоє  мовчання

[b]І  [/b]врятувати  зараз,  в  мить  оцю,  кохання

[b]Т[/b]ак  боляче  мій  сумнів  знов  втішався.
[b]А[/b]  ти  дивився  у  вікно,  про  час  забувши.
[b]К[/b]ого  чи  що  побачить  так  хотілось?

[b]В[/b]же,  мабуть,  викреслив  ти  наші  дні  минувші,
[b]С[/b]ьогодні  зрозуміла  я  —  наснилось.
[b]Е[/b]легія  кохання  обірвалась  нишком,

[b]З[/b]вучить  в  серцях  мелодія  розлуки.
[b]Р[/b]анкове  сонце  кутається  в  хмари  трішки,
[b]О[/b]брамлені  рожевим  хмар  перуки.
[b]З[/b]атих,  приліг  на  підвіконня  тепле  вітер,
[b]У[/b]крало  спокій  мій  твоє  мовчання.
[b]М[/b]алюють  спогади  все  те,  що  час  не  витер
[b]І[/b]  ще  не  народилися  питання.
[b]Л[/b]укавить  серце  і  само  себе  вмовляє:
[b]О[/b]сь  ще  хвилинка...  й  сонечко  засяє.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748434
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Девятый вал

Поднялся  ночью  шторм  на  тёмном  море,
Неистово  ревел,  крушил,  ломал.
Кипели  волны  на  таком  просторе.
Корабль  в  могучем  шквале  выживал.

Погибло  много  моряков  в  пучине.
Мужчин  осталось  пятеро  всего.
Вцепились  за  обломки  мачты  длинной,
В  воде  спасали  друга  своего.

Девятый  вал  -  волна  из  бездны  ада,
Стеною    грозно,  бурно  надвигалась.
Стремительно,  сильнее  водопада,
Но,  веря  в  Бога,  моряки,  держались.

Проник  луч  солнца  в  синие  глубины  -
То  вспыхнул  ярко  в  темноте  рассвет.
На  гребне  яростной  морской  пучины.
Остался  золотистый  его  след.



По  картине  художника  И.  К.  Айвазовского  "Девятый  вал".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748446
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


ТАИСИЯ

Осень - свадебный сезон

Я  внешне  не  подам  и  виду…
Купаюсь  в  бесшабашном  счастье.
Внутри  же  чувствую  обиду  -
Крадётся  осень…и  ненастье…

О,  как  же    избежать      разлуки?
Душа  моя  к  ней  не  готова…
Всё  лето  мы  не  знали  скуки  –
Мы  увлеклись!    Но  жизнь  сурова!

Не    в  силах  нам  с  тобой  расстаться!
Мы  друг  без  друга  жить  не  сможем.
Есть  выход  –  браком  сочетаться!
И  в  этом  осень  нам  поможет!

Ведь  осень  –  свадебный  сезон!
Рецепт  поистине  –  пустяк!
Не  хочешь  быть  как  Робинзон?  
Пора  забыть,    что    холостяк.

30.  08.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748437
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Закрывает лето знойную страницу

Ароматом  ягод  баловало  лето,
И  морской  волною  охлаждало.
Пролетело  мигом,  будто  бы  кометой,
Солнцем  ясным  и  дождём  дышало.

Большеглазые  цикады  стрекотали,
Крыльями  шуршал  в  траве  кузнечик.
Луговой  ромашкой,  маком  звали  дали,
И  бежали  мы  с  тобой  на  встречу.

Захотелось  лето  задержать  на  время,
Наслаждаться  сказкою  фруктовой.
Любоваться  солнца  яркой  диадемой,
Зеленью  полей,  лугов  ковровой.

И  встречать  с  тобою  нежные  рассветы,
И  смотреть  на  тихие  закаты...
До  чего  ж  прекрасным  было  наше  лето!
Стали  мы  его  тепла  фанаты.

Закрывает  лето  знойную  страницу,
Вот  и  осень  лисья  на  подходе.
Я  беру  изысканной  любви  частицу.
Что  же  ждёт  на  новом  повороте?

Красками  тепла  наполнит  осень  листья,
Рыжая  изюминка  в  природе,
Давних  чувств  души  умелая  стилистка.
Вдохновенье  наше  -  в  позолоте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748215
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Радченко

Горіховий Спас

Хліб  печуть  сьогодні,  в  Спас,
Пироги  з  родзинками.
Журавлям  у  вирій  час,
Ластівки  краплинками
У  високім  небі  вже
Слідом  зазбиралися.
Спас  Горіховий  іще
Хлібний  називається.
Заверша  Успенський  піст
Хлібний  Спас,  Горіховий.
В  ньому  особливий  зміст  —
Поле  вродить  житніє.
Буде  взимку  хліб  і  квас
І  родинний  затишок.
Літо  завершає  Спас
І  тепла  вже  залишок,
Бо  і  ранок,  та  і  ніч
Віють  прохолодою.
Літо  й  осінь  пліч-опліч
Йдуть  ходою  гордою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748259
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


НАДЕЖДА М.

Осінь для двох. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]


Не  сумуй  так,  вітре,  в  полі:
Літо  догора?
Налітаєшся    вдоволі:
Осінь  це  -  пора,

Коли  інший  цвіт  навколо,
І  пройде  жара.
Сонце  гріє,  але  кволо.
Прийде  ще  й  хандра.

Що  тобі?  Не  піддавайся,
Не  складай  ти  крил.
У  польоті  залишайся,
Скільки  хватить  сил.

Тільки  людям,  їм  складніше:
Дай  душі  тепла.
Одне  слово  найніжніше,
Цю  хандру  здола.

І  всміхнеться  радо  серце:
Осінь  -  не  зима.
І  думки  зігріє  сонце:
Скоро  все  ж    весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748279
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Ліна Ланська

НЕ…



У  лицемірстві  НЕ  втопись,
Хоч  і  мілка  та  ополонка,
Та  лід  крихкий,  так  тонко-тонко,
Що  крок,  то  -  хрусь!..впадеш  кудись.
У  лицемірстві  НЕ  втопись.

У  сни    прочинений  тунель,
Вогонь  в  кінці  немилосердний
Та    крига  в  серці...  Де  ті  Герди,
Як  вийти  їм  із    підземель?
У  сни    прочинений  тунель.

Удосвіта    й  меди  гірчать,
Якщо  застукає  прозріння,
І  день,  як  ніч,  колись  і  нині,  -
Душа  згорає,  як  свіча...
Удосвіта  й  меди  гірчать.

Усі  слова,  НЕ  просто  так.
Всі  зустрічі  -  серцям  домівка.
І  вірші  наші  -  кіноплівка:
За  кадром,  фрагментарно,  -  знак!
Надійна  почуттям  криївка.
Усі  слова  -  НЕ  просто  так.

У  лицемірстві  НЕ  втопись.
НЕ  королева,  -  покоївка,
Слова  -  безсилля  облямівка,  -
У  порожнечі  власний  зиск...

Засліплює  всевладдя  блиск?
У  лицемірстві  НЕ  втопись.


13.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748339
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


OlgaSydoruk

А мне никто, никто не нужен…

Ещё  не  время  зимней  стужи…
Грядёт  осенняя  пора…
А  мне  никто,  никто  не  нужен…
Лишь  те  -  манящие  глаза…
А  мне  приснилось  –льдинки  в  лужах…
И  в  ртутном  инее  трава…
И  голос  бархатный  -  простужен…
Охрипшим  эхом  с  далека…
Я  флиртовала…Ну  и  что  же…
Ничто  не  значат  те  слова  -
Ведь  мне  никто,никто  не  нужен…
Но  я  не  сплю,когда  она…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748341
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А між нами кілометри

Чорноока  нічка  розпустила  коси,
Місяць  тихим  смутком  зазирає  в  душі.
А  між  нами  кілометри,  хмарочоси.
Океан  бездонний  і  не  видно  суші.

Лиш  тебе  я  наче  років  сто  чекала.
Пагони  любові  протяглись  магнітом.
Це  кохання,  ніби  опера  з  Ла  Скали.
Зірка  щастя,  астероїд  Геракліта.

А  до  зустрічі  вже  часу  небагато.
Навіть  світ  увесь  принишк  давно  в  чеканні.
Перейдемо  знову  вулканічне  плато.
Ніжно  стеблами  сплетемося  в  жаданні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748361
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Елена Марс

Минає іще одне літо

Минає  іще  одне  літо,
Іде  із  життя  назавжди.
Летить,  без  зупину,  мов  вітер,
За  обрій,  в  незнані  світи...

-  Куди  поспішаєш,  утіхо?
А,  зрештою,  йти  тобі  час.
Залиш  мені  -  спомином  тихим  -
Найкраще,  що  було  у  нас:

Світанки,  де  серце  натхненно
Про  мрії  співало  пісні,
Про  всі  почуття  сокровенні,    
Які  народились  в  мені.

Щоб  гріли  мене  у  години,
Де  знову  відчується  щем,
В  моїх  потаємних  глибинах,
Як  осінь  заплаче  дощем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748365
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Кохання наше - то земне багатство

Твоє  кохання  -  діамант  коштовний.
Прозорий  "  чистої  води"  карат.
Алмаз  душі  із  сонячної  штольні,
Яскрава,  світла  арія  з  кантат.

Німію  від  гарячої  любові,
І  від  обіймів  тану,  ніби  сніг.
Дивлюся  в  очі  рідні  волошкові.
Казковий  сильний  мій  єдиноріг.

Палає  у  моїй  душі  багаття.
І  розумію  все  із  півтонів.
Кохання  наше  -  то  земне  багатство,
Тепло,  що  зігріває  і  без  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747585
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Валентина Ланевич

Душею чистою горнусь до тебе враз.

Вслухаюся  у  осінь,  у  журавки  крик,
Що  у  високім  небі  поглинають  хмари.
П’янить  беззахистно  спокуси  базелік,
Серцем  своїм  ввібратися  у  твої  чари.

Відкинути  на  все  черговий  падолист,
В  любові  оксамиту  викупати  тіло.  
За  дальнім  рогом  зачекає  букеніст,
Сонце  яснить,  кохай,  доки  не  зсутеніло.

Кохай,  жадання  б’ється  в  стрілки  стук,  у  час,
Отим  тремтінням  лона  звабливим  кінечно.
Душею  чистою  горнусь  до  тебе  враз,
Твою  відчувши,  я  твоя  беззастережно.

23.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747560
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Ol Udayko

СЛОВО

               [i]Всім,  хто  словом  
               творить  правду  і  
               красу  на  землі...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]

[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить  –
Живе  дивовиськами  й  повним  животом…  
Й  не  йде  у  голову:    еллін  ти,  чи  ти  арій  –
Миліше…  гратися  біля  ТВ  з    котом…

І  тільки  десь  один  
із  кільканадцять  тисяч,  
Що  має  інтерес  до  словникових  крипт,
Завити  може  враз  на  зо́рі  чи  на  місяць,  
Коли  душа    у  нього  словом  заболить.

Відтак  отой  один  із  
кільканадцять  тисяч
Шукає  і  знаходить  слово  рідне  те,
Аби  на  чільне  місце  у  душі  повісить
Як  талісман,  як  символ  віри,  як  святе…

А  що,  як  ненька  
Україна  в  небезпеці,
Й  один  хоча  б  із  кільканадцять  –  не  в  борні?..
Нехай  ваш  словотвір  звершить  мажори  з  терцій  –  
І  той  один  в  бою  вже,  на  баскім  коні!

Й  хоча  б  одно  
велике  та  заснуле  серце,
Розчавлене    лихим  тромбозом    сьогодень,  
На  кардіографі  від  слова  стрепенеться,
Додай  йому...  аудиторію  й  пісень…

…Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить,
Не  клеїть  вчинкам  і  чуттям  своїм  окрас…
Та  слово  те,  буває,  пестить…  А  то  –  вдарить...
Та  так,  що...  у  тартарари  –  іконостас![/color][/color][/b]

25.08.2017[/i]  
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Потусторонний

Уходит лето.

В  который  раз,  бросая  нас,  
уходит  лето.  
Уже  осенняя  видна  
в  дождях  вендетта.

Как  будто  не  было  его.  
Оно  приснилось.  
Уходит  лето  на  погост  
зиме  на  милость.

Оставив  яркий,  тёплый  след  
воспоминанья.  
Как  много  кануло  тех  лет
с  обрыва  камнем.  

Лежат,  покоятся  на  дне,  
покрывшись  илом.  
В  нездешней,  сказочной  стране  
с  названьем  «было».

Опять  скрипит  на  вираже  
виток  спирали.  
-Эй,  лето,  помнишь,  как  уже  
здесь    умирали?!  

Как  обескровленные  мы  
ползли  сквозь  зиму.
А  смерть  на  кончике  зимы  
шагнула  мимо…  

Оставив  тёплые  сердца  
весенним  ласкам.
Ты  воскресаешь  без  конца  
добром  из  сказки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747727
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Радченко

За вікном шепоче дощ (акро)

[b]З[/b]а  вікном  шепоче  дощ,
[b]А[/b]  про  що,  не  зрозуміло.

[b]В[/b]ін  по  вулиці  біг  вздовж
[b]І[/b]  швиденько,  і  сміливо.
[b]К[/b]раплі  бісером  на  склі
[b]Н[/b]авмання  зібрались  в  низку.
"[b]О[/b]сінь,  —  ти  сказав  мені,  —
[b]М[/b]оже,  ще    не  так  і  близько.

[b]Ш[/b]елестить  зелений  лист  —
[b]Е[/b]пізод  серпнево-літній.
[b]П[/b]одивись  на  дальній  ліс  —
[b]О[/b]дяг  ще  зелено-світлий.
[b]Ч[/b]ом  повірила  дощу?
[b]Е[/b]й,  не  треба  сумувати.

[b]Д[/b]иким  медом  пригощу..."
[b]О[/b]світило  сонце  хати  —
[b]Щ[/b]езли  хмари  волохаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747530
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Eva1904

Знаешь мама, как больно…

знаешь  мама,  как  больно  мне  было  стоять...  
там  в  конце  коридора  затравленной  мышью  в  углу...  
и  смотреть  в  пустоту,  когда  надо  бы  только  кричать!  
когда  надо  бы  выйти  за  дверь  в  эту  тёмную  мглу...

когда  сердце  за  миг  мне  сдавило  десяток  пластин
из  тугого  метала,  как  в  камеру  село  оно...
ведь  уже  никогда  не  забыть  мне  до  самых  седин,  
как  тогда  все  прекрасное  молча  упало  на  дно...  

я,  конечно,  сумела...  конечно,  смогла  оправдать
я  так  сильно  боролась  за  эту  "нормальность"  семьи...  
только,  знаешь,  одно,  ты,  наверно,  не  сможешь  понять,
что  теперь  мы  по  жизни,  как  будто  напротив  стоим.  

я  осталась  жива  и,  ты,  знаешь,  спасибо  скажу,  
что  я  знаю  насколько  по  жизни  могу  быть  сильна!  
я  ведь  этому  миру  так  много  любви  покажу,
у  меня,  понимаешь,  большая  в  душе  глубина...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747680
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Потусторонний

Для кого стихи искусство? (одной женщине поэту)

Для    кого    стихи    искусство?
Вновь    на    раны    сыплешь    соль.
Без    стихов        на    сердце    пусто,
со    стихами    в    сердце    боль.
Хочет    вновь    освободиться
отягчённая    душа.
Слёзы    вымыли    ресницы,
продолжая  орошать,
всё  вокруг  дождём  солёным.
Сладко  съёжилось  в  груди
счастье  ёжиком  влюблённым,
будто  море  впереди.
Вновь    останутся    разводы,
вновь    бумага    стерпит    всё.
Потому,    что    от    природы    
вдохновение    твоё.
Потому,    что    органична
эта    сладостная    боль.
и    ужасно    прозаична
ваша  женская  юдоль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747628
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Lana P.

ЗАНІЖЕНА ОСІНЬ

Пустотлива,  заніжена  осінь
Від  літневих  видінь  зорепаду,
Віддалася  вітрам,  не  назовсім,
Відшукала  в  спокусі  розраду.

Притулялась  до  сонячних  ласок,
А  вони  —  що  не  день,  то  скупіші,
Начіпляла  оранжевих  масок,
Та  не  стала  від  цього  мудріша.

Хоч  красива,  але  ненадійна  —
З  вітровієм  кричить  стоголоссям…
Її  влада  —  коротка,  рушійна...
Золотим  заштормила  волоссям.            8/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747379
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Владимир Зозуля

Осень и море

Ах,  осень-осень,  чувство-чувство  –
Еще  горя,  еще  любя  –
Как  переполнено,  как  пусто
Предощущение  тебя.

Под  ветра  стон  и  крики  чаек,
Сквозь  неба  хмурый  окоём,
Во  всём,  на  всём  предощущаю
Уже  проклятие  твоё.

О,  жизнь  и  смерть,  о,  море-море!
Шипит  волна,  гремит  прибой,
И,  то  ли  плача,  то  л