Художники не вміють пробачати,
Бо кожний спогад - то сумна картина.
І тільки в ній молитись чи кричати
Дозволить серцю сіра павутина.
Холодна осінь фарби підбирає,
Щоб все згадалось і здригнулось знову.
Так безпідставно, без вини карає,
Грабує спогад гамму кольорову.
Художники не вміють пробачати.
Безмежна галерея злої ночі
В німих руках, і нічого втрачати,
Тому у них такі самотні очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108812
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 12.03.2009
Я вже не знаю скільки часу
З пори тієї знов минуло.
І скла уламки так невчасно
Перед очима промайнули.
Як із душі краплинки крові
Стікають вниз разом з сльозами,
Чужі, нерідні, втім чудові
За спинами уже з ножами.
Стоять, чекаючи на тебе,
Мене давно вже дочекались.
І в журавлях осіннє небо
Вже іншим нечужим дісталось.
Я промовчу, кричати пізно,
А інші все: „ Якого біса?! „
Фінал до серця надто тісно.
Аплодисменти. Все. Завіса...
2004 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97129
дата надходження 10.10.2008
дата закладки 25.02.2009
Накрила сном міста і села нічка,
Сипнула жменю зірочок у небо
І запалила місяць, наче свічку,
Щоб помолитись, Господи, до Тебе.
Ось вітер заховався під ялинку
І задрімав там якось ненароком.
Пробач прошу за всі погані вчинки,
Хай кожна помилка буде уроком.
Я не молю про золото і крам,
Я не благаю долі золотої.
Лише любов усіх на світі мам
Візьми до Себе і зроби святою.
А коли раптом в грудях запече
І страх загляне у зірниці-очі,
Підстав, благаю, батьківське плече,
Це все чого в цю мить, мій Боже, хочу.
Так ніжно й легко падають сніжинки
І гинуть від тепла чужих очей.
А прощення за всі гріховні вчинки
Летить і губиться серед пустих речей.
І неба синь, і нічка-українка
Покірно припадуть Тобі до ніг.
Німі слова із легкістю пір*їнки
Зворушать душу і впадуть у сніг......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112320
дата надходження 17.01.2009
дата закладки 19.01.2009