. . .
Кому потрібні ці вірші?
Мої вірші кому потрібні?
Для Вас вони чужі.
Страшні і злі! Про них сказали рідні.
Комі потрібні ті думки?
Мої думки не варті вже уваги ?!
Нехай у нас і різні ті шляхи,
Нехай не заслуговують вірші поваги.
Кому потрібен цей ідіотизм!
Вам все одно, що відчуваю.
Я трагік! Хоч ніби так, комедії артист,
Вдень я сміюсь, вночі вмираю.
Кому потрібні мої мрії?
Коли будуєте своє.
Я сильний духом, слабкий я в тілі.
Можливо, ще згадаєте мене.
Кому потрібні ті вірші?
Вірші, що я колекціоную,
Можливо сам залишусь на своєму дні,
Тоді читайте їх і Ви побачите той світ, що ще збудую…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281751
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 28.11.2011
Минуле - майбутнє,теперішнє - втрачене.
Вкрадене ,сховане, страчене.
Щастя - омріяне днями повіями,
віра у серці ,з пухнастими віями.
Мрії - надії ,спроби і кроки,
прожиті в пошуках істини роки.
Крила за спиною ледь не обрізані,
очі ще світлі ,ще світом не зімкнені.
Вогник життя до цілі донесений,
кроки у хмарах... шлях вже завершений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108124
дата надходження 17.12.2008
дата закладки 18.12.2008
Я заблудился в этой жизни
иду в кроменшной темноте
вокруг меня печали брызги
один - как будто на луне
жестоко очень оступился
избрал совсем неверный путь
и уж мечтам моим не сбытся
да и назад всё не вернуть
а ведь вчера светило солнце
и била жизнь вовсю ключом
и яркий будущего отблеск
в глазах моих пылал огнём
огонь погас, исчезло солнце
в тумане нынешнего дня
упали с неба в пропасть звёзды,
вокруг суровая зима.
живу сейчас подобно зверю
и как мне дальше быть не знаю
всё то, во што я свято верю
перед глазами в бездне исчезает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107877
дата надходження 16.12.2008
дата закладки 16.12.2008
Здавалося, ти маєш все:
машина, гроші, визнання...
Та не таке воно просте,
оте наше людське життя.
Колись його ти так любила!
Цвіла, як квітка навесні.
Скажи, ну що тепер змінилось?
Чому холодна, наче сніг?
Чому життя ненавидиш тепер?
Чому клянеш усі його години?
Твій голос стих, погляд завмер.
Скажи мені - хто в цьому винен?
Чому боїшся ти високих вікон?
Ножів? Шнурків? І, вешті-решт, води?
Чому свою печаль долаєш криком?
Чому так вабить слово "суїцид"?
Чому тебе в холодний піт кидає
від думки, що настане смерть?
Її ж так хочеш, так бажаєш,
але ж боїшся ти померти.
В тебе немає сили волі.
Та ще ікона дивиться з стіни.
Ти думаєш: "Вона ж не чує болю",
але повір: Вони - не ми.
І не тобі про Них судити,
а Їм карати лише нас.
І хоч твоє серце розбите,
задумайся в останній раз:
відкинь всі гроші і багатство,
воно не важить навіть грама,
покинь сигари і пияцтво.
Згадай, що ти є чиясь мама...
І уяви, що буде далі
без тебе тут, на цьому світі:
твій син у болі і печалі,
хоч і в грошах, повинен жити.
То ти не йди! Спинись. Вернися!
Із попелу воскресни знов.
І витри сльози. Усміхнися!
Впусти в своє серце любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107764
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 16.12.2008