- Почему твои взгляды становятся грустными,
Лишь когда мимо яблонь они проплывают?
- Знаешь... Все мы - плоды. Все мы кем-то покусаны.
А укусы на яблоках не заживают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313278
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Это словно играть со Сфинксом
и ответив на сто вопросов
вдруг задуматься над сто первым
и понять что забыл ответ.
Это словно стоять над Стиксом:
Что ты скажешь теперь, философ?
Защитишься каким маневром
От воды вне границ и лет?
Это словно играть в рулетку
Взять патроны, сигары, виски
И колоду своих червонных
Спрятать в шелковых рукавах.
Пусть ты ловкий, упрямый, меткий,
Весь расшит серебром морийским,
Воздух в легких твоих - паленый.
И в руке черной сталью - страх.
Это словно стоишь у края:
Молод, глуп, но ничем не связан
Кроме ветра никто не близок -
Рвись за край или здесь держись.
И сказать себе - поиграем?
И поверить в реальность сказок
И гадать: мы играем жизнью,
Или нами играет жизнь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310380
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 12.02.2012
будут, будут ещё на земле дураки и чудачества.
выйдут рыбы на берег ловить и топить рыбаков.
и никто не сбежит и на небе высоком не спрячется.
будет "весело" всем, даже тем, кто зарыт глубоко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312247
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 10.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2009
Называешь атеистом себя,
Мол, не веришь ни чертям, ни богам.
Всё вокруг своим сарказом гнобя,
Не утешишься душой ни фига.
Флавиан и Иоанн Златоуст
Со Святителями - до фонаря, -
Говоришь, - Не Бог тебе - Иисус.
Канта с Гегелем клеймишь почём зря.
Не к лицу тебе святого хула.
На хрена она, приятель, тебе.
Не держи и на философов зла.
Были все они чуток не в себе.
Что сознание родит бытие,
Знал без их заумных книжек давно.
Как и то, что правды нет в питие,
И не кладезь истин вовсе вино.
Я и сам не прочь дерябнуть сто грамм,
Хоть и верю Воскресенью Христа.
Что философы? - Один стыд и срам.
Их труды давно читать перестал.
Откровения из уст Заратустр
До печёнок надоели в былом.
Есть надежда на прозрение чувств,
Жить без веры во святое в облом.
Зарекаться от сумы и тюрьмы
Опасаюсь, и молюсь в образа.
Позабыл давно, когда у кумы
Ночевал, её большие глаза.
До предела упростил обиход,
Телевизора почти не смотрю.
Просыпаюсь, чуть забрезжит восход,
И любуюсь из окна на зарю.
Нострадамусом пугают из СМИ,
Будто свету наступает закат.
Я не верю в эту хрень, чёрт возьми,
И срываюсь на сапожницкий мат.
Свету белому не будет конца.
Не избавит кризис нас от забот.
В понедельник наварю холодца.
Как-никак, а настаёт Новый год.
С Наступающим тебя, атеист!
И пусть будет у тебя всё тип-топ.
Пей на праздник, куролесь, веселись.
Отменяется всемирный потоп!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109622
дата надходження 28.12.2008
дата закладки 28.12.2008
Земле дивна, прекрасна й страшна,
Повна смутку і сміху дитячого,
Враз піднявшись з пекельного дна,
Шанс життя ти отримала кращого.
То чому ж все пішло шкереберть?
Чом ти знову покрилась проказою,
І утомлена лікарка-Смерть
Призначає з жалю евтаназію?
Хоч жива ще, та трунок тобі,
Мов причастя, в Грааль наливається.
Ще міркуєш: ”to be… not to be…”,
А вже круки на тризну збираються.
Розшматовують лоно святе
Бізнесмени – шакали-огидники,
А на муках і трупах дітей
Твоїх рейтинг будують політики.
Як же так: стільки мук і журби –
А всі мрії лягли знов руїною?!!
Чий проклін заважає тобі
Повноцінною стати країною?
Карму чи первородну вину
Прийняла, мов тавро на чоло своє?
Бо латинським злим префіксом ”у”
Власне ймення тебе ж заперечує.
”У” – як ”не”, як відсутність, як ґандж:
Не любов розцвіла – ксенофобія.
Безнадія вродила, хоч плач –
У-народ, У-країна, У-топія…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108479
дата надходження 20.12.2008
дата закладки 20.12.2008
Душа перепалена горном епохи,
Лиш чорних думок осипається шлак.
Й себе, ані інших не шкода нітрохи,
Бо жалощі зникли, та й острах закляк.
Під звуки сурми ти підеш поглядіти
Із кручі стрімкої за обрій - туди,
Де ангели темні, немов "мессершмітти",
В навалі останній ладнують ряди
Й поволі бредуть відморозки-йотуни -
Здригається з поступу того земля,
Та змій Йормунганд океанами суне
Із Левіафаном укупі... Ти гля -
Велика Блудниця, всідлавши Фенріра,
Гарцює між бравих ніфльхельців рядів,
А Локі-Лукавий під знаменем Звіра
До міста Меґіддо війська всі привів.
Чому споглядаєш усе те байдуже,
Немовби не твій світ руйнують вони?
Чи ти захворів, ачи світ не одужав?
Чи вмерли обоє... Хоча б прокляни
І світ, і себе, і отих супостатів, -
Не стій, як мамай на кургані своїм!
Допоки ще душу до решти не втратив,
Іди - захищай свою віру, свій дім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108480
дата надходження 20.12.2008
дата закладки 20.12.2008
Сумна картина роздоріжжя…
Та, що була чарівно ніжна
в малих руках тримала зброю
й панічно плакала від болю.
Вона не знала, що робити.
Померти вже чи далі жити.
Не знала… Думала. Вагалась.
І кадри в пам’яті мотались.
Життя. Любов. Квітуча юність…
А той, до кого так горнулась
у щире серце витер ноги,
направив на оцю дорогу.
…Вже чорне дуло біля скроні,
прощальний лист в іншій долоні.
Там не багато, пару слів:
«Себе ні в чому не вини»…
Такий важкий останній крок,
та все ж натиснула курок…
…В крові лежало мертве тіло
і осінь листям шепотіла…
Дощем дрібним небо ридало:
одного ангела не стало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107514
дата надходження 14.12.2008
дата закладки 14.12.2008