MeriAnne: Вибране

Joky

Ода любви)

Та,  которую  воспевали  веками,
Та,  ради  которой  шли  на  смерть,
Тебе  молюсь  безсонными  ночами,
И  твой  пожизненный  хочу  принять  обет!

Ты  та,  что  заставляет  сердце  биться,
Ты  правишь  миром  миллионы  лет!
ты  есть  везде,  где  твой  огонь  хранится,
И  лишь  со  мною  тебя  нет......

Ты  времени  теченью  не  подвласна.
Так  как  тебя  могла  я  потерять??
Прости  прошу,  мне  лишь  одно  не  ясно
Когда  вернешся  ты  ко  мне  опять?

Вернись!  Пришли  крылатого  гонца!
я  сердце  обнажаю  пред  тобой..
Хочу  отдаться  твоей  власти  до  конца,
Играй,  верти  и  управляй  ты  мною!

Тебя  сберечь  на  этот  раз  я  обещаю,
Потерянное  ведь  ценнится  вдвойне...
Прийди,  я  жду!  Я  двери  отворяю...
И  засыпаю  с  мыслью  о  тебе!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83368
дата надходження 10.07.2008
дата закладки 22.10.2008


Joky

Сильная

Мне  надоело  сильной  быть!
Настойчивой,  упорной,  властной,
Все  страхи  детские  в  себе  глушить
И  выражаться  четко,  метко,  ясно.

НЕ  ныть,  не  жаловаться,  не  страдать,
Себя  за  временные  слёзы  ненавидеть,
И  падая  от  боли,  все  равно  вставать,
И  видеть  то,  что  многие  не  видят.

Уверенность  во  взгляде.  В  голосе  -  металл.
И  жизнь  -  как  гонка  за  успехом...
Хочу  успеть  во  всем,  но  а  каков  финал?
Хотя  любой  приму  с  привычным  смехом.

А  я  ведь  женщина.  Как  говорится  слабый  пол!
И  мне  положено  капризничать,  дуть  губки,
В  политике  не  разбираться,  не  смотреть  футбол,
Быть  нежной,  сострадательной  и  хрупкой...

Но  не  могу,  пока  еще  я  не  нашла
Тебя,  Мужчину  в  полном  пониманьи
Я  продолжаю  строить  свою  жизнь  сама
В  успешности  топя  свое  отчаянье...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83679
дата надходження 12.07.2008
дата закладки 20.10.2008


БОСИКОМ

БЫВШИЙ ТВОЙ - Я!

отпустить  тебя  и  уйти.
разошлись  наши  жизни  пути
не  зови,  не  пытайся,  не  жди
без  меня  вольной  птицей  лети...
на  пути  встретишь  лучше  меня,
сбросишь  с  ним  ты  свои  якоря.
по  колено  пройдешь  с  ним  моря...
никогда  ты  не  будешь  моя...
как  я  мог  тебя  мучить?!  -  прости...
как  с  тобой  я  позволил  вести
так,  -  что    смог  я  тебя  увести
и  сейчас  решил  все  замести...
стер  с  лица  земли  дождь  проливной
время  то,  что  мы  были  с  тобой
летом,  осенью,  томной  весной,
где  мы  плакали  утром    с  росой...
ты  теперь  не  почувствуешь  боль,
ведь  меня  больше  нету  с  тобой.
тебе  дарит  рассветы  другой,
а  я  сам  не  свой  в  час  сей  ночной...
твои  губы  навек  не  забыть...
никого  не  умел  я  любить...
и  ни  с  кем  так  не  смог  я  испить
воды  счастья,  но  просто  разбить
я  посмел  то,  чем  так  дорожил...
без  чего  не  дышал  и  не  жил,
без  тебя  в  сердце  били  ножи,
но  ты  счастлива,  правда,  скажи?!?
для  тебя  теперь  нету  меня,
ты  с  другим  лишь  боль  сможешь  унять
всю  ту  боль,  что  тебе  причинял
так  безжалостно,  бывший  твой  -  я...

КТО  ТВОЙ  БЫВШИЙ?  -  Я...
НЕЛЮБИМЫЙ  Я!!!
ТЫ  ЛЮБИМАЯ  
ЗА  ВСЕ  ПРОСТИ  МЕНЯ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98570
дата надходження 20.10.2008
дата закладки 20.10.2008


Ірина Храмченко

Ти пробував мене на майже все…

Ти  пробував  мене  на  майже  все  -
Байдужість,  ревність,  божевілля,
Куди  ж  тебе  бажання  занесе?
Не  я,  а  ти  -  моє  п'єш  зілля...
Ти  пробуєш  мене,  а  я  вже  є
Така  -  нікому  не  підвладна.
Та,  думай,  що  усе,  що  є  -  твоє,
Хоч  думати  для  тебе  -  надто  складно...
Отож,  поглянь,  востаннє  мені  в  слід.
Не  раз  іще  мене  ти  порівняєш
З  усім,  що  в  світі  є.  Та  я  -  не  лід:
Не  відігрієш.  Не  зламаєш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71864
дата надходження 02.05.2008
дата закладки 19.10.2008


Ігор Рубцов

Лагідний віршик

                 Присвячено  синочку  Ярославу  і    донечці  Руслані

Хто  би  так  потішав?
Хто  би  так  зустрічав?
То  -  мої  малючки-кошенята.
Ключ  лишень  проверну  -
Вже  хлоп'я  та  дівча
Тупотять  із  підскоком  до  тата.

Дві  маленькі  душі  -  
Найдорожчий  мій  скарб,  
Що  зростає  у  вроді  і  силі.  
Згадка  рідних  імен,  
Як  солодкий  нектар,  
Живить  кожну  клітиночку  тіла.

Забарився,  гаруючи  
На  результат,  
Прокапарив  до  пізньої  ночі.  
Цілий  день  так  хотів  
До  своїх  янголят,  
А  у  соннеє  царство  ускочив.  
   
На  столі,  як  і  вчора,  
Безладдя  чудне,  
На  полиці  улюблена  книжка.  
Кошенята  мої,  
Не  діждавши  мене,  
Зігрівають  малесенькі  ліжка.  
   
Знову  я  не  почув  
Чарівних  голосів.  
Що  ж,  провину  спокутувать  мушу:  
Відкладаємо  все  
До  найкращих  часів,  
А  виходить,  виснажуєм  душі.  
   
Натомившись  за  день,  
Дітки  солодко  сплять  
У  покої  своїм  напівтемнім.  
Болем  стишеним  
Збиті  колінки  горять.  
Я  втішаюсь  видовищем  щемним.  

                                                                                   
                   5  серпня  2007  року


Вірш  опубліковано:
-  Антологія  української  інтернет-поезії  «За  межею  означень…»,  Івано-Франківськ,  Місто  НВ,  2009  р.
-  Журнал  «Далекосхідна  хвиля»,  №16,  Хабаровськ,  2010  р.
-  Літературно-художній  альманах  «Усі  ми  родом  із  дитинства»,  Хмельницький,  Видавець  Стасюк  Л.С.,  2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=35242
дата надходження 05.08.2007
дата закладки 16.10.2008


Оксанка

Но… Я любим и я люблю! (диалог в Москве)

–  Москва,  листва,  слова  и  море…
–  А  море-то  откуда  взять?!
–  А  с  тех  смешных  твоих  историй,
Что  ты  так  любишь  сочинять.

–  Москва,  трамвай,  любовь  и  росы…
–  Ну,  а  на  чем  лежит  роса?!
–  На  мне.  Я  распустила  косы
И  капли  блещут  в  волосах.

–  Москва,  январь,  тепло  и  свечи…
–  Тепло  от  свеч?  –  Да  не  совсем.
От  рук  пожатия  при  встрече.
–  Я  руку  жал  тебе?  Зачем?

–  Затем,  что  поезд,  снег,  разлука…
–  А  кто  же,  кто  же  уезжал?
–    Наверно,  я…    –  А  я?  –  За  руку,
За  руку  при  свечах  держал.

–  Москва,  трамплин  и  ветер  дует…
–  Я  помню,  помню  этот  день!
Мы  так  прижались  в  поцелуе,
Что  раньше  зацвела  сирень!

–  Нет,  не  тогда.  Москва  и  катер…
–  И  мы  на  катере  вдвоем!  
Я  помню!  Быстрые  объятья,
Как  обещанье  на  потом...

–  Ну,  а  потом  Москва  в  апреле
И  ты  сказал…  –  Я  повторю!
Мы  столько  пережить  успели,
Но…  Я  любим  и  я  люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97382
дата надходження 12.10.2008
дата закладки 16.10.2008


Оксанка

В девятый вечер ноября

Мне  очень  грустно  без  тебя…
Но,  правды  ради,
В  девятый  вечер  ноября,
К  моей  досаде,
С  тобой  придет  одна  из  дам,
Из  слишком  многих!
Которая  твоим  рукам  –
И  грудь,  и  ноги  -  
Готова  все  предоставлять,
Когда  прикажешь.
Ты  выбрал  сам  эту…    Плевать!
Не  больно  даже!
Не  жжет,  не  режет,  не  болит,
Не  хлынут  слезы!!!
Во  мне  не  ревность  говорит!
Все  не  серьезно!
Я  так  шучу,  я  так  смеюсь,
Играю  роли!
Во  взгляде  –  это  ведь  не  грусть,
В  глазах  нет  боли!
Я  слишком  громко  говорю…
Я  умолкаю…

Но  знаешь…

Я  ТЕБЯ  ЛЮБЛЮ!...


Ответил:  «Знаю…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86612
дата надходження 30.07.2008
дата закладки 16.10.2008


Оксанка

Долонька

Цілують  щоки  і  вуста,
І  очі  –  понад  вечір  сонні,
Ну,  а  мені  найбільш  близька
Цілунків  розсип  по  долоні.
Тендітну,  з  обмаллю  прикрас
Твоя  рука  притисла  сміло
До  спраглих  вуст,  як  в  перший  раз,
Мою  долоньку  ніжно-білу.
А  з  неба  мелеться  крупа,
Невже  вона,  та  сама  манна?
Й  долоньку  стиснула  рука  
Твоя  –    напружена,  кохана,
І  виплекана  в  сотнях  рим,
І  виплакана  цілим  морем…
Коханий  дотик,  поміж  тим,
Втрачає  глузд,  а  з  ним  і  сором.
І  я  у  прірву  як  з  небес,
У  пристрасть  як  зі  скелі  в  хвилю
Блакитних  океанських  плес
(таких,  розбурханих  на  милі).
О,  мій!  Вже  мій!  Та  в  тім,  яка
До  приналежності  нам  справа?!
Коли  долоньку  жме  рука
(у  твоїй  лівій  –  моя  права).
Принаймні  зараз,  в  цей  ось  час,
У  червня  в  затіснім  в  полоні
Кільце  –  єдина  із  прикрас  
На  правій  (у  обох!)  долоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81712
дата надходження 30.06.2008
дата закладки 16.10.2008


Оксанка

Вже без мене

Хай  буде  так,  як  ти  схотів…
Але  ти  був,  ось  в  чім  халепа…
І  до  ста  біса  ніжних  снів
Мені  наснилося  про  тебе!
І  без  дзеркал,  і  без  люстер,
Свічок  і  світлових  нюансів
Я  дійсно  бачу  й  до  тепер
В  тобі  однім  свого  обранця,
Але  не  бранця!  Боже  збав,
Хіба  тобі  вдягала  пута?
Чи  ти  хоч  мить  мене  кохав,
Формально,  для  сторонніх  суто?
Чи  ти  хоч  дрібку  слів  своїх
Зчитав  не  з  книжки  чи  журналу?
А  я  пісок  з  під  ніг  твоїх
Як  образ  божий  цілувала…
А  я,  шаленства  не  зреклась,
І  за  завіси  не  ховалась.
Єдина  я,  а  не  котрась!!!
Єдиною  була  й  зосталась!!!
Та  не  для  тебе,  вибачай…
Ти  сам  схотів  в  фінальну  сцену
Внести  всі  сльози,  весь  отчай…
Але  без  мене!!!  Вже  без  мене…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70368
дата надходження 23.04.2008
дата закладки 16.10.2008


HitriyHit

ТВОИ ГЛАЗА

ТВОИ  ГЛАЗА

В  твоих  глазах  так  много  страсти!
Так  много  чистой  красоты!
И  оказавшись  раз  в  их  власти.
О  них  забыть  не  сможешь  ты!

В  твоих  глазах  огонь  небесный,
Всепоглощающий  огонь!
О,  этот  взор,  такой  чудесный,
Что  с  губ  моих  сорвался  стон.

И  я  пленён,  я  очарован!
Какой-то  силой  колдовской
Рассудок  мой  теперь  взволнован
И  вновь  нарушен  мой  покой!

А  сердце  стало  биться  чаще
И  что-то  слабо  жечь  в  груди,
Но  ощущений  этих  слаще
Я  не  смогу  уже  найти!

В  твоих  глазах  так  много  страсти!
Так  много  чистой  красоты!
И  оказался  я  в  их  власти.
Не  будь  ко  мне  жестока  ты!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=91981
дата надходження 09.09.2008
дата закладки 15.10.2008