Серые карпы,
На дне реки, а может
Тени от листьев?
Вот и дождались они
Окончания лета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958204
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 12.11.2022
ми сиділи в моєму свинарнику з моїми бридкими друзями,
аж раптом у двері щось вдарило, що аж злетіли та впали.
він стояв на порозі; каже:
я хесус, буду вам всім головою.
маю тут встановити свою, знайте, апаратуру –
ви, як маєте руки, прокиньтеся й допомагайте.
аякже, раз хесус так каже.
він все робив танцюючи. – ми лиш спостерігали.
поставив маршали, ямахи, всі колонки та мікрофони.
подім звернувся до публіки: я хесус, вітайте мене.
чи скрутіть собі в'язи, чи поверніться до мене,
бо вже нема вам коли
тут шуткувати й балакати, мов психи, все не зі мною.
ага, ага, зажди лиш трохи, – зараз.
я не мав тих дванадцятьох дурних неслухняних учнів;
я не носив хреста, – навіть не знаю, що то таке.
якщо ви досі думаєте, що мене тоді розіпнули,
я думаю, ви дурні, бо вас там тоді не було.
ого, та це ж сам хесус! зараз він нам утне.
він проспівав чи три, чи чотири пісні –
то все були стандарти: без шоку, без крутизни.
нам стало незатишно: бачимо, що дівчата
не скачуть, не падають і не качаються по долівці,
бо ті його приповісті –
вони були безпристрасні й холодні;
і тоді він оскаженів: став бігати й перекидати
столи у глядацькій залі; більших чудес не було,
хіба що згоріли гріхи та наші фальшиві пророки,
що голови нам морочили байками про вічний мир.
ну, я не знаю: може, той хесус був у нас тут насправді,
а може, то був наш з хлопцями тупий колективний безум:
патлатий, мов зроду нечесаний; ми всі пішли по домівках,
а він ще співав щось – хто знає, що він там ще співав?
так, ну, я думаю, то справді був він: той хесус.
о ісусе, невже? невже то був справді він?
за твором: when jesus came to play, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768893
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Дочекалися -
Чорнi вiд дощiв дуби
Нарештi в снiгу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767817
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Заважає вітер стрічі, дме у вічі.
Я - з метіллю повз уламки сніжних за́мків,
Льодяних містків - крізь холод - до усміхнених очей.
Ти – мій найлютіший голод, найтепліший між людей.
Чом дюшесово словами й тертохрінно на душі?
І чому спішать до тебе мої лагідні вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766300
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Чёрных волос твоих
Исчезают снежинки
Коснувшись едва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761630
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Нашинковала
Вместо капусты в борщ
Бутон белой розы.
Утром хватает умыться
Несколько капель росы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760067
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Листя як мушлi,
Та в кожному перлинка
Осiннiх дощiв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759553
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 11.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2017
дуже страшне щось діється в світі:
що ти думаєш про сьогоднішній
ракетно-покаральний удар?
можлива якась катастрофа на геополітичній орбіті,
а нині цвітуть абрикоси, холодно,
хмари на небі, і на душі тягар.
а ти подумай: невже тобі так важко
переробити на щось корисне цю пластикову пляшку,
щоб людям подати приклад, як не втопитись в буденних речах
як-от в злободенних віршиках,
що годилися б для розпалювання груби,
коли б для них посадили, зростили й зрубали дерево,
а потім на паперовій, якраз для того й збудованій, фабриці,
виготовили книжечку для лоскотання твого себелюбства?
ще до речі я чула по радіо:
себелюбці, не вдайтеся до самогубства!
важче було тобі її нести, коли була повна;
а тепер, коли покірна, легковажна та безмовна,
неси її в печеру до пластикового шрека:
той дасть їй другий шанс і навіть друге життя,
й вона, можливо, стане підборами
для фешенебельного взуття,
щоб кожна дорога додому твоя
була недалека,
тобі подякують і жабка
зелененька, й білий лелека,
і ще його лелеки 6 видів збереглося –
всі потребують твого співчуття.
подумай:
хіба не міг би ти зовсім не пити пива
чи мінеральної води?
чи не хотів би ти, щоб я була щаслива,
привітна, спокійна і рада тобі завжди?
та я рада й так. люди знають свої потреби,
бо примотали їх до своїх мізків кілометрами скотчу.
якщо, як ти радиш, я "піду в себе",
виходити вже не схочу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727688
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Свиню непросто оспівати!
Такий непоетичний звір...
І все ж, поет, не смій мовчати -
Бо то - народний наш кумир!
Чому коли свиняче рило
Захоче президентом стать
До нього йде такая сила?
Народу пре такая рать?
Подивишся - свиня свинею,
А всі летять голосувать!
Пруться на вибори ріднею -
Свиню нагору просувать.
Свиня, свиня,а не калина
Живе у кожному із нас!
Це - майже символ України!
Це - наша пристрасть, наш екстаз!
Паруємось віками з нею...
Вона - наш Ерос, ідол, Бог!
А як розправитись з свинею
Ще жоден не навчив пророк!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717903
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Садюжки
Хлопчик Миколка, син депутата
Бабцю свою порішив з автомата.
Батько ремінчиком довго махав :
- Ти ж мені імідж, синок, зіпсував!
*
На кухні сидить кандидат в депутати.
З шафи - наведене дуло гармати.
- Гармата на кухні? Дурниці! Га-га!
Смієтеся? А кандидата нема.
*
Граються діти у депутатів.
Зуби дитячі усюди по хаті.
*
Дід під міськрадою голодував.
Пільг ветеранам старий вимагав.
Раптом без крику упав дідуган -
Б’є без промашки мерів наган.
*
Іван Миколайович буде багатим.
Івана Петровича треба прибрати.
Друг-спеслужбовець суворим стає :
-Це обійдеться в п’ять тисяч у.є!
Доброта
Треба любити! Творити!Співати!
Хоч і живуть на землі депутати.
Люди, благаю, не треба вбивати!
Навіть - як стрінуться вам депутати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717911
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Живу я в місті, а пишу про хату.
Про ниву і родючу, і святу,
І про щасливу у колгоспі матір,
Якій вказали вогняну мету.
Життя правдиво й радісно пишу,
Борюсь за мир, грудьми стрічаю зливу.
І партію могутню бережу,
І в керівництва я - дитя щасливе.
Один Абрам знайомий раз спитав:
- Іван, как ти всьо ето сочітаєш?
Дивився я на сонце і мовчав:
- Єврею, ти мене повік не розгадаєш!
Він говорив про Гейне і Гюго,
Ще щось молов про рабство у народі.
Згадав Тараса. Думав я: "Ого!
Почуєм, голубе, тебе, напевно, по "Свободі"!
Люблю я творчість, що в достаток перейшла.
І хороше мені, і радість серце тисне.
В бутті моєму рівних два крила -
Це вірші й гроші. Так! Красиве і корисне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717891
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Інтелігентський роздум №1.
Довів ще Фрейд, що сенс життя - це секс.
А я все думаю, чи є у сексі сенс.
Інтелігентский роздум № 2.
Вінець містичних прагнень-
Власний домовик.
Вінець бажань інтелігента-
Груповик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717887
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Россия-щи, Россия-гурьевская каша,
Россия-питерский промозглый дождь,
Россия - разгильдяйство Бумбараша!
А Украина-хлеб, горячий борщ!
Война и мир-Россия-водка, газ и скрепы,
усталость от двухтысячной версты!
Россия-дурь, ухарство и поэты,
и пареные репы простоты!
Россия- кандалы,этап сибирский
а вместе с тем и Радонежский скит!
Пропажа молодости в крепости Бутырской
Лукашин пьяный, Грозный, Ипполит!
То все высокие, то все такие низкие!
Россия: сгинувший в неволе Мандельштам...
а Украина-степь и бабы скифские!
и шаровары и козацкий шлях
На пушкинистов есть у нас шевченковцы!
Махнув горилки, с водкой заодно
Коль первые х*й*нут в нас Достоевского!
Мы им в ответ въебем Сковородой!
Снега, озера- вот она Россия!
простор имперский, менторская речь
Крым наш! Донбасс- хэзэ, Бедняжка Сирия
Свисают гирями с имперских плеч.
Россия: мумия в кремлевском Мавзолее,
Вы полагаете, Володя не у дел?
Молва прошла, что лысина не тлеет!
и что как будто труп помолодел...
Играть в ассоциации несложно
до бесконечности , до "слишком много букофф"!
Но смысла нет, когда звучат тревожно
симфонии от "САУшек" и "Буков"!
Закончу так: оркестр играет туш!
Играет с чувством, с расстановкой -
долго!
О том,что о проблеме "мертвых душ"
(и это цимес!
исторический вопрос!)
России рассказал великий Гоголь!
хоть украинец он,
хоть малоросс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717969
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Приснилось мне, что я фашист и мрачный евгеник!
хожу с рулеткой посреди тревожного социума
измеряю череп Захару Прилепину
и отмечаю, что у черепа не идеальные пропорции!
потом сновидение переносится в другое место
там горы, трембиты, там сосны и ели!
И именно я, перерезаю красно-черную ленточку
на открытии нового концлагеря, кажется, в Буковеле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717995
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
*
тихеньким снігом
біла груднева кішка
іде вкрадливо
*
нечутна хода -
виспівують мовчання
горла сніжинок
*
блиском зеленим
сяють котячі очі -
під снігом весна
*
нестача валеріани...
нічого, я сильна кішка,
я діждусь березня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709099
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 26.01.2017
На жар кохання
холодну воду думок
ллю.Твоя - земля.
Моє - небо. На межі
лиш на мить ми зустрілись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710309
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Буде нам у чому змагатись
того не бери, що тягне назад
приходь пити чай й цілуватись
у мій абрикосовий сад...
навчись трансформувати свій сум
в щось корисне і втішне - як поетичний струм
не роби з душі вокзалу
не роби бомбосховища
не пакуй валіз завчасно
не вбирай зайвого із середовища
не смійся чужим сміхом
власний – то дійсно путня річ
не будь просто комусь втіхою
для себе - бережи свою ніч
закопуй лише зерно – і воно проросте
не обілюй багна – занадто воно просте
не мацай в душах чужих –
там радості не знайдеш
бо заразишся від сумних
і в їхній світ попадеш
там темно, голодні собаки шкребуть
ті душі , і злидні зловіщі їх ссуть
а будь – як я – одержимим природою
у всіх проявах - позапогодною
як упав, то підводься і йди без упину
ноги не бережи - тільки мозок та спину –
для думок і гнучкості
не вір у тупих неминучості
плекай свою зневіру в дешевих чужих богів
і непересічним вмінням дістанеш святих берегів
І приходь до мене – вип’ємо чаю
міцного, гарячого – і не раз…
пишу, бо тебе помічаю
цей лист знайди в сітях, на небі,…у зграях
підводь свою дупу, кажу ж я –руш
зустрінемось - рано чи пізно
ні, рано не буде для наших дозрілих душ
бо прожили життів десяток нарізно
поквапся, бо час вже іде, все буде інакше з тобою
якщо ти бажаєш сексу – і тут я тебе заспокою
та все це мине, і важливе, і трошки не те
приходь… стигне чай … абрикоса цвіте…
© Олена Зінченко 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707143
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Дед жил на улице Коммунистической,
а умер на улице Стуса.
А улица то была
одна и та же.
Поэт одолел своих палачей.
И дед был поэтом,
только не подозревал...
И эпоха умерла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698396
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Усе – в мені:
Ріка вирує, точить течією гострі камені, співає крізь руді мушлі…
Дибляться гори, тверді, високі, буйні — пам’ять древньої магми…
Крізь капіляри, крізь сині мережива вен росте густа отава-трава…
Все глибше у плоть впинаються корені дерев, відчуваю їх рух і рух черв’яків поміж них…
Копита коней цокочуть по грудях землі…
Б’ють крилами об сизе небо дикі гуси…
Потягується виспана вовчиця перед нічними ловами…
Кудись в глибини моєї сутності дзвінко падає горіх, зронений білкою…
Жебонить струмок. Скрипить журавель на криниці. Лине безіменна пісня…
Вибухає гроза. Вигорає степ. Заносить пісками руїни старезного міста…
Шумить віковічний океан…Мій неперебутній Тетіс…
Сходить – в центрі грудної клітки – палаюче Сонце…
На кінчиках нігтів і волосся пульсує фазами росту і старості Місяць…
Зі свистом падають метеори, лоскочучи шкіру зсередини…
Дише Всесвіт. Народжуються і помирають міріади створінь…
Усе – в мені…
І я – всюди у цій Вічності…
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692258
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Чому сильно так пахне
і дивно приємно
пожовкла, безжально випита сонцем
трава,
немов перед смертю
прославляє життя,
немов пісню найкращу свою сокровенну
співає
крізь смуток прощальний
і біль?
Так само і листя осіннє
опале,
приречене холодом на небуття,
на волосині від смерті,
але ще живе
має такий аромат неповторний,
якого не мало ніколи, -
сумний і болючий,такий,
як прощання назавжди -
смертельно поранене болем,
без дихання майже,
та з посмішкою
із останніх сил,
що життя - відбулося!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681946
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 09.08.2016
...А одного разу океан не зупинився на березі після припливу, як завжди,а покотився далі, заливаючи все на своєму шляху.
Мить - і вже він є дном - залитий водами могутнього Океану Кохання, безсилий протистояти стихії - серця маленький острівець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682426
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Один день
Тысячелетний
Дуб с бабочкой на ветке
Не шелохнется.
Пара мгновений для дуба -
Целая жизнь для нее.
Юхай
Мить життя
Споглядаючи
Метелика на гілці,
Старий дуб думав:
- І для мене, й для нього
Життя триває лиш мить.
Мирослава Жар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678548
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
***
Люди бояться
Стріти змію. Та дарма
Їй самій страшно.
Бійся укусу того,
Хто має людське тіло.
***
Отрута зради
Серце вража миттєво.
О, як боляче!
***
Найважливіше
Щеплення для дитини -
Від зрадливості.
Може, здолаєм колись
Пандемію зрадництва?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674143
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
* * *
Тсс-с, шепчет море.
Тсс-с, шепчет оно, перебирая
смуглыми пальцами чётки
из разноцветных камешков и ракушек.
Тсс-с, шепчет, не мешай
общаться с вечностью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673409
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 23.06.2016
На тлі безбарвних буднів і сірої суєти,
чорної безнадії і пекучого відчаю,
коли навколо лиш
глуха беззоряна ніч,
Нагадуванням
про незнищенність світла,
а значить і любові, правди, добра;
про необхідність світити собою
в траві при дорозі -
крихітний світлячок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672513
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Здалека бачу
Синю безмежну парчу!
Вранішнє море...
Дівчинка й песик
Грають з баранцями хвиль.
Море радості!
Духмяні хвилі...
Плаваю в них, як в морі!
Цвіте маслина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671096
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 13.06.2016
нитка за ниткой
ткёт кропотливо паук
ажурное небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669068
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Погоди, пчёлка!
Дай дорисовать твою
сладкую песню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669070
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Смерть заберёт всё.
Останется голая
Суть твоей жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669215
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Світе зелений,
Друже мій заквітчаний!
В обіймах твоїх
Так тепло і затишно!
Що може бути краще?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669248
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Первые лучи.
Курю в ожидании
Озарения.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669216
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 31.05.2016
В темноте
без сна.
Мысли ползают по потолку,
на люстре качается первая строка стихотворения,
которое утром
я не вспомню.
Волосы ночи
щекочут мое лицо за мгновенье
до сна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663961
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
"Погасли вечірні вогні.
Усі спочивають у сні.
Всіх владарка ніч покорила."
Тієї ночі - усіх, крім мене і солов'я.
Він голосно виспівував у сусідському занедбаному саду.
А я слухала його і вражалася: що за витівка Творця - примусити пташку співати в холодній темряві, хоч і підсвіченій цвітом садів і сяйвом зірок?! То не може бути випадковим. Якийсь смисл у цьому має бути!
Найвишуканіша пташина пісня серед чорноти ночі.
Це справді виклик: у той час, коли все живе ховається по хатах, нірках, дуплах, гніздечках, щілинках, і лише хижаки -мисливці вишукують здобич, - співати на повен голос дзвінку, веселу пісню в ім'я кохання, заради життя.
Вдень легко радіти. А от вночі, коли навкруги морок, холод, невідомість, "серед лиха співати пісні"- ось подвиг.
Із солов'їною піснею загрозлива ніч перетворилася для мене на чарівну феєрію на тлі химерних візерунків гілок, під осяяною міріадами ліхтариків стелею неба.
У тиші нічній добре чути кожен кожен звук, і можна сповна насолодитися цим сузір'ям пташиної мелодійі, почути найтонші переливи!
І ось від присутності радісних звуків зникає страх, темрява стає затишною, душа наповнюється світлом.
Пісня життя таки перемагає тишу смерті, адже соловей співає до самого світанку.
Не знаю, чи правильно я розгадала намір Творця, але знову дякую Йому, бо світ, придуманий Ним, таки цікавий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664335
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Дождинка,
почему ты выбрала меня?
Ведь дождь
так и не пошел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663562
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Год прорастает из года,
будто гад выползает из гада.
Бог мой, мой Бог,
яблоня уже цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663328
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
* * *
Уединился,
душу чтоб спасти.
Отгородился
четырьмя стенами
от мира.
Только мир меня настиг –
нахлынул страшным
новостным
цунами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662875
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 02.05.2016
Сонце сідає...
Спів дрозда щоб послухать,
влігся вітрисько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655296
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Дитинно - чисті
З помаранчевим серцем!
Білі крокуси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655617
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Шажочками поцелуев,
неспеша
взбираюсь на холм
твоей груди,
чтобы разбудить вулкан
страсти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655994
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Я між запахом льону м’якого
І передчуттям матіоли
Всі починки попораю.
На веретенах. По колу.
В блисках обрію –
Крізь кольори волошкові –
З присмаком гірчака –
Тінню сон прохмарне
Молитвами на тлі свічника –
Сонцецвітом хмільної Любові.
Я давно,
Так давно вже без Неба живу –
На війні.
Безтурботність відчути небес –
Ось мої мрії які –
П’янкі,
Мрії мої потайні.
Ти ж наснишся сьогодні мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637385
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Старик Феликс к любому делу подходил серьезно,
вот и на этот раз подготовился основательно,
с вечера , не спеша и скрупулезно,
пропитал бензином штаны,рубашку, ватник.
Он делал это посвистывая,
ни о чем не жалея,
на его плечах и шее тонкой,
как шея цапли,
покачивалась голова
советского инженера,
он даже смерть мастерил себе
рационально.
Старик Феликс, уставший от долгой,
жизни во мраке,
от нищенской пенсии,
к могиле сопровождающей,
Он все рассчитал для того,
чтобы вспыхнуть, как факел!
и спичкой сразу сгореть,
не травмируя окружающих.
Кто-то слева шепнул,что поздно бороться...
Справа робко шепнули:не стоит спешить...
Феликс решил все сделать с восходом солнца
обычно ,в такое время на площади ни души.
Он встал в четыре часа
не завтракал, выпил чая
и стал одеваться-
руками степен,
взглядом мягок,
потом ступил за порог,
головой качая
оставляя после себя
идеальный порядок.
До площади было примерно
два часа ходу,
(помня: поспеть к восходу,
ни раньше, ни позже!)
Феликс,дабы поменьше
встречаться с народом
сел и с первого раза завел
"запорожец".
Будто в последний свой выезд
тот был неистов!
Ревом пугая птиц и редких прохожих,
(на правом сиденьи покачивалась канистра)
как сказочный Горбунок , несся вперед "Запорожец"!
Лучше до пепла сгореть ,
чем лежать на погосте!
черви,земля и мрак,
да будет им пусто!
В день своей смерти
старик не испытывал злости,
(В нем ,впрочем,давно
атрофировалось это чувство).
И хотя жизнь
окружала его блокадами
безразличия,
раздражения к старости
и забвения,
Феликс ничего не требовал,
не рисовал плаката,
объяснившего бы причину
его самосожжения.
Последние в его жизни деньги
уплачены за квартиру,
Принципом Феликса было
не оставлять долгов,
Он посылал привет уходящему миру,
С позиции атеизма -
бельма на глазу богов.
На площадь он вышел спокойно, легко и быстро,
выкурил сигарету, горькую ватру без фильтра,
и с головы до ног окатил себя из канистры,
Выдохнул.Вздохнул.Выдохнул.
Площадь была пуста,
только стая птичья,
Видеть могла с высоты,
как рука легка
Чиркает о коробок
и подносит к одежде спичку
и как старика поглощает
огненная река.
-Господи,как это больно!-
вскричал его разум,
не выдержал, заметался, потом упал,
огонь ослепил старика на оба глаза,
и убаюкивал смертью, когда старик затихал.
Как только черный огарок застыл без движения,
над телом витали,неся его душу на волю
не демоны -
ангелы самосожжения!
неутомимые часовые на границах боли.
"Лучше бы меня назвали Фениксом,
или Финистом Ясным Соколом, светлоликим!"
это была последняя мысль старика Феликса,
подлетавшая к созвездию Волосы Вероники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627134
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Мобика музика – ляпас - у сироти
Як намистинами райдуги паростки
Між берегів твоїх уст мені вироком
Слово п’ять літер п’ять звуків п’ять всесвітів
Котяться низкою просять повірити
Вже півгодини розмови? Розпечений
Мій телефон розмаїттям ефіровим
Сміхом і щебетом подихом шепотом
Що ти казав? Лиш п’ять звуків у пам’яті
В ушко мов кульчики колькими шпильками
Веснами-сестрами квітами сакури
Щоб не завмерла від лютого холоду
Дай мені знову тихенького голосу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611060
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 28.11.2015
Розбійний напад
приморозків -
згубив квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622948
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Свернулся калачиком.
Укрылся одеялом.
Закрыл глаза...
И цунами снов
обрушились стеной
на ветхую лачугу
моей обыденности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622656
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 28.11.2015
В цім листоПАді я скочуюсь з розуму тихо -
листя повільно падає... Щільно вкриває стелю...
Голубоокий Жадан пташку годує крихтами,
а з монітора в кімнату повзе пустеля.
І засипає пісками згорілий хмиз,
тліючу стелю, минулорічні крила...
Десь у пустелі марно блукає Лис -
з тих, кого так ніколи й не приручили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618756
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 18.11.2015
1.
Гучніше забийтеся, вени, в шкіру - дзвонами в небо дотиків -
Мої клітинки,
Озброєні
Мільйонами гострих дротиків,
Захищатимуться, сміливі,
Щоб оговтати руки хтиві
Мілкеньких геройчиків анекдотиків.
2.
Не бийте так голосно, вени, в шкіру - дзвонами в небо дотиків -
Почуйте: клітинки безліччю ротиків
Співають ніжності тихий звук
Для недопещених пальців
Недоцілованих рук -
Пісню спокОю
Для мого Героя
І здаються, кидаючи зброю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615590
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Спочатку Білого убила влада,
Потім за грати кинула Хорта,
За ним бійця АТО назвали “гадом”,
Це збіг обставин, чи така мета???
Автомайдан в СІЗО за “хуліганку”,
На нари Правий сектор за протест?
І поки Київ грається в мовчанку,
Пахан Ківалов демонструє жест?
Пройшло два роки майже по Майдану,
Та зрадники у тюрмах не сидять –
Єфремови повчають нас з екрану,
Знов повернути прагнуть світ понять???
Два роки вбивці-риги на свободі,
Мов каста недоторканих живуть!?
Для Банкової стали у пригоді?
Скажіть, де Правда, люди, в чому суть?
До чого прагне нинішня верхівка:
Дух Волі закувати в кайдани,
Чи із Кремля виконує вказівки –
Кого судить за вбивство Бузини?
Не ту дорогу вибрали, панове –
Не проти, а з народом треба йти!
Наводить лад в країні терміново,
А не з громадою двобій вести!!!
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 10.09.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610232
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Настало літо, сонце не світить,
Цвітуть на могилах темні квіти,
По кладовищу гуляють зомбі
І виють сумно на місяць повний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585012
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 07.09.2015
Потомкам тягостен погост,
Нет воплощения – неволя,
Душа привязана не в рост,
Её сковали в этом поле.
Гранитный камень придавил
Ту, что летать должна в небесье.
И у астрального – нет сил,
Чтоб воплотиться иль воскреснуть.
Обряд церковный на века.
Привяжет трепетную душу
И ветер гонит облака.
Томясь покой ее нарушить.
А ей, голубушке, взлететь.
Родиться заново,в Род влиться
Но как обряд тот одолеть?
Как отвязаться, чтоб родиться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601316
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
не питай від чого слова мої колючі як прути залізні.
покладу тобі їх на язик і стану дивитися – проковтнеш чи від болю завиєш, як звір поранений.
що тобі, милий, сказати не можеться? розум затьмарило?
любчику, ще не пізно ставати навколішки.
молися. Богові. молися. любчику.
Отче Наш, що єси на небесах.
бачиш, а ти віру осторонь лишив, викинув з серця Господа Твого Ісуса Христа,
от і слова мої колючі повернули тебе до життя.
як казав ти? не вірую?
щонеділі зранку тебе запах ладану ніжно огортує,
тільки не я, а ти знаком хреста відчайдушно торкаєшся чола, живота і плечей.
во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…
амінь звучить нещиро і, видається, що ти погруз у брехні,
а моя релігія, як і церква, завжди при мені.
залізних прутів менше торкаються – відчуття ж гостріші,
мов воєдино – ненависть, гнів і тепло.
Отче, а мене наче й не було ніколи?
що б то значило?
© (авт. - 2015)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557596
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Я буду укропом, я буду хохлом,
Бандерою можеш мене називати.
Аби тільки… не стати, як ти х..йлом,
Безхребетним рабом культу вати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554124
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Ангел стихотворения
парит надо мной.
Муза искушает меня
голыми ножками,
метаморфозой соития
духа и плоти.
А я пишу отчет
на языке
цифр.
И только симпатичный бухгалтер
(30 лет, разведена)
может ощутить катарсис,
прочитав его.
Ангел и Муза
целуются
украдкой у меня за спиной,
пока я склоняюсь
над клавиатурой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460655
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 11.01.2015
Тетрадь немецкая
в клеточку, заселенная буквами,
грустит об алгебре
и о геометрии,
об эскизах мечтает,
которые перебросят мосты через моря дерзко,
и цифрами точными тверже быков в грунт врастут...
Но буковки кривятся и ссорятся,
размеры и рифмы презирая,
потому как живут в тетради
верлибры голые.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460521
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 10.01.2015
Вскопал я небо
и посеял буквы.
Ночью взошли звезды.
Буду урожай собирать
до утра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460358
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 10.01.2015
Живу в достатке. Все достало.
Живу в достатке.
Все достало.
Бреду по лестнице устало,
Пью чай зеленый поутру,
Гляжу на сонное зерцало…
Нет, завтра точно не умру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549968
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
мне, как псу, ждущему на вокзале
давно ушедшего хозяина,
проще поверить в рухнувшее мироздание,
чем в то, что я не почувствую больше
тепло твоих рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507203
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.12.2014
О, осінь, паморозь моїх років,
згортаєш листя в купи,
мій сум гойдаєш,
на тілові малюючи рубці.
Твоя.
Без лишку.
Візьми мене в своє лоно.
Я проросту
відгомоном сумних історій,
я буду жити
в непрочитаних словах.
13.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540352
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Нестерпно болить осінню
десь під лівим ребром.
Порожнеча в стінах
і очах людей.
Тобі не видно,
але я геть вся зранена...
Не хвилюйся,
я так звикла до болю.
Він зі мною спить у ліжку
і тоді як посміхаюся.
Навіть, коли кохаємся...
Біль вірний,
як ніхто,
за всі спалені
дні і ночі.
Він мій абсолют і аксіома.
І, знаєш, тобі не вдасться
мене до кінця приручити.
Ніколи.
Я віддана самотності і болю,
болю і самотності
до кінця днів своїх.
06.11. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540351
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
а злість - це спонсор твого життя
ненависть - двигун духовного зросту
забиваєш цвяхи у складені хрест-навхрест дошки
на вікні спогадів..
і нікому вже не наздогнати серце що мчить на повній швидкості
ні в якому разі не озирайся назад і не тисни на гальма
тримай рівновагу жінко
балансуючи тоненькою ниткою
розпросторюй чорні ніби смородина крила..
літні ночі короткі та пахнуть бензином і димом
гладкішає розжарений сонцем асфальт під колесами
з легкої руки викидаєш свій apple
на шляху до Одеси..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504254
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 24.08.2014
..Літо - бензином облите,
а КОСООКА
бавиться кулями,танками,
сірниками...
Небо - високо,
а тектонічні плити
п"яно гойдаються в Літечка-
під ногами...
...Небо - далеко.
Небо- таке безмежне! -
вкотре обмежене
оптикою прицілу...
Небом-високо-високо-
несуть лелеки
душі отих,що сьогодні-
не уціліли...
...чорні гашетки...
...і - білосніжні крила...
???
...Обірвалося літо,як кінострічка
в провінційному кінотеатрі...
І стікає ... горить запалена свічка
молодесенькому солдатові...
Обірвалося літо... серця недостиглі
не встигли пізнати кохання...
І в небі - не янголи...Вибухів стигми...
обвуглені знаки питання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515047
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 24.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2014
[b]АВТОР: ДЕНИС КАЗАНСКИЙ[/b]
http://hi.dn.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=49190:2014-08-18-13-28-50&catid=60:narodnaya-novost&Itemid=157
Так уж вышло, что я коренной дончанин. Гордиться тут особенно нечем, но это факт. Жил бы дома и до сих пор, если бы кучке сумасшедших фанатиков при поддержке России не пришло в голову устроить войну в моем родном городе и привезти туда российских наемников.
Теперь там кошмар. Ну, об этом вы как раз знаете. Это то, что вам показывают в ваших телевизорах со всеми отвратительными подробностями днями напролет. Так что давайте поговорим лучше о том, что вам не покажут.
Еще лет 7 назад я думал так же, как большинство россиян. Как типичный советский. Учитывая, что я с рождения жил в Донбассе – это было не удивительно.
Хоть я и учился после провозглашения независимости, образование получил типично российско-советское. Я рос и воспитывался на русских фильмах, на русской музыке, на русских книгах, я долго считал Россию дружественной страной, родственной страной, но теперь – все это в прошлом.
Теперь у меня, у моих близких, у миллионов русскоязычных и русских людей Украины больше никогда не повернется язык назвать вас братским народом.
Мы, ваши ментальные близнецы, выросшие на одних с вами книгах и мультфильмах, дошли до того, что хотим отгородиться от вас трехметровой стеной, как Израиль от Палестины.
Мы смотрим на штрихкод в супермаркете, чтобы не покупать то, что вы производите и не спонсировать войну.
Впервые за всю историю нашей страны большинство украинцев хочет вступления в НАТО, потому что понимают, что это единственное реальное спасение от безумного "брата", который вдруг решил двинуть на нас войска.
Вам, конечно, тяжело понять масштабы этого явления. Вам показывают по телевизору карту, где Украину расчерчивают пополам, и говорят, что половина нашей страны – это не Украина, а что-то другое. Что там живут не украинцы, а русские.
Вы верите, что это так и недоумеваете, почему там до сих пор нет восстания. Судя по российским новостям, оно там должно вот-вот запылать, а на деле происходит ровно наоборот.
За георгиевскую ленточку в Днепропетровске, Запорожье, Херсоне на улице теперь могут и морду набить. Не бандеровцы – русские люди, изучавшие в детстве Пушкина и Блока.
Принято политкорректно говорить, что мы ненавидим только Путина, а россияне – это совсем другое дело. Вот уйдет Путин, и снова настанет мир и согласие. Снова будет все хорошо.
Но это неправда. Не будет.
Потому что Путин – это суть российского менталитета, ваша материализовавшаяся национальная идея, в том виде, в каком она сейчас существует.
Вы любите Путина за то, что он сделал с Украиной. Поэтому мы больше никогда уже не сможем любить вас.
Путин сотворил с Россией великое зло. Он так умело сжег между нами мосты, как не сделал бы это больше никто в мире. Никаким американцам, евреям, полякам никогда бы это не удалось так хорошо, как ему.
Весь ужас содеянного им вы поймете когда-нибудь потом, но сейчас вы слепы.
Путин магическим образом заставил вас поверить, что день вашего нравственного падения – на самом деле день вашего триумфа.
Он убедил вас, что подлая оккупация части территории дружественной страны, такое банальное крысятничество – это великая победа, которой стоит гордиться.
Он вызвал патриотическое возбуждение тем, что должно было вызывать стыд и отвращение.
И за это мы презираем не только Путина. Мы презираем Россию, и те 90% ее жителей, которые, выпучив глаза, вопят "Крым наш!"
Иногда я думаю, что Путин – сатана. Он профессионально умеет взывать к человеческим порокам. Он заставляет вас проявлять свои темные стороны, умело будит в вас мразь, превращает вас в озверевших скотов, жаждущих крови.
Не то, чтобы именно русские были такими уж плохими, а все остальные - святошами. Такова общечеловеческая природа. Мы видели, как в разные исторические периоды будили мразь в немцах, итальянцах, хорватах, сербах и т.д.
А Путин разбудил в вас. Заставил вас захлебываться ненавистью на форумах, желать войны, радоваться оккупации чужой территории и смертям людей, которых вы когда-то называли своим братским народом.
Он возбудил вас примитивным, низменным популизмом, выставил вас в самом неприглядном свете, в момент временного умственного помешательства, и мы, увы, запомним вас именно такими, а не нацией Сахарова и Достоевского.
Наверно, вы даже не виноваты. Есть ведь какой-то алгоритм разжигания этой массовой истерии – просто жмешь на нужные кнопки, показываешь по телевизору ужастики про распятых детей, и все - дальше общество ведет себя вполне предсказуемо. Тот, кому это нужно, просто совершает определенную последовательность действий.
Наверно, к вам следует относиться, как к жертвам социального эксперимента, и однажды вам будет очень стыдно за то, что вы все участвовали в этом. Наверно, нужно попытаться вас понять. Но простить вас и преодолеть свое презрение мы уже не сумеем. Даже если вы когда-то раскаетесь.
Да, чего скрывать, Путин достал мразь и из нас тоже. И мы тоже радуемся, когда очередной груз 200 пересекает границу и едет в Ростовскую область, или когда десяток-другой ваших превращается в решето. Это ужасно, но это правда.
Мы радуемся из чисто прагматических соображений – потому что каждый мертвый "колорад" уже больше не сможет убить никого из наших. Потому что вы теперь враги и оккупанты, пришедшие на нашу землю, отобравшие у нас Крым и приезжающие нас убивать в Донбасс.
Это ужасно, что вы, напав на нас, вынудили нас стать такими, что бывает противно от самих себя. И это еще один повод навсегда с вами порвать.
Вы влезли во внутренние дела независимого государства. Вы стреляете в граждан Украины на их земле из своего оружия и одобряете это по своему телевизору. И как бы вы не врали себе, что это все против фашистов, что это все обосновано и справедливо – в глазах всего мира вы агрессоры.
Исчезла навсегда страна-освободитель, страна победитель фашизма. Все это в прошлом. Теперь вы оккупанты, вы каратели, по вине которых гибнут невинные люди, падают ракеты на города, которые жили в мире, пока вы не пришли.
Ваши парады на 9 мая, весь этот пафос, военные песни, вечные огни – все это не стоит больше ничего. Это вранье.
Мы были крепко связаны общими праздниками, общими поражениями, общими традициями, но теперь это не имеет значения. Вы отторгли регион с населением в 2 миллиона, еще 3-4 миллионам запудрили мозги "распятыми мальчиками", но 40 миллионов украинцев, огромный человеческий массив, навсегда отгородили от себя пропастью.
Урвав себе кусок земли, вы расплатились за это крупнейшим дружественным вам народом. Никакой Бжезинский еще пару лет назад не мог и мечтать о таком геополитическом поражении России.
Зря вы обвиняете в коварных кознях Америку, Британию и Израиль. Поверьте мне, как русскому дончанину, никто не сделал больше для нашей взаимной ненависти, чем безумные кликуши Глазьев, Кургинян и Дугин, призывающие убивать украинцев и потопить Украину в крови, или Путин, отправивший в нашу страну своих "вежливых людей".
Мы все это видели, мы все это запомнили, мы этого не простим.
Да, безусловно, Россия – самая большая в мире держава, против которой Украина – точка на карте. У вас есть ядерные ракеты, а у нас – нет.
Если для вас нападение на того, кто заведомо слабее, кто не ожидал от вас подлого удара в спину и не готовился к войне с вами – это героизм, воля ваша. Но ни уважения, ни сочувствия от нас больше не ждите. Для нас Россия – отныне презренная "банановая республика зла".
Ваши СМИ вам, конечно, этого не расскажут. Они создают иллюзию огромного раскола в Украине на украинских фашистов и русских, которого на самом деле нет.
Есть пару миллионов маргиналов – коммунистов, сталинистов, черносотенцев, православных фундаменталистов – которые всегда ненавидели Украину и сегодня выступают в роли коллаборантов в конфликте. И есть 39-40 миллионов украинцев, которые с ними не согласны.
Путин поставил нас всех перед радикальным выбором – за или против Украины. И нам пришлось его сделать.
Произошло то, чего вы пока еще не понимаете – российскую агрессию в Украине поддержали те, кто и так всегда был за вас, но 40 миллионов, которые были к вам всегда лояльны или нейтральны, из-за этой агрессии превратились в ваших врагов.
Сорок миллионов украинцев вынужденно стали "бандеровцами" в вашем понимании этого слова. Вот самое главное достижение Путина.
Бывают недружественные правительства. С ними можно конфликтовать. Можно накладывать на них санкции. Но нельзя унижать народы, потому что правители сменяются, а нации остаются.
Порошенко и Турчинов уйдут. Скорее всего – очень быстро. А вероломный захват Крыма, ваше подленькое вторжение, ваши танки и ПЗРК в Донбассе – вот это уже не пройдет. Мы просто не сможем объяснить своим детям в учебниках, почему вы так с нами поступили.
Юго-восток, который вы считаете своим, вы только оттолкнули. Потому что, представьте себе, у "укропов" и "хохлов" тоже есть гордость. Когда вы радостно бьетесь в припадках от того, что "Крым – ваш", для нас это означает только одно – что Крым не наш.
Вы одинаково забрали его и у "бандеровцев" и у "русскоязычных соотечественников". Вы отобрали Крым у Яроша, но вы так же забрали его и у харьковчан, полтавчан, одесситов. Вы плюнули во всех без разбора, не зависимо от языка и вероисповедания, со свойственным вам тупым чванством.
Это раньше вы говорили: славяне-братья, и мы соглашались. Теперь вы говорите – "салоеды", "укры" и это оскорбляет всех, кто носит украинскую фамилию, имеет украинский паспорт, не зависимо от того за ЕС он или за Таможенный союз.
Вы не оставляете нам выбора, унижая всех подряд.
Весной российские "туристы" срывали и топтали в Донецке украинские флаги, и вешали вместо них свои. В этом вы отличаетесь от европейцев – они никогда не топтали наши символы.
Те, кто за Европейский союз – вешают свой флаг рядом с украинским, но не вместо него. Поэтому мы и выбрали Европу, и теперь уже не отступим. В нынешней ситуации это единственный путь, потому что интегрироваться с вами теперь может только полный псих и самоубийца.
Если вы все еще верите, что в Донбассе идет война между "ополченцами" и "хунтой", то спешу вас расстроить – это не так. Война, которая идет у нас, от начала и до конца устроена вами.
Можно не верить мне, но спросите сами себя, почему "Донецкой республикой" управляют россияне? Почему в моем родном Донецке сейчас командуют москвичи Гиркин (Стрелков) и Бородай?
Я, коренной дончанин, их не знал и не звал. Я за них не голосовал. Если это не оккупация Донбасса Россией, то почему они здесь? И чем они отличаются от немецких гауляйтеров? Слабо найти десять отличий?
Если вы сочувствуете "ополченцам", потому что они русские, то я вас заверяю – есть сотни тысяч русских, которые с ними не согласны, и которые сами страдают от их действий.
Посочувствуйте лучше им. Тем, чьи машины отбирают, кого по глупым обвинениям бросают в подвалы, кем прикрывается ваш Игорь Стрелков, который ведет себя в городе, как Шамиль Басаев в Буденновске.
Если вы сочувствуете жителям юго-востока, посочувствуйте лучше 38 военным из Днепропетровска, которые погибли в самолете, сбитом из вашего ПЗРК. Посочувствуйте сожженным в БТРах солдатам из Николаева. Как думаете, их родители, родственники, друзья будут любить Россию?
Если вы хотите знать правду о том, что такое "Донецкая республика", попробуйте выключить телевизор, закрыть глаза и представьте на минуту, что кто-то вооружил всех наркоманов и уголовников вашего города. Что безумные ветераны чеченских войн, спивающиеся менты-отставники, забитые наколками рецидивисты, быковатые охранники-чоповцы, сумасшедшие казаки, толкиенисты, лимоновцы, скинхеды вдруг получили в руки оружие и неограниченную власть.
Представили? Если да, то тогда вам больше не надо ничего объяснять. Сделать такую же республику достаточно легко где угодно. Просто уберите название "Донецкая" и подставьте "Саратовская", "Челябинская", "Ростовская".
Думаете, наговариваю на "ополченцев"? Тогда смоделируйте ситуацию – милиции нет, власти нет, оружие в свободном доступе. Что произойдет в вашем городе? Ну честно, признайтесь себе сами.
Раскачать ситуацию, поднять бессмысленный и беспощадный бунт в социально неблагополучном регионе, населенном люмпенами и безработными – достаточно просто. Бородаи, стрелковы, бабаи, мотороллы только поднесли спичку, а дальше полыхнуло, как в Гражданскую.
"Даешь республику", "грабь награбленное", "построим новый рай – Новороссию".
Достаточно сказать, что репрессивный орган террористов в Луганске называется КГБ СМЕРШ. И это не шутка. Положа руку на сердце, признайтесь себе – нормально ли это и хотели бы вы, чтобы по соседству с вами работало такое учреждение?
Будни Донецка последние два месяца – мародерство, киднепинг, грабежи. Почитайте местные донецкие новости. Только за неделю с 16 по 23 июня угнаны и отобраны 47 автомобилей и один мотоцикл, причем 42 автомобиля были захвачены на дорогах вооруженными лицами. Неизвестными были похищены 14 человек. Это официальная информация от мэра.
Продолжать можно долго, но есть ли смысл? Эйфорические состояния имеют свою специфику. Переживающий их субъект, пускай это и целый народ, плохо восприимчив к внешним раздражителям. "Крымнаш" - как наркотик, как влюбленность, затмевает ваше сознание.
Должно пройти время, чтобы вас отпустило, и вы поняли, что ничего не поменялось. Что Крым не стал ближе, не стал дешевле, не стал чище и комфортней для отдыха.
А вот вы сами, целый народ, самая большая в мире страна, запятнали себя позором агрессии и навесили на своих детей ярмо потомков оккупантов и гауляйтеров Гиркина и Бородая.
Оригинал
Город: Донецк
*************
[b]ЗВЕРНІТЬ УВАГУ - АВТОРСТВО НЕ МОЄ!!! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518403
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2014
Хайку, дещо нетрадиційні
Який шляхетний той
Хто не скаже під спалах блискавки:
"Ось воно наше життя".
Мацуо Басьо
Спалах блискавки
Перетікає вічно -
То наше життя.
Плине бистрина,
Співає на камінцях
Про що її спів?
Як в місячну ніч
Чутно спів соловейка,
Сріблом стежинки.
9 червня 2014
Спогади сиві
Мандрують димами хмар,
Чаю пахощі.
Забринів стрингів*
Розмаїтий хороспів,
Світ форм у русі.
19 червня 2014
*Див. "Теорія струн", у Вікіпедії
Схов у блискавці
Мабуть найнадійніший,
Від бруду життя.
27 червня 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504466
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2014
Луна, друг ночной,
рифмы возьми -
пусть
стихи твои
серебряными колокольчиками
девичьи сны
озвучивают!
Оставь мне лучик один -
тропинки-верлибры
распутывать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472356
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 25.05.2014
Озерца зерцало мерцало.
Любовалась Луна собою.
Онемели страхи ночные,
зашептали сны городские
на просторе тьмы бесконечной,
и ручьи стихов зажурчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454099
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 25.05.2014
довгі ноги
нагорі
на білій цнотливій стіні
і простір
між правою та лівою
розширюється
а рука
все глибше
у вагіні
а рука рухається
в ній
мов пише вірші
погладжує
і виймає звідти
аромат
перед отвором у стіні
з чиїмось оком
згодом в отворі погладжую
чиюсь головку чийогось члена
і він гладить мене
великий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469474
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 25.05.2014
доторкнися до мене
там де в мене пелюстки
їх зімни так шалено
щоб гойдалася люстра
щоб гойдалися стіни
щоб гойдалося ліжко
ллється сперма з вагіни
розривай мене ніжно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469475
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 25.05.2014
Над разбитой амфорой сюжета
склоняюсь
и пытаюсь склеить
черепки снов.
Снова и снова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499967
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
сідаю
на його вуста
на його язик
на його плоть
ти споглядаєш
дивишся на це
підтримуєш мене
аби я не впала
від насолоди
тримаєш за груди
за спину
за шкіру
тягнеш за волосся
лоно розширюється
о
ти підтримуєш його
ти розриваєш його
своїми пальцями
мов батогом
щоб язик іншого
увійшов краще
ще і ще
а твій цілунок
як ляпас
щоб я була
більш вологою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468416
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 15.04.2014
Роздягаю тебе.
Відкидаю сріблистий піджак.
Краватка
змійкою сповзає з твоєї шиї.
Хльостаю нею
твої широкі плечі.
Натягуєш її
на руку,
зв’язуєш нею
мої зап’ястя.
Міцно притиснувши
до стіни,
караєш,
(стогін)... араєш,
(стогін) ...раєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468415
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 15.04.2014
Сонце
медовим струмком
лилось по обличчу,
заліпляючи повіки.
Прокинуся.
Двигун бджіл
за вікном
намагався зрушить
акацію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352582
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 28.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
Холодна крапля
впала
з даху на обличчя
як льодовий
дотик
як мало ми вділяєм
тендітним дрібницям,
втрачаючи Чутливість
грубієм серцем..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459305
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 09.11.2013
Вагітна вагіна твоєю спермою.
Хапаюсь вустами за мочку вуха
І гладжу її язиком та перлами
І римами стогону, я ж бо шлю...
Проводжу долонями, гладжу голову.
Волосся твоє – наче струни арфи.
Бринить аромат їх земний. І голою
Лягаю на тебе, адже я ляр...
Хоч тільки зображена чайка жалісна,
Воронячим оком, як ніж, похмуро,
Шпалери на нас поглядають заздрісно.
Кусай мене знову! Адже я курв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451507
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Важко дихає вітер,
та легко під сонцем
тілам,
що сплелися,
злилися
на пляжі
і стали
єдиним.
Одне одного пристрасть
пронизує мовчки,
а там
під смичком
будуть вже
скрики
скрипки
текти щохвилини.
І, підслухавши звуки,
збентежені білі хмарки
червоніють
край обрію,
наче
цнотливі дівчата…
Важко дихає вітер
і хвиля
тече
у ріки,
а мелодія скрипки
не думає навіть
кінчати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451337
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 01.10.2013
1
Танцюю
під люту музику
дискотеки,
будь-який рух –
щоразу нова таємниця.
Наспівую,
що
через 10 хвилин
настане весна,
і твої вуста
розбудять мене
поцілунком у перса,
посмоктуванням у вагіні.
І майже усі
бажають зараз
стати тобою,
аби я розтанула
у їхньому
молоці
та випила його
до денця...
ось перший
підходить
хапає хапає
мене за руку
ззаду
труся
спиною
об його груди
труться руки його
об мої груди
які тремтять
під ритмом шаленим
лютої музики
соски на очах
у всіх
бо ти
знімаєш з мене одежу
і
тримаєш за руку
якою погладжуєш
власне збудження
п’ю
твоє
молоко
2
Підходить другий,
і я,
водночас посмоктуючи,
п’ючи твоє молоко,
віддаюся
пальцям другого...
залазять
у шоколадну щілину
моєї принади
насаджуюсь
на пальці
все швидше
і швидше
під ритм
лютої музики
3
підкрадається спереду
третій
із розстібнутою
ширінькою
велика голівка
виглядає звідти
і дивиться
у низ
мого живота
і дивиться...
пальці другого
входять глибше
і глибше
до болю
вигинаю спину
коли саджуся
на третього
пальці вже
у моєму роті
відчуваю
власний
смак
після твого молока
4
мене кусають за шию
тягнуть за волосся
б’ють по вустах навідліг
цілують ізнов
скрикую
третій входить
у моє лоно
із силою
розриваючи
все глибше
другий входить
ззаду
у мою шоколадну щілину
ляскає мої сідниці
теж розриваючи
хапаюсь за плечі
третього
кричу
під ритм
лютої музики
я тремчу
я дряпаю спину
третього
міцно тримають мене
за сідниці
та поглиблюють
кожну щілинку мою
і течу
буквально течу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451336
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Граю
з гарячою
водою
з-під крана
пальцями
тонкими
довгими
аж кипить
на долонях
і поміж ніг
захлинаються нею
пелюстки лона
згадую про тебе
я зараз повія
чужий чоловіче
іди до мене
зацілую тебе
після жінки
жінкою останньою
у твоїм житті
тільки дай воді
перед цим
увійти в моє лоно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451257
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 01.10.2013
На стелі свічадо.
І в ньому,
як
на чуттєвій плівці:
ліжко,
зім’ята постіль,
троянда кольору крові,
дві тіні,
які залишилися
після двох тіл...
Світ перегортається.
Стеля тепер – підлога.
Свічадо – цей світ.
І тіні вже – плоть.
Жива плоть.
І тіні вже рухаються.
Ліжко
рипить.
Жінка береться
за жезл
притискається до нього
персами
нахиляється
лоскоче подихом
довгим темним волоссям
Чоловік бере троянду
погладжує пелюстками
сідниці,
що над його обличчям,
і не тільки
сідниці
Жінка бере троянду
відчуває в неї свою духмяність
Чоловік притискає до рота
вологе
жіноче лоно
ховає у ньому обличчя
полизує клітор
полизує
Жінка зціплює зуби
здригається
довгу мить
полизує
Жінка
випускає троянду
кричить
полизує
Жінка вмирає
від насолоди
полизує
Жінка судомно воскресає
треться
залишаючи сік свого лона
на обличчі
Чоловіка
Жезл
притягує ближче
і ближче
Жінка обережно
дихає на нього
береться за нього
вустами
і Чоловік
судомно стискає її сідниці
Жінка треться обличчям
об жезл
наче лоном
і бере
до горла
голівку
жезла
виймає
знову бере
слина тече підборіддям
крапає
Чоловік заплющує очі
Жінка посмоктує
Чоловік рухається в її роті
жорстко
глибше і глибше
до горла
щоб вибухнути
собою
Жінка обожнює пити
у позі 69
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452020
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Давай дивися мені прямо в "душу",
Бо лиш з тобою було справді "ми".
Секунди йдуть, а в серці непорушно
Один лиш спогад ще досі щемить.
Зривай зі своїх уст оті бажання,
Які колись так палко говорив.
У нас з тобою було не кохання,
Просто, когось хтось палко обдурив.
Шукай для себе в світі найріднішу,
Яка б іскрою танула в тобі.
В нас не антракт, упала вже завіса
Невірність захлинУлась у злобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443318
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 15.08.2013
В черном подвале сидел очень бледный человек.
(Сноска к эпохе: тридцатые годы, ХХ-й век).
Жена оставлена дома.
Дети растыканы по друзьям и знакомым.
Ивановы приютили сына. Петровы- двух дочек.
В жизни стало все больше точек.
Вечер... Усталая... дрожь... век...
У человека сильно слезятся глаза,
Свет лампы , как злобный карлик
Возомнивший себя светом солнца,
Управляемый невидимой взгляду рукой
Перекрашивает радужных оболочек оконца
Пропитывает бледное лицо человека
Ужасом и Бедой
Заключенными в, выпрыгивающих , из света
Кулаках.
Ногах, в хромовых сапогах.
И тогда бледное окрашивается красным,
В глазах чернеет,
Выбор цветов становится маловат
(вот так и происходит супрематический переход,
Из черного в красный квадрат.)
Очень бледный человек
Уже не видит свою жену
Сына Павла и дочек, Дашу и Асю
Пытается разглядеть портрет на стене,
Но тот уже превратился в красный квадрат.
Человек с красным лицом
Отводит от портрета взгляд
Но ничего не происходит.
Он взглядом водит.
Кабинет. Окно. Человек в хромовых сапогах
Все - сплошной красный квадрат
Главная цель которого,
превратить бледного человека
В загнанное животное
Но никто, как животное,
Чует источаемый страх
оставшегося в черном квадрате палача,
Которому еще предстоит
Переход в красный квадрат.
Страх его прямо пропорционален
Силе ударов черного сапога
Когда сапог взбешен
Ребра и печень крУшит
Животное из красного квадрата чует:
Черный Страх Черного Сапога
превращается в Красный Ужас
Бледный человек, перешедший из черного, в красное
Издает сиплые хрипы и скулящий вой
Точь в точь, как животное, приведенное на убой
На обвинение в сотрудничестве с разведкой
Империалистической Антарктиды
согласно кивающее головой
Сплевывает черную кровь из разбитой печени
черный сапог успокоился и не бьет
срок его пребывания в черном квадрате
на месяц продлен
(Для людей и животных из красного - это вечность)
Черный Сапог приказывает увести животное
Животное по человечески радуется, словно
Возвращается к себе домой
По дороге в камеру красный квадрат
Слегка рассеивается
Мутно-желтым светом
В камере, животное закрывает глаза
И укрываясь, как одеялом, черной дырой
Снова становится человеком.
Отворачивается к стене.
(бытие агентов империалистической Антарктиды
Всегда переходит в –не )
Он это знает
И перед сном животное подает голос
На ухо человеку с бледным лицом шепчет:
"Никогда не говори никогда
Ничего не говори ничего
Ни кому ни говори ни кому
Ни про что не говори ни про что
И тебе станет легче…"
Человек засыпает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404580
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 19.03.2013
Нижняя Хортица. Ночь.
Пробираюсь сквозь густую чащу,
невидимые ветки больно хлещут по лицу,
мой фонарик-брелок блекнет,
он, уже не жилец, вот-вот наступит конец его света
(ну не у света же выступит конец);
тьма Хортицы довольно потирает ладошки,
когда маленький свет маленького фонарика
испустил последний вздох,
я-глазами оглох,
зато ушами стал видеть
(это не мешало тьме меня ненавидеть),
издавая со всех сторон видимый ушам Шорох.
Пару раз я спотыкался о пни,
сильно спотыкался, но не падал,
меня больше беспокоили дикие кабаны,
которые говорят и ночью, могут,
как п...ц, подкрадываться,
а Страх, пропитанный Звуками, ушам докладывал:
они рядом.
Если бы я был одним из врагов Сусанина,
я , вплетаясь в разъяренный хор голосов,
зычно бы выкрикнул: не видно не зги!,
но в данной ситуации я сам стал таким себе Сусаниным,
у которого отсутствовали видимые враги!
Я остановился у дерева, подумал о природе нынешней тьмы,
расщепил ее на составляющие элементы:
ночь, туман, сырость, холод, укутанное тучами небо
( как вы понимаете ни звезд, ни луны не было),
я отдышался и продолжил идти через строй ,
тычущей в меня когти веток -тьмы.
Внезапно нога по щиколотку погрузилась в мокрое,
в ботинке противно захлюпало,
в метрах десяти от меня, во тьме что-то, пробежало,
свирепое и грозное, как ночной секач,
а то и хуже,
какой-нибудь трупный выползень,
вовкулака, какая нибудь лярва-кикимора,
или гигантский жук-мясоед из параллельного измерения,
или невидимый карачун...
А против этих ребят какой из меня драчун?
В итоге, я стреканул так, что мне бы позавидовал
простой ямайский парень Усейн Болт,
метров через сто я опять остановился.
Вокруг тихо.
Я показал тьме первый болт.
Я был уверен, что спасусь,
пробуя бренди на вкус,
сидя в уютном ресторанчике,
гладя твои нежные пальчики,
радуясь втайне, что не пошел
в этот вечер с друзьями на Хортицу,
праздновать языческий "Карачун"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404585
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 19.03.2013
Так ніжно тремтять вії коханої,
коли вона завмирає, як роса на стеблі трави,
і дихає ледь чутно,
вдивляючись у простір невідривно
крізь приціл рушниці
штурмової.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409951
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Где-то в самом начале марта
Так нежданно заплакала твердь
Небесная.
Может, знак в этом есть незримый,
Лишь бы только его прочитать
И впитать – до глубин.
…
Головне, щоб був висновок вірний,
Бо життя є лиш звивистий шлях,
Але короткий…
І я встану на просторе місце,
Щоб сховать в березневому дощі
Гіркі сльози…
А что дальше? А дальше – дорога,
До последнего дня долгий путь,
И не только - сквозь дождь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406323
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Есть в названии города
нечто мистическое и загробное
За-порожье
когда идешь поздним вечером
сосредоточенно нетрезвый
и видишь на небе сполохи
индустриального Молоха,
слышишь заводов
гудки утробные
И когда в воздухе не хватает кислорода
люди превращаются в организмы анаэробные,
получающие энергию при отсутствии
доступа к кислороду,
(конечно естественный отбор ежедневно собирает трупы,
трудно сказать открывает ли смерть доступ к Богу,
если при жизни этот абонент для большинства всевременно
недоступен?)
Впрочем есть те, кто выживает в городе легко и свободно
При их метаболизме слегка краснеют глаза
как у зомби
но они не злобны,
как например,
разозленный шерифом Рэмбо
А напротив, добры и светлы
словно детство Бэмби
несмотря на то, что у них сбита обувь
и штаны зачастую рваные
( униформа для патрулирования границ нирваны,
очень глупо протаскивать лишнее в сны).
Эти люди вскипают только в том случае
если какая-нибудь падла не местная
со свиноподобной рожей
оттопырит надменно губу
и скажет :
Что с вас взять? Провинция...Жопорожье
не зная о мистическом и сакральном
как минимум падла отгребет лещей
и далее по восходящему
от шахтерских шалбанОв и до
внушительных подсрачников
А в худшем случае его попросту сбросят
с Преображенского моста
(ну да, в За-порожье есть и такие
отчаянные пацанчики)
которые любят поохотиться
и в том случае, если падлу не сбросят с моста
его разденут и оставят голого
ночью на Хортице.
(Впрочем вероятность варианта "с моста"
примерно три из ста)
Это я о том , что, несмотря
на отсутствие небесной манны
За-порожцы весьма гуманны
и поэтому совсем не зря
название города
легко рифмуется с "Божье"
и если Бог будет проводить ревизию
милосердия в сотворенных им душах
он вполне может появиться и в Запорожье
скажем, в образе сидящего
возле церкви старичка-бомжика
превратившись в него
с помощью буквы "м"
как бомж, продолжая клянчить милостыню,
А как Бог, наблюдать за всем
Жаль, если вселенская грусть
разольется в его глазах
От того, что сколь вечного и разумного
он не сеял
"Пи...ец, а не жизнь -пробормочет бомж,
и Бог мысленно содрогнется от
количества фарисеев
Вот такое супрематическое кино,
в котором дороги всегда заканчиваются бездорожьем
Похолодало. Метель за окном.
Думаю, что к вечеру город будет называться
За-порошье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404347
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 02.03.2013
Скользя по тонким граням бытия
отточенным как лезвие и странным
где расстояние от ада до нирваны
бывает иногда и в пол шага
где корабли плывут без капитанов
в пучине утопив все якоря
Мальдивами меня не удивите
зачем мне скучный европейский тур?
я в прошлый отпуск посетил Юпитер
а в этом собираюсь на Сатурн
мне нравятся обьятья светлой грусти
когда включен торшер и за окошком дождь
и дымчатые сумерки под чтенье Пруста
сгущаются в одну большую ночь
дымится чай в уютной желтой чашке
мерцает бледным таинство реки
что временем зовется настоящим
над ним минут порхают мотыльки
самообман не причиняет боли
иллюзия в глазах окостенела
на самом деле время-царство моли
живущей изначально в шубе тела
когда бес смерти скинет эти шубы
и бросит их дырявость в свой огонь
оденут души новые и шустро
секунд личинки в них отложит моль
в такой неспешной смене гардероба
немой вопрос-как шубу сохранить?
как обрести бессмертия свободу?
не значит ль это- шубу не носить?
что лишь тогда все смогут непременно
вновь обрести утраченное время
и грезить в пустоте не беспокоясь
о том сколь безнадежен его поиск
на этих незатейливых вопросах
сжимая книгу я заснул спокойно
но пальцы расцепились и по носу
ударил Пруст, довольно, сука, больно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404313
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 02.03.2013
Кит наглотался селедок, запил соленым компотом планктона,
баракуда подкрадывалась скользкой смертью к пурпурной рыбке,
голодная змея проглотила суслика
за которого вскоре отомстил мангуст
удав позавтракал дикой свиньей и так далее...
Все это - единичные примеры
миллиардов мясных драм и драмочек
сотрясающих матушку Землю
незыблемые пищевые цепи,цепочки и
паутинки
участие в которых определяется наличием
ртов и поп
у живых существ, населяющих эту планету
(пока я писал про это
в африканской степи
восемь жаждущих мяса львов
обрушилось на стадо антилоп)
В силу мясной плотности и телесности
Человек также активный участник этой цепи!
Смотрите, как радостно, весело и задорно
Иван Дмитриевич кусок за куском поедает
Василия Степановича,
как Виктор Федорович смачно переваривает Юлию Владимировну,
как обреченно торчат ноги Игоря Максимовича
из чавкающего рта Олега Олеговича
как Прохор Егорович сытно отрыгивает
Ириной Юрьевной,
а Максим Максимович плотоядно закусывает
Пантелеймоном Ильичем...
И в этой пищевой вакханалии
и съедающим и съеденным уважение и почет!
Всем, испытывающим кайф от поедания
о приближении физиологического сатори,
докладывает сыто урчащий живот.
В Пизанской башне такого мироздания
ничто под Луной не вечно и тленно
и ,наверное, только веганы
да...пожалуй, только веганы
имеют микроскопический шанс на просветление.
Хотя если хорошо все взвесить
свет и тьма -две стороны
медали одной
рано или поздно
тьма становится светом,
а свет становится тьмой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404102
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 02.03.2013
Я хочу увидеть из окна поезда
болотистую равнину,
камышового кота,
грызущего старую кость,
нищего старичка,
опирающегося на трость
пустой дом на отшибе
покинутый даже тенями
глиняных людей
с терпеливыми коленями
Капища умерших богов
стаю ворон, черной спиралью
ввинченную в серое зимнее небо
одинокого крестьянина,
несущего мешок за спиной
Я смотрю и пытаюсь угадать,
что в мешке,
кроме утаившегося шила
Мертвая нутрия или шиншилла,
охапка сена для отелившейся коровы
или собранные на счастье подковы
а может не приснившиеся сны
а то и вовсе труп сварливой жены...
...Между тем поезд прибавил ход
стирая путника ластиком своего движения
день умирал, виновниками его поражения
на небе выступили дымчатые сумерки
но и они, спустя считанные минуты умерли
окно погрузилось в чернила тьмы
тьма-мать, тьма-мать, тьма-мать
слышалось в звуках, издаваемых поездом,
какой символ!-чиркнул я в записной книжке
уверен, что два года назад
услышав подобные звуки
и вперив в чернильное окно глаза
Казимир Малевич выдумал Черный Квадрат
Супрематический гений не думал
И не гадал еще
Что помимо тех, которые на шедевр плюются
Найдется некто, узревший в «ЧК» влагалище
Из которого грянет девочка
По имени Революция
Чую, близок итог моих странствий
Задача моя, как никогда проста
Я рассею черный квадрат в пространстве
Вычленив его из рамок тесного полотна
Оплодотворение вскоре состоится
Сквозь мглу и ветер несется поезд
К яйцеклетке северной столицы
Как железный сперматозоид
Красота идеи мне нравится
Она из породы нетленного
Кстати, я забыл вам представиться
Моя фамилия Ленин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404069
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 02.03.2013
А знаете, совсем недавно мне,
приснился Бог
(был тихий час, я заснул после обеда)
Бог был совсем не такой, как я думал
не суровый старик, с седой
и окладистой бородой,
с испепеляющим взглядом...
а такой себе молодой разгильдяй,
в джинсах и кедах
и лицо его светилось не гневом,
а добротой.
Бог рассказал парочку
квазисмешных анекдотов
(один был про ортодоксального попа)
при этом он заразительно смеялся
руки сложив на, похожем на пивной, животике
сопровождая веселье несколькими танцующими па
мне тоже стало легко и хохотно
и я рассмеялся вполне впопад,
мы шли вдоль яблоневого сада
по хрустящей гравием тропке
я видел указатель с написанным слитно:
Рай-с-Ад.
-Тут обитают святые и грешники?-
робко спросил у Творца
Тот в ответ протянул мне квадратный орешек
кивнул головой: конечно,-
и добавил:" Таков закон места,
у которого уже ни начала,
ни конца.
Здесь ты встретишь всех,
кто в жизни
был тебе люб и интересен
и вряд ли встретишь какого-нибудь
неинтересного подлеца,
которому, впрочем, ты тоже будешь неинтересен
Смотри, вон сочинители твоих любимых песен
опять хлещут водку, балуются героином и стимуляторами
глотки дерут
терпение их воображаемых печенок здесь бесконечно
будут пить, курить, колоться и нюхать до тех пор,
пока снова в жизнь не умрут.
А вон смотри, с Лиличкой под ручку
Идет тот, кто смазывал карту будней
Чертяка! при жизни,
называл меня божиком и недоучкой!
а потом, как дурачок, замер мертвым студнем...
Самоубийцы в Рай-с-аде обычно слепы
и для начала я проучил его слегка
горькой солью слепца кормило невидимое небо
ну а хлебом- его сказочные облака...
Это как маленького проказника шлепнуть ремешком беззлобно
пожурить: Аяяй!Стреляться кака! Нельзя
а когда здесь появился старина Федоров,
я заказал для талантливой оглобли
новые глаза".
я осмелел и решился,
выйдя за рамки приличия,
перебить рассказ Творца новым вопросом:
-А кто те двое, что идут
за поэтом следом?
-Стыдно, чувачок, не узнать их - усмехнулся Бог:
Это же Брик Ося! ( в воздухе пронзительно запахло абрикосами!)
и он тоже
идет под руку с Лиличкой,
знаешь , у приличий ведь нету рамок,
как и у рамок не может быть приличий
но, тем не менее, я задумался
над их шведской драмой
и, в конце концов, разделил надвое Лиличку!
Одним словом, Володя и Оська,нате!
Так что у каждой серьги
теперь по сестричке!
А вон, смотри, с сачком за бабочками
гоняется забавный старикан
и конечно, опять в отеле забыл очки!
он, кстати, здесь заканчивает роман".
-Все это прекрасно и интересно,
словно философский камень
родившийся в алхимическом тигле
но если святые и грешники как бы вместе,
я могу встретить идущих бок о бок,
скажем , мать Терезу и Гитлера?-
спросил я у Бога, и добавил: Так или нет?
Творец вздохнул , на скамейку присел
и тут же изрек в ответ:
"Понимаешь, тут есть и моя вина.
Недосмотрел.
А ведь Адольф мог вырасти
в творца гениальных акварелей
наполнять пустые холсты волшебством живописи
снегами февралей и цветами апрелей!
но вместо этого пропитал землю
красной сыростью
ненавистью и
дикостью...
Как для Создателя всего сущего,
порхающего, срущего, невидимого,
извергающего, опорожняющего,
плотного, без примеси бесов
и бесплотного, короче, низа и выси
и всех возможных сторон
я поступил, стыдно признаться,
безбожно
заснул в тот момент, когда
некая канцелярская крыса
принимая Адольфа в академию художников
дала тому от ворот поворот,
и я, дурень такой, не придал этому значения
и когда художник совершил в Адольфе самоаборт
человечество обрекло себя на длительные мучения
с которыми я за долю секунды сладил
но моя доля секунды для вас шесть лет
да уж, изрядно смертушка попекла оладий"-
Бог вдохнул, рассматривая кончики своих кед-
"впрочем, люди всегда склонны бояться
того, чего нет".
После этих слов он изменился.
Вместо лица оскаленный череп
с пустыми глазницами, так, что в ужасе,
я отскочил
и едва задушил в себе крик
А Бог вдруг сказал: Апчхи!
Чихнул и вернул себе прежний лик:
-Ну что, теперь тебе ясно,
что смерть лишь одна
из моих карнавальных масок
в торжестве бытия заложено
непременное возвращение
на круги своя,
и таких возвращений множество
они бесконечны, как кусающая хвост змея,
Апчхи!
-" А тех сухарей-чертежников- продолжал после второго чиха Творец-
что в куколке Адольфа
не узрели бабочку художника-гения,
я ровно на одну жизнь
избавил от всякого творческого вдохновения.
«То же мне наказание - подумал я-
Например, иная бюрократическая свинья,
Отлично обходится без творческого вдохновения,
И являясь кастратом воображения,
С границами в виде полного корыта денег
Да мало ли таких людей на планете Земля?
Которых отсутствие вдохновения,
в принципе не тревожит,
И с каждым годом число их становится больше»…
-Вот поэтому я часто думаю,
может начать все с нуля?- оборвал мои мысли Творец,
про наказание кровавого Адама германской Евы
ни слова не говоря.
Бог выудил из воздуха сигарету,
От воздуха же прикурил
Трижды затянулся вредной
И окурок в воздухе растворил
Улыбнулся искренне и приветливо
Будто готовился читать стихи
И сказал: на вопрос об Адольфе, ответом
Было мое Апчхи!
Жизни таких адольфов, иосифов, неронов
И прочих, впечатанных кровью в историю лиц
Схожи с безумными вращениями похоронных,
Перемалывающих в муку людей
И питающихся их мУками мельниц!
Только и пирующим каннибалам не избежать умираний
А с ним растворения в миазмах кровавой сырости
А потом и равного количеству жертв
Миллионов следующих существований
Только не в теле человека,
а в тельце
какого-нибудь простудного вируса.
К примеру гриппа,
Заставляющего противно хлюпать и течь носы
И когда температура сбита
В погибающие жизни адольфов и других вирусов
Раскаленными ножами, пулями, иглами
Впиваются кошмарные сны.
От памяти никуда не спрятаться
Каждая смерть войны
Хранится , как иероглиф, на свитке папируса
Только свиток у памяти бесконечной длины
И в тысячный раз
Умирая
От горьких лекарств
Бессильно
играющий в ящик
От аспирина
В забвении краткой смерти брошенный
Некогда мира сильный
Вирус гриппа адольф
Осознает
свое кровавое прошлое
И никчемное вирусное настоящее
За которыми,
Как за тюремными шторами
Бледнеющей тенью надежды
Такое же никчемное будущее
Новыми вирусными возрождениями брезжит
И миллионами новых умираний
В каждом из которых адольф будет испытывать мучения
Еврея, удушенного в газовой камере Бухенвальда,
Пытку эсесовцами умирающего партизана,
Смерть от голода ленинградской девочки Тани,
Гиены огненной заживо сгоревшего в «Юнкерсе»
Двадцатипятилетнего обер-лейтенанта Юргена
И так далее по расписанию
от отца к сыну от сына к матери и дочери
Смерти погибших на войне людей,
На прием к вирусу адольфу выстроились
В очередь.
(самое страшное для него
проживать смерть загубленных войною детей)
Но тут ничего не поделаешь все по-честному,
Это тебе не онанизма грешки
Для возвращения мнимого «сверхчеловека»,
К образу человека
Обязательна дистилляция его души.
Вот так, чувачок- проговорил Творец,
и предложил пробежать легкий кросс
и когда мы побежали по парку трусцой
спросил: я ответил на твой вопрос?
И счастливо рассмеялся когда
Я согласно кивнул головой.
в сновидении том
в свой родной, отчий дом,
я добрался по воздуху вплавь,
выдох вдох, снова выдох, зевок… а потом
дивный сон плавно вынырнул в явь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403939
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
В отсутствие новоявленного Мессии
вскипает гнева народного вулканическая лава,
сходят с ума термометры от бешенства ртути
И самая страшная угроза для России,
Три девочки, сплясавшие в храме в балаклавах,
возопившие: Богородица, прогони Путина!
обрекшие себя на тюрьму и на всемирную славу.
Оскорбленные православные,
восприняли их, как явление дьявола народу,
что через глотки девок вот так кричит
и тут же в защиту веры
против бесноватых и якобы духовно оскопленных
попы, эпигоны и прочие бесогоны
обнажили смазанные ядом мечи!
Подавить в корне кошачий бунт!
(Pussy Riot переводится с английского фривольно:
Бунт кисок)
А еще "Pussy" англичане ласково называют пизду
А зачем патриархальной стране эдакий пиздобунт?
пусть делают революцию на кухне,
среди кастрюль и мисок!
Бросив за решетку трех воинственных «Pussy»,
(Двоим по сроку, Самуцевич почему- то условный)
Разучили считалочку русские,
И пошли на выборы:
Раз-Путин, Два-Путин, Три-Путин!
Неслось от Владивостока и до Выборга
Тут я сделаю супрематическое отступление вопросом:
В чем либералов и прочих, ненависть к Путину кроется?
Известно ведь, что из всех чисел и сам Бог
обычно предпочитает троицу!
И странно, что никто не изволил покопаться в сути,
Неслучайных параллелей в истории страны,
помнится, после убийства Распутина
Россия оказалась на смертельном распутье:
революции, голода, репрессий и войны.
Поэтому Путин для меня скорее не человек, а человекосимвол
(представляю, как сморщатся либеральные лбы)
не того, кровавого, вызванного префиксом -рас,
а другого пути,
возможно тернистого и колючего
в чем- то дремучего, но все же драматически русского
где терновый венец, авось, засияет нимбом,
(этот путь, возможно, ведет в новые тупики)
Как впрочем и тот , что привел в храм трех «Pussy”
И все-таки, я до последнего надеялся
Что, в любом случае, церковь и власть
Не бросит их в чрево тюрьмы,
А великодушно отпустит!
Не даст
Какому -нибудь вертухаю, или
зарезавшей в пьяном угаре сожителя
Гнилозубой кобле
Поиздеваться всласть…
Над «Pussy» молодой мамы Надежды
Или «Pussy» Марии
Богородица, помоги!
Не дозволь, вечно карающему
Тупоголовому «мы»
Вновь растерзать одиночные «я»
Хочется верить, что девочки
Чьи фамилии Алехина и Толоконникова
выйдут, а не выползут из тюрьмы!
Помнится Пушкин, как-то, назвал
Один, из поповских лбов, толоконным,
Попы отомстили! Почти два века спустя
Осудив Надежду Толоконникову!
Ту самую,
что
Самкою
первобытной
Становилась на четвереньки перед
Обнаженным самцом
И отдавалась тому в музее Биологическом
Касаясь пола беременным животом!
В названьи перформанса было что-то
Про медвежонка ,
А секс на публике был механичен и вял
И даже самое бледное порно
Из раздела «Penetration»
Совсем не напоминал
Самец, вообще трахался словно через «не могу»
(возможно, смущало присутствие народа)
Как будто перед ним была не попа
Студентки Философского факультета МГУ
А с дыркою посередине деревянная колода!
Тем не менее, перформанс себя оправдал
Пресса, интернет, зрители , скандал!
Выступление в храме, как видео-улика
(в Москве начинался и заканчивался Pussy-карнавал!)
Похоже само ЦРУ финансировало
девочек
русских
масколиких !
-Пляски в Храме последняя капля!
-Вязать бесноватых девок!
-и кляп в их поганые рты!-
Неслись православных крики,
Чувства верующих оскорблены!
Но я до сих пор не верю
Что большинство православных
Желали «Рussy» тюрьмы!
(А все могло быть и хуже,
Вы только себе представьте
Тридцать седьмой год.
«Pussy» врываются в храм божий
И поют : Богородица, прогони Сталина!)
Дальнейшая судьба девичьих тел
Предельна ясна
Арест. Воронок. Лубянка. Расстрел
Выход душ через черные провалы сна
В атеистического небытия грот.
Бррр…лучше вернуться в наш год
в наши дни,
когда причина, вызывая цунами следствия
тихо укрывается в тени
когда из толпы все громче несется:
Распни! Распни! Распни!
Верными признаками фарисейства,
Тех, кто якобы оскорблены…
О, я знаю таких воцерковленных
Черноплаточных бабушек
С лиловыми пятнышками
На сурово поджатых губах
Благоговейно бьющих поклоны
Старушек с бегающими глазками,
Крючковатыми носами
И обязательной бородавкой!
Короче, как у той в сказке
Что дарила Белоснежке яблоко!
Один мой хороший товарищ-санитар морга
Возмущенно двигая усами
Рассказал об одной такой
Церковнице строгой
Поджидавшей его во дворе морга,
Вкрадчиво прошептавшей:
Поделитесь трупными волосами?
Куплю. Дорого.- и
называет сумму крупную
Суетливо добавляя: кроме волосиков
Интересуют ногти и зубы трупа…
Волки холодного страха
В товарище резко взвыли ,
Когда заскользил по лицу
Бабушкин взгляд-удав
Скрипучим голосом жутким
Бабушка продолжала:
Также нужна вода,
Именно, именно та,
которой покойничка обмыли…
Но позволить себя затянуть
В инфернальные джунгли колдуньи
Товарищ мой все же не дал,
В карманах халата сложив,
из пальцев две сочные дули
единственно верный путь
Бабуле
Той указав.
Меча зенками молнии
Проклятиями урча
Покидала ни с чем двор морга
Эта старая злая кляча.
Озиралась на него украдкой
Совершала пасы руками,
Санитар про себя
Продолжал отсылать бабку
По пути
От буквы Х до И краткой…
Длинно ли, коротко ли
Бабушка-некромант
Брела по указанному
Маршруту
Но в один вечер
Санитару захотелось водки
От увиденного им тем утром
Неудачки, неудачи и неудачища
Привели его в церковь златоглавую,
Дабы родные и близкие
Не сыграли в ящики
Решил всем им поставить
Свечки за здравие.
Подошел к церковной лавке
Купить свечки
И через секунду
Оторопел от испуга…
…Волчицей,
В морщинистой шкуре
Овечки,
За прилавком сидела
Та самая старуха!
Судя по взгляду
Его узнала!
Но виду не подала,
Стала поправлять платочек
А санитар,
Со скоростью
Опаздывающего на вокзал,
Понесся из церкви прочь!
Много таких не-божьих старух-одуванчиков!
С душами черными, как беззвездная ночь,
Днем, в молитвах складывающих пальчики
Ночью скрючивая их в плетенье порч!
По советам их, людишек черный рой
Ставит свечи тем, кто здрав - за упокой…
За надежду, грех убийства сбросить прочь
Церковь также уважаема братвой!
И чем больше у братка греховный вес,
Тяжелей тем, бриллиантней его крест!
Цепь златая шеи трет бока
крест порой свисает до пупка!
И прикрываясь образом Вараввы
Заходят в храм разбойников оравы!
Вон киллер, в срок, исполнивший заказ,
Лобзает через час иконостас!
Чудом вырастали из земли,
Храмы, чей фундамент на крови!
И бывало под покровом ряс
Прятался «святоша»-педераст!
а другой , что так елейно слог свой лил,
оказался тайный педофил!
Свет души швырнувший под арест
В нем давно гнездо свил блудный бес!
Благочинный фарисеев вид
Отравляет таинство молитв!
Тех, чьи души все еще чисты
Тех, в чьих душах вечная любовь
Сердцем шепчут: Господи, прости…
Тонкой сетью солнечного света
Хрупкость мирозданья берегут
Те , что все еще спасают человека
(как порой бессилен этот труд!)
Но в свирепом и утробном реве
Округляют пенных ртов овалы,
те, что крестятся и вновь «распни!»-кричат,
В их глазах коряги, пни и бревна,
Но глаза, как видим, не устали
Едко все соринки замечать…
И когда в Москве судили «Pussy»
Как страшную угрозу для всей РусИ
Взгляд у Надежды
Был иронично грустный,
Глубокий и ясный,
В сравнении с которым ,
Во взгляде одной из униженных
И оскорбленных панк-плясками
Было не больше смысла
Чем во взгляде просоленной иваси!
Впрочем, на подходе к финалу
Сей супрематической писанины
признаюсь:
для меня
храмовые пляски
в масках,
с истеричным рефреном «срань Господня»
лягания
разноцветными ногами
воздуха
показались не то, чтобы
омерзительной,
а глупой шуткой
никому не нужной
такой же по смыслу
вместительной
как пердеж в лужу,
как поедание соленых огурцов
после стакана молока,
как мелкое бесчинство голубок
нагадивших на статую слегка,
как ошибку, покуривших сальвию панкушек
храм с сельским клубом спутавших
и тд и тп, зпт, тчк.
И вот тюрьма…
Подтверждающая негласно:
одиночки
(особенно в масках)
Опасны для социума
Это сказал панк всех времен и народов
Белый солдат по имени Егор
И по прозвищу Дохлый
Которого фарисеи как огня боялись
(Егор уже эмигрировал в загробную страну Солнца).
И последнее:
Поэмы, как вселенные
Рождаются и расширяются из точки
Которой, собственно говоря, и заканчиваются.
Плохие, обычно, застывают в холодце многоточия…
А супрематической все нипочем
В любой момент она может оборваться
И продолжиться
И точкой и многоточием, и запятой,
А то и восклицательным знаком,
Нависающим над точкой
Дамокловым мечом !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403938
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
И упала звезда.
Содрогнулась земля
от взрыва.
Брызнули стекла.
Завыли собаки.
А люди
снимали её смерть
на мобильные телефоны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401664
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Быстрые огни машин.
Недвижимые
огни фонарей.
Огромный прожектор Луны
на небе.
Жмутся сумерки в подворотне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399970
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
він сотий раз перепитував
про звуки
що гойдались на деревах
з чужого саду
крутив їм руки
і нервово погрожував пальцем
вчив розрізняти подерті серветки
на яких хтось залишив недоціловану помаду
від доріг
яким випала пікова дама
вбивав молотом суржикові будні
у стіни іржавої квартири
а десь за вікнами
скреготіли шини
його пройденої пристані
його неправд
і його пристрастей
холодно було залишатись сіллю власної тіні
і відроджуватись кактусами
на підвіконнях
вірності
коли вона фотографувала очі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399152
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Божьей коровкой
по рельсу судьбы
ползу.
Экспресс по имени "Смерть"
приближается неотвратимо.
расправлю крылья-верлибры
и улечу
в бессмертие
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398545
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Взгляд любимой
пчелой медоносной
в сетях
Звездного Паука
забился.
Мир содрогнулся.
Искры упали
на Землю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398209
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 07.02.2013
ЗГАДУЮ ТЕБЕ ВЕСНЯНИМ ВІТРОМ.
ДЕ ЗУСТРІЛИСЬ МИ З ТОБОЮ
НА КРАЮ НАШОЇ ДОЛІ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398578
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
ти не розумієшь мене
я не розумію тебе.
перелистуючи сторинки із нашого життя...
яке йде в небуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398573
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Безвольное полотнище жизни
ждет ветра любви
чтобы затрепетать
во всю
ширь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397604
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Огромная лужа
похожа на Финляндию,
островки грязи - озера,
газон - Ботнический залив,
а разбухшая сигаретная пачка -
Хельсинки.
Я неосторожно передвинул столицу,
перепрыгивая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397085
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Гора с горой -
одногорбые верблюды
реку пьют,
косясь опасливо
на человека.
Голубая простыня неба,
выстиранная дождями,
трепещет -
человека боится.
Страшен повелитель дымов.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396040
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Вкатив, наконец,
камень на вершину,
Сизиф обессиленно рухнул рядом,
погладил шершавой рукой
отполированную за века поверхность,
посмотрел на руку,
перевел взгляд вниз,
в долину,
на ряды виноградников,
на взбегающую по волнам холмов
оливковую рощу,
на белоснежные кубики домов
с красными крышами,
на желтую пыльную нить дороги,
намотанную на клубок горизонта,
на далекое море,
кажущееся голубой заплатой,
притороченной неумелой швеёй
к зелёному холсту пейзажа
и произнес глухо:
"Вот и жизнь прошла."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395334
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Мобильный молчал.
Часы еле волочили стрелки,
нервно тикая.
Холодильник сыто урчал.
Половица всхлипывала под ногами.
Молчал мобильный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394598
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Перепилить решетку города,
протиснуться и побежать,
и заблудиться
в цветущем саду,
и слушать, как пчелы
строят свою
цивилизацию
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392784
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Восходящие потоки
дирижабль души
в стратосферу веры
поднимут,
пока не разорвется она
на атомы,
изнутри грехами
распираемая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392261
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Холодный зелёный чай с лимоном
в чашке с красными маками на боку,
осколок шоколада на серебристой фольге,
ручные часы на столе,
шелестящие временем,
звезда в окне,
тянущая свои лучи
ко мне миллиарды лет,
собака у ног моих
и
ключи от твоей двери, милая -
терпеливо ждут
когда Муза наконец
оставит меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391711
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Сотворю мир.
Звезды и планеты,
тварей разных, чтоб плодились.
Человека заведу в клетке Эдема,
Вложу в него разум.
Пусть мается мыслью:
"Зачем?".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391409
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Глаза
подо льдом очков.
Холодный шепот
губы сводит,
но подснежники нежности
сквозь снег души
расцветают
любовью
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391126
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Дымом пропахшие
дни убывания
изморозь розами
утро продрогшее
листья отжившие
грусти коричневой
осени синие
очи озерные
коркою тоненькой
слепнут слезливые
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390428
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 25.01.2013
в кружении дней
голова кругом
центробежная сила
близких уносит
а ухватишься покрепче за один из них
и тебя унесет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389879
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 25.01.2013
В телескоп винной бутылки
вижу
планету
дымящих сигаретных труб
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389659
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Лесная дорога.
Звезды над головой.
Деревья взявшись за руки
стерегут темень.
Машины вымерли.
Скелеты электрических опор
чернеют на просеке.
Тишина такая,
что слышен далекий скрип
земной оси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389468
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Лужи светятся
изнутри.
Грязь
по берегам
снег доедает.
Из под колес
летят
осколки луны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389243
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Поэт потому поэт,
что слова над ним властвуют.
Они щекочут гортань,
они зудят в пальцах,
они сдавливают
его сердце.
Он плавает в них,
как в море,
Он летает в них,
как в небе.
Но однажды,
слова его отпускают...
умирать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388426
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 25.01.2013
Песочные часы
превращают воздушные замки
в безбрежные
пустыни,
где мечты перекатывает
ветер времени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387552
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.01.2013
Грязь -
земля и вода.
Грех -
плоть и кровь.
Грех и грязь -
земля и кровь.
Плоть и вода -
смерть...
Не отмыть душу
под душем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386749
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 25.01.2013
Повалиться в густую траву
и смотреть,
как игла самолёта
нанизывает бусинки облаков,
и ощущать
длинную дорогу жизни
впереди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383109
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 25.01.2013
Корни его уходили к центру
Земли,
Ветви его щекотали
Небо,
Листья его шептали стихи
Ветру,
Но пришли люди
И позвали
Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382583
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 25.01.2013
Лето -
один миг,
Дождь проливной
теплый минутный
и губы твои
в слезах дождинок
полжизни осенней
вспоминаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382089
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 25.01.2013
цветы орхидей
вдохновенный Бог
вырезает и
разукрашивает
неустанно
в замочную скважину
за ним наблюдает
Сальвадор
а вдали
страна божья
орхидеями увита
под пятой Галы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379168
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 25.01.2013
Когда молчание становится оглушительным
и мир обретает свободу .
Тогда каждое произесенное слово
звенит кандалами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376408
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 25.01.2013
дерево в горшочке
зацвело,
а моя душа
в четырех стенах
все бутоны
сбросила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369488
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 25.01.2013
Чорт - це сука.
А сука - це я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391189
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 25.01.2013
На циферблате
застыло бессилие.
Часовой мастер
переплыл Стикс
и чинит куранты
над вратами рая.
В аду погасли костры,
и ад погрузился в ад
безвременья.
Лишь я стучу по клавиатуре
из последих
сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365736
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 25.01.2013
Две женщины полюбили его.
Каждая по-своему.
Одна за глаза,
другая за руки.
А он любил их души,
потому и спал
с ними...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365302
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 25.01.2013
Одиночество
в огромном городе
нестерпимо.
Одиночество на горе,
с которой виден огромный город,
умиротворяюще.
Возьму за руку одиночество
и поведу его
в гору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360812
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 08.01.2013
сумерки беспощадно
закат зарезали
кровь обагрила
окна
звезды и фонари
стояли насмерть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360132
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 07.01.2013
Отсутствие недостатков -
сомнительное достоинство.
Все время норовят
либо распять,
либо на стену повесить.
И к тому же голова
под нимбом зудит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352976
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 06.01.2013
Параллельный мир
очень похож на наш.
Но люди там не умирают,
а исчезают,
чтобы
проснувшись в нашем,
ощутить
смертельный холод одиночества
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352572
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 06.01.2013
Осенью облетели у моей мечты листья
и накрыли будни ковром.
И лишь один ее листочек,
поэтический,
все трепетал
на зимнем ветру
не прочтений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349045
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 06.01.2013
Настав період
смугастих светриків.
Самотні дерева
мріють про ліс.
І холодні їх губи
Тягнуться в небо.
Мій годинник занадто тихий
і теплО огортає без звуків,
за вікном
в посірілому скверику
гуляють закохані.
Їм холодно в руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385734
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Ти іноді кличеш мене до себе…
Після чергової твоєї невдачі
ми стаємо ближчі:
говоримо про те,
що давно думалось
не у змозі бути сказаним…
Ми стаємо ближчі,
бо цього крім нас
ніхто не почує.
Ми п'ємо чай
із дешевим печивом,
слухаємо музику,
Яка подобається тобі.
Тоді музику,
яка подобається мені.
Читаємо анекдоти
та заголовки старих газет.
Так ми стаємо ближчі.
Повільно, але нестримно.
Інколи уві сні
я пророкую твої невдачі
і притягую нещастя.
Адже тільки тоді ти
покличеш мене,
Щоб ми стали ближчі.
Щоб тобі стало легше.
Щоб ти виговорився,
а я вислухалась.
Бо ж насправді
відстань
ніколи
між нами
не зникне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383827
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Красная роза лежит на кровати,
лежит от печали и боли,
лежит и молчит, и тихо плачет –
никто её на руки не возьмёт,
никто её к сердцу не прижмёт.
Вот я приду и лягу на кровать,
посмотрю на эту розу
и возьму её на руки,
посмотрю и тихо прошепчу:
«И я тоже страдаю от любви,
от печали и боли…»
Я возьму эту красную розу,
прикладу её на краешек груди –
и в моих глазах
потекут слёзы несчастной любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351855
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 23.12.2012
асфальт на моей улице разъела моль.
лежу, измятая, в остатках дороги.
привет.
вот. посмотри.
погладь. эй, ну погладь. да, это ручной каштан.
он пускает прутья только в самых неуютных.
так что тебе нечего бояться.
ты же фонарь.
стоишь, крошишься тут в урну..
знаешь, мне часто снятся запахи замерзжих пальцев,
запертые в щели под перилами,
они скользят по шершавому дереву,
набираясь заноз
и потрескивая ими во время грозы.
однажды мне послышалось, что
огрызками правды мы выбиваем из жизни краски.
краски жаждут сплетений.
не таких ржавых, правда, как у тебя, фонарь.
дорога пропала.. моль, знаешь ли...
а на обочине так много бродячей пустой обуви.
излечишь её, как когда-то излечил меня?
ах, что же это такое?
песок по коже шаркает,
похоже, песку нужно просто пообщаться.
песочней нас с тобою, фонарь, не бывает.
придется остаться здесь еще на пару июлей.
куда же ты?
улетел песок. усыпался.
давай и мы полетим, фонарь.
поля..поля..
колосья..
поля..
поля..маки..
поля..
полярный медведь.
полярный медведь!
..
проголодался? полеты выматывают, не так ли?
тогда давай глазным фаршем протрем:
пятки волосы ногти
и пустим маршем в чрево
проделывать диссонанс.
смотрю, у тебя такие же прослоенные нервы как и у меня,
прослоенные ожиданием.
в уголках между губами
нервы выбираются наружу
и связывают язык.
молчу.
но мы вместе не перестаем выдыхать сны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267884
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 02.12.2012
во мне столько земли,такой влажной и тяжелой,целый массив,и я поднимаю его из себя,поднимаю, загребаю всё больше и больше, а там - корни прогнившие ,всё перевязано,спутанно,так аж,аааа
груды мягкой, поблескивающей от влажности почвы
набивают собой мою глотку
задевают гланды перегнившими сучьями
тянут гланды в легкие
и с землей, землей
колотит мною она
не пускает
уравнодушиться
утяжеляюсь я
не я в земле грязная,
а она - во мне испачкалась.
потемнела вся,
тянется, вязкая, по мне дальше вниз,
к животу.
молчание с отчаяннием в порочных тайнах
пьют чай.
наделяют его своей чреватостью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368941
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 02.12.2012
Легкие загрузли липким воздухом. Откашливая болотом,начинаю задумываться над тем,чтобы покинуть топь.
мертвое небо гниет
спрячь меня,болото,поглубже. укрой своими венами и заткни мне уши жилами.раствори меня в себе.
И не кричи так.Твои крики впитываются в мою кожу. От этого высыхает голос. Поэтому, когда говорю, я испускаю плесень.
Запусти в меня свирепых волков
Пусть их будут стаи
Пусть во мне выть будут
Пусть во мне рвать будут
Пускай, пускай побольше
Сегодня мой лес им распахнут.
Перетертые олени с корой и хвоей
Обволокут их своими крупицами
А мы с тобой,болото, и с воем,
Будем вить гнезда в птицах.
В зяблом припадке
Вой забился в пятки
Вой играет в прятки
оплодотвори меня, топь,
и я пущу свои корни в ворсистую пропасть.
в этой пропасти я вижу ваши головы как пещеры, в каждой из них особенное эхо моих слов. Головы находят щели, шуршат шеями. Сопротивляются своей эхоспособности.
Болото, давай поиграем в крайности . Ты будешь отращивать ногти мне на коленках, а я буду листать людей на улицах. Я бы лизнула, конечно, их затылки,чтобы легче было перелистывать,боюсь они не поймут. Сжимаюсь от одной только мысли подобной неловкости.
Вот, теперь жую от досады свои локти. И этими изжеванными локтями пытаюсь взлететь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334401
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 02.12.2012
вращаясь в собственной боли,
кровь пульсирует нервно,
кровь хочет воли.
кровь хочет гневно!
кристаллизируются эритроциты:
каждый кристаллик отчаян и колок.
кромсаются органы - насквозь пробиты.
кровь теперь - кучка злобных иголок
внутренность - в дырах
каналы, наконец-то, открыты.
кровь выпускается из урода.
кровь получила свободу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275265
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 02.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012
місяця порепана й посріблена платівка
ще світить маяком в нічнім небеснім безконеччі.
а мрії вбивць старих стікають в цівки
й стотонними бочками обважують їм плечі.
на цвинтарі спить сторож сном барвистим -
він вже сто років засинає без ста грамів.
і звук хропіння то дрижить, то свище,
народжуючись у труні його гортані.
безхатьки нишпорять у душах смітників,
що татуйовані знадвору матюками.
безхатькам утрапляти в рай. і поготів,
що душі там везуть, мабуть, сміттєвими баками.
повії сповідаються священикам горілки,
двадцятирічними ховаючи в чохол серця старечі.
і добре, що хоч місяця порепана платівка
веде убивць й бомжів,
повій і сторожів
у чорне безконеччя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370500
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012
Скоро осінь уже глузуватиме
з моєї постелі порожньої
і своїми кістками брунатними
у ребра ввіткнеться безбожником.
Осінь в поспіху, видно, не знає,
що вона - лиш великий гербарій.
Може, я в тій постелі сконаю,
і напишуть у пресі бульварів:
''Вона мала хворобу осені.
Осінь їй проросла у душу''.
І якісь дітлахи набурмосені
покладуть мене в книжку.
Засушать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359550
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
ці пісні, наче мови комах
сипотять, розтривожують, манять
і мовчать в голові, все мовчать
і бояться мого відцвітання
в цих піснях: місто, люди-вужі
на дорогах – ранкові пробіжки
тільки ми з Вами досі чужі
що єднає нас? Музика й ліжко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379203
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
В моем теле не осталось больше органов, кроме сердца. И оно, вволю пространству, гремит и выскакивает из груди, словно перекрученные басы. Еще немного и я стану почти невесома. Я буду вибрировать в такт ему, ведь оно уже завладело моими дрожащими руками. Я вся без остатка стану сердцем - больным, трясущимся в лихорадке, единственным органом в той части тела, где когда-то были висячие сады и чудеса света.
Сердце, почему мне снова необходимо душить твои приступы аритмии? Почему вместо тепла в артериях стынет Аррррктика? Почему я, такая счастливая и живая, не могу забрызгать все окружающее пространство любовью цвета свежей крови? Музыкой улыбки, которая застывает на губах, в тщетной попытке не кривить рта, в тщетной попытке не переполнить сетчатку глаз соленой водой и страхом? Как возместить ущерб от этого уничтожающего чувства? Где кнопки на которые надо жать? Где пульт управления? Кто остановит мое сердце(из)биение? Кто сожмет его сильной, властной рукой, и гибкими пальцами разорвет плоть, чтобы увидеть, как из сердцевины, из самого грифеля моего обугленного мира взлетают в последнее небо миллиарды алых птиц?...
У меня есть сердце. Сердце осени. В разрезе оно не отличается от чьего-либо другого. Но по сути, мое сильное сердце уникально. Мое сердце любит тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94275
дата надходження 24.09.2008
дата закладки 26.10.2012
Щось штовхає мене у цілющі води Брени. Огортає мене, пронизує наскрізь. Зціли мене, зціли, моя мила.
І я тану, мов крига, мов уламок айсбергу. Течія несе мене, швидше за час та простір, повз них та між ними, поміж мільйонів інших уламків долі, таких як і я. Уламків велетенського Айсбергу... Я бачу у відображенні все, що я колись чув і бачив. Я дивлюсь у глибину течії і ти з'являєшся знову, така легка та надприродня... Ти мені знов показуєш... Життя.
Колись у всесвіті існувала лише Брена. Велетенська космічна ріка, шлях якої визначали лише могутні перепони. Вона ніколи не мала ні початку, ні кінця, тому що була самою вічністю. Цілющою вічністю, що не знала ні болю, ні страху, ні зупину. Своїм нескінченним рухом вона огортала світи і галактики. Так колись вона торкнулась і нашої Землі. Маленький поштовх, немов імпульс, пробудив у нашій безтілесній планеті Життя. Тоді й з’явилися зверхістоти, титани, вічні, як і сама Брена. Вони створили свій маленький світ інакшим ніж усі інши світи.
Брена лише посміхнулась. Вона творила життя, вона була життям і не ставала на шляху інших життєздатних істот.
Спочатку все йшло так як і треба. Титани вчилися, мов немовлята, - розмовляли, будували, вигадували... Але було щось таке в їхніх очах... людяне... Усі вони були такими уникальними, такими різними, що навіть неможливо було передбачити, до яких наслідків це може спричинити. І вони, окрім інших буденних речей, створили таке ж щось буденне і наздвичайно людяне, те, що було властиве лише слабким істотам. Вони створили Зло. Велике Зло, яке спиняло Брену. Рух Брени перекрила величезна крига і час зупинився, адже Брена була самим часом. Усі світи завмерли та здивовано озирнулись. Зло було нестрепне, невгамовне, постійне. Що могли зробити Титани? Боротьба зі злом призводила лише до боротьби. До безкінечної рекурсії зла. Крига була в кожному з них, а вони боролися з кригою поза ними.Тоді Брена вирішила розтопити кригу своєю теплою течією. Вона ласкаво огонула блакитну планетку та з любов'ю поглянула на Титанів. Що вони, вічні зверхістоти, знали про вічність? Ім її ніколи не бракувало, а, отже, вони навіть не замислювалися над цим... І крига почала танути... Танули й титани, танули їхні серця і життя. Вони перетворювалися на звичайнісінький мотлох, коли приходив відведений їм Бреною час.
Так з'явилися ми... Такі прості, ламкі, та... живі. Люди. Кожному з нас був відведений час для того, щоб ми розтопили кригу свого серця. І коли це відбувалось - маленька часточка Айсбергу танула...
А Брена досі поряд з нами. Вона і зараз огортає нашу планету й топить лід. Час потроху минає... Але зло лишається. Крига в кожному з нас, проте води Її цілющі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52258
дата надходження 24.12.2007
дата закладки 26.10.2012
как было бы славно увидеть твои небеса,
руины, обвалы, забытые Богом места...
а низкие тучи прижались к озябшей земле,
и в блёстках дождя, и в далёкой неоновой мгле
струится покой, словно эхо лиловой грозы,
струится, и тонет в глазах, что полны бирюзы...
и ветер то ласков, и в то же мгновенье жесток,
и дождь - уж не дождь, а огромный шумящий поток...
мгновение. видимость тает. условный предел
холодных протянутых рук, обращённых ко мне
останется в мутной и вязкой, как сон, пелене...
мы снова родимся на этой безумной земле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79778
дата надходження 17.06.2008
дата закладки 26.10.2012
для всего нашла место. неспешно
объяснила причины зимы,
небольшую погрешность погоды,
анонимность протестов в груди.
не хватает разлуки и снега...
белый шум осенил частоту,
натыкаясь на поросль кометы,
заметая следы наготы
отчужденного разумом сердца...
для всего я нашла своё место.
на чердак ненужных вещей - боль в груди,
заменила протезом,
моё сердце с тех пор не болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54603
дата надходження 14.01.2008
дата закладки 26.10.2012
раскачиваюсь ленно на строке,
смотрю как мантры собираются в узоры
и вензеля теней на потолке -
трагические танцы айседоры.
поглядываю искоса на свет -
не появившийся из скважины замочной.
и из нее ключом взмывает нефть,
и оседает на часах песочных.
меняется и крошится в руках,
морщины мудростью уравновесив,
наш общепитовский нетленный прах
из бедности, причуд и спеси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51599
дата надходження 18.12.2007
дата закладки 26.10.2012
я помню раз по сто на дню сидела здесь
читала про безумных буэндиа
но и гарсия вышел весь,
и из последних сил я
поднималась на четвертый,
вдыхая сигаретный воздух спертый...
в кармане надрывался флойд,
в соседней диктор напевал призывы,
а мой панический покой
дополнил пулеметный ливень...
в его трепещущие жернова
кидались люди, и навзрыд
он их любил... в бесчетный раз.
в последний раз и я любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51492
дата надходження 17.12.2007
дата закладки 26.10.2012
Необратимой тяжестью засев в виске,
Красивой пулей доказательств...
Самой себе,
О том, что я еще могу терпеть
Случайные расстрелы взглядом
В мое оттаявшее, некогда льняное, сердце...
И где была Антарктика холодных льдов и ядов
Там выросли песчаные холмы
Все караваны, гладиаторы, умы,
Теперь на вы.
Слепые кукловоды и глупцы!!!
И Ты!
Ты разве вспомнишь, что когда-то
Прошелся босиком по льду?
Вогнал серебряные иглы взглядов
В одну меня. И свёл в одну
Дороги, исповеди, мириады,
Религии, вселенные… Колдун!
Теперь пути, пересекаясь все, ведут
Дорогой в ад.
(Где на седьмом приют
На первом – интернат.)
Забавно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49968
дата надходження 05.12.2007
дата закладки 26.10.2012
за изломом руки, за изломом реки
взлет и крик, смолк и стих
опустилась и я у причин бытия,
как младая рука на костыль старика.
за изломом брови, по соленой крови
стынет вечный вопрос - все умы на износ.
кто по пояс в воде, кто по горло в беде,
кто лицом у стены, кто с ружьем со спины
как перчатка в руке, как рука в рукаве,
и скользит по стволу, по какому стволу?
улитка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=33789
дата надходження 30.07.2007
дата закладки 26.10.2012
Плести причудливый узор из легких слов
Нам удается так непринужденно,
Объединяя свет и тень полутонов -
Витраж из маленьких прозрачных стекол.
Лить пули, словно молоко и мёд,
Нарочно раздражать сонливый улей.
А может я – всего лишь старый кот,
Уснувший, на пороге колокольни?
И через миг меня разбудит звон,
Набат, оповещающий о полдне,
Сломает мой короткий сладкий сон,
Открыв глаза, который я не вспомню…
Ну а пока, я так легко ступаю,
Словно я самый настоящий человек!
Я поднимаю руки и взлетаю,
Как все простые люди – прямо вверх!
И я могла б еще не просыпаться,
Не замечать унылый резкий звон,
Смотреть в твои глаза – не отрываться,
И знать, что он звонит… и знать по ком…
09.11.06
Белой волчице и Ки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23479
дата надходження 19.03.2007
дата закладки 26.10.2012
Как на ощупь пробираться, растопырив
сломанные пальцы?
И наткнувшись на себя в твоей квартире
мне не испугаться...!
Оказаться в странном, но знакомом тупике
Местами.
Днем держать свой рот на треснувшем замке
Ночью - спать с открытыми глазами...
Как запомнить направление полёта?
И размах крыла?
Рассчитать все градусы, широты...
В полутьме? На рукавах!
Заучить на память, словно "Отче Наш"
Что не знала…
И забыть-размыть зрачки в твоих глазах
Я пыталась.
Я пыталась.
Я пыталась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20597
дата надходження 13.11.2006
дата закладки 25.10.2012
Я отдавалась кошмару всецело.
Может, не кровь стыла в жилах по телу?
Каждое слово с значением скрытым,
В каждое действие тайное вшито.
Замерли стрелки, встретились взгляды,
Чувствуешь что-то незримое рядом?
То ли безумие, то ли прозрение…
Можно ли боль измерять вдохновением?
И тишина - панацея иль яд?
И пустота - кому рай, кому ад…
Тонкая грань и черта лишь одна,
Кто же палач - моя жертва иль я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=5126
дата надходження 18.06.2005
дата закладки 25.10.2012
є право на диво, можливе спасіння,
мов шепіт лихої луни.
вночі, в повний місяць збираю каміння -
розбити поверхню води...
бо в кожному колі, у кожній краплині
я бачу знайоме обличчя.
з цієї хвилини, назавжди й віднині,
вода - течія космічна.
й відлуння від сплесків, відлуння від спазмів
можливої тихої смерті,
мов срібна комета, пройдуть майже наскрізь
незайманість мідного серця.
бо смерті немає, немає старіння -
лише шепотіння луни.
бо я в темну ніч не збираю каміння,
і чиста поверхня води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96928
дата надходження 09.10.2008
дата закладки 25.10.2012
наші руки, можливо, ніколи
не відчують одна одну.
наші мрії, жодна з них, жодна
не стане спільною. навіть наші мови
різні. але взаємність випадкова,
і з часом навіть випадковість стає передбачуваною.
(випадковість взаємна)
отже лінії кола,
як і дві паралельні,
перетинаються, начебто...
у точці відліку є початок кінця
нашого з тобою часу.
ця осінь має риси твого лиця
на поверхні можливого сказу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96909
дата надходження 09.10.2008
дата закладки 25.10.2012
радіохвилі. штиль.
чому залишив,
як білий шум,-
тишу?...
ефір мов сніг
тане -
неначе збіг
обставин...
і десь зустріну
може,
струм-голос-шепiт
(Боже!)...
більш-менш на твій
схожий...
більш-менш на твій
схожий...
більш-менш на твій
схожий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50662
дата надходження 10.12.2007
дата закладки 25.10.2012
таємна велич із простягнутих долонь -
нестримна сила,
що байдужість поглина.
на тонкі та невпевнені коліна -
вона одна.
таємні спогади із глибини очей...
в очікуванні дива
неодноразово ворушила
на жаль такі слабкі й тремтячі крила
та не злетіла.
таємні кроки з темряви зірок
що з того, що я тебе полонила?
й зірковий пил зника собі поволі
у білосніжнім шепотінні хуртовини
як виклик долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48249
дата надходження 22.11.2007
дата закладки 25.10.2012
« - Чудово тут, - сказав Тадг.
– І щасливі ті, хто живе на цій землі.
А тепер витягайте корабель на берег і сушіть його.»
(Скелла «Тадг на островах Мананнана»)
Написано в соборі Святого Патріка під звуки органу.
Вітрила моєї свідомості
Напнуті над кораблем мрій
Несуть моє тіло
По крижаних пустелях реальності
У порожнечу Великого Звільнення.
У тихих сутінках слухаю Баха
Під небом чорним готичного храму.
Кожне місто це теж океан думок
На човнах віршів і каравелах книг
Попливу за обрій…
Чи то хвилі чи музика
Гойдають мене у цій нескінченності снів,
У цій кавалькаді дерев-прочан,
Мій одяг-тіло важить менше піщинки
Про яку говорив Будда,
Яку вітер носив по тій пустелі,
Де блукав мовчазний Христос,
Якою вихор бавився як дитина м’ячем,
Яка сама є Всесвітом,
Каменем наріжним Землі,
Уламком гори Сумеру
Якорем Ковчегу плинності.
Літаю щоночі над старим Дубліном,
Над зеленими пагорбами Ірландії
Білою совою сучасності –
Птахом замшілого лісу
І вересового стогону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367574
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
* * *
заварити осінь
на крутому окропі
і розлити
в чаші часу
кожен хто питиме
спиниться
кожен хто питиме
здивується:
чому птахи
відлітають так рано
осідаючи на дно неба?
невже птахи -
це теж чаїнки осені?
чому чай у чаші часу
зачаївся і чекає?..
виходьте
зупинка
"осінь"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366269
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 27.09.2012
* * *
діти і равлики
не поспішають
їхні дні –
як намисто вражень:
кольорове
неоднорідне
незбагненне
нешліфоване
дорослі і серйозні
так прагнуть
ідеалу
що повикидали
всі свої
нешліфовані
намистини
і ходять з мотузками
довкола шиї
плануючи
кожного дня
знайти
довершеність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367002
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2012
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 27.09.2012
“Beati immaculate:
Principium verporum tuorum veritas,
in eternum omnia iudicia iustitiae tuae.”
(Psalms. 118, 1, 160)*
Мій старий кіт –
Сірий як місто вікінгів,
В молодості носив ім’я Казанова
По праву своєї шляхетної вольності.
Він теж трубадур –
Поет сирого і вітряного березня.
Він теж, як і я, ночі збирає жменями
В комірчину своєї пам’яті,
Слухає вірші темряви
Тихим шарудінням
Довгохвостих зайд.
І теж вірші пише
Ночами безсонними
Нікому їх не читаючи
Навіть мені – прочанину
З одної святої землі до іншої.
Тільки добре йому –
Монаху вусатому –
Про сенс життя він не думає,
У глухій пітьмі ліхтар не засвічує,
У густій чорноті живе
Як у домі своїм,
Не тужить про те, що все втрачено…
Примітки:
* - «Блаженні незаплямовані: основа слова твого істинна, і вічний будь-який суд правди твоєї.» (Пс. 118, 1, 160) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366949
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
«Ліхтар в саду.
Скільки разів він ладен був згаснути!
Скільки разів…»
(Йоса Бусон)
Осіння трава
З чисто бурбонським спокоєм
Шепоче мені – такому ж вицвілому
Про епоху мовчання та фарб густих -
Про часи Генріха Восьмого.
Як хочеться у прозорій непотрібності
Дзеркало на вулицю виставити,
Щоб його перехожі сахалися,
В душу свою потріпану зазираючи.
Як хочеться підошви черевиків своїх
Сонцю іронічному показувати
Хай з мене старого насміхається –
Весь світ обходив шукаючи
Чи то істину чи то тінь її,
А знайшов журавля білого
Такого ж як сам сивого.
А в провулках сміються юродиві,
А будинки, як сніг загублені,
А люди, як сновиди зачаровані,
А діти небом заколисані,
А книги на смітник пожбурені,
А я все у вікно дивлюся
На вас – перехожі і привиди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366959
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Незрадлива історії суть –
невичерпна
цілюща криниця.
В ній взаємність людська промениться,
осідає на дно
каламуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318455
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 07.07.2012
Эти зудящие существа,
погибающие сотнями
за каплю моей крови,
удерживают меня
от искушения
принять
буддизм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348401
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 07.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012
ЗАВТРА БУДЕТ ДЕНЬ, КОТОРОГО МЫ ЕЩЁ НЕ ВИДЕЛИ!
Лобсанг Рампа "Третий глаз", с.99
Вікна відкрила...
Заходить чудовий день,
Несе нам Любов.
***
Збираймося всі!
Поговоримо, друзі,
Про Мир на Землі!
8.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336034
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
(Низка повстанських хокку)
* * *
Серед чорного лісу
В темному схроні
Слухаю тишу…
* * *
У світлі місяця
З «шмайсером» на плечі
На зустріч смерті іду…
* * *
Коли затихнуть постріли,
Коли боївку сховають хащі
Буду слухати вітер…
* * *
На крилах осіннього вітру
Полечу над сивими горами
Коли серце зустріне кулю…
* * *
Сріблом виблискують краплі роси
Серед імли туману палить ватру
Боївка повстанців…
* * *
Нехай люди забудуть але
Заплаче ліс, застогнуть сосни
Над вбитим партизаном…
* * *
Під старезним явором
Милується місяцем
Останній повстанець…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335821
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
КидАйся під калюжі з неба
Біжи відкритою нАвстіж
Це як наркотик, вже майже потреба
Не відчувати своїх роздоріжь
Біжи і відчувай що вільна
Не відкривай свої тендітні вени
Не слухай все, що кажуть божевільні
Сама кажи, але лиш одкровення..
Поглядом впивайся в рідне
В те, про що давно забули..
Калюжі чисті приховають непотрібне,
Відкриють тих, що вже минули.
Запам'ятай цей квітень з посмішкою
І тебе в ньому таку гарячу..
Прикрась цю весну своєю ромашкою..
У цьому році вона стане лише нашою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335582
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 08.05.2012
лежиш на канапі у пітьмі, називаєш її власною, повільно гниєш яблуком
вона у цей час може висіти на дереві, наче груша, посеред пустки, ясна
під шкірою, – кілька вибитих зубів, кілька виведених на піднебіння ком
і померши й далі думати про смерть, хотіти, коли осідає на плечі весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335816
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Зоряне небо.
Наче хтось вишив квіти
На чорному тлі.
***
Дивлюсь у небо.
Там Дім моєї Душі.
Хочу Додому.
3.04.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335500
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Стихосложение -
желание
словами простыми
вдохнуть душу
в мертвое
и
соорудить запруду
на реке времени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335315
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Постель девственна.
Согрешили в прихожей.
Нестерпимо
хотелось есть
после...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334624
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Вижу глаза твои,
руки,
груди с вершинами сосков,
холмик животика
и, далее,
в завитках волос
будущее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334315
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012
тоді, коли наші серця
зацементують перші інфаркти,
коли я не впізнаю твого лиця
крізь вуалі із катаракти,
тоді, коли наші хребти
складуться у знаки питання,
коли гавкотом хрипоти
звучатимуть наші гортані,
тоді, коли колінвал кісток
заіржавіє, ніби зброя,
що принишкла на дні річок
ще з минулостолітніх воєн,
тоді, коли гострий кут
мої вилиці стеше в скелясті -
аж тоді я скажу, мабуть,
чим бути могло би щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334209
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 01.05.2012
(Низка хокку)
* * *
Зрубали дерево.
Його тінь зажурена
Прийшла в мої сни…
* * *
Хатинка лисиць.
П’ю ранковий чай
Під веселкою…
* * *
Серед пахощів
Гілка старої груші.
Місто жебраків.
* * *
Травнева гроза
Наливає в чашу днів
Вино дощове…
* * *
Красень долини.
Він грозу читає
Листами ночі…
* * *
Село слимаків.
Збудуйте церкву літа,
Накрийте її соломою…
* * *
Плуг мірошника.
Краплями рясту травня
На поле віршів.
* * *
Травневий ліс.
Старого буку листочки
Тілом блискучим…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333880
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 01.05.2012
Вчера еще березка
кручинилась под весенним дождем
на ветру,
серая и печальная.
А сегодня утром
ее обволок зеленоватый туман,
который рассеяло солнце,
и к вечеру
маленькие листочки
задрожали
при моем приближении.
Даже они несмышленые
людей пугаются...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333198
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 28.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2012
Як перемучилась тобою,
Ділила вічність лиш на двох.
Як перекроїла всю долю
Лиш двоє знають: я і Бог.
Як перевтілилась в незриму
Таку пресвітлу самоту.
Де інші всі навік чужими
Ставали раптом там і тут.
Вдивлялись очі в порожнечу,
Шукали руки нащось... Нащо?
Як від зітхань здригались плечі,
Ти не дізнаєшся нізащо.
Ти не почуєш (бо не треба)
Такого таїнства покути.
За все, що було вищим неба.
За все, що й досі незабуте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333575
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012
«Витися, вчитися і ще раз вчитися
комунізму справжнім чином!»
(В. І. Ленін)
Пропоную читачу уривки з маловідомої книги спогадів Комочкіна К. Ф. «Оповіді про комуністів» написану у 1974-1979 роках і присвячену питанням комуністичного виховання молоді. У книзі автор описує епізоди політосвіти і методи вчителів комуністичного виховання з якими він був знайомий особисто, зокрема неодноразово згадує парторга Полікарпова В. І. і його роботу з комсомольськими активістами у 1959-1967 роках. Автор книги – Комочкін К. Ф. (1946 р.н.) на фахом зоотехнік, працював парторгом на свинофермі «Ленінський шлях» у с. Велика Лопушня Кролівецького району Сумської області, публікувався неодноразово у районній газеті «Зоря комунізму». Зокрема ним були написані статті «Доярки і розвиток соціалізму», «Тваринники назустріч XXIV з’їзду КПРС», «Рішення партії виконаємо і перевиконаємо!», «Свиноферми і світовий комуністичний рух». Зі своїм героєм Полікарповим В. І. автор познайомився особисто у 1966 році коли відомий в ті часи вихователь молоді та вчитель комунізму працював першим секретарем Кролівецького райкому партії. Полікарпов В. І. народився у 1930 р. у с. Хруни Костромської області. Закінчив історичний факультет Житомирського педінституту, де і вступив до лав Комуністичної партії. З 1952 року на партійній роботі – спочатку очолював Охтирський районний комітет комсомолу, потім партійну організацію будівельного управління «Будканалмонтаж» у м. Суми і з 1959 року Кролевецький райком партії. Все життя він займався проблемами політичного виховання молоді, організовував школи партійної освіти, вів заняття партійної школи «Гарт». Його учні і послідовники пам’ятають його як невтомного і полум’яного борця за справу Світової Революції.
* * *
Одного разу парторг Полікарпов В. І. проводив комсомольські збори трудового колективу і в кінці зборів сказав: «Існує істинний комуніст без партбілета, ось він, незримий ходить вам по головам.» Тоді комсомолець Булочкін А. Н. встав і спитав: «Хто ж цей істинний комуніст без партбілета?» Полікарпов підбіг до Булочкіна, схопив його за барки і почав трясти вигукуючи: «Кажи!!! Кажи!!!» Але комсомолець Булочкін мовчав. Тоді Полікарпов розчаровано подивився на обличчя комсомольців і сказав: «Який же дурень цей комуніст без партбілета!»
* * *
Одного разу до парторга Полікарпова прийшов комсорг Іванов В. В. і спитав: «В чому суть комунізму?» Парторг Полікарпов відповів: «Приходь на першотравневу демонстрацію, я тобі розкажу в чому суть комунізму!» Прийшов комсорг Іванов на першотравневу демонстрацію, побачив парторга Полікарпова біля трибуни і повторив своє запитання: «В чому суть комунізму?» Парторг Полікарпов відповів: «Дивись одні червоні прапорці маленькі, а інші великі!»
* * *
Одного разу комсомолець Булочкін спитав парторга Іванова: «Що таке марксизм?» Парторг Іванов відповів: «Над трубою заводу здіймається дим».
* * *
Одного разу комсомолець Булочкін прийшов на комсомольські збори без комсомольського значка. Парторг Полікарпов побачив це і вигукнув: «Тобі вже, напевно, байдужа справа Світової Революції!» Тоді комсомолець Булочкін вийшов на площу Леніна і вигукнув: «Товариші! Робітники і селяни! Приходьте завтра вранці на вулицю Карла Маркса. Я там буду розпалювати вогнище Світової Революції.» Наступного ранку на вулиці Карла Маркса почався ажіотаж – прийшла маса народу, всі хвилювались, всім було цікаво як комсомолець Булочкін буде розпалювати пожежу Світової Революції. Дехто з буржуазного охвістя навіть потайки викликав пожежну машину. Прийшов комсомолець Булочкін і сказав: «Я завтра почну розпалювати вогнище Світової Революції на вулиці Жовтневій!» Прийшов народ наступного дня на вулицю Жовтневу, а комсомолець Булочкін заявив: «Я завтра буду розпалювати вогнище Світової Революції на вулиці Комінтерну!» І так він кілька днів морочив трудящим голову. І коли в черговий раз він прийшов зранку на вулицю Дзержинського ніхто туди більше не прийшов. Тоді комсомолець Булочкін взяв і розпалив пожежу Світової Революції.
* * *
Одного разу на партійній школі комсомолець Булочкін спитав парторга Полікарпова: «Чи є пролетарська свідомість у трудового селянства?» На це парторг Полікарпов відповів: «Му-у-у-у!!!»
* * *
Одного разу парторг Полікарпов будучи на посаді першого секретаря Кролевецького райкому партії приїхав для обміну досвідом до секретаря Ромненського райкому партії Заколєбанова Ф. П. Під час дружньої бесіди Полікарпов розповів Заколєбанову таку історію: «В моєму районі два комосередки сварились між собою за один стіл – одні говорили, що він має стояти в їх парткомі, інші, що в їхньому – так він їм сподобався своїм дизайном. І обидві сторони начебто були праві, бо їм в райкомі обіцяли подарувати саме цей стіл. І сваркам тим не було кінця. Тоді я прийшов на збори і сказав – давайте розпилимо стіл пилою навпіл – половину стола візьмете ви, половину ви. Але якщо хтось із вас скаже зараз щось розумне про розвиток комуністичної ідеології, то тому комосередку дістанеться весь стіл. Але всі мовчали. А щоб ти сказав на їх місці?» Тоді парторг Заколєбанов дістав з кишені партійний квиток, поклав його собі на голову і почав ходити по кабінету назад-вперед. Парторг Полікарпов вигукнув: «Якби ти був там, стіл лишився б неушкодженим!»
* * *
Одного разу комсомолець Булочкін прийшов до парторга Полікарпова запитати, коли буде збудований комунізм і як розпізнати і боротися з правим опортунізмом. Та не встиг він і слова зронити, як парторг Полікарпов вихопив з кишені гайковий ключ в вдарив комсомольця Булочкіна по голові. Булочкін впав і жалібно зі здивуванням в голосі запитав: «Чому Ви мене вдарили? Я ж навіть нічого не запитав!» Парторг Полікарпов відповів: «Якби ти розкрив рот, то було б уже пізно!»
* * *
Одного разу комсомолець Булочкін прийшов до парторга Полікарпова і запитав: «Що таке опортунізм і як з ним боротися?» Парторг Полікарпов у відповідь сильно ущипнув комсомольця Булочкіна за ніс. «Ой, боляче!!!» - закричав Булочкін і втік. Прийшов наступного дня. Парторг Полікарпов його і запитує: «Ну де ж твої опортуністи?» Комсомолець Булочкін відповів: «Ніс уже не болить».
* * *
Одного разу на вищій партійній школі на перерві між засіданнями розмовляли секретарі райкомів Полікарпов і Заколєбанов. Полікарпов розповів таку історію: «У мене в районі один молодий комуніст примудрився запхати свій партбілет в порожню пляшку з-під горілки. І ніяк не міг його вийняти. І пляшку йому розбивати було шкода – все таки народне добро, економіка має бути економною, хотів він її здати в скло пункт і за виручені двадцять копійок купити для осередку червоний прапорець. І партійний квиток йому був потрібен терміново. Щоб ти зробив а його місці?» Секретар парткому Заколєбанов відповів: «Послухайте! Послухайте!» Полікарпов із щирим здивуванням глянув на нього і сказав: «Саме так він і врятував свій партбілет!»
* * *
Парторг Полікарпов любив повторювати: «Якщо ти один день не читав творів Леніна – у тебе з’являються сумніви. Якщо ти два дні не читав творів Леніна – ти скочуєшся в болото опортунізму. Якщо ти три дні не читав творів Леніна – ти не зможеш більше жити!»
* * *
Одного разу парторга Полікарпова запросили на взуттєву фабрику імені Карла Маркса на зустріч з трудовим колективом. Там якраз скликали мітинг радпрацівниць з нагоди Дня робітників радянської торгівлі. Парторг Полікарпов виголосив трьохгодинну промову. У своїй промові він торкнувся питань важкого становища робітничого класу у капіталістичних країнах, шляхів втілення в життя рішень ХХІV з’їзду КПРС, питань діалектичного матеріалізму як основи комуністичного світогляду. Також пояснив, що плани партії – це плани народу. Ще раз нагадавши слухачам, що марксизм ленінізм вчення вірне, тому, що воно правильне, парторг Полікарпов закінчив промову гаслом: «Хай живуть три червоних прапори!»
* * *
Одного разу парторг Полікарпов помітив, як комсомолець Бубліков І. І. читає книгу Мопассана «Милий друг». Полікарпов скрушно похитав головою. Комсомолець Бубліков почервонів. Тоді парторг Полікарпов сказав: «Якщо вмієш читати – читай тільки твори Леніна, якщо вмієш писати – пиши тільки гасла!»
* * *
Комсомолець Бубліков часто заходив до партогра Полікарпова і цікавився питаннями, що таке первинне, а що таке вторинне. Але парторг Полікарпов відповідав йому мовчанням.
Одного разу комсомолець Бубліков дуже вдало зайшов в гастроном – там якраз несподівано завезли ковбасу «Любительську» і зелений горошок. Черга не встигла ще велика надбігти і Бублікову і ковбаси, і горошку вистачило. Крім того, йому по знайомству дали не один кілограм і не одну банку в одні руки як всім, а стільки, скільки руки донесуть. Не дивлячись на обурення громадян у черзі. Ледве йде комсомолець Бубліков з повними «авоськами» ковбаси і горошку і мріє про те, де б йому ще для повного щастя згущеного молока роздобути. Побачив це парторг Полікарпов і сказав: «Первинне – це вторинне, а вторинне – це первинне!»
* * *
Йшов одного разу парторг Полікарпов по вулиці Леніна. Літо було. Жарко. І як на зло прорвала на вулиці каналізація. Тече по вулиці всіляка бридота, сморід стоїть… Засмутився парторг Полікарпов з приповуду такого неподобства. Але раптом побачив він бригаду сантехніків, які йшли з червоним прапором і гаслами на суботник. Посміхнувся парторг Полікарпов і сказав: «У бідній і відсталій країні легко і просто збудувати комунізм!»
* * *
Одного разу парторг Полікарпов дав завдання комсомольцю Булочкіну законспектувати роботу Леніна «Крок вперед, два кроки назад». Наступного дні комсомолець Булочкін запізнився на збори партактиву. Полікарпов суворо подивився на комсомольця Булочкіна і спитав:
- Ти чому запізнюєшся на важливі партійні заходи?
- А я йшов крок вперед, два кроки назад, як і вчив великий Ленін!
- А як же ти взагалі сюди дійшов?
- А я задом ішов!
* * *
Якось парторгу Полікарпову повідомили, що трест відстає від виконання п’ятирічного плану. Тоді парторг Полікарпов вирішив, що назріла необхідність організувати позачерговий суботник. Під час проведення суботника парторг Полікарпов перевіряв роботу робітників, брав недбайливих «на олівець» і помітив, що навіть алкоголіки Сідоров та Пертов, а також дармоїд Махонін, явний шкідник Молоточкін, саботажник Сидоренко і син ворогу народу Розенкранц прийшли на суботник і працюють на совість. Тоді парторг Полікарпов сказав: «Народ – це листок паперу. На ньому можна написати будь-які слова!»
* * *
Одного разу парторг Полікарпов проводив політінформацію у трудовому колективі. З доповіддю про міжнародне становище виступив комсомолець Бубліков, який зокрема сказав, що найбільшу небезпеку для світового комуністичного руху представляють опортуністи. Тоді парторг Полікарпов зупинив його і гучно проголосив: «Ти помиляєшся, товаришу! Опортуністи нагадують паперових тигрів. Вони тільки здаються страшними!»
* * *
Одного разу парторг Полікарпов напросився в гості до комсомольця Булочкіна. Він знав, що теща у Булочкіна дуже навіть непогано куховарить, причому кухня в неї істинно пролетарська без всіляких там дрібнобуржуазних витребеньок і прибамбасів. Крім того вона варить чудовий самогон – справжній, робітничо-селянський, а не всіляку там капіталістичну каламутну бридоту. Але комсомолець булочкін судячи по всьому не зрозумів мети візиту парторга. Подумав, що парторг прийшов виключно для політбесіди з виховною метою. І пригощення, і ти паче революційного напою все ніяк на стіл не подавав. Поклав лише перед парторгом газету «Правда» з «продовольчою програмою» з метою її обговорити. Тоді парторг Полікарпов, побачивши це, став по стійці «струнко», поправив свій піджак, який більше нагадував кітель і голосно сказав: «Мета ясна! Завдання визначені! За роботу, товариші!»
* * *
Одного разу парторг Полікарпов проводив комуністичний суботник. Розподілив обов’язки робітників. У п’ятому цеху назбиралось за кілька років гора сміття, яку ніхто не прибирав. Прибирання сміття доручили безпартійному робітнику Бабушкіну. Комсорг Бубліков довідався про це і тут же прийшов до парторга Полікарпова з доповіддю: «Товаришу парторг! Робітник Бабушкін син ворога народу. Йому не можна довіряти навіть прибирання сміття!» Парторг Полікарпов суворо подивився на комсомольця Булочкіна і відповів: «У нас син за батька не відповідає!» І довірив робітнику Бабушкіну прибирати сміття.
* * *
Парторг Полікарпов ніколи не говорив: «Мої штани, мої шкарпетки, моя зубна щітка». Він завжди говорив: «Наші штани, наші шкарпетки, наша зубна щітка» розуміючи, що все це народна власність, суспільне надбання, яким він тільки тимчасово користується.
* * *
Парторг Полікарпов постійно шкодував, що легка промисловість Радянського Союзу випускає різний одяг. «О, якби всі люди ходили в однаковому одязі, - казав він, - наскільки б ми були ближчими до комунізму! Різний одяг – ось звідки починається дрібнобуржуазна ідеологія!»
* * *
Парторг Полікарпов щоденно годинами розглядав портрет Карла Маркса який висів у нього в кабінеті. Одного разу після багатогодинного споглядання портрету теоретика комунізму він кинув у порожнечу запитання: «І чому цей німецький фашист такий безбородий?»
* * *
Парторг Полікарпов щоденно перечитував «Маніфест комуністичної партії». Особливо йому сподобався абзац, де писалось, що жінки при комунізмі будуть усуспільнені. Згадуючи цитату Хрущова. Що «нинішнє покоління буде жити при комунізмі» і що «до 1980 року буде побудований комунізм», глибоко зітхаючи, парторг Полікарпов повторював: «Скоріше б комунізм збудували! Я б тоді десяток-другий жінок усуспільнив би!»
* * *
Одного разу до парторга Полікарпова прийшов комсомолець Бубліков і сказав: «Я хочу стати комуністом!» Парторг Полікарпов подивився на нього зі здивуванням і спитав: «А хто тебе зробив капіталістом?» І тоді комсомолець Бібліков зрозумів все…
(На світлині – комсомолець Булочкін А. Н. біля паротягу, який вперед летить і в комуні зробить зупинку. Гвинтівку комсомолець Булочкін лишив на паротязі і поспішає на партійні збори. 1979 рік.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333681
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Слушая слова,
смысл не ощущая еще,
а чувствуя колебания звука
кожей самой,
мурашками по ней,
невольно притопывая
в такт размеру,
озираешь картину
взором внутренним,
подвижным во времени,
(чем не машина времени?),
и в момент один охватываешь мысль
завуалированную,
спрятанную между словами
и торжествуешь - уразумел!
- Что это было? - спрашиваешь у соседей,
озабоченных семенами подсолнуха.
- А, это... - стишки, вроде... -
отвечают рассеяно -
не спеши уходить, скоро петь будут. -
советуют тебе
заботливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332437
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 28.04.2012
« У ночі такі, як в старовинних сагах,
Серця лицарів, що лежать в саркофагах
Раптом знов стугонять…»
(Р. М. Рільке)
Вість приніс нам хлопчина. Малий, замурзаний пастушок. Той самий, що носив в гори хліб. Вість як сполох – в селі карателі. Шукають нас – більше нікого в цій пустелі шукати. І схоже рушать прочісувати хащі сеї ночі.
Навряд чи нас хтось міг зрадити – місце криївки крім нас не знав ніхто. Але це не той випадок, коли мисливці йдуть шукати барліг сплячого ведмедя. Ми теж мисливці. Отже ця ніч буде ніччю Великої Брами. Брами, за якою Шлях. Кому куди… Чи знають ті знавіснілі «мисливці» в погонах - хоча б приблизно - між якими бескидами пішов під землю наш бункер – байка. Стежина на ці плаї одна - між скалками, де старе бердо нависає над ущелиною. Як здійнятись на кручу - видолинок як на долоні, і вони будуть йти саме там.
Боївка рушила серед глупої тьми – ніч випала горобина. Ще й туман – густий як питво з Чорної криниці. У такій темряві ноги йдуть самі – очі можна заплющити – щось прокидається в глибинах єства і підказує – там провалля, там камінь. І йдеш як летиш у сні. У снах я часто літав. Принаймні до тої ночі. Засинаєш і раптом відриваєшся від тіла і летиш на гірськими стежками і полонинами. Тільки вітер шумить і колиcає верховіття смерек. Сотник казав, що ці сни віщуни. Як помру то отак і полечу.
Під ранок тьма стала не такою колючою, з’явились обриси дерев – зійшов місяць, що ледве пробивався крізь туман. Холод і сирість ставали все більш відчутними – певно свідомість поверталась до реальності буття. П’ятеро інсурґентів залягли на крутосхилах кичери – все, що лишилось від сотні за двадцять років боїв.
Сотник подивився мені в вічі і сказав, що на мій скоростріл вся надія, стріляти тільки за наказом – коли почую крик сови. Я ще подумав: чому сотника назвали Віхола? Мені він завжди нагадував не зимовий вітрисько, а птаха – здавалось, що змахне руками і полетить. І в очах його було щось пташине. Колись казку мені розповідав дід про птаха віщуна і казав, що стріну колись такого птаха серед лісу на старезному яворі і навішує він мені про все моє життя і про мою легку смерть.
Я чекав. Чи то скоростріл приймав тепло моїх рук і не здавався таким зимним чи то мені цей інструмент ґерцю віддавав холод свого заліза і ми з ним ставали одним. Я часто розмовляв зі скорострілом сприймаючи його як живу істоту схожу на собаку чи то їжака. Їжаки вони все розуміють, навіть можуть говорити слова які ніхто не чує бо не прислухається до тихого шуму ночі.
Почало сіріти. Ранкові сутінки о цій холодній порі вони як тужлива пісня. Я вже подумав, що марне було чекання, як з імли виплили постаті. Багато. Випливали одне за одним серед ранкової лісового мовчання, ступаючи важкими кроками на безлісий видолинок. Виплили всі як юрмище привидів серед такої тиші, що аж дзвеніло в вухах – кроків їхніх я не чув, голосів теж - йшли мовчки. Раптом крикнула сова, і сіпнувся затріпотів в шаленій лихоманці мій скоростріл. Світ із мовчазного перетворився в суцільний шум, ревіння. Постаті падали, падали і падали, відгризаючись спалахами вогню, навколо все свистіло і ревіло – так вітер вривається в падолисті між кичерами і шаленіє, тріскотить ламаючи дерева як сірники.
Скоростріл клацнув і замовк – в диску закінчились набої. Швидко міняючи диск я раптом відчув тишу – здалось, що просто я втратив на мить слух від цієї колотнечі. Але ні – тиша відчувалась єством, тілом. Залишки туману згасили навіть луну. Цього не могло бути – цей шмат світу був щойно наповнений людьми і виром їхнього двобою – не могло так раптово все затихнути – може я помер і це мій дух дивиться на затихлу леваду? Але ж ні – я не лечу – я тримаю в руках розгарячілий скоростріл. Не знати як довго я лишався в такому заціпенінні, але потім рушив.
Навколо справді стояла тиша. Тихий холодний ранок. Я обійшов ущелину – у видолинку лежали тіла карателів скошені чергами. На місцях своєї останньої засідки лежали повстанці дивлячись мертвими очима в сіре холодне небо. Партизани останньої діючої боївки. Партизани Блідого Місяця, яким кедри Ґорґан співали свої пісні.
Я поховав їх у величезній ямі, що лишилась від видертої вітром з коренем старезної трьохсотлітньої смереки, поклав поруч уламок сірої скелі і побрів навмання ступаючи скамя’нілими ногами на м’які килими зеленого моху. Я – останній інсурґент краю. Я буду блукати цими дикими горами і лісами від одної кинутої криївки до іншої, несучи на плечах крім шмату войовничого заліза ще й мрію про Волю. Буду лишати на корі дерев знак – знак партизана - цей слід останнього повстанця. Буду шукати по цих дрімучих лісах ворога – свого ворога гідного мого двобою. І так блукати буду вічно. Бо навіть коли шмат металу зробить моє тіло нерухомим, полечу я над цими гірськими стежинами у свій вічний політ.
(світлина автора новели)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330871
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 27.04.2012
(Хокку)
* * *
Листя оберемок –
Скарб золотий осені
Вітру дарую…
* * *
Життя вистави.
Осені тихий шурхіт –
Перерва сумна.
* * *
Відкрию вікно!
Нехай вітер холодом
Душу наповнить…
* * *
Старому їжаку
Тільки йому розповім
Про осінь тиху…
* * *
Все проминає
Скоро падолист зітре
Всі фарби… Сірість…
* * *
Поки прозоро
Дивлюсь з дітьми у вікно
На холод. На сніг…
* * *
Старезна журба.
До неї шлях падолист
Листям застелив…
* * *
Потяг червоний.
Я над землею втоми
Лечу крізь простір…
* * *
Сумний старий пес.
Навіть він розуміє
Наш світ сірості.
* * *
Впали пелюстки.
Прозорий осінній потік.
Все пливе. Жовтень.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330869
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Небо упало в реку.
По нему плавали рыбы.
Забивались стайкой в облако
и плыли вместе на Солнце,
чтобы попробовать
золотой свет на вкус.
А когда догоняли -
небо, вдруг, поднималось,
и голодные рыбы
оставались голодными.
А белое облачко
чернело над рыбами
в вышине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332699
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Енергетика української мови,
Слова немов живі квіти,
Коли ти говориш - то проростають,
Сонячно світять, серед хмар красивих.
Вони все знають, стають для тебе рідні
І близькі, щасливі і привітні.
Твоїх думок чи радість чи печаль,
Від того різні, музикою пісні,
В розмовах і мовчаннях,
Ти говори, я слухатиму все,
Яскравістю твоїх очей,
Своїх бажань і зустрічей,
Усе на світі, від краси нам не сховатись,
В суцвітті барв веселки кольори,
Тепло і щирість почуттів, шукати,
Летять у вирій, спогадами снів,
Казкових днів, це радістю здалося,
Неначе небо у долоні заховати,
Співати й говорити про любов.
І знову ще раз і багато, не поспішай,
Це світло огортає добротою,
Вже час, весною буде добре все зі мною,
Ти знай, як легко дихати тобою,
Пам’ятай.
22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332402
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
* * *
Граки лишились
У цьому місті сумному.
Будемо з ними
Зимою холодною
Мовчати…
* * *
Можливо тільки він –
Старий їжак колючий
Все зрозуміє
Коли не буде
Нікого з нас…
* * *
Все це - химерний сон.
Не справжнє все –
Тіні людей,
Ілюзія смерті.
Білий сніг…
* * *
Наші душі свічками
В темряву ночі
Очами повними сліз.
Він побачить -
Він зрозуміє нас...
* * *
Піду в білий світ!
Сірість світу пилюки
Остогидла мені…
Які стежини там
Сніги назавжди сховали?
* * *
Коли замерзають хризантеми
І коли падає тихо листя
Припиняє існувати
Слово «ніколи»
Вічність…
* * *
Розбудив би хтось півня
В нашому темному краї…
Можливо б сонце
Зійшло б тоді.
Вічні сутінки…
* * *
Є люди які
Досі мріють
Про "досвітні вогні"!
В цій темряві
Хворого часопростору....
* * *
На свічці моїй
Палають єретиками
Нічні метелики...
Як не хочу я бути
На Торквемаду схожим!
* * *
На примарному човні
Пливемо по ріці Часу
Навколо туман...
Пращури чекають нас
Коло багаття легенд.
(Це не канонічні танка. Канонічні танка повинні мати розмір 5-7-5-7-7. Даруйте...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332160
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Мир в нас заключен,
как освободить его
без войны?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332149
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Тримайся,
бо дощ змовився з вітром
і планує
зірвати і змити з садів
рожево-білу одежину.
Але тримайся!
Бо сади душі твоєї
будуть квітнуть
й оголені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332142
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Все радости мира
в один апрельский день
вмещены.
Как прожить его долго,
чтобы горести и страдания
растворились в синеве
неба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331910
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
вона хотіла послатись тобі до ніг
була готова писати щодня листи,
а ти знічев'я в світанок від неї біг,
а ще боявся. боявся її висоти.
У тебе щорання - кава, у неї - мрії
їх книга замість сніданку щодня підносить
не чорно-терпко-солодкі і без ванілі,
а вишито-рушникові, без перекосів.
а в полудень - лише сонце і без калорій,
в той час, як у тебе знов - планктонна рутина
і небо - щодня інакше, жодних повторів
і розуміння, що ти - навіть не третина.
Вона хотіла писати тобі вІрші
а ще хотіла дістатись твоєї суті
хотіла, щоб не краще, але й не гірше
а в ідеалі - думки твої бачити й чути
світанок-галоп і безодня аж до смеркання
із сонцем-вітрами-небом гасити смутки,
а ти так і не зрозумів, що кожне прощання -
це ще один її танець під твою дудку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331742
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Чумацький Шлях
долаю поглядом,
але зірки з-під очей,
як камінці
вислизають
і падають з неба.
Вранці
я шукаю їх по степах,
а знаходжу лиш
рясні роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331664
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Высшая справедливость в том,
что сады цветут
и после смерти садовника.
Вот почему я стихи обрезаю
садовыми ножницами.
А взойдет ли солнце
после смерти Бога?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331520
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
(Друга ініціація)
Ліс стоіть супроти ночі, чорніший ночі.
Ліс –пророк, ліс - патріарх, ліс - невмирущий…
Вогнем в деревах блисне погляд вовчий
Й примарним сяйвом зникне серед гущі…
Туман чи дим впаде на ворох глиці
В пухкий і вогкий запах смолянистий -
І стрепенуться напівсонні птиці,
Мов сни їх віщі потривожив вистріл.
Ввійти в цей ліс, ввійти в старі дерева,
Що в Перші дні висаджував Господь.
Їх сік пече, їх сік шматує чрево,
і плоть горить і плоть - уже не плоть,
а чорна мідь, а букова пластичність,
а древня мудрість, що у грунт струмить…
Ввійти в цей ліс, щоб там спізнати Вічність,
Щоб пережить одну предвічну мить.
І дух пернатий, що гніздиться в кроні,
Уже тече словами, що без слів,
В мої вуста, у мозок, у долоні,
В мою зелену сутність поміж брів.
І я течу, стаю зелено-чорна,
Тривимірна, вмістилище імен.
Народе Лісу, я пустила корінь,
Прийми мене.
Прийми мене!
Прийми мене…
І тане ніч, кора злізає з тіла,
Густіє кров, вростають в ребра віти…
І він говорить – Ліс - Хранитель світу:
«Хай буде так, як ти в мене просила…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331869
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
(Хайбун)
* * *
Зайшовши до доброго знайомого помилуватись його садом і осінніми хризантемами зустрів там двох дивних людей які вважали себе аристократами, але при цьому не милувались квітами, а використовували сад для вживання якогось напою, що нагадувало саке. Вони пили його холодним і вели розмови далекі від поезії. Побачивши це я здивувався і написав наступне хокку:
Чужий сад. Бачу
Дивних аристократів.
Хризантеми цвіт…
* * *
Я завітав до старого знайомого з метою поговорити про давню літературу. Але побачив його зайнятим пакуванням валізи – він вирішив поїхати шукати собі нову Батьківщину. Хотів розповісти йому, що осінній вітер всюди однаково холодний, істинні квіти не потрібно шукати в далеких краях – вони тут під ногами, але побачив в його очах, що він вже нетутешній. Тоді написав йому на прощання ось таке хокку:
Ми нетутешні
У світі під Місяцем.
Холоди… Осінь…
* * *
У старовинному місті, що носить назву великої хижої тварини зайшов я у стару кав’ярню, де варили каву вже не одну сотню років. З горнятком ароматного трунку в руках я думав зі смутком про людей минулих часів і написав ось таке хокку:
Терпкий аромат
Несе тінь мою в казку.
Стара кав’ярня…
* * *
Йшов я до будинку де молодих людей навчають мудрості. Побачив біля входу юнаків та дівчат, що діставали з кишень короткі білі палички, запихали до їх до свого рота і підпалювали їм кінці. Після цього дихали димом, що утворювався з сухого листя якоїсь заморської рослини з якої, власне, ці палички і були зроблені. Споглядаючи це раптом склав хокку:
Дим ароматний
Заморського трунку.
Піти б звідси!
* * *
Блукаючи старим засніженим парком серед лихої зими по незайманому білому снігу, побачив раптом старий ясен весь обвішаний жмутками насіння, що шелестіло на крижаному зимовому вітрі подумав:
Холодна зима.
Вони шелестять тихо.
Весну чекають…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330156
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 20.04.2012
І це фарби мої? Це палітра моя?
Цей набір сірих плям?
Серед сірого міста і сірих людей
Де на площах гуде колізей,
Де тортури – буденність,
Де схиблених часом ідей,
Кольорові обгортки
Кидає в юрбу берендей.
І цей край – моя Русь?
Ця юрба – мій нарід?
І цей злодій на троні - мій князь?
На коня би і в степ!
У долонях відчути руків’я меча!
І захищаючи Київ щитом
Волю відчути єством!
І під свист диких стріл половецьких
Чергову орду гнати степом за Дін!
Бавлячись ставити долю на кін!
Московитів навали топити в Дніпрі
І «шоломом іспивши із Дону»
На площі почути Бояна пісні!
(Примітка: У вірші йдеться про події 1171 року, коли суздальський князь Андрій "Боголюбський" зі своїм військом дощенту зруйнував, пограбував і спалив Київ.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329920
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 19.04.2012
(Бейти та рубайят)
* * *
Забувши гіркоту марнотного життя,
Спокійно споглядаючи цей тлін до забуття
І осягнувши, що майбутнє – прах…
Живі ми – так хвала тобі, Аллах!
* * *
Наш світ – то глек марноти і брехні.
Життя з туману йде й проходить в самоті,
І будні сірі краплями мов ртуть…
Та є і радісні сторінки - Хайяма рубайяти квітами ростуть!
* * *
Хто для скорботи двері відчинив
Тому життя – пустеля хоч і повна див.
Хто радість віднайшов в простих речах
Тому життя яскраве дарував Аллах!
* * *
Нехай весь світ нудьга і Батьківщина – рідна чужина
Від смутку я далекий доки келих є вина:
Я радість віднайду в миттєвостях щоденних -
Ковток вина, краса коханки – й де вона, журба?
* * *
Весняні квіти, подих вітру,
Крапельки дощу і лісова луна -
Все, все мені будило спогад про коханку
Яка, на жаль, пішла у небуття…
* * *
Нехай обірве вітер білий цвіт,
Нехай весни минає швидко міт
В душі залишаться пісні які співав нам квітень.
Нехай на п’ять хвилин – ми зачаруєм світ…
* * *
Весь світ – ніщо, даремні сподівання,
Зів’януть квіти мрій – залишиться страждання
Налий вина! У владі цього трунку
Забудемо життя химерні візерунки…
* * *
Удвох з самотністю пів світу обійшов
Наслухався віршів, і прози, і промов
Нехай страждань я відшукав не в міру
В горах я рай собі знайшов і віру…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329694
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 19.04.2012
перев’яжи тугіше
сни мої всі
чорною
мереживною стрічкою,
перегризи
злющою ніччю
теж чорну,
всю в нафті і всій цій гидоті,
крижину мого існування
а вдарить вечірній дзвін
розлий на столі
чорний
чай
і на самоті
до зорі
ранкової
тихо
вивчай
з ним
техніку
написання
моїх
мексиканських
ікон
тілом
оголеним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331249
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Розтинаючи хвилі, шепотіла – я все стерплю –
між міражів наших суден тайфун в посивілій гавані –
з-під ребра наглухо.
В часовому склепі щасливо епохи просплю,
бо ввіряюсь дощенту тобі в цьому плаванні
над внутрішнім вухом
Подзвін захмар’я – на ніздрі піщаного бруду,
експлозія анафем вивільнить душевнохворі
протоки в паху.
Смерть зведеться до неквапливого самосуду:
вихід назовні – через запломбовані стоки
страху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331245
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2012
Забуття,
це спокій в ступені
що дорівнює рокам,
збігшим від останнього
нашого побачення,
від якого долі здригнулись
і розійшлись, як Гондвана
колись.
Але коли ми знову зустрінемось -
то створимо гори, щоб
навіки з'єднать
континенти наших доль.
А спокій личить
лиш кладовищу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331183
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Хмурое утро
лица моего
ты улыбкой
своей озарила.
Вечер скоро,
а я все щурюсь,
улыбаясь в ответ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331155
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Писал и я длинные стихи,
надоело.
Перечитал - воды много,
а пить не хочется.
Решил короткие писать,
дабы жажда замучила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331101
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Взгляни на мир с одной стороны-он сувор,
Если ты посмотришь на него с другой стороны,
Он откроет тебе тайну, о которой ты давно мечтал,
Наши мира разные! Но не надо грустить,
Если ты захочешь, мой мир будет твоим,твой моим!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331050
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Звенящая ложь,
колоколу уподобясь,
праведников созывает,
дабы обратить их
в веру свою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330874
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Збираю спогади й ховаю під абсентом,
Відбиток ніжності стираю з горизонту.
Неактуально ставити акценти..
У почуттях в яких відсутній, навіть, контур.
Втікаю, щоб не розірвати нерви..
Я ж не фанат твоїх брудних концертів.
Мене вже й так до половинни, майже, стерли.
Хоч я й уже давно не на мольберті.
Міняю чай на безліч алкоголю..
Й просто чекаю.. коли приїде потяг.
Мені квиток! Куди? куди.. На волю!
А у віршах знову гуляє протяг..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330678
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Линия фронта
борьбы добра со злом
пролегла по сердцу...
Вся душа в воронках,
а на лице окопы
вырыты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330623
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Осыпаются звезды
в пригоршни.
Умыться бы ими,
да жалко.
Положу под подушку,
буду слышать их
пересуды,
пока не оглушит меня
будильник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330600
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 17.04.2012
моє тіло, яке знаходиться там (у Всевишньому),
вийде з глибокого трансу тільки тоді,
коли спадуть енергетичні поля,
котрі утримують мій дух в тілі матеріальному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330423
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2012
(Хайбун*)
* * *
Один мій хороший знайомий, втомившись від політичних інтриг та суспільної діяльності, купив собі хатинку в горах поблизу села Осмолода і оселившись там, став складати вірші у стилі «Вітер і потік». Він вирішив решту свого життя присвятити вдосконаленню свого поетичного мистецтва, віддав перевагу тиші і спокою, залишив «пил міст» та шум людської юрби. Я знав його як майстра каліграфії і неперевершеного коментатора віршів Оно-но Коматі. Я відвідав його хатинку цієї осені коли повітря було особливо прозорим, а листя на деревах тільки почало облітати. Ми довго розмовляли про творчість Кавахігасі Хекігодо, пили чай, споглядаючи стару столітню смереку на подвір’ї, милувались осіннім вечором та загравою. На прощання я склав йому в подарунок ось таке танка:
Осінній вечір
Тільки він нам повідав
Суть слів таємних
Будди Аміди. Осінь
І вітер пронизливий…
* * *
Друг мого дитинства - Олександр Миколайович Кравченко в молодості пішов служити на річковий флот щоб слухати зачаровано плюскіт річкових хвиль. Він дослужився до капітана, водив вантажний корабель «Весняний туман» по Дніпру з Вишгорода до Ржищева, перевозячи пісок, щебінь та інші будівельні матеріали. Одного разу восени я відвідав його корабель коли він стояв на рейді біля гирла Десни серед жовтих сухих очеретів та тихої води. Ми милувались осіннім туманом, споглядали верболози берега, пили чай зі старовинного китайського порцелянового посуду епохи Сун зроблений майстром Чженом Лі. Потім розмовляли про вірші Танеди Сантока. Мій знайомив був тоді відомий як кращий знавець творчості цього поета серед усіх річкових капітанів Дніпра і міг цитувати на пам’ять цього хайдзіна годинами. Під час дружньої бесіди ми прийшли до висновку, що субкультура хіпі насправді далека від буддизму і її носії у своїй емоційності і неприйнятті буденності світу сього далекі від Серединного шляху. На прощання я попросив капітана скласти мені вірш і він, подивившись з сумом на осінню річкову воду, продекламував:
Осінній вітер!
Безтурботність поета
Поніс далеко…
Листя верби падають
На хвилі темні ріки…
* * *
Одного осіннього вечора я вирішив зайти з візитом до одного старого знайомого, який був хорошим знавцем літератури епохи Хейан та й був цікавим хайдзіном – його танка були відомі у певних колах знавців сучасної поезії. Крім того він був знавцем японської поезії епохи Мейдзі. Виявилось, що мій візит був дещо невчасним – він якраз збирався здійснити самогубство – якраз в той день помер президент Янукович і він, будучи його фанатичним прихильником, вирішив супроводжувати його у потойбічний світ. Довідавшись про це, я зажурився і сказав, що нікому тепер буде оцінити мої хокку і доведеться «розірвати струни кото», і говорити про поезію епохи Мейдзі мені не буде з ким. На останок ми вирішили цей вечір – останній для мого старого співбесідника - провести за бесідою про старовинну китайську поезію, цитували Ван Вея та Су Ші, потім перейшли до японської поезії часів Бусона. Потім повправлялись трохи у складанні ренга і прийшовши до висновку, що ренга має складатись тільки трьома поетами одночасно, спалили свої віршовані спроби. Завершили вечір хорошим чаєм сорту «Вушка дракона» з провінції Юнь-Нань. Розстаючись назавжди, я скромно відмовився бути асистентом у самогубстві мого знайомого зіславшись на необхідність редагувати поетичний збірник «Осінній туман». Знайомий з розумінням кивнув головою і посміхнувся. Я з жалем подумав про те, скільки людей цієї ночі покинуть добровільно світ йдучи у Велику Порожнечу супроводжувати покійного президента і попросив знайомого прочитати останнє танка, яке прийнято складати перед самогубством. Тоді він сказав:
Білі пелюстки
Квітів осінніх сумних
Несе течія.
Суха трава завмерла -
Скоро паморозь вкриє…
(Примітка: Хайбун - традиційна японська прозова мініатюра з вкрапленими в неї віршами танка та хокку. Хайбун пошеться згідно певних канонів.
Світлина автора.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329698
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 15.04.2012
(Низка хокку)
* * *
Жовті кульбаби
У сад мій старий прийшли
Наче марево…
* * *
Птахом крилатим
Туди, де боги живуть –
У небо злечу…
* * *
Сірий тьмяний світ!
Я в царство снів полечу
Фарби шукати…
* * *
Кудлаті бджоли
Нехай мені принесуть
Мед весни гіркий…
* * *
Бджоли гублять
З лап своїх кудлатих
Запашний пилок…
* * *
Марні пошуки.
Все тільки сон гнітючий.
Травневі дощі.
* * *
Вишні цвітуть.
Мою весну сумну
Вітер обірве…
* * *
Мій сон прожени!
Кудлате створіннячко
Хати моєї…
* * *
Травневі квіти.
Богиня весни Ґорґан
Вінок дарує…
* * *
Стара монетка
Завалялась в кишені.
Жебраку кину…
* * *
Весняні дощі.
У цьому лісі сумному
Милуюсь струмком.
* * *
Квітень. Вишні цвіт.
Далека Фукусіма
Спокій забрала.
* * *
Качки на воді.
Навіть вони принишкли.
Весняна вода.
* * *
Ранковий холод.
Біля вогню жовтого
Я руки зігрів…
* * *
Тихий сад. Весна.
Хвилями ароматів
Наповнений сум…
(світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330153
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Когда друг
или брат уходит -
кусок души умирает.
Собака ушла -
тоже кусок отвалился...
Совсем маленькая осталась -
душонка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330352
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Во многой мудрости много печали -
был ты щенком неразумным,
тявкал и носился по комнате,
как оглашенный,
хвостом махал во все стороны,
а теперь, изучил меня подробно за шесть лет
и смотришь исподлобья грустно,
положив морду на лапы,
и виляя лишь самым кончиком хвоста, еле-еле.
Знаешь, что оторвать меня он гудящего монстра,
пожирающего моё внимание, практически невозможно.
Вот и я умножаю скорбь, множа познания...
Пойдем на улицу,
споем дуэтом на Луну
Соломонову песнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330126
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 14.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2012
В глуши Китая или Индии
подрастает следующий сатрап -
готовый перекроить границы
и устремить племена на племена,
народы на народы
с единой целью -
потешить свое тщеславие.
Его миссия,
за отсутствием пандемий,
подготовлена природой.
Я даже знаю его имя -
Наполеард.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329888
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 14.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
перев’яжи-но так журбо очі мої
смоляною з мереживом плівкою
їж-бо вогнистий хліб з Коломиї
шарпаючи серце його зі спокою
доки стигне проїдай ніч люттю
чорною там, де піт на крижині
мого тепло світло буття лютню
грай, щоб ті струни жили в ній
а вдарить вечірній дзвін полий
на столі між рубців чорний чай
на самоті до зорі ранкової поли
техніку мексиканських ікон
вивчай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329762
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Два соседских пса
разговаривали
о хозяевах, о костях,
о сучке из переулка,
о мотоцикле без глушителя,
о нерешительном влюбленном,
бредущим мимо с поникшим букетом,
о счастливых пьяницах, горланящих песни
и о своей собачьей жизни.
Они, скажу тебе, настоящие философы.
Они многое знают.
Однажды они и меня обсуждали,
когда я слушал твой голос
в мобильном телефоне
на ночной улице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329661
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 13.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
Твоє волосся блукає моїми думками ,запорошуючи їх своїм легким ,але стійким запахом. Твої губи фарбують мій живіт у зелене. І я тепер трава. Я - дерева. Я – німе ,глухе створіння. Твої пальці цілують мене і ми говоримо про риб,про те,наскільки красивий місяць,коли дивишся на нього із – під води. Колись ти жила на дні океану і грала у крикет з русалками. Ти розповідаєш мені про складнощі підводного життя,про те,як важко розпутувати волосся щоразу,як необачний планктон увіткнеться в нього своїм крихітним тільцем. Ти цікавишся,чи не хочу я щоб ти втопила і мене. Я погоджуюсь. Струмені перламутрової води ллються із твого рота у мій. Потім ти розкушуєш мою грудну клітку і починаєш вдихати у неї воду. Кисень летить поряд із вітром у напрямку безмежності. Кисень перетворюється у дощ. Кисень затоплює нас. З наземного у підводне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329430
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Растеряность и неопределенность
сменяет веселье.
Безудержное веселье
сменяет легкая грусть.
Грусть сменяет тоска беспросветная.
Вот когда растерянность
кажется верой,
а неопределенность -
точкой опоры.
Но по щекам
безудержно текут
только запятые...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329069
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Двадцять років потому,
як я опинився
на краю безодні,
де за крок височіла скеля майбутнього,
а позаду хижо щирилась прірва минулого,
я знову опинився
на краю безодні...
Але тепер
безодня стала глибшою
на двадцять років,
а скеля -
ще більш неприступною
і підступною...
І тільки любов
змушує мене
дертись угору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328734
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Рука
дрогнет,
переворачивая страницу,
на которой ты гуляешь по бесконечному пляжу
обнаженная,
и только морской ветерок трогает твою грудь,
и только песчинки касаются твоих ягодиц,
и только солнце любуется тобой,
ведь на следующей странице
грянет
город.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328721
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Серце
калатало,
я третю годину біг
за твоєю тінню.
Тінь зростала,
Місяць падав за місто,
туди, звідки бігла твоя тінь.
І коли
я вже майже наздогнав її,
ти
торкнулась подихом моїх вуст.
Я прокинувся.
Твоє волосся
лоскотало мої вії.
Калатало
серце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328528
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Сполоханим метеликом тріпочеться
Білет на вітерці у руці моїй.
Колошматить думки невизначеність,
Решетом дірявим час проціджуючи.
Сновигають, розщеплюють
Мрійливі сподівання,
Збиткуються життєві обставини
Над надривними потугами свідомості,
Хмільними бажаннями обпеченої,
Снопом іскорок гарячих обсипають,
Обпалюють ними тіло.
Мерехтливо горить,
Рваними хмарами оторочена,
Далека досвітня зоря.
На карнизі гостроверхої дзвіниці
Тихесенько голуби туркочуть.
Широким поступом крокує весна,
Соком живильним наливаючи,
Навколишню природу пробуджуючи.
05.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328046
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Догоряв, сутінки сіючи, день.
Вітер все брязкав у шибку,
Намагався впустити свій,
Холодний вихор до кімнати.
Либонь не знав, що холод
Там уже панував і напував
Собою навколишній простір,
Проймав до суглобів, до кості,
Леденив тремтливу душу,
Заповзав до неї зневірою.
А так хотілось злетіти до неба,
Востаннє розправити крила,
Надломлені часом та життям.
Десь на денці свідомості
Билась квола надія,
Що множилась на почутих
Слів сподівання,
А в серці зіщулилось
І кричало від болю кохання.
Наївне... не вірило,
Що полишене переливати
Збурену кров по замкнутому колу
Та безперервно, із ран-невидимок,
Сукровицею по тілу стікати.
02.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327206
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Бруньки верби
не розумiють
Благую Вiсть,
бо скоро вони
прикрасять смiтник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328123
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Усі слова
згорять дотла,
Торкнеться
втома віч…
Заходить день
у дзеркала,
А із дзеркал
виходить
ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327816
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Замысел медленно реализуется
весенней капелью букв
в рыхлое снежное пространство листа,
впитывающего слова, как губка.
Текст чернеет голой землей,
и под взглядом читателя
тянет первые робкие ростки сюжета,
и расцветает,
обласканный лучами фантазии.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327309
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Читая по ладони будущее
я увидел огромную стрекозу,
сидящую на кресте.
Крест врастал в лето.
Лето простиралось так далеко,
что ладони было мало
и будущее стекало, и капало
на стрекозу,
сидящую на кресте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328034
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Від вітру невпинності хвилі.
широкі, безмежні, красиві.
Тече дивовижна вода -
колишеться море - зелена трава.
05.04.2012 (С)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327832
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Хижий сокiл ночi
фламiнго дня вполював.
Рожеве пiр'я
пiвнеба вкрило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327252
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
В твоiх обiймах
я вiдчуваю таку легкiсть,
що вiтерець твого подиху
пiдiймає мене
i несе, несе
в чарівну країну
пристрастi
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326990
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Мир стабилен, и до брутальности,
Слишком жёсток его остов...
Мне открыть бы консоль реальности
И ввести туда пару читов,
Чтоб карманы мои заполнили
Голубые монетки метро...
И пространство взболтнется - волнами!
И завянет роза ветров!
Но увы, всех людей нивелировал
Кто-то в скрипте - одной строке...
Этот мир - лишь Бог программировал
На неведомом нам языке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326742
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
На пероні лишаю
Минуле.
Сідаю у потяг,
Що мчить крізь ніч.
Цигаркою наскрізь
Пропалюю морок…
Дивлюсь,
Як квадратом вікна
Залітає в купе
Сліпе і байдуже
Квадратне небо…
Попереду – ранок.
Позаду – конають на рейках
Розчавлені потягом
Тиша і ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326730
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Мені ще сняться щасливі сни,
В душі сміється
сонячна струна.
Що це?
Осінь моєї весни,
Чи моєї осені
весна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326725
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Слова тонуть
в морi дощу,
тому перехожi
схожi
на риб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326569
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Вливаясь в город
по автостраде,
запруживая проспекты,
растекаясь по улицам,
наполняя дворы и подворотни,
сметая газоны, клумбы, тротуары,
выдыхая голубой смрад,
урчя, визжа и скрипя,
пожирает пешеходов
река автомобильная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326558
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
и будет шлем изобретен,
а тот, кто страх и зло в себе растит,
тот станет жертвой и рабом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326509
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
капля упала с неба,
на землю капля упала,
упала на листок,
в стебель вошла,
просочилась в корень,
в землю, в землю,
все глубже и глубже,
свет в себе неся,
вошла в огонь,
в огонь сжигающий и беспощадно мучащий тела,
здесь капля вспыхнув на мгновенье,
свою Любовь отдав,
омыв слезами боли, сожаленья,
на миг даруя облегченье,
вновь стала удаляться в небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326505
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Птах-вiрш розправляє
рими-крила,
але може й не здолати небо,
бо не всi птахи
небо прагнуть здолати.
Є вiршi, що не мають крил,
але й неба їм
замало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326450
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Выключая солнце,
не забывайте,
что во тьме живут лаприконы,
которые могут
выключить вас
и включить солнце.
Но в том солнечном мире
уже не будет ни вас,
ни лаприконов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326315
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Человек, который пахнет акварелями
пунктуален.и ко мне в назначеное время
с охапкой мыслей приходит.
они потом умирают, а Человек остается.
он пахнет свежей прозрачной краской,
которой кисти коснутся придется
в единый и первый раз.
я растрачиваю Человека безжалостно
краску щедро кладу, лью ярко-наляписто
мне никогда не жалко его.
а он улыбается влюбленно-яро
всеми оттенками яркими
переливами нежными акварельными
он никогда не замечает
что происходит извне
залиты краской глаза - не видит,что я
опустошаю его
теперь каждое слово Человека -
птица большая когтистая черная
ко мне на плечи тягучей тенью падает
а когда птиц много
они хотят меня поднять вверх
трепыхаются шумным единокрыльем
не выйдет - я слишком вцепилась в теплую землю
а Человек все тянет вверх тонкие руки
испещрен шрамами рисунков моих-чужих -небрежных
теперь преисполнен бессилием
Человек несет в себе пустоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326131
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Траекторii крапель
на вiконному склi
залежать
вiд напрямку вiтру
i сили тяжiння,
але моя уява
вперто вбачає
в цiх рухомих рисках
твоє iм'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326159
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Вже скільки зим і скільки літ
Йдемо ми до земного раю.
Стоїть на правді білий світ,
Тому за правду і – вбивають…
Стікає вранішня роса
Сльозами по зеленім листі…
З газетних шпальт у небеса
Злітають душі журналістів.
А синій птах майне крилом,
Покличе мрія від порогу,
І не простелить рушником
Нам доля в майбуття дорогу.
Та в серці ще вогонь не згас,
Усупереч брехні і страху
І знову хтось… один із нас
Заради правди, йде на плаху.
Грозою небо навпіл розколото,
Будити треба душі поснулі.
Сьогодні слово – не на вагу золота,
Сьогодні слово – на вагу кулі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325944
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
І тихо, і зовсім не страшно…
Не видно й не чути душманів…
Але усміхаються білі ромашки
Усмішками «чорних тюльпанів»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325941
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
(посвящается людям, делающим зло)
в дребезги и хлам превратилось тело,
грехи в душе червями копошатся,
не помогли ни золото, ни евро вам -
творящим зло - одна дорога - в ад,
увы, лиш только в ад.
нечистым духам деньги не нужны,
не выкупишь ты душу из царства Вельзевула,
цель дьявола одна -
боль, крики, стон души -
сейчас, сегодня и во веки.
поэтому, живущим в этом мире
у Господа один совет -
живи не так, как хочется тебе,
а так, как Бог велит, о человек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325909
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
вогонь мене вмивав, звиваючись у кільця
повз чорним небом жовтий повний місяць
вночі ховала час земля, занурюючись у вже поснуле тільце
загублена в роках йшла крок за кроком давня тиша
кружляв навколо із смутком вітер
і все співало крім мерця лише мерцю останню в цьому світі пісню
все знало навкруги від неба до каміння,
який виснажливий й важкий чекає шлях
мандрівника духовного крізь вихор,
він мав пройти крізь сни
діставшись до дверей палацу,
не зупиняючись в місцях картин, щоб вибрати ніщо,
йому Дух дарував для цього таку важливу й необхідну силу,
допомагаючи пройти,
звільняючи від тягара валився що шматками гострими на плечі,
в порослому віками лісі зо всіх боків увагу намагались привернути
напівістоти півногою в смерті,
спокушувало все:
минуле та майбутнє час сплітав в суцільну єдність
і змінювали кольори птахи
лякав розіп'ятий череп на хресті
сміявся сніг, надламуючи землю
сніг чорний підіймався в небо
замріяний гробак повз деревом зеленим
дерева розмовляли мовою птахів
рослини шепотіли
пливли ритмічні повз пісні даровані сузір'ями вгорі
туман намацував ведмедя
перед обличчям виринало з простору обличчя
напівпрозорі стінки стравоходів
серця вбивали крилами щурів
сміявся рот захований вночі
залізний змій повзе хрестами в напів існуючих полях,
гипнотизуючи стражданням
на вуха жарт шепоче жах
тече джерельний струм наповнений бажанням
дитина вкрита пелюстками
в колисці блискавкой кружляє,
спадав на землю дощ,
вмиваючи клітини-атоми
перед будинком спокій лиш;
в будинку крізь двері в кімнати заходять люди й тіні
крокують кімнати за ними в простір безмежний
зелений і сонце
прозорий і зорі
тут північ та інше сплелися в безвихідь
кладовища нори
за стінами - напівбоги, крилаті істоти,
а поверхом нижче диявол випалює вогнищем злобу
розпалене тіло на тілі
під стелею крики ховає підлога
сміється тут Ніцше
буддист медитує в парах феміаму
народжує матір померлу дитину
з малинових заростей Іуда виходить і рушить до храму -
із дзвоном в кишенях,
кидає монети із зображенням церкви в обличчя священників,
з усмішкой входить до храму.
зненацька лякає все змінами в морі
зображене в дзеркалі змиває обличчя наступною хвилею...
загублений вільний...
в кайдани закуті співають на волі
чипляється вбогий зубами за землю
вкрадається дух у замрієне тіло
картини відбиті на плівці - зникають
безумство очима з'їдає
реве водоспадом у темряві тиша
колеса катують
скрізь вежами кукіль
в криниці руками
сніг дивиться
щириться шкіра
ногами на землі
ховають невпевнено, наче не вірять,
що зчезне назавжди й більше не прийде
у пам'яті частку життя лиш залише,
а з'явиться знову -
нездатні відчути згадають за чаркою, втираючи сльози -
і далі триватимуть галасу звуки;
кукіль-будинок
війна розпочнеться
духовний назовні й далі крокує,
позаду - кайдани,
попереду - вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325897
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
На розi вулиць
Минулого
i
Майбутнього
стою,
замислившись
над сенсом життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325927
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Нежность -
первое,
что наполняет мою душу,
когда я вспоминаю бабушку.
Печаль -
приходит следом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325741
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012
Проростаючи із завитків Всесвітніх мушель,
пісок дозріває,
жовтіє, як груші
з гілок
Дерева Світового…
Тоне в небеснім агаті,
Піщаними зливами сипле,
І пасочки боженята
Ліплять –
Так утворюються світи…
А коли янголи боженят
Ведуть потомлених
У білі хороми Господніх хат,
Де сонця у коминах, -
Надходить ніч.
Налітає космічний вітер,
І пісок
Розмітає над світом
Дощами зірок,
А ми кажемо – зорепади…
15,04,2011́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325633
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
дороги, машины
сны наяву
явь во сне
обрывы и мины
пожары миров
созвездия жизней
миражи поездов
кубки вина
поцелуи ветров
дыхание веры
конец всех времен
крики, вопли все тех,
кто готов был вампирить
энергию жизни -
смиренно-нежную,
покорно-страстную Любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325338
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
я є маленькою часткою в дереві часу
і спокою зросту ніколи не маю
могутня бо сила мене підіймає
з глибин сивих гір повсякчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325325
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Любовники
в лесу заглушали кукушку.
Эхо страсти
повторялось и повторялось.
Я сбился со счета
после сотого возгласа.
Зачам жить так долго? -
подумал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325306
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Я застудилась словом «назавжди».
Усе ніяк не видихну обрАзу.
Ти думаєш, що ти такий один,
З яким так легко впасти у екстази?
Без тебе світ похмурий і нудний?
З тобою за спиною раптом крила?
Ти думаєш, що ти один такий,
З яким я вперше у житті щаслива?
Напоїш чаєм із гірських малин,
Загорнеш у обіймів теплу вовну…
А я ж бо знаю: в світі ти один!
І це тобою я невиліковна.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325234
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294111
Словами б тихими, как снегом по земле,-
укрыть зиянье ран, сравнять провалы боли.
Покой остудный - перенапряженье воли,
а мне б уж пальцев кончики - к свече ,погреть в тепле.
На облако б, да в вату светлых грёз,..
чтоб в синь - глаза!..под солнце и под луны...
Не рвать, не мучить в исступленьи струны,
не вздрагивать, не прятаться от гроз...
Молитве о душе покорно вторя,
смотреть в глаза звезде и не солгать,
сияние её в себя вобрать,..отдать...
И просто верить, ни о чём не споря.
Ответ Арине Луговской
Мошками о стекло - мысли.
Будто не от них заперто.
Смысл календаря - в числах,
даже если часть их зАтерта.
Даже если боль выбелить -
маками проступит алыми.
Каждому своё выдали -
и крестами, и покрывалами...́́́́́
Не переписать набело.
Круг очерчен -платим дань памятью.
Все повестки у Петра табелем
с двух сторон одной и той паперти.
В неизбежность сто дорог выстланы
и кривыми, и условным вектором...
отпустить, отлюбить, выстрадать -
первозданными вернуть спектрами.
...Мошками о стекло мысли,
будто не от них заперто.
В двух цветах календаря числа.
Даже если что-то затерто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325092
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Поки мої губи
мандрували
вiд пальчикiв твоєї нiжки
до вушка,
твiй чоловiк
встиг завершити
лекцiю про наслiдки
демографiчного вибуху
перед вдячними студентами
унiверситета
i
зателефонував тобi,
тому iнше твоє вушко
пестив його голос...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324986
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
1.
Два рази прожити життя
нікому не вдасться.
А світ наш – настільки складний,
настільки ж прекрасний.
Як мало потрібно мені
для щастя.
Як багато потрібно мені,
щоб не бути
нещасним.
2.
Я витерплю все,
все на світі зумію,
Натура у мене уперта.
Останньою, справді,
вмирає надія,
А дурість – вона безсмертна.
3.
Прожиті роки я збираю докупи,
Рахую прибутки й витрати.
Це правда, що справжніх друзів не купиш,
Їх можна лише продати!
4.
Іти,
летіти,
рватись до мети
Крізь темні ночі
й ранки променисті!
А хто народжений
лише повзти,
Мабуть, ніколи той
не буде чистим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325042
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2012
що є там, де нас нема?
там є ми
і все там в нас,
той світ є наш
і ми є світ
у вічному житті
без меж,
без часу
і без тіл,
із мовою,
але без слів,
із небом -
в кожного своє,
з початком -
в кожного є свій,
з любов'ю -
вже без губ,
із дотиком -
без шкір,
із поглядом,
але очей нема -
ми все, що там...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324813
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
шоколадные конфеты
шоколадное метро
шоколадные газеты
шоколадное кино.
шоколадный мальчик с пальчик
шоколадный крем-брюлле
шоколадный дождь со снегом
шоколадное филе.
шоколадные дороги
в шоколадной все листве
шоколадный торт без крема
в шоколадной рыба чешуе.
в шоколаде чьи-то тени
в шоколаде берега
шоколадные качели
улетают в небеса.
улетают птицы в страны
к шоколадному теплу
умывает руки мама
шоколадному сынку.
отправляет дядя Степа
шоколадное письмо
получает мальчик Вова
то, что так он ждал давно.
тучи водят хороводы
солнца в небе не видать
выставляйте ведра, люди! -
шоколад чтоб в них набрать!
солнце спать ложится на ночь
в шоколадную постель
в небе звезды, в небе месяц -
вновь закрутят карусель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324808
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
коли вже вмру -
на небі хрест поставте над могилою,
нехай птахи сідають на кістки,
хай старий крук дзьобом в гробаків шпурляє,
нехай з'їдає довгі час тільця,
хай око дивиться із посмішкой - мерця,
нехай земля безмежним храмом стане смерті
і місяць повний хай простягне світло до життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323946
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 25.03.2012
туман
духовне молоко,
а в небі місяць сміхом ллється,
далеко десь,
водночас зовсім близько -
єдина, ніжна, люба, мила -
любов'ю
в вічність
тебе кличе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324640
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
(присвячується Оксані Василівні)
в мені
алмаз безмежногранний,
а в ньому -
Той,
хто всесвіт весь створив
і в ньому все своїм могутнім Святим Духом,
мене Він ввів у Світло,
книгу Він відкрив -
в якій написано про все ким є Він й що створив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324636
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Березневе тепло
бере мене за комiр
i пiдносить угору,
до очей Сонця,
й повертає
на Землю
неушкодженим
i спiтнiлим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324621
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
«О великий и могучий русский язык» /крылатое выражение/
До чего ж велик «великий»!
До чего ж могуч «могучий»!
Искрометный! Солнцеликий!
Кто его только не учит:
Осетины и якуты,
Чукчи, ханты, эскимосы,
Чуваши, мордва, удмурдты,
Бульбаши и малороссы.
А потомки Чингисхана?
А «друзья степей» - калмыки?
Те же горцы Дагестана
Знают, - как велик «великий»
Сумлеваться? – Несерьезно!
Спорить – и того – опасно.
Попытались, было, в Грозном…
Оказалось, что – напрасно!
Против лома нет приема…
Это даже дети знают.
Задавить малютку-гнома
Просто – проще не бывает.
Он не терпит возражений,
И не любит пререканий.
В поисках полей сражений
Чужд душевных возлияний.
О величии всемирном он мечтает.
И не меньше!
«Во языцех» слыть кумиром,
Королем стать среди пешек.
Напролом, идя по трупам,
Пробивается он к цели.
Где задавит, где подкупит,
Где соловушкой потрелит.
А потом овчинку сбросит
И - опять-таки - задавит .
Волк овечью шкуру носит –
Разумеется – недаром.
Задыхаясь от «невинных»
Крепких родственных объятий,
Беларусь и Украина
Тщетно силятся разъять их.
Но «великий и могучий»
«старший брат» не внемлет стонам –
Надвигаясь темной тучей
Хладнокровно, беспардонно
Оккупирует пространство,
Вытесняя дух туземный,
А окрестное убранство
Загоняя в мир подземный.
«Проходимостью» высокой
Обладает он по праву:
На плечах его широких
Восседают сила, слава –
Славой гениев овеян,
А могучий – силой власти!
Матерщиною своею
Побеждает все напасти.
Но в пути есть два момента,
Где ему придется туго -
Два неслабых конкурента –
Все достойные друг друга:
Первый – старый и известный –
Славен Киплингом, Шекспиром,
Твеном, Байроном, Уэллсом –
Правит шоу – бизнесмиром.
А второй, хоть и постарше –
Славу лишь приобретает,
Но своим успешным стартом
Он уже весь мир пугает.
Мао Дзе Дун, Брюс Ли, Конфуций –
Вот и вся его известность –
Но в процессе революций
«Хунвейбину» стало тесно,
И он хлынул на просторы
Расширять свои владенъя;
По всему видать, что вскоре
Неизбежны столкновенья
Трех могучих великанов…
Кто кого? – К чему гаданье,
Построенье мудрых планов,
Если есть предначертанье –
Сгинут все в дурацком споре!
А в итоге победит
Богоизбранный (по Торе)
Гномик маленький – иврит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261239
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 24.03.2012
кровью морковка
наполнена,
а кто-то
любовь
ею
измеряет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324508
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
И. С.
Сколько огня
яблоко таит?!
Так и радость зреет
не сразу -
светило счастья
ее
ласкает
и
лелеет,
дабы
и во снах
яблоки зрели...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324483
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Збирав Господь молекули
по свiтах,
поки не почали вони
розумiти калинову.
А коли вони
почали калинову
перевтiлювати в вiршi,
знову розвiяв Господь
молекули свiтами,
бо в кожнiй
вже повiк бринiтиме
калиновий вiрш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324173
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 23.03.2012
всі люди дітьми є безмежної Любові,
життя - це школа в котрій вчаться діти.
думки - видіння, що з'являються у тих,
хто любить слухать дивний голос,
інтуїція - це річка, яка ніколи не пересихає і тече -
вздовж усієї пустелі,
знання - нектар, що живить розум й серце,
сонце - око, що сяє радістю у небі,
місяць - світло без тепла,
дерева - символи покори,
тварини - наші браття менші,
гроші - виразки, що вкрили тіло,
церква - вогонь безболісний, який очищує всім душі,
війна - це полум'я, що спалює усе живе у світі,
Любов безмежна - ось Господнє Царство на усій планеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323945
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Скільки йому?
На вигляд років
П’ятнадцять.
Закутаний у сонний
Смуток,
Ще такий малий,
А уже має трохи
Зморщок
На обидвох щоках.
Малесенькі сірі
Зморшки,
Котрі ховають
За собою
Ямочки.
Він вірить,
Що знайде сенс,
Що хтось знайде
Його,
Але ямочок вже й зовсім не помітно,
Тож, мабуть, він
Все ж залишиться
Самотнім старим підлітком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323968
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
(присвячується Оксані Василівні)
срібний сокіл з алмазними крилами в небі кружляє
і зором своїм всі світи оглядає,
і все що є в них,
і все що є в тих, хто між ними існує;
водночас він є світлом-орлем
і скрізь він існує,
і завжди все знає,
оскільки він вічний,
оскільки він завжди,
любов ним керує,
оскільки він скрізь,
але його ніхто не знає,
ніхто його не бачить,
його ніхто не чує,
томущо його взагалі не існує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323641
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012
синій лист вкритий снігом
із блакитним небом
вкритим дотиками пальців,
за ними -
вітер,
далі райдуга,
сонце далі,
за сонцем - темно,
поцілунки теплі
подих з сонця
далі світ -
в ньому обличчя
зірки в пальцях
дощ теплий
невдалий сміх
вогонь
отрута;
лист опадає останній
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323640
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Прислухаюсь до серця. І прошу у нього поради.
Тихо дихають зорі із густої нічної пітьми.
Ти пробач мені, літо, що я тобі з осінню зрадив.
Ти пробач мені, осінь, що від тебе іду до зими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323656
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012
З німої землі
паростки часнику виводять
тонкоголосу пісню буття
а розчулений вітер
торкається їх
мізинчиком
ледь-ледь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323683
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
те, кто любит Меня и те, кто Мне предан
пребывают во Мне, как в ковчеге спасения,
который плывет во время бури в открытом океане;
волны проблем, трудностей, испытаний
поднимаются огромными стенами со всех сторон,
пытаясь раздавить корпус ковчега
и тем самым погрузить на дно находящихся внутри.
чтоб не погибнуть - следует действовать,
быть бесстрашным и верить без малейшего сомнения в то,
что наступит время и ваши ноги почувствуют твердь под собой,
а глаза увидят Того, кто есть Свет и Любовь.
неверные и маловерные, непослушные и лукавые, злые и коварные
погрузятся в пучину, их поглотят недра земные
и пламя жечь будет их вечно вне и внутри,
а крики их уже никто не услышит -
они будут сливаться с шумом и треском огня;
но время у них еще есть, а значит
и возможность имеют они, чтоб души спасти, не сгубить;
вопрос только в том, решатся они в своей жизни путь изменить,
чтоб вернуться им вновь в их вечный,
Любовью с избытком наполненый дом?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323362
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Любовь нельзя убить,
Ее нельзя распять,
Любовь нельзя разрезать на куски,
Ее нельзя топтать.
Любовь как небо голубое,
Любовь как птица в небесах,
Любовь как солнце золотое -
горит, пылает
в друг друга любящих сердцах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323351
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Площа.
Ленін таксі зупиняє.
Обгортки збирає вітер.
Ми йдемо назустріч,
але
проходимо крізь
одне одного
не розчиняючись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323240
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Как бы ты не хотел возвыситься,
предприняв уйму глупых затей,
для муравья – ты бог,
для Бога – ты Муравей …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31806
дата надходження 01.07.2007
дата закладки 19.03.2012
следить за водомерками
тождественно счастью
ведь несчастный
водомерок не замечает
он погружен с головой
в свое горе
а они скользят по глади
сверху
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323144
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
когда-то Я был один
и никого рядом,
кто мог бы быть,
и только свет Любви внутри Меня
пронзал пространство,
Собою создавая все,
что после стало быть:
миры,
созвездия,
планеты,
формы,
время;
Я все собой родил;
все, что родилось - умрет
и только лиш Любовь,
и все, что в Ней -
в пространстве вечно будет жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323062
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
мне не нужно пиво,
не нужна трава,
водка, сигареты -
это ерунда,
все колеса - мусор,
наркота - есть хлам,
мое тело - церковь,
мое тело - храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323057
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Мама. Лялька. Каша. Кішка.
Книжка. Гноми. Білосніжка.
Буратіно. Карабас.
Ранець. Школа. Перший клас.
Двійка. Вчительська. Погрози.
Тато. Пасок. Крики. Сльози.
Літо. Дача. Кози. Кури.
Осінь. Збір макулатури.
Коцюбинський. Герострат.
Вальс прощальний. Атестат.
Сум’яття. Екзамен. Вуз.
Бали. Конкурс. Перший курс.
Пари. Лаби. Семінари.
Тренування. Тари-бари.
Сесія. Знання всесильне!
Шпори. “Добре”. “Задовільно”.
Деканат. Бібліотека.
Гуртожиток. Дискотека.
Практика. Лопатодром.
П’ятий курс. Проект. Диплом.
Чорне море. Теплохід.
У Карпати турпохід.
Кульман. Шеф. Кінець квартала.
Поле. Ферма. План по валу.
Військо. Чоботи. Мундир.
Третя рота. Командир.
Плац. “Кругом! Направо! Стій!”
Старшина. Підйом. Відбій.
Самоволка. Замполіт.
Гауптвахта. Швабра. Піт.
Марш-кидки. Привали. Втома.
Лички. “Дембель”. Шлях додому.
Діти. Пелюшки. Квартира.
Теща, – гумор і сатира.
Дитсадок. Театр. Кіно.
Лазня. Карти. Доміно.
Шашлики. Похід наліво.
Сік. Коньяк. Горілка. Пиво.
Серце. Тиск. Нервовий стрес.
Пенсія і соцзабез.
Ювілеї.
Нагорода.
Пам’ятник.
Огорожа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322837
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
время - поток реки неудержимый,
в котором вы, о люди, как рыбы плещетесь,
увы, как мало тех, кто столь бесстрашен, как пламенем горящие цветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321595
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 18.03.2012
река стекающая с гор,
потоки слез текущие из глаз,
весна в заледеневшем замке сна -
букет иллюзий жизни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321290
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 18.03.2012
любовь - бесценный алмаз, прекраснее которого нет ничего во всем мире. Его грани восхитительны. Ими являются: любовь, страсть, нежность, прощение, судьба, доверие, преданность, терпение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321592
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 18.03.2012
листва опадает внезапно,
день догорает свечей,
в небе костры,
в небе пламя,
вот, Он идет Собой ужасая,
тех, кто к Нему не готов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322766
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
меж деревьев-калек я блуждаю один
и во мраке лесном чувствую духов без слов,
нет ни времени здесь,
нет ни снов,
а та боль, что внутри -
вот их истинный свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322762
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Стихи, срезанные под корень
и втиснутые в сайт,
как в вазу,
скоро завянут.
Стихи засушенные
и собранные в гербарий -
книга.
Сухие стихи -
ломкие лепестки,
выцветшие цвета.
А цветы я писать
не умею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322495
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Л.
Юпiтер i Венера
сяють на нiчному небi
майже поряд
i ми з тобою
теж поряд
якщо дивиться на нас
з Юпiтера або Венери
але
зiрочкою сяєшь тiльки ти
бо я темний
наче чорна дiра
вiд такої космiчної
близкости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322253
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Розмили дощі
і зірки, і шляхи…
І місяць погас,
як старенький ліхтарик…
Чіпляється небо
за гострі дахи
І рветься на клапті…
на тіні…
на хмари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322243
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
детектив сну
не дочитав
бо
рожевi метелики
грудей
твоїх
залоскотали
вiї
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322104
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
могутній вибух духа в тілі -
і кульки складові
летять крізь виміри і простір
із швидкістю думок,
крізь всі часи;
пронизую собою
скрізь усе
тим світлом,
яким я власне й є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321995
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
(з великою любов'ю та повагою до сучасної влади моєї держави)
(написаний в 2001)
1
люблю тебе, моя держава
тебе люблю - ти жінка гарна
завжди ти юна, молода
дивіться ж бо - яка краса!
струнка ти, немов той соняшник який в луках стоїть,
від сонця - загоріла ти,
від того сонця, яке повік-віків палить,
а над тобою - розлилося небо,
куди не глянь - то скрізь блакить.
2
тоді, ти кажеш, дивлячись мені в очі:
- невже ж така я гарна,
адже, я живу одвічно?
коли була я ще мала -
зазнала я великої навали:
спочатку - різні племена,
а потім - турки й татари.
коли ж я підросла, доросла стала -
нова біда мене спіткала:
прибігла з півночі червона сука -
ото була страшна чума.
а потім - нова вже навала:
із заходу на мене чорна хмара насува,
була ж то грізна сарана.
за що ж мені така вже кара?
чи то я Бога не люблю?!...
тепер ти бачиш, яка історія моя, -
з її щоки скотилася сльоза;
- а ти мені говориш - гарна я.
3
оце повідала мені моя земля,
але вона ще не сказала, що породила двох птахів:
одному - ймення X і іншому - теж саме,
великими є ці птахи, з великими крилами,
вони, спочатку, дивлячись їй в очі -
на ній волосся рвали,
а потім -
разом згвалтували,
а після цього вже - до рабства віддали, -
така вже доля України...
4
але я знаю, що людина прийде -
вона тебе звільнить з полону,
поверне золоту тобі корону,
віддасть тобі блакитную троянду -
і ви одружитесь тоді:
заживете ви з миром, разом;
всім серцем я це відчуваю,
і все це буде - незабаром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321983
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
там, где притаился сон -
старуха бродит с мертвою рукой
и собирает в свой мешок обглоданные кости.
туда, где день прошел -
ложится ночь,
поглаживая нежной теплою рукой
извилистых дорог обрубленные горсти.
в том городе, что вытесан с крестов -
из сплошных крестов живет народ инъекто,
сидит там вождь из тысячи камней
и каждый день бензопила кромсает небо.
пульсирующий камень жжет иное бытие,
в иное бытие отходит тело,
тот, кто желал покинуть этот мир -
уже в ином миру целует землю,
тот, кто когда-то видел тень -
теперь встречает взглядом тело,
теперь в покое дух,
и нем -
поток реки сознания истлелый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321954
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012
воздушные дредноуты
беременные смертью
высматривают в толпе
последнего поэта
противостоящего
войне
а земля
лишенная стихов
рождает и рождает
народы уродов
мечтающих
уничтожить друг друга
воздушными дредноутами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321918
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
у компьютера есть душа:
механическая,
хладнокровная,
расчетливая,
добрая,
нежная,
бескорыстная,
лучше, чем у 99% людей,
живущих на 13 этаже многогранного мироздания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321288
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Каштановых прядей
река на подушке,
губами, губами,
малина к малине,
язык поцелуя -
язык языка,
струится, струится,
струится река,
касания, ласки,
дыхание, стон...
Проснись, недотрога,
закончился сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321065
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Тягнуться руки до неба
Сливи старої.
Мураха маленька
видерлась в небо
сливи руками.
На нiгтi вмостилась -
i баче, що небо
з землею злiпилось.
А люди про всесвiт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320939
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
слетаются черные птицы-гиганты
на поле, где только что битва прошла:
их кровь сюда привела;
боль, смерть, кровь, страдания, страх -
их пища любимая во все времена.
- от крови мы пьяны!
- от злобы - сильны!
- мы сущности ада!
- Отец наш - сам Бог!
- Господь Всемогущий!
- а дьявол над нами Его волю вершит!
- смерть - один из братьев наших!
- и страх - один из нас!
- мы слуги дьявола, хоть он нам не отец!
- мы дети Господа, хоть Он не наш Творец!
(раздается смех)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320835
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
как прекрасно ты,
отсутствие осознания существования:
в тебе - пустота,
вечная тишина
и абсолютное ничто
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320833
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Отрута снів
Заповнює мій всесвіт
пекельним вогнем болю
і відчаю.
Але, коли ти приходиш
в мої сни -
отрута не діє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320770
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
«Стало крайне сложно писать, чтобы в один момент на скатиться в пропасть, где ничтожный, современный человек начнёт аплодировать тебе, восхищаться и всё равно не понимать тебя. Внутренние псы презрения рвутся на свободу, их пасти полны слюны бешеных тварей, ещё одно мгновение — и я бы сложил великую оду Волку. Я бы стал мечтать о его воскрешении. Моё тело всегда пульсирует там, где Волк оставил свой след». ___________________________________
ВСТУПЛЕНИЕ:
Брат мой, будешь ли ты задолго после или совсем вскоре, это не имеет никакого значения. Главное, что питает меня надеждой — ты будешь!
Как и ты сам, я вышел из океана страданий, одиночеств и моя болезненная чувствительность только умножала мою боль. Множество раз, я был искушён в своих пустынях — всякими призраками, речами и образами. К моменту моего рождения, человек уже стал искусным мастером иллюзий. Самые наглые из них, самые алчные — никогда не бывают только наглыми и алчными, они так же случаются и находчивыми, умелыми и более хитрыми. Что им стоит поймать молодого птенца, выпавшего из родительского гнезда, на какую-нибудь приманку, на какую-нибудь уловку, которая так обольщает, так обещает, так манит всех доверчивых. Сотни раз был пойман и я.
Я жил во времени, когда доверчивость — стала позором! «- Посмотри на этого дурака! Его не обманул только ленивый!» - кричало это время, вслед каждому, кто был обманут. Впоследствии и этот дурак начинал верить, будто его предназначение — это найти ещё более доверчивого, чтобы посмеяться и над ним.
Поистине, брат мой, я жил во времена Великого упадка человека.
Не прошло и тридцати лет, как я прослыл безумцем. Мне давали разные имена, предсказывали холодную одинокую жизнь. Никто не имел достаточно тонкого слуха, для моих слов. И мне иногда казалось, что я и есть сумасшедший. И как настоящий умалишённый, я оседлал одиночество, выдержал его дикую природу и уже не мог более идти путём большинства, их хромою походкой.
Так я родился во второй раз. Поистине, брат мой, это и есть настоящее рождение. Ведь второе рождение не сопровождается первым криком, первым плачем, а учит большой радости, большому освобождению. А так же, мой дальний друг, это путь через ужасы и страхи, это путь одного шага, где нет возврата и нет ясного взгляда в «потом». Встреть я на этом пути странника, никто бы и не подумал спросить лишнего, потому, что этот путь вообще не обещает встреч.
Поистине, разговор с самим собою — это большая свобода, но и тесная тюрьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320786
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Джмелі гули,
як повні бомбовози,
начинені смертю
під саму зав'язку,
як атомна електростанція,
за хвилину до вибуха,
як скрипалі Римського-Корсакова,
натхненного генієм Пушкіна.
Гули джмелі,
бо не розуміли
музику смерті і життя,
а розуміли лиш
музику квітів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320706
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Кости одетые в мышцы,
обтянутые кожей,
увлеченные потоком движения
к цели -
в итоге
обнажаются
в сырой земле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320702
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Коло замкнулось -
вiтер, листя, дощ, струмок,
пташка, вiрш, пташка.
струмок, дощ, листя, вiтер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320510
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Ніч, як вино перестояне,
згіркла,
Вітер втомився,
скінчив свій політ,
Над правим плечем
вже займається вранішня зірка,
Над лівим –
згасає
пам'ять про ніч.
Скоро почнеться
сонячна злива,
Хоч ранку повіки
розплющити лінь...
Над правим плечем
вже тріпочуться білі крила,
На ліве
ще падає
чорна розпатлана тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320351
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
в небе льются песни,
в небе рвутся бомбы,
солнце тонет в море,
в небе лес и горы,
в сердце стоны, стоны,
мне бы пулю, пулю,
нож бы в сердце мне бы,
потому, что боль и стоны
наполняют душу морем,
как прекрасен мир здесь:
море, море крови,
в небе тает солнце вечною любовью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320482
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
в білім небі летить птах -
світ несе на чорну землю,
він несе вогонь, що нищить усю злість, що накопили у своїх серцях істоти які мають змогу мислить,
мають змогу крізь століття самі нести світло щастя -
немов птах який у небі світ несе на чорну землю -
аби всі хто є під небом,
всі хто біль несуть всім іншим -
стали б світлом над землею,
стали б простором безмежним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320477
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2012
Я бачив гори,
котрi тримають небо,
я бачив, як у мopi
тоне безпорадне сонце,
я бачив пустелю,
таку безмежну,
що вiтер, не маючи змоги зупинитись,
зачепившись хоч за якусь нерiвнiсть,
дме там вiки,
я бачив величнi споруди,
якi збудувала людина,
вони височiють, як гори,
вони долають моря,
вони перетворюють пустелi
в квiтучi сади.
Але я не бачив нiчого бiльш досконалого
нiж твої ciдницi,
люба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320346
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Вечер и печаль близкие родственники.
Их кровь черна и густа,
их участь ущербна,
как Луна в своей последней четверти,
их стихи так же неказисты,
как мои верлибры.
Но и вечер, и печаль
полны надежд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320173
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Загляни мне в глаза,
видишь в них грусть собачью?
Уходи к мужу, люби его.
Я все равно буду ждать
когда ты вернешься
и заглянешь в мои глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320141
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Тихо ввійшла,
всміхнулась привітно,
Закутана в пахощі
сонця і м’яти,
Якщо в моїм домі
не стане світла,
Знатиму:
ти перестала
всміхатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320054
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
У цім глибокім лісі за кожним стовбуром – тіні,
а в хащах – звірі, а в дуплах – очі,
дерева сплітають листя, гілки, коріння -
танок містичний під посвист сойчин.
У цьому лісі усі зрослися, як вени в тілі:
місця тотемні вросли в стежини,
вовки і вепрі в кущі ожини,
чагар ожинний у плоть тваринну,
мохи - в грибниці
і у гробниці,
в яких ті душі, що ліс зачали,
затим зростили.
До цього лісу в глибокі ночі ідуть шамани,
Говорять з лісом та сіють сажу -
І виповзають тоді з-під хвої кістляві длані
І креслять знаки: ми ще на стражі.
І все у лісі приходить в рух, все оживає -
первісна сила, душа незрима
Веде до купи ведмедів, ланей і вовчі зграї -
І ліс вирує, і ліс камлає у пасмах диму.
І ліс говорить…
І ліс говорить.
І ліс ГОВОРИТЬ!!!
Шаман б’є в бубон, звірря танцює в чаду і поті,
А ліс говорить губами-листям:
«Я весь живий! Я – друга нирка твоєї плоті,
Мене відтяти в собі – побі-і-йся!..»
І лиш надрання до цього лісу надходить спокій,
блаженний сон, недовга тиша.
Бо він тримає цей ліс сакральний, цей ліс глибокий
Ядро – корінням, віттям – узвишшя.
28.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320230
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2012
Потяг,
який я вiдчуваю до тебе,
схожий на потяг,
котрий сходить з рейок
i на повнiй швидкостi
руйнує моє
буденне життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320078
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
***
Арки бровей над глазами, что дышат дурманом,
Вишенье глаз, отливающих соком доспелым,
Капли ль живые искрящихся слив,
Томные вздохи тимпанов над чёлкой – волос,
Персик упругой щеки, наречённой ланитом,
Перси грудей грушевидных –
С торчащею вверх плодоножкой,
Гибкое плато, - на уровне талии платья,
Лоно проталин, манящих неизъяснимой истомой, -
Живородящей, прикрытой вулканами бёдер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319571
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Копаясь в свалке разбитых слов,
искореженных слогов,
букв сцепившихся и букв одиночек,
сдувая точки и смахивая с одежды
цепкие запятые,
я нашел текст:
"Душа моя среди звезд...".
Я поднял в небо глаза
и наши взгляды
встретились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319490
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Пересчитав звезды на небе,
я удивился -
одной не хватало.
Я принялся заново пересчитывать.
После того,
как я досчитал до Альбали,
звезды вмиг померкли
и растворились
в свете восхода
недостающей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319414
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
мы живем в мире, который придуман для нас, в мире, придуманном нами, тоже кто-то живет среди нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319420
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
существуют миры в виде запаха
цвета
огня
лепестка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319419
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Я задумался,
что нужнее
скучная правда
или витиеватая ложь?
И если сказать правду,
то второе,
а если соврать -
первое.
И тут я отчётливо понял.
насколько я скучен
в своих витиеватых рассуждениях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319137
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Ко мне подошла женщина
и подарила Библию.
Я раскрыл наугад книгу и прочел:
"Есть верный слух,
что у нас появилось
прелюбодеяние и причем
такое прелюбодеяние,
которое не слышали даже
между язычниками..."
Я поднял глаза и увидел
с каким вожделением
она смотрит на меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318935
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
каждая следующая ступень
в небо
все
выше
а каждая следующая ступень
в землю
все
глубже
мы идем
взявшись за руки
ты по первой
лестнице
а я по второй
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318836
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Яке це щастя і нещастя
Віддатись емоціям на поталу,
А потім день і ніч
Збирати нерви до загалу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318485
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Ментальне почуття кохання
Зникає між захопленими
Проміжками щастя.
Мигдальне печиво
Згорає крихтами
На твоїх губах.
Золотисте, сухе
Тісто
Пахне твоєю мораллю,
Смакує твоїми принципами,
Що не припиняють свого існування
Завдяки солодким метафорам,
Які зготовані на твоїй
Крові.
Я вип’ю те варево,
І осиплюсь непотребом
На ґринджоли з бамбуку
У теплих краях,
Де сонце сходить.
Вже опівдні
Я оближу
Твої нектарно-квітчасті
Губи,
Зроблені не на лавочках
В Китаї,
А на берегах
Шрі-Ланки,
Бо я знаю –
Ти не підробка,
І «Perfect» у тебе
Без дірочок,
Вони теж бездоганні,
Як і все, до
Чого ти торкаєшся.
Твій порух –
Моє волосся падає
Тобі на груди.
Мій порух –
Твоя рука проводить
По тендітності спини,
І з цього моменту
Я теж ідеальна,
Неначе Семірамідин
Богемний сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318547
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Прекрасные девушки
на улице, в офисе,
в транспорте, в театре,
в спортзале,
на обложках,
в ТиВи - настолько
надоели,
что невольно
влюбишься в дурнушку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318556
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
руки как ветви воздух цепляют сетками окон
радиационный ветер вьюгой кружится
с деревьев спадает мрачная хвоя
нежный плантатор гандж неспеша собирает в ладони
вертится пепел
земли изрыты прошедшей волною
светлые сумерки пожарами взглядов
выжгут до тла истерических язвы
грунт лепестками цветок прорезает
все одним цветом -
и небо,
и руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318476
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
а дни проходят словно пролетают птицы
а ночи тянутся как черви
до темя вырезаны веки
и солнца -
раскаленный диск -
сжигается лиш тело;
крупицы падают на точки
зарницы днем ложатся тенью
сквозь щели глаз спокойно смотрит
гриб-гробовик,
земля - свеча цветенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318469
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Так розбиваються комп’ютери.
Коли занадто холодно
вони тріскають,
Неначе жили невідомих тварин,
Архаїчних істот,
Чия кров – на моєму тілі.
Так розбиваюсь я ,
Коли вологість перевищує всі задані мірки .
Так отруюють собак,
Коли вони мусолять очі
Своїм непристойним виглядом,
Своєю жалібною бездомністю.
Так народжуються люди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318148
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
если всмотреться в небо
то можно увидеть
как выдох
становится облаком
облако приобретает
черты любимой
готовой пролиться
на тебя слезами счастья
сразу
после следующего твоего вдоха
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318286
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
розмова холодильника вночі з самим собою:
банзай!
банзай!
заєць!
заєць!
заєць!
заєць!
дай!
дай!
дай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317641
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 01.03.2012
велика Україна, селища, поля,
в полях росте та колоситься жито золотаве,
дитина рве колосся, крадучись, -
ледь не вмирає -
почути ж може зла червона сарана яка не лише їсть але й вбиває.
сумна картина:
край села, подвір'я, дім,
не чутно співу ані людей, ані птахів,
але ще люди є, вони живі -
з труби нагору в'ється чорний дим:
велика піч, вогонь, котел,
в котлі великому дитина -
останній час живе ще, доживає,
а надворі останні дні -
і тридцять третій відмирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317113
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 01.03.2012
на верхівці гори
сидить птах
втомлений довгим польотом
навколо холод
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317109
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 01.03.2012
по подъездам, по машинам, по подвалам, по домам
смерть идет стуча костями, собирая урожай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317643
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 01.03.2012
вода журчит отголосками жизней:
падают капли - жизней частицы,
на мелкие части расходятся жизни
под действием силы
под пламенем веры
в деревья и птиц превращаются боги
и птицы и звери стремятся укрыться в спокойствии Духа
подальше от смерти, подальше от злобы.
охотник от ярости больше не может смеяться от счастья,
стреляя по каплям несущимся с неба,
целующим землю и преданным вере не страшен охотник пускающий пулю -
ведь карлик есть карлик -
для вечности будет всего лиш мельчайшею каплею в целом.
чтоб снова вернуться к ичточнику -
в море -
дорогу следует выискать, зная -
с какою же целью капли упали на мертвую землю.
вот капли блуждают и знания ищут,
тем самым дороги себе создавая,
с той целью -
чтоб в море снова вернуться и с морем им слиться в конечном итоге,
а те же, что в мире пытаются выжить,
цепляясь корявыми пальцами нервов
за мусор скрывающий смех с преисподней -
согнутся под тяжестью смеха такого и капли исчезнут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317407
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 01.03.2012
жизнь - это лодка
плывущая по водной глади
идет за волною волна унося лодку безвозвратно вдаль.
и вот, достигнув берега -
она выбрасывается волнами на песок
встречая лучи восходящего солнца,
в спокойствии ветра сокрыта судьба.
жаждущий огня
ламает доски
бросает их в пламя
сжигая прошедшие дни.
и все то, что прошло -
будет всегда находиться там,
откуда вышли лучи
пронзая во все стороны бесконечную тьму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317398
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 01.03.2012
из капель воды создан цветок,
в каплях его - солнца лучи,
как прекрасен этот цветок,
скрытый в одной капле росы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318193
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
(посвящается группе Аукцыон и их альбому Юла(2011))
надоело,
не хочу я это дело,
слишком тесно стало в теле,
слишком нудно в этом мире,
слишком явны зло и злые,
слишком глупо жрать, сгнивая,
слишком смрадно, там, где злоба,
где иллюзии, там нечто,
если нечто, значит что-то,
если что-то, там, где где-то,
значит где-то все-же вышел,
если выйти за пределы,
за границы,
рамки,
сферы,
и все дальше, что есть силы,
значит дальше бесконечность,
без конца одно и то же,
без земли сады под кожей,
без изъяна, тот, кто может -
стать всем тем и кем угодно,
ведь ему не быть похожим
на того, кто тело штопал,
кто плясал на дне, ехидный;
значит завтра будет нечто,
ну а раз такое дело,
стало быть ползет искусно
ветхих дел седой разведчик;
в сон опять завернут свертком,
тело ходит не старея,
вряд ли станет он добрее,
где его ... соседка,
мысли спать ложатся строем,
чувства бабочками сносит
вдаль кочующий прожектор.
стань добрее по немногу
и тогда окно в оконце,
и тогда туда, где счастье,
где повсюду все, что хочешь,
там всегда лиш день и солнце,
солнце,
день,
любовь,
бессмертье.
что, не веришь?
ну так что же,
ты для вечности пока что -
лиш песчинка,
атом времени в машине,
где идет процесс творения:
бесконечно, долго, вечно -
за пределами мгновенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318186
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Я курю,
Бо смак сигарет примушує забувати,
Я курю,
Бо вдало поставлене
Якимось художником освітлення зірок
Допомагає вималювати з диму твій портрет,
Я курю,
Бо дотик до жовтого фільтру нагадує твої м’які губи,
Я курю,
Бо спалах Marlboro
Схожий на відблиск твоїх божевільних очей,
Я курю,
Бо смола заповнює самотність,
Я курю,
Бо нікотин вбиває нотки безпомічної ніжності в легенях,
Роблячи голос хриплим,
Я курю,
Витісняючи залежність від тебе звичкою паління,
Я курю,
Викликаючи безсоння, щоб не бачити тебе у снах,
Я курю,
Бо смак сигарет примушує забувати…
Забувати твою байдужість…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318150
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Нарешті ніч оця настала,
Пройшла крізь долі і віки…
Сміється вогнищем Купала,
Пливуть від берега вінки.
Ця ніч – не з темряви. Зі світла!
Настояна на ста вітрах…
І в серці папороть розквітла…
І навіть зорі у вінках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317798
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012
два цепных кота
на страже моей нежности
неперестанно мяукают
на прохожих
и только когда мимо
проходишь ты
они громко
мурлыкают
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317660
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Підіймало сонце золоте вітрило,
Мерехтливі роси падали до ніг,
Верби над рікою довгі коси мили
В кришталево-чистій, аж дзвінкій воді.
На зеленім лузі ліг туман спочити,
Крила розстеливши, наче білий птах...
Шепотіли трави, росами умиті,
І веселка грала у твоїх очах.
В мареві веснянім обрій даленіє…
Встали кольорові райдужні мости…
Ранок цей, як пісня, ранок цей, як мрія.
А очей від тебе вже не відвести...
…На волосся з неба позолота пада,
Погляд твій блакитний, мов вогонь, пече…
Ми йдемо з тобою в чистім сонцепаді,
З босими ногами, до плеча плече.
А солодкий усміх осяває губи.
Взяти б, притулитись, випити до дна…
Золоте проміння тихо нас голубить
Йдуть до щастя троє – двоє і весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317793
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Преступно,
ступая в ступу,
лететь каждый день
к чёрту на кулички,
как летят на работу
миллионы,
и не замечать
красоту вокруг,
а лишь чертыхаться,
думая при этом
о евроремонте избушки
и о Змей-Горыныче
двухголовом,
изрыгающем газ
в Европу,
о Медведе,
уступающему путь
дрессировщику,
Кощею Бессмертному.
Преступно,
ступая в ступу,
толочь время
которое - деньги.
Преступно
быть Бабой Ягой
с умопомрачительным телом
в твои тридцать пять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317217
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Хочу жить в секвойе,
в девятикомнатном дупле,
спускаться на лифте
в густые мхи,
варить суп из мухоморов
на кухне,
смотреть в край географии
и утверждать:
горизонт настолько далек,
что если смотреть долго,
то можно увидеть верхушку
родной секвойи.
Боюсь только,
что когда я туда перееду,
вы обязательно
назовёте меня
дятлом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316919
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Затягує світанок вчора відкриту рану..
Відсутність дивних рамок породжує уламки..
Нещирі телеграми, блудлива лихоманка..
І кава наостанок в тихий спокійний ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316747
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Иногда возникает чувство
какой-то неуловимой потери,
потери чего-то важного,
но ты не знаешь чего именно,
но чётко понимаешь, что должен,
обязательно должен
восполнить её движением вперёд.
Пред тобой лежит вереница дорог,
какую из них выбрать и не станет ли,
выбранная тобой дорога, тропинкой,
теряющейся в глухой чаще лесной.
Ты стоишь между множества огней,
они блестят и манят тебя,
но и пламя не только греет,
но и обжигает сильно болью.
К чувству потери примешивается
чувство вины и они вдвоём
гложут твой ум, бросая мысли,
как бурлящее волны маленький парусник,
с одной крайности в другую,
пробуждая жгучее желание
не допустить повторения подобного,
ранее пережитого тобой,
отбрасывающее тебя до отправной точки
или ещё дальше, делящее всё
на "до" и "после"
и ты, собрав остатки силы воли,
всё-таки идёшь вперёд
покорять свою вершину, путь,
предначертанный тебе судьбой
ибо чувство вины и потери,
это твой внутренний голос,
твоё я, твоя сущность,
посаженная тобой под пресс
запретов и бездействия,
протестами взывающая
выйти из состояния забвения.
26.02.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316996
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012
1.
А тіні
Роблять ліс
Густішим…
2.
Той крутий, а той
не вищий табуретки,
Той стоїть, а той летить на всіх парах.
Найважчу роботу виконують шкарпетки,
Тому що все життя
проводять на ногах.
3.
Самотність має
свої чіткі закони.
У кожного в житті така буває мить,
Коли ти чекаєш, що хтось тобі подзвонить,
Діждався, але це…
будильник твій дзвенить.
4.
Думки прибувають, неначе повінь…
Колись так було і надалі так буде…
Я знаю точно, що мають совість
Тільки
хороші
люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316970
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Порізав об струни
Не пальці,
а душу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316914
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Однажды, я сошёл с ума.
Я сел за стол и написал:
"В лесу полном духов елей,
вселившихся в сосны, жили сёстры.
Они пили кровь берёз
и курили фимиам.
Когда фимиам кончался
они стреляли"Приму" у лесника
и платили всегда натурой.
А когда лесник в натуре загнулся,
он воскрес в доброй сказке,
в которой сёстры-вампирши
ещё девственны."
Этот текст я разместил на сайте
и мне пришло много красивых смайликов.
А один филологический критик,
или критический филолог
назвал текст гениальным.
Именно тогда, на секунду,
у меня наступило просветление
и я понял,
что сумасшествие заразно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316703
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Я знімаю свою перелатану шкіру…
І, неначе змія, виповзаю із неї.
Виповзаю із слів, виповзаю із плачів,
Із брехливих обіймів, обірваних снів…
Залишаю минуле в минулій годині
І збираю майбутнє по крапелинах…
Як кричить в мені день і нездужає вечір.
Кожен погляд і дотик мене обпікають.
Ніч ховає моє обезшкурене тіло
В білий саван туману, пробитий зірками.
Я без шкіри. Мене можна брати руками…
Я міняю свою перелатану шкіру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316645
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.02.2012
…Тихі кроки
на ґанку.
Гарячий подих
на холоднім склі.
Біла нитка
світанку
На чорнім
нічнім
полотні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316644
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.02.2012
немыслимо ухватить за хвост мысль
вот она греется на солнышке
потягивается выгибая спинку
умывается облизывая лапку
и вытирая себе мордочку
точит когти об обои
прячется за диваном
от веника
потом выходит оглядываясь
с опаской и ощутив прощение
забирается к вами на руки
и начинает громко мурлыкать
требуя ласки
но только вы сосредоточившись
собираетесь
ухватить её за хвост
дабы хорошенько её проанализировать
она тут же вскакивает
и как оглашенная
мчится в укрытие
и снова прячется за диван памяти моей
и правильно делает
так как проанализированные бесхвостые мысли
теряют свою грацию
и становятся похожими
на толстого соседского кота
правда он с хвостом
но кастрирован
а те кто думает
что у мысли нет хвоста
обернитесь
и посмотрите на свой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316604
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 26.02.2012
мозок - це шолом для віртуальної гри "життя" в яку з людиною грають по-серйозному ті, хто завжди намагається залишатись для людини непоміченим за будь-яких обставин і тільки розширення власної свідомості відкриває людині очі серця - цей канал сприйняття безмежного розгортання реальності яка в свою чергу поступово вливається в свідомість, налаштовуючи її на направлення волі по єдиному шляху істини який веде у вічне джерело звідки з'являється все для...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316577
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 26.02.2012
ах, як багато в цьому світі сірих та твердих жінок схожих на каміння від яких віє прохолодою,
і як мало тих -
котрі мають теплу та ніжну душу немов хліб.
біг... назустріч поїзду,
колеса струнами рельсів
твір музичний писали
водоспадом аккорди вливалися в тіло -
але вже без духу -
дух -
як та хмара ж здійнявся під небо...
за чорним круглим столом сиділи ворожбити та не лякались;
ящірка розтанула в темряві,
сонце схоже на місяць,
а місяць не схожий на себе,
і вітер згасає повільно
і варта без зброї
вагітна без тями
занедбаний стогне;
народ на вигнанні
немов ті отари
захоплені в полон.
Тайрам - йому ймення.
правда - сьогодні,
а завтра вже сором,
а згадка відтята - як голова,
що покотилася повз багатоповерхові будинки, скликаючи натовп.
посходилися темні, мовчазні, з вогняними очима
і поглядом вперлись -
і місця не має від них де сховатись,
хіба-що не спати,
але очі відкриті,
а ті не зникають.-
це шлях, яким може пройти справжній воїн.-
шепоче Радник, який ніколи не зрадить.-
він завжди із тим,
хто знання шукає
і з спокоєм ходить
чи навіть літає,-
або ж взагалі Він відсутній.
для когось - важливо,
для інших - це вада
ніс, вухо, галуззя на уламках залишків скелі на небі
лист на останньому дереві
останньому дереву
жінка в червоному
в чорному
в білому -
стоп!
знову в чорному кішка пробігла,
а в темній кімнаті
під білим простирадлом
посміхається мрець, говорячи:
- таки не з'їли.
і знову породила,
а ім'я йому нарекли...
і їх шукали та не знайшли,
а знайшли інших та вбили
земля ж була як величезна квітка під ногами,
лише квітка;
глибоко копають ті, кого там звуть мурмолонами
вони чомусь також невеселі,
мабуть через те, що невчасно з'явився,
а можливо вони не посміхаються й зовсім;
земля обернулася в попіл...
навіщо шукати довший шлях ніж той, що був раніше?
мамо!
весняні бруньки розпустилися
і сонце сховалось за хмарой
і ліс затягнувся дощами
і поле
і жінка у полі
і одяг як прапор.
ось так вам!
нехай вас!
так він же не з нами!
і йду я не з ними
і ангол із храму
виходить із тіла
немов з домовини;
і коли не будуть про нього згадувати -
він з'явиться...
думка розтанула та горобцем сіла на плече;
що я, як власне не супутник свого власного тіла?
причому тут комунізм,
коли зірки з'являються в небі -
Його думки космічні?
Варфоломей - збудися!-
говорить ліс вночі,
дзвенить струмком,
вертається дух в тіло -
шурхіт.
екстремума знаходить своє відображення
вплив
вилив,
прийшов в цей світ для того,
аби отримати те, завдяки чому залишу війни та кохання за зачиненими дверима,
ключ від яких є відсутнім у всіх, окрім Батька, завдяки якому я знаходжуся тут;
і зраділи вони та попадали обличчям до землі,
а вітер вщух
і настала тиша,
неначе мовчазні очі маленького крокодильця.
небесні два світила креслять на блакитному аркуші неба фігури вищого пілотажу.
секс псує взаємовідносини
і знайшлися таки ті,
хто відповів мовчанням;
найвродливіша жінка без розуму -
всеодно, що найкрасивіший гриб в нутрощах якого копошиться гробак.
темна кімната
стіл
півсклянки
кнопка
вхід
та файл Quo Vadis -
кнопка:
темний напій душу губить
сльози зводять до Satanas
лише з...
лише зн...-
лише це туди провадить -
там, лише де все та спокій,
там, лише де час - відсутність,
там, лише де межі - жарти,
там навколо все ти разом -
всі життя там - сон у тілі,
та вся дійсність -
тут як мара,
смерть - дорога,
тіло - винахід щоб жити,
щоб отримати тут знання -
шлях у темряві що вкажуть,
аби те, чим є ти завжди -
увійшов з будинка часу -
з небуття б ввійшов у вічність,
звідки шлях відкрити вмієш будь-куди якщо для тебе є у цьому необхідність.
кнопка:
сокіл, що літає в небі -
над землею він кружляє,
очі дивляться на землю,
на людей, ліса та гори,
люди ходять в одяг які згорнулись тілом,
в одяг,
який вони скидають, щоб з'єднатися з природою,
щоб відчути,
як свідомість вийде з тіла -
стане вітром,
стане деревом зеленим,
океаном,
днем та ніччю,
стане соколом під небом, що кружляє понад хмарою -
погляд інший ніж в людини,
світ сприймається як інший,
як не той, що був у тілі -
одяг скинуло що в трави,
крила б'ють потужний вітер,
вітер входить в тіло птаха,
стає вітром та свідомість,
стає всім, що є під небом,
на землі та всіх сузір'ях,
що утворені Всевишнім -
Тим,
створив хто весь цей всесвіт,
всі думки, життя у часі,
простір, виміри та розум,
що зерном упав у землю,
аби стати плодом сили,
аби він долинув туди -
де знаходиться він зараз,
як та крапля, що у море входить шляхом власним знання,
кнопка
вхід -
і знову дійсність,
що є сном на час, а далі -
вхід у світ, що поруч з нами,
там де є можливість знати як ввійти у вічність-спокій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316803
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
І часть
кубическая пирамида,
кубически миры,
кубики глаза и лица, и земля,
кубическое небо -
купол церкви,
кубики-цвета,
без дна колодец
с кристаллическими кубиками света,
вся весна,
все лето,
бревенчато-брезенчатые клети,
известно все,
без граней все кубические стены,
расплывчато-бесцветны тени,
война бесчувственно-бесцветна,
бесследны все повешенные цепи,
бесцепны заколоченные стекла,
завешаны песками дети,
убийственно-надежно-крепко
цепляется на кладбище рука -
за сломанный ногами засекреченный эгрегор,
стекающий крахмал из уст в уста
китайский пасечник стучит копытом в двери,
японская болезнь,
советская страна,
завязаны глаза,
известны помыслы благие
и выходя на магистрали снов -
кричать!
меняя кадры фильма,
меняя тело на тела,
сменив казармы на тела без рифмы;
всех в леса! -
голодны волки где,
а овцы сыты.
II часть
кубичны города прошедших поколений,
кубичны вены вниз смотрящих пальцев,
гробы закрыты без различий,
снега испещрены,
записаны все те, кто слово дал Ему
во что б ни стало выжить.
куда бы не ступил солдат ногой -
в земле его ступню желает видеть мина,
его желает видеть дома сын,
живая мать его обнять желает,
и целовать в уста мечтает та -
которая родит ему младенца,
который вырастит и в бой уйдет,
целуя страждущую землю.
мечтает о полетах птица без крыла,
мечтает однорукий о полетах летчик,
внимательно следит за ангелами Бог,
внимательно следит за Богом мертвый,
сидит в молчании сова,
гудит труба под шелест трав,
струится с неба ночью свет -
волна смывает душу в вечность,
светлеет утреннее небо,
темнеет кровь скопившись в венах,
тускнеет взгляд принявший пулю,
а ветер мучается в поле,
звеня надеждами забвений.
пленяя женщину вне тела,
внимая солнцу и теплу -
идет за плугом Малахит
бросая в землю семена.
растут и умирают страны,
живут и размножают люди,
и только Месяц без вины,
и только пьяный у колодца,
кругом лиш солнце, солнце,
да игла -
в стране безвременья Уродца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316853
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
ящером я был
и птицечеловеком,
камнем
и червем в сырой земле,
зерном носимым ветром в поле,
и полем зерен в вечной мгле,
и частью ада, зла и боли,
пока не воссиял
чистейший свет Любви во мне,
и в тот же миг -
мой дух пронзило пламя -
огня сжигающего тьму вокруг,
звездой ярчайшей воссияв в пространстве,
замкнул собою жизни круг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316581
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Попалась подгнившая ягода мне,
я пристально долго смотрю на неё:
ведь также бывает не только во сне –
случается встретить людское гнильё.
И чтоб сохранить не замаранной честь,
и не пропитаться бы вонью его,
стремишься не только с ним рядом не сесть,
но мимо, зажав нос, несёшься бегом.
И, хлоркой словесной посыпав свой след,
себя благородным и чистеньким чтишь.
Но всё же хоть раз через множество лет
откроешь случайно, что в сердце хранишь
осевшую гниль там, как тайну, как боль.
Случалось, и запах её извергал,
и кто-то, случайно столкнувшись с тобой,
стремглав, не коснувшись тебя, пробегал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316378
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Успешность -
категория, не зависящая
от ума, знаний, душевной силы,
веры в успех, работоспособности,
упорства в достижении цели.
Успешность лишь опирается
на эти категории.
Успешность - это состояние души,
это твёрдая уверенность
в том, что любая банальность
в устах твоих
становится божественным откровением,
как эта,
например.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316197
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Как хочется выверлибнуться,
да покруче,
переворачивая автомобили, мирно спящие
на детской площадке,
разбивая вдребезги последнее окно сарая,
доживающего век свой за покосившимся забором
частного сектора
примыкающего к хрущобе,
плюя на звёзды
и вытирая слюну с лица.
и крикнуть:
- Подонки! -
в лицо двум старикам,
пожаловавшимся на тебя папикам когда-то,
мирно прогуливающимся в ночном дворе.
Но я нажимаю клавиши...
Как хочется выверлибнуться
и забыть силлабо-тонику,
как страшный сон.
Но я ищу рифму,
подгоняя размер
на автомате.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315129
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 23.02.2012
А я небо лю-
блю голубое
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314445
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 23.02.2012
мир соткан из нитей - каналов,
по которым передается информация
из единственного информцентра
и проникает в любую систему,
но при этом не порабощает ее,
а предлагает наиболее приемлемое для нее действие
направленое на установление абсолютной гармонии
в каждой точке безграничного пространства,
предоставляя при этом возможность той или иной системе
действовать на свое усмотрение,
предупреждая ее о последствиях
в случае принятия ею ошибочного решения,
результатом которого будет ухудшение функционирования данной системы
в прцессе ее дальнейшего существования.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316334
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
душа -
присоска,
котра тримається
за тіло Бога
тіло Бога
тіло Бога
морг
життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316328
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
копаясь в чёрной плоти
мерседеса
я ощущаю
слабое биение твоего сердца
в ста двадцати морских милях
от моего гаража
и когда вода скатывается ртутью
с моих промасленных рук
я чувствую твою слезу у себя на щеке
которую принесло облако
через сто двадцать морских миль
над сухой землёй
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315496
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 23.02.2012
когда сармат убивал скифа
кровь во мне вскипала
и пенилась
и эта пена
гасила мои сны
тогда
из-за кургана
поднималось солнце
будто душа
умершего
царя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316307
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Заплакані вікна.
Дощ.
До неба – дівочі руки.
Теплим дощем
Тихо стікає
Небо
В долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316165
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Ти покидаєш країну моїх очей
І від’їжджаєш за кордон моїх рук.
Я залишаюсь серед сліпих ночей
І серед розлук.
Часто сумує наш дім на семи вітрах,
В гості до мене приходять лише дощі.
В’ється печаль наді мною, неначе птах,
І вдень, і вночі.
Зоряний вечір втому зніме з плечей,
Тихо розпустить волосся моє.
А сон витікає сльозами з сухих очей
І росою стає.
Знову плету павутиння своїх думок,
Ніч, наче всесвіт, не має меж,
Як вітер задує жарини нічних зірок –
Ти раптом прийдеш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316164
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
У небо і вище –
моя дорога,
Неначе листя,
в'януть роки,
Точно за розкладом,
складеним Богом,
Падають з неба
колючі зірки.
Спокій і втому
скидаю із себе,
Спогад далекий
пронизує груди...
Я б залишивсь
між дощами
і небом,
Але ж там немає
нікого
із друзів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315942
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
дорога наче висолоплений язик твого творця,-
йому вже не хочеться говорити,
лише крокувати твоїми ногами
і слухати як тебе читають мовчки чи вголос
для когось.
в підошви долі забивається пил неминучості
немов заклик рухатись швидше.
і ти стрибаєш в старий, холодний тролейбус,
яким насправді грається янгол без віку,-
йому так не хочеться втечі.
знаєш, він проворно смикає залізні нитки
і ти стаєш іграшкою всередині іграшки.
Картинки за склом поспішають,
ще міцніше чіпляєшся за поручні.
Лялькар не задивляється в нутрощі своїм іграшкам,-
не впадеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308445
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 21.02.2012
Позёр...
Позор...
О, зеркало! Зерцало!
Мерцало озеро
в краю далёком зала.
Заката зыбкого
редеющий огонь
погаснуть всё не смел.
Несмело ветер теребил листочки
калины застящей в окне кусок пейзажа.
Трубил Стрелец,
и звёзд искристый гон
на небо высыпал,
как сахар из пакета
знакомый Бог.
И мысли отрывались от паркета
И в небо... Только
низкий потолок
одну из них схватил и уволок,
и в уголке глумился и топтал...
А я молчал, не дрался, не роптал.
Сидел, смотрел сквозь зал в окно
закату в очи.
И думал я
о близкой, близкой ночи.
Позор...
Позёр...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315656
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
я стою у плиты и готовлю чар-зелье,
чтобы влить его в тело,
которое ломит и злится,
"отойти",
и отправиться в путь:
где встречаются люди с шестью головами,
бродят духи забытые кем-то навек,
ну а в небе, где найдешь все цветы и цвета,
высоко-высоко над землею,
расправивши крылья -
великий и огненный Феникс парит.
когда зелье сварилось, набрав свою силу, -
я в руки свои взял "баян" долгожданный.
хвалу отдавши богу и помолившись за дорогу,
которой должен был отправиться уж вскоре,
я принялся за ритуал,
за действие, которое с великим нетерпением так ждал:
наполнив дурью инструмент отменный,
поднес его к руке -
с любовью, нежно,
и отыскав побольше вену -
вонзил его я в вену смело.
глаза закрылись, все вдруг стихло,
и дух опять вселился в тело,
чтоб завершить все это дело,
введя меня в свой странный мир.
и вот я снова на земле стою,
и зная, что я жив не мертвый -
стою и жду -
когда же наконец исчезнет дух, который был сейчас со мною.
вдруг что-то вспыхнуло, рвануло,
ну а дух?
а дух исчез,
как будто джин ушел в бутылку.
когда ж все стихло и настала тишина -
картина жуткая предстала взору:
вокруг, с зубами острыми как жала,
которые похожи были на кинжалы,
летали, ускоряя ход - огромные и злые помидоры.
поднявшись на ноги отправился я в горы,
чтоб от греха подальше удалиться
и с удовольствием напиться - воды,
которая текла как-будто ленно меж ног двух исполинских дев,
сидящих на земле прожженной,
подставив нежные тела полуденному зною воспламененной огненной звезды.
шагая по дороге пыльной
навстречу камням великанам
мне повстречался на пути подвыпивший и злой Иуда:
кричал он матом, проклиная Бога,
но это было до тех пор,
пока его не расчленил надвое летящий вниз стальной топор.
когда я поднимался в верх нешумно -
вдруг выбежал из-за кустов полураздетый бес:
он стал кричать, ругаться шумно,
сказал, что я не доживу до утра,
поскольку сам того не зная,
любовный видите ль прервал процесс.
мне стало страшно, даже жутко,
и испугавшись не на шутку
я вытащил с кармана медный крест.
тут бес приблизился -
и плюнул в крест,
смеясь своей улыбкой жуткой,
вдруг крест исчез и бес исчез,
как-будто это было злою шуткой.
я вытер пот со лба,
и развернулся, чтоб идти дорогой горной,
когда увидел на своем пути -
фигуру пахаря в одежде черной:
в одной руке он нес косу,
другой - обнял меня за плечи.
- теперь ты мой - сказал он мне.
- теперь ты мой - навеки.
я сделал шаг, затем другой -
и рухнул словно колос сбитый.
вы скажете, что пьян я,
но это все обман,
я просто сплю,
ведь я - убитый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315773
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
Я Господь Бог – Отець ваш небесний.
завдяки тілу Я видимий та зацікавлений,
книгу знань на олтар кладу Я в домі прихованому від очей сторонніх
з багатьма сторінками, що ніколи не жовкнуть,
бо в часі Я не існую,
знання даю Я
нічого взамін не потребуючи,
шлях вказуючи, Я не наполягаю.
космос підтримуючи сутністю Своєю
в кожну точку на склі дзеркальному Я проникаю.
данину не збираю,
повсякчас тихий, завжди спокійний,
що декому здається, що й взагалі не існую,
настільки орієнтир відкинув,
що є багатоликим та безсловесним,
знаючим те, про що інші і не підозрюють,
настільки неосяжний, наскільки можливо
і в атом згорнувшись весь там Я існую.
частково відкритий для розуму в полі -
як зерна з’їдаючи –
Я розум живлю,
могутністю сили Своєї руйную,
підземні води удалині залишаю,
все те, що своє віджило – відкидаю
і в вічність, в Свій дім, лише тих Я приймаю,
хто дурницю відкине
про те, що як звір Я
Я розум з’їдаю
любов віднімаючи –
адже Я безподібний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315758
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
Вечір... Покрилися трави росою...
Плещеться хвилями став...
Здається, пастух разом з чередою
Верби у воду загнав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315644
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 21.02.2012
На берегах твоїх, Дніпре,
Велична Орантія постала,
Щоб земля у Гой Дана танку
З небесним Родом возз'єдналась.
Тут предки коня приручили,
Сварог золотий плуг дарував,
Щоб плекав Орій чорноземи,
І за Чурами своїх не забував.
Cе бо наша матір годувальниця
Освятила нащадкам місця сили -
Непорушні Тустаньські скелі,
І Чурів Кам'яної Могили.
Під ногами і за небом одне бриніння
Колеса рух ніким не зупинний
Квітчають безкрайні степи і поля,
І Чури бережуть достаток родинний.
На святих Орійських святилищах,
Горять незгасимі жертовні вогні,
Приносимо дари полів наших,
«Прийміть, Боги, пожертви духовні, земні».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315619
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Шепіт. Шепоту завжди бракує.
Прошептавши – розбуди мене,
Шепотом тихим, з кінця тунелю
Твій клич у явність поверне.
Шепіт, манить він - аж неможливо!
Такий прекрасний, барвистий, ніжний,
Як доторк чиїхось шовкових рук.
Пронизує все тіло, і так наживо!
Дарує мить коротких розлук.
Шепіт. У шепоту своя мова,
Яка так глибоко та легко огортає,
Струмом по спині пронизує наскрізь
І кожну волосинку, клітину зачіпає,
Шепіт – він завжди, шепіт - він ускрізь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315618
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
- спустить его на землю!
- еще не дорос!!
- в тело его, в тело!!! - кричали старцы, заливаясь смехом.
и снова в трубу меня кинуло,
и снова понесло откуда вынесло,
и вот - я снова в храме Божием,
а на часах - стрелки завизжали от радости:
секунды захихикали,
минуты испариной покрылись,
а тело мое - в пеленки завернутое -
целовали, трясли, убаюкивали,
мне же казалось, что я больше не выдержу...
так жизнь началась для меня,
жизнь, телом окутанная,
все вокруг чего-то хотят:
кто-то хочет любить,
кто-то хочет убить,
кому-то страсть как кого-то хочется.
в общем, весело было мне там на земле,
были милые глазу мгновенья,
был тот храм для меня
словно ад для любви,
ну а неба -
словно вовсе и не было.
два последних часа я пробыл под землей,
было жарко мне там и безвыходно:
руки мои - за моею спиной,
впереди - стены темные,
за ушами команда -
стоять!
три секунды прошли -
ружья подняли вверх,
зазвучал нежный голос -
готовься.
смех раздался в груди,
как представил, что я -
снова явлюсь перед старцами,
там конечно же все рады будут опять
видеть целым меня и здоровым.
- радуйся! - скажут они.
- как там жизнь на земле?
- что, скверно тебе было в новом? -
- пали!!! -
пальцы спустят курки -
в тотчас бросится дух вон из тела,
я назад оглянусь и увижу вдали -
как одевшись в военное -
черти склонятся над телом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315482
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Я - Господь Бог - Отец ваш небесный.
посредством тела Я видимый и интересующийся,
книгу знаний на алтарь кладущий в доме сокрытом от глаз посторонних
с множеством страниц никогда не желтеющих,
ибо во времени Я не существующий,
знания дающий ничего взамен не требуя,
путь показывающий, Я не настаиваю,
космос пропитывая сущностью Своею
в каждую точку на "стекле зеркальном" Я проникаю,
дань не собирающий,
извечно тихий, всегда спокойный,
что многим кажется, что и вовсе не существующий,
настолько ориентир отбросивший, что являюсь многоликим и безсловесным,
знающим то -
о чем многие даже и не подозревают,
настолько обширным насколько возможно и в атом свернувшись весь там пребываю.
частично открытый для разума в поле - как зерна съедая - Я разум питаю,
могуществом силы Своей разрушая,
подземные воды в дали оставляя,
все то, что свое отжило - отвергаю,
и в вечность -
в Свой дом -
лиш тех принимаю,
кто чуш всю отбросит о том, что как зверь Я
Я разум съедаю любовь отнимая -
ведь Я бесподобен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315469
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2012
Спала Лолита на боку, не спал Набоков,
Чертил ей пальцем на спине о страсти хокку,
Потом он танку ей писал там о Европе,
Потом закончилась спина, пришлось на...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201170
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 19.02.2012
Членистоногие вызывают во мне отвращение
Как девка толстая и бесформенная
Маструбирующая на грязной кухне
На плакат Бреда Питта...
Съедающая потом огурец
С неизменным аппетитом
Первичноротых
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315278
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
на землю снова прилетела птица-ночь,
затмив собою солнца жар,
взмахнув крылом своим, она -
подняла в небо вихри звезд,
которые лежали в грязной пыли
и думали, что их давно забыли,
когда собаки грызли их как кости
в надежде получить усладу,
и не находя между собою ладу -
дрались, визжа, поджав хвосты,
а люди, вскидывая ружья,
стреляли в тварей, убивая -
тела просили тишины,
на землю кровь лилась...
вот почему, сверкая в небе,
звезда нам дарит красный блик,
а светит мало лиш затем,
чтоб твари спали в тишине спокойно,
и не стреляли в тварей -
больно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315206
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Я величезний гробак який точить дерево що виросло з посадженого зернятка в якому знаходиться молекула інформації
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315202
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
прибіг до сонечка -
обернувся в попіл я,
місяць форму виліпив,
утворивши ідола;
шлях на землю скоротив
і прибув на місце я -
навкруги істоти бігали
підіймали руки вгору
і співали пісні тому -
хто створив мене як ідола,
хто створив мене як ідола -
для уславлення Могутнього,
для того, хто зорі виліпив,
утворивши простір всесвіту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315002
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
світ в якому ми живемо - квітка
людина - бджола
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314997
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
душа й дух разом - зерно багаторазового використання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314840
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
живі трупи
радіють життю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314846
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
в одиночной камере
заперт
без замка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314530
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
зеленый червь в кубике льда в стакане без дна на моей могиле
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314529
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
кожний має власну траншею
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314249
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
муха - это ключ к познанию происхождения суеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314254
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Знову.Я досягаю міського самадхі.
Коли сміттєзвалищний демократизм,коли аморальна віра
Знову.Я опускаюся в ліфті
по суспільній сходинці.
Лиш би не бачити вас на лезі проблем.
Своїх.
Довбануті наркотичні мозги ,
засмучені,запрацьовані в офісах і вк,
залиті посереднім цитато-ідіотизмом.
Всього навсього черговий розірваний нерв.
Не ваш,а мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314091
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
птицы
звери
солнце
небо,
в муравейник *опа села,
вот так срут им вечно сверху,
как в мозги всем людям те все,
кто над ними возвышаясь,
зло творит им,
и не каясь,
правду ложью заменяют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314031
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
я слышал их песнь:
давайте окрасим в красный цвет крови
и небо,
и землю,
и воды,
и руки,
чтоб в мире огромном не было больше
ни страхов,
ни стонов,
ни смерти,
ни боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314035
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Ложусь на порог твой раненым зверем.
Солнце медленно убивает шаг за шагом.
Царапаю когтями глухую дверь, и.
Задыхаюсь. Утро, исконный враг мой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313881
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Призрачные тени
Белые деревья
Пробираюсь в чаще я
Слов хитросплетений.
Заклинаний правды
Полуклятв, прощаний
Сквозь кустарник смыслов
Недопониманий.
Сквозь чащобу планов
Полурасставаний
Сквозь песок сомнений
Через лед страданий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313781
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
чому сидиш така засмучена?
чому весь час мовчиш ти протягом?
волосся - як ті злі яскраві блискавки,
здається - хто торкнеться їх -
посне назавжди вже.
чи може, все мені примарилось?
можливо, ти лише прийшла з минулого,
постала постаттю жіночою,
торкнула мозок жваво думкою, і -
щезла назавжди -
як вічний дух без тіла в просторі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313729
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
(посвящается К.Б.А.)
фитиль сжигающий все вокруг себя
упал на снег испорченных идей,
зажим! зажим! еще зажим!
ура!
душа из тела вышла в небеса,
упало солнце где-то здесь,
зажегши конопляные поля,
да если бы везде росла трава,
то хрен бы войны шли
то здесь,
то там,
то здесь,
то там,
тук-тук,
тик-так,
взошла луна,
состав пустили под откос,
собака лает, что есть сил,
тут домовой меня просил
с ним прогуляться до ларька,
купить ему сто грамм просил,
чтобы ему хватило сил
проникнуть в виртуальные поля,
где сад растет,
где бой идет,
где время больше не течет,
где точка силы есть для тех,
кто хочет странствовать везде -
где жизнь,
где смерть,
где время,
страсть -
условности для тех,
кто вышел за пределы бытия,
оттуда посмотрев,
как создаются образы,
формат,
тела,
дела,
любовь,
добро,
ложь,
зло,
потоки мыслей
и слова -
фу, какая это все фигня,
когда ты растворился там,
где нет познания всего,
что будет,
было,
может есть,
сливаясь воедино с тем,
где ты становишься
никем,
ничем,
ни паровозом,
ни конем,
ни человеком,
ни слоном,
ни пылью,
ни песком,
ни ветром,
ни листком,
ни жопой злобной,
ни быком,
ни богом добрым,
а совсем,
совсем мельчайшей частью бестелесной
в объятии вневременных пространственных оков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313744
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
***
За свою девичью честь приходится сражаться. Но иногда хочется отдаться без боя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313633
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Міняю гарний вірш на божевільний секс
В мене на аукціоні буде першим лотом
Вже байдуже із чистою або з чиєюсь екс
Я деградую разом зі своїм народом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238601
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 12.02.2012
Дощем полоще Осінь літній блиск,
Тьмяніють дні і тануть ніби віск.
Листом, печаль кружляє в небесах,
Блукає тиша в мовчазних лісах,
В сільцях туману розчинивши звук.
Лиш соло скрипотить довічний крук,
Та сойка похваляється двором.
Озимина вкущилась перед сном,
Уквітчана пером пролітних зграй.
У мокрім дранті засоромивсь гай.
Його вбрання, неначе балерин,
Звихрює вітер. Й сиплеться бурштин
На оранки, смолисту полосу…
Змиває Осінь літечка красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313375
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Лягаю я в бур’ян, мов у колиску,
В травневому квітчастому степу.
Мелодію заграє коник близько,
І вітерець підхопить пісню ту.
Вдивляючись у небо неозоре,
Яким «пухкі кораблики» пливуть,
В душі образи висихає море,
Тривоги непомітно з серця йдуть.
І хочеться на світі: просто жити,
Радіти сонцю, пахощам весни,
Сміятись щиро, як сміються діти,
І бачити лиш кольорові сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313362
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
мы в вас находимся сейчас и смотрим не на вас
мы смотрим сцены - в фильмах вы, мы в них.
бегут дома, тупик, стада
лежит улыбка на полу цветная
кусает голову петух
собака лает на луну пустую
в нору забилась от охотников лиса
сдирает кожу в крик маньяк
поет убитый коршун
снаряды рвутся под ногами
лицо испачкано в коньяк
моргун забил гвоздями тело
сидит на бомбе труп
глядит в окно старуха
летают сотни мух вокруг
жужжит увертливый пропеллер
ласкает тело огненный пастух
уносит вдаль мешок костей прожорливый конвейер
смеется восковая маска
хрустит испуганый кукушки взгляд
свеча плывет рекой сознанья
кричит рожая в муках дева
внутри зажатый эмбрион кометою несется в выпуклое небо
танцующий прожектор как прицел на пышность лиц нацелен
стучит каблук по мостовой
течет блювота из харчевен
стоит великомученник с протянутой рукой
раздвинув ноги языком ласкает обожженый трон льстец женских губ
наперсток полон дури
звенит в ушах на землю падающий пепел
червяк раздавленый на мостовой лежит в могилке вырытой ногой
скребет когтями кошка пулемет
зовет часовщика народ вернуть назад обмолотый ветрами засыпающий песок
краб вышедший из моря весел
вагоны в мрак бегут по рельсам разнося молитвы
священник с библией в руке стоит в безмолвной тишине
план мира этот
все равны
дописан будет к новоселью
ползет смышленый крысолов внутри туннеля
хлеб ища
пищит замученая пыль
в сон клонит жажда вспомнить все
скрипит безвременья ладья неся по глади времени туда
где заколочен вход словам
лиш только образы везде
не хуже чем в раю быть там
немножко жалко ангелов и дом
проснись и позабудь весь этот сон
ведь все мы в абсолютном коматозе уже живем продрогши до костей
не нажимая кнопку рядом на стене
чтоб не встревожить лишний раз ковчег идущий по волне хранящий девственность вещей
кому-то жалко быть ни с чем
кому-то дайте поважней
заприте в соковыжемалку путь
сверните покороче вред
под голову засунь кирпич
ступай дорогой
рядом минные поля
плывет раскинувшись ручей
война сжигает города
насилие ведет к тоске
мутит от безисходности людей
великий Искуситель - сын Отца
живите вечно - два брата-близнеца
астрал нельзя забыть никак
звено связующая нить
пустите землю изменить
вдали идущий вурдалак
крадется дух по кладбищу в ночи
садится кот на зимний крест
гремят колеса по костям
бульвар закатом выжжен дня
любовь струится из ноздрей
идет охотник
бьет земля
ключем летят на юг стада
надувшись Смерть хватает лед
закрыв глаза увидешь мир
покинешь сказку не смотря
святой играет в преферанс
танцор откручивает знак
ползет по трубам едкий газ
окно завешено - антракт
скрипит кровать
тоскует суть
кумар наводит голос сев от крика боли в голове
иглу целует наркоман
отравлен ядом мертвый лев
отдайте точку на стекле
еще глоток
путь вновь открыт
дух исчезает - голову кружит
извозчик не спешит сменить прикид
ползет удав прикрывшись мглой
ждет гул шагов отточеный в скале с покрытой головой всегда голодный лабиринт
играют стены в тишине извечную игру шута
толпою пестрой знаменит кровавых дел искомый людоед
нир вана - кирпич рассказывает быль
законопачено гнездо
в окно стучит незримый мир
свинцом щекотным в бой звенит пехота
костями завывает шевелящийся ковыль
перед глазами все плывет
и только -
ракета в космос отправляет мысль
на публику играет изнуренный гладиатор
поет изнеженная нота гимн
цыкуту пробует с кувшина дегустатор
буравит землю птичий клюв
шумит испорченых турбин оркестр
крушит на щепки грудь топор
спешит на помощь эскалатор
бежит на кухню ветхий дед
на табурет садится мясорубка
кусок идет в рот за куском
меню любимых блюд готовых из сырья соседки;
проходит день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313284
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
вот в такие дни и музыку писать бы,
с лица Земли всю землю бы стереть и с душенькой спокойной в ад явиться не замедлить,
а к изголовью - иволгу,
чтобы глаза клевать с танцующим огнем из преисподни.
песню!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313285
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Я знов залишилась одна в темній кімнаті. Світло давно вимкнули за несплату почуттів. Справедливо… Десь на вулиці крізь штори пробиваються тьмяні проблиски чужого щастя.
Я знов боюся, що світло таки ввімкнуть і тоді всі побачать безлад у моїй душі…
Стіл закиданий зайвими книжками і непотрібними документами, які засвідчують моє існування. Хоч практично мене нема. Я повітря зі свідоцтвом про народження, ідентифікаційним кодом, паспортом і ще купою всіляких формальностей. Спалити б це все, але…
На стінах вицвілі, припорошені пилом фотографії маленької дівчинки. Це не я. Я просто не вірю, що ця безтурботна усмішка моя, але часто її копіюю, це ж так природно!
На підлозі болото, бо вікна не засклені… З вулиці тягне холодом байдужості, ллються дощі чужих сліз… Потік зайвої брудної інформації. Вони думають, що я люблю дощ… Так, люблю, я ж мазахістка, обожнюю біль… Свій, чужий… Та, мабуть, це одне і те ж.
Ліжко… Як я за ним скучила. Але ми рідко бачимося. Я просто падаю в його обійми і в ту ж секунду зникаю… Сни… Кольорові. Занадто явний контраст… Я хотіла б бачити чорно-білі!
Ні… Ні! Ні!!! Вимкніть підсвідомість, стріть думки! Повітря не думає, воно відчуває. А-а-а-а-а!.. Боляче! Світло, дайте мені світла! Увімкніть, прошу…
Зриваюся з постелі. Тоненька освітлена щілинка між моїми дверима та іншим світом…
– Ти мене чуєш?
І труп оживає на потрібний користувачеві час, щоб увімкнути ліхтар у чужому серці. Просто у мене акція: «Щастя за ціною зради!»
Зраджуйте! Буду рада відплатити вам сміхом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296847
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 11.02.2012
Полечу до тебе
У краї далекі,
Щастя наворожать
Там мені лелеки,
Подихом зігрію
Я твої долоні
І в очах грайливих
Лишусь у полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313034
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Хай ще лежить навколо сніг
І дим пускають в небо хати,
Земля висковзує з-під ніг,
Мороз у шубі волохатій
Десь вештається уночі,
Там пестить він холодні зорі,
Сховавши від весни ключі
У темній місяця коморі.
Де та весна ніхто не зна,
Та вдень зі стріхи потекло,
І зовсім поруч вже вона
І відтає віконне скло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312785
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Сонячний проміньчик
Зазирне у очі,
У них відіб*ється
Та й на небо скоче,
В очах залишиться
Сонячна жаринка,
А у серці скресне
Холоду крижинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313033
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Февраль-синеок
чуть улыбнулся... Тает
покров от Небес
***
Неожиданно:
вишня в облаках цветов -
в Нагое праздник!
Но на горе Ёсино
снег продолжает падать...
***
Летние мечты
греют дыханье зимы...
...................
***
Заснеженный рай...
Зацепилась за сосны
ночь лунным оком
серебря белую гладь
следа не оставляет
***
Тень в лунную ночь
бредёт обезноженной -
снег по колено
***
Как не истаять
снежным гроздьям акаций
дождь, что зимою,
смыл аромат фантазий
будто весну явивший
***
Луной любуюсь
дыхание затаив
за снежным тюлем
***
Даль белым-бела...
Снова метут метели
душу не греют
ночи глаза пустые
словно шёлком увиты
***
Белый-белый снег
кладёт заплаты наземь...
Души латает
***
Мороз штопает
льдинками то, что рвётся
скорей бы весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313005
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Емоції біси людські.
Вони людину мучать,
Немов кати завзяті.
І люди божеволіють від них.
Затьмарюючи розум людський.
Вони кидають у вогонь і в воду,
Людські душі.
Свої кайдани страху куючи.
Емоції немов павук,
Що заплітає жертві павутину.
Він тягне соки з неї,
Пускаючи свою отруту,
Людського відчаю страху,
Людських переживань, депресії, жалю.
Емоції наркотик для слабких.
Для наркомана,
Що шукає нову дозу кайфу.
Для алкоголіка,
Шукаючи спиртного.
Емоції ведуть людей - сліпців.
А люди падають у темну яму.
Летять у темну прірву,
Та погибаючи в емоціях своїх,
Хто плаче, Хто кричить, Із них.
Сліпці вони нате й сліпці,
Щоб їх хтось вів у темінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312899
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
я буду твоєю дитиною,
а ти, звісно ж, будеш моєю
ми ніколи не виростемо,
переплетемось кожним
нервом, клітиною,
одною на двох душею
разом і кожен сам у собі
дві цинічні холодні самотності
в хаотичній бездушній юрбі
наче створені жити в безмовності
уночі ми не будемо спати,
пити віскі до дна на кухні
палити і мовчки страждати
поки ембіент ночі не стухне
зрозумій мене, спробуй почути
я від тебе помру, я знаю
відображенню ледь посміхнуся
відображення вбивцю лякає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267335
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 10.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
Темно й печально зірки сутеніють
В м’якоті неба. Розпечений лід.
Спраглі й знеможені душі розвіють
Сизі химери. Понад і під.
Оглухлі сирени камінням блукають
Із сумом і розпачем скривджених дів.
Губами зашитими риму шукають
Очима смиренниць, ховаючи гнів.
Солодким нектаром вколеться спокій
Під груди й у стопи. Рікою пливуть
Закони й укази. Розписані роки.
По жилах і венах тремтячих гудуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260227
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 09.02.2012
Ранок… Кілька бабусь енного віку і розміру обговорюють все, що тільки можна, продаючи перехожим насіння. Декілька одиноких пасажирів втомлено походжають, чекаючи на свій автобус. Ольга, така ділова, наче успішна бізнес-леді, явно не вписувалася в екстер’єр автостанції маленького містечка. Всю увагу до себе привертала пара, що сварилася вже хвилин 30.
Хлопець: стрункий, зі смаком одягнутий, гарний, але не з тих ляльок, що мають гарне личко, не зачеплене розумом. Чимось він привернув до себе увагу, їй навіть стало його шкода… Дівчина: тендітна блондинка з вологими блакитними очима, вся трусилася чи то від злості, чи то від того, як десь там усередині билося об її грудну клітку серце.
До Ольги долітали лише шматки фраз, та й не любила вона підслухувати чужі розмови... Здебільшого було чути плач дівчини і її крики. Хлопець або мовчки слухав, або спокійно щось говорив. Все було стандартно, вона б і не згадала про цю пару вже через годину, але… Все змінилося за кілька хвилин… Раніше Оля думала, що сповільнена зйомка це тільки спец ефект, а виявилося, що реальність.
Стоп кадр… Тиша, наче вимкнули звук. Він повільно повертається і говорить… Вона з першого разу не чує. Тиша. Його рука на талії легко притискає її до себе:
– Ну, не лякайся! Знайомтеся…
Він запитально дивиться прямо в очі:
– Оля, – вона навіщось почала підігрувати.
Актриса з неї не вийшла б. Обоє дівчат стояли й нічого не могли зрозуміти. Першою прийшла до тями блондинка і почала так кричати, що її важко було не почути…
– То оце твоя нова пасія? То оце вона?!! Це… – але Ользі не хотілося цього чути. Вона вирішила втрутитися:
– І чого ти хочеш добитися цим криком?
Такого нахабства блондинка навіть не очікувала. Вона завмерла з відкритим ротом, проте досить швидко повернулася до тями:
– Ти думаєш, що я повірю? Підійшов до першої дівчини, яка потрапила на очі й вирішив, що я віритиму в те, що ти проміняв мене на якусь…
– Ти хочеш, щоб я довів тобі свої почуття?..
– Які почуття можуть бути у двох перехожих?!! – блондинка залилася істеричним сміхом.
Інстинктивно відчула, що зараз щось таки трапиться… Знову сповільнена зйомка… Темрява. Темрява. Темрява… Ольга відчула, як до неї торкнулися його губи… Ніжно і нахабно… Несміливо й досить упевнено… Стоп кадр. Сцена без звуку і світла.
…Коли вона прийшла до тями був майже вечір. Минуло три з половиною години. Останнє, що пам’ятала – поцілунок незнайомця без імені. Думки плуталися. Хтось підходив… Хтось щось питав… Нічого не чути. Ледве встала. Почала пересуватися (ходою це важко було назвати) до каси. Прошепотіла: «Львів…» - касирка інстинктивно вгадала, що від неї хоче ця божевільна, і почала критикувати «сучасну обкурену молодь» на все приміщення автостанції. Знову темрява… Думки плуталися, вона не могла скласти їх до купи… Не могла зрозуміти звідки у її голові взявся такий хаос.
Наступний спалах: львівська квартира… Гора немитого посуду. Холодна ковдра, здавалося зроблена з цементу. І знову темрява. Сцена без світла і звуку.
У цей день усе змінилося. Тепер у її житті з'явилася ще одна звичка, шкідливіша за куріння і алкоголь. Своєрідні наркотики. Можливо, навіть не звичка, рефлекс. Кожні вихідні вона проводила на автостанції. З 9 ранку до 9 вечора… Жоден пасажир не залишався поза її увагою. Спершу на неї дивилися, наче на божевільну, хоча, може, так і було… Згодом почали вітатися, дехто з найчастіших мандрівників навіть запитував як у неї справи… Вона відповідала занадто стомленою усмішкою, якою наділені люди, що багато пережили.
Іноді Ольга сама забувала хто вона і що тут робить. Стоп кадр… Наче плівка, вирізана зі старого фільму. Ніжний дотик. Очі. Величезні. Незрозуміло якого кольору. То були не очі, а емоції в чистому вигляді. Якби він знав, наскільки їй потрібен… Просто знав, що вона, наче вірний пес, тільки ще відданіша, завжди чекає на нього єдиного… І незрозуміло чому… Навіщо їй здався саме цей перехожий? Вона і сама не знала. Просто сиділа в очікуванні того, що він вийде з чергового автобуса, обійме, і вони ніколи більше не роз’їдуться по різних містах. Сиділа в очікуванні дива… А ще вона думала. Багато думала. І в один день вирішила: якщо не побачить його сьогодні, то не прийде сюди більше ніколи. Намагатиметься не прийти…
Ось на автостанцію завітав її старий знайомий – автобус Мотя. А он там важко прочиняє двері у своє потріпане серце-салон Лаврентій Іванович. Так-так, вони вже давно мають імена. У кожного своє… Іноді їй навіть здається, що ці машини живі. Принаймні живіші за людей, які завжди мають в запасі кілька завчених фраз на всі випадки життя… Тільки б не мовчати. А їй іноді так хотілося тиші…
Яскравіше почало світити сонечко… Воно ніби теж намагалося її підтримати і підбадьорити. Дівчина підвела голову, всміхнулася. Коли погляд опустився, побачила тільки набір кольорових плям… Згадалося дитинство…
Коли нарешті крізь яскраві плями спогадів пробилася реальність, на асфальт зістрибувала нова група приїжджих. І незнайомий автобус із написом «Польща». Його вона ще не бачила тут ні разу…
Раптом їй стало страшно. А якщо з нього вийде той самий незнайомець. Оля заклякла на місці. Серце перестало битися, але її все ще трусило по інерції…
Ледь встала. Попрямувала до виходу. Невпевнено. Занадто повільно…
Стара кіноплівка… Тиша в залі. Знайомий голос:
– Дівчино, не підкажете… Котра година?
Знайомі очі незрозуміло якого кольору. Не очі, а емоції в чистому вигляді…
– Дівчино, вам погано?
Темрява. Темрява. Темрява…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291058
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 08.02.2012
Ось вона крокує вулицею. Ніби гарна, але така схожа на інших. Усе стандартне: гарна фігура, довге русе волосся і очі... Карі очі. Вони можуть сказати, що це очі мудрої жінки, але... але я... Я знаю...
Ти, запам'ятала той день, мабуть, назавжди. Такі шматочки життя не забуваються ніколи. При їх видаленні з пам'яті постійно з'являється напис "ERROR"... "Скасов..." - крізь сльози ти уже не бачиш останніх літер.
Що ти там тоді промуркотала? Приємно познайомитись? А розум уже завбачливо перепитував:
- Дівчино, я вас знаю?
- Ні, ти себе не знаєш, сонечко! - пророкував його погляд.
Він уже тоді, коли вперше зловив твої зацікавлені очі в свої теплі обійми, знав, що мотузки правильності, якими сама себе обплутала, послабилися і готові впасти додолу. Він бачив, що ти вже почала втрачати не тільки самовладання, а й здоровий глузд.
Ти сиділа сумна і п'яна від мінералки і кохання, наче алкоголік-капітан, якого не слухається навіть юнга. Думки збилися з курсу.
- Ні, не дивися на нього! - і тут же ловила в сіті своїх очей іще малознайому, але таку рідну постать.
- Тільки не йди до нього! - і зразу ноги самі підхопилися з місця і, онімілі від страху й шоку, несли тебе ближчей ближче до перехожого з багатозначною усмішкою.
Він таки вирішив не йти без трофея, який обов'язково потім викине до комори своїх почуттів: "на чорний день". Дійсно, а раптом криза? Перехідний вік, що почався в 14 і навіть не збирається закінчуватися? Ти стаєш просто нікому не потрібен зі своїми натягнутими нервами і сентиментальними сльозами... А вона, наче подушка: завжди поруч, завжди рада, завжди вірна...
Хоча... Мабуть, так влаштований кожен і не твоя, зовсім не твоя, в цьому провина!
Ти будеш дарувати їй квіти й носити подарунки, поки не перетвориш із шикарного букету в старого плюшевого ведмедика, потріпаного занадто вибагливою дитиною. Такій іграшці немає чого робити у твоєму чистенькому будинку!..
Неважливо, що вона потім плакатиме ночами і питиме антидипресанти на кухні разом зі своїм безсонням і заплаканою самотністю. Не важливо, що перестане їсти і схудне на кілька кг. Неважливо, що її гардероб дещо зміниться. Просто у неї з'явиться щось в очах.
Одні називають це досвідом. Інші - мудрістю. Проте дуже мало людей розуміє, що це
СУМ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283957
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 08.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
Сусіди сьогодні вживають план,
Та не чую вже навіть запаху.
Привести себе у належний стан?
Ні, не чула. Хай буду заплакана.
З мого носа повільно тече компот,
Яскраво-червоною юшкою.
Йди геть, свідомість. Тобі - бойкот.
Я мовчу й обростаю мушлею.
Сьогодні сусіди вживають план,
Але я їм це, знаєш, вибачу.
Ти - моє повітря. Не бійся драм,
Бо відрощую зябра риб'ячі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312008
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
"Ведь Бог был автор этой пьесы,
А Люцифер был режиссер..."
"Мне кажется, что у меня осталось очень мало времени."
Анна Яблонська (20.07.81-24.01.11)
Ще ціла вічність до небесних пенсій,
але допоки носить нас земля,
мов у старому доброму саспенсі
біжить лічильник вперто до нуля.
Ти - юний цар, з тобою охорона -
крилом торкає тіло молоде,
та при ходьбі хитається корона -
іще до лиха з голови впаде!
А ти біжиш - через щаблі і ранги -
ще амулет свій згубиш до біди!,
і ледь встигає за тобою ангел,
щоб у клепсидру хлюпнути води.
А у тобі уже потреба лету,
та по дорозі у небесний порт
ти не помітиш тіні амулета
і мимоволі вилаєшся :"чорт!"
А потім - стук, і ти не знаєш, хто там,
ти ще в надії - ангел на посту!
М’яка посадка! Плескаєш пілотам.
І раптом - вибух в аеропорту.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308973
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 06.02.2012
Пахло глиною. Зеленіло.
Зріли душі в бульйонах ванн.
В гучномовці - захрипле: "Neo!
Do You hear me? You're the One!"
Тужавіли пучки енергій,
грілись подихи, проводи.
І хотілося в першу чергу
то амброзії, то води.
Далі - кадри. Понурим колом -
осінь, літо, весна, зима.
І здавалося випадковим,
що у колі кінця нема.
Та коли появився вершник
і з кишені своїх райтуз
вийняв карту, то я найперше
здивувався - пікóвий туз?!
І лише, як у сні провіснім
пролунало уже наге:
- Збій системи 1-108, -
усвідомив - година "Г"!
План "EMERGENCY", час - хвилина,
вознесіння - смертельний трюк.
Похмелюсь - гіркота полинна
заблокує тремтіння рук.
Із комп'ютера витру порно,
в умивальник зіллю чарас
й на пакетику від попкорну
накарлюкаю кілька фраз.
Хтось на мить розладнає хаос,
розведе у боки світи
і драбину у свій пентхаус
мовчки викине з висоти...
Та негадано заголосить
дивна жінка зі світу Ші*
і віддушину у волоссі
привідчинить моїй душі.
І грайливо душа поскаче,
наче мавпочка(,) між гілляк...
Тіло скельцями від Версаче
маскуватиме переляк...
* Банші
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311841
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Version 1
Змії закручуються ретроплівкою у вузол,
На якому вішаються діти Мехіко
Крокуючи назустріч розжареному сонцю
Змії закручують призахідне небо у вузол
Ретроплівки
Заливаючи всіх світлом мексиканських долин.
Version2
Одинокий мучачо поливає власними екскрементами
Долину Кактусів
Відмотуюючи ретроплівку вперед,
На цих кадрах видно як змії
спиваючись у щільне кільце
танцюють поминальний танець „Голого Массаки”
вириваючого горлянки осторопілих яструбів
Ретроплівка постаріла,
Але мучачо на зле не хоче йти геть
Пікантно попиваючи мохіто
Заливає долину кактусів добривом із власних штанів
Відтоді в Долині Кактусів ніщо більше не цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300378
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 06.02.2012
Зі скирти хліба
з дерев”яного помосту
з зеленої криці
череп’яної вулиці
вулиці засипаної білосніжними зубами
зубами мудрості
зароджується воно
схоже на сонце
проте без світла
схоже на траву проте чорну
схоже на янгола та на чорта
білосніжне каре
синьо-карі очі
посмішка з п-під насупленого лиця
в руках кусень хліба та вина
зеленого горошку повелителька
владика всіх кутніх зубів
малих дітлахів
місіс страшко чи то
фея з поголеною головою,
що ясно вкрита білим каре
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305191
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 06.02.2012
Шум тибетських монастирів
це звуки цикади
японські солов'ї в жінках
що збирають запізнілий урожай
***
Поет лунко скрипить пером
собака тихо скавучить в патіо сусіда
Осінь в домівках бруднолицих дітей
***
Порожня колиска глухо падає
Море дзвінко скрипить тисячею хвиль
Осінь складає ніжно листя в копиці
***
Сніг закриває пароплав
Кіт облизує геть усі лапи
сезон полювання
Знову осінь в горах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300973
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 06.02.2012
И всё куда-то лечу, и режу высь.
И всё также неброско, всё так же вниз.
А потом наугад, спотыкаясь, в грязь.
Поднимаясь, выволакиваясь, смеясь.
Поднимая круглые монетки голоса,
Пачкаю карманы и мокрые волосы.
Снизу вверх глядя, выношу ненужное,
Прикуривая волю, оставляю вынужденное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134274
дата надходження 17.06.2009
дата закладки 03.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2012
Я вижу деревья, и я вижу,
Как осыпается земля.
В пространстве вен, камер, ароматных пустот,
Что обволакивают корни деревьев –
Осыпается земля.
Бьёт корни и обнимает.
Целует, льнёт к ним,
Прижимается, трётся о них.
Она утоляет их жажду.
Корни прорезают её, дробят,
Растирают в пыль,
Они скользят по ней,
Скользят внутри её.
Скользят корни, как черви.
Сладко скользят они и воют.
И рычат, и кряхтят.
Мнут землю.
Едят её.
Режут, режут её.
Как нож режет свадебный торт –
Ломается крем, течёт сок, хлюпает масло.
Так корни режут землю – она маслянистая,
Как бисквит.
И ароматная так же.
Я хочу, как дерево,
Впиваться в землю,
Любить её как дерево
И прорастать.
Я бы языком собирала песчинки,
Я бы вдыхала землю ноздрями и ртом.
Пила бы её.
А пусть лучше
Деревья
И меня, как землю,
Высосут.
Я буду, как она, – ласкаться к их корням,
Я пикселями тела
Рассыплюсь.
Пусть лопается моя кожа,
И молодые корни сочатся сквозь неё.
Нежные молодые корни.
Упругие молодые корешки.
Упёртые молодые корешки,
Пусть рвут меня,
Пусть проносятся сквозь меня.
А наверху – пусть прилетают птицы.
Тяжёлые больные птицы.
Моё дерево со своими иглами
Будет для них – плечами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242482
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 03.02.2012
я валюсь ниц
колокольня -
трещина
голая земля
нынче стала
женщиной
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198530
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 03.02.2012
Пахне кава терпкими словами,
Пахне згірклим світанком осіннім,
Пахне мо́роком сизих туманів,
А ще небом: таким світло-синім.
Вона мовчки холоне, без болю.
Тихо стигне, на когось чекає.
І так часто буває з любов'ю:
Вона просто стоїть й остигає.
А від кави йде спогадів запах...
Чи то спогади кавою пахнуть...
Ми цю терпкість залишим на згадку.
Ну а решту - відправим на плаху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272552
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 03.02.2012
Я втрачаю тебе у часі
Очі, спогади, миті, думки.
Розпливаються сказані фрази,
Розриваються сторінки.
Я тікаю від тебе ночами
Коли навіть тінь твоя спить.
Змиваючи все дощами,
Бо ще досі з ліва щемить.
Не вривайся у моє серце
Там немає нікому місця.
Я ще досі з тим самим перцем
І мене вже й сам чорт боїться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310521
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
Дихай! Дихай ароматом конвалій і запахом ранкового туману, дихай чужим щастям і чужим відчаєм, дихай сторінками улюблених книжок і поглядом коханої людини, дихай зеленим чаєм і скошеною травою, дихай улюбленою музикою і власними ідеями, дихай далекими мріями і любов'ю до ближнього, дихай почуттями, емоціями. Дихай...А іноді - задихайся! Задихайся, коли зрадив найкращий друг, задихайся, коли прощаєшся з тими, кого любиш, назавжди. Задихайся і коли здійснилося найзаповітніше бажання. Задихайся... Але хапай повітря на повні груди, коли усвідомлюєш, що не витримуєш його відсутності.
Слухай... Слухай шелест дерев і солов'їний спів, слухай і зозулю, от тільки років не рахуй! Слухай мовчання людини, яка розгубила слова, уночі слухай приглушені ридання сильної людини на сусідньому балконі, слухай тишу, яка відлунює мільйонами звуків, слухай стукіт дощу в шибку, слухай рев вітру і незриме шелестіння в траві. Слухай... Вір кожному звуку, кожному шелесту, але не вір людським словам. Не вір лестощам, не вір тому, що люди кажуть зозла один про одного, не вір жорстоким словам людини, яку душать біль і несправедливість .
Помічай! Помічай квітку, яку ти мало не затоптав, помічай згаслі погляди і сяючі очі в натовпі, помічай красу в природі і в людині, нехай навіть ніхто її більше не помічає. Помічай почуття на обличчях і опале листя під ногами, помічай колір неба при сході та заході сонця, помічай нещасних бездомних собак, що просять шматок хліба і крихітку ласки, помічай жести людей, які нещиро посміхаються. Помічай! Не гаси в собі вогник людяності й доброти!
Торкайся... Торкайся обережно до гілки жасмину і до вологої від роси трави, торкайся до пшеничних колосків, торкайся до руки того, кого любиш, відчуваючи удар електричного струму, торкайся до шовку і до щоки матусі, торкайся до плеча друга, який потребує підтримки, торкайся до сторінок старого щоденника і до давно забутих стін рідного дому, торкайся до фотографій тих, кого немає більше в цьому світі...
Лови! Лови хвилинки несподіваного щастя і вогники в очах інших, лови у хмарах образи земних речей і відображення своєї посмішки у річці, безрезультатно лови зеленого коника в зеленій траві, лови вітер долонями і слова, якими він до тебе промовляє, лови вогники багаття, розкладеного пізно увечері посеред лісу, лови блиск сніжинок на сонці, лови кольори веселки і останній промінець сонця цього дня... Лови! Але не саджай у клітку...
Відчувай...Відчувай сонячні промені на своїй щоці і бурю емоцій при згадці про щось сокровенне, відчувай пелюстки тюльпанів на своїх долонях, відчувай знову те ж, що й колись, чуючи до болю знайому музику, відчувай парфуми, що стали улюбленими, бо нагадують дорогу тобі людину, відчувай травинку в своєму волоссі і зиму, коли хтось із домашніх забажав мандаринів, відчувай себе найнещаснішим у світі, коли з'являється щонайменша проблемка, відчувай себе щасливим, коли розумієш, що це було наймізернішою дрібничкою в житті, відчувай співчуття до людини, яку спіткало нещастя, відчувай і ненависть до когось або чогось, але, прошу, не роби людям боляче! Відчувай любов, самотність, щастя, смуток... Відчувай хоч щось, хоч якось, не будь байдужим! Бо поки ти щось відчуваєш, ти живеш!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306920
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 31.01.2012
а часом скочить скалкою в гортань
реальність, крита брендовим шматтям,
що пагон змін насправді - лиш латаття
і варто би назад, але переступила грань
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307967
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 30.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012
мій труп висів
десь в межичассі
між купи псів
приймав причастя
порцію радості
із голки
що тхне несвятістю
з подолку
мій дім постав
з картонних стін
антихриста
я певно тінь
фурункул я
система каже
я маргінал
бездомник вражий
чому ж так слізно
і пропаще
щоденно пісню
''Отценашу''
душа вистукує
в екстазі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302267
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 22.01.2012
Без слуху і без сили,
Без засобів зв’язку.
Вони нам залишили
Олію думки в’язку...
Без жалю і без причини,
Без зобов’язань, стосунків.
Стираю серця частини
І сотні чужих цілунків...
Без болю і без сну,
Без нервів, перевтоми.
Забуду про весну
І викину обіймів тонни...
Без слів і без жаги,
Без принципів, мети.
Мені таки досить снаги
Встати й без себе піти...
Без слів і без надії,
Без почуттів, без кисню.
Уже не потрібні мрії,
Бо щастя в долонях стисну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300600
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 21.01.2012
бути вільним від свого Я
і не дихати сірим містом
стерти все що немає змісту
і щоденники всі зім'яти
почати писати начисто
без підказок і без повторів
кожен рух як підкаже серце
десь із цукром а десь із перцем
написати нову лайфсторі
і додати побільше спецій
божевілля додасть рецептів
буде кухня мені палата
я нарешті зможу не грати
зможу бути собою себто
зруйнувавши суспільства грати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307850
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Одних стираєш немов крейда з дошки,
інших від серця ледве відриваєш.
Ховаєш, чомусь, очі, як волошки,
Усі нитки навколо розриваєш.
Без цих щасливо далі проживаєш,
без інших, вже не виживеш ніяк.
Знову собі щось в склянку наливаєш
і думаєш, що це якийсь там знак.
Одні йдуть, залишаючи сліди,
про інших пам'ять хвилею стирає.
Завжди лишаються якісь плоди
за які хтось тебе ще покарає.
Хтось залишає шрам в душі,
а хтось ту саму' ДУШУ забирає ...
Хтось досі пише про це все вірші..
Бо знов душа на увесь світ волає..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307042
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Трояндова пелюстка на дорозі
Під небом в дивних хмарах –
Як добре, що на неї я не наступив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297285
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 11.01.2012
Залишіть мене самого на мить –
Я заповню собою весь світ.
І прощальних промов мене ви не вчіть –
Все одно я скажу не так.
Бо так я не вмію, а вмію не так.
І зроблю усе так, як я.
Світ заплідню увесь і народжу весь світ –
Косооке кумедне маля.
Щось розбурхало сон на верхівці сосни,
Не радій, ти тут ні до чого.
Білки люблять об землю трощить мої сни,
Щоб з уламків складати нового.
Люблять гризти горіхи й жбурляти униз
Шкаралупи й дряпучі шишки.
І збираю світи зі слідами зубів
У веселі діряві мішки.
07.08.2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295537
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 11.01.2012
По пальцях струмом на дотик шкіра.
І слів нанімо кривавих тавро.
Я шаленіла на рівні тіла.
На рівні серця збрешу всеодно.
Вразлива самотність пече у грудях
Сполохана твоїм тропічним теплом.
Ти просто змовчиш укотре на людях,
Стинаючи віру мою, мов серпом.
Впиваючись палко губами в серце....
Впускати у себе... Тримати в собі...
Моїх окулярів розчавлені скельця.
Я просто не бачу розплати в тобі.
Тілами стинати кордони між нами....
Ламати причини моїх нарікань....
Вивчати всі родимки,лінії,шрами...
На піку оргазмів шукати грааль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304472
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Коли моєму саду
Впаде останнє червоне яблуко
Я буду плакати –
Бо не визріло ще боками…
Зернята тугі, зелені
Та вже не буде сходів
Отих,
Що вгору за небо вчепляться,
аби питатися вітру,
Коли вже їм
До раю…
Коли моєму саду
Впаде останній листочок
І стане землі сорочкою…
Чи місточком,
Де чекає мене мій тато…
(Навіть озирнутись нема до кого!)
Піду маленькою
З ним за руку,
Як колись, бувало, ходили
У осінь збирати листя
Містом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288138
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 10.01.2012
мильна булька
врешті луснула
рожеві скалки
мете двірничиха
сонце
схоже на краплю соку
що ось-ось
поглине темрява
ще один вибух
світової катастрофи
прибирати уламки
машиною
значно легше
аніж руками –
скіпочка до скіпочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305663
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Ми кохалися,
А Журавлина нам співала
про зброю, вибухи і бомби.
Я бачив Всесвіт у твоїх очах –
В твоїх заплющених очах..
І я бачив свою смерть в твоїх очах –
В твоїх розплющених очах –
Вона була прекрасна.
Вона прийшла, як вибух бомби
у кінці,
Й лишилась лише ти,
Прекрасна
Червень 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292929
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 10.01.2012
Важко розмовляти зі світом по-чужому. І навіщо? Навіщо читати молитви перед сніданком? Але ж я молюся. По-своєму.
Я заливаю окропом таки вже трохи набридлі пластівці,
вичікую, доки вони набрякнуть добре,
додаю олії, солі –
у кожнім русі зміст і розуміння бога.
Коли ж нарешті я беру до рук виделку
і занурюю її вістря в сірувато-жовту суміш –
це як просвітлення,
мить істини – жування каші.
Я причащаюся, вдихаючи духмяну пару,
насичену зеленим чаєм, чебрецем і м’ятою.
Я люблю чашку цю гидку пластмасову рожеву –
вона мені дорожча за посудину Грааля і чашу,
скинуту Сварогом на оселедці нашим прабатькам.
Я сам усе освячую навколо.
Я сам породжую обряди.
Чи пахощі запалюю, чи свічку,
чи камінчик підбиваю стоптаним взуттям –
коли я роблю те, що люблю – це священне.
Себе оточую я лише тим, що мені дійсно до вподоби.
І тоді кожна річ говорить до мене голосом Єдиного-В-Множиннім.
Я вдячний тим, хто мене не привчав з дитинства до своїх обрядів
і дозволяв любити те, що любо, а не те, що треба.
Не маючи ознак краси, я сам творю ознаки – і краса оточує мене.
Хай часом недолуга на думку інших,
вона – це те, що я здобув.
Сьогодні я додав до каші нарізаний дрібненько сир твердий –
розширив межі сприйняття, пізнав новий куточок Всесвіту.
У кожен дотик мій вкладаю я благословення, у кожен погляд – душу.
Я беру до рук меч дерев’яний – він обертається на сталь
і, розтинаючи повітря, дух посилає в простір,
з’єднавши небо й землю в прагненні одному.
Кожен удар – дарунок, кожен рух – єднання.
Кожен дотик до Неї – святості потік крізь пальці, щастя божевілля.
Й Вона, народжена Богинею-Для-Бога, диханням своїм
пробуджує птахів і листя, і незнане тече угору, щоб розкрити вуста ЇЇ –
це шлях до пізнання й народження нових світів, це мить творіння.
Я – точка розміром у Всесвіт, носій безмежності й безсмертя.
І ця молитва - нескінченна, як життя.
Київ 18.03.2003
Зуп. Полтавська тролейбуса №18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291065
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 10.01.2012
Тебе я славлю, о Єдиний, що явився
у незліченності своїх творінь,
Що через Сонце – брата нашого – пролився,
Нам дарувавши день і світло, й тінь –
Усе народжене тобою, Незбагненний.
Тебе я славлю, Серце Світу, за красу,
Яку ти вклав в Зірки і Місяць, щоб змогли ми
осягнути прозорість неба, і тепер несу
я в своїм серці – радісно несу – оту красу.
Тебе я славлю, Сили Джерело,
Всією шкірою вдихаючи Повітря,
Здіймаючись із братом моїм – Вітром…
Я в хмарах тебе бачу і в теплі,
в дощах, хурделиці, в усміхненій Весні –
в усьому ти є, Джерело Життя, -
Ба навіть і в мені.
Тебе я славлю, Всесвіту Любов,
за Воду, що цнотливо так пливе,
так ніжно обіймає і цілує ніжно,
А ніжність ця, буває, греблі рве,
І справжність стає каменем наріжним.
Тебе я славлю, Сутність Глибини,
Вогонь священний запаливши – в ньому ти
просвітленням вночі спалахуєш. Сини
твої щоб знали міць і спільності єднання,
в кров полум’ям ввійди і освяти.
Тебе я славлю, Споконвічний і Правдивий,
корінням Матір-Землю обійнявши,
Щоб вивільнити крила для небес,
Щоб навесні я з квітами воскрес,
Стиглим плодом у неї, рідну, впавши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291062
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 10.01.2012
Туман тече між гори над рікою,
Ніхто ніде, і птахи нічичирк.
Замріявшись картиною такою,
Застигли хвилі. Раптом сонця лик,
Здійнявши промінь, вдарив ним у небо,
І разом світ весь тихий спалахнув,
Птахи крізь горло рвуться геть із себе,
І берег від напруги аж загув,
Тримаючи в руках могутню річку –
Зміїне тіло, що звивається під ним.
Дорога під горою кудись кличе,
А дуб здаля милується всім тим.
Я здійму руки, вдарю ними в небо –
Хай гинуть в світлі блискавок хохли!
Я Світовид, кумир, і мені треба,
Щоб були сильні і стрункі батьки
У немовляти, що народиться сьогодні
І понесе у серці Сонця лик,
І вирве душі мокрі та холодні
З очей рабів. Його дитячий крик
Розбудить силу, сховану у грудях,
Покличе хмари вмити ясний день,
І знов кумири прийдуть поміж люди,
Щоб заспівати русичів пісень.
2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290669
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 10.01.2012
на анонси так мало часу
а в уяві гостює ретельність
над відвертістю. наче першого разу
накидали кургани горою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227626
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 09.01.2012
у Вашу честь мені не спится
у Вашу пам'ять більше не розпалюсь
я тихо ранюсь, бо у кожнім слові - спиця
наповнюсь Вашим словом і розвалюсь...
у Вашу честь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222891
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 09.01.2012
накрий мої ноги ковдрою
коли одужаю - віддячусь
колись була надміру гордою
а тепер - по житті собачусь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221403
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 09.01.2012
як добре, що вже літо
і я твоєю брехнею зігріта
сховаю сумніви за окуляри
а ти підеш до лярви
як добре, що вже літо
і може досхочу боліти
моє запродане для тебе серце
де ти залишив штамп "моє"...
і стер це
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188677
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 08.01.2012
***
тільки розумні прагнуть більшого, а грішні очима вишукують гіршого
***
веселі імпотенти, можливо просто просять, а виходять гарні компліменти
***
деміург? - ні демо версія. - а чому вся у чорному? - просто професія
***
доскіпуйся до кожного слова, в них думка і грам проносного
***
міняти важче ніж змінювати, хоча різниця у літерах і літрах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181472
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 08.01.2012
Ти дерево дерев і на тобі люди ростуть,
коали тобою ходять кондукторами у трамваях одягнені,
риби у дуплах - тепло їм там і затишно,
поцілуй мене, ти прекрасне,
посміхнися на знак мені.
Ти дерево дерев, чужих, своїх, інопланетних,
між кільцями Сатурна які ростуть,
спіралями -зміями обіймаються.
Лягай у мої квіти під Місяцем
аби крізь віки прокинутись.
Ти дерево дерев і дужі кінцівки собі маєш
з навісних мостів над прірвами й безоднями,
літаки оминають тебе, колись втраплять і не повернуться.
Обводь народи в Бермудський трикутник
і будуть ті люди вписані,
кожним кутом на корі твоїй рубцями і колами.
Ти дерево дерев і рослина рослин!
Бобри гризуть тебе й нівечать,
та наївшись на рахіт кілька зим хворіють.
Марева й сніги завжди були тобі короною,
і ти помреш восени, я ж бо маю сокиру сокир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305076
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
коли закінчилися чисті чашки
і посуд зібрався горою у мийці
Я знову відкину варіант про депрессію
Не ношу в душі я тягар заважкий
Але відчуття мов програла у бійці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304988
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012
ти весь в увазі, я вся у чорному
в нас під ногами хтось розкидав кокаїн
вона в захваті замріяно-притворному
у неї вчора закінчився анальгін
вона оббігала усі спільноти, групи, секти
питала у прохожих адреса, контакти
"Де продається щастя у брикетах?
в моїй душі хтось учинив теракти!"
вона сидить переді мною втомлена, розбита
я їй мішаю чай, ти втомлено втупився у паркет
у нас є щастя і якщо розбити...
їй вистачить якраз на той брикет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255155
дата надходження 21.04.2011
дата закладки 07.01.2012
можна скласти пазли, обіцянки й повноваження
можна скласти план на наступний вечір
можна скласти зброю чи навіть враження
тільки скласти мене ти не зможеш до речі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238588
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 07.01.2012
апосуме, ти знаєш що сталось?
мене вбито буднями
ось так: безпрецедентно і мимобіжно
поклав день вчорашній на горло руку
сказав: перенаситився трутнями
давив тихо, тепло і ніжно
неначе чекав покаяння крику
перед очима шось непотрібне зникало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236853
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 07.01.2012
Посвящение Басё
Мацуо он был, Мунэфуса,
Рождённый, как сын самурая,
А умер - поэтом Басё...
Размышление гриба
Первый грибник!
Хвоей прикроюсь,
А вдруг не заметит...
Празднуют все
Мыши за гипсокартоном
Сильно шумят и буянят
У них - новогодняя ночь.
Будем знакомы.
К опёнка зимнего шляпке
Прилипла снежинка сегодня -
Наверное жаждет знакомства...
На кладбище
Рассвет ли, закат ли - не важно.
Снег, дождь или солнце и ветер
Грустят на могилах кресты.
И жемчуг и стихи...
Даже, по сути из мусора,
Может родиться со временем
Жемчуг, а реже - стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304938
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012
Ми все робили надміру:
Невтомно рили правду
Постійно втрачали віру
І вкотре вбивали емоції
Під звуки хіп-хопу і дансу
Чекали жалю нові порції
Цілувались крізь маску
Губили ритми і рими
Молили богів про ласку
Ми занадто зухвалі й щирі
Для розмірених вчинків
Потрібні не кроки а милі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178483
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 07.01.2012
всі рішення прийняті
а ти нічого не вартий
сидиш осторонь криків
втикаєш на біль дітей
всі речі спаковані
а комусь так складно
зібрати всю волю
і просто піти
всі смутки обсміяні
а сни нездійсненні
і тільки рожеві колготи
як спогад колишніх "ні"
пробач мені рідний
я трохи самотня
а ти мені надто тісний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177241
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 07.01.2012
я верба,
що не зацвіла навесні,
бо восени почались посухи,
а взимку надмірні зливи.
я дике і ніжне "не хочу",
що доноситься десь з-за рогу
твого зламаного "прошу"
а ти так боявся почути "ні"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176696
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 07.01.2012
Твій погляд
розходиться по тілу
як дим невдалих сигарет
Холодна осінь
не врятує голод
до смаку вранішніх газет
Протлілі тижні
їх не зупинити
бентежить думка
важча за секрет
пропала осінь
знизана плечима
пропахла димом
я також протліла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150266
дата надходження 15.10.2009
дата закладки 07.01.2012
в тобі так мало мене
в мені так багато тебе
тому тобі мене не треба
ти ж маєш собі себе у мені
такій всій
тебе позбавленій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197850
дата надходження 26.06.2010
дата закладки 06.01.2012
ця посмішка
наче маска
а насправді
гримаса
агонія
у кожній
зморщечці
а ти -
табула раса
і я ноль
на твоїй
чистій дощечці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186178
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 06.01.2012
Мій Грааль – це чаша, дана Богом. Бог ставить людей на її дно і підстраховує. Ми дивимось у небесний овал і бачимо там реальність, усю – поверхневу і глибинну. У той момент, коли ми ставимо когось вище Бога, чаша перевертається, накриває нас. У нас залишається обмежена кількість часу і кисню. Ми бачимо тільки об’єкт свого обожнювання і той примарний. Реальність завмирає в передчутті кінця вічності чи вічного кінця.. а внутрішня реальність закривається на три оберти. Бог підстраховує.
Мій вибір – відкрити замок. Раз( в ім’я Отця), два (і Сина), три( і святого Духа). Бог втішено допоможе перевернути чашу і скотитись на дно Граалю. Рестрат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268416
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 06.01.2012
Я тебе пускаю до себе в кімнату - тут мій маленький світ. Тут може бути безлад, і він виправданий; тут може бути затишок - і він заслужений. Тому не трощи, не порядку і не дивуйся.
Я тебе пускаю до себе в ліжко - тут мій маленький рай. Тут може бути твердо чи м"яко, пухнасто, холодно, душно, пусто. В раю не все так просто, скажу тобі.
Я тебе пускаю до себе в життя. Тут є друзі, сусіди, колишні, небажані, таємні, вірні, приховані, не пізнані... Але не пізнавай замість мене, не володарюй, не переоцінюй, не живи мною. Я ж тільки навчилась жити за себе, хоча з піщинкою тебе в моєму світі, раю і житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261518
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 06.01.2012
На горішній брамі завиває вітрюган,
Стогоном лупцюючи ковані двері.
А внизу, наповнюючи простір навколо,
Німими словами-недомовками,
Ниткою-невидимкою повисла тиша.
Вона безперестану нанизує яскраві клапті,
Намагаючись таки полатати
Розідрану життям людську сутність.
Натомість пришиває клапті голкою,
Раз на раз проштрикуючи тіло,
Пронизуючи його наскрізь болем
До самих кінчиків пальців,
До останнього збудженого нерва.
Воює розум із власним егом.
Заглядає у задзеркалля,
Перехиляючись через край прірви,
Та збирає власну волю у кулак.
По тонкому льодові,
Котрий тріщить за кожним кроком,
Ступає знекровлена надія,
Намагаючись перейти на інший берег,
Сніжною завірюхою захований,
Оберегом якому слугує довіра,
Здатна розтопити усі сумніви-крижинки,
Що томляться у власну в’язницю заточені,
В’їдаючись ув вічі скельцями холодними.
03.01.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303956
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 05.01.2012
Сидів і слину лиш ковтав,
а ти жувала тортик мляво
останні гроші я втрачав.
щоб ти наїлась на халяву
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303087
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 02.01.2012
Яка весна у мене є ще дров навалом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303258
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 02.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2012
ты пришел - вялая туша убитого льва
на лице пара ссадин, щетина
что же ты, моя усталая бригантина
не качаешь больше права?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261293
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 01.01.2012
комусь забаглося гартись в минуле
він розклав факти як шашки
перекинув один з грыхів вверх ногами
і сказав: "Ось король, знімайте фуражки!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195741
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 01.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2012
насколько ты богат, милый?
тебе хватит налички купить мне еще один рассвет?
забывая, о прошлом, проеложенном ложью в размеры Китая,
в похабных оттенках интимных моментов, но без идеи
у тебя будет достаточно фунтов сочувствия к моему молчанию,
завербованном шиком евро интеграции с тату в куполах на спине?
тебя разве не испугают мои мании величия относительно шика?
разве тебе не жаль, своих кровных на затянутые в узел интриги,
близки к тайнам Грааля по масштабах сверх естественных фобий???
разве тебе безразличны мои гиперсвобода и псевдоулыбка,
прошитые под урбанизм казначейств сплетен подонков?
ну, и конечно же, ты еще не спятил конкретно и бесповоротно,
чтобы искать искру искренности в моих претензиях к твоему альтерего,
продырявленном, словно дедова сталинградская каска моими метаморфозами...
насколько ты богат, милый????
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193813
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 01.01.2012
Я втрачала тебе поволі,
як осінь листя
віддалялась на вічність,
як раб від волі
я втрачала тебе так ніжно,
як відмовлялась від страху болю,
що приносив із собою відчай.
я розуміла: це дивно і смішно.
Я віддзвеніла в тобі, як вітер
лютневий, порожній, сумний, останній.
хотіла залишитися на пам"ять
фальшивим респектом від dolce vita
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150431
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 01.01.2012
тиждень за тижнем змінювались надто інфантильно
ввели в своєрідний транс, створивши суцільну кінострічку
лише недільні дзвони нагадують: минув ще один тиждень
новий шар пилу спонукає щось робити, хоч і це вже звичка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223128
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 01.01.2012
а поки хай буде дешево і сердито
бо оригінально і правильно неможливо
мене не обходять ваше срібне корито
з"їдають невдачі, просто так - на живо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213179
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 01.01.2012
Скажи мені своє ім’я,
Прошепочи таємний клич.
Казкове тіло – як змія, –
Моя яскраво-темна ніч.
Ти вигнута, мов хижий лук,
Як тятива, тремтить життя,
Жадають влади стрімких рук
Твої натягнуті чуття.
Я увійду у твою ніч
До пальців рук, до пальців ніг
В благанні, щоб одне з облич
Твоїх побачити я зміг.
30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303344
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
сезон дощів уже переборщив...
ця сирість лізе в голову, як втома.
мене тепер застанеш завжди вдома
із голосом, неначе хтось переперчив.
в динаміках звучать індійські мантри,
холодноми ночами п'ю гарячий чай.
думки розбурхані, неначе саранча,
але морально не готова йти у мандри
сезон дощів - розв'язний до корчів -
зніми із нас свої сталеві дрОти,
допоки не закінчишся - я не прокинусь доти,
ти так невдало мене спокою навчив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286374
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2011
хочу з розмови резонної
з кімнати вазонної
у думки наполегливо-вартісні
щоб не ходити більш напівсонною
під ноосферою малоозонною
й шукати себе на старезній мапі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271258
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 29.12.2011
слова, як сливи - з гуркотом в траву
не встигла й стиглість зникнути дочасу
якщо не зможу стриматися, то порву
тебе в обіймах несподіваного щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266854
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 29.12.2011
Всім, хто горить бажанням втерти носа
залізти під спідницю чи зловити на брехні
мій вирок однозначний і вичерпний
НІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266849
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 29.12.2011
рік (не більше)
плодилися вірші.
стигли вишні -
миті дивовижні
та за тижнем тижні
я ставала лишня
він мені - колишнім
так сказав Всевишній....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264205
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 29.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2011
сегодня смотрела сквозь запотевшие стеклышки
на мое дыхание, что стало мутными каплями
я осознала -мне не хватает хо-лод-но-кров-и-я
я слишком горячая.хоть сама из января
бегу за чужими машинами, бегу мимо светофоров,
обгоняю людей,цепляюсь за чьи-то закутанные в кожу и темную замшу руки
смеюсь заразно и долго, как вирус отборного гриппа
долгими взглядами упорно буравлю воздух
теперь зима и холод,но кровь и я не хотят застывать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302927
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 29.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
Суперпозиція двох душ
Замотана в бутоні,
Що в росі і сонцем
Дихає.
Тобі й мені лякатися
Пелюсток,
Мов зорі, що вранці
Сходить?
Нас так багато -
І ввісні замало простору!
Я хочу слухати пісні
Твоїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302529
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
Колобок - всему голова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300542
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2011
В солодкій каві ми топились.
Цукрові, цілком розчинились.
До них назад, так не хотілось.
Занадто солодко любилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302116
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Наші легені це риби,
Що викачують воду з наших сердець
Повільно ковтають ланцюги свободи
Якими прикуті наші думки до нашого розуму
Наш розум- це мембрана озера, де плавають
Риби поділяючи степи наших язиків
на дзеркальні капіляри,
в яких дозрівають плоди
нашої мінливості
коридорами вічної копуляції,
де власне розташоване озеро,
рухами плавників риби перетинають
узбіччя артерій
зміннючи хід подій в навколишніх лісах
легень дихаючої повені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300383
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 24.12.2011
І кожна з вулиць вкотре подарує мені ковток
повітря? сонця? сенсу?
Заіграшки поглине, світлом зацілує,
Дасть зливу слів, в яких не знайдеш перцю.
І місто з свіжим вітром презентує
Сенс для людських осінньо-довгих ранків
Смарагдовий схід сонця медом намалює
І наллє ночі сизо-зоряним рум'янцем.
І будуть вужиками вулиці сплітатись
Під нашими ногами і думками,
І небо-море-хмари розливатись
Почнуть під цими пляжами-дахами.
І врешті гравієм розсиплються у тьмі
По мінно-асфальтованій дорозі
Всі смерчі із надій, думок і мрій
Які ці закутки стерпіти вже не в змозі.
Знешкодити минулий час спроможні
Лиш ми, своїми замшевими мріями,
По вінця наливаючи кишені
Кераміко-обпаленими зорями.
Їх діставатимем із себе лиш для внуків,
Чи для бомжів з сусідніх переходів.
Віддавши - набуваємо, і завжди
Скалочки світла забирають наші болі.
Зсипають в закутки всі посмішки і зливи,
Що обдаровують нас вихорем думок,
Вперед-назад, і, врешті, неважливо -
Назустріч крилам розіпнутим бриз чи смог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301945
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011
Довгий, протяжний, сріблястий, глибоко пронизливий сум...
Оберт, півоберт, безцільні постріли очима- нікого...
Щемить, нудить, кудись засмоктує, болить десь глибоко всередині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220382
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 23.12.2011
Блек-джек та синій лотос,
Розцвіли на розірваній долоні монаха,
Що забув про священний обов’язок
Втратив буття,
Забувши про цілющу силу молитв
Він як цей не розцвілий лотос Тибету,
Як цей блек-джек на власних руках
Символ смерті чи героїчного
Епосу старого кришнаїтського народу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301890
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Червоне небо стягує рубцем.
Мої матроси палять кораблі,
які вже вічність трухли на мілі.
Мости палили ми минулий рік.
Тому цей раз обійдемось без сцен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301769
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Далеко нам жити...
в чужому житті на високім поверсі,
де золото плавлене ллється у дощ,
ці опади нам у долоні летять.
Я твій птах.
Без одного крила з літаками додолу піду,
без пір'їн у хвості на ліси,
на моря вітром падаю
і розбиваюся, наче об скелі.
Й неблизько лунає малий агрегатний світ,
нам далеко і довго ще жити у ньому,
аж доки народимось, друже, востаннє,
десь там потребують енергії наші тіла,
урану, легені мої нагріваються,
й там ми не знаємо хто з нас існує, хто - ні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301653
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2011
куранты бьют
провозглашая наше раставание
глаза транслируют пустой канал души
мне больно отличать твое молчание
от остальных сигналов тишины...
2003г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276619
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 20.12.2011
жінка, проходячи повз,
шурхотіла своїм червоним платтям,
я ж сидів у човні,
а навколо були лише хвилі та вітер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301270
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
будь-яка цензура руйнує поезію,
залишаючи уламки від того,
що колись було чиїмсь витвором
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301276
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Змерзлими руками
не зробиш багато
рукавиці—в шафі
серце—на полиці
теплий шарф
чекає листопаду
помаранчеві спогади
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301136
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011
у плеєрі чужа самотність
довгим коридором рядків
годинникова монотонність
і тихе мерехтіння ліхтарів
проходить дощ як день за днем
вночі чекати одиноко
минуле провіряючи вогнем
пісні написані для кого
а творчість що на смак води
від сирості ржавіють струни
як окривавлені бинти
і в голові думки отруйні
ще не написане залишити на завтра
недоїдком покласти в холодильник сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227388
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 20.12.2011
чи для потіхи
чи лихо манить
тихо
слони ідуть у море
вулканічне жерло хворе
горло
кашель довго...
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286558
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 20.12.2011
вогні міста
фейєрверк
у небі пекло
пристань
туманний спокій
сльози стоки
на ребер рядки
ніж
кровоточить вірш
без болю
вперше голі
почуття
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232417
дата надходження 01.01.2011
дата закладки 20.12.2011
П'ю каву, і мовчки уявляю,
Що склянка - це вуста твої м'які
Цілують мої губи полум'яно...
Й солодко-гіркий присмак в язиці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54276
дата надходження 11.01.2008
дата закладки 19.12.2011
Їду з глузду, немов
...........................вкусив шершень.
Закохалась,
................вмільйонне,
................................як вперше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54504
дата надходження 13.01.2008
дата закладки 19.12.2011
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
И однажды густая, горячая кровь на кресте запеклась,
перестала сочиться с обложек евангелий.
Ну, а мы — ничего.
Окопались,
лицом не ударивши в грязь.
Правда, фланг потрепали нам чёрные ангелы.
Равно гибнут от снайперских пуль
и солдатики, и офицеры,
защищая эдемы свои и содомы.
Вас прислали сюда посмотреть, каково нам живётся без веры?
Передайте ему —
вспоминаем его мы.
С поднебесья на бруствер пикируя с тихим жужжанием,
носят чёрные ангелы чёрные вести.
Что есть, в сущности, жизнь —
примитивный обряд умирания
под бравурные марши
о долге и чести.
К рукопашным боям,
сколь же дерзким, и столь безутешно-напрасным,
мы не раз прибегали, сдавая селенья.
Вас прислали сюда посмотреть, каково поддаваться соблазнам?
Передайте ему от мирян сожаленья.
Города оставляя,
мы пятимся медленно к южным широтам
под ковровой бомбёжкой небесного войска.
Норовит огрызаться ещё поредевшая наша пехота,
или просто пытается гибнуть геройски.
Эти чёрные ангелы рыщут везде —
по дворцам, по сараям,
не гнушаясь церквей, бакалей и уборной.
Вас прислали сюда, посмотреть, как безбожно мы здесь умираем?
Передайте ему —
умираем покорно!
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297324
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Вот не знать бы из них никого
Ни себя,
Ни тебя,
Ни его
И прожить бы в слепой тишине
Даже вечность...
Но я вынужден знать...
Говорить..
Понимать...
Чтобы просто не стать
Сумасшедшим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252931
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 17.12.2011
Багаття в лісі,
Цяточки над ним,
Тихенько вечір літній завмирає…
Зоря вечірня – небокрай палає
І цвіркуни пісенний ткуть килим.
І се життя,
І в нім вогонь багаття,
І вірші, і вина ковток,
І хащів лісових латаття –
Все літерний життя квиток.
То ж не барись,
Тримай його міцніше,
Вдивляйся в очі вогнища ясні,
Бо се мине, бо потім десь, пізніше,
Як милий спомин будуть ці вогні.
І десь на одрі,
Вилетівши з тіла,
Душа майне у ті свої краї,
Де зірка мерехтіла мила,
Де в літі залягли гаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300546
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Купила старість кущ малини,
щоб влітку внуків пригощать,
несла тремтячими руками,
хоч не втустити б, не зламать.
Щоб кожен прутик вкрився цвітом,
пилком привабив бджілочки,
і загорілися б рубіном
великі, стиглі ягідки.
Везла додому кущ малини
самотня старість іздаля,
щоб смак гостинця літаднини
запам"ятало внученя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300494
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2011
"...я відчуваю цю тривогу
буквально з останньої зустрічі
це схоже на неналаштовану скрипку..."
(Асоціальний Невротик)
***
пряні випари міста і очі навскіс,
мій ескіз поглинає знебарвлені фарби.
замість скарбу прикметники через дефіс
або ж спалений лист...
замість скарбу.
і тривога на шиї малює рубці,
олівці надто гострі й відверті.
я ж малюю ТЕБЕ на дірявій руці
і складаю із подихів смерті...
я схожа на відповідь, обійнявшись із знаком питання,
причаївшись на краєчку хворих фантазій.
Навіщо... ти завжди вигукуєш своє "навіщо?"
і тоді я мушу бути чимось схожим на відповідь,
і тоді я перетворююсь на холодну й слизьку тривогу.
чи знав ти ким я стану в момент твого сну?
Боже, ми тут блукаєм, затуливши очі долонями,
прикидаємся мільйонами відповідей ще не зачувши питання,
тягнемся до сонця своїми восковими тілами
і не бачим як вночі дивне проміння цілує холодні шибки.
я наче хибне припущення,
перекреслене червоним чорнилом,
відколи створила тебе,-
перестала звучати.
в ґрати зв'язались усі мої струни і рани,
може й зарано молитись собі припинила,
може зарано розтануло воскове тіло...
що ж ти малюєш, коли вимовляєш "хотіла"?
(посміла)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299351
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Вона марила небом, думала сонця промінням
Мрії схожі були на ті білі пухнасті хмаринки
Уночі був друг місяць, а днями гуляла із тінню
Хто ж вона? звідки очі що сиплять іскринки?
Вона дихала вітром, і плакала тільки росою
Заплітала зірки в своє світле й в,юнке волосся
Неймовірно складна та здавалась такою простою
Хто ж вона? і чому у думках моїх й досі?
Вона близько настільки, що справді хотілось торкнутись
Обійняти, зігріти, хоч то і обпалить душу
Заховати і вкрасти, у серце своє замкнути
Хто ж вона? І чому ж так мріяти змушує
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289400
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 13.12.2011
Поети живуть без шкіри,
Їм кожен дотик - до серця,
Їм кожен погляд - у душу,
А ті, що не зрозуміли,
На рани їх трусять перцем
Із усмішкою, байдуже.
Поети житимуть вічно,
Плестимуть вічно сонети,
Розбиті серденька, ніжно
Складатимуть у букети.
Щоранку день народження,
Ввечері поминки щастя,
Здається життя порожнім,
Сил би знайти, щоб не впасти.
Для того на світі мерзне
Знекровлене наше тіло,
Щоб вирване з нього серце
У людях лід розтопило!
19.01.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167068
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 13.12.2011
Я долонею вогнику свічки торкнуся - пече
Ледь помітно лоскоче долоню мою вогонь
І поправлю волосся, що впало тобі на плече
З поцілунків почну захоплення тіла твого
Вкушу шию ледь-ледь, язик полоскоче за вушком
Відчую тремтіння, мов вітру літнього подих
Поцілунками вкрию навколо грудей я смужку
Ти будеш боротись з бажанням своїм на подив
Загляне у вікно твоє знов безсоромний місяць
Спокуса подвоїться мабуть при його світлі
І на тілі не лишиться без поцілунку місця
Ще секунда й моя ти, вже починаю відлік
Видих-вдих, затремтиш, твої нігті ввіп,ються в спину
Руки в волоссі моєму шукають рятунок
Взяла у полон, і війну цю ніщо вже не спинить
Кохайся Сонце, я виставлю зранку рахунок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266323
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 12.12.2011
Теплим вітром... торкаючись вуст
Мов пір'їнка лоскочучи шию
Ніжно... ніжно... немов на яву
Я до тебе торкнуся у мріях
Ясним місяцем серед ночі
Крізь хмарини усі і тумани
Я тобі подивлюся в очі
І світанком вітатимусь рано
Шоколадом гарячим в чашці
Поцілую... зігрію, розбещу
Ти мій гріх... і спокуса найтяжча
Не стрічав я гарніших тебе ще
Мрії всі заплелись у рядки
Руки мене не слухають... пишуть...
Без табу - на листок всі думки
Все одно всі про тебе лише
Крізь твій подих запахом квітів
Проберусь у твою я свідомість
Стану самим щасливим на світі
Якщо ти посміхнешся натомість
І мов перша краплина дощу
У волоссі твоїм заблукаю
Погляд злОвлю і не відпущу
З мрій своїх... заборонено... каюсь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264477
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 12.12.2011
Вчора Вітер з Дощем відгули холостяцьку вечірку
Кілька зламаних крон, кілька хат без дахів от і все
А сьогодні весілля у Вітру і Сонця - їм гірко
Дощ туди не просили... хай доля десь далі несе
І понесло його, закрутило гуляку, під хмари
Але ж сумно самому і вітру шукаючи знов
Він пішов до людей... тихий Дощ не знайшовши пари
По краплинці краплинка постукав у твоє вікно
Ти лежала сумна... лише ковдра тебе розуміла
І вона не питала чому у очах так блистить
Дощ заглядав у очі твої.. прекрасні... несміло
Зачарований був він від того, що плакала ти
Задзвеніло вікно, дощ туди тарабанив сильніше
Не від вітру... ні... це душа так його затремтіла
Закохався в Сльозу... він ніколи не бачив раніше...
Кришталеву красу... бездоганну душею й тілом...
Тепла ковдра і тиша... навіщо?..відкриєш вікно ти...
В обіймах з Дощем своє довге розпустиш волосся
Плаче дощ... плачеш ти... не було уже добре давно так
Дощ і Сльози злились... в насолоді не баченій досі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264434
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 12.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2011
* * *
Закотився
в ринви
Тихий
Сміх
Дощу.
А викотились
Сумні
потоки
Сліз.
* * *
Дощ поєднав
Небо і землю.
Довгі й прозорі
Його нитки
Швидко змотались
В срібні клубки
Калюж…
* * *
Із сірої хмари
На темний асфальт
Виплеснулась дощем
Душа
Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299492
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Пригублю
ніч,
Захмелію,
Теплим подихом
Відігрію
Закутий
на зимовій шибці
Сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299497
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2011
Тихими кроками
Втратами спокою
В серце глибоко так
Йшла любов
І зрадами вчила
Стріляла очима
Зарадити б чимось
Скоріше бо
Я стану вже тінню
Під серця тремтіння
І сльози не змінять
Те що в душі
Першими, п,ятими
Втретє розп,ятими
Фразами я тими
Лив у вірші
Крики й емоції
В дивній пропорції
Вийшли у соціум
Пізно уже
Соплями, сльозами
Комусь погрозами
Із неба грозами
В серці пожеж
Вже не згасити
І як не проси ти
Просіє крізь сито
Всіх почуття
Любов не сховати
Любов того варта
Любов не слова...
То і є життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255391
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 11.12.2011
Шепіт твоїх вуст розкаже про ту любов
Обійми якої розплавлять усе моє тіло
Кожен рух язичка - це наче початок розмови
Обводиш навколо раз і все в мені затремтіло
Лизнеш... чи надкусиш ледь... чи просто губами стиснЕш
А я збожеволію.... вже в непідвласному стані
Доїж і допий вже мене... я твій без останку і меж
А потім ковтни... поцілунок зробивши останній
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248740
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 11.12.2011
Я тобі розказував казку
Аж мурашки ішли по тілу
Ти спинити мене хотіла
Ти просила мене будь ласка
Та так губи твої тремтіли
Що йшли далі мої солдати
Мої пальці в твоє волосся
І твоє ледь-ледь чутне "Досить"
Їм про відступ наказ віддати
Нам на щастя не спромоглося
І дав хід я своїй артилерії
Дотик вуст, язики в полоні
Кров гаряча і вмить холоне
Б,ється струмом у всіх артеріях
І в пітьмі поле бою тоне
Далі пальці - моя піхота
Вздовж по шиї спустились ніжно
Їм відкривсь краєвид дивовижний
І вони захопилися потай
Хоч чекав їх ще шлях не ближній
Та в підмогу спустились вуста
Пальці ж в наступ пішли із тилу
І ти в пастку їх упустила
І їм дуже сподобалось там
І де тільки бралися сили
Та ти знала планую що я
Мої пальці були ж в полоні
І взяла ти в ніжні долоні
Мою саму таємну зброю
Королевою стала у лоні
І почнуться одразу у нас
Ліжково-бойові дії
Я тобою оволодію
Буду брати в полон не раз
Ти ж найкраща і що тут вдієш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215581
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 10.12.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195999 - просто проримував гарну прозу
У сонні вікна тихо лупить дощ
По склу течуть цівки червоні крові
Ні, вени цілі! Ну то що ж це, що ж?
І мозок чом напружений до болі
В кімнаті знову пахне свіжа кава
Свічки лавандові і запах гріху
А запах твого сім,я так цікаво
Все змішує закоханим на втіху
Ти знаєш де душі оголений куток
І як мені не дихати тобою
Як втриматись, повітря ти ковток
Який бере мене в полон без бою
Зізнайся що очах твоїх таке?
Чому блакить їх схожа на безодню
І почуття сентиментальності тяжке
Мене вже не стосується сьогодні
Хитаю головою... Ні! Я проти!
Ти чоловік! Ти моїм тілом граєш
В твоє волосся утікаю потай...
Лише воно на мить мене звільняє
І вже немає правил, не болить
Те почуття незайманої ночі
Що цнота? Вже не жаль, залиш...
І моє місто снів дощу вже хоче
Дощу з душі, дощу з твоєї суті
Намокнути б від зливи твоїх слів
Може спини... спини мою розкутість
Прийми від неба світанкового послів...
А якщо ні, то мою темряву кохай
Кохай мої думки, кохай шалено
Лише у сни свої ти не впускай...
Бо звідти вже не випустиш ти мене
Я чорним шовком тебе заплету
Порву і з,їм, і навіть не спитаю
Ти на колінах плазуєш по мосту
Що у мій світ веде, я точно знаю
Мости над Сеною, і до Вавилона
Тобі відкриті, все що є для тебе
Тобі відкритий космос мого лона
І я чекаю тебе в храмі неба
І кожен має власне божевілля
П,єш чорну каву – горло обпікаєш
Кава як жінка, їй не бути ціллю
І якщо швидко ти її ковтаєш
То обпечешся, обережним будь
Але й повільно – теж не забувай
Схолоне пристрасті вся суть
І стануть зайвими усі слова
Все не заснеш? Та спи вже, спи
Це лиш містичний розсип карт
На ранок ніч цю вкриє пил
Ти й сам повіриш - це все жарт
Я буду знов неначе баронесса
І буду знов робити з тебе чоловіка
А так ти мрія, мабуть мрія це все
Але чому я хочу мріяти довіку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196391
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 10.12.2011
Я божеволію…як же бути?
Я обскубла собі два крила
І де узяти собі спокути?
Як жити так, як раніш жила?
І роздирають мій змучений мозок
Думки кинджалами каяття
Мій розум, о, мій дитячий розум
Залишив мя на усе життя
Стікають два мовчазних ручАї
З моїх, ніби коні гнідих очей.
О, Совісте, ти мене прощаєш?
Торкнувся сон до холодних плечей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227845
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 10.12.2011
Всё также как в сказке было
С рождения, с самых пелёнок
Толпа его не любила
Для всех он был гадкий утёнок
И он любил только тебя
А ты проходила мимо
Страдал и мечтал он любя
Что тоже станет любимым
Старался всегда он быть рядом
Но будто бы сглазил кто-то
Ему говорила «Не надо,
Я птица другого полёта»
А он подрастал и ждал
Подумав, что всё напрасно
С другою гнездо создал
И лебедем стал прекрасным
Но как-то в обычный день
Его повстречала ты
Он лучше других лебедЕй
Он стал неземной красоты
Тебя он всё также любил
Но был над собой не властен
В гнезде его птенчик был
Смешной малыш, его счастье
Метался меж двух огней
Делил себя наполовину
Мечтал о тебе, спал с ней
Она подарила сына…
Куда смотрели глаза
И сердце не подсказало
А сколько ночей в слезах
Не тот же он был… казалось
Сейчас без него не жить
Дороже воды и хлеба
И пусть он с тобой сбежит
На встречу земли и неба
Но рваться будет обратно
Как сын растёт видеть надо
Тебе это тоже понятно
Решила – не быть вам рядом
Решила не бередить
Не резать былые раны
Не стоит искать-находить
Героев из киноэкрана
Ведь жизнь доказала уже
Посредством любви и боли
Не важно, какой сюжет
Не важно, какие роли
Вокруг миллионы других
Кто проще, а кто покруче…
И надо поймать тот миг
Когда будет рядом лучший
Не тот, кто лучше одет…
Не тот, кто весь из себя
А тот, кто всегда и везде
Любить будет только тебя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194756
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 10.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2011
Сладкий сон мне снова снится
Я – снежинка на ресницах
Глаз твоих… Тихонько таю…
Заглянуть в глаза мечтаю
Капелькой по нежной коже
Я к губам сбежать и может…
Прикоснусь я к ним поближе…
Может, капельку ты слижешь…
Я внутри!!! Ну всё… Пока…
Спрячешь кончик языка…
Гаснет свет… Меня глотают…
Больше нет? Но я мечтаю!
Сладкий сон мой повторится!
Вновь снежинкой на ресницы
Я спущусь опять с небес…
Загляну в глаза тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188888
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 09.12.2011
Ми читали книги лишень ті,
що пишуть самі себе,
і в перервах між безкінечними рядками
у незліченні миті
викурювали тисячі важливих паперів,
щоб знищити пил,
який скидали нічні метелики
з крил на ліхтар, старий,
немов світ, де немає ні часу, ні можливостей.
А коли світло згасало
в пам'яті лишався один вислів,
твердий і впевнений:
"у травні не буває злих".
Відтоді й минуле переставало існувати,
машини часу заміняли ліфти.
Ними часто подорожували
вниз головою ті,
хто погано малює,
інколи й ті, хто робить те добре,
хто відвідував образотворчі гуртки,
де вчився тримати зброю в руках -
вони дійсно малювали круто,
але всі їх витвори були маячнею,
відтворюваною іншими
мільйони разів і значно раніше.
Минуло багато років,
щезло, згоріло, розклалося
й висохло, наче ріки повні чужої крові,
щоки сяяли яскр́авіше,
сліз ставало дедалі більше,
серця охолоджувалися в солоній повені.
Наші телефони повідкидали
свої спіральні хвости,
зменшилися, схудли,
відтепер уміщувалися в долоні,
вони еволюціонували,
змінивши циферблат
на нецікаве об'ємне кіно,
яким пропонували гратися.
Відтоді нам постійно було сумно
й за кухлями жовтих напоїв
читали ми книги, що пишуть самі себе,
дивились їм в очі,
гортаючи сторінки забували,
що "у травні не буває злих",
не те щоб погана пам'ять,
а просто ніхто того вислову не розумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298670
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2011
Я відчуваю, як росте трава,
Як в хмарах дощ збирається по краплях,
Як продирається крізь віття вітер
І закипають світанкові зорі…
Крізь мене в небо проростають квіти,
Крізь мене в землю входить блискавиця,
Мов тихий стогін, на мою могилу
Сідає листя – чорне і червоне, –
А наді мною іржавіє хмара,
В пробитім серці іржавіє спогад,
І те моє невимовлене слово –
Останнє слово – іржавіє в горлі.
Я вже давно не відчуваю болю,
Я вже давно не відчуваю суму,
Мої зелені очі в чистім полі
Розбились на малесенькі краплини…
Від них не залишилося і сліду,
Бо висушило їх пекуче сонце –
Сховалась вічність у моїх зіницях,
Я відтепер закований у морок,
Я відтепер похований у тишу,
І тільки душу,
Мою незгаслу душу
Понесли в світ осінній
журавлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298602
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Если бы люди говорили то,что думают,а думали бы так,как чувствуют,то самым широко распространенным объявлением в газетах было бы,наверное,нечто вроде этого:
Ищется ангел-хранитель.
С большим опытом работы или без него совсем - неважно. Было бы желание.
Особые требования не предъявляются. Не особые тоже.
Просьба - помочь сознанию в капитальном ремонте внутреннего мира.
Желательно иметь с собой необходимые строительные материалы, так как многие из них очень трудно достать, а именно:
- надежду для постройки фундамента;
- веру для возведения стен;
- понимание для застекления окон;
- интерес - в качестве связи с окружающим и окружающими;
- радость - краски в ассортименте;
- дружбу и любовь - в качестве отопительной системы.
Также для работы понадобятся следующие инструменты:
- терпение;
- тишина;
- нежность;
- настойчивость.
Режим работы обсуждается на месте.
В качестве вознаграждения - бесконечная благодарность и преданность.
Адрес и телефон не указываю. Захочет - и так придет.
...а маленький ссутуленный и сморщенный старичок по имени Время посмотрит на такое объявление и скажет: "Ну блин, дожили... Объявления дают... А ведь каждому в судьбе предначертан ангел-хранитель, и даже не один... На незнакомых надеются больше, чем на близких... Нет, точно в следующем году наступит конец света, раз такое..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245592
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2011
Людського життя криниця.
Сонце в ній світить сміхом,
Місяць стікає плачем,
Зорі дзвенять піснями,
Вітер гуде, мов стогін…
Людського життя криниця.
В’ють в ній cтрімкі джерела
Радості і печалі,
Спокою і тривоги,
Ненависті і любові…
Людського життя криниця.
П’ю я свою самотність,
П’ю я свої печалі,
П’ю я свої турботи
Й не можу напитись
щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298353
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Сквозь горящие свечи
Сияли глаза
И ресницы касались пламени,
Переполненные добра,
Их глаза были родней знамени.
Теплый воск опускался
вокруг вечерело,
В небе звезды угасли
И свеча догорела,
Словно кончик ресницы
утратил слезу,
взгляд куда-то уходит...
Я, наверное, Вас люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229484
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 06.12.2011
...Нахально впитывая пиксели
смотрел в красивые глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279257
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 06.12.2011
Фудзияма счастья -
Две пунцовые вершины
Я губами покоряю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298111
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Я купил свой билет на маршрут до седьмого неба
Завернув все мечты в авоську собрался в путь
Все мечтают о нём, но никто как известно не был
Я пошёл спотыкаясь и падая, ну и пусть
Иногда улыбалась на все тридцать два удача
И везло, и на нет сводились мои ошибки
Но как только я верил, что всё так и будет дальше
Терялась удача в песок утопая зыбкий
Такова наша жизнь - то взлетаем, а то провалы
Но не падают те, кто делает вид что в пути
Вера в "ПОФИГ" давно всемирной религией стала
Мне не пофиг! хотя так гораздо трудней идти
Я надеюсь свой путь проложу своими руками
И не факт, что когда-то к небу седьмому дойду
Ну и пусть, не дойду тогда просто останусь с вами
Ночью жить в небесах, а дни как и раньше в бреду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237472
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 04.12.2011
часом мені здається що це не клуб поезії... що це клуб розбитих сердець... що це не сайт а ... сповідальня... саме так сповідальня для душ які заплутались у світі власних мрій, надій і сподівань... в двох третинах віршів які тут додані приховані такі емоції і почуття... в деяких віршах болю і переживань куди більше ніж слів і рим, рідко кому вдається вирватись звідси... це не клуб поезії - це лабіринт... Звідси йдуть... але дев,ять з десяти повертаються з новими ніками, з новими Образами - за новими почуттями. Окрема тема - фотоальбоми авторів - вже навіть йшлося щоб заборонити їх - лише одне фото кожному автору... але скільки натхнення дарують ті фотоальбоми - а ВАМ мабуть взагалі видалився б без фотоальбомів :D, є безліч користувачів які вважають, що фото необов,язкове - і це теж приваблює - розкрити секрет - хто ж по тоой бік екрану... я думаю більшість з тих хто прочитає це погодяться що за кількістю фліртів, відвертостей і емоцій, а то і пристрасті і божевілля такі гранди як Контакт і Однокашники "відпочивають" - ніде більше не можна заручитись такою підтримкою і таким розумінням як тут, в середовищі замріяних, загублених в світі емоцій, ніхто не зрозуміє так як може зрозуміти той хто пише... і не важливо що пише, вірші чи прозу, картини чи пісні - всі ми жертви творчості... з легкими ознаками графоманії... Ми хворі на Клуб Поезії... і я не знаю як хто а я лікуватись і не збираюсь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262282
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 03.12.2011
демо-варіант пісні прикладається вище
Запах кави порушив тишу
Вогник свічки запав у душу
Ти на мене глянула лише
Як цей погляд мене спокушує!
Уже то не хвилює нітрішки
Що на кухні ми і що пізно
Хай на кухні немає ліжка -
В мене є сто рецептів різних
ПРИСПІВ:
І на вушко простий рецепт
Я тихенько тобі прошепочу
Вдвох напишемо пісню "Про Це"
Замість приспіву слово "Хочу"
Поцілунок замінить куплет
Нігті в спину замінять назву
Є лиш в тебе і в мене білет
На кіно "Не зупинять нас вже!"
Долі падають всі тарілки
Долі падають биті чашки
Кожен дотик твоєї руки
Каже те, як спинитися тяжко
І обличчям до підвіконня
Наче кішка вигнула спинку
І невпинно сусіди сонні
Нам з тобою застукали в стінку
ПРИСПІВ:
Це на вушко простий рецепт
Я тихенько тобі так шепочу
Вдвох ми пишемо пісню "Про Це"
Замість приспіву слово "Хочу"
Поцілунок замінить куплет
Нігті в спину замінять назву
Є лиш в тебе і в мене білет
На кіно "Не зупинять нас вже!"
Задзвенять так ритмічно ложки
Що вже спали в старій шухляді
Це тебе підсадив я трошки
Аби знов дарувати радість
Закохаюсь у тебе по вуха
Хоч на то і не маю права
Та сьогодні я твій шеф-кухар
Ти ж - моя улюблена страва
ПРИСПІВ:
І на вушко простий рецепт
Я тихенько тобі прошепочу
Вдвох напишемо пісню "Про Це"
Замість приспіву слово "Хочу"
Поцілунок замінить куплет
Нігті в спину замінять назву
Є лиш в тебе і в мене білет
На кіно "Не зупинять нас вже!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263481
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 03.12.2011
…..ти показав мені як народжується любов, і як вона розбивається об холодний лід…..ти показав як з’являються почуття, але так і не сказав як від них втікти…ти показав мені щастя і забрав його в мене…ти відкрив мені очі і назавжди лишив мене сліпою…ти зумів подарувати радість, але вона зникла разом з тобою…ти подарував мені насолоду, але я цього більш ніколи не відчую…ти дав можливість кохати, але не дав відчути себе коханою…. Тепер скажи ти дарунок долі, чи прокляття???? Посвячується…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231825
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 02.12.2011
Мої вірші потрібні лиш мені
Собі пишу.. сама собі читаю..
Сама з собою крізь безсонні дні..
Сторінки пам'яті туди-сюди гортаю...
На дотик душу пробую свою..
Минуле в сьогодення повертаю..
Застигла між хвилинами.. в раю..
Чи в пеклі.. я й сама тепер не знаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294428
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 02.12.2011
Заплуталась любов у твоїх віях
Така маленька, що ти й не помітив
І очі карі що тепер лиш в мріях
Чиїмсь теплом, мабуть, давно зігріті
Заплуталась душа в твоєму серці
Пригрілася тихенько біля нього.
І якби не хотілося.. відверто..
Промовити люблю - та не до цього!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244961
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 02.12.2011
Вимкни дощ..і вимкни світло..
Наші тіла трохи ближче,
Вниз потекло повидло..
Наших хвилин трішки більше,
Руки спускаються нижче,
Пальці торкаються шкіри.
Знову ховаються тіні,
Тісно і парко в кімнаті;
Переді мною в тремтінні
Ніч на колінах у шматті.
Стрілка тікає невпинно,
Знову так мало часу..
Дай мені ще хвилину!
Ну і ще трошки анфасу!
З пристрастю нігті в спину..
І між губами губи..
Ти в мені без упину,
А тоді вперто і грубо..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297147
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 02.12.2011
Дымом развеена занавесь – голые стёкла,
На подоконнике что-то цветущее, но без названья,
Красное, серое… - мне не понять, я не вижу,
Птицей войдёт через форточку ветер, стеная.
Холодом в ноги ударит, не свалит – ты спишь уже,
Ноет сквозняк и гудит в твоей убранной хижине.
Он извращенец, плевать, что февраль сгинул только вчера,
Всё специально пытается снять покрывало с тебя,
Гладит рукой изо льда твои волосы-шелк,
И разбивает часы, превращая минуты в песок…
Тень ото сна отошла, тебе страшно теперь,
Ветер маньяк, в этом городе ветер, как зверь,
Слишком он слаб, чтоб сорвать твой ночной сарафан,
Слишком силён, чтобы вновь целовать тонкий стан.
Только проник под одежду, бессилен погиб,
Только с тобою не груб, хоть насилует лик.
Пьяный от запаха тела врезается в стены:
Украдёт аромат через кожу и тонкие вены.
Закроется форточка… воздух разгневанный горем
Пойдет убивать моряков о скалы над морем,
Сбивать самолёты, рвать крыши, ломая деревья,
Устанет однажды, остынет и станет тенью.
И утром весенним, наверно, за всё извинится,
Украденный запах заменит живыми цветами,
И больше тревожить не станет – пусть тебе спится,
Он любит тебя, наделяя хорошими снами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244165
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.12.2011
Всі дивилися на тебе і розуміли -
ти найкращий пілот,
адже треба високо підіймати голову,
аби бачити твої мертві вузли.
Так само мертві, як і наші серця,
закидані шматками старого заліза гвинтів
у кутах твоєї технокімнати,
розтрощених крилами літака.
Ти не помічав як б'єш вікна
й не бачив як ванна сусіда
відтепер висіла на вулиці
десь між чотирнадцятим і першим
залізобетонними поверхами,
й зрозуміло - сусід саме приймав душ...
Він часто кричав тобі, що ти підaр,
але голос його рубався на паштет
в середині важких турбін,
лунав з них же тисячами відповідей
схожого образливого характеру.
Від того і так мокрий чоловік пітнів,
ковтаючи слину думав, що вдавиться і помре,
але тільки вкотре ссяв собі під ноги,
створюючи штучну жовту осінь у воді:
рідина тьмяніла й опадала,
з нею - блискуча ванна під струменями холодного вітру,
зламані труби ревіли, а може то твій літак?
Хтось написав "підаp" у тебе на дверях.
Так, ти не любив жінок,
проте не плекав і чоловіків.
Подейкували - у тебе металеве серце,
насправді ж - тільки очі й нігті на ногах.
Ти літак.
Твоє серце все ж іноді дзвенить,
а хтозна - то ключі у мене в кишені...
Останній раз ми бачилися півроку тому,
коли ти іменував свій новий витвір
"Обличчям молодого троля".
З його "усмішки" мали падати руйнівні бомби,
та тебе посадили у в'язницю
через те, що ти вкрав у якогось діда шурупи й ціпок.
(Навіщо тобі був ціпок?)
Коли вийдеш на волю -
заспівай мені блатних про літаки,
позаяк кращого пілота годі й шукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296892
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 01.12.2011
Рятуй себе, маленький горобець,
З машин твій ліс,
З важких підйомних кранів шия,
Співає не твій голос, а сирена,
Чекаючи мастила для болтів.
Замерзнуть звуки, де гудить реактор,
Застигне в радіаторі вода
І неприємна стане та,
А ти кружляй, нехай скрипіли крила,
І туга, як пружина задавила,
Тепер ти мертвий механічний горобець…
А пташенят, так, так – горобенят,
Жує тепер колишній м’ясокомбінат,
Такий як ти, із ржавого металу,
Запам’ятай той день, коли тебе не стало.
Коли ліхтар твоїх очей розбився
На скельця, розчинивши світло,
Земля так тяжко поглинає нас,
І так вагітна…
Тепер вже штучна та бездітна,
Бо діти лиш лишились хробаки,
Що теж помруть від праць залізної руки.
На колінвалі під ногами,
З колись живими дітлахами,
Завиє п’ятиногий пес,
На довгий поштовх із АЕС
І стихне за уламками зі сталі,
І відлетить у дальні далі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251748
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 01.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
ЗОМБI ( МЕРТВІ)
Ще одна зів'яла дитяча душа,
Дитинку відносять - мертва вона.
Повільно,
Сумно,
Приходить тиша...
Хто вони?
Ми не помилились...
Ти ж бачиш що це не я,
І це навіть не моя сім'я
В твоєму серці іде війна
З танками і бомбами - це вона
З бомбами, зброєю йде війна
В твоєму серці.
Чуєш? Плаче країна...
Зомбі, зомбі, зомбі йдуть
Вони вже поруч, вони вже тут
В твоєму серці, у сні, у сні...
Це зомбі, зомбі, зомбі...
Серце матері пошматоване навік
Вбита горем, зрозумій чоловік
І нехай наступила вже тиша,
Та ще не закінчилася ця війна,
В твоєму серці іде вона
З танками і бомбами - це війна
З бомбами, зброєю - це вона
В твоєму серці,
В твоєму серці помирає країна
Зомбі, зомбі, зомбі
йдуть,
Вони вже поруч, вони вже тут
В твоєму серці, у сні, у сні...
Це зомбі, зомбі, зомбі...
Не порушуй в своєму серці тишину
Не згадуй події 1916 року
Зомбі, зомбі, зомбі йдуть
Вони вже поруч, вони вже тут
В твоєму серці, у сні, у сні...
Це зомбі, зомбі, зомбі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296227
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
вогонь догорає.
останні миті найцінніші.
іскри прощаються з небом.
полум'яні язики востаннє
цілують вітер.
диму вже майже немає,
тільки п'янкий запах попелу
тікає в небайдужі душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296203
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Тихіше! Чуєш? Доля кличе нас
Повстати із руїн священної держави
Не дати, щоб вогонь сердець загас
Та встановити свій порядок, правий.
Штандартом стати для народних мас
Почати за ідею бій кривавий
Усіми силами наблизити той час
Коли скінчаться толерантні їх забави
Без сліз, без жалю, болі, без гримас -
Всім жертвувать заради роду слави.
Щоденно та уперто, повсякчас
Готовим бути всі покинуть справи
Як тільки зазвучить народу глас -
Поповнити бійців за расу лави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295452
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Вам ще не набридло сидіти у норах?!
І їсти недоїдки з барських столів?
Ще трішки й змарніє в коморах весь порох
Це ваше МОВЧАННЯ кує королів!
Це ваше ТЕРПІННЯ дає їм можливість
Вважати що їм тут дозволено все!
І тільки ваш СТРАХ їх годує сміливість!
І виключно ЛІНЬ вам злиденність несе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295314
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 26.11.2011
а від тебе ніхто і не вимагає багато
просто вчи економіку, затикай ніс у тролейбусі
восени збирай листя,
в грудні починай ловити язиком сніг
хіба казали що це буде просто?
тикайся носом з кутка в куток
з людини в людини на пішоходному переході
впевнена ти знайдеш того хто оцінить
красу вибитого вікна і плісняви на стіні
без технічних умов і гостів
не вистачає твоїх пальців поміж моїх.
я вийшла на вулицю
пробити мінусовим повітрям голову
п"ятнадцять нижче нуля -
пощастило-не пощастило
хлопчик в ісландській шапці
махає мені з вікна тролейбусу
а ні, він просто витирає скло
коти гризуть мої пальці,
степові пташки видирають
пір"їнки з куртки, гілки з судин
світе, я віддам тобі всю себе без залишку
тільки дай ще трошки інтернету безлімітного
і бананів в супермаркеті чимдешевших.
Головне тут любити,
маньяків за деревами, під дверима,
політиків, вчительок, всю ці невичерпну хуєту
тоді по закінченню
прийдуть три повільних черепахи
з дивовижними прозорими очима
і відкриють суперважливі істини
архітектоніки космосу і справедливості
головне вміти чекати
головне вірити
а поки дивись
як сніг розлітається під фіолетовим ліхтарем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295578
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 26.11.2011
падай в брудну ванну
карпова луска чіплятиметься до п"яток
чуже волосся тремтячими зніматимеш зі щік
дряпатимеш свої стегна
намагаючись змити
бруд і гріхи всіх тих
хто мокнув тут плавав
виймав мило з очей
втомився
втонув
швидко швидко кліпаєш
на стелі чорні цяточки
починають рухатися
як зграя збожеволілих птахів
які кричать своїми кривими дзьобами
і стукають в стелю
аж так що штукатурка падає
в сірі очі
і набитий піною ротик
на обличчя
з п"ятнадцятьма відтінками синього
цвітаста гола дівчинка
дівчина-йогурт
як добре
що ти нарешті миєшся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294321
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 26.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2011
Пусто в глазках детских,
Невеселый жизни лучик
Угасает, пальцы жгут невидимые иглы.
Грустно. Боль людей советских
Не тревожить лучше,
Превращая в геополитические игры.
В чахлой лихорадке неживыми обнаружить
Своих деток, куклами, застывшими в кровати,
И, не в силах рот разжать, мычать звериным мыком…
Вряд ли может искренне встревожить этот ужас
Тех, чьи детки лижут кокс с капота Мазератти,
И едят ризотто с фуа-гра и базиликом:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295995
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
тепер я можу розказати про море в дощ.
сьогодні я побачила його з іншої, кращої сторони. можна сказати з величнішої, Лордової, в сенсі Бога..Море з нами.
стоючи в ньому, відчувалися удари теплих хвиль. не знаю чи воно було теплої температури чи теплої енергетики, але то було так..приємно і віддано..,наче воно хотіло розповісти всі слова, що в нього кидали.
дощ.. надає йому іншої суті. він independent. він не питає дозволу впасти, лише падає. він зупиняє літаки. зупиняє вогонь. змиває сліди.
..в певний момент свого життя, коли вже треба буде з нього йти, я би хотіла віддатись морю в дощ, в гарній чорній сукні..боса..,я би перетворилась в нештучне море..
..море..воно складається з всього.., дощ йому приносить дуже багато кілометрів інформації зі всьоого світу..всі слова, що були кинуті в море, дорогі прикраси.., сльози.., пісок.., кораблі.. Атлантида..все це бере участь в процесі.., бо всі води міняються інформацією.
а дощ..дощ один, завжди один. в нього є люди, предмети.., котрі його люблять, кохають..та в нього немає рідних і тих, котрих він би кохав.. він сам.., але я не знаю чи йому важко з тим..мабуть ні. все що його болить, він виливає в інші води і бере собі трохи хороших емоцій від них. вони обмінюються гігабайтами емоцій доти, доки ця інформація не зникне..та насправді..насправді вона не зникає, лише перескладується в іншу конструкцію атомів.., заломлюється разом зі світлом, випаровується разом з парою, заморожується з кристалами льоду, міняє форму, але живе вічно..реінкарнація інформації зі збереженням памяті всіх віків, від народження світу.
між нами дощ..
лише дощ допомагає нам стати частиною моря, океану, а відтак всесвіту, лише уяви, ми беремо участь у світовому обміні..реінкарнації, але зі збереженням памяті. уяви, ми на одному рівні з інформацією про правдивий початок світу, про енергію Бога, паралельних світів, обєктивною правдою..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291708
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Я знайшов тебе в книжковій шафці,серед поличок,справа в куточку.Тонку тендітну брошурку.На обкладенці яскраво-червоні вуста,очі з буштиново- теплим світлом.Я взяв в руки книжечку і відчув дотик маленького пальчика-мізинчика.В мене ввійшов легкий вібруючий струм і в будиночку мого серця відкрилось вікно...В ньму світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168926
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 24.11.2011
Серебрянная паутинка прилипла к воздуху на заре.
И так же ко мне прилипла мечта о прошедшем дне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218422
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 24.11.2011
Когда прийдет пронзительный октябрь,
Когда багрянец листья разукрасит,
Войдет в меня тихонечко печаль,
Совьет гнездо на донышке души.
И душу изнутри сиреневым раскрасит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218421
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 24.11.2011
Я приходжу у світ,
Щоб сліди залишать за собою.
Чи сліди ті в багні?
Чи сліди мої-сходинки долі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164787
дата надходження 07.01.2010
дата закладки 24.11.2011
Милої усмішки світанок
Веселкою щастя
Що ще?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162806
дата надходження 25.12.2009
дата закладки 24.11.2011
Ніжно руки мої
Доторкаються оксамиту.
І здається що в полум"ї ми...
І вплітаючись в тісні обійми,
Ти цілуєш мене.
Ми уносимось разом у вирій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162477
дата надходження 22.12.2009
дата закладки 24.11.2011
Рубці на серці не зникають.
Ні мед,ні йод не допоможе.
Воно вже не тремтить,
І кров застигла,
По нім вже не струмить.
Вже серце камінь.
Лише німа сльоза,як серця пам"ять,
Той камінь пересердий точить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134941
дата надходження 24.06.2009
дата закладки 24.11.2011
Чумацьким шляхом сіль роз"їдає небо
Зза обрія блищить вже око жовте
Прокинулось і розпростертим крилам
Вже є що огорнуть й притиснути до серця
Зоря рождається і папороті квітка
Вже розцвіла - бо щастя в світі є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199708
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 24.11.2011
У сітцівці твоїх очей
Метушиться сполоханий зайчик
Він із сонця туди застрибнув
Та бентежить його очне дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202033
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 24.11.2011
сонце смажить пече
ключиці, шию, плече
око у власному соці
мову у власному голосі
дні у високосному році
мою змерзшу в твоїй руці
топ-топ-топають горобці
на третьому кроці
по воді
ісус думає
де його пес-поводир?
де його гамаюн-птах?
де одна з кишенькових дір?
одна з доленосних пір"їн?
на яких амстердамських дахах?
у яких забугорних фастфудах, кровеносних судинах, собачих снах?
ти, Ісус, губиш занадто багато
коли ідеш на прогулянку
по морях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295572
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
***
Якщо ж тобі
потрібен я
Навіщо ж
то мене переробляти
І клеїти
під свій манер.
*****
Лише не
знаю я
Чому такий
не лютий
Не ощетинився
не став
таким як всі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157345
дата надходження 23.11.2009
дата закладки 23.11.2011
сладкий, как кровь, и на вкус железный, -
мгновенный укол утраты ещё болезной
в самое дорогое, туда,
где тупо стучит по ребрам тоской о хозяйке глупая сердца слюда -
сладкий-пресладкий ужас
о том, что он сделает, если что-то пойдет не так, а гораздо хуже,
какая-то шалая лихость в зрачках,
наперебой искры и ветер в скачках,
и ледяная, стылая боль в глазной голубой глубине,
придвигающихся к нему, медленно, как во сне,
и тихо стучит по столу полупустая чашка,
снова тонко звенит браслет, белая пташка,
серебром охвативший запястье,
и можно спятить,
подушечки пальцев близко к щеке
делаются очень-очень горячими, как в нагретом солнцем песке,
над ключицей пульсирует, бьется венка,
в голове голоса стенкой идут на стенку,
стучит в висках расплавленное серебро,
микрокосм явно путает зло и добро,
и картина мира делается зыбкой, неверной,
буто кто-то сильный, коварный и очень скверный
зажег костер, в котором медленно плавятся эти двое,
и стремительно приходящая темнота никого не скроет,
а может это просто хрусталь налип на ресницы?
не знаю, Птица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244356
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 23.11.2011
Майдани наших доль,
Майдани наших мрій...
Втомились від неволь,
Чекаємо прозрінь.
Стежками одкровень
Не ходжено давно,
Темніє білий день,
Видніє прірви дно.
Помножені страхи
Обіймами зневір.
Уроки власних хиб
Не знані до сих пір.
На карті "білих плям"
Не видно вже межі.
Знекровлена земля.
Свої стають чужі.
Розчавлені серця
Лещатами оман.
Зрікаємось Творця.
Попереду туман.
Забуто шлях прощень.
Зсудомлена душа
Народу, що сліпцем
Блука по манівцях...
Крізь терня і біду,
Віки поневірянь
Майдани наших душ
Чекають воскресань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295166
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Самотні сосни, як могутні вежі
Здавалось, знову впізнавали нас.
Той самий ліс, хоч в іншій вже одежі
І дуб, що схожий так на контрабас.
Давай без тиші, годі вже мовчати.
Повітря на світанку аж скляне.
Лиш перед тим як все почать з початку
Хай листопад востаннє присягне.
Хай присягне, як свідок, хоч дощами,
Що в безкінечнім круговерті літ
Ми не сховаєм душі під плащами,
Урізнобіч замисливши політ.
Хай присягне отим листочком клена -
Не справжня осінь без таких прикрас.
Що все життя ти будеш йти до мене
У ліс, де дуб стоїть, як контрабас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214387
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 22.11.2011
Як археолог геть брудний від пилу
Ти крок за кроком всю мене обмацав.
Ось шар тонкий – я тут була щаслива,
А ось у цьому зводила палаци.
Копай ще глибше. Далі будуть вальси
І той, що найгарніший в Мендельсона.
Шкода... як потемніла вже тераса
Де всі сніданки лиш на дві персони.
Копай, копай, бо ще ж не все відрито.
В оцім тунелі є найцікавіше.
Он схованка. Там не хотілось жити
Траплялося. Та це я так, між іншим.
А он ліхтарик із розбитим скельцем,
Бо темряви жахалася з малечку.
Ось фото на шматки - не знаю де це.
Мабуть, тоді як планувала втечу.
Ну як тобі блукати в коридорах
Де вицвілі портрети, як примари?
Тут все сильніше в очі ріже порох
І задощити обіцяють хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286711
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2011
Сідай поряд, подумав я
і став розглядати натовп за вікном
з гумовою тонкою рамою.
Люди літали, змінюючись, з пакетами
та викинутими папірцями.
Я бачив твій погляд у склі заднього виду,
крізь нього ж я чув твій запах,
подібний до духмяного мила,
чистої підлоги й дитячих пральних порошків.
Я танув на сидінні поряд,
перетворюючись на піт та червоний віск,
а лиш зрозумів, що в моїй оселі
ніколи не заблукає твій запах,
адже мій власний і музика
перекреслювали і били твоє обличчя,
мов скло, на яке наступають
ще й боляче ріжуться.
І я перестав ховати твій погляд в кишені,
мовчки перетворивши себе на клонованого пасажира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286871
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 20.11.2011
холод коле голим гіллям по пальцях
пристаркуваті майже лисі добродійки
сидячі у смітнику
мажуть червоним
зморщені губи
опущені вниз до землі
як руки батьків і дітей
алкаші під дощем
б"ють мокрих псів
своїх і чужих
заокругленим черевиком
б"ють в те місце
де у мене злітає остання пташка
коли випадає сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294575
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Я життя поділив все наполовину
Ти у тій де в душі ця зійшла лавина
Не мав права та в серце впустив.. я винний
Почуттів накриває повінь
Я кричу, бо не стримати більш емоцій
Я в пустелі прикутий немов на сонці
Поясни мені Боже - ну хто це? Хто це?
Боже вислухай мою сповідь!
ПРИСПІВ:
На колінах шепочу я тихо, тихо
Ти моя... Ти моя... Ти стихійне лихо
Я в полоні усім ворогам на втіху
Твого погляду й твоїх рук
Ти моя... Ти моя... Хоч лише у мріях
У очах потонув, в дотиках згорів я
Найніжніший вогонь той що душу гріє
Я цю долі програю гру
Увірвалась у мрії немов вулкан ти
Сил немає себе у руках тримати
Тільки ангели знають те хто така ти
Поцілунок мов опік лавою
І достатньо одного лиш слова твоѓо
Аби пристрасті знов запалав так вогонь
Що відчувши лиш дотик твоїх долонь
Тихо я шепотав I LOVE YOU
ПРИСПІВ:
На колінах шепочу я тихо, тихо
Ти моя... Ти моя... Ти стихійне лихо
Я в полоні усім ворогам на втіху
Твого погляду й твоїх рук
Ти моя... Ти моя... Хоч лише у мріях
У очах потонув, в дотиках згорів я
Найніжніший вогонь той що душу гріє
Я цю долі програю гру
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264735
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 20.11.2011
за склом
креслю акваріумних китів
котоподібних
пливких
в клепсидрі
на фоні - повня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284190
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 19.11.2011
непам’ять нестерпна
це наче карати себе тобою
як ходити курити
коли поснули тканини часу
(я знаю нічна сорочка
відчуває вселенську втому)
емалі обтріскані наче стіни
наше місто стоїть на колінах
ми живемо на каменях капсулах ліках
нас тримає вода
чорна дешева депресія
спокійна наче вагітна кішка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266100
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 19.11.2011
не люблю тесноту. а ты человек-хрущевка.
пытаюсь выжить но кружится голова.
сидишь в стороне во мне выкипела вода
хватаешь меня но какого толка.
весна опоздала не делай больно пожалуйста.
ты мне близок как волосы
как стены всемирного рая
у меня к тебе слабости не спасай отпускаю
во мне сквозняки. камнями по зубах.
затыкай мои уши ветром
клей мое сердце скотчем
твои крики отчасти приболели.
не целуй меня. я пытаюсь остатся смелой.
и разве о многом прошу тебя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276704
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 19.11.2011
привет.
во мне сердце бьется как топот бешенного оленя
это не ты. это мертвое море забытых весен.
вспомни рассветы и может быть перебесишься
и останешься жить со мной хоть до осени.
мимо пролетают птицы
воздух прорезают стекла
я сижу за тобой
продолжая считать вдохи
хилая слабая недотрога.
сколько моря в тебе. сколько иголок.
во мне слезы текут талой водой.
по спине меня ветер старой простыней
хлещет. и становится тяжелей.
я целую тебя в плече
изнутри раздаюсь громом
твой город стоит мне комом -
коридор закрытых дверей.
я борюсь с собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275963
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.11.2011
я - між тінями.
у них чорні очі
виснажені посмішки
і в’юнке волосся.
Я - висить.
хто тримає я?
хто тримає тіні?
я намагається вдихнути.
вдихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251756
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 19.11.2011
ти – вічні води
чуй мене шкірою
чуй мене –
я срібна форель
з дозою морфію
в’яжи мене –
спини астральний крик
кинь виклик світові
ввійди у тінь ріки
ми змії
(переплетені думки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283218
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 19.11.2011
ми
мокрі птахи
в коридорах безвиході.
та не питай мене
чи відчувала ті краплі.
бо сама я мов той коридор –
холодна.
ми
мокрі квіти
у полях повішені.
та не питай мене.
бо сама я немов та петля –
порожня.
в просторі скошена.
у мене твоє обличчя.
нас багато ціловано.
тут коректність.
повіки мов плити –
пропахлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235743
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.11.2011
упала люстра.
ти ж бо шепотів їй голосом японки.
мов плакальник.
списував сторінки і шепотів.
упала посивіла люстра.
упала мов недопалок. в недопалки.
а ти мов плакальник.
шепотів їй сполотніло.
упала посивіла люстра.
луснула мов судина.
мов спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257045
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 19.11.2011
порцеляновий птах
води не просить.
не вдає важку вірність.
не помирає просто серед дороги.
не креслить небо.
не прокидається рано вранці.
не пролітає повз.
не б’ється у шибу.
порцеляновий птах – холодний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255784
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 19.11.2011
Будь уравновешенней.
Изящность глупости не воскрешает.
Не извиняйся с мертвым выражением лица.
Несостояние линий твоего отчасти безумства.
Ведь несостояние.
Растягивай себя в квадратуре потерянности.
Утерянность смыслов прости.
Ведь ты же отчасти. Просто так.
Ведь ты же часто отчасти. И просто так.
Ведь ежедневно больше.
И не прокручивай последние 40 часов
своего непоследовательного мышления.
Ведь наверное все изменится. Ведь должно.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242438
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 19.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2011
Цілий день не куривши
я прокинувся серед ночі
у гострій потребі,
адже ти те, чого іноді так не вистачає.
Ти змушувала мене перегортатися
тисячі разів,
і доки я йшов до цілодобового
ти питала мене чи я бачу сніг.
я казав, що відчуваю лише замерзлий водоспад
на почервонілих щоках.
"Ти мастурбуєш на голі восени дерева,
- такою була реакція, -
тобі подобається їх відвертий вигляд,
ти збуджуєшся блискавками,
що ділять їх навпіл,
роздягаючи стегна!"
Ранком я заснув, розповідаючи як люблю сніг.
Дивлячись у твої уявні очі
я не знав хто ти така і звідки.
Ти порядна дівчина,
ти казала, у тебе є хлопець.
А у мене був кіт,
він також як і твій обранець іноді спав поряд,
тому я теж мав за ким доглядати,
але не міг дозволити собі секс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293921
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 18.11.2011
реагує на лагiдний дотик
свiтлом м'яким неслiпучим
в темних глибинах зiниць
вона прицiловує тишу
на сонних твоїх повiках
пригублює мiсячний промiнь
i засинає поряд
коли ввi снi стає страшно
сполохано водиш рукою
аби увiмкнути як лампу
сонце твого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200916
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 18.11.2011
Розбився світ на тисячі образ.
Відчужено насупились дзеркала.
Чи хвору душу вилікує Час,
яка біда б ту душу не спіткала?
..Горить свіча.Похилий чоловік
допалює листи в глухім каміні.
Усе життя звикав, але не звик
до вечорів в холодній самотині.
І гіркоти набралося ущерть--
налито нею серце аж по вінця.
А може, все це вилікує Смерть,
що вже у грубку підкида полінця?
Безмежний світе, скільки в тобі нас--
ображених, самотніх, без надії,-
нас не врятують відстані і час,
нас навіть смерть не завжди розуміє!
...Постукали.Сусідські дітлахи.
Щось принесли. "То ,дядю, вам від мами".
Пощебетали в хаті, мов птахи,
знялись і полетіли з ластівками.
А у каміні дотліває біль,
Струмочок під вікном співає соло.
Коли нема рятунку нізвідкіль,
лікує душу тільки Добре слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231243
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 18.11.2011
Короткий постріл вимикача.
Пірнаю в ніч, мов у теплу воду.
Зеленоока моя печаль
кривого танця із серцем водить.
Думки в тональності ля-мінор
співають щось про минулий вечір...
Причиниш двері у коридор
й накинеш ковдру мені на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228637
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 17.11.2011
Великий, могучий…
А.М. Горький.
Потвёрже чем кр́емень,
Острее булата.
Кольчуга - из Фени,
А латы - из Мата.
Пов́ерх - Новояза
Махровый башлык.
Велик и могуч ты,
О, Русский Язык!
- О!-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113466
дата надходження 25.01.2009
дата закладки 17.11.2011
Тиша,
Котру не розібють гарячі зітхання, придушені стогони, щирі зізнання.
Тиша.
Кришталево прозора. Без болю й страждання.
Освячена тиша. Без німбу кохання.
Вона не надломлена ломом чекання.
Вона необтяжена болем прощання.
Вона не жадає чийогось прощення.
Вона щогодинна, постійна, щоденна.
Вона не сміється зловісно й єхидно.
Вона не торочить, що скоро набридне.
Вона не просовує кігті у душу.
Коли потопаю, не тягне на сушу.
Вона наче рідна. Її я чекала.
Коли дочекалась, любила й плекала...
Тиша.
Навіщо розбив її знову безжально.
Тиша.
Зруйнована тиша... твоїм існуванням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287490
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 17.11.2011
В очах моїх –
хмари,
В душі моїй –
вітер.
Я йду по зірках,
Як по гострих
жаринах...
Хапає мене
За опущені
плечі
Настояний
на спогадах
вечір.
І марно думати
Про втечу.
Від себе
Мені
Не втекти,
Навколо тіні,
мов чорні коти,
І сіріють хрести
На покинутій церкві, –
Легше жити,
Чи легше
вмерти?..
Чи є в нас
польоту
нагальна потреба?
Та ми піднімаємо
погляд у небо
Мабуть, тому,
щоб стати
Вищими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292900
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Вже давно
моя юність
відлетіла у вирій,
Загубились роки
у холодній осінній
блакиті,
Але мама
дала мені долю
на виріст.
І носити її –
не зносити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292905
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Довгі нитки
доріг
Вились
колись
Між зірок.
Та Бог їх змотав
У тугий
клубок.
Так утворилась
Земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292913
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Зимно.
Закутаюсь
У власну
Тінь.
Щоб зігрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293028
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Усе проходить...
Вже й тебе минають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290242
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Ти зализуєш біль мій
Чумний від страху,
Що я піду
Від тебе.
В день.
В ніч.
Або у небо.
Втече та, що кохала тілом, серцем.
Та, що втратити тебе боялась сильніше,
Ніж ти – померти.
Іду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290243
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Розкажи, хто придумав шлюзи,
Хто у сни відкриває двері,
Хто машини пускає юзом,
Хто малює зірки на стелі,
Хто вдягає вуста в кайдани,
Хто вітри запускає в душі,
Хто і робить, і гоїть рани
У повітрі, в воді, на суші.
Розкажи, як ходив у небо,
Розкажи, як кричали зорі,
Коли місяць упав на землю,
Коли стали тіла прозорі,
Коли страху зовсім не стало,
І під нами розтала цегла,
Піднялася трава зів’яла,
І росою запахли стегна...
Десять раз ми вклонились в ноги,
Пресвятим куполам Андрія,
А кохання дароване Богом
Убивали неначе змія ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292473
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Світяться, горять очі.
Вимикають світло,
А вони горять.
Очі гаснуть тоді,
Коли вимикають душу . . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290244
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Кохання заживає довго і болісно...
Страшно залишатися з цим болем наодинці...
Та інакше не буває...
Друзі, рідні підтримують...
Не розуміють...
Цей солодаво-солоний біль
Зривається з губ,
Або скрапує з очей...
Або виливається на людські душі
Піснями, поемами, романами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292919
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Я заважати не буду, лети,
Бо разом наші крила завеликі.
Прости за те, що прагну висоти.
Що не лишуся в суєті безликій.
Сама порину високо між хмари
І буду пити цю глибоку вись,
І буду серця рахувать удари . . .
Захочеш бути поруч – підіймись .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292918
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Я відчиняю двері шафи......
Тут все нагадує про нас,
І ніби чується твій дух ...
І я кричу собі:
“ вже час!
Тікай від спогадів у завтра,
Тікай з минулого, не стій! “
Бо відчинивши двері шафи,
Я запах твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292917
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Опять один по комнате прошел ,
Что запахом пропитана твоим.
Я всматриваюсь в фото на стене
И там не вижу больше губ твоих.
За черное окно течет ручей -
полусонной жизни на земле.
Светила на дырявом потолке
Как звезды, слезы падают во мне.
Погасла где-то там моя звезда -
Мечта, что рядом с ней жила во мне.
Я замерзаю сидя на полу
И лампы свет не греет душу мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278837
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 13.11.2011
Кто не видел как ржавое отечество
Захлебнулось кровью своего виска?
В перемешку с плесенью адская утопия,
Больше не тревожит чекнутых живых.
В перемешку с плесенью Ленинская логика,
Разрушит ради смеха счасливую семью.
И поймал свинец испуганный в окопе,
А шизофренией заболел герой,
Вылечил от боли душу адский демон,
Стиснув зубы, слезно, промолчав в платок.
И душа пьянея вылетала с тела,
Стиснув зубы, слезно, все молчав в платок.
Все это реальность и все это утеха,
Подавленных эмоций затаившихся в душе,
Кому к тебе есть дело; судьба твоя фаната,
Дорога наркомана, а совесть на кресте.
А может быть есть дело на фронте без патронов,
По полям гоняясь за призраком войны!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113181
дата надходження 23.01.2009
дата закладки 13.11.2011
Як не кажіть; - душа є Богом.
Є світ померлих і живих.
Єднає правда всіх на небі,
Диявол ходить по землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151873
дата надходження 25.10.2009
дата закладки 13.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2011
Хай в очах запалає вогонь,
І дух тіло підірве з землі,
Воля стисне в руках прапори
І відчує народне тепло.
Піднімайся!.. на крилах вітри
Принесуть в кожне серце любов.
Роздери ці кайдани міцні,
І здобудь перемогу над злом.
Україно!
Дух твій лине далеко з сторіч,
Закликає йти на боротьбу.
Щоб гордились за нас ті діди,
Дні яких закінчились в бою.
Підіймайся! - моя дорога.
Визволяйся моя непокоро.
Запали у наших серцях
Віру в те, що дано нам від Бога.
Україно!
В далеч степу твого прокричу:
"єдина, одна, нероздільна!"
До твоєї землі припаду
І в обіймах за тебе зрадію.
Підіймайся! - велика країно,
Визволяйся з важкого ярма.
Будеш вічною славою мила.
Хочу бачити силу добра.
Україно!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113646
дата надходження 26.01.2009
дата закладки 12.11.2011
Впевнено жовтень крокує - красень рудоволосий,
Розмальовує гарячими кольорами природу осінь.
Мов губка, вбираю фарби яскраві, що оточують мене
Та сприймаю поглядом неповторність душі твоєї,
Впиваюсь її дивовижною енергією тепла,
Що в тіло моє переливається водою джерельною.
Я з пожадливістю п’ю її, вона живить мене,
Засіває зерна, зерна терпимості та любові,
Що визрівши, віддають полову вітрові,
Щоб розвіяв, розніс над морем правічним,
Щоб поглинуло, у хвилях заховавши її.
Думка увись ширить, ген поза хмари сірі,
І тінню невидимою стає моєю.
Тихесенько нахиляється до пліч твоїх,
До руки, що завмерла на мить,
Поштовхові щемливому підкорившись.
Лагідно нашіптує на вушко слова ласкаві,
Здмухує порухом цнотливим утому з обличчя твого.
Торкається, обпалює цілунком вуста,
Намагніченою блискавкою пронизує,
Звичні межі свідомості розсуваючи.
05.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284465
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 11.11.2011
По холодній підлозі тапочки шархають.
Січе дощ, небо взявши у облогу діряву,
Забираючи у сонця останні клапті неба синього.
Безвість осінь з присвистом вичісує
Та на гострий шампур нанизує душу роздягнуту,
На вогонь мостить пекельний,
Що підстрибуючи, язиками полум’я
Вилизує сукровицю з порізів нових,
Памороззю тіло вкриваючи.
З кута темного судома світить очима голодними,
Хоча і знає, що не випросити і милостиню
У того, хто не в змозі її дати,
А якби й давав то не стане брати - єднання бажає,
Щоб душа з душею гомоніла та почутою була.
Потішається нечестивий, тенета розпускаючи.
Ангел на плечі знітивсь стривожений,
Втомлені крила донизу опустивши надломлені.
Із денця колодязя луску зашкарублу,
Що понаростала зіскрібає та від мулу наносного
Уперто очищає алмаз необроблений - кохання.
21.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287654
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 11.11.2011
А море як море… Аморе – це я.
Серце моє, серце моє вже посиніло з любові.
(Горгішелі)
Я лишила монету в океані твоїх очей… Я повернусь за нею обов’язково…
Я порожня. Та подовжу твій кредит на любов і воду. На тепло, що я проводжу…
(Крихітка Цахес)
VA on the bottom of my heart. Так просто підписати собі вирок, бути знову порожньою і одинокою. А потім у цілковитій тиші дивитись психологічне садомазо власного виробництва. Життя ускладнюється відсутністю команд backspaсe, delete, cancel… Але не твоє – це ти так хибно думав. Ну і нехай. Мені просто знову боляче. Десь там у душі щось зникає тихо і безутішно. Реально тільки те, що я досі сильна. Все інше – сюрреалія…
Ми познайомились… Ні, ми просто зустрілись десь там на перетині двох світів. Була ніч і я не сильно придивлялась до твоїх очей. І найжахливішим стало те, що я побачила між нами щось спільне. І десь там на перетині двох світів я запропонувала тобі угоду: ти надихаєш мене як слід, а я кохаю тебе безпідставно.
VA on the bottom of my heart. Двокімнатна квартира з прекрасним видом на мою душу і на море, і на небо…. Все як ти хотів, як мріяв довгими зимовими ночами, чим жив, як бачив у своїх кольорових снах. Я подарувала тобі цілий світ! І нічого за нього не вимагала. Тільки бути десь там, десь поруч. Я знаю – ти вільний. Ти не мій. Ти нічий. Ти можеш піти в любий момент, я не тримаю тебе, я просто прошу.
VA on the bottom of my heart. Ти любив годинами лежати у ванні з персиковою пінкою, насолоджуватися дивною музикою, читати мої невідомі книжки і малювати. А я спостерігала. Потім слова бурхливим потоком лилися на папір. Я навіть іноді не встигала за ними, так як і за тобою… Ти такий як я. Такий самий. Такий же творчий і незалежний.
…
VA on the bottom of my heart. Порожні малюнки, які нічого не значили. Кімната заповнена білим папером. Паперові фальшиві крила і така ж фальшива душа з паперовим его. Ти був Ванільним Ангелом з карими очима, які мені ніколи не бачити сумними. І взгагалі ніколи не бачити.
VA on the bottom of my heart. Того вечора було холодно. Холодно для мене. Тобі було завжди тепло у ванні з персиковою пінкою. Тит попивав вишневе вино кольору моєї крові. Я прийшла, бо мені було холодно від того, що ти зрадив мене. Я прийшла подивитися в твої карі очі, помилуватися твоєю ангельською красою і не знайшла її у тобі в цей раз… Я довго придивлялася, шукала натяк на те, що я в тобі знайшла, те хибне щось, за що так довго намагалася тебе покохати. Я помилилась, Ванільний Ангел, помилилась… Ти був лише красивим, тому я так хотіла щоб ти був моїм. Ось і все, що нас пов’язувало
VA on the bottom of my heart. Якщо в світі є рай, то мої почуття до тебе потраплять саме туди. А якщо є пекло – то ми з ними зустрінемось там і десь на його дні вони будуть знущатися з мене довгими зимовими вечорами і нагадувати про те, як я пішла в цей раз до тебе і сильними тендітними руками амбіційного письменника взяла за горло. Я ніколи не бачила тебе таким прекрасним як у цей раз, під водою, коли ти видихав своє життя пузирьками і навіть не намагався сперечатися зі мною, як завжди це робив. Але очі… твої карі очі були все ще порожніми, як оті пузирькі… Я втопила тебе у своїй душі раз і назавжди. Я втопила тебе у ванні з персиковою пінкою і пішла спати.
VA on the bottom of my heart. Потім була ніч жахливих снів. Я прокинулась близько п’ятої. Щось кликало мене йти і блукати коридорами власної душі і не вмикати притомного світла.. Я не плакала. Я просто пішла туди, де все сталося. Я знала, що ти досі там, тобі холодно, але вже не боляче. [я повернусь] ні, не повернешся [так, не повернусь…] Ми розмовляли в темряві, а потім він пішов, тепер уже назавжди.
VA on the bottom of my heart. Попіл – це все, що залишилось мені після тебе. І я чесно поховаю його там десь глибоко on the bottom of my heart. Замість тебе тепер маленькі клубочки нервів і мертвих почуттів, що потроху розкладалися і відчуттям, що ти більше ніколи не повернешся. А я все одно черпаю натхнення з порожнечі, якою ти у мені був. …Мертві почуття розкладаються і гниють разом з трупними плямами моєї прози з’являються пузирькі…
Пузирькі, оу зіроу
Якщо у мене буде трохи більше
Ніж просто тиша тиша й знову тиша
Якщо б моя смертельно хвора муза
Прокинулась сьогодні і весна
Прийшла й мені не стало гірше
від її кисло-гіркого вишневого вина
У серці закрулись мікросхеми
Із бряскотом розбились всі делеми
Пухлиною пішла холодна кров
І машинально написались вірші
Й мені від цього би не стало гірше
Я помираю уже третій день
Співаючи собі сумних пісень
Із ранами смертельними на душу
Сприймаю я свою цю творчу кризу
[я помираю уже третій день]
Нові вірші готую до релізу
Пузирькі, частина перша
Люди, боги... Гей, хто ви є...
Долю змініть мою, будьте ласкаві...
Не хочу вбачати життя я своє
У філіжанці вчорашньої кави...
Тишу її і запах німий
всю гіркоту я сприймаю до дна
Кава моя - мій священний напій
Із розумінням,що я в світі одна...
Трохи тепла їй і трохи мені
І філіжанці... тепер буде чесно
Бачити осінь у себе в вікні...
Кава вчорашня уже не воскресне...
Люди, боги... Гей, не мовчіть...
Долю змініть мою, будьте ласкаві...
Одну за одною тепер не допить
Мені філіжанки вчорашньої кави...
Пузирькі, частина друга, Лорелай
Лорелай...
Напевно я закохана у тебе
Ти поцілунком промовчиш прощай
Я твоя вічнозгасла зірка з неба
Ти мій смертельно хворий Лорелай
Напевно ти покличеш мене знову
Я не прийду до тебе так і знай
Так я кохаю та не скажу ні слова
Тобі смертельно хворий Лорелай
Напевно просто серця ти не маєш
Не потону в твоєму морі не чекай
Не вб"ю себе коханий ти це знаєш
Ти мій сметрельно хворий Лорелай
Пузирькі, вже не два але ще не три
Буває легко, буває тяжко
Життя це просто ван хандрід лесонз
Дивись як падає твоя пташка
Йди поховай її тіло в пляшку
Моя любителька Евенесенс
І на малюнках із голограми
ти зрозумієш що лоунелі персон
живе у серці твоєї мами
(що витирала на сонці плями)
Моя любителька Евенесенс
Не знаю навіть про що питати
Мені би світла хоч твенті пер сентс
щоб розгледіти твого тата
І тепер вже напевно знати
Що ти любителька Евене сенс
Пузирькі, частина третя
Я трохи крейзі на ваше щастя
Пишу щось тупо на ваше горе
Боюсь піти бо боюся впасти
Кажу собі я мементо море
...
Я скоро мертва на щастя ваше
Та щось ще встигну на ваше горе
[Як Саша важко на музу паше...]
Запам"ятайте мементо море
...
На ваше щастя я трохи чую
Скажіть всі дружно мементо море
Хоч я і муза та все ж існую
Я ще не мертва на ваше горе
Пузирькі, частина 4… прозаїчна
Надаю реальності трохи ір або сюр це не так важко коли ти романтика поетична проза і готік манікюр все що є у мене з стратегічної тактики воскрешають не ласкою не вбивають розлукою просто щось знову дає тобі ляпас від кохання стаєш трохи мстивою сукою під сумні нотки Крихітки Цахес а вже потім під клятву що все повертається ти втікаєш у ніч останнім трамваєм ти не розумієш Чорно Білих не кається а шукає місце десь між пеклом і раєм
Пузирькі, частина 5… пачуттєва
Ніщо не замінить
Сумної аватарки
В контакті сидить
Біленька аматорка....
.... Це боляче, люба
Це страшно, це так таки
кохання взяло і врізало дуба
Для тебе моя біленька аматорка....
Колись навіть я помилялася вперше...
Ти, мила сама життя свого авторка...
Розкажи мені все й тобі стане легше...
Для мене ти більш ніж біленька аматорка....
Пузирькі, частина 6….
[Говорить Невемайн]
Ковтаючи слова
Вірші пише в оффлайн
Тотемна вартова
Щось душу зігріва
Коли ти бачиш знов
Тотемну вартову
У віршах про любов
У віршах про печать
Тотемна вартова
Розкручує спіраль
Думок що спочива
Тотемна вартова
Не знає що болить
Коли її слова
Вбивають ось цю мить
А там де неба край
Їй душу хтось сховав
Вірші пише в оффлайн
Тотемна вартова
Пузирькі, частина 7… із жизні
думки не дають спокою забула що таке спати вночі ловець снів не ловить його думки про мене в свої сіті думки мені кажуть щоб тихо щоб не кричи кохаєш не знаєш кого потрапляючи в інетні звязкові сіті думки тут паутиною маленькими імпульсами вбивають моє реальне життя якщо десь є рай то я померла і потрапила лише сюди клац клац клац десь тут є пункт обміну мого мовчання для тебе на голди у нас одні інтереси різні сіті дивитись паутиною глобусу це мало а паутиною цього світу мільйони символів між нашими захостованими душами затурканими реальністю 0 1 01 01 01 імпульси отже серце б"ється у стінках скляних пляшечок і сотні трубочок і проводків і лампочок ліхтариків ніколи не поєднають нас це не ноу коннект це ноу лайф це наш з тобою космос без повітря і натяків на дихання без тебе буде краще мріяти про зірки десь там на глубокому дні цього блогу я знову бачу свого звьоздного мальчіка і мені зовсім не хочется плакати і плакати не хочется коли із сотні ніків шукаю твій.... найгірше те що зіркова хвороба у нас одна на двох ти бачиш ці очі бачиш як в них горять ці кляті зірки не бачиш не можеш бачити а я не хочу але бачу
звьозному мальчіку....
від сюрреалістки....
Пузирькі, частина 8.
Його звали Ванильний Ангел
Цілував мої губи ніжно
Танцювали московське танго
Бо кохали ми безутішно
Ми з тобою пішли на зраду
Цього варті ті губи спраглі
Що єднали нас й до упаду
Танцювали московське танго
Де ти зараз, Ванільний Ангел?
Де твоє це ванільне небо?
Танцювати московське танго
Тобі з іншою певно треба
Я звичайна я смертна трохи
А ти красень як стиглий манго
З ким ти будеш мені вже [CENSORED]
Танцювати московське танго.
Кисневий голод
Моментами не вистачало повітря. Подих перехоплювало і по тілу пробігав шок, як сотні маленьких голочок впиваються у нутро. Біль відчувався лише декілька секунд. А потім був голод, кисневий голод.
А мені лише снились сни про те, як моментами щастя було тепло. Сни змушували жаліти мене і тебе, жаліти про те, що цього більше ніколи не буде, жаліти про те, що я одним лише словом раз і назавжди зруйнувала наші хімічні зв’язки.А потім був голод, кисневий голод.
[Ми раділи. Гралися в хованки. Ми називали це стрибками на радощах. Посміхались один одному. Дивились в очі. І втомлювались (…) Я дивилася як ти спав. А потім, коли прокинувся, я побачила в твоїх очах стільки любові. «Кохай мене, кохай…». Ти благав, а я забирала пасмо твого волосся з цих карих очей…]
Одного разу це все закінчилось. Обірвалось ниткою. Швидко і безповоротно. Повітрям з напругою у тисячу вольтів неможливо було дихати. А ти курив. Здавали твої нерви. Цигарку за цигаркою. Секунду за секундою. Хвилину за хвилиною. Мовчки. Кров ставала темнішою і бігла судинами повільніше. Зупинялось серце. Починався голод. Кисневий голод. І раптом все вибухало як сотні маленьких коллайдерів… Я розуміла… Тепер все…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117363
дата надходження 20.02.2009
дата закладки 02.03.2009
Та розбурли вже врешті решт.
І трісни каменем в долоні.
І у піску в слідах від мешт
Тремтіння в холоді холоне
Та пропади вже врешті решт.
Ти не останнє між відомим -
У оці труситься життя. Все ж
Ми у теплі чужім холонем.
Та не торкайся врешті решт.
І дай ковтнути чи вдихнути.
Віск капає, не має меж.
Так гаряче… А хочеться
У холоді заснути.
*Ассоциации: Pink Floyd - Marooned
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84036
дата надходження 14.07.2008
дата закладки 08.02.2009
За стіною – вечір,
За вечором – ніч,
За ніччю – провалля,
В проваллі є річ.
У речі є річ
Сама у собі,
У ній голоси,
Що селилися в трубі,
З труби виливалось
Плетіння отрут,
Прямісінько в склянку,
Що ніде прямо тут.
А бійня скінчилась
Знов внічию,
Провини немає –
Судді похую…
Святі скажуть – грішник,
А грішні – святий,
Пішов у запій
Мій котик рудий,
З яким ми співали
Злі пісеньки;
Є лід під ногами,
А де ж ковзани?
Ланцюжок порвався,
Травою заріс,
Яку ми скурили
В нічний сінокіс…
А далі був ящик,
А потім свіча,
За склом на гоїлі
Тепер догора,
За нею є порох
І стадо корів,
Що вплелися у сповій
Блудних голих слів;
За словами є сонце,
У сонці є сіль,
У солі є правда,
У правді є біль,
За біллю знов радість,
У серці вона,
У серці є пустка,
У пустці – стіна…
І так – без кінця…
І так – без кінця…
без кінця…
без кінця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70064
дата надходження 21.04.2008
дата закладки 02.02.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2009
УКРАЇНА НЕ РОСІЯ
Л. Д. Кучма.
Україна – не Росія.
Кожному скажу в лице:
Україна – Батьківщина,
А Росія – Матєрщина,
Їх обох люблю за це.
______ ! ! ! ______
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113401
дата надходження 25.01.2009
дата закладки 30.01.2009
Любіть книгу – джерело знання.
О.М.Гіркий.
Що книга – джерело знання,
Тепер зна, навіть, дошкільня.
Ох, скільки ж в тому джерелі
Розчинено отруйної брехні?!
- ( О! ) -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113491
дата надходження 25.01.2009
дата закладки 30.01.2009
Любовь -- это жизнь и мука
Любовь -- колдовство небес,
Она ослепляет нас,
Чаруя,
Даёт нам жизнь
И окрыляет,
Даёт надежду ,отбирая.
И в трудный миг спасая
Она с тобой.
Любовь,
Слова,
Забота,
Счастье,
Награда без заслуг
Прикосновения рук
Свобода,
Понимание,
Любовь когда он рядом,
Когда других не надо
Когда влюблённые глаза его твои
Когда боишься потерять
Когда их двое как один
Когда дыхание на двоих
И в унисон биение сердец!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94902
дата надходження 28.09.2008
дата закладки 10.10.2008
Бью по клавишам, и тебе письмо пишу
И не в сети ты снова
Я молчу и тихо набираю
Зайди ты на минутку напиши
Отправь какой--то смайлик
Увы в ответ - и снова не в сети.
И всё Backspace(ом) я стираю
Как жаль,что в жизни так не льзя
Нажать на кнопку - удалить
Не помнить сразу всё забыть
И с чистого листа всю жизнь начать сначала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95698
дата надходження 02.10.2008
дата закладки 10.10.2008
Любовь даётся свыше
А деньги только на земле.
И если, только там услышат
Что люди продаются, как филе
То небеса зальются кровью
От ужаса, увиденного тут.
Торговать нельзя любовью
Ведь в душу все тогда плюют
Всегда так было есть и будет.
Но неизменным остается лишь одно:
Любовь жива никто её не позабудет
Известно это всем давным-давно.
Любовь за деньги не купить!
Её можно только бесплатно получить!
А продаётся только кекс
Под которым мы понимаем секс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95500
дата надходження 01.10.2008
дата закладки 10.10.2008
У меня осталось только одно сознание.
Больно предательство близких людей.
И сердце замерзает в молчанье
Мир становится страшней.
Умирает сердце навеки
Все чувства любви и добра
И от потерь всех этих одна пустота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96880
дата надходження 09.10.2008
дата закладки 10.10.2008
Когда лицо посереет
Отвалятся старые краски
Обвислые мышцы отбросят
Простые и непрочные маски
И станет мертвец безумно красивым
Безумно счастливым в своей простоте
И много сказано будет дуальных:
Красиво-пластмассовых - массовых слов.
Слова отлетают от уст – небылицы,
Красивые куклы пустОты молвЯт.
Они-то не знают,
Что грим их надолго
Не скроет уродливых помыслов ряд.
У каждого мозг – сундук одряхчалый
Где много хранится людских нечистот.
Что с самого чистого, доброго слова
И вырос такой-вот моральный урод.
́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=92607
дата надходження 13.09.2008
дата закладки 10.10.2008
От тебя исходит таинственный свет
Сдается мне, смысла в нем нет
Но есть в нем нечто поболее
Это как рассудить -
Может птица в неволе?
Рыжая птица рвется наружу.
Обе мы птицы:
Страшен полет,
Цветом разнимся,
А крылья не в счет.
Разные потоки ветра нам грозят
Я лечу на закат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95729
дата надходження 02.10.2008
дата закладки 10.10.2008