Ясмін: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012


Адель Станіславська

Не квапся…

Не  квапся,  не  біжи,  не  поспішай.
Дорога  у  життя  така  далека...
Ще  трапляться  у  ній  і  дощ,  і  спека,
і  грім,  і  грози,  пахощі  й  розмай...

Не  квапся,  не  біжи,  не  поспішай.
Ще  будуть  радості,  печалі  і  тривоги,
стежки  неходжені,  поразки,  перемоги,
любов  і  сльози  -  віри  не  втрачай.

Усе  в  житті  з  подякою  приймай.
Хай  буде  добрим  щире  твоє  серце,
а  очі  -  ласки  повнії  озерця.
Не  квапся,  не  біжи,  не  поспішай...


*  Моїм  дітям

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173325
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 02.03.2010


Адель Станіславська

Поцілуй

Поцілуй,  приголуб,  пригорни,
Закружляй  мене  ніжністю  вальсу,
Пристрасть  ночі  в  мені  розбуди,
Доторкнувшись  губами  до  пальців...
Захлинувшись  шаленством  твоїм,
Від  знемоги  в  обіймах  розтану,  -
Розіллюся  туманом  густим,
Солов'їною  піснею  стану.
Серед  зір,  серед  ночі    -  твоя,
Засоромлена,  тиха,  невинна...
Прошепочу  кохане  ім'я,
І  над  обрієм  пташкою  злину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175012
дата надходження 02.03.2010
дата закладки 02.03.2010


Odry

Агонія осені

А  дощ–відчайдуха  
Все  падав,-  поеми  розказував,
І  несамовито  лизав  хідники.
І  все,  що  не  сірим  було,  -
Густо  сірим  колОром  намазував.
Як  ніби  від  пензля...
З  чиєїсь  легкої  руки.

І  осінь  у  ретро-часах  
Не  ридала  –  шалено  сміялася.
В  істериці  билася,
Листя  трусила  з  гілок.
На  безліч  аморфних  шматків  
Об  асфальт,  ніби  скло,  розпадалася.
Трусила  з  померлого  квіту  гарячий  останній  пилок.

Лиш  грому  розкати  
У  всій  звуковій  какафонії  
Лунали  востаннє  –  
Чекали  самої  Весни.
І  осінь  старенька  забилась  
В  щорічній  холодній  агонії
Згорнулась  в  клубок,
Щоб  побачити  вранішні  сни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148031
дата надходження 02.10.2009
дата закладки 02.10.2009


Грета Гренер

вигадки засмучених поетів

не  плаче  небо  синіми  слізьми  -  
то  вигадки  засмучених  поетів
ми  просто  народилися  людьми
на  терзаній  самотністю  планеті

не  сипле  золотом  останній  сонця  пал
рида  Орфей  хрестоматійним  риком
а  у  словах  жеврія  серця  шал
емоцій  жар  глевкий  у  римах  -  криках

хай  буде  так!рядки-роки-віки
всотає  Час  нестямними  руками
а  може,ні?а  може,навпаки
заплаче  небо  синіми  сльозами?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85323
дата надходження 22.07.2008
дата закладки 22.08.2008


Miracle

А мені все одно

…  А  мені  все  одно.
Віриш?
Я  тебе  не  люблю.
Мабуть.
Зараз  ти  не  про  мене
Мрієш.
Ти  мене  не  згадаєш
Навіть.
А  мені  все  одно.
Любиш?
Ти  –  її,  а  вона  –  тебе.
Дуже.
Може,  ти  з  нею  завжди
Будеш?
Та  мою  не  стривожиш
Душу.
Та  мені  ж  все  одно…
Майже.
Я  й  без  тебе  щаслива.
Наче.
Я  не  буду  самотня!
Може…
Ти  належиш  лиш  їй.
Тим  паче…
Так,
                 мені
                                     все  одно!
                                                                         Віриш?!!
Поховала  розбиту
Мрію.
Не  жалію.  Я  радісна.
Віриш?
…Я  й  сама  собі  зараз
Не  вірю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89744
дата надходження 21.08.2008
дата закладки 22.08.2008