женя стінкі: Вибране

drillinger

[ СПІВ - автори]

пастель  осіння...
                                       подихи  розмиті,  
тіла  сплелись  плющем  -  
                                       і  під  дощем  
від  почуттів  гойдає...  
                                       стилий  вітер  
обійми  рве    
                       і  парасолю  вщент  
з  «трьома  слонами»...  
                           омофóр  Покрови  
вкриває  нас...  
                             ти  долю  не  кленú  -  
нам  добре  разом...  
                         ліпляться  кленові  
листки  на  груди  
                           ніби  ордени  
за  те,  що  небо
                         нам  сьогодні  стеля,  
а  «три  слони»  
                         розірвані  -  тотем...  
тут  долю  
                   -  поцілунками  пастельно  -  
ми  пишемо  
                       в  співавторстві  з  дощем!


©    21-10-2007

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58420
дата надходження 10.02.2008
дата закладки 14.11.2008


Кузя Пруткова

Сниться...

Так    яскраво    й    виразно    присниться
Понад    вишнею    шиферний    дах,
У    будиночку    білім    криниця,
Щоб    узимку    не    мерзла    вода,
Сонце    в    сосни    сіда,    а    зі    сходу,
На    півнеба    розвівши    гілля,
Дуб    високий    вартує    городи,
Вигляда    перехожих    здаля.
І    відтоді    надійно    і    втішно
Компас    пам’яті    всюди    веде:
Дуб    –    на    сході,    на    заході    –    вишня
Не    дають    заблукати    ніде.
Сосни,    верби…    Пісок    та    болото…
Над    болотом    кричать    журавлі…
Три    травички    зроста    на    городах    –
Не    прожити    з    такої    землі.
Тимчасово    селилися    люди,
Що    не    мали    деінде    житла.
Досі    руки    болять    від    застуди,
Бо    у    кліматі    вогкім    зросла.
Та    дитинства    вітчизна    –    навічно
Як    пароль,    закарбована    в    нас    –
Категорія    не    політична.
Може    –    біологічна?    Хто    зна…
Бо    так    само,    я    думаю,    сниться
Рибам    в    морі    –    далека    ріка,
Ліс    північний    –    у    вирії    птицям,
Щоб    вертаючись    –    не    заблукать…
Проминуло...    майнуло...    Все    важче
В    синій    пам’яті    відгук    знайти.
Так    безжалісний    час    відчуваєш,
Що    руйнує    і    творить    світи.
І    не    так,    виявляється,    складно
Дещо    інше,    відтак,    полюбить…
Знов    наснилося:    сосни    над    садом…
Сивий    верес…    Піщані    горби…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74392
дата надходження 16.05.2008
дата закладки 04.11.2008