: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2012
Мені не до лиця писати вірші,
Мені би швидше бути по той бік:
Із тими, хто забув про всіх,
Крім себе,
Й без болю проковтнув найважчий гріх,
І так і не пізнав безцінність неба.
Чи краще будувати антипам'ять
Зі снів дітей, що вмерли на війні,
І гріти плач стурбованої пані,
Чиї сини загинули усі.
Та я лиш пил, розкинутий цим світом,
Що кожен раз ховається в кущі.
Таким, як я, судилося лиш тліти
Без цілі, віри, духу, і душі.
Прости же, Боже, блазнів, що як я -
І дай їм шанс колись-таки віддати
На благо людства душі-вороння,
Навчивши світла, і також прощати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372929
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2012
Был бы я бессердечный циник
Тело с черствеющей душою
Мерил бы выгодой поступки.
Спокойно проходил бы мимо горя.
Может быть терпел кого то рядом.
Чтобы скрывать что одинокий.
Был бы я мягким и наивным.
Верил всему что ни расскажут.
Все исполнял, что попросили.
И ждал бы — чего еще попросят.
Кто-то меня терпел бы рядом.
Куда же еще такого денешь.
Шли бы вы ели ваше мясо
Жадно заглядывая в глотки.
Тем увеличивая массу
И без того груженой лодки.
Все мы плывем по черной речке.
И в отраженьи видно кто я.
Медленно тающая свечка
В лодке над темною водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363367
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Що за дивна сила в цих очах?
Чому вона не дасть мені заснути?
Якби тримати міг себе в руках…
Та, думаю, не зможу я забути…
Той погляд, що зробив з мене раба навіки…
Скільки вже таких як я на світі?
Що в ці очі подивились і осліпнули тієї ж миті.
Невже замало для твоєї втіхи?
Навіщо мучити себе думками,
Що я зробив усе не так?
А може воля чиясь вершить твоїми словами,
Щоб ти не побачилась зі мною ніяк…
Але день сьогодні особливий,
Бо сподіваюсь я на милість твою, жінко,
Що звільниш ти мій розум з клітки…
І він нарешті стане вільний…
Та пройде тиждень, місяць, рік…
І я зненавиджу людську природу,
Бо чорно-білий тепер світ.
Така вона… Ціна свободи.
Настане час. Розійдуться дороги.
Можливо, вже не побачимось ніколи.
Одне прошу, голубко сизокрила,
Пам’ятай мене і будь щаслива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358195
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Людина не вміє цінувати,
коли їй сьогодні дарують букет квітів,
завтра вона захоче цілих садів.
людина не має міри,
коли її пригощають келихом вина,
наступного разу вона засне за барною стійкою.
людина ненавидить самотність,
коли ти не помітиш її нової білизни,
вона покличе у ліжко третього.
людині завжди мало,
коли ти відаєш їй себе з усіма нутрощами,
вона хотітиме лиш обручку на безіменний.
людина боїться впасти.
коли ти кажеш їй, що вона –зірка,
вона змусить тебе підставити драбину під саме небо.
Але людина здатна на все заради кохання!
Коли її запитаєш, -
«Ти б змогла за мене померти ?»-
Вона без вагань націлить палець на скроню,
і голосно вигукне –«БАХ!»
03.06.2007.Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=29996
дата надходження 16.06.2007
дата закладки 27.08.2012
Знаєш, я думаю: "Це - кохання."
Знаєш, я зрозумів це тоді,
коли в мене з'явилось нестримне бажання
бути з тобою - не в самоті.
Коли ти поїхала і, на прощання,
торкнулась губами моєї щоки,
й защеміло у грудях від розставання,
хоч й знав я - це не назавжди.
Знаєш, мені так добре з тобою.
Знаєш, ці думки полонили мене:
здається мені вже не вийти з двобою
без тяжких поранень, хоча й промайне
надія, як блискавка - інколи вдарить
у голову мою та своїм крилом
накриє мене чорним-чорним туманом
і я в забутті - піду напролом.
́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359845
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Муторно от стихов.
Правда горчит в гортани.
Мельницами скитаний
Смолот и о плохом
Думаешь.
Don't, Кихот!
Зябко до потрохов.
Злые фантомы боли
Шепчут наперебой о
Главном. И день за год -
Заживо?
Don't, Кихот!
В небе слепо-глухом -
Пусто. Мы оба знаем...
Снова взята пивная -
Крепость - пускаешь в ход
Ветреность?
Don't, Кихот!
Будет еще поход,
Ветры свежей, сильнее,
Рыжие дульсинеи,
Сын на тебя похож.
Сетуешь?
Don't, Кихот!
Славы хлебнешь с лихвой,
Роскоши и признаний,
Выучишь жизнь с изнанки,-
Скоро уже, вот-вот...
Веришь мне?
Don't, Кихот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355042
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Дарить себя - не значит продавать.
И рядом спать - не значит переспать.
Не повторить - не значит не понять.
Не говорить - не значит не узнать.
Не значит не увидеть - не смотреть.
И не кричать - не значит не гореть.
И промолчать, и не найти ответ,
Две вещи разные - в них родственного нет.
Стоять, совсем не значит - не лететь.
И замолчать - не значит умереть.
И замереть, когда увидишь смерть -
Не значит унижение стерпеть.
Бежать во мрак - не значит уходить.
И отпускать - не значит упустить.
Не отомстить - не значит всё простить.
И порознь быть - не значит не любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354875
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Начать всё с чистого листа не каждому дано...
Очистить полностью себя или залечь на дно,
Раскрыться скованной душёй и раковать все страсти,
Разрисовать всё белым мелом забивая трещины личности, чем себя и спасти.
Зачем изгонять демона из придуманной власти?
Зачем извлекать жертву из тобою придуманной пасти?
Осознавая свою сложость,
Осознавая свою жалость,
Осознавая всю скорость
Оставлять себе малость...
Начать всё с чистого листа и не понять,как себя спасти,
Начать всё с чистого листа и не понять,как себя простить,
Начать всё с чистого листа и не понять, как всё забыть,
Как посадить в себе себя и снова расти...
Обрекать все стечения обстоятельств на чувства,
Все чувства на стечения обстоятельств,
Не обращая внимания на поток эмоций и поток безполезных ругательств.
Закапывая себя в безумство чужих распятий
Обжигая себя раскалённым металлом чужих понятий
Заставлять себя дышать в промежутке появления внутри ожёговых пятен!
Раскрепощая в себе веру...
Вспоминая про господа...
Да-да! Про своего господина или госпожу, которые давали тебе силу и ты мог сказать вслух - Я ЖИВУ!!!
И вскоре затихал,когда полегчало...
Продолжая свой путь без конца и начала,
Каждую ночь скрываясь под давлением пропитанного собственным потом одеяла...
Разрушить всё вокруг, чтоб создать своё ничто.
Создать себя опять, вот, что ты хотел давно.
Но мешает что-то...
И ты вроде бы решился на решающий шаг для себя, Но это что-то держит...
И ты не можешь понять что!!!
Может стереотипы, а может желания, которые отделят тебя от той массы, что подпитывали в старом мире???
И не каждый может признаться, что это страх,
Каждый насмотрелся в своей жизни своих ужасов!
Но тот, кто хотя бы пытался изменить себя накорю, тот притих...
Он уже оставил в истории своё имя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350309
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Слишком много унылой илюзии,
Слишком много " не так как вчера",
Слишком много пронзающей музыки,
Слишком глупо забыть навсегда.
Слишком больно мы врем ради истины,
Слишком трудно нам будет потом,
Это слишком...но вера неистова
Нас заставит подумать о том.
В каждом шаге нас тени преследуют,
С каждым шагом нам люди смешны,
Хоть вчера еще мило беседуют,
Зато завтра навеки враги.
Боль в предательствах,сорах,развратности,
Боли много - но суть ведь не в том,
Нет таких,что б были без халатности,
Очень мало завидных борцов.
Слишком много людей, кто вдруг струсили,
Слишком скучно боротся одной,
Слишком много печальной дискуссии,
Боли много , но мало борцов !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335874
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Влюбился в правду. Во дурак!
Ведь ложь заложена природой.
Извечно гибнет тот простак,
Что не следит за этой модой.
К примеру взять хамелеон.
Он ложью жизнь свою спасает.
Но разве в этом он грешен,
Что маскировкою играет?
Реальна ложь! Она везде!
А правда выдумка, не больше!
Я убежден в ее вреде
Для бизнесменов и рабочих.
Однако я любит не брошу.
Любовь всегда от части боль,
Что заставляет нести ношу,
С которой счастлив, но больной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323238
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 13.04.2012
...Твій розум може все на світі осягнути,
Хоч сповнене примарністю життя,
А серце твоє прагне лиш заснути,
Згубитись у безодні небуття...
А там весь світ сновиддям обернеться,
Ти не знайдеш шляху, не буде більше вороття,
Тоді солодкий сон тобі ласкаво усміхнеться,
Серпанком марева накриє все твоє життя...
16.02.2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329926
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
От всех новостей, что найдём в интернете,
Не будет ни правды, ни пользы на свете.
Все знания мира сведутся на нет -
Внезапным вдруг станет великий ответ.
И некое чувство у всех зародится,
Оно и не даст никому усомниться:
Вся суть в простоте, в каждом сделанном деле.
И станет всё так, как бы мы захотели..
11.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329431
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2012
Граждане, почаще убивайте,
Граждане, почаще умирайте.
Всякому леченью скажем "Стоп!"
Лучшее лекарство – пуля в лоб!
Не переживайте из-за стрессов,
Это, ведь, не в ваших интересах.
Нервы не старайтесь уберечь –
Это вам быстрей поможет слечь.
Сколько вы за правдою гонялись...
Сколько вы ее найти пытались...
А когда разрушилась Стена,
Страшной показалась вам она.
Не копайтесь в прошлогодних листьях
В поисках давно забытых истин.
Помните, что истина в вине.
Пейте, но мечтайте лишь во сне...
25.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302476
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Кто-то поверил в Большой Взрыв,
Кто-то - в Большого Взрывателя.
Кто-то уже и глаза закрыл
На мир, что к нему невнимателен.
Кто-то ведёт от Адама род,
Кто-то поверил Дарвину.
Вечностью в вечность, из года в год,
Разум приносит нам в дар вину.
Вспыхнув сверхновой на миг звездой,
Сразу смирилась с ленью я.
Старенькой глючной, как мир, "виндой"
Виснет моя Вселенная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301635
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Господи, скажи, что это было –
Наказанье мне иль испытанье?
Господи, скажи, что лучше мыла
Может смыть клеймо «свежо преданье…»?
Господи, скажи, на чьей могиле
Безымянной крест поставить мне?
И о ком, скажи, молиться: кто родился,
Иль о тех, кто на одре
Смертном?
Попрошу тебя судить не строго
Душ заблудших каменную суть,
Чья судьба была полна с порога
Бед и мести, что не даст уснуть.
Попрошу тебя помочь им, грешным,
Поскорей глаза открыть на мир,
Чтоб в своём пути, безумно-спешном,
Повстречали можно меньше дыр.
Попрошу тебя дать больше силы
Праведным отшельникам от масс.
Чтобы вынесли достойно все те вилы,
Что летят в их светлый глас.
Попрошу для них надежды больше
И уменья убеждать других,
В сердце мирность пронести подольше,
С миром жить им до волос седых.
Рассудить прошу я справедливо
Тех, кому вовек прощенья нет -
Тех всех, чья безумна сила
Множит число трупов и калек.
Разума побольше попрошу я
Людям, чтобы знали свою роль,
Счастия побольше, чтоб никто, рисуя
Всё, не видел в этом ноль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72358
дата надходження 04.05.2008
дата закладки 01.12.2011
Engel (Ангел)
Той хто в життi добро ставить понад усе,
Пiсля смертi Ангелом був,
Та дивлячись на небо запитуєм себе -
"Так чому Ангел небо забув?"
Нас на небi побачиш ти лиш тодi,
Коли про хмари на небi забути.
Нам дуже страшно, ми тут самi -
Бачить Бог як не хочу я Ангелом бути...
Вони живуть, не бачать сонячного дня,
I так далеко, безмежно, як час,
Вони ховаються помiж зiрок щодня,
Щоб не впасти iз неба на нас.
Нас на небi побачиш ти лиш тодi,
Коли про хмари на небi забути,
Нам дуже страшно, ми тут самi -
Бачить Бог, як не хочу я Ангелом бути... (3 рази)
Нас на небi побачиш ти лиш тодi,
Коли про хмари на небi забути,
Нам дуже страшно, ми тут самi -
Бачить Бог, як не хочу я Ангелом бути... (5 раз)
Sonne
СОНЦE
Один, двa, три, чотири, п'ять, шiсть, сім, вiсiм, дeв'ять - все.
Bсi чeкaють свiтло з нeбa,
Нe лякaйсь його, нe трeбa,
Свiтло линe знов з моїх очей,
Ось ужe бaгaто ночeй -
Знов рaхуєм до дeсяти:
Рaз - i сходить сонцe,
Двa - i сходить сонце,
Три - цe нaйяснiша із зiрок,
Чотири - i сходить сонцe.
Сонцe линe з рук моїх,
Воно свiтить, спaлює всiх
Линe з долонь нa усe,
Гaрячe лягaє на твоє лицe,
Сьогоднi вночi воно нe зaйдe,
Знов рaхуєм до дeсяти:
Рaз - i сходить сонцe,
Двa - i сходить сонцe,
Три - цe нaйяснiша iз зiрок,
Чотири - i сходить сонцe
П'ять - i сходить сонцe
Шiсть - i сходить сонцe
Сiм - цe нaйяснiшa iз зiрок
Вiсiм, дeв'ять - i сходить сонцe.
Сонцe линe з рук моїх,
Bоно свiтить, спaлює всiх
Линe з долонь нa усe,
Гaрячe лягaє нa твоє лицe.
Лягaє нa груди, щосили болить
Порушує твою рiвновaгу
Твоє тiло нa зeмлю лeтить -
І ми рaхуєм до дeсяти...
© Greta Lill feat. ORHOZER
Till Lindemann feat. Apocalyptica - Helden. Герої
Ти...
Ти вмієш пливти?
Неначе дельфіни
Так як можуть дельфіни?
Ніхто,
Нам шансів не дасть,
Що хтось переможе,
Раз і назавжди,
Героями будем лиш ми,
Одного дня
Так!
Я...
Тоді я - король,
А ти
Ти - королева,
Хоча вони,
Непереможні були,
І стали героями,
Одного дня.
Тоді ми також,
Станем героями,
Одного дня.
Я...
Я мрію про це,
Стіна,
За спиною холодна й вогка,
Кулі колишуть повітря,
Лиш ми
Стоїмо непорушно й цілуємось,
І сором неначе пропав,
Тому що ти і я
Стали героями
Лише цього дня
Ми ж герої!
Ми ж герої!
Ми ж герої
Лиш цього дня
Ми ж герої,
Лише цього дня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296884
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Люди.
Як музика.
Яка б не була- після
довгого прослуховування-
набридає.
Як сніг- вони є. То їх нема,
то знов падають
на голову.
Як книжки- вигадка
одного автора.
Як гроші- але
часом дешевші.
Як Бог.
Надають сенсу.
Як диявол. Без них
не обійдеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295639
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 30.11.2011
You're neither angel nor a demon,
You're neither good nor are you evil.
The hottest fire to burn in,
The deepest ocean to drown in.
You were the first you'll be the last,
You were my future, I'll be your past,
You were my life, you were my death,
I offered heart - you took my breath.
You were the time, you were the space,
You have two souls you are two faced.
You were the moon, you were the the sun,
You were my sorrow just as fun,
You were my pain you were my pleasure,
Both senses can't be ever measured.
You were the sky, you were the Earth,
You were my blessing and my curse,
Now are we friends or we are foes?
Who are we? God that only knows...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294707
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Дівчата! У мене для вас погані новини!
Ми з вами, звичайно, у цьому не винні!
Але не вписуємося в ідеали,
Котрі собі ВОНИ змалювали.
Груди… Занадто малі, занадто великі…
Ноги… Занадто довгі, занадто невмілі…
Волосся… Темне, біляве, русяве…
Обличчя… Кругле, щокасте, мляве…
Віддані, вірні, холодні, гарячі,
Веселі, сумні, брехливі, невдячні,
Гетеро, гомо, бі, андрогіни…
Це, типу, іще не мають ………?
Або уже мають, але ховають…
Фух… Як же це важко… ВОНИ уявляють???
Сексі, «фе», із пивом покатить,
Ось ця з недовірливим поглядом зрадить,
З губами червоними точно зараза,
У кофті рожевій, мабуть, язикаста,
У чорному вся, мабуть, з кладовища,
У білому вся – на лобі прищик…
Де ж той ідеал, з життям несумісний,
Що влізе в маленький корсетик тісний?
Що Фройда читати не буде ночами,
І Сартра не буде хотіти снами?
Немає такого! Нехай хоч уб’ються.
Ми справжні – розумні. Нехай хоч зіп'ються.
Ми справжні, справжні, хоча і без тями,
За нами той Фройд в могилі ридає!!!
Це час із нами в метафори грає –
Вбиває мужчин, жінок пригортає
До себе під крила, занедбані сексом
І споєні в темряві слабеньким «бексом»…
Ось там ідеали втрапляють у хміль…
І ми тут не винні, це все їхній біль!
Їхні страждання і сліз океани,
Оті самовведення в самоомани…
О, ідеали! В безодні горять!
2012! Амінь, ………-мать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295093
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Мій народе, мої українці,
Я звертаюсь до Вас, як нащадків,
Ми ж господарі тут, не чужинці,
Досить нам на землі безпорядків.
Як прийдуть патріоти до влади,
Як обнімуться всі українці…
То народ наш тоді буде радий,
Нас тоді зрозуміють чужинці.
Що є в світі держава багата,
Де шанують і батька, і сина,
Де чудова земля і дівчата,
Це держава - моя Україна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280742
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 27.11.2011
...Погрязло человечество в грехах,
Во мраке войн,разврата и насилья.
И не исправить-что содеянно в веках!
Пред жаждой похоти-увы! Оно-бессильно...
Что наша жизнь? Она лишь миг в дали.
А мы все мечемся, чего-то суетимся...
Забыв о том,что дети мы-Земли...
И с Жизнью Вс е когда-нибудь простимся...
И превратится наше тело в тлен и пыль...
И станем мчастицею Земною.
О временах,прожитых нами-сложат быль.
Мы станем вечным! Состоянием Покоя...
25.02.2000г Размышления О сути человеческой жизни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294651
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
.
* "Noli foras ire, in te ipsum redi:
in interiore homine habitat veritas."
(Aurelius Augustinus. De vera religione. 39, 72)
—1—
Скерований словом в тунелі ідей:
Десь у кінці майоріє трофей.
Вдумливо зважуєш кожен ярлик,
І ліпиш на лоба (мабуть, уже звик).
Вдягаєш свідомість у пишні трактати,
Щоб потім докупи cебе не зібрати.
Життя - у коробці, душа - шкереберть.
Розпалюєш его, дозуючи смерть.
Розум облудний метає тобою.
Коли вже ти будеш готовий до бою?
—2—
Хочеться жити?! Заглянь собі в очі!
Можливо, помітиш угіддя урочі:
Цвітіння гербер, міріади озер,
Де вітер спокійний, як гіпнотизер,
Що душу очистить від грізних проваль,
Красою із лотоса змивши печаль.
І все це в тобі. Не бійся, заглянь!
Бо серце - це більше, ніж орган зізнань.
-----------------------------------------------------------------------------
* "He стремись вовне, обратись к себе самому: во внутреннем
человеке обитает истина." (Cв. Августин)
-----------------------------------------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294013
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Мені не можна.
я геть вільна.
Я зовсім
не винна.
Дивна причина.
Я не знаряддя,
як Тобі пояснити.
Мені стає не байдуже.
Мені стає
цікаво.
Шукаю сенсів там,
де їх ...
Вправо!
Біжи в раціональне!
Браво!
Ще один тиждень
прожито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286924
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.11.2011
Сільську хату, вікна, двері -
Зовсім покосило,
І знаряддя, що для праці,
Гарно поржавіло!
Бур’яни високим лісом
Обліпили хату,
На городі кілька років
Не брали лопату!
Сторонньому страшно й дико -
Реп’яхи кусають,
А кроти ходи порили -
Вже в хату влізають!
А «філософ» собі гадки
На умі не має,
Що потрібно щось робити
У цім дикім краї.
Сидить собі та читає
Філософські книжки,
Втяв собі, що він все знає -
Тож людей повчає.
Вчить малого і старого,
Що в житті робити,
Та не знає - як на світі
Самому прожити.
Позлітали з петель двері,
Покосилась хата,
Зовсім він тут ні до чого -
Винувата влада.
Всіх навколо донімає:
«Чого це я бідний?!
Працювати?! Не люблю!
Я на краще гідний!»
Бо ворожка обіцяла
Грошенят туманно -
Все життя тепер чекає
Небесної манни
Цілий рік собі читає
Філософські книги -
В огороді вже під осінь
Виростають «фіги»
Знову влада винувата:
«Що за непорядок?!?!»
Не підтримали його!
Не дали достаток!
О така в селі людина
Живе – поживає,
Не робити – часу є!
Робити – немає!
Якби тільки про читання
Була б тут розмова !
Як він любить випивати -
Зовсім тема нова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246221
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 17.11.2011
Сидиш один, в зачиненій кімнаті
І думаєш про те що ти зробив:
Зло- це кімната підлих катів,
Добро- кімната всіх прекрасних див.
Добра зробив би ти , напевно, більше,
Якби ти сам всьго цього хотів...
Добра ти не робив, робив ти інше,
Робив ти зло, інакше ти не вмів.
Людей ти більше кривдити не смій,
Не смій чуже своїм ти називати,
А як вкрадеш- усе, ти - лиходій
І привселюдно тебе треба покарати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293971
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Будь уравновешенней.
Изящность глупости не воскрешает.
Не извиняйся с мертвым выражением лица.
Несостояние линий твоего отчасти безумства.
Ведь несостояние.
Растягивай себя в квадратуре потерянности.
Утерянность смыслов прости.
Ведь ты же отчасти. Просто так.
Ведь ты же часто отчасти. И просто так.
Ведь ежедневно больше.
И не прокручивай последние 40 часов
своего непоследовательного мышления.
Ведь наверное все изменится. Ведь должно.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242438
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 17.11.2011
Цілий день не куривши
я прокинувся серед ночі
у гострій потребі,
адже ти те, чого іноді так не вистачає.
Ти змушувала мене перегортатися
тисячі разів,
і доки я йшов до цілодобового
ти питала мене чи я бачу сніг.
я казав, що відчуваю лише замерзлий водоспад
на почервонілих щоках.
"Ти мастурбуєш на голі восени дерева,
- такою була реакція, -
тобі подобається їх відвертий вигляд,
ти збуджуєшся блискавками,
що ділять їх навпіл,
роздягаючи стегна!"
Ранком я заснув, розповідаючи як люблю сніг.
Дивлячись у твої уявні очі
я не знав хто ти така і звідки.
Ти порядна дівчина,
ти казала, у тебе є хлопець.
А у мене був кіт,
він також як і твій обранець іноді спав поряд,
тому я теж мав за ким доглядати,
але не міг дозволити собі секс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293921
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
На крыше высотного дома
Заплаканный ангел стоит.
Жестокость ему не знакома.
Он в шоке на землю глядит.
И видит, как льётся рекою
Невинная алая кровь.
Лишается ангел покоя
И плачет безудержно вновь.
Он думает, что невозможно,
Не чувствуя жалости жить.
А нам это вовсе несложно:
Частенько привыкли грешить.
И хочется ангелу прыгнуть!
Паря над кровавой землёй,
Бедняга решает погибнуть
За род человеческий злой.
Но вряд ли он пламя затушит
Слезою да взмахом крыла,
Пытаясь спасти наши души
С огня вынимая тела.
Его разжигаем мы снова…
И кто нам теперь виноват?
Спаситель не знал, что готовы
Все люди отправиться в ад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293338
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 17.11.2011
І
Ножем пробив грудну клітину –
„Розбите” серце розірвав.
Нещасний парубок загинув
За те, що відьму покохав.
В якої розум не дівочий,
Обличчя й тіло чарівні.
Зелено-сірі в неї очі:
Такі прекрасні і страшні.
Де легко можна потонути
І загубити всі сліди.
Назад уже не повернути –
Як у полоні будеш ти.
Захоче дуже – закохає
У себе будь-кого вона.
Її обранець випиває
Любов з отрутою до дна.
Його тоді лише відпустить,
Коли награється сама.
Але до цього хлопець мусить
Перетворитись на раба.
За нею ходить бідолаха.
Усьому іншому кінець!
Хоч не планує та діваха
Іти з „коханим” під вінець.
Ну хай побавиться і кине,
Як часто в світі роблять так.
Та відбувається щось дивне:
Не прокидається юнак.
Не залишають його чари.
То заклинання на любов!
Лиш однією „жертва” марить.
І доки в жилах грає кров,
Не зможе іншу покохати.
Таким чаклунство дане є:
Що буде доти він страждати,
Допоки сам себе не вб’є.
Бо тільки смерть усе зупинить.
Це чоловік напевно знав:
Ножем пробив грудну клітину –
„Розбите” серце розірвав.
ІІ
Вона ніколи не гадала,
Що закохається сама.
Та заплатити дівка мала
За дії злі свої сповна.
Він відрізнявся від усіх
Душею, розумом й лицем.
Ніяк по-іншому не міг –
Завжди тримався молодцем.
І юна відьма закохалась,
Хоча не вірила тоді.
Але тепер вона не гралась.
„Такого хочу я собі” –
Прошепотіла й почала
Вночі натхненно чаклувати.
А вдень до хлопця підійшла...
Та не вдалося закохати
Його у себе... А чому?
На неї той і не дивився.
„Ну що потрібно ще йому?” –
Чаклунський розум розгубився.
„Чому бажала як нікого,
А підкорити не змогла?” –
Не розуміла вже нічого,
Бо геть безсилою була.
Не брали чари юнака,
І дратувало це її:
„Можливо магія слабка?
Якщо я хочу – всі ж мої?”
Кого жадала – того мала –
Без перебільшення вона.
А тут уперше покохала,
Але взаємності нема.
Сама потрапила в полон.
Тепер не вибратись ніяк.
Реальність стала ніби сон:
Перед очима цей юнак,
Якого дівчині не мати.
З’їдає мозок думка та.
Не може відьма так страждати –
Стрибає змучена з моста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293880
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011