C.GREY: Вибране

Галина Лябук

Мелодія зими.

Порожньо  й  похмуро  у  парку,
Дерева  дрімають  в  імлі.  
Лиш  чути  мелодію  зранку
Зимові  акорди  сумні.  

Вітер  на  струнах  охоче
Виводить  мелодію  дня.  
Солістка-сорока  скрекоче
В  ритм  музики  пісню  щодня.

Десь  пролетять    ще  синичка
З  горобчиком  в  парі.  За  мить,  
Дует  зазвучить  невеличкий  :
-    Цвірінь...  Як  ту  зиму  прожить?

Хором  заводять  ворони  :
-    Кар-р  !  Пісню  невтішну  свою,
Як  важко  співати  голодним,  
Навіть,    у  ріднім  краю.

Дятел    й    собі  на    ялині
Лепту  вкладає  свою.  
Вистукує    в    ритм    і  донині
Оду    зимовому    дню.  

В  дрімо'ті    дерева  і  віти
Мугичуть  мелодію    в    сні...
Тут  правди  нікуди  не  діти  :
Такі  ось  зимові  пісні.  

Десь  морозець  забарився
Сніжку,  завірюхи  нема.  
Неповна  мелодія  вийшла  -
Така  вона  нині  зима  !


                   Виводить  мелодію    -  тут  вигравати.  



З  наступаючим    Новим    роком,    друзі  !  
Здоров'я,    наснаги,  любові,  добра  .  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899294
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 21.01.2021


Ніна Незламна

Сприймаю зиму…

Зима  укрила  поля  снігами
 Іскрить,  сріблиться,  мов  розмовля,
 Як  сонце  ясне,  ну  а  ночами  
Ледь-  ледь  в  дрімоті,  як  немовля

 То  сон  побачить,  а  то  з  морозом  
По  вікнах  пензлем  сріблить  шибки  
Водойми  вкриє  всі  мимоходом,
Люстерком  сяють  ті  залюбки.

 Бува  з  зірками  веде  розмову,
 Позичить  блиску,  гне  до  землі
 І  ранком  злота  сипне  росою
 По  полю  срібла  бринить  наліт.

 Вітрець  до  танцю  запросить  зиму,
 Як  пташка  крила  та  розправля:
 Раптово  в  небо  зрине  незримо,
 Кристалом  сіє    світ  навмання.

 А  згодом  б’ється  в  зимові  хмари:
 -  Просніться  сонні,  струсніть  поля!
 На  радість  людям  розсипте  чари,
 Потішусь  радо  і  я  й    земля.

 Сприймаю  зиму,  як  чарівницю,
 Про  цю  панянку  пишу  вірші,
 Мов  з  нею  п`ю  я  святу  водицю
 Її  казковість  –  в  моїй  душі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901876
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Катерина Собова

Репетитор

З    репетитором    удома
Розмовляє    батько    Вови:
-Як    так    можна    помилятись  –
Аж    три    рази    в    кожнім    слові?

Я    пів    року    Вас    наймаю,
Хочу    мати    результати!
Що    я    Вову    не    питаю  –
Він    не    може    розказати.

Бо    правопису    не    знає,
Диктант    пише    з    помилками,
І    весь    текст    пересипає
Лайкою    і    матюками.

-Прогрес    є,-    учитель    каже,-
Син    всі    ляпи    відчуває,
І    як    може,    на    папері
Свою    злість    відображає.

Хлопчик    дуже    емоційний,
Все,    що    думає,    те    й    пише,
А    це    зараз    дуже    цінно:
Він    -    не    просто    сіра    миша.

Я    багатий    досвід    маю:
Матюки    -    це    не    завада,
Багатьом    допомагають
Бути    у    Верховній    Раді.

Ну,    а    там,    скажіть,    навіщо
Той    правопис    Вові    знати?
Коли    вся    його    робота  –
Вчасно    кнопку    натискати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901858
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Не запізнись

Не  запізнись  сказати  те,  що  на  душі.
Слова  знайти  повинні  адресата.
В  зимовий  час  не  зеленіють  спориші,
Під  сонцем  теплим  тане  сніг  хрещатий.

Не  запізнись  сказати,  що  ти  кимось  жив,
А  може,  це  йому  потрібно  дуже.
Бо  у  житті  буває  стільки  сильних  злив,
Морозить  інколи  людська  байдужість.

Не  запізнись.  Мовчання  не  додасть  тепла.
А  для  людини  кілька  слів  -  спасіння.
То  ж  не  зламай  душі  стебло,  бо  стільки  зла,
А  вчасно  слово  сказане-  безцінне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901367
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 17.01.2021


мышь

Отпускаю…теперь не жалею…

Разжимаю  ладонь….отпускаю…
Больно  падаю  в  низ  с  высоты.
Я  лишь  память  себе  оставляю-
Круг  спасательный  от  пустоты.
Как  глоток  обжигающий  виски,
Как  огонь,  что  не  греет  а  жжет,
Врозь  телами,  а  душами  близко,
Лед  в  глаза,  только  сердце  не  лжет.
Отпускаю…Теперь  не  жалею…
Ведь  когда  то  вот  так  должно  быть
Я  одна.  Ну  а  ты?  Ты  с  другою,
Той  которая  сможет  родить.
И  плевать  на  бессонные  ночи,
Неустанный  сомнений  долбеж,
Отгорела…а  тлеть  нету  мочи..
И  хоть  в  петлю  иль  грудью  на  нож!
Я  в  неравной  борьбе  с  этой  болью,
Мне  не  выиграть  впредь  этот  бой,
Я  тебя  отпустила  с  любовью,
Что  же  мне  теперь  делать  с  собой….  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901265
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021


Білоозерянська Чайка

Чаклунка /терцина/

Молюся  Богу:  душу  не  губи.
Навколо  –  чужина  і  потрясіння,
А  серце  плаче  з  розпачу  й  журби.

Я  бачу  сон.  У  затінку  верби
Моя  сім’я…  ридаю  на  колінах  –
В  раю  із  ними  й  я  була,  якби

В  полон  нас  не  забрали  для  ганьби.
У  полонянок  –  стогони,  тужіння,
Сполохані,  мов  в  клітці  голуби…

У  мене  серце  гідне  –  не  раби…
Бо  українське  маю  я  коріння,
Характер  мій,  повірте,  не  з  слабких.

Краса  душі  –  це  всі  мої  скарби,
Тож  пересилю  страх  свій  і  тремтіння
Й  навчатимусь  чужому  щодоби.

Султан  Великий  серцем  полюбив
Мов  мальву,  що  тяглася  до  проміння,
Під  дією  якоїсь  ворожби.

-  Чаклунка…відьма…    Весь  гарем  трубив,  –
З  раби  –  Султана…  шлюб  і  поклоніння…
Інтриги…  Вороги́,  мов  яструби́…

Та  серед  виживання  боротьби  -
Той  шепіт:  О  Хюррем…  моє  сп’яніння…
І  вірші:  Ти  мене  завжди  люби…
Цнотливість  душ  у  величі  горіння…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900676
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Білоозерянська Чайка

Портрет /терцина/

Зати́шні  сни  малюють  Ваш  портрет.
І  проступають  контури  обличчя.
(На  щастя,  вже  на  них  –  імунітет!)

Малює  сон  красиво,  симетрично,
Складають  риси  шарму  весь  букет:
Цікавий.  Імпозантний.  Романтичний.

Ось  очі…  упіймати  б  їх  секрет!
Вони  найважливіші  у  портреті,
Бо  очі  –  із  душею  тет-а-тет…

Виводять  сни  художні  піруети:
Ефект  об’єму,  тіні  та  контраст.
Довершить  їх  лиш  лірика  поета.

Кілька  штрихів  –  душа  дарує  Вас,
Залишилось  в  ілюзії  завмерти  –
Це  просто  сон,  що  уявив  фантаст,
А  відтворила  мрія…    на  мольберті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900212
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Закохана в море

Дразничное меню

Овощной  салат  с  раст[b]л[/b]ительным  маслом

***
К[b]р[/b]ашеная  капуста

***
Ка[b]з[/b]ачковая  икра

***
Суп-рас[b]к[/b]ольник

***
[b]П[/b]ороховая  каша

***
Мороженое  из  за[b]в[/b]ороженных  ягод

***
Шаманские  вина

***
Кофе,  сваренный  в  [b]д[/b]урке

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900747
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 10.01.2021


Наташа Марос

СОВРЕМЕННИКИ…

...нам  ли  разглядывать  их  в  упор...  нет  -  их  увидят  и  оценят  на  расстоянии...  во  времени...  увидят  и  оценят  не  все,  только  избранные...  потом...  позже,  когда  нас  уже  не  будет...  Прочтут  и  поймут  по-своему,  по-другому,  по-новому  -  в  этом  связующая  нить  поколений...  Есть  авторы,  знакомясь  с  работами  которых,  кажется,  что  обнимаешь  Вселенную,  что-то  очень  необъятное  и  нужное,  важное,  необходимое,  понятное  где-то  глубоко,  на  уровне  подсознания...  а,  перечитывая  снова  и  снова,  будто  срываешься  в  бездонную  пропасть  чьих-то  мыслей  и  рассуждений  до  боли  знакомых  и  понятных  тебе...  и  эта  амплитуда  реальных  ощущений  совсем  не  пугает,  наоборот(!)  -  получаешь  такое...  ни  с  чем  не  сравнимое  удовольствие,  помогающее  удерживать  баланс  в  непростом  существовании  сегодня...  И,  если  обворожительная  мелодия  до  боли  знакомых  слов  и  пульсирующего  ритма  слога  ещё  ранит,  радует,  поёт,  если  она  настоящая,  волнующая  и  успокаивающая  одновременно  -  значит,  мы  живы,  мы  есть,  мы  здесь...!!!  Наши  современники  -  классики  для  будущих  поколений,  даст  Бог,  к  тому  времени  останется  чуткое  восприятие  поэтического  слова,  не  вытравленное  изнуряющим  бытом,  не  деградировавшее  от  сплошной  клоунады  и  приторной  лжи...  Хочется  верить,  ах,  как  же  ещё  хочется  верить...!!!
 Современники,  с  Наступившим  вас!!!  Пусть  будет  нормальным,  вопреки  глупому...  непутёвому  поздравлению  и  смешным  до  горечи  пожеланиям...;  благодаря  нашему  титаническому  терпению  и  нечеловеческому  умению  выживать...  О,  бешеные  стрелки  часов...  не  спешите  так...  мы  остаёмся  людьми  и,  даст  Бог,  ещё  поживём...!!!

                                                           -                                          -                                      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900121
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 09.01.2021


ТАИСИЯ

ЖДЁМ ЧУДЕС!



Бессердечные    мы  люди.
Не  ценили    снег  на  блюде.
Это  чудо  из  чудес
Даром  сыпалось  с  небес.

Лишь  теперь  мы  понимаем-
Это  чудо  было  раем.
Белый  тёплый  зимний  плед
Укрывал  от  всяких  бед.

И  девчонки,  и  мальчишки
Кувыркались,    как  зайчишки.
С  ним    нам      весело  жилось.
Даже  дед  скакал,  как  лось.

Всей  семьёй  с  горы  катались,
Пока  санки  не  сломались.
Был  весёлым  Новый  Год!
На  морозе  –  Хоровод!

Выходили  все  соседи.
И  снегурки,  и  медведи.
Наш    весёлый    Карнавал
Представлял    «ночной    кошмар»!

Залпы  спать  нам  не  давали.
Всюду    песни    «трали-вали»
Стол  от  тяжести  трещал.
Аппетит  наш    всё  вмещал!

Нынче  –  скучная    житуха…
Растеряли    Бодрость    Духа!
Ждём    ЧУДЕС    мы  от    БЫКА.
За  него    нальём    бокал!

30.12.  2020.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899762
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 05.01.2021


Катерина Собова

Влаштував свято

Сиджу,    куме,    та    й    зітхаю,
Бо    дружина,    хай    їй    чорт,
Каже,    що    зими    немає  –
Подалася    на    курорт.

Від’їжджаючи,    казала
Свято    для    дітей    зробить,
Щоб    вони    запам’ятали
Цю    казкову    гарну    мить.

Злості    я    назву    причину  –
Розорився,      ясна    річ:
Дід    Мороз    взяв    за    годину,
Як    Снігуронька    за    ніч.

Походив    біля    ялинки,
Набалакав    купу    див,
Вручив    дітям    подарунки,
Ті,    що    вчора    я    купив.

Не    забув    наставить    жменю,
Белькотав:    -  Позолоти!
Двісті    гривень    у    кишеню  –
Та    й    подався    у    світи.  

А    Снігуронька    не    спала
(Оце    чесності    гарант!)
На    мені    демонструвала
Аж    до    ранку    свій    талант.

Новий    рік,    як    не    радіти?
Як    зумів,    так    влаштував:
Я    не    знаю,    як    там    діти  –
Я    його    запам’ятав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899798
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 04.01.2021


Катерина Собова

Снiгуронька

Запитала    Галя    в    свого
Нареченого    Серьожі:
-Ти    хотів    би,    щоб    на    кого
Моя    мама    була    схожа?

-На    Снігуроньку,    звичайно!
Як    тобі    така    затія?
Було    б    справді,    дуже    файно,
Щоб    здійснилась    моя    мрія.

Галя    з    радості    аж    скаче,
Бо    культурна    ця    манера:
Не    сказав,    що    мама    кляча,
Шапокляк,    або    мегера.

А    коханий    їй    доводить:
-Кажу    з    радістю,    без    злості,  
Бо    Снігуронька    приходить
Лише    раз    на    рік    у    гості!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899155
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020


Prosto_tak

Последние слова

Отравлены  последние  мгновенья
И  встречи  не  остыл  последний  след
И  взгляд,  последней  каплей  провиденья
Прощальный  твой  безмолственный  ответ
Слезой  печали  грусть  тревожит  душу  –
Последний  вздох  на  поприще  обид
Забудь  слова,  лишь  крик  судьбы  послушай
Что  отражает  чувств  твоих  гранит
Я  не  хочу  печалить  взгляд  тобою
Я  не  хочу  дышать  в  надежде    вновь
Я  на  коленях,  раненый  судьбою
С  ножом  в  спине…но  это  не  любовь
Отныне  миг  мой  тенью  упованья
Сухих  свершений,  вскормленных  мечтой
Томимых  жаждой  пламенных  желаний
Что  неразрывно  связаны  с  тобой
Он  зыбкой  тенью,  как  изгнанник  ночи
Разбил  алтарь  заветных  рьяных  дум
И  грешным  словом  из  последней  мочи
Сухою  желчью  мысли  льет  на  ум
Горячей  раной  на  груди  твоя  улыбка
Свинцом  в  ногах  сиянье  милых  глаз
Но  гордость  впопыхах,  в  порыве  зыбком
Мне  вопиющий,  но  не  зримый  глас
Но  почему  обет  тоски  суровый
Несет  сквозь  вечность  в  будущность  судьба
Мне  оставляя  право  лишь  на  слово
Которым  оживает  ей  мольба
Зачем  мой  приговор  разлукой  вечной
Свершен…без  права  на  укор
О  как  хотел  от  жизни  я  отречься
Но  щелкнул  разговоров  злых  затвор
И  посреди  разбитых  ожиданий
Склонив  колени,  внемлющий  судьбе
Роняю  кровь  на  рифы  расставанья
Как  волны,  грустью  моря  о  тебе
Последний  миг  в  плену  слепого  рока
Я  опускаю  веки…предо  мной
Та,  что  так  страстно  и  жестоко
Разбила  мой  таинственный  покой
И  снова  не  могу  я  наглядеться
На  свет  волшебных,  изумрудных  глаз
Жаль,  догорает  болью  сердца
Душа…пришел  мой  верный  час
Взглянул,  печаль  роняет  слезы
Как  я  слова…и  нежно  сонный  день
Растопит  серой  дымкой  грезы
Вновь  оживляя  в  сердце  мига  тень
Я  подойду  к  воде,  пущу  венок  навстречу
Ветрам…пусть  лирой  он  моей
И  одиночества  посланьем  в  вечность
Раскрасит  тугу  этих  серых    дней

P.S
РАЗВЕЕТ  ПЕПЕЛ  ЧУВСТВЕННЫХ  ПРИЗНАНИЙ
ХОЛОДНЫЙ  ВЕТЕР  МИЛОЙ  МНЕ  ДУШИ
ОСТАНЕТСЯ  ЛИШЬ  СВЕТ  ВОСПОМИНАНИЙ
И  НОВЫЙ  ДЕНЬ,  ВО  МРАКЕ  ЗЛОЙ  ТИШИ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=13127
дата надходження 03.04.2006
дата закладки 21.12.2020


Білоозерянська Чайка

Для Дами /секстина/

[i]Палке  тепло
у  канделябрі  тріпотіло.
Роялю  тло
впивалось  в  чуйну  душу,  ніби  птах,
стікаючи  по  змучених  свічах,
Вздовж  тіла…[/i]

Краса  лилась
Коханням  –  в  величі  розкішним,
Ковшем  тепла,
що  барвами  наповнив  нотний  стан,
В  чуттєвості  –  останній  віск  розтав  –
Неспішно…

[i]Під  клавіш  сніг  –
всі  незбагненні  серцю  гами.
І  нот  розбіг,
що  квітне  у  схвильованих  серцях,
в  трояндових  розсипавсь  пелюстках  –
Для  Дами…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898344
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 21.12.2020


Radomir

То ли утренник – первопричина....

Из  книги  «На  Руси».

То  ли  утренник  –  первопричина,
То  ль  в  усталости  сникла  печаль  –    
И  открылась  для  блудного  сына
С  круч  днепровских  прозрачная  даль.
Я  сегодня,  и  смирный  и  тихий,
Причащён  голубой  глубине,
Созерцаю  пресветлые  лики
На  скрижалях,  доверенных  мне.
Мудрость  пращуров…  Вот  –  укоризны
Взоров,  полных  любви  неземной,
За  несжатые  нивы,  отчизну,
Разорённую  будто  войной.

Вижу  судьбы  в  тщете  и  раздоре,
Слёзы  веры  –  безверия  крах...
Вот  –  склонённая  женщина:  горе
И  молитва  –  надежда  и  страх.
Чуть  колышется  в  зеркале  водном
Отражение  лаврских  крестов...
И  покорно,  как  Богу  угодно,
Обратившись  багряным  листом,
Упадаю  на  землю  без  боли
Пред  тобой,  о  Княжна.  Распрями
Тонкий  стан,  из  темницы  юдоли
Щит  ресниц  на  меня  подними.

По  одежде  ты  будто  черница,
Отрешённая  светских  утех,
Лишь  на  длинных  пушистых  ресницах
Чёрной  краски  осознанный  грех.
Он  простится,  ведь  жертвенный  омут
Синих  глаз  состраданью  открыт:
Попрошу  –  и  растают,  утонут
Льды  сиротства  и  камни  обид.
Пусть,  забыт  и  в  служеньи  не  признан,
Я  песчинкой  исчезну  во  тьме,
Всею  силой  души  за  Отчизну
Помолись..,  а  потом  обо  мне.

                           
©  Сергей-Эдуард  Воронин,
E-mail:    netusa@narod.ru  ;
Украина,79013  Львов  ул.Здоровья  3  кв  2;

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12488
дата надходження 23.03.2006
дата закладки 17.12.2020


Білоозерянська Чайка

Розминулися дві долі…

Розминулися  дві  долі,
Мають  власні  береги.
Сумно  падають  додолу
Від  байдужості  сніги.

Розійшлися  дві  дороги  –
Серце  вкрила  заметіль.
Засріблився  давній  спогад
 у  холодному  бутті:

Не  сніжинки…  рвало  небо
З  квітів  білі  пелюстки,
що  вкривали  шлях  до  тебе.
Йду  по  ньому  крізь  роки.

Хуртовина  стогне  в  полі
Безкінечно  дорогим.
Розминулися  дві  долі  –
Не  з’єднати  береги…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897880
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 15.12.2020


Білоозерянська Чайка

Под парусом

В  бездонной  зелени  –  вскипает  буря.
И  тянет  тиной  в  изумруды  волн.
В  штормах  от  страсти  огненной  тону  я…
Ты  ветром  кружишься…  со  всех  сторон.

В  кипящей  жажде  пенится  на  гребне
Подруга  сердца  –  томная  луна.
Твоя  любовь,  по  истине,  волшебна  –
Полярная  звезда  покорена…

Плыву  к  мечте  я  сквозь  меридианы
Под  парусом…  Тобой  –  душа  полна.
Лазурь  в  глазах    –  небытие,  нирвана  –
Бегу  к  тебе  я  просто  по  волнам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897735
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 13.12.2020


Наташа Марос

РУБИНОВО…

Недовольна  я  стихами  прошлыми  -
Скудное  словесное  меню...
Жалко  будет,  если  я  об  осени,
Позолоте,  уходящей  просини,
Больше  ничего  не  сочиню...

Холодеет  воздух,  за  туманами,
Словно  в  тёплой  шали  пуховой,
Листья,  пожелтевшие  заранее,
Плачут  окровавленными  ранами  -
Я  по  ним  спешу  к  себе  домой...

Зажжена  кудрявою  рябиною,
Сада  красно-жёлтая  листва...
Если  на  закате  всё  рубиново,
Мечен  лес  горелой  половиною,
Значит,  холод  там  уже  бывал...

                 -                  -                  -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809944
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 08.12.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Тримаймося

Туманне  небо  прихилилось  до  землі
І  їй  нашіптує  ранкову  мантру.  
Безсніжний  грудень  розпустив  сльозу  в  імлі.
Зима,  мабуть,  пустилася  у  мандри.

Морозним  стразам  -  зась!  У  мряці  овид  десь,
Не  видно.  Сиза  мжичка  бовваніє.
В  туманнім  морі  парк  ще  напівсонний  ввесь.
Здається,  тріпотять  грудневі  вії.

І  попри  світ  туманний,  смуток  і  ковід,
Зима  прястиме  знову  білі  рядна,
Морозно-сніжний  засіяє  краєвид.
Тримаймося  за  нитку  Аріадни.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897442
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 08.12.2020


Білоозерянська Чайка

Дякую Вам, читачі! / телевірш

                                   А  Ви  завжди  зі  мною  поряД.
                                         Увага  Ваша  –  хвилі  морЯ.
                             Щем  спогадів  та  біль  від  муК
                                 В  рядки  свої  для  Вас  візьмУ.
                                               Ділюся  римою  простоЮ,

                         Близьким  вже  кожен  мені  стаВ.
                                                     І  гріє  посмішка  вустА,
                                               Любов  свою  дарую  ВаМ.

                                         У  серці  завжди  мій  читаЧ.
                                         Усі  пера  для  нього  пробИ.
         Нехай  міцнішає  добробуТ,
                 В  безхмарній  сині  –  села  та  містА.
                                             Здоров’я,  злагоди,  удаЧ,
                                                     І  миру  неньці  УкраїнІ!

P.S.  Шановні  друзі!  Якщо  комусь  цікаво,  мою  першу  авторську  книгу  поезій  «Я  віршем  доторкнусь  до  Вас»  можна  придбати,  написавши  адресу  доставки  мені  на  електронну  пошту.  Вартість  примірника  65  грн.    Перешлю  Укрпоштою  або  Новою  поштою.    Дякую,  шановні,    що  Ви  є!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897553
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020


Білоозерянська Чайка

За роялем

[i]Будую  подумки  мости,
Вкладаю  в  дотик  клавіш  мрію,
Так  хочу  я  тебе  знайти  –
Самотній  сніг  іскрить,  біліє.[/i]

Заплющу  очі…  серцем  йду…
Я  поряд.  Подих  цей  роялю
В  заметах  чую,  по  льоду,
Всі  звуки  чисті,  небувалі.

[i]Не  загуби  мене  в  снігах,
Кохання  тепле  до  нестями.
Лети  за  серцем,  ніби  птах
Над  сніжно-білими  чуттями.[/i]

Лапатий  знову  припустив…
З  сніжинками  у  танці  мрій  ми.
Не  чую  холоду  сльоти  –
Бо  знову  у  твоїх  обіймах.

[i]…  Відкрию  очі  –  вдома  я…
(годинник  північ  б’є  настінний.)
З  роялем  мчить  душа  моя
До  тебе…  в  зиму  біло-пінну…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896868
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 04.12.2020


Катерина Собова

От ускочив!

Грицько    взувся    в    туфлі    модні
(Все    пройшло,    неначе    снилось),
Бо    відрядження    сьогодні
Вже,    нарешті,    закінчилось.

Залишилось    у    готелі
Нічку    якось    перебути,
Речі    склав    усі    ретельно,
Щось    приємне    хотів    чути.

В    телефоні    хтось    воркує,
Так    лоскоче    ніжно    вуха:
-Різні    послуги    дарує
Наша    фірма    «Розслабуха».

Пам’ятай,    ніщо    не    вічне,
Все    в    житті    повинен    взнати,
Плата  –  чисто    символічна:
Покер,    сауна,    дівчата…

Гриць:    -  Не    буду    я    вагатись,
Пишіть:    сауна,    блондинка,
І    по    місту    покататись,
Щоб    була    крута    машинка.

Голос    в    трубці    почав    вити:
-Не    чекав    такого,    гаде?
Вирішила    подзвонити
З    телефону    куми    Ади.

Так,    це    я,    дружина    Рита,
І    як    ти    переконався,
Вмію    ніжно    говорити,
А    ти    завжди    сумнівався.

Завтра,    милий,    будеш    вдома,
Буде    повна    розслабуха:
Без    блондинки    зникне    втома,
В    сауні    попухнуть    вуха.

Приберу    тебе    і    взую,
Як    за    звичаєм    ведеться,
І    машину    гарантую,
Ту,    що    катафалком    зветься!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896679
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 02.12.2020


Закохана в море

ПРИКОЛКИ



Поро[b]г[/b]  сердца      -      желудок  мужчины

***

[b]Б[/b]ольноопределяющийся      -      и  хочется,  и  колется

***

Раз[b]б[/b]итый  интеллект      -      черепно-мозговая  травма

***

Це[b]л[/b]итель  женской  красоты      -      пластический  хирург

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896390
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020


Галина Лябук

Білокоре страждання.

Краса  й  багряно-золотава  мить,
Осіння  серенада  десь  звучить.  
Жовтаве  листя    так  чарує  восени:
-    Чому  сумуєте,  прекрасні  Ясени?

Ви  вбралися  у  золотий  наряд,  
Безмовно  у  зажурі  стали  в  ряд.
Зваблива  казка  в  сквері  восени...  
-    Що  вас  турбує,  браття  Ясени?  

-    Обидва  ми  закохані  в  Берізку,
Яка  росте  у  самоті,    -  тут  близько.  
З  дитинства  вабила,  коли  зросла,  
То  на  очах  красою  розцвіла.

Лишень  легенько  вітерець  повіє,
У  братиків  серденько  тьохне,  мліє.  
Один  говорить  чарівні  слова,  
А  другий  пестить  і  пісні  співа.  

До  Ясенів    Берізка  не  байдужа.
Закохана  в  обох  і  любить  дуже  :
Молодшого  -    він  добрий  і  вродливий,
Старшого,  -    бо  статний  і  зманливий.

Сумують  втрьох,  як  прийде  осінь,
Як  листопад  і  дощиком    моросить.
Прокинувшись,  радіють  навесні,
Як  Білокору    бачать  наяву,  не  в  сні.

Що  тут  робить  ?  Таке  буває  :
Два  братики    одну    кохають.  
Не  дай  Бог  бачити,  коли  сини
Страждають,  мучаться,  як  Ясени.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894774
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 19.11.2020


Кадет

На пороге зимы

Опять  за  окном  зашуршали  кленовые  вьюги
И  пыльное  лето  опять  подалось  на  юга...
За  ним  упорхнули  туда  же  шальные  пичуги,
А  мы  продолжаем  свои  тараканьи  бега...

Плюют  на  запреты  и  на  карантин  горожане,
Но,  хочешь  не  хочешь,  пора  поменять  гардероб...
Селяне  ещё  продолжают  борьбу  с  урожаем
И  все  с  нетерпением  ждут  настоящий  сугроб...

Всё  чаще  грустят  по  утрам  пожилые  мужчины,  -
Уже  неуютно  курить  на  балконе  в  трусах...
Их  мало  волнует  своя  седина  и  морщины,
Но  в  толк  не  возьмут  они  разницу  в  зимних  часах...

И  женщинам  тоже,  увы,  в  эту  пору  не  сладко,
Им  надо  сварганить  на  зиму  консервный  запас    
И  надо  заначки  искать  и  теряться  в  догадках,
Где  можно  достать  ещё  тёплых  тряпичных  прикрас...

Пока  ещё  многие  рады  приятной  прохладе,
Но  нынче  всё  чаще  прогноз  о  дождях  в  новостях...
Мы  как  партизаны  засядем  в  дождливой  осаде
В  железобетонно-квадратных  своих  крепостях...

Пусть  кто-то  ещё  проведёт  не  один  шумный  вечер
В  заморских  краях,  наслаждаясь  плодами  хурмы,
А  тем,  кому  нынче  похвастаться  в  принципе  нечем,
Останется  тихо  грустить  на  пороге  зимы...

октябрь  20



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892387
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 18.11.2020


Білоозерянська Чайка

Катрусю Собову – з ювілеєм!

                   (акровірш.)
[i]Колезі  гострого  пера,
А  також  надзвичайній  жінці,
Творчих  здобутків  та  добра
Разом  ми  зичимо  –  по  вінця!
У  Ваш,  Катрусю,  ювілей
Сердечно  будемо  вітати:
Юність  та  чистота  лілей[/i]

Сьогодні  цю  прикрасять  дату.
Осяйній  Музі  гумориста
Бажаємо  із  Вами  йти,
Оскільки  усмішки  вогнисті
Ваші,  Катрусенько,  «кити»!
У  колі  нашому  поетів

[i]Задаєте  всім  позитив:[/i]

Юрмляться  із  життя  сюжети,
Всі  грані  гумор  освітив…
І  я  з  душею  Вам  бажаю
Легких  із  Музою  доріг,
Енергія  хай  б’є  безкрая,
Єднає  слово,  що  лунає,
Миру  й  здоров’я  на  поріг!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894926
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020


Лайель Атани

Чужое счастье

По  косогорам  клубится  вьюга.
Весна  нескоро.  Мертва  округа.
В  седую  зиму,  во  мглу  ненастья
Несу  в  корзине  чужое  счастье.
А  злые  ветры,  как  псы  цепные,
На  каждом  метре,  в  пыли  полынной
И  скалят  пасти,  и  тянут  соки,
А  мне  бы  счастье  доставить  к  сроку;
На  тропах  тайных  не  схватит  стража,
Воронья  стая  мне  путь  укажет.
Бродяжкой  сирой  в  дырявом  платье
Пороги  мира  иду  топтать  я.
Как  тяжко  бремя,  все  тело  стонет;
Возьми  скорее,  согрей  в  ладонях
Росточек  бледный,  почти  без  силы  -
Я  с  края  света  его  тащила,
Своею  кровью  его  поила  -
Пустил  он  корни  в  скелет  и  жилы.
Пусть  в  сердце  бьется,  и  жжет,  и  давит,  -
Моим  чужое  никак  не  станет.
Мертвец  со  стажем,  я  корм  крысиный,
Но  снова  тяжесть  в  моей  корзине;
Под  гнетом  долга,  походкой  шаткой
Скитаюсь  долго  босячкой  жалкой,
И  снова  чую  разверстой  раной
Очередную  чужую  радость...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894560
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2020


Катерина Собова

Пiсля виборiв

В    місті    чутка    розлетілась,
Що    сантехніку    Кіндрату
Чогось    дуже    захотілось
Стать    районним    депутатом.

Ось    і    вибори    настали:
День    ішов    звичайним    ходом,
І    вночі    порахували
Голос,    відданий    народом.

В    протоколі    записали
Що  набрали      кандидати.
Результат:    голосували
Три    людини    за    Кіндрата.

Отоді    в    його    квартирі
Справжнє    пекло    почалося:
-Як    же    мені    жити    в    мирі?-
Плакала    дружина    Тося.

-Ось,    нарешті,    все    розкрилось!-
Верещала    уже    зранку,-
Третій    голос    -    це    не    снилось,
Що    у    тебе    є    коханка!

Розлучитись    довелося.
Мучить    загадка    Кіндрата:
Хто,    крім    нього    й    його    Тосі,
Голос    міг    подарувати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894022
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 06.11.2020


Білоозерянська Чайка

Голос України

 Всотала  пісню,  певне,  з  молоком
У  Маршинцях  перлина  Буковини
Й  прославила  у  світі  Україну  –
Бо  голос  той,  що  живлять  полонини,
Хвилює  душу  і  бринить  струмком.
Народна  мудрість  –  вічне  джерело,
В  ній  рідний  край  –  розсипався  піснями,
Та  рута,  що  шукали  вечорами,
Йшла  поміж  люди...  й  ноти  журавлями  –
назавжди  стали  творчості  крилом.
З  поті́чка  –  утворилася  ріка  –
Лірична,  експресивна,  повновода.
Карпатська  сила  в  серці  її  гордім,
Міць,  велич  волелюбного  народу,
Немов  маяк  для  тих,  хто  заблукав…
Була  опора  –  вірний  чоловік,
Коханий,  друг,  навіки  серцю  любий.
Вже  вправна  осінь  посріблила  чуба,
Дружину  він  шанує  і  голубить,
Така  любов  від  Бога…  і  навік.
Життя  минає…  пам’ять  лиш  жива  –
Уже  пішов  –  з  ким  в  радості  і  в  горі.
Руїни,  сум...  відлунням  в  кожнім  творі…
Та  ллється  пісня  сильна  на  просторі  –
І  вічна  молодість  її  творить  дива!
ID:  893584  автор:  Білоозерянська  Чайка  
*  На  фото  з  інтернету  –  Софія  Ротару  –  народна  артистка  України  (1976),  СРСР  (1988),  Молдавської  РСР  (1983),  Герой  України  (2002).  Нагороджена  орденом  Святого  Миколая-Чудотворця  (1998),  орденом  «Різдво  Христове»  2  ступеня  (2007),  орденом  «Співдружність»  (2013).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893584
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020


Білоозерянська Чайка

Чумацький Шлях

[i]Туманна  смуга  зоряно́ї  вишиванки…
Дороговказом  служить  нам  Чумацький  Шлях.
Ночівля  в  шовкових,  замріяних  степах…
Чумацька  пісня  в  золотавому  серпанку…[/i]

Впряжу  четвірку  сіро-чорну,  кучеряву,
Нали́гач-ремінь    закріплю  я  на  волах,
І  вже  рушаємо  в  запилених  валках,
Сопілку  й  люльку  приховавши  за  халяву.

[i]Різьблені  ма́жі  ледь  скриплять  у  чистім  полі  –
Вози  змастили  дьогтем  вправні  чумаки,
Підводи  з  Криму  їдуть  чітко  вздовж  ріки,
Затарені  вони  під  верх  пудами  солі.[/i]

Веземо  в  хурах  –  рибу,  крам,  гостинці  пану…
Тужливу  ноту  в  чоловічих  голосах
В  обійстя  рідне  серцю  донесе  в  вітрах,
Вона  –  молитвою  звучить  в  устах  коханих…

[i]Із  пра́солами  ми  пройшли  доріг  чимало  –
Додому  кличе  щемно  рідна  сторона,
Мов  оберіг  –  штани  й  сорочка  з  полотна,
Святі,  невтомні  материнські  руки  ткали,[/i]

 Вечеря  пізня...  юшка,  сало  й  паляниця,
Журлива  пісня  лине,  повна  одкровень…
Чумацький  Шлях  дім  наближає  кожний  день  –
 Світанок  в  молитва́х  благословиться…

(Художник  Володимир  Руденок  "Чумаки".)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893394
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020


Білоозерянська Чайка

О силе чувств…

   [b][i]  Величие  бессмертной  красоты
Искусный    мастер  для  творенья  выбрал.
В  кости  слоновой  наваял  черты
И  полюбил,  на  удивленье  Кипра.

         Скульптурной  девой  он  был  ослеплен  –
Прекрасный  лик,  точеные  ланиты,
Ее  глаза  -  лазурный  шепот  волн
у  острова  богини  Афродиты.  

             И  день,  и  ночь  в  закрытой  мастерской
Влюблялся  в  плод  волшебного  искусства…
Богине  жертву  приносил  с  мольбой:
-  Прошу,  ты  пощади  святые  чувства!

           Любовью  сердце  билось  и  рвалось  –
Вняла  богиня  той  мольбе  упорной.
…Огнем  души  порозовела  кость,
В  отточенной  фигуре  рукотворной.

И  было  столько  в  сердце  том  тепла  –
Казалось,  он  дыханьем  ее  греет.
От  чувств  глубоких  дева  ожила,
Легенда  эта  сквозь  века  прошла  –
Любви  Пигмалиона  с  Галатеей  …[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883658
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 21.10.2020


Закохана в море

Описки-самописки

Да[b]м[/b]ський  підданий    -    євнух  в  гаремі

***

[b]Ш[/b]аракатиця    -    фортуна  

***

Господ[b]у[/b]рник    -    юродивий  Христа  ради  

***

Не[b]г[/b]рохірург    -    ку-клукс-клановець

***

А[b]ф[/b]еросклероз    -    спроба  уникнути  боргів


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892221
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 20.10.2020


Білоозерянська Чайка

Я попрошу у осені моєї…

             (Акровірш.)
[b]Я[/b]  попрошу  у  Осені  мотив…

[b]П[/b]родюсер-Вітер  рознесе  ці  ноти.
[b]О[/b]бов’язково  їх  почуєш  ти,
[b]П[/b]ро  почуття,  які  не  побороти…
[b]Р[/b]озкрию  в  пісні  все  своє  тепло,
[b]О[/b]бійми  даруватиму  я  серця,
[b]Ш[/b]аріється  калина,  б’є  чолом:
[b]У[/b]се  кохання  –  в  пісні  щедро  ллється…

[b]У[/b]смі́шка  сонця  –  ноти  звеселя,

[b]О[/b]чей  мій  промінь  у  твої  пірнає.
[b]С[/b]піває  про  святу  любов  земля,
[b]Е[/b]нергія  –  велична  та  безкрая…
[b]Н[/b]іколи  у  житті  не  розлучить
[b]І[/b]скристе  та  жертовне  спільне  світло.

[b]М[/b]іж  нами  вічно  тягнеться  в  блакить
[b]О[/b]сіння  квітка,  що  на  двох  розквітла.
[b]Є[/b]днає  Осінь  душі  та  серця,
 [b]Ї[/b]ї  мотив  –  це  доброта  Творця…

(Художник  -  Леонід  Афремов.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892051
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020


Наташа Марос

ИЗБРАННОЕ…

Почему  же  -  ни  разу  в  избранном,
Я  писала,  а  Вы...  а  Вы...
Вами  чувства  мои  не  признаны,
Не  замеченные,  увы...

Или  что-то  неладно  с  рифмою,
А,  быть  может,  не  те  слова...
Подавай  Вам  кораллы  -  рифами,
Жемчуг  -  россыпью...  Я  права?..

Увлекают  Вас  мысли  ломаны,
Фразы  -  рублены  на  куски,
Многоточием  быль  истомлена,
Чувства,  рвущие  в  хлам  виски...

Подари  Вам  коней  -  без  упряжи,
Колесницу  -  без  колеса,
Словоблудие  и...  поди  свяжи
Тучи  серые  в  словеса...

Мне  же,  к  осени  -  красной  ленточкой,
В  тихой  рощице  -  тишина,
Паутинкой,  шуршащей  веточкой  -
Где-то  там,  глубоко,  весна...

Мы,  конечно,  такие  разные...
Я  старалась,  а  Вы...  а  Вы...
Никогда  нам  не  слиться  фразами,
Чтобы  -  в  избранное...  Увы...

Намечается  грусть  осенняя
Прожитое  корить-винить...
Тёплой  ласточкой  -  прямо  в  сени  к  нам...
Вот,  попробуй-ка,  прогони...

                           -            -            -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891939
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020


Білоозерянська Чайка

Побілило скроні


- [i]Чом  зима  так  скроні
рано  побілила?
І  коли  побачу
вдома  татуся?[/i]
Лист  прийшов  від  доні
з  далечі,  із  тилу.
В  фразах  цих  дитячих  –
суть  війни  уся…

[i]Доні  усміх  щирий  –
той  шматочок  раю,
дух  солдат  тримає
він  багато  діб[/i].
- Повернуся  з  миром,
Доню,  обіцяю,
як  в  полях  безкраїх
забуяє  хліб…

- [i]Змовкнуть  кулемети
І  ворожі  гради.
Хай  на  скронях  зими  –
то  війни  сліди…[/i]
В  землянім  наметі
лист  читав,  відраду,
з  мокрими  очима
Захисник  твердий…

[i]А  в  руках  –  світлина  –
оченята  сонні…
Біля  серця  доня  
оберегом  з  ним.[/i]
- Спи,  моя  дитино,
Тато  в  обороні.
…  І  біліють  скроні
Шість  тривожних  зим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891523
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 12.10.2020


Білоозерянська Чайка

Лава

[i]Вже  красень-місяць  приміряв
   Берізці  шати  золотаві,
В  м’якому  світлі  ліхтаря  -
Кохані  стрілися  на  лаві...[/i]

І  погляд  в  погляд  –  завмирав,
Нічне  побачення  хвилинне,
А  сваха-осінь  по  дворах
Плела  весільну  павутину…

[i]Світили  юним  ліхтарі,
А  жар  -  мов  струмінь,  бив  щосили.
Їх  я́сний  подих  серце  грів,
Безгрішно  так  вони  любили…[/i]

 Кохання  затишком  встеляв
Лист-жартівник  осінню  лаву  –
Горіло  світлом  ліхтаря
Взаємне  почуття  яскраве…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891046
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 09.10.2020


Галина Лябук

Як не любити.

Співає  соловейко,  про  щось  хлюпоче  річка
І    дощ  вистукує  мелодію  по  склі.
Наймилозвучніша  -  це  мова  українська,
Яку  плекали  прадіди,  на  цій  землі.

Вона  співуча,  калинова  і  така  багата,
Бо  з  молоком  матусі  увібрали  ми.
Любов'ю  й  щедрістю  наповнена  та  хата,
Де  родовід  примножують  сини.

 Як  не  любити  нашу  рідну  мову!
Тоді    і    неньку  треба  не  любить?
Оберігай,  вивчай,  не  забувай  ніколи,
Де  б  не  прийшлось  тобі  на  світі  жить.

Як  прикро  слухати,  що  мову  зневажають,
Хіба  ми  неуки,  чужі  на  цій  землі  ?
Чому  англійську    й    інші  мови  знають,
Барвисту,  рідну  топчуть  у  багні.

Нехай  живе  вкраїнська  наша  мова:
В    піснях,  поезії    і    наяву,  і    в  сні.
Навік  щасливою  у  неї    буде  доля,
Тоді    ми  -  українці,    знайте  всі    !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855670
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 07.10.2020


Білоозерянська Чайка

Пісня почуттів

                     [b]    [i]                (Пасторела)
- У  саду  зустрів  тебе,  кохана,
Ти,  немов  із  місяця  зітка́на,
ще  й  вуста  медово  -  полум’яні  –
втратив  спокій  свій  я  назавжди́…
- Не  гадала  я,  що  так  жадана,
З  усміхом  мені  сказала  панна,
- Що  ж,  якщо  кохаєш  –  доведи.
Усміхався  косами  серпанок:
- Від  кохання  я  до  тебе  п’яний,
Ти  скажи  мені  своє  бажання  –
Виконаю  я  його  завжди́…
- Бачиш:  в  небі  зірка  полум’я́на?
Зупини  для  мене  ти  світання  –
Хай  панує  місяць  молодий!
Зможу  серце  я  тобі  віддати  –
Блиснуло  в  очах  відтінком  м’яти.
Буду  я  тебе  за  це  кохати,-
Прошептали  ті  вуста  -  меди́…
…  Вже  твоє  бажання,  мов  гармата
В  голові  продовжує  лунати
І  звучати  в  ній  на  всі  лади.
- Буду  я  для  тебе  зорепадом,
Безперервно  ночі  всі  не  спати,
Щоб  тобі  ту  зіроньку  дістати!  –
Цілував  він  милої  сліди.

…  Хоч  пройшло  з  тих  пір  рокі́в  багато,
Пасторела  мусить  ця  звучати  –
Ти  прислу́хайся:  про  це  шумлять  сади…[/i][/b]

Світлина  -  інтернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885992
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 07.10.2020


Ulcus

#мій_дзен

я  не  бачу,  де,  я  не  знаю,  як
зустрічаю  день,  відчуваю  знак
ледь  помітний  звук,  мов  сріблястий  дзень
твого  серця  стук,  мій  блаженний  дзен
я  не  знаю,  з  ким,  я  не  бачу,  хто
наче  білий  дим,  сніг  із  пелюсток
поміж  синіх  хвиль,  поміж  сивих  снів
крутить  водевіль,  сипле  сніг  до  ніг
я  не  вірю  в  те,  я  не  хочу  так
бо  любов  -  святе,  хоч  весь  світ  -  бардак
на  твоїй  прямій  певна  точка  -  я
ти  навіки  мій,  я  -  лише  твоя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857478
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 02.10.2020


Білоозерянська Чайка

МОЯ ЗВЕЗДА

[b]О  чем  грустишь,  моя  Звезда?
Зачем  сияешь  мрачным  светом?
За  тем,  что  больше  никогда
Не  повторится  наше  лето?

За  тем,  что  гордый  Млечный  путь
Подарит  свет  другим  влюбленным?
Что  наши  встречи  не  вернуть
И  на  щеках  –  лишь  след  соленый?

Я  помню,  как  ты  сотни  раз
Нас  грела  фосфорным  лучом.
И    холод  потому  сейчас,
что  сердце  режет  боль  мечом...

О  чем  грустишь,  моя  звезда?
Свети!  Сияй!  Ведь  я  смирилась.
И  хоть  сиять  еще  не  научилась  –
Я  не  бываю  мрачной  никогда.
Смирись  и  ты.  Сияй,  моя  Звезда![/b]


(Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874019
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.09.2020


Білоозерянська Чайка

Наречена

     [i]Червоніє  калина  в  Лимані
в  нотках  осені  золоче́ної…
а  рум’янець,  мов  в  нареченої,
якій  милий  зізнався  в  коханні.

       Зашарілася  та  для  поета,
у  натхненні  -  ві́ршами  писана…
в  розкіш  віт  тендітно  нанизані
полум’яні  намисто  й  браслети.

       Сонце  пестить,  закохано,  милу
в  калино́во-червленій  заграві,
обіймає  промінням  яскравим,
мов  до  шлюбу  веде  небосхилом…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890237
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020


Олеся Лісова

Про що зітхається тобі?

Про  що  зітхається  тобі
Коли  розлуку  топиш  в  віскі,
І    придивляючись    в  юрбі
Шукаєш  риси  рідні  й  близькі?

Чи  тихий  смуток  кличе  вдаль
І  прагне  повені  любові,
А  чи  ятрить  очей  мигдаль
Й  потреба  в  тихім,  ніжнім  слові.

Чи  давить  душу  самота
Як  відкриваєш  вії  сонні,
Чи  манить  крила  висота,
Чи  є  ще  звук  в  сердечнім  дзвоні?

Що  візьме  верх  у  боротьбі:
Кохання,  воля,  сни  пророчі?
Про  що  зітхається  тобі
На  перехресті  дня  і  ночі?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880438
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 27.09.2020


Наташа Марос

ПОД ЗАНАВЕС…

Я  приду  в  жизнь  твою  под  занавес,
Ты  об  этом  не  знаешь  вовсе...
Вдруг  захочешь  начать  всё  заново  -
Просто  осень  мешает,  осень...
Я  скажу  тебе  слов  немерено,
Ты  услышишь  их,  знаю  точно  -
И  поймёшь  меня,  я  уверенна,
Потому,  что  хотела  очень...
Этим  летом,  да  вместе  с  ливнями,
Незаметно  при  нашей  встрече
Прикоснуться  к  знакомым  линиям  -
Понимаешь...  ещё  не  вечер...
Ещё  помню  твоё  дыхание
И  слова  твои  слышу...  слышу...
Но...  когда  -  не  скажу  заранее,
Просто  жди,  пока  дождь  по  крышам
Пляшет  сам  под  свою  мелодию,
И  шаги  мои  глушит  будто,
Я  приду...  незаметно  вроде  бы
И  раскрашу  простые  будни...

Я  влечу  в  жизнь  твою  под  занавес...
Даже  если...

                   -                    -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889831
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 27.09.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2020


Білоозерянська Чайка

Я – із вогню

[i]Я  –  полум’я,  так  часто  некероване,
Як  блискавка  спалахую  й  горю,
На  пристрасті  душевній  сфокусована,
В  життєвих  бурях  міцно  загартована  –
Стаю  на  прю…

Емоцій  шквал…  тепло…  потоки  полум’я…
Одвічний  бунт  в  душі  стрімких  пожеж,
Розпечене  повітря  влітку  полудня,
Розбурхана  душа  моя  заголена
Пала  без  меж…

Для  тебе  –  Сонце  я  завжди  жагуче,
Жарина…  феєрверк…  або    підпал.
Я  –  спрага,  що  так  часто  тебе  мучить,
А  може  попіл…  теплий  та  тріскучий…
Кохання  шал…

Енергія  вогню  та  насолоди,
В  моїх  очах  –  проміння  перелив,
Обпалених  чуттів  безмірний  подив,
Невміло  хтось  багаття  так  розводив  –
Не  загасив…

Очищення  я,  а  не  руйнування…
Рубаю  зопалу,  за  мною  –  дим.
Стихія  змін  та  магія  бажання,
І  свічки  романтичне  полихання
У  царстві  рим.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888465
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 12.09.2020


drillinger

У млі фільму (найбільший український паліндромон на 22. 07. 2020)

   У  млі  фільму
1
Аве!  Львів  лева!  

До  ран  вам,  яничаре,
Бермуди  та  Канари!
Так  самогон  в  Миколи  -  
лихо.  Париж,  а  сапсан  літав.  
О  дуб  хитав  оман  туман.
Досить!  А  шило  кололо  
од  тилу  туге.  Мономах,
ти  на  крамолу  карооко?
Сивіла  повага  в  законі.
В    турботи  -  багач    відкоша.  
Мораль,  а  жити  чому  перечуть?  
Є  у  суді!  Би  читав,  Юро?  
Голим  є  нині  яр,  кумо.
До  ран  залив  ази  ребром,
а  тато  Карло  -  день  неділі,
Та  ніц  –  Буратіно,  
бемоль  дибом,  дуб.  
Анно,  да  -  ми  пили  –  будила  
вудила  Мальвіни.  Cкоро  
соми  борзі,  мечохвости  
ксиви  жором  угонять  силу  
ксі-лупи.  Cойки  лепечуть  
і  боком,  і  вальсом  -і  бюлетень  
літун  на  вибори,  чарівно…

Не  дуло  подуло  ж,  не  дощі  
нам  даруй,  почваро,  
січень-  самовидець
не  вірту-тризубець,
не  шорох  моно-шпень.


2
Щоденне  горе-ореолу,  
бо  герой  не  схиляв  -    лого  
клав  і  голови,  ви  тому  
над  ямами,  чота…  Ліпше  
жакан…Ютуб,  амвон  зич!

Ти,  воле  небес,  маскарад  
«нала»,  бандур  бандура!  
Малевича  куб  за  бугром.
У  голосі    ноти  рабиня-тать…  

Це  нік  її,  де  гартує  
туман  –  гільйотен.
У  кита  -  мех.  суть  вам,  
але  німа    сварка-галас-репетень,
груба  литка  до  ладу.  
Ви  чому?  До  рана  
гул  смерті,  зал,  кіот,
Сином  Божим…  А  Лис
аки  Лев-тупак!  І  даль  
вила  до  пуза  
в  кукурудзі…  

О  Бенвенуто!
Заява  дар-духа,  лохи,
не  лютому  санжарилось,  
а  нащо?  Гори  прометеїв  
вогонь  шинами,  тумань  
аптеками,  не  жалій  інше-  речі.    


3
Мартові  коти  -  рок  на  даху.  
з  АКа  замах  дів  на  «молот  –  серп»…  
Сум  очима,  
курви  вад.  Загнав  Іван  голуба.  
Вік  аду…Мівіну  глухим.  
Інвалід  і  кат  лукаво…  
Мир  і  в  едемі  не  свобода,  
морг  морозим,  а  дров  -  зима…  
Гомере,  помер  амвон  зимі…
Сивіли…  Простір  –  в  Європу  
напрямок.  Сука,  закусь  нам,    
рега,  баб  кинь.  Черево  –  король,  
режисер  Профі-сор,  влади  мана.    
Згубили  живі  сили,  
«біло-голубого»  чуму  -  зоріти  
нам  що  діть?  Іван,    умочи  лапи.  
Ви  варті  маку.  

Лоху  Сахара  чому?  Мело  
під  ваву  -  чурки,  вино,  
колиби  рви.  Довше  карамболь  
в  наперед  новім.  У  ваксу  путь,  
ах  в  гречку  ринув,  а  клітка  
імама  дарована,  ним  сажу  
нуртує  щодень  в  далечіні  не  до  літа  волога,
 і  було  гірко  в  минулі  дні  -  усі  
лунить  Рак.  І  вин  гомін,  ладану,  
висушить  у  воду,    чумаків  
даль  галіму.  Шальки  назад.  
Угорі  зорі.  Голосно  співала  
Ксеня…

Собі  вігвам,  Олену  кохав,
а  врунь  на  вила  ж,  
але  масі  в  лугу  пугу-пугу  
мочі  ого  мало…
Відром  опівдні  Баку  
гречку  ледь  носив.
Мова  «бе»  німого,
жор  -  піська  тілу,
бабодур  Тані  спокуса  –  
зна  красу  березень!  
4
Андроід,  тіло  землі  -  твердь!  
Ні  в  здобич  древ  -  тіл  мезоліт…
Надалі  лежу  -  жара  та  жага.  
Були  тільки  в  зоні  модні  бараки.  
Бінго,  гаде,  праця  лиса  в  норах  
лобом,  а  нич,  бо  здужати  бісів,  
а  звати  чуму-  «вологду»  
і  дустом  осипані  сади  давні,
в  вишневі  предвічні  вадливо  
крадучись,  а  з  «утра»  каже:  
«довік,  а  муч  в  лісах».  
А  перечить  не  в  курнику  -  
лис  Микита  круть  чи  ні?
Аваков  акула  сам  або  лис?  
Ач  і  катавасія!

…І  та  глава  про  пільгу  ґвалт  –  
я  диктофон  носила.  
Квітень  на  вождів…  
А  бабі  цікавить  смачна  
помаранча.  Жрець  Перуна  
економить  на  салі.  
«Діна  гоп,  гоп!»,  
а  свиті  всесвіту,  
пану  небагато  
хіп-хопу  мочать.      

5
Сала  во  хліб  -  і  мило.
Кулемет  «оса»  -  клік,  
«лібе»  диван  у  дірах,  
а  заніміла,  москаль,  дуга?  
Отако,  я  –  бич,  коза-кобіта,  
соло-пир  без  обмана,  
так  я  і  турків…  Ігнор,  
абрек,  а  хай  –  ша!  
Викинь  ТОЗ.  Ремікс  я  волі!  
Ні,  макака  -бал  сонно      
тоном  грому  світим…

Ян  в  опалі,  не  ладі.  Удови  
лили  норов  бажань  і  розлука  –  
розум.  Матір  тиха,  тінь  руда.  
Матір…Думи  нові…
Тут  от  хату  зігріту,  халеп  
шукали.  Чоло,  тю,  лоба  рабі…  
Лов  одержима  -  зупинимо,    
калина-малина,  морду
мала  калабаня  -  каченя…

Легар,  думай  –  не  велено  
блаженно  мордні  лапати  
чирка  –  заново  б,  
у  вистави  звук  –  
я  чудован,  о  травень!

6
…І,  турки,  вогню,  варти  жемчуг  -  
Русі  жалоба…І  що  рудники  
вугільні  віками  -  біноми  нульові,
ланци  «ваті»  лущив,  
а  мир  там  радикал  -
ад  Рувиму…О  день!

Мане  луни  молив,  а  вир  
колише  щиро  шибі  
не  тип  дів,  еталон  рожам.
Оводе!  Мук,  народ  і  леза…
Гніт  у  свічі  -  не  щире,  не  вір…
О  був  я  не  крутим  (архіви?)  -    
сіроманець,  а  кит…О  регі,  
Фантомас  або  Пежо  –  мудро,  
Каріби  вогню.  Я  і  Варадеро  тіл…

Є  волос,  не  голос,  
та  чому  колос  альбінос?

А  табу  закипіло,  маревом  
узор:  я  і  «сер»  педагог  
на  вогні  –  тату  «тризубець»  
кине  равіолі,  трок  і  попону  -  
руки    небу  кинемо.  
Софа  -  поле  мінне.
Червень…

7
Вино  вздрів,  опалим  листям  
аперитив,  винограду  літра.  
Махно  мав  рота  в  келиху,
мат  і  тут,  і  оковита  да  готова.  
Вжик  -  і  портрет,  і  в  торбу…  
Торкнулась  помаду  разок,
пацани,  жур  дамо?  
Двічі  на  лапах  у  траву  
ув’ялу  манила,  далі  не  бажано…  
«Видібуток»  вина  -  брудна  
політика.  Ти  котив  униз,  
не  біг  оловом  і  лапа  зримо  
тікати  хотіла.  Газ  виріс.
Руками  човника  вели  
по  жоден  бережок.
Не  шилом  шила  -    
золоченим  вишивала.  
Травку  у  тин  раком.
Дубові    -  жолуді.  
Жінок  дур  пугав-в’яз,
в  село  возив  мазута  гаву.
І  нам  утіха  вартує  -  
«маха  гола»  би.
Гарби  лунь  лихого,  чужа  
Ксеня…
Я  і  в  Талліні  в’юн.  
Липень  мінімум  року  цілі,  
день  ощіпок,  овалу  цуг  –
кинь  вікам  визов,  
кинь  вітраж,  кинь  дартс.  …
Це  дна  лезо  відати  –  
вона  латину,  трофей  Канзасу  сіє…
Кинь  лоха  раб…
Кинь  дим  алах  в  атомі  
у  рими  холодні,  самовидець!

8
Я  лагідна  пані,  а  винагорода  –  раж.  
Ірпінь  двічі  волочить  оброк  селом.    
Дів  -  клуб,  манило  кіно.  Вінчувати  
підем  -    і  храм.  А  нас    не  вальс,
ноти  раб  манив  там,  а  в  руках  -  у  вись,  
Музо,  Рига  вдів…  Хомі  сніг  і  мох.  
Хам-орох.  Вечір.  Авар  
Авакян  Лугань  накрав,  
а  «вибор»  -  Полтава!  
Пахан,  далі  луг  і  туман  осені.  
Тропар…  Ясь  Визак,  скажи  
хто  Брут?  Дівчам  русі  коси  
липень  торкав  із  весен,  
лева  ружі,  ваба  зваби  
дзвеніла  в  окіллі…

Серпень  і  веселково  світло  
біля  Оранти,  рова  фіалок…  
Шар-бодрячок  -  се  репер,  
тепер  оголосив  горох  
королем  зоряних  аномалій.  
На  набережній  Овруча  
крокували  пердяші,  
ментолом  і  ні  моментом    не  чути.  
Дер  Кива,  жре  демон  пахощі.
Набздів  оркестр  -  опс!  

9
Едіп  боров…  Хліб  ти  мав  
од  учителя  і  льодоводу  чинив  прес,  
а  Лука  рояль  «Овен»  береже…  
Никли  Савур,  явір,  озеро…
Іллі  –  рало,  воді  –  човник…  
Сибарит  я?  І  діти  мощами  
замолились,  дуба  закинь,  
віра  –  чудо!  
Оксамитна  бутель,  пісок…  
Відібрав  –  хилитав.  Омела  
шрамувала  на  дереві.
На  муть  молодило  курду  
муки  тіла,  наук,  народ,  шедеври…  
Примаро,  чумак  –  натура,
«Кадилаки»-  сила,  би  дим-ад  –  
і  Дзю,  і  Сава  -  таких  ударах…
Олег  і  меча  не  ніс,  арку  і  будував,  
і  псіхом-катом  рівень  тримав…  
Ель  у  неділю  нам,  бо  пити  
бажано  вільно…  Не  те  любив  –  
осінні  муз-ораторії.  Умити  б  
Юлі  нашу  кров  -    вили  в  курсі:  
леді  Ю,  "лові"  –  любимо.  
Видох  мас…Кіре,  неволю  хні,  
тупир  ти,  віл.  Крам  шалав  
у  виду  виділа.  Москалюка,  
кинь  салки-тяп  –  не  віражу  мого,  
не  чуваки  –  жир!  Лубман,  Москво!  
Шанс  даймо,  покровом  і  не    мела,  
а  не  лого.

Юнак  і  гол,  а  чо  ніжно:
«Барселона»  -еко!  
Ша!  -  низ  леза  меч.  
Етикет  –  парадиз,  
опіки  дюн  замулив  
на  морозі  вересень.  
10
…І  лив  художник,  і  на  мольберті  
веселі  ноти.  Чи  весна  реве-ридає?
А  рута  і  верба  масками  (тук!)  
закутані  обмаль?  Дебіле,
карантин!!!  А  гумор?
Дні  –  лапсердак,  а  драбина  –  гиц…
Норов  кінча  батьківщину  вина,
приказ  –  укр-історія,
її  «демократ»  вів  далі
Лідере!  Пішов  ти  в  ад  ваш!  
Іване!!!  Марія!!!

Літ  сорок,  планет  сорок…
Ушу  див    і  шувар  дзвени,  
луни  політ  у  світу  сон.  
Віра  чи  краса  Кракова  
чи  Лева  міста,  хіба  би  
чужу  мичку  в  зануди…
Годі  Хоми-мажора  
на  водогоні,  на  іподромі.  
Але  Варшава!?

Онво  паволока,  жовтень…
Осінь  одно  лупить  йоту,  
куб  замок  натер  по  таку  
жилаву  риску  білу,  гижа  
не  тре  волок,  це  на  грамину  
(кирку)  золота.

11
Черепу  свято  хотіло  село,
коли  нам  Великодень  путь  санітару  
уськав  у  карантині,  мазки  боргував  
живому  чаду,  а  забагато  часу  
вірив  у  сили  пут,  а  залишмо  ропу  -  
реверанс,  Європа  на  борг  
бере  жінками  та  врунами:  
лялі  –  браво,  тонкі  –  віват,  
кобилки  –  взад.  Йога  не  «Кама»,  
ґвалт,  аби-де  морд  набили,  
чоловіче.  Долом  Інд  і  луни  мокрі,
голубі,  а  голова  –  тіло,  день  і  ніч.  

…Елад  вино,  гуртів  і  «соло»  гумор.  
Бери  рогачі,  бабо!
…І  мотав,  либонь  рочки  біжать,
а  ворок  у  ситі  дирок  і    світ  сьогодні.  
Та  чому  дамі  шану?  Індо-логічно  
грому  гул,  а  тема  «дама»,
а  тебе  сама  направила.    

По  виправі  лоб…  У  четвер  бодай  
виші  рив  або  допомога  
і  нило  в  одне:  бульдонеж  Оксани  –  
дарила  мир,  тигро-  бікіні  
геліотріпом.  Арарат,  віра  –  
пес,  листопад…

12
Вир,  казко,  мазані  ви  дьогтем.  
Хата  не  побілована,  віро  –  годі!  
Не  добра,  коли  нема  дарів.  
Наплодили,  бори,  ви  кур,  
ви  -  кобили  лідер…Добивались…    
Жаль,  ідуть  нагі  гнати  тему,
кажучи  тихо  перед  Іларіоном,  
іконою  «У  радощі»  Ван  Гога:    
«Мед»!

В  Абдала  Каші  –  каші  маса,  
чаші  анаші,  капучіно  катам  -  
і  не  послав  в  тартар  б  акинів?
Капар-диван  у  дірах  ран,
а  хто  лізе  на  бар?  Мало  діві  -
спирт  нам.

М’яса  ракам  украду,
чакри  ці  макри  нащо?  –  
горимо  від  рубля.  
Оранта  див,  а  від  неба  голубінь  
учить-  ви  Сорбонні  форте  
«ре  мінор»  тепле.  Ти  чувак    
Алабами,  рот  ощир,  ведеш  «кар»  
і  Рамону  гібониш,  юнок  віз  –  дно.  
Скнира  –  мавка.

Номо  миль-мить  зім’яли.  
Ти  дуб  і  мат  Майстру,  
Маргарита  -шану,  
чари,  примаро,  грудень!

О  колом  ікона.    Риб  абісаль,  
а  нам  жаль  ока  щодень.  
Акт,  а  генерал:  «ам»  от  хотілося,  
арапу  -  давав  зал  і  хасиду  
криваві  кільця  Сімха.  Червлена  
шалаво!  Свіжу  уху  запахами  лип?
Три  психи.  Лекала  гальба  
кришталево.  Паливо  –  літо  лоба.
Наша  кульбаба  жаху  портач.
Відзнак?  Обреше  –  ми  там,  
не  пошук  жереба:    навар_товар_бариш…
О  бедлам,  бо  радощі  тузам,  
іксів  –  результат.  
=========================
Тать,  лузер,  віскі  –  мазут.  
І  що  дар  -  обмаль  дебошира.
Браво,  трава  на  бережку,  Шопен…  
Матимеш  Ербокан  з  дівчат  ропух,  
а  жаба  б  Лукаша  на  болоті  ловила,  
повела  –  т-ширк.  А  благала  келихи,    
спирт  пили.  «Маха»  пазуху  
ужів  совала.  «Шанель»  в  речах.
Місяць  ліків,  а  вир  кудись  Ахіла  звав.
Ад  -  у  парасолі  то  хто?  
Мала  ренегатка,  не  дощ,
а  колаж  –  мана.
Ласі  баби:    ранок  і  молоко!

12
Не  дур  гора  –  мир-пир,  
ач,  у  нашатир,  
а  граму  РТ  сям  там  і  будити  лям  
із  тим  лимоном.

Аквамарин  ксьондзів,  конюшино.  
Бігун  омар  і  рак  -  шедеври.  
«Що  то  -  рима?»  балакав  
учитель  Петро.  Німе  ретро  -  фінн,  
обросив  ти  чуні.  Було:  
Габен,  діва  видатна,  рояль,  бур,  
діво  Мирогоща,  ниркам  і  циркач  -  удар,  
кума  –  карасям.

Мантри  псів  ідолам,  раба  не  ЗІЛ.  
От  хан  архар:  «Іду  на  ви!».  
…Драпак  віника  брат.  
Рать  в  вал  сопе  німа.  
Та  коні  -  чупак  ,=  і  шана  –  ішач,  
а  сам  ішак  і  шакал,  а  дбав  демагог.  

Навіщо  дарую  Оно  
кімоно?  

Іра  -  лідер  епохи,    ти  чужа.  
Куме,  титан,  гігант.
Уділ  аж  сила,  ви  «бодре»  ділили.  
Боки  в  руки,  виробили,  доль  пан,  
вір,  Адаме…  Нило  карб…  
О  день  і  догорів,  а  на  волі
бо  –  пенат.  Ахмет  годив  
і  на  замок  закрив.  

11
ДАП  от  сил  сепарів  –  тарарам_  опір  –  
то  і  легіні-  кіборги  тримали  ради  нас,  
кожен  од  Лубен  до  Волині,  
а  гомо-подоба  вирішив:  "Я  добре  втечу"…

Болівар  –  пиво!  Пали  вар,  Панама.
Себе  –  тамада,  а  метал  -  у  гумор,  
гончі  голодні.  У  нашім  аду  мочать,  
індо-гості  всі.  Кориді  -  Тису,  
корова  та  ж  і  бик.  Чорнобиль  
в  атомі  обабіч,  а  гори  ребром  
у  голосі  вітру.  Гони  в  далечіні  
не  до  літа  волога  і  було  гірко…  
Минулі  дні  молодечі  волочили  б  
Андромеди  «батл»,  а  в  гамак  
на  гой-да  звикли  б:  
октаві  –  вікно-товар.  
Біля  лиману  рвати  мак  –  
ні,  жереб  –  гроб,  
а  «напор»  -    весна  реве  рупором,  
шила  затупились  у  вирі.  
Вусач,  ота  габа  за  удачу  
мови  жваву  гробик  замінить  
на  раку.  Ваксу  у  рать  і  наступ,    
не  доки  лев…  Манило  колесо-літо.  
Хотя  всупереч.

10
А  то  лозу  крикуни  -  «марганець-
коловертень»,  а  «жигулі»  
буксирували  «жука».
То  пре  танком  азбуку  
той  тип  у  Лондоні,  
сонет  –вожак,  олова  повно.

А  ваш  Равель?  А?  І  мордо-піаніно,  
годована  рожа  мимохідь…  
Огиду  на  звук  -чи  мужу,  
чи  бабі  хат  сім,  а  величаво  
каркас  арки,  чарівно,  
суть  і  в  суті  полину  
лине  в  здраву  Шіви  душу.  
Коростень  Альп,  коростіль…  

Я  і  рамена  вішав.  Давить  воші    
переділ  і  лад.  Вівтар  комедії,  
я  і  рот  Сірку  закирпанив.  
Унищ  вік  "табачнік"-ворон.  
Цигани  –  бардак,  адрес  паліндрому  
ганить  на  Ракель  і  бедлам,  
бо  і  на  ту  казку  ти  мак  сам.  
Абревіатура  є,  ади  реверанс  
Єви  чи  то  ні?  Лесеві  тре  б  ломані.    
Кинь  ж  оду  хвилі.

9
Несе  ревізор  оманливу  мазню  –  
дикі  пози,  дар  аптеки.  
Тече  маз  ельзи  -  наш  океан…  
Олесь  раб  –  он  жіноча  логіка,  
ню  оголена…  Але  мені  мов  
окропом  яд,  сна  шовк,  
сомнамбул-рижик,  а  в  ученого  мужа  
рівень  п’ятикласника.  Куй  лак,  сомалі,  
диву  дивувала.  Шмарклі  витри,  
путін  ***  венерік!

…Сам  ходив:  о  ми  б  Юлі  волю  
і  де  ліс  рук?    Вилив  «ворк»  у  шані,  
любитиму  її  рота  -  розумінні  сови  -    
бюлетень…«Онлі»  вона  жаби  тип,  
обман  -  Юлі  день.  У  лева  мирт  не  вірмо,
так  мох  і  співав  у  дубі,  у  красі  
неначе  Мігель  О’  Хара.  
«Духи»  катавасію  з  «дідами»  дибали,
сикали  Дакару.  Танкам  учора  мир-пир.  
Ведеш  до  ранку  аналітику  мудру,
коли  долом  туман  і  вереда  на  лаву,  
маршале!  Мова  -  ти  лихвар.  
Біді  в  косі  плету  банти,  маско,  
оду  чарівника  забудь…  
Сили  лома,  зима…  Щомиті  діяти,  
раби,  скинь  в  очі:  до  вола  –  ріллі.
Оре  зорі  в  яру,  васильки  не  жереб,  
не  воля  оракула.  Серп  вини  –  
чудо  Водолія,  лети  чудова  мить  -
біль  хвороб  піде.
8
Спорт  -  се  крові  дзбан.  І  що  
хапнемо  держави  кредит,  учень,  
мотнемо  міні-молот,  
не  мішай  -  дре,  палив  укор,  
качур-воїн  жере  банан,  
їла  монахиня  –  розмело  рок,  
хорогви.  Соло-горе  ,  Петре,  
перескоч  яр.  Добра  школа  
і  фаворит  на  роялі.  
Болтів  совок  Лесеві  -  не  прес.

Іллі  коваль  і  не  вздибав.  
Забав  і  журавель  несе.  
В  зівак  рот  -  не  пили  сок,  
і  сурмач  від  турбот.    
Хижак  сказився.  Рапорт  і  не  сон,  
а  муті  гул  і  лад  нахапав  -  
тло  пробива  в  аркан  на  гульняк,  
а  Варава  річе  в  хоромах.  
Хомі  гін  сімох.  Баритон  винам.  
Сивуха,  ***  мать,  відваги  розум!

Славен  сан  вам  Архімед,  
і  питав  учнів:  «О  ні  -  коли  нам  «Бульк»  
відмоле  скорботи  чоловічі  в  Дніпрі?».  
Жара,  дорога,нива…
і  на  панді  Галя.
7
Це  диво  мас  -  індо-лохи  миру…
І  мотав  халамидник,  барахольник…
Є  Ісуса  знак,  є  фортуни,  
талановита  діво,  
зеландець  страдник,  жартівник.  
Возив  маківник  гуцул,  
а  в    окопі  щонеділі  цукор….  
Мумі-нім.  Не  пильнуй  вініл  Латвія…

Я  не  скажу  чого  хильнули  браги.  
Балога  –  хам,  є  у  травах  і  тумані  
увага  -  тузам  визов.  Олесь  взяв  
вагу  прудко  -  ніж  і  дуло  ж.  
І  во  -  «Будьмо»-картину  
у  квартала  вишив.  Ми  не  чоло  
залишмо,  лишенько,
жереб  не  до  жопи  лев,
а  кинь  «вочима»  курс  Іри  
взагалі-то  хита  кіт.  О  мир,  
запалімо  вологі  бензину  витоки.  
Таки  тіло  пан  дурбанив,  
коту  біди  вона  жабеніла  –  далина,
муляву  у  ватру  хапала.  Ніч  і  вдома  
дружина,  цап,  коза  руда,  мопс…  
А  лунь  кроту  «бро»?Твітер…
Тропіки…Жваво  то  гадати  -
в  око  і  тут,  і  там  ухил-екватор  вам.      
Он  хам  артіль  у  дар  гонив,  
ви  -  тире  -  пам’ять  сил…  
Мила,  повір,  дзвонив.

6
Не  в  реченні  мело  пафосом-  
енику-бенику  руно  попі  кортіло
і  вареник–  це  бузи  ртуть,
а  тінь  го,  Ван  Гога  депресія,  
розумове  рамолі,  пика  зубата…
Соні  «бла»-соло,  кумо  –  «чат»-  соло,  
ген  соловей.

Літо,  «Ред»  Аравія…Юнго,
вибір  акорду  може  по  басам,  
от  нафіг  еротика!  Це  на  морі  
сиві  храми,  туркеня  в  уборі  Венери,  
ще  ніч  і  в  сутінь  газелі  -
до  ранку  медово-мажорно…
Лате  відпите,  ніби  шори  
ще  шило  кровавило  минуле  нам.
Недоуми  -  вурдалаки!  
Дарма  трима  вищу  -    
літавиць  наліво  лунимо  ніби  мак  -
і  він  лігу…  Викинь  дурощі  або  лажі.  
Сургуч  межи  трав.  Юнго,  ви  круті!

5
Не  варто  на  воду  чайку  взивать  
сиву,  бо  вона  закричить,    
а  паліндромон  не  жаль,  
бо  не  Левеня  мудрагель.

Я  не  Чак.  Яна  балакала  мудро,  
манила,  манила  комини  пузами.  
Жре  доволі  бараболю.  Толочила  
кушпела  хутір  Гізу.  Та  хто  тут?
І  вони  мудрі  там,  а  дурні  
та  хитрі  там?  Муз  оракул…  Зорі…
На  жаб  ворони  лили  воду  
і  даленіла  повня…  

Миті  -  всі  у  морг,  монотонно  слабака  
«кам  ін».  Іловайські  мерзотники!
Ваш  я  хакер,  барон  Гіві,  круті  
як  «атаман»,  бо  зебри  полосаті,
бо  казок  чи  байок  АТО,  
а  «гуд  лак»,  «сомалі»…  Міна!
Захар,  «Іду  да  ви»,дебіл!  
Кількасот  Емель  у  Колимі.  
Біль  ховалась…

4
Та  чому  «пох»  піхота?  Габену  на  путі  
все  світив  «сапог».  Погані  діла  «сан»
Тимон:  «океану»  реп  –  
це  ржачна  рам  опанча,  
мстива  кіці-баба.  
Віджован  -  не  тівкали,  
сонно  фотки  дятла  
в  гуглі  порпав  Аль  Гаті.

Я  –  Ісав,  а  такі  часи  лоба  маса.  
Лукаво  кава  і  «нич»  турка.  
Ти  ким  силу  кинь  рук-вен?  
Ти  -  черепаха,  сіль  –  в  чумаків,  
одежа  –  картуз,  а  сичу  дар  ковил  
Да  Вінчі  вдер.    Півень    шив,  
він  в  Адидас  і  написом.
От  суд  Іуд  голову  мучить,  
а  в  завісі  бита  ж  у  дзьоб  
чи  нам  обол,  Харон?  
Василь  -  я  цар!  Педагог  ніби  
карабін.  Доміно  звиклі  тилу.  
Багаж,  а  тара  –  жужель  і  ладан.
Тіло  -  землі  твердь  чи  бо  дзвін?  
Древ  тіл  –  мезоліт.  Діор  дна…

3
Не  зе-ребус  Арканзасу,  
коп  Сінатру  до  бабулі  -
таксі  прожогом  і  небавом.
Ви  сон,  де  лук  Черг  у  кабін  дві.  
По  морді  вола  мого  і  чому  гупу-гупу  
гульвіса  мела.  
Жалив  Анну,  рвав  –  а  хоку  
не  ломав,  Гіві  бос.

Я  не  скала,  «віп»-сон,  соло  гір…  
О  зір  огуда  заникла,  шуміла  
гладь  вікам  у  чудову  тишу  сиву.  
На  дальнім  огниві  картину  лісу,  
-  Інд  і  луни  мокрі,  голубі,  а  голова,  тіло,  
день  і  ніч  Елад  в  не  дощ.  Є  у  труну  жасмин,  
а  на  «вора»  дам  аміак  літ,
кавуни  рук,  черг  в  хату  пускав,  умів…  
Онде  репан  в  лоб.  Маракеш  
водив  риби.  Локони  викручував  
діполем  у  мочарах,  а  сухо  лукам
 і  трави  випали.  Чому  навіть  
і  дощ  манить,  а  розуму  чого?  
Було  голі  бились  і  вижили.  
Буг  за  нами,  даль  в  росі.  
Форпреси…Жерло  рокове…  
Речник  -  баба  Герман,  ***  
За  куском  яр-пан,  упор  в  євріт,  
«сор»  пилі  –  вись…І  ми  знов  
маремо  перемогами  з  «вордами»,
з  ором.  Громадо,  бо  все  німе,
де  віримо  в  акул.  Такі  діла  в  німих,  
у  «лгунів»  і  мудаків,  а  було  
гнав  Іван,  газ  давив  руками  
чомусь    -  престол  оман,  
від  хама  заказуха,  дань  –  корито,  
ківот  рам.

2
…І  черешні  їла…Жени  макет.
Панаму  ти  маниш  «ногов»,
в’є  тем  -  ор  Пирогоща,
насоли  раж  на  сумо-  тюленихо,
лахудра,  давай    азоту  не  в  небо.

…І  здуру  Кук  -  в  азу  подали…
Владі  капут  -  велика  сила.  
Ми  ж  об  монисто  ікла  зітрем.
Слуга  народу  мочив  удало,
дактиль,  а  «бург»  не  тепер,
салага,  крав  сам  і  не  ламав  
ту  схематику,  не  той  ліг  на  муть.
Є  у  трагедії  кінець!

Татяни  баритон  і  соло,  
гумор  губ  -  азбука.
Чи  вела  марудна  
брудна  баланда?
Рак  сам  себе  не  ловить.

Чи  знов  мабуть  Ю
накажеш,  Пілат?
Очима  МАЙДАН  у  мотиви.  
Вологі  в  алкоголь  в’ялих  сеньйор.  
Его  було,  еро,  ерогенне!  Дощ…  

1
Не  пшоном  хорошень,
це  бузи  ртуть-рівень,
це  диво  мас.  Не  Чісора  в  Чоп,  
«ю»  рад  -  «мані»  щодень…
Жолудь  …О,  полудень…

Он  віра,  чи  роби  ванну  тіл…  
Не  те  любімо  -  славімо  кобіту,  
Чепелик  Йосип,  у  ліску  листяно.  
Гумор  оживи  скит  сов,  
хочем  і  зробимо  -  сорок  синів  
ламали  дували,  дуби,  липи.  
Мадонна…  Будьмо!  
Бидлом  ебоніт,  а  рубці  на  тілі…  
День  недоль  –  рак:  от,  а  там  ор.

Бери  за  вила    з  народом  України!  

Нє  -  мило  горювати,  чи  біду-  суєту  
черепу  мочити.  Жала  ромашок      
дівча–габи,  то,  Брут,  вінок,  а  звага  
в  опалі.  Високо  оракулом  арканить.    
     
Хам  он  омегу  тулить  до  «оль  –оль»  -  
око!  Лишатись?  Одна  мутна  мова  тих,
будова  тіл  нас.  Пасажира  похилило.
Ким?  В  нього  маска  тирана,
кати  дум,  ребер…А  чин  я  мав  народ!  

Авель  вів  лева!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883668
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 07.09.2020


Білоозерянська Чайка

Платівка - чар

...  Стара  платівка  відшукає  почуття,
Занедбані  життям  та  шаром  пилу  –
Й  розтопить  час…
Поверне  радісні  моменти  з  небуття
Тією  піснею,  що  слухати  любили
В  красі  терас.

   За  почуття  наївно-трепетні  пробач,
До  щему  в  серці  –  це  музикування,
Мотив  засів…
Кружляє  музику  старенький  програвач,
Лаштує  настрій  ностальгії-хвилювання
Із  тих  часів.

     Мов  дотик  серця    –  щастям  сповнена  пора,
Виводить  ноти  звукова  доріжка  –
Репертуар.
З  теплом  і  щирістю  музи́ка  вправний  гра,
І  я  прошу:  залиште  з  нами  ще  хоч  трішки
Платівки  чар…

(Копла.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888055
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 06.09.2020


Білоозерянська Чайка

Зоряний портрет

     [i]Твій  портрет  –  зі  снів  палких  зітка́ний.
Знаю  точно:  у  юрбі  людській,
Відшукаю  справжній  образ  твій,
Я  знайду  тебе  у  сяйві,  мій  коханий  –
Срібло  місяця  простелить  шлях  до  мрій.

     Твій  портрет  зі  мною  коло  серця  –
Я  його  ношу,    як  медальйон.
б’ється    рима,  ніби  в  унісон,
Тихим  сном  ласкавим  до  душі  торкнеться,
Бо  про  тебе,  любий  –  то  найкращий  сон…

     Сонячні  зачепить  вічні  струни
Голос  твій  –  з  мелодій  всіх  епох,
Зрозумілий  буде  для  нас  двох  –
Ніжний,  пристрасний,  закоханий  і  юний,
 він  тремтить  від  хвилювання,  пересох.

     Твій  портрет  опівночі,  тривожно,
Виведе  в  небеснім  полотні
І  покаже  зніченій  мені,
В  зорепад,  якийсь  невидимий  художник.
Тож  молю  тебе:  з’явись  мені,  хоч  в  сні…[/i]

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887443
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Уламками

Проміння  сніп  тримає  тихий  серпень,
А  небо  розлило  блакитну  фарбу,
Як  очі  ті,  що  полонили  серце,
Лишились  у  душі  глибоким  карбом.

Він  поруч  був  тоді,  а  недовіра
Зітерла  ластиком  своїм  дощенту
У  зародку  взаємність.  Вила  прірва,
Топились  почуття  в  пітьмі  абсенту.

Фрагментами  крутилась  дикість  ночі,
А  день  дзвенів  вже  кришталевим  літом,
Розбите    вп*ялося  в  блакитні  очі
Уламками  миттєвостей  прожитих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887267
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 31.08.2020


Андре Ільєн*

С 41 ( 47 )

Сорок  сім  світил  світило                                                                                                                                                                                
Світлим  сяйвом  сивини
Сорок  сім  сердець  сліпило
Свіжі  спомини  сумні
Стиха  спів  старого  світу
Совість  сонну  сполохав                                  
Стелю  синю  серед  срібла
Соромливо  спопеляв
Свічок  сорок  сім  стікало                                  
Струменем  солених  сліз
Сорок  сім  сердець  страждало
Смуток  спить  спокійно  скрізь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293557
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 27.08.2020


Олекса Удайко

В РЕАНІМАЦІЇ

           [i]ІВО,  небайдужості  і  милосердю...  
                                                                                   
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг  все  біле:  стіни,  стеля,  койки,
серця  модельні,  колби  і  дроти...
Повсюди  чути  стогони  і  зойки...
І  в  цьому  "балагані"    -  саме  ти.

Тут  кволий  рух  тремтить  на  вістрі  голки,
і  чути  крапель  мірний  метроном.
Тут  кожна  мить  виразно  так  і  колько
нагадує  -  що  є  одвічним  сном.

Чиясь  душа  вже  прагне  в  невагомість  -
податися  монадою  в  майбуть.
Її  земна,  банальна  невідомість
здобуде    там    нову,  значиму  суть.

Десь  у  кутку  плете  свої  тенета
з  ниток  незримих    хрестовик-павук,
щоб  дух  піймати    страдника-поета,
закмітити  останній  серця  стук.

Тут  час  і  тлін,  обнявшись,  ходять  разом  -
життя  і  смерть  ведуть  нерівний  бій,
жаління  свідка  піднімає  й  разить,
вагу  схиляє  в  незбагненний  бік.

...І  хай  вам  Бог  у  цю  лиху  годину,
де  між  світами  знехтувана  грань,  
пошле  земну,  але...  святу  людину,
яка  подасть  життю  спасенну  длань![/b]

22.01.2008  -  01.09.2020

Примітка.  Реальні  події,  що  мали  
місце  в  Олександівській  лікарні  
м.  Києва  12  років  тому[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 26.08.2020


Катерина Собова

Віагра

-Дуже,    лікарю,    вам    вдячний,
Відчував,      оце    -    кінець…
Нині    вже    мені    не    лячно,
Сильний    став,    як    жеребець!

Та    Віагра    робить    диво,
Я    тепер,    як    той    маньяк,
Сексуальний    і    щасливий!
Ось,    в    подяку    вам    -    коньяк.

Лікар    глянув,    ковтнув    слину:
-Це    приємна    новина.
А    що    каже    вам    дружина?
Задоволена    вона?

-В    молодиць    збивав    оскому,
А    це    жінкою    займусь:
Уже      тиждень,    як    додому
Я    ніяк    не    доберусь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885970
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

В поцілунках сонця

Небо  в  маркізеті,  серпень  у  засмазі,
День  з  кавунно-динним  свіжим  ароматом.
Ти  для  мене,  ніби  у  степу  оазис.
Очі  заблищали  -  теплі  два  агати.

Сонця  вічна  фреска,  маки  і  цикорій.
Заблукали  в  травах  ми  удвох  з  тобою.
Тиша  пасторальна,  почуттів  прозорість.
Серце  пломеніло,  сповнене  жагою.

Пролітає  серпень  птахом  легкокрилим.
Залишає  згадку  про  гаряче  літо,
Трав*янистий  килим.  Як  же  ми  любили!
В  поцілунках  сонця  -  неповторні  миті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885548
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Лайель Атани

Перекати-поле

Горечью  юдоли  я  смертельно  болен,
Я  смертельно  ранен,  тяжело  вздохнуть.
Стану  поневоле  перекати-полем
Да  сорвусь  за  ветром  в  бесконечный  путь.

Кто  скулит  и  стонет  -  ничего  не  стоит,
Слезы  жгучей  солью  проедят  до  дыр.
Да  не  знает  горя  перекати-поле,
Перекати-земли,  перекати-мир.

Что  возьмешь  у  голи?  Разве  что  мозоли.
Злато  и  престолы  в  руки  не  дались.
Кто-то  сглазил,  что  ли,  перекати-поле,
Перекати-время,  перекати-жизнь.

Ночи  темный  полог  разрывает  голос,
Отчего  весёлый  -  сам  понять  не  смог.
Выступает  соло  перекати-поле,
Перекати-вечность,  перекати-бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884888
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Малиновый Рай

над океаном пара птиц.

Над  океаном  пара  птиц
Летит  не  ведая  границ,
Под  солнцем,между  облаков
Без  всяких  виз  и  паспортов.

Летит  спокойно  за  "бугор"
И  им  не  нужен  коридор,
Не  надо  доллары  менять.
Их  рады  все  везде  принять.

Над  волнами  под  небосводом
Он  летят.У  них  свобода.
Такое  людям  только  снится.
Свободы  нет.Везде  граница.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828047
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 03.08.2020


Ulcus

в кожній любові - своя істерика


не  відкриваю  тобі  Америки
хто,  як  не  ти,  це  найкраще  знає
в  кожній  любові  -  своя  істерика
в  кожнім  Всесвіті  чорна  діра  є
той  хто  літає,  знає,  як  падати  
звичний  до  болю,  вміє  вставати
нехтує  рухом  правила  статики
маючи  пам‘ять,  плутає  дати
хто  пізнав  швидкість,  не  хоче  повзати
але  плазує  також  уміло
з  балакуном  вирушає  в  розвідку
в  мудрості  теж  своє  божевілля
ми  в  анекдотах  знаходим  істини
бо  в  афоризмах  вони  затерті  
в  бруді  життя  лишаємось  чистими
і  живемо  у  щоденній  смерті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884764
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Катерина Собова

Хазяйство

Прикрутило,    як    ніколи,
Що    пора    вже    ожениться,
То    ж    подався    наш    Микола
До    Варвари    -    удовиці.

Квіти,    торт    -    все,    як    годиться,
Розказав    мету    приходу,
Розцвіла    враз    молодиця
(Вона    гарна    була    зроду).

Сіли,    випили    по    чарці,
Щоб    не    тратить    часу    марно,
Закортіло    спитать    Варці:
-А    у    вас    хазяйство    гарне?

Коля    випив    другу    чарку,
З    гордістю    почав    дивитись,
Заспокоїв    зразу    Варку:
-В    мене    є    чим    похвалитись!

Повний    хлів    всього    я    маю:
Кролики    і    всяка    птиця,
Три    свині,    корова    Майя
І    ще    тільна    є    телиця.

Гарний    сад    і    два    городи
(Буде    десь    біля    гектара),
Все    в    оточенні    природи,
То    потрібна    мені    пара.

Бо    без    рук    жіночих,    бачу,  
Не    дам    ради    всьому    тому,
Вас    прошу    і    ледь    не    плачу,
Їдьмо    разом    вже    додому.

Жінка    Колю    геть    послала,  
Всю    скотину    його    й    птицю,
Бо    не    те    хазяйство    мала
На    увазі    молодиця…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884605
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020


СОЛНЕЧНАЯ

💔 СПАСИБО ЧТО ПЫТАЛИСЬ ПОДРУЖИТЬСЯ…

                                                 💔    *************

Спасибо,  что  пытались  подружиться,
Терпев  гордыню,  спесь  и  вОль  мою!..
Я  искренно  желаю  Вам  -  влюбиться!..
Но..не  сомной  создать  СЕМЬЮ  свою!

Пускай  обходят  стороной  печали...
И  "  вредины"  ,  такие  же,  как  Я!..
Залечит  время  всё,  чего  не  ждали...
Не  пОмните  былОго,  уходя!...

В  душе  -  воспоминаний  лучик  света...
Он  греет  Вас  любовным  ароматом...
Лишь...  не  гоните  дымом  сигаретным,..
Оставьте  благовОние    ПРИЯТНЫМ!..

Сейчас,  что  в  жизни  Вашей  происходит...
Останется  ЦЕННЕЙШИМ  из  уроков!
Пусть  "прошлое"  скорей  от  Вас  уходит!..
А  "новое",  приходит  БЕЗ  ПОРОКОВ!

                                                                   (💔  ему...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883673
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Галина Лябук

Хай поплаче.

Між  небом  й  землею  є  протиріччя.  
Їх  знають,  досліджують  цілі  сторіччя.  

Небес  мандрівці':  зорі,  Місяць,  хмарини.
Останні  пливуть  кудись  без  зупину.

Линуть  хмарини  казкові  і  милі,  
Здається,  живуть  у  любові  і  мирі.  

Не  так  усе  просто:  і  там  суперечки,  
Ще  б  пак,  воюють  небесні  овечки.  

Блискавка  й  грім  пролітають  між  ними,  
Сварка  і  гнів  -  тоді  сльози  і  злива.  

Люди  радіють.  Не  буде  иначе...  
Падають  сльози...  Хай  небо  поплаче!  

                                                     Мандрівці    -    странники  (рос.)  
                                                   Инак,  иначе  -  по  Грінченко,  маловживані  слова.  

                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883246
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 20.07.2020


Білоозерянська Чайка

СОНЯЧНИЙ СПАЛАХ

[b][i]Спочатку  в  серці  жевріло  було  -
зростає  жар  чуття  того  вогненним  тиском.
Він  душу  роздягає  наголо
І  виділяє  сонячне  тепло,
Ударна  хвиля…вибух  зовсім  близько.

Кохання  –  ніби  спалах  двох  планет,
Яскраве  зіткнення  двох  тіл  у  піднебессі,
Розряд  двох  душ,  що  оспівав  поет  –
Тротиловий  у  нім  еквівалент  –
жагучий...некерований...чудесний.

Миттєвий  спалах  знищить  на  шляху
Всі  негаразди  та  життєві  перепони.
Ваганням  місць  немає  і  страху  –
Реакція  пішла  по  ланцюгу  –
Тут  діють  тільки  відчуття  закони…

А  серце,  що  блукало  у  світах
У  непроникній,    мега-щільній    оболонці,
 у  парі  в  невагомості  літа,
Його  теплом  кохання  огорта  –
Мов  спалах  той,  що  бачимо  на  Сонці…[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883160
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020


Білоозерянська Чайка

Чаепитие

   [b]  [i]Ко  мне  сегодня  постучалось  Прошлое,
пришло  в  слезах,  в  мою  жилетку  плача.
Но  чай  помог  с  хрустящими  пирожными,
теперь  сидим,  о  жизни  вот  судачим…

-  Нет  больше  пищи  для  зловонных  сплетников,  
поскольку  больше  нет  душевной  грусти,-
     поведало  об  этом  собеседнику
пирожное  мое  со  сладким  хрустом...

-  Ты,  Прошлое,  всегда  было  напористым  -
всю  правду  расскажу  тебе,  не  скрою.
...Немного  подсластить  бы  твои  горести...
Ведь  ты  с  дороги  -  кушай  заварное!

...Мы  пили  чай  в  дымящихся  историях,
Прощаясь  с  тем  вредящим  -  уходящим.
Не  думали  в  тот  день  мы  о  калориях,
а  радовались  вместе…  настоящему.[/i][/b]


(Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882276
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Білоозерянська Чайка

Лебединий берег

[b]Очеретини  розрослись  –
Ледь  чутно  шерех.
За  тим,  що  втрачено  колись
Сумує  берег.

Як  відчуваєш  в  самоті
Те  шепотіння,
Була  найкращою  в  житті
Любов  осіння.

Слова  кохання,  мов  птахи
Співали  в  гаю,
Їх  аромати  черемхи
Я  зберігаю.

Посутеніло  від  імли,
Скінчилась  пісня.
Кохання  ми  не  вберегли  –
Уже  запізно…

Всім,  що  було  в  нас  дорогим  -
Зігнорували…
Нас  зовсім  в  різні  береги
Пришвартувало.

Та  нагадали  знов  мені
Любов  останню
Два  дикі  лебеді  сумні,
Як  те  кохання…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878095
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 03.06.2020


Олеся Лісова

Дощовий скрипаль

Гойдає  дощ  лаштунки  моїх  дум,
У  теплу  ковдру  заповзає  спокій,
Під  музику  тонких  небесних  струн
Промокла  ніч  стирає  денні  кроки.

Перлиночки  дощу  тук-тук,  тук-тук  
Відмірюють  по  крапельці  наркозу…
Зі  стелі  опускають,  з  божих  рук
Намисто  мрій  захмарні  віртуози.

Лоскоче  серце  дощовий  скрипаль,
Цілунку  сну  чекають  спраглі  губи,
Закутуюсь  в  тонку,  прозору  шаль
Де  дрімота    ніжнесенько  голубить.

Спускаюсь  в  задзеркальну  глибочінь
Під  чарами  Морфеєвого  трунку
У  магію  солодких  сновидінь
Нектар  яким  несе  весна-чаклунка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Артура Преварская

Четкий порядок, он - шутка, иллюзия, ты ведь…

Четкий  порядок,  он  -  шутка,  иллюзия,  ты  ведь
Вписанный  в  кадр,  увы,  никуда  не  сбежишь.
Солнце  к  закату  -  и  мир  уменьшается,  стынет,
Пыль  укрывает  пустые  навек  этажи.

Хаос  рождается  в  аутовойнах  сознанья,
Можешь  кричать  -  всё  равно  этот  вакуум  глух.
Город  твой  внутренний  полон  разрушенных  зданий,
Там,  под  завалами,  ищет  не  выживших  дух.

То,  что  не  сказано,  пусть  упокоят  руины.
Что  не  убило,  то  сделало  больше  разлом.
Сны  искажаются,  непредсказуемо,  сильно.
Хаос  минует,  но  будет  ли  тихо  потом?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834228
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 25.05.2020


Ів Ра Марк

У полоні безнадії

А  все-таки  красиво  страшно  як,
Коли  руйнуються  всі  мрії.
Не  світить  вже  у  темряві  маяк
Вогнем  останньої  надії.

Немає  сподівань  даремних,
Не  треба  вже  шукати  сенс  буття.
Не  жаль  років  життя  буремних  –
Вони  і  так  підуть  у  забуття.

Немає  ні  печалі,  ні  жалю.
Залишились  рутинні  дії.
Лиш  тільки  про  одне  молю  –
Хоча  би  крихітку  надії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563315
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 24.05.2020


Олеся Лісова

Подарована любов

Наша  зустріч-дарунок  єднала  споріднені  душі.
У  бурхливому  вирі  життя  нам  хотілося  тиші.
У  природній  красі  глибину  споконвічну  сотали,
А  під  магію  світла  у  небо  безкрає  злітали.

Ми  любов  не  шукали,  та  щастя  ступило  на  ганок.
У  перлинах  росистих  щодня  зустрічали  світанок.
Але  доля  в  цей  час  вже  писала  чорнилом  скрижалі
І  чекали  круки  –  нести  вісті  розлуки  й  печалі.

Всю  даровану  радість  у  ноти  кохання  вплітаю,
Бо  я  певна  –  без  раю,  любов  у  душі  не  вмирає!
Не  побачиш  ніколи,  не  звівши  увись  свої  очі  –  
У  мільярдах  осяйних  зірок  –  ніжну  посмішку  ночі.



Л.Г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875402
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 15.05.2020


Дантес

Лист

На  столе  предо  мной  белоснежный  листок  –
Моей  жизни  земной,  бесполезной,  итог.

Нет  на  нем  адресов,  ни  событий,  ни  дат,
Ни  дурных  голосов,  ни  высоких  наград,

Ни  имен,  ни  фамилий,  ни  душ  и  ни  тел,
Будто  бы  не  любил,  будто  бы  не  хотел.

А  быть  может,  хотел,  да  вот  только  не  смог…
Вот  и  вышло,  что  бел  моей  жизни  листок.

Уходящую  жизнь  не  держу,  не  зову,
Я  возьму  этот  лист,  пополам  разорву.

Есть  утес  над  долиной  –  это  будет  мой  лист,
Гроздья  спелой  калины  заменят  мне  кисть.

Полосну  до  крови,  след  оставлю  багряный  -
Имя  чистой  любви,  распечали  незваной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571601
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 10.05.2020


Дантес

Гейша не верит в сказки

гейша  не  верит  в  сказки
лишь  под  покровом  ночи
слезы  смывают  краски
дрожь  обрывает  росчерк
сумрак  –  свидетель  драмы
перетекает  в  утро
переживаний  шрамы
слой  накрывает  пудры
гейша  скользит  неслышно
битые  стекла  взглядов
ветка  японской  вишни
рваной  душе  награда
гейша  уходит  в  вечность
скатертью  ей  татами
а  самурай  беспечный
шел  бы  к  японой  маме
правда  бывает  ложной
счастье  бывает  горем
просто  бывает  сложно
поле  бывает  морем
близость  бывает  далью
велеречивость  краткой

гейши  бывают  сталью
а  самураи  -  тряпкой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571600
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 10.05.2020


Ира Сон

Любовная лирика

[i]Пройти  хотя  бы  раз
По  краешку  твоей  судьбы...
(с)  Леонид  Дербенев  [/i]

Лёгким  касаньем  солнечных  тёплых  губ  
Каждый  рассвет  ложится  в  мою  копилку.
Бойко  звеня,  заливисто  дни  бегут.
Шепчутся  рифмы,  стайками  вьются  пылко.

Ты  где-то  есть...  И  солнце  поёт  внутри!  
Поит  меня  густым  золотистым  светом.
Пульсом  в  висках  рождается  новый  ритм.
Небо  с  землёй  танцуют  во  мне  дуэтом.

"Ты  просто  есть..."  -  рисую  узоры  нот,
Чтобы  сыграть  с  эфиром  на  грани  фола
И  дотянуться  слухом  до  тех  частот,
Где  без  помех  звучит  твой  усталый  голос.

Это  любовь?  Наверное,  да.  Любовь!
Только  не  та,  которая  душит  пленом.
Это  любовь,  которая  без  оков.
Чистая  ткань  и  тонкая  суть  Вселенной.

Это  любовь,  которая  без  границ,
Встречу  с  которой  кто-то  считает  чудом.
Знаю,  её  в  коробке  нельзя  хранить,
Только  растить  и  щедро  дарить  повсюду.

Хочешь  -  лети!  А  хочешь  -  плыви  ко  мне.
Или  туда,  где  ярче,  теплее,  слаще.
Хочешь  -  смени  изысканный  сад  камней
На  каменистый  путь,  в  никуда  лежащий.  

Тянется  ввысь  волшебной  любви  лоза,
Дарит  плоды.  И  эти  плоды  целебны.

Хочется  долго-долго  смотреть  в  глаза
и  любоваться  светом  твоих  вселенных.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798826
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 06.05.2020


Закохана в море

Бестолковые опечатки 10

Договор  д[b]у[/b]рения

***

Плановое  со[b]в[/b]ращение  штата

***

Ист[b]е[/b]рический  факультет

***

Свиная  [b]д[/b]ушонка

***

[b]Л[/b]ипучие  напитки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874717
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020


Галина Яцына

Нікчемні тьоті…

Тьоті  нікчемні
Довгі  панчохи
Бюстгальтери  темні
Не  вибриті  ноги
Дешеві  борделі
Пузаті  мужчини
Смердючі  готелі
Підробні  картини
Ментальні  манери
Не  щирі  оргазми
Подерті  шпалери
Конвульсії  спазми
Дзвінки  телефонні
Та  рідні  акценти
Дощі  закордонні
Маленькі  проценти
Прострочені  візи
Пусті  сподівання
Набиті  валізи
Розбиті  кохання
Комусь  вони  мами
Збирають  банкноти
Для  когось  ці  дами
Нікчемнії  тьоті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354544
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 03.05.2020


Ulcus

Ефект плацебо

Загубитись  у  снах,  пропустити  свідомість  у  стробі
І  бродити  у  спогадах,  кадрами  ріжучи  суть
Кожен  вдих,  кожен  клік  -  двадцять  п'ята  невидима  спроба
Сіро-буро-малинова,  п'яна,  в'язка  каламуть

Прокидатись-будити,  монтуючи  титри  кінцеві
Повертатись  в  початок,  тасуючи  хаос  думок
На  робочій  лінійці  знайти  порятунок-плацебо
Панацею  сумнівну,  тісний  і  логічний  клубок

Лікувати  -  не  шкодити,  клеїти  -  не  руйнувати
Накладати  шарами  і  рівнями  страх  каяття
І  своєму  сумлінню  зробитись  безжалісним  катом
Щоби  якось  пройти,  перебути  нікчемне  життя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730549
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 29.04.2020


Лайель Атани

Бесполезный человек

В  горах  лежит  торговый  тракт,  
На  тракте  том  стоит  кишлак,  
И  там  над  самой  бездной,  
В  лачуге  у  слиянья  рек  
Жил  одинокий  человек,  
Пустой  и  бесполезный.  
Как  все,  он  славы  не  искал,  
Вот  только  ранила  тоска,  
Как  острое  железо:  
"Я  пуст,  и  жизнь  моя  пуста,  
А  как  бы  мне  хотелось  стать  
Кому-нибудь  полезным.  
А  был  бы  рядом  пышный  сад,  
Где  на  ветвях  плоды  висят  
И  тень  манит  прохладой,  -  
Там  отдыхал  бы  пилигрим,  
Жарой  и  жаждою  томим;  
Мне  большего  не  надо".  

И  взялся  он  за  тяжкий  труд:  
Он  землю  рыл  и  там  и  тут,  
И  днем,  и  темной  ночью,  
Сажал  деревья  по  долам,  
И  потом  с  кровью  пополам  
Засаливал  он  почву.  
И  пышный  сад  стволы  взметнул,  
И  ручеек  волной  плеснул  
На  изумрудном  ложе.  
Цветет  и  персик,  и  миндаль,  
Но  неутешная  печаль  
Опять  беднягу  гложет.  
"Что  толку  от  моих  трудов?  
Ломятся  ветви  от  плодов  
Над  родником  жемчужным,  
Но  только  этот  рай  земной  
Обходит  путник  стороной:  
Он  никому  не  нужен.  
Он  не  хорош,  понятно  мне:  
Сады  и  краше,  и  пышней  
Всегда  найдутся  в  мире.  
Вот  если  я  построю  дом  -  
Найти  приют  сумеет  в  нем  
Любой  бродяга  сирый".  

И,  не  успев  набраться  сил,  
Фундамент  дома  утвердил;  
Без  сна  и  без  покоя  
Гранита  глыбы  он  дробил,  
На  камень  камень  громоздил  -  
И  вот  дворец  построил  
В  ажурных  камня  кружевах.  
И  снова  начал  горевать,  
Не  рад  своим  заслугам.  
"Что  толку  от  моих  трудов?  
Дворец  среди  других  дворцов  -  
Лишь  жалкая  лачуга.  
Проходит  мимо  всякий  люд,  
И  стороною  всё  идут,  
Как  прежде,  караваны.  
А  вот  бы  были  сыновья  -  
Их  воспитать  сумел  бы  я  
На  пользу  и  на  радость.  
Я  научил  бы  их  всему:  
Основам  всяческих  наук,  
Труду,  любви  и  чести".  

И  он  нашел  себе  жену,  
И  двадцать  лет  он  спину  гнул,  
Чтоб  сыты  были  дети.  
И,  как  умел,  он  их  любил,  
Он  им  во  всем  примером  был,  
Не  ел  и  крошки  лишней,  
Но  возмужали  сыновья,  
Ушли  в  далекие  края  
И  ни  строки  не  пишут.  

Как  и  у  всех,  бегут  года,  
И  стала  голова  седа,  
И  руки  стали  слабы.  
Дворец  пустует  пятый  год,  
И  ветви  сад  под  весом  гнет  
Айвы  и  спелых  яблок.  
Быть  надо  баловнем  судьбы,  
Чтоб  тяжкий  труд  принес  плоды,  
О  коих  только  грезил;  
В  глазах  бедняги  свет  потух;  
Он  испустил  от  горя  дух,  
Поняв,  что  бесполезен.  
Не  подарила  жизнь,  увы,  
Ему  ни  проку,  ни  молвы,  
Ни  славы,  ни  короны;  
Не  вспомнит  мир  о  мертвеце  -  
Лежит  в  заброшенном  дворце  
И  даже  не  схоронен;  
Его  занес  времен  песок;  
Родник  иссяк  и  пересох  
И  стал  зловонной  лужей;  
И  сад  заброшенный  зарос  
Густою  сетью  диких  лоз  
И  никому  не  нужен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771986
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 27.04.2020


Кузя Пруткова

Лженаука

История  -  в  форменном  кителе,
В  карманах  -  всё  тайны  бездонные.
А  пишут  её  -  победители,  
Но  шепчут  её  -  побеждённые.  
Сплетаются  правда  и  вымысел  
Ужасными  дикими  сказками,
Где  кровью  подробности  вымыты,
Слезою  солёной  обласканы.
А  время  -  что  почва  с  осколками,
В  земле  не  лежится  ржавеющим.
Идеи  бредут  кривотолками,
забытые  кости  в  траве  ища.
Гарь  вымыта  водами  вешними,
Цветут  на  могилах  растения,
но  нет  покаяния  грешников,
А  значит  -  не  будет  прощения.
И  снова  две  правды  незваные
срезают  росточки  с  бутонами,
И  пишут  историю  наново,  
и  шепчут  опять  побеждённые.  
С  написанной  истиной  -  спорить  ли?
завесить  проёмы  оконные...
Кто  нынче  напишет  историю?
Что  будут  шептать  побеждённые?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647064
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 24.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Зовсім мало

У  віршах  розчинитись  і  бажаннях,
Щоби  від  дихання  рядків  раділо  серце.
У  розсипах  зірок  без  коливання,
І  в  справжніх  почуттях  без  жодної  гримерки.

До  ранку    щоб  зізнання  в  кожнім  слові,
А  сум  розтанув,  ніби  млявий  сніг  торішній.
Струмком  бриніла  б  одкровень  розмова,
І  бісер  сипався  від  щедрих  душ  розкішно.

А  вірші  гріли  б,  наче  теплий  шалик.
І  від  лампади  місяця  любов  не  гасла  б.
Бо  нам  для  щастя  треба  зовсім  мало,
Лиш  діаманти  ніжних  слів  і  серця  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873261
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020


Сволочь

Искать свое.

Просто  такие  как  мы  не  нужны  в  раю
Там  и  без  нас,  по-моему,  хорошо
Все  непременно  счастливы...  аж  поют...
Можешь  ответить  -  зачем  ты  сюда  пришел?

Просто  мы  не  умеем  себя  вести
Станем  заглядывать  ангелам  между  ног
Или  (в  раю  нельзя  же)  начнем  грустить
Или  у  бога  спросим  -  ну,  кто  тут  бог?

Нас  непременно  выгонят  -  вот  те  крест
Скажут  -  достали  гады  идите  в  ад!
Только  в  аду  не  примут  -  не  хватит  мест...
Там  и  похуже  -  в  очереди  стоят...

Так  что  давай  -  вздохнули,  рука  в  руке...
Тут,  в  промежутке,  пусто...  зато  -  вдвоем.
Видишь  -  неважно  где  ты.  А  важно  -  с  кем.
Лучше  пошли  отсюда.  Искать  свое.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 24.04.2020


меланья

Мудрость приходит с годами

Тогда  является  к  нам  мудрость,
когда  становится  жизнь  тише.
Глаз  не  сомкнув,  встречаешь  утро,
да  вот  стихи  уже  не  пишешь...
И  бродишь  мыслями  по  кругу
что  время  очень  быстротечно,
что  болен  ты  не  нужен  другу,
и  что  нельзя  живым  быть  вечно...
Что  миновал  час  созиданий,
что  жизнь  нас  строит  не  по  росту...
Что  просто  жить  без  состраданья,
а  умирать  -  не  так-то  просто...
Что  очень  много  посвящений
писалось  нами,  лишь  для  виду...
Что  можно  жить  и  без  прощений,
но  умирать  грешно  с  обидой...
Перебирая,  словно  четки,
мусолишь  жизнь  и  так,  и  этак...
Но  всё  неясно  и  нечётко
для  понимания  поэта...

Потом  внезапно  вспыхнет  слово,
наполнят  радостью  минуту
стихи,  казавшиеся  стоном...
В  разгар  ночной  душевной  смуты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873016
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Вітрова Доця

Черговий бог

Наді  мною  зміяться  скляні  сади.
Наді  мною  йде  нежива  вода.
На  папері  лишають  пером  сліди  –  
Черговий  підписаний  конкордат.

Хтось  повідав,  що  вкотре  з'явився  бог.
Вони  знов  шукають  йому  ім’я.
Вимальовують  клаптиками  епох
Ряд  пояснень  дивних  його  появ.  

Світ  складається  з  сотень  почутих  рим,
З  філігранно  виточених  вершин...
Серце  крається.  Друже,  ти  віриш  їм,
Хоча  досі  стільки  чудес  вершив.

В  чистім  небі  яриться  налитий  щит  –  
Стільки  лиха  бачив,  а  все  ж  зберіг.
Від  могутнього  кроку  земля  тріщить,
І,  мабуть,  це  мій  найстрашніший  гріх.

Я  іду.  Невагомість  –  моя  сестра.
Заплітаю  Всесвіт  в  прості  рядки.
За  плечима  лишаються  біль  і  страх  –  
Острівцями  пам'яті  вздовж  ріки.

Жорна  часу  стирають  міцний  граніт,
Лабіринти  шляху  вкриває  пил.
Кожну  віру  годує  свій  неофіт  –  
Зайвий  вигин  в  зграї  життєвих  кіл.

Вкотре  площу  в  обіймах  стискає  люд.
Волоцюги  моляться  на  хрести.
Божевільний  табун  брехунів,  приблуд.
Найсумніше  те,  що  між  ними  –  ти.

Запроторили  сонце  на  ешафот  –  
Це  людська  любов  до  палких  вистав.
Завмирає  відлуння  останніх  нот...
За  діла  платити  момент  настав.

В  небо  тягнеться  цівкою  білий  дим.
Тисячі  теорій  чекає  смерть.  
Наді  мною  палають  скляні  сади.
Під  несправжнім  богом  палає  твердь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750545
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 19.04.2020


Наташа Марос

ТИ - І ВІЧНІСТЬ…

Ти  -  і  вічність,  або  ти  -  й  хвилина...
Сподівання  зірвали  шатро.
Вибирай,  куди  серцем  полинеш,
Де  складеться  усе  на  добро...

Ти  -  і  прірва,  або  ти  -  і  гори.
Як  спокійно  прийняти  таке?
Наодинці  з  собою  говориш
Про  одвічне,  незбуте,  жалке...

Ти  -  й  сьогодні,  або  ти  -  і  вчора.
Те,  що  є  і  було  вже  давно
Пролітає.  Аби  тільки  впоравсь
Клеїть  кадри  німого  кіно...

Ти  -  і  втіха,  або  ти  -  і  сльози,
Хоч  останнє  ліпилось  завжди.
І  в  душі  поселялися  грози
Стоголосі,  з  живої  води...

Ти  -  й  дорога,  або  ти  і  поле
А  чи  пробував  так  хоч  колись?
Одиноко,  аж  в  серці  заколе,
То  ж  оглянься  навкруг,  придивись...

Ти  -  і  річка,  або  ти  -  і  луки
Чуєш,  пісня  по  світу  пливе,
Що  любові  нема  без  розлуки,
Котра  з  нею  у  парі  живе...

Ти  -  і  сонце,  або  ти  -  і  зорі,
Там  і  сліду  нема  від  комет.
Телескопи  в  холоднім  узорі
Не  розкриють  одвічних  прикмет...

Ти  -  і  тиша,  або  ти  -  і  грози
І,  як  завжди,  усе  на  краю...
Хто  ж  за  тебе  у  Бога  попросить?
Всяк  молитву  шепоче  свою...

Ти  -  і  холод,  або  ти  -  і  спека.
Не  сховатись  від  них,  не  втекти.
Розумієш  тоді,  як  далеко
До  твоєї  простої  мети...

Ти  -  і  сміх,  або  ти  -  і  скорбота,
Коли  сльози  пропали  давно.
Й  неважливо  -  неділя,  субота,
Чи  свобода  п'янить  чи  вино...

Ти  -  й  самотність,  або  ти  -  і  люди.
Як  комфортніше,  так  і  залиш,
Та  не  думай,  що  зможеш  забути,
Як  колись  молодими  були...
 .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Ти  -  і  я,  або  ти  -  і  без  мене
Уяви,  що  ніколи  й  не  знав.
Уявив,  як  той  вітер  шалений
З  іншим  долю  мою  наздогнав?..

...Я  з  тобою.  Я  завжди  з  тобою.
Хай  вже  буде,  як  склалось  колись...
Обніми  мене  ніжно  рукою,
Бо  не  зміниш  нічого...  Облиш...

     -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619355
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 19.04.2020


Арина Дмитриева

Эгрегор паэтизьма








Эгрегор  паэтизьма  ловит  души  -
Плодятся  графоманы  как  грибы…
Их  муз  неповоротливые  туши
К  Олимпу  устремились,  но  увы.

Лист  лавра  примеряя  на  макушки,
Закладывая  славы  пьедестал,
Мечтают  петушата  и  кукушки,
Что  примет  их  овациями  зал,

И  критик  скажет:  «Тексты  бесподобны»,
А  злобный  пародист  закроет  рот,
Но  ясно  всем:  стишата  низкопробны,
И  снова  от  Парнаса  -  разворот.

Находятся,  конечно,  мать-Терезы,
Что  ставят  им  печать  на  лоб    -  «паэт»,
А  надо  бы  -  на  курсы  по  ликбезу
И  доп.урок  по  теме  «этикет».

А  некоторым  –  моск  проветрить  нужно,
Чтоб  зауми  в  эфире  не  плодить,
И  няня,  забрала  чтоб  с  водкой  кружку  -
Кроссворды  с  перепоя  не  творить.

Не  лечится  стремленье  к  рифмованью:
Абы  про  что,  но  день  прожит  не  зря!
…Бежит  Пегас  "весенней  гулкой  ранью"
И  ржёт  над  графоманью  втихаря.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854144
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 16.04.2020


swoon

Неопознанный Счастливый Объект.

Мне  за  шиворот  падают  звёзды...
 От  улыбки  твоей  я  пьянею...
Наши  встречи  разбиты  на  дозы,
 И  я  больше  не  выпью,  не  смею    -  
Слишком  трудное  утром  похмелье,
 И  не  лечат  народные  средства...
Ты    -  моё  приворотное  зелье,
 Исключаешь  возможности  бегства.

Оттолкнувшись  от  берега  ночи,
 Всё  равно  я  вернусь  в  эту  гавань  :
То  ли  компас  мой  кем-то  испорчен,
 То  ли  атлас  неверно  составлен...
И  все  ветры  мне  дуют  навстречу,
 Все  созвездия  шепчут  :  "  Невольник..."    -
Я  на  это  одно  лишь  отвечу  :
 "  Ты    -  Бермудский  мой  многоугольник  !!!"

Но,  в  заоблачных  далях  летая,
 Я  легко  улыбаюсь  лениво      -
Сыт  волнами  и  ветром  до  края    -  
 Неопознанным  буду  счастливым  ;
Неразгаданной  тайной  вселенной,
 Ненаучно  доказанным  фактом,
Постоянным    -  но  всё  ж,  переменным,
 Очевидным    -  но  невероятным.

Словно  тайной  врачебною  связан,
 Никому  не  признаюсь,  чем  болен...
Я  любви  твоей  многим  обязан    -  
 Я  ,  по  сути,  живу  лишь  тобою  !!!
Мне  идти  ль,  плыть,  лететь  или  падать    -
 Лишь  бы  ты  надо  мною  незримо...

Ты  со  мною  разучишься  плакать...
 Я  с  тобой  научусь  быть  Мужчиной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 31.03.2020


Віталій Назарук

Фальшивомонетники

Любителям  гумору

У  Ониська  своя  хата,  в  садку  конюшина,
Діток  троє,  має  бджоли,  шикарна  машина.
Є  дружина  чорноброва,  діточки  хороші,
Лиш  один  в  нього  недолік  –  підробляє  гроші…
Розповім  я  про  випадок,  про  його  пригоди,
Як  «під  газом»  наш  Онисько  завдав  собі  шкоди.
Закінчились  гроші  в  хаті  –  дружина  пиляє,
А  він  лише  усміхнувся,  бо  сам  виробляє…
Зробив  форму  він  «по  п’яні»  по  п'ятнадцять  гривень,
Та  ще  й  колір  нових  грошей,  вийшов  трохи  синій.
А  на  ранок,  як  побачив,  то  відняло  мову,
До  сусіда  посилає  синочка  Миколу.
Лиш  одну  дає  купюру:  “Розміняй  в  сусіда,
Тільки  довго  не  барися,  прийди  до  обіду”.
Випив  чарку,  сів  на  лавку,  дитину  чекає,
Жде,  чи  син  його  Миколка  гроші  поміняє.
Пройшло  певно  з  півгодини,  Миколка  у  хаті,
-  Тепер  знаю  де  міняти  -  будемо  багаті.
Як  побачив,  обімлів,  спалив  гроші  в  лісі,
Його    гроші  розміняли  по  сім  і  по  вісім!

Мораль...
Коментар  Бороди!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377619
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 28.03.2020


Арина Дмитриева

✍ Всё прочее - мирская суета

Автор:  Цыганова  Наталия


         возможный  чайник


Возможно,  чайник.
В  доме  не  свистят.
И  плотно  закрывают  на  ночь  книги,
не  дочитав  соседские  интриги.
Один  подъём  и  занавес  спустя  -
рассвет  и  откровенничает  стриж
вернувшийся,    отмоленный  апрелем.
Раскачивая    утро,    чистит    перья
м  послезавтра.
Внемлешь  -  и  молчишь.
И  кошка,  покоряя  подоконник,
обижена  на  веские  ладони,
закрывшие    окно.
Рождая  тишь,
за  двери    упорхнут    обрывки    слов,
рассыпавшись  на  пары  и  уроки.
Всё  происходит  в  точности  до  срока
"Как  одиноко!  "
После  -  пустота,
способная  вместить  десятки  Индий.
Её  так  много,    что  убить  и  выйти  -
ни  бог  один  не  словит,  ни  полста,
пока  стрижом  судачат  воробьи.
Когда  ж  ещё-то,  в  дым  напившись  кофе,
идти,  полудню  подставляя  профиль,
себя  прощая:  ешь.  молись.  люби.  (С)




                                     ...............................................................................................................




               Всё  прочее  -  мирская  суета    /по  мотивам/              


Возможно,  чайник...  Если  закипел,
То  свиснет  обязательно  на  кухне,
И  свет,  коль  не  погаснет,  так  потухнет...
Давно  подъём,  но  ты  проспать  успел,

А  надо  было  книгу  закрывать
С  романом  про  соседскую  интригу...
Махнуть  бы  на  ГОА,  а  лучше  -  в  Ригу,
Но  сон  охота  очень  додремать.

В  нём  -  «воробьи  стрижом»  -  какой-то  бред,
Серьёзные  и  «веские  ладони»...
Пора  вставать,  но  спать  всё  глубже  клонит,
В  зените  солнце  и  уже  обед.

Напиться  б  в  стельку,  в  хлам,  а  лучше  -  в  дым
Не  водкой-пивом,  -  просто  чёрным  кофе
И,  фас  не  подставляя,  только  профиль,
Пегаса  оседлать:  тыгдым-тыгдым...

И  ускакать,  за  всё  себя  простив...
Читатель  разберётся  в  нескладухах.
Будильник  тарахтит,  да  прямо  в  ухо,
И  пародист  нацелил  объектив  -

Какая  боль!  И  после  -  пустота...
Возможно,  чайник...  или  кто-то  свистнул.
Полста  богов  теперь  с  тобою  присно,
Всё  прочее  -  мирская  суета.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868480
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Мила Машнова

Ему обязательно нужен в союзе третий

Ему  обязательно  нужен  в  союзе  третий,  
Чтобы  одна  стегала  жестоко  плетью,  
Билась  в  истериках,  ревностью  изводила,  
С  остервенением  ярым  тянула  жилы
 
И  подавляла  авторитетом  эго,  
Будучи  тылом,  пристанью  для  ковчега,  
Но  за  двоих  курила,  пила  текилу
И  в  извращённой  форме  его  любила.  
 
Ему  обязательно  нужен  в  союзе  третий,  
Чтобы  другая  видела  муки  эти,  
Гладила  скулы,  словно  ворота  рая,  
В  лёгкие  новую  жизнь  без  конца  вдыхая,  
 
Кутала  в  нежность  и  говорила  "милый",  
О  треугольник  резалась,  но  хранила  
Верность,  самозабвенно  боготворила  
И  пробуждала  ночью  мужскую  силу.  
 
Ему  обязательно  нужен  в  союзе  третий,  
Он  чередует  ласку  с  ударом  плети,  
То  ощущает  жертвой  себя  ведомой,  
То  нападает  словно  маньяк  у  дома.
 
Он  верховодит  и  расставляет  сети,  
Чтобы  главенствовать  в  этом  больном  сюжете,  
Быть  режиссёром  собственных  лже-трагедий.  
Ему  обязательно  нужен  в  союзе  третий.

09.03.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867697
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 12.03.2020


Арина Дмитриева

✍ Я подоконники люблю

Автор:  Алексей  Шульц

       Подоконник


Я  подоконников  всегда
большой  поклонник,
кладу  предметы  без  труда
на  подоконник:

Капот,  компот
и  антрекот,
помёт  для  сада.
На  подоконнике  растёт
моя  рассада.

На  подоконнике  стоит
портретик  Трампа.
На  подоконнике  горит
ночная  лампа.

На  нём  панно,
на  нём  бревно,
на  нём  корыто.
На  подоконнике  окно
почти  закрыто.

За  подоконником  кювет,
весна  и  лужи.
За  подоконником  рассвет
с  туманом  дружит.

За  подоконником  грачу
насыпал  крошки.
И  оступился,  и  лечу,
задравши  ножки…




                                                                     
       ...........................................................................................



                       Я  подоконники  люблю  /по  мотивам/



Я  подоконники  люблю,  наверно,  с  детства...
И  плюс  к  тому  ещё  влияние  соседства:
В  подъезде  плотник  с  нами  жил,  строгал  он  брёвна,
Но  выходило  иногда  совсем  неровно,

И  он  тянул  ко  мне  домой  свою  халтуру,
На  подоконник  брёвна  сваливая  сдуру.
Соседка  Маша  всё  кастрюли  мне  таскала,
На  подоконнике  компоты  остужала,

Случалось  редко,  но  бывали  антрекоты,
А  слесарь  Петя  мне  сгружал  свои  капоты.
Бабуля  сверху  -  постирушку  приносила,
Склероз  допёк  -  корыто  как-то  позабыла,

А  внучка  бабки  вышивала  гобелены,
На  подоконнике  -  панно,  рисунки-схемы.
А  вот  с  портретом  президента  всё  сложнее,
Разведчик  жил  у  нас,  и  пойман  был  позднее.

Сказал  держать  на  подоконнике  портретик  -
Связной  придёт,  подаст  и  знаки,  и  "приветик".
Ночная  лампа  мне  досталась  от  поэта,
Помёт  для  сада  -  тоже  он...  Да  что  об  этом...

Со  мной  грачи  за  подоконником  не  дружат,
Я  из  окна  к  ним  вылез  весь  почти  наружу,
И  вот  итог:  я  оступился,  и  -  в  больнице...
На  подоконнике  хозяйничают  птицы.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867116
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 07.03.2020


мышь

лирическое

устало  дождь  стучит  в  окно.
Он  словно  пилигрим  в  пути:
куда  идти-не  всё  ль  равно,
лишь  бы  куда  нибудь  идти.
Укутан  месяц  в  облаках,
затянут  дымкой  неба  край,
а  где  то  ветер  на  руках
мечты  берёз  уносит  в  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490144
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 06.03.2020


НАДЕЖДА М.

Долгая разлука…

Стих  составлен  в  соавторстве  с  Владимиром  Люсиным  (музыкальный  сайт).
Музыка  и  исполнение  его  же  -  Владимира  Люсина.

 В  череду  непогоды,
 когда  сыплют  дожди,
 станут  слякотью  воды,
 но  грустить  подожди.

 Наши  годы  умчались,
 все  надежды  круша,
 только  горечь  печали
 не  приемлет  душа.

 Скоро  небо  завьюжит
 и  посыплется  снег.
 Кто  из  нас  кому  нужен
 и  в  мечтах,  и  во  сне?

 Когда  ранней  весною
 с  крыш  прольётся  капель,
 от  сердечного  зноя
 рвётся  нежность  с  петель.

 Затуманится  лето
 белоснежной  фатой,
 вновь  тебя  без  билета
 я  пущу  на  постой.

 Нанесёт  снова  осень
 бабье  лето  как  грим.
 Птицы  годы  уносят…
 Что  с  тобой  мы  творим?..

 Вновь  придёт  непогода
 с  моросящим  дождём,  -
 что  не  ищем  мы  брода,
 что  в  разлуке  мы  ждём?

 Пусть  не  быть  звездопаду
 в  ватной  серости  туч,
 я  поставлю  лампаду  –
 маяка  дальний  луч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 21.02.2020


archic

Голая

Не  пишется  -  просто  такая  погода,  
Когда  не  встречаем  рассветы  как  прежде,  
Мне  так  непонятна  безумная  мода,  
Но  дело,  конечно  же,  здесь  не  в  одежде  

На  шаг  от  безмерного  счастья  так  важно,  
Его  не  спугнуть,  чтобы  не  было  больно,  
Нет  слов  говорить  ,  будто  острая  жажда  
Сковала  и  щедро  посыпала  солью  

На  раны,  которые  вновь  затянулись  
Как  тучи  -  на  молнию  небо  под  горло,  
Не  стоит  тревожить  устроенный  улей,  
На  снег  выбегать  от  волнения  голой  

Эмоции  -  просто  коварные  тени,  
Которые  душат  порой  бесконечно,  
Так  хочется  верить,  что  рядом  мы  с  теми  
Кто  будет  хотя  бы  для  памяти  вечным.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845905
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 16.02.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2008


афца

Лови волну!

Не  стоит  ждать  "большой  любви",
Живи  сейчас,  волну  лови!
Ведь  жизнь  настолько  коротка  -
Зачем  сидеть  и  ждать  звонка?

И  вот,  от  счастья  чуть  дыша,
На  гребень  вдруг  взлетит  душа.
И,  миг  побыв  в  руках  волны,
Сорвется  в  пропасть  тишины.

Пусть  говорят,  что  тот  не  прав,
Кто,  слиток  крупный  разменяв
На  россыпь  сказочных  монет,
Стремится  в  счастье  взять  билет.

Волшебный  в  сердце  есть  кувшин,
Что  исторгает  из  глубин
Потоки  крупных,  не  простых
Дукатов  звонких  золотых...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57590
дата надходження 04.02.2008
дата закладки 26.02.2008


Laughing girl

Прогулка в одиночку

Небо,  изрезанное  самолётами,
Водохранилище,  будто  коктейль  -  
Лёд  и  вода.  Я  частицами  сотыми
Чувствую  ветра  холодную  трель.

Солнце  за  мной  наблюдает  с  иронией,
Я  улыбнулась.  Вокруг  -  пустота.
По  парапету  иду  посторонняя...
Но!  Я  весёлая,  хоть  и  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54402
дата надходження 12.01.2008
дата закладки 27.01.2008


Laughing girl

Поэтам нашего сайта

Я  здесь  как  гость,  а  вы  поэты,
Подвластны  вам  хореи,  ямбы,
Вы  все  поёте  дифирамбы,
И  преподносите  букеты.

У  вас  стихи  сильны,  красивы,
Вы  воспеваете  природу,
Любимых,  чувства,  жизни  годы,
К  вам  всем  приходят  музы-дивы.

Ваш  мир  прекрасен  и  серьёзен,
Я  здесь  приют  найти  хотела,
Черкнуть  доску  кусочком  мела,
Раскрыть  свой  смех  и  свои  слёзы.

Но  нелегко  найти  признанье
Среди  таких  больших  талантов.
Сижу  я  тут  под  бой  курантов
И  загадать  хочу  желанье:

Хочу  писать  как  вы,  поэты,
Вернее,  так,  как  вы,  прекрасно,
Красиво,  трогательно,  страстно...
Дождаться  бы  минуты  этой!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=32259
дата надходження 05.07.2007
дата закладки 27.01.2008


Радегаст

Сюрреализм

Мы  проснулись  растрепанным  утром.
Мы  остались  с  тобою  вдвоем.
Мы  закинули  в  ночь  Камасутру.
Мы  махнули  за  красным  конем.

Словно  мед  растекались  часы,
Мы  летели  с  тобой  в  Сомали,
А  над  морем  висели  усы
То  ли  Барского,  то  ли  Дали.

Над  волнами  песков  Тимбукту,
За  спинами  угрюмых  вождей,
Мы  рассыпали  град  на  мосту
Семенами  опавших  дождей.

Магмой  страсти  взорвался  вулкан,
Ты  сорвала  с  небес  апельсин.
Я  хотел  вспенить  твой  океан,
Но  внезапно  остался  один...

За  серебряным  шелестом  струн,
За  багровыми  стонами  рек,
За  горой  фиолетовых  лун
Серым  волком  скулит  человек.

Ты  моя  гемофильная  кровь,
Ты  мой  самый  больной  катаклизм!
Между  нами  была  не  любовь,
Между  нами  был  сюрреализм...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43610
дата надходження 22.10.2007
дата закладки 18.01.2008


Бондаренко Григорий

Открыты двери, – выходы и входы...

Открыты  двери,  –  выходы  и  входы,
Но  вот  упрашивать  –  мне  легче  удавиться,
Мне  и  в  реке  нужны  стремнины,  а  не  броды,
Что  б  не  было  причин  остановиться,
И  в  сумерках  взлелеивать  невзгоды,
Ниспосланные  щедро  небесами,
И  те,  что  сам  себе  по  глупости  отсыпал.
Безусый  жаль,  а  то  б  пошевелил  усами,
Вот  спрячусь  лучше  в  ветках  кипариса
Мелькну  в  листве  затылком  и  трусами,
И  нет  меня,  а  есть  –  стальная  крыса.
Без  чувств,  без  лирики,  без  нежности  и  боли,
С  укусом  кобры  и  реакцией  мангуста,
Подряд  всё  жрущая  без  перца  и  без  соли,
Сама  себя  терзающая  с  хрустом,
Освободившаяся,  пьяная  от  воли,
Сбежавши  с  ложа  пьяного  Прокруста.
Самим  собою  быть  –  вот  высшее  богатство,
Понравился,  тогда  берите  какой  есть,
Я  принимаю  всех  в  своё  стальное  братство,
И  всем  найдётся  место,  что  б  присесть,
Лишь  только  за  борт  отправляйте  гадство,
И  замечайте  тех,  кто  рядом  будет  бресть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=29135
дата надходження 08.06.2007
дата закладки 11.01.2008


Andrey De

Эгоистичный глагольный стих. "И снова об ЭТОМ"

Я  жизнь  теперь  на  две  делю...
Я  -  первым  словом.  Стих  эгоистичен.
Но  все  же  он  теперь  вполне  логичен;
Вину  последней  строчкой  искуплю.

Надеюсь,  хоть  чуть-чуть  развеселю
Тебя...  Моя  счастливая  случайность,
Но  все-таки  ниспосланная  данность,
Благодаря  которой  плохо  сплю.

Лететь  к  тебе  подобно  журавлю
Над  пробками  и  этим  серым  снегом;
Не  ждать,  пока  своим  привычным  бегом
Жизнь  устремит  события  к  нулю.

Прекрасный  день  -  спасибо  февралю
За  то,  что  ты  сегодня  не  торопишь...
За  капельку  того,  в  себе  что  копишь,
Весь  мир  у  ног  твоих  я  постелю!

И  вот,  прости,  черту  переступлю.
Надеюсь  -  новую  главу  открою.
ну  что  скрывать?  А,  впрочем,  и  не  скрою:
Я  с  первой  встречи  так  тебя  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52957
дата надходження 30.12.2007
дата закладки 30.12.2007


афца

Поэту-импрессионисту

Вспорхнули  роскошные  птицы,
Оставив  трепещущий  след...
И  больше  уже  не  клубится  
Сравнений  изысканный  бред.

Все  голо  и  рационально  -
Весна,  и  любовь,  и  цветы,  -
Все  стало  до  боли  банально,
Когда  о  нем  пишешь  не  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51973
дата надходження 21.12.2007
дата закладки 24.12.2007


СТЕЛЛОЧКА

Калейдоскоп с оптическим прицелом

http://www.playcast.ru/playcasts/view.php?card=527601&code=1776bd668e5c41cee764feaff58b782b76efbf8e

1  
Ночами  обнажается  душа  
в  порыве  полоумного  стриптиза.  
Упала  маскировочная  риза,  
послышалось  шуршанье  барыша.  
Вот  взглядом  плотоядным  и  хмельным  
настырно  призывает  к  откровенью.  
И  метроном  болваном  заводным  
«лабает»  онемевшему  мгновенью.  
Когда  в  солёно  -  раненую  грудь  
клюв  месяца  залётного  вонзится,  
душа  моя,  ты  только  не  забудь,  
куда  несёт  пархатый  твой  возница.  
Она  пронзает  звёздные  бураны  
и  бережно  зализывает  раны.  
   

2  
И  бережно  зализывает  раны  
душа,  презрев  искусство  десмургии.  
Слова  её  отрывисты  и  бранны,  
а  там  –  рукой  подать  до  ностальгии.  
И  память  разрисовывает  вехи:  
и  нежность  жал  приписывает  осам,  
и  кружевом  становятся  доспехи,  
тепло  лучей  даровано  торосам.  
И  каждый,  кто  открыл  учебник  -  «физик»,  
и  каждый,  кто  мечтал  когда-то  -  «лирик».  
Устав  от  расточительных  коллизий,  
душа  себе  слагает  панегирик.  
В  зигзаге  от  волнений  до  нирваны  
Её  движенья  танцевально  –  странны.  
   

3  
Её  движенья  танцевально  -  странны…  
Свирель  судьбы  поёт  душе  гавот.  
А  у  судьбы  замашечки  пираньи:  
чуть  зазевался  -  сердце  прожуёт.  
Оно  ещё  не  стало  рудиментом,  
как  старенький  червяк-аппендицит.  
Но  цвет  души  зависит  от  клиента,  
судьба  же  может  быть  как  антрацит.  
Как  их  единоборство  мне  знакомо!  
И,  ежели  природа  нам  не  врёт,  
зла  сила  отступает  (слава  Ому!),  
когда  сопротивление  растёт.  
Победных  фейерверков  антраша  
смущают,  неритмичностью  греша.  
   
   

4  
Смущают,  неритмичностью  греша,  
движения  эпохи  в  пляске  Витта.  
То  рвутся  к  власти  урки  –  кореша,  
а  то  и  перекормленная  свита.  
Лояльностью  пропитаны  дела,  
Бравурному  подыгрывая  маршу.  
И  в  раже  «инородные  тела»  
отправят  прохлаждаться  на  «парашу».  
-  Пора  предел  проверить  бытиём!  –  
Джордано  Бруно  вдалбливал  бы  внуку,  
У  сказочки  из  детства  взяв  внаём  
Дюймовочки  наскальную  науку:  
претят  душе  «учёные  кроты»,  
пусть  крестные  пути  её  круты.  
   

5  
Пусть  крестные  пути  её  круты,  
бредёт  душа  без  жалоб  на  одышку.  
Бельмом  луны  вершина  слепоты  
её  поймала,  словно  на  мормышку.  
И  так  уж  у  людей  заведено,  
что  звуки  колыбельной  -  без  аккордов.  
Кудель  моих  дорог  веретено  
свивает  постепенно  в  шнур  бикфордов.  
На  финише  воронку  Бог  предрёк,  
но  близкие  порой  бывают  глухи.  
Покуда  на  бегущий  фитилёк  
слетаются  «обиженные  мухи»,  
душа  отогревает  всех  золою,  
но  раненая  словом,  как  стрелою.  
   

6  
Но  раненая  словом,  как  стрелою,  
душа  в  тиши  не  ищет  утешенья,  
а  потерпев  утопиекрушенье,  
Становится  язвительной  и  злою.  
Должна  на  пике  жизненного  тура  
диагноз  ставить  аутоскопия.  
Найдёт  слова  -  вот  вам  литература,  
а  не  найдёт  -  так,  ...психотерапия.  
Расцвёл  иммунитет  к  фальшивым  фразам,  
во  что  бы  ложь  сусально  не  рядилась,  
наивную  любовь  прикончил  разум  -  
душа  сдаётся  Господу  на  милость.  
Ночною  одинокою  порою  
карабкается  с  верой  к  аналою.  
   
   

7  
Карабкается  с  верой  к  аналою,  
душа  от  напряжения  дурея.  
Под  нимбом,  что  вращается  юлою,  
увидела  тщедушного  еврея.  
-Вам  далеко,  дружок  мой,  до  могилы,  
ведь  тридцать  семь  -  не  возраст  для  «пиита».  
вот  для  души  напев  «Хава  Нагилы»,  
а  для  желудка  –  хумус,  тхина,  пита.  
а  для  молитв  назойливых,  мой  странник,  
вот  Вам  из  звёзд  сверкающая  сфера,  
магендавид  -  колючий  шестигранник  -  
то  якорь  бедолаги  Агасфера.  
Стряхните  грусть  и  путы  суеты,  
чтоб  с  Лекарем  поговорить  на  «ты».  
   

8  
Чтоб  с  Лекарем  поговорить  на  «ты»,  
настроюсь  я  на  горькое  леченье.  
Дотошно,  не  стесняясь  наготы,  
бубню  про  день  до  умопомраченья,  
чтоб  указал,  где  устье  и  исток,  
личина,  личность,  воля  или  клетка.  
«Хай»  или  «хайль»,  «братан»  или  «браток»  
подскажет  трезвой  логики  таблетка.  
И  Лекарь  суматошные  года  
в  историю  (болезни)  запихает.  
Бредёт  душа  неведомо  куда,  
где  смерть  смердит  и  жизнь  благоухает,  
с  пилюльными  мотивами  во  рту,  
в  страданьях  набирая  высоту.  
   
   

9  
В  страданьях  набирая  высоту,  
взлетая  от  рождения  до  смерти,  
инстинктами,  присущими  скоту,  
душа  не  ограничится,  поверьте.  
Её  добудут  Бог  и  Сатана  
из  некоего  сумрачного  лона.  
Не  в  роскоши  рождается  она,  
а  в  камерах  О'Генри  и  Вийона.  
Со  временем  утрачивалась  прыть,  
и  тягости  давили  ей  на  плечи...  
Я  пробовала  душу  излечить,  
но...  начисто  расшаливалась  печень.  
Кнут  немощи  грядущей  гонит  люто  
до  облачного  божьего  приюта.  
   
   

10  
До  облачного  божьего  приюта  
домчал  бы  вмиг  Голландец  мой  летучий,  
да  незадача:  липнут  к  борту  тучи,  
холодной  лавой  выросли  до  юта.  
Какого  же  рожна  им  было  надо?  
Нет,  корчат  в  небе  пакостные  рожи.  
И  в  кучевом  скопленьи  этих  гадов  
смеётся  над  собой  Весёлый  Роджер.  
Тут  облачные  страшные  драконы  
тоскливыми  дождями  истекают.  
За  горизонтом  праведней  законы,  
но  душу  в  рай  бесплатно  не  пускают.  
За  пользованье  призрачной  каютой  
расплатится  солёною  валютой.  
   

11  
Расплатится  солёною  валютой  
душа,  не  экономя  капитал.  
За  толику  покоя  и  уюта  -  
и  пот,  и  кровь  -  процент  не  так  уж  мал.  
Как  смело  утверждал  астролог  Глоба,  
в  руке  судьбы  игрив  калейдоскоп.  
Подобострастно  стелется  у  гроба  
спасительной  соломы  мокрый  сноп.  
Калейдоскоп  с  оптическим  прицелом  
осколками  расстреливает  день.  
Цель  праведника  -  светочная  целла,  
а  критика  -  вот  эта  дребедень.  
Душа,  примкнув  безропотно  к  гурту,  
пересечёт  предельную  черту.  
   

12  
Пересечёт  предельную  черту  
моя  любовь.  Когда  ты  в  Лете  сгинешь,  
подарком  замаячит  скорбный  финиш,  
окручивая  лентой  паспарту.  
И  сколько  не  гони  любовь  взашей,  
она  вцепилась  хваткою  паучьей,  
но  Чёрная  Вдова  любовью  учит,  
как  цель  вдруг  превращается  в  мишень.  
Из  двух  проекций  сотканный  эпюр  
нас  интригует  нежностью  нехитро.  
Но  после,  зеленея  от  купюр,  
лет  к  сорока  сгорает  весь,  до  фильтра.  
Оставив  на  виске  палёный  след,  
на  краткий  сон  покинет  белый  свет.  
   
   
   

13  
На  краткий  сон  покинет  белый  свет  
Душа,  ворвавшись  в  святость  негатива,  
под  ангельское  пение  мотива,  
хотя  и  там  пернатых  этих  нет.  
Они  всяк  час  готовы,  как  чекист,  
осуществлять  сбор  перьев  из  подушек.  
Как  не  подать,  увидев  этих  «душек»,  
ведь  каждый  бородат  и  так  речист.  
Но  их  интересует  лишь  нектар,  
порханья  –  театральные,  не  боле.  
А  в  жизнь  мою  въедается  Тартар:  
сплошное  поглощенье  пуда  соли.  
С  дороги  всех  «хранителей»,  в  кювет,  
чтоб  поутру  разбиться  …о  рассвет.  
   

14  
Чтоб  поутру  разбиться  о  рассвет,  
я  ночь  крошу  на  острые  осколки,  
как  черепки.  У  вечности  на  полке  
скрывается  от  ветхости  завет:  
«Не  выставлять  волнения  души  
средь  прочих  экспонатов  на  витрину.  
Позывы  откровения  глуши,  
пока  не  получил  удара  в  спину!».  
Стою  с  калейдоскопом  на  посту,  
мирок  притихший  меряю  саженью.  
Доверив  сокровенное  листу,  
едва  ли  доведётся  стать  мишенью:  
на  нём,  бразды  приличия  круша,  
ночами  обнажается  душа.  
   

15  
Ночами  обнажается  душа  
и  бережно  зализывает  раны.  
Её  движенья  танцевально-странны,  
смущают,  неритмичностью  греша.  
Пусть  крестные  пути  её  круты,  
но  раненая  словом,  как  стрелою,  
карабкается  с  верой  к  аналою,  
чтоб  с  Лекарем  поговорить  на  «ты».  
В  страданьях  набирая  высоту  
до  облачного  божьего  приюта,  
расплатится  солёною  валютой,  
пересечёт  предельную  черту.  
На  краткий  сон  покинет  белый  свет,  
чтоб  поутру  разбиться…  о  рассвет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989
дата надходження 26.04.2004
дата закладки 26.11.2007


Хучонок

Октябрь

Небо  в  лужах,  и  лезвием  листьев
Перерезаны  вены  аллей.
Осень    –    труппа  бродячих  артистов    –
Напевает  романсы  дождей:

Ее  ноты  холодным  потоком
По  дороге  стучат  все  быстрей.
Солнце  кто-то  разбил  ненароком
На  осколки  ночных  фонарей.

Клены  нынче  почти  что  раздеты,
Ветер  дует  всю  ночь  в  саксофон,
И  встречает  седые  рассветы
Колокольный  торжественный  звон.

Ну  а  мне  б  разлететься,  как  листья,
Когда  небо  целует  заря…
Этот  мир  удивительно  чистый
В  беспокойных  огнях  октября.

28.10.07

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44197
дата надходження 28.10.2007
дата закладки 16.11.2007


лер

кладбище стихов

Я  был  на  кладбище  стихов
где  нет  крестов  и  нет  надгробий
где  указатель  был  убогий
повёрнут  в  сторону  ветров
где  только  холмики  земли
мне  указали  погребённых
стихов  рифмованных  свободных
которых  мы  не  сберегли
Я  был  на  кладбище  стихов.
такому  в  мире  нет  подобных
но  разве  их  слагали  чтобы
похоронить  в  конце  концов.
Был  вечер  сумеречно  тих
и  я  стоял  склонив  колени
и  на  моих  глазах  две  тени
несли  убитый  кем-то  стих.
И  дрогнул  разум  ярким  светом
и  понял  я  как  ни  таи
есть  где-то  кладбище  поэтов
да  вот  не  знаем  мы  об  этом
пока  в  душе  живут  стихи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45138
дата надходження 05.11.2007
дата закладки 06.11.2007


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2007


афца

Бездомный

Сижу  в  подземном  я  переходе,
Метро  закрылось,  и  стало  пусто.
Еще  не  умер,  живой  я  вроде...
Застыли  ноги,  застыли  чувства.

А  наверху,  к  гаражам  поближе,
Ночь  захлебнулась  протяжным  воем.
Ты  где,  собака?  Иди,  иди  же,
Плащом  укрою,  нас  будет  двое.

Свернусь  клубочком  -  ведь  так  теплее,
Чуть  повертевшись,  я  замираю...
Эх,  наступила  б  весна  скорее!...
Страницы  память  перебирает.

Фрагмент  случайный  там  задержался  -
К  стеклу  прижавшись,  беззвучно  плачешь.
Ты  улетала,  я  оставался  -
И  с  нездоровьем,  и  с  неудачей...

И  стала  рваться  судьба  на  части
С  печальным  звоном,  с  протяжным  стоном...
А  я  на  это  смотрел  бесстрастно
И  значит,  этого  был  достоин...

Осколок  прежней  весны  веселой,
Надежд  на  счастье  и  на  признанье,
Осколок  жизни,  судьбы  осколок,
Не  вызываю  я  состраданья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42865
дата надходження 16.10.2007
дата закладки 21.10.2007