slishu: Вибране

Кузя Пруткова

Неуслышанные слова

Совсем  по-детски  -  в  гневе  и  обиде
Готов  спалить  весь  мир  и  всех  богов...
Скажи  мне,  друг,  а  ты  когда-то  видел,
Как  в  камне  отражается  огонь?
Ловил  ли  кожей  предвесенний  шорох,
Рассматривал  сквозь  ветви  снегирей?
А  древнее  название  -  Аврора  -
Примеривал  к  молоденькой  заре?
Ты  презираешь  небо,  земли,  воды,
Циничный,  словно  брошенный  старик...
А  ты  хоть  раз  приподнимал  кого-то,  
Крича:  "Смотри!  Смотри,  малыш,  смотри!"  
Следил,  как  ёжик  умывает  рыльце,
Хлебнув  харчо  из  миски  для  собак?
Ну  объясни  мне  -  как  ты  умудрился
Любить  и  думать  -  глядя  лишь  в  себя?
А  видел  ли,  как  старенькая  слива
Огрызком  кроны  -  всё  цветёт,  цветёт?
На  шрамах  вишен  -  вязкие  наплывы?
Заросший  юным  лесом  старый  ДОТ?
Следил  ли,  как  растёт  упрямый  хрящик
На  сгибе  правой  маминой  руки?
Но  что  тебе  в  словах  моих  шуршащих,  
Когда  тебя  не  держат  маяки?
Ты  убеждён:  теперь  ты  всех  умнее,
Готов  небрежно  хлопнуть  по  плечу...
Я  зря,  пожалуй,  -  так  прямолинейно.
И  правда,  я  проста.  Прости.  Молчу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168752
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 29.01.2010


aleksgun

Андрій Вознєсєнський

Андрій  Вознєсєнський

                     САГА

Ти  мене  на  світанку  розбудиш,
провести  вийдеш  боса  і  лячна.  
Ти  ніколи  мене  не  забудеш.
Ти  ніколи  мене  не  побачиш.

Затуливши  тебе  від  застуди,
я  подумаю:  „Боже  всезрячий!”
Я  ніколи  тебе  не  забуду.
Я  ніколи  тебе  не  побачу.

Воду  цю  у  мурашках  запруди,
Біржу  й  Адміралтейство,  одначе,
я  ніколи  уже  не  забуду
і  ніколи  уже  не  побачу.

Не  моргають,  од  вітру  сльозяться
карі  вишні  примхливо  й  розпачно.
Повертатись  –  погана  ознака,
я  ніколи  тебе  не  побачу.

Навіть  і  повернувшись  на  землю
по  Гафізу,  ми  без  передбачень
розминемось  з  тобою  напевно.
Я  ніколи  тебе  не  побачу.

І  таким  незначним  стане  в  плині
наше  нерозуміння  з  тобою
перед  завтрашнім  нерозумінням
двох  живих  з  пусткою  неживою.

І  гойднеться  узвишшям  невдячним
пара  фраз,  що  летять  звідусюди:
„Я  ніколи  тебе  не  забуду.
Я  ніколи  тебе  не  побачу”.

Переклад  з  російської  aleksgun

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155021
дата надходження 12.11.2009
дата закладки 12.11.2009