Перо за час воспоминаний
Под миллион напишет строк,
Из коих тысяча признаний,
А остальное - монолог...
Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488698
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Сквозь листья
плывет в кружевном сарафане луна,
И марши играют на скрипочках звонких сверчки…
Но вдруг скрипачи опускают хмельные смычки,
И нежным аккордом «спасибо» им шепчет волна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488695
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
вещи обретают свой смысл
когда становятся кому-то нужны.
точно также и люди. разницы нет никакой.
если ты нужен другому в этом нету твоей вины.
среди тысячи разных лиц
среди тысячи безумных пробок
среди тысячи длинных дорог
тебя заметили.
тебя запомнили.
в тебе нуждаются.
ты - другой.
можно бежать от этого.
можно уходить бесконечное количество раз
но всегда возвращаться обратно
сквозь время и сквозь пространство
и даже сквозь года.
потому что твой дом теперь
навеки в другом человеке
и даже если ты потеряешь ключи от двери
твой дом не исчезнет.
он - твой.
навсегда.
26.03.2014г. [09:26]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488325
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Знайти би нам тихе містечко,
Подалі від хаосу - гаму,
Звити сімейне гніздечко,
В системі Всесвіту - Храму...
Не знати жодних сусідів,
Друзів фальшивих так само,
Торкатись світла софітів,
Відкрити навстіж рами...
Зорі збирати разом по квітці,
В яскравому небесному полі,
Шептати тишком подрузі - нічці,
Таємничі бажання долі...
Хтось молоко пролиє раптово,
Це ж Ведмедиця ласує нектар,
В Едемському Саду справді чудово,
Немає жодних темних хмар...
І сісти у човен ясного Місяця,
Відправитись, куди заманеться,
Навколо мрії дивом світяться,
Жар-птиця крилом торкнеться...
Правила зіркового магічного руху,
Ми напишемо собі самостійно,
Як піднесення людського духу,
Як романтика фарб олійних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488137
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Снег кружился и нехотя падал под ноги вольготно,
В аккурат, между первой зажженной звездой и луной;
Прикасаясь к земле замирал белый пух неохотно
И надеялся снова подняться в просторы пургой.
Время шло, не спеша вырастали сугробы холмами
И к восходу, вчерашний унылый пейзаж не узнать;
Кое-где покрывало небрежно прижато следами,
Вряд ли сможет их ветер заставить, как прежде, летать.
Засияло алмазною россыпью зимнее чудо,
Не хватало лишь музыки, чтобы дополнить ревю;
Блики солнечных зайчиков прыгали просто повсюду,
Неожиданно как-то, но я их руками ловлю.
Вот такая зима забирает всех мыслями в сказку,
Красит "яблоком" щеки, по чистой своей доброте;
Я спасибо хочу ей сказать за веселье и ласку
И за то, что я смог прикоснуться к ее красоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474748
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 25.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2014
Христос хрестився в Йордані.
Приніс відкуплення мені,
Тобі і всім, хто йде за ним,
Мов благовірний пілігрим.
В Хрещенський світлий час доби
Омиймо душі від злоби,
Молімось щиро за родину
І нашу неньку Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473609
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 19.01.2014
«А птахи прикриють своїми крилами
моє обличчя й сонце»
(Гійом Аполлінер)
Коли приходить 19 січня я завжди згадую Яна Палаха і ті похмурні дні 1969 року в Празі… Може тому, що я старий і надто багато пам’ятаю. А може тому що таких людей не можливо забути, бо їм птахи закрили обличчя крилами, коли вони не змогли більше дивитися на цю неправду...
Вірші можна писати вчинками,
Історія складається не з важких томів,
А з маленьких цеглинок «я».
Якщо чоботами розтоптано серце,
Якщо зачаровані мости
Тремтять під чужим залізяччям,
Якщо річка може тепер тільки плакати,
А люди, такі ще вчора веселі, тільки мовчати,
Якщо навіть світила неба стали єретиками,
Якщо навіть правду називають брехнею,
То хтось мусить знову згадати про Яна Гуса,
Хтось знову мусить ним стати,
Хтось мусить запалати, як сонце,
Якщо навіть воно гасне в цій темряві,
Якщо люди байдужіють,
Якщо наша старезна бруківка
Ця блискуча бруківка
На площі Святого Вацлава
Слухняно й покірно терпить
Нахабні кроки окупантів,
Завжди знайдеться коробка сірників
Запалити свічку,
Яка ніколи не згасне….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473216
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 19.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2014
Мне запах солнца снился
Горячий, терпкий, вкусный –
Ванили и корицы,
Клубничный и арбузный.
Мне лета цвет приснился
Пастельно – акварельный.
И сны, как будто птицы,
Из лета прилетели.
Я музыку сирени
Услышала сквозь ветер.
Играл он на свирели
И куст сирени встретил.
От музыки сирени
Он, ветер, стал как пьяный,
Влетел в мой сон апрелем
Под запах солнца пряный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470002
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Струны дождя льют мелодию слез,
Нежную, грустную, чуть шевелясь...
Ветви склонились у стройных берез...
Тоже заплакали в лужи глядясь.
Здесь, по весне, первый раз целовал,
В мае признался в любви лишь ко мне...
Где же он чувства свои потерял?
Дымом легла осень в жарком огне.
Тропкою нашей не ходит никто,
Взгляд свой луна смущенно отводит...
Бьется в груди, но все это не то...
Где же и с кем мое горюшко бродит?
Хочется петь в унисон за дождем,
В тактах сбивает дыхание стон...
Я у берез вспоминаю о нем...
Нежная грусть перешла в обертон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470092
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Пока над просторами тверди
искало приют вороньё,
в словесной пустой круговерти
на свет появилось враньё.
Пугливой бездомною кошкой
таилось враньё по углам,
звучало сперва понарошку,
и то с клеветой пополам.
Но после бесплодных скитаний,
набравшись, как видно, ума,
в душе поселилось и тайно
проникло в её закрома.
И дал результаты до срока
не зря подготовленный план:
из девичьих уст ненароком
сорвался невинный обман.
А вскоре фальшивые нотки
послышались в детских словах,
и после подобной находки
враньё получило размах.
Стремглав, а точнее нахрапом,
ворвалось оно в обиход,
захаживать стало к сатрапам
и в общество знатных господ.
Пресытившись властью и славой,
с беспечностью сытых ворон,
к одним снисходило во благо,
другим - приносило урон.
И словно навязчивый вирус,
житья от которого нет,
враньё разлетелось по миру,
желая бесспорных побед.
А где-то в излучине Тибра
мудрец седовласый изрёк:
- Вот так превращается в тигра
затравленный всеми зверёк…
(IV.2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413749
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 11.11.2013
Зірковий сніг з небес поширився незримий,
Повз мене все летів, спокусою дражнив.
Ти йшла назустріч, знов роздягнена очима,
Стрибало серце вгору й падало униз.
Неначе в мареві якомусь опиняюсь,
Коли ти входиш в поле зору відчуттів
Моїх бажань, того розверзеного краю,
Де зникла вперта, мов реп’ях, огидна тінь.
Ген-ген за обрій полетіли протиріччя
І подих сумніву в зимову сплячку ліг.
Замовкла гостра какофонія одвічна,
Танцює поряд тільки твій зірковий сніг.
21:25, 25.10 2013 рік.
Зображення: http://miranimashek.com/photo/animacija_animashki/krasivye/1/579-0-3490
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456616
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Держи карман:
слоёными груздьями,
с костью,
тенёта веточи дерёсой,
набьёт
пахучим красным мясом
солёнъй осени лосось;
отсыплет в стиснутые
шуйцы и десницы
альцы,
дымцами жжёной жёлтой кашицы
побранцу,
чтоб краше сизърья тъмьянного
вспълось…
Слышь, как нахраписто,
в обронены рога,
сохатые ветры
уволчли за дубы,
вспенённую на изортяном коловрате,
трубежь?!
Как в тучих космах ищется пастушь,
вылущивая звёздью гнидь,
покуда сумрах?..
Словцы - не ёмцы,
мытсли - не ямцы,
не чабанцы,
мудьёрый - глумлъх…
Берёмь: приподымай снедцы,
отелимся в смерещь
морчком,
до гульды скорогудов
на немёных струмнах…
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456509
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 25.10.2013
я по вуха у нього закохана,
і плювати, що номер дохлий.
ця любов абсолютно непроханий,
неприкаяний
гість...
наш?
Збоку мабуть доволі смішно це
я пишу йому сотні віршиків,
та чомусь все стає тільки гірше.
Я люблю його...
чуєш,
Саш?
Я по суті на ньому схиблена,
та чому ніхто не зупинив мене,
коли так небезпечно заглибилась
у душі його
бліндаж?
скільки солі насправді виплакала,
скільки випила, скільки випалила,
скільки років біжу мов наввипередки...
скільки бігтиму ще,
Саш?
Все банально, як в пісні народній
карі очі і чорні брови,
відпустило б хоча б на трохи,
та здається ввійшла
у раж...
Ми все дружимо,
дружимо,
дружимо...
певно він не для мене суджений,
хоча так і не стало мужності
все сказати.
в лице.
Саш...
Знаєш, як же мене це бісить все -
на шматки розриватись від ніжності,
можна нищечком тільки дивитися...
тільки й радості -
шпі-о-наж...
щастя, що при вітанні торкнутися
теплих рук дозволяє дружба ця,
звикла вже, і вже навіть не мучуся.
можеш вірити мені,
Саш.
Розумієш, я вже не надіюся,
п\'ю на рівних із ним \"Nemiroff\",
не зриваю ромашки, не мрію вже
про той рай
і про той
шалаш,
тільки хочеться справедливості,
тож хай він простить, та і ти прости,
що цю правду так зразу виплесну...
Я люблю.
Тебе.
Чуєш,
Саш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455050
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Сорвавшимся листом кленовым
В открытое ещё окно,
Влетела осень миром новым -
Багряно-золотистым... Всё...
Всё засыпает сном волшебным,
В тумане кутаясь седом.
И это "всё" - конец, наверно...
И всё начало - в этом всём.
Лист за листом, дождь за дождями...
И в обнаженности садов
Вплетает осень между нами
Любви уютный тихий дом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455034
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Я на окне рисую твой портрет,
А линии стекают, словно слезы...
Расплывчато-печальный силуэт
И шансов не дают для нас прогнозы.
Завешен серой дымкой горизонт,
Отложены все вылеты с Одессы
И выпущенный в стратосферу зонд,
Неутешительные сводки шлет для прессы.
Готов встречать "туманный альбион",
Он в серой дымке годы прозябает,
Но не несет погоду "почтальон",
Густой туман Одессу осаждает.
Задержка вылетов - опять циклон,
Онлайн связаться - сервер перегружен
И, как на зло, разряжен телефон,
Но нам, лишь вылет долгожданный нужен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454837
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
что таится за словом бессонница
кроме звезд и пустой романтики
кроме чувства одиночества
и чувства потери дальности?
расстояние так бесформенно
на луне слишком мало кратеров
и домов невысоких, скомканых,
и людей донельзя зажатых.
время быть честным с самим собой:
мы не знаем, для чего мы здесь
ищем смысл в своих играх с судьбой,
ставим на многом жирный крест.
время быть честным с самим собой:
если нет честности - к черту жизнь.
если живем под одной луной,
значит мы все же в мире есть.
что таится за словом бессонница
кроме времени пооткровенничать
избежать ненужного розыска
простив миру его изменчивость?
чувство вечности так предсказуемо,
что бывает слегка навязчивым
непреклонные до бесконечности
люди ищут себя настоящих.
время быть честным с самим собой:
мы не знаем, для чего мы здесь
ищем смысл в своих играх с судьбой,
ставим на многом жирный крест.
время быть честным с самим собой:
если нет честности - к черту жизнь.
если живем под одной луной,
значит мы все же в мире есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455059
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Тихо нічка ступила до двору,
Чуєш, тиша у двері стучить?
Ми про неї не скажем нікому,
А наш шепіт її захистить.
Чуєш, вітер шепоче нам казки?
А ти кажеш, що не розбереш?
Згодом ти з ним навчишся співати,
Коли трошечки ще підростеш.
Він в віконце підкидує зорі,
Нічне небо сапфірами вкрив.
Із перлинок лілейно-прозорих
Він для тебе зіткав світлих снів.
Вже по сходинках місячних сходять
Ведмежатко зіркове й дракон.
А на ньому сидить бравий воїн,
Вже видніються коло вікон.
Ти не бачиш? Закрий оченята.
Їх побачити можна лиш так.
Тихо-тихо ступають до хатки,
Щоб в пригоди забрати у снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455048
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2013
Тобі не потрібний зайвий комфорт,
Ти бачиш, як мрії заходять у порт,
Та часу немає на кораблі,
Ще так багато миль до землі...
І вітрила гойдають то вгору, то вниз,
Флюгер щастя пропав, а може завис,
Штурвал скрипить, як поранений звір,
Проводиться долі складний турнір...
Морська вода знає все напам'ять,
І на Тебе вже зовсім не ставлять,
Капітана мучить ночами самотність,
Завтра немає, є тільки сьогодні...
В очах чомусь так багато солі,
Ти - воїн один у безмежному полі,
Океан небезпечний і не любить слабких,
Десь близько айсберг і Ти притих...
А палубу заливає черговий шторм,
Видається цінним будь-який корм,
І гріє душу ром міцний,
Нерв натягнутий, хоч не стальний...
Такі історії є в бібліотеці,
Здоров'я не купиш в жодній аптеці,
Частинами рветься вдачі канат,
Мовою шахів це називається "пат"...
Попереду видніється острівець,
Всім стражданням приходить кінець,
Квола хода по омріяній суші,
Лиш баталії дзвенять у вусі...
Та життя тут прісне, як у музеї,
Наглухо закриті всі двері,
Ти знову чуєш знайомий гудок,
І робиш в невідомість впевнений крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453937
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 12.10.2013
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 05.10.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013
«Його очі… Вони сповнені такого життєрадісного блиску і щирості, що це просто неможливо передати словами. Ці очі кольору небесної блакиті, так і хочеться дивитися і дивитися в них. Вони заворожують, манять за собою, і відчуваєш, як ти вже летиш десь над землею у полоні нового почуття, яке колись назвуть коханням…» - так думала собі Квітослава.
«Її волосся кольору пшеничного колосся і жовтогарячого сонця – воно розвіюється і таке враження, ніби тебе огортає шовк. Воно просто засліплює своєю красою, торкаєшся його і відчуваєш неперевершену м’якість і тепло. Так само і її усмішка – вона звеселяє, надає наснаги і віри у себе…» - промов про себе Яромир.
«Але ж це не буде тривати вічно, адже ти захоплюєшся не людиною, а саме якимись її зовнішніми рисами. Роки згодом накладуть свій відбиток, втратиться ця вся привабливість, і буде нічим милуватися. А з іншої сторони треба насолоджуватися цими митями, коли ми разом, бо потім може і не бути дано такого шансу милуватися такою красою.
От такі ми люди: нам подавай якусь зовнішню красу, нас дуже легко спокусити і ввести у гріх. Але ж у кожного з нас ще є ДУША. Дуже багато можна почути думок, що ніхто не «поведеться» на те, яка Ви насправді людина там далеко у глибині душі, а всіх цікавить тільки те, що так легко дається і потім дуже важко повертається – зовнішність.
Напевно, ті, хто не помічають тієї внутрішньої краси, просто не хочуть її бачити, або не можуть розпізнати. Тому не варто на цьому вже так зосереджувати свою увагу – обов’язково повинен знайтися той, хто побачить які Ви насправді, а не лише оту маску. Адже насолодившись спочатку запашним медом краси, можна отруїти свою душу на все життя гидкою смолою тієї потаємності.
Говорити звісно легко, але що ж мені все таки робити? З однієї сторони оце прекрасне, яким можна милуватися як картиною. Але ж не проживеш ти все життя з отим пейзажем, потім звикнеться і вже просто напросто перестанеш помічати цю красу. Ми ж до хорошого швидко звикаємо.
Також є людина з якою приємно гуляти, спілкуватися, веселитися або просто мовчати, але ж не відчувається абсолютно ніякої симпатії. Я розумію, що головне, щоб була повага, взаєморозуміння, а любов згодом прийде. Не знає, може у когось так і є, але напевне не в мене. Нам дуже важко догодити. Ми хочемо все і відразу і при тому ще й найкраще подавай!
А можливо потрібно шукати компромісний варіант, трішки того, трішки того. От візьму собі і виліплю з якоїсь глини чи з пластиліну. Але ж проблема в тому, що воно не живе, в ньому немає тієї ДУШІ, але ж гарне творіння. Я думаю, що тут є над чим замислитись, просто якось по-іншому подивитися на цю проблему» - Квітослава замислилась.
А вітер їй все шепотів і шепотів: «Послухай своє серце, воно не підведе…»
5 грудня 2011 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452730
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013
Ти пам'ятаєш, як це було мило?
В нас було лише чотири години...
Як ми мовчки просто ходили,
Кульбабками кидались, вітер ловили...
Мовчали й дивилися щиро у вічі...
Здавалось - з тобою знайомі ми вічність...
Ми як малі діти грали з волоссям...
...Псував мені зачіску. Кричала: "Та досить!"
І я чотири дні пишу цей вірш.
Чомусь так важко підбираються слова.
А ти мені давно не віриш,
Та кращого друга за тебе нема!
І я сумую за тими годинами,
що ми проводили разом
щораз долаючи відстань що між нами.
Ти увесь час блукаєш моїми снами...
29.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399946
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 05.10.2013
У тиші осінній - безмежній і синій-
листок золотий...
Такий золотий,що аж заздрісно квітам-
змарнілим синам промайнулого літа:
-такий золотий!
А шлях до землі - ні багато,ні мало-
метеликом юним над квітом зів"ялим-
єдиний танок...
У тиші блакитній вчорашнього літа
танцює листок так пронизливо світло...
осінній листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452750
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2013
Дощ вночі торохтів по даху.
Вже набрид, бо такий занудний!
Виглядає з-під даху птаха
І гада, коли ж сонце буде?
А воно вже й не забарилось.
Каптурі маслюків із хвої
Повитягувало. Так мило
Гомоніли поміж собою.
Рання осінь милує око.
Ще – недавнього запах літа.
За затишним його порогом
Журавлям вже пора летіти.
Ви їх бачили? Ви їх чули?
В синім небі – маленькі крапки.
Їхній клич до жалю розчулив.
І сльоза покотилась раптом…
ілюстрація - мій малюнок (туш)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449443
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Позолотой украшены клены,
Словно, храмов, блестят купола
И дождем плачут с неба иконы -
Осень руки к святым подняла.
Врата к Господу настежь открыты,
Лето, ждет неминуемый рай,
Его отблески грозами смыты
И отточен меж осенью край.
Ангел белые крылья расправил,
В поднебесную выложил путь,
С доброй памятью лето отправил,
У Всевышнего чуть отдохнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448885
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Как шаль на плечи, лег туман,
Укутав рыжую листву...
Мчит к югу птичий караван,
Клич к сборам слышен за версту...
Я отпускаю к ним мечту.
Несмело дождик моросит,
Но так назойливо и мерзко...
На травах изморозь блестит,
А в лужи капли целят метко
И солнце блещет редко редко.
Густая проседь в небесах,
Весь шарм бескрайней скрыт вуали
И листья в ветвях-волосах,
Обычный свой приют теряли
И, как и я, грустя, скучали...
...не уж-то осень в гости звали?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448688
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Я буду писать під деревом у своєму світі,
Нехай у цьому мені допоможе вітер.
Дочекаюсь, коли зійде повний місяць.
Це вчора був той холодний квітень?
Пам'ять знімає ножем шкіру,
Тебе досі лякає пуста квартира.
А під деревом у моєму світі спокійно,
Я напишу про тебе й надію.
Ти не вимикаєш музику,
Проганяєш невтомно самотність.
Вночі не пишеш довгі вірші,
Та й без цього ти - не гірший.
З тобою не страшно помилятися,
І не страшно блукати вулицями.
Вулицями думок давно хворої душі,
Що замовкає під деревом у своєму світі.
І сьогоднішній дощ до мене привітний,
Приносить запахи вирощених тобою квітів.
Ніхто не зможе повірить дивним лікам,
І не повірить у наші шоколадні мрії.
Понад великим безжальним містом
Чорними хмарами проноситься реальність.
І лише під деревом у моєму світі
Спокійно. З тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425870
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 05.09.2013
Одесо, Одесо...
Така неповторна
У цвіті як весна
У лірі валторни
Як білий кораблик
Пливе пава світом
А в оперу равлик
Повзе серед літа
І де та Пересип
Приморським бульваром
У днину чудесну
Марини і Сари
Утьосов Філатов
Велика Фонтанка
А за Ланжероном
Аркадія в парку
Потьомкінські сходи
І оперний - казка
Ось Дерибасівська
Коли Ваша ласка
Одесо, Одесо...
Ти древня й новітня
Вкохав тебе, чесно
І море й повітря...
05.09.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447443
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Чай з вишень. Молоко.
Gregorians про вічне.
Вітер шепоче в вікно.
Листів танок у повітрі.
Сивіє небо.Дощ.
Гойдаються травинки.
Грім свариться за щось.
Звук осені і скрипки.
Вже вирушила в путь,
Лунає її пісня.
Їй павутиння тчуть –
Тонесенькі завіски.
Душа… Пустотна ніч.
Дощ оминає. Тиша.
І хтось – останній клич,
А інший – «та тихіше!»
Дзвінки і інтернет.
Глухий німого слуха.
Хоч безліч тих планет,
Самотність ніжно дмуха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441989
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 05.09.2013
Я знаю, що ча́сом важко буває,
неначе втрачено все,
і ніби нічого вже сенсу немає,
і доля лиш смуток несе
Я знаю та́кож - не все так просто,
як було в дитячі роки́
Немає ка́зки в житті дорослім,
та віру ж вдалось зберегти?
Кожен з нас має таємну мрію,
і чудо у кожному з нас,
просто навіть у звичних діях
світле і щире щось є повсякчас
Щастя здобути буває нелегко,
та в чому, власне, сутність його?
Часто здається - воно так далеко,
й тоді вже стає немов все одно
Та ціль якщо є - треба боротись,
і буть оптимістом завжди,
події усі - життєві уроки,
які й допоможуть щастя знайти
01.06.13
[url=""]http://vk.com/public73900134[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442601
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 05.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2013
Летает в небе ангел одиноко,
И взор его направлен на тебя,
И крыльями своими он высоко
Оберегает бережно, любя.
Когда все предали тебя опять,
Он за спиною продолжал стоять.
Годами верно храня, он помогал
И песни ночью на ушко напевал.
Ты никогда о нём не забывай,
И он придет, всегда разгонит смуту,
Даруя счастье в эту же минуту.
Молись ему и вечно ожидай.
© Володимир Верста
Дата написання: 17.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437975
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 29.08.2013
Блуждает одинокими морями
Корабль сквозь моря и океаны,
Скитаясь уже долгими годами,
Разведывая путь чрез туманы.
Лишь грозы и штормы его встречали,
Сильнее ураганы посылали,
Корабль шёл ветрами круговерти,
Уходя через моря от смерти.
Ни рифов, ни торнадо не боялся,
Он моря тайны вздумал разгадать,
Эпоху для себя хотел создать
И курсу своему служить остался.
Всегда же надо так идти по жизни
Вперед и не сдаваться никогда!
© Володимир Верста
Дата написання:16.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437720
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 29.08.2013
Сквер приміський , так мов би , задрімав,
а в глибині вже покривлена лавка,
виблискував асфальт слизьким моргав,
листочки із дерев, спускались плавно.
Неділя здивувала всіх плачем,
цебер води пролилось як навмисно,
сиділи укриваючись плащем
на лавочці , до себе , дуже близько.
Краплі дощу збігали по спині,
намоклі геть тулились , теплотою
ділились радо - очі в дивині,
що зберегли ті почуття зимою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445451
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
За вікнами вечір, замерзлий, аж сивий -
У нього білила одні на палітрі.
Красивий художник говорить красиво
Про море і літо.
Далеко до літа. Далеко до моря.
Печально холоне остуджена кава.
Красивий художник красиво говорить
Про сонце яскраве.
Реальність кав’ярні промерзло-порожня,
А літа, здається, й не буде ніколи.
Красиво говорить красивий художник
Густішає колір.
Густішає колір.
Теплішають тіні.
Красивий художник красиво говорить.
Залишиться в пам’яті, як на картині:
Красивий художник…
Море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443088
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 21.08.2013
А там іще конвалії цвітуть.
Іще цвітуть конвалії останні.
Іще співає ввечері цвіркун.
Іще співає.
Скоро вже не стане.
Там - це вже там.
За гранню,
На межі,
де стежка перетворюється в поле.
Ми вже чужі.
І ми ще не чужі,
Хоч вже луною стаємо поволі.
Вже біля серця ніби й не пече,
Лиш так - листком одчахнутим літає.
Нічний Дніпро тече собі й тече
І омиває душу, омиває…
А там іще конвалії цвітуть.
Там соловейко ще ридає вранці.
Там ти – в червоно - чорній вишиванці.
Там на траві - роси холодна ртуть.
А там іще конвалії цвітуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444532
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Вершинами, в небо, врезаются горы,
Платком белоснежным укутана грудь...
Там птиц и зверей не слышны разговоры,
Но, как хорошо там душой отдохнуть...
Меж ними, в лесах, ночью прячется солнце,
К подножью стремительно мчится ручей...
И только, рассвет отворяет оконце,
Чуть слышное эхо - поет соловей...
Величием, горы, своим восхищают,
Отважных зовут покорять высоту...
Ведь лишь смельчакам, они все ж уступают,
С вершин, панорамой, открыв красоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443721
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 17.08.2013
Ненаписанной песней забытые чувства звучат,
По-весеннему взгляд принимает морозные дни
И мне кажется, с неба не снег, а пушинки летят,
И я юности полон, когда мы с тобою одни...
В неокрашенном мире я долгое время бродил
И не верил, что в холод мне может быть так горячо...
Я всем телом и мыслями в жаркий поток угодил
И робею, по-детски, целуя несмело плечо.
Ни минуты от счастья, секунды блаженства ловлю,
Не могу я припомнить, чтоб было такое со мной...
Неустанно готов повторять нежно слово - "Люблю"
Вот наверно, Её, люди кличут, порой - Неземной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443512
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Виклик на правду, виклик на бій
Що ж - говори... чи тікай... або стій
З мене вже досить загальних фраз,
які я чула від тебе не раз
Не треба знов починати спочатку,
давай поставим нарешті крапку
Скажи все, як є, до цього готова,
для чого черго́ві порожні розмови?
Правди не хочеш? Тоді тікай...
Знаєш - тільки назавжди щезай
Не треба вертатись, бо вже не чекаю,
моє терпіння сягнуло краю
Нічого не маєш більше сказати?
Тебе, як за́вжди, не перервати...
Тільки набридли вже твої казки́
Зникай... Не тривож ні сни, ні думки́
[url=""]http://vk.com/public73900134[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440970
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Дорогая Лукреция Борджиа,
В чьей живу коже я?
С чьим я лицом?
Знаешь ли, больше не выдержу
Эту проверку на выдержку.
Я стал подлецом.
Что же мне делать с собою, Лукреция?
Болен ли сердцем я?
Болен Душой?
Только ли стоит в погоне за властью
Обрекать на любовь, одержимым быть страстью,
Одержимым тобой?
Bella come la luna* Лукреция Борджиа,
Без тебя так ничтожен я.
Опустошён.
Не спасают меня кардинальи одежды.
Я лишился надежды.
Я покоя лишён.
Терзают меня лишь печальные мысли.
Без тебя мир не мыслим,
Мой серафим.
Белокурый мой ангел уже не со мною.
Я тебя ведь не стою?
Иль тобою любим?
Поздно уже переписывать набело.
Кто убил в тебе ангела?
Твои крылья сорвал?
Я хотел бы вернуть тебе счастье,
Твоей жизни быть частью.
Я тебя предавал.
Я потерял себя в этих интригах,
В этих гнусных дурацких играх.
Я виноват.
Борджиа может любить только Борджиа.
Так люби меня! Вот же я!
Твой Чезаре. Твой брат.
01.07.2013
*Bella come la luna (итал.) – Прекрасная как Луна
[img]http://s019.radikal.ru/i641/1308/ec/9410eb267be7.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443327
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Щирим серцем і драйвом написана джазова пісня,
вміло грає на нервах до болю знайомий мотив...
Вже шукаємо винних.В одному оркестрі нам тісно.
Але музика вільна, хоч як ти того не хотів!
Не збагнули слова, не розклали життя як по нотах,
та завчили пісень, що частенько співали дощі.
Так бувало й раніше : ти "за", а я просто не "проти",
в результаті - невдалі мелодії і невиразні вірші...
Чи забув, як звучать саксофони, як плакали скрипки,
і як флейта щоразу довершений звук видає?
Пригадати - не довго, забути - не вистачить віку.
Тільки музика пам"яті ключ таємничий дає.
А від чого той ключ? Це не той, що за ним усі ноти?
чи, можливо від серця, чужих невідомих думок?
Кожен чує своє. У мелодії лагідний дотик...
Просто йти б їй назустріч, торуючи впевнений крок.
Мужнє серце народжує сильну і рокову пісню,
грає десь, не на нервах, іще не відомий мотив.
Не шукають тут винних. Провина за ґратами тисне!!!
А от музика вільна!!! Хай хто б там чого не хотів!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344633
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 10.08.2013
Літо кашлем застрягло у горлі. Гортаю сторінки.
Дочитати б його якнайшвидше, крізь сон пережити.
Наші всесвіти мають на диво несхожі відтінки,
Але в них вибухають секундами метеорити.
Ти – космічно чужий. Це ховається в кожному дотику,
В кожнім погляді, схрещених пальцях, в оцій атмосфері.
Я смертельно закохана в твою хронічну екзотику.
Сліпо вірю тобі – найхимернішій моїй химері.
Все ж мовчу лиш тобою, і хай там між нами планети
Нездійсненності снів, ілюзорності літніх сезонів.
Я ніколи не знатиму, хто ти, для кого і де ти,
Бо у всесвіті звично не бачити твоїх кордонів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442502
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 10.08.2013
Она смотрела мило на закат,
На изумрудных волнах в белом платье,
Душа ее парила в облаках,
Она там ветру отдалась в объятье.
А солнце тихо, ища горизонт,
Ревниво с болью провожало взглядом,
И на прощание ее лицо,
Лучом своим поцеловало тайно.
Но ветер нагло солнцу подмигнул,
И шелковистое развеял платье,
В лицо прохладой нежно ей подул,
И на ладонях подарил ей чайку.
Она с невинностью смотрела вдаль,
И наслаждалась этой жизнью.
Но каждый вечер страстно за нее,
Боролись тайно солнце с ветром.
Лю...
30.07.2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440795
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 10.08.2013
III. П'ята стихія
В тобі злилися всі чотири сили –
Земні стихії, породивши п’яту –
Стихію грішно-оку, бурно-крилу,
Що прагне нас шаленством поєднати.
Розбурхала в мені бажань вулкани,
У кров гарячим вітром увірвалась,
В солодке море, як у вічність, кану,
Тебе і кисню мало мені… мало!
Ми впали у полон хмільної втоми…
Вирує неприборкана стихія!
Тіла й серця так солодко судомить,
Від тебе шаленію і п’янію…
Заповняться всі амфори любов’ю
У храмі золотої Афродіти.
Мій всесвіт завагітніє тобою,
І буде над безоднею зоріти…
Цикл "12 казок місяця"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441674
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 07.08.2013
За окном, три далеких, счастливых звезды,
Разрушали сиянием мрак
И мне верилось, что не напрасны труды,
И всё это Всевышнего знак.
Я сознаньем отчетливо все понимал -
Не бывает на свете чудес,
Но сквозь тучи, уверенно свет пробивал,
Как не строил заслон ему бес.
Что-то вдруг защемило и вздрогнула грудь
Сжалось сердце и вспенилась кровь...
-"Ты обиды свои на людей позабудь,
Пусть душа будет светлою вновь...!
С этим словом я крепко под утро уснул
И решил, что не будет жизнь прежней,
Свет Всевышнего к разуму мысли толкнул-
Вновь я с Верой, Любовью, Надеждой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441851
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Спраглий дощик став
Свіжістю кімнат
Сплять чужі вуста
В ліжках шовкунах
Чом ти дощик раптом зупинився
Прилягаю близько близько близько
Твій животик білий не чіпаю
Сплять ще лані м,язним самограєм
Подихи дощем
У дрімотах вдвох
Ти шепочеш Ще
Ще і Ще ковток
Во́гкий дощик став
Соками кімнат
Поруч ти краса
Одяг й білизна.
27.07.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439800
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
О, душе окаянна, час настав
Прокинутись, допоки ще не пізно!
Ще мить – і спокій або пекло, та…
Вже винесла Феміда вирок грізний!
Схопили душу грубі вартові,
І в Рим везуть у клітці, як рабиню.
В вінку троянд, розквітлих на крові,
Для натовпу вона – рабів богиня.
Рабів, яких жорстокий Колізей
Кидав боротись із гріхами світу,
Спокуси-звірі – вороги людей,
Під оплески роззяв ідуть на битву.
А мудреці, освічені мужі,
Що постулати для держав писали? –
Не слухали крізь розум глас душі,
Безжальне часто вищих знань кресало.
О, гордий Рим! – Вершина всіх вершин,
Перлина у смарагдовій оправі!
Віками долю світу він вершив –
Твердиня перемог, арена слави,
Театр інтриг і вишуканих зрад,
Шляхетних злочинів і лжеспокути,
Красивого безумства маскарад,
Свободи драма, де всі ролі – пута…
О вічний Риме, скільки ще перлин
У Всесвіті народиться й загине?
Прийде пора, і за веління злим
Знамено упаде твоє орлине…
Не вічний ти… а вічний тільки час…
О, відпусти п’янких ілюзій бранку!
Хай згине від гріховних метастаз,
Хай вітер розмете її останки.
І кане в Лету ця палка душа,
Втішаючись вином самообману.
Між снами вже утрачена межа.
Чи є ще береги за цим туманом?!
Чи є ще світ без фальші, без огид,
Без протиріч, що душу рвуть надвоє?
Набриднув цей «едем», і світ набрид,
Лягли тавром печалі невигойним…
Далі буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439597
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Когда костер любви дотла з горел,
А цепи дружбы рвалися на часты
Он веру в жизни все ж таки имел
И не делил людей на масти.
Когда я опускала в низ глаза,
Ждала от жизни шторма или бури,
Он молча стоя за руку держа
Он есть герой, он Ангел по натуры.
Стремлением своим сводил с ума,
Украл меня ночами от безделья,
Благодарю! Я не была сама.
Мой нежный Ангел, где же твои крылья?
И может иногда я ошибаюсь
Храня в наличии неправду и обман.
Ночами помолюсь и тихо каюсь,
Мой светлый Ангел с именем Богдан.
Прости что я не верила в любовь,
Прости что в сердце не впускала Бога.
И если б мне вернуть то время вновь,
Моя тропинка была б дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437799
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Неужели ...закончилось лето тепла?
И мурашки по телу от похолоданий?
Я в багажник швыряю два лыжных чехла,
Изымаю палатку и всё из "купальных".
Не звоню ...уже сам, да и ты не звонишь.
Замечаю слепым головным поворотом,
Что смотрю, между прочим, на блёстки афиш,
И - других, дефилирующих у работы.
Неужели ...закончилось лето тепла!..
Нам доносятся стуки сентябрьских дождинок,
Да возможная морось-осенняя мгла
Вынуждает искать вместо шлёпок – ботинки.
Позвоню! Напишу! ...Абонент не в сети.
Поищу, чем надолго, надёжно заняться.
Лето, словно, открытый пакет ассорти,
Не доешь – усыхается вкус-деликатность...
25.07.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439586
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Теплими лапами пройшлося сонце
По морській холодній воді,
По собі залишаючи довгий
Жовтокрилий шлях св́оїх слідів.
Потопталось, сховалось за гори,
Посміялося з літнім дощем.
Закохалося сонце у море.
Як багато у сонця проблем.
Знову тихі в́орони ночі
Розкидають свій чорний кил́им.
Місяць солодко море лоскоче.
Підглядало все сонце за ним.
Вдень кохається з сонячним сяйвом,
А вночі - ніжна місячна мрія.
Якщо чесно, то море - повія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439636
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Якби ж любов спалити,
Ніби вірш,
Дощем у спраглу землю перелити…
Якби читав ти не в рядках,
А між…
Той відчай і жагу мою неспиту!
Якби ж… Якби ж…
О, скільки тих «якби ж»
Між нами проросли стіною болю!
Самотністю грішу…
І ти грішиш.
Про молоду весну у неба молиш.
А час іде…
Яка весна?
Облиш…
Вже осінь відкриває гордо двері.
А поговір чужий –
Як гострий ніж.
Остання крапля серця – на папері.
З безодні тиш
І досі ти болиш…
В шибки безсоння стукаєш минулим.
Тебе я не кохала –
Більше ніж…
Якби кохала просто, то б забула...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439000
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Не змовкають думки...Де-не-де лиш пульсує годинник.
Ніч розкидала зорі, мов бісер на темному тлі.
І на ньому мені, наче тінь днів чомусь невловимих, -
Із минулих років у безодню пливуть кораблі...
Білим шляхом пройдусь вказівним, не моргнувши і оком.
Кажуть, зветься "чумацьким", а я би сказала - "людським".
На дорозі небесній безсонних ночей так нівроку,
Так немало життя за солодким вином і гірким.
Найбагатше у світі - то небо скорботної ночі:
Там обличчя без масок, молитви без пафосу слів,
І пливуть безупинно у тиші прозоро-урочій
В світлу гавань до краю мільярди таких кораблів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Что-то хрупкое, нежное, тёплое бьётся в ладонях,
И щекотно на сердце от шепота искренних слов.
Мне к тебе прикоснуться мечтами так просто и сложно,
И неважно совсем, что случится на свете потом.
Что-то близкое сонным дыханьем согреет ресницы,
И исчезнут границы из грустных, несбывшихся снов.
Я хочу потеряться в тебе, навсегда заблудиться,
И неважно совсем, что на свете случится потом.
Соткан мир из безумных мгновений, летящих за ветром,
Лунным светом в окно проникают в мой дом облака.
Быстро стрелки часов прогоняют дождливое лето,
И кружится по небу надежда светла и легка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438955
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Померла для живих душа моя,
Згубилась у безплідному шуканні.
У тіло не вертається ніяк,
В безодню забуття невпинно кане.
Ким тільки, бідолашна, не була,
Всі маски переміряла, всі ролі,
Заходила вогнем в чужі тіла,
Боролася і падала з престолів.
Жебрачкою сиділа край доріг,
За правду животіла у темниці,
У чистий храм впускала зло і гріх,
У дзеркалі думок міняла лиця.
Як істину збагнути їй сповна,
Щоб вирватись з цієї круговерті?
Як розпізнати доленосний знак,
І не боятись ні життя, ні смерті?
А що є смертю – чи тілесний тлін
Чи при житті загибель від скорботи?
Відчувши муки пекла на землі,
Чи стане за земне душа боротись?
То Рай чи Рим? – то істина чи фальш?
Вінок лавровий чи вінець незримий?
Мовчання. Крик. Вагання. Відчай. Жаль.
Будь проклятий облудний шлях до Риму!
Вже так багато витрачено слів,
Із болем перетерто вічні теми.
Здається все ж – рукопис мій зітлів.
Не сказано нічого. Все даремно.
Забудь про Рим. Він світить не тобі,
Лиш сяйвом міражів пекуче ранить.
Забудь про рай, бо він не для рабів,
А люди – всі раби гріха й омани.
І музу, мов на плаху я веду.
Човняр уже чекає біля Стіксу.
В сміття кидаю перестиглість дум.
У цьому сні мені уже затісно!
Пізнання плід (насправді він гіркий!)
Зухвало довелося надкусити.
Мій шлях у ніч звели чужі гріхи,
Та вдалині колоситься ще жито…
Далі буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438910
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
В залишках сонця тонуть кораблі
З пухнастих хмар,моргаючи нам мачтами,
Зароджуються риси рідних міст
В вечірнім небі різнобарвних настроїв.
Біжать назустріч різні кольори,
Будуючи основу для фантазії.
А по основі плавають світи,
Кожен свої даруючи нам радості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438775
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Ізнов Перуна потягли у якусь невідомість.
Вже вкотре. Кому заважає оте божество?
Бо в крові розмішані знищенність і бездуховність.
І ще – нетерпимість, що з”їли в людині єство.
А віра в людини – своя, і її не заставиш
Вклонятися богу чужому. І в світі чужім –
Як в морі, де шторми, і бурями на переправі
Ламає човни, топить мрії про батьківський дім.
Із Богом у серці, до предків з повагою щиро
Звертатися треба. А блискавка в небі сія.
І дощ окропить урожай і землі віддасть силу.
Й очиститься древня земля життєдайна моя.
Кудись потягли Перуна. А він був у державі,
У древній Русі - добрий символ єднання людей.
Тепер на горі Лисій трави шепочуть іржаві,
Що цей древній ідол в маєтку «крутому» - трофей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438764
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Тоненькі брівки, вищипані ловко.
І в силіконі - губки, що розкрились літерою «О».
Помада, кіски, шуба з хутра вовка.
І на підборах чудернацьке це створіннячко пішло.
А, ще забула – бо сережки в вухах
Виблискують і сяють (чи в османському палаці вкрав?).
Ще томна неквапливість дивна в рухах.
Яких напивсь відварів із відьомських нетутешніх трав?
Чи то дівчИна – ця краса невтішна?
Ні, хлопець! Може, у садочках наших гусінь не така,
Щоби метелик виліпивсь розкішний.
Вилазить щось таке, не схоже геть чомусь на козака.
«Культура» з Заходу у двері стука.
А в серце закрадається непевність, навіть, друзі, страх.
І що ж робити? От паскудна штука!
Надягнемо штани й женімося, жінки, на «козаках».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437924
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Коли ніч диктує умови,
А душа відкриває двері,
Місяць з хмарами в змові,
День знімає гирі...
Коли тиша як компроміс,
Між словом і пустотою,
Коли думки виходять в круїз
Після буденного застою...
Коли зорі дарують тепло,
А люди не агресивні,
Коли смакує дешеве вино.
І мрії надто активні...
Коли запах моїх цигарок,
Незвичайний терпкий аромат,
Цікавий загадковий клубок.
Не повернеться назад...
Коли в сторожів обідня перерва,
Можливо навіть сніданок,
Коли лікуються нерви,
Перевіреним методом склянок...
Коли двоє стоять під вікном,
В обіймах цілуються тіні,
Коли в погоні за сном,
Працюють навіть ліні...
Коли на вулицях мало авто,
В клубах багато диму,
І закінчилось вечірнє кіно,
А поети складають риму...
Коли завтра ще далеке,
А сьогодні - близьке,
І немає небезпеки,
Що в житті так слизько...
Коли яскраві маяки,
Бентежать наші бажання,
Здається зовсім навпаки,
Здійснюються побажання...
Коли самотність як шанс,
Осягнути щось первинне,
А долі складний преферанс,
Відходить на вторинне...
Коли ангели - охоронці,
Причаїлись за плечем,
І світло кави у віконці,
А в середині - солодкий щем...
Коли хочеться спинитись,
Втекти від самого себе,
Або птахом притворитись,
Здійнятися у небо...
Коли диво це - реальність,
А не якась там математика,
Тоді даруйте за банальність,
Живе і ще нічна романтика...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437948
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013
Усе створило небо для людей.
На лоні первозданної природи
Для кожного буяє свій едем,
Але не всі в житті його знаходять.
Отож, як світ ще був малим дитям,
Не піддавався молодим спокусам,
Трояндою розцвів бутон життя –
В гірській печері народилась муза.
Гармонія колиску їй сплела,
А грація збирала чисті роси.
Лілеєю зросла із рук тепла,
Купалась в чарівному стоголоссі.
Була вона бешкетниця ще та!
Із німфами веселими дружила,
Із місячних долонь пила нектар,
У зоряній ріці черпала силу.
Навколо все раділо і цвіло,
Як уві сні… І так було б донині…
Але підкралось непомітно зло –
Пандорра відчинила кляту скриню!
Сипнули звідки горе і гріхи,
І втратив світ невинності основу.
До правди і краси він став глухим,
Забув наївно-чисту їхню мову.
І вдруге народилася [i]вона[/i],
Розсипавшись перлинами у душі.
З тих пір у них невпинно йде війна,
А бранка-муза за минулим тужить…
Так і моя розбурхана душа
Тим болем занедужала навіки.
Вирують в ній і сумніви, і шал,
І, ніби Янус, суть її дволика.
У клітці мрій ласкаво-хижий звір,
Блукач омани і хоробрий воїн.
У погляді його – мільйони зір,
В його єстві – жага хмільної волі.
В його єстві – початок і кінець,
Добро і зло, печаль і насолода.
Земне буття повік не похитне
В моїй душі самотньої свободи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437278
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Подземным танго рвётся моя страсть.
Незабываем нежный танец рая,
А черти - как бы не упасть,
Безумству такта нет уж края.
Цветком горящих лепестков
Пылают чёрные ресницы.
Не тормозят листы ростков,
Движений гибких танцовщицы.
Спаси, спаси! Родной, молю...
Перегорю и хлыну пеплом.
О как же как же я тебя люблю
Горя подземным мёртвым светом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437430
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
а ти мене не тут зустрiв,
не так й не вчасно в цьому свiтi.
ти ще у небi розповiв
душi про сни несамовитi.
а ти мене не так любив,
чи не любив.Зорю останню
ще в тiм життi ти запалив
а в цiм кидаеш на заклання.
а ти менi не все сказав,
а я чекаю все чекаю
не слiв.Тепла .Моi вуста
полiт в свiти передрiкають
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437345
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
Коли зоря зявляється на небі,
І місяць, владар, панствує вночі,
Мені любов дарує при потребі,
Від всіх сердець,що замкнені,ключі.
Один лиш ключ ховають,не показують,
І ,як не дивно, він мені потрібен,
Якісь казки про долю нам розказують,
А той замок на інші не подібен.
Не раз я намагавсь його зламати,
Вогнем спалити думав цю колотку,
Вже пробував у море викидати,
А він весь час знаходить собі лотку.
Щодня нові ідеї розроблялися,
Весь час по-іншому старався розламати,
Любов із дружбою із мене насміхалися:
"Не так його потрібно відчиняти"!!!
Чим дужче я тоді старався,
Ти менше в мене шансів залишалось,
Від цих старань замок лише стискався,
І от само завдання розгадалось.
Коли його залишиш без уваги,
Сльозами більш любов твоя не вмиється,
Як будеш гідний сильної поваги,
Тоді він сам тобі із радістю відкриється,
Старі помилки не повторяться ніколи,
НадІюся ,що болю не буде.
Любити нас не вчать ніякі школи,
І жити не навчать також ніде.
А чому вчити?Ми самі не знаємо!
Придумали якісь стереотипи,
Реальних перспектив не помічаємо,
Гниємо ,немов кора сухої липи.
Ідем вперед назад не оглядаємось,
Кому потрібно той завжди догнати зможе,
Лише за гідними до заду повертаємось,
Єдиний БОГ завжди нам допоможе.
© Коля Януш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437342
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
Я вам вклонюся вороги мої,
За вашу ніжність, світлість, ласку,
За доброту, словесну краску,
За погляди такі сумні.
Чекали ви, що я впаду,
У прірву ви мене штовхали.
Ви уявляли як лежу
Розбита вщент на дні моралі.
Ви соціальні скали ярлики.
Хотіли, щоб під дудку танцювала,
А я сміялась йшла вперед
Копали ями, як ступала.
Ви путали мої красиві ноги
Балачками, плітками і роздором.
Я танго па вам показала
І ви захлопали всі хором.
Ви думали, що я піду до чорта
Коли у прірву крок робила.
Натомість ангелом злетіла,
А ви попадали додолу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437327
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
«У селище,
Де пахне рибою, прийшов
З літнього лісу.»
(Йоса Бусон)
Я двері відчинив дощавій пісні літа,
Пустив червневу зливу на поріг
У хату сутінок, що міфами зігріта,
У хату-келію. Молитвами доріг
Причини й наслідки зібрав в долоню Час.
Його мірилом був старий годинник
Отой зозулястий, отой, що будить нас.
Та в сірих буднях, у сансарах плинних
Не зупинився він – пішов назад.
З потворного «сьогодні», де газети й миші
Він нас завів у предковічний лад:
Епоху справжнього, де в космічній тиші
Плоди і бронзу, молоко і мед,
Приносили в офіру Сонцю і воді,
Де право жити здобувалось в боротьбі,
Де зілля дарувало силу і політ,
Де слово – таїнство, де непідробний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436023
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 09.07.2013
Где птицы счастья воздух рассекают –
В древнейших мифах, сказках и преданьях?
Где вдохновенные парят их стаи,
В какой стране на карте без названья?
Как пряно после ливня пахнут травы
В горящих желтым звездах зверобоя.
И жаворонков щебет, их забавы
В пушистых тучах над цветущим полем,
И крик тревожный серой трясогузки,
Несущей червячков птенцам под крышей,
И голосок мистический кукушки
(Отсчитывает век, что послан свыше) –
Все это – нА душу бальзам, слезы прозрачней.
Забыты шум и гам шальных столетий.
Душа здесь с птицами парит, иначе
Не может быть в поющем щедром лете.
А может, счастье в том, чтоб слышать птиц?
(из дачных зарисовок)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435794
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Она играла на морской волне
Своим сиянием оторванным от неба
И те места, где я еще с ней не был,
Топила безвозвратно в глубине.
Ее бездумность украшала пляж,
Задорный смех в ушах рвал перепонки,
Эмоций взрывы были в ней так звонки,
Что даже море уходило в раж.
И кем я был в ее волшебном мире?
Ни ангелом, ни бесом... Просто был.
Я про себя на этом фоне позабыл,
И таял тенью на своем кумире.
Наверно беззаветно все ж любил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435962
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Тебе чарував затонулий Меркурій,
Розгублений місяць (від старості бурий)
Прострілював темінь зі світлогармат
(Твій сміх одягаючи в стиглий пасат).
Мелодика-погляд (зі смаком інжиру)
Манила в долоні закоханий вирій.
Наділений сяйвом розквітчаних хмар,
Тебе колихав жовтоокий Ікар.
Надворі вже вечір (вінчаються зорі),
Десь крила блукають в стежках неозорих.
Спасибі за спомин (і сльози, і сміх),
Дві ружі червоні, я так і не зміг...
...прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336721
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 01.07.2013
на перекрестке морозов и солнца
подснежника сон своевольный
заколыхан Луною дозорной
Герою сердца
я буду лелеять туманы
в кружевах весенних рассветов
гордостью ветра
дымкой мимоз
мимолетностью слез
а может
тихой робостью дней
согрей
зимы дыхание
июньскими мечтами
голосами
фонтанов
голубых
седых
в них
капельки времен земных
снов куплеты
льды кометы
с папирусов волненье мыслей
томный трепет гуслей
застыли ноты
вполоборота
в брызгах кристальночистых
радости монисто
ветреность надежды
зов запредельнонежный
таинств всех слиянье
в Завтра повеленье
звездным колдунам
и нам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302837
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 30.06.2013
(Навеяно ритмами стихов Маяковского)
Волосы золото
Взметнулись веером
Глаза изумруды
Блестят непрестанно
Руки твои лилии
Обвились белые
Вокруг меня
Цепкие будто лианы
Мысли перепутались
Хочется знать
Что думаешь ты
И что думаю я
Они как змеи сплелись
Не разнять
Стала одной жизнь
Твоя и моя
Небо перевернуто
Синим куполом
Накрыв наши головы
Нависло над нами
Мир почему – то молчит
Ни звука
Не слышно летит лишь
Твое дыханье
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313667
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 30.06.2013
Ночь надвинулась, крадучись, робкая, зыбкая.
Может, тайны извечные тихо откроет?
Зазвучит в неге пурпурной дивною скрипкою,
Ночь с порывами ветра приносит порою
Тишину, что окрашена кистью неведомой, -
Разлилась над домами в пастельном убранстве.
В этом хаосе красок, наверное, слепну я!
Здесь лучи – как паломники в вечном пространстве.
В нем – творение плазмы и яркость безмолвия,
Бирюзовость прибоя и смысл атмосферы.
Внутривенный восторг! Эта сказка – неполная
Без любви в этот вечер, кармической веры.
Иллюстрация – фото заката из моего окна, трансформированное в картину с помощью специальной компьютерной программы. Этот сказочный закат вынудил просто написать о нем стихи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416204
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 30.06.2013
А я їхала, бігла, летіла
По секундах, хвилинах і днях,
Щоб побачить надію і віру
В твоїх сірих спокійних очах.
І багряна листва шепотіла
Щось, вглядаючись в красну зорю.
Я сказала, cказать я посміла,
Як тебе я безмежно люблю.
Із-за спини троянду червону
Ти, всміхаючись ніжно, дістав.
Взяв обличчя моє у долоні,
Цілував у червоні вуста.
І всміхалась троянда та мила.
Зашарілась калина в гаю.
Я б співати-казати хотіла,
Що тебе я так палко люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329754
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 30.06.2013
Злотиста рінь. Чумацький шлях.
Півмісяць тінню оповитий.
Змагає тиша на устах -
Її нема куди подіти.
Скорбота, сум, знемога, страх,
І рокіт сліз несамовитий.
Так починалась німота,
Тужним ячанням оповита.
Сльозиться біль, тече журба,
Тобою стільки пережито.
Ти починалася з добра,
В кружінні літепла сповита.
Злотиста рінь. Чумацький шлях.
Півмісяць тінню оповитий.
Я чув, як плакала душа -
Скорботно гола - сумовито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434391
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
[i]Треба впіймати ритми і рими
риби прозорі повітря пронизують
осінь-у гості листя-в обійми
рани відкриті чаєм зализуєм
Фіранки відчинено двері на защіпки
здраствуйте дні мої я вас чекала
листи вже написано люди мов ящірки
тобі залишають останнє що мають
Холодні автобуси й теплі повернення
стрічки як волосся у вузлики сплутані
творчі прояснення й рум"яні затемнення
й кроки назустріч до серця тулимо
Спільні дрімання й окремі пробудження
синці під очима ранком ціловані
я вас тримаю. міцно. дуже.
я вас тримаю як синичку в долонях[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433880
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
У підніжжі сатинових хмар
дивним шелестом ходять блакиті,
наче тут акварелі розлиті, -
і спинився час-антиквар.
Тут літають казкові жар-птиці:
на одному крилі - міфофільм
з чудесами давно вже за "сім",
а на іншому - літні зірниці.
Не зустріти глибин і висот,
тридев`ятого царства зі злата,
а лише просторовість патлата -
тут її розсадив добрий Троль.
Розпорошено снігом акустика
осідає на цей дивний світ.
Веселково пливе диво-пліт -
розливає дощем оцю містику...
Тут до сонця можливо торкнутися,
не пектиме холодна зоря.
У підніжжі цього вівтаря
мрія зможе в життя обернутися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433886
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Не знаю чи благословлять?...
Чи просто дякую за все,Всевишній!...
Я скільки раз, у снах на небесах
Дорога там світилась сяйвом вічним...
Там відчуття не небі сьомім
І незгорьований пік всіх бажань
І Ангели в воротах Раю,Святі,Блаженні.
Воїн Михаїл і Херувимі,Серафимі,
Незрима мить.... благодать.
А гріх Землі,свобода і її сповиті крила,
Обмежуваність роЇться в Едем,
Всі десять заповідей,честь живому
Вітрила для польоту у світах....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432564
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
[youtube]https://youtu.be/-VpegGNXniE
[/youtube]
На березі синього, грізного моря
В задумі стояла рибацька хатина.
Вночі споглядала на місяць і зорі,
Вмиваючись росами в ранню годину.
З'єднала вона воєдино дві долі.
Про щастя з дружиною мріяв рибалка.
А чайки кружляючи в небі поволі,
Будили їх криками ще на світанку.
Здавалось, обійми коханого вічні,
Але поспішає він ранком у море.
Час тягнеться кволо, самотність трагічна.
Дружина в зажурі чекає на нього.
Народжує донечку гарну, мов квітка.
З любов'ю її нарікає Ассоллю.
З хворобою б'ється, підмоги – нізвідки,
Лиш чуються звуки морського прибою.
Шумить синє море, збирається в піну.
Рибалка вертається з моря додому.
В хатині сусідка колише дитину.
Кохана не вийде ніколи до нього.
Минають роки, забувається горе.
Ассоль підростає, чаруючи батька.
Маленька красуня на березі моря,
Знайшовши його, обіймає зненацька.
У мріях летить, ніби чайка, до сонця,
Вітрильник пускаючи знов за водою.
Старий чародій, невідомо де взявся,
Майбутню віщаючи дівчинці долю:
–«Як станеш дорослою, мила дитино,
То принц на зорі припливе за тобою.
Тебе забере у казкову країну,
Де місця не буде жорстокості й болю.
Впізнаєш його ти одразу, дівчи́но!
Бо зійде на пристань твоя власна доля.
Нестимуть вітрильник яскраві вітрила,
Такі, як ти зараз тримаєш в долонях".
Сказав це старий і розтанув в тумані,
Що раптом з'явився над берегом моря.
А час пролетів штормовими вітрами,
Лишаючи людям то радість, то горе.
Запали у серце слова чародія.
Ассоль не змогла їх ніколи забути.
У мріях літає, плекає надію,
Вдивляючись в морок на березі бухти.
А злі язики лиш пліткують роками,
Глузують з Ассоль! Мов, душа в неї хвора.
Що ніби вона розмовляє з зірками,
На принца чекаючи хтозна відколи.
Аж ось на світанку з небесної далі,
З містичних світів корабель випливає.
Гойдається злегка в туманній вуалі.
Тріпочуть вітрила в блакитних розмаях.
Мов пташка у клітці, забилось серденько.
Не може Ассоль ще повірити в диво.
Назустріч летить, бо коханий близенько!
Раптово спинившись, іде несміливо.
А принц, мовби сокіл, до неї прилинув:
–"Ассоль, подивись! Я вже поряд з тобою!
Тебе заберу в дивовижну країну,
В якій не існує жорстокості й болю."
У ніжних обіймах з'єднались їх душі.
Вітрильник повільно поплив в синє море.
Завидники їхні лишились на суші
Не в змозі промовити жодного слова.
Лиш чайки кружляють, летять проводжати.
На хвилях високих здіймається піна.
– Куди ж ти Ассоль? Ніби хочуть спитати.
За обрієм зникли яскраві вітрила.
22.03.2012 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407194
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 20.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2013
В неведомые дали
Из века в век шёл бриг;
Мы вечность познавали,
Осознавая миг.
Живя под парусами,
Дух устремлялся ввысь;
Мы встретились телами,
А душами слились.
К нам были благосклонны
Попутные ветра,
Но в океане сонном
Прозреть пришла пора.
Нет пафосной бравады,
Исчезли миражи,
Умолкли канонады,
Отбиты ядра лжи.
Меняет ритм планета,
Свой, изменяя лик…
Войдя в лучи рассвета,
Домой вернулся бриг.
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432474
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Життя стає все цікавішим.
Хто я, і де я ? Навіщо живу ?
Куди ще мудріше ? Куди ще мудріше ?
Я взагалі таких питань не люблю..
Думи мої, думи - зберіться до купи.
Вже серце не витримує затяжної муки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431279
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
На той стороне, за границами зримой вселенной
Промерзли бесплотные травы на белом ветру...
Отдай мне реар, пред тобою паду на колено
И жизнь свою брошу за право пройти этот Круг.
Я глупый не-рыцарь и я не силен, извините.
Драконов не резал и слава за мной не бредет.
Но только поверь…Нареки меня словом «хранитель»
И волос мельчайший с твоей головы не падет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316176
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 10.06.2013
Хельга, Хельга, поверите ли, я сижу в лесу.
И пишу вам письмо, положив серый плащ на камень.
Нэлли (лошадь) в трактире оставлена. Но не суть…
Я несу в своем сердце для вас негасимый пламень.
Над костром грею руки, и вещи свои сушу
Мои лембас со вкусом меда, лесным, осенним.
Лес такой золотистый… Хожу тут листвой шуршу.
Я живу ожиданием, Хельга, и в том спасенье.
Скоро будут прогулки и тайны, дворец и бал
Леди чинные, Перворожденные, лорды, люди.
Утро осени медное, звонкое, как труба.
Я сыграю вам, непременно на старой лютне.
Пусть наш юный сентябрь под плащом из листвы продрог.
Вы ему спойте песню, согрейте да обнимите.
Я вам буду варить глинтвейн или крепкий грог.
С нетерпеньем жду встречи. Целую. Люблю.
Хранитель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365120
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 10.06.2013
Обними меня, Ночь и позволь мне с утра возродиться.
Обними меня нежно, как мать обнимает ребенка.
Я срастаюсь с тобой, я не в силах пока отделиться,
Моя кожа становится слишком прозрачной и тонкой,
А душа - слишком легкой. Да что её тут еще держит?
Что-то светится в ней, это свет ночника над кроватью.
Первый луч от тебя отделит и на части разрежет.
Он пока далеко,там, где неба свинцовая скатерть
Расстилается перед луной - ироничной и тонкой.
Мне позволено быть не собой - чуть темнее и выше.
Обними меня, Ночь, так, как мать обнимает ребенка.
Мне такой-как-я-есть-в-этот-миг завтра утром не выжить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310664
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 10.06.2013
********************************
Повіяв вітер буйний,
Похилилися трави,
Крихкії квіти,
Ламані віти
Спраглих дерев.
Світ почорнів,
Б'ється від туги
Серед теміні квіту.
24.06.1996 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430340
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Ішла я довго по житті,
Мов по розпечених вуглинках.
Тиснула ноша до землі,
Я програвала в поєдинках.
Сльозами милася душа,
Її Господь втирав рукою.
А серце билося пташам,
На волю рвалося із болю.
Віру вдалося донести.
Хоч сили часом і маліли.
Забрав Господь усі хрести,
Дав простір той, який хотіла.
Радій, гуляй, душа, живи –
Стежки у барвах акварелі.
От тільки листя кропиви
Жалять щоночі у постелі.
Оскомою – життя на двох.
П’ю радість, та чогось бракує.
Вкрива гаряче серце мох
І час од часу хмара. Всує!
Хай грім гуркоче в небесах,
Хай буря шарпає надію.
Встоюсь. До мене синій птах
Навідається. Я в це вірю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429949
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 07.06.2013
За сорок лет, я напилась свободы,
Жмет в спину одиночества постель...
Уходят в бездну молодости годы,
Все меньше дразнит жизни канитель...
А я хочу, чтоб в жар от рук бросало,
Чтоб лихорадило от нежных слов
И сердце в спешке биться не устало,
И дух сжимало сотнями узлов.
Еще хочу цветы в любовном ложе,
Хочу вдыхать его густой парфюм...
Какой же дурой я была моложе,
Как поздно видно проявился ум.
Я в небеса с мольбой вздымаю руки,
Хотя б глоток, позволь, любви испить...
Готова я на все земные муки,
Лишь только б быть любимой и любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429428
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 06.06.2013
ты, такой невозможный, проходишь, кивая
я смотрю тебе вслед и кусаю губу
ты ведь тоже, как видишь меня, оживаешь
и мне хочется крикнуть: останься, побудь!
у тебя есть семья, и дела, и работа
у тебя дома двое прекрасных ребят -
у меня постоянно меняется кто-то
но никто из них не был похож на тебя.
у тебя - твои переплетенья гармоний
твои солнечно-белые пряди волос
твоя музыка, песни, стихи и - ладони,
те в которых спокойно. в которых тепло.
у тебя - твое тело в просторной рубахе,
запах одеколона и смех с хрипотцой
много фенек - чудны́е рисунки и знаки
загоревшее в вечных дорогах лицо...
у меня - только лето. растрепаны прядки,
непослушно играют на теплом ветру
от босого асфальта - две черные пятки
и от встречи до встречи - то радость, то грусть
у меня - только жизнь. я бегу ей навстречу,
под дождем, под холодной небес синевой
и зеленый венок в волосах. и на плечи
упадет поцелуй.
но, наверно, не твой.
у меня только смех. поле в солнечных пятнах
одуванчиков. облачные полосы.
я иду босиком по асфальту обратно,
ветер треплет мне две расплетенных косы.
он вплетает в них лентой любимое имя,
закрываю глаза и представить хочу,
что сейчас он вот так же играет твоими
волосами... а солнце ласкает прищур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429774
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Танцевали двое – две тени в ночи,
Их чувства огонь той горящей свечи,
Сердца их – то пламя, но глаза холодны,
Они в час тот, как отблеск далекой луны.
Танцевали, кружились в дивной любви,
И страсть горела в юной сердца крови,
Только двое, но души совсем как одна,
Пусть так вечность бы было, на все времена.
Ладони в ладонях, а глаза в глаза,
Их встреча – случайность, а танец – гроза.
И вихри мелодий звучат гармонично,
Кто знает, закончиться танец трагично?
Пусть губы горят от смелых касаний,
И будет в них шепот тайных желаний,
Но звуки последние - танец прощанья,
И миг был печальный любви расставанья…
…Две тени танцуют, хоть люди ушли,
Они как герои, что горечь нашли,
Танцуют так двое, а вокруг тишина,
Лишь слезы в глазах. И грустью светит луна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429752
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Зарум'янилось літо у житі,
Заянтарились теплі меди,
Під склепінням ясної блакиті
Захмеліли шовкові сади.
Нанизали черешні коралі,
Задивились у краплі роси,
По ефірно-ажурній вуалі
Розіллялись дзвінкі голоси -
Кришталево-чаруючі трелі.
Під грайливе дрижання бджоли
На мольберті чудні акварелі
Стрепенулись, немов ожили.
Закурились лампадки духмяні,
Наполо́хали залишки снів...
Назбирай мені променів ранніх
І у глечик постав на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429739
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Віз зірок приволік мені червень
І шубовснув їх просто у ночви.
Тепер плавають під вікном
Золотоокі смішні карасі небесні.
Випрямляють пірця свої,
Чухають одне одному боки…
Зоряним пилом веселим дихаю,
Захмеліла від дивовижі такої,
Як вигулькнув з хащів там місяць
Посміхається хтиво і якось поблажливо.
Вичерпую всю поверхню лискучу,
Та на себе той зоряний сміх!
А лусочки прозоро рожеві
Розвішую на гачки, на прищипочки,
На небесні звучні павутини,
Хай наповняться золотом,
Наберуться, нап’ються музики…
Цвіркунів та дуже безсонних сердечних пісень,
Які соловейко гойдає в незримому гаї,
Далеко-далеко у небі.
Червень мене пригортає, -
Мокру і достобіса гарну,
Я в очі йому каюсь,
Я в долоні йому сміюся,але не тікаю.
Не боюся.
Не підпускаю…
Хай ще в’ється,
Діаманти роси збирає,
Зоряне золото насипає
В ніч моїх кіс.
Каюся,
Тиждень тому ще з травнем любилася…
Каюся,
Вуста полуницями бавила,
Каюся…
А сьогодні у червня виманюю
Черешень собі на буси.
І квітів собі на сорочку,
І трав-килимів попід ступні…
Дощем кинувся в мої вікна,
Крізь веселкові паркани пройшов,
Змилуюсь,
Зжалюсь…
Випнуся з підвіконня дурним плющем.
На плечі жагучого червня
Впаду з нічев’я,
А може з любові…
Долею підперезана,
Пальцями зливи причесана.
Попелюшкою,
Або принцесою…
Пристрастю наділена,
Чар-зіллям твоїми настояна,
Бажана.
Нага і природня, мов небо.
Виплакане.
Я тобою з любові зіткана,
Коханням гаптована,
Золота твоя,
…рибина…
06.06.13 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429746
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013
У Ромодані поміж коліями
ростуть маки
такі малесенькі,
дрібнюсінькі,
як метелики, що ось-ось злетять.
Ось злетіли...
Махнули по колії червоною загравою,
змішалися із загравою синьою
синьооких волошок -
їх багато, доволі,
уявляєте?
Як захід сонця в морі -
поміж синім червоного відблиски
і в червоному плями синьості.
Потяг проїхав.
Метелики ж не покинули своїх місць червоної ейфорії,
а макові стебельця червоніють,
червоніють і синіми плямами
хлюпочуть блавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429562
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2013
Вона танцювала танго,
Із пристрастю, у вогні,
Покірна, неначе бранка,
Нескорена, мов пісні.
Горіла – і не згорала,
Пила, мов хмільні меди,
Гарячий латинський спалах-
Єдиний хміль у житті.
Чи то прощалась із танцем,
Чи то вітала паркет,
І уночі, й спозаранку
Горів її силует.
То ніжно, а то сердито
Розправила два крила,
Немов у пустелі квітка –
Танцює танго сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429300
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Хочу до лісу, сховатись в ньому,
Щоб ніхто ніколи не знайшов,
Розстанути в тіні, стати росою,
Ковтати запахи диких трав...
Впевнено ставлю чергову кому,
Інший світ до мене прийшов,
Вже біжу джерельною водою,
Як раніше я цього не знав...
Позаду сіра буденність терпіння,
Завантажене до краю непотрібним нутро,
Попереду станція під назвою "Щастя",
Зупинися життя, хай зійду...
Попаду під дощ золотого проміння,
Вийду на поляну, що зветься "Добро",
Буду радіти наче у казці,
Дитина природи дивного світу...
Скільки прозорості відкрию для себе,
Звуки раю від невідомих птахів,
І купола дерев як чудодійний храм,
Сили додасть навіть каміння...
Затихне від подиву синє небо,
Сприйняття підсилено в сотні разів,
Виходжу за межі звичайних рам,
Душа повертається до свого коріння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429535
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2013
Присвячується композиторові Роману Коляді
[b]До[/b]сі звучить у мені та мелодія ночі -
[b]Ре[/b]вна і пристрасна, ніжна, жагучо-зваблива.
[b]Мі[/b]сячне сяйво впліталось у мрії жіночі,
[b]Фа[/b]та-моргана ввижалася, марево, диво!
[b]Сол[/b]одко, щемно... І я розчинялась у звуках
[b]Ля[/b]піс-лазурних, з краплинками зір мерехтливих.
[b]Сі[/b]яла музика спогади, тугу та муку...
[b]До[/b]лі подяка за ті відчуття особливі.
02.04.2013р.
02.04.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426823
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013
«Цвіте навколо верес,
А меду не п’ємо…»
(Р. Стівенсон)
У Дубліні дощ:
Літній і сумний –
Піснями ірландських пастухів
Пестить траву мокрими руками
Вічності.
Недарма люди,
Що живуть на цих пагорбах
Плутають його з піснею.
І забувають,
Де закінчується дощ,
А де починається пісня.
Земля, що пам’ятає занадто багато,
Трава, що навчилась забувати
Шовкові літери книг
Вдягнені в шкіру рудих биків,
Що звикли блукати пагорбами,
Які ховають
у собі минуле,
Яке для веслярів трави
Лишається зримим,
Більш реальним,
Аніж промені Сонця,
А воно теж ірландець рудоволосий*.
Камені ковтають тисячоліття
Разом з юрмами землеробів,
Які несли свої мрії
Через хащі жорстоких легенд.
Руді сини королів!
Вони пливли у потойбіччя
На кораблях з потріпаними вітрилами,
Вони мріяли про справжнє,
Вони міряли землю довгими мечами,
Вони міряли час піснями,
Вони сонце бачили
Таким же рудим і патлатим
Як чуприна дивака Кондли мак Конна**,
Який думав що потойбіччя
Більш казкове, ніж оце сум’яття,
Оцей вихор кланів,
Воїнів у картаті тканини загорнутих…
Примітка:
** - Кондла мак Конн – йдеться про Кондлу Рудого (він же Кондла Черлений) – сина короля Ірландії Конна Ста Битв. Він побачив жінку з сіду з країни Тір Нам Бо – Країни Вічноживучих і був настільки зачарований цієї жінкою і тією країною, що стрибнив у їхній корабель і більше його ніхто не бачив.
* - щодо Сонця, то я перебільшив, звісно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426898
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013
В моїй душі, в моїм житті є таїна –
В мені любов довічна в мить одну зросла.
Біль безнадійний поселила там вона,
Та це не знає та, що біль цей принесла.
Ну що ж! Аби лиш з нею ця любов ішла,
Завжди при ній, та непримітна і одна,
А я життя земне все виберу до дна,
Не сміючи просить, щоб відповідь дала.
Хоч Бог у неї серце лагідне створив,
Вона ітиме, не почувши моїх слів
І шепоту любові, що услід летить.
Й спитає, будучи тактовною в душі,
Коли читатиме присвячені вірші:
«А хто ж є жінка ця?» й не зможе зрозуміть.
Félix Arvers
Sonnet (L'amour caché)
Mon âme a son secret, ma vie a son mystère,
Un amour éternel en un moment conçu:
Le mal est sans espoir, aussi j’ai dû le taire,
Et celle qui l’a fait n’en a jamais rien su.
Hélas ! j’aurai passé près d’elle inaperçu,
Toujours à ses côtés, et pourtant solitaire.
Et j’aurai jusqu’au bout fait mon temps sur la terre,
N’osant rien demander et n’ayant rien reçu.
Pour elle, quoique Dieu l’ait faite douce et tendre,
Elle suit son chemin, distraite et sans entendre
Ce murmure d’amour élevé sur ses pas.
À l’austère devoir, pieusement fidèle,
Elle dira, lisant ces vers tout remplis d’elle
”Quelle est donc cette femme ? ” et ne comprendra pas.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426457
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Я не люблю шоколад. Чорний. Твердий,
Мов байдужість, і темний, мов ті глухі хащі.
Він ніби розлука і зрада, печаль – він настільки гіркий,
Його не розм’якшать слова упереміш із плачем.
Я не люблю шоколад. Білий. Занадто солодкий
Для тих, хто не мріє, хто в снах споглядає реальність.
Він наче надія, присмачена тим, що бачити хочеш,
Муки душевні - шматочки ковтаєш за чашкою кави.
Я не люблю шоколад. Будь-який. Із начинням:
Кремом, горішками, жменею, певне, родзинок.
Він ніби лукава і повна секретів людина…
Укусиш – не знаєш, коли попадеться горішок.
Я люблю шоколад. Молочний. Задуманий настрій,
Солодкий, мов ніжність, яку дарував під дверми.
Він нагадує те, що б хотіла забути – не вдасться
Забути ту твердість, коли ставив кр́апки над і.
Та, мабуть, немає солодощів-випадків в світі
Таких, щоб у них не змішалися зрада з коханням навік,
А надія – із розпачем. Що ж, ми мусимо жити,
Куштуючи цей божевільний божественний мікс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422394
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 21.05.2013
У всіх вуста відкриті,
І довгі погляди слабкі.
Роки були прожиті.
Проблеми вже смішні.
Він бачив мало в Україні
Цікавих місць, чудних людей,
Все закордон, в чужі Афіни,
Варшаву чи далекий Монтеррей.
Він раптом зупинився
І їхати далеко не схотів,
Хрещатик вперше роздивився,
І пішки на Поділ побрів.
Ні! Він ще не бачив Україну!
Її вітрів у полі серед трав,
Її одну довершену картину,
Яку б ніхто ніколи не продав.
Густий туман після дощу в Карпатах,
І Чорне море дике, мов тарпан,
І Снігові шапки на українських хатах,
І тільки мамин яблучний узвар.
Невже ти, справді, бачив Україну:
Будинок-корабель у Чернівцях?
Бруківку Львову старовинну?
І воду на полтавських вітряках?
Почаїв, що пливе на хмарах?
Дорогу від Ай-Петрі вниз?
І унікальну Луцьку Браму?
Високий Смотрицький спориш?
Так жаль, коли ти не побачиш,
Скарби землі, де бігав босоніж.
Навряд чи ти собі пробачиш,
Міняючи наш Київ на Париж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426162
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 21.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2013
Між двох світів, між двох морів, і двох небес,
Де край землі закінчується водоспадами фантазій,
Шукаю я знання, і між знання шукаючи себе,
У вигаданій дійсності я балансую в рівновазі.
В оазі сонця теплого, у хмарах вітер я впіймав,
Дивився, бачив, відчував, шукаючи нові питання,
Я говорив учора, завтра вже сьогодні я сказав,
Мій океан в мені хай виконає всі мої бажання.
Лише завдання, тільки мова правильна: життя,
Дорога для упевнених в собі іде дуже далеко,
Дерева, ліс що дихає своїм живим серцебиттям,
І на душі стає приємно, ніжно і безмежно легко.
Для себе і природи власним я даруючи любов,
Навколо будуть намальовані твої картини,
Ти той і та хто має у собі прекрасне слово,
Світлом що сяє і дає засяяти для іншої людини.
18.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425810
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Деньги тоже могут иметь Динамический Приоритет*,
если вложить деньги в Бизнес и стать Совладельцем.
Статус Совладельца позволяет не Деятельствовать, а Жить.
Если Финансы считать Финансами – возникает Капитализм,
однако: Финансы могут нам дать Волю и при Капитализме.
Подлинная Экономика направлена не на Блага, а на Жизнь.
Динамический Приоритет Финансов позволяет Людям
даже при Капитализме существовать на уровне Человека.
* Динамическая Приоритетность (здесь – приоритетность Денег)
способствует Динамической Иерархии (Работник – в Человека)
P.S.
Приглашаю участвовать реально:
МЕДОВО-КЕДРОВО-ИННОВАЦИОННОЕ НАПРАВЛЕНИЕ ГОТОВО К ФИНАНСИРОВАНИЮ
http://video.mail.ru/mail/aristolog/_myvideo/195.html
http://www.proza.ru/2013/05/15/572
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425052
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Не клубся вороне на моїх білих крилах
Вищипуй пір'я чорні на собі.
Душа у тривіальності на мармур посивіла,
Щоб стати винятковою у масовій юрбі.
Із дзьобу вилітають промови неповторні
Мов вчилась красномовства у бога Огміос,
Як заклювати воронам мої слова потворні,
Коли у їхніх кігтях я дійсно альбінос.
На плечі прихилились думки омиті медом
Та їх не приховати в невидиме сукно.
Не особливі душі, хоч неповторне небо.
Одноманітним воронам до неба все одно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423641
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Расстилается под ноги небо дорогой Ра,
Ночью в нем загорятся три тысячи рун пути,
Рассыпается вечер лучинами из костра,
Тонкой шелковой нитью плетется узорный стих.
Православная Пасха приходит под мирный кров,
Кто-то шепчет «Ты вспомни там, Боже, на небеси
Не о том, сколько в жизни своей наломал я дров —
Как я сильно любил, даже если не стало сил.
Даже если я знал, что корабль сойдет на мель,
Разобьется о скалы, я вел его, через страх.
Вспомни, Господи, как я морозный любил апрель,
Как я пел о дорогах, о рунах и о кострах».
В моем тысячном городе свечи, огонь и воск,
Христианский, языческий, светлый эльфийский храм.
Православная Пасха приходит в мой Святогорск,
И кивает, её приветствуя, мудрый Ра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423041
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 07.05.2013
Мені казали: не можна плакати,
коли читаєш книжки.
Це все одно що розревітися
на людях,
а я, занурившись у сторінки,
як у тканину спідниці
плакала.
І мені було байдуже,
що вони говорять.
Я шукала щастя за зоряною мапою,
не знайшла. Чого тепер жалітися,
адже нема карти щастя
однаково.
Нехай на порозі стоять
пліч-о-пліч Булгаков та Фіцджеральд,
дивляться на мене з укоризною.
Я не побачу цього,
бо сиджу спиною до двері.
Я не Маргарет Тетчер,
я не обіцяла нікому бути залізною.
А сторінки висохнуть.
Як тканина спідниці.
Як розкладені на підвіконні
акацієві листи.
Тому не треба драматизувати,
красуні бліднолиці,
йдіть додому.
В мене закінчилося мартіні,
сльози.
Мені нічого більше вам дати,
окрім білого простирадла
моїх віршів.
Ми можемо постояти на балконі,
покурити в тиші,
поки від думок не сдавить скроні,
або трохи більше.
Мені буде приємно
дивитися на луну,
а потім на твоє обличчя.
Дівчина,
ця ніч
вам дуже личить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422889
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013
Він мені наснився нещодавно,
Він стояв і мріяв про буденність,
Може, десь у затишній кав'ярні,
А можливо - у старій таверні.
Він мені розказував про різні
Візерунки на віконцях пагод
І для мене застарілі схизми
Оживали у новітню правду.
Він мені наспівував мотиви,
Колискові духових оркестрів,
І недавні, ще болючі кривди
Заживали у співочих нетрях
Я можливо просто сходжу з глузду,
А можливо до безтями сонна,
Щиро вірю - повториться чудо,
Знову прийде мій рожевий слоник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422416
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Молчит души струна,
На сердце плед наброшен,
В ночь входит тишина,
Иной здесь гость непрошен.
Не слышен жуткий мат,
В нем, зарево простилось...
И сотни звезд-ягнят,
К луне кольцом прибилось.
Дневной, протяжный стон,
Застыл в зеркальных лужах,
Рвет ветер капюшон...
Кому теперь он нужен.
На мокрый нотный стан,
Пролит аккорд незримый,
Минором взят в капкан,
Мой пыл неудержимый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422551
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
[b][color="#5914a8"]Все я решилась! Хватит ждать
С небес волшебной манны:
Я магазин хочу создать-
Он будет самый-самый.
В нем ты не купишь сыр, шпинат,
Печенье и варенье.
Он будет только торговать
Хорошим настроением.
-Вам взвесить радость? Полкило?
И нежности грамм двести?
-А вам надежду и тепло?
И верность тоже взвесить?
-Покой израненной душе?
Здесь где-то был на полке.
-Пучок удачи вам для щей
И бодрости футболку?
Вы приходите, всех вас жду
В прекрасном магазине,
Из дома выкиньте нужду,
Несчастий сор – в корзину.
Я подберу вам, тот товар
Который ,вам так кстати!
Вы думаете ,жду навар
И деньги? Ах, оставьте!
Свою валюту «спасибон»
Ввожу я для расчета.
Спасибо ваше, и поклон,
Улыбки и забота-
Вот то ,что каждый даст взамен,
А большего не надо…
Пусть каждый новый светлый день,
Вам будет как награда!
Так что я жду, тут вновь завоз
Товар от сна бодрящий,
И кстати есть духи из роз
И с ароматом счастья![/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422227
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 01.05.2013
Ванна повна п́іни;
Мерехтить свіча,
Мов гойдає стіни...
Я в твоїх очах...
Аромат троянди -
На снігу немов
Пелюстќи-гірлянди...
Поміж нас - любов...
Пестять п́іну хвилі
Наших почуттів.
Пелюстќи чутливі
Доторкнулись тіл
Наших у гойданні.
Перса-острівці...
Піниться кохання
У троянд вінці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420582
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Когда прозрачная луна
Распишет вязью полог ночи,
И в синих бликах полотна,
Сомкнуться кроны спящей рощи…
Тогда приду волшебным сном,
Вольюсь симфонией вселенной,
И стану богом и рабом, -
Твоей души самозабвенной…
С шальных небес падет заря,
Сжигая страстным поцелуем,
Сойдет весна до алтаря,
В своем величье… торжествуя…
Совьет из разноцветья трав
Венок любви и голос ночи,
Коснется бархатных октав,
И многоточий в каждой строчке…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420395
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Я - храбрый солдат Джейн,
Боец небесного фронта,
Бесстрашная Покахонтас,
Вместо крови – горячий глинтвейн,
На лице – улыбка Джоконды.
Я – мятежник, и это протест!
Я жажду опять перемен.
Во мне скрытый воина ген.
Как на выживание тест –
Не страшен мне вражеский плен.
Мой внутренний бунт и мятеж
Меня толкает к борьбе,
К внезапной словесной пальбе.
Ведь мир – цирковой манеж,
Кто не клоун – подвержен гоньбе.
И требует новой войны
Мой внутренний воин Жанна.
По пустыне идут караваны
На гребне смертельной волны,
Нанося смертоносные раны.
Я – храбрый солдат Джейн,
Боец небесного фронта,
Бесстрашная Покахонтас,
Вместо крови – горячий глинтвейн,
На лице – улыбка Джоконды.
10.02.2013
[img]http://i064.radikal.ru/1304/b0/a6d10a2032e1.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416993
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Ти досконала, наче Венера з картин Ботічеллі,
Врода твоя – то немов би пелюстка троянди.
Як одержимий повторюю ім’я твоє, наче мантри.
Тебе безустанно малюю на полотні аквареллю.
Я потребую тебе, як оазис в пустелі.
До болю закоханий в тебе, як хвилі у скелі.
Ти таємнича, наче Джоконда да Вінчі.
Ти недосяжна, непізнана та незбагнена,
Ти осліпляюча зірка на небі, що сяє натхненно –
Божественність ця тобі дуже личить.
Безтями від тебе, як Данте від Беатріче.
Ти неземна, мов «Небесна Любов» Тиціана*,
Наче Диявол – осяйна, прекрасна, фатальна.
Ангел із пекла. Демон із раю. Невже нереальна?
Вільна, як вітер. Примарна, як фата-моргана.
З очима кольору неба у дощ. Незрівнянна.
Подарунок богів – небесна божественна манна.
Тебе, як Орфей Еврідіку, кохаю глибинно, печально.
Ти надзвичайна – Мадонна з картин Рафаеля –
Майже свята та майже безгрішна.
Коханням займатися пристрасно з ангелом ніжним.
Ти в моє серце поцілила влучно. Невтішно
Кохаю тебе, бо кохання – то келія,
Але світ без тебе – то дика пустеля.
Безтямно закоханий в тебе, як хвилі у скелі.
08.03.2013
* мається на увазі фрагмент картини Тиціана «Любов земна та любов небесна».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409268
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 23.04.2013
своим дыханьем небо отвори
выпусти с рассвета стаи облаков
лебединых
над полесьем тихо проплывая
слывут стихиры
снежинки опуская
из нот зимы
на паперть белую полей
я верю
что в этой хладокутерьме
весны застывшее аромо
осыпается черемухой с небес
лепестками завьюженный декабрь
а ты молись
и белый крест
ангелы взметнут
и с облаками
невесомостью хмелея
два крыла огромных
осеребрятся пылью Млечного Пути
вдыхая черёмухи целебное аромо
над пропастью земных забот
неистовым вздыханьем грома
блаженство объятья разомкнет
по неведомым доселе нам законам
из мысли твоих нот
и весны дыханья аромо-белизной
рождается вселенская Любовь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299231
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 20.04.2013
хочу в твоем сонете
я ласточкой лететь
навстречу майскому восходу
свободу
дням грядущим
в истоме сердца трели
карусели
гномов
в роз гирляндах
таинственных усладах
лучах обласканных
нежностью грёз твоих
земных
надежды позывных
трепетом фиалок
в ложбинке лета
душа раздета
к тебе идет
по паутиночкам зари хрупчайшим
по мыслям нашим
во Вселенской чаше
три печали обогнавши
на тропинках синих ночи
снов зодчих
рассыпаны чар-руты семена
кутерьма
соперников уводит за тридевять дорог
Сварог
подкову с радуги куёт
из наших снов любви и грусти
на Судьбы поле дождиком опустит
взойдут фиалки маки поцелуи
и шепот сердца — незабудки голубые
переплетением мыслей слов зари
«Завтра» фонари
подари
звездностью заветов
веночек сердце-рзовых сонетов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303902
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 20.04.2013
Душа…
Вона підпалена іcкорками двох вогнів, двох сердець, двох доль.
Двох доль
На перехресті Часу.
Вона виткана молитвами семи вітрів.
Семи вітрів – семи поколінь.
Тінь…
Тінь їх дум, надій, страждань
Сколихнула життя рань
Маленькими, ледь помітними вогниками ув очах,
З першим криком злетіла у світ
І обняла його
Бездумно, безжурно, безхитро —
Радіючи світлу — убога.
У Бога в долонях була
Випустив її у вільний політ
У терновий світ:
Голу без лукавства і зморщок
Де лиси, вороння, кажани.
— Не проткни
Гострою стрілою, жалом.
Шквалом не зломи
Душу сплетену семи вітрами
Із двох родів.
Із іскорки Господь роздмухав, розпалив
Ще один сяючий промінь небес,
Щоб стало світліше, щоб стало тепліше
Щоб подовжилися дні
Не заливай Всевишнього вогні
Байдужістю, злістю, докорами,
Зморами.
Не гони в далечінь
Душі світлотінь
Бо Вона зіткана із семи вітрів,
Із двох вогнів,
Із двох сердець
І однієї любові на двох
І освятив її Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290065
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 20.04.2013
Ладівниця.
Від серця і до серця —
Шаман-струна колише тишу.
Пишеш…
Мені мовою снів —
Посилаєш мрієголубів.
О-О…
Ловлю
павутинки твоїх думок.
Люблю
незримий твій крок.
У розхристанім гомоні світу
Міжзоряний вітер
Чари розносить.
Досить
По бездоріжжі крутому.
На вістрі відчаю – втома
Гине
Золима, здолима.
Вогнищем тремно яріє
Мрія.
На черленності часу
Гасить
Сухотну буденність.
Виковує вершність
Семиколірних фіалок.
Ранок.
Рубін —
Тобі.
♦
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294785
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 20.04.2013
Заплывают чувства за фарватер,
Нам их больше не остановить,
Все внутри клокочет, словно кратер,
Нашу страсть теперь не погасить.
Бешено взрываются флюиды,
Рвет на части афродизиак -
Чистота, а не "любви" подвиды
И блаженство держим мы в руках.
Век бы так прожить и будет мало,
Пусть не гаснет яростный огонь,
Чтоб нам дня с тобою не хватало...
А разлука, нас молю не тронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419622
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 20.04.2013
Моя заветная мечта - Париж.
Весенняя капель из черепичных крыш,
Уютные кафе с плетеной мебелью,
Где жизнь простых людей вдруг
Стала небылью...
Ты помнишь, наши ночи при свечах,
Когда телами нашими руководили
Животное желание,
Вселенной страх...
Сплетались, томно изгибались,
Любили
И любовью жили.
Тушь играла
И глаза горели,
И наши стоны
О любви всем пели,
И мы мечтали...
Но мы не знали,
Что для других ми навсегда
Легендой, былью стали.
29.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419323
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Я кохаю його безмежно
За дитячість Пітера Пена.
Ця гарячість його південна
Зводить з розуму. Наче залежна
Як від коксу – від нього. Так ніжно
Оболонку з Душі я зриваю,
Бо Душа його – то стежка до Раю –
Відкривається світ дивовижний.
Я кохаю його божевільно,
Глузд здоровий тотально втрачаю,
Я його підсердечно вивчаю,
Препарую його Душу вільну.
Я кохаю його натхненно.
Його пристрасть, мов річка неспинна,
Бо течуть італійські вина
В його крові гарячій по венам.
Я кохаю його безмежно
За цю сонячність чистого світла.
Він – моя кольорова палітра.
Я від нього нестерпно залежна.
Він як райдуга змішана з вітром.
30.03.2013
[img]http://s42.radikal.ru/i096/1304/52/e304dec32b52.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419146
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Сині очі степів, тихе небо лугів.
Волошки.
Річкові пелюстки, лазурові струмки.
Волошки.
Зорі щедрих пшениць, наречені криниць.
Волошки.
Веселкова блакить, що так рясно іскрить.
Волошки.
Вільні діти ланів, берегині вінків.
Волошки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327914
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 17.04.2013
Spring plunged her fingers into
the hair of the Earth.
1947.
Spring scrolled through
the hearts of the people,
Throwing seeds of kindness and grace
as sakura did when she lost her pink tender petals.
Spring of 1947,
I met you with the bowed heart and genuflected dreams.
Sakura bloomed so vigorously, whispering
the spells of life into my ears.
I did not listen to them.
If sakura could explain to me how one with a deaf heart could hear…
Sakura bewitched me with a charming
kimono of spring kisses, inviting me to fondle
innocent florets of resurrection.
I would always remember sakura,
the cherished friend of my youth.
She was only one, a sakura in my yard.
I tried to go to her, kiss her with my fingers,
Devote my cheeks to her flowers. I could not.
One time I stood up and fell.
I stood up and fell.
Fell.
Failed.
I
could
not
make
a step
toward
my
dream.
A strange power parted me from my sakura.
The day became so light and blazing
as thousands of suns targeted the Earth with their arms.
I could not remember how the suns anguished,
but I would never forget the anguish of my sakura.
She stood with playful green leaves,
and then disappeared.
No, she did not disappear. I saw her,
I tried to save my sakura.
My sakura is still there.
Don't you see?
It stands in my yard,
And greets me in the morning when I go
in wheelchair to my beautiful
garden of ash and glory.
I have had rolling legs
since I was 10. And my sakura was
a little girl in a pink dress, smiling to me in the spring,
dancing with me in the summer…
And my sakura stands right there.
I run to her every day to meet
my only family,
my hope,
my life.
I fail.
I stand up.
I fall.
But hope cannot fall,
hope cannot fail to live.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328707
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 17.04.2013
Она сидит и молча смотрит
На небо тихое вдали.
Быть может видит Angel District
А может тучи-корабли
Ведут её в тупик проблемы...
Но ей-то просто все равно!
Зачем все эти теоремы?
Судьба решит - так суждено...
Любовь? Пускай! Её душа
Вновь бьется в тихом упоеньи,
Она всего лишь ищет край,
Где слышно чувств реальных пенье.
Она - актриса от рожденья
И прирожденная жена...
Она без совести зазренья
На эту роль осуждена.
Не видно слез, не видно боли,
Лишь тихий огонек в глазах:
Да не боюсь я этой роли!
Но не хочу её играть!
Но раз уж так, что я должна,
Зачем играть с людьми в антракте?
Ведь жизнь не так уж и сложна,
Сыграть бы с ней в одном театре!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305483
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 17.04.2013
Бельканто ластівки, мінор верби над ставом
І тенор лебедя. Так щемно, любо, славно,
Що світом правлять
Мелодія трави, що виросла під тином,
І пісня журавлів, які світами линуть,
Бо скоро – травень.
І спалах крокусів, посаждених торік,
Й піжама бджілки, що усілась на поріг.
Весна спішить.
Ще лід – на озері. Та бути там недовго.
Пташина на гіллячці зиркнула так строго:-
Гніздечко вити!
Розпушив хвіст, танцює круг голубки голуб.
Біжить, лоскочучи хмарки, задерши полу,
Веселий вітер.
Бруньок бузку, що розірвуться, феєрверк
Мережить світ, з лиця якого смуток стер
Лише за мить!
/Як ілюстрацію, додаю свій малюнок кольоровими олівцями/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419030
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2013
Стать бы пёрышком.
Улететь бы куда-то вдаль.
Всё равно куда,
Лишь бы подальше от суеты.
Просто бросить всё,
Бросить так, чтобы было не жаль.
И умчаться туда,
Где сбудутся наши мечты.
В жизни всё так реально,
Стоит всего лишь ожить.
Стоит просто проснуться
И к ветру расправить крылья.
Прыгнуть в пропасть... и падать,
У дна только в небо взмыть,
Чтобы, смерть там увидев,
Засыпать глаза ей пылью.
Мне так хочется в небо,
Посмотреть на всех с высоты.
И забыть обо всём,
Что взрывает мозги ежедневно.
Там простор и свобода
И сбываются все мечты.
Ну, а впрочем, всё это
Никого не волнует, наверное.
Стать бы пёрышком.
Улететь бы куда-то вдаль.
Всё равно куда,
Лишь бы подальше от суеты.
Как бы было чудесно
Попасть на минуточку в рай.
Но закрыты дороги,
Оборваны все мосты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418876
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 16.04.2013
можно и дальше продолжать жить
дарить свои улыбки и слезы
людям
ничего не получая
взамен
а ничего и не нужно
тоже мне подарок
своих эмоций хватает
дайте сначала избавиться
от них!
надоело
смеяться с крупных неудач
надоело
расстраиваться из-за мелких
побед
надоело
включать эту защитную реакцию
и выключать естественную
потребность
в смерти
надоело
испытывать судьбу
и пытаться
что-то в себе изменить
надеясь что кто-то это оценит
может даже синхронизируется
с твоими нововведениями
с новой версией тебя
тебя
или уже не тебя
ведь ты позволил себе поменяться
совсем немного
но позволил
значит уже другой
надоело!
это больше не я
говоришь ты себе
где-то внутри
а внешняя оболочка молчит
и улыбается
молчит и кому-то улыбается
улыбайся мать твою!
и возможно кадр получится
удачным
в отличие от тысяч предыдущих
в отличие от тысяч таких же
улыбающихся
и страдающих
от собственной никчемности
таких же старающихся
что-то изменить
ну хоть что-то
ну пожалуйста
а потом.. тишина
твой внутренний молчит
он солидарен с внешним
а тот даже не улыбается
почему-то
и не плачет
вам как-то теперь вообще сложно
сложно выражать эмоции
и не выражать
сложно
|да это bлядь еще сложней!|
сложно не дышать
сложно не смотреть
сложно не думать
сложно не умереть
да тут сложно абсолютно
всё!
а ведь без этого никак
иначе ты превращаешься
в аморфное существо
без потребностей и желаний
без элементарной потребности
в самовыражении
ты становишься элементом
асфальта
и синонимом пыли
и вот ты борешься
ты все еще борешься
с отсутствием и присутствием
не ощущая ни того ни другого
пытаешься отделить себя
настоящего
от ненастоящего
вспоминаешь что делал не так
а почему сделал именно так
тебя разрывают противоречия
изнутри
ты не знаешь что правильно
а что нет
куда идти чтобы больше не ошибаться
где остановиться чтобы никуда
больше
не идти
кому улыбаться
а перед кем поплакать
когда нужно
помолчать
и когда уже можно наконец
ЗАКРИЧАТЬ!!!
и вот ты смотришь
в пустоту
потому что зеркал нет
окон нет
никого нет
и ты смотришь
слышишь как что-то или кто-то внутри
разрывается
там где вероятно было то о чем ты забыл
там где вероятно был кто-то о ком ты забыл
и не хотел вспоминать
никогда
там где было твое сердце
до того
как ты начал сомневаться
в себе
настоящем
и такой отсутствующий ритм говорит
что ты жив
как бы ни казалось
как бы ни ощущалось
ты все еще жив
он говорит тебе следуй ритму
времени
даже когда оно остановилось
хватит быть рабом минут
боясь не успеть!
хватит врать тишине
своим же голосом!
хватит сомневаться в собственной
смерти
ЖИВИ!
потому что ты
воскрес
_____
снова
*фоновая композиция –
Amesoeurs «Gas In Veins»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418779
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Цветомузыкальную приставку,
Кто-то, нынче, к небу подключил,
Для эффекта - водоразливайку...
Солнца свет, на время, погасил.
Громыхает небосвод басами,
Стерео уносит эхо вдаль,
Видел это шоу я глазами,
Вам не передать всего, а жаль.
Молнии бегущими огнями
Освещают капельки дождя,
Наполняя воздух фонарями,
Извергая пламя без огня...
Все блестит, грохочет и мерцает,
Нет восторгу края и конца,
От эмоций тело распирает,
Восхищаюсь я руке Творца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418427
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Голубая волна, облака встрепенула,
Свежим ветром наполнила в них паруса,
Бесконечная даль облегченно вздохнула,
Видя, как заиграли ее небеса.
Лошадиный табун пролетел небосводом,
Ослепительно, в гривах, луч солнца блистал...
Разгулялся вожак, перед долгим походом,
Мчал галопом, меж гор, снег с макушек сбивал.
Облака разлетелись, очистив просторы,
Ветру, стало быть, не с кем на небе шалить...
Подождем, когда ночь разбросает узоры,
Чтобы снова веселье шальное продлить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412442
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Величавая девушка-ночь,
На небесный простор заглянула
И как нежная, добрая дочь,
Суету в сладкий сон окунула.
Бра из лунного света зажгла,
Обрамив красной тенью заката,
В потолке, звездам нишу нашла,
Разбросав их повсюду предвзято.
Ветра шум, был, сменен соловьем,
На душевные, сладкие трели,
Очень жаль, что не слышно их днем...
Вот и ночи часы пролетели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412800
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Размыты краски за окном
Дождливой серостью природы,
Грохочет в небе грозный гром-
Надежный спутник непогоды.
Замолкли птицы на ветвях,
Под листья от дождя укрывшись
И лишь журчание в ручьях,
Как эхо в даль летит простившись.
Плывут по лужам "корабли",
В свой пузырьково-малый путь...
Не отыскать им край земли...
Об этом можно лишь взгрустнуть.
Зато им весело под дождь,
Они резвятся словно дети,
Их ливень не бросает в дрожь
И только он за них в ответе.
Промчалась майская гроза,
Уже и лужи высыхают
И только грусть хранят глаза,
Дождя картинки вспоминают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411279
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 23.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2013
Я поняла вдруг: не люблю поэтов!
Люблю парней понятных и простых,
Не сочиняющих в ночи сонетов,
Не знающих, как из словес пустых
Сплести обманный образ и арканом
Пленять воображенье юных дев,
Стихами, как предательским капканом,
Ловить сердца их, зубьями поддев,
Но не желая видеть, как струится
Из раненого ими сердца кровь,
Как бы не зная, всё равно напиться
И вдохновенно воспевать любовь!
Я точно знаю: не люблю поэтов!
Пред ними женщине не устоять.
Под звуки полонезов, менуэтов
Умело начинают соблазнять
Речами безопасными вначале,
Чтоб осторожность женщин усыпить,
В огромной многолюдной бальной зале
Плетут речей невидимую нить,
Окутывая женщину, как в кокон,
Лишая воли, и, презрев мораль,
В холодном помещении без окон
Срывают с лиц тончайшую вуаль…
Я всех поэтов просто ненавижу!
Стихи читая только о любви,
Я их хочу… услышать… Но не вижу
Ни одного поэта! От тоски
С ума схожу. Чем хуже я, скажите,
Тех дам, которым вы принадлежите?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410605
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Я видел Ангела
Смотря в твои глаза,
И в тот же миг,
я понял смысл жизни,
Моё предназначение, моя судьба
Любить тебя сильне жизни,
Любить в душе, а не в словах,
Ведь в мире есть такое чуство,
Что словом ты не скажеш,
А глазом не измеришь,
И лиш в душе все ясно станет,
Когда вдруг встретишь ты
Заветную любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410621
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Последний стон замученного Венценосца
Уменье находиться здесь и в этот миг
Печаль начальника-пожизненного броненосца
Удар по злобе,
Который много лет спустя тебя достиг
Щекотки колдовских русалок в Интернете
На улицах безбожный театр теней
Помада на заплесневелом ленинском жилете
Мудрец который ставит лошадь позади саней
На всё это махнул рукой отшельник
Немое безразличье превращая в отрешённость
Смешливый домовёнок-его радостный подельник
Хохочет за спиной,дочерчивая завершённость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410111
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Що ми з тобою? - Тіні від говерл,
Маленькі дві комети небо-сфер,
Які крізь Час, між душ людських розп'ять
Чимдуж летять.
Одне життя,
Одна на двох орбіта,
Лиш два крила, що сонце обпалити
Хотіло нам... та вітер перемін
Вогонь згасив.
За все прости!
За біль і за любов,
За те, хто що з нас так і не зборов,
І за слова, які в безмовній тиші
Хтось з нас залишив...
Повіч, навіщо
Тратимо людей,
Яких так міцно прагнем до грудей
Своїх прикласти? Так, життя - не казка,
В нім - крихти щастя...
Так легко впасти,
Серце розтрощити,
Так важко біль просіяти крізь сито
Гірких зневір, зректись жалів-печалей,
Щоб жити далі.
Сніги розтануть,
Всі слова із мрій,
І ті, що пишуть янголи вгорі -
Окрилять душу, нас напоять снами...
Новий Світанок...
Що ми з тобою?
Що шукати в снах? -
На ціле небо два на двох крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410095
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Наедине играть немного проще,
Один актер, и визажист, и зритель.
Словно Нерон, огнем берешь подмостки.
И сам судья. Аплодисменты стихли.
Наедине... Ты знаешь, что игра,
Но веришь вновь, и сам себя обманом
Уводишь в рай, чтобы опять с утра
Спустится в ад и все начать с начала.
И вновь игра, и снова масок грим,
А ты устал, уже пора антракта.
Но странствуй молча, словно пилигрим,
Нет прав на отдых. Лишь играй и властвуй.
Не снять лицо, но надевать поверх.
И жить себя, но каждый раз другого.
Одно желанье - чтобы свет померк.
Во тьме на сцене ты играешь Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410003
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Антарктида, Сахара та Гобі
Вчать цінити, напевно, життя -
Хай зелений весніє у моді,
А в контейнерах буде сміття.
Хай бездомні собаки та кішки
Віднайдуть собі ґазд і ґаздинь,
Волоцюги отримають ліжка,
Знайдуть сироти ласку родин.
Нехай діти згадають про старість,
Хай планета забуде війну.
Мрії роблять цей світ просто гарним -
Збудьмо мрію, хоча би одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410006
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Під лівим передпліччям тебе є зовсім юна і тиха ти,
Яка береже твоїх дихань священний вівтар.
А зорі – то маленькі дірки, через них небо може дихати,
Коли раптом не вистачить кисню за плівкою хмар.
Тиша – твій знахабнілий по вінця абориген,
Який вперто старається вгризтись в довіру.
Що у тебе всередині знає лиш Бог і рентген,
Але ж скільки охочих залізти до тебе під шкіру!
Випадкові персони пишуть життєві сценарії,
За якими ти пахнеш боргами зів’ялих гербер.
А всередині – море... І навіть шматки ламінарії
Перев’язують ґрати ажурно-колючих ребер.
Ти туди не пускай ті, хронічно чужі, кораблі,
В яких кожне вітрило, аж до кісток – хворе.
А в клітинах людей – не спростований надмір землі,
Тому ти маєш повне право на власне море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410007
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
ПЕРЕД ВСІМА В ЦЕЙ ДЕНЬ УКЛІННО, ІЗ СЕРЦЯ ГЛИБИНИ
Я ПРОГАНЯЮ ВСІ ОБРАЗИ І ПОЧУТТЯ ВИНИ!..
«Господи! Навчи мене пробачити від щирого серця всіх, хто чим-небудь мене образив.
Я знаю, що не маю права на помилування, якщо стану перед Тобою з почуттями ворожнечі, які таяться в моїй душі.
Зачерствіло моє серце! Немає в ньому любові!
Допоможи мені, Господи! Молю Тебе, навчи мене пробачити кривдників моїх, як Сам Ти, Бог мій, на хресті пробачив ворогів Твоїх!
Нічого злого не сотвори з ними ні в цьому житті, ні в майбутньому!
Освяти їх милістю й благодаттю Своєю, тому що перед усіма Благословенний Ти на віки віків. Амінь»
ЗА ВСЕ МЕНІ ПРОБАЧТЕ, ЛЮДИ!
ТИ, БОЖЕ, ВСІ ГРІХИ МОЇ ПРОСТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409801
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Соком сладким налИлись березы
И мне кажется, будто, вот-вот,
Брызнут в стороны радости слезы
От того, что весна к нам идет.
На проталинах, вскрытых лучами,
Нежно млеет под солнцем цветок,
А холмы, пожимая плечами,
Провожают к реке ручеек.
Звонким щебетом воздух насыщен,
Лишь мгновенье... все пустятся в пляс,
Для березоньки пару отыщем...
Все для встречи готово у нас.
И вошла весна в рощу несмело,
Край холмов зацепила рукой...
Все по своему, с чувством, одела,
В изумрудно-слегка-голубой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403424
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Підкрадається з того півдня
Теплим вітром запахом квітня
Відкриймо ж вікна
Хай звук проникне
У землю мрійну ту насінину
Де проросте квітка жасмину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403771
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Господи,прости!
Твоя Любовь как радужный вселенский свет
Я верю что в Аду скрежещут зубы челюсти
Я верю в то,что Ты благословляешь жителей планет
А я-глупец заботился о теле,забывая о Душе
Хотел могущества и вечной жизни
Позволил бесам танцевать на поэтическом карандаше
Жил в эгоистическом самнабулизме
Прости мне,Боже.магию и богохульство
Прости мне малодушную гордыню
Я думал просветление-моё безумство
И делал из своей добрейшей Матери рабыню
Простите все,кому я "капал на мозги"
Та Сила что над нами всё расставит на места
Мозаикой соединит разбитые куски
И над планетой засияет лико любящего нас Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400597
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
-Как ветер тоскует по красной весне?
-Смешно и сердито:
Взбивает коктейль из томительных дней
И цедит сквозь сито.
-А что кроме мелких ледышек-медуз
Почти бездыханных,
Ослизлых и вряд ли съедобных на вкус
На дне волосяном?
-Там робко, как искорки в темной ночи,
Надеждой мерцают
Февральских улыбчивых дней светлячки,
И в прятки играют.
-Тогда отчего же он треплет вихор
Озябшего клена?
-А клен, ветер слышал сорок разговор
Вздыхает влюблено.
-О ком клен вздыхает средь лютой зимы,
Седой, неуютный?
-О той, что разбудит глухих и немых
Играя на лютне.
-А ветрушко, что не спокоен и зол,
Ему что за дело?
-А тесен ему стал дырявый камзол,
Зноба надоела.
1. Зноба - синоним к слову Холод
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399140
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2013
http://www.youtube.com/watch?v=JIcrtB1I3MY&feature=player_embedded
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398996
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Что рассказать тебе
Поведать что...
Ты спроси, как это
Жить просто для
Как против течения.
Мотив реки ловить
И ветра пение.
Как дождь с полей
Собирает урожай
Как сформирует тучи
И ветер тихо
Ощупывая по лицу
Тебе тихо напевает..
Нет, этого тебе я не спою
Вот диво, тут, отсутствие эмоций
Дыхание твое я ощутил
Оно ,как в жар
Меня бросает
Но не исполню я
Твою мечту.
Ветер зовет
Я лишь собиратель
Молча за ветром иду
Любуя тучи
И падаю в траву
Там где, крестами к небу.
Обращает кто-то
Твою... нет мою мечту
Уже не мечту.
Там их уже не осталось
Там даже молчаливый колокол
Не смеет начинать
Свою печальную песню.
Мечтать я бросил
И повинуюсь лишь
Порыву слабому
Его же и в себе несу.
Но не похоже это
Не на рабство
И не на тоску.
Я сам себе это выбрал
Не повинуясь никому
Одному слабому ветру.
Ты спросишь...
Почему я так дышу
Я так мечтаю!!!
Я так землю, небо
И тебя люблю.
И за себя я не ручаюсь
Когда на небе вижу
Пушистых гор гряду.
Я домыслы все ненавижу
Лишь в небо я гляжу
И собираю паутину.
Что пауки плетут в углу
И простираю ее над небом
И сквозь нее гляжу. * * *
Ты смотришь удивленно
Что делаю я.
Что хочу...
И скажешь-я не понимаю
Не понимаешь,я тебе щас поясню.
Мечты я собираю
Путину из.. плету
А после к небу простираю
Небо хмурится
А я в ответ шучу.
Небо серьезное, но
Через миг, луч пробьет
Сквозь горную гряду.
Слегка коснется
И паутина заискрится
Луч проявит
Мою мечту
Как пленку в негативе
И я сквозь негатив гляжу
Увижу все, о чем шучу.
Какая глупость...смысл!?...
Ты молча смотришь
Я помогу тебе.
...смотри в небо
Загадай мечту
А как же паутина-скажешь
Да-да, она как раз
В соседнем от тебя углу.
Ты в недоумении.
Но это бяку я люблю.
Добро, я сам возьму.
Ты такая нежная
И интересная, как паутина
Ну что?
Посмотрим ...
Я паутину к небу подношу
Дивно.. оно не хмурится
Но я ведь не шучу
Какие шутки, скажешь ты
Смотри внимательно,
Это интересно
Я-отойду.
Ты похожа на химика " '-'
Что на взор
Строго очерняет
Содержимую мечту.
Смотри, смотри....
Ты помнишь свою мечту...
Перенеси ее на ту
В руках крепко держи
Да я держу-ты отвечаешь
Очень мило,
Что ты видишь
–Вижу небо
.-Я отпущу свою мечту?...
Пускай....пускаю ОЙ!
Я вижу... Я тоже вижу, но
Тебе об этом Не скажу.
Понять, Задать.Поверить.
Это только начало
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398884
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
(Шутка)
Хотелось сделать мне карьеру, -
Карьера “сделала” меня.
Ну как не потерять тут веру?
Аж свет погас в расцвете дня!
А ну его! Теперь не буду
Толкаться в пробках на дорогах.
И не воткнут, как в куклу вуду,
В меня иголки, за порогом
Лишь окажусь. Но жизни маска
Бывает пострашнее этой,
Что говорить. Ведь жизнь – как сказка, -
Проехал в тыкве, не в карете.
Теперь – свобода! Ветер дикий
Меня подхватит, как пушинку,
И понесет на Крит, Карибы,
В иную экзотИк – глубинку.
Но все же, верно, не Сейшелы, -
Всего лишь близлежащий пруд,
Где жабы вовсе обнаглели, –
С утра и до утра орут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398385
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
музыка как оружие
массового удовлетворения больного разума
меланхоличными соприкосновениями
с интимными участками оголенных эмоций
в приоткрытой раздевалке
памяти
музыка это очистительное сооружение
для добровольной фильтрации
коллективного осознания недействительности
от синтетических примесей навязанных стандартов
общественного восприятия оболочки
внутреннего мира
музыка замедленно проникает внутрь
с помощью микроорганизмов плохого настроения
необратимо заражая слабые смыслом слова
эрозийной правдивостью найденного им значения
таящегося в каждой от рождения уродливой мысли
хаотично циркулирующей метастазами
вдоль и поперек монументальных лабиринтов
времени прослушивания
музыка является носителем силы
одиночества мучительного ожидания
непрекращаемых погребений болью воспитываемых слов
на порочной территории всегда молодых и серых
поэтических кладбищ
где похоронены тлеющие при жизни авторы
именами которых усеяны такие же одинокие
могильные плиты их незаконнорожденных
стихов
заканчивающихся одним и тем же черным пятном
на белом.
*фоновая композиция –
Старуха Мха «Покой и Молчание»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398474
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Раскрылся розовый бутон,
Прильнул к фиалке голубой,
И, легким ветром пробужден,
Склонился ландыш над травой.
Пел жаворонок в синеве,
Взлетая выше облаков,
И сладкозвучный соловей
Пел детям песню из кустов.
(Иосиф Джугашвили(Сталин))
-----------------------------------
Вони романтиками в юності були,
вірші писали, гарно малювали.
Та згодом у політику пішли
і монстрами жахаючими стали.
Чому мистецтво пересилила війна?
Чому змінили солодкаве на криваве?
Перо і пензлі, о́брази й слова
вони відкинули заради влади й слави.
----------------------
На фото картина роботи Адольфа Гітлера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398238
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 05.02.2013
У цю суботу чи неділю
Планую смажити на грилю
Стейк смачний з яловичини
Середньої величини.
Часник, цибуля, кріп, селера
Прикрасять страву кавалера.
До столу пляшечку горілки?
Відразу: "Ні!" – сказали нирки.
Печінка застогнала справа:
"Знов смажена і гостра страва!
А всі розмови про спиртне
Аж роздратовують мене!"
Благає сечовий міхур:
"Я орган – не якийсь піхур!
Нехай продукт мій просто сеча,
Ти пожалій мене, малеча".
Затято коса дорікала:
"Коли робив аналіз кала?
Коли робив аналіз крові?
Робив давно, мабуть ще в школі!"
Кричали очі: "Нам повір!
Ти можеш втратити свій зір!"
Ще надійшов сигнал від вух –
Я, начебто, втрачаю слух.
За ними обізвався шлунок,
Благаючи про порятунок.
І закуйовдилися м'язи:
"Боліють руки, ноги, в'язи…"
Шаліє мозок в голові:
"Щось чужорідне є в крові!"
Легені стомлено зітхають:
"Нам кисню недопостачають!"
І кожній частці мого тіла
Мені сказати щось кортіло,
Висловлюючи свою думку,
Усі просили порятунку.
Оце кошмар, страхіття, змора.
Реальність надто вже сувора.
Що діяти і що робити?
Ще трохи хочеться пожити!
Ходити до бібліотеки,
Забути стежку до аптеки…
Тож загартуймо організм,
Щоб в нім з'явився оптимізм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397163
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Для мене ніч злилася з днем.
Вино, солодке і густе,
У келисі застигло кров”ю.
Прокралась зрада до порогу.
За помилку плачу життям.
Навкруг – мільйон пасток і ям.
В душі – і біль, і пекло зразу,
Що навіть до весни відраза.
І все змішалося, як в сні.
(Наснилося все те мені?)
Колись було. Та вже в минуле
Пірнуло рибкою. Забула,
Як вщент розбився той фужер.
Як день неждано так помер.
Той день, який зливався з ніччю.
Пройшов лиш день… Пройшла вже вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397255
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Я тебе намалюю – очі сяють, як зорі, -
Ніжні, сині, яскраві, як волошки у полі.
Щоб щоранку обличчя твоє бачити, мила.
Щоб печаль твоє личко раптом не затулила.
Я тебе намалюю – твої щічки в рум”янці,
Довге світле волосся. Хочу я тобі вранці
Показати, як сонце ген за місяцем біга,
Як дерева поснули в кучугурах зі снігу.
Я тебе намалюю, щоби ні на секунду
Не відводити очі від святого дарунку,
Що дала мені доля – очі ясні, звабливі
Сяють ніжно з портрету. Моє щастя і диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397256
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Дождь по стеклу стучит, стучит.
Но я не понимаю его песню.
И он не спит, как я, в ночи.
В груди же сердцу почему-то тесно.
А я дождю: «Не лей, постой.
Тебя колышет одинокий ветер.
Ты мне поешь одной, одной
О жарком и давно забытом лете».
А дождь – холодный, будто лед.
Но я не понимаю, как он может
Так плакать месяц (или год?).
Он накопил слез океан, похоже.
Застыл на ветке силуэт
Печальной мокрой одинокой птицы.
А у окна сидит поэт.
Ему, как и дождю, совсем не спится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397507
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Кгига Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Говорят, что прописана доля моя
До минут и секунд в книге судеб, -
Все, что в жизни свершится, от «А» и до «Я»,
То, что было и есть, то, что будет.
Но начертано «Бред» на страницах моих.
Каллиграфией там и «не пахнет».
Повезло мне не очень. Дурной ученик
Там карлякал мне с бухты-барахты.
И теперь он с пером смотрит с тучи своей.
Он вершит человечества сУдьбы.
В голове у него сто бредовых идей.
Но забыл – мы не мухи, а люди.
Говорят, что прописана доля моя
До минут и секунд в книге судеб.
Но «писаки» порою стараются зря –
Долю пишут не ангелы, - люди.
Пишут долю чужую. Диктует им текст
Жадность, алчность, не совесть, а деньги.
Оставляя в душе лишь кровавый порез.
Каждый день – как в аду, как последний…
Может, мне на странице напишут: «Возьми,
Вот тебе приготовлен подарок.
Что случилось, забудь. Кто обидел, прости.
Выбрось свечки сгоревшей огарок».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396722
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Медові зорі з молоком гойдають небо.
Ванільний простір притулився до полів.
І гай, притрушений снігами, сон зустрів.
Малі підсніжники мугикають про себе...
І де-не-де перекотилася луною
хода останніх на цей рік сніговиків.
Лютнева ніжність приголубить малюків,
які в дитинство кличуть трішки за собою...
автор: Ліна Біла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396373
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Где ты блуждаешь, моя дорогая Клэр?
Мне нелегко отыскать тебя в самом деле.
Травы уж к осени высохли, поседели..
Плащ без герба мой по-прежнему, мят и сер.
Я все в дороге и сплю пред глазами звезд.
В горле першат - не услышаны - серенады.
Знаешь ли, Клэр, мне почти ничего не надо, -
Даже того, что случится со мной всерьез.
Где-то в цене пряность меда и шелк цветов.
Вместо иконы - созревшее в листьях лето.
Здесь же даритель смеха, стихов, букетов, -
Правда твоя - к зябкой осени не готов.
Господу дорог и рыцарь, и раб, и шут.
Милая Клэр, ты уже не родишь мне сына.
Я отправляюсь в бессмертную Палестину.
"Noli tangere!"* на знамени напишу.
_________________________________________
* "Не тронь!" (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359715
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 29.01.2013
Підсніжник – це «галантус» по латині,
У грецькій мові молоко – це «гала» -
А «антос» - квітка. Існує так і нині…
Цікаво, звідкіля ця квітка завітала?
Одного разу, як небесний знак,
З‘явилась Галатея, морська красуня.
На березі її чекав стрункий юнак,
Далекозорий, одягнений в зелені руни.
Замріяно дивився і мріяв про Едем,
Хотів обняти ніжно Галатею -
Та тут з‘явився горбань, Поліфем,
І розчавив його важкою скелею…
З під скелі задзюрчало диво-джерело,
І річка усміхнулась сумно і привітно,
На березі, немов розлите молоко,
в обіймах зелені з‘явились квіти…
Коханого свого у квітах не пізнала,
Засумувала тужно білосніжна Галатея,
Пішла – Ациса матір привітала.
Суворий Посейдон, почув про неї…
Щоб на красуню міг щодня дивитися,
Хотів зробити царицею усіх морів.
Вона відмовилась, і щоб помститися,
Занапастити Галатею Посейдон звелів…
Коли красуню обіймали ніжні хвилі,
На неї налетів шалений дикий шквал,
Неначе ваза з кришталю розбилася,
І відлетіла Галатея у космічну даль…
Частинки, що зустрілись в чорній небо-млі
Створили дивовижний Молочний шлях,
А ті, що впали з неба, торкнулися землі,
листками стали в ацисових руках…
Поміж людей легенда ще одна існує -
Той, хто зриває білосніжні квіти і дарує,
Не матиме в коханні щастя й долі у житті -
Чи правда це, чи ні – вирішувати не мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318615
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 28.01.2013
Підкрадається весна із-за горбочків,
Ручаями на проталинах дзюркоче,
Як курчата «котики» й верби-квочки -
Їх щодня проміння сонячне лоскоче.
Первоцвіти синьоокі мріють ніжно,
Заховалось сонце в жовтий крокус,
А береза плаче рясно і капіжно,
Загорнула постать в білосніжний обрус*.
Різнобарвні клапті й блакитну ряднину,
В небесах розкішно весна розстелила,
Зазвучала ніжно пісня журавлина,
І весну до хороводу запросила.
Закружляли в танці ліс, долина й річка,
І між хмарами гойдається Ярило,
Задивились в небо сосни і смерічки,
І трембіта серед гір заголосила.
Завітала радість з подихом весняним,
Зазирнуло сонце у кожну оселю,
І серця воскресли цвітом полум‘яним,
Оживили в душах зимову пустелю.
* ОБРУС - скатертина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396122
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Ніч неймовірно гарна за моїм вікном -
Немов би чорний чай міцний із молоком.
А небо - це гігантська чаша з кавою,
В якій купаються зірки оравою.
Моргає пильним оком місяць-молодик -
Зовсім не спати по ночах давно вже звик.
Перисто-сиві хмари напівпрозорі
Мережать небеса тонким узором.
І стелиться по небу павутина-дим -
В руках тримає дивовижну лампу джин.
Зима встелила землю пухнастим пір‘ям -
Іскряться в небі вичурні сузір‘я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395838
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Маленький янгол приземливсь на плечі,
Небесним пухом лоскотав вуста.
Із ним відкрилась істина свята –
Добро не може бути недоречним.
Серед залізних пустирів спокути,
Серед іуд та каїнів кривих,
Серед догматів знаних та нових
Добро не вдасться хтиво розіпнути.
Душа - одна, а добрих справ - мільйони,
Тихенько ангел шепотів крильми,
Не так важливі буквенні псалми,
Як добра справа - внутрішня ікона.
Маленьке янголя співало пір'ям,
Хоча той шелест чути не було,
Добро взяло нас на своє крило
Летіти по промінистим сузір'ям...
Напевно, то наснилась дивна казка,
І я лежу, відкривши очі ледь...
Передо мною - неба синя твердь,
А там висить перо, добра підказка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338729
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 25.01.2013
Іди сюди, мій любий пілігриме,
Іди мерщій, мій стомлений моряче,
Свою любов на якорі не стримуй...
Де ти іще красу таку побачиш?
Де ще відчуєш пестощі богині?
Такі солодкі, пристрасні, гарячі...
Нехай штормами бавиться вітрильник,
А ти кохай, хмелій у ніч безсонну!
Боїшся? Тобі ж море по коліна!
Шепоче океан щось монотонно,
Десь блимають обачності бакени...
А ти цілуй мої вуста солоні!
Я розповім секрети сокровенні,
Піддам спокусам хитрим і звабливим,
Цілуй вуста своїй морській сирені!
Іди сюди, мій любий пілігриме!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358400
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 25.01.2013
Во́рони-во́рони,
Ніччю ціловані,
Держать від неба ключі.
Чом же ви, ворони,
Кіннота зоряна,
Щастя собі не взяли.
Зморені хмарами,
Мовби із марева,
Вітер несете в серцях.
Одкрийте чарами
Замки стожареві -
Щастя відчуйте на смак.
Ви тоді крилами,
Вітром замріяним,
Щастя на землю несіть.
Радістю щирою,
Миру сузір'ями
Сипте на люд з верховіть.
Мов над колискою,
Тихі, замислені,
Щастя співайте вночі.
Ворони-ворони,
Птаство нескорене,
Мають від неба ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395476
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
«Ось і я іду,
А ти, мій друже, лишаєшся.
Своя у кожного осінь…»
(Йоса Бусон)
Якось одного зимового дня я прочитав у старій розірваній газеті замітку про монаха який спалив себе в знак протесту проти окупації Тібету. Було холодно як на душі, так і за вікном, і всі кольори стали відтінками сірого, я подумав, що Лхасу треба відвідати восени – коли прозорість осені нагадує прозорість розмови без слів. І тоді на білий папір мого нотатника лягли наступні рядки:
Лхаса – місто сиріт.
Таке ж сумне як Белфаст,
Де діти вчаться плакати
Швидше, аніж
Дивитися на байдуже Небо.
Де камені чорними жабами
Скачуть у каламуть історії,
Де палаци суворими келіями
Дивляться в безодню нашого «Я»
Пустими очицями черепа.
Чуже залізо
Тінями мертвих хмар.
Поховайте мене в синьому небі.
Мене – майстра мовчання,
Носія костура з одного Сходу до іншого.
Лхаса – кам’яне серце Азії.
За крок до космосу – звук.
На порозі Вічності – тиша.
Біля дверей нірвани – білий пес.
У Країні Снігів у білому одязі
Сумую, що сонце не біле
Над цими людьми із зажуреними очима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395228
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2013
Когда ты кем-то так безбожно одержим –
Дрожанье рук и губ, как верный признак.
И ты давно живёшь, как призрак,
И жизнь твоя – лишь миражи.
Ты, как сапёр и одновременно циркач –
Тебе пора с бродячим цирком.
Но кто-то вдруг вонзает острый циркуль,
И этот кто-то – твой святой палач.
Когда ты кем-то так вселенски одержим –
Ожоги проступают от прикосновений,
Для ядовитых стрел становишься мишенью –
Стреляют прямо в центр Трепетной Души.
И ты внезапно вдруг становишься зависим,
И одержимостью своею увлечён ты.
Но это чувство открывает горизонты,
И дарит ворох новых беспокойных мыслей.
Когда ты кем-то так щенячьи одержим –
Тогда безропотно идёшь хоть на погибель.
Ты сквозь асфальт проросший стебель.
Ты – верный бедный Белый Бим.
И помешательство растёт, как тьма, внутри –
Ты как в бреду, как в лихорадке, как в горячке.
Ты разве хочешь провести остаток жизни в спячке?! –
Тогда гори – не прекращай, не остывай – гори!
«Ты сможешь удержать меня? Тогда держи!
Держи меня у края этой всей Вселенной!»
Ты чувствуешь себя свободным и благословенным,
Когда ты кем-то так безбожно одержим…
02.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394234
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Вновь треплет ветер листья меж ветвей,
Устал бродяга жить под небесами.
Я с крыши поднял в воздух голубей,
С блестящими, как угольки, глазами.
Вот голуби набрали высоту,
И закружили, детвору чаруя.
А я стою, смотрю на пестроту
И, свистом их гоняя, тренирую...
Беспечно стая кружит над землёй,
Все, как актёры, в небе ангелками...
И с ними вместе голубок малой,
Я вырастил его, вскормил губами.
Он, создавая в небе пируэты,
Кульбиты за кульбитом в три щелчка,
Мне сверху вопрошал: "Хозяин, где ты? -
Ты видишь мой прогресс издалека?
Уже в игре участвует вся стая,
А первенство в полёте без вражды...
Они, как заведённые играя,
Резвятся и не ведают беды...
Злой ястреб жертву выбрал молодую,
И камнем сверху вниз над кутерьмой...
Со страхом диким стая в рассыпную,
А в когтях мощных бьётся малыш мой.
Как мог, он бедный, так и отбивался,
Да силы были явно не равны....
А я орал, …свистел, …махал, …кидался,
Да только вот помочь не смог, увы!
Последний вздох и всё... Конец охоте.
С обмякшим телом ястреб улетел...
С безвинной жертвой скрылся на востоке,
А я в кустах заплаканным сидел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394144
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Ангела впусти к себе,прошу,
Накорми обедом,дай и ужин.
Я тебя за это полюблю.
Потому,что Ангелу ты нужен.
Прилечу к тебе потом и я.
Через миллионы лет,ты знаешь?
Знаешь,знаю-мы ведь не друзья,
И меня сто лет не вспоминаешь.
У тебя пусть будет хорошо,
Ангел пусть летает,охраняет.
Я ведь не люблю тебя давно,
Я лишь Ангел,что к тебе летает.
Мне так с тобой хотелось постареть,
Связать хоть шарф,хоть жизнь, а хоть мгновенья,
Чтоб разговоры очень откровенно,
Мне так хотелось все с тобой успеть.
Мне так тебе хотелось утром чай,
А на обед хотелось хоть котлеты,
И никакие нам чтобы запреты,
Мне так с тобой хотелось дальше в рай.
Мне так хотелось до седых волос,
Мне так тебе хотелось теплый ужин,
Ты так мне очень,очень,очень нужен,
И задавать тебе всегда вопрос.
И твой ответ люблю,люблю лишь слушать,
И спрашивать,и обнимать всегда.
И вместе бы сложить с тобой года.
С одной тарелки борщ вчерашний кушать.
А мне...Без разницы,но только бы с тобой,
Тарелки мыть,над фильмом посмеяться,
Через сто лет в любви тебе признаться,
Тебе шептать:любимый,дорогой.
Уже почти дрожащею рукой
Тебя кормить из ложечки и верить,
Что Бог нам может дней еще отмерить,
Мне так хотелось жизнь прожить с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393660
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Разливает дождь осенний
по бокалам хмель-тоску,
Пью букет из настроений
осторожно, по глотку.
Далеко до дней весенних-
кони-вьюги на пути
И из теплых дней последних
дымка шепчет: "Не грусти".
Расплылась нега по телу
грустной горечью дождя,
За окном поет капелла
блюз последний для меня...
Кружит лист, бокал, капелла...
на пороге холода...
Осень песнь свою допела,
как не пела никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392972
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Преплив я моря й океани,
Пролетів через синєє небо,
Але відповідь більша ніж ранок,
Бо можливо є відстань до тебе.
Слова й запитання зникали,
В момент, коли ціль уже поряд,
А чи вірні шляхи ми обрали,
Уловивши думки, наче погляд?
Переслідують тіні наш шлях,
Переслідують тіні життя,
І плисти на живих коряблях
Це лиш крок на шляху в забуття.
Намагаємось сильно піднятись
По дорозі тернистих зітхань,
Але страшно навіки зірватись
Із платформ ненадійних звучань.
Всі знання і уміння - все марно,
І кохання шукаєм не там,
Ісе це дивно і навіть примарно,
Бо не біль залишає той шрам...
Переслідують тіні наш шлях -
Як мету, що іде в забуття,
І плисти на живих коряблях
Це не страх, а реальне життя.
[15 січня 2013 рік]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392783
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013
А на поле скосили рожь. Я стою во ржи,
потихонечку начинающей умирать.
В черной пропасти обнажившиеся ножи
Предлагают детям бесстыдно свою кровать.
Пахнет липко-тревожно сталью, впитавшей сок
Рассеченных ею колосьев, стеблей, земли.
Забегают на поле испуганных семь дорог, –
прячут лица свои, испачканные в пыли.
И теперь я вижу тех, кого не поймал,
Безнадежную хрупкость шеек, ладошек, плеч..
Сытый рожью, брезгливо скалится мне провал:
Хочешь снова сеять, взращивать и беречь?
Хорошо различимы фигурки в вечерней мгле,
Кто-то спрятался, кто-то недавно пришел играть.
Вот они бегут, – не к пропасти, нет, – ко мне
Только я не знаю,
не-зна-ю,
что им сказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392989
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
У світі є мільйони тих шляхів сердець:
Одні такі вузькі, а інші наче море,
На них то темний сум, то радості кілець
На пальцях стеляться, неначе щедра доля.
На буйних тих шляхах повсюди боротьба,
Яка закінчується часто не на користь,
Іти потрібно уперед без вороття,
Розширювати у любові коридори.
У світі є мільйони тих шляхів сердець:
Одні такі вузькі, а інші наче море,
Однак шукай ти щастя навпростець -
Воно тобі всміхнеться лиш на волі.
15.01.2013 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392643
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Если ты здесь, на этой планете,
Значит ты избранный, значит так надо.
Значит ты за кого-то в ответе,
Прежде всего, за себя и за правду.
Мысли твои как зерна граната
Сладкие, но горчит послевкусие.
Сколько в пути иллюминатов,
И каждый внесет в твою жизнь разногласье.
Каждый второй рафинирует правду,
Даже не думая, что это ложь.
Друг или враг, не знаешь кто лучше.
Близкий, далекий, а в спину нож…
Но если ты здесь, будь справедливым,
Честным, уверенным, смелым и в бой.
Всякий твой день будет сраженьем.
Но если награда – это любовь?!
То пусть не терзают тебя сомненья.
Ты не верь людям, верь Небесам.
Пускай жизнь война, но ты знаешь где, правда.
Рафинируй друзей, прощай и врагам…
И только не стой…Дорога – идущему!
Действуй, стремись несмотря ни на что.
Не жди в тихой гавани ветра попутного,
Ветер внутри, правда с тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392647
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Ти знаєш, вчора плакав вітер.
Ніколи не вдавалось бачити цього,
Він із великим бойовим поривом страху
Стискав мене в долоні гніву ріжучого свого.
Він вирував над містом, в небі й на землі,
Він так спроможньо говорив про правду,
Старався він не падати із ніг, із кожним кроком
Протоптував мені дорогу в світ моїх таємних мрій.
Краплина щастя, радості чи горя,
Незрозуміло вже було тоді,
Затьмарив очі , і весь час тремтів від болю,
Він говорив про море..Те море, що в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392331
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Вперёд меня гонит лишь жажда
Великих познаний Вселенной.
Никто не посмеет быть тленным
И войти в реку времени дважды,
Никто не станет столь дерзким,
Чтоб себе подчинить это Время.
Я не в силах нести это бремя,
Я не в силах стать полностью трезвой.
Вперёд меня гонит лишь жажда
Великих открытий и знаний.
Не в силах пройти испытаний –
Не сможет стать сердце отважным.
Я в поисках лучшей дороги,
Где жизни полны искушений.
Я жажду Великих Свершений!
Над нами не властные боги,
Что жертвы от нас слишком жаждут,
А мы жаждем только свободы.
Мы, верно, погрязли в болоте,
И мир нас по карте размажет.
Вперёд гонит нас только жажда,
Которая нас и погубит,
Ведь нового Солнца не будет,
Родиться нельзя собой дважды.
***
Я всё ожидаю рассвета,
Но становится только темнее.
Я стала на Вечность мудрее,
Поплатившись безумьем за это…
11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392319
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Погадай на меня, светлая,
Это святочной чудо-ночью.
Ей поведай мечты заветные -
Те, что мне рассказать не хочешь.
Башмачок подальше швыряй,
Дух кого-нибудь вызывай,
Зеркала свечами пугай,
Домового прикармливай.
Погадай на любовь, славная,
Поразбрасывай, что ли, карты.
Сбрось колечко на дно стаканное
И всмотрись в туманное завтра.
Башмачок, веселей летай!
Дух кого-нибудь, не зевай!
Зеркала, покажите рай!
Домовой, - на гармонь! - играй!
Имена под подушку прятала,
Чтобы знать - кто он будет всё же.
На бумажках ты их царапала,
Обойдя моё осторожно.
Башмачок свой не потеряй,
Дух кого-нибудь не обижай,
Зеркалам сильно не доверяй,
Домового не спаивай.
Открывала ты книги любимые
И роняла на строчки палец.
Выпадала страсть детективная -
От милёночка - яд в бокале.
Башмачок, давай, обувай!
Дух кого-нибудь отпускай.
Зеркалам устало кивай.
Домового спать отправляй.
А гаданиям ты не верь,
Если грусть те сулят тебе.
Ну, а если любовь (даже и не со мной) -
Пусть сбываются, ангел мой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392110
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Що за гріх цей красунчик-хлопець
Учинив, щоб нести розплату:
Розчинитись у сні-потоці
І прокинутись амарантом?
Щоб завмерти у серці саду,
Скостенілі підняти віти?
За насилля, погорду, зраду –
Сухарем серед ніжних квітів
Він стовбичить? Стрункий, м’язистий,
У шорсткій, мов короста, шкірі.
В обважнілих бордових кистях
Шарудять насінини зрілі…
Вже за обрій сідає сонце,
І свій лет зупиняє літо.
В нім живе іще юний хлопець,
Чиє тіло у стебла влите.
А від вітру свербіж у кистях,
Горобців налетіла зграя…
Він все думає: хто ж так мститься?
І що сталось в ту ніч – не знає!
У росі весь прокинувсь вранці,
І якась генетична пам’ять
Нагадала про індіанців,
Як ті «їжу богів» збирають
З його кетягів сухостійких,
Щоб в муку перетерти зерня
І всипати у страви – втіха,
Омолодження сили верне…
Пригадалися давні греки,
Що узріли безсмертя символ
В амаранті. Плодючий! Спеки
Не боїться – ото рослина!
Африканці та азіати
Знай, харчуються з віку й роду
Калорійністю амаранта,
Ним живуть… Він всміхнувся гордо.
Всюди в світі – в хлібах і кашах
Його зерна, в супах й салатах –
Його листя, сік, чай – у чашах,
Ще й лікуються амарантом!..
Та згадав, як з його породи
І зелених братів, й багряних
Європейці в своїх городах
Викидають із бур’янами.
Подививсь і на себе – хтивий,
Пишні кетяги, мов гранатні.
Ех, він просто – декоративний,
Найбезплідніший з амарантів!
Що ж з ним сталось, з рослино-богом,
Що скотивсь в бур’яни із трону?
Що зробив він лихого, злого,
Що червоні соки холонуть?
Сліз сухих насінини чорні
Впали долі. Ну в чому ж винен
Цей розквітлий, стрункий? Ну в чому
Завинив амарант-людина?
І які паралелі долі
Пронеслися йому повз вічі?
Пнеться сильний глибокий корінь
До безсмертя – хоч однорічний…
Тільки дмухає осінь тугу,
Вже у гронах рясних, гранатних
Гріють крила півсонні мухи –
Ще недовго буть амарантом…
Чи прокинеться знову хлопцем?
Чи для нього, у стеблах скутім,
Все закінчиться в цьому році?..
Невідомість, відчай, спокута…
2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391503
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Всі доріжки замітати взявся січень нині.
Як Новий рік зустрічали у своїй гостині?
Розкажіть, малята милі,
Новорічну казку.
Та послухайте і нашу
Січневу, будь ласка.
У далекім Срібнокраї
Краплі проживали.
З неба дощиком зливались,
Землю напували.
А коли зима холодна
Хурделила світом,
Наші Краплі замерзали
На сніжинки – квіти.
Та одного разу в гості
До друзів Краплинок,
Де й не взявся на помості -
Кап! Серед крижинок...
Капнув з хмарки Капітошка
Й весело, завзято,
Нумо, всіх Краплин вітати,
- З Новорічним святом!
Зазирнула Королева
На галас в господу,
- Хто порушує мерзлоту
Із вічного льоду?
Чому Крапля не замерзла?
Бунтаря на очі!
Спати, спати, наказую!
А хто тут не хоче?
Тож найбільш за все бажала
Королева льоду
Діамантом заморозить
Капітошки вроду.
- Кап, кап, кап!
Зовсім не треба!
Хто таке, де бачив!
Я Краплинка Сонця й Неба,
Шановна, пробачте!
Ви в зимовому палаці
В завірюху, в хугу
Перетворювали Краплі
У холодну стужу.
Витинали мереживом
Сріблясті сніжинки…
Хто розбудить царство льоду
Без води краплинки?
Я у кожній заспіваю
Й захлюпоче хвиля,
Все навколо оживає -
З води така сила!
Усміхнулась Королева:
- Малий Капітошко!
У крижинці, ти не знаєш?
Теж води є трішки,
А сніжинка ніжно тане
На теплій долоньці.
Й моє царство з снігу й криги
Розтане на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391516
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
За тебе, земле Україно,
За щастя, щоб для всіх було,
Щоб ми жили в сім’ї єдино,
Синів же скільки полягло.
Тепер ганебно нас здають
Без пострілів «старшому брату»,
На рідну мову вже плюють.
Навіщо мова супостату?
Їм би заводик прихватити,
Чи фабрику, чи газ, чи нафту,
На них побільше наварити
І на дурняк придбати шахту.
Безцінний дар небес – людина –
Для них давно вже без ціни.
Скажи мені ти, Україно,
Навіщо ж гинули сини.
Вересень 2004р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391213
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Нагадує твій подих запах м’яти,
А милий голос - шелести дібров…
Тобі б Красу на Щастя поміняти,
А скромну загадковість – на Любов…
Тобі б забути снігові замети,
Не слухати б ні подруг, ні сестер…
Не вірити у cни та у прикмети
Ні вчора, ані завтра… ні тепер.
Тобі б мороз на квіти поміняти,
Помандрувати б в зоряні світи…
Понад морями чайкою літати
І з польовими квітами б цвісти…
З любов'ю милі очі цілувати,
У тьмі ночей серця переплести…
Сумні пісні на Радість поміняти
І все життя б ту Радість берегти…
Тобі б Красу на Щастя поміняти,
А загадкову скромність – на Любов…
За це я зміг би геть усе віддати,
Що в цьому світі грішному знайшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391220
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Провожают Елену из дома в далекую Трою,
И туника ее торопливой рабынею смята.
О, нескоро, дитя, – говорят, - ты вернешься обратно,
Но, возможно, найдешь свое счастье, согрета войною.
Провожает ее мать Ахилла, заранее плача,
Беззаботно поют о походе юнцы и бродяги…
Менелай уже ищет, где б можно набраться отваги,
И бормочет: жена ведь немногое, в сущности, значит.
Провожает Елена себя. Есть широкое море,
Похититель, и лодка, и время. А Троя… Неважно!
О, любимый и дерзкий, чье горло заполнится сажей,
Я сама, без Кассандры скажу: я и гибель, и горе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390937
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
ОПЯТЬ ВМЕСТЕ
Звонок в дверь. Я открыла.
- Привет, Аля!!!- сказала Лика с невозмутимым лицом.
-Лика! Ура! Мама, к нам Лика приехала!
Мама вышла в коридор.
-Ой, доченька! Ой, Лика!- растерялась мама.
-Мамочка, сделай, пожалуйста, чай! Лике с лимоном, я помню! Да кстати там у нас пирожные оставались…
Ура!Лика!
Я все так быстро протараторила, что мама точно ничего не поняла, и, удалившись на кухню, принялась готовить чай.
-Лика, проходи, что ты стоишь?
-Да я все смотрю. Осматриваюсь. Боже, Алька, как ты изменилась!!!
-Да, мы не виделись два года. Ну, как там у вас в Париже?
-Класно! Но тут лучше!
-Кто бы сомневался!
Так мы, смеясь, зашли в мою комнату.
-Ты любишь подарки?
-Конечно!!- сгорала я от нетерпения.
После осмотра привезенных сувениров, духов (французских!!!) , мы сели пить чай. Мама ушла за продуктами в магазин.
-Это лето такое скучное. В конце учебного года я думала: « Ура, каникулы!». А сейчас сама удивляюсь, когда ловлю себя на мысли, что хочу в школу.
-Аль, а где сейчас Митя и Кирилл?
-Ой, как я могла забыть?
Я достала с кармана мобильный телефон, набрала Митькин номер, и стала с нетерпением ждать, когда мой друг возьмет трубку. И вот в трубке вместо гудков, я наконец услышала долгожданное :
-Алло!
-Привет, Митяй! Бери Кирилла, и мчите сюда!!!
-Что случилось?
-Ничего, узнаешь.
Через 10 минут они уже были у меня в квартире.
-Ну!- залетая в дверь, проорал Митя.
-Что ну?- с недоумением уставилась на него я.
-Ну, что случилось?
-А, ты об этом?- я повторила Ликин маневр, сделав специально невозмутимое лицо.
-Не тяни, говори. Я же тебя знаю! Ты просто так в трубку орать не будешь!
-Ну, ладно, сдаюсь.
-Ну, быстрей!
-К нам Лика приехала!!!!!- проорала я так, что Кирилл вздрогнул.
-Честно? Где она?
-На кухне.
Ну, встречу описывать не буду, наверное, и не надо. Вы сами догадались. Лучше я вас познакомлю со мной и моими друзьями. Как вы уже знаете, меня зовут Аля- Алина Орешкина, мне 14 лет. Я учусь в восьмом классе. Учусь не на отлично, но стараюсь. Особенно не люблю химию. Мой папа ,ученый -археолог,Сергей Максимович Орешкин. неделю назад его отправили в срочную командировку на раскопки в Алма-Ату. Пару лет назад он раскапывал в Египте сокровища царицы Клеопатры, которые были переданы президенту Египта на хранение в его личный сейф, как государственная собственность. Вот, я очень горжусь им и хочу, что бы он тоже мной гордился вместе с мамой. Да, кстати, моя мама-модельер-дизайнер. Очень занятой человек. Ее днями не бывает дома, все ей нужно куда-то бежать, куда-то спешить, торопиться. Я иногда обижаюсь на неё, да и на папу тоже, ведь как так можно, чтобы ребёнок неделями сам дома сидел? Но дуюсь я не долго, ведь понимаю, что стараются они для меня. На прошлых каникулах я ездила в Париж к Лике. Вот там-то я и оторвалась! Надеюсь, что и в этом году на зимние каникулы тоже съезжу к Елизавете Михайловне (Ликина мама) в гости. Она родила Глебушка, так что теперь сидит дома и скучает также, как и я.
Кирилл-мой друг. Очень интеллигентный и немножко серьезный. Очень симпатичный:
голубоглазый, высокий, плотного телосложения, с широкими плечами.Сильный,потому,что ходит в спортзал и качается. Любит играть в футбол и компьютерные игры. Ему 16 лет и учится он в 10 классе. Учится не очень хорошо, потому, что считает, что учеба в жизни не самое главное, и все синусы и косинусы ему совсем не пригодятся в карьере милиционера.
А вот Митька-другое дело. Полненький, весёлый мальчишка, с большими зелеными глазами за тонкими очками. Он любит поболтать, поспать, а главное - поесть. Они Кириллом ровесники и ходят в один класс, где и познакомились. У Митьки есть младшая сестра-Леночка, которой только пять лет. Весёлая и озорная девчушка.
Лика- рыжеволосая девченкая. Сейчас живет в Париже уже 2 года. Раньше мы с Ликой ходили в наш родной киевский садик «Вишенку»,где все обязаны были ходить в зеленых шортиках и вишнёвых футболочках. Тогда мы вместе убегали из садика и заходили неизвестно куда,находили какую-то лавачку,садились и вместе ревели,пока кто-то не подойдёт, или нас не найдут воспитательницы.
И вот после пяти-шести таких побегов,дериктриса приставила к нам личную нянечку.И вот на тихом часу(а мы с Ликой спали на верхних кроватях по-соседству),когда уснула и наша и общая воспитательница,мы поочереди вылезли из открытого для проветривания окошка.За нами непонятно откуда выпрыгнули Гошка,Сашка,Лизка,Ванька и ещё пол нашей группы.Так как Сашка был всех старше(а значит и всех умнее),он изза своей предусмотрительности закрыл снаружи окно,а потом заставил нас позакрывать все входные двери на первом этаже.И мы вполне весёлые и спокойные побрели гулять в зоопарк.Детей дошкольного возраста пропускали бесплатно,хотя билетёрша удивилась,где взялась такая толпа младенцев:
-А мы вон с тем дядькай!!!-пропищал Сашка и улыбнулся.
Билетёрша тоже засмеялась и пропустила:
-Ну раз с тем дядькай,тогда….конечно проходите!-смеясь сказала,а потом нам вслед донеслось,-И куда только родители смотрят???
А мы пошли путешествовать перед клетками.Везде была огорада,и мы вскарабкивались на неё,что бы разглядеть животных.Вскоре устали и повысаживались на бесчисленные лавочки.
* * *
А в это время из-за стука дверей и грохота окон проснулись воспитательницы.И давай рваться в дверь.Но не тут то было! -дверь не поддавалась.Они опять и опять бились о двери,как мухи об окно ,но тщетно!После бесчисленных попыток,они увидели в окне лишь много спин ржущих ребятишек,и ,держащего в руках ключи,Сашку,которые он стащил из крючка в комнате для игр.
И тут у одной из воспитательниц началась паника,она бегала по зданию и кричала:
-Помогите!Спасите!
Из-за шума проснулись все оставшиеся дети.В конце концов она обессиленная упала на кровать и зарыдала,думая: «Была бы здесь Марь Ивановна(директриса),она бы точно что-то придумала,но она же ушла после обеда,а так мы остались одни.А нет же!На втором этаже есть же Екатерина Григорьевна!»И на душе у неё отлегло.
Она взлетела по лестнице и позвала Екатерину Григорьевну-учительницу младшей группы ,а та в свою очереди воспитательницу ясельной группы-Светлану Прокопьевну,кстати нашу личную воспитательницу зовут Василиса Максимовна,а общую воспитательницу -Клаша Аркадьевна.Её и приставили к старшей группе из-за сложного имени.Сначала она была в средней группе,но она морально не выдержала обиды,когда дети бегали и кричали:
-Кваша Какадьевна,помогите слепить собачку!Кваша Какадьевна,а Паська бьётся!
Она сначала часами сидела и переучивала детей,но вскоре не выдержала и вся в слезах ввалилась в кабинет Марь Ивановны.
Ну так вот,когда все собрались,а все это три воспитательницы и наша личная нянечка,Клаша Аркадьевна произнесла:
-Дорогие коллеги,мы находимся в чрезвычайном положении.Такого ещё никогда не случалось за всю историю «Вишеньки»-нас заперли наши собственные воспитанники,а именно-пол старшей группы .Давайте что-то предпримём.
-Что?-предпочитала лаконичность Василиса Максимовна.
-Ну не знаю…
В это время вокруг воспитательниц собрались все до этого спавшие дети.
-Давайте позвоним директрисе,-предложила Екатерина Григорьевна.
-Нет,лучше не надо,-боялась начальства Василиса.
-А давайте посмотрим,где,может,дверь есть открытая…
-Хорошая идея!
И все воспитательницы вместе с воспитанниками пошли обыскивать каждый свой этаж.Вскоре все вновь собрались на втором этаже,и выяснилось следущее:
-Дети выскользнули непонятно как,-начала Василиса Максимовна,-если они слезали с кроватей,то разбудили бы всех детей,а в первую очередь нас с Клашей,-выдала себя с коллегой личная нянечка.
-Смотрите!-крикнул какой-то мальчик на третьем этаже.
Все мигом сорвались с места.На третьем этаже стоял Васька из нашей группы и указывал куда-то на балкон,где была открыта дверь.Василиса подбежала туда и заглянула вниз.
-Находка,конечно,хорошая,но безрезультатная.Как мы отсюда выберемся?
-А я видел,как дяди-позалники деток из окоска вынимали,-произнёс всё тот же Васька.
-Точно!Как же мы не догадались,но сначала всё же позвоним Марь Ивановне.
Звонить выпал жребий Васелисе Максимовне,так как все были уверенны,что именно ёё подзащитные устроили на этот раз уже массовый побег.
-Алло!-наконец взяла трубку директриса.
-Добрый день,Марь Ивановна!-робким голосом сказала воспитательница,-у нас тут маленькое ЧП.
-Что случилось?-послышался в трубке встревоженный голос директрисы.
И Василиса Максимовна рассказала всё что знала,не тая даже того,чтоуснула.
-Ну,вобщем,не могли бы вы нас открыть своими запасными ключами?-закончила Василиса.
-Да,конечно,я сейчас же приеду!!!-и бросила трубку.
Какое облегчение было у воспитательниц и нянечки!
Тут зазвонил телефон.
-Алло!-взяла трубку Клаша.
-Клашенька,я не могу найти ключи,наверное,я забыла их в кабинете…
-И что нам теперь делать?!-опять начиналась истерика у Клаши.
-Значит так,подойди к моему кабинету,там,в дверной щели,лежит ключ от кабинета и возьми на столеключ от садика.
И клаша услышала пиканье.Она мигом слетела вниз,быстро нашла ключ(потому,что не раз видела куда его прячет Марь Ивановна) , и влетела в кабинет.Ключи мирно лежали на столе.
«Ура!-подумала Клаша,-мы спасены!Может,и перед родителями не придётся отчитываться,-ликовала воспитательница.»И тут она вспомнила про убежавших.А вдруг именно в этот момент какая-то машина сбила непослушного Гошку или вередливого Ваньку.И над душой опять повисли тучи.
Тут она услышала звук остановившейся машины, и, выглянув в окно увидела синй «Чери»молодой директрисы.Быстро взобравшись на балкон,она крикнула: «Кидаю!»,и дериктриса,подняв руки вверх,сосредоточилась.А воспитательница прицелилась и…бухххх-послышался звук упавших ключей.И не где-нибудь,а на балконе второго этажа!!!Этого она уже не могла пережить!Подбежав к стеклянным дверям, Клаша Аркадьевна подняла ножку в своей коротенькой юбочке и…со всей силы как ударит по стеклу.Дверь, естественно,разлетелась вдребезги,но разъярённая Клаша уже ни на что не обращала внимания.
В это время во двор въехали три милицейские машины.Из одной вышел человек в фуражке и подошёл к Марь Ивановне.Она что-то оживлённо ему говорила,он быстро развернулся,сделал какой-то жест сотрудникам,сел в свою машину,и все уехали.
Тем временем Клаша делала уже вторую попытку,только на этот раз со второго этажа.Бросок и….ключи повисли на ветке дуба,ростущего под окнами
Всё,нервы не выдержали и Клаша решила последовать совету пятилетнего Васьки.Она набрала 101 и срочно позвала на помощ в «Вишеньку».Минут через пять уже сигналили сирены во дворе. Воспитательницы собрали всех детей на балконе,а пожарники раскладывали лестницу.Вскоре все уже были на свободе.А воспитательницы попросили у пожарников телефон и обзвонили всех родителей, сообщив , что детей сегодня нужно забрать немного раньше,всвязи с маленьким ЧП.А родителям пропавших детей позвонили чуть позже,когда милиционеры бессмысленно метались по городу.Все родители,побросав свои дела,немедленно приехали в садик,где уже стояли пожарная машина, три милицейских и синий «Чери» дериктрисы.Решили ехать кто-куда,даже пожарникам стало интересно,куда могли деваться дети,и согласились помочь в поисках.
-Знаю!-осенило мою маму.-Я знаю,где они!Они в зоопарке!
-Почему вы так решили?-спросил майор Круглов.
-Да потому,что вчера Аля просилась в зоопарк,но я не согласилась пойти.Аля обидевшись,сказала,что сама пойдёт, но я же не предала этому ни малейшего внимания!!
Все молниеносно позапрыгивали в машины и рвонули к зоопарку. .Представьте себе эту картину:к зоопарку подъезжает , как минимум 20 машин,три из них милицейские и одна пожерная.Оттуда выскакивают приблизительно полсотни человеки бегут ко входу в зоопарк.Вбежав в зоопарк
останавливаются перед…кучкой спящих детишек,которые спали себе под деревьями мирным сном,ни очём не переживая.И даже самые строгие родители,которые хотели отшлёпать своих детей,подумали: «Ну как этих ангелов можно бить?»И,взяв аккуратно на руки рознесли по машинам.
Отак-то!!!
Ну,так вот,закончили мы с трудом детский садик и перешли в школу.Вместе ходили в наш родной А-класс,пока Ликина мама не вышла замуж за международного бизнесмена Миллионерова Николая Владимировича.И они всей семьёй, вместе с Ликой переехали в Париж.Вобщем,Лике Николай Владимирович не очень-то нравился , и сначала она была против свадьбы,но вскоре смириласьи,мне кажется,даже полюбила Миллионерова.Я очень скучала по Лике.И что за натура такая-любит делать сюрпризы.Нет,это ,конечно,хорошо,но всё же, как это приехать.не позвонив?За что я и люблю её-за непредсказуемость!А всех своих друзей-за верность,открытость,честность и,вообще,за крепкую дружбу!
* * *
После бурных встеч, бесед,все разошлись по домам.Утром мы с Ликой проснулисьочень поздно,и только-только открыли глаза,как роздался звонок в дверь.Я думала,что к подойдёт мама,но её не оказалось дома,тогда я встала и открыла дверь.
-Вам письмо!
-Большое спасибо.
-Да незачто,-ответила девушка и продолжила свой путь.
Я зашла и на ходу стала читать письмо,которое было от бабушки.В нём писалось о её жизни,одиночестве,о плохом здоровье,но больше всего меня поразили ,эти строки:
«Дорогая Светочка(так зовут мою маму),знаешь,я очень соскучилась по Але,и очень тебя прошу отпустить её на пару недель ко мне в Синие Озёра(бабушкино село).Может быть,мне не будет так одиноко, и, вообще, мне кажется, что все мои болезни происходят от немереного одиночества. Тем более,что здесь чистый воздух,и Але будет полезно отдохнуть от всей вашей городской суеты.Но, зная о Алиной дружбе с теми неугомонными ребятами,я поразмыслила и,так уж и быть,пусть приезжают и они.
Целую. Бабушка Клара.»
У меня не было слов выразить радость.
-Ну,что ,Лика,едем?
-Ты ещё спрашиваешь!
-Лика!Там озеро,лес,остров среди озера!!!
-Ох,класс!
-Там такая красота!Далеко от машин, заводов, фабрик, поездов, портов и прочего-прочего-прочего.
-Нужно с мальчиками договориться, звони быстрей!
К Мите всегда дозвониться легко,и этот раз не исключение.
-Алло!
-Привет,Мить!
-Опять новости?
-Да,новости очень хорошие,просто потрясающие!
-Да говори же ты!
-Мы едем в село к бабушке!
-И что это хорошо?
-Да,-изумилась я.
-Но что же здесь хорошего?Мы целое лето не будем видеться!
-Ху-х,-с облегчениев вздохнула я ,-Ты не так меня понял,мы вместе едем!
-А,понял,ну тогда другое дело!Ой,так меня же не отпустят.
-Мы выпросим,будь уверен.Позвони Кириллу,обрадуй его.Пока,до завтра!
-До завтра,удачи!
Вау!Супер!Кажется,это лето всё-таки будет весёлым и интересным. Вечером приехала мама:
-Привет,мам!
-Добрый вечер,Светлана Филипповна!
-Здравствуйте,девочки!
-Аль,начинай.
-Мам,тут бабушка письмо прислала,и просит в нём,чтобы мы все к ней приехали.
-Какая бабушка?Какое письмо?Куда приехали?
Мы начали ей всё обьяснять.Так прошёл вечер.
Решили ехать через неделю.Со всеми договорились.И только моя мама больше всех волновалась.Она так меня собирала,будто не на две недели едем,а на месяца два или даже три.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390762
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Я есть. В живом дыханьи ветра,
В шумящем шепоте волны,
В мерцаньи звезд, в дрожаньи света,
Я здесь. Почувствуй и прими.
И даже если очень скоро
Умолкнут улиц голоса,
Порвется день, презрев законы,
Туман застелет мне глаза,
Я не уйду. Я буду рядом
Застывшим словом тишины,
Я выпаду дождем иль градом,
Я стану превращаться в сны,
Я в каждом сердце биться буду
И в каждом вдохе — наяву,
Я просто есть. И это чудо.
Я не пришла. Я не уйду.
(5.01.08)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132168
дата надходження 01.06.2009
дата закладки 07.01.2013
О, як далеко осінь та!
Круг мене – жовті хризантеми.
Десь в інший вимір я пішла,
Бо вигнана була з Едему.
Хіба то гріх, коли удвох
Шукали яблук насолоди?
Коли всміхався нам наш бог,
Який сидів отак навпроти?
Та ти сказав: «Це лиш вона
Шукала яблуко рум”яне.
Її це гріх, її вина».
Наш бог сміявся до нестями.
І я пішла. Мені не слід
Було там більше залишатись.
А під ногами – гострий лід.
І дощ, що не приніс розради.
У другім вимірі живу.
Тут – не Едем. Та я літаю!
Мені шовковую траву
Знаходять птахи поза Раєм.
І так далеко осінь та…
Засохлі жовті квіти пишні.
Та є ця істина проста –
Для мене знов цвістимуть вишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390459
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013
_________________________________С.П.
Мы с тобою совсем еще дети на этой земле,
И пускай вырастают в серьезных и умных другие!
Мы по прежнему шепчем секреты душистой траве,
Ищем добрых волшебных зверей в облаках из ванили.
Заплетаем желания в желтого цвета венки,
Отпускаем их в реку, танцуем под дождь до упаду,
А под вечер, болтая ногами, читаем стихи
На засиженной крыше, где звезды немыслимо рядом.
Мы с тобою такие наивные, как и тогда -
Свято верим, что феи из сказки живут между нами,
Каждый день пишем письма кому-то и шлем в никуда,
Ожидая, что ИМЕННО ТОТ их найдет и узнает.
До чего ж умудрились часы наши в беге отстать,
Будто мимо промчалась большая тяжелая Вечность...
И пока эти взрослые рушат свои города
Мы под пение птиц мастерим разноцветный скворечник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148633
дата надходження 06.10.2009
дата закладки 05.01.2013
Искала цвет фиолетовый
В изгибах сугробов глубоких.
Искала в глубинах лета я,
Под месяца сумрачным боком.
А видела свет тот однажды.
Лучи фиолетово грели
Ладони, замерзшие страшно,
И звезды на веках блестели.
Таинственный свет! Он окрасил
Мне серый простор окруженья.
Казалось, что полное счастье
Нашло в тех лучах отраженье.
Но свет той звезды так холоден,
Застыл на руке, как мгновенье.
Ведь смерти все мы подневольны,
И звезды здесь не исключенье.
Прошли миллионы лет. Время
Тонуло в парсеках незримых.
Прожив на ладони мгновенье,
Звезда умерла. Время – мимо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389563
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
В воплощеньи земном
Повторюсь много раз,
Для того, чтоб потом
Снова мог видеть Вас.
Вы, почти идеал,
Украшающий мир,
Я Вам это сказал
И для Вас я был мил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389545
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Лесная дорога.
Звезды над головой.
Деревья взявшись за руки
стерегут темень.
Машины вымерли.
Скелеты электрических опор
чернеют на просеке.
Тишина такая,
что слышен далекий скрип
земной оси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389468
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Відчуттями...
Поцілунками чи трояндами,
Діамантами чи смарагдами,
Я покохаю тебе шалено до нестями,
Своєю реальністю і твоїми снами!
Літаками...
Кораблями чи ракетами,
Поїздами чи каретами,
Я повернусь будь-якими шляхами,
Щоб цілувати тебе ніжно вустами!
Кольорами...
Дотиками чи смаками,
Міражами чи словами,
Я відчуваю тепло серед зими,
Ти мій шанс прожити до весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389496
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Лохмотья души собираем
Дрожащей рукою в опрятный кусок.
Но души во сне оживают,
И – прочь от болота, и в Космос – бросок!
Мы чувствуем трепетной кожей,
Что утром покрыта росою из сфер -
Не нужно там быть настороже,
Во мрак заблокирована была дверь.
На белом снегу – только тени
Синеют от дивных и призрачных снов.
И снова с небес слетел гений,
Лишив на ночь души чугунных оков.
Уставший от дел земных ветер
Уносит свет синих теней в море грез,
К звезде – ей судьба чело метит
Смертельной печатью средь тысячи звезд.
А память нахлынет враз вихрем.
Как громко, как громко кричит тишина…
Скорее бы в сон, тихо – тихо.
Изорвана крыльями, сохнет спина.
И если вдруг стану я тенью
В пространстве живых, но совсем неземной,
Умрут только сны, и под сенью
Столетнего дерева станут травой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389414
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 03.01.2013
В чому річ? Чому так тихо і самотньо?
Чи то просто банальна тиша перед бурею?
Від берега тікали хвилі щастя незворотньо,
До океану, який зветься долею.
Мої чайки і твій океан.
Що було б, якби все навпаки?
Моя солоність не гоїла б ран,
А твої чайки втратили б голоси.
Якби твої чайки літали над моїм океаном,
Я б віддала всю рибу їм, тільки б жили.
Я б провела по собі караваном
Човни твої, хай би пливли.
Я б стала дзеркалом для твого неба,
Щоб ти всі зорі зміг порахувати в мені.
Море для чайок – не просто потреба,
Це, як тотем культу племені.
Мої чайки і твій океан.
Що було б, якби все навпаки?
Моя солоність не гоїла б ран,
А твої чайки втратили б голоси.
А ти вічно топиш мої човни
І ти б не провів по собі караваном.
Просто прошу, на дно не тягни,
Адже МОЇ чайки занадто часто плакали над ТВОЇМ океаном…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389347
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 03.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012
Ти зіркою була спочатку сотворіння,
В красі своїй світила в небесах,
Мадонна перша, для людей спасіння
Несла в утробі ніжне немовля.
Через віки убивчих війн, біди, страждання
Ти йшла вперед в обійми все убравши
І пригорнувши немічне дитя,
Собою жертвувала для Його життя
Замісто хліба, кров свою віддавши.
Ти витирала піт з Його чола,
Коли схилявся Він в журбі до тебе.
Бо ж від тебе родилося нетління,
Ти дарувала світу покоління
В покорі все приймала й далі шла.
Ти була скрізь, де треба дати руку,
Підставити плече, щоб голову поклав,
Журбу з очей ти ласкою здіймала
Він в світлі був, а ти у тінь ставала,
Щоб лишень Він у величі сіяв.
А зараз ти і далі скорбна мати,
Заступниця , блаженна і свята,
Береш тягар на себе всього світу
І пригортаєш мов своє дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387590
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Спілкуванн Бога і душі.
1. Під зовнішнім виглядом відсутності скривається таємнича присутність ЙОГО
2. Віра – це відсутність сумніву.
3. Роздягни” себе, і побачиш, хто ти.
4. Ти кажеш, що БОГА немає? Але ж ти дихаєш.
5. Відкрий свої „рани” Мені, і Я зцілю їх.
6. Ти відчуваєш біль, коли оголюєш рану, і Я відчуваю його , коли бачу, що ти поранений
7. Ти не можеш прийти до Мене, якщо привязаний до чого-небудь. Бо хіба ті, що привязані, можуть рухатись?
8. Коли ти безсилий і немічний – це Я нахилився до тебе
9. Звіряй бажання свого серця із Моїм
10. Чистоту свого серця ти можеш побачичти в твоєму ставленні до інших
11. Деколи Я перевіряю твою віру, твоєю терпеливістю
12. Кожна хвилина твого життя – це твій вибір, не втрачай її. Їх так багато, а ти так мало вибираєш.
13. Кожного, хто зустрінеться на твоїй життєвій дорозі, Я посилаю тобі для твоєї святості, прийми їх.
14. Довірся Мені, і ти пізнаєш Мою волю.
15. Якщо ти „мертвий”, то що тобі спокуси зроблять?
16. Навіщо тобі „щось”, коли ти маєш „все”.
17. Страждання - це теж молитва. Навіть більше.
18. Все, чого Любов доторкається, переображається в неї.
19. Дощ падає на землю, випаровується із неї і підноситься до неба і утворюються хмари, які знову приносять опади. Але яка користь для землі? Вона приносиить плоди! Так само із Любовью у твоєму серці.
20. Коли ти весь у інших, тоді Я весь у тобі.
21. Коли твоє серце відкрите для МЕНЕ, ти даєш МЕНІ увійти до інших.
22. Ніщо не зближує настільки тебе зі МНОЮ як твоя довіра.
23. Пізнавай себе у МЕНІ, звіряй свої думки з МОЇМИ.
24. Твоя довіра до МЕНЕ – це твоя безпека.
25. Твоя довіра - це відповідь на МОЮ ЛЮБОВ.
26. Усе, чому ти собі не можеш відмовити, привязує до себе.
27. Вчися бути „вище” від самого себе.
28. Ти доти перемагатимеш, доки Я є у тобі.
29. Твоя молитва за інших утворює шлях, по якому вони наближатимуться до МЕНЕ. І чим більше ти за них молитимися, тим коротшим він ставатимите.
30. У твоїх стражданнях – МОЯ Любов. У твоїй „любові” – МОЄ страждання
31. Твої сльози як дощ, який змякшує землю. Вони готують грунт, на якому Я посію зерно Любові.
32. Кожен твій жест, погляд, крок мають свідчити про наявність у тобі Божественної Любові.
33. Вона має наповнювати твоє серце до країв, тоді ти і всі навколо відчують у собі Життя!
34. Дістань із глибини свого серця Любов. Це ліки проти спокус і випробувань.
35. Навчися любити ворога, навіть самого жорстокого, тоді він ним перестане бути.
36. Завжди дивися спокусі в обличчя. І втече від тебе.
37. Приймай усе, що стається, але зі спокоєм, і виконаєш МОЮ волю.
38. Спокій і мир у серці - це огорожа, через яку усяке зло не може проникнути у твою душу.
39. Найглибше ти можеш відчути МЕНЕ, коли ти немічний.
40. Коли ти відрікаєшся своєї волі, ти відрікаєшся зла. І тоді сходить благодать.
41. Я роблю тебе немічним і безпорадним лише для того, щоб наповнити тебе Собою.
42. Як тіло без душі – порох, так і ти без Мене як порожня посудина.
43. Плоди твоєї любові несуть розчарування, плоди МОЄЇ – щастя.
44. Я хочу тобі давати, винагороджувати, творити чуда, але чи ти того хочеш?
45. Все, що ти не „будуєш”, руйнує тебе.
46. Душа є завжди гарною, але не завжди чистою.
47. Те, що на твоєму серці тебе або осуджує, або освячує.
48. Твоя любов вимагає уваги, а МОЯ – жертви.
49. Ворог воює проти тебе. Але наслідки його нападів обернуться для нього самого ще сильнішою поразкою твоїм покаянням.
50. Сонце світить завжди, але його світло ти не завжди бачиш, коли воно закрите хмарами. Так і твої очі не бачать МЕНЕ, коли душа затьмарена хмарами пристрастей.
51. Хто керує твоїми бажаннями? Ти чи Я? Ти – коли про МЕНЕ не памятаєш. Я – коли ти не памятаєш про себе.
52. Досвід приходить не від розуміння кількості помилок, а від якості їх усвідомлення.
53. Диявол сіє спокуси, жне ж гріхи.
54. Не гріхи тебе поневолюють, а ти поневолюєшся гріхами.
55. Перебувай у мирі із собою і будеш у мирі з с усіма.
56. Мир зі МНОЮ, це МОЄ благословення тобі.
57. Якщо у полі серед тисячі бурьянів росте хоча б одна квіткочка, вона завжди замітна. Так у світі серед бруду і темряви завжди замітне МОЄ СВІТЛО на вибраних.
58. Душа одягнута у 2 одежі. Перша – це тіло, а друга - пристрасті, які змінюють одяг тіла і саму душу.
59. По мірі очищення свого серця ти зможеш відчути ступінь чистоти іншого серця.
60. В глибині твого єства криється безцінна душа, заради якої Я віддаю все.
61. Покора відганяє лукавого, послух знесилює його.
62. Вивещення себе над іншими забирає у тебе сили боротися.
63. Безнадійних обставин не буває, буває неправильне бачення.
64. Коли навчишся бачити свої помилки, перестанеш осуджувати інших.
65. Зрозумієш вартість страждання, коли навчишся любити.
66. Страждання породжують смиренність
67. Величина твоєї любові вимірюється здатністю жертвувати собою.
68. ТИ, що шукаєш мене, знаходячи, ховаєшся, щоб почати мені шукати ТЕБЕ.
69. Диявол, заволодівши тобою, ранить, щоб померти із ним, Я ж, заволодівши тобою раню, щоб Житиі зі МНОЮ.
70. Не вірити своїм думкам, значить нікого не осуджувати, значить уникати гріха.
71. У світлі твого спокою інша душа зможе побачити яким є її обличчя.
72. Якщо будеш триматися сам за себе, чи ти встоїш?
73. Якщо коріння глибоко увійде у землю, то те, що на ньому тримається, не загине.
74. ТИ Є у вітрі, бо без нього не було би хмар, ТИ Є у дощі, бо без нього б земля засохла, ТИ Є у сонці, бо без нього загинуло б усе живе, ТИ Є у мені, бо без ТЕБЕ не було б мене.
75. Від кращого гірше стає кращим.
76. Пожадання тіла ослаблює прагнення душі, прагнення душі ослаблює пожадання тіла.
77. Думки долають силу духа, але силою духа долаються думки.
78. В лагідній душі МОЯ подоба, в чистому серці - МІЙ образ.
79. Ходи за МНОЮ, іди зі МНОЮ, будь всім для всіх і ніким для себе.
80. Слухайся, і Я вислухаю тебе.
81. Подивися на смерть, яку не оминути, і підкоришся МЕНІ.
82. Виховуй себе, відмовляючи собі.
83. Відкрийся на МЕНЕ, і Я відкриюся тобі.
84. Знання не для того, щоб знати, а щоб перемінюватись.
85. Чим більше тебе, тим менше МЕНЕ.
86. Не шкодуй за тим, чого бажаєш, а не маєш, а за тим, що можеш мати,а не прагнеш.
87. Бажай не те, що хочеш ти для себе, а те, що Я хочу для тебе.
88. Виховуй себе, відмовляючи собі.
89. Немаєш хвилини на молитву? Зроби молитвою кожну хвилину.
90. Дай МЕНІ себе, тоді іншим буде добре з тобою.
91. Зверни увагу на інших, їм потрібна хоча би твоя присутність.
92. Коли довіряєш, ти не обмежуєш іншого свобідну волю. Так і Я, довіряю тобі, і не обмежую твою волю.
93. Я тобі дав тебе, і МОЯ довіра у тому, що ти приймеш МОЮ волю.
94. Усі події, непередбачувані для тебе схиляють тебе до МОЄЇ волі, і вони показують, наскільки далеко ти зайшов у своїй.
95. Твоя довіра – це МОЯ воля, це твоя свобода.
96. У спосіб твоєї несвідомої жертви Я рятую того, кого теж так само люблю як і тебе.
97. Жертвувати собою заради любові може лише покірний, всі інші жертви є заради себе.
98. Лише зі МНОЮ твоя любов може бути Любовью, інакше, вона є лише назвою.
99. Я багато чого дозволяю тобі для того, щоб багато чого здійснити через тебе.
100. Добрий вчинок, якому надаєш велику вартість, в МОЇХ очах може не мати ніякої вартості, але добрий вчинок, якому ти не недаєш ніякого значення може МЕНІ сподобатись.
101. У твоєму „домі”, який тобі дав, є місце на двох: для тебе і МЕНЕ, у МОЄМУ „домі” є місце для всіх.
102. Чисте серце - неподілене серце.
103. Будь терпеливим, і з того будеш мати не тільки велику користь, але й велику радість.
104. Приймати - значить коритися, коритися, значить любити.
105. У вседозволеності душа гине, у тісноті та обмеженнях – зростає.
106. Очікуєш від МЕНЕ багато, Я ж від тебе одного – покори.
107. Те, що стається не по твоїй волі, стається по МОЇЙ.
108. Послух МЕНІ – довіра до тебе.
109. Внутрішня собовода душі дозволяє тобі не обмежувати свободу інших.
110. Стати на сходинку вище можна, якщо маєш бажання піднятися.
111. Прославляти – означає бути подібним до ТОГО, КОГО прославляєш.
112. Якщо Я покидаю тебе, то лише для того, щоб навчити тебе чекати.
113. Я вкладаю у твоє серце бажання вірити, любити, надіятися. Від МЕНЕ для тебе бажання, від тебе для МЕНЕ – справи.
114. Без прощення нема благословення.
115. Якщо ти все можеш, навіщо тобі МОЯ поміч?
116. Краще нічого не робити щоб впасти, ніж нічого не робити.
117. Прийми з вірою все, що стається і це додасть тобі віри.
118. Те росте, що поживу приймає.
119. Те, що ти свідомо відкинув, позбудиться і тебе свого часу.
120. Бажаєш крашого для себе? А Я бажаю кращого від тебе.
121. Коли знайдеш МЕНЕ, світ знайде тебе іншим.
122. Не замикайся у собі, бо світ, що ти створюєш, зруйнує тебе самого.
123. Все, що приховуєш, приховуєш не від МЕНЕ, а від себе. І через те, що приховуєш, не побачиш МЕНЕ.
124. Як кислота змиває весь бруд з поверхні, роблячи іі чистою, так і покаяння руйнує усі бар`єри переді МНОЮ. Від якості першого залежить якість другого.
125. Щоб йти, треба вміти ходити, щоб бігти, треба мати сили, щоб летіти, треба звільнитися від себе.
126. Якщо вчинив помилку, і не розумієш, Я покажу тобі, якщо помилився і розумієш, Я навчу тебе, якщо помилився і не виправився, зостанешся з нею.
127. Зло, яким послуговуєшся, послуговується тобою.
128. Заслуга не втому, що Я тебе благословляю коли ти про це просиш, а в тому, щоб ти дозволяв благословити тебе без прохання.
129. МОЄ терпіння – твоя свобода.
130. Коли не знаєш що робити - нічого не роби.
131. ТИ любиш мене до сліз, а я ображаю ТЕБЕ до сліз, і всеж даєш мені покаяння.
132. Через Серце МОЄЇ Матері ти зможеш дивитися на світ ЇЇ Очима. І переживаючи разом з НЕЮ МОЇ Страждання твоє серце переміниться.
133. Зрічися себе, і спокуси нічого тобі не зроблять.
134. Я дозволяю спокусам приходити до тебе, щоб зміцнити тебе.
135. Що тяжче, зробити вибір, коли маєш з чого вибрати чи прийняти те, коли не маєш вибору?
136. Всі, до кого ти молишся, творять молитву разом з тобою, всім, за кого ти молишся, Я порахую за молитву.
137. МОЄ Милосердя не має меж так само як і людське беззаконня.
138. Так як тебе мучить спрага, коли хочеш напитися, так МЕНЕ мучить спрага увійти до тебе.
139. Приймати МЕНЕ більше, ніж бачити МЕНЕ.
140. Розраховуй на витримку тоді, коли маєш підтримку.
141. Бути – значить про час забути.
142. Коли залишається остання крапля довіри, є ще надія на те, що вона залишиться.
143. МОЯ відповідь на всі твої запитання „чому?” – бо Я тебе люблю.
144. Покластися на МЕНЕ, значить позбутися страху.
145. У хвилини випробувань ти зв`язаний зі МНОЮ більше, ніж будь-коли.
146. Місце, звідки починається Небо – є твоє серце.
147. Я дозволяю спокусам приходити до тебе по різним причинам.І лише по одній забираю їх.
148. Смиренність – це прийняття МОЄЇ Волі. Послух – це віра у МОЮ Любов.
149. Марний твій час, якщо переймаєшся дочасним.
150. Посвята душі МОЇЙ Любові, посвячує їй ціле Небо.
151. Зроби МЕНЕ твоїм, і Я зроблю тебе Своїм.
152. Хто ти є, коли знаєш ХТО Я?
153. Якщо дом тобі волю, ти дасиш собі волю. Якщо обмежу тебе, ти задумаєшся.
154. Доки будеш кимось у очах своїх, доти не матимеш спокою.
155. Має значення не час, а ця саме хвилина.
156. Якщо інші будуть у тобі бачити тебе, вони МЕНЕ не побачать. Будь як вода прозорим.
157. Ти мовчиш на те, очікуючи, що ми почуємо.
158. Якщо не маєш Світла, то як ти МЕНЕ побачиш? Якщо не знаєш Правди, то як ти МЕНЕ пізнаєш?
159. Я є там, де ти, але ти є не завжди там, де Я.
160. Де проливається кров, там народжується життя.
161. Терпеливість до себе самого проганяє нетерпеливість до інших.
162. Куди втічеш від жару сонця пустелі? Так само як нікуди не втічеш від себе самого.
163. Якщо боїшся подивитися собі у очі, то як зможеш подивитися у МОЇ?
164. Визнай свої провини, і Я не згадаю тобі.
165. Чому не можеш жити без любові? Тому що живеш з МОЄЇ Любові.
166. У чисту воду занурь те, що бажаєш, і побачиш, чи воно чисте.
167. Той, кому дозволив володіти тобою, йтиме за тобою.
168. Досконала любов починається у досконалому зреченні.
169. Любити ближнього – себе забути.
170. Покора наказує гордості мовчати.
171. Не бійся бачити себе, бійся уникати себе.
172. Коли совість нечиста, ти уникаєш погляду в її очі.
173. Люби як Я. Живи як Я. Вмирай як Я. У цьому МОЯ Воля.
174. Своїм життям даруй життя.
175. Просто будь. Як Я.
176. Ми з тобою одне.
177. МОЯ Присутність - у твоїй думці про МЕНЕ.
178. Усі ви МОЇ. Але не всі ними хочете бути.
179. Якщо ти у всьому кращій, то як Я можу змінити тебе?
180. Немає кращого за Любов і найгіршого за ненависть.
181. Заховатися можна лиш у МОЄМУ СЕРЦІ.
182. Де б ти не був, думай, звідки і куди йдеш.
183. Всім, чим ТИ є для мене, хочу бути для ТЕБЕ.
184. ТИ знаєш мене – я пізнаю ТЕБЕ. ТИ володієш мною – я даю володіти собою. ТИ любиш мене – я даю любити себе. ТИ жертвуєш СЕБЕ - я даю себе жертвувати собою.
185. Вірити – більше, ніж бачити.
186. Пам`ятай про МЕНЕ. І все, що будеш робити, слухати, бачити, говорити – буде МОЇМ.
187. Стражданню властиві справи Любові.
188. Щира увага ближніх до тебе – це Я усміхаюсь до тебе.
189. Ти обмежуєш МЕНЕ діяти у тобі. Коли обмежуєш себе своїми здогадками.
190. Хто МЕНЕ слухає, того і Я слухаю.
191. За тобою спостерігають два ока – МОЄ і лукаве.
192. Я доручаю тобі людей, твоя молитва за яких зкріплятиме їх зі МНОЮ.
193. МОЯ Безмежна Любов у твоїй безмежній довірі освячує твоє серце.
194. Що даю – за те і питаю.
195. Не може загинути те, що доглядаєш.
196. Сліпий житимите надією, що побачить, зрячий – вірою, що не осліпне.
197. Кожна твоя ніч - це розмова зі МНОЮ, кожний твій день – твої справи для МЕНЕ.
198. Віддайся МЕНІ, і Я поведу тебе.
199. Як промінь світить скрізь темряву і сягає глибини її, так і ти, що міцьно тримаєшся МОГО Світла, проникнеш скрізь неї і осягнеш Вічне буття.
200. Завжди думай, що стоїш переді МНОЮ.
201. Наша любов з тобою здатна творити великі чуда.
202. МОЄ Безмежне Серце безмежно любить і безмежно страждає.
203. Віддай МЕНІ те, що заважає тобі побачити МЕНЕ.
204. Мірою Любові є жертва.
205. Залежність від МЕНЕ робить тебе вільним.
206. Задовільняйся малим – матимеш велике.
207. Живи у МЕНІ як Я у тобі.
208. Як я радію тому, коли відповідаєш на МОЇ знаки.
209. Звертайся до святих заступників.Вони благають моє Серце так,що не можу їм відмовити.
210. Мої улюблені, заради вас все зроблю.
211. Коли вибираєш важкий шлях, не бійся, бо Я біля тебе.
212. Коли розділяєш зі МНОЮ все, то чи тим більше Я не розділю все з тобою?
213. Що може зробити БОЖА Любов! Вона тебе може зробити самою Любовью.
214. Погляд, наповнений Любовью, може розігріте любе серце.
215. Переобразися: поховай себе у МЕНІ.
216. Твоє життя промине як те листя, що опадає з дерева. Серед сліз і радощів воно минає. Не залишайся ні з чим, але у всьому віднаходь МЕНЕ, і ти не помітиш, як дійдеш до МЕНЕ.
217. ТИ ховаєш все, щоб перед моїми очами я побачила ТЕБЕ САМОГО.
218. Коли тобі здається, що ти сам, Я показую тобі з ким ти є у своєму серці.
219. Чи через ТОГО, ХТО вмер за тебе ти переступити зможеш?
220. Я годую тебе, щоб наситити, а ти годуєшся тим, що тебе ніколи не наситить.
221. Я є думкою про ТЕБЕ.
222. В Любові немає розрахунку, але він є тоді, коли на найбільше добро ти відповідаєш більшою увагою. Тоді це не Любов. А потреба в ній.
223. Святий Дух має місце там, де немає поділу.
224. Яким ти є в терпінні, таким ти є і в серці.
225. Не памятай, хто скільки добра вчинив, а скоріше про тих, кому ти потрібен.
226. Часом Господь обходиться з тобою так, ніби щось вчинив для НЬОГО велике, так тебе обдаровує. Але ВІН такий Самий є і із тими, хто близько НЬОГО.
227. Все, чим можеш себе прикрасити – це з`єднатись зі МНОЮ.
228. Люби МЕНЕ так, як Люблю тебе на Хресті.
229. Не діли МЕНЕ ні з ким, але ділись МОЄЮ Любовью.
230. Я став Таким як ти, щоб ти стала такою як Я.
231. ТВОЯ Слава як сонце. ТВОЯ Любов як небо.
232. У кожній твоїй думці про МЕНЕ наші погляди зустрічаються.
233. Кожного, кого ти носиш у своєму серці, доручаєш МОЄМУ.
234. Коли ти чуєш крик душі ближнього, Я чую тебе.
235. Слухай серце своє, і ти почуєш серце кожного.
236. Дихай, вдихаючи МЕНЕ.
237. Наскільки зречешся себе, настільки перебуватимеш зі МНОЮ.
238. Щоб бути сильним – молися, щоб бути щасливим –люби, щоб бути святим – терпи.
239. Твій послух – МОЄ Благословення.
240. Якщо у домі живе любов, ворог його обходить.
241. Хто себе перемагає, від того ворог відступає.
242. Темне стане світлим як згадаєш про МЕНЕ.
243. Прийди до себе і МЕНЕ побачиш.
244. Тепло холод зігріває.
245. Не кожен плід корисний, деколи солодкий – шкодить, гіркий – лікує
246. День не без ночі, терпіння не без радості.
247. Всі ріки впадають в океан, як любов кожного з`єднується з Любовью Єдиного.
248. За коркою льоду тече жива ріка.
249. Ти маєш все у МЕНІ, даю ж тобі потрібне.
250. МОЇ Очі тебе не бачать, коли на МЕНЕ не дивишся.МОЇ Вуха тебе не чують, коли МЕНЕ не слухаєшя.
251. Ти блукав – Я шукав тебе, йшов від МЕНЕ, Я кликав тебе, падав – піднімав тебе, Я просив – відмовляв МЕНІ. У безнадії твоїй явлю Милосердя, у терпінні твоєму явлю Любов щоб спасти тебе.
252. Хочу, щоб у всьому ти залежала від МЕНЕ, тоді ні в чому і ні в кому не матимеш потреби
253. Я даю владу чинити МОЮ волю синам Божим.
254. Цікавість має великі очі і великі вуха, через які у душу входить усяка нечисть.
255. МОЯ Слава засяє у кожному з вас, відданих МЕНІ.
256. Довірся МЕНІ, і Я збережу тебе.
257. Якщо твоє життя змінилось, це Я прийшов до тебе.
258. Споглядаючи красу - МЕНЕ споглядаєш.
259. Св. Літургія – це взяття твого серця до неба.
260. ТИ Любиш тишу серця мого, і в тишині любиш. ТИ приходиш до мене, коли не чекаю, а я чекаю ТЕБЕ, коли, здається, про мене забув. ТИ віриш у мене, що я житиму ТВОЄЮ вірою. ТИ надієшся, що виберу ТВОЮ волю, а я надіюсь, що не виберу своєї. ТИ знаєш, що я здатна помилятися, а я знаю, що ТИ ніколи не помиляєшся, тому довіряюсь ТОБІ. ТИ дивишся на мене завжди, і я шукаю погляду ТВОЇХ ОЧЕЙ. Куди б я не йла, ТИ все переді мною. У всі хвилини життя мого зі мною ТИ. ТИ сходиш з неба, щоб забрати мене з СОБОЮ. ТИ страждаєш, щоб спасти мене. ТИ єднаєшся зі мною Тілом і Кров`ю, щоб бажала ТЕБЕ як ТИ мене, і була близько ТЕБЕ навіки так, як ТИ є.
261. Сприйняття зовнішнього світу відповідає тому, що панує над твоїм серцем.
262. Ч-з Непорочне Серце МОЄЇ Матері очищаються твої наміри.
263. Я завжди чую тебе, але не завжди слухаю.
264. Запитуй МЕНЕ, чи подобається МЕНІ те, що подобається тобі.
265. За діла милосердя вчиню тобі Милосердя.
266. Твої рани є МОЇМИ ранами.
267. Якщо тобі щось не вигідно – ти не маєш любові.
268. Як для життя потрібне повітря, так роздратованному - смирення.
269. Не шукай провини у комусь, бо вже те, що шукаєш, звинувачує тебе самого.
270. Втомлюється той, хто не шукає МЕНЕ.
271. Ти є частина МЕНЕ, а у МЕНІ ти пізнаватимеш МЕНЕ і кожного, хто є у МЕНІ.
272. Ти є одне ціле з тим, хто є у МЕНІ.
273. Поклонятися МЕНІ - це бути відданим і чинити МОЮ Волю.
274. Глибина МОГО СЕРЦЯ вимірюється твоєю малістю.
275. Я Є Життя кожного як кожен – МОЇМ Життям.
276. Я Є для тебе Один і ТОЙ САМІЙ як і для кожного, чи ти є таким для МЕНЕ?
277. Подивись навколо, наскільки чутлива МОЯ Любов!
278. МОЯ Воля – з`єднує нас, твоя – розділяє.
279. Ти є посудина, яку СОБОЮ наповнюю.
280. Скільки Я МАЮ! А скільки ти можеш вмістити?
281. Чи не знаходиш МЕНЕ Скарбницею твого серця?
282. Ніхто не може отримати Миру МОГО, не маючи миру в собі.
283. Дивлячись на ТЕБЕ, мені хочеться бути пилинкою, а ТИ, дивлячись на мене, хочеш бути для мене ВСІМ.
284. Прийди до МЕНЕ і відпочить біля МОГО Хреста.
285. Люби МЕНЕ в довірі і послусі.
286. Поклонятися МЕНІ – належати МЕНІ всім серцем.
287. У серці твоєму Я люблю весь світ.
288. Йдучи до МЕНЕ візьми серце своє.
289. Подаруй МЕНІ хвилинку, а Я подарую тобі час.
290. Послух МЕНІ більше за твоє бажання подобатись МЕНІ.
291. Чим більше пізнаєш себе, тим більше полюбиш МЕНЕ.
292. Якби ти знала себе, тим більше оберігала себе.
293. Цінне маєш те, що даю тобі тебе.
294. Все, що робиш проти себе самої – робиш проти МЕНЕ.
295. Багато облич у лукавого, одне - у Любові.
296. Наскільки віддасиш МЕНІ волю свою, настільки переміню твоє серце.
297. Я увійшов у твоє життя через поранену душу твою.
298. Світло МОЄ привернуло твою увагу і Я дав тобі новий шлях.
299. Коли ти постійна, МИ йдемо разом.
300. Всякий раз, коли відстаєш від МОЇХ Кроків, ти маєш свою волю.
301. Подяка МЕНІ – зізнання у Любові.
302. Те, що ти бачиш в комусь, походить із твого серця.
303. В Серці Своєї Матері Я знаходжу спочинок.
304. Любов завжди любить і ніколи не змучується.
305. Спільного між доброю рослиною і терням лише те, що вони ростуть.
306. Посміхнись МЕНІ.
307. Ти – МОЯ і МОЯ Любов на тобі.
308. Твій одяг – МОЄ Слово і твоя прикраса – МОЯ Любов.
309. Як тепла земля парує від дощу, наповнюючи повітря свіжим запахом, так і Я наповнюю тебе СОБОЮ після сліз покаяння.
310. Немає більшої віри від твоєї довіри.
311. Якщо хтось встає між тобою і МОЇМ Світлом, його тінь падає на тебе.
312. Люби МЕНЕ в очікуванні.
313. Коли Я мовчу, МОЄ Вухо слухає тебе.
314. МОЄ Милосердя живе для тебе поки ти живеш.
315. Будь світильником МОЇМ, в якому горить МОЄ Світло. (після св. Причастя)
316. Коли виконуєш МОЮ Волю, Я даю тобі МОЮ Радість.
317. Нехай МОЄ Слово у тобі стане мечем, який розколює камінці твоєї нерозкаянності.
318. Нехай твої очі будуть завжди вільні для сліз.
319. Родина – це ті, що в Господі.
320. Хто гірко плаче над собою, того Я потішу.
321. Нічого не роби для себе, бо для тебе все роблю Я.
322. Я створив тебе, щоб наповнити тебе СОБОЮ.
323. Нехай твій дух буде завжди зі МНОЮ, нехай з твоїх очей сяє МОЄ Світло, нехай твої вуха чують МІЙ Голос, нехай твої уста цілують МЕНЕ, нехай з твого серця тече МОЯ Любов, нехай твої руки роблять МОЇ Справи, нехай твої ноги ходять МОЇМИ дорогами.
324. Люби МЕНЕ всіма своїми силами, а Я додам тобі сили любити МЕНЕ понад усе.
325. Я так ТЕБЕ люблю, що стою перед ТОБОЮ завмираючи дихання!
326. МОЄ Серце – твоє серце.
327. Не кожен може пірнути на глибину, але той, хто довго тренується.Змагайся за місце у глибині МОГО Серця. У НЬОМУ краса твого серця.
328. Якщо ти приймаєш оцінку людську, ти заперечуєш МЕНЕ.
329. Якщо ти знаєш МЕНЕ, то забудь себе.
330. Що таке Любов? Це дарування себе іншим. Подивись на МОЮ Любов.
331. Я бажаю зробити з твого серця притулок для МЕНЕ. Всі, хто прийдуть до тебе, прийдуть до МЕНЕ.
332. Ти є, бо Я Є.
333. Подружись з МОЇМИ Святими.
334. Коли я дивлюсь на ТВІЙ Хрест, я не відчуваю свого.
335. Ти володієш МНОЮ, коли твоє серце відкрите і чисте.
336. Довіра – це відсутність питань і пояснень.
337. Чим вище підніматимешся у гору, тим більше скидатимеш з себе одяг.
338. Піднімаючись, не обертайся назад, бо можеш впасти, лише на горі зможеш оцінити, яким був весь твій шлях.
339. Бадьорість духа залежить від твого бажання служити МЕНІ.
340. Зменшся до краплинки, і Я виросту у тобі.
341. Занурся у себе і шукай МЕНЕ. Я - в тобі.
342. МОЇ Сльози- твоє прощення, твої сльози- МІЙ дар.
343. В твій дім ніхто чужий не зайде, якщо ти є всередині.
344. Коли виходиш з себе, є ймовірність впустити туди неприятеля.
345. Світ шукає твоєї погибелі поки живеш, а Я шукаю в тобі життя, поки помреш.(На Хресній дорозі)
346. МОЄ мовчання спонукає тебе зазирнути у себе.
347. Зайди у себе і Я говоритиму з тобою.
348. З послуху МЕНІ матимеш більше, ніж бажаєш.
349. Відмовляйся від омани солодощів цього світу. Я Є в утисках і терпіннях, все, що ти терпиш – нагороджує тебе.
350. Найкращій твій одяг - краса душі.
351. Хвилини, в які ти розумієш і пізнаєш, прийдуть в свій час, лише будь послушна МЕНІ.
352. Хто не стереже свою волю, нею користується хтось інший.
353. Ніколи не працюй сама, бо хто тебе нагородить? Ми- разом. Я керую, а ти виконуєш.
354. Коли ти в увазі до МЕНЕ, хіба про щось думаєш? Чи має тут місце час і місце?
355. Місце благодаті відчутне всім, але нести цю благодать там, де нема її – твоє покликання.
356. Навіть усвідомлення своєї нікчемності треба заслужити.
357. Всі ви переді МНОЮ рівні, але чи ви рівні один перед одним?
358. Зірвана квітка не в`яне лише в МОЇХ Руках.
359. Все, сказане МНОЮ, існує для свого призначення.
360. Хто кого достойний? Нагорода переможця чи переможець нагороди?
361. Якщо створив тебе з нічого, то ким ти є у МЕНІ? А без МЕНЕ хто тоді?
362. Ти є тут, щоб досягти МЕНЕ.
363. Хто краще тебе знає? Я чи ти? Так кому ти себе довіриш?
364. Ти грішиш, бо не памятаєш про МЕНЕ. Хіба тобі потрібен Я, коли тобі так добре як ти думаєш?
365. Хіба квітка гордиться тим, що вона не така, як всі інші?
366. Коли присутній страх, відсутні будь-які почуття, коли ж присутня Любов – відсутній будь-який старх.
367. Найсильніший голос – мовчання.
368. Найсильніший біль – самотнсть.
369. Приведи до МЕНЕ тих, хто ще не зі МНОЮ.
370. Занурся у МОЮ Любов і перебувай у Ній (після Причастя)
371. Ти - промінчик МОГО Світла.
372. Молись в простоті серця.
373. Плоть безсила перед спокусою. Лише уповання на БОГА може спасти.
374. Даючи СЕБЕ Я приймаю тебе.
375. Куди не може дійти твоя любов, може дійти МОЄ Світло.
376. Відстань між нами велика, але Любов МОЯ її перемагає.
377. Здається, у розлуки немає кінця, але коли ти приходиш, її наче не було.
378. Причасниця МОГО Тіла і Крові, причасниця і МОЇХ Страждань... .
379. Зачиняй МЕНЕ у своєму серці.
380. Приманка сатани – удавана любов.
381. Розділити МОЮ Любов – це значить, розділити і МОЇ Страждання.
382. Тримайся за МІЙ Хрест, він єднає тебе зі МНОЮ.
383. Терпіння навчить тебе чути МЕНЕ.
384. Вершина МОЄЇ Любові - людина.
385. Між тобою і кимось маю бути лиш Я.
386. Подивись на МОЄ Серце, в ньому немає нічого, окрім Любові.
387. Через порох Я говоритиму.
388. Через сльози струїться МОЯ Любов.
389. В заблуканих серцях МОЯ Страждаюча Любов.
390. Я даю, і ніколи не забираю.
391. Дозволь МЕНІ любити тебе, тільки не кажи коли, і як..
392. Перечитуй те, що записуєш.
393. Будь послушна волі Отця.
394. Прийди до МЕНЕ, Я поверну тобі тебе.
395. У МЕНІ твоє життя.
396. Єдність зі МНОЮ звільняє тебе.
397. Невисповідані гріхи утворюють каміння, які стають другою одежею.
398. Розділити нас може воля твоя, обєднати ж – МОЄ Милосердя.
399. Гріх вбиває обох - тебе і МЕНЕ.
400. Через твоє серце лежить шлях до МОГО.
401. Я готую тебе до зустрічі зі МНОЮ.
402. Відкуплення МОЄ продовжується у жертвенних душах.
403. Агонія МОЯ у невідповіді на МОЮ Любов.
404. Якщо ти шукаєш МЕНЕ, залиш все.
405. Під Хрестом Я даю тобі сили нести хрест твій.
406. Я найбільше ТОЙ, ХТО чекає. Я найбільше ТОЙ, ХТО милує.
407. Я завжди відповідаю у твоєму серці.
408. Залишайся в смиренні, і Я не залишу тебе.
409. Шлях, яким ти йдеш – МІЙ, якщо не йдеш своїм.
410. Щоб досягнути Царства Небесного, треба зійти на Хрест.
411. Щоб побачити гордість, треба заглянути у дзеркало смирення.
412. Нічь належить МЕНІ, і твоя нічь вже освітлена.
413. Все віддав, щоб спасти тебе, чи не бажаєш допомогти МЕНІ?
414. Важко не судити, а не осудити.
415. МОЯ всепроникаюча Любов посилає у твоє серце Світло, щоб збудити зі сну, і чекає, чекає... . Коли ти проснешся? Не спи, бо загинеш! Збудись, о душе! Твоя нічь темніше всякої темряви! Я люблю тебе, і хочу, щоб ти жила. Я помер за тебе такою страшною смертю, а ти все спиш. Я даю тобі все, і, найдорожче, що маю – МОЮ Мати. Візьмись за ЇЇ Руки і вона обійме тебе і зігріє своїм теплом. І ти проснешся від ЇЇ ніжного дотику і Вона буде плакати разом з тобою. Вона народить тебе для МЕНЕ як народила МЕНЕ для тебе. Тоді твоє серце наповнить ЇЇ Любов і МОЄ Прощення. МІЙ Погляд у нього зустрінеться з твоїм, і зникне усяка відстань між нами, яку спричинили твої гріхи.
416. Хто найближче стоїть МОГО Хреста, той найбільше відчуває МОЮ біль.
417. Щоб піднестись до ТЕБЕ, треба покинути себе.
418. Мій ДУХ є в тобі - це ти є у МЕНІ.
419. Повітря є всюди, де більше, де менше, так і Я є.
420. Маючи Велику Любов навіть через дрібні речі ти можеш творити великі справи.
421. Містичне Тіло МОЄ переображує тебе.(Після Причастя).
422. Твоя неугомонна радість і веселість є передвісником бажаної зустрічі зі МНОЮ.
423. Ніщо тебе зе заполонить так, як Я.
424. Люби МЕНЕ в собі (після Причастя).
425. Все, що до тебе приходить ззовні, народжене всередині тебе.
426. Коли віддасиш МЕНІ свою волю, ти отримаєш бажання приймати все.
427. Я возжелал тебя, чтобы ты родилась. МОИ Глаза почивают на твоей жизни. Все, что случилось, было ради тебя. (Народж. і життя Богородиці, Ісуса. Все звучало по-російські)
428. Ви всі звязані зі МНОЮ – одним Тілом, однією Кровью.
429. Чим більше ти є зі МНОЮ, тим більше Я захоплюю тебе.
430. Будь як Я, і багато навколо тебе навернуться.
431. Я полюбив тебе, даруючи життя тобі.
432. Що значить для МЕНЕ лише одна твоя воля, лише одна твоя згода віддати її МЕНІ! А в обмін за це Я огортаю тебе СВОЄЮ Присутністю.
433. Люби МОЇХ дітей, особливо тих, хто заблукані, так ти їх приведеш до МЕНЕ.
434. Я навчив тебе чекати, Любов завжди чекає. Вона – найкоротший шлях до МЕНЕ.
435. Я як той убогий, голодний і спраглий шукаю серця твого, зупинись, і не проходь мимо. (Під час Причастя).
436. Життя, що народжене у тобі, спочатку було народжене у МЕНІ.
437. Хто помирає для себе, народжується у МЕНІ і Я в ньому.
438. Яко же око твоє дивиться лише на МЕНЕ, то і серце твоє чистим стане.
439. Когда ты пройдешь все, что и Я – станешь со МНОЙ одно.
440. Мне доставляет удовольствие, когда ты ищешь МЕНЯ.
441. Познание МЕНЯ в твоем незнании.
442. Ви всі різнитись між собою, але однакові, молячись на колінах.
443. Запались МНОЮ і запали інших.
444. Завжди чекай нашої зустрічі, молись до Марії.
445. Що за ласка мені, що ТИ так приходиш до мене?(Причастя) – Бо так через МЕНЕ ти прийдеш до МЕНЕ.
446. Коли ти є у справах з кимось, ти є свідченням про МЕНЕ.
447. МІЙ Священник – це Руки МОЇ.
448. МЕНІ належить майбутнє, тобі ж - ця хвилина.
449. Підкорись МЕНІ, і оволодієш собою.
450. Не перестану промовляти до тебе, бо занадто люблю тебе.
451. Бути ангелом - високо, бути як ангел – більше того.
452. Любов, яка приносить себе в жертву – вічна.
453. МОЇМИ Очима боляче дивитись, МОЇМ Серцем боляче відчувати. Але МОЄЮ Любовью чудово любити.
454. Ти повинна Любові МОЇЙ.
455. Я вкладу в твоє серце спраги МЕНЕ, це тебе піднесе до МЕНЕ.
456. Ти тримаєшся лише завдяки МОЄМУ Життю у тобі.
457. Живи Життям МОЇМ. Я ніколи не мав нічого для Себе.
458. МОЮ дорогу може пройти лише той, хто помер для себе.
459. Чим більше твоє страждання за МЕНЕ, тим більше твоя слава у МЕНІ.
460. Ти вогник Слави МОЄЇ.
461. Великій Славі передує велика битва.
462. Я прийду як Світло в сонмі ангелів і святих. Ті, хто від МЕНЕ, впізнають МЕНЕ і поклоняться МЕНІ. І на вершині Слави МОЄЇ буде сяяти Любов МОЯ.
463. Нехай БОГ робить для нас чуда, який ВІН чудесний! Я б краще хотіла залишитись такою недосконалою, якою є, щоб споглядати ЙОГО Досконалість!
464. За що осудиш, від того і впадеш.
465. Коли ти кажеш – Я безгрішний – ти вже згрішив.
466. Коли ти навчишся розрізняти МЕНЕ, ти зможеш уникати спокуси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381155
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2012
Якщо твої очі я бачу навпроти,
Втрачає все сенс, навіть час зупиняється,
Коли відчуваю я вуст твоїх дотик...
Усі мої дУмки в клубок заплітаються.
У цілому всесвіті вдвох ми існуємо,
Смак насолоди зміняє агонію,
Коли ми разом, навіть інколи чуємо,
Як дощ награва свою дивну симфонию.
Моменти такі, як казкова історія,
Від реальності втеча, зависливих поглядів,
Не потрібна закоханим ця аудиторія,
Нам достатньо на двох спільних радісних спогадів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331923
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 28.09.2012
Когда,
мой Ангел ясный,
ты
среди полночной темноты
узрел виденье из окна,
скользнула тенью...
В сад тропа
вела виденье, где трава
белела россыпью –
весна
вишневый цвет стряхнула
и
ковром устала сад Любви,
в котором
магия
ждала
любвеобильного огня.
И ты,
мерцаньем привлечен,
шагнул через порог,
и…
Звон
проснулся,
разбудив лучи.
Запели
ласточки, скворцы.
И звезды млечною струей
спустились в сад.
Волной густой
коснулись тел и,
дух пронзив, очаровав и покорив,
явили животворный Свет,
наполнив радостью дуэт.
Страсть в унисон...
Не молкнет...
И
заветные ведут мечты…
Где сад вишневый,
ночь,
Луна?
Где буйно властвует весна!
Любовный Свет тень в неге ждет,
который
Ангел
принесет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367162
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2012
́́Может быть,кто-то увидит меня на крыше,
Я так хотел взлететь повыше,
Но крылья намокли и только мешали,
Я их отстегнул и пришёл пешком. Не ждали?
Стёрлись подошвы об шершавое небо,
Не помню уже,где я был, а где не был,
Куда я летал на хвосте кометы.
Кому я был должен,тех здесь уже и нету.
Когда с неба падают звёзды - это я их сбиваю ногами,
А на все остальные вопросы найдите ответы сами.
Когда звёзды закончатся, и мне надоест шататься,
Я лягу в лунный гамак сыпать жёлтую пыль сквозь пальцы.
Покрылась льдом Млечная трасса, -
Сесть бы задом и с горки промчаться,
Чтоб аж панамку сдунуло ветром, -
Что делать - такое хреновое лето!
Крылья подсохнут, бутылку заначу,
Попутку дождусь, и к подруге на дачу,
Гульнём от души на природе с друзьями, -
Нет,всё-таки классно работать ангел́ами!
А завтра снова рабочий день,16 часов в сутки,
И, как бы не было лень, мотайся туда-сюда, - не шутки.
Ломит плечи от крыльев, и где-то посеял пропуск,
Но завтра дадут зарплату, а там уже скоро отпуск...
Крылья сниму, бутылку заначу,
Попутку дождусь, и к подруге на дачу,
Гульнём от души на природе с друзьями, -
Нет, всё-таки классно работать ангел́ами !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287935
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 16.09.2012
Это ветер. Никак иначе.
Закрываю глаза. Смеюсь.
Для меня он так много значит -
Я сегодня играю блюз.
Это миг. Как обычно, кстати.
Чтобы сбросить с плечей гнусный груз,
Одеваю любимое платье
И танцую вечерний блюз.
Белый кот. Рояль. Черный бархат.
Миг художников. Вечность муз.
Говоря серым будням "хватит!",
Я рисую на стеклах блюз.
Когда в спину толкают к Голгофе
Толпы злых, озверевших обуз,
Я с улыбкой готовлю кофе
И с улыбкой пою им блюз.
Сладкой нитью прошито душу.
Закрываю глаза. Смеюсь.
Это счастье. Молчи и слушай,
Когда в сердце играет блюз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239692
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 15.09.2012
«Голодні каміння…
Так раптово закінчилась
одна з мої арабських казок,
але лишалась ще тисяча.»
(Рабіндранат Тагор)
"Не варіть козенятко
у молоці матері його."
(З Біблії)
Козенятко маленьке
Мандрує між галактиками
Затиснувши між ріжками
Одкровення.
З нього би виріс
Цап відпущення,
Якби воно лишилось
Серед стада кудлатого…
А старий сантехнік,
Що в дитинстві його
Морквою частував
Бачить у снах водогони
Потопу всесвітнього
Та старця сивого бородатого,
Що велить лагодити труби,
Що просурмлять
В руках людини крилатої.
Мені б його спокій!
Після трудів праведних
Дивлюсь на ягоди,
Що з дерев звисають
Зажурених,
Слухаю тишу
Людською юрмища…
Осінь.
Просто осінь.
Пригальмуй, капітане!
(Світлила зроблена шляхом прикладання фотоапарату до телескопа. Козенятко на світлині не видно. Нажаль... Але воно є - мандрує між галактиками - в отій порожнечі...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364215
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
[i]Я принес вам на Землю
Огонь.
Не для пьяных кафешных шашлычниц.
Там лишь угли.
И кислая вонь.
Слышишь, тлеющий?
ТЫ
МЕНЯ
СЛЫШИШЬ?!!!…
+
Майкл Томас Космика "Prometheus… 2012"
книга стихов "В РЕБРАХ СЛЕВА"[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=36634
* * *
Доволен Хронос: мчится Время,
Глотая собственных детей...
Сквозь Память тысяч поколений,
Ты к нам вернешься, Прометей?
Та Весть - не Небыль, Миф, Обманка –
Огонь принесший Прометей:
Он ВЫРВАЛ СЕРДЦЕ и как ДАНКО
Светить заставил для людей!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
Огонь Души, Святое Бремя,
Зовет, Ведет, глотает Тьму.
Вся наша Жизнь и наше Время
Бытием обязаны ему!
Не стану проводить ликбеза,
Чей Свет нам Души освящал,
Но Маркс, Мандела, Мать Тереза,
И Граф Толстой - из тех Начал!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
..................................................
О сколько Чудаков на свете
Предпочитают Альтруизм,
Хоть чаще в сволочные сети
Нас ловят зависть и снобизм.
Ан нет добру альтернативы...
А кто не с нами - тех уж нет:
Добро воскреснет в перспективе
На Самой Лучшей из Планет.
...................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
13.01.2010. Новая редакция 13.04.2016
Иллюстрация из Интернета.
© Copyright: Георгий Данко, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243778
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 05.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2012
(Песня - Жанр:Рок-баллада. Муз. и текст - автор)
1. Умирают молча листья,
Отлетают в мир небесный...
И наряд их золотистый -
Как прощальная их песня...
Это осень виновата
Грустно думают деревья...
Облака́ дождинки-слёзы
Льют по листьям облетевшим...
2. Позови меня, ты слышишь!
Оглянись, побудь со мною!...
Мне, когда тебя я вижу,
Осень кажется весною...
Ты уходишь, словно лето,
Дождь следы твои смывает,
И по мне осенний ветер
Словно по́ степи гуляет...
3. Как ты кровожадна, осень,
Твой багрянец вскормлен кровью,
А дожди твои - то слёзы
Над увядшею любовью
Умирают молча листья,
И отходят в Мир Чудесный -
А наряд их золотистый -
Как прощальная их песня...
1976 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362050
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Почернел виноград. Неподвижна листва. Небеса —
глубоки и тихи. Полукровки свои телеса
оголяют под солнцем, и это мешает рассудку:
пропадают слова, упрощаются мысли, и плоть
отвлекает на то, что однажды дозволил Господь
только ради продления рода. На глупую шутку
можно вдруг получить откровенное женское "Да..."
Но ещё вожделенней — холодный "Шабли́" и вода
с полуспелым лимоном, чья цедра не жажду снимает,
но приводит в порядок мозги (как и кофе!). И тот,
кто при 40 в тени огнедышащий кофе не пьёт, —
он скорее сгорит, но уже ни за что не растает...
Южный дом — полухолоден. Полупрохладна постель.
Место встречи — не меньше, не правда ли, милая Belle...
26 августа 2012 г.
15:32(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360361
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Почти буквально...
Обращаюсь к Тебе: дай мне, Господи, лёгкой Рукой
в это утро Твоё невесомый душевный покой
для всего, что несёт неизвестность грядущего часа.
Дай всецело предаться ниспосланой Воле Твоей,
дай мне помнить, что всё — от Тебя и ничто — от людей,
дай мне веры, что всё — с Твоего Вседержащего Гласа.
Научи удержать неразумную силу мою,
не смущая родных, дай разумно управить семью,
дай мне силу снести все события и утомленья.
Научи меня верить, молиться, терпеть и прощать,
и любви — научи, и гордыню мою — укрощать,
и управь меня помнить до вечера это моленье.
Для всего, что несёт неизвестность грядущего дня,
и на всякий мой час — поддержи и напутствуй меня.
06 мая 2011 г.
16:52(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297924
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 28.08.2012
Ти
прибийся
диким маком —
Сном травневим із пітьми,
Срібним громом,
Раєптахом —
Жур сей обійми крильми…
Щоб
упала я в безодню
розманіжених світів,
Щоб
чужі вітри -
морозні
Не торкнулись
лельних снів;
Щоб неспитеє світання
В чваннім присмерку небес,
мерехтілося
вертанням,
Зісплетінням
вабних верств…
*
Укради
у віщий вечір,
В серця
прещемку яскиню
Де Ярило
розлелечив
Незабудкову долину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317265
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 08.08.2012
***
По будням падают в чашку звезды,
Выплескивая сливки, застрявшие в кофе.
А месяц, схватив отсыревшие весла,
Собрался за тучи уплыть, острым рогом
Грозя убежавшей бесстыдной Венере
(На кофе сбежала она к Ориону).
А птицы в присущей вечерней манере
Пищат полуписком, поют полутоном.
И с рокотом тихим колышется море.
Приливом накрыло прибрежные камни.
А крабы таращат глаза. На дозоре
Сканируют гальку, открыв в норках ставни.
По воскресеньям звезды – на месте.
Выискивают в небе, куда прицепиться,
Моргая с прищуром счастливой невесте, -
А вдруг упадут, пролетая, как птицы?
И лишь для того, чтоб желаниям сбыться
Счастливой невесты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355719
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 08.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2012
Завітала я в дитинства дивний світ.
Там я не бувала вже багато літ.
*
Пахне різнотрав”я літом, світлом,
Свіжим небом, дощиком умитим.
Пахне жовта кашка медом хмільним.
Бавиться з травою вітер вільний.
Зачарована красою літа,
Бджілкою нап”юся меду з квітів,
Квітів – глечиків духм”яних, стиглих.
Я лежу серед стеблин тремтливих.
Десь мої літа злетіли з вітром.
Я пішла гуляти дивним світом.
Опинилась раптом знов в дитинстві,
Залишившись з літом наодинці.
Проповзли здивовані комашки
І повитріщались – що за пташка?
Джміль запрошує: - Дивись, як жарко,
Заповзай мерщій у нірку-шпарку.
Я ж – комашка трохи завелика.
Відповзу тихенько, поєлику
Маю я й свою затишну нірку,
То туди й піду. Хоч трохи гірко,
*
Що у цьому королівстві я чужа.
Та живе з дитинства тут моя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346105
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012
Плив корабель бездонним сірим морем,
Той одинокий і забутий корабель,
Що проклятий, розбитий горем...
Шукав пристанища гірких земель.
Ким пущений назустріч смерті?
Ким не пробачений і кинутий в пітьму?
Вітрами зморений, штормами стертий,
Заплив у казку тиху і страшну.
Червоне небо спалене вогнями
Сумних драконів полум'ям святим,
Над тим, хто вигнаний богами.
Він пам'ятає - небо вже не з ним.
І він пливе, мов на долонях моря,
Чорні вітрила в даль його несуть.
він знав, що вирок прийде скоро
І темні вісники вже вирушили в путь.
Хто він такий, цей мандрівник нещасний?
І перед ким не боячись грішив?
Цей славний лицар, гордий і прекрасний,
Когось любив і люблячи згубив.
В тумані хмар засяяв раптом замок
Й до берега той корабель пристав.
Скрізь була ніч, а на землі - там ранок!
І на коліна мандрівник упав.
Почувся голос тихий і священний,
Той, що прощає людству всі гріхи:
"Іди собі, шукай її прощення,
Й тебе колись помилують боги".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344569
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
. ...Приезжай, попьём вина, закусим хлебом
или сливами, расскажешь мне известья.
Постелю тебе в саду, под чистым небом
и скажу, как называются созвездья...
И.А.Бродский, "Письма римскому другу"
— Сядь поближе, Иуда, быть может, что завтра уже
нам с тобой не сидеть. И не пить, не закусывать хлебом...
Видел, — звёзды мерцают? Под сим переменчивым небом
всё — изменчиво, словно виденья в дневном мираже.
— Сяду рядом, Учитель. Однако не хлеб, а маца
на столе у тебя — не по сроку: сегодня квасное
доедает Израиль. Со времени древнего Ноя
ныне можно испробовать всё, не теряя лица!
Понимаешь, Учитель, твои опресно́ки — постны́.
Ты даёшь не хаме́ц, а мацу, и к тому же — без соли...
Мне свобода нужна, а не долг твоей власти и воле,
нужен рай на земле, рай — не зыбкие райские сны.
— Понимаешь, Иуда, твоё отрицанье табу —
та же догма, она повторима, как пьянка — с похмелья.
Пить — не ради напиться, но ради беседы с весельем.
Долг — идти по судьбе, а не жить, попирая судьбу.
— Ты не можешь, Учитель, не должен забыть обо мне
и о сотнях таких же, которые жаждут свободы,
ты способен ногами попрать, аки твёрдое, во́ды, —
научи остальных не пропасть ни в воде, ни в огне.
— Слышишь, брат мой, Иуда, ходить босиком по воде —
невеликое чудо... Что — чудо? — обман да химера.
Надо жаждать и верить. Спасает не знанье, но вера,
ты — всё больше о чреве, а я говорю — о еде!
— Что ты скажешь, Учитель, такого, что я не слыхал:
что над нами — Всевышний? что мы — сыновья Ойкумены?
Мы в тебе обманулись, — и ты не избегнешь измены,
се — улыбка судьбы, се — её благородный оскал!..
— Что бы я ни сказал, ты, Иуда, останешься глух,
ибо то, что в тебе, не находит созвучия в слове.
Ты сегодня предашь. Ты готов. Ты — уже наготове,
ибо ищет себя, но не Бога твой внутренний слух.
— Что ты, что ты, Учитель? Наверно, я просто ревную
то, что Бог мне отмерил, и к славе твоей, и к судьбе...
Ладно, больше не спорю... Стучат. Эти гости — к тебе...
Я с тобой не согласен, но... дай, я тебя поцелую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344367
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Ще плач, надірвана струна
Без тебе скрипка не заграє,
Мелодій ніжних серця щем
В душі промінням не палає.
Стривож симфоній дивограй,
Поринь в мою душевну тишу.
Ні сум, ні грізні відчуття
В своєму серці не залишу.
Нехай мелодія п’янка
В моїх думках віднайде спокій,
І відійдуть у небуття
Всі мої помисли жорстокі.
Закрий усі відкриті рани,
Спали жагучі всі думки,
Не спопеляй лише надію,
Ще плач, не рвися, ще живи!
Ще підіймай серця з безодні,
Даруй веселок відчуття!
З останніх сил струна заграла,
Зірвалась, скрасивши життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267677
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 16.06.2012
Похмурий день,
Принишкле море,
На дні смарагдових очей…
Ти мрійник, бачиш тільки обрій
Незіграних людських ролей.
І не лякає послідовність,
Відсутність справдження натхнень,
В контексті слів шукаєш долі,
Уяв химерних мов Гомер.
Летиш думками у безмежність,
І розсікаєш звичний світ,
Ти відчуваєш присмак моря,
Що як полИну дивний цвіт.
Приносиш подумки зізнання,
Знаходиш іскорки в думках,
Відкривши очі, споглядаєш
Мінливу мушлю у руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263579
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 16.06.2012
.......................Даже бабочки
от песни соловьиной
нежно расцвели,
.......................и лепестки каштана
.......................мотыльками взлетели.
Balmy
пісня...
вона народжується із краплин райдуги
смуги
сім кольорів — сім нот
Всесвіту надчеснот
янголів пазлот
весниться горизонт
в обіймах лагідних Зефіра
зустрів Орфей небесних гуслярів
в долині олеандровій в світанні
колихали
рожеві хвилі сни і долі
ля-бемолі
розманіжили шифонову зорю
стою
на роздоріжжі трьох світів...
спів
звів у єдино душі в гливім світі
світить
небес криштальна рань...
рань
нот на крильцях Морфо аматонте
амаданти
падають з небес
на струни кобзарів-вітрів —
галайстарезних мольфарів
спів...
душі молитва
що промені народжує зорі
єднає милі кілометри і світи
— світи...
над часу прірвою
— скропи чар-рутою
чар-айстрою
із гам настою
серце у міжлітті
рахманне розмедоване зігріте
— світи, лунай!!!
у щастя сонце-грай...
p.s. народження пісні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342561
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
На стихотворение golod00x "Я поразился – лето на пороге…"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341197#com1540874
Плейкаст на это стихотворение (автор LuChi)
http://www.playcast.ru/view/1859251/c12971428bae089bc2b17ad711ab7a789fdecd31pl
Вишневый сад...
Ах, как он цвел в апреле!
Стояли молча мы под белой пеной.
Благоуханием цветов хмелея,
Тебя поцеловала неумело.
А ты был притягательно желанен,
Был смелым и настойчивым, как витязь.
Дурманила весна пчелы жужжаньем,
В нем слышалось призывное:
"Кружитесь, - под белый вальс,
Плывущий над землею,
Под музыку небес и пробужденья!"...
Неужто это было все со мною?
Опять апрель!
И снова наважденье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341993
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Там, в голубом, небесном фонаре,
Пылает солнце: золото в костре!
А здесь внизу, — на серой занавеске —
Проходят тени в призрачной игре.
Омар Хайям
-------------------------------------
Мы богов Вселенной эха — тени
В призрачном рассвете бытия.
Мы актеры в пьес сплетении,
Лучи венечной сферы — Ты и Я…
Так просто вдыхая ароматы фимиама
С кадильниц созвездий и Луны,
Выдыхать его же вальсом и стихами
И касаться нотами молитвенной струны
Восхода
озаряя луга, розарий и сердца…
Капелью в сны - весну и нежность
И седые мысли в голос мудреца…
МЫ — Вселенной эхо —
Любовь наша неизбежность.
08.01.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306014
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 04.06.2012
Странно держать в руках фотографии, впятеро старшие.
В них те же радости, те же уставшие лица.
Забавно: они уже умерли, старые, ставшие
Теми, кто кажется нам, молодым, небылицами.
Мы тоже станем прозрачными на просвет.
Фотобумага не в моде: останутся модули,
серверных полок ряды. Поколенье-аскет.
Вот она - жизнь, перекормленная до одури
Тем, о чем мало кто знал - то ли есть, то ли нет.
Мальчик в кепочке вертит в руках обветшалый альбом.
Для него то ли разницы нет, то ли так очевидно,
Что никто из людей, аккуратно распиханных в нем,
Даже близко не жил в наше время. Ему не обидно,
Что он не был знаком с темноглазым очкастым юнцом,
У которого в десять-то лет томный взгляд очень тяжел,
Что он звал не красавца-военного строгим отцом,
И не та молчаливая бабушка шарф ему вяжет.
Что не он из войны, что из ада, писал письмецо,
Не для девушки той, что присела в тени винограда
И о ком-то мечатет, забавно нахмурив лицо.
И не он где-то ранен. Какие там, к черту, награды?!
Тот военный с ногой без сустава в колене - не он,
Не позволивший доктору тупо отнять ему ногу.
Он не может представить, как это - и днем, и сквозь сон
Ощущать пистолет под подушкою и понемногу
Лишаться рассудка. Больница. А это потом,
Через годы - две дочки, как куколки. Шляпки-косички.
Он остался силен, неизменны былые привычки -
Только время от времени сны ему снятся о том,
Какой грустной бывала случайная перекличка.
Не он.
Мальчик всё пролистал и легко заигрался с котом.
И его не пугало, что с самой последней страницы
Прадедушка вдруг улыбнулся и замер. Котенок игрался с хвостом.
А малыш отмахнулся от выпавшей длинной ресницы
и убежал в дом.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341718
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Слова
колишуть серця гами,
Вітрами
розносять сон у далечінь —
Тінь
падає на віщі роси,
Грози
моросять зорі вартові.
Звій
меди у ніч із вій —
Твій
щоденний гріх.
Сміх
у диханні дібров,
Знов
клекоче синню бурелов —
Кров
кипить. Розвіялась жарина.
Неспинно…
слова — сирена в спокій,
Доки
життя мандрує. Грій
Свій
ряснистий новий день.
«Дзень…» —
блукає музика світами
З нами
слова летять у вітер —
Жити —
слова колишуть гами —
З нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301134
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 04.06.2012
Відперлася брамочка світу
Вирвавсь зворохоблений Вітер —
Все лестить Хасмин Маргариту
Воліє вождено зловити.
Волинить хмарІ розкудельні,
Вино виноградне — в дощі.
Воркує, виводить все трелі:
Бентежний і встильний - зморщів...
Вивіює в поніч шал-зорі,
Витрушує ладан, шафран.
Воланд вилискує д'горі —
Вселенської вирви аркан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306896
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 04.06.2012
1. Навіщо хитаються язици*,
спивають люди тщенне?
2. Земні князі й царі ці
На Господа збирають військо (темне).
3.Розторгнемо союз їх,
Ярмо знімемо (хтиве) —
4. Небесами пронесеться сміх —
Шле Господь покару-(зливу).
5. Яріючи у гніві змете їх «Я».
6. Аз же є помазаник Сіона,
Над свят-горою Боже повеління:
7. «Возвіщай», – Господь рече** (у дзвони), –
«Син Ти Мій єсі —
Днесь возродив Тя Азь*** (на небесі)».
8. Проси Мене й тобі язици дам —
Твоє багатство і кінці землі
9. Упокориш ти залізним жезлом,
Сокрушиш, як (щербаті) глеки гончарі.
10. Врозумійтесь і повчіться судді і царі
11. Служіть Всевишньому в страхУ й радійте щиро
12. І Господня кара вам в негнів-порі
Бо скоро роз’ятриться лютощів Його (страшезне диво).
(Світліє благом жнивна рань)
Блаженні всі уповающіє Нань****.
язици* - народи
рече** - говорить
Днесь возродив Тя Азь*** - Сьогодні народив Тебе Я
Нань**** на нього
(…..) – авторські доповнення
— псалми із Біблії 1600р – нинішні, дещо видозмінені, мабуть з розколом церкви і багаторазовими інтерпретаціями при перекладі зі староцерковної мови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295320
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 04.06.2012
*
(щоденник юності)
∞♥♥∞
Хтось розлив вино… — Хто???...
Сонце по серпантиновому мосту скочувалось в смарагдову чашу левад.
Вечір млів від запаху акацій і жасмину.
Соло солов’я сколихувало тишу.
Вітер, з розтріпаною чуприною — схвильований, закоханий, щасливий непевною ходою ніс рубінове вино Зорі…
Винно… Винно-жасминовий вечір огортався туманом.
П’янив.
Нектарні солодощі розливались неокрайо.
Скрипалі-цвіркуни оркестрували солов’ю.
Біло-біло квітував акацієво-жасминовий Рай.
Тихо-тихо не сколихнеться навіть павутинка, тільки духмяний спокій і соло солов’я, і Хорс милувався чар-ніжністю весни.
Вітер ніс вино Зорі…
Хтось підчепив. — Хто?
— Вечір – ? Навіщо?
В келихах, Вітер дарував Зорі крапелиночки крові зі свого серця, крапелинки дум, віри, надії, любові, щастя…
— Вечір – ? Навіщо?
Замріяний Вечір бродив лугами, бавився верболозами, здмухував нектар з жасмину і акацій в трави, в роси, в хміль, в душі.
Вітер спішив до Зорі через спокій Вечора.
— Твій кінь б’є копитами по моєму цнотливому цвітінні, обтрушуючи пелюстки, здригаючи крони дубів...
— Ні.
Промовив Вечір і кинув під ноги Вітру дві булави дібров.
Вітер спіткнувся. Два келихи здригнулися і впали під ноги Зорі…
Два келихи вина…
Розлилися.
Розтеклися.
Здійнялися в два крила — два багряних крила розпростерлися по небу.
Стало тепло, спокійно, винно, ніжно.
Два винні крила приголубили Зорю, захмелили, теплом огорнули вечорову тишу…
∞♥♥∞
Я стояла під вербою.
Серце тріпотіло.
Цвіркуни в траві хмеліли.
Я спитала:
— У вечір хтось розлив вино. — Хто?
Ти пошепки промовив:
— Із мого серця-келиха вино це розлилось,
То зчарував нас хтось.
Моєю кров’ю і любов’ю небо зайнялось.
Моєю кров’ю і любов’ю поріднив нас Хорс.
— Я, твій Вітер — Ти, моя Зоря!
— Я подамся у моря,
Я здійму шалений шторм,
Принесу для тебе перли Я,
Що на дні морському віднайшов;
Я подамся за крайсвіту
Віднайду цар-квіти,
Щоб в твоєму серці щастям розцвіли,
Щоб те серденько не відало біди.
— Я твій Вітер.
— Ти моя Зоря.
— На візьми вино це випий
З мого серця, серця-вівтаря.
Теплий вечір…
Тихо… Хмільно…
Таїнно ув світ лелечий
Хтось розлив вино…
— Хто???...
∞♥♥∞
Хорс — місяць за останніми даними істориків, у вікіпедії трохи плутанина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299444
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 04.06.2012
Мириады звёзд во тьме горят,
Лишь одна сиянием горячим
Приоткрыла таинство огня,
Сделав сердце слышащим и зрячим,
Тот огонь был прежде всех веков,
Ныне есть, и вечно не погаснет,
Имя ему — вечная любовь,
И над ним все времена не властны!
Чудный свет Божественной любви
В сад Эдемский путь нам освещает,
Где два сердца, жаждущих любить,
Сам Творец на небесах венчает,
Где листва не падает с ветвей,
Где не вянут ни цветы, ни души,
Где союз родителей-детей
Ложью сатанинской не разрушен.
Вечный свет Божественной любви,
Что с Креста Голгофского всем светит,
Явно человечеству явил,
Силу, что господствует над смертью,
Силу душам дарит этот свет
От греха и смерти стать свободным,
Верить в эту силу или нет-
Нам решать, живя под небосводом.
В край, куда не ходят поезда,
И куда нельзя попасть за взятки,
Божий Сын - Ты знаешь путь туда,
За Тобой иду я без оглядки!
За Тобой не трудно следом в след,
По тропе сердечных восклицаний,
Мне шагать чрез вереницу лет
И дышать восторженным дыханьем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335400
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2012
Неизвестные карусели,
каждый купит на них билет.
Там,где смех звучит
и веселье
замирают биты сердец.
В липких ручках/губах/запястьях
расплывается сахарный клей
необъятная выйдет структура,
рецептура самих королей.
Пусть сольемся потоками колы,
смехом атомных летних дней.
Я считаю отсчет до полета.
Карусельных синдромов страстей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298229
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.05.2012
Ты дьявольским зельем меня опоил,
Колдовским отравил меня варевом.
И вспыхнул весь мир во мне заревом,
Последних лишив меня сил.
Ты лучший из всех чародеев,
Пробудивший во мне волшебство.
Я – дикое существо,
Приручённой быть не умею.
Но ты был столь дьявольски мил,
Пробудивший во мне это чувство,
Ты лучший из всех змееустов –
Чёрной мамбы нрав приручил.
Твоё зелье – мой сладкий дурман,
И во власти твоих я заклятий –
Я томима желаньем объятий,
Хоть они мой смертельный аркан.
Ты в бокал столько яда налил,
Напоив меня дивным отваром –
Ты лучший из всех зельеваров,
Так легко меня приворожил.
Ты лучший из всех заклинатель,
Великий искусный ведьмак,
Всесильный и чёрный маг –
Души моей новой ваятель.
Волшебник и тёмный колдун,
Меня приручивший столь смело –
Бери мои душу и тело,
Повелитель змеев и Лун.
Повелитель моих кошмаров,
Возродивший во мне это чувство, –
Ты лучший из всех змееустов,
Ты лучший из всех зельеваров.
06.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334031
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 01.05.2012
Магічну силу має рідне слово,
Відроджує зневірену паству.
Чим ти чаруєш, солов’їна мово?
Чим ти прийшлася до душі єству?
Можливо звуком джерела гірського,
Чи може шелестом некошених ланів.
Напевно криком малюка смішного,
Що утекти від мами захотів.
В тобі журчання водяних потоків,
Зливається з сонатою вітрів.
Нам не відомо скільки тобі років,
Та молимось, щоб дух твій не зітлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315424
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 27.04.2012
I
"Не піддаюся я меланхолії
в цей день весняний, в цей день новий!
Від перших пролісків, лелій, магнолій
Захоплює розмай п"янкий.
І тепле сонечко сльози висушує.
Одвічна і крижана іронія
Нехай сьогодні знов не порушує
Всесвітню загадку гармонії!.."
II
Ти не шукай дороги в Рай,
Вона буде дуже нелегкою.
Але свою Весну впізнай
Коли зійде веселкою.
І не питай чому розмай
Для грішних нас далеко.
Мою печаль журливо в даль
Весною прередасть лелека.
ІІІ
Впусти мене, мила.-просила Весна,
І сторожко стукала в серце.
Чи довго чекати ще будеш одна
Поки твоя юність минеться?
-НЕ ЖАЛь МЕНІ, ВЕСНО, ЦІЄї ПОРИ.
Я В НІЙ БАЧУ ЗГУБУ ЛИШ МОЮ.
КОРІННЯ СЛАБКЕ І З КРИХКОї КОРИ
ЯК З РАНИ ТЕЧЕ БІЛь РІКОЮ...
-На рани у мене нектар дивовижний,
Знімає всі болі і сум!
Його терпкий присмак духмяний і ніжний
З покон віків людям несу.
-НЕМА НА ЦЕ ЛІКІВ...А ДИВНОГО ТРУНКУ
ЛИШ ПЕРШИЙ КОВТОК НЕ П"ЯНИТь.
ОМАНЛИВИЙ І НЕ ПРОСТИЙ ТВІЙ ДАРУНОК,
ЗНЕБОЛЮЄ ТІЛьКИ НА МИТь.
ЗАТьМАРЮЄ РОЗУМ, І ДУШУ НЕСПОКІЙ
РОЗПАЛЮЄ ЯК СІРНИКИ.
РОЗІЙДЕТьСЯ ХМІЛь, І НА ДОВГІї РОКИ
ЗАЛИШИТьСЯ ОСАД ГІРКИЙ.
-Не мій то був дар, а сліпого бажання
Тонкий, хитрий самообман.
Бо не загірчить і не згасне кохання
Як з серця розвіє туман
Щирий усміх, розгублений погляд,
мила річ, напророчений сон...
-ТА ЛЮБОВ І РОЗЛКА ЙДУТь ПОРЯД
БО ТАКИЙ ВЖЕ ОДВІЧНИЙ ЗАКОН.
ТИ, ВІДДАВШИ ВСІ БАРВИ ДУШЕВНІ
І ЗЛЕТІВШИ У СОНЯЧНУ ВИСь
СПАЛИШ КРИЛА...А МРІї ДАРЕМНІ
РОЗІБ"Є ЯК МОРСьКИЙ СТРІМКИЙ БРИЗ.
-Але ти ще продовжуєш мріять,
Значить серце у грудях живе!
Лиш невігласи пафосно ділять
Світ на "те що минуло" й "нове"!
Це частинка тебе,твоя Доля!
Давні шрами пекучих образ
І жалі усі змиє поволі
Сива Мудрість, коли прийде час.
Та сьогодні веселая днина!
Сонце шле нам дари золоті.
-АЛЕ СЕРЦЕМ СТАРІЄ ЛЮДИНА
НЕ З РОКАМИ, А З ГОРЕМ В ЖИТТІ...
КОЛИ МИЛОГО СОНЦЯ ПРОМІННЯ
ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НЕСТРИМАНИХ СЛІЗ
РОЗМИВАЮТь ЖАЛІ Й ГОЛОСІННЯ,
ПРОБИВАЮЧИ НЕБО НАСКРІЗь.
-Я у перли сльозу перетворю,
У мереживо срібне вплету.
Щоб витали вони над тобою
Наче Ангелів крила в льоту.
Відігріють всі квіти з морозів,
Берегтимуть замріяні сни.
Тільки ти не тримай на порозі
Цю задуману казку весни!
СВІТЛА ВЕСНО, НЕ ТРАТь СВОї СИЛИ.
ПОЛОНИЛА МЕНЕ ВЖЕ ЗИМА.
ТИ ПОЛИНь, КРАЩЕ, ДЕ СЕРЦЮ МИЛІ
ЯСНІ ОЧІ СУМУЮТь ДАРМА.
ТІЛьКИ ТИ ЗМОЖЕШ СЯЙВОМ РОЗБИТИ
НЕПРИСТИПНУ ХОЛОДНУ СТІНУ.
БО її Я НЕ ЗДАТНА ВІДКРИТИ...
А МЕНЕ ТУТ ОБЛИШ ТИ ОДНУ.
І НЕ ГНІВАЙСь НА СТОМЛЕНЕ СЕРЦЕ
ЩО ВПУСТИТИ ТЕБЕ НЕ ЗМОГЛО...
ЩО У ВІЛьНИЙ ПОЛІТ ВЖЕ НЕ РВЕТьСЯ,
Й НЕ ПРИЙМАЄ РОЗРАДИ ТЕПЛО.
ПОДАРУЙ УСІ БАРВИ ВЕСЕЛКИ
І НЕБЕС НЕВІДМІРЯНУ ВИСь,
ПІСНЮ СОНЯЧНУ-ВІЛьНИМ ЛЕЛЕКАМ.
І ДУШІ ЙОГО ТИХО ТОРКНИСь...
НЕ ЖАЛЕМ І НЕ СПОГАДОМ СНІЖНИМ
А ЛЕГЕСЕНьКИМ ВІТРОМ РОЗМАЮ.
ХАЙ ЗАБУДЕ ВІН СЕРЦЕ НЕВТІШНЕ
ЩО НАВІКИ ЙОГО ВІДПУСКАЄ.
ТИ, ГОЛУБКО, ЛЕТИ, НЕ БАРИСЯ!
СОН КОХАННЯ НА КРИЛАХ НЕСИ.
А ДЛЯ МЕНЕ ДОЩАМИ ПРОЛИЙСЯ.
БО МЕНІ ВЖЕ НЕ СТАНЕ СЛьОЗИ...
Усміхнулась Весна, й на прощання
У намисто всі сльози сплела.
Ці сповнить обіцяла бажання,
Дувоцвіти серцям понесла.
А мені більш ночого й нетребА!
хай розквітне весною земля!!!
А над моїм зажуреним небом
лиш лелека ще раз покружляв...
IV
Три крапельки весняної роси,
мереживо невидимої прядки.
Відновлення природньої краси
Там, де мій хаос залишав три крапки...
V
Крап, крап, крап,-краплини дощу,
Хтось ними плаче у небі.
Там, там,там, вітром пишу
Пісню, на згадку про тебе.
В тім, в тім, в тім моя печаль
Що плакати я розучилась.
Тінь, тінь, тінь, лиш тінь нажаль
Від мого болю лишилась.
Тук, тук, тук,-дощ на весні,
В твої зачинені вікна.
Звук, звук, звук,-плачуть пісні.
Від срібних сліз я відвикла.
VI
Як хотіла б я бути вродливою,
Щоб на твої турботливі руки
Опуститись весняною зливою,
Змити відстань і жалі розлуки.
Як хотіла б я бути веснянкою,
Цвіт пісень і казок дарувати
Лиш тобі, від зорі до світанку.
Світ любові крилом обійняти.
Як хотіла б лебідкою стати,
Долетіти до краю землі!
Щоб так вільно і гордо злітати
Окриляючи мрії твої.
Як хотіла б красою безмежною
Огортати твої юні сни...
І лелекою, в далях, бентежною,
Виглядати для тебе весни.
Як хотіла б я бути коханою
Лиш тобою, і грішно і свято.
Милуватись красою весняною,
І кохати, так палко кохати...
VII
Так відчути тебе я хотіла
Моя Весно! Пізно, знать, схаменулась.
Ти як мить одна пролетіла,
А серденька мого не торкнулась.
Не збудили досвітнії роси
МОю Душу з крижаного сну.
Хоч холоднеє серце так просить
Повернути грайливу Весну.
Здивувати барвінковим цвітом,
Журавлиним ключем на порі.
Безтурботне, гарячеє Літо
Вже всміхається юній Зорі.
Та до мене нема йому діла.
Вільним вітром далеко майне.
Я впустити Весну не хотіла,
Світле Літо не впустить мене.
Від огнистого сонця розтануть
Криштаем ніжно сковані мрії.
Перші проліски ніжно зів"януть,
Крихкі проблески марних надій...
Я веснянок барвисті мотиви
Позабула так рано... Дарма...
Видного щирого серця пориви
Обманула підступна Зима.
VIII
Весна що без уваги залишилась,
Як Осінь без дарів своїх мина.
Душа, що Літнім променем іскрилась
Ховає для Зими свої сукна.
Близенько, недалечко білогриві,
Вже вибивають срібло з під копит.
В несамовито-стерплому пориві
Розвіють свій пекучий оксамит.
Укриють двері, вікна, всі фасади,
Одягнуть серце в криги обладунок.
Та над одним лише не мають влади:
Забуть примусить Весняний цілунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330642
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Любімо світ (муз., сл., аранж., вок., - Шевченко М)
1
Літо пала - випалює,
Аби вже та осінь - та й швидше!
Кожен, хто літа не схвалює,
радіє все рідше та й рідше.
Де ж ота райдуги брама-край?
Де ж ота хмара з дощем, далека...
Тим, хто не любить - нестерпна спека,
а тим, хто кохає - рай!
Приспів:
Любімо світ! Взаємністю віддячить.
Хто в серці носить лід - той дяки не побачить.
Забудь образи, сонцю посміхнись,
Та й до своїх коханих пригорнись.
2
Ось і зима з тріскучими,
Срібні на шибках квіточки.
Як же морози замучили!
Де ж те спекотне літечко?!
А двоє стоять на майданчику,
Він їй в долоні хукає.
Юні серця стрибають воланчиком,
Жаром у скроні стукає!
Приспів 2 рази
P.S. перепрошую за якість - перша версія, сира і необтесана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204166
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 13.04.2012
Один раз перейшовши на цю мову,
Я більше не забуду її квіт.
Так передати мрію дивословом,
Хіба- що міг загублений санскрит...
Можливо німець мовою гордиться,
Бо Гете з Вагнером її божнив,
Все- ж наша найпахкіша паляниця,
Після важких, але багатих жнив.
Якби ж до скептицизму малороса,
Додати трохи гордості своїм,
Тоді зведеться у сріблястих росах,
Джерельномовний, кришталевий дім.
Я поважаю всіх народів мови,
Що Вавилон розвіяв по світах.
Які ж вони таємнозагадкові!
Як зрозуміти їх в чужих вустах?
До суті мови я своєї прагну,
Дійти і залишити в ній свою,
За неї гордість, втамувати спрагу,
Вкраїнську наспівати солов"ю ...
2001р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48497
дата надходження 24.11.2007
дата закладки 13.04.2012
Слова сочетались браком.Законным.
Рождали на свет неокрепшие мысли.
Сдавали их в ясли, но чаще - в детдомы...
Желтели страницы и серверы висли.
Слова убивали...Слова воскрешали...
Они обольщали и обогащали,
Не мы, а они, зачастую, решали
судьбу, наперед предрешив, предвещали.
Нас ловят слова, и мы ловим на слове,
и веруем Слову, и на слово - верим.
За нежностью слов - реки пролитой крови...
Несоизмеримое - словом измерим!
Святые слова - и слова-паразиты,
уста увенчали вы и...развенчали.
Умножили радости, но и печали.
Как заповедь:"Словом своим не грози ты!"
Впечатать курсивом бы, да на скрижали...
Увы, настоящее Слово - одно!
То, что было вначале...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65557
дата надходження 26.03.2008
дата закладки 13.04.2012
...Твій розум може все на світі осягнути,
Хоч сповнене примарністю життя,
А серце твоє прагне лиш заснути,
Згубитись у безодні небуття...
А там весь світ сновиддям обернеться,
Ти не знайдеш шляху, не буде більше вороття,
Тоді солодкий сон тобі ласкаво усміхнеться,
Серпанком марева накриє все твоє життя...
16.02.2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329926
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Прилети до мене, пташко,
У призахідному дні,
Мені йти зробилось тяжко,
Мої кроки мовчазні…
Крапни крапельку солону
У мою гарячу рану,
Пальці вічного полону
Мені всотують погане…
Крапни слізку співчуття
І цілющого зітхання,
Поверни в моє життя
Найказковіше світання…
Пташка крилами змахнула,
Вогняними язиками,
А за мить навік заснула
Разом з гойними сльозами…
Відродися з попелища,
Де згубив себе колись,
Над тобою вітер свище,
Поки сила, відродись…
13.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326209
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 13.04.2012
Она каталась на Луне
Смотря, как рыщут где то звери.
Смеялась, плакала во тьме,
Стучалась в чьи-то двери.
Бежала босой по лугу
И звёзды собирала.
Решила, - Миру помогу!
Но неуклюже в бездну пала.
Рассыпались осколки звёзд,
Мечты развеялись как грёзы,
Но солнца луч, пробивший тьму,
Забрал возникшие вдруг слёзы.
И грянул гром, и вспыхнул свет,
И мир стал выглядеть иначе.
Осколки превратились в самоцвет,
Она теперь уже не плачет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327892
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012
...а если о сказках – то сделай меня кошкой,
царящей в квартире над россыпью хлебных крошек,
над чашкой, и блюдцем, и маленькой звонкой ложкой,
хозяйкой окна и подстилки в цветной горошек.
Пусть будет любовь моя вывернута наружу,
и мехом пушистым худые колени греет.
Ведь с кошкой спокойно разделят постель и ужин,
О прошлом не помня, о будущем не жалея.
2011, декабрь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325487
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
...Йерихо — на ладони, и кажется, что за спиной —
целый мир за вершиной, невидимый, будто стеной
отгороженный, просит земного порядка и власти,
приготовленный лечь дорогою рабыней к ногам...
Йерихо — на ладони... На маленькой площади — гам,
и наверное — торг, и наверное — прочие страсти:
по обычаю древних за глаз вырывается глаз,
и какой-то купец для обмана заводит рассказ
о чужих городах, и своё продаёт, забирая
за дешёвый товар серебро... Синагога, дворы
с бесконечным трудом и дымами, возня детворы
и надежда на рай отлучённых от Божьего рая,
перед сном или смертью помянута. Впрочем, она —
одинакова всюду. Дворец, городская стена —
как за тысячу вёрст — у эмира, и как в Поднебесной
или в прочей земле... Что же толку во власти земной,
если власть и порядок закончатся вместе со мной,
как кончается эта тропа над стеною отвесной
Йерихо́нской горы́?.. Потому что земное — химера
без надежды и веры, — я дам вам надежду и веру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324780
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 26.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2012
Весняна повінь
всю мою душу
заполонила,
пташиний гомін
мене зворушив,
мов голос милий.
З далеких далей,
молю – "Озвися
відлунням грому,
щоб всіх печалей
могла зректися,
прогнати втому!".
Хай подих вітру
мені шепоче
про тебе, Милий,
я сльози витру -
для Тебе хочу
зростити крила.
Літаю в висі
на хвилях марев,
аж по під хмари.
Молю – "Озвися
до мене зараз,
ким серце марить!".
Яскравий промінь
мене торкає
цілунком ніжним.
Я йду додому -
за небокраєм
так дивовижно...
Спочине серце
моє зболіле
в розлуці вічній.
Всі грані стерто.
Здіймаю крила.
Вже небо кличе...
2001 -2012рр.
Вірш присвячений Атені Пашко,
великій доньці України, поетесі, дружині В'ячеслава Чорновола,
яка нині вночі пішла у Вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323856
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012
На гербі міста Дунаївці зображений срібний лелека із
червоним дзьобом і червоними лапами, який у правій
лапі тримає срібний камінь.
Лелека здавна вважався дуже обережним птахом.
Використання його зображення в геральдиці означає
особливу увагу. Лелека стоїть на сторожі, оберігаючи
свою зграю від ворогів. Він тримає камінь навмисно.
Якщо постовий лелека засне, камінь з шумом впаде і
розбудить його.
В калиновім краю, оповитім віночком барвінку,
Де в затишних долинах ясніють ставки голубі,
На хатину край міста, у дзьобі принесену гілку,
Примостили лелеки, щоб звити гніздечко собі.
Серед пишних ланів вибивалась пшениця у колос,
Лелечаток своїх піднімали птахи на крило.
Закликали лелеки надію на щастя уголос,
Щоб добро повсякчас у містечку маленькім жило.
А коли восени вітер спомин приніс іздалеку,
Знову в теплі краї полетіти зібрались вони.
Та зостався їх син, молодий білокрилий лелека,
Захищати свій дім, місто це і свій край від біди.
Він і досі стоїть, срібний камінь тримаючи в лапі,
Щоб бодай уночі не заснути хоча би на мить.
Так і нам Україну ріднесеньку слід вартувати,
І любити її, бо звемось українцями ми.
19.03.2012р. 21:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323412
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Ты уходишь в мечту, исчезаешь за синими далями,
Босоногий свой след оставляя росой на траве.
Ну, а я остаюсь в тёплом доме со старыми ставнями,
Взгляд подняв к небесам, постоянно молюсь о тебе.
Ты шагаешь вперёд, одиноко скитаясь дорогами,
Выбиваясь из сил, ищешь надпись со стрелкой «Вчера».
Собираешь надежду, судьбою разбросану крохами,
В левый рваный карман, но и там, к сожаленью, дыра.
В километрах дорог ты бредёшь галактическим странником,
Без любви и тепла, не смывая усталости пыль.
И колотится сердце твоё под изодранным ватником,
Боль утраты стараясь на вечном пути позабыть.
Странник миленький мой, заблудившийся между столетьями,
Добрый Ангел пускай охраняет тебя от невзгод.
Лучезарными пусть Он наполнит дорогу рассветами,
Но, поверь, от себя не уйти тебе за поворот.
12.2011 - 14.03.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323138
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Клип- карооке можно посмотреть здесь:
http://www.youtube.com/watch?v=wk08ra4GgF8
Автор клипа Таира.
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду,
Звуки ловя из квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Желтым квадратом глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною вночи
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
24-25.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321596
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 16.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
Храни нас, Боже, наивных, хрупких,
таких не верящих в этот рай.
Мы ломки, будто яйца скорлупки,
помягче методы выбирай.
Храни всех тех, кто забыт и брошен,
кто вечно с краю, несмел, нелеп.
Не то что даже избавь от ноши,
подай вина или теплый хлеб,
но просто тем, кто Твоей рукою
в жизнь вписан наспех и поперек,
хотя б однажды за их спиною
увидеть дай на крыло намек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320501
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2012
У відчинене вікно ввірвався вітер,
Торкаючись легенько ніжних вуст.
Втомившись, він упав в твої повіки,
Наспівуючи свою пісню в слух.
Ви вдвох ідете проводжати сонце,
Що червоніє ,соромлячися вас,
А впале листя на золотій алеї,
Танцює безупинно тихий вальс.
Настала ніч : все вкрилося росою,
так,ніби це сльозинки ясних зір...
Довкола тихо...та прокинувсь вітер,
Почавши плести таємницю слів.
Ти спиш,ніщо вже не турбує,
Вві сні немає зайвих фраз чи слів,
Вони є недоречні й непотрібні,
Тому що ти їх сенс не зрозумів.
Невже ти не відкрив ту таємницю,
Яку вітрець насвистував щодня?
А ти її беріг на тих зіницях,
Де вітер так любив поспочивать.
Так дивно..слово-таємниця,
Й у кожнім мала часточка тебе,
Лиш слово-і ти б міг полюбити,
А може, і зненавидіти все.
Можливо ти читаєш цей же віршик,
Присвячений тій таємниці слів,
А може, ти підслухав її нишком
В розбитих вікнах весняних вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289339
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 07.03.2012
. Безупинно тече вода в річці і так само течуть думки і мрії невидимою течією на темному оксамиті нічного небосводу в неосяжну лагуну ночі, де сріблясте мереживо від магнетичного погляду місяця приворожує до себе потоки ритмів життя на землі, прикриваючи напів-прозорою вуаллю перлинні сполохи далеких галактик, які споконвіку містично спілкуються між собою.
В ореолі зірок небесних, народжується первозданна нетлінність, яка на аметистових, легких крилах злітає до благословенних небес та в мінорному вальсі сузір’я світів зливається з потоком невидимого духовного світу, який сакральними вітрами розвіює поміж людей щирість, віру, надію та кохання… Ця течія окреслена потужними крилами муз поезії та музики, зачарована духовною рухливістю словесних та музичних вершин на тлі мерехтливого блиску примарного сріблястого світла...
Розмаїттям краси духовної пливуть тріумфуючі церковні канони - мелодійні перлини духовної досконалості, які передають молитовний настрій та його прагнення від земного до небесного, від тимчасового до вічного. Християнське благочестя і благоговіння звучить з небес, як гімн перемоги життя над смертю, світла над пітьмою, добра над злом, воскрешаючи душу вічністю, втілюючи безсмертність та духовну наснагу…
На тлі неба синьо-зоряних контурів білокрилі ангели-безтілесні, безсмертні духи, сповіщають святу волю Творця - цінувати наш світ як безцінний кристал, аметистові відтінки якого від синього до червоно-фіолетового кольору приносять людям щастя, підтримують, заспокоюють, і не залишають байдужими серця…
Радісне відчуття духовної досконалості і спокою від щастя, що променіє як нетлінний потік земний, відкриває божественні вікна та втілює світанок мережками блакитного вітання, ніжним передзвоном тремтячого листя дивних троянд рубінового кольору та в кришталевих росинках на ніжних аметистових бутонах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315058
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 06.03.2012
В гармидері буденних справ знайшов гербарій поснулих мрій.
Старесенький, полатаний альбомчик. Розкрив його ніжно й водночас нетерпляче, віддано й немов уперше.
Вони солодко позіхнули. Сизий вітер пролетів, залишаючи за собою зимний подих Осені. Невдоволено зашурхотіли, ніби сварились, щоб їх назад сховали за
їхню затишну покрівлю! Побачили мене й сон, немов рукою зняло. Ах, любі мої, злеліяні щирими дитячими молитвами, обплакані тимчасовими невдачами. Я вже й забув про вас!
Вітер доніс їхній приємний аромат. Весняний талий сніг, затишне осіннє листя, повністю просякнуте ароматом бабусиного сливового пирога, зимовими хурделицями та літнім палаючим сонцем.
Мене одурманило це асорті.
Одна дивилась не дуже впевнено, сором'язливо. Її старенькі жилки враз заіскрились, вкрились позолотою і зних утворився малюнок.
Ти ж іще не розівчився мріяти, друже?!
Яскравий велосипед. Із допоміжними колесами.
Ви були моїми допоміжним колесами!
Наступна запроменилась у всіх барвах веселки, і я побачив Ейфелеву вежу, Венеціанські канали, Римський пантеон, Біг Бен Англії.
Вони всі такі різноманітні. Я загубився у часі. Бачу кожну мрію, потрапляю в інший проміжок часу. Бачу себе. Іншого. Із іншими бажаннями.
Приставка... Левіси... Миру вдома...
Її... Спокою... Смерті...
// стоп.
Мої очі наповнились пекучими слізьми.
Досить. Ви дані мені для щастя, а не для гіркоти споминів!
Ти сам робиш щастя.Своїми руками.Своїми мріями.
Я обережно закрив альбом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319219
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
В доме твоем тепло. Сердце твое - очаг.
Я превращаюсь в воск, будет тебе свеча.
Ветер - бродячий шут, время - его струя.
Если отправлюсь в путь, будет тебе маяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319181
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
день як ніч,
сповита теплим пледом.
гаснуть зорі,
світяться мости.
на молочнім шляху
над бездонним небом
чаєм гріються планетники у сні.
просякнуті туманами долини,
що багряніють
з відстані в сто літ
буяють м'ятою й бурштином,
освітлені лампадами.та гніт
згубився в темноті.
день як ніч,
залиш останній дотик,
шлях останній освіти.
день як ніч,така пустинна.
тьмяним світлом догорить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318317
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Абстрагируясь, ночь уходила с небес,
И с тоскою Любовь посмотрела ей вслед,
А жемчужный рассвет, примеряя атлАс,
Для души преподнес удивительный джаз...
Страсть - могучей волной растекалась в крови,
Погружала в мираж, призывала к любви...
Саксофон изливал экспрессИвный каприз,
Опьяняя Любовь повтореньем реприз...
Легкой дрожью, скользя от безумия фраз,
По горячим телам до шальных смелых глаз,
Вырываясь с дворцов за пределы миров,
На развилке ветров ликовала Любовь....
И аккордом звучал… в апогее любви,
Иступленный экстаз на рассвете зари,
Искушенье - огонь, догорая в телах,
Допивал поцелуй на горячих устах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318202
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Ты подойди к дракону без опаски.
Мой век был долог, стал я нынче стар…
Садись у ног моих и слушай сказки
О Нуменоре, эльфах и Валар.
Мне колыбелью был вулкан бурлящий,
И пела лава ласково, как мать.
Я вырос буйный, грозный. Настоящий.
Но не умел любить и понимать.
Меня призвали силой страшной, черной,
Служить и жизнь свою отдать войне.
Но был там воин. Звался Арагорном.
Он каплю света разглядел во мне.
Другие злились, бились, в страшных ранах
Бурлила кровь, как в том, чужом огне…
А он мне улыбнулся. Свет Амана
Зажегся в сердце, вырвался во вне.
Истории моей не знают книжки
Всей Арды или плоскости другой.
Я был дракон, но все-таки мальчишка
Единственный из племени изгой.
Цвет глаз моих сменил свою окраску,
Ведь в самых темных тварях есть добро.
Садись у ног моих и слушай сказку
Доселе не рожденную пером…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317078
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Это словно играть со Сфинксом
и ответив на сто вопросов
вдруг задуматься над сто первым
и понять что забыл ответ.
Это словно стоять над Стиксом:
Что ты скажешь теперь, философ?
Защитишься каким маневром
От воды вне границ и лет?
Это словно играть в рулетку
Взять патроны, сигары, виски
И колоду своих червонных
Спрятать в шелковых рукавах.
Пусть ты ловкий, упрямый, меткий,
Весь расшит серебром морийским,
Воздух в легких твоих - паленый.
И в руке черной сталью - страх.
Это словно стоишь у края:
Молод, глуп, но ничем не связан
Кроме ветра никто не близок -
Рвись за край или здесь держись.
И сказать себе - поиграем?
И поверить в реальность сказок
И гадать: мы играем жизнью,
Или нами играет жизнь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310380
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 25.02.2012
Сколько их было, прекрасных чужих дорог,
Сколько дождей и пыли смешалось в грязь,
Сколько их, Боже, истоптанных пар сапог
Взглядов прощальных и вздохов "Не прижилась"...
Звоном ключей запирается теплый дом.
Очередной. Разменяный мной на тракт.
Боже, молюсь, беспризорница, об одном -
Я так живу, но позволь мне не сдохнуть так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308217
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 25.02.2012
Мне нужно в самый небосвод,
А после в самый черный ад,
Ловлю стихов словесный град.
Я так живу который год.
В объятья огненных геенн
Я буду падать. Ты - лови.
Мне нужно жить на острие
Пера и лезвий и любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312735
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Зачем мы поддались, отправились в вечные сталкеры,
Зачем мы послушали зов чужеродных чудес?
Наш путь отмечают на карте кровавые маркеры.
И меч Немезиды нам хочется взять за эфес.
Там камни и шрамы тропинок терзают возвышенность,
Там кровь белых рек выливаясь на скалы журчит
Там мы приручаем всех, кто сильнее и выше нас.
Там мы убиваем всех, кого нельзя приручить.
Туда мы несем болячки сквозь годы и месяцы,
Но время хреновый врач, как другие врачи.
И мы приручаем всех, кто смеётся и светится.
И мы убиваем всех, кого нельзя приручить.
Без толка, без цели без права креститься и каяться:
Привал. Осмотреться. Напиться. Своих напоить.
И связка разбитых сердец за плечами болтается.
И тень Немезиды за деревом дальним стоит.
(Ответ на песню Олега Медведева "Солнце")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310765
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Понимаешь , теряются все, умирают, уходят,
Вслед плюют – это ладно, я это смогу пережить.
Исчезают внезапно, в то место, где я не пригоден
И последние взгляды вонзаются в грудь, как ножи.
И тогда – хоть кричи о бесстыдности строгой природы,
Хоть глазей сквозь окно на огрызок каймы голубой...
Только ты не забудь… Обязательно перед уходом…
Попроси меня сдохнуть… Уйти по следам за тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310381
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 25.02.2012
Згубилось у сво́їх пір'їнах
Таке янголятко мале.
Ніяк не розпутати крила -
Ще поки не знає про те,
Що вмітиме в хмарах літати
Горта́ти під сво́є крило́
Людей. Чисті душі спасати,
Для них дарувати добро.
Неле́гке то буде завдання
Та все це не зараз. Маля
Розчісувать вчиться кохання
Незграбно ще так - янголя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315668
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Я лишилась одна серед круків -
Чорносмолих у небі птахів.
Більш тривожних і пагубних звуків
Не стрічалось у світі мені.
Сніг пішов... Ближче навіть до зливи
Став подібним, аніж до дощу.
Мов пекельні убивчі мотиви
Душу жадібно стисли мою.
У відчуженій болю натузі
Серед парку у сніг упаду,
Я розплачусь в шаленій напрузі
І до неба в мольбі закричу!
Я шептатиму Богу молитви!
Вже й не знаю, чого я прошу...
Резонують в душі усі ритми -
Я й незчуюсь, як очі стулю.
Так чудово!.. Тут криги немає,
Й наче легше я стала ступать.
Над воло́шками жайвор співає,
Все навколо - одна благодать!..
Та чомусь стало раптом колю́че
У нозі, у руці, в голові,
Розразився по тілу пекучим
Лютим жаром мороз уві сні.
Вже не стало ні співу, ні поля.
Вже я бачу не сон, а себе
У морозі смертельній неволі -
Холод жаром у жилах росте.
Я забудусь в жахливому бо́лі
У незмозі нічого зробить...
Не відчую холодні долоні -
Більш тепло у руках не біжить...
Я здригнуся - останнє що чула...
Загасились іскринки в очах.
І замерзла краплина на скулах -
Не з'явлюся я більше у снах...
Відновилася пам'ять в думках -
Наче блискавка... Знову жива!
Хтось, розбивши сльозину у крах,
До тепла міцно лід пригорта...
Я не знаю: чи в серці, чи в мозку
Народився в мені знову вік.
Я з душі болю горстку
Упустила з минулим у сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316622
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Живе у скляній коробці (без риб). Відміряє спокій.
Щоденно вгрузає в осінь хрестами міцних плечей.
У нього великі руки. І дуже широкі кроки.
Проте від свого безводдя нікуди він не втече.
Між другим і третім сонцем застряг. Заржавілим цвяхом
Зробив на моєму серці акваріумні тату.
Тепер тут плодяться риби й набридлі морські комахи,
Магнітять плавцями вени й впиваються в темноту.
"Спотвориш мене гуашшю?" - чіпляюсь до перехожих.
Вони у склянім безладді зникають. Мабуть, дарма
Зрізала волосся й шкіру. Він чимось на мене схожий.
Обох нас вже зіпсувала акваріумна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291148
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 22.02.2012
Прозора музика дощу -
Веселка в небі сяє.
Сьогодні Бога я прошу -
Нехай Божену привітає!
Хай зникне сум і біль -
І розмаїттям теплих слів
Хай друзі привітають!
У вирії щасливих днів -
Нікого більше не втрачає!
О, Боже, дай їй сили
Задумане здійснити,
А ще даруй їй крила -
До світла щоб летіти!
О Боже, дай їй щастя!
І в нагороду за терпіння -
Даруй своє благословіння!
Життя, немов би заметіль,
Нас закрутити легко може.
Примарним виблиском вогнів
Наш сон і спокій потривожить.
Примарним виблискам не вір!
Нехай не ниють в серці рани
Від втрати рідних і близьких!
Слова вітання полум‘яні
І море квітів запашних
Нехай тебе потішать зрання!
І щоб раділа кожну мить,
Кохання хай в душі горить!
О, Боже, дай їй сили
Задумане здійснити,
А ще даруй їй крила -
До світла щоб летіти!
О Боже, дай їй щастя!
І в нагороду за терпіння -
Даруй своє благословіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316094
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Я сьогодні вчетверте намагалась читати молитву...
спотикалася...і забувала, де я поміж фраз.
А молитви камінням на голову раз через раз
не хотіли летіти угору в неба браму закриту.
Я сьогодні заплуталась нАскрізь, не допоможуть думки.
Вони сплять ледачим котом на моїм підвіконні.
А я дИвлюсь на відсторонені лики іконні
і ніяк не впізнАю їх...доки падають вниз молитви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315826
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
Ти блаженно у ніч
Подивися на Млисту Дорогу
Сяйва вічного клич
Спопелить всі тривоги.
Ти напийся туманів
З висоти недосяжних зірок —
Птахом срібним у ранок,
У рапсодію снів і думок...
Ти проснися чар-квітом
Із ночі купальських пісень
Тихо-смарагдовим вітром
Ступи
у росисто-розхристаний день.
1991р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315462
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Я стою, а шаткії вітри
Підрубують крила,
Моє серце незримо ятрить
Далечінь соколина...:
– Благослови мене, Мамо,
У кожний мій ранок,
На порозі доріг у тумани
Благослови мене, Мамо.
Я іду, а терпкії заграви
Сумом ріжуть у плечі,
Павутинки колюче-лукаві
Тихо спалює вечір:
– Благослови ж мене, Мамо,
У кожний мій ранок
На порозі доріг у тумани
Благослови мене, Мамо.
І у Щастя коли я стою
На росисто-прозорім краю
Й барвінки вплітаються в Долю мою
Я піснями до тебе молю:
–Благослови мене, Мамо,
У щасливий мій ранок,
У квітуче-рожеві тумани
Благослови мене, Мамо.
*****
Благослови Ти дороги
Від правотчого порога –
Сяйвом зпилинає далечінь
Твоя благословенна свято-тінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315389
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
гордый принц достиг берегов твоих
смешав жемчуг с песком своей смертью
лежит он изорванным комом воды
над головой ночь нашёптывает слово тёмное
над сердцем туман разгорается серебром земли
и зарываются в небо кресты
временем отброшенные сироты
и покоится ветер
измученный старец
берегов твоих
гордый принц достиг
выйди к нему
и жди
пока рассвет не сошьет
крепость для вас двоих –
бесконечно теплым накроет светом
гордый принц никогда не увидит
как океан поглощает вечность
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315320
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри грізним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
В час, коли зима
Майже крадькома,
Закує вікно срібним помахом,
І захочеш ти
Краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
В час, коли тобі
Важко у журбі,
Бо без мене ти, як з одним крилом.
Якщо ось в цю мить
Серденько щемить -
Я приснюсь тобі добрим Янголом.
9-10.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Мне кажется, я никогда не забуду
И в строгости слов, и в спешке обид
И до последнего вздоха я буду
Помнит, что ми с тобой Нэнси и Сид
Больно не спорю, ладони согреты
Молча, смотрю на твой силуэт
Хочется, помнит, как ми не одеты
Были похожи на сотни комет
Нашим ли временем знати разлуки
Мир от мороза сошел сума
Ми согревали от холода руки
Впредь согреваю я их одна
Двери откроешь и с яркой улыбкой
Встретишь и скажешь мне тихо привет
Я попыталась сделаться гибкой
И подарить тебе солнечной свет
Пусто в квартире и музыка спрячет
То, что скрываешь внутри от себя
Все это было и где-то заплачет
Тот, кому далеко не зря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315149
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Мне всегда по жизни не везло,
А вчера – и вовсе беспредел:
На меня упало НЛО,
Так что я и пикнуть не успел
Нет чтоб там кирпич или помёт,
Фикус там, с горшочком или без -
Тяжеленный круглый звездолёт
На меня обрушился с небес
Закипела злость – не передашь,
Это ж надо, давят как крольчат!
Выскочил зелёный экипаж,
Что-то мне по-своему ворчат
Самый крупный глянул так сычом,
И кричит: «КукАра пургурУ!»
Вдруг впендячит лазерным лучом!?
Я потом костей не соберу...
Улыбаюсь, дескать, ерунда,
Извините, если с курса сбил,
Очень ваша нравится звезда,
Только вот название забыл
Вроде стихли, взял-таки на понт...
«Дружба, - говорю - Альдебаран!
Если вам необходим ремонт-
Пригласим бригаду молдаван!»
Пошептались все по сторонам,
Плюнули какой-то кислотой,
Типа, братья, что же делать нам
С этой беззащитной гопотой?
Кто-то там на кнопочку нажал,
И исчезли твари в вышине...
Так увязнуть миру я не дал
В первой галактической войне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302062
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 19.02.2012
В кипящей магме дней
души рождается гранит
В нем пламень солнца
торжественно молчит,
В нем таинство Вселенной
над суматохой лжи
Воинственно скрестило
победоносные ножи,
В нем Истину творенья
вдохнул навеки Бог
Над парусом Удачи,
над дымкою дорог.
1995р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315140
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2012
Ти до мене
Полоненим
Твоє вміння
У промінні
Птахом сніння
З провидіння
Днем летиш
Голос стиш
Сині кроки
Ненароком
В буйнолітті
Сонне віття
Сколихнулось
Я проснулась
Засвітив
Щем світів
Ніжно-трем
Під дощем
Заблукали
Твої гами
Звивно в росах
Доля просить
Вкрадну вись
Зупинись
Серцем ти
Палахкоти
Й освіти
Мости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314748
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 18.02.2012
А ти — казкар...
Голуб-мольфар
Мої мрії украв
У чашу обав...
*
Купав у любистку
Весну зорянисту
Вином із троянди
Лікером всезвабним
Напував непокору
Соком мандрагори
Росою матіоли.
Струнами віоли
Чаклував дозір’я
В сни-повір’я...
Ніжно пухом
Рає-завірюха
Воркувала, чарувала
Блаженно сповивала
У твоїх обіймах
Грішно-млійних
Моє світання
Казкування
Єднання протиріччя
У щемі віч-у-вічі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314907
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Она изучает город, к которому небезразлична.
Можно предположить, что она с ним
периодически спит, роняя одежду
в его пасть.
Она просит подойти ближе
все воды, которые текут внутри города,
воды подходят и
гладят ее запястья, но это ей неприятно.
Она смотрит каждый день свой фильм,
где в главной роли некое небо
жалеет ее и называет себя ее именем.
Она – это нечто похожее на время
цветущих орхидей в окнах ее актера.
Она играет со стенами до конца солнца,
стряхивает на стенах тени
и не спит.
Что-то похожее происходило вчера.
И каждое «вчера» ассоциируется у нее
со снегом и рок-н-роллом,
и она совершенно непредсказуема
в этих вещах.
Она раскидывает свои волосы
по всем улицам города
и ищет последних путников,
которые идут к солнцу,
она ищет его цвет.
..Последний шторм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262278
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 17.02.2012
Село вже пахне надвечір'ям,
В димок заховані сади...
Гусак сіренький, вкрившись пір'ям,
Давно вже бачить білі сни.
Собаки брешуть: "Гайд до хати!"...
Пора давно спочить ногам.
Лиш стиха-стиха кличе мати...
А ніч ховається в туман.
І терпко, м'яко пахне літо...
Дурманить сіном й молоком,
Котові в мисочку налитим,
І навіть кріпким пахне сном...
Село мовчить...Поснуло з втоми...
Бровко й собі в траві сопить...
Зірки загадують фантоми,
Над полем місяць лиш не спить.
Не спить біленький, думи грає,
Селом летить в півночний час...
Ніхто-ніхто в ту мить не знає,
Як ніч голубить пряно нас.
Лиш де-не-де вогні в хатинах,
Колиска порухом війне....
Дашків соломних мне по спинах
Біленький місяць...Ранку жде.
́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314732
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Ты любишь на меня смотреть.
Тебе кажусь волшебным сном.
Не верь глазам, все кажется тебе,
Но, знаешь, промолчу о том...
Девчонка, что внутри меня,
Задумчиво впадает в грезы
В мечтах своих. А на закате дня
Тихонько утирает слезы,
И рядом в небе плачут звезды.
С девчонкой вместе мы вдвоем,
Два сердца в унисон в груди.
Не сожалею ни о чем,
Меня пойми!
Как будто бы всегда была
Чужой для прочих всех людей,
Но к ним всегда открыто шла,
Стремлюсь всем сердцем и теперь...
Но лишь не буду я твоей,
Меня не разгадать тебе.
Оригинал
Mariah Carey - Looking In
You look at me and see the girl
Who lives inside the golden world
But don't believe
That's all there is to see
You'll never know the real me
She smiles through a thousand tears
And harbours adolescent fears
She dreams of all
That she can never be
She wades in insecurity
And hides herself inside of me
Don't say she takes it all for granted
I'm well aware of all I have
Don't think that I am disenchanted
Please understand
It seems as though I've always been
Somebody outside looking in
Well, here I am for all of them to bleed
But they can't take my heart from me
And they can't bring me to my knees
They'll never know the real me
16.02.2012г. 22:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314574
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Мій
Тремний травень
Шепотавсь з вітрами...
Гойдала гавань
Солов’їні гами
Грому гливого
Подиху грайливого
У колисці Раю
Травневого: «Вінчаю!»
Райдугу із вітром
Яблуневим квітом,
Щастям, зорепадом,
Поцілунком, градом,
Мрійною зорею
Ніжністю моєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314176
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Прозрій
До дна душі! Слова зринають з серця,
Що б'ється в унісон з вібраціями мрій.
Крізь терня навмання, у світу круговерті,
Не раз в обіймах смерті,
На сяйво йдем зорі.
Промов
Моє ім'я! Хай пристрасті вогненні
Потоками весни вливають шал у кров.
Спивай мене таку – стихійно-незбагнену,
Вітрами обпале'ну,
Що мріє про любов!
Прийми
Моє тепло! Оманливих ілюзій
Зречемося у мить, сплітаючись крильми.
Ще вчора ти мене хотів лише у друзі,
Я ж нині - твоя Муза,
На завтра станем МИ!
Проси
В небес дива'! Нехай реальні стануть,
У закутках душі захочуть прорости...
На серця полотно тече штрихом останнім,
Не знаючи вагання,
Краплиночка роси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314315
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012
я
летним эхом
каснусь твоей щеки
лепестком жасмина
голубой струны
спяшей в робком омуте заката
васильковая соната
нежностью всколыхнет зенит
сердце отворит
выпуская
стаи
нот
богов
тайный перевод
превращая гаммы в лепестки
цветов
надежды
и Любви
озори...
растают пусть печали
в дыхании чунука
разлука
снов и семицветиков души
взовьется в сеншиаль
спешат
навстречу
годы
песни
и цветущие поляны
тополями
мечтать мы будем в облака
смотреть грозы накал
пьянеть в лугах душистых
в шампанское игристое
поцелуи превращают кровь
слияние миров
морфомима вскружит пантомима
когда твоей щеки
коснусь Я лепестком жасмина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312787
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Люби мене так ніжно, обережно,
Без зайвих слів, без будь-яких думок.
Так відчайдушно й так беззастережно,
Люби, крізь павутиння всіх пліток.
Неначе я пристанище останнє!
Неначе любиш ти в останній раз!
Не треба слів гучних про це кохання,
Не треба обіцянь гучних чи фраз.
Люби, неначе я остання мрія!
Неначе все, що зараз на кону!
До болю, до нестями, безнадійно…
Люби, як я тебе люблю.
І не загадуй наперед надії.
Люби, бо серце ще живе!
Допоки ще воно жевріє,
Допоки я люблю тебе…
Колись ми розминемось випадково.
Як шкода, що ти вічність, а я мить…
Ти не любитимеш уже мабуть нікого.
Та це буде колись. Лише колись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312664
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Золотой и синий - тона ноктюрна.
Бесподобный дуэт весны и лета…
Свет и тени в моем смятенном сердце.
Ганзи Цу
--------------------------------------------
с капелек счастья
радуги озорных телеграмм
аккорды души
в небес тишину
взлетают
навстречу снам
васильковым миражам
в эхо рая
вниз
на клавиши любви
ноты
космей метелью
осыпая
рассвет
свиристелю пробуждая
витает ноктюрн мая
- ты слышишь? Как касается Орфей
струн золотых
матиоловой Зари
фонари
колокольчиков и трепетной мечты
всколыхнулись
их росы́ капель
падая
искрится на крыльях фей
мелодия звездных рун
и ветра поцелуи лепесточками пионов
отразятся
сердца звоном
всколыхнут весны аорты
моим ромашкам верь ты
луч солнца
танец встреч
меж соцветий луговых
голубых
незабудок
ноктюрн зари весенней
в молитве соловья
- Весна!
твоим тайным эхом буду я
ІІ
Ноктюрн мая (вариация)
С озорных телеграмм радуги и капелек счастья
В тишину небес взлетают аккорды души
Навстречу снам с васильковыми миражами повстречаться
И осыпать метель цветов и нот вниз, на клавиши….
Певчими птицами пробудился рассвет и звенит -
В воздухе, ноктюрн мая тихонечко звучит….
- Ты слышишь? Как Орфей касается
Золотых струн матиоловой Зари -
Роса на крыльях фей искрится
И колышет колокольчиков фонари -
Это эхо звездной мелодии в ветре – её сны
Она колышет сердца и красоту весны….
Незабудки встречают солнечный луч,
Небо лазурное и без туч -
Песня звенит соловья -
- Весна!
твоим эхом буду я.
(по желаниям читателей для более нормального восприятия текста)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312084
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012
О, как мечтала я тебя забыть...
Не тосковать, не мучаться ночами,
Из сердца вырвать... Между нами нить
И два столетия разлуки за плечами.
Я счастлива, любима не тобой,
Но иногда в тисках сжимает душу
Твой образ... Чтобы слиться вновь с толпой.
Молчанье, что так хочется нарушить.
Как будто лезвием по венам эта ночь,
Когда мне чудиться под полною луною:
Ты где-то рядом... Я бросаюсь прочь,
Но так хочу остаться здесь, с тобою.
Фантасмагория, мой ад, оксюморон:
Два призрака, сплетённые в объятьях...
Мой сладкий, нереальный, страшный сон,
Разбитый мир, мечта, моё проклятье.
О, как мечтала я тебя забыть!..
Но ты являешься безсонными ночами.
Я не смогла тебя когда-то отпустить,
А ты меня... Но оба промолчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312232
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Морской великанше скучающей,
Закутанной в пену волны -
Топить – высший пик наслаждения,
Восторг божества-сатаны….
Она укрывалась за скалами,
Накинув громадную сеть,
На воды морские Исландии,
Готовя для викингов смерть.
...В тумане рассвета-погибели,
Ладья еле слышно плывет,
На кормчего вместе с командой
Морское безумие ждет...
Плеснула богиня коварная
Огромную сверху волну -
Ладья устремилась на скалы -
Пробоины видны по дну.
Людей собиралась похитить,
Внезапно накинувши сеть,
Но только сорвалась «наживка»,
Открылась для викингов клеть...
...Не раз бороздил кормчий море -
Отец его с детства учил -
Он знал все морские уловки,
И дело морское любил.
Спокойно, со знанием дела
Команде приказы давал -
Пробоину быстро забили,
И вырвались с гибельных скал.
Почувствовав, что ускользают
И ей моряков не достать,
Своих девять дочек-русалок
Богиня решила призвать.
Они беглецов окружили,
Раскачивать стали ладью,
И страстных ночей обещали,
Чтоб их заманить в западню.
Вскричал тогда кормчий команде:
«Пониже глаза опустить!»,
И чары колдуний поющих
Гребцов не смогли погубить.
Прикрывши глаза от напасти,
Усиленно стали грести,
Согнувшись пониже до весел,
На всем подневольном пути.
Красавицы грустно вздохнули,
В пучину морскую нырнув -
Богиня других поджидает,
За скалами сладко зевнув…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264590
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 07.02.2012
. Ощущение полета души на подъеме духовных сил сродни счастью.
Мне как-то пришлось испытать этот подъем духовных сил...
Однажды, будучи летом в августе на отдыхе я сердцем почувствовала незримые ступени восхождения к сказочному миру грез в соприкосновении с золотыми колосьями дозревающей пшеницы, полевыми голубовато–синего цвета незамысловатыми цветами, приветливым жужжанием трудолюбивых полевых пчел и безмятежным шелестом высоких стройных тополей, окаймляющими буйно-бархатистое торжество цветения природы.
Летящие легкие кружевные тучки манили к себе загадочными мозаиками, а птицы щебетали о радости насущного дня и призывали лететь вместе с ними. Перламутровое солнце радовалось вместе со мной необъятным просторам полей и набегающей золотой волне шершавых колосков пшеницы.
Непреодолимое чувство свободы и поющая небесная голубизна, обострили желание взлететь и забыть обо всем реальном и насущном, стоящем за пределами этого величия природы.
Я ощутила легкость, и неудержимость своей души, которая в радостном волнении стремилась воссоединиться с природой, но не могла оторваться от земли, вследствие тяжести физиологического тела. И я - ее отпустила….
Незримая восторженная духовная сила, распластав крылья, покинула принадлежащее ей земное тело, лежащее распростертым в объятиях матушки-Земли и устремилась к манящим горизонтам голубых линий. Ей помогал легкий летний ветер: то, подымая выше перистых тучек, а то опуская на цветущий ковер изобилия Земли.
Синь озер и рек легким прозрачным бризом приветствовала этот праздник полета. Зеленая палитра жизни на земле воспевала соединение лучей солнца с капельками воды от озер и рек. Аметистовые, отражающие все цвета радуги, пузырьки с восторгом поглощали перламутровую энергию солнца, соединяя фонтаном любви воздушные грезы и реальность окружающего мира, при этом, заплетая радугу в косы Гармонии Жизни и тихонько напевая душе, что пора возвращаться…
И она вернулась ко мне чистая, необыкновенно счастливая и сказала: «Вставай, уже пора домой!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307221
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 07.02.2012
Благословляю на любов -
Тебе покій заледенілий,
І кров, що в серці охолола,
І тіло черстве, скам'яніле.
Благословляю душу я -
Притулок щастя і розлуки,
Серпанок невгамовних мрій,
І нерозділеної муки...
Кохання, феніксом чарівним,
Із недовіри, порожнечі -
Воскресни з попелу, спаливши
Думки оманні, ворожнечі! -
Крізь все сумне і зле відчуй ти,
Живої крові ритмів мову,
В безсмертних сонячних крижалях
Благословенної любові...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299121
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 07.02.2012
На темнім шовку чар в лагуні снів,
В потоці музики оркестрів зорянистих,
Відлуння долі відщедрує низку днів,
Благословенних на прогалинах імлистих.
На магістралях пристрасних небес,
Розчинить тугу недосяжну в бездні зірок,
Щоб сповідатися в обителі чудес,
Химерних марень незбагненних мірок…
І в партитурі нот, народиться любов,
Що хвилюватиме симфонію стихії,
Живим коханням перламутрових дібров,
До русла щастя-по мережці мрії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300833
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 07.02.2012
І ніч у серпні тче дорогу в Ирій,
І впали в руки перезрілі сливи,
І ти в губах моїх, як Сонце визрів,
І важко так не буть щасливим.
І мить одна у озеро, як вишня,
І місяць колом мружиться зрадливо,
І в вістрі уст живе тепер Всевишній...
І легко так! І просто буть щасливим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311861
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Ясне сонце, чисте небо,
Золото лісів.
Вже не чути сміх
Пташиних голосів.
Відлетіло літечко
Теплотою днів,
Квітами яскравими,
Щедрістю полів.
Дощиком рясненьким
Осінь йде до нас.
Літечко тепленьке
Вже закінчилось.
Буду пам’ятати
Пору року ту,
Буду пісню я співати
Про осінь золоту,
Про сонячні дні,
Про яскраві квіти.
Хай завжди ростуть
Щасливі діти !
Яна Жданова,10 років
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311867
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Мы в шёлковой, белой, чуть смятой постели,
И ты такой милый, смешной – только мой.
Мы переплелись, хоть мы и параллели,
Чтоб только дышать этой новой весной.
Мы пьём Каберне из хрустальных бокалов,
В вине новый чувствую этот апрель.
И губы мои цвета красных кораллов
Целуют тебя, mon gentil, Михаэль.
Мы слушаем диск Сальваторе Адамо,
Сквозь стёкла нас слЕпят апреля лучи.
Ласкаюсь я нежно, целуюсь – упрямо,
Объятья я тку из тончайшей парчи.
Ты солнце всех солнц, обжигающий сердце –
В груди моей пламя, что жжёт горячо.
В объятьях твоих словно нежностью греться
И в них засыпать, уткнувшись в плечо.
А в воздухе пахнет весенним Парижем.
Мой самый счастливый прекрасный апрель.
Здесь солнце далёкое кажется ближе,
Ты счастье моё! Целую. Мишель.
11.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176806
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 06.02.2012
................................
Целуй меня,
Насилуй,
Убей меня
Красиво;
Как это делают
В кино.
Пролей на грудь,
На пол
Вино.
................................
Возьми меня
Всего,
Испей;
Пока я тут,
С тобой,
Успей.
................................
Хочу любви
И быть одним
Единственным
Героем;
А ты
Так убедительна
В своей
Природной
Роли…
................................
Возможно
Безответственно
Но чувственно
И вкусно,
Я снова
Будто
Девственник
Воспитанный
И грустный...
................................
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115941
дата надходження 09.02.2009
дата закладки 06.02.2012
Я втомилась бути у твоїй телефонній книзі під літерою "Н"
привичною, не особливою ,темно -каштановою, і непотрібною.
від цього мої груди наповнились сірою ностальгією...
Нестача сили дорікати долі через те що ми розминулись роками,
від її випарів вже давно кинулась цвіль на стіни,
звичайний кашель перейшов у хронічні приступи астми...
Ти довгий час був відбитком пальця в мої віршах
немов дряпала цементні стіни кінчиками пальців
до крові на моїх ногах яка стікала в каналізацію..
Порозриваю остатні чорно-сірі твої фото
їм вже немає місця в четвертій камері мого серця
ти мабудь вже і непамятаєш як я виглядаю...
Піду назавжди,гримну дверима,і жалість розлетиться
по серці від удару розійдуться уявні шви
я впаду в прірву...або знову навчуся кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284822
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 06.02.2012
Бессчетный день
Пытаюсь уместить
Свой новый стих
В черновике,
В одной из клеток.
Качелям – тень,
А крылья отрастить,
Чтоб умереть
На чердаке;
Я канарейка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109810
дата надходження 29.12.2008
дата закладки 06.02.2012
Брели пустынной улицей
три путника уставшие…
Стучали в избы сонные –
а в избах тишина…
Боялись люди странников –
а вдруг они сбежавшие
Из заточенья узники,
на ком лежит вина ?
Другие открывали им,
встречали ,вроде, радостно,
В надежде, что за денежки
поселят их, троих.
А третьи, зло ворчавшие –
Чего бродить тут за полночь? –
Прогнали бедных путников,
псов натравив на них…
Устали, горемычные ,
надежду потерявшие
На то, что в этой местности
они найдут ночлег.
Но им открыли бедные,
богатства не познавшие,
Не алчные ,сердечные –
и в ночь впустили всех.
Что было в доме – хлебушек
да чай с повидлом яблочным –
Поставили сердечно им
на стол хозяева.
Постель достали новую
и застелили праздничной,
Крохмально-белоснежною
для путников кровать…
Заснули – время позднее… .
С рассветом пивни звонкие
Пропели песню солнышка –
Пора, пора вставать!
Благодарили странники
хозяина да с жонкою
За хлеб, за соль и в дальний путь
пустилися опять…
- Ой,Господи, а торбочки! –
Хозяйка сокрушалася, -
Забыли…Где найти же вас?
Что делать будем, а ?
Смотри –письмо…Откуда же
оно тут- чудо!-взялося?
- Написано: «Хозяину
с хозяйкой»... Вот те на!..
- А от кого? – От странников.
Лежало ж рядом с торбами.
Читаю: « Благодарны вам
сердечно за приют!
За то,что были искренни!
За то,что были добрыми!
Откройте сумки-зерна в них...
Садите – пусть растут!»
Хозяева дивилися –
Что ж вырастет из зернышка?
С любовью поливали их,
росточки берегли…
И хвори позабылися,
забылося и горюшко,
Когда цветы диковинны
весною зацвели.
Сбежалася деревня вся –
«Смотри! Смотри! Чудесные!
И мы хотим! Хозяюшка,
продай нам хоть один!..»
…И вспоминали с дедушкой
избушку свою тесную…
И хлеб с повидлом яблочным…
И холод лютый зим…
В цветах резвились правнуки…
Держались крепко за руки…
Благодарили странников…
Ты дверь открыть готов?
Быть может, эти странники
к тебе стучат – не бойся их!
Впусти в свой дом Здоровье ты,
Достаток и Любовь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272385
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 06.02.2012
Утро дамы пахнет ароматом кофе ,
Булочкой с корицей ,капелькой духов ,
Золотым колечком , маникюром новым,
Ароматом шейных шелковых платков...
Мил мужчинам запах утренней газеты ,
Гладких подбородков,галстуков тугих,
Выкуренной смачно первой сигареты,
Завтрака,бензина...Утром для двоих
Аромат есть общий - детских потягушек,
"Нехочувставашек", дерезы-козы ,
Запах манной каши, мыла и игрушек,
"Глазкиумывашки"-утренней слезы.
...Утро мамы пахнет кофе и корицей,
Манной кашей,мылом,гелем для бритья,
Бесконечным счастьем, радостью на лицах,
Запахом единства - дети, ты и я ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273147
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 06.02.2012
Приказываю? Нет, прошу:
Люби меня, О Рим мой вечный!
Мой Бог, всесущий, бесконечный!
Иль жизни я себя лишу.
Стою и плачу я не зная
Объятий, ласк и нег твоих.
Кошмарной боли рёв утих
У двери замкнутого рая.
Тюльпан, левкой и розмарин
Во мгле жестокой задыхались,
И сладких губ твоих касались,
А ветер гнал песок с равнин.
Узрей мой робкий взгляд невинный,
И сделай шаг на эшафот.
Волна на море запоёт,
А в сонном парке вечер длинный.
Тобой покинутый, мой дух, увы, тоскует.
На крылья спустится к нам ночь.
Заплачет брошенная дочь.
Увы, тебя другой целует.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156972
дата надходження 21.11.2009
дата закладки 06.02.2012
Очі сині туманом замулені.
Очі сині крізь них у політ,
Як в кота після ночі розгублені,
Своїм сяйвом засліплюють світ.
Очі сині живуть не за графіком.
Очі сині – озера бажань.
Серце тихо рахує за трафіком
Кількість сказаних щирих зізнань.
Очі сині – хмільні, незабутні.
Очі сині ві сні й на яву.
Чари їх нереально могутні,
Через них я на світі живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310789
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Напружено мовчу. Вокзальна тиша
Не дише, співчуваючи з пітьми...
Давай, хоч мить побудемо дітьми,
Скажи ще раз: "Не бійся! Не залишу".
Де наше завтра, хто навчить чекати?
Минеться час, не будемо на "ти",
Крізь дикий біль насмілилась піти,
Крізь щем душі навчилася мовчати.
Розлуки біль на Львівському пероні.
В міцних обіймах ніжності тону.
Я проклинаю,чуєш,цю весну,
Повільно відпускаючи долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
сновиденья в мышеловке
уловки
звездных топограмм
капризы радужных рассветов
согреты
богами ночи
пророчат
грядущие пути
дней орбит
не спит
мойра в солцезлатой колеснице
таится
свечение прадухов рода
свобода
плывущих сон-китов
в ладонях
аллегретто-май-ветров
мудрости колоколов
по тропиночке восхода
поднимусь
на вершину облака с роз мыслей
грозы поутихнут
в лазурно-матовом кармане
шаманит
орел над бездною времен
перезвон
в молитве рыжих мотыльков
оковы
рассыпались в луга
растаяли снега
проснулись кувшинки
в таинстве зари —
весны вожделенной фонари
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307268
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 28.01.2012
играется солнце в паутинках надежды
капризностью снов
ветром магнолий
мечтами нашими
вышивает зарева одежды
расцветают васильки в глазах
мыслях неба
и водах карстовых озёр
ковёр?
а может туман то синий
иль синей птицы крылья
нас кутают в свои объятья
своей любовью буду колыхать я
рассветы и ветра
и весны заветные желанья
соколами
разлетятся облака над пустынями печали
дождем опустятся
взойдут свечами
анноны
слов
любви
небес амвон
озарит
моря
вершины
тропинки бытия
в лучах зари
проснусь и Я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307830
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 28.01.2012
В піднебессі десь високо
янгол музику писав,
Сипав ноти ненароком
у обійми до октав.
Проростали в душу ноти,
вили втомлені вітри,
Снився ти мені у соте,
аж здавалось, я - це ти.
Долітав до неба стогін
і зривався із висот,
Упивались до знемоги,
позбуваючися цнот...
Проростали в тіло пальці,
пульсували скроні в такт
То симфонії, то вальсу.
В серці ти залишив знак...
Ніч тебе мені пророчить,
але сни - це ще не яв.
Я, мов скрипка, дуже хочу
в ніжні руки Скрипаля!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296554
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.01.2012
Душа жадає одкровень - неначе сонця білий день,
Мов темна нічка зір ясних, неначе пролісок весни,
Немов зима своїх снігів, як хвилі рідних берегів,
Мов квітка дотику бджоли, неначе човен річки плин,
Немов піски оаз джерел, як подорожній тінь дерев,
Як волелюбна птаха крил, мов корабель стрімких вітрил,
Немов вуста до вуст торкань, як тіло пристрасті згорань,
Немов батьки серцебиття і щиру посмішку дитя,
Як соловей дзвінких пісень, немов поет нових натхнень,
Як жінка мужнього плеча, немов землиця орача,
Немов трибун палких промов, як небо наших молитов,
Неначе грішник каяття, як блудні діти вороття,
Мов люд зневірений прощень... - душа жадає одкровень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300828
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2012
всегда так было
никогда люди не были
|так| счастливы
раньше
было иное понятие
физической Нереальности
и объективность невосприятия
духовной Реальности
с помощью которой
|от беспомощности|
люди
всегда
пытаются
проникнуть
в Первую
люди стараются писать Будущее
красками из Прошлого
которое происходит Сейчас
только Что –
а значит
Уже
Было
новые люди получаются
из Ничего –
но ничего
|нового|
не получается из людей
поэтому у людей не получается
|ничего|
нового
люди довольствуются людьми
и тем что преподносит им
день насущный
изредка
в небольших количествах
порционно
но
люди всегда стремятся к большему
думают о лучшем
видят неосязаемое
слышат неуловимое
достигают невозможного
и наконец получают
|неизбежное|
сливая воедино область
эфемерной
Реальности
с очевидной
Нереальностью
стирая границы
непознанного
осознанным
восприятием
Двух Миров
__________
всегда
|так
было
есть|
будет
*фоновая композиция –
Старуха Мха «Папоротник»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309407
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Красное-красное солнце
В пустынной дали... Но леденит
Безжалостный ветер осенний.
Мацуо Басё
-----------------------------------------
в золотом зареве зари
обелиски тополей
молитвы неба
слушают
мотыльки сквозь сон
к цветам заветным
вдохнуть нектар мыслей
ночью полнолуния
осеребрить звездной пылью
дома туманы и дороги
зыбкость слов
как лепестки розы
нежны и ранимы
память о рассветах вдалеке от тебя
лепестки прорастают в ветер
летят к солнцу
растворяются в его лучах
и целуют тебя
нежностью розы
рассветом незабудок
эхом тополей
любовью снов
помни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309416
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Греха небесного простёрся град,
Где воды в реках будто яд.
Там Ангелы, падшие песни поют.
И жуткие слухи о граде слывут.
Где с лирою в руке. С поломанным крылом.
В грехе. С Адамовым ребром –
Возможно, нежный плачь услышать,
Увидеть. Будто камни дышат.
Где светлой припадает головой
К господней крышке гробовой.
Где на руках шумят оковы –
Там нету Божьего закона.
Глаза и губы. Всё в песке.
Там жизнь твоя на волоске
В кошмарных корчится рыданьях.
Где расставания в свиданьях.
Где в смерти жизнь. Наоборот.
Там есть к спасенью поворот.
Но снова ты проходишь мимо,
А град стоит. Хмылится криво.
Где грех. Заблудшая душа –
Взывает к небу, всё круша.
В том страшном граде – утешенье,
Но если есть в душе сомненья,
Покинь греховную клоаку,
Убив безродную собаку.
И возвратись на Землю – в ад,
Где души грешные кричат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161513
дата надходження 17.12.2009
дата закладки 23.01.2012
К нам неслышно приходит осень
Зажигаются фонари
Ее в гости никто не просит
Но земля все равно горит
Небо плачет дыханием лета
Жидким золотом прожитых дней
Все длиннее дорога к рассвету
А тоска все сильней и сильней
И предзимним, последним вдохом
Поглощаем тепло зари
Одурманены желтым смогом
Пусть что хочет она творит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235502
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2012
І знову плаче та душа
Душа романтика побита
Носками втоптана в багно
Як книга, що ще не відкрита
А дні все ставлять свої знаки
Вони планують все життя
У кого та душа побита
У кого травма не така
Кому цей крок уже робити?
На зустріч хто мені прийде?
Запропонує, хто підтримку?
І хто зі мною в даль піде?
Душа побита у багні
Її тривожить тут не хочуть,
Ті що на краю без мети,
Немає помічі від них…
Романтик знову підійметься
Кохання - феніксом злетить
І всім прохожим усміхнеться
Що далі думка ще летить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287261
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 27.11.2011
Чаклувала Oсінь на листочечках кленOвих
Все кувала рижа золоту підкову,
Тай до озера носила — чарувала в руті,
У дощах кропила — сни розкуті.
Віяла мольфарка ладаном у душу,
Розганяла грімно пережовклу передстужу.
Лихо-тихо тайфувала тайно —
Солодом ночей пригортала грайно:
— Гулі-гулі голуби, заголубте сі сердЕчка
У колисці листя на златих вірвечках,
Залюляйте, закохайте тай зв’яжіть дві Долі.
Гулі-гулі голуби тай зіграйте на віолі.
Танцювала осінь на листочечках кленOвих
Гливо-гливим голубам чаклувала чар-підкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296085
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Порой мне кажется что мы едины
Порой мне кажется что мы одни
В мире пауков и паутины
Где ночи не сменяют дни
Мне нету больше наслажденья
Чем колкий взгляд твой позади
Я с легким страстным упоеньем
Веду тебя по своему пути
Хотел нелепо прикоснутся
Легонько твоего плеча
Но тут же захотел проснутся
Слезу в твоих глазах увидел я
Не плач мой ангел
Слез не выдержу твоих
Готов гореть как факел
Лишь бы стон етот утих
Не буду лезть в твой мир
А только снова поведу
Ты моя страсть, ты мой кумир
Навеки у меня в плену
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295204
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2011
Я так боюся щастя того…
Я так боюся зайвих слів…
А стукіт чути з серця мого.
Все ж буде так як Ти звелів!
І хай та радість лиш миттєва,
І хай там далі прірва й біль.
І ж хай доріженька життєва
На мене звалить терн днів.
Та я боротись не втомлюся,
Не зникне й віра та свята,
Та й програвати не боюся,
Хоч та поразка й не легка.
Я знаю, Боже, що Ти чуєш,
Про сумніви в душі моїй,
Й колись таки мене врятуєш
Від сорому минулих днів.
Ми, може, знов не варті дива,
Ти ж дарував усім любов.
І доленька моя зрадлива
І якось ранить крила знову,
Колись обпалить знову віру,
Та не погасить той вогонь,
Що живить в серденьку надію,
Яка росте з Твоїх долонь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280183
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 18.11.2011
В осінню ніч крокую... Тихо в парку...
Тьмяніють ліхтарі вздовж огорожі.
Крізь хмари місяць заглядає в шпарку,
Блищать зірниці на намисто схожі.
На вежі б'є годинник знову й знову...
Рахую пошепки: п'ять, вісім, десять.
Пригадую розмову телефонну,
Думки літають десь у піднебессі...
Ти так далеко і мені самотньо...
Холодний парк, шумлять тихенько віти.
Вперед крокую крізь нічну безодню,
До тебе хочу, ніде правди діти.
07.11.2011р. 20:42
Подільські Товтри Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293104
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Мільйони мрій літають серед хмар,
над чистим полем, сірими містами.
Горять немов запалений ліхтар,
ми з’єднані звичайними мостами.
За вільним небом – вільний птах живе,
його чарує сяйва зорепад.
За чистим небом, хмарами пливе,
самотній янгол, на вустах гранат.
Його чарують дивовижні мрії,
одна про сонце, інша про любов.
Наповнені частинкою надії,
він бавить мрії часто, знов і знов.
Мільйони мрій літають серед хмар,
ти просто вір і збудеться колись.
Забутдь про страх прихованих примар,
живи, люби, до Бога ти молись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293137
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Я поклялся, что буду нем,
Ибо слово – всего лишь пыль,
Ибо слово – всего лишь тлен,
Как горящий в степи ковыль.
По карнизу иду во тьму,
Где меня ожидает лёд…
За моею спиной – самум,
Что толкает меня в полёт…
Я с надеждой порву контракт,
Если дубль последний снят,
Если сыгран финальный акт
И закрыты пути назад.
И, снимая свой оберег,
Вспомню я, как глаза горят,
Кто – единственный человек,
Чей меня остановит взгляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239475
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 12.11.2011
Я вернусь сюда снова и снова...
я вообще никуда не уйду...
я использую магию слова
и струну на девятом ладу.
я хожу по кармичной спирали
и читаю руничную вязь,
собирая златые скрижали,
поправляю меча перевязь.
я вернусь сюда снова и снова...
я вообще никуда не уйду...
вечность мига в поэзии слова
под уздцы за собою веду.
я ищу позабытые тропы,
а еще - ледяные ручьи,
проходя сквозь смертельные топи
и владенья пустынно-ничьи.
я вернусь сюда снова и снова,
рассекая прозрачный эфир...
возрождая лишь магией слова
мной самим уничтоженный мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226656
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 12.11.2011
Сумні,безлистяні дерева,
І гола,неприкрита вись,
З диким криком,звіриним ревом,-
Ти падаєш з небес униз!
Хто вигадав цю невагомість,
хто її бачив:тремтливу і живу!?
Якби хтось заглянув в твою підсвідомість,
Побачив би там:
Криваве сонце скинуте в траву!
Побачив би там:
Твою заплакану змучену душу,
розірвану,на шмаття,
Дельфіна,полишеного на суші,
без права каяття!
09.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292516
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
На площі Тяньаньмень сьогодні так осінньо
і всі кудись летять, мов сірі голуби.
Стара китайська пара за межею цвітіння
проходить весь свій шлях, усі свої якби...
Відбитки революцій на їх руках старечих,
юнацька боротьба у зморшках на чолі.
Вони в своїм минулім, вони тепер, до речі,
листи від дисидентів ховають у столі.
І завтра знову явка у когось на квартирі,
і будуть говорити про Партію й Пекін.
Вони по площі йдуть, вони в людському вирі -
дві втомлені душі й мільярд китайських стін...
30.10.11р.
Полтава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291151
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Несподіване щастя (янтарно) засліплює схід…
Я живу у тобі. Моя місія... - стримувать крила...
Мене просто… немає. То тільки ясний зорецвіт
Про присутність мою безнадійністю марить безсило…
…Мені тільки сімнадцять. У мене – волосся бліде
Й карамельна величність ранкової впертої долі…
Це не я – нерозважлива. Літо за мною іде…
Я уперше йому себе звабити ще не дозволю…
Не відкрию того, що заглибить мою німоту,
Розкроївши усе, чим життя розпинає байдужість…
Це не тіні спотворені. Я їм назустріч іду…
Хтось мені, як молитву, повторює тихо: «Одужуй!
Від п’янких хвилювань. І скляних невиразностей тиш…"
...Розсипають надії закляклі мої зорецвіти…
Хтось не вперше (по-дружньому) вперто шепоче: «Облиш!
У нудних і розпещених снах розпорошено жити!»
…Хтось забрав моє серце. Придумав для мене пісні…
Розсипався, як сніг, і спокусливо вкрив абрикоси…
…Перелесник нещасний. Він досі живе у мені…
Робить кроки назустріч тому, хто приходить під осінь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252741
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 06.11.2011
Блакитний пісок
На березі моря.
Багато думок
В повітрі прозорім…
Снуються і в’ються,
Дзвенять і блукають
І з хвилями разом
Зникають…
А що, якби узяти
І повернути час назад?..
І розвернути навпаки
Напрям думок, які зникають
Із хвилями разом,
Дзвенять і блукають,
Снуються і в’ються
В повітрі прозорім;
Безлічі думок
Летять десь над берегом моря.
Блакитний пісок посиплеться вгору
До самого неба…
Так небо стало знов блакитним.
Там на, ньому, – поглянь! –
Навмисне мов для тебе
Блакитна мушля.
Разом з піском упала
Випадково.
Її ніхто не бачить, окрім тебе.
А тобі мало?
Так, це загадково
Побачити у чистім небі слід думок…
21.03.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287636
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 06.11.2011
Зв’язали надміцні електромагнетичні пута,
Вражає ультраінфостатистичная отрута.
Вирвись!
Лети у небо,
Моя метафізична мріє!
Бо скоро мені збракне сил для тебе.
Твій час настав. І поки шанс жевріє,
Лети! Нехай. Нехай лише в короткій хвилі
Побачу присмерком твій ясний слід на небосхилі…
Однак лети! Роламуй хмари!
Ворожі обминай радари.
А я дивитимусь на тебе із землі,
лежачи у магнітнім полі,
Фіксуючи в очах твій дикий відблиск волі.
05.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291126
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Присвячується дитинству.... по мотивам мультфільма "Дівчинка і дельфін"
Ніжило літо й засмагало тіло
Хлюпотіли хвилі в такт самотності
Крихітне серце сумувати не вміло,
Дівчинка з м’ячем, в ніжній безтурботності.
Схвильоване море підхопило душу,
Запаморочило в морській круговерті,
Дельфін підійняв і виніс на сушу
Врятував маленьке серце від смерті.
Колірною гамою відкрилося море
І дружба пірнала в прозорій блакиті,
Дівчинці друга подарувала доля,
Життєвий шлях осяяли дитинства миті.
Маленька постать з силою духу.
У бідах друзів пізнається людина,
Не залишайте рідні душі, подайте руку,
Погляньте в щирі очі на дитячих світлинах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290507
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Під небом голубим, під сонцем золотим, дихає земля. Але тяжко так дихає. Коли ж подме вітер сильний та перегне найстаріші дерева, то значить земля зітхає. І лісова братія тоді починає нервово м"яти зелені листочки, та хилитися зі сторони в сторону, ніби старець, що знає про дурість людську, але заради їй не може.
І квіти, і житні колоски, і навіть найзліші колючки - усі нишком туляться до землі, і слова лагідні їй шепочуть. І кожен старається забрати частинку болю, що внесла у долю неньки нашої рука людська. Сльози жалості, блискучими росами стікають тоді зів"ялими листочками та пожовклими пелюстками, і навіть вранішня зоря втрачає усі відтінки радості та стає звичайною сірою химерою.
Природа завжди потішить та обдарує гідного, але варто вам лише позаритися на її підопічних - і все. Лагідна посмішка зходить з її лиця і перетворюється на незадоволену гримасу...
А я пірнаю у повітряні струмені чистоти та свіжості, стоячи на самій вершині гранітових виступів, і пропускаю через себе усю вікову печаль, що зібралася у брилах каміння. Затамовую подих і починаю нерухомо танцювати з вітром, як ось ці скелі, і усі дерева довкола. Потім завмираю. І думками, і подихом. Навіть серце стукає тихше, ніби розуміє щось само по собі.
Прислухаюся. Не до співу пташок - вони пустозвони, не до шелесту листя - надто юне воно. Я слухаю тишу, яку рідко можна застати у міській метушні. Я прислухаюся до того, як моє тіло стає частинкою гранітового царства. Один крок, лише один крок - і я б мала зірватися донизу. Але гора визнала мене за свою і тепер не дасть мене згубити.
А води понизу так і простягають до мене свої водяні язички, і кличуть, і манять скупнутися у прохолодному озерці. Чи хоча б просто підійти до краю поближче і схилитися над водицею, щоб поглянути на своє відображення на дзеркальній поверності води.
Та я продовжую стояти на краю кам"яною брилою і слухати, як дзеленчить струмок понизу схилу трохи лівіше від мене. І якесь дивне відчуття гордості та натхнення переповнюють мене зсередини. Ба яке щастя було умитися кришталево чистою водою, що бере свій початок серед земних схилів та кам"яних виступів.
Зійшовши униз, до самої води, я омиваю ноги настирними хвилями і шкодую, що не можу ані виправити, ані підладнати відлік часу. Втім, саме про це шкодую я не вперше.
І не хочеться нині вертати у сірий будинок на сірій вулиці, наповненій дурнуватими усмішками чорно-білих людей.
Та де б я не була, я прихилюся до тебе рідненька, і омию твої шрами своїми сльозами, як квіти, як житні колоски, і навіть степові бур"яни, що не беруть нічого, і не віддають данини ні людям, ані цілому світові. Лише інколи, коли ніхто не бачить, поникають над землею, і на їхнії тремтячих колючих листочках з"являються дрібненькі росинки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211320
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 31.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2011
Колючим зашморгом на шиї,
Висіли вже забуті, давні мрії,
Між почуттями прокрутилась кішка,
Тепер із ворогом ти спиш у ліжку...
Неясні погляди проходять мимо,
Ніяк не забирає літо зиму,
Лиш чай зелений і шкарпетки гріють душу,
І все повторюєш : "Я мушу, мушу, мушу...!"
Що день, що ніч? Одне безсоння,
Сидиш мовчиш на підвіконні,
Усе життя проходить наче в комі,
Бо з ворогом тепер живеш у домі
Ховаєш від усіх обпечені долоні
А на дворі то заметіль, то злива,
І облизавши губи не смачні солоні,
Шепочеш: "Я буду щаслива..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254841
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 24.10.2011
Це просто, наче дощ осінній…
Це дивно наче хтось блукає…
Це тепло, немов зниклий іній…
Та як назвати це – не знаю…
Це ніжно як дитячі руки
Це близько наче рідні очі
Відсутність болі і розлуки
Це в серці кожного шепоче.
Це вітру шум, це листя шепіт
Це пахне наче чай із медом
Приємно немов серця трепіт
Неначе мчиш велосипедом.
Це класно наче вітер в спеку
Неначе светер кольоровий
Коли забувши про безпеку
Біжиш на крилах на червоний.
Це солодко як сто цукерок
І легко як в повітрі кульки
Коли літає десь метелик,
Як смак малинової жуйки
І слів мабуть не треба лишніх,
Бо це у кожному живе,
Коли ти маєшпоряд ближніх
То знаєш точно,щастя є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191562
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.10.2011
Твій вечір починається з вірша,
Коли на вулиці шепоче снігова пороша,
Ти тоді така приваблива й хороша,
Що аж пишається твоєю вродою моя душа.
Проводиш час у пошуці божественної рими,
Прихованої в звичайнісіньких словах,
Ти граєшся безпечно ними,
У створених уявою своїх світах.
Мандруєш там фантазії шляхами,
В країні, де завжди цвіте весна,
І не чекають твою долю в ній болючі злами,
Тому ніколи там не будеш ти сумна.
Й рівним почерком на аркуші паперу,
В рядках з`являються історії кохань,
Овіяних солодким запахом еклеру,
В ореолі зустрічей і розставань.
Там принц таки знайде свою принцесу,
А бідний лицар – шану короля,
Згасаюча зоря розчулить поетесу,
Й почує юна діва скрипку закоханого скрипаля.
Морські русалки закохаються в дельфінів,
Даруючи їм аж навік свій чар-вінок,
І відвага древніх молодих еллінів,
Поведе під вінець дівчат-синьоок.
Чиїсь сльози зустріне щаслива смішинка,
І розрада погасить журбу.
Й покохає маленька привітна пташинка,
Над водою самотню вербу...
Як зимою вечоріє у небі,
Ти сідаєш писати вірші,
Віддаючи себе потребі,
Релаксації душі.
І поллються знову рікою,
Звичайнісінькі слова,
І я зачарований тобою,
Повірю в зимові дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174068
дата надходження 25.02.2010
дата закладки 06.09.2011
Небо,яке воно прекрасне!
А скільки задоволеня можна отримати
Від п'ятихвилинного погляду вверх!
І ти ніколи наперед не знаєш
Що можна в н6ьому побачити.
Зараз ця хмарка схожа на собачку,
А буквально через одну-дві хвилини
Вона буде схожою на дивну пташку.
Пташку з великими крилами,
Які розтянулися на все небо.
А що саме цікаве
Це все те,що ти хочеш побачити
Ти його побачиш.
Небо прекрасне завжди.
Воно прекрасне тоді коли ясне,блакитне.
Воно прекрасне тоді
Коли по ньому пливуть білі хмарки.
Воно прекрасне навіть тоді,
Коли його затягнули дощові хмари.
Але напевно саме прекрасне
Воно вночі!
Тоді,коли на ньому немає жодної хмаринки.
І тобі видно всі зірки.
Саме тоді,видно всі дива
Нічного неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277953
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Вот и осень постучалась в двери,
Не могу я не услышать, не открыть.
Сердцем я ещё почти не верю,
Что теперь мне по-другому нужно жить.
Я так трудно привыкаю к мысли:
Мне тепла былого больше не вернуть.
Понимаю - это осень жизни,
А саму себя уже не обмануть.
И прольётся грусть моя дождями,
Превратится прошлое в седой туман.
Длинными пустыми вечерами
Вспомню лета бабьего смешной обман.
Как же я тогда не понимала -
Лето бабье подшутило надо мной.
Мне оно любовь пообещало,
Только у любви был просто выходной.
И любовь была такой беспечной -
Яркий-яркий праздник в золоте листвы.
Только выходной не бесконечный -
Листья золотые брошены в костры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277894
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Я піду,
як у землю вода.
Так природно.
І так
поцейбічно.
Хтось прицмакне:
-- Така молода…
Хтось зажуриться:
-- Всі ми
не вічні…
Я піду,
наче встану з-за столу,
й не прощаючись,
вийду із зали:
ви мене
не любили ніколи.
Ви нічого мені
не прощали.
Дзиґарі мою північ
відбили –
я відхилю
тихе-есенько двері…
Ви ніколи
мене
не любили,
я чужа
на цій пишній
вечері.
Там,
на східцях,
неначе в печері,
все темніш
і темніш з кожним кроком.
Обережніш,
не рипнули б двері,
не злякати б кого
ненароком.
Вогко й тісно
у цій комірчині.
Чи вернутись до світла ізнов?
Та мені вже
ніхто не одчинить:
Ні Надія, ні Віра,
ні Ви,
ні Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277230
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Ти - Місяць мій, а я - твоя Селена,
Загадую зірки на срібнім троні.
Твій штучний блиск застиг у мене в венах –
Тепер все сіре, барви монотонні.
Ти - Сонце, а я - бога Ра сестриця,
Рахую промінці на злотих хмарах.
Твоє сіяння в серці загориться –
І жовто скрізь, неначе сяйний спалах.
5 червня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263595
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 25.08.2011
Мої сльози не почуті тобою,
Ти – хижак, а я – здобич німа..
Ти відрізав мені світ стіною
Й я спокійно вмираю
одна..
З серця кров виливається в мозок,
В темноті я прощень не молю..
Тільки очі пронизують морок –
Я від них в смертнім небі
горю..
В ланцюгах я, прикута до стелі..
Божий Ангел не горне крилом..
Чую пісню, що йде з підземелля
І пророчить мені забуття
вічним сном..
Ти – мій кат, - у руках твоїх доля
Моїх чорних стражденних стигмат..
Хитрий сміх твій ще додасть болю,
До бездонних зловіщих
«vivat!!»..
Я для тебе – частина гріха..
Ти віддав мою совість злим духам..
Для мисливця я здобич легка..
Й світлий янгол диявольським
слугам..
Не скажу я ні слова на страті,
Хоч і знаю, як ждеш його ти..
І твій дух возвеличать на раді
В гострих снах королев
Темноти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256149
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 15.08.2011
Свята Оранто, рятуй Софію!
До неба руки свої здійми!
Благословенну залиш надію,
І Україну не обмини!
Молись за неї до Бога й світу
Щодня й щоночі, і кожну мить!
Священним словом із заповіту
Вкажи, як треба її любить!
Свята заступнице, дай нам сили
Пройти вибоїсту нашу путь,
Щоб Україна зорю зустріла,
Якій потому вовіки буть!
Пречиста мати, здійми полуду
Із оченяток твоїх дітей.
І хай побачать святе усюди,
І святість збудить нехай людей.
Софія Київська знов воскресне
І зачарує Вкраїні зір.
І нам Оранта стежки охрестить,
Що устрашається лютий звір.
Свята Оранто, рятуй Софію!
До неба руки свої здійми!
Благословенну залиш надію,
І Україну не обмини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270782
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 14.08.2011
Я приглашаю Вас
на бархатный танец,
Дайте же руку скорей мне в ладонь!
Пока играет этот вальс!
Пока пульс бьется в такт
Ваш и мой.
Пока зал сей наполнен игрой
И гармонией света и тени.
Не ждите цельности –
ведь это только танец!
Он Вас прославит легкостью пера.
Не ждите обещаний и признаний!
Не забывайте: это лишь игра.
Я приглашаю Вас.
Дарую Вам блаженство!
И право выбора за Вами,
без отрицаний и укоров.
Вы возражаете? Уйду без разговоров.
А Вы?
Что с Вами станет...
в этот вечер?..
Вы сможете блюсти порядок вещи,
И так держать свой внешний вид и стан,
Как будто не случалось этой речи
из уст моих дрожащей нотой сердца?..
Мое аллегро – это ли не шарж?
Так что же, Вы – Гоморра, не смеетесь!?..
Я…
все еще стою…
здесь…
среди взоров…
И…
…приглашаю Вас на танец,
Как перед тем ловила взгляды Ваши сквозь вуаль
И слушала дыханье сквозь молчанье.
К тому я шла, чтоб быть слугой желанья!
Чтоб Вашей, Муза, быть единственной,
с коей
Станцуете Шопена вальс,
И тронете румяный сочный плод,
обвитый змием.
Я…
все еще не двигаюсь…
Взгляните!
Стою! И к Вам тянусь, как ива к реке лучистой
распускает косы!..
Я приглашаю Вас по-прежнему!
Как знать(?):
Быть может, мне отказ уроком станет,
Но я дождусь ответ из Ваших уст!
И если «Да» он будет – устою
Перед желаньем Вас в объятья ввергнуть в танце
И наложить печать Вам на чело.
Зарок даю: подобное исключено из права,
что я блюду:
Ни в чем себе не претить и страсть вкушать,
Как сладкий плод, обвитый змием…
С Письмом я не дружна –
Оно ведь свято!
Во мне же святость сводится к нулю.
Одна лишь вена, что под кожей
пульсирует,
когда я вижу Вас…
Она свята, та вена и тот пульс,
что к Вам,
единственной и неприступной клонит!
О, как он, окаянный, беспокоит
мою праздную душу
И мой крест
ломает,
словно на ветру
визжащем…
Этот вопль, как звуки скрипки, что дала мне Страсть!
Но Вам я не вручу их слушать,
Ведь Вы – глухи,
как люди,
что ломают скрипку,
завидуя свободе скрипача.
Он ведь, как степь! как горы! как поля(!), не ведавшие плуга,
Как реки, где на нерест мчится сельдь!
Как ропот трав и блеск ночных светил!
Он – как огонь, как первовещество,
что и во мне пылает!
Вы что-то молвили?..
Иль мне лишь показалось?..
…ведь я больна
на слух…
Мой слух болит лишь Вами!
И сердце колотается от дум, где
Вы и я
Одни танцуем в зале
Под светом люстр
и божеских огней –
Усталых звезд от холода и неги,
Что крает ум и плоть,
Карает их всежитьем,
карает вечностью!
…и метким мудрым взором
смотрит молча…
И я, поддавшись музыке и чарам
Своих бесплотных и пустых желаний,
Наказана апостольским мечем и ликом Господа,
отвергнувшем меня.
Я пала! Как в свой срок поверглась Троя!
Как пал Икар, случайно крылья опалив!
Как пал Антоний! И как той порою
Немало Клеопатра слез пролив,
ушла за ним…
А страсть царицы Спарты воскресала,
Как восстает из пепла птица Феникс,
Я – не восстану более для Вас!
Когда же до зари не получу ответа,
растаю
с предрассветною звездой,
Испив до половины жар абсента.
Повержена – отнюдь не прощена.
Победа манит все еще!
О, не твердите каждым тихим мигом себе о зле,
ворвавшимся в Ваш мир.
На Вас запрет вины: ведь ангелы чисты!
Они не могут быть виновны, как я и черный демон,
Что мне дорогу выстилает в Ад!
Вы – ангел! Этот нимб над Вашей главою бесконечен,
как и чистота,
с которой беспрестанно
Вы движетесь по жизни,
а затем,
в оставленное место Вам в Раю
переместитесь.
Останется лишь мысль.
Она так незначительна, что Вы легко забудете о ней,
должно быть.
В один из скромных тихих дней, быть может,
украдкой,
невзначай,
и мимоходом,
Вы как-то упомяните о ней.
И тут же рассмеетесь.
«Неужто это впрямь случалось?
Я думала о том,
Чтоб танцевать
бархатный танец?!
Ха-ха-ха-ха!..
Перед людьми?!»
О, люди! Перед ними нужно быть святошей,
Покорною женой и верным другом
В одной личине
лицемерной! Лживой!
Как и их прихвостни-пажи – другие мертвые,
Что землю их целуют! их кресты! их библии!
И раболепствуют, чтоб избежать молвы!
А где душа?.. Они за эту вечность
Научились жить без нее,
И Вас хотят заставить быть ангелом,
Чтобы попасть в их Рай, туда, где все так
«правильно» и «мило»,
Где муж щадит и жалует жену, а дети руки матери целуют
и головой кивают,
Не слушая указов и вопросов.
На все они согласны…точно мертвые,
Молчащие под мергелем могильным.
Это Рай?..
Ха-ха-ха-ха!..
И этот Рай не утомляет Вас,
Когда вкушаете его безвкусный вкус,
И трюистический, и жалкий круг повторов,
Сменяющих друг друга, словно дни недель,
годов,
столетий…
Дав руку мне для танца –
Вы падете
Перед лицом избитых тех личин, и перед Богом их,
негожим правде,
И лицемерными их идолами,
коих презреет Бог-ревнитель.
Но разве Вам не хочется узнать,
Что по ту сторону обмана,
в вечной мгле,
Огонь, которой горит ярче, чем их лампады,
Ведь он открыть на славу всех ветров,
А их свеча – зажата меж дуалистическим мирком
стекла и пыли…
Пыли и стекла…
Я дам Вам зренье!
Излечу слепую доверчивость и праведность гнилую,
Пропитанную смрадом грязной лжи!
Для этого – лишь руку протяните,
Ведь я Вас приглашаю…
Я приглашаю Вас…
Зову и вовлекаю…
В танец под звуки нот Шопена.
Я внемлю слову Вашему, как провиденью
И сну святому, сладостному сну!..
Я приглашаю Вас
...на бархатный танец.
Я жду ответа.
Верую.
И жду…
Вот он – ответ!!!
Я чувствую, как Ваша кровь теплеет, как растет огонь,
разбуженный в Вас танцем,
И как мы кружимся под дивного Шопена!
Я Вашу руку медленно сжимаю и загораюсь,
Но, едва сдержавшись, глаза смыкаю. Не дышу,
Чтоб не коснуться Вашей личной сферы,
И не убить отростки Божьей веры,
что в Вас живет…
О, нет уж – существует!
Ведь Жизнью эту муку звать нельзя.
Открыв глаза, смущаюсь под Вашим пылким взглядом.
Мы танцуем.
Но вот уже
Вы кружите меня,
А под конец гласите: «Поцелуйте!..»
Я замираю. Алею. Тухну, словно пламя под дождем. И холодею.
«Молю! Еще один Шопен!» - дрожит Ваш голос в тени скрипки.
«Я больше не танцую», - говорю.
Вы улыбнулись сквозь сдавленный смех,
А я в блаженстве руку вам целую.
И ухожу с рассветною звездой,
Вас оставляя в пламени рассвета.
Теперь Вы – Истина, так помните о той,
Что до зари ждала от Вас ответа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269719
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 14.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2011
Ніч, як ніжно світять зорі,
і місяць світлом ліг на підвіконні.
Спокійний вітер колисковою колише.
Навколо тиша.
Так хочеться злетіти в небеса,
до самих зірочок, нічного плеса.
Розправити в повітрі сильні крила.
Та крил нема.
Заснула...
А море мене манить в далечінь.
Відбилась у вікні моя холодна тінь -
і я вже йду назустріч вітру.
Крізь запах квіту.
І в голові моїй лунають звуки мрії,
а вітер все так тихо віє.
Впадаю я у стан екстазу.
Одразу.
Бурхлива хвиля б'є у груди...
Я відчуваю її всюди.
Живу у ній -
воді морській...
Прокинулась:
та ні, в нічній і темній млі
приснився дивний сон мені.
Ніч, як ніжно світять зорі,
і місяць світлом ліг на підвіконні.
Спокійний вітер колисковою колише
Навколо тиша...
Спокійно сплю...
__________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216680
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 03.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2011
наймиліший у Світі янгол
десь на іншому боці тиші
поміж трав, ластів'ят і світла
відчуває, в якому ритмі
затріпоче у мене серце,
коли згадую ненароком
скільки неба в його зіницях!
наймиліший у Світі янгол
мені сниться...
коли хмари перед грозою
приміряють сіру одежу
він із Раю приносить сонця...
наймиліший у Світі янгол
не чекає зайвих пояснень,
як печаль продірявить душу
гострими спицями...
наймиліший у Світі янгол
все ще сниться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273430
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
Ті, для кого ми портібні, будуть поряд, і напишуть, і позвонять. Якщо вони цього не роблять, значить, не бажають. І не треба придумувати для них виправдання!
Просто пам'ятай, що люди завжди будуть перешіптуватися за спиною. Але це твоє життя... тільки твоє! І ти один вирішуєш, що важливо.
Відбитки наших пальців, на життях, яких ми торкаємося, не марніють.
Не має значення як повільно Ви йдете, поки Ви не перестанете іти.
Намагайся не казати: “Я помилився”. Говори: “Треба ж такому цікавому було статися"
Щастя — це властивість характеру.
У одних в характері його завжди чекати,
у інших безперервно шукати,
у третіх — скрізь знаходити.
Слухай всіх, дослухайся до декого, вирішуй сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270565
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 17.07.2011
Не чувствовать бы отрицательных эмоций.
Здесь жизни карусель вокруг кружится –
У всех счастливые и радостные лица,
А на меня глядит уродливое Солнце,
И от него уже не скрыться.
Сто способов борьбы с самим собой
И неудавшихся попыток суицида.
Мечты – затопленная Атлантида,
Заполненная доверху водой.
Как стан изящной Афродиты,
Душа раскрыта пред тобой.
«Люблю тебя» – звучит наигранно порочно,
Как не желанье сердца, а желанье тела.
Давай разгонимся на мотоцикле до предела? –
Испытывать судьбу давай на прочность,
Чтобы внутри ничто так не болело.
Я вижу каждый, каждый вечер перед сном
Твои глаза – зелёный спелый виноград.
И мой покой тобою, словно пламенем объят.
Скажи, ты счастлив в том краю другом? –
На фото у тебя счастливый взгляд
О ком-то милом, дорогом.
А мне так страшно сделать вздох,
Дышать бы мне не разучиться.
У всех счастливые и радостные лица,
Как будто в этом есть какой-нибудь подвох.
И чувство, будто мир вокруг – моя темница.
Уехать бы на света край отсюда:
Куда-то в Индию на праздник Холи.
И будет мир иллюзий мой доколе
Во мне мерцать подобно чуду?
И согревать от безысходности и боли,
Когда меня во мне уже не будет…
07.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270204
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 16.07.2011
Я расшифрую символ тьмы,
Тебе,
Под занавес заката,
Без времени ушедшего,
Под залп охладевающей любви,
И чувства умирающего, где-то...
Я в одиночество одета,
По милости твоей,
Богато — с головы до пят,
Как королева сумрака,
Восседаю на троне диких трав,
Где, смятые полынь и мята,
Мой, приглушают страх.
Кудесник...
Ты превращаешь слезы в воду,
И заставляешь пить,
Коктейль отравленной мечты.
От крепости таких ингредиентов,
Мгновенно остывает кровь,
И в душу заползает извилистым плющом,
Несносно грусть,
Не ты...
А ночь сгущает краски,
Всё вытирая из памяти моей,
И тени снова,
Натянули маски,
Разбиты витражи,
Воспоминания — осколки,
Разнес холодный ветер,
Теперь, я вынимаю, их ,
Из руки своей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270546
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 16.07.2011
Во власти мелочных прелюдий
Душа святые струны рвет,
И погибает – точно люди,
В чьих душах песнь уж не живет.
Как тени, бродят души миром,
В надежде, что спасенье есть.
И лишь испитым эликсиром
Их опьянение не счесть.
Они молят безмолвно в муках,
В нескрытой жалости за то,
Что познавать сию науку
Их было вверено во зло.
Оно научит… только грезы
Уйдут во тьму со звуком струн,
Оставив мелочные слезы –
Приспособленцев хладных лун.
О, Власть! Она авторитетна.
Она трагична и горька.
Она – начало только где-то
Уже рожденного раба.
Она дана во грех на что-то.
Как вечный суд она дана.
Она – мечта для идиота.
О, Власть! Она – мечта раба!
Заметно тише звуки струнных
Воспламененных прежде душ,
Когда во мрак по миле лунной
На ощупь рвутся души уж.
И как скрываются в том мраке,
Как, утопая, не вопят;
И как им Власть в блестящем фраке
С жестокой тягой режет взгляд.
Мещанским взором уповая,
Они ей шепчут: «Уходи!..»
И поведет тропа прямая
Их к смерти божеской струны.
8 апреля, 2011 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270537
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 16.07.2011
- Знаешь, я поняла, наконец, поняла, что на этом свете по-настоящему живут только мудрые и мужественные.
Она поправила волосы, рассыпавшиеся по плечам, и грустно улыбнулась.
- Мне было важно найти такого человека, который полюбил бы меня такой, какая есть…
Не ту, которой я когда-то была или, возможно, когда-нибудь буду…
Думаю, что эту любовь мне послал Бог, я просто абсолютно уверенна в этом…
Она просматривает фотографии многочисленных видов, сделанных в последней поездке, и ненадолго замолкает.
- Найти любовь в том, что ты делаешь гораздо важнее, чем вечно искать любовь, ничего не делая…
Фотографировать мир, чтобы потом смотреть и давать возможность увидеть другим… это очень здорово…
- Спроси меня кто ты? И я отвечу – это мгновение. Спроси меня, когда ты? Я отвечу – сейчас…
Я смотрю на неё с нескрываемым восхищением.
В этих словах и её духовная чистота и полная уязвимость…
Но ведь это и есть истинное мужество - думать и жить не так, как все… а мудрость, талант и любовь, это, конечно, Божий дар…
тем, кто имеет мужество так жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270312
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Это бездна, оттуда рождается сила,
которая ищет подобное на дне моей души.
Взгляд - поиск, начало и конец иллюзий.
Беспечность и радость. Но также интерес и отчаянье.
Постоянное отсутствие покоя -
жуткое влияние романтики...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270323
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Кольорові молодці
Фарбувати вміють.
З малювання фахівці,
Про картини мріють.
На папері олівці
Танцюристи славні,
Бо тримають їх в руці
Пальченята вправні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268445
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 04.07.2011
Танцевать под холодным дождём летней ночью,
Слушая в плеера Placebo – ‘Blind’,
Погромче включая в наушниках саунд,
Заглушая в своей голове многоточья,
Начиная свой новый беспроигрышный раунд.
Танцевать босиком на мокром песке
Под хлещущим ливнем нежные танцы,
В которых движения полные граций.
И слышать, как гром гремит вдалеке,
И соль ощущать на губах, и капли на пальцах.
Я – ловец эфемерностей в промокшей одежде.
Хаотичность движений в замедленной съёмке.
Я танцую на лезвии остром – по кромке.
Но в этом дожде ни капли надежды.
Я лишь собиратель себя из обломков.
Биение сердца под музыку капель,
Что мне задают плавно-медленный темп –
Это странный надрывный контемп.
Этот дождь – беспрерывный стиратель
Кого-то из памяти по имени Сэм.
Я закрою глаза, подставляя лицо
Холодному бризу, что дышит солью.
Мысли мои пронизаны болью,
Я – слишком какой-то печальный танцор.
А небо украшено россыпью звёзд и чернильною смолью.
Пустынный пляж. Бесконечное лето.
Только море. Песок. Дождь. И Луна.
Я танцую тоску в ощущении сна.
Ведь темнее всего перед рассветом?
Но я в этом мраке танцую одна
В бесконечном поиске света…
17.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265901
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 19.06.2011
Обними меня. И давай просто помолчим…
Сердце рвётся и тянет, как мощный магнит –
Прошу, усмири моё сбившееся дыхание.
У тебя дьявольское самообладание,
А моя душа задета и снова саднит.
Цианистый калий не вызывает привыкания,
Принятый из твоих рук только один раз –
Смертельная доза убивает и немного горчит.
Чувства – всегда западня и никогда щит,
Поэтому в этой партии я – пас.
Надеюсь, у меня не слишком жалкий вид,
Когда я с упоением огромным говорю о нас.
От этой сладости во рту уже тошнит.
А жидкий обжигающий огонь в крови
Всё вырваться из вен наружу норовит.
Расходятся и расползаются все швы,
И шрам, где сердце мёртвое оборвано, кровит,
И тело пробирает до костей озноб.
И сводит мир внутри с чертогов райских до трущоб.
И сердце от меня отдельное – как раненый огромный кит,
Идущий на самое дно. А ты – китобой.
Надо мной небосвод под водой открыт голубой.
Мой голос внутренний сорвался и молчит.
Но я всё так же душу дьяволу продам за ночь с тобой.
13.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247039
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 19.06.2011
Ой які в тебе великі очі -
Щоб краще бачити жертву
Ой які в тебе білі зубки -
Одна посмішка - і ти мертва
Ой які в тебе сильні руки -
Зловити в залізних обіймах
Ой яке в тебе світле волосся -
Щоб довести до божевілля
Ой які в тебе красиві слова -
Щоб затьмарити світ...
За законами жанру рятунку нема,
Я - твій новий обід
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265550
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 17.06.2011
Аригато, что ты был в моей жизни
Кроткие па между светом и тьмой
Детская радость подопытной мысли
Осень сменяется влажной зимой
Все это было,как сборник рассказов
Без тех страниц, где начало-конец
Максимализм, всего хочется сразу
Видеть и знать что мы пара сердец…
Аригато без причин и последствий
Просто спасибо на японский манер
Память как допинг для будущих действий
Сила стихий в танце ясных химер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78772
дата надходження 11.06.2008
дата закладки 16.06.2011
Кипить неприборканий гнів,
В безладді думок – протест!
В безмежному хаосі днів –
Один я, як перст.
Свинцева зневіра і біль
В гадючий клубок сплелись.
І я вже не вірю собі,
Як вірив колись.
Безглуздо – жорстоке життя,
Де мухи і павуки,
Де все, що хороше, - сміття,
Або навпаки.
Життя, мов колюча стерня,
Штрикає мене, псує.
Бреду я кудись навмання
В нікуди своє.
Надія… грайливе дитя;
Прокинеться лиш на мить,
І ніби – життя як життя…
І хочеться жить.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139487
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 08.06.2011
Рассыпались стихи и стали инеем,
На ледяных щеках, теперь они безмолвные,
Твоих ладоней снова снятся линии,
Как две дороги без изгиба ровные.
Дождь за окном нас сделал молчаливее,
Он подарил нам песни монотонные,
Мы от любви становимся счастливее,
Летим как ангелы, смеясь ,немного сонные.
Пусть мир живет своею жизнью серою,
Ты улыбнись и вытри краски черные,
В беде и горе будь всегда мне верною,
Мы на любовь с тобою обреченные…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93273
дата надходження 18.09.2008
дата закладки 08.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2011
Цей поїзд завезе у нікуди
Туди де боляче мені і сумно
Кричу, бішусь : "не хочу я туди"
А у відповідь лиш чую "нерозумно"
Ніхто не зрозуміє й не пойме
Ніхто й не хоче цього розуміти
Не забирайте, прошу, ви мене
Я ж маю сама цього захотіти
Випробування це я не пройду
Я знов не зможу все це пережити
Я виходу ніколи не знайду
А ви ж все хочете мене закрити
Я прошу вас лишіть усе як є
Ви ж знаєте для всіх так буде краще
Я вам відам усе що є моє
Нажміть стоп-кран...для всіх так буде краще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218168
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 02.06.2011
Щаслива? -так, не буду ж я брехати
Щаслива? - так, привикла щастя мати
Щаслива? - так, не треба сумувати
Щаслива? - так, повинні всі це знати
Ти любиш? - так, і люблю дуже сильно
Ти любиш? - так, ти придивися пильно
Ти любиш? - так, в мені любов іскриться
Ти любиш? - так, вважай, бо задимиться
Ти мрієш? - так, це інколи корисно
Ти мрієш? - так, а інколи й навмисно
Ти мрієш? - так, це ж кожен часто робить
Ти мрієш? - так, а інколи й реальність дробить
Щаслива, люблю, мрію - це ж прекрасно
Це все одразу відчувати дуже класно
Щаслива, люблю, мрію - це ж чудово
Повторюю собі це знову, й знову
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262883
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 02.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2011
Комусь подобається
Цвіт дерев,
Для когось милий
Самогон сільський.
Дурний,хто мріє про гарем,
А я люблю цицьки.
Весна їх майже зовсім оголяє,
Стискають нервно
Пальці цигарки.
Бюстгалтери і ліфчики
У купі бути заставляють,
На те вони й цицьки.
У вік комп’ютерів та цифрових машин
Ми сміло йдемо до мети.
Зростають ціни на їдло
І на бензин,
Інфляція не з’їсть
Лише цицьки.
Нехай святиться їх ім’я,
Хай пестять руки чоловічі
Й язики.
До самої землі вклонюся я,
Часи проходять,
Залишаються цицьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263014
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Нарешті в душі я збагнула
Печальну, тривожну ту мить,
Коли вже сама я відчула,
Як сильно у серці болить.
Я думала: сонце радіє
У кожнім, у кожнім лиці.
Я думала: небо ясніє
І тішаться люди усі.
Я думала, мріяла, бігла,
Торкалась руками дерев.
Сміялась, втішалась, раділа.
І все обнімало мене.
І промені, золотом злиті,
Загрались зі мною навкруг.
І очі від щастя залиті,
Аж поки не вчула той звук.
Той звук був мені незнайомий.
Не транспорт це був і не крок.
Це була людина без кроку.
Це був інвалідний візок.
І в серці веселість втопилась,
Застигла із тишею я.
Коляска собі покотилась,
А в мене котилась сльоза.
Хотіла догнати хлопчину,
Хотіла його врятувати.
Та де я візьму тую силу,
Щоб міг із візка свого встати?
Йому дуже важко у світі,
Де люди проходять повз нього.
Вони у житті ще не ситі,
Їм мало, все мало усього!
Йому не потрібно багатства,
Лише, щоб не плакало серце,
Що хоче звільнитися з “рабства”,
Що плаче в душевне відерце.
Він прагне з візка свого встати
Й піти із людьми, як усі,
Побігти зі мною, помчати
Із вітром у мрії свої.
І прийде той час ненароком,
Коли його віра спасе.
Щасливий той крок і за кроком.
Він щастя своє віднайде.
Але ще не може піднятись,
Прикована міцно стопа.
І віра так хоче ввірватись,
Порвати кайдани візка.
О Боже, благаю і прошу,
Спаси тих людей, сохрани
Людей, що хворіють й не можуть
Здоров’я дорогою йти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263008
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
...їй часто доводилось губити тіло в чужих сорочках
і коли говорила про долю - завжди навхрест пальці.
На шкірі ножем малювала, а потім цілющі примочки
і небо ковтала в пігулках (неначе це кальцій).
Така необхідність не плакати, щоб не втішали,
поламані нігті не зменшують кількість подряпин.
Тепер буде важче - бажань залишилось так мало,
в її механізмі загублено спокій, як клапан.
Усе поступово набридло і дуже втомило-
начхати на тіло,лише б не душею розплата.
Живе, непокоїться, плаче, всміхається мило
і потайки вірить,що вдасться себе врятувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208991
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 14.03.2011
Червоним-чорним. І чого це так?
Чому просили Ви мене розшити
рушник для Вас. Там голубки і мак,
і ще якісь невизначені квіти...
Рахую хрестик: вгору, вліво, вбік –
пташки клюють вже кетяги калини.
На дворі – чули? – двадцять перший вік
всі в Інтернеті майже щохвилини.
Тим більше дивно. Я стелю нитки,
я хрестиками вистеляю ночі
одні на двох. Між нами є роки,
які я рахувати вже не хочу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246961
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
А ты прости
Что разочаровала,
Что темным ангелом
Для тебя я стала.
Мне не исправить
Былые ошибки.
Прости, что влюбилась
В тебя по ошибке.
Наивным ребенком
Была я тогда,
А ты смотрел
На меня свысока.
Черные крылья
Отрастила любовь,
Но на них не дал
Ты далеко улететь,
Посадил любовь
На золотую цепь.
И до сих пор
Не могу я понять
Вроде бы любишь,
Но боишься обнять.
От себя не отпускаешь
Меня ни на шаг,
А сам говоришь
Что свободы тебе я не дам.
Крылья любовь
Отрастила мне,
Но оставила навеки
Привязанной к тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244296
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.03.2011
Я сливаюсь со Вселенной.Космос звёзды мирозданье
постигают силу мысли что ласкают страхи поздних
кем-то выстраданных жизней
Чтобы стать ступенькой света - ничего не нужно - стань ей
укрываясь небом звёздным
чтоб сомнения не грызли.
Я сливаюсь со Вселенной.Звёзд лучи-фаланги пальцев
а Луна-всего лишь капля той слезы что не упала
а зависла на ресницах...
Постигаю неудобство-веки требуют оваций
только этого им мало-
проморгаться б и забыться...
Я врастаю в бездну-бездной.Я за гранью запределья
где змеёй ползучий ужас искусал чужие вены
беззащитного как я.
Чтобы слышать тех кто рядом-пью космическое зелье
и дрожу когда колени
обвивает мне змея
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244336
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.03.2011
Байдужий вечір зовсім не вабив
Кудись ішла, спустошенню не було меж
В притворній радості в чужій реалії
Подруг не радував кортеж.
Самотній погляд вразив болем,
Справжністю нелегкого життя пройняв
Келихи за щастя підіймали,
В куточку чийсь янгол ридав.
Не опиралася долі що наздогнала,
Того хто втекти далеко не зміг
І виклик покірно на себе прийняла
Торкнулась печаллю я твоїх повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243514
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 01.03.2011
Ветер ветки качает,
ветер песню поёт.
Ветер тем опечален,
что весна настаёт.
Их с метелью весёлой
разлучила капель.
Ветру снится весною
голубая метель.
И поёт он сквозь слёзы
песню снежной зимы.
Ему снятся морозы,
в белом снеге холмы.
Ветер ветки качает,
пыль дорогой несёт.
Ветер тем опечален,
что весна настаёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243567
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 26.02.2011
Однообразие, как въедливая щёлочь,
Что разьедает истинность вещей.
Оно из ангела способно сделать сволочь,
Втыкая в крылья шпильки серых дней.
**************************************
Когда бы я был создан женщиной,
То, пусть красивой, умной стервой.
Мужчины б лезли под мои затрещины,
Крича истошно: «Нет, я первый!»
**************************************
Конфетка сладкая моя,
Сильны во мне замашки каннибала.
Я ем тебя, я пью тебя,
А мне все мало, мало, мало!
**************************************
У этой девочки пушистые глаза,
Как будто пух ангорский,
Как серебро и бирюза
Зачерпнутые горсткой.
*************************************
Словно осенняя, вялая муха
Мысли кружат в холодном астрале.
Грустный и мягкий, как будто из пуха
Лунный Бетховен на белом рояле.
**************************************
В этом ветреном мире меняется всё,
Только Глаз урагана как прежде спокоен.
Даже звезды, как пыль, куда то несёт,
Но вне времени, в центре – око покоя.
*************************************
Как рану в сердце ножевую,
Свою Лолиту я лелеял на руках.
И сталь терзала плоть живую,
Кресты любви горели на кострах.
*************************************
Кто может быть спокойнее удава?
Ответ на удивление простой:
Конечно, только два удава,
Что спят в обнимку зимнею порой.
************************************
Зачем поэту голова?
Пить жизни сладкую истому,
Найти волшебные слова,
Понятные любому...
***********************************
О сколько страсти горько-сладкой
И в первом крике, и в последнем стоне.
Для чувства высшего порядка
Нет слова в нашем лексиконе.
************************************
На этот раз, я буду без вистов,
Играйте партию, кому какое дело,
Ведь счастье, не в наличии тузов,
Любой расклад я принимаю смело !
*************************************
Сегодня ночь была набита снами,
Туман лиловый сущности менял...
Деревья в небо тыкались руками,
А я корнями в землю прорастал.
************************************
Разбитые сердца не склеить состраданьем,
Разбитые сердца – разбиты навсегда.
В них теплится любовь, в них теплится желанье,
Но прежнего огня - не будет никогда.
******************************************
Мечта людей о доброте
На скуку натыкается.
И зло, бывает им милей, -
Они им развлекаются.
**********************************
Без чувства юмора так пусто,
И не видать порой ни зги.
Оно врачует наши чувства,
Чтоб не расплавились мозги.
**************************************
А чувство юмора, бывает изменяет -
Вильнув хвостом, идёт гулять с другим.
И на тебя реальность злая лает,-
Ушла улыбка, будто стёрли грим.
***************************************
Как хорошо на свете жить,
Когда это легко и весело,
И с головой своей дружить,
Когда мозги там, а не месиво!
*********************************
Мир полон всяческих уродов,
Что делать, жизнь такова -
Палитру полную природа
Иметь в руках своих должна.
********************************
После заумных изысканий
Такую глупость хочеться писать,
И быть в плену у низменных желаний,
И сущность плотскую бесстыдно обнажать.
*************************************
Как приходит яркая идея? -
Словно яблоко - бу-бух по голове.
И Ньютон стоит, дохнуть не смея -
Тяготение гарцует на коне.
************************************
Когда писать, становиться естественно,
Почти что так же, как дышать, -
То в тряпочку, тихонько, но торжественно -
Себя поэтом можешь ты назвать.
**************************************
Красота свободна, словно птица,
Красота текуча, как вода,
Красота умрет и вновь родится,
Побеждает хаос – красота.
**********************************
Прожив полжизни, входишь ты во вкус,
И начинаешь дорожить мгновеньем быстротечным,
И замечаешь в теле времени укус,
А всё же, здОрово быть ангелом беспечным.
***************************************
Моя душа летает в стратосферу,
Но я могу и каши наварить.
Как бездна, поместившаяся в сферу
Неравнозначное могу соединить.
****************************************
Для меня каждый день, как прорыв -
Я ломаю зыбкую реальность,
И воображенья дверь открыв -
Нахожу там мира зазеркальность.
*****************************************
Есть люди среднего достатка,
Есть люди среднего ума,
Но скучно там, где слишком гладко -
Не ввысь взлететь, не пасть до дна.
****************************************
Иные так хотят нахапать,
Как будто с вечностью на ты,
И целый мир хотят затрахать
В экстазе алчной суеты.
**************************************
Смерть - величайший математик,
Решая жизни уравненье -
Поставит точку, как флегматик,
Без радости и сожаленья.
************************************
Лакированный глянец ваших стихов
Ослепит меня лишь на мгновенье,
А потом, тихо канет в омут из слов -
Без остатка, и без сожаленья.
**********************************
Когда бы я, как вишенка в ликёре
Под шоколадной крышей жил без горя, -
То разве смог бы ощутить я радость?
Ведь много сладости - такая гадость!
*************************************
Не трындит настоящий мужик!
Мудро щурит глазёнки он красные.
На точиле топорик - вжик-вжик,
Ох наплачутся с ним не согласные!
***********************************
Идти на поводу у мести -
В том нет ни разума, ни чести.
Кто духом крут, тот усмиряет гнев,
И в грязь не лезет, свиньям - хлев!
**********************************
Что нам вчера, и что нам завтра?
Есть только вечное сейчас!
Съедим его, как лёгкий завтрак -
Ещё, ещё, и ещё раз.
************************************
Ты можешь быть изысканно-мудрёным,
Или блестяще-ясным, как алмаз,
Но только друг, не примеряй короны,
Ведь слава лжива, как дешевый страз.
************************************
Математической конструкции подвластно
Облечь гармонию ажуром сложных формул.
Но красота, и так божественно прекрасна,
В себе неся и содержание и форму.
************************************
Любовь ушла - завяли помидоры.
Вчера кипело - нынче холодец!
И не поможет корень мандрагоры, -
Выходит на охоту зверь писец!
************************************
Бывает, люди счастливы в цинизме,
И в боли, и в голодной суете.
А мне, так нужно вольной жизни,
И право выбора - во всём, всегда, везде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46297
дата надходження 15.11.2007
дата закладки 20.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2011
.
СЕРДЦЕ МОЕ
НЕ ЗАМРЕТ В ЯНТАРЕ
СЕРДЦЕ МОЕ
ЗАМРЕТ В ФЕВРАЛЕ -
ОСЫПЛЕТСЯ
НОВОГОДНЕЮ ЕЛЬЮ
СЕРДЦЕ МОЕ
ЗАМЕТЕТ МЕТЕЛЬЮ
ВСТРЕЧИ - ПРОЩАНЬЯ
ДРУГИЕ ДЕЛА -
И БУДЕТ ОКРУГА
БЕЛЫМ - БЕЛА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241991
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на моей спине глубокий шрам? –
Вчера мне вырвал крылья с мясом ветер.
Я обниму твои колени – утешь меня, прошу, утешь!
Не прогоняй меня, я чувствую усталость.
Метафорическим ножом пронзай и взглядом режь,
Я умерла, меня, почти что, не осталось…
Я поцелую твои руки, что пахнут мёдом и весной.
Твой взгляд как 220 вольт разряд по коже:
Я обесточена. Ты близко, ты почти со мной.
Жалей меня… в последний раз, быть может.
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на спине моей глубокий шрам? –
Иль я иллюзия твоя и нет меня на свете?..
18.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168053
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 13.02.2011
Хочу вновь утолиться этим ядом,
Вновь утонуть в твоих обьятьях,
Вновь устами в твои уста упиться,
В этом моя от жизни отрада.
Твои строгие черты лица пленят,
твои речи занимают мой разум,
Вокруг тишина.Все спят...
И яне могу унять свой задум...
И между нами запретная дрожь,
Рука руку греет,
На никому не спасти,
А это лишь сон.Утро его развеет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239430
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Моя душа то загнанная лань,
То приймет облик раненого волка.
Судьбе отдав долги и с кровью дань...
Луна обманет и придаст, плутовка.
Оскалившись, попятится назад
Или, забывшись, кинется в атаку.
И лунный свет рассеится, как знак,
Сокрыв собой зовущую приманку.
Моя душа на месте пепелищ
Кресты возводит и рисует мелом.
Не скрыть следы чуть тлеющих кострищ
На чистом полотне, на белом-белом.
6.02.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239521
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Зима-це наче стан душі,
Коли замерзли рани всі.
Ти дихаєш наповні груди,
Не знаючи куди іти...
Весна пробуджує бажання,
А з тим і біль сердець людських.
Не знаю чи живе кохання,
Але у нього вірять всі...
Літня пора -спекотна днина
Нещадно спалює серця...
Та все радіє і кохає
Не відчуваючи кінця...
А осінь-зрадниця кохання...
У ній нема жалю до нас.
Вона такою вічно була.
стражданням сповнена душа.
І так іде життя щороку.
Кохання,біль і забуття
Усе по замкнутому колу
Чекаючи свого кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113669
дата надходження 26.01.2009
дата закладки 09.02.2011
В нашей жизни всё бывало…
Миг удачи был и взлёт!
Было то, о чём мечтали
И, - совсем наоборот.
Были вьюги и метели,
И душа чуть тлела в теле…
Только, ангел мой земной, -
Ты всегда была со мной.
П - в:
Любимая моя,
С тобою счастлив я.
Ты, ангел мой, -
Всегда со мной.
Свою радость и удачу
Я с тобою разделю:
Не могу я жить иначе…
Просто, - я тебя люблю.
П - в.
Время мчится синей птицей.
О прошедшем – не жалей!
Моё сердце будет биться
В ритме юности моей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140003
дата надходження 04.08.2009
дата закладки 31.01.2011
Непорочные сны, в грязной ванной становятся едки,
Где влюбились в весну, там давно уже яблок объедки,
Где сложили мечту, там остались лишь памяти метки,
Там сплошной полосой лишь груздки и c сырою землёй
их все путают - это поганки
Непорочные сны, в этом мире мы словно таблетки,
Где ушли за черту, за которой, нет даже заметки,
И прожили в бреду, сотню лет, не увидев и ветки,
Что цвели, все по той же весне, где не видно земли,
пал туман – как во сне
Непорочны сны, где плевать на плохие отметки,
Где в четыре руки, всё же были сильны, и ранетки,
Всё же были сладки, набирали мы их под жилетки,
И растягивали, и трещали узлы, не вязаний, а жизни,
Только - это лишь сны,
Непорочные сны …
****
жду критики
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184290
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 31.01.2011
Я тебя люблю – и этого не отменить.
Скулить под дверью брошенной собакой.
Fuck you! – но этим не решить проблем.
Зачем же усложнять всё так?
И об косяк пораниться виском,
Чтобы потом забыть обрывки из вчера.
Пора вернуться и проснуться ото сна.
А весна… никогда не наступит.
Нас погубит это чувство: нужно быть осторожным,
Не став заложником собственных мыслей.
Выстрел – в самое сердце –
Выжить, возможно ли?
Мы – корабли утонувшей веры,
Мы – короли разрушенных королевств
Вместо тех, кем были вначале.
Мы одичали,
Стали непохожими на нас самих.
От сих пор мы не станем прежними.
Без надежды мы.
Я рвала его на части –
Отчасти это правда.
Я рвала это сердце, не зная зачем,
Чем не крайняя степень жестокости?
Одинокости – так вернее.
Ведь ангелы не знают слова «боль»,
Их роль быть воинами света.
А мы с тобой поселимся в средине лета
Где-то между прошлым и будущим,
Будем слушать оперетты,
Не искать ответов,
Вето наложив на всё, что было ранее.
А раненым прощают даже смерть…
27.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231703
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 30.01.2011
Моя стихия – воздух, и я становлюсь воздухом
Для многих, кроме тебя. Как всегда.
Ты никогда не остановишь мой уход.
Внешней красоте не затмить внутреннего уродства.
Сумасбродство осуждаемо и не принято.
Штампы и рамки – всего лишь условность.
Многословность – не признак истинных чувств и дружбы.
Мне не чуждо ни что человеческое.
На греческий полуостров укатить бы на неделю.
Осмелюсь предположить, что тебе без – раз – лично…
Вот и отлично!
Это даже неприлично – хотеть тебя так.
Бардак: и в жизни, и в голове,
Внутри и извне.
Не мне учить тебя смотреть искажённо –
Ты и так умеешь это делать давным-давно.
Да и мне всё равно.
Хранить тебя в сердце, похоже, взрывоопасно.
Прекрасно… Таких фейерверков тебе не видать.
Не передать словами всех ощущений,
Всех превращений, метаморфоз
Под откос летящей жизни.
Я влюбляюсь всегда не вовремя и не в тех.
Это грех совсем не любить.
Ведь главное, любить – не перестать любить,
Писать – не исписаться.
Я продолжаю извергаться
строчками тебе. Тобой не надышаться.
Перемешаться сливками и кофе в чашке.
Шашки или шахматы? – не важно.
Дважды не умирают.
Всё равно мы оба проиграли эту партию.
Что выведет меня из равновесия?
Бестия! Чертовка! – сама себя я сталкиваю вниз.
И лишь каприз, не более, каждая моя мечта.
Высота – причина головокружения.
Отторжение тебя от меня неизбежно.
Безбрежно огромен мой мир внутри.
Смотри, коль не боишься потеряться,
И остаться навсегда…
09.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233879
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Быть фоном всей этой унылой карты мира?
Нет уж, увольте! Я отдельный ответвлённый мир.
Пластинка мыслей мной затёртая до дыр.
Мне нужен тот лишь, у кого глаза – сапфиры.
Всё это в подсознании незримая атака
И кто-то из меня высасывает силы.
Я – одинокий воин, я – без тыла,
Я в этом мире, как бездомная собака.
Омегу альфа не всегда определяет:
Во мне внутри такие глыбы льда,
А вены режет льдом замёрзшая вода
И изнутри запястья разрывает.
Я так хотела выбраться из скорлупы,
Но появляется всегда мой вечный Каин,
В меня бросая новый камень.
Мне кажется, мы – безнадёжны и глупы,
Нам не познать покой и равновесье,
Нам не достичь нирваны в этом мире.
Я понимаю, словно дважды два четыре,
Нам не подняться больше в Поднебесье.
09.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235768
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Я вырезаю снег из блестящей фольги,
И клею его на окна, в ожидании минуты,
Когда сотворю снегопад. И в преддверии чуда
Я беспрерывно курю и пью анальгин.
Мукой рассыпается снег по садам и аллеям,
Заснежит деревья белыми хлопьями пудры.
И станет прекрасным и светлым новое утро,
В котором я больше тобой не болею.
На цыпочках хватит ходить по краю карниза,
Не прятать глаза, что закрыты повязкой тугою.
И мост через пропасть проложен дугою,
Бездонность на нас в упор смотрит снизу.
И как обрести центр тяжести сердцу,
Когда за окном трепещет метель.
Я слышу далёкую райскую трель,
И отзвуки фортепианных терций.
Даже если с неба посыплются камни,
И разрушат мой город, построенный хрупко.
Тогда разобьётся стальная скорлупка –
Этот меркнущий свет слишком остро был ранен.
И снег, рассыпаясь сахаром-солью,
Отточит моё осознание боли.
И жизнь превращается в минное поле –
Без клеток и линий, – залитое кровью.
И я не запомню подробностей всех.
Лишь эти глаза – бездонны, небесны.
Танцую по краю глубокой я бездны,
И нарезаю снег… и нарезаю снег…
27.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237689
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 30.01.2011
«Що таке віра?» - діда запитав,
Складали сіно ми на косовиці.
Дідусьо мій спочатку промовчав,
Задумавсь і погладив, чось, копицю:
«О, хлопче, віра - то святе!
То те, що світом і людьми керує!
Без віри - то людина пропаде
І весь свій вік, усе життя змарнує,
Бо лиш приходим ми в цей грішний світ,
Лишень рождаємось - як вірити судилось,
Що завтра сонце стане в цій порі,
Що дощик впаде, як земля зпостилась.
що пташка заспіває на вікні,
Що зацвіте троянда на подвір*ї,
Що всі страхи будуть лише у сні,
Що сніг зійде весною на узгір*ї.
Людина лише вірою й живе
І в день наступний, і в своє майбутнє
Ця віра їй добитися зове
Й зробити щось у своїм житті путнє.
То віра у батьківськую любов,
То віра у святі Закони Божі,
Вона бурлить у тобі, наче кров,
Підкаже, що робити, хлопче, гоже.
Найбільше віра, внучку, ожива,
Коли ти сам її в душі тримаєш,
Коли усякі новії діла
Із вірою, що скінчиш, починаєш.
Отож, онучку, незважай на страх
І не дивись на всякі перешкоди,
Спитай у серця свого попервах,
Бо серденько - то дзвін твого народу!
Воно підкаже, що робити слід
І як в собі ту віру укріпити,
А з вірою і сам гірчак - то мід,
І нізашо тебе вже не скорити!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189040
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 20.05.2010
Чорним вороном летить
Темрява на всесвіт
Вкриває на шляху все тьмою,
Чорною,кривавою пітьмою
Біліють де-не-де могили
Із них скелети вилізають
На битву,на війну за волю
За добре панування в світі
На небі заіскрились зорі
І падають на землю...вниз
Місяць не витримує болю
І фази міняє через день
Лютує космос-сам не свій
Вогненними шарами обдирає землю
Щоб знищити все зло одвічне.
Море крові понесла вода
Не витримала болю....розійшлась
Укрила все живе на світі
Під одіяло чистої води
"Спи земле,нехвилюйся...."
З рікою крові понеслися трупи
Багато їх з добра і зла
Невинно впавши на бою
За Господьство хазяїна свого...
Не витерпів вогонь одвічний
Понісся зверх води могучі
Спаливши все живе,що
Поверх води було
Не стало і повітря...
Щезло для зла
Здушивши не один десяток
Демонів пекельних
Не вгамувалось,понеслось
Кудись туди в кінець всесвітній
Де не ходила ще людина
Туди де не течуть кроваві ріки
Повновладців за владу
Не витерпіла матінка Земля
Розійшлась.....
Затихло все.........
Не стало гаміру і шуму
Одвічний мертвий спокій.....
Тишина......
Яку порушив одинокий крик кажана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189779
дата надходження 15.05.2010
дата закладки 20.05.2010
"Судьба над вами видно шутит,
И ты с судьбою пошути!"
(Странник)
Никто не защищен от лжи и от ошибок...
Никто не будет счатлив,когда ему твердят,
Что мир пропитан ложью,ничем неразрушимой,
Застывшей от позоров и прочих всех неправд,
Когда же размышляем о нравах современных,
С тоской осознаём все,что их уж точно нет,
Один же человек-для всех он есть примером
Порядочного,умного и чуждых нам манер
Имеет очень много...ведь мы же не такие,
Как тот прекрасный парень...потерянный наш мир,
И как же приуспеть мне,чтоб быть неодержимым
Ужасными манерами потерянных людей...
Застывши в облаке неправды,
Суров был мир,суров был час,
Но превзошли людей всех нравы,
Мир оставался- не угас.
К чему его существованье?
Зачем родился человек?
Зачем они мне без рыданья?
Я не ищу простых побед!!!
Простых побед..как примитивно...
Любому стыдно должно стать,
Но есть же все таки-активно
всю душу мы должны отдать,
за то чтоб люди понимали,
что даром нет сдесь ничего,
что деградируют быстрее,
лентяи...им же всё ровно!!!
О нравах люди позабыли,
Растет "простое" поколенье,
И в принципах сейчас все боле
Нуждаются они...простили...
Когда чего-то очень жалко,
Порой высмеивать себя
бывает сложно но однажды,
Зажжется совесть от огня...
Внутри меня живёт огонь,но
Только сделав нарушенье,
Ожет он больно и мгновенно,
Я изменился...Пораженье...
Я отвечаю за поступки,
Печально думаю про жизнь,
О том,что мысли мои хрупки
Но все же,что за предрассудки,
Что плохо учимся мы жить...
Реализация надежды,
Не причиняя вред всем прочим,
И размышляю и светлею,
Что я "В купели белой ночи"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112099
дата надходження 16.01.2009
дата закладки 20.05.2010
Сиди і дивись. Я буду писати гріх:
на фоні бажань – начала земних начал –
із точки падіння рівнів усіх морів
я виведу в ніч опуклу криву плеча.
Я виведу в жар тремкий горизонт грудей.
Мазками долонь із тіла зніму туман.
Здригнуться повіки. Пензлик руки впаде
і лінія ніг себе поведе сама:
стече до підошв подвійним струмком жаги
по гальці зірок, що сиплеться із вікна,
ввіткнеться у ліжко, вийде із берегів
і хвилею стегон вихлюпне з полотна.
Сиди і дивись, як пляма густої мли
тремтітиме мокрим полиском по краях.
Палітрою всього грішного на землі
у нинішню райську ніч володію Я!
Я випишу кожну риску твого страху.
Я виведу те, що ти заховав від всіх.
Ти просто сиди й дивися. І не рахуй
чи вистачить в тебе засобів і зусиль
намірено відкупитися від гріха,
лишити його у ніші чужих торкань.
Аби ти не помилився і не збрехав
тобі допоможе права моя рука
і вправні вуста – заглянуть у кожен кут,
дістануть з душі усе, що ти заробив.
Та їм не потрібна жодна з твоїх спокут,
бо я все одно картинку лишу собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180373
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 31.03.2010
Христос Воскрес!
Воскрес Спаситель світу,
Воскресли радість і любов.
Христос Воскрес!
Над нами й цілим світом,
Воскресли з Ним
І мир, і святість, і покров.
Христос Воскрес!
Як Покровитель світу,
Як світло від світла,
Над нами Він зійшов.
Христос Воскрес!
Як добрий наш Учитель,
Він дав нам ласку і любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127276
дата надходження 22.04.2009
дата закладки 22.04.2009
А я рисую, чтобы не упасть,
На карандашик опершись, хромаю.
И в хворост хрупких линий чертежей
Гляжу: не полыхнет ли искра где?
Но сер и скуден грифеля окрас…
Придуманный огонь не согревает,
И тельца скользких пальчиков-ужей
Сгибаются с трудом, окоченев.
О, не губите мой бумажный челн.
Не нынче – завтра – мне удастся бегство.
Изобретать таблетки от мечты –
Грешно, как усмирять сердечный стук.
Рисую дверь и оставляю щель
Для сквозняка. Мой карандаш-кудесник,
Тебе осталось переоблачить
Меня в сквозняк. Ты ведь сумеешь, друг?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54574
дата надходження 14.01.2008
дата закладки 09.02.2009
И снова мир померк, твои уста,
Сказать о боли могут и разлуки,
И знаю я, что с чистого листа
Нам не начать, и что ломаю руки,
И пальцы выворачиваю свои.
Огнём в груди и болью бьётся сердце
И волосы красивые твои,
Хочу ласкать, хочу любить я тельце.
Твоё лицо и свет мне радость дарят,
Уныние всё уходит далеко.
Мечты мои в вершине неба парят,
И я смотрю в лицо всегда легко.
Смириться с утратой, сил мне нет больше,
И стену бить, мне сил нет головой,
И если я любить буду дальше,
Смогу я насладиться той мечтой?
Не верю больше в Бога, Люцифера,
Они смеются только надо мной,
Моя прекрасная античная Венера
Смогу я обрести теперь покой?
Покой, а что же будет дальше за тобой?
Что дальше будет с сердцем и душой?
Но тело наполняется волной,
И мчится дальше за своей мечтой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111385
дата надходження 11.01.2009
дата закладки 11.01.2009
Когда холодало и окна чужие желтели,
Хмелил,- терпковатый, на розлив отпущенный,- вечер,
За кровлями кроясь, залётные ангелы пели
Битловское что-то, - я был гениален и вечен...
Вцепиться, вдышаться, плющём неотвязным увить их, -
Навзрыд и навеки, врастая и не отпуская,
Но всё же: не вспомнить, а вам - и во сне не увидеть,
Какими судьбами - меня подымала Сумская,
Какими стихами, да нет, не стихами, а - снами,
Не снами, а взрывом - вздымалось и по ветру рвалось
Ночей одиноких - отчаянно-чёрное знамя
Тоски и свободы... И всё это - юностью звалось...
...Там веяла - вечность... Там жизнь торопливо листала
Страницы пророчеств, сверяясь по судьбам и датам,
Там Гоголь, - вороной, - нахохлился над пьедесталом,
И крыши вгрызались в холодную мякоть заката...
...Прозрев, опознаешь - дворов обмелевших колодцы,
Слепых переулков фонарную жёлтую слякоть,
Но что остаётся? - о давние дни уколоться
И, в строфах протяжных, - былое бессмертье оплакать...
...Детей не пускайте - в бездонные каменоломни
Ночей одиноких! Забейте крест-накрест ворота.
С какою по счёту, - не знаю, родные, не помню, -
Я жизнью прощаюсь, - отныне и бесповоротно,
Но та была - первой. И - заново, сызнова, снова
Твердит, не сгорая, - над пеплом, что теплится еле,
Прозревшая зрелость, заложница зримого слова:
"Когда холодало и окна чужие желтели..."
1978-2003.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=35964
дата надходження 11.08.2007
дата закладки 11.01.2009
Озноб свободы, а не сласти власти,
Нам позднее признанье принесло…
Любезный брат, чернорабочий Мастер,
Благословенно наше ремесло!
В родстве с неторопливыми веками,
Преобразуя в золото – свинец,
Ты сам себе – и каменщик, и камень,
Творение Господне - и творец.
Трудов - вседневных - светлая основа
Сближает, – на последнем этаже, -
Звучание утраченного слова
И графику небесных чертежей.
Дорога к Храму, - долгая дорога, -
Смиряет ученический азарт.
И с наших лиц, взыскующе и строго,
Глядят Хирама вечные глаза.
02. 03. 2003. Киев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43632
дата надходження 22.10.2007
дата закладки 11.01.2009
Зря – расцветал – сад,
Зря – созревал – вечер…
…Отводит взгляд
Иоканаан Предтеча.
……………………
Лёгок – её – шаг.
(Свет – на - убыль.)
Вот – сквозь – мрак –
Раной кровавой – губы.
И – вдалеке – всё:
Старческий бред мира:
Слёзы, века, песок,
Иродиада, Ирод…
…И вдалеке – мир,
Сторожевой воин,
Смерть, кровь, пир, -
Рядом стоят – двое.
Лик луны красен.
«Не мо - гу!»
Времени нет у страсти,
Губы хотят губ.
Тело влечёт к телу.
"Ты мне в дар
Рот твой – гранат спелый –
Дай, Иоанн, дай.
Дай вкруг тебя обвиться…
…Прям твой стан,
Самоубийца,
Иоанн…"
Слёзы крови – солонее,
Вкрадчиво жгут.
Полночь. Пляши, Саломея.
Нас – подождут.
Полночь. Исполнились сроки.
Встали часы.
Рвутся по Млечным дорогам
Гончие Псы.
Ждёт одичавший острожник,
Гибельный шут.
Слёзы – крови – осторожней.
Нас – подождут.
(Жаждет пустыня. Веками
Жаждает мир.
Жаждут судьбы и камни.
Влага – мы.
Мучит Вселенную жажда.
Не прекословь:
Время – сменить - однажды
Слёзы – на кровь.)
Семь покрывал. Смелее.
Чтоб вознестись – пасть.
Девочка, Саломея,
Имя твоё – страсть.
С Промыслом спорить смея,
Смерчем смиряя смерч,
Ведаешь, Саломея,
Имя любви – смерть?
«Его лицо,
Как ночь – печально.
Вино – в песок
Из чаш венчальных.
Не нам, лоза,
Тебя растили…»
…Закрыв глаза,
Молчит Креститель.
(Горький табачный вечер,
Лампочка в сорок свеч.
Есть у мессий – предтечи.
Нет у любви – предтеч.)
…И на пустынном пляже
Ждёт в никуда паром…
Полночь. Девочка пляшет.
Плачет пророк.
(1974?)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69923
дата надходження 20.04.2008
дата закладки 11.01.2009
Бесконечность печали
до первого знака
округляя:
на вечный очаг
вдалеке
я гляжу,
как голодная смотрит собака
на ржаную краюху
в Господней руке.
Мне с ознобом моим
нет ни лада, ни слада,
тормозит,
но не греет,
угрюмый коньяк…
(Беспечальное детство - нагая Эллада,
виноградные грозди - на жгучих камнях.)
В стылых
гипербореях
растят поголовье
обречённых тельцов
из породы "спецназ"
с необрезанным сердцем
и шеей воловьей,
и сиротством -
на дне
опрокинутых глаз.
Недоучка любви,
разрушитель границы,
Ойкумены
шагреневой
зябкий изгой,
я из Третьего Рима
свалил,
ионийцы.
Я, - с ознобом в костях, -
возвращаюсь домой.
Здесь
слепому щенку -
приоткрылась завеса
над устройством души
и составом земли.
И угрюмый молчун,
Гераклит из Эфеса,
дал мне место
в горячей дорожной пыли.
Опечаткой печальной
пятная страницы,
растерзав Герострата,
прозренья - не тронь!
На развалинах храмов -
- предвечное -
снится:
всё - пришло из огня.
Всё - уходит в огонь.
Над ушедшим
цикады рыдают ночами,
как орган,
- мессианскою -
мессой дыша...
Но незыблемы:
Слово,
что было - в начале,
и - в заплаканной плоти
живая душа.
Беспробудного мира
глухую основу
прорезают
стигматы
пророческих ран...
…В этот край
- поседевшую -
Матерь Христову
на рыбачьей фелюге -
привёз Иоанн.
2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77053
дата надходження 01.06.2008
дата закладки 11.01.2009
…Є вершники синi,
Вони серед ночi
Нестраченi – скачуть.
А в матерi сивi
Й заплаканi очi –
Свiтання не бачуть.
Та сiють краплини
Солоним намистом:
То так повелося,
Що з кровi калина,
Зі сліз – то любисток,
А з поту – колосся.
Я, ненько, з тобою!
За скронь твоiх iній
Ще й лезами блиснуть
Проросли журбою
По всiй Українi
Калина й любисток.
Журитись не треба.
Дивись, вже світає,
Ще вродиться й колос!
Та осiнь iз неба,
Мов яструб, злiтає
I знижує кола.
Та ми ще у силi,
Бо – дивляться очi,
Бо – серденька плачуть,
Бо – вершники синi
Крiзь темряву ночi
НЕСТРАЧЕНI – скачуть!
Серпень 1974. Москва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11987
дата надходження 09.03.2006
дата закладки 11.01.2009
Страшись Творца - в дни юности своей,
Пока невнятны немощи невзгоды,
Пока тебя не напрягают годы
Сказать о жизни: "что мне проку в ней?!"
Пока прозрачен незакатный свет,
Пока не меркнут звёзды и светила,
Пока пора дождей не наступила
За грозовыми тучами вослед.
Знай: дрогнут стерегущие очаг,
У сильных - лопнут жилы становые,
Оставит мельник постава пустые,
И смертный мрак поселится в очах.
Закроют двери на глухой засов,
Замолкнут жернова, и на рассвете
Заколобродит оглашенный петел
И не расслышишь певчих голосов.
Их устрашит нагая вертикаль,
Земных путей обломы и засады,
Засохнет каперс, замолчат цикады
И, - напоследок, - зацветёт миндаль.
Так, одиноким удручён трудом
Всех плакальщиц оставив на пороге,
По вечной и протоптанной дороге
Отходит человек в свой вечный дом.
Струна твоя - серебряна, пока
Венчает лоб повязка золотая,
Пока над срубом журавель взлетает
И не разбит кувшин у родника.
Но: голоса не вспомнят твоего
Под вековой и равнодушной крышей,
Лишь прах вернётся в прах, откуда вышел,
А дух - к Тому, Кто в нас вдохнул его.
Свой царский плащ сменивший неспроста
На каменщика кожаный передник,
Всё суета, - скажу как Проповедник, -
Всё суета и духу маята.
Познания магический кристалл
Являл мне притчи, сказанные кстати,
Чтоб я, - души естествоиспытатель, -
В подстрочнике прозрел оригинал.
Подобны иглам речи мудреца,
Его слова - вещественны - как гвозди.
По ним прознаешь, рано или поздно,
Что все творцы - от одного Отца.
Но я бы, сын, тебя предостерёг:
Писанье книг - докука без предела,
Их чтенье утомительно для тела,
Покуда не открылось: Слово - Бог.
Чти Господа. В тебе - Его Завет.
И в этом всё, что нам необходимо.
Знай: неизбежно и неотвратимо
Всё тайное - Он выведет на свет.
(новая редакция)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107082
дата надходження 10.12.2008
дата закладки 11.01.2009
Все перечисленные ниже
виды деятельности – чиста правда,
и это ещё не всё…
Как совместить призвание с окладом,
Профессия одна чтоб прокормила?
Чтоб не травить жука на грядке ядом,
Не торговать носками или мылом,
Чтоб ночью спать, накрывшись умной книгой,
Не ставя из себя ворам кордонов,
Противно быть учителем-расстригой,
Живущим производством самогона.
За что, страна, ты нас так ненавидишь,
Ботаников, иль как там нас ещё-то...
Ушли, кто изучил иврит и идиш
В аэропорт… и в небо самолётом.
А мы вот здесь – орудуем умело,
Кто чем, но в основном пока руками,
Умом всё реже, сонно водим мелом
Пред будущими бритыми братками.
Чего от нас, родитель, голодранцев,
Ты ждёшь? – педагогического чуда?
А нам своим чего-то сунуть в ранцы,
И старикам лекарства от простуды.
Не гневайся на нас, мы не ленивы,
Бежим, латая дыры, по халтурам,
Что делать? основная наша нива
Бесплодна… и учёба на смех курам.
Написано по поводу того, что снова опускают учителей.
Ниже оказывается есть куда.
Но дело это наше внутреннее, а вот как будем работать –
можете догадываться сами, если за ту же работу будут платить почти вдвое меньше.
Такие пироги, сограждане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108562
дата надходження 20.12.2008
дата закладки 11.01.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2009
Привет, родной... соскучилась ужасно,
У нас все тот же холод. Пусть весна.
Я думаю, тогда были напрасно
Обидчивые сказаны слова...
Как ты живешь в своем воздушном замке?
Мечтаешь все о счастье и любви?
Мечтай, родной. Пусть сон твой будет сладким
И нежным в отражении зари.
А дни летят, а дни спешат куда-то
В безмолвные страницы новостей.
Так и живу с рассвета до заката,
Посреди лиц непрошенных гостей.
Чужие люди-отраженья сбились в стаи -
Вокруг меня кружатся день и ночь.
Скажи, родной, за что любил играя
Ты тех людей, так рвущихся помочь?
За что, скажи, ты бросил на погибель
Мечты и мысли, что давно храня
Они сберечь пытались. Ты не видел,
за что они боролись?! За тебя!
А ты ушел... так просто и обычно.
Ты не сказал ни слова им в ответ,
Конечно, думал ты, для них привычно:
Уходит друг - и гаснет Солнца свет!
Конечно, милый! Сколько в мире боли?
Твоя - лишь капля в море из обид!
Но знаешь, не болит рубец без соли..
И сердце без обиды не болит...
Наверное закончу эти строки...
Банальным: "Все отлично у меня"...
Прошу тебя не будь с людьми жестоким -
Людьми, которые живут тебя любя...
19.03.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64383
дата надходження 19.03.2008
дата закладки 11.01.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2009
Танцюй, Міньон, танцюй своє фанданго,
Нехай пульсують жилки кастан’єт,
Нехай шаліє вже давно не ангел
Цей вечір - виночерпій Ганімед.
Гітара стогне, зваблена, мов жінка,
І тіло рветься, як тонка струна,
Смагляві перса- яблук половинки,
Вино спокуси випите до дна.
Ні, не тобою, діво-невакханко,
А тими, хто в полоні танцю - сну
Очима п’є в тобі сою коханку,
Їх так багато п’ють тебе одну.
У вирі танцю, веремія звуків,
Плоть почуттів, цнотлива кров душі,
Гірке спасіння і солодка мука,
На чистій, ще не стоптаній межі.
Танцюй, Міньон, свою жагу і долю,
Тремтливим станом відганяй жалі,
Богиня танцю у земній юдолі,
І босі ніжки на жорсткій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108477
дата надходження 20.12.2008
дата закладки 20.12.2008
Ти сьогодні відкрила очі
Зазирнула у світ реальності.
Біла стеля страшніше ночі
Мить наступна стає банальністю.
Страх не взмозі змагатись з розумом
В межах подиху десь заземлений
Поряд квіти застиглі поглядом,
Наче світло посеред темряви
Щосекунди годинник цокає
Мов нагадує часу плинності.
Серце стомлено б`ється в спокої,
Підкорилось нікчемній дійсності…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108516
дата надходження 20.12.2008
дата закладки 20.12.2008
В странном призрачном Городе,
где воздух похож на дым,
жил парень с глазами, как Солнце...
Он Город считал родным.
Но как-то он вышел из дома -
его разбудил рассвет, -
и ушёл прочь из странного Города
искать Город, Которого Нет...
Он шёл по неторным дорогам,
часто сбивался с пути...
Поднимался к самому Солнцу
и летел, не касаясь земли...
...или падал, ударив крылья
о небесную твердь.
И тогда ничего не хотелось
кроме как умереть...
Но Звезда, что в небе горела,
каждый раз в дорогу звала,
и надеждою в сердце звенела,
и снова вдаль по Пути вела...
И казалось ему, что дорога,
не ведёт никуда,
не неся ничего, кроме боли...
Но опять шептала Звезда:
"Не стой! Не теряй надежды!
К цели так не дойти никогда...
Поверь, что скоро настанет время
каждому строить свои Города!"
30. 03. 94
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98241
дата надходження 17.10.2008
дата закладки 25.10.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2008